111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Фото Павла ПАЩЕНКА

16 березня 2017 року №10 (19244)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

vechirniykiev.com.ua

Ще у 2000 році Річковий порт передав місту до-волі потужний флот — сім пасажирських тепло-ходів, сім суден на підводних крилах і чотири суховантажники. Куди ж вони зникли? При яких обставинах «затонула» КСК — комунальна суд-ноплавна компанія «Київ»?

Як з`ясувала «Вечірка», ще в 2003 році (згідно з рішенням міськради) КСК «Київ» включили до пере-ліку підприємств і організацій, котрі не підлягають приватизації. Проте в 2004 році в компанії провели реорганізацію. Згідно з наказом тодішнього голо-

ви Фонду держмайна Михайла Чечетова, державну частку КСК (48,2% акцій) продали росіянам — пред-ставникам ВАТ «Московське річкове пароплавство».

Продовження на 6-й стор.

БУДЬМО ЗДОРОВІ

«Лагідного вбивцю» можна знешкодити� УКРАЇНА ПОСІДАЄ ПЕРШЕ МІСЦЕ В ЄВРОПІ ЗА ТЕМПАМИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ С

– Більшість українських пацієнтів не знає про свою хворобу – найчастіше гепатит С виявляють лише під час випадкових клінічних досліджень, причому у 80% хворих – на хронічній стадії, – пояснює заслужений лікар України Світлана Антоняк. – Саме через запізніле діагностування і непомітний перебіг захворювання вірус гепатиту С і називають «лагідним убивцею».

Продовження на 8-й стор.

Як «потопили» флот

� ПРАВООХОРОНЦІ МАЮТЬ ВИВЕСТИ НА ЧИСТУ ВОДУ ПРАВООХОРОНЦІ МАЮТЬ ВИВЕСТИ НА ЧИСТУ ВОДУ ВИННИХ У ЗНИКНЕННІ РІЧКОВИХ СУДЕН, ЯКІ НАЛЕЖАЛИ ВИННИХ У ЗНИКНЕННІ РІЧКОВИХ СУДЕН, ЯКІ НАЛЕЖАЛИ КИЇВСЬКІЙ ГРОМАДІКИЇВСЬКІЙ ГРОМАДІ

ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ

Центральна Рада: від політичного осередку до парламентаризму3-4 березня 1917 року в Києві було організовано Українську Центральну Раду (УЦР), яка об’єднала представників головних українських політичних партій.

Продовження на 9-й стор.

Громадські проекти – для користі громади � Торік в Києві вперше запровадили Бюджет участі, коли мешканці міста мають змогу самостійно вирішувати, на що витра-тити частину бюджетних коштів. «Вечірка» розпитала авторів проектів, як проходить їх реалізація та що заважає їм працювати

Як у Києві «Козаків» відродили � Броньовані бойові машини столичних виробників надійно захищають воїнів АТО

Михайло ЧЕМБЕРЖІ: «Успіх – це свято вчорашнього дня» � Дитяча музика має свою специфіку з точки зору сприйняття, але не з точки зору складності. Звісно, треба враховувати ауди-торію, але я не люблю примітивізму, спро-щення заради того, щоб тебе зрозуміли.

4 стор.

18 стор.

20 стор.

«АА», що витягують п’яницю з прірви

ОСОБЛИВИЙ ВИПАДОК

� НАШ КОРЕСПОНДЕНТ ПРОВІВ ОДИН ДЕНЬ В ОСЕРЕДКУ АНОНІМНИХ АЛКОГОЛІКІВ

На автобусних і трамвайних зупинках Пущі-Во-диці висіли не багатьом знайомі вказівники: стрілочка і дві літери – АА. Майже триста людей з усього Києва, які знали цей «код», йшли до місцевого спорткомплексу. Кожен з них пережив власну трагедію, зумів приборкати тяжку недугу, і тепер вони посміхалися, раділи, обіймалися.

Продовження на 7-й стор.

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244)КУР’ЄР «ВК»2

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

ПАТ «АК «Київводоканал» запрова-джує ще один сучасний спосіб передачі показів лічильників – через Viber. Для цього необхідно завантажити мобіль-ний додаток на смартфон та додати у контакти номер (044) 202-0202.

Для врахування даних у тексті повідомлення потрібно вказати: номер особового рахунку; адресу (вулиця, будинок, квартира); попередні, поточні показники холодного та гарячого лі-чильників та різницю. За наявності декількох приладів обліку, наприклад, холодної води, слід вказувати їхні номери та попередні/по-точні показники кожного.

Інформація про водоспоживання прийма-ється з 10 числа і до кінця поточного місяця.

Інф. «ВК»

ФОТОФАКТ

ТЕХНОЛОГІЇ

ТРАНСПОРТ ДОВКІЛЛЯ

СПІВРОБІТНИЦТВО

У вівторок, 14 березня, Україна вперше від-значила День українського добровольця. Свято встановлено постановою Верховної Ради з ме-тою вшанування мужності та героїзму захисни-ків незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.

«Три роки тому ті, хто пішов до військкоматів, стали першими на захисті України. Три роки тому саме вони показали, що країна тримається на патріотах і що для становлення нашої армії

та гідної відсічі ворога достатньо лише бажання піднятися на захист країни! Низький уклін вам за мирне небо, за небайдужість!» – зазначив керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко.

За його словами, з початку проведення анти-терористичної операції на сході країни лише у Київському міському та районних військових комісаріатах було зареєстровано 1 613 добро-вольців – це кожен десятий від загальної кіль-кості мобілізованих.

� У Києві на Майдані Незалежності батальйон Національної гвардії імені С. Кульчицького відзначив річницю створення до-бровольчих військових формувань

Нещодавно пройшов від-критий конкурс на право встановлення банкоматів у вестибюлях станцій столич-ного метро. Переможцем його визнано державний «ПриватБанк».

Як розповіла «Вечірці» керівник прес-служби підземки Наталія Макогон, після того, як збанкруту-вав банк «Хрещатик», обладнання якого було на всіх станціях і давало змогу пасажирам у будь-який час зняти кошти чи провести інші фінансові операції, люди стали масово звертатися до адміністрації метрополітену з проханням вста-новити банкомати інших фінан-сових установ. Зрештою, й було проведено такий конкурс. «При-

ватБанк» запропонував найкращі умови з орендної плати, обслуго-вування, якості наданих послуг, тому й вийшов переможцем.

До того ж, незабаром банк має намір установити на станціях і платіжні термінали, через які па-сажири зможуть проводити кому-нальні та інші розрахунки, пере-водити кошти, купувати квитки на транспорт та отримувати інші банківські послуги. Планується встановити на 52 станціях сто-личної підземки 104 банкомати і термінали. Це не лише сприятиме зручності та комфорту пасажирів, а й приноситиме додаткові кошти до міського бюджету.

– Ще однією новацією метро-політену буде встановлення япон-ських пристроїв, які дадуть змогу

використовувати зекономлену, завдяки модернізації вагонів, електроенергію, – повідомила Наталія Макогон. – У нас відбулася робоча зустріч із представниками японських компаній, у ході якої об-говорювався проект подальшої мо-дернізації вагонів метрополітену за кошти Кіотського протоколу, а також впровадження рекуперацій-них систем за підтримки японської урядової організації NEDO.

Із 2014 року метрополітен отри-мав 135 вагонів, оновлених за ра-хунок «зелених інвестицій» – на них встановлене обладнання з асинхронним приводом, яке дає змогу економити до 40 відсотків електроенергії.

Микола ПАЦЕРА

«ПриватБанк» обіцяє комфорт пасажирам� У МЕТРОПОЛІТЕНІ ВСТАНОВЛЯТЬ НОВІ БАНКОМАТИ, А ВАГОНИ ПІДЗЕМКИ ОТРИМАЮТЬ ЯПОНСЬКЕ ОБЛАДНАННЯ

На хвилі дружби та партнерства Столиця України сьогодні – місто, що динамічно роз-вивається, одне з найпривабливіших і перспективних міст Східної Європи. Про це заявив мер Києва Віталій Кличко під час саміту мерів міст та політичних лідерів, у якому взяли участь представники 21 країни. Захід від-бувся на Міжнародній виставці нерухомості MIPIM, ко-тра відкрилася минулого вівторка у Каннах (Франція).

На цьогорічній виставці представлений стенд міста Києва, який відкрив Віталій Кличко.

– Ми, як політичні лідери, намагаємося змінити наші міста, зробити їх комфортними для мешканців і привабливими для інвесторів та бізнесу. І дуже корисно, коли відбувається такий обмін думками, досвідом між мерами різних міст світу. На MIPIM міста презентують проекти в сфері нерухомості, втілення яких важливе для їхнього подальшого розвитку і привабливості. Тобто йдеться про партнерство тих, хто інвестує в міську не-рухомість, і муніципальної влади, яка створює комфортні умови

для мешканців міста та туристів, – зауважив Київський міський голова після дискусії з колегами з інших міст. – Київ сьогодні активно працює над створенням громадських просторів, над популяризацією і розвитком знакових, історичних місць, які роблять наше місто особливо привабливим. Ми залучаємо і допомогу інвесторів та створюємо прозорі умови для їхньої роботи, а також зацікавлені в успішному досвіді інших міст.

Як відомо, MIPIM – одна з найбільших міжнародних виставок нерухомості. Цьогоріч у ній беруть участь 23 тисячі учасників, серед яких – інвестори та представники фінансових інститу-цій, девелопери, архітектори. Тут представлено понад 1000 проектів у житловому будівництві, спортивній, комерційній, промисловій та логістичній нерухомості.

Озеро Редькине обзаведеться паркомНа засіданні постійної комісії Київради з питань містобуду-вання, архітектури та землекористування депутати погодили створення парку відпочинку на вул. Богатирській (біля озера Редькине) в Оболонському районі.

– Мова йде про знамените озе-ро Міністерка, так його назива-ють місцеві жителі. Раніше воно вважалося найчистішим озером столиці, – прокоментував ініці-атор рішення міськради, депутат Владислав Михайленко. – Однак сьогодні, на жаль, його важко таким назвати. Унікальна фауна і флора, яка існує в цьому озері, дуже сильно страждає від засмічення і паводків. У першу чергу, слід провести робо-ти з розчищення озера. Ми хочемо врятувати Редькине, створити там еко-парк, парк відпочинку. Нам потрібно облаштувати біля озера цивілізоване місце для відпочинку.

Орієнтовна площа майбутнього парку становить 30,45 га. Проект рішення постійної комісії перед-бачає можливість залучення коштів меценатів для проведення благо-устрою території та облаштування парку.

Новий сервіс «Київводоканалу»

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244) 3

Комунальне підприємство «Київпастранс» спільно з Ощадбанком обладнали десять тролейбусів доступом до мережі Інтернет. Про це повідомив генеральний директор підприємства Дмитро Левченко.

Спеціально для проекту було відібрано одні з найдовших тролейбусних маршрутів №№ 5, 6, 18, 25, 28, 33, 35, 41.

– Безкоштовний доступ до мережі Wi-Fi безпосередньо в громадському транспорті дасть змогу нашим пасажирам не лише користуватися соціальними мережами або пере-глядати новини, але й більш ефективно планувати свої поїздки, - розповів Дмитро Левченко. - За допомогою додатків «Яндекс.Транспорт» та «EasyWay» кияни можуть відстежувати пересування громадського транспорту або уникати заторів. А зайшовши на офіційну сторінку КП «Київпастранс», можна ознайомитися з маршрутами та графіками руху громадського наземного транспорту.

НОВАЦІЇ ОСВІТА

БЛАГОУСТРІЙ

РІК ЯПОНІЇ В УКРАЇНІ

Київський університет імені Бори-са Грінченка спільно з Київською міською державною адміністраці-єю передбачили в правилах при-йому на 2017 рік вступ за «Кво-тою-3» для випускників столичних шкіл.

«Квота-3» передбачена для тих, хто здобув повну загальну середню освіту в навчальних закладах столиці. Вона діє при вступі на навчання до університету за всіма спеціальностями та освітні-ми програмами бакалаврського рівня, поширюється тільки на денну форму навчання та складає 50% від кількості місць державного замовлення. Особи, які не зараховані на навчання в межах

«Квоти-3», мають право брати участь у конкурсі на загальних підставах.

Це означає, що в 2017 році серед першо-курсників-бюджетників Університету імені Грінченка очікується не менше 50% киян на усіх бакалаврських освітніх програмах.

Нагадаємо, що університет бере активну участь у житті столиці, оскільки фінансуєть-ся за рахунок міського бюджету. Зокрема за підтримки КМДА викладачі та студенти ініціювали соціальний проект «З Києвом і для Києва»: киянам пропонується відві-дувати мовні школи, клуби за інтересами, дискусії, консультації, тренінгові заняття, творчі гуртки і студії (хореографічні, об-разотворчі, вокальні, музичні), концертні програми, конкурси, оздоровчі програми, спортивні секції і змагання.

Днями справжній «лісопо-вал» можна було спостеріга-ти на бульварі імені Вацлава Гавела (донедавна Івана Леп-се) – сотні дерев або зрізані під корінь, або перетворили-ся на стовбури з обпиляними гілками. Що ж відбувається?

Як розповів головний інженер комунального підприємства з утримання зелених насаджень Солом`янського району Володи-мир Яцький, зараз виконується значний обсяг робіт із знесення старих – сухих та трухлявих де-рев, з яких 120 уже зрізали по-вністю. Двом сотням насаджень проведено кроновано-санітарне омолодження, значною мірою викликане засиллям шкідливої омели.

Старі тополі давали багато пуху, що викликало алергію у багатьох місцевих мешканців, через що підприємство отримувало в сезон до 300 скарг. Нині замість зрізаних дерев на бульварі – від проспекту Відрадного до проспекту Кома-рова – висаджено 400 саджанців

чорної тополі. Цей вид «безпухо-вий», тому алергіки дихатимуть вільніше.

– Окрім робіт на бульварі іме-ні Вацлава Гавела ми цього року виконаємо капітальний ремонт скверу по вулиці Суздальській, – повідомив Володимир Яцький. – Зараз проект проходить державну експертизу, потім буде проведено тендер на виконавця робіт. Тут також проведемо розчистку дерев від омели, замінимо та прокладемо нову доріжково-стежкову мережу, встановимо зовнішнє освітлення, лавки, урни для сміття, змонтуємо дитячий майданчик. Подібний ремонт виконаємо і в парку за кінотеатром «Тампере», у сквері по бульвару Вацлава Гавела, 85. Продовжимо також реконструк-цію парку «Юність», а в сквері на перетині вулиць Преображенської та Олексіївської буде змонтовано спортивний майданчик.

Микола ПАЦЕРА

Президент України Петро Порошенко підписав закон, яким передбача-ється виділення земельної ділянки на Алеї Героїв Небесної Сотні для будівництва Музею Революції Гідності.

Ляльки, розмальовані знаменитостями

Не зовсім звичайна виставка відкрилася нещодавно в Націо-нальному музеї «Чорнобиль» у рамках Року Японії в Україні. На ній представлені традиційні ляльки окіаґарі-кобоші, роз-мальовані знаменитими людьми світу.

У експозиції близько 200 ляльок. Розмальовували їх не тільки ху-дожники, а й актори, письменники з Японії, Франції, Італії, Іспанії… На виставці представлено й роботи дитячого художнього проекту Kids Guernica, створені дітьми Хіросими. Також демонструються роботи ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, евакуйованих із зони відчуження, дітей, які зазнали інвалідності внаслідок атомного опромінення, а також відомих українських артистів, спортсменів, громадських діячів. Тут можна побачити ляльки співачок Джамали та Злати Огнєвич, речі тренера збірної України з футболу Андрія Шевченка та мера Києва Віталія Кличка.

– Проект «Окіаґарі-кобоші» ініціював відомий японський дизайнер Кензо Такада, який живе у Франції, – розповіла «Вечірці» працівник музею «Чорнобиль» Олександра Супрончук. – Назва цих ляльок, ви-готовлених із пап’є-маше, дослівно перекладається як «маленький монах, що встає» і символізує незламність духу. Такі іграшки, схожі на наші невгамовки-неваляшки, виготовлені із перероблених тисяч журавликів орігамі, надісланих зі всього світу до Хіросими, де зна-ходиться Меморіальний парк миру.

Ляльки виготовили майстри із регіону Айдзу (префектура Фукушіма), і на їх білу основу потім нанесли символічні малюнки відомі люди з Європи, Японії, а тепер ще й України. Ця виставка нещодавно демон-струвалася у Франції, де мала великий успіх. У нас вона проходить за підтримки Посольства Японії в Україні, столичної міськадміністрації та українсько-японського центру КПІ.

Микола ПАЦЕРА

ВРАЖЕННЯ

Шигекі Сумі, посол Японії в Україні: – Ця виставка є спільним проектом на під-

тримку японців, постраждалих у результаті ава-рії на АЕС «Фукусіма-1» та українців, які пере-жили Чорнобильську трагедію. Шість років тому в Японії трапився землетрус і цунамі, внаслідок яких відбулася аварія на атомній станції. І в цей

же день першими, хто запропонував свою допомогу, були українці. Японію та Україну об’єднують багато речей, у тому числі й аварії на «Фукусімі» та ЧАЕС. Тож цей проект – не лише захід на підтримку японців, постраждалих шість років тому, а й українців, які сьогодні переживають наслідки того, що трапилося 31 рік тому…

«Квота-3» – перепустка на держзамовлення

«Безпухові» тополі ростимуть на бульварі Гавела

Безкоштовний обід для пенсіонерівТака благодійна акція проводиться щодня (крім понеділка) з 13.00 до 15.00 години на Подолі, неподалік від станції метро «Конт-рактова площа» – у скверику між вулицями Верхній та Нижній Вал, 23-24.

Організують обіди для пенсіонерів відомий у Києві підприємець Гарик Корогодський та небайдужі мешканці Подільського району. Їх підтримала райдержадміні-страція, а гастрономічне забезпечення надають друзі з ресторанів «Мафія», «Челентано» та «Пузата хата».

Меню страв дуже скромне - обід складається з гарячого супу чи борщу та пиріжка, але для багатьох малозабезпечених, причому незалежно від місця проживання, і це є хоч якоюсь підтримкою. А, мож-ливо, невдовзі меню стане значно багатшим, адже благодійники через Фейсбук звертаються за допо-

могою до інших закладів громадського харчування та волонтерів і сподіваються на їх сприяння у цій благородній справі. Також організатори акції просять усіх небайдужих розклеїти по місту оголошення про безкош товні обіди.

Інф. «ВК»

Вшанування подвигу учасників Революції Гідності

ДО РЕЧІ

Безкоштовне отримання послуг в рамках «Квоти-3» надається також дітям бійців антитерористичної операції і тих, які загину-ли під час бойових дій у зоні проведення АТО або через поранення; грома-дянам, які мають статус переселенця; ветеранам війни; сиротам і дітям, позбавленим батьківсько-го піклування; людям із особливими потребами; дітям із малозабезпечених і багатодітних сімей.

Wi-Fi для тролейбуса

ТУРБОТА

Як повідомила прес-служба глави держави, закон було прийнято Верховною Радою України 21 лютого 2017 року.

Його ухвалення спрямоване на вирішення питання про надання земельної ділянки на Алеї Героїв Не-бесної Сотні (вул. Інститутська, 3) у Печерському районі Києва із земель комунальної власності в корис-

тування Національному меморіальному комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності. Ділянка надається для будівництва, експлуатації та обслуговування меморіально-музейного комплексу.

Закон встановлює, що будівництво меморіаль-но-музейного комплексу має бути здійснено від-повідно до проекту, розробленого за результатами відкритого конкурсу.

ПРЯМА МОВА

Геннадій ПЛІС, перший заступник голови КМДА:

«Ми отримали надзвичайно багато про-ектів. Навіть ті, що не пройшли, ми взяли до уваги, адже вони можуть бути корисни-ми для міста, вони цікаві та потрібні. Але

важливо інше – сам проект дозволяє справді робити те, що хо-чуть люди… Проект став важливим інструментом, який виявив тих, хто має ідеї, вміє коротко їх формулювати, та організував усіх, хто вміє запалювати своїм ентузіазмом, здатен підтриму-вати корисні речі.

Важливо було не просто дати хорошу ініціативу. Бюджет участі передбачає і соціальну активність, «вірусне» розповсю-дження своєї ідеї, залучення якомога більшої кількості людей до її підтримки. Виграли ті, хто не лише розповів про свої пропози-ції друзям та колегам. Виграли люди, які голосували будинками, залучали депутатів-«мажоритарників», проводили семінари та презентації. Я був присутній на ярмарку проектів і був враже-ний. Захоплення викликали і проекти, вкрай потрібні, прості і цікаві, і люди, які їх презентували. Хотілося б, щоб такий запал продовжувався і надалі».

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244)СУСПІЛЬСТВО4

«Київблагоустрій» оголосив черговий місячник чистоти. Чи можна позбутися сміття в місті й навести лад лише адміністративними заходами?

Петро Руденко, водій: – Добре, що не вмерла традиція су-

ботників із прибирання міста, оскільки весною воно через сміття стає не дуже привабливим, особливо коли зійде сніг. Великою мірою у цьому винні ми самі, особливо молодь, яка не любить прибирати за собою. Навіть дівчата будь де викидають пакети, цигарки, пляшки та інше сміття. Хоча недопрацьовують і ко-мунальники. Пригадую, з якою радістю ми виходили на заводські суботники – там було й спілкування на природі, і корисна праця. Саме там я навіть і познайо-мився зі своєю майбутньою дружиною. А зараз молодь здебільшого «сидить у Інтернеті» і навіть у квартирі не прибирає.

Олена Фошкіна, продавчиня квітів: – Раніше я працювала в школі, ми ви-

водили дітей на толоку і самі прибирали те-риторію. Тепер, напевне, такого вже немає, бо вчителів можуть звинуватити у викорис-танні дитячої праці або іншому «гріхові».

Та й батьки нерідко не привчають дітей до чистоти. Біля нашого будинку наводить лад двірник, а от у місті бруд-нувато. І не лише тому, що люди безкультурні, а через те, що мало стало урн для сміття – здебільшого вони біля якихось кафе, ресторанів чи інших комерційних закла-дів, а комунальних чомусь значно поменшало. Звичай-но, справедливо кажуть: «Чисто не там, де метуть, а там, де не смітять», але урн має бути більше.

Ганна Ярцева, начальник відділу буді-вельної фірми:

– Я проживаю у багатоквартирному будинку на вулиці Вишгородській, 38. Ми з сусідами стараємось прибирати своє подвір’я, оскільки сподіватися на кому-нальні служби безнадійно. Якби ще нам допомогли комунальники чи депутати, та обгородили зелені зони біля будинків, що окупували автомобілі, і насадили де-рева та квіти. А в під’їзді завжди накидано паперу, тому що ми вже 20 років не можемо домогтися, щоб замінили поламані поштові скриньки. Та й для побутових відходів мають ставити сміттєві баки для роздільного збирання, як у цивілізованих країнах. Там сміття є прибутковим, а в нас воно перетворюється на проблему, як, наприклад, у Львові.

Михайло Кузуб, економіст: – У нас голова ОСББ проводить восени

і весною толоку, де мешканці прибирають подвір’я. Цього року ще не було. А для чи-стоти у місті я б порадив керівникам райо-нів частіше бувати на підвідомчій території

та «підказувати» комунальним службам, де побачили сміття. А то в нас у Дарницькому районі голова якщо й вийде на суботник, то хіба що для показухи.

Тамара Кучеренко, пенсіонерка: – Подвір’я у нас прибирає двірник, але

чимало роблять і самі жителі – насаджують дерева та квіти. А от дитячий майданчик довелося прибрати, бо там збиралися алко-голіки. Загалом у місті лише суботниками проблему сміття не вирішити, хоча не варто й від них відмовлятися, бо це якоюсь мірою сприяє наведенню чистоти. Але про неї слід турбуватися постійно і всім жителям столиці, навіть звертати увагу, якщо хтось ви-кине недопалок чи обгортку від цукерки. Лише спіль-ними і постійними зусиллями ми зможемо утримувати місто в належному порядку.

Тетяна Мощинська, домогосподарка: –У мене двоє малолітніх дітей, яких я

привчаю бути охайними, розповідаю, що коли поблизу немає сміттєвого бака, то не потрібно кидати обгортки під ноги, а слід забрати в кишеню і викинути десь у при-

датному місці. На жаль, у Києві урн малувато, а от сміття на вулиці вистачає, особливо весною. Тож діти часто го-ворять: «А навіщо я викидатиму сміття в урну, коли воно валяється повсюди?». Добре, що «Зеленбуд» періодично організовує суботники із прибирання парків і скверів. Але потрібно, щоб усі комунальні служби слідкували за чистотою.

Опитування провели Микола ПАЦЕРА ,

Павло ПАЩЕНКО (фото).

БЮДЖЕТ УЧАСТІ

� ТОРІК В КИЄВІ ВПЕРШЕ ЗАПРОВАДИЛИ БЮДЖЕТ УЧАСТІ, КОЛИ МЕШКАНЦІ МІСТА МАЮТЬ ЗМОГУ САМОСТІЙНО ВИРІШУВАТИ, НА ЩО ВИТРАТИТИ ЧАСТИНУ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ. «ВЕЧІРКА» РОЗПИТАЛА АВТОРІВ ПРОЕКТІВ, ЯК ПРОХОДИТЬ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ ТА ЩО ЗАВАЖАЄ ЇХ ВТІЛЮВАТИ

Громадські проекти – для користі громади

Реконструкція міської «Зони здоров’я» на лівому березі

Дніпра (№ 27)

Скейт-парк на березі Дніпра (№ 357)

Дитячий майданчик для особливих діток ВСМРД «Пролісок» (№ 105)

Відновлення спортивного майданчика «Спорт без обмежень» (№ 333)

ОПИТУВАННЯ «ВК»

Наталія КОМАРЕНКО: – На виїзній нараді Святошинської ад-

міністрації «оцінювали» територію: куди класти асфальт, де посіяти траву. Визначені люди, котрі займатимуться цими питаннями. Чекаємо, коли все розрахують… Далі через Prozorro буде проведений тендер серед компаній, що займають-ся укладанням покриття, облаштуванням території та встанов-ленням майданчиків. Сьогодні біля Центру реабілітації для дітей з інвалідністю «Пролісок» відсутній ігровий дитячий майданчик, залишились лише якісь елементи, лежать шини... Зі свого боку, адміністрація планує поміняти вікна в Центрі, розмалювати фасад. Спортивний майданчик занедбаний, перетворився на парковку для машин. Ми зробимо його сучасним та доступним.

Очищення та облаштування озер Пущі-Водиці (№ 327),

Очищення та облаштування 10 джерел Пущі-Водиці (№ 332)

Олександр ЧЕПУРКО: – Проведе-

ні виїзні на-ради, складені акти, що саме треба зроби-ти, є план дій поквартально. По озерах основною склад-ністю стало те, що закладена сума виявилася недостатньою, щоб зробити комплексне очищення. Тому зосередимося на благоустрої. Звернулися до депутатів, щоб зробити очи-щення ставків (а це саме стави, а не озера, бо вони штучного походження). Просимо, щоб заклали ці витрати в бюджет на наступний рік: потрібно по-вністю спустити воду, вигребти та укріпити стави. В плані бла-гоустрою плануємо очистити берегову лінію, встановити ін-формаційні стенди, лави, зро-бити зручний підхід до води. Є

й окремі юридичні моменти, що стосуються об’єктів, які б хотілося привести до ладу. Більшу частину робіт буде зро-блено восени, оскільки вже 15 квітня розпочинається період нересту риби, а потім купаль-ний сезон. Навесні ми лише розчищатимемо берегову лінію від хащів, очерету, сміття. Багато киян полюбляють Пущу-Водицю, тому активна громада проводитиме толоки.

Щодо джерел, то вже до літа облаштують частину з них. Будуть розчищені про-ходи, поставлені навіси, лави. У деяких джерел зараз вода витікає з землі – зробимо під-пірні стінки, щоб зручно було її набирати. Аби раціонально використати закладену суму, деякі роботи балансоутриму-вач – Святошинське лісопар-кове господарство – зробить своїми силами.

Олена МЕДВЕДЕНКО: – Нині займаємося

оформленням доку-ментації. Ділянки довго були в оренді, зараз не мають балансоутриму-вача, а у однієї – немає навіть кадастрового

номера. Вони повинні пройти екологічну комісію, далі на сесії Київради депутати приймуть рішення, щоб ці ділянки взяло на баланс КП УЗН, і тоді буде можливість реалізовувати проекти. До речі, КП УЗН не може навіть встановити свої насоси для зрошування, щоб висадити дерева, бо територія не на його балансі.

Поряд із «Зоною здоров’я» знаходиться Міжнародний виставковий центр (МВЦ), де проходитиме «Євробачення». Тому УЗН зараз займається облаштуванням тери-торії біля МВЦ – в кінці травня зможуть працювати у нас. Сьогодні головне – про-вести тендерні процедури на закупівлю обладнання для спортивного і дитячого майданчиків. Плануємо зробити це до кінця літа. Вже сьогодні потроху обла-штовуємо територію – пообрізали дерева, прибрали бетонну загорожу. Найбільша проблема – освітлення. До «Євробачення» зроблять проект з освітлення, який закін-чується якраз перед «Зоною здоров’я».

Підготувала Марія КАТАЄВА

ZOO-урок: просвітницький цикл гуманного поводження з твари-

нами для школярів (№ 381)

Лікування пам’ятки природи «Дуб Шевченка» в парку «Березо-

вий Гай» (№ 306)

Олексій КОВАЛЕНКО: – Щодо ZOO-уроку,

ми ведемо активну робо-ту з районними управ-ліннями освіти, зустріча-ємося з представниками шкіл. Уже є календарний план проведення занять, згідно з вимогами бюджетного кодексу переформатовано кошторис проекту. Зали-шається лише провести тендер на послуги перевізника. 5 районів визначили перелік класів в 15 школах, які з березня і до кінця травня матимуть уроки в зоопарку. Усього упродовж 2017 року планується охопити 30 шкіл (загалом це 150 занять).

Із «Дубом Шевченка» роботи розпо-чнуться наприкінці березня. Орієнтовний термін реалізації проекту – до кінця черв-ня. Головним виконавцем робіт є КП УЗН Подільського району. Але в його управлінні екології немає відповідних фахівців. Тому ми наполягаємо на залученні спеціалістів, які проконтролюють якість цих робіт. Є кілька варіантів як реалізувати проект. Перший – через Prozorro обрати підрядни-ка, виконавця робіт, а окремо визначити фахівця, який контролюватиме якість. Другий – УЗН зробить це самостійно або визначить свого підрядника.

Григорій Мельничук

Обвал консолі технологіч-ного тротуару Шулявського шляхопроводу, що стався наприкінці лютого, спричи-нив чергову хвилю уваги до питання перебудови цього важливого транспортного вузла міста. Її підігрівають, з одного боку, проблема ста-ріння конструкцій (їм понад 50 років), із іншого – низька пропускна спроможність. Адже сьогодні Шулявка – звичне місце заторів. Дис-кусії, який саме проект має бути втілений, точаться ще з 2010 року, і варіантів дедалі більшає.

На засіданні транспортної сек-ції Містобудівної ради, що від-булося понад тиждень тому, було заявлено 10 варіантів проектів від чотирьох проектантів. 6 варіантів напрацьовано ТОВ «Інститут комп-лексного проектування об’єктів будівництва». У різних випадках передбачається чимало естакад, є варіанти зі зносом цеху №5 заводу «Більшовик» і без цього, в одному з проектів естакаду над проспек-том Перемоги мали б підвісити на вантах під декоративною аркою.

Уже традиційно представлено проект інституту «Київшляхміст-проект» – розширення естакади та добудова з’їздів на місці цеху №5 заводу «Більшовик», а також трирівнева розв’язка транспорт-ного інженера Віктора Петрука з реверсним розподільчим кільцем (до слова, один із варіантів ТОВ «Інститут комплексного проек-тування об’єктів будівництва»

також базується на його ранніх пропозиціях).

Ці два проекти конкурують між собою ще з початку дискусій на-вколо реконструкції Шулявського шляхопроводу. Також представ-лено два варіанти від китайської корпорації China Road and Bridge Corporation, зокрема трирівневий.

Завчасно подані варіанти плану-вання розв’язки були опрацьовані на транспортній моделі Києва. Най-кращим виявився варіант Віктора Петрука – три рівні та реверсне розподільче кільце (244,8 млн грн/рік), на другому місці – китайський варіант трирівневої розв’язки з регульованим перехрестям для поворотів (200,1 млн грн/рік), третє місце – варіант № 5 ТОВ «Інсти-

тут комплексного проектування об’єктів будівництва» зі зносом цеху (159,7 млн грн/рік). Четверте місце посів варіант інституту «Ки-ївдормістпроект» з транспортним ефектом 120,6 млн грн/рік.

Однак під час Містобудівної ради представники ТОВ «Інсти-тут комплексного проектування об’єктів будівництва» відмовилися від підтримки свого ж варіанта №5 та заявили, що розроблений перед самим засіданням варіант №1b після доопрацювання матиме

кращі характеристики. А китайські проекти не були представлені на планшетах, тож не всі члени Ради мали змогу з ними ґрунтовно озна-йомитися.

Результат – «далі буде». Всі чотири проектанти представлять по одному варіанту в наступному турі, який відбудеться 24 березня. Серед ключових «домашніх за-вдань» – розробка схеми будівни-цтва, аби не перекривати проспект Перемоги та вулиці Довженка й Гетьмана.

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244) МЕГАПОЛІС 5

Шулявка: Шулявка: фінал фінал чотирьохчотирьох� НА МІСТОБУДІВНІЙ РАДІ РОЗГЛЯДАЮТЬ ВАРІАНТИ НОВОЇ РОЗВ’ЯЗКИ НА МІСЦІ ЗАСТАРІЛОГО ШЛЯХОПРОВОДУ

Трирівнева транспортна розв’язка з реверсним розподільчим кільцем на-разі має найкращі результати, однак є незвичною не лише для Києва.

Це інноваційне рішення розроблено Віктором Петруком декілька років тому, і тоді на парковці одного з торговельних центрів Києва навіть провели натурні випробування, в яких взяли участь 60 водіїв на власних автівках. Про переваги такого рішення дізнаємося у автора проекту.

– Чому реверсне кільце? Зрозуміло, що виділення прямих напрямків у окремі рівні розвантажить вузол, але який сенс робити коло за годинниковою стрілкою?

– На цьому вузлі дуже інтенсивні ліві пово-роти: Чоколівка – Святошин складає 37,4% від потоку з вулиці Гетьмана, Святошин – Дорого-жичі – 28,9% трафіка з проспекту Перемоги. На

сьогодні ці потоки перетинаються на естакаді, що створює конфліктні ситуації і сповільнює рух. Класичне кільце має 10 конфліктних точок перетину транспортних потоків, тож навіть маючи окремий рівень лише для поворотів, проблема залишається. У варіанті ж реверсного кільця конфліктних точок у 9 разів менше! Це дає і більшу пропускну здатність, і найменший коефіцієнт аварійності.

Під час польових досліджень на парковці після обробки результатів ми отримали пропускну здатність такої розв’язки у 19,5-23,5 тисячі автомобілів на годину, тоді як нинішня пропускає 12,8 тисячі машин на годину, а при добудові додаткових пово-ротів – 14 тисяч.

– Зараз велика увага приділяється зруч-ностям для пішоходів. На Шулявці підзем-ний перехід затісний, тут популярна станція метро. Чи враховано потреби перехожих?

– Для пішоходів у такому варіанті перед-бачено окремий рівень, цілком адаптований для людей з обмеженими можливостями.

Більше того, є змога облаштувати додатковий вхід до станції метро «Шулявська», у проміж-ний ескалаторний вестибюль. Тобто, з іншого боку вулиці треба буде один раз спуститися у підземний перехід, а не підійматися і знову спускатися, як зараз. Крім того, розв’язка є компактною – на місці поворотів вивільня-ється понад 1 га землі, де можна облаштувати громадський простір, сквери.

– Як швидко можна побудувати таку розв’язку? І чи доведеться перекривати рух транспорту?

– За умов стабільного фінансування роботи можна провести протягом 1,5-2 років і без перекриття руху транспорту. Ми опрацювали 20 етапів будівництва. На перших етапах – об-лаштування додаткових смуг під прогонами естакади для проспекту Перемоги, що потрібно для будівництва стіни тунелю. Також у цьо-му варіанті не треба зносити цех №5 заводу «Більшовик», хіба лише кут площею 400 кв. метрів. Тож цю пам’ятку архітектури цілком можна зберегти.

Три запитання до лідера

Завчасно подані варіан-ти планування розв’язки

були опрацьовані на транспортній моделі Києва. Найкращим

виявився варіант Вікто-ра Петрука – три рівні та реверсне розподільче кільце (244,8 млн грн/рік)

ПРОЕКТИ

Як повідомили в «Київзеленбуді», в парку «Наталка» (Оболонський район Києва), вже почалося активне очищення території. Згідно з проектом реконструкції, там в подальшому передбачається облашту-вати світлодинамічний фонтан, поле для міні-футболу, коворкінг, велодоріжки. У зеленій зоні також планують встановити інформа-ційні стенди, відкрити вільний доступ Wi-Fi, дитячий майданчик і велопарковку.

Як буде виглядати парк «Наталка»

Сходи на «Пейзажці» готують до реконструкції

Секція дизайну архітек-турно-містобудівної ради при Департаменті містобудування та архітектури КМДА презен-тувала проект реконструкції сходів з Пейзажної алеї на вулицю Гончарну (замовник – КП «Інженерний центр»). А також обговорено питання благоустрою пішохідної алеї від сходів до Андріївського узвозу.

На раді розглядалося пи-тання функціонального на-повнення сходів як живого публічного простору. Після реконструкції вони повинні стати доступними й зручними також і для маломобільних груп населення. Роботи збираються проводити так, аби мінімізува-ти вплив на історичне та при-родне середовище.

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244)ПОГЛЯД6

СКАНДАЛ

КИЇВ ЧИТАЄ

ІЗ ПОШТИ «ВК»

АКТУАЛЬНО

Фото Павла ПАЩЕНКА

До книгарні за… безкоштовними книжками Марія КАТАЄВА

У березні книгарня-кав’ярня «Моя книжкова полиця», що на вулиці Пушкінській, розпочала флешмоб «Бери_читай». Книголюби мають змогу безкоштовно взяти одну з кращих українських книжок.

Нові видання коштують недеше-во і багато собі не купиш. Як часто на заваді стоять відмовки «надто дорого», «наступного місяця» чи «просто подивлюся». Але ж про-читати хочеться! Таку можливість пропонує книгарня – кав’ярня «Моя

книжкова полиця». Взяти участь у флешмобі дуже просто. Потрібно прийти до книгарні, обрати книгу з наявних на флешмоб-полиці і забрати собі додому. За це – всього-навсього чекін у книгарні (натис-каєте check in під назвою події) та пост у Фейсбуці, де вказуєте, яку книгу собі обрали, тегаєте видав-ництво й додаєте хештег флешмобу #БЕРИ_ЧИТАЙ. Також вітаються фотографії вподобаної книги, роз-міщені у соціальній мережі.

– Ідея виникла у власниці нашої книгарні-кав’ярні Наталії Мос-пан після того, як вона прочитала книжку «Думай як фрік».Осно-вна мета – надати всім охочим можливість читати найтоповіші

книжки, – розповідає менеджер «Моєї книжкової полиці» Юлія Кушакова. – Всього у нас зараз близько 200 книг для флешмобу, щодня викладаємо по 20 нових. Найрейтинговіші забирають за 5-10 хвилин після відкриття. Флешмоб триває вже п’ять днів, і деякі книги нам повернули. Ми цей процес не контролюємо, але покладаємося на порядність учасників. Цікаві-ше повернути прочитану книгу і взяти іншу, аніж залишити у себе лише одну.

Марія КАТАЄВА

Благодійний фонд «Силь-на Нація» уже третій рік поспіль проводить проект «Наша земля – наш дім». Разом із мешканцями і мо-лоддю активісти висаджу-ють дерева і кущі в районах міста. «Вечірка» розпитала про проект його ініціатора Олексія Паращенка.

– Як виникла ідея проекту? Ми займаємося вихованням

здорового підростаючого по-коління – не лише фізичним, а й духовним. Намагаємося куль-тивувати повагу до старших, тур-боту про молод-ших, патріотизм і любов до рідної землі. Діти ви-саджують дере-ва і кущі, а по-тім самі за ними д о г л я д аю т ь : після тренувань поливають, на зиму прикривають корені. Це дуже важливо відчувати відпо-відальність за рослину, яку сам посадив.

– Як проходила остання ак-ція і хто вже до вас приєднався?

– Цієї суботи провели про-ект в Дарницькому районі – на озері Качиному, і на вулиці Тростянецькій, де знаходить-ся наш фонд. Нас підтрима-ли учасники з п’яти районів

міста – Федерації хортингу, Кіокушин карате, організація «Спортивна нація». На кожній із локацій працювало близько 100 осіб. Ми шукаємо партнерів серед розплідників, які надають нам саджанці та насіння. Цього разу висадили липи, бузок та декоративні кущі. Нашу ініці-ативу втілюють уже в чотирьох містах України: окрім Києва, в Рівному, Дніпропетровську, Кривому Розі. А в кінці берез-ня таку толоку заплановано в парку «Нивки». Співпрацюємо з усіма, кому не байдужа доля дітей і майбутнє країни.

– Скільки дерев і кущів вам вдалося висадити за цей час?

– Ми проводимо акції двічі на рік з 2015 року, тож це була вже п’ята. Загалом за 2,5 роки посади-ли близько 200 дерев і 50-70 кущів. І це не враховуючи прибирань, догляду за ними. Восени плануємо розпочати новий етап. Заклика-ємо робити це в своїх подвір’ях, разом з сусідами. Хочемо, щоб проект «Наша земля – наш дім» став національним святом по всій Україні.

Наш дім – зелене місто

Як «потопили» флот

Початок на 1 стор.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

А вже в травні 2005 року на сайті столичної міськради появилася резонансна стаття: «При реформу-ванні судноплавної компанії «Київ» держава недоотримала майже 26 мільйонів гривень». Йшлося про збиткову реалізацію суден за доволі заниженою ціною: 11 теплоходів продали за 37,7 млн грн, хоча на-справді їх собівартість була майже вдвічі вищою (63,5 млн грн).

Таким чином, судна «відпливли» на баланс новоутвореного ЗАТ «Волго-Дніпровської судноплавної компанії».

Намагаючись відреагувати на обнародувані факти, майже 12 років тому київська прокуратура пригрозила порушенням кримі-нальної справи проти службових осіб Фонду держмайна, КСК «Київ» та столичних чиновників. Незва-жаючи на це, нікого з винуватців так і не покарали.

У жовтні 2010-го у ЗМІ з’явилося повідомлення про те, що «міська рада планує ліквідувати кому-нальну судноплавну компанію». Це було викликано збитковістю «Києва»: лише за 2009 рік втрати КСК перевищили 142 тис. гривень, а непокриті збитки минулих років становили 6,5 млн гривень. На той момент компанія уже не здійсню-вала жодних перевезень. Більше того, у ній, згідно зі штатним роз-писом, працювала лише людина (!).

У 2013 році знову заговорили про банкрутство. Роль винуватця, за даними ЗМІ, дісталася тодіш-ньому начальнику Подільської державної податкової інспекції Марині Твердохліб: цю чиновни-цю запідозрили у причетності до «флотських» махінацій, пов’язаних з її рідною матір’ю Вірою Олексі-ївною, яка на той час очолювала КСК «Київ» після звільнення по-переднього керівника Костянтина

Молодковця (екс-директора Київ-ського річкового порту). Компанія «Укррічфлот» торік звернулася із заявою до столичної прокуратури та Національного антикорупційно-го бюро. Але знову все затихло…

За неофіційними даними, сто-личні теплоходи ще в 2014 році «відпливли» до іноземних влас-ників через порт Джурджулешти (Молдова). Потім їх зареєстрували у «потрібній» підконтрольній фір-мі, яка й організовує пасажирські прогулянки по Дніпру. Принай-мні, так вважають представники

громадської організації «Стоп корупції!». Не виключено, що не-забаром «флотським» питанням знову займуться не лише столичні чиновники, а й правоохоронні органи.

Наразі, як дізналася «Вечір-ка», вивченням усієї докумен-тації, пов’язаної з фінансово-господарською діяльністю КСК «Київ», займається Департамент транспортної інфраструктури. Очевидно, у подальшому своє слово мають сказати прокурори та судді…

� ПРАВООХОРОНЦІ МАЮТЬ ВИВЕСТИ НА ЧИСТУ ВОДУ ВИННИХ У ЗНИКНЕННІ РІЧКОВИХ СУДЕН, ЯКІ НАЛЕЖАЛИ КИЇВСЬКІЙ ГРОМАДІ

ДУМКИ ВГОЛОС

Олександр Пабат, депутат Київради (фракція «Солідарність»):

– Щоб розібратися з усім флотським майном, треба провести аудит.

Нам відомо, що в 2008 році КСК «Київ» вхо-дила до переліку 88 комунальних підприємств, котрі готувалися для продажу як такі, чия ді-

яльність не впливає на розвиток господарського комплексу столиці. Пізніше, за деякими джерелами, судноплавна компанія стала бан-крутом, але офіційних даних про цей факт немає. Згідно відповіді Департаменту транспортної інфраструктури на мій лист, останній звіт КСК «Київ» було зроблено у другій половині 2010 року, тобто за декілька років до можливого банкрутства.

У згаданому департаменті знаходяться наявні свідчення, доку-менти фінансово-господарської діяльності КСК. Потрібно визна-читися з доцільністю подальшого існування даного підприємства або його ліквідації. Сподіваюся, що чиновники, які мають достатньо інформації про матеріально-технічну базу судноплавної компанії, незабаром поділяться підсумками своїх напрацювань щодо подаль-шої долі «Києва». Хочеться вірити, що нам відкриють завісу реаль-них обсягів флотського рухомого і нерухомого майна.

«Вечірній Київ» часто порушує най-болючіші проблеми міста. Отже, я про своє, наболіле… Останнім часом ми часто чуємо про катастрофічну ситуа-цію зі сміттям у Львові. Але ж у нашому славному Києві подекуди гори такого ж непотребу.

Сьогодні читаю: вирішено витрати-ти стількі-то мільйонів на озеленення Києва. Прекрасно, та чи не логічніше спочатку прибрати звалища?

Про це періодично пишу до КМДА, зверталася й на «гарячі лінії» із чиновни-ками, навіть відповідь отримала, мовляв, все, що треба, зроблено. Сприймаю це, як насмішку якусь чи глузування – все як було завалено сміттям, так і донині.

Звалище, про яке йде мова, на від-стані буквально 500 метрів від станції метро «Славутич». Цікаво, що поряд із метро вулиця Центральна, якою наші «заможні» кия-ни на авто мчать до своїх «будиночків». Що їм до того звалища! А ми, ті, хто виходить із метро, потрапляємо на місток, там колись була річечка. А нині це болото, точніше, звалище. І воно виростає і виростає…

До нас часто приїжджають у відрядження представники підпри-ємств із інших міст України. Коли бачать це неподобство, їх перша реакція – обурення: «І це Київ?!» У мене пропозиція – всіх гостей, що приїдуть на «Євробачення», запросити до станції метро «Сла-вутич» і показати те звалище. До того часу, там, напевно, не лише бродячі собаки та пацюки будуть бігати, а й монстри оселяться, тоді буде чим європейців подивувати…

Звичайно, вина у тих горах непотребу й місцевих мешканців, які роками зносили туди сміття. Але ж існують райдержадміні-страція, ЖЕК, депутати. Хоча б один раз там просто прибрали. Що-правда, наразі без спецтехніки і потужних КАМАЗів не обійтись.

Через вашу газету хочу запропонувати всім, хто відповідає за чистоту в столиці, приїхати до «Славутича» помилуватися карти-ною, яка щодня псує настрій жителям мікрорайону. Може, хоч тоді нас зрозуміють…

З повагою,

Тетяна Василівна СЕРДЮК

На метро до сміттєзвалища

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244) ОСОБЛИВИЙ ВИПАДОК 7

Олег ПЕТРЕНКО

На автобусних і трамвайних зупинках Пущі-Водиці висіли не багатьом знайомі вказів-ники: стрілочка і дві літери – АА. Майже триста людей з усього Києва, які знали цей «код», йшли до місцевого спорткомплексу. Кожен з них пережив власну трагедію, зумів приборкати тяжку не-дугу, і тепер вони посміхали-ся, раділи, обіймалися.

На зустріч з нагоди 28-річчя «АА» у Києві зібралися вчорашні й позавчорашні алкоголіки. Одне одного називають лише на ім’я, іноді вигадане. Навіть «старійшин» товариства тут ніхто не пови-нен знати ні за прізвищем, ні по батькові. Будь-яка зйомка кате-горично заборонена. Бо всі вони (хто місяць, а хто двадцять років тому) зуміли розпочати життя з чистого аркуша.

Багато хто після того, як під-нявся колись з колін перед окови-тою, став успішним бізнесменом. Один чоловік декламував вірші, розповідав, що написав три книж-ки, – разом із тверезістю в ньому прокинувся талант поета. У трьох візочках дрімали немовлята, в протилежному від сцени кінці зали бавилися старші діти.

Дорослі теж грали у м’яч, смію-чись зі свого минулого. «Червоний м’яч» – одна з форм спілкування в групах товариства «Анонімних Алкоголіків»: хто спіймав гумову кулю, розказує історію свого пи-яцтва – повчальну для новачків, і кидає м’яч іншим. Розповідають про все, як було – часто згадують справжні жахіття. Тут всі все ро-зуміють з півслова.

Ділитися досвідом, силою і наді-єю – це і є найперший метод ліку-вання від алкогольної залежності в товаристві «АА». Другий – допомо-га, підтримка один одного. «Якщо будь-хто будь-де звертається за допомогою, я хочу, щоб рука АА завжди була поруч» – такий девіз цієї всесвітньої спільноти. Слово, порада – головні ліки. Своя голо-ва, мізки – єдиний інструмент лікування.

«Мене звати Петро, я алкоголік», – так кожен починає свою розпо-відь, наголошуючи, що згоден з головною умовою членства – ви-знання своєї хвороби. Далі озвучує стаж пияцтва і тверезості, ніби вказуючи новачкам, що вони на правильному шляху. «Спасибі, що я сьогодні тверезий», – закінчують виступ, підкреслюючи, що гуртом, взаємною підтримкою легше здо-лати цього ворога в собі.

Кореспондента «Вечірки» багато хто радісно обіймав, пригортав, плескав по плечу, сприйнявши за новачка в товаристві. Адже одна з основних традицій «АА»: хто прийшов вперше – головний, най-бажаніший гість.

«Я – Аня, алкоголік з триріч-ним стажем. Більш як півтора роки не п’ю. Прийшла в «Ано-німні Алкоголіки» повністю розтоптаною. Бо втратила чо-ловіка, сім’ю, роботу – все. Під

час останнього запою місяць ховалася за шторами. Згадую ті моменти й дивуюся, як залиши-лася живою. Сьогодні розумію, що тільки ці півтора роки я й жила по-справжньому», – каже одна з учасниць форуму.

Мене вразили не її слова, ба-нальні для цього товариства, а сама дівчина – з природною красою та юним, навіть дитячим обличчям, з розумними очима... Ніколи не повірив би, що й такі спиваються. Що їй бракувало?

Один чоловік згадував, як кілька разів «зривався»

(навіть після п’яти крапель корвалолу), а коли від нього

відверталися всі на світі, знову повертався до групи «АА». Щоб хоч із кимось поговорити. Хоча йому тут постійно допомагали, ставилися доброзичливо, не до-рікали, але він щоразу відчував провину за те, що ніби зрадив тих останніх, хто йому іще подавав руку... Зрештою чоловік навчився відмовлятися від першої чарки, не помічати алкоголю на прилавках магазинів.

У «АА» кожен сам себе переміг, але з підтримкою та за порадою тих, хто це зробив раніше. Тут прописані «12 кроків», які ведуть не тільки до повного одужання, а й до зміни поведінки в суспільстві. Скажімо, ці правила вимагають не лише повністю відмовитися

від спиртного, а й розпізнати та визнати «природу своїх помилок» та «усунути ці вади характеру»; згадати всіх, кому заподіяли якусь кривду, і «особисто, де тільки мож-ливо, крім випадків, коли це може зашкодити їм, відшкодувати всім завдані збитки».

…Спогади, спогади. Кожна іс-торія – горе, трагедія… зі щасливим кінцем.

«Найбільша проблема алкого-ліка – він не може жити тверезо, не вміє на тверезу голову вирі-шувати проблеми. Ось тут йому потрібно допомогти, навчити, поділитися досвідом, – розпо-відає киянин Володимир, який не вживає оковитої вже 11 років. – Коли я пив, то казав, що в моїх проблемах дружина винна, що начальство винне, що мати винна, усі винні… Сьогодні я розумію: всі мої проблеми – в мені. Наше

завдання – не заборонити пити, а підказати людині: є вихід з цієї біди. Заборонити важко, особливо алкоголіку. Адже алкоголік – при-клад закінченого бунту протиріч. Якщо мені колись мама вранці ка-зала: «Ти ж не напийся сьогодні», я йшов у кафе. Бо неодмінно мав зробити наперекір»...

– Дуже важливо, щоб родичі розуміли людину, яка намага-ється вибратися з пияцтва. Ал-коголік у цей період дуже нерво-вий. Головне – не спровокувати його, не довести до зриву. Якщо п’яницю в сім’ї не зрозуміють, він піде деінде знімати стрес, знову нап’ється, – каже Отто Стойка, головний лікар Київського міського центру здоров’я. – «АА» тримає зв’язок з представ-никами товариства «Ал-Анон», це анонімні родичі алкоголіків. Вони теж об’єднуються, щоб разом на-вчитися впливати на залежних, створюють реабілітаційні групи. Родинні зв’язки з «АА» має та-кож товариство «Алатін» (діти алкоголіків). Очевидно, що діти – найперші родичі, вони останніми відвертаються від безнадійного алкоголіка. До прохання дітей часто навіть найбільш уперті п’яниці прислуховуються.

Людина, яка кинула пити, перебуває у стані постійного стресу

«Суто медичного підходу до лікування ал-коголізму немає. Без соціально-психологічної підтримки алкоголік, який кинув пити, не може постійно зберігати тверезість», – вважає психо-лог, керівник Київського реабілітаційного центру для залежних «Сенс» Володимир Іванов. Він чи не єдиний розсекретив свою анонімність і нині не приховує, що й сам – хронічний алкоголік.

За першою професією працівник торгівлі, за радянських часів Іванов керував заклада-ми громадського харчування, де за 20 років й спився. А нині святкує вже двадцятиріччя тверезості – допомогли (після випробуван-ня багатьох методів лікування) «12 кроків». Володимир Іванов не лише сам одужав, а й, слідуючи «крокам», простягнув руку іншим – здобув ще й фах психотерапевта.

«Алкоголік, який кинув пити, перебуває у стані постійного стресу, нестабільної психіки, кризи. Для алкоголіка простіше пити, ніж не пити. Не пити для нього – не-природній стан. Відбувається перебудова психіки. Це триває від трьох місяців до року. Менш як за 90 днів алкоголік не може напрацювати навіть найменших відчуттів і типу тверезої поведінки. У цей час йому вкрай потрібна соціально-психологічна підтримка», – заявив Володимир Іванов на прес-конференції.

З кожним роком відвідування «АА» мож-ливість зриву меншає, і після 5 років зривів практично не буває, оскільки за цей період людина напрацьовує тверезий спосіб життя. Пройти «12 кроків» непросто. Ці етапи описані у спеціальній літературі «АА». Для проходжен-

ня кожного етапу треба щось зрозуміти, щось визнати, дійти певних висновків. Самотужки зробити це неможливо, необхідне співтова-риство, наставники.

А лікар-нарколог Роман Дубовський зазначив, що в групах «АА» від алкоголізму вилікувалося 85 відсотків осіб.

«Я радянський нарколог, знаю недолугу і жорстоку тогочасну практику наркології і дякую алкоголікам, які змінили моє про-фесійне бачення цієї проблеми, – каже пан Дубовський. – У програмі «12 кроків» є всі основні види психотерапії. Що мене вражало в цих групах: у людей немов полуда спадає з очей і з’являється щаслива посмішка. Від них я чув такі слова, яких почути від алкоголіка було неможливо, – що є інтерес до життя, зацікавленість, бажання жити».

«АА», що витягують «АА», що витягують п’яницю з прірви п’яницю з прірви � НАШ КОРЕСПОНДЕНТ ПРОВІВ ОДИН ДЕНЬ В ОСЕРЕДКУ АНОНІМНИХ АЛКОГОЛІКІВ

СТАТИСТИКА

Групи «АА» діють у більш як 160 країнах світу і налічу-ють (за приблизними підра-хунками, бо реєстрації ніхто не веде) до трьох мільйонів членів. Вибіркове анкетуван-ня показало таку статистику: третина учасників АА – жінки, 65 відсотків – чоловіки, 35% зберігають тверезість понад 5 років, 34% – від року до п’яти, 31% – менше року.

Найбільше членів груп «АА» віком від 31 до 40 років (32%) і від 41 до 50 (25%). Молодші 21 року і старші 70-ти налічують тільки по два відсотки. До при-ходу в «АА» дві третини анке-тованих пройшли курс терапії у наркологічних лікарнях.

ДУМКИ ВГОЛОС

ДО РЕЧІ

Нині в Києві 29 груп «АА» (загалом по Україні – півтори сотні). Їхні коор-динати можна довідатися за телефоном (044) 384-22-09. Відвідування груп

добровільне, рівноправне, безкоштовне, анонімне. Тут немає керівників і підлег-лих. Єдина умова – бажання кинути пити. Сюди пускають навіть п’яних, але таким, на відміну від всіх інших, не дають слова.

Наше завдання – не заборонити пити, а підказати людині: є вихід з цієї

біди. Заборонити важко, особливо алкого-ліку. Адже алкоголік – приклад

закінченого бунту протиріч.

БУДЬМО ЗДОРОВІ8 Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244)

НА ЗАМІТКУ Замініть дорогі імпортні ліки на медпрепарати вітчизняного виробництва, і не переплачуйте!

Тетяна КВЯТКОВСЬКА

– Більшість українських пацієнтів не знає про свою хворобу – найчасті-ше гепатит С виявляють лише під час випадкових клінічних досліджень, причому у 80% хворих – на хронічній стадії, – пояснює заслужений лікар України Світлана Антоняк. – Саме через запізніле діагностування і не-помітний перебіг захворювання вірус гепатиту С і називають «лагідним убивцею».

Пані Антоняк упевнена, що зупи-нити епідемію гепатиту С можливо лише заходами на державному рівні. Із нею солідарна Ольга Голубовська, завідувачка кафедри інфекційних захворювань Київського Націо-нального медичного університету ім. О.О.Богомольця, головний по-заштатний інфекціоніст Міністер-ства охорони здоров’я України, яка наводить невтішні цифри. Отже, за глобальними оцінками, у світі гепатитом С інфіковані близько 160 млн людей (приблизно 2,5% на-селення). В Україні хронічні форми ВГС мають майже 9% громадян, а це близько 3 мільйонів. Серед деяких груп населення рівень інфікованості значно вищий. За даними Центру моніторингу і контролю за захво-рюваністю МОЗ України, люди, які з різних причин часто потрапляють

до шпиталю, мають показник інфі-кованості майже 12%, а пацієнти наркодиспансерів – до 67%.

Ще 2013 року (на період до 2016-го) було затверджено першу Держав-ну цільову програму профілакти-ки, діагностики та лікування ВГС. Держава фінансує лише витрати на ліки, причому на 20% від потреби

(їх отримують лише 5% пацієнтів, котрі перебувають на обліку), а на діагностику коштів не виділяє.

– У результаті ми маємо замкнуте коло – якісну, коштовну діагности-ку мало хто з українців може собі дозволити, а через це держава не здатна обґрунтовано визначити по-требу в лікуванні ВГС. Таким чином,

гепатит С перетворюється на загрозу національній безпеці країни, – за-стерігає Ольга Голубовська.

Фахівці стверджують: крім гепато-логічних центрів для дорослих мають бути створені спеціальні підрозділи для лікування дітей.

– Як правило, онкохворим дітям після хіміотерапії роблять потужні переливання крові, відтак майже 90% з них інфікуються гепатитами В і С, – пояснює Олександр Воро-нов, спеціаліст кафедри дитячих інфекційних хвороб Київського національного медичного уні-верситету ім. О.О.Богомольця. – Педіатри повинні навчитися діа-гностувати у дітей ці хвороби, знати, якими препаратами їх лікувати. Крім того, необхідний суворий скринінг-контроль за вагітними жінками, особливо з груп ризику, представ-ниці яких передають вірус своїм майбутнім дітям.

Не слід замовчувати і небезпеку, що може спіткати учасників АТО.

Щодня до госпіталів надходять поранені. І кожен через маніпу-ляції із кров’ю може інфікуватися гепатитом.

Як свідчать результати першого всеукраїнського тестування учасників АТО на гепатит С, підступний вірус виявлений у 4% українських вій-ськовослужбовців, а в Центральному військовому госпіталі Міністерства оборони – у 10%. Такі дані оприлюд-нив директор з політики і парт-нерства Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні Павло Скала.

Проте не слід забувати, що чимало хвороб, які у нас вважають фатальни-ми, в європейських країнах успішно лікуються. Спеціалісти впевнені: мож-на повністю позбутися і гепатиту С. На жаль, для більшості українців дорогі ліки та послуги медичних закладів залишаються недоступними. До того ж хворі часто наражаються на неком-петентність лікарів у даному питанні: чимало медиків й досі вважають, що «лагідний убивця» – невиліковний.

СИТУАЦІЯ

Уляна СУПРУН, в.о. міністра охорони здоров’я:

«Ліки проти гепатиту С «Ліки проти гепатиту С стали доступніші!»стали доступніші!»Підписали мирову угоду між Міністерством охорони здоров’я України та американ-ською біофармацевтичною компанією Gilead.

У рамках угоди компанія Gilead гарантує, що ціни за програмою публічних закупівель станови-тимуть 250 доларів за дозу пре-парату «Совалді». На відміну від європейських країн, де лікування «Совалді» становить десятки тисяч доларів, для України аналогічний курс коштуватиме 750 доларів. Згідно з даними моніторингу па-цієнтських організацій препарат «Совалді» вже є у продажу в ап-течних мережах за ціною 10 250 грн, тоді як генерик, який раніше був доступний на ринку, коштує 15 001 грн. Це справжня перемога для українських пацієнтів, адже доступні ліки означають більше врятованих життів!

Таку ціну запропоновано ком-панією в рамках глобальної Про-грами доступності ліків (Global Access Program), до якої Україну було включено в липні 2016 року. Метою Програми є розширення можливостей доступу пацієнтів до інноваційних препаратів для лікування гепатиту C та інших не-безпечних для життя хвороб. Уряд

та громадськість провели тривалу та кропітку роботу, аби українські пацієнти мали доступ до якісного лікування за відповідною до еконо-мічних реалій країни ціною.

У світі на гепатит С хворіють 130 – 150 мільйонів людей. У значної кіль-кості пацієнтів із хронічною інфек-цією розвиватиметься цироз або рак печінки. Щорічно від пов’язаних із гепатитом С хвороб помирає 700 000 осіб, хоча 90% інфікованих можна було б вилікувати, якби вони мали доступ до лікування.

Вакцини від гепатиту С не існує, саме тому важливо проводити пере-вірки та контролювати своє здоров’я, а у разі виявлення хвороби – відпо-відально поставитися до лікування. Доступні та якісні ліки від гепатиту С означають, що більше пацієнтів матимуть шанс на одужання. Ми сподіваємося на продовження успіш-ної співпраці з компанією Gilead у боротьбі з небезпечними для життя хворобами та працюватимемо над удосконаленням процесів скринінгу та діагностики гепатиту С.

КОМПЕТЕНТНО

Вадим ШИПУЛІН, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України: – Підступність вірусу гепатиту С у тому, що він може десятиліттями

не проявлятися. Людина живе, нормально харчується, працює, досягає успіхів, народжує здорових дітей... і раптом прокидається та бачить, що збільшився живіт, у ньому з’явилася рідина. Обстеження виявляє здебільшого цироз печінки... 65 % наших пацієнтів – це ті, хто вживав наркотики внутрішньовенно. Решта 35% могли заразитися під час переливання крові, яка була недостатньо тестована на вірус, або вна-слідок операції, якщо інфікований хірург порізав палець і його кров потрапила до рани пацієнта. Люди також заражаються, роблячи татую-вання, пірсинг, манікюр. Статевим шляхом вірус потрапляє в організм значно рідше, а ризик передачі від матері плоду становить менше 3%.

Як лікар-практик, я помічаю відсутність у багатьох медиків розумін-ня, що гепатит С – повністю виліковне захворювання. Крім того, нині переглянуто ставлення і до цирозу печінки. Доведено: якщо прибрати вірус гепатиту С, який викликає цироз, можливе поступове відновлен-ня печінки. У людини регенерація йде, звісно, не так швидко, але вона можлива. Отже, усім інфікованим вірусом гепатиту С раджу запастися оптимізмом, намагатися увійти до якихось програм, державних або регіональних, щоб мати змогу придбати необхідні ліки. І головне, звер-татися до кваліфікованих фахівців, бо самолікування при цій хворобі дуже небезпечне.

ПРОГНОЗ

2020 року, за висновками експертів, гепатит С буде найстрашнішою хворобою у світі. За даними, оприлюдненими торік Всесвітньою органі-зацією охорони здоров’я (ВООЗ), від нього щороку вмирають 350 тисяч людей. В Україні вже зараз гепатитом С інфіковано у 15 разів більше хворих, ніж ВІЛ. Лише в Києві щороку стають на облік понад 1000 нових пацієнтів.

и є

� УКРАЇНА ПОСІДАЄ ПЕРШЕ МІСЦЕ В ЄВРОПІ ЗА ТЕМПАМИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ С

«Лагідного вбивцю» можна знешкодити

Калаж Олександра БАРКІНА

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244) 17

Фото Павла ПАЩЕНКА

РЕАЛІЇ

БУДЬМО ЗДОРОВІ

На просте запитання, куди подівся доступний раніше «Фезам», ап-текарі відповідають, що звичні для багатьох споживачів ліки переста-ли закуповувати через майбутню фіксацію цін, а рештки швидко розпро-

дали…

Наталя ГОРДІЄНКО

Серцево-судинні хвороби (зокрема, гіпертонію), брон-хіальну астму і цукровий діабет другого типу в МОЗ вважають найнебезпечніши-ми. Та останнім часом аптеч-ні заклади «залихоманило», оскільки асортимент ліків, якими рятується майже п’ята частина всього населення країни, явно збіднів.

І почалося це начебто з благих намірів – обіцянки компенсувати громадянам вартість деяких ліків. Відповідна норма прописана в постанові Кабінету Міністрів від 9 листопада минулого року, до бюджету-2017 для цього закладено 500 млн гривень, виплати мають розпочатися вже з 1 квітня.

Начебто і наміри гарні, й гроші відпущено. Але, як невесело по-жартував один з експертів фарма-цевтичного ринку, дещо бентежить прив’язка до дати. 1 квітня – «день дурнів», може, нас всіх такими й вважають? І його можна зрозуміти. По-перше, лікувальні препарати, що автоматично дотуються з казни, підпали під жорстке державне регу-лювання. На них обмежили націнки (оптову на 5%, роздрібну на 15%). По-друге, 23 січня 2017 року МОЗ оприлюднив реєстр граничних оптово-відпускних цін, до якого потрапили 21 міжнародна непа-тентована назва (діюча речовина) і 89 препаратів, виготовлених на їх основі. Ціни вираховувалися з розрахунку на одну дозу (таблет-ку чи ін’єкцію) і варіюються від 21 копійки за серцево-судинний препарат на основі дигоксину до 9,3 грн за інгалятор на основі бу-десониду від бронхіальної астми.

Звідки взялися саме таке ці-ноутворення? Згідно з оприлюд-неними поясненнями МОЗу, ці ціни – референтні, тобто такі, які вирахували, порівнявши вартість

аналогічних лікарських препаратів за кордоном – в Угорщині, Чехії, Словакії, Данії, Румунії, Литві, Естонії. Втім, судячи з ситуації, чиновники взяли за взірець не середні ціни в цих країнах, а най-нижчий їх рівень. Як результат – не лише дорогі оригінальні імпорті лі-карські препарати, а й більш-менш пристойні генерики середньої цінової категорії апріорі не можуть «втиснутися» в мозівський прайс.

І пішла ланцюгова реакція. Фар-мацевти відверто занервували: «Постійні покупці, дізнавшись із газет і телебачення, що начебто не-забаром ліки мають подешевшати, стали менше їх купувати, – бідка-ється завідуюча однієї зі столичних аптек. – Через це в наших підсобках накопичилися великі запаси ліків. Чи не доведеться їх переоцінювати і продавати навіть дешевше, ніж закуповували?».

Є й інший бік проблеми. Захо-димо до однієї аптеки, до другої, третьої – потрібних ліків ніде не-має. На просте запитання, куди подівся доступний раніше «Фе-зам», аптекарі відповідають, що звичні для багатьох споживачів ліки перестали закуповувати через майбутню фіксацію цін, а рештки швидко розпродали…

За даними дослідження PharmXplorer/«Фармстан дарт» компанії Proxima Research, вартість 84% препаратів для лікування сер-цево-судинних хвороб перевищує

вказаний МОЗ граничний рівень більш ніж на 35%, а це – 52% всього асортименту. Для препаратів від цукрового діабету другого типу цей показник становить 92%, бронхі-альної астми – 88,5%. Деякі пре-парати можуть просто зникнути з українських аптек. Наприклад, оригінальний препарат з діючою речовиною еналаприл (від тиску) «Ренітек» фірми Mers коштує в столичних аптеках близько 150 гривень за 20 таблеток, тобто – по 7 гривень 50 копійок за одну. А згідно з реєстром граничних оптово-відпускних цін максималь-на вартість разової дози такого препарату – 1 грн 42 коп.

Виходить, що з одного боку ініціатива забезпечити цінову доступність лікарських засобів і відшкодувати вартість деяких препаратів для лікування артері-альної гіпертонії, цукрового діа-бету другого типу, бронхіальної астми відповідає наявним запитам і проблемам у суспільстві. Адже після стрімкої девальвації грив-ні більшість ліків подорожчали і збіднілим людям вони не по ки-шені. Разом з тим, механізми, які запропонувало МОЗ, виглядають недопрацьованими, такими, що не тільки не враховують всіх ре-алій сьогодення, а й призводять до зникнення певних груп ліків з аптечних полиць.

Аптеки Аптеки залихоманило залихоманило � КАБМІН ПЕРЕНІС ЗАПРОВАДЖЕННЯ РЕФЕРЕНТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ДЕЯКІ ГРУПИ ЛІКІВ З 1 ЛЮТОГО НА 1 КВІТНЯ. ТА ЧИ СТАЛО ХВОРИМ ВІД ЦЬОГО ЛЕГШЕ?

ДУМКИ ВГОЛОС

Володимир РУДЕНКО, директор аптечної асо-ціації України: – Не всі виробники ліків готові знизити ціни на певні препарати і зобов’язатися забезпечувати ними деякі категорії громадян. Є й ризики: поки нам невідома позиція МОЗ стосовно підготовки нормативних документів, які потрібні для ви-конання постанови Кабміну. Проблема також у тому, що уряд хоче зобов’язати всі аптеки країни мати в наявності препарати, вказані у програмі реімбурсації (державної компенсації за придбан-ня ліків). Невідомо, чи будуть ці ліки затребувані покупцями, де їх тримати при різних умовах зберігання?

Алла ШЛАПАК, депутат Київради, лідер гро-мадського руху «Соціальна справедливість»: – Питання якості медицини стоїть так само го-стро, як і питання комунальних тарифів. Ціна – не значить якість. У гонитві за дешевизною ми за-буваємо, що можемо втратити людину. Останнім часом МОЗ оперує лише цифрами, говорячи про гроші. Зі свого досвіду можу сказати, що охоро-на здоров’я – це не окрема галузь, а невід’ємна складова соціальної економіки. Із 1 квітня країну

знову може накрити хвиля чергового підвищен-ня цін на ліки, люди вже скуповують життєво необхідні для них препарати, бо бояться зали-шитися без медикаментів. Погляньмо правді в очі – багато громадян лікуються не в лікарнях, а в аптеках. На жаль, є чимало лікарів, які забули про свій обов’язок і заробляють, виписуючи пацієнтам дорогі препарати. Тому на порядку денному має стояти новий рівень законодавчої бази, а не одно-разові точкові постанови.

Радміла ГРЕВЦОВА, голова Комітету з ме-дичного і фармацевтичного права Асоціації адвокатів України: – Юридична складова – вторинна щодо соціаль-но-економічної. Ініціативи, про які йде мова, не запроваджуються за півтора місяці. Так, на сайті МОЗ опубліковані проекти програми реімбурсації, результати обговорення. Та цього недостатньо, мають бути проведені широкі експертні наради за участю ініціативних груп. Найважливіше, чого в нас немає і без чого неможливе впроваджен-ня програми, – підтримка державою охорони здоров’я і сучасної фармацевтичної політики, яка б задовольняла усі потреби.

Факти та міфи про міжнародні закупівлі ліків Два роки тому Верховна Рада ухвалила закон про здійснення державних закупівель ліків через міжнародні організації, який зобов’язав Міністерство охорони здоров’я делегувати цим органі-заціям придбання низки препаратів. Виправданість такого кроку переконливо доведена практикою – залучення міжнародників до закупівель дозволило зекономити бюджетні кошти за рахунок придбання ліків без корупційних схем, пацієнти отримали більше препаратів для лікування. Проте за цей час довкола процесу закупівлі ліків з’явилось чимало міфів. Наводимо беззаперечні факти щодо міжнародних закупі-вель ліків та спростовуємо найпоширеніші міфи.

Міністерство охорони здоров’я ліквідувало корупційну скла-дову тендерів. Tендери на закупівлю низки медикаментів, які центра-лізовано має закуповувати МОЗ проводять міжнародні організації, які не мають прямої зацікавленості в закупівлях. Тепер МОЗ отримує ліки дешевше, а на тендерах уже вигравали компанії з 15 країн світу. Міжнародні організації закуповують ліки дешевше. Наразі

міжнародні організації купують для МОЗ ліки за цінами нижчими, ніж це було у 2014 році, коли закупівлі проводило міністерство. Тільки на закупівлях 7 видів вакцин та антиретровірусних препаратів ЮНІСЕФ заощадив для України 4 мільйони доларів з коштів бюджету 2015 року, виділених на цю програму. Пацієнти отримують більше препаратів безкоштовно. Загальна

кількість закуплених лікарських засобів через міжнародні організації у 2015 році зросла на майже 55%. На зекономлені при закупівлях кошти були придбані додаткові препарати та вакцини. У 2016 році на закупівлі ліків через міжнародні організації виділено з бюджету 4 млрд грн, у 2017 році – 5.9 млрд грн. Майже половину ліків міжнародники закуповують у виробни-

ків. 45% ліків з міжнародних закупівель МОЗ отримує безпосередньо від виробників. А це означає, що українці отримують якісні препарати за ринковими цінами.

Міф 1. Закупівлю ліків віддали невідомо кому

Організації, що проводять закупівлі, відомі й мають значний досвід роботи в цій сфері. Міністерство охорони здоров’я співпрацює тільки з тими організаціями, які прописані в ухваленому парламентом законі. Це ЮНІСЕФ, Програма розвитку ООН та компанія Crown Agents. ЮНІСЕФ, на-приклад, працює у всіх куточках світу, забезпечуючи препаратами дітей з країн Західної Європи, США, Австралії, Африки та Азії. ПРООН здійснює діяльність у 170 країнах, допомагаючи у їх глобальному та національному розвитку. Crown Agents працює у понад 100 країнах та має 185 років досвіду у міжнародних закупівлях.

Міф 2. Ліки з міжнародних закупівель менш якісні

Не відповідає дійсності. Всі ліки, придбані міжнародними організаціями для України, кваліфіковані Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Отже, їх якість уже доведена. До того ж “дешевші” в цьому випадку не озна-чає “менш якісні”. Міжнародні закупівлі дозволили взяти участь у тендерах закордонним компаніям, які пропонують конкурентні ціни. Тому МОЗ має можливість отримувати якісні препарати без переплат. Більше того, усунуто корупційну складову з процесу закупівель. Тепер виділені з бюджету кошти повністю йдуть на закупівлі ліків, а не осідають у кишенях корупціонерів.

Міф 3. Через міжнародні закупівлі страждає український фармвиробник

Міжнародні закупівлі мотивують вітчизняного виробника виготовляти продукцію, що відповідає світовому рівню якості й цін. Міжнародні орга-нізації закуповують препарати у того виробника, який пропонує найкращу ціну за конкретний препарат. Має значення лише ціна та якість препарату, а не країна походження виробника. Це відповідає конкурентному законо-давству і забезпечує ефективне використання коштів платників податків, виділених на закупівлю ліків.

Міф 4. Міжнародні організації заробляють на закупівлях ліків великі гроші

Міжнародні партнери отримують лише кошти на свою роботу – це 5% від усієї вартості закупівлі. За ці гроші міжнародний партнер організовує тендер і знаходить для України найкращу пропозицію по ціні. Так, 5% від всієї суми – це немалі кошти, але така оплата роботи міжнародної органі-зації економить українському бюджету значно більшу суму – сотні тисяч доларів. Тому ця виплата виправдана.

Міф 5. Міжнародні закупівлі непрозорі – МОЗ приховує договори

Ні, МОЗ не приховує договори з міжнародними організаціями. Згідно з ухваленим законом, який регулює здійснення державних закупівель лікар-ських засобів із залученням міжнародних закупівельних організацій, МОЗ має працювати “у відповідності до внутрішніх правил і процедур таких організацій”. А їх внутрішні правила передбачають, що такі договори є робочими документами і не можуть бути оприлюднені.

ОФІЦІЙНО

Центральна Рада перетворилася на керівний осередок української на-ціонал-демократичної революції, об’єднавши під революційними гас-лами політичні партії, інтелігенцію, представників культурно-освітніх, селянських, кооперативних, вій-ськових, студентських товариств та речників церкви.

Керівником (головою) Української Цен-тральної Ради був обраний Михайло Гру-шевський, видатний український історик і політичний діяч. Крім прибічників автономії України у складі Росії, до Центральної Ради входили й прибічники негайного проголо-шення незалежності України. Одним із них був Микола Міхновський, що активно ви-ступав за створення українських державних інституцій, передусім українського війська.

Між автономістами та самостійниками в Центральній Раді спалахнула боротьба, яка не могла не позначитися на єдності

українського визвольного руху. Деякі питання становлен-ня і діяльності Української Центральної Ради комен-тує доктор історичних наук, завідувач Відді-лу історії Української

революції 1917-1921 рр. Інституту історії України

Владислав ВЕРСТЮК. – Владиславе Федоровичу, спочатку

УЦР нічим не відрізнялася від анало-гічних організацій по всій колишній Російській імперії. Як вона перетвори-лася на український парламент?

– Шлях до парламенту був довгим, про УЦР як парламент можна говорити після проголошення Української Народної Рес-публіки у листопаді 1917-го. А до того це була революційна громадсько-політична організація. УЦР створили, щоб заявити про українців як про організовану силу. Вирішаль-ну роль у перетворення Центральної Ради, на впливову організацію відіграв Михайло Грушевський. Це був не просто видатний історик, його вважали батьком нації. Десяти-томник Грушевського «Історія України-Руси» фактично був маніфестом про самостійність українців як народу, історичним підґрунтям національної ідеї. До всього, Грушевський хороший організатор. Під час війни його арештували й навісили ярлик «австрійського шпигуна», і лише з початком революції він зміг повернутися до Києва.

Коли Грушевський потрапив до Централь-ної Ради, то що побачив? Кілька солдатів,

кілька інтелігентів, які збиралися у невеличкій кімнаті під сходами Педагогічного музею. Це Грушевського не злякало, він відразу розгор-нув кипучу діяльність – відновили видання газет, провели у Києві 19 березня величезну українську демонстрацію (на неї зібралося 100 тисяч людей). Протягом березня-квітня 1917-го він сформулював нову революційну українську програму. Вона полягала в здо-бутті національно-територіальної автономії України у федеративній республіці Росія.

– Наскільки така ідея була доречною? – Це гасло отримало відгук у суспільстві.

На початку квітня зібрався Український На-

ціональний конгрес. На нього приїхало від 900 до 1500 делегатів із різних місць. Конгрес підтримав гасло автономії. Відбули-ся вибори у Центральну Раду, обрали 118 членів, кожен регіон України, громадські організації та політичні партії отрима-ли своє представництво.

– Чи можна говорити про еволюцію української нації за час революційних подій?

– Краще говорити не про еволюцію на-ції, а про швидкі революційні зміни. Якщо до революції значна частина населення не усвідомлювала себе українцями – на-зивали тутешніми чи малоросами, – то під час революції все змінилося. Створення Центральної Ради, українізація військових частин зробили з українців націю.

– Зараз дуже популярно проводити аналогії між Революцією Гідності й ни-нішньою війною та подіями сторічної давнини...

– Загалом порівнювати можна багато речей і навіть знаходити щось спільне, але... Я не прихильник тези про історію як наставницю життя, щоправда, іноді вона повторюється. Вивчаючи револю-цію, приходиш до висновку, що вона супроводжуює ті соціальні системи, які не мають здатності до саморегулювання, до реформування. І Російська імперія, і Радянський Союз, починаючи від Петра І, не змогли завершити жодної великої соціальної реформи, навіть, якщо вони починалися, то невдовзі сходили нанівець. Тому й отримували революції. Нездатність до реформування передалася певним чином й Україні. Якщо Україна доведе, що здатна до реформ, тоді її майбутньому нічого не загрожує.

Наразі ми у набагато кращому становищі, ніж Центральна Рада чи УНР у 1917 році. Вони були невизнані світом, лишилися самі оточені ворогами. Одна з причин невдач української революції в тому, що світ не побачив Україну як незалежну державу на повоєнній мапі Європи. Сьогодні ж Укра-їна є, і організована зовсім по-іншому. На політичному рівні не треба пояснювати «хто такі українці, і чого вони хочуть», як це робив Грушевський. Світ за Україну, але вона мусить не покладатись на когось, а й самостійно рухатися вперед.

Ольга СКОРОХОД

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244) ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ 9

Центральна Рада: Центральна Рада: від політичного осередку від політичного осередку до парламентаризмудо парламентаризму Перший універсал

Центральної Ради «...Щоб Російське правительство при-

людно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію.

Щоб Центральне російське прави-тельство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі нашого комісара по українських справах.

Щоб місцева власть на Вкраїні була об’єднана одним представником від Цен-трального російського правительства, себто вибраним нами комісаром по Вкраїні...

...І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо цей універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя. Отже, хай кожен член нашої нації, кожен гро-мадянин села чи города однині знає, що настав час великої роботи...»

Другий універсал Центральної Ради

Тимчасовий уряд та консервативні кола Росії засудили Перший універсал Центральної Ради, оголосивши його виявом сепаратизму. На цих позиціях стояли й загальноросійські партії, що діяли в Україні.

29 червня до Києва прибула деле-гація міністрів Тимчасового уряду в складі О. Керенського, М. Терещенка, І. Церетелі. Вони провели переговори з керівництвом Центральної Ради, у результаті яких обидві сторони пішли на взаємні поступки: Тимчасовий уряд зобов’язався ви-

знати Центральну Раду «найвищим кра-йовим органом управління в Україні»; склад Генерального секретаріату

мав затверджувати Тимчасовий уряд; Центральна Рада зобов’язувалася

відмовитися від самочинного введення автономії та погоджувалася чекати за-твердження автономного статусу Всеро-сійськими установчими зборами.

Третій універсал Центральної Ради

7 листопада 1917 року більшовики в Петрограді повалили Тимчасовий уряд і узяли владу в свої руки. Відлуння цих подій прийшло й в Україну.

У Києві склалося своєрідне двовладдя: місто контролювали війська Центральної Ради й більшовиків (Ради робітничих і солдатських депутатів). Ураховуючи небезпеку, яка загрожувала Україні, 7 листопада 1917року Центральна Рада виступила з Третім універсалом, що про-голошував Українську Народну Республіку (УНР), яка мала перебувати у федератив-них відносинах з Росією. Згідно з цим документом уся влада в новоствореній державі повинна була належати Цен-тральній Раді та її виконавчому органу — Генеральному секретаріатові, а на місцях — думам і земствам.

Четвертий універсал Центральної Ради

Уже в умовах громадянської війни, 22 січня 1918 року, Центральна Рада про-голосила Четвертий універсал, у якому підкреслювалося, що віднині Українська Народна Республіка стала самостійною, незалежною, вільною, суверенною дер-жавою українського народу.

Проте час був згаяний. Більшовицькі війська підійшли до Києва, тому впро-вадження в життя ідей універсалу стало неможливим.

Генеральний Секретаріат Центральної Ради, 1917 р.

Вирішальну роль у пере-творення Централь-ної Ради, на впливову організацію відіграв Михайло Грушевський. Це був не просто

видатний історик, його вважали батьком нації

ДО 100-РІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917-1921 РОКІВ

� 3-4 БЕРЕЗНЯ 1917 РОКУ В КИЄВІ БУЛО ОРГАНІЗОВАНО УКРАЇНСЬКУ ЦЕНТРАЛЬНУ РАДУ (УЦР), ЯКА ОБ’ЄДНАЛА ПРЕДСТАВНИКІВ ГОЛОВНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244)ВІЙНА І МИ18

РУКА ДОПОМОГИ

Тож Олег Антонишин уважно стежив, завдяки телевізійним новинам, за тим, що відбувалося останнім часом в Україні. Коли почув про буремні події на Майдані, то, не задумуючись, зібрав ще чотирьох товаришів і приїхав, щоб дізнатися, чим вони могли допомогти постраждалим під час Революції Гідності...

Але не встигли організувати таку допо-могу майданівцям, як почалася війна на Донбасі. Оскільки пан Олег був обізнаний з оснащенням столичного військового клініч-

ного госпіталю для лікування поранених, то й вирішив «висадити» свою команду саме в цьому медичному закладі.

– Я зібрав кількох знайомих хірургів (щелепно-лицьових, пластичних), не-йрохірургів, анестезіологів та медсестер зі свого шпиталю «Тромо» та інших лікарень у Торонто. Вони погодилися надати допомогу українським бійцям, пожертвувавши влас-ним часом і коштами, – розповів «Вечірці» професор Олег Антонишин. – Ми взяли з собою багато необхідного медичного обладнання та ліків. Те, з чим зіткнулися тут, усіх нас дуже вразило. Хоча мали досвід лікування різноманітних травм, скажімо, після ДТП, але з такими тяжкими

пораненнями працювали вперше, і це на-кладало тяжкий психологічний відбиток. Особливо на наших жінок, які буквально зі сльозами на очах лікували покалічених молодих бійців... Цього разу зі мною до України приїхали кілька лікарів україн-ського походження – Павло Славченко, Андріян Габалашко, Тод Мінклайз.

Із понад 100 претендентів на опера-ції ми за два дні відібрали більше сорока, яким можемо допомогти. Було декілька дуже складних випадків – ми займалися реконструкцією черепів, щелеп, кистей рук, нарощуванням повік... А один боєць, дізнавшись про наш приїзд, навіть по-вернувся із німецької клініки до Києва. У нього внаслідок поранення майже відірвало носа. Тож ми будемо реконструювати його обличчя у декілька етапів...

Медсестра Надія Вархова, в якої бать-ки також канадські українці, розповіла «Вечірці», що, побачивши страшні пора-нення молодих хлопців у перший приїзд, навіть не могла спати і часто плакала. Для нинішньої ж поїздки її знайомі літні канадійки зібрали 300 доларів і попросили передати тяжкопораненим. Вона віддала їх трьом нашим бійцям, котрі втратили зір – у одного з яких вагітна дружина і хвора мати...

Також у Канаді збирають гуманітарну допомогу з продовольства, одягу, грошей нашим воїнам на сході – причому не лише представники діаспори, а й небайдужі міс-цеві громадяни.

– Ваша війна стала й нашою, - втираючи сльози, сказала медсестра. – Тому ми роби-тимемо все можливе, аби допомогти вашій країні та її захисникам швидше здобути мир і єдину незалежну Україну.

«Ваша війна стала й нашою...» «Ваша війна стала й нашою...» � КАНАДСЬКІ МЕДИКИ ЛІКУЮТЬ УКРАЇНСЬКИХ БІЙЦІВ, ПОРАНЕНИХ НА СХОДІ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МАРКА

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Приватне науково-виробниче об’єднання «Практика» по-над двадцять років є лідером на ринку засобів технічної безпеки, протипожежного захисту та спеціалізованого автотранспорту. Як член Гро-мадської спілки «Ліга оборон-них підприємств України», підприємство впевнено торує шлях розробника і виробни-ка спеціальної автомобільної техніки для військових по-треб марки «Козак».

– Зародилася компанія, як коо-ператив, ще наприкінці 80-х, відтак розгорнулося у виробниче підпри-ємство, – розповідає начальник відділу з розвитку Сергій Вілков. – Спочатку проектували та виго-товляли банківські сейфи, сховища, інше оснащення. Згодом зайнялися виготовленням броньованих інка-саторських автомобілів. Ми були єдиним підприємством в Україні, що виготовляло такі «сейфи на ко-лесах». З часом тема виробництва інкасаторських машин непомітно трансформувалася у виготовлення різноманітних спецавтомобілів. Це і стало основною спеціалізацією компанії...

Почали виготовляти автомобілі для силових структур. Наприкінці 2008-го отримали від Міністерства

оборони замовлення на розробку військового ба-гатофункціонального авто-мобіля. Щоправда, розпо-відаючи про цей перший «млинець» компанії, Сергій Вілков не приховує відверто критичного тону – далі прототипу ця машина не пішла.

А потім був Майдан, анексія Криму та протистояння на Дон-басі. Ці події внесли кардинальні зміни у виробничу політику та стиль діяльності «Практики». Не могла потужна компанія залишатися на узбіччі, коли в країні розпочала-ся війна. Ключове завдання, яке тоді гостро постало – максимально швидко та якісно мілітаризувати виробництво.

– За кілька місяців була пред-ставлена лінійка оборонної про-дукції, готової стати на озброєння сучасного українського війська, – каже Сергій Вілков. – Тоді ж зно-ву повернулися до «Козака». Ми зрозуміли, що для нас цей проект – величезний досвід. Вирішили його реанімувати, використову-

ючи свій власний досвід і світову практику.

Тоді «Практика» отримала важ-ливе державне замовлення на ви-робництво понад тисячі автомобілів швидкої медичної допомоги. Його виконали буквально за три місяці.

– Найголовніше, що нам вда-лося розширити штат інженерів-

конструкторів з дуже дефіцитною військовою спеціалізацією, нарос-тити загальні штати кваліфікова-них працівників, – зауважує пан Вілков. - Вже в перші три місяці війни «Практика» за власний раху-нок «одягнула» в броню та віддала українським військовим близько 20 автомобілів. Серед них – пікапи

«тачанки», вантажні автомобілі КрАЗ, КамАЗ, МАЗ. Справжні «фор-теці на колесах» для перевезення особового складу, санітарні автівки для переднього краю.

До кінця 2014 року завод се-рійно бронював транспорт для підрозділів Національної гвардії України. Паралельно конструк-торське бюро активно форсувало роботу над «реанімованим» про-ектом – панцерним автомобілем «Козак-2014» (проектна назва – «Козак 2»). І хоча зовні він був ще далеким від досконалості, робота не минула марно. Конструктори вже орієнтувалися на серйозний рівень бронювання та добру тех-нічну базу. Новий підхід до цього проекту гідно оцінила спільна комісія фахівців Міноборони та Нацгвардії.

Торік автомобіль «Козак 2» пройшов державні випробуван-ня і був прийнятий на озброєння підрозділів Нацгвардії та Прикор-донної служби. Також вдалося успішно

завершити спільний з корпорацією «Богдан» проект – автомобіль «Барс 6». Ще одне досягнення минулого року – компанія презентувала свої військові автомобілі на найбільшій Міжнародній виставці озброєнь «Eurosatory 2016» в Парижі, де була представлена власним окремим стендом. Гідно «Практика» по-казала свою продукцію на ХIII Міжнародній спеціалізованій ви-ставці «Зброя та безпека-2016», яка проходила у Києві – тут компанія представила лінійку своїх нових розробок, серед яких автомобілі «Козак 2М.1», «Козак 2М.2».

Нині вже закладено надійну базу для нових бронетранспорте-рів сімейства «Отаман». Тож Ліга оборонних підприємств зі своїм до-свідченим флагманом – компанією «Практика» – залишається в бойо-вому конструкторському пошуку, демонструючи вміння працювати у далеко не простих умовах і справ-жній козацький характер.

� БРОНЬОВАНІ БОЙОВІ МАШИНИ СТОЛИЧНИХ ВИРОБНИКІВ НАДІЙНО ЗАХИЩАЮТЬ ВОЇНІВ АТО

Микола ПАЦЕРА

Організувала таку благодійну медич-ну допомогу канадсько-українська фундація, а очолив нинішній інозем-ний «десант» (вже вп’яте) лікар-хірург із Торонто Олег Антонишин – кана-дець українського походження. Його мама і тато виїхали зі Львова після Другої світової війни на заробітки до цієї далекої країни і там залиши-лися. Проте не відцуралися рідної землі – брали активну участь в роботі української діаспори, а ще прищепи-ли любов до України сину і трьом ону-кам, які розмовляють українською та цікавляться життям на своїй батьків-щині, як називає її лікар.

Було декілька дуже складних випадків – ми

займалися реконструкцією че-репів, щелеп, кистей рук, нарощуванням повік...

я на о ба-авто-зпо-ший нії, ховує о тону машина

н, анексія ня на Дон-

Як у Києві «Козаків» Як у Києві «Козаків» відродили відродили

Торік автомобіль «Козак 2» пройшов державні випробування і був

прийнятий на озброєння підрозділів Нацгвардії та Прикордонної служби. Також вдалося успішно за-

вершити спільний з корпорацією «Богдан» проект – автомобіль «Барс 6».

ТОЧКА ЗОРУ

Олег ВИСОЦЬКИЙ, ке-рівник НВО «Практика»:

– У 2016 році автомобіль «Козак» проходив держав-ні випробування в умовах військового полігону. Україн-ська бронетехніка випробо-вується таким чином вперше. Раніше подібні дослідження проводили лише методами комп’ютерного моделювання, без реальних підривів. Наші спеціалісти працювали над «Козаком» протягом п’яти років, побували на заводах в США, Англії, Німеччині, Туреч-чині… Провести випробування машини на куленепробивність – не проблема, а підірвати такі машини в експериментальних цілях – задоволення дороге, тому і не часте…

Для тих, хто вже користувався «Карткою киянина» і хоче її переоформити, є кілька способів: Через контакт-центр «Ощадбанку»: вам

необхідно буде зателефонувати до «Ощадбан-ку», вказати свої дані та залишити заявку на переоформлення. При цьому консультант кон-такт-центру надасть інформацію про точну дату готовності картки. Через сайт «Ощадбанку»: у відповідному

розділі потрібно буде заповнити форму, вка-завши ПІБ, номер паспорта, дату народження, контактний телефон. Звернутися до Центру комунального сер-

вісу, при цьому вам достатньо буде пред’явити паспорт та код (додаткові документи надавати не потрібно).

Для оформлення картки, громадяни, які мають право на пільги, повинні звернутися до управління праці та соціального захисту населення або до Департаменту соціальної політики КМДА. При собі потрібно мати пас-порт, ідентифікаційний код та посвідчення, що дає право на пільгу.

У випадку, коли ви не маєте змоги само-стійно оформити картку, потрібно подати заявку на оформлення через сайт, контакт-центр «Ощадбанку» та Центр комунальних послуг. На жаль, відповідно до нормативних документів Національного банку України, «Ощадбанк» не має право видавати платіжний засіб (яким є і «Картка киянина») довіреним особам (за довіреністю).

ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ НЕ-ОБХІДНІ ДЛЯ ОФОРМЛЕННЯ «КАРТКИ КИЯНИНА»: Копія паспорта. Копія ідентифікаційного номера (крім

фізичних осіб, які через свої релігійні пе-реконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили

про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті). Копія посвідчення, що дає право на пільгу. Фотографія 3x4 або 4х6 (за бажанням

заявника, фотокартка сканується з паспорта. В такому випадку фотографію надавати не потрібно). Довідка про взяття на облік особи,

яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (за наявності). Для громадян, які працюють або на-

вчаються у Києві - довідка з роботи або навчального закладу.

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244) ЗНАК ПИТАННЯ 19

� «КАРТКА КИЯНИНА» – ЗВИЧАЙНА КАРТКА З НЕЗВИЧАЙНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Як отримати «Картку киянина»?

Отримати картку може будь-яка особа, яка зареєстрована в столиці або постійно працює чи навчається в Києві; особи, які є зареєстрованими у столиці переселенцями з окупованих територій України, а також учас-ники АТО; особи, які є батьками (опікунами) тих, хто навчається у навчальних закладах міста Києва.

Громадяни, які не належать до пільгової категорії, можуть звернутися в одне з відділень «Ощадбанку» з паспортом та довідкою про присвоєння ідентифікаційного коду для зареєстрованих жителів міста, та довідкою з місця роботи або навчального закладу, якщо ви постійно працюєте у Києві або навчаєтесь. Якщо ви живете неподалік Київського міського дитячого діагностичного цен-тру, то там теж можна подати заяву на отримання «Картки киянина».

Медицина

Власники картки можуть отримати знижку у аптеках КП «Фармація». На сьогодні кількість ліків в дисконтно-му переліку перевищує 200 наймену-вань Зараз карта дає дисконт на ліки від 7% до 10%.

Також вам буде у нагоді новий сервіс «Запис до лікаря онлайн». Це пілотний проект для Київського місь-кого дитячого діагностичного центру разом із проектом «Поліклініка без черг». Функція надає можливість ко-ристувачу, не виходячи з дому, за до-помогою персонального кабінету на сайті kyivcard.com.ua або (найближ-чим часом) і за допомогою мобіль-ного додатку, який також розробляє інвестор проекту, вибрати медичний заклад і записатися на прийом до лі-каря онлайн. Також планується запуск ще двох важливих соціальних ініціа-тив: електронної медичної карти та електронного рецепту.

Сплата рахунків

Відтепер на сайті КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» можна оплатити комунальні послуги всіма банківськими картка-ми. А власники «Картки киянина», які є клієнтами «Ощадбанку», бу-дуть оплачувати послуги без комісії.

Тобто реалізований модуль, завдяки якому кияни і жителі столиці отри-мають можливість без додаткових витрат і черг оплачувати комуналку, не виходячи з власного будинку.

Транспорт

«Картка киянина» є, по суті, про-їзним квитком для платного про-їзду в метро в разі, якщо особа не є пільговиком. Її так само можна по-повнювати для подальших поїздок, при купівлі більшої кількості по-їздок надається знижка. Наприклад, при одночасній купівлі 50 поїздок кожна з них буде коштувати 3,50, а не 4 гривні. Карткою можна здій-снювати безоплатний проїзд піль-гових категорій громадян. Кількість поїздок як у метрополітені, так і у наземному транспорті необмежена протягом дня.

Увага, наразі для проїзду в гро-мадському транспорті пасажири можуть використовувати як «Картку киянина», так і пільгове посвідчен-ня. А з 1 квітня 2017 року можливість проїзду в метрополітені буде надано виключно на підставі «Картки кия-нина».

Магазини

Торгові мережі надають різно-манітні знижки власникам такої картки. Всього їх кілька: «Фуршет», «Білла», «Novus», «Там-Там», «Вест-Лайн». Але будьте уважні. Кожна із мереж має кілька правил обслугову-вання власників «Картки киянина». Наприклад, в супермаркеті «Білла» вам буде надана знижка до 7% від вартості товару, крім акційних. Варто відзначити, що такі знижки діють від моменту відкриття супермаркету до 12.00 щодня, крім вихідних. А ось у «Novus» програма діє з 08.00 до 12.00.

Відпочинок і розваги

У картці передбачений спеціаль-ний модуль «Культура», який про-понує продаж та облік електронних квитків і абонементів, карт вболі-

вальника тощо. Власник картки може отримати додаткову знижку в залежності від пільгової катего-рії. Вже сьогодні по «Картці кияни-на» можна отримати 2-5% знижки на різноманітні квитки. Для зруч-ності у особистому електронному кабінеті можна буде відстежувати історію придбаних квитків і від-відувань театрально-видовищних, культурно-мистецьких заходів.

До речі, з початку березня до програми долучилася Національ-на оперета. Знижки за «Карткою киянина» доступні при наявнос-ті вільних місць на театральний захід, який проходитиме у вели-кій залі. Театр може надати 20 місць зі знижкою 15% від вартості квитка глядачам, які мають карт-ку. Інформація щодо вистав, за якими будуть діяти дисконти за цим проектом, буде публікувати-ся щомісяця на офіційному сайті театру в розділі «Новини». Також можуть бути надані адресні квит-ки соціального призначення для незахищених верств населення, а в перспективі мова йде про єдиний квиток на культурні заходи.

Підготував

Олександр ПИРЛИК

Ваш Ваш «електронний «електронний паспорт»паспорт»

КОРИСНІ КОНТАКТИ:

Департамент (ДПА) соціальної політики: (044) 408-74-54, (044) 408-39-74. Контакт-центр «Ощадбанк»: (800) 210 800. Центр комунального сервісу: (044) 247-40-40.

ВАРТО ЗНАТИ

Для безоплатного проїзду обов’язково потрібно активувати відповідну послугу для «Картки киянина»! Активувати картку можна на таких станціях Київського метро-політену: «Політехнічний інститут», «Дорогожичі», «Майдан Незалежності» та «Дарниця» (новий вестибюль).

На перший погляд, це звичайна пластикова бан-ківська картка міжнародних платіжних систем Visa і MasterCard. У неї є свій банківський рахунок, який діє на всій території України та за кордоном. Тому її також можна використовувати як зарплат-ну або пенсійну картку.

Вона є іменною, з фотографією власника. Тому в разі передачі карти третім особам, може бути заблокована. На картці встановлено ідентифікаційний додаток, який підтримує функціонал, пов’язаний із наданням адміні-стративних послуг онлайн, знижок в мережі партнерів, соціальної підтримки та інших інформаційних сервісів і послуг.

Тобто картка – своєрідний «електронний паспорт» кияни-на, за допомогою якого він ідентифікується для отримання різноманітних послуг та сервісів, у тому числі і державних. Втім, крім банківського застосування, знижок в театрах, музеях, торгових мережах та аптеках, картка забезпечує про-їзд у метро, а також дозволяє сплатити комуналку в режимі онлайн без комісії.

Що потрібно для оформлення картки? Як переоформити «Картку киянина»?

Як працює «Картка киянина»?

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244)ПАРК КУЛЬТУРИ20

– Михайле Івановичу, в чому осо-бливість вашого навчального закладу?

– Якщо коротко, то в його основі – кон-цепція безперервної професійної мистецької освіти від підготовчої до вищої школи. У нас навчається 540 учнів, юних студентів та студентів – відповідно у підготовчій, основній (1– 11 курси) та вищій школах... Є різні напрямки навчання – факультети музичного, образотворчого, театрального, хореографічного мистецтва.

– Ви допомагаєте дітям реалізовувати свій талант?

– Наші маленькі вихованці дивляться на бакалаврів вищої школи і відчувають ту висоту, якої мають досягнути. А старші розуміють, що вони є прикладом... У кори-дорах зустрічають видатних Майстрів, які у нас викладають, – то звичайна, але дуже хвилююча мить. Така система, яка поєднує всіх, створює дуже серйозний педагогічний механізм впливу на розвиток талановитих дітей.

– Маєте власні традиції, що прита-манні тільки вашій Академії?

– Так, наприклад , на Перше вересня у нас немає обраної дівчинки з дзвіночком, яку несе на мужньому плечі старшокурсник. Важко зрозуміти, чому саме вона, бо ж поряд стоять й інші дівчатка, такі ж творчі, гарні, красиві... Просто купуємо всім маленькі дзвіночки – і разом, спільним ансамблем єдності та щирості бажаємо всім доброго навчального року. Це хвилюючий момент партнерства і поваги один до одного. І таких традицій, справжніх педагогічних ефективних технологій за 23 роки існування Академії чимало...

– А якісь педагогічні новації впро-ваджуєте?

– Багато можливостей відкриває дистан-ційне навчання, використання комп’ютерних технологій. Якщо наші діти їдуть на будь-який творчий конкурс, це не викликає осо-бливої тривоги щодо пропущених занять. Вони отримують завдання, працюють, по-стійно на зв’язку з викладачами – власне, так забезпечується безперервність навчання, яку ми декларуємо. Треба привчити наших

дітей вчитися, виховати це як важливу звичку, набуту на все життя.

– Вже під час навчання ваші студенти беруть участь у творчих конкурсах...

– Ми представляємо їх роботи на усіх майданчиках як вагомий результат творчої праці разом із своїми видатними педагога-ми. Але при цьому не робимо з цього фетиш – це звичайна навчальна робота. Якщо хтось переміг у конкурсі, збираємо лауреатів один раз – кажемо добре слово, фотографуємося, розміщуємо на сайті. Я підкреслюю, що це тільки факт вашої біографії, працюйте далі. Успіх – це свято вчорашнього дня. А наза-втра вже зранку знову треба наполегливо працювати. Те, що ти досяг сьогодні, – це сходинка, нижче якої не можеш піти. Хай це буде особистий маленький тріумф, але він не має затьмарювати очі. Саме сума таких маленьких тріумфів, можливо, ко-лись складе великий Тріумф, який зветься світовим визнанням...

– Яке є у їх наставників? – Так. Щоправда, в Академії не практи-

кується публічне поклоніння авторитетам. Навіть на дверях аудиторій і кабінетів не-має написів, хто там – народний артист,

академік, професор... Справжній авторитет не від того, що там намальовано на дверях, а від того, що діти знають і внутрішньо відчувають, що з ними поряд справжній Майстер.

– За якими критеріями обираєте май-бутніх студентів?

– Дефіциту талановитих дітей в країні немає. У нас завжди є конкурс – і на перші курси, і у вищу школу. Це серйозне творче змагання і випробування. Треба не помили-тися і обрати тих, хто не тільки об’єктивно готовий займатися, а й має багато інших якостей: працездатність, здатність працювати у колективі талановитих колег, можливість не радіти власному успіху забагато, а привітати інших, бути щирим. Прищеплюємо нашим ви-хованцям важливі загальнолюдські цінності. Систематично працюємо для наших героїчних воїнів, провели виставку онкохворих дітей, зібрали їм кошти на лікування, підтрима-ли щирим словом. Активно концертуємо, зустрічаємо гостей зі всього світу – власне, живемо насиченим творчим життям ... У всіх у нас має бути виховане почуття впевненості долати труднощі, перепони, власну гордість, яка заважає, самолюбування.

– Як проходить звичайний робочий день ректора?

– Коли тепло, з ранку зустрічаю своїх колег. Приємно всіх побачити, спитати що сталося, якщо у когось поганий на-стрій. Відвідую лекції, уроки, проекти. Маю академічні години у вищій школі, консультую клас композиції. Крім того, у нас регулярно проходять ректорати, вчені ради, засідання кафедр. А у вечірній час вдома, після роботи, пишу музику. Звик це робити без інструменту. На фортепіано можу лише перевірити, чи правильно записав.

– Як оцінюєте сьогоднішнє мистецьке життя Києва і сучасних композиторів?

– Є дуже обнадійливі моменти. Це не тільки підтримання і продовження високого рівня, в тому числі в організації театраль-но-концертного життя. Прийшли молоді амбітні керівники, які хочуть по-своєму щось показати у культурному середовищі.

Щодо композиторів, то в нас дуже та-лановита молодь, що я бачу і в студентах Академії. Вони мислять по-сучасному, екс-периментують з інструментарієм, формами, а головне – використовують підвалини, які дали видатні педагоги класичної академічної композиторської школи. Повага до класичної спадщини, володіння фундаментальними основами академічної школи, не лише в музиці, а й в інших видах мистецтва, дає імпульс натхнення, який допомагає реалізуватися.

– Чи знаходите час для творчості? У вас багато симфонічних, інструментальних творів. Що цікавить зараз?

– Я професійний композитор. Писати для мене – це спосіб рухатися вперед. Зараз більше працюю з театральною му-зикою, вистави йдуть в деяких театрах. Лише в театрі «Колесо» – шість вистав. Для мене театральна музика – візуально-психологічна. Ніколи не пишу, якщо не розумію режисерський задум. Це момент поліфонічного бачення і певної диску-сії. Коли режисер бачить в тобі не лише ілюстратора, а й співавтора, який може збагачувати драматичний ряд, дозволяє створювати власну музичну драматургію, мені цікава така робота.

– Музика для дітей відрізняється від музики для дорослих?

– Дитяча музика має свою специфіку з точки зору сприйняття, але не з точки зору складності. Звісно, треба враховувати аудиторію, але я не люблю примітивізму, спрощення заради того, щоб тебе зрозуміли.

Марія БЄЛЯЄВА

Михайло ЧЕМБЕРЖІ:

«Успіх – це свято «Успіх – це свято вчорашнього дня» вчорашнього дня» � ПОНАД 20 РОКІВ В КИЄВІ ПРАЦЮЄ УНІКАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД, ЗАСНОВАНИЙ КМДА, – КИЇВСЬКА ДИТЯЧА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ. КОРЕСПОНДЕНТ «ВЕЧІРКИ» БЕСІДУЄ З ЇЇ РЕКТОРОМ, ВІДОМИМ КОМПОЗИТОРОМ І ПЕДАГОГОМ МИХАЙЛОМ ЧЕМБЕРЖІ

СПІВРОЗМОВНИК

Наша «червона доріжка» Наша «червона доріжка» поб’є усі рекорди «Євробачення» поб’є усі рекорди «Євробачення» � УРОЧИСТЕ ВІДКРИТТЯ ПІСЕННОГО КОНКУРСУ ВІДБУДЕТЬСЯ 7 ТРАВНЯ

Марія КАТАЄВА

Визначено офіційні локації проведення «Євробачен-ня-2017». Церемонія «чер-воної доріжки» пройде біля Маріїнського палацу, у КВЦ «Парковий» розміститься «Євроклуб», а фан-зона для киян і гостей міста працюва-тиме на Хрещатику.

– Після численних бурхливих дискусій ми зупинилися на локації, яка дає можливість всьому світу побачити Київ як столицю Укра-їни в сучасному та історичному аспектах. Це площа Конституції, будівля Верховної Ради, урядо-

вий квартал, унікальна пам’ятка архітектури Маріїнський палац і знаменитий оглядовий майданчик. Ми поб’ємо всі рекорди – вперше за історію «Євробачення» «червона доріжка» буде аж 265 метрів, – по-відомив креативний директор подій пісенного конкурсу Сергій Проскурня. – До цього часу ми побачимо оновлений Маріїнський палац... Покажемо всьому світу перлину нашої архітектури. А по-руч відкривається чудова панорама схилів Дніпра та Лівого берегу.

Вестимуть трансляцію з «чер-воної доріжки» шість ведучих, які володіють англійською і яких добре знають наші телеглядачі. Протягом 45 хвилин делегація з кожної країни пройде свій «зоряний шлях» в ото-

ченні публіки, фанатів і журналіс-тів. Далі спеціальним транспортом вони поїдуть до КВЦ «Парковий», на даху якого відбудеться підняття прапорів країн-учасниць. А всере-дині «Паркового» пройде церемонія відкриття, яка буде традиційною, канонічною і в той же час з яскра-вим українським акцентом.

Основною мистецькою барвою стане виступ Національного орке-стру народних інструментів, який акомпануватиме нашим зіркам –

Джамалі, Руслані, Олегу Скрипці і «Другій ріці». З 1 по 14 травня у КВЦ «Парковий» розміститься «Євроклуб» – офіційна зона акре-дитованих фанів та делегацій.

«Євромістечко» – офіційна ло-кація для фанів, туристів, гостей міста та киян – буде розташова-на на вулиці Хрещатик. Це єдина публічна локація в місті, на якій у прямому ефірі транслюватимуть півфінали та фінал пісенного кон-курсу. В містечку розмістяться

велика сцена, фудкорти, стенди Києва та інших міст, які боролися за проведення «Євробачення» – передбачаються перформанси, виступи українських і зарубіжних музикантів, ді-джеїв, фешн-шоу.

– Це краща локація – центр міс-та, поруч метро. А також тут маємо досвід проведення «Євро-2012» та інших великих заходів, – зазначив Сергій Проскурня. – «Євромістечко» розташується на ділянці Хрещатику від Богдана Хмельницького до Про-різної. Ми свідомо віднесли його від Майдану Незалежності. Це знакове місце боротьби і революції, там не буде ніяких розважальних заходів і веселої музики…

ДО ТЕМИ

За словами заступника голо-ви НСТУ Павла Грицака, вже продано 23 тисячі квитків на заходи «Євробачення» на загальну суму 32 мільйони гри-вень. Всього в продажу – понад 70 тисяч квитків на 9 подій пісенного конкурсу. Їх вартість коливається від 8 до 500 євро.

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244) 21СПОРТ-ТАЙМ

ДО ТЕМИ

Не легший за баскетбол. Настільний теніс відноситься до видів спорту, які активізують серцево-судинну систему. За даними досліджень японських вчених, при грі в настільний теніс витрачається більше енергії, ніж, наприклад, при грі в баскетбол. 7 км за матч. Вчені підрахували, що за один п’ятисетовий матч гравець у настільний теніс «пробігає» від 4 до 7 км. 170 обертів на секунду. Обертання м’яча в настільному тенісі може доходити до 170-ти обертів на секунду, тобто більше ніж 10 000 обертів за хвилину. Єдиний європеєць на Олімпі. Шведський тенісист Ян Уве Вальднер – єдиний європеєць, який є олім-пійським чемпіоном з настільного тенісу. Він виборов своє почесне звання 1992 року на Іграх у Барселоні. Помічник у підготовці космонавтів. Настільний теніс на постійній основі використовується для підготовки космонавтів до польоту, адже сприяє розвитку реакції. Займатися настільним тенісом ре-комендують воротарям у хокеї, бейсболістам, фехтувальникам.

ЗНАЙ НАШИХ!

Якщо ви довго шукали дозвілля, в якому поєднується доступність, спортивний азарт і пристойне фізичне навантаження, то на-стільний теніс – саме для вас.

Про асортимент тенісного спорядження. Про-стенький стіл можна знайти за 1200 грн, вартість ракетки – від 100 грн, кульки – 20 грн. А більше нічого не потрібно! Нерідко власники підприємств навмисне створюють окремі кімнати зі столом для пінг-понгу, адже настільний теніс – найкраща фі-зична та психологічна розрядка. У столиці є кілька спеціалізованих клубів, де за невелику ціну можна зіграти кілька партій.

КЛУБ НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ «АКАДЕМІК»

Тут є простора ігрова зона, відмінне освітлення, якісне підлогове покриття, клубні столи Stiga, Donic і хороший інвентар. Якщо ваш рівень не надто ви-сокий, можете відвідати індивідуальні або групові заняття. Є й дитяче відділення. Ціни трохи вищі, у порівнянні з іншими клубами, однак не захмарні. Оренда тенісного столу, 2-х ракеток, кульки – 70 грн за годину, 2 години –120 грн. Індивідуальне навчання (залежить від рівня тренера) – від 130 грн за годину. Ціна групових занять для дітей – від 400 грн на місяць.

Адреса: вул. Ірпінська, 76 (станція метро «Ака-деммістечко»).

КЛУБ НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ «РАКЕТКА» (БЕРЕЗНЯКИ)

Один з найстаріших клубів Києва створений ще 1977 року заслуженими тренерами України Борисом Шафіром, Олександром та Борисом Табаровськими. На базі клубу діє потужна школа настільного тенісу. Тут займаються учні ДЮСШ, є індивідуальні заняття для усіх бажаючих, а також тренується група вищої спортивної майстерності, національна збірна України з настільного тенісу. Єдиний мінус – дуже напружений графік. Кожен стіл розписаний наперед, і його не можна займати без узгодження з керівником занять.

Тренування відбуваються за розкладом роботи клубу – з 7-ї ранку і до 22-ї вечора. Звичайним від-відувачам у будні дні тут можна зіграти з 20.00 до 22.00, у суботу з 15.30 до 22.00, у неділю з 16.00 до

18.00. Запізнюватися не радимо. Вартість абонемен-ту – 120 грн на місяць, або 40 грн за годину.

Адреса: вул. Павла Тичини, 15.

КЛУБ НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ «ПОКОЛІННЯ»

Якщо ви мешкаєте у Святошинському районі, варто звернути увагу на сімейний клуб настільного тенісу «Покоління». Тут достатньо великий зал – 320 кв. м, 6 професійних столів, VIP-зал. Графік роботи: з 07.00 до 23.00. Ціни: 1 година – 70 грн, 2 години – 120 грн.

Адреса: бульв. Кольцова, 14-ж.

КЛУБ НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ «БРЕЙКС» (СТАНЦІЯ МЕТРО «МІНСЬКА»)

Головна перевага: клуб відкритий 24 години на добу. В активі закладу 6 столів, площа приміщення 250 кв. м. Хоча відвідувачі відзначають, що столів забагато для такого метражу. «Часто «сусіди» насту-пають на кульки, тому я завжди беру запасні», – роз-повів «Вечірці» постійний відвідувач клубу Андрій.

Ціни: з 08.00 до 18.00 – 30 грн за годину; з 18.00 до 08.00 – 40 грн за годину.

Адреса: просп. Героїв Сталінграда, 39-в.

КЛУБ НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ «ГОЛОСІЄ-ВО» (СТАНЦІЯ МЕТРО «ГОЛОСІЇВСЬКА»)

Клуб займає одне з приміщень Київського буді-вельного училища. Є 7 професійних столів, дитячі групи, навчання з тренером, спаринг для дорос-лих – загалом повний асортимент. Графік роботи: 08.00 – 21.00 (бажано попередньо домовлятися про час телефоном). Ціни: аматорська гра – 60 грн за годину, з тренером – 100 грн за годину.

Адреса: вул. Андрія Бубнова, 4.

КЛУБ НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ «ЛІДЕР»

Клуб по праву може пишатися вихованцями – іменитими спортсменами, членами збірної України, призерами міжнародних турнірів. «Лідер» відкри-тий для професійних тенісистів і бажаючих просто пограти. Однак ціни тут дещо «кусаються». Одна година коштуватиме від 200 грн. Графік відвідування обговорюється індивідуально.

Адреса: вул. Якуба Коласа, 15-б.

Кулька, ракетка – Кулька, ракетка – і море задоволення!і море задоволення! � ПОПУЛЯРНА ГРА ДОДАСТЬ СНАГИ ТА НАСТРОЮ У БУДЬ-ЯКОМУ ВІЦІ

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

24-річний киянин, студент Київської духовної семіна-рії Микола Ткачук повер-нувся із США з блискучою перемогою – він став абсолютним чемпіоном з гирьового спорту на Між-народному турнірі Arnold Classic-2017, який був ор-ганізований культуристом і політиком Арнольдом Шварценеггером у місті Колумбус (штат Огайо).

Микола вражає своїми спор-тивними досягненнями. Він – двічі чемпіон Європи і семиразовий чемпіон світу. Кількість медалей не рахував, але каже, що усі вони разом важать 7,5 кг. У його невелич-кому спортзалі нараховується два десятки гир різної ваги. Поруч зі спортивними снарядами розміщені православні ікони.

— Якщо спортсмен знає, що Господь йому допоможе, то набагато легше долати перешкоди. Віра зміцнює нашу силу, — переконаний чемпіон світу. — Хочу подякувати Блаженнішому митрополитові Онуфрію за благословення на участь в змаганнях і надання матері-альної підтримки від фонду предстоятеля УПЦ.

До змагань в Америці Микола готувався доволі активно: штовхаючи 40-кілограмові гирі, протягом одного тренування загалом піднімав близько 20-30 «залізних» тонн. Як дізналася «Вечірка», на турнір його запросив особисто відомий кіноактор і колишній губернатор штату Каліфорнія Арнольд Шварценеггер, який був приємно здивований до-сягненням Ткачука. Під час зустрічі з головним виконавцем популярної стрічки «Термінатор» український спортсмен хотів подарувати йому ікону святого Миколая Чудотворця, проте охорона не надала дозволу, мовляв, потрібно було заздалегідь пройти відповідну перевірку.

Як київський семінарист «Термінатора» здивував

ТУРНІРИ

Олександр ПИРЛИК

У столиці пройшов Київ-ський міжнародний турнір з боротьби. Понад 400 атлетів взяли участь у змаганнях, в яких не обійшлося без неспо-діванок.

Українські борці бажали будь-що перемогти, адже на кону сто-яли путівки на чемпіонат Європи. Щоправда, і гості з 21 країни теж хотіли перемог. У перший день з 12 комплектів медалей в активі України п’ять золотих нагород. Приємно, що три з них були здобуті зовсім молодими борцями – Геор-гієм Абовяном (греко-римський стиль, 59 кг), Оленою Кремзер (вільна боротьба, 55 кг) та Андрієм Ясенком (вільний стиль, 57 кг).

Цікаво, що саме Георгій Абовян відзначився подвійним дебютом: власним (для нього це був перший міжнародний турнір) та тренер-ським – секундантом у нього був бронзовий призер Олімпійських ігор у Пекіні Армен Варданян. Після нагородження Варданян, який минулого року завершив професійну кар’єру, зазначив:

– У нас підростає чудова мо-лодь, яка дослухається до порад досвідчених товаришів. Напри-клад, Георгій виконав абсолютно усі мої настанови – діяв першим номером і змушував суперника помилятися.

Також перший день змагань запам’ятався феєричним повер-ненням на килим українки Ірини Гусяк, яка здобула беззаперечну

перемогу у ваговій категорії до 53-х кілограмів. Колишня чемпіонка світу серед студентів після кіль-карічної паузи вже в чвертьфіналі продемонструвала серйозність своїх планів, здолавши першого номера збірної США Хейлі Аугелло (1:0). У двох наступних поєдинках Ірина взагалі не відчувала проблем, закінчивши їх достроково. При цьому двічі виявлялася сильнішою за українок: у півфіналі вона з рахунком 10:0 здолала Катери-ну Машкевич (першого номера української команди), а потім у фіналі здобула перемогу над Лілією Горішнє (13:0).

Втім, найголовніша сенсація змагань трапилася наступного дня. Фаворит турніру Жан Беленюк зій-шов з дистанції вже після першого поєдинку, залишившись з «брон-зою». Кривдником киянина став співвітчизник Олександр Шишман.

Втім, якщо для вболівальників такий результат став відвертою несподіванкою, то для експертів та тренерів все було не так однозначно.

– Саша Шишман завжди був незручним суперником для Жана. Вони неодноразово зустрічалися між собою, і статистика була десь 50 на 50, – сказав в коментарі для «Вечірки» головний тренер збір-ної з греко-римської боротьби Артур Дзігасов. – Я й сам ніколи не взявся б прогнозувати переможця цієї пари. Крім того, зараз Жан не в найкращій формі, це очевидно. На мою думку, постійний підвищений інтерес з боку мас-медіа заважає спортсмену… Я знаю Жана дуже давно і впевнений, невдовзі він буде серед найсильніших...

«Бронза» Беленюка і тренерський дебют Варданяна

ПРОЗА ЖИТТЯ22 Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244)

НАШІ ЗА КОРДОНОМ

Борис БАБКІН

Після закінчення історичного факультету педагогічного університету 27-річна На-дія Валінкевич викладала етику та історію у ліцеї при Київському політехнічному інституті, потім працювала у страховій компанії фахівцем зі зв’язків із громадськістю.

ПОЗНАЙОМИЛИСЬ У МАГАЗИНІ

– Я все частіше замислювалася про заміжжя, проте гідного хлопця знайти не могла, – пригадує Надія. – Аж раптом мені закортіло на острів Крит. У турбюро менеджер почав пропонувати Чорногорію, мовляв, на Крит уже немає квитків. Але я наполягала: «Хочу до Греції!». Там же на третій день відпочинку я і знайшла своє щастя...

Стрункий грек з лагідною усмішкою був керуючим магази-ном і запропонував Наді зустрітися.

– Я традиційних поглядів і ви-ховання, – зізнається дівчина. – На-певно, це Дімітрісу і сподобалося. Решту відпустки ми ходили на пляж, танцювали на дискотеці.

Через півроку Дімітріс Тампака-кіс запросив Надю до Греції, повіз на острів Санторіні, подарував каблучку і зробив пропозицію. Все було як уві сні!

– Уже за кілька місяців я жила у Греції разом із чоловіком. Спо-чатку у службовій квартирі, потім в орендованому будинку з двома спальнями, кухнею і салоном, за який ми сплачували 420 євро що-місяця без комунальних витрат. Працювала в аптеці: згодилося знання англійської, а також укра-їнської та російської мов, адже тут багато відпочивальників із колишнього Союзу. В сезон можна заробити за місяць від 800 до 1000 євро. В інший час греки отриму-

ють невелику соціальну допомогу близько 360 євро, якщо працювали офіційно.

УРОЧИСТОСТІ В ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНОМУ СТИЛІ

– Слов’янок у Греції багато, – веде далі Надія. – Попри невисокий життєвий рівень, головна цінність країни – її чоловіки. Греки люди сімейні. До жінки ставляться з повагою. Три кити життя кожного грека – релігія, сім’я і футбол. І ще вони легко сприймають життя. Яка б проблема не турбувала грека, він піде до таверни й питиме свою каву та посміхатиметься, і віритиме у

кращі часи. Грекам подобається в українках їх тактовність, спокійна вдача. Гречанки ж дуже вимогливі, незалежні, емоційні – такий се-редземноморський темперамент.

Після появи маленької Іоанни, Надія і Дімітріс вирішили нарешті відсвяткувати велике грецьке ве-сілля. Особливість його в тому, що зазвичай пара святкує разом не лише весілля, а й народження первістка, а то й двох дітей. Це дозволяє заощадити, адже урочис-тості обходяться у кругленьку суму: 20-50 тисяч євро, в залежності від меню та кількості гостей. Тому у Греції батьки починають збирати на майбутнє весілля дитини щойно вона народилася.

– А якщо просто розписатися офіційно, не святкуючи?

– Офіційний розпис у мерії, куди молоді можуть прийти на-віть у пляжних капцях, для греків

не подія. Головне – церковний шлюб, і тільки після вінчання про пару кажуть, що вони чоловік і дружина. До речі, до 1982 року, коли Греція вступила до Євросо-юзу, взагалі не було офіційного розпису, шлюб оформлювався лише в церкві.

Острів Крит, де ми живемо з чоловіком, окрім іншого знаме-нитий ще й своїми весіллями. В інших регіонах Греції так не свят-кують. Саме на Криті з’явилися величезні зали-ресторани (а-ля київський Палац «Україна»), які можуть вмістити до 3000 осіб, і мережа спеціалізованих магази-нів «усе включено», де пакетом

продають потрібні для весілля і хрещення речі.

За традицією свято молодятам повинні організувати батьки. Ми запросили на весілля і хрестини 1330 осіб. Нашим свідком і нашим хрещеним стали однокласники Дімітріса. Цікаво, що свідками і хрещеними на грецькому весіллі може бути як одружена пара, так і холостяк. Як правило, вони самі пропонують себе на ці ролі, під-писуючись на чималі матеріальні витрати...

Запрошення молоді зробили українською та грецькою мовами, з національними орнаментами обох країн. Так народилася ідея проведення весілля в інтерна-ціональному стилі. У відомого київського дизайнера Оксани По-лонець, яка створює весільні сукні в національному стилі, наречена замовила вінчальне вбрання: довгу

сукню з королівського атласу молочного кольору, прикрашену бісером та стеклярусом, на поясі – вишивка з маками.

Вінок з маками із полімерної глини зробила майстриня з Хмель-ницького. Сестра Наді виготовила з тієї ж глини сережки і кулон у вигляді маків. Навіть манікюр у ді-вчини був з українськими маками!

ВИТРАТИЛИ 30 ТИСЯЧ ЄВРО

– Свідок купив весільні атрибу-ти: вино, келихи, свічки висотою близько півтора метра, вазочки для меду з волоськими горіхами і вазочки з рисом і квітами, якими обсипають молодих, а також при-дбав весільні віночки – «стефаня», – продовжує Надія. – Вони пода-ються на подушці. Священик їх бере і тричі каже: «Дімітріс вінчає Надію цим вінком, Надія вінчає Дімітріса цим вінком». Вінки ві-шають потім у спальні та бережуть, як у нас весільні ікони.

Хрещений купив нашій дитині вбрання, яке надягають після хре-щення, і всі необхідні атрибути від свічок до «мартириків» – хрестиків на рожевій стрічці для кожного гостя. А також подарував доньці золотий хрестик із ланцюжком. На все це витратив близько тисячі євро. Зі свого боку ми теж зробили подарунки свідку і хрещеному.

– Який найбільш вражаючий момент був на весіллі?

– Чоловічий танець «Зейбекі-ко». Починає наречений, за ним – свідок, хрещений, батько і так далі. Танцюють поодинці. Навколо стоять на одному коліні гості й

аплодують. Працівники залу, де ми відзначали свято, для цього танцю приготували пласти-кові тарілки з квітками хризантем, якими обсипають танцюючого. Вони оплачуються окремо, в за-лежності від кількості (1 тарілка – 5 євро). Підлогу постійно підмітають, але від розтоптаних квітів вона все одно залишається слизькою. Проте падіння на такій підлозі, в тому числі й нареченої, також частина веселощів по-грецьки…

Був ще кумедний випадок. Наприкінці весілля гості так розі-йшлися, що почали танцювати з картонними фігурами козака та українки, що привезли мої батьки.

А ще згадала таке. Як справ-жня українка, я вирішила, що не завадило б простежити за тим, аби з ресторану забрали коробку з м’ясом, яке не з’їли гості. По-бачивши, що я збираюся «ева-куювати» продукти, метрдотель здивувався, проте ввічливо за-питав: «Як ви заберете м’ясо, там же близько 100 кілограмів, а гості нетверезі, ще впадуть, упустять? «А я йому: «Та не переймайтеся! Ми всіх сил докладемо, але до-несемо!». Ось вона, українська ментальність!

Я боялася, щоб нічого не про-пало, і продукти, які можна ще кілька днів їсти, не залишилися в ресторані! Але красти продукти там не прийнято. Наступного дня до ресторану поїхав тато Дімітріса і забрав усе, що за-лишилося. Ну а м’ясо я забрала раніше. (Сміється).

Велике грецьке Велике грецьке весілля весілля � КИЯНКА ЗНАЙШЛА СВОЮ ДОЛЮ, КУПИВШИ ПУТІВКУ НА ОСТРІВ КРИТ

Після появи маленької Іоанни, Надія і Дімітріс вирі-шили нарешті відсвяткувати велике грецьке весілля. Особливість його в тому, що зазвичай пара святкує разом не лише весілля, а й народження первістка, а

то й двох дітей

ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ

Усім подобається Почекун � ОСТАННІМ ЧАСОМ СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЗАПОЛОНИЛО ЗОБРАЖЕННЯ ДИВОВИЖНОЇ І МИЛОЇ ВОДНОЧАС ІСТОТИ,

ЯКА БЕЗ ЗАЙВОЇ СКРОМНОСТІ ПРОПИСУЄТЬСЯ НА ПОЛОТНАХ ВІДОМИХ ЖИВОПИСЦІВ І «РОБИТЬ СЕЛФІ»

З ПРОВІДНИМИ ПОЛІТИКАМИ СВІТУ

Почекун (він же Ждун) – скульптура голландської художниці Маргріт ван Бріфорт, встановлена перед дитячою лікарнею в Лейдені (Нідерланди).

Скульпторка, якій спало на думку ство-рити «моторошну і незвичайну суміш людини зі слоном і комахою, без ніг, але з людськими руками й безліччю складок», була вражена надзвичайною популяр-ністю свого витвору на теренах СНД.

Взагалі його присвячено пацієн-там, які довго очікують на прийом до лікаря. Але схоже, що значна частина українських Інтернет-користувачів зуміли розгледіти в цьому милому ство-

рінні щось більше і ментально споріднене, здатне претендувати на художню аналогію з нашими непростими буднями.

Скульптурою, яка у змозі кардинально поліпшити настрій перехожих, зацікави-

лися у Харкові та Запоріжжі, а нещодавно мер Дніпра Борис Філатов почав переговори з Маргріт щодо встановлення пам’ятника Почекуну поблизу міськвиконкому. Друга в

світі скульптура дивної істоти буде з бетону і матиме висоту близько двох метрів.

Чому ж Почекун так припав до душі більшості українців? Власне, відповідь на поверхні. Нам з вами, а особливо читачам старшого покоління, не треба пояснювати, що означає чекати. Ми звикли до цього ще за радянських часів, марнуючи години, а іноді й дні свого швидкоплинного життя на різноманітні черги – на житло, за дефіцит-ними продуктами, у поліклініці чи ЖЕКу.

Відтоді й до сьогодні переважна частина населення країни являє собою строкату масу почекунів різного віку й соціального стану, об’єднаних сподіваннями на краще майбутнє у нескінченній черзі за світлим європейським майбутнім. Політик, здатний опанувати секрет характеру українського Почекуна, цілком міг би розраховувати на статус національного лідера.

Між тим, аби вивести цю умовно-реальну істоту із напівсонного стану, потрібно не так багато. Достатньо позбавити її звичного джерела апатії та бездіяльності: зникнуть черги – зміняться й Почекуни. Тож чи не вар-то, доки найкращі уми держави намагаються сформулювати національну ідею, зосередити зусилля громади на такому локальному й конкретному завданні як знищення черг. До-могтися, аби вони зникли з наших лікарень, приймалень чиновників, податкових інспекцій, пенсійних фондів, банківських установ. Чому б не спробувати розпочати цю добру справу зі столиці, оголосивши Київ містом без черг? Вийде у нас – не пастимуть задніх інші.

А старий добрий Почекун нехай зали-шається пам’ятником нашому минулому. З яким ми спромоглися вчасно розпроща-тися – з посмішкою і без жалю.

Юрій КОСТІН

євро. В інший час греки отриму віть у пляжних ка

ПРО ЦЕ ГО

� ОСТАННІМ

ЯКА БЕЗ ЗАЙ

З ПРОВІДНИМ

Скуритилюдилюдсьбулніс

талікукрзумі

рінні здатнз наш

С

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244) 23АСОРТІ

виставки

ЗАНУРЕННЯ В АБСТРАКЦІЮ

У вільному просторі Freud House (вул. Костянтинісвька, 21) відкрилася персональна виставка робіт художниці, члена Спілки молодих художників ЗОНОХУ Арушанян Гаяне під назвою «За-нурення. Ляпис. Лазур». На ви-ставці представлені абстрактні та експериментальні роботи, виконані в авторській техніці. Авторка робіт Гаяне Арушанян вивчає абстракцію та експери-мент, звертається до психології та філософії свідомості, що в результаті дає безкінечне роз-маїття образів, які ніколи не повторюються.

СНИ НАЯВУ В галереї «Лавра» (вул. Лавр-

ська, 1) відкрилася виставка жи-вопису Євгенії Антонової «Ніде і усюди». Цією виставкою стартує серія персональних проектів випускників Школи сучасного мистецтва «Нові імена». Про-ект Євгенії Антонової «Ніде і усюди» заворожує множинністю вимірів, які відкриваються перед глядачем, і виразною культурою бачення. Він видовищний і філо-софський одночасно. «Ніде і усю-ди» — це абстрактні медитативні краєвиди, пустельні внутрішні ландшафти, куди душа прямує у своїх подорожах. Колорит, живописне середовище, фактура — створюють декорації цих снів наяву і оживлюють їх...

концерти

ЦИГАНСЬКИЙ ДЖАЗ 16 березня Caribbean Club на-

повнить своєю магією Gypsy Lyre — яскраве явище української інструментальної музики, про-ект гітариста-віртуоза Геннадія Бондаря та постійний учасник фестивалів Jazz Koktebel, Аlfa Jazz, Live In Blue Bay, Kazantip та інших. Gypsy Lyre — це по-єднання запального фламенко і циганського джазу, пряного і таємничого сходу, сонячного кантрі й романтичного блюзу, ірландських мотивів та автор-ських інтерпретацій відомих світових хітів.

ШОУ СЕЛЕКЦІЇ 22 березня о 20.00 в столич-

ному клубі Atlas відбудеться перша церемонія вручення музичної премії #Селекція, яку проводить найстарша київська рок-радіостанція «Джем ФМ». Статуетки премії #Селекція за досягнення в області рок-музики будуть вручатися в дев’ятьох номінаціях: подія року, альбом року, сингл року, артист року, вокаліст року, вокалістка року, кліп року, прорив року й вибір публіки. Цьогоріч на здобуття премії в дев’ятьох номінаціях претендує тридцять чотири ар-тисти й музичні події.

театр

ЖІНКИ. КОКТО 18 березня о 19.00 у Театрі

МежIIIКолон (Львівська площа, 14) йтимуть «Жінки. Кокто». Вистава-пазл (що складається з трьох ме-лодраматичних моноп’єс). «Жін-ки. Кокто» — вистава-розіграш великого француза Жана Кокто, що побудована на справжніх по-чуттях його жінок і його сповідь про них. Кохання, зрада, правда, брехня, брехня заради кохання чи кохання заради брехні... варто чи не варто...Час зробити свій вибір. Море емоцій і океан почуттів – все це і набагато більше у новій виставі-пазлі за п’єсами генія 20 ст Жана Кокто.

ОТО БУЛА ВЕСНА 18 березня о 19.00 Новий укра-

їнський театр гратиме виставу, що створена за однією з найкращих українських п’єс 19 сторіччя. «Ото була весна» Карпенко Карого – су-часна, жива, сьогоднішня історія! Звичайні хлопці й дівчата, яких можна зустріти на вулиці, та ті, яких можна було зустріти сто років тому, нічим не відрізняються одне від одного, коли мова йде про справжні почуття, про пристрасть, що затьмарює розум, любовний трикутник, з якого майже немож-ливо знайти вихід, та кохання, про яке неможливо забути.

кіно

«ПРОВИНИ НАШІ»

Країна: Велика Британія Режисер: Адам Смiт У ролях: Майкл Фассбендер,

Брендан Глісон, Рорі Кіннер Тривалість: 1 год. 39 хв. Вікові обмеження: 16 років Чед – чудовий гонщик. Він

працює на свого батька, кримі-нального авторитета, і віртуоз-но тікає від будь-якої погоні. Усе йде добре, аж доки Чед не вирішує зав’язати. Батько змушує сина піти на останній злочин: ось тільки розкішний маєток, до якого увірвалися грабіжники, належить наймо-гутнішій людині в Англії. А та не пробачає помилок...

«СПЛІТ» Країна: США Режисер: М.Найт Ш’ямалан У ролях: Джеймс МакЕвой,

Аня Тейлор-Джой, Бетті Баклі, Джессіка Сула

Тривалість: 1 год. 57 хв. Вікові обмеження: 16 років Від визнаного містика

М.Найта Ш’ямалана шокуючий і безпрецедентний трилер! Кевін (Джеймс МакЕвой) страждає від психічного розладу: у його тілі живуть понад 23 різних особис-тості. Одна з них змушує хлопця викрасти і утримувати в полоні трьох молодих дівчат. Демон в людській подобі мучає і грається з полонянками, готуючи їх до пришестя Звіра.

АФІШАПРОГНОЗ ПОГОДИ

Сильна хмарність

Атм. тиск 747Вітер (м/с) 3,5

Вологість повітря (%) 87

Відчувається +5о

четвер, 16.03

+10о

Хмарно, дощ

Атм. тиск 746 Вітер (м/с) 5,3

Вологість повітря (%) 91

Відчувається +2о

п’ятниця, 17.03

+6о

Хмарно, невеликий дощАтм. тиск 745Вітер (м/с) 2,3

Вологість повітря (%) 76

Відчувається +5о

субота, 18.03

+7о

Сильна хмарність

Атм. тиск 749Вітер (м/с) 2,2

Вологість повітря (%) 82

Відчувається +5о

неділя, 19.03

+7о

17 березня – Герасима-Грачівника. Вшановується пам’ять преподобного Герасима, який жив у V ст., і Герасима Вологодського. Перший був настоя-телем монастиря поблизу Йордану, помер у 475 р. Герасим Вологодський народився у Києві, прийняв чернецтво у Гнилецькому монастирі неподалік Києва. Згодом оселився на далекій півночі, проповідуючи християнську віру. Помер у 1178 р.

Цей день здавна пов’язується з прильотом перших граків. І понині у деяких селах цього дня печуть хлібини у вигляді цих птахів.

18 березня – Конона. Назва дня пов’язується з іменем мученика, який займався городництвом і жив у III ст. В старовину градарями називали го-родників і садівників. Здавна цього дня заведено копати городи та замочувати насіння капусти й помідорів для висіву в парниках.

На Кононовій днині город сниться господині.

19 березня –Віднайдення Чесного Хреста. Цер-ковне свято, пов’язане з подорожжю в 325 р. в Палестину матері імператора Костянтина Вели-кого імператриці Олени. В Єрусалимі вона зна-йшла хрест, на якому був розіп’ятий Ісус, цвяхи,

якими його прибили до хреста, оніксовий бокал з останньої ве-чері тощо.

20 березня православна церк-ва вшановує пам’ять великому-ченика Василя.

Вважають, що птахи, які прилетіли 20 березня, провели зиму в Раю, і їх потрібно вшано-вувати особливим чином

22 березня — Сорок святих, або Сорок муче-ників. Присвячено пам’яті християн, страчених у 320 р. у вірменському місті Севастії. Їх всю ніч протримали на озері, скутому кригою, а потім після тортур спалили. Здавна на Україні з днем Сорока мучеників пов’язувався цілий ряд звичаїв і повір’їв. Вважається, що з цього дня має розпо-чатися справжня весна, а тому матері випікали з тіста по сорок «жайворонків» чи «голубів» і віддавали дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію.

Коли хмарно і мороз, то скоро буде тепло і можна сіяти. Дружно тане сніг — до активної повені й

буйних трав. На Сорок святих погода, то на гречку урода.

ТРАДИЦІЇ

Про Google Назва Google

– це матема-тичний термін «гугол» (googol), що позначає число, виражене

одиницею з 100 нулями.

Перше дискове сховище Google вміщувалося в корпус з лего та мало об’єм всього в 40 Гбайт. Зараз Google складається

з 450 000 серверів, зібраних в дата-центри, по всьому світу. Перший логотип Google

розробляв співзасновник Сергій Брін з допомогою безкоштовної графічної програми. Понад 1000 співробітни-

ків Google стали мільйонера-ми в 2004 році, коли компанія вийшла на IPO. Однією з цих щасливчиків стала масажистка, яка працювала там у 1999 році. В кожному офісі Google

є багато різних дивних речей. Наприклад в офісі, що розта-шований в Тель-Авіві – стоїть трактор. Засновникам Google,

Сергію Бріну і Ларрі Пейджу, належить лише 16% акцій ком-панії. Ці 16% забезпечують їм сукупний статок у $46 млрд. Згідно з підрахунками

компанії «Google», в даний час людство за два дні генерує стіль-ки ж інформації, скільки воно створило від початку цивілізації до 2003 року. Коли штат компанії ста-

новив лише 40 осіб, вони вже найняли шеф-кухаря. Google має найбільшу ме-

режу перекладачів в світі. Офіційний девіз Google –

«Не будь злим».

ЦІКАВО

В Національному запо-віднику «Софія Київська» відбулася презентація двох історичних романів україн-ського письменника Миколи Хомича – «Територія брехні» та «Загадка гробниці». Автор розповів про надзвичайні відкриття, які він зробив, працюючи в архівах, і поклав у основу сюжету творів.

Як відомо, у 2009 році науковці «Софії Київської» відкрили сарко-фаг Ярослава Мудрого, але останків князя в ньому не було. Ймовірно, що їх вивезли разом з іконою Ми-коли Мокрого восени 1943 року, про що писав доктор історичних наук Сергій Білоконь.

Факт зникнення останків князя та події, що передували цьому, на-дихнули письменника на пошуки відомостей у архівах та допомогу історикам у поверненні націо-нальної культурної спадщини. Разом із керівництвом заповідника Миколі Хомичу вдалось знайти зниклу ікону Миколи Мокрого у Троїцькому соборі Брукліна (Нью Йорк), США. Проте пошук останків Ярослава все ще триває.

У романах «Територія брехні» та «Загадка гробниці» читач ра-зом із письменником вирушає у захопливу подорож архівами, розкриваючи таємниці минулого і розуміючи його зв’язок із трагіч-ними подіями сьогодення.

– Події романів охоплюють ХI століття, передвоєнні роки, Другу світову війну і сучасність, – роз-повів письменник. – Особливий акцент зроблено на період 1054 року, коли стався розкол в хрис-тиянстві. Тоді Київська Русь під впливом Візантії відкололася від західної цивілізації. Питання, що

виникли тоді, актуальні й понині: хто ми – українці – у світовому контексті? Де місце України в ци-вілізаційному просторі? Відповіді, які я знайшов в історичних архівах, відкривають багато таємниць, якими я поділився на сторінках романів.

Про перебіг пошуків останків Ярослава Мудрого повідомила Неля Куковальська, генераль-ний директор Національного заповідника «Софія Київська»:

– Сьогодні справа щодо повер-нення останків Ярослава Мудрого залишається для Національного заповідника «Софія Київська» од-ним з пріоритетних завдань. Я намагаюсь робити все можливе, щоб зрушити з місця це питання. Багато хто хоче допомогти і ак-тивно бере участь у цьому. І така підтримка (на різних рівнях) є дуже важливою у цій справі. Саме завдяки такій підтримці стала можливою організація найближ-чими днями візиту до Сполучених Штатів Америки, в якому, окрім мене, візьмуть участь представник Міністерства культури України та знімальна група телеканалу «1+1».

ПОШУК

Презентація «Загадки гробниці»

Вечірній Київ | 16 березня 2017 року | №10 (19244)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 53171 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ знову на публічній арені у всій красі свого не-

вгамовного темпераменту. Вчасно визначайте межі свого індивідуа-лізму.

ТЕЛЬЦІ, відійдіть в тінь, ви вступаєте в місячну кар-

мічну фазу, де особиста воля без-сила, тут правлять закони причин і наслідків. Колосальну енергію доведеться реалізовувати в леща-тах примусових обставин.

БЛИЗНЮКИ, зосередь-теся на дружній сфері, це

місце оптимальної самореалізації та популярності. Саме через друзів завітає удача, шануйте їх.

РАКИ, професійна само-реалізація є провідним орі-

єнтиром. Якщо обрана робота від-повідає творчому покликанню від природи – це чудово, розквіт талан-тів гарантований. Уникайте конф-ронтації на роботі.

ЛЕВИ, годі ховатися, ви-ходьте на публічну сцену,

настала успішна пора для «роз-крутки» іміджу! Піартеся, хваліть-ся, демонструйте все найкраще, чим багаті.

ДІВИ, як знайти золоту се-рединку і утриматися на пла-

ву «своїх-чужих» інтересів?.. Завдан-ня складне, оскільки ви схильні до економності, яка межує зі скнарістю.

ТЕРЕЗИ, годі сиротіти – зачахнете. З самотністю

слід кінчати – розквіт тільки в гармонійному союзі. Паруйтеся, одружуйтеся, виходьте заміж, узаконюйте шлюбні стосунки.

СКОРПІОНИ, на карту поставлено кар’єрне май-

бутнє, службове суперництво по-силиться. Приготуйтеся до роз-ширення кола повноважень, збільшення об’єму службових завдань, що посилить авторитет у керівництва, поліпшить матері-альний стан.

СТРІЛЬЦІ, місце романти-ків на любовній арені (а мит-

ців – на творчій), де треба проде-монструвати талант героя-коханця, аби не зазнати фіаско на сердеч-них перегонах. Утриматися на кар’єрному плаву теж пощастить завдяки любовним зв’язкам.

КОЗЕРОГИ, розпочина-ється новий етап взаємин

в шлюбі, з шефом, діловими ком-паньйонами, батьками, домочад-цями. Якщо бути генералом в сі-мейному гарнізоні до вподоби (це рідна стихія), це чудово, саме тут пролягає доленосний орієнтир.

ВОДОЛІЇ, фокус доленос-них подій – це близьке ото-

чення, сусіди, знайомі, колеги, брати, сестри. Спілкуйтеся, обмі-нюйтеся думками, враженнями, досвідом. Якщо штурмуватимуть розбіжності, суперечності – ігно-рувати не слід.

РИБАМ хочеться добре заробити, а ще більше ви-

тратити, зробивши омріяні цінні покупки. Проведіть ревізію при-бутків та витрат, все раціонально розподіліть, виходити за рамки сімейного бюджету небажано.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

ГОРОСКОП 20 – 26 березня

поживний напій

класична перська

мова

бог війни (міф.)

актор пантоміми

звання вченого

білий хліб

смаки щодо одягу

пошкоджен-ня машини під час руху

ряд поколінь

задум

внутрішня частина горіха

стійкість організму до

хвороб

міжнародний військово-політичний

союз

п’ятикнижжя Мойсея

сполучення звуків як єдність

Київський князь

городня рос-лина родини

бобових

майно, що переходить від батьків

частина великого

міста

життєва сила людини (міф.

Єгип.)

вільна посада

гімалайський єнот

гра слівпродукт

оцукрювання крахмалю

листяне дерево з міцною

деревиною

продукт для виготовлення

пива

шинок (розм.)

жіноче півпальто вільного

крою

циганка Ста-рицького

заплетене волосся

узбецький поет, мисли-тель. «Лейлі і

Меджнун»

частина об-личчя

склад

клеймозавірюха

столітник

коханка Зевса (міф.)

псаломщик

СКАНВОРД

Склала Оксана БАРКІНА

Як швидко заточити кухонний ніж Пропонуємо вам найпро-стіший спосіб із заточуван-ня ножів. Простіше не бу-ває. Для цього необхідний всього лише один предмет домашнього вжитку, який знайдеться в кожному, без винятку, будинку.

Насамперед знайдіть старе керамічне горнятко. Леза ножа обполосніть у

холодній воді. Горнятко переверніть до-

гори дном. Кромка на дні повинна бути шорсткою, вона не повинна бути покрита глазур’ю. Процес заточування про-

стий. Роблячи невелике зусилля, різким рухом проведіть лезом ножа у напрямку від ручки до кін-чика (рух на себе) двічі з одного боку леза, поверніть лезо іншим боком і повторіть рух. Зазвичай достатньо по 6-8

таких рухів з обох боків, аби ніж заточився. Але все залежить від того, наскільки він тупий.

Сполосніть лезо ножа во-дою і спробуйте щось нарізати.

Дружина обурено зверта-ється до чоловіка:

— Ти знаєш на пам’ять ка-лендар першості й імена усіх футболістів, але, напевне, не пам’ятаєш дату нашого весілля!

— А ось і пам’ятаю. Ми по-бралися, коли «Динамо» ви-грало у «Спартака».

* * * Відомий літератор, розмов-

ляючи з менш відомим: — Що це ми, добродію, все

про мене та про мене... Давайте і про вас поговори-

мо. Ну, наприклад, як вам спо-добалася моя остання книга?

* * * Привозять у лікарню по-

терпілого з опіками вух. За-питують:

— Що з вами трапилось? — Та прасував брюки, а у

цей час задзвонив телефон, і я переплутав праску з трубкою!

— Зрозуміло, ну а друге вухо?

— Так треба ж було «швидку» викликати!

* * * Читає син книгу і запитує

батька-бухгалтера: — Тату, а «Ревізор» — це

комедія чи трагедія, щось я не можу зрозуміти.

— Якщо, синку, ревізор свій, то комедія, а якщо чужий, то трагедія.

ПОРАДИ

АНЕКДОТ