рідне село
TRANSCRIPT
![Page 1: рідне село](https://reader035.vdocuments.mx/reader035/viewer/2022062307/556d93c2d8b42a6c0f8b4d11/html5/thumbnails/1.jpg)
Благодатне – від слова “благодать”.
За народним повір'ям, що передається з покоління до поколінь, першими поселенцями села були три брати Флори – руські селяни, прибувши сюди у пошуках землі та свободи. Село було засновано у 1777 році, коли владою Війська Донського було видано дозвіл полковнику Амвросію Гавриловичу Луковкину на заселення “ при річці Кринці вище Шишових гір хутора ”. Цієї милості, разом з чином полковника, Луковкина було вдостоєно за участь в подавленні повстання Пугачова.
Село Благодатне розташоване у Донецькому басейні посередині протікає звивиста річка Кринка. Від цього окремі частини села часом схожі на півострови.
![Page 2: рідне село](https://reader035.vdocuments.mx/reader035/viewer/2022062307/556d93c2d8b42a6c0f8b4d11/html5/thumbnails/2.jpg)
Вважають, що назва річки походить від українського “криниця”. В основі ж назви села лежить слово “благодать”, похідне від благодатних природно-кліматичних умов краю.
Не виключено, що в назві закладено інший зміст. Самим першим значенням слова “благодать” стоїть “ дар духа Святого ”, та “ допомога, що послана звище, до виконання волі Божої ”, а слово “ благодатний ”- “ наповнений Божою благодаттю ”.
![Page 3: рідне село](https://reader035.vdocuments.mx/reader035/viewer/2022062307/556d93c2d8b42a6c0f8b4d11/html5/thumbnails/3.jpg)
![Page 4: рідне село](https://reader035.vdocuments.mx/reader035/viewer/2022062307/556d93c2d8b42a6c0f8b4d11/html5/thumbnails/4.jpg)
![Page 5: рідне село](https://reader035.vdocuments.mx/reader035/viewer/2022062307/556d93c2d8b42a6c0f8b4d11/html5/thumbnails/5.jpg)
![Page 6: рідне село](https://reader035.vdocuments.mx/reader035/viewer/2022062307/556d93c2d8b42a6c0f8b4d11/html5/thumbnails/6.jpg)
На початку хх століття село Благодатне стало центром гончарного ремесла. Започаткував цю справу заможний місцевий господар Григорій Солодовник. Адже навколо села було багато різноманітної глини. Він очолив власну майстерню для допомоги і навчання набрав кількох підлітків, серед них хлопчика Кузьму Білостоцького, який став “ доморощеним ” гончарем. Від тоді до них пристало прізвисько “ горщечники ”.
Весь район знає мешканців села Благодатне, як “глечики” чи “горщечники”. Всі благодатнівці пишаються такою назвою.