„Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя”. (Ісус Христос, Іоанна 8:12)

2013№5

Казав один навчений життям чоловік: «ра-дійте дітям поки вони маленькі…». А що ж далі? А далі у міру їхнього зростання, примножуються і тривоги. Як кажуть у народі: «Малі діти – мала журба, великі діти – велика журба».

Розмірковуючи над цими твердженнями, мимоволі виникає питання: а чи не можна вла-штувати все таким чином, щоб радості було мак-симально, а журби мінімально? Власне, автори статей у цьому номері газети також задавали-ся цим запитанням, і сподіваються разом з вами, шановні читачі, дійти найбільш позитивної від-повіді.

Так уже ми влаштовані, згідно задуму Творця, що прагнення мати дітей для нас є цілком при-родним бажанням. Поговоріть з тими, хто че-рез якісь обставини не має дітей, і ви дізнаєтесь скільки душевної туги міститься в серці матері або й в обох батьків, коли чують сторонні розмо-ви про дитячі клопоти, або витівки цих малень-ких винахідників. З якою радістю вони хотіли б узяти на себе ці «клопоти»!

Чомусь ми рідко думаємо про те, що у нас є, зате завжди про те, чого нам бракує. Та однак, і для тих хто має, і для тих хто хотів би мати дітей, було б дуже добре якби завчасно прийшло усві-домлення:

- для якої мети ми збираємося народжувати? (тому, що це природно для жінки, тому, що всі так роблять, тому, що погратися з дітьми дає нам за-доволення, тому, що наявність дітей надасть нам більш авторитетний статус, тому, що хтось догля-не нас на старості літ).

- які засоби ми збираємося використовувати для виховання? (дитячий садок, школа, власний приклад, наб’є шишок, переросте – сам зрозуміє).

- окрім фізичних потреб, що ми дамо дитині для емоційного, інтелектуального та духовного розвитку? (телевізор, комп’ютер, книги, вулиця, церква, сварки між подружжям, люблячі, гармо-нійні відносини в сім’ї).

Порівняно з нами дорослими діти безперечно мають свої переваги. Коли дитя грається воно щасливе від цього. Захоплюючись своїми іграш-

ками дитина не думає ні про що інше, і саме тому, в процесі гри, фантазуючи вона отримує стільки задоволення. У дорослих, на жаль, все інакше. На-віть радіючи з друзями, багато хто продовжує ду-мати про незакінчену справу, про неоплачений рахунок, про недобрі відносини з сусідами і т.д.

Нажаль, такими вже є гріховні реалії нашого світу, що мусимо зважати й на те, що відбуваєть-ся зміна моральних цінностей, причому не в кра-щу сторону, і з цим постійно зустрічаються наші діти. Здається що сучасні технології надають нам зручності, але водночас вони приносять у наші доми масу негативної інформації. Навіть більше того, сцени жорстокості та розбещеності можуть супроводжувати наших дітей де завгодно, варто лише одягнути навушники.

Отже, тепер, як ніколи раніше, є потреба по-міркувати над тим, як уберегти наших дітей та внуків від морального розтління, алкоголізму, наркоманії та інших нових за останній час залеж-ностей. Що маємо зробити усім суспільством і ко-жен зокрема, щоб діти були щасливими?

Діти – наша радість

1 червня – Міжнародний день захисту дітей

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

1 червня – день захисту дітей. Коли прихо-дить цей день , завжди задаю собі питання, а від чого ми захищаємо дітей, і від чого їх дійсно по-трібно захищати. На ці запитання відповідей буде багато, та хотілось б підняти одну – захист дітей від самотності.

Чи задумуємось ми що нашим дітям буває са-мотньо. Звичайно, подумаєте ви, якщо дитину залишити одну вона нудьгуватиме. А можливо це стосується лише покинутих дітей в інтернатах? Давайте подумаємо разом, чому дитині-сироті са-мотньо в інтернаті, там же стільки дітей, є там і дорослі які турбуються про неї. Ці діти знаходять-ся в оточенні людей, але чому їм самотньо? Тому що немає батьків, немає рідних, які б не лише турбувались, щоб ти був нагодований і одягну-тий, а які б розділили з тобою всі переживання.

А чи не відчувають подібну самотність наші не покинуті діти? Чи не чуємо ми від наших ді-тей: «Мені скучно»? Можливо це сигнал для бать-

ків, чи достатньо я приділив часу для моєї дити-ни. Нам батькам легше сказати: «Іди грайся», щоб не було скучно, і купити нову іграшку, чи про-сто включити телевізор для перегляду смішних мульти-ків. Іноді дітям подобають-ся такі альтернативи і вони знаходять друга в телевізо-рі чи в комп’ютері, який розді-лить їхню самотність. Та чи не задумувались ви, що нашу роль вихователів для своїх дітей бере на себе той самий комп’ютер чи телевізор. І коли ди-тина зробить якийсь поганий вчинок ми скаже-мо: «А ми ж синку тебе такого не вчили» Так і є. Мама і тато не вчили, виховував телевізор.

Дуже часто наші діти, подібно до дітей з ін-тернату, знаходячись серед людей відчувають самотність, бо відсутня наша увага до них. Як часто можна зустріти батьків, які цілий тиж-день наймають няню по догляду за дитиною,

бо зайняті на роботі і ще й на вихідні, щоб мож-на було відпочити без дитини. Або дехто з бать-ків не можуть дочекатись коли дитина досяг-

не відповідного віку, щоб ско-ріше її прийняли в садочок. Нам здається, що там дити-ні буде добре, адже там ба-гато дітей. Можливо й так,

але діти ровесники ніколи не замінять рідних.

Не хочеться говорити про психологічні трав-ми, які отримує дитина, яку залишають мале-сенькою на чужих тьоть і безліч дітей. Просто хочеться просити, якщо є можливість більше часу проводьте із своїми дітьми, не доручаючи їх виховувати комусь чужому. Станьте для них другом в дитинстві, щоб вони були вашими по-мічниками в старості. Захистіть дітей від само-тності!

Галина Мелесь.

Захистіть дітей від самотності!

роль вихователів для своїх дітей бере на себе той самий

комп’ютер чи телевізор.

На початку історії людства Бог благословив-ши першу в світі пару – чоловіка та жінку, уро-чисто проголосив, що відтепер вони вже не двоє, а одне тіло. І зразу ж при цьому молодому по-дружжю була оголошена й мета шлюбу: про-довження роду людського. Тобто, любов, сім’я, діти, виховання. Окрім цього, причин для яки-хось інших об’єднань, Господь нам не повідав.

Але сьогодні ми спостерігаємо нехтування тим, що Бог заповідав. І як наслідок – страждають діти. До прикладу, сьогодні створюються так зва-ні громадянські шлюби, котрі переважно супро-воджуються стосунками в яких існує недовіра і, звичайно, відсутня гармонія та серйоз-ність намірів. Проте в таких «шлюбах» велика вірогід-ність появи дітей на світ.

А що від цього має суспіль-ство? Збільшення абортів, котрі окрім порушен-ня Божої заповіді є ще й ризиком для здоров’я майбутньої матері. Та найстрашніший наслідок – діти-сироти! Міста переповнені такими дітьми, які шукають їжу, голодують, і їх легко використо-

вують різні злочинні елементи. А дитячі будинки та інтернати переповнені дітьми сиротами.

Ще одне джерело сирітства витікає з легко-важного ставлення до батьківських обов’язків. Подібне має місце там, де належних умов для сім’ї немає, а народжують лише для того, щоб на деякий час збагатитися грошима, які держа-ва виділяє на дітей. На жаль майже всі вони не мають достатньої освіти, бо від початку ті, хто є відповідальними за їх народження, таких розра-хунків і не мали.

Отже, зважаючи на таку негативну тенден-цію, яка спостерігається в сучас-

ному світі, кожна сім’я має взяти на себе відповідаль-ність за кожну дитину, бо від них великою мірою зале-

жить наше майбутнє. «При-вчай юнака до дороги його, і він,

як постаріється не уступить з неї» - сказано му-дрим Соломоном. Недаремно в Божому зако-ні міститься настанова і для дітей, де сказано: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь Бог дає тобі».

Тому варто прислухатися до Божого слова тим, хто створюють сім’ї, щоб уникнути проблем сирітства, та не бути винними перед Богом та суспільством. Пам’ятаймо, діти – це дар Божий, а до Божого дарунку потрібно ставитися з усією повагою та відповідальністю!

І. Ф. Капітан.

ЗВІДКИ ПРОБЛЕМА СИРІТСТВА

джерело сирітства витікає з легковажного ставлення до

батьківських обов’язків.

Сім’я, діти – що може бути важливішим, як для окремих особистостей так і для суспільства в цілому. Але на порозі 21 століття сімя, як така, пе-реживає зміни, які стають причиною багатьох не-гативних тенденцій.

Однією з проблем є те, що кількість дітей у сім’ях надзвичайно зменшилася. За останніми да-ними 52 % сімей мають одну дитину, 30 % - двох дітей, 5 % сімей мають трьох і більше дітей.

В сучасному світі, на жаль, відбувається тен-денція до заниження моральних стандартів, що безперечно не може не вплинути й на основу сімї, а також її членів. Тепер на першому місці для мо-лодих людей стоїть самореалізація (отриман-ня освіти, престижної робо-ти, високої зарплатні). Ство-рення сімї і народження ді-тей відкладаються на пізні-ше. Адже робота зараз у по-тенційної сімї, тобто чоловіка і жінки, відіграє першочергове значення. Отже, на народження в сімї дітей та на їх виховання часу не залишається.

Ситуація, коли вже молодому чоловікові під 40 років , і він до цих пір не жонатий (все якось не складується), все частіше й частіше зустрічаєть-ся в наш час. Дивна річ, але щось подібне нерід-

ко відбувається і з жіночою половиною. Для ді-вчат, котрі ставлять серйозні вимоги до створен-ня сім’ї – дуже важко вибрати собі чоловіка, хоча дівчат, що хочуть створити сімю, набагато біль-ше, ніж чоловічої половини.

Сучасні причини, що, так би мовити, мішають створенню сімї, вимальовуються як загально-прийнятими і створили, на превеликий жаль, своєрідні правила.

Перше правило: Надзвичайно підвищені ви-моги до майбутньої половини. Хоча тут потріб-но розуміти, що зустріти ідеального чоловіка чи дружину навряд чи вдасться. Мабуть, легше ви-

значити, які якості в майбут-ній дружині чи чоловікові для вас являються головни-ми, а які другорядними. А по-

тім, в молитві перед Всевиш-нім, просити про свої бажання душі та серця.

Друге правило: Звичка до «холостяцького» життя обох сторін. Розумом розумієш, що вже час створити свою сімю, але в глибині душі дуже важ-ко розпрощатися зі своїм способом життя, до яко-го звикли. І ще, один важливий момент. Кожна лю-дина, вступаючи в подружній союз «залишає бать-

ка і матір свою і приліплюється до жінки» – так го-ворить Святе письмо. А ситуація іноді буває та-кою, що батьки потребують постійної опіки, і тоді, важко навіть уявити що прийдеться їх залишити.

Та якщо ви дійсно ба-жаєте створити сімю, то хо-чеш, не хочеш, – а прийдеть-

ся «відліпитися» від мами чи тата. І не тільки фі-зично, але й духовно. Адже, створивши свою влас-ну сімю, ви вже не зможете свої проблеми життя перекладати на плечі батьків. Навіть більше того, піклування про батьків ніхто не відміняв. Але, все ж, головною вашою турботою хай стане ваша сімя.

В народі говорять: шукай наречену не на дискотеці, а в бібліотеці. Християнська позиція з цього приводу говорить наступне: шукати по-трібно не на танцях чи нічному клубі, а в церкві.

Найперший і найвагоміший критерій у по-дружньому виборі – це Єдність Віри, в повному розумінні цього слова. Саме в подружньому жит-ті, як ніде інде, дуже важливо щоб майбутні чоло-вік і жінка дотримувалися тих моральних норм, які в Святому Писанні передбачені для щастя сім’ї, тому що це є не тільки людською турботою, а й Божою постановою.

Людмила Кастран

На двох батьків – одна дитина…

52 % сімей мають одну дитину

шукай наречену не на дискотеці, а в бібліотеці

СВІТЛО твого ЖИТТЯ 3

«Мама ніколи не зможе ста-ти для мене подругою, - сказала дівчинка-підліток, - подружки ка-жуть, що пробували подружитись зі своїми мамами, та тільки даремно час згаяли, тому я і не намагаюсь».

Чи це дійсно так? Невже діти і батьки не можуть бути друзями? Може це й важко, але знаю батьків, які дуже добре з цим справляються.

Батькам у першу чергу треба вирішити чи дійсно вони хочуть стати друзями для своїх дітей? Тому, що одні просто не мають на це сил, інші вважа-ють що зрозуміти під-літка важко і, навіть, неможливо, а ще треті – сподіваються що діти і без цього виростуть.

А я вам скажу, що на це треба знайти час і сили, бо ваша дружба з дитиною, чи її відсутність, будуть впливати на ваші стосунки з дітьми до кінця життя.

Пам’ятаю коли моя старша дочка стала підлітком, як часто ми воюва-ли, невзмозі зрозуміти одна одну. Мої батьки не були для мене ні друзями, ні авторитетом, не вміли активно слу-хати про мої переживання, не мали часу на мене і не знали як давати по-ради. Якось життя йшло, і я сама муси-ла у всьому розбиратися, але тоді часи були інші.

З моєю донькою було все не так. Часом її слова чи дії змушували мене виходити з себе. Я дуже переживала, молилася, читала різні книги з психо-логії і зрозуміла, що багато чого тре-ба змінювати, але спочатку в собі, бо я є прикладом для своїх дітей. Як ка-жуть мудрий вчиться на чужій біді, а не мудрий – на своїй. Слава Богу, поки я вчилася на своїй біді з моєю донь-кою нічого поганого не сталося. Вона отримала освіту, вийшла заміж і ви-їхала в інше місто. Я дуже сумувала, хоч дома були ще два сини, які теж скоро мали стати підлітками, і мені було вже страшно – якщо я з донькою не могла порозумітися, що ж буде з си-нами? Самонавчання тривало: книги, курси, відеокасети – все про сімейні стосунки.

І ось мені майже сорок, криза се-реднього віку минула, а донька по-дорослішала та ощасли-вила нас першою внуч-кою. Не встигла я пора-діти в ролі бабусі, як і сама народила четвер-ту дитину, ще одну донь-ку. Напевно Бог дав мені ще одну можливість пра-вильно виховати дівчин-ку вже без тих недоліків і помилок, які я допуска-ла у вихованні старшої.

Якщо тільки є ба-жання з нашого боку, то Бог, як мудрий Отець, за-вжди нас навчає у міру нашої потре-би. У Нього для нас досить і часу, і терпіння, і любові. Тільки тепер ми з донькою стали подругами, однакові проблеми, однакові потреби. Друзі, не чекайте так довго, вже зараз до-кладіть зусилля і станьте друзями для своїх дітей. Ви спитаєте, коли це

зробити і головне як? Одного разу батьки спитали пси-

холога: «Коли нам починати дружити зі своєю дитиною?». На що той відпо-вів: «Коли ви вже не водите її за руку, а вона ще не водить вас за ніс».

Чудовий вік для цього десь біля трьох років, коли якраз починає проявлятись характер. Ось декілька порад, як це зробити.

1. Друзі вміють слухати. Усі ми хочемо щоб діти слуха-

ли нас, але й вони ма-ють велику потребу щоб вислухали їх. На-вчіться уважно слу-

хати не перебиваю-чи, може деколи уточню-

ючи, чи правильно зрозуміли. Якщо ви будете так робити, дитина буде з вами щирою та відкритою і ви бага-то чого дізнаєтесь про неї. Може на-віть і таке, що ваше серце защемить від страху, але пам’ятайте, ніяких зау-важень. Може лише через якийсь час, коли ви все обдумаєте, заспокоїтесь і, таким чином, обговорите те, що вас налякало, щоб дитина сама зробила висновки – добро це чи зло. Не тис-ніть, а тільки по дружньому радьте.

2. Друзям можна довіряти. Якщо дитина довірила вам свою та-ємницю, бережіть її і ніколи це не використовуйте проти неї. Навіть якщо таємниця неприємна, нама-гайтесь показати що ви не схвалює-те цей вчинок, але любите свою ди-тину безумовною любов’ю. Це на-дасть дитині емоційну підтримку та захист і вона й надалі охоче буде вам довіряти. Як багато батьків пропус-тили таку можливість, і зараз пере-живають, не знаючи чим живе їхня дитина.

3. У друзів є чимало спільних ін-тересів та справ. Може це вид спор-ту який ви обоє любите, музика, по-ходи, кулінарія. Тобто щось таке, що ви можете разом робити або обгово-рювати. Як чудово коли син з бать-ком разом пішли в гори, а по дорозі ще й про футбол поговорили. Мама з дочкою пішли за покупками, а дома спробували новий рецепт. Якісно проведений час з дитиною не тоді, коли ви разом дивитесь телевізор, а саме тоді, коли вам обом цікаво спіл-куватись.

4. Друзі не обманюють. Скорі-ше за все обманюють, якщо так ро-блять батьки. Обман це отрута для сім’ї. Часом ми самі змушуємо дітей брехати тому, що в сім’ї дуже жор-стокі правила та покарання за їх по-рушення, діти цього бояться і почи-нають обманювати. Згадайте себе

в дитинстві і хай ми-лість та прощення бу-дуть більшими за по-карання. Поводьтеся з своїми дітьми так, як хочете щоб поводили-ся з вами. Згадайте Ісу-са Христа. З Ним посту-пили так, як заслужи-ли ми, щоб нам дати те, що заслужив Христос своїм безгрішним жит-тям. Якщо хочете щоб ваші діти не обманюва-ли, дозвольте їм легко і просто говорити прав-ду, і підтримайте, якщо бачите що дитина за-плуталась.

5. Друзі люблять одне одного. Часто батькам важко вира-зити свою любов до підлітка так, як він цього хоче, а просто сказати «я тебе лю-

блю» уже недостатньо, тому що вони більше вірять діям, аніж словам. Ось вам декіль-ка порад:

– Запросіть дитину в її улюблене кафе, а ще потайки запросіть її друга, чим зроби-

те приємний сюрприз для неї.

– Перед екзаменом, чи ще якоюсь важливою поді-єю, емоційно підтримайте її, скажіть що вірите в неї.

– Будьте присутніми на її виступах, концертах, спор-тивних змаганнях, знайдіть час для цього.

– Пам’ятайте про важли-ві дати і зробіть для дитини те, що вона може колись про-сила і вже забула, гадаючи що вам до неї байдуже і т.д.

А головне не забувайте показувати дітям, що вони для вас дуже цінні, тому що вони подарунок від Бога і він їх не тільки любить, але є та-кож і їхнім Батьком та Дру-гом.

Марія Гафинець.

Юля, 16 років. У нашій родині не прийнято обгово-рювати мої особисті проблеми. Я не можу поговори-ти з мамою про якісь інтимні речі. А нещодавно, мама знайшла мій особистий щоденник і прочитала його. Я це зрозуміла з її підозрілою погляду і дивних запитань. Чесно кажучи, огидно. Це те ж саме, що прочитати чу-жого листа. От у моєї подруги Ольги мама - класна. Оля обговорює з нею всі свої проблеми та успіхи. Вони разом ходять по магазинах. І взагалі вони можуть пого-ворити про будь-що. У мене з моєю мамою таких дові-рчих відносин немає.

ЧОМУ Б НАМ НЕ ПОДРУЖИТИСЬ?

- Як ви думаєте, що потрібно для щастя наших дітей?

- Потрібно щоб бать-ки любили своїх ді-тей.

- Що потрібно щоб вберегти дітей від шкідливих звичок?

- Потрібно насамперед батькам подавати своїм дітям правильний приклад. Все залежить і від батьків.

Єва

Отправляясь на работу,Папа сыну говорил,Чтобы бабушке заботуОн немного разгрузил.

Со двора принес дровишек И водицы два ведра, И, не глядя на мальчишек, В магазин сходил с утра.

Сын охотно согласился, Дома бабушке помочь. Встав с постели помолился, Воздав честь Творцу за ночь.

Оком радостным, сердечноСмотрит бабушка за ним... Внук надел пальто на плечиИ собрался в магазин.

Сердце дрогнуло старушки, «Нет, внучек, пойду сама! Ты ж возьми свои игрушки, Поиграй, построй дома».

«Что же папе я отвечу, Когда он придет домой?» «Не печалься – эту встречу,Я устрою, дорогой!»

Вместе скажем, что прилежноПросьбу выполнил твою,Папа молвит очень нежно«Как же я тебя люблю».

Так в любви чистосердечнойВнука к царству лжи вела, Уводя от жизни вечной, Почему? Слепой была!

дружба з дитиною, чи її відсутність, будуть

впливати на ваші стосунки з дітьми до кінця життя

Внука к царству лжи вела

- Як ви думаєте, що потрібно для щастя наших дітей?

- Приділяти більше уваги та любові дитині.

- Що потрібно щоб вберегти дітей від шкідливих звичок?

- Потрібно проводити пропаганду проти шкід-ливих звичок. А дитині потрібно пояснити, що це погано, що це школить її здоров’ю.

Ірина

4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Протягом дня ми виконуємо безліч справ, маємо багато різних клопотів, через що іноді забуваємо просто поговорити з дітьми. Однак ми ніколи не повинні забувати про молит-ву. Навчені змалку молитися, наші діти мати-муть потребу розмовляти з Господом щодня, і щодня перебуватимуть під Його покровом.

Орися, 3 кл. Чому деякі люди такі несонячні?

Олексійко, 2 кл. Дай мені слухняних батьків.

Павлик, 3 кл. Пришли на Землю Свого Сина. Ми Його не розіпнемо.

Костя, 2 кл. Чому Ти людям усе пробачаєш, а вчителі – ні?

Гриша, 4 кл. Добре, Христос страждав заради людей, а заради чого страждають люди?

Надя, 3 кл. Я би попросила розуму моїм бать-кам, а то вони мене зовсім не розуміють.

Мар’ян, 4 кл. Я написав вірші. Я їх нікому не по-казував, але Тобі, Боженьку, покажу. Ось вони:

Дорослі плачуть сльозами.Дорослі плачуть очима.Маленькі плачуть серцем,Маленькі плачуть життям.Але якщо дорослий плаче, як маленький,Значить, він і справді плаче.

Дитячі листи важливі як дорослим, так і дітям. Вони поза віком, бо їхній зміст спрямо-ваний до Бога, а значить – і до серця людини.

За правління Ірода Великого Йосип, Марія та Ісус три роки пробули в Єгипті. Після цього, коли помер Ірод Великий, за велінням Бога Ан-гел Господній знову з’явився Йосипу уві сні й по-відомив йому, що Ірод помер і, що тепер мож-на повертатися додому. Однак вони виріши-ли не повертатися у Віфлеєм, а пішли на північ – у Галiлейське місто Назарет, що знаходиться близько 100 км на північ від Єруса-лиму. В цьому місті раніше жила Діва Марія, мати Ісуса. Ось чому всі називали Месію – Ісус з На-зарету, незважаючи на те, що він народився у Віфлеємі.

Про життя Ісуса в Назареті відомо дуже мало. Коли Ісусу ви-повнилося 12 років вони взяли Його з собою на свято Пасхи до Єрусалиму. До 12-річ-ного віку Ісус вже усвідомив про Своє призна-чення на землі й був грамотною і розумною ди-тиною.

Як закінчилися Пасхальні свята, Йосип з Ма-рією, як і всі назаряни, поверталися додому в На-зарет і думали, що Ісус йде позаду зі своїми ро-дичами та знайомими. Пройшовши цілий день,

вони помітили, що Ісуса немає в дорозі. Вони за-непокоїлися й почали шукати Ісуса спершу се-ред родичів та паломників, що поверталися, та не змогли знайти Сина. Тоді Йосип з Марією впродовж дня вернулися в Єрусалим. Вони шу-кали Його у місті, і аж на третій день знайшли Ісуса в храмі Єрусалимському.

У храмі Ісус сидів посеред вчителів Закону, священників, книжників, слухав їх,

розпитував, відповідав на деякі їх запитання. Вони тлумачили про-роцтва, Закон Божий, говорили про майбутнє Ізраїлю і таке інше. Вчителі помітили надзвичайний розум і мудрість Ісуса, радісно

дивувалися Його відповідям на за-питання. При такому спілкуванні Ма-

рія з Йосипом і знайшли Ісуса.Мати Ісуса здивувалася, що її послушний Син

залишився в храмі і не попередив батьків своїх про це. Вона сказала Ісусові: «Дитино, – чому Ти так вчинив нам? Ось Твій батько та я з журбою шукали Тебе» (Лк. 2. 48).

Ісус вибачився й відповів їм, що ви ж знаєте, що Я належу Моєму Отцеві. Вони зразу й не зро-

зуміли цих слів, аж потім їм спало на думку, що Ангел Божий говорив їм, що Ісус – Син Божий і виконуватиме на землі волю Господню. Ісус по-прощався зі своїми співбесідниками і пішов з батьками Своїми у Назарет, і був слухняний їм.

Ісус вже давно усвідомив, що Він Богосин, але це не завадило Йому виконувати волю Своїх земних тата і мами. Ісус продовжував працюва-ти, допомагав Йосипу, самостійно працював тес-лею і «зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк. 2. 52).

Очі дитини Очі дитини палають Любов’ю, життям, одкровенням В них сховано те, що шукають, Що робить життя менш буденним.

Очі дитини прекрасні, Відверті, відкриті до світу, Про тяжке життя ще не знають Яскраві, як сонячне літо.

Очі дитини – найдорожче у світі, Безцінні скарби поряд з ними згасають Тендітні, вразливі, мов янгольські квіти, Нехай вони завжди палають.

Альона Губій

КОЛИ ІСУС БУВ ЩЕ МАЛИМ

«Діти пишуть Богові»

До 12-річного віку Ісус вже усвідомив про Своє призначення на землі й був грамотною і

розумною дитиною.

Час від часу ми запитуємо самих себе; чи правильно ми виховуємо своїх дітей, чи прище-плюємо їм вірні моральні принципи? Часто ми піддаємо критиці дії та мотиви власних дітей, забуваючи про те, що вони як правило, є відо-браженням нас самих.

Як би ми не виправдовували самих себе – діти споглядаючи на наше повсякденне життя, підсвідомо копіюють нас. У свою чергу вони чи-нять так само, а може навіть і гірше, позаяк не навчились ще так майстерно приховувати іс-тинну мотивацію власних дій як дорослі.

Щоб виховати наших дітей щасливими по-трібно розпочати з самих себе. Якщо ми не жи-вемо мотивуючись тими чеснотами які хочемо

привити власним дітям, то очікувати від них цього було б несправедливо.

До прикладу: в наш час матеріальне перева-жає над духовним. З одного боку, здавалося б є не поганою думка щоб забезпечити наших ді-тей усім необхідним, та коли у спробі досягну-ти цієї цілі використовуються будь-які засоби, ми несемо ні чим не виправдану жертву. Такою жертвою є час, який належить власній сім’ї, а у нашому випадку конкретно дітям. Отже, набу-ваючи одне, ми втрачаємо щось набагато цінні-ше – власних дітей.

В спробах компенсувати ми починаємо да-рувати їм дорогі подарунки, що в свою чергу навпаки погіршує вже і так складну ситуацію, так як дітям у цей момент потрібна наша ува-га а не кошти або подарунки. Діти сприймають це як спробу відкупитися від них, не знаходячи емоційної втіхи у власних батьків вони почина-ють відчувати себе небажаними або в крайньо-му разі зайвими.

Прірва у взаєморозумінні між батьками і ді-

тьми все збільшується, ряд проблем наростає і батьки які втрачають контроль намагають-ся взяти усе в свої руки шляхом жорсткої дис-ципліни та контролю, не розуміючи що цим са-мим вони ще більше віддаляються від власних дітей.

Великою помилкою буває коли ми почина-ємо любити наших дітей тільки на умові того, що вони щось зроблять або досягнуть, тоді наша любов нібито виросте у їхніх очах. Така практика тягне за собою низку психологічних проблем і, як правило, заводить у глухий кут.

Чи не краще для нас любити своїх дітей без-умовною любов’ю, де ми не керуємося власни-ми амбіціями, незалежно від досягнень та ста-тусів власних дітей, їх помилок і прогріхів?

Будьмо готові допомогти їм виправляти власні помилки і визнавати свої. Якщо зуміємо показати своїм дітям щиру, емоційну, розумну та чемну любов, вони в свою чергу, навчившись від нас – будуть чинити так само.

Аліна Карпатська

Чи готові ми визнати власні помилки?

- Як ви думаєте, що потрібно для щастя наших дітей?- Потрібно щоб було бла-гополуччя в сімї. Тому, що яка погода в сімї, так дити-на себе й почуває.- Що потрібно щоб вберегти дітей від шкідливих звичок?- Від інтернет-залежності можна вберегти тільки якщо ти не маєш Інтернету вдома, а щодо шкідливих звичок, то дитина сама обирає.

Марина

СВІТЛО твого ЖИТТЯ 5

Письмо Ольги, которое мы приводим ниже в сокращении, обошло несколько газет. Это крик души, ещё не расцветшей, но уже обречённой увя-нуть навсегда... Он обращён к людям старшего поколения, но в надежде, что его прочтут так-же молодые и задумаются. Его нельзя читать без сердечной боли.

«Мне 18 лет. Зовут Ольга. Фамилию не сооб-щаю. Вот уже два года, как я больна СПИДом. В больнице я не одна. Здесь у меня такие же по-други и друзья. Теперь на всё смотрю иначе, чем раньше. Хочу спросить у всех взрослых людей и, особенно у тех, кто имеет власть: «Зачем вы, взрослые, нас, детей своих, под танк бросили?! Зачем смяли сексом, порнухой, наркотиками?! Вы виноваты в наших смертях! Вам хотелось раскованности, расслабленности, свободы... Вы проповедуете свободные связи, афишируете ар-тистов нетрадиционной ориентации. Вы внуша-ете нам, что так живут все! А мы умираем! У нас не будет любви, не будет семей, мы не родим де-тей. Вы понимаете, что происходит с нами, поко-лением, которое пришло после вас?

Мы еще живы, а нас уже нет. Нас лишили детства, отобрали наше будущее. Мы умира-ем молодыми! Почему? За что? Почему вы не научили нас таким понятиям, как «стыд», «по-зор», «нравственность», «любовь», «целому-дрие»? В моргах лежат молодые. Почему вы

навязали нам ваш «безопасный секс»? Лучше бы нам целину пахать, чем умирать в иномар-ках от СПИДа.

Вы приложили все усилия, чтобы растлить и развратить нас, растрезвони-вая во всех средствах массо-вой информации про «это» и про «современный образ жизни». Вы жеманничали в школах, открывая нам гла-за, как хорошо «этим» зани-маться не в подвалах, а «ци-вилизованно», уговаривали «раскрепостить-ся», отбросить «ложный стыд», преподноси-ли фильмы, брошюры. И никто вас не осудит за нас. Вы же никого собственными руками не

убивали. И вы продолжаете это делать с дру-гими детьми, которые младше нас. Как была бы я теперь благодарна тому, кто вырвал бы у меня сигарету, кто отхлестал бы крапивой, когда меня можно было еще спасти. Помоги-те тем, кому не все равно остановить то, что происходит в стране повсюду. Помогите пре-кратить безумие! Срочно необходимо в СМИ ввести цензуру, запрещающую всевозможные развращающие ток-шоу, порнофильмы, рекла-му спиртных напитков и сигарет. Мое письмо, может быть, кому-то поможет, ведь мы поги-баем и вы – тоже!»

Сколько ещё есть таких, безвременно ухо-дящих, ставших жертвами нашего бездушного, безбожного века? Но выход есть! Библия, ныне отвергнутая многими людьми, призывает че-

ловечество остановиться, при-знать свое одиночество, бес-помощность и греховность; обратиться к Богу, Который может избавить человека от власти греха. Слова покая-

ния, обращённые к Господу, приносят в жизнь ОТВЕТ от Бога,

ответ, который меняет жизнь, который подни-мает падших.

http://www.mirsbogom.ru

Что бы вы делали, если бы у вас было 1000 де-тей? Вы скажете, зачем задавать такие вопросы, ведь это не возможно. Но, все же. Например, у Со-ломона было 700 жен и ему такая ситуация была доступна.

Итак, у вас 1000 детей. С какими трудностями вы бы столкнулись? Как насчет того, что бы дать 1000 разных имен? И, к тому же, чтобы эти имена были приятны и созвучны в первую оче-редь вам самим, как родителю. А как насчет того, чтобы каждое утро приветствовать своих чад ин-дивидуально? Сказать 1000 раз доброе утро, это не малый труд. Далее придется выстоять очередь в ванную. После ванной, завтрак на 1000 персон. А как насчет выезда на природу? Время от време-ни нужно всех детей пересчитывать, не потерялся ли кто? И, только в пересчете детей, день обещает быть полон неожиданностей.

Вечером, конечно же, нужно почитать сказку на ночь. А ведь каждый ребенок чутко чувствует, уделяется ли ему безраздельное внимание или с ним общаются «оптом». 1000 детей – 1000 харак-теров. Кто-то сейчас грустный, кто-то тянет кота за усы, кто-то очень хочет научиться играть на скрипке, и ему пришла эта мысль именно ночью. А еще двести из них круглосуточные почемучки, которые ухватившись за ваши рукава, то и дело спрашивают «почему? почему? почему?»

После того, как вы представили себе эту картину, поднимите голову вверх и посмотрите на небо. Задай-те себе вопрос, а сколько детей у Бога, и какое место лично вы занимаете в Его семье? А кем Ему приходятся ваши дети? Понятно, что их у вас не тысяча. Как вы ду-маете, легко ли справляться Богу со всеми детьми на нашей Земле? Скорее всего, нелегко. А можем ли мы Ему чем-то помочь?

Мы часто забываем о том, что наши дети не принадлежат нам полностью, и, что за них мы не-сем ответственность перед Тем, Кто доверил нам юные сердца. Мы с легкостью забываем, что дети – это наследие Божье, а не средство для самоут-верждения. Да-да, мы можем использовать наших

детей, как средства для самоутверждения и, даже, будучи заботливыми родителями, мы можем не за-метить этого. Мы хвалимся младенцем, который у нас родился, и испытываем чувство гордости: вот

какой у меня малыш, вес, рост и т.д. Мы одеваем наше дитя в красивые одежды, отправля-ем учиться в высшее учебное заведение и т.д. Ведь все-таки

лучше звучит то, что наше дитя имеет высшее образование, имеет более престиж-ную профессию, должность, зарплату, чем, если этого нет. Другими словами, благополучие наших детей повышает нашу же самооценку, а раз так, то есть опасность, что повышение самооценки и бу-дет главным скрытым мотивом нашей заботы о наших детях. А что же в этом плохого? Если мы не чувствуем никакой ответственности перед Богом за наших детей, то мы в этом ничего плохого не увидим. Но, если мы претендуем на звание роди-телей, которые верят в Бога, то мы должны знать разницу между верующими и не верующими ро-дителями.

Не верующие родители, которые действитель-но любят своих детей, обязательно будут думать о том, чтобы их дети были счастливы, здоровы, ухожены, а, также, чтобы они правильно пита-лись. Такие родители будут стремиться всесто-ронне развивать способности своих детей с самых

юных лет: водить детей в музыкальную школу, нанимать репетито-ров по иностранным языкам и т.д. Заботливые родите-

ли будут стремиться к тому, чтобы дать своему ребенку наилучшее обра-зование, чтобы в будущем их ребенок получил на-илучшую профессию, и чтобы будущее их ребен-ка было наилучше защищено. Это очень хорошие устремления.

Верующие родители, по возможности, будут делать то же самое. Но все же, у верующих родите-лей все выше перечисленное стоит не на первом месте. Верующие родители понимают, что придет день, в который сатана захочет украсть душу у их

ребенка, погубить их ребенка, возможно дав ему взамен не исчислимый материальный достаток и высокое положение в обществе. Верующие роди-тели будут стараться раскрыть для детского ума невероятную красоту Божьего характера, чтобы в дни испытания, их дети смогли бы устоять в этих испытаниях, и, чтобы их дети смогли бы выбрать дружбу с Создателем, дружбу, которая возможно поведет их по нелегкому, но спасительному пути в их жизни. Верующие родители, будут стремиться к тому, чтобы их дитя стало благословением для ближних; чтобы их дитя, согласно своим талантам и способностям несло в погибающий мир спаси-тельную весть об Иисусе Христе. Поэтому, каждый верующий родитель будет помнить слова из Пи-сания: «Наставь юношу при начале пути его: он не уклонится от него, когда и состарится» Пр.22:6

Благословений тебе, читатель, в нелегком тру-де воспитания детей.

Александр Жупан

ТЫСЯЧА ДЕТЕЙ

Мы еще живы, а нас уже нет...

Как была бы я теперь благодарна тому, кто вырвал бы у меня сигарету, кто отхлестал бы крапивой, когда меня можно

было еще спасти.

Верующие родители, будут стремиться к тому, чтобы их дитя стало благословением

для ближних

дети – это наследие Божье, а не средство для

самоутверждения

6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

За язичницьким звичаєм, наколки і нарізи на тілі робилися або в пам’ять про померлих, або з метою увійти в транс під час окультних сеан-сів і вступити в спілкування з мертвими (викли-кання духів). Господь Бог попереджав Свій об-раний народ, щоб вони не займалися окультиз-мом: «Коли ти ввійдеш до того краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то не навчися чинити тако-го, як гидота цих народів. Не-хай не знайдеться між тобою такий, хто ворожить… і хто чорнокнижник, і хто викли-кає духа померлого та духа віщого, і хто питає помер-лих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і че-рез ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою». (Втор. 18:9-12).

Отже, пірсинг, наколки і нарізи на тілі мають язичницькі, окультні коріння. Дамо визначення цих слів. Відповідно до словника Ожегова, тату-ювання - це наколоті особливою фарбою візерун-ки на тілі. Пірсингом (від англ. pierce - проколюва-ти) називаються нарізи і проколи шкіри, які в тому числі супроводжуються різного роду прикрасами.

У старозавітні часи пошкодження на тілі було традиційним серед язичників. Щоб увійти в транс, вони різали й кололи себе ножами і спи-сами. «І стали вони кричати гучним голосом, і кололи себе, за своїм звичаєм, ножами і списами, так що кров лилася по них» (3 Цар. 18:28).

Господь у Своєму Слові, Біблії, попереджає Свій народ не робити ніяких нарізів і наколок на

тілі. «Заради померлого не робіть нарізів на тілі вашому і не наколюйте на собі написів. Я

Господь»(Левіт 19:28). «Ви сини Господа, Бога вашого;

не робіть нарізів на тілі вашому…» (Втор. 14:1).Коли Господь Бог створив людину, чолові-

ка і жінку, Він зазначив, що все створено дуже добре. «І побачив Бог усе, що Він створив, і ось, вельми добре» (Бут. 1:31). Таким чином, ті, хто вважає, що наколки і нарізи на тілі можуть зро-

бити творіння Бога ще більш привабливішим, кидають ви-клик Творцеві. Своїми тату-юваннями, проколами і на-різами вони свідчать про те, що Господь створив їх недо-статньо добре. Слово Боже

вчить, що наші тіла є храмом Святого Духа і ніхто не має пра-

ва оскверняти храм. «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого… Адже за вас дано ви-соку ціну. Тож воздайте Богові славу і тілами своїми бо вони Божі» (1 Кор. 6:19, 20).

До того ж при нанесенні тату і нарізів існує ризик зараження яким-небудь захворюванням.

Результати недавніх досліджень підтверди-ли, що СНІД може передаватися через заражен-ня чорнилами та голками для татуювання. Було виявлено, що таким же чином можуть передава-тися гепатит та інші хвороби. Крім того, глибо-кі проколи шкіри травмують нервові закінчення, що зна-ходяться в шкірі і під нею, що може призвести до фізіоло-гічних розладів організму в майбутньому.

Часто молодь робить на-колки через нестачу знань і нерозуміння суті речей. Бага-то тих, хто наносять собі тату-ювання, не здогадуються про їх окультні та ідолопоклон-ницькі корені. Люди і не підо-зрюють про те, на який небез-печний шлях вони стають.

У чому ж небезпека та-кої практики? Демонструючи сатанинське маркування на своєму тілі, людина відкриває двері для атак диявола. Біль-шість татуювань виглядають зловісно: череп та кістки, козлячі голови, змії та дракони, демони, вульгарні зображення і т. п. Але справа навіть не в самому зображенні, а в гріху, який воно сим-волізує. У старовину татуюваннями таврували злочинців і жінок, що займалися проституцією. Символи своїх релігій і зображення своїх богів наносили на своє тіло прихильники тих чи ін-ших вірувань.

Сьогодні за допомогою татуювань люди про-голошують свою належність до тієї чи іншої гру-пи (пірати, ув’язнені, моряки, солдати, сатаніс-ти і т. д.). Татуювання дуже поширені в сучасно-му суспільстві. Однак така популярність не може служити виправданням в очах Бога. Багато чого з того, що є модним і загальноприйнятим у сві-ті, є гріхом: наприклад, аборти, цивільні шлюби, азартні ігри і т. п. Господь закликає нас дотри-

муватися того, «що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, що тільки чеснота і похвала» (Филп. 4:8). «Не слі-дуй за більшістю на зло» (Вих. 23:2).

Сьогодні деякі батьки роблять наколки та нарізи на тілі не тільки собі, але дозволяють це і своїм дітям. Малюкам купують тимчасові тату-ювання – наклейки або штампи. На перший по-гляд, це виглядає невинно, однак такі іграшки готують свідомість дитини до того, щоб згодом нанести постійний знак на тіло. Підлітки та мо-лодь можуть потім шкодувати про цей вчинок,

проте лише у небагатьох зна-йдуться кошти на лазерну операцію з видалення тату-ювання.

Чимало підлітків роблять наколки на знак спротиву батькам. Але це також є сва-вільство проти Бога, Який за-повідав дітям: «Шануй бать-ка свого і матір свою...» (Вих. 20:12). Вплив гріха супрово-джується почуттям провини і незадоволеності, які відчу-ває людина.

Часто люди думають, що, змінивши свій зовнішній ви-гляд, вони зможуть домог-тися любові, уваги оточую-чих, самоствердитися і отри-мати моральне задоволення

до якого прагнуть. Насправді ж вони прикрива-ють свою душевну порожнечу мішурою, подібно до того як Адам і Єва намагалися прикрити свою гріховну природу фіговим листям. У якийсь мо-мент людині здається, що вона досягла бажа-ного, але пізніше усвідомлює, що це було лише тимчасовим і нерозумним захопленням.

Справжня краса йде зсередини. Тільки Гол-гофські заслуги Ісуса здатні омити гріхи і від-новити в нас образ Божий. Звільняючи від грі-ха, Господь звільняє нас і від почуття провини. З усвідомленням цієї істини приходить розумін-ня того, що нам не потрібно що-небудь робити зі своїм тілом, щоб заслужити якесь визнання цьо-го світу. Ми починаємо розуміти, що улюблені Господом і цінні в Його очах.

Яна ХОРОШУН

- Як ви думаєте, що по-трібно для щастя наших дітей?

- Здоров’я, любов батьків, хороша компанія друзів.

- Що потрібно щоб вберег-ти дитину від шкідливих звичок?

- Ну, насамперед, потрібно щоб її любили, більше часу приділяли, і щоб дитина була в хорошій компанії.

Ірина

Пірсинг і татуювання

Часто люди думають, що, змінивши свій зовнішній вигляд, вони зможуть домогтися любові,

уваги оточуючих, самоствердитися і отримати моральне задоволення

до якого прагнуть.

- Як ви думаєте, що по-трібно для щастя наших ді-тей?

- Щоб дитина була щасли-ва, треба щоб вона мала хороших друзів, також тре-ба щоб в сім’ї був добро-бут.

- Що потрібно щоб вберег-ти дітей від шкідливих звичок?

- Для того щоб вберегти дітей від негативних звичок, по-трібно щоб в місті будувалися не генделики, а спортивні майданчики, зали. Треба щоб дитина розвивалася.

Анна Василівна

- Як ви думаєте, що потрібно для щастя на-ших дітей?

- Потрібно щоб батьки при-діляли більше любові,щоб компанія була хороша.

- Що потрібно щоб вберег-ти дітей від шкідливих звичок?

- Батьки повинні подавати дитині правильний приклад.

Олена

СВІТЛО твого ЖИТТЯ 7

Досягти Евересту у навчанні та розвинути здібності своїх чад усім, без винятку, батькам хотілося б якнайшвидше. Втім, це вдається не кожному охочому. В чому ж річ, - запитаєте ви?

Справа в тім, що розумові здібності у всіх людей різні. За давньою традицією ми ділимо дітей на групи математичного та гуманітарно-го спрямування. Натомість, сьогодні існує зна-чно ширший підхід: не враховуючи показника екю, спеціалісти налічують сім груп. Апелюю-чи до «рідної» мови мислення дитини, можна сформувати позитивну мотивацію учіння, ра-дість світопізнання і досягти нових можли-востей.

Якщо ваша дитина любить читати, ана-лізувати словесну інформацію, їй подоба-ються сюжетні оповіді, то вона – лінгвіст. Згодом, це майбутній філолог, юрист, журна-ліст чи перекладач. Однак, тепер у неї можуть бути труднощі з математикою. Якщо вона про-сить допомогти з задачею чи рівнянням, то слід пам’ятати, що в центрі її уваги – це звучання слів. Відтак, «сухі» математичні дії та знаки слід перекласти на багату літературну мову, інакше в хід підуть методи сліпої підстановки чисел і сформується неохота до точних наук. Іншим ра-зом, формулу чи вираз слід «зафарбувати» в сю-жет, історію її виведення або цікавий епізод її застосування. В молодшому шкільному віці для дітей філологічного спрямування вам зна-добляться вірші, рими математичної темати-ки. В інших випадках дитині-лінгвісту дай-те можливість зазирну-ти в біографію Декар-та, Піфагора, Ейнштей-на, нехай вона спробує заговорити рідною мо-вою зачинателів сучас-ної математики.

Якщо ваша дитина належить до мате-матичного кругозо-ру мислення, то її успі-хи в царині цифр і стро-гих законів очевид-ні. Гарних результатів вона досягне в галузі історичних наук, коли в центрі своїх досліджень поставить закони причино-наслідкових зв’язків, відомі дати і ключові слова хроноло-гічних подій. Водночас, юним математикам і фі-зикам треба показати план-схеми будови тек-стів у літературі. Їм буде цікаво вивести свої «формули» поезії, правил орфографії та пунк-туації. Яскравішим буде запам’ятовування у знакових символах.

Дитина об’єктно-просторової групи лю-бить образотворче мистецтво, уроки праці, ге-ографію, креслення. Рідною мовою її світопіз-нання є образне мислення в деталях відтінків та кольорів. «Краще один раз побачити, аніж сто разів чути» - гасло носіїв цього мислення. Для школярів об’єктнo-просторової групи по-добається вести календар погоди, спостере-ження за природою. Їм легко читати плани і проекти, без труднощів дається орієнтування на місцевості. Разом з тим, юним художникам, архітекторам, модельєрам та дизайнерам іноді нестачає хисту до гуманітарних наук. Тут слід провести лінію дотику двох напрямів. Якщо го-ворити конкретніше, то це: намалювати ескіз

вірша, якого вчить ди-тина; нові слова з іно-земної мови оформити наочно, зробити карто-схему до вивченого ма-теріалу з історії; до уро-ку ботаніки виліпити з пластиліну квітку ряду хрестоцвітих, тощо.

Якщо дитина отри-мує найбільшу кіль-кість зауважень на уро-ках основних предме-тів, але має блискучі ре-зультати зі спорту, то швидше за все, це – осо-ба кінематичної гру-пи мислення. Мало-рухливі уроки і домаш-ні завдання для такого учня можуть стати ка-торгою, оскільки йому потрібно предмет до-слідження або його асоціацію бачити, нюхати, смакувати і обов’язково тримати в руках та екс-периментувати. Для непосидючих дошкільнят цієї групи запам’ятовування букв є захоплюю-чим, коли вони показують кожну літеру паль-цями рук або прописують її на піску чи в пові-трі. Старшокласників та підлітків слід актив-

но залучати до посиль-ної фізичної праці, соці-альної роботи. Без учас-ті в спортивних секціях, туристичних гуртках, гуртках юних натураліс-тів та слідопитів шкіль-не життя непосид напо-внюється негативними моментами, безкінечни-ми скаргами педагогів. Візьміть до уваги: такі діти досить винахідли-ві, ініціативні, вони ба-гато можуть у діяльнос-ті, якою захоплюються. У дозвіллі віддають пе-ревагу активному відпо-чинку, а також театраль-ному мистецтву та ви-ставам.

Якщо у вашому домі дитина – музи-кант, то природно, що вона бажає чути музику

в літературі, складає свою мелодію до почутої поезії, любить наспівувати риму іноземних тво-рів, прагне краси в усному мовленні. Для її сві-тогляду урок історії – це звуки битв, військово-патріотичних пісень чи боротьби; уроки біоло-гії та географії – це звуки і голоси природи; уро-ки літератури – це хвилюючі переживання тих чи інших героїв.

Міжособистісно-інтерактивна група ді-тей збирає навколо себе актив однодумців. У полі зору їх діяльності творчі зустрічі будь-якої тематики, сценічні прем’єри, конкурси, орга-нізація походів та екскурсій. Найважливішим для дітей інтерактивної групи є самовиражен-ня та авторитет. Їх цілеспрямованість – це живі відносини, а не наукові досягнення. Улюблені предмети: етика, література, економіка. Діти цієї групи дружелюбні, товариські, а в майбут-ньому це прекрасні люди, які створюють міцні сім’ї.

Психологічна група дітей це – зовні най-скромніші і тихі особистості. Однак, сила їхньо-

го характеру, витримка і спостережливість над-звичайно великі та стійкі. Їх судження та висно-вки незалежні. Вони люблять тихоплинне, роз-мірене життя, але почасти, дивують однолітків вузькою спеціалізацією. В арсеналі дітей психо-логічної групи нерідко є унікальні колекції мі-нералів, марок, монет чи гербарію. В майбут-ньому – це відмінні продюсери, режисери, пси-хологи, арбітри, судді, адвокати.

Дорогі батьки, не виключення, що до повно-ліття ваша донька чи син розвине усі сім аспек-тів мислення. Але зараз розпізнайте невинний світ дитини. Допоможіть їй реалізувати себе та вчитися залюбки. В коловороті буднів не втра-чайте пріоритетів. З цього приводу в народі пе-реказують повчання. Якось один мудрець узяв аркуш паперу, поставив у центрі його жирну чорну крапку і, підняв над головою, попросив людей сказати, що вони бачать. Хтось відповів першим:

- Я бачу чорну крапку.- Правильно, − відповів мудрець. − А що

ви ще бачите?Запанувала повна тиша. - Невже ви не бачите нічого крім крапки?

– запитав мудрець.- Ні,- пролунав цілий хор голосів.- Дивно,- відповів мудрець. - Як ви могли

не помітити найголовнішого – аркуша паперу?Любі читачі, шановні батьки, педагоги! Нас

часто вибивають із колії якісь прикрі дрібниці: за крапками правил, програмових вимог, стан-дартів освіти, навчальних нормативів ми за-буваємо про незліченний дарунок від Господа – власне саму дитину. Слово Боже наголошує: «Діти – спадщина Господня, плід утроби – наго-рода». Тому погляньмо на своє чадо з позиції Неба і просімо Господа виростити його для слу-жіння Богу і людям.

Поліщук Анжела

Чи ви знаєте як виявити та розвинути талант вашої дитини?

- Як ви думаєте, що по-трібно для щастя наших дітей?

- Для того щоб дитина була щаслива, потрібно її любити.

- Що потрібно щоб вбе-регти дітей від шкідли-вих звичок?

- Це, звичайно, важко, але для того щоб від цього їх уберегти, то потрібно більше часу з ними проводити.

Ольга

8 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Пишіть на адресу:м.Ужгород,

вул. Джамбула, 23;Індекс: 88000

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб.тел.: 095-195-41-91e-mail: chernip@i.ua

Газета видається на коштивід благодійних пожертвувань

Розповсюджується безкоштовно

Редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса Черничко,Юлія Сокирко, Людмила Кастран,

Наталія Різак, Неля Капітан, Василь Чопик, Віталій Мелесь.

Компютерна версткаПономаренко Ганни

Реєстраційне свідоцтвоЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.

Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ „Видавництво „Закарпаття”тел.: 66-95-68

Тираж: 65 000Зам. № 209

http://www.golosnadii.org Радіо «Голос Надії».

“Заочна біблійна школа”Пишіть на адресу:Київ, 71. А/с 36

Перша програма Українського радіо:- субота 17:30-17:45- неділя 8:50-8:55Друга програма Українського радіо «Промінь», (FM 105):- понеділок 11:55-12:00- вівторок 18:15-18:30

Християнський телеканал «Надія» -

цілодобове супутникове

мовлення

www. hope.ua

Параметри:Канал: Nadiya TV

Супутник: Astra-4A (Sirius), 5‘сх.д.Частота прийому: 12,284 МГц

Поляризація: (V), FEC ?Швидкість потоку: 27.500 Мбіт/с

З питань налаштування обладнання звертайтесь за тел. (093) 390-76-82 Віталій.

Діти! Яке це щастя для батьків! Народжуєть-ся первісток такий бажаний і очікуваний. У бать-ків з’являються плани, щодо нового члена ро-дини, про нього дбають, про нього говорять, за нього хвилюються і кожен його рух, кожен звук радує батьків. А потім, коли наші діти підроста-ють, помічаємо все що відбувається з ними, які переміни, які досягнення, які їхні вміння.

Починають зростати наші діти, а разом зростає і наша турбота про них і відпові-дальність за них. Бо розвиваючись дитина по-чинає пізнавати світ, а це значить, що вона за-дасть вам масу запитань. Як відповісти, що ска-зати, бо саме через відповіді на ці запитання і формується дитячий світогляд. А вже згодом, коли діти розуміють дедалі більше, їм хочеться брати з нас приклад, копіювати нас.

Тут починається ще одна сторінка нашої відповідальності бо на дітей тисне маса всіля-кої інформації – доброї і, звичайно, негативної. Якщо нам дорослим здається, що діти ні-чого ще не розуміють, це велика помил-ка. Вони дуже рано починають все аналізувати і приймати рішення згідно їх світогляду, який сформувався до цього часу. Тому, нам батькам, потрібно просити в Бога мудрості для вихован-ня. Особливо якомога раніше захистити їх від негативного впливу. Це дуже не просто зроби-ти, і, напевно, наймудрішим буде – навчити ди-

тину, що таке добро, а що таке зло, і з якого дже-рела вони беруться.

Але хто захистить дитину від необачних батьків, які своїм прикладом, словами і ділами, по суті, нищать своїх дітей. Мені доводиться ба-гато подорожувати автомобілем у справах, і ось, я пригадую два зовсім протилежних випадки, свідком яких був.

Якось їхав по дорозі Хуст - Колочава - Сине-вір. В одному із сіл, біля Колочави на дорозі по-бачив здалеку маленьку дитину, яка вийшла на дорогу і стояла. Думаю, а де ж мати, або хтось із дорослих? Пригальмувавши, під’їхав ближче і засигналив, сподіваючись, що хтось з’явиться, але дарма – не з’являвся ніхто. А маленький сто-їть собі і дивиться на автомобіль. Та ось із-за по-вороту навпроти мене показався великий за-вантажений лісовоз. Щоб привернути його ува-гу, я вмикаю «аварійку», виїжджаю на зустрічну смугу і зупиняюсь. Лісовоз запищав гальмами і зупинився також. Ми виходимо з машин, підхо-джу до хлопчика, якому біля трьох років, беру на руки і питаю: «де мама?». Він каже: «там». І ми пішли шукати маму.

Хати від дороги були далеченько, тому по черзі ми гукаємо…, ніхто не відгукується. Аж ось в одному дворі сидять три жінки і що роблять, як думаєте? Так, розмовляють собі, п’ють каву... Я питаю «Чия дитина?». Одна з них підбігла і зра-зу накинулася на маленького, почала кричати і

бити бідолаху. Як на вашу думку, кого потрібно було сварити тоді?!

Від таких необачних батьків треба захища-ти дітей! Згадав плакат, що бачив на узбіч-чі: «Чужих дітей на дорозі не буває!». І зра-зу ж подумав: А чому тільки на дорозі? Хіба в інших місцях діти більш захищені? Чому ж тоді стільки малюків у дитячих будинках і безпритульних на вулицях?

І другий випадок в Чехії, поблизу міста Фрідек-Містек, що на Моравії. Дорога. Залізнич-ний переїзд... Аж ось, загорається червоне світло, але шлагбаум, ще не закрився. Я зупинився і бачу, на тому боці йшла жінка і вела за ручку приблиз-но трьохрічну дівчинку, а в колясці везла ще одну дитину. Вона зупинилася і стоїть. Я був спочатку здивований, бо знаю, що ми можемо перед самим потягом перебігати колію. Вона стояла, поясню-вала дитині чому вона стоїть, я зрозумів це по ру-хах її рук, що показували в бік потягу.

Впевнений, що коли ця дівчинка підросте і буде сама йти через цей переїзд, раптом засві-титься червоне світло, а поїзд буде ще далеко, вона зупиниться і буде чекати поки він проїде. Бо колись її мама робила так само. Тому дорогі батьки, давайте захистимо своїх дітей від впли-ву негативного, а можливо і від нас самих, коли поганий приклад показуємо своїм дітям.

Чопик В. Ю.

ХТО ЗАХИСТИТЬ ДИТИНУ ВІД НЕОБАЧНИХ БАТЬКІВ