СЕЛО МАР’ЯНІВКА ШИРЯЇВСЬКОГО РАЙОНУ

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Погляд в минулета сучасне

З ЧОГО РОЗПОЧИНАЛОСЬ Ананьевский уезд … Указ 28 сентября (31октября) 1834 II 7411 по представлению Бессарабского генерал-губернатора о разделении

Тираспольского уезда на два предписывает:  1) учредить новый Ананьевский уезд в границах, означенных на карте (следует подробное описание Ананьевского, Боринецкого, Одесского и Тираспольского уездов) 2) уездный город учредить в селе Ананьево.

По данным «Списка населенных мест Херсонской губернии», изданного Губернским статистическим комитетом в г. Херсон в 1896 г. уезд занимал 7958 квадратных верст, в нем проживало 216 995 жителей, в том числе: 109 398 — мужскаго пола, 107 597 — женскаго пола. В уезде находился 1 город, 10 -местечек, 52 села, 256 деревень, 13 немецких колоний, 14 поселков, 359 хуторов, 38 экономий, 6 станций железной дороги, 0 — казенных еврейских колоний, 0 — земских почтовых станций, 0 — казенных почтово-конных станций, 0 -монастырей.

Уезд в 1896 году делился на 27 следующих волостей: Александровская Площадь 240,8 квадратных верст. Дворов 1198. Жителей обоего пола 7063. Стан 4. Земский участок 3. Адрес волостного

правления — ст. Марьяновка Ананьевского уезда, оттуда в с. Александровку (Чуйково). Православные церкви в волости были в с. Александровке (Покровская церковь — 1829 г. постройки) и с. Марьяновке

(церковь Марии-Магдалины — 1867 г. постройки) . Волостной центр - Александровка (Большая Чуйковка, Чуйково) с. — бал. Большой Куяльник, дворов 141, жителей 848 (445

муж., 403 жен.), волостное правление, православная церковь, место-жительства земскаго начальника 3-го участка, церк.-приходская школа (56 уч., 53 м., 3 ж.), уездный город в 25 верстах, з.п. ст. Марьяновка 9 верст, станция ж.д. Мардаровка в 20 верстах.

Албуловка д., Александровка с. (Большая Чуйковка, Чуйкова), Александровка д. (Наркевичева, Панковка), Александровский х. (Полошкина), Анновка д.(Брашневановых, Канцера), Анновскийх. (Тимофеевой), Байбузенка х. (Кринички, Печенаго), Валентиевка д. (Велентьевка, Каприца, Большая Каприца, Малая Каприца, Унтиловка, Малая Унтиловка, Капитанка, Одая), Воскресенка д. (Ново-Воскресенка, Анновка, Приютова, Бабанина, Безруково, Скачевское), Врадиевка х.(Стрембиевка, Стрымба), Выгодка 1-ая д. (Унтилова), Выгодка 2-ая д. (Кракатицы), Гофмана эк.,Гребенюка х., Григорьевка д. (Унтиловка, Баланого, Стрембловскаго), Дзярковка д. (Михайловка), Дьяуровка д. (Малая Марьяновка), Екатериновка д. (Юркевича), Еленовка х. (Каприца), Журовка 7 х.х. (Томиловка, Стебляна, Осадчаго, Паюла, Берковых, Гофмана, Кича),Закревское д. (Алежановка, Александровка), Курсакова х. (Сасевича), Малая Чуйкова х. (Кича),Марьяновка с. (Дьяурова, Яворово), Маслова д. (Дмитриевка, Дмитровка, Избашевка),Натальевка х. (Лукашевича), Петровка д.(Сагайловка, Ноуровка, Жигайлова, Рыкова), Подрыгая(Избаш) и Маслова х.х., Самойловка д., Топоровка д. (Дмитриевка, Унтилова), Унтиловский х. (Черната), Флориновка д., Флоринскаго х., Шеметова д. (Леонтьевка), Федоровка х. (Вербицкаго)

З ІСТОРІЇ СЕЛА  МАР’ЯНІВКА (кінець   XIХ — початок    XX століття) (Хто не знає історії, той не має майбутнього)

На жаль, про історію сіл нашого степового краю відомо досить мало. У Ширяївському районі лише деякі сільські громади  можуть похвалитися зібраними достовірними даними про історію свого села. Радянські історики приділяли увагу в основному радянському періоду історії сіл. Зокрема, в «Історії міст і сіл УРСР» у томі  «Одеська область» про нашу Мар’янівку наведено надто скупі і неперевірені факти про рік заснування села, засвідчено в основному статистичні дані. Звичайно, це не могло не зачепити людей, які цікавляться історією свого населеного пункту. Таке велике і самобутнє село як наше не може мати скупу й убогу історію. Отож, я вирішив дослідити, знайти якісь достовірні факти про виникнення села, його перших поселенців, про їхній побут і про те, чим вони займалися. Це було нелегко, адже потрібно було мати доступ до архівів. Допоміг мені в цьому наш земляк, кандидат історичних наук, доцент Валерій Тимофійович Руденко.

Перше, що хотілося з’ясувати, це звідки походить назва села та коли і ким воно було засновано. На сьогодні відомості про землі нашого краю до 1790 року майже не збереглися. Землі належали Туреччині, входили до складу Акерманського санджаку   і підпорядковувалися намісникові турецького султана -  очаківсько-сілістрійському паші. Внаслідок російсько-турецьких війн, по Яському трактату 29 грудня 1791 року, землі, де знаходилося  наше село, було приєднано до Росії. Нетривалий час (до 1792 року) вся ця тереторія входила до складу Подністрянської паланки (повіту) Чорноморського козацького війська.  З 1792 року більша частина земель краю увійшла до складу Тираспольського повіту, частина -  до Ольвіопольського повіту утвореної в 1803 році Херсонської губернії.

З 1792 року царський уряд починає активно роздавати нові землі дворянам, які проявили себе в російсько-турецькій війні. У списку військових, які отримали землі, були капітан Дьяуров та ротмістр Мар’яновський, поручик  Бердин, прапорщик Бранкован, військовий старшина Малігонов, лікар Соханський, полковник Ширяй. А тепер порівняйте ці прізвища і назви сіл в Ширяївському районі. Це не означає, що до цього тут не було поселень. Люди жили тут здавна. Якщо брати Мар’янівку, то поблизу села розкопано кургани епохи бронзи, ранніх слов’ян черняхівської культури.

Невідомо як називалося село до того як воно дісталось ротмістру Мар’яновському та капітану Дьяурову у 1792 році, але за V ревізією (1795 рік), тут уже нараховувалося 46 дворів, 115 чоловіків та 86 жінок. Частину села по правому боці річки Великй Куяльник, де були землі Дьяурова, було названо Дьяуровка, на лівобережжі, де землі ротмістра Мар’яновського — Мар’янівкою. Довгий час все село називали Дьяурово або Яворово. Дьяуровку ще називали Мала Мар’янівка,  Дзярковка, Зимницьке. До речі, я думаю, що з іменем ротмістра Мар’яновського пов’язані і назви сіл Мар’яно-Чогодарівка та Греко-Мар’янівка, які існували по-сусідству (сучасна Чогодарівка).

Село стрімко росло. Згідно  перепису 1859 року, тут нараховувалось уже 58 дворів, 280 чоловіків, 275 жінок. За переписом 1886-1887 р.р.  - 248 дворів, 626 чоловіків та 557 жінок. Центр села, де

було побудовано в 1867 році церкву, школу, поштову станцію, яка обслуговувала майже половину Ананьївського повіту, створеного в 1834 році, став називатися містечком. Тут же знаходилося

волосне правління. В селі було 7 промислових підприємств та 7 торгових закладів.В „Сборнике Херсонского земства» за 1876 рік про село написано так: „г. Марьяновка (Дьяурово, Яворово) и д. Дьяуровка (Малая Марьяновка, Дзярковка, Зимницкое) основаны в конце 18 ст. Оба

поселення расположены на Большом Куяльнике. Марьяновка — на левой, а Дьяуровка — на правой его стороне и составляют одно поселение, разделенное только узким руслом речки. Почва — черноземь, глубиною 2 аршина на глинистой подпочве. Возле Ширяевской межи

встречаются солонцы, а по Куяльнику – супесок,  2 пруда в поселений и 2 — в степи. Колодцев — 32 и 3 — в степи. Воды достаточно».  Окремо було сказано про хутори, які виникли в 1830 році навколо Мар’янівки і називалися Мар’янівські (Дьяуровські):  „ По обе сторони яра Глубокого

разбросано. Большая часть жилых построек — гадюшники без всякой огорожи. Пруд и 3 колодца».

В четвертині версти від села знаходився і хутір священика Васютинського. В „Памятной книге для духовенства Херсонской епархии» за 1902 рік уперше згадується і село Журівка та хутір Журівка, де було разом 22 селянських господарства та проживало 100 чоловік. Це село зараз

входить до Мар’янівської сільської ради. Згідно ревізії 1859 року по Мар’янівській волості, було записано ще хутір Вигодка, який виник у 30-х роках 19 ст., де було 10 господарств. А в „Списках

населенных мест Херсонской губернии (по данным Всероссийской сельскохозяйственной Переписи 1916 г.)» написано, що «вблизи д. Марьяновка (70 сажней) находится економия князя

Щербатова». Тут жило і працювало 34 чоловіки.

Землі навколо села продавалися та перепродвалися багато разів. Наприклад,  у „Ведомости Тираспольского уезда казенных и помещичьих селений и земель с показанием числящих десятин земли и обеего пола душ на 1806 год» записано, що «деревня Марьяновка войскового старшины Василия Дорофеева, сьна Цаецы, по купле досталась коллежскому ассесору Андриану, Иванова сыну Гускова». А в «Сборнике Херсонскаго земства» №5,6,7 за 1876 рік у розділі „Розподілення

земель» записано, що землями навколо Мар’янівки володіє княгиня  М. Т. Щербатова (4647 десятин, з них 1710 -  під оранкою, 500 — сінокіс, 2400 — толока). Взагалі роль князів Щербатових

в історії  Мар’янівки потребує вивчення. Існує припущення, що саме княгиня М. Т. Щербатова причетна до будівництва орігінальної круглої церкви в селі у 1867 році, яку по-варварськи було

знищено в середині 60-х років 20 ст., а також — будівлі школи.Окремо хочеться сказати про освіту. В „Отчете о девятилетней деятельности земских

учреждений Херсонской губернии» за 1865-1874 р.р. згадується і Мар’янівська школа, яку було відкрито в 1868 році. Тоді в ній навчалося 12 учнів (хлопців). Школу цю було засновано замість

колишньої поміщицької, про яку відомостей не збереглось. У 1871 році в школі навчалось  уже 49 учнів і земство виділяло 140 карбованців на місяць. Викладав один учитель і отримував 50 карбованців на місяць. Школа проіснувала до 1874 року, а потім її було реорганізовано у

церковно-приходську чотирикласну школу, де викладало вже дві вчительки та священик. Кращі учні за рахунок земства мали змогу навчатися в Ананьївській гімназії. Школа проіснувала до

Жовтневої революції. Зберігся маршруний лист архієпископа Херсонського та Одеського Никанора за 1888 рік, де згадується про його відвідини церковної школи та школи грамотності в селі Мар’янівці з метою перевірки 7 серпня 1888 року. Отже, ми можемо зробити висновок, що

офіційним роком заснування школи в селі є 1868 рік.Що ж ми знаємо про населення, людей, які проживали в селі? Відомо, що наприкінці 18 століття

тут селилися втікачі з центральної України та колишні козаки-запорожці, які селилися хутірським способом. Цю версію підтверджує і розміщення вулиць та назви кутків села: Новоігнатівка

(Голопузівка), Успенівка, Причепівка,  П’ятихатка.З приєднанням цієї території до Росії у 1791 році селяни одержали статус державних і

користувалися правом самоврядування у вигляді сільського товариства. Сільське товариство (громада) мало свою корпоративну власність, у тому числі і на землю. Найважливіші питання вирішував сільський сход, на якому обирали сільського старосту та інших виборних. Староста

керував селом у господарському плані, старшина керував сільською поліцією, податки збирали сільські виборні, а справи вів призначений сіьський писар. Фактично, кріпосного права на нашій

території не було.На Мар’янівських хуторах мешкали і німці, які утворили невелику німецьку колонію

(Новомар’янівку). У ході реформ 1860-1880-х років відбулися зміни. На селі збереглася сільська громада, яка об’єднувала селян одного або декількох поселень. На чолі з управою села, декілька

сільських громад об’єднувались у волость, яка нараховувала від 300 до 2000 душ  і один церковний приход. Волосне управління здійснювалося через волосний сход, який обирав волосного старшину та волосне правління. З 1860 року Мар’янівка, як одне із найбільших

поселень повіту, стало центром волості.

Населення в основному займалось сільським господарством, торгівлею, було дрібними господарями на куплених або орендованих у поміщика землях (в основному не більше 10 десятин). Таких селян називали десятинщиками. В „Сборнике Херсонского земства» за 1889-1890 р.р. в огляді по волостях записано, що селяни Мар’янівської волості зібрали з одної десятини: кукурудзи — 31-42 пуда; картоплі — 33-62; гороху та бобів — 1; з одної десятини копів сіна — 7-8; озимої пшениці — 25-31; ярої пшениці — 9-14; жита — 16-22 пуда; ячменю — 20-21; вівса — 26-28; гречки — 1,5; проса — 13 пудів. Ціна за одну десятину землі по волості складала від 10 до 12 карбованців. Ціни на робочі руки за місяць коливались від 3 до 10 карбованців. Число господарств було 584 і 247 господарств, які орендували будинки, промислових підприємств — 19; торгових закладів — 10; возів — 281; гарб та фургонів — ЗбЗ; екіпажів — 8; плугів залізних — 341; боронів — 483; молотилок парових — 2; коней — 998, лошат — 150; волів — 643; корів — 582; кіз — 1222; овець — 3582; свиней — 739; бджолосімей — 671. Цікаво, що є навіть дані про те, скільки пропало худоби, продано, вкрадено, з’їдено вовками. Наприклад, по Мар’янівській волості у 1889-1890 р.р. було вкрадено 9 коней, 1 вола, з’їдено вовками 3 коней та 7 овець. Як бачите, працювати було біля чого і з чим.  Селяни об’єднувалися для спільного обробітку, створювали кредитні спілки.Про роль Мар’янівської кредитної спілки свідчить такий факт, що у 1985 році біля річки було знайдено гранітну брилу, на якій під двоголовим орлом було написано такі слова: „Марьяновское кредитное общество поставило зтот памятник  в честь 50-летия освобождения от крестьянской зависимости. 1911 год».  Зараз цей пам’ятник знаходиться в Ширяївському районному краєзнавчому музеї. Підбиваючи підсумки вищесказаного,  можна зробити такі висновки:засновано Мар’янівку  приблизно у 1790-92 р.р.;село заснували на місці невеликих козацьких хутірців селяни-втікачі, вихідці  з центральних районів України;назву селу дали від прізвищ перших поміщиків — капітана Дьяурова та ротмістра Мар’яновського;перша назва села — Дьяурово, Яворово. Центр села утверджений у статусі містечка в 40-х роках 19 ст. під назвою  Мар’янівка;церкву було  відкрито в 1867 році, школу офіційно відкрито замість колишньої поміщицької у 1868 році;село Явурівка ніколи не існувало, а назва Яворово поширювалась на обидва поселення, розташованих на правому і лівому узбережжі Великого Куяльника. Люди та державні службовці, які вживають сьогодні термін „село Явурівка»,  роблять історичну та географічну помилку.Гадаю, що ці скупі факти трохи привідкриють завісу в історії села 19 та  початку 20 століття і закликаю всіх людей, небайдужих до історії рідного краю, відшукувати нові факти,  матеріали з історії свого села. С. Новицький,вчитель Мар’янівської ЗОШ І-ІІІ ст.

ВОНИ ЗАХИЩАЛИ БАТЬКІВЩИНУВ центрі с. Мар’янівка, посеред парку, стоїть пам’ятник «Скорботна мати», який збудували односельчани на честь загиблих у Великій Вітчизняній війні односельчан.Пам’ятник збудовано в 60 – ті роки минулого століття за рахунок бюджету сільської ради. Автор пам’ятника, нажаль, невідомий.А на подвір’ї школи стоїть пам’ятник Герою Радянського Союзу, нашому земляку Леоніду Федоровичу Лавренюку. На його честь названа також одна із вулиць нашого села.Більше 300 односельчан пішли на фронт, і 168 з них загинули.

МАР’ЯНІВКА СЬОГОДНІ: Село Мар’янівка – центр сільської ради. Розташоване в

долині річки Великий Куяльник, за 7 км від районного центру Ширяєве, та 50 км від залізничної станції Затишшя. Відстань від села до обласного центру Одеса становить 110 км.

В сільській раді налічується 549 домогосподарств, які проживають в 480 житлових будинках. У 2008 році село газифіковано. Блакитне паливо підведене до 197 будинків.

Із 14 вулиць села тверде покриття мають 11. В селі непогана демографічна ситуація. Із загальної

чисельності населення – 1327 чоловік, в селі живуть 211 пенсіонерів що становить 15 % , та 332 дітей до 18 років

що становить ( 25 % ).

СІЛЬСЬКА РАДА

Мар’янівський сільський голова Секретар сільської ради

Сауленко Володимир Олександрович Житнюк Микола Іванович

ШКОЛАВ сільській школі, якій вже 141 рік, 18 вчителів навчають 250 дітей. Навчання проводяться в новозбудованій

двоповерховій школі. Директором школи працює Шпат Сергій Миколайович.

Будинок культуриПрацює в селі сільський Будинок культури на 370 місць, ( директор – Драган

Віра Анатоліївна),

СІЛЬСЬКА БІБЛІОТЕКАВ сільській бібліотеці завжди людно ( завідуюча І.М.

Костякова)

Дитячий садок «Сонечко» (завідуюча Марченко Л.І.)

СПОРТИВНЕ ЖИТТЯ СЕЛАНА СІЛЬСЬКОМУ СТАДІОНІ, ТА В ШКІЛЬНОМУ СПОРТЗАЛІ

ДУХОВНЕ ЖИТТЯ:ВІДРОДЖЕННЯ ЦЕРКВИ СВ. М. МАГДАЛИНИ

ЗНАМЕНИТІ ЛЮДИ СЕЛАОдносельці завжди з гордістю будуть згадувати своїх земляків, таких як Заслуженого

працівника культури УРСР, народну поетесу Надію Артемівну Савенко, майстра – винахідника Володимира Варфоломійовича Вербицького, Заслуженого кореспондента

СРСР, «Короля репортажу», Володимира Михайленка та багато – багато інших.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВОВ селі працює ТОВ «Агрофірма»Мар’янівська» ( директор Гамарц Володимир Миколайович), яка вирощує зернові та технічні культури, розвиває м’ясо – молочне тваринництво. Агрофірма обробляє 3022,2 га землі, з них 2470,2 га ріллі.Посівні площі зернових в середньому становлять 1410 га, технічними культурами зайнято в середньому 700 га щорічно. Середня врожайність зернових становить 26.2 ц/га.

Торгівельне обслуговуванняВ селі працює сім магазинів та один кафе-бар.