міської 3 1906 25 2017 20 (19254) ДДеньень сстолицітолиці ... ·...

111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

25 травня 2017 року №20 (19254)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

www.vechirniykiev.com.ua

ФОРУМ

У Києві відбувся перший Форум організацій громадянського суспільства� 23 травня в НСК «Олімпійський» працювала відкрита кому-нікативна платформа, де спілкувалися представники столичної влади, громадськості та міжнародних фондів. На форумі були представлені 319 громадських організацій. Учасники форуму взяли участь у панельних дискусіях, круглих столах, зустрічах fase to fase. Міський глова Віталій Кличко по обіцяв, що такі фо-руми стануть щорічними, а влада буде активніше комунікувати з громадою.

Продовження на 8-17-й стор.

Фот

о A

IR_D

REA

MS_

DEL

IVER

Y

Київ видно з Єгипту та Марокко

Далеко в космосі, на тій же відстані, як від нас до Сонця, але в інший бік від Землі є ще один Київ – астероїд, відкритий 44 роки тому. Ім’я столиці України дано цьому небесному тілу Міжнародним центром малих планет з на-годи 1500-річчя «матері міст руських» 1982-го. Про незнаний більшістю киян Київ корес-пондент «Вечірки» розпитував у астрономів обох столичних обсерваторій і планетарію.

Продовження на 21-й стор.

ЗЕМЛЯ І НЕБО

День столиці, День столиці, День Києва День Києва

Друге народження «Наталки»� ПРИРОДНИЙ ПАРК НА ОБОЛОНСЬКІЙ НАБЕРЕЖНІЙ ОТРИМАВ СУЧАСНИЙ БЛАГОУСТРІЙ

До Дня Києва у парку з’явиться вхідна група: повністю перероблено сходи, зроблено оглядові майданчики на верхній частині, тут можна відпочити і попити каву, милуючись парком.


� ХОЧ ДО НЬОГО – ЯК ДО СОНЦЯ

� ОФІЦІЙНЕ ВІДКРИТТЯ – ОФІЦІЙНЕ ВІДКРИТТЯ – 27 ТРАВНЯ О 18.00 НА СОФІЙСЬКІЙ ПЛОЩІ. 27 ТРАВНЯ О 18.00 НА СОФІЙСЬКІЙ ПЛОЩІ. ПРОГРАМУ ЗАХОДІВ ДИВ. НА 3, 22 СТОР.ПРОГРАМУ ЗАХОДІВ ДИВ. НА 3, 22 СТОР.

АНОНС

Фонтани на Майдані

Незалежності завжди

в центрі уваги киян

та гостей столиці

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254)КУР’ЄР «ВК»2

Фото Олексія ІВАНОВА

Фото AIR_DREAMS_DELIVERY

ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ

З НОВОСІЛЛЯМ!

Малюків запрошують до «Рукавички»

Дошкільний навчальний заклад №370 збудувало това-риство з обмеженою відпо-відальністю «Будеволюція» у п`ятому мікрорайоні житлового масиву «Осокорки-Північні» на вулиці Софії Русової, 1 В. Як повідомила «Вечірці» директор дитсадка Олена Матвієнко, він розрахований на 120 місць, які, звісно ж, пустувати не будуть, оскільки район молодий і дітей тут вистачає. Тож зараз вже розпочинається електронна реєстрація відвідувачів садочка. Всі його вихованці віком від трьох до шести років розпо-ділені на шість груп, для кож-ної з яких є своє приміщення.

На першому поверсі дитсадка працюватимуть харчоблок, а також медичний блок та праль-ня, оснащені сучасним облад-

нанням. На другому поверсі розміщується простора і світла спортивна зала з усім необхід-ним для фізичного розвитку малюків інвентарем. На третьо-му – ігротека з великою кількіс-тю іграшок для різних вікових груп, а також комп’ютерний клас, музична зала, студія ху-дожньої діяльності. Інтер’єр дитячого садка розроблено за мотивами української народної казки «Рукавичка».

На подвір`ї для кожної ві-кової групи обладнано ігрові майданчики з тіньовими на-вісами, пісочницями, гірками, гойдалками, малими спортив-ними формами. Ці майданчики розмежовані зеленими наса-дженнями. Також на території садочка облаштували майдан-чик для вивчення правил до-рожнього руху з розміткою та дорожніми знаками, щоб діти змалку вчилися поводитися на вулиці.

Микола ПАЦЕРА

ЗМІНИ

СПОРТ-ТАЙМ

Вітаю всіх киян та гостей нашої столиці зі святом найкращого міста – Днем Києва, яке ми традиційно відзначаємо в останні ви-хідні травня.

Усі ми любимо наше місто - за золотоверхі куполи старовинних церков, за могутній Дніпро з мальовничими краєвидами, за унікаль-ну природу та архітектуру, за музеї і сучасні розважальні заклади, і головне – за душу і атмосферу Києва.

Унікальна атмосфера нашого міста зосереджена не тільки в його центрі. Вона всюди – у вузеньких вуличках і затишних дворах, у невеличких кафе і скверах, на гамірних стадіонах і в лабіринтах метро, в театрах, фестивалях та вуличних заходах.

Найбільше надбання нашого міста – це люди. Кияни неодноразово доводили, що у столиці живуть найбільш сміливі і волелюбні, які першими виходять на боротьбу за справедливість, за незалежність і демократичний розвиток України.

Мешканці столиці - доброзичливі, гостинні і активні. І я дякую всім киянам за підтримку і довіру. Ми разом змінюємо Київ, крок за кроком. Так, непросто, так, багато викликів і труднощів. Але спільно ми все здолаємо і зробимо Київ сучасним і комфортним містом, в якому мешкають задоволені життям люди.

Нехай свято нашого міста подарує всім гарний настрій, нові враження та позитивні емоції!

Ваш Віталій КЛИЧКО

Привітання Київського міського голови

з Днем Києва

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Ця історія – своєрідний від-биток змін, що відбуваються у Києві останні роки. Побу-дований у 1913 році у дворах нинішньої вулиці Богдана Хмельницького велотрек де-сятиліттями служив центром розвитку велоспорту. Але у 2009 році зі згоди тодішньої міської влади був частково забудований, впритул до ньо-го звели житловий будинок та паркінг.

Далі – будівельний скандал, суди, довгобуд, занедбаність. Та вже декілька років активісти пере-вели тему велотреку у русло від-новлення, їх ініціативи отримали підтримку нинішньої київської влади. І от нарешті після тривалих дискусій, будівництва, випробу-вань велотреком знову поїхали спортсмени.

20 травня мер Києва Віталій Кличко дав старт велопараду. На чолі однієї із колон попрямував з Софійської площі до оновленого велотреку, де розпочалися перші змагання.

– Я з великою радістю вітаю учасників перших змагань на онов-леному Київському велотреку! А також вітаю шановних ветера-нів велоспорту, які сьогодні тут з нами! – звернувся до присутніх мер Києва. – Ми пам’ятаємо, в якому стані тут все було, коли ми разом з

вами прийшли сюди навесні 2014 року. Тоді говорили, що хоча б прибрати на ньому сміття і не дати забудувати. Але нам вдалося більше, і я вітаю всіх з тим, що наш Київський велотрек отримав нове життя – велике, успішне, спортивне!

Відродження велотреку – чу-довий приклад взаємодії громад-ськості, міської адміністрації та комунальних підприємств, коли активісти не просто ініціювали важливі для міста питання, а й безпосередньо, майже щодня, працювали на об’єкті.

– Останній період був дуже напруженим, будівельники пра-цювали цілодобово, щоб встиг-нути закінчити роботи, – розповів «Вечірці» Володимир Мельник, координатор ГО «Новий київський велотрек». – В цілому все вийшло

добре, є декілька недоліків, які ви-явилися під час перших заїздів – і ми ініціюємо їх виправлення. Але найголовніше – 20-го та 21-го трав-ня було проведено перші змагання на відновленому велотреку, це були перші змагання за останні 13 років.

На відкритті велотреку були ветерани велоспорту, видатні спортсмени минулого, які при-їхали з різних куточків України та світу.

Як розповів Володимир Мель-ник, наразі робоча група, що за-діяна при міській адміністрації, розробляє правила користуван-ня та графіки роботи велотреку. Передбачається, що тут трену-ватимуться всі зацікавлені – як професіонали, так і любителі, учні міських спортшкіл, спорклубів, а також суміжних видів спорту – це ролики, байк-поло тощо.

Велотрек: старт нового життя

Біг заради життя Марія КАТАЄВА

Наймасовіший спортивно-благо-дійний проект «Пробіг під ка-штанами» святкує своє 25-річчя.

– Ми очікуємо, що в цій акції ві-зьме участь понад 10 тисяч людей і плануємо зібрати 1 мільйон гривень благочинних внесків. Кошти спрямуємо на покупку спеціалізованого обладнан-ня для Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ, – розповіла пре-зидент Благодійного фонду «Пробіг під каштанами» Ірина Кузнецова. – Наш проект дарує життя. На старт вийде команда мрії, що збулася – це близько 350 дітей, яких прооперували в Центрі

і які сьогодні є абсолютно здоровими. Вже п’ять років дистанцію у 10 метрів на подіумі долають діти 7-14 місяців, які ще не вміють ходити. Також до нас долучилися і воїни Національної гвардії, команда яких нараховує 400 чоловік. Вони приїдуть на змагання з фронту.

В рамках заходу 28 травня відбудеть-ся ряд забігів на різні дистанції: «Пробіг у ходунках» (для учасників від 6 до 14 місяців), «Дитячий забіг» (для дітей до 15 років), «Спортсмени» (для людей зі спеціальною підготовкою), «Забіг муж-ніх» (для атлетів на інвалідних візках), а також «Благодійний забіг». Маршрут пролягатиме від Михайлівської площі до Майдану Незалежності. Початок пробігу в неділю о 9.00.

КОМЕНТАР

Ганна СТАРОСТЕНКО, депутат Київради: – Дитячий садок комунальної форми власності №370 у Дар-

ницькому районі – один із тих багатьох кроків, які здійсню-ються на шляху до головної мети міської влади, поставленої мером Віталієм Кличком, – за три роки повністю ліквідувати чергу в дитсадки столиці. Саме у Дарницькому районі є гостра потреба в дитсадках, зараз тут найбільша черга в місті. Ми це розуміємо і планово вирішуємо проблему. Так, чотири місяці тому тут вже було відкрито комунальний садочок № 791 на 260 місць. А зараз вводимо в дію ще один сучасний дошкіль-ний заклад, де діти будуть навчатися і розвиватися. Загальна вартість садочка складає понад 32 мільйони гривень.

Довгоочікуваний подарунок від міської влади отримали напередодні святкування Дня Києва мешканці Дар-ницького району – тут, за участі міського голови Віталія Кличка, відкрили новий дитсадок.

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254) 3

УВАГА, ВОДІЇ!

АКЦІЯ

ОБНОВИ СТОЛИЦІ

У суботу 27 травня поетапне перекриття під час Міжнарод-ної велогонки Race Horizon Park (колона проїхала – рух відкрито) передбачається з 10.00 до 18.00 за маршрутом: Європейська площа – вул. Хрещатик – бул. Т. Шевченка (повністю перекриті) – просп. Перемоги – розворот м. Нивки і назад (рух перекрито під час проходження групи).

А також під час проведення Kiev Euro Marathon з 8.30 до 15.00 за маршрутом: старт з вул. Василь-ківської, 55 (НСК «Олімпійський) через Північні ворота – вул. Сак-саганського – вул. Шота Руставе-лі – вул. Жилянська – вул. Велика Васильківська до станції метро «Либідська» – розворот перед вул. Івана Кудрі – вул. Велика

Васильківська – вул. Фізкультурна до НСК «Олімпійський» через Південні ворота – фініш на НСК «Олімпійський».

У неділю 28 травня під час про-ведення «Пробігу під каштанами» з 8.30 до 12.00 транспортний рух пе-рекриють за маршрутом: Михай-лівська площа – Володимирський проїзд – Софійська площа – вул. Володимирська – вул. Б. Хмель-ницького – вул. Хрещатик – роз-ворот біля Майдану Незалежності та в зворотньому напрямку.

А також під час Міжнародної велогонки з 8.00 до 16.00 за марш-рутом: вул. М. Грінченка – вул. Кіровоградська – просп. В. Лоба-новського – вул. А. Головка – вул. Солом’янська – вул. Протасів Яр (по колу).

Столичні «зеленбудівці» прикрашають центр міста до Дня Києва.

Окрасою майдану Незалежності стане квітковий годинник, розташований неподалік на пагорбі ву-лиці Інститутської, який працівники комунального підприємства з утримання зелених насаджень Печерського району прикрасять спеціальним ма-люнком до свята. Як розповіла «Вечірці» провідний ландшафтний дизайнер підприємства Вікторія Перепелична, його циферблат вони «зроблять па-тріотичним» – засадять блакитними аградумами та жовтими чорнобривцями. З обох боків «вишиють» національний орнамент із жовтої та коричневої альтернатери двох видів, червоної бегонії, а також помаранчевих чорнобривців. Усього на цій площі висадять близько 10 тисяч різноманітних квітів.

«Також ми створимо квіткову композицію на пагорбі вулиці Грушевського навпроти будинку Кабінету Міністрів, – повідомила дизайнер. – Роз-містимо герб України – жовтий тризуб, напевне, із кольорової відсипки на жовто-блакитному фоні з жовтих колеусів та блакитних агратумів. А також висадимо орнамент із різнокольорових бегоній та цинерарій. Усього на 120 квадратних метрах панно буде висаджено близько 17 тисяч квітів. Прикраси-мо до Дня Києва й сквер театру імені Франка – тут простелимо рулонні газоні та висадимо близько сотні різнокольорових троянд. На клумбі поблизу Адміністрації Президента створимо орнамент із чорнобривців, бегонії та колісів. «Оживимо» також клумби у Маріїнському парку та біля Національного художнього музею України».


ДОВІДКОВО

Великий квітковий годинник на вулиці Інститут-ській було відкрито до Дня Незалежності 24 серп-ня 2009 року. Загальний розмір витвору становив 19,5 м, діаметр циферблату – 16,5 м, а довжина хвилинної та часової стрілок відповідно дорівню-вала 7 і 4 метрам. Часовий механізм київському квітниковому годиннику подарував Единбург – місто-побратим у Шотландії.

У центрі міста перекриють вулиці Цього року в рамках програми святкування Дня Києва у вихідні, 27 і 28 травня, у столиці буде перекрито для про-їзду транспорту частину вулиць, якими пройдуть маршрути спортивних подій.

Чорнобривці на циферблаті

28 травня у столиці відбу-деться фестиваль патріо-тичної пісні «Рутенія».

Мету фестивалю його організатори формулюють, як пробудження національної свідомості, сприяння відро-дженню традицій духовності українського народу, консо-лідацію позитивно мислячих людей заради майбутньо-го України та підтримку активної громадянської позиції. Фестиваль запро-шує киян і гостей столиці до літньої сцени Маріїнського парку о 14.00. Очікується ви-ступ гуртів «Телері», «Хорея Козацька», «Фата моргана», «ВІЙ», «Рутенія» та інших. Крім музичної програми на фестивалі буде представлено поетичну сцену.

Інф. «ВК»

ФЕСТИВАЛІ

Мелодії і вірші «Рутенії»

День Києва: квіти, музика і танці � ПРОГРАМА СВЯТКУВАНЬ Традиційно в останні вихідні травня в столиці відзнача-ють День міста. Основним майданчиком святкувань стане Софійська площа, де гуляння розпочнуться вже 25 травня. Цьогорічна програма нараховує 30 загальноміських за-ходів та близько 150-ти у районах. «Вечірка» знайомить киян і гостей міста з основними культурно-мистецькими та спортивними подіями свята.

НА СОФІЙСЬКІЙ ПЛОЩІ ТАНЦЮВАТИМУТЬ ЧОТИРИ ДНІ

Щодня тут проводи-тимуться танцювальні конкурси аматорів і професіоналів. У чет-вер буде День латини, у п’ятницю – День танго, у суботу – День валь-су, а в неділю – День українського танцю. Початок о 18.00.

27 травня після 17.30 на площі плану-ється «битва оркестрів»

та масове виконання гімну столиці. Після цього на головній сцені відбудеться урочисте відкриття святкування Дня Києва з привітанням міського голови Віталія Кличка, визначенням кращої вишиванки та концертом українських музикантів, серед яких Марія Яремчук, MamaRika, С.К.А.Й., Piano бой.

ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА ЗАПРОШУЄ У ГОСТІ ДО АННИ ЯРОСЛАВНИ

У місті вже втретє відбудеться Міжнародний фестиваль мис-тецтв Anne de Kiev Fest, присвячений доньці Ярослава Мудрого, легендарній королеві Франції. Відкриється він 26 травня о 19.00 з презентації скверу Франкофонії неподалік скульптури Анни Ярос-лавни. Посли Франції, Бельгії та Швейцарії символічно закладуть три клумби, які матимуть флористичну специфіку кожної із цих країн. А висаджуватимуть виведений у Франції сорт троянд Anne de Kiev. Далі перед гостями фестивалю з музичними та співочими номерами виступатимуть учні трьох київських французьких шкіл. А о 20.00 Львівський театр імені Марії Заньковецької покаже київ-ську прем’єру вистави «Ярославна-королева Франції», адаптовану під вуличний формат. Дійство супроводжуватиметься відеорядом з опери «Анна Ярославна» та фільму-опери «Ярослав Мудрий». На-ступного дня Anne de Kiev Fest запрошує до Музею Шевченка, де відкриють виставку «Vis-a-vis. Франція – Україна. 800 років після Анни Київської», присвячену впливам франкофонної культури на українське суспільство.

НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ – КОНЦЕРТИ ТА МАЙСТЕР-КЛАСИ

27 та 28 травня на концертному май-данчику перед входом до парку «Перемога» глядачів чекає різно-жанрова програма: виступи дитячих ко-лективів, українських рок-команд і поп-виконавців. У самому парку проводитимуть танцювальні змаган-ня, майстер-класи для усіх охочих з сальси, латини, фламенко, східних танців, бо-йового гопака, гри на перкусії, плетіння чи створення прикрас, розмальовування пряників, а також караоке-виступи. Встановлять в парку і фотозону «Закохані в Київ».


СВЯТО

Фото Павла ПАЩЕНКА


Фот

о П

авла

ПА

ЩЕН

КА

Дітям підготували ігри й май-стер-класи щодо сортування сміття і поводження з відходами, еко-номії тепло- та електроенергії, експерименти з водою, заняття з ландшафтного дизайну. Працівни-

ки служб презентують матеріали та відеоролики про роботу жит-лово-комунального господарства. А також продемонструють нову комунальну техніку і раритетні експонати, зокрема помпу Летестю 30-х років, сучасний аварійно-від-новлювальний автомобіль типу АВМ, водовозку й електромобілі; контейнери заглибленого типу та

для небезпечних відходів, бокси для відпрацьованих елементів живлення. Під час заходу (п’ятниця з 11.00 до 17.00 та субота з 9.00 до 17.00) фахівці надаватимуть консультації з питань житлово-комунального господарства, на-приклад, з якості води. А дітей кататимуть парком на паровозику.

Марія КАТАЄВА

Комунальники запрошують до Хрещатого парку 26 та 27 травня у Хрещатому парку Департамент житлово-комунальної інфраструктури спільно з «Київводоканалом», «Центром комунального сервісу», «Водно-інформаційним центром», «Київкомунсервісом» та «Київзеленбудом» прово-дитимуть пізнавальні зустрічі для всіх охочих.

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254)СУСПІЛЬСТВО4


24 травня у Музеї історії міста пройшла церемонія нагородження лауреатів мистецької премії «Київ». Що-річно вона вручається напередодні Дня міста за кращі здобутки київських митців.

У різні роки її лауреатами ставали актори Лариса Ка-дочникова та Анатолій Хостікоєв, режисери Роман Балаян та Віталій Малахов, композитори Мирослав Скорик та Єв-ген Станкович й інші митці. Премія «Київ» була заснована у 2001 році і спочатку нараховувала 6 номінацій. В 2007-му з’явилася ще одна (в галузі народного декоративного мис-тецтва), а у 2017-му – і в галузі хореографічного мистецтва імені Павла Вірського. Тож цього року Мистецька пре-мія «Київ» вручалася у 8-ми номінаціях, традиційно – за нові оригінальні твори, створені впродовж трьох останніх років.

Премію «Київ» імені Івана Миколайчука (у галузі кіно-мистецтва) отримали Сергій Маслобойщиков та Світлана Зінов’єва за документальний фільм «Свій голос». Він роз-повідає історію унікального дитячого хорового колективу «Щедрик», який існує майже півстоліття. У галузі музичної композиції премією імені Артемія Веделя відзначили канта-ту «Полинова сутінь» (на вірші Павла Мовчана) композитора Олександра Яковчука.

Першу премію у галузі хореографічного мистецтва імені Павла Вірського отримала балетмейстер-постановник Ольга Яценко за хореографічні композиції «Квітучий Київ» (2014 р.), «Пам’яті Вчителя» (2015 р.), «Волинські викрутаси» (2016 р.).

Премію у галузі театрального мистецтва імені Амвросія Бучми вручили театрознавцю Аллі Бистровій (Підлужній), авторці книжок «Озирнутися в радості…», «Код Володимира Дахна» та серії публікацій про творчу діяльність столичних театрів. Премією імені Сергія Шишка (у галузі образотвор-чого мистецтва) відзначили живописця Георгія Зайченка, чиї міські пейзажі та натюрморти вражають яскравою коло-ристикою. Премію імені Сергія Колоса у галузі народного декоративного мистецтва отримала майстер соломопле-тіння Раїса Павленко за низку творів, серед яких «Дідух», «Різдвяна композиція».

– Ще на фабриці «Сувенір» займалася інкрустацією со-ломи на картинах, шкатулках. З 2000-го року, коли зустріла майстриню з Волині Марію Кравчук, працюю самостійно, – розповіла «Вечірці» Раїса Анатоліївна. – Це народна традиція з тисячолітньою історією, з соломи робили дахи, взуття, форми для зберігання зерна, іграшки і, звісно, святкові атри-бути. Мій власний винахід – плетені дерева роду, що прикра-шають інтер’єр. В Києві працюють лише чотири майстри, що навчають цьому мистецтву дітей. Опанувати його нескладно, потрібні лише матеріал й бажання. Окрім того, я написала книгу «Українські народні вироби з соломи», за якою кожен охочий може спробувати себе у соломоплетінні. А на отрима-ні кошти планую зробити методичний матеріал для вчителів, щоб це мистецтво стало ще доступнішим.

Премію у галузі літератури імені Євгена Плужника вручили письменнику Василю Фольварочному за два романи. «Роз-чахнута душа» – історія становлення селянського хлопчини як поета в тоталітарному радянському суспільстві, коли нищили таланти, що відстоювали рідне слово та пам’ять українства. А роман-хроніка «На висоті орлиного лету» розповідає про жит-тя легендарного співака Дмитра Гнатюка. Аллу Малієнко, яка в 1970-х роках працювала у «Вечірньому Києві», відзначили премією імені Анатолія Москаленка за серію публікацій про видатних київських журналістів, збірник «Майдан гідності» та книгу «Дистанція довжиною в життя».

– Київська спілка журналістів знаходиться на Хрещатику. І під час кривавих подій Революції гідності, що відбувалися прямо у нас під вікнами, ми перетворилися на бойовий штаб: до нас забігали журналісти, фотографи, телевізійники, багато з яких постраждали у цих сутичках. У альманаху «Майдан гідності» ми зібрали знімки наших колег – це було перше видання, яке розповіло світові про ці події, – поділилася Алла Миколаївна. – Книга «Дистанція довжиною в життя» присвячена нашому видатному журналістові і спортсмену Ігорю Засєді, який був соратником Анатолія Москаленка та олімпійським призером із плавання. І він для всіх нас є при-кладом відваги. Ігор Іванович багато років боровся з недугою і був незламним. До книги увійшли мої нариси про нього та спогади колег.

Лауреати Мистецької премії «Київ» отримали диплом, на-грудний знак і грошову премію, розмір якої 25 тис. гривень.

Столиця відзначила творчу еліту

ВІТАЄМО!

Конкурс «Євробачення», котрий щойно фінішував, запам’ятається киянам не лише фан-зонами на Хреща-тику, а й уперше за всі роки пофарбованою у кольори рай-дуги аркою Дружби народів. Довкола цього факту і виник-ли неабиякі суперечки.

Спочатку, коли організатори з підготовки конкурсу оголосили про намір зробити на період «Євроба-чення» арку кольоровою, особливих зауважень це не викликало. При-страсті розгорілися пізніше, коли на об’єкті розпочалися оздоблювальні роботи. Дехто побачив у кольорах монументу схожість із прапором сексуальних меншин.

Спочатку мер Києва Віталій Кличко намагався заспокоїти за-надто прискіпливих критиків:

– Громадські організації подали заявку, щоб тимчасово оздобити арку Дружби народів кольорами веселки. Дехто почав казати, що це, нібито, якась не така символіка, на-тякаючи на певні організації. У мене є фотографія 2010 року, коли арку підсвічували різними кольорами, і ні в кого це не виникало зауважень.

Зрештою, представники «Пра-вого сектору» завадили праців-никам компанії CFC Consulting, яка виграла тендер на здійснення комунікацій під час конкурсу «Єв-робачення», закінчити розпочате обклеювання монумента кольоро-вими стрічками.

– Інсталяція обурила киян, ре-лігійні громади, спілки ветеранів

АТО, – не приховував свого не-задоволення спілкуючись з ко-респондентом «Вечірки» депутат Київради від ВО «Свобода» Пе-тро Кузик. – Перш, ніж змінювати зовнішній вигляд Києва, слід би було порадитися з громадою. Мені здається, що цей проект був при-тягнутий за вуха до «Євробачення». Підготовка до конкурсу вимагала, перш за все, благоустрою терито-рії – щоб закордонні гості не були шоковані станом інфраструктури Києва, та забезпечення безпеки, що дуже важливо, з огляду на війну та окупації частини території країни. Плюс суто технічні моменти: звук, світло. До речі, пробуючи переко-нати організаторів у недоцільності цього проекту, як альтернативу ми пропонували при оформленні використати національні кольори та орнамент, а не рекламувати на весь світ певні здобутки обмежених груп. А киянам ми вдячні за активну, небайдужу позицію.

Заради справедливості варто зауважити, що думки киян розі-йшлися. Частина підтримала про-позицію залишити арку Дружби народів різнобарвною назавжди, зареєструвавши відповідну петицію на сайті Київради.

– Досі цей пам’ятник височів на дніпровських схилах як похмуре нагадування про міфічне «єднання братніх народів Радянського Со-юзу». Тепер є чудовий шанс оновити вигляд Хрещатого парку, офіційно перейменувати цю арку в Arch of Diversity (Арка різноманіття), як і задумали автори тимчасової інста-

ляції. Кияни варті такого оновлення не менше, ніж наші європейські гості, – вважає автор петиції Олек-сій Панич.

– Гордий тим, що потроху країна змінюється – наповнюється новим сенсом, новим відчуттям приналеж-ності до вільних людей – вільних в думках, вільних по духу! – в унісон з ним і Геннадій Курочка – керівник компанії, яка виконує роботи.

А от Роман Грищук висловлю-ється категорично:

– Фарбувати арку Дружби на-родів у кольори веселки – це ди-кунство чи краса? Я вважаю, що це дикунство – наступний рівень ЖЕК-Арту після різнокольорових дитячих майданчиків та фарбування стовбурів дерев.

Ситуацію «розкермував» заступ-ник голови Київської міської ради Олексій Резніков. На зустрічі з представниками громадських ор-ганізацій столиці було домовлено: недоклеєну інсталяцію демонтують одразу після закінчення пісенного конкурсу. До речі, на її виготов-лення брали не фарбу і не папір, як поспішили повідомити деякі ЗМІ, а плівку, яку зазвичай використо-вують для виробництва зовнішньої реклами. Вона витримує і спеку, і мороз. Тому віддерти плівку так, щоб вона не залишила слідів, буде непросто – зашкодить сильний клейовий прошарок, який просто так не зникне – видалятимуть його, застосовуючи хімічні реактиви. Але це вже, як кажуть, справа техніки.

Петро ЗУБЕНКО

«Веселка» над Дніпром «Веселка» над Дніпром відміняєтьсявідміняється � ДУМКИ КИЯН З ПРИВОДУ НОВОГО ВИГЛЯДУ СТАРОГО МОНУМЕНТА РОЗІЙШЛИСЯ

ТРАНСПОРТ

Зекономимо на проїзних?

Також у метро зможуть економи-ти ті, хто придбає проїзні квитки. Для них вартість поїздки буде 4,50 (зараз – 3,50).

Представники столичної влади пояснили, що насправді економічно обґрунтована ціна проїзду на метро перевищує 6 грн. Але різницю між економічно обґрунтованою та ново-створеною цінами компенсують за рахунок міського бюджету.

– Ми розуміємо, в якій склад-ній ситуації опинилися кияни, як боляче це може вдарити по бюджетах родин, тому за доручен-ням мера Віталія Кличка міська адміністрація розробила низку заходів, які допоможуть захис-тити інтереси киян. По-перше, ми зберігаємо пільги для всіх соціально вразливих категорій населення. По-друге, є завдання

залишити транспортні послуги диференційованими з ниніш-ньою системою знижок. Третє, і головне, – кияни заплатять лише одну гривню, а залишок різниці в тарифах, більшу її частину, буде відшкодовано за рахунок місько-го бюджету, – зауважив Микола Поворозник.

Київський метрополітен про-довжує переходити на автоматич-ні засоби оплати проїзду. Так, на режим без жетонів із 24 травня переведено ще 11 турнікетів, у тому числі на станціях «Хрещатик», «Май-дан Незалежності», «Дорогожичі», «Оболонь».

З 15 липня вартість проїзду становитиме 5 грн, у трамваях, автобусах та тролейбусах – 4 грн. Відповідний проект розпоря-дження з’явився на сайті КМДА. Як зазначив заступник голо-ви КМДА Микола Поворозник, проїзд для пенсіонерів буде й надалі безкоштовним (за рахунок міського бюджету).

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254) ІНФРАСТРУКТУРА 5

Парк «Наталка» за мину-лі три роки став напро-

чуд домашнім

Це перша спроба з боку міста відродження малої річки на найбільш легкій

ділянці

Друге народження «Наталки» Друге народження «Наталки»

Почайна збирає Почайна збирає друзівдрузів

� ПРИРОДНИЙ ПАРК НА ОБОЛОНСЬКІЙ НАБЕРЕЖНІЙ ОТРИМАВ СУЧАСНИЙ БЛАГОУСТРІЙ

� ВИЗНАЧЕНО ПЕРЕМОЖЦЯ АРХІТЕКТУРНОГО КОНКУРСУ НА СТВОРЕННЯ ПАРКУ КУЛЬТУРИ І ВІДПОЧИНКУ ПАРК «ПОЧАЙНА»

Урочище Наталка, між Оболонською набережною та Московським мос-том, довгий час було занедбаним. Тут збиралися будувати спортивно-роз-важальний комплекс. 11 га ще декіль-ка років тому відвели під парк «Обо-лонь», навіть почали реконструкцію, але місцеві мешканці виступили проти: «надто він радянський, не людяний». На допомогу прийшли громадські активісти – завдяки ним і підтримці міської та районної адміністрацій, Київради парк став справжньою окрасою Києва.

Історії відродження парку «Наталка» вже три роки. У 2014 році активісти спіль-ноти «Парк Наталка» взялися наводити тут лад – і з благоустроєм, проектом. Разом із мешканцями – аби парк справді слугував для відпочинку, відповідав запитам киян. Восени того року провели конференцію-воркшоп, визначили проблеми, завдання і почали працювати. Спочатку це було при-бирання, потім у парку почали з’являтися перші клумби, мурали, лавки, бруковані алеї… А у останні дні травня напередодні Дня Києва тут завершують комплексну реконструкцію.

– До Дня Києва у парку з’явиться вхідна група: повністю перероблено сходи, зро-блено оглядові майданчики на верхній частині, тут можна відпочити і попити каву,

милуючись парком, – розповіла «Вечірці» Наталка Чорногуб, координатор ГО «Парк Наталка». – Це будуть перші «кармани» в пішохідній частині набе-режної, в її верхній частині не вистачає подібних зон. Прокладено комунікації і побудовано громадську вбиральню, у жіночій час-тині передбачено пеленальний столик.

Наближаються до завершення і роботи, розпочаті раніше. Так, ще у 2013-му було прокладено кабель для освітлення, минулого року оновили покриття алей, а цьогоріч тут

врешті засяють ліхтарі, парк уперше отримає освітлення. Вздовж алеї поряд із берегом Дні-пра встановлено три видових альтанки. Для

нових дерев і клумб прокла-дено автоматичний полив з водозабором із Дніпра, а на центральній алеї обла-штовано бульвар із зонами для паркових скульптур.

З’явилася у парку і спортивна зона – на місці залишків шоу-парку «Золоті ворота». Активістам удалося домогтися повернення цієї земельної ділянки місту, тож посеред парку вже точно не з’явиться якась ново-

будова. Власне, територія реконструкції – лише перша частина, а на черзі друга, по іншу сторону невеликої дороги-дамби, площею 7 га. Тут ще попереду і проект, і реконструкція, а тим часом архітектори й активісти вже бачать і повернення місту унікальної споруди – кесону недобудованого залізничного тунелю під Дніпром.

Декілька років тому його продали ком-панії, що займається демонтажем споруд, але кесон стоїть занедбаним, був місцем тяжіння для різних темних особистостей. Тут уже не раз прибирали, навіть проводили невеликі фестивалі, але найкраще рішення, за словами архітекторки Богдани Бесчас-ної, це перетворити кесон на невелику сцену, наприклад, для джазу, та й інших заходів. Ще Богдана бачить у парку місця для рибалок, яких чимало на березі, а для дітей, можна зробити каркасного дино-завра чи інші скульптури, що вписуються у середовище.

…Парк «Наталка» за минулі три роки став напрочуд домашнім. Раніше місцеві мешканці скаржилися на гучність паркового кінотеатру, а нині самі через соціальні ме-режі обирають фільми та виходять ввечері з домашніми пледами. З проекту прибрали надто витратний фонтан та кругову площу для великих концертів, але додали потрібні доріжки до дитячих майданчиків. Та голо-вне, парк, створений самими містянами, вже точно ніколи не буде занедбаним.

Відродження річки Почай-на – це стрімкий за темпами розвитку громадський про-ект, який отримав підтрим-ку міської адміністрації, архітекторів, різноманітних експертів. Усього за рік на карті міста знову з’явилася легендарна річка, у гирлі якої князь Володимир хрестив Київську Русь, а подоляни ви-користовували її як гавань. Наразі Почайна – це своє-рідний символ відродження міста, яке можливе навіть серед промзони і занедбаних територій.

Усього за рік активістам-во-лонтерам удалося майже немож-ливе. Легендарну річку, природна частина русла якої протікає через промзону, не лише повернуто на карту міста, рішенням Київради у лютому цього року було створено парк «Почайна» площею понад 10 га між проспектом Степана

Бандери та вулицею Електриків з особливим охоронним статусом.

Департамент містобудування та архітектури КМДА оголосив архітектурний конкурс на розробку концепції його розвитку, співорга-нізатором стала ГО «Громадський рух Почайни», а підтримали за-дум чимало місь-ких і громадських структур – Обо-лонська РДА, КП «Плесо», Депар-тамент благоустрою, ГО «Асоціація ландшафтних архітекторів» та інші. Всього на конкурс надійшло 30 заявок, на основі яких архітек-тори підготували 11 проектів, а у середині травня журі визначило переможців.

– Від початку ми підкреслю-вали, що це перша спроба з боку міста відродження малої річки на найбільш легкій ділянці – тут є невеликий відрізок у бетонному лотку і невеликий під землею, –

каже голова ГО «Громадський рух «Почайна» Ганна Гонча-ренко. –Тому ми не взяли весь об’єкт з озерами Опечень, адже тоді б все лишилося концепцією, а обмежилися невеликою ділянкою, реальною для швидкої реалізації.

Переміг на конкурсі проект команди архітек-торів Валентина Уварова, Віталія Ткача та Дмитра Казакова під гас-

лом «Можливість Почайни». За висновком журі, це єдиний проект, який показує сполучення парку з міськими територіями та інтегру-вання в містобудівний організм, а це на сьогодні найголовніше для відродження річки.

Проект передбачає створення пішохідного мосту над проспек-том Степана Бандери для спо-лучення з озером Йорданським та житловим масивом Оболонь, це стане своєрідним входом до

парку «Почайна». Далі ж архі-тектори передбачають створити вздовж русла річки пішохідний та велосипедний маршрути і низку громадських просторів. Також концепція передбачає підхід до торговельних центрів і станції метро – як альтернативу входам з боку проспекту Степана Бандери.

За словами одного з архі-текторів проекту Валентина Уварова, головною ідеєю було показати всі можливості річки Почайна як майбутнього пар-ку, так і в поєднанні з сусідньою забудовою – і промисловою, і торговельною. Через Почайну утворюється водно-зелений шлях від озер Опечень до затоки Вов-куватої, озера Вербного і до Дні-пра. А вже у майбутньому на цей маршрут «нанизуватимуться» громадські простори.

За попередніми оцінками, проектування всього комплексу обійдеться у 13 млн грн, а будів-ництво – у 262 млн. Утім, проект може реалізовуватися поступово, крок за кроком, власне, як і від-бувається відродження Почайни. А загалом це шанс для всіх малих річок, найпростіший приклад, за яким у майбутньому розвивати-муться і Либідь, і Сирець, і інші водойми.

…А Почайна на День Києва збиратиме друзів. Тут, зокрема, передбачається «Чаювання на По-чайні» з етнічною фототусовкою. За кращий жіночий образ «із ча-шею життєдайної вологи на березі священної річки» організатори обіцяють приз.

Реклама

«Вечірка»: разом з киянами понад 110 років! Будьмо разом і надалі!

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку

Купити газету «Вечір-ній Київ» можна у мережах «Союздру-ку», «Київоблпреси» (Київська обл., Жи-томир, Житомирська обл.), поштових відді-леннях Києва та області.

Оформити передплату можна у поштових відді-леннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

Передплатний індекс

37607

1 місяць 14 грн3 місяці 42 грнпівроку 84 грнрік 168 грн

ЛИШЕ14 грн

на місяць

укор 5102 янтвож 8№40 (19170)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

facebook.com/vechirkanova

vechirniykiev.com.uatwitter.com/vechirkanovavk.com/vechirkanova

» 6

» 4

» 10–16

TVпрограмаНайз

ручн

іша

Жереб кинутоВіднині партії мають номери у виборчому бюлетені.

Боротьба за симпатії електорату стає все запеклішою

В гостях у медиків спеціального призначення «Вечірка» дізналася, як навчають надавати невідкладну допомогу

Подробиці на стор. 7

НІМЕЦЬКІ ФАХІВЦІ ГОТУЮТЬ РЕВОЛЮЦІЮ У СТОЛИЧНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ

Політична реклама

ОЛЕКСІЙ РЕЗНІКОВ ПРО НОВИНИ ІЗ ФРОНТУ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

Подробиці на стор. 8, 17

Фото Григорія Кубланова

Голова Київської ТВК Михайло Терещенко

запевнив, що процедура жеребкування

є досконалою

кур’єр «ВК»2

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Фото Бориса Корпусенка

Леся КЕСАРЧУК

Часто чуємо: а що робить влада, щоб містяни сплачували менше за енергопослуги? Відповіда-ємо: нині у столичних будинках почали встановлювати тепло-регулятори. Це частина систе-ми індивідуальних теплових пунктів, розміщених у підвалах будинків. Погодні регулювання подачі тепла дозволять мешкан-цям заощаджувати енергію та кошти.

Адреса одного із таких техніч-них «див» – Теремківська, 19. І це лише перша ластівка. Місто планує обладнати подібними приладами півсотні будинків. А якщо вони себе виправдають, то наступного року їх будуть встановлювати скрізь.

Система теплорегулювання дороговартісна – приблизно 300 тисяч для одного об’єкта. Вигля-дає вона приблизно так: іззовні на стіні стоїть датчик, який ви-

мірює температуру, а в підвалі – індивідуальний тепловий пункт, де автоматизована система уже розподіляє тепло по квартирах. Мешканці цього будинку тепер зможуть заощаджувати на опален-ні й самі обирати собі необхідну температуру. «Ця система повністю запрогра-

мована. Усі жителі цього будинку колективно можуть прийняти рішення, щоб температура вночі була плюс 16 градусів. А коли вони прокидаються, наприклад з 7 до 8 ранку, – плюс 20. Це потрібно один раз налаштувати на контролері, й така температура буде постійно», – розповідає гендиректор компанії підрядника, що встановлювала погодні регулятори, Сергій Фіщук.

Оглянув нову установку і мер Віталій Кличко. «Багато киян скаржаться на

нестачу тепла в будинках чи, на-впаки, на спеку, коли через зміну погодних умов у квартирі надто тепло, що призводить до додатко-вої втрати енергії та додаткових рахунків, які отримують люди

за опалення. Щоб зробити ефек-тивнішим використання джерел енергії та зменшити суми нара-хованих коштів у платіжках, ми встановлюємо регулятори тепла у 50-ти будинках. Якщо на вулиці теплішає, подача тепла до квартир зменшується, холоднішає – тем-пература автоматично додається», – каже Віталій Кличко. Крім того, у рамках реконструк-

ції теплопункту встановлюються теплові насоси. Це дозволить зро-бити рівномірнішим та комфорт-нішим розподіл тепла у будинку. Тобто уникнути випадків, коли в одній квартирі спекотно, а в другій – холодно. Встановлені теплові лічильники допоможуть заощадити 30% тепла, а система погодного регулювання зеконо-мить додатково близько 20% те-пла, а отже і коштів. Нагадаємо, що в рамках енер-

гозбереження міська влада завер-шує програму щодо забезпечення 4000 будинків теплолічильниками, у більш ніж 3000 з яких прилади уже встановлено.

столиця за тижденьЄ комунальна Галерея мистецтв! Учора на Троєщині (вул. Драйзера, 6) відкрили першу районну Гале-

рею мистецтв комунальної власності. В експозиції «Творче розмаїття

осені» представлені роботи відомого живописця та скульптора Валерія

Франчука, народної майстрині Тетяни Протчевої, художниці Софії Книш,

доньки знаного українського митця Анатолія Криволапа Ганни, а також

учнів і педагогів закладів культури та освіти Деснянського району. Біля мерії та Кабміну – велопарковки Поблизу КМДА та Кабміну облаштували стійки для паркування вело-

сипедів. Парковка розрахована на 10 велосипедів, а дизайн розробив

архітектор та волонтер Асоціації велосипедистів Києва Сергій Смирнов. Нові тролейбусні маршрути

З 30 вересня за численними зверненнями пасажирів розпо-чав роботу новий тролейбусний маршрут №46 «Вулиця Маршаль-ська – Голосіївський парк» у Голо-сіївському районі, а з 2 жовтня запрацював новий тролейбусний

маршрут на Троєщині – №47 «Вулиця Милославська – стан-ція метро «Мінська». Ще одна новація – тролейбусний маршрут №29, що розпочинається від залізничної платформи «Зеніт»,

продовжено до станції метро

«Дарниця». А ось рух трамваїв №15 «Автогенний завод – вулиця Старо-

вокзальна» та №18 «Контрактова площа – вулиця Старовокзальна» має

відновитися 9 жовтня.

На Південному мосту завершили ремонт У столиці закінчено капремонт Південного мостового переходу. Зо-

крема, вже виконано роботи із влаштування верхнього шару асфальто-

бетонного покриття з литого гусасфальту, що здатен витримувати значні

навантаження та коливання споруди. «Середньовічні страти і покарання» у «Київській фортеці» У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця»

(вул. Госпітальна, 24-а) відкрито найрезонанснішу виставку цього року

«Середньовічні страти і покарання». Глядачі здійснять історичний екс-

курс «сутінками Середньовіччя», побачать знаряддя тортур. Це науково-

популярна виставка, на якій представлено натуральні зразки з викорис-

танням звуку, світла та спецефектів. Названо кращих За підтримки Департаменту промисловості та розвитку підприємництва

КМДА у столиці відбулася урочиста церемонія нагородження перемож-

ців, лауреатів і фіналістів регіонального етапу всеукраїнського конкурсу

якості продукції «100 кращих товарів України». Міська влада відзначила

29 переможців, а саме: великі, середні та малі підприємства з виробни-

цтва продовольчих товарів, підприємства, що випускають промислові

товари, продукцію виробничо-технічного призначення, підприємства,

які надають послуги у побутовій та виробничій сферах. Тротуар на Хрещатику перекрили напівсферами Парний бік Хрещатика перекрили спеціальними обмежувачами, що до-

поможуть у боротьбі з хаотичною парковкою. З ініціативи мера Києва

Віталія Кличка та голови Шевченківської РДА Олега Гаряги весь тротуар

центральної вулиці столиці так само буде закритий для паркування

автомобілів.

Червоне – то двірник Двірників у центрі міста тепер видно здалеку – завдяки новій формі

червоного кольору, в яку прибиральників та робітників ремонтної служ-

би вдягнуло КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

Печерського району міста Києва». Кожен новий комплект спецодягу

коштує близько 270 гривень. Двірникам обіцяють видати ще й бейджі з

фотографією, ім’ям та прізвищем працівника. «Неприпустимо, щоб у столиці України двірники мали неохайний

вигляд. Тому прийнято рішення забезпечити робітників новим спец-

одягом, в якому їм буде комфортно працювати за будь-яких погодних

умов», – заявив представникам ЗМІ голова Печерської РДА Сергій

Мартинчук і запевнив, що всі робітники служб району вже мають

такий одяг. Як повідомили кореспонденту «Вечірнього Києва» у прес-службі Пе-

черської РДА, згодом для холодної пори року для прибиральників буде

придбано зимовий варіант спецодягу: взуття, утеплені штани і куртки.

Як зменшити рахунки за тепло?

Хто очолив Зал офіційних делегацій У столиці обрали нового керівника особливого держпідприємства Леся КЕСАРЧУК

Економіст за освітою Андрій Ма-зур уже мав досвід керування ДП «ЗОД» (Зал офіційних делегацій) упродовж 2003–2006 років. Його обрали за конкурсом в Управлінні державними справами. За всю історію ЗОДу це вперше його ди-ректор обирається таким чином. Державне підприємство «Зал

офіційних делегацій» в аеропорту «Бориспіль» прославилося цього

року скандальними мітингами працівників. Профспілки під-приємства протестували проти скорочення. Пасажиропотік у Залі офіційних делегацій значно зни-зився, тож керівництво виріши -ло оптимізувати кількість його працівників. Конфлікт владнали і у вересні оголосили конкурс на посаду директора. Боротьба за крісло керівника

престижної установи у «Борис-полі» точилася між п’ятьма пре-тендентами. За словами Андрія Мазура, аби збільшити пасажи-

ропотік і надходження коштів до підприємства, планується приваблювати поважних пер-сон і бізнесменів різноманітним сервісом. А саме створити зону для відпочинку, ігрову зону для дітей, поліпшити харчування. Буде створено сайт в Інтернеті, де можна зробити замовлення на обслуговування без черги та у зручний час. Вартість послуг поки що не підвищуватиметься, а для постійних клієнтів у Залі офіційних делегацій діятиме система знижок.

Регулятори тепла встановлять у 50-ти будинках

Фото Олексія Іванова

акценти4

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Реклама

влада на зв’язку

– Пане Олексію, нещодавно у Києві пройшла міжнародна конференція на тему «Як подолати корупцію?», на якій ділилися досвідом представники різних країн. Що корисного має місто від цього заходу?

– По-перше, ми привернули увагу гро-мадськості до нашої роботи на антикоруп-ційному напрямку, розповіли про зроблене, поділилися планами. По-друге, отримали підтримку колег з інших країн. Наприклад, посол Німеччини в Україні Крістоф Вайл схвально висловився про створення елек-тронного урядування в Києві. Він визнав, що це дуже ефективний спосіб боротьби з корупцією. А голова місії USAID Україна Джед Бартон нагадав про те, що й Агенція з міжнародного розвитку допомогла у боротьбі з корупцією.

– А як саме допомогла? – Агенція виділила чимало коштів, які було направлено на заходи з подолання ко-рупції, – це 1,3 мільйона доларів. Окрім того, як я вже казав, одним із ключових заходів є впровадження електронного урядування. Зайшовши на портал КМДА у підрозділ «Відкритий бюджет», кожен може побачити видатки по школі, дитсадку… Ви можете контролювати видатки аж до закупівлі лам-почок чи фарбування стін.

– «Відкритий бюджет» – це лише один із пунктів. Розкажіть, будь ласка, доклад-ніше про саму програму. – У межах програми Smart City (у пере-

кладі з англ. мови – «Розумне місто». – Авт.) окрім «Відкритого бюджету» реалізовано ще й такі ініціативи: «Електронні закупівлі», «Електронні послуги», «Система управління майном», «Єдина система обліку», «Електрон-ні петиції» та «Бюджет участі». Завдяки електронному урядуванню буде зведено до мінімуму перебування громадян у кабінетах посадовців. Послуги будуть автоматизовані, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець. І дуже важливо, що проект передбачає передачу громаді повного контролю за використанням бюджетних коштів.

– Чи виправданим було створення Антикорупційної ради? – Так. Раду, до речі, очолює Віталій Кличко.

За останні місяці гучні звільнення (заступника директора Департаменту архітектури Андрія Вавриша, керівника «Київтранспарксервісу»

тощо), низка службових розслідуваньM– усе завдяки спільній роботі громадськості, екс-пертів і представників влади в цій Анти-корупційній раді. Усі ключові заходи ан-тикорупційної програми втілено в життя відповідними розпорядженнями Віталія Кличка як голови КМДА, моїми розпоря-дженнями та завдяки роботі депутатського корпусу Київради.

– Найболючішими корупційними галузями лишаються, мабуть, ЖКГ і освіта.

– Перевірка всіх керуючих компаній з об-слуговування житлового фонду на наявність корупційної складової уже розпочалася. Особливу увагу буде приділено тендерним закупівлям із надання всіх послуг у сфері ЖКГ. Така ж ситуація і в школах. Проблеми тендерів, побори з батьків, погана якість

харчування, махінації – все буде припи-нено. До речі, директорів деяких шкіл уже звільнено. Інколи ж у навчальних закладах до маразму доходить. Наприклад, в одній із шкіл були передбачені бюджетні кошти на заміну вікон. Їх замінили, але лише в кабінеті директора! Не корупція, ні. Але чи не нахабство?

– А прості громадяни можуть якось впливати на діяльність Антикорупцій-ної ради?

– Так. Будь-який киянин може надати пропозиції. Але боротьба з корупцією не обмежується лише роботою ради. Коли ми всі разом почнемо потрошки докладати зу-силь, тоді кожен із чиновників розумітиме, що й під ним хитається крісло. І перш ніж «попросити», сто разів подумає, чим то для нього може обернутися. Я розумію, що всі випадки корупційних дій

за одне засідання не розглянеш. Зараз, коли кияни все ще ходять кабінетами, стикаються з вимаганнями «віддячити» комусь,M– велике прохання звертатися щодо цього за телефо-ном гарячої лінії: +38 (096) 588-11-88.

Катерина СКРИПНІКОВА

Графік проведения особистих і виїзних прийомів громадян i прямих («гарячих») телефонних лiнiй першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та заступниками голови КМДА на IV квартал 2015 року. У першого заступника голови КМДА Ігоря

Володимировича Ніконова особистий прийом громадян – першого вівторка з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-40. • Особистий виїзний прийом – третього вівторка

кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Печерській РДА та у четвертий вівторок кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Шевченківській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» те-лефонних ліній – кожної другої середи з 17.00 до 18.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Петра Олександро-

вича Пантелеєва особистий прийом – кожно-го другого четверга з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-56. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

четверга з 16.00 до 18.00 у Святошинській РДА та кожного третього четверга з 16.00 до 18.00 у Солом’янській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих» те-

лефонних ліній – кожного четвертого четверга з 16.00 до 17.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Михайла Борисовича

Радуцького особистий прийом громадянK– кож-ної третьої п’ятниці з 12.00 до 14.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 516). • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-76-16, 202-77-21. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

понеділка місяця з 16.00 до 17.00 в Голосіїв-ській РДА та третьої п’ятниці з 16.00 до 17.00 у Дарницькій РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного першого вівторка з 11.00 до 12.00, тел. 202-76-76. Заступник голови з питань містобудування та

архітектури проводить особистий прийом гро-мадян кожної першої середи місяця з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-04, 202-77-05. • Особистий виїзний прийом – у другу середу з

16.00 в Оболонській РДА, четвертої середи з 16.00 в Подільській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного другого четверга з 14.00 до 15.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Ганни Вікторівни

Старостенко особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 319). • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-03. • Особистий виїзний прийом – кожного четвер-

того вівторка місяця з 16.00 в Деснянській РДА та третього вівторка з 16.00 у Дніпровській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76.

Олексій Резніков: «Крісло хитається під кожним корупціонером» Заступник Київського міського голови – секретар міськради

Олексій Резніков розповів «Вечірці», що нового на фронті боротьби

з корупцією і які труднощі при цьому виникають

Послуги будуть автоматизова-ні, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець

Фото Павла Пащенка

погляд6

Вечірній Київ | 31 березня 2016 року | №13 (19195)

кава Гарантія додається

Вадим ПЕТРАСЮК

У «Макдональдсі» троє чоловіків хрумтіли картоплею. Перед ними на столі лежала велика професійна фото-камера об’єктивом догори, наче Пізан-ська вежа. Схоже, вона була головним предметом їхньої розмови. – … тож я кажу: камера вже геть

ніяка,K– кивнув на неї перший хло-пець. – Але у конторі не хочуть купляти нову. Кажуть, будемо ремонтувати. На ремонт гроші є, а на нову ні. Різні статті бюджету.

– І що? – спитав другий хлопець із набитим картоплею ротом. – Та замахався ходити по ремон-

тах. То камера глючить, то об’єктив, то камера, то об’єктив... Кажу шефові: що ви хочетеK– дев’ять років камері! Металобрухт! – І що? – знову поцікавився другий.

– Несу в ремонт. Не фокусується. Подивилися: у вас, кажуть, бек-фокус. За тиждень полагодили. Через два дні знову не фокусується. Несу назад. По-дивилися: у вас бек-фокус, треба ще на тиждень залишати. Я їм показую їхню ж гарантію на їхній ремонт: це ж ви, кажу, так наремонтували. Вони: ой-ой, зачекайте. За десять хвилин виносять камеру. Ось, мовляв, вже готове. При-кинь!

– І що? – Що-що?! Нічого! Усі засміялися. Настрій компанії по-

жвавішав. – А оце недавно об’єктив після

ремонту забрав. Майже та сама історія: дали місячну гарантію, а за тиждень він знову глючить. Я їм несу, а вони не беруть. Кажуть: у вас тут сліди втручан-ня – хтось його розбирав, – тож ремонт на платній основі. Якого втручання?! Кажу: хлопці, я, по-вашому, схожий на ідіота? На біса мені його розбирати, коли маю від вас гарантію, що ви це зробите професійно та безкоштовно? Де логіка?!

– А вони? – Уперлися. Я пішов до свого на-

чальства. Кажу: у нас з ними договір на обслуговування – от і вирішуйте. Наш юрист з ними гавкається. Схоже, по-міняємо сервісну майстерню. Тут обізвався третій з компанії, який

досі лише їв. Він був явно старший за двох перших. – Мені усе це нагадує «Фітіль». Там

був сюжет: годинниковий майстер у лупу роздивляється годинник. Каже: о-о, скільки бруду, шестерні геть зноси-лися, пружина ослабла – треба міняти. Приходьте за місяць. Ну й називає ціну. А власник годинника йому: ніяких гро-шей – годинник на гарантії. І показує через віконце гарантійний талон. Май-стер: а-а, ну так би одразу й казали! Щось там почаклував, усе, каже, заби-райте – годинник працює. Віддає і про-сить гарантійний талон. А клієнт йому: е, ні! Цей талон – від швейної машинки. Я по ньому ще телевізор відремонтую, холодильник і електробритву. Розповівши це, чоловік сам засмі-

явся. Але хлопці, схоже, не розуміли, в чому кумедність. – А як він відремонтує холодиль-

ник?K– спитав один. – Та це ж гумор! «Фітіль»! Був за «совка» такий кіножурнал сатиричний. Висміював усе, що партія дозволяла.

– Яка партія? Чоловік зміряв хлопців поглядом: – Жуй картоплю, філософ!

з бульбашкамимииииииии МАФи незгод Леонід ФРОСЕВИЧ

Якщо в середині 1990-х розгортала-ся жорстока конкурентна боротьба (з підпалюваннями та стріляниною) між кримінальними групами за право «МАФіо-зити», тобто тримати МАФи під контролем, торгувати тут, то сьогодні ситуація дещо іншого ґатунку. Рекетири давно легалізу-валися, стали «порядними», однак все одно тяжіють до сумнівної торговельної діяльності.

Старі Схеми на но Вий лад Нині вони використовують великий арсенал засобів, захищаючи свою вотчи-ну. Нацьковують «прикриття»: куплених деяких правоохоронців, чиновників… Проплачують та організовують мітинги-про-тести «ображе-них покупців» та «підприємців». Блокують роботу комунальників за допомогою тітушок, фаль-шивих учасни-ків АТО (сьогод-ні навіть діють деякі полігони, де тренуються такі бійці в балаклавах за викликом). Це вже щось схоже на «МАФіозну» імперію, яка, можливо, у 1980-х і не снилася

такому хрещеному батьку, як Могилевич. Екс-директор Департаменту міського

благоустрою та збереження природного середовища, а нині – народний депутат України Дмитро Білоцерковець розповів у Фейсбуку, що на лівому березі демонтовані МАФи «належали одному з найодіозніших мережевих мафовиків на призвісько «Х5» або «Качок», який неодноразово вико-ристовував вогнепальну зброю і так само організовував радикальний опір демонтажу незаконних кіосків». Отже маємо виклик… Утім, у цій справі

таких викликів для міста чимало. Один із найголовніших: упродовж багатьох років влада заганяла ці питання майже в тупик. Замість кардинального та продуманого вирішення дуже гострої і складної про-блеми – половинчасті рішення, бажання підіграти тій чи іншій бізнесовій групі (не безкоштовно, звісно), спроби й собі щось

урвати, а ще популістські обіцянки, перед-виборчі ігри… Типова картина: наприклад, сьогодні торговельні ряди ліквідували, а завтра на цьому ж місці копали фундамент під супермаркет. Страждали про Сті люди Зазвичай страждали прості люди, які

торгували у цих крамничках. 2012 року я був свідком демонтажу десятків кіосків біля метро «Дарниця». Підприємці, які орендували тут павільйони в однієї фірми, не знали, що вона має великі негаразди з документами. Комунальники викинули крам підпри-

ємців на вулицю, кіоски забрали на штраф-майданчик. Киянка Надія Дубкова «три-

мала» тут із чоловіком Ро-маном будочку «Ремонт взуття», самі й працювали. Після погрому жінка сиділа на купі взуття і гірко плакала. А поруч зграйками тусува-лися з яскравими плакатиками «Молодые регионы» хлопці та дівчата. Вони ще три-мали в руках гасла «Киев не рынок и н е мусорник!». Проти МАФів війною пішли вже й юні політики… З дозволу великих «рєшал».

Пригадую й інше. 2010 року прокуратура Голосіївського району порушила кримі-нальну справу стосовно керівника під-приємства, який незаконно встановив 40 МАФів, знищивши дерева, кущі. Згодом справа опинилася у довгій шухляді. Бо свої?! х то що пропону Ва В На фронті боротьби з МАФами упродовж

десятиліття напрацьовано чимало рішень і пропозицій. Чому б не провести ревізію: що варто узяти знову на озброєння, а від чого відмовитися? Сьогодні дехто пропо-нує цікавий експеримент: запровадити у центральній частині міста заборонну зону для усіх МАФів. І поступово розширювати її. Або ж інше: створювати тимчасові тор-говельні ряди, як це практи-кують у деяких європейських столицях, скажімо, Парижі. Було б бажання. Раніше цей пласт роботи в містобудівній сфері був закрі-плений за тими, хто умів біль-ше грати на публіку. Мовляв, «підприємці отримають ро-бочі місця і зарплати, бюджет – додаткові кошти, в тому числі на соціальні програми та благоустрій». Наприклад, ко-лись запевняли: «Міська влада створила системну програму з повернення комфортного публічного простору грома-дянам»... Пил в очі. До речі, обіцяли й підго-тувати єдину схему розташу-вання тимчасових споруд. Років чотири тому куратором цього напрямку в столиці працював такий собі чинов-ник із Одеси на прізвисько

«Міша-карман». Тому не дивно, що розумні пропозиції «зависали»… 2012-го прокуратура змушена була визнати: «Під час повторних перевірок з’ясовано, що на місці деяких демонтованих МАФів через певний час з’являлися нові, власники яких мали тимчасові ордери, отримані в Головному управлінні містобудування та архітектури КМДА». Прокуратура пообіцяла «викрити весь злочинний ланцюжок…». Насмішили. Сьогодні місту вельми важливо спра-

витися з усіма цими викликами. Хочеться вірити, що громада не проти цивілізованої торгівлі. Щоб у цій сфері торжествував закон і міський бюджет наповнювався. Ми наводимо порядок. Але ж як важливо не наступати на старі граблі, дати відсіч усім «рєшалам», які витягують на світ лихі схеми двадцятилітньої давнини. Білоцерковець захищатиме інтереси

киян у парламенті Повноваження депутатів від БПП Єгора Фірсова та Миколи Томенка припинені. Про це оголосив спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. Їхніми наступниками в парламенті стали Олександр Бригінець та Дмитро Білоцерковець. Раніше Томенко і Фірсов

вийшли з фракції "Блок Петра Порошенка". У відповідь на з'їзді партії 25 березня було ухвалене рішення відібрати у них депутатські мандати.

ЦВК це рішення визнала і зареєструвала наступни-

ків – Олександра Бригинця та Дмитра Білоцерковця. У вівторок вони на засіданні парламенту склали присягу народного депутата. «Вечірка» поцікавилася у

пана Дмитра – якими питан-нями він опікуватиметься в пар-ламенті. Можливо, перший його

законопроект стосуватиметься МАФів?

«Насамперед я представля-тиму у Верховній Раді - Київ, тож захищатиму інтереси мешканців столиці. Скоріш

за все це будуть питання бла-гоустрою. Окрім цього допо-магатиму меру Києва Віталію Кличку вирішувати у парла-менті столичні питання. До того ж працюватиму радником Київського міського голови на громадських засадах. А в мої обов`язки як і раніше входи-тимуть питання благоустрою та збереження природного середовища».

Підготував Віталій КУРІННИЙ

до речі

тема номера

Марина МАРЧЕНКО

Його називають моральним автори-тетом України. І кажуть, що, мабуть, волею долі так сталося, що день на-родження країни збігся з його днем народження. 24 серпня 1991 року він написав Акт про Незалежність України, за який проголосувала Верховна Рада. А до цього були і під-пільна антикомуністична діяльність, і камера смертників, і мордовські концтабори, і депутатська діяльність на благо вільної України… З Левком Лук’яненком спілкувалася корес-пондентка «Вечірки».

Раю у нас немає, але ми здатні на велике – Левку Григоровичу, ви усе життя присвятили тому, щоб не-залежність України відбулася. Які, на вашу думку, наші найбільші здобутки та цінності? – За 24 роки, на жаль, було багато

поганого, але є надзвичайно важливе явище – роки незалежності стали часом переучування цілої нації, і це дуже позитивний процес. Але спочатку Російська імперія ізолю-вала нашу націю від цілого світу. Найперше – цензурою. Ні листівка, ні газета, ні книжка не могли вийти без відповідного штампу. По-друге, навколо України стояли радіоглуш-ники, щоб наш народ не слухав із-за кордону «ворожі» голоси. По-третє,

як частина імперії, Україна була ото-чена кордоном. Ще до революції Україна також

була ізольована Російською імперією, але, принаймні, ця ізоляція не була такою суцільною, як за радянських часів. Крім того, нас ізолювали від наших попередників – художників, учених, літераторів. Від усього того, що творили наші духовні отці. Від того, що створила нація, цілі по-коління були ізольовані.

– І все це мало відповідні на-слідки...

– Ми думали так: якщо живемо погано, значить, у нас й інженери

погані, лікарі погані, вчителі погані. У нас був комплекс неповноцінності, бо ми вважали, що за кордоном усе дуже добре. Таке життя тривало 72 роки, тобто три покоління. Наша нація була зіпсована, бо не знала своєї історії і не мала уявлення про навколишній світ. І коли почала-ся горбачовська демократизація й Україна стала незалежною, зникли цензура, заборони і відкрився цілий світ. Українці ніби вперше з’явилися

на світ Божий і почали вивчати самі себе. Ми побачили: так, раю у нас не-має, і хоча жили в рабстві, однак не втратили здібності до чогось доброго. «інфо Рмп Рості Р як не був ук Раїнським, так і не став ним » – Ви часто наголошували, що

національно свідома молодь – одне із головних наших надбань. Що потрібно робити, щоб його зберегти та розвинути? – Згадаємо, що до 1991 року

Україна була територією, яку на-скрізь «прострілювали» російські засоби масової інформації. Вони нав’язували нам імперську ідеоло-гію. Коли у 1992 році Україну про-голосили незалежною і розпочали приватизацію, телевізійні та радіо-канали стали звичайним товаром. Охмакевич, директор Державної телерадіокомпанії, зателефонував мені й запропонував купити канал. «Тоді ваша Республіканська партія зможе 16 годин на добу говорити все, що вам хочеться», – сказав він при зустрічі. Я запитав, скільки це коштує. 50 тисяч доларів. Але наша партія не мала таких грошей. Їх мав тоді Лаудер – міжнародний магнат у сфері ЗМІ. Коли почала тріщати комуністична система, то він пішов у Польщу, Словаччину, Румунію, а потім і в Україну купувати ЗМІ. По-тім прийшли й інші. Вони не були зацікавлені у перевихованні укра-

їнської нації, вони були заробітча-нами. Купували в Америці фільми, крутили їх тут і на цьому заробляли. Інформаційний простір як не був українським, так ним і не став, бо потрапив до рук людей, яким Україна байдужа. Олігархи заснували свої газети, які писали, що їм потрібно. – Яким шляхом треба було йти,

щоб повернутися до справжніх духовних цінностей українців?

– Шляхом поширення українських шкіл з українською мовою, створю-вати свої кінофільми, телепередачі. Адже у нас багатюща історія – чотири століття боротьби за незалежність країни. Знаходились окремі журна-лісти, які робили коротенькі фільми, передачі. Але це були невеликі про-риви серед того антиукраїнського забамбулення людей.

– Але ж колишній президент Ющенко був патріотом. Чому він не зміг нічого зрушити з місця?

– Він відродив палац Розумовсько-го, відбудував фортеці у Батурині, домігся, щоб прийняли закон про Голодомор – це, безперечно, дуже добре, і він це робив щиро. Але були речі, які перетворили його на Кучму №2. Він не виправдав тих сподівань, які на нього покладалися. «к иївське віче або п Роганяло князя, або п Риймало його » – Хто для вас є авторитетом? – Бійці Української повстанської

армії та бойових груп ОУН, які во-ювали за незалежність України до 1956 року. Цей повстанський рух діяв 11 років, не отримуючи допо-моги із закордону, нізвідки. Його учасники не підняли білого прапора, їх просто Московія задушила своєю кількістю, і вони перестали існувати. З цього покоління ще залишилося кілька людей живих. Це Мирослав Симчич, який є для мене мораль-ним авторитетом. Я уже з іншого

ексклюзив до Дня Незалежності

8

Наше коріння. Пишаємося…Суперпопулярні у своїх країнах письменники й артисти не забувають нагадувати

про своє українське походження

Левко Лук’яненко: «Путін сприймає Україну як об’єкт»

«еней » з-над вісли. бРати п ет Ро та п авло с олодухи (п ольща ) Якими можуть бути насправді братні стосунки двох народів, показують на практиці учасники мегапопулярного польського рок-гурту «Еней», створеного 2002 року в Ольштині братами

Петром і Павлом Солодухами та

їхнім другом Лукашом Койрисом. Солодухи – етнічні українці, чиїх пращурів було вивезено під час операції «Вісла» до Ольштина. Там уже народилися їхні батьки, які змогли передати своїм «Льо-леку і Болеку» любов до укра-їнських традицій і мови. Навіть

назва гурту апелює до головного героя «Енеїди» Івана Котлярев-ського. У січні 2014 року на

сервісі YouTube презентували пісню «Брат за брата» – результат співпраці гурту «Еней» із гуртами Kozak System і Maleo Reggae Rockers як символ солідарності з

українським суспільством, яке бо-реться на Майдані Незалежності. У грудні 2014 року гурт заспівав пісню «Біля тополі», яку присвя-тив українським військовикам, котрі загинули за Україну.

Роки незалежності ста-ли часом переучування цілої нації, і це дуже по-зитивний процес

Наталка МИКОЛАЄНКО

чо Рний гумо Р і ук Раїнські т Ракто Ри. м а Рина л евицька

(великоб Ританія ) Українцям часто закидають, що це нація, яка дуже любить плакати-тужи-

ти. Відома британська письменниця українського походження Марина

Левицька категорично це спростовує. Її перший опублікований роман

«Коротка історія тракторів по-українськи» вийшов у Великобританії

2005 року та стрімко став бестселером, який сьогодні перекладено май-

же чотирма десятками мов. У тому числі й українською – мовою її бать-

ків. Народилася Левицька 1946 року в таборі для біженців у Німеччині.

Згодом переїхала з родиною до Англії, де проживає й нині. Навчалася

в Університеті Кіла в Англії. Працює доцентом в університеті Шеффілд

Халам у галузі наукових досліджень ЗМІ та комунікацій. Авторка кількох

десятків книжок.

Фото надані автором

1991 рік. Левка Лук’яненка вітають біля стін Верховної Ради після проголошення Незалежності

Сторінку підготував

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254)ПАРАЛЕЛІ І МЕРИДІАНИ6

ПОБРАТИМИ

Кияни, церкви, борщ… � СВОЇМИ ВРАЖЕННЯМИ ПРО МІСТО ДІЛЯТЬСЯ З ЧИТАЧАМИ «ВК» УЧАСНИКИ ПІСЕННОГО КОНКУРСУ

Svala, представниця на «Євробаченні-2017» від Ісландії:

– Київ неймовірно гарний, а люди дуже привітні. Я від-чувала, що кияни щасливі і пишаються своїм містом – і не дарма!

У мене було обмаль вільно-го часу для дозвілля. Я відвідала кілька церков у районі готелю Hilton, де зупинялася, вони були приголомшливими! Поряд з готелем ботанічний сад, де я відпочивала. Також завітала до кількох чудових ресторанів і полюбила українську кухню.

Рой Ван дер Мерве, журналіст із Йоханесбургу (Південна Африка) та голова фанклубу OGAE:

– Київ – це прекрасне ве-лике місто з широкими вули-цями, з гарними людьми та красивими будинками.

Тут є багато вражаючих речей і, напевно, для вас це

буде смішно, але найбільше мене вразили довгі ескалатори у метро. У Південній Африці немає метрополітену, тому я катався на ес-калаторах станції «Арсенальна» вверх-вниз, щоб просто поспостерігати за людьми. Це так захоплююче.

А ще мені припав до душі ваш шоколад. У ТРЦ Ocean Plaza я накупив його мало не тонну, щоб відвезти додому.

Мартіна Барта, представниця на «Євробаченні-2017» від Чехії:

– Я вперше в Києві, у по-рівнянні з іншими містами Європи він зовсім інший. Це монументальне місто, вели-чезне і широке. А ще тут не-ймовірні люди!

Ми були в невеликому ресторані, де по-знайомилися з групою українських вчителів, дуже привітних і веселих. Вони пригостили нас напоєм під назвою «хріновуха» і запро-сили відвідати їх школу. Мені став близьким ваш народ – я люблю людей із відкритим серцем, незалежно від того, до якої культури вони належать.

Омар Набер, представник на «Євробаченні-2017» від Словенії:

– Я відвідував Київ 12 років тому і з того часу енергетика міста не змінилася. Тут за-вжди панувала тепла і при-вітна атмосфера.

У дні проведення конкурсу «Євробачення» я намагався побачити і від-відати якнайбільше цікавих місць. І зробив висновок, що Київ справді дуже красиве місто. Особливо мені подобаються тутешні церкви.

А серед страв української кухні мій фа-ворит – це, безумовно, борщ!

ОПИТУВАННЯ«ВК»

Першим побратимом української сто-лиці стало фінське місто Тампере (на згадку мешканцям лівого берега лиши-лася однойменна вулиця). Наступного року до побратимів української столиці приєднався німецький Лейпциг (а кияни стали відві дувати однойменний кінотеатр). У 1969-му було встановлено братерські відносини зі столицею Словаччини Бра-тиславою та столицею італійської Тоска-ни – Флоренцією (про що теж лишилися відповідні згадки). Через рік побратимом Києва стало стародавнє місто Франції Ту-луза (в Святошинському районі з’явилася однойменна вулиця). Наступного року побратимом Києва стала давня столиця Японії – Кіото. У 1980 р. з нами породни-лися Мюнхен (Німеччина), Оденсе (Данія),

Едінбург (Велика Британія). Далі – Ухань (Китай), в 1991-му – Чикаго (США) і То-ронто (Канада). А в деяких країнах Київ має двох побратимів: у Германії (Мюнхен, Лейпциг), Франції (Париж, Тулуза), Італії (Рим, Флоренція), Китаї (Пекін, Ухань), Фінляндії (Гельсінкі, Тампере), Польщі (Варшава, Краків).

Із набуттям Україною незалежності статус Києва підвищився: місто стало столицею європейської держави, що уосо-блює в собі культурну спадщину України і водночас розвиває новітні погляди та ідеї у всіх галузях життя. Цей факт став привабливим для багатьох країн світу. За роки незалежності нами було підписано угоди про братерство та співдружність більш ніж із півсотнею столиць світу, і

цей процес продовжується. Навіть окремі райони столиці України мають угоди про споріднення. Наприклад, Дарницький ра-йон Києва встановив партнерські зв’язки з французьким містом Роменвілем, а Дніпровський — з містом Шалетт (Фран-ція). Мін’юстом України підтверджено положення про правомочність встанов-лення Києвом братерських відносин із різними містами світу. Зокрема, в статті 7 «Статуту територіальної громади міста Києва» записано: «Київ може мати міс-та-побратими. Вибір міста-побратима здійснюється за рішенням Київської міської ради на основі двохсторонніх угод». Тобто, Києву відводиться важли-ва роль провідника України до світової спільноти. Тому діяльність міської влади у сфері міжнародного співробітництва спрямована на формування позитивного міжнародного іміджу міста, підтримку та розвиток зарубіжних відносин у суспіль-но-політичній, культурній та економічній сферах. Минулого року у місті Флоренція мер Києва Віталій Кличко провів зустріч зі своїм колегою Даріо Нарделла. Керівники цих міст домовилися розпочати співпрацю з метою встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку в столиці Тоскани, надання но-вого імпульсу розширенню економічного співробітництва.

Від Тампере до ЧикагоВід Тампере до Чикаго

Едуард РУСЯНОВСЬКИЙ

У парку «Кіото» сьогодні відпочивають з ранку до вечора сотні киян, хоча одночасно тут відбуваєть-ся реконструкція. Втім, вона не перша для парку, закладеного ще в 1972 році на знак дружби між Києвом і культурно-духо-вною столицею Японії – містом Кіото.

Відомі надзвичайно високі і специфічні вимоги японців до використання їх національних та духовних символів та стан-дартів оригінальної паркової культури. Але тепер прово-диться найбільш масштабна і глибока реконструкція. Парк «Кіото» за таких підходів стане справжньою окрасою Києва, впритул наблизиться до стан-дартів садової культури Країни вранішнього сонця.

З ініціативи міського голови Віталія Кличка в рамках угоди про співробітництво двох міст і оголошеного року Японії в Україні видано розпоряджен-ня № 1103 від 10.11.2016 р., спрямоване на те, щоб пере-творити парк, розміщений по-між шумними автошляхами, в затишне місце для здорового відпочинку. Для цього нині зроблено те, що раніше ніколи не робилося. Висаджуються в спеціальний спосіб дерева для створення надійних шумоза-хисних екранів, насамперед, з боку Броварського проспекту. Проводиться заміна покриття доріжок з асфальту та бетону на керамічну плитку з одночасним обладнанням і облаштуванням дитячих зон, встановлення до-даткових світильників, облашу-ванням велосипедних доріжок.

Більшість із запланованих робіт на час відвідування парку кореспондентом «ВК» були виконані, інші завершували-ся. Відвідувачі висловлюва-ли вдячність організаторам і ініціаторам реконструкції, яка жодним чином не заважає їх відпочинку, вільним ман-дрівкам по екзотичній зеленій оазі, де можна помилуватися

кам’яними садами, декора-тивною водоймою з водопа-дом і фонтаном, мініатюрни-ми острівками. Колоритних японських ліхтариків тепер побільшало, як і курганчиків, які після відповідного обла-штування символізуватимуть знані в світі місцевості, в тому числі й знамениту гору Фу-дзіяму. Тут можна оглянути камінь-охоронець чи камінь місячної ночі…

У поєднанні із щойно ви-кладеними доріжками з ке-рамічної плитки якось по-новому виглядає знаменита

алея сакур, про яку вже чимало писалося. Вона рядами дерев простяглася майже на кіло-метр у самому центрі парку, а 28 квітня 2012 року, врахо-вуючи кількість висаджених сакур, навіть змогла увійти до Книги рекордів Гіннеса. Є привід для особливої уваги до алеї і нині. Адже чимало сакур Кіото, незважаючи на холодну весну і великі пере-пади температур, настільки добре переносять негоду, що на багатьох з них й донині зберігається цвіт. Ці дерева, схоже, збережуть квітки до

свята і в такий спосіб приві-тають киян з Днем міста.

Реконструкцією зміни у парку «Кіото» не завершаться. Японська сторона всерйоз до-лучається до реалізації масш-табного проекту. З ініціативи мера міста-побратима столиці до здійснення особливо від-повідальних робіт до Укра-їни запрошений провідний ландшафтний архітектор Широ Накане. Разом із українськими фахівцями він працюватиме над тим, щоб японський сад українського зразка став од-ним із кращих у світі.

Парк «Кіото» – візитівка Парк «Кіото» – візитівка співдружності співдружності

КОМЕНТАР

Марина ДМИТРІЄВА, ландшафтний архітектор: – Якщо брати до уваги благоустрій парку «Кіото» – прокладання нових доріжок, заміну їх

покриття на більш сучасне, насадження дерев, у тому числі для захисту від міського шуму, прокладання велосипедних маршрутів, то в цьому розумінні реконструкція завершується, і парк зустріне свято своїх відвідувачів в оновленій красі. Але наші зарубіжні друзі хочуть суттєво допомогти вдосконалити створення предметів атрибутики і символіки парку, щоб уникнути найменших спрощень та імітації у відображенні філософії і духовності японців. Працюючи над реалізацією проекту реконструкції, як ландшафтний архітектор від КМДА, я тривалий час підтримую електронне листування з видатним архітектором Широ Накане. Нещодавно він відвідав Київ, побував у парку «Кіото», невдовзі знову приїде разом із сином, який зазвичай допомагає йому в практичній роботі.

Ніна ГУЦУЛ

Процес встановлення побратимських зв’язків між містами різних країн світу було започатковано 60 років назад Всесвітньою федерацією спорід-нених міст за ініціативи колишніх учасників французького Руху опору. В першу чергу до цієї організації приймали європейські міста, та вона відкрита і для інших. Зараз до складу Всесвітньої федерації входить понад 3 500 міст із 160 країн світу. Київ приєднався у 1961 році.

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254) НАША МАРКА 7

СМАЧНІ ІСТОРІЇ

Петро ЗУБЕНКО

Київський торт, цукерки «Вечірній Київ», котлета по-київськи та київ-ська перепічка – це те, без чого не можна уявити наше місто. Зазвичай ці кулінарні шедеври не готуються вдома – їх купують в магазинах. Іс-торія їхньої появи встигла обрости легендами.

КИЇВСЬКИЙ ТОРТ

Головним символом української столиці, її візитівкою ось вже шість десятиліть по-спіль вважається торт «Київський». Його беруть і на свята, і як подарунок, везуть в усі кінці країни і навіть за кордон. За ле-гендою, торт з’явився на колишній фабриці ім. Карла Маркса (а нині – Roshen) випад-ково – в результаті помилки кондитерів. Нібито вони підготували для бісквіта партію яєчного білка, але забули вчасно заховати в холодильник. І тоді начальник бісквітного цеху Костянтин Петренко вирішив зробити торт з того, що було…

Однак на самій фабриці цю історію вва-жають не більш, ніж красивою казкою. На-справді кондитери цілеспрямовано працю-вали над винаходом незвичайного рецепта. І хоча з роками окремі інгредієнти торту змінювалися, проте основні компоненти

досі виготовляються за рецептурою 1956 року, що помітно виділяє його смакові якості. Виготовляють торти у двох варі-антах: кілограмові та півкілограмові. До речі, на підприємстві і рецепт, і технологію тримають у суворому секреті.

З часом змінився і дизайн упаковки: зображення пішохідного мосту, що веде з Подолу на Труханів острів, зникло, а на-томість з’явилося листя каштанів.

Кажуть, неабияким поціновувачем ки-ївських тортів був Леонід Брежнєв. А на 70-річчя генсека з Києва до Москви ні-бито передали подарунок – чудо-витвір українських кондитерів – трьохярусний п’ятикілограмовий суперторт. Цікаво, що їх московські колеги, як не старалися, не змогли виготовити аналог «Київського».

«КИЇВ ВЕЧІРНІЙ»

Наш солодкий «тезка» – цукерки «Київ Вечірній» – з’явився на тій же кондитерській фабриці у 1984 році. Ці ласощі не виготовляє більше жодне підприємство – ні в Україні, ні за кордоном. Цікаво, що за 33 роки рецепт цукерок ніколи не змінювався. Як і раніше, до складу входять терте какао, какао-масло, сухе знежирене молоко, коньяк, цукрова

пудра і горіх-фундук. Поправки вносилися лише в дизайн коробки: раніше це була освітлена вогнями міста головна вулиця столиці Хрещатик, а нині – київські пам’ятки.

Шоколадні цукерки «Київ Вечірній» про-даються в чотирьох вагових категоріях: в упаковках по 145, 230, 348 та 464 грами.

КОТЛЕТА ПО-КИЇВСЬКИ

Важко знайти страву, на авторство якої претендує стільки країн. В історії київської котлети простежується французький, росій-ський і навіть американський сліди!

Її появу відносять до середини ХVIII століття, коли в Росії царювала імпера-триця Єлизавета Петрівна. За відгуками сучасників, вона дуже любила французьку кухню, яка тоді вважалася кращою в Європі, і відправляла талановитих юнаків навчатися кулінарної справи до Парижа. Ймовірно, звідти і був привезений рецепт ніжних і соковитих котлет із курячої грудинки – «Котлет де воля», як називали його французи. Довгий час страва була доступною тільки придворним, і лише з 1912 року її почали пропонувати пересічним громадянам під назвою «Котлети Новомихайлівські».

До Києва котлети потрапили в 1918 році за часів гетьмана Скоропадського. Утім, тоді

вони популярності не набули. І тільки 1947 року, до урочистого прийому для української партійної делегації, що поверталася з Парижа після важливих дипломатичних перемовин, київський кухар на свій страх і ризик при-готував курячі котлети, фаршировані верш-ковим маслом. Нова страва так сподобалася партійним керівникам, що невдовзі вона з’явилася в меню багатьох київських рестора-нів і кафе під назвою «Котлета по-київськи». Подейкують, що котлети по-київськи дуже подобалися Микиті Хрущову. Коли він вже керував країною і приїжджав до Києва, за-вжди просив приготувати улюблену страву (рецепт див. на 23-й стор.).

КИЇВСЬКА ПЕРЕПІЧКА

Київський хот-дог, перший український фаст-фуд – так кияни та гості столиці кажуть про скромний на вигляд кіоск в центрі міста. Знайти його можна за довгими чергами, які не зникають ні на хвилину. Тут продають обсмажену у фритюрі сосиску в дріжджовому тесті – «Київську перепічку».

Історія перепічки розпочалася в 1981 році. З того часу цей бренд користується великою популярністю серед представників різних верств населення: від школярів до пенсіонерів. Рецепт за 36 років залишився незмінним. Як і вага – 150 грамів, причому на 75 відсотків продукт складається з об-смаженого тіста.

Кулінарні «родзинки» столиці � ЗА НИМИ НАШУ СТОЛИЦЮ ІДЕНТИФІКУЮТЬ В УСЬОМУ СВІТІ

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Напередодні про деякі аспекти підготовки до цієї визначної для столиці події «Вечірка» дізнавалася у пред-ставників столичної влади, які курують питання промис-лового розвитку Києва.

– Ідея проведення виставки виникла не випадково. Спочатку було рішення визначити знакові для Києва події, які б приверта-ли увагу не лише туристів, але й бізнес-спільноти, – розповідає перший заступник Київсько-го міського голови Геннадій Пліс. – Довго і скрупульозно на-працьовували такий перелік. Се-ред визначених подій, зокрема, і міжнародний пісенний конкурс «Євробачення», який вже успішно відбувся. Виставка промислової продукції київських виробників «Зроблено в Києві» – інша за ста-тусом і масштабами, але не менш важлива для нас подія.

За словами Геннадія Пліса, започаткування щорічної ви-ставки направлене на активну популяризацію та просування промислової продукції київських виробників, підвищення попиту на київський бренд, надання

підприємствам додаткових мож-ливостей для сучасного рекла-мування своєї продукції, спри-яння створенню нових робочих місць у столиці та наповнення внутрішнього ринку. Не менш важливим є також привернення уваги іноземних та вітчизняних потенційних інвесторів до ви-робничих можливостей підпри-ємств столиці.

Якщо перша виставка відбува-лася в невеликому приміщенні, де кожен район столиці мав лише близько 10 кв. метрів для екс-позицій, то вже в минулому році районні компанії-учасники мали 100 метрів для своїх презентацій. Минулорічна виставка привабила вже сотні учасників та відвідува-чів. Не виникає сумніву, що цього року їх буде значно більше.

– Ми зосередили зусилля про-фільного департаменту, районних в Києві адміністрацій і підпри-ємців, щоб такі виставки стали не лише регулярними, але й ефек-тивними для бізнесу, – констатує перший заступник Київського міського голови. – На організацію цьогорічної, яка в столиці фак-тично проводиться вже втретє, виділено 1,6 мільйона гривень.

Про деякі інші подробиці під-готовки виставки «Вечірку» поін-формував заступник директора

Департаменту промисловості та розвитку підприємництва – на-чальник управління промисло-вості та інноваційної політики КМДА Анатолій Баган.

– Від попередніх виставок ни-нішня помітно відрізнятиметься своєю масштабністю, – зауважив пан Анатолій. – Понад 160 підпри-ємств-учасників із усіх районів столиці, площа, на якій виробники презентуватимуть свою продук-цію, – понад 3000 кв. метрів. Це майже розмір футбольного поля на «Олімпійському»...

На такій значній території екс-понуються кращі досягнення київ-ських підприємств. НАН України представлена провідними вишами міста. Це наукові парки Київського Національного університету та Київського політехнічного ін-ституту, інвестиційні агентства та науково-технічні майстерні.

Заздалегідь були запрошені представники інвестиційних фон-дів, банківського сектора, сфери фінансових послуг, закордонних торговельних місій, посольств та консульств, громадських ор-ганізацій.

В рамках виставки буде реалізо-вано змістовну науково-практичну програму, відбудуться круглі сто-ли, конференції, майстер-класи, презентації нових технологій.

Серед флагманів столичного виробництва – сучасне полігра-фічне підприємство «Новий друк» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Фавор».

Володимир КЛИМЕНКО, генеральний директор поліграфічного підприємства «Новий друк»:

– В чому переваги та особливості нашого ви-давництва? По-перше, воно виготовляє книги, які «співають» і «показують кіно». Поліграфісти-про-

фесіонали, як новітні послідовники першодрукаря Івана Федорова, зуміли поєднати комп’ютерні технології виготовлення класичної високоякісної книги з сучасними технічними досягненнями теле-, аудіо-сфери.

По-друге, виробничі витвори «Нового друку» – це зразки ексклю-зивних, принтованих, натуральних тканин: шовку, бавовни та льону. Використання найсучасніших технологій у виробництві дозволило задовольняти вимоги вітчизняних модельєрів, дизайнерів інтер’єру та виробників одягу, постільної білизни, столового текстилю.

Головні складові успіху підприємства – оперативність виготов-лення, висока якість, спроможність відтворення найсміливіших художніх задумів та найкреативніших ідей авторів.

Раїса МИХАЙЛОВА, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фавор»:

– Через рік «Фавор» відзначатиме чверть століття. А розпочиналося все з малопотужної установки, що могла переробляти не більше однієї тони сирого молока на добу. Нині завод за одну добу переробляє у 35 разів більше. І кінцевий результат бездоганний: розмаїття висо-коякісних молочних та кисломолочних продуктів сьогодні налічує 68 найменувань. Сировинною базою фірми «Фавор» є лише крупні агрофірми та перевірені фермерські господарства, які виробляють молоко екстра-класу. Наша сертифікована лабораторія здійснює постійний оперативний контроль якості та безпечності молочної сировини. Найбільше досягнення ТОВ «Фавор» в тому, що тут на-вчилися визначати бажання та потреби своїх головних споживачів – дітей. Таким чином свою місію «Допомогти дитині бути здоровою» кожний працівник підприємства виконує ось уже 24 роки.

Зроблено в Києві � СЬОГОДНІ У ВИСТАВКОВОМУ ЦЕНТРІ «КИЇВЕКСПОПЛАЗА» В РАМКАХ СВЯТКУВАННЯ ДНЯ КИЄВА ВІДБУВАЄТЬСЯ ВИСТАВКА-ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ КИЇВСЬКИХ ВИРОБНИКІВ

КОМЕНТАРІ

ФОРУМ 8

� 23 ТРАВНЯ В НСК «ОЛІМПІЙСЬКИЙ» ПРАЦЮВАЛА ВІДКРИТА КОМУНІКАТИВНА ПЛАТФОРМА, ДЕ СПІЛКУВАЛИСЯ ПРЕДСТАВНИКИ СТОЛИЧНОЇ ВЛАДИ, ГРОМАДСЬКОСТІ ТА МІЖНАРОДНИХ ФОНДІВ. НА ФОРУМІ БУЛИ ПРЕДСТАВЛЕНІ 319 ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ. УЧАСНИКИ ФОРУМУ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ПАНЕЛЬНИХ ДИСКУСІЯХ, КРУГЛИХ СТОЛАХ, ЗУСТРІЧАХ FASE TO FASE. МІСЬКИЙ ГОЛОВА ВІТАЛІЙ КЛИЧКО ПООБІЦЯВ, ЩО ТАКІ ФОРУМИ СТАНУТЬ ЩОРІЧНИМИ, А ВЛАДА БУДЕ АКТИВНІШЕ КОМУНІКУВАТИ З ГРОМАДОЮ.

Також на форумі презентовано низку успішних громадських проектів, які втілюються в Києві.

– Сьогодні столиця є безумовним лідером за кількістю громадських організацій. Ми зустрічаємо активістів, які цікавляться локальними питаннями або ж хочуть бути задіяні у великих процесах, що відбуваються в місті. Більшість із представників громадськості, і це приємно, активно розвиваються самі та допомагають розвивати

той напрям, інтерес якого представляють. Однак для того, щоб співпраця громадських організацій і влади була ефективною, ми маємо напрацювати формат взаємодії, оснований на повазі та виваженості, – пе-реконаний перший заступник очільника столиці Геннадій Пліс. На його думку, процеси, які сьогодні вдалося запустити в столиці, можуть бути прикладом для інших міст України.

Алла ШЛАПАК,депутат Київської міської ради:

– Я була присутня на форумі не як представник міської вла-ди, а презентувала роботу своєї громадської організації. Такі заходи безперечно варто прово-дити, щоб ми мали можливість

поспілкуватися з іншими київськими ініціативами. Однак в першу чергу має бути постійна щоденна співпраця громадськості з депутатським корпусом і виконавчою владою, щоб громадські організації були поінформовані щодо можливості брати участь в засіданнях, обговореннях проектів, які приймають-ся… Сьогодні необхідно створити можливість кожній столичній громадській організації презентувати свою діяльність, розповісти про свої проекти, заходи. А громадськість закликаю бути більш активною.

Марина СОЛОВЙОВА, голова ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива»:

– За роки існування нам вдалося захистити територію буферної зони Софії Київської, демонту-вати незаконні надбудови

у Десятинному провулку, відстояти ділянки по вулицях Стрілецькій та Гончара, де намагалися побудувати багатоповерхівки. Разом з міською владою ми відновили територію Національного музею історії України та фундаменти Десятинної церкви. Всіма своїми успіхами ми завдячуємо співпраці з КМДА та підтримці Київради. Спів-праця з міською владою необхідна для того, щоб робити місто кращим – створювати нові парки, сквери.

Марія НАСЄДКІНА, активістка, засновниця ініціативи «Дивовижні»:

– Форум є першою комунікаційною плат-формою, на якій ми мали змогу висловити свою точку зору з приводу змін, які відбува-ються в місті. За три роки в нашої ініціативи не було проблем з представниками місцевої

адміністрації, але вони жодного разу не вийшли до нас з пропози-цією об’єднати зусилля. Хотілося б, щоб нас запрошували не лише слухати рішення, а й долучатися до розробки проектів. На жаль, рівень розуміння громадянами того, хто в столичній адміністрації за що відповідає, дуже низький. Тому у всіх негараздах звинувачу-ють міського голову. Треба направляти зусилля на просвітницьку діяльність, пояснити, чим займається КМДА. Тоді люди будуть більше включатися в зміни. Нам як активним представникам громадського сектора важливо сідати за стіл переговорів з пред-ставниками влади, робити це постійно.

ВІДГУКИ

У Києві відбувся У Києві відбувся перший Форум перший Форум організацій організацій громадянського громадянського суспільствасуспільства

Міський голова Віталій КЛИЧКО: – Ми підтримуємо ініціативи киян, які прагнутьного чиновника спілкуватися з громадою, враховпроблем шляхом обговорення, діалогу, пошуку кконструктивного вирішення проблеми, якщо мишій країні зробили все, щоб зруйнувати ці зв’язка й втілюємо свої ідеї, проекти. Нам потрібно, нновити довіру людей до влади.

Євген БИСТРИЦЬКИЙ, виконавчий директор МФ «Відродження»: – Вся система виконавчої влади в Україні в радянські часи і за останні роки була адміністративно-командною: спорадичні зустрічі з громад-ськістю, форуми, дискусії, різні партійні комітети. Але все одно пере-важує певна точка зору, прийнятна для виконавчої влади чи політичних сил. Необхідний розвиток такого механізму, який вже працює в світі і називається public policy (публічна політика). Це системний процес роботи влади з представниками різних груп інтересів (стейкхолдерів) для прийняття максимально скоординованих та виважених рішень. Фонд «Відродження» готовий підтримати розвиток публічної політики в місті Києві, що забезпечить постійно діючий діалог з представника-ми різних груп громадянського суспільства: бізнесу, жителів районів.

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254) 17

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Вікторія МУХА, депутат Київради, голова постійної Комісії з питань культури, туризму та інформаційної політики:

– Київський Форум громадянського суспіль-ства може стати ефективною платформою для співпраці активних громадян та владних інститу-цій, щоб наше місто ставало кращим, комфорт-

нішим, зручнішим. Позитивний рух вперед залежить від кожного з нас, від нашої ініціативності та готовності спільно працювати, творити, змінювати Київ. Тож такий форум дозволяє налагодити діалог з актив-ними організаціями громадянського суспільства, які налаштовані на конструктивну роботу, знайти нові формати взаємодії таких інститутів та органів влади. Приємно було бачити активних громадян та громад-ські організації, які зверталися й до нашої комісії з ініціативами та ідеями. Дякую всім організаторам за ініціативу та проведення першого такого заходу в Києві. Сподіваюсь, проведення Форуму громадянського суспільства стане доброю традицією в столиці України.

ДУМКИ З ФЕЙСБУКУ

У Києві відбувся перший Форум організацій громадянського суспільства

ь жити у сучасному, комфортному та європейському місті. Я привчаю кож-вувати думку людей. Я завжди говорив і говорю, що я прихильник вирішення компромісу. Треба спілкуватися і знаходити спільну мову, шукати шляхи хочемо будувати, а не руйнувати чи топтатися на місці. За 25 років у на-ки. Тому ми сьогодні своєю роботою демонструємо, що не тільки обіцяємо, напевно, активніше комунікувати з громадою, пояснювати свої дії, аби від-

Директор Департаменту суспільних комунікацій Марина ХОНДА: – У Києві 10 812 громадських та чотири тисячі благодійних організацій. Активність громадян можна визначити по зверненнях до Департаменту суспільних комунікацій під час створення таких організацій. А це не менше трьохсот заявок на рік, що свідчить про дуже активну позицію громадськості. Ми готові створювати можливості для всіх, хто сам прагне змін і розуміє, що зміни – це щоденна копітка робота.

Олександр РАВЧЕВ: – На форумі була купа хороших ініціатив і гарних людей,

але «міські божевільні» нахабно монополізували простір своїми плакатами, криками та листівками, які тулили, куди тільки бачили. Попри це, форум видався хороший. Тому хто не був – заплануйте собі на наступний рік відвідати.

Влад СТЕПАНЕНКО: – Під час форуму обговорювали та сформулювали тези,

як громадські організації можуть якісно впливати на роз-робку містобудівної документації. З Валентиною Клименко оголосили про необхідність прийняття ЗУ «Про громадські слухання». В результаті дискусії виявилось, що процедуру можуть написати самі ГОшки, а Київрада її затвердити і за-пропонувати шаблон для областей. Окремо зі спеціалістом по транспорту з’ясував за своїми запитами інформацію з

правил перевезення в нічному комунальному транспорті, а також щодо встановлення е-табло на Попудренка–Буді-вельників в північному напрямку.

Noa KREM: – Я тільки що відвідала Київський Форум організацій

громадянського суспільства і зробила пару фоток, і наско-ком відвідала кілька дискусій і панелей. Портрет активного громадянина такій: за 45, сутулий, переважно сивий. Більше жінка, ніж чоловік. Зосереджений на внутрішніх потре-бах тісних груп, які очолює. Посил: влада не чує, але ми об’єдналися і збираємося, щоб почула. У меншості, але були молоді і перспективні хлопці з хорошими презентаціями ГО і концепцій. Мені сподобалися: MotoHelp – допомага-ють мотоциклістам, надають першу допомогу, сприяють у розслідуваннях. Мені, як гордому власникові мопеда, який

мріє про байк, – зрозуміло і красиво. Urban Space 500 – стань інвестором в закладах громадського харчування. Гроші невеликі, але кайф від інвестицій ні з чим не зрівняється. STEM Ukraine – правильна презентація на стенді, різно-манітні ініціативи, які просувають українську традицію і ідею. Мені також сподобалися Zyteli про те, як поліпшити життя свого будинку і про діток Verba-ua з вадами слуху та проблемами мовного апарату.

Євген ПОЛТЕНКО: – Хочеться сподіватись, що раціональні пропозиції,

напрацьовані під час форуму, знайдуть підтримку міської влади. Як і пообіцяв Віталій Кличко. А сам форум, теж зі слів очільника столиці, стане регулярним. Впевнений, що організатори так само впораються з його проведенням на високому рівні і надалі.

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254) РЕТРО 9

Юрій КОСТІН, письменник

Пригоди кумедного й вайлу-ватого товстуна у зношеному військовому однострої і з посмішкою дорослої дитини на доброзичливому облич-чі відомі мало не всьому світові. Та чи багато читачів блискучого роману Ярослава Гашека знають, що «Пригоди бравого солдата Швейка» на-родились у Києві?..

Завсідник пивних і кав’ярень Старого міста, анархіст і пацифіст в одній особі, у молоді роки Ярослав Гашек обожнював різного роду гумористичні провокації і вдавав-ся до них не лише у літературній царині. Якось у трактирі Велеша на вулиці Кароліни Світлої він по-бився об заклад на дюжину пива із друзями, що доведе: нічний сторож цього генделика – поліцейський стукач. Після чого зробив у книзі реєстрації постояльців вельми цікавий запис: «Ярослав Гашек, купець, народився в Києві, при-їхав із Москви». Оскільки на той час Перша світова вже не перший тиждень поливала свинцевим до-щем поля Європи, а вороги Ав-стро-Угорської імперії успішно наступали у Галичині, запис не залишився без уваги. Тієї ж ночі Гашека заарештували. Пильний сторож отримав подяку поліції, Гашек – своє пиво, але вже після того, як вийшов із буцегарні. По-чесний статус киянина обійшовся дотепникові у п’ять діб позбав-лення волі…

Але ж недарма кажуть, що в кожному жарті – лише частка жарту. Пройде час, і майбутній класик чеської літератури таки опиниться в Києві. Побаченню з містом над Дніпром передувала низка подій, що позначилися на біографії нашого героя, але не змінили його характеру веселого празького шибайголови: добро-вільний полон, перебування у Дарницькому таборі військово-полонених слов’ян, вступ до лав армії, проти якої його напередодні змушували воювати.

Писар 1-го полку імені Яна Гуса Ярослав Гашек не надто пере-ймався штабними паперами. З лип-ня 1916 року він починає активно друкуватися у газеті «Чехослован», редакція якої розміщувалася у ки-ївському готелі «Прага» на вулиці Володимирській, 36 (за деякими даними, 30). Дотепні, «приперчені» колоритними деталями фейлетони спостережливого вояка сприяють стрімкому зростанню накладу га-зети, і незабаром Гашек стає її штатним провідним журналістом.

У Києві письменник провів три роки, по-справжньому закохав-шись у це місто і часто порівнюючи

його з рідною Прагою. Улюбленим кафе популярного не лише серед земляків газетяра було «У чеської корони» на вулиці Фундукліїв-ській (нині Б. Хмельницького), 19, неподалік оперного театру. Втім, інцидент, що наближує нас до творчої кульмінації київського розділу життя Гашека, трапився в іншій кав’ярні, на вулиці Яросла-вів Вал, 1, поблизу Золотих воріт. Письменник у солдатській шинелі завітав сюди з другом 24 лютого 1917 року. Оскільки заклад призна-чався винятково для осіб офіцер-ського складу, один із присутніх

(за деякими даними, прапорщик) попросив солдата полишити при-міщення. Проте Гашек був не з тих, хто лізе до кишені за словом. Коли розмова почала втрачати ознаки дипломатичності, прапорщик вхо-пився за шаблю, письменник – за пляшку. У підсумку прапорщика із розбитою головою доправили до лікарні, а солдата – до гарнізонної гауптвахти у Борисполі.

Гашек вийде звідти через оди-надцять діб – трохи змарнілий, але не надто засмучений, зі стосом щільно списаного паперу. То був рукопис першого варіанту «Пригод

бравого солдата Швейка» – повість «Бра-

вий солдат Швейк у полоні». Так би мовити, ескізний, пілотний проект роману, що згодом прикрасить золотий фонд світової літерату-

ри. Повість невдовзі вийшла окремою книгою у видавни-цтві «Чехослована», а Гашек незабаром став редактором цієї газети, продовжуючи активно друкуватися на її шпальтах.

Як відомо, смерть не дозволила письменникові закінчити роботу над голо-вним своїм романом. Ярос-лав Гашек пішов із життя, залишивши нащадкам не лише неповторні твори, але й бешкетливу посмішку не-вгамовного гумориста, що й донині віддзеркалюється у політичному житті на берегах Влтави. Мова про засновану ним ще 1911 року в празь-кому шинку «У Звержину»

«Партію повільного прогресу в рамках закону». Вона існує, має власні гімн і статут, залучаючи до своїх лав акторів, письменників, художників. Ця партія пародіює всі інші та політичну боротьбу в країні. Її прихильники повинні бути членами інших партій, аби на зборах... підривати їх зсереди-ни. Церемонія прийняття нових членів відбувається у ресторані, де їх кроплять пивом. Філії партії створено в Ісландії та Угорщині.

Можливо, до цієї веселої компа-нії колись долучиться й Україна – у нас уміють цінувати гумор...

Киянин із берегів Влтави Киянин із берегів Влтави

БУЛО – СТАЛО

Фото

Павла ПАЩЕНКА

Київ, вул. Київ, вул.

ВолодимирcькаВолодимирcька

Київ,

Національна Національна

опера Україниопера України

Коли розмова поча-ла втрачати ознаки дипломатичності, прапорщик вхопився за шаблю, письмен-ник – за пляшку. У

підсумку прапорщика із розбитою головою доправили до лікарні, а солдата – до гарні-зонної гауптвахти у

Борисполі

Ярослав Гашек (праворуч)Ярослав Гашек (праворуч)

Золоті ворота, 1920 р.Золоті ворота, 1920 р.

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254)КИЇВ І КИЯНИ18

Михайло Дворін, пен-сіонер:

– Для мене День Києва буде потрійним святом, оскільки на ці вихідні випадають і дні народження моєї дру-

жини та доньки. Тож зберемося своєю дружною сім’єю і підемо до Голосіївсько-го лісу – добре, що живемо неподалік. Там, звісно ж, накриємо «галявину» і піднімемо перший тост за наше улюбле-не місто, в якому я мешкаю вже понад півстоліття. Дуже радий, що у нашої столиці є свій день народження, який ми відзначимо в колі сім’ї.

Інна Ковтун, керівник фольклорної групи «Рожаниця»:

– Для нас стало вже доброю традицією від-значати День міста свят-ковими концертами. Нинішній святкуватимемо в суботу у Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», де співатимемо народні пісні. У неділю зберемося всією групою і підемо до Національного бота-нічного саду імені Гришка, де зараз буйно цвіте бузок, і робитимемо фотосесію. Потім посидимо у кав’ярні й символічно відзначимо цей день.

Олександр Омелья-нюк, одинадцяти-класник:

– Раніше ми відзна-чали День Києва кла-сом, а нинішній буде-мо святкувати разом із

моєю дівчиною Дариною на Майдані Незалежності. Там відбуватимуться різноманітні розважальні міські заходи, концерти, а ми любимо розважатися. Потім посидимо у кав’ярні, можливо, сходимо до ботанічного саду.

Ольга Метревелі-Рож-ко, працівник санато-рію «Ластівка»:

– Оскільки у мене чо-ловік грузин, то з дня нашого переїзду до України, завжди свят-куємо День Києва під грузинським та українським прапорами. Збираємося колективом санаторію – понад десяток працівників, готуємо смачні страви, накриваємо столи, співаємо народних пісень. Цій традиції не зрадимо і цього року, вже домовилися з дівчатами. До речі, разом із чоловіком ми святкуємо у перші вихідні вересня і День Тбілісі, який відзначають також у Києві.

Ярослав Тищенко, кур’єр інтернет-ма-газину:

– Ми з друзями із мо-лодіжної громадської організації «Нова Ат-лантида» напередодні

святкування провели декілька акцій із прибирання парків міста. Тож хотів би, щоб уся столична молодь також до-лучилася до подібних прибирань хоча б перед днем народження нашого міста. На саме ж свято ми велосипедами по-їдемо на Труханів острів і там будемо розважатися й активно відпочивати. До речі, ми брали участь і у велодні, який проводили в Києві 20 травня. Добре, що є такі свята і заходи.

Опитування провели


та Олексій ІВАНОВ (фото)

ОПИТУВАННЯ «ВК»

«Вечірка» поцікавилася у киян, як вони

святкують День Києва

Далеко не кожний бажаючий має можливість подивитися на Київ із висоти пташиного польоту. А от Сер-гій Скалько робить це доволі часто. Адже він повітроплавець. І небо – це його стихія та спосіб життя.

Змалку Сергійко, як і тисячі хлопчаків, мріяв стати пілотом, адже його батько був військовим льотчиком. Тож уже з 14 років юнак став займатися парашутним спортом, і зробив з півсотні стрибків ще напередодні вступу до Харківського льотного училища. Після його закінчення став винищувачем на МіГ-21. Згодом довелося перевчатися на новіший МіГ-29 у Липецьку. А після розвалу СРСР повернувся до України і «пересів» на Ту-154. У Борисполі пропрацював до само-го звільнення (1997 р.), потім вступив до Харківської юридичної академії. Але небо його не відпустило…

Коли друзі-повітроплавці вперше запро-сили Сергія на фестиваль повітряних куль у Феодосії, він зранку бігав поміж ними по росі з фотоапаратом, як хлопчак, захо-плено знімаючи це неймовірне видовище. А згодом навчився самостійно «ставити» велетенську кулю, отримав посвідчення її пілота. «Підняти в небо цього гіганта висо-тою з п’ятиповерховий будинок зовсім не просто, – говорить професійний повітро-плавець Сергій Скалько. – То лише здається, що вона сама надимається й злітає, а для цього потрібно докласти чимало зусиль і вміння. Адже кулі важать від 700 кілограмів до 5 тонн і мають об’єм від 2 до 14 тисяч кубометрів гарячого повітря, яке потрібно нагнітати спеціальною газовою горілкою. Пам’ятаю, як одного разу ми приїхали до Луцька на фестиваль, і у нас зламався вентилятор, тож гуртом довелося добряче помахати оболонкою кулі. Перед кожним польотом дізнаємося прогноз погоди, для цього навіть маємо власну метеостанцію, а також запускаємо гелієві кульки, щоб зорієнтуватися у напрямку вітру. Та й у польотах потрібно бути впевненим у собі й мати хороші навики управління, адже в корзині не лише люди, а й балони з газом. Проте всі труднощі сторицею окуповуються незабутніми враженнями від польоту!».

Сергій зізнався, що дуже любить літати над Києвом. Стартонути на Трухановому острові і махнути на Оболонь чи Троєщи-ну – це вже куди подме вітер, хоча для польотів вибирають майже безвітряну по-году та хорошу видимість. Пролітаючи на малій висоті, можна розгледіти буквально кожний дах. На нових пентхаузах є скляні мансарди з літніми садами, ігрові майдан-чики, гойдалки, навіть мангали стоять. На старих будинках – обдерті столики, дивани, крісла чи стільці, затоптані килими. Часто люди, які тут відпочивають, побачивши повітряну кулю, привітно запрошують на каву чи шашлик. Цікаво розглядати з висоти маєтки із басейнами чи тенісними кортами. Буває, водії та пасажири автівок у заторах махають руками пілоту, побачивши повітряну кулю. Сергій любить таке спіл-кування. «Одного разу першого вересня, катаючи Лілю Ребрик і Андрія Кіше, я на-

віть приземлився на шкільному стадіоні на Виноградарі, там саме проводили урочисту лінійку, так мало не зірвав її, – зізнається повітроплавець. – Учні кинулися фото-графуватися. А моя колега Таня Шапурова із Оленою Свиридовою, Тіною Кароль із чоловіком та Сергієм Галібіним у корзині сіли прямо на плац військової частини – теж дуже порадували солдат».

Проте аби де «прогулюватися» небом над Києвом не можна – потрібно погоджувати польоти з відповідними службами. Скажімо, від Європейської площі до готелю «Салют» не слід літати на стандартній висоті 300 метрів, дозволено лише на 900. Одного разу кулю повітроплавця понесло вітром прямо на будинок Верховної Ради. Він за-просив у «Жулян» дозвіл набрати висоту, а йому заборонили – літак саме заходив на посадку. Ледве викрутився з цієї ситуації... А нещодавно трапився зовсім неприємний інцидент. Сергій Скалько хотів організу-вати фестиваль повітряних куль під час «Євробачення» за участі зарубіжних гостей, а напередодні Мініоборони заборонило польоти в радіусі 150 кілометрів навколо Києва. Довелося повертати вартість квитків декому з іноземців.

Окрім прогулянок над Києвом спортсмен влаштовує сам або бере участь у різноманіт-них українських та міжнародних фестивалях повітряних куль, особливо з реконструкціями історичних подій. З цією метою навіть шиє

костюми пілотів різних епох. Був учасником реконструкції Брусилівського прориву в Луцьку в 2008 році, польотів над Одесою на честь 100-ліття її перших повітроплавців, відкритих чемпіонатів Грузії, фієсти в Бра-тиславі та інших. А ще він встановив кілька рекордів. Зокрема, у 2010 році піднявся на висоту майже 5000 метрів. Провів найдо-вший переліт на дальність – 708 кілометрів, стартувавши в Хмільнику і приземлившись у Донецьку. Під час фестивалю «Країна мрій» вони на двох кулях синхронно підняли в повітря велетенський вишитий рушник «Символ гостинності». А в Макарівському районі керував аеростатом, із якого мико-лаївський парашутист Олег Ричка зробив стрибок і приземлення із зав’язаними очима з висоти 1620 метрів. Парашутиста і пілота занесли до «Книги рекордів України». А от перелетіти на повітряній кулі Чорне та Азовське моря так і не вдалося – то вітер піднімався, то виникали інші причини. Тож мрія залишається. Наразі Сергій Скалько готується до фестивалю повітряних куль «Квітуча країна» в Умані, який відбудеться з 1 до 5 червня. А ще він вчить таких же за-коханих у небо романтиків премудростям цього «ремесла» у власній школі. Навчаються в ній справжні фанати. Зокрема, готується отримати «Свідоцтво пілота теплового аеростата» Денис Копча зі Львова, батько якого теж повітроплавець.

«Я пишаюся тим, що Київ входить до сві-тових столиць, над якими літають повітряні кулі, і можу дивитися на нашу прекрасну столицю з висоти пташиного польоту», – говорить Сергій Скалько.


Приборкувач Приборкувач повітряних кульповітряних куль

Одного разу кулю повітроплав-ця понесло вітром прямо на

будинок Верховної Ради

Реклама

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254) ЛЮДИ І ДОЛІ 19

Фот

о П

авла

ПА

ЩЕН

КА


Юхим КУДЬ: «Заради медалі «Заради медалі я роздягнувся… догола» я роздягнувся… догола» Про перше відзначення Дня Києва «Вечірка» повідомляла ще 35 років тому. На той момент святкові захо-ди були тісно пов’язані з випуском нової (найпершої) державної наго-роди України — ювілейної медалі «У пам’ять 1500-річчя Києва». Автором цього дітища став столичний ху-дожник-мініатюрист Юхим Кудь, за плечима якого понад 50 років твор-чої праці.

– Юхиме Григоровичу, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея з випуском цієї ювілейної медалі.

– Спочатку ця ідея з’явилась у вищих ешелонах влади. А реалізовували її вже через представників Київської міської ради. Вони звернулися до Київської спілки художників. Постало питання про визна-чення кандидатури для виконання такої мініатюрної форми художнього твору. Тоді й згадали про мене. На той час я працював на посаді завідуючого редакції художніх листівок і сувенірів у видавництві «Мисте-цтво». Варто зазначити, що тоді в Україні взагалі не карбували державні медалі та ордени. Їх виготовляли тільки у Ленінграді, причому лише на централізоване замов-лення компартійної влади. Навіть орден Богдана Хмельницького — не українська нагорода.

– Хто з київських чиновників тих часів безпосередньо займався цим питанням?

– Секретар міської ради Василь Федоро-вич Зернецький (нині покійний). Він осо-бисто мені телефонував і призначав зустрічі. Проте мій перший ескіз був забракований, оскільки на аверсі (лицьовій стороні) треба було намалювати монумент «вождя світо-вого пролетаріату». На зворотному боці дозволили зобразити Софію Київську, але при умові, що вона знаходитиметься позаду купола Верховної Ради УРСР. Мене прикро дивувало те, що компартійці виступали ка-тегорично проти зображення хреста. Перші варіанти ескізу розглядали і змінювали у міськраді, решту — у міськкомі партії. За-галом, я нарахував близько 18 варіантів, над якими працював ночами. Остаточний ескіз довелося затверджувати у кабінеті Марії Орлик — заступника голови Ради Міністрів УРСР. Ох, вона і «дістала» мене своїми поправками, які довелося вносити за одну ніч.

– Коли все це відбувалося? – У 1981 році. Після того, як Марія Орлик,

нарешті схвалила ескіз медалі, мені до-зволили йти у відпустку. Я зітхнув із по-легшенням і придбав квиток на літак.Проте не так сталося, як гадалось.Увечері того ж дня раптом пролунав телефонний дзвінок «зверху»: мовляв, треба негайно прибути до Ради Міністрів УРСР. Як з`ясувалося, мій ескіз показали компартійному діячу Воло-димиру Щербицькому. На засіданні урядової комісії комусь не сподобалася малесенька деталь: мовляв, кінчик (виток) прапора був зображений «неправильно». У відпо-відь я намагався пояснити, що вже нічого вдіяти не зможу, бо зранку запланований авіарейс.Але мої аргументи чомусь ніхто не сприймав. «Если понадобится, снимем вас даже с трапа! Будете дорабатывать, как миленький», — пролунав грізний голос на тому кінці проводу. Отож, я був змушений ще одну ніч працювати над удосконален-ням ескізу. Оскільки авіаквиток уже був недійсний, у Раді Міністрів запропонували поїхати поїздом у купе підвищеної ком-фортності («СВ»), причому за мої кошти. Це був особливий вагон, інших пасажирів там узагалі не було. Найбільше вражала

провідниця. Вона заглядала майже кожні 15-20 хвилин і щоразу перепитувала: «А вам ничего не нужно?». Така люб’язність сильно набридала, оскільки напередодні я не висипався протягом декількох ночей.

– А що далі? Медаль швидко викар-бували?

– Та ні! Після відпустки мене знову ви-кликали до Київської міськради. Разом із Зернецьким довелося їхати аж до само-го Кремля, де знаходився відділ нагород Верховної Ради Радянського Союзу. Після остаточного затвердження ескізу мене на-правили до монетного двору СРСР, який був розташований у Петропавловській фортеці Ленінграда (нині — Санкт-Петербург). Там карбували не лише грошові купюри, а й усі державні нагороди. Щоб туди потрапити, треба було пройти ретельну перевірку. Отож, заради медалі я роздягнувся… догола. Навіть труси зняв. Потім пройшов через спеціальну рамку. Пам’ятаю, що на дворі стояла рання весна. На вулицях ще лежав сніг…

– Яку премію ви отримали за свій труд? – Мені видали 1200 радянських карбо-

ванців. За ці гроші я придбав кольоровий телевізор «Електрон», який коштував 600 крб. Стільки ж довелося заплатити за ту-ристичну путівку до Німеччини.

– Пам`ятаєте, як у Києві вперше на-городжували цією медаллю?

– Ще б пак! Це було наприкінці травня1982 року. Ми тоді вперше відзначали День Києва.

Святкові заходи набули масового характеру. Пам`ятаю Андріївський узвіз, вщент пере-повнений людьми. Паралельно з народними гуляннями, які проходили по всьому місту, відбувалося урочисте вручення медалі «У пам’ять 1500-річчя Києва». Особисто мене нагородили нею лише в липні 1982 року.

–Хто і за що отримував таку державну нагороду?

–Здається, загалом було нагороджено близько півмільйона. Медаль вручали ки-янам, які не менше 10 років жили й пра-цювали в українській столиці. Цікаво, що сама ювілейна нагорода була виготовлена зі спеціального сплаву, що має високі плас-тичні, антикорозійні та антифрикційні властивості. Завдяки цьому, вона й досі виглядає як новенька.

– Які ще медалі вам доводилося ви-готовляти?

— У роки незалежності я розробив ескіз медалі «Почесна грамота Кабінету Міністрів». Її викарбували на Луганському машинобу-дівному заводі. На жаль, за ту медаль я не отримав жодної копійки. Більше того, моє авторство й досі не визнають, незважаючи на звернення до Кабміну… До кого апе-лювати не знаю: багатьох людей, з якими довелося контактувати, в урядовій системі вже давно немає.

Розмову вів

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

ДОВІДКА «ВЕЧІРКИ»

Медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва» виготовлена з латуні. Має форму правильного кола діаметром 32 мм. На лицьовій стороні зображено розгорнуті прапори та роз-біжні промені (на фоні монументу на честь більшовицької революції).

У верхній частині медалі по колу напис: «У пам’ять 1500-річчя Києва».

На зворотному боці у верхній частині розміщено зо-браження медалі «Золота Зірка», під нею — напис «Місту-герою слава». У нижній частині — зображення будівлі Вер-ховної Ради УРСР, за ним праворуч — пам’ятник культури ХІ століття Софійський собор.

Медаль за допомогою вушка і кільця з’єднується з п’ятикутною колодочкою, обтягнутою шовковою муаро-вою стрічкою синього кольору шириною 24 мм з черво-ною та блакитною смужками по краях (кожна — шириною 2 мм).Посередині стрічки — червона смуга шириною 8 мм із двома золотистими смугами.

ВЕРСІЇ

Скільки років Києву: 1535 чи 1150? Скільки років Києву: 1535 чи 1150? Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

«Родовід» Києва почали з’ясовувати ще в радянські часи, опираючись на ар-хеологічні розкопки, які проводились протягом ХІХ і ХХ століть. На ці наукові дослідження були витрачені чималі гроші.

Після декількох років напруже-ної роботи Інститут археології під тиском Компартії виніс «науковий вердикт»: дата заснування нашого міста – 482 рік. Проте вже тоді було зрозуміло, що ця цифра – досить умовна. Її затвердили тільки для того, щоб у 1982 році отримати підставу для святкування гран-діозного ювілею – «1500-річчя» української столиці.

Виходячи з такого «літочислен-ня», напрошується висновок про те,

що в 2017 році Києву «стукнуло» 1535 років. Дана версія базуєть-ся на відомих дослідженнях на Старокиївській горі, де знайшли матеріали V–VI століть нашої ери: рів, залишки древнього укріплення (вал), житлові помешкання, моне-ти та ювелірні прикраси. Згідно з археологічними дослідженнями (проведеними на початку 30-х і 40-х років ХХ століття), на Замковій горі виявили культурний шар ран-нього середньовіччя (епоха V–VIII століть). Проте дослідники вислов-лювались досить обережно: мовляв, для визначення дати недоцільно використовувати випадково зна-йдені предмети, якщо хронологічно вони не відповідають масовому матеріалу з культурного шару.

– Останні дослідження про-водилися у двохтисячні роки, — говорить провідний науковий співробітник Музею історії Києва, кандидат історичних наук Вадим

Арістов. – Було встановлено, що той населений пункт, який без-посередньо переростав у давньо-руський Київ, виник не раніше другої половини IX століття. Даним історичним періодом датуються і найдавніші археологічні шари на Подолі. Тобто цим часом і можна визначати приблизну появу нашого

міста. Саме тоді назва «Київ» і по-трапляє на сторінки візантійських джерел. Таким чином, вік нашого міста – трохи більше 1100 років, можливо – 1150.

За словами науковця, складність визначення точного віку полягає у тому, що у ті далекі часи засну-вання міста не було таким одно-

моментним актом як, наприклад, «народження» Санкт-Петербурга (за вказівкою Петра I). Зважаючи на це, визначати джерельну базу для точного обчислення київського «родоводу» надто складно.

Ще одне «але»: історики сумні-ваються у достовірності легенди про сестру і трьох братів — заснов-ників Києва. Як стверджує Вадим Арістов, насправді не було таких історичних постатей як Кий, Щек, Хорив і Либедь. Ці імена, напевно, пов’язані з топонімами (назвами місцевостей). Тобто йдеться про стародавні слов’янські поселення, «прописані» на трьох сусідніх горах (звідси – їх імена).

Отже, можна припустити, що ранні слов’янські поселення, які виникали на Замковій горі та Щекавиці, поступово ставали го-родищами. І лише згодом вони злилися в одне місто — з центром на Старокиївській горі.

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254)МЕГАПОЛІС 20


Дахи в цвітуДахи в цвітуЕдуард РУСЯНОВСЬКИЙ

Тривалий час в Києві була єдина споруда, дах якої був вкритий рос-линністю. Це – відома висотка офісу «Укрзалізниці», де було облаштовано парк троянд. А нещодавно в Києві по-стало одразу три житлові комплекси, на дахах яких створено зелені зони. Це комплекси Garden Citi Residence, що на вулиці Златоустівській, «Буль-вар фонтанів» на вулиці Івана Павла Другого, та Royal Tower на перетині вулиць Антоновича і Саксаганського.

Тут, на даху 30-поверхівки, урбанізований сад зайняв площу в 1 тис. кв. метрів. Днями адміністрація цього житлового комплексу провела своєрідний день відкритих две-рей. Тож, не лише жителі будинку, а й всі бажаючі могли відвідати «висотний парк», помилуватися панорамою столиці. Показати господарям було що. Перші дерева та кущі (три десятки видів) було посаджено ще в 2015 році, так що вони пройшли випробування несподіваними, в тому числі весняними, похолоданнями.

Напередодні будівництва житлового комплексу «Бульвар фонтанів» одразу було заявлено потенційним інвесторам: комплекс прикрасять не лише каскадом фонтанів, а

й іншими сюрпризами. Мова про те, щоб додатково надати в розпорядження меш-канців територію даху, систему терас, які кожен зможе використовувати на власний

розсуд, у тому числі – й для облаштування індивідуальних квітників. За словами ар-хітектора проекту Т. Григорової, перевага при виборі рослин для «висоток» віддава-лася невеликим декоративним деревам і кущам, які цвітуть. І це виправдало себе. В усіх столичних житлових комплексах, які розмістили на дахах урбаністичні сади, за-провадили суттєве доповнення до них. Час-тину території виділяють для облаштування так званих лаунж-зон. Це комфортабельні приміщення з клімат-контролем і всіма зручностями, де можна в оточенні зелених насаджень відпочити, прийняти гостей чи влаштувати для дітей свято. Як висловився один із тих, хто вже користувався послугами «домашнього санаторію», лаунж-зона вліт-ку рятує від спеки, а взимку – від хандри. Фахівці вважають, що це – лише початок і через кілька років урбаністичні насадження у столиці стануть звичним явищем.

Моє улюблене місце у Києві Мішель Терещенко, онук відомого київського мецената і політичного діяча Михайла Терещенка:

– Насамперед, це вулиця Терещенків-ська. Там прожива-ла моя родина. В особняку Феодора Терещенка зараз знаходиться Націо-

нальний музей російського мистецтва – це дуже красиве місце. Поряд особняк ро-дини Ханенків. Недалеко парк ім. Тараса Шевченка. Часом, коли на мене нападає депресія (але це буває дуже рідко), я про-ходжусь Терещенківською вулицею і мені одразу стає набагато ліпше, з’являється бажання щось робити та допомагати. Саме в такі важкі моменти згадую історію свого дідуся, який змушений був залишити Київ у 1918 році і, на превеликий жаль, так ніколи і не зміг повернутися. Лише я втілив його мрію, і Україна стала мені другою домівкою.

Айна Гассе – відомий український дизайнер і модельєр одягу:

– Моє улюбле-не місце в Києві – Поділ. Туди я при-ходжу не тільки відпочити, але й набратися творчого натхнення. Поділь-ські подвір’я мають свій неповторний колорит. І досі в них приховано багато цікавого, про що люди, які ходять рів-ними, як під лінійку, вулицями, навіть не підозрюють. Як от, наприклад, со-нячний годинник француза і будинки єврейських багатіїв… Люблю просто пройтися й насолодитися колоритом цього славнозвісного київського ра-йону, завітати до Музею однієї вулиці, оглядового майданчику на Подолі, будинку Михайла Булгакова, «Замку Річарда». Вийти на чудову Воздвижен-ську вулицю, на Андріївський узвіз – гуляти ним приємно в будь-яку погоду.

Іван Марчук, український живопи-сець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка:

– Київ велике місто, де можна легко сховатися се-ред природи. Люб-лю Паркову алею і університетський ботанічний сад. Це,

якщо так можна сказати, – нерукот-ворний Київ, який створила природа. Ботанічний сад – моє улюблене місце. Там дуже гарно у будь-яку пору року. Я живу на Саксаганського, і в майстерню ходжу через цей чудовий парк. У мене там своєрідна «ферма». Коли я в Києві, то щодня рано-вранці годую там во-рон. Буває, що злітається ціла зграя до тридцяти птахів. Вони мене вже добре знають і злітаються тільки-но побачать.

Ігор Кондратюк, продюсер, теле-ведучий:

– У мене досить багато улюблених куточків у Києві. Але найбільше у житті пов’язано все ж з одним. Це – Хре-щатик, 15. Ви вже здогадалися про що я. За цією адресою уже упродовж 19 років ми записуємо популярну у народі передачу «Кара-оке на Майдані». Тут я проводжу чи не найбільше часу. Тож зрозуміло, що з цим куточком Києва у мене в житті пов’язано дуже багато – і спогадів, і вражень, і незабутніх моментів.

ВРАЖЕННЯ

� КИЇВ ДО СВОГО СВЯТА МОЖЕ ПРЕДСТАВИТИ ДІЮЧІ НА БАГАТОПОВЕРХІВКАХ «ГЕНЕРАТОРИ» ДЛЯ ОЧИЩЕННЯ ПОВІТРЯ І СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВ

Він видається на підставі рішення незалежного міжна-родного журі про відповідність вимогам 32-х критеріїв, що сто-суються екологічної освіти та інформації, якості води, еколо-гічного менеджменту, безпеки і послуг.

Як розповів «Вечірці» прес-секретар КП «Плесо» Євген Кобан, нинішнього року зна-чну увагу приділили підготов-ці обслуговуючого персоналу, зокрема рятувальників, яких об’єднали в «Пляжний патруль».

Вони пройшли жорсткий відбір і серйозне навчання, зокрема й спільно з організацією Червоного Хреста в Україні. Мають хорошу підготовку, екіпіровку, а також мотивацію до роботи – заробітна плата складає від 6 то 12 тисяч гривень. Також на всіх пляжах буде функціонувати 21 рятуваль-ний пост, що на три більше, ніж у минулому році, зокрема від-криють додаткові в Дарницькому та Оболонському районах. Всюди передбачена робота медпунктів.

«Перед початком сезону наші водолази обстежили і розчис-тили дно на всіх пляжах, – по-відомив прес-секретар. – А ще ми провели санітарну підсипку піску на пляжах «Дитячий», «Зо-лотий» та в зоні відпочинку «Веселка», що неподалік Між-народного виставкового цен-тру. Маємо шість спеціальних піскопросівальних машин, нинішнього року докупили американську та дві італійські. Вони будуть очищувати пісок

протягом усього сезону. Також закупили п’ять крісел-амфібій для обслуговування людей із особливими потребами, які змо-жуть заздалегідь замовляти таку послугу, котру їм надаватиме спеціально навчений персонал. А для розваг дітей функціонува-тимуть спеціальні майданчики. Відремонтували стаціонарні туалети в Гідропарку та на Тру-хановому острові, а також при-дбали декілька нових модуль-них, котрі встановимо на інших пляжах. Є також велопарковки, встановлено душові кімнати та питні фонтанчики. Головне, щоб самі відпочивальники бе-режливо ставилися до нашого обладнання, адже непоодинокі випадки, коли його ламають,а то й крадуть – із Гідропарку навіть вивезли сміттєвий бак разом із тросом, яким він був прикріплений. Загалом же всі пляжі готові прийняти відпочи-вальників, чекаємо лише, коли вода прогріється до 18 градусів, щоб офіційно відкрити сезон. Сподіваємося, що це традиційно відбудеться в кінці травня».


«Блакитний прапор» для кращих � СТОЛИЧНІ ПЛЯЖІ ГОТОВІ ПРИЙНЯТИ ВІДПОЧИВАЛЬНИКІВ

До нинішнього купального сезону пляжі столиці та їх обслуговуючий персонал комунальне підприємство «Плесо» готувало особли-во ретельно, на що міська влада виділила достатньо коштів. Результатом таких спільних зусиль стало те, що зараз всі 11 офіційних пляжів практично готові до відкриття, а три з них – «Золотий», «Дитячий» та в Пущі-Водиці вперше отримали міжнародний екологічний сертифікат «Блакитний прапор».

КОМЕНТАР

Микола ФЕДОРЕНКО, інженер-будівельник: – В містах-мільйонниках, особливо у столиці, вільного місця для забудови і життє-

діяльності жителів стає дедалі менше. Тому можна сміливо стверджувати, що терито-рії дахів все значнішою мірою будуть використовуватися для озеленення, поліпшення екологічної ситуації. Виникає запитання про ціну питання. З цього приводу зауважу: далеко не завжди закладення урбаністичного саду чи інших насаджень набагато до-рожче, ніж звичайного скверу. Квадратні метри живої землі дорожчають швидше, ніж технічні засоби. В іншому разі в розвинених країнах дахові насадження не ставали б такими масовими. У певних умовах застосування озеленення на дахах може навіть здешевити затрати – якщо не на зведення споруд, то на їх експлуатацію. Сам процес озеленення, якщо його розпочинати ще з періоду проектування, дає технічну можли-вість зберегти гідроізоляцію на весь строк експлуатації. Тому можна бути впевнени-ми, що найближчим часом міста все активніше будуть оздоровлюватися за допомогою урбаністичних садів.

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254) ЗЕМЛЯ І НЕБО 21

ЗНАЙ НАШИХ!

Місце призначення – космосМожливо, не всі мешканці столиці знають, що Київ – «космічне» міс-то. Адже на декількох його підпри-ємствах випускають обладнання для космічних систем.

Серед них, зокрема, казенне підпри-ємство спеціального приладобудування «Арсенал», яке входить до сфери управ-ління Державного космічного агент-ства України. Як «поділився секретом» з «Вечіркою» заступник директора з наукової роботи Владислав Рибак, основними напрямами досліджень, роз-робок і виробництва КП СПБ «Арсенал» є виготовлення оптичних приладів - скане-рів для космічних систем дистанційного зондування Землі у різних спектральних діапазонах. Їх встановлюють на вітчиз-няних супутниках – таких вже запустили

два: «ЄгипетСат» у 2007 році та «Січ 2» у 2011-му. Зараз готуються сканери для «Січ 2 – 1», а також сканер високої роздільної здатності на «Січ – 2 М» із унікальною полосою захоплення в 95 кілометрів, аналогів якому немає у світі, та сканер далекого інфрачервоного спектру. Окрім сканерів підприємство виготовляє систе-ми астроорієнтації космічних апаратів, які направляють супутники на об’єкти зйомок, та системи інерційної навігації, що спрямовують ракету на спеціальну орбіту. Працюють і над іншими техніч-ними розробками, що знаходять своє застосування у космічній галузі.

А завод «Київприлад» розпочав випуск апаратури для космічної галузі з 1964 року. Заступник генерального дирек-тора Валентин Литвинов розповів, що підприємство брало участь у розробці та

виробництві приладів і апаратури для виконання програм «Біон», «Фотон», «Інтеркосмос», «Союз-ТМ», «Прогресс», «Січ», МКС «Альфа» та багатьох інших. Тут налагоджено виробництво продукції та вузлів, що застосовуються у космічній галузі, зокрема у складі повітряних і космічних літальних апаратів, а також виробництво бортової та наземної апа-ратури систем керування космічними апаратами, командних радіоліній та радіотехнічних систем для супутників. Зараз ДП ВО «Київприлад» випускає прилади системи управління бортовим комплексом космічних кораблів «Союз-ТМА», «Прогресс-ТМ», бере участь у між-народних космічних проектах «Морський старт» і «Наземний старт».


Олег ПЕТРЕНКО

Далеко в космосі, на тій же відстані, як від нас до Сонця, але в інший бік від Землі є ще один Київ – астероїд, відкритий 44 роки тому. Ім’я столиці України дано цьому небесному тілу Міжнарод-ним центром малих планет з нагоди 1500-річчя «матері міст руських» 1982-го. Про незнаний більшістю киян Київ кореспондент «Вечір-ки» розпитував у астрономів обох столичних обсерваторій і планетарію.

ЯКИЙ ВІН, НАШ АСТЕРОЇД?

Наш Київ на космічному тезці не помістився б. Адже, як розповів завідувач сектором астрометрії та малих тіл Сонячної системи обсерваторії університету імені Тараса Шевченка Валерій Клещо-нок, цей астероїд – маленький, діаметром лише 9,1 км. Тобто він у понад сотню разів менший за найбільший астероїд Церера (960 км), у шістдесят разів – за Палладу, у п’ятдесят – за Весту, у тридцять – за Європу, учетве-ро – за Україну, навіть утричі – за Полтаву чи Каменяра (на честь Івана Франка).

«Астероїд Київ – темний, його альбедо (величина, що описує здат-ність космічного тіла відбивати сонячне світло) – лише 8 відсо-тків. Це вказує, що поверхня – з хондритів – кам’янистої породи з вкрапленнями металів і великим вмістом вуглецю. Металеві асте-роїди значно світліші. На нього падає ушестеро менше світла, ніж на Землю, адже перебуває від Сон-ця приблизно у 2,3 рази далі, ніж наша планета», – каже Валерій Володимирович.

За допомогою телескопу ми його не розшукали. «Хоч за кос-мічними мірками він від нас не дуже далеко, але нині для широти столиці недоступний, для киян Київ – за горизонтом, – продо-вжує пан Клещонок. – Якщо ж

поїдемо трохи південніше – там побачимо».

– Але ж Кримська обсерваторія, де цей астероїд колись відкрила нині покійна Тамара Смирнова, тепер окуповано…

– З Криму теж зараз його не видно. Треба їхати в Єгипет чи Ма-рокко, там є непогані обсерваторії, або ще далі на південну півкулю.

А ось астроном головної об-серваторії НАН Сергій Борисенко вважає, що й з півдня планети нефахівець не зможе розгледіти Київ. «Він занадто слабкий для візуальних спостережень навіть з телескопом, його можна сфо-тографувати лише за допомогою сучасних цифрових приймачів. Але навіть на зображеннях, отриманих з великих телескопів, астероїд має зореподібний вигляд», – стверджує пан Борисенко.

Його колега Ірина Кулик з об-серваторії Академії наук додає, що Київ – покрита кригою глиба неправильної форми, з Землі ви-глядає як маленька зірочка 17-ї зоряної величини.

Лектор столичного планетарію Наталя Коваленко розповідає, що сьогодні світові бази містять 1797 спостережень за астероїдом. Вони свідчать, що Київ – скеляста бри-ла, яка за величиною дорівнює висоті Евересту. Зі швидкістю 20 кілометрів на секунду він мчить орбітою навколо Сонця і робить повний оберт за 3 роки і 5 місяців.

НА НАС НЕ ВПАДЕ

Одна з теорій причин вими-рання динозаврів говорить, що ці гіганти зникли після падіння великого астероїда – земний пил закрив на довгі роки Сонце і настав льодовиковий період.

Потрапляючи в земну атмос-феру, небесні тіла здебільшого згорають чи вибухають в процесі тертя об повітря. Втім, в історії відомі кілька випадків падіння малих астероїдів. Останні – тун-гуський метеорит (діаметром десь 90-190 м) і челябінський (17 м і масою 10 тис. тонн, за розрахун-ками НАСА).

Тунгуський, як кажуть науковці, 1908 року влетів у нашу атмосферу зі швидкістю 40 км на секунду і вибухнув на висоті 7-10 км над російським Сибіром. Вибухова хвиля двічі обігнула земну кулю, вигоріло 22 тисячі квадратних кілометрів тайги.

Челябінський 2013-го влетів у земну атмосферу зі швидкістю 18 км/с, а через 32 секунди ця вог-няна куля вибухнула за 15-25 км над містом. Постраждало більш як півтори тисячі людей, сотню госпіталізовано через травми, здебільшого від порізів склом, вибитим вибуховою хвилею.

Це вкотре підтвердило давню теорію науковців, що такі події трапляються раз на сто років.

Про зіткнення ж Києва з Землею навіть теоретично не йдеться – він має сталу колову орбіту, що не пересікає земної, заспокоює Ірина Кулик. А ось багато інших астероїдів, які зближуються з нами, за словами Валерія Клещонка, цілком загрожують планеті. «Треба вивчати космос, точно визначати орбіти астероїдів, прогнозувати їх рух у майбутньому. Розробляються методи, як змістити траєкторію руху небезпечних астероїдів. Чим раніше ми дізнаємося про небез-пеку, тим легше буде запобігти катастрофі», – каже Валерій Воло-димирович. Однак челябінський метеорит не було зафіксовано жодною з обсерваторій до вхо-дження в атмосферу. А у віднос-

ній близькості від земної орбіти пролягають орбіти аж семи сотень астероїдів.

Наразі відомі 26 астероїдів діа-метром понад 200 км, дві з полови-ною сотні мають діаметр в понад 100 км, ще тисяча – понад 15 км, а розміром від кілометра – більше мільйона. Ще дрібніших – безліч.

Вчені вважають, що на асте-роїдах є безцінні скарби. Аналіз частинок тунгуського метеорита виявив алюміній, бром, цезій, ко-бальт, іридій та метали, що майже не трапляється на Землі.

ЗНАЙОМІ ІМЕНА В КОСМОСІ

Удвічі більший за Київ астероїд Почайна, названий на честь древ-ньої річки на Оболоні. Астроном Сергій Борисенко розповів, що астероїд Голосіїв отримав назву району, де розташована Голо-вна астрономічна обсерваторія НАН. Багато астероїдів названі іменами людей, які народилися, працювали чи працюють у Киє-ві. Зокрема, Владисвят (на честь князя Володимира), Леся (на честь Лесі Українки), Кобзар, Патон, Амосов, Булгаков, Вернадський, Параджанов, Биков, Прокопович, Солов’яненко.

Київ видно з Єгипту Київ видно з Єгипту та Мароккота Марокко� ХОЧ ДО НЬОГО – ЯК ДО СОНЦЯ

Скільки ще тезок у столиці? На честь столиці України полярники назвали Києвом півост-

рів у Антарктиці. На Миколаївщині є село Київ, на Херсонщи-ні – Київка, на Вінниччині – Киянівка. Київське, Новокиївське, Новокиївка – дванадцять українських сіл і два російських. Кий – острів на Онежській губі Білого моря в Архангельській області Росії. Києве – озеро в Московській області, а Київка – річка в Приморському краї РФ. Київ, Кийово, Києво, Київці, Київка – 27 сіл і містечок в Чехії, Казахстані, Словаччині, Поль-щі, Росії, Сербії, Хорватії, Боснії і Герцеговині.

CВЯТО22 Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254)

День Києва: квіти, музика і танціДень Києва: квіти, музика і танціПочаток на 3-й стор.

НА СПІВОЧОМУ ПОЛІ – ЯПОНІЯ В КВІТАХ, РЕКОРДНИЙ ВІНОЧОК І КОЛОРИТ ГРУЗІЇ

26 травня на Співочому полі відкривається квіткова виставка «Японія очима України», присвячена місту-по-братиму Києва Кіото, що триватиме до 2 липня. Головними героями центральної квіткової композиції стануть японські коропи (коі), які означають гармонію, любов, витривалість та довголіття. Окрім яскравих об’ємних риб, представлять справжній японський нівакі (садовий бонсай). Також на виставці будуть конструкції пагод, сакури та інші при-таманні Японії символи.

26 травня пройде національно-патріотичний фестиваль «Віночок миру і добра». Організатори запланували встано-вити рекорд – скласти вінок довжиною 110 метрів. Усі охочі можуть принести свій віночок зі штучних матеріалів, аби зробити власний внесок у створенні масштабного вінка. На сімейному святі проводитимуться майстер-класи, а з 14.00 стартує гала-концерт «Квіти миру», участь у якому візьмуть творчі колективи Києва, Міжнародні культурні центри, молоді таланти та зірки української сцени, зокрема співачка Ніна Матвієнко.

27 травня з 11.00 і до пізнього вечора святкуватимуть День незалежності Грузії. Обіцяють дегустацію чачі та вин, майстер-класи з приготування страв і традиційних народних промислів. Колорит Грузії розкриють запальні номери ансамблю танцю BATUMI, а старовинні і сучасні танці різних регіонів України подарує ансамбль ім. П.Вірського. Крім того, на сцені виступатимуть електро-фолк бенд Kahaberi & Khanums, вокальний квартет «Qartuli xmebi» та представниця Грузії на конкурсі «Євробачення-2017» Тако Гачечиладзе.

28 травня з 12.00 до 18.00 на Співочому полі відбудеться міський фестиваль хорового мистецтва «Пісня над Дніпром» імені Анатолія Авдієвського, який проводиться вже 11-й рік. Запрошено понад 30 кращих хорових аматорських колективів Києва, Київської та інших областей України. За традицією, фестиваль завжди завершується виступом одного з професійних столичних колективів. Цьогоріч це Національний заслужений академічний український на-родний хор України імені Григорія Верьовки.

«СОНЯЧНИЙ КАШТАНЧИК» І МОЛОДІЖНА МУЗИКА

До Дня Києва презентують два проекти-переможці міського Бюджету участі у категорії «Культура і туризм». Це Міжнародний фестиваль дитячо-юнацької творчості «Сонячний каштанчик», який проводиться вже всьоме. До столиці приїдуть дитячі колективи з Албанії, Грузії, Молдови, Палестини, Таїланду, Туреччини, а також з різних областей України. Крім того, участь у фестивалі візьмуть дитячі хореографічні колективи національних меншин

Німеччини, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Узбекистану та кращі танцювальні колективи Києва. Святкова хода, відкриття фестивалю та концерт відбудеться в Інтернаці-ональному парку Святошинського району (за кінотеатром «Лейпціг») 27 травня об 11.30. Програма продовжиться в Національному музеї «Пирогів», де о 12.00 стартує фоль-клорне свято «Етно-Каштанчик-2017» з презентацією мистецьких шкіл та гуртків декоративного мистецтва, розмаїттям культур та кухонь народів світу. О 14.30 тут очікується велика фестивальна хода учасників та концертна програма. 28 травня з 10.00 до 12.00 в центрі культури і мистецтв триватиме конкурс та показові виступи трюкового мистецтва на кубок Григорія Чапкіса «Віртуози танцю», а о 14.00 розпочнеться гала-концерт фестивалю.

Також 27 травня на стадіоні «Старт» з 14.00 триватиме інший проект-переможець Бюджету участі - RadioDay — Free Open Air Party. Це щорічна молодіжна вечірка просто неба, яку започаткували студенти радіотехнічного факультету КПІ. Цьогоріч хедлайнером концертної програми стане гурт Pianoбой.

ЗНАЙОМСТВО З КУЛЬТУРОЮ НАРОДІВ ПОДОЛУ

27-28 травня з 12.00 до 21.00 на Контрактовій площі пройде Фестиваль культури народів Подолу. Гостям обі-цяють представити історію життя кожного народу на По-долі – а це єврейська, грецька, ромська, польська, німецька та інші общини. Вони презентують свої родзинки: страви національної кухні, майстер-класи, конкурси і вікторини. А малечі підготували розважальну програму й заняття з малювання, виготовлення десертів.

27 травня з 12.00 до 17.00 на сцені пройде фестиваль «Етнічний віночок на Контрактовій», де виступатимуть представники національних меншин, а після до 22.00 кон-церт продовжать творчі колективи міста Києва. Музичні виступи заплановані і на 28 травня.

ЗА НАРОДНИМИ ВИРОБАМИ – ДО МУЗЕЮ ГОНЧАРА

27-28 травня з 11.00 до 20.00 на подвір’ї Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» від-будеться Ярмарок народного мистецтва. Вишивальники, ткачі, гончарі, ложкарі, іграшкарі, майстри по обробці дерева, шкіри, лози та багато інших демонструватимуть традиційні ремесла та свої вміння. Кобзарі та лірники під акомпанемент саморобних музичних інструментів виконуватимуть історичні пісні та думи, а сопілкарі - лі-ричні та веселі мелодії. На ярмарку буде нагода не тільки придбати українські сувеніри на згадку, а й відпочити та посмакувати традиційними стравами і напоями.

СИМФОНІЧНИЙ ОРКЕСТР ПРОСТО НЕБА

В Шевченківському районі заходи до Дня міста відбу-дуться 26 травня. О 15.00 в парку Шевченка влаштують концерт дитячих колективів та театру пісні «Джерела». А о 17.00 біля Оперного театру (пам’ятник Лисенка) від-будеться концерт симфонічного оркестру просто неба. У двогодинній програмі музиканти виконають відомі європейські та українські хіти.

Крім того, 27 та 28 травня муніципальні творчі колек-тиви проводитимуть звітні концерти перед громадою міста Києва. Цього року виступи відбудуться в Голосіївському парку ім. М. Рильського, парках «Гідропарк» та «Парти-занська слава».

СПОРТ: ПРОБІГИ, ВЕЛОГОНКИ, ЗМАГАННЯ РОДИН

27 травня о 9.00 стартує Легкоатлетичний марафонський пробіг Kyiv Euro Marathon 2017. Програмою передбачені змагання на чотирьох дистанціях: марафон (42 км 195м), напівмарафон (21 км), EURO 12 км, EURO 6км, KIDS 100 м (забіг для найменших) та забіг «Благодійна миля» (на 1600 м, виручені кошти підуть на підтримку хворих дітей). Марафон проходитиме вулицями Печерського району – від НСК «Олімпійський» до вул. Івана Кудрі.

Також з 26-го по 28-е травня в Києві вшосте відбу-деться серія міжнародних велогонок Race Horizon Park, яка збере учасників з 20 країн світу. 27 травня маршрут Horizon Park Race Maidan пролягатиме від Європейської площі до метро «Нивки», а 28 травня ще одна велогонка пройде в Солом’янському районі Києва. Окремі змагання з велосипедного спорту – Race Horizon Women Challenge – влаштують і для жінок. Усіх запрошують підтримати спортсменів.

28 травня о 15.00 на Хрещатику також розпочнеться Чемпіонат міста з сімейного спорту, в якому візьмуть участь родини, що протягом року перемогли в районних змаганнях.

***Традиційно до Дня Києва у місті пройдуть Вітрильна

регата (27 травня з 9.00, причал №6 Річкового вокзалу) і Відкритий кубок міста з повітроплавного спорту (27 травня з 20.00 до 22.00 на Поштовій площі, а на розі вул. Трьох-святительської та Михайлівської площі - підйом теплових аеростатів, світлове шоу), Київський міський турнір з кікбоксингу (28 травня з 16.00, Арка Дружби народів), Всеукраїнські змагання «Кубок столиці» зі спортивного орієнтування тощо.



Фот

о П

авла

ПА

ЩЕН

КА

25 травня – Єпіфанія Кіпрського. Вшановується пам’ять видатного письменника і церковного діяча IV ст. Йому приписується «Слово про поховання Ісуса Христа». Дівчата в цей день надягали червоні сарафани і вирушали водити хороводи на-вколо горобини, просити це дерево уберегти їх будинки від пожеж і стихійних лих. Горобину в давнину наділяли магічною силою і вважали оберегом. Згідно з повір’ям, гороби-на захищала людину від нещастя, а тому, не дивно, що це дерево завжди намагалися посадити неподалік від дому. Горобина вважалася за-хисницею від пристріту, а її гілки допомагали відшукати шлях додому, якщо людина заблукала. Коли на Єпіфана ранок у чер-

воному каптані, чекай жаркого, пожежного літа.

26 травня – Гликерії-Комарни-ці. Пов’язується з іменем мучениці Гликерії. Вона походила із знат-ного римського роду, померла за християнську віру в 172 р. Оскільки в цей час з’являються комарі, то день у народі зветься Гликерією-Комарницею. Багато комарів — багато ягід.

27 травня – Сидора-Огіроч-ника. Відзначається на честь му-ченика Ісидора. Він народився в Олександрії, служив у римському війську. В 251 р. був засуджений і страчений за відмову служити імператору. На Сидора здавна са-джали огірки. Примічали: якщо весь день ясний, то буде добрий урожай. Холодна погода в цей день -

літо теж холодним буде.

28 травня – Пахома-Бокогрія. Від імені Пахомія Великого. Він вважається засновником першого монастиря. В народі святий Пахо-мій зветься Бокогрієм, оскільки цієї пори настає тепло: Прийшов Пахом — запахло

теплом.

29 травня – Федора-Житняка. Від імені Феодора Освяченого, учня Пахомія Великого. Святий Феодор мав чудовий дар усного слова, заслужив слави за прямоту суджень і незалежність характеру. З давніх часів день пам’яті цього угодника був останнім строком для сівби ярих культур. Готували ячну, пшоняну, манну або гречану кашу - це було традиційне блюдо, оскільки в цей день молилися про гарний урожай зернових і злаків. Вважалося, якщо каша буде на столі, то урожай багатий збереш і запаси продовольства поповниш.

30 травня – святого Ондрона, який, за народними віруваннями, є сторожем небесних воріт, і саме

йому намагалися молитися про дощ. Просили Ондрона відкрити врата і випустити опади, щоб ці-люща волога пролилася на поля і позбавила людей від посухи.

31 травня –Федота-Вівсяника. Від імені мученика Феодота Анкір-ського, страченого в 303 р. Його називають Вівсяником, оскільки цієї пори починали сіяти овес. 31 травня слов’яни пов’язували з ду-бом - це дерево було символом могутності, чистоти, слави і віри. Дуб часто уподібнювався людині, оскільки вірили, що саме на ньому ростуть молодильні яблука, які обі-цяють безсмертя. Під дубом могли проводити і весільні церемонії. Так, молоді йшли до дуба, взявшись за руки, після чого повинні були три рази обійти дерево навколо, після чого їх союз вважався священним. Листя дуба повністю роз-

пустилися - чекай доброго врожаю. Зозуля довго і без зупинки кує

- прохолодні ранки закінчилися і можна насолоджуватися теплими днями.

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254) 23АСОРТІ

виставки

ОДЕСЬКІ МОДЕРНІСТИ В КИЄВІ

У Центрі сучасного мистецтва «Білий Світ» (Київ, вул. Пушкін-ська, 21) відкрилася виставка живопису «Модерністи Одеси». Експозиція працюватиме до 28 травня. На виставці представлені роботи групи одеських худож-ників, які почали свій творчий шлях в 60-их роках минулого століття, яскравих представни-ків українського «неофіційного мистецтва». Нонконформізм одеських художників не носив політичного забарвлення, а пізніше їхня творчість багато в чому послужила основою для сучасного українського ненара-тивного живопису й абстрактного експресіонізму.

СУПЕРЕЧЛИВИЙ ДІАЛОГ З КАЗКОЮ

В Музеї української діаспори (вул.Московська, 40Б) експо-нується виставка «Зруйнована казка» в рамках міжмузейного проекту «Чумацький шлях», ор-ганізатором якого виступило видання «In-Art». Художні твори відомих українських художників поєднані в експозиції з архів-ними матеріалами, родинними фотографіями, котрі вступають в суперечливий діалог з ілюстра-ціями художниці Ірини Заруби до традиційних кримськотатар-ських казок.

концерти

ЖЕСТОВА МОВА ШПИЛЯСТИХ КОБЗАРІВ

25 травня о 19.00 в Україн-ському домі відбудеться кон-церт гурту «Шпилясті кобзарі»: Bandura Style Show. Вперше в Україні музиканти зіграють на великій сцені спільно з виконав-цями жестової пісні. На концерті звучатимуть народні пісні та авторські твори, інструментальна музика, світові та ретро-хіти, рок, джаз та навіть дабстеп на бандурі!

ЛАБОРАТОРІЯ ЗВУКУ 27-го травня о 19.00 в Карібі-

ан клаб відбудеться презента-ція творчоі лабораторії «Kaska records».

Kaska records — це музичний простір для багатьох різних ар-тистів, місце, де вони готують свою «дивну суміш» з ідей і зву-ків, обмінюються досвідом та надихаються на нові пісні.

театр

«ПОПІЛ» 25 травня о 19.00 в Молодому

театрі гратимуть виставу «Попіл» за мотивами роману Іцхокаса Мераса «Вічний шах». Ця світла, сповнена любові до життя, історія почнеться з кінця. Комендант

«території» Шогер наказує остан-ньому синові Авраама Ісааку зіграти з ним партію в шахи. Правила прості: якщо Ісаак ви-грає - на нього чекає смерть, якщо ж програє - залишиться в живих, але усі діти гетто за-гинуть. Як зробити правильний вибір, коли життя тисяч дітей залежить від того, чи зможеш ти не злякатися? Чи зможеш ти наважитися перемогти і… по-мерти? Що потрібно душі, щоб знову відчути, що значить бути Людиною? Чи власне життя ви-явиться дорожчим?

КОРОЛЕВА КРАСИ 31 травня о 19.00 на сцені Теа-

тру «Золоті ворота» йтиме чорна комедія «Королева краси або Перед смертю не надихаєшся». Це історія про домашню війну, яка точиться між старою матір’ю Мег Фолан і її дочкою – соро-калітньою дівою Морін. Але це ще й історія кохання. У героїв Мак-Донаха безліч життєвих сил і пристрастей. А побутовий реалізм – лише видимість, під яким іскриться фантастичний коктейль з сентиментальної ме-лодрами, гротескової комедії, явного «театру жорстокості» і філософської притчі.

кіно

«ПІРАТИ КАРИБСЬКОГО МОРЯ: ПОМСТА САЛАЗАРА»

Країна: США Режисери: Хоакім Роннінг, Ес-пен Сандберг У ролях: Джонні Депп, Джефф-рі Раш, Кевін Макнеллі, Хав’єр Бардем, Орландо Блум Тривалість: 2 год. 17 хв. Вікові обмеження: 12 років

Йо-хо-хо! Один з найвпіз-наваніших персонажів в історії кіно повертається у славетній піратській пригоді! Розвіявши свою удачу по світу, капітан Джек Спарроу виявляє, що за ним полює його давній ворог - жахливий Салазар з командою матросів-привидів. Щоб вря-туватися, а поміж тим здобути повний контроль над морями, харизматичний капітан Спарроу має заволодіти могутнім арте-фактом — тризубом Посейдона.

«ПОЦІЛУНОК БЕАТРІС» Країна: Франція Режисер: Мартен Прово У ролях: Катрін Деньов, Катрін Фро Тривалість: 1 год.55 хв. Вікові обмеження: 12 років

Клер – акушерка, яка при-святила все своє життя іншим людям. Її хвилює те, що вона може так і не стати матір’ю сама. Життя Клер змінюється після повернення примхливої і егоїстичної Беатріс, колишньої коханки її батька.

АФІША

Як Тарас Шевченко влаштував на Пріорці бенкет для дітей

Цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка є піз-навальними, оскільки їх не зустрінеш в біо-графії, про них в шко-лі не розповідають.

Шевченко дуже любив дітей. Живучи в 1859 році в Києві на Пріорці, поет дуже здружився з дітворою. Діти бігали за ним і кричали: – Дядьку, розкажіть нам ще одну казочку! По обіді поет йшов у сад, лягав під яблунею і кликав до себе дітей. Вони лазили по ньому, пустували. – Кого люблять діти, – казав про себе поет, – той не зовсім ще поганий чоло-вік. Якось наймичка Оришка, перучи одяг, знайшла гроші, про які Шевченко забув, і він на ці гроші влаштував для сусідських дітей «бенкет». Пішов на базар, накупив іграшок та ласощів, ледве доніс. Двір посипали свіжою травою, дітвора раділа, гралася, качалася по траві, поет теж радів. По обіді перекупка привезла цілий візок яблук, груш, пряників, бубликів. З двору «бенкет» перейшов на ви-гін. Посходилися дорослі й говорили: – Оцей старий, певне, божевільний! Шевченко бігав разом із дітьми, повчав їх, сміявся, змагався із хлопцями.

БУВ ВИПАДОК

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

Хмарно, не-великий дощ

Атм. тиск 746Вітер (м/с) 3

Вологість повітря (%) 55

Відчувається +20о

четвер, 25.05

+19о

Хмарно, дощ, гроза

Атм. тиск 743 Вітер (м/с) 3



п’ятниця, 26.05

+18о

Ясно



Відчувається +16 о

субота, 27.05

+17о

Хмарно з про-ясненнями




неділя, 28.05

+16о

ТРАДИЦІЇ

СМАЧНОГО!

Котлета по-київськи Котлету по-київськи цілком реально приготу-вати в домашніх умовах. Для тих, хто любить приємно і з користю проводити час на кухні, «Вечірка» пропонує один з рецептів всесвітньо відомої страви.

Інгредієнти: Білий хліб – 2 скибочки. Фарш курячий– 500 г. Цибуля ріпчаста– 1 шт. Часник – 2 зуб. Яйця – 1 шт. Молоко – 0,3 л. Сир плавлений – 2 шт. Сіль, пе-рець – за смаком. Борошно або сухарі для панірування. Рослинна олія для смаження.

Приготування: Розмочити хліб у молоці, віджати руками і додати до фаршу. Мілко нарізати або натерти цибулю, розчавити часник та додати до суміші фаршу та хлібу. Посолити та поперчити. Перемішати. В отриману суміш додати сире яйце. Ще раз ретельно перемішати. Сир плавлений нарізати маленькими кубиками або на-терти. Сформувати зі жменьки фаршу невеликі «млин-ці», покласти всередину сир та скріпити краї «млинця» пальцями, формуючи котлету. Розігріти рослинну олію на пательні. Котлети запанірувати у борошні або сухарях та викласти на пательню. Смажити 7-10 хвилин з однієї та другої сторони.

Вечірній Київ | 25 травня 2017 року | №20 (19254)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: [email protected]Передплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 54322 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ, якщо всидіти на одному місці нудно, рушайте в мандри, то життєдайний

тонік, шанс для духовного збагачен-ня, емоційного піднесення і роман-тичних пригод. Ви такі чарівні!

ТЕЛЬЦІ, реалізація гло-бальних бажань йде успіш-ним темпом. Облаштовуйте

сімейне гніздо, тут ваші королівські замашки вже не дратуватимуть родину, а будуть в радість.

БЛИЗНЮКИ, ви воло-дієте могутнім енергопотен-ціалом, маєте силу, владу,

здатні гори перевернути, якщо згуртуєте під свої прапори союз-ників та симпатиків.

РАКИ, заховайтесь, в до-бросусідських стосунках з оточенням криза. Грамотно

організуйте свій час, живіть за ра-ціональним графіком, де кожна мить має дарувати практичні пло-ди.

ЛЕВИ, обранці готові до ваших ніг небо прихилити,

тож не зрадьте їх надій, будь-те відданими люблячими партне-рами і ваш нерушимий духовний союз отримає нове дихання. За-будьте про негаразди, перегорніть нову сторінку в подружніх стосунках.

Д І В И , одержимість кар’єрними лаврами загро-жує фіаско. В стосунках «на-

чальник-підлеглий», «батьки-діти» болісне «перезавантаження», роз-слабтеся і не пріть, як танк, вперед, цей темп руйнівний.

ТЕРЕЗИ, на тлі громадської метушні намагайтеся хо-

ватися в психологічну «муш-лю», її броня чудовий захист від нав’язливих сторонніх емоцій. Сфера навчання, захисту дипломів, журналістики, співпраці із зарубіж-жям – найдинамічніша.

СКОРПІОНИ, дивіться на речі глобально, заци-

кленість на дрібницях та деталях зіб’є з правильних орієн-тирів, проґавите за мухою слона.

СТРІЛЬЦІ, птах реалізації бажань в клітці під зам-

ком, градус конфронтації зашкалює, активізувалися недру-ги, суперники, конкуренти. Навіть маючи давніх достойних друзів, докладіть максимум зусиль, аби не розпочати війну.

КОЗЕРОГИ, важливе зна-чення матимуть контакти з людьми здалеку, представ-

никами інших традицій, професій, наукових галузей. Розширюйте кругозір в практичному ключі, пе-реймайте чужий досвід, освоюйте корисні навички, обмінюйтеся ін-формацією.

ВОДОЛІЇ, апетити зашка-люватимуть, тому зважте

«хочу» та «можна», реальність прагматична і не дозволить роз-базарювати кошти на різні заба-ганки. Утримайтеся від позик, оформлення кредитів.

РИБИ, атмосфера вибухо-небезпечна, оточення буде агресивним, діловитим і при-

скіпливим. Швидше за все пере-хопить ініціативу, а вам доведеть-ся чинити відповідно до їх планів, бажань, розкладу, звичок. Змиріть-ся і спробуйте діяти за обставина-ми, не зазираючи далеко уперед.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ ГОРОСКОП 29 травня – 4 червня


Про Київ Найкоротша та водночас найширша головна вулиця столиць Європи – Хрещатик (довжина 1300 метрів, шири-на 75 метрів від будинку до будинку ). Найдовша вулиця – Бро-варський проспект, довжина близько 14 км. Найкоротший – Інженер-ний провулок (недалеко від Арсенальної площі), довжина менше 50 м, на ньому зна-ходяться 3 будинки. Найдавніша вулиця Киє-ва – Володимирська, їй понад тисяча років. Найвузькіша вулиця – Георгіївський провулок, де ширина проїзної частини лише 5,4 метри. Найглибша станція метро в Києві – «Арсенальна», гли-биною близько 200 м, одна з найглибших у світі.

Найкрасивіша станція київського метро: «Золоті ворота», входить у десятку найкрасивіших станцій метро у світі. Найвища споруда Києва – телевежа, історичний район Сирець, побудована в 1973 році, її висота 380 м. Найвища точка в Києві, по відношенню до Дніпра – площа Слави, висота понад 200 м. Найпопулярніший сувенір з Києва – «Київський» торт, його виробляють з 1956 року. Найбільший навчальний заклад – Національний тех-нічний університет України «Київський політехнічний інститут»; близько 42 тисяч студентів; загальний колек-тив – понад 50 тисяч осіб. Найдавніший скульп-турний пам’ятник Києва – князю Володимиру, хрестите-лю Русі; споруджено у 1853 р. на Володимирській гірці. Найкоротший транспорт-ний маршрут Києва – фуніку-лер, протяжність – 222 м.

ЦІКАВО

вінець на голові монарха Д

богиня перемоги

на полі бою (міф.)

птах із довгим

чубом

вхід і вихідЕ

предмет розмови

частина доби Нурочистий

вірш

автомобіль Ьвид твердого

палива

письмове вітання

висока хвиля (мор.)

гирло річки з острівцями і протоками

шлях, дорога

машина, що вирівнює шляхове покриття

породистий верховий кінь

(схід.) К військовий підрозділ

И дружина Адама

яскрава естрадна вистава

утілення душі у вигляді метелика Є

«кельнська вода» (фран.)

солодкі ви-роби

Восновні погляди,

переконання

документ

папка Амодель

земної кулі на підставці

вірш Корану гірське пасмо

«повсяк-денність» існування

(філос.)

жіноче ім‘я(фіалка)

рай Адама та Єви

Вакх

міст для під-няття вверх

шляхів

притока Єнісея

рослина род. бобових

безмежна радість

змагання (іст.)

СКАНВОРД

Склала Оксана БАРКІНА

міської 3 1906 25 2017 20 (19254) ДДеньень сстолицітолиці ... ·...

Documents