(1871 – 1913)

ХОТІЛА Б Я ПІСНЕЮ СТАТИ…

ЛЕСЯ УКРАЇНКА. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬВіртуальна виставка до

дня народження великої поетеси.

Собі ім’я свого народуНавіки, як вона, візьми…

(Д.Павличко)

Леся Українка – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».

25 лютого, на Волині, у Новоград Волинську, у сім’ї Косачів   народилась донька. Синьоока білява дівчинка із

душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим. Характером сильним, волею незламною. Мама назвала її

Лесею.        Багато уваги батьки приділяли вихованню дітей (їх

було шестеро). Мама Лесі Українки – відома письменниця Олена Пілка, а батько – юрист і громадський діяч. Дитячі

роки Лесі минали на поліссі. В краю соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчинка росла

веселою, жвавою, розумницею і чепурушкою. Була здібною і працьовитою, товаришувала з сільськими дітьми. Разом з

братами і сестрами брала участь у народних святах. Одягали українські костюми, співали пісні,   грали народні

ігри. Волинський фольклор вражав дівчинку своєю міфологією з її мавками, перелесниками, русалками.

Маленька Леся так повірила в існування  лісових істот, що в ночі, таємно, бігала  в ліс і шукала там мавку. Пісня,

казка, легенда, на все життя полонили уяву майбутньої поетеси. Леся рано почала складати вірші. Батьки їй в

цьому допомагали, а вона  казала: Поезія є всюди хоч не всякий її бачить.”

        У 10 років на святі Водохреща  вона застудилася і тяжко захворіла на туберкульоз кісток. Відтоді   хвороба

не покидала її. Дівчинка витримала кілька операцій, часто виїздила на лікування в Крим,  Одесу, Болгарію,

Німеччину, Італію, Єгипет, Грузію. Її життя стало постійною боротьбою.

             

Леся дуже любила малювати  і дуже любила музику , старанно вчилась грати на фортепіано, і  вважала що з неї був би кращий музика, ніж поет.

З болем прощалася з інструментом, якому виливала всі свої радощі. Уперше  ім’я Лесі Українки  з’явилось у журналі «Зоря», коли їй було 12 років, де був напечатаний вірш «Конвалія».  Потім у Львові вийшла перша

поетична збірка, названа дуже романтично і символічно – “На крилах пісень”.

    На крилах своєї музи понесла Леся українську поезію у широкий світ.    Боротьба і праця. Таким було життя. Було і кохання, перше – яке боязно

ступило на  тінисту терасу в невеличкому містечку біля Ялти, де Леся Українка лікувалась. Заглянуло в очі, посміхнулось щирою посмішкою і навіки поселилось в серці. Їм було добре в двох. Вони часто слухали, як шелестіли кипариси, бився об скелі шалений прибій, літали чайки над

водою.    Сергій Мержинський, революціонер – романтик. був закоханий у Лесені

очі, в яких стояла лісова прохолода, надвечірня зажура тепло сонця. Короткими було щастя . Він помер у неї на руках.

Надзвичайно скромна була Леся Українка . Вміла розрадити інших і себе. Незадовго перед   смертю, коли ледве могла ходити , потішила і

себе: « Що ж , і на лежачих світить Сонце» Боротьба і праці – таким був зміст життя Лесі Українки.

    1 серпня 1913 р. в грузинському місті   Сурамі померла Л.Українка – велика поетеса України. Тіло Лесі перевезли до Києва і  поховали на

Байковому кладовищі.                Устами героїні «Лісова пісня» Л.Українка стверджує:

Ні я жива! Я буду вічно жити»Я в серці те, що не вмирає!

І розділГОРИТЬ МОЄ СЕРЦЕ…

Творчість Лесі Українки – видатне явище світової культури.Геній Лесі Українки розкрився перед світом насамперед у високохудожньому звучанні національної ідеї, гарячій любові до рідного краю, яка полягала в обороні прав народу до незалежною національного і державного життя.

Свої думки і свої ідеї вона зуміла ввести у високу мистецьку форму, що чарує багатством поетичних образів і музикою поетичного слова. Поетеса вийшла за межі традиційних тем. Її творчість охоплювала широке поле світових мотивів, тому стала вагомим художнім здобутком світової культури. Для своїх драматичних творів Леся Українка вибирає час дії на зламі епохи, коли загострюється боротьба світоглядів, виявляється різний підхід до питань моралі, суспільна думка б’ється над розв’язанням світових проблем. її увагу привертають напружені, драматичні ситуації, яскраві героїчні постаті.

Українка Л. Лісова пісня / Л. Українка. - Київ : Дніпро, 1973. - 104 с.

Українка Л. Бояриня : Драм. поема / Л. Українка. - Київ : Наук. думка, 1997. - 336 с.

Українка Л. Лірика. Драми / Л. Українка. - Київ : Дніпро, 1986. - 415 с.

Твори Л. Українки:

Українка Л. Поезії / Л. Українка. - Київ : Дніпро, 1970. - 326 с.

Українка Л. Поеми і драми / Л. Українка . - Київ : Мистецтво, 1980. - 466 с.

Українка Л. Горить моє серце / Л. Українка. - Київ : Київська правда, 2004. - 464 с.

«Україно! плачу слізьми над тобою…»

Україно! плачу слізьми над тобою… Недоле моя! що поможе ся туга?

Що вдію для тебе сією тяжкою журбою? Гай-гай, невелика послуга!

Ох, сльози палкі – вони душу палили, Сліди полишили огнисті навіки.

Ті жалі гіркії – вони мені серце зв’ялили! Даремні для нього всі ліки.

Чи ж мало нас плаче такими сльозами? Чи можем ми, діти, веселими бути,

Як ненька в недолі, в нужді побивається нами? Де ж тута веселого слова здобути? Говорять, що матері сльози гарячі

І тверде, міцнеє каміння проймають; Невже найщиріші кривавії сльози дитячі

Ніякої сили не мають?

Леся Українка

Творчість Лесі Українки стала однією

з вершин художньої свідомості українського народу в його історичному

поступі й водночас видатним явищем світової літератури, адже криє в собі

невичерпні джерела високих людських ідеалів добра та справедливості,

сповнена пафосом оновлення світу, свободи, гуманізму народів.

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень...                            Леся Українка

Розділ ІІУКРАЇНИ ПРЕСЛАВНА

ДОЧКА

Кармазіна М. Леся Українка / М. Кармазіна. – Київ : Видав. дім Альтернативи, 2003. - 416 с.

Зюков Б. Б. На сцене и экране - Леся Украинка / Б. Б. Зюков - Київ : Мистецтво, 1987. -

237 с.

Аврахов Г. Леся Українка: проблеми текстології та історії друку / Г. Аврахов. - Луцьк :

ПВД Твердиня, 2007. - 228 с.

Щуріна І. Світ музики Лесі Українки / І. Щукіна // Музика. - № 4 . - 2013. - С. 4-9.

Contra spem spero!Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозіБуду сіять барвисті квітки,Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть - і настанеЩе й для мене весела весна.Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підійматьІ, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать. *

В довгу, темную нічку невиднуНе стулю ні на хвильку очей - Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей. **Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!