http://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

ВІВТОРОК,8 вересня

2009 р.№ 99

(27930)

Чернігівська Чернігівська обласна газета обласна газета

Заснована Заснована у січні у січні

1838 року1838 рокуГоловна газета Чернігівщиниhttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.nethttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net Головна газетГоловна газет

Цьогорічна осінь на тепло не скупиться: сонце щодня ра-несенько села будить, а по-

лями прошкує бабине літо.В обідню пору проїжджали

Степанівкою, що на Менщині, і зупинилися неподалік череди. Літня жінка корову доїла. Ві-йнуло спогадом: дитинство, зда-валося, десь поруч пробігало. Ми ж теж колись були маленькими пастушками.

– Добрий день!–привіталися.– І ви будьте здорові!–усміхнулася

Ніна Миколаївна Лисиця й лагід-но промовила до корови: «Ну, йди вже, йди до череди!».

– Щоб ми й робили без наших годувальниць – Марти і Лисуні, – промовила, підступивши ближче.

Руки господині, натруджені й мо-золясті, пахли молоком.

– Хоч, ви ж знаєте, молоко сьо-годні дешевше мінералки. Коли так було? Звели нанівець селянський труд. А молочко ж і дітям, і дорос-лим вельми корисне. Особливо тим, що на асфальті зростають.

Ніна Миколаївна вже давно на пенсії, як і її чоловік, Микола Павлович. Колись, ще замолоду, вона кілька років працювала до-яркою у колгоспі, а тоді не один десяток літ кухарувала у дитячому садку. І малеча, і батьки дякува-ли їй за смачні сніданки та обіди.

– Скільки в нас дошкільняток було – до сотні добігало! – прига-дала Ніна Миколаївна. – Закрили садок ще десь у 90-х…

З батьками мешкає син Юрій та невістка Ліда, онук Андрій – уже студент. Працьовиту родину Ли-сиць виручає у нинішні скрутні часи господарство. Є в ньому і кінь Яшка, незамінний помічник, і свині, і теля, і птиця. Забрали й земель-ний пай: гуртом трудяться на сво-єму наділі. Клопотів щоденних на цілий віз назбирується – з ранньої весни до пізньої осені.

– Хіба ж хто думав-гадав, що села така доля недобра спіткає? Пустіють вони, бо ж роботи лю-дям немає. От і виживаємо, як хто може. Але ж забалакалася я з вами, – спохватилася Ніна Микола-ївна і пішла навпрошки додому.

Віра ГУБАРФото Миколи ТИЩЕНКА

Молочний присмак бабиного літа…

стор. 22

Прибуткова культура

Аграрії вибирають ріпак

стор. 44

Ювілеї

Тертишники: село з колишніх хуторів

стор. 55

Незабутні

Стають навшпиньки квіти і слова

стор. 66

Безпека руху

На дорогу – з «Візиром»

У серпні – дефляціяЗа даними Держкомстату, у серпні ц. р.

в Україні відзначено дефляцію в 0,2%. У липні до червня – 0,1%.

У червні інфляція становила 1,1%, з початку року – 8,6%. У січні-червні 2009-го, порівняно з аналогічним по-казником минулого року, рівень інфля-ції – 17,6%.

Промпродукція в серпні подорожчала на 1,8 відсотка

Чому знецінилася гривня?Голова місії Міжнародного валютного фонду

в Україні Джейла Пазарбазіолу вважає, що в Україні немає фундаментальних економічних причин для різкого знецінення національної валюти. На думку експерта, гривня слабшає через політичну невизначеність і нечітку еко-номічну політику.

Підготувала Наталія ГАРБУЗ

· НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ · НОВИНИ

В Україні ціни виробників про-мислової продукції в серпні 2009 року виросли на 1,8%. З початку року ріст становить 6,8%. Про це повідомляє Держкомстат Укра-їни.

Продукція добувної промис-ловості у серпні подорожчала на

4,3%. У добуванні корисних копа-лин, крім паливно-енергетичних, ціни збільшилися на 6,3%.

У переробній промисловості ціни зросли на 2,5%. Більше всього (на 17%) подорожчала продукція на підприємствах з виробництва кок-су, продуктів нафтопереробки.

Почім селянський труд?Почім селянський труд?

ЗАБОРОНАЗАБОРОНАЗ 1 січня 2010 року

має вступити в дію перша частина ст. 35 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів». Згідно з ним, з 1 січня «забороняється реалі-зація та обіг необро-бленого молока та сиру домашнього виробни-цтва, а також туш або частин туш парноко-питних та інших ко-питних подвірного за-бою на агропродоволь-чих ринках». А згідно з другою частиною ст. 36 взагалі «забороняється продаж харчових про-дуктів домашнього ви-готовлення».

Ці рядки у сорока-сторінковому Законі, що був ухвалений ще у 1998 році, відповідно до вимог вступу Украї-ни до Світової організа-ції торгівлі, та отримав кілька поправок протя-гом 2002-2007 рр., ви-кликають велике зане-покоєння.

Бо за цим Законом, селяни, які все жит-тя везли і везуть на ринки свіже молоко, сир, сметану, домашні м’ясні вироби та худо-бу, з нового року ро-бити це не зможуть. Продавати на ринках можна буде лише цілі туші свійської птиці, кроликів та малих ди-ких тварин, рибу, мед, яйця і рослинні про-дукти. І то, за умови перевірки їх на спожи-вання ветеринарною лабораторією ринку та отримання відповідно-го сертифікату.

№ 99 (27930)8 вересня 2009 року2

Прибуткова культура

Аграрії вибирають ріпак

На ланах Чернігівщини добре родить пшениця, жито, овес, ячмінь, кукуру-дза. Звісно ж, за умови на-лежного догляду. Практич-но вилучили із сівозміни льон, донедавна високо-прибуткову культуру. Мало сіємо проса, гречки. Натомість розширю-ються площі під соняшником, соєю. Згадали і про забутий ще в часи Союзу ріпак.

Хоч поки що ні в межах області, ні всієї Укра-їни не маємо програ-

ми розвитку ріпаку як куль-тури, переробки насіння на олію та пальне для техніки, але незаслужено забута рос-лина із роду хрестоцвітих набуває популярності у на-ших аграріїв.

Не за сімома замками жи-вемо. Бачимо, як на Заході вдосконалюються техноло-гії виробництва з ріпакової олії не лише продуктів хар-чування, а й пального, яке вважають серйозною аль-тернативою дизпаливу.

Фахівці підрахували, що з насіння ріпаку, зібраного на 4 гектарах, можна одер-жати пальне, якого виста-чить для роботи трактора середньої потужності про-тягом року.

До речі, на відміну від уже звичної солярки, яка, потрапивши у грунт, не роз-кладається там сім і більше років, ріпакова «горючка» не залишить сліду протя-гом тижня.

Одними з перших оцінили ріпак всюдисущі і всезнаю-чі китайці й нині активно культивують цю рослину. Вдвічі зросли площі під рі-паком у Франції. У великій пошані ця культура в Ка-наді, Індії, Литві. А в Поль-щі вже збудували з десяток заводів з виробництва ріпа-кової олії.

Наші сусіди не лише вдо-ма розширюють площі під ріпаком, а й охоче скупову-ють насіння цієї культури у нас. Ми ж, демонструючи відсталість регіону не лише в оцінці ріпаку, а в усій аграр-ній галузі, раді, що збуваємо сировину за високими для нас цінами: за тонну ріпако-вого насіння торік давали по 2800 гривень. У цьому році ціна теж буде висока, при-міром, у 3-4 рази вища за зерно пшениці.

Отож,аби зовсім не відста-ти від західноєвропейських колег, маємо в себе налаго-джувати переробку ріпаку і на олію, і на пальне. Втім, олію з ріпаку б’ють і в Ні-жині, і раніше в нас пробу-вали виготовляти ріпакову олію на шнековому пресі.

Однак потрібної якості про-дукту не мали. Надто бага-то залишалося домішок. До того ж, прес ПШМ-250 зали-шає понад 15 відсотків олії в макусі.

На Заході ж впровадили нову технологію переробки ріпаку. Там переважає так званий метод екстрагування. При цьому в шроті залиша-ється не більше 6 відсотків олії, що дозволяє успішно використовувати його на корм худобі.

Отже значення ріпаку в аграрній галузі може бути величезним, але за умови, що не лише окремі ентузі-асти візьмуться за вирощу-вання цієї культури, само-тужки налагоджуватимуть переробку, а справа набуде державного характеру, зна-йде підтримку уряду і на її розвиток будуть залучені як інвестиції, так і бюджет-ні кошти.

На Чернігівщині ріпак як культура впроваджується стихійно. І якби за зерно ко-лоскових платили належну ціну, то ріпаком би цікави-лися одиниці.

Пригадую, як років з де-сять тому Володимир Яре-менко, який керував сіль-госппідприємством на око-лиці Мени, возив мене на зустріч з німецькими агра-ріями, з якими налагоджу-вав тісне співробітництво з вирощування і переробки насіння ріпаку. Володимир Михайлович хотів, щоб ми, журналісти, на прикладі його та ще небагатьох гос-подарств, довели, що ця рос-лина з родини хрестоцвітих здатна відіграти значну роль у відродженні агропромис-лового комплексу.

– Технологія вирощуван-ня, – переконував агроном за фахом Володимир Яре-менко, – нескладна, але зна-ти її особливості необхідно. Здебільшого це стосується термінів посіву, норм висі-ву та підгодівлі азотними і фосфорними добривами. Надто важливо не порушити строків збирання культури. Не дай, Боже, в період жнив непогоди, можна втрати-ти значну частину врожаю. Але і за 15 центнерів зерна

з гектара ріпак залишаєть-ся прибутковою культурою. Західних фермерів не зди-вуєш 30-40-центнерними на-молотами. До речі, цьогоріч на наших полях ріпак уро-див по 22 центнери на круг. Ростемо!

Нам не варто вигадувати велосипед. Варто лише ско-ристатися досвідом і розроб-ками іноземних фірм, нала-годити не лише ринок збуту насіння (це не так складно), а найголовгіше – вітчизняну переробку ріпаку. Доведено, що ріпакова олія за своїми якостями переважає слав-нозвісну оливкову, а відходи добре показали себе на від-годівлі практично усіх ви-дів тварин.

Ріпак, на відміну від того ж соняшника, яким у нас засіваються чималі площі, не лише не виснажує грунт, а істотно покращує його структуру. Вчені стверджу-ють, що пожнивні залишки цієї культури рівноцінні вне-сенню 15-20 тонн органічних добрив на гектар. А де нині ту органіку взяти? Від біль-шості ферм лише фундамент залишився, а худобу звели ще наприкінці 90-их.

І ще одна перевага ріпа-ку. Оптимальна норма ви-сіву насіння цієї культури 6-8 кілограмів на гектар, а, приміром, пшениці – 200-250 кілограмів.

На Чернігівщині відда-ють перевагу озимому рі-паку. Якщо торік ярий роз-містили лише на 3,5 тися-чі гектарах, то озимий – на 22,7 тис. га.

У цьому році ріпак зайняв 35,5 тисяч гектарів площ. Це значно більше, ніж разом узяті просо і гречка.

Схоже, нинішня ціно-ва ситуація на зерновому ринку підштовхує аграріїв на пошук вигідніших куль-тур і нових шляхів відро-дження хліборобства. Одна з культур, що має стиму-лювати розвиток аграрно-го сектору – ріпак. Що це так, свідчить хоча б такий факт: нині в області ози-мим ріпаком зайнято понад 34 тисячі гектарів площ. І сівба триває.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ

Вітаємо!Сьогодні свій день народження

відзначає генеральний директор ПП «Агропрогрес»,

депутат обласної ради, господарник-професіонал

Михайло ШумейкоШановний Михайле Яковичу!

Ви вміло керуєте потужним госпо-дарством, яке розширює свої межі за рахунок нових пайовиків Бо-

бровицького, Носівського і Ніжинського районів. Власники паїв із Лосинівки Ніжинського району були приємно здивовані: в цьому році не обробляли їхні землі, а вже пайовикам доставили зерно у кожен двір.

Нинішнього року ПП «Агропрогрес» одержав найвищий валовий збір зерна. В приватному господарстві успішно розвивається тва-ринництво. Зміцнюється кормова база. Зокрема зростають площі під молокогінною культурою – кукурудзою.

Шановний Михайле Яковичу! Прийміть наші найкращі вітання з нагоди дня народження. Від щирої душі зичимо Вам рекордних урожаїв, міцного здоров’я, добра, успіхів у кожній справі і всіля-ких гараздів.

Іван ПУГАЧ, голова Носівської райдержадміністрації

Олексій БУЦАН, заступник голови райдержадміністрації,

начальник управління агропромислового розвитку

А як з бюджетом у Чернігові?

За офіційною інформацією, до Держбюджету за січень-серпень поточного року надійшло 121

млрд. грн., що на 2,9% перевищує план. Проте, за неофіційними даними, за перший квартал 2009 року Держбю-джет по загальному фонду не виконано на 12%. Про це повідомив начальник фінансового управління Чернігівської міської ради Віктор Бистров.

За його словами, виконати план на 100% можна за рахунок залучен-ня коштів з-за кордону (Міжнарод-ний валютний фонд) та емісії. На сьогодні Нацбанк надрукував вже 29,4 млрд. грн. на покриття дефіциту Держбюджету.

Щодо Чернігова, то основні проблеми міського бюджету поки що вирі-шити неможливо, ситуація з його виконання погіршується. Проте Віктор Бистров зазначив, що на рівні загального бюджету все – під контролем. Станом на 4 вересня заборгованостей з заробітної плати та оплати кому-нальних послуг немає.

Щоб на вулицях було спокійно

Нещодавно в скве-рі імені Богда-на Хмельниць-

кого було проведено перше зібрання, в яко-му брало участь близь-ко 200 правоохорон-ців з міськ відділу мілі-ції, патрульно-постової служби, внутрішніх військ та «Беркута». За словами начальника Чернігівського міського відділу міліції Вадима Парфентьєва, згідно з наказом міністра вну-трішніх справ 2009 рік

визнано роком боротьби з вуличною злочинністю. Для організації захо-дів щодо профілактики та розкриття злочинів, обміну інформацією такі масові збори відбуватимуться щотижня.

«Прошу показати ваш мобільний...»

Кожен співробітник міліції має право підійти до будь-якої, на його по-гляд, підозрілої людини та попросити показати мобільний телефон. Про це повідомив начальник Чернігівського міського відділу міліції

Вадим Парфентьєв.Для цього працівник праоохоронних органів повинен представитися, по-

казати посвідчення, з’ясувати особу та перевірити її за адресною базою.Кожний мобільний телефон має певний номер, IMEI. Співробітник мілі-

ції зв’язується з базою і вже за кілька секунд дізнається відповідь. Якщо телефон крадений, то підозрюваного доставляють до найближчого відділу міліції. Мобільний телефон вилучають, а затриманий пише пояснювальну записку.. Далі проводиться перевірка…

Підготувала Руслана ШИРАЙ

•• Н О В И Н И Н О В И Н И •• Н О В И Н И Н О В И Н И ••

№ 99 (27930)8 вересня 2009 року 3

Конкурс малюнка на асфальті

Діти люблять свою Батьківщину

Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад

Об’єдналися попри перешкоди...

– Всеукраїнська асоціа-ція сільських та селищних рад – потужна сила, яка від-стоюватиме інтереси місце-вих громад. Проблеми у всіх однакові: слабка фінансова й матеріальна база, немає коштів на розвиток інфра-структури, медицини, освіти тощо. Таку асоціацію мали б створити ще років 15 тому. І ось нарешті це сталося. За-кликаю всіх місцеві громади не звертати увагу на тиск з боку місцевих органів вла-ди і приєднатися до нашого об’єднання, – зазначив Бог-дан Гусак.

Він підкреслив, що ство-рення асоціації – справа аб-солютно аполітична.

Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, яка ви-ступила перед делегатами, сказала, що двом третинам сільських голів перешко-джали дістатися до Києва на з’їзд. Довелося залучити Мінтранс, бо в деяких об-ластях напередодні заходу

з кас викупили всі квитки до Києва.

Що ж буде з Держбюджетом-2010?Хоча Президент Укра-

їни Віктор Ющенко і ве-тував новий Бюджетний Кодекс, проте Юлія Тим-ошенко переконана, що у Верховній Раді вистачить голосів, аби ухвалити за-кон про Держбюджет-2010 за новими правилами. Вод-ночас Прем’єр відзначила, що є інші ризики для бю-джетного процесу, зокрема й блокування роботи пар-ламенту. Тоді залишається можливість фінансування у розмірі 1/12 від параме-трів бюджету попереднього року. Юлія Тимошенко на-звала три можливих варі-анти розвитку подій з бю-джетом.

– Перший – Президент підписує його. Другий – Пре-

зидент не підписує бюджет, тоді новий Президент підпи-ше його на початку лютого. Третій – новий глава дер-жави заветує, тоді прийма-ємо постанову уряду, яка в межах чинного законодав-ства забезпечить потрібне фінансування, – пояснила глава уряду.

Молоковози від прем’єраЮлія Тимошенко вручи-

ла ключі від новеньких мо-локовозів головам молоч-них кооперативів України. На сьогодні їх залишилося 20. Молоковози оснащені цис-тернами зі ста-ціонарним охо-лодженням. Це дозволяє про-давати свіже молоко в роз-дріб (з обов’язковим за-стереженням: «Проки п’я-тити»), і оптово зливати залишки за потреби.

Уже укладено договори з Японією, Канадою й Пів-денною Кореєю на закупів-лю запчастин, яких немає в Україні.

– Машини придбав уряд. Жодних перших внесків вам (кооперативам) робити не треба. Коли налагодиться продаж молока, поступово ці організації відраховува-тимуть вартість молоковозів у бюджет, без відсотків і пе-реплат, 25-30 років. Так, щоб це було для вас «безболісно», – запевнила глава уряду.

Юлія Тимошенко наголо-сила, що найближчим часом у кожному селі чи об’єднанні сіл треба створити молочні кооперативи, які захищати-муть інтереси селян і доне-суть до споживача справжнє

молоко. Кожному молочному коо-перативу нада-дуть такий мо-локовоз.

– Уряд при-йматиме заявки на ці молоковози-

магазини від вас до серед-ини 2010 року, – сказала прем’єр.

На думку Юлії Тимошен-ко, їх буде близько півтори тисячі.

Наталія ГАРБУЗФото автора

м. Київ

П’ятого вересня в залі Міжнародного виставкового центру в Києві відбувся установчий з’їзд Всеукраїнської асоціації сіль-ських та селищних рад. Головою обрали Липинського сіль-ського голову Луцького району Волинської області Богдана Гусака. В Україні 11 тисяч сільських рад, до асоціації поки що вступило 6 тисяч. Делегати ухвалили рішення про створення асоціації, затвердили статут організації та її символіку.

Чернігівський БЮТ спільно з громад-ською організацією «Батьківщина моло-да» провели у Чернігові конкурс дитячо-го малюнка на асфальті «Я люблю свою Батьківщину».

Діти району Масани з радістю зібралися на цей захід: було майже 50 учасників віком від 2 до 15 років.

Усі вони одержали заохочувальні подарунки – канцелярське приладдя, цукерки та щоденники. Вручено три призи переможцям у різних вікових групах.

За словами учасників, вони малювали все те, що бачать в Україні: церкви, хати, національні костю-ми, гори, ріки і моря, державні символи...

Член журі Смолій Олексій відзначив: «Мені дуже приємно, що наше молоде покоління добре знає нашу країну і любить її. Бо саме любов до України може подарувати нам достойне життя в майбутньому».

Сергій СЕМЕНЕНКО

Урочистий вечір

З нагоди 20-річччя НРУ

9 вересня о 17.30 в Чернігівському об-ласному філармонійному центрі від-будеться урочистий вечір та святко-

вий концерт з нагоди 20-річчя створення Народного руху України за перебудову. В програмі урочистого заходу заплановані виступи творчих колективів філармоній-ного центру, заслужених артистів Украї-ни та Чернігівського камерного хору імені Дмитра Бортнянського.

Вхід вільний. Запрошуються всі ба-жаючі.

Ігор ЛЕВЕНОК

Банки

В Україні хочуть заборонити доларові кредитиНаціональний банк

може заборонити валют-не кредитування для на-селення та підприємств. Як пише Комерсант-Україна, про це йшло-ся на закритій нараді у Нацбанку.

Коли саме заборона може вступити в дію, – поки невідомо. Спочатку банкіри планують залишити якісь види валютного кредитування – для перехідного періоду, але потім хочуть заборонити повністю. У такий спосіб планують врятувати україн-ську економіку від падіння, а гривню – від подальшого знецінення.

Економіка

Відмінено 13% надбавку на імпорт автомобілів

З 7 вересня стягнен-ня додаткових надбавок до мита закінчується. Про це повідомили в прес-службі відомства. Строк їх дії встанов-

лено законом, тому для відміни не треба ніяких підзаконних актів, у тому числі й розпоряджень Держмитниці.

Таким чином, імпортер при ввозі на мит-ну територію України автомобілів спла-чуватиме 10% їх вартості, холодильників – 5-10% (залежно від обсягу).

Введення шестимісячних тимчасових митних надбавок було вимогою закону «Про внесення змін до деяких законів для поліпшення стану платіжного балансу України через світову фінансову кризу».

Чи означає це, що авто подешевшають? Імпортні – ні, адже більшість автодилерів не платили цю надбавку, оскільки торгу-вали машинами зі складів.

Євро-2012

Українські готелі – не форматЕксперти на чолі з директором «Євро-

2012» Мартіном Калленом залишилися не - задоволені якістю українських готелів, що мають прийняти гостей чемпіонату.

Цього разу комісія зосередила увагу на відповідності приймаючих міст вимо-гам якості і кількості готельних номерів, а також транспортної інфраструктури. На жаль, багато наших готелів не пройшли іспит євро інспекторів. При перевірці голо-вними особливостями були якість послуг, що надаються, інфраструктура, відстань до стадіону, доступність громадського тран-спорту і наявність парковок.

На цей час найкраще справи йдуть у Львові, який надав компанії TUI (офіційно-му туроператору Євро-2012) 3 тисячі готель-них номерів для розселення сім’ї УЄФА. Од-нак, прийняли за критеріями якості лише 74% (1931 номер). У Києві забракували дві третини запропонованих номерів. У інших містах ситуація ще гірша.

До кінця місяця готелі мають виправи-ти всі зауваження.

Підготувала Наталія ГАРБУЗ

їна, про це йшло-

ндПпС

лено законом, тому

Сьогодні селяни недоотримують 26,9 млрд. грн. від реалізації молока через низькі закупівельні ціни.

№ 99 (27930)8 вересня 2009 року4 ЮвілеїЮвілеї

Тертишники: село з колишніх хуторів

Серед перших посе-ленців Тертишників був чоловік, який

мав рідкісне прізвище Тертишник. Отож із його прізвищем пов’язують на-зву села.

Це дослідив і виклав у своїй книжці «Тертиш-ники. Спогади про рідне село» земляк, митрофор-ний протоієрей, секретар Кіровоградської єпархії Української православної церкви Київського патрі-архату, настоятель Спасо-Преображенського собо-ру, почесний громадянин міста Кіровоград Петро Сидора.

Свого часу жителі сіл Шлях Ілліча, Тертиш-ники і Ясна Зірка вели-кою родиною працювали в колгоспі «Шлях Ілліча». Це було економічно міцне господарство, яким керу-вав Микола Рудь. Микола Васильович велику увагу приділив розвитку соці-альної сфери. Таланови-тий керівник передчасно пішов із життя, і не ста-ло господарства. Тепер у Тертишниках землі орен-дують ФГ «Руденко» і ЗАТ «Нива». Власники паїв вдячні голові правлін-ня Григорію Супруну за орендну плату, за те, що мають можливість вчасно зорати городи, обмолотити вирощені на них зернові культури.

Сьогодні в Тертишни-ках налічується 70 дворів, у яких проживають 114 жителів. В їхньому роз-порядженні – 4 трактори і 18 автомобілів. Село по-ділено на так звані «кут-ки». На «Мундерівці» (ву-лиця Дружби) проживав Кириленко, який служив ще у царській армії, мав чин унтер-офіцера, чим і гордився. На «Зубоска-лівці» мешкали дружні і компанійські сім’ї, які працювали і веселилися краще всіх. На «Лободів-

ці» (вулиця Механізато-рів) росла лобода, вища за людину. «Пришивалівка» (вулиця Жовтнева) нібито «пришита» до інших. «За-хватівка» начебто охоп-лює усе село. В ньому три ставки. «Босичовий» – біля нього живе роди-на Босичів. «Валентино-вий» викопаний фермером Валентином Руденком. І «Колгоспний».

Автор зібрав і дослі-див спогади старожилів, весільні й обрядові пісні, колядки і щедрівки, що відтворюють окремі істо-ричні моменти життя не одного покоління у роз-ділах «Хутори в степу», «Чумацька доля», «Госпо-дар рідної землі», «Важ-кі роки колективізації» тощо. Дізнався, що най-старішою жителькою села була Устина Сидора, яка прожила сто років і ви-ростила 12 дітей.

У 1934 році Іван Ся-бер за власні кошти із деревини почав будува-ти школу із квартирами для вчителів. Допомагали односельці Олексій Сто-ляров, Сергій Гармаш та брати Моховики. У школі навчалися учні з 1-го по 4-й класи.

Село пережило ко-лективізацію, голодомор, важкі воєнні роки. За-хищаючи рідну землю, 51 фронтовик не повер-нувся з фронтів Великої Вітчизняної. А ті, кому судилося жити, відбуду-вали зруйноване німця-ми село і колгосп. У 1962 році спорудили клуб. Були ФАП, пошта, бібліотека, магазин.

Односельці добре пра-цювали і відпочивали. Організували хор-ланку, драмгурток, який ста-вив «Наталку Полтавку», «Наймичку», «Безталан-ну», оркестр народних ін-струментів. Майже кожен хлопець грав на гармошці,

дівчата вишивали руш-ники. Рушник – то свя-те. На нього стають мо-лоді, коли одружуються, з рушником виряджали у військо, небіжчика – в останню путь.

Рушниками і вишиван-ками, виробами народного

умільця, вихідця з Тер-тишників Івана Гузька прикрасили глядацький зал сільського клубу. При вході – панно, яке вітає село з 80-річчям.

Про село і його людей на святі цікаво розпові-ла колишній директор Яснозірківської школи Яся Мархай. Зокрема, про колишніх тутеш-ніх механізаторів Во-лодимира Данильченка, Василя Кондрашевсько-го, Ганну Кліщу, водіїв Івана Гармаша та Ми-колу Сябера, будівель-ників Івана Жигуна та Костянтина Швеця, ко-валів Миколу Гармаша та Івана Кратка, пер-ших доярок Марію Си-рицю, Надію Кириленко, Ольгу Демченко та Оль-гу Сябер.

Колгосп мав комсомоль-сь ко-молодіжну ланку,

яку очолювала Ялина Сябер.

Увечері село співало й танцювало, хлопці і дівча-та не могли всидіти, коли з гармошкою на вулицю виходили Іван Кратко, Ві-талій Кондрашевський і Анатолій Гармаш. Люди

старшого і нинішнього по-колінь зберегли у пам’яті світлі сторінки зі своїх молодих літ.

Із задоволенням і тепер виходять на сцену, щоб да-рувати улюблені пісні, Лі-дія Кондрашевська, Оль-га Костюк, Марія Буцан, Галина Жигун, Катерина Козир та Ганна Наливай-ко, котрі створили фольк-лорний ансамбль, який взяв участь у відзначенні ювілею рідного села.

На ювілей з’їхалося ба-гато гостей, у яких тер-тишницьке коріння. Разом із жителями вони зібра-лися, щоб привітати одне одного зі святом. Щоб усе було якнайкраще, ініціа-тор відзначення ювілею Петро Сидора разом зі своїми родичами перетво-рив клуб у казку. Світла-на Гармаш і Галина Набок склали класичні квіткові

композиції. Вікторія Бруй, Сергій Саган, Ігор Гейко, Ігор Кириленко і Григорій Гейко відремонтували дах, поставили нові вікна, по-фарбували, благоустроїли територію.

Разом з усіма старан-но працювала родина за-відуючої клубом Вікторії Кобизької. Спонсорува-ли свято керівники ЗАТ «Нива» і «Агрокіровка» Григорій Супрун та Олек-сій Сташейко, підприємці Любов Ємець, Григорій Кліща, Микола Столя-ров, Володимир Петренко, Григорій Гейко.

Від виконкому та депу-татського корпусу зі свя-том усіх привітала в.о. сільського голови Ганна Калюжна, від районної влади – голова Носівської райдержадміністрації Іван Пугач та голова районної ради Ольга Самокиша.

– Все починається зі школи, – зазначила Оль-га Петрівна. – Одна з пер-ших директорів, заслу-жений працівник освіти Тетяна Кравець поча-ла працювати в перший післявоєнний рік і дала путівку в життя не одно-му поколінню. За багато-річну самовіддану працю удостоєна високої нагоро-ди – ордена Леніна. Ви-хідці із села – доктор іс-торичних наук, професор Іван Кундюба, військові Василь Прищепа та Гри-горій Кліща. 40 років вчителювала в сусідній Яснозірківській школі, з них 15 років – директо-ром, Яся Мархай.

Духовний наставник Пет ро Сидора у своїх книжці з любов’ю пе-релічив усіх земляків і вмістив їхні фотознімки. Як і він, вони виховані працею, звикли до неї з дитинства. З нагоди юві-лею рідного села Петро Петрович подарував його жителям ікону Покрови Божої Матері, вручив їм церковні грамоти і листів-ки. Зокрема, найстаршій жительці села 87-річній Любові Сябері, ровесниці села Варварі Сябер.

Багато односельців одер жали подарунки: матері-героїні Ольга Да-нильченко та Марія Гей-ко, Іван та Ольга Столя-рови, які в мирі і злагоді прожили 57 років, вирос-тили двох дочок, мають внуків, щебечуть уже й правнуки. Ганна та Ана-толій Жигуни відсвятку-вали золоте весілля. 45 річницю спільного життя зустріли Григорій та Оль-га Кондрашевські. По 20 і 15 років сімейному ко-раблю Володимира і Ва-лентини Ковбас, Віталія та Валентини Радченків, які мають міцні роботящі сім’ї. Наймолодший жи-тель села – Дмитро Кри-венко. Йому продовжува-ти добрі традиції і писа-ти свій родовід. Людмила Лапка і Ростислав Шрам – першокласники. Ігор Гей-ко став студентом.

* * *У нинішньому році в

селі багато ювілярів. 85 років – Вірі Куцибі, 70 – Миколі Столярову, Івану Падуну і Ганні Жигун, 65 – Григорію Кондра-шевському та Григорію Босичу, 60 – Марії Гейко, 50 – Ганні Набок, Миколі Буцану та Анатолію Ки-риленку. Чимало молодих іменинників. Вони зали-шились у батьківській хаті. А хто переступив по-ріг, пішовши в широкий світ, думкою завжди по-вертається до отчого краю. Це особливо відчувалось і на святі, на якому дару-вали пісні фольклорний ансамбль сільського клу-бу, народний аматорський ансамбль «Полісяни» (ху-дожній керівник Микола Костюк) районного будин-ку культури.

А потім односельці, земляки і гості сіли за святкові столи з польо-вою кашею і шашлика-ми. Співали і танцювали до пізньої ночі під мелодії духового оркестру, виступ якого оплатив підприє-мець Валерій Лисак.

Микола КОХАНФото Віталія КОШЕЛЯ

Носівський район

У степовій зоні Носівського району є село Тертишники, якому виповнилося 80 років. Назва від слова тертишник – тертий, досвідчений. У давні часи тертишниками вважа-ли настирливих і працелюбних людей, які вміли добути вогонь тертям скалок.

№ 99 (27930)8 вересня 2009 року 5НезабутніНезабутні

Перемогти себеЗдається,з самого малку

доля прирекла його на не-буття. Шестимісячним Вітя залишився без матері – вона занедужала після пологів і через півроку відійшла в інший світ. Бабуся Галина Юхимівна як тільки могла виходжувала онука, адже двох старшеньких вже під-стерегла смерть (Вірочка вбилася в колисці, яка обі-рвалася з-під сволока, а Льоню забрав голод). Бідо-лашна жінка ще не знала, що скоро, ой скоро, гряне війна, і на міні підірветься останній братик Віктора … Тато на фронті, а золотуш-не дитя – на безпорадних бабусиних руках.

Від безвиході-печалі можна збожеволіти. Але Галина Юхимівна зважу-ється на відчайдушний крок – несе хлоп’я до німецького лікаря. А той, оглянувши

малюка, порадив… закопати його під лісом. «Господи, та як же можна? – жахалась у думках і, щоб не розсердити окупанта, залишила онука в сусідньому селі у сестри, подалі від недобрих очей. Лікували своїми, прадідів-ськими, рецептами. Хто що знав від золотухи, те й ра-див. І Вітя вибрався з не-мочі, проте майже повніс-тю оглух.

До першого класу у рід-ній Дернівці (Баришівський район на Київщині) пішов у 9 років. Як не старався старий учитель посадити учня-переростка ближче до себе, щоб краще чув, але Вітя розбирав слова хіба що за порухом губ. І,не встиг-нувши закінчити «першо-класну» науку, змушений

був переїздити з бабусею до Прилук,де мешкала її молодша дочка. Повоєнні роки – голодні і холодні, то чи варто дивуватися, що невдовзі опинився хлопець у Ряшківському дитбудин-ку, а після його розформу-вання – в Лосинівському (с. Татарівка). Тікав звід-ти, мандрував товарняками «світом» – до Фастова, Ко-зятина. Аж доки не спійма-ла міліція.

Сімнадцятирічним па-рубком здобув семикласну освіту і завдяки бабусиним клопотанням перед Ков-паком (Сидір Артемович був тоді заступником голо-ви Верховної Ради УРСР) потрапив до профшколи для глухонімих в м. Бро-ди Львівської області. Став працювати деревообробни-ком на Київській мебле-вій фабриці ім. Боженка, а вечорами вчився грати на баяні – гармошку ж освоїв

давно. Все ніби добре, чого ще бажати? Та якось бабу-ся похвалилася, що в При-луках відкрито музичну школу. Які дивні почуття завирували в душі! Бо му-зика, причаївшись, жила в ньому, а це раптом проки-нулася, заговорила і … по-кликала додому.

Опановував музичну гра-моту охоче, та проблеми зі слухом ускладнювали-ся. Газетна публікація про київського професора Ко-ломийченка, який, будучи глухим, повертав слух ін-шим, підказала вихід. На-правлення на операцію до-бився через Міністерство охорони здоров’я, але вия-вилося, що черга була за-довгою. А як йому чекати, коли … руйнуються мрії? І

знову в ситуацію втручаєть-ся Сидір Ковпак...

Прооперували праве вухо, а юнак підставляє ще й ліве.

– Вибачте, молодий чоло-віче,– звертається до нього медичне світило,– наука до вашого лівого вуха ще не доросла.

Спасибі й на тому. Бо як виписався з лікарні, вий-шов на вулицю, найперше, що почув, – дзеленчання трамвая. Злякано озирнув-ся – думав, що трамвай за спиною. А насправді – за квартал.

Багато є на світі дивЗакінчивши музичну

школу, Віктор Вовк напо-легливо готувався до всту-пу в Чернігівське музичне училище ім. Ревуцького. Ніби знав, що саме у Черні-гові судилося йому зустріти

свою суджену.– Це було 14 березня 1965

року, – пригадує з приєм-ністю задавнені підробиці Віктор Олександрович. – Нееділя, вибори. Ми з при-ятелем пішли в гості до його родички. Подзвонивши у двері, він заховався за ко-лону, а я залишився стояти. На поріг випурхнуло незна-йоме світлооке дівча. «Вам кого?», – запитало здивова-но. І я, окинувши миттєвим поглядом юне створіння, ви-дихнув: «Вас!».

У той же день Віктор за-просив Галину (практикант-ку однієї з чернігівських аптек) до свого скромного помешкання, і без упину наспівував: «Я хочу, чтоб ты стала моей женой». Менш ніж за місяць вони подали

заяву до ЗАГСу, а 9 травня, на 20-ті роковини Перемоги, одружилися.

Сивий, згорблений дідусь, якого Віктор не раз зустрі-чав біля училища, забачив-ши молодят у весільному вбранні, напророкував: «Це буде щаслива пара!».

Шастя й справді не ми-нало їхньої сім’ї. Народився син Сергійко, за ним донька Інна. Віктор мав улюблену роботу – працював викла-дачем музики в музичній школі, в загальноосвітній, керував хоровим колекти-вом у с. Смош (встиг закін-чити заочно Київський дер-жавний інститут культури і одержати диплом за спе-ціальністю «Диригент хору вищої кваліфікації»).

Але недарма кажуть: «Щастя біжить, а лихо ле-тить». Через 10 років після операції знову почав втра-чати слух. Відтоді Віктор Олександрович незмінно зі слуховим апаратом. Та найбільшим випробуван-ням стане несподівана втра-та зору. Чотири операції на очах так і не зарадили його непроглядній темряві.

– У чоловіка навіть не перша група інвалідності, а тотальна,– уточнює дру-жина Галина Іванівна. – Він не бачить нічого. Сонячне проміння й те не пробива-ється крізь чорний морок. Віктор відчуває тільки його тепло…

У такому стані дуже лег-ко збитися з дороги. Але в нього дві Музи, які освіт-люють життєвий шлях, – музика і дружина! Вони – натхненниці і помічниці. Галина Іванівна всю себе присвятила чоловікові. Діти дорослі, живуть у Києві, у них – свої сім’ї. А їй тре-ба розвиднювати день, щоб не почувався Віктор ні об-діленим, ні забутим. Тому бере до рук збірку віршів і читає, читає вголос. У його уяві поетичні образи пере-втілюються у звуки. І він тягнеться до баяна. І ось уже злітає мелодія…

НеминучістьСвою найпершу пісню Ві-

ктор створив 12 квітня 1961 року, коли у космос полетів Юрій Гагарін. Сусідка – де-сятикласниця Зоя Ласунова написала захоплені віршова-ні рядки, а він підібрав му-

зику. Однак «Пісні про кос-монавта» заздрісники зразу ж підрізали крила. Пере-терпів, перечекав і взявся за нові тексти. Доробок на-діслав до редакції – там теж хтось поспіхом переглянув, байдуже відмовив. Але зі-грівали й обнадіювали сло-ва, промовлені на державно-му екзамені Радою Лисенко, онукою композитора – класи-ка Миколи Лисенка: «У ньо-го чують не вуха, а душа».

У грудні 1996 року на прилуцьке радіо зателефо-нував слухач і щиро про-сив привітати з ювілеєм свою дружину. Вибачався, що не може вчасно опла-тити послугу, бо незрячий, і послати з грошима нема кого. Мене заінтригував сам факт.

Скільки здорових чолові-ків забувають про жінчине свято, а Віктор Олександро-вич прагне хоч якось пора-дувати обраницю!

Зворушена і розтривоже-на, я вирушила за вказаною адресою. Тоді й познайоми-лися. На згадку залишила подружжю свою книжеч-ку віршів.

І – диво! Обзивається Віктор Олександрович на-ступного дня: «Є пісня! «Розпитайте мене, мамо …». Потім – друга, третя, по-тім клалися на ноти ві-рші інших прилуцьких ав-торів – Миколи Турків-ського, Миколи Чорновуса, Андрія Буренка, Олени Шульги, Євгена Постуль-ги, Валентини Грибенко.

До 60-річного ювілею міська друкарня випустила збірник із 60 пісень Віктора Вовка «Я беру свій баян». То – початок, у якого мало бути продовження!І воно ви-хлюпнулося сотнями пісень. Один за другим виходять збірники «Квітка папороті», «Сузір’я» (на слова україн-ських поетів), тематичний «Тарасові стежки» (до 190– річчя Т.Г. Шевченка), «Не зникай, любове!» (за поезією киянина Євгена Гущина), «Україна моя барвінкова».

Серед тих, хто фінансо-во підтримував композито-ра, – НГВУ «Чернігівнаф-тогаз», БУ №1, хлібозавод, фірма «Агропереробка», ЗАТ «Оболонь», Всеукра-їнське товариство «Просві-та», окремі народні депута-ти України.

Його пісні – то одкровен-ня. Крім талановитих само-діяльних співаків їх вико-нують і маститі столичні митці. Творчі вечори ком-позитора відбувалися як у Прилуках, так і в Києві.

Не зникай любове!Що й казати, живемо ми

в неспокійному світі від-чуження людини від своєї суті, від духовних джерел. Зорієнтовані на задоволен-ня матеріальних потреб, здається, уже забуваємо слухати навіть власну душу. І тому як велике естетичне дійство сприймався творчий вечір Віктора Вовка в сто-личному Будинку вчителя. Бо й справді, це було ди-вовижне пісенно-поетичне свято.

А коли славнозвісний квартет «Фавор» заспівав акапельно «Дзвінниці кли-чуть», зала завмерла, аби через якусь мить вибухну-ти оваціями. Я чула, як гу-кала «браво!» і сама веду-ча концерту Олеся Білаш. А втім, кожен твір звучав щонайменше – як сповідь. Подружжя Софія та Во-лодимир Хорти (до речі, Володимир – уродженець Прилук) так проникливо й майстерно виконали пісню «Стражденна мати» на сло-ва незрячого і вже покійного Володимира Забаштансько-го, що його овдовіла дружи-на Ольга Василівна плака-ла, схлипуючи.

У концерті були заді-яні і молоді, й маститі виконавці (народний ар-тист України Василь Чепелюк,заслужений ар-тист України Віктор Ка-вун). Та головне, що на-тхненне мистецтво нашого земляка, нікого не зали-шило байдужим. «Де спі-вають, там охоче лишайся жити, – радив колись му-дрець.– Лихі люди не зна-ють пісень».

* * *Віктора Олександровича

Вовка не стало торішньої осені.Ще тільки місяцями вимірюється його небуття на землі. Стають навшпинь-ки квіти і слова,виглядаючи композитора…

Ніна ТКАЧЕНКО,м. Прилуки

Стають навшпинькиквіти і слова

Втративши слух і зір, прилуцький музикант Віктор Вовк, якому 9 ве-ресня виповнилося б 70 років, зміг створити майже півтисячі пісень.

Маючи здатність чути, бачити, ходити, ми здебільшого живемо як живеться: нарікаємо на нестатки, невдачі, хвороби, складні обста-вини. А він так не вмів – свою невідступну біду (сліпоту і глухоту) терпів мужньо і відчував душею в темній тиші диво-звуки, які, по-єднуючись, ставали мелодіями.

Віктор Вовк з дружиною Галиною Іванівною

З друзями вдома (зліва направо): поет-фронтовик Борислав Степанюк, син поетеси-землячки Любові Забашти Ігор Забашта, Віктор Вовк, поет і журналіст Микола Ткаченко

№ 99 (27930)8 вересня 2009 року6 Безпека рухуБезпека руху

На дорогу – з «Візиром»На дорогу – з «Візиром»

Приладів, які б’ють рекорди за кіль-кістю згадувань

у газетах і на сторін-ках Інтернет-сайтів, на Чернігівщині усього 9. Як повідомив на брифін-гу заступник начальни-ка ВДАІ УМВС України в Чернігівській області Анатолій Отрошко, виго-товлено їх у Росії. Зовні «Візир» схожий на відео-камеру і може кріпитися на штатив. «Він дозволяє вести фото- і відеофікса-цію порушень правил до-рожнього руху та автомо-білів порушників, – пояс-нив Анатолій Отрошко. – Знімки, зроблені при-ладом, мають містити інформацію про місце, час скоєння порушення, чітке зображення авто-мобіля порушника».

Де і як можна застосовувати «Візир»За ініціативи Донецької

обласної прокуратури фа-хівці Донецького науково-виробничого центру стан-дартизації, метрології та сертифікації провели до-даткову перевірку «Візи-ра». За її результатами прилад повністю відпові-дає усім технічним вимо-гам і придатний для по-дальшого використання в підрозділах ДАІ.

– Зважаючи на те, що ажіотаж навколо «Візи-ра» в ЗМІ не вщухає і наше суспільство вияви-лось просто не готовим до такого жорсткого й неупе-редженого контролю, ке-рівництво МВС України ставить додаткові вимоги до інспекторів, які несуть службу з апаратурою фо-товідеофіксації правопору-шень, – зазначив Анатолій Отрошко.

Зокрема, заборонено па-трулювати дороги з при-ладами фотовідеофіксації на приватних автомобілях. Під час несення служби з використанням «Візира» даішники мають перебу-вати у форменому одязі, з нагрудним знаком та на службовому автомототран-спорті. Як це і роблять інспектори ДАІ Чернігів-щини.

Не допускаються випад-ки проведення контролю із місць, закритих для ві-зуального огляду учас-никам дорожнього руху. Якщо раніше до винесеної постанови про адміністра-тивне правопорушення до-давався один-два знімки зафіксованого порушення, то тепер 3-4.

Розроблені і встановлю-ються на дорогах України інформаційні щити з попе-редженням водіїв про те, що контроль за дотриман-ням правил дорожнього руху проводиться за допо-

могою засобів фото- і кіно-зйомки, відеозапису.

На території Чернігів-ської області такі інформа-ційні щити встановлені на автодорогах Київ – Черні-гів (у зоні с. Сираї, с. Кіпті, с. Прогрес, с. Ягідне); Кіпті – Глухів – Бачівськ (зона від с. Зруб до с. Вертіївка); Чернігів – Мена – Сосни-ця – Грем’яч (зона від м. Мена до смт Березна); Чер-нігів – Городня – Сеньків-ка (зона від с. Седнів до м. Городня); автодорозі Київ – Суми – Юнакіївка (зона м. Прилуки, с. Новий Би-ків, с. Нова Басань). Аби продемонструвати, як у реальних умовах працю-ють озброєні «Візирами» автоінспектори, керівни-цтво ДАІ Чернігівщини організувало спільні рей-ди з представниками ЗМІ. В одному з них на київ-ській трасі побував і ко-респондент «Деснянської правди».

«До суду викликали двічі»

За кермом «Шкоди» – інженер з організації до-рожнього руху Чернігів-ського взводу дорожньо-патрульної служби (ДПС) ВДАІ УМВС України в об-ласті Олександр Пінчук. На сидінні поруч – інспек-тор ДПС того ж взводу Ігор Драний.

«Зараз наш екіпаж па-трулює відрізок автотраси М-01 Київ – Чернігів – Нові Яриловичі, яка розташова-на у межах області, – каже Олександр, коли позаду лишається Количівка. – Рух на ній більш жвавий, порівняно з іншими, де за-діяно «Візир».

«Водії реагують по-різному, іноді з розумін-ням, а іноді й обурюють-ся», – посміхається Ігор Драний. «Претензії сто-суються місця, де зробле-но знімок, – додає Олек-сандр Пінчук. Багато хто потім стверджує, що їхав трасою, а не селом, де іс-нує обмеження швидкості. Часом дорікають, нібито прилад «приписує» чужу швидкість автомобілю, що

рухається поруч за пра-вилами. Для пояснень до суду по «Візирах» нас уже викликали двічі».

Як тут не згадати поле-міку у пресі щодо техніч-них можливостей приладу. Як пояснюють учені, точно швидкість визначити мож-на, якщо в зоні вимірю-вання одна машина. Якщо більше, розпізнати, яку з них зафіксував радар, не-можливо. Справа в тому, що фотографувати маши-ни можна максимум з 80-ти метрів, коли вже видно номерний знак. У той же час технічні характерис-тики приладу дозволяють фіксувати все видиме в зоні 400 метрів, а в деяких випадках і 500–700.

Крім того, проблема в тому, що «Візир» не ви-значає відстань до цілі, все залежить від світловід-биваючих характеристик автомобіля. У «Візира» є режими вибору «ближня ціль» і «найшвидша ціль». У другому режимі справді вибирається машина, яка рухається швидше за інші. У режимі «ближня ціль» радар вибирає авто з мак-симально ефективною від-биваючою поверхнею. Але і в першому, і в другому випадках прилад припус-кається помилок.

Українські випробувачі говорять, що розробники «Візира» можуть вдоскона-лити свій прилад. За кор-доном давно використову-ються лазерні далекоміри з вимірювачем швидкості. Як панацею для водіїв, дехто радить змайструва-ти кутовий світловідби-вач (спеціальний маячок) і встановити на свою ма-шину. Це буде гарантією того, що «Візир» «піймає» саме вашу швидкість на дорозі. Поки ж від недоско-налості приладу більш за все страждатимуть авто з низькими світловідбиваю-чими можливостями.

7-10 протоколів за зміну

Майже доїхавши до кор-донів Чернігівської і Ки-ївської областей, робимо

зупинку у с. Гарбузин Ко-зелецького району поблизу магазину «Едельвейс». Ви-ходимо зі «Шкоди» і стаємо поруч з автоінспекторами, які розгортають прилад.

«Виставляємо на «Візи-рі» максимально допусти-му швидкість – 80 кіломет-рів за годину, – пояснює нам Ігор Драний. – На-водимо на авто, що руха-ється, і визначаємо, чи є перевищення (фіксується швидкість). Якщо є, тоді робимо цифровий фото-знімок, що записується на флеш-карту, після па-трулювання переноситься на службовий комп’ютер і роздруковується. Саме його потім додають до по-станови про адміністра-тивне правопорушення».

Як ми зрозуміли, «Ві-зир» поєднує функції ра-дара і цифрового фото-апарата (відеокамери). Під час роботи шнуром під’єднаний до службової машини. Щоправда, якість зображення на його дис-плеї невисока. На знімках – добра, запевнили Ігор та Олександр. До речі, керів-ництво Департаменту ДАІ МВС України визнало, що «Візир» – не вельми доско-нале обладнання, і за кор-доном користуються при-ладами за 180-190 тисяч євро, чого не може собі дозволити наша держава. «Це найбільш справедли-вий і найбільш оптималь-ний вид фіксації», – пере-конують українські чи-новники.

10 год. 20 хв. Олександр з Ігорем зупиняють першо-го порушника – громадя-нина Німеччини, що був за кермом «Вольво». На приладі – 95 км/год., пе-ревищення – 15. «Я впер-ше в Україні і недостатньо знаю правила дорожнього руху», – виправдовувався німець через перекладач-ку. На перший раз відпус-тили, обмежившись попе-редженням.

10 год. 30 хв. Олександр піднімає смугастого жезла, гальмуючи «КІА» грома-дянина Росії, що мчав на тій же швидкості. «Більше не буду», – відказав, уваж-

но роздивляючись «Візир». З ним працівники ДАІ провели роз’яснювальну бесіду. «У середньому за зміну складаємо сім – де-сять протоколів», – повідо-мили автоінспектори, від-пускаючи росіянина.

11 год. 03 хв. Ігор вка-зує напарникові на «Хон-ду», що рухається з пере-вищенням (на приладі – 97 км/год.), той її зупиняє. «Поспішав і не помітив по-переджувального знака, – зазначає водій із Черніго-ва. Даішники складають протокол і постанову. На порушника чекає штраф (255-340 грн.).

11 год. 20 хв. екіпаж ДАІ зупиняє двох пішо-ходів – місцевих мешкан-ців, що переходили дорогу поза пішохідним перехо-дом. Пояснюють: поспі-шають із роботи додому. Після короткої бесіди їх відпускають.

О 12-й згортаємося і пе-реїздимо до с. Кіпті Козе-лецького району.

У Кіптях пригальмува-ли о 12 год. 30 хв. на ста-ціонарному посту ДАІ, од-ному з небагатьох віднов-лених. Свою 12-годинну зміну тут несуть старший інспектор ДПС Олександр Рижий та інспектор ДПС Володимир Приходько. За словами останнього, до нашого приїзду він вже склав один протокол за перевищення швидкості на жінку з Києва, яка керува-ла автомобілем «БМВ».

13 год. 30 хв. Переїхали до с. Красне Чернігівського району і зупинилися біля автобусної зупинки. Олек-сандр та Ігор розгортають «Візир». Поки колега ро-бить знімки, спілкуюся з жінками, які навпроти, під попереджувальним зна-ком, торгують яблуками і грушами. Вони вирішили, що автоінспектори «фото-графують» саме їх і пере-лякалися. На знак уваги

не звертають, уже звикли. До самої фотофіксації по-рушень ставляться з ро-зумінням.

13 год. 40 хв. Звірив-шись з міліцейськими орі-єнтуваннями, Олександр та Ігор гальмують фуру, аби перевірити документи. Проте нічого підозрілого не виявляють. Дальнобійник їде далі.

13 год. 50 хв. Звертає-мо увагу на мікроавтобус з білоруськими номерами, що рухається у бік Чер-нігова. Навівши прилад, Ігор мовить: «88». Тобто, перевищення швидкості є. Олександр жезлом на-казує водію зупинитися. Після короткої бесіди його відпускають. Повертаємо-ся до Чернігова.

Варто додати, що засто-сування «Візирів» полег-шило роботу автоінспек-торів. По-перше, технічно (є додаткові докази право-порушення для суду). За даними Департаменту ДАІ МВС України, нині кожне друге порушення правил (зокрема щодо швидкості руху) фіксується за допо-могою приладів фотовіде-офіксації. По-друге, дис-циплінувало водіїв, які не наважуються «бешкетува-ти» там, де їх «перегони» можуть зафіксувати і «від-значити» штрафом. По-третє, знизило аварійність на дорогах. Вже цьогоріч в Україні аварій з постраж-далими стало на 40 відсо-тків менше, ніж торік. На Чернігівщині протягом 7 місяців нинішнього року, порівняно з тим же періо-дом 2008-го, їхня кількість зменшилася на 29,6 від-сотка (загиблих – на 40,5, травмованих – на 25,8), а виявлених порушень – на 51,8 (зокрема, перевищен-ня швидкості на 20 км/год. – на 47,5).

Станіслав КЛОПОТФото Ігоря ГРИЩЕНКА

«Візир» – таку назву мають радіолокаційні відеозаписувальні вимірювачі швидкості, які віднедавна використовують у підрозділах ДАІ області для виявлення та фіксації по-рушень Правил дорожнього руху.

№ 99 (27930)8 вересня 2009 року 7Реклама та оголошенняРеклама та оголошення

Шановний акціонер!Відкрите Акціонерне Товариство

«Чернігівський ремонтно-механічний завод «Жовтневий молот»Провідомляє про СКЛИКАННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ АКЦІОНЕРІВ, які відбудуться 23 жовтня 2009

року об 11 год. за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 194 в приміщенні клубу.

Телефон РЕКЛАМНОГО ВІДДІЛУРЕКЛАМНОГО ВІДДІЛУ

газети«Деснянська

правда» 4-40-074-40-07

ТОВ ВКП «АГРО»ТОВ ВКП «АГРО»Сіль для тварин брикетована

та в мішках 50 кг,вапно, крейда, відра оцинковані, цепи 3-кінцеві

та ще2 000 НАЙМЕНУВАНЬ

будівельних та господарських товарів.

Доставка.м. Чернігів, вул. Попова, 63.м. Чернігів, вул. Попова, 63.

Тел.: 667-366, 662-621.Тел.: 667-366, 662-621.

ВИКЛИКИ ДО СУДУВИКЛИКИ ДО СУДУНовозаводський районний суд м. Чернігів повідомляє, що розгляд

цивільної справи за позовом Федоренко Ірини Олександрівни до Несте-ренка Сергія Михайловича, Самофала Олександра Сергійовича, Зей-налова Алі Бінната огли, Мірзоєва Шахтіяр Джамала Огли, Грищенка Володимира Миколайовича поро відшкодування шкоди, завданої вна-слідок ДТП, відкладено на 23 вересня 2009 р. на 14 год. 30 хв.

Для участі у справі як відповідач викликається Самофал Олек-сандр Сергійович (останні відомі місця проживання: м. Чернігів, пр-т Миру, 180, кв. 84 та м. Чернігів, вул. Щорса, 37, кв. 5).

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про ви-клик, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки Самофала О.С. повідомленого належним чином або причину буде ви-знано судом неповажною – суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Справу буде розглянуто у приміщенні суду (м. Чернігів, вул. Мстис-лавська, 17) під головуванням судді Гордійко Ю.Г. (каб. 18).

· · · · · · · · · · · · · · · · · · · ·Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області викликає в

судове засідання, яке відбудеться 30 вересня 2009 року о 16 год. 15 хв. у приміщенні суду за адресою: 16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 57-А, як відповідача Авершина Ігоря Миколайовича, який проживає за адресою: м. Ніжин Чернігівської області, вул. Б. Хмель-ницького, 20, кв. 21, у цивільній справі №2-1506/09 за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради в інтересах неповнолітнього Косаренка Даніїла Ігоровича до Авершина Ігоря Миколайовича про позбавлення батьківських прав.

Головуючий – суддя Ковальова Т.Г.Явка до суду є обов’язковою. У разі неявка справу буде розгляну-

то за відсутності відповідача. Відповідач зобов’язаний повідомити про причини своєї неявки в судове засідання.

СГ «КРОКУС»продає

ВИСОКОЯКІСНЕ НАСІННЯ

ТИМОФІЇВКИу с. Вербичі

Ріпкинського району.Довідки за телефонами:

8(050) 391-87-87,8(241) 4-65-30, 4-65-23

17 серпня 2009 року Головне управління юстиції у Чернігів-ській області зареєструвало Чернігівську обласну органі-зацію Громадянської партії України (свідоцтво №184).

Мета діяльності – побудова в Україні вільного, демократич-ного, справедливого, солідарного суспільства, що органічно по-єднує працю, знання, талант і капітал, створює всі можливості для забезпечення високого життєвого рівня та добробуту кож-ного громадянина для самореалізації кожної особи.

Юридична адреса: м. Чернігів, вул. Червоногвардійська, 27, кв. 94.

Голова – Кобизський Володимир Іванович.

18 серпня 2009 року Головне управління юстиції у Чернігів-ській області зареєструвало Чернігівську обласну органі-зацію Політичної партії Громадянський рух України (свідоцтво №185) з правом юридичної особи.

Юридична адреса – м. Чернігів, вул. Єськова, 10, корп. 1, кв. 63.

Керівник – Адруг Сергій Михайлович.

На доповнення до листа управління юстиції у Чернігівській області від 03.06.2009 № 05-12/01-29/1972 повідомляємо, що справжня дата реєстрації Чернігівської обласної громадської організації «Народний ФРОНТ» – 3 червня 2009 року, за-мість 3 квітня 2009 року.

До уваги об’єднань громадянМіністерством юстиції України, філософським

факультетом Таврійського національного універ-ситету ім. В.І. Вернадського та Міжнародною на-уковою громадською організацією «Міжнародна академія духовних наук» для громадських ор-ганізацій проводитьсяМіжнародна наукова конференція«Розвиток громадянського суспільства: духовність і право»,яка відбудеться 26-29 вересня 2009 року на базі санаторію «Алуштинський» (Україна, Автоном-на Республіка Крим, м. Алушта, вул. Горько-го, 16).

За інформацією про умови участі у конферен-ції звертатись до Головного управління юстиції у Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, буд. 43, каб. 420, тел. 77-51-88.

21 серпня 2009 року Головне управління юстиції у Черні-гівській області зареєструвало Обласну організацію ро-ботодавців «Асоціація роботодавців Чернігівщини» (свідоцтво №289).

Мета діяльності – представництво, захист законних інтере-сів роботодавців – членів Організації в економічній, соціально-трудовій, інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства відповідного рівня.

Юридична адреса – 14021, м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 155.

Керівник – Адаменко Алла Миколаївна.

Порядок денний:1. Про звільнення голови та членів прав-

ління Товариства.2. Призначення голови та членів прав-

ління Товариства.3. Про звільнення голови та членів на-

глядової ради Товариства.4. Призначення голови та членів нагля-

дової ради Товариства.

5. Про звільнення ревізора Товари-ства.

6. Призначення ревізора Товариства.Реєстрація акціонерів товариства та

їхніх представників відбуватиметься 23 жовтня 2009 року з 10.00 до 10.50 за місцем проведення зборів.

Для участі у зборах акціонерам по-трібно мати документ, що посвідчує осо-

бу (паспорт), а представникам акціонерів – паспорт та доручення на право участі у зборах посвідчене згідно із чинним за-конодавством України.

Телефон для довідок(04622) 5-31-50.

ПравлінняВАТ «ЧРМЗ «Жовтневий молот».

Шановні землекористувачі Чернігівської області!Пошкодження високовольтних електричних мереж викликають перерви в

енергопостачанні міст, заводів і фабрик, сільськогосподарських об’єднань та інших споживачів електроенергії, приносять збитки народному господарству, а також призводять до нещасних випадків.

Для забезпечення збереження електричних мереж та попередження земле-користувачів про підвищену небезпеку під час проведення робіт зі збирання врожаю у період проходження високих температур та зв’язку зі збільшенням кількості автоматичних відключень магістральних ЛЕП внаслідок несанкці-онованого спалювання сухої трави, стерні, соломи та інших горючих залишків в охоронних зонах та поблизу ЛЕП, Чернігівські магістральні електричні мережі попереджають, що забороняється під проводами і в охоронній зоні високоволь-тних ліній електропередачі (20 метрів від крайніх проводів для ПЛ-110кВ і 30 метрів від крайніх проводів для ПЛ-330кВ) спалювання залишків соломи, стерні, звалювання дерев, складування сіна, дров, соломи та інших матеріалів.

Для запобігання нещасних випадків від впливу електричного струму звер-таємось до вас із застереженням про небезпеку наближення до обірваних або провислих проводів ліній електропередач на відстань ближче, ніж 8 метрів.

При виявленні провислих або обірваних проводів високовольтних ліній електропередачі напругою 110-330 кВ потрібно терміново повідомити чер-гового диспетчера Чернігівських МЕМ за телефонами: 66-90-46, 66-90-52, 65-51-27.

Зневажання такими заходами безпеки призводить, як правило, до трагічних наслідків, а в окремих випадках і до кримінальної відповідальності.

Адміністрація Чернігівських магістральних електричних мереж

ЗДАЮТЬСЯВ ОРЕНДУ

Тел.: 4-21-46, 8-050-413-18-85

офісні та складські

приміщення

ПОСМІХАЙМОСЯ!ПОСМІХАЙМОСЯ!☺ ☺ ☺

Подруги розмовляють:– А чи зустрічаються нині справжні чо-

ловіки?– Так, але найчастіше – один з одним...

☺ ☺ ☺ Вранці «з бодуна» чоловік заходить до хлі-

ву, стукається лобом у косяк, наступає на гра-блі, ковзається, падає у свиняче корито, а зі стелі на спину падає лопата. Не розплющу-ючи очей каже:

– Ні, ну це не хлів, а Форт Буаяр якийсь...

☺ ☺ ☺ Хлопчик дивиться, як корова п’є воду, й

каже:– Ось як молоко розводять водою!

№ 99 (27930)8 вересня 2009 рокуОстання сторінкаОстання сторінка8

•• К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р •• П О Г О Д А П О Г О Д А • • К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р • • П О Г О Д А П О Г О Д А ••

ВДЕНЬВНОЧІ 8.09 9.09 10.09

Хмарність

Опади

Температура, °C 19 ... 24 8 ... 13 22 ... 27 8 ... 13 22 ... 27Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пн–Зах, 5–10 Пн–Сх 7–12 Пн–Сх 7–12

Радіаційний фон, мкР/год Чернігів 12Ніжин 12 Покошичі 11 Семенівка 10Остер 13 Прилуки 12 Щорс 10

Несприятливі дні у вересні 13, 24

Температура води у Десні, °C 18,5 За даними облгідрометцентру

Цими дняминародилися

8.09

Чеський композитор Анто-нін Дворжак (1841), росій-ський письменник Василь Ардаматський (1911), авар-ський поет Расул Гамзатов (1923), молодогвардійці Іван Земнухов (1923) і Любов Шевцова (1924).

9.09

Російський письменник Лев Толстой (1828), американ-ський актор Керк Дуглас (1916), російський компози-тор Едуард Колмановський (1923), український та ро-сійський співак Юрій Гуля-єв (1930).

За релігійним календарем сьогодні – стрітення Володимирської

ікони Пресвятої Богородиці. Мучеників Адріана і Наталії. Пре-подобного Адріана Ондрусівського. Ікони Божої матері Псково-Печерської «Розчулення».

Завтра – преподобного Пимена Великого. Преподобних свя-щенномучеників Кукші і Пимена посника, Печерських. Святи-теля Осії сповідника, єпископа Кордувійського. Святителя Ліве-

рія сповідника, папи Римського. Мучениці Анфіси. Преподобного Савви. День пісний.

Іменинниками будуть: сьогодні – Андріан, Наталія, Георгій, Вік-тор; завтра – Анфіса, Пимін, Сава.

Повний місяць 4.09Схід 6:23Захід 19:28Тривалість 13:05

Співзасновники:Чернігівська обласна рада,

облдержадміністрація,первинна організаціяжурналістів редакції

•Головний редактор

Лариса МІЛОВА•

Перший заступникголовного редактора

Леся КОШЕЛЬТел. 678-200

•Відповідальний секретар

Віталій АДРУГТел. 4-21-92

•Телефони відділів редакції:

суспільно-політичних питань4-44-42, 4-22-71;

економіки4-41-36;

соціальних питань4-44-12;

гуманітарної сфери4-44-12;реклами4-40-07.

•Факс

4-21-92, 4-40-07.•

Комп’ютерний набірЛюдмила ШЕВЧЕНКО

•Комп’ютерна верстка та дизайн

Олександр БОЖОК,Ганна ЗЕВКО,

Світлана КУЗЬМЕНКО•

КоректориАльона ШЕВЧЕНКО,

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ•

Відповідальний за випускСтаніслав КЛОПОТ

•Веб-сайт:

www.dponline.cn.ua•

Електронна пошта: despravda@ukr.net

•Реєстраційне свідоцтво

ЧГ № 230 від 10.11.2000 р.Видавець – ТОВ «Редакція

газети «Деснянська правда»•

Віддруковано в редакційно-видавничому комплексі «Деснянська правда»,

14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.

•Газета виходить

тричі на тиждень(вівторок, четвер, субота).

•Тираж тижня – 36869

•Розповсюджується

по передплаті•

Передплатні індекси:для індивідуальних передплатників –

61651,для підприємств, організацій –

94530,четверговий випуск –

94531.•

Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій.

•Відповідальність за достовірність

інформації та реклами несуть автори та рекламодавці.

Знаком позначені матеріали рекламного змісту.

•Листування

з читачами – тільки на сторінках газети.

Ще за життя Михайла Коцюбинського на-зивали «сонцепоклонником», бо вважали його поетом у прозі. З ним дружили не тіль-ки літератори, а й художники. Досить зга-дати його чернігівських знайомих Миколу Жука, Степана Бутника і Григорія Коваленка, яким він, як голова чернігівської «Просвіти», організував у 1907 році в губернському міс-ті виставку їх картин.

Нині виставка творів українських художників, при-свячена 145-річчю від дня народження Михайла Ко-цюбинського, яка відкрилася у Чернігівському музеї, що носить ім’я класика, розпочинається творами саме цих сучасників письменника.

Більшість робіт на виставці – це ілюстрації до тво-рів Михайла Михайловича, якого видавали за радян-ських часів багатотисячними тиражами і різними мо-вами. Це, зокрема, графіка Георгія Якутовича, про яку заслужений художник України Анатолій Шкур-ко говорить, що це класика світового рівня. Дивують витонченістю малюнки до повістей та оповідань та-ких майстрів пензля, як Іван Філонов та Олександр Івахненко. Чернігівські місця, пов’язані з життям Ко-цюбинського, бачимо на полотнах Василя Зенченка, Миколи Бурячека та сучасних художників-чернігівців Володимира Ємця та Леоніда Могучова. Найсвіжі-ші на виставці – витинанки чернігівської майстрині Олександри Дідович.

Близький Коцюбинський і театральним худож-никам, перш за все Вадиму Меллеру та Олександру Сальману – за їхні ескізи декорацій, адже колись йшли у театрах балет «Тіні забутих предків» та ви-става «Фата моргана».

Загалом, із «запасників» музею на виставці пока-зуються більше 150 робіт. Це окрім тих, які є в екс-позиції. Вони рідко показуються глядачеві, отже по-спішайте до музею, щоб ще раз доторкнутися до твор-чості нашого класика-земляка.

Володимир САПОНФото Миколи ТИЩЕНКА

До 145-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського

«Світ повинен бутидобрим і красивим...»