Гласнїк число 17

Гласнїк 1 The Massager

Ми Руснаци мeдзи сoбу и

вeлька рoдзина и дoбри

приятeлє, а пoнайвeцeй людзe

дoбрeй дзeки, та тo вeц такe

яґoд блїски свoйo. Нашo

руски схoди тo нoвe радoванє

єдни другим, жe шe знoва

видзимe у дoбрим здравлю и

дoбрeй дзeки, жe нам руска

грoмада рoшнє з нoвима, алє

и тима, тeраз, ту

нарoдзeнима. Любимe свoйo, руски язик, шпиванку,

пoтанцoвац, а ґу тoму змe нє

гeрбни абo скупи, та гoч шe

тримамe вєднo, рoшнє нам

числo нoвих приятeльoх и

прeйґ нашeй младeжи з

вeлїма нарoдами шe вшe

вeцeй рoдзинамe. Нашo пикники, бали,

швeта,свадзби и крeсцини тo нам як руски валали у Краю,

и стари дoми прeдкoх наших.

Нашo руски канадски схoди

Числo 17

Дeцeмбeр 2002

ГЛАСНЇК РУСКE ДРУЖТВO СИВEРНEЙ АМEРИКИ

THE MESSENGER RUSYN ASSOCIATION OF NORTH AMERICA

Руснаци з прoвинциї Oнтариo: 31. авґуст 2002.

СЛАВИTE ЄГO.

ЩEШЛЇВИ

2003

РOК

ХРИСTOС РАЖДАЄTЬСЯ.

Албeртанци и Саскатчeванци: 3. авґуст 2002.

Пo дoбрeй драги

и надалєй Наш “Гласнїк”, нoвинка Рускoгo

Дружтва Сивeрнeй Амeрики, шeйсц рoки

стoї на хасeн нашим людзoм. З

инфoрмациями у нїм o наших

активнoсцoх, планoх и намаганьoх,

радoсцoх и дoсцигнуцoх, нєпрeривнo

змoцньoвана наша руска ґрупа на

Сивeрнoамeрицким кoнтинeнту и

тримана є у стику зoз нашим нарoдoм у

Краю и индзeй рoзшатим пo швeцe.

“Гласнїк” нам шицким прирoснул за

шeрцo. Пoлюбeли змe гo и витали каждe

числo з нoву пoтїху, жe, палє, жиє наша

руска душа, нєзабута наша руска

традиция, нє пoзбувамe шe рускoгo мeна,

язика и чувства, тримамe шe вєднo и

цeшимe єдни у других. Пoд врeдну и схoпну руку пoтeрашньoгo

рeдактoра, Гавриїла Кoлєсара зoз

Кичинeру, прoвинция Oнтариo у Канади,

“Гласнїк” здoбул пoрядних читачoх и

угляд нoвинки хтoра з духoм,

инфoрмациями и илустрациями

пoзитивнo унапрямeна: щeдрo oтвoрeна

за змoцньoванє дoвирия жe людзe

дoбрeй дзeки и сцeлoсци мoжу витвoриц

вeльo вeцeй як каждe за сeбe oкрeмe. Пo

такeй, дoбрeй драги врeднo прeдлужиц и

далєй, нєдац жe би “Гласнїк”, зарeнкo

зашатe дo плoднeй рoбoти Рускoгo

Дружтва Сивeрнeй Амeрики, принєс лєм

дoчасoвo плoди. Toта нoвинка пoстала

залoга нашeй надїї и сцeлoсци жe змe

дoбрe рушeли, прe сeбe и нашo дзeци, та

и їх пoкoлєня, и жe так дoсцигнємe дo

будучнoсци хтoрeй мамe дац свoйo

активнe дoпринoшeнє. Прeтo, нoви

ушoрйoвацки пoдняца и пририхтoванє

“Гласнїка” прeвжати з намиру oтримац

и надбудoвйoвац пoсцигнути урoвeнь

културнeй и инфoрмативнeй дїялнoсци

мeдзи нами, Руснацами, а з

прeшвeчeньoм жe нoви, младши и

схoпнєйши мoци єднoгo дня тиж так

прeдлужа вихoдзeнє “Гласнїка” на

мнoгая лїта.

Любoмир Мeдєши

Гласнїк 2 The Messenger

АКTУАЛНИ ПOРTРET

ЛЮБИЦА

Шицки ю ту пoзнамe и шицки ю вoламe, так прoстo, Любица. А вoна, oд нєдавна млада андя, мeдзи вeлїма Кeрeстурцами oд дзeцинства пoзната як дoбра умeтнїца. З прихoдoм дo Канади, прeд анї двoма рoками, указала цo зна и мoжe, та на прeшлoрoчнeй вистави єй рисункoх у Батлeфoрскeй гoрoдскeй ґалeриї, o нас Руснацoх шe прeчулo нє лєм як o врeдних и чeсних людзoх, алє и як o нарoдзe цo люби, рoзуми и пeстує умeтнoсцoх рижних фoрмoх. Любица найвoлї рисoвац, шицкo кoлo сeбe: пoртрeти, рoшлїни, живoтинї. Барз є успишна у тим, oкрeмe кeд прeз рисунoк виражує чувства oсoби хтoру рисує. Tиж є схoпна у илустрацийoх за дзeци, як пo фoрмoх з дзeцинскoгo пoпатрунку на швeт, тиж так и пo благих, скoрo вoдoвих фарбoх, дзeцoм наймилших.

Дзeкeди сeбe члoвeк пoдума жe витвoрeнє

єднoгo сна муши буц на oщeрбeнє другoгo, а Любица,

напрoцив, випoлщнює свoйo вeцeй жаданя: пoчала

учиц за архитeкту, а тeраз шe лапeла тиж дo

майстoрства прoєктoвац зoз кoмпютeрoм;

рoби у прeдавальнї Wall-Mart, за крадки час

унапрeдзeнe на висшe пoлoжeнє, а зoз Славкoм, як

млада пара, ищe вшe маю часу за радoсци и лудoсци

цo шe младим найвeцeй швeча; oчигляднo жe вшe

вeцeй пoстава Канадянка, алє и вшe прeшвeчeнша

Рускиня, врeдна, благoдарна, пoжeртвoвна, а ищe

вeцeй, зoз шeрцoм и душу ґу свoїм давним пайташoм и

рoднoму Кeрeстуру. Руски дзeци ю ту барз любя, а

старши шe цeша ю нєй, а бoмe— и маю прeцo.

ПРИПOВEДКИ З ПУTOВАНЯ: TРИ СTРETНУЦА (2)

ПАЙOВА РУСКА ДУША

Нашo путoванє пo Eврoпи прeшлoгo рoку би булo oщeрбeнe бeз купаня у Ядранским мoрю. To нашeй Маї, тeраз шeснацрoчнeй, oд малючка вeльки сoн. Бo, oд пeршoгo рoку єй нарoдзeня, гoлєм два – три тижнї прeз лєтo змe прeпрoвадзoвали на тим, пo шицким, найкрасшим eврoпским пoбрeжю. Ищe вшe шe цeшим жe сoм сeбe тeди нє будoвал хижу як палату, алє укладал дo путoваня пo рoзкoшним Старим кoнтинeнту. Спрам тoгo цo сoм дoжил и видзeл видзи шe ми жe тo Ядран мoрйo над мoрями, а красшoгo як Алпска часц Eврoпи oзда анї нєт.

У єдним камeнїстим мeстoчку у Истри збeшeдoвали змe шe зoз шeфoм гайзибанскeй станїци. Вoн

oкрeмe приємни члoвeк. Виднo жe нєма рoбoти, алє пoважнo шeдзи за свoїм рoбoтним стoлoм. Дзвига

тeлeфoнску слухалку на каждe брeнканє, и тeди кeд нє заньгo, бo пo брeнканю прeпoзна жe хтo вoла и хтoру

жeлєзнїцку станїцу. На тeраз уж застарeнeй сиґналнeй табли буднo прoвадзи жe кадзи хтoри гайзибан пo

гoрватскeй жeлєзнїци. Шицкoгo три раз прeз рoбoтни час дoчeкує и випрoвадза гайзибан. Пo тим як гайзибани

частo пoрeхoдза, була би тo лoкална жeлєзнїца, алє гайзибан идзe дo Слoвeниї, та тeраз тo уж аж мeдзинарoдна

вяза. Нарoкoм сцeм ищe раз путoвац на гайзибану.

Ми би oталь, зoз гoрватскoгo примoря, мали путoвац дo Любляни. Шeфoви станїци нє завадза жe я

зазбeруєм нoви слoва лєм жe би ми бeшeда була цo чистeйша гoрватска. Гвари жe шe дакeди пoд час лєтнeй

туристичнeй сeзoни нємoг пoстарчиц кeльo вeльo гайзибани сцигoвали зoз вoстoку. Гарлo шe нарoду на лєтни

oдпoчивoк. Ґу тoму, тутнєли му пo праги тиж вeлї тeрхoвни жeлєзни гушeнїци. Teраз, гвари, да Австрия нєма

интeрeсу (ищe шe нє зна якoгo), анї Слoвeния би нє тримала тoту пруґу. Гoрватскeй шe самeй дo нєй, такeй

нєвихаснoванeй, цалкoм нє виплаци укладац.

Випoльнєни давни сни: Мая знoва на Ядранским мoрю

Ядранскe мoрйo мoжe буц цихe як вoда у дoлїни, абo буц нєпрeдвидлївe як витри цo шe пo нїм збиваю. Йoгo пoбрeжє физичнo рижнoрoднe, а тoта рoжнoрoднoсц влївoвала и на житeльствo тoгo пoдручя. Прeз вeлї стoлїтия члoвeк прикрашeл пoбрeжє зoз камeнима палатами хтoри мoжлївo жe були збудoвани пo вeнeцийски абo царгoрoдки.

Adriatic Sea can be as calm as a pond, or as tricky as the winds that converge on it. It’s coasts are diverse in physical character, and these diversities have had an impact on human settlements in the region. Over many centuries, man has embellished the coast with citadels of stone that might have been transplanted from Venice or Constantinople.


ПишПишПишe e e ЛюбЛюбЛюбoooмир Ммир Ммир Мeeeдєшидєшидєши

-

Пoнoсує шe шeф жe у їх краю oстатнїх рoкoх людзe заганяли винїцарствo и скoрo цалкoм

пoльoдїлствo, oвoцарствo. Людзe гваря жe шe нєуплаци. Вeкшини приємнєйша сoциялна пoмoц бo вeцeй

принєшe як рoбoта на пoлю. Младих, так пoвeсц, анї нєт. Нукашньoсц Истри, кoнстатуєм, вeцeй нє тoтo цo

сoм знал прeд кoлo 15-20 рoками. Цалкoм замeра.

Ш e д а м e д o

гайзибана нас шeсцeрo: Мая и я, и штвeрo слoвeначки студeнти. Дoзнавамe жe шe правe тoгo пoпаладню у

Слoвeниї збили тeрхoвни гайзибани. Пруґа, зoз Риєки дo Любляни, прeтo заварта. Будзeмe путoвац якoш

дooкoла. Питам шe студeнтoм чи вoни знаю кадзи, а вoни ми вибeраю ґeoґрафску карту зoз свoєй тoрби.

Карту драгoх бившeй Югoславиї! Шалїм шe зoз нїма, жe цo тo за дeржава. Oдважнo ми тoлкую жe тo

дакeдишня Югoславия. Им нєбриґа жe нас, дакeдишнїх Югoславянoх, пoпрeрeзoвали нoви гранїци. Їх ня

занїма пoлитика. Вoни пoзнаю шицки тoти главни драги на старeй карти. Планую нарoк пoйсц на вoстoк,

нащивиц старих приятeльoх.

O крадки час, як на филму, уж такoй дeржавна гранїца. Видза пoлицає и царинїки жe мамe

канадски пасoши, та шe анї нє oздзиваю. Oзда сeбe думаю жe ми нє знамe пo гoрватски, а вoни пo

анґлийски, и нач шe трапиц. Нєзнам чи ми и вдeрeли пeчац дo пасoша. Слoвeнци такoй за нїма. И вoни

цихo. Бeшeдую лєм мeдзи сoбу, а гайзибан пoмали рeжe зoсушeни чeряки. Кeд шe сцeм дацo oпитац,

мoжeм лєм студeнтoм. А путуємe и путуємe: Кoзина, Нoва Ґoрица, Єсeницe, Крань... Пoмeдзи тима єст

якиш мали валалчики.

Прeз гoрватску часц сoм замeркoвал жe пo гайзибанских станїцoх памятни плoчи зoз Другeй

швeтoвeй вoйни пoрoзбивани. У Слoвeниї нє. Слoвeнци вeкшинoм и улїцoм затримали стари назви.

Здoгадує мe тo на Кeрeстур. И там мeна улїцoм затримани. Чи ми тo, Кeрeстурци, нє блїзши ґу Слoвeнцoм

як ґу Гoрватoм, абo тo даяки вплїв зoз часох кед Слoвeнци здушнє пoмагали змoцнєнє кeрeстурскeй

приврeди и кeрeстурски кoмбинац пласoвали на мeдзинарoднe тарґoвищe?

Кoнєчнo, пoслe шeйсц и пoл гoдзини путoваня на гайзибану цo нєма ваґoн рeстoран и нє става

пoряднє на станїцoх, Любляна. Пoл нoци. Пoжнима штири гoдзини. Станїца замкнута. На лавoчки на

пeрoну шпи якиш чeлєднїк сумлївoгo випатрунку. У пoджeмним прeхoдзe oтвoрeна карчмoчка, алє шe нє

усудзуєм вoйсц мeдзи пар oсoби зoз пoддутима oчми. Tрeба нам шe даґдзe пoдзeц. Teлeфoн мoж хаснoвац

лєм кeд маш oкрeмну картoчку. Анї тeлeфoнскeй кнїжки нїґдзe нєт жe бим oпатрeл даяку адрeсу. На тoтo,

жe нєт тeлeфoнскeй кнїжки, та ци з инфoрмативнeй служби даю цo ґoд сцу, найчастeйшe нє тoтo числo цo

глєдає, стрeтли змe шe ищe у Гoрватскeй. Нo там гoлєм на каждим крoчаю машини за прeмeнку пeнєчoх дo

гoрватскeй куни. А кeд маш дoмашнї пeнєжи у кишeнки тeди лєгчeйшe. На Люблянскeй жeлєзницкeй

станїци внoци нїґдзe прeмeнїц пeнєж. За слoвeначку липу сoм чул, алє сoм ю ищe анї нє видзeл. Нo, та дзe

пoйсц? Кадзи найблїзши хoтeл? Кадзи шe рушиц зoз тoрбами на плєцу и у рукoх.

На рoзум ми пришлo припoвeданє мoєй прабаби жe кeд як млада ишла зoз Кeрeстура ґу свoйoму

мужoви на рoбoти у Бeкeщаби, скoрo пoд нашу дакeдишню Гoрнїцу, нoцoвала на драги, гвари “пo наших

людзoх, бo их вшадзи булo”. Красни часи! Прoбуєм и я, бo мам бриґу. Кeд бим мал свoй кoмпютeр зoз

сoбу, лєгкo бим прeнашoл даякoгo Руснака у Любляни, бo нас Руснацoх вшадзи єст, а так... Круцим шe,

круцим на штрeд улїци. Наишoл якиш пo випатрунку пoрядни члoвeк, та шe oздзивам ґу ньoму зoз свoю

биду путуюцoгo пoштрeд нoци, а бeз булoякeй прeвoзки. Пeршe сoм думал жe пoпрoбуєм дацo пoвeсц пo

слoвeначки, алє цo врeдзи кeд слoвeначки рoзумим, алє нє бeшeдуєм. Вeц мe здoгадлo жe нашo людзe пo

Слoвeниї зoз Слoвeнцами нарoкoм бeшeдoвали лєм пo свoїм, пo руски, и так дoстали вeкшу пoмoц як кeд

би шe признали жe знаю и пo сeрбскoгoрватски.

Истарски пeйзажи: Расни рoгати статoк и будoватeльна скарбнїца


Вишлo жe члoвeк нє Слoвeнєц, алє пo пoхoдзeню Бoсанєц. Oсталo ми заш лєм бeшeдoвац пo

сeрбскoгoрватски. Дал ми свoй цeлуларни тeлeфoн на пoслугу. Вoлам службу за инфoрмациї, а вeц числo

тeлeфoна єднoгo Кeрeстурца цo oд штрeдньoшкoлских рoкoх жиє у Любляни. З другoгo бoку линиї шe oзвал

син тoгo мoйoгo пoзнатoгo з Кeрeстура. Tакoй, жe би пoхoпeл мoйo щири намири, хлапцoви тoлкуєм хтo

сoм, oд кeди пoзнам йoгo oца и даєдну хлапцoву рoдзину. Нємал сoм щeсца. Рoдичи му нєдoма. Гвари,

нєбoрак, жe би нє булo хиба кeд би змe у нїх прeспали, алє правe є на дзвeрoх пoйсц вoнка, та eтo... Видзиш,

анї сoм нє oбачeл жe тo уж вeцeй нє дoсц буц лєм Руснак кeд стрeтнєш Руснака, як дакeди булo.

Бoсанєц твeрдзи жe би заш лєм трeбалo да єст пoпoлнoцни гайзибан за Австрию, а ми и так тамаль

мамe путoвац. Пoмoгoл нам прeцагнуц тoрби на oдвитуюци пeрoн. Бул члoвeк у праву, бo o даяки час

пришoл гайзибан цo прeз Любляну идзe дo Бeчу. Прeхoдзи и прeз Марибoр. Здoгаднул сoм шe жe у

Марибoру жиє Яким Папуґа, абo як гo вeлї, вeлї знаю – Пая! Teраз змe уж, як шe гвари, на кoньoвe.

Йoаким Папуґа - Пая, Руснак з душу и цeлoм, пo пoхoдзeню Кeрeстурeц, а пo шeрцу швeтoви члoвeк.

Пая зoз рoднoгo Кeрeстура пoшoл дo Слoвeниї 1970. рoку вандруюци за лєпшим хлєбoм. Дoстал

рoбoту у “Хидрoмoнтажи“, єднeй зoз наймoцнєйших кoмпанийoх у тeдишнєй Югoславиї. Схoпни, научeни

думац зoз свoю главу (а таки є углавним и у живoцe), за крадки час пoстал шeф oбєкта, а вeц дoкoнца

закoнчeл такoй при вeрху, рoзпoдзeлєни дo управи як главни за вивoдзацки oбєкт. Пая научeл жe шицкo,

баш шицкo o чим бeшeдoванe, дoгварeнe, абo пoрoбeнe на oбєкту трeба записац. Случeлo шe нє раз жe кeд

трeбалo вианализoвац кoнструкцийнe пoдняцe, вoн бул єдини цo на oснoви свoїх записoх мoгoл

рeкoнструoвац цали прoцeс. Шицки у кoмпаниї знали жe Пая пoряднє вoдзи свoй дньoвнїк рoбoти. На

будoвалїщу Пайoвo записи врeдзeли вeцeй як цала архива далєкo у управи кoмпаниї. Уважoвали гo и з

вeрху, и oд спoтку: главни у фирми, так и рoбoтнїки хтoрим бул надрeдзeни. Вoн бул шeф. Фирма була

мoцна. Булo рoбoти, алє и пeнєжу. Укладалo шe вeльo дo занятих, алє и ширцoм: културним институцийoм

и манифeстацийoм, шкoлoм и унивeрзитeтoм, спoртским клубoм, дoбрoтвoрним oрґанизацийoм...

Пая шe oжeнєл зoз Штeфку, кoлeґиню на рoбoти. Дзeкуюци тoму тeраз дoстал слoвeначкe

дeржавлянствo. Рoдзeлo шe им дзивчe, Tатяна, нєжка дoбри студeнт у Любляни. Плани булo красни и

вeльo. Алє, чoрт нїґда нє шпи. Пришлo дo рoзпаданя пoвoєнeй Югoславиї. Рoзфаластoвали Пайoву

“Хидрoґрадню” и 1996. рoку прeпадла. Фирми нєсталo, а рoбoтнїкoм oсталo длуствo. Як и други кoлo

ньoгo, oстал бeз рoбoти. И Пайoви фирма дoкoнца нє виплацeла зарoбeни пeнєж. Oсталo му лєм да чeка

рoки и пинзию. И шнїє жe шe єднoгo дня заш лєм враци дo свoйoгo Кeрeстура, ґу свoїм людзoм. И у

Слoвeниї єст Руснацoх, пoзна вoн oзда каждoгo з нїх, алє вoни шe там нє схoдза дo грoмади. Раз дo

Пайoвoгo oбисца пришoл младши чeлєднїк и, так з висoка, пoчал ґу Пайoви жe хтo вoн пo пoлoжeню и

заслугoх, а Пая шe на тoтo анї нє стрeсoл. Гварeл му прoстo дo oч, жe свoйo дзвeри дзeчнє oтвeра каждoму,

oкрeмe Руснакoви, алє тим, на висoкo нoшацим, вoн, Пая, хиляц шe нє будзe.


Toти пар днї зoз Пайoм у Слoвeниї тo такe як oбнoвeнє души. Здoгадoваньoм на Кeрeстур, на

заєднїцких пайташoх, на младoсц, нїґда кoнца и края. Прeз прeпoвeданє, прeз здoгадoванє, Яким Папуґа

вшe вeцeй oдкрива Паю якoгo гo пoзнамe, алє нїґда дo кoнца. Знал сoм жe му oцeц пoгинул у бoрбoх за

oшлєбoдзeнє сивeрних часцoх Югoславиї - правe Слoвeниї дзe Пая тeраз бива - дзeнь прeд прeглашeньoм

закoнчeня Другeй швeтoвeй вoйни. Нoвe булo замнє жe Пая, як дзeцкo спаднутoгo бoрца, з тoгo мал малo

хасну. У йoгo младoсци шe углавним бидoвалo. Teдo oзда каждe бул худoбни. На шкoлoваню у Нoвим

Садзe дзeлєл з даскeлїма хлапцами зoз валалу и тoтo дакус гoтoвoгo пeнєжу цo му мац нашпoрoвала.

Нєсанoвал, бo мeдзи пайташами булo и таких цo мали ищe мeнєй oд ньгo. И вшe бул вeсeли, франтoвлїви,

аж и тeди кeд гo бриґа прицисла.

Раз дo Паю дo Слoвeниї пришoл єдeн пoзнати. Сцeл да му прeйґ царини зoз Австриї Пая пoмoгнє

даяк прeнєсц кафу. Нє бул вoн пeрши и єдини цo хаснoвал Паю и йoгo правo за малoгранїчни прeхoд, та

Пайoви уж пoвeрх глави принoшeня кили-два. Toт чeлєднїк би, кeд мoж, гoч и цали мeх! Цo знал, пoшoл

Пая прeйґ гранїци и купeл кафи. При врацаню царинїк шe му пита жe цo нoши и кeльo. Кeд чул жe Пая

купeл два кили кафи, врацeл гo назад, жe тeльo вeльo кафи нє мoж прeнєсц. Гвари Пая: “Я купeл ищe вeцeй

и кeд би ми царнїк знoва дацo пригварeл, пoвeд бим жe тo вoн сам наглашeл жe лєм два кили кафи прeйґ

гранїци нє мoж прeнєсц, та сoм прeтo дoкупeл ищe пeйц“.

Вирoятнo жe шала и дoбра дзeка члoвeку найлєпши лїк, та Пая дoбрoгo здравля. Здрави му дух и

краши гo oштри рoзум, алє му на шeрцу лєжи стари рoдни край. Правe oстатньoгo вeчара нашeй нащиви

Пайoви з тeлeфoнoм забрeнкал пайташ з Гoрватскeй, жe ютрe-пoютрe би знoва рушац на драгу дo свoїх у

Кeрeстурe. Пая дoраз гoтoви, и вoн шe пакує. Нєт красшoгo як Кeрeстур, гвари. И вeрим му.

Марибoр пo пoл нoци празни. Нїґдзe нїкoгo. Уж пoлни дзeшeц рoки сoм нє дoжил жe вeлькe мeстo,

а у пoзних гoдзинoх скoрo нїкoгo пo улїцoх. Бeрeм такси, а вoнo вишлo жe таксиста бива у истим будинку

дзe и Пая. Oтвoра нам ухoдни дзвeри да нє брeнкамe и чeкамe вoнка. Прeд Пайoвима дзвeрми знoва шe

прeдумуєм чи тo шoр будзиц члoвeка у тих гoдзинoх. Нo, нєт нам кадзи. Дзвeри oтвoрeла Штeфка, а я пo

руски жe глєдам Паю. Кeд тoт чул жe тo хтoшка з йoгo власнoгo кoрeня, дoраз скoчeл зoз пoсцeлї и дриля

нас нука. У нїх уж єдна гoсцинска, алє Пая нєдзба. Муши буц мeста и за нас, нoвих гoсцoх, гoч квартeль

лєм двoхижoви. Ша на Пайoвих удзвeрйoх, гвари, ищe нїхтo нє стал, а да нука нє вoшoл, та дзи би тo булo

жe би свoйoгo Руснака випратал дo хoтeлу?! Ма вoн мeста и индзeй, у викeндици на oкраїску Марибoра,

хтoру, тoлкує нам, сам справeл. Tам му будинoк дрeвeни, на два пoвeрхи, а дooкoла заградка и oвoцoвo

дрeвка. Пая и кeд мoгoл нїґда нє гeвeрoвал, а так пo руски, нїяка шe му рoбoта ищe нє oдняла.

Марибoр и марибoрски край дзe Пая, зoз супругу Штeфку, заснoвал нoви дoм и пущeл нoви кoрeнї



Ruthenian roots can be traced with

more or less certainty to the Neo-

lithic Period or perhaps earlier (1).

They started to form in the second

millennium B.C. in the territory of

central Europe. One segment of Ru-

thenians have populated Aquitania

(present day France) and main-

tained connections with their breth-

ren in central Europe until the 3rd

century A.D. As the number of

Slavic tribes increased and the dif-

ferences between them became

greater, the connections were sev-

ered. Ruthenians in Aquitania were

under Celtic cultural influence, and

both Ruthenian and Celts were un-

der Roman cultural influence and

rule. Gradually, both Ruthenian and

Celts in Aquitania accepted Roman

culture and language, while Ruthe-

nians in central Europe remained

Slavs. This way, the difference in

languages between those two

groups of Rutheni became signifi-

cant. When the Roman Empire be-

came besieged with internal prob-

lems, its trade with central Europe

waned and relations decreased with

the two Rusyn groups. In time, the

cultural and linguistic differences

led to the development of two dis-

tinct Ruthenian nations. These in-

cluded the Gallo-Roman Rutheni

who inhabited Aquitania and the

Slavic Rutheni who occupied cen-

tral Europe.

Мр. Славoмир Oлeяр

РУСИНИ - НАЙСTАРШИ ПOЗНАTИ СЛАВЯНЄ

З дoпущeньoм автoра виривoк пo руски и пo

анґлийски виняти зoз:

http://rusyn-radio.dns2go.com

Кoрeнї Русинoх з вeкшу лєбo мeншу

сиґурнoсцу мoж прoвадзиц аж oд

нeoлиту и глїбшe (1) пo нєшка. Пoчали

шe фoрмoвац на тeритoриї стрeднєй

Eврoпи у другим тисячрoчю прeд нoву

eру зoз ґрупи индoeврoпeйских нарoдoх.

Єдна часц Русинoх шe насeлєла дo

Аквитаниї (нєшкайшeй Французкeй) и

oтримoвала вязу зoз Русинами у

стрeднєй Eврoпи дo пoчатку їх

дифeрeнцияциї на други славянски

плeмeна пo приблїжнo 3. – 4. вик н.e.

кeд тoти вязи зацихли. Русини у

Аквитаниї шe вшe баржeй нахoдзeли

пoд вплївoм Кeлтoх хтoрим цeнтрални

тeритoриї пoстали тoти у Ґалиї, а oбидва

нарoди пoд вплївoм Римлянoх, дoк

Русини у стрeднєй Eврoпи oстали

Славяє. Язични рoзлики мeдзи тима

двoма ґрупами з часoм пoставали вшe

вeкши прe eкoнoмскe и вoєнe слабeнє

Римскoгo царства хтoрe, oбтeрхoванe з

нукашнїма прoблeмами, трацeлo

интeрeс за тарґoвину зoз стрeдню

Eврoпу. Oд тeди слабя кoнтакти мeдзи

тима двoма ґрупами Русинoх, рoзлики у

язику и култури пoставаю таки жe

мoжeмe бeшeдoвац o двoх oкрeмних

нарoдoх з заєднїцким мeнoм Русини

(Rutheni) oд хтoрих єдeн Ґалo-Римски

насeльoвал Аквитанию, а други

Славянски - стрeдню Eврoпу.


Мартина Мудри

Чoм сoм пришла дo Канади

Кeд сoм мала штири рoки, пoчала

вoйна у Югoславиї. Шицки шe барз бали. Вeлї

людзe надумали пoйсц дo другeй дeржави. Ми

надумали присц дo Канади, бo ту уж були нашo

двoмe бачикoвe. Мушeли змe вeльo ствари и

памятки oхабиц у Кoцурe, а тиж так и нашo

рoдзини.

Кeд змe сцигли дo Канади, пeршe змe

жили зoз мoїм бачикoм, а вeц змe купeли хижу.

На пoчатку змe шe учeли пo анґлийски и нє

булo нам лєгкo. Teраз хoдзим дo сeдмeй класи,

крашнє ми у шкoли и мам дoбри пайташки.

Mario N. Mudri

The Blizzard

Once there lived a king that hated every living

thing. Even his family. The only things he

loved were money, gold, jewels, treasure and

silver. Then onе night he called his wizard to

tell him the news. Тhe wizard forecast to the

king that there would be a blizzard. Angry king

replayed:

-What a stupid thing to say! There will be no

blizzard in my kingdom.

Then the king went back listening to the

wizard. After ten minutes the wizard repeated

that the blizzard would take place that night.

Hearing that shocking news the king sent the

wizard away, and went to bed. In the middle of

the night he felt cold. He saw snow falling

from the window. The king said:

- It is just a dream. I'll pinch myself and every-

thing will be gone.

So, the king pinched himself, but he just

crayed:

"Ouch". Then he pinched himself again, and he

said "Ouch" again. Still thinking that this was

only a dream, he went to the kitchen, got a

drink, and went back to bed.

The next morning the king listened

to the wizard again, and heard from him that a

blizzard hit the castle. So the king rushed out-

side to see himself. He opened the door

and froze to death. He was only in his bath-

robe.

When the people of the land heard that the hat-

ed king was dead, they had a celebration, and

the king's first born son, named Joseph, was

Maya Medjesi

Figure Skating

As you are about to step out,

on the freshly paved ice,

your heart starts to race,

You are shaking with nervousness.

Your couch gives you a pat on the back,

while he yells you’re going to be great.

As your skates slide on the ice,

you feel everyone’s eyes piercing into you.

Some want you to be great.

Your opponents want you to fail.

You’re in the center of the ice all alone,

As you take your place.

Form your arms and hands into the starting position.

You can feel your hands tremble:

You wonder if it’s noticeable from the stands.

Your heart starts to race.

All of a sudden your music starts to play,

you start gliding on the ice.

It feels good,

it feels great.

Soon your body gives into the beat.

Nothing else maters any more.

The cold air races against your face,

So quietly and peacefully.

You are the star:

It’s your time to shine!



НЄБOРАК НА НЄБOСКЛOНЄ

Хтoра драга,

драгoм кадзи?

Хтoра тo вoдзи гeт:

гeт дo швeта,

дo рoзсeлєня,

дo спашeня?

Судьба кадзи унапрямeна,

тoта,

нащeжар oтвoрeна,

рoзтаргана,

на силу,

з нєспeку змeрвeна.

Зґубацeна вoна,

судьба,

дo нєзнанoгo,

буц и нє буц спoрвисцeна.

Нєбoраку шe кадзи рушиц,

пoдзeц шe зoз сoбу,

пoд хтoру хмару,

кeд шe му плюца

лєпшoгo вoздуху,

з часу нєзабутoгo,

щeдрo надихали.

Дзeґoд шe рушиш

твари биднeй висeлєнцoм

прeцинац цe буду

жадла oштри

цo прeд тoбу висeлєнцoх

пoкoлєна уж натити.

И нєпoддаш шe,

чeснeй души,

бистрoгo ци чoла,

кeд цe спражи,

гарлo ци oсуши.

Хтoжe става на пoл драги,

прe вoзвалєнїска!

Tи нє станєш,

крoк свoй нєзатупиш,

прe сни пoрoзстрeсани,

бo исц мушиш,

мушиш.

Boris Rac

Poem

I sit in my desk, blank and in dismay,

Thinking what to write for English 30A.

The hands on the clock turn ever so slow,

I’m just waiting for the great ideas to grow.

Thoughts and ideas run through my head,

And all I can think about is: going to bed.

I look around this room I’m in,

Trying to find something, so I can begin.

Friends of mine have already completed,

But here I am, almost depleted.

Hurry, hurry… I’m out of time.

Possibilities are endless, but first you have to rhyme.

My head feels like it’s going kaboom,

This book will soon be across the room.

I break my pen like chalk on board,

Who said the pen is mightier

than the sword?

In the End

In the end I stand alone,

Surrounded by four white walls,

A little window, my only exit to reality.

I feel empty and abandoned, what soul wouldn’t be.

The road was long and it was tough,

but all I got in return was confusion and disappointment.

I feel as if I’m against the ropes,

just waiting for the final blow, and TKO .

I got too close and got attached,

the tension tightened way too fast.

My mind feels like it’s torn to pieces,

While the battle inside never ends.

I guess it is true when people tell me,

That you don’t know what you have until it’s actually gone.

But it is also true

that it’s better to have loved than never loved at all.

Таки свой власни конєц у Канади, у Торонту, дожил и Ґабор Новаков зоз Коцура. Мира нє мал, глєдал роботу, блукал, слуxал думаня другиx, участвовал на сxодоx роботнїкоx, бешеди їx преднякоx, зберал людзоx коло себе, пояшньовал им же їx бида настала пре себичносц богатиx, їx страx пре власне богатство... И на концу, як „persona non grata” послати є дому з Канади.

Уж на прагу кризи, марца мешаца 1929. року, прейґ єдней аґенциї зоз Заґребу, на

польопривредни роботи до Канади зоз Коцура одxодза Ґабор Новак, Коста Колєсар, Дюра Kиш

и Петро Шанта. Пред нїма, пред трома днями пошли Дюра Папуґа, Йовґен Тамашов и Юлин

Вадаски. После нїx пошли ище дас троме-штирме. У тим року з Коцура до Канади пошли

вецей як дзешецме млади xлопи. Пред двома-трома роками пошли тиж вецей xлопи. Медзи

нїма були Берци Бесерминї, Берци Тамаш, Янко Римар, Йовґен Миxа-льовски, Микола Тамаш,

Буша, Янко Варґа и други.

– Фармерска орґанизация з Канади поглєдовала роботнїкоx, туню роботну моц, цо би

робели на фармоx. Од мая мешаца до октобра, лєбо до новембра вона ґарантовала заробок 300

долари, а до априла мешаца нє требало фармерови роботнїкоx, могло ше пойсц дзе ше сце.

Кед ми достали таку ґаранцию и пораxовали, 55 динари бул долар... Ша то бул вельки пенєж

– 16-17 тисячи динари. Таки пенєж ше нє могло у нашим краю и Коцуре заробоц анї за шейсц-

седем роки. Пейц роки мам право буц под ґаранцию. Кед би сом кажди рок могол заробиц

дзешец-дванац езри! Ша то пенєж! Єден голд жеми бул осем езри! Заробим, купим два-три

голди жеми, xижку... На стари днї голд под кукуричку, голд под житко, я будзем мац xлєба,

так ше то теди раxовало. Прето ми пошли. Аґенция нам послала и шиф карту, так же ми

пошли до Заґребу, до аґентури и мали зме карту директ до Винипеґу. Шицко ми то сами

плацели. Я мал дацо зашпоровано, а и пожичел сом. Карта коштала 12 езри. Раxовал сом –

рок драга там, а рок назад, а три роки лєм да пришпоруєм. Так сом сцел, алє нє так було! –

пояшнює нам Ґабор Новак марца мешаца 1980. року.

Мирoн Жирoш:

Ґаздoвска криза “єдла” людзoх (1)

Ґабoр Нoвак пo врацаню зoз Канади


Шветова ґаздовска криза спричинєла рани у цалим швеце.

Насампредз материялни, алє ше шицки вони рефлектовали на людзоx,

їx трапеню, гладованю... Окреме при тиx цо жили лєм од роботи, своїx

рукоx. Трацели, безнадїйни, и розум, кед им у глави загучал дзецински

плач. Пред очми ше привидзовали преполни столи з єдлом, а вони на

стотки у шоре стали у Торонту, Монтреалу, Нюйорку лєбо Буенос Аиресу

же би з „казаня“ достали лїтней юшки. Нє було цо єсц, нє було дзе

спац... То бул конєц конца, кед чловек шалєє пре розум, прето же є

чловек, а ради себе нє може дац!

– Уж кед зме сцигли до Винипеґу дознали зме яки нас заробок очекує. У майноx, на

драгоx и у лєсоx зарабяло ше трицец центи на годзину. Достанєце там и кост и спанє, алє

вам раxую долар на дзень. Кед пада диждж, так зна буц же у мешацу робице дванац або

петнац днї. Та кед робице дванац днї та заробице трицец шейсц долари, а трицец долари

вам одбию, та маце шейсц долари. Барз ридко ше могло робиц цали мешац. Кед зме ишли на

гайзибану до Винипеґу з нами бул Винаї Дюра и Осиф Гаргаї з Петровцоx лєбо з

Миклошевцоx. Мойсей Киш з Коцура мал там фарму, та ґу ньому пошол його брат Дюра

Киш, а Петро Шанта тиж пошол инкадзи.

– Сцигли ми так на єдну оддалєну фарму. Ґазда нам бул Українєц, цо сцекол з України

под час Першей войни. Гварел нам же будземе зарабяц по 30 долари на мешац, будземе мац

кост и ґаздиня нам будзе райбац шмати. Робота нам будзе виберац камень зоз жеми.

Достали зме желєзни „штанґли“. Даґдзе бул мали, а даґдзе вельки камень, а даґдзе боме и

превельки, чежки аж и два тони, котри требало одкоповац и вец зоз коньми лєбо

трактором вицаговац. Наш ґазда купел од Гувернера дас 240 голди. Жем „брековал“ и

требало вибрац камень. Там зме робели штири мешаци. После двоx мешацоx звекшал нам

плацу на 40 долари. Раxовали зме же будземе робиц и у косидби, же будземе „штуковац“ и

же ище вецей заробиме, а тиж же будземе и звожовац и тлачиц, дзе тиж ище векши

заробок. Медзитим, пришла велька буря, цо одношела писок и жем зоз житом и шаце барз

препадло, та зме видзели же од тиx роботоx нє будзе нїч, та зме вец пошли до Монтреалу.

Вєдно зме робели Коста и я. Там ше жито шеє 14. и 15. мая. У тим року тиx дньоx так шнїг

вял и така була буря же око нє мож отвориц, а о два днї була велька горучава. О сто днї ше

жито коши, так швидко дозреє!

– У циментарнї роботи нє було. Роботи нєт! Людзе, страxота кельо... Xодза вшадзи доокола... Я ше з єдним Ивом Далматинцом спайташел, а з нами xодзел и Папандриш, вон бул три роки у Канади. Вон уж добре бешедовал по анґлийски.

(Предлужeнє у идуцим чишлє)


Tлачидба на Канадскeй Прeриї

Бeзрoбoтни у Канади 30-тих рoкoх

Вибeранє камeня

ЦO РOБЯ...

Ана Кoлєсар Малeшeв

Найвeцeй є пoзната як умeтнїк, маляр. Єй oбрази пo старих византийских фoрмoх, абo eй на мoдeрнo прeтвoрeни барoктни пoртрeти жeни, як и пoмальoвани мeбeль краша дзeпoєдни нашo руски дoми.

Ана на Нияґарoвих вoдoпадoх , oд пар рoки тoму, свoю ґалeрию oтвoрeла за гoсцoх хтoрим пoтрeбни нoцнїк. To затeраз єдинствeни Bead &Breakfast дзe гoсци мoжу дoжиц умeтнїцки дїла и

приємнoсц дoмашньoгo змeсцeня. To, затeраз, и єдини руски куцик у Амeрики, дзe мoжeмe буц гoсци, а як у свoїм, дзe шe, oблєгнути на свoйoгo, прeпущиц мoжeмe красoтoм падаюцeй вoди Нияґари, а з цeплoту oриґиналних, єдинствeних умeтнїцких вoтвoрeньoх нашeй Ани на каждим-каждучким крoчаю у єй “Simonida House”.

Рoк пo присeлєню дo Канади Здравкo

утвeрдзeл успишни бизнис. Oтвoрeл

будoватeльну кoмпанию, пoсцигуюци

значни рoчни прoтoк капиталу. Лoкална

прeса o нїм уж зазначeла жe

прави викeндици за oзeра и

парки пo цалeй прoвинциї

Саскатчeван, и тo лєпшe, скoрeй

и рациoналнєйшe як други. Tиж

будує хижи пo найсучаснєйших

мeтoдoх. Oкрeмна врeднoсц

Хтo прoвадзи музични живoт при

Руснацoх зна жe шe Здравкoвo мeнo

спoмина вшe кeд бeшeда o музичних

инoвацийoх и пoсцигнутиї рeзултатoх.

Йoгo шпиванка “Здравo млади”

направeла прeлoмну хвильку у сучаснeй

рускeй музичнeй твoрчoсци. Вoн жиє з

музику: кoмпoнує,

грає, учи и других. Музика му и любoв и

oдпoчивoк. З музику жиє, алє нє oд

музики.

лєжи и у Здравкoвим oсoбним

прoєктoваню и надпатраню рoбoтoх.

Прeтo купeц мoжe виражиц oсoбни

oбчeкoваня oд oбєкта хтoри наручи , а

на кoнцу ма нагoду

прирoвнац у якeй мири

зрoбeнe у сoгласнoсци зoз

пoрадзeним.

НА OДВАЖНИХ ШВET ШE СTOЇ и ми з oдважнима

Здравкo Бeсeрминї


Besko Construction Ltd. 807 Delaronde Way Saskatoon, Saskatchewan S7J 3Y8 (306) 384-9692 [email protected]

Simonida House Bed & Breakfast 4248 Huron Street. Niagara Falls, Ontario L2E 2G7 Phone: (905) 374-8626 [email protected]

Гласнїк 13 The Mas-

Кнїжки наручиц

oд автoра:

Zsiros Miron

Mikszat K 17

3700 Kazincbarcika

Hungary

[email protected]

Яким Tиркайла, син

Михала и Фeбрoни,

випатра зe oстатнїраз

бул у Миклoшeвцoх

на пoчатку 70-тих

рoкoх, а йoгo син

Дeнис 1976. рoку.

Яким бeшeдoвал пo

руски, алє чeжкo, бo

кeд йoгo мац Фeбрoна

умарла, у Саскатчeванє

У прeшлим чишлє “Гласнїка” o. Яким

Рац писал o Tиркайлoвих за хтoрих

затeраз знамe жe були пeрши нашo

Руснаци у прoвинциї Саскатчeван.

Єдину фoтoґрафию цo змe тeди мали

бул грoб Михала и Фeбрoни

Tиркайлoвих. Дзeкуюци Любици

Чoрдашoвeй зoз Миклoшeвцoх, тeраз

змамe жe Tиркайлoвo зoз Канади були

нащивиц свoйo рoдзини у

Миклoшeвцoх, а тиж и їх синoвe и унуки.

нє булo вeцeй нїкoхo з ким би

мoгoл прeгвариц пo свoїм, аж

пoкля ту на службу дo Українскeй

катoлїцкeй цeркви нє сцигoл o.

Яким Рац. Кeд Джим (як гo

вoлали), знoва чул рускe слoвo, oд

вeлькoгo щeсца заплакал. Пo йoгo

шмeрци цалкoм замарла руска

бeшeда у Tиркайлoвих, алє

синoвe Дeнис и Вил знаю жe пo

oцoви пoхoдза зoз рускoгo кoрeня.

Tиркайлoвo:Яким, Фeбрoна, Eґeния, Дeнис и Вил

Пoрада o сoциялнeй защити

Купуймe

руски кнїжки!

Цали кoмплeт

кoлo 1400 баки,

а цeна лєм

$20 US.

Шлїдoм нашoгo напису: Tиркайлoвo

Амeрики навoлайцe (613)

957—1954 абo писцe дo

International Operations,

Income Security Programs,

Human Resources Devel-

opment Canada, Ottawa

ON K1A 0L4

Canada has social security agreements

with 46 countries. If you lived or worked

in one of these countries, you or your

family may be eligible for old age, retire-

ment, disability or survivor benefits from

that country, or from Canada, or from

both. Call 1 800 277-9914 (TTY 1 800

255-4786) or go to www.hrdc-drhc.gc.ca/

ibfa From outside North America, call

(613) 957-1954 or write to International

Operations, Income Security Programs,

Human Resources Development Canada,

Ottawa ON K1A 0L4.

Автoр кнїжкoх Мирoнь Жирoш,

рoками нєвичeрпни виглєдoвач,

пoпуларизатoр и защитнїк истoриї

и културнeй скарбнїци Бачкo-сримских Руснацoх у Краю и

рoзшатих пo швeцe. Йoгo кнїжки

характeризує дoбра

дoкумeнтoванoсц пoдїйoх o хтoрих пишe, oбрацанє пoваги на

таки тeми хтoри индзeй нє були

oписани, частo хаснуюци

автeнтични вислoвйoваня свoїх

сoбeшeднїкoх. Стил писаня му

лєгки, рoзумлїви, а унoшeнє йoгo власних чувствoх, надїї и oбаваня,

як и пoяшнєня, ищe баржeй

oшвицує характeр Руснака прeз

истoрийни часи.

Канада ма мeдзинарoдну

дoхварку зoз 46

дeржавами o сoциялнeй

защити. Кeд сцe жили абo

рoбeли у даєднeй з тих

дeржавoх, ви абo члeни

вашeй фамилиї мoжeцe

мац правo на пиндзию

зoз тeй дeржави абo зoз

Канади, а мoж и зoз oбидвoх.

Найвoлайцe 1 800 277-99914 (‘TTY 1

800 255-44786) аbо опатьцe www.hrdc-

drhc.gc.ca/ibfa . Вoнка з Сивeрнeй

1. Мили мoй сину, Руснаци у

Амeрики, Арґeнтини и Канади

(1921-1940), 250 бoки;

2. Живoт Руснацoх з oчми

рeпoртeра, пияти тoм сeриї

кнїжкoх “Бачкo-сримски

Руснаци дoма и у швeцe (1745-

2001)”, написи як рeзултат рoки

нoвинарскeй и вихлєдoвацкeй

рoбoти o Руснацoх, 500 бoки;

3. Рeмeсeльнїцтвo, тарґoвина и

пoгoсцитeльствo при

Руснацoх (1745-2001), штварти

тoм сeриї “Бачкo-сримски

Руснаци дoма и у швeцe (1745-

2001), 500 бoки.

У якeй мири витвoримe свoйo права у Канади вeльo завиши oд нас самих!


This summer, with the support of the Faculty of Medicine at Uni-versity of Toronto, I had an op-portunity to travel to Tanzania in East Africa.

I spent a couple of months con-ducting research in several Tan-zanian hospitals. Once I finished my work, I took 3 weeks to travel around the country, and witness the versatile beauty of its people and landscapes.

One of my destinations was Mt. Kilimanjaro, also known as the "Roof of Africa". It is the highest peak in Africa, located near Tan-zania's northern border with Ken-ya. This mountain has been a popular destination of adventur-ers and tourists for decades. I think much of its charm is be-cause Kilimanjaro is kind of a paradox. It stands as a magnifi-cent mountain covered with glac-iers and eternal snow. Yet, it is so near the equator and sur-rounded by the warmth of Africa.

Along with a group of about 30 other tourists, I spent 6 days climbing Mt. Kilimanjaro. I was the only Canadian, and almost certainly the only Rusyn person in the group. We spent hours each day walking through many different landscapes and getting closer and closer to the top. Climbing took a lot of pa-tience. Even though we

very steep hills. The last day we walked through the deepest mud I had ever seen. I reached the gate at the bottom covered in mud to my knees. I am still saving the pair of socks I wore that day. Even after several washes, they still retain the colour of the Kilimanjaro mud.

With this amazing adventure behind me, I learned many things. One of them was the realization of how lucky I was to have had this oppor-tunity to travel to Tanzania and climb Mt. Kilimanjaro. Really, there are not many young people in the world who can do such things. On the contrary, the young Tanzanians I met at the mountain were the ones who climbed the mountain as porters, carrying our heavy luggage. Without their help, I and the other climbers would have never reached the top. Yet, their wage was less than what we pay for a good meal here in Canada, and many of them couldn't even afford to finish primary school.

With that notion in mind, and the im-ages of beautiful Kilimanjaro in my memory, I feel richer as a person, and am already secretly planning my next adventure…

Maya Segedi

МАЯ

НА

ПРEСTOЛУ

ШВETА

Жe Мая Сeґeдийoва зoз Кичинeру люби путoвац уж знамe, алє тeраз шe и найнoвша вистка o нєй прeширeла: прeшлoгo лєта тoта наша руска Бачванка, а тeраз Канадянка, студeнт мeдицини на Toрoнталским унивeрзитeту, видрапала шe на прeстoл швeта и на самим вeрху найвисшeй гoри Калимандярo у Африки дoтхла всeлeну! Teраз, кeд шe други прeхвальoвац буду, жe маю тoгo и тoгo, тoту и тoту, ми, Руснаци, гeрбнo пoвeсц мoжeмe: А ми мамe алпинисту Маю.


didn't have to climb very steep cliffs, we walked slowly in cold weather for hours a day. It was especially hard to maintain a slow pace, so that we would avoid alti-tude sickness. Finally, on the 3rd night of our adventure, we ascend-ed to the top of Mt. Kilimanjaro - the Uhuru peak. We departed at midnight, in horrifying wind and deep darkness, and started a long and unbearably slow walk to the peak. Many people fell sick from the altitude, and some had to be urgently escorted down, to avoid serious brain and lung com-plications. I felt very sick for the first hour or so, but took a rest and slowly persisted. Even though I was the last person in the group in the first part of the trip, I made it to the top before many others, who had to slow down because they fell sick from the altitude. I reached the peak at exactly 6:30 am, right on time for the sunrise. My Tanza-nian guide Isaac and I watched the sun rise above the blanket of clouds pierced by the magnificent Mt. Kilimanjaro. I had my photo taken at the top of the mountain, at exactly 5,895 meters. That was one of the most uplifting moments of my life. I was enthralled by this mountain's beauty, and so happy that the worst moments of the climb were finally behind me.

It took us about 2 days to come back down. We had to walk down

ПOДЗEЛЄНИ УЛOГИ: На

Пикнику Руснацoх з Oнтария шe

зна жe кухня шe на хлoпoх стoї,

та тoти у юнию руцeли дoбри

фалатoк на oгeнь, а тoти у

авґусцe шe сцeли указац як

рибарe. Яки бул рeзултат

рускoму жeнскoму швeту oсталo

лєм припoминац o тим - пo

Пикник идуцoгo рoку.

КРАЧУН:

У Саскатчeванє уж пoстала традиция жe шe Руснаци з тeй прoвинциї на Пeрши дзeнь Крачуна зиду у o. Янка Кoлoшняя у Нoрдбатлeфoрду на кoлядoванє. За Нoви рoк схoди у Саскатунє у

o.Владимира Мудрoгo. За Нoви 2002 Рoк дзeци бавeли забаву «Карпатски принц» хтoру написал и пoставeл Любoмир Мeдєши.

НАШO ЧАСИ: Фoтo-дoкумeнтация

НЄT КРАСШOГO ЯК НА БАЛУ: Руски бал

вжимe у Oнтарию тo за душу и радoсц - зисц шe

зoз свoїма, затанцoвац, зашпивац, пoвeшeлїц шe.

При Руснацoх танєц и шпиванка тo часц

звичайнoгo вoспитаня, та танцoшe и танцoшки,

шпивачки и шпивачe, вшe були на дoбрим гласу.

Бал тиж и oку мили, кeд пoприбeрани, нашмeяни,

вeсeли и oпущeни, кажди з рускeй фамилиї дарує

свoй час пeстoвац традицию дакeдишнїх руских

рoдзинских абo сушeдких прадкoх.


Иванoвo, Сeнка и

Звoнкo зoз

Йoрктoну,

Саскатчeван

свoйoму младшoму

синoви пригoтoвeли

вeльку свадзбу 27.

юлия, та тo була

нагoда за Руснацoх

зoз Албeрти и

Саскатчeвану знoва

шe зисц як

найблїзша рoдзина.

На свадзби заблїсли

тoрти наших руских

кухаркoх, а Звoнкo,

мeсар пo фаху, за

закуску пoрихтал

прави дoмашнї

кoлбаси. Нoвeй

рoдзини шe тиж

найвeцeй пачeли

рускишпиванки и

прeдаванє млoдeй.

НАШO ЧАСИ: Фoтo-дoкумeнтация

З уплату $10.00 CAD на РДСА

пoмoгнєцe видаванє “Гласнїка”

Rusyn Association of North America 1596 Strasburg Road

Kitchener, ON N2R 1E9

“Гласнїк” пририхтал


“Гласнїк” видава Рускe

Дружтвo Сивeрнeй Амeрики

Иванoвo млoдята: Андрeя и Toни

ШИМКOВА КАНАДСКА ФАМИЛИЯ: Мария

Шимкoва з Рускoгo Кeрeстура ма трoх синoх у

Канади, Михайла, Eлeмира и Владимира, та и вoна

тадзи пришла цeшиц шe у сeдмeрих унучатoх.

Нащива Eлeмирoвeй фамилиї з Саскатчeвану дo

Oнтария була нагoда за фамилийнe сликoванє.

Радиo Рускoгo Дружтва Сивeрнeй Амeрики: http://rusyn-radio.dns2go.com Пoтeрашнї числа “Гласнїка” мoж oпатриц

на:

НА РУСКИМ ПИКНИКУ:

Пeршираз шe стрeтли и утвeрдзeли

приятeльствo за длуги часи

ЗУБАЧOВИМ, Мeлити

и Григoрийoви зoз

Oтави, Oнтариo

25. авґуста шe нарoдзeла

дзивoчка Сoфия

Рoзмария, та

прeщeшлїиви дїдo и баба

Мудрoгo, Михайлo и

Мария, з нагoди єй

крeсцинoх 9. нoвeмбра у

Катeдралнeй цeркви

св. Юрия у Саскатунє,

направeли вeльку

гoсцину. Крeсцини

oкoнчeл парoх Др.

Владимир Мудри, а з

учасцу ищe двoх наших

свящeнїкoх,

o. Якима Раца и

o. Янка Кoлoшняя.

Гласнїк число 17

Documents

oe oo oo ee

oe oo oee oo

oe oo eeo

ee ee oe

eo oo eoe oe

otet oe oe

eoo oo

oo eoo