bulletin cacds 5(21)

16 березня 2015

ВИКЛИКИ і РИЗИКИБезпековий огляд ЦДАКР № 5 (21)

Загальні оцінкиОсновні виклики і ризики першої половини березня 2015 р.

У дзеркалі експертної думки12 кроків для відродження і розвитку ВМСУВиклики інформаційного простору УкраїниРучные реактивные противотанковые гранатометы (гранаты) в системе противотанковой обороны Украинской Армии

Аналітичні розробки Герман Греф. Придворный инакомыслящий«UA.RPA» як основа національного кластера високих технологійРусский «бог войны» Часть 1. Организация ракетных войск и артиллерии ВС РФ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ

CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES

Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070

тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22

www. cacds.org.ua

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:

Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР

Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Члени Редакційної колегії:

Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)

Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express

Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України

Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»

Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)

Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express

Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 3

Загальні оцінки

Основні виклики і ризики першої половини березня 2015 р.Основні виклики і ризики першої половини березня 2015 року пов’язані

із загрозою проведення Росією масштабних воєнних операцій з метою оку-пації нових територій України. Незважаючи на стрімке зростання потенці-алу українських сил оборони, досі не виключається ведення супротивни-ком відкритої повномасштабної війни з використанням сучасної військової техніки, в тому числі, ракетних та авіаційних комплексів покоління «4+» та «4++». Лише останнє у нинішніх умовах може надати Кремлю суттєву пе-ревагу. Водночас, застосування нових потужних озброєнь можливе лише за умов подальшої демонстрації слабкості західного співтовариства, зокре-ма, відсутності консенсусу в Європі щодо реалізації політики стримування Кремля та реальної відмови від подальших спільних кроків.

Не меншим викликом стала у першій половині березня активізація Кремлем підривної роботи в регіонах Одеси та Харкова. Загроза терактів проти мирного населення за останні декілька місяців перетворилася на фактор впливу та залякування. Кремль відверто створює агентурні мережі, підтримує прояви сепаратистських настроїв у всіх без виключення регіо-нах України. При цьому набирає обертів й тенденція зростання «точкових операцій» - диверсій проти конкретних, подекуди відомих осіб. Серед най-більш показових ілюстрацій – підрив машини командира батальйону «Сло-божанщина» Андрія Янголенко у Харкові за допомоги магнітної міни.

Вбивства та знищення мирного населення у зоні війни також мають тенденцію до поширення. При цьому, Кремль заохочує такі розправи, на-рікаючи на «неконтрольовані загони» бойовиків. Збільшення простору ха-осу та безладу, поширення зони гуманітарної катастрофи стало однією із стратегій Кремля у даній війні. По-перше, Кремль перекладає відповідаль-ність за розвиток ситуації на українську владу та посилює недовіру до чин-ної влади з боку населення охоплених війною регіонів. По-друге, здійснює спробу видавати власну агресію за громадянську війну. І, по-третє, збіль-шує можливості на «легітимність» власного втручання – шляхом надси-лання найманців та так званих гуманітарних конвоїв. Так, у цьому контек-сті можна згадати, що лише у Дебальцевому в підвалах житлових будинків знайдено 500 тіл мирних жителів міста (про це заявила постійний пред-ставник США при ООН Саманта Пауер під час засідання Ради Безпеки ООН, 6 березня 2015 р.).

Основні виклики в економічній площині

Попри певну стабілізацію гривні та факт нового траншу від МВФ, еко-номічний фактор для України досі залишається визначальним.

По-перше, через зростання недовіри до чинної влади у значної частини населення, – це на тлі військових проблем створює додаткові ризики.

Збільшення про-стору хаосу та безладу, поширен-ня зони гуманітар-ної катастрофи стало однією із стратегій Кремля у даній війні


По-друге, через вплив цього фактору на позицію західних держав та можливість для Кремля маніпулювати цим важелем та активно використо-вувати незадоволених у своїх підривних цілях.

При цьому Президент України Петро Порошенко наголошує, що Укра-їні на цьому етапі потрібна міжнародна фінансова допомога в обсязі понад 40 млрд. дол.

Основні ризики у військовій сфері

Дані РНБО про активізацію бойовиків уздовж всієї лінії розмежуван-ня можуть свідчити про підготовку активної наступальної операції. Вона може початися в будь-який момент. Ці розрахунки збігаються з аналізом іноземних фахівців.

Так, представники американської аналітичної компанії Stratfor опри-люднили можливі сценарії подальшої російської агресії в Україні. Одним із найчастіше обговорюваних сценаріїв у Stratfor назвали з’єднання захопле-них територій Донбасу з Кримом південним узбережжям Чорного моря. Іншим можливим сценарієм американські аналітики розглядають захо-плення всього південного узбережжя України з виходом до Придністров’я. Це може повністю відрізати Україну від моря і забезпечити усі російські інтереси в регіоні, але «пов’язане з проведенням складних і небезпечних операцій на великій річці (Дніпрі) з широкою і вразливою логістикою».

За оцінками екс-заступника начальника Генерального штабу ЗСУ Іго-ря Романенка («День», 12 березня), «зараз все, що знаходиться на території АТО, розраховано на найменший сценарій. Тобто на те, щоб не дати про-бити коридор до Криму». Він вказує на важливу проблему: «за всі бойові дії у нас, на жаль, досі немає стратегічних резервів».

Джерела ЦДАКР в середовищі українського генералітету свідчать, що Україна поки не спроможна організувати ешелоновану оборону на ділянці фронту до 500 км. З іншого боку, військові фахівці переконані, що цього розвиток подій не потребує. Оскільки, з одного боку, РФ не має можливості до проведення довготривалої масштабної воєнної операції. А з іншого, усе свідчить про наміри здійснювати «вогнищеві, точкові операції» переважно тактичного рівня, метою яких стає поступове розширення контрольованих територій. Плюс також здійснювати ураження особового складу військ обо-рони України, що стало психологічно вразливим для України за умов, коли командування нав’язує режим тиші, а ворог продовжує обстріли.

«Атаки будуть локальні. Російські війська вторгнення воюватимуть у другому ешелоні противника, виступатимуть як ударні частини, мобільні резерви, а також здійснюватимуть вогневу підтримку артилерією, забезпе-чуватимуть радіоелектронну й артилерійську розвідку», - переконаний ре-дактор «Цензор.НЕТ» та військовий експерт Юрій Бутусов («Дзеркало тижня», 13 березня). При цьому він зазначає, що «стратегічна стійкість во-

Дані РНБО про активізацію бойо-виків уздовж всієї лінії розмежування можуть свідчити про підготовку активної насту-пальної операції


рога пояснюється наявністю на Донбасі регулярних частин ЗС РФ». За да-ними експерта, одночасно в бойових місіях в Україні беруть участь не мен-ше 5—6 батальйонно-тактичних груп регулярних військ РФ. Спираючись на зведені аналітичні дані, фахівець каже про наявність у зоні бойових дій до 5 тис. чол. у складі «ударних підрозділів найманців», до 15 тис. чол. у складі «підрозділів другої лінії, обмежено боєздатних», та до 5 тис. чол. – у складі «неорганізованих банд». Російські ж війська складають «до 10 тис. військовослужбовців, із них до 5—6 тис. — ударний компонент сухопутних військ і десантників».

Майже такої ж думки дотримується й організатор групи «Інформацій-ний спротив» Дмитро Тимчук: «у бойовиків на Донбасі розгорнуто 2 армій-ських корпуси – це близько 30-33 тисячі осіб, 80-85% яких – російські на-йманці» (12 березня).

Британський Королівський об’єднаний інститут оборонних дослі-джень також оприлюднив свій звіт. Згідно з дослідженням, російські вій-ськові беруть участь у війні на сході України, починаючи з 14 липня 2014 року. Так, станом на середину серпня 2014 р., стверджують дослідники, в Україні перебували від 3500 до 6000 російських військових. Найбільша їх кількість – 10 000 – спостерігалася в грудні 2014 р. В останній тиждень лю-того 2015 р., згідно з документом, в Україні перебували 9000 військових, але з того часу їхня кількість зросла на 1500 – 2000.

На тлі такої обстановки Президент України Петро Порошенко заявив, що Україна активно нарощує бойовий потенціал Збройних сил (12 берез-ня). Глава держави також повідомив про затвердження ним плану будівни-цтва фортифікаційних споруд та низку інших заходів (детальніше – у роз-ділі нижче).

Головні виклики на міжнародній ареніГоловним викликом для України на міжнародній арені протягом пер-

шої половини березня стало виявлення безпрецедентної слабкості країн Європи у організації протидії Кремлю. Так, голова Євроради Дональд Туск констатував неготовність країн Євросоюзу до введення додаткових санк-цій проти Росії (про це він заявив в інтерв’ю газеті The New York Times 8 березня).

При цьому деякі країни почали відверто підігравати країні-агресору. Наприклад, попри конфлікт на Донбасі, влада Швейцарії дала згоду на по-ставку в Росію високотехнологічної тканини, яку можна використати у вій-ськових цілях. За даними швейцарських ЗМІ, обсяг угоди становить ре-кордні 91 мільйон швейцарських франків (близько 85 мільйонів євро).

Цікаво, що 3 березня сенатор Джон Маккейн наголосив про слабкість НАТО як військово-політичного блоку. «Якщо Путін захопить Маріуполь,

Головним викликом для України на міжнародній арені протягом першої половини березня стало виявлення безпрецедентної слабкості країн Європи у організації протидії Кремлю


влаштує сухопутний прохід і продовжуватиме тиснути на Молдову та кра-їни Балтії, захопить територію Балтійських країн, а ми на це не відреагує-мо, — це буде кінець НАТО». «Наші військові лідери в НАТО вже поперед-жали про такі речі. На жаль, президент Обама відмовляється визнати реальність амбіцій Росії, амбіцій Путіна», - вважає Маккейн.

В цей період часу стало відомо, що Росія витратить 40% бюджету на армію і силовиків (міністр фінансів РФ Антон Сілуанов, 2 березня 2015). Доходи бюджету РФ у 2015 р. складуть 12,46 трильйони рублів, витрати - 15,22 трильйони рублів, дефіцит - 3,8% ВВП. Водночас, щоб РФ вийшла на бездефіцитний бюджет в 2017 році, ціна на нафту має становити близько $70 за барель. Така ситуація свідчить про певні ресурсні проблеми Росії.

Сполучені Штати під тиском подій почали змінювати ставлення до ре-агування. Зокрема, прийняли рішення поставляти Україні безпілотники та броньовані військові автомобілі Humvee, а також системи зв’язку, радари для визначення мінометних позицій противника. Загалом вартість нової допомоги США оцінюють у 75 мільйонів доларів (11 березня, віце-прези-дент США Джо Байден в телефонній розмові з президентом України Пе-тром Порошенком).

Військові фахівці НАТО попереджають про небезпеку подальшої мілі-таризації Криму. Окупований півострів став плацдармом для подальшого застосування сили, вважає головнокомандувач Об’єднаними збройними силами НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав.

У Європі з’являється все більше прихильників надання військово-тех-нічної допомоги Україні. «Озброєння і зміцнення українських збройних сил – в інтересах Європи, Польщі і самої України, оскільки це допоможе у деескалації конфлікту на Донбасі», - заявив глава Бюро нацбезпеки Польщі Станіслав Козєй (5 березня).

Наразі Президент України Петро Порошенко поінформував, що Укра-їна має контракти з 11 країнами ЄС на поставки зброї, у тому числі, леталь-ної (13 березня). «У нас зараз укладені договори про постачання зброї, в тому числі, і летальної, з 11 країнами Європейського Союзу», - Президент України упевнений, що ЄС, США та інші держави негайно нададуть Украї-ні летальну зброю за умов ескалації російської агресії.

Ставлення у світі до агресії Росії та щодо особистості В.ПутінаЗухвале вбивство опозиціонера Бориса Нємцова викрило суперечки,

що існують в оточенні президента РФ Володимира Путіна. Фахівці вважа-ють, що Нємцова могли вбити люди із оточення Путіна, намагаючись та-ким чином натиснути на російського президента. Цікаву думку висловив Дмитро Козлов, керівник Лабораторії аналізу особистості Центру дослі-

Росія витратить 40% бюджету на армію і силовиків

На жаль, прези-дент Обама від-мовляється визна-ти реальність амбіцій Росії, амбіцій Путіна»

Україна має контракти з 11 країнами ЄС на поставки зброї, у тому числі, ле-тальної


джень армії, конверсії і роззброєння. «Якщо зі здоров’ям і безпекою Воло-димира Путіна все гаразд, його тимчасове «зникнення» може пояснювати-ся гіпотетичним протоколом дій у разі недієздатності лідера країни». Він переконаний: «Який би сценарій контрольованої передачі влади - або її імі-тації - в майбутньому не захотіла здійснити російська правляча каста, це неминуче буде серйозним стрес-тестом для всієї державної машини. Не-зважаючи на наявність чітких інструкцій для дій у випадку надзвичайної ситуації, щось напевно може піти не так, і деякі вузли системи можуть дати збій. І бажання російського керівництва підстрахуватися, перевіривши в дії частину найважливішого механізму, є цілком зрозумілим. Одним з осно-вних результатів подібної інформаційної «спецоперації» буде уважне від-стеження поведінки ключових фігур, які не посвячені у програму «на-вчань» – насамперед, звичайно, силовиків, керівників спецслужб і регіональних лідерів».

Готовність діяти проти режиму Путіна зростає в США. Американська влада заблокувала активи обох банків, контрольованих трьома російськи-ми мільярдерами з близького оточення Володимира Путіна. Загальна сума заблокованих коштів становить $640 млн. (6 березня, Wall Street Journal). За даними видання, під санкції потрапили банк «Росія», заснований Юрієм Ковальчуком, і СМП-Банк братів Ротенбергів.

Поступово збільшується кількість впливових експертів, які виступа-ють проти Путіна. Зокрема, віце-президент Атлантичної ради США Дей-мон Вілсон під час слухань у середу в американському Сенаті 5 березня за-уважив, що країнам Європи, в тому числі, членам НАТО, загрожує виникнення нових конфліктів і криз у разі, якщо Сполучені Штати не бу-дуть діяти для припинення російської агресії в Україні. «Якщо ми не змо-жемо зупинити Путіна в Україні, ми зіткнемося з цілою низкою конфліктів і криз в найближчі місяці і роки», - підкреслив керівник впливової експерт-ної структури США.

Цікаве припущення щодо розширення боротьби проти режиму Путіна зробив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуров-ський: «Другий фронт буде відкритий в Середній Азії і на Північному Кавказі вже цієї весни. Там очікується наступ Ісламської держави. А якщо там відбу-деться союз з Талібаном, то угруповання значно посиляться» (11 березня).

Незадоволення політикою Путіна поширюється навіть на бойовиків - колишніх учасників наступів в регіоні Донбасу. «На президента РФ Воло-димира Путіна може очікувати доля сербського лідера Слободана Мілоше-вича, який потрапив до Гаазького трибуналу», - вважає екс-ватажок бойовиків «ДНР» Ігор Гіркін (15 березня). «Розрахунок ворогів у тому й полягає – ще півроку-рік так поштовхатися, і проти президента РФ будуть не лише ліберали, які його ніколи не підтримували, а й патріоти повернуть-ся проти Путіна», - зазначив колишній керівник російського бандитського угруповання.

«Якщо ми не змо-жемо зупинити Путіна в Україні, ми зіткнемося з цілою низкою конфліктів і криз в найближчі місяці і роки»


Основні ризики організації українською владою оборони та опору Кремлю

Ризики внутрішньої роботи з організації оборони залишаються до-сить високими, незважаючи на певні важливі рішення.

Рада національної безпеки і оборони України на засіданні 12 березня ухвалила низку рішень щодо посилення обороноздатності країни. Перший заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Михай-ло Коваль поінформував, що передбачено більш ефективне використання потенціалу оборонно-промислового комплексу України, прискорення об-лаштування рубежів оборони, забезпечення ЗСУ та інших військових фор-мувань новими озброєннями та військовою технікою. Серед важливих рі-шень – схвалення РНБОУ законопроекту про зміни до Закону «Про правовий режим воєнного стану» та запропоновано Президентові внести його на розгляд Верховної Ради як невідкладний (важливо позначити, що Експертна рада наполягала на цьому пункті з вересня 2014 р., що свідчить про повільність проходження рішень в українській владі).

Крім того, Міністерству оборони доручено невідкладно підготувати законопроект щодо забезпечення прав військовослужбовців на перенесен-ня не використаних протягом особливого періоду щорічних відпусток на інший період або одержання компенсації; а також забезпечити проведення практичних занять для військових щодо надання медичної допомоги від-повідно до стандартів НАТО.

Серед проблемних питань залишаються такі: Стратегія національної безпеки України досі не ухвалена, не затверджена Воєнна доктрина, хоча обидва документи мали бути підписані Президентом ще до кінця 2014 року.

Влада сама робить чимало для зростання недовіри з боку населення. З часом це може стати найбільшим викликом та найнебезпечнішим ризиком з огляду на можливість використання цього чинника ворожою Росією.

Негативно суспільством та фахівцями було сприйнято, що після звіту голови держави щодо вдалої поїздки на виставку озброєнь до ОАЕ, в якому Порошенко згадав про укладання мільйонних контрактів про постачання озброєння до України, з’явилося офіційне повідомлення на сайті МЗС ОАЕ, що поки що жодних угод про постачання зброї не підписано.

Викликом стає зростання недовіри до військового командування в офіцерському середовищі. Так, офіцери підрозділів, які брали участь в обо-роні Дебальцевого, виступили з проханням до Президента негайно відпра-вити у відставку все керівництво Генштабу ЗСУ. Також переважно негатив-но сприймаються й реформаторські спроби чинного керівництва оборонного відомства та Генштабу ЗСУ.

Полковник В.В.Покуса — начштабу 20-го мотопіхотного батальйону («День», 11 березня) та вже згаданий вище експерт Юрій Бутусов («Дзерка-ло тижня», 13 березня) виступили з серйозною критикою Генштабу ЗСУ.

Серед важливих рішень – схвалення РНБОУ законопро-екту про зміни до Закону «Про пра-вовий режим воєн-ного стану»

Стратегія націо-нальної безпеки України досі не ухвалена, не за-тверджена Воєнна доктрина


«Негайним результатом реформування військової системи управління має стати заміна нездатних кадрів, наступним результатом – заміна прогнилої системи кадрового відбору в збройних силах. Від початку кадрового онов-лення системи військового управління слід відмовитися від волюнтаризму в кадровій роботі як основного системоутворюючого принципу корумпо-ваних та кланових систем. Тільки конкурсний відбір і конкурсне змагання за чіткими критеріями відбору. Сучасний кадровий склад органів військо-вого управління доцільно тотально пропустити через військову ланку у во-юючих з’єднаннях і військових частинах в зоні АТО. Це дасть змогу, по-перше, відродитися значній кількості штабних офіцерів як бойових командирів, по-друге, позбутися явного баласту у вигляді офіцерів, які ні-защо не поїдуть в зону АТО навіть під загрозою звільнення з лав ЗС Украї-ни, а також тих, хто не зможе професійно і морально утвердитись в вій-ськовій ланці», – пише полковник Покуса.

«Керівництво Генштабу та армії втратило будь-яку довіру в особового складу, і насамперед у польових офіцерів та солдатів. Це головна загроза», – зазначає Юрій Бутусов. Його основні тези такі: «Більшість бойових завдань на фронті виконують підрозділи, що за чисельністю не перевищують рот-но-тактичної групи. Про якусь концентрацію сил не йдеться. Збільшення загальної чисельності військовослужбовців до 250 тис. чоловік, тоді як тре-ба збільшувати не загальну чисельність, а чисельність бойових механізова-них частин, — усе це величезні ресурсні затрати, абсолютно невиправдані в умовах війни, які нашій армії та економіці абсолютно не по кишені». До речі, саме з критикою необґрунтованого збільшення чисельності ЗСУ останні місяці виступав Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння.

Фахівці зробили чимало нарікань владі, що процес переозброєння ар-мії перетворився на глобальну проблему держави. До цього можна додати висновки оглядачів «Дзеркала тижня» (6 березня): «Як і торік, найімовірні-ше, і в 2015-му, зберігатиметься тенденція зменшення можливостей вітчиз-няних підприємств оборонно-промислового комплексу щодо задоволення потреб Збройних сил у сучасній військовій техніці. Насамперед, це викли-кано розбалансованістю структури оборонно-промислового комплексу, наявністю на підприємствах обладнання, яке не використовується на по-вну потужність, старінням основних фондів, критичним фінансово-еконо-мічним станом ОПК, браком кваліфікованих кадрів. Ніхто навіть не думає про налагодження масового виробництва систем високоточної зброї. Ясинський (керівник департаменту Міноборони України – «ВіР») приму-дрився навіть вилучити дослідно-конструкторську роботу з модернізації вертольота Мі-24 за участі французької фірми SAGEM, що перебувала на завершальному етапі виконання».

Означені кроки влади, без сумніву, містять загрози та ризики у сфері організації належної оборони та опору агресору, а також потребують пере-гляду низки позицій та неприйнятих рішень.

Ніхто навіть не думає про налаго-дження масового виробництва систем високоточ-ної зброї


У дзеркалі експертної думки

12 кроків для відродження і розвитку ВМСУГлен Грант,

провідний експерт з питань оборони, Centre for Civil Military Relations, USA

Андрій Риженко,заступник начальника штаба (з питань Євроатлантичної інтегра-

ції) командування ВМС України1. Підготовка та затвердження Військово-Морський Доктрини

України та Державної Програми будівництва кораблів ВМС в РНБО і Верховній Раді.

2. Створення Департаменту ВМС у складі МО / ГШ з функціями: концептуального розвитку ВМС, визначення та закупівель платформ (кораблів і техніки) для ВМС, визначення стандартів підготовки та освіти персоналу ВМС.

3. Створення бюджету ВМС у розпорядженні командувача (секре-таря) ВМС. Реалізація повного циклу менеджменту в ВМС України і в ін-ших видах ВС: завдання - бойові можливості - ресурси.

4. Вивчення ринку і підбір найбільш оптимальних варіантів мор-ського озброєння для ВМС України з поставками з 2015 року (нового і вживаного), особливо багатофункціональних кораблів та катерів модуль-ного типу, ударного ракетного комплексу, морської авіації і берегової обо-рони національного та іноземного виробництва. Налагодження діалогу (зустрічі не рідше раз в квартал) з представниками ВПК України та іно-земними виробниками, що виготовляють продукцію для ВМС. Заохочен-ня здорової конкуренції та ведення високотехнологічних розробок.

5. Підготовка пакету законів щодо здешевлення будівництва ко-раблів в Україні з національних проектів і зарубіжним ліцензіями, за-конів щодо пільгового оподаткування внутрішніх військових закупівель (паливо).

6. Комплексне обстеження, оцінка, проектування та будівництво (модернізація) сучасної інфраструктури базування і управління ВМС України: штабів, баз, містечок, причалів, аеродромів та полігонів.

7. Реформа і децентралізація системи забезпечення ВМС (як части-на системи всіх ВС) - МО / ГШ визначають номенклатуру закупівель, гра-ничні ціни і постачальників, готують оперативні та стратегічні запаси на випадок війни. Потокові витрати на життєдіяльність і військові запаси по максимуму набувають частини самі на місцях. Відмова від натурального виду індивідуального забезпечення військовослужбовця номенклатурою тилу: харчування, форма. Замість цього - виплата надбавок грошима, на які потім військовослужбовець ці позиції купує.


8. Адаптація стандартів НАТО (СТАНАГ) в систему бойової підго-товки, знання англійської мови - вимоги для всіх офіцерів і молодших ко-мандирів - старшин. Використання іноземних радників зі стратегії та ме-неджменту.

9. Перепідготовка викладачів оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів у військових навчальних закладах США та Європи. Введення а адаптація іноземного досвіду в дисципліни «Національна без-пека», «Стратегія і політика», «разновідових військові операції», «Страте-гічне лідерство». Відправка курсантів і слухачів для навчання за кордон строком на 1-3 роки.

10. Відмова від видачі квартир МО військовослужбовцям. Замість цього — виплата «квартирних грошей» і гарантія держави можливості придбати одну квартиру в кредит або іпотеку (під 2-3%)

11. Впорядкування робочого дня військовослужбовця, посилення со-ціального пакету: збільшення грошового забезпечення (рядовий склад - в два рази вище середньої по країні), медичне обслуговування для військо-вих і членів сімей (на період служби в ЗС), навчання у ВНЗ на бюджетних місцях, фонд службового житла.

12. Посилення інформаційно-патріотичної роботи: розширення прес-служб, розширення військових медіа: телецентрів, газет, журналів.

Виклики інформаційного простору УкраїниПавло Кост,

координатор проектів Демократичного співтовариства «Схід» (Варшава, Республіка Польща),

член Експертної ради ЦДАКР

Агресія Російської Федерації проти України продемонструвала важли-вість ведення Києвом системної інформаційної політики. Довготривалі за-недбання в цьому напрямі значною мірою зіграли на руку Кремлю в Криму та на Донбасі.

Так, за даними Володимира Горбуліна, ще в січні 2013 року в Москві від-булися загальні збори Академії військових наук, на яких виступив начальник ГШ ЗС РФ Валерій Герасімов. У своїй доповіді він наголошував на зростанні ролі невійськових методів тиску на противника, передусім, через політичний, економічний і гуманітарний елементи. А інформаційне протиборство взагалі визначив, як «наскрізну діяльність на всіх етапах конфлікту».

Системний підхід

Щоб оцінити ефективність України в інформаційному протиборстві потрібно структурувати характер поточних процесів, пов’язаних з проти-


стоянням. По-перше, на фоні анексії Криму та війни на Донбасі, інформа-ційна війна з Росією точиться на неформальних чотирьох фронтах: 1) між-народній арені, 2) території України, підконтрольній Києву, 3) окупованих територіях та 4) території РФ.

На кожному з цих фронтів Україна воює з різним успіхом. Якщо на першому та особливо другому фронті Україна дає собі раду відносно непо-гано, то у випадку з окупованими територіями та Росією можна говорити про повний крах українських зусиль. Безумовно, кожен фронт вимагає різ-них підходів та засобів. Також слід визнати, що найбільші ризики та водно-час потенціал приховуються на внутрішньоукраїнському фронті. Можли-вості Києва на інших напрямках, як мінімум, у середньостроковій перспективі, є обмеженими. Саме тому, Україні варто зосередити зусилля на інформаційній роботі на території України, яка знаходиться під контр-олем Києва. Власне в цьому матеріалі цей фронт пропонується розглядати як основний.

По-друге, на даному етапі в інформаційній сфері може йти мова в пер-шу чергу про мінімізацію негативних ризиків, пов’язаних з всебічною агре-сією Росії. Тобто, розробляючи заходи в інформаційній сфері, слід спочат-ку ідентифікувати ризики національній безпеці України та джерела їх появи.

По-третє, Києву потрібно пам’ятати просту істину: кожен захід пови-нен мати конкретну мету та має бути розрахований на конкретну групу громадян. Іншими словами, необхідно визначити, хто має бути кінцевим споживачем того чи іншого посилу. Громадян можна умовно поділити на прихильників Києва, нейтральних та налаштованих ворожо. Прихильни-ків в принципі немає сенсу ні в чому переконувати, бо вони вже «перекона-ні». Також важко сподіватися на істотні результати спроб здобути при-хильність ворожої частини населення – більшість з них навряд чи вдасться схилити на свій бік. Тому, досить логічно, що ключовою аудиторією має бути частина громадян, яку можна умовно назвати нейтрально-байдужою.

По-четверте, чіткі цілі можуть бути визначені лише після проведення аналізу поточних тенденцій і очікувань суспільства, а також врахування наслідків тих чи інших процесів у країні, особливо економічно-соціальних.

По-п’яте, Україна стоїть перед необхідністю проведення непопуляр-них реформ, які будуть неоднозначно сприйматися суспільством.

Методологічні виклики

Основним ризиком для безпеки України є доведення до дестабілізації внутрішньої ситуації, що, як мінімум, унеможливить реформи, а в гіршому випадку призведе до чергової політичної кризи (наприклад, т. зв. ІІІ Май-дану) з непередбачуваними наслідками. Російські та проросійські інформа-ційні канали будуть формувати, особливо в південно-східних регіонах

Інформаційна війна з Росією точиться на не-формальних чоти-рьох фронтах

Україні варто зосередити зусилля на інформаційній роботі на терито-рії України, яка знаходиться під контролем Києва


України, поганий імідж керівництва України та міф про його негативне від-ношення до громадян, що живуть в цій частині країни. На цьому тлі по-трібно чітко виділити для себе потенційні конкретні теми, які можуть ста-ти предметом маніпуляцій та нагнітання, що, в свою чергу, призведе до збільшення ризиків для стабільності України. Про них нижче.

До викликів загального характеру слід віднести очевидну рису сус-пільних настроїв – їхню динаміку та нестабільність, а інколи навіть супер-ечність. Це є доказом того, що велика частина громадської думки зараз пе-ребуває у перехідному періоді, своєрідному пошуку нових орієнтирів. Це додатковий фактор і стимул до інтенсифікації роботи в інформаційному плані. Влада має посилати чіткіший сигнал щодо напрямку, яким рухається країна із застосуванням ключа: цілі політики, засоби їх досягнення та на-слідки для окремих сфер життя в короткій та середній перспективі.

За даними соціологічних опитувань, оприлюднених на початку року в «Дзеркалі тижня», лише 39,6% громадян України вважають події на сході війною України з РФ. Наприклад, в Одеській області такої думки дотриму-ється лише 9,8%, а в Харківській лише 6,9% мешканців. Така оцінка реаль-ності є неприпустимою і зобов’язує державу докласти всіх зусиль, щоб до-нести до громадян очевидні речі. Особливо, коли мова йде про чутливі - з точки зору російських впливів - регіони. Із цим пов’язані також значно ширші наслідки російської агресії: громадяни мають знати, що велика час-тина проблем в економіці та соціальне становище напряму залежать від агресії з боку Москви.

Натомість дані чергового опитування показують іншу тенденцію: за період з квітня по грудень 2014 року в південно-східних областях упала кількість тих хто не має наміру вмішуватися в конфлікт і буде сидіти вдома (в 1,3 рази), тих, що будуть вітати прихід російських військ (в 3,3 рази) та тих, які мають намір вступити в ряди армії агресора (в 3,5 рази). Це лише підтверджує, що необхідність наголошування на агресії з боку Росії є оче-видною.

Чільне місце в громадській думці в Україні завжди посідали вектори зовнішньої політики, і зараз ситуація не змінилася. Наприклад, опитуван-ня показують, що мешканці Харківської області, яка потенційно може ста-ти черговим місцем дестабілізації, пріоритетом вважають інтеграцію з Митним союзом, а не з ЄС. Також на південному-сході (без Донбасу) зрос-ла кількість невизначених щодо цього питання: ще донедавна вони висту-пали за МС, а зараз вагаються. Саме з ними держава має вести діалог.

Причому, якщо Київ буде вести цей діалог лише на рівні зовнішньопо-літичного курсу (геополітичного вибору), це не сприятиме стабілізації на-строїв. Перевагою євроінтеграції є її внутрішній вимір, тобто глибокі ре-форми, яких так очікують українці у всій країні. Боротьба з корупцією, реформа міліції, системи охорони здоров’я, децентралізація влади – ці та

До викликів за-гального характе-ру слід віднести очевидну рису суспільних настро-їв – їхню динаміку та нестабіль-ність, а інколи навіть супереч-ність

Необхідність наголошування на агресії з боку Росії є очевидною


інші елементи прямо пов’язані з європейським курсом, і це потрібно по-стійно пояснювати. Більше того, кожен українець має дізнаватися з інфор-маційних посилів, що та чи інша реформа означатиме для нього особисто.

В цьому контексті важливу роль має грати роз’яснювальна робота щодо реформи самоврядування, яку довго розробляє Київ. Саме її наслідки можуть дуже скоро відчути безпосередньо на собі пересічні громадяни. Тим часом меседжі суспільству щодо прогресу її проведення, цілей та на-слідків є поки що туманними. Якщо вірити заявам представників влади, восени реформа увійде в ключову фазу. Тому саме до того часу варто під-готувати громадян в інформаційному плані.

Необхідність проведення роз’яснювальної роботи щодо реформ під-тверджують інші дані – для 58% громадян реформи означають зняття недо-торканності з депутатів, для 51% – це підвищення зарплат та пенсій, а для 48% – це зняття недоторканності з суддів. Таке розуміння реформ полег-шить маніпулювання та призведе до суспільного розчарування змінами, чим зовнішні сили зможуть без проблем скористатися. Підготовка насе-лення до складної соціальної ситуації на фоні реформ вимагає особливої уваги влади – громадяни мають право знати не тільки про те, що найближ-чі рік-два будуть вкрай важкими, але й задля чого доведеться затягувати паски та як довго це триватиме...

Чи не одним з ключових питань, яке викликає великий суспільний ін-терес, є підняття тарифів на комунальні послуги. Рішення щодо цього було продиктовано об’єктивною реальністю. Проте, громадянам особливо ніхто не пояснює чому так відбувається. Правда, зафіксовано поодинокі спроби такої роботи (як приклад, варто згадати голову «Нафтогазу» Андрія Кобо-лєва, який особисто з’являється на телеефірах задля пояснення ситуації), але вони носять поодинокий, ситуативний характер. А таке чутливе питан-ня, з точки зору суспільних настроїв, має бути об’єктом посиленої уваги керманичів. Термінового посилення вимагає робота щодо роз’яснення но-вих правил адресних субсидій для незабезпечених груп населення. Пов’язані з ними непорозуміння, потенційно можуть стати предметом ма-ніпуляцій вже восени. Ще є час виправити ці помилки і недопрацювання.

Організаційні виклики

Окрім формування правильних посилів, Києву варто подумати про покращення організаційної складової інформаційної політики. Мова йде про вбудовування нових елементів або усунення тих, які загрожують ін-формаційній безпеці. По-перше, слід вирішити питання технічних обме-жень для трансляцій українського центрального телебачення та радіо, що стосується в першу чергу територій Донбасу, підконтрольних ЗСУ. Подаль-ше отримування мешканцями цих територій інформації з російських або місцевих джерел – а це на сьогодні факт – загрожуватиме формуванням або утвердженням ворожих до України переконань.

Слід вирішити питання техніч-них обмежень для трансляцій україн-ського централь-ного телебачення та радіо, що сто-сується в першу чергу територій Донбасу, підконтр-ольних ЗСУ


По-друге, негайного вирішення вимагає проблема функціонування в українському медіа-просторі російських або відкрито проросійських ви-дань. Звичайно, певною мірою від цього постраждає свобода слова, але в умовах війни це не має стати перешкодою. Як відомо, історії не мала пре-цедентів, щоб держава виграла війну без будь-яких обмежень в інформа-ційному просторі. Наприклад, безкоштовну газету «Вести», яку безкоштов-но роздають щоденно у великих містах, відома компанія TNS вже зараховує до лідерів за популярністю. В той же час, про маніпулятивні технології, які застосовує це видання, говорилося вже неодноразово… В цьому контексті експерт Інституту масової інформації Роман Кабачій нагадує, що ніхто не відміняв норми закону, за якою те чи інше видання можна закрити за роз-палювання ворожнечі. Також на часі проведення медіа-реформи, що зокре-ма передбачатиме необхідність прозорості медіа-власності. І, якщо вия-виться, що за певним ЗМІ стоять гроші поваленого режиму Януковича чи взагалі російський слід, таке ЗМІ не має права функціонувати на території України.

По-третє, вже традиційною проблемою для інформаційної політики офіційного Києва є слабка позиція державних ЗМІ, в першу чергу, ключо-вих телеканалів. «Перший національний» ледве входить в десятку найпо-пулярніших, що обмежує коло його потенційної аудиторії. Паралельно найбільшою популярністю користуються телеканали, які належать провід-ним олігархам. Зараз новини на них можна охарактеризувати, як такі, що не йдуть врозріз з державними інтересами. Проте, немає жодних гарантій, що під впливом розвитку внутрішньої та зовнішньої ситуації, власники не гратимуть в свою гру, незважаючи на інтереси держави, і використовувати-муть для цього власні інформаційні важелі. В минулому ми це спостерігали вже неодноразово. Тому варто убезпечити себе від подібного сценарію та поставити медіа-ринок України в більш жорсткі рамки і визначити більш амбітні вимоги до ЗМІ щодо дотримання цих рамок. Навіть ціною певного зниження свободи слова. Ключове значення для успіху цих зусиль матиме розробка ефективного та швидкого механізму, який забезпечуватиме до-тримання цих вимог. Інший варіант – це координація зусиль і робота в форматі рекомендацій, але такий підхід навряд чи буде результативним.

Відомий медіа-експерт Олег Панфілов вважає, що Україні потрібен ро-сійськомовний телеканал, який змістом будуть наповнювати місцеві жур-налісти (мешканці південно-східної України). За зразок пропонує взяти Перший інформаційний кавказький. Водночас, Панфілов зазначає, що не варто йти стопами Громадського ТВ – воно акумулює обмежену аудиторію, яка і так є налаштована позитивно до України.

Нарешті, треба визнати, що недостатнім є рівень співпраці офіційного Києва з представниками громадянського суспільства. Кількість низових ініціатив, груп, сайтів, які створювались і створюються після Майдану, вра-

Історії не мала прецедентів, щоб держава виграла війну без будь-яких обмежень в інфор-маційному просторі

Вже традиційною проблемою для інформаційної політики офіцій-ного Києва є слабка позиція державних ЗМІ, в першу чергу, ключових телека-налів

Недостатнім є рівень співпраці офіційного Києва з представниками громадянського суспільства


жає. Проте, їхній потенціал далеко не завжди використовується опти-мально. Мова не йде про те, щоб контролювати, йдеться про співпра-цю. Для цього достатньо налагодити регулярний діалог.

Без права на помилку

На завершення, слід виділити більш загальні риси процесу інфор-мування. В першу чергу, це потреба впорядкування та систематизації політики держави. Київ мусить для себе визначити основні вектори ін-формаційного курсу, засоби задля його реалізації та послідовно втілю-вати в життя свої задуми. Розробляючи ці вектори, слід чітко виходити з поточних та майбутніх загроз національній безпеці та очікувань сус-пільства. Також настав час сміливих рішень щодо ситуації у вітчизня-ному інформаційному просторі, які в умовах війни визріли давно.

На цьому тлі певною мірою розчаровує нинішній підхід керівни-цтва Міністерства інформаційної політики. Схоже, що в новому відом-стві роблять ставку на зусилля не на тому фронті інформаційної війни. Навряд чи ідея створення англомовного телеканалу «Ukraine Tomorrow» та телеканалу ЗСУ є адекватними нинішнім ризикам і загрозам. Таке враження, що в міністерстві залишили поза увагою важливий момент: в січні 2015 року був оприлюднений лист чотирьох міністрів закордон-них справ (Данії, Литви, Великобританії та Естонії) напередодні саміту глав дипломатії ЄС щодо необхідності протидії російській пропаганді. В листі йде мова, наприклад, про збільшення імунітету громадян ЄС та країн-сусідів ЄС від інформаційної політики Москви, а також підтрим-ку незалежних ЗМІ в Росії. Також в інших європейських столицях ця тематика жваво обговорюється. Враховуючи фінансовий потенціал України та його реальні можливості, Київ має ретельно спостерігати за ходом цієї дискусії в ЄС та в міру можливостей адекватно реагувати та підключатися до заходів, які зможе розробити Євросоюз. І все це має робитися паралельно із вирівнюванням внутрішнього інформаційного фронту.

Врешті-решт, є ще фактори, що можуть зробити всі дискусії довко-ла інформаційної політики фікцією. Держава має почати функціонува-ти на нових принципах. Бо, наприклад, якщо заклики до затягування пасків на тлі скорочення соціальних витрат та підвищення комуналь-них тарифів, будуть супроводжуватися новими масштабними коруп-ційними скандалами, а їх фігуранти не потраплятимуть до суду, - жодні інформаційні заходи не допоможуть.

Історія України останнього року демонструє, що права на помилку в Києва вже нема.


Ручные реактивные противотанковые гранатометы (гранаты) в системе противотанковой обороны Украинской Армии

Вячеслав Целуйко, доцент кафедры политологии ХНУ им. В.Н. Каразина,

специалист по современным вооруженным конфликтам,член Экспертного совета ЦИАКР

Предыстория

Вторая мировая война наглядно продемонстрировала важное значе-ние легких пехотных средств противотанковой обороны (ПТО). На на-чальном этапе войны эффективным средством борьбы с танками с противопульным бронированием были многочисленные противотанковые пушки: дешевые, подвижные и скорострельные. Высокая насыщенность соединений и частей такими средствами ПТО позволяло уделять внимание противотанковым средствам пехоты в последнюю очередь.

Ситуация резко изменилась с появлением и широким распростране-нием танков с противоснарядным бронированием. Борьба с ними привела к росту калибра орудий противотанковой артиллерии, их массы и стои-мости. Это вызвало сокращение числа орудий в соединениях, снижение их подвижности и рост уязвимости. Причем орудия, адекватные угрозам со стороны новых танков появлялись в войсках с запаздыванием. Потому насыщение пехоты легкими средствами, способными поражать танки ста-ло одной из приоритетных задач воюющих армий.

Наиболее эффективно эта задача была решена в немецкой армии, где пехота получила «тандем» относительно эффективных средств: многоразовые гранатометы «Офенрор» и «Панцершрек» и семейство одноразовых гранатометов (противотанковых гранат) «Панцерфауст». Не-смотря на то, что эти противотанковые средства были далеки от совершен-ства, в первую очередь в плане эффективной дальности, немецкая пехота получила оружие, способное поразить любой танк союзников. Сочетание более дальнобойных и точных многоразовых гранатометов с одноразовыми «Панцерфаустами» оказалось удачным. Последние были хороши тем, что ими можно было вооружить каждого пехотинца на танкоопасном направ-лении, а простота применения позволяла обучить стрелять из «Панцерфа-устов» даже пенсионеров и женщин из «Фольксштурма» или подростков из «Гитлерюгенда».

Завершающие сражения Второй мировой выработали тактику приме-нения данных противотанковых средств (ПТС), а также тактику противо-действия им. Можно выделить основные принципы:

1. Так как данные ПТС обладали крайне ограниченной дальностью, то для их эффективного применения требовалась высокая концентра-

Завершающие сражения Второй мировой вырабо-тали тактику применения дан-ных противотан-ковых средств (ПТС), а также тактику проти-водействия им


ция на участке обороны, атакованной танками. Ввиду большой про-тяженности фронта равномерное насыщение войск данными грана-тометами потребовало бы колоссальных объемов производства.

2. Небольшая дальность и невысокая кучность, особенно ранних «Панцерфаустов» требовали от стрелка не только крепких нервов, но и приобретения ими определенных навыков стрельбы, послед-нее требовало расхода выстрелов на обучение, а их не хватало. По-тому обучать всех солдат и ополченцев стрельбе из данных противотанковых средств оказалось не выгодно.

3. Ответом на два предыдущих затруднения стало создание специализированных штатных и нештатных истребительных противотанковых подразделений, как в составе регулярной ар-мии, так и ополчения. К первым можно отнести истребительные противотанковые роты, включая, на первый взгляд довольно экзотические, роты велосипедистов из «Гитлерюгенда» с парой «Панцерфаустов», закрепленных на руле велосипедов. Ко вторым нештатные команды истребителей танков на уровне рота-батальон, сформированные из наиболее подготовленных бойцов, где были сосредоточены основные противотанковые средства подразделе-ния. Создание истребительных команд и подразделений оказалось более эффективным, чем равномерное распределение РПГ по линейным подразделениям.

Что касается опыта противодействия немецким гранатометчикам, то Вторая мировая показала, что наиболее эффективным оказалось сопро-вождение танков и САУ пехотой непосредственного прикрытия впереди или вместе с танками. Низкая дальность и специфика применения РПГ требовала от гранатометчиков производить выстрел под огнем пехоты прикрытия танка, которая зачастую вооружалась скорострельными писто-летами-пулеметами и ручными пулеметами. Такая ситуация привела к оче-видному выводу – пехотинцы-истребители должны прикрываться соб-ственной пехотой даже в населенных пунктах, где для применения гранатометов с близкого расстояния были куда более благоприятные усло-вия, чем на открытой местности. Тем не менее, даже в Берлине немецкие «фаустники» добились умеренных успехов в борьбе с советской бронетех-никой, из-за советских групп прикрытия танков. Там же, где такие группы использовались ограниченно, советская бронетехника несла тяжелые по-тери от огня пехотных противотанковых средств.

Гранатометы Украинской Армии

В советской армии, как и в Вермахте также стоял на вооружении гранатометный «тандем». Многоразовая ниша была занята РПГ-7, совер-шенствование которого шло по пути повышения бронепробиваемости его


гранат. Более поздний РПГ-16 с калиберными гранатами не получил широ-кого распространения, кроме ВДВ, и был снят с вооружения. Причина этого заключалась в калиберной гранате, которая в отличие от надкалиберных гранат РПГ-7 имела ограничения по росту бронепробивае-мости. Хотя высокая начальная и максимальная скорость гранаты РПГ-16 в сочетании с высокой кучностью делали его эффективным средством по-ражения движущихся целей на большей дальности, чем у РПГ-7.

В тоже время рост защитных свойств лобовой брони современных танков привел к тому, что даже наиболее мощная из постсоветских гранат (выстрел) к РПГ-7 – ПГ-7ВР «Резюме» не обеспечивает поражение современных танков во фронтальную проекцию. Более того, применение выстрелов ПГ-7ВЛ и тем более ПГ-7ВР существенно сокращает эффективную дальность РПГ-7.

С учетом того, что в Вооруженных Силах Украины наиболее мощным выстрелом к РПГ-7 является ПГ-7ВЛ можно утверждать, что расчеты РПГ-7 могут поражать танки только в борт, корму или крышу. Этот фактор имеет определяющее значение при выборе позиций для гранатометчиков. В тоже время более легкая бронетехника до БМП-3 включительно может поражаться из РПГ-7 в любую проекцию. Стоит отметить, что при совре-менном состоянии танкового парка России РПГ-16 был бы в украинской армии более эффективен, чем РПГ-7.

Реактивные противотанковые гранаты («одноразовые гранатометы», «Мухи») в СССР и Украинской Армии представлены РПГ трех типов: РПГ-18, РПГ-22 и РПГ-26. Эти РПГ имеют близкие характеристики бронепроби-ваемости с ранними выстрелами к РПГ-7, не считая ПГ-7ВЛ и тем более ПГ-7ВР. Как и в случае с РПГ-7 реактивные противотанковые гранаты мо-гут поражать танки только в борт, корму и крышу, а более легкую броне-технику в любую часть корпуса и башни.

Поражение бронетехники в борт требует брать упреждение при стрельбе, особенно, если скорость танков и БМП не ограничивается ско-ростью спешенной пехоты. Особенно это чувствительно для реактивных противотанковых гранат, которые обладают довольно примитивными прицельными приспособлениями, ограничивающими возможность по взятию упреждения. Более того, из-за невысокой скорости полета у реактивных противотанковых гранат больше полетное время, чем у гранат РПГ-7, что требует брать большее упреждение по сравнению с последним. Практически из РПГ-18/-22/-26 по движущейся колонне бронетехники можно вести огонь на дистанции до 100 м, а по быстро движущейся колес-ной бронетехнике до 50м.

Второй особенностью советских РПГ является их довольно скромный заброневой эффект при хорошей бронепробиваемости. На практике это означает, что выведение из строя танка или БМП зачастую требует не-

Реактивные противотанковые гранаты могут поражать танки только в борт, корму и крышу, а более легкую броне-технику в любую часть корпуса и башни


скольких проникающих попаданий. Такая ситуация требует ведения огня несколькими расчетами РПГ по одной бронированной цели.

Отдельно стоит сказать о новых российских РПГ, которые могут стать трофеями украинских военных, и о западных РПГ, которые могут быть получены в качестве военной помощи.

Первая группа представлена многоразовым РПГ-29 «Вампир», который обладает выстрелом близким по поражающему действию с ПГ-7ВР, но име-ющий большую эффективную дальность, чем РПГ-7 с этим выстрелом. Аналогична по поражающему действию реактивная противотанковая гра-ната РПГ-27. Более мощная граната РПГ-28, возможно, способна поразить танк в лобовую броню. В тоже время РПГ-27 и РПГ-28 обладают негативными свойствами более ранних советских реактивных противотанковых гранат: низкая начальная скорость и эффективная дальность.

Также стоит упомянуть о реактивных штурмовых гранатах и термо-барическом выстреле к РПГ-7, эти гранаты могут быть использованы для борьбы с легкой бронетехникой и примерно соответствуют по своей вне-шней баллистике кумулятивным модификациям.

Среди западных образцов стоит выделить семейство шведских многоразовых гранатометов 84-мм M2/3 Carl Gustav. Данные гранатометы обладают широкой номенклатурой калиберных гранат различного назна-чения (включая тандемные кумулятивные). Высокая начальная скорость и нарезной ствол обеспечивают данным гранатам высокую кучность и малое полетное время. Как и РПГ-7 этот гранатомет не может эффективно пора-жать лобовую броню современных танков, однако более эффективен, чем последний для поражения легкой бронетехники и при стрельбе по движу-щимся колоннам.

Реактивные противотанковые гранаты условно можно разделить на лег-кие, средние и тяжелые. Первые представлены американскими М72 (не имею-щими особых преимуществ по сравнению с советскими). Вторые - шведскими АТ4, обладающими вдвое большей начальной скоростью гранаты, чем у совет-ских РПГ, что позволяет более эффективно поражать бронецели на большем расстоянии и упрощает взятие упреждения на близких дистанциях. В тоже вре-мя масса шведских РПГ вдвое больше советских. К тяжелым относятся фран-цузские APILAS и немецкие Panzerfaust 3. Первые сочетают высокую началь-ную скорость с довольно высокой бронепробиваемостью. Однако способность их поражать лобовую броню российских танков неоднозначна. Бронепробива-емость немецкого гранатомета выше. Общей чертой этих РПГ является высокое заброневое действие, рассчитанное на поражения танка одним выстрелом.

Тактика

Борьба с бронетехникой может быть условно разделена на две взаимосвязанные фазы: создание выгодных условий для поражения бро-нетехники и собственно ее поражение.

Среди западных образцов стоит выделить семей-ство шведских многоразовых гранатометов 84-мм M2/3 Carl Gustav


Первое условие достигается преимущественно подавлением средств прикрытия бронетехники и, если это возможно, выбором удобного места и времени для поражения бронетехники. Второе, однако, далеко не всегда возможно, так как механизированные войска зачастую имеют возмож-ность выбора места и времени атаки. В тоже время необходимо организовывать оборону на местности, затрудняющей применение броне-техники противника и облегчающей применение своих противотанковых средств, особенно массовых легких средств ближнего боя. Такими свой-ствами обладают населенные пункты, особенно крупные с обширными ра-йонами прочной застройки. Именно оборона крупных городов создает условия для нанесения тяжелых потерь бронетехнике противника легковооруженными пехотными формированиями.

Тактика использования пехоты непосредственного прикрытия танков, особенно в уличных боях стала классической в Советском Союзе и нашла отражение, как в советских, так и в новых российских боевых уставах. Од-нако ее механическое перенесение с условий конца Второй мировой на со-временность можно считать ошибочным. Дело в том, что оборона крупных населенных пунктов Рейха (например, Берлина или Бреслау) велась с ши-роким применением подразделений «Фольксштурма» и тыловых форми-рований Вермахта и СС. Участие в обороне пехотных и мотопехотных час-тей было довольно ограничено. Это привело к тому, что при высокой насыщенности сил гарнизонов стрелковым и пехотным противотанковым оружием они испытывали острый дефицит минометов. Последние в не-мецкой армии и так нашли куда менее активное применение, чем в совет-ской.

При этом пехотинцы, сопровождающие танки на улицах города пред-ставляют собой крайне уязвимую для минометного огня цель. В современных вооруженных силах огонь минометов по спешенной пехоте может быть успешно дополнен огнем автоматических и подствольных гра-натометов. Это еще более повышает уязвимость пехотного прикрытия тан-ков. Акцент именно на таком вооружении связан с тем, что оно благодаря навесной траектории может применяться вне зоны поражения вооруже-ния бронетехники и пехотного прикрытия, используя укрытия.

Кроме того, важной особенностью современных конфликтов является активное использование осколочных мин направленного и кругового по-ражения в управляемом варианте, а также импровизированных мин на основе артиллерийских нарядов и минометных мин. Эти средства позволя-ют надежно перекрыть городские улицы, сделав перемещение по ним смер-тельно опасным для пехоты противника.

Таким образом, то, что работало против немецкой армии конца Вто-рой мировой не соответствует современным реалиям. И при наличии у

Именно оборона крупных городов создает условия для нанесения тяжелых потерь бронетехнике противника легко-вооруженными пехотными фор-мированиями.


обороняющегося вышеперечисленных средств и адекватном их примене-нии использование пехотных групп прикрытия бронетехники на улицах городов становится для противника крайне затруднительно и сопряжено с большими потерями.

Следовательно, при организации противотанковой обороны необхо-димо заставить противника отказаться от использования спешенной пехоты для сопровождения своей бронетехники. Для этого в состав специализированных истребительных подразделений или нештатных ко-манд необходимо ввести легкие минометы и автоматические гранатометы для подавления пехоты противника и создания комфортных условий для применения противотанковых гранатометов.

В таком случае прикрытие бронетехники от огня противотанковых средств обороняющихся будет возложена на вооружение самой бронетех-ники, пехоту на БМП и БТР, ЗСУ («Тунгуски», «Шилки»), вертолеты и ар-тиллерийский огонь. При этом опыт применения вертолетов над городами (Могадишо, Грозный, Багдад) продемонстрировал их высокую уязвимость даже от слабого зенитного огня. Артиллерия может довольно эффективно «очищать» крыши зданий от пехоты противника с помощью снарядов с воздушным подрывом, что нашло применение в Ираке, однако поразить противотанкистов в зданиях для нее довольно проблематично.

Таким образом, основным средством поражения пехотинцев с РПГ в уличных боях является огонь вооружения бронетехники и не спешенной пехоты. Такая форма применения механизированных войск в городе была продемонстрирована при овладении Грозным зимой 1995 г. и Багдадом в 2003 г. Достоинством такой тактики применения механизированных войск в городе является более высокая скорость продвижения, чем при спешива-нии пехоты. Это не только повышает темп наступления, но и делает более сложным поражение бронетехники из РПГ из-за ошибок гранатометчиков при выборе упреждения.

Важным условием успешного применения такой тактики является на-ступление по широким улицам, что дает возможность наступать в коло-ннах по 2-3, упрощает обнаружение целей и позволяет концентрировать огонь нескольких огневых средств на каждой танкоопасной цели. Однако это работает при расположении пехотных противотанковых средств на крышах или у фасадных окон зданий, выходящих на улицы, где двигалась техника противника.

В ходе гражданских войн в Ливии и Сирии повстанческие гранатомет-чики применили тактику поражения бронетехники из глубины кварталов. Огонь велся или с дворов многоэтажной застройки или с перпендикулярных проспектов узких улиц в промежутки между домами. Такая тактика позво-ляла гранатометчикам оказываться фактически один на один со своей це-лью, лишая ее поддержки соседних боевых машин и их десанта. Техника

При организации противотанковой обороны необходи-мо заставить противника отка-заться от исполь-зования спешенной пехоты для сопро-вождения своей бронетехники


поражалась строго в борт, что повышало эффективность стрельбы. Более того, зная довольно точно расстояние до цели и расстояние между домами было проще брать упреждение, если оно требовалось.

Тактика поражения бронетехники из глубины кварталов может быть применена как в частном секторе, так и многоэтажной застройке. При этом возможно оборудование для гранатометчиков окопов или баррикад (в том числе, из гражданского автотранспорта, мусорных баков с грунтом и т.д.), а также создавать позиции в зданиях, расположенных во дворах напротив промежутков между домами вдоль проспектов.

К недостаткам тактики ведения огня из глубины кварталов можно отнести возможность применения противником задымления с помощью его артиллерии. Потому полностью отказаться от размещения огневых средств на фасадных позициях нельзя. Да и количество потенциальных по-зиций для ведения огня из глубины кварталов ограничено. И наконец, по-дбитая техника начинает служить укрытием для последующих бронееди-ниц при преодолении ими сектора такого флангового огня.

При борьбе с компактными и довольно скоростными колоннами бро-нетехники на широких улицах важное значение имеет широкое привлече-ние артиллерии к поражению относительно слабобронированной броне-техники. Российские бронеавтомобили, БРДМ, БТР, БМД, МТ-ЛБ, ЗСУ, отчасти САУ довольно уязвимы к поражению осколками 120-мм миноме-тов. Применение данных минометов для ведения заградительного огня по маршрутам движения механизированных колонн позволит не только по-разить слабобронированную бронетехнику, ее десант, нанести поврежде-ния наружным системам танков и БМП, но и, возможно, добиться разрыва наступающей колонны, когда более защищенная техника двинется вперед, а менее - отойдет назад. Кроме того, огонь 120-мм минометов может заста-вить десант БМП скрыться под броней и прекратить наблюдение и огонь через люки. При этом огонь десанта имеет важное значение, так как обес-печивает многоканальность обстрела целей. Если же десант не имеет воз-можности вести огонь, то колонна может рассчитывать лишь на вооруже-ние бронетехники.

Таким образом, поддержка со стороны 120-мм минометов способна существенно повлиять на эффективность применения легких противотанковых средств в городе. Тем более что в условиях городской за-стройки минометы могут располагаться вблизи целей, чем повышается их кучность и режим огня.

Особенность боевых действий в городе состоит в том, что легкие противотанковые средства могут располагаться на верхних этажах или крышах высотных зданий и не могут быть поражены пушечным вооруже-нием танков из-за ограниченных углов возвышения. Такие позиции могут быть поражены лишь зенитными пулеметными установками танков и воо-

Тактика пораже-ния бронетехники из глубины квар-талов может быть применена как в частном секторе, так и многоэтажной застройке

Российские броне-автомобили, БРДМ, БТР, БМД, МТ-ЛБ, ЗСУ, отча-сти САУ довольно уязвимы к пораже-нию осколками 120-мм минометов

Поддержка со стороны 120-мм минометов способ-на существенно повлиять на эф-фективность применения легких противотанковых средств в городе


ружением БМП и более легкой бронетехники, если она присутствует в ко-лонне и не поражена минометным огнем.

Кроме размещения противотанковых средств на крышах и верхних этажах высотных зданий там же выгодно размещать пулеметчиков с едиными пулеметами (ПК, ПКМ). Пулеметный огонь сверху может заста-вить десант укрыться под броней. А в случае ведения огня патронами с бронебойно-зажигательными пулями Б-32 возможно поражение броне-техники до БМП включительно в тонкую броню крыши. Уязвимость совет-ской бронетехники от такого огня отмечалось россиянами еще по опыту боевых действий в горном Дагестане в 1999 г. Потому необходимо осна-щать пулеметчиков противотанковых подразделений лентами, снаряженными бронебойно-зажигательными пулями для ведения огня сверху. Более того, бронебойные пули винтовочного калибра способны поразить и бортовую броню российских БТР, БМД, БРДМ и бронеавтомо-билей.

Таким образом, необходимо комплексное воздействие различных сис-тем вооружения легких формирований украинских силовых структур на механизированные формирования противника. В первую очередь речь идет о минометах, автоматических гранатометах и единых пулеметах вин-товочного калибра. Эти средства необходимо включать в штаты специализированных противотанковых подразделений или придаваться им для отражения атаки бронетехники противника. Использование данных средств должно в идеале заставить противника отказаться от прикрытия своей бронетехники спешенной пехотой, от использования легкоброниро-ванной техники (бронеавтомобили, БРДМ, БТР, БМД и ЗСУ) для сопро-вождения танков и БМП и заставить десант на бронетехнике укрыться под броней. Полное и даже частичное решение этих задач средствами поддерж-ки противотанковых расчетов способно создать благоприятные условия для применения РПГ по бронетехнике противника.

Поражение российской бронетехники реактивными противотанковыми гранатометами и гранатами зависит от их тактико-технических характе-ристик, описанных выше. Легкая бронетехника может поражаться и во фронтальную проекцию, а танки только в борт. Кроме того, требуется од-новременное ведение огня несколькими расчетами по каждой бронецели для ее быстрого и надежного поражения.

Исходя из этих условий, а также практического опыта Второй мировой и послевоенных войн и конфликтов, наиболее эффективная тактика при-менения РПГ состоит в концентрации их в специализированных истребительно-противотанковых подразделениях. Такие подразделения обладают более высокой насыщенностью легкими противотанковыми средствами по сравнению с механизированными, аэромобильными по-дразделениями или подразделениями Национальной Гвардии, Погранич-

Необходимо комп-лексное воздей-ствие различных систем вооруже-ния легких форми-рований украин-ских силовых структур на механизированные формирования противника

Наиболее эффек-тивная тактика применения РПГ состоит в концен-трации их в специ-ализированных истребительно-противотанковых подразделениях


ной службы или спецподразделениями МВД. Например, иметь 3 расчета РПГ-7 в отделении вместо 1-го. Это позволяет достичь требуемой плотнос-ти огня по бронетехнике противника и вести стрельбу нескольких расче-тов по каждой бронецели.

Кроме того, в таких специализированных противотанковых подразде-лениях можно сосредоточить наиболее подготовленный и мотивированный личный состав, обученный поражению бронетехники противника в ближ-нем бою. Высокая нагрузка такого боя на нервную систему требует отда-вать предпочтения добровольцам при зачислении в такие формирования. Определенным стимулом могут являться и объявленные правительством Украины денежные премии за уничтоженную бронетехнику противника.

Также, как было сказано выше, эффективное применение противотанковых средств ближнего боя требует создания соответствую-щих условий, для чего истребительные подразделения должны иметь в своем составе минометы, АГС и единые пулеметы. Также стоит иметь в со-ставе истребительно-противотанковых подразделений инженерно-саперные подразделения с противотанковыми (желательно противобортовыми минами) и управляемыми осколочными минами на-правленного и кругового поражения.

Кроме того, важным условием уничтожения бронетехники противни-ка является правильный выбор подходящего поля боя. Наиболее оптимальным являются населенные пункты, особенно крупные и распола-гающие обширной многоэтажной застройкой.

Для иллюстрации необходимости в специализированных истребительных противотанковых подразделениях для действий в городской местности нельзя не упомянуть об эффективности РПГ-7 и реактивных противотанковых гранат в классической обороне в поле. Так, согласно советским расчетам коэффициент боевой эффективности РПГ-7 в полевой обороне составлял 0,3. Т.е. взвод с тремя отделениями по 1 РПГ-7 в каждом теоретически мог уничтожить 1 танк до того, как все его гранатометные расчеты будут уничтожены. Причем за расчетный танк принимался американский М60А3. Коэффициент боевой эффективности реактивных противотанковых гранат в обороне вообще оценивался как 0,2. Со времен Советского Союза противотанковые гранатометы украинской армии остались прежними, а вот танки вероятного противника стали иными.

Потому консервативная уставная тактика использования РПГ, размазывая их тонким слоем по пехотным подразделениям, обрекает нашу пехоту на поражения, что уже было продемонстрировано в ряде боев на Дебальцевском выступе. Радикально переломить ситуацию могут только истребительно-противотанковые подразделения с обученным, мотивированным и активным личным составом, действующие в населенных пунктах. Именно такие подразделения могут наносить бронетехнике про-тивника тяжелые потери.

Консервативная уставная такти-ка использования РПГ, размазывая их тонким слоем по пехотным подразделениям, обрекает нашу пехоту на пораже-ния

Радикально пере-ломить ситуацию могут только истребительно-противотанковые подразделения с обученным, моти-вированным и активным личным составом, дей-ствующие в насе-ленных пунктах


Герман Греф. Придворный инакомыслящийДмитрий Козлов,

руководитель Лаборатории анализа личностиЦентра исследований армии, конверсии и разоружения

В октябре 2014 года на Международном инвестиционном форуме «Рос-сия зовёт» глава российского Сбербанка Герман Греф совершил нечто дав-но неслыханное в российском медиапространстве: обрушился с критикой на экономическую политику Владимира Путина. В пространной и богатой красочными образами речи он вдребезги раскритиковал неэффективное государственное управление, и выступил резко против возвращения в «очередь к советскому Сбербанку», между строк намекая, кто именно ведёт страну к подобному будущему.

Общественность затаила дыхание, ожидая, когда гнев хозяина Кремля обрушится на строптивого немца, и голова последнего покатится с полити-ческой плахи. Однако реакция Путина оказалась совершенно неожидан-ной – по крайней мере, на первый взгляд. Вместо того, чтобы отправить Грефа влачить жалкое политическое существование в компании маргинальных ельцинских «отставников» вроде Чубайса, президент РФ, судя по всему, задумал «второе пришествие» Грефа в российское прави-тельство. Несомненно, от архаичного российского лидера, с его примитивным экономическим мышлением в духе «кризис стой, раз, два», ожидали совсем другого ответа на выпады педантичного либерала-рефор-матора, превратившего омертвелый мамонт советского «Сбербанка» в со-временную клиентоориентированную структуру. Ведь на первый взгляд между Путиным с его имперским консерватизмом, и эксцентричным не-мцем с прогрессивной либеральной риторикой лежит пропасть. Но при ближайшем рассмотрении у Германа Оскаровича и Владимира Владимиро-вича оказываются куда больше общего, чем кажется поначалу.

Несмотря на весь свой великодержавный пафос, Владимир Путин, по меткому определению главы оппозиционной партии «Демократический Выбор» Владимира Милова, обладает животным, «змеиным» инстинктом выживания. Пройдя суровую бизнес-школу 90-х, он отлично понимает опасность игнорирования законов экономики, сгубившего его советских предшественников. Презирая законы морали и права, Путин не намерен бросать вызов всемогущим законам рынка.

Именно поэтому, несмотря на тяготение к ручному управлению экономикой, всевозможным «мобилизациям-ускорениям-укрупнениям» и прочим средствам из арсенала экономически неэффективных диктатур, Пу-тин отдал экономблок правительства либералам вроде Набиуллиной, Силуа-нова и Дворковича с Медведевым. На каком-то уровне сознания (возможно, интуитивно) Путин понимает, что альтернативы либеральной рыночной

Аналітичні розробки

Глава российского Сбербанка Герман Греф совершил нечто давно не-слыханное в рос-сийском медиапро-странстве: обрушился с кри-тикой на экономи-ческую политику Владимира Пути-на

Презирая законы морали и права, Путин не намерен бросать вызов всемогущим зако-нам рынка


экономике нет. Поэтому за бряцанием военной мощью, приобретённой на нефтяные сверхдоходы, продолжает скрываться экономика, пусть и страдаю-щая от неэффективного управления, монополизации и других последствий экономической безграмотности Владимира Путина. Ее основы создали когда-то реформаторы Гайдара. Элементом этого экономического либерализма, скрытого в тени сурковских идеологем «встающей с колен империи» и воин-ствующего черносотенного шовинизма и является Герман Греф.

Сам же Герман Оскарович вовсе не является столь радикальным сто-ронником экономического либерализма, каким порой старается казаться. Родившийся в Казахстане в 1964 году в семье этнических немцев, Греф в начале 80-х трудился юрисконсультом в одном из сельхозуправлений Пав-лодарской области. Затем, с 1982 по 1984 год Герман Оскорович проходил срочную службу в частях спецназа ВВ МВД СССР, дислоцированных в Ча-паевске под Куйбышевым. После армии Греф закончил юрфак Омского университета по специальности «правоведение», и с 90-го года работал преподавателем факультета. Однако, не задержавшись в коридорах про-винциального вуза, Греф в том же году отправляется в Северную столицу, где до 93-го обучается в аспирантуре юрфака ЛГУ.

Именно к этим годам относится знакомство молодого юриста с мэром Санкт-Петербурга Анатолием Собчаком, и его скромным, почти неприметным помощником – Владимиром Путиным.

С 1991 года Греф переходит на работу в администрацию СПб, посте-пенно отходит от профильной юридической деятельности, и становится к 1994 году директором департамента недвижимости в Комитете по управле-нию городским имуществом при администрации города. В период работы в Комитете (1994-1997) Герман Оскарович подвергается постоянной кри-тике оппозиционных СМИ, обвиняющих его в провале реформы ЖКХ, росте тарифов и незаконной приватизации исторических объектов. Впро-чем, ни критика, ни уход с поста команды Собчака не помешали Грефу в 1997 году получить пост вице-губернатора. Однако Герман Оскарович, пристально следивший за продвижением своего знакомого экс-чекиста по карьерной лестнице, уже понимал, что успеха в России будущего можно добиться, лишь перебравшись в Москву.

В августе 1998-го года, на фоне разворачивающегося дефолта, Герман Греф приезжает в столицу, чтобы стать членом Коллегии при Министерстве госимущества РФ. Но вскоре, покинув агонизирующий аппарат правитель-ства, Греф возглавляет Центр стратегических разработок, – некоммерчес-кую организацию, по сути выступающую в качестве интеллектуального центра при избирательном штабе Владимира Путина. А после победы Пу-тина на выборах Греф возглавляет созданное специально «под него» Ми-нистерство экономического развития, бессменным главой которого он остаётся вплоть до 2007 года.

Но вскоре, покинув агонизирующий аппарат прави-тельства, Греф возглавляет Центр стратеги-ческих разрабо-ток, – некоммер-ческую организацию, по сути выступающую в качестве интел-лектуального центра при избира-тельном штабе Владимира Путина


Оценки работы Грефа на этом посту весьма противоречивы. Несмотря на активное обсуждение концепции либеральных реформ в начале путин-ского правления, уже к 2004 году становится ясна основа президентского курса: ренационализация и монополизация ключевых секторов экономики, и рост участия государства во всех сферах экономической жизни. Увеличе-ние нефтяных доходов поставило крест на реформаторских начинаниях Грефа: проблемы, прежде требовавшие решения, теперь просто заливались потоками денег. И несмотря на либеральную риторику, роль Германа Оска-ровича в создании так называемой «путиномики» была весьма велика.

В 2007 году Греф, уступив кресло министра Эльвире Набиуллиной, по-кидает правительство. Впрочем, новое назначение едва ли можно считать понижением: Герману Оскаровичу поручают возглавить крупнейший государственный банк-монополист – Сберегательный банк Российской Федерации.

Несмотря на скепсис менеджмента Сбербанка по поводу нового руко-водителя, Греф блестяще справился с задачей превращения громоздкой и неэффективной, ориентированной на пенсионеров сети советских «сбер-касс» в современный банк с сервисом западного уровня. В общественном сознании Герман Греф, подобно Алексею Кудрину, стал прочно ассоцииро-ваться с либерализмом и едва ли не внутренней системной оппозицией пу-тинскому курсу.

Однако Греф, за свои необычные для российского бизнеса инновации вроде приказа топ-менеджменту Сбербанка по субботам посещать спорт-зал и бассейн, хотя и заслужил место в списке наиболее эксцентричных российских бизнесменов по версии Forbres, при ближайшем рассмотрении оказывается вовсе не тем столпом либерализма, которым его выставляют СМИ. «Либеральный бизнесмен Греф» на деле ни дня не проработал в част-ном секторе. А возглавляемый им банк продолжает оставаться госмонопо-листом с огромными преференциями. Причем монополизация банковско-го сектора (как прежде, в бытность министром – всей экономики) при Грефе резко выросла. «Сбербанк» Грефа, на словах критикующего россий-скую экономику за отсутствие конкуренции, всячески способствовал уду-шению мелких банков, и сосредоточению 2/3 корпоративного кредитного портфеля в руках 6 госбанков-монополистов.

Кажется, что образ Германа Оскаровича сильно расходится с реаль-ностью. Но в действительности всё куда проще. Герман Греф – типичный для путинской системы представитель лагеря «хороших полицейских». В рамках российской корпоратократии у каждого есть своя роль. «Диктатор Путин» в компании одиозных мракобесов-шовинистов возвеличивает плановую мобилизационную экономику, но на деле остаётся пронырливым дельцом из 90-х, признающим силу рынка, несмотря на самодержавные инстинкты. «Либерал Греф», как и другие правительственные «западники»,

Увеличение нефтяных доходов поставило крест на реформатор-ских начинаниях Грефа: проблемы, прежде требовав-шие решения, теперь просто заливались пото-ками денег

В общественном сознании Герман Греф, подобно Алексею Кудрину, стал прочно ассо-циироваться с либерализмом и едва ли не вну-тренней систем-ной оппозицией путинскому курсу


расхваливает либеральную западную модель развития, но на деле остаётся типичным государственником, придающим косметический западный лоск путинскому госкапитизму. На шкале, крайними точками в которой явля-ются рынок и плановая экономика, Путин и Греф полярны лишь на словах, в действительности находясь где-то посередине, и напоминают куклы-перчатки на руках одного умелого актёра.

Подобная роль Германа Грефа – надёжного винтика системы и абсо-лютно лояльного Путину человека – делает крайне вероятными его даль-нейшие карьерные успехи. Путин сегодня как никогда остро нуждается, с одной стороны, в просвещённом технократе для эффективного управле-ния усыхающей экономикой, а с другой – в показной либерализации режи-ма. И здесь потенциал такой фигуры, как молодой управленец, у которого даже имя и фамилия звучат «иностранно», с его либеральной и прогрес-сивной риторикой, сложно переоценить. В последнее время по российским министерствам и ведомствам прокатилась волна слухов о грядущей замене премьера Медведева на Грефа. Впрочем, есть и альтернативная версия: Гер-ману Оскаровичу, недавно предложившему создать Центр управления ре-формами при правительстве, поручат руководство этой новой структурой. Вероятно, как это принято в путинской системе, с перспективой превраще-ния в реально руководящий экономикой теневой орган при окончательном превращении правительства Медведева в бутафорию.

Так или иначе, если реакционно-изоляционисткая часть сознания Пу-тина не возобладает, политический вес Грефа – а также, возможно, Кудрина и некоторых других «системных либералов», – в рамках мимикрии путин-ской автократии может сильно вырасти. Вплоть до назначения одного из них на роль преемника. И пусть эти люди и являются неотъемлемой час-тью созданной Путиным архитектуры власти, они всё же могут стать первыми ласточками ослабления внутреннего режима. И постепенно из-менить российскую верхушку изнутри. Ведь, несмотря на все оговорки, мышление Германа Грефа всё же сложно сравнить с радикальным фунда-ментализмом таких фанатиков как Иванов или Рогозин, или верноподдан-нической покорностью профессиональной марионетки Шойгу.

«UA.RPA» як основа національного кластера високих технологійВолодимир Копчак,

заступник директора, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

В Україні ситуацію в сфері високих технологій можна охарактеризува-ти як «пожежа». Через багаторічну системну кризу ми отримали ситуацію, коли під час війни в державі з величезним високотехнологічним потенціа-лом ця пожежа хоч якось гаситься завдяки виключно невичерпній енергії

И пусть эти люди и являются не-отъемлемой ча-стью созданной Путиным архи-тектуры власти, они всё же могут стать первыми ласточками осла-бления внутренне-го режима


волонтерів... Ситуацію кардинально має змінити ініціатива створення пер-шого в Україні мережевого кластера високих технологій, технологій по-двійного призначення для підтримки безпеки і обороноздатності держави. Сервісна компанія, яка обслуговуватиме команду нового кластеру, отрима-ла досить амбітну назву «UA.RPA».

Формат, судячи з усього, запозичений в всесвітньо відомої американ-ської організації DARPA, що подарувала світові Інтернет, низку операцій-них систем BSD, стек протоколів TCP/IP і багато іншого, без чого важко уявити сучасне буття. Всі ці речі так чи інакше прийшли до нас через тех-нології подвійного призначення (DARPA, передусім, спеціалізується на ви-сокотехнологічних розробках саме в оборонному секторі).

Україна сьогодні перебуває на етапі кардинальних реформ, і ми зму-шені їх реалізовувати в умовах війни. Ситуація стабілізується навряд чи швидко. В той же час Україна залишається країною можливостей. Мож-ливостей, в тому числі, відтворення або створення нової індустрії висо-ких технологій. Електроніка, мікроелектроніка, нанотехнології, приладо-будування – все це технології подвійного призначення, які використовуються як для підвищення обороноздатності країни, так і в мирному житті. Саме на цьому має зосередити власні зусилля новий ме-режевий кластер «UA.RPA».

В рамках роботи кластера планується залучати проектне фінансуван-ня, створювати так звані «прайвет еквіті» фонди, венчурні фонди задля підтримки українських інновацій, включно з інноваціями наших волонте-рів. Ключове слово у функціонування кластера - це координація. Це і є про-відною метою, бо ми живемо в мережевому світі, а в мережевому світі най-головніше - це координація (передусім, нових проектів – т.зв. «стартапів» /«Start up»/ – і підприємців), а не вибудовування жорстокої вертикальної структури.

В будь-якій галузі первинними є технології, мотивація і, звичайно, ре-сурси. Провідні країни світу давно навчились перемагати технологічно. «UA.RPA» - це українська агенція з перспективних науково-технічних роз-робок. Ставку передбачається роботи на технології подвійного призначен-ня. На сьогодні вже є певні продукти, що продемонстрували свою працез-датність.

Говорячи про завдання і напрями діяльності компанії «UA.RPA», слід виділити таке:

1. Координація діяльності мережевого кластера високих технологій. Мета – отримати найкращий продукт, створивши найкращі мож-ливості. Йдеться про сфери електроніки, мікроелектроніки, авто-матизованих систем управління, програмного забезпечення (включно зі спеціальним), безпілотних систем, роботизації і багато інших напрямів.

Ситуацію карди-нально має зміни-ти ініціатива створення першо-го в Україні мере-жевого кластера високих техноло-гій, технологій подвійного призна-чення для підтрим-ки безпеки і оборо-ноздатності держави

Україна залиша-ється країною можливостей. Можливостей, в тому числі, від-творення або створення нової індустрії високих технологій

«UA.RPA» - це українська агенція з перспективних науково-технічних розробок


2. Інтеграція різних можливостей для отримання системного ефекту. Приріст ефективності оцінюється не лише з точки зору технологіч-них або технічних переваг, а й через ефективність управління, су-часний результативний менеджмент.

3. Забезпечення доступу компаній кластеру до сід-фондів, венчурних фондів, проектного фінансування. Це має забезпечити максималь-ний ефект на етапі «стартапів», а після їх реалізації отримання ви-сокотехнологічного продукту, необхідного нашій державі, переду-сім, в сфері оборони.

4. Головний пріоритет – Dual-Use Technologies – технології, що мо-жуть використовуватись як в секторі національної безпеки і обо-рони, так і у звичайному вимірі.

5. Співпраця з різними науково-технічними, технологічними, науко-во-дослідними інституціями як в Україні, так і за кордоном.

Мережевий принцип роботи «UA.RPA» має забезпечити перехід від тех-нологій на папері до кінцевих продуктів. Робота вже ведеться під конкретні проекти, що є найбільш пріоритетними для українського сьогодення.

Вказані підходи дають можливість отримання найбільшого ефекту за зменшення накладних витрат. Цей шлях пройшли ряд провідних країн, до-сягнувши значних результатів. Це – США, Великобританія, ФРН, відомі азійські «тигри», найсвіжіший приклад – наш сусід Польща. Сьогодні ці країни демонструють ефективність ставки саме на високотехнологічний сегмент подвійного використання.

Акцент на системний розвиток індустрії високих технологій

Технічна частина команди «UA.RPA» займається координацією інже-нерних груп, що беруть участь у розробці і виробництві продукції подвій-ного призначення. Тут є принципова відмінність від підприємств і науко-во-дослідних установ оборонно-промислового комплексу (ОПК), що передусім націлені на потреби Армії чи інших силових відомств.

За принципами «UA.RPA» на виході це не обов’язково має бути мате-ріальний продукт. Це можуть бути алгоритми, досвід, підготовлений під конкретний проект персонал, системи управління, методи управління, які з одного боку допоможуть нашій Державі виграти війну, а з іншого - ство-рять основи для розвитку національної хай-тек індустрії.

Так, більшість учасників створеного кластера працюють саме у сфері високих технологій. Однак треба визнати, що системного розвитку інду-стрії високих технологій в Україні не існує. Щоб в цьому переконатися, до-статньо відвідати будь-який супермаркет електроніки. Не кращими є спра-ви й на ринку програмного забезпечення. Скільки комерційно успішних продуктів продається сьогодні на ринку програмного забезпечення з мар-куванням «Зроблено в Україні»? Питання риторичне. Проблема полягає не

Мережевий прин-цип роботи «UA.RPA» має забезпе-чити перехід від технологій на папері до кінцевих продуктів


лише власне у розробниках продукту. В нашій країні відсутня система для розвитку високих технологій. Система, що заохочувала б успішні компанії до розвитку, а слабкі, ліниві - йти з ринку. Механізми такої системи давно відомі і працюють в багатьох країнах. Все, що потрібно від держави, - це створення прозорих, зрозумілих умов і рівних для всіх законів. При цьому, для успіху не потрібні податкові пільги чи офшорні економічні зони. В усіх успішних країнах - США, Японії, Німеччині, Норвегії, Швеції, Тайвані - по-датки вищі, ніж в Україні. Однак там й свобода підприємництва, зрозумілі єдині правила для всіх. Це є основним рецептом для розвитку індустрії ви-соких технологій в Україні.

Виділимо ряд технологій, на яких концентрує зусилля «UA.RPA» з при-цілом на першочергові потреби Української Армії та інших збройних фор-мувань, задіяних у триваючій війні. Це - системи захищеного радіозв’язку, системи збільшення точності ураження озброєнь, біометричні медичні датчики, елементи обмундирування, міношукачі, системи управління вій-ськами, автоматизовані системи логістики. Передусім, акцент робиться на технології, що знижують ризики загибелі людей. Ряд розроблених техноло-гій вже використовується в зоні збройного протистояння, частина перебу-ває в завершальній стадії впровадження, частина – на етапі розробок. Слід розуміти, що технології, якими кожен користується щодня і які вже давно не вважаються ноу-хау (полімерні матеріали, електронні датчики, різні га-джети, тощо), на полі бою можуть значно підвищити ефективність вико-нання бойових завдань.

Такий підхід добре ілюструє суть подвійного застосування, коли межа між сучасними технологіями у військовій і цивільній сферах все більше стає розмитою. Наприклад, цивільні супутникові фотографії відрізняють-ся від військових лише частотою зйомки, цивільний тепловізор відрізня-ється від військового частотою розгортки, військовий стандарт сучасної електроніки, мікросхем практично не відрізняється від індустріального. Там різниця лише в радіоактивному захисті… Високі технології - не ста-тичний, це динамічний термін. Те, що ми вважаємо високими технологіями сьогодні, вже завтра стає буденним чи застарілим. Карета, парова машина, двигун внутрішнього згорання, електромобіль, - це все високі технології своєї епохи. Завдання «UA.RPA» - не лише створювати продукти з викорис-танням високотехнологічних рішень в сучасному розумінні, а й розробка і пошуки рішень, що стануть високими технологіями в майбутньому.

Ще однією проблемою сфері хай-тек в Україні є відсутність висококва-ліфікованого персоналу в багатьох сферах. Наприклад, у нас немає фахів-ців з розробки аналогової периферії для мікропроцесорів, тому що немає робочих місць для таких фахівців. Аналогічна картина, приміром, і з роз-робниками механіко-електронних систем, що складають основу сучасної робототехніки. Саме тому у назві нового українського кластера присутнє


слово «мережевий». Тобто фахівці з будь-якої країни можуть взяти участь у проектах кластера. Вже сьогодні до роботи долучаються розробники з Норвегії, США та Канади, - переваги глобалізованої економіки використо-вуватимуться на повну. І тут в України є величезна перевага перед проти-вником: на нашому боці весь цивілізований світ, де сконцентровано більше 90% всіх технологій світу.

Новий рівень державно-приватного партнерства

Фахівці новоствореного кластера працюють над опрацюванням най-більш ефективного формату державно-приватного партнерства.

По-перше, ведеться розробки пропозицій для зміни відповідного за-конодавства України. На виході це має бути проект закону про державно-приватне партнерство, який найближчим часом буде презентовано широ-кому загалу. В нього закладені сучасні, найбільш ефективні механізми, які дозволяють реалізувати всі переваги державно-приватного партнерства - від договірних зобов’язань, вирішення питань інтелектуальної власності до виготовлення конкретних продуктів. Тут є значний простір для співпра-ці з іноземними партнерами. З іншого боку, в нас слід змінити культуру державно-приватних відносин, тому що найкращі результати досягаються не на антагонізмі, а на пошуках можливих шляхів розширення сфер спів-робітництва. Цьому питанню в нашій державі ніколи не приділялося на-лежної уваги.

Інноваційний бізнес, бізнес високотехнологічних продуктів має дуже багато ризиків. Ти можеш щось зробити, а воно не буде працювати. В нас перед очами приклад Росії - найбільш невдалий приклад приватно-держав-ного партнерства, де тотально придушується приватна ініціатива. Нам не можна йти їхнім шляхом. Приватні компанії мають і можуть брати на себе більше ризиків. Йдеться про етапи ДКР/НДДКР, етапи створення продук-ту, коли споживачеві чи серійному виробнику (приміром, громіздкій вели-кій компанії) дуже складно пояснити необхідність тих чи інших технологій чи інновацій. Ось на цих етапах і мають з’являтися інвестори, готові вкла-дати кошти на таких ранніх етапах, тому що приватний бізнес порівняно із державним сегментом може взяти на себе більше ризиків.

Стосовно воєнної сфери і продукції подвійного призначення «UA.RPA» вже відкрита до співпраці з державним концерном «Укроборонп-ром». Немає жодних застережень. Роботу кластеру сконцентровано на на-прямах, що вже довели свою працездатність і ефективність як найбільш перспективні. Є ряд напрямів – як приклад, нанотехнології, – якими не за-ймається «Укроборонпром». Вони можуть стати полем для співпраці. Все, що сьогодні працює на оборону нашої держави має реалізовуватись на практиці: все для фронту, все для перемоги. Рік назад після Революції Гід-ності нам дісталася не найкраща спадщина. І сьогодні, як до Міноборони,

В України є вели-чезна перевага перед противни-ком: на нашому боці весь цивілізо-ваний світ, де сконцентровано більше 90% всіх технологій світу

Інноваційний бізнес, бізнес висо-котехнологічних продуктів має дуже багато ризи-ків


так і до ДК «Укроборонпром» залишається багато запитань стосовно струк-тури, менеджменту, впровадження і розвитку технологій…

Слід пам’ятати, що, коли ми говоримо, приміром, про програмне за-безпечення, нові продукти, як правило, не народжуються у великих компа-ніях-монстрах (Intel, IBM, Oracle). Нові продукти народжуються під час «стартапів» в маленьких компаніях. А для цього держава просто має ство-рити сприятливе середовище. Інноваційна сфера вимагає швидкої реакції і ризикових грошей. Це малий і середній бізнес, і саме на них й концентрува-тиме зусилля «UA.RPA».

На сьогодні вже визначені ряд першочергових проектів. Серед них є і швидкі «пожежні» рішення, що будуть реалізовані в короткі терміни і з не-великими ресурсами, а також середньострокові й довгострокові рішення. Так, в рамках кластеру розвивається українська роботизована оборонна база. Це має стати продуктом-ресурсом, який серед іншого має забезпечи-ти автоматизацію і, що важливо, прозорість процедури закупівель, логіс-тики, звітування, тощо.

Будемо сподіватися, що невдовзі ми побачимо практичні результати діяльності мережевого кластера високих технологій, технологій подвійно-го призначення для підтримки безпеки і обороноздатності держави. Часу на різні «коливання» в нас не залишилося.

Русский «бог войны».

Часть 1. Организация ракетных войск и артиллерии ВС РФЮрий Бараш,

член Экспертного Совета ЦИАКРРакетные войска и артиллерия (РВиА) – род войск в составе сухопутных,

воздушно-десантных и береговых войск (СВ, ВДВ и БВ). Они являются основным средством огневого и ядерного поражения противника. РВиА призваны решать огневые задачи в бою (операции) в интересах других ро-дов войск и предназначены для уничтожения средств ядерного нападения противника, группировок его войск, авиации на аэродромах, объектов ПВО, поражения резервов, пунктов управления войсками, узлов коммуни-каций и других важных объектов, а также борьбы с танками, огневыми средствами и живой силой противника. Боевые задачи выполняются нане-сением массированных групповых и одиночных ракетных ударов и артил-лерийским огнем всех видов.

К РВиА относятся формирования самоходных тактических и опера-тивно-тактических ракетных комплексов (ТРК и ОТРК), самоходных реактивных систем залпового огня и противотанковых ракетных комплек-сов (РСЗО и ПТРК), самоходных и буксируемых полевых гаубиц и пушек, миномётов и комбинированных орудий, а также противотанковых пушек.

Інноваційна сфера вимагає швидкої реакції і ризикових грошей. Це малий і середній бізнес, і саме на них й концентруватиме зусилля «UA.RPA».


РВиА прошли долгий период развития и перед началом перехода ВС России на «новый облик» представляли собой громоздкую и трудно управ-ляемую совокупность соединений и частей (самостоятельных, и в составе боевых соединений), с низкой боеготовностью, недостаточно мобильных и оснащённых, в основном, устаревшим вооружением и военной техникой (ВВТ).

С 2009 г. осуществлялся переход РВиА на организацию «нового обли-ка». Он проходил по следующим направлениям:

• расформирование соединений и частей РВиА сокращенного соста-ва, кадра и переход на полное по штатам укомплектование ракетных и артиллерийских формирований (соединений и частей постоян-ной готовности);

• создание более мобильных группировок РВиА с возможностью их оперативного перемещения в ходе ведения операций и боевых дей-ствий;

• сокращение времени прохождения информации в системе управ-ления в связи с переходом на 3-хзвенную систему и бригадную структуру (объединённое стратегическое командование – полевая армия – бригада /полк/);

• поступление в войска новой техники и вооружения, с системами ав-томатизированного наведения, комплексов средств автоматизиро-ванного управления артиллерийскими подразделениями, новых ти-пов боеприпасов и ракет, новых средств артиллерийской разведки.

В ходе работы по выходу РВиА на «новый облик» запланированные мероприятия по реформированию соединений и частей рода войск были выполнены. Сформированы ракетные, реактивные и артиллерийские бригады, реактивные артполки, а также базы хранения и ремонта вооруже-ния и техники (БХиРВТ). Плюс реактивные, ствольные артиллерийские и противотанковые дивизионы в составе боевых соединений. Расформированы соединения и части РВиА сокращенного состава и кадра. В результате реорганизации состава РВиА, все соединения и части пере-шли на штаты постоянной готовности.

Повысилось количество и качество тактических учений и контрольных занятий по стрельбе и управлению огнем с артиллерийскими частями и по-дразделениями, в ходе которых личный состав получил практические навыки в работе на штатной технике и вооружении, в выполнении огневых задач, со-вершении марша и перевозке войск железнодорожным транспортом.

Анализ военных конфликтов последних десятилетий, проведенный с учетом перспектив развития систем вооружения, показал, что наиболее характерной их чертой является переход от контактных форм боевых дей-ствий, в которых главная роль отводится ударам наземными общевойсковыми группировками войск, к бесконтактным, или

С 2009 г. осущест-влялся переход РВиА на организацию «нового облика».

В результате реорганизации состава РВиА, все соединения и час-ти перешли на штаты постоян-ной готовности


разведывательно-огневым формам, в которых все большую роль играет глубокое огневое поражение.

Были изучены и проанализированы проблемы РВиА и предприняты шаги по повышению боевого потенциала ракетной, артиллерийской и разведывательной техники. Обеспечивается техническая политика пере-вооружения РВиА, определены пути переоснащения ракетных, артилле-рийских и разведывательных формирований [1].

Вооружение окружных и армейских соединений артиллерии СВ и БВ (береговой обороны и морской пехоты) приведено в табл. 1 [2]

Таблица 1Соединение Дислокация Артиллерийское вооружениеЗВО г. Санкт-Петербург18 мдн БМ г. Тамбов 8 240-мм 2С4 «Тюльпан» 19 адн БМ г. Тамбов 12 203-мм 2С7 «Пион» 79 реабр г. Тверь 18 9А52 «Смерч» 6 ОА г. Санкт-Петербург26 рбр г. Луга 12 9К720 «Искандер-М»9 абр г. Луга 8 9П140 «Ураган», 18 152 мм

2С19 «Мста-С», 6 100 мм МТ-12, 18 9П149 «Штурм-С»

7014 БХиРВТ г. Луга 16 9П140, 18 2С19, 36 152 мм 2С5 «Гиацинт-С» – 36», 6 МТ-12, 36 9П149

20 ОА п. Мулино448рбр п. Дурнево 12 9К79-1»Точка»112 рбр г. Шуя 12 9К720288 абр п. Мулино 8 9П140, 18 152 мм 2А65

«Мста-Б», 6 МТ-12, 18 9П1497015 БХиРВТ п. Мулино 16 9П140, 54 2А65, 12 МТ-12,

36 9П149БВ БФ244 абр г. Калининград 18 БМ-21, 36 152-мм 2А36

«Гиацинт-Б»ЮВО г. Ростов-на-Дону439 реабр г. Знаменск 18 9А52 «Смерч»49 ОА г. Ставрополь943 реап с.Краснооктябрьское 24 9П1407016 БХиРВТ г. Майкоп 24 9П140, 36 2А65, 12 МТ-12,

36 9П149


58 ОА г. Владикавказ1 рбр г. Краснодар 12 9К720291 абр с. Троицкая 8 9П140, 36 2А65, 6 МТ-12, 18

9П149БВ ЧФ8 ап Симферополь 4 9П140, 12 БМ-21, 18 2С65,

24 9П157-3/4ЦВО г. Екатеринбург 2 ОА г. Самара92 рбр г. Каменка 12 9К720 385 абр п. Бершеть 72 2С19950 реап г. Бузулук 24 9П140 БХиРВТ г. Бузулук 18 МТ-12, 54 9П14941 ОА г. Новосибирск119 рбр п. Еланский 12 9К79-1120 абр п. Шелехов 8 9П140, 18 2А65, 6 МТ-12,

18 9П149232 реабр п. Шелехов 18 9П1407019 БХиРВТ п. Шелехов 16 9П140, 54 2А65, 12 МТ-12,

36 9П149ВВО г. Хабаровск5 ОА г. Уссурийск20 рбр г. Спасск-Дальний 12 9К79-1 305 абр г. Уссурийск 8 9П140, 18 2С5, 6 МТ-12, 18

9П149338 реабр п. Новосысоевка 18 9П1407020 БХиРВТ г. Уссурийск 16 9П140, 54 2С5, 12 МТ-12,

36 9П14929 ОА г. Чита200 абр п. Дровянная 8 9П140, 18 2А65, 6 МТ-12,

18 9П1497018 БХиРВТ п. Дровянная 16 9П140, 54 2А65, 12 МТ-12,

36 9П149 35 ОА г. Белогорск-24107 Рбр г. Биробиджан 12 9К720 165 абр п. Никольское 8 9П140, 18 2А65, 6 МТ-12,

18 9П1497021 БХиРВТ п. Никольское 16 9П140, 54 2А65, 12 МТ-12,

36 9П149


36 ОА г. Улан-Удэ103 рбр г. Улан-Удэ 12 9К79-1

Ниже приводится организация соединений РВиА [2, 3].Ракетная бригада ТРК «Точка-У» (армейская) имеет 3 дивизиона по 4

пусковые установки (ПУ) и подразделения обеспечения. Всего в бригаде 12 ПУ 9П129-1М, а также транспортно-заряжающие машины (ТЗМ) 9Т128-1М, транспортные машины 9Т238-1, контрольно-испытательные машины 9В819-1 и машины технического обслуживания 9В844М. Кроме того, бри-гада оснащена комплексом средств автоматизированного управления огнём (КСАУО) 9М729М «Слепок-М» и включает 11 командно-штабных машин (КШМ) МП32.

Ракетная бригада ОТРК «Искандер-М» (армейская) тоже включает 3 дивизиона по 4 ПУ и подразделения обеспечения. Всего в бригаде 51 маши-на: 12 ПУ 9П78, 12 ТЗМ 9Т250, 11 КШМ 9С552, 1 машина регламента и тех-нического обслуживания, 1 пункт подготовки информации 9С920 и 14 ма-шин жизнеобеспечения.

Реактивная артиллерийская бригада РСЗО «Смерч» (окружная) имеет 3 дивизиона по 6 ПУ и подразделения обеспечения. Всего в бригаде 18 ПУ 9П140 и машины обеспечения. Кроме того, бригада оснащена КСА-УО «Слепок-1» и включает 14 КШМ МП32М1.

Артиллерийская бригада (армейская) мирного времени включает управление, 3 дивизиона (артиллерийский, реактивный, противотанковый) и подразделения обеспечения. В бригаде обычно 18 полевых орудий (гау-биц «Мста-Б», или самоходных гаубиц «Мста-С», или самоходных пушек «Гиацинт-С»), 8 ПУ РСЗО «Ураган», 6 противотанковых пушек «Рапира» и 18 ПУ ПТРК «Штурм-С». Кроме того, на базе хранения имеется 54 полевых орудия, 16 РСЗО, 12 противотанковых пушек и 36 ПТРК. В случае войны на основе артиллерийской бригады и базы хранения может быть сформи-рована артиллерийская бригада (4 дивизиона, 72 орудия), реактивный арт-полк (3 дивизиона, 24 РСЗО «Ураган») и противотанковый артполк (3 ди-визиона, 18 пушек «Рапира» и 54 ПТРК «Штурм-С»).

Артиллерия боевых соединений наземных войск приведена в табл. 2 [2] Таблица 2

Бригада Дислокация Артиллерийское вооружение ЗВО г. Санкт-Петербург27 омсбр п. Мосрентген 18 152-мм 2С3М «Акация», 24 120-

мм 2С12 «Сани», 9 9П148 «Конкурс» 6 ОА г. Санкт-Петербург25 омсбр г. Псков 18 БМ-21, 18 2С1 «Гвоздика», 18 82

мм 2Б14 «Поднос», 12 МТ-12, 12 9П149


138 омсбр п. Каменка 18 БМ-21, 36 2С3М, 24 2Б16, 24 9П149

216 БХиРВТ г. Петрозаводск 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2Б14, 6 МТ-12, 18 9П149 (4 омсбр)

20 ОА п. Мулино4 ТД г. Наро-Фоминск 18 БМ-21, 36 152 мм 2С19 «Мста-С»,

72 2С3М, 24 2Б14, 9 9П148 2 МСД п. Калининец 18 БМ-21, 36 2С19, 96 2С3М, 48

2Б14, 12 МТ-12, 36 9П148 6 отбр п. Мулино 18 БМ-21, 18 2С19, 6 2С12 9 омсбр п. Новый 18 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12, 24

9П149 262 БХиРВТ г. Богучар 18 БМ-21, 18 2С19, 6 2Б14, 18

9П148 (1 отбр)99 БХиРВТ г. Тверь 18 БМ-21, 36 2С19, 18 2Б14, 12

МТ-12, 12 9П149 (13 омсбр)ВДВ76 ДШД г. Псков 72 120-мм 2С9 «Нона-С», 12 122-мм

Д-30, 18 125-мм 2С25 «Спрут-СД»98 ВДД г. Иваново 54 2С9, 12 Д-30, 12 2С25 106 ВДД г. Тула 54 2С9, 12 Д-30 БВ200 омсбр СФ п. Печенга 18 БМ-21, 18 152 мм 2С19 «Мста-С»,

18 2С3М, 24 120 мм 2Б16 «Нона-К», 24 9П149 «Штурм-С»

61 брМП СФ п. Спутник 18 2С1, 6 120-мм 2С23 «Нона-СВК» 7 омсп БФ г. Калининград 18 2С3М, 9 9П14979 омсп БФ г. Гусев 18 2С3М, 12 9П149, 12 МТ-12 336 обрМП БФ г. Балтийск 18 2С1, 12 2С9, 9 9П149 ЮВО г. Ростов-на-Дону20 омсбр г. Волгоград 18 БМ-21, 18 «Торнадо-Г», 36 2С19,

18 2С3М, 18 2Б14, 6 120-мм 2С34 «Хоста», 24 9П149

4 ВБ г. Цхинвал, Южная Осетия

18 БМ-21, 18 2С3М, 24 2Б14, 12 82 мм 2Б9 «Василек», 12 МТ-12, 12 9П149

7 ВБ п. Гудаута, Абхазия 18 БМ-21, 24 2С3М, 24 2Б14, 12 82 мм 2Б9, 12 МТ-12, 12 9П149

102 ВБ г. Гюмри, Армения 12 9П138, 12 9П140, 66 2С1, 36 2С3, 27 БМ-37, 12 МТ-12, 9 9П148


49 ОА: г. Ставрополь33 омсбр (г) г. Майкоп 12 БМ-21, 18 2С1, 18 2Б14 34 омсбр (г) с. Зеленчукская 12 БМ-21, 18 2С1, 18 2Б14 205 омсбр г. Будённовск 18 БМ-21, 36 2С3М, 24 2С12, 24

9П149 58 ОА: г. Владикавказ8 омсбр (г) п. Борзой 12 БМ-21, 18 2С1, 18 2Б14 17 омсбр п. Шали 18 БМ-21, 36 2С19, 24 2С12, 24

9П149 18 омсбр п. Калиновская 18 БМ-21, 6 «Торнадо-Г», 36 2С3М,

24 2С12, 24 9П149 19 омсбр г. Владикавказ 18 БМ-21, 6 «Торнадо-Г», 36 2С19,

18 2С12, 24 9П149136 омсбр г. Буйнакск 18 БМ-21, 36 2С3М, 24 2С12, 24

9П149 ВДВ7 ДШД (г) г. Новороссийск 54 2С9, 12 Д-30 56 одшбр г. Камышин 18 Д-30, 18 2Б14 БВ ЧФ126 обрБО п. Перевальное 6 БМ-21, 12 2С1, 18 Д-30, 12 2С12, 810 обрМП г. Севастополь 18 2С1, 12 2С9, 9 9П149 ЦВО г. Екатеринбург7 отбр г. Чебакуль 18 БМ-21, 18 2С3М, 6 2С12 28 омсбр г. Екатеринбург 18 БМ-21, 36 2С19, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П149 201 ВБ г. Душанбе, Таджи-

кистан24 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12

2 ОА: г. Самара15 омсбр п. Рощинский 18 2Б14, 9 2Б9 «Василек» 21 омсбр с. Тоцкое 6 БМ-21, 36 2С19, 18 2С12, 6 2С34,

6 МТ-12, 18 9П149 23 омсбр г. Самара 6 БМ-21, 18 2А65 «Мста-Б», 18

2С12, 18 2С23, 24 9П148 41 ОА: г. Новосибирск32 омсбр п. Шиловск 18 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П149 35 омсбр г. Алейск 18 БМ-21, 36 2С19, 18 2С12, 6

МТ-12, 18 9П149 74 омсбр г. Юрга 18 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12, 6

МТ-12, 18 9П149


103 БРиХВТ п. Шиловск 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2С12, 6 МТ-12, 18 9П149 (84 омсбр)

104 БРиХВТ г. Алейск 18 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12, 6 МТ-12, 18 9П149 (85 омсбр)

187 БХиРВТ г. Нижнеудинск 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2С12, 6 МТ-12, 18 9П149 (86 омсбр)

ВДВ31 одшбр г. Ульяновск 12 2С9, 18 Д-30ВВО г. Хабаровск5 ОА: г. Уссурийск57 омсбр г. Бикин 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2С12, 12

МТ-12, 12 9П148 59 омсбр с. Сергеевка 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П148 60 омсбр п. Сибирцево 18 БМ-21, 36 2С19, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П148 70 омсбр г. Уссурийск 18 БМ-21, 36 2С19, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П148 237 БРиХВТ г. Бикин 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П148 (89 омсбр) 245 БРиХВТ г. Лесозаводск 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П149 (93 омсбр) 247 БХиРВТ п. Монастырище-2 18 БМ-21, 18 2С3М, 18 2С1, 18

2С12, 6 МТ-12, 18 9П148 (94 омсбр) 29 ОА: г. Чита36 омсбр г. Борзя 18 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12, 6

МТ-12, 18 9П149 225 БРиХВТ ст. Ясная 18 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12 6

МТ-12, 18 9П149 (29 омсбр) 35 ОА: г. Белогорск-2438 омсбр г. Белогорск 18 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12, 6

МТ-12, 18 9П148 64 омсбр г. Хабаровск-21 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П148 240 БРиХВТ г. Белогорск 18 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12, 6

МТ-12, 18 9П148 (90 омсбр)243 БРиХВТ г. Хабаровск 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П148 (92 омсбр)261 БРиХВТ п. Моховая Падь 18 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12, 6

МТ-12, 18 9П148 (95 омсбр)


36 ОА: г. Улан-Удэ5 отбр ст. Дивизионная 18 БМ-21, 18 2С3М, 6 2С12 37 омсбр г. Кяхта 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П149226 БРиХВТ ст. Дивизионная 18 БМ-21, 36 2С1, 18 2С12, 6 МТ-

12, 18 9П149 (87 омсбр) ВДВ11 одшбр г. Улан-Удэ 18 Д-30, 18 2Б14 83 одшбр г. Уссурийск 18 Д-30, 18 2Б14 БВ ТОФ55 обрМП г. Владивосток 18 2С1, 12 2С9, 9 9П14940 обрМП г. Петропавловск-

Камчатский18 2С1, 12 2С9, 9 9П149

68 АК:18 ПУЛАД с. Горячие Ключи, 18 БМ-21, 36 152-мм 2А36

«Гиацинт-Б», 18 122-мм Д-30, 18 2Б14

39 омсбр г. Южно-Сахалинск 18 БМ-21, 36 152-мм 2С5 «Гиацинт-С», 18 2С12, 6 МТ-12, 18 9П149

230 БРиХВТ п. Дачное, 18 БМ-21, 36 2С3М, 18 2С12, 6 МТ-12, 18 9П148 (88 омсбр)

В боевые соединения наземных войск входят следующие части и по-дразделения артиллерии [2, 3]:

Мотострелковая дивизия имеет артполк (2 дивизиона по 18 СГ «Мста-С» и дивизион с 12 РСЗО «Град»), противотанковый дивизион (12 пушек «Рапира» и 9 ПТРК «Конкурс»). В каждом из 3-х мотострелковых полков есть дивизион СГ (24 СГ «Акация»), 2-3 батальонные миномётные батареи (всего 12-18 «Поднос») и противотанковая батарея (9 ПТРК «Кон-курс»). В танковом полку есть дивизион СГ (24 СГ «Акация»). В дивизии 132 СГ (36 «Мста-С» и 96 «Акация»), 12 РСЗО БМ-21 «Град», 48 миномётов «Поднос», 36 ПТРК «Конкурс» и 12 противотанковых пушек «Рапира».

Танковая дивизия включает артполк (как в мотострелковой дивизии). В дивизии 132 СГ (36 «Мста-С» и 96 «Акация»), 12 РСЗО «Град», 24 миномёта «Поднос» и ПТРК «Конкурс».

Пулемётно-артиллерийская дивизия имеет 2 пулемётно-артиллерийских полка. Всего в дивизии 18 гаубиц Д-30, 36 пушек «Гиацинт-Б», 18 РСЗО «Град», 18 миномётов «Поднос».

Мотострелковая бригада включает 4 дивизиона (2 самоходных гаубичных, реактивный, противотанковый) и 3 батальонных миномётных


батареи, батарею управления и артиллерийской разведки. В бригаде 36 СГ («Мста-С» или «Акация»), 18 РСЗО («Град» или «Торнадо-Г»), 18 миномётов «Сани», 24 ПТРК «Штурм-С». В некоторых бригадах осталось по 6-12 пу-шек «Рапира».

Мотострелковая бригада (горная) имеет 2 дивизиона (самоходный гаубичный и реактивный), 3 батальонных миномётных батареи, взвод управления начальника артиллерии. В бригаде обычно 18 СГ «Гвоздика», 12 РСЗО «Град», 18 миномётов «Поднос».

Танковая бригада включает 2 дивизиона (самоходный гаубичный и реактивный), батарею управления и артиллерийской разведки. В бригаде обычно 18 СГ «Мста-С» или «Акация», 18 РСЗО «Град» и 6 миномётов «Сани».

Воздушно-десантная или десантно-штурмовая дивизия имеет арт-полк из 2-х дивизионов (с 18-ю самоходными орудиями (САО) «Нона-С» и с 12-ю гаубицами Д-30). В каждом из 2-х десантных полков есть дивизион САО «Нона-С». Всего в дивизии 54 САО «Нона-С» и 12 гаубиц Д-30. В арт-полках двух дивизий есть по дивизиону самоходных пушек «Спрут-СД» (12-18 ед.).

Десантно-штурмовая бригада включает дивизион гаубиц (18 Д-30) и 3 батальонные миномётные батареи (всего 18 «Поднос»).

Бригада морской пехоты имеет дивизион СГ (18 «Гвоздика»), 2 батальонных батареи САО (всего 12 «Нона-С») и противотанковую бата-рею (9 ПТРК «Конкурс»).

Анализ показал, что соотношение боевых (танковых/мотострелковых) и артиллерийских подразделений в боевом соединении после реформы из-менилось в пользу артиллерийских. Если до реформы основное соедине-ние СВ (мотострелковая дивизия) имело 15 батальонов и 8 дивизионов (46 рот и 36 батарей), то сейчас основное соединение СВ (мотострелковая бри-гада) имеет 4 батальона и 4 дивизиона (13 рот и 15 батарей). Это отражает современные тенденции перехода от контактных форм боевых действий, в которых главная роль отводится ударам наземными общевойсковыми группировками войск, к бесконтактным или разведывательно-огневым формам, в которых все большую роль играет глубокое огневое поражение.

Соотношение подразделений ствольной и реактивной артиллерии в боевом соединении также изменилось. Если до реформы мотострелковая дивизия имела 6 дивизионов ствольной артиллерии и 1 – реактивной, то сейчас мотострелковая бригада имеет 2 дивизиона ствольной артиллерии и 1 – реактивной. То есть значительно (в 3 раза) выросла доля реактивной артиллерии. Кроме того, если минутный залп ствольной артиллерии диви-зии был 672 выстрела, а реактивной – 480, то минутный залп ствольной артиллерии бригады стал 288 выстрелов, а реактивной – 720. Отсюда ви-дно, что реактивная артиллерия сейчас должна выполнять большую часть

Соотношение боевых (танковых/мотострелковых) и артиллерийских подразделений в боевом соединении после реформы изменилось в поль-зу артиллерийских

Значительно (в 3 раза) выросла доля реактивной ар-тиллерии


работы в артподготовке (в 2,5 раз). Это говорит о нынешнем приоритете реактивной артиллерии (а не ствольной) и подтверждается опытом анти-террористической операции (АТО) на Донбассе.

Количество систем артиллерии СВ и ВДВ приведено в табл. 3 [3]

Таблица 3Класс и наименова-ние

Обозначе-ние

Калибр, мм

Количество в строю

Количество на хранении

Итого

Всего поле-вых систем

5768 16660 22428

Самоходные гаубицы

1650 2950 4600

«Гвоздика» 2С1 122 400 1800 2200«Акация» 2С3 152 800 1000 1800«Мста-С» 2С19 152 450 150 600Самоходные пушки

170 1100 1270

«Гиацинт-С» 2С5 152 150 800 950«Пион» 2С7 203 20 300 320Б у к с и р у е -мые гаубицы

550 4800 5350

- Д-30 122 400 4200 4600«Мста-Б» 2А65 152 150 600 750- М-30 122 - 3750 3750- Д-20 152 - 1075 1075- Д-1 152 - 700 700- МЛ-20 152 - 100 100- Б-4М 203 - 40 40Б у к с и р у е -мые пушки

- 1100 1100

- М-46 130 - 650 650«Гиацинт-Б» 2А36 152 - 1100 1100Миномёты 1246 3900 5146 «Поднос» 2Б14-1 82 276 3000 3276«Василёк», 2Б9М 82 . . .«Сани» 2 Б 1 1

(2С12)120 920 900 1820

«Нона-М» 2Б23 120 50 - 50- ПМ-38 120 - 900 900


- М-160 160 - 300 300Самоходные миномёты

20 410 430

«Тюльпан» 2С4 240 20 410 430Орудия 100 - 100«Нона-К» 2Б16 120 100 - 100Самоходные орудия

870 870

«Нона-С» 2С9 120 790 - 790«Нона-СВК» 2С23 120 30 - 30«Хоста» 2С34 120 50 - 50РСЗО 1162 2400 3562«Град» 9К51 (БМ-

21)122 800 1700 2500

«Торнадо-Г» 9 К 5 1 М (БМ-21-1)

122 56 - 56

«Ураган» 9К57 (БМ-27)

220 200 700 900

«Смерч» 9К58 (БМ-30)

300 106 - 106

«Град-1» 9П138 122 - 420 420«Катюша» БМ-13 130 - 100 100Противо-танковые пушки

562 2000 2562

«Рапира» 2А29 (МТ-12)

100 526 2000 2526

«Спрут-СД» 2С25 125 36 - 36

Полужирным шрифтом выделены количества относительно современных и устаревших систем, не выделены – количества старых сис-тем, которые в общий подсчёт не берутся.

Кроме того, береговые войска ВМФ имели 731 систему артиллерии (см. табл. 4)

Таблица 4Класс и наиме-нование

Обозначение Калибр, мм

Береговая оборона

Морская пехота

Итого

Всего полевых систем

364 367 731

Самоходные гаубицы

- 113 113


«Гвоздика» 2С1 122 - 95 95«Акация» 2С3 152 - 18 18Самоходные пушки

48 - 48

«Гиацинт-С» 2С5 152 48 - 48Буксируемые гаубицы

190 45 235

- Д-30 122 140 45 185«Мста-Б» 2А65 152 50 - 50- Д-20 152 40 - 40Буксируемые пушки

50 - 50

«Гиацинт-Б» 2А36 152 50 - 50Орудия - 18 18«Нона-К» 2Б16 120 - 18 18Самоходные орудия

- 95 95

«Нона-С» 2С9 120 - 75 75«Нона-СВК» 2С23 120 - 20 20РСЗО 36 - 36«Град» 9К51 (БМ-21) 122 36 - 36«Град-1» 9П138 122 - 96 96

Всего наземные войска ВС (СВ, ВДВ и БВ) имеют 23133 системы поле-вой артиллерии (без совсем старых систем). Из них в строю находится 6499 (28%), а на хранении – 16660 (72%).

В том числе, в строю находятся 1763 самоходные гаубицы (37%) и 218 – пушек (16,5%), 780 буксируемых гаубиц (14%) и 50 – пушек (4%), 1246 носимых и буксируемых миномётов (24%) и 20 – самоходных (5%), 118 буксируемых комбинированных орудий (100%) и 965 – самоходных (100%), 1198 РСЗО (33%), а также 562 противотанковые пушки (22%). Среди них – 450 относительно современных самоходных гаубиц «Мста-С» и 150 буксируемых «Мста-Б», а также 200 мощных РСЗО «Ураган», 106 – «Смерч» и 56 новых «Торнадо-Г». Относительно современны 118 орудий «Нона-К», 50 САО «Нона-СВК» и 50 «Хоста», а также 50 миномётов «Нона-М».

Исходя из этого, видна приоритетность классов артиллерийских воо-ружений: наибольшая (100%) у комбинированных орудий, находящихся на вооружении ВДВ и БВ (входящих в силы быстрого реагирования), затем идут самоходные гаубицы (37%), РСЗО (33%), миномёты (24%) и противотанковые пушки (22%) (на вооружении боевых соединений и час-ти артиллерийских), самоходные пушки (16.5%) и буксируемые гаубицы


(14%) (на вооружении артиллерийских соединений). Неприоритетны 240-мм самоходные миномёты (5%) и 152-мм буксируемые пушки (4%).

На хранении находится 2950 самоходных гаубиц (63%), и 1100 – пушек (83,5%), 4800 буксируемых гаубиц (86%) и 1100 – пушек (96%), 3900 носимых/ буксируемых миномётов (76%) и 410 – самоходных (95%), 2400 РСЗО (67%), а также 2000 противотанковые пушки (78%). Среди них – 150 относительно современных самоходных гаубиц «Мста-С» и 600 буксируемых «Мста-Б», а также 700 мощных РСЗО «Ураган».

Кроме того, на складах пребывают 8171 очень старых систем, не входя-щие в указанное выше число 16660 ед. (в т.ч. времён II-й Мировой войны): 5705 буксируемых гаубиц М-30, Д-20, Д-1, МЛ-20 и Б-4М, 650 пушек М-46, 1200 миномётов ПМ-38 и М-160, 616 РСЗО «Катюша» и «Град-1».

При наличии такого количества систем артиллерии на российских складах (24831 ед.), часто задаваемый ныне вопрос – откуда «ополчение» ЛНР и ДНР получает своё ракетно-артиллерийское вооружение – является риторическим.

Перспективы развития вооружения и военной техники РВиА ВПК России развернул активную работу по решению проблем оснаще-

ния формирований РВиА современным ракетно-реактивным, ствольным артиллерийским и миномётным вооружением. Его развитие предусматри-валось на основе создания сбалансированного по боевым задачам типажа вооружения в ограниченной номенклатуре калибров:

• 920-мм – оперативно-тактические ракетные комплексы армейских бригад;

• 300-мм – реактивная артиллерия окружных бригад;• 220-/300-мм – реактивная артиллерия армейских полков;• 122-мм – реактивная артиллерия боевых бригад;• 152 мм – ствольная артиллерия боевых и армейских бригад;• 122-мм – ствольная артиллерия горных мотострелковых бригад,

воздушно-десантных дивизий и бригад морской пехоты (времен-но);

• 120 мм – орудия мотострелковых батальонов и воздушно-десантных дивизий;

• 82 мм – минометы батальонов горных мотострелковых и десантно-штурмовых бригад, отрядов бригад спецназа.

• 152-мм – ПТРК мотострелковых бригад и армейских противотанковых бригад.

Для РВиА СВ в 2014 г, согласно ГПВ-2020, реализовывались 107 ОКР, в т.ч. следующие основные ОКР по созданию и модернизации ВВТ (часть этих систем разрабатывается, а часть уже поступает на вооружение) [1, 4]:

Ракетно-артиллерийское вооружение:• Разработка ОТРК СВ (шифр «Искандер-М»). • Разработка бикалиберной РСЗО (шифр «Ураган-1М»).

При наличии та-кого количества систем артилле-рии на российских складах (24831 ед.), часто задаваемый ныне вопрос – откуда «ополче-ние» ЛНР и ДНР получает своё ракетно-артилле-рийское вооруже-ние – является риторическим


• Разработка перспективного межвидового артиллерийского комп-лекса (шифр «Коалиция-СВ»).

• Разработка для ВДВ САО 2С36 «Зауралец-Д».• Разработка для спецназа миномётного комплекса 2Б25 «Галл».• Разработка ПТРК «Корнет-Т» и «Хризантема-С»• Модернизация РСЗО «Град» и «Смерч» до уровня «Торнадо-Г» и

«Торнадо-С».• Модернизация СГ 2С1 «Гвоздика», 2С3 «Акация» и 2С19 «Мста-С»

до уровня 2С1М1, 2С3М2 и 2С19М1/2. • Модернизация СГ 2С1 «Гвоздика» до уровня 2С34 «Хоста».• Модернизация миномёта 2Б14-1 «Поднос» до уровня 2Б24.Всего до 2020 г планировалось закупить до 2000 систем РВиА. Комплексы средств автоматизации управления РВ и А:• Создание перспективного унифицированного комплекса управле-

ния огнём дивизиона самоходной, буксируемой артиллерии, РСЗО и самоходной батальонной артиллерии СВ и ВМФ (шифр «Веер-П») – для управления огнём СГ 2С35 «Коалиция-СВ» и др. На шасси БМП-3, впоследствии – на шасси БТР «Курганец-25» и др.

• Модернизация машин управления комплексов управления огнём дивизионов самоходной, буксируемой артиллерии и РСЗО (комп-лекс автоматизации управления огнём (КАУО) самоходной артил-лерии 1В-12-3 «Машина-М», КАУО буксируемой артиллерии и РСЗО 1В-17-4 «Машина-Б», КАУО самоходной артиллерии на колёсном шасси, буксируемой артиллерии и РСЗО 1В126 «Капустник-Б») (шифр «Канонада»).

Средства разведки РВ и А:• Создание комплекса звуковой и звукотепловой разведки для осна-

щения подразделений и частей артиллерийской и войсковой раз-ведки тактического и оперативного звена (шифр «Пенициллин»).

• Разработка комплексов радиотехнической разведки нового поколе-ния (шифры «Радиотехника-В» и «Марс-200») – на шасси автомо-билей, платформ «Курганец-25» и «Бумеранг».

• Разработка комплекса с БЛА малой дальности самолётного типа (шифр «Корсар») [1, 4].

Результаты реализации этих планов приведены ниже.ОТРК «Искандер-М» был принят на вооружение в 2006 г. Он является

оружием нового поколения, превосходящим по своим характеристикам существующие ТРК «Точка-У» и ATACMS. ОТРК «Искандер-М» с дальнос-тью стрельбы до 500 км, способен решать боевые задачи с использованием неядерных боевых частей и имеет 2 ракеты на ПУ. Комплекс «Искандер-М» является «оружием сдерживания» в локальных конфликтах. Он интегри-рован с системами разведки и управления. Структура комплекса, его

ОТРК «Искандер-М» был принят на воору-жение в 2006 г. Он является оружием нового поколения, превосходящим по своим характери-стикам существу-ющие ТРК «Точка-У» и ATACMS


системы управления и информационного обеспечения позволяют опера-тивно реагировать на новые требования без существенной доработки и га-рантируют ему длительный жизненный цикл. Большая дальность стрельбы, позволяющая использовать его из глубины расположения своих войск, и малое время нахождения на стартовой позиции делают комплекс малоуязвимым для обычных средств поражения. По критерию «эффективность-стоимость» ОТРК «Искандер» превосходит зарубежные аналоги в 2-3 раза. Планируется до 2018 г поставить комплекты для 10 ракетных бригад ( в т.ч. 120 ПУ). На ОТРК «Искандер-М» уже перевоору-жено 5 бригад.

Новая 220-/300-мм РСЗО «Ураган-1М», создание которого заверша-ется, имеет 2 сменных пакета по 15 220-мм стволов или 6 300-мм стволов, что позволяет применять весь боекомплект штатных и разрабатываемых ракет РСЗО «Ураган» и «Смерч»; создается новая 220-мм ракета с повышенной точностью и кучностью. Планировалось до 2015 г поставить 2 полковых комплекта.

Разрабатываемый перспективный 152-мм межвидовой артилле-рийский комплекс 2С35 «Коалиция-СВ» имеет повышенную скоро-стрельность за счет применения модульных метательных зарядов и без-людного боевого отделения, увеличенную дальность стрельбы (40-50 км) обычными и высокоточными боеприпасами, повышенную степень автома-тизации и по своим характеристикам превосходит зарубежные аналоги в 2,5-3 раза. В 2013-2014 гг. поставлено 12 СГ 2С35 на шасси «Мста-С», далее он будет изготовляться на базе платформы «Армата» и шасси автомобиля КамАЗ-6360 (2С35С-1 «Коалиция-СВ-КШ).

Разрабатываемое для ВДВ авиадесантное САО 2С36 «Зауралец-Д» будет иметь 120-мм орудие и гусеничную базу СП «Спрут-СДМ». Сейчас оно испытывается.

Созданные для спецназа 82-мм миномёты 2Б25 «Галл» имеют вес всего 13 кг и дальность стрельбы 1,2 км. Миномёт бесшумный, бездымный и беспламенный. Он поступает в войска.

Созданные самоходные ПТРК 9К135 «Корнет-Т» и 9К123 «Хризантема-С» – это многоцелевые комплексы, которые могут поражать современные танки с передней полусферы, а также и другие цели, в т.ч. вертолёты. Они имеют высокую дальность стрельбы (до 5,5/8/10 км и до 5/6 км соответственно). ПТРК «Корнет-Т» – одноканальный, с лазерной системой наведения, а «Хризантема-С» – двуканальный и может наводить 2 ракеты – одну с помощью РЛС, вторую за счёт лазерной системы. Оба ПТРК приняты на вооружение и поступают в войска.

Модернизированные РСЗО «Град» и «Смерч» доводятся до уровня «Торнадо-Г» и «Торнадо-С» соответственно. Модернизация РСЗО «Град» ведется в направлении автоматизации наведения и прицеливания, созда-

Модернизация РСЗО «Град» ве-дется в направле-нии автоматиза-ции наведения и прицеливания, создания новых ракет повышенной мощности, модер-низации РСЗО «Смерч» – в на-правлении авто-матизации наведе-ния и прицеливания, создания новых ракет с повышенной даль-ностью (до 120 км) и точностью стрельбы за счет введения инерци-альной системы наведения и моду-лей ГЛОНАСС


ния новых ракет повышенной мощности, модернизации РСЗО «Смерч» – в направлении автоматизации наведения и прицеливания, создания новых ракет с повышенной дальностью (до 120 км) и точностью стрельбы за счет введения инерциальной системы наведения и модулей ГЛОНАСС. РСЗО «Торнадо-Г» была принята на вооружение в 2013 г, и уже выпущено 56 ед. РСЗО «Торнадо-С» близка к принятию на вооружение.

Модернизированные СГ 2С1 «Гвоздика», 2С3 «Акация» и 2С19 «Мста-С» доводятся до уровня 2С1М1, 2С3М2 и 2С19М1/2.

На СГ 2С1М1 и СГ 2С3М2 установлены унифицированные для самоходных гаубиц комплекты бортового оборудования, они поступают на вооружение.

СГ 2С19М1 имеет новую АСУНО «Успех-С», обеспечивающую авто-матизацию наведения и восстановления наводки орудия, аппаратуру топо-привязки и навигации, информационного обмена в телекодовом режиме с машинами управления из состава комплексов автоматизированного управ-ления огнем (принята на вооружение в 2008 г.).

СГ 2С19М2 имеет модернизированную гаубицу 2А64М2 с повышенной до 10 в/мин скорострельностью и новую АСУНО, обеспечивающую расчет установок для стрельбы с закрытых позиций, автоматическую наводку орудия, восстановление наводки после выстрела и одновременный огне-вой налёт (в 2013 г было выпущено 36 ед.).

Модернизация СГ 2С1 «Гвоздика» до уровня 2С34 «Хоста» осущест-влялась с заменой 122-мм гаубицы на 120-мм орудие 2А80 от САО «Вена» с автоматизированной системой управления наведения орудием. В 2012 г уже было выпущено 50 таких САО. Однако база «Гвоздики» оказалось не-устойчивой при стрельбе, поэтому в перспективе предполагается установ-ка этих орудий на платформы «Курганец-25» и «Бумеранг».

Модернизация 82-мм миномёта 2Б14-1 «Поднос» до уровня 2Б24 включает установку более длинного ствола, создание новой мины весом 4,4 кг и увеличение дальности стрельбы до 6 км. В 2011 г 36 ед. было закуплено МВД с самоходным комплексом 2К32 «Дева» на базе МТ-ЛБ.

Создание, принятие на вооружение и освоение современных средств разведки и автоматизированных систем управления (АСУ) является на-иболее серьезной задачей РВиА. Приоритеты развития подсистем воору-жения российские специалисты предлагают установить следующим обра-зом. На 1-е место – развитие подсистемы разведки (до 40% ассигнований), на 2-е – подсистемы управления (до 35%) и на 3-е – подсистемы поражения и обеспечения (до 25%).

Имеющиеся в настоящее время в РВиА радиолокационные и звукоме-трические комплексы позволяют обеспечить разведку и стрельбу артилле-рии на поражение целей на глубину до 20 км. Важное место в системе ар-тиллерийской разведки занимают комплексы воздушной разведки с


беспилотными летательными аппаратами, применение которых позволит значительно увеличить зону разведки, в которой в реальном масштабе вре-мени можно было бы определить координаты объекта и нанести по нему огневой удар. Это позволит использовать возможности РВиА в полном объеме.

Проверялись возможности ведения разведывательно-огневых дей-ствий артиллерии соединения на примере разведывательно-огневого комплексирования артиллерийской части с комплексами воздушной раз-ведки. В итоге были получены положительные результаты в части решения задач разведки и доразведки района, определения координат целей и контр-оля результатов огневого поражения в реальном масштабе времени. Эти опыты были продолжены в зоне АТО.

Принят на вооружение частей РВиА унифицированный мобильный комплекс автоматизированного управления огнем, предназначенный для органов управления буксируемых артиллерийских, минометных батарей и разведчиков- корректировщиков артиллерийского огня. Этот переносной комплекс позволяет автоматизировать процесс определения установок для стрельбы по цели, передачу данных от разведчика на огневые подразделе-ния и позволяет сократить время цикла управления в 3-4 раза.

Наиболее активно проводятся мероприятия по разработке АСУ РВиА, интегрированной в единую систему управления. Принята в войсковую эксплуатацию подсистема автоматизированного управления РВиА соеди-нения, которая позволяет в едином информационном пространстве свя-зать средства артиллерийской разведки и средства огневого поражения в звене «батальон- бригада» и является основой для создания разведывательно-огневой системы общевойскового соединения [1].

Перевооружение РВиА предусматривается осуществить в 2 этапа. На I этапе (2011-2015 гг.) основные усилия сосредоточены на закупке

современных образцов ВВТ, прежде всего для соединений РВиА, подразде-лений разведки, РЭБ и связи, а также АСУ тактического звена. В этот пери-од осуществляется проведение модернизации существующих образцов и закупки самых приоритетных современных, что позволит иметь в СВ не менее 30% современного РВиА. Закупаются новые ОТРК «Искандер-М», самоходные ПТРК «Корнет-Т» и «Хризантема-С», модернизированные РСЗО «Торнадо-Г», СГ 2С1М1, 2С3М2, 2С19М1/2, комплексы разведки, управления и связи «Стрелец», беспилотные летательные аппараты, современные средства связи тактического звена (командно-штабные машины, станции спутниковой связи, радиорелейные станции).

На II этапе перевооружения (2016-2020 гг.) планируется массовая за-купка ряда принципиально новых образцов вооружения для РВиА. Это перспективные 152-мм СГ 2С35 «Коалиция-СВ» и 2С35-1 «Коалиция-СВ-КШ» на базе платформы «Армата» и шасси КамАЗ, 120-мм САО на базе СП

Наиболее активно проводятся меро-приятия по разра-ботке АСУ РВиА, интегрированной в единую систему управления

На I этапе (2011-2015 гг.) основные усилия сосредоточены на закупке современных об-разцов ВВТ, пре-жде всего для со-единений РВиА, подразделений разведки, РЭБ и связи, а также АСУ тактического звена


«Спрут-СДМ» (2С36), «Курганец-25» и шасси «Бумеранг», и др. Они будут качественно отличаться от находящихся в настоящее время на вооруже-нии СВ образцов. При их разработке уделено большое внимание защите личного состава, унификации по основным узлам и агрегатам, созданию модульности конструкции в сочетании с открытой архитектурой «электронного борта». Это позволит создавать различные образцы РВиА на базе данных семейств, открывает большие возможности по их модерни-зации [5].

Украинское измерение. Имеющееся основное вооружение РВиА Украины и России по номенклатуре во многом совпадает: ТРК «Точка-У», РСЗО «Град», «Ураган» и «Смерч», СГ «Гвоздика», «Акация» и «Мста-С», СП «Гиацинт-С и «Пион», САО «Нона-С», гаубицы Д-30 и «Мста-Б», пушки «Гиацинт-Б» и «Рапира», миномёты «Поднос», «Василёк» и «Сани», ПТРК «Конкурс» и «Штурм-С». Однако Украина не имеет российских ОТРК «Искандер-М», РСЗО «Торнадо-Г», самоходных миномётов «Тюльпан», ПТРК «Корнет-Т» и «Хризантема-С». Главное же – Россия обладает боль-шим количественным превосходством по запасам полевых артиллерий-ских систем калибра более 100 мм (в 7,6 раз, в т.ч. по РСЗО – в 6,5 раз, по пушкам и гаубицам, включая самоходные – в 8 раз, по миномётам – в 6,7 раз, по комбинированным орудиям – в 12,5 раз). А после осуществления программы перевооружения, РВиА России будет иметь подавляющее каче-ственное превосходство над украинскими. Какими могут быть выходы из этого положения для Украины?

Может быть, Украине стоит надеяться на то, что ГПВ-2020 по РВиА не будет выполнена, как были провалены три предыдущие программы воору-жений (ГПВ-2005, ГПВ-2010 и ГПВ-2015) [6]? Тогда основной причиной провала программ было совершенно недостаточное финансирование. Од-нако на реализацию ГПВ-2020 намечено выделить огромную сумму – 19 трлн. руб. (на ГПВ-2015 г – 4 трлн. руб.), и она может быть, в основном, выполнена. Это подтверждает и рост ежегодного выполнения государ-ственного оборонного заказа (ГОЗ). В 2009 г ГОЗ был выполнен на 50%, в 2010 г – на 70%, в 2011 г – на 96%, в 2012 г – на 98%, в 2013 г – на 95%. Прав-да, нынешнее падение курса рубля под влиянием снижения цен на нефть уже обесценили эти 19 трлн. руб. вдвое. Но руководство России клятвенно заверяет, что оно выделит столько средств, что программа ГПВ-2020 будет выполнена – любой ценой.

Может быть, Украине стоит надеяться на то, что новые платформы окажутся технологически слишком сложными для ВПК России или доро-гими для её МО и не будут приняты на вооружение, как это произошло в своё время с танком «объект 195» или БТР-90? Известно, например, что с разработкой САО «Хоста» и БТР «Бумеранг» возникли проблемы. Но ВПК России со временем сможет преодолеть и эти проблемы.

Россия обладает большим количественным превосходством по запасам полевых артиллерийских систем калибра более 100 мм (в 7,6 раз, в т.ч. по РСЗО – в 6,5 раз, по пушкам и гауби-цам, включая самоходные – в 8 раз, по миномётам – в 6,7 раз, по комбинированным орудиям – в 12,5 раз).


Выполнению ГПВ-2020, в принципе, может помешать эмбарго Украины и стран НАТО на поставку комплектующих для РВиА в Россию. Но стоит ли на это серьёзно надеяться? В новых платформах есть некоторое комп-лектующие из Украины и стран НАТО, но доля их невелика, и Россия рано или поздно наладит их производство. Разумеется, Украина и её западные партнёры должны поддерживать это эмбарго, но это сможет лишь задер-жать выполнение некоторых пунктов ГПВ-2020 по РВиА на 2-3 года. Отказ стран НАТО от поставки в Россию элементной базы задержит выполнение ряда пунктов ГПВ-2020 на 5-6 лет, но Россия с помощью Китая решит и эту проблему.

И уж точно Украине не стоит надеяться на поставку из стран НАТО так нужного ей высокотехнологичного вооружения РВиА (например, ОТРК ATACMS, РСЗО MLRS, СГ PzH2000). Ведь США не решаются поста-вить ей даже лёгкие ПТРК Javelin.

Поэтому основным способом противодействия перспективной высокотехнологической угрозе со стороны РВиА России может быть толь-ко создание силами ВПК Украины (при необходимости – с помощью Запа-да) систем вооружения РВиА, характеристики которого будут не хуже, чем у новых российских: ОТРК, РСЗО, самоходных и буксируемых гаубиц, миномётов, самоходных ПТРК, систем управления, связи, разведки и др. Это новое украинское вооружение должно быть произведено в количестве, необходимом для оснащения РВиА Украины, чтобы последние могли слу-жить достаточным средством сдерживания возможной широкомасштаб-ной агрессии со стороны России и дать отпор в случае такой агрессии [7].

Известно, что в Украине сейчас разрабатываются средства стратеги-ческого неядерного сдерживания – ОТРК с дальностью стрельбы до 280 км («Гром-2» с баллистическими и «Коршун-2» с крылатыми ракетами), мо-дернизируются РСЗО «Град» (до уровня «Бастион-01/02» и БМ-21К), «Ура-ган» – до уровня «Бастион-03», созданы 152-мм управляемые снаряды «Цветник», 152-мм средние ПТРК «Барьер» и тяжёлые «Альта», создава-лись 152-мм буксируемые и самоходные гаубицы, 82-мм и 120-мм миномёты (в т.ч. самоходные) и управляемые мины. То есть, потенциал существует. Нужны государственная воля, средства и время.

Продолжение следует…

Основным спосо-бом противодей-ствия перспектив-ной высокотехнологи-ческой угрозе со стороны РВиА России может быть только создание силами ВПК Украины (при необходимости – с помощью Запада) систем вооруже-ния РВиА, харак-теристики кото-рого будут не хуже, чем у новых российских

bulletin cacds 5(21)

News & Politics