МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИДержавний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТімені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Підручник

За науковою редакцієюдоктора економічних наук, професора,

заслуженого діяча науки і техніки УкраїниМ. І. Савлука

Шосте видання, перероблене і доповнене

ЗатвердженоМіністерством освіти і науки, молоді та спорту України

ББК 65.262я73УДК 65.261

Г 89

Автори

М. І. САВЛУК, А. М. МОРОЗ, І. М. ЛАЗЕПКО,М. Ф. ПУХОВКІНА, І. В. ШАМОВА, Н. Г. ЗАБОЛОТНА, О. А. БРЕГЕДА

РецензентиО. В. Дзюблюк, д-р екон. наук, проф.

(Тернопільський національний економічний університет)Н. М. Шелудько, д-р екон. наук, проф.

(Інститут економіки та прогнозування НАН України)Л. О. Примостка, д-р екон. наук, проф.

(Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана)

Редакційна колегія кредитно-економічного факультетуГолова редакційної колегії М. І. Диба, д-р екон. наук, проф.Відп. секретар редакційної колегії І. Б. Івасів, д-р екон. наук, доц.Члени редакційної колегії: Ю. В. Вільчинський, д-р філос. наук, проф.; А. М. Герасимович, д-р екон. наук,

проф.; Т. В. Майорова, канд. екон. наук, доц.; А. М. Мороз, д-р екон. наук, проф.; Л. О. Примостка, д-р екон.наук, проф.; В. М. Свінцицький, д-р філос. наук, проф.; М. І. Савлук, д-р екон. наук, проф.; С. І. Ходакевич,канд. екон. наук, доц.; О. М. Юркевич, канд. екон. наук

Гриф надано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту УкраїниЛист № ______ від _________

Гроші та кредит : підручник / [М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М. Лазепко таГ 86 ін.] ; за наук. ред. М. І. Савлука. — 6-те вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ,

2011. — 589, [3] с.ISBN 978–966–483–511–1У підручнику висвітлені теоретичні аспекти функціонування в ринковій економіці таких еконо-

мічних категорій, як гроші, кредит, процент, грошовий та валютний ринки, визначені на цій основіметодологічні засади формування, розвитку та діяльності банків, банківської, грошової та валютноїсистем. Проаналізовані процеси розвитку кількісної теорії грошей, сутність кейнсіанських та моне-таристських грошових концепцій. Розкриті механізм формування пропозиції грошей та роль грошейу ринковій економіці.

Для студентів економічних спеціальностей вищих закладів освіти третього та четвертого рівнівакредитації, аспірантів, викладачів, наукових і практичних працівників.

ББК 65.262я73УДК 65.261

Розповсюджувати та тиражуватибез офіційного дозволу КНЕУ забороняється

© М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М. Лазепко та ін., 2011

ISBN 978–966–483–511–1 © КНЕУ, 2011

ЗМІСТ

Передмова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

ЧАСТИНА 1. ГРОШІ І ГРОШОВІ СИСТЕМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 1.1. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал . . . . . . . . . . . . . 9 1.2. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей . . . . . . . . . . . . 14 1.3. Форми грошей та їх еволюція. Характеристика сучасних форм грошей . . 17 1.3.1. Повноцінні гроші . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 1.3.2. Неповноцінні гроші . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 1.4. Цінність грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 1.5. Функції грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30 1.6. Якісні властивості грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

РОЗДІЛ 2. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА, ЩО ЙОГО ОБСЛУГОВУЄ . . . . 46 2.1. Сутність та економічна основа грошового обороту . . . . . . . . . . . . . . 46 2.2. Модель грошового обороту. Грошові потоки та їх балансування . . . . . . 49 2.3. Структура грошового обороту за економічним змістом та формою пла-тіжних засобів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56 2.4. Маса грошей в обороті. Грошові агрегати та грошова база. . . . . . . . . . 58 2.5. Швидкість обороту грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63 2.6. Проблема монетизації економіки України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

РОЗДІЛ 3. ГРОШОВИЙ РИНОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 3.1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку . . . . . . . . . 73 3.2. Інституційна модель грошового ринку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 3.3. Структура грошового ринку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80 3.4. Основи механізму функціонування ринку грошей . . . . . . . . . . . . . . 83 3.4.1. Попит на ринку грошей. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 3.4.2. Пропозиція на ринку грошей. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91 3.4.3. Графічна модель ринку грошей. Рівновага на ринку грошей та процент . . . 95 3.4.4. Інструменти ринку грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 3.5. Основи функціонування ринку капіталу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101 3.5.1. Заощадження як джерело та межа пропозиції на ринку капіталу . . . . 102 3.5.2. Попит на гроші як капітал . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106 3.5.3. Графічна модель ринку капіталу. Проблема трансформації заощаджень в інвестиції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108 3.5.4. Інструменти ринку капіталів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

4

РОЗДІЛ 4. ГРОШОВІ СИСТЕМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119 4.1. Сутність, призначення та структура грошової системи . . . . . . . . . . . 119 4.2. Види грошових систем та їх еволюція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 4.3. Створення і розвиток грошової системи України . . . . . . . . . . . . . . 130 4.4. Методи прямого державного регулювання грошового обороту і грошо-вого ринку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134 4.5. Платіжні системи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 140 4.6. Методи опосередкованого регулювання грошового обороту і грошово-го ринку. Грошово-кредитна політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147 4.7. Дискусії щодо місця фіскальної та грошово-кредитної політики в регу-лятивному механізмі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151

РОЗДІЛ 5. ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155 5.1. Сутність та закономірності розвитку інфляції . . . . . . . . . . . . . . . . 155 5.2. Причини інфляції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 5.3. Економічні та соціальні наслідки інфляції . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166 5.4. Державне регулювання інфляції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169 5.5. Особливості інфляції в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173 5.6. Сутність та види грошових реформ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178 5.7. Особливості проведення грошової реформи в Україні . . . . . . . . . . . 180

РОЗДІЛ 6. ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ . . . . . . . . . . . . . . . . 186 6.1. Сутність валюти та валютних відносин. Конвертованість валюти. . . . . 186 6.2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку . . . . . . . . . . . 190 6.3. Валютний курс. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198 6.4. Валютні системи та валютне регулювання. Особливості формування валютної системи України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 212 6.5. Платіжний баланс та золотовалютні резерви в механізмі валютного ре-гулювання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224 6.6. Світова та міжнародна валютні системи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233 6.7. Міжнародні ринки грошей та капіталів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241

РОЗДІЛ 7. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ ТА МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249

7.1. Загальна характеристика формування пропозиції грошей та структури грошової бази. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249 7.2. Формування центральним банком грошової бази . . . . . . . . . . . . . . 252 7.3. Грошово-кредитний мультиплікатор та вплив центрального і комер-ційних банків на його рівень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 263 7.4. Вплив небанківських інституцій на грошовий мультиплікатор . . . . . . 271 7.5. Вплив уряду та державного бюджету на пропозицію грошей . . . . . . . 277 7.6. Узагальнення процесу формування пропозиції грошей та роль грошо-во-кредитної політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 283

РОЗДІЛ 8. РОЛЬ ГРОШЕЙ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 293 8.1. Переваги монетарної економіки перед бартерною . . . . . . . . . . . . . 293 8.2. Дискусії щодо нейтральності грошей у процесі відтворення . . . . . . . . 296

5

8.3. Передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку . . . . . . 302 8.4. Моделі впливу пропозиції грошей на економіку в короткостроковому періоді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 308 8.5. Моделі впливу пропозиції грошей на економіку в довгостроковому періоді. . 314 8.6. Дискусії про роль грошей та практика регулювання пропозиції грошей . 316

РОЗДІЛ 9. ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 321 9.1. Загальні основи теорії грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 321 9.2. Товарна теорія грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 322 9.3. Класична кількісна теорія грошей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327 9.4. Кон’юнктурна теорія цінності грошей М. І. Тугана-Барановського . . . . 331 9.5. Кембриджська версія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 335 9.6. Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток теорії грошей . . . . . . . . . . . . . . 336 9.7. Сучасний монетаризм та внесок М. Фрідмана у його формування . . . . 339 9.8. Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез . . . . . . . . . . . . . . . . 343 9.9. Грошово-кредитна політика України у світлі грошових теорій . . . . . . 345

ЧАСТИНА 2. КРЕДИТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 349

РОЗДІЛ 10. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ КРЕДИТУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 349 10.1. Сутність та структура кредиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 349 10.2. Загальні передумови та економічні чинники необхідності кредиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 353 10.3. Функції кредиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 357 10.4. Єдність кредиту з іншими економічними категоріями та відмінності між ними . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360 10.5. Стадії та закономірності руху кредиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 362 10.6. Принципи кредитування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 365

РОЗДІЛ 11. ФОРМИ, ВИДИ ТА РОЛЬ КРЕДИТУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 369 11.1. Класифікація кредиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 369 11.2. Характеристика основних видів кредиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372 11.3. Економічні межі кредиту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 382 11.4. Роль кредиту в розвитку економіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 386 11.5. Розвиток кредитних відносин в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 389

РОЗДІЛ 12. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕНТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 395 12.1. Сутність та вимірники процента . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 395 12.2. Теорія вибору портфеля активів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 403 12.3. Поведінка ринкових процентних ставок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 406 12.4. Ризикова та строкова структура процентних ставок . . . . . . . . . . . . 409 12.5. Способи нарахування процентів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 414 12.6. Функції та роль процента . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 418

ЧАСТИНА 3. БАНКІВНИЦТВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 424

РОЗДІЛ 13. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ . . . . . . . . . . . . 424 13.1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва . . . . . . . 424 13.2. Економічні вигоди фінансового посередництва . . . . . . . . . . . . . . 427

6

13.3. Банки як провідні інституції фінансового посередництва. Функції банків . 431 13.4. Небанківські фінансові інституції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 438 13.5. Фінансове регулювання. Банківська система в механізмі фінансового регулювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 444 13.6. Інновації у фінансовому посередництві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 453

РОЗДІЛ 14. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . 459 14.1. Призначення та класифікація банків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 459 14.2. Походження та розвиток банків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 462 14.3. Банківська діяльність як галузь економіки, її організація та регулю-вання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 463 14.4. Банківництво як вид бізнесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 468 14.5. Банківські ризики та основи їх менеджменту . . . . . . . . . . . . . . . . 485 14.6. Стабільність банків і механізм її забезпечення . . . . . . . . . . . . . . . 491 14.7. Розвиток банків в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 496 14.8. Міжнародне банківництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 499

РОЗДІЛ 15. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ В СИСТЕМІ МОНЕТАРНОГО УПРАВЛІННЯ ТА БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 506

15.1. Призначення, роль та основи організації центрального банку . . . . . . 506 15.2. Походження та розвиток центральних банків. . . . . . . . . . . . . . . . 511 15.3. Незалежний статус центральних банків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 519 15.4. Функції центрального банку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 525 15.5. Грошово-кредитна політика центральних банків. . . . . . . . . . . . . . 532 15.6. Місце центрального банку в системі банківського регулювання та нагляду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 543

РОЗДІЛ 16. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ФОРМИ ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 550

16.1. Інтеграційні процеси та створення міжнародних валютно-кредитних установ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 550 16.2. Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні. . . . . . . . . 553 16.3. Світовий банк . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 559 16.4. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції . . . . . . . . . . 565 16.5. Європейський банк реконструкції та розвитку . . . . . . . . . . . . . . . 570 16.6. Банк міжнародних розрахунків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 575

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 583

Алфавітно-предметний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 584

ПЕРЕДМОВА

Шановні читачі!

озбудова в Україні ринкової економіки висунула на перед-ній край економічної науки та практики дослідження і ви-вчення сутності та механізмів функціонування грошей, кре-диту і банків. На їх використанні ґрунтується більшість

інструментів ринкового господарювання: ціноутворення, розрахунко-во-платіжні відносини, банківська діяльність, системи економічного стимулювання, комерційний розрахунок, інвестиційна діяльність, оподаткування, фінансовий ринок, страхування тощо. З урахуванням закономірностей функціонування грошей і грошового ринку, банків, банківської системи формується економічна політика держави взагалі і грошово-кредитна політика центрального банку зокрема, здійснюється державне регулювання всіх сфер економічного життя суспільства.

У зв’язку з цим вивчення дисципліни «Гроші та кредит» є необ-хідною умовою підготовки економістів вищої кваліфікації. Особливо важливу роль ця дисципліна відіграє в підготовці фахівців з банківсь-кої справи, фінансів, бухгалтерського обліку та аудиту, на яких на-самперед і розрахований цей підручник. Він забезпечує науково-теоретичну і методологічну основу для формування системи знань з конкретно-прикладних дисциплін за кожною з названих спеціальностей.

Підручник, що пропонується Вашій увазі, істотно доопрацьований і доповнений порівняно з його четвертим виданням (К. : КНЕУ, 2006), що зумовлено такими обставинами.

По-перше, Україна пережила важку фінансово-економічну і бан-ківську кризу, набула значного досвіду подолання таких криз у склад-них умовах трансформаційної економіки, розпочала серйозне рефор-мування економіки та політичного устрою держави. В авторів з’явилися нові можливості для перевірки теоретичних положень на практичному досвіді та фактичних матеріалах України. По-друге, значно оновилась і розширилася статистична база тих

процесів, які відбуваються в монетарній та банківській сферах і є об’єктами вивчення в даному підручнику. По-третє, за час, що минув, істотно активізувалася українська

наукова думка у сфері грошей, кредиту, банківської справи, з’явилися нові публікації з цих питань вітчизняних учених, а також опублікова-но чимало праць зарубіжних авторів. Це дало можливість нам значно уточнити та поглибити свої позиції з багатьох спірних питань, істот-но підвищити дискусійність викладу найбільш складних тем курсу.

Ð

8

По-четверте, за ці роки помітно поліпшилася підготовка студентів економі-чних спеціальностей вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації, зокрема з макроекономіки та економічної теорії, зі спеціальних ди-сциплін, що дало підстави авторам значно поглибити виклад усіх розділів кур-су, зосередити основну увагу на його теоретичних та методологічних аспектах і менше уваги приділяти практично-прикладним питанням, щоб уникнути дуб-лювання.

Авторами окремих розділів підручника є: М. І. Савлук — керівник авторсь-кого колективу (передмова, розділи 1, 2, 3, 4 (крім 4.2); 5; 6 (крім 6.6, 6.7); 7; 8; 9; 10 (крім 10.2); 11.1, 11.3; 13; 14.7; 15.5); А. М. Мороз (розділ 14, крім 14.7); М. Ф. Пуховкіна (розділ 15, крім 15.5); І. М. Лазепко (розділи 10.2; 11 (крім 11.1, 11.3); 12); І. В. Шамова (розділи 4.2; 6.6, 6.7; 16.1, 16.2); О. А. Брегеда (розділи 16.5, 16.6); Н. І. Заболотна (розділи 16.3, 16.4).

Автори будуть вдячні читачам підручника за зауваження та пропозиції щодо його змісту, структури та оформлення. Відгуки та зауваження просимо надси-лати на адресу: 03680 м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, кафедра банківської справи КНЕУ, проф. М. І. Савлуку.

Бажаємо цікавої та корисної подорожі у світ грошей та кредиту!

ГРОШІ І ГРОШОВІ СИСТЕМИ

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Після вивчення цього розділу Ви зможете: • пізнати механізм походження грошей, упевнитися в неминучості появи грошей у процесі розвитку суспільного виробництва та обміну; • зрозуміти логіку еволюції форм грошей, об’єктивну зумовленість переходу від повноцінних грошей до неповноцінних, причини та зна-чення демонетизації золота; • розібратися в багатогранній сутності грошей та в їхніх функціях; • пізнати особливості формування вартості повноцінних і неповно-цінних грошей; • засвоїти основні властивості грошей, які конституюють їх як самостійну економічну категорію.

1.1. Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал

Гроші — одне з найдавніших явищ у житті суспільства — відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Вони завжди привер-тали до себе пильну увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є ці-каві висловлювання про гроші. Часто згадується про них і в літописах періоду Київської Русі. Проте систематичні дослідження грошей і формування їх науко-вих теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки.

Класична політекономія Заходу, по суті, виросла з дослідження фундамента-льних проблем грошей, що були поставлені у працях А. Сміта і Д. Рікардо. На- укові розробки цих учених стали також джерелом теорії грошей К. Маркса, яка займає важливе місце в марксистській економічній науці. Багато уваги пробле-мам грошей приділялося у працях відомих економістів ХІХ—ХХ ст. — Дж. С. Мілля, У. Джевонса, Л. Вальраса, М. Тугана-Барановського, А. Маршал-ла, Дж. Кейнса, П. Самуельсона, М. Фрідмана та ін.

Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кіль-кість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів в одних

суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність із реальною дій-сністю і відкидалися. Очевидно, все це можна пояснити тим, що гроші є явищем суспільним і тому сутність їх змінюється адекватно змінам характеру суспіль-них відносин, у яких вони функціонують.

Частина 1

Альтернативні підходи до визначен-ня сутності грошей

Частина 1. Гроші і грошові системи

10

Сучасна західна грошова теорія обмежилась визначенням сутності грошей як усього того, що використовується як гроші. У цьому визначенні проглядається спроба охопити всі економічні призначення (функції) і сфери використання грошей, але навряд чи в ньому є відповідь на питання, що таке гроші. У такому підході (назвемо його функціональним) порушена логіка дослідження: спочатку визнано певний набір функцій грошей, а потім визначено сутність грошей як механічну сукупність цих функцій. Але функції економічної категорії визнача-ються її сутністю, а не навпаки. Таке порушення перенесло центр дослідження з сутності на функції грошей, позбавивши його об’єктивної основи. Тому диску-сії щодо функцій грошей набули нескінченного характеру.

Представники іншої економічної школи, що має своїми витоками трудову теорію вартості, тлумачать сутність грошей виходячи лише з їх місця в товар-ному обміні. З цих позицій гроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Цей підхід, назвемо його еквівалентним, є більш методологічно витриманим, але має той недолік, що не враховує такого важливого призначення грошей, як об-слуговування потреб нагромадження цінності. З цього погляду друге визначен-ня видається недостатньо повним порівняно з першим.

Усунути недоліки цих двох визначень грошей спробували прибічники так званого портфельного підходу до вивчення грошей. Вони використали умовний портфель активів окремого економічного суб’єкта, у якому всі активи розмісти-ли в міру зниження їх ліквідності, тобто здатності до обміну (рис. 1.1).

Готівка

Вклади

до запитання

та карткові

Строкові

вклади

Облігації

Акції

Будівлі

Земельні

ділянки

Автомобілі

Інші

активи

Найвища НайнижчаЗниження ліквідності

Рис. 1.1. Схема портфеля активів економічного суб’єкта

На першому місці в портфелі розміщена готівка, оскільки вона має найвищу — абсолютну — ліквідність, і тому ні в кого не виникає сумніву, що це — гроші. Навіть окремий показник для неї встановили — агрегат М0. На другому місці розміщені вклади до запитання та карткові, які мають хоч і високу ліквідність, проте нижчу, ніж готівка. Їх ще теж вважають грошима, проте дещо «нижчого ґатунку» і включають уже до іншого показника — агрегату М1. На третьому мі-сці розміщені строкові вклади, які мають ще нижчу ліквідність, за що їх нази-вають квазігрошима і включають уже у третій грошовий показник — агрегат М3. Ще нижчу ліквідність має наступний актив — облігації, у якому є елементи з достатньою ліквідністю, а є й з украй низькою. Тому в одних країнах перші з них вважають ще грошима, а другі — ні, в інших же країнах усі облігації вже не вважають грошима. Так, у США короткострокові облігації державної позики ще

Розділ 1. Сутність та функції грошей

11

вважають квазігрошима і включають у новий грошовий агрегат МL. В Україні ж усі активи групи «облігації» не вважають грошима і показник, адекватний американському агрегату МL, взагалі не визначається.

За портфельного підходу визначення грошей охоплює їх призначення як за-собу обігу та платежу, так і засобу нагромадження вартості і тому є достатньо повним і більш прийнятним, ніж перші два. Проте і це визначення має істотний недолік — не дає можливості провести чітку межу між грошима (грошовими активами) і негрошима (негрошовими активами), унаслідок чого поряд з понят-тям «гроші» з’являється поняття «квазігроші», маса їх визначається багатьма показниками (агрегатами), які різняться ступенем ліквідності. І тому на практи-ці постійно виникають дискусії щодо адекватності окремих грошових агрегатів сутності самих грошей1.

Незважаючи на істотні відмінності, всі три підходи до ви-значення сутності грошей мають одну спільну рису — ви-знають абсолютну ліквідність як визначальну властивість грошей. Ця властивість надає грошам здатності обміню-

ватися на будь-який інший товар, тобто бути загальним еквівалентом. Завдяки цій здатності гроші обслуговують товарний обмін, виконуючи функції міри цінності та засобу обігу. Але й при виході зі сфери обміну гроші не втрачають цієї здатності. Завдяки їй гроші можуть обслуговувати рух цінності поза межа-ми сфери обміну — накопичення цінності, формування капіталу, нееквівалентні платежі тощо, виконуючи вже інші функції. Тому статус загального еквівалента є вихідним, конституюючим у розумінні сутності грошей.

Природа грошей як загального еквівалента визначається передусім їх похо-дженням. Гроші виникли внаслідок стихійного виділення з безлічі товарів одно-го, найбільш придатного за своїми фізичними властивостями задовольняти най-поширеніші потреби людей. Тому й після завершення формування грошей як самостійного економічного явища носієм їх протягом тисячоліть були товари в їх натурально-речовому вигляді, зокрема срібло і золото. Будучи звичайними товарами, вони також визначали еквівалентну сутність самих грошей, суспільну роль яких виконували нібито за сумісництвом.

Проте не можна пояснювати еквівалентну сутність грошей тільки їх похо-дженням чи закріпленням їх суспільної ролі за певним конкретним товаром. Гроші мають цінність самі по собі, незалежно від того, з чого вони виготовлені, що визначається їх місцем у товарних відносинах. Це помітно було вже за тих умов, коли в ролі грошей виступали конкретні товари. Так, золото, ставши мо-нопольним носієм грошової сутності, набуло подвійного існування — як зви-чайний товар і як гроші, що проявилося у роздвоєності його споживної та міно-вої цінності.

Поряд з конкретною споживною цінністю як здатністю задовольняти певні потреби людини, золото набуло загальної споживної цінності — здатності за-довольняти будь-які людські потреби внаслідок використання його як загально-

1 Більш детально грошові агрегати розглянуті в підрозділі 2.4.

Гроші як загальний еквівалент

Частина 1. Гроші і грошові системи

12

го еквіваленту. Між конкретною і загальною споживною цінністю золота вини-кла суперечність — якщо воно застосовувалося у першій своїй властивості, то не могло використовуватись у другій, і навпаки.

У міру розвитку товарного виробництва неухильно загострюється ця супереч-ність: щоб задовольнити дедалі зростаючі потреби обігу в золоті-грошах, дове-лося б повністю відмовитися від використання його як конкретного товару. У такій ситуації втрачалося особливе значення специфічних властивостей золо-та як грошового товару, оскільки реалізувати їх ставало дедалі важче.

Вирішення цієї суперечності було знайдено на шляху ідеалізації грошей, по-ступового переходу загальної споживної цінності від конкретного товару-золота до простого його знаку. Перший крок у цьому напрямі був зроблений у тій сфері грошових відносин, де природні властивості золота як товару най-меншою мірою вимагалися, — у сфері товарного обміну. Миттєвий характер функціонування грошей як засобу обігу відкрив шлях для заміщення грошей-золота грошима-знаками.

Реальна дійсність свідчить і про роздвоєння мінової цінності золота як зви-чайного товару і як грошей. Цінність золота як звичайного товару формується під впливом змін продуктивності суспільної праці в золотодобуванні та змін су-спільних потреб у цьому конкретному товарі. На цінність же золота як грошей впливають, крім того, ще й такі чинники, як зміни суспільних потреб у грошах в усіх їхніх функціях, динаміка золотих запасів, нагромаджених у попередні віки, та ін. Тому цінність золота як грошей стає менш залежною від поточних змін умов видобування золота, більш сталою, ніж цінність золота як товару.

Особливо відчутно ці відмінності цінності золота як звичайного товару і як грошей виявляються в обігу монет. Відомо, що від тривалого обігу монети стираються і цінність золота, яка реально залишається в монеті, зменшуєть-ся. Проте в обігу монети продовжували циркулювати у своїй попередній цінності, що залишилася лише номінально. У такій номінальній цінності, відмінній від реальної, монети продовжували успішно функціонувати як мі-рило цінності і засіб обігу, тобто виконувати основні функції, котрі консти-туюють явище грошей.

Це свідчить про те, що гроші в процесі обігу набувають особливої мінової цінності, яка може існувати відокремлено і паралельно з внутрішньою цінністю того матеріалу, з якого вони виготовлені. Гроші стають абсолютним уособлен-ням мінової цінності, сформованої в обігу, а не запозиченої від грошового това-ру. Можливість формування такої цінності грошей створила основу для відо-кремлення явища грошей від конкретного товарного носія, для виникнення грошей, не пов’язаних з будь-якою натурально-речовою формою, наприклад, депозитні гроші, електронні гроші.

Завдяки такому роздвоєнню споживної і мінової цінності гроші принципово відрізняються від звичайних товарів. Вони мають не конкретну, а універсальну споживну цінність, тобто здатні задовольнити будь-яку потребу людей, поперед-ньо обмінявшись на відповідні блага. Тому ринок сприймає гроші як абстракт- ну цінність, бажану саму по собі для будь-якого його суб’єкта, незалежно від його конкретних поточних потреб. Отже, гроші стають абсолютним товаром,

Розділ 1. Сутність та функції грошей

13

який протистоїть на ринку всім іншим товарам, стає мірилом цінності останніх і безпосереднім втіленням багатства взагалі.

Застосування грошей для обслуговування процесів нагро-мадження та розширеного відтворення істотно змінило їх суспільне призначення. З простого засобу обігу, що об-слуговував обмін товарів, вони перетворилися в носія са-

мозростаючої цінності, тобто у форму капіталу. Вони стали широко обслугову-вати нагромадження та рух капіталу, у зв’язку з чим виникає необхідність роз-різняти гроші як гроші і гроші як капітал.

Гроші як гроші використовуються переважно для реалізації наявної спо-живної цінності, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні.

Гроші як капітал використовуються для забезпечення зростання наявної цін-ності. Для цього виготовлені товари потрібно реалізувати за гроші, нагромадити та використати їх цінність так, щоб її не тільки зберегти, а й збільшити. Це мо-жливо лише за умови, що гроші використовуються для формування торговель-ного та промислового капіталу. В цих умовах цільове призначення грошей зна-чно розширюється, розвиваються їх нові функціональні форми, зокрема вони стають засобом нагромадження і засобом платежу. На цій підставі гроші посту-пово стають провідним інструментом кредитних відносин і основною формою позичкового капіталу.

Набуття грошима однієї з форм руху капіталу не означає, що вони перестали використовуватися як гроші.

Функціонуючи як капітал, гроші продовжують виконувати свої традиційні функції мірила цінності і засобу обігу. Тому відмінності між грошима як гро-шима і грошима як капіталом досить умовні і визначаються переважно призна-ченням грошей при їх використанні економічними суб’єктами. Гроші є власне грошима насамперед при їх витрачанні на особисте споживання, оскільки за-безпечують купівлю товарів та послуг.

Гроші стають капіталом переважно при їх нагромадженні, зберіганні та про-дажу на грошовому ринку, оскільки це дає власникові грошей додатковий дохід у вигляді процента.

При обслуговуванні виробничого споживання гроші одночасно є власне грошима і капіталом, оскільки сприяють реалізації товарів та одержанню при-бутку.

Найвиразніше гроші як капітал виявляють себе в межах кругообороту капі-талу окремого підприємства. Наявна у нього сума грошей (на банківських раху-нках, у касах) є одночасно частиною оборотного капіталу підприємства і масою ліквідності, що забезпечує його поточну платоспроможність. Збільшення цієї суми одночасно збільшує оборотний капітал підприємства, тобто масу наявних ресурсів, робить підприємство економічно могутнішим.

У межах усієї економіки наявна маса грошей характеризує лише її ліквід-ність і не є частиною обсягу реального капіталу. Зростання цієї суми зумовлює лише поліпшення ліквідності економіки, зростання рівня її монетизації, проте

Гроші як гроші і гроші як капітал

Частина 1. Гроші і грошові системи

14

обсяг реального капіталу від цього не збільшується. Якщо зростання загальної маси грошей буде надмірним, це призведе лише до розбалансування ринків, економічних криз та знецінення грошей. Якщо маса грошей буде заниженою, то в економіці виникатимуть і поглиблюватимуться платіжні кризи. Саме через надмірне зростання маси грошей у провідних країнах світу виникла глобальна фінансово-економічна криза 2007–2010 рр.

1.2. Походження грошей. Роль держави у творенні грошей

Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслі-док угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей дістало назву раціоналі-стичної концепції.

Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класика-ми політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні еконо-мічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші.

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали оде-ржувати надлишки продуктів своєї праці і хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох суб’єктів ринку щодо обміну продуктами своєї праці не збігалися. Наприклад, власник шкур овець хотів виміняти на них зерно, але власникові зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не мо-гли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбільший, тобто він має най-вищу споживну цінність. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необ-хідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцево-сті є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкур відразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосе-редковано: спочатку — сокиру, а за неї — зерно.

У цьому випадку сіль для власника шкур є не просто споживною цінністю, а інструментом обміну, тобто виконує найпростішу грошову функцію засобу обігу. З розвитком і ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими для учасників обміну. Їх починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, а відтак вони поступово набувають нової споживної цінності — властивості бу-

Поява грошей як результат еволюційного

розвитку товарного обміну

Розділ 1. Сутність та функції грошей

15

ти загальним товарним еквівалентом. В окремих місцевостях, де з глибокої давнини відбувався обмін, поступово виділялися свої товари на роль загального еквівалента. У такій ролі в різних народів виступали худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали та ін.1

Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента озна-чало, власне, появу грошей в їх найпростішому вигляді. Вони вже могли вико-нувати висхідні, базові грошові функції — засобу мірила цінності та засобу обі-гу. Ці функції були першими в історії розвитку грошей. Їх одночасне виконання перетворило звичайний товар — наприклад, сіль — в якісно інше явище — гроші. Проте на цій примітивній формі розвиток грошей не зупинився.

У міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності суспіль-ної праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухи-льно посилював вимоги до грошового товару. Зокрема посилювалися вимоги щодо портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, тривалого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності тривалий час утримувати її на незмінному рівні та ін. Формування перелічених вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних то-варів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, черепашки, хутра тощо), а потім цих останніх — кусочками металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), а потім — благородних (срібло, золото).

Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей поступово набули настільки важливого значення, що відбулося розмежування природної споживної цінності грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної цінності як грошей — здат-ності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання цінності тощо. У цій ролі грошовий товар набув здатності задовольняти будь-яку потребу лю-дини, знеособлену абстрактну людську потребу як таку. Причому в міру актуа-лізації другої споживної цінності грошового товару послаблювався зв’язок останнього з першочерговими життєвими потребами. Врешті-решт роль грошей взагалі перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має природної спожив-ної цінності. Це сталося в середині ХХ ст. через демонетизацію золота.

Як видно з викладеного, виникнення та розвиток грошей — тривалий ево-люційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш науково достовірним і створює сприятливу базу для з’ясування сутності грошей. З нього випливає ряд важливих висновків:

• по-перше, гроші за походженням — це товар, але не просто товар, а но-сій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з ши-рокого ряду звичайних товарів одного, який став загальним еквівалентом, тобто грошима;

1 На перший погляд може видаватися, що товарний метаморфоз з участю грошей як звичайних товарів, на-

приклад «овеча шкура — сіль, сіль — сокира», є звичайним бартером, подібним до операції «овеча шкура — сокира». Проте це не так. Поява в цій операції грошового посередника — солі — надає їй істотних відміннос-тей і переваг перед звичайним бартером: вона значно спростилася, прискорилася і здешевилася, підвищилась її надійність, суспільна підконтрольність, оскільки в ній з’явився третій суб’єкт — покупець.

Частина 1. Гроші і грошові системи

16

• по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного вироб-ництва і ринку гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а постійно розвиваються як по суті, так і за формами існування;

• по-третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «введені» там, де таких відносин не існує.

Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника у творенні грошей, насамперед держави. Завдяки своїй су-

спільній природі і надзвичайно важливій економічній та соціальній ролі гроші і держава існують у тісному взаємозв’язку і взаємовпливі. Тому немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей. Але ця роль не консти-туююча, а трансформуюча. Іншими словами, не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей, впливати на форму та якісні властивості грошей з метою кращого при-стосування їх до ефективного виконання суспільної ролі.

Наприклад, держава надала металевим грошам форму монети, завдяки державі стала можливою заміна золотих грошей неповноцінними кредитни-ми грошима, держава визначає номінал, форму, порядок емісії грошових знаків тощо. Але всі ці дії держави щодо грошей не зачіпають їх сутності, не визначають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі, адекватні сутності грошей. Якщо ж держава у своїх трансформуючих діях виходить за ці межі, наприклад емітує такі гроші, які втрачають довіру до себе з боку су-спільства, а отже перестають бути грошима по суті, то сама економічна дійс-ність починає «шукати» чи створювати більш надійні гроші, зокрема вдаєть-ся до послуг іноземної валюти чи кредитних зобов’язань (векселів) надійних комерційних структур. За таких умов держава змушена буде обмежити свій вплив на гроші вказаними межами, замінити «неякісні» гроші якісними, про-вівши грошову реформу, і надалі рахуватиметься з об’єктивною природою грошей у своїх трансформуючих діях.

Характерно, що роль держави у формуванні грошей поступово посилювала-ся в міру розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку ринку. На перших порах, коли сам ринок стихійно висував на роль грошей один з найбільш ходових товарів, зовнішнє втручання в цей процес було міні-мальним.

Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Вона взяла на себе зобов’язання нада-вати грошам точно визначену форму (монета), запровадила контроль за вироб-ництвом грошей (карбування монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорогоцінного металу в монетах), організувала боротьбу із фальшуванням мо-нет, регулювання обміну національних грошей на іноземні тощо.

Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей після демонети-зації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а й впливає на їх цінність, регулюючи насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям держави, пе-

Роль держави у творенні грошей

Розділ 1. Сутність та функції грошей

17

редусім її центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бух-галтерських книгах банків набули здатності виконувати функції грошей1.

Проте це не означає, що держава стала творцем неповноцінних грошей, що її роль у цьому процесі визначальна, а самі сучасні гроші — виключно продукт, створений державою. Гроші і сьогодні є продуктом ринку. По-перше, якраз ри-нок спричиняє об’єктивну потребу в грошах (попит на гроші), з чим держава не може не рахуватися. По-друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна створити такого носія, який здатний найповніше задовольняти ці вимоги. По-третє, кількість грошей в обороті визначається пе-вними об’єктивними закономірностями, які держава мусить враховувати у своїх регулятивних діях щодо грошей. Тому і сьогодні гроші не декретуються держа-вою, а породжуються самою ринковою економікою.

1.3. Форми грошей та їх еволюція. Характеристика сучасних форм грошей

1.3.1. Повноцінні гроші

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з погляду не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й уріз-номанітнення їх форм. Під впливом зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення вимог ринку до грошей останні періодично скида-ли одну форму і набували іншої, більш адекватної новим умовам. Історія гро-шей, по суті, є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних рин-кових умовах. Загальний процес еволюції форм грошей схематично показано на рис. 1.2.

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були товарні гроші, що мали внутрішню реальну цінність, адекватну цінності товару, який виконував функції грошей, чи цінності того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, на-приклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї цінності виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від цінно-сті того матеріалу, з якого ці гроші виготовлені (банкноти, білонна монета, де-позитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

Між періодами використання повноцінних і неповноцінних грошей лежить епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використову-вали повноцінні гроші, в інших — неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і

1 На цій підставі багато дослідників з країн Заходу визнають, що гроші створені державою. Найбільш

відомий серед них Дж. М. Кейнс. А Т. Кнапп створив окрему державну теорію грошей, у якій доводив, що гроші — продукт, створений державою і в інтересах держави.

Частина 1. Гроші і грошові системи

18

тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовува-лися неповноцінні — білонні — монети, а також паперові знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої цінності і були за формою ідентич-ні неповноцінним грошам. Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх цінність, що формувалася в обміні, зближалася з цін-ністю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.

Строкові

депозити

Рис. 1.2. Схема еволюції форм грошей

Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. Спочатку це були предмети першої необхідності — худоба, сіль, зерно, риба, хліб тощо як найбільш ходові товари. Так, худоба, що має широкий спектр споживних ознак, активно і довго використовувалася в ролі грошей у багатьох стародавніх народів — слов’ян, індійських племен, інших кочових племен.

На зміну предметам першої необхідності в ролі грошей поступово прийшли предмети розкоші, передусім прикраси: намисто з черепашок, перли, хутра, ін-ші дорогоцінні вироби. Це можна пояснити тим, що попит на предмети розкоші виявився більш динамічним, тривалим і об’ємним, ніж на предмети першої не-обхідності. Та й за своїми фізичними даними вони були менш громіздкі, довше зберігалися, мали більш стабільну цінність.

На території Київської Русі з цього різновиду товарних грошей найбільш поширеним було хутро. Слово «гроші» тут з’явилося лише в XIII ст., а до цього загальний еквівалент називався словом «куна», що означало «хутро». Саме хут-ро в цій ролі широко застосовувалося кілька століть, навіть у середні віки. «Ру-

Розділ 1. Сутність та функції грошей

19

ська правда» часто використовує термін «куни» в розумінні грошей: «кунамися викупати», «давать куни в рези» тощо1.

Проте як перший, так і другий різновид товарних грошей був надто приміти-вним, не підлягав поділу, функціонував поштучно, у своєму природному вигля-ді. Такі гроші відповідали потребам обміну на його найнижчих стадіях.

Другий великий поділ праці (відокремлення ремесла від землеробства) істо-тно розширив межі товарного виробництва й обміну та прискорив розвиток ри-нку. В обмін почали надходити не просто надлишки продуктів, а товари, спеці-ально виготовлені для даної цілі. Невпинно розширювалися територіальні межі обміну. Тому ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги — бути од-норідним, економічно подільним, здатним тривалий час зберігати свою вар-тість. Задовольняти такі вимоги попередні гроші не могли у зв’язку з їх фізич-ними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув метал. Почалася тривала ера панування металевих грошей.

Проте з появою металевих грошей їх розвиток не припинився. Унаслідок не-ухильного зростання продуктивності суспільної праці збільшувалися можливо-сті для нагромадження вартості, а відповідно і потреби в зростанні маси грошо-вого товару, який відволікався в обіг зі сфери споживання. На це ринок реагував постійним посиленням вимог до грошового товару. Останній повинен був мати високу питому вартість вагової одиниці металу, властивість тривалий час (а найкраще — вічно) зберігати свої фізичні якості, здатність легко зміню-вати зовнішній вигляд, високу портативність тощо.

Під впливом зазначених вимог ринку відбувався стихійний відбір грошового товару з групи металів. Спочатку використовувалися звичайні метали — залізо, мідь, бронза та ін., що найчастіше вживалися людьми. Згодом цю роль почало виконувати срібло як благородний метал з високою питомою і сталою вартістю та здатністю до зберігання. Проте ще більшою мірою цими властивостями при-рода наділила золото, яке теж стало претендувати на роль грошового товару. Почалася тривала боротьба між сріблом і золотом за «грошовий трон» у товар-ному світі. Цей етап у розвитку грошей характеризувався паралельним функціо-нуванням золота і срібла в ролі грошей і називався золото-срібним біметаліз-мом. Закінчився він наприкінці XIX ст. перемогою золота, установленням золотого монометалізму2.

Еволюція металевих грошей найбільш відчутно проявилася у двох напрямах: перший — набуття і вдосконалення монетної форми; другий — розвиток пред-ставницьких форм металевих грошей в обігу.

З появою металевих грошей вони використовувалися у формі простих зливків чи кусків металу. Такі гроші мали величезні переваги перед грошима-товарами. Разом з тим

форма зливків обумовлювала певні незручності, які незабаром стали стримува-

1 Цікаво відзначити, що в сучасній Хорватії грошова одиниця теж називається куна. 2 Археологічні дослідження показали, що в Стародавній Месопотамії срібло у формі шматків, зливків,

кілець використовувалося як гроші ще наприкінці третього тисячоліття до н. е. Золото в ролі грошей вико-ристовували ще в XIV ст. до н. е. в Єгипті, Індії, Китаї, у VIII—VII ст. до н. е. — у Греції.

Монета

Частина 1. Гроші і грошові системи

20

ти розвиток грошових відносин. У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки, визначати пробу і, що найгірше, ділити їх на частини. Щоб уникнути цих незручностей, зливки робили різної ваги. Найбільш відомі купці ставили на них своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу.

Однак авторитет купця як приватної особи був обмеженим, і його тавро мог-ло задовольнити вузьке коло суб’єктів ринку. З розвитком торгівлі виникла по-треба таврування зливків більш відомою й авторитетною особою, і ця функція перейшла до держави. Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки ді-стали назву монети1.

Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстанціональною цінністю. Вона об-слуговувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. За цей час монета теж розвивалась і змінювалась.

На початку створення монет суб’єкти ринку не завжди довіряли державному тавру і нерідко вимагали зважування монети. Особливо часто такі вимоги вису-валися, коли монета використовувалася для розрахунків з іноземними контра-гентами або коли існувала загроза фальшування монет. Лише зростання еконо-мічної могутності і стабільності держави, посилення довіри до державної влади з боку суб’єктів ринку, удосконалення техн�