Безпековий огляд ЦДАКР №1 (40)

15 січня 2015

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2016

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2016

3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Основні виклики та ризики для України у першій половині січня 2016 року

Небезпечне «послання» Путіна, або як інтерпретувати ворога

Енергетичне роздоріжжя. ЯК Києву укріпити енергетичну незалежність?

Сегодня Министерство обороны является локомотивом среди всех органов власти по внедрению стандартов НАТО

Итоги выполнения гособоронзаказа России за 2015 год и планы гособоронзаказа на 2016 год

Захист результатів інтелектуальної діяльності в ОПК України як чинник покращення ситуації з переозброєнням ЗСУ

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2016

4

Початок 2016 року демонструє посилення негативних тенденцій розвитку ситуації довкола України. Готовність міжнародної обстанов-ки до постійної турбулентності, що сформована протягом минулого року, схоже, почала відразу криста-лізуватися у конкретні фактори, що можуть суттєво зіпсувати гло-бальну стабільність. Організована акція масового сексуального на-силля в Кельні, випробування ядерної зброї великої потужності в КНДР, конфлікт між Іраном та Сау-дівською Аравією відразу задали тривожний тон подіям нового року. При цьому збільшення теро-ристичної небезпеки у багатьох країнах світу, а також суттєве збіль-шення міграційних проблем у Єв-ропі, додали викликів й Україні. Передусім внаслідок того, що укра-їнська драма перестає бути голов-ною проблемою сьогодення – у цьому можна вбачати збільшення

ризиків для Києва залишитися на-одинці у протиборстві з агресив-ною Москвою.

На цьому тлі подальше падіння цін на нафту, різкі коливання на китайському, американському та європейському фондових ринках свідчать про високий потенціал по-тужних змін у світовій економіці вже в найближчий час. Знову ж таки, виклики в економічній сфері можуть перетворитися для Украї-ни у загрозу дефолту, збільшення залежності від іноземних фінансо-вих ресурсів та збільшення залеж-ності безпосередньо від Росії, яка на рівні середнього бізнесу намага-ється реалізовувати політику втя-гування у свою орбіту на вигідних умовах. Небезпека приваблення бізнесменів має й зворотній бік – цей процес дає змогу формувати не лише прошарок прихильників Ро-сії, але й посилювати російську агентурну мережу в Україні.

Загальні оцінки

Основні виклики та ризики для Україниу першій половині січня 2016 року

Українська драма перестає бути головною проблемою сьогодення¡– у цьому можна вбачати збільшен-

ня ризиків для Києва залишитися наодинці у протиборстві з агресив-

ною Москвою

5

Все згадане створює вкрай не-визначені перспективи для біль-шості світових та регіональних гравців, примушують їх діяти більш ризиковано і вдаватися до непрогнозованих кроків. Росія зда-ється фахівцям найбільш уразли-вою, слабкою і, як наслідок, най-більш непрогнозованою та агресивною. Падіння нафтових до-ходів веде до чергового перегляду сценаріїв розвитку російської еко-номіки, а уряд РФ збирається ско-рочувати бюджетні витрати на 10%. Між іншим, мова про скоро-чення воєнних витрат поки що не йде. Адже для Путіна 2016 рік є критично важливим, і військові ін-струменти йому будуть конче по-трібні. На початку 2017 року в США прийде нова адміністрація, яка, ймовірно, буде більш рішучою від-носно Росії, звужуючи Кремлю простір для маневру. Розуміючи це, протягом 2016 року Путін буде роз-кручувати конфліктну динаміку у всьому світі, прагнучи максималь-но розхитати глобальну стабіль-ність, зруйнувати існуючу систему міжнародних відносин, глобаль-ний баланс сил, намагаючись за-безпечити вирішення головних за-вдань – збереження своєї влади, зміни негативних нафтових трен-дів для підживлення російської економіки і, головне, – надійного закріплення серед глобальних гравців з виходом на паритетні по-зиції з США.

Для України перераховані тен-денції створюють небезпечну су-міш ризиків, які можуть прямо впливати на подальший розвиток подій довкола та всередині нашої держави. Росія, фактично, вже за-гнана у глухий кут в питанні Дон-басу та Криму, намагатиметься ви-йти сухою з води, затягуючи, перекручуючи, вихолощуючи пе-реговорні процеси довкола цих проблем. Призначення Бориса Гризлова (який вже встиг несподі-вано відвідати українську столи-цю) новим представником РФ у Мінському процесі, намагання пролонгувати на невизначений термін дію Мінських домовленос-тей, одночасно звинувачуючи Україну у їх невиконанні, свідчить про прагнення Путіна перекласти на Київ відповідальність за зрив Мінська-2, заморозити конфлікт і нарешті добитися від Заходу відмі-ни санкцій. При цьому, така полі-тика Кремля не означає відмову від військових інструментів у відноси-нах з Україною, що зберігатиме по-стійну воєнну напругу на Донбасі. Додатковий кризовий градус у від-носинах України з російським агре-сором додаватиме закриття з 10 січня ц.р. українського кордону для товарів з РФ, а також посилення енергетичної блокади Криму.

В умовах, що складаються, кри-тичну роль буде грати здатність українського державного керівни-цтва до адекватної та негайної ре-

Для України перераховані тенденції створюють небезпечну суміш

ризиків, які можуть прямо вплива-ти на подальший розвиток подій

довкола та всередині нашої держави

Така політика Кремля не означає відмову від військових інструментів у відносинах з Україною, що зберіга-

тиме постійну воєнну напругу на Донбасі

6

акції на нові загрози та виклики. Так само, як і спроможність пере-хопити стратегічну ініціативу у від-носинах із все більш непрогнозова-ною Росією. Проявлення слабкості, негнучкості та безініціативності в цей вирішальний період може ко-штувати Україні втрати всіх досяг-нень, які українська нація здобула за останні 2 роки.

Головні ризики військового характеру

Ситуація у зоні російсько-укра-їнського конфлікту зберігає висо-кий рівень напруженості. Незважа-ючи на декларативні заяви Росії про рішучість йти по шляху най-швидшого врегулювання конфлік-ту і виконання Мінських домовле-ностей, російсько-терористичні війська постійно здійснювали збройні провокації, намагаючись звинуватити українських військо-вих у зриві «режиму тиші». Ключо-вими негативними подіями для України стають майже безперервні втрати особового складу, поранен-ня вояків від обстрілів, - це ство-рює умови для психологічної пере-ваги противника. Крім того, така тактика спрямована на підрив ав-торитету воєнно-політичного ке-рівництва України, і у комплексі з іншими заходами формує ризики спорадичних виступів окремих груп населення проти влади. А та-кож появи громадських та політич-них рухів, якими може скористати-

ся Кремль для подальшої дестабілізації обстановки в різних регіонах України.

Наймасштабніша провокація була здійснена 22 грудня 2015 року, коли до сотні російських бойовиків на бронетехніці захопили населе-ний пункт Комінтернове у «сірій зоні» на Маріупольському напрям-ку. Очевидно, що це було зроблено з метою спонукання українських військ до проведення операції зі звільнення Комінтернового і, та-ким чином, звинувачення України у зриві Мінських домовленостей. Подальші дії це повністю підтвер-дили, оскільки, російські бойови-ки, які невдовзі вийшли з Комін-тернового, продовжили збройні провокації, у тому числі, 27 грудня вони обстріляли представників мі-сії ОБСЄ, які прибули до Комінтер-нового, звинувативши у цьому ЗСУ. Станом на 14 січня 2016 року інци-дент у цьому селищі не врегульова-но, постійно відбуваються збройні провокації, - це використовується Москвою як важіль тиску на учас-ників переговорів у Мінську.

Незважаючи на це, 14 січня тристороння група ОБСЄ вкотре оголосила про «режим тиші» у зоні конфлікту, що формально було під-тримано всіма сторонами перего-ворів. В той же час, говорити про зниження ймовірності здійснення збройних провокацій з боку росій-сько-терористичних військ поки що зарано. З іншого боку, не можна

Ключовими негативними подіями для України стають майже безпе-

рервні втрати особового складу, поранення вояків від обстрілів, - це

створює умови для психологічної переваги противника

7

виключати, що новий представник Росії Б.Гризлов може внести у пере-говорний процес «свіжі» ідеї, які полягатимуть у максимальному за-мороженні конфлікту для пом‘якшення позиції Заходу сто-совно Росії. Ця тенденція може проявитися вже 20 січня, коли пла-нується провести черговий раунд переговорів тристоронньої групи. Однак, слід звернути увагу на по-стійні спроби російської сторони змусити Київ робити компромісні кроки, в тому числі, у заявах сто-совно врегулювання конфлікту.

Особливої уваги заслуговує за-ява міністра оборони Росії Сергія Шойгу щодо створення у 2016 році трьох нових дивізій на західному напрямку. Деталі щодо цих планів поки що відсутні. Однак, сам факт продовження розбудови російської військової інфраструктури побли-зу кордонів з Україною створюють пряму воєнну загрозу для нашої держави і потребують швидких адекватних відповідних кроків.

Виклики для України на міжнародній арені

Знаковою подією стало продо-вження ще на півроку (до 31 липня 2016 року) санкцій ЄС проти Росії. Фактично, це фіксує тактичну по-разку Путіна у намаганнях переко-нати Захід у необхідності зближен-ня з Росією для «спільної боротьби з міжнародних тероризмом» у Си-рії та відмови від підтримки Украї-

ни через більшу актуальність гло-бальної загрози з боку «Ісламської держави». При цьому, Путін на-вмисно затягував реалізацію Мін-ських домовленостей, сподіваю-чись, що відбудеться їх автоматична пролонгація ще на один рік, а санк-ції проти Росії будуть зняті, оскіль-ки, як вважає Кремль, саме Україна винна у зриві Мінська-2. Путін ви-словився саме у такому руслі в інтерв‘ю німецькому виданню Bild (5 січня 2016). Зокрема, він заявив, що Мінський процес зараз нагадує театр абсурду і «основне, що пови-нно бути зроблено з виконання Мінських угод, лежить на боці сьо-годнішньої київської влади».

Між іншим, офіційні представ-ники ЄС заявили, що тривалість санкції проти Росії була прив‘язана до повного виконання мінських угод, тобто до 31 грудня 2015 року. Позиція Євросоюзу повністю руй-нує стратегію Путіна і буде змушу-вати його у наступні півроку де-монструвати «миролюбність Росії» і бажання найшвидше виконати Мінські домовленості, оскільки, санкції все більше б‘ють по еконо-міці РФ.

Важливою для України та по-дальшого розвитку російсько-українського конфлікту стала пу-блікація міжнародною групою Bellingcat списку 20 російських вій-ськовослужбовців, які можуть бути причетні до знищення малай-зійського літака MH17. Координа-

Слід звернути увагу на постійні спроби російської сторони змусити

Київ робити компромісні кроки, в тому числі, у заявах стосовно врегу-

лювання конфлікту

Позиція Євросоюзу повністю руйнує стратегію Путіна і буде змушува-ти його у наступні півроку демон-струвати «миролюбність Росії» і

бажання найшвидше виконати Мінські домовленості, оскільки,

санкції все більше б‘ють по економіці РФ

8

тор групи Bellingcat Ерік Толер зая-вив, що в ході розслідування було визначено командирів російського підрозділу, який застосував ЗРК «Бук», щоб збити малайзійський «Боїнг». Зараз йде робота щодо уточнення списку військовослуж-бовців цього підрозділу, які безпо-середньо брали участь у цьому зло-чині. Всі матеріали передаються нідерландським слідчим, які про-водять офіційне розслідування ка-тастрофи MH17.

Факт публікації персональних даних військовослужбовців ЗС РФ, причетних до знищення малайзій-ського «Боїнга», свідчить про пла-номірне просування розслідування цієї справи і, головне, – підтвер-дження основної версії слідства, що літак збили російські військові з ви-користанням ЗРК «Бук». Це, серед іншого означає, що слідство збира-ється не лише оголосити, що літак був збитий російським «Буком», а й висунути звинувачення кожному російському військовослужбовцю окремо. Це може призвести до лан-цюгової реакції у викритті винних – від безпосереднього виконавця, який запускав ракету, і аж до вищо-го воєнно-політичного керівництва РФ, яке віддавало наказ передисло-кувати ЗРК «Бук» з Курську на тери-торію України для його використан-ня проти українських військових літаків. Через резонанс справи та відверту цинічність московської влади, цей процес вже у найближчій

час може стати одним з провідних чинників розвитку відносин між РФ та країнами Заходу.

Виклики у площині економікиЦентральними подіями в еко-

номічній сфері стали: з одного боку, набуття чинності з 1 січня 2016 року Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, а з іншого – взаємна заборона Украї-ною та Росією торгівлі низкою то-варів, перелік яких постійно роз-ширюється, а також «дзеркальне» скасування митних преференцій. Фактично, вперше в історії Украї-на має більш сприятливі умови торгівлі, ведення бізнесу, розмі-щення інвестицій з Європою, ніж з Росією. Окрім суто економічно-го впливу на подальший розвиток країни, ця зміна означає і геополі-тичний зсув України на Захід.

Основною загрозою такої си-туації є нанесення шкоди окре-мим українським підприємствам через розрив традиційних зв‘язків з російськими партнера-ми, що потребує активної та гнучкої роботи уряду для під-тримки потенційно уразливих ді-лянок промисловості. Крім того, загрозливим моментом може ста-ти змарнування часу та можли-востей українським бізнесом че-рез нездатність пробитися на європейський ринок, у зв‘язку з недостатньою конкурентоспро-можністю продукції.

Фактично, вперше в історії Україна має більш сприятливі умови торгів-

лі, ведення бізнесу, розміщення інвестицій з Європою, ніж з Росією

9

Формально з січня 2016 року то-вари українського походження після їх ввезення на територію ЄС корис-туються умовами преференційної торгівлі відповідно до положень Уго-ди. Водночас, посилюється відпові-дальність експортера за достовір-ність наданої ним інформації. Надалі ключовим завданням для уряду та підприємств є розвиток інституцій-ної спроможності України, впрова-дження прийнятих змін та створен-ня інструментів аналізу їх реалізації, оцінки впливу законодавчих нова-цій. Україні потрібно у стислі термі-ни запровадити жорсткий контроль за підготовкою та прийняттям усіх нормативно-правових актів неза-лежно від того, хто є суб’єктом зако-нодавчої ініціативи. Будь-який з до-кументів має відповідати зобов’язанням України за Угодою про асоціацію.

Що стосується російського на-прямку, то існує низка ознак, що Україна знаходиться на порозі но-вого етапу українсько-російської торгівельної війни. Економічні від-носини між країнами все більш на-гадують стосунки між державами, які знаходяться у стані гарячого збройного конфлікту. Взаємна за-борона торгівлі, відмова України від закупівлі російського газу на-віть у зимовий період, енергетична блокада Криму – все це ознаки еко-номічного клінчу між країнами.

Західна преса особливо відзна-чає важливість зміцнення газової

незалежності України. Насправді, вперше за пострадянську історію цієї зими Росія не може диктувати Україні свої політичні та економіч-ні вимоги, тиснучи на Київ газовим зашморгом. Між іншим, економіч-ний розрив з Росією лише почався і цей болючий процес буде безумов-но використано Москвою для на-несення максимальної шкоди Укра-їні, що вже в найближчий час матеріалізується у нові виклики для української економіки. Серед іншого, дуже важливим показни-ком стало скорочення торгового обороту між Китаєм і Росією в 2015 році - на 27,8%. А також те, що ціна на нафту WTI вперше з 2003 року впала нижче позначки в $ 30 (ін-формація на 12 січня). Саме падін-ня цін на нафту другий рік поспіль змушує Кремль переглядати річ-ний бюджет. Як повідомила Financial Times (12 січня), Росія скоротить бюджетні витрати на 10%, щоб хоч якось впоратися зі скороченням прибутків від прода-жу нафти. Крім того, курс долара в Росії перевищив 77 рублів вперше з грудня 2014 року (12 січня). Внаслі-док таких показників багато хто і в самій Росії вбачає ймовірність гло-бального колапсу.

Основні виклики всередині держави

Повільний процес реалізації оборонної реформи залишається одним з основних викликів здат-

Україна знаходиться на порозі нового етапу українсько-російської

торгівельної війни

Вперше за пострадянську історію цієї зими Росія не може диктувати

Україні свої політичні та економічні вимоги, тиснучи на Київ газовим

зашморгом

Повільний процес реалізації оборон-ної реформи залишається одним з

основних викликів здатності держа-ви забезпечити реагування на весь

спектр існуючих загроз

10

ності держави забезпечити реагу-вання на весь спектр існуючих за-гроз. Відсутність затверджених програм розвитку ЗСУ та ОВТ створюють розмитий формат ре-формування армії, обумовлюючи принцип ручного керування клю-човими процесами у сфері оборо-ни – від розподілу бюджетного фі-нансування та державного оборонного замовлення до заку-півлі конкретних зразків озброєнь та військової техніки.

Характерним у цьому плані є різнобій інформації щодо оборон-ного бюджету, а також невизначе-ність пріоритетів переозброєння ЗСУ. 12 січня спікер Міноборони Олексій Чорнобай виступив з зая-вою про основні показники обо-ронного бюджету на 2016 рік. Зо-крема, за його словами витрати оборонного відомства затверджені в розмірі 55,5 млрд. грн або 2,45% ВВП, що на 7,6 млрд. грн або на 16% більше, ніж у минулому році. За версією спікера МОУ, з цієї суми 11,4 млрд. грн або 20% признача-ється на розвиток озброєння і вій-ськової техніки, 3,2 млрд. грн або 6% - на підготовку особового скла-ду, витрати на тилове забезпечення складають 6,5 млрд. грн, на виплату допомоги з інвалідності – 1 млрд. грн, на будівництво житла для вій-ськовослужбовців - 700 млн. грн. Однак у офіційно опублікованому Законі про державний бюджет України на 2016 рік вказано, що на

розвиток ОВТ виділяється лише 4,7 млрд. грн. Такі розбіжності в ін-формації, що публікується, суттєво шкодять цілеспрямованій роботі з планування подальшого розвитку системи оборони держави.

При цьому, до останнього мо-менту залишається невизначеним розподіл коштів за конкретними програмами розвитку ОВТ. На 15 січня призначено нараду на рівні МО та ГШ щодо формування кон-кретних параметрів державного оборонного замовлення. Від його розподілу буде залежати подаль-ший розвиток не лише окремих зразків зброї, але й цілих видів Збройних сил. Відсутність затвер-джених програмних документів щодо розвитку ЗСУ та ОВТ дозво-ляє здійснювати розподіл коштів виходячи не з чітко прорахованих та обґрунтованих пріоритетів, а ґрунтуючись на суб‘єктивних фак-торах. Така ситуація створює над-звичайно небезпечні ризики для подальшої долі ЗСУ.

Саме такий «програмний голод» (безумовно, поряд і з іншими ас-пектами) зумовив тривалі баталії довкола створення Сил спеціаль-них операцій. Ручне управління оборонною реформою дозволило окремим військовим керівникам здійснювати вигідні для себе мані-пуляції. Лише наприкінці грудня було створено командування ССО, а на початку січня ц.р. вийшов на-каз про призначення командува-

Розбіжності в інформації, що публі-кується, суттєво шкодять ціле-

спрямованій роботі з планування подальшого розвитку системи

оборони держави

Саме такий «програмний голод» (безумовно, поряд і з іншими аспек-

тами) зумовив тривалі баталії довкола створення Сил спеціальних

операцій

11

чем ССО генерал-майора Ігоря Лу-ньова. За наявною інформацією, на цей час вже затверджено концеп-цію розбудови ССО, яка розрахо-вана до 2020 року і передбачає кіль-ка етапів. Зокрема, протягом 2016 року планується перепідпорядку-вати існуючі частини спецназу ко-мандуванню ССО, а також створи-ти органи управління. На другому етапі, протягом 2017 року плану-ється повністю перевести частини ССО на стандарти НАТО, забезпе-чивши повну взаємосумісність зі збройними силами Альянсу.

Слід відзначити, що ухвалення рішення у галузі створення ССО, безумовно, є позитивним результа-том багаторічної роботи команди професіоналів, експертів та ентузі-астів. Однак, саме «ручний» варі-ант підготовки та прийняття цього рішення, фактично, поза рамками процесу розробки програмних до-кументів вищого порядку створює загрозу подальшого дисбалансу розподілу повноважень та функцій між різними структурами ЗСУ. Що у масштабі системи оборони дер-жави може постійно створювати проблеми, які будуть знижувати ефективність виконання завдань з оборони держави.

У оборонному секторі залиши-лися застарілі підходи у системі ка-дрового забезпечення. Так, фахівці негативно сприйняли факт прохо-дження Вищої атестаційної комісії для здобуття посади заступника

командувача Сухопутних військ ЗСУ Петром Литвиним, одним із трьох братів Литвинів, який, пере-буваючи на посаді командувача сектору «Д» зони АТО, негативно відзначився. (Другий брат Петра Литвина — Микола Литвин — є ге-нералом армії. 2014 року він потра-пив під шквал критики щодо зда-ного окупанту кордону, але до останнього /до жовтня 2014 року/ залишався на посаді голови Дер-жавної прикордонної служби. Тре-тій відомий брат — Володимир Литвин, голова Адміністрації Пре-зидента за часів Леоніда Кучми). Призначення ж на посаду заступ-ника командуючого сухопутними військами Петра Литвина віддзер-калює проблеми кадрової політики у сфері безпеки. Такий підхід кар-динально відрізняється від захід-ного. На Заході офіцер, перебуваю-чи на одній посаді, бере участь у конкурсах на заміщення вищих по-сад. Ці конкурси дуже прозорі і до-зволяють у своїй кар’єрі орієнтува-тися виключно на професійні навички. Такий підхід звужує мож-ливості прояву ініціативи особли-во на нижчих ланках управління, коли така ініціатива потрібна, а її немає, тому що офіцери побоюють-ся, щоб не зіпсувати собі кар’єру. «Для Президента неймовірно важ-лива лояльність армії, тому він ста-вить на ключові пости тих людей, які є близькими до нього, а не тих, які мають повагу в армійському се-

12

редовищі». – Так прокоментував ситуацію відомий політолог Віктор Небоженко (газета «День», №1, 2016).

«Ручний» режим управління створив умови й кризи в оборон-ній промисловості та чутливій сфе-рі військо-технічного співробітни-цтва. Тижневик «Дзеркало тижня. Україна» (№50, 28 грудня 2015) на-дав низку фактів про зловживання

фахівцями та чиновниками, що знаходяться в системі управління ОПК і ВТС. На жаль, поки що не-має інформації про реакцію воєн-но-політичного керівництва на дані видання. В цілому ці факти та згадані вище проблеми оборонно-го реформування створюють умо-ви для зменшення довіри до влади як з боку українського суспільства, так і з боку партнерів на Заході.

Згадані вище проблеми оборонного реформування створюють умови

для зменшення довіри до влади як з боку українського суспільства, так і

з боку партнерів на Заході

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2016

13

Кремль, що звик спотворювати реальність, дуже часто йде на кро-ки, які психоаналітики могли б на-звати візуалізацією ідеї. Яка потім агресивно втілюється у життя, нав’язується усьому світові. Саме так слід розглядати «новорічне по-слання» російського президента Путіна Україні у вигляді затвер-дженої напередодні Нового року оновленої стратегії національної безпеки Росії. Серед іншого, Украї-на позначена у ній як «довгостро-ковий осередок нестабільності в Європі і безпосередньо біля кордо-нів Росії».

Це означає лише одне: російська влада буде всіляко підтримувати вогнище на території України, вико-

ристовуючи для цього усі наявні можливості. Кремль не тільки зали-шає за собою можливість і надалі вести проти українського народу розпочату війну, але й можливість переведення її на більш інтенсив-ний рівень – задля повного знищен-ня незалежної держави. Звісно, як і раніше, стратегія Москви ґрунтува-тиметься на масштабній брехні, де-зінформації, диверсійних діях та використанні створеної в Україні агентурній мережі та агентів впливу у політичних і бізнесових колах. Ві-йна нинішня – низької інтенсивнос-ті – вестиметься у усіх площинах: економічній, енергетичній, політич-ній, дипломатичній, інформаційній та, звісно, у військовій.

Небезпечне «послання» Путіна, або як інтерпретувати ворога

У дзеркалі експертноі

думки

Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

Як і раніше, стратегія Москви ґрун-туватиметься на масштабній

брехні, дезінформації, диверсійних діях та використанні створеної в

Україні агентурній мережі та аген-тів впливу у політичних і бізнесових

колах

14

Серед іншого варто звернути увагу на деякі деталі. Так, згаданий документ стверджує, що на тлі «зміцнення в Україні вкрай правої націоналістичної ідеології» відбу-вається «цілеспрямоване форму-вання у населення образу ворога в особі Росії». Насправді, путінський Кремль ще у 2007-2008 роках роз-почав процес формування ворога-українця у сприйнятті населення РФ. Тоді з метою недопущення отримання Україною програми МАР (набуття членства в НАТО), що трактувалося як ворожі Росії дії, було розгорнуто спеціальні проекти як всередині Росії, так і в Україні. До речі, героїзація образу Путіна в Україні, як і створення «героїчного» образу Сталіна, було частиною загальної інформаційної стратегії, спрямованої на нав’язування вигідних Кремлю сте-реотипів. Вже в 2008-му майже чверть росіян вважала Україну во-рожою державою, тоді як ключо-вою вадою нашої країни експерти з питань безпеки визначали прита-манний українцям пацифізм.

До речі, саме з тих часів (а точ-ніше, з другої половини 2009 року) Кремль почав вивчати та розро-бляти воєнний сценарій знищення української самостійності. Нині Кремль не лише продовжує, але й розширює ідею «ворожої Украї-ни» - це потрібно для масової під-тримки всередині Росії можливої масштабної війни з Україною. Зна-

чною мірою слуги Путіна роблять ставки на ідею «глибокого розколу в українському суспільстві» - це та-кож позначено в згаданій стратегії. Крім того, це видає й просування в ухваленому Путіним документі тези, що підтримка США і Євро-пейським Союзом «антиконститу-ційного перевороту в Україні при-звели до глибокого розколу в українському суспільстві та виник-нення збройного конфлікту».

Отже, в 2016 році ворог не тіль-ки залишатиметься активним во-рогом, але й може вдатися до на-ступу. Наступ не слід сприймати буквально, бо він розкладається на низку складових. А розгортання військової операції може стати лише вінцем, кульмінаційною точ-кою глобальної атаки на незалеж-ність і самостійність України.

Якою за таких умов має бути стратегія Києва? Врегулювання розв’язаної Російською верхівкою цинічної й підступної війни проти України має поєднувати низку за-ходів в оборонній, політичній, еко-номічній та інформаційних пло-щинах. Загальна мета цих заходів – змусити Кремль відмови-тися від наміру руйнувати Україну та розглядати українську терито-рію як зону своїх інтересів і свого впливу. На жаль, одна з найбільш вірогідних версій розвитку ситуа-ції дає змогу робити припущення щодо реалізації завдання Кремля законсервувати війну на сході

В 2016 році ворог не тільки залиша-тиметься активним ворогом, але й

може вдатися до наступу. Наступ не слід сприймати буквально, бо він

розкладається на низку складових

15

України з метою переносу центру тяжіння на іншу ділянку – Сирію. Та залишити можливість постійно-го впливу та перспектив викорис-тання військового важеля. Най-ближчі півтора – два роки (якщо Путін залишатиметься у владі) Україна житиме саме в умовах по-стійної загрози масштабної війни та підривної діяльності спецгруп або агентури Росії.

Хоча військового розв’язання війни немає, владі України було б варто зосередитися на перетворен-ні армії (тут у широкому сенсі, тоб-то ЗСУ та інших військових фор-мувань держави) на справжній інститут стримування агресії. Що передбачає розвиток армії на осно-ві професійного комплектування, забезпечення (включно з відповід-ною нормативно-правовою базою) підготовки переважно за рахунок місцевих бюджетів Військ терито-ріальної оборони. Також владі та суспільству України слід погодити-ся з ідеєю серйозного переозброєн-ня армії. Армія має використовува-тися для підготовки непохитної оборони території, яка не окупова-на Росією.

Крім того, враховуючи, що з другої половини 2015 року страте-гія Кремля перемістилася у площи-ну міжнародних відносин та ін-ф о р м а ц і й н о - п с и х о л о г і ч н и х операцій з метою «підриву» Украї-ни зсередини, варто суттєво поси-лити органи розвідки, контрроз-

відки та структур, здатних до інформаційної протидії та прове-дення інформаційно-психологіч-них операцій. Контррозвідуваль-ний режим в Україні має бути суттєво посилений, а політика ін-формаційної безпеки суттєво вдо-сконалена. Система несилових за-ходів має забезпечити унеможливлення (мінімізацію) ди-версій, терористичних актів, діяль-ність антиукраїнських політичних рухів, виступів політиків чи пред-ставників шоу-бізнесу (включно з українськими громадянами), тощо. Особливу увагу слід приділити ді-яльності російських редакцій ЗМІ та ЗМІ України, які мали антиукра-їнський контент. Прийшов час не лише втілити ідеї візового режиму, але й поміркувати про позбавлення громадянства особливо активних апологетів Кремля.

У політичній площині варто до-сягти присутності США у перего-ворному процесі щодо врегулю-вання війни та її наслідків. Варто працювати на політичному та ди-пломатичному фронтах з прагнен-ням отримати у сприйнятті амери-канської адміністрації такого ж статусу, як Ізраїль (з відповідним рівнем допомоги). Навіть не за-йвим було б підняти питання щодо надання території для розміщення американських військових об’єктів (в тому числі, елементів НПРО США) та відповідних систем їх за-хисту. Це може розглядатися як

Прийшов час не лише втілити ідеї візового режиму, але й поміркувати

про позбавлення громадянства особливо активних апологетів

Кремля

16

один із запобіжників можливої агресії російських військ або підго-товлених Кремлем спеціальних військових угруповань змішаного складу.

Важливо зазначити, що повер-нення української влади на окупо-вані території, участь в їх економіч-ному житті та реалізація завдання відновлення інфраструктури регіо-ну можливе для української влади виключно за умов повного контро-лю над цими територіями та кордо-ном з РФ.

Хоча західне співтовариство в цілому продемонструвало консолі-довану підтримку Україні, гальму-вання внутрішніх реформ стало за-грозою динаміці розвитку інтеграційних проектів України. Отже, питання реформ набуває рівня одного з найважливіших прі-оритетів для української влади, оскільки йдеться в тому числі і про продовження введених санкцій проти Росії. Паралельним пріори-тетним завданням має стати роз-гортання суттєвих за обсягом та технологічним складом проектів військово-технічного співробітни-цтва. Їх цілями є переозброєння Української Армії, втягування за-хідних країн у економічну та техно-логічну взаємодію та здійснення імпортозаміщення російських комплектуючих.

Під час наявної війни та неви-знання керівництвом РФ України як незалежної держави влада Укра-

їни має зробити все для того, щоб у стратегічних сферах функціону-вання держава позбулася (або зни-зила до мінімуму) залежності від сусідньої ворожої держави. Йдеть-ся передусім про енергетику (включно з ядерною), обладнання військового та подвійного призна-чення, високотехнологічні продук-цію та послуги. Важливим елемен-том могло б стати введення особливого режиму функціонуван-ня ЗМІ РФ на території України, враховуючи, що переважна їх біль-шість виконує завдання Кремля щодо підриву української держав-ності.

За нинішніх умов доцільно роз-ширити обмеження відвідування України політиками, громадськи-ми діячами, представниками шоу-бізнесу, академічних чи наукових структур, а також представників ЗМІ, які дозволяли собі антиукра-їнські висловлення.

Загальні економічні та культур-ні відносини мають до завершення війни (тобто, до виведення росій-ських військ з окупованих терито-рій) носити обмежений характер.

Слід визнати, що найближчими роками, враховуючи менталітет росіян на сучасному етапі функціо-нування країни, будуть напруже-ними. Очікувати на швидке виве-дення військ Росії з окупованих територій навряд чи можна. Тому українській владі слід прийняти обмежений характер контактів і

Важливим елементом могло б стати введення особливого режиму функціонування ЗМІ РФ на терито-

рії України, враховуючи, що пере-важна їх більшість виконує завдан-ня Кремля щодо підриву української

державності

17

відносин як даність. Важливо та-кож підтримувати та розвивати у суспільстві ідею щодо неможли-вості підтримки політичних, куль-турних, економічних, інформацій-них відносин з країною-агресором.

Росія завжди була вагомим рин-ком для України, тому Кремль на-магатиметься шляхом інвестуван-ня та преференцій привабити передусім український бізнес – з метою формування ділянок впли-ву. Аналіз подій після 2010 року свідчить про перспективи зіткну-тися із наміром Москви поліпшити та навіть гармонізувати відносини з Києвом. Однак такий підхід буде

вкрай небезпечним для розвитку української державності. Отже вла-ді України варто попіклуватися щодо встановлення обмежень на економічні відносини господар-ських суб’єктів. Тим більше, сама держава має демонструвати при-клад у цій сфері. Дуже важливо, щоб Україна заборонила на най-ближче десятиліття будь-які про-екти, спрямовані на підвищення військового чи поліцейського по-тенціалу РФ.

У будь-якому випадку, кожен пропонований Росією проект слід буде розглядати крізь призму мож-ливої військової агресії.

Кожен пропонований Росією проект слід буде розглядати крізь призму

можливої військової агресії

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2016

18

Енергетична блокада Криму ви-кликала жваві дискусії в середови-щі українських політиків, експер-тів, журналістів та простих громадян. Доля півострова, залеж-ність Криму від поставок електро-енергії, контракт на її постачання з України, моральний бік пробле-ми  – це основні теми, які обгово-рюються в публічному просторі над Дніпром. Проте, явно недооці-неним залишається ключовий еле-мент: процес остаточного унеза-лежнення України від Росії в енергетиці, в даному випадку - в сфері електроенергетики.

По суті, скандальний контракт на постачання електроенергії в Крим - це елемент бартеру між Ки-

євом та Москвою. Україна погоди-лася забезпечувати енергією пів-острів, а РФ дозволятиме вивозити з території «ДНР/ЛНР» критично важливий для українських ТЕС ан-трацит. Додатково у цій транзакції Росія постачає невеликі об’єми електроенергії в Україну, які мо-жуть грати суттєву роль у період пікових холодів. Ключовим для ро-зуміння ситуації є те, що цей стан співзалежності не буде тривати ві-чно. Фактично мова йде про те, хто першим зможе нівелювати залеж-ність і, відповідно, коли почне ви-користовувати цей важіль тиску у взаємних стосунках. В умовах гі-бридної війни, яку Москва веде проти України, потенційні дефіци-

Енергетичне роздоріжжя. Як Києву укріпити енергетичну незалежність?

Павло Кост,координатор проектів Демократичного співтовариства Схід (Варшава),

член Експертної Ради ЦДАКР

Фактично мова йде про те, хто першим зможе нівелювати залеж-

ність і, відповідно, коли почне вико-ристовувати цей важіль тиску у

взаємних стосунках

19

ти електроенергії могли б бути сер-йозним ударом по стабільності України. Саме тому, необхідним та негайним є потреба проведення низки заходів, які мають покращи-ти позиції України в енергосекторі, а блекаут в Криму повинен бути всього-на-всього суттєвим по-штовхом для таких дій. На даний момент зрозуміло, що цієї зими ма-тиме місце ситуативне «енергетич-не перемир’я», хоча власне напруга у стосунках не спадатиме. Однак вже зараз мова має йти про якнай-кращу підготовку до опалювально-го сезону 2016–2017 років на фоні протистояння з Росією. В цьому контексті варто окремо проаналі-зувати низку елементів українсько-російської гри.

Баланс силЗалежність Криму від поста-

чань електроенергії з материкової України на 80–85%. Про наслідки залежності для півострова написа-но та сказано вже багато. Міри щодо зменшення залежності, які приймає Кремль, не можуть дати результат в короткостроковій пер-спективі. Гучний проект енерго-мосту з Краснодарського краю на Крим - показовий цьому приклад. Незважаючи на коротку відстань, морське дно приховує не один не-приємний сюрприз, що загрожува-тиме безперебійній роботі кабелю. Крім цього, на півострові немає відповідної інфраструктури, яка б

дозволяла передавати електроенер-гію зі східної його частини в захід-ну, центральну та північну. Для цього потрібні високовольтні лінії до Сімферополя або Джанкоя. Та-ким чином, саме проведення кабе-лю дозволить забезпечити росій-ською електроенергією Керч та Феодосію, що збільшить незалеж-ність Криму на близько 15%. А іс-нує ще проблема дефіциту вільних потужностей електроенергії в са-мому Краснодарському краю, що ставить під сумнів можливість по-дачі енергії звідтам у Крим. Москва бравує добудувати відповідне спо-лучення з Ростовською АЕС, але очевидно, що на це прийдеться ви-тратити чимало грошей та часу.

Іншим диверсифікаційним про-ектом для окупованого Криму може бути побудова двох газових ТЕС (в Севастополі виділено вже навіть майданчик для такого об’єкту). Проте, ця ідея слабка, як мінімум, з трьох причин. По-перше, кримчани чекатимуть принаймні 3 роки на початок роботи ТЕС. По-друге, об’єми видобуваного газу в Криму недостатні, щоб перекрити потреби поки що віртуальних ТЕС  – доведеться нарощувати ви-добуток або будувати газопровід з Росії (обидва варіанти - це завдан-ня не на рік-два). Нарешті, поки працюватимуть санкції, Москва матиме проблему з отриманням обладнання на ТЕС, яке виробля-ють на Заході. Хоча в світлі скан-

Вже зараз мова має йти про якнай-кращу підготовку до опалювального

сезону 2016–2017 років на фоні протистояння з Росією

В будь-якому випадку принаймні до 2018 року Крим не зможе позбутися

залежності від поставок електро-енергії з материкової України

20

дальної співпраці німецького кон-церну Siemens з петербурзькими підприємствами щодо виробни-цтва газових турбін, які можуть бути використані на майбутніх кримських ТЕС, санкції можуть бути недостатнім запобіжником. В будь-якому випадку принаймні до 2018 року Крим не зможе позбути-ся залежності від поставок елек-троенергії з материкової України.

Залежність української елек-троенергетики від антрациту. Українські ТЕС у 2014 році виро-бляли 45% електроенергії. Проте, 7 з 14 електростанцій працюють ви-ключно на антрацитових групах вугілля, які добуваються лише на окупованих територіях Донбасу. За умов, що уряд дотримає обі-цянки і зменшить долю «антраци-тових» ТЕС вже цього року, їхня частка в продукованій електрое-нергії в Україні складатиме при-близно 20%, що є досить суттєвим. Вагу цієї електроенергії підвищує факт, що в українській енергетич-ній системі ТЕС відіграють важли-ву роль «регулятора» напруги – їхні потужності можна модифікувати (збільшувати або зменшувати) в залежності від по-треб на відміну від потужностей окремих блоків АЕС, які слід або включати або виключати. Тому умовна залежність України від по-ставок вугілля на «антрацитові» ТЕС перевищує згадані 20% і є до-

сить складною для чіткого вимі-рювання.

Крім того, 5 з 7 «антрацитових» ТЕС знаходяться в приватних ру-ках (Придніпровська, Луганська, Криворізька та Запорізька – ДТЕК Ріната Ахметова; Старобешівська - «Донбасенерго» Ігоря Гуменюка). Більше того, ключові антрацитові шахти належать названим бізнес-менам, що суттєво збільшує зна-чення олігархів у цій грі. Контроль ТЕС і антрациту з боку олігархів є одним з основних викликів в плані потенційних диверсифікаційних заходів України.

Для Києва існують два варіанти виходу з цієї залежності: імпорт антрациту на світових ринках (в основному з ПАР та меншою мірою з Австралії) або переобладнання ТЕС на газові групи вугілля. Пер-ший шлях не дозволить перекрити потреб навіть на половину. Другий ускладнений через очевидні корпо-ративні інтереси ДТЕК Р.Ахметова, для якого ситуація, що склалася, є, по суті, вигідною. Р.Ахметов де-факто шантажує Київ своєю моно-польною позицією на ринку, оскільки окрім «антрацитових» ТЕС йому належить низка інших електростанцій (фактично ДТЕК володіє 75% потужностей електро-енергетики). Така позиція дозволяє йому не лише черпати користь з за-лежності України (в ролі ключової ланки бартеру), але ще й диктувати

Умовна залежність України від поставок вугілля на «антрацитові» ТЕС перевищує згадані 20% і є досить

складною для чіткого вимірювання

21

майже на власний розсуд тарифи на електроенергію, які не мають ба-гато спільного з ринковим рівнем.

Зволікання зі спробами переоб-ладнати «антрацитові» ТЕС у 2015 році - це міцний доказ олігархізації українського політично-економіч-ного життя. Сприятливі погодні умови в березні/квітні 2015 року, чудове розуміння викликів на фоні досить важкого опалювального се-зону 2014/15 та навіть готовність зовнішніх гравців профінансувати модернізацію не були для уряду до-статніми передумовами для почат-ку відповідних робіт. Більше того, в липні 2015 року прем’єр Арсеній Яценюк та міністр енергетики Во-лодимир Демчишин провели низку інформаційних заходів (прес-конференції, інтерв’ю), в яких пе-рекидали один на одного відпові-дальність за підготовку до зими та пояснювали необхідність купівлі антрациту з «ДНР/ЛНР» та елек-троенергії з РФ. Чому ж тоді вони не «били в дзвони» в березні?

Сам процес переобладнання ТЕС на роботу на газових групах вугілля (яких в Україні не бракує і які можна легше імпортувати) не є технологічно складним, але вима-гає часу та грошей. Відповідну ро-боту слід починати одразу після за-кінчення опалювального сезону. Важливо пам’ятати, що безвіднос-но переобладнання на інший тип вугілля, усі ТЕС потрібно модерні-зувати через загальну зношеність.

Не зайвою буде західна фінансова підтримка, проте, навряд чи це ве-лика проблема – готовність надан-ня відповідної допомоги висловлю-вали Японія та Польща. Однак, як вже було сказано вище, лише дві з семи «антрацитових» ТЕС нале-жать державі: Зміївська (Харків-ська область) та Трипільська (Київ-ська область). Їхнє переобладнання - негайно після закінчення поточ-ного опалювального сезону - по-трібно планувати вже зараз. Щодо модернізації решти проблемних ТЕС Києву слід домовлятися з ДТЕК, який в силу названих при-чин навряд чи сприйматиме цю ідею позитивно.

Близькість лінії фронту до ТЕС. Дві електростанції (Старобешів-ська та Зуївська) знаходяться на не-підконтрольній Києву частині Дон-басу, але частково забезпечують електроенергією неокуповані тери-торії. Водночас, ЗСУ змогли відво-ювати землі, на яких розташовані дві інші ТЕС (Луганська та Вугле-гірська), які постачають енергію на неконтрольовану Києвом частину. Очевидно, що сторони конфлікту заключили домовленість про неза-стосування цього важеля впливу, але тривалість таких домовленос-тей є, м’яко кажучи, під великим запитанням. Також Києву потрібно враховувати, що втрата нових те-риторій внаслідок потенційного відновлення бойових дій (чого ви-ключати не слід) може мати ката-

Зволікання зі спробами переобладна-ти «антрацитові» ТЕС у 2015 році - це міцний доказ олігархізації україн-

ського політично-економічного життя

22

строфічні наслідки для енергетич-ної незалежності від Росії. На думку директора Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла Гончара, на даному етапі навряд чи «ДНР/ЛНР» зважаться на відключення Старобешівської або Зуївської ТЕС, оскільки це б означало блека-ут також на окупованій частині Донбасу. Не зважаючи на це, при розробці плану дій на випадок різ-них сценаріїв Києву потрібно осо-бливим чином брати до уваги існу-вання цієї проблеми.

Імпорт електроенергії Україною з РФ і контракт на її поставки в Крим. Традиційно Україна фактич-но не імпортувала електроенергії з Росії (окрім ситуативних постачань заради регуляції потужностей). Проте, в нових умовах гібридної ві-йни Київ з якихось причин вирі-шив почати її закупівлю в агресора. Однією з причин можна вважати інтереси швидко набираючого оберти наближеного до оточення президента російського олігарха Костянтина Григоришина. Пов’язаний з російським монопо-лістом РАО ЕЭС России Григори-шин зміг пролобіювати такий сце-нарій на фоні проблем з забезпеченням українських ТЕС антрацитом і пов’язаних із цим по-тенційно можливих дефіцитів електроенергії. По суті, Григори-шин, так само, як Ахметов, не лише користується залежністю України, але й поглиблює її. Варто зазначи-

ти, що об’єми імпортованої з РФ електроенергії не є великими – приблизно 5% від загального попи-ту. Проте, вони можуть бути суттє-вим фактором у період пікових морозів, якщо низька температура утримуватиметься тривалий час. Крім того, потрібно пам’ятати, що складаючи баланс електроенергії, Київ враховує ці 5% в загальному балансі держави, а це впливає на плани роботи інших частин енер-госистеми (АЕС, гідроенергетики), які потім складно коригувати. По суті, це штучне створення чергової слабкої позиції України в гібридній війні з Росією.

Продовженням «бартеру» з Мо-сквою є контракт на постачання електроенергії в Крим з материко-вої України. Лобіювати такий сце-нарій Григоришину не заважало ні скандальне визначення в ньому окупованого Криму, як «федераль-ний округ Росії», ні факт, що з кримського боку контракт підпи-сав Віктор Плакіда, якого Київ не без підстав звинувачує в державній зраді в контексті анексії Криму. На додачу електроенергія продається в Крим за заниженою ціною. Дуже вірогідно, що енергоблокаду Григо-ришин намагатиметься використа-ти в процесі перепідписання ново-го контракту – дія поточного закінчується 31 грудня 2015 року.

Також своїх «п’ять копійок» в іс-торію з блокадою доклав інший олігарх - Дмитро Фірташ, чий «Ти-

По суті, це штучне створення чергової слабкої позиції України в

гібридній війні з Росією

23

тан» був змушений використовува-ти електроенергію з автономних джерел, що збільшувало собівар-тість виробництва. Михайло Гон-чар підкреслює, що вимальовуєть-ся загальна картина, де Рінат Ахметов добивається потрібних йому рішень через оточення прем’єра, а Костянтин Григоришин робить ставку на політиків з табо-ру президента. Обох олігархів по-єднує підхід: пріоритет власних корпоративних інтересів над дер-жавними. Більше того, слабкість та залежність України для них обох є шансом на прибуток і розвиток біз-несу. Названі олігархи будуть до-кладати максимум зусиль задля блокування заходів, які укріплюва-тимуть енергетичну незалежність України. Додамо, що не так давно Григоришин планував приєднатися до робіт з побудови Південного по-току, а роль Ахметова в появі «ДНР/ЛНР» є, як мінімум, дискусійною. Життєво значимі впливи на полі-тичному олімпі таких гравців – це, м’яко кажучи, недоречність, з якою Києву слід розібратися.

РекомендаціїПоточна ситуація змушує Укра-

їну вживати низку заходів заради зміцнення власних позицій в умо-вах російської агресії.

1. Необхідно затвердити план дій на випадок різних сценаріїв, включно з поновленням бойових дій з усіма його наслідками (напри-

клад, втрату контролю над новими об’єктами енергетичної інфра-структури). Метою цього має бути підвищення рівня готовності до сценаріїв А, В, С і т.д. Серед можли-вих сценаріїв у відповідь мають бути припинення подачі електрое-нергії для Криму та окупованої час-тини Донбасу і переорієнтація по-тужностей т.зв. Бурштинського острову з зовнішнього на внутріш-ній ринок (із прорахунком відпо-відних наслідків). На думку М.Гон-чара, розробкою подібного плану дій має займатися РНБОУ.

2. Не існує одного рішення, яке зможе розв’язати всі проблеми, що зобов’язує до застосування комбі-нованого набору заходів. Потрібно шукати баланс через координацію роботи окремих складових енерго-системи (АЕС, ТЕС, ГЕС), а також інших елементів процесу (імпорт сировини, переобладнання) з від-веденням кожному з них чіткої ролі у відповідних часових рамках.

3. Загальним орієнтиром має стати збільшення (не критичне) частки АЕС у продукованій елек-троенергії за паралельного змен-шення ролі «антрацитових» ТЕС. Також важливим елементом має бути остаточна відмова у 2016 році (скоріш за все, після опалювально-го сезону) від імпорту електроенер-гії з РФ.

4. Новий контракт на постачан-ня електроенергії в Крим має бути підписаний на значно кращих ко-

Названі олігархи будуть докладати максимум зусиль задля блокування

заходів, які укріплюватимуть енер-гетичну незалежність України

Життєво значимі впливи на полі-тичному олімпі таких гравців – це, м’яко кажучи, недоречність, з якою

Києву слід розібратися

24

мерційних умовах та з урахуван-ням тимчасового його характеру внаслідок окупації. Передумови для жорсткішої позиції Києва вже створені на тлі енергоблокади.

5. Необхідно починати перегово-ри стосовно імпорту антрациту з ПАР та Австралії вже зараз. По-ставки з цих країн не можуть пере-крити всіх потреб, однак стануть одним із чинників, що амортизува-тимуть дефіцит. В цьому контексті необхідно опрацювати варіанти збільшення пропускних потужнос-тей портів – одним з альтернатив-них виходів може бути використан-ня для отримання більшої кількості імпортного антрациту румунських портів із подальшим його транспор-туванням залізницею.

6. Вже зараз потрібно розроби-ти план переобладнання протягом 2016 року державних «антрацито-вих» ТЕС (Зміївська та Трипіль-ська) на інші групи вугілля. З огля-ду на важливість фактору часу, модернізацію необхідно починати негайно після закінчення опалю-вального сезону. Плани варто пре-зентувати потенційним донорам (в першу чергу, Японії та Польщі). Відповідно, проекти модернізації мають бути готовими найпізніше в січні. Проводячи переобладнання не слід забувати про загальне онов-лення інфраструктури ТЕС, яка ви-магає капітальних ремонтів.

7. Окремий підхід необхідний для проведення переобладнання

приватних ТЕС, що працюють на антрациті. Враховуючи негативне відношення ДТЕК до ідеї, з позицій офіційного Києва існують умовні два підходи: soft i hard. Перший пе-редбачає досягнення домовленос-тей з власником об’єктів стосовно модернізації. Другий варіант (з огляду на концентрацію 75% тепло-вої енергетики в руках компанії – більш ризикований) має передбача-ти жорстку позицію в діалозі з ДТЕК (аргументів у держави вистачає). Проте, до таких кроків слід вдавати-ся лише у безвихідній ситуації. Про-блему монополії ДТЕК рано чи піз-но і так доведеться вирішувати, але Київ має зважити, чи варто це роби-ти саме на фоні війни, збільшуючи наявні ризики. Більш бажаним є перший сценарій  – наприклад, до-мовленість про переобладнання ДТЕК-ом однієї-двох ТЕС протягом 2016 року. В будь-якому випадку ключовим має бути діалог з ДТЕК, однак з позицій сили держави.

8. Паралельно слід розбудовува-ти інфраструктуру – в основному інтерконектори, які дозволятимуть компенсувати дефіцит потужнос-тей в окремих частинах країни (особливо центральній) і постача-ти їх надлишок з інших (Південна та Західна Україна). Це дозволить працювати енергосистемі України набагато гнучкіше в умовах форс-мажорів.

9. Зміцнення незалежності дер-жавного регулятора (НКРЕ) та Ан-

25

тимонопольного комітету України (АМКУ). Роль цих інституцій Киє-вом недооцінена в процесі побудо-ви здорової конкуренції та прозо-рих правил гри в будь-якому секторі економіки, зокрема енерге-тиці.

10. Українським дипломатам до-цільно підняти тему співробітни-цтва німецької компанії Siemens з російськими підприємствами щодо виробництва газових турбін в об-хід санкцій. Берлін мав би дати офі-ційні пояснення з цього приводу. На євроарені варто скористатися підтримкою країн Центральної Єв-ропи, які потенційно можуть за-ступитися за Київ.

Наведений список рекоменда-цій буде виглядати як наївне wishful thinking, якщо влада не почне ре-альну деолігархізацію енергетики. Нажаль, на фоні результатів прав-ління постмайданної команди, роз-

раховувати на це навряд чи варто. Проте, сприяти появі передумов для початку реальної деолігархіза-ції має тиск громадськості. Мова в першу чергу про активні групи гро-мадян - починаючи з реформатор-ськи налаштованих народних депу-татів, відомих експертів і закінчуючи громадськими органі-заціями, а також журналістами. Це ті групи населення, які мають ство-рювати правильний інформацій-ний фон для імплементації перера-хованих заходів. Або, іншими словами, це тиск на політичні еліти. Хоча Україна все ще вчиться випра-цьовувати подібні механізми, вона вже може похвалитися певними успіхами, коли саме реакція гро-мадськості безпосередньо вплива-ла на прийняття остаточного рі-шення. В українських реаліях це чи не єдина можливість дочекатися справжніх реформ в енергетиці.

Наведений список рекомендацій буде виглядати як наївне wishful thinking, якщо влада не почне реальну деолі-

гархізацію енергетики

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2016

26

О стандартах НАТО и процессе их разработки

Стандарт НАТО, он же «Согла-шение по стандартизации» (Standardization Agreement) – меж-дународный договор, который ре-гламентирует общие правила, определяет совместный порядок действий, закрепляет единую тер-минологию и устанавливает усло-вия унификации технических про-цессов, а также вооружения и военной техники, другой матери-альной части вооруженных сил Альянса и стран-партнеров.

Стандарты НАТО объединены в сложную и взаимосвязанную ие-рархию руководящих документов Альянса. Их условно можно разде-

лить на административные, опера-тивные и материально-техниче-ские.

Административные стандарты, к примеру, определяют процессы управления и обмена информаци-ей, порядок работы с документаци-ей. Оперативные стандарты на-правлены на оперативное планирование применения войск. В свою очередь, материально-тех-нические стандарты определяют единые требования к вооружению и военной технике союзников, управлению жизненным циклом, а также кодификации предметов обеспечения.

Высшим органом НАТО, опре-деляющим политику в области во-

Сергей Мукосий,начальник департамента ВТС и экспортного контроля Минобороны Украины

Стандарты НАТО объединены в сложную и взаимосвязанную иерар-

хию руководящих документов Альянса

Сегодня Министерство обороны является локомотивом среди всех органов власти по внедрению стандартов НАТО

27

оружения, в том числе в вопросах стандартизации, является Конфе-ренция национальных директоров по вооружению (Conference of National Armaments Directors – CNAD). Под ее эгидой развернута широкая структура рабочих групп и подгрупп, различных комитетов, на постоянной основе, с учетом по-лученного Альянсом опыта, анали-зирующих, уточняющих и разраба-тывающих стандарты НАТО. Украинская сторона, вместе с дру-гими странами-партнерами, также принимает участие в ее работе.

Также следует отметить, что каждая страна-член НАТО имеет и свою собственную национальную систему стандартизации. Внутри каждой страны есть свои нацио-нальные стандарты, и все они раз-ные. Так, к примеру, США, Велико-британия, другие страны, военные операции планируют по своим опе-ративным стандартам. Но при дей-ствиях в составе контингента НАТО они руководствуются общи-ми стандартами. Именно поэтому вопросы взаимосовместимости яв-ляются очень важными.

О порядке получения и имплементации стандартов

НАТОВ целом, порядок получения

стандартов НАТО не сложный: 1. Для открытых стандартов (а

таких – около 2/3 от всего количе-ства). Они выложены на офици-

альном сайте НАТО: заходите туда, регистрируетесь, получайте и ра-ботайте.

2. Для «закрытых» стандартов, имеющих гриф секретности. Заказ необходимого документа можно сделать установленным порядком через Главное управление военного сотрудничества и миротворческих операций (ГУВСМО) ГШ ВС Укра-ины. В его структуре есть Бюро учёта стандартов НАТО, в котором можно проверить, есть ли интере-суемый стандарт в Украине.

Если необходимого стандарта нет, тогда в штаб-квартиру НАТО направляется соответствующий запрос. Конечно, необходимо обо-сновать, для чего он вам нужен. Да-лее, на заседании одного из коми-тетов НАТО рассмотрят эту заявку и примут решение, например, пе-редавать стандарт в полном объё-ме, или с определенными ограни-чениями.

Всем документам НАТО, имею-щим гриф секретности, присваива-ется наш гриф секретности, кото-рый соответствует натовской классификации. С таким докумен-том вы уже будете работать как с секретным документом Украины. То есть будете соблюдать все уста-новленные требования по хране-нию, обращению и распростране-нию как с национальным документом подобного рода.

В случае если в «закрытом» стандарте заинтересовано пред-

28

приятие украинского ОПК, то при наличии у него секретного дело-производства, руководство пред-приятия, при соответствующем об-ращении в МО Украины, может его получить в установленном поряд-ке.

Каждый стандарт проходит процедуру имплементации. Доку-мент, как международный договор, тщательно изучается, сравнивается с национальными стандартами в этой сфере. Затем на основе анали-за принимается решение, присое-диняться к нему в полном объёме или только в части отдельных тре-бований. Далее в штаб-квартиру НАТО отправляется письмо с уве-домлением о том, что мы хотим присоединиться к интересующему нас стандарту в полном объеме или в части его требований.

Что касается вопроса внедре-ния стандарта в национальную си-стему стандартизации Украины, то это уже сугубо технический про-цесс. Для этого есть два основных метода.

Во-первых, это можно сделать путём разработки по установлен-ной процедуре нашего документа, аналога конкретного стандарта.

Второй путь – более простой: принять натовский документ в полном объеме, просто присвоив ему национальные реквизиты, так называемый «метод обложки». И наше законодательство, и подходы НАТО это позволяют. После этого

необходимо проинформировать Офис стандартов НАТО (NATO Standardization Office-NSO), что на основании стандарта НАТО нами разработан документ, которому присвоен определенный код, и он включен в украинскую систему ко-дификации. И сейчас таких доку-ментов уже много.

Сегодня Министерство оборо-ны является локомотивом среди всех органов власти по внедрению стандартов НАТО и с этим никто спорит. Это связано с тем, что спе-циалисты Министерства обороны, в этом плане лучше подготовлены. На протяжение многих лет мы по-стоянно принимаем участие в раз-личных программах, курсах, мно-гонациональных учениях и операциях НАТО. Но необходимо и других участников подтягивать, причем привлекать надо, в том чис-ле, и другие структуры сектора без-опасности.

Что касается производителей вооружения и военной техники, то в этом году, к примеру, мы предло-жили генеральным конструкторам, вместе с Министерством обороны, участвовать в работе рабочих групп и подгрупп Конференции Национальных директоров по воо-ружению на постоянной основе. Это позволит разработчикам непо-средственно общаться с людьми из других стран, имеющих опыт, и теми, кто эти стандарты разраба-тывают. Более того, они могут в

Что касается вопроса внедрения стандарта в национальную систе-

му стандартизации Украины, то это уже сугубо технический процесс

29

дискуссиях предлагать им своё ви-денье, высказывать своё мнение и получать ценную информацию в вопросах разработки современных видов вооружений.

Об особенностях работы с материально-техническими

стандартами НАТОРабота с материально-техниче-

скими стандартами является до-вольно сложным процессом. Дело в том, что они внедряются в произ-водство ОВТ конструкторами, ко-торые разрабатывают ту или иную технику. И как бы мы не хотели, в течение долгого периода, мы будем зависимы от стандартов, заложен-ных в эту технику.

Так как, большая часть нашей техники производилась в совет-ское время, ее техническое обслу-живание и ремонт осуществляется в соответствии с требованиями тех лет. Здесь внедрение стандартов НАТО немного ограничено. Не надо бояться этого, - многие вос-точноевропейские страны, вступив в НАТО, прошли тяжелый путь пе-рехода на стандарты Альянса. Мы можем использовать накопленный ими опыт.

Другой вопрос – это эксплуата-ция техники, к примеру, управле-ние ее жизненным циклом, а также процессы закупки и логистики. В этой сфере внедрять натовские стандарты можно и нужно более свободно.

При этом следует отметить, что в вопросе управления жизненным циклом вооружения и военной техники, НАТО взяло за основу международный стандарт ISO/IEC 15288, он так и называется «Систе-ма процессов жизненного цикла», который просто адаптирован для военных целей. То есть речь идет о применении современных между-народных подходов.

О взаимодействии МО Украины и предприятий ОПК в вопросе внедрения стандартов

НАТО при производстве ВВТСегодня в вопросе внедрения

стандартов НАТО в процесс произ-водства и модернизации техники для ВС Украины, Минобороны тес-но взаимодействует с предприяти-ями отечественного ОПК. Меха-низм этого взаимодействия заложен в процедуры заказа ВВТ и проверки качества изделий. Мини-стерство обороны уже заранее про-писывает в технические задания на разработку ВВТ все необходимые требования на основе полученного войсками опыта АТО и современ-ных стандартов НАТО.

Например, стандарты касатель-но изготовления БПЛА, НАТО не придумывает из воздуха. Воору-женные силы Альянса принимают активное участие в операциях и, исходя из собственного опыта, со-ответствующие органы создают эти стандарты. Мы же сравниваем

Другой вопрос – это эксплуатация техники, к примеру, управление ее

жизненным циклом, а также процессы закупки и логистики. В этой сфере внедрять натовские

стандарты можно и нужно более свободно

30

их с нашими, и, если они нам под-ходят, говорим: «Да, они передо-вые, будем их достигать». Мы за-кладываем эти стандарты в технические задания, которые по-том уже исполняются, к примеру, ГП «Антонов» и другими предпри-ятиями.

Об отношениях МО Украины и «Укроборонпрома» в контексте внедрения

стандартов НАТОПрежде всего, необходимо от-

метить, что Министерство оборо-ны отвечает за разработку Государ-ственной целевой программы развития вооружения и военной техники.

При этом мы являемся пользо-вателями ВВТ. Ведомство само ничего не производит, а лишь определяет потребность и техни-ческие требования к ВВТ для про-изводителей. Потребности опре-деляются Генеральным штабом на основании опыта применения во-енной техники в операциях и пла-нов ее применения. Когда Мини-стерство обороны формирует технические требования, оно за-кладывает туда, на перспективу, стандарты НАТО, то есть те, ко-торые нам нужны и которые яв-ляются передовыми.

Эти требования направляются ГК «Укроборонпром», который производит эту технику и после со-ответствующих испытаний переда-

ет её нам через механизм государ-ственного оборонного заказа.

Что касается процесса внедре-ния стандартов НАТО на предпри-ятиях «Укроборонпрома», то, если техника изготовляется в интересах вооруженных сил, его курирует Министерство обороны посред-ством военной приёмки в соответ-ствии с техническими заданиями.

Если техники изготавливается на экспорт – в современном мире вы не продадите ее на рынке воору-жений без соответствия STANAG, а также, если она не принята на воо-ружение собственными вооружен-ными силами.

Таким образом, существует определенное разделение полномо-чий в этой сфере. В целом, в вопро-сах внедрения стандартов НАТО Министерство обороны и ГК «Укро-боронпром» - единомышленники.

О порядке определения приоритетности в переходе на

стандарты НАТОПриоритетность в переходе на

стандарты НАТО определяется не Министерством обороны, а жиз-нью, операциями, в которых уча-ствуют вооруженные силы. Если у нас раньше не было такого опыта, то мы должны были изучать опыт тех, у кого он есть. В данном случае, это НАТО. Сейчас мы приобрели богатый опыт АТО, который также интересен НАТО. Это двусторон-ний процесс.

Приоритетность в переходе на стандарты НАТО определяется не

Министерством обороны, а жиз-нью, операциями, в которых уча-

ствуют вооруженные силы

31

Что касается приоритетности в плане внедрения натовских стан-дартов в процесс изготовления ВВТ для конкретных родов войск, то на сегодня таковыми являются раз-ведка всех видов, бронетанковая техника, техника войск ПВО, ар-тиллерия, в частности, системы управления ею, авиация.

Об актуальных проблемах внедрения стандартов НАТО в

УкраинеСамая главная проблема в этом

вопросе – это знание английского языка и профессиональная подго-товка тех, кто отвечает за работу со стандартами НАТО. Другими сло-вами – это готовность людей рабо-тать с этими стандартами.

В тоже время, когда мы гово-рим, что Министерство обороны в вопросе перехода на стандарты НАТО впереди всех, то не нужно на этом останавливаться и ждать когда подползут остальные, а нао-борот, как в наступлении – подго-нять и подтягивать отстающих.

Причем, начинать надо с профес-сиональной подготовки персонала органов власти, которые в подоб-ных вопросах являются очень не-поворотливыми.

НАТО готова оказать помощь в этом через Программу профессио-нальной подготовки гражданского персонала структур сектора безо-пасности (Professional Development Program – PDP). Соответствующие мероприятия предусмотрены так-же проектом Дорожной карты обо-ронно-технического сотрудниче-ства Украины с НАТО, подписание которой ожидается в ближайшее время. Надо эффективно исполь-зовать эти возможности, это инве-стиции в будущее.

Есть также и другие проблемы, которые сейчас решаются, в струк-туре управления стандартизацией, информационном обмене, в пере-воде стандартов НАТО с англий-ского, менеджменте имплемента-цией и так далее. Но главное – это люди и их способность работать по стандартам НАТО.

Главное – это люди и их спосо-бность работать по стандартам

НАТО

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2016

32

Весь 2015 год Обзор безопасно-сти ЦИАКР «ВЫЗОВЫ И РИСКИ» поквартально отслеживал ход вы-полнения государственного обо-ронного заказа России (ГОЗ-2015). Год истёк, и настало время подве-сти черту. В Национальном центре управления обороной РФ на рас-ширенном заседании коллегии МО РФ, прошедшем 11 декабря 2015 г, выступил министр обороны Рос-сии С.Шойгу и подвёл итоги вы-полнения ГОЗ-2015, а также сооб-

щил планы на 2016 г (ГОЗ-2016). Вкратце текст его выступления приведен ниже.

По результатам выполнения ГОЗ-2015, прирост поставок в вой-ска нового вооружения и военной техники (ВВТ) составил 7%. В ито-ге оснащённость ВС современны-ми образцами доведена до 47%. На 4% возросла исправность ВВТ (до 89%). В таблице 1.1 приведены пла-ны и итоги выполнения ГОЗ-2015 и планы ГОЗ-2016.

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

Аналітичні розробки

Итоги выполнения гособоронзаказа России за 2015 год и планы гособоронзаказа на 2016 год

По результатам выполнения ГОЗ-2015, прирост поставок в войска

нового вооружения и военной техни-ки (ВВТ) составил 7%

Таблица 1.1Показатель ГОЗ-2015, план ГОЗ-2015, выполнение ГОЗ-2016, планРВСН, современное ВВТ% 57 51 (55 СЯС) 62 Ракетные полки МБР «Ярс» 4 6 5

33

Итоги ГОЗ-2015:• В ракетных войсках стратегиче-

ского назначения (РВСН) Стра-тегических ядерных силах (СЯС) на боевое дежурство заступили 6 ракетных полков, оснащённых МБР «Ярс» стационарного и подвижного базирования. Осна-

щение РВСН современным воо-ружением достигло 51%. Авиа-ционные СЯС получили 10 модернизированных дальних бомбардировщиков (2 Ту-160, 3 Ту-95МС и 5 Ту-22М3). В мор-ских СЯС в состав сил постоян-ной готовности введены 2 ракет-

Показатель ГОЗ-2015, план ГОЗ-2015, выполнение ГОЗ-2016, планМБР и БРПЛ 50 (40 «Ярс» и 10 «Синева») 35 50ПЛАРБ пр.955 - 2 (?) -Модернизированные бомбарди-ровщики

14 (5 Ту-160, 9 Ту-22М3)

10 (2 Ту-160, 3 Ту-95МС, 5 Ту-22М3)

9 (2 Ту-160, 7 Ту-95МС)

СВ, современное ВВТ, % 32 35 37Бригады разного назначения . 8 .Танки и ББМ 701 1172 586Бриг. комплекты ОТРК «Искандер-М»

2 2 2

Системы артиллерии . 148 .Бриг. комплекты РСЗО «Торнадо-С»

- - 2

Бриг. комплекты ЗРС С-300В4 1 - .Бриг. комплекты ЗРК «Бук-М3» - - 1Автомобили 1545 2292 3010ВКС, современное ВВТ, % 33 ВВС, 54 ВКО 52 73 Самолёты и вертолёты 245 243 200+Полковые комплекты ЗРС С-400 3 3 5КА ЕКС 1 1 1РЛС «Воронеж-М/ДМ» 2 . 3ВМФ, современное ВВТ, % 51 39 53Подлодки 2 2 2Надводные корабли 10 8 7ВДВ, современное ВВТ, % 40 41 50БМД-4М и БТР-МДМ . 17 и 22 .Итого ВС, современного ВВТ, % 47 51

34

ных подводных крейсера стратегического назначения (РПК СН) пр.955 – «Александр Невский» и «Владимир Моно-мах». Всего в ВС поставлено 35 новых баллистических ракет, что позволило добиться оснаще-ния СЯС современным воору-жением до 55%.

• В Сухопутных войсках (СВ) с но-вым и модернизированным ВВТ развёрнуто 8 бригад разного на-значения, поставлено 2 бригад-ных комплекта ОТРК «Искандер-М», 1172 танка и ББМ, 148 ракетно-артиллерий-ских систем, 2292 автомобиля. В итоге оснащённость СВ совре-менным ВВТ составила 35%.

• Воздушно-космические силы (ВКС, новый вид ВС, созданный на основе ВВС и войск ВКО) по-лучили 243 современных само-лёта и вертолёта, 90 ЗРС и ЗРК, 208 РЛС. Выполнен 1-й этап соз-дания Единой космической си-стемы (ЕКС) обнаружения пуска баллистических ракет и в ноябре произведён запуск 1-го космиче-ского аппарата (КА) ЕКС. При этом доля современного воору-жения в ВКС доведена до 52%.

• Существенный скачок сделан в области развития беспилотной авиации. Если в 2011 г в ВС было только 180 беспилотных лета-тельных аппаратов (БЛА), то сейчас в ВС 1720 современных БЛА.

• В ВМФ поставлены 2 многоцеле-вые подлодки пр.636.3 и 8 надво-дных кораблей, что позволило поднять долю современных ко-раблей в ВМФ до 39%.

• В ВДВ поставлено 17 новых БМД-4М, 22 БТР-МДМ, ПЗРК «Верба» и 4 тысяч новых пара-шютных систем. Доля в ВДВ со-временных ВВТ доведено до 41%.

• Национальный центр управле-ния обороной РФ значительно повысил свои возможности. Суммарная вычислительная мощность компьютера, установ-ленного в Центре, в несколько раз превосходит аналогичные устройства в ВС иностранных государств. Завершено развёр-тывание распределенной сети защищённой видеоконферен-цсвязи. Продолжено создание программно-аппаратных ком-плексов национального и регио-нальных центров. Эти меры дали возможность повысить качество и устойчивость управления, а также более оперативно реаги-ровать на изменения военно-по-литической обстановки.

• В систему управления поставле-но 18 тысяч современных средств связи, что на 7% больше, чем в 2014 г. В результате оснащён-ность ВС современной техникой связи доведена до 43%.Из недостатков С.Шойгу отме-

тил, что ВС недополучили 57 ед. ос-новного вооружения (в т.ч. 2 само-

Существенный скачок сделан в области развития беспилотной

авиации

35

лёта, 3 космических аппарата и 2 корабля). Не были завершены ре-монт и модернизация 199 образцов ВВТ, не прошло сервисное обслу-живание 679 ед. ВВТ.

Планы ГОЗ-2016. В 2016 г среди приоритетных задач МО станет обеспечение своевременного раз-мещения и исполнения заданий ГОЗ-2016. В т.ч.:• В СЯС планируется постановка

на боевое дежурство 5 полков МБР и закупка 9 модернизиро-ванных дальних бомбардиров-щиков (2 Ту-160, 7 Ту-95МС). Оснащение РВСН современным ВВТ должно по плану достиг-нуть 62%.

• В СВ планируется поставить по 2 бригадных комплекта ОТРК «Искандер-М» и РСЗО «Торнадо-С», а также бригадный комплект ЗРК «Бук-М3», 586 танков и ББМ, 3010 автомоби-лей, перевооружить 6 батальо-нов на новые танки и БМП. Ос-нащение СВ современным ВВТ должно по плану достигнуть 37%.

• В ВКС и авиацию ВМФ планиру-ется поставить более 200 новых и модернизированных ЛА, пере-вооружить 5 зенитных ракетных полков на ЗРС С-400, продол-жить наращивание группировки ЕКС (будет запущен 2-й КА дан-ной системы). На боевое дежур-ство будут поставлены 3 РЛС высокой заводской готовности

(«Воронеж-ДМ» в Енисейске и Барнауле, «Воронеж-М» в Ор-ске). Оснащение ВКС современ-ным ВВТ должно по плану до-стигнуть 73%.

• В боевой состав ВМФ будут вве-дены 2 многоцелевые подлодки и 7 боевых надводных кораблей. Оснащение ВМФ современным ВВТ должно по плану достиг-нуть 53%.

• В итоге оснащённость ВС совре-менными образцами ВВТ плани-руется увеличить с 47% до 51%. Исправность ВВТ должна возра-сти с 89% до 92%.Также планируется передать

интегрированным структурам ОПК 94 предприятия бывшего ОАО «Оборонсервис» и завершить реализацию пилотных проектов по обеспечению функционирования системы управления полным жиз-ненным циклом ВВТ, после чего перейти к плановому заключению контрактов жизненного цикла [1, 2].

После открытой части коллегии состоялась её закрытая часть, где журналистов уже не было, и текст выступлений не оглашался. Но не-сложно понять, что их содержание было не столь радужным, как в до-кладе С. Шойгу на открытой части коллегии, приведенном выше.

Планы ГОЗ-2015 и их выполне-ние. Определим, какова реальная ситуация с выполнением ГОЗ-2015, сопоставив плановые показатели

В итоге оснащённость ВС современными образцами ВВТ

планируется увеличить с 47% до 51%. Исправность ВВТ должна

возрасти с 89% до 92%

36

ГОЗ-2015 [3] и показатели его вы-полнения, приведенные С. Шойгу на коллегии (см. таблицу).

Сразу же выясняется, что доля оснащения РВСН современным вооружением составила 51% вме-сто 57% по плану. В СЯС было по-ставлено не 50 баллистических ра-кет (как по плану), а 35! При этом министр отрапортовал, что в РВСН на дежурство заступили 6 ракетных полков, оснащённых МБР «Ярс» стационарного и под-вижного базирования (вместо 4-х по плану). Объяснить это можно лишь тем, что дополнительные полки формировались за счёт ра-кет и других элементов ракетных комплексов, закупленных в про-шлые годы (или тем, что в полках было развёрнуто не по 9 ПУ МБР, а по 6).

Рапорт министра о том, что в 2015 г на боевое дежурство сил по-стоянной готовности морских СЯС заступили 2 РПК СН («Александр Невский» и «Владимир Мономах») преследовал сугубо пропагандист-ские цели, поскольку эти подлодки были переданы ВМФ ещё в 23 дека-бря 2013 г и 10 декабря 2014 г соот-ветственно. К тому же запуск 14 ноября 2015 г одной из ракет «Бу-лава» с борта подлодки в который раз оказался неудачным – боевые блоки не поразили цели.

Также авиационные СЯС полу-чили всего 10 модернизированных самолётов (2 Ту-160, 3 Ту-95МС и 5

Ту-22М3) вместо 14 по плану (5 Ту-160 и 9 Ту-22М3).

С другой стороны, план по ос-нащению СВ современным воору-жением был выполнен на 35% вме-сто 32% по плану. Было поставлено 2 бригадных комплекта ОТРК «Искандер-М» (как и по плану), 1172 танка и ББМ (при плане 701 ед.) 148 систем артиллерии и 2292 автомобиля (1545 ед. по плану). Поставку сверхплановых модер-низированных танков, БМП, ар-тиллерии и новых автомобилей можно объяснить войной на Дон-бассе и необходимостью компен-сации потерь. Однако министр не сообщил о срыве поставки в 2015 г бригадного комплекта ЗРС С-300В4 (из-за проблем с импор-тозамещением).

В ВКС доля современного воо-ружения доведена до 52% (с 33% в ВВС, за счёт присоединения совре-менных войск ВКО). ВКС получили 243 современных самолётов и вер-толётов при плане 245. Выполнены планы по переоснащению 3-х зе-нитных ракетных полков на ЗРС С-400 и 1-й этап плана создания ЕКС (запущен 1-й КА системы). Но в 2015 г недопоставлены 3 военных КА (из-за отсутствия комплектую-щих из стран НАТО), а 5 декабря был потерян при выводе на орбиту спутник морской разведки «Канопус-СТ», предназначенный для обнаружения подлодок в по-гружённом положении.

37

Увеличение количества БЛА с 180 в 2011 г до 1720 в 2015 г, разуме-ется, является достижением. Одна-ко это сверхлёгкие и лёгкие БЛА, а средние и тяжёлые только разраба-тываются.

В ВМФ доля современных кора-блей выросла до 39% (планирова-лось – до 51%), поставлены 2 мно-гоцелевые подлодки (как и по плану) и 8 надводных кораблей (при плане 10). В т.ч. модернизиру-емый крейсер пр.1164 «Маршал Устинов», который должен был по-полнить ВМФ в 2015 г, будет по-ставлен не ранее 2-й половины 2016 г.

В ВДВ доля современных воору-жений выросла на 1% (с 40% до 41%), в войска поступили ротные ком-плекты новых ББМ (всего 39 ед.).

Всего, как сообщил в декабре 2015 г вице-премьер Д. Рогозин, ГОЗ-2015 будет выполнен на 96% (из-за проблем с импортозамеще-нием) [4]. При этом ГОЗ-2014 был выполнен на 95%. Вроде бы, нали-цо рост. Но это официальные дан-ные (точнее, их пропагандистский вариант, полученный подтасовкой данных). Реальная доля выполне-ния ГОЗ-2015 относительно его плановых показателей гораздо ниже, если учесть приведенные выше данные. Это доказывается просто. Как было приведено выше, С. Шойгу отметил, что ВС в 2015 г недополучили 57 ед. основного во-оружения. По сообщению Д. Рого-

зина (подтверждённого зам мини-стра обороны Ю. Борисовым), ГОЗ-2015 выполнен на 96%, т.е. не-довыполнен на 4%. Отсюда число основных вооружений, поставлен-ных в 2015 г, составило 1425 ед., а согласно неполным данным табли-цы (и без учёта автомобилей) оно достигло 1590 ед. Что-то здесь с цифрами не так! Впрочем, не ис-ключено, что С. Шойгу сказал прав-ду, только первоначальные планы ГОЗ-2015 были скорректированы, в процессе его выполнения….

А если взглянуть в перспективу, что запасы иностранных комплек-тующих закончились в 2015 г, и уже в 2016 г ОПК России столкнётся с серьёзными проблемами. В част-ности, до 2020 г планировалось по-строить 6 фрегатов пр.11356Р/М и 6 – пр.22350, а газотурбинные си-ловые установки (ГТУ) были по-ставлены с Украины только для 3-х фрегатов пр.11356Р/М и 2-х – пр.22350 (причём на головном ко-рабле пр. 22350 они уже вышли из строя). Сдача остальных кораблей будет серьёзно задержана, посколь-ку поставка ГТУ российской разра-ботки и производства планируется не ранее 2018 г [5].

ГОЗ-2016 и ГОЗ-2015. Пред-ставляется также целесообразным сравнить плановые показатели ГОЗ-2016 с показателями выполне-ния ГОЗ-2015.

В РВСН планируется в 2016 г постановка на боевое дежурство 5

Запасы иностранных комплектую-щих закончились в 2015 г, и уже в

2016 г ОПК России столкнётся с серьёзными проблемами

38

полков МБР, то есть на 1 полк мень-ше, чем в 2015 г (6 полков МБР). Но вызывают сомнения планы увели-чения доли современного ВВТ с 51% до 62%.

В авиационные СЯС планирует-ся поставка 9 модернизированных самолётов (2 Ту-160 и 7 Ту-95МС), то есть на 1 самолёт меньше, чем в 2015 г (10, в т.ч. 2 Ту-160, 3 Ту-95МС и 5 Ту-22М3), но будут увеличены закупки авиационных крылатых ракет (КР) Х-101/102 и Х-555 по опыту успешного их применения в Сирии.

В СВ планируется поставить 2 бригадных комплекта ОТРК «Искандер-М» (как в 2015 г) и до-полнительно 2 бригадных ком-плекта РСЗО «Торнадо-С», а также бригадный комплект ЗРК «Бук-М3», являющихся новыми си-стемами, которые только в 2016 г поступят в войска. Также планиру-ется поставить 586 танков и ББМ, то есть в 2 раза меньше, чем в 2015 г (1172 танка и ББМ). Впрочем, рез-кое уменьшение поставок модер-низированных танков Т-72Б3 и БТР-82А/АМ может говорить о до-статочном насыщении ими войск и прекращении активных операций на Донбассе, а также о переориен-тации средств на закупку новых высокоточных ракетных систем СВ (РСЗО «Торнадо-С», ЗРК «Бук-М3») и ВВС (КР и ЗРС С-400), а также ВМФ (КР). Ещё С. Шойгу объявил о плане перевооружить 6

батальонов на новые танки и БМП. Видимо, речь идёт о танках Т-14 и БМП-Т Т-15 тяжёлой платформы «Армата», БМП Б-11 и БТР Б-10 средней платформы «Курганец-25» и БМП К-17 колёсной платформы «Бумеранг», которые должны пройти войсковые испытания в разных климатических и географи-ческих условиях (ЗВО, ЮВО и ВВО) перед принятием на воору-жение. Доля современного воору-жения должна по плану вырасти с 35% до 37%.

В ВКС и авиацию ВМФ плани-руется поставить более 200 новых и модернизированных самолётов и вертолётов, то есть примерно на 40 ед. меньше, чем в 2015 г (243 ед.). Также планируется перевооружить 5 зенитных ракетных полков на ЗРС С-400, что на 2 полка больше, чем в 2015 г (3 полка). При этом вы-зывают сомнения планы увеличе-ния доли современного ВВТ с 52% до 73%.

В боевой состав ВМФ будут вве-дены 2 многоцелевые подлодки (как в 2015 г) и 7 боевых надводных кораблей (на 1 меньше, чем в 2015 г, из-за эмбарго Украины на поставку ГТУ). Будут увеличены поставки морских КР «Калибр-НК/ПЛ» по опыту успешного их применения в Сирии. Но вызывают сомнения планы увеличения доли современ-ного ВВТ с 39% до 53%.

Доля современного ВВТ в ВДВ по плану должна вырасти с 41% до

39

50% за счёт поступления батальон-ных комплектов новых ББМ.

Отсюда видно, что по сравне-нию с ГОЗ-2015, в ГОЗ-2016 плани-руется: • Уменьшить число перевоору-

жённых полков МБР (на 1), мо-дернизированных дальних бом-бардировщиков (на 1), закупки танков и ББМ (в 2 раза), самолё-тов и вертолётов (в 1,2 раза), ко-раблей (на 1).

• Закупить такое же число бригад-ных комплектов ОТРК.

• Дополнительно закупить для СВ новые тяжёлые РСЗО и ЗРК средней дальности (2 и 1 бри-гадные комплекты соответ-ственно) и батальонные ком-плекты новых танков и ББМ (6, для войсковых испытаний), а также для ВКС – полковые ком-плекты ЗРС (больше на 2) и КР, а для ВМФ – КР. Это изменение приоритетов

объясняется проблемами с импор-тозамещением и ограниченностью средств (из-за экономических санк-ций, падения цен на нефть и курса рубля), что требует их перераспре-деления на приоритетные высоко-точные ракетные вооружения (КР воздушного и морского базирова-ния, РСЗО и ЗРК средней дально-сти СВ и ЗРС ВКС).

Изменение финансирования ГОЗ. На закрытой части коллегии речь шла и о новой системе, при-званной усилить контроль над рас-

ходованием средств ГОЗ, которая заработала в России с 1 сентября. Как сообщила заместитель мини-стра обороны Т. Шевцова: «Систе-ма работает в штатном режиме, у нас идет постоянно обмен с упол-номоченными банками. В систему уполномоченных банков вошло де-вять самых устойчивых, подготов-ленных и технически, и юридиче-ски банков. На сегодняшний день проблемных вопросов с реализа-цией новых норм законов нет». При этом список банковских уч-реждений, вошедших в новую си-стему, пока не разглашается.

Заместитель министра напом-нила, что за 3 месяца работы в си-стеме межведомственного контро-ля зарегистрировано более 5 тысяч контрактов, открыто свыше 14 тыс. отдельных счетов, все бюджетные средства, выделяемые на ГОЗ, идут через систему счетов в уполномо-ченных банках.

«Через нашу систему прошло бо-лее 190 млрд. руб. Впервые государ-ственный заказчик (МО) информи-рован о том, в каком объеме и как расходуются бюджетные средства, выделенные на наши госконтрак-ты», – рассказала Шевцова.

Новый механизм был создан после того, как в декабре 2014 г президент Путин поставил задачу доработать закон о ГОЗ, наделив государственного заказчика ин-струментами контроля над исполь-зованием бюджетных средств.

40

Межведомственная система контроля над средствами ГОЗ со-стоит из взаимосвязанных элемен-тов: присвоенные контрактам еди-ные уникальные номера, позволяющие учесть каждый рубль с целью контроля освоения полу-ченного бюджета; отдельные бан-ковские счета в уполномоченных банках, в которых исполнители ГОЗ должны проводить финансо-вые операции.

Новая норма закона создаст эф-фективные инструменты для кон-троля и профилактики нарушений в сфере ГОЗ с целью предотвраще-ния нецелевого использования бюджетных средств, полагали в МО [6].

Теперь ОПК России придется привыкать к работе по ГОЗ на но-вых условиях: кредитную схему сменит полное бюджетное аванси-рование, а уполномоченные банки будут наделены контрольными функциями. Год 2015-й будет по-следним, когда под выполнение ГОЗ практикуется гарантирование за счет средств федерального бюд-жета банковских кредитов для предприятий ОПК и субсидирова-ние процентных ставок по этим кредитам. С 2016 г этого не будет. Государство переходит на полное авансирование контрактов по ГОЗ, уже без привлечения кредитных инструментов. Важнейшие банки страны при этом будут привлекать-

ся к контролю над денежными опе-рациями исполнителей ГОЗ.

За предыдущие 5 лет доля вы-полнения ГОЗ росла. Если в 2010 г она составила 66% то в 2014 г – 95%. С 2010 по 2015 год объем ГОЗ России вырос в 3,6 раза по номина-лу и в 2,4 раза в постоянных ценах.

Неотъемлемым элементом ме-ханизма реализации ГОЗ все это время были банковские кредиты. Предприятия ОПК обращались в банки за кредитами для выполне-ния ГОЗ, а государство предостав-ляло гарантии по исполнению обя-зательств предприятий ОПК по возврату 100% суммы кредита. Субсидировалась также процент-ная ставка (она была слишком вы-сока для предприятий машино-строения). В 2014 г правительство потратило на предоставление га-рантий по «оборонным» кредитам 497 млрд. руб. Самыми большими кредиторами ОПК были крупней-шие «государственные» банки.

После перехода на полностью авансовую схему финансирования ГОЗ предсказуемо началось сниже-ние спроса на кредитные ресурсы со стороны предприятий двойного назначения. Казалось бы, банки в проигрыше. Однако при переходе на авансовую схему государство решило возложить на специально подобранные уполномоченные банки контрольную функцию – они должны будут гарантировать

41

целевое проведение платежей. Уполномоченные банки должны будут удовлетворять следующим требованиям: прямое или косвен-ное участие государства в размере 50% или более, уставный капитал от 100 млрд. руб. и разветвленная сеть обслуживания. Таких банков в России немного. Скорее всего, роль уполномоченных банков возьмут на себя те из них, что уже плотно работают с предприятиями ОПК, – уже в силу сложившихся отноше-ний между компаниями и удачно-го, как видно из результатов выполнения ГОЗ, опыта взаимо-действия.

По новой схеме предприятие, получив контракт по ГОЗ, обраща-ется в уполномоченный банк, где открывает специальный счет, от-дельный для каждого «оборонного» контракта. При этом указывается уникальный идентификационный код, который будет присваиваться каждому контракту МО. Вся ин-формация, проходя через уполно-моченный банк, будет собираться в Национальном центре управления обороной. Ранее, этой весной, Рос-финмониторинг уже обязал все банки страны отчитываться об опе-рациях с ценными бумагами пред-приятий, выполняющих ГОЗ. Бан-ковский контроль будет частью более широкого комплекса мер, на-правленных на ужесточение кон-троля над исполнением ГОЗ. Поми-мо этого, например, устанавливается

запрет на действия или бездействие головного исполнителя, которые приводят или могут привести к не-обоснованному завышению цены продукции, неисполнению либо не-надлежащему исполнению оборон-ного контракта.

Сейчас в ОПК России все еще остается много узких мест: элек-тронная компонентная база, станки (производство тяжелых и прецизи-онных станков, металлообрабаты-вающего инструмента, многокоор-динатная обработка), композитные материалы и аддитивные техноло-гии, двигатели для кораблей, верто-летов и крылатых ракет. А это зна-чит, что, если Россия хочет сохранить возможность развития ОПК за счет привлечения кредит-ных ресурсов, надо что-то делать с доступностью их процентной став-ки даже при переходе на полностью авансовую схему работы.

Критика новой системы финан-сирования ГОЗ. В российской прессе уже появились критические матери-алы о новой системе финансирова-ния ГОЗ. Многим предприятиям ОПК грозят большие убытки. Дело в том, что после вступления в силу с 1 сентября поправок к закону «О госо-боронзаказе» предприятия не смогут покрывать многие свои расходы за счет средств МО.

Первый опыт применения зако-на «О гособоронзаказе» (275–ФЗ) с вступившими в силу антикорруп-ционными поправками показал,

Россия хочет сохранить возмож-ность развития ОПК за счет привле-

чения кредитных ресурсов, надо что-то делать с доступностью их процентной ставки даже при пере-

ходе на полностью авансовую схему работы

42

что теперь некоторые оборонные предприятия могут оказаться на грани финансового краха. Поправ-ки направлены на то, чтобы исклю-чить нецелевое расходование средств по ГОЗ. Теперь каждому контракту присваивается иденти-фикационный код. В привязке к этому коду исполнитель ГОЗ, а так-же все его субконтрактники долж-ны открыть расчетные счета в од-ном из девяти банков, уполномоченных работать с МО. Среди них такие крупнейшие рос-сийские банки, как Сбербанк и ВТБ.

Все это делается, чтобы денеж-ные средства по каждому военному контракту не перетекали хаотично со счета на счет в разных финансо-вых институтах, а двигались под-контрольно в пределах одной кре-дитной организации, и всегда можно было проверить, на что они были потрачены.

Из-за этих новаций проблемы с финансированием ГОЗ могут воз-никнуть уже к новому году, пре-жде всего у крупных головных компаний с большим числом суб-контрактников. Хотя инициатива государства по повышению про-зрачности ГОЗ считается правиль-ной: власти не хотят, чтобы сред-ства, выделяемые по ГОЗ, выводились в оффшоры, а потом повышались цены на военные из-делия.

Однако техническое воплоще-ние этой идеи создаёт серьёзные

проблемы. Одна из главных про-блем – это распределение расходов предприятия между коммерчески-ми заказами и ГОЗ. Предприятия ОПК, помимо прямых расходов на изготовление ВВТ, еще несут рас-ходы по содержанию предприятий, на обновление оборудования, на расходные материалы, на обслужи-вание предприятия и др.

Поставщик (субконтрактник) головного оборонного предприя-тия, отвечающего перед МО за ис-полнение заказа, должен открыть счет только в уполномоченном банке, иначе он рискует не полу-чить средства за отгруженную про-дукцию.

Головные компании могут иметь тысячи поставщиков. Не каждый из них находится в том районе страны, где есть представи-тельство уполномоченного банка. Этот вопрос, а также вопрос о том, как разделять расходы между обо-ронными и коммерческими заказа-ми так и не имеет ответа.

Размер накладных расходов, ко-торые можно отнести на исполне-ние ГОЗ, промышленникам огра-ничили суммой 3 млн. руб. в месяц. Но для крупных предприятий это очень мало.

Закон в нынешнем его виде, по мнению экспертов, убивает пред-приятия – они, конечно, не погиб-нут в краткосрочной перспективе, однако в долгосрочной, если ниче-го не поменять, точно не выживут.

43

Отсюда можно сделать вывод, что если новые поправки к закону «О гособоронзаказе» не будут скорректированы, многие крупные предприятия ОПК России, задей-ствованные в выполнении ГОЗ, уже к новому году (и тем более – в перспективе) ожидают серьёзные проблемы с их содержанием, по-ставкой комплектующих изделий, необходимостью резкого увеличе-ния офисного персонала и др., ко-торые могут даже поставить их на грань выживания [7].

Выводы:1. В декабре 2015 г министр оборо-

ны РФ Шойгу подвёл итоги вы-полнения ГОЗ-2015, а также со-общил плановые показатели ГОЗ-2016; по его данным годо-вой прирост поставок в ВС но-вого ВВТ составил 7%, а их осна-щение современным ВВТ доведено до 47%; на 4% возросла исправность ВВТ (до 89%).

2. Оснащение РВСН в 2015 г совре-менным вооружением достигло 51% (при плане 57%), СВ – 35% (план 32%), ВКС – 52% (план по ВВС 33%, ВКО 54%), ВМФ – 39% (план 51%), ВДВ – 41 (план 40%), что говорит о срыве плана в РВСН и ВМФ (из-за проблем с импортозамещением), и его пе-ревыполнении в СВ и ВКС.

3. ВС якобы недополучили 57 ед. основного вооружения (в т.ч. 2 самолёта, 3 КА и 2 корабля), не

были завершены ремонт и мо-дернизация до 200 образцов ВВТ. По другим данным, выполнение ГОЗ-2015 составило 96% (ГОЗ-2014 – 95%), но все эти данные вызывают сомнение. Реальная доля выполнения ГОЗ-2015 от-носительно плана ниже, что под-тверждается данными и расчё-том. Впрочем, возможно, что ГОЗ-2015 был скорректирован в ходе выполнения.

4. По сравнению с ГОЗ-2015, в ГОЗ-2016 планируется: •Уменьшить число перевоору-

жённых полков МБР (на 1), модернизированных дальних бомбардировщиков (на 1), за-купки танков и ББМ (в 2 раза), самолётов и вертолётов ВКС (в 1,2 раза), кораблей (на 1).

•Закупить такое же число бри-гадных комплектов ОТРК.

•Дополнительно поставить для СВ новые тяжёлые РСЗО и ЗРК средней дальности (2 и 1 бригадные комплекты соот-ветственно) и батальонные комплекты новых танков и ББМ (6, для войсковых испы-таний), а также для ВКС – пол-ковые комплекты ЗРС (больше на 2) и КР, а для ВМФ – КР.

Это изменение приоритетов объяс-няется проблемами с импортозаме-щением и ограниченностью средств бюджета (из-за экономических санкций, падения цен на нефть и курса рубля), что требует их пере-

Изменение приоритетов объясняется проблемами с импор-

тозамещением и ограниченностью средств бюджета (из-за

экономических санкций, падения цен на нефть и курса рубля), что требу-

ет их перераспределения на приоритетные высокоточные

ракетные вооружения (КР, РСЗО, ЗРК и ЗРС)

44

распределения на приоритетные высокоточные ракетные вооруже-ния (КР, РСЗО, ЗРК и ЗРС).5. По планам ГОЗ-2016, оснащение

РВСН в 2016 г современным во-оружением должно достигнуть 62% (51% в 2015 г), СВ – 37% (35% в 2015 г), ВКС – 73% (52% в 2015 г), ВМФ – 53% (39% в 2015 г), ВДВ – 50 (41% в 2015 г), при этом возможность реализации планов по РВСН, ВКС и ВМФ вызывают серьёзные сомнения, особенно, по ВКС.

6. На закрытой части коллегии со-общалось и о новой межведом-ственной системе, призванной усилить контроль над расходо-ванием средств ГОЗ, которая за-работала с 1 сентября 2015 г. Она состоит из взаимосвязанных элементов: присвоенные кон-трактам единые уникальные но-мера, позволяющие учесть каж-дый рубль с целью контроля освоения полученного бюджета; отдельные банковские счета в 9 уполномоченных банках, в ко-торых исполнители ГОЗ долж-ны проводить финансовые опе-рации. При переходе на авансовую схему государство возложило на эти банки кон-трольную функцию – они долж-ны будут гарантировать целевое проведение платежей. Эти бан-ки должны будут удовлетворять следующим требованиям: пря-мое или косвенное участие госу-

дарства в размере 50% или бо-лее, уставный капитал от 100 млрд. руб. и разветвленная сеть обслуживания.

7. Специалисты критикуют новую систему финансирования ГОЗ, поскольку многим предприяти-ям ОПК грозят большие убытки; после вступления в силу попра-вок к закону «О гособоронзака-зе» они не смогут покрывать ряд своих расходов за счет средств МО. Специалисты считают, что если новые поправки к закону не будут скорректированы, многие крупные предприятия ОПК, вы-полняющие ГОЗ, в долгосроч-ной перспективе ожидают се-рьёзные проблемы с их содержанием, поставкой ком-плектующих изделий, необходи-мостью резкого увеличения офисного персонала и др., кото-рые могут поставить их на грань выживания.

ЛИТЕРАТУРА1. Министерство обороны РФ. От-

чёт об итогах деятельности в 2015 г. // http://itogi2015.mil.ru/

2. Ежегодная расширенная колле-гия Минобороны РФ 11 декабря 2015 // https://www.youtube.com/watch?v=1FCP5Kz0j5Q

3. Бараш Ю. ГОСОБОРОНЗАКАЗ РОССИИ: ИТОГИ И ПЕРСПЕК-ТИВЫ // ВИКЛИКИ та РИЗИ-КИ. Безпековий огляд ЦДАКР. – 2015. – №8. – С.33-45

45

4. Рогозин: гособоронзаказ 2015 года будет выполнен примерно на 96% // http://ria.ru/defense_safety/20151204/1335399126.html

5. Хазбиев А. Морским двигателям придали ускорение // http://e x p e r t . r u / e x p e r t / 2 0 1 5 / 5 1 /morskim-dvigatelyam-pridali-uskorenie/?14125

6. Минобороны РФ включило в си-

стему оборонзаказа 9 устойчивых банков // http://ria.ru/defense_safety/20151211/1340258504.html#ixzz3u1MrmLtX

7. 7. Бараш Ю. ИЗМЕНЕНИЕ ФИНАНСИРОВАНИЯ ГОСО-БОРОНЗАКАЗА РОССИИ // ВИКЛИКИ та РИЗИКИ. Безпе-ковий огляд ЦДАКР. – 2015. – №19. – С.24-30

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2016

46

Під оборонно-промисловим комплексом (ОПК), як сектором економіки, розуміється сукуп-ність науково-дослідних, проек-тно-конструкторських, випробу-вальних організацій і виробничих підприємств, що виконують роз-робку і виробництво військової та спеціальної техніки, амуніції, боє-припасів і т.п. для державних си-лових структур і на експорт.

Розпорядженням Кабінету Мі-ністрів України затверджено Пе-релік підприємств, установ і орга-нізацій ОПК, який потребує перегляду та приведення у відпо-відність з результатами реформу-вання цієї сфери. Виробництвом продукції оборонного призначен-

ня займається 36 приватних суб’єктів господарювання, що не входять до згаданого переліку.

Із загальної кількості підпри-ємств, що мають відповідні ліцен-зії на виробництво, ремонт, мо-дернізацію та утилізацію озброєння і військової техніки (далі – ОВТ) та боєприпасів, близько 35% складають підприєм-ства недержавної форми власнос-ті. Отож, до сектору економіки ОПК належать підприємства, установи та організації різних форм власності та підпорядкуван-ня, які виробляють продукцію оборонного призначення або мо-жуть залучатися до виконання за-вдань, спрямованих на забезпе-

Захист результатів інтелектуальної діяльності в ОПК України як чинник покращення ситуації з переозброєнням ЗСУ

Геннадій Андрощук,головний науковий співробітник, завідувач лабораторії правового забезпечен-ня розвитку науки і технологій НДІ інтелектуальної власності НАПрН України

47

чення обороноспроможності нашої країни.

Як зазначає начальник Цен-трального науково-дослідного ін-ституту озброєння і військової техніки Збройних Сил України д.т.н. І.Б Чепков «Однією з визна-чальних особливостей ОПК є така важлива обставина: переважаюча частина доданої вартості, що ви-робляється ним, створюється не за рахунок виробничих чинників, а за рахунок інтелекту. Саме інно-вації і пов’язана з ними діяльність стали головною рушійною силою і джерелом високих темпів розви-тку ОПК».

Український ОПК веде 60 су-часних наукоємних розробок. Він має унікальні технології в сфері радіолокаційного обладнання, за-собів протиповітряної оборони, ракетно-артилерійського озбро-єння та систем активного броне-танкового захисту. Вітчизняні фа-хівці ОПК змогли створити системи високоточного ураження, аналогів яким немає в інших краї-нах. До успіхів українських зброя-рів можна також віднести роз-робку сучасних систем звукової локалізації пострілу для виявлен-ня ворожих снайперів і артилерій-ських установок.

За результатами щорічного до-слідження «Глобальний індекс мі-літаризації 2014», яке з 1996 року проводиться експертами Бонн-ського міжнародного центру кон-

версії (BICC), Україна зайняла 13-е місце в світі за рівнем міліта-ризації. Для розрахунку підсумко-вого значення індексу проводить-ся оцінка шести показників, об’єднаних у три компоненти: вій-ськові витрати, збройні сили і важке озброєння держави. Вій-ськові витрати склали $ 5,3 млрд, що становить частку в 3% ВВП. Країна має добре налагоджену військову промисловість, яка, не-зважаючи на деякі фундаменталь-ні структурні дефіцити і застарілі технології, є одним з найбільш продуктивних промислових сек-торів. В рейтингу представлена 151 країна, у трійку лідерів рей-тингу увійшли Ізраїль, Сінгапур і Вірменія. В першій десятці міліта-ризованих країн світу - Сирія (4-е), Росія (5 місце), Кіпр (6-е), Пів-денна Корея, Йорданія, Греція, Азербайджан. Білорусія займає 11-е місце, США - 31-е. За даними Стокгольмського міжнародного інституту з дослідження проблем миру (SIPRI) в 2014 році Україна експортувала озброєння на за-гальну суму $ 664 млн. Це поста-вило її на 9 місце в рейтингу світо-вих торговців зброєю. Експортний товар України склали літаки (229 млн доларів), бронемашини і ко-раблі (по 139 млн доларів), двигу-ни (128 млн доларів), ракети (29 млн доларів). За рахунок продажу зброї Україна купує сучасні комп-лектуючі.

Український ОПК веде 60 сучасних наукоємних розробок. Він має уні-

кальні технології в сфері радіолока-ційного обладнання, засобів проти-

повітряної оборони, ракетно-артилерійського озброєння

та систем активного бронетанко-вого захисту

48

В цілому за останню п’ятирічку Україна наторгувала на 3,8 млрд до-ларів, посівши 9 місце. У порівнянні з п’ятирічкою 2005-2009 років екс-порт озброєнь з України зріс більше ніж на 70%. Серед найбільших клі-єнтів Україні за останні п’ять років були Китай, Росія і Таїланд. Прези-дент України Петро Порошенко по-ставив «Укроборонпрому» страте-гічне завдання вивести країну в топ-5 експортерів зброї.

Водночас, освоєння нової но-менклатури продукції вимагає зна-чних капіталовкладень, які зуміли знайти далеко не усі підприємства. В результаті, багато з них просто припинили існування, своїм відхо-дом з ринку закривши цілі напря-ми оборонної тематики. Особливо постраждали при цьому наукоміст-кі галузі (ракетобудування, літако-будування, суднобудування, радіо-електроніка).

Відсутність повноцінної норма-тивно-правової бази, що регламен-тує дії юридичних і фізичних осіб у частині комерціалізації ІВ, техно-логій подвійного призначення, зна-чний розмір патентних зборів, встановлений урядом за подання заявок на винаходи та підтримання їх чинності, створює передумови до того, що оборонні підприємства практично не займаються право-вою охороною об’єктів інтелекту-альної власності (ІВ), створених в процесі виконання оборонного за-мовлення.

Проблема захисту результатів інтелектуальної діяльності (РІД) - це проблема протидії викорис-танню інформації про РІД, влас-никами якої є вітчизняні розроб-ники і виробники. Захист може здійснюватися не тільки правови-ми, а й технічними, економічни-ми, військовими та політичними засобами. Основну увага в цій статті буде приділено економіко-правовим аспектам захисту ІВ.

На рівні суб’єктів виключних прав ІВ важливу роль відіграє патентна охорона. Патентна фор-ма охорони склалася давно, існу-ють численні міжнародні кон-венції, розвинені міжнародна та національна інституційні систе-ми правової охорони, цілий ряд судових прецедентів. Перевагою патентної форми охорони РІД є заборона використання не тіль-ки чужих, але й самостійно зро-блених розробок, якщо вони вже запатентовані іншими особами. Таблиці 2.1 - 2-2 показують дина-міку надходження заявок та ви-дачі патентів на винаходи і ко-рисні моделі за класом F41 (зброя) протягом останніх п’яти років.

Як бачимо, загальна кількість поданих патентних заявок майже не змінюється. Водночас неви-правдано збільшується кількість заявок і виданих патентів на ко-рисні моделі і зменшується на ви-находи.

Проблема захисту результатів інтелектуальної діяльності (РІД) - це проблема протидії використан-ню інформації про РІД, власниками

якої є вітчизняні розробники і вироб-ники

49

Однак патентування не є пана-цеєю. Це обумовлено такими фак-торами: не всі елементи технологій, які використовуються або переда-ються в ході ВТС, патентоспро-можні (за критеріями новизни, ви-нахідницького рівня, промислової придатності). До того ж критерії патентоспроможності в різних дер-жавах різні; патентоспроможні еле-менти технологій не завжди до-цільно охороняти через значні витрати (фінансового, інтелекту-ального і часового ресурсів) на отримання патентів та підтриман-ня їх чинності. Патентне законо-давство багатьох країн допускає вилучення відносно об’єктів, що мають істотне значення для безпе-ки країни, включаючи продукцію

військового призначення (ПВП); патентна охорона має строковий характер (20 років).

Про низьку ефективність вина-хідницької діяльності в Україні, що становить загрозу економічній без-пеці держави, свідчать, зокрема, такі дані. У 2013 р. національними заявниками подано близько 13 ти-сяч заявок на винаходи і корисні моделі. Водночас, через несплату зборів за підтримання чинності па-тентів на винаходи і корисні моде-лі, втратило чинність 9,8 тисяч па-тентів національних власників (75%). При цьому, як видно з діа-грами на рис.1, середній термін розгляду заявок на винаходи до ви-дачі патенту складає близько 2-х років.

Таблиця 2.1 — Динаміка надходження заявок на винаходи і корисні моделі за класом F41протягом 2010-2015 (4 місяці) рр.

Таблиця 2-2. — Динаміка видачі патентів на винаходи і корисні моделі за класом F41 протягом 2010- 2015 (4 місяці) рр.

ОПВ 2010 2011 2012 2013 2014 2015Усього, у т.ч. 76 65 67 69 79 22Корисні моделі 49 43 50 48 62 16Винаходи 27 22 17 21 17 6

ОПВ 2010 2011 2012 2013 2014 2015Усього, у т.ч. 63 63 47 66 68 36Корисні моделі 44 43 38 52 52 23Винаходи 19 20 9 14 16 13

50

За даними Всесвітньої організа-ції інтелектуальної власності (ВОІВ) як першу країну в номінації «Своєчасна подача міжнародних патентних заявок» визначено Ізра-їль. За статистикою 99,7% патент-них заявок, поданих громадянами Ізраїлю, проходять розгляд з вида-чею патенту за 4 тижні. В Україні має бути використано зарубіжний досвід (США, Китай, Великобрита-нія, Корея, Японія) прискореної експертизи заявок на винаходи. Для цього існують відповідні зако-нодавчі підстави. Адже стаття.6 но-вої редакції Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 19-20, ст.166), зокрема пе-редбачає:

«Для реалізації середньостроко-вих пріоритетних напрямів держа-вою запроваджуються заходи щодо:

2) першочергового розгляду за-явок на винаходи, що відповідають середньостроковим пріоритетним напрямам загальнодержавного рів-ня».

Проте Державною службою ін-телектуальної власності України в цьому плані поки що нічого не зро-блено.

Україна також значно відстає за показником зарубіжного патенту-вання. За даними ВОІВ, Україна входить до четвертої десятки країн, що здійснюють зарубіжне патенту-вання винаходів за процедурою РСТ. Водночас, кількість поданих заявок залишається у сотні разів

Схема 1.1 — Середній строк розгляду заявок на винаходи до видачі патенту (місяці)

51

меншою, ніж у США, Японії та Ні-меччині і становить лише 0,08 % за-гальної кількості. Значна частина потенційно значимих винаходів, отриманих українськими винахід-никами, заявляються напряму в па-тентні відомства зарубіжних краї-нах без подання попередньо заявки в патентне відомство України. Не-санкціонований виток винаходів, т.з. «патентна міграція» з України зростає. Рівень (патентів-втікачів) складає 10-12% щорічного обсягу патентування. Найбільш активні сектори міграції – медичні препа-рати, ІТ технології (системи та об-ладнання), фармакологія. Розши-рюється географія міграції: Російська Федерація, (51%), США (11%), Пів. Корея (9%), Тайвань (3%), Німеччина (2%).

Згідно з річним звітом Роспа-тенту за 2014 рік, серед іноземних заявників з 15 країн з найбільшою кількістю заявок і отриманих па-тентів на корисні моделі в останні роки на другому місці знаходиться Україна (153 заявки (79 з них пода-ні юридичними особами і 74-фі-зичними) і 142 отриманих патен-тів). А вже потім ідуть Китай, Німеччина та інші країни.

Низькі показники патентуван-ня українських винаходів в зару-біжних країнах свідчать про па-тентну незахищеність продукції, що експортується з України, та обумовлює суттєві ризики її екс-порту. Тому гостро постає пробле-

ма несанкціонованого копіювання продукції військового призначен-ня. Копіювання здійснюється поза ліцензійних відносин. Закупову-ються зразки зброї, а потім здій-снюється їх детальний технічний аналіз (реінженіринг - зворотне конструювання) з подальшим від-творенням під зміненими назвами. Специфіка цієї сфери полягає та-кож в тому, що дуже складно здій-снити процес «контрольної заку-півлі» контрафактних зразків, адже продаж озброєння - сфера дуже де-лікатна. Особливістю правової охорони у сфері ВТС є також необ-хідність дотримання режиму дер-жавної таємниці, що перешкоджає патентній охороні, коли відомості про винахід повинні бути розкриті і опубліковані.

В умовах фінансово-економіч-ної кризи, особливо важливого значення набуває охорона РІД в ре-жимі ноу-хау (комерційної таємни-ці). Критично важливим є забезпе-чення охорони конфіденційної інформації, що становить комер-ційну таємницю, або ноу-хау. У міжнародних договорах з охорони інтелектуальної власності вони та-кож іменуються «trade secrets» і «undisclosed information». Вимога про охорону відповідних відомос-тей міститься, зокрема, в Угоді про торговельні аспекти прав інтелек-туальної власності (ТРІПС), укла-деної у 1994 р. в рамках СОТ. У за-конодавствах багатьох країн така

52

охорона регулюється законами про комерційну таємницю, або часті-ше – законодавством про недобро-совісну конкуренцію (в Україні це Закон «Про захист від недобросо-вісної конкуренції»). Зазначимо, що в Україні і досі законодавчо не врегульовані питання охорони службової конфіденційної інфор-мації, комерційної таємниці, зокре-ма, «ноу-хау». Водночас, спеціальні закони про охорону комерційної таємниці вже давно діють в Мол-дові (1994 р.), Киргизстані (1998 р.), Туркменістані (2000 р.), Азербай-джані (2001 р.), Російській Федера-ції (2004 р.), Таджикистані (2008 р.), Білорусі (2013 р.).

Серед дослідників нині досить поширеною стає тенденція щодо охорони РІД в режимі комерційної таємниці (ноу-хау), як більш пер-спективної, ніж захист патентом. Адже патенти з самого початку були призначені для того, щоб сти-мулювати виведення винаходів з комерційної таємниці. В ієрархії способів підвищення конкуренто-спроможності інноваційного біз-несу патентна охорона для багатьох іноземних компаній стоїть на п’ятому місці після захисту у ви-гляді «ноу-хау», скорочення термі-ну освоєння інновації, власне ви-робництва, продажу супутніх товарів чи послуг.

Форма охорони в режимі ноу-хау позбавлена низки проблем па-тентної охорони. Вона не обмежена

термінами дії, не вимагає опубліку-вання відомостей, а також великих витрат на реєстрацію. Водночас, їй притаманні два принципових не-доліки: 1) неможливо заборонити використання ноу-хау тим особам, які отримали відповідні відомості самостійно і добросовісно; 2) права на ноу-хау можна порушити, орга-нізувавши витік відповідної інфор-мації.

Нещодавно у ЗМІ пройшла ін-формація, що Служба безпеки України спільно з Кабінетом міні-стрів України працюють над ство-ренням захищеного державного фонду для ноу-хау розробок, доку-ментації та обладнання у сфері вій-ськово-промислового комплексу. За рішенням прем’єра всі ноу-хау, вся документація під грифом «та-ємно», а також документація, влас-ником якої є держава, особливо на підприємствах ВПК, взята під осо-бливий контроль, інвентаризована. Поки що бажане видається за дій-сне. Водночас реалізація цієї ініціа-тиви є надзвичайно важливою.

Ось досвід у цьому напрямі на-шого північного сусіда. У Росій-ській Федерації Роспатент здійснює контроль і нагляд у сфері правової охорони та використання РІД ци-вільного, військового, спеціально-го і подвійного призначення, ство-рених за рахунок бюджетних асигнувань федерального бюджету. Відповідно до повноважень, закрі-плених у Положенні, затверджено-

Серед дослідників нині досить поши-реною стає тенденція щодо охоро-

ни РІД в режимі комерційної таємниці (ноу-хау), як більш

перспективної, ніж захист патен-том

53

му постановою Уряду Російської Федерації від 21 березня 2012 № 218 «Про Федеральну службу з інтелек-туальної власності», з метою контр-олю та нагляду у сфері правової охо-рони та використання результатів інтелектуальної діяльності цивіль-ного, військового, спеціального і по-двійного призначення, створених за рахунок бюджетних асигнувань фе-дерального бюджету, проводить пе-ревірки діяльності державних замов-ників та організацій - виконавців державних контрактів, що передба-чають проведення науково-дослід-них, дослідно-конструкторських і технологічних робіт. Роспатентом здійснюється інформаційно-аналі-тичне забезпечення ведення Єдино-го реєстру результатів науково-до-слідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт військового, спеціального та подвійного призна-чення, права на які належать Росій-ської Федерації (Єдиний реєстр). У Єдиному реєстрі міститься 22849 об’єктів обліку, в т.ч. за 2014 р. в ньо-го внесено 2738 об’єктів обліку, на які оформлені реєстраційні свідо-цтва з одночасним присвоєнням кожному об’єкту обліку унікального реєстрового номера, що на 10% біль-ше, ніж за 2013 рік. Розпорядженням Роспатенту затверджено Методичні рекомендації щодо включення до договорів (контрактів) у сфері вій-ськово-технічного співробітництва положень, що стосуються визна-чення умов використання і забез-

печення правової охорони резуль-татів інтелектуальної діяльності, що використовуються та отримані в ході двостороннього військово-технічного співробітництва.

Верховна Рада України 23 липня 2014 р. провела Парламентські слу-хання «Обороноздатність України у ХХІ столітті: виклики, загрози та шляхи їх подолання». Ось деякі фрагменти з виступів учасників цих слухань:

Головним пріоритетом іннова-ційної діяльності у сфері ОПК має стати оснащення Збройних Сил України (ЗСУ) модернізованими та новітніми озброєннями військо-вою технікою. При цьому у корот-костроковій перспективі основні ресурси варто спрямувати на осна-щення ЗСУ сучасними комплекта-ми індивідуальної екіпіровки та спорядження особливо для дій у ночі, засобами закритого зв’язку, навігації, розвідки та життєзабез-печення, сучасними броньованими автомобілями типу «Дозор-Б» та «КрАЗ-АСВ», бронетранспортера-ми типу БТР-4, протитанковими та переносними протиповітряними ракетними комплексами, засобами розвідки закритого зв’язку, управ-ління навігації життєзабезпечення, модернізованим вертольотами (Мі-24, Мі-8), обладнаними систе-мами розвідки, закритого зв’язку, навігації, захисту від ракет ПЗРК. У середній та довгостроковій пер-спективі ЗСУ повинні отримати

Головним пріоритетом інноваційної діяльності у сфері ОПК має стати

оснащення Збройних Сил України (ЗСУ) модернізованими та новітні-ми озброєннями військовою техні-

кою

54

новітні засоби розвідки та радіое-лектронної боротьби, автоматизо-вані системи управління протипо-вітряної оборони, бойові, авіаційні комплекси, кораблі тощо. Для цьо-го необхідно вже сьогодні внести зміни до відповідних державних програм та планів. На жаль, досі у жодному міністерстві не визначено повноваження щодо формування військово-промислової політики.

Протягом 10 років не викону-ється жодна державна програма розвитку озброєння, військової техніки, в т.ч. і за 2 роки програми

2013-2017 року. Причина всім відома - фінансування за залишко-вим принципом. Фактично відбу-валося проїдання бюджету, і не більше того. У 2008 р. був випуще-ний ескізний проект, а в 2009 р. були усунені всі численні заува-ження щодо проекту багатофунк-ціонального оперативно-тактично-го ракетного комплексу. З 2010 р. радник Президента України В.П. Горбулін всіма правдами і неправ-дами намагався умовити всіх трьох міністрів оборони дати проекту зе-лене світло. Відповідь була одна: «Генеральний штаб заперечує». Якби цей проект було реалізовано, то бронетанкову колону ворога у Луганській області можна було вражати на відстані 250 кілометрів.

Як зазначає академік НАН України Б.В.Гриньов у збройних конфліктах чудово зарекомендува-ли себе нові українські БТР-4. Їх

підвищена стійкість забезпечуєть-ся, зокрема, тим, що з середини вони укріплюються ківларом, який в Україні не виробляється. Для ви-робництва бронежилетів, які б змогли протистояти снайперським та крупнокаліберним кулям, також потрібен імпортний ківлар. Сьогод-ні ми комплектуємо наші нові танки та БТРи французькими тепловізо-рами, хоча власні інфрачервоні ма-триці розроблено, але не налаго-джено їх серійне виробництво. В Україні затверджено шість пріори-тетних напрямів розвитку науки і техніки, чотири з яких певним чи-ном стосуються ВПК. В країні 30 го-ловних розпорядників бюджетних коштів на науку, але немає цільової науково-технічної програми розви-тку перспективних досліджень для цілей ВПК, тому що відсутній орган, що відповідає за координацію роз-витку науки в цілому та її застосу-вання для потреб країни, насампе-ред, її обороноздатності.

Державною службою спеціаль-ного зв’язку та захисту інформації України розроблено унікальний за-сіб засекречування «Гарант-Т», аналогів якому немає в світі. Він дозволяє уникнути можливості компрометації у разі його захо-плення, що не реалізовано в жод-ному із існуючих засобів КЗІ. Такі засоби засекречування четвертого покоління мають бути впровадже-ні в усі силові структури. Це дасть можливість здійснювати безпеч-

55

ний обмін інформацією з найви-щим грифом секретності.

На закупівлю безпілотників в бюджеті закладено 240 млн грн, вод-ночас в країні цією тематикою за-ймаються вже близько 40 підпри-ємств. Можливо, краще, порівнявши світовий досвід і технічні проблеми, піти на спільне виробництво БЛА з іноземним партнером? Адже тех-нічне завдання на український без-пілотник і модернізований вертоліт було видано ще 2007 року. Водночас ніхто не прорахував, що вигідніше – клепати півтора десятка різних видів БЛА на коліні чи створити спільне виробництво на ДП «Анто-нов», яке ще в радянський час за-ймалося цією проблемою.

Держконцерн «Укроборонп-ром» налагодив виробництво про-титанкових ракетних комплексів. ПТРК «Стугна-П», розроблених державним конструкторським бюро «Луч» в 2010 р. Базова версія складається з встановленої на три-нозі пускової установки, контейне-ра для ракет, приладу наведення і пульта дистанційного керування, який дозволяє операторові робити пуск на відстані. Українські вина-хідники (організація «Тризуб СІЧ») розробили сплав для міцних і де-шевих бронежилетів. Всі види від автоматичного до снайперської зброї були випробувані на пласти-нах, сплав для яких винайшли українські фахівці. Головне - це ціна. Бронежилети подібного рівня

захисту на ринку коштують понад 5 тисяч гривень. Собівартість ві-тчизняного обійдеться в 1,5 гри-вень. Зараз винахідники займають-ся патентуванням сплаву для пластин.

Українськими винахідниками сконструйовано також бойові бро-ньовані машини «Дозор-Б» харків-ської розробки. За інформацією ЗМІ «Ганьбою України стало те, що українські розробники, не знай-шовши застосування цій машині в своїй країні, змушені були продати ліцензію на її виробництво інозем-ним виробникам».

При переозброєнні ЗС України, там де це можливо, ставку треба робити насамперед на продукцію вітчизняного ОПК. Адже, маючи високі бойові й технічні характе-ристики, вона водночас дешевша за іноземну. Водночас, поглиблення міжнародної кооперації відкриває Україні нові ринки, дозволяє ві-тчизняному ОПК освоювати інно-ваційні рішення та розширювати лінійку продукції. Державний кон-церн «Укроборонпром» домовився з компанією Lubawa SA (Польща) про створення спільного виробни-цтва з випуску бронежилетів.

ДП «ДККБ» Луч», що входить до складу ДК «Укроборонпром», в рамках виставки «Eurosatory-2014» вперше представило продукт, ство-рений в кооперації з канадською компанією «STREIT Group» - БТР VARAN-APC. На бронетранспор-

56

тер з колісною формулою 6Х6 вста-новлено український бойовий мо-дуль «Сармат». У виробі реалізований безредукторний ме-ханізм повороту, який якісно по-кращує процес наведення і супро-воду цілі. Модуль призначений для оснащення лінійки бойових ма-шин, малих кораблів, катерів бере-гової охорони.

На виставці «СТТ 2014» в Мо-скві КрАЗ показав нове самохідне шасі КрАЗ Н27.3ЕХ (8х8). Машину відрізняє незвичайна для КрАЗ компоновка - двигун знаходиться позаду кабіни. Вантажопідйом-ність шасі становить 27 т, що до-зволяє монтувати на нього важке обладнання для будівельного і на-фтогазового комплексів. Вже на третій день виставки шасі було продано одному з російських маш-заводів для встановлення потуж-ного кранового обладнання (а можливо і ракетного комплексу).

Інтелектуальні та фінансові ре-сурси мають бути спрямовані на технологічне оновлення виробни-чої бази ОПК та удосконалення взаємодії між наукою і виробни-цтвом. При цьому розробка осно-воположних документів і націо-нальних стандартів у сфері озброєнь та військової техніки має бути гармонізована з відповідними міжнародними документами, доку-ментами Європейського Союзу та національними документами кра-їн-членів НАТО.

Для ефективної взаємодії ві-тчизняних оборонних підприємств з партнерами із країн НАТО і ЄС необхідне відповідне нормативно-правове забезпечення: 1) Закони України: «Про оборонну промис-ловість (оборонно-промисловий комплекс) України»; «Про вироб-ництво (імпортування) озброєння та військової техніки»; «Про вій-ськово-технічне співробітництво України з іноземними державами»; «Про комерційну таємницю»; «Про режим інвестування в оборонно-промислову сферу України».

Міноборони України у 2015 р. отримало фінансування на рівні

44,6 млрд. грн (майже 2 млрд. дол.). Уряд затвердив рекордне Державне оборонне замовлення на 2015 р. на рівні витрат на нові ОВТ 14 млрд. грн. (майже 600 млн. дол.). Передбачено спрямувати до 15% коштів на закупівлю ОВТ за кордо-ном. Крім того, заплановано прове-дення низки науково-дослідних і дослідно-конструкторських розро-бок». Необхідно передбачити ко-шти на забезпечення правової охо-рони РІД.

В нових умовах військової агре-сії Росії проти України став можли-вим стрибок у розвитку ОВТ для національної армії, і у т. ч., за раху-нок ВТС. Однак РІД України у цій сфері не захищені. Україні необхід-на диверсифікація іноземних дже-рел постачань оборонних техноло-гій і безпосередньо озброєнь для

В нових умовах військової агресії Росії проти України став можливим

стрибок у розвитку ОВТ для націо-нальної армії, і у т. ч., за рахунок

ВТС. Однак РІД України у цій сфері не захищені

57

потреб військової організації дер-жави. Орієнтація на західні техно-логії стає обов’язковим питанням розвитку оборонного потенціалу України. На думку експертів, нині Україна перетворилася на потуж-ний ринок оборонних технологій. Тільки з початку 2015 р. до ЗСУ

було поставлено понад 50 нових зразків ОВТ. Водночас в Україні до-нині відсутній єдиний координа-тор ОПК, який узяв би на себе пи-тання розподілу державного оборонного замовлення, імпорту оборонних технологій та захисту РІД України.