Людям властиво сподіватися на краще, і осо- zбливо це відчувається з приходом нового року. Для багатьох із нас це привід будувати плани, мріяти, загадувати бажання і очікувати на те, що завтрашній день буде кращим і світлішим за сьогоднішній. А загадування бажання дає нам ще одну надію - а раптом збудеться?

«Бажаю вам, щоб новий рік був для вас кращим, ніж минулий!». Часто цим нехи-трим побажанням ми обдаровували всіх близьких і рідних. І нікому не спадало на думку конкретизувати, що саме і наскільки повинно бути кращим.

Символічно, що в кінці кожного календарного року, починаючи від урядів цілих країн до окремо взятої сім'ї чи особистості – підбивають підсумки. І кожен із нас як частина цього величез-ного світу не є винятком. Згадуючи, як прожили цей відрізок свого життя, ставимо галочки навпроти тих справ, які нам вдалося зробити, і мінуси напроти тих, які з певних при-чин так і залишились не виконаними.

Аналізуючи минулі дії, іноді поруч з мінусом хочеться поставити знак питання – це в тих випадках, коли незро-зуміло, чому нам не вдалося довести до ладу ту чи іншу справу. Логічно «просіяти» невиконані пункти старого життєвого плану (можливо, деякі з них вже застаріли) і «накидати» новий план, виконувати який ми чомусь за-вжди сподіваємось почати з Нового року.

Загадуючи новорічні бажання, плануємо з 1-го січня по-чати нове життя, в якому все буде по-іншому, тобто наба-гато краще. Майбутнє у нас завжди асоціюється з надією, а сподіватися для людини властиво тільки на хороше.

Правда, новий рік породжує неймовірну кількість очі-кувань, в тому числі й нереальних. Взагалі усі негативні

емоції – образа, досада, роздратування, агресія виника-ють у відповідь на різницю між очікуваннями і дійсністю. Оптиміст бачить більше позитивного, песиміст – нега-тивного. Люди, яким властиво бачити і шукати радісне, наповнене сенсом навіть у повсякденні – будуть і диво бачити в усьому: у сніжинці, хмаринці, травинці… На жаль, дехто навпаки – привчає свій розум зосереджуватися на

похмурих моментах життя. Таким людям можна поспівчувати…

Цікаво, що і першим, і другим хочеться все починати з чистого аркуша. Але чомусь

більшість людей, вірячи в те, що в Новому році все буде краще, ніж у попередньому, вважають, що починати це покращення потрібно би від якоїсь дати. Ось і по-чинають відлік з 1 січня. Проте, минає деякий час, і чимало з нас згадують, що взагалі забули про те, що брали на себе

якісь зобов’язання.Зважаючи на подібну «забудькува-

тість», напрошується думка: а може, по-чинати життя з чистого аркуша потрібно не з

1 січня чи обов’язково з першого числа якогось місяця, або, як для багатьох вже стало традиційним,

з понеділка, а тоді, коли ви відчуєте, що готові до змін і морально, і фізично. І тоді все обов'язково вийде. Якщо людина хоче змінитися, то найкращим часом для цього є сьогодні і зараз. Для чого зволікати, якщо замислили добру справу?

А втім, плани складати потрібно, адже вони є своєрідни-ми кроками на шляху до нашої головної мети. Звичайно, якщо ви таку мету для себе визначили, бо за її відсутності немає стимулу до чогось прагнути.

Наші роздуми на сторінках цієї газети спрямовані на розв’язання саме цієї проблеми: наскільки вагомими є наші плани, і чи підпорядковані вони головній меті усього нашого життя.

2014№ 1

АнонсиНародився вам

Спаситель

А що таке життя?

«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос, Іоанна 8:12)

На що сподіваємося

у році прийдешньому… стор.

4

стор.

6

стор.

3

стор.

2

Факти про нас

Особистий план студента

Входит ли вечная жизнь в ваши планы?

Суперціль

стор.

5

стор.

7стор.

8

Що ми збираємося осягнути в цьому році?

…і чи маю я головну мету життя?

Якщо людина хоче

змінитися, то найкращим часом для цього є сьогодні

і зараз. Для чого зволікати, якщо замислили добру

справу

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Если бы строили дом счастья, самую большую комнату пришлось бы отвести под зал ожидания. Жюль РЕнаР

Народився вам СпасительЧому народження Ісуса z

Христа продовжує радувати людей ось уже третє тися-чоліття? Чому воно зігріває серця людей різних країн та національностей? Чому народження однієї Дитини стало таким близьким від-разу для усіх народів і на всі часи?

Виявляється, ще до народжен-ня Христа людей уже хвилювало очікування. Багато хто тоді вірив, що в світ з'явиться хтось осо-бливий. Про це свідчать древні документи.

На перехрестях епохи і цивіліза-цій людьми опановувала потреба в змінах. Ні, не в тих, тимчасових, що приносять із собою монархи або полководці. А в тих, які не мо-жуть бути відняті ніким на Землі. Люди мріяли про мир, любов до ближнього й життя, якому немає кінця.

І як би погано не складалося життя, люди продовжують повер-татися до цих заповітних бажань. Чи не в цьому секрет нашої при-хильності до Різдва? Древній про-рок, більш ніж за тисячу років до народження Ісуса, говорив так: «Я бачу Його, та не тепер, дивлю-ся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова і піді-ймається берло з Ізраїлю...» (Числа 24:17).

Скільки напруже-ного очікування зву-чить у словах пророка! «Бачу Його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький».

І справді пройшли століття, перш ніж люди побачили свого Спасителя. Кесар Август став ви-конавцем Божого плану, за яким матір Ісуса повинна була прийти до Вифлеєма. Вона також була із роду Давидового, а тому Потомок Давида повинен був народитися в родовому місті видатного царя Ізраїлю. «Із Вифлеєма, – записав пророк Михей, – вийде Той, хто буде Владикою в Ізраїлі; хоч від-давна постання Його – від днів віковічних». Але в місті царствених предків Йосифа та Марії ніхто їх не прийняв і не вшанував. Стомлені, безпритульні, пройшли вони всю довгу вузьку вулицю, від брами міста і аж до її східної околиці, в марних пошуках притулку для но-чівлі. Для них не відшукали місця і в переповненому готелі. Нарешті подорожні знайшли нічліг у хліві, де утримувалася худоба. Тут і на-родився Спаситель світу.

Люди нічого ще про це не зна-ють, але Небеса радіють! Тепер Земля викликала у святих істот із світу світла особливе глибоке за-цікавлення та співчуття. Увесь світ засяяв від Його присутності. Над пагорбами Вифлеєма зібралися незліченні сонми ангелів. Вони че-кають повеління сповістити світові

радісну новину. Якби начальники Ізраїлю ви-

правдали виявлену до них довіру, вони також розділили б радість провіщен-

ня про народження Ісуса. Однак вони

залишились осто-ронь. Бог гово-рить: «Бо ви-ллю Я воду на спраглу зем-лю, а потоки вод – на сухо-діл». «Світло сходить у тем-

ряві для спра-ведливих»? Для

тих, хто шукає світ-ла правди і з радіс-

тю приймає його, засяє яскраве проміння від престолу Божого.

На полях, де колись хлопцем Давид випасав свою отару, вночі, як і раніше, стерегли свою отару пастухи. У такі тихі години вони вели розмови про обітованого Спасителя і молилися про прихід Царя на престол Давидів. «Аж ось Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони налякалися великим страхом. Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народив-ся Спаситель, Який є Христос Господь» (Луки 2:9-11).

Від почутих слів в уяві пастухів постали картини слави. Визволи-тель Ізраїлю прийшов! Вважало-ся, що Його пришестя – це влада, звеличення нації, торжество. Але Ангел мав приготувати їх до того, щоб вони визнали свого Месію в бідності й приниженні: «А ось вам ознака, – сказав він, – знайдете сповите Немовля, що лежить у яслах».

Небесний вісник розвіяв усі їхні побоювання. Він навіть сказав, як знайти Ісуса. Зважаючи на людську немічність, ангел дав їм час, поки вони звикнуть до боже-ственного світла. Однак радість

і слава не могли бути надовго прихованими, і вся рівнина осві-тилася яскравим сяйвом Божого воїнства. Земля завмерла, а Не-беса нахилилися, щоб слухати пісню: «Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!» (Луки 2:14).

О, якби сьогодні людська ро-дина могла сприйняти цю пісню! Проголошена в той час вістка та супроводжуючий її акорд лунати-муть аж до кінця часу, досягаючи усіх куточків Землі. Коли ж зійде Сонце Праведності і зцілення в променях Його, цю пісню під-хопить великий натовп людей і, немов шум великих вод, лунати-муть слова: «Алілуя! Бо запанував Господь наш Бог Вседержитель».(Об'явл.19:6).

Як тільки Ангели відійшли і світ-ло згасло, нічні тіні знову вкрили Віфлеємські пагорби. Та у пам'яті пастухів залишилася найяскраві-ша картина, бачена коли-небудь людським оком. «І коли Ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: «Ходімо у Віфлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам! Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Не-мовля, Котре лежало в яслах».

А відходячи з Вифли-єма, з великою радіс-тю розповідали всім про те, що бачили й чули. «І всі ті, що чули, дивувалися зі сказаного їм пас-тухами. Марія ж зберігала всі ці сло-ва, беручи до свого серця. А пастухи по-вернулися, славлячи й хвалячи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано».

Небо й сьогодні знаходиться не далі від землі, ніж тоді, коли пастухи слухали пісню ангелів. Людство і в наш час залишається таким же об'єктом уваги Небес, як і тоді, коли прості люди, котрі займалися своїми буденними

справами, зустрічали ангелів в полудень і розмовляли з небесни-ми вісниками у виноградниках і на ланах. Небо буває дуже близьким до нас на наших земних дорогах. Ангели з небесних осель супро-воджуватимуть тих, хто виконує Божі накази.

Віфлеємська історія – це не-вичерпна тема. У ній криється «глибина багатства, і премудрості, і знання Божого». Ми захоплює-мось жертвою Спасителя, Котрий проміняв небесний престол на ясла; спілкування ангелів, які поклонялися Йому, на худобу в стійлі. Його присутність – це докір людській гордині та самовпевне-ності.

Однак усе це було тільки по-чатком Його, гідного подиву, жер-товного шляху. Для Сина Божого було б великим приниженням прийняти людське єство навіть тоді, коли ще безгрішний Адам жив у Едемі. Але Ісус прийняв його в той час, коли людський рід був ослаблений чотирма тисяча-ми років гріховного полону. Як і кожна дитина Адама, Він відчув на Собі результат дії великого за-кону спадковості. Якими були ці результати, видно з історії Його земних предків. Він прийшов з такою трагічною спадковістю, щоб розділити наші печалі й спокуси і дати нам приклад безгрішного життя.

Ще в небесах сатана знена-видів Христа через Його високе становище в Царстві Божому. Він став ще більше ненавидіти Його після того, як наміри ошуканця були викриті. Люцифер ненави-дів Того, Хто віддав Самого Себе, аби викупити грішний рід. І все ж Бог дозволив Своєму Синові прийти в світ, на який пред'являв свої права сатана, безпомічним Немовлям, підвладним людським немочам. Бог допустив, щоб Його Син зустрівся з усіма тими небез-пеками, з якими зустрічається кожна душа; щоб Він боровся, як бореться кожна земна дитина, ризикуючи зазнати поразки і втра-тити вічність.

Серце кожного батька вболіває за власного сина. Він вдивляється в обличчя свого малюка, здрига-

ючись від думки про небезпеку, з якою йому доведеться зу-стрітися в житті. Він

прагне захистити дорогу дитину від впливу сатани, вберегти її від спокус і бороть-би. Бог же від-дав Свого Єдино-родного Сина на

ще страшнішу бо-ротьбу і ризик, щоб

життєвий шлях наших дітей був безпечним.

Яка любов! Дивуйтеся, Небеса! Сповняйся подивом, Земле!

«Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях доброї волі!».

Іван ПОДОРОЖНИЙ

Земля завмерла, а Небеса

нахилилися, щоб слухати пісню:

«Слава Богові на висоті, а на землі

– мир в людях доброї волі!»

Небо й сьогодні

знаходиться не далі від

землі, ніж тоді, коли пастухи слухали пісню

ангелів

3СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Ожидание радости тоже есть радость. Готхольд ЛЕссинГЕсли не ожидаешь многого, то получаешь больше, чем ожидаешь. Вадим синЯВский

З кожним прожитим ро- zком ми помічаємо дедалі більше, що час летить невпинно, а разом з ним проходить і наше життя. Ставлення до нього є дуже неоднозначним. Хтось ра-діє за кожну мить життя, хтось нарікає на свою важ-ку долю, а хтось бездумно розтринькує свої дні, не знаючи, заради чого варто жити. Чи замислювалися ви, в чому полягає зміст вашого життя? Можливо, зараз поштовхом до цьо-го стане шведська казка-притча. Послухаймо!

Був прекрасний сонячний день. На околиці лісу панувала незвичайна тиша. Птахи, відпо-чиваючи, сховали свої дзьоби під крила. Раптом зяблик підняв голову і запитав: «А що таке життя?» Це складне запитання засмутило усіх.

Лісова троянда, у якої саме у цей час з бутона висувалися червоні пелюстки і тягнулися до світла, сказала: «Життя – це розвиток!» Метелик не був на-стільки глибокодумним. Пере-літаючи з однієї квітки на іншу і

А що таке життя?

ласуючи, він викрикнув: «Життя – це суцільна радість і сонячне сяйво!»

У траві трудилася мураха, тяг-нучи соломину, що була в десять разів довша за неї саму. Вона сказала: «Життя – це не що інше, як робота і турботи».

Аж ось тут підлетіла працьо-вита бджола, яка тільки-но за-лишила медоносну квітку. Вона заперечила: «Ні, життя – це чер-гування роботи і розваг».

Почувши такі мудрі вислови,

кріт висунув свою голову з нори і собі провуркотів: «Життя? Це боротьба в пітьмі».

Суперечку, що розпалювала-ся, перервав дрібний дощ, що почав накрапати: «Життя скла-дається зі сліз, і тільки зі сліз». І вирушив далі до моря. Там бушу-вали хвилі, зі всіх сил кидаючись на скелі і стогнучи: «Життя схоже на даремну боротьбу за волю».

Високо над морем велично кружляв орел. Він радів: «Життя – це прагнення до висоти!»

А недалеко від берега стояла верба, уже чимало зігнута вітром долу. Сумно опустивши своє довге віття, верба промовила: «Життя – це підпорядкування вищій владі».

Настала ніч. Нечутно змаху-ючи крилами над лугом, до лісу підлетіла сова. Вона досить голо-сно пропихтіла: «Життя – озна-чає використовувати час, коли інші сплять».

Нарешті, у лісі і на лузі усе змовкло. Через деякий час на стежині з'явився молодий чоло-вік. Він утомлено опустився на траву і вимовив: «Життя – це постійний пошук щастя і довгий ланцюг розчарувань».

Але в цей час ранкова зоря, що з'явилася, запевнила: «Як я, ранкова зоря, є провісником нового дня, так і життя є прові-сником вічності!»

Наше життя, що включає ра-дощі і горе, боротьбу і сльози, дійсно дуже коротке у порівнянні з вічністю, яку Бог приготував усім, хто любить Його. Це тільки час для підготовки до вічності. Те, що очікує нас, незрівнянно краще, і вартує того, щоб прийня-ти рішення на користь вічності з Богом.

Факти про нас

1. Людина на 1 см вище вранці, ніж увечері. Протягом дня суглоби стискаються.

2. Людина, яка викурює пачку сигарет в день, випиває пів-чашки смоли в рік.

3. Людина – єдиний представник тваринного світу, здатний малюва-ти прямі лінії.

4. Довжина волосся на голові в середньому протягом життя – 725 кілометрів.

5. У блондинів борода зростає швидше, ніж у брюнетів ...

6. При посмішці у людини «пра-цюють» 17 м'язів.

7. Поверхня легенів – близько 100 квадратних метрів.

8. Людська ДHК містить близько 80 000 генів.

9. Чоловіки вважаються карли-ками при зростанні нижче 130 см, жінки – нижче 120 см.

10. Лейкоцити в організмі лю-дини живуть 2-4 дні, а еритроцити – 3-4 місяці.

11. Hазви пальців руки у фран-цузів: пус, індекс, мажор, анюлер, орікюлер.

12. Кожен палець людини за час життя згинається приблизно 25 мільйонів разів.

13. Розмір серця людини при-близно дорівнює величині його ку-лака. Вага серця дорослої людини складає 220-260 г.

14. До складу людського орга-нізму входять всього 4 мінерали: апатія, арагоніт, кальцій і кристо-баліт.

15. Людський мозок генерує за день більше електричних імпуль-сів, ніж всі телефони світу разом узяті.

16. Явище, при якому від силь-ного світла людина втрачає здат-

ність бачити, називається «снігова сліпота».

17. Загальна вага бактерій, що живуть в організмі людини, скла-дає 2 кілограми.

18. У головному мозку людини за одну секунду відбувається 100 000 хімічних реакцій.

19. Діти народжуються без ко-лінних чашок. Вони з'являються тільки у віці 2-6 років.

20. Площа поверхні людських легенів приблизно дорівнює площі тенісного корту.

21. У психіатрії синдром, що супроводжується деперсоналі-зацією, порушенням сприйняття часу і простору, власного тіла і навколишнього середовища, офіційно (!) називається «Аліса в країні чудес».

22. Тонка кишка людини за жит-тя має довжину близько 2,5 метра. Після смерті, коли мускулатура стінки кишки розслаблюється, її довжина досягає 6 метрів.

23. У людини приблизно 2 міль-йони потових залоз. Середня доросла людина з кожним літром поту втрачає 540 калорій. Чоловіки пітніють приблизно на 40% більше, ніж жінки.

24. Права легеня людини вміщає в себе більше повітря, ніж ліва.

25. Доросла людина робить при-близно 23 000 вдихів (і видихів) у день.

26. За все життя жіночий організм відтворює 7 мільйонів яйцеклітин.

27. Людське око здатне розрізня-ти 10 000 000 колірних відтінків.

28. У роті людини близько 40 000 бактерій.

29. Чхнути з відкритими очима неможливо.

30. У хребті людини 33 або 34 хребці.

31. Жінки моргають приблизно в 2 рази частіше, ніж чоловіки.

32. Найдрібніші клітини в орга-нізмі чоловіків – клітини сперми.

33. Найсильніший м'яз в люд-ському організмі – язик.

34. В організмі людини близько 2000 смакових рецепторів.

35. При народженні в тілі дитини близько 300 кісток, в дорослому віці їх залишається всього 206.

36. Hервові імпульси в людсько-му тілі переміщаються зі швидкістю приблизно 90 метрів у секунду.

37. Людське волосся товще миль-ної плівки приблизно в 5000 разів.

38. Чоловіки приблизно в 10 разів частіше за жінок страждають дальтонізмом.

39. Шлунковий сік людини міс-тить 0,4% соляної кислоти (HCl).

40. Майже половина всіх кісток людини знаходяться в зап'ястках та ступнях.

41. Середньовічні лікарі при сумнівах в діагнозі ставили діагноз «сифіліс».

42. Люди з блакитними очима більш чутливі до болю, ніж всі інші.

43. Нігті на пальцях рук ростуть приблизно в 4 рази швидше, ніж на ногах.

44. За час життя шкіра людини змінюється приблизно 1000 разів.

45. Існує понад 100 різних віру-сів, що викликають нежить.

46. В тілі дорослої людини близько 75 кілометрів нервів.

47. Булемія – це непереборний апетит.

48. Партенофобія – це острах «дівчат».

4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Жизнь то и дело подсовывает нам возможности для достижения чудесных резуль-татов, а мы живем всё в ожиданьях чуда! асов аРсЕн

6:00 – Встаю6:30 – Їм,одягаюся6:40 – Йду в школу12:30 – Приходжу зі школи, їм12:40 – Йду в музичну школу16:00 – Прихожу з музичної школи, сідаю

грати в комп’ютер20:00 – Їм, йду дивитися телевізор21:30 – Йду спати (перед сном включаю кіно,

або читаю книгу 30 хв.)

Ось так у мене проходить час. Правда, після того як у редакції газети «Світло твого життя» звернулися до мене з проханням написати розклад дня, я вирішив, що треба би зробити поправки. Раніше я такого плану не складав, але тепер бачу, що між 16-ою та 21-ою година-ми у мене щось забагато часу витрачається на комп’ютерні ігри чи телевізор. Але думаю, що на розваги потрібно виділити близько 1-2 годин, і більше займатися навчанням!

Ну а на канікули плани: грати в комп’ютер, зустріти Новий Рік, займатися хобі (знімати Let's Play на YouTube), ну і так провести канікули.

Також думаю вчити додатково англійську мову для професії програміста.

Учень 6-го класу Вадим КОбаль

Розклад дня відкриває очі на деякі речі

Только ленивые и не- zдалекие люди считают, что знают все. Можно нау-читься чему-либо даже от людей, от которых, каза-лось бы, нечего взять.

Однажды огромный грузовик застрял под путепроводом мо-ста. Движение на магистрали остановилось. Некоторые пы-тались ликвидировать пробку, пробуя двигаться назад, другие, наоборот, – вперед. Полицей-ский, руководящий движением, и люди, которые там собрались, пытались каким-то образом толкать грузовик, но все их маневры не только помогали, но и затрудняли освобождение грузовика из-под перекрытий моста.

Иногда стоит послушаться ребенкаСтоящий сбоку мальчик наблю-дал за происходящим и пытал-ся что-то сказать взрослым. Его никто не слушал, ребенка от-талкивали, кто-то даже сказал ему, чтобы он бежал домой и не мешал тут. Тогда, собрав все свои силы, мальчик закричал: «Почему же вы не выпустите воздух из шин?»

Люди остановились, посмо-трели на мощную верхнюю часть контейнера грузовика, а потом на огромные колеса…. Да это же решение проблемы! В считанные минуты грузовик был освобожден и дорога тоже. И кто же решил эту задачу? Опытные люди? Нет, ее решил мальчик, который не побоялся сделать что-то совершенно не-стандартное.

Тогда решили, что единствен-ный выход – срезать верхнюю

часть контейнера грузовика, и вызвали бригаду специалистов.

Розпочинаючи новий zетап в житті, люди за-вжди очікують чогось незвичайного, чи не так? Чого ж ти очікуєш від уже розпочатого, нового, 2014 року? Чи є в тебе бажання змінити на краще своє життя?

Людина – це творіння, яке так мало знає і так багато прагне осягнути! Якщо ти від-носишся до таких людей, я подумки потискаю тобі руку!

Якщо ти хочеш змінити або ж покращити своє становище вже тепер – тоді вперед!!! Для цього тобі знадобляться: віра, молитва, чисте серце, папір, ручка та хороший на-стрій!!! Перш за все, потрібно помолитися та попросити Божого благословення! Потім починаємо мріяти! Чого ти бажаєш досягнути? Якщо вже образ вималювався в уяві, то це добра ознака, бо разом з ним з’являється і «стимул», а тоді пере-ходимо безпосередньо до «реакції». Зараз потрібно подумати навіщо це потрібно. Тобто, сформувати МЕТУ свого бажання. Далі беремо аркуш і ручку, починаємо складати ПЛАН досягнення нашої неперевершеної мрії:

1) План на цілий рік – пишемо те, чого хочемо досягнути в цьому році.

2) План на місяць – опис детальних кроків.

3) План на день – що є найголов-нішим! Обов’язково розставляйте найголовніші пріоритети першими! Більше читайте літератури, що на-близить вас до задуманої цілі, роз-вивайте пам'ять та мислення.

Хтось може запитати: «Для чого мені писати план на папері, якщо я й так добре знаю, що мені потрібно зробити за цілий день?»

Тоді я відповім: «Мій любий друже,

я впевнена у твоїх сталих здібностях і можливостях, та повір, ти хочеш ще більше розвиватися! Помолившись зранку, попроси у Господа розподі-лити твій день так, щоб все встиг зробити, адже планів у натхненних людей дуже багато!!! Потім розпиши день похвилинно і пункт за пунктом виконуй його, і, звісно, відведи час для відпочинку, читання Слова Бо-жого та молитви, адже Господь цілий день піклувався про тебе!

Якщо ж у когось немає мети, то, певна річ, не буде й стимулу. Мабуть, ви перестали мріяти…Закликаю вас!!! Мрійте! Не бійтеся цього підне-сеного почуття! Зверніться до нашого люблячого Господа в молитві, і Він обов’язково вам допоможе, тільки схиліть своє серце перед Ним, від-дайте життя в Його руки!

Ось і наступив уже новий рік. Що він принесе, залежить також і від нас! Тож не витрачайте свій час на пусті розмови, зайві справи та з впевненіс-тю крокуйте в «нове життя», розвива-ючись та збагачуючи свою скриньку знання! Успіхів вам у новому році, мої любі!!! І…не бійтеся мріяти!!!

Вікторія баРаННІК

Що ми збираємося осягнути в цьому році?

5СВІТЛО твого ЖИТТЯ

как легко за ожиданием будущего ускользает настоящее... Макс ЧЕРнЯВскийкто научился ждать, тот надёжно защищён от ударов разочарования. Эрих РЕМаРк.

Час, в який живемо, є zособливим. За останні пів-століття відбулось більше змін ніж за усю історію людства. Техніка сьогодні виконує 80% людської пра-

ці, але часу в людей чомусь не вистачає, його стає все менше і менше. Іноді здаєть-ся, що роки пробіга-ють мовби місяці. Ніби недавно почав жити, а дивишся – вже про-жив половину життя, і хочеться багато чого встигнути зробити. Час – найцінніше, що маємо, але як часто ми його використову-ємо не продуктивно.

Як показало нове дослі-дження, що проводили в одному з університетів Бри-танії, різного роду екрани віднімають 30 років люд-ського життя. Дослідники

підрахували, що молода людина щоденно в середньому проводить 9 годин біля екранів, тобто десь 63 години на тиждень, або близько 11 днів на місяць. Якщо брати середню тривалість

життя 80 років, то вийде, що лю-дина перед екраном проводить 262 800 годин (або 10950 днів), тобто 30 років. Під словом екра-ни маються на увазі комп'ютери, телевізори, мобільні телефони та планшети. Це означає, що людина в середньому витрачає 37,5 відсотка часу перед екраном.

Отож бачимо, що техніка, призначення якої працювати на нас, водночас також є вбив-цею нашого часу. Саме техніка заставляє нас працювати на техніку, а коли придбаємо її – вона забирає наш час. В результаті маємо за-мкнутий круг.

Звичайно, комп’ю-терна технологія, екра-ни, мобільні телефони спрощують наше життя, однак не вони повинні керувати нами, а ми ними. Апостол Павло,

споглядаючи крізь віки в май-бутнє, писав: «Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використо-вуючи час, бо дні лукаві!».

Віталій Мелесь

Убивці нашого часу

Життя – це ніби забіг zна якусь дистанцію. Тут є фініш, є переможці і, на жаль, переможені.

Щоб виграти, перш за все слід визначити ціль. Більшість людей що досягли успіху в житті, були цілковито охоплені якоюсь ідеєю, вони мали мету, яку для себе визначили і до якої невпинно прагнули.

Подивіться навколо, як багато тих десятки тисяч, хто дійсно не має в житті певної мети. Багатий намагається примножити свої скарби, бідний – вижити, людина з середнім достатком добиваєть-ся підвищення заробітку. Багато тих, що охопленні виром життя, цілковито не розуміють куди їх несе течія.

Ви вийшли на цю довгу бігову дистанцію, а чи є у вас мета? Яка вона? Можливо у даний час ваше завдання – закінчити навчання, знайти роботу, одружитися. Зви-чайно це все важливо, але не забувайте й про інші проблеми, вони часом залишають-ся непомічені нами. Біда наша в тому, що ми не стави-мо перед собою світоглядні за-питання: звідки ми прийшли, куди йдемо і чому знаходи-мося тут.

Відкинемо зви-чайні традиційні міркування: нема гро-шей, нема диплому, нема зв’язків. Але якби це все у вас було, то якими тоді були б ваші цілі? Як часто дрібні речі зава-жають нам здійснювати великі справи.

Вперед до мети

Перш ніж покинути своїх учнів, Ісус по-ставив перед ними завдання: «Ідіть же по всьому сві-ту та проповідуйте Євангеліє всякому творінню» (Марка 16, 15). Це завдан-

ня – чудова програма для дії. І якби не ця ве-

лика ціль, християнство залишалось би невеличкою

групою та існувало б лише в окремих місцевостях.

Звичайно дуже важливо по-ставити перед собою ціль, виро-бити програму її досягнення, але

набагато важливіше – бачити за нею перспективу, не замикатися тільки на ній. Потрібно вироби-ти суперціль, тобто ціль усього свого буття.

Наші відвічні запитання: де ми, звідки і куди? Намагаючись відпо-вісти на них, є всі підстави говори-ти, що саме віра допомагає нам зробити перший крок на шляху до мети. Ісус Христос говорив: «Усе є можливим для того, хто вірує». Віруючі люди завжди зна-ють про своє призначення. Шлях, по якому вони йдуть, здається їм повним несподіванок, закритий ширмою всіляких таємниць, спо-вненим непередбачуваностей,

але це – сам шлях, та не його кінцевий пункт.

Найвища ціль нашого існуван-ня – вічність. Вона – притулок миру та справедливості, де усім керує один Господь. Зрозуміла річ, що дуже важливим є знати куди йти, але не менш важливим є й те, як туди йти. Ми завжди стоїмо перед якимись пробле-мами, які пов’язані з роботою, сім’єю, здоров’ям. Вирішити хоча б одну з них – це вже непросте заняття.

Саме тому, занурюючись у тимчасове, вирішуючи повсяк-денні задачі, необхідно пам’ятати про найважливіше.

Біда наша в

тому, що ми не ставимо перед собою світоглядні запитання: звідки ми прийшли, куди

йдемо і чому знаходимося

тут

6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Если решительный чего-то не сделает сразу, то будет годами взвешивать «за» и «про-тив», пока сама судьба не решит за него, уничтожив возможность. Елена ЕРМОЛОВа

Нашу прекрасну пла- zнету, людину, все живе й неживе Господь створив за Своїм планом. Також життя, служіння, смерть і воскресіння Ісуса нази-вають Планом спасіння людства.

Кожна людина протягом жит-тя ставить перед собою багато цілей. Щоб їх досягти, і життя було прожите не безцільно, варто скласти план досягнення мети. Тоді час буде використо-вуватися мудро, а сили – пра-вильно.

На шляху людина зустрічає безліч труднощів та перепон. Тут може допомогти план: зо-середитись не на перешкодах, а на цілі.

Планування допомагає і в розстановці пріоритетів. Є речі, що не заслуговують великої уваги, а є ті – що мають пер-шочергове значення. У цьому випадку планування допоможе розділити речі на першочергові, другорядні й т. д.

Хоча Ісус говорив: «…не жу-

Особистий план студента

ріться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що ми будемо пити… але знає отець ваш Небесний, що того всього вам потрібно». (Мат. 6:31, 32), Він не забороняв планувати. Навпаки, Ісус одно-го разу казав: «Хто з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання…»

(Лк. 14:28). Тому і я склав свій план на новий 2014 рік, щоб прожити його мудро.

1. Розвивати з Богом більш тісні відносини. Він нас створив, любить, піклується про нас, благословляє і спас нас Своєю пречистою Кров’ю. Тому Він має повне право на перше місце у нашому серці та житті.

2. Вивчити англійську. Добре знати багато мов. Це і нові зна-йомства, перспектива у роботі, навчанні. Тому вивчення іно-земних мов я вирішив почати з англійської – інтернаціональної мови.

3. Стати хорошим художником. Оскільки я навчаюся в художньо-му інституті, важливо не стояти на місці, а розвивати свій талант. Тому у новому році хочу досягти більшого в образотворчому мис-тецтві.

4. Привести до Ісуса хоча б одну людину. Ісус сповнений любові, терпіння, милості, чуйності. Лише Він може подарувати справжню радість сьогодні та упевненість у майбутньому. Тому я хочу, щоб оточуючі мене люди дізналися, як прекрасно мати такого Друга.

5. Відвідати дитбудинок. Нас оточує безліч людей, котрі позбав-лені того, що маємо ми. Ображені на інших, скалічені життям, вони мають відчути любов та піклуван-ня. Тому дарувати їм щастя – наш обов’язок перед ними.

Владислав беРецКИ

Ось і настав ще один zрік у нашому житті. А разом з ним ми почина-ємо будувати плани на майбутнє. Ставимо перед собою цілі і намагаємось їх досягнути, з надією на краще майбутнє. І в цьому нічого поганого нема, на перший погляд. Але Слово Боже через вуста апостола Якова за-стерігає нас: « А ну тепер ви, що говорите: Сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік про-живемо, та будемо торгу-вати й заробляти, ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвиль-ку з'являється, а потім зникає!.. Замість того, щоб вам говорити: Як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те. А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах, лиха всяка подібна хвальба!» (Якова 4:13-16).

Цими словами апостол Яків засуджує поведінку тодішніх християн, які будували пла-ни на майбутнє без Божого керівництва. Девізом їхнього життя були слова: «У мене є я, і разом ми впораємось». Можливо, зараз це викликає посмішку на вашому обличчі, проте такий девіз є актуальним і в наш час. У цих біблійних тек-стах апостол Яків викриває дві небезпеки, які чекають на нас, коли ми щось плануємо.

По-перше, будуючи свої пла-ни без Бога, ми автоматично стаємо безбожниками. А в Псалмі 1:6 написано: «… до-рога безбожних загине». Тобто кожен план, який ми складаємо без Бога, в очах Неба є невда-лим і беззмістовним. Рано чи пізно негативні наслідки такого планування кожен відчує на собі.

З цього випливає і друга не-безпека, коли люди досягають поставлених цілей, не запиту-ючи Божої волі, вони найчас-тіше приписують досягнення успіху собі. Цим самим вони зрощують свою гордість та вихваляють себе, забуваючи про те, що вся хвала належить тільки Богові (Єремії 9:23). З цього можна зробити висно-вок, що планування без Божої на те волі, несе в собі багато небезпек.

Чому б нам не запитувати поради в Бога, яка Його думка щодо нашого життя? Як запи-сано в Ісаї 46:9,10: «Пам'ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я, що звіщаю кінець від початку, і наперед що не сталося ще, і що говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчи-ню». Отже, Він краще за нас знає, що потрібно для нашого життя. Він бачить наперед, які цілі нам потрібно ставити, а від яких потрібно відмовитись. Якщо наші плани узгоджуються з Божою волею, то Він дає сили і можливості для їх досягнення. З Ним ми обов’язково дійдемо до мети.

Ще одна перевага в тому, що досягнувши мети і озир-нувшись назад, ми сміливо можемо сказати, що все було не даремно. Результати Божих планів завжди приносять ра-дість і відчуття задоволення. Тоді, подібно до апостола Пав-ла, ми скажемо: «Я змагався добрим змаганням, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок пра-ведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя правед-ний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тимо фія 4:7,8). Дивлячись на пройдений шлях з Богом, ми ні про що не будемо жалкувати. Ще до народження Бог перед-бачив план для нашого життя. І тільки тоді, коли житимемо згідно з цим планом, ми будемо по-справжньому щасливі.

Виникає логічне запитання: «Як дізнатися Божий план щодо мого життя?». У Повто-ренні Закону 4:29 написано, що потрібно шукати Його волю всім своїм серцем. А Його воля доступно і зрозуміло виражена в Біблії. Втілюючи Його плани у нашому житті, ми перекона-ємося особисто в тому, що Бог бажає для нас тільки найкра-щого. Це підтверджують слова Священного Писання: «Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію» (Єре-мії 29:11).

Тому, знаючи це, плануймо не тільки цей рік, але і все життя, згідно з Божою волею. Нехай Господь благословить вас у цьому!

Дмитро МОКРУшеНКО

Плани, плани, плани…

7

нает вспоминать повествование о том, как Бог еще до грехопаде-ния Адама и Евы пре дупреждал их, что если они вкусят плод от дерева познания добра и зла, то умрут. К сожалению, Адам и Ева, будучи обольщенными сатаной, ослушались Бога. И с того време-ни страдания, боль и в конечном итоге смерть стали уде-лом человечества. Но Бог не оставил людей, Он пода-рил им возможность спастись: «Ибо так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего Единородного, дабы вся-кий верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную» (Евангелие от Иоанна 3:16).

Все эти давно забытые истины проносятся в голове мужчины, и подобно молнии освещают его разум. Он с ужасом начинает осознавать, что среди планов на

предстоящий год забыл написать самый главный пункт. Он берет свой листок, и сверху, над всеми пунктами пишет большими буква-ми – ВЕЧНАЯ ЖИЗНЬ. Теперь он счастлив, он принял решение в

Новом году каждый день чи-тать Библию и молиться.

Подобно этому муж-чине многие таким же образом составляют планы на новый год. Но имеем ли мы в наших планах веч-ную жизнь? А если да, стоит ли она у

нас на первом мес-те? Планируем ли мы

в Новом году выделять время для размышления

над великими и торжественными истинами Библии? Среди кругово-рота событий, повседневных за-бот и разных происшествий время летит очень быстро. Как огненный метеорит, на долю секунды по-явившийся в небе, 2013 год оста-вил свой неизгладимый след и

СВІТЛО твого ЖИТТЯ

несколько раз в жизни мы встаем перед выбором, когда принятое решение определяет всю нашу дальнейшую судьбу… и за тебя никто этот выбор не сделает, только ты сам.

Конец года. Покрывая zвсе белоснежной пеленой, тихо падает снег. Наступа-ет вечер, и в домах начина-ет зажигаться свет. Город стает похожим на ново-годнюю елку, украшенную горящими огоньками.

В центре города в прекрасном доме сидит за столом мужчина. В руке у него карандаш, а на столе лежит лист бумаги, на котором по пунктам написаны планы на Новый Год. Нужно сделать очень много: достроить дом сыну, отремонтировать автомобиль, летом поехать на море, зара-ботать деньги на учебу детям... Список длинный, но что поде-лаешь? Жизнь в современном мире движется очень быстро. Современные достижения науки и технический прогресс вносят свои коррективы в нашу жизнь. Технологии позволяют работать очень быстро, все производится с неимоверной скоростью, и мо-жет показаться, что свободного времени станет больше, но нет, его стало еще меньше.

Мужчина еще раз просматри-вает список планов, внимательно изучая его, не пропустил ли он чего? И вдруг его взгляд падает на полку с книгами. Среди многих книг его внимание приковывает одна особенная – Библия. Он вспоминает, что давно читал ее, и всегда при чтении чувствовал что-то особенное, будто невидимая рука касалась его сердца и со-гревала теплом. Мужчина берет ее в руки и начинает читать: «Ибо возмездие за грех – смерть, а дар Божий – жизнь вечная во Христе Иисусе, Господе нашем» (Посла-ние к Римлянам 6:23). Он начи-

Входит ли вечная жизнь в ваши планы?

исчез навсегда. Как важно при этом не забыть драгоценный дар Божий – вечную жизнь. Вечную в полном смысле этого слова, жизнь, которая будет длиться всегда и не прекратится.

В нашем мире, где все имеет свое начало и конец, очень слож-но представить что-то вечное и нескончаемое. Мы привыкли на-блюдать, как начинается новый день, новый месяц и новый год, и как они заканчиваются. 2013 год также имел свое начало и свой конец. Но Бог предлагает жизнь, которая будет длиться вечно, и это жизнь полная счастья, любви и радости.

Иисус пообещал своим уче-никам: «В доме Отца Моего обителей много. А если бы не так, Я сказал бы вам: Я иду при-готовить место вам. И когда пойду и приготовлю вам место, приду опять и возьму вас к Себе, чтобы и вы были, где Я» (Евангелие от Иоанна 14:2,3). Иисус Христос приготовил для каждого из нас прекрасное место на небесах, величие которого невозможно представить.

Пусть же в новом году глав-нейшим пунктом в наших планах будет отведено достижению вечной жизни. Как это возможно? Ответ очень прост, у каждого из нас есть дома Библия, и если будем исследовать ее с молит-вой, прося у Бога мудрости для разумения, тогда поймем, что принимая Христа своим личным Спасителем, мы становимся при-частниками вечной жизни.

И, конечно же, не только на словах. «Ибо это есть любовь к Богу, чтобы мы соблюдали запо-веди Его».

Игорь КУРыляК

Ленивый ум – это мастерская сатаны. Направьте свои помыслы к высоким и святым идеалам, пусть в вашей жизни будет благородная, интересная цель, и тогда для греха не будет точки опоры. Успех пред-полагает наличие определенной цели. Каждый, кто хочет добиться настоящего успеха в жизни, должен всегда видеть перед собой цель, к которой он будет стремиться.

Успех или неудача в этой жизни зависит от того, насколько чело-век дисциплинирует свои мысли. Если мысли контролируемы Богом, как это и должно быть, они будут направлены на предметы, побужда-ющие к еще большему посвящению. Если мысли будут правильными, такими будут также и слова.

Нам нужно изучить, как Божий план осуществлялся в истории народов, чтобы в откровении о бу-

дущем мы могли усвоить истинную ценность видимого и невидимого.

Библия открывает цель жизни — но главное, за что мы должны высоко ценить Библию, — она открывает людям волю Божью. В ней мы узнаем о цели нашего сотво-рения и о средствах, которыми эта цель может быть достигнута. Вос-пользуйтесь ее советами, и вы уви-дите, как постепенно расширяется ваше видение окружающего мира, как изменяются ваши приоритеты, и вы будете удивляться: «Как я раньше этого не замечал, и как я мог отдавать предпочтение ве-щам, от которых совершенно мало пользы?».

Пусть же изучение Библии ста-нет одной из важных целей в этом году!

Владислав ЧОНКа

Одной из главных причин умственного zневежества и нравственной ограничен-ности является неумение сосредоточиться на достойных целях. Ленивый, праздный человек становится легкой добычей дья-вола. Именно на ослабленном организме укореняется грибок. Многие люди не пони-мают истинной цели жизни и под влиянием вынашиваемых заблуждений жертвуют всем, что является действительно ценным.

Точка зрения христианина

Он с ужасом

начинает осознавать, что среди планов на

предстоящий год забыл написать самый главный

пункт

8

Спортсмени-лучники зна- zють, що попадання в ціль за-лежить від якостей стріли: вага, довжина, геометрія, наскільки добре вона зба-лансована, відполірована, якість лаку, аеродинаміка наконечника та оперення... Однак, окрім усього цього, потрібно ще й вибрати вірну ціль.

Вибір цілі, чи то далекої, чи близької помітно впливає на осо-бистість людини. Більше того – цей вибір її формує. Дріб’язкові, суто егоїстичні плани перетворюють людину на раба самого себе, і навпаки, широка та велична мета-ціль, відкриває нас для інших, формує добродійну натуру. Вона допомагає здійснити наші бажан-ня, зберегти найцінніше.

Відправною точкою до вашої мети може стати мрія, яку ви пле-каєте здавна, яка завжди з вами. Однак між мрією та реальністю існує величезна дистанція.

Що рухає нами на шляху до мети?

Сильне бажання, намір діяти – ось що є рушійною силою. Праг-ніть завжди вперед, до своєї мети, робіть це з наполегливістю, вияв-ляючи потрібну гнучкість, присто-совуючись до обставин, вносячи необхідні корективи.

А що спонукує нас зро-бити вибір?

Звичайно, це важли-вість мети та потреба в її здійсненні. Необ-хідно знати, наскіль-ки важлива моя мета і чи варто триматися за неї? Коли ставимо перед собою ціль, тоді настає момент нашого вибору. Ми приймаємо рішення залежно від того, куди будуть спрямовані наші час та енергія.

Дуже важливо мати баланс між своєю метою та іншими інтереса-ми, щоб не втратити уваги до чо-ловіка чи дружини, дітей, батьків, друзів. Нам треба ставити цілі в порядку їхньої важливості, тобто визначити пріоритети, а тоді вже просуватися вперед.

Отже, перший крок – поставимо мету, другий – намічаємо план здійснення, третій – діємо, аби до-сягнути успіху. Але і це ще не все, адже нам потрібно знайти пра-вильну мету. Якщо навіть ви маєте

мету, але вона була сум-нівною, неперевіреною,

якщо не відповідає ві-чним інтересам – го-ловної цілі не буде досягнуто.

Якість життя за-лежить від змісту нашої мети. Апос-тол Павло ска-

зав у посланні до Филип’ян. «Для мене

життя – Христос», а в 3 розділі цього ж послання:

«Прагну до мети».Ісус Христос говорив: «Усе мож-

ливо тому, хто вірує» (Марка 9,23). Віруючі люди чітко усвідомлюють про своє призначення. Шлях, по якому вони йдуть, повний несподі-ванок, сповнений таємниць, але це лише шлях, а не його кінцевий пункт. Вони знають чому і куди йдуть.

«Господь Бог – сила моя», прого-лосив пророк Авакум. Християнин у своєму житті черпає силу в Ісусі Христі. Вічне життя – це дарунок від Бога ( Римл. 6:23).

Життя швидкоплинне, і марну-вати його на безцільне існування є злочинним. Не заспокоюйте себе традиційним гаслом лінивих: «Куди всі – туди й я», «Що буде всім – те й мені».

Ісус Христос вказує на те, що істинність щляху визначається не більшістю, а кінцевою його ме-тою. Адже сьогодні вже достатньо очевидними є факти несправжніх цілей, котрі у плані моралі хоч і не є поганими самі по собі, однак при цьому можуть відволікати від голов-ної цілі. Отже, потрібно впевнитися у правильності та надійності цілі, вибраної як сенс життя, щоб не було жодних сумнівів чи помилок.

І якщо наша мета у згоді з нашою совістю, а наша совість у згоді зі Святим Писанням, то Бог з готов-ністю використає усі засоби, щоб здійснилося найвище прагнення – вічне життя! Ця супермета може стати і вашою також!

СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Пишіть на адресу:

м. Ужгород,вул. Джамбула, 23;

Індекс: 88000

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб. тел.: 095-195-41-91e-mail: chernip@i.ua

Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань.

Розповсюджується безкоштовно

Редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса

Черничко, Юлія Сокирко, Людмила Кастран,

Наталія Різак, Василь Чопик, Віталій Мелесь.

Реєстраційне свідоцтво:ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.

Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ «Видавництво «Закарпаття»тел.: 66-95-68

Тираж: 55 000. Зам. № 16

Суперціль

щосереди о 20.000 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5+380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5

info@contact-hope.com contact-hope www.biblefact.info

Не заспокоюйте

себе традиційним

гаслом лінивих: «Куди всі – туди й я», «Що буде всім

– те й мені»