111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Фот

о Бо

риса

КО

РПУ

СЕН

КА

27 квітня 2017 року №16 (19250)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

www.vechirniykiev.com.ua

ПРОЗА ЖИТТЯ

Заручники нежитлового фонду � УЖЕ СОРОК РОКІВ 16 СІМЕЙ ПРОПИСАНІ… В ДИТСАДКУ

Умови тут – далекі від розкошів: одна кухня на 16 сімей, туалет з кабінками на кодових замках, спільна душова у підвалі. Та не лише в тісноті проблема. Три десятки осіб прописані… у приміщенні без житлового статусу.

Бракує папірця з печаткою БТІ. Мешканці на все згодні, нехай у ньому напишуть будь-що: хоч гурто-житок, хоч комунальна квартира, аби не дитсадок, який і досі значиться у БТІ за документами… 1960 року. Щоб люди мали змогу приватизувати житло, можливо, й продати та придбати краще.

Поки ж мешканці першого поверху на вулиці Будівельників, 22/11 із заздрістю поглядають на

чотири верхніх – там сусіди живуть хоч і у «хру-щовських», але все ж таки окремих приватизованих квартирах.

Кімнати першого поверху мають такі ж номери, як квартири з першого під’їзду. Тому їх нумерують дробовим числівником – приміром, 9/5, як у пані Альбіни.

– Тобто 9-а кімната у 5-му під’їзді, – пенсі-онерка показує паспорт з реєстрацією ще 1992 року, де чітко написано «гуртожиток». – У мене й у червоному радянському паспорті зазначена ця прописка. Якби тут нежитловий фонд був, то хто б сюди прописав людей?!

Продовження на 6-й стор.

У Києві відібрали волонтерів для «Євробачення-2017»Мер Києва Віталій Кличко відкрив флешмоб – посвяту. 900 киян відібрали з 12 тисяч охочих.

Вони працюватимуть із артистами, пресою, делегаціями та гостями пісенного конкурсу. А ще над телевізійним виробництвом «Євроба-чення», на бекстейджах та у фан-зонах.

– Музику люблять усі. І дуже добре, що таке гарне пісенне свято відбудеться в Києві. Ми всі чекаємо на це дійство. І від кожного з нас залежатиме, з якими враженнями гості нашого міста покидатимуть Київ, – прокоментував подію міський голова Віталій Кличко.

Усі волонтери навчилися правильно спілкуватися з гостями, про-йшли тренінги з першої медичної допомоги, інструктаж на офіційних локаціях.

Продовження теми на 2-3-й стор.

ПОДІЯ

Чорнобильський Чорнобильський реквіємреквієм � КИЯНИ ВШАНУВАЛИ ГЕРОЇЗМ УСІХ, ХТО 31 РІК ТОМУ

БРАВ УЧАСТЬ У ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС

Продовження теми на 8, 17-й стор.

Фото КМДА

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250)КУР’ЄР «ВК»2

ФОТОФАКТ

БЛАГОУСТРІЙ

РЕПОРТАЖ У НОМЕР

� БУДІВНИЦТВО СЦЕНИ

«ЄВРОБАЧЕННЯ-2017»

ПОВНІСТЮ ЗАВЕРШЕНЕ. НА

НІЙ ВЖЕ ПРОВЕЛИ ТЕХНІЧНІ

РЕПЕТИЦІЇ СТАТИСТІВ, ПІД

ЧАС ЯКИХ ПРАЦЮВАЛИ

УСІ ТЕЛЕКАМЕРИ,

СВІТЛОВЕ, ЗВУКОВЕ ТА ВІДЕООБЛАДНАННЯ

Вся конструкція сцени – суціль-ний екран, навіть підлога. Тільки довжина кабелів становить понад 180 кілометрів, а розмір сцени близько 750 квадратних метрів. Висота сцени – 14 метрів, ширина – 70, а глибина – 28. Площа для

виступів – 350 квадратних метрів. А вага близько 30 тонн…

– Неймовірне поєднання світ-лодіодних екранів, прожекторів, керованих приладів. І в центрі цієї конструкції буде опускатися і під-німатися камера, яка дозволить отримати ще й вид зверху, – роз-повів менеджер Роман Керик.

Німецький дизайнер Флоріан Відер, який і планував сцену, по-яснив, що вона буде символізувати Україну як центр Європи. Саме тому була обрана форма кола.

– Усі будівельно-монтажні ро-боти для сцени завершені. Зараз ми очікуємо на реквізит від кіль-кох країн-учасниць. Це маленькі, але надзвичайно важливі деталі і для делегацій, і, власне, для теле-візійного шоу. Вже зовсім скоро розпочнуться репетиції зі ста-тистами для перших трьох країн-учасниць, – зазначив виконавчий продюсер «Євробачення-2017» Павло Грицак.

Сцена «Євробачення» чекає конкурсантів

Директор з виробництва «Єв-робачення-2017» Ола Мельциг розповів про обсяги проведених за останні кілька тижнів робіт, а також про те, що у МВЦ щоночі працює команда, яка програмує освітлювальні прилади та відео-оформлення для пісень 42 кон-курсантів.

– У всіх трьох інтервал-актах фінального шоу ми прагнемо представити Україну як прогре-сивну країну, – уточнює продю-сер конкурсної частини шоу «Євробачення-2017» Крістер Бйоркман. – Хочемо показати номери, які поєднуватимуть у собі традиції та сучасність. Наприклад, у фіналі ви побачите двох героїнь – Руслану, яку ми добре знаємо, й Джамалу, через яку ми зібралися тут. А також всесвітньо відому супер-зірку ONUKA, яка виступа-тиме разом з оркестром НАОНІ. Будуть ще зірки у півфіналах, але їхні імена ми поки не називати-мемо, хочемо зберегти інтригу. Ми всією душею сподіваємося, що представимо такі шоу, якими пишатиметься кожен українець.

У столиці буде більше велосипедних маршрутів Київський міський голова Віталій Кличко приєднався до тра-диційної акції «Велосипедом на роботу», учасники якої цього року збиралися в Маріїнському парку.

– Дуже добре, що у киян є бажання їздити на велосипеді. Впевне-ний, що у цього виду транспорту гарні перспективи у нашому місті, – сказав Віталій Кличко. – І добре, що подібні заходи стають усе по-пулярнішими і з року в рік до них приєднується все більше велосипе-дистів. Я сьогодні зранку проїхав уже 35 кілометрів. Впевнений, що кожний, хто приєднається до нашого велосипедного руху, отримає величезне задоволення», – зауважив мер і запросив велосипедистів на відкриття оновленого велотреку, яке відбудеться 20 травня.

Столична влада планує розширити перелік велосипедних марш-рутів у місті та провести експеримент – облаштувати велосипедні доріжки на вулицях, де є виділені смуги для громадського транспорту. Невдовзі такі велодоріжки можуть з’явитися на бульварі Дружби наро-дів, проспекті Валерія Лобановського, Чоколівському бульварі, вул. Ва-дима Гетьмана, Олександра Довженка, Олени Теліги, бульварі Перова, проспекті Визволителів, вул. Будівельників та проспекті Миру.

Київський міський голо-ва Віталій Кличко разом з міністром інфраструктури Володимиром Омеляном проінспектував роботи з ре-конструкції Поштової площі.

Мер зазначив, що на початку травня роботи на центральній частині площі будуть завершені, а Дніпром почне курсувати річ-ковий трамвай.

– Щовечора на Поштовій площі збирається велика кількість людей, які із задоволенням проводять тут вільний час. І я впевнений, коли ми завершимо усі роботи на площі, вона стане справжньою перлиною столиці не тільки для киян, а й для туристів, які приїдуть до Києва, – наголосив Віталій Кличко.

У свою чергу Володимир Оме-лян подякував очільнику міста

за нову реконструйовану площу європейського зразка:

– Вихід до Дніпра в районі Річ-кового вокзалу завжди був про-блемним і нетиповим для євро-пейських столиць, але завдяки меру ми отримали сучасну площу та новий публічний простір в іс-торичному серці Подолу.

Мер разом з міністром також оглянули один з відремонто-ваних річкових трамваїв, котрі почнуть свою роботу у перших числах травня та курсуватимуть між Поштовою площею і набереж-ною біля МВЦ, де проходитиме «Євробачення».

До пісенного конкурсу запус-тять 7 річкових трамваїв, а якщо навантаження буде великим – до-дадуть ще 3.

ІнФ. «ВК»

З початку весни в столиці висадили 15 тисяч зелених наса-джень. Серед висаджених дерев – платани, ялини, ялівці та катальпи.

У ході підготовки до «Євробачення» в столиці встановлено тисячу підвісних термочаш, де висадять ампельні квіти – росли-ни зі спадаючими пагонами. Про це повідомили у комунальному об’єднанні «Київзеленбуд».

Так, 1000 термочаш встановлено на опорах освітлення і вже розпочато висадження ампельних квітів. До кінця тижня будуть завершені 10 квіткових панно з логотипом «Євробачення-2017», які прикрашатимуть в’їзди в місто та основні транспортні розв’язки. Ще 10 тематичних клумб ландшафтні дизайнери «Київзеленбуду» створять на проспекті Бажана, Одеській площі, схилах біля парку Слави та в інших місцях.

– Ми поступово й системно відроджуємо для Києва славу міста-парку. При проектуванні капітального ремонту парків і скверів передбачаємо і будівництво поливо-зрошувальної системи. Це допоможе нам поступово знижувати затрати на догляд за зеленими насадженнями столиці і направляти більше коштів на озеленення та розвиток інфраструктури парків і скверів, – прокоментував гене-ральний директор КО «Київзеленбуд» Михайло Наконечний.

Київ стане містом-парком

Оновлена перлина

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250) 3

Офіційна церемонія відкриття пісен-ного конкурсу «Євробачення» відбудеться 7 травня в конгресно-виставковому центрі «Парковий» (Паркова дорога, 16-а). Червону доріжку «Євробачення» розташують цього ж дня на площі Конституції та алеї біля Маріїнського палацу (від вул. Михайла Грушевського до оглядового майданчика). Також серед офіційних заходів 9, 11, 13 травня відбудуться телевізійні шоу пісенного конкурсу «Євробачення», генеральні репети-ції яких (за участю глядачів) заплановані 8, 10, 12 травня в Міжнародному виставковому центрі (Броварський проспект, 15).

Із 1 до 14 травня в КВЦ «Парковий» (Пар-кова дорога, 16-а) працюватиме Euroclub, а з 4 до 14 травня на вул. Хрещатик (від вул. Богдана Хмельницького до вул. Проріз-ної, включно з тротуарами) працюватиме Eurovision Village. Окрім того, на час проведення «Євробачен-ня-2017» на киян і гостей столиці чекатиме

насичена програма культурно-мистецьких заходів. Так, із 30 квітня до 14 травня ді-ятиме:

«Фан-зона на Софії» на Софійській площі, яка зможе розмістити до 10 тисяч відвідувачів. Фан-містечко буде поділено на такі зони: культурно-мистецьку, інфор-маційно-довідкову, відпочинку, фуд-корту та розваг.

Розважальна зона на Троїцькій площі, де презентують кращі зразки національної музики, сучасних творів музичного, теа-трального мистецтва, ознайомлять киян і гостей міста з унікальною українською культурою. Також тут діятимуть зони фуд-корту, майстер-класів, виставок-продажів, дитячих розваг, фотозони, туристично-ін-формаційний центр. Розважальна зона Feel Ukraine – «Від-чуй Україну» на Контрактовій площі. На зазначеній локації на киян і гостей міста чекатимуть виступи артистів, виставки,

майстер-класи, які супроводжуватимуться відеофільмами на екранах сцени. Працюва-тиме велика дитяча зона. Кожен день буде присвячений окремій темі: день джазу, день майстрів, день української літератури, день образотворчого мистецтва, день костюму та прикрас тощо.

Розважальна зона «Євробачення: Ре-троспектива», яка буде розташована на Поштовій площі. Тут відбуватиметься фес-тиваль-караоке. Розважальна зона «Перший київський пленер Kyiv Art Fort-2017 відкриється й на

території Національного історико-архітек-турного заповідника «Київська фортеця». Із 4 до 7 травня у рамках культурно-мис-тецьких заходів відбудеться Міжнародний фестиваль «Київський тиждень мистецтва» (Кyiv Art Week)» («Фестиваль мистецтва Kyiv Art Week). Під час заходу відбува-тимуться виставки в київських галереях, наукові конференції, концерти, вечірки із залученням найцікавіших музикантів. Головною локацією фестивалю в 2017 році стане бізнес-центр «Торонто-Київ» де розміститься Міжнародний арт-ярмарок Kyiv Art Fair, виставка «Музей приватних колекцій» і спецпроект арт-резиденції BIRUCHIY. Із 5 до 14 травня у Київській міській галереї мистецтв «Лавра» відбудеться Між-народний арт-фестиваль Face of art. Про-грамою заходу передбачено проведення виставки «Дивовижна розгубленість» за підсумками діяльності арт-резиденції у галереї «Лавра», спецпроекту з Фондом «АнтиСНІД» − Kissing Doesn’t Kill, відеоін-сталяції Євгена Чернишова, медіаінсталяції арт-групи Tenpoint, вистав сучасних україн-ських театрів, виступів відомих музикантів, представників альтернативної музичної сцени та багато іншого. З 12 до 14 травня на Контактовій, По-штовій площах, а також на території парку Кіото відбудеться показ 3D-mapping-show Kyiv Light Fest. Також на локаціях до «Євробачення-2017» заплановано показ кіноальманаху «Усе починається в Києві», що презентує євро-пейській спільноті та українському глядачу столицю України в привабливому та ціка-вому форматі ігрових кіноновел.

Програма офіційних заходів «Євробачення-2017»

Піші екскурсії для делегацій країн-учасниць «Євробачен-ня-2017» проводитиме екс-курсійне бюро «Цікавий Київ», автобусні – City sightseeing bus. Ці дві компанії були обрані командою організаторів цього-річного пісенного конкурсу шляхом відкритого відбору.

«Цікавий Київ» має 12 років до-свіду проведення екскурсій. Пра-цюює з більш ніж 30 англомовними гідами і є партнером провідних екскурсійних агрегаторів Get Your Guide, Tripster, Viator, Tripadvisor. У 2016 році компанію було визнано найкращим екскурсійним бюро Києва. Під час «Євро-2012» обслуго-вувала офіційні делегації спонсорів. В арсеналі «Цікавого Києва» є понад 300 різноманітних турів столицею.

Компанія City Sightseeing Kyiv працює під цим брендом із 2013 року, а на ринку, як Open Kiev, – із 2010-го. Усі гіди бюро мають багаторічний досвід проведення екскурсій. City Sightseeing Kyiv працювали на кінофестивалях, фестивалях ретро-автомобілів, на Alfa Jazz Fest, а також з та-кими компаніями як Bosco та Coca-Cola.

У період з 29 квітня до 14 трав-ня 2017 року планується провести близько 16 екскурсій Києвом для делегацій країн-учасниць пісен-ного конкурсу. Маршрути розро-блятимуться з урахуванням того, щоб було цікаво та комфортно для людей різного віку. Для тих, хто відвідає українську столицю вперше, і хто бував тут раніше, екскурсії також будуть різними.

Знайомство з Києвом: 16 екскурсій для учасників пісенного конкурсу

Столичні гіди посилено готуються до обслуговування гостей «Євробачення-2017».

У ці дні проходять тренінги та семінари із підготовки гідів і екс-курсоводів, котрі будуть працювати з гостями пісенного конкурсу, організовані управлінням туризму міської адміністрації. Як по-відомив «Вечірці» начальник управління Антон Тараненко, для відбору учасників цих навчань вони чотири місяці збирали дані про всіх екскурсоводів Києва. Із понад 200 на курси зарахували 60 осіб, котрі мають досвід роботи в столиці, офіційно працевлаштовані та володіють англійською мовою.

– Програма навчань доволі насичена, – повідомив пан Тара-ненко. – Вона передбачає, зокрема, і опанування «секретами» ораторського та акторського мистецтва, які просто необхідні для привертання уваги учасників екскурсій. А також слухачі семінарів ознайомляться з методикою та інструментарієм, які використовує досвідчений гід із Ізраїлю Зеєв Вовк. Самі відвідають кілька учбово-практичних екскурсій, зокрема, і в форматі роботи з офіційними державними делегаціями, послухавши кваліфікованих спеціалістів цієї справи. Також на них чекають цікаві лекції з давньої та сучасної історії Києва відомого краєзнавця Михайла Кальницького «Київ – від древності до сучасності», директора меморіалу героїв Небесної Сотні Ігоря Пошивайла «Революція Гідності в Києві».

Євгенія Сладкова розповість про релігійні особливості Києва. А відомий ресторатор Дмитро Борисов на своєму майстер-класі по-святить учасників семінарів у таїнства гастрономічної культури сто-лиці. Запрошений і спікер зі Стокгольма, який поділиться досвідом проведення екскурсій під час «Євробачення».

Гостям розкажуть про Київ – від древності до сучасності

Приємний подарунок для киян та гостей пісенного кон-курсу готують працівники комунального підприємства з утримання зелених наса-джень Голосіївського району. Вони оформляють декілька квіткових панно з символі-кою «Євробачення».

Як розповіла «Вечірньому Ки-єву» головний ландшафтний дизайнер підприємства Алла Філіппова, яка створила ескізи всіх цих тематичних клумб, квіти та ві-тальні гасла прикрасять усі ключові транспортні розв’язки на шляху від південного в’їзду до Києва і до Либідської площі. Так, на Одеській площі буде викладене з інертних

матеріалів велике жовто-блакитне серце, на одному зі схилів зроблять напис «Євробачення» англійською мовою білими пластиковими літе-рами. А поряд розташується квіт-ник площею 90 квадратних метрів, на якому висадять жовту і блакитну віолу, різнокольорові цинерарію, петунію, бегонію та чорнобривці. Прикрасять його відсипкою з різ-нокольорової фарбованої мульчі.

На перетині проспекту Глушкова з вулицею Конєва оформлять тема-тичний квітник. А на Голосіївському проспекті озеленювачі створять справжнє квіткове панно площею понад 250 квадратних метрів із символікою пісенного конкурсу. В центрі висадять жовто-блакитну ві-олу у вигляді серця. По обидва боки

композиції розмістять такого ж кольору жар-птиці. Все панно при-крашатимуть квіткові візерунки…

– На Голосіївській площі ми встановимо об’ємно-просторову конструкцію напису Eurovision із пластикових та акрилових літер, які будуть підсвічуватися в нічний час, – повідомила Алла Філіппова. – А також висадимо тут квітники. На Деміївській площі створимо клумбу у вигляді символіки пі-сенного конкурсу – намиста. Для нього ми вже виготовили спеці-альні декоративні намистинки діаметром 1 метр із тематичними візерунками. Між ними будуть «на-низані» квіткові кульки із бегонії та цинерарії.

Микола ПАЦЕРА

Віола, цинерарія, чорнобривці…

ДО ТЕМИ

Департамент суспільних комунікацій та Інтернет-пор-тал газети «Вечірній Київ» створили цифрову платформу «Євробачення-2017 у Києві». Як розповіли в управлінні інформаційної політики та комунікацій, віртуальний інформаційний майданчик – це новинний агрегатор, що дозволяє об’єднувати на од-ній платформі новини зі ЗМІ, блогів, соціальних мереж, інфографіку. Тут є актуальні коментарі представників столичної влади, експертів, відеосюжети про підготовку столиці до «Євробачення», у тому числі – інвестиційну складову.

Творчий колектив «Вечір-нього Києва» також долучив-ся до інформаційної кампанії із популяризації «Євроба-чення», створивши на своєму сайті розділ «Як Київ готуєть-ся до «Євробачення».

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250)НА ЗЛОБУ ДНЯ 4

Сергій Лещенко, народний депутат України

– Прийняте за основу Київрадою мовне рішення є цілком правильним. Органи самоврядування апріорі мають дотримуватися такої установки. Ми не говоримо про приватні сфери життя

або недержавні компанії. Там це може бути на розсуд власників або фізичних осіб, які в них працюють. А державні органи, державні службовці мають послу-говуватися державною мовою. Депутати Верховної Ради України, навіть без подібної законотворчої регуляції, намагаються заохотити всіх спілкуватися і виступати державною мовою. Тому не сумніваюся, що рішення Київради матиме своє продовження…

Єгор, студент Національного університету ім. Тараса Шевченка:

– Я і мої друзі – студенти факуль-тету видавничої справи та редагу-вання намагаємося послуговува-тися виключно українською. Рідна мова – головний інструмент нашої майбутньої професії… Але в жодному разі не можна забороня-ти людям спілкуватися російською, англійською, чи будь-якою іншою мовою. Класик справедливо зауважив: скількома мовами ти володієш, стільки разів ти людина…

Ольга, інженер комерційної будівельної фірми:

– Це правильне рішення. Я можу вільно спілкуватися як українською, так і російською. Для мене це не проблема. Якщо хтось не хоче ви-вчати та спілкуватися українською

і тихенько це робить, то це їхня особиста справа. Але якщо намагаються впливати на когось, щось комусь доводити, вносити якусь смуту, то це вже є, можна вважати, антидержавною діяльністю. Люди різні бувають... Дехто починає свідомо або нена-вмисно перетворювати важливе мовне питання на

фарс. На таких людей треба впливати. Особливо якщо вони провокують якісь масові конфронтації…

Катерина Прокопівна, пенсіонерка:

– Це дуже правильне рішення. Бо ми в Україні живемо і є укра-їнцями. Мабуть тому, що мені вже немало років, я добре знаю та вмію спілкуватися як українською, так

і російською. Я увесь час навчалася обох мов і за потреби можу розмовляти будь-якою.

Серафіма, киянка з татарським корінням:

– Вважаю, що у побуті не бажано змушувати, щоб люди розмовляли лише українською мовою. Вони по-винні спілкуватися тією мовою, яку вважають рідною і якою володіють досконало. Це приватна справа кожного, а ще елемент свободи особистості. Наприклад, я за національністю – татарка, відповідно я – російськомовна. На роботі завжди намагалася послуговуватися українською. Значною мірою мою українську корегував комп’ютер і програма перекладу… Я проти директивного нав’язування української мови. Але й утискувати російську, якісь інші мови не треба.

Владислав, студент:

– Ставлюся до рішення Київради виключно позитивно. Я навчався у київській україномовній школі №76, добре знаю українську і роз-мовляю нею. На жаль, сьогодні

молодь і переважна більшість киян частіше спіл-куються російською. Хоча моя особиста думка – в державі має переважати державна мова. А на дер-жавній роботі тим паче має панувати українська…

Костянтин, поліцейський:

– Я однаково добре розмовляю українською та російською. Щодо мовного середовища у Києві, не відчуваю дискомфорту. Мене цілком влаштовує те, що є, і кожна людина має право спілкуватися тією мовою, якою їй зручно.

Сергій, киянин, 47 років:

– Рішення Київради, безумовно, слушне. Багато киян, моїх знайомих, які раніше спілкувалися виключно російською, сьогодні активно пере-ходять на українську. Хоча взагалі

мовна ситуація у столиці доволі цікава. Скажімо, діти у школі навчаються українською, а вдома розмовляють російською.

Опитування провели

Михайло КАМІНСЬКИЙ,

Олексій ІВАНОВ (фото)

Відповідним документом про-понується встановити, що в Ки-єві мовою роботи, діловодства і документації органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій комуналь-ної форми власності є державна мова – українська.

Також прописано, що всі ре-кламні оголошення, вивіски, плакати, афіші, повідомлення та інші форми аудіо- та візуаль-ної рекламної продукції мають бути написані українською або іншою мовою з обов’язковим за-значенням їх перекладу чи транс-літерації.

– Проект рішення покликаний чітко окреслити, що всі послуги у сфері обслуговування у столиці – спілкування з клієнтами, меню в закладах громадського харчування тощо першочергово повинні нада-ватися українською мовою, – за-уважує Юрій Сиротюк, депутат Київради, ініціатор проекту рішення. – Переходити на іно-земну мову варто лише тоді, коли клієнт сам про це попросить. Це рішення носитиме рекоменда-ційний характер і покликане від-новити історичну справедливість щодо нашої мови, яка століттями пригнічувалася.

Андрій КОКОТЮХА, письменник:

– Нема сенсу робити «мовну ревізію» вже на-ступного дня після голосування в Київраді. Бо аби рішення набуло чинності, його ще треба ухвалити в цілому. Поки що це проміжне рішення, десь таке саме, як голосування за «безвіз» для українців. Кордони відкривають не наступного дня після того, а, кажуть, треба чекати до червня. Так і тут: нема законних підстав чогось вимагати від сфери послуг, поки закон не вступить у силу. Але навіть якщо вступить, ефективно діяти навряд чи буде. Адже він не передбачає головного: покарання за невиконання.

Українську мову можна й треба узаконювати для всіх сфер життя, передусім — у публічному міському просторі.

Йдеться насамперед про зовнішню рекламу та зга-дані вже вивіски та написи на вітринах. Проте в Україні не придумають закону, який би дійсно забороняв уживання російської, караючи за це. Так, Російська імперія впроваджувала репресивні методи проти української мови, мовних утисків свого часу зазнавали інші народи, котрі були в

складі великих та сильних імперій. Але Україна не може відповідати так само, репресуючи носіїв й

ретрансляторів російської, бо ми ніколи не мали подібних практик застосовувати репресії проти когось/чогось. Аби сфера послуг без примусу заговорила українською, потрібно щось більше й, напевне, дієвіше, ніж відповідне голосування хоч у Київраді, хоч у Верховній Раді – бажання та потреба в цьому самих її працівників. Ну і клієнтів відповідно…

Ми Ми все ж таки все ж таки українці!українці!� ДЕПУТАТИ КИЇВРАДИ ПІДТРИМАЛИ У ПЕРШОМУ ЧИТАННІ ПРОЕКТ РІШЕННЯ «ПРО ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ СОВЄЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ В МОВНІЙ ЦАРИНІ»

ТОЧКА ЗОРУ

Павло ГРИЦЕНКО, директор Інституту україн-ської мови НАН України, доктор філологічних наук, професор:

– Не може не порадувати той факт, що міська влада нарешті звернула увагу на українську мову. Щоправда, не у загальному плані, а в конкретному. Саме мовне обличчя, мовний портрет Києва, столиці України.

Що цей портрет непривабливий сьогодні, його не назвеш якимось аб-страктним, а у своєму реалізмі він жахливий. У цьому переконається кожен, хто, йдучи вулицями, відчуватиме тиск неукраїнської реклами, тиск напівмови російської – напівмови української… І не тому, що до столиці України приїздять багато іноземців – саме їх зараз мало… А тому, що загальне занедбання мовної ситуації в Києві дійшло до най-нижчих своїх позначок. Бо оволодіння як українською, так і російською мовами вимагає великої інтелектуальної, послідовної праці…

Чи матиме позитивний вплив рішення Київради на загальну мовну ситуацію у столиці? Постановка проблеми абсолютно правильна. Тут не треба нічого вигадувати. Є 10 стаття Конституції України, яку ніхто не скасовував. Також є чинним Закон про державну службу – в ньому виписані основні вимоги до державного службовця. Насамперед він неодмінно має добре говорити українською мовою. Справжньою! Літературною, нормативною, а не примітивним суржиком... Чому кияни сьогодні мають бути принижені таким неукраїнськомовним тиском на них, який ми спостерігаємо?

Спостерігаємо хибність також у рекламі, у кричущих назвах навко-ло. Скажімо, написано:«Вареничная Катюша». Хіба не можна сказати українською мовою: «Вареники»? Виходить, що вже не можна. Комусь стає поперек горла українська мова…

Але ж наш Київ має бути зразковим. Зокрема і щодо мови. Коли я знову і знову перечитую, спостерігаю, що за своє національне ми маємо століттями боротися, то виникає резонне запитання: а хто ж тоді ми – манкурти, які забули про своє, чи ми все ж таки українці…

Як ви ставитеся до рішення Київради, аби усі установи, які обслуговують киян, «заговорили» українською мовою?

ОПИТУВАННЯ «ВК»

ПОЗИЦІЯ

Чи зможе рішення Київради тотально українізувати сферу послуг?

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250) МЕГАПОЛІС 5

Петро ЗУБЕНКО

Одні вважають, що ДПТ від-криває шлях інвестиціям. Протилежна сторона дорікає своїм опонентам тим, що детальний план терито-рій містить суперечності з генеральним планом міста, а отже – й ризики узаконення незаконних будівництв.

У проекту непроста доля. Із са-мого початку він викликав серйозні суперечки через невідповідність Генеральному плану Києва та не-узгодженість екологічних питань. З першого разу проект не отримав схвалення депутатами Київради. Під тиском громадськості його відправляли на доопрацювання. У підсумковому вигляді документ зазнав змін. Зокрема встановлено розмір санітарно-захисної зони довкола закритого Старообряд-ницького кладовища, дотримані вимоги природоохоронного за-конодавства щодо збереження урочища «Теремки», інвесторів зобов’язали розвивати інфраструк-туру. Тепер справа громадськос-ті – контролювати, моніторити дії забудовників та дотримання усіх зобов’язань.

Директор Національного при-родного парку «Голосіївський» Борис Дробот не схильний дра-матизувати ситуацію. Адже нині, за його словами, йдеться не про забудову частини урочища «Те-ремки». Відповідно до старого генплану і детального плану тери-торій, там передбачена транспорт-на розв’язка, яку включили в межі Національного парку. В підсумку, буде змінено конфігурацію парку, добавлять значно більше території,

натомість частина урочища «Те-ремки» відійде під транспортну розв’язку. Площа спірної території охоплює трохи більше 2 гектарів.

– Коли створювався Національ-ний парк, у нього включали землі не лише за ознаками заповідності і потрібності, розглядалися й ко-мерційні питання, – пояснює Борис Дробот. – Колись давно це було одне урочище, його «розрізали» на дві частини Одеською трасою. З точки зору статусу Національного парку, тому клаптику, що лишився збоку, більше підійшло б «звання»

регіонального ландшафтного чи парку відпочинку. Його залишили тільки тому, що обліковувався за Академією наук, Інститутом зо-ології ім. Шмальгаузена...

Отже, проблема із забудовою територій столиці можна порів-няти із міною сповільненої дії, яка вибухнула сьогодні, хоча була закладена попередньою владою ще десять років тому. Вважалося ледве не «нормою» – соціально потрібні об’єкти розташовувати на об’єктах лісового, заповідного фонду, натомість, ласі, «безпро-

блемні» шматки землі продава-лися. Скажімо, у Кончі-Заспі, в лісі, виділили землю під пожежне депо. Ще одна ділянка під пожежне депо з’явилася у Святошинському лісопарковому господарстві.

Це робилося свідомо. А зараз одні соціальні проблеми зіштовху-ються з іншими. За словами Бориса Дробота, схожа проблема і в забу-довників території довкола озера Качиного, де є намір побудувати житло для жертв «Еліта-Центру».

З ним категорично не пого-джується голова Громадської організації «Екозагін» Михайло Погребиський:

– Позиція директора НПП «Го-лосіївський» добре відома – від-дати частину урочища, а взамін приєднати до «Теремків» більшу площу. Але як можна торгувати природозаповідним фондом тільки тому, що більше дадуть? Якщо свого часу урочище віднесли до природозаповідного фонду, то цьому передувало, як і має бути у таких випадках, наукове обгрун-тування. Вчені визначили, що це урочище є цінним. До того ж, воно ще й цілісне – не може бути такого,

щоб одна частина урочища була цінною, а інша – ні.

Всерйоз занепокоєний долею «Теремків» і громадський акти-віст Всеволод Терентьєв. Пробле-ма на проблемі – так пан Всеволод характеризує сьогоднішній стан справ. Мало того, що свого часу там мав бути МРЕВ, на який виді-лилися чималі кошти. Сьогодні про ту споруду нагадує тільки фунда-мент та розчищений майданчик. Після того місцевим мешканцям пообіцяли впорядкувати дорогу – змінити тротуари, заасфальтувати дорожнє покриття, але досі нічого з обіцяного не зробили.

– На території хутора Жуляни, неподалік від ТЕЦ, є кладовище. У цьому районі мешкало бага-то старовірів. Там знаходиться і старовірське кладовище. Воно не досліджене, ніхто не знає, скільки йому років. І якраз на місці цього кладовища збираються будувати дошкільний заклад, – обурюєть-ся Всеволод Терентьєв. – Мають бути якісь документи, які треба вивчити, провести археологічні дослідження, щоб зрозуміти, що там відбувалося.

До речі, ще 17 років тому Укра-їна приєдналася до Конвенції про доступ до інформації, участь гро-мадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (так званої Орхуської конвенції), яка, серед іншого, передбачає, що будь-які автомагістралі, які мають шість і більше смуг руху, мають бути узгоджені з місцеви-ми мешканцями. Тому, що йде екологічне навантаження на дану територію. А згідно із детальним планом територій там має про-ходити шестисмугова магістраль, зауважує активіст.

«Теремки-3»: транспортна «Теремки-3»: транспортна розв’язка чи новий вузол проблем? розв’язка чи новий вузол проблем?

ПРОЕКТИ

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Київський мотоциклетний завод, розташований між вулицями До-рогожицькою та Сім’Ї Хохлових, фактично зупинився понад 10 років тому – виробництво мотоциклів об-межувалося одиничними екземпля-рами, територію поступово віддава-ли різноманітним орендарям.

Здавалося, мотозавод спіткає доля бага-тьох промзон у центральних районах – на ласих ділянках землі швидко збудують житлові багатоповерхівки. Але тут замість звичних «свічок» нещодавно неочікувано відкрилася перша черга справжньої ІТ-фабрики UNIT.City.

Вже зараз в рамках проекту UNIT.City запрацювало п’ять об’єктів, що склада-ють першу чергу нового будівництва. На площах у 4000 кв.метрів розмістилися бізнес-кампус, спорткомплекс, кафе, а більшу частину займає безкоштовна школа програмування.

– Власне, мета комплексу – поєднати освіту та прикладну роботу у сфері програ-мування на одній території. Зразками для UNIT.City стали такі ІТ-кластери як Boston Innovation District, 22@ Барселона, Paris

Saclay, канадский MaRS, I.D.E.A у Сан-Дієго та інші, – розповів Максим Яковер, керу-ючий партнер UNIT.City. – Це фактично буде місто в місті, адже всю площу заводу в 25 га буде «переосмислено», нове життя отримає цілий район міста.

Наразі на новому майданчику стартує другий набір команд програмістів для те-леком-акселератора – у першому наборі з 11 команд 4 отримали контракти, і це вважається успішним результатом. Особли-вістю другого набору, за словами Максима

Яковера, буде те, що команди потраплять у екосистему, де вже працюють успішні стартапи та зрілі технологічні компанії, буде доступ для лабораторій, зокрема, вір-туальної реальності та 3D-прототипування, і різноманітних сервісів.

Навчання, після відбору у чотири етапи, передбачається безкоштовним, але за умо-ви подальшої роботи в Україні протягом трьох років. Єдиним інвестором проекту виступає благодійний проект фонду Василя Хмельницького «K.Fund», який має намір

вкласти протягом чотирьох років до 200 млн доларів. Вже до кінця 2017 року пло-ща бізнес-кампусів UNIT.City має зрости до 20 тисяч кв.метрів, де передбачається створити до 15 тисяч робочих місць для талановитої молоді.

На сьогодні відкрито, за оцінками Мак-сима Ахматова (партнер Яковера), при-близно 2% майбутнього містечка, старі цехи мотозавода знесуть, а нові будівлі вже споруджуються.

ІТ-кластер замість мотоциклів

ДО РЕЧІ

Так що ж усе-таки збудують на «Теремках»? Географія даного проекту охоплює проспект Академіка Глушкова, Кільцеву дорогу, вулиці Проектну-1 та Проектну-2. Він передбачає будівництво багатоповерхових житлових комплексів загальною площею 1,7 млн кв. метрів житла, чотирьох нових загальноосвітніх та кількох початкових шкіл, дошкільних навчальних закладів, поліклініки, діагностичного центру зі станцією швидкої допомоги, нового автовокзалу «Теремки», багаторівневих паркінгів.

У напрямку «Теремків» буде продовжено «синю» гілку метро-політену, на якій побудують кілька нових станцій, по вже існую-чих вулицях та тим, які мають з’явитися у перспективі, пустять нові маршрути тролейбусів та автобусів.

� НЕЩОДАВНО КИЇВРАДА ЗАТВЕРДИЛА ЗМІНИ ДО ДЕТАЛЬНОГО ПЛАНУ ТЕРИТОРІЇ (ДПТ) УРОЧИЩА «ТЕРЕМКИ-3». ОДНАК ЄДИНОЇ ДУМКИ НЕМАЄ НІ СЕРЕД ДЕПУТАТСЬКОГО КОРПУСУ, НІ СЕРЕД ГРОМАДИ

З ІСТОРІЇ

Забудова, танки і мотоцикли

На початку ХХ століття ця територія передбачалася під житлову забудову – на карті міста 1913 року можна навіть поба-чити вулиці, яких насправді не існувало. Однак ділянки так і не були освоєні. А у 1930-х роках тут розмістився автоброне-танкоремонтний завод №8. Після війни завод перевели на лівий берег, де він розміщується досі (район Рембази), а на його місці організували спочатку вироб-ництво. Для мотозаводу було збудовано великі корпуси, однак використовували і довоєнні споруди танкоремонтного за-воду, деякі з них збереглися донині.

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250)ПОГЛЯД 6

Фото Олексія ІВАНОВА

СПІВРОБІТНИЦТВО

Заручники Заручники нежитлового фонду нежитлового фонду � ВЖЕ СОРОК РОКІВ 16 СІМЕЙ ПРОПИСАНІ… В ДИТСАДКУ

Олег ПЕТРЕНКО

Початок на 1-й стор.Пані Альбіна і її сусід Юрій Ні-

куліца розповіли історію своїх поневірянь.

Півстоліття тому тут справді був дитсадок. «Хрущовки» спору-джували для людей, що приїхали відбудовувати повоєнний Київ, а для їх малят знайшли прихисток тут – аби був дах над головою. Згодом, за часів Брежнєва, діток переселили. А це приміщення так і залишили на балансі районного відділу освіти, переобладнавши під гуртожиток.

Райвідділ освіти селив сюди своїх працівників. Пані Альбіну – як няню з дитсадка, Юрія Ніку-ліцу – як шкільного вчителя, його дружину – теж як освітянку.

Двадцять років тому, коли вже завершувався занепад заводів, фабрик та й багатьох держустанов, закон дозволив передати «безгос-

подарні» відомчі гуртожитки на баланс міста. У список потрапив і перший поверх цієї «хрущовки» як гуртожиток Дніпровського райвно. У всіх документах «про передачу гуртожитку працівників дошкіль-них закладів» з балансу відділу освіти на баланс ЖЕКу (тоді він іменувався ДКП «Соцмістечко») саме так чітко написано – «гур-тожиток». Але ці документи – не першоджерело! Потрібні домова книга, індивідуальні картки, інші папери ще 1974 року, які… за-губилися.

Загубилися, може, й невипад-ково. Адже це перший поверх на три під’їзди. І «дивиться» він вікнами на одну з центральних вулиць району з гарною тран-спортною розв’язкою, до метро «Дарниця» – десять хвилин пішки. Кілька років тому мешканцям вже морочив голови банк «Форум»  – кожному обіцяли квартири в ново-будовах. Та люди злякалися, що їх «кинуть»…

Сьогодні за кожну з кімнат – чимала сума в платіжках. Бо в ЖЕКу до 280 «квадратів» житло-вої площі доточили ще такий же метраж «місць загального корис-тування» – коридори, підвал із душовою і пральними машинами. Кожному – по 20 «квадратів» у «навантаження». Коли були дешеві тарифи, люди мовчки платили. Цієї зими пані Альбіна, яка живе в 17-метровій кімнаті тільки з

котом Ваською, сплачувала лише півсуми за опалення. Тож має за чотири місяці майже 3 тисячі боргу.

«Віримо, що матимемо не тіль-ки штамп у паспорті, а й власне житло, навіть якщо воно і по 9-12 квадратних метрів. У цьому забу-тому владою приміщенні виросли три покоління киян, найстаршим вже за 70», – пишуть люди до РДА.

Звідти, починаючи з 1998 року, щоразу відповідають: потрібно замовити нову інвентаризацію в БТІ, зробити поверховий план, реконструювати приміщення з нежитлового в житлове, а грошей на це немає. Торік голова Дні-провської РДА Петро Онофрійчук письмово пообіцяв знайти гроші в бюджеті. Рік минув, тож меш-канці знову нагадали йому про обіцянку…

КОМЕНТАР

Олексій НОВІКОВ, депутат Київради: – Коли намагався допомогти мешканцям на Будівельників, 22/11,

то зіткнувся з проблемою: в Києві немає порядку переведення приміщень з нежитлового фонду в житловий. А навпаки можна. У інших містах така процедура працює, тож написав туди листи, аби перейняти досвід. Підготував проект відповідного рішення Ки-ївради. Бо вважаю, що відсутність такого порядку порушує права багатьох киян. Скажімо, до мене звернулася жителька з вулиці Гер-цена. Свого часу вона переоформила квартиру на першому поверсі в нежитлове приміщення й відкрила перукарню. Бізнес не пішов. Тепер хоче повернути статус квартири і жити там, платити менше за тарифами, але назад дороги немає…

Петро ЗУБЕНКО

Якщо копнути вглиб історії, то стосунки між Києвом і областю були різними: від повного замо-рожування контактів на офіцій-ному рівні до спроб спільного напрацювання стратегії роз-витку. Сьогодні у двосторонніх зв’язках намітився конструк-тивний підхід – взаєминам двох регіонів готують законодавчу платформу.

Багато жителів області, приїжджаю-чи до столиці на роботу, лікування чи відпочинок, навіть не здогадуються, що при цьому потрапляють до зовсім іншого адміністративного регіону. Тим не менш, з точки зору чинного адміністративно-територіального поділу країни, приїхати з будь-якого пристоличного села до Києва – все одно, що переїхати до іншої області.

85 років поспіль, з моменту утво-рення Київської області, Київ є її офіційним адміністративним цен-тром. Тут знаходяться майже всі об-ласні установи і організації. Спроб перенести центр області до якогось іншого міста у чиновників було багато, з’являлися й зовсім протилежні ідеї – підпорядкувати Київ області, роз-ширити територію Києва за рахунок передмістя або ж створити потужний мегаполіс на кшталт столичного ад-міністративного округу, але жоден з проектів до втілення так і не дійшов.

Жителям Києво-Святошинського району «пощастило» більше. Для них Київ – «звичайнісінький» райцентр. Смішно, але в законі саме так і на-писано.

Проте одна справа – ділити зем-лі, бюджет та повноваження, і зо-

всім інша – вирішувати нагальні проблеми, яких по обидві сторони столичної межі назбиралось чимало. Це дороги та інженерні комунікації, транспортне сполучення міста з приміськими населеними пунктами, до певної міри хаотичність та від-сутність узгодженого планування розвитку територій.

Вочевидь, і розбиті дороги в Києві та в передмісті не додають оптимізму ані киянам, ані їхнім найближчим сусідам. Як показує практика, само-тужки навести лад у дорожньому господарстві не може ні місто, ні область.

Головний каналізаційний колек-тор столиці десять останніх років перебуває в аварійному стані. Про-те «Київводоканал» і сьогодні при-ймає стічні води не лише Києва, а й приміських підприємств та міст-супутників – Вишневого, Ірпеня, Бучі, Ворзеля, Гостомеля, Вишгорода та селищ Коцюбинське, Петропавлівська Борщагівка, Щасливе, Гнідин, Чабани, Козин та Новосілки. Утримання та ремонт такого потужного підпри-ємства має стати спільною справою столичної та приміських громад. Як варіант – створення Київської агломерації на договірних засадах, яка й опікуватиметься вирішенням цих проблем.

– Перша проблема – проблема доріг та інженерних комунікацій. Без цього неможливо створити комфортне се-редовище для проживання, – зазначає мер Києва Віталій Кличко. – Друга – проблема координації громадського транспорту міста та приміських на-селених пунктів. Така координація може суттєво знизити навантаження на дороги в години пік і врегулювати болюче питання вартості проїзду у маршрутках. Третя проблема – від-

сутність узгодженого планування розвитку територій. Києву, й не лише Києву – мешканцям Київської області потрібні нові під’їзди до столиці. Однак побудувати їх місто не може, бо це – територія області.

Навколо Києва йде масова житлова забудова, а об’єкти соціальної інфра-структури – відсутні. Має початися серйозна розмова про налагодження співробітництва громад міста та об-ласті та вирішення назрілих проблем.

«По той бік» теж зацікавлені у співпраці Києва та області. Недавно створене у Верховній Раді міжфрак-ційне депутатське об’єднання «Київ-щина», яке об’єднує у своєму складі 18 народних депутатів, хоче законодавчо врегулювати взаємовідносини області та столиці. Базовою моделлю законо-проекту, на думку його розробників, може стати Закон «Про столицю Укра-їни – місто-герой Київ». За словами керівника об’єднання Ярослава Москаленка, працювати є над чим. Невідкладного вирішення потребує питання поводження з твердими по-бутовими відходами, які вивозяться в область, налагодження транзитних потоків та будівництво автошляхів, взаємостосунки в закладах охорони здоров’я.

Директор «Інституту міста» Олександр Сергієнко радить по-спішати, не розтягувати в часі цей процес. Адже, на його думку, до 2025 року столиця і передмістя утворять Київську агломерацію, з чисельністю населення, щонайменше, 7,5 млн чо-ловік. При цьому, в разі збереження нинішніх тенденцій житлового бу-дівництва, агломерація може зіткну-тися з катастрофічним відставанням розвитку інженерної, комунальної, транспортної, освітньої та інших видів інфраструктури.

Київ + область: Київ + область: давайте дружити! давайте дружити! � ГРОМАДАМ КИЄВА І ОБЛАСТІ ДАВНО ПОРА ВІДПРАЦЮВАТИ СПІЛЬНУ СТРАТЕГІЮ І ТАКТИКУ ВИРІШЕННЯ ГОСТРИХ ПРОБЛЕМ

Василь, студент, майбутній юрист: – Взаємини області зі столицею мають

бути дружніми. Альтернативи немає. Це – і економічна співпраця, і взаємний обмін ін-формацією, і надання різноманітних послуг. При цьому, на мою думку, Київ не повинен

розвиватися за рахунок території області – у міста і без цього проблем вистачає.

Олена, митник: – Слід розрізняти Київ і область. На-

скільки мені відомо, нині в області триває децентралізація, створюються об’єднані територіальні громади. Співпраця між нею та містом, звичайно, має бути, але повинен бути і контроль. Я, приміром, не дуже вірю в те, що хтось із Києва збудує в області дорогу – хіба що в нього там проживає мама або теща.

Борис Абрамович, пенсіонер: – Безумовно, Київ повинен існувати ав-

тономно. Столиця – надто великий і склад-ний мегаполіс, щоб вішати на нього ще й проблеми області. Я не бачу економічної доцільності від приєднання до Києва нових

територій, населених пунктів, тим більше, що й так вели-чезна кількість жителів області щоденно мігрує до столиці на роботу чи з іншою метою. Та й багато киян де-факто живуть у передмісті. А от співробітництво між регіонами слід поглиблювати.

Лідія Миколаївна, співачка, викладає у школі мистецтв:

– Київщина для нашої родини – батьків-щина, у мене звідти чоловік. Я людина мис-тецтва і вважаю, що у нас справді величезний потенціал для співпраці у культурній сфері. Потрібно їздити по селах, шукати справжні таланти, як це було в часи нашої молодості, запрошувати на навчання до провідних мистецьких навчальних закладів країни, проводити спільні виставки, огляди, фестивалі. Кияни і жителі області повинні стати великою культурною сім’єю.

Тетяна Михайлівна, науковець, доктор технічних наук:

– Київ і область мають жити у мирі, зла-годі і добросусідстві, співпрацюючи в усіх сферах. Зокрема у виробничій, науковій і соціальній. Область годуватиме Київ, сто-

лиця підтримуватиме Київщину у технічних проектах. Від цього виграють і кияни, і жителі області.

Опитування

провели Петро ЗУБЕНКО, Борис КОРПУСЕНКО (фото)

ОПИТУВАННЯ «ВК»

Якими ви бачите у перспективі відносини Києва і Київської області?

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250) 7

Марія КАТАЄВА

Минулого тижня відбулася зустріч виконавців та авторів проектів-переможців першо-го Бюджету участі. Представ-ники департаментів КМДА та районних адміністрацій відзвітували про перебіг реалізації, свої побажання висловили й автори проектів.

Добра новина – переважна час-тина проектів уже мають плани реалізації і замовників, готуються до тендерних процедур закупівлі або навіть пройшли їх.

У травні в столиці реалізуються кілька проектів пілотного Громад-ського бюджету. Вже починаються перші зооуроки для школярів, 27 травня на стадіоні «Старт» від-будеться молодіжний Radioday, його організовують сту-денти та випускники КПІ. Також до Дня Києва пройде Міжнародний фестиваль дитячо-юнацької творчості «Сонячний каштанчик», на який завітають делегації з різних областей України та зарубіжні гості…

Досі проблемними залишаються проекти, пов’язані із земельними питаннями. Один із них – еко-парк «Озеро Качине», де активісти виступають проти забудови на водоймі. Ще під час подання про-екту земельна ділянка була під арештом, і авторів попереджали, що реалізація можлива за умови, якщо будуть вирішені земельні питання.

– На цій ділянці запланований інвестиційний проект, який реа-лізуватиме «Київжитлоінвестбуд». Підприємство вже перерахувало до бюджету міста 17 млн грн лише за право будувати там. І вимага-тиме за ці державні кошти доступ до землі та можливість реалізува-ти проект. Зокрема передбачені квартири і для постраждалих від «Еліта-центру». Поки що не бачу,

як реалізувати цю громадську ініці-ативу, – зазначив перший заступник голови КМДА Ген-надій Пліс.

Інший проблем-ний проект – ство-

рення набережної річки Либідь, на місці реалізації якого знаходиться гаражно-кооперативний комплекс «Енергія». На цій ділянці розмі-щено 284 гаражі, на деякі з них зареєстровано право власності. Адміністрація району звернулася до Департаменту містобудуван-ня та архітектури щодо надання висновків можливості реалізації проекту на даній території відпо-відно до Генплану міста Києва.

Важливими питаннями щодо успішної реалізації проектів також є фінансові та організаційні. Зо-крема виявилося, що деякі з них потребують значно більше коштів (наприклад, замість звичайного ремонту – капітальний), або не передбачили певних витрат.

Крім того, окремі ініціативи неможливо реалізувати так, як вони були прописані. Напри-клад, освітлення ділянки вулиці Центральної (кошторисні роботи не проводяться тільки ділянкою вулиці, потрібно охопити всю). Або футбольне поле НТУУ «КПІ» неможливо відкрити для публіч-ного доступу, тому на ці кошти вирішено відремонтувати шкіль-ну арену, яка знаходиться поруч.

Проблемні питання в першу чергу пов’язані з тим, що на експертизу проектів було виділено замало часу, автори і розпорядники не встигли в усьому детально розібратися. Також автори скаржилися, що процес ко-мунікації з розпорядниками коштів триває довго, письмових відповідей та документів доводиться чекати тижнями.

– Зараз ви всі занурилися в нашу бюрократію, зрозуміли, як все це проходить, в яких склад-них умовах сьогодні працюють державні службовці. У нас є вісім антикорупційних органів, проку-ратура, поліція, – прокоментував Геннадій Пліс. – І тиск суспільства на державного службовця такий, що навіть якщо він правий, все одно пишуть, що відкупився. Тому кожен крок робиться дуже зважено, а всі питання мають вирішуватися в комплексі.

Якою бути рекламі

Ми свідомо обрали шлях максимально детального обговорення

Олексій ОКОПНИЙ, голова постійної комісії Київради з питань транспорту, зв’язку та реклами:

– У процесі підготовки нових Правил роз-міщення рекламних засобів ми мали чітко сформований запит від киян – створити

безпечні умови для учасників дорожнього руху і ліквідувати за-силля зовнішньої реклами, той несмак і хаос, за якими не видно машин, світлофорів, самого міста.

Документ, який одностайно прийняла Київрада, є спільним продуктом сотень фахівців від громади, операторів ринку і місь-кої влади. Наша комісія надзвичайно відповідально поставилася до розгляду цього проекту. Ми свідомо обрали шлях максималь-но детального обговорення і методичного голосування за кожну окрему правку, які вносили кияни та оператори. І якщо громада у своїх пропозиціях вимагала жорсткішого регулювання, то бізнес шукав варіанти послабити його.

Нові Правила розміщення реклами комплексно вирішують проблему кількості і якості реклами. Місто чітко регламентувало, де і якого формату конструкції можна розміщувати. У Правилах немає винятків для жодного оператора реклами. При цьому вони не припиняють дію чинних дозволів на розміщення реклами, тож вона «сходитиме» з вулиць поступово. Таким чином, бізнес-середовище має можливість адаптуватися до роботи в нових умо-вах, а міський бюджет не втрачає кошти.

Приклад справжньої реформи Сергій ГУСОВСЬКИЙ, голова фракції «Об’єднання «Самопоміч» у Київраді:

– Рівно один рік пішов на те, щоби затвер-дити нові правила розміщення вивісок у Киє-ві. Проте зусилля автора цього проекту – мого

товариша і колеги по фракції Сергія Башлакова не були марними! По-перше, нововведення дозволять поліпшити зовнішній

вигляд фасадів нашого міста. По-друге, життя підприємців стане значно легше. На зміну колам пекла, пов’язаним з отриманням дозволів, прийшло просте рішення: якщо вивіска відповідає нормам – ніхто не має права причепитись! Ані до вивіски, ані до підприємця – він просто повідомляє про встановлення вивіски і може спокійно працювати. По-третє, різноманітні бюрократи ли-шилися без корупційних важелів впливу – тепер до них ніхто не має ходити, просити, вмовляти… Усе це – приклад справжньої реформи, яка тотально відрізняється від балачок про боротьбу з корупцією і міфів про покращення столиці. Також це приклад дієвості політичного волонтерства.

Бюджет участі: Бюджет участі: домінує порозуміння домінує порозуміння

АКТУАЛЬНО

ДУМКИ ВГОЛОС

Ігор ХАЦЕВИЧ, керівник секретаріату Київради:

– Це перший пілотний проект, у якому вчаться всі – автори, розпорядники бю-джетних коштів. Більшість готові разом навчатися і реалізовувати заплановане. Є ті, хто працює повільно, але існує політична воля прискорити цей процес. Атмосфера, яка сьогодні панувала, свідчить, що переважно автори і розпорядники співпрацюють конструктивно, знайшли спільну мову, і я сподіваюся, проекти будуть реалізовано

вчасно цього року. Нам важливо побачити, чи не закладені системні проблеми в рішенні, що заважа-ють подавати чи реалізовувати проект. Тому враховуємо думку авторів перших проектів, які торують цю дорогу.

Олександр КОРЕНЬ, перший заступник начальника Департаменту фінансів КМДА:

– За певними проектами немає комунікації між автором і розпорядником коштів, вони не завжди знаходять спільну мову. Якщо якісь норми не дають змогу реалізувати проект, розпорядник повинен пояснити це авторові аргументовано. Бо саме він несе відповідальність за використання коштів і, звісно, не порушуватиме законодавство. Такі зустрічі влаштовуємо для того, щоб підсилити відповідальність розпорядників, щоб вони співпрацювали з авторами і доводили проекти до логічного завершення. Для більшості про-ектів, які стосуються придбання обладнання, у квітні завершуються тендери, у травні вже розпочнеться реалізація. Під Положення Київради про Громадський бюджет доопрацьовується нове програмне забез-печення, яке технічно буде реалізовано в травні. Вже сьогодні на сайті «Громадського проекту» в розділі «Реалізація» можна розміщати фотографії перебігу проектів від розпорядників коштів. У новій версії автор також матиме змогу робити альтернативний звіт. Таким чином вся інформація про реалізацію проектів буде зібрана на одному сайті.

Київрада прийняла рі-шення «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 20/7357 «Про затвердження Концепції розвитку зовніш-ньої реклами в місті Києві».

Згідно з новими правилами, забороняється розміщувати ре-кламні засоби: на пішохідних і велосипедних доріжках, алеях, розподільних смугах шириною менше 2 м, ближче ніж 10 м до перехрещень вулиць і пішохідних переходів і зупинок; ближче ніж 20 м до транспортних розв’язок; ближче ніж 50 м до залізничних переїздів. Також у розміщенні рекламних конструкцій має ви-користовуватись радіальний підхід із відстанями від 40 до 150 метрів залежно від розміру конструкцій – між найменшими форматами – сітілайтами – 40 метрів і так далі до 150 метрів між великими форматами.

Більш виваженим буде під-хід до визначення тієї чи іншої форматної зони з розміщення рекламних засобів: нульових зон, де реклама заборонена взагалі, стане набагато більше, до того ж до них віднесені будуть не тільки

історичний центр міста, але й транспортні розв’язки, низка парків, бульварів тощо.

Нові правила включатимуть, серед іншого, уточнення дозво-лених і заборонених форматів конструкцій і їхніх розмірів, схеми розміщення реклами на території міста, буде при-ділено особливу увагу безпеці пішоходів і водіїв – рекламні конструкції не повинні пере-шкоджати пішохідному руху та перекривати знаки дорожнього руху, розміщуватись у місцях концентрації ДТП тощо.

Згідно з новими правила-ми, елементами об’єктів благо-устрою, що використовуються як рекламоносії, вважаються: урна (розмір рекламного поля не більше 0,5 кв. м); лава (розмір рекламного поля не більше 0,5 кв. м); громадська вбиральня (розмір рекламного поля не більше 4,32 кв. м); собача вби-ральня (розмір рекламного поля не більше 0,5 кв. м).

Головна вимога до таких еле-ментів – РЗ не повинен перешко-джати вільному руху пішоходів. Ці елементи благоустрою можуть бути встановлені, в тому числі, операторами рекламного ринку.

РЕАЛІЇ8 Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250)

ВИЖИВАЮТЬ НАЙСИЛЬНІШІ

Зупинка перша. Ліс. На вигляд абсолютно звичайний – повза-ють мурахи, пробігає ящірка, над деревами літають птахи.

«Не сходьте з заасфальтованої дороги. Земля забруднена, нахапаєте собі на взуття радіації», – приводять до тями супроводжуючі.

Ліс у 10-кілометровій зоні навколо ЧАЕС називають «рудим» – після аварії сосни прийняли на себе най-більшу дозу радіації і загинули або набули рудого кольору. Сьогодні свідків викиду майже не лишило-ся – територія заросла березами, вільхами, осинами, кущами... А до лісу повернулися тварини, в тому числі «червонокнижні».

– Природа в зоні відчуження змі-нилася у позитивний бік. Відсут-ність антропогенних факторів, тобто впливу людини, її господарської діяльності привели до відновлення природних комплексів Полісся, ха-рактерних для цієї території у XVII – XVIII століттях, – відзначає началь-ник групи радіаційно-екологічного моніторингу державного спеціалізо-

ваного підприємства «Екоцентр» Де-нис Вишневський. – З’явилася рись, яка зникла тут в середині минулого століття, водяться дикі свині, вовки, олені, лосі, лиси, зайці. А в 1998-му завезли і коней Пржевальського, які, хоча живуть в степу, освоюють лісо-ві масиви. Дослідникам дуже рідко

вдається побачити диких тварин – їх фіксують спеціально розставлені «фотопастки»…

Прилад для вимірювання радіації на асфальтованій зоні показує 2-3- мікрозеверта на годину, в той час як безпечний для людини рівень вдесятеро менше. В лісі із забрудне-ним ґрунтом – ще більше. Радіацію не можна відчути, тому рослини й тварини на неї не зважають. За сло-

вами радіоекологів, живі організми все ж борються з впливом радіації, тому виживають найсильніші. Бува-ло, коли до зони привозили нових тварин, то вони переважно хворіли і не приживалися.

РОСЛИНИ ПРОТИ МІСТА

Зупинка друга. Місто-привид Прип’ять, побудоване на початку 1970-х для працівників атомної електростанції.

Сьогодні по його колишніх вули-цях водять екскурсії для відві дувачів. Вони охоче фотографуються на фоні легендарного колеса огляду, заір-жавілих атракціонів та закинутих будівель.

Денис Вишневський показує колишній стадіон з футбольним полем, який перетворився на за-недбаний парк. Про його призна-чення нагадують лише дерев’яна трибуна та поодинокі ліхтарі по-між дерев.

– Коли побудували місто Прип’ять, тут майже не було рослинності. Сьо-годні повсюди дерева, які швидко ростуть – клени, тополі, берези.

Ці рослини спричиняють біоруй-нування – вкорінюються на дахах, фундаментах і, розростаючись, ла-мають цемент і бетон. Деякі будівлі в Прип’яті вже обвалилися, для інших це питання часу, – розповідає він.

Тварини, що зазвичай живуть із людьми, – коти, собаки, голуби, миші, криси – зникли. А дикі види ще не опанували місто, принаймні, їх видно не було.

«Зараз ми вам покажемо ведме-дів», – інтригують нас супроводжую-чі й приводять… до муралу: на стіні будинку намальована ведмедиця з ведмежам, на сусідній – родина оленів. Художники висловили свою думку щодо відродження природи і повернення тварин у зону відчу-ження. Поки що на стінах…

ВОДОЙМУ ОБЛЮБУВАЛИ ПТАХИ

Зупинка третя. Водойма, в яку зливали воду, що використовува-лася для охолодження контурів ЧАЕС, колись займала площу 22 квадратних кілометри.

Після виводу її з експлуатації місцина обміліла, утворився кас-

кад озер. Поруч залишки рибного господарства.

Подейкують, і сьогодні у водоймі водяться величезні соми та багато іншої риби. Тож не дивно, що коли рівень води знизився, зарості при-вабили перелітних птахів. Їх тут буває до 200 видів.

МОЖНА ПРАЦЮВАТИ, АЛЕ НЕ ЖИТИ

Остання зупинка – місто Чор-нобиль. За пам’ятником у вигля-

«Чорнобильські» тварини з аномальною кількістю голів і кінцівок насправді міф, – пе-реконують дослідники.

– Одразу після аварії, звісно, були хвороби і порушення роз-витку у тварин, але вони рано загинули і до вчених не потра-

пили. Зараз, якщо брати дерева, наприклад, сосну чи березу, то ми помічаємо порушення роз-витку голок і гілок, — відзначив начальник відділу радіоеко-логічних досліджень Чорно-бильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактив-них відходів та радіоекології Сергій Гащак. – Я працюю у зоні відчуження з 1990 року і лише раз мені трапилася миша з помітним порушенням – раком грудини. Інші тварини зовні ви-глядають цілком нормально. Але у дослідженні їх крові чи тканин помічений вплив радіації. Орга-нізми живуть у стресі й борються з ним. Деякі пристосовуються. Але даних про те, що з’явилися організми з унікальною стійкіс-тю до радіації, немає.

КОМПЕТЕНТНО

Мутанти – ні

Чорнобильська зрадіація відродж

Радіацію не можна відчу-ти, тому рослини й тва-рини на неї не зважають. За словами радіоекологів, живі організми все ж бо-рються з впливом радіації, тому виживають най-

сильніші

� 26 КВІТНЯ ВИПОВНИВСЯ 31 РІК З ДНЯ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСВІДБУВАЄТЬСЯ У ЗОНІ ВІДЧУЖЕННЯ ТА ЯКІ ЇЇ ПЕРСПЕКТИВИ – ДІЗН

Фото Павла ПАЩЕНКА

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250 ) 17

26 квітня 1986 року назавжди увійшло чорною датою до нашої новітньої історії. Цього дня сталася найбільша техногенна катастрофа у світі – вибух на Чорнобильській АЕС. Сумарний вихід радіоактивних матеріалів становив 50 мільйонів кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих 1945 року на Хіросіму.

Місто Прип’ять першим мало можливість сповна відчути й оцінити все жахіття того, що сталося. Всі 47 500 жителів міста були змушені покинути свої будинки наступного дня після катастрофи. Близько 300 людей почали повертатися додому вже через місяць. Територію, на якій вони селилися, пізніше назвали «зоною відчуження». До тих, хто попри всі пересторо-ги повернувся назад, протягом 20 років не пускали родичів.

На відміну від мешканців Прип’яті, кияни про катастрофу у перші дні достеменно нічого не знали. Хоча вже у неділю, 27 квітня, містом поширювалися різноманітні чутки про викид радіації із ЧАЕС. Але лише в понеділок увечері по радіо було передано першу стислу інформацію від Ради Міністрів про те, що вживаються заходи для ліквідації наслідків аварії і «потерпілим надається допомога».

Наступного дня розпочався офіційний відлік жертв Чорно-биля повідомленням про загибель двох людей. Щодо реальних масштабів катастрофи і потенційних загроз переважна біль-шість киян могла лише здогадуватися.

1 травня тисячі жителів столиці, як завжди, рушили на святкову демонстрацію. А наступного дня чимало мешканців столиці взагалі не згадували про аварію – 2 травня київське «Динамо» у блискучому стилі перемогло мадридський «Атле-тико», вдруге завоювавши Кубок кубків.

Місто продовжувало перебувати в інформаційному ваку-умі й 6 травня, коли його вулицями промчали десятки вело-сипедистів – учасників Міжнародної велогонки Миру, траса якої тогоріч вперше пройшла через Київ. Проте столицею вже стрімко поширювалася паніка, тисячі батьків із маленькими дітьми штурмували вокзали, а на вулицях все частіше почали з’являтися поливальні машини для здійснення невідкладних «санітарно-гігієнічних заходів».

Пройде чимало часу, доки кияни, як і решта жителів України, дізнаються про деталі трагедії. Зокрема про те, що пожежа на ре-акторі тривала 10 днів і забрала життя 31 людини. Що променеву хворобу виявлять у 134 чоловік із тих, хто перебував на аварій-ному блоці в першу добу. Що радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8,4 млн жителів Білорусі, України та Росії.

На ліквідацію наслідків вибуху було мобілізовано 600 тисяч чо-ловік зі всього Радянського Союзу. Кількість тих, хто брав участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тисяч. Всі вони отрима-ли високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось вряту-вати Україну і світ від ще більш руйнівної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.

Юрій КОСТІН

ЯК ЦЕ БУЛО

500 бомб Чорнобиля� КОЛИ МЕШКАНЦІВ ПРИП’ЯТІ ЕВАКУЮВАЛИ З НЕБЕЗПЕЧНОЇ ЗОНИ, БІЛЬШІСТЬ КИЯН ЩЕ НІЧОГО НЕ ЗНАЛИ ПРО КАТАСТРОФУ

ді янгола із трубою простяглася алея із низкою табличок з назвами зниклих населених пунктів у зоні відчуження.

Це меморіальний комплекс «Зірка Полинь», споруджений до 25-річчя аварії. Через дорогу – продуктовий магазин, музей Чорнобиля в будівлі колишнього кінотеатру. Зберігає місто пам’ять і про радянські часи – на одній із площ досі стоїть сірий Ленін, якраз на однойменній вулиці. Декомунізація потребує грошей, в ній немає сенсу, тут ніхто не живе, пояснюють супроводжуючі.

Люди тут не живуть, але працюють. В місті два гуртожитки. Робочий день триває з 8 ранку до 17 вечора. Праців-ники, які живуть у ближчих містах, працюють у зміну чотири (у зоні) на три (вдома) дні, а ті, що здалеку, – 15 на 15 днів. Є й два готелі – дешевший, який переважно обирають українці, і дорожчий – для іноземців.

ЗАПОВІДНИК ТА СОНЯЧНА ЕНЕРГЕТИКА

В кінці минулого року сталася довгоочікувана подія – насування арки на зруйнований енергоблок ЧАЕС.

– 2017 рік буде для нас не менш знаковим, бо мають завершитися всі основні інфраструктурні проекти, які реалізуються на станції. В листопа-

ді буде введений новий безпечний конфайнмент, а в грудні планується підсумкове засідання Асамблеї доно-рів. Також завершується будівництво двох нових сховищ для відпрацьова-ного ядерного палива, – повідомив голова Держагентства України з управління зоною відчуження Віталій Петрук.

Більша частина зони відчужен-ня стала заповідною. Ще у 2016-му Президент України підписав указ про створення Чорнобильського ра-діаційно-екологічного біосферно-го заповідника. 30 березня 2017-го його нарешті зареєстрували, і після вирішення адміністративних і нор-мативно-правових питань він роз-почне свою діяльність. Цьогоріч з державного бюджету на створення заповідника виділено лише 5 млн гривень замість потрібних 110, тому з повноцінним штатом він може за-працювати лише наступного року.

– Основна мета існування зони відчуження – здійснення бар’єрної функції. Ми повинні стежити за лісом, не допускати виникнення пожеж, па-водків, тобто будь-якого поширення радіонуклідів за межі цієї зони. Але, проаналізувавши нашу роботу за останні 30 років, зрозуміли, що цього недостатньо. Варто більше уваги при-діляти науковій діяльності, охороні навколишнього середовища, розвитку природи на цій території. Статус запо-відника дає зручний і зрозумілий для потенційних донорів і міжнародних

партнерів механізм взаємодії, – по-яснює Віталій Петрук. – Зокрема вже в травні розпочнеться спільний проект з японським університетом Фукусіма, в ньому задіяні 12 наукових установ України та низка японських.

Загальна територія відчуження – понад 260 тисяч га. Для порівняння, таку ж площу займає Люксембург. Дві третини входитимуть до радіаційно-екологічного біосферного заповідника, а 10-кілометрова ділянка навколо ЧАЕС буде зоною спеціального промислового використання, статус якої має бути визначений окремим законом.

– Ми шукали шляхи якнайкращого використання території, найближчої до ЧАЕС, яка забруднена, і ще 24 тисячі років не придатна для проживання і господарювання людини. І вийшли з ініціативою розвитку сонячної енерге-тики, – пояснює Віталій Петрук. – Для встановлення сонячних панелей можна використовувати колишні сільськогос-подарські угіддя, тобто землі, і об’єкти нерухомості в зоні відчуження – ас-фальтне покриття, бетонні площадки, приміщення, що завалилися. Головне, що тут є лінії та мережеве господарство, тобто можливість постачати енергію на ринок України.

За його словами, заявки на орен-ду землі для сонячних панелей вже подало чимало як українських, так і зарубіжних інвесторів. Сьогодні головне – зробити конкурс прозорим та зрозумілим.

Марія КАТАЄВА

, зміни – так

зона: ження

Науковий співробітник Інституту ядерних досліджень НАН України Олена Бурдо з 2008 року досліджує популяції нориць (вид гризунів родини хом’якових), які мешкають у Чорнобильській зоні відчужен-ня. Щороку восени вона ловить нориць на різних полігонах для подальшого вивчення в лабо-раторії. Цей вид має широкий ареал, нориці живуть в близь-кому контакті з ґрунтом, їдять зелені частини рослин, коріння та гриби, які теж заражені. Окрім того, у них швидко змінюється покоління, а це дозволяє вивча-ти дію радіації протягом зміни поколінь.

– Існують певні маркери впли-ву іонізуючого випромінювання, і ми тестуємо їх наявність. Є

органи-мішені, які дуже швидко реагують на радіацію. Напри-клад, клітини кісткового мозку. Ми проводимо мікроядерний тест поліхроматофільних ери-троцитів. І бачимо, що у тварин,

яких ми відловлюємо в зоні від-чуження, клітин з цими мікро-ядрами значно більше у порів-нянні з тваринами за її межами. І ці показники все ще не знижу-ються, – зазначила вона.

СЬКІЙ АЕС. ЩО СЬОГОДНІ НАВАЛАСЯ «ВЕЧІРКА»

Політичний біженець чи фінансовий аферист? � ТАЄМНЕ СТАЄ ЯВНИМ: КАЗАХСТАНСЬКОГО ЕКС-БАНКІРА МУХТАРА АБЛЯЗОВА РОЗШУКУЄ ІНТЕРПОЛ

Усе частіше політики в Європі виступають в ролі інструмента впливу на судову систему. І го-ловне, що цим активно користуються нечисті на руку громадяни ін-ших країн. Прикладом того стала нещодавня історія із казахстан-ським екс-банкіром Мухтаром Аблязовим.

До Інтерполу надійшло звернення від ряду депутатів Європарламенту з проханням скасувати «червоний циркуляр» щодо казахстанського екс-банкіра і його спільників. Лист, підписаний Джулією Ворд (S & D; Великобританія), Марією Лаурістін (S & D; Естонія), Томашем Здехов-ські (EPP, Чеська Республіка / Чехія) і Тунне Келамом (EPP, Естонія), було пролобійовано фондом «Відкритий діалог», який фінансується за кошти того ж Аблязова.

До слова, цей фонд був створений у Польщі 2009 року і спеціалізується на дослідженнях демократії у трьох країнах пострадянського простору – Росії, Казахстані та Україні. Неймовір-но, але факт: саме в межах цих країн діяла злочинна група Аблязова і саме туди домагаються його екстрадиції. Основна діяльність, за яку нібито переслідують Аблязова, твердять представники Фонду «Відкритий діалог», носить політичний характер. Начебто і не було ніяких фінансових махінацій, злодійкуватих схем, шах-райства авторства Аблязова, а тільки протистояння владі Казахстану.

Однак судовими органами кількох країн (не тільки Казахстану, але і Росії, України, Великобританії) вдалося аргументовано довести, що всі зви-нувачення у фінансовому шахрайстві є правдивими. Серед них – завдання шкоди БТА Банку, крім того, судом до-ведено, що Аблязов організував серію шахрайських операцій, а інвестиційні кошти банку були переведені до кіль-кох підставних компаній на Британ-ських Віргінських островах. Аблязов несе особисту відповідальність за незаконне привласнення інвестицій, за виготовлення підроблених доку-ментів. Також цілий ряд компаній, через які проводилися операції, були підконтрольними Аблязову.

Понад п’ять років тому за рішенням Вищого суду Лондона Аблязов мав відшкодувати БТА Банку втрати в розмірі 2,1 млрд доларів. Більш ніж 4,3 млрд доларів було шахрайським способом привласнено Аблязовим і його злочинною групою. Ці гроші з казахстанського БТА Банку виводили через транснаціональну мережу, що складається з понад 1300 офшорних компаній у більш як 10 країнах світу. І це ще незакінчене розслідування, яке продовжує вести судова система Великобританії.

Саме п’ять років тому після ви-несення судового рішення Аблязов був позбавлений статусу біженця і за законом визнаний шахраєм міжнарод-

ного масштабу. Фінансового афериста слідом за Великобританією визнала в особі Аблязова і Франція. Але потім відмовилася депортувати його до Росії. Причина відома – політичне пере-слідування. Хоча як можна уникнути покарання, якщо судами Росії дове-дено, що збиток, завданий Аблязовим фінансовим структурам Російської Федерації, перевищує кілька мільярдів доларів. Тільки через один москов-ський АМТ Банк Аблязова вдалося вивести більше декількох мільярдів доларів. Структура аблязовської імперії складалася з дочірніх банків БТА (які казахстанський БТА не контролював): БТА-Росія, БТА-Казань, БТА-Україна, ІПГ «Євразія» з її масштабними де-велоперськими проектами, окремих активів типу «Красноярсккрайуголь» або порту Вітіно. Всі ці схеми були доведені слідством і прийняті судами різних країн.

Найбільше постраждав від злочинної діяльності Аблязова Казахстан, адже сума збитків перевищує 7,5 млрд до-ларів. На головному судовому розгляді у справі злочинного олігарха і його топ-менеджерів у Казахстані свою провину визнали спільники Аблязова, серед них колишній перший заступник голови правління БТА Банку Ж. Жа-рімбетов. Загальна сума доведеного збитку декільком країнам становить близько 12 млрд доларів. Ці кошти були пенсійними вкладами населення, особистими заощадженнями громадян Казахстану, позиками від іноземних фінансових інститутів і депозитни-ми рахунками компаній, позиками від державних органів (у Казахстані, Росії та Україні). Цілком заслужено діяльністю Аблязова зацікавилися на міжнародному рівні, він був оголоше-ний в розшук через Інтерпол.

У Європі продовжують з недовірою ставитися до країн пострадянського простору, в яких, за сформованим стереотипом, відсутня демократія і зневажаються права людини. Таке ставлення до країн, що розвивають-ся, вміло використовують шахраї, які прокралися на батьківщині та шукають притулку в ЄС. Іноді по-літики з ЄС з різних причин стають на бік таких утікачів, називаючи їх то демократами, то невинно постражда-лими. Хоча в самих країнах Європи ніколи не стали б виправдовувати таких шахраїв, як Бернард Медофф, називаючи його переслідування «по-літично мотивованим». Хоча, якщо придивитися уважніше, схеми шах-райства у Медоффа і Аблязова дуже схожі.

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250) СУСПІЛЬСТВО 9

ЩО ТУРБУЄ

Нещодавно до рук потрапив твір одного дев’ятикласника на тему: «Чи модно бути патрі-отом?». Школяр довго розмірковував над тим, яка система патріотичних цінностей діє в західній культурі, яка в східній, в чому їх переваги і недоліки.

Та найбільше мене вразив висновок хлопця. Ось цитата: «Особисто я не вважаю патріотизм чимось поганим, але все ж він не викликає у мене великої симпатії. Будь-яка країна асоціюється в моїй свідомості, насамперед, із владою, а не з народом, тому я не можу називати себе патріо-том. Я визнаю, що в деяких випадках необхідно відмовитися від власних благ на догоду країні, але я б не хотів цього робити».

Спочатку я обурився: як же так, чому у тако-му юному віці людина ставить на перше місце власні «блага» і усвідомлено говорить, що не готова від них відмовитись? Але пригадавши першу частину його висновку щодо країни, яка в нього асоціюється найперше з владою, зрозумів, що й така точка зору має право на існування...

А ЩО КАЖЕ НАУКА? – Проблема почуття патріотизму полягає в

тому, що кожен розуміє його по своєму. Щось схоже ми спостерігаємо, коли люди намага-ються пояснити поняття «любові». Для когось це звичайна хімічна реакція, а хтось говорить, що то є дар божий, – коментує для «Вечірки» соціопсихолог Марина Данько.

За її словами, любов до Батьківщини повинна бути не нав’язаною, а такою ж природною, як і любов до батьків. І одразу наводить закордон-ний приклад:

– В Німеччині цілковито дискредитована така форма патріотизму, коли людина є гордою від того, що народилася у своїй країні. Зокрема через те, що людина нічого не зробила, щоб на-родитися німцем. Адже це чиста випадковість. Натомість там вчать підростаюче покоління бути соціально активними і гордими з того, що ви є частиною становлення демократичної держави.

Також, на переконання пані Данько, важливо спонукати підлітків до дискусії, а не нав’язувати їм одну точку зору, як це було у радянських шко-лах, інакше нововведення викличуть спротив у молодіжному середовищі.

Зі словами соціопсихолога погоджується і доктор філософських наук Сергій Курбатов. Науковець каже, що концепція такого виховання повинна створювати умови та сприяти розвитку відповідної діяльності, а не диктувати її форми та зміст і заганяти у певні рамки. Одним з най-більших недоліків доктор називає те, що не враховується регіональна специфіка.

– Не варто відкидати той факт, що в різних регіонах різне бачення одних і тих же подій. Тому насамперед потрібно сформувати загаль-ноукраїнську концепцію, яка б не викликала протиріч, – переконаний Курбатов.

КУЛЬТУРА НАМ ДОПОМОЖЕ

Стверджують, що найбільш однозначною та об’єднуючою ланкою для всіх українців може стати культура. У цьому переконана засно-вниця етноконсалтингової компанії «Мрії Марії» Марина Сенчило:

– Покоління наших батьків вивчало ра-дянську історію, у них абсолютно викривлене сприйняття минулого. Колосальна кількість людей живе за принципом «думати не треба, партія думає за нас!» Та чи погодитесь ви за-раз з таким формулюванням?

На думку громадської діячки, найбільшою про-блемою є відсутність літератури, спеціалізованих видань – не обов’язково науково-популярних, бодай просто популярних, які б торкалися куль-тури не в академічному розумінні, а розказували про те, що цікавить людей зараз, як традиції вплітаються у сучасне життя.

– Люди із задоволенням вивчають східний псевдофеншуй, але ніхто не знає, чому хати й церкви у нас будувалися саме так, а не інакше. Адже архітектура церков була непохитною, не змінювалася століттями! Нахапаємося чогось іноземного, екзотичного, а потім виявляється, що це у нас все було, лише мало іншу назву, – підсумовує Марина Сенчило.

БЕЗ НАГОЛОСУ НА «ВІЙСЬКОВИЙ»

Ще одним напрямком у формуванні справ-жніх «вітчизнолюбів» є військово-патріотичне виховання. Одним із найпопулярніших його проявів зараз є пластунський рух. В Києві іс-нує ціла низка центрів, де у маленьких групах по півтори-дві години в тиждень навчають підлітків, молодь діяти в екстремальних ситу-аціях. Важливою вимогою виховного процесу є необхідність не тільки отримувати знання і навички, а й вміти їх передати іншому. На завершальному етапі пластової програми кожний повинен виконати як мінімум дев’ять соціальних проектів без обмеження за те-матикою і масштабами. Командир батареї мінометників 5 окремого батальйону До-бровольчого українського корпусу Юрій Заболоцький говорить, що основна перевага пласту у його практичних знаннях. Все, про що ви тут дізнаєтесь, реально застосовувати у повсякденному житті – від орієнтування на місцевості до надання першої допомоги.

Разом з тим Юрій Заболоцький наголошує на одному важливому нюансі:

– У військово-патріотичному вихованні клю-чове слово не «військове», а «патріотичне». Я противник того, щоб силою затягували в армію. Людина може бути патріотом і без зброї в руках.

Олександр ПИРЛИК

Де виховують Де виховують патріотівпатріотівУкраїнська символіка поволі і невідворотно стає неодмінним атрибутом сучасної мо-лоді й не лише її. Зображенням прапора на футболці, сережки у вигляді герба, навіть тату з портретом Тараса Шевченка вже мало кого здивуєш, вони стали звичними. Та чи робить все це людину справжнім патріотом? З чого починається це доволі знайоме, але водночас далеко не просте явище?

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250)ВІЙНА І МИ18

Фото Павла ПАЩЕНКА

Микола ПАЦЕРА

У Національному музеї імені Тараса Шевченка пройшла персональна виставка заслужено-го художника України, скульптора Петра Антипа. Його художні твори досить оригінальні, а доля – дра-матична. Війна на сході України зму-сила митця покинути рідну Горлівку і почати життя у Києві з «чистого листа»…

Він зробив чимало для рідного краю і України. Створив пам’ятник засновнику Горлівки гірничому інженеру Петру Горло-ву, який встановили на центральній площі міста до 160-річчя з дня народження цього піонера вугільної промисловості. Розробляв архітектурні проекти площ у Донецьку, Констянтинівці, Краматорську, Славянську. Є автором унікального фонтану «Безкінеч-ність» у Запоріжжі... Водночас Петро Антип написав чимало картин, які експонувалися на різних вітчизняних та міжнародних ви-ставках, представлені в багатьох музеях та приватних колекціях.

Він активно займався патріотичною роботою на Донбасі, пропагуючи українську культуру разом із Левком Лук`яненком, Миколою Катеринчуком та місцевим іс-ториком Станіславом Федорчуком. Про нього навіть писали шкільні твори як про визначну особистість. Коли в 2014 році у Горлівці почалися масові виступи на під-тримку Росії, Петро Антип разом зі своїм братом, сином, депутатом Володимиром Рибаком та ще кількома патріотами нео-дноразово виступали проти сепаратистів, за що й потрапили в немилість до ворогів...

Антип вирішив покинути все нажите і тікати з міста, доки з його сім`єю не роз-правилися.

– Перед від’їздом я вмовляв Рибака по-їхати до Києва і зайнятися створенням партизанського загону, який він би очолив (адже був міліціонером і мав організатор-ські здібності), – розповідає митець. – Але Рибак не сприйняв мої слова всерйоз. Лише коли я виїхав до Києва, то дізнався, що його схопили сепаратисти. А згодом і про те, що вони втопили цього чоловіка в Сіверському Дінці... Потім сепари спіймали й мого сина Івана. Він їздив до Києва в СБУ на консуль-тацію, де мав отримати списки горлівських сепаратистів з адресами, - хотів разом із хлопцями відловлювати їх по домівках... Його жорстоко били три дні, погрожуючи,

що буде «плавати» як Рибак... Сину пощас-тило, що списків сепаратистів при ньому не було, його відпустили. Ми ж з дружиною за ці три дні, доки з ним не було зв’язку, дуже переживали...

Усе майно Петра Антипа, що він залишив у Горлівці, бойовики попросту «віджали»: ресторан, котрий належав його сім’ї, при-власнив місцевий бандит, який брав участь у розстрілі наших бійців під Волновахою, у майстерні, де залишилося багато його робіт, влаштували госпіталь, будівельний комбі-нат, де працювало близько 300 робітників, пограбували як і його квартиру... Художник дуже шкодує за великою бібліотекою, яку збирав багато років.

Приїхавши до Києва, Петро Іванович зайшов до кафе, сів за столик і написав на

серветці: «Починаю жити спочатку». Зви-чайно, психологічно для людини, яка мала улюблену справу, бізнес, нажиті копіткою працею, це було нелегко, але Антип не за-непав духом, а дійсно розпочав нове життя досить активно.

Підтримали столичні друзі, а також Спілка художників та донецьке братство підприємців. Попри всі труднощі, Антип працює досить плідно, про що він і розповів «Вечірці» перед відкриттям персональної виставки у Національному музеї Тараса Шевченка «Амазонка – богиня степу», в якій представлені десятки художніх і скуль-птурних робіт.

Як зізнався сам митець, спочатку в його картинах, написаних «у вигнанні», було багато темних фарб – напевне, як відбиток пережитого, а зараз поступово палітра світлішає. Образ же амазонки дуже значимий для митця, у ньому він вбачає символ вільнолюбивого народу, до якого відносить і українців. Себе ж Антип вва-жає нащадком предків, котрі входили до Ніжинського козацького полку «Дівицька сотня», а ще глибше – скіфів і сарматів, які теж широко відображені у його творчості...

На нинішній виставці він представив чимало символічних робіт. Зокрема при вході до музею стоїть скульптурна компози-ція, де український бог Світовид перемагає москальського великана Голіафа.

– Я вірю, що зараз Україну не можна завоювати, тому що сьогодні це – нація воїнів, які об’єдналися від Заходу до Сходу, - говорить митець. – Зараз я пишу, а точніше малюю в картинках сценарій художнього фільму про Україну. Це буде історія про героїзм та непереможність нашої нації воїнів, яку москалям, котрі вважають нас «другосортними», не подолати...

Життєве полотно митця АнтипаЖиттєве полотно митця АнтипаЛЮДИ ТА ДОЛІ

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250) СИТУАЦІЯ 19

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

«Як назавжди позбавитися страхів і змінити своє життя на краще» — це назва книги, виданої ТОВ «Пенсіон». Про-те, як дізналася «Вечірка», новоспечені «янголи добра» видають бажане за дійсне: на словах обіцяють ситу ста-рість кожному пенсіонерові, а на ділі — організовують продаж його квартири ще при житті самого власника…

«ДВОКІМНАТКА» ЗА… 620 ДОЛАРІВ

Нещодавно в Києві пройшла широко розрекламована прес-конференція на тему: «Довічне утримання. Лікбез небайдужим. Відповідають пенсіонери». Ор-ганізатором цього дійства ви-ступив директор ТОВ «Пенсіон» Михайло Вулах, який позна-йомив журналістів із трьома «підшефними» бабусями. Упро-довж години вони розповідали про те, як їм добре живеться

завдяки укладенню договору про довічне утримання (ДДУ).

— Цим договором передба-чається можливість отримувати допомогу за рахунок власної не-рухомості: у вигляді разової ви-плати, щомісячної виплати, сплати комунальних та (в майбутньому) ритуальних послуг, а також догля-ду, — люб’язно пояснив Михайло Вулах. — Усі ці послуги надаються в обмін на квартиру, яку набувач отримує в якості компенсації ко-штів, витрачених упродовж дії до-говору. Грошові виплати залежать від вартості житла…

Про які ж виплати йдеться? Яким чином відбувається відчу-ження майна пенсіонера? Щоб отримати відповіді на ці та інші запитання, наш кореспондент ви-рішив детальніше вивчити умови договору, наданого однією з бабусь. Як з’ясувалося, вона проживає на Борщагівці у двокімнатній квар-тирі (площа — 45,6 кв.м). Перше, що впадає у вічі — вартість житла занижена у десятки разів. Цитуємо 4-й пункт ДДУ: «Ціну відчужува-ної квартири сторонами визна-

чено в розмірі 16792 (шістнадцять тисяч сімсот дев’яносто дві) грн 17 коп…». Таким чином, зважа-ючи на нинішній курс, столичну «двокімнатку» оцінили… у 620 доларів?!.

Ще один доволі цікавий момент: у ролі набувача квартири виступає приватна особа по імені Марина. Виникає питання: яке ж відношен-ня ця жіночка має до юридичної організації, очолюваної паном Ву-лахом? Унаслідок журналістського розслідування стало відомо, що пошуком потенційних покупців займається фірма «Рента-капітал», яка безпосередньо займається оформленням договорів довічного утримання.

ЯК ДІЮТЬ «ЛЮДИ ВУЛАХА»?

Уже не один рік інформація про ТОВ «Пенсіон» рекламується в радіоефірі. Саме завдяки широ-комасштабному й довготривалому піару численні бабусі й дідусі ді-знаються про багатобіцяючі гасла на кшталт «пожити по-людськи» та «порадіти старості».

Паралельно в Інтернет-мере-жі активно діє «Рента-Капітал», заманюючи до себе потенційних покупців. Про це нашому корес-пондентові повідомив менеджер із продажу нерухомості. Для під-твердження своїх слів він надіслав нам дані про дві квартири. Перша знаходиться на проспекті Ватуті-на: вартість — 10 тисяч доларів; власники — дві старенькі бабусі (в обох — хворе серце). Друга — на Оболоні: вартість — 16 тис. доларів; власник — самотня бабуся (теж має проблеми з серцем).

Щоб придбати таке житло, по-тенційний покупець (набувач) повинен виконати цілу низку

умов. Насамперед, потрібно од-разу віддати фірмі-посереднику зазначену суму (10 тис. або 16 тис. дол.) і заплатити нотаріусу (близько 6 тис. грн). Що ж до са-мого відчужувача (пенсіонера), то йому від реальної вартості свого житла дістаються лише жалюгідні відсотки: у вигляді одноразової допомоги (в середньому — 50 тис. грн), а також щомісячні ви-плати в межах 2500-3000 грн (ко-мунальні послуги плюс доплата до пенсії). Де-факто, пенсіонер за свою квартиру, вартістю близько мільйона грн, отримує у 5-10 разів менше (у залежності від довго-ліття). Оце і вся, власне кажучи, «зміна життя на краще».

А втім, нічого тут дивного не-має, бо це лише на своєму сайті фірма «Пенсіон» позиціонує себе

як «Центр соціального захисту та допомоги пенсіонерів». Якщо ж заглянути до Єдиного держреєстру юросіб, то там ідеться лише про оптову торгівлю та деякі послуги у різних сферах (інформаційній, правовій, бухгалтерській, подат-ковій і комерційній). З огляду на це й виникають сумніви: чи дійсно «люди Вулаха» мають відношення до реального, а не віртуального за-хисту людей похилого віку? Хоча, з іншого боку, треба віддати належне таким фірмочкам: виступаючи посередниками між пенсіонерами й покупцями, вони ухитрилися налагодити вельми прибутковий бізнес.

Таким чином, вже близько 1300 квартир перетворилися на другий «пенсійний фонд». І це — лише початок.

Торгівля Торгівля людською людською довіроюдовірою � В УКРАЇНІ ПРОЦВІТАЄ СУПЕРБІЗНЕС НА ВІДЧУЖЕННІ МАЙНА ПЕНСІОНЕРІВ

ДО ТЕМИ

«Хочеться жити у комфорті» Євгенія КАМИШЕВА, психолог-психоаналітик:

— Як правило, у людини ще в передпенсійному віці виникають декілька психологічних новоутворень: відчуття належності до певної групи, потреба спілкування, бажання особистого комфорту у процесі взаємодії з іншими людьми. Після відходу від ритму соці-альних обов’язків у пенсіонера може виникнути відчуття особистої непотрібності. У такому віці вже замало сил та енергії, щоб витри-мувати різні психічні та психологічні навантаження.

Матеріальні блага фактично втрачають свою значущість. На першому плані — спілкування, усвідомлення того, що життя продо-вжується й немарнується. Усе це створює умови спокійної старості. Власне житло вже не має такого значення, як у молоді роки. Тому людина поважного віку й погоджується обміняти квартиру на те, що їй необхідно на даний момент. Хочеться жити у комфорті до кінця своїх днів. Звісно, можуть виникати й певні переживання й страхи, але вони компенсуються завдяки обміну матеріальних цінностей на потрібний психологічний стан…

КОМПЕТЕНТНО

«Треба звертати увагу на ризики» Юрій БАДАХОВ, приватний нотаріус:

– Договір довічного утримання — це юридичний інструмент, за допомогою якого люди похолого віку можуть задовольнити свої потреби. Для захисту їх прав передбачено цілу низку законодавчих гарантій: обов’язок нотаріального посвідчення договору, заборона відчуження майна за життя відчужувача, обов’язок поховати від-чужувача після його смерті тощо. Також треба звертати увагу на ризики, які пов’язані зі станом здоров’я та віком пенсіонера. Адже у випадку порушення вимог договору (з боку набувача) досить важко захистити свої права, зважаючи на брак власних сил, здоров’я та коштів. Те ж саме стосується й умов договору: кожна сторона ви-суває лише те, що вигідно для неї. Тому не можна виключити різних зловживань.

Щоб уникнути неприємностей, потрібно звертатися до професій-ного юриста. Укладаючи договір довічного утримання, необхідно поспілкуватися з нотаріусом, який його посвідчує. Допоки не отри-маєте відповіді на всі хвилюючі питання, не підписуйте жодного документа! На жаль, як показує практика, не лише пенсіонери, а й навіть представники молодшого покоління доволі часто не усвідом-люють, під чим ставлять свій підпис. Тому й не дивно, що у поді-бних ситуаціях підтверджується народна мудрість: є каяття, та нема вороття...

Реклама

«Вечірка»: разом з киянами понад 110 років! Будьмо разом і надалі!

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку

Купити газету «Вечір-ній Київ» можна у мережах «Союздру-ку», «Київоблпреси» (Київська обл., Жи-томир, Житомирська обл.), поштових відді-леннях Києва та області.

Оформити передплату можна у поштових відді-леннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

Передплатний індекс

37607

1 місяць 14 грн3 місяці 42 грнпівроку 84 грнрік 168 грн

ЛИШЕ14 грн

на місяць

укор 5102 янтвож 8№40 (19170)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

facebook.com/vechirkanova

vechirniykiev.com.uatwitter.com/vechirkanovavk.com/vechirkanova

» 6

» 4

» 10–16

TVпрограмаНайз

ручн

іша

Жереб кинутоВіднині партії мають номери у виборчому бюлетені.

Боротьба за симпатії електорату стає все запеклішою

В гостях у медиків спеціального призначення «Вечірка» дізналася, як навчають надавати невідкладну допомогу

Подробиці на стор. 7

НІМЕЦЬКІ ФАХІВЦІ ГОТУЮТЬ РЕВОЛЮЦІЮ У СТОЛИЧНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ

Політична реклама

ОЛЕКСІЙ РЕЗНІКОВ ПРО НОВИНИ ІЗ ФРОНТУ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

Подробиці на стор. 8, 17

Фото Григорія Кубланова

Голова Київської ТВК Михайло Терещенко

запевнив, що процедура жеребкування

є досконалою

кур’єр «ВК»2

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Фото Бориса Корпусенка

Леся КЕСАРЧУК

Часто чуємо: а що робить влада, щоб містяни сплачували менше за енергопослуги? Відповіда-ємо: нині у столичних будинках почали встановлювати тепло-регулятори. Це частина систе-ми індивідуальних теплових пунктів, розміщених у підвалах будинків. Погодні регулювання подачі тепла дозволять мешкан-цям заощаджувати енергію та кошти.

Адреса одного із таких техніч-них «див» – Теремківська, 19. І це лише перша ластівка. Місто планує обладнати подібними приладами півсотні будинків. А якщо вони себе виправдають, то наступного року їх будуть встановлювати скрізь.

Система теплорегулювання дороговартісна – приблизно 300 тисяч для одного об’єкта. Вигля-дає вона приблизно так: іззовні на стіні стоїть датчик, який ви-

мірює температуру, а в підвалі – індивідуальний тепловий пункт, де автоматизована система уже розподіляє тепло по квартирах. Мешканці цього будинку тепер зможуть заощаджувати на опален-ні й самі обирати собі необхідну температуру. «Ця система повністю запрогра-

мована. Усі жителі цього будинку колективно можуть прийняти рішення, щоб температура вночі була плюс 16 градусів. А коли вони прокидаються, наприклад з 7 до 8 ранку, – плюс 20. Це потрібно один раз налаштувати на контролері, й така температура буде постійно», – розповідає гендиректор компанії підрядника, що встановлювала погодні регулятори, Сергій Фіщук.

Оглянув нову установку і мер Віталій Кличко. «Багато киян скаржаться на

нестачу тепла в будинках чи, на-впаки, на спеку, коли через зміну погодних умов у квартирі надто тепло, що призводить до додатко-вої втрати енергії та додаткових рахунків, які отримують люди

за опалення. Щоб зробити ефек-тивнішим використання джерел енергії та зменшити суми нара-хованих коштів у платіжках, ми встановлюємо регулятори тепла у 50-ти будинках. Якщо на вулиці теплішає, подача тепла до квартир зменшується, холоднішає – тем-пература автоматично додається», – каже Віталій Кличко. Крім того, у рамках реконструк-

ції теплопункту встановлюються теплові насоси. Це дозволить зро-бити рівномірнішим та комфорт-нішим розподіл тепла у будинку. Тобто уникнути випадків, коли в одній квартирі спекотно, а в другій – холодно. Встановлені теплові лічильники допоможуть заощадити 30% тепла, а система погодного регулювання зеконо-мить додатково близько 20% те-пла, а отже і коштів. Нагадаємо, що в рамках енер-

гозбереження міська влада завер-шує програму щодо забезпечення 4000 будинків теплолічильниками, у більш ніж 3000 з яких прилади уже встановлено.

столиця за тижденьЄ комунальна Галерея мистецтв! Учора на Троєщині (вул. Драйзера, 6) відкрили першу районну Гале-

рею мистецтв комунальної власності. В експозиції «Творче розмаїття

осені» представлені роботи відомого живописця та скульптора Валерія

Франчука, народної майстрині Тетяни Протчевої, художниці Софії Книш,

доньки знаного українського митця Анатолія Криволапа Ганни, а також

учнів і педагогів закладів культури та освіти Деснянського району. Біля мерії та Кабміну – велопарковки Поблизу КМДА та Кабміну облаштували стійки для паркування вело-

сипедів. Парковка розрахована на 10 велосипедів, а дизайн розробив

архітектор та волонтер Асоціації велосипедистів Києва Сергій Смирнов. Нові тролейбусні маршрути

З 30 вересня за численними зверненнями пасажирів розпо-чав роботу новий тролейбусний маршрут №46 «Вулиця Маршаль-ська – Голосіївський парк» у Голо-сіївському районі, а з 2 жовтня запрацював новий тролейбусний

маршрут на Троєщині – №47 «Вулиця Милославська – стан-ція метро «Мінська». Ще одна новація – тролейбусний маршрут №29, що розпочинається від залізничної платформи «Зеніт»,

продовжено до станції метро

«Дарниця». А ось рух трамваїв №15 «Автогенний завод – вулиця Старо-

вокзальна» та №18 «Контрактова площа – вулиця Старовокзальна» має

відновитися 9 жовтня.

На Південному мосту завершили ремонт У столиці закінчено капремонт Південного мостового переходу. Зо-

крема, вже виконано роботи із влаштування верхнього шару асфальто-

бетонного покриття з литого гусасфальту, що здатен витримувати значні

навантаження та коливання споруди. «Середньовічні страти і покарання» у «Київській фортеці» У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця»

(вул. Госпітальна, 24-а) відкрито найрезонанснішу виставку цього року

«Середньовічні страти і покарання». Глядачі здійснять історичний екс-

курс «сутінками Середньовіччя», побачать знаряддя тортур. Це науково-

популярна виставка, на якій представлено натуральні зразки з викорис-

танням звуку, світла та спецефектів. Названо кращих За підтримки Департаменту промисловості та розвитку підприємництва

КМДА у столиці відбулася урочиста церемонія нагородження перемож-

ців, лауреатів і фіналістів регіонального етапу всеукраїнського конкурсу

якості продукції «100 кращих товарів України». Міська влада відзначила

29 переможців, а саме: великі, середні та малі підприємства з виробни-

цтва продовольчих товарів, підприємства, що випускають промислові

товари, продукцію виробничо-технічного призначення, підприємства,

які надають послуги у побутовій та виробничій сферах. Тротуар на Хрещатику перекрили напівсферами Парний бік Хрещатика перекрили спеціальними обмежувачами, що до-

поможуть у боротьбі з хаотичною парковкою. З ініціативи мера Києва

Віталія Кличка та голови Шевченківської РДА Олега Гаряги весь тротуар

центральної вулиці столиці так само буде закритий для паркування

автомобілів.

Червоне – то двірник Двірників у центрі міста тепер видно здалеку – завдяки новій формі

червоного кольору, в яку прибиральників та робітників ремонтної служ-

би вдягнуло КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

Печерського району міста Києва». Кожен новий комплект спецодягу

коштує близько 270 гривень. Двірникам обіцяють видати ще й бейджі з

фотографією, ім’ям та прізвищем працівника. «Неприпустимо, щоб у столиці України двірники мали неохайний

вигляд. Тому прийнято рішення забезпечити робітників новим спец-

одягом, в якому їм буде комфортно працювати за будь-яких погодних

умов», – заявив представникам ЗМІ голова Печерської РДА Сергій

Мартинчук і запевнив, що всі робітники служб району вже мають

такий одяг. Як повідомили кореспонденту «Вечірнього Києва» у прес-службі Пе-

черської РДА, згодом для холодної пори року для прибиральників буде

придбано зимовий варіант спецодягу: взуття, утеплені штани і куртки.

Як зменшити рахунки за тепло?

Хто очолив Зал офіційних делегацій У столиці обрали нового керівника особливого держпідприємства Леся КЕСАРЧУК

Економіст за освітою Андрій Ма-зур уже мав досвід керування ДП «ЗОД» (Зал офіційних делегацій) упродовж 2003–2006 років. Його обрали за конкурсом в Управлінні державними справами. За всю історію ЗОДу це вперше його ди-ректор обирається таким чином.

Державне підприємство «Зал офіційних делегацій» в аеропорту «Бориспіль» прославилося цього

року скандальними мітингами працівників. Профспілки під-приємства протестували проти скорочення. Пасажиропотік у Залі офіційних делегацій значно зни-зився, тож керівництво виріши -ло оптимізувати кількість його працівників. Конфлікт владнали і у вересні оголосили конкурс на посаду директора. Боротьба за крісло керівника

престижної установи у «Борис-полі» точилася між п’ятьма пре-тендентами. За словами Андрія Мазура, аби збільшити пасажи-

ропотік і надходження коштів до підприємства, планується приваблювати поважних пер-сон і бізнесменів різноманітним сервісом. А саме створити зону для відпочинку, ігрову зону для дітей, поліпшити харчування. Буде створено сайт в Інтернеті, де можна зробити замовлення на обслуговування без черги та у зручний час. Вартість послуг поки що не підвищуватиметься, а для постійних клієнтів у Залі офіційних делегацій діятиме система знижок.

Регулятори тепла встановлять у 50-ти будинках

Фото Олексія Іванова

акценти4

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Реклама

влада на зв’язку

– Пане Олексію, нещодавно у Києві пройшла міжнародна конференція на тему «Як подолати корупцію?», на якій ділилися досвідом представники різних країн. Що корисного має місто від цього заходу?

– По-перше, ми привернули увагу гро-мадськості до нашої роботи на антикоруп-ційному напрямку, розповіли про зроблене, поділилися планами. По-друге, отримали підтримку колег з інших країн. Наприклад, посол Німеччини в Україні Крістоф Вайл схвально висловився про створення елек-тронного урядування в Києві. Він визнав, що це дуже ефективний спосіб боротьби з корупцією. А голова місії USAID Україна Джед Бартон нагадав про те, що й Агенція з міжнародного розвитку допомогла у боротьбі з корупцією.

– А як саме допомогла? – Агенція виділила чимало коштів, які було направлено на заходи з подолання ко-рупції, – це 1,3 мільйона доларів. Окрім того, як я вже казав, одним із ключових заходів є впровадження електронного урядування. Зайшовши на портал КМДА у підрозділ «Відкритий бюджет», кожен може побачити видатки по школі, дитсадку… Ви можете контролювати видатки аж до закупівлі лам-почок чи фарбування стін.

– «Відкритий бюджет» – це лише один із пунктів. Розкажіть, будь ласка, доклад-ніше про саму програму. – У межах програми Smart City (у пере-

кладі з англ. мови – «Розумне місто». – Авт.) окрім «Відкритого бюджету» реалізовано ще й такі ініціативи: «Електронні закупівлі», «Електронні послуги», «Система управління майном», «Єдина система обліку», «Електрон-ні петиції» та «Бюджет участі». Завдяки електронному урядуванню буде зведено до мінімуму перебування громадян у кабінетах посадовців. Послуги будуть автоматизовані, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець. І дуже важливо, що проект передбачає передачу громаді повного контролю за використанням бюджетних коштів.

– Чи виправданим було створення Антикорупційної ради? – Так. Раду, до речі, очолює Віталій Кличко.

За останні місяці гучні звільнення (заступника директора Департаменту архітектури Андрія Вавриша, керівника «Київтранспарксервісу»

тощо), низка службових розслідуваньM– усе завдяки спільній роботі громадськості, екс-пертів і представників влади в цій Анти-корупційній раді. Усі ключові заходи ан-тикорупційної програми втілено в життя відповідними розпорядженнями Віталія Кличка як голови КМДА, моїми розпоря-дженнями та завдяки роботі депутатського корпусу Київради.

– Найболючішими корупційними галузями лишаються, мабуть, ЖКГ і освіта.

– Перевірка всіх керуючих компаній з об-слуговування житлового фонду на наявність корупційної складової уже розпочалася. Особливу увагу буде приділено тендерним закупівлям із надання всіх послуг у сфері ЖКГ. Така ж ситуація і в школах. Проблеми тендерів, побори з батьків, погана якість

харчування, махінації – все буде припи-нено. До речі, директорів деяких шкіл уже звільнено. Інколи ж у навчальних закладах до маразму доходить. Наприклад, в одній із шкіл були передбачені бюджетні кошти на заміну вікон. Їх замінили, але лише в кабінеті директора! Не корупція, ні. Але чи не нахабство?

– А прості громадяни можуть якось впливати на діяльність Антикорупцій-ної ради?

– Так. Будь-який киянин може надати пропозиції. Але боротьба з корупцією не обмежується лише роботою ради. Коли ми всі разом почнемо потрошки докладати зу-силь, тоді кожен із чиновників розумітиме, що й під ним хитається крісло. І перш ніж «попросити», сто разів подумає, чим то для нього може обернутися. Я розумію, що всі випадки корупційних дій

за одне засідання не розглянеш. Зараз, коли кияни все ще ходять кабінетами, стикаються з вимаганнями «віддячити» комусь,M– велике прохання звертатися щодо цього за телефо-ном гарячої лінії: +38 (096) 588-11-88.

Катерина СКРИПНІКОВА

Графік проведения особистих і виїзних прийомів громадян i прямих («гарячих») телефонних лiнiй першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та заступниками голови КМДА на IV квартал 2015 року. У першого заступника голови КМДА Ігоря

Володимировича Ніконова особистий прийом громадян – першого вівторка з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-40. • Особистий виїзний прийом – третього вівторка

кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Печерській РДА та у четвертий вівторок кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Шевченківській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» те-лефонних ліній – кожної другої середи з 17.00 до 18.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Петра Олександро-

вича Пантелеєва особистий прийом – кожно-го другого четверга з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-56. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

четверга з 16.00 до 18.00 у Святошинській РДА та кожного третього четверга з 16.00 до 18.00 у Солом’янській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих» те-

лефонних ліній – кожного четвертого четверга з 16.00 до 17.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Михайла Борисовича

Радуцького особистий прийом громадянK– кож-ної третьої п’ятниці з 12.00 до 14.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 516). • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-76-16, 202-77-21. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

понеділка місяця з 16.00 до 17.00 в Голосіїв-ській РДА та третьої п’ятниці з 16.00 до 17.00 у Дарницькій РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного першого вівторка з 11.00 до 12.00, тел. 202-76-76. Заступник голови з питань містобудування та

архітектури проводить особистий прийом гро-мадян кожної першої середи місяця з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-04, 202-77-05. • Особистий виїзний прийом – у другу середу з

16.00 в Оболонській РДА, четвертої середи з 16.00 в Подільській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного другого четверга з 14.00 до 15.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Ганни Вікторівни

Старостенко особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 319). • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-03. • Особистий виїзний прийом – кожного четвер-

того вівторка місяця з 16.00 в Деснянській РДА та третього вівторка з 16.00 у Дніпровській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76.

Олексій Резніков: «Крісло хитається під кожним корупціонером» Заступник Київського міського голови – секретар міськради

Олексій Резніков розповів «Вечірці», що нового на фронті боротьби

з корупцією і які труднощі при цьому виникають

Послуги будуть автоматизова-ні, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець

Фото Павла Пащенка

погляд6

Вечірній Київ | 31 березня 2016 року | №13 (19195)

кава Гарантія додається

Вадим ПЕТРАСЮК

У «Макдональдсі» троє чоловіків хрумтіли картоплею. Перед ними на столі лежала велика професійна фото-камера об’єктивом догори, наче Пізан-ська вежа. Схоже, вона була головним предметом їхньої розмови. – … тож я кажу: камера вже геть

ніяка,K– кивнув на неї перший хло-пець. – Але у конторі не хочуть купляти нову. Кажуть, будемо ремонтувати. На ремонт гроші є, а на нову ні. Різні статті бюджету.

– І що? – спитав другий хлопець із набитим картоплею ротом. – Та замахався ходити по ремон-

тах. То камера глючить, то об’єктив, то камера, то об’єктив... Кажу шефові: що ви хочетеK– дев’ять років камері! Металобрухт! – І що? – знову поцікавився другий.

– Несу в ремонт. Не фокусується. Подивилися: у вас, кажуть, бек-фокус. За тиждень полагодили. Через два дні знову не фокусується. Несу назад. По-дивилися: у вас бек-фокус, треба ще на тиждень залишати. Я їм показую їхню ж гарантію на їхній ремонт: це ж ви, кажу, так наремонтували. Вони: ой-ой, зачекайте. За десять хвилин виносять камеру. Ось, мовляв, вже готове. При-кинь!

– І що? – Що-що?! Нічого! Усі засміялися. Настрій компанії по-

жвавішав. – А оце недавно об’єктив після

ремонту забрав. Майже та сама історія: дали місячну гарантію, а за тиждень він знову глючить. Я їм несу, а вони не беруть. Кажуть: у вас тут сліди втручан-ня – хтось його розбирав, – тож ремонт на платній основі. Якого втручання?! Кажу: хлопці, я, по-вашому, схожий на ідіота? На біса мені його розбирати, коли маю від вас гарантію, що ви це зробите професійно та безкоштовно? Де логіка?!

– А вони? – Уперлися. Я пішов до свого на-

чальства. Кажу: у нас з ними договір на обслуговування – от і вирішуйте. Наш юрист з ними гавкається. Схоже, по-міняємо сервісну майстерню. Тут обізвався третій з компанії, який

досі лише їв. Він був явно старший за двох перших. – Мені усе це нагадує «Фітіль». Там

був сюжет: годинниковий майстер у лупу роздивляється годинник. Каже: о-о, скільки бруду, шестерні геть зноси-лися, пружина ослабла – треба міняти. Приходьте за місяць. Ну й називає ціну. А власник годинника йому: ніяких гро-шей – годинник на гарантії. І показує через віконце гарантійний талон. Май-стер: а-а, ну так би одразу й казали! Щось там почаклував, усе, каже, заби-райте – годинник працює. Віддає і про-сить гарантійний талон. А клієнт йому: е, ні! Цей талон – від швейної машинки. Я по ньому ще телевізор відремонтую, холодильник і електробритву. Розповівши це, чоловік сам засмі-

явся. Але хлопці, схоже, не розуміли, в чому кумедність. – А як він відремонтує холодиль-

ник?K– спитав один. – Та це ж гумор! «Фітіль»! Був за «совка» такий кіножурнал сатиричний. Висміював усе, що партія дозволяла.

– Яка партія? Чоловік зміряв хлопців поглядом: – Жуй картоплю, філософ!

з бульбашкамимииииииии

МАФи незгод Леонід ФРОСЕВИЧ

Якщо в середині 1990-х розгортала-ся жорстока конкурентна боротьба (з підпалюваннями та стріляниною) між кримінальними групами за право «МАФіо-зити», тобто тримати МАФи під контролем, торгувати тут, то сьогодні ситуація дещо іншого ґатунку. Рекетири давно легалізу-валися, стали «порядними», однак все одно тяжіють до сумнівної торговельної діяльності.

Старі Схеми на но Вий лад Нині вони використовують великий арсенал засобів, захищаючи свою вотчи-ну. Нацьковують «прикриття»: куплених деяких правоохоронців, чиновників… Проплачують та організовують мітинги-про-тести «ображе-них покупців» та «підприємців». Блокують роботу комунальників за допомогою тітушок, фаль-шивих учасни-ків АТО (сьогод-ні навіть діють деякі полігони, де тренуються такі бійці в балаклавах за викликом). Це вже щось схоже на «МАФіозну» імперію, яка, можливо, у 1980-х і не снилася

такому хрещеному батьку, як Могилевич. Екс-директор Департаменту міського

благоустрою та збереження природного середовища, а нині – народний депутат України Дмитро Білоцерковець розповів у Фейсбуку, що на лівому березі демонтовані МАФи «належали одному з найодіозніших мережевих мафовиків на призвісько «Х5» або «Качок», який неодноразово вико-ристовував вогнепальну зброю і так само організовував радикальний опір демонтажу незаконних кіосків». Отже маємо виклик… Утім, у цій справі

таких викликів для міста чимало. Один із найголовніших: упродовж багатьох років влада заганяла ці питання майже в тупик. Замість кардинального та продуманого вирішення дуже гострої і складної про-блеми – половинчасті рішення, бажання підіграти тій чи іншій бізнесовій групі (не безкоштовно, звісно), спроби й собі щось

урвати, а ще популістські обіцянки, перед-виборчі ігри… Типова картина: наприклад, сьогодні торговельні ряди ліквідували, а завтра на цьому ж місці копали фундамент під супермаркет. Страждали про Сті люди Зазвичай страждали прості люди, які

торгували у цих крамничках. 2012 року я був свідком демонтажу десятків кіосків біля метро «Дарниця». Підприємці, які орендували тут павільйони в однієї фірми, не знали, що вона має великі негаразди з документами. Комунальники викинули крам підпри-

ємців на вулицю, кіоски забрали на штраф-майданчик. Киянка Надія Дубкова «три-

мала» тут із чоловіком Ро-маном будочку «Ремонт взуття», самі й працювали. Після погрому жінка сиділа на купі взуття і гірко плакала. А поруч зграйками тусува-лися з яскравими плакатиками «Молодые регионы» хлопці та дівчата. Вони ще три-мали в руках гасла «Киев не рынок и н е мусорник!». Проти МАФів війною пішли вже й юні політики… З дозволу великих «рєшал».

Пригадую й інше. 2010 року прокуратура Голосіївського району порушила кримі-нальну справу стосовно керівника під-приємства, який незаконно встановив 40 МАФів, знищивши дерева, кущі. Згодом справа опинилася у довгій шухляді. Бо свої?! х то що пропону Ва В На фронті боротьби з МАФами упродовж

десятиліття напрацьовано чимало рішень і пропозицій. Чому б не провести ревізію: що варто узяти знову на озброєння, а від чого відмовитися? Сьогодні дехто пропо-нує цікавий експеримент: запровадити у центральній частині міста заборонну зону для усіх МАФів. І поступово розширювати її. Або ж інше: створювати тимчасові тор-говельні ряди, як це практи-кують у деяких європейських столицях, скажімо, Парижі. Було б бажання. Раніше цей пласт роботи в містобудівній сфері був закрі-плений за тими, хто умів біль-ше грати на публіку. Мовляв, «підприємці отримають ро-бочі місця і зарплати, бюджет – додаткові кошти, в тому числі на соціальні програми та благоустрій». Наприклад, ко-лись запевняли: «Міська влада створила системну програму з повернення комфортного публічного простору грома-дянам»... Пил в очі. До речі, обіцяли й підго-тувати єдину схему розташу-вання тимчасових споруд. Років чотири тому куратором цього напрямку в столиці працював такий собі чинов-ник із Одеси на прізвисько

«Міша-карман». Тому не дивно, що розумні пропозиції «зависали»… 2012-го прокуратура змушена була визнати: «Під час повторних перевірок з’ясовано, що на місці деяких демонтованих МАФів через певний час з’являлися нові, власники яких мали тимчасові ордери, отримані в Головному управлінні містобудування та архітектури КМДА». Прокуратура пообіцяла «викрити весь злочинний ланцюжок…». Насмішили. Сьогодні місту вельми важливо спра-

витися з усіма цими викликами. Хочеться вірити, що громада не проти цивілізованої торгівлі. Щоб у цій сфері торжествував закон і міський бюджет наповнювався. Ми наводимо порядок. Але ж як важливо не наступати на старі граблі, дати відсіч усім «рєшалам», які витягують на світ лихі схеми двадцятилітньої давнини. Білоцерковець захищатиме інтереси

киян у парламенті Повноваження депутатів від БПП Єгора Фірсова та Миколи Томенка припинені. Про це оголосив спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. Їхніми наступниками в парламенті стали Олександр Бригінець та Дмитро Білоцерковець. Раніше Томенко і Фірсов

вийшли з фракції "Блок Петра Порошенка". У відповідь на з'їзді партії 25 березня було ухвалене рішення відібрати у них депутатські мандати.

ЦВК це рішення визнала і зареєструвала наступни-

ків – Олександра Бригинця та Дмитра Білоцерковця. У вівторок вони на засіданні парламенту склали присягу народного депутата. «Вечірка» поцікавилася у

пана Дмитра – якими питан-нями він опікуватиметься в пар-ламенті. Можливо, перший його

законопроект стосуватиметься МАФів?

«Насамперед я представля-тиму у Верховній Раді - Київ, тож захищатиму інтереси мешканців столиці. Скоріш

за все це будуть питання бла-гоустрою. Окрім цього допо-магатиму меру Києва Віталію Кличку вирішувати у парла-менті столичні питання. До того ж працюватиму радником Київського міського голови на громадських засадах. А в мої обов`язки як і раніше входи-тимуть питання благоустрою та збереження природного середовища».

Підготував Віталій КУРІННИЙ

до речі

тема номера

Марина МАРЧЕНКО

Його називають моральним автори-тетом України. І кажуть, що, мабуть, волею долі так сталося, що день на-родження країни збігся з його днем народження. 24 серпня 1991 року він написав Акт про Незалежність України, за який проголосувала Верховна Рада. А до цього були і під-пільна антикомуністична діяльність, і камера смертників, і мордовські концтабори, і депутатська діяльність на благо вільної України… З Левком Лук’яненком спілкувалася корес-пондентка «Вечірки».

Раю у нас немає, але ми здатні на велике – Левку Григоровичу, ви усе життя присвятили тому, щоб не-залежність України відбулася. Які, на вашу думку, наші найбільші здобутки та цінності? – За 24 роки, на жаль, було багато

поганого, але є надзвичайно важливе явище – роки незалежності стали часом переучування цілої нації, і це дуже позитивний процес. Але спочатку Російська імперія ізолю-вала нашу націю від цілого світу. Найперше – цензурою. Ні листівка, ні газета, ні книжка не могли вийти без відповідного штампу. По-друге, навколо України стояли радіоглуш-ники, щоб наш народ не слухав із-за кордону «ворожі» голоси. По-третє,

як частина імперії, Україна була ото-чена кордоном. Ще до революції Україна також

була ізольована Російською імперією, але, принаймні, ця ізоляція не була такою суцільною, як за радянських часів. Крім того, нас ізолювали від наших попередників – художників, учених, літераторів. Від усього того, що творили наші духовні отці. Від того, що створила нація, цілі по-коління були ізольовані.

– І все це мало відповідні на-слідки...

– Ми думали так: якщо живемо погано, значить, у нас й інженери

погані, лікарі погані, вчителі погані. У нас був комплекс неповноцінності, бо ми вважали, що за кордоном усе дуже добре. Таке життя тривало 72 роки, тобто три покоління. Наша нація була зіпсована, бо не знала своєї історії і не мала уявлення про навколишній світ. І коли почала-ся горбачовська демократизація й Україна стала незалежною, зникли цензура, заборони і відкрився цілий світ. Українці ніби вперше з’явилися

на світ Божий і почали вивчати самі себе. Ми побачили: так, раю у нас не-має, і хоча жили в рабстві, однак не втратили здібності до чогось доброго. «інфо Рмп Рості Р як не був ук Раїнським, так і не став ним » – Ви часто наголошували, що

національно свідома молодь – одне із головних наших надбань. Що потрібно робити, щоб його зберегти та розвинути? – Згадаємо, що до 1991 року

Україна була територією, яку на-скрізь «прострілювали» російські засоби масової інформації. Вони нав’язували нам імперську ідеоло-гію. Коли у 1992 році Україну про-голосили незалежною і розпочали приватизацію, телевізійні та радіо-канали стали звичайним товаром. Охмакевич, директор Державної телерадіокомпанії, зателефонував мені й запропонував купити канал. «Тоді ваша Республіканська партія зможе 16 годин на добу говорити все, що вам хочеться», – сказав він при зустрічі. Я запитав, скільки це коштує. 50 тисяч доларів. Але наша партія не мала таких грошей. Їх мав тоді Лаудер – міжнародний магнат у сфері ЗМІ. Коли почала тріщати комуністична система, то він пішов у Польщу, Словаччину, Румунію, а потім і в Україну купувати ЗМІ. По-тім прийшли й інші. Вони не були зацікавлені у перевихованні укра-

їнської нації, вони були заробітча-нами. Купували в Америці фільми, крутили їх тут і на цьому заробляли. Інформаційний простір як не був українським, так ним і не став, бо потрапив до рук людей, яким Україна байдужа. Олігархи заснували свої газети, які писали, що їм потрібно. – Яким шляхом треба було йти,

щоб повернутися до справжніх духовних цінностей українців?

– Шляхом поширення українських шкіл з українською мовою, створю-вати свої кінофільми, телепередачі. Адже у нас багатюща історія – чотири століття боротьби за незалежність країни. Знаходились окремі журна-лісти, які робили коротенькі фільми, передачі. Але це були невеликі про-риви серед того антиукраїнського забамбулення людей.

– Але ж колишній президент Ющенко був патріотом. Чому він не зміг нічого зрушити з місця?

– Він відродив палац Розумовсько-го, відбудував фортеці у Батурині, домігся, щоб прийняли закон про Голодомор – це, безперечно, дуже добре, і він це робив щиро. Але були речі, які перетворили його на Кучму №2. Він не виправдав тих сподівань, які на нього покладалися. «к иївське віче або п Роганяло князя, або п Риймало його » – Хто для вас є авторитетом? – Бійці Української повстанської

армії та бойових груп ОУН, які во-ювали за незалежність України до 1956 року. Цей повстанський рух діяв 11 років, не отримуючи допо-моги із закордону, нізвідки. Його учасники не підняли білого прапора, їх просто Московія задушила своєю кількістю, і вони перестали існувати. З цього покоління ще залишилося кілька людей живих. Це Мирослав Симчич, який є для мене мораль-ним авторитетом. Я уже з іншого

ексклюзив до Дня Незалежності

8

Наше коріння. Пишаємося…Суперпопулярні у своїх країнах письменники й артисти не забувають нагадувати

про своє українське походження

Левко Лук’яненко: «Путін сприймає Україну як об’єкт»

«еней » з-над вісли. бРати п ет Ро та п авло с олодухи (п ольща ) Якими можуть бути насправді братні стосунки двох народів, показують на практиці учасники мегапопулярного польського рок-гурту «Еней», створеного 2002 року в Ольштині братами

Петром і Павлом Солодухами та

їхнім другом Лукашом Койрисом. Солодухи – етнічні українці, чиїх пращурів було вивезено під час операції «Вісла» до Ольштина. Там уже народилися їхні батьки, які змогли передати своїм «Льо-леку і Болеку» любов до укра-їнських традицій і мови. Навіть

назва гурту апелює до головного героя «Енеїди» Івана Котлярев-ського. У січні 2014 року на

сервісі YouTube презентували пісню «Брат за брата» – результат співпраці гурту «Еней» із гуртами Kozak System і Maleo Reggae Rockers як символ солідарності з

українським суспільством, яке бо-реться на Майдані Незалежності. У грудні 2014 року гурт заспівав пісню «Біля тополі», яку присвя-тив українським військовикам, котрі загинули за Україну.

Роки незалежності ста-ли часом переучування цілої нації, і це дуже по-зитивний процес

Наталка МИКОЛАЄНКО

чо Рний гумо Р і ук Раїнські т Ракто Ри. м а Рина л евицька

(великоб Ританія ) Українцям часто закидають, що це нація, яка дуже любить плакати-тужи-

ти. Відома британська письменниця українського походження Марина

Левицька категорично це спростовує. Її перший опублікований роман

«Коротка історія тракторів по-українськи» вийшов у Великобританії

2005 року та стрімко став бестселером, який сьогодні перекладено май-

же чотирма десятками мов. У тому числі й українською – мовою її бать-

ків. Народилася Левицька 1946 року в таборі для біженців у Німеччині.

Згодом переїхала з родиною до Англії, де проживає й нині. Навчалася

в Університеті Кіла в Англії. Працює доцентом в університеті Шеффілд

Халам у галузі наукових досліджень ЗМІ та комунікацій. Авторка кількох

десятків книжок.

Фото надані автором

1991 рік. Левка Лук’яненка вітають біля стін Верховної Ради після проголошення Незалежності

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250)

Фото Олексія ІВАНОВА

ПРИРОДА У МІСТІ20

Едуард РУСЯНОВСЬКИЙ

В мікрорайоні, що між про-спектом Соборності та вулицею Миколайчука, жителі з навколиш-ніх багатоповерхівок з лопатами виходять на прибудинкову тери-торію не тільки на суботники. На-весні у тих, хто взявся за вирощу-вання зелених насаджень, стільки роботи, що братися за лопати та відра доводиться чи не кожного дня. Щоправда, дехто хоч і під-тримує ентузіастів, але вважає їх задум мало не фантастикою.

Один з ініціаторів і генераторів ідеї – Володимир Димінський в розмові з кореспондентом «Вечірки» був стри-маним і лаконічним – озелененням території свого проживання займається не один рік. Але створення ботанічних різновидів насаджень задумали недавно. Основні роботи в цьому напрямі, по суті, лише розпочалися з 2014 року з посад-ки чотирьох десятків кущів, розбиття клумб. Потім відбулось знайомство з Благодійним фондом «Наші парки» і співробітництво з ним. Після чого оста-точно сформувався задум розробити і втілити в життя проект громадського екологічного об’єкта «Лівобережний ботанічний сад».

За створення ландшафтного проекту взялася дизайнер Ганна Зайцева, що додало енергії і драйву активістам-озеленювачам. Ганна проявила себе людиною, яка любить і уміє працювати в команді, знаходити час і переконливі слова, аби підтримати людей, що взяли на себе турботу про спільне благо. Знач-ний вклад у розвиток парку і догляд за ним додає активістка Ірина Ковальчук.

- Часу і людей бракує, бо ж треба не лише закладати нові насадження, а й доглядати ті, що висаджені раніше, - ділиться Димінський. – Підгорнути, де необхідно – підсадити, добрив підкинути. Радує, що насадження добре перезиму-вали. Але все доводиться робити вручну. Крапельне зрошення та інші модерні нововведення поки що лише в проекті. Виручають ті мешканці, активність яких виходить за межі власної квартири. Без них наша мрія не вступила б в стадію реалізації.

Найкращі задуми, вважає Володи-мир, народжуються під час роботи на землі. Недавно прийшла гарна думка: крім сучасних квіткових клумб євро-пейського зразка на окремо виділеній

ділянці засіяти рослини, властиві укра-їнським степам - хай би покрасувалися в оточенні київських багатоповерхівок квіти ромашки, маку, мальв… Ну, і без екзотичних сакур, азалій, магнолій і ще десятків видів дерев і кущів теж не обійтись.

І, як підтверджують перші кроки на шляху до мрії, її цілком можна здій-снити, і вона реально здійснюється, хоча перешкод на шляху, зізнається Володимир, трапляється більше, ніж очікувалось. Озеленювачі-аматори, скажімо, зіштовхнулися з проблемою, яку їх більш досвідчені колеги називають садовим злодійством. Воно останнім часом набуло особливого поширення, водночас з модою на облаштування гарних ландшафтів біля помешкань.

Димінський і його однодумці зіштовх-нулись з цим лихом ще позаторік. Вони вдень висаджували з трудом придбані саджанці, а вже через кілька тижнів вночі добра частка висадженого зникала в невідомому напрямку. Після спілку-вання з поліцією, огляду місцевості виявили, що користуючись ліберальним ставленням до такого виду «промис-лу», злодії не лише розплодилися, а й, так би мовити, диференціювалися за масштабами крадіжок. Одні цуплять висаджені саджанці кущів і квітів зі спільного масиву, щоб пересадити їх… біля власного під`їзду, інші – викорис-товують їх як прикрасу власної дачі. А є й такі, що полюють на щойно висаджені екзотичні саджанці, відправляючи ав-томашинами на базар чи доставляючи замовникам.

В умовах, коли такого роду викраден-ня вважаються не надто серйозним пра-вопорушенням, активістам доводиться брати на себе ще й обов’язки охоронців.

Володимир Димінський вважає, що чимало конфліктів, пов`язаних з ущіль-ненням вже забудованих територій, можна було б уникнути, якби мешканці були постійно налаштовані активно захищати свої інтереси. Але зазвичай

при заселенні нових мікрорайонів люди зайняті облаштуванням власних квар-тир, потім у них можуть дійти руки й до облаштування дворів, а можуть і не дійти. А от організація жителів кіль-кох багатоповерхівок, тим паче всього мікрорайону – справа складна і мало кому під силу. Так от, такою колектив-ною інфальтивністю, неорганізованістю мешканців в облаштуванні довкілля, насамперед, шляхом створення зелених зон, користуються у власних інтересах спритні й далеко не завжди добросовісні забудовники.

Така біда не обминула свого часу і мікрорайон на Березняках. 6-гектарна територія біля густозаселеного мікро-району перебувала не в найкращому стані. Комунальники та місцеві жителі восени та під час традиційних весняних суботників садили дерева, квіти. Однак сил, засобів й бажання вистачало хіба на те, щоб озеленити лише частину терито-рії. Тим часом на незайнятих територіях спритники, не надто турбуючись про оформлення дозвільних документів, розмістили повний набір комерційних принад – невеликий ринок, тимчасовий ресторан та автостоянку. Місцевий люд крізь пальці дивився на зростаючий процес захоплення територій, заспо-коюючись тим, що все-таки залишилось місце і для зеленої зони. Хоча і не такої масштабної, як хотілося!

І ось земля з «непевним статусом» потрапила на очі «серйозному» інвесто-ру – в 2013 році місцеві жителі відчули, що це таке. На відміну від дрібніших власників, які намагались хоча б не знищувати зелені насадження, новий інвестор не став тулитися на периферії, а облюбував ділянку саме там, де зали-шались останні клаптики зеленої зони. А щоб ніхто не мав сумніву в серйозності намірів збудувати торговий центр, за-будовник поставив на облюбованому гектарі міцний паркан.

Але такі дії лише згуртували людей. Півроку тривало протистояння і полягало воно не лише в масових громадських слуханнях, мітингах і протестах, а й в аналітичній роботі фахівців мерії і депутатів. В 2014 році Київрада, вра-хувавши всі обставини та результати громадських слухань 2013 року, надала території статус зеленої зони. Це, вважає Володимир Димінський, надихнуло лю-дей і підтримало його мрію створити не просто парк (що вже було б непогано), а саме ботанічний сад, і не на одному гектарі, як задумували раніше, а на всіх шести гектарах...

Зелений розмахЗелений розмах � ЯК МЕШКАНЦІ БЕРЕЗНЯКІВ СТВОРЮЮТЬ ЗОНУ СПІЛЬНОГО КОМФОРТУ І ЗАКЛАДАЮТЬ ОСНОВУ ДЛЯ... БОТАНІЧНОГО САДУ

Комунальники та місцеві жителі восени та під час традиційних весняних суботників садили дерева, квіти. Однак сил, засобів

і бажання вистачало лише на те, щоб озеленити частину території

Столичний зоопарк поповнюється новими мешканцями Вперше за час існування звіринця тут ви-вели чотирьох чорних лелек. Це унікальний зникаючий вид птахів. На відміну від свого розповсюдженого родича – білого лелеки, вони всіляко уникають людей, тож працю-вати над їх розведенням було нелегко.

За словами директора зоопарку Кирила Тран-тіни, підрослих пташенят планують роздати в інші зоопарки за програмами обміну. У ниніш-ньому році тут також спробують вивести пта-шенят ще одного відлюдника – чорного грифа. Для цього парі майбутніх «батьків» спеціально створили комфортні й затишні умови.

А ще звіринець поповнився трьома оленями Давида – самцем та двома самками. Їх завезли із Харківського зоопарку, де зараз проводиться реконструкція. Ці тварини вважаються найрід-кіснішими оленями у світі – залишилися лише у зоопарках. Колись вони водилися на півночі Китаю, та в ХVII столітті остаточно вид зник у дикій природі. Вперше його опис зробив фран-цузький мандрівник та місіонер Арманд Давид у 1866 році, звідки й пішла назва виду.

Також із Харківського звіринця привезли двох абісинських рогатих воронів, батьківщиною яких є Африка. А «аборигену» Київського зо-опарку альпаку (тварина схожа на велику вівцю і вирощується в основному для стрижки. – Авт.) незабаром привезуть двох самочок.

– Родзинкою ж нового сезону буде наша маленька бегемотиха, яку нарешті випустимо в літній вольєр, – поділився новиною Кирило Трантін. – Її ми привезли з італійського звіринця в шестимісячному віці вагою зо 200 кілограмів. За зиму вона трішки підросла і додала у вазі, а також навчилася розуміти… українську мову – стала виконувати прохання наших співробіт-ників. Тож коли середньодобова температура підніметься до 20 градусів, ми виведемо її «в люди». До речі, в травні оголосимо конкурс на ім`я бегемотиці, учасником якого може стати кожен на нашій сторінці в Фейсбуці.

Микола МИХАЙЛІВ

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250) 21ПАРК КУЛЬТУРИ

КИЇВ ЧИТАЄ

КІНО

Марія БЄЛЯЄВА

У столиці стартував про-ект «Молоді піднімають класику», коли актори Мо-лодого театру декламують обрані твори з книжкової серії In crudo. І таким чином привертають увагу до малознаної української літератури.

Були часи, коли актори на радіо, телебаченні читали урив-ки творів. Слухачі й глядачі, якщо їх щось зацікавило, бігли шукати книжку до бібліотеки чи крамниці. Відродити таку традицію вирішили й сьогодні.

Експеримент розпочався 23 квітня, у Всесвітній день книг і авторського права. Прямо в коридорах театру, до вистави, актори декламували уривки з

творів книжкової серії In crudo (з лат.»Без прикрас»), що ви-йшли у видавничому центрі «Академія». Це проза Лесі Українки, Василя Стефаника, Валер’яна Підмогильного, Ага-тангела Кримського та інших. З деякими письменниками чи-тач має змогу познайомитися вперше.

– Ця серія – переворот в уявленні про українську літе-ратуру. Вона демонструє, що ранній модернізм у нас виник раніше, ніж в Європі, – розпо-вів науковий редактор серії, професор Юрій Ковалів. – Це не сільська, а урбаністична про-за. У Кримського – філологіч-на психологічна, у Могилян-ського – детективна, Михайло Івченко обстоював проблему природної людини. Про Лесю Українку ми знаємо як про по-ета і драматурга, а вона ще й

великий прозаїк, відкрила нам неореалізм, поетику деталей. Підмогильний у своїх творах випередив філософські думки Камю та Сартра.

Почути уривки з творів не-забаром зможуть усі охочі – в мережі з’являться відеоролики акторів Молодого театру.

– Ми не намагаємося зму-сити людей читати. Наше за-вдання – вдихнути в написа-ний текст життя, емоції, щоб кожний відкрив щось для себе у, здавалося б, класичній укра-їнській літературі, – впевнена представниця театру Наталя Сиваненко.

Марія КАТАЄВА

В столиці вперше вручили нагороди Наці-ональної кінопремії, яка підбила підсумки минулого року. Інтрига була лише в тому, скільки ж «Золотих Дзиґ» здобуде карти-на «Гніздо горлиці», яка номінува-лася у восьми категоріях.

Найбільшою кіноподією, за версією Національної кіно-академії, став фільм «Гніздо горлиці». Нагадаємо, він при-свячений проблемі міграції, коли українські жінки вимушені їхати на заробітки за кордон. Картина стала кращою за акторським складом: пре-мії отримали як актори другого плану – Микола Боклан та Наталя Васько, так і виконавці головних ролей – Віталій Лінецький (для нього це останній фільм, актор помер три роки тому) та Римма Зюбіна.

– Вдячна режисеру, який надав мені цю мож-ливість бути самою собою, якою мене ще ніхто не бачив, – зізналася Римма Зюбіна. – Я і надалі бажаю зніматися в якісному кіно. Мрію зіграти Квітку Цісик (американська співачка українського походження, виконавиця українських народних пісень. – Ред.).

Уже влітку Римму можна буде побачити в сло-вацько-українському фільмі «Межа» про буремні 90-ті в Словаччині, коли на кордоні процвітали контрабанда і корупція.

«Золоту Дзиґу» в номінації «Кращий режисер» здо-був Тарас Ткаченко, а його стрічка «Гніздо горлиці» визнана ще й кращим фільмом року. Минулого року вона отримала головну нагороду в національному конкурсі на Одеському кінофестивалі.

– Цей фільм піднімає класичні теми: бідність, виживання, боротьбу за гідне життя, заробітчанство. Ми вже показу-вали його полякам, угорцям, його всі розуміють. Незабаром покажемо в Італії

(куди поїхала на заробітки головна герої-ня. – Ред.), хвилюємося, як його сприймуть там, – поділився Тарас Ткаченко.

Конкурент «Гнізда горлиці» «Моя ба-буся Фані Каплан» Олени Дем’яненко, яка подає власну версію життя і мо-

тивів вбивці Леніна, було відзна-чено премією у двох категоріях

– кращий художник-постанов-ник (атмосферу початку ми-нулого століття відтворювали Олександр Батенєв і Сергій

Бржевський) та кращий сце-нарист (Олена Дем’яненко та

Дмитро Томашпольський). Сильний склад був представлений у номінації «Кращий докумен-тальний фільм», де за перемогу боролися нашумілі «Українські шерифи», «Жива ватра», «Рід-ні». Переможцем стала стрічка «Головна роль» визнаного май-стра Сергія Буковського. Він зняв

камерну історію про свою мати, радянську акторку Ніну Антонову.

А «Золоту Дзиґу» за кращий короткометражний ігровий фільм вручили Аркадію Непиталюку за «Кров’янку», що у 2016-му перемогла у націо-нальному конкурсі фестивалю «Молодість» і була нещодавно показана в добірці «Нова українська хвиля». В стрічці кумедно змальовується ситуація, коли батьки нареченого вирішили пригостити його дівчину кров’янкою зі свинини, не знаючи, що вона єврейка.

– Для визначення переможців у нас проходило таємне голосування, – поділився голова правління Української Кіноакадемії Михайло Іллєнко. – Осо-бисто для мене були несподіванки серед номінантів, але в цілому це відбиток нашого сучасного кіно. Маю пропозиції щодо зміни правил до наступної кіно-премії, є що коригувати. Наприклад, до розгляду журі потрапив анімаційний фільм, у якого не було ознаки, що він український. Хоча формально відпо-відав усім вимогам…

– У розробці було три сценарії – пригодницько-фантастичний бойовик, трилер та шпіонська комедія. Вирішили, що сьогодні актуальною буде саме комедія, бо від жахів і бійок люди й так втомилися, – розповідає режисер фільму «Не потрібні мені ваші гроші» Олександр Литвиненко. – Акцент стрічки на корупцію в країні, серйозна тема, навколо якої все жартівливо закручено. По духу вона близька до фільмів «Kingsman: Секретна служба» та «Шпигун» з Джудом Лоу і Джейсоном Стейтемом. Але насправді ідея зняти кіно про чесні бухгалтерку, яка своїм при-кладом доводить, що можна змінити світ, з’явилася вже давно…

Усі зйомки проходитимуть у Києві – обіцяють показати впізнавані місця, в тому числі і з незвичних ракурсів. А в будівлі в оригінальному стилі розміститься центр секретної організації. Звісно, не обійдеться без машин спецагентів та трюків. Героїв зіграють актори київських театрів, а також ведучий і шоумен Анатолій Анатоліч.

Одним із співпродюсерів виступив депутат Київради Олесь Маляревич. Враховуючи його кінематографічну родину (тато – актор, мати – художник-гример) та першу вищу освіту (закін-чив Інститут Карпенка-Карого за спеціальністю «організатор виробництва фільмів»), цей крок став досить природним.

– Я працював в дистрибуції студії Warner Bros., заснував компанію «Кіномедіа» в сфері кінореклами, але так до цього дня фільми не знімав. Але всі роки мріяв і знав, що це обов’язково буде, – зазначив Олесь Маляревич. – Почав з легкої комедії, це затребуваний сьогодні продукт. Важливо, що цей фільм пред-ставить Київ як місто з позитивним іміджем – з чистими вули-цями, без розбою та бандитизму. Завдяки своєму досвіду, знаю, як домовлятися з міською владою щодо знімальних майданчи-ків, яким має бути якісне кіно.

Оператором картини є його брат, Тарас Маляревич. Сьо-годні вже відзнято кілька сцен фільму, з яких монтують тизер. Його презентуватимуть на Одеському кінофестивалі, шукаючи сопродюсерів, кошти на подальшу роботу. Крім того, проект картини подадуть на пітчинг Держкіно.

Планується, що картина вийде в прокат наприкінці 2018 року. За словами Олександра Литвиненка, це буде масовий фільм для широкого глядача.

Інф. «ВК»

Молодий театр популяризує Молодий театр популяризує українських модерністівукраїнських модерністів

ПРЯМА МОВА

Ситуацію на вітчизняному книжковому ринку окреслив президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр АФОНІН:

– Є й гарна новина – за минулий рік відбулося певне нарощування видання книжок в Україні. У 2015 році це було 19800 назв (36,9 млн примірників усіх книжок), а у 2016 р. – 21300 назв (48,8 млн примірників). На жаль, на ці цифри і зростання впливають великою мірою бюджетні кошти, призначені для видання підручників для загальноосвітньої школи, на програму «Українська книга» і на про-граму закупівлі книжок для бібліотек.

Щоб реформувати економіку, вироб-ничу сферу потрібні кваліфіковані кадри, люди, які спроможні це зробити. Творить розум і дає знання саме книга. Якщо ди-витися на вибір нашого читача сьогодні, то Україна відпочиває – читають пере-важно літературу для дозвілля, художню, іноді дитячу. Бо своє знання у профільних дисциплінах українці реалізувати не можуть, немає відповідних державних пріоритетів.

Скільки золота Скільки золота у «Гнізді горлиці»? у «Гнізді горлиці»? � ТРІУМФАТОРОМ НАЦІОНАЛЬНОЇ КІНОПРЕМІЇ СТАВ ФІЛЬМ ПРО ЗАРОБІТЧАН

Розпочалися зйомки шпигунської комедії

нагороди Наці-підбила підсумки ла лише в тому, здобуде карти-омінува-

а

, шені Картина кладом: пре-о плану – Миколаі виконавці головних ля нього це останній ому) та Римма Зюбіна.надав мені цю мож-ою мене ще ніхто нена. – Я і надалі бажаю ю зіграти Квітку Цісик нського походження, одних пісень. – Ред.). буде побачити в сло-«Межа» про буремні кордоні процвітали

– Цейбідністьжиття, звали йорозумію

(куди поїня. – Ред.)там, – по

Конкбуся Фяка п

ти

нДми

у

крад

А «Золоту Дзиґу

Сильний склад був представлений у номінації «Кращий документальний

фільм», де за перемогу боролися нашумілі «Українські шерифи», «Жива ватра», «Рідні». Переможцем стала стрічка «Головна роль» визнаного

майстра Сергія Буковського. Він зняв камерну історію про свою матір, радянську акторку Ніну Антонову

Свої уривки з творів

обрали для читання

9 акторів, зокрема

Іванна Бжезінська

СПОРТ-ТАЙМ22 Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250)

Повний склад збірної України. Воротарі: Едуард Захарченко (ХК «Кремен-

чук»), Богдан Дьяченко («Донбас»). Захисники: Олександр Побєдоносцев, Ігор

Кугут, Всеволод Толстушко, Володимир Алексюк (всі – «Донбас»), Дмитро Ігнатенко, Денис Ісаєн-ко, Володимир Варивода (всі – ХК «Кременчук»), Кирило Катрич («Кривбас»).

Нападаючі: Нікіта Буценко, Сергій Бабинець, Віталій Лялька, Роман Благий, Артем Бондарєв, Дмитро Німенко (всі – «Донбас»), Юрій Петран-говський, Артем Гніденко, Георгій Кіча, Сергій Кузьмік, Дмитро Чернишенко та Владислав Гав-рик (усі – ХК «Кременчук»).

Головний тренер: Олександр Савицький.

Нещодавно «Вечірка» роз-мовляла з Павлом, срібним призером Олімпіади у Ріо та багаторазовим тріум-фатором світових та Єв-ропейських першостей. А сьогодні веде діалог із його батьком і наставником Юрієм Тимощенком.

– Наразі ви вважаєтеся од-ним із найкращих тренерів з п’ятиборства. Пригадаєте, з чого все починалось?

– Дивно, але я ніколи не прагнув до тренерської діяльності. Просто професійно займався п’ятиборством, мав певні здобутки, але щоб навчати інших – над цим якось не заду-мувався. А стати тренером мене змусив… син. Павло тривалий час займався плаванням, але воно да-валося йому важко. Одного вечора він підійшов до мене і сказав: «Хочу бути п’ятиборцем, як ти. І ти пови-нен мене навчити». Після таких слів мені не залишалося нічого іншого, як набрати групу молодих спортсменів і почати їх тренувати.

– А не складно бути водночас батьком і тренером?

– Це як дві сторони однієї ме-далі. З одного боку, я можу пого-дитися – так, складно. Попри наші

спокійні характери, трапляються й суперечки, часом доходить до невеликих конфліктів. Найчастіше вони виникали у період становлен-ня Павла як професійного спортс-мена. У мене було своє бачення тренувального процесу, син мав іншу точку зору і, що характер-но, кожний із нас був по-своєму правий. Однак тут і проявляється позитивна сторона того, що ми – сім’я. Адже після того, як емоції трохи стихали, ми могли, напри-клад, за вечерею або за морозивом спокійно все обговорити і дійти згоди. Це значно легше зробити, якщо ти не лише тренер, а й батько.

– Наскільки мені відомо, шлях до «золота» чемпіонату світу був тривалим…

– Так, ми з Павлом чекали на це 15 років. Він почав займатися у

дванадцять, а звання чемпіона сві-ту здобув у двадцять сім. Уявіть, чи змогла б такий довгий період чека-ти на перемогу пересічна, не спор-тивна сім’я… Навряд чи. Копітка повсякденна робота і тривалий час вдосконалення – одна з най-більших проблем сучасного спорту. На жаль, зараз чимало і моїх колег, і спортсменів одержимі бажан-ням отримати все і одразу. Мало хто здатний працювати на дов-гу перспективу. Батьки прагнуть, щоб їх діти ставали чемпіонами якнайшвидше, забуваючи про те, що спорт – це передусім дуже важка праця. Труднощів додає і економічний занепад у країні. На-приклад, візьмемо п’ятиборство. Уявіть, що потрібно витратити кошти з сімейного бюджету не на один вид спорту, а на п’ять! При-дбати екіпіровку для фехтування і стрільби, зручну форму і взуття для бігу, хронометри для плавання.

– Чого бракує українському п’ятиборству?

– Передусім, придатних місць для тренувань. Якщо говорити про Київ, то в місті лише два спорт-комплекси, де можна проводити більш-менш якісні тренування – це легкоатлетичний манеж на Бе-резняках і стадіон ЦСКА. Погодьте-

ся, дитині з Виноградаря непросто щодня діставатися до Березняків, щоб потренуватися. Навіть про-їзд у такому випадку – це суттє-ві витрати. А друга проблема – це недостатня популярність у мас-медіа. І це стосується не лише п’ятиборства. Візьмімо будь-який випуск спортивної програми. Там 80 відсотків футболу, можливо, трохи тенісу і, якщо хтось здобув медалі, то згадують тріумфаторів в інших видах.

– Багато хто нарікає, на відсут-ність кваліфікованих тренерів…

– Тема тренерів узагалі заслу-говує на окрему розмову. Бути наставником, особливо, на перших порах, дуже важко. Зарплата у 2400 грн мало кого приваблює. Відповідно і вимоги до якості тренерської роботи здебільшо-го невисокі. Якось я віддав свого меншого сина Михайла до секції боксу. Купив абонемент і гадав, що проблему вирішено. Одно-

го разу прийшов подивитись, як тренується син. Побачене мене, м’яко кажучи, здивувало. 12-річні хлопчаки і 30-річні чоловіки вико-нували однакові вправи. Я не знаю, яку «кваліфікацію» треба мати, щоб давати ідентичні навантаження для дітей і зрілих спортсменів.

– Щороку наш Інститут фіз-культури випускає чимало тре-нерів, однак чи можна вважати їх справжніми наставниками?

– Як говорив один із моїх учи-телів Микола Шинкаренко: «вони мало читають». Тобто, молоді тре-нери, можливо, хороші спортсме-ни, але знань про наставницьку діяльність у них дуже і дуже часто бракує. Найгірше те, що деякі і не прагнуть дізнатися більше. А бути тренером, серед іншого, означає постійно вчитися.

Олександр ПИРЛИК,

Олена КОТЛЯР

Олександр ПИРЛИК

Ось уже майже тиждень українські вболівальники насолоджуються хо-кейним святом під назвою чемпіонат світу, який проходить у столичному Палаці спорту. Шкода, що наша збір-на розпочала турнір не зовсім вдало, однак з огляду на вік команди і саму гру все ж маємо підстави для опти-мізму. Сьогодні «Вечірка» вирішила ближче познайомити читачів із на-ціональною хокейною дружиною.

Основний склад збірної сформува-ли гравці трьох команд – ХК «Донбас», ХК «Кременчук» та ХК «Кривбас». Капітан команди і однин із найстарших гравців збірної Олександр Побєдоносцев – ветеран хокею. Вихованець столичного «Сокола»

за свою кар’єру змінив 12 клубів. Пограв і в Україні, і в Росії, і в Білорусі, і навіть у далекому Казахстані. У листопаді цього року йому виповниться 36, однак швидкості, азарту і хвацькості, з якими Олександр діє на льоду, можуть позаздрити навіть юнаки. Однак найстаршим у команді є Ар-

тем Гніденко з «ХК Кременчук». 3 лютого йому виповнилося 37 років. Артем – ще один приклад того, що вік лише допомагає хокеїстам. Нападник збірної став одним із найкорисніших виконавців у вітчизняному чемпіонаті: за підсумками сезону він за системою гол+пас набрав 12 очок і посів другу сходинку у рейтингу бомбардирів. А наймолодший гравець хокейної

дружини – Віталій Лялька, який народився у Броварах 8 липня 1996 року. Але, попри вік, встиг пограти й у вітчизняному чемпіонаті, і в МХЛ. Віталієм навіть зацікавилися за океаном – у 2014 році він опинився у Драфт

новачків НХЛ під номером 73 (з 210). Так що, можливо, згодом у нас буде ще один володар славнозвісного Кубка Стенлі. Вік – це дуже важливий показник,

однак, як відомо, у хокеї цінуються ще й антропометричні дані. І тут найпомітнішим є нападник ХК «Кременчук» Владислав Гаврик. Його зріст 193 см, а вага 100 кг. Такі дані, однак, не заважають Владиславу бути доволі результативним гравцем. Цікаво, що він більшу частину своєї спортивної кар’єри провів у Північній Америці, захищаючи кольори різних студентських команд. Зараз йому 25, і подальшу долю Гаврик пов’язує з вітчизняним чемпіонатом. Посперечатися із Владиславом у сенсі,

що «розмір має значення» може партнер по ХК «Кременчук» Георгій Кіча. 173 см зросту та лише 75 кг ваги дозволяють Георгію з 5-ма закинутими шайбами бути найкращим снайпером в українському чемпіонаті.

НОВИНИ

На Борщагівці з’явилося футбольне поле У Святошинському районі, на вул. Якуба Коласа, 23, відкрили сучас-не міні-футбольне поле зі штучним покриттям, на якому вже відбулась перша гра. Участь у ній взяли профе-сійні футбольні гравці ФК «Арсенал-Київщина»: захисник Гаррісон Омо-ко, півзахисник Владислав Пасечнюк і голкіпер Андрій Желізко.

Майданчик зроблено з використан-ням сучасних технологій, що дозволяє використовувати його упродовж лише року та за різних погодних умов. Окрім того, його оснащено системою відводу вологи, витривалим покриттям і захис-ною сіткою.

– Вкрай важливо, щоб такі сучасні майданчики з’являлися не лише на територіях шкіл чи підліткових клубів, а й безпосередньо у подвір’ях. Пере-конаний, що це посприяє не тільки залученню дітей до спорту, а й убереже їх від шкідливих звичок, – переконаний голова Святошинської РДА Володи-мир Каретко.

Нагадаємо, що це вже друге міні-фут-больне поле, відкрите на Борщагівці. Перше облаштували восени 2016 року на вул. Симиренка, 22.

СПІВРОЗМОВНИК

ЧЕМПІОНАТ СВІТУ З ХОКЕЮ

Знайомтеся, українська збірна Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Юрій Юрій ТИМОЩЕНКОТИМОЩЕНКО: : «Стати тренером мене «Стати тренером мене змусив син» змусив син» � ЦЕЙ ТАНДЕМ УЖЕ НЕ ОДИН РІК ДАЄ НАМ ПРИВІД ДЛЯ ГОРДОСТІ. ЮРІЙ І ПАВЛО ТИМОЩЕНКИ ВПЕВНЕНО ВИВОДЯТЬ СУЧАСНЕ П’ЯТИБОРСТВО НА ОРБІТУ НАЙПОПУЛЯРНІШИХ В УКРАЇНІ ВИДІВ СПОРТУ

На жаль, зараз чимало і моїх колег,

і спортсменів одержимі бажанням отримати все і одразу. Мало хто здатний працювати на

довгу перспективу

28 квітня – Пудів день. Святий апостол Пуд – один із семидесяти апостолів, котрі були послані з Євангельським благовістям перед пришестям Ісуса.

Якщо видно в цей день роз-галужені по колу хмари – наступні дні будуть ясними і сухими. Якщо бджоли в цей день рано

повернулися у вулик – найближчим часом настане потепління.

30 квітня відзначають день святого Саватія і Зосима. У народі вони вважалися покровителями бджіл. До речі, християни дуже поважали цих комах, оскільки, згідно з Писанням, саме бджоли прилетіли до розп’ятого Ісуса на Голгофу і випили піт, щоб по-легшити його страждання. Крім того, вважали, що саме бджоли першими сповістили про Воскре-сіння Ісуса.

Якщо 30 квітня посіяти пе-трушку і моркву, то вони, за при-кметами, дадуть гарний урожай. На який хліб сяде бджола –

такий і врожай буде.

1 травня – День святого Кузь-ми. Святий турбувався про те, щоб селяни не відчували голоду і навіть за життя постійно до-помагав нужденним. Саме тому він захищає посіви від холодів і сухостійних.

Зацвіла вільха – пора гречку сіяти. Зозуля довго кує – тепло при-

йде, а холод відійде. Якщо людина народилася

1 травня, то все життя вона за-лишатиметься відданою своїй землі й буде про неї піклуватися.

2 травня – Івана Старопечерни-ка. Від імені ченця VIII ст. Іоанна, який прославився життям у старій печері. Колись у цей день люди виходили з полотном на поле, кланялися на всі боки і, повернув-шись до сходу, промовляли: «Ось тобі, матінко-весна, нова новина!» Потім розстеляли полотно, клали на нього пиріг чи хлібину і йшли до оселі в надії, що матінка-весна за цей подарунок вродить багато жита, льону і конопель.

3 травня – День Федора. Цей святий відзначився тим, що носив волосяницю – грубий волосяний одяг, який ченці вдягали на голе тіло на знак смирення. Саме тому його прозвали Трихіною (грецьке «трихінос» означає «волосяний»). Наші предки вірили, що цього дня покійники сумують за своїми рідними. Тому живі родичі, діти чи батьки, ходили на їхні могили й поминали померлих.

Пласт сухий – прикмета до того, що не буде в цьому році бага-того врожаю.

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250) 23АСОРТІ

виставки

ТОНКА МЕЖА РЕАЛЬНОСТІ

У галереї «Дім Миколи» (вул. Мазепи, 13) відкрилася персо-нальна виставка Марини Шкарупи «Тонка межа». Вона являє собою серію широкомасштабних по-лотен живопису, які, наче кіно, мають і історію, і сюжет, і жанр. За жанром це і фантастика, і драма. Сюжет же являє нам дегуманізо-вану реальність сучасного суспіль-ства, що змушує людину шукати вихід — напружено міркувати, щось відкидати в собі і на щось наважуватись.

ЕФЕМЕРНИЙ ПРОСТІР СНУ

«Сон Гуллівера» − виставка живопису Арсена Савадова, що проходитиме в Art Ukraine gallery з 26 квітня до 5 червня. Після тривалої паузи вона стане ще однією спробою розібратися, де проходить межа між людською гординею та зарозумілістю, на що заслуговує наша цивілізація: на лавровий вінок чи осміяння. Представлена експозиція включає в себе нові роботи, у яких автор переходить до «справжнього живопису», відмовляючись від практики «симуляції» й «ілюзії живопису», але залишається вір-ним своєму глибокому, майже інтимному методу побудови алюзій.

концерти

НОВА ХВИЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНО-РОКУ

27 квітня о 20.00 в Docker’s ABC виступить группа ДримбаДа-Дзиґа – яскравий представник української музики, який зберігає в собі етнічну приналежність, міксуючи її з сучасною рок му-зикою. Гурт продовжує рухатися далі, залучаючи все більше лю-дей до прихильників української культури.

ЕМОЦІЙНА ЕНЕРГЕТИКА СОУЛУ

Концерт Shanis в Caribbean club 28 квітня о 20.00 присвяче-ний міжнародному дню джазу. У склад бенду співачки уві-йшли одні з кращих джазових музикантів країни. У програмі хіти таких виконавців як Aretha Franklin, Stevie Wonder, Joss Stone, John Legend, Alicia Keys та інших, а також власні пісні. Shanis – яскрава представниця нової хвилі української музики.

театр

СОБАЧА БУДКА. ВИД ЗГОРИ. ВИД ЗНИЗУ

28 квітня о 20.00 в Центрі сучасного мистецтва «ДАХ»

презентує легендарну виставу, стенографічний експеримент «Собача будка. Вид згори. Вид знизу». «Собача будка» – вистава-плач, в основу якої покладено уривки з різних творів, співзвуч-них історичним подіям, що від-бувалися і відбуваються в Україні дотепер. Хори-молитви-благання з трагедії «Цар Едіп» у перекладі Івана Франка відображають стан пригніченого народу, покинутого Богом. Пригноблений, він шукає правду Бога в цьому світі...

САМА ЗАХОТІЛА 29 квітня о 19.00 на сцені те-

атру «Золоті ворота» йтиме ви-става «Сама захотіла». Їй 14 і вона нарешті зважилася заговорити з ним. Йому 17 і він з друзями вирішив розважитися…

Ми всі під’єднані до однієї мережі, але маємо різні нала-штування... Звичайна підліткова гра, що вийшла з-під контролю та перетнула межу. Коротка спід-ниця, алкоголь, вік, гормони... Миттєво спалахує некерована пристрасть. Кому та коли тре-ба було сказати «стоп», щоб не опинитися в стінах суду?

Основа вистави – реальні жі-ночі історії, які стали відомі за-вдяки популярному українському флеш-мобу в Інтернеті, а також судова справа, що відбулася в ізраїльському містечку.

кіно

«СФЕРА»Країна: США, ОАЕ. Режисер: Джеймс Понсольдт У ролях: Емма Уотсон, Том

Хенкс, Карен Гіллан. Тривалість: 1 год. 50 хв. Вікові обмеження: 16 років. Героїня Мей Холланд отримує

роботу мрії в провідній Інтернет корпорації, яка хоче об’єднати всі персональні дані користувачів в одну систему, що призводить до поступового зникнення поняття «особисте життя». І дівчина ви-рішує цьому протистояти.

«ТАЄМНИЙ АГЕНТ»

Країна: Велика Британія. Режисер: Майкл Аптед. У ролях: Нумі Рапас, Тоні

Коллетт, Орландо Блум, Майкл Дуглас, Джон Малкович.

Тривалість: 1 год.38 хв. Вікові обмеження: 16 років. Згідно із сюжетом, терорис-

тична група планує масштабну біологічну атаку на Лондон. Їм вдається захопити агента ЦРУ й отримати доступ до секретної інформації, яка ставить під за-грозу життя всіх жителів мега-полісу. Щоб запобігти трагедії, команда досвідчених агентів продумує план звільнення ко-леги та порятунку Лондона.

АФІШАПРОГНОЗ ПОГОДИ

Ясно

Атм. тиск 747Вітер (м/с) 7

Вологість повітря (%) 35

Відчувається +18о

четвер, 27.04

+20о

Ясно

Атм. тиск 746 Вітер (м/с) 7

Вологість повітря (%) 32

Відчувається +20о

п’ятниця, 28.04

+21о

Невелика хмарність

Атм. тиск 745Вітер (м/с) 6

Вологість повітря (%) 36

Відчувається +21о

субота, 29.04

+22о

Сильна хмарність

Атм. тиск 749Вітер (м/с) 4

Вологість повітря (%) 72

Відчувається +12о

неділя, 30.04

+14о

ТРАДИЦІЇ

Про винаходиЛюдство не змогло б іс-нувати без постійного прогресу, знаходження і впровадження нових тех-нологій, винаходів і від-криттів. Сьогодні багато з них уже застаріли і в них немає необхідності, інші ж, як колесо, служать досі...

Для кіноіндустрії виготов-ляються пластикові кольчуги, оскільки вони легші і дешевші металевих. Для фільму «Володар кілець» було зроблено кілька тисяч таких. Громовідвід було винай-

дено одним із батьків-засно-вників США, Бенджаміном Франкліном, у 1752 році? Вір-ніше, це загальноприйнята вер-сія. Насправді ідея захисту від небесної електрики не нова, і способи відводу блискавок іс-нували задовго до Франкліна.

Термометр винайшов Га-лілео Галілей у 1607 році. Електричний стілець був

винайдений стоматологом. Кормове кермо для суден

винайдено китайськими май-страми ще в першому столітті до нашої ери. У Європі це при-стосування було застосоване лише в XIII столітті, до цього корабель втримувався на по-трібному курсі за допомогою бічних весел. Південноамериканські ін-

діанці для отримання гумового взуття просто умочували ноги в свіжий сік гевеї – рослини, з якої отримують каучук. Засти-гаючи, сік перетворювався на непромокаючі «калоші».

ЦІКАВО

СМАЧНОГО!

Готуємо шпроти власноручДомашні шпроти за цим рецептом виходять ніжні і приємні на колір, вони чудово вигля-датимуть на канапках. А рибна консистенція нічим не відрізнятиметься від виготовлених та консервованих у промислових умовах.

Інгредієнти: 1 кілограм дрібної риби (кілька, мойва, хамса), 4 жмені сухого цибулиння, 100 грамів соняшникової олії, 2 столові ложки солі, 0,5 склянки дуже міцного чорного чаю, чорний перець (мелений і горошок), 6-8 шт. лаврового листя, рідкий дим.

Приготування: Промити лушпиння цибулі, залити водою (приблизно 1,5 л) і залишити на 3-5 годин. Поставити на вогонь, варити 20 хвилин після закипання. Відставити, охолодити, процідити.

Заварити міцний чай (1 пакетик на півсклянки окропу). Рибу почистити, видалити голови та нутрощі, добре промити. Відвар цибулиння змішати з чаєм та сіллю до повного розчинення солі.

Рибу акуратно викласти у глибоке деко спинками догори (чим щільніше одна до одної, тим краще – рибини краще збережуть форму). Рівномірно поси-

пати спеціями, полити олією і вилити підготовлений розчин (його має вийти приблизно 1 л).

Поставити у духовку на мінімальну температуру (130-140 °С) і готувати 2-3 години. Потрібно стежити за рівнем рідини, щоб риба підсушилася, але не під-горіла. За 5-10 хвилин до кінця приготування влийте в каструлю рідкий дим. Готові шпроти рекомендується зберігати в холодильнику.

Вечірній Київ | 27 квітня 2017 року | №16 (19250)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 53881 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ, бути щасливим – це мати гроші, щоб задовольня-ти як власні апетити, так і

допомагати тим, хто цього потребує. Наведіть порядок в фінансовому господарстві.

ТЕЛЬЦІ, ви перейшли на новий еволюційний виток, почуваєтеся вільними, не-

залежними у виборі рішень і навіть схильні для самоствердження «ка-чати» свої права, ризикуючи на-шкодити гармонії взаємин.

БЛИЗНЮКИ енергійні, сексуальні, є солодкою при-надою для протилежної ста-

ті, але нині не до розваг. Уникайте велелюдних місць, в тиші самот ності ви будете «на зв’язку» з Всевишнім і зможете чітко визначитися, як діяти далі.

РАКИ «стриножені» служ-бовими обов’язками, однак здатні взяти вищу професій-

ну планку. Будьте мобільними, ори-гінальними, аби рухатися в ногу з прогресом і виконувати спонтанні накази шефа.

ЛЕВИ, ваші дії подібні до наступу важкої артилерії, і це нормально, настав зоряний

час для службового росту та укрі-плення завойованих бізнесових кар’єрних позицій.

ДІВИ, годі сидіти квочкою, вдома незатишно, тому па-куйте валізи і рушайте в до-

рогу, відчуваючи, як за спиною ви-ростають творчі крила, а готовність до реалізації масштабних проектів максимальна.

ТЕРЕЗИ, рахуйте свої гро-ші й не зазіхайте на чуже. Тоді гаманці, серця та ресур-

си багатіїв стануть доступними. Головне – розкошелювати з виго-дою, грамотно хазяйнувати суміс-ними та інвесторськими фінансами, не жаліючи чуттєвого тепла.

СКОРПІОНИ, аби утри-мати на висоті професійний імідж, слід сформувати базу

для співпраці і гармонійно впи-сатися в ієрархію ділової команди.

СТРІЛЬЦІ, стосунки з ро-ботодавцями, колегами є ключовою темою, де дове-

деться дбати про гармонійний мі-кроклімат в колективі та продемон-струвати на власному прикладі, як треба продуктивно працювати в ролі спеціаліста широкого профілю.

КОЗЕРОГИ, над вами пурхають любовні янголи. Тож коли шлюбні обранці не

прив’яжуть до сімейного кілка, змусивши зайнятись вихованням дітей і сумлінно виконувати по-дружній обов’язок, доведеться шу-кати вітра в полі.

ВОДОЛІЇ, якщо хочете жити в злагоді з навколиш-нім світом, створити міцний

(чи укріпити розхитаний) подруж-ній союз, спрямуйте основні зу-силля на поліпшення сімейного добробуту.

РИБИ неперевершені в ролі практичного посередника, координатора, що є всюди-

сущим, знає де коли і з ким мати справи, дати компетентну консуль-тацію, зав’язати різноманітні ви-гідні зв’язки чи скористатися дав-німи стосунками з впливовими особами.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ ГОРОСКОП 1 – 7 травня

апарат для копіювання

кінь Алексан-дра Маке-донського

нічний птах

наступ

держак шаблі

вовняна тканина

низький голос

предмет

самодер-жець

звертання до жінки

частина дис-танції

єгип. бог

поет-співець у казахів

конторародина,

що мешкає поруч

стан спокою і відпочинку

пуща

богиня істини (міф.)

злак, цінний харчовий продукт

щоки (поет.)

пірат

літній капе-люх

огранений і відшліфова-ний алмаз

частка, акція розділ Корану

вірить у невідворотну

долю

урочистий вірш

міцний напій з рису

мастило для чищення

взуття

настільна гра (япон.)

вид печива

фарба на поверхні

гра в теніс

лікар-фахі-вець

чоботи з м’якої шкіри

великий бак

зрошувальний канал

дерево, рід сливи

кукурудза руда качка

дорогоцін-ний камінь

СКАНВОРД

Склала Оксана БАРКІНА

Як швидко втамувати головний біль Фармацевти пропонують сотні дієвих ліків від голов-ного болю, однак «Вечірка» підготувала до вашої уваги декілька народних методів. Охолодити голову мож-

на як під струменем холодної води, так і пов’язкою попередньо змоченою в прохолодній воді. Можливе також застосування льоду або заморожених овочів, загорнутих у тканину. Досить 2-3-х застосувань. Нанесіть бальзам «Зірочка»

на скроні. Зроблений на основі природних ефірних масел, баль-зам вже після одноразового засто-сування врятує від головного болю. Ще один відволікаючий

спосіб - це втирання у скроні і лоб лимонного соку або 6% роз-чину оцту. Фахівці радять випити 200

грамів холодної води і активно рухатися після цього 3-4 хвилини, за необхідністю через годину повторити. Массаж голови можна вико-

нати самому, плавно розтираючи скроні і перенісся. При можливості необхідно

прийняти душ, краще контраст-ний, це підвищить тонус організ-му та нормалізує артеріальний тиск.

Від головного болю може врятувати не тільки холодний компрес, але й грілка, покладена на лоб. Шкірка лимона, прикладена

до чола або скронь внутрішньою стороною, також здатна швидко позбавити вас від головного болю. Кориця, котру необхідно

заварити з розрахунку чайна ложка на 200 мл води і настояти близько півгодини, після чого настій можна пити по 2-3 ковтки щогодини.

— Адаме, чому це ти так піз-но повернувся? З ким ти провів цей вечір?

— Ну що ти, Єво, вигадуєш?! Нас лише двоє.

Але коли Адам заснув, Єва про всяк випадок перерахувала його ребра.

* * * Пасажир поїзда: — Провіднику, у вас можна

курити? — Ні! — Тоді звідки взялися ці не-

допалки? — Від тих, хто не запитує!

* * * Професори приймали екза-

мени і валер’янку. Здавали студенти і нерви.

БУДЬМО ЗДОРОВІ

Фото Павла ПАЩЕНКА

АНЕКДОТ