Деснянська правда вільна №28027

ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ

http://dponline.cn.ua e-mail: [email protected]

В І Л Ь Н А№ 48 (28027) 4 травня 2010, вівторок

Весна для селян – гаряча і відповідальна пора. Не-дарма ж у народі кажуть, що весняний день рік го-дує. Потрібно встигнути удобрити землю, підготу-вати посівний матеріал, посіяти яровину, посадити

картоплю та городину, а головне... запастися грошенятами. В яку суму обійдеться селянам цьогорічна оранка, чи розрахо-вують аграрії на допомогу держави, розповіли мешканці села Хотівля, що на Городнянщині.

СКІЛЬКИКОШТУЄ

зорати город?стор.2

стор.6стор.4

У РА М К А Х П Р ОЕ К Т У

Н Е ЗА Б У Т Н Є

На підступах ДО ПЕРЕМОГИ

О СВІТА

У Чернігівського державного технологічного університету НОВИЙ РЕКТОР

Днями у ЧДТУ таємним голо-суванням оби-рали ректора.

До університетських ви-борів був залучений не лише колектив виклада-чів навчального закладу, а й студенти.

Голосування прово-дилося в спеціально відведених та облашто-ваних приміщеннях зі справжніми бюлетенями та виборчими скринька-ми. Тобто, все пройшло чесно та прозоро. Кан-дидатів на посаду рек-тора ЧДТУ було троє: Микола Бутко, Петро Чередніченко та Сергій Шкарлет.

Ректором обрано док-тора економічних наук, професора, 38-річного

Сергія Миколайовича Шкарлета, якому відда-но 111 голосів з 175-ти. Посаду ректора буде затверджено Міністер-ством освіти та науки 11–12 травня.

У зборах трудового колективу ЧДТУ, присвя-чених виборам нового ректора, також брали участь заступник Міні-стра освіти і науки Євген Суліма, начальник відді-лу кадрів Міністерства освіти і науки Анна Ки-йова, перший заступник голови комітету з питань освіти і науки Верхо-вної Ради України Мак-сим Луцький, началь-ник управління освіти Чернігівської облдерж-адміністрації Анатолій Заліський.

СТАТ И СТ И К А

В Україні СТАЛИ МЕНШЕ ВІДМОВЛЯТИСЯ від новонароджених

Як повідомили у прес-службі Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спор-

ту, протягом 2009 року скоро-тилася кількість відмов батьків від новонароджених дітей. Так, минулого року батьки відмо-вилися від 865 новонародже-них, що на 5% менше, ніж у 2008 році.

За даними Державної со-ціальної служби для сім’ї, ді-тей і молоді та Міністерства охорони здоров’я України, загалом динаміка скорочен-ня кількості новонароджених, від яких відмовилися батьки, за останні роки виглядає та-ким чином: у 2004 р. – 1549 відмов від новонароджених; 2005 р. – 1246; 2006 р. – 998; 2007 р. – 1027; 2008 р. – 909; 2009 р. – 865.

У прес-службі Мінсім’ї кон-статували, що свій внесок у позитивну тенденцію до змен-шення раннього соціального сирітства роблять центри со-ціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, які з 2005 року впро-вадили у свою діяльність робо-ту із запобігання відмовам від новонароджених дітей завдяки соціальній підтримці та надан-ню соціальних послуг жінкам, котрі опинилися в складних життєвих обставинах.

Так, за даними Держсоц-служби, завдяки роботі центрів соціальних служб для сім’ї, ді-тей та молоді у пологових бу-динках, жіночих консультаці-ях з початку 2005 року було попереджено 1636 відмов від новонароджених дітей.

За матеріалами УНІАН

Ч Е РВ О Н О Ю СТ РІ Ч К О Ю

Справу чернігівського маніяка з лопатоюВПИШУТЬ У ПІДРУЧНИКИ

С О Ц ІОЛОГІЯ

Українці МАЛО ЧИТАЮТЬ та рідко ходять у кінотеатриПро це пише тиж-

невик «Коментарі», який публікує добір-ку досліджень «Хто

такі українці з точки зору со-ціології і статистики».

За даними тижневика, в Укра-їні до читання виказують інте-рес лише 27% населення, дещо менше, ніж у Росії – 30%. А най-більш читаючими країнами Єв-ропи залишаються Велика Бри-танія, Німеччина та Франція. У цих країнах регулярно читають книги 73,5%, 66% та 61% насе-лення відповідно.

Книги в Україні купують тіль-ки 40-45% жителів, з них тро-хи більше половини купують більше 10 книжок за рік. Для порівняння: середньостатис-тичний житель Чехії купує за

рік 15 книг (до кризи ця циф-ра була 22).

Що ж до видання книг, то, за даними Книжкової палати Укра-їни, торік на одного українця припадало 1,22 книги і брошу-ри. У той час як в Іспанії, най-більш «видавничо просунутій» країні, цей показник становить 7,8 книги на одного жителя (у Росії – 4,5 книги).

Хоча кінопрокатники щоріч-но повідомляють про зростан-ня відвідуваності кінотеатрів, за кількістю кіноглядачів Україні далеко Європи.

В 2009 році в Україні на од-ну особу припадало 0,46 від-відувань кінотеатрів (продано 21,5 млн. квитків). Тоді як у Ні-меччині на 1 особу припало 1,7 походів у кіно (продано 146,3

млн. квитків). У Польщі ці по-казники склали 0,9 відвідувань кінотеатрів на рік (33,5 млн. проданих квитків), а в Росії – 0,98 (138,5 млн. квитків) (дані Європейської аудіовізуальної обсерваторії).

Україна замикає десятку кра-їн Європи, в яких налічується найбільша кількість користу-вачів Інтернету, пише видання. За даними компанії «Miнiвотс Maркетинг Груп», у вересні 2009 року українська інтернет-аудиторія налічувала 10,4 млн осіб. За цим показником нашу країну набагато випереджають Польща (20 млн), Туреччина (26,5 млн) і Росія (45,3 млн). Абсолют-ний лідер у Європі за кількістю інтернет-користувачів – Німеч-чина (54,2 млн).

Проте українці в Інтерне-ті дуже діяльні. У січні-лютому 2010 року з київських IP-адрес відправлявся 1% світового спа-му. Київ посів дев’яте місце серед найбільших розповсю-джувачів небажаних повідо-млень, випереджаючи Джакар-ту (0,85%), Буенос-Айрес, Ріо-де-Жанейро (по 0,84%) і Москву (0,56%).

Втім, українська інтернет-аудиторія відзначилася й у більш гідних видах діяльності, напри-клад, в блогерстві. Наприкінці 2009 року Україна вийшла на п’яте місце у світі за кількістю зареєстрованих користувачів у «Живому журналі» (Livejournal.com). На той час їх в Україні на-лічувалося 187,3 тис., у США 4531 тис. і в Росії 1,239 млн.

Справа чернігів-ського маніяка ввійде у підруч-ники для кур-

сантів. Про це на прес-конференції повідомив начальник Департа-менту кримінального розшуку МВС України, генерал-майор Вале-рій Літвін.

Він зазначив, що це – класичний приклад, коли ЗМІ, громадськість і мілі-ція об’єдналися для впій-мання злочинця.

Також Літвін повідо-мив, що вбивця не вийде на волю, навіть якщо його визнають неосудним. За словами начальника Де-партаменту КР, примусо-ве лікування злочинець проходитиме у стаціонарі закритого типу під охоро-ною міліції, а кожні півро-ку перевірятиметься стан його психічного здоров’я.

У той же час Валерій Літвін зазначив, що, як-що фахівці вирішать, що вбивця осудний, то він постане перед судом. На думку генерал-майора, в Україні немає судді, який випустить цього злочин-ця на свободу.

Літвін також повідо-мив, що буде сформо-ване окреме доручен-ня розслідувати, чому ця людина не була під контролем медиків. Він нагадав, що у радянські часи люди з порушення-ми психіки примусово госпіталізувалися, при першому ж сигналі від сусідів або родичів.

Начальник Департа-менту кримінального розшуку впевнений, що справа чернігівського маніяка – це серйозний урок і для лікарів, і для міліції.

2 № 48 (28027) 4 травня 2010, вівторок

c m y k

Початок на 1-й стор.

НЕЗАМІННИЙ ПОМІЧНИК – САМОРОБНИЙ

ТРАКТОРЕЦЬЩе не так давно люди обробляли свої го-

роди перевіреним прадідівським способом: кіньми – орали та волочили, вручну – сіяли, садили, косили та копали. Нині ж і на полях, і на городах гуркочуть трактори.

– Одна справа давати раду кільком со-ткам городу, інша – обробляти гектар зем-лі, – кажуть селяни. – Осилити все вручну важко – «городні клопоти» не для кволих та слабохарактерних. Краще трактором, але далеко не у кожного господаря він є під ру-кою. Якщо своєї техніки у дворі немає – го-туйте грошенята!».

Як обробляти город, кожен господар ви-рішує сам. Дехто звертається за допомогою до власників тракторів, хтось – до керівника місцевого сільгосппідприємства, а є й такі люди, які покладаються на власні сили та допомогу родичів.

За словами Хотівлянського сільського голови Юрія Черв’яка, нині сільськогос-подарська техніка є чи не в кожному дворі. Щоправда, це не сучасні потужні машини, а старенькі тракторці. Землю ним не виореш, але посадити, обробити та викопати карто-плю можна. Такий тракторець незамінний помічник і на сінокосі. Добре їм і траву ско-сити, і сіно згребти, і перевезти куди потріб-но. Тому в господарстві, крім тракторця, ще має бути причеп, борона, косилка та інший городній реманент.

Є в Хотівлі й умільці, які самотужки скла-дають трактори з різних агрегатів та меха-нізмів. Наприклад, Юрій Черв’як із трактора заводського виробництва зробив своєрідний гібрид, яким обробляє не лише свої городи, а й допомагає родичам та сусідам.

– На такій техніці грошей не заробиш, – зазначає ще один власник саморобного тракторця Василь Яковенко. – Потужності не ті… Господарі використовують маленькі трактори для власних потреб. Наприклад, я обробляю город лише собі та родичам.

СЕЛЯНИ КУПУЮТЬ «КИТАЙЦІВ»

Щоб нікого не просити, а самому обро-бляти свій город, Сергій Федоренко при-дбав собі сучасного тракторця китайського виробництва, його в народі називають «ки-тайцем». До нього прикупив потрібний ре-манент. Нині він – єдиний господар в селі, який має «китайця».

«З того часу, як я його собі купив, мину-ло два роки, – говорить Сергій. – Тоді я за-платив 21 тисячу гривень. За цей час ціна на такий тракторець зросла. До речі, ці еконо-мічні, універсальні, продуктивні та прості в обслуговуванні й управлінні машини стають серед селян дедалі популярнішими. Людям городи не обробляю – немає часу. Цілими днями на роботі – працюю водієм у місце-вому сільгосппідприємстві. Коли ж випадає вільна хвилинка, то біжу на свій город.»

За словами Сергія, «китайці» спожива-ють солярки менше, ніж «наші» трактори, а це суттєвий плюс. Щоправда, нарікає, якщо зламається, то запчастини до такої «диво-техніки» обійдуться недешево.

ОРАНКА У ПРИВАТНИКА ПОДОРОЖЧАЛА

НА 1 ГРИВНЮНа замовлення селян землю в Хотівлі

обробляє місцевий землероб Володимир Коваленко. На своєму тракторі, який при-дбав сім років тому, він оре, культивує, бо-ронує, борозни нарізає, міжрядний обро-біток проводить, косить, копає, картоплю перевозить.

На всі сільськогосподарські послуги в селі свої тарифи. Виорати сотку городу коштує 8 гривень, скультивувати – 4, заборонувати – 3. Цього року посадка картоплі тракто-ром обійдеться селянину у 6 грн за сотку, обробка – у 4, а викопування у 15-17. У по-рівнянні з минулорічною ціною вартість послуг зросла лише на 1 гривню.

До речі, у сусідніх селах розцінки у при-ватників на обробіток землі вищі, ніж у Хо-тівлі. Наприклад, у Дроздовиці за сотку ви-ораного городу беруть 10 гривень. У Горо-дні оранка коштує 10-12 гривень. А в ін-ших районах, як виявилося, ціна ще вища – близько 15 грн.

– Заробляють землероби непогано, але якщо врахувати витрати на пальне та зап-частини, то прибуток виходить мізерний, – скаржаться аграрії. – Така ціна виправдовує себе, якщо замовлень багато.

– Чому в Хотівлі оранка дешева? – питаю я у Володимира Коваленка.

Він знизує плечима і каже: «А які зарплати та пенсії?! Доходи ж у людей не зросли!».

Хотівляни між собою називають Володи-мира «рятівником» та «надійним помічником». «Він – землероб від Бога. За яку роботу не візьметься – обов’язково зробить її якісно», – такі слова я почула від багатьох людей.

– Є у нас корівка та кури. Їх потрібно годувати, – каже місцева жителька Тамара Атрошенко. – А сил та здоров’я обробити город немає. Тому звертаємося за допомо-гою до Володі. Він нам картоплю і посадить, і

обробить, і викопає, і в двір привезе. Сиди і перебирай!

Не скаржаться селяни й на розцінки, бо якою б не була ціна, а город не має стояти пусткою. Тому, відкладаючи «копійку до ко-пійки», люди заздалегідь коплять гроші.

– Дедалі менше хотівлян обробляють городи вручну, – каже сільський голова. – Трактори поступово, але впевнено заміня-ють лопати та сапи.

НАЙДЕШЕВШЕ ОРЕ «ХОТІВЛЯНСЬКЕ»

В селі найдешевше орють городи трак-тори СВК «Хотівлянське». За сотку беруть 7 гривень. Господарство не допомагає селянам садити і копати картоплю, бо не має потріб-них для цього агрегатів.

– Спочатку сільгосппідприємство обро-бляє землі, які орендує. Нині в оренді 1056 гектарів. Трактори виходять у поле на по-чатку квітня, тобто раніше ніж починаються роботи на городах, – розповідає керівник СВК «Хотівлянське» Сергій Малофей. – Поля засіваємо житом, пшеницею, просом, вівсом, гречкою, кукурудзою. В першу чергу обслуговуємо своїх працівників та пайови-ків, а потім усіх, у кого вистачить терпіння дочекатися своєї черги. Людям, які у нас працюють, та у яких господарство орен-дує землю, оремо за пільговими цінами. Враховуючи бажання, господарство може розрахуватися з пайовиком грошима, зер-ном або послугами. Наприклад, оранкою. Щоб одночасно охопити і поля, і городи, нам не вистачає робочих рук. Брак кадрів – головна проблема сільськогосподарської галузі. Люди працездатного віку або виїж-джають з села, або зпиваються. Працюють у нашому господарстві й мешканці сусідніх сіл. Їх на роботу ми підвозимо машиною. Але нам ще потрібні доярки, механізато-ри, трактористи, комбайнери.

В обіцянку держави про дешеве пальне для селян ні керівник сільгосппідприємства, ні решта мешканців села, в яких є трактори, не вірять. Вони давно закупили для своїх потреб солярку за ринковими цінами. «Обі-цянки почули, а пільгового пального так і не побачили», – каже Сергій Малофей.

Валентина ФЕДУСЬ

Юрі

й Ч

ерв’

як т

а Ва

силь

Яко

венк

о бі

ля с

амор

обно

го т

ракт

орця

Сергій Федоренко з «китайцем»

Серг

ій М

алоф

ей з

тра

ктор

исто

м В

ікто

ром

Пет

ренк

ом

НОВИНИ КОРЮКІВЩИНИНОВИНИ КОРЮКІВЩИНИВЖЕ ЧЕТВЕРТИЙ СТАВОЧОК

Відтепер у Прибині є ставок. Гектарну во-дойму в центрі села викопало ВАТ “Ніжин-ська механізація”.

Звичайно, в погожі дні на березі штуч-ного озерця залюбки відпочиватимуть місцеві меш-канці. Тут можна скупатися, позагоряти, половити карасів, окунців, щук... У планах – зарибити ставок ще й коропом, білим амуром.

За останні два роки у районі з’явилися нові став-ки також у Сядриному, Бречі, Жуклі.

ПРИЖИЛИСЯ ОЛЕНІ

У далекі сімдесяті роки до лісів Холмин-ського держлісгоспу завезли благород-них оленів. Тварини добре прижилися в поліській місцевості, а найкраще – в

угіддях Рейментарівського лісництва. Нині на йо-го території проживає десять оленів. Вони добре перезимували: у лісових годівницях для них за-вжди було достатньо сіна, корнеплодів, зерна та вітамінного гілкового корму.

НОВА КНИГА ВЕТЕРАНА

Знаний на Корюківщині поет і краєзнавець Микола Заборовський видав нову шосту книгу, цього разу – публіцистичну. У ній є краєзнавчі сюжети. Але більшість творів

ветерана Великої Вітчизняної війни, історика за освітою, – про свій життєвий шлях, сельчан, това-ришів, якими завжди дорожив. Книга привертає увагу не лише цікавими сюжетами, вона ще й ба-гатоілюстрована, легко читається.

Сніжана БОЖОК

Д ОБРА Н ОВ И Н А

Відроджується ЦУКРОВА ГАЛУЗЬАграрії Чернігівщини закінчили сіяти цукровий буряк

Протягом ни-нішньої вес-няної кампа-нії цукровим

буряком засіяно 9,5 ти-сячі гектарів, що на 3,5 тисячі га або на 58% більше, ніж торік. На думку експертів, сти-мули для збільшення площ посіву є.

По-перше, з другої половини минулого ро-ку зросли ціни на цу-кор, межі яких дозволя-ють беззбитково виро-щувати та переробляти цукровий буряк навіть на немодернізованому обладнанні. По-друге, в проекті Державного бюджету цього року планується допомога аграріям у розмірі 1000 гривень на гектар посі-ву цукрового буряку.

Планується, що цьо-го року буде відновле-на робота двох цукро-вих заводів на Чернігів-щині. До працюючого Линовицького цукро-вого заводу (Прилуць-кий район) мають приєднатися Парафіївський (Іч-нянський район) та Носівський.

Прес-службa головного управління агропромислового розвитку ОДА

днатися Парафіївський (Іч-

Д ОВІД К АЗ 2000 по 2006 ро-

ки в Чернігівській облас-ті цукровим буряком за-сівалося від 18,4 до 22,5 тисячі гектарів на рік. З 2007 року площі посіву буряку через здешевлення цукру скоротилися май-же удвічі – до 13,4 тися-чі га. Через збитковість виробництва солодкого продукту тенденція до зменшення площ посіву продовжилась: 2008 рік – 10 тисяч га, 2009 – 6 тис. га. Минулорічні об-сяги посіву буряку стали найменшими в області за останні 70 років.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ зорати город?зорати город?

№ 48 (28027) 4 травня 2010, вівторок 3

ВАТ «Облтеплокомуненерго»ПОВІДОМЛЯЄ: прийом в експлуатацію вузлів об-ліку теплової енергії у міжсезоння (тобто не під час опалювального періоду) буде призупинений. Таке рішення було прийняте у зв’язку з немож-ливістю перевірити реальну роботу приладу, адже відсутність теплоносія у системі опалення (на момент прийому в експлуатацію) може при-звести до подальших помилок при розрахунках за теплову енергію і як наслідок до завищення вартості послуг. Окрім того, згідно з «Правила-ми технічної експлуатації систем теплопоста-чання та комунальної енергетики України» від 1990 року, зокрема пунктом 10.5 вузол обліку теплової енергії не може бути введеним у екс-плуатацію, без практичної перевірки.

АдміністраціяВАТ «Облтеплокомуненерго»

ОГ ОЛО Ш Е Н Н Я

ДО УВАГИ СПОЖИВАЧІВСКРАПЛЕНОГО ГАЗУ!

Згідно з постановою КМУ від 11.05.2006 р. №660 «Про внесення змін до постанови КМУ від 25.12.1996 р. №1548», розпорядженням голо-ви облдержадміністрації від 21.11.2006 р. №417 «Про рентабельність на газ скраплений ВАТ «Чернігівгаз» затверджено норматив рентабель-ності на газ скраплений, що відпускається ВАТ «Чернігівгаз» населенню для побутових потреб на рівні 10% до власних витрат.

Вартість 1 балона (21 кг скрапленого га-зу) для побутових потреб населення затвер-джена наказом голови правління від 30 квіт-ня 2010 р. №83 у розмірі 133 грн 00 коп. (сто тридцять три гривні 00 коп.) з урахуванням доставки до споживачів та податку на дода-ну вартість.

Ціна вводиться в дію з 6 травня 2010 року.Адміністрація ВАТ «Чернігівгаз»

1-ше травняв Чернігівській області: ПРОБЛЕМИ ТРУДЯЩИХТА СПОСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

29 квітня, напередодні Міжнародного дня солідарності трудівників представни-ки Національний форуму профспілок

України провів прес-конференцію, яка була при-свячена соціальним та економічним проблемам Чернігівської області, а також способам та захо-дам їх вирішення.

Під час прес-конференції Чубко Олеся Пет-рівна Голова обласної профспілкової організації «Трудящі» – повідомила, що гострою соціально-економічною проблемою в області є питання по-гашення заборгованості із заробітної плати та ви-сокий рівень безробіття. Також в загальних рисах окреслила існуючу ситуацію в економіці області, а також тенденції розвитку на найближчий період.

Павленко Сергій Миколайович – голова Все-української незалежної профспілки працівників сфери комп’ютерних та інформаційних техноло-гій – висвітлив основні недоліки і суперечнос-ті проекту нового Трудового кодексу, розгляд якого мав відбутися 27-30 квітня Верховною Ра-дою України у другому читанні проекту нового Трудового кодексу, який, порівняно з чинним Кодексом законів про працю, суттєво звужує зміст і обсяг прав найманих працівників.

Також доповідач представив розроблену НФПУ програму створення нових робочих місць в Україні, виконання якої прогнозує зменшення безробіття в Україні вдвічі, по-рівняно з нинішнім рівнем зайнятості.

��

��

!"�� "#$�"%&'()(*�� *+,�� (-,.-*/0.-)-�1

�� "�� "�

�� "�� "��

�� "��

22 31 44�� 22 31 45�� 225 675�� 225 864�22 37 94�� 22 31 12�� 22 31 26�� 22: 47:�

�-;,<*=�>-/?=*.=�

��

��

Варто відразу застерегти, що на підсумки першого кварта-лу нинішнього року вплинули кілька визначальних чинників:

фінансово-економічна криза, минулий передвиборний рік, коли різні гілки вла-ди напрочуд дружно діяли… врізнобій, чергові вибори, які останнім часом ста-ли домінантою нашого суспільного життя, нарешті – сувора і багатосніжна зима. І, звичайно ж, суб’єктивний фактор. Тож і маємо, що маємо.

Контрасти показників на загальному фоні тільки підтверджують сказане. Об-сяги виробництва промислової продук-ції порівняно з аналогічним періодом минулого року зменшилися на 2,1 від-сотка. Але металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів забезпечили майже 64 відсотки приросту. Значно прибавили в тому ж порівнянні целюлозно-паперове виробництво, ви-

давнича діяльність, хімічна та нафтохіміч-на промисловість.

Чергового нокауту зазнало виробниц-тво будівельних матеріалів. Спад – май-же 73 відсотки. Цілковитий провал. Менш відчутно, але також знизилися обсяги об-робки деревини та виробництва виробів із неї, в легкій промисловості, у виробни-цтві харчових продуктів, напоїв та тютю-нових виробів. Надію на подальше суттє-ве поліпшення показників вселяє, правда, той факт, що промислове виробництво у березні прибавило в темпах, порівнюючи з лютим, на 22 відсотки.

Тримає удар кризи агропромисловий комплекс. Прибавка валової продукції сільського господарства становила 1,5 відсотка, а в сільгосппідприємствах – 7 відсотків. Позитивну динаміку мають 16 районів. У Срібнянському, приміром, об-сяг валової продукції зріс наполовину. Суттєві прибавки мають у Варвинському, Куликівському, Семенівському, Щорсько-му і Бахмацькому районах. Зате в Со-сницькому мають спад майже на 36 від-сотків. Як не дивно, але збавили темпи в Носівському та деяких інших районах.

До позитивів, безумовно, належать виплати за оренду земельних паїв. Об-сяги їх набагато зросли. Середня опла-та за пай досягла в області 790-то гри-вень. Набагато гірша ситуація із майно-вими паями.

Анатолій Максак, начальник головного управління агропромислового розвитку, повідомив приємну новину: незважаючи на запізнілу весну, хлібороби надолужи-ли відставання на польових роботах, по-рівнюючи з минулим роком.

Звісно, в цеху просто неба немало своїх проблем. Це й подальші інвестиції в сільгоспвиробництво, ефективне ви-користання паїв, відродження традицій-них для полісся галузей – картоплярства і льонарства, ефективне використання можливостей для розвитку тваринни-цтва. Багато сільгоспугідь залишаються ще без господаря, практично виведені в сільгоспобробітку.

Незважаючи на зимові примхи, обсяг перевезень пасажирським автотранспор-том залишився практично на тому рівні, а в Чернігові, Ріпкинському, Борзнян-ському та Корюківському районах його навіть наростили. Загальний обсяг по-слуг зв’язку дещо менший торішнього, а наданих населенню – суттєво зріс (майже на 10 відсотків).

Найбільших втрат зазнала будівельна галузь. Позитивну динаміку мають лише Щорський та Корюківський райони. На 48 відсотків менше торішньої кількості введено житла.

Зовнішньоторговельний обіг зріс май-же на 24 відсотки, але погляньте на дина-міку: зростання відбулося на 15 відсотків за рахунок експорту товарів і майже на 33 відсотки – імпорту.

Дещо нижчі показники в роздрібній торгівлі, реалізації послуг.

Складним залишається фінансовий стан багатьох підприємств та організацій області. Все це позначається на рівні за-робітної плати, відрахувань до Пенсійно-го фонду. Так, сума боргу із зарплати за два останні місяці нинішнього року порів-няно з його початком зросла на 31 відсо-ток. Сказане стосується, як не прикро, й економічно активних підприємств.

Хоча власні надходження до Пенсій-ного фонду області зросли більше, ніж на 11 відсотків, але планові показники з урахуванням доручення Уряду недови-конані на 10 мільйонів гривень. Вплину-ли два основні чинники. Низький рівень витрат на оплату праці та погіршення платіжної дисципліни.

Чималою залишається частка заре-єстрованих суб’єктів господарювання, які взагалі не нараховують заробіт-ної плати. Багато застрахованих осіб одержують мінімальну заробітну пла-ту, або й нижче ї ї рівня та прожитко-вого мінімуму для працездатних осіб. Примушує бажати кращого платіжна дисципліна.

Олекса ДОРОШ

З КОЛ Е ГІЇ ОБ Л Д Е Р Ж А Д МІНІСТ РА ЦІЇ

БЕЗЛАДДЯВІД БЕЗВЛАДДЯ.Чи не пора покласти їм край?Напередодні Першотравня відбулося засідання колегії облдержадміністрації, на якій підбито підсумки виконання програми соціально-економічного розвитку та місцевих бюджетів області протягом першого кварталу нинішнього року. Проаналізовано також хід виконання встановлених Кабміном планових завдань щодо наповнення бюджету Пенсійного фонду та погашення заборгованості за цей же період. Інформацію з першого питання учасникам засідання надали начальники головних управлінь облдержадміністрації: економіки – Леонід Подоляк, фінансового – Валерій Дудко, управління агропромислового розвитку – Анатолій Максак. Про ситуацію з надходженнями до Пенсійного фонду в області доповів його начальник Петро Кулініч.

ЗДАЮТЬСЯВ ОРЕНДУ

Тел.: 975-146, (050) 413-18-85

офісні та складські

приміщення

РЕ К Л А М А

4 № 48 (28027) 4 травня 2010, вівторок

c m y k

НЕЗАБУТНЄНЕЗАБУТНЄДо 65-річчя Великої ПеремогиДо 65-річчя Великої Перемоги

Сторінку підготувала комісія роботи з ветеранами вій ни Новозаводської районної організації ветеранів України з використанням матеріалів державного архіву Чернігівської області

Весна 45-го позначилась новим тріумфальним по-ступом, насамперед на Берлінському напрямку.

Йдеться про успіх Вісло-Одерської операції, яку потім всі однозначно назвуть шедевром воєнного мис-тецтва, блискучим оригінальним способом прориву глибокоешело-ваної оборони в рекордно стис-лі строки.

На шляху наступаючих лежали сильно укріплені оборонні позиції глибиною до 500 кілометрів. Макси-мально насичені вогневими опор-ними пунктами, мінними полями, закопаними в землю танками, во-ни вважались фашистами непри-ступними. І ось таку армаду наші війська протаранили в нечувано короткий строк. Долаючи з боями по 45-60 кілометрів за добу, вони розгромили і знищили 60 гітлерів-ських дивізій.

На перший погляд це здається неймовірним, навіть дивом. Хоча дивотворцями тут виявились ре-альні люди, доблесні воїни І Біло-руського фронту, очолювані видат-ним стратегом маршалом Жуковим. Саме талановитість і новаторство маршала, помножені на масовий героїзм гвардійців-воїнів, і дозво-лили за 15 днів зламати оборону ворога.

Ось така розгадка «дива», яку збагнули не лише учасники анти-гітлерівської коаліції. Всезроста-ючі симпатії і гідне пошанування славних борців із фашизмом стало явищем інтернаціональним. На за-прошення уряду в Москву прибу-ла голова Британського комітету «Фонду допомоги Росії», дружина прем’єр-міністра Великобританії Клементина Черчілль.

На московському аеродромі во-на заявила: «Це один з натхненні-ших і хвилюючих моментів у моєму житті. Мені давно хотілося відвіда-ти вашу велику країну, тому що за довгі роки війни я, мої співвітчиз-ники слідкували із захопленням, повагою, хвилюванням і любов’ю за великими зусиллями вашої чу-дової армії і всіх ваших чоловіків і жінок...».

Прикро, що подібної щирості і доброзичливості бракувало в по-сланні до Москви прем’єр-міністра Черчілля. Він без зайвих диплома-тичних реверансів настійно просив допомогти союзникам на Заході ви-йти із скрутного становища, а для цього розпочати раніше намічено-

го строку наступальні операції на території Німеччини.

Вражала логіка і мотивація вель-ми категоричного прохання і про-позиції. Три роки протягом важкої і виснажливої боротьби точилися безплідні розмови-договори щодо відкриття в Європі другого фронту. Нарешті, коли вже перемога над фашистським Рейхом стала для всіх очевидною, союзники відважилися висадитись на європейському мате-рику і... звернулися за допомогою до радянських військ. Їхній наступ, на який вони розраховували, відтяг-не із Заходу німецькі дивізії проти наших українських фронтів.

У такий невдячний спосіб нам нав’язувалася ситуація, співзвучна вольовій команді: викликаю вогонь на себе! До речі, вогонь цей на окре-мих ділянках фронту був досить до-шкульний. Особливо навколо Зеє-ловських висот, де підкріплені ре-зервами гітлерівці бодай тимчасово пригальмували просування радян-ських частин на Берлін.

Німецьке командування, шукаю-чи якийсь порятунок, спробувало налагодити контакт із союзника-ми, почало сепаратні переговори за спиною радянських військ, що викликало гнів і обурення антифа-шистської спільноти.

Наштовхнувшись на рішучий спротив прогресивних сил, союз-ники змінили тактику – створили братську асоціацію народів, що розмовляють англійською мовою. Цей альянс поставив перед собою завдання – «випередити росіян і захопити Берлін», запобігти пере-творенню Європи в комуністичний материк.

Радіо Нью-Йорка оперативно повідомило, що «15-та американ-ська армія включилася у загаль-ний біг на швидкість у напрямку до Берліна».

Та не так сталося, як гадалося. Пороху в американців вистачило,

щоб дійти лише до міста Торгау, на березі Ельби. Тут їх і зустріли війська маршала Конєва. Передові частини І-го Українського фронту остаточно поховали рожеві плани новостворе-ної «асоціації народів».

Перебіг подій на підступах до Перемоги загострився трагічною подією: раптово помер президент США Франклін Рузвельт. Гітлер не приховував свого задоволення від такої несподіванки. Прихід Труме-на на пост президента США пода-вав надії на бажані зміни. Фюрер та його ідеологи добре пам’ятали від-верте висловлювання Трумена ще в червні 1941 року: «Якщо ми поба-чимо, що виграє Німеччина, то нам слід допомагати Росії, а якщо буде вигравати Росія, то нам слід допо-магати Німеччині. Таким чином хай вони вбивають одне одного якомо-га більше».

Наступного дня після похорону Рузвельта Трумен заявив про потре-бу зміни політики Рузвельта і пошу-ку компромісу для збереження Ні-меччини. Така відступницька, рене-гатська позиція викликала рішучий протест прогресивної громадськос-ті, про що відверто і переконливо заявив відомий американський іс-торик і публіцист Д. Толланд:

«Навіть якщо у Трумена був на-мір рішуче виступити проти Росії, це було б надзвичайно важко зро-бити – більшість американського на-роду підтримувала рузвельтівську політику дружби з Росією».

А тим часом у бункері Гітлера ще плекали надії на вихід із скрутного становища. Метушилися генерали, снували дипломати в потугах зна-йти порозуміння з учорашніми во-рогами, аби стримати натиск Чер-воної Армії.

20 квітня фюрер востаннє відзна-чав день народження. Торжество не відзначалось, як раніше, помпез-ністю і розмахом. Вірнопідданий Гебельс, якого Гітлер призначив імперським комісаром по обороні Берліна, запевняв фюрера в надій-ності резерву, яким вважав 15-16-літніх юнаків з фаустпатронами.

Паралельно почали формувати жіночі батальйони, мотивуючи цей захід «численними рапортами від жінок-патріоток про готовність від-дати всі сили на захист столиці».

Проте і цей «патріотичний» резерв не зарадив гітлерівсько-гебельсівським намірам. 21 квітня війська маршала Жукова з північно-східних околиць, а передові части-ни маршала Конєва – з півдня уві-рвалися в Берлін.

Володимир САВЧЕНКО

ВІД РАДЯНСЬКОГО ІНФОРМБЮРО

Війська1-го Українського фронту з боями зайняли кілька міських районів Берліна і з’єдналися 25 квітня з частинами 1-го Білоруського фронту, які форсували ріку Дамс на південний схід від Берліна.

На захід від Берліна війська 1-го Українського фронту визволили з німець-кого полону колишнього прем’єр-міністра Французької республіки Ерріо.

Війська 1-го Українського фронту в південній частині Берліна взяли в по-лон понад 6 тисяч німецьких солдат і офіцерів, захопили 38 танків. В числі полонених командир дивізії Фрідріх Людвіг Ян – полковник Бярменбляйн.

Наші важкі бомбардувальники завдали масованого удару по воєнних об’єктах Берліна. В результаті виникло 50 великих пожеж, які супроводжу-вались сильними вибухами.

есна 45-го позначилась

щоб дійти лише до міста Торберезі Ельби. Тут їх і зустріли маршала Конєва. Передові чК П іІ-го Українського фронту остпоховали рожеві плани новоної «асоціації народів».

Перебіг подій на підстуПеремоги загострився траподією: раптово помер преСША Франклін Рузвельт. Гітприховував свого задоволетакої несподіванки. Прихід на на пост президента СШАвав надії на бажані зміни. Фюйого ідеологи добре пам’ятаверте висловлювання Трумв червні 1941 року: «Якщо мчимо, що виграє Німеччина,слід допомагати Росії, а якщвигравати Росія, то нам слідмагати Німеччині. Таким чинвони вбивають одне одного га більше».

Наступного дня після по

На підступах На підступах ДО ЛІГВА ЗВІРАДО ЛІГВА ЗВІРА

№ 48 (28027) 4 травня 2010, вівторок 5

Дідусь колись БУВ МОЛОДИМ...Весна йде. Роботи повно. Та ще телесеріали дивимося. Якраз у кіно кульмінаційний момент, аж телефон кличе до себе. Невчасно!..– Здрастуйте. Це Валя Жук. Скоро День Перемоги, напишіть, будь ласка, про нашого дідуся. Усю війну на фронті був. Уже ось-ось йому виповниться 90.Хіба ж я могла відмовити? Телесеріали були й будуть, а старих фронтовиків тепер на пальцях лічать...

– Це я ще комусь треба?! – запитливо вигукує бадьорий Михайло Іванович Жук, запрошуючи у свої хороми. У нього скрізь порядок. У кімнатах веселі шпалери, нові меблі. Ніби тут не 90-річна людина живе, а хтось разів у чотири молодший.

– Онука допомагає. І сам не лінуюся. Кави вип’єш?.. У мене й борщик є. Сам варив.

Він зі мною на «ти», бо знає вже давно. Працював, пам’ятаю, на поліграфічній фа-бриці. Прийдеш туди, бо газета районна там друкувалася, обов’язково зустрінеш Михайла Івановича, оптиміста й жартів-ника. Поліграфію освоїв, усе вмів...

Хіба ж він один тоді на фабриці був фронтовик?!.. Тепер – один, колишній працівник.

– Світу я побачив і на війні, і до неї, і після. Така в мене вдача, – зізнається ді-дусь Михайло. – Колись же був молодим, енергії повно, сили. Так що нічого дивно-го. Не жалкую за пережитим. Людей жаль, яких не повернеш.

До роботи з дитинства звик. І бать-ко, і дід столярували. І Мишко біля них. До армії хлопець уже став бригадиром столярів.

– Усе життя по-доброму заздрив май-стровитим людям, які вміли виготовляти музичні інструменти. Я пробував з одним своїм другом. Зробили скрипку. Ще сми-чок потрібен. Але товаришеві не терпіло-ся випробувати інструмент. Узяв скрипку, якусь паличку – і по струнах. Як заграв «Очі чорні», всі заслухалися.

– Ось тепер, Мишко, – сказав, – будемо й смичок робити.

Я сам змайстрував після скрипку, навіть гарнішу, та грала вона гірше. Ведмідь ме-ні на вухо наступив. Музичного слуху не маю. А без цього, який би я був майстер? Щоб люди сміялися?..

Хотів Михайло у морському флоті служити, а туди вже набрали, як прий-шов його час. Прийняли артилеристи в свою сім’ю.

– Це був 40-й рік. Західна Україна. По-трапив у полкову школу вчитися на ра-диста, – згадує ветеран.

Пам’ятає, як 21 червня 1941-го його з іншими солдатами відправили у табір на бойові стрільби. Прибули машиною в обідню пору. Приїхав і командуючий ар-тилерійським корпусом генерал-майор Резніченко.

– До нас не підходив, про щось по-говорив з командиром полку в його па-латці, й поїхав. Аж тут з’являється у не-бі німецький літак. Політав, і як не бу-ло! Тривога, наказ вантажити палатки в автомашини і повертатися в частину не вмикаючи світла. Ніч темна. О четвертій ранку, 22 червня, налетіли ворожі літаки, почали бомбити, – розповідає Михайло Іванович. – Після нальоту продовжує-мо рухатися далі. І хоча техніки багато маємо, снарядів повно, та не стріляємо. Фашисти нас обійшли. Це ж Карпати! Во-ни – однією дорогою, ми – іншою їдемо. Зовсім поруч. Старший батареї прийняв рішення: «Будь що буде! Стріляти тре-ба!». І дав команду. Влучили!.. Як під Ба-ром були – у танки попадали. У нас гар-мати сильні, ворожі танки розліталися, мов сірникові коробки. Отож, неправду хтось пише тепер, що в нас зброї потуж-ної не було. Була! Та фашисти наступали, як монголи.

Відступали, втрачаючи бійців. Уже й Полтавщина, Лохвицький район. Не так

далеко й домівка – Прилуччина, річка Удай, де береги у шовкових травах. Удай їх у голод рятував. Мишко тоді в’юнів ло-вив, мати в печі на сковорідці пекла... Чи ж побачить коли неньку?..

Усіх бійців вразила звістка про смерть генерала Кирпоноса. Йому, пораненому, літак прислали, щоб вивезти в тил, а він: «Я буду зі своїми солдатами». З ними й голову поклав.

Обороняли Дніпропетровськ, ворог взяв Кременчук. Тоді Михайло Жук по-трапив до окремого мотострілецького батальйону. Бої й бої. Перше поранення. І знову – на передовій. Тільки вже в скла-ді 81-ї окремої Морської бригади. Гори Кавказу. Оборона Туапсе, десант на Малу землю, де був вдруге поранений. Вже піс-ля війни, в Корюківці, Михайло Іванович вважав за своїх братів Миколу і Василя Пелюхів, які теж воювали на Кавказі, в самому пеклі.

– Після другого поранення мені до-вірили взвод радистів у піхоті. Це було на Кубані, а в 1944-му очолював у дивізії службу технічного забезпечення зв’язку. Звільняв Крим, Білорусію. Перемогу зу-стрів у Прибалтиці старшим лейтенан-том... От і все! – закінчує свою розповідь дідусь Михайло.

Мабуть, стомився. Виявляється, ні. Важ-ко про війну говорити, хоч і стільки літ минуло. Ще, правда, про нагороди ска-зав. Відзначили його орденом Червоної Зірки. Має медалі «За бойові заслуги», «За відвагу».

– Із моєї рідні багато хто воював. Двою-рідні брати не повернулися. Брата Івана поранили. Він такий кремезний був! У танк не влазив, то в обслузі був. В 43-му демобілізували...

Дуже жалкує Михайло Іванович, що після війни так нікого й не зустрів із бо-йових друзів. Розкидала їх доля по Ра-дянському Союзу. Радист Микола Ясенко, щоправда, недалеко був – у Кобиляках, на Полтавщині.

Життя зводило з іншими людьми, з якими також можна було розділити хліб і сіль. На Донбасі, на будівництві, познайомився з гар-ною дівчиною Марією Олійник, котра при-

їхала сюди із Савинок, що на Корюківщині. Вона й стала вірною подругою, матір’ю йо-го дітей. Уже третій рік, як пішла у вічність. А він сумує. За нею доглядав, як злягла. О шостій ранку вже киселик вівсяний їй подає, потім борщу зварить, посуд помиє...

– Хай би жила. Була б мені відрада. Онука ж не набігається, бо в неї своя сім’я, донька моя Раїса в Курську, дале-ко. То я сам. Є, правда, одна добра жін-ка, Валя Тищенко, яка мені допомагала. Але у неї в самої тепер чоловік немічний. Обоє вони на поліграфічній фабриці пра-цювали, де і я. А тепер – ні фабрики, ні ветеранської організації... Кажете, що я молодець, що дружину догледів?.. Знаєте, є в Корюківці Микола Короленко, то він 22 роки свою любов від хвороби рятував. Не піднімалася його дружина з ліжка. Так що є ще мужніші чоловіки...

Михайло Іванович переводить розмову на інше. Згадує, як на цілині був тракто-ристом, як добрий казах допоміг хорошу корову в стаді вибрати. Дрібниці? Та чо-мусь же не забувається!

Був він і на Далекому Сході, і в Мордовії. У Корюківку дружина загітувала переїха-ти, із Зирянівська, що на сході Казахстану. Працював на фабриці технічних паперів, отримав квартиру... І тепер у теплі, у до-брі, пенсія нормальна, ще й онуці допо-магає. Нащо вони йому, гроші?!

Ось, чекає, донька приїде з Курська на 9 травня. Готуйся, каже собі, Михайле Іва-новичу, чим зустрічати будеш? Нічого не пожаліє. Хай би й онучки приїхали. Зайня-ті! Одна кандидат наук, інша в аспірантуру збирається. Кажуть, час нелегкий, та хто прагне чогось досягти – досягне.

Та він все-одно журиться за молодь, яка не має роботи, п’є або ж і не прагне її знайти. Треба зміни в державі, великі зміни! Для чого ж тоді його ровесники голови клали?!

– Хотілося б дожити до кращих часів, – розмірковує дідусь Михайло. – У серп-ні ж 90 стукне...

Але якщо є хороша мета, навіть у 90 літ, треба її втілювати.

Зоя ШМАТОКм. Корюківка

Будь з нами, ПЕРЕМОГО!Він – ровесник революції, яка була Великою, Жовтневою і Соціалістичною. Він навіть старший від неї на півроку. Але ніколи не хизувався цим родичанням з історією. Бо у нього була своя Історія і своя Доля.

Панас Семенович Педорич четверту весну зустрів у Прилуках (тут мешкають з сім’ями його дві доньки і син). Перебрався з села з дружиною Марфою Іванівною восени 2006-

го. Думав, на зиму. Але вийшло – назавжди. Бо дружина несподівано злягла, а вже 8 березня її поховали.

Серце просилося, рвалося до рідної Антонівки, на Варвинщину, де стільки всього нажито-пережито, та тіль-ки як йому, осиротілому, вертатися туди? Інвалід війни І групи, сам уже не подужає і ходити. От і прихилився до міської родини.

А то надумали були рідні його 90-річчя пошанува-ти. Зібралися в оселі молодшої дочки Галини, всадови-ли ювіляра за святковий стіл та розчулили до сліз, ска-завши стільки зворушливих, вдячних слів! І він мимо-волі теж оглядався на свій життєвий шлях і ніби йшов ним заново.

...По льодах Ладоги рухалися сотні, тисячі машин з продовольством для блокадного Ленінграда. А німецькі літаки ширяли в небі, скидаючи на автоколони бомби: у холодній безодні зникали і люди, і техніка. Солдати-зенітники (серед них був і Панас Педорич), голодні, на-півроздягнені, обмерзлі в крижаній воді, обстрілювали фашистські літаки...

20 лютого 1944 року його, важкопораненого, зна-йшли санітари і вивезли у евакогоспіталь (місто Вели-кий Устюг). Довгих шість місяців повертали військові медики воїна до життя. Коли виписувався з госпіталю, то важив аж... 43 кілограми! Але виніс з фронтової епо-пеї відчуття великої людської дружби і жертовності. На честь медсестри, яка поділилася своєю кров’ю, назвав старшу доньку Надією. Вдома, в селі Антонівка, пра-цював на різних колгоспних роботах: і бригадиром, і агрономом-овочівником, на фермі. Діти ж бавилися та-товими нагородами: орденом Червоної Зірки, медаля-ми «За оборону Ленінграда», «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною».

У квітнево-травневих обіймах весни ветерану ду-малося про вічне. Бо тягнулися вітами до сонця мо-лоді яблуні, рясніли барвистими рядами тюльпани й гіацинти. І так дзвінко та захоплено під чистим небом виспівували на всі голоси птахи.

– Нема більшого свята для моєї душі, як День Пере-моги! – промовив, швидше сам до себе, ніж до дочки з зятем, які порались біля молодого саду й, напевне, не розчули його слів...

Панас Семенович Педорич у День Перемоги так і не постояв жодного разу у ветеранському строю біля Вічного вогню – сили щоразу кудись зрадливо зникали. Та ніколи не обділяли його святковою увагою ні по-важного віку діти, ні дорослі онуки, ні юні правнуки. Щебетливий школярик Олег нині теж заздалегідь ви-вчив віршик, який хотів би розказати прадідусеві:

Відгриміло лихоліття люте,Мирно в скроні б’є гаряча кров.На усій землі це Вам салютиІ безмежна вдячність та любов!Але до 65-річчя Перемоги інвалід війни І групи не

дожив. Щоб здолати дорогу до цього всенародного ювілею, йому не вистачило 57-ми днів. Своїй родині і своїй Україні Панас Семенович Педорич передав у спадок всі майбутні щасливі й щедрі літа. Будь з на-ми, Перемого!

Ніна ТКАЧЕНКОм. Прилуки

№

6 № 48 (28027) 4 травня 2010, вівторок

c m y k

N 214255 ЖМ – Жди меняДБК від 2005.07.01 (Internet)

Розшукується:Новиков Семен

Михайлович, 1934 р. н.

Місце народження: Росія, Брянська об-ласть, Климовський р-н, с. Сачковичі

Термін давності: 2005

Остання відома адреса: 65045, м. Оде-са, вул. Єврейська, 50, кв. 23.

Географія приблизного пошуку:Україна: Київська обл., Чернігівська обл.;

Росія: Брянська обл., Новозибковський р-н, Климовський р-н.

Шукає:Новиков Андрій СеменовичІсторія:«Виїхав 21.06.2005 з Одеси поїздом

№662, сполученням Одеса-Київ, мав ро-бити пересадку в Чернігові. Кінцевий пункт прямування – с. Сачковичі Кли-мовського р-ну Брянської обл. (Росія). Орієнтовна дата прибуття в кінцевий пункт 22.06.05.

Але на 30.06.2005 він там не з’явився. Останнього разу його бачили в поїзді №662 перед прибуттям в Київ – це було 22.06.05 року зранку.

Був одягнений в чорні джинси, військо-ву сорочку зеленого кольору, чорні шкіря-ні туфлі. На зріст 170-175 см, щуплої стату-ри, сиве волосся середньої довжини.

Особистих прикмет не має.Страждає на розсіяний склероз.При собі мав паспорт громадянина

України, посвідчення учасника бойо-вих дій».

N 28407 ЖМ – Жди меняДБК від 2005.10.14 (Ятка)

Розшукується:Лебідь Антоніна

Іванівна, 1974 р. н.Місце народжен-

ня: Україна, Чернігів-ська обл.


Остання відома адреса: 188523, Росія, Ленінградська обл., Ломоносовський р-н, с. Лопухинка.

Географія приблизного пошуку:Україна, Чернігівська обл.

Розшукується:Лебідь Федор Іва-

нович, 1976 р. н.Місце народжен-

ня: Україна, Чернігів-ська обл.


Остання відома адреса: 188523, Росія, Ленінградська обл., Ломоносовський р-н,

с. Лопухинка.Географія приблизного пошуку:Україна, Чернігівська обл.

Шукає:Іванова (Морозова) Маргарита Пет-

рівнаІсторія:«У 1983 року влітку їх обох забрав

батько – Лебідь Іван Федорович, і вивіз в Україну. Деякий час ми листувалися, але потім зв’язок перервався».


Розшукується:Дутка Афанасій,

1959 р. н.Термін давності:

1982Географія при-

близного пошуку:Україна, Харків-

ська обл., Чернігів-ська обл.

Шукає:Шовна Наталія

ОлексіївнаІсторія:«Навчався в с. По-

рубне в інтернаті. Слу-жив у Харкові (вну-трішні війська). Є старший брат – Олек-сій Грамажора. Фото датовано 20.03.1980 роком. Я в цей час навчалася у Вижниці, Черновицької області».

N 374997 ЖМ – Жди меняДБК від 2006.05.05 (Листи)

Розшукується:Тройна Петро Федорович, 1914 р. н.Місце народження: Україна, Запорізь-

ка обл.Термін давності: 1944Остання відома адреса: Україна, Чер-

нігівська обл., м. Прилуки.Географія приблизного пошуку:Росія, Україна, СНД.

Шукає:Тройна Раїса ПетрівнаІсторія:«Шукаю батька, який зник безвісти в ро-

ки Великої Вітчизняної війни у 1944 році.У 1959-му мою маму, Тройну Надію Ва-

силівну, 1914 р. н., викликали в міліцію, де розпитували про батька. В 70-і роки ми дізналися, що він після закінчення війни перебував у госпіталі м. Прилуки. Був без ніг, і його доглядала жінка, яка працюва-ла в госпіталі».


Розшукується:Осинок МиколаМісце народження: Чернігівська обл.Термін давності: 1981Географія приблизного пошуку:Чернігівська обл.

Шукає:Деменевська Наталія ПетрівнаІсторія:«Все, що знаю про себе: народила-

ся як Осинок Наталія Миколаївна 26 бе-резня 1981 року, можливо в Прилуках. Удочерили мене з прізвищем Бурнос. Справж ні батьки, можливо, проживали в Чернігівській області. Велике прохання до тих, хто щось знає про моїх рідних, повідомити».

N 5992 ЖМ – Жди меняДБК від 2006.02.04 (E-mail)

Розшукується:Кович Янина, 1979

р. н.Термін давності:

2004Остання відома

адреса: Україна, Чер-нігівська обл.

Географія при-близного пошуку:

Україна, Чернігівська обл.

Шукає:Кович Анна МиколаївнаІсторія:«Шукаю сестру – Кович Янину, вона

зникла 18 лютого 2004 року в Чернігів-ській області».


ВИКЛИКИ ДО СУДУ

Відповідно до ч.9 ст.74 ЦПК України Городнянський районний суд викликає Шепель Ірину Володимирівну (остан-нє відоме місце проживання: с. Перепис Городнянський р-н, Чернігівська обл.) як відповідача у цивільній справі за позо-вом прокурора Городнянського району Чернігівської області в інтересах Шепель Анастасії Євгенівни та органу опіки і пік-лування виконкому Димитровської місь-кої ради Донецької області в інтересах Шепель Анжели Євгенівни, Шепеля Во-лодимира Євгеновича до Шепель Ірини Володимирівни, Шепеля Євгена Анато-лійовича про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Судове засідання відбудеться в примі-щенні Городнянського районного суду 11 травня 2010 року о 10 год. Адреса суду: м. Городня, вул. Радянська, 67.

Прилуцький міськрайонний суд (вул.

Котляревського, 62, м. Прилуки Черні-гівської області) викликає як відповідача Пилипець Валентину Олександрівну в судове засідання, яке відбудеться 25 трав-ня 2010 року о 9 год. (каб. №4) у справі за позовом КП «Прилукитепловодопостачан-ня» до Пилипець В.О. про стягнення забор-гованості за комунальні послуги.

У разі неявки в судове засідання – справу буде розглянуто за відсутності відповідача.

Новозаводський районний суд м. Чер-

нігова (14000, вул. Мстиславська, 17,

м. Чернігів, каб. 19) розглядає цивільну справу №2-246/10 за позовом «Райффайзен Банк Аваль» до Васильченко Олени Ми-колаївни (місце реєстрації: вул. Толстого, 104/2, м. Чернігів), Сидорука Юрія Анто-новича (місце реєстрації: вул. Шевченка, 30/1, м. Чернігів) та Городецького Олега Олексійовича (місце реєстрації: вул. Ма-линовського, 55/8, м. Чернігів).

Відповідачі викликаються на 17 трав-ня 2010 року на 10 год. до суду (суддя Косач І.А.) для участі у розгляді справи по суті. Відповідачам пропонується надати свої заперечення щодо позову та докази. У разі неприбуття відповідачі мають по-відомити суд про причину неявки, інак-ше справу буде розглянуто за наявними матеріалами.

Чернігівський районний суд викликає

в судове засідання у цивільній справі за №2-390/2010 за позовом відкритого акці-онерного товариства комерційного бан-ку «Надра» в особі Чернігівського регіо-нального управлінця ВАТ КБ «Надра» про стягнення заборгованості в сумі 56384 грн 91 коп. як відповідачів – Супрун Наталію Олександрівну (останнє відоме місце проживання: вул. Аерофлотська, 3, с. Коли-чівка Чернігівського р-ну), Пронь Наталію Степанівну (останнє відоме місце прожи-вання: вул. Червоногвардійська, 256/55, м. Чернігів), Супруна Юрія Анатолійовича (останнє відоме місце проживання: вул. Савчука, 7-а/26, м. Чернігів).

Судове засідання відбудеться 8 червня 2010 року о 10 год. в приміщенні Чер-нігівського районного суду (м. Чернігів,

вул. Воровського, 4), під головуванням судді Шитченко Н.В.

Одночасно суд повідомляє, що з опублі-куванням оголошення про виклик відпові-дачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у разі непові-домлення про причини неявки Супрун Н.О., Пронь Н.С. та Супруна Ю.А., повідомлених належним чином, або причину неявки від-повідачів буде визнано судом неповажною – справу буде розглянуто за їхньої відсутності, на підставі наявних даних чи доказів.

Новозаводський районний суд м. Чер-

нігова повідомляє, що розгляд цивільної справи за позовом Красковської Вален-тини Василівни до Красножона Олексан-дра Михайловича про визнан ня таким, що втратив право на користування жит-ловим приміщенням, призначено на 12 травня 2010 року на 14 год. 30 хв.

Справу буде розглянуто в приміщенні суду за адресою: (м. Чернігів, вул. Мстис-лавська, 17), під головуванням судді Філа-тової Л.Б. (каб.13).

Для участі у справі як відповідач вик-ликається Красножон Олександр Михайло-вич, 1956 р. н. (останнє відоме місце прожи-вання: вул. Нафтовиків, 21/14, м. Чернігів).

Одночасно суд повідомляє, що з опу-блікуванням оголошення про вик лик від-повідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини його неяв-ки, повідомленого належним чином, або причину буде визнано судом неповаж-ною – суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Правління закритого акціонерного товариства «Чер-нігівська фабрика лозових виробів» (місцерозташування: 14000, вул. Толстого, 28, м. Чернігів) повідомляє про проведен-ня позачергових ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ акціонерів ЗАТ «Чернігів-ська фабрика лозових виробів», що відбудуться 18 червня 2010 року об 11 год. в приміщенні товариства (кабінет ди-ректора) за адресою: вул. Толстого, 28, м. Чернігів і про-понує до розгляду зборів такий порядок денний:1. Прийняття рішення про переведення випуску акцій до-

кументарної форми існування у бездокументарну фор-му та затвердження рішення про дематеріалізацію:

– затвердження депозитарію, який обслуговуватиме ви-пуск акцій;

– затвердження зберігача, у якого відкриватимуться ра-хунки власникам акцій.

2. Про припинення дії договору на ведення та зберігання ре-єстру акціонерів №935/4-275 від 29.08.2005 р., укладеного з акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укр-соцбанк», та визначення дати припинення ведення реєстру.

3. Визначення способу персонального повідомлення ак-ціонерів про дематеріалізацію.

4. Про затвердження нової редакції статуту закритого акціо-нерного товариства «Чернігівська фабрика лозових виробів».Дата складення переліку акціонерів Товариства, які ма-

ють право на участь у загальних зборах, – 24.05.2010 р.Початок реєстрації акціонерів для участі у зборах 18 черв-

ня 2010 року о 10 год., закінчення о 10 год. 45 хв. за місцем їх проведення.

Для участі у зборах акціонерам при собі потрібно мати до-кумент, що посвідчує особу, а представникам акціонерів – до-кументи, які підтверджують їх повноваження, оформлені і за-свідчені відповідно до вимог чинного законодавства.

З документами та додатковою інформацією щодо по-рядку денного акціонери можуть ознайомитися особисто за адресою: м. Чернігів, вул. Толстого, 28 або за тел. (0462) 675-317 до початку проведення загальних зборів.

№ 48 (28027) 4 травня 2010, вівторок 7ПРОГНОЗИПРОГНОЗИ

К А Л Е Н Д А РСьогодні Сонце зійшло о 5 год. 30 хв., зайде

о 20 год. 24 хв. День триватиме 14 годин 53 хви-лини. Повний Місяць 30 квітня. Місяць у Козе-розі, Водолії.

За релігійним календарем сьогодні – священ-номученика Януарія єпископа і тих, що з ним. Му-ченика Феодора, що в Пергії, матері його Філипії, Діоскора, Сократа та Діонисія. Праведника Олек-сія Бортсурманського. Мучеників Ісакія, Аполло-са і Кодрата.

Завтра – апостолів Нафанаїла. Луки та Климен-та. Преподобного Феодора Сикеота, єпископа Анас-тасіупольського. Перенесення мощей благовірно-го князя Всеволода, у Святому Хрещенні Гавриїла, Псковського. День пісний.

Іменинниками будуть: сьогодні – Денис, Кін-драт, Федір, Пилип, Євтихій; завтра – Гаврило, Ві-талій, Всеволод, Климент.

Ц И М И Д Н Я М И Н А Р ОД И Л И С Я

04.05

Італійський музичний майстер, вина-хідник фортепіано Бартоломео Крісто-форі (1655); російський політичний діяч, голова Тимчасового Уряду Росії в 1917 Олександр Керенський (1881); україн-ська оперна співачка Марія Тессейр-Донець (1889).

05.05

Американський хімік, який першим зробив фотографію Місяця Джон Драпер (1811); польський письменник, Нобелів-ський лауреат Генрик Сенкевич (1846); американський фізик, який обґрунтував можливість створення лазера, Нобелів-ський лауреат Артур Шавлов (1921).

Н Е С П Р И Я ТЛ И ВІ Д НІ У Т РА В Н І

10, 23, 30

ЗНІМ О К ІЗ С У П У Т Н И К А

EUMETSAT-9 30.04.2010 11:00

ЧернігівЧернігів

ГІД Р О М Е Т Ц Е Н Т Р П ОВІД О М Л Я Є4-го травня очікується мінлива хмарність,

вночі та вранці можливий дощ. Вітер південно-західний 2–4 м/сек. Температура повітря вночі +14, вдень +24 °C.

5-го та 6-го травня – мінлива хмарність, неве-ликий дощ, увечері 5-го і 6-го – без опадів. Вітер південний 4–5 м/сек. Температура вночі 5-го: +15 °C, вдень +23 °C; вночі 6-го: +14 °C, вдень: +22 °C.

Радіаційний фон по області: Семенівка, Щорс – 11, Ніжин, Покошичі, Чернігів, Прилуки – 12, Остер – 13 мкр/год.

Температура води в Десні +10 °C.

П ОГ ОД А Н А С О Н ЦІ (Д А НІ S O H O)

GOES-14 30.04.2010 08:43 LASCO C2 30.04.2010 05:36

З давніх часів місяць цей носив назву – «май». Її вживали наші пращу-ри – русичі, вона зафік-

сована в літописних пам’ятках ще в XII столітті. Всі українські письменники-класики, від Тараса Шевченка до Михайла Коцюбин-ського, вживали тільки цю назву – «май». Назва «травень« з’явилася уже потім і згодом прижилася. Ймовірно, що слово «май» по-ходить від імені давньоримської богині весни Майї – доньки Фав-на, покровителя гір, лісів і луків, захисника худоби.

На травень припадає чимало народних свят, обрядів, пов’язаних з поетичним обож нюванням при-роди і відомих з найдавніших ча-сів. Про це промовисто говорять самі наз ви: русалчине свято, вес-нянки, гаївки, збирання роси.

Травень ще називали со-лов’їною порою. Свого улюбленця солов’я люди завжди з нетерпін-ням чекали. Говорили, що він по-чне співати, коли нап’ється роси з березового листочка. І тоді його мелодійним, дивовижним співом наповнюється все довкола. А там скоро й зозуля обізветься, почне лічити літа. Цієї пори в лісі, крізь руде торішнє листя пробиваєть-ся і квітне білосніжними дзві-ночками запашна конвалія, а на чистому плесі озера, серед зеле-ного латаття розквітає розкішна біла лілея. Чудова травнева по-ра. Ось як характеризує її давнє мудрослів’я:

Травень ліси одягає – літо в гості чекає.

Травневий дощ, як з гриба-ми борщ.

Травнева роса коням краща від вівса.

У маю і баба в раю, як не затан-цює, то хоч молодість згадає.

Є ще прислів’я, які допомага-ли людям у повсякденному жит-ті, часом застерігали їх. Ось лише кілька з них:

Сухий і теплий май – про гро-ші на хліб подбай.

Май холодний – рік хлібород-ний, не будеш голодний.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

А ось як хлібороби в травні прогнозували погоду і майбут-ній врожай:

Всю ніч співав соловейко – на ясний день.

Туман над водою довго не розходиться – буде хороша і су-ха погода.

Тиха і світла ніч без роси – на негоду.

Якщо початок травня холод-ний – в кінці місяця буде тепло.

Горобці й ластівки влаштову-ють гнізда з північного боку осе-лі – на спекотне літо.

Багато хрущів – на жарке літо.Пізно зацвіла горобина – буде

пізня осінь.Багато пролісків – буде вро-

жай на картоплю.Рясно цвіла осика – вродить

овес.А ще цього місяця чимало зна-

кових днів та свят.5 травня – Луки-весняного.

До Луки часто на селі вже ледве дотягували: кінчалися запаси хлі-ба, з харчами ставало скрутніше. Тому й говорили: «Дочекалися Луки: ні хліба, ні муки».

6 травня – Юрія або Георгія. Святий Юрій здавна вважався по-кровителем пастухів і захисником худоби, особливо корів. Цього дня селяни виганяли худобу на пасо-висько. Виганяючи з двору корову, стелили перед воротами червону крайку і слідкували: якщо корова не зачіпала крайку ногами, то про-тягом року не хворітиме і на неї не нападуть вовки-розбійники.

8 травня – Марка. Цього дня в Україні має бути тепло, тому й кажуть: «На Марка небо ярке – на вулиці парко, а бабі жарко».

9 травня – День Перемоги. Уже давно з офіційного цей день став всенародним святом.

9 травня – День матері. Відзначається щорічно, у другу неділю травня. В Україні жінка споконвіку асоціювалася з бе-

регинею роду. Саме від неї за-лежить виховання дитини і са-ме мати прищеплює любов до рідної землі.

13 травня – Вознесіння Гос-поднє. В християнстві ця подія вважається великим святом, яке відзначають на сороковий день після Великодня.

13 травня – Якова. Якщо цьо-го дня буде теплий вечір і тиха зоряна ніч – літо буде сухим, те-плим і сонячним.

14 травня – Яреми, Єремія. Колись говорили, що на Яремин день і лінивий виходить у поле. Коли на Ярему день погожий, то й у жнива буде сонячно, а коли негода – буде сувора зима. Госпо-дар, який сіяв цього дня, не давав у позику ні грошей, ні зерна, ні шматка хліба, бо не вродить хліб на його полі того року.

15 травня – Бориса і Гліба. Святих Бориса і Гліба в народі чомусь вважали хліборобами, сі-вачами, тому й намагалися цього дня відсіятися. У народі цей день ще називали «солов’їним днем». Говорили: «Соловей співає, доки ячмінь колосу не має, а з’явиться колос – пропав голос».

16 травня – Тимофія. Колись в українських селах селяни зазви-чай говорили: «На Тимофія велика надія». Якщо цього дня сонячно й тепло, то така погода буде і в кінці місяця.

18 травня – Ярини-роз-садниці. Господині починали висаджувати розсаду капусти на городах, бо вже стає по-справжньому тепло. У народі казали: «Прийшли Ярини – не за-

кривай сіни». Тобто цього вечора можна було ходити в гості, разом посидіти за столом.

19 травня – Йови-огі роч-ника або «огірковий день». З цього дня селяни сіяли огірки, квасолю, горох, боби. Вважало-ся, що коли вранці роса, а вдень ясна погода – буде добрий уро-жай городини.

21 травня – Івана. У народі це Свято ще називали Івана Пше-ничного. Добрі господині випіка-ли цього дня пиріжки з печінкою, картоплею, капустою, квасолею, сушеними грушами, калиною. Ни-ми щедро пригощали жебраків, богомольців, що йшли на прощу, і взагалі подорожніх.

22 травня – Миколи-вес-няного. У народі кажуть: «До Ми-коли не буде тепла ніколи», «Як не побачиш до Миколи колосу, то буде плачу й голосу».

22 травня – Троїцька бать-ківська субота. Поминання спо-чилих.

23 травня – Трійця. Цього святкового дня храми та-будинки прикрашають свіжими зеленими гілками дерев, мовляв, Святий Дух дає життя усьому створено-му Богом. В Україні ще в минуло-му столітті до церкви приносили різні трави: зорю, м’яту, канупер тощо. Посеред цих трав ставили трійну свічку, що називалася Трій-цею, яка мала горіти протягом усієї обідні. Потім ці трави вико-ристовували як оберіг від різних хвороб, а троїцьку свічку давали в руки вмираючому.

24 травня – День свято-го Духа та Рівноапостольних Кирила та Мефодія – вчите-лів слов’янських. З цим днем пов’язані повір’я й обряди на-вколо русалок. Існував звичай після літургії йти хресним ходом до криниць та кропити їх свяче-ною водою.

24 травня – Мокія-мокрого. Якщо на Мокія мокро, дощ чи туман, все літо буде дощовим і мокрим, протягом літа має бути сорок дощових днів. А ще Мокія вважали володарем грому і тому намагалися задобрити його мо-литвами, щоб не нашкодив.

27 травня – Ісидора. У народі казали: «Теплий Сидор – тепле літо». Третій термін садіння огірків. Якщо день погожий, то й урожай буде щедрим, якщо ж холодний – то й огірковий рік буде голодний.

30 травня – заговини на по-чаток Петрового посту.

31 травня – початок Петро-вого посту, який закінчується на день Петра і Павла – 12 липня.

31 травня – Федота. Прийде Федот – останній лист розіпне. Коли на Федота на дубові вер-хівка з опушкою – будеш міряти овес діжкою.

ПідготувавСергій ГАЙДУК

З Н А Р ОД Н ОГ О К А Л Е Н Д А РЯ

Квітучий май –ТО СПРАВЖНІЙ РАЙТравень – вінець весни, найпрекраснішої пори року. Квітують, немов облиті молоком, сади, зеленіють луки, ліси й гаї наповнюються пташиним співом і гомоном. Природа постає у всій чарівній красі – світ довкола немов святкує свою молодість, вічне оновлення.

До уваги акціонерівВАТ «ЧЕРНІГІВБУД»

Правління ВАТ «Чернігівбуд» повідомляє, що проведення чергових загальних зборів акціонерів Товариства перенесено на 25 червня 2010 року. Загальні збори відбу-дуться об 11 год. за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, буд. 9.

Порядок денний:1. Звіт правління про результати фінансово-

господарської діяльності Товариства за 2009 рік та про основні напрямки виробничої і фінансово-господарської діяльності на 2010 рік.

2. Висновки ревізійної комісії з річного звіту і балансу та затвердження річних резуль-татів діяльності Товариства.

3. Про порядок розподілу прибутку, порядок розподілу дивідендів та порядок покриття збитків за результатами діяльності в 2009 році.

4. Про переведення випуску іменних ак-цій Товариства з документарної форми існування у бездокументарну. Визначен-ня депозитарію, який обслуговуватиме випуск акцій Товариства. Визначення зберігача, у якого Товариство відкрива-тиме рахунки в цінних паперах власни-кам акцій. Визначення дати припинення ведення реєстру акціонерів Товариства. Визначення способу повідомлення акці-онерів про прийняті рішення про дема-теріалізацію. Припинення договору Това-риства на ведення реєстру акціонерів з реєстратором щодо сертифікатів акцій Товариства.

5. Внесення змін до статуту Товариства.Реєстрація учасників загальних зборів

відбудеться 25.06.2010 від 10.00 до 10.45 за місцем їх проведення.

Для участі в загальних зборах при собі потрібно мати:• документ, що посвідчує особу акціонера

або його представника;• оформлену згідно з чинним законодав-

ством довіреність на право участі в за-гальних зборах (для представників юри-дичних та фізичних осіб);

• документ, що посвідчує право власності на акції (сертифікат акцій або виписку з реєстру акціонерів).

Телефон для довідок (0462) 676-894.

Колектив господарського суду Чернігівської області висловлює глибоке співчуття водію Ігорю Миколайовичу Самойлову з приводу тяжкої втрати – смерті брата

Леоніда Миколайовича САМОЙЛОВА.

Колектив АТЗТ «Ритм» висловлює гли-боке співчуття директору Олек-сандру Володимировичу Кири-ченку з приводу тяжкої втрати – смерті

батька.


8 № 48 (28027) 4 травня 2010, вівторок

c m y kc m y k

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).Тираж тижня – 39 406. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Деснянка – вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 444-93Р від 23.07.2009 р. Головний редактор Лариса МІЛОВА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92.Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36;гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ, Світлана СОКОЛ. Передплатні індекси: триразовий – 49086; триразовий пільговий – 49087 та четверговий випуск – 49088.

ФЕ СТ И В А ЛІ

«ПОВІР у себе»

ЖІН ОЧ И Й ФУ Т Б ОЛ. ЛІГА Ч Е М ПІО НІВ УЄФА

«Ліон» таки У ФІНАЛІ28 квітня. 1/2 фіналу. «Умео» (Швеція) – «Ліон» (Франція) – 0:0 (2:3)2

ЧЕРНІГІВСЬКА ФІЛІЯ РІВНЕНСЬКОГО ІНСТИТУТУ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА

КИЇВСЬКОГО СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ГОТУЄ ФАХІВЦІВ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮза денною та заочною формами навчання

за спеціальностями:– Психологія– Менеджмент (митна справа)

Навчання платне, оплата щомісяця.

Тел. (0462) 61-01-98; тел./ф. (0462) 64-97-64; http://ris.cn.uaАдреса: 14021, м. Чернігів,

вул. Любецька, 151-а.

Ліце

нзія

МО

Н У

краї

ни: А

В №

420

502

від

24.0

9.08

• Дійсні сертифікати УЦОЯО, видані у 2008, 2009 або 2010 році

• Допускаються до всту-пу абітурієнти із сер-тифікатами, кількість балів у яких з непро-

фільних предметів нижча, ніж 124.

• Випускники шкіл 2007 року і раніше можуть

вступати на заочну фор-му нав чання за вступними

випробуваннями.• Абітурієнти з диплома-ми молодших спеціалістів за-

раховуються на другий курс.

РЕ К Л А М А

ОЛІМ ПІЗ М

Не за горами вже і

ЛОНДОНДива не сталося – ніхто з чернігівських

спортсменів на Олімпіаді у Ванкувері до п’єдесталу і не наблизився. Надію пов’язували з біатлоністами Андрієм Де-

риземлею, Оксаною Хвостенко, В’ячеславом Дер-качем, Сергієм Семеновим, однак при всіх їх ста-раннях вони не зуміли потрапити до лав лауреатів. І паралімпійці Сергій Хижняк і Тетяна Тимощенко, які вперше стартували на форумі чотириріччя, не спромоглися здобути нагород.

Та голову обласного осередку Національного олімпійського комітету України, голову обласної ради Наталію Романову цей факт не засмутив. Ко-ментуючи виступ спортсменів на спільному засі-данні виконкому обласного осередку НОК України, колегії відділу з питань фізичної культури і спорту облдержадміністрації та постійної комісії з питань сім’ї, молоді, спорту та туризму обласної ради, вона вважає результат закономірним. Бо коли за остан-ні роки ситуація з розвитком спорту погіршилася, на щось чекати марно. Ми втратили те, що вже мали: спортивні бази, збудовані ще за радянських часів, вони прийшли в занепад, а нові не будують. Спортсменам високого класу повноцінно тренувати-ся заважає те, що немає гідної інфраструктури. На її думку, потребує удосконалення спортивна наука і медицина. Треба кардинально змінити ставлення до спорту, а також потрібна державна програма розвитку масового спорту.

Начальник управління з фізичної культури і спор-ту облдержадміністрації Микола Лазаренко сказав, що все було враховано і зроблено на місцевому і державному рівні для належного виступу на зимовій Олімпіаді. Біатлоністи одержали потрібне фінансу-вання і могли цілеспрямовано готуватися до стар-тів та і всю передолімпійську програму виконали. Однак не заладилося та й суперники виявилися сильнішими. Що вже говорити, коли навіть фаво-рити змагання – чоловіча збірна Німеччини – не здобули жодної медалі. Але обнадіює те, що під-ростає молода зміна та й ветерани обіцяють вже наступного сезону поліпшити свої результати на міжнародній арені.

Вже тепер слід думати про підготовку спортс-менів Чернігівщини до літньої Олімпіади 2012 ро-ку в Лондоні. Нині в списку кандидатів на поїздку до Туманного Альбіону значаться 27 спортсменів з 8 видів спорту. Серед них – знані і новачки. По-ки що у заявці немає легкоатлетів, боксерів, вес-лувальників на байдарках і каное. Попереду ще два роки підготовки і сподіватимемося, що пред-ставництво у головній команді країни поповниться новими чернігівськими іменами.

А загалом 2009 рік став найуспішнішим за всю історію спорту на Чернігівщині. На міжнародних змаганнях наші земляки завоювали 50 медалей, з них 20 – золотих. Норматив майстра спорту між-народного класу виконали 8 спортсменів, майстра спорту – 24. Шістьом наставникам присвоєно звання заслуженого тренера України і двом – заслуженого працівника фізичної культури і спорту України.

Відлік часу до наступної Олімпіади – невпин-ний. Кожен день наближає нас до Лондона-2012. Тож учасники спільного засідання наголосили, що треба відповідальніше ставитися до підготовки провідних спортсменів, контролювати їхні висту-пи на міжнародній арені і намагатися завоювати ліцензії, котрі дадуть право стати учасником лон-донської Олімпіади.

Віктор БЕРЕГОВИЙ

Жіноча команда французького «Ліону» зробила те, чого не змогли зробити чоловіки з цього ж клубу – вийти до фіналу Ліги чемпіонів УЄФА. У матчі-відповіді вони змогли відстояти переможний рахунок на свою користь

першого поєдинку, який виграли 3:2. Повторний матч мав відбутися 18 квітня, але ісландський вулкан та паралізований авіарух в Європі не дозволили вчасно прибути француженкам до Швеції.

У фіналі, який пройде 20 травня у Хетафе (Іспанія), зустрінуться німецька «Турбіне» та французький «Ліон».

Віктор М’ЯЧИНСЬКИЙ

ДЗЮ Д О

Попереду КРАЩІ ВИСТУПИЗ континентальної першості, яка

днями завершилася у Відні, по-вернулися чернігівські дзюдо-їстки. В особистих змаганнях

спортсменкам не дуже поталанило. Ма-рія Буйок (до 52 кг), яка вперше висту-пала на такому престижному рівні, ли-ше один раз виграла, а Наталія Смаль (до 70 кг) поступилася вже на старті турніру.

Зате наші землячки гідно боролися у складі збірної України. У командному ви-

ступі на початковій стадії вони програли полячкам. Та потім зібралися і перемогли португалок й іспанок і завоювали брон-зові медалі.

Такий результат не дуже потішив тре-нера спортсменок Анатолія Маркіна. Він вважає, що чернігівки могли виступити набагато краще. Однак наставники збір-ної неправильно побудували тренуваль-ний процес перед поїздкою на чемпіонат та надто перевантажили спортсменів. Ко-ли ж прийшла вирішальна пора проде-

монструвати клас, дзюдоїстки не встиг-ли відновитися.

Чернігівський фахівець сподівається, що Марія Буйок, Наталія Смаль, Луїза Гайнутді-нова, Оксана Діденко за два тижні мають вийти на пік форми і показати себе у всій красі на етапі Кубка світу, що відбудеться в Єгипті. Це особливі змагання, бо на них учасники вже розпочнуть заробляти рей-тингові очки, аби потім одержати ліцензії на літню Олімпіаду-2012 у Лондоні.

Віктор БЕРЕГОВИЙ

ОСТАННЯОСТАННЯ СТОРІНКА СТОРІНКА

Традиційно, вже дев’ятнадцятий рік поспіль, проводиться обласний фес-тиваль художньої творчості «Повір у себе» серед вихованців спеціальних

загальноосвітніх шкіл-інтернатів. Фестиваль організовується задля пошуку, розвитку та підтримки здібних, обдарованих дітей та адаптації дітей з особливими потребами у життєвому середовищі, розвитку їхнього творчого потенціалу, аби допомогти повіри-ти їм у свої можливості. У рамках фестивалю діє виставка дитячої художньої творчості, на якій представлені вироби декоративно-прикладного та вжиткового мистецтва, про-водиться конкурс художньої творчості. У фестивалі задіяно 9 навчально-виховних закладів, близько 100 учасників.

Цього року на виставці представле-ні роботи з різьби по дереву, аплікації з тканини, композиції з природних матері-алів, інкрустація з соломи, лозоплетіння, кольорова графіка, гравюри, акварелі. З кожним роком урізноманітнюється техні-ка робіт, збільшується кількість учасників. Фестиваль справді популярний.

Допомогу в організації свята надали спонсори: департамент Державтоінспекції МВС України, Чернігівське обласне відділен-ня Дитячого Фонду України (голова прав-ління Валентина Хуторненко), Чернігівська обласна благодійна організація «Аратта» (очільник Вікторія Філатова), «УкрСіверБуд» (генеральний директор Віктор Верша), Фонд Миколи Рудьковського, Благодійний фонд журналу «Единственная» (Олена Гаришова), Чернігівська обласна організація УТОГ та Чернігівська обласна організація УТОС.

Віктор КОШМАЛФото автора

Деснянська правда вільна №28027

Documents