Презентацію підготувалиучениці 10-А класуГах Ольга, Кулак Ганна,Науменко Марина,Петік Таїсія

В землі віки лежала моваІ врешті вибилась на світ.О мово, наче колискова!Прийми мій радісний привіт.Навік пройшла пора безславна…Цвіти і сяй, моя державна…

Зміст1. Біографія2. Освіта3. 1903 – поїздка до Полтави4. Сімейне життя5. Творчість6. Еміграція7. Батьки і діти8. Невідомі Кандиби9. Останні дні10. “Чари ночі”11. “О слово рідне! Орле скутий!”12. “З журбою радість обнялась”13. По дорозі в казку

Біографія

Олександр Іванович Кандиба́ ́ ́  

Народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля в заможній родині.

Український письменник, поет, драматург, представник символізму.

Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь.

Батько - Іван Федорович, мати – Олександра.

В 4 роки навчився читати, в 11 – знав напам'ять “Кобзар”

Білопілля. Музей О.Олеся

ОсвітаУ Білопіллі закінчив початкову школу та двокласне училище.

З 1893 року навчався у Дергачівській землеробній школі.

Через брак коштів залишив навчання в Київському політехнічному інституті,працював практикантом у маєтку Харитоненка на Херсонщині.

1903 року Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту, паралельно працює на Дарницькій скотобойні.

Харківський ветеринарний інститут. Фото початку ХХ ст.

1903 рік Поїздка до Полтави

В цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.

Зустрів Олесь у Полтаві ще багатьох інших відомих письменників:Панаса Мирного, Володимира Короленка, Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого, Василя Стефаника

Борис Грінченко Леся Українка Михайло Коцюбинський Панас Мирний Василь Стефаник

Група українських письменників, щозібрались у Полтаві на відкриттіпам'ятника І.П.Котляревському.

Фото 1903 р.

Сімейне життя

1907 року Олександр Іванович Кандиба та Віра АнтонівнаСвадковська взяли шлюб.

Про це 4 січня 1907 року Віра Антонівна повідомляла своїхбатьків.

ТворчістьІ період – в Україні (1907-1918)ІІ період – в еміграції (1919-1944)

Збірки1907 рік - "З журбою радість обнялась". 1909 рік –”Будь мечем моїм!..” (“Поезія. Книга ІІ”)1911 рік - “Книжка третя” (“Поезія. Книга ІІІ”)1914 рік – “Драматичні етюди. Книга ІV”1917 рік – “Поезії. Книга V”

1921 рік –”Перезва”1930 рік – “Минуле України в піснях. Княжні часи”, “Поезії. Книга Х”1931 рік – “Кому повім печаль мою”1939 рік - “Цвіте трояндами”

Еміграція1912 - Олесь подорожував Гуцульщиною1913 – відвідав Італію1919 – емігрує, живе у Будапешті, Відні, Берліні, Празі.

Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга заУкраїною:

Душа розірвана, як рана…Бальзам далеко так, як сонце,

А сонце, сонце, як і щастя,Там, там, лише в краю коханім.

(«В вигнанні дні течуть, як сльози»)

Він також слідкує за літературними процесами в радянській Україні. На твори, писані Павлом Тичиною

на замовлення партії, Олександр Олесь відгукнувся віршем-докором «І ти продався їм, Тичино…».

Батьки і діти

Обидва були завжди принципові, навіть у схожихпитаннях. Батько писав про радянських трубадурів(„І ти продався їм, Тичино!”), син укладавантологію „Духовні каліки” про українських

поетів, що стали на службу окупантові.

Невідомі Кандиби

• Олександр Кандиба підписувався як В. Валентин, Іван Веселий, Клим Середа, Яків Чорноморець, а вже хворий, свої останні листи закінчував іронічно – „Ваш Кашель”.

• Олег Кандиба користувався великою кількістю псевдонімів та криптонімів – О. Лелека (так його називали батьки), М. Запоточний, Д. Кардаш, К. Констянтин, О. К., О. К-ба, А. Б., М. П. і т.д.Обидва стали відомі під прізвищами-псевдонімами, які походили від імен, а от самі Кандиби, по-суті, лишилися невідомими.

Останні дні 22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзіпісля того, як одержав повідомлення про загибель сина ОлегаОльжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.

Могила Олександра Олеся у Празі

У 2010 році в м. Білопіллі було встановлено пам'ятникОлександру Олесю

Чари ночіЛітературний рід: лірика.

Жанр: романс (він став популярною народною піснею).

Вид лірики: інтимна (любовна).

Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання.

Віршовий розмір: ямб.

О слово рідне! Орле скутий

Жанр: Громадянська, патріотична лірика. Форма: Монолог-звернення ліричного героя до рідного слова.Тема: зображення поетичного образу неповторної краси українськоїмови і Вітчизни.Ідея: рідне слово відбиває драматичну історію України, сталодуховною зброєю народу.Символ: слово меч – атрибут свободи і справедливостіХудожні засоби: риторичні звернення, окличні речення, епітети, метафори, інверсія, анафора

О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам'ятно забутий. 

О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев... 

О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. 

З журбою радість обняласьЖанр: Поетична рефлексія – мініатюра.Форма: Художній монолог у двох строфах.Тема: зображення переживань ліричного нероя, осмислення ним своєдолі та людського буття.Побудований на контрастах: журба-радість, сльози – сміх, ранок-ніч,летить – спиня, одна – друга.

З  журбою  радість  обнялась…  В  сльозах,  як  в  жемчугах,  мій  сміх.  І  з  дивним  ранком  ніч  злилась,  І  як  мені  розняти  їх?!  

В  обіймах  з  радістю  журба.  Одна  летить,  друга  спиня…  І  йде  між  ними  боротьба,  І  дужчий  хто  —  не  знаю  я… 

По дорозі в казку

Драматичний етюд-зразок української символістської драми

Темою твору є взаємини героя, індивідуальності й натовпу,колективу, розбіжність між мрією і дійсністю, ідеалом і реальністю

Фото Київський театр "МУТАБОР"... Країна мрій. По дорозі у Казку" за мотивами твору Олександра Олеся