«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя».(Ісус Христос, Іоанна 8:12)

ДОБРА ВІСТКА ДЛЯ НАШОГО ЧАСУМи створені Богом інтелектуальними істотами з

правом вільного вибору. Якби ми цього були позбав-лені, то були би просто роботами. Але ми створені на образ Божий і за Його подобою. Це говорить про те, що Бог хотів мати справу з людьми, певною мірою, подібними до Нього, які могли б творити до-бро, могли б любити і, зрештою, робити свідомий вибір.

Як бачимо Бог дав нам достатньо свободи. Та справжня свобода завжди знаходиться в єднос-ті з відповідними обов’язками. Зважаючи на це, а також з іншого боку й на те, що на той час вже іс-нувало зло у Всесвіті, Бог зразу ж окреслив велику територію де перші жителі нашої планети – Адам та Єва будуть знаходитися в безпеці. Однак, також іс-нувала й невелика територія зла, про що Бог також попередив.

У зв’язку з цими обставинами Творець дав першу вістку мешканцям Едемського раю: «З усякого дере-ва в раю ви можете їсти, а з дерева пізнання добра і зла – не їжте, щоб вам не померти!». Сьогодні ми, що навчені досвідом життя, точно знаємо: той, хто обі-знаний з перевагами добра, не має жодної потреби випробовувати на собі зло. Напевно достатньо попе-редження на етикетці про те, що у цій пляшці отру-та, щоб у нас відпала охота пробувати це на смак.

З того часу, як відбулося гріхопадіння в Едемі і людство стало смертним, люблячий Бог, який не хоче смерті грішника, продовжував посилати Свої вісті. Після того, як людина відчула на собі жахли-ві наслідки свого невірного вибору, вона могла ціл-ковито впасти у відчай. Щоб цього не сталося, Бог дає наступну вість про те, що свого часу від жінки народиться Спаситель, який хоч і багато страж-дань зазнає від змія-сатани, але зрештою переможе, уразивши його в голову.

Нажаль, після того як Каїн убив свого брата Аве-ля, потомки Каїна настільки зіпсувались, що Гос-подь змушений був вжити крайніх заходів. Через вірного Ноя Бог попереджає про майбутній потоп, але разом з тим – нікого не залишає без надії. Буду-ється величезний ковчег, на якому можна врятува-тися. Хто прийме до уваги цю добру вість – буде спасенний. Та ми знаємо що тільки вісім чоловік із допотопних жителів прислухавшись увійшли в ковчег. Всі інші – загинули!

Господь попередив Лота про те, що Содом та Го-морра, через їхню моральну розбещеність будуть спалені вогнем. Хто прислухався – були врятова-ні!

Христос звертає нашу увагу на те, що перед Його другим пришестям на Землю – історія повториться: «І, як було за днів Ноєвих,…Так само, як було за днів Лотових:…Так буде й того дня, як Син Люд-ський з’явиться!». (Євангеліє від Луки 17р.).

Святе Писання відкриває нам, що ще багато разів, протягом всієї історії людства, Бог надавав Свої попередження та Свої вісті, і розумні могли скористатися ними. Як відомо, Господь до Свого повернення залишив нам Своє Слово – Біблію, як підручник спасіння. Гіркі уроки минулого зверта-ють нашу увагу на те, що до свого спасіння слід ста-витися серйозно! Тим більше, і для нашого, остан-нього часу в історії Бог також має вістку, яку символічно передає для нас у вигляді трьох ангелів, записану у книзі Одкровення 14 розділі. Якщо по-передні вісті передбачали все нові й нові можли-вості для того щоб зупинитися, одуматися і почати життя угодне Богові, то остання вість трьох анге-лів – останній шанс для нас землян.Саме про це йдеться на сторінках цієї газети.

ОСТАННЄ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ДЛЯ ЛЮДСТВА

ПОБІЙТЕСЯ БОГА

2 cтор.ПОСЛЕДНЯЯ ВЕСТЬ К ЧЕЛОВЕЧЕСТВУ

3 cтор.ПОСТУПАЙ ЧЕСНО!

4 cтор.АПОКАЛИПСИС

5 cтор.ВІСТКА ІСТИННОЇ

ЦЕРКВИ

6 cтор.БОЖИЙ СУД

7 cтор.

3-Х АНГЕЛЬСЬКА ВІСТКА ЩЕ ЗВУЧИТЬ

8 cтор.

СВІТЛО твого Життя2ви будете, як боги, що знають добро і зло» (Буття 3:4-5).

З тих давніх часів у спокусниць-ких методах диявола нічого не помі-нялося. Він як і раніше перед своїми жертвами прикидається доброзич-ливцем, видає себе як великий «ви-зволитель» від страху Божого. Про-стежимо, що стало з Адамом і Євою. Чи дійсно вони перестали боятися, стали як боги? Біблія оповідає: «І побачила дружина, що дерево добре для їжі і що воно приємне для очей і є бажаним, тому що дає знання; і узяла плодів його і їла; і дала також чолові-ку своєму, і він їв. І розкрилися очі у них обох, і пізнали, що вони нагі… І почули голос Бога, …і сховався Адам і дружина його від Господа Бога між деревами раю. І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти? А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховав-ся...» (Буття 3:6-10).

Подивіться, як гріх привів Адама та Єву до стану незрозумілого для них гріховного страху! Цей страх позбавляє їх розуму, споруджує між ними та їхнім Творцем бар’єри, пере-творює їх на жалюгідних, тремтячих істот, які свою вину перекладають один на одного. Операція змія вдала-ся. Відтепер і до кінця віку людство і все творіння буде народжуватися і помирати в цьому страху, прищепле-ному їм сатаною.

Бог створив людину вільною. Ми бачимо що попередження Господнє не сковувало розуму, не поневоли-ло. Навпаки, ми бачимо, як сміливо розмовляє Єва зі змієм: не оглядаю-чись, не крадькома, не пошепки... І лише після гріхопадіння страх, жахи, страждання – усе це стало надбанням створених істот і понад усе – людини.

Після зникнення страху Божого, в людині відбулися гріховні пере-творення: замість слави з’явилася безглузда пихатість; замість честі – честолюбство, що призводить до ганьби; замість сміливості – бояз-кість; замість здорової радості – на-смішки і злорадність; замість друж-би – ворожнеча. Список цей дуже довгий…

Ви знаєте, що є головною рушій-ною силою усіх язичницьких куль-тів, усіх релігій, що не мають похо-дження від Бога, що не засновані на Його заповідях, на вірі в Спасителя Христа? Це СТРАХ ЛЮДСЬКИЙ! Саме він примушував людей чини-

Біблійна вістка на яку має звернути увагу кожний житель нашої Землі – «побійтесь… віддайте славу… настав час суду Його… поклоніться Творцю!»

Біблія говорить, що всяка справа має постати на суд Божий. (Рим 14:10). І цей суд почався на небі. Сьогодні час, коли кожен житель нашої землі має чудовий шанс підготуватися до вели-кої та славної зустрічі з Христом Спа-сителем, адже кожен християнин хоче отримати спасіння. Якщо не готува-тися до цієї славної події, можна собі самому винести вирок, як це сталося з сучасниками пророка Єремії: «Ми-нули жнива, скінчилося літо, а ми не спасенні» (Єрем.8:20).

Щоб бути готовими до цих подій Бог в Своєму Слові посилає останню вістку попередження, яка записана в книзі Об’явлення Святого Іоанна Бо-гослова. (14:6-12).

Це вістка трьох ангелів, які летіли серед неба і благовістили вічну Єван-гелію мешканцям землі, і кожному людові, і кожному племені, і язику і народові. Перший ангел говорив гуч-ним голосом: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду

Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо і землю, море, і водні джерела!»

Одним із важливих аспектів по-клоніння – є день спокою – це знак і печатка Божа. « І скінчив Бог дня сьо-мого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, і поблагословив Бог день сьо-мий, і освятив його…» Буття 2:2-3

« Пам’ятай день суботній, щоб свя-тити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа Бога твого, не роби жод-ної праці ти й син твій та дочка твоя…. Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його» Вих.20:8-11.

Другий Ангел летів слідом і казав: « Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї на-поїв усі народи». Бог ніде в Святому Писанні – Біблії, не давав доручення, чи дозволу змінити день поклоніння. (Матв. 5:17-18). Відкинення істини веде до ідолопоклонства, а також до змішання істини та обману.

Та прикінцеве відступлення Вави-лону, виявиться незабаром ще більш очевидним. «Третій Ангел летів вслід за ним, гучним голосом кажучи! Коли

хто вклоняється образу звіра, і при-ймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, той питиме з вина Божого гніву…».

Яка ціль вістки третього ангела? Звістити повну поразку звіра та його образ. Тут сказано про долю тих, хто не зверне увагу на застереження. Вони п’ють із чаші Божого гніву. Вирок буде суворим, «нерозбавленим вином», це означає, що вони будуть знищені на-завжди, не відчують радості вічного спокою, обіцяного Божому народові.

Ця трьохангельська вістка прово-дить чітку розмежувальну лінію між спасенними та тими, хто гине. Це Бо-жий засіб, з допомогою якого Він за-кликає вийти з Вавилону, щоб не пити з чаші гніву Божого і не піти у вічну загибель.

Що ж, вістка залишається дуже важливою і потрібною. Бог послідов-ний і заслуговує повної довіри. Він і сьогодні достойний нашого поклонін-ня. Оскільки не змінилася ні сама ві-стка, ні її сила – змінитися необхідно нам. Хто прочитає цю Божу вістку не зможе її замовчувати, і гасити в собі вогонь переконання в її правоті, та надії, яку вона дарить всім, хто «до-держує заповіді Божі та Ісусову віру».

Іван Капітан

ти жорстокі культові дійства – страх перед фальшивими богами. Апостол Павло писав: «Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до без-мовних ідолів, так, ніби ті вели вас...» (1 Кор. 12:2).

Страх примушує мільйонера прагнути стати мільярдером, а потім все примножувати і примножува-ти своє майно... Страх позбавитися свого впливу розпалює війни між державами, страх примушує красти, обмовляти, зраджувати. Страх за-тьмарює від людини Бога, штовхає її до прірви...

Ті, хто не мають страху Божо-го, платять за це відчаєм, і своїми вчинками заганяють себе дедалі глибше у гріховні лабіринти.

Священне Писання наполегли-во і виразно пропонує нам замінити всі страхи людські на єдиний страх, в якому немає муки, – на страх Бо-жий. Достатньо людині придбати цей дорогоцінний душевний стан, як вона перестає боятися всього, чого найбільше бояться у цьому світі. Лю-дина стає сміливішою за лева, твер-дішою за скелю.

Подивіться на біблійних героїв: Даниїла, та його трьох товаришів, що незважаючи на загрозу смерті залишалися вірними Богу. (Дан. 3 гл.). Подивіться на Давида, що на-здоганяє лева, коли той вкрав вівцю з його стада, і віднімає у хижака здо-бич! Щоб зрозуміти міру його сміли-вості, спробуйте відняти кісточку у сусідського пса! Пригадайте перших християн, які піддавалися гонінням, але були готові швидше бути розтер-заними дикими звірами, ніж відрек-тися від свого Спасителя.

Що об’єднує цих вільних, вели-ких, сміливих, святих людей? Відпо-відь очевидна – страх Божий прога-няє страх людський.

Страх Божий у серці та у вчинках розвиває благородні характери, фор-мує безстрашних, непохитних осо-бистостей, великих людей, які при цьому залишаються на диво скром-ними, люблячими, терплячими та співчутливими до ближніх, до їх не-доліків та слабкості. Ті, що бояться Бога, знають, в Кого увірували. Від Нього вони перейняли такі риси, ко-трі зробили їх великими і воістину святими. Їх Господь не посоромиться , коли прийде судити землю…

І саме на це вказує перший ангел з книги Одкровення, коли закликає: «Побійтеся Бога». Тобто, – змініть страхи людські на страх Божий. І тоді ви перестанете тремтіти перед ідола-ми, бісами, перед людьми та їхньою злою волею. Вам не доведеться напе-рекір совісті кривити від страху ду-шею і грішити. Ви не будете схиляти-ся за більшістю, якщо ця більшість не бере за взірець Христа і не йде Його слідами. Ви поклонитеся Одному, Істинному, Люблячому, Небесному Отцю, що Створив небо та землю і все, що в них. Ці останні слова ангела безпосередньо вказують на 4-ту запо-відь Закону Божого: «…бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день су-ботній і освятив його».

Хто вишукує різні приводи для того, щоб обходити деякі із 10-ти заповідей, цим засвідчує перед Бо-гом, що насправді він керується не страхом Божим а лише страхом людським.

Псалмоспівець Давид писав: «Ходіть-но діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу!» (Псалом 33:12). Він добре знав про Кого говорив…

Іван Подорожний.

Напередодні Свого Другого при-шестя, у вирішальний момент історії, Бог вирішив звернутися до людства з найголовнішою звісткою. Вона за-писана в Біблії, у 14-му розділі кни-ги Одкровення. Ось як описується звістка першого ангела: «І я побачив іншого ангела, що летів серед неба. Він мав вічне Євангеліє, щоб звіщати його тим, що живуть на землі, - уся-кому людові, і племені, і язику, і на-родові. І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джере-ла!» (Одкр. 14:6-7).

Побійтеся Бога. Що стоїть за цими словами? Що за страх має на увазі Господь? Що взагалі таке страх? У первинному, чистому задумі, страх – це здоровий інстинкт, закладений Самим Господом у всяке творіння, як життєво необхідний сигнал про загрозу небезпеки. У тому вигляді, в якому його дав Господь, ми бачимо страх Божий у словах першого за-стереження, даного в Едемі Адаму та Єві: «І заповідав Господь Бог людині, кажучи: від всякого дерева в саду ти їстимеш, а від дерева пізнання до-бра і зла, не їж від нього, бо в день, в який ти скуштуєш від нього, смертю помреш...» (Буття 2:16, 17).

Наші предки, без сумніву, сприй-мали це веління Творця не як загрозу, а як застереження. У словах, сказаних Євою під час діалогу зі змієм-спокус-ником, ми бачимо цей святий страх Божий. Ось як описаний цей епізод у Біблії: «Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Гос-подь Бог. І сказав змій жінці: чи ска-зав Бог: «не їжте ні від якого дерева в раю?» І сказала дружина змію: плоди з дерев ми можемо їсти, тільки пло-дів дерева, яке серед раю, сказав Бог, не їжте їх і не торкайтеся до них, щоб вам не померти...» (Буття 3:1-3).

Що робить змій? Куди він спря-мовує свій удар? Диявол намагається представити ситуацію таким чином, ніби він приносить свободу душі, що поневолена страхом, дарує якусь спотворену подібність «благодаті»: «І сказав змій дружині: ні, не помрете, але знає Бог, що в день, в який ви ску-штуєте їх, розплющаться очі ваші, і

ПОБІЙТЕСЯ БОГА

“МИНУЛИ ЖНИВА ...А МИ НЕ СПАСЕННІ”

- Скажіть будь-ласка, якщо ви передбачаєте що ваша дитина може зробити неправильний вибір, то треба її про це попередити, чи нехай вона сама вирішує що добре, а що погано?.-.Попередити звичайно що треба, а потім вона нехай сама вирішує. - Як ви думаєте, Бог до якого ми звертаємося «Отче наш», хіба так само не попереджує людину про небезпеку? - Попереджує. - Чи знаєте ви про те, що Бог у наш час також має вістку, яку передає нам у вигляді трьох Ангелів?.-.Так, звичайно.

Марина

СВІТЛО твого Життя 3

- Скажіть будь-ласка, якщо ви передбачаєте що ваша дитина може зробити неправильний вибір, то треба її про це попередити, чи нехай вона сама вирішує що добре, а що погано? - Не знаю. - Як ви думаєте, Бог до якого ми звертаємося «Отче наш», хіба так само не попереджує людину про небезпеку? - Можливо що так. - Чи знаєте ви про те, що Бог у наш час також має вістку, яку передає нам у вигляді трьох Ангелів? - Ні. Оксана

Человеческое любопытство побуждает многих интересо-ваться вопросами космогонии, т.е. влияния космических сил или явлений на судьбу нашей планеты. В связи с этим время от времени средства массовой информации публикуют ста-тьи, написанные на тему «кон-ца». Некоторым предсказателям нравится возбуждать всеобщий ажиотаж. Враг рода человечес-кого – сатана, подталкивает та-ких «экспертов» почаще назна-чать «конец света», с той целью, чтобы люди привыкли к этому, разуверились, и как следствие, перестали обращать внимание на серьезные Божьи предостере-жения, касающиеся конца вре-мени.

Христос, говоря о конце чело-веческой цивилизации на Земле, характеризирует мыслительную, поведенческую линию людей пе-ред Его Вторым пришествием, как идентичную той, которая была свойственна людям до-потопной цивилизации: «Ели, пили, женились, покупали, продавали… и не думали…» (Мф.24).

Как и тогда, предупреждения Неба к людям в большинстве своем останутся без внимания. В который уже раз мы вновь и вновь наступаем на те же самые грабли. Почему? Ведь хорошо известно – для того чтобы из-бежать глобальной катастрофы допотопная цивилизация была заранее предупреждена. Би-блия связывает возникновение подобных катастроф с поведен-ческой линией человечества: «всякая плоть извратила путь свой». (Бытие 6гл.).

Вполне логично, что Вселен-ский разум держит руку на пуль-те нашей планеты, и посылает людям «телеграммы-вести». Подобные подтверждения тому в истории мы находим во вре-мена Моисея, вавилонского пле-на и других событий которые отражены в книгах пророков Иеремии, Иезекииля, Исаии, Да-ниила.

Мы сегодня со своим «про-грессом» (в моральном пла-не) вернулись во времена допотопные, как и предупре-ждал Христос. Естественно, что в такое кризисное время тоже должна быть весть от Бога. По-скольку сказано что: «Господь Бог ничего не делает, не открыв Своей тайны рабам Своим, про-рокам». (Амоса 3:7).

И действительно, эта весть записана в книге Откровения гл.14. Ее еще называют трехан-гельской вестью, так как она представлена «тремя ангелами летящими посреди неба».

Исходя из того, что эта кни-га несет в себе информацию, касающуюся людей христиан-ской эпохи, она касается и нас с вами. Понятно, что видения, описанные в ней нельзя толко-вать буквально; мы не ожида-ем появления на небе ангелов. Ангелы в данном случае – сим-вол вести, которую должна не-сти людям церковь Иисуса Хрис-та сегодня.

О чем она? К кому обращена? Это весть к человечеству вооб-ще. Хотя ей уже почти 2000 лет, действие вести начинается в тот момент, когда человечество бу-дет особенно жестоко игнори-ровать Бога и Его волю. Именно поэтому она начинается таким призывом: «Убойтесь Бога и воздайте Ему славу…». Поче-му «убойтесь»? – потому что в наше время неверия и рациона-лизма заповеди Божии в боль-шом пренебрежении у людей. Человечество вошло не просто в 3-е тысячелетие, оно вошло в эпоху так называемой новой морали, где Богу нет места. По представлению многих человек есть «бог для себя самого», и он формирует для себя норму пове-дения, критерии морали и веры. И эта философия охватывает все большее количество людей, еще вчера относивших себя к хрис-тианам.

Поэтому весть говорит также и о суде Божием: «Уже наступил час суда Его». Естественно если люди сегодня игнорируют Божье водительство над собой, они всю славу будут воздавать кому угод-но, но только не Богу, Который является единственным источ-ником жизни во Вселенной.

Находясь в Афинах, апостол Павел, объясняя собравшимся философам в чем заключается смысл бытия, говорил о Боге: «Ибо мы Им живем, и движем-ся и существуем» (Деяния 17:28). Слепая вера в эволюцию лишний раз подтверждает стремление многих устранить Бога со своей жизни. И эта тенденция просма-тривается даже в религиозных кругах. Но весть призывает лю-дей поклониться именно Богу – Творцу.

В символе Вавилона, во вто-рой ангельской вести, пред-

ставлена такая человеческая концепция, в которой на фоне философии, морали, науки, ре-лигии опять-таки, нет места Богу – Творцу. Именно после-потопная цивилизация строила вавилонскую башню высотой до небес, чтобы «сделать себе имя». Но Библия утверждает, что эта идея «падет», развалится, так как Бог, Творец неба и земли не может допустить, чтобы ложная, губительная идея была навяза-на всему человечеству. Любой выбор, в котором человек непра-вомерно присваивает себе права божества, рано или поздно обна-ружит свою несостоятельность.

Священное Писание пред-ставляет в пророческих книгах Даниила и Откровение челове-ческие системы в символе зверей. Поэтому третий ангел предупре-ждает о некоем звере, который в это время будет требовать от лю-дей поклонения себе и принятии особого клейма «на чело или на руку». Есть разные толкования того, что собой представляет этот зверь, но в любом случае понятно одно – что эта систе-ма, представленная в символе зверя, имеет свои политические и религиозные доктрины для человечества с тем, чтобы под-чинить себе сознание каждого человека живущего в этом мире. Начертание на «лоб или чело» - символ осмысленного действия и принятия предлагаемой, или лучше сказать, навязываемой че-ловечеству схемы поведения, по-клонения, и как следствие, обра-за жизни, где Богу уже нет места.

История уже не раз представ-ляла нам примеры подобных попыток «управления масса-ми», где все подчинены диктату «абсолютной власти». Поэтому совершенно ясно и отчетли-во на фоне всех этих событий на Земле будут выглядеть те, кто основывают свое доверие Тому, Кто есть Царь царей и Господь господствующих. Они непоколебимы: «Здесь терпение святых, соблюдающих заповеди Божии и веру Иисуса».

Терпение и вера не фанати-ческая, не массовая (как все), но основанная на авторитете Священного Писания, через ко-торое Бог открывает Себя как Тот, Кто высоко ценит веру и верность своих последователей. Безусловно, об этом стоит заду-маться, пока еще небесный Су-дия призывает нас с вами к пока-янию и истинному поклонению.

Игорь Скачков

ПО С ЛЕДНЯЯ ВЕС ТЬ К ЧЕ ЛОВЕЧЕС ТВУ

- Скажіть будь-ласка, якщо ви передбачаєте що ваша дитина може зробити неправильний вибір, то треба її про це попередити, чи нехай вона сама вирішує що добре, а що погано? - Я думаю, що все таки потрібно попередити.. - Як ви думаєте, Бог до якого ми звертаємося «Отче наш», хіба так само не попереджує людину про небезпеку? - Звичайно що Бог попереджає нас про небезпеки які нас очікують. - Чи знаєте ви про те, що Бог у наш час також має вістку, яку передає нам у вигляді трьох Ангелів?.-.Попереджує нас у книзі Одкровення. Попереджує нас і про Апокаліпсис і про всі інші небезпеки, які нас чекають. Все вже давно написано у Святому Письмі.

Дід Василь

СВІТЛО твого Життя4

- Ти скажи батькам, хай тобі проїзний куплять, так дешевше буде, - запропонував Павлик.

- Ще чого, тоді вони не бу-дуть мені давати гроші на проїзд. А за що я буду купувати жвачки? Он, до речі, й кіоск. В сусідньому також можна купити, і дешевше, але там продавець одного разу мені на здачу замість гривні де-сятку дала, то я вже там не ку-пую, боюся, що вона мене згадає і скаже, щоб я віддавав.

Отримавши свої улюблені жвачки, Сергій розгорнув одну, а потім ще одну, і розглядаючи наклейки проказав:

- Шкода, такі наклейки в мене вже є, ну нічого, обміняю в хлопців. Зачекай, я заховаю їх в рюкзак, а то мама завжди прові-ряє мені кишені, шукає цигарки. – і, посміхнувшись, додав, - Вона думає, що я гроші, які вона дає мені на проїзд, витрачаю на ци-

Деякий час хлопці стояли мовчки, роздивляючись вули-ці крізь велике заднє вікно. Тим часом людей в тролейбусі поменшало.

- Ходімо, сядемо, - запропону-вав Павлик, - місця звільнилися.

- Та ти що! - категорично за-перечив Сергій. - Там вони нас точно «злапають». Ось, до речі, і йде контроль! Ні, на щастя, це кондуктор. Я стану біля дверей, ніби маю виходити.

Коли жіночка в оранжево-му жилеті підійшла до хлопців, Павлик показав їй свій проїзний, а Сергій буркнув: «Я виходжу». Вона, видно, вирішила його не чі-пати і пішла назад по салону.

На наступній зупинці хлоп-ці і справді виходили.

- Фу, пронесло, - полегшено видихнув Сергій, коли вони вже йшли по вулиці.

Павлик і Сергій давно вже чека-ли тролейбуса, і ось нарешті на го-ризонті він з’явився. Хлопці радіс-но схопилися з місця, а з ними і всі люди, що стояли на зупинці. І було чому щиро радіти, адже ще трохи, і вони вже б запізнювалися на свої заняття: Павлик – в музичну шко-лу, де він вчився грати на флейті, а його друг – на аеропланерний гурток, він любив майструвати.

- Зайдемо на задні двері, там краще можна заховатися, - ска-зав Сергій, коли тролейбус вже під’їхав до зупинки.

- Від кого? – не зрозумів його друг.

- Як від кого? Від контроле-рів, кондуктора.

Протиснувшись в тролейбус, Сергій спритно зайняв місце в куточку біля дверей, Павлик став біля нього.

- Добре, що тут не зайнято, радісно сказав Сергій, - це моє улюблене місце, сюди вони ніко-ли не доходять.

- Хто вони? – перепитав Павлик.

- Як ти не розумієш? – нерву-вав Сергій.

– Кондуктори, контролери.- А в тебе що, немає грошей

на проїзд?- Та є, мама мені завжди дає,

але я краще зекономлю і куплю собі жвачки, я хочу назбирати ко-лекцію наклейок.

гарки.- А ти що, куриш? – переля-

кався Павлик.- Та ні, ти ж бачиш, я жвачки

купую. Помітивши когось в натовпі,

Сергій став нервувати:- Давай перейдемо на інший

бік вулиці.- Навіщо, потім знову пере-

ходити дорогу, - не зрозумів його товариш.

- Там іде один мій знайомий, в якого я дві гривні колись пози-чив.

- Слухай, Сергій, - наре-шті не витримав Павлик, - як ти можеш так жити? Ти постій-но чогось боїшся: кондукторів, батьків, продавців, знайомих.

- А як можна не боятися, - щиро запитав Сергій.

- Та поступай чесно, і тобі не буде чого боятися.

Сергій задумався. Мовчки дійшовши до перехрестя, хлопці по-дорослому потисли один од-ному руки і розійшлися в різні сторони вулиці, вони поспішали на свої заняття.

Поступай чесно, слухайся Бога, виконуй заповіді Божі – і тобі не буде чого боятися Суду Божого.

Марія Власюк

ÏÎÑÒÓÏÀÉ ×ÅÑÍÎ!

Де зараз Ісус? Він перед престолом Божим, представляє нас з вами.Найбільший пророчий період тривалістю 2300 років, що почався згідно вказаних у Бі-блії історичних подій (указ Артаксеркса в 457 році до Р. Х.), і що закінчився в 1844 році вка-зує на те, що ми живемо під час суду. Вирішу-ється доля людства. Христос скоро прийде. Перед престолом Божим у вас є Друг. Коли буде названо ваше ім’я, Христос буде там. Це пророцтво несе звістку для нас, і все спів-падає в ньому. Історія, яку розповідають нам пророчі числа, містить в собі звістку від Бога, яка приводить нас до 1844 року – початку суду на небі. І там ми бачимо Ісуса, що захищає нас перед Бать-ком, вказуючи на Свою кров, пролиту за нас.

Одного разу хлопчик крутив педалі свого ве-лосипеда, розносячи рекламні оголошення. Це було його заробітком. Сидячи на вело-сипеді, він мріяв: «Я зароблю досить грошей, щоб купити собаку. Ось, що я хочу». Хлопчик хотів не просто собаку. Він хотів мисливського собаку. Тому він продовжував копити гроші.Якось він їхав на велосипеді повз одну ферму. Літня людина сиділа на ганку. Там була виві-ска: «продаються мисливські собаки». Серце маленького хлопчика забилося від радості. Він підбіг до господаря і сказав: «Здрастуйте, я б хотів купити одну з собак, можна мені по-дивитися на них?». Чоловік свиснув і до ньо-го підбігла дуже гарна собака разом зі своїми п’ятьма миловидними цуценятами. Через декілька хвилин одне скуйовджене цу-ценя також підійшло до них. Це була самиця, яка народилася калікою. Одна нога не діяла. - А що сталося з цим собакою? - запитав хлопчик. - Це цуценя народилося калікою. Я збираюся убити його, щоб позбавитися від нього - від-повів чоловік. - Я візьму це цуценя. Я куплю його. - Ти з глузду з’їхав. Навіщо тобі платити за каліку, коли ти можеш вибрати одного із здо-рових собак?Хлопчик, пихтячи, витягнув свою ногу. Коли він підтягнув штанину, показалися металева скоба та шкіряні ремені. Маленький хлопчик перехворів поліомієлітом і після хвороби по-чав шкутильгати.

- Ви знаєте, цій собаці знадобиться хтось, хто зрозумів би її. А я можу це зробити - зо-всім не по-дитячому пояснив він господарю.Перед престолом Божим, під час завершаль-ного суду над землею, мені потрібен Хтось, Хто розуміє печалі, розчарування, минуле, переживання.Хтось, Хто боровся з сатаною і переміг його, Хто пролив Свою кров за мене і стоїть перед престолом Божим. Мені потрібний Той, Хто прожив так само на землі, на якій живу я, пережив ті ж пробле-ми, що і я, мав ті ж почуття, що і я. Мені потрібний Той, Хто знає, як важко про-тистояти спокусам. Той, Хто знає, що мені доводиться переносити, і розуміє тягар, який я несу.Ісус розуміє. Він знаходиться у присутності Бога на небесному суді. Він наш Захисник. Він знає, що ми згрішили і впали, що ми думали, говорили, робили, – щось таке, чого не повинні були робити. Але якщо ми сповідуємо це перед Ним, тоді на суді Він знаходиться на нашій стороні, про-щаючи нас через Свої заслуги. Ісус пропонує Своє власне досконале життя за нас перед Богом, так, як нібито ми ніколи не грішили.Сьогодні Ісус стукає у ваше серце. Він бажає щоб ви запросили Його увійти і жити у ва-шому серці як Друг і Спаситель, і Господь. Він бажає очистити усе наше життя зсереди-ни. Але він не увійде, якщо ви не запросите Його.

МЕНІ ПОТРІБЕН ТОЙ, ХТО РОЗУМІВ БИ МЕНЕ

СВІТЛО твого Життя 5

Надо же, насколько всесильны средства мас-совой информации и человеческая лень. В наших головах неприятная ассоциация и жёсткая привязка слова Апокалипсис к кра-ху человечества. Конечно, Голливуд прило-жил свою руку к формированию такой точки зрения, но и мы поленились перепроверить «точно ли это так». Само слово «апокалипсис» греческое и обо-значает не что иное, как «откровение». Это последняя книга Библии от Иоанна Бого-слова. И начинается она так: «Откровение (апокалипсис) Иисуса Христа, которое дал Ему Бог, чтобы показать рабам Своим, чему надлежит быть вскоре». (Откр.1:1) И далее: «Блажен (счастлив) читающий и слушаю-щие слова пророчества сего и соблюдаю-щие написанное в нем; ибо время близко.» (Откр.1:3)Христос хочет откровенно поговорить с нами. Для чего? Чтобы напугать? Нет! Ког-да обычно говорят откровенно? Вероятно, когда хотят раскрыть все карты, вызвать до-верие и удалить страх. Книга Апокалипсис призвана, не вселять страх, но удалять его!Иоанн описывает столь грандиозные, величественные и судьбоносные сцены, что просто захватывает дух. Я же предлагаю се-годня взглянуть на четырнадцатую главу книги Откровение, где описывается полёт по небу трёх Ангелов. Когда упоминается Ангел, это что-то значащее, а тут три Ангела и они летят… 1. «И увидел я другого Ангела, летя-щего по средине неба, который имел вечное Евангелие, чтобы благовествовать живу-щим на земле и всякому племени и колену, и языку и народу; и говорил он громким голо-сом: убойтесь Бога и воздайте Ему славу, ибо наступил час суда Его, и поклонитесь Сотво-рившему небо и землю, и море и источники вод. 2. И другой Ангел следовал за ним, го-воря: пал, пал Вавилон, город великий, пото-му что он яростным вином блуда своего на-поил все народы. 3. И третий Ангел последовал за ними, говоря громким голосом: кто поклоняется зверю и образу его и принимает начертание на чело свое, или на руку свою, тот будет пить вино ярости Божией, вино цельное, приго-товленное в чаше гнева Его, и будет мучим в огне и сере пред святыми Ангелами и пред Агнцем; и дым мучения их будет восходить во веки веков, и не будут иметь покоя ни днем, ни ночью поклоняющиеся зверю и образу его и принимающие начертание имени его. Здесь

терпение святых, соблюдающих заповеди Бо-жии и веру в Иисуса.»(Откр.14:6-12)Можно много говорить о вести каждого из них. Например, первый Ангел сообщает о на-чале суда. Его весть ясна: Бог положил в Сво-ей власти предел греху. Небесный суд должен определить участь, как каждого в отдельнос-ти, так и мира в целом. Но на самом деле это весть милости. Мы предупреждены о том, что надо приготовиться: «убойтесь Бога и воздайте Ему славу…».Второй Ангел несёт не менее важную и тор-жественную весть: «пал Вавилон». Образы Библии помогают нам понять, что речь идёт о религиозно-политической системе отвра-щающей народ от Бога вследствие искажения Его характера. А её «падение» - это открытие её настоящей сущности, которая обычно скрыта за пафосными речами, вызывающими трепет храмами и роскошными одеяниями. И, наконец, третий Ангел. Он нас интересует более всего. Возможно, его весть звучит как приговор, но это не так. В его вести пред-ставлена сама суть Евангелия – то есть, пока-зан путь спасения! Да, те, кто упорно отвер-гает предостережения Бога окажутся в числе

погибающих. Но на фоне этой последней агонии гордости и фанатизма будет группа людей, принявшая спасительную весть: «…Здесь терпение святых, соблюдающих запо-веди Божии и веру в Иисуса…». Невзирая на потрясения, притеснения и даже угрозу смертью эти святые проявят терпение. Они будут бороться, напрягая всё своё естество, прося помощи у Бога, только для того, чтобы остаться верными. Верными в чём? В Вере! Они не утратят веру в Сло-во Божье, которое будет в их сердцах. Все их усилия будут направлены только на то, чтобы сохранить такую Веру, Веру, которую имел Сам Иисус. Вот почему они смогут со-блюсти заповеди Божьи и будут названы Праведниками. В отличии от павшего Вави-лона их праведность – только по вере. Ника-кой другой возможности стать праведными и победить тогда не будет.В пятнадцатой главе книги Откровение, го-ворится следующее: «И видел я как бы сте-клянное море, смешанное с огнем; и побе-дившие зверя и образ его, и начертание его и число имени его, стоят на этом стеклянном море, держа гусли Божии…». (Откр.15:2) Тут говорится о тех же святых, которые должны были проявить «терпение». Но здесь они уже названы «победившие». Значит, Весть имеет силу!Победившие – это люди, принявшие то, что говорили громким голосом Ангелы, летя-щие по небу. Сегодня эти Ангелы летят и над нами. Эти вести обращены к нам. 1. Знали ли вы, что на Небе идёт суд? Если нет – то теперь знаете и можете при-готовиться. 2. Слышали ли вы о том, что любая религиозная система, которая заслоняет от людей Слово Божье – пала? Если нет - то са-мое время искать чистое Евангелие без по-средников. 3. Прячете ли вы свои грехи или по-беждаете их силой Божьей? Если нет – то весть праведности, которая по вере, ещё не коснулась вас… Наш любящий Господь Иисус хотел бы ви-деть всех нас на стеклянном море – победи-телями. Он сделал для этого Всё. И нам надо только посмотреть вверх, на Небо. Увидеть и услышать трёх Ангелов, понять и принять их весть и крепко держаться верой за наше-го Спасителя. Тогда мы обязательно встре-тимся на стеклянном море с венками побе-дителей на головах…

Дмитрий Долгожитель

Ýòî ñòðàøíîå ñëîâî Àïîêàëèïñèñ

диться в центрі Сонячної системи». Церковники обурено проповідували: «Цього не може бути! Не можна змі-нити Боже небо». Але Коперник і не збирався змінювати Боже небо. Він просто відкрив істину і викрив міф.

Можна навести багато подібних прикладів, як наукових, так і не на-укових, в які вірили люди упродовж довгої історії. Проте якщо прийнят-тя наукових міфів не завжди зв’язане з небезпекою, прийняття релігійних може стати питанням життя або смерті. Іншими словами, в питаннях вічних істин здатність відокремити дійсне від вигадки, істину від міфу має дуже важливе значення. Вивчен-ня Слова Божого допомагає викри-вати міфи, в які вірили століттями.

В книзі Одкровення викриваєть-ся такого роду міф. Велике Послан-ня, спрямоване на те, щоб повернути людей до Бога, представлене в Од-

МІФИ легко беруться за істину, якщо вони живуть багато років. Ось історія з павуком. Близько 350 р. до Р. Хр., згідно класифікації великого грецького філософа Аристотеля, па-вук був віднесений до комах з шість-ма ногами. І впродовж подальших двадцяти століть усі вірили, що у па-вука шість ніг. І ніхто не потрудився навіть порахувати їх. Зрозуміло, як же можна засумніватися у великому Аристотелі?

Але ось з’явився Ламарк, видат-ний біолог і натураліст. Він ретель-но вивчив ноги павука. І вгадайте, скільки він їх налічив? Рівно вісім! Міф, який багато століть вважався іс-тиною, зруйнувався, тому що Ламарк спромігся перерахувати ноги павука.

Вільнодумний поляк Коперник також кинув виклик «істині», в яку вірили так звані учені того часу. Він оголосив: «Сонце, а не Земля знахо-

Хто створив землю і небо», - по-клонятися Ісусу Христу як Творце-ві. Чи залишив Він нам знак Своєї творчої діяльності? Ми знаходимо в самому серці Закону Божого - Деся-ти Заповідях - свідоцтво його твор-чої могутності. Про це читаємо у книзі Вихід 20:8-11: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його. Бо в шість днів створив Господь небо і землю, море і усе, що в них;… Тому благословив Господь день суботній і освятив його».

І це єдиний день, який завжди нагадуватиме нам про Створення. Намаганням усунути заповідь про суботу, незалежно від того, усві-домлено це, чи не усвідомлено, але водночас воно стає також намаган-ням усунути й пам’ять про Творця. Саме з цієї причини Господь запо-відав «Пам’ятай». Бо як забудеш цю заповідь, то будеш вірити міфам!

кровенні 14:6-12. Ми читаємо у 7 вірші: «Побійтеся Бога та славу від-дайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто ство-рив небо, і землю, і море, і водні джерела!».

Звістка Бога про наближення дня суду настільки важлива, що Він посилає її з трьома ангелами. Але щоб повернутися до поклоніння Творцеві, ми повинні зрозуміти що це означає. В основі поклоніння ле-жить той факт, що ми на відміну від Творця – є лише Його творінням. Бог гідний нашого шанування і від-даності, тому що Він створив нас. Одкровення 4:11 підтверджує: «До-стойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!».

Вістка в останні дні перед судом закликає усіх «поклонятися Тому,

жили згідно з тим світлом, яке мали, але вони не знали Божої ві-стки для останнього часу. У тексті 27 Христос додає: «Вівці мої слу-хаються голосу Мого, і Я знаю їх і вони йдуть за Мною».

Це ті, які дійсно готові у всьому слідувати за Ісусом, але не робили цього, бо не знали усієї волі Божої. Бо покладалися на міркування тих, котрі казали: «Якщо Церква, в яку я ходжу, була достатньо хо-рошою для мого батька, і для мого діда, то вона має бути достатньо хорошою і для мене». Якраз для цього й посилає Бог спеціальні ві-сті, завдяки яким можна визначи-ти вірність або помилковість.

Отже знову пригадаємо вість ангела: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому…». Як це ми може-мо зробити? Яким чином можемо віддати Богові славу? На один та-кий спосіб вказує апостол Павло: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Святого Духа, що живе у вас… і ви не свої? Бо ви дорого

куплені. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, бо Божі вони!» 1 Кор. 6:19-20). Ці ві-сті Святого Писання для істинної Церкви Божої, на відміну від бага-тьох, не залишаються не поміче-ними.

Тому ті, котрі дійсно від сер-ця хочуть віддати Богові належ-ну славу, будуть вшановувати не лише дотримання десяти за-повідей, але так само й законів здоров’я. Бо якщо ми не дотриму-ємося здорового способу життя, а навпаки, оскверняємо свої тіла алкоголем, тютюном і нечистою їжею, то хіба це чинить славу Богу?

Істинна Церква заявляє: «...від-дайте славу Богу і в тому, що ви їсте і що ви п’єте». Це переклика-ється зі словами Апостола Павла: «Отже, чи їсте, чи п’єте, або інше що робите, усе робіть на славу Божу» (1Кор 10:31). Бо можна хоч цілими днями промовляти: «Сла-ва Богу, Слава навіки Богу Свято-му», а при цьому свідомо руйну-вати своє здоров’я (та одночасно і здоров’я тих, що нас оточують),

Ця стаття для тих, хто спосте-рігає за подіями що відбуваються як у політичному, так і в релігійно-му світі, та бачить взаємозв’язок між ними, для тих, хто переживає за майбутнє своїх дітей та онуків, для тих, хто розуміє – що без Бога, ані до порога.

У багатьох випадках нашого життя, коли діти виходять за по-ріг батьківського дому, люблячі батьки попереджують дітей про можливу небезпеку, дають поради як поводитись в тій чи іншій жит-тєвій ситуації. Дії батьків свідчать про батьківську турботу, пережи-вання, та безумовно про їхню лю-бов до дітей. Так і Господь – наш Небесний батько, постійно турбу-ється про нас, Його земних дітей.

Чи знаємо ми про те, що Біблія дає нам ознаки про істинну Церк-ву, про те, що вона повинна про-голошувати в наш останній час? Звернемося до книги Одкровення 14 розділу. Тут зображений Ан-гел, вісник, що говорить гучним голосом : «Побійтеся Бога та сла-ву віддайте Йому; бо настала го-дина суду Його».

Божа звістка не говорить про те, що час суду в майбутньому. Вона стверджує: «Ми живемо під час суду». В наш час, коли багато їх вважають, що вони несуть від-повідальність лише перед собою, (що, з рештою, призводить до мо-ральної безвідповідальності вза-галі), у Бога по всьому світу є рух, який свідчить, що усі люди є від-повідальними перед Богом.

Від того що хтось самовпевнено буде стверджувати: «Послухайте, я сам собі бог, я можу поступати так, як побажаю», насправді, таке твердження нікого не позбавить відповідальності перед Божим су-дом. Саме про цю особисту відпо-відальність кожного перед Богом і покликана попередити вістка трьох ангелів. Ця вість для нашо-го часу об’єднала людей, що при-йшли від усякої віри, від всіляких переконань, від усякого племені і народу. Вони тепер проголошу-ють ці вісті усім народам землі.

Що очікує Христос, даючи до-ручення для проголошення вістей, висловлених трьома ангелами? Нині багато ще є тих, котрі не зі-брані в його паству. Він простягає Свою руку, щоб звернути їхню увагу на Книгу Одкровення, і щоб вони також змогли стати частиною Його доленосного руху, який через найважливіші істини у заключ-ний період земної історії готує світ до повернення Спасителя. Його Церква відновить ті істини, які за-перечувалися упродовж віків.

Сам Ісус сказав: «Є у Мене й інші вівці, які не з цієї коша-ри, і тих належить Мені привес-ти, і вони почують голос Мій, і буде одне стадо і один Пастир» (Иоан.10:16). Є немало християн, які щиро люблять Господа, вони

але це не славить Бога. Ось чому вістка про здоровий спосіб жит-тя є важливою частиною вісті іс-тинної Церкви Христової.

Є ще один важливий фактор котрий стосується поклоніння Богу. У Десяти Божих заповід-ях окрім загальноприйнятих «Шануй батька й матір», «Не чини перелюбу», «Не кради», є також заповідь «Пам’ятай день суботній, щоб святити його». Це єдина заповідь у Законі Божому, яка вказує нам на свого Творця, вказує кому слід поклонятися. Тому, Хто створив «небо та зем-лю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблаго-словив Господь день суботній і освятив його». Якщо із числа десяти заповідей вилучити запо-відь про Творця світу, тоді вже не важко буде прийняти й ево-люційне вчення Дарвіна.

На жаль переважна більшість тих, хто сповідує християнство навіть не задумується над тим,

чому і куди поділася заповідь про суботу із закону Божого. Але хто ж це зробив? Христос та апостоли такої вказівки не дава-ли.

Священики римо-католиць-кої церкви відверто визнають що перенесення освяченого дня суботи на неділю - це свідоцтво церковної влади. Показовим є наступне твердження: «Дотри-мання неділі протестантами - це поступка, яку вони платять усу-переч собі авторитету католиць-кої церкви» (Plain Talk About Protestantism, by Father Segur, p. 213).

Зверніть увагу також на на-ступні зауваження, що містять-ся в церковній католицькій лі-тературі: «Якщо для вас Біблія - авторитет для дотримання дня, ви не знайдете в ній цього (тоб-то якогось іншого святкового дня – примітка автора). До-бре нагадати пресвітеріанцям, методистам, баптистам й усім іншим християнам, що стоять поза Матір’ю-церквою що Біблія не підтримує їх в питанні до-

тримання неділі. Адвентисти сьо-мого дня - єдині, хто правильно розуміє вислів «священний день спокою», оскільки вони дотриму-ються сьомого дня, а не першого як дня відпочинку» (Cli¥ on Tracts, Vol. IV, р. 15).

І дійсно, Адвентисти сьомого дня - єдина всесвітня християнська Церква яка визнає усі без виклю-чення заповіді Закону Божого – не віднімаючи і не додаючи нічого.

Читаємо в католицькому ка-техізисі таке пояснення відносно зміни святкового дня.

Питання: Чи є у вас ще які-не-будь докази того, що католицька церква має владу встановлювати церковні свята на власний розсуд?

Відповідь: Якби у неї не було такої влади, вона б не змогла зробити те, в чому з нею згод-ні сьогодні усі віряни - змінити святкування сьомого дня тижня на перший, оскільки така зміна не ґрунтується на Священно-му Писанні» (Stephen Keenan, A Doctrinal Catechism, p. 174).

Отже стає цілком очевидним, хто є ініціатором переміни свят-кування з сьомого дня тижня на перший – святкування суботи відмінила католицька церковна влада. Правда, виникає питан-ня: наскільки далеко і в якій мірі можуть розповсюджуватися по-вноваження церковної влади? Христос казав своїм учням: «Що зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі…». Деяким церковним керів-никам у часи середньовіччя зда-валося, що цей вислів Христа дає простір для прийняття будь-яких рішень. Однак, історія переконли-во довела, що часто рішення при-ймалися такі, які цілковито супе-речили науці Христовій. На фоні хрестових походів дуже дивними виглядають слова Спасителя: «Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати їх».

Так, Христос дає право «зв’язувати на землі», але вод-ночас у Своїй науці вказує на те, що можна «зв’язувати», а що – ні. Сьогодні часто чути фразу: «діяти у межах чинного законодавства». І якщо це йдеться про непоруш-ність недосконалих людських законів, то що вже й казати про незмінний досконалий Божий за-кон.Хіба Сам Законодавець – Бог, дає дозвіл на те, щоб на свій люд-ський розсуд десь звузити, а десь розширити повноваження Боже-ственного закону?

Вісті трьох ангелів звертають увагу всіх землян на предмет по-клоніння. Тому що, зрештою, все зводиться до питання авто-ритетів. Кому ми віддаємо пе-ревагу? Авторитету людини, чи авторитету нашого Господа? Ось саме це і визначає, кому ми на-справді будемо поклонятися! Семен Білак.

Ця стаття для тих, хто спосте-В І С Т К А І С Т И Н Н О Ї Ц Е Р К В И

СВІТЛО твого Життя6

СВІТЛО твого Життя 7

ся перше з нас, то який кінець тих, що противляться Божій Єванге-лії?» (1 Петра. 4:17).

Навіщо судити віруючих? — Для реабілітації. Бог на цьому суді реабілітує Себе і тих, кого не-справедливо обвинувачували: «…Він справедливий і оправдує того, хто вірить в Ісуса» (Римл. 3:26). На цьому суді Христос виступає Адвокатом або Заступником: «…ми маємо Заступника перед От-цем, Ісуса Христа - Праведника» (1 Іоан. 2:1), а Отець на цьому суді виступає в ролі Судді.

Доводиться визнати, що бага-то християн майже нічого не зна-ють про Божий суд, а ті що зна-ють, часто тішать себе обітницею Христа: «Хто слухає Моє слово і вірить у Того, що послав Мене, має вічне життя і на суд не прихо-дить, але перейшов від смерти до життя» (Іоан. 5:24). Безперечно, це чудова обітниця, та, однак, суд все-таки відбудеться. До того ж слід звернути увагу, що Спаситель у даному випадку говорить про тих, хто «слухають Слово Його». Що це все означає?

Якщо ми хочемо достеменно знати яка точка зору Святого Пи-сання про суд, нам слід звернути увагу й на інші тексти на цю тему. І тоді побачимо, що Біблія – сама себе пояснює. До речі, цей прин-цип стосується і будь-якої іншої тематики. Отже, зачитаємо ще кілька текстів: «Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престо-лом Христовим, щоб кожен при-йняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе» (2 Кор. 5:10).

Цей текст відразу якось на-сторожує. Виявляється, ми все ж таки будемо судимі. І той факт, що не будемо присутні на суді осо-бисто, нас мало утішає.

Апостол Павло продовжує цю тему у 2 Посланні до Солунян (1:5). «Буде праведний суд Божий, щоб вам удостоїтися Царства Бо-жого, для якого і страждаєте». Ці слова відразу надають полегшен-ня. Виявляється, що Божий суд відрізняється від земних судів перш за все тим, що він — правед-ний, справедливий суд. Крім того, мета суду Божого полягає в тому, щоб ми з вами «удостоїлися» Цар-ства Божого.

Однак, Біблія говорить і про другий суд, який відбуватиметься над нерозкаяними грішниками, котрі мали досить часу для ви-знання і залишення своїх гріхів, але не побажали прийняти Божу благодать. Про таких попереджав пророк Ієремія у шостому розділі: «Так говорить Господь: На доро-гах спиніться та гляньте, і спитай-те про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відка-зали: Не підемо!»

Суд над такими здійснить-ся вже після Другого пришестя Христа на нашу землю, в період тисячолітнього царства. Вірні Божі, спасенні Христом, стають

Усі ми повинні одного разу відзвітуватися перед Творцем за найдорогоцінніший дарунок, да-ний нам - за життя. Ангел уже проголосив про початок суду. Ми ж, у більшості випадків, просто не включаємо Бога у свої плани!

Але Слово Боже стверджує: «І так, як установлено людям один раз умерти, а потім суд» (Євр. 9:27). Ніхто з нас не може проти-стояти смерті. Вона приходить без нашої волі. Чи бажаємо ми поми-рати чи ні, але одного разу це од-наково відбудеться. Так і відносно суду, чи віримо ми в нього чи ні, - але він настане.

Ми всі квапимося на цей суд. Наша земна сім’я, що нараховує 6 мільярдів чоловік, наближається до великого завершального засі-дання суду Божого. Шляхи наші, які, здавалося, розбігаються в різ-них напрямках, проте, неминуче зійдуться в одній загальній пло-щині людської долі – біля велико-го білого престолу Божого!

«Бо всі ми маємо з’явитися перед судовим престолом Хрис-та…» (2Кор. 5:10)

Першими на суд стануть ПРА-ВЕДНІ: «Бо час розпочати суд з Божого дому…» (1 Петра 4:17).

Потім уже, після Другого При-шестя Христа, перед Божим судом постануть також НЕЧЕСТИВІ: «Господь уміє рятувати побожних від спокуси, а неправедних збері-гати на день суду для покарання» (2 Петра 2:9).

Ісус Христос прийде на цю зем-лю вдруге, «щоб віддати кожному за його вчинками» (Одкр. 22:12). Природно, що до Його приходу повинна відбутися робота суду, щоб Христос міг підняти зі старих могил істинно віруючих людей.

У книзі Одкровення 14:7 Ан-гел оголосив всім жителям землі: «Побійтеся Бога і віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду».

І потім перед нами з’являється сцена суду, що відбувається на небі: «Я бачив аж ось поставили престоли, і всівся Старий днями. Одежа Його – біла, як сніг, а во-лосся голови Його — немов чис-та вовна, престол Його — огняне полум’я... тисяча тисяч служили Йому, і десять тисяч десятків ти-сяч стояли перед Ним; суд усів-ся і розгорнулися книги» (Дан. 7: 9-10).

Хто ж буде Суддею на цьому суді? Старий Днями, що в оригі-нальній мові означає – Відвічний, тобто, Небесний Отець. Але Свя-щенне Писання говорить ще про одного Суддю — Ісуса: «...Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих» (Дії 10:42).

Чи будуть два Судді судити водночас на цьому самому суді? – Ні! Біблія стверджує, що буде два суди. Перш за все відбувається суд над віруючими. Читаємо Пер-ше послання Петра, четвертий розділ: «Бо час розпочати суд від Божого дому, а коли розпочнеть-

учасниками суду над нерозка-яними грішниками. Про це ми довідуємося через Одкровення дані апостолу Іоанну: «І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, і суд їм був даний… І вони ожили, і царювали з Христом ти-сячу років». (Одкр. 20:4).

Цю істину стверджує також апостол Павло у 1Кор. 6:2-3: «Хіба не знаєте, що світ судити-муть святі?... Чи не знаєте, що будемо судити ангелів?» (Зви-чайно, тут ідеться про падших ангелів ).

Беззаконники не будуть при-сутні особисто на суді, який від-будеться під час тисячолітнього царства, але воскреснуть для того, щоб почути Божественний вирок і понести заслужене пока-рання згідно з рішенням небес-ного суду. Сподіваємося що ви довідалися зі Святого Писання що буде два воскресіння? Ісус Христос говорив про це наступ-не: «Не дивуйтеся цьому, бо на-стає час, коли всі, що в могилах, почують Його голос; і вийдуть ті, що робили добро, на воскре-сіння життя, а ті, що робили зло, - на воскресіння суду». (Іоан. 5:29).

Тому праведників судитимуть до Другого пришестя Христа, щоб вони були готові увійти до вічного життя, зустрівши з радіс-тю свого Визволителя. Ця думка також висвітлюється як апос-толом Павлом, так і в книзі Од-кровення: «І як людям призна-чено вмерти один раз, потім же суд, так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто че-кає Його на спасіння». (Євр. 9:27-28). «Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не мати-ме влади». (Одкр. 20:6).

Отже, всім нам потрібно з’явитися перед Божим судом. Але наша особиста присутність там не обов’язкова. Ми можемо жити звичайним життям, нічо-го не підозрюючи про те, що на небесах в цей час відбувається судовий процес і досліджуються наші справи, бо написано так: «І нема створіння, яке сховалося б від Нього, але все відкрите й ви-явлене перед Його очима, - Йому дамо звіт!» (Євр. 4:13).

Критерієм, або ж мірилом, на Божому суді будуть заповіді За-кону Божого. Біблія про це го-ворить: «Бога бійся і заповідей Його пильнуй…Бо всі діла Бог приведе на суд: усе що потаємне, чи воно добре, чи лихе». (Екл. 12:13-14).

Учення про суд Божий є уро-чистою та найбільш хвилюю-чою істиною Святого Писання. Ніхто не зможе уникнути суду праведного Бога, але у кожного є можливість одержати виправ-дання в Ісусі Христі. Звичай-но, якщо вчасно скористаємося цією можливістю…

Агнеса Привітна

Б О Ж И Й С У Д

- Скажіть будь-ласка, якщо ви передбачаєте що ваша дитина може зробити неправильний вибір, то треба її про це попередити, чи нехай вона сама вирішує що добре, а що погано?

- Так, звичайно, що потрібно її попередити.

- Як ви думаєте, Бог до якого ми звертаємося «Отче наш», хіба так само не попереджує людину про небезпеку?

..-..Напевно, що Він нас попереджує.

.- Чи знаєте ви про те, що Бог у наш час також має вістку, яку передає нам у вигляді трьох Ангелів?. -.Буває іноді що Бог керує нами.

Тетяна

- Скажіть будь-ласка, якщо ви передбачаєте що ваша дитина може зробити неправильний вибір, то треба її про це попередити, чи нехай вона сама вирішує що добре, а що погано?

.- Попередити, можливо треба, але далі хай вибирає сама.

- Як ви думаєте, Бог до якого ми звертаємося «Отче наш», хіба так само не попереджує людину про небезпеку?

.-.Думаю що ні.

- Чи знаєте ви про те, що Бог у наш час також має вістку, яку передає нам у вигляді трьох Ангелів?

.- Не знаю.Андрея

СВІТЛО твого Життя8

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб. тел. 095-195-4191e-mail chernip@i.ua

Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань

Редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса Черничко,

Юлія Сокирко, Віктор Свида, Неля Капітан.

Комп’ютерна верстка:Рогач Денис Андрійович .

Реєстраційне свідоцтвоЗТ № 507/99Р від 21. 12. 2009 р.

Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ «Видавництво «Закарпаття» 66-95-68

Тираж 70000 Зам №

Пишіть на адресу: м. Ужгород, вул. Джамбула, 23

тел. (0312) 45-30-70Індекс: 88000

http://www.hopechannel.info/uahttp://tv.uvcm.de/

www.zadumaisa.com

Творець неба й землі.Ангели є представниками неба,

що співпрацюють з народом Бо-жим з метою проголошення на землі Слова Божого. Іоанн бачив Ангела, що летить по середині неба; що вказує на особливу важ-ливість проголошуваної звістки. Оскільки Іоанну було показано, що звістку несе Ангел, ми може-мо зробити висновок про те, що звістка облетить землю за короткі терміни. Можливість швидкого проголошення вісті усім жителям землі з’явилася останнім часом, оскільки поява сучасного друкар-ського устаткування, телебачен-

«І побачив я Ангола, що ле-тів серед неба, і мав благовісти-ти вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. І він говорив гучним голосом: «Побійтеся Бога та славу віддай-те Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!». (Одкр. 14: 6, 7).

Багато сучасних людей не за-уважують що вклоняються люд-ським авторитетам: хто світ-ським, хто духовним. Однак перша вість наголошує на тому, що гідним поклоніння є тільки

ня, радіо, супутникових засобів зв’язку, зробили можливим про-голошувати цю звістку по всій землі. Ісус вказав, що така мож-ливість з’явиться на землі перед самим кінцем: «І проповіданим буде це Євангеліє Царства по усьому світу, на свідоцтво усім народам, і тоді прийде кінець» (Матвія 24:14).

Звістка цього першого Анге-ла, що летить по небу, однознач-но вказує на те, що перед кінцем цього світу настала година Боже-ственного Суду. Суд - це зустріч з Богом. Після цієї зустрічі від-бувається розподіл - або в один

бік, або в інший. Христос казав: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповід-уйте! Хто увірує й охреститься, буде спасенний, а хто не увірує за-суджений буде». (Марка 16:16).

Є лише два результати суду: спасенний - або засуджений. Вер-дикт про спасіння виноситься ще за цього життя, а засудження - як рішення Суду при Другому пришесті. Той, хто вибрав Ісуса володарем свого життя і живе на землі виконуючи Його волю, що виражена в 10-ти заповідях, цим засвідчує, що він увірував в Ньо-го, і за словами Спасителя «на суд не приходить», оскільки звинува-чення з нього вже знято.

повідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як само-го себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять». (Матвія 22:37-40).

Ось і виходить що ми або слу-жимо істинному Богу, або вкло-няємося зовсім не тому богу. А щоб не помилитись у виборі Ісус Христос дав досить чітке пояс-нення. Любов до Бога від усьо-го серця і відданість Йому усім своїм єством, абсолютно не-можливі відкидаючи заповіді. Вказуючи на них Він проголо-сив: «Скоріше небо й земля ми-нуться аніж одна риса із Закону пропаде» (Луки 16:17).

Досліджуючи Святе Писання

«А інший, третій Ангел ле-тів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звіру та образу його, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, той питиме з вина Божого гніву…»(Одкр. 14:9-12).

Якщо перша вістка вказує на Того, хто Єдиний гідний покло-ніння, то третя ангельська вість вказує на тих, кому вклонятися не слід. Здавалося б на перший погляд, що предмет поклоніння є не настільки вже й суттєвим. Та це далеко не так, бо покло-ніння також передбачає і відда-ність. Виходячи з цього Христос казав: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша за-

ми бачимо що книга Одкро-вення вказує на дві речі, які зовні ніби подібні, однак за своєю суттю – зовсім проти-лежні. Перша річ: печатка Бога Живого (7-й розділ, 2-й текст). А друга річ: знамено або клей-мо, (рос.начертание), про що й говориться у вісті третього ан-гела. Як відомо, кожна печатка містить інформацію про того хто нею володіє, про його титул (посаду), і територію управління.

Саме ці відомості відо-бражені у 4-й заповіді Зако-ну Божого про суботній день. «Пам’ятай день суботній, щоб святити його! …Бо шість днів творив Господь небо та зем-

лю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблаго-словив Господь день суботній і освятив його». Титул на Божій печатці – Господь-Творець, територія Його правління – небо і земля. Отже, якщо запо-відь про суботу є Божою печаттю, то знаменом чи знаком є інший день замість суботи, яким свого часу підмінили те, що Бог Сам на-писав своїм перстом.

Третя ангельська вість завер-шується словами, що визначають тих, котрі за будь-яких обста-вин залишаться вірними Христу: «Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!».

для позначення Церкви: добро-чесна жінка є чистою Церквою, розбещена жінка - Церкву, що від-ступила. Іоанну було показано це відступництво, яке під впливом та натиском римських кесарів зго-дом почало проникати в церкву. Те, що не вдалося зробити під час жорстоких гонінь на християн, зробили духовні наставники піс-ля того, як переслідування припи-нилися і світська та духовна влада об’єдналися, щоб разом правити

«А другий Ангел летів слі-дом і казав: Упав, упав Вави-лон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він на-поїв усі народи!» (Одкр. 14:8). Слово «Вавилон» походить від слова «вавил», що означає «замі-шання», «безлад». У Священному Писанні це слово часто означає всілякі помилки, що включають у себе спосіб життя, погляди і релігійне відступництво. У 17-ій главі Одкровення Вавилон пред-ставлений у вигляді жінки - цей символ у Біблії використовується

світом. Христос учив що таке об’єднання є неприпустимим, оскільки влада і церква мають різні функції, а тому: «кесареві – кесареве, а Боже – Богу».

Історія показує що там, де цей принцип порушується, як пра-вило, призводить до втрати сво-боди совісті та релігійного дик-тату. Подібне мало місце в часи темного середньовіччя, коли ді-яла, так звана, «священна інкві-зиція» і відбувалися хрестові по-

ходи, дії яких до невпізнанності спотворили Христову науку.

Вавилон сьогодні – символ порочності світу, спотвореного світогляду внаслідок теорії ево-люції, та багатьох релігій, які у своїх віровченнях змішали на-уку Святого Писання зі своїми власними постановами. І саме через це Бог велить богобоязли-вим людям вийти з духовного Вавилону: «І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його…» (Одкр.18:2-4).

Для кожного періоду часу Бог посилав для людей вісті через Своїх пророків. Для нашого часу Бог також має особливу вість, яку символічно передає через трьох ангелів. Ці вісті Іоанну Богослову було доручено записати у книзі Одкровення.

Творець неба й землі. ня, радіо, супутникових засобів В І С Т К А П Е Р Ш О Г О А Н Г Е Л А

для позначення Церкви: добро- світом. Христос учив що таке В І С Т К А Д Р У Г О Г О А Н Г Е Л А

В І С Т К А Т Р Е Т Ь О Г О А Н Г Е Л А