л2 ст уя 2012

ДисциплінаСТАНДАРТИЗАЦІЯ та УПРАВЛІННЯ

ЯКІСТЮЛекція №2

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮМодуль№1

«Стандарти – нормативна база управління якістю у видавничо-поліграфічній справі»

Лекція №2

Основи стандартизації

План

1.Становлення та розвиток стандартизації 2. Організаційно-правові засади

стандартизації в Україні3.Загальні положення, правила та завдання

стандартизаціїКонтрольні питання

Становлення та розвиток стандартизації

• Приклади успішного застосування стандартизації ми знаходимо далеко в минулому.

• Єгипетські піраміди, побудовані за 5-6 тис. років до нашої ери, підтверджують наявність в ті часи стандартів на розміри і обробку будівельних каменів. Спеціальні чиновники контролювали їх розміри.


• Предмети спорядження римських легіонів були взаємозамінні по всій Римській імперії.

• У Стародавньому Римі були уніфіковані діаметри труб для водопроводів.

• Труби розмірів, що відрізняються від встановлених, заборонялося підключати до міського водопроводу.


• Велика увага приділялася стандартизації і контролю якості в Росії.

• Так, при Івані Грозному для контролю встановлених діаметрів гарматних ядер використовувалися калібри.

• Серії судів стандартної конструкції побудував Петро I.


• Петро I провів також типізацію артилерії, ввів стандартні елементи в будівництво, упорядкував найменування видів і структуру ряду документів.

• У XIX в. - Початку XX ст. в Росії стандартизація застосовувалася на залізничному транспорті, в промисловості та сільському господарстві.

• Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Декрет Ради Народних Комісарів «Про введення міжнародної метричної системи мір і ваг» був прийнятий в 1918 р.

• У 1923 р. Рада Праці та Оборони (РПО) СРСР прийняла постанову «Про стандартизацію експортованих товарів», а в 1925 г . при РПО був створений Комітет зі стандартизації.

• На Комітет було покладено керівництво роботою всіх відомств СРСР по стандартизації і затвердження обов'язкових загальносоюзних стандартів на різні матеріали та вироби.



• У 1926 р. був затверджений перший загальносоюзний стандарт на сорти зерен пшениці.

• А в наступні три роки Комітет з стандартизації при РПО затвердив понад 300 загальносоюзних стандартів.

• Стандарти затвердили раціональний сортамент сталевого прокату, ширину залізничної колії і профіль рейок, ввели уніфікацію сільськогосподарських машин, інструменту, кріплення та інших виробів.


• У 1932 р. було прийнято постанову, яка передбачила посилення відомчої стандартизації.

• У період з 1929 р. по 1932 р. було затверджено вже більше 4,5 тис. стандартів головним чином на продукцію машинобудування.

• У 1940 р. був прийнятий Указ «Про відповідальність за випуск неякісної та некомплектної продукції та за недотримання стандартів».


• До 1941р. було розроблено і затверджено 8,6 тис. стандартів, що суттєво підвищило готовність промисловості до роботи в умовах коли насувалася війна.

• Стандартизація в період Великої Вітчизняної війни була перебудована для потреб оборони і, в першу чергу, для підвищення ефективності промислового виробництва у воєнний час.

• Було скорочено кількість типів, видів, марок і розмірів виробів.


• Стандарти передбачали більш раціональне використання сировинних ресурсів, менш дефіцитних матеріалів і різних замінників, вводилися прискорені випробування продукції, спрощувалася її упаковка.

• У період війни було затверджено понад 2 тис. нових і переглянуто понад 1 тис. діючих державних стандартів.

• Стандарти воєнного часу отримали позначення - ГОСТ «В».

• Зазначимо, що якість багатьох вироблених видів озброєння перевищувала якість озброєння противника.


• Оборонні галузі широко використовували уніфікацію. Так, уніфікований 7,62 мм патрон до стрілецької зброї застосовувався для гвинтівки, карабіни, автоматичної гвинтівки, ручного кулемета і станкового кулемета «Максим».

• У післявоєнний період зростає число міжгалузевих стандартів, а також поступово відновлюються вимоги стандартів довоєнного часу; переглядаються застарілі стандарти.


• У 1952 р. відновлено видання щомісячного журналу «Стандартизація».

• Після розширення діяльності в галузі управління якістю продукції в 1965 р. журнал отримав назву «Стандарти та якість».

• У 1954 р. був створений Комітет стандартів, мір і вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР.

• Це призвело до об'єднання керівництва стандартизацією і метрологією в країні, що в свою чергу дозволило зміцнити зв'язок між стандартизацією як нормативно-технічною базою метрології та метрологією як метрологічним забезпеченням стандартизації.



• Початок міжнародної стандартизації для нашої країни ставиться з 1956р., коли була проведена «Нарада керівників органів зі стандартизації соціалістичних країн».

• Нарада визначила напрями, принципи, форми і методи взаємозв’язки національних стандартів присутніх соціалістичних країн.

• У 1962 р. були утворені Постійна комісія Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) по стандартизації та Інститут РЕВ зі стандартизації.

• З метою підвищення якості продукції вводиться державна атестація - в 1967 р. в дослідному порядку, в 1969 р. - в масовому масштабі на основі «Положення про порядок проведення державної атестації якості промислової продукції».



• Постанова «Про підвищення ролі стандартів у поліпшенні якості продукції» від 1970 р., крім введення заходів щодо дотримання вимог стандартів, поклало початок застосуванню програмно-цільового методу в стандартизації, встановило завдання з розширення стандартизації технічних документів і зміцнило органи стандартизації.

• У 80-ті роки розпочата масова перевірка і перегляд нормативно-технічної документації; середній термін дії стандартів на продукцію знизився більш ніж в 2 рази, що зробило стандартизацію більш відповідною часу.



• Формування міжнародних органів щодо забезпечення єдності вимірювань та стандартизації у сучасному розумінні розпочалося у 1875 р., коли 17 держав світу, у тому числі й Російська імперія та Австро-Угорська монархія, до складу яких тоді належала територія сучасної України, прийняли Метричну конвенцію «Для забезпечення єдності та удосконалення метричної системи», метою якої була уніфікація національних систем одиниць фізичних величин і встановлення єдиних еталонів довжини та маси.


• Для координації дій держав - членів метричної конвенції було створено Міжнародну організацію з мір та ваг (МОМВ).

• У 1904 р. на засіданні Міжнародного конгресу з електрики було прийнято рішення створити Комісію з розгляду питань стандартизації термінології та номінальних параметрів електричних машин, а у 1906-му на конференції за участю представників 13 країн була затверджена Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК).

• Паралельно з діяльністю МЕК виникла необхідність стандартизації у загальній та спеціальній техніці та у машинобудуванні, тому в 1926 р. було створено Міжнародну федерацію національних асоціацій зі стандартизації (IСА).

• У період другої світової війни діяльність МЕК та ІСА була призупинена, а після закінчення війни у 1946 р. відбулася конференція за участю представників 25 країн і на базі об'єднання МЕК та ІСА було створено Міжнародну організацію зі стандартизації — ІСО.



• Нині в ІСО представлено 118 країн. З 1972 р. ІСО видає міжнародні стандарти, що раніше називалися Рекомендаціями зі стандартизації.

• МЕК приєдналася до ІСО у 1947 р, на автономних правах, зберігши фінансову та організаційну самостійність.

• МЕК, як і ІСО, користується консультативним статусом ООН.

• Для узгодження роботи МЕК та ІСО існує Координаційний комітет ІСО/ МЕК.


• У світі діє сім міжнародних регіональних організацій з метрології та стандартизації: в Скандинавії, Латинській Америці, в арабських країнах, Африці та в Європейському Союзі.

• Для нашої країни найбільш цікавим є досвід стандартизації у ЄС.

• Служба стандартизації ЄС обслуговує загалом 400 млн жителів країн — членів Союзу.

• У 1961 р. було створено Європейський комітет зі стандартизації. 1972-го — Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці.

• Основним завданням діяльності було створити з сотень тисяч національних декілька тисяч єдиних стандартів.



• В минулі роки роботи зі створення єдиних європейських стандартів торкалися в основному процесів конкурентної боротьби товарів на європейському ринку.

• До техніки та технологій розробки комісії ЄС в основному мали відношення у рамках програми «Зелена книга» — створення євростандартів, які відображають нові досягнення техніки та технології, директив, що містять ефективні заходи проти проникнення до ЄС продукції, шкідливої для населення та небезпечної для навколишнього середовища.



• Після припинення Радою економічної взаємодопомоги (РЕВ) свого існування було створено організацію з метрології країн Центральної та Східної Європи — КОМЕТ.

• До її складу входять Білорусія, Болгарія, ФРН, Польща, РФ, Румунія, Словаччина, Україна, Республіка Куба.

• Процес формування КОМЕТ ще не завершено, але вже прийнято угоди щодо взаємного визнання результатів випробувань у країнах-учасницях, засновано Комісію з метрології КОМЕТ.


• Відповідно до міжнародної угоди щодо узгодження політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації країн Співдружності незалежних держав (СНД) у 1992 р. створено Міждержавну раду країн (МДР) СНД, в якій представлено національні організації зі стандартизації тих держав.



• Згідно з угодою про науково-технічне співробітництво в рамках РНД держави-учасниці зобов'язалися, зокрема, забезпечувати гармонізацію систем науково-технічної інформації, стандартизації, метрології та сертифікації й розвивати співробітництво у цих сферах, проводити узгоджену політику в області стандартизації, метрології та сертифікації, згідно з якою сторони мають здійснювати узгоджену політику в галузі стандартизації, метрології і сертифікації, виробити єдині обов'язкові вимоги до продукції і послуг, що гарантує їх безпечність для життя і здоров'я людини, навколишнього середовища, сумісність і взаємозамінність тощо.


• Сторони домовились про використання основних положень діючих систем стандартизації і метрології та розвиток їх стосовно ринкової економіки, гармонізуючи їх з міжнародними нормами і правилами;

• про визнання діючих стандартів «ГОСТ» як міждержавних;


• про збереження абревіатури «ГОСТ» за новими міждержавними стандартами та про їх гармонізацію з міжнародними, регіональними і передовими національними стандартами;

• про здійснення роботи з сертифікації на основі загальних організаційно-методичних положень через створювані урядами національні органи сертифікації;

• про визнання існуючих державних еталонів одиниць фізичних величин як міждержавних тощо.

• У 1995 році Рада ІСО визнала МДР СНД регіональною організацією з стандартизації.

• Впровадження системи стандартизації, метрології та сертифікації не є внутрішнім питанням окремо взятої країни.



• Україна обрала шлях послідовної інтеграції у світове економічне співтовариство, однією з умов чого є проведення цілеспрямованої політики щодо створення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, гармонізованих з відповідними системами, що діють у міжнародному співтоваристві.

• Зважаючи на цю обставину, Україна вживає заходів щодо забезпечення такої гармонізації, зокрема беручи участь у відповідних міжнародних угодах і забезпечуючи реалізацію їх положень у своєму законодавстві та у практиці відповідних суспільних відносин.



• Так, у 1994 р. представниками України була підписана Угода про партнерство та співробітництво з ЄС, якою визнавалось, що необхідною умовою для зміцнення економічних зв'язків між Україною та ЄС є зближення існуючого і майбутнього законодавства України з законодавством ЄС, зокрема, приблизна адекватність законів повинна мати місце в таких галузях, як технічні правила і стандарти, а також оцінка відповідності.

• Вимогу прийняття та виконання міжнародних технічних стандартів закладено у 2002 р. в Угоді між Україною та ЄС про наукове і технологічне співробітництво.

Організаційно-правові засади стандартизації в Україні

• Уже через місяць після проголошення незалежності України Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Питання Державного комітету України по стандартизації, метрології та якості продукції» від 23.09.1991 р. № 223, якою встановлювалося, що правонаступником Українського республіканського управління Держстандарту СРСР є Державний комітет України зі стандартизації, метрології та якості продукції (Держстандарт України).


• Новоствореному державному органу незалежної України підпорядковувалися центри стандартизації та метрології і Республіканський інформаційно-обчислювальний центр Українського республіканського управління Держстандарту СРСР, а також Київський філіал Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації керівних та інженерно-технічних працівників у галузі стандартизації, якості продукції і метрології.

• У сукупності всі ці органи й установи утворили систему Держстандарту України.


• Протягом наступних років вищі органи влади України видали кілька нормативно-правових актів, якими змінювалися, розширювалися, конкретизувалися основні завдання, напрями діяльності, права, статус, структура, штати та сама назва цього органу і його територіальних представництв.

• Так, постановою Кабінету Міністрів України «Питання Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації» від 25.05.1992 р. № 268, Держстандарт України визначався як центральний орган державної виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів України, що отримав нову назву — Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації.



• Після 1991 р. питаннями забезпечення прав та інтересів споживачів щодо якості товарів, робіт і послуг стала опікуватися Державна інспекція України по захисту прав споживачів при Кабінеті Міністрів України, утворена замість Державної інспекції по якості товарів і торгівлі УРСР згідно з постановою Кабміну «Про створення Державної інспекції України по захисту прав споживачів» від 19.11.1991 р. № 329.

• Процес становлення спеціального державного органу з захисту прав споживачів був тривалим і складним. Завдання щодо його створення було поставлено перед Кабінетом Міністрів УРСР ще постановою Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1024-ХІІ.



• Статус інспекції не повною мірою відповідав тим цілям і завданням, які постали перед спеціальним державним органом України з захисту прав споживачів.

• Тому постало питання про надання такому органу статусу державного комітету і, зрештою, Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про створення Державного комітету України у справах захисту прав споживачів» від 01.06.1992 р. № 297, згідно з якою Державну інспекцію України по захисту прав споживачів при Кабінеті Міністрів України було перетворено у Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист України).


• Зокрема, постановою передбачалось, що всі проекти рішень Уряду, які стосуються інтересів і прав споживачів, захисту споживчого ринку, проходять експертизу в Держспоживзахист.

• Значною мірою цілі, задачі, функції Держстандарту та Держспоживзахист мали одну спрямованість — забезпечення захисту прав та інтересів споживачів, хоча й досягали цього шляхом застосування своїх специфічних заходів та методів.

• Тому сили, можливості і матеріальні ресурси обох комітетів були об'єднані в одному державному органі.

• Згідно з Указом Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999 р. № 1573 на базі Державного комітету України з питань стандартизації, метрології та сертифікації і Державного комітету України у справах захисту прав споживачів було утворено новий орган -Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт України), що став правонаступником цих двох комітетів.



• Указом Президента України «Про Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України» від 26.07.2000 р. № 926 було затверджено Положення про новоутворений комітет, згідно з яким він визначався як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра економіки та з питань європейської інтеграції України.


• Основними завданнями Держспоживстандарту України є забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління в цій сфері, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання питань захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації.

• Основною метою Держспоживстандарту України є посилення захисту прав споживачів шляхом удосконалення системи технічного регулювання.


• Пріоритетними напрямами діяльності комітету є: • створення ринкових механізмів захисту прав

споживачів, адекватних європейським вимогам; • дотримання балансу інтересів споживачів, виробників,

підприємців, органів влади у забезпеченні пріоритетів державної політики у сфері захисту прав споживачів;

• підвищення ефективності функціонування національної системи технічного регулювання в інтересах споживачів на основі гармонізації законодавства з вимогами ЄС та Всесвітньої організації торгівлі (ВТО);


• удосконалення державного контролю і нагляду на споживчому ринку та виробництві;

• продовження роботи щодо створення в органах місцевого самоврядування структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів;

• переорієнтування основних завдань стандартизації і сертифікації на потреби пересічного громадянина;

• використання повною мірою адміністративного ресурсу для підтримки вітчизняного товаровиробника з метою захисту українського ринку від небезпечних та фальсифікованих товарів;

• забезпечення балансу між технічним регулюванням та споживчою політикою;

• поширення практики співробітництва з виробниками продукції в напрямку виявлення на ринку фальсифікованих товарів, робіт та послуг;

• використання наявної випробувальної бази для реалізації регіональних програм з проблем споживчої політики.

Загальні положення, правила та завдання стандартизації


• Основним завданням стандартизації є захист інтересів споживачів і держави через вимоги, правила, норми, рекомендації та контролювання дотримання обов'язкових вимог державних стандартів України (ДСТУ).


• Суттю стандартизації є діяльність, спрямована на встановлення норм, правил, вимог, характеристик, які мають гарантувати безпечність продукції, робіт і послуг, їх технічну та інформаційну сумісність, взаємозамінність, якість продукції відповідно до сучасних досягнень науки та техніки.


• Норми та вимоги стандартів враховують потреби безпечності об'єктів господарювання у надзвичайних ситуаціях, обороноспроможності та мобілізаційної готовності України.


• Сьогодні стандартизація має виконувати економічну, соціальну та комунікативну функції.

• Економічна функція дає змогу зацікавленим сторонам за допомогою стандартів отримувати достовірну інформацію щодо продукції.


• При складанні угод і договорів посилання на певні стандарти усуває необхідність детального описування та характеризування зобов'язань виробника щодо вимог до неї, методів випробувань, удосконалення її якості, ефективності виробництва тощо.


• Соціальна функція стандартизації полягає в тому, що стандарти мають містити такі показники якості продукції, які сприяють охороні здоров'я, чистоті довкілля, іншим нормам безпечності її виготовлення, використання, споживання та утилізації.


• Комунікативна функція пов'язана з досягненням взаєморозуміння в суспільстві за допомогою обміну інформацією, єдиних термінів, означень, понять, символів, правил діловодства тощо.

Контрольні питання1. Де застосовувалася стандартизація в Росії у XIX ст. - початку XX ст.? 2. Коли був прийнятий Декрет Ради Народних Комісарів «Про введення

міжнародної метричної системи мір і ваг»?3. Що широко використовували оборонні галузі?4. Коли було відновлено видання щомісячного журналу

«Стандартизація»?5. Скільки у світі діє міжнародних регіональних організацій з метрології

та стандартизації?6. Яку угоду було підписано представниками України з ЄС у 1994 р.?7. Які органи й установи утворили систему Держстандарту України?8. На що спрямовані функції Держстандарту та Держспоживзахисту?9. Які основні завдання Держспоживстандарту України?10. Суть соціальної та комунікативної функції стандартизації.

л2 ст уя 2012

Science