ВІСНИКacademy.gov.ua/nmkd/library_nadu/visnyk_nadu/2d669f11-fab1-44… · ВІСНИК УДК...

1Bulletin NAPA • 1'2014

The philosophy, methodology, theory andhistory of public administration

ВІСНИКУДК 33+37+316

Засновник і видавець: Національнаакадемія державного управлінняпри Президентові України

Науковий журналВиходить 4 рази на рікМова видання: українська, англійська,російська

Затверджений на засіданніВченої ради Національної академії27 березня 2014 р., протокол № 210/3-10

Фахове видання з державногоуправління, політичнихі філософських наук

Постанови президії ВАК України№ 1-05/1 від 10 лютого 2010 р.,№ 1-05/2 від 10 березня 2010 р.

Заснований у 1996 р.Свідоцтво про державну реєстраціюсерії КВ № 17064-5834ПР

ISSN 2310-2837

Юридична адреса:03680, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20

тел. 481-21-87http://academy.gov.ua/

Передрук опублікованих у “Віснику Національної академіїдержавного управління при Президентові України” матері-алів чи використання зазначених у виданні відомостей доз-воляється за умови обов’язкового посилання на джерелоінформації.

Редакційна колегія

Ковбасюк Ю.В., головний редактор, доктор наук з державного уп-равління, професорВащенко К.О., заступник головного редактора, доктор політич-них наук, старший науковий співробітникОлексієнко А., заступник головного редактора, Ph.D, професорУніверситету Торонто (Канада)Балковенко Г.І., відповідальний секретар редакційної колегії, кан-дидат філософських наукБарабашев О.Г., доктор філософських наук, професор (Росія)Бабкіна О.В., доктор політичних наук, професорБілинська М.М., доктор наук з державного управління, професорБондаренко В.Д., доктор філософських наук, професорГаврилишин Б.В., Ph.D, дійсний член Римського клубу (Швейцарія)Горбатенко В.П., доктор політичних наук, професорГошовська В.А., доктор політичних наук, професорЗагорський В.С., доктор економічних наук, професор, член-корес-пондент НАН УкраїниІжа М.М., доктор політичних наук, професорКарамишев Д.В., доктор наук з державного управління, професорКнязєв В.М., доктор філософських наук, професорКонверський А.Є., доктор філософських наук, професор, дійснийчлен НАН УкраїниЛеслі А. Пал, Ph.D, професор Школи державної політики і управлінняКарлтонського університету (Канада)Лібанова Е.М., доктор економічних наук, професор, академік НАНУкраїниСаковіч Марчін, Ph.D, професор Варшавської школи економіки(Польща)Попок А.А., доктор наук з державного управління, професорРачинський А.П., доктор наук з державного управління, професорРебкало В.А., доктор філософських наук, професорСерьогін С.М., доктор наук з державного управління, професорСурмін Ю.П., доктор соціологічних наук, професорТелешун С.О., доктор політичних наук, професорТертичка В.В., доктор наук з державного управління, професорТолкованов В.В., Ph.D, доктор наук з державного управлінняЮрай Немец, Ph.D, професор Університету Матея Бела (Словач-чина)Шульга В.В., редактор англомовних публікацій

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

1/2014ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС 48335

Національна академіядержавного управлінняпри Президентові України, 2014

http://academy.gov.ua/

2 Вісник НАДУ • 1'2014

Філософія, методологія, теорія та історія державного управління

ЗМІСТ

ФІЛОСОФІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯВ. М. Князєв. Філософія державного управління, її сутність, особливості та проблемне поледосліджень ........................................................................................................................................................ 5А. П. Рачинський, Н. А. Жиденко. Забезпечення професійного розвитку державних службовців:досвід Литовської Республіки ...................................................................................................................... 10Л. О. Матвейчук. Державне управління оподаткуванням у процесі розвитку інформаційногосуспільства: теоретичні аспекти ................................................................................................................... 18В. Л. Голуб. Ключові поняття та категорії державного управління у сферіволонтерської діяльності ............................................................................................................................... 25Н. С. Смирнова. Вплив демографічної теорії на практику державного управління демографічноюбезпекою Франції: історико-теоретичний аналіз ........................................................................................ 31

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА, СЛУЖБА В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯМ. І. Пірен. Служіння державі та суспільству в процесі професійно-управлінської діяльностідержавних службовців .................................................................................................................................. 37

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯА. І. Семенченко, І. Б. Жиляєв, Р. В. Власенко. Державне програмування з підготовки,перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців з питань електронногоурядування: концептуальні аспекти ............................................................................................................. 43Д. В. Неліпа. Оновлення змісту програм підготовки магістрів державної служби ................................ 51Л. М. Шипілова, В. А. Шойко. Особливості національного менеджменту у контекстідержавного управління національною безпекою ....................................................................................... 58В. М. Гурієвська. Застосування рефлексивного підходу в системі державного управління ................ 64

ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ І НАЦІОНАЛЬНИМГОСПОДАРСТВОМО. М. Соколова, Т. А. Бойко. Удосконалення інституційного забезпечення регулюванняпрямих іноземних інвестицій в Україні ....................................................................................................... 71

РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯА. О. Парамонов. Можливості реалізації світового досвіду в побудові ефективної моделісталого розвитку регіону .............................................................................................................................. 77С. О. Возний. Поняття місцевого самоврядування як політико-правового інституту ............................ 82

СОЦІАЛЬНА І ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКАВ. М. Купрійчук. Роль Головного управління мистецтв та національної культури як суб’єктадержавного управління в умовах трансформації гуманітарної політики в добу УкраїнськоїДержави Гетьмана Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.) ................................................................. 88Т. І. Обуховська. Захист персональних даних в умовах розвитку інформаційного суспільства:передумови, принципи та міжнародне законодавство ............................................................................... 95


The philosophy, methodology, theory andhistory of public administration

VІSNYKUDC 33+37+316

Founder and publisher: NationalAcademy of Public Administration,Office of the President of Ukraine

Academic JournalPublished 4 times a yearLanguage: Ukrainian, English, Russian

Approved during the meeting of theAcademic Council of the National Academyon 27 March 2014, Minutes N 210/3-10

Professional publication in PublicAdministration, Political Scienceand Philosophy

Decrees of the Presidium of the HigherAttestation Commission of UkraineN 1-05/1 as of 10 February 2010N 1-05/2 as of 10 March 2010

Founded in 1996State Registration Certificate SeriesКВ N 17064-5834ПР

ISSN 2310-2837

Legal Address:20, Ezhena Pottier StreetKyiv 03680Phone: 481-21-87http://academy.gov.ua/

Reprint of any materials published in the “Digest of the NationalAcademy of Public Administration, Office of the President ofUkraine” or usage of any data printed in the publication isallowed only with obligatory reference to the source.

1/2014SUBSCRIPTION CODE 48335

The Editorial Board

Kovbasiuk Y., chief editor, Doctor of Public Administration, ProfessorVashchenko K., deputy chief editor, Doctor of Political Science, seniorresearch specialistOleksiienko A., deputy chief editor, Ph.D (Canada)Balkovenko G., executive editor of the editorial board, Candidate ofphilosophical sciencesBarabashev O., Ph.D, Professor (Russia)Babkina O., Doctor of Political Science, ProfessorBilynska M., Doctor of Public Administration, ProfessorBondarenko V., Ph.D, ProfessorGavrylyshyn B., Ph.D, Member of the Club of Rome (Switzerland)Gorbatenko V., Doctor of Political Science, ProfessorGoshovska V., Doctor of Political Science, ProfessorZagorskyi V., Doctor of Economics, Professor, Correspondent-Memberof the National Academy of Sciences of UkraineIzha M., Doctor of Political Science, ProfessorKharamyshev D., Doctor of Public Administration, ProfessorKniazev V., Ph.D, ProfessorKonverskyi A., Ph.D, Professor, Full Member of the National Academyof Sciences of UkraineLeslie A. Pall, Ph.D, Professor of Public Policy and Adminisration,Carleton University (Canada)Libanova E., Doctor of Economics, Professor, Academician of theNational Academy of Sciences of UkraineSakovich Martsyn, Ph.D, Professor at Warsaw School of Economics(Poland)Popok A., Doctor of Public Administration, ProfessorRachynskyi A., Doctor of Public Administration, ProfessorRebkalo V., Ph.D, ProfessorSeriogin S., Doctor of Public Administration, ProfessorSurmin Y., Doctor of Sociology, ProfessorTeleshun S., Doctor of Political Science, ProfessorTertychka V., Doctor of Public Administration, ProfessorTolkovanov V., Ph.D, Doctor of Public AdministrationYurai Nemec, Ph.D, Professor the University of Matej Bell (Slovakia)Shulga V., English-language publications editor

National Academyof Public Administration,Office of the President of Ukraine, 2014

NATSIONALNOI ACADEMIIDERZHAVNOGO UPRAVLINNIAPRY PREZYDENTOVI UKRAINY

DIGEST OF THE NATIONAL ACADEMY FOR PUBLIC ADMINISTRATION UNDER THE PRESIDENT OF UKRAINE

http://academy.gov.ua/



CONTENT

THE PHILOSOPHY, METHODOLOGY, THEORY AND HISTORY OF PUBLICADMINISTRATIONV. M. Knyazev. Philosophy of public administration, its nature, characteristics and problem fieldof research ......................................................................................................................................................... 5A. P. Rachynskyi, N. A. Zhydenko. Providing professional development of civil servants:the experience of the Republic of Lithuania .................................................................................................... 10L. О. Matvejciuk. Theoretical aspect of state administration of taxation in the development of theinformation society .......................................................................................................................................... 18V. L. Golub. Key concepts and categories of public administration in the field of volunteering ................... 25N. S. Smyrnova. The impact of demographic theory on practice of public administration of demographicsecurity France: historical and theoretical analysis ......................................................................................... 31

PUBLIC SERVICE, SERVICE IN LOCAL GOVERNMENTM. І. Piren. Serving the state and the society in the process of professional and managerialactivity of civil servants ................................................................................................................................... 37

MECHANISMS OF PUBLIC ADMINISTRATIONA. I. Semenchenko, I. B. Zhylayev, R. V. Vlasenko. Public programming of training, retariningand advanced training of public servants on electronic government: conceptual aspects ............................... 43D. V. Nelipa. Renovation the content of master degree programs of civil service .......................................... 51L. N. Shypilova, V. A. Shoiko. Features of the national management in the context of publicadministration national security....................................................................................................................... 58V. М. Guriievska. Reflexive approach application in the system of public administration ........................... 64

THE ECONOMY, ENTERPRISES MANAGEMENT AND NATIONAL ECONOMYMANAGEMENTO. M. Sokolova, T. A. Bojko. The improving of the institutional support of foreign direct investmentregulation in Ukraine ....................................................................................................................................... 71

REGIONAL ADMINISTRATION AND LOCAL GOVERNMENTA. O. Paramonov. Possibilities of implementation of international experience in buildingan effective model of sustainable development ............................................................................................... 77S. О. Voznyi. The concept of local self-government as a political and legal institution ................................. 82

SOCIAL AND HUMANITIES POLICYV. M. Kupriychuk. The Role of the Chief Administration of Arts and National Culture as a Subject of thePublic Administration in the Context of the Humanitarian Policy Transformation in the Epoch of HetmanSkoropadskyy Ukrainian State (april–december of 1918) ............................................................................... 88Т. І. Obukhovska. Personal data protection іn the development of information society: the background,principles and international law....................................................................................................................... 95


The philosophy, methodology, theory and history of public administration

номену державного управління, визначення йогосвітоглядних, методологічних та аксіологічнихзасад і принципів, розуміння сучасних тенденційта закономірностей державотворення.

Постановка проблеми. Підвищення ефектив-ності та якості державного управління – його теоріїта практики, а також дисертаційних дослідженьпередбачає філософське осмислення самого фе-

В. М. Князєв,доктор філософських наук, професор,завідувач кафедри філософіїта методології державного управління,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

ФІЛОСОФІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ФІЛОСОФІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ,ЇЇ СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМНЕ ПОЛЕ ДОСЛІДЖЕНЬУ статті розглядаються питання сутності, структури, методологічних особливостей та проблематики філософії дер-жавного управління, розкривається її зв’язок з теоретичною філософією, а також з наукою і практикою державногоуправління. Обґрунтовується думка про те, що філософія державного управління є різновидом практичної філо-софії, виступає як рефлексивна, самоусвідомлена форма державно-управлінської діяльності. Розкриваються місцета роль філософії державного управління в державно-управлінській теорії та практиці, а також у розвитку теоретич-ної філософії.Ключові слова: державне управління, філософія державного управління, аксіологія, технологія, структура філо-софії державного управління, проблемне поле досліджень.

V. M. Knyazev,Doctor of Philosophical Sciences, Full Professor,Head of the Department of Philosophy and Methodology of Public Administration,National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

PHILOSOPHY OF PUBLIC ADMINISTRATION, ITS NATURE, CHARACTERISTICS AND PROBLEM FIELDOF RESEARCHThe paper deals with the nature, structure, methodological characteristics and problem issues of public administrationphilosophy, its relationship to theoretical philosophy reveals, as well as with the science and practice of public administration.The author supports the idea that the philosophy of public administration is a kind of practical philosophy, and acts as areflective, self-awareness form of state-management activity. The place and role of public administration philosophy instate-management theory and practice as well as in the development of theoretical philosophy are revealed.Key words: public administration, public administration philosophy, axiology, technology, structure of public administrationphilosophy, problem field of research.

В. Н. Князев,доктор философских наук, профессор,заведующий кафедрой философии и методологии государственного управления,Национальная академия государственного управления при Президенте Украины

ФИЛОСОФИЯ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ, ЕЕ СУЩНОСТЬ, ОСОБЕННОСТИ И ПРОБЛЕМНОЕ ПОЛЕИССЛЕДОВАНИЙВ статье рассматриваются вопросы сущности, структуры, методологических особенностей и проблематики фило-софии государственного управления, раскрывается ее связь с теоретической философией, а также с наукой ипрактикой государственного управления. Обосновывается мысль о том, что философия государственного управ-ления является разновидностью практической философии, выступает как рефлексивная, осознанная форма госу-дарственной деятельности. Раскрываются место и роль философии государственного управления в государствен-но-управленческой теории и практики, а также в развитии теоретической философии.Ключевые слова: государственное управление, философия государственного управления, аксиология, технология,структура философии государственного управления, проблемное поле исследования.



Проте, як свідчить аналіз сучасної науковоїлітератури, присвяченої проблемам державногоуправління, а також тематиці дисертаційних до-сліджень як у Національній академії державногоуправління при Президентові України, так і за їїмежами, саме філософським проблемам держав-ного управління не приділяється належної уваги.У фахових підручниках взагалі відсутні розділи зфілософії державного управління. Як винятокможна назвати роботу харківських науковців [10],але, на нашу думку, вона надто переобтяжена за-гальними міркуваннями про природу управліннявзагалі та соціального управління зокрема, в нійне розглядаються проблематика державного уп-равління, а тим більше питання про природу на-уки державного управління.

Метою статті є аналіз сутності, структури,методологічних особливостей та проблематикифілософії державного управління, її значення длятеорії і практики державного управління.

Виклад основних результатів та їх обґрун-тування. Філософія державного управління – цевідносно самостійна сфера державно-управлін-ських знань, що досліджує світоглядні, загально-теоретичні, методологічні та аксіологічні пробле-ми, принципи та засади науки і практики держав-ного управління, а також закономірності й тен-денції державотворення як виду суспільної прак-тики та соціального управління.Залежно від джерел формування проблемного

поля досліджень слід розрізняти три складовіфілософії державного управління: практичну уп-равлінську філософію, частину чи підрозділ теоріїдержавного управління, прикладну галузь теоре-тичної філософії.Розглянемо докладніше ці «три джерела і три

складові філософії державного управління».1. Філософія державного управління як прак-

тична управлінська філософія – це життєво-прак-тична, прагматична мудрість, що спирається на ре-альний досвід державно-управлінської діяльностіта певні культурно-історичні традиції, узагаль-нюється в базових, засадничих принципах, наста-новах, імперативах, табу, рецептах, «таємницях»мистецтва управління тощо, передається наступ-ним поколінням управлінців через відповідні ме-ханізми соціалізації – виховання, освіти, настав-ництва, ритуалів посвячення, процедур допуску,спеціальної підготовки тощо.У принципі будь-яка сфера суспільної діяль-

ності потребує такої мудрості, стихійно чи свідо-мо формує і вдосконалює її. На ній ґрунтується нетільки технічна майстерність, а й розуміння сен-су, кінцевої мети діяльності, основ професійної

етики, способів кореляції з іншими сферами таформами діяльності тощо.У гносеологічному плані практична управлін-

ська філософія спирається на буденну свідомість,«здоровий глузд». Проте залежно від рівня розвит-ку управлінської практики, конкретно-історичнихумов існування, типів культури, суспільних по-треб, викликів історії тощо вона може включатитакож елементи інших форм суспільної свідомості:міфологічної, релігійної, моральної, правової,політичної, наукової, філософської тощо.Серед сучасних актуальних питань практичної

управлінської філософії можна назвати такі: дер-жавне управління як вид публічного управління;суспільне призначення державного управління;культура державного управління; співвідношенняпрофесіоналізму і моралі в державному уп-равлінні; адміністративна культура державного уп-равління; державна служба як професія і покли-кання; етика державної служби; співвідношеннятрадицій та інновацій у державному управлінні;гендерні проблеми державного управління та дер-жавної служби; технократія, бюрократія і демо-кратія як державно-управлінські явища; людинаяк суб'єкт і об'єкт управління; державно-управлін-ська еліта; лідерство на державній службі; євро-пейські стандарти державного управління; добре(належне) врядування тощо.Особливу групу проблем практичної держав-

но-управлінської філософії утворюють ті, які по-в'язані з визначенням філософсько-методологіч-них засад професійної підготовки державнихслужбовців та стратегії державної кадрової полі-тики, що потребує окремого розгляду.

2. Філософія державного управління як скла-дова теорії державного управління досліджує на-самперед природу науки державного управління,її предмет, завдання, роль у суспільстві; історичніпричини та умови її виникнення; методологічніособливості; специфіку пізнавальної діяльності усфері державного управління; зміну парадигммислення; розробляє категорійний апарат та іншізасоби дослідження; координує, синтезує таздійснює міждисциплінарний підхід; виконує екс-пертні, аналітичні та прогностичні функції; роз-робляє аксіологічні, загальнотеоретичні і техно-логічні проблеми державного управління тавідповідні їм напрями досліджень.Так, актуальними сучасними аксіологічними

питаннями філософії державного управління є:визначення ціннісно-смислових засад і принципівдержавного управління; оцінка впливу глобалі-зації, європейської інтеграції та регіоналізації натрансформацію системи державного управління



в Україні; роль національних традицій і культур-них цінностей у розбудові української держав-ності; ідеологія державотворення; національніінтереси, їх захист та збалансованість з наднаціо-нальними; політика та мораль; влада і бізнес; уп-равління і демократія; бюрократизм як суспільнеявище; причини виникнення корупції та шляхи їїподолання; аксіологічна оцінка державно-управ-лінських рішень тощо.Серед питань загальнотеоретичного характеру

слід відзначити: аналіз типу раціональності, при-таманній науці державного управління; визначен-ня особливостей та критеріїв державно-управлін-ських знань; дослідження законів, закономірно-стей, категорій, спеціальної методології держав-ного управління як науки; гносеологічні особли-вості державно-управлінської теорії; порівняльнийаналіз теорій і систем державного управління; до-слідження тенденцій і закономірностей сучасно-го етапу суспільного розвитку та управління нимтощо.До основних питань технологічного спрямуван-

ня слід віднести: сутність технологічного, або по-няття «техне»; технологія та її види; технологія ітворчість; технологічні та аксіологічні виміри дер-жавно-управлінської діяльності; інформаційні тех-нології як засіб державного управління; «Е-вря-дування»; технократизм як суспільне явище тайого прояви в теорії і практиці державного управ-ління; співвідношення технології, методології тастилю державного управління; технологічні прин-ципи державного управління; влада як тип управ-ління і державне управління як технологія реалі-зації влади; державне управління як різновид со-ціального управління; співвідношення державно-го управління і соціальної самоорганізації; взаємо-зв'язок державного управління та місцевого само-врядування тощо.

3. Стосовно теоретичної філософії, зокремасоціальної, філософія державного управлінняможе розглядатися як прикладна галузь дослід-жень на зразок філософії права, освіти, науки, тех-ніки тощо.Але, як свідчить попередній аналіз, це не єдиний

її образ, а лише один із трьох згаданих вище. Акцен-туємо особливу увагу на цьому положенні, оскількинерідко представники традиційних дисциплін невраховують цієї обставини, не помічають трьох скла-дових філософії державного управління.Як прикладна галузь знань філософія держав-

ного управління застосовує певну філософськутеорію та методологію у сфері державного управ-ління; здійснює аналіз та відбір власне філософ-ських проблем, що виникають у цій сфері, уточ-

нює, доопрацьовує загальнотеоретичні положен-ня до рівня, що відкриває можливість їх практич-ного застосування; спонукає суб'єкта пізнання довизначення власної філософської позиції.У принципі, скільки існує «філософій» у сучас-

ному світі – шкіл, напрямів, парадигм мислення,світоглядних орієнтацій тощо – стільки й можебути різних варіантів філософських засад теоріїта практики державного управління. На прикладі«філософії серця» Г.Сковороди та П.Юркевичаавтор цієї статті зробив таку спробу [8]. До того жвизначити такі засади неможливо без чітких уяв-лень про сучасну наукову картину світу, сутністьлюдини і людського мислення, інформаційно-енергетичну природу взаємодії людини та світу,співвідношення управління та самоорганізації якатрибутів універсуму, а не тільки суспільної прак-тики чи державного управління. Крім того, слідз'ясувати, за якими принципами має будуватисявзаємодія людини, суспільства та держави: «запринципом панування – підкорення», що немину-че призводить до боротьби, конфронтації та людсь-ких трагедій, як це багаторазово продемонструва-ла вся історія людства, чи за принципом «співро-бітництва та взаємодопомоги» (інші назви: «парт-нерства», «солідарності», «довіри», «симетрії»,«гармонії» тощо). Зрештою, від якісного філо-софського аналізу цих принципів і їх співвідно-шення у сучасній суспільній практиці та уп-равлінні нею залежатиме не тільки проясненнясмислу багатьох кризових процесів глобалізова-ного світу, а і його майбутня доля. І це без пере-більшення, оскільки ноосферний етап розвиткулюдської цивілізації та космогенезу в цілому за-лежить саме від людського розуму – його якості,адекватності, відповідальності, масштабів і гли-бини мислення, «схоплення в понятті» (Гегель)сучасних перепетій у відношенні «людина – світ».Насамкінець слід визначити, яку парадигму

теорії державного управління слід обрати за «ро-бочу»: «провладну», в тому числі політологічну,юридичну, менеджерську, які переважно орієнто-вані на відповідні гілки влади – законодавчу, су-дову, виконавчу, чи, може, саму владу слід розгля-дати як «окремий випадок», «елемент», особливуформу прояву загальної системи управління, при-таманної «неживій та живій природі, технічнимсистемам і людському суспільству» як цілому. Затакого підходу слід обрати загальну теорію органі-зації та управління, основи якої заклав ще на по-чатку ХХ ст. О.О.Богданов у своїй праці «Текто-логія» і яка ще остаточно не сформувалася, незва-жаючи на очевидні успіхи кібернетики, теорії си-стем, інформатики тощо.



Однак при всій важливості з'ясування питаньзагальнофілософського характеру та їх приклад-ного значення, вони є лише необхідною, але недо-статньою умовою як з'ясування природи і завданьфілософії державного управління, так і вирішен-ня філософських проблем, які породжуються са-мим розвитком теорії та практики державногоуправління. Більше того, саме ці проблеми можутьсправляти значний зворотний вплив на саму філо-софську теорію, спонукати її до перегляду своїхбазових положень і принципів, здійснення «про-риву на філософському фронті», зокрема поста-вивши питання про історичний характер тієї діа-лектики як теорії розвитку і методології пізнання,якою філософи часто некритично послуговують-ся і сьогодні.

Висновки. Отже, філософія державного управ-ління – це самоусвідомлена форма державно-уп-равлінської діяльності, яка спирається як на тео-ретичну філософію, так і на власну теорію і прак-тику. Фактично це різновид сучасної практичної

філософії, що синтезує потоки інформації з різних,переважно трьох основних зазначених джерел і ге-нерує для них креативні ідеї, а, врешті-решт,сприяє підвищенню ефективності та соціальноїякості управління суспільним розвитком.

Перспективами подальших наукових дослід-жень у галузі філософії державного управліннявбачаються такі.

1. Філософський аналіз співвідношення понять«управління», «соціальне управління», «публічнеуправління», «державне управління».

2. Основні парадигми теорії державного управ-ління.

3. Природа науки державного управління, їїзв'язок із сучасними тенденціями суспільного роз-витку та державотворення.

4. Державне управління як науково-технологіч-ний тип знань та його критерії.

5. Місце та роль філософії і теорії державногоуправління у вирішенні актуальних практичнихпроблем державотворення в Україні.

1. Фукуяма Ф. Великий разрыв : пер. с. англ. / Ф. Фу-куяма. – М. : ООО «Изд-во АСТ», 2003. – 474 с.

2. Князєв В. М. Галузь науки державного управління, їїметодологічні особливості, історія виникнення тавпровадження в Україні / В. М. Князєв // Аналітика івлада. – 2012. – № 6. – С. 59–63.

3. Державне управління: філософські, світоглядні таметодологічні проблеми : монографія / за ред. В. М. Кня-зєва. – К. : НАДУ ; Міленіум, 2003. – 320 с.

4. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – Т. 1 :Теорія державного управління / наук.-ред. колегія :В. М. Князєв (співголова), І. В. Розпутенко(співголова). – К. : НАДУ, 2011. – 748 с.

5. Классики теории государственного управления:американская школа / под ред. Дж. Шафритца,А. Хайда. – М. : Изд-во МГУ, 2003. – 800 с.

6. Князєв В. М. Методологічні особливості наукидержавного управління / В. М. Князєв // Модернізаціясистеми державного управління: теорія та практика :матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю / занаук. ред. В. С. Загорського, А. В. Ліпенцева. – Львів :ЛРІДУ НАДУ, 2013. – С. 11–17.

7. Князєв В. М. Про природу науки державногоуправління / В. М. Князєв // Вісн. держ. службиУкраїни. – 2012. – № 4. – С. 22–24.

8. Традиції демократичного врядування в історіїукраїнського державотворення : монографія / за заг.ред. В. М. Князєва. – К. : НАДУ, 2010. – 220 с.

Список використаних джерел References

1. Fukuyama F. Velykyy razryv. [The wide gap]. (perev. s.anhl.) / F. Fukuyama. – M. : OOO «Yzd-vo AST», 2003. –474 s.

2. Knyazyev V. M. Haluz' nauky derzhavnoho upravlinnya,yiyi metodolohichni osoblyvosti, istoriya vynyknennyata vprovadzhennya v Ukrayini [Public administration asthe field of science, its methodological features, historyand implementation in Ukraine] / V. M. Knyazyev //Analityka i vlada. – K. : NADU, 2012. – № 6. S. 59–63.

3. Derzhavne upravlinnya: filosofs'ki, svitohlyadni tametodolohichni problemy: monohrafiya [Publicadministration: the philosophical, ideological andmethodological problems: a monograph] / za red.V. M. Knyazyeva. – K. : NADU – Milenium, 2003. – 320 s.

4. Entsyklopediya derzhavnoho upravlinnya : u 8 t. : nauk.red. kolehiya: Yu. V. Kovbasyuk (holova) ta in.)[Encyclopedia of Public Administration: 8 volumes] [Vol. 1:Theory of Public Administration] – T. 1 : Teoriyaderzhavnoho upravlinnya (nauk.-red. kolehiya :V. M. Knyazyev (spivholova), I. V. Rozputenko(spivholova). – K. : NADU, 2011. – 748 s.

5. Klasyky teoryy hosudarstvennoho upravlenyya:amerykanskaya shkola [Classics of publicadministration theory American School] / pod red.Dzh.Shafryttsa, A. Khayda). – M. : Yzd-vo MHU, 2003. –800 s.

6. Metodolohichni osoblyvosti nauky derzhavnohoupravlinnya [Methodological features of the science ofpublic administration // Modernization of PublicAdministration: Theory and Practice. Proceedings ofthe conference with international participation] //Modernizatsiya systemy derzhavnoho upravlinnya:



teoriya ta praktyka. Materialy naukovo-praktychnoyikonferentsiyi za mizhnarodnoyu uchastyu. KnyazyevV. M. / za nauk.red. V.S. Zahors'koho, A.V. Lipentseva)– L'viv : LRIDU NADU, 2013. – S. 11–17.

7. Knyazyev V. M. Pro pryrodu nauky derzhavnohoupravlinnya [On the nature of science of publicadministration / V. М. Knyazev // The herald of the CivilService of Ukraine] // Visnyk derzhavnoyi sluzhbyUkrayiny. – K., 2012. – № 4. – S. 22–24.

8. Tradytsiyi demokratychnoho vryaduvannya v istoriyiukrayins'koho derzhavotvorennya: monohrafiya / zazah. red. V. M. Knyazyeva) [The tradition of democraticgovernance in the history of Ukrainian state building:monograph]. – K. : NADU, 2010. – 220 s.

9. Filosofs'ki problemy derzhavnoho upravlinnya : navch.-metod.posib. / za zah. red. V. M. Knyazyeva[Philosophical problems of public administration.Training - methodical manual]. – K. : NADU, 2012. –220 s.

10. Filosofiya upravlinnya : pidruchnyk / za zah. red.V. H. Kremenya [The philosophy of management:tutorial]. – Vyd. 2-he, dopov. i pererobl. – Kharkiv : NTU«KhPU», 2008. – 524 s.

11. American Pablic Administration: Past, Present, Future /Ed. by F.S. Mosher. – The Univ.of. Alabama Press,1975. – 570 p.

9. Філософські проблеми державного управління :навч.-метод. посіб. / за заг. ред. В. М. Князєва. – К. :НАДУ, 2012. – 220 с.

10. Філософія управління : підручник / за заг. ред.В. Г. Кременя. – Вид. 2-ге, допов. і переробл. – Х. :НТУ «ХПУ», 2008. – 524 с.

11. American Pablic Administration: Past, Present, Future /еd. by F. S. Mosher. – The Univ. of Alabama Press,1975. – 570 p.



ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНИХСЛУЖБОВЦІВ: ДОСВІД ЛИТОВСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Акцентовано увагу на необхідності вивчення особливостей функціонування інституту державної служби зарубіжнихкраїн, що є основою розробки концепцій, стратегій і загального бачення реформування сфери професійного розвит-ку державних службовців в Україні. Досліджено основні підходи до забезпечення професійного розвитку державнихслужбовців Литовської Республіки, представлено рекомендації щодо можливостей застосування позитивного досвідуреформаторських процесів Литовської Республіки для України.Проаналізовано теоретичні передумови професійної підготовки державних службовців Литовської Республіки; кон-кретні завдання щодо реформи сфери державного управління, які забезпечили успішне реформування системидержавного управління країни. Визначено, що в період реформування інституту державної служби Литовської Рес-публіки однією із ключових вимог була саме її адаптація до стандартів державного управління Європейського Со-юзу. Основною проблемою процесу адаптації було створення системи безперервного професійного розвитку дер-жавних службовців.Ключові слова: державна служба, кадрова політика, професійна освіта, Литовська Республіка, професійний розви-ток, державні службовці, професійна підготовка, принципи.

A. P. Rachynskyi,Doctor of Sciences in Public Administration, professor,Civil Service and HR Policy Chair, National Academy for Public Administration under the President of UkraineN. A. Zhydenko,Рostgraduate, Civil Service and HR Policy Chair,National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

PROVIDING PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF CIVIL SERVANTS: THE EXPERIENCE OF THE REPUBLICOF LITHUANIAThe article focuses on the need to study peculiarities of public service functioning in foreign countries, which are the basisfor development of concepts, strategies and overall vision of reforming the sphere of civil servants professional developmentin Ukraine. The article examines main approaches of providing professional development of civil servants in Lithuania,provides recommendations regarding the use of positive experience of Lithuanian reform processes in Ukraine.The article analyzes theoretical prerequisites of civil servants professional development in Lithuania, concrete tasksconcerning the public service reform, which assured a successful reform of the public administration system in this country.The article determines that during the reform of the Lithuanian civil service the one of the key requirements was its adaptationto the European Union public administration standards. The main problem of the adaptation process was to create asystem of continuous professional development of civil servants.Key words: public service, human resources policy, professional education, Republic of Lithuania, professional development,public servants, professional training, principles.

А. П. Рачинський,доктор наук з державного управління, професор,професор кафедри державної служби та кадрової політики,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

Н. А. Жиденко,аспірант кафедри державної служби та кадрової політики,Національна академія державного управлінняпри Президентові України



А. П. Рачинский,доктор наук государственного управления, профессор,профессор кафедры государственной службы и кадровой политики,Национальная академия государственного управления при Президенте УкраиныН. А. Жиденко,аспирант кафедры государственной службы и кадровой политики,Национальная академия государственного управления при Президенте Украины

ОБЕСПЕЧЕНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХ СЛУЖАЩИХ: ОПЫТ ЛИТОВСКОЙРЕСПУБЛИКИАкцентировано внимание на необходимости изучения особенностей функционирования института государствен-ной службы зарубежных стран, являющихся основой разработки концепций, стратегий и общего видения реформи-рования сферы профессионального развития государственных служащих в Украине. Исследованы основные под-ходы к обеспечению профессионального развития государственных служащих Литовской Республики, представле-ны рекомендации относительно возможностей применения положительного опыта реформаторских процессовЛитовской Республики для Украины.Проанализированы теоретические предпосылки профессиональной подготовки государственных служащих Литов-ской Республики; конкретные задачи по реформе сферы государственного управления, которые обеспечили ус-пешное реформирование системы государственного управления страны. Определено, что в период реформирова-ния института государственной службы Литовской Республики одним из ключевых требований стала ее адаптацияк стандартам государственного управления Европейского Союза. Основной проблемой процесса адаптации былосоздание системы непрерывного профессионального развития государственных служащих.Ключевые слова: государственная служба, кадровая политика, профессиональное образование, Литовская Рес-публика, профессиональное развитие, государственные служащие, профессиональная подготовка, принципы.

Постановка проблеми. Становлення демокра-тичної, правової, соціальної держави, розвитокзасад громадянського суспільства, інтеграція Ук-раїни до стандартів Європейського Союзу, прове-дення адміністративної реформи, зокрема рефор-ми системи державної служби, потребують підго-товки нової генерації керівників і фахівців органівдержавної влади, формування професійно підго-товленого кадрового резерву для заміщення посаду структурах державного апарату.Сьогодні Україна в процесі поступової інтег-

рації до правового простору Європейського Со-юзу наполегливо реформує систему державно-уп-равлінських відносин. Європейські виміри рефор-ми закріплені у схваленому в 2010 р. Законі Ук-раїни «Про засади внутрішньої і зовнішньої полі-тики», п. 1 ст. 3 якого визначив серед основнихзасад політики у сфері розбудови державностімодернізацію державної служби з урахуваннямєвропейського досвіду на принципах професій-ності та політичної нейтральності [4].Нормативне та організаційне забезпечення ство-

рення професійної, політично нейтральної та ефек-тивної державної служби закріплене в новій редакціїЗакону України «Про державну службу» [3] та нор-мативно-правових актах на його впровадження.Пріоритети розвитку кадрової політики в дер-

жавному управлінні висвітлені в Стратегії держав-ної кадрової політики на 2012–2020 роки [5], якоювизначені шляхи і засоби професіоналізації дер-жавної служби, упровадження технологій управ-ління персоналом на противагу існуючим регла-ментам роботи з кадрами. Зокрема, Стратегія пе-редбачає розроблення та прийняття державної

цільової програми кадрової політики, а такожвідповідних галузевих програм.Підвищення професіоналізму державних служ-

бовців та посадових осіб місцевого самоврядуван-ня є одним із стратегічних напрямів Програмиекономічних реформ на 2010–2014 роки «Замож-не суспільство, конкурентоспроможна економіка,ефективна держава».Успіх економічних реформ, підготовка та реаліза-

ція Плану заходів, спрямованих на здійснення Стра-тегії державної кадрової політики на 2012–2020 рокив Україні більшою мірою залежать від професіона-лізму державних службовців [5]. Вони мають воло-діти необхідними знаннями, набути вмінь та нави-чок, що дало б змогу їм сприймати значні потокиінформації, приймати рішення в нестандартних си-туаціях, діяти в умовах стрімкої зміни середовища,яке їх оточує, прогнозувати розвиток політичних, еко-номічних і соціальних процесів.Саме тому, щоб своєчасно реагувати на реальні

потреби органів державної влади, система додат-кової професійної освіти має бути достатньо гнуч-кою, а також забезпечувати постійний, безперерв-ний професійний розвиток державних службовців.Вивчення особливостей функціонування інсти-

туту державної служби зарубіжних країн є важли-вим напрямом досліджень у сфері державногоуправління та основою для розробки концепцій,стратегій і загального бачення реформування сфе-ри професійного розвитку державних службовцівв Україні.З 1991 р. в Литовській Республіці, як і в бага-

тьох країнах Східної Європи, Центральної таПівнічної Азії, які отримали незалежність після



розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Рес-публік, відбувалося реформування державноїслужби. Саме тому для аналізу позитивного досві-ду з метою адаптації його в України у сфері дер-жавного управління була обрана Литовська Рес-публіка – країна, яку об'єднує з Україною спільнеісторичне минуле.

Аналіз останніх публікацій. Досить актуаль-ним є сьогодні намагання науковців розтлумачи-ти поняття: «професійний розвиток державнихслужбовців», «професійне навчання державнихслужбовців» тощо. Проте, як зазначають у своємудослідженні Є.Бородін і Т.Тарасенко, насампереднеобхідно розширити існуюче бачення професій-ного навчання державних службовців, не обмежу-ючи його розглядом лише формальної освіти [1].Зокрема, тут варто конкретизувати форми само-освіти та механізми обов'язкової їх оцінки. Сутніс-ним моментом є необхідність закріплення прин-ципів професійного навчання державних служ-бовців з виділенням безперервності як ключовоїйого характеристики, визначенням форм і методівзабезпечення безперервного навчання.Зазначимо, що саме такий підхід відповідає

міжнародній практиці розгляду суті та змісту про-фесійного навчання державних службовців ісприяє наближенню вітчизняного законодавствадо стандартів Європейського Союзу. У зв'язку зцим необхідно підкреслити, що забезпеченняінтеграції вітчизняного законодавства до євро-пейського законодавчого поля, міжнародних стан-дартів має базуватися на тріаді пріоритетів: роз-виток освіти, розвиток людських ресурсів,професійне навчання [1].Разом з тим в основу дослідження покладений

аналіз проблем професійного розвитку державнихслужбовців, що досить активно досліджується зчасів отримання незалежності Литовською Рес-публікою. Зокрема, це праці таких учених Литви,як В.Адомоніс [7], Д.Береснявічіне [8], Б.Мелні-кас [11], А.Сакалас [12], Е.Члівікас [9] та ін.Окремої уваги потребує вивчення західного

досвіду формування концептуальних основ інно-ваційного процесу функціонування ефективноїдержавної служби в Україні, в основі якого стра-тегії використання і розвитку «людських ре-сурсів». Як зазначає у своєму дослідженніВ.Г.Смольков, вказана стратегія привносить двіпринципові відмінності в систему управлінськихінновацій у цій сфері. По-перше, це гуманоцент-рична переорієнтація управлінської діяльності,оскільки в систему державної служби України яксистемоутворюючої детермінанти закладаєтьсяабсолютна цінність людини. Це дасть змогу не

лише забезпечити ефективність інноваційних про-цесів через мобілізацію особистісного потенціа-лу реформ, а й загалом сприятиме формуваннюсистеми суб'єкт-об'єктних управлінських відносинна основі нових, гуманістичних цінностей. По-друге, вказана новація з організаційного боку за-безпечить перехід до стратегічного кадрового уп-равління. Усі системи кадрового менеджменту(американська, японська, європейська) роблять«упор на активізацію людського фактора (але ви-користовують при цьому різні форми і методи) йінновації» [6, с. 209].

Метою статті є вивчення особливостей функ-ціонування інституту державної служби зарубіж-них країн як важливого напряму досліджень усфері державного управління та формування за-гального бачення реформування сфери професій-ного розвитку державних службовців в Україні.

Завданнями статті визначено дослідженняосновних підходів у забезпеченні професійногорозвитку державних службовців Литовської Рес-публіки, й на цій основі – розробка рекомендаційщодо можливостей застосування позитивногодосвіду реформаторських процесів для України.

Виклад основного матеріалу. У 1999 р. в Ли-товській Республіці продовжувався процес рефор-мування державної служби. Основними напряма-ми реформування були підготовка державнихслужбовців та професійний розвиток державнихслужбовців [9].Попередня ж спроба врегулювання сфери дер-

жавної служби в Литовській Республіці булаздійснена в 1995 р. шляхом прийняття Закону «Продержавних службовців» [14]. Проте скоро сталозрозуміло, що цей Закон не створив передумови длярозвитку управлінських навичок, необхідних длявиконання посадових обов'язків державними служ-бовцями. Зокрема уряд, ураховуючи недосконалістьЗакону «Про державних службовців», 8 липня 1999 р.прийняв Закон «Про державну службу», що міститьнорми, які регулюють питання підготовки держав-них службовців, їхньої мотивації, планування на-вчання, а також питання професійного розвиткудержавних службовців Литви [13].У цілому, на той момент, теоретичні передумо-

ви професійної підготовки державних службовціввже були створені, про що йдеться нижче.

1. Було визначено типи підготовки, засади управ-ління навчальним процесом та його фінансування.

2. Створено інституції, які відповідають запідготовку та підвищення кваліфікації державнихслужбовців. Серед них: відомчі навчальні центрипри міністерствах, навчальні центри, створені набазі вищих навчальних закладів, які спеціалізують-



ся на підготовці державних і муніципальних служ-бовців (state and municipal employees), а також Ли-товський інститут державного управління (LIPA).Інституції, діяльність яких спрямована на профе-сійний розвиток державних службовців, входять доскладу Литовської асоціації з підготовки держав-них службовців (LPATA) [7, c. 60].Водночас існувало багато проблем загальнодер-

жавного рівня, які потрібно було розв'язувати шля-хом реформування власне системи державної служ-би. До цих проблем віднесено:

– відсутність довгострокової стратегії покра-щення кваліфікації державних службовців;

– не визначено пріоритетні групи державнихслужбовців для підготовки на найближчі 3–5 років;

– не визначено пріоритетні напрями підготов-ки державних службовців;

– відсутнє позитивне ставлення більшості керів-ників і лідерів держави до підготовки їхніх підлеглих;

– не встановлено взаємозв'язку між учасника-ми системи підготовки та відповідальності на дер-жавному рівні за надійність функціонування сис-теми в цілому;

– не заплановано, що формальне навчання будепереважати на вступному етапі підготовки, тоді якнеформальне навчання має здійснюватися протя-гом усієї підготовки;

– недостатність людських ресурсів для впровад-ження підготовки (для визначення потреб навчан-ня, планування та оцінки результатів навчання, за-безпечення застосування знань, здобутих під часнавчання на практиці тощо);

– частина закону, яка зобов'язує інституції підго-тувати програми підготовки, наразі недостатньофункціонує;

– кадрові служби закладів не підготували про-фесійні вимоги до державних службовців їх депар-таментів. Вимоги, які містяться в посадових ін-

струкціях, мають стати базовими принципами дляпідвищення кваліфікації державних службовців увідповідних сферах;

– невідповідність системи підготовки посадо-вим обов'язкам державних службовців;

– відсутній зв'язок між системою поновленнята оцінки знань працівників і системою професій-ного розвитку та оплати праці;

– відсутність належного контролю за якістюпідготовки (програм підготовки та тренерів) надержавному рівні. Досі був відсутній зв'язок міжпрограмами підвищення кваліфікації, навчальни-ми програмами та магістерськими навчальнимипрограмами [8, c. 135].Таким чином, ураховуючи вищезазначені про-

блеми у сфері підготовки та професійного розвит-ку державних службовців, було вирішено створи-ти стратегію, яка б стосувалася підготовки та про-фесійного розвитку державних службовців у Литві.У процесі розробки Стратегії з підготовки та про-фесійного розвитку державних службовців основніакценти були зроблені на дотриманні таких вимог:

– цілі підготовки мають відповідати існуючимумовам у сфері діяльності державного службовця;

– підготовку державних службовців потрібнопостійно моніторити на державному, організацій-ному рівнях та на рівні кадрових служб;

– стратегічна мета має залежати від внутрішніхможливостей та потенціалу навчальних закладів, якізаймаються підготовкою державних службовців;

– цілі мають бути однаково встановлені для всіхдержавних навчальних закладів. Усі навчальні зак-лади сфери підготовки кадрів державної службимають дотримуватися визначеної стратегії [11, c. 99].Варто зазначити, що під час розробки Стратегії

особлива увага була приділена дотриманню прин-ципів підготовки державних службовців Литов-ської Республіки, основні з яких подано в таблиці.

Принципи підготовки державних службовців Литовської Республіки

Принцип Пояснення принципу Принцип 1

Навчання має допомогти державним і муніципальним установам визначити та реалізувати цілі

Принцип 2

Навчання має допомогти новопризначеним державним службовцям у найкоротший термін ознайомитися з особливостями їхньої служби

Принцип 3

Насамперед навчання має допомогти новопризначеним державним службовцям розвинути навички, необхідні для виконання посадових обов’язків

Принцип 4

Відповідальність за аналіз потреб у навчанні державних службовців лежить на державних та муніципальних установах

Принцип 5

Оцінка ефективності підготовки здійснюється шляхом визначення рівня, який необхідний для досягнення цілей і вирішення завдань діяльності установи



Окрему увагу в процесі аналізу зазначенихпринципів варто звернути на такі моменти. Щодопершого принципу, то насамперед навчання маєдопомогти державним і муніципальним установамвизначити та реалізувати цілі. Відповідно до цьо-го принципу керівники державних і муніципаль-них установ мусять взяти на себе відповідальністьза підготовку своїх співробітників. Це означає, щонавчання має відповідати рівню, необхідному дляздійснення відповідної діяльності організацією.Для цього потрібно, щоб щороку кожна державначи муніципальна установа визначала цілі своєїдіяльності та завдання відповідно до своєї місії тапріоритетів, установлених урядом Литовської Рес-публіки; щороку за результатами досягнення своїхцілей та виконання завдань кожна державна тамуніципальна установа має визначати, яких саменавичок не вистачає державним службовцям дляреалізації цих цілей і завдань.Відповідно до четвертого принципу державні та

муніципальні установи мають визначити потребив навчанні з урахуванням трьох джерел інформації:

1) кількість новопризначених державних служ-бовців за останні шість місяців та прогнозованакількість тих, які будуть прийняті на роботу в най-ближчі шість місяців;

2) які навички необхідні державним службов-цям на всіх посадових рівнях установи відповід-но до плану її діяльності на наступний рік;

3) які навички необхідно мати державним служ-бовцям на окремих займаних посадах та яких їмне вистачає.Говорячи про п'ятий принцип, слід зазначити,

що відповідно до цього принципу інвестиції впідготовку, її вплив на навички та ставлення дер-жавних службовців до роботи, застосування от-риманих знань мають оцінюватися на всіх ієрар-хічних рівнях установи сфери державного управ-ління шляхом визначення якою мірою вони спри-яли досягненню цілей і вирішенню завдань діяль-ності установи [12, c. 48–49].Таким чином, для реалізації Стратегії з підго-

товки та професійного розвитку державних служ-бовців перед державними установами були постав-лені конкретні завдання щодо реформи сфери дер-жавного управління, та які забезпечили успішнереформування системи державного управління.Ці завдання сформульовані таким чином:– визначити місце кожної державної установи

в структурі управління державою як елементу ре-алізації національної стратегії;

– визначити напрями діяльності державних ус-танов, принципи і заходи, що спрямовані на інтег-

рацію інфраструктури державних установ у сис-тему державного управління;

– здійснити необхідні структурні зміни длябільш скоординованої співпраці підсистем дер-жавного управління;

– надати Литовській асоціації з підготовки дер-жавних службовців статус експерта-спостерігачаза реформою сфери державного управління, щобскоординувати роботу центру з оцінки виконанняреформи, який представляє кадрові служби всіхдержавних установ [10].До завдань, які поставлені перед кадровими

службами державних установ Литовської Респуб-ліки, віднесені такі, а саме:

– державні установи мають почати реформу-вання своєї діяльності з модернізації кадровоїслужби;

– персонал кадрової служби повинен складати-ся з фахівців з управління персоналом, які маютьбазову управлінську освіту та досвід роботи (з ма-гістерським або еквівалентним йому ступенем);

– кадрові служби державних установ слід ре-організувати в підрозділи з відбору державнихслужбовців, вибору критеріїв підготовки та оцін-ки і визначення придатності цих критеріїв;

– експерти Литовської асоціації з підготовкидержавних службовців (експерти з управлінняперсоналом) мусять надавати кадрові послугишляхом надання консультацій на першій стадіївпровадження стратегії підготовки державнихслужбовців [10].Варто врахувати той факт, що одним із на-

прямів, що забезпечив ефективність професійно-го розвитку та його високу якість, було визначенопосилення контролю над попитом та якістю. Булорозроблено єдиний мінімум професійного розвит-ку шляхом сертифікації програм професійногорозвитку. Процес сертифікації програм вимагаєзабезпечення необхідної методологічної бази про-фесійного розвитку державних службовців та не-обхідної матеріально-технічної підтримки, щодало змогу ефективно використовувати людські таматеріальні ресурси установ.У період реформування державної служби Ли-

товської Республіки однією із ключових вимогбула саме її адаптація до стандартів державногоуправління Європейського Союзу. Основною про-блемою в процесі адаптації було створення систе-ми безперервного професійного розвитку держав-них службовців, яка має складатися з таких клю-чових елементів:

– системи пошуку фахівців, здатних працюва-ти в державних установах;



– системи відбору фахівців для державних ус-танов, які могли б обіймати певні посади і вико-нувати відповідні функції;

– системи початкової підготовки для новопри-значених державних службовців;

– системи безперервного професійного розвит-ку на всіх рівнях та етапах державної служби, якабуде включати в себе систему підвищення квалі-фікації відповідно до конкретних обов'язків (знан-ня та навички) та цільову систему підвищеннякваліфікації (нові знання та навички);

– системи оцінювання професійного розвиткуна всіх рівнях та етапах державної служби;

– системи перекваліфікації для фахівців у сферідержавної служби [10].Нині в системі підготовки та професійного роз-

витку державних службовців Литви досягнутовідповідних позитивних результатів, визначенихСтратегією з підготовки та професійного розвит-ку державних службовців. Так, згідно з Правила-ми організації навчання державних службовцівустанови готують плани навчання службовців напоточний рік і подають їх до Департаменту дер-жавної служби до 1 березня. Зазначений органаналізує їх і оцінює на відповідність вищезазна-ченої Стратегії влади. У разі потреби установинадають переглянуті плани до 1 квітня. Доповідіпро виконання планів подаються до 1 лютого року,наступного за звітним [2].На сьогодні виділяють два види професійної

підготовки державних службовців: початкове (пе-ред вступом на посаду) навчання та підвищеннякваліфікації (професійний розвиток). Початковенавчання – це здобуття професійних знань і роз-виток навичок державними службовцями, прий-нятими на посади кар'єрної державної служби.Підвищення кваліфікації – подальше навчання,розширення спеціальних професійних знань, удос-коналення навичок державного управління та ад-міністрування з ініціативи державного службов-ця або державної чи муніципальної установи абоагентства під час перебування на посаді або дляпризначення на вищу посаду.Відповідні ж програми навчання державних

службовців можуть розробляти і реалізовуватиінститути підвищення кваліфікації державнихслужбовців або фізичні особи, схвалені відповід-но до встановленої процедури.Таким чином, створення та подальше функціо-

нування системи безперервного професійного роз-витку державних службовців у Литовській Рес-публіці стало слугувати основою для підвищенняякості роботи державних службовців у сфері підго-

товки та впровадження національної політикисфери управління людськими ресурсами.

Висновки з дослідження. Модернізація держав-ної служби в Україні передбачає приведення її ос-новних принципів у відповідність із сучасними світо-вими стандартами. Відповідно до цього вкрай важ-ливо визначити основні тенденції розвитку держав-ної служби у розвинених країнах. Як свідчить зару-біжний досвід, зокрема і Литви, реформа державноїслужби і вдосконалення системи надання держав-них послуг були частиною комплексних перетвореньу сфері управління в державному секторі.Модернізація державної служби в багатьох роз-

винених країнах включала, зокрема, низку цілейщодо впровадження елементів належного управ-ління (good governance). Аналіз характеру тазмісту перетворень дав змогу виявити основніпідходи і принципи, що використовувалися усвітовій практиці для проведення реформи дер-жавної служби, а саме: наявність стратегії та про-грами реформування; проведення реформ від-повідно до чітко встановлених і нормативнозакріплених принципів; наявність державногооргану, безпосередньо підзвітного главі державиабо уряду, який відповідає за управління проце-сом реформування; забезпечення проведення ре-форм розгалуженою мережею науково-дослід-ницьких, консультаційних, навчальних та іншихструктур; упровадження в діяльність державнихустанов передових інформаційно-комунікаційнихтехнологій; налагодження зворотного зв'язку з на-селенням, активне залучення громадськості доуправління; упровадження нових стандартів якостінадання державних послуг; упровадження стан-дартів поведінки державних службовців.Що ж стосується реалізації реформи держав-

ного управління та підвищення ефективності дер-жавної служби Литви, то варто зазначити, що, на-самперед, тут була розроблена та підготовлена довпровадження Стратегія з підготовки та професій-ного розвитку державних службовців. Була виз-начена та запропонована модель реалізації цієїСтратегії. Цей процес здійснювався шляхом по-становки конкретних робочих завдань перед ус-тановами та їх відділами кадрів, а також за раху-нок удосконалення існуючих та створення новихорганізаційних форм установ.Основною передумовою для реалізації Стра-

тегії була безперервна система підвищення квалі-фікації державних службовців. Литовська асоціа-ція з підготовки державних службовців, яка сьо-годні об'єднує основні органи з підвищення квалі-фікації, виступає як ефективний координатор



діяльності, пов'язаної з професійним розвиткомдержавних службовців і відіграє активну роль уреалізації реформ у сфері державного управління.Ураховуючи вищезазначене, можна зробити

висновок, що планування, розробка стратегій,організація професійного розвитку державнихслужбовців, використання кращого досвіду Ли-товської Республіки у сфері професійного розвит-ку державних службовців стають важливими

функціями служби управління персоналом уста-нов та організацій України.У перспективі подальші дослідження мають

бути спрямовані на детальний аналіз програм про-фесійного розвитку державних службовців в Ук-раїні та за кордоном, а також необхідно проаналі-зувати можливості нормативного та організаційногозабезпечення створення професійної, політичнонейтральної та ефективної державної служби.


1. Бородін Є. Законодавче забезпечення реформуваннясистеми професійного навчання державнихслужбовців в Україні / Є. Бородін, Т. Тарасенко //Держ. упр. та місцеве самоврядування. – 2013. –Вип. 1(16). – C. 151–160.

2. Маскалева О. С. Обучение и профессиональноеразвитие государственных служащих в странахбывшего СССР [Электронный ресурс] / О. С. Мас-калева // Государственное управление : электрон.вест. – 2012. – № 35. – Режим доступа : http://e - journal .spa .msu.ru/up loads/vestn ik /2012/v i pu s k _3 5 . _ de k a b r _ 2 0 12 _ g . / p o d go t o vk a _upravlentcheskih_kadrov/maskaleva.pdf. – Заголовокс экрана.

3. Про державну службу [Електронний ресурс] : ЗаконУкраїни від 17 листоп. 2011 р. № 4050-VI. – Режимдоступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4050 -17. – Заголовок з екрана.

4. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики[Електронний ресурс] : Закон України від 1 лип. 2010 р.№ 2411-VI. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. – Заголовокз екрана.

5. Про стратегію державної кадрової політики на 2012–2020 роки [Електронний ресурс] : Указ ПрезидентаУкраїни від 1 лют. 2012 р. № 45/212. – Режим доступу :http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/45/2012 . –Заголовок з екрана.

6. Смольков В. Г. Управление персоналом госу-дарственной службы в зарубежных странах /В. Г. Смольков // Социал.-гуманит. знания. – 2001. –№ 5. – С. 208–220.

7. Adomonis V. Civil Service Reform in Lithuania /V. Adomonis // Public Administration Reform in Lithuania:Search for Professionalism and Effectiveness. – Kaunas :Naujasis Lankas, 1999. – Р. 59–63.

8. Beresniaviсienе D. Continuous Training in Lithuania /D. Beresniaviсienе // Vilnius, 1998. – 235 р.

9. Chlivickas E. Civil Servants' Training Strategy as a Pre-condition for Improving the Quality of PublicAdministration (Lithuania's Example) [Електроннийресурс] / R. Vaitenkovaite, K. Marceliene, E. Chlivickas. –Режим доступу : www.nispa.org/news/chlivickas.rtf . –Заголовок з екрана.

10. Chlivickas E. Potential of civil service training system:human resources development strategy [Електроннийресурс] / E. Chlivickas. – Режим доступу : http://www.nispa.org/fi les/conferences/2007/papers/

1. Borodin, Ye. and Tarasenko, T. (2013), «Legislativesupport of civil servants professional training reformingin Ukraine», Derzhavne upravlinnia ta mistsevesamovriaduvannia, no. 1(16), pp. 151–160.

2. Maskaleva, O. S. (2012), «Training and professionaldevelopment of civil servants in former SovietRepublics», Gosudarstvennoe upravlenie. Jelektronnyjvestnik., [Online], no. 35, available at: http://e-j o u r na l . s pa .m su . ru /u p l oad s / ve s t n i k /2 01 2 /v i p u s k _ 3 5 . _ d e k a b r _ 2 0 1 2 _ g . /podgotovka_upravlentcheskih_kadrov/maskaleva.pdf(Accessed 10 Dec 2013).

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2011), The Law ofUkraine «On civil service», available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4050-17 (Accessed 29January 2014).

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), The Law ofUkraine «On Fundamental Principles Of The DomesticAnd Foreign Policy», available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2411-17 (Accessed 29January 2014).

5. The President of Ukraine (2012), «On the Strategy ofstate HR policy for2012-2020 years», available at: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/45/2012 (Accessed 29January 2014).

6. Smol’kov, V. G. (2001), «Civil service personnelmanagement in foreign countries», Social’no-gumanit.znanija., vol. 5, pp. 208–220.

7. Adomonis, V. (1999), «Civil Service Reform inLithuania», Public Administration Reform in Lithuania:Search for Professionalism and Effectiveness , pp. 59–63.

8. Beresniaviсienл, D. (1998), Continuous Training inLithuania, Vilnius, Lithuania.

9. Chlivickas, E., Marceliene, K., Chlivickas, E. «CivilServants’ Training Strategy as a Precondition forImproving the Quality of Public Administration(Lithuania’s Example)», [Online], available at:www.nispa.org/news/chlivickas.rtf (Accessed 13 Dec2013).

10. Chlivickas, E. «Potential of civil service training system:human resources development strategy», [Online],available at: http://www.nispa.org/files/conferences/2007/papers/200710121202220.chlivickas.doc(Accessed 20 Dec 2013).

11. Melnikas, B. (1999), «Improvement of Civil Servant’sQualification Development System», Public

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4050

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/45/2012

http://www.nispa.org/news/chlivickas.rtf

http://www.nispa.org/files/conferences/2007/papers/

http://www.nispa.org/news/chlivickas.rtf

http://www.nispa.org/files/conferences/



200710121202220.chlivickas.doc. – Заголовок зекрана.

11. Melnikas B. Improvement of Civil Servant's QualificationDevelopment System / B. Melnikas // PublicAdministration in Lithunia: Search for Professionalismand Effectiveness. – Kaunas : Naujasis Lankas, 1999. –Р. 97–100.

12. Sakalas A. Quantitative and Qualitative Aspects ofPersonnel Development System / A. Sakalas // Kaunas,1996. – 70 p.

13. The Law on Public Administration of the Republic ofLithuania, No. VIII-1234 17 June 1999 [Електроннийресурс]. – Режим доступу : http://legislationline.org/d o w n l o a d / a c t i o n / d o w n l o a d / i d / 4 7 9 8 / f i l e /Lithuania_law_public_administration_ am2013_en.pdf. –Заголовок з екрана.

14. The Law on the Officials of the Republic of LithuaniaNo. I-836, 4 April 1995 [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://www.litlex.lt/litlex/Eng/Frames/Laws/Documents/342.HTM. – Заголовок з екрана.

Administration in Lithunia: Search for Professionalismand Effectiveness., pp. 97–100.

12. Sakalas, A. (1996), «Quantitative and QualitativeAspects of Personnel Development System», Kaunas,Lithuania.

13. Seimas of the Republic of Lithuania (1999), The Law ofthe Republic of Lithuania «On Public Administration ofthe Republic of Lithuania», available at: http://legislationline.org/download/action/download/id/4798/file/huania_law_public_administration_am2013_en.pdf(Accessed 20 Feb 2013).

14. Seimas of the Republic of Lithuania (1995), The Law ofthe Republic of Lithuania «On the Officials of theRepublic of Lithuania», available at: http://www.litlex.lt/l i t lex/Eng/Frames/Laws/Documents/342.HTM(Accessed 20 Feb 2013).

http://legislationline.org/

http://www.litlex.lt/litlex/Eng/Frames/Laws/

http://www.litlex.lt/



Л. О. Матвейчук,кандидат економічних наук, докторант кафедриуправління національним господарством,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОПОДАТКУВАННЯМУ ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА:

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

У статті досліджено теоретичні площини державного управління оподаткуванням, його залежність від розвитку інфор-маційного суспільства. Запропоновано схему дослідження і проведений аналіз наукових праць відповідно: інфор-маційне суспільство, електронний уряд та електронне оподаткування. Показано взаємозалежність цих компонентіві їх вплив на процеси формування механізмів державного управління оподаткуванням.Досліджено електронне оподаткування в контексті ефективності державного управління. Запропоновано розшири-ти напрями дослідження, доведено необхідність розвитку системи електронного оподаткування як сучасного напря-му розвитку державного управління податковою сферою та системоутворюючого компонента інформаційного сус-пільства країни.Ключові слова: державне управління оподаткуванням, інформаційне суспільство, електронне урядування, елект-ронне оподаткування.

L. О. Matvejciuk,Ph.D, doctoral student of the management of national economy, National Academy for PublicAdministration under the President of Ukraine

THEORETICAL ASPECT OF STATE ADMINISTRATION OF TAXATION IN THE DEVELOPMENT OF THEINFORMATION SOCIETYIn this paper the theoretical aspects of state tax administration, its interdependence with the development of the informationsociety. Scheme of study are proposed and scientific papers about information society, e-government and e- taxation havebeen examined. The interdependence of these components and their influence on the formation mechanisms of statecontrol taxation are obvious.The electronic tax in the context of good governance have been examined. Proposed to expand the areas of research, thenecessity of the development of e-taxation, as a modern trend of public administration and the tax area core component ofthe information society of the country are proved.Key words: public tax administration, information society, e-government, e-taxation.

Л. А. Матвейчук,кандидат экономических наук, докторант кафедры управления национальным хозяйством,Национальная академия государственного управления при Президенте Украины

ГОСУДАРСТВЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ НАЛОГООБЛОЖЕНИЕМ В ПРОЦЕССЕ РАЗВИТИЯ ИНФОРМАЦИОННОГООБЩЕСТВА: ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫВ статье исследованы теоретические плоскости государственного управления налогообложением, его зависимостьот развития информационного общества. Предложена схема исследования и проведен анализ научных трудовсоответственно: информационное общество, электронное правительство и электронное налогообложение. Пока-зана зависимость этих компонентов и их влияние на процессы формирования механизмов государственного управ-ления налогообложением.Исследовано электронное налогообложение в контексте эффективности государственного управления. Внесенопредложение расширить направления исследования, доказана необходимость развития системы электронногоналогообложения как современного направления развития государственного управления налоговой сферой и сис-темообразующего компонента информационного общества страны.Ключевые слова: государственное управление налогообложением, информационное общество, электронное уп-равление, электронное налогообложение.



Постановка проблеми. Однією з основнихтенденцій розвитку державного управління опо-даткуванням у процесі модернізації національноїекономіки є його трансформація до інформацій-ного суспільства на основі запровадження інфор-маційно-комунікаційних технологій у сфері діяль-ності платників податків та органів державноїподаткової служби. На ефективність розвитку цьо-го напряму впливають фактори політичного, со-ціального, правового, інформаційного, економіч-ного, методичного характеру. За таких умов фор-мування науково обґрунтованої державної подат-кової політики не можливе без урахування цих чин-ників. Разом з тим застосування нових механізмівдержавного управління податковою сферою зумов-люється: модернізацією національної економіки,розвитком інформаційної економіки, яка є однієюз основних складових інформаційного суспільства,та інтеграцією її в міжнародний простір.

Актуальність теми. Вагомість дослідженняозначеного напряму підтверджується стрімкимрозвитком інформаційної економіки, де розгля-дається потенціал інформаційних технологій. Дос-ліджуючи одну з основних складових економіки –сферу оподаткування, слід зазначити,що сучасні механізми податкового ме-неджменту (державного, корпоративно-го і особистого) з використання інфор-маційно-комунікаційних технологій(далі – ІКТ), мережі Інтернет забезпе-чать соціально-економічні перетворен-ня та євроінтеграційні процеси в країні.Практика європейських країн також

підтверджує актуальність дослідженняплощин розвитку державного управ-ління сфери оподаткування шляхомсприяння інноваційним процесам у дер-жавах, розвитком інформаційного сус-пільства.Щодо формування інформаційного

суспільства України, то слід зазначити,що паралельно здійснюється розвитокінформаційної економіки країни, і, у своючергу, інформатизації сфери оподаткуван-ня, що підтверджує взаємозв'язок цихскладових суспільства. Тому дослідження прово-диться в ракурсі впливу інформаційного суспільствакраїни на механізми управління оподаткуванням.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Вивчення взаємозалежності таких фундаменталь-них процесів, як інноваційний та інформаційнийрозвиток суспільства, його вплив на державнеуправління перебуває в площині міждисциплінар-них досліджень і потребує чималих зусиль для

опрацювання наукових матеріалів, що накопиченів працях вітчизняних економістів, політологів,філософів та науковознавців, зокрема В.М.Бриж-ко, Р.В.Войтович, О.О.Григор, Б.П.Колеснікова,П.С.Клімушина, А.М.Новицького, А.І.Семенчен-ка, С.П.Ріппи, І.М.Олійченко та ін. Але при цьомуне достатньо враховуються особливості цього про-цесу в державному управлінні оподаткуванням.

Метою публікації є теоретичне дослідження:інформаційного суспільства, державного управлін-ня інформаційним суспільством (електронне уря-дування), державного управління податковою сфе-рою (електронне оподаткування) та надання про-позицій щодо теоретико-методичних засад форму-вання електронного оподаткування як сучасногомеханізму державного управління оподаткуванням.

Виклад основного матеріалу. Теоретичне дос-лідження означеної тематики в Україні, виходячиіз наявних наукових праць, пропонуємо виконативідповідно до запропонованої схеми (див. рису-нок). Ця структура може бути доповнена новиминапрямами наукових досліджень інформаційногосуспільства та його учасниками: державними орга-нами, бізнесовими структурами і громадянами.

За таких умов на основі теорії інформаційногосуспільства та теорії державного управління буловизначено напрям дослідження – державне управ-ління оподаткуванням у процесі розвитку інфор-маційного суспільства в Україні.Інтерес суспільства до становлення інформа-

ційного права та вдосконалення інформаційногозаконодавства України визначає нагальність і ак-туальність напряму дослідження серед науковців.

Інформаційне суспільство

Напрями дослідження

Політика Філософія Право Соціологія Економіка

Державне управління інформаційним суспільством.Електронне урядування

Державне управління оподаткуванням у процесірозвитку інформаційного суспільства.

Електронне оподаткування

Схема дослідження державного управлінняоподаткуванням у процесі розвиткуінформаційного суспільства в Україні



На сьогодні у значній частині праць розглядаютьсяпроблеми вдосконалення нормативно-правовогоупорядкування суспільних відносин з питаньінформації, інформатики, інформатизації в умовахрозвитку інформаційного суспільства.Важливий внесок у наукові дослідження інфор-

маційного суспільства крізь призму права зроби-ли В.М.Брижко, А.М.Новицький, Н.А.Савінова,В.С.Цимбалюк.Правове забезпечення соціальної політики Ук-

раїни в умовах розвитку інформаційного суспіль-ства аналізували Н.А.Савінова, А.О.Ярошенко,Л.А.Литва [12]. У монографії на основі загально-світових тенденцій розвитку глобального інфор-маційного суспільства та трансформації суспіль-них відносин проведене дослідження проблемиправорозуміння і правового забезпечення розвит-ку українського сегмента глобального інформацій-ного суспільства. Авторами висвітлюються напря-ми правового забезпечення розвитку соціальноїполітики України в умовах розбудови глобально-го відкритого інформаційного суспільства; аналі-зуються проблеми і недоліки його розвитку в Ук-раїні, у тому числі деформація суспільної свідомостіпід впливом руйнування системи суспільних цін-ностей; визначаються основні засоби правовоговпливу на позитивну динаміку формування сус-пільних відносин; акцентується увага на необхід-ності перегляду підходів до оцінки ресурсів тацінностей інформаційного суспільства і урахуваннітаких підходів у формуванні комплексного право-вого забезпечення розвитку інформаційного сус-пільства в Україні. Особлива увага приділяється не-обхідності праворозуміння актуальності правово-го забезпечення права на спілкування та основнихресурсів інформаційного суспільства: інформації,знань та інформаційно-комунікаційних технологій.Упорядкуванню відносин між об'єктами інфор-

маційного суспільства в Україні присвячені нау-кові доробки українських учених. У цьому кон-тексті заслуговує на увагу наукова працяВ.М.Брижко, в якій уперше комплексно дослідже-но проблему системного становлення інформацій-ного права [1]. Науковцем розглядається пробле-матика упорядкування суспільних взаємозв'язківшляхом створення цілісної системи інформацій-ного законодавства України, адаптованого доміжнародних правових стандартів. У монографіївиокремлено пропозиції щодо систематизації такодифікації інформаційного законодавства Украї-ни за умов поширення інформаційно-телекомуні-каційних технологій у всіх сферах суспільства.Продовжуючи тему кодифікації як напряму роз-

витку законодавства в інформаційній сфері, слід

виділити монографію В.С.Цимбалюк, яка присвя-чена дослідженням методологічних положень докодифікації інформаційного законодавства [17]. Уроботі розглянуто питання теоретичних та право-вих засад кодифікації законодавства в інфор-маційній сфері, інформаційного законодавства Ук-раїни, інформаційного права зарубіжних країн іпрактичні аспекти міжнародного співробітництвата запропоновано шляхи вдосконалення правовихоснов взаємовідносин інформаційного суспільства.Важливий спектр досліджень інформаційного

суспільства припадає на правове регулювання та-ких електронних фінансових інститутів, як елект-ронний банкінг, електронні гроші, електронне опо-даткування і тісно пов'язаної з ними електронноїкомерції, а також сучасного середовища взаємо-відносин, притаманних означеному типу суспіль-ства – мережі Інтернет.У зв'язку з цим необхідно відзначити дослід-

ження правових норм щодо окремих інститутівінформаційного суспільства А.М.Новицького [11].З огляду на напрям нашого дослідження – держав-не управління в умовах розвитку інформаційногосуспільства, слід відмітити наукові напрацюван-ня вченого, що є особливо важливим, а саме: пра-вові нормативи держави та роль державних інсти-тутів у процесах формування відповідного типусуспільства. Автором визначено першорядну рольдержави у цих відносинах в особі державнихорганів, які мають вплив на процеси розвиткуінформаційного суспільства в країні. Основні на-прями діяльності органів державної влади щодостановлення інформаційного суспільства в Україніта її входження у світове інформаційне суспіль-ство відображені в державній політиці країни.Державну політику в інформаційній сфері нази-

вають ще інформаційною політикою. За визначенняВ.М.Брижко [1, с. 27], «інформаційна політика – цеполітика, яка засобами державної (політичної) владистворює і забезпечує функціонування національноїсистеми регуляції інформаційних відносин, захистправ людини і основоположних свобод та збалансо-ваність інтересів людини, суспільства і держави».Законом України «Про інформацію» було ви-

значено, що державна інформаційна політика це –сукупність основних напрямів і способів діяль-ності держави по одержанню, використанню, по-ширенню та зберіганню інформації.У новій редакції цього Закону від 13 січня 2011 р.

трактування поняття інформаційної політикивідсутнє. Основними напрямами державної інфор-маційної політики визначено:

– забезпечення доступу кожного до інфор-мації;



– забезпечення рівних можливостей щодо ство-рення, збирання, одержання, зберігання, викори-стання, поширення, охорони, захисту інформації;

– створення умов для формування в Україніінформаційного суспільства;

– забезпечення відкритості та прозорості діяль-ності суб'єктів владних повноважень;

– створення інформаційних систем і мережінформації, розвиток електронного урядування;

– постійне оновлення, збагачення та збері-гання національних інформаційних ресурсів;

– забезпечення інформаційної безпеки України;– сприяння міжнародній співпраці в інфор-

маційній сфері та входженню України до світо-вого інформаційного простору [13, с. 2].З часом дещо змінюються основні пріоритети

інформаційної політики держави, водночас створен-ня умов для формування інформаційного суспіль-ства в Україні залишається одним із головних на-прямів державної політики в інформаційній сфері.На думку А.М.Новицького, «інформаційна

політика держави повинна включати в себе спектрзавдань, які стоять перед державою, для побудовиінформаційного суспільства. Тому необхідно звер-нути увагу на це в процесі формування норматив-но-правової бази регулювання інформаційнихвідносин, забезпечивши розробку правового забез-печення інформаційної політики держави, в якійпередбачити всі напрями розвитку та відповідно-го правового регулювання інформаційних відно-син у державі» [11, с. 360].Досліджуючи теоретичні аспекти правової пло-

щини інформаційного суспільства, слід виділитисистемні правові проблеми розбудови інформацій-ного суспільства на сучасному етапі, які знайшливідображення в доповіді професора В.Г.Пилипчу-ка на міжнародній науково-практичній конфе-ренції «Інформаційне суспільство і держава: про-блеми взаємодії на сучасному етапі» (2012 р.). Го-ловними з них названо геополітичні тенденції тапроблеми глобального інформаційного простору,проблеми забезпечення інформаційної безпеки якоднієї з основних функцій держави, питання роз-витку інформаційного законодавства і правовоїнауки в інформаційній сфері [5, с. 186].Серед філософських досліджень інформацій-

ного суспільства можна відзначити наукову пра-цю О.П.Дзьобань [2]. У роботі аналізується про-цес трансформації інформаційних комунікацій усучасному суспільстві з точки зору філософсько-го узагальнення.Важливе місце серед нових інформаційно-ко-

мунікаційних технологій займає технологія «елек-тронного урядування».

Його теоретичною основою, на думку А.І.Се-менченка, є теорії політичних мереж та новогодержавного менеджменту. Головними умовами їїуспішного впровадження є:

– підтримка проекту з боку вищого керівництвадержави;

– демократична та правова держава і розвину-те громадянське суспільство;

– наявність діючої інформаційної інфраструк-тури;

– підключення до Інтернету більш ніж 60% гро-мадян країни;

– навчені та мотивовані до впровадження е-уря-дування державні службовці;

– активне й підготовлене до використання ІКТнаселення та бізнес;

– наявність необхідної та достатньої системинормативно-правових актів [16, с. 11].Ученим досліджено інституційне забезпечен-

ня електронного урядування в контексті ефектив-ності державного управління, описані проблемизапровадження електронного урядування в Україніяк внутрішні, так і зовнішні. Серед останніх особ-ливе місце займають такі загальносвітові тен-денції, як глобалізація та її наслідки у виглядісвітової фінансово-економічної кризи; зростаннякількості та рівня традиційних загроз (небезпек)особі, суспільству, державі, світовому співтовари-ству в цілому, а також поява нових загроз, усклад-нення їх взаємодії; посилення конкуренції міжкраїнами за енергоресурси, лідерство у світі та нарегіональному рівні. До основних внутрішніх про-блем упровадження електронного урядування вУкраїні необхідно віднести такі як: відсутністьофіційно визначеного категорійно-понятійногоапарату; недосконалість нормативно-правового,інформаційно-аналітичного, науково-методично-го, фінансового, організаційно-технічного, кадро-вого тощо забезпечення [16].З 2010 р. в Україні існує офіційне визначення:

«Електронне урядування – форма організаціїдержавного управління, яка сприяє підвищеннюефективності, відкритості та прозорості діяль-ності органів державної влади та органів місцево-го самоврядування з використанням інформацій-но-телекомунікаційних технологій для формуван-ня нового типу держави, орієнтованої на задово-лення потреб громадян» [14, с. 1].Дослідженням електронного урядування в Ук-

раїні, світового досвіду у цій сфері присвяченінаукові доробки П.С.Клімушина. За визначеннямученого, під поняттям «електронний уряд» варторозуміти інноваційну форму державного управлін-ня, що дає можливість широкої взаємодії органів



влади і громадських організацій, підприємствбізнесу й громадян у процесі керування суспіль-ством на основі взаємозалежних внутрішніх уря-дових і зовнішніх суспільних інформаційнихструктур і ефективно діючу в умовах інформацій-ного суспільства [8, с. 187].Автор зазначає, що урядова мережева інфра-

структура має бути спрямована на вирішення ак-туальних політичних, економічних і соціальнихзавдань держави і забезпечувати:

– реалізацію права громадян на доступ довідкритої державної інформації;

– доведення до громадськості об'єктивної і досто-вірної інформації про діяльність органів державноївлади, що зміцнює довіру до держави та її політики;

– взаємодію і постійний діалог держави з гро-мадянами й громадськими інституціями, а такожнеобхідний рівень суспільного контролю за діяль-ністю державних органів і організацій;

– об'єднання інформаційних ресурсів та послугорганів державної влади і місцевого самовряду-вання з метою зміцнення загальнонаціональногоінформаційного простору;

– удосконалення системи державного управлін-ня, оптимізацію структури державного апарату,зниження фінансових і матеріальних витрат найого зміст, поетапне переведення частини держав-них послуг, що мають вартісне вираження, у сис-тему державних мережевих послуг, що відповідаєреальним потребам громадян і організацій;

– ефективну підтримку економічної діяльностідержавних суб'єктів, що займаються господарсь-кою діяльністю, даючи їм змогу ефективно інтег-руватися в загальнонаціональний і світовий еко-номічні простори;

– взаємодію і співробітництво з державнимиорганами зарубіжних країн і міжнародних неуря-дових організацій.Таким чином, електронне урядування – це фор-

ма організації державного управління, за якоговідбувається активна взаємодія органів державноївлади та органів місцевого самоврядування міжсобою, із суспільством, людиною та громадяни-ном, бізнесом за допомогою інформаційно-кому-нікаційних технологій [7, с. 27].Державно-управлінська площина податкової

сфери в період розвитку інформаційного суспіль-ства країни поки що досліджена значно менше, ащо стосується проблематики розробки механізмівдержавного управління оподаткуванням, то цятема на сьогодні залишається на периферії дослі-джень науковців з державного управління.Питання вдосконалення механізмів державно-

го управління державною податковою службою

України в умовах ризиків досліджував О.А.Дол-гий. Робота науковця присвячена обґрунтуваннюі розробці теоретичних положень, методичнихпідходів і науково-практичних рекомендацій зудосконалення механізмів державного управлін-ня в податковій сфері. Автором запропоновано:удосконалення механізмів державного управлін-ня на засадах формування стратегії організацій-но-правового й інформаційного забезпеченнядіяльності податкових органів, застосування ме-ханізму державного контролю щодо процесумінімізування податкових ризиків; алгоритм еко-номічного управління інформаційним потенціаломдержавної податкової системи та схему його впро-вадження, який дасть змогу автоматизувати певніуправлінські операції; удосконалено напрями уп-равління податковою службою, впровадження дер-жавних організаційно-правових механізмів [3].У науковій праці Т.А.Крушельницької «Дер-

жавне управління розвитком податкової системиУкраїни в умовах інтеграції у світовий економіч-ний простір» розв'язана наукова проблема стосов-но визначення теоретичних і методологічних за-сад, а також історичних джерел державного уп-равління розвитком податкової системи України вумовах інтеграції у світовий економічний простір.Науковцем узагальнено тенденції еволюції теоріїдержавного управління, обґрунтовано методоло-гію державного управління в цій сфері, узагаль-нено світові тенденції та національні традиції, яківпливають на формування вітчизняного досвідурозбудови державного управління оподаткуван-ням, опрацьовано стратегічні пріоритети рефор-мування державного управління податковою сис-темою [10].На сьогодні в Україні відбуваються трансфор-

маційні процеси державного управління оподат-куванням під впливом розвитку інформаційногосуспільства, і як наслідок, породження нових ме-ханізмів державного управління податковою сфе-рою. Саме ці механізми реалізуються через роз-виток електронного оподаткування, яке взаємопо-в'язано з електронним урядуванням та є складо-вою інформаційного суспільства країни.Електронне оподаткування досліджували вчені

науково-дослідницького інституту національногоуніверситету ДПС України О.А.Долгих, П.В.Мель-ник, А.М.Новицький, Л.Л.Тарангул, С.П.Ріппа.Заслуговує на особливу увагу колективна мо-

нографія «Електронне оподаткування: сутність таперспективи застосування», де вперше розгляда-ються: процеси формування електронного оподат-кування в Україні, формування економічних відно-син в інформаційному суспільстві; теоретичні пло-



щини правового регулювання електронного опо-даткування [6]. Науковцями досліджено зарубіж-ний досвід електронного оподаткування, проведе-но системний аналіз упровадження і поданняелектронної податкової звітності в Україні, аргу-ментовано ключову роль розвитку цього напрямув процесі вдосконалення механізмів адміністру-вання податків. Науковою школою Національно-го університету державної податкової служби Ук-раїни розкрито проблемні площини та прерогати-ви розвитку електронного оподаткування в Україні,відповідно до останнього подано концептуальніпідходи організаційно-правового забезпечення роз-витку електронного оподаткування в Україні, зако-нопроект «Про електронну комерцію».Провідним науковцем, який досліджує правові

аспекти електронного оподаткування, вважаємоА.М.Новицького. В авторській монографії «Право-ве регулювання інституціоналізації інформаційно-го суспільства в Україні» вчений дає таке визначен-ня: «Електронне оподаткування – це нормативно-врегульована, динамічна, економічно обґрунтова-на й доцільна синтезована система автоматизова-ного встановлення податкового зобов'язання, ви-значення податкової бази, обліку платників по-датків, підготовки і подачі електронної звітності таінших складових адміністрування податків з метоюйого упорядкування та вдосконалення, створенняумов для подальшого перспективного розвиткуінформаційних відносин у сфері оподаткування»[11, с. 251]. Науковець аналізує два основних на-прями розвитку електронного оподаткування: опо-даткування підприємницької діяльності у мережіІнтернет з метою отримання прибутку та системуінформації подання податкової звітності [11, с. 250].Фундаментальною основою електронного опо-

даткування є інформаційно-аналітична система(далі – ІАС) державної податкової служби країни.

До наукових доробок відомчого навчального зак-ладу Міністерства доходів і зборів України з напря-му розвитку електронного оподаткування належитьмонографія за загальною редакцією Л.Л.Тарангул[4]. Науковцями зроблено ґрунтовне дослідженняпоточного стану ІАС відомства, а саме аналітичноїскладової, в основу якої покладені інтелектуальнітехнології моделювання; розроблено методологічніматеріали та побудовані економіко-математичнімоделі прогнозування податкових надходжень, ана-лізу ризиків у податковій сфері тощо [4, с. 8].

Висновки. Аналіз праць свідчить, що розви-ток інформаційного суспільства в Україні проду-кує системні зміни в державному менеджменті, утому числі державному управлінні оподаткуван-ням. Пропонуємо електронне оподаткування роз-глядати як складну систему з такими напрямамирозвитку: електронна реєстрація СПД, електронніподаткові сервіси, електронна звітність, електрон-ний аудит, електронна комерція, автоматизаціяпроцесів адміністрування податків і зборів (елек-тронне відшкодування ПДВ), інформаційно-ана-літична система ДПС, єдина інформаційно-кому-нікаційна платформа органів державної влади.Разом з тим необхідно розширити спектр дослід-ження учасників процесу електронного оподатку-вання: державні органи, бізнес та громадяни. Вва-жаємо, що застосовування нових прогресивнихметодів та інноваційних механізмів у державно-му управлінні дасть змогу удосконалити взаємо-дію податкових органів та суб'єктів господарю-вання, підвищити ефективність відомства.

Перспективи подальших досліджень поляга-ють у поглибленому вивченні та виробленні конк-ретних пропозицій щодо розвитку електронногооподаткування в Україні. Потребує ґрунтовногодослідження питання здобутків зарубіжної наукита практичного досвіду у цій сфері.


1. Брижко В. М. Основи систематизації інформаційногозаконодавства: теоретичні та правові засади : монографія /В. М. Брижко. – К. : ТОВ «ПанТот», 2012. – 304 с.

2. Дзьобань О. П. Філософія інформаційних комунікацій :монографія / О. П. Дзьобань. – Х. : Майдан, 2012. – 224 с.

3. Долгий О. А. Механізми державного управлінняподатковою службою України в умовах ризиків : дис. ...д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 «Механізмидержавного управління» / Долгий О. А. ; Держ.податк. адмін. України ; Нац. ун-т держ. податк.служби України. – Ірпінь, 2006. – 441 с.

4. Інтелектуальні технології моделювання в інфор-маційно-аналітичній системі державної податкової

1. Bryzhko V. M. Osnovy systematyzatsii informatsiinohozakonodavstva: teoretychni ta pravovi zasady : monohrafiia /V. M. Bryzhko. – K. : TOV «PanTot», 2012. – 304 s.

2. Dzoban O. P. Filosofiia informatsiinykh komunikatsii :monohrafiia / O. P. Dzoban. – Kh. : Maidan, 2012. –224 s.

3. Dolhyi O. A. Mekhanizmy derzhavnoho upravlinniapodatkovoiu sluzhboiu Ukrainy v umovakh ryzykiv :dys.. ... d-ra nauk z derzh. upr.: 25.00.02 –«Mekhanizmy derzhavnoho upravlinnia» / Dolhyi O. A. ;Derzh. podatk. admin. Ukrainy ; Nats. un-t derzh.podatk. sluzhby Ukrainy. – Irpin, 2006. – 441 s.



служби : монографія / за заг. ред. Л. Л. Тарангул. –К. : Алерта, 2010. – 358 с.

5. Інформаційне суспільство і держава: проблемивзаємодії на сучасному етапі : зб. наук. ст., тез наук.доп. за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф.,Харків, 26 жовт. 2012 р. / редкол. : С. Г. Серьогіна,В. Г. Пилипчук, І. В. Яковюк. – Х. : НДІ держ. буд-ва тамісц. самоврядування, 2012. – 214 с.

6. Електронне оподаткування: сутність та перспективизастосування / П. М. Мельник, А. М. Новицький,О. А. Долгих, С. П. Ріппа та ін. ; за заг. ред. П. В. Мель-ника. – Ірпінь : НУ ДПС України, 2010. – 332 с.

7. Клімушин П. С. Електронне урядування в інфор-маційному суспільстві : монографія / П. С. Клімушин,А. С. Серенок. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр»,2010. – 312 с.

8. Клімушин П. С. Інформаційні представництва органівдержавної влади / П. С. Клімушин, А. О. Серенок //Теорія та практика державного управління : зб. наук.пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. –Вип. 1 (16). – С. 186–192.

9. Колесніков Б. П. Державні механізми управлінняризиками розвитку інформаційного суспільства вУкраїні : автореф. дис. … д-ра наук з держ. упр. :спеціальність 25.00.02 «Механізми державногоуправління» / Колесніков Б. П. – Донецьк, 2011. – 30 с.

10. Крушельницька Т. А. Державне управління розвиткомподаткової системи України в умовах інтеграції усвітовий економічний простір : дис. ... д-ра наук здерж. упр. : спеціальність 25.00.02 «Механізмидержавного управління» / Крушельницька Т. А. –2013. – 441 с.

11. Новицький А. М. Правове регулювання інсти-туціоналізації інформаційного суспільства в Україні :монографія / А. М. Новицький. – Ірпінь : НУ ДПСУкраїни, 2011. – 444 с.

12. Савінова Н. А. Правове забезпечення соціальноїполітики України в умовах розвитку інформаційногосуспільства : монографія / Н. А. Савінова, А. О. Яро-шенко, Л. А. Литва. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Дра-гоманова, 2012. – 270 с.

13. Про інформацію : Закон України від 2 жовт. 1992 р.№ 2657-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12

14. Про схвалення Концепції розвитку електронногоурядування в Україні : Розпорядження КабінетуМіністрів України від 13 груд. 2010 р. № 2250-р[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2250-2010-%D1%80

15. Семенченко А. І. Електронне урядування в Україні:проблеми та шляхи вирішення / А. І. Семенченко //Електронне урядування. – 2010. – № 1. – С. 6–10.

16. Семенченко А. І. Теоретико-методологічні засадиінституалізації державного управління у сферіелектронного урядування [Електронний ресурс] /А. І. Семенченко, А. В. Журавльов. – Режим доступу :http://www.academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Semenchenko.pdf

17. Цимбалюк В. С. Інформаційне право: концептуальніположення до кодифікації інформаційногозаконодавства : монографія / В. С. Цимбалюк. – К. :Освіта України, 2011. – 426 с.

4. Intelektualni tekhnolohii modeliuvannia v informatsiino-analitychnii systemi derzhavnoi podatkovoi sluzhby :monohrafiia / za zah. red. L. L. Taranhul. – K. : Alerta,2010. – 358 s.

5. Informatsiine suspilstvo i derzhava: problemy vzaiemodiina suchasnomu etapi : zb. nauk. st., tez nauk. dop. zamaterialamy mizhnar. nauk.-prakt. konf., Kharkiv,26 zhovt. 2012 r. / redkol. : S. H. Serohina, V. H. Py-lypchuk, I. V. Yakoviuk. – Kh. : NDI derzh. bud-va tamists. samovriaduvannia, 2012. – 214 s.

6. Elektronne opodatkuvannia: sutnist ta perspektyvyzastosuvannia / P. M. Melnyk, A. M. Novytskyi, O. A. Dol-hykh, S. P. Rippa ta in. ; za zah. red. P. V. Melnyka. –Irpin : NU DPS Ukrainy, 2010. – 332 s.

7. Klimushyn P. S. Elektronne uriaduvannia v infor-matsiinomu suspilstvi : monohrafiia / P. S. Klimushyn,A. S. Serenok. – Kh. : Vyd-vo KharRI NADU «Mahistr»,2010. – 312 s.

8. Klimushyn P. S. Informatsiini predstavnytstva orhanivderzhavnoi vlady / P. S. Klimushyn, A. O. Serenok //Teoriia ta praktyka derzhavnoho upravlinnia : zb. nauk.pr. – Kh. : Vyd-vo KharRI NADU «Mahistr», 2007. –Vyp. 1 (16). – S. 186–192.

9. Kolesnikov B. P. Derzhavni mekhanizmy upravlinniaryzykamy rozvytku informatsiinoho suspilstva v Ukraini :avtoref. dys. … d-ra nauk z derzh. upr. : spetsialnist25.00.02 «Mekhanizmy derzhavnoho upravlinnia» /Kolesnikov B. P. – Donetsk, 2011. – 30 s.

10. Krushelnytska T. A. Derzhavne upravlinnia rozvytkompodatkovoi systemy Ukrainy v umovakh intehratsii usvitovyi ekonomichnyi prostir : dys... d-ra nauk z derzh.upr. : spetsialnist 25.00.02 «Mekhanizmy derzhavnohoupravlinnia» / Krushelnytska T.A. – 2013. – 441 s.

11. Novytskyi A. M. Pravove rehuliuvannia insty-tutsionalizatsii informatsiinoho suspilstva v Ukraini :monohrafiia / A. M. Novytskyi. – Irpin : NU DPS Ukrainy,2011. – 444 s.

12. Savinova N. A. Pravove zabezpechennia sotsialnoipolityky Ukrainy v umovakh rozvytku informatsiinohosuspilstva : monografiya / N. A. Savinova, A. O. Yaro-shenko, L. A. Lytva. – K. : Vyd-vo NPU im. M. P. Dra-homanova, 2012. – 270 s.

13. Pro informatsiiu : Zakon Ukrainy vid 2 zhovt. 1992 r. #2657-XII [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12

14. Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytku elektronnohouriaduvannia v Ukraini : Rozporiadzhennia KabinetuMinistriv Ukrainy vid 13 hrud. 2010 r. # 2250-r[Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2250-2010-%D1%80

15. Semenchenko A. I. Elektronne uriaduvannia v Ukraini:problemy ta shliakhy vyrishennia / A. I. Semenchenko //Elektronne uriaduvannia. – 2010. – # 1. – S. 6–10.

16. Semenchenko A. I. Teoretyko-metodolohichni zasadyinstytualizatsii derzhavnoho upravlinnia u sferi elektronnohouriaduvannia [Elektronnyi resurs] / A. I. Semenchenko,A. V. Zhuravlov. – Rezhym dostupu : http://www.academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Semenchenko.pdf

17. Tsymbaliuk V. S. Informatsiine pravo: kontseptualnipolozhennia do kodyfikatsii informatsiinohozakonodavstva : monohrafiia / V. S. Tsymbaliuk. – K. :Osvita Ukrainy, 2011. – 426 s.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12

http://www.academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Semenchenko.pdf

http://www.academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Semenchenko.pdf



В. Л. Голуб,аспірант кафедри державної політикита управління політичними процесами,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ ТА КАТЕГОРІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯУ СФЕРІ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті розглядаються ключові поняття та категорії державного управління у сфері волонтерської діяльності. Ви-значається місце кожного з них у понятійно-категоріальному апараті науки державного управління щодо реалізаціїдержавної політики у сфері волонтерської діяльності. Досліджено етимологічні підходи до визначення основнихтермінів та понять у сфері волонтерської діяльності. Надаються науково обґрунтовані тлумачення базової категорії,головного та похідних понять термінологічного комплексу державного управління у сфері волонтерської діяльності.Уточнено значення окремих понять, що характеризуються суперечливістю щодо їх уживання. Надані рекомендаціїщодо коректного наукового застосування відповідної термінології.Ключові слова: волонтер, волонтерська діяльність, волонтерство, волонтерська допомога, волонтерський рух, во-лонтеріат, понятійно-категоріальний апарат, державне управління.

V. L. Golub,Рost-graduate student of the Faculty of Public Policy and Political Processes Management, National Academy for PublicAdministration under the President of Ukraine

KEY CONCEPTS AND CATEGORIES OF PUBLIC ADMINISTRATION IN THE FIELD OF VOLUNTEERINGThe article examines key concepts and categories of public administration in the field of volunteering. It determines theplace of each of them in the system of concepts and categories of the public administration science on implementation ofpublic policy in the field of volunteering. It explores the etymological approaches to the definition of basic terms andconcepts in the field of volunteering. It provides scientifically based interpretation of the basic category, main notions ofterminology of public administration in volunteering. It clarifies the specific notions that are characterized by controversyregarding their use. It provides guidance on the correct using of scientific terminology.Key words: volunteer, volunteering, volunteerism, volunteer assistance, volunteer movement, concepts and categories ofpublic administration.

В. Л. Голуб,аспирант кафедры государственной политики и управления политическими процессами, Национальнаяакадемия государственного управления при Президенте Украины

КЛЮЧЕВЫЕ ПОНЯТИЯ И КАТЕГОРИИ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ В СФЕРЕ ВОЛОНТЕРСКОЙДЕЯТЕЛЬНОСТИВ статье рассматриваются ключевые понятия и категории государственного управления в сфере волонтерскойдеятельности. Определяется место каждого из них в понятийно-категориальном аппарате науки государственногоуправления по реализации государственной политики в сфере волонтерской деятельности. Исследованы этимоло-гические подходы к определению основных терминов и понятий в сфере волонтерской деятельности. Представле-ны научно обоснованные толкования базовой категории, главного и производных понятий терминологического ком-плекса государственного управления в сфере волонтерской деятельности. Уточнено значение отдельных понятий,характеризующихся противоречивостью их употребления. Даны рекомендации по корректному научному примене-нию соответствующей терминологии.Ключевые слова: волонтер, волонтерская деятельность, волонтерство, волонтерская помощь, волонтерское дви-жение, волонтериат, понятийно-категориальный аппарат государственного управления.

Постановка проблеми. Суспільний розвиток,глобалізаційні процеси, науково-технічний про-грес зумовлюють суттєвий вплив на понятійно-категоріальний апарат науки державного управлін-ня, одним із завдань якої є розвиток комплексу

відповідних понять, категорій, термінів та їх ви-значень. Певним проявом трансформаційних явищв Україні є інституціалізація громадянського сус-пільства та його істотної складової – волонтер-ського руху, що впливає на формування системи



погоджених та взаємозалежних понять категорій,необхідних для теоретичного пізнання державноїполітики та державного управління у сфері волон-терської діяльності. Розвиток досліджень волон-терської діяльності в системі взаємовідносин дер-жави і суспільства спонукає до наукового обґрун-тування ключових понятійних категорій держав-ної політики у сфері волонтерської діяльності,адже їх наукове визначення – це необхідна пере-думова проведення досліджень у зазначеній сфері.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.Питанням наукового визначення основних понятьволонтерської діяльності в різних галузях знаньприсвячені роботи багатьох дослідників цього яви-ща. Серед них варто згадати В.Герасимову, Л.Си-корську, Д.Сміта, Є.Холостову. Вітчизняні науковці,зокрема Т.Лях, О.Безпалько, І.Звєрєва, Г.Лактіоно-ва, С.Харченко та інші, зробили свій внесок у фор-мування та розвиток понятійно-категоріальногоапарату відповідної сфери в різних галузях знань.

Невирішені раніше частини загальної про-блеми. За умов наявності численних дослідженьспецифічної термінології волонтерської діяльностіяк предмета дослідження різних наук, питанняпонятійно-категоріального апарату галузі знаньдержавного управління у сфері волонтерськоїдіяльності досі не розглядалося.Крім того, існуючі зарубіжні й вітчизняні дослі-

дження обмежуються здебільшого розглядом такихголовних понять, як «волонтер» чи «волонтерськадіяльність», залишаючи поза увагою решту ключо-вих категорій, що мають значну вагу, зокрема дляформування та розвитку понятійно-категоріальногоапарату державного управління як науки.Разом з тим відзначається певна неузгодженість

між науковим розумінням і практичним застосу-ванням деяких термінів, що не сприяє їх чіткомуусвідомленню, а отже, перешкоджає розвитковіпонятійно-категоріального апарату науки держав-ного управління.Виходячи з цього метою статті є визначення

ключових елементів понятійно-категоріальногоапарату державного управління у сфері волон-терської діяльності, їх дефініціювання, конкрети-зування та тлумачення.

Виклад основного матеріалу. Існування тарозвиток волонтерської діяльності з огляду на їїсоціальну значущість не може перебувати позасферою інтересів органів влади. З іншого боку,волонтерський рух зацікавлений у співпраці з дер-жавною владою, що значно розширює його мож-ливості щодо реалізації мети своєї діяльності.Спричинений цими обставинами такий різновидвзаємовідносин держави та суспільства зумовлює

введення в державно-управлінський лексичнийобіг спеціальної термінології, що визначає клю-чові поняття та категорії державної політики усфері волонтерської діяльності.Очевидно, що базовим терміном, тобто таким,

що лежить в основі всього понятійно-категоріаль-ного апарату державного управління у сфері во-лонтерської діяльності, є лексема «волонтер», якапоходить від латинського слова «voluntarius»(«добровільний, з власної волі»). Уперше у світовійлітературі французьке дієслово «voluntaire», щопоходить від відповідного іменника в значенні«той, хто пропонує себе для військової служби»,зустрічається на початку XVII ст. [1, с. 370].Сучасні тлумачні словники досі визначають

волонтера як особу, «яка добровільно вступила навійськову службу» [2, с. 370] попри історично зу-мовлену трансформацію розуміння цієї категорії,яка сьогодні практично не має мілітаристськоголексичного забарвлення.Проте сучасне її розуміння зберігає в собі за-

садничі начала доброї волі, про що свідчать чис-ленні наукові дефініції. Так, український дослід-ник соціальної педагогіки Т.Лях визначає волон-тера як особу, «яка за власним бажанням допома-гає людям» [3, с.141]. При цьому вона ототожнюєце поняття з терміном «доброволець», який, з ог-ляду на історію, більше відповідає військовомусемантичному тлумаченню. Російський соціологЄ.Холостова дає визначення волонтерам як людям,«які роблять будь-що з власної волі, за згодою, а нез примусу… Волонтери в сучасному розумінні зна-чення цього слова – це члени громадського об'єд-нання соціального спрямування» [4, с. 121–124].Таким чином, характеристика поняття «волон-

тер» зумовлена сукупністю ознак тієї діяльності,що здійснюють волонтери. У зв'язку з цим, передтим, як дефініціювати його з точки зору науки дер-жавного управління, варто визначити квінтесен-цію головного елемента її понятійно-категоріаль-ного апарату – «волонтерської діяльності». Самевін, на наше переконання, визначає сутнісний змістусього термінологічного комплексу.Існує чимало як наукових визначень, так і зак-

ріплених законодавством різних країн дефініцій.Проте здебільшого всі вони збігаються в тлума-ченні волонтерської діяльності як сукупності їїстрижневих характерних ознак: добровільності,безоплатності, соціальної спрямованості тощо.Так, наприклад, українське законодавство визна-чає волонтерську діяльність як добровільну, без-корисливу, соціально спрямовану, неприбуткову[5]. Російський науковець Л.Сікорська вважає цеформою соціального служіння, що здійснюється



за вільним волевиявленням громадян, яка спрямо-вана на безкорисне надання соціально значущихпослуг [6, с. 15].Попри вдавану очевидність розуміння волон-

терської діяльності, у різних країнах існують різніпідходи до її визначення. Міжнародне науковедослідження «Public Perception of «Who is aVolunteer»: An Examination of the Net-cost Approachfrom a Cross-cultural Perspective» підтверджує на-явність певних відмінностей у суспільній іденти-фікації волонтерської діяльності різних країн. Удеяких з них її визначальним чинником євідсутність фінансової винагороди, в інших –відсутність примусу тощо. Це зумовлюється особ-ливостями історії, суспільно-політичної ситуації,релігії та культури [7].Проте задля усвідомленого здійснення держав-

ної політики у сфері волонтерської діяльності не-обхідно мати наукове обґрунтування її визначен-ня. Очевидно, що диференційованість традиціо-налістичних підходів у світі не дає можливостічіткого однозначного та універсального трактуван-ня, але максимальне сконцентрування основниххарактеристик волонтерської діяльності в одномутлумаченні за умов урахування історичного досві-ду визначить певні межі його інтерпретацій.У цьому сенсі корисними є умовиводи амери-

канського дослідника Д.Сміта, який виокремлюєп'ять ключових аспектів, що характеризують во-лонтерську діяльність: безоплатний її характер,заснований на альтруїзмі як безкорисливомуслужінні на благо інших, добровільність, органі-заційне оформлення, системність та суспільна ко-рисність [8, с. 3–4].Можливо, до цього переліку варто додати та-

кий елемент, як усвідомленість дій, адже важкоуявити здійснення такої шляхетної суспільно ко-рисної діяльності без стійкої самоідентифікації вцьому процесі.Крім того, аналіз підходів до нормативного

визначення волонтерської діяльності в законо-давстві країн – членів ЄС дає підстави свідчитище про кілька цілком слушних її характерних оз-нак. Серед них самопосвята як необхідність зас-тосування власних здібностей осіб, що провадятьволонтерську діяльність, та приділення їй власноговільного часу [9, с. 51–54].Ураховуючи вищенаведене, можна запропону-

вати наступне авторське визначення.Волонтерська діяльність – це система добро-

вільного, усвідомленого, організованого, суспільнокорисного застосування знань, умінь та навичоклюдини (людей) у вільний від основної зайнятостічас, яке не передбачає фінансової винагороди.

У цьому сенсі волонтерська діяльність є тотож-ним поняттям до «волонтерської допомоги», якавідповідно до Закону України «Про волонтерськудіяльність» реалізується у вигляді робіт та послуг.Очевидно, що ця допомога здійснюється волонте-рами. Отже, з огляду на запропоноване визначенняволонтерської діяльності, маємо змогу тлумачитипоняття базової категорії термінологічного апарату.Волонтер – це фізична особа, яка в організованій

формі у вільний від основної зайнятості час систем-но, добровільно та усвідомлено застосовує власнізнання, уміння та навички задля суспільної користі,не отримуючи за це фінансової винагороди.Базовою ця категорія є не лише з мовознавчо-

морфологічної точки зору, яка слугує основою дляформулювання інших, а й з огляду на її місце впонятійно-категоріальному апараті як центрально-го складника, від існування якого залежитьдоцільність екзистенції решти відповідної терміно-логії. Так, наприклад, без наявності волонтерівнемає сенсу у волонтерській діяльності, волонтерсь-ких організаціях, волонтерському русі тощо, а отже,і в існуванні самих понять, що їх визначають.Разом з тим історичний розвиток волонтерсь-

кої діяльності у світі дає підстави для більш ши-рокого її розуміння, яке, крім зазначеного вищетлумачення у вузькому сенсі, охоплює також й іншіпохідні поняття, такі як «волонтерський рух», «во-лонтерські організації», «волонтерські програми»та «проекти» тощо.Застосовуючи математичні підходи, можна ви-

користати формулу волонтерської діяльності увузькому розумінні як конкретної активності кон-кретних людей стосовно конкретних об'єктів на-дання волонтерської допомоги:

де V – результат волонтерської діяльності; S – суб'єктволонтерської діяльності (волонтер, волонтерсь-ка організація тощо); R – весь ресурсний комп-лекс, що застосовується для здійснення волонтер-ської діяльності; А – вжиті ним заходи; O – об'єктволонтерської діяльності; k – індекс конкретнихобставин.Якщо припустити, що ці конкретні волонтери

не надаватимуть цю конкретну допомогу цим кон-кретним бенефіціарам, то все одно явище волон-терської діяльності від цього не перестане існува-ти: інші суб'єкти й об'єкти волонтерської діяль-ності взаємодіятимуть у певних організаційнихформах, реалізовуючи інші цілі й задачі:

V1 =(S1 + R1) x A1

O1

; V2 =(S2 + R2) x A2

O2

Vk =(Sk + Rk) x Ak

Ok

,



і так до нескінченності:

Інакше кажучи, завжди мало, має та, на жаль,матиме місце потреба одних людей у допомозіінших – з одного боку, і завжди були, є та будутьлюди, здатні прийти на допомогу – з другого боку.Таким чином, волонтерська діяльність у широ-

кому розумінні – це безособове явище, усеохоп-лююче поняття, яке існує об'єктивно, незалежновід будь-яких конкретних обставин. Виходячи зцього та враховуючи вищенаведені доводи, мож-на дефініціювати її таким чином.Волонтерська діяльність – це соціальне яви-

ще системного, добровільного, усвідомленого,організованого, суспільно корисного застосуван-ня знань, умінь та навичок людини (людей) увільний від основної зайнятості час, яке не перед-бачає фінансової винагороди.У такому розумінні волонтерська діяльність

відповідає значенню терміна «волонтерство», якенерідко зустрічається в науковій літературі. Самеволонтерство як суспільний феномен розглядаютьу своїх працях В.Герасимова та І.Кузьменко: «Во-лонтерство або волонтерська діяльність – це ши-роке коло діяльності, включаючи традиційні фор-ми взаємодопомоги та самодопомоги, офіційненадання послуг та інші форми громадянськоїучасті, яка здійснюється добровільно на благоширокої громадськості без розрахунку на грошо-ву винагороду» [10, с. 174].Разом з тим у практиці волонтерської діяльності

та наукових джерелах можна знайти ще кількатермінів, які, на думку їх авторів, синонімічно відби-вають поняття волонтерської діяльності як соціаль-ного явища, з якими ми не можемо погодитися.Зокрема, автори навчального посібника із со-

ціальної роботи визначають досить уживанийтермін «волонтерський рух» у такий спосіб: «Во-лонтерський рух – це доброчинна діяльність, яказдійснюється фізичними особами на засадах непри-буткової діяльності, без заробітної плати, без про-сування по службі, заради добробуту та процвітан-ня спільнот і суспільства в цілому» [11, с. 38].На нашу думку, зазначене тлумачення більше

відповідає змісту волонтерської діяльності. На-томість волонтерський рух, що є різновидом сус-пільних рухів, які в науковій літературі частіше завсе визначаються як тип колективної дії, спрямо-ваної на зміни [12, с. 91], є втіленням спільногопрагнення всіх суб'єктів волонтерської діяльностідо подолання соціальних проблем. Виходячи зцього його можна визначити таким чином.

Волонтерський рух – це сукупність дій всіхсуб'єктів волонтерської діяльності, спрямованихна досягнення мети волонтерської діяльності, успосіб волонтерської діяльності.Практика свідчить про наявність розбіжнос-

тей у розумінні терміна «волонтеріат» («волон-таріат»), який так само ототожнюють з поняттям«волонтерство». Так, у матеріалі, присвяченомупорівнянню польського та європейського досві-ду волонтерської діяльності, автор, перерахову-ючи її характерні риси, зазначає: «…волонтера-ми люди стають з власної волі та ініціативи; во-лонтер працює на громадських засадах; волон-таріат передбачає діяльність на користь іншихлюдей чи суспільних груп» [13].Очевидно, що запозичення цього терміна з

польської мови з відповідним його розумінням зу-мовлене розвитком міжнародної волонтерської діяль-ності. Проте постає питання в доцільності існуван-ня ще одного терміна з тим самим семантичним зна-ченням. Натомість, ураховуючи факт його існуван-ня в українській мові, вважаємо за потрібне уточни-ти його розуміння, забезпечивши, з нашої точки зору,більшу коректність його вживання.У науковому обігу є такі терміни, спосіб утво-

рення яких відповідає україномовним традиціямтворення слова «волонтеріат». Це – «ректорат» якколегіальний орган керівництва навчальним зак-ладом, «чемпіонат» як низка спортивних змаганьабо «патронат» як сукупність дій щодо захисту тапідтримки тощо. Отже, усі ці поняття об'єднує їхрозуміння як певного комплексу окремих, згурто-ваних задля певної мети, елементів. Таким чином,за аналогією можна припустити, що волонтері-ат – це певна сукупність суб'єктів волонтерсь-кої діяльності та усього її ресурсу, що застосо-вується в процесі її проведення.З огляду на це з метою спрощення розуміння

волонтерський рух може бути ідентифікований якдіяльність волонтеріату. Таким чином, у згаданійвище формулі волонтеріат – це дія (S + R), а во-лонтерський рух – це значення чисельника:(S + R)НA. Виходячи з цього волонтерськадіяльність – це співвідношення волонтерськогоруху до людини або людей, які потребують сто-ронньої допомоги.

Висновки. Понятійно-категоріальний апаратнауки державного управління в царині державноїполітики у сфері волонтерської діяльності – цеорганізована інформаційна система відповіднихлогічно взаємопов'язаних понять, категорій таїхніх визначень, яка конкретизує специфічну тер-мінологію системи взаємовідносин держави тасуспільства.

V∝ =(S∝ + R∝) x A∝

O∝

.



Його ключовою складовою є:– базова категорія «волонтер», що є

морфологічним та фактологічним підґрунтям фор-мування всього термінологічного комплексу, та внашому контексті означає фізичну особу, яка ворганізованій формі у вільний від основної зай-нятості час системно, добровільно та усвідомле-но застосовує власні знання, уміння та навичкизадля суспільної користі, не отримуючи за цефінансової винагороди;

– головне поняття, що визначає сутнісний змістусього понятійного апарату, «волонтерськадіяльність», яке має як широке розуміння («волон-терство»), так і вузьке («волонтерська допомога»);

– похідні терміни: «волонтерський рух», «во-лонтеріат» та інші, що конкретизують, уточнюютьта доповнюють значення головного поняття.

Прояснення зазначеної специфічної термінологіїсприяє однозначності її розуміння в державномууправлінні, запобігає хибному тлумаченню у сере-довищі волонтеріату та забезпечує ідентичність їхсприйняття в процесі взаємовідносин держави тасуспільства у сфері волонтерської діяльності.

Перспективи подальших розвідок. Очевид-но, що понятійно-категоріальний апарат держав-ного управління щодо державної політики у сферіволонтерської діяльності не обмежується розгля-нутими шістьма ключовими термінами. Подальшідослідження можуть бути спрямовані на вивчен-ня таких понять, яка «волонтерські групи», «во-лонтерські організації», «волонтерські програмита проекти» та інших термінів, тісно пов'язаних ізключовими поняттями та категоріями державно-го управління у сфері волонтерської діяльності.


1. Volunteer // Online Etymology Dictionary [ElectronicResource]. – Mode Access : www.etymonline.com/index.php?term=volunteer

2. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. /уклад. В. Яременко, О. Сушко. – К. : Аконіт, 2008. –Т. 1. – 926 с.

3. Лях Т. Л. Волонтерство як суспільний феномен /Т. Л. Лях // Пробл. пед. технологій. – 2004. – № 3–4. –С. 139–144.

4. Холостова Е. И. Волонтеры / Е. И. Холостова //Словарь-справочник по социальной работе / подред. проф. Е. И. Холостовой. – М. : Юристъ, 1997. –424 с.

5. Про волонтерську діяльність [Електронний ресурс] :Закон України від 19 квіт. 2011 р. № 3236-VI //Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3236-17

6. Сикорская Л. Е. Педагогический потенциал доб-ровольческой деятельности в социализациистуденческой молодежи : автореф. дис. … д-ра пед.наук : 13.00.01 / Сикорская Л. Е. – Елец, 2011. – 41 с.

7. Public Perception of «Who is a Volunteer»: AnExamination of the Net-cost Approach from a Cross-cultural Perspective / Femida Handy, Ram A. Cnaan,Jeffrey L. Brudney [et al.] // Voluntas. – 2000. – # 11(Is. 1). – P. 45–65.

8. Smith Justin Davis. Volunteering and SocialDevelopment [Electronic Resource] : a BackgroundPaper for Discussion at an Expert Group Meeting /Justin Davis Smith. – New York, NY : United NationsVolunteers, 1999. – 18 p. – Access mode : http://m i r r o r . u n d p . o r g / c a p a c i t y / c a s e s / i n s i g h t s /volunteering.pdf

9. Study on Volunteering in the European Union [ElectronicResource] : Final Report // Brussels : GHK, 2010. –326 p. – Access mode : http://ec.europa.eu/citizenship/pdf/doc1018_en.pdf

1. Volunteer // Online Etymology Dictionary [ElectronicResource], Mode Access: www.etymonline.com/index.php?term=volunteer

2. Novyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [NewUkrainian Dictionary] : u 3 t. / uklad. V. Yaremenko,O. Sushko. – K. : Akonit, 2008. – T. 1. – 926 s.

3. Liakh T. L. Volonterstvo yak suspilnyi fenomen[Volunteerism as social phenomena]/ T. L. Liakh //Problemy pedahohichnykh tekhnolohii. – Lutsk, 2004. –# 3-4, – S. 139–144.

4. Kholostova E. Y. Volontery [Volunteers] / E. Y. Kholostova //Slovar-spravochnyk po sotsyalnoi rabote / pod red. prof.E. Y. Kholostovoi. – M. : Yurystъ, 1997. – 424 s.

5. Pro volontersku diialnist [On volunteer activity] : ZakonUkrainy vid 19.04.2011 # 3236-VI // ZakonodavstvoUkrainy [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3236-17

6. Sykorskaia L. E. Pedahohycheskyi potentsyal dobro-volcheskoi deiatelnosty v sotsyalyzatsyy studencheskoimolodezhy [Pedagogical potential of volunteering in theprocess of students socialization] : avtoref. dys. nasoyskanye uchenoi stepeny doktorapedahohycheskykh nauk spets. : 13.00.01 – obshchaiapedahohyka, ystoryia pedahohyky y obrazovanyia /L. E. Sykorskaia. – Elets, 2011. – 41 s.

7. Public Perception of «Who is a Volunteer»: AnExamination of the Net-cost Approach from a Cross-cultural Perspective / Femida Handy, Ram A. Cnaan,Jeffrey L. Brudney [et al.] // Voluntas. – 2000. – # 11(Is. 1). – P. 45–65.

8. Smith Justin Davis. Volunteering and SocialDevelopment [Electronic Resource] : a BackgroundPaper for Discussion at an Expert Group Meeting /Justin Davis Smith. – New York, NY : United NationsVolunteers, 1999. – 18 p. – Access mode : http://m i r r o r . u n d p . o r g / c a p a c i t y / c a s e s / i n s i g h t s /volunteering.pdf

http://www.etymonline.com/

http://ec.europa.eu/citizenship/

http://www.etymonline.com/



10. Герасимова В. Д. Волонтерство как фактор развитиясоциальной компетенции студентов ВУЗа / В. Д. Ге-расимова, И. В. Кузьменко // Успехи современногоестествознания. – 2013. – № 10. – С. 174–175.

11. Соціальна робота в Україні : навч. посіб. / І. Д. Звєрєва,О. В. Безпалько, С. Я. Харченко [та ін.] ; за заг. ред. :І. Д. Звєрєвої, Г. М. Лактіонової. – К. : Центр навч.л-ри, 2004. – 256 с.

12. Камінська Л. Ф. Теоретичні підходи до дослідженнясуспільних рухів / Л. Ф. Камінська // Вісн. Київ. нац.ун-ту ім. Тараса Шевченка. Соціологія. – 2010. –№ 1–2. – С. 91–93.

13. Хауляк Я. Створення умов для розвитку волон-терства: польський та інший європейський досвід[Електронний ресурс] / Ярослав Хауляк. – Режимдоступу : http://www.lawngo.net/print.php?itemid=247&portal_pic=slavko5.JPG

9. Study on Volunteering in the European Union [ElectronicResource] : Final Report // Brussels : GHK, 2010. –326 p. – Access mode: http://ec.europa.eu/citizenship/pdf/doc1018_en.pdf

10. Herasymova V. D. Volonterstvo kak faktor razvytyiasotsyalnoi kompetentsyy studentov VUZa [Volunteerismas a factor of social competence of university students] /V. D. Herasymova, Y. V. Kuzmenko // Uspekhysovremennoho estestvoznanyia. – 2013. – #10. –S. 174–175.

11. Sotsialna robota v Ukraini: [Social work in Ukraine] : Navch.posib. / I. D. Zvereva, O. V. Bezpalko, S. Ya. Kharchenko[ta in.] ; Za zah. red. : I. D. Zvierievoi, H. M. Laktionovoi. –K. : Tsentr navchalnoi literatury, 2004. – 256 s.

12. Kaminska L. F. Teoretychni pidkhody do doslidzhenniasuspilnykh rukhiv [Theoretical approaches to studyingthe social movements]/ L. F. Kaminska // VisnykKyivskoho natsionalnoho universytetu imeni TarasaShevchenka. Sotsiolohiia. – 2010. – # 1–2. – S. 91–93.

13. Khauliak Ya. Stvorennia umov dlia rozvytku volonterstva[Creation of conditions for volunteerism development]:polskyi ta inshyi yevropeiskyi dosvid [Elektronnyi resurs] /Yaroslav Khauliak // Rezhym dostupu : http://www.lawngo.net/print.php?itemid=247&portal_pic=slavko5.JPG

http://www.lawngo.net/print.php?itemid=

http://ec.europa.eu/citizenship/

http://www.lawngo.net/print.php?itemid=247&portal_



Н. С. Смирнова,аспірант кафедри національної безпеки,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

ВПЛИВ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ТЕОРІЇ НА ПРАКТИКУ ДЕРЖАВНОГОУПРАВЛІННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ФРАНЦІЇ:

ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗУ статті розглядаються особливості еволюційного розвитку демографічної теорії та її вплив на державне управліннядемографічною безпекою Франції. Історико-логічний аналіз теоретичних розробок формування системи державно-го управління населенням Франції дав змогу з'ясувати, що теоретичними моделями управління були популяціонізм(ХІІ–XVIII ст.) та мальтузіанство (XIX ст.).Після Першої та Другої світових війн тенденції пронаталістичної політики у Франції збереглися. У 1950-х рр. у Франціїбуло теоретично обґрунтовано можливості регулювання народонаселення в рамках демографічної політики держа-ви, розробленої на засадах теорії демографічного переходу.Ключові слова: демографічна політика, демографічна теорія, демографічний перехід, державне управління демо-графічною безпекою Франції, сімейна політика.

N. S. Smyrnova,graduate student of national security,National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

THE IMPACT OF DEMOGRAPHIC THEORY ON PRACTICE OF PUBLIC ADMINISTRATION OF DEMOGRAPHICSECURITY FRANCE: HISTORICAL AND THEORETICAL ANALYSISThe article discusses the features of the evolutionary development of demographic theory and its impact on governancedemographic security of France. Historical and logical analysis of theoretical developments forming system of the government ofthe French population made it possible to find out what theoretical models of management were populyatsionizm (XII–XVIII c.)and malthusianism (XIX c.).After the First and Second World Wars Trends pronatalistychnoyi In France, survived. In 1950 in France, was theoreticallygrounded possibility of regulation of population under demographic policy, developed on the basis of the theory ofdemographic transition.Key words: demographic policy, demographic theory, demographic transition, governance demographic security of France,family policy.

Н. С. Смирнова,аспирант кафедры национальной безопасности,Национальна академия государственного управления при Президенте Украины

ВЛИЯНИЕ ДЕМОГРАФИЧЕСКОЙ ТЕОРИИ НА ПРАКТИКУ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯДЕМОГРАФИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТЬЮ ФРАНЦИИ: ИСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗВ статье рассматриваются особенности эволюционного развития демографической теории и ее влияние на госу-дарственное управление демографической безопасностью Франции. Историко-логический анализ теоретическихразработок формирования системы государственного управления населением Франции позволил выяснить, чтотеоретическими моделями управления были популяционизм (XII–XVIII вв.) и мальтузианство (XIX в.).После Первой и Второй мировых войн тенденции пронаталистичной политики во Франции сохранились. В 1950-х гг.во Франции были теоретически обоснованы возможности регулирования народонаселения в рамках демографи-ческой политики государства, разработанной на основе теории демографического перехода.Ключевые слова: демографическая политика, демографическая теория, демографический переход, государствен-ное управление демографической безопасностью Франции, семейная политика.

Постановка проблеми в загальному вигляді.Систематизація та узагальнення досвіду різнихкраїн у контексті становлення і функціонування

сучасних систем державного управління у сферінаціональної безпеки є досить важливою пробле-мою в науковому і практичному аспектах. Серед



національних моделей забезпечення демографіч-ної безпеки європейських держав найбільш доско-налою вважається французька модель. Для чіткогорозуміння напрямів і принципів сучасного держав-ного управління демографічною безпекою Франціїнеобхідно звернутися до історичного досвіду дер-жавного конструювання демографічної безпеки ірозглянути ті соціально-економічні, культурні таісторичні передумови, які безпосереднім чиномвплинули на процес його становлення й розвитку.Ця обставина й визначає зв'язок загальної про-

блеми з найбільш важливими науковими та прак-тичними завданнями дослідження еволюційногорозвитку демографічної теорії та її вплив на держав-не управління демографічною безпекою Франції.

На підставі аналізу актуальних досліджень інаукових публікацій можна дійти висновку, що про-блеми державного управління демографічною безпе-кою Франції завжди привертали увагу громадськостіта науковців. Для вивчення цієї проблематики великезначення мають наукові праці дослідників, зокрема:Мішеля Фуко [1], Реймона Арона [2], Ліві Баччі Мас-сімо [3], Сергія Тіводара [4] та ін. Утім, комплексногоаналізу проблем державного управління демографіч-ною безпекою Франції ще бракує.З огляду на це метою статті є виявлення особ-

ливостей еволюційного розвитку демографічноїтеорії та аналіз проблеми взаємодії зазначеноїтеорії з практикою державного управління демо-графічною безпекою Франції.

Виклад основного матеріалу дослідження зобґрунтуванням отриманих результатів. Управ-ління демографічною сферою має тривалу істо-рію, що пояснюється роллю народонаселення, якувоно відіграє в економіці, політиці, культурі, фор-муванні державного ладу, забезпеченні національ-ної безпеки, зокрема воєнної. Так, французькийфілософ М.Фуко, досліджуючи новоєвропейськуполітику, показав взаємозв'язок між проблемамиуправлінських рішень та населенням шляхом ви-ведення послідовності «механізми безпеки – на-селення – управління і формування простору полі-тики» [1, с. 114–115]. Далі він вказує на те, що зсередини ХVІІІ ст. починає проглядатися інстру-ментальність сім'ї в питаннях управління населен-ням, а саме в кампаніях за зниження смертності,зміцнення шлюбу, кампаніях вакцинації – всі вонипроводилися через сім'ю [1, с. 157].Французький філософ і соціолог Р.Арон у своїй

праці «Мир та війна між націями», розглядаючипитання ідеалу стабільності і демографічної таполітичної нестабільності, зазначив: «Мета дер-жави, тобто політики, – не могутність, а життязгідно з вимогами тверезого розуму. А оскільки

доброчесне життя можливе тільки в суспільстві,то тим більше треба визначити число громадян,яке сприяє порядкові, що відповідав би вимогамтверезого глузду або робить його можливим. Тутпротиставляються або можуть бути протиставленіодне одному два міркування: потреби захисту відзовнішнього ворога вимагають великого числагромадян, а потреби моральної впорядкованості –малого. Примирення цих двох потреб потребує зо-лотої середини: держава має бути ні надто малою,ні надто великою» [2, с. 211]. Р.Арон також зазна-чає, що чисельність населення є передумовоюмогутності, яка, у свою чергу, зумовлювала рангдержави. Проте в умовах постійного міждержав-ного суперництва деякі держави досить швидконарощують свою могутність, яка спонукає іншихне відставати від них під загрозою занепаду. Затаких умов, на думку Р.Арона, порівняння темпівзростання, демографічного й економічного, замі-нює пошуки золотої середини [2, с. 217].Якщо територія Франції в Європі не змінюва-

лася століттями, то абсолютна і особливо віднос-на чисельність її населення не раз зазнавала сут-тєвих коливань, що не могло не позначитися як нажитті країни, так і на балансі її сил із сусідами[5]. Так, у результаті нашестя бубонної чуми зЦентральної Азії у 1347–1353 рр. населення Євро-пи скоротилося на 25 млн осіб, або 25% населен-ня того часу. Безумовно, такі втрати вимагаливжиття ефективних заходів, спрямованих назбільшення або, як мінімум, на відновлення чи-сельності населення. Тому вже наприкінці XII ст.у Франції встановлюються податкові знижки таінші привілеї для заохочення народжуваності таімміграції [6, с. 127].Протягом наступних століть, аж до кінця XVIII ст.,

провідним напрямом демографічної теорії стаєпопуляціонізм (прихильність до зростання насе-лення), ідеї якого, зокрема, відображені в знаме-нитій роботі Т.Мора «Утопія» (1516 р.), де авторвисловлювався на користь багатолюдності, раціо-нального розселення міського і сільського насе-лення, підтримки оптимальної чисельності міст,регламентації шлюбу і розмірів сім'ї [7]. У со-ціальній утопії філософа Томмазо Кампанелли«Місто Сонця» (1623 р.) основні завдання демо-графічної політики вбачаються у забезпеченні на-родження і виховання здорового покоління як за-поруки майбутньої суспільної гармонії [8]. Свійвнесок у поширення популяціонізму зробили іпредставники філософії меркантилізму – Т.Мен,А.Сера, С.Фонтрей, чиї погляди ґрунтувалися натвердженні про те, що збільшення населення ведедо збагачення нації, підтримує військову мо-



гутність держави, сприяє зростанню припливуподатків і мит у казну [1, с. 153].На зорі розвитку капіталізму багато європей-

ських країн стали проводити планомірну демо-графічну політику, спрямовану на заохочення на-роджуваності, заборону еміграції і полегшенняімміграції. У XVII ст. Франція, одна з перших вЄвропі, почала проводити цілеспрямовану політи-ку щодо стимулювання зростання населення узв'язку з його спадом з причини еміграції на релі-гійному ґрунті, а також із-за великих втрат, поне-сених країною під час тридцятирічної війни зНімеччиною (1618–1648 рр.). Заходи демографіч-ної політики, серед інших, включали: звільненнявід податків на кілька років осіб, що одружилисядо 21 року; звільнення від податей тих, хто мав10 дітей, з яких ніхто не пішов в ченці або свяще-ники; запровадження «кас для наречених» і «касдля видачі приданого»; виплату спеціальної гро-шової винагороди дворянам і буржуа за наявності10 дітей у сім'ї, з яких ніхто не пішов в ченці абосвященики [6, с. 127].Протягом XVIII–XIX ст. інтерес до проблем

сім'ї і відтворення населення був різним. Поши-рення ідей про бажане зростання населення знай-шло своє віддзеркалення в працях великих фран-цузьких просвітників Р.Лорі, П. Ле Рідан, Ш.Мон-теск'є, Ж.-Ж.Руссо, Д.Дідро, Гельвеція, Юма таінших мислителів. Так, Руссо в «Суспільному до-говорі» (1762 р.) виступав проти обмеження на-роджуваності в шлюбі, вважаючи це протиприрод-ним і аморальним [9]. Монтеск'є вважав скорочен-ня населення украй негативним чинником і у своїйроботі «Про дух законів» (1748 р.) обґрунтувавпотребу європейських держав у законах, які спри-яли б збільшенню чисельності населення [10].Лише М.Ф.Вольтер досить критично ставився дозростання населення, вказуючи на протиріччя міжобмеженими економічними можливостями сім'ї іполітико-економічними потребами держави в ро-бочій силі, воїнах і платниках податків [1].Крім того, питання сім'ї розглядали філософи,

економісти, правознавці, громадські діячі, середяких особливу значущість набули роботи Ф.ЛеПле, Л.Моргана, Е.Дюркгейма. Віддзеркаленнясоціально-демографічних тенденцій, взаємозв'я-зок бідності, соціальної нерівності знайшли своєвіддзеркалення в працях Ж.Дроза, Ж.-Б.Сея,Сісмонді, Россі, Бодрійяра та ін. [6].На рубежі XVIII–XIX ст. на зміну популяціоніз-

му прийшла протилежна концепція про не-обхідність зменшення чисельності населення, якаотримала своє розширене тлумачення в праці

Т.Р.Мальтуса «Досвід про закон народонаселенняі його дія на майбутнє процвітання суспільства. Іззауваженнями про теорії містера Годвіна, Кондор-се та інших письменників» (1798 р.) [11]. У рам-ках нової теорії, яка дістала назву «мальтузіан-ство», зростання чисельності населення розгляда-лося як незалежна змінна, що корелюється лишедією таких чинників, як голод, епідемії, війни іт.д., яка супроводжується зростанням бідності,соціальної нерівності і пауперизму. Суть політи-ки, за Мальтусом, має бути спрямована на запобі-гання надлишку населення шляхом поширеннянорм християнського аскетизму, утримання відшлюбу і приборкування інстинкту розмноження.Французький історик Ф.Бродель зазначає, щопісля 1789 р., у вирішальні роки Революції, різкезниження народжуваності явно свідчить про по-ширення протизаплідних засобів [12, с. 34–35].Варто зазначити, що концепція Мальтуса була

піддана жорсткій критиці за те, що вона ґрунтува-лася на біологічних, а не соціально-політичних іекономічних законах нового капіталістичного сус-пільства. Ярим супротивником мальтузіанства буввідомий французький демограф Ж.Бертільон, якийнаполягав на рішучих заходах, які б сприяли зро-станню народжуваності. У 1896 р. ним був ство-рений Національний союз за збільшення чисель-ності французького народу [6, с. 128].Скорочення народжуваності у Франції трива-

ло протягом усього XIX ст., яке ненадовго припи-нилося у кінці 1870-х рр., у період економічногорозквіту II Імперії. У цей час Франція першою зєвропейських країн вступила на шлях контролюнад народжуваністю, проте вже з 1885 р., скоро-чення народжуваності усе більш прискорювало-ся. Так, напередодні Першої світової війни рівеньнароджуваності був значно нижчим рівня відтво-рення (який досягається, коли покоління дітейкількісно заміщує кількість батьків) [3, с. 246].Стурбованість французького уряду і громадсь-

кості у зв'язку з падінням чисельності населеннякраїни у кінці XIX ст. спонукала уряд до розроб-ки і проведення державної політики, спрямованоїна підтримку сім'ї. Поява перших законів про со-ціальну допомогу; про компенсації, пов'язані зтравмами, отриманими на виробництві; обмежен-ня і скорочення жіночої та дитячої праці; збільшен-ня обсягів державного житлового будівництва,надбавки до заробітної платні, податкові пільгибатькам багатодітних сімей, заходи пропагандист-ського характеру допомогли Франції припинитипадіння народжуваності напередодні Першоїсвітової війни [6, с. 129].



Р.Арон пише: «Французьке пораженство,виплекане всередині ХІХ сторіччя відноснимзменшенням кількості населення Франції, поси-лилося в нинішньому сторіччі відносною по-вільністю економічного зростання і теорією,згідно з якою стагнація демографічна й стагнаціяекономічна йдуть у парі. Держава буде постійноослаблена в тому випадку, якщо її населення змен-шується або залишається на стаціонарному рівні:вона матиме у своєму розпорядженні менше сол-дат і менше робітників, продуктивність праці або,якщо хочете, збільшення прибутку на душу насе-лення в ній також будуть меншими або зростати-муть повільніше, аніж у країнах із великою народ-жуваністю» [2, с. 222]. Далі автор зазначає, що еко-номічно-демографічний потенціал, як і військовийпотенціал, залежить від трьох змінних величин:простору, інструментів, спроможності до колек-тивних дій (у виробництві чи у війні). Тобто в інду-стріальну епоху військова потуга залежить відрівня продуктивності праці не меншою мірою, ніжвід кількості людей. Саме тому, на думку Р.Арона,«демографічний занепад призводить до знижен-ня військово-політичної потуги в два способи: че-рез зниження, або принаймні через надто повільнезростання як людського потенціалу, так і еконо-мічного» [2, с. 223–224].Після Першої світової війни перед Францією

постали дві ключові загрози – її демографічна таекономічна слабкість перед Німеччиною [5].Відповідно, в 20-х рр. XX ст. французьким уря-дом була прийнята низка законів про сім'ю іпідтримку народжуваності, що мають на метізбільшення чисельності населення країни. Однимз перших був закон про заборону застосування кон-трацептивів і абортів; уведення додаткової військо-вої служби для неодружених чоловіків, які досяг-ли 29 років; заборона на можливість займати чи-новницький пост будь-якого державного рівня не-одруженим молодим людям, які досягли віку 25 ро-ків; заохочення усіх державних службовців – од-ружених, овдовілих або розведених, які мають підсвоєю опікою трьох дітей, за кожну наступну дити-ну просуванням по службі і збільшенням грошовоїсуми і пенсії [6, с. 129]. Варто додати, що військовіФранції підтримали законодавчі ініціативи уряду,які були спрямовані на підвищення народжуваності(закон про заборону використання протизапліднихзасобів (1920 р.), посилення відповідальності зааборти (1923 р.), проте ефект від цих заходів бувнезначний [13, с. 194–195].У 20–30-ті рр. XX ст. видано друком низку

робіт, в яких автори намагалися осмислити і дати

оцінку ролі й місцю сім'ї в ієрархії суспільних си-стем цінностей, знайти пояснення процесам де-популяції, виявити причини «кризи», яка, на їх дум-ку, випробовувала сімейний інститут. Певний вне-сок у становлення спеціального напряму у вивченнісім'ї зробили Л.Февр, М.Блок, Ф.Бродель, які хочабезпосередньо і не зверталися до вивчення сім'ї,однак акцентували увагу на вивченні невеликихсоціальних спільнот і малих соціальних груп [14].Початок активної демографічної політики у

Франції датується 1939 р., коли був прийнятий«Кодекс про сім'ю», метою якого було стимулю-вання народжуваності. Він передбачав грошовівиплати, податкові пільги сім'ям з дітьми, медич-не обслуговування та посилення боротьби з абор-тами. Варто зазначити, що державна політика за-охочення народжуваності і допомоги багатодітнимсім'ям, яка була започаткована в 1930-х рр. лівимиурядами Народного фронту й продовжена ультра-правим режимом Віші під час Другої світової війни,остаточно оформилася після звільнення країни віднацистської окупації в 1945–1946 рр., ставши од-ним з найважливіших компонентів системи соціаль-ного захисту, за розвитком якої Франція вийшла наодне з провідних місць в Європі й у світі [15].Поступово, існуючи у рамках економічної

історії, до 1945 р. демографія виокремилася в са-мостійну галузь науки, становлення якої пов'яза-не з іменами А.Ландрі, М.Рейнхарда, Е.Лябруса,Ф.Арьєса, А.Арманго та ін., які написали праці зісторії населення. Починаючи з 1950-х рр. у фран-цузькій етнології розпочався перехід до мультидис-циплінарних досліджень, а в 1960–1970-х рр. фе-номен вивчення сім'ї пережив справжній бум, якийбув зумовлений проблемами «кризи» сім'ї, «ламан-ням» старих взаємин між статями, сексуальноюреволюцією, «молодіжними бунтами» [16].Явище демографічного переходу було відкрито

французьким демографом А.Ландрі. Підкреслюючиглибину і масштаби змін, які відбувалися в демо-графічній динаміці Франції, науковець запропонуваврозглядати ці зміни як демографічну революцію.А.Ландрі виділив три режими відтворення

населення і три стадії демографічного перехо-ду: 1) «примітивний режим» – висока народжу-ваність, коливання чисельності населення зале-жать від смертності, зумовленої нестачею або над-лишком продовольства; ірраціональність шлюб-ної, репродуктивної поведінки; 2) «проміжнийрежим» – під впливом розвитку медицини, техніч-ного прогресу, гігієни смертність починає знижу-ватися. З'являються тенденції до зміни репродук-тивної поведінки: спочатку через відкладання



шлюбів, потім за допомогою внутрішньосімейно-го регулювання; перехід до раціональності пове-дінки у сфері шлюбу і сім'ї; 3) «сучасна епоха» – всуспільстві переважає тенденція масового внут-рішньосімейного планування числа і термінів на-родження дітей; шлюбна і репродуктивна поведін-ка максимально раціональна [17].Істотним і загальним результатом демографіч-

ної революції є подовження тривалості життя іскорочення народжуваності, внаслідок чого зрос-тає число літніх людей і зменшується чисельністьмолоді. Це призводить, з одного боку, до зменшен-ня демографічних резервів для створення масовихармій у розвинених країнах, а з другого – до пере-вантажень систем охорони здоров'я і соціальногозабезпечення пенсіонерів. Таким чином, у майбут-ньому за незмінної кількості населення світу йістотного його старіння можливі дві альтернати-ви розвитку – або стагнація й занепад, або зрос-тання якості життя. Як слушно зазначив С.Капі-ца, останній варіант безпосередньо пов'язаний зрозвитком культури, науки і освіти. У розвиненихкраїнах час, що приділяється освіті, постійнозбільшується. Саме в такий спосіб чинник куль-тури обмежує народжуваність [18].Є сенс зауважити, що теорія демографічного

переходу А.Ландрі стала ідеологією демографіч-ної модернізації та політико-правовою техноло-гією конструювання демографічної безпекиФранції у другій половині ХХ – початку ХХІ ст.

Висновки1. Історико-логічний аналіз перших найсуттє-

віших теоретичних розробок формування систе-ми державного управління населенням Франції

дав змогу з'ясувати, що популяціонізм (при-хильність до зростання населення) як однин із на-прямів демографічної теорії почав розвиватися зкінця ХІІ ст. й зберігав своє панівне становише аждо кінця XVIII. На рубежі XVIII–XIX ст. на змінупопуляціонізму прийшла концепція «мальтузіан-ства», яка обґрунтовувала необхідність зменшен-ня чисельності населення. Внаслідок реалізаціїзазначеної концепції спостерігалося скорочення на-роджуваності у Франції протягом усього XIX ст.Стурбованість французького уряду і громадськостіу зв'язку з падінням чисельності населення краї-ни у кінці XIX ст. спонукало до розробки і прове-дення державної політики, спрямованої напідтримку сім'ї. Після Першої та Другої світовихвійн тенденції пронаталістичної політики уФранції збереглися.

2. Починаючи з 1950-х рр. у Франції розробля-лися науково-теоретичні проекти демографічногорозвитку, що стали вирішальним кроком на шляхуспроб реалізації демографічної теорії. Це знайшловияв у працях і практичних надбаннях меркан-тилістів і теорії демографічного переходу, де ідеяуправління населенням уперше втрачає вигляд сутоуявної теоретичної моделі управління населеннямі перетворюється у спробу теоретичного обґрунту-вання можливості регулювання народонаселення врамках демографічної політики держави, розроб-леної на засадах теорії демографічного переходу.

Перспективним напрямом подальших до-сліджень вбачається узагальнення і систематиза-ція досвіду забезпечення демографічної безпекиФранції та визначення можливості його викорис-тання в Україні.


1. Фуко М. Безопасность, территория, население. Курслекций, прочитанных в Колледже де Франс в 1977–1978 учебном году / М. Фуко ; пер. с фр. В. Ю. Быстрова,И. В. Суслова, А. В. Шестакова. – СПб. : Наука, 2011. –544 с.

2. Арон Р. Мир і війна між націями : пер. з фр. / Р. Арон. –К. : МП «Юніверс», 2000. – 688 с.

3. Ливи Баччи Массимо. Демографическая историяЕвропы / Массимо Ливи Баччи ; пер. с итал. А. Ми-ролюбовой. – СПб. : Александрия, 2010. – 304 с.

4. Тиводар С. И. Демографическая безопасностьРоссии: институционально-правовое обеспечениенациональных интересов : дис. докт. юрид. наук :23.00.02 / Ростов. юрид. ин-т МВД России ; Тиво-дар С. И. – Ростов-н/Д : [б. и.], 2008. – 345 с.

5. Панфилов И. Д. Демографическое развитиеГермании и Франции : от противостояния ксотрудничеству : дис. докт. екон. наук : 08.00.08,

1. Fuko M. Bezopasnost’, territorija, naselenie. Kurs lekcij,prochitannyh v Kolledzhe de Frans v 1977-1978uchebnom godu / M. Fuko; Per. s fr. V.Ju. Bystrova,I.V. Suslova, A.V. Shestakova. – SPb.: Nauka, 2011. –544 s. [Security, territory, population. The course oflectures delivered at the College de France in 1977-1978 academic year].

2. Aron R. Mir і vіjna mіzh nacіjami / R. Aron; Per z fr. – K. :MP «Junіvers», 2000. – 688 s. [Peace and war betweennations].

3. Livi Bachchi, Massimo. Demograficheskaja istorijaEvropy / Massimo, Livi Bachchi; Per. s ital. A. Miroljubovoj. –SPb.: «Aleksandrija», 2010. – 304 s. [Demographichistory of Europe].

4. Tivodar S.I. Demograficheskaja bezopasnost’ Rossii:institucional’no-pravovoe obespechenie nacional’nyhinteresov: dis. dok. jurid. nauk : 23.00.02. Rostovskijjuridicheskij institut MVD Rossii / S.I. Tivodar. – Rostov-



08.00.14 / Ин-т соц.-полит. исслед. РАН ; Панфи-лов И. Д. – М., 2004. – 298 с.

6. Бессчетнова О. В. Демографическая политикаФранции и России: историко-социологическийанализ / О. В. Бессчетнова // Вест. Челяб. гос. ун-та. –2007. – № 17. – С. 126–133.

7. Мор Т. Утопия / Т. Мор. – М. : Наука, 1978. – 414 с.8. Кампанелла Т. Город солнца / Т. Кампанелла. – М. :Прогресс, 1954. – 160 с.

9. Руссо Ж.-Ж. Трактаты / Ж.-Ж. Руссо. – М. : Наука,1969. – 710 с.

10. Монтескье Ш. Л. О духе законов / Ш. Л. Монтескье ;пер. А. Матешука. – М. : Мысль, 1999. – 674 с.

11. Мальтус Т. Р. Опыт о законе народонаселения /Т. Р. Мальтус. – М. : Директ-Медиа, 2012. – 289 с.

12. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка ікапіталізм, ХV–ХVІІІ ст. Т. 1. Структура повсякденності:можливості і неможливе / Ф. Бродель ; пер. з фр.Г. Філіпчук. – К. : Основи, 1995. – 543 с.

13. Магадеев И. Э. «Германия готова напасть в любоймомент…» восприятие германской угрозыфранцузскими военными в 1920-е годы / И. Э. Ма-гадаев // Ист. психология и социология истории. –2011. – № 2. – С. 179–202.

14. Таран Л. В. Историческая мысль Франции и России:70-е годы ХІХ – 40-е годы ХХ вв. / Н. В. Таран. – К. :Наук. думка, 1994. – 198 с.

15. Рубинский Ю. Демографические проблемы Франции /Ю. Рубинский // Современная Европа. – 2005. –№ 1. – С. 54–60.

16. Репина Л. П. «Новая историческая наука» исоциальная наука / Л. П. Репина. – М. : Изд-во ЛКИ,2009. – 320 с.

17. Миронин С. Причины второго демографическогоперехода [Электронный ресурс] / С. Миронин,О. Козырева // Золотой Лев. – № 63-64. – Режимдоступа : http://www.zlev.ru/65_36.htm

18. Капица С. П. Глобальная демографическаяреволюция и будущее человечества [Электронныйресурс] / С. П. Капица. – Режим доступа : http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/NEWHIST/DEMO.HTM

na-Donu, 2008. – 345 s.[ Demographic Security inRussia: institutional and legal support of nationalinterests: dis. Doc. jurid. Sciences: 23.00.02.].

5. Panfilov I.D. Demograficheskoe razvitie Germanii i Francii:ot protivostojanija k sotrudnichestvu: dis. dok. ekon. nauk:08.00.08., 08.00.14. Institut social’no-politicheskihissledovanij RAN / I.D. Panfilov. – Moskva, 2004. – 298 s.[Demographic development in Germany and France: fromconfrontation to cooperation: dis. doc. econom. sciences].

6. Besschetnova O.V. Demograficheskaja politika Franciii Rossii: istoriko-sociologicheskij analiz / O.V. Bes-schetnova // Vestnik Cheljabinskogo gosudarstvennogouniversiteta. – 2007. – № 17. – S. 126-133.[Demographic policy in France and Russia: historicaland sociological analysis].

7. Mor, T. Utopija / T. Mor. – M.: Nauka, 1978. – 414 s. [Utopia].8. Kampanella,T. Gorod solnca / T. Kampanella. – M.:

Progress, 1954. – 160 s. [City of Sun].9. Russo Zh.-Zh. Traktaty / Zh.-Zh. Russo. – M.: Nauka,

1969. – 710 s. [The treatises].10. Montesk’e, Sh.L. O duhe zakonov / Sh.L. Montes’e; Per.

A.Mateshuka. – M.: Mysl’, 1999. – 674 s.[ The Spirit of Laws].11. Mal’tus T.R. Opyt o zakone narodonaselenija / T.R. Mal’tus. –

M. : Direkt-Media, 2012. – 289 s. [Experience aboutthe principle of Population].

12. Brodel’ F. Materіal’na civіlіzacіja, ekonomіka і kapіtalіzm,HV – HVІІІ st. Tom 1. Struktura povsjakdennost і:mozhlivostі і nemozhlive / F. Brodel’; Per. z fr. G. F і-lіpchuk. – K. : Osnovi, 1995. – 543 s. [Materialcivilization, economics and capitalism XV - XVIII.Volume 1. Structure of everyday life: opportunities andimpossible].

13. Magadeev I.Je. «Germanija gotova napast’ v ljubojmoment…» vosprijatie germanskoj ugrozy francuzskimivoennymi v 1920-e gody / I.Je. Magadaev //Istoricheskaja psihologija i sociologija istorii. – 2011. –№2. – S. 179-202. [ “Germany is ready to attack at anymoment ...” perception of the German threat by theFrench military in the 1920s].

14. Taran L.V. Istoricheskaja mysl’ Francii i Rossii: 70-e godyHІH – 40-e gody HH vv./ N.V. Taran. – K.: Naukovadumka, 1994. – 198 s. [Historical thought France andRussia: the 70s of the XIX - 40 years of the twentiethcentury].

15. Rubinskij Ju. Demograficheskie problemy Francii / Ju.Rubinskij // Sovremennaja Evropa. – 2005. – № 1. –S. 54-60.[ Demographic problems in France].

16. Repina L.P. «Novaja istoricheskaja nauka» i social’najanauka / L.P. Repina. – M.: Izdatel’stvo LKI, 2009. – 320 s.[«The new science of history» and social science].

17. Mironin S. Prichiny vtorogo demograficheskogoperehoda / S. Mironin, O. Kozyreva // Zolotoj Lev. –№ 63-64: [Jelektronnyj resurs] – [Rezhim dostupa]:http://www.zlev.ru/65_36.htm [Causes of the seconddemographic transition].

18. Kapica S.P. Global’naja demograficheskaja revoljucijai budushhee chelovechestva / S.P. Kapica :[Jelektronnyj resurs] – [Rezhim dostupa]: http://vivovoco.rsl.ru/VV/JOURNAL/NEWHIST/DEMO.HTM[The global demographic revolution and the future ofhumanity].

http://www.zlev.ru/65_36.htm

http://www.zlev.ru/65_36.htm


Public service, service in local government

М. І. Пірен,доктор соціологічних наук, професор,професор кафедри державної служби та кадрової політики,Національна академія державного управлінняпри Президентові України,заслужений діяч науки і техніки України

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА, СЛУЖБА В ОРГАНАХМІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

СЛУЖІННЯ ДЕРЖАВІ ТА СУСПІЛЬСТВУ В ПРОЦЕСІПРОФЕСІЙНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВСтаття присвячена висвітленню ролі основних принципів служіння державі та суспільству в процесі професійно-управлінської діяльності державних службовців, їх професійної відповідальності та ролі чесного служіння в умовахреформування системи державної служби України.Ключові слова: державний службовець, кадри, служіння державі, професійна відповідальність, державна служба,управлінська діяльність, принципи державної кадрової політики, реформування.

M. І. Piren,Doctor of Social Sciences, Professor,Professor of the Department of Public Service and Personnel Policy,National Academy for Public Administration under the President of Ukraine,Honored Scientist of Ukraine

SERVING THE STATE AND THE SOCIETY IN THE PROCESS OF PROFESSIONAL AND MANAGERIAL ACTIVITYOF CIVIL SERVANTSThe article is devoted to the role of the basic principles of service to the state and society in the process of professional andmanagement of civil servants, their professional responsibility and the role of honest service in terms of civil service reformin Ukraine.Key words: public servants, serving the state, professional responsibility, public service, administrative activities, principlesof personnel policy, reform.

М. И. Пирен,доктор социологических наук, профессор,профессор кафедры государственной службы и кадровой политики,Национальная академия государственного управления при Президенте Украины,заслуженный деятель науки и техники Украины

СЛУЖЕНИЕ ГОСУДАРСТВУ И ОБЩЕСТВУ В ПРОЦЕССЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-УПРАВЛЕНЧЕСКОЙДЕЯТЕЛЬНОСТИ ГОСУДАРСТВЕННЫХ СЛУЖАЩИХСтатья раскрывает роль основных принципов служения государству и обществу в процессе профессионально-управленческой деятельности государственных служащих, их профессиональной ответственности и роли честногослужения в условиях реформирования системы государственной службы Украины.Ключевые слова: государственный служащий, кадры, служение государству, профессиональная ответственность,государственная служба, управленческая деятельность, принципы государственной кадровой политики, реформи-рование.

Постановка проблеми. В умовах реформуван-ня системи державної служби України в суспільнійсвідомості починають формуватися нові уявлення

про морально-етичні норми державно-службовихвідносин та їх роль у житті держави і суспільства.Багато в чому вони базуються на традиційних уяв-


Державна служба, служба в органах місцевого самоврядування

леннях про обов’язок та честь українського чинов-ника, який має бути відповідальним перед Україн-ською державою та її громадянами. Актуальністьта значущість цього підходу визначається тієюобставиною, що суспільний феномен – служіннямає не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій зозначеної тематики. Важливість наукового пошу-ку щодо служіння державних службовців державіта суспільству осмислюють такі дослідники, якВ.Бакуменко, Р.Войтович, В.Геєць, Н.Гончарук,Ю.Ковбасюк, В.Козаков, С.Кравченко, О.Оболенсь-кий, В.Олуйко, Л.Пашко, О.Пухкал, Ю.Сурмін,В.Сороко та ін.

Виклад основного матеріалу дослідження.Феномен служіння, будучи близьким за своїмзмістом з принципом політичної нейтральності талояльності, має свою специфіку, що зумовленасьогоднішніми українським реаліями, історични-ми традиціями, менталітетом, політичними, куль-турними, психологічними та іншими факторами.Термін «служіння», за словником В.Даля, ото-

тожнюється з поняттям «служба», «служити».Історичний аналіз і сьогоднішні реалії в українсь-

кому суспільстві доводять, що принципу служіннядержаві й суспільству частина державних службовцівне дотримуються. Про це свідчить багато фактів, зок-рема Майдан, і реалії життя. У чому причина?Становлення та розвиток вітчизняної бюрок-

ратії протягом нашої історії було пов’язано з ідеєюслужіння державній владі, верховному правителюдержави, державним органам, а не самій державі,не народу України, не громадянському суспільству,становленню якого найбільше ставили перепонубезправ’я народу та власні інтереси правлячої вер-стви політико-владної еліти.Державна служба в сучасній Україні має бути

спрямована на служіння державі, суспільству танародові. Це випливає з того, що «носієм влади» всучасній Україні за Конституцією є саме її народ.Суспільство очікує від державного службовця

ефективного та відповідального управління, спрямо-ваного на реалізацію потреб держави та кожного гро-мадянина. Від державної кадрової політики в процесідемократичного реформування суспільство чекає напозитивні результати, яких можливо досягти шляхомякісного кадрового забезпечення. У цьому контекстікадрова політика держави виступає як сукупністьрізноманітних соціальних функцій, а саме:

• визначає шляхи і засоби кадрового забезпе-чення реформ та професійність їх здійснення;

• виступає важливим чинником збереження таконсолідації суспільства, його соціально-політич-

ної стабільності й фактором регуляції життєдіяль-ності населення;

• державні кадри є найбільш стабільним со-ціальним елементом суспільства й держави, носіємтрадицій та досвіду народу, виступають творця-ми та реалізаторами державних програм народу.Під поняттям «державна кадрова політика»

розуміють державну стратегію, що виражає волюнароду; політичний курс роботи з кадрами на за-гальнодержавному рівні, стратегію формування,розвитку та раціонального використання кадрів,усіх людських ресурсів держави [10, с. 5].Безумовно, державний службовець у будь-якій

державі покликаний служити насамперед державі,народові та, врешті-решт, і собі, але не лише собі.Цей висновок випливає вже із самої назви «дер-жавний службовець», тобто той, хто служить дер-жаві. Однак державний службовець мусить такожрозуміти, що через державу він служить суспіль-ству, оскільки служіння громадянському суспіль-ству – це стратегічний пріоритет державної служ-би будь-якої демократичної держави.Основними напрямами кадрової роботи, яка є

відповідальною за чесне, професійне служіннядержаві та суспільству, є:

– конкретизація функцій, повноважень і відпо-відальності;

– підбір ефективних технологій роботи з кад-ровим персоналом державного органу; створеннянормативно-правової бази діяльності державнихслужбовців і визначення їхнього статусу;

– осмислення та розроблення стандартів управ-лінської культури державних службовців;

– створення і ведення реєстру посад держав-ної служби, визначення профілів компетентностейцих посад;

– реалізація системи мотивації праці та відпо-відальності за їх ефективність;

– підготовка професійних кадрів для держав-ної служби;

– оптимізація системи управління державноюслужбою [10, с. 7].Держава є частиною суспільства та й існує за

рахунок суспільства; державний апарат утримуєть-ся за рахунок платників податків. Це зобов’язуєдержавних службовців до відповідальної роботи.Практика кадрової роботи в сучасній Україні

деформується різного роду факторами кон’юнк-турного характеру, визначається не тільки фор-мальними правами, а й службовою доцільністю,впливом лобістів, особистими бажаннями керів-ника, пов’язаними із земляцтвом, родинними, кор-поративними інтересами. Тому важливо здійсню-



вати правове регулювання кадрової політики всистемі державної служби.Основні напрями вдосконалення правового ре-

гулювання кадрової політики передбачають:– запровадження рівного доступу до держав-

ної служби для всіх громадян відповідно до вста-новлених вимог;

– закріплення високовідповідальних вимог докандидатів на керівні посади;

– забезпечення правового механізму політич-ної нейтральності державних службовців;

– сприяння запобіганню конфліктам інтересівдержавних службовців;

– запровадження чіткого механізму відпові-дальності державних службовців за надання пуб-лічних послуг;

– здійснення просування по службі на основіособистих якостей, здібностей та досягнень;

– створення правової бази для збільшення про-зорості в діяльності державних органів та органівмісцевого самоврядування.Підкреслимо, що державний службовець має

служити не своєму начальнику, а державі та наро-ду як першоджерелу влади в суспільстві. Однаксьогодні часто спостерігаємо, що: чиновник слу-жить не державі, а керівнику конкретного органудержавної влади. Це є негативом у процесі дер-жавотворення. Сутність і головний принцип су-часної державної служби – влада для людей, що єконституційною та морально-етичною нормою.Якими є принципи державної кадрової політики?Державна кадрова політика має бути:1) науково обґрунтованою, реалістичною, твор-

чою і враховувати потреби суспільства в кадрах; по-слідовною, етапною у вирішенні стратегічних завдань;орієнтованою на відродження та стійкий розвитоккраїни, що передбачає залучення до державної служ-би професіоналів, ініціативних особистостей з нова-торським, творчим мисленням та мотиваціями;

2) комплексною, що враховує різні аспективирішення кадрових питань (економічних, со-ціальних, політичних, моральних);

3) багаторівневою (з урахуванням вимог відцентрального до регіонального рівнів, що охоп-лює весь кадровий корпус, усі кадрові проблеми);

4) демократичною за цілями, соціальною засутністю;

5) духовно-моральною, спрямованою на лю-дяність, чесність, упевненість, відповідальність задоручену справу та особисту поведінку;

6) правовою, що здійснюється на базі законута правової поведінки, що й дає правові гарантіїоб’єктивного та справедливого вирішення кадро-вих питань.

Однак державні службовці часто не обмежу-ють свої інтереси та свій вплив рамками інстру-ментальних функцій, їм присутнє прагнення доволодіння як можна більшими політико-владни-ми повноваженнями не тільки кар’єрно-службо-вого, психологічного, а й морального порядку, щоє великим злом для суспільства та народу. Слід заз-начити, що через наявність адміністративних і ма-теріальних ресурсів та особистих зв’язків чинов-никам вдається розширити коло своїх повноважень.Відомо, що політична функція не є прерогати-

вою бюрократії (державних службовців) та виходуїї за рамки адміністративних повноважень. Проте,коли в державі законодавча і виконавча системиперебувають під адміністративним тиском, це стаєоб’єктивною реальністю. Саме тому виробленовідповідні вимоги до кадрів державної служби.Служіння державі та суспільству передбачає

певні вимоги до державних службовців. Виділи-мо найбільш важливі з них.

1. Позиція політичної нейтральності, свідомоїлояльності й на цій основі добросовісне служіннядержаві та її суверену – народу, суспільству. Це маєпроявитися у вірності державного апарату, упідтримці загальнополітичного курсу, визначеногов законах, указах Президента, його щорічних послан-нях та інших нормативно-правових актах і концеп-туальних документах системи державної служби.

2. Служіння має бути спрямовано не конкрет-ним державним органам, не особі, що обіймає ке-рівну державну посаду, і не своїй корпоративнійгрупі, а лише за Конституцією – державі й черезнеї народові. Це має стати внутрішньою установ-кою, цінністю кожного державного службовця.Проблемою в цьому плані в транзитному україн-

ському суспільстві є те, що часто змінюється керів-ництво, що й призводить до недовіри чиновникам,позбутися якої можна насамперед за допомогоютаких чинників, як: совість, мораль, духовність,відповідальність за майбутнє держави та народу.

3. Публічність державної служби. Це означаєнадання їй характеру публічної, а не «державноїслужби» (президенту, міністру і т. д.).За таким підходом державна служба має мак-

симально повністю відповідати критеріям профе-сіоналізму, соціальності, моральності, духовності,патріотизму та громадянськості.

4. Відкритий, прозорий характер державноїслужби. Принцип відкритості має стати для неїосновним, стрижневим; державна служба повин-на сьогодні бути відкритою для громадянськогосуспільства в рамках чинного законодавства.Що на сьогодні для Української державної

служби та її кадрової політики важливо?



Перша умова – це чітке впровадження в життядемократичного принципу поділу влади на: зако-нодавчу, виконавчу та судову.Друга умова – демократизація всієї системи

кадрової політики та діяльності у сфері держав-ної служби. Ця умова передбачає відмову відпідбору та розстановки кадрів на основі пріори-тетності принципів політичної лояльності, особи-стої відданості та посилення ролі колегіальностіпід час прийняття кадрових рішень. Досвід дово-дить, що цьому сприятиме реалізація принципуконкурентного відбору на державну службу, атес-таційна практика, висунення на посаду за крите-ріями ділових, моральних якостей, професіоналіз-му та компетентності.

Про це всім відомо. Але чому ми не дотримуємо-ся «букви закону»? Багато владних повноважень,проте мало відповідальності перед власним народомі державою, яку останнім часом високопосадові чи-новники перетворили на свою «годівницю», забува-ючи, що Україна – світовий інститут, який бачать,вивчають інші народи та державні інститути.Третя умова – підвищення якості служіння дер-

жаві та народу, соціальний контроль за системою

державної служби. Тут обов’язково будуть пере-пони, але до цього слід бути готовим. Причинамивиникнення цієї проблеми є те, що в транзитнихсуспільствах, зокрема пострадянського простору,державна служба ще не стала по-справжньому

державною. Адміністративний тиск ще має місцеі його слід долати шляхом відкритості державноїслужби, дотримання закону та діяльністю гро-мадського контролю суспільства.Вагомим бар’єром є зростання відчуження гро-

мадян від влади як унаслідок бюрократизації дер-жавного апарату, так і через вплив пострадянсь-ких стереотипів.Наступний бар’єр – відсутність у громадян бажан-

ня брати участь у удосконаленні організації та діяль-ності державного апарату, органів державної владита місцевого самоврядування. Причина цього пере-дусім полягає в тому, що високопосадовці мають низь-кий рівень довіри з боку громадян (табл. 1–4).

Із табл. 1 видно, що 24,8% респондентів«зовсім не довіряють» місцевим органам влади;31,3% заявили, що «переважно не довіряють», а28,2% респондентів сумніваються в тому, що до-віряють. «Цілком довіряють» місцевим органамвлади 1% опитаних і 14,5% – «переважно довіря-ють». Отже, складається негативне враження прослужіння представниками державних інститутівдержаві й суспільству.

Якщо проаналізувати дані табл. 2, де йде мовапро довіру судам, то картина теж є невтішною,оскільки судам «цілком довіряють» 1,1%, а «пе-реважно довіряють» – 7,5% опитаних. Це є суспі-льною проблемою, що вимагає свого розв’язання.

Таблиця 2 Який рівень Вашої довіри до суддів? (у %)

№ з/п Оцінка рівня довіри 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012

1 Зовсім не довіряю 27,4 25,2 21,0 20,9 22,5 27,6 31,7 2 Переважно не довіряю 27,0 26,3 29,3 29,1 31,9 29,2 34,5 3 Важко сказати довіряю чи ні 33,0 32,8 35,2 36,3 33,2 31,6 24,8 4 Переважно довіряю 9,6 12,5 12,6 12,0 10,5 10,4 7,5 5 Цілком довіряю 2,6 3,1 1,6 1,7 1,7 1,2 1,1

Не відповіли 0,4 0,2 0,4 0,1 0,1 0,0 0,4 Середній бал 2,3 2,4 2,4 2,4 2,4 2,3 2,1




Таблиця 1Який рівень Вашої довіри до місцевих органів влади? (у %)



Довіра до прокуратури також є низькою (табл. 3),точніше, її зовсім немає: частка відповідей «цілкомдовіряю» становить лише 0,8% та «переважнодовіряю» – 7,2%. Виникає проблемне запитання:«Чи не є об’єктивними протести Майдану»? Ні!

Депутатський корпус Верховної Ради України тежне заслуговує поваги і довіри суспільства (табл. 4).Тільки 0,7% респондентів засвідчили, що «цілкомдовіряють», а 6,6% – «переважно довіряють».

Отже, суспільство потребує змін шляхом ре-форм, які мають очолити чесні професіонали.Нині в умовах лібералізації економіки та соціаль-

ної сфери громадяни мають усвідомлювати, що спо-діватися слід на себе, свою працю, що передбачаєактивність і відповідальність за себе і за державу.Важливою проблемою суспільства залишається по-вернення довіри народу до державних інститутів.Суттєвим чинником недовіри до чиновників

та державних інститутів є небажання багатьохдержавних діячів та держслужбовців орієнтува-тися на відкритий діалог із громадськістю, що

вже набуло «хронічної хвороби» державної бю-рократії.

Висновки з даного дослідження та перспекти-ви подальших розвідок. Сьогодні потрібно пере-глянути «здобутки» перехідного суспільства, що по-

в’язані з домінуванням держави та державної служ-би над народом, і створити демократичну державнуслужбу, яка мусить бути відповідальною не перед

правлячою партією, лідером держави (навіть демок-ратично обраним), а перед народом, суспільством.Служіння державі, суспільству – це не тільки пра-

вова норма, а й моральна. Це основа життя професіо-нала державної служби. Саме в цьому полягає сенсжиттєдіяльності державного службовця, відповідноїпотребам часу та прогресивному розвиткові суспіль-ства через оздоровлення свідомості, моральності таутвердження правових засад у суспільстві. Закон вдержаві Україна має бути єдиним для всіх її грома-дян, його мусять дотримуватися всі, незалежно віднаціональної належності та соціального статусу.

Таблиця 3 Який рівень Вашої довіри до прокуратури? (у %)




Таблиця 4 Який рівень Вашої довіри до Верховної Ради України? (у %)

№ з/п

Оцінка рівня довіри

1994 1996 1998 2000 2002 2004 2005 2006 2008 2010 2012

1 Зовсім не довіряю 29,1 39,7 38,3 36,8 34,3 28,9 10,9 18,7 25,0 22,3 35,7 2 Переважно не

довіряю 22,1 22,3 26,7 25,2 30,8 34,2 17,8 30,9 33,9 28,1 35,5

3 Важко сказати довіряю чи ні

35,2 29,3 26,8 30,3 27,4 27,7 42,5 35,5 28,7 35,3 21,4

4 Переважно довіряю

7,4 6,7 5,7 5,7 6,1 7,9 24,4 13,6 11,0 12,8 6,6

5 Цілком довіряю 2,3 2,0 1,6 1,4 1,3 1,2 4,1 1,6 1,2 1,4 0,7 Не відповіли 3,8 0,0 0,8 0,6 0,2 0,2 0,2 0,0 0,2 0,1 0,1 Середній бал 2,3 2,1 2,1 2,1 2,1 2,2 2,9 2,5 2,3 2,4 2,0


1. Конституція України : прийнята на п’ятій сес.Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. : зізмінами, внесеними Законом України від 8 груд.2004 р. № 2222-ІV : Офіц. вид. – К. : Мін’юст, 2006. –124 с.

1. Konstytutsiia Ukrainy : pryiniata na piatii ses. VerkhovnoiRady Ukrainy 28 cherv. 1996 r. : zi zminamy, vnesenymyZakonom Ukrainy vid 8 hrud. 2004 r. # 2222-IV : Ofits.vyd. – K. : Miniust, 2006. – 124 s.



2. Про державну службу [Електронний ресурс] : ЗаконУкраїни від 17 листоп. 2011 р. № 4050–VI. – Режимдоступу : http://zakon1.rada. gov.ua/laws/show/4050-17/page3. – Назва з екрана.

3. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни /К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. –299 с.

4. Бакуменко В. Д. Прийняття рішень в державномууправлінні : навч. посіб. : у 2 ч. / В. Д. Бакуменко. –К. : ВПЦ АМУ, 2010. – Ч. 1 : Теоретико-методологічнізасади. – 276 с.

5. Битяк Ю . П. Державна служба в Україні:організаційно-правові засади / Ю. П. Битяк. – Х. :Право, 2005. – 304 с.

6. Вайс Керол Г. Оцінювання: методи дослідженняпрограм та політики / Керол Г. Вайс ; пер. зангл. Р. Ткачука та М. Корчинської ; наук. ред. пер.О. Кілієвич. – К. : Основи, 2000. – 671 с.

7. Інноваційна стратегія українських реформ /А. С. Гальчинський, В. М. Геєць, А. К. Кінах, В. П. Се-миноженко. – К. : Знання України, 2002. – 336 с.

8. Державна кадрова політика: теоретико-мето-дологічне забезпечення : монографія / за заг. ред.д-ра наук з держ. упр., проф. В. М. Олуйка. – К. :НАДУ, 2008. – 420 с.

9. Європейські орієнтири адміністративного рефор-мування в Україні : монографія / за заг. ред.В. Д. Бакуменка, В. М. Князєва. – К. : Вид-во НАДУ,2005. – 172 с.

10. Кадрова політика і державна служба : конспект лекцій /уклад. В. М. Сороко. – К. : НАДУ, 2009. – 104 с.

11. Калашник Н. С. Самоосвіта державних службовців:компетентнісний підхід : монографія / Н. С. Калашник. –Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2013. – 276 с.

12. Козаков В. М. Соціально-ціннісні засади державногоуправління в Україні / В. М. Козаков. – К. : Вид-воНАДУ, 2007. – 284 с.

13. Оболонский А. В. Бюрократия для XXI века?Модели государственной службы: Россия, США,Англия, Австралия / А. В. Оболонский. – М. : Дело,2002. – 165 с.

14. Про Концепцію адаптації інституту державної службив Україні до стандартів Європейського Союзу // Офіц.вісн. України. – 2004. – № 10. – Ст. 578.

15. Пухкал О. Г. Модернізація державного управління вконтексті розвитку громадянського суспільства вУкраїні : монографія / О. Г. Пухкал ; Нац. акад. держ.упр. при Президентові України. – К., 2010. – 287 с.

16. Рассел Б. Словарь разума, материи, морали /Б. Рассел. – К. : Port-Royal, 1996. – 368 с.

17. Сурмін Ю. П. Методологія галузі науки «Державнеуправління» : монографія / Ю. П. Сурмін. – К. :НАДУ, 2012. – 372 с.

18. Українське суспільство 1992–2012. Стан та динаміказмін. Соціологічний моніторинг / за ред. д.е.н.В. Ворони, д.соц.н. М. Шульги. – К. : Ін-т соціологіїНАН України, 2012. – 660 с.

19. Фукуяма Ф. Сильное государство. Управление имировой порядок в XXI веке / Ф. Фукуяма. –М. : АСТ: АСТ МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2006. – 220 с.

2. Pro derzhavnu sluzhbu [Elektronnyi resurs] : ZakonUkrainy vid 17 lystop. 2011 r. # 4050–VI. – Rezhymdostupu : http://zakon1.rada. gov.ua/laws/show/4050-17/page3. – Nazva z ekrana.

3. Abulkhanova-Slavskaia K. A. Stratehyia zhyzny /K. A. Abulkhanova-Slavskaia. – M. : Mыsl, 1991. – 299 s.

4. Bakumenko V. D. Pryiniattia rishen v derzhavnomuupravlinni : navch. posib. : u 2 ch. / V. D. Bakumenko. –K. : VPTs AMU, 2010. – Ch. 1 : Teoretyko-metodolohichni zasady. – 276 s.

5. Bytiak Yu. P. Derzhavna sluzhba v Ukraini:orhanizatsiino-pravovi zasady / Yu. P. Bytiak. – Kh. :Pravo, 2005. – 304 s.

6. Vais Kerol H. Otsiniuvannia: metody doslidzhennia prohramta polityky / Kerol H. Vais ; per. z anhl. R. Tkachuka taM. Korchynskoi ; nauk. red. per. O. Kiliievych. – K. :Osnovy, 2000. – 671 s.

7. Innovatsiina stratehiia ukrainskykh reform / A. S. Hal-chynskyi, V. M. Heiets, A. K. Kinakh, V. P. Semy-nozhenko. – K. : Znannia Ukrainy, 2002. – 336 s.

8. Derzhavna kadrova polityka: teoretyko-metodolohichnezabezpechennia : monohrafiia / za zah. red. d-ra naukz derzh. upr., prof. V. M. Oluika. – K. : NADU, 2008. –420 s.

9. Yevropeiski oriientyry administratyvnoho reformuvanniav Ukraini : Monohrafiia / za zah. red. V. D. Bakumenka,V. M. Kniazieva. – K. : Vyd-vo NADU, 2005. – 172 s.

10. Kadrova polityka i derzhavna sluzhba : konspekt lektsii /uklad. V. M. Soroko. – K. : NADU, 2009. – 104 s.

11. Kalashnyk N. S. Samoosvita derzhavnykh sluzhbovtsiv:kompetentnisnyi pidkhid : monohrafiia / N. S. Kalashnyk. –Dnipropetrovsk : DRIDU NADU, 2013. – 276 s.

12. Kozakov V. M. Sotsialno-tsinnisni zasady derzhavnohoupravlinnia v Ukraini / V. M. Kozakov. – K. : Vyd-voNADU, 2007. – 284 s.

13. Obolonskyi A. V. Biurokratyia dlia XXI veka? Modelyhosudarstvennoi sluzhbы: Rossyia, SShA, Anhlyia,Avstralyia / A. V. Obolonskyi. – M. : Delo, 2002. – 165 s.

14. Pro Kontseptsiiu adaptatsii instytutu derzhavnoi sluzhbyv Ukraini do standartiv Yevropeiskoho Soiuzu // Ofits.visn. Ukrainy. – 2004. – # 10. – St. 578.

15. Pukhkal O. H. Modernizatsiia derzhavnoho upravlinniav konteksti rozvytku hromadianskoho suspilstva vUkraini : monohrafiia / O. H. Pukhkal ; Nats. akad. derzh.upr. pry Prezydentovi Ukrainy. – K., 2010. – 287 s.

16. Rassel B. Slovar razuma, materyy, moraly / B. Rassel. –K. : Port-Royal, 1996. – 368 s.

17. Surmin Yu. P. Metodolohiia haluzi nauky «Derzhavneupravlinnia» : monohrafiia / Yu. P. Surmin. – K. : NADU,2012. – 372 s.

18. Ukrainske suspilstvo 1992–2012. Stan ta dynamikazmin. Sotsiolohichnyi monitorynh / za red. d.e.n. V. Vorony,d.sots.n. M. Shulhy. – K. : In-t sotsiolohii NAN Ukrainy,2012. – 660 s.

19. Fukuiama F. Sylnoe hosudarstvo. Upravlenye y myrovoiporiadok v XXI veke / F. Fukuiama. – M. : AST: ASTMOSKVA: KhRANYTEL, 2006. – 220 s.

http://zakon1.rada

http://zakon1.rada

43

Mechanisms of public administration

Bulletin NAPA • 1'2014

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

І. Б. Жиляєв,доктор економічних наук,професор кафедри інформаційної політики та технологій,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

А. І. Семенченко,доктор наук з державного управління, професор,професор кафедри інформаційної політики та технологій,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

ДЕРЖАВНЕ ПРОГРАМУВАННЯ З ПІДГОТОВКИ, ПЕРЕПІДГОТОВКИТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

З ПИТАНЬ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ:КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ

У статті проаналізовано основні причини незадовільного рівня готовності до застосування публічними службовцямитехнологій е-урядування в Україні.За результатами дослідження запропоновано можливі підходи до вирішення цієї проблеми з урахуванням реалійУкраїни.Обґрунтовано, що до цього потрібно підходити системно, що передбачає розроблення і виконання Державної цільо-вої програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації публічних службовців щодо застосування техно-логій е-урядування.Окреслено концептуальні засади створення інтегрованої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфі-кації публічних службовців щодо застосування технологій е-урядування, які можуть бути покладені в основу згада-ної Програми.Ключові слова: електронне урядування, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, державна служба,служба в органах місцевого самоврядування, концептуальні засади.

Р. В. Власенко,аспірант кафедри інформаційної політики та технологій,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

Вісник НАДУ • 1'201444

Механізми державного управління

A. I. Semenchenko,Doctor of Public administration, Professor, Professor of the Chair of Information policy and technologies,National Academy for Public Administration under the President of UkraineI. B. Zhylayev,Doctor of economics, Professor of the Chair of Information policy and technologies,National Academy for Public Administration under the President of UkraineR. V. Vlasenko,Postgraduate student of the Chair of Information policy and technologies,National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

PUBLIC PROGRAMMING OF TRAINING, RETARINING AND ADVANCED TRAINING OF PUBLIC SERVANTS ONELECTRONIC GOVERNMENT: CONCEPTUAL ASPECTSArticle analyses main reasons of insufficient level of readiness of public servants to use technologies of e-government inUkraine.The research proposes possible approaches to resolving this issue based on current realities in Ukraine.The authors think that the issue should be solved in system approach with developing and implementation of NationalProgramme for Training, Retarining and Advanced Training of Public Servants and Local Self-Government Officials onElectronic Government Technologies.Article proposes conceptual basis of integrated system of training, retarining and advanced training of public servants onelectronic government technologies which could be used as fundamental principles of above mentioned Program.Key words: e-government, training, retraining and advanced training, public service, service in self-government bodies,conceptual basis.

А. И. Семенченко,доктор наук государственного управления, профессор,профессор кафедры информационной политики и технологий,Национальная академия государственного управления при Президенте УкраиныИ. Б. Жиляев,доктор економических наук,профессор кафедры информационной политики и технологий, Национальная академия государственногоуправления при Президенте УкраиныР. В. Власенко,аспирант кафедры информационной политики и технологий,Национальная академия государственного управления при Президенте Украины

ГОСУДАРСТВЕННОЕ ПРОГРАММИРОВАНИЕ ПО ПОДГОТОВКЕ, ПЕРЕПОДГОТОВКЕ И ПОВЫШЕНИЮКВАЛИФИКАЦИИ ГОСУДАРСТВЕННЫХ СЛУЖАЩИХ ПО ВОПРОСАМ ЭЛЕКТРОННОГО УПРАВЛЕНИЯ:КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫВ статье проанализированы основные причины неудовлетворительного уровня готовности к использованию пуб-личными служащими технологий э-управления в Украине.По результатам исследования предложены возможные подходы к решению этой проблемы с учетом реалий Украины.Обосновано, что к этому необходимо подходить системно, что предусматривает разработку и выполнение Государ-ственной целевой программы подготовки, переподготовки и повышения квалификации публичных служащих к при-менению технологий э-управления.Предложены концептуальные основы создания интегрированной системы подготовки, переподготовки и повыше-ния квалификации публичных служащих относительно применения технологияй э-управления, которые могут бытьположены в основу данной программы.Ключевые слова: электронное управление, подготовка, переподготовка и повышение квалификации, государствен-ная служба, служба в органах местного самоуправления, концептуальные основы.

Постановка проблеми. Останнім часом в Ук-раїні в державне управління динамічно впровад-жуються інформаційно-комунікаційні технології(ІКТ) і, насамперед, технології електронного уря-дування: створюється необхідна нормативно-пра-вова база, розвивається інформаційна інфраструк-тура, розпочалося надання деяких електроннихадміністративних послуг. Проте однією з голов-них проблем залишається недостатня готовністьта вмотивованість державних службовців і поса-дових осіб місцевого самоврядування до застосу-вання елементів цієї технології.Зазначена проблема окреслена в Законі Украї-

ни «Про основні засади розвитку інформаційного

суспільства в Україні на 2007–2015 роки» [2], Стра-тегії розвитку інформаційного суспільства в Ук-раїні [12], Концепції розвитку електронного уря-дування [13] та інших документах.Успішне розв'язання цієї проблеми можливе

лише на основі застосування системного компе-тентнісного підходу до підготовки, перепідготов-ки та підвищення кваліфікації державних служ-бовців та посадових осіб місцевого самоврядуван-ня (далі – публічних службовців) щодо застосу-вання технологій електронного урядування, якийна сьогодні в Україні відсутній.Такий стан системи підготовки, перепідготов-

ки та підвищення кваліфікації державних служ-

45



бовців та посадових осіб місцевого самоврядуван-ня (далі – системи навчання публічних служ-бовців) щодо застосування технологій електрон-ного урядування (далі – е-урядування) є серйоз-ним стримувальним фактором проведення в країніефективної адміністративної реформи, розвиткуінформаційного суспільства й однією з головнихпричин втрати Україною позицій у відповіднихміжнародних рейтингах.Безперечно, переваги впровадження та викорис-

тання е-урядування значною мірою залежить відкваліфікації та досвідченості публічних службовців,здатних працювати із застосуванням нових підходів[18]. Як вважає Арайя Духісін [19], проблема поля-гає не стільки в можливості найняти урядом «сто-ронніх» фахівців, скільки в необхідності розробля-ти постійні політики підготовки кадрів, які стосу-ються різних сфер науки про електронне урядуван-ня, та забезпечити їх взаємну інтеграцію.

Аналіз останніх досліджень. Проблемі підго-товки вищих державних керівних кадрів при-діляється достатньо уваги в дослідженнях як за-рубіжних, так і вітчизняних фахівців. Розробленорізні підходи до розв'язання цих проблем, які вра-ховують особливості країни їх впровадження. Так,ці питання досліджували П.С.Клімушин, А.О.Се-ренок [1], С.А.Чукут, О.Б.Кукарін, І.Б.Жиляєв [20]та інші. Особливе значення мають роботи академі-ка В.І.Лугового [3], Ю.В.Ковбасюка [4], в якихзнайшли відображення не тільки теоретичні пи-тання підготовки кадрів урядових інституцій, а йпрактика їх безпосереднього впровадження.

Невирішені раніше завдання та проблеми.Сьогодні актуалізується проблема створення інтег-рованої системи навчання публічних службовцівтехнологіям е-урядування.Протягом останніх років прийнято низку нор-

мативно-правових актів, які спрямовані на прове-дення адміністративної реформи.По-перше, це стосується вдосконалення змісту

державної кадрової політики [5–9].Стратегією державної кадрової політики на 2012–

2020 роки визначено, що метою державної кадровоїполітики є забезпечення всіх сфер життєдіяльностідержави кваліфікованими кадрами, необхідними дляреалізації національних інтересів у контексті розвит-ку України як демократичної, соціальної держави зрозвинутою ринковою економікою [6]. Фактично унаступні роки буде сформовано оновлену системунавчання публічних службовців, що ґрунтується накомпетентнісному підході.По-друге, вдосконалюється нормативно-право-

ве забезпечення суспільних відносин, пов'язанихіз діяльністю органів державної влади, зокрема з

модернізацією публічної служби на принципахнадання громадянам та бізнесу адміністративнихпослуг [10; 14].По-третє, розроблено законодавче забезпечен-

ня та продовжено здійснення реформи публічноїслужби на принципах прискорення застосуванняновітніх ІКТ шляхом розвитку інформаційногосуспільства, формування національної системие-урядування та «Відкритого уряду» [12; 15].Разом з тим спостерігається невідповідність

наявного та прогнозованого рівнів компетенційпублічних службовців вимогам, що ставляться узв'язку з потребою в реалізації державних завданьщодо розвитку інформаційного суспільства таформування національної системи е-урядування,зокрема прискорення переходу до надання адміні-стративних послуг в електронному вигляді, забез-печення електронної взаємодії суб'єктів інформа-ційного суспільства і електронного урядування тарозширення присутності України у світовомуінформаційному просторі тощо.Пунктом 16 Закону України «Про державну служ-

бу» визначено необхідність формування професій-них компетентнісних характеристик для різних по-сад державних службовців. Але в затверджених уря-дом профілях професійних компетенцій [16] не пе-редбачено обізнаність у технологіях електронногоурядування, навички та вміння їх використовувати.Зазначена необхідність є наслідком як загаль-

них недоліків існуючої системи управління пуб-лічною службою, так й недостатнім рівнем теоре-тичних досліджень, недоліків практики підготов-ки та реалізації впровадження технологій(сервісів) е-урядування без урахування завданьмодернізації кадрової складової е-урядування, зок-рема адекватного цим проектам управління фор-муванням та підвищенням рівня компетентностіпублічних службовців. Крім того, заявлений курсУкраїни на євроінтеграцію вимагає суттєвого по-кращення всієї публічної служби країни, що ба-зується на найсучасніших технологіях е-урядуван-ня та електронної демократії (е-демократії), набли-жених до європейських вимог.

Мета статті – визначити основні фактори, щозумовлюють незадовільний рівень готовностіпублічних службовців до застосування технологійелектронного урядування в Україні, запропонува-ти концептуальні засади створення інтегрованоїсистеми навчання публічних службовців цим тех-нологіям.

Основний виклад матеріалу. Основними при-чинами виникнення невідповідності наявногорівня ІТ-компетенцій публічних службовців рівню,необхідному для ефективної діяльності публічної



служби в умовах інформаційного суспільства тае-урядування, є такі:

1. Недосконалість існуючої системи державно-го управління підготовкою, перепідготовкою тапідвищенням кваліфікації публічних службовцівщодо застосування технологій е-урядування, яканедостатньо враховує такі фактори, як:

– високий динамізм розвитку ІКТ та розширен-ня їх можливостей і підвищення складності, що єосновною причиною швидкого старіння знань тавмінь публічних службовців у цій сфері і зумовлюєнеобхідність перманентного навчання з цих питань;

– конкуренція з боку недержавного сектору еко-номіки, яка, як правило, надає більш привабливіпропозиції на ринку праці, ніж державний сектор,особливо у сфері ІКТ;

– плинність кадрів в органах публічної влади, особ-ливо їх вищого ешелону в умовах системної кризи;

– орієнтація України на інтеграцію в ЄС і зумов-лена цим необхідність максимально враховуватидосвід країн-членів ЄС з підготовки кадрів у галузітехнологій е-урядування в органах публічної влади.

2. Недосконалість механізмів виявлення тапоширення передового досвіду, кращих практике-урядування та недостатність науково-дослідно-го забезпечення е-урядування.

3. Відсутність схвалених для застосування ворганах державної влади методик виявлення скла-ду та рівня ІТ-компетенцій, необхідних для вико-нання поточних і перспективних посадових обо-в'язків публічних службовців в умовах переходудо електронної взаємодії держави з громадянамита організаціями.

4. Розробка індивідуального плану підвищеннякваліфікації державних службовців на основі прин-ципу періодичності замість принципу превентив-ного виявлення та усунення невідповідності наяв-ного рівня ІТ-компетенцій об'єктивно необхідному.

5. Недостатній рівень вмотивованості публіч-них службовців щодо підвищення ІТ-компетенцій.

6. Практична відсутність відповідальності ке-рівників за невідповідність рівня ІТ-компетенційпідлеглих необхідному рівню.

7. Відсутність практики оцінки якості та ефек-тивності підготовки і підвищення кваліфікаціїпублічних службовців, що базується на оцінцізміни ступеня відповідності ІТ-компетенцій необ-хідному рівню.

8. Зволікання з формуванням єдиного держав-ного інформаційного ресурсу з питань підготовкита підвищення ІТ-кваліфікації публічних службов-ців – інтегрованої бази даних, яка являє собою ком-плекс документів щодо законодавчого забезпеченняцієї діяльності, методик, типових навчальних мате-

ріалів, переліку спеціалізацій навчальних закладів –провайдерів освітніх послуг у цій сфері, аналітич-них та дослідницьких матеріалів, кращих національ-них та світових практик е-урядування тощо).Неготовність та невмотивованість публічних

службовців до застосування ІКТ суттєво обмежуєдоступ громадян та представників бізнесу до дер-жавних електронних інформаційних ресурсів таелектронних адміністративних послуг тощо.Крім того, значно уповільнює розв'язання дослід-

жуваної проблеми певна невідповідність державнихрішень щодо проведення адміністративної реформита розвитку в Україні інформаційного суспільства ізапровадження національної системи е-урядування.Наслідком такої невідповідності стають чис-

ленні приклади нечіткого формулювання завданьна виконання проектів е-урядування, стратегічно-го та поточного управління зазначеними проекта-ми органами державної влади всіх рівнів, і, зреш-тою, поява численних не досить ефективних дер-жавних інформаційних систем, ІКТ, що, як прави-ло, мають локальний ефект та не приводять додосягнення стратегічних та практичних цілей со-ціально-економічного розвитку країни.Це призводить, зокрема, до того, що міжнарод-

ною спільнотою досить невисоко оцінюєтьсямісце України в міжнародних рейтингах, пов'яза-них з оцінками ефективності державної служби,розвитку інформаційного суспільства та запровад-женням е-урядування [11, с. 30].Важливою умовою подолання негативних тен-

денцій є розроблення комплексу заходів щодо розв'я-зання проблем, які перешкоджають проведенню су-часної адміністративної реформи, розбудові інформа-ційного суспільства та подальшому розвитку е-уря-дування. Це належить до компетенції центральних тамісцевих органів виконавчої влади, державнихорганів, що здійснюють регулювання в окремих сфе-рах діяльності, органів місцевого самоврядування іпотребує комплексного підходу, скоординованої діяль-ності як органів влади, так і громадських організаційта бізнесу з використанням програмного методу.При цьому пріоритетними заходами є модер-

нізація системи навчання публічних службовцівна принципах запровадження компетентнісногопідходу та національної системи е-урядування,інтеграції та гармонізації державних рішень щододержавної кадрової політики, розвитку інформа-ційного суспільства, що дасть змогу осучаснитидіяльність усіх ланок та рівнів публічної служби.Такими заходами передбачається підвищення

компетенцій у сфері е-урядування (далі – ІТ-ком-петенцій) публічних службовців (ініціаторів, за-мовників ІКТ-проектів, операторів електронних

47



адміністративних послуг) до рівня, що відповідаєоб'єктивно визначеним потребам у формуваннінаціональної системи е-урядування.Існує три підходи до розв'язання зазначених

вище проблем.Перший підхід, який фактично застосовується,

характеризується спробами підвищити ефективністьнавчання публічних службовців технологіям е-уря-дування шляхом фрагментарних, не пов'язаних міжсобою заходів щодо вирішення конкретних локаль-них проблем. Такий підхід не передбачає зміну струк-тури та функцій основних суб'єктів управління, мо-дернізації самого об'єкта управління.

Другий підхід – «революційний», який має наметі створення абсолютно нової системи управлін-ня навчанням публічних службовців технологіяме-урядування із новими суб'єктами та функціональ-ними зв'язками між ними. Такий підхід дасть змо-гу вирішити наявні проблеми та відповідатиме май-бутнім викликам інформаційного суспільства, хочапотребує залучення певних людських, фінансовихта інших ресурсів. Крім того, цей підхід має врахо-вувати значний спротив «старої системи управлін-ня» структурним та організаційним змінам.

Третій підхід – «еволюційний», який пов'яза-ний з поступовою модернізацією існуючої систе-ми державного управління навчанням публічнихслужбовців технологіям е-урядування, в томучислі із застосуванням публічно-приватного парт-нерства, зокрема за участі громадських органі-зацій. Такий підхід передбачатиме поступове тасистемне вдосконалення існуючої системи управ-ління і дасть змогу вирішувати проблемні питан-ня більш комплексно.На нашу думку, найбільш прийнятним у сучас-

них умовах є саме третій, «еволюційний» підхід. Усвою чергу, він потребує розроблення і виконанняДержавної цільової програми підготовки, перепідго-товки та підвищення кваліфікації державних служ-бовців та службовців органів місцевого самовряду-вання щодо застосування технологій е-урядування(далі – Програма) із залученням до її виконання учас-ників процесу розвитку публічної служби.Під публічною службою розуміється не тільки

«діяльність на державних політичних посадах,професійна діяльність суддів, прокурорів, військо-ва служба, альтернативна (невійськова) служба,дипломатична служба, інша державна служба,служба в органах влади Автономної РеспублікиКрим, органах місцевого самоврядування», як цевизначає [17], а й увесь спектр посад у державнихустановах та установах місцевого самоврядування.Така Програма має забезпечити сприятливі

умови для навчання публічних службовців засто-

суванню технологій е-урядування, підтримку тапроведення сучасної адміністративної реформишляхом реінжинірингу адміністративних про-цесів, переорієнтованих на широке використанняв публічній службі сучасних ІКТ, підвищенняефективності процесів, що передбачає:

– проведення сучасного етапу адміністратив-ної реформи;

– подальший розвиток інформаційного суспіль-ства, зокрема запровадження сучасної системие-демократії, її конкретних сервісів;

– запровадження технологій (сервісів) е-уряду-вання шляхом переходу на електронну взаємодіюдержави з громадянами та бізнес-організаціями,пов'язаними передусім з проведенням змістовогореінжинірингу адміністративних процесів органівдержавної влади на сучасних високотехнологіч-них засадах;

– адаптацію публічної служби України до євро-пейських вимог, запровадження кращих світовихпрактик тощо.Програма дасть можливість зберегти по-

слідовність у реформуванні публічної служби тазапровадженні нових підходів до управління пер-соналом, розширити фінансові та технічні мож-ливості для ефективного виконання поставленихзавдань, покращити координацію дій виконавцівзаходів і завдань, зокрема центральних та місце-вих органів виконавчої влади, Національної ака-демії державного управління при ПрезидентовіУкраїни та її регіональних інститутів, вищих на-вчальних закладів, що здійснюють підготовкуфахівців у галузі знань «Державне управління»,мережі центрів перепідготовки та підвищення ква-ліфікації працівників органів державної влади,органів місцевого самоврядування, державнихпідприємств, установ та організацій, міжнароднихорганізацій, які підтримують проведення систем-них перетворень в Україні.Виходячи з вищевикладеного сформульовано

основні положення, спрямовані на вдосконален-ня та уніфікацію підходів до системи навчанняпублічних службовців у сфері розвитку інформа-ційного суспільства та формування національноїсистеми е-урядування.

1. Розвиток компетентнісного підходу до управ-ління персоналом публічної служби, задіяним уреалізації стратегічних завдань розвитку інфор-маційного суспільства та національної системие-урядування, зокрема спрямованих на вдоскона-лення методології застосування профілів професій-ної компетентності посад публічної служби, якімають орієнтуватися на місію та цілі відповідногооргану державної влади і враховувати складність,



рівень відповідальності та обсяг зусиль, необхід-них для виконання роботи на посаді, передбаче-них вимогами законів України «Про державнуслужбу» та «Про службу в органах місцевого са-моврядування», Стратегії державної кадрової полі-тики на 2012–2020 роки, Положення про системупідготовки, перепідготовки та підвищення квалі-фікації державних службовців і посадових осібмісцевого самоврядування, Концепції реформу-вання системи підвищення кваліфікації держав-них службовців, посадових осіб місцевого само-врядування та депутатів місцевих рад, інших нор-мативно-правових актів.

2. Установити як мінімальні загальні вимогинормативно-правових актів із розбудови інформа-ційного суспільства та формування і розвитку на-ціональної системи е-урядування до рівня ІТ-ком-петенцій публічних службовців.

3. Зробити вибір з існуючих методик або розро-бити, апробувати та затвердити уніфіковану методи-ку формування складу спеціальних вимог до рівняпрофесійних ІТ-компетенцій, необхідних для вико-нання поточних і перспективних посадових обо-в'язків публічними службовцями на основі моделю-вання та аналізу поточних і перспективних адміні-стративних процесів та електронних регламентів.

4. Установити обов'язковість застосування об-раної методики в органах державної влади приобґрунтуванні потреби в підвищенні конкретнихІТ-кваліфікацій публічних службовців і провестинавчання застосуванню затвердженої методики.

5. Визначити як необхідну умову проходженняслужбовцями атестації перевірку відповідності рівняІТ-компетенцій мінімальним вимогам, а також ви-могам до ІТ-компетенцій, потрібних для виконанняпоточних і перспективних посадових обов'язків.

6. Фінансувати підвищення кваліфікації публіч-них службовців виключно в разі обґрунтування(відповідно до затвердженої методики) потрібнихдля набуття визначених ІТ-компетенцій. Забезпе-чити фінансування підготовки та підвищення ква-ліфікації з метою досягнення відповідностімінімальним вимогам до ІТ-компетенцій, оскіль-ки наявність цього мінімального рівня є базовоюумовою перебування на державній службі.

7. Перейти до фінансування підвищення квалі-фікації державних службовців у зв'язку з упровад-женням нових ІТ-проектів у рамках бюджету са-мого проекту, що необхідно передбачити технічнимзавданням. У цьому разі розробник буде зацікавле-ний у підвищенні юзабіліті (простоти і дружності)ІТ-рішень і, як наслідок, – у зниженні потреби вдодатковому навчанні їх операторів і користувачів.

8. Збільшити обсяги підготовки висококвалі-фікованих фахівців публічної служби, які маютьвідповідні рівні професійної ІТ-компетентності.

9. Реорганізувати систему підготовки та підвищен-ня кваліфікації публічних службовців з метою забез-печення необхідного рівня ІТ-компетенцій на основі:

– визначення кваліфікаційних вимог до різнихкатегорій публічних службовців у сфері викорис-тання ІКТ;

– упровадження уніфікованих процедур оцін-ки кваліфікаційних ІТ-навичок співробітників;

– розробки та фінансування програм навчаннядля різних категорій публічних службовців, а та-кож необхідних навчально-методичних матеріалів;

– професійного навчання та сертифікації пер-соналу, відповідального за розробку і впроваджен-ня ІТ-проектів, державних інформаційно-комуні-каційних систем та інформаційних ресурсів;

– поліпшення матеріально-технічного забезпе-чення публічної служби, включаючи оснащенняробочих місць публічних службовців сучаснимикомп'ютерами, якісним програмним та організа-ційним забезпеченням, створення опорних (базо-вих) навчальних комп'ютерних класів, упровад-ження технологій дистанційного навчання;

– інформування публічних службовців про пе-редовий досвід та інновації в сфері набуття і зас-тосування ІТ-компетенцій;

– створення системи мотивації, заохочення ірегламентації процесів використання державни-ми службовцями ІКТ.

10. Включити розробку та реалізацію Програ-ми до переліку завдань Національного плану дій зреалізації Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкуренто-спроможна економіка, ефективна держава», Пла-ну заходів щодо реалізації положень Стратегії дер-жавної кадрової політики на 2012–2020 роки.

Вживаються також заходи щодо просування і по-пуляризації ІКТ, підвищення ІТ-компетенцій грома-дян і організацій, що використовують інформаційнітехнології для взаємодії з органами державної влади.Ураховуючи широту та різноманітність сфер

застосування ІКТ в сучасному суспільстві, для ви-рішення проблем відповідності рівня ІТ-компе-тенцій сучасним вимогам необхідно розробитиєдиний підхід до формування навчальних програмна всіх рівнях: підготовки молодшого спеціаліста,бакалавра, спеціаліста та магістра, підвищеннякваліфікації тощо. Такий підхід має бути багато-дисциплінарним та поєднувати навчання ІТ-ком-петенціям із вивчанням потенціалу практичногозастосування ІКТ у публічній службі.

49



Вищезазначені положення мають бути покла-дені в основу Концепції Загальнодержавної цільо-вої програми з підготовки, перепідготовки та підви-щення кваліфікації державних службовців та по-садових осіб місцевого самоврядування щодо зас-тосування технологій е-урядування.Результатом реалізації Концепції має стати впро-

вадження профілів професійної ІТ-компетентностіпосад публічної служби та механізму їх викорис-тання під час відбору на державну службу, оціню-вання службової діяльності та просування по службідержавних службовців, значне підвищення ІТ-ком-петенцій користувачів і надавачів електронних ад-міністративних послуг, організації проходження внаступні 2–3 роки більше ніж половини всього пер-соналу органів державної влади спеціальних про-грам підвищення ІТ-компетенцій, що сприятиме:

– прискоренню запровадження інструментів(сервісів) е-урядування та підвищенню ефектив-ності ІТ-проектів у цій сфері;

– підвищенню комунікативної спроможностіорганів державної влади у взаємодіях з громадяна-ми, суспільними групами, інституціями громадянсь-кого суспільства шляхом запровадження сучаснихтехнологій електронної демократії, поширення ефек-тивних методів і форм роботи органів державної вла-ди в частині налагодження ефективних взаємовідно-син з громадськістю, ведення органами виконавчоївлади діалогу з інститутами громадянського суспіль-ства, забезпечення системного залучення їх представ-ників до участі у формуванні державної політики,

ефективного зворотного зв'язку, проведення моніто-рингу та публічної оцінки роботи системи держав-ної служби; підвищення рейтингів України у міжна-родних вимірюваннях тощо.

Висновки. У статті проаналізовано основні при-чини незадовільної готовності публічних служ-бовців щодо володіння технологіями е-урядуванняв Україні; запропоновано концептуальні засади ство-рення інтегрованої системи підготовки, перепідго-товки та підвищення кваліфікації публічних служ-бовців щодо застосування технологій е-урядування.З метою вирішення наявних проблем запропоно-

вано розробити Концепцію Загальнодержавної цільо-вої програми з підготовки, перепідготовки та підви-щення кваліфікації державних службовців та поса-дових осіб місцевого самоврядування щодо застосу-вання технологій е-урядування; визначено мету, ос-новні завдання Концепції та сформульовано базовіпринципи, на яких така концепція має ґрунтуватись.Для запобігання появі можливих проблем не-

обхідно, щоб навчання публічних службовців зас-тосуванню технологій е-урядування здійснювало-ся випереджальними темпами щодо впроваджен-ня конкретних ІКТ-проектів е-урядування.

Перспективи подальших досліджень. По-дальші дослідження передбачається здійснюватиу напрямі вдосконалення організаційно-правовихта інших механізмів державного управління підго-товкою, перепідготовкою та підвищенням квалі-фікації публічних службовців щодо застосуваннятехнологій е-урядування.

Список використаних джерел References1. Електронне урядування в інформаційному суспільстві /П. С. Клімушин, А. О. Серенок. – X. : Вид-во ХарРІНАДУ «Магістр», 2010. – 312 с.

2. Про основні засади розвитку інформаційногосуспільства в Україні на 2007–2015 роки : ЗаконУкраїни // Офіц. вісн. України. – 2010. – 27 груд. –№ 97. – С. 48. – Ст. 3443.

3. Луговий В. І. Про принципи і тенденції підготовкивищих керівників у галузі державного управління(професійно-методологічний підхід) / В. І. Луговий //Вісн. НАДУ. – 2004. – № 2. – С. 5–13.

4. Ковбасюк Ю. В. Підготовка управлінських кадрів новоїгенерації в контексті реформування Національноїакадемії державного управління при ПрезидентовіУкраїни / Ю. В. Ковбасюк // Командор : вісн. держ.службовця України, НАДУ. – 2012. – № 3. – С. 2–6.

5. Про державну службу : Закон України // Відом. Верхов.Ради України. – 2012. – № 26. – Ст. 273.

6. Про Стратегію державної кадрової політики на 2012–2020 роки : Указ Президента України від 1 лют. 2012 р.№ 45/2012 // Офіц. вісн. України. – 2012. – № 10. –С. 44. – Ст. 365.

1. Elektronne uryaduvannya v informacijnomu suspil‘stvi /P. S. Klimushy‘n, A. O. Serenok. – X.: Vy‘d-vo XarRI NADU«Magistr», 2010. – 312 s.

2. Zakon Ukrayiny‘ «Pro osnovni zasady‘ rozvy‘tkuinformacijnogo suspil‘stva v Ukrayini na 2007 – 2015 roky‘» /Oficijny‘j visny‘k Ukrayiny‘ vid 27.12.2010 – 2010 r., # 97,stor. 48, stattya 3443.

3. Lugovy‘j V.I.,«Pro pry‘ncy‘py‘ i tendenciyi pidgotovky‘vy‘shhy‘x kerivny‘kiv u galuzi derzhavnogo upravlinnya(profesijno-metodologichny‘j pidxid)»//Visny‘k NADU –2004. – #2, . – s. 5-13.

4. Kovbasyuk Yu.V., «Pidgotovka upravlins`ky`x kadriv novoyigeneraciyi v konteksti reformuvannya Nacional`noyiakademiyi derzhavnogo upravlinnya pry` Prezy`dentoviUkrayiny`» // «Komandor». Visny`k derzhavnogosluzhbovcya Ukrayiny`, NADU – 2012 – #3, s. 2-6.

5. Zakon Ukrayiny‘ «Pro derzhavnu sluzhbu» // VidomostiVerxovnoyi Rady‘ Ukrayiny‘, 2012, # 26, st.273.

6. Ukaz Prezy‘denta Ukrayiny‘ vid 1 lyutogo 2012 roku # 45/2012 «Pro Strategiyu derzhavnoyi kadrovoyi polity‘ky‘ na2012-2020 roky‘», // Oficijny‘j visny‘k Ukrayiny‘ vid13.02.2012 – 2012 r., # 10. stor. 44, stattya 365.



7. Про затвердження Державної цільової програмирозвитку державної служби на період до 2016 року :Постанова Кабінету Міністрів України від 13 трав.2013 р. № 350 // Офіц. вісн. України. – 2013. – № 39. –С. 29. – Ст. 1367.

8. Про затвердження Положення про системупідготовки , перепідготовки та підвищеннякваліфікації державних службовців і посадових осібмісцевого самоврядування : Постанова КабінетуМіністрів України від 7 лип. 2010 р. № 564 // Офіц.вісн. України. – 2010. – № 51. – С. 43. – Ст. 1701.

9. Про затвердження Порядку підвищення рівняпрофесійної компетентності державних службовців :Наказ Національного агентства України з питаньдержавної служби від 6 квіт. 2012 р. № 65 // Офіц.вісн. України. – 2012. – № 37. – С. 319. – Ст. 1396.

10. Про адміністративні послуги : Закон України від6 верес. 2012 р. № 5203-VI // Офіц. вісн. України. –2012. – № 76. – С. 44. – Ст. 3067.

11. E-Government Survey 2012. E-Government for thePeople // United Nations. – New York : [s. l. : s. n.], 2012.

12. Про схвалення Стратегії розвитку інформаційногосуспільства в Україні : Розпорядження КабінетуМіністрів України від 15 трав. 2013 р. № 386-р //Офіц. вісн. України. – 2013. – № 44. – С. 79. –Ст. 1581.

13. Про схвалення Концепції розвитку електронногоурядування в Україні : Розпорядження КабінетуМіністрів України від 13 груд. 2010 р. № 2250-р // Офіц.вісн. України. – 2010. – № 97. – С. 48. – Ст. 3443.

14. Про схвалення Концепції Державної цільової програмистворення та функціонування інформаційної системинадання адміністративних послуг на період до 2017року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від24 лип. 2011 р. № 614-р // Офіц. вісн. України. – 2013. –№ 66. – Ст. 131. – Ст. 2403.

15. Про схвалення плану дій з впровадження в УкраїніІніціативи «Партнерства «Відкритий Уряд» :Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 квіт.2012 р. № 220-р // Уряд. кур’єр. – 2012. – 26 квіт. (№ 76).

16. Про затвердження Порядку визначення спеціальнихвимог до досвіду роботи, вимог до напряму підготовки(отриманої особою спеціальності) та інших вимог дорівня професійної компетентності осіб, якіпретендують на зайняття посад державної службигруп II, III, IV і V : Наказ Національного агентства зпитань державної від 16 трав. 2012 р. № 92 // Офіц.вісн. України. – 2012. – № 44. – С. 154. – Ст. 1713.

17. Кодекс адміністративного судочинства України // Офіц.вісн. України. – 2005. – № 32. – С. 11. – Ст. 1918.

18. Lips M. Designing electronic government around theworld / M. Lips ; In J. E. J. Prins (еd.) // DesigningE-Government. – The Hague : Kluwer Law International,2001. – P. 75–89.

19. Araya Dujisin R. Tres perspectivas para observar elgobierno electrуnico / R. Araya Dujisin // In R. ArayaDujisin & M. A. Porrua Vigуn (еds.) // Amйrica LatinaPuntogob. FLACSO/AICD-OEA, 2004.

20. Жиляєв І. Б. Основи електронного урядування вУкраїні : курс лекцій / І. Б. Жиляєв. – К. : Наук.-дослід.центр прав. інформатики Нац. акад. прав. наукУкраїни, 2011. – 86 с.

7. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny‘ vid 13 travnya 2013r. # 350 «Pro zatverdzhennya Derzhavnoyi cil‘ovoyiprogramy‘ rozvy‘tku derzhavnoyi sluzhby‘ na period do2016 roku», Oficijny‘j visny‘k Ukrayiny‘ vid 04.06.2013 –2013 r., # 39, stor. 29, stattya 1367.

8. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny‘ vid 7 ly‘pnya 2010 r. #564 «Pro zatverdzhennya Polozhennya pro sy‘stemupidgotovky‘, perepidgotovky‘ ta pidvy‘shhennya kvalifikaciyiderzhavny‘x sluzhbovciv i posadovy‘x osib miscevogosamovryaduvannya», Oficijny‘j visny‘k Ukrayiny‘ vid 16.07.2010– 2010 r., # 51, stor. 43, stattya 1701.

9. Nakaz Nacional‘nogo agentstva Ukrayiny‘ z py‘tan‘derzhavnoyi sluzhby‘ vid 06.04.2012 # 65 «Prozatverdzhennya Poryadku pidvy‘shhennya rivnyaprofesijnoyi kompetentnosti derzhavny‘x sluzhbovciv»,Oficijny‘j visny‘k Ukrayiny‘ vid 25.05.2012 – 2012 r., # 37.stor. 319, stattya 1396.

10. Zakon Ukrayiny‘ «Pro administraty‘vni poslugy‘» vid06.09.2012 # 5203-VI, Oficijny‘j visny‘k Ukrayiny‘ vid15.10.2012 – 2012 r., # 76, stor. 44, stattya 3067.

11. E-Government Survey 2012. E-Government for the People //United Nations, New York, 2012. ISBN: 978-92-1-123190-8.

12. Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny‘ vid 15 travnya2013 roku # 386-r «Pro sxvalennya Strategiyi rozvy‘tkuinformacijnogo suspil‘stva v Ukrayini» / Oficijny‘j visny‘kUkrayiny‘ vid 21.06.2013 – 2013 r., # 44, stor. 79, stattya 1581.

13. Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny‘ vid 13grudnya 2010 roku # 2250-r «Pro sxvalennya Koncepciyirozvy‘tku elektronnogo uryaduvannya v Ukrayini» / Oficijny‘jvisny‘k Ukrayiny‘ vid 27.12.2010 – 2010 r., # 97, stor. 48,stattya 3443.

14. Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny‘ vid 24 ly‘pnya2011 #614-r «Pro sxvalennya Koncepciyi Derzhavnoyi cil‘ovoyiprogramy‘ stvorennya ta funkcionuvannya informacijnoyisy‘stemy‘ nadannya administraty‘vny‘x poslug na period do 2017roku» / Oficijny‘j visny‘k Ukrayiny‘ vid 06.09.2013 – 2013 r., # 66,stor. 131, stattya 2403.

15. Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayiny‘ vid 5 kvitnya 2012r. # 220-r. «Pro sxvalennya planu dij z vprovadzhennya v UkrayiniIniciaty‘vy‘ «Partnerstva «Vidkry‘ty‘j Uryad» / Uryadovy‘j kur’yervid 26.04.2012 – # 76.

16. Nakaz Nacional‘nogo agentstva z py‘tan‘ derzhavnoyi vid 16travnya 2012 roku #92 «Pro zatverdzhennya Poryadkuvy‘znachennya special‘ny‘x vy‘mog do dosvidu roboty‘, vy‘mogdo napryamu pidgotovky‘ (otry‘manoyi osoboyu special‘nosti)ta inshy‘x vy‘mog do rivnya profesijnoyi kompetentnosti osib,yaki pretenduyut‘ na zajnyattya posad derzhavnoyi sluzhby‘grup II, III, IV i V» / Oficijny‘j visny‘k Ukrayiny‘ vid 18.06.2012– 2012 r., # 44. stor. 154, stattya 1713.

17. Kodeks administraty‘vnogo sudochy‘nstva Ukrayiny‘ /Oficijny‘j visny‘k Ukrayiny‘ vid 26.08.2005 – 2005 r., # 32,stor. 11, stattya 1918.

18. Lips, M. (2001). Designing electronic government around theworld. In J. E. J. Prins (Ed.), Designing E-Government(pp. 75–89). The Hague: Kluwer Law International.

19. Araya Dujisin, R. (2004). Tres perspectivas para observarel gobierno electrуnico. In R. Araya Dujisin & M. A. PorruaVigуn (Eds.), Amйrica Latina Puntogob. FLACSO/AICD-OEA.

20. Zhy‘lyayev I. B. Osnovy‘ elektronnogo uryaduvannya vUkrayini : kurs lekcij / Zhy‘lyayev I. B. - K. : N.-d. centr prav.inf-ky‘ Nacz. akad. prav. nauk Ukrayiny‘, 2011. – 86 с.

51



Д. В. Неліпа,доктор політичних наук, доцент,завідувач кафедри державного управління,Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ ПРОГРАМ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

У статті проаналізовано профілі професійної компетентності посад державної служби слухачів спеціальності «Дер-жавна служба» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що сприятиме ефективному онов-ленню змісту навчальних програм, оптимальному задоволенню потреб органів влади у підготовці державних служ-бовців. На основі аналізу спеціальних вимог до рівня професійної компетентності особи визначено загальний рей-тинг знань, умінь та навичок, необхідних для виконання посадових обов’язків, та рейтинги знань, умінь, навичок,необхідних для виконання посадових обов’язків головних спеціалістів та керівників.Запропоновано рекомендації щодо оновлення змісту програм підготовки магістрів державної служби, зокрема вра-хування рейтингів знань, умінь, навичок, необхідних для виконання посадових обов’язків під час формування про-грам нормативних та вибіркових дисциплін.Ключові слова: профіль професійної компетентності посад державної служби, професійна підготовка, знання, умін-ня, навички.

D. V. Nelipa,Doctor of political science, associate professor, Department chairman of State Governance, Taras Shevchenko NationalUniversity of Kyiv

RENOVATION THE CONTENT OF MASTER DEGREE PROGRAMS OF CIVIL SERVICEIn the article are analyzed the profiles of professional competence of civil service positions of listeners specialty «CivilService» Taras Shevchenko National University of Kyiv, which will contribute to effective renewal the content of trainingprograms, optimal contentment needs of authorities in the civil servants training. Based on analysis of specific requirementsto the level of professional competence of persons are defined general rating of knowledge and skills, necessary for theperformance of official duties, and rating of knowledge and skills, necessary for the performance of official duties of mainspecialists and managers.Recommendations about renewal the content of master degree programs of public service are proposed, namely accountingratings of knowledge and skills, necessary for the performance of official duties, during the formation of programs ofnormative and choose subjects.Key words: profile of professional competence of posts public service, professional training, knowledge, skills.

Д. В. Нелипа,доктор политических наук, доцент,заведующий кафедрой государственного управления,Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко

ОБНОВЛЕНИЕ СОДЕРЖАНИЯ ПРОГРАММ ПОДГОТОВКИ МАГИСТРОВ ГОСУДАРСТВЕННОЙ СЛУЖБЫВ статье проанализированы профили профессиональной компетентности должностей государственной службыслушателей специальности «Государственная служба» Киевского национального университета имени Тараса Шев-ченко, что будет способствовать эффективному обновлению содержания учебных программ, оптимальному удов-летворению потребностей органов власти в подготовке государственных служащих. На основе анализа специаль-ных требований к уровню профессиональной компетентности лица определен общий рейтинг знаний, умений инавыков, необходимых для выполнения должностных обязанностей, и рейтинги знаний, умений, навыков, необхо-димых для выполнения должностных обязанностей главных специалистов и руководителей.Предложены рекомендации по обновлению содержания программ подготовки магистров государственной службы,в частности по учету рейтингов знаний, умений, навыков, необходимых для выполнения должностных обязаннос-тей при формировании программ нормативных и выборочных дисциплин.Ключевые слова: профиль профессиональной компетентности должностей государственной службы, профессио-нальная подготовка, знания, умения, навыки.



Постановка проблеми. Незважаючи на полі-тичні зміни в країні, питання професійного навчан-ня державних службовців залишається актуаль-ним. Адже для забезпечення стабільного та ефек-тивного функціонування державного апарату не-обхідні компетентні фахівці. Тому на навчальнізаклади системи підготовки, перепідготовки тапідвищення кваліфікації державних службовців тапосадових осіб місцевого самоврядування покла-дається важливе завдання – підготовка нової ге-нерації працівників органів влади, здатних якіснота ефективно задовольняти потреби суспільства,надавати адміністративні послуги громадянам.Для цього необхідно зміст навчання орієнтуватина вимоги, що ставляться органами державної вла-ди до рівня професійної компетентності держав-них службовців, які можна визначити черезпрофілі професійної компетентності посад дер-жавної служби.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання підготовки магістрів державної службив Україні досліджують Є.Ахромкін [1],Д.Дзвінчук, В.Малімон [5], Ю.Ковбасюк, К.Ва-щенко [4], C.Серьогін, Н.Гончарук, Н.Липовсь-ка [6], Ю.Сурмін, Т.Крушельницька, Р.Наумен-ко [10] та інші науковці. Запровадження компетент-нісного підходу при підготовці магістрів держав-ного управління висвітлювали М.Білинська [2],Н.Болюбаш [3], В.Луговий [7], С.Лукашев [8],О.Мельников [9] та ін.Проте серед невирішених частин загальної

проблеми залишаються питання щодо спеціаль-них вимог до рівня професійної компетентностідержавного службовця, які мають враховуватисяпри формуванні змісту професійної підготовкидержавних службовців.

Метою статті є розробка рекомендацій щодооновлення змісту програм підготовки магістрівдержавної служби. Для досягнення поставленоїмети необхідно вирішити такі завдання: проана-лізувати профілі професійної компетентності по-сад державної служби слухачів; визначити рейтингзнань, умінь, навичок, необхідних для виконанняпосадових обов'язків; сформувати рекомендаціїщодо оновлення змісту програм підготовкимагістрів державної служби.

Виклад основного матеріалу дослідження.Відповідно до нового Закону України «Про дер-жавну службу» профіль професійної компетент-ності посади державної служби (далі – Профіль) –це комплексна характеристика посади державноїслужби, що містить визначення змісту виконува-ної за посадою роботи та перелік спеціальнихзнань, умінь і навичок, необхідних державному

службовцю для виконання посадових обов'язків[11]. Зрозуміло, що профіль професійної компе-тентності посади є зразком для державного служ-бовця, якого необхідно досягнути, що дає змогувизначити особисті потреби в навчанні.З метою вивчення вимог до рівня професійної

компетентності слухачів, які є державними служ-бовцями, кафедрою державного управління філо-софського факультету Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка було здійсне-но аналіз Профілів, зокрема «спеціальні вимоги:знання, уміння, навички, необхідні для виконан-ня посадових обов'язків». Усього було проаналі-зовано 140 Профілів (95% від загальної кількостіслухачів спеціальності «Державна служба»), якіпредставляли дві фокус-групи: головних спе-ціалістів та керівників. Основним критерієм по-ділу Профілів на групи була займана посада.Серед знань, необхідних для виконання поса-

дових обов'язків, перші позиції в загальному рей-тингу займають знання Конституції України; за-конодавства України у сфері державного управлін-ня, зокрема законів України «Про державну служ-бу», «Про засади запобігання і протидії корупції»,«Про правила етичної поведінки», «Про доступ допублічної інформації»; знання державної мови,комп'ютерної техніки та програмного забезпечен-ня (табл. 1, рис. 1). Другу позицію в загальномурейтингу займають знання основ управління,організації праці (44% Профілів). У 38% Профіліввимагаються знання основ управління персоналом(третя позиція загального рейтингу). Четвертапозиція – «Основи архівної справи» (28%Профілів). П'яту позицію займають знання основдержавного управління, охорона праці (25%Профілів).Знання основ економіки, правил ділового ети-

кету, системи органів влади та внутрішньої органі-зації їх діяльності посідають шосту позицію в за-гальному рейтингу (вимагається у 19%Профілів). Сьома позиція – знання з аналізу дер-жавної політики, права, інформаційної безпеки,формування заробітної плати (13% Профілів).Якщо розглядати рейтинг знань, необхідних

для виконання посадових обов'язків спеціалістів,то після знань нормативно-правової бази, програм-ного забезпечення та державної мови, які займа-ють першу позицію в рейтингу, другу позицію зай-мають знання з охорони праці (31% Профілів спе-ціалістів). На третьому місці – знання основ уп-равління, організації праці (23% Профілів спе-ціалістів). Знання архівної справи, правил ділово-го етикету, інформаційної безпеки займають чет-верту позицію, оскільки вони вимагаються у 15%

53



Таблиця 1Рейтинг знань, необхідних для виконання посадових обов'язків

Знання Загальний рейтинг Спеціалісти Керівники Позиція в рейтингу

% Позиція в рейтингу


%

Конституція України 1 100 1 100 1 100 НПА 1 100 1 100 1 100 Державна мова 1 100 1 100 1 100 Програмне забезпечення 1 100 1 100 1 100 Основи управління, організація праці і діловодства 2 44 3 23 3 47

Управління персоналом 3 38 5 8 2 58 Архівна справа 4 28 4 15 4 37 Основи державного управління 5 25 5 8 4 37 Охорона праці 5 25 2 31 6 21 Основи економіки 6 19 5 8 5 26 Правила ділового етикету 6 19 4 15 6 21 Система органів влади 6 19 5 8 5 26 Аналіз державної політики 7 13 – 0 6 21 Основи права 7 13 5 8 7 16 Формування заробітної плати 7 13 – 0 6 21 Інформаційна безпека 7 13 4 15 8 11

Рис. 1. Знання, необхідні для виконання посадових обов'язків



Профілів спеціалістів. На п'ятій позиції рейтингу –знання основ економіки, права, системи органіввлади та внутрішньої організації їх діяльності (8%Профілів спеціалістів).Другу позицію в рейтингу знань, необхідних

для виконання посадових обов'язків керівників,займають знання основ управління персоналом,оскільки вони вимагаються у 58% Профілів керів-ників. Знання основ управління, організації праціі діловодства займають третє місце (47% Профілівкерівників), знання основ державного управлін-ня, архівної справи – четверте місце (37% Профілівкерівників). Знання основ економіки, системиорганів влади та внутрішньої організації їх діяль-ності розміщені на п'ятій позиції в рейтингу (26%Профілів керівників). Знання аналізу державноїполітики, основ формування заробітної плати,охорони праці, правил ділового етикету вимагаєть-ся від 21% керівників, що дає змогу посісти шос-ту позицію рейтингу. Знання основ права розмі-щені на сьомій позиції (16% Профілів керівників),

основ інформаційної безпеки – на останньому,восьмому, місці рейтингу керівників (11%Профілів керівників).Як бачимо, знання нормативно-правової бази,

програмного забезпечення та державної мови зай-мають високі позиції в рейтингах. Однакові по-зиції у рейтингах як спеціалістів, так і керівниківзаймають знання основ управління та організації

праці, знання архівної справи, основ економіки,системи органів влади. Далі рейтинги знань керів-ників та спеціалістів відрізняються. Крім того,перелік знань, необхідних для виконання посадо-вих обов'язків керівників, більший, ніж для спеці-алістів. Слід зазначити, що на рис. 1 представле-ний не вичерпний перелік знань. Залежно від сфе-ри діяльності, специфіки посади кожен Профільмістить й інші вимоги до знань, умінь та навичок,які є індивідуальними.Розглядаючи уміння та навички, необхідні для

виконання посадових обов'язків, можна визначи-ти, що найбільш рейтинговими для всіх Профілівє вміння ефективно організовувати роботу (пла-нування, визначення пріоритетів, розподіл зусиль,контроль) (табл. 2, рис. 2). Наступну позицію взагальному рейтингу займають уміння застосову-вати програмне забезпечення (72% від усіхПрофілів). Уміння обґрунтовувати свою позицію,власну точку зору займають третє місце в загаль-ному рейтингу (59% Профілів).

На четвертій позиції – уміння проводити нара-ди, зустрічі, переговори та вміння безперервнопідвищувати рівень професійної компетентності,самовдосконалюватися (56% Профілів). Умінняуправляти персоналом, мотивувати працівників додосягнення ними найвищих результатів розміщеніна п'ятій позиції загального рейтингу (53%Профілів). Аналітичні навички (систематизація та

Таблиця 2Рейтинг умінь та навичок, необхідних для виконання посадових обов'язків

Уміння, навички

Загальний рейтинг Спеціалісти Керівники Позиція в рейтингу



%

Ефективна організація роботи 1 100 1 100 1 100 Застосування програмного забезпечення 2 72 3 69 4 74 Обґрунтування своєї позиції, точки зору 3 59 4 54 5 63 Проведення нарад, зустрічей, переговорів 4 56 8 15 3 84 Безперервне підвищення рівня професійної компетентності, самовдосконалення

4 56 5 46 5 63

Управління персоналом 5 53 – 0 2 90 Аналітичні навички 6 50 4 54 6 47 Комунікативні навички 7 44 2 77 10 21 Підготовка документів 8 38 5 46 8 32 Прийняття управлінських рішень 9 31 9 8 6 47 Робота із законодавчою базою 10 28 6 31 9 26 Ведення загального діловодства 10 28 7 23 8 32 Робота в інформаційних системах е-урядування

11 25 – 0 7 42

Виступати публічно 12 19 – 0 8 32 Управління конфліктами 13 16 – 0 9 26 Пошук та ефективне використання ресурсів 14 13 – 0 10 21 Постановка завдань 15 9 – 0 11 16

55



узагальнення інформації, підготовка пропозицій)займають шосту позицію (50% Профілів). Вимо-га до наявності комунікативних навичок вису-вається у 44% Профілів і займає сьоме місце в за-гальному рейтингу. «Підготовка документів» – навосьмому місці (38% Профілів), «прийняття уп-равлінських рішень» – на дев'ятому (31%). Деся-та позиція рейтингу – «робота із законодавчоюбазою», «ведення загального діловодства» (28%).Одинадцяту–тринадцяту позиції рейтингу займа-ють відповідно вміння працювати з інформацій-ними системами е-урядування (25%), публічновиступати (19% Профілів), управляти конфлікта-ми (16%). Уміти шукати та ефективно використо-вувати ресурси необхідно 13% державним служ-бовцям (чотирнадцята позиція). І останнє місце взагальному рейтингу займає уміння поставити зав-дання (9% Профілів). Зазначимо, що в табл. 2 тана рис. 2 аналогічно табл. 1, рис. 1 представленийне вичерпний перелік умінь та навичок, необхід-них для виконання посадових обов'язків.Якщо розглянути вміння та навички за фокус-

групами, то позиції рейтингу спеціалістів та кері-вників різняться. До рейтингу спеціалістів входятьлише дев'ять позицій, оскільки є вміння та навич-ки, які вимагаються лише від керівників, зокремаце вміння працювати з інформаційними система-

ми електронного урядування, виступати публічно,управляти конфліктами, пошуку та використанняресурсів, ставити завдання. Вміння «застосуван-ня програмного забезпечення» перебуває на третійпозиції рейтингу спеціалістів і на четвертій позиціїрейтингу керівників. Четверте місце в рейтингуспеціалістів і п'яте місце в рейтингу керівниківзаймають уміння обґрунтовувати свою позицію тавласну точку зору. Уміння безперервно підвищу-вати рівень професійної компетентності та само-вдосконалюватися займають п'яті позиції в рей-тингах спеціалістів та керівників. «Ведення загаль-ного діловодства» – сьоме та восьме місце в рей-тингах відповідно спеціалістів і керівників. Далівміння та навички суттєво відрізняються за пози-ціями у відповідних рейтингах спеціалістів та ке-рівників. На відміну від рейтингу керівників дляспеціалістів на другому місці стоять комунікативнінавички, тоді як у керівників це десята позиціярейтингу. Уміння проводити наради, зустрічі, пе-реговори займають третє місце у рейтингу керів-ників і лише восьме – у рейтингу спеціалістів.Змістове оновлення освітньо-професійних про-

грам підготовки магістрів державної служби за-безпечить покращення практичної підготовки слу-хачів, досягнення високої якості освіти. Для онов-лення змісту програм підготовки магістрів держав-

Рис. 2. Уміння та навички, необхідні для виконання посадових обов'язків



ної служби потрібно знання, уміння, навички, якізаймають найбільш високі позиції в рейтингах,включити до дисциплін нормативної частини ма-гістерської програми. Решта знань, умінь та нави-чок, необхідних для виконання посадових обо-в'язків, визначених у Профілях, мають забезпечу-ватися вибірковими дисциплінами. До того ж уваріативній компоненті освітньо-професійної про-грами підготовки магістрів державної служби слідзапропонувати такі дисципліни, які б не лише за-довольнили сьогоденні потреби слухачів у навчанні,а й забезпечили перспективу професійного зростан-ня на державній службі. Розробляючи програмидисциплін, необхідно в очікувані навчальні резуль-тати включати знання, вміння, навички, які вказу-ються в Профілях. Для розвитку вміння безперерв-но підвищувати рівень своєї професійної компетент-ності та самовдосконалюватися потрібно так пере-будовувати навчальний процес, щоб підвищитироль самостійної роботи слухачів.

Висновки. Орієнтація навчального процесу напотреби органів влади сприяє розвитку у слухачівкомпетентностей, необхідних для якісного виконан-ня ними посадових обов'язків та кар'єрного зрос-тання. Аналіз профілів професійної компетентностіпосад державної служби слухачів дає змогу визна-чити вимоги до рівня їхньої професійної компетент-ності та ефективно оновити зміст навчальних про-грам, правильно розставити акценти у формуванні

та розвитку професійної компетентності слухачів,оптимально задовольнити потреби органів влади упідготовці державних службовців.У результаті аналізу Профілів слухачів визначе-

но рейтинг знань, умінь, навичок, необхідних длявиконання посадових обов'язків. Найбільш рейтин-говими виявилися знання законодавства України усфері державного управління, зокрема законів Ук-раїни «Про державну службу», «Про засади запобі-гання і протидії корупції», «Про правила етичноїповедінки», «Про доступ до публічної інформації»;державної мови, комп'ютерної техніки та програм-ного забезпечення, основ управління, охоронипраці, архівної справи. Серед умінь та навичок най-вищі позиції зайняли ті, що стосуються ефектив-ної організації роботи, застосування програмногозабезпечення, обґрунтування власної позиції і точ-ки зору, проведення нарад, зустрічей, переговорівта вміння самовдосконалюватися.Розроблено рекомендації щодо оновлення

змісту програм підготовки магістрів державноїслужби, зокрема запропоновано найбільш рейтин-гові знання, уміння, навички формувати під часвивчення нормативних дисциплін, решту – під часвивчення вибіркових дисциплін.Одним із перспективних і практично орієнто-

ваних напрямів подальшого дослідження пробле-ми може бути вивчення потреб державних служ-бовців у підвищенні рівня їхньої компетентності.

1. Ахромкін Є. Оновлення програми підготовкимагістрів за спеціальністю «державна служба» /Є. Ахромкін, В. Філіпповський // Вісник державноїслужби України : наук. вид. для держ. службовцівУкраїни. – 2010. – № 4. – С. 45–51.

2. Білинська М. Концептуальні засади побудови освітніхпрограм у галузі знань «Державне управління»[Електронний ресурс] / М. Білинська. – Режимдоступу : http://212.111.196.8:8081/dlc/24_25102013/bilinska.pdf

3. Болюбаш Н. Формування професійної компе-тентності державних службовців у вищихнавчальних закладах [Електронний ресурс ] /Н. Болюбаш. – Режим доступу : http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/govermgmt/ 2012/194-182-6.pdf

4. Державне управління : підручник : у 2 т. / Нац. акад.держ. упр. при Президентові України ; редкол. :Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко (заст.голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. – К. :НАДУ ; Дніпропетровськ : [б. в.], 2012. – Т. 1. –564 с.

5. Дзвінчук Д. І. Вступ до спеціальності : курс лекцій /Д. І. Дзвінчук, В. І. Малімон ; М-во освіти і науки,молоді та спорту України, Нац. агентство України з


1. Akhromkin Ye. Onovlennia prohramy pidhotovkymahistriv za spetsialnistiu «derzhavna sluzhba» /Ye. Akhromkin, V. Filippovskyi // Visnyk derzhavnoisluzhby Ukrainy : nauk. vyd. dlia derzh. sluzhbovtsivUkrainy. – 2010. – # 4. – S. 45–51.

2. Bilynska M. Kontseptualni zasady pobudovy osvitnikhprohram u haluzi znan «Derzhavne upravlinnia»[Elektronnyi resurs] / M. Bilynska. – Rezhym dostupu :http: / /212.111.196.8:8081/dlc /24_25102013/bilinska.pdf

3. Boliubash N. Formuvannia profesiinoi kompetentnostiderzhavnykh sluzhbovtsiv u vyshchykh navchalnykhzakladakh [Elektronnyi resurs] / N. Boliubash. –Rezhym dostupu : http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/govermgmt/ 2012/194-182-6.pdf

4. Derzhavne upravlinnia : pidruchnyk : u 2 t. / Nats. akad.derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy ; redkol. :Yu. V. Kovbasiuk (holova), K. O. Vashchenko (zast.holovy), Yu. P. Surmin (zast. holovy) [ta in.]. – K. : NADU ;Dnipropetrovsk : [b. v.], 2012. – T. 1. – 564 s.

5. Dzvinchuk D. I. Vstup do spetsialnosti : kurs lektsii /D. I. Dzvinchuk, V. I. Malimon ; M-vo osvity i nauky,molodi ta sportu Ukrainy, Nats. ahentstvo Ukrainy zpytan derzh. sluzhby, Ivano-Frankiv. nats. tekhn. un-t

http://212.111.196.8:8081/dlc/24_25102013/

http://lib.chdu.edu.ua/

http://212.111.196.8:8081/dlc/24_25102013/

http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/

57



питань держ. служби, Івано-Франків. нац. техн. ун-тнафти і газу. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2012. –172 с.

6. Кадрова політика і державна служба : навч. посіб. /С. М. Серьогін, Н. Т. Гончарук, Н. А. Липовська [та ін.] ;за заг. ред. С. М. Серьогіна ; Нац. акад. держ. упр.при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-тдерж. упр. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2011. –352 с.

7. Луговий В. Запровадження компетентнісного підходув галузі освіти «Державне управління»(концептуальний, нормативний і методичнийаспекти) [Електронний ресурс] / В. Луговий. – Режимдоступу : http://www.tempus. org.ua/uk/korysna-informacija/publikaciji/624-nqf-luhovyi-/download.html

8. Лукашев С. В. Стандарти підготовки магістрівдержавного управління в Україні в умовах активізаціїєвроінтеграційних ініціатив / С. В. Лукашев //Модернізація галузевих стандартів вищої освіти тарозвиток магістерських програм у галузі знань«Державне управління» : матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (Київ, 24–25 жовт.2013 р.). – К. : НАДУ, 2013. – С. 135–137.

9. Мельников О. Проблеми професійної підготовкидержавних службовців та перспективи їх вирішення[Електронний ресурс] / О. Мельников. – Режимдоступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2011-2/doc/1/07.pdf

10. Підготовка магістрів за спеціальністю «Державнаслужба» в освітній галузі «Державне управління» увищих навчальних закладах України у 2007–2008навчальному році: сучасний стан та основніпроблеми / Ю. П. Сурмін, Т. П. Крушельницька,Р. А. Науменко та ін. // Аналітика і влада : журн.експертно-аналіт. матеріалів і наук. пр. – 2010. – № 2. –С. 83–109.

11. Про державну службу [Електронний ресурс] : ЗаконУкраїни вiд 17 листоп. 2011 р. № 4050-VI. – Режимдоступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4050-17

nafty i hazu. – Ivano-Frankivsk : Misto NV, 2012. –172 s.

6. Kadrova polityka i derzhavna sluzhba : navch. posib. /S. M. Serohin, N. T. Honcharuk, N. A. Lypovska [ta in.] ;za zah. red. S. M. Serohina ; Nats. akad. derzh. upr.pry Prezydentovi Ukrainy, Dnipropetr. rehion. in-t derzh.upr. – Dnipropetrovsk : DRIDU NADU, 2011. – 352 s.

7. Luhovyi V. Zaprovadzhennia kompetentnisnohopidkhodu v haluzi osvity «Derzhavne upravlinnia»(kontseptualnyi, normatyvnyi i metodychnyi aspekty)[Elektronnyi resurs] / V. Luhovyi. – Rezhym dostupu :http://www.tempus. org.ua/uk/korysna-informacija/publikaciji/624-nqf-luhovyi-/download.html

8. Lukashev S. V. Standarty pidhotovky mahistrivderzhavnoho upravlinnia v Ukraini v umovakhaktyvizatsii yevrointehratsiinykh initsiatyv / S. V. Lu-kashev // Modernizatsiia haluzevykh standartiv vyshchoiosvity ta rozvytok mahisterskykh prohram u haluzi znan«Derzhavne upravlinnia» : materialy shchorich. nauk.-prakt. konf. za mizhnar. uchastiu (Kyiv, 24–25 zhovt.2013 r.). – K. : NADU, 2013. – S. 135–137.

9. Melnykov O. Problemy profesiinoi pidhotovky der-zhavnykh sluzhbovtsiv ta perspektyvy yikh vyrishennia[Elektronnyi resurs] / O. Melnykov. – Rezhym dostupu :http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2011-2/doc/1/07.pdf

10. Pidhotovka mahistriv za spetsialnistiu «Derzhavnasluzhba» v osvitnii haluzi «Derzhavne upravlinnia» uvyshchykh navchalnykh zakladakh Ukrainy u 2007–2008navchalnomu rotsi: suchasnyi stan ta osnovni problemy /Yu. P. Surmin, T. P. Krushelnytska, R. A. Naumenko tain. // Analityka i vlada : zhurn. ekspertno-analit.materialiv i nauk. pr. – 2010. – # 2. – S. 83–109.

11. Pro derzhavnu sluzhbu [Elektronnyi resurs] : ZakonUkrainy vid 17 lystop. 2011 r. # 4050-VI. – Rezhymdostupu : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4050-17

http://www.tempus

http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/


http://www.tempus

http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2011-2/doc/




Л. М. Шипілова,кандидат політичних наук, доцент кафедри національної безпеки,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ У КОНТЕКСТІДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ

У статті проведено аналіз сучасних принципів і підходів до формування політики національної безпеки, трансфор-мації та менеджменту структур державного управління національною безпекою, організаційних процесів та ресурсів,які свідчать про мінливий характер нинішнього організаційного середовища. Розглянуто питання щодо розподілуфункцій суб’єктів системи державного управління з урахуванням різниці між політичним керівництвом, яке булопризначено в процесі виборів, і професійними адміністраторами. Визначено можливості професійного компонентащодо надання підтримки політикам у формуванні та проведенні державної політики забезпечення національноїбезпеки без розмивання своєї ідентичності як ефективних менеджерів.Ключові слова: державне управління національною безпекою, потенціал держави, менеджмент, публічно-владніповноваження, національна безпека, загрози, система, адміністративна реформа.

L. N. Shypilova,Doctoral candidate in political science, associate Professor of National Security, National Academy for PublicAdministration under the President of UkraineV. A. Shoiko,Doctoral candidate in historical science,deputy head of the Institute – chief engineer, Ukrainian national research institute of civil protection

FEATURES OF THE NATIONAL MANAGEMENT IN THE CONTEXT OF PUBLIC ADMINISTRATION NATIONALSECURITYThis paper analyzes the modern principles and approaches to national security policy, transformation and managementstructures of public administration national security, organizational processes and resources that are indicative of thechanging nature of the current organizational environment. The authors examined the issue of the distribution functions ofthe system of governance based on the difference between the political leadership that has been assigned in the electoralprocess and the professional administrators and determine the capacity of the professional component in assisting policymakers in the formulation and implementation of public policy to ensure national security without blurring its identity aseffective managers.Key words: public administration of the national security, potencial of the state, management, public-power authority,national security, threats, system, administrative reform.

В. А. Шойко,кандидат історичних наук, заступник начальника – головнийінженер, Український науково-дослідний інститут цивільногозахисту

59



Л. Н. Шипилова,кандидат политических наук, доцент кафедры национальной безопасности,Национальная академия государственного управления при Президенте УкраиныВ. А. Шойко,кандидат исторических наук, заместитель начальника – главный инженер,Украинский научно-исследовательский институт гражданской защиты

ОСОБЕННОСТИ НАЦИОНАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТА В КОНТЕКСТЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯНАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТЬЮВ статье проведен анализ современных принципов и подходов к формированию политики национальной безопас-ности, трансформации и менеджмента структур государственного управления национальной безопасностью, орга-низационных процессов и ресурсов, которые свидетельствуют об изменчивом характере нынешней организацион-ной среды. Рассмотрены вопросы распределения функций субъектов системы государственного управления с уче-том разницы между политическим руководством, которое было назначено в процессе выборов, и профессиональ-ными администраторами, а также определены возможности профессионального компонента в оказании поддерж-ки политикам в формировании и осуществлении государственной политики обеспечения национальной безопасно-сти без размывания своей идентичности как эффективных менеджеров.Ключевые слова: государственное управление национальной безопасностью, потенциал государства, менеджмент,публично-властные полномочия, национальная безопасность, угрозы, система, административная реформа.

Постановка проблеми. В Україні триває про-ведення адміністративної реформи, яка передба-чає модернізацію всієї системи державного управ-ління загалом та у сфері національної безпеки зок-рема. Підґрунтям будь-якої національної структу-ри управління є її спроможність до визначення ідосягнення поставлених перед державою цілей,виконання поставлених завдань ефективними спо-собами та засобами. В Україні проблема національ-ного менеджменту полягає в суперечностях міжполітичними й адміністративними функціями тапризначенням на посади осіб, які відповідають зареалізацію державної політики в різних сферахжиттєдіяльності суспільства. Вирішення цих зав-дань уповільнюється через відсутність структури-зації наукових знань з теорії державного управлін-ня щодо застосування гнучких підходів до запро-вадження ресурсного менеджменту та чіткого за-конодавчого забезпечення.

Формулювання цілей статті. Метою цієї пуб-лікації є наукове обґрунтування принципів іпідходів до формування державного управліннянаціональною безпекою.

Виклад основного матеріалу. Державне управ-ління національною безпекою (далі – ДУНБ) спе-цифічний вид та невід'ємна складова державногоуправління, що охоплює соціальну, економічну,гуманітарну та політичну сфери життєдіяльностісуспільства та держави.Таке управління є цілеспрямованою діяльністю

суб'єктів забезпечення національної безпеки, які вмежах чинного законодавства та використовуючинаявні можливості держави (дипломатичні, воєнні,економічні, інтелектуальні, інформаційні та інші),здійснюють розробку й реалізацію владних, регу-люючих, координуючих, контролюючих та норма-тивних державно-управлінських впливів на об'єктинаціональної безпеки.

Головною метою зазначених впливів є прогно-зування, своєчасне виявлення, запобігання та ней-тралізація загроз сталому розвитку людини, суспі-льства і держави (передусім їх життєво важливимінтересам). Тому з позицій організаційно-функці-онального аналізу система ДУНБ – невід'ємнаскладова системи державного управління, а їїпринциповою особливістю є те, що вона немов би“занурена” в “загальну” систему державного уп-равління.Принциповою ознакою державного управлін-

ня є його цілеспрямованість. Саме тому багатодослідників, зокрема Г.В.Атаманчук, А.А.Коко-шин, С.П.Мосов, Н.Р.Нижник, Г.Райт [1–4], до-тримуються тієї думки, що в цьому разі суттю уп-равлінської діяльності є досягнення тих чи іншихцілей, а його змістом – дії щодо досягнення зазна-чених цілей. Г.П.Ситник у своїх працях акцентуєувагу на проблемі наукового обґрунтування шляхівпідвищення результативності та ефективностіфункціонування системи ДУНБ, і що суб'єктомуправління є система спеціально створенихорганів державної влади, між якими розподіленіпевні функції державного управління, а об'єктом –суспільні відносини, у процесі яких виникаютьінтереси (потреби) самозбереження та подальшо-го розвитку і, відповідно, цілі, спрямовані на їхзадоволення, у тому числі в безпеці [5, c. 197].Для ДУНБ притаманні закономірності, ознаки

й особливості як міжгалузевої, так і функціональ-ної складових державного управління, а йогоструктура, зміст і спрямованість залежать від фор-ми державного устрою та політичної системи.Воно є однією з функціональних складових єди-ного процесу забезпечення національної безпеки,оскільки головною метою є створення і підтри-мування на належному рівні захищеності життє-во важливих національних інтересів з метою ство-



рення сприятливих умов розвитку особистості,прогресу суспільства, а також нейтралізації заг-роз послаблення ролі держави як суб'єкта міжна-родних відносин і спроможності реалізовуватиінтереси національні на міжнародній арені. ТомуДУНБ здійснюється згідно з прийнятими в уста-новленому порядку концепціями, доктринами,стратегіями і програмами, спрямованими на забез-печення національної безпеки у сферах життєді-яльності. Суб'єктами ДУНБ є посадові особи, орга-ни державного управління, інші державні інсти-тути, діяльність яких прямо чи опосередкованопов'язана із забезпеченням національної безпеки[6, с. 118–119].Адміністративна теорія ставить в основу ме-

неджерські функції і намагається створювати ши-рокі адміністративні принципи, які слугують «до-рожніми покажчиками» раціональної організацій-ної роботи. Наприклад Ф.Тейлор та його послідов-ники наполягали на тому, що існує можливістьнаукового аналізу завдань, що виконують окреміпрацівники, з метою визначення максимально про-дуктивних операцій за мінімальних витрат енергіїі ресурсів [7].Сучасні ж теорії менеджменту більше врахо-

вують специфічні особливості і допомагають зро-зуміти мінливий характер нинішнього організа-ційного середовища. Згідно з теорією обставин підчас прийняття менеджерських рішень необхідновраховувати всі особливості поточної ситуації ідіяти з урахуванням тих обставин, що справляютьвплив на цю ситуацію.На менеджерську науку суттєво вплинула тео-

рія систем. «Система» являє собою сукупністьокремих елементів, поєднаних в одне ціле длядосягнення певної кінцевої цілі. Її можна розгля-дати як конструкцію, що має вхід, внутрішні про-цеси, вихід і кінцевий продукт діяльності. Систе-ма передбачає взаємозв'язок між усіма компонен-тами. В окремій організації на вході присутні ре-сурси, які проходять через певні процеси плану-вання, організації, мотивації і контролю з метоюзабезпечення відповідності з цілями організації.На виході буде продукт цієї діяльності у виглядіпевних можливостей. Таким продуктом може бутипідвищення рівня життя чи рівня національноїбезпеки. Реакцією у відповідь може бути сприй-няття суспільством рівня безпеки, що забезпечуєдержава. Ці загальні рамки можна застосувати добудь-якої системи з усіма підсистемами (департа-менти, програми, проекти тощо), що входять доскладу організації.Для виконання своєї функції державні лідери

застосовують такі підходи, як «політичне керів-

ництво», «адміністративний та організаційнийменеджмент», «стратегічне та політичне лідер-ство», «ресурсний менеджмент, «зворотний зв'я-зок та контроль» тощо. З урахуванням цього важ-ливо чітко усвідомити специфіку виконання кож-ною з підсистем своїх функцій, тобто необхідновиходити з того, як ця підсистема посіла своє місцев системі державного управління національноюбезпекою: у результаті вільних виборів (президент,парламент) чи призначені державою (міністерства,відомства). З урахуванням цих функцій необхідностворити відповідну концепцію організації керів-ництва системою державного управління націо-нальною безпекою. Це передбачає вирішення та-ких питань: політичне керівництво, управліннядіяльністю, що можна віднести до сфери націо-нального менеджменту. Слід зазначити, що ця кон-цепція має відображати і роль публічної адмініст-рації, тобто участь громадянського суспільства впроцесі управління державою.Геополітичні зміни, що відбуваються у світі,

продовження реформ у політичному, економічно-му, державному секторах безпеки зумовлюютьпородження нових ефективних вимог до держав-ного управління та засобів щодо запобігання заг-роз національним інтересам. Засобами можутьбути як матеріальні, так і нематеріальні чинники;усе залежить від того, які конкретні цілі є нагаль-ними у даний період часу.Матеріальні засоби – це національний потен-

ціал, який має держава у своєму розпорядженнідля збереження стабільності: економіка, збройнісили, об'єкти техніки тощо, забезпечення про-цвітання держави на основі принципів рефор-мування економіки, макроекономічної коорди-нації і ринкової практики в межах узгодженихтрудових, природоохоронних регіональних ісвітових стандартів і норм.Нематеріальні засоби – це може бути прагнен-

ня, воля, промислові можливості, інтелект тощо,а саме: підтримання і збереження національнихцінностей, підвищення рівня життя населення,збереження висококваліфікованого трудового інаукового потенціалу держави.З огляду на вищезазначене слід розглядати

безпекову політику держави у такій послідов-ності: що є важливим для держави (пріори-тетність національних інтересів), що завдаєшкоди (реальні й потенційні загрози національ-ним інтересам), що робити для запобігання(цілі) виникненню загроз, як робити (методи) іякими засобами (механізми влади, які даютьзмогу державі досягнути своїх національнихцілей) (див. рисунок).

61



Конституція України, Закон «Про основи націо-нальної безпеки України» та «Стратегія національ-ної безпеки України» є основоположними норма-тивно-правовими актами, які свідчать про те, щоУкраїна відбулася як держава зі сталим світогля-дом, чітко окресленими національними інтереса-ми, цінностями, цілями, для забезпечення безпекияких був визначений стратегічний курс її розвитку.На сьогодні основними проблемами є: забез-

печення балансу між завданнями, що постали пе-ред державою і наявними ресурсами; моніторингі контроль діяльності суб'єктів державного управ-ління, здійснення цивільного контролю за проце-сами державного управління.Як зазначено в Стратегії національної безпеки

України, національні стратегічні цілі України єпроекцією пріоритетних національних інтересівїї розвитку, які визначаються передусім необхід-ністю захисту суверенітету і незалежності Украї-ни, забезпечення непорушності її кордонів та те-риторіальної цілісності, створення умов для забез-печення прав і свобод людини, демократичногорозвитку та економічного процвітання держави якоснови зростання добробуту її громадян, захистута подальшого розвитку духовних цінностей, а унайближчій (середньостроковій) перспективі –створення прийнятних зовнішніх і внутрішніхумов для реалізації національних інтересів Украї-ни, ефективної системи забезпечення національ-ної безпеки і зміцнення її органів [8].З урахуванням вищезазначеного під час упро-

вадження безпекової політики держави, керуючисьСтратегією національної безпеки (у контексті на-ціональних інтересів), слід сконцентрувати увагуна ефективній боротьбі з політичним екстреміз-мом і тероризмом, організованою злочинністю ікорупцією, створенні всеохоплюючої системи со-ціальної безпеки особи і суспільства, яка включа-тиме охорону громадського порядку і захист на-ціональних інтересів держави від зовнішніх івнутрішніх загроз. Особливу увагу слід приділи-ти реорганізації та підвищенню взаємодії суб'єктівзабезпечення національної безпеки.Для більш ефективного використання наявних

можливостей, прозорості прийняття політичнихрішень суб'єктами державного управління таїхньою практичною реалізацією необхідним є:

– обґрунтування зусиль щодо розвитку, рефор-мування чи трансформації структури державногоуправління забезпечення національної безпеки;

– розробка чіткої концепції, що спроможначітко виокремити основні завдання, реалізація якихдала б змогу забезпечити створення організації,спроможної результативно й ефективно функ-ціонувати в установленому політичному і юридич-ному полі. Вертикаль управління такої організації,процес прийняття стратегічних рішень, процеду-ри ресурсного забезпечення, обсяги витрат є по-хідними від національного (суспільного) сприй-няття загроз національним інтересам держави.Наявність дієвої системи стримувань і проти-

ваг є однією з важливих характерних ознак будь-якої демократії. Її метою є забезпечення гарантіїтого, що політична влада розподілена достатньоюмірою і децентралізована для того, щоб виключи-ти будь-яку можливість монополізації влади, а та-кож для того, щоб дати народу максимум можли-востей для контролю органів державного (адміні-стративного) управління.Застосування системи стримувань і противаг

через розподіл повноважень в дійсності стосуєть-ся можливості ділитися повноваженнями й обо-в'язками, а не реального розподілу як такого. Цетвердження дуже важливе з точки зору правиль-ного формування механізмів, які формулюють іреалізують державну політику. У такому середо-вищі сильною стороною є не можливість коман-дувати, а можливість наводити аргументи і пере-конувати. Така система часто може бути дужеінертною, складною і навіть витратною, однаквона гарантує важливий захист від можливого зло-вживання владою будь-якої із сторін, тобто яви-ще, якому має протистояти будь-яка демократія [9].Історично склалося так, що держава розглядаєть-

ся як політичне суспільство, спроможне встановлю-вати контроль шляхом політичного вибору. Держа-ва визначає центральний уряд як основне джерелоконтролю і регулювання в питаннях установленняцілісності й недоторканності державної території.Існує багато тлумачень поняття «діяльність органіввлади» в сенсі «державного (адміністративного) уп-равління». Пол Гірс вважає, що діяльність органіввлади в цілому сприймається як альтернатива цент-ральному (сильному) правлінню і визначає кілька

Національні інтереси

Загрози Цілі Методи Засоби

Запобігання виникненню загроз національним інтересам



основних варіантів такого управління в політичній,міжнародній, діловій і соціальній сферах, а саме:

• корпоративне управління виникає за наявностівеликих і впливових компаній з великою чисель-ністю акціонерів, з одного боку, й активним про-фесійним менеджментом – з другого. Його метаполягає в забезпеченні прозорості й підзвітності збоку виконавчих менеджерів, а також перешкод-жанні перетворенню компанії в автократію в де-мократичному оточенні, де демократія слугує ос-новним джерелом легітимності;

• самоуправління виникає у разі приватизаціїтрадиційних адміністративних і обслуговуючихфункцій і спрямовано на впровадження новихмоделей суспільних послуг, відмінних від систе-ми адміністрування, які перебувають під безпосе-реднім ієрархічним контролем привселюдно об-раних посадових осіб;

• соціальне управління формується «за замов-чуванням» як новий тип мережевого правління, доякого входять такі суб'єкти, як профспілки, торгі-вельно-промислові об'єднання, неурядові органі-зації та представники місцевих органів влади іспрямоване на досягнення нових соціальних до-мовленостей, що узгоджені на державному рівні;

• у міжнародному управлінні застосовуєтьсяконцепція «правління без уряду» у сфері міжна-родних відносин і режимів. Ця концепція базуєтьсяна широко визнаному факті того, що багато гло-бальних і міжнародних питань, таких як глобаль-не потепління, міжнародна торгівля, контроль надозброєнням, а також міжнародні стандарти в ба-гатьох сферах неможливо вирішити тільки лишеза рахунок зусиль держав. Інтернаціоналізаціяуправління, яку на основі міждержавних домовле-ностей здійснює Міжнародний валютний фонд,Міжнародна організація торгівлі, Світовий банк ігрупа G8, а також розширення діяльності недер-жавних гравців ставлять важливі питання про те,хто і як контролює ці національні суб'єкти, і чи необмежують вони меж демократії [10].Теорії сучасного менеджменту враховують спе-

цифічні особливості й допомагають оперативнозорієнтуватися у швидкоплинному характеріорганізаційного середовища. Згідно з теорією об-ставин під час прийняття менеджерських рішеньнеобхідно враховувати всі особливості поточноїситуації і діяти з урахуванням тих обставин, щосправляють найбільший вплив на поточну ситуа-цію. У цьому разі йдеться про підхід «все зале-жить від конкретних обставин», тобто мова йде

про застосування ефективного стилю управліннячи менеджменту залежно від ситуації.На дослідження проблем управління і менедж-

менту особливий вплив справляє теорія систем. Си-стема – це сукупність окремих елементів, що об'єд-нані в єдине ціле для досягнення кінцевої мети. Алев будь-якому випадку існує принципове питаннящодо обґрунтування підходів розподілу функційсуб'єктів системи державного управління з урахуван-ням різниці між політичним керівництвом, яке булопризначено в процесі виборів та професійними ад-міністраторами і визначення спроможності профе-сійного компонента щодо надання підтримки полі-тикам у формуванні та здійсненні державної політи-ки забезпечення національної безпеки без розмиван-ня своєї ідентичності як ефективних менеджерів.

Висновки. Отже, система державного управ-ління забезпечення національної безпеки має бутиспрямована на посилення потенціалу держави тазабезпечення її національної безпеки у разі опти-мального рівня витрат в умовах динамічних змінреальних загроз і прогнозованих викликів як усе-редині країни, так і за її межами.Розвиток цієї Системи здійснюється шляхом

планування, розробки, реалізації та контролю завжиттям комплексу політичних, економічних, со-ціальних, воєнних, інформаційних, правових таінших заходів, спрямованих на забезпечення на-ціональної безпеки України. Суб'єкти державно-го управління забезпечення національної безпекимають керуватися принципами верховенства пра-ва; централізованого керівництва на основі єди-ного стратегічного планування; координованостіполітичної, дипломатичної, воєнної, економічної,інформаційної діяльності всіх органів державноївлади та військового керівництва.Розробка повноцінної концепції сучасного ро-

зуміння національного менеджменту залежить віднаявності засобів для забезпечення безпеки,рівнем демократизації політичної організації і га-рантуванні безпеки суспільства та механізмомповноцінного суб'єктивного й об'єктивного конт-ролю у всіх сферах життєдіяльності держави.

Перспективи використання результатів дослі-дження. Запропоновано теоретичне обґрунтуваннятрансформації національного державно-управлінсь-кого менеджменту як одного з компонентів, який можебути застосований у дослідженні проблемних питаньадміністративної реформи у сфері забезпечення на-ціональної безпеки держави, які донині залишають-ся малодослідженими, але є принциповими.

63



1. Атаманчук Г. В. Теория государственногоуправления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. :Юрид. лит., 1997. – 400 с.

2. Кокошин А. А. Стратегическое управление: теория,исторический опыт, сравнительный анализ, задачидля России : монография / А. А. Кокошин. – М. :МГИМО, 2003. – 528 с.

3. Нижник Н. Р. Про державне управління, об’єкт іпредмет його теорії / Н. Р. Нижник, С. П. Мосов //Вісн. УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 56–61.

4. Райт Г. Державне управління : пер. з англ. / Г. Райт. –К. : Основи, 1994. – 191 с.

5. Ситник Г. П. Державне управління у сферінаціональної безпеки (концептуальні таорганізаційно-правові засади) : підручник / Г. П. Сит-ник. – К. : НАДУ, 2012. – 543 с.

6. Государственное управление в сфере национальнойбезопасности : словарь-справочник / сост. : Г. П. Сит-ник, В. И. Абрамов, В. Ф. Смолянюк и др. ; под общ.ред. Г. П. Ситника. – К. : НАДУ, 2011. – С. 118–119.

7. Frederick W. Taylor. Principles of Scientific Management(New York? NY: Harper&Brothers, 1911).

8. Стратегія національної безпеки України «Україна усвіті, що змінюється» [Електронний ресурс] : затв.Указом Президента України від 12 лют. 2007 р.№ 105 (в редакції Указу Президента України від8 черв. 2012 р. № 389/2012). – Режим доступу :www.zakon.rada.gov.ua

9. Букур-Марку Г. Оборонный менеджмент: оз-накомление / Г. Букур-Марку, Ф. Флури, Т. Тагарев. –Женева : Женев. центр демократ. контроля, 2011. –С. 18. – (Серия «Менеджмент безопасности иобороны», № 1).

10. Paul Hirst. Democracy and Governance, in DebatingGovernance: Authority, Steering, and Democracy / HirstPaul ; ed. Jon Pierre. – Oxford : Oxford University Press,2000. – P. 13–35.


1. Atamanchuk H. V. Teoryya hosudarstvennohoupravlenyya : Kurs lektsyy. – M. : Yuryd. lyt., 1997. –400 s.

2. Kokoshyn A.A. Stratehycheskoe upravlenye: Teoryya,ystorycheskyy opыt, sravnytel’nыy analyz, zadachy dlyaRossyy : monohrafija. – M. : MHYMO, 2003. – 528 s.

3. Nyzhnyk N.R., Mosov S.P. Pro derzhavne upravlinnya,ob’yekt i predmet yoho teoriyi // Visn. UADU. 2000. –#3. – S. 56-61.

4. Rayt H. Derzhavne upravlinnya : Per. z anhl. – K. :Osnovy, 1994. – 191 s.

5. Sytnyk H. P. Derzhavne upravlinnya u sferi natsional’noyibezpeky (kontseptual’ni ta orhanizatsiyno-pravovizasady) : Pidruchnyk. – K. : NADU, 2012. – 543 s.

6. Hosudarstvennoe upravlenye v sfere natsyonal’noybezopasnosty: slovar’-spravochnyk / sostav. : H.P. Sytnyk,V.Y. Abramov, V.F.Smolyanyuk y dr.; pod obshch.redaktsyey H.P.Sytnyka. – K. : NADU, 2011. – S. 118–119.

7. Frederick W. Taylor, Principles of Scientific Management(New York? NY: Harper&Brothers. 1911).

8. Stratehiya natsional’noyi bezpeky Ukrayiny «Ukrayinau sviti, shcho zminyuyet’sya» zatverdzheno UkazomPrezydenta Ukrayiny vid 12 lyutoho 2007 roku #105 (vredaktsiyi Ukazu Prezydenta Ukrayiny vid 8 chervnya2012 roku # 389/2012).

9. Bukur-Marku H., Flury F., Taharev T. Oboronnыymenedzhment: oznakomlenye: Seryya «Menedzhmentbezopasnosty y oboronы», # 1, Zhenevskyy tsentrdemokratycheskoho kontrolya, 2011. – S. 18.

10. Paul Hirst, Democracy and Governance, in DebatingGovernance:Authority, Steering, and Democracy, ed.Jon Pierre (Oxford: Oxford University Press, 2000). –P. 13–35.

http://www.zakon.rada.gov.ua



В. М. Гурієвська,кандидат наук з державного управління, доцент,докторант кафедри парламентаризмута політичного менеджменту,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

ЗАСТОСУВАННЯ РЕФЛЕКСИВНОГО ПІДХОДУ В СИСТЕМІДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Автором проведено теоретичний аналіз філософських, методологічних, соціально-психологічних досліджень пере-думов розвитку рефлексивного управління. Акцент зроблено на дослідженні сутності поняття та значення рефлексіїв контексті державно-управлінської діяльності. Феномен рефлексії розглянуто як результат еволюції ідей, що роз-ширює своє значення від індивідуальної здатності особистості до базової основи парадигми рефлексивного управ-ління та практичного застосування в державно-управлінській практиці.Рефлексивний підхід розглядається як метод удосконалення практики управління. Зазначено, що принципи реф-лексивного підходу в процесі прийняття управлінських рішень, налагодження взаємодії, вирішення конфліктів за-безпечують оптимізацію управлінської діяльності, оскільки спираються на особистість як на творця і основного ком-понента системи державного управління.Ключові слова: рефлексія, рефлексивний підхід, рефлексивне управління, соціально-психологічні технології, дер-жавно-управлінська діяльність, державне управління.

V. М. Guriievska,Ph.D in Public Administration,associate professor, doctoral candidate of the faculty «Parliamentarianism and Parliamentary Activities»,National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

REFLEXIVE APPROACH APPLICATION IN THE SYSTEM OF PUBLIC ADMINISTRATIONThe article presents the theoretical analysis of philosophical, methodological, socio-psychological research of approachesto the reflexive management. The emphasis is made on the research of the essence of the concept and the importance ofthe reflexive management in the context of public administrative activities. The phenomenon of the reflection is consideredas a result of ideas evolution, which widens its meaning from the individual capabilities of a personality to the foundationof the reflexive management paradigm and its practical application in public administration practice.The reflexive approach is considered as a method of management practice improvement. It is indicated that the use of theprinciples of the reflexive approach in taking administrative decisions, establishing interaction, conflict handling etc. providethe optimization of the management activities, as these principles are based on a personality who is a creator and maincomponent of the system of public administration.Key words: reflection, reflexive approach, reflexive management, socio-psychological research, public administrative activity,public administration.

В. Н. Гуриевская,кандидат наук государственного управления, доцент, докторант кафедры парламентаризмаи политического менеджмента, Национальная академия государственного управленияпри Президенте Украины

ПРИМЕНЕНИЕ РЕФЛЕКСИВНОГО ПОДХОДА В СИСТЕМЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯАвтором осуществлен теоретический анализ философских, методологических, социально-психологических иссле-дований предпосылок развития рефлексивного управления. Акцент сделан на исследовании сущности понятия изначения рефлексии в контексте государственно-управленческой деятельности. Феномен рефлексии рассмотренкак результат эволюции идей, который расширяет свое значение от индивидуальной способности личности к базо-вой основe парадигмы рефлексивного управления и практического применения в государственно-управленческойпрактике.Рефлексивный подход рассматривается как метод совершенствования практики управления. Отмечено, что прин-ципы рефлексивного подхода в процессе принятия управленческих решений, налаживания взаимодействия, раз-решения конфликтов обеспечивают оптимизацию управленческой деятельности, поскольку опираются на личностькак на создателя и основного компонента системы государственного управления.Ключевые слова: рефлексия, рефлексивный подход, рефлексивное управление, социально-психологические тех-нологии, государственно-управленческая деятельность, государственное управление.

65



Постановка проблеми у загальному виглядіта її зв'язок з важливими науковими та прак-тичними завданнями. Сучасне управління вима-гає від керівників і лідерів застосування новихпідходів в умовах зростаючої складності та непе-редбачуваності процесів державно-управлінськоїдіяльності. Для цього, насамперед, керівники ма-ють бути здатними до рефлексії та розвивати реф-лексивну парадигму в державному управлінні,щоб долати ті виклики часу, які постають нині.Зрештою, особистісне сприйняття ситуацій

керівником, визначення та інтерпретація подій ізумовлює його поведінку та продукує наслідкиуспішного чи неуспішного керівництва.Оскільки зростаюча складність є закономірним

явищем особистісного і соціального розвитку, ук-рай необхідними є технології, які б давали змогууправлінцям глибше усвідомлювати ситуацію і ви-користовувати все, що накопичено життєвим досві-дом для розвитку не лише своєї особистості, а йорганізацій, спільнот, колективів та груп, які пере-бувають у взаємодії, і до яких причетні управлінці.Сучасні соціально-психологічні технології

містять у собі достатній арсенал напрацьованихзнань та практики і можуть бути значним ресурсомдля оптимізації державно-управлінської діяльності.Для цього необхідно провести теоретичний

аналіз філософських, методологічних, соціально-психологічних досліджень еволюції поняття реф-лексії, що має широкий спектр – від індивідуаль-ної здатності особистості до передумов застосу-вання рефлексивного підходу в системі держав-ного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Насьогодні феномен рефлексії в результаті тривалоїеволюції ідей, що розвивалися під впливом різно-манітних наукових підходів і шкіл, набуває іншихвимірів, розширюючи своє значення від індиві-дуальної здатності особистості до базової основипарадигми рефлексивного управління та практично-го застосування в державно-управлінській практиці.Чималу роль у цьому процесі відіграє особис-

тісний інтерес, що зосереджує увагу дослідникана феноменах, які формуються під впливом йогосприйняття. На це вказує М.Вебер у наступномутвердженні: «Зміст явища змінюється зі зміноюточки зору дослідника і спрямованості йогодослідницького інтересу» [1].Отже, на наш погляд, саме від особистісного

сприйняття залежить підхід до досліджуваної про-блеми, її інтерпретація, поведінка дослідника,почуття, і зрештою наслідок. Таким чином, час-тиною будь-якого управлінського процесу є сам

дослідник і від його рівня рефлексії та усвідомле-ності головним чином залежить успішність дер-жавно-управлінської діяльності.Здатність до рефлексії державних службовців

тісно пов'язана з їх особистісною усвідомленістюта впливає на інтерпретацію подій та прийняттярішень у державно-управлінській діяльності. Зок-рема, В.Д.Бакуменко стверджує, що «необхідноюумовою вирішення державно-управлінських про-блем є іх правильне усвідомлення та формулюван-ня, що внаслідок складності та багатоманітностісоціальних систем є дуже відповідальним та час-то важким завданням, для розв'язання якогопотрібні спеціальні підходи та методи» [2].Перші уявлення про рефлексію виникли в філо-

софських дослідженнях XV–XVIII ст., на які спи-ралися роботи І.Канта [3], І.Фіхте.І.Фіхте розглядав рефлексію в контексті про-

цесів розгортання або розвитку «життя», діяль-ності та мислення [4].Для Декарта, рефлексія збігалася з мисленням

у нашому розумінні цього слова [5].На основі їхніх положень виникло розуміння

того, що завдяки механізмам свідомості свідомістьніби роздвоюється, виступаючи, з одного боку, якбезпосередня свідомість, а з другого – як рефлек-туюча, або «рефлексивна», свідомість.Отже, рефлексія виступає як особлива здатність

людського розуму чи свідомості «досліджувати»свій власний зміст, ділити його на складові й пред-ставляти окремі його частини в тій чи іншій формі.Процес рефлексії творить сприйняття людини, єактом конструювання картини світу.Поняття рефлексії по-різному тлумачилося у

філософських і психологічних концепціях, у томучислі знайшло своє відображення у феномено-логічній концепції Е.Гуссерля [6].Найбільш значущими для впровадження реф-

лексивних підходів у практичний процес держав-ного управління та формування парадигми реф-лексивного управління є методологічні праціГ.П.Щедровицького та В.А.Лефевра, Т.А.Таран,Г.О.Балла, Т.Куна, І.М.Семенова, В.О.Татенка,Ю.М.Швабла, Б.Г.Юдіна, Е.Г.Юдіна, М.І.Найде-нова та ін., автори яких зробили свій внесок у роз-роблення методології та технологій рефлексивно-го управління.Суттєвий внесок у розвиток науково-методоло-

гічного обґрунтування рефлексії, виокремлення їїнаукового апарату зробили методологічні дискусіїта розробки Г.П.Щедровицького та В.А.Лефевра.Зокрема, Г.П.Щедровицький розглядав рефлек-

сію як акт діяльності з приводу зв'язку або струк-



тури спілкування між двома, принаймні, індиві-дами. «Для мене рефлексія, – зазначав автор, – в їїпервісному і сутнісному існуванні, є завжди особ-ливий кооперативний зв'язок двох актів діяльності,особлива структура і механізм кооперації, якаоб'єднує кооператив або кооперантів, і лише потімцей зв'язок «відображається» особливим чином усвідомості» [7].Рефлексія виникає тому, що люди, працюючи в

складних системах поділу діяльності та кооперації,мають у цих системах діяльності позиції, щовідрізняються одна від одної; кожен з них в одній ітій самій системі діяльності має перед собою зав-жди принципово різні ситуації і навіть у тих ви-падках, коли їхня робота пов'язана з одним і тимже, загальним для них для всіх текстом, вони ма-ють розуміти його по-різному, мають відновлюва-ти в ньому різний зміст відповідно до відміннос-тей своїх позицій і визначених цим ситуацій. Алеці індивіди обов'язково мають спілкуватися один зодним, мусять комунікувати, отже, мають розумі-ти один одного й обмінюватися своїми думками [7].Отже, з точки зору державного управління,

внесок Г.П.Щедровицького, на наш погляд, поля-гає у застосуванні рефлексивного підходу для по-будови оптимізуючих кооперативних зв'язків усистемі управління, за яким різноманітність осо-бистості виступає головним фактором їх успіш-ної діяльності, що може бути основою для засто-сування в державно-управлінській практиці.В.А.Лефевр виділяв в акті рефлексії інші фе-

номени: момент появи на «табло свідомості» інди-віда – зображення його діяльності, самого індиві-да і «табло свідомості» [8].Учений, застосовуючи принципи рефлексії,

указує на залежність діяльності від свідомості. Наце звертав увагу і К.Юнг [9, с. 53].Саме на цьому феномені ми і зосереджуємо

свою увагу, оскільки питання усвідомленої діяль-ності, на наш погляд, є запорукою розвитку сис-теми державного управління.У науковому полі державного управління тим

чи іншим аспектам аналізу та застосуванню реф-лексивного підходу як парадигми рефлексивногоуправління присвячено значну кількість науковихпраць вітчизняних і зарубіжних фахівців.Продовжуючи наукову спадщину В.А.Лефев-

ра, Т.А.Таран досліджує теорію рефлексивнихпроцесів. Науковець розробила модель поведінкиі процедуру підтримки прийняття рішень у конф-ліктних ситуаціях. Однією з найбільших досягненьнауковця, що значно розширив можливості реф-лексивного підходу, є її внесок у теорію рефлек-сивних процесів.

Т.А.Таран вдалося вдало поєднати міждисцип-лінарні зв'язки та зробити аналіз проблеми мораль-ного вибору в ситуації внутрішнього конфліктуцінностей і математично формалізувавши проблему,спираючись на рефлексивну поведінку та врахову-ючи культурний контекст [10]. Слід зазначити, щонаукові здобутки рефлексивної парадигми активновпроваджувалися в управлінську практику.Спільно з В.Н.Шемаєвим Т.А.Таран розвиває

ідею рефлексивного управління та описує рефлек-сивні процеси за допомогою математичних моде-лей, що дає змогу застосовувати їх у системахпідтримки прийняття рішень у соціально-еко-номічній та політичній сферах [11].Принципи рефлексивного управління знайшли

своє широке застосування в різних сферах суспі-льного життя, у політиці, під час маніпулюваннясуспільною свідомістю, а також у військових на-уках, на що вказують дослідження Т.Л.Томаса [12].На сучасному етапі рефлексія набула настільки

важливого і широкого значення в інших сферах,що трактується як найважливіший механізмлюдського соціального життя в усіх її формах іпроявах, навіть як джерело і засіб свободи людсь-кої особистості.Незважаючи на достатню кількість наукових

праць із зазначеної тематики в інших галузях, унауці державного управління феномен рефлексіїдосліджений недостатньо.Отже, у цьому дослідженні зосередимося на

невирішених частинах загальної проблеми,яким присвячується стаття, та вирішенню та-ких завдань: здійснити теоретичний аналіз філо-софських, методологічних, соціально-психологіч-них досліджень передумов розвитку рефлексив-ного управління в умовах зростаючої складностісистеми державного управління; дослідитисутність поняття та значення рефлексії в контекстідержавно-управлінської діяльності; проаналізува-ти необхідність упровадження рефлексивногопідходу в системі державного управління.

Виклад основних результатів та іх обґрун-тування. Поняття рефлексії традиційно визна-чається як здатність особистості осмислюватижиттєві процеси, саму себе та свою діяльність.Згідно з цим можна стверджувати, що саме цяздатність є основою зрілості людини та складо-вою сучасних підходів до лідерства та управлін-ня, проте не обмежується лише ними.

Як зазначають учені І.Н.Семенова та С.Ю.Сте-панова, рефлексія з пояснювального, світоглядно-філософського принципу трансформується в пред-мет наукового вивчення, який задає концептуаль-но-категоріальні рамки її технологічного освоєн-

67



ня у забезпеченнях реорганізації соціальної прак-тики [13].Рефлексивний підхід на сьогодні має не лише

значні напрацювання в методології, а й успішновпроваджує напрацьовані знання в систему тех-нологічних засобів з метою їх застосування врізних соціальних практиках, що дає підстави дляйого адаптації та поширення в системі державно-го управління.Піонером практичного впровадженнях рефлек-

сивної парадигми в теорію рефлексивного управ-ління був В.Лефевр. Учений розробив концепціюрефлексивної взаємодії, увів поняття рефлексивно-го вибору, рефлексивних ігор і запропонував де-скриптивну мову для опису рефлексивних процесів.У методологічному плані рефлексивний підхід,

з одного боку, забезпечує предметне бачення дос-ліджуваної реальності системи державного управ-ління та її суб'єктів, а з другого – дає змогу техно-логічно її освоювати, перетворювати у виглядіконкретної діяльності в процесі досягнення тихчи інших цілей і рішення практичних завдань.Отже, науковий підхід означає конструктивнуєдність знання про досліджувану реальність ідоцільні зміни державно-управлінської діяльності.З цих методологічних позицій рефлексивний

підхід у сфері державного управління покликанийзабезпечити вивчення такої реальності, як рефлек-сія і створення конструктивної змоги використан-ня отриманих знань у державно-управлінськійпрактиці. Адже розвиток системи державного уп-равління великою мірою залежить від того, на-скільки управлінці приймають свідомі рішення,тобто наскільки вони є вільними у своєму виборі імають реальний вплив.На це звертає увагу у своїх дослідженнях

Ю.В.Уманський, який зазначає, що без відповід-ної зміни філософії з адміністративної на синер-гетично-рефлексивну в державному управлінні не-можливо забезпечити як надання якісних послуг,так і якісну комунікацію.Ю.В.Уманський обґрунтовує необхідність реф-

лексивного управління як основи інформаційногозабезпечення cистеми державного управління [14].Дослідження В.Г.Марачі пояснюють умови й

обґрунтовують можливості рефлексивного управ-ління суспільними змінами та можливості рефлек-сивного підходу в ситуації конфліктів та соціокуль-турної динаміки.Автор наголошує, що в наш час потрібно уяв-

лення про мислення, здатне структурувати і пере-структурувати «табло свідомості», і при цьомуформування наміру не індивідуального, а здійсню-ваного в контексті соціальної дії, комунікації, ар-

гументації на свою користь і пошуків компромісу.Інакше кажучи, необхідне уявлення про соціаль-но організоване мислення [15].Концепція рефлексивного управління передба-

чає, що «об'єкт» не позбавляється свободи волі,але в процесі вироблення рішення приймає підста-ви, які дають йому змогу дедуктивно «вивести»рішення, зумовлене впливом.Подібні схеми засновані на розумінні рефлексії,

що є розширенням її традиційного філософсько-психологічного розуміння як здатності усвідомлю-вати себе, усвідомлювати хід своїх думок і дій,здатності контролювати їх. У понятті рефлексії,запропонованому В.А.Лефевром, усі перерахованіздібності стосуються не тільки управлінця, а того,ким він намагається керувати.Опис рефлексії, на думку В.А.Лефевра, немож-

ливий без поняття свободи. «Ми поставили питан-ня, яким чином описати свободу. Ми маємо сьо-годні тільки один спосіб опису свободи – це описобмежень, накладених на неї. Ми маємо навчити-ся точно і чітко реєструвати обмеження. Рефлек-сивний аналіз – це спроба зареєструвати законижиття подібних обмежень. Акт рефлексії – це змінастатусу свободи» [8].Саме це твердження можна розвинути щодо ус-

відомленості впливів у державно-управлінськійдіяльності, оскільки, як підтверджують досліджен-ня вчених, рівень впливу залежить від рівня усві-домленості, а рівень усвідомленості – від здатностідо рефлексії та усвідомленості власних обмежень.Традиційно в системі державного управління

існує стереотипне твердження про те, що всі прий-няті рішення – свідомі. Проте, як доводять психо-логічні дослідження, починаючи від З.Фрейда,К.Юнга, М.Еріксона і до наших часів, – М.Аткін-сон, А.Мінделла та інших, часто це не так.Більшість рішень, за твердженням цих науковців,зумовлені неусвідомленими впливами, що впли-вають на здійснення вибору, тобто, як зазначавК.Юнг, «ведуть нас стежками предків» [9, с. 16].Отже, в більшості випадків слід визнати

відсутність свободи у прийнятті рішень. Саме нацей аспект свободи вказував у своїх досліджен-нях В.Лафевр. Спираючись на В.Лафевра, підкрес-лимо, що тільки знання своїх обмежень дає мож-ливість здійснювати усвідомлений вибір під часприйняття управлінських рішень у системі дер-жавного управління.Учений визначив рефлексивне управління як

«процес, у якому один із супротивників передаєіншому підстави для прийняття рішень» [8].Прийняття рішень, як рефлексивний процес,

полягає в аналізі та оцінці ситуації, власних мож-



ливостей суб'єкта, його знань, умінь і навичок тапрогнозі наслідків дій. На думку В.Я.Дубровсь-кого, Ю.М.Громико та інших, оцінювання ситу-ації здійснюється умоглядно, але в основі певно-го образу організації життя; проявляється вціннісно-моральних орієнтаціях, які мають у кож-ної людини свій сенс [16–18].На думку В.Я.Дубровського, головна особ-

ливість індивіда полягає в тому, що він є рефлек-сивним елементом ситуації розгортання діяль-ності, що забезпечує аналіз, оцінку ситуації таухвалення рішення. Творення нових смислів є осо-бистісною тенденцією до індивідуалізації, її спро-можність до інтерпретації [16].На наш погляд, парадигма рефлексивного уп-

равління відкриває широкий спектр можливостейїї реалізації в системі державного управління.По-перше, принципи рефлексивного підходу в

процесі прийняття управлінських рішень, налагод-женні взаємодії, вирішенні конфліктів забезпечу-ють оптимізацію управлінської діяльності, оскіль-ки спираються на особистість як на творця і ос-новного компонента системи.По-друге, особистість у системі державного

управління, перебуваючи в епіцентрі подій, самає частиною проблеми, що призводить до надмірно-го занурення в ситуацію та емоційного вигорян-ня, ускладнення взаємодії та впливає на психоло-гічний клімат.По-третє, рефлексія формує іншу мотивацію, за

якої державний управлінець сам собі може допома-гати, розвиваючи в собі здатність до рефлексії та за-стосовуючи принципи рефлексивного управління.По-четверте, рефлексія сприяє підвищенню

рівня усвідомленості, у тому числі знання влас-них обмежень та особистісного внеску в загаль-ну проблему, що постала. У цілому це сприяє ви-ходу з глухого куту, вивільненні внутрішньоїенергії та спрямування її на розвиток.По-п'яте, завдяки рефлексії більше усвідомлю-

ються ціннісні мотиви та моральні вибори.По-шосте, рефлексія спирається на прийняття

різних точок зору, що формує гнучкість, сприяєсоціальній адаптації та зростанню особистості йкооперації колективів.По-сьоме, за допомогою рефлексії розв'язують-

ся проблеми в стадії їх зародження з огляду натенденції, що виникають у державно-управлінсь-кому процесі.По-восьме, рефлексія є механізмом формуван-

ня зрілої особистості.По-дев'яте, рефлексія трансформує як самого

суб'єкта, так і середовище.

Крім того, рефлексія спрямована на довго-строкові наслідки та забезпечує невідворотнізміни, оскільки впливає на глибинні структуриособистості й системи управління.Таким чином, можна зробити висновок, що на

сьогодні без відповідної зміни філософії з адміні-стративної на рефлексивну неможливо забезпечи-ти створення сприятливого середовища для розвит-ку особистості та системи державного управління.Для цього потрібні технології, засновані на ро-зумінні рефлексії, здатні переструктурувати «таб-ло свідомості» та змінювати стереотипне мислен-ня та уявлення.Найчастіше феномен рефлексії виступає як

особлива здатність людського розуму чи свідо-мості «досліджувати» як свій власний зміст, щовпливає на сприйняття людини та є актом конст-руювання картини світу, так і того «іншого», наякого спрямоване керівництво.На сучасному етапі рефлексія набула настільки

важливого і широкого значення в інших сферах,що трактується як найважливіший механізмлюдського соціального життя в усіх її формах іпроявах, навіть як джерело і засіб свободи людсь-кої особистості.У процесі державно-управлінської діяльності

рефлексія може розглядатися: як здатність дер-жавних службовців осмислювати життєві про-цеси, самих себе та свою діяльність; як показ-ник особистісної зрілості; як філософськийпринцип та парадигма рефлексивного управлін-ня; як практика.У методологічному плані рефлексивний підхід,

з одного боку, забезпечує предметне бачення дос-ліджуваної реальності системи державного управ-ління та її суб'єктів, з другого – дає змогу техно-логічно її освоювати, перетворювати у виглядіконкретної діяльності в процесі досягнення тихчи інших цілей і рішення практичних завдань.Рефлексивне управління визначається як «про-

цес, у якому один із супротивників передає іншо-му підстави для прийняття рішень».Застосування рефлексивного підходу в системі

державного управління зумовлено потребою уширшому застосуванні технологій, що спрямованіна усвідомлення процесу, та можуть бути ефек-тивними як для більшого усвідомлення самих себе,так і для створення більш стійких та життєспро-можних колективів.Застосування рефлексивного підходу виводить

особистість суб'єкта державного управління у ме-тапозицію, де суб'єкт може бути одночасно в по-зиції «над ситуацією», що розширює його систе-

69



му розуміння та забезпечує особистісну екологію«незанурення», зберігаючи свіжий погляд на станречей і глибше усвідомлюючи процес.У цілому, застосування рефлексивного підхо-

ду в системі державного управління може бутивикористано в процесі вирішення державно-управ-

лінських завдань та спрямовано на оптимізаціюдержавно-управлінської практики.

Перспективи подальших наукових дослід-жень убачаємо в дослідженні ефективності тех-нологій рефлексивного підходу та їх адаптації досистеми державного управління.


1. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер. – М. :Прогресс, 1990.

2. Бакуменко В. Д. Державно-управлінські рішення : навч.посіб. / В. Д. Бакуменко. – К. : ВПЦ АМУ, 2012. – 344 с.

3. Кант И. Критика способности суждения / И. Кант. –М. : Искусство, 1994. – С. 166.

4. Фихте И. Г. Сочинения : в 2 т. / И. Г. Фихте. – СПб. :Мифрил, 1993. – 1485 с.

5. Декарт Р. Рассуждение о методе, чтобы вернонаправлять свой разум и отыскивать истину в наукахи другие философские работы : пер. с лат. /Р. Декарт. – М. : Академ. проект, 2011. – 335 с.

6. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества ифилософия / Э. Гуссерль // Вопр. философии. –1986. – № 3.

7. Щедровицкий Г. П. Заметки к определению понятий«мышление» и «понимание». Смысл и понимание /Г. П. Щедровицкий // Вопр. психологии и методикиобучения : межвузовский сб. – Вып . 4. –Горький, 1976 [Г. П. Щедровицкий. Мышление.Понимание. Рефлексия. – М., 2005].

8. Лефевр В . А . Конфликтующие структуры /В. А. Лефевр. – М. : Ин-т психологии РАН, 2001. –136 с.

9. Одайник В. Психология политики: политические исоциальные идеи Карла Густава Юнга / В. Одайник. –СПб. : Издат. группа «Азбука-классика», 2010. – 256 с.

10. Таран Т. А. Модель рефлексивного поведения вконфликтнои ситуации / Т. А. Таран // Изв. РАН.Теория и системы управления. – 1998. – № 1. –С. 156–165.

11. Таран Т. А. Математическое моделированиерефлексивного управления / Т. А. Таран, В. Н. Ше-маев // Системні дослідження та інформаційнітехнології. – 2005. – № 3. – С. 114–130.

12. Томас Т. Л. Рефлексивное управление в России:теория и военные приложения / Т. Л. Томас //Рефлексивные процессы и управление. – 2002. –№ 1. – Т. 2. – С. 71–89.

13. Семенов І. Н. Сучасні проблеми психології творчості,рефлексії і проектирования / І. Н. Семенов, С. Ю. Сте-панов // Вопр. психології. – 1984. – № 5. – С. 169–170.

14. Уманський Ю. В. Напрями розвитку ринку інфор-маційних технологій / Ю. В. Уманський // Наук. вісн.Акад. муніцип. упр. Серія: Управління. Механізмидержавного управління та місцевого само-врядування / за заг. ред. В. К. Присяжнюк, В. Д. Ба-куменка. – К. : Видавн.-поліграф. центр Акад.муніцип. упр., 2008. – Вип. 1 (3). – С. 225–234.

1. Veber M. Y‘zbrannыe proy‘zvedeny‘ya. / M. Veber. –M.: Progress, 1990.

2. Bakumenko V.D. Derzhavno-upravlins‘ki rishennya:Navchal‘ny‘j posibny‘k / V. D. Bakumenko. – K. : VPCzAMU, 2012. – 344 p.

3. Kant Y‘. Kry‘ty‘ka sposobnosty‘ suzhdeny‘ya / Y‘. Kant –M.: Y‘skusstvo, 1994. S. 166.

4. Y‘. G. Fy‘xte. Sochy‘neny‘ya v 2-x tomax / Y‘. G. Fy‘xte. –SPb.: My‘fry‘l, 1993. – 1485 p.

5. Dekart R. Rassuzhdeny‘e o metode, chtobы vernonapravlyat‘ svoj razum y‘ otыsky‘vat‘ y‘sty‘nu v naukaxy‘ drugy‘e fy‘losofsky‘e rabotы / R. Dekart – M.:Akademy‘chesky‘j proekt, per. s lat., 2011. – 335 p.

6. Gusserl‘ Э. Kry‘zy‘s evropejskogo chelovechestva y‘fy‘losofy‘ya. / Э. Gusserl‘ // Vopr. fy‘losofy‘y‘.1986. # 3.

7. Shhedrovy‘czky‘j G.P. Zametky‘ k opredeleny‘yuponyaty‘j «mыshleny‘e» y‘ «pony‘many‘e». Smыsl y‘pony‘many‘e // Voprosы psy‘xology‘y‘ y‘ metody‘ky‘obucheny‘ya. Vыp. 4. Mezhvuzovsky‘j sborny‘k.Gor‘ky‘j, 1976 [G.P. Shhedrovy‘czky‘j. Mыshleny‘e.Pony‘many‘e. Refleksy‘ya. M., 2005].

8. Lefevr V.A. Konfly‘ktuyushhy‘e strukturы. / V.A. Lefevr. –M.: Y‘n-t psy‘xology‘y‘ RAN. – 2001. – 136 p.

9. Odajny‘k V. Psy‘xology‘ya poly‘ty‘ky‘: Poly‘ty‘chesky‘ey‘ socy‘al‘nыe y‘dey‘ Karla Gustava Yunga / V. Odajny‘k. –SPb. : Y‘zdatel‘skaya gruppa «Azbuka-klassy‘ka»,2010. – 256 p.

10. Taran T.A. Model‘ refleksy‘vnogo povedeny‘ya vkonfly‘ktnoj sy‘tuacy‘y‘ / T.A. Taran // Y‘zv. RAN. Teory‘yay‘ sy‘stemы upravleny‘ya. 1998. – # 1. – S. 156–165.

11. Тaran T. A. Matematy‘cheskoe modely‘rovany‘e ref-leksy‘vnogo upravleny‘ya / T. A. Taran, V. N. Shemaev //Sy‘stemni doslidzhennya ta informacijni texnologiyi. –2005. – #3. – S. 114-130.

12. Tomas T.L. Refleksy‘vnoe upravleny‘e v Rossy‘y‘:teory‘ya y‘ voennыe pry‘lozheny‘ya. / T.L. Tomas //Refleksy‘vnыe processы y‘ upravleny‘e. – 2002. – N1.T. 2. – S. 71–89.

13. Semenov I. N. Suchasni problemy‘ psy‘xologiyitvorchosti, refleksiyi i proekty‘rovany‘ya / I. N. Semenov,S.Yu. Stepanov // Vopr. psy‘xologiyi. 1984 N 5. S.169-170.

14. Umans‘ky‘j Yu.V. Napryamy‘ rozvy‘tku ry‘nku informacijny‘xtexnologij. / Yu.V. Umans‘ky‘j // Naukovy‘j visny‘k Akademiyimunicy‘pal‘nogo upravlinnya: Seriya: Upravlinnya.Mexanizmy‘ derzhavnogo upravlinnya ta miscevogosamovryaduvannya / za zag. red. V.K. Pry‘syazhnyuk,V.D. Bakumenka. – K.: Vy‘davny‘cho-poligrafichny‘j centrAkademiyi municy‘pal‘nogo upravlinnya. – 2008. –Vy‘p. 1(3). – S. 225–234.



15. Марача В. Г. Рефлексивное управление об-щественными изменениями и социокультурныеинституты / В. Г. Марача // Социальное мышлениеи деятельность: влияние новых интеллектуальныхтехнологий : сб. т-ов Ин-та систем. анализа Рос.акад. наук / под ред. Б. В. Сазонова. – М. : ЕдиториалУРСС, 2004.

16. Дубровский В. Я. Сознание и принятие решения:деятельностный подход [Электронный ресурс]/Dubrovsky, V. Авторизованный перевод статьи(1997). Human Consciousness and Decision Making:The Activity Approach. In Jennifer Wilby (Ed.) ForumThree: Human Consciousness and Decision Making,University of Hull, UK, June 16–18, 1997, pp. 27–38 //Центр гуманитарных технологий. – Режим доступа :URL: http://gtmarket.ru/laboratory/expertize/6563

17. Громыко Ю. В. Мыследеятельность, сознание исверхличность. Реальность развития. Руководстводля управленцев и педагогов / Ю. В. Громыко. – М. :Пушкинский ин-т, 2010. – 240 с.

18. Найденов М. І. Формування системи рефлексивногоуправління в організаціях / М. І. Найденов. – К. :Міленіум, 2008. – 484 с.

15. Maracha V.G. Refleksy‘vnoe upravleny‘e obsh-hestvennыmy‘ y‘zmeneny‘yamy‘ y‘ socy‘okul‘turnыey‘nsty‘tutы. / V.G. Maracha // Socy‘al‘nыe mыshleny‘e y‘deyatel‘nost‘: vly‘yany‘e novыx y‘ntellektual‘nыxtexnology‘j / Sb. trudov Y‘nsty‘tuta sy‘stemnogo analy‘zaRossy‘jskoj akademy‘y‘ nauk. Pod red. B.V. Sazonova. –M.: Edy‘tory‘al URSS, 2004.

16. Dubrovsky‘j V. Ya. Soznany‘e y‘ pry‘nyaty‘e resheny‘ya:deyatel‘nostnыj podxod / Dubrovsky, V. Avtory‘zovannыjperevod stat‘y‘ (1997). Human Consciousness andDecision Making: The Activity Approach. In JenniferWilby (Ed.) Forum Three: Human Consciousness andDecision Making, University of Hull, UK, June 16–18,1997, pp. 27–38. [Эlektronnы j resurs] // Centrgumany‘tarnыx texnology‘j. URL: http://gtmarket.ru/laboratory/expertize/6563

17. Gromыko Yu.V. Mыsledeyatel‘nost‘, soznany‘e y‘sverxly‘chnost‘. Real‘nost‘ razvy‘ty‘ya. Rukovodstvodlya upravlencev y‘ pedagogov / Yu.V. Gromыko. – M.:Pushky‘nsky‘j y‘nsty‘tut, 2010. – 240 p.

18. Najdenov M. I. Formuvannya sy‘stemy‘ refleksy‘vnogoupravlinnya v organizaciyax / M. I. Najdenov. – K.,Milenium, 2008. – 484 p.

http://gtmarket.ru/laboratory/expertize/6563

http://gtmarket.ru/

71

The economy, enterprises management and national economy management


ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИІ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

О. М. Соколова,кандидат економічних наук,доцент кафедри управління національним господарством,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯРЕГУЛЮВАННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ

У статті висвітлюється розвиток державного регулювання прямих іноземних інвестицій в економіку України; виок-ремлюються основні інституційні чинники, що гальмують їх надходження та послаблюють роль у забезпеченні стійкостінаціональної економіки. Розглянуто заходи уряду з удосконалення інституційних механізмів щодо підвищення роліпрямих іноземних інвестицій у реструктуризації та модернізації реального сектору вітчизняної економіки, що знайш-ло своє відображення у прийнятій Інвестиційній реформі; запропоновано напрями їх подальшого вдосконаленнящодо регулювання прямих іноземних інвестицій в Україні.Ключові слова: прямі іноземні інвестиції, державне регулювання прямих іноземних інвестицій, інституційне забезпе-чення іноземного інвестування, інвестиційний клімат, єдине інвестиційне вікно, державно-приватне партнерство,модернізація реального сектору економіки.

O. M. Sokolova,Ph.D, Associate Professor ofthe national economy faculty,National Academy for Public Administration under the President of UkraineT. A. Bojko,master of public administration

THE IMPROVING OF THE INSTITUTIONAL SUPPORT OF FOREIGN DIRECT INVESTMENT REGULATION INUKRAINEThis paper highlights the development of government regulation of foreign direct investment in Ukraine, distinguishes maininstitutional factors that inhibit their revenue and weaken the role of ensuring the stability of the national economy. Thegovernment activities directed to the improvement of the institutional mechanisms and enlargement of the role of foreigndirect investment in the restructuring and modernization of the real sector of the Ukrainian economy which reflected in theInvestment Reform were reviewed; the authors proposed the ways of improving them to regulate foreign direct investmentin Ukraine.Key words: foreign direct investment, government regulation of foreign direct investment, institutional support for foreigninvestment, the investment climate, one-stop-shop, public-private partnerships, modernization of the real economy.

Т. А. Бойко,магістр державного управління


Економіка та управління підприємствами і національним господарством

О. Н. Соколова,кандидат экономических наук,доцент кафедры управления национальным хозяйством,Национальная академия государственного управления при Президенте УкраиныТ. А. Бойко,магистр государственного управления

СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ИНСТИТУЦИОНАЛЬНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ РЕГУЛИРОВАНИЯ ПРЯМЫХИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ В УКРАИНЕВ статье рассматривается развитие государственного регулирования притока прямых иностранных инвестиций вэкономику Украины; выделяются основные институциональные факторы, которые тормозят их приток и снижаютроль в обеспечении устойчивости национальной экономики. Рассмотрены мероприятия правительства по совер-шенствованию институциональных механизмов и повышению роли прямых иностранных инвестиций в реструкту-ризации и модернизации реального сектора украинской экономики, что нашло свое отражение в принятой Инвести-ционной реформе; предложены пути дальнейшего их совершенствования по регулированию прямых иностранныхинвестиций в Украине.Ключевые слова: прямые иностранные инвестиции, государственное регулирование прямых иностранных инвести-ций, институциональное обеспечение иностранного инвестирования, инвестиционный климат, единое инвестици-онное окно, государственно-частное партнерство, модернизация реального сектора экономики.

Постановка проблеми. Одним із важливихчинників забезпечення сталого та довготривалогоекономічного зростання країни є залучення таефективне використання прямих іноземних інве-стицій (далі – ПІІ), що справляють вагомий впливна характер розвитку національної економіки.Розмір ПІІ в економіці держави безпосередньо

впливає як на рівень життя нації, так і економікувідповідної країни загалом. Динаміка інвестиційє фундаментальним параметром відтворювально-го процесу, що визначає можливості оновленняосновного капіталу, здійснення галузевої реструк-туризації та техніко-технологічної модернізаціїреального сектору економіки, проведення ефектив-них реформ та забезпечення стійкого економічно-го зростання. Успішний розвиток економіки Ук-раїни на основі інновацій та інвестицій можливийлише за умови відповідного нормативно-правово-го забезпечення. Саме від визначення чітких, про-зорих «правил гри» в цій сфері буде залежати інве-стиційна привабливість нашої країни.Україна є привабливою для прямих іноземних

інвестицій у зв'язку з тим, що вона лишається фак-тично єдиною «базою» у Східній Європі для роз-міщення виробничих площ для мультинаціональ-них компаній – дешева кваліфікована робоча сила,доступні ресурси та об'єкти інвестування, багато-мільйонний ринок збуту тощо.Для ефективного залучення ПІІ в пріоритетні сфе-

ри соціально-економічного розвитку України, урахо-вуючи складний фінансовий стан вітчизняної еконо-міки, надзвичайно важливим є вдосконалення інсти-туційного механізму їх державного регулювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Різні аспекти державного регулювання ПІІ дослі-джують відомі українські та зарубіжні вчені, зок-рема: С.Андрюшин [2], В.Боброва [3], В.Бодров[4], М.Гаман [5], І.Драган [6], Т.Майорова [1],

В.Мартиненко [9], О.Носова [10], В.Томарева [14]та ін.

Невирішені раніше частини загальної про-блеми. Більшість наукових праць присвячена дос-лідженню сутності, формам та впливу ПІІ на ха-рактер розвитку національної економіки, висвіт-ленню світового досвіду їх державного регулю-вання. Водночас питання інституційного забезпе-чення регулювання ПІІ в Україні не отримали до-статнього висвітлення та потребують поглиблено-го дослідження.

Метою статті є висвітлення проблемних ас-пектів та обґрунтування шляхів удосконаленняінституційного забезпечення державного регулю-вання ПІІ в економіку України.

Виклад основного матеріалу. В Україні ство-рено правову базу для здійснення інвестиційноїдіяльності, яка охоплює понад 100 правових і нор-мативних документів (законів, постанов, указів,положень, інструкцій). Особливістю державногоправового регулювання діяльності інвесторів натериторії України є те, що поряд із законами, якірегламентують виключно інвестиційну сферу внашій державі, використовують положення низкиміжгалузевих законів та підзаконних нормативнихактів, а також те, що законодавча база у сфері ре-гулювання інвестиційної діяльності з року в рікзмінюється, впливаючи на приплив (відплив) ПІІта на варіацію рівня ефективності їх використан-ня. Зокрема, це стосується: ускладнення процеду-ри внесення іноземних інвестицій; дозвільної сис-теми; надання (або скасування) податкових пільгдля іноземних інвесторів; конкретизації напряміввкладень інвестицій та обмежень діяльності інозем-них інвесторів в окремих сферах економіки; гаран-тування незмінності законодавства щодо діяльностінерезидентів протягом тривалого періоду; обґрун-тування відміни наданих гарантій та ін.

73



Незважаючи на це надходження ПІІ в економі-ку України мають суперечливий характер. З одно-го боку, спостерігається позитивна динаміказбільшення їх загальної маси, а з другого – змен-шується їх частка в загальному обсязі інвестицій.Так, якщо у 2005 р. їх частка в загальному обсязіінвестицій становила 26,3%, то у 2012 р. – 10,1%,тобто зменшилася в 2,6 раза (див. таблицю) [11].Це певним чином гальмує галузеву реструктури-зацію та техніко-технологічну модернізацію еко-номіки України.

Розраховано за: http://www.ukrstat.gov.ua

Гальмівним чинником покращення інвести-ційної привабливості в Україні та найбільш су-перечливою є система надання дозволів. Доне-давна нараховувалося 227 видів документів доз-вільного характеру та безліч дозволів, запровад-жених органами виконавчої влади різних рівнів,яка є недосконалою і потребує системної рефор-ми [4, с. 139].На нашу думку, для здійснення реформи з ме-

тою покращення інвестиційної привабливості Ук-раїни, збільшення надходжень ПІІ довгостроково-го характеру в реальний сектор економіки,модернізації традиційних для вітчизняного вироб-ництва підприємств та виникнення нових галузейнеобхідно:

• по-перше, завершити інвентаризацію всіх до-кументів дозвільного характеру, що видаютьсясуб'єктам господарювання;

• по-друге, узагальнити перелік документів доз-вільного характеру та визначити недоцільні танепередбачувані законами України дозвільні до-кументи;

• по-третє, ініціювати законодавче визначенняпереліку видів діяльності, для яких слід одержу-вати дозволи;

• по-четверте, опрацювати на регіональномурівні дозвільні документи та за результатамиініціювати законодавче розділення всіх дозволівна дві групи (одна група – дозволи на діяльність,пов'язану з високим ступенем ризику для здоров'я

громадян, безпеки суспільства чи навколишньогосередовища; друга група – дозволи, необхідні дляздійснення більшості видів діяльності).У цьому напрямі вже зроблено перші кроки, а

саме прийнято Закон України «Про внесення зміндо Закону України «Про дозвільну систему у сферігосподарської діяльності» від 11 лютого 2010 р.№ 1869-VI, яким передбачено вдосконалення про-цедури видачі юридичним та фізичним особамдокументів дозвільного характеру. Після внесен-ня змін до чинного законодавства кількість видів

документів дозвільного характеру скоротилася до91 [4, с. 140]. Згідно з цим Законом суб'єкт госпо-дарювання має право здійснювати певні дії щодогосподарської діяльності або її видів на підставіподання декларації без отримання документа доз-вільного характеру, за винятком тих видів госпо-дарської діяльності, перелік яких визначаєтьсяКабінетом Міністрів України.Не менш важливим є створення дієвого меха-

нізму, що давав би змогу іноземним інвесторамспростити процедуру одержання всіх необхіднихліцензій, дозволів та резолюцій за принципом«єдиного вікна», що суттєво спростить бюрокра-тичну процедуру та скоротить витрати часу на от-римання необхідних реєстраційних документів.Так, відповідно до Закону України «Про підго-

товку та реалізацію інвестиційних проектів запринципом «єдиного вікна» від 21 жовтня 2010 р.№ 2623-VI [13] було створено Департамент єди-ного інвестиційного вікна Державного агентстваінвестицій та управління національними проектами,що працює для міжнародної спільноти під брендомInvestUkraine, та регіональні центри з інвестицій тарозвитку. Однак, на жаль, на практиці функції цьогоДепартаменту та регіональних центрів з інвестиційта розвитку не відповідають головним положеннямвищезазначеного Закону, а саме:

– розроблення оперативного плану дій щодопідготовки та реалізації інвестиційного проекту;

– повідомлення заявника (інвестора) про ре-зультати розгляду звернення та видача йому паке-

Динаміка прямих іноземних інвестицій в економіку України [11]

Показник Роки 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012

ВВП, млрд дол. США 86,1 107,8 142,7 180,0 117,2 136,4 165,2 173,9 ПІІ, млрд дол. США 16,9 21,6 29,5 35,6 40,1 44,8 50,3 54,5 Відношення чистого приросту ВВП до ПІІ, % 9,10 4,38 5,56 3,37 3,78 3,48 3,35 2,37 Капітальні інвестиції, млрд дол. США 22,0 29,5 44,1 43,9 25,0 23,9 32,5 36,8 Частка ПІІ у загальному обсязі інвестицій, % 26,3 13,8 15,3 12,2 15,0 16,6 14,5 10,1

http://www.ukrstat.gov.ua



та документів, необхідних для реалізації інвести-ційного проекту, або повідомлення про мотивова-ну відмову у видачі таких документів.Інакше кажучи, діяльність «єдиного інвести-

ційного вікна» зводиться до надання інформацій-ної та консалтингової підтримки інвесторів, щопризводить до дублювання функцій з місцевимиорганами виконавчої влади у сфері залучення ПІІ.Таким чином, необхідним є нормативне врегулю-вання механізму взаємодії регіональних центрів зінвестицій та розвитку з органами ліцензуваннята дозвільними органами.Сприятливість інвестиційного клімату для іно-

земного інвестора характеризується системою га-рантій, передбачених українським законодав-ством. В Україні гарантії прав суб'єктів інвести-ційної діяльності та захист інвестицій встановле-но Законом України «Про інвестиційну діяльність»від 18 вересня 1991 р. № 1560-ХІІ [12], у якомузазначено, що державними гарантіями захистуінвестицій визнається система правових норм, якіспрямовані на захист інвестицій та не стосуютьсяпитань фінансово-господарської діяльності учас-ників інвестиційної діяльності та сплати нимиподатків, зборів (обов'язкових платежів). Державнігарантії захисту інвестицій не можуть бути скасо-вані або звужені щодо інвестицій, здійснених уперіод дії цих гарантій. Для ефективного запровад-ження державно-приватного партнерства (далі –ДПП), тобто співробітництва між державнимипартнерами і приватними партнерами, щоздійснюється на основі договору, необхідно сут-тєво підвищити рівень гарантування захисту інте-ресів приватних інвесторів і держави в реалізаціїпроектів: розробити механізми справедливої ком-пенсації у разі дострокового припинення догово-ру за ініціативою держави для відшкодування об-ґрунтованих збитків приватного партнера; уточни-ти положення законодавства, що регулює видачуліцензій в Україні, дозволивши процедуру приско-реної видачі ліцензій для реалізації проектів ДППна основі укладеного договору, який передбачаєправо експлуатувати певну інфраструктуру тощо.На наш погляд, визначальною умовою залучен-

ня ПІІ в Україну є якість податкової системи тарівень податкового навантаження. Україна у 2013 р.посіла 168-ме місце з 194-х у світі за кількістюподатків у рейтингу Світового банку DoingBusiness. За даними Світового банку, середнє ук-раїнське підприємство в рік платить 28 видів по-датків. На заповнення документів та вчиненняплатежів на рік у середньому витрачається понад490 годин [15]. Фактично, податкова система Ук-раїни є однією з найбільш ускладнених та громізд-

ких. Проте найбільшим гальмівним чинником дляполіпшення інвестиційного клімату є механізмадміністрування податків, зборів та обов'язковихплатежів, а також непрогнозованість дій уряду щодовстановлення та адміністрування податків. Частазміна законодавчих умов забезпечення іноземногоінвестування спричинила плутанину щодо застосу-вання податкового законодавства до підприємств зіноземними інвестиціями [1, c. 257].Останніми роками різними складами уряду

України приймалися різні концепції та стратегіїреформування податкової системи в Україні, го-ловна увага яких приділялася вдосконаленню ме-ханізмів адміністрування податків і зборів. Протебільшість із заявлених напрямів реформуваннясистеми адміністрування залишилися й досі дек-ларативними, навіть після прийняття Податково-го кодексу України. Так, зокрема, проблема адмі-ністрування податку на додану вартість (далі –ПДВ), навіть за умов упровадження електронноїзвітності, залишається актуальною, адже разом зелектронною декларацією платник податку навимогу податкових органів має подати великукількість підтверджуючих документів у паперо-вому вигляді. Крім того, ускладнений процес про-ведення податкових перевірок та неузгодженістьнорм щодо їх строків становить суттєві бар'єри підчас адміністрування податків.Відшкодування ПДВ державою є постійною про-

блемою для компаній, які працюють в Україні. Крімтого, відсутність відповідальності за несвоєчасневідшкодування ПДВ з боку держави фактично при-зводить до уповільнення та ускладнення процесуйого відшкодування, що супроводжується проведен-ням зустрічних перевірок усіх постачальниківпідприємства, яке має право на відшкодування по-датку з бюджету. Сьогодні проблема відшкодуванняПДВ постала вкрай гостро перед бізнесом, оскількивилучення обігових коштів у надзвичайно складнійфінансово-економічній ситуації, що склалася вкраїні, ставить під загрозу його діяльність.На нашу думку, для розв'язання цієї проблеми

необхідно: забезпечити автоматичне відшкодуван-ня ПДВ, ефективно використовуючи електроннеадміністрування цього податку; законодавчо за-кріпити відповідальність державних органів за не-своєчасне відшкодування ПДВ. Водночас потре-бує суттєвого підвищення рівня покарання тихпідприємців, які свідомо йдуть на порушення чин-ного законодавства про повернення ПДВ, надаю-чи документи на фіктивні операції. Це покараннямає бути публічним і настільки суворим, щоб іншіпідприємці навіть не мали бажання «залізти докишені державного бюджету».

75



Одним із механізмів створення сприятливогоінвестиційного клімату для залучення інвестиційв Україну є введення пільгового режиму інвести-ційної діяльності в податковому, митному і валют-ному регулюванні [10, с. 117]. Податкова політи-ка України має перейти від домінування фіскаль-них пріоритетів до реалізації стимулюючого по-тенціалу в спосіб надання податкових пільг і пре-ференцій для тих інвесторів, які здійснюють інве-стування в пріоритетні сфери з точки зору інте-ресів держави, особливо в частині заохочення дореінвестування прибутку, отриманого від здійснен-ня підприємницької діяльності, з метою зменшен-ня його відпливу взагалі та особливо в часи фор-мування песимістичних очікувань.Варто зауважити, що в 2011 р. Україна почала

демонструвати позитивні ознаки створеннясприятливих умов для зростання бізнесу та по-ліпшення інвестиційного клімату, а саме: удоскона-лення дозвільної системи, ліцензування, надання ад-міністративних послуг, започаткування та ліквідаціїбізнесу, державного нагляду та контролю, технічно-го регулювання, формування митних процедур [7].Позитивним є те, що 6 квітня 2011 р. урядом

було розглянуто та прийнято Інвестиційну рефор-му України. Загальною та основною метою цієїреформи є активне залучення прямих іноземнихінвестицій в економіку України, формування по-зитивного інвестиційного іміджу України у світі,а також позиціонування України як фінансового,політичного та бізнес-центру в Східній Європі [8].

Висновки та перспективи подальших до-сліджень. Підсумовуючи, необхідно зазначити, щоінституційне забезпечення в Україні є недоскона-лим і не сприяє надходженню ПІІ. У законахбільшість статей містять неточності у формулю-

ваннях. Часта зміна законодавчих умов забезпе-чення іноземного інвестування спричиняє плута-нину щодо застосування законодавства допідприємств з іноземними інвестиціями. Відсутнібудь-які конкретні положення щодо найважливі-ших об'єктів регулювання, соціальної сфери татериторії, що заплутує розв'язання проблем пільго-вого режиму інвестування.Головним завданням на короткострокову перс-

пективу у сфері державного регулювання ПІІ мож-на виділити підготовку необхідної правової базидля підвищення дієздатності механізмів формуван-ня позитивного інвестиційного клімату, його збе-реження для нарощування конкурентоспромож-ності вітчизняної економіки, забезпечення стійко-го економічного зростання. Насамперед потрібнідокорінні зміни в практиці впровадження і меха-нізмах залучення та регулювання ПІІ. На наш по-гляд, першочерговими кроками для поліпшенняінвестиційного клімату мають стати:

– удосконалення організаційно-економічногомеханізму державного регулювання ПІІ для забез-печення ринкових прав і свобод інвесторів;

– чітке нормативне визначення вичерпного пе-реліку інвестиційних пріоритетів для уникненнярозпорошення інвестиційних ресурсів;

– уведення податкових пільг для інвесторів, якіреалізують стратегічно важливі проекти для Ук-раїни та підвищення рівня захисту інтересів при-ватних інвесторів;

– посилення заходів про недопущення корупціїв органах державної влади, що надають послугиінвесторам під час реалізації інвестиційних про-ектів. З цією метою заслуговує на підтримкуздійснення люстрації чиновників, особливо тих,які здійснювали корупційні діяння чи сприяли їм.

Список використаних джерел References1. Активізація інвестиційного процесу в Україні :монографія / [Т. В. Майорова, М. І. Диба, С. В. Ониш-ко та ін.] ; за наук. ред. М. І. Диби, Т. В. Майорової. –К. : КНЕУ, 2012. – 472 с.

2. Андрюшин С. Монетарные инструменты регу-лирования притока иностранного капитала / С. Анд-рюшин, В. Кузнецова // Вопр. экономики. – 2013. –№ 6. – С. 45–47.

3. Боброва В. В. Прямые иностранные инвестиции встранах БРИКС / В. В. Боброва, К. С. Протасов //Мировая экономика и международные отношения. –2013. – № 2. – С. 26–35.

4. Бодров В. Г. Державна інвестиційна політика вумовах модернізації економіки: регіональний аспект /В. Г. Бодров // Регіональний розвиток – основарозбудови української держави : зб. наук. пр.ДонДУУ. – Донецьк, 2012. – С. 135–143.

1. Aktyvizatsiya investytsiynoho protsesu v Ukrayini :monohrafiya [The activation of the investment processin Ukraine] / [T. V. Mayorova, M. I. Dyba, S. V. Onyshkota in.] ; za nauk. red. M.I. Dyby, T.V. Mayorovoyi. – K. :KNEU, 2012. – 472 s.

2. Andryushyn S. Monetarnыe ynstrumentы rehuly-rovanyya prytoka ynostrannoho kapytala [Themonetary instruments of regulation the inflow of foreigncapital] / S.Andryushyn, V. Kuznetsova // Voprosыэkonomyky. – 2013. - # 6. – S. 45–47.

3. Bobrova V. V. Pryamыe ynostrannыe ynvestytsyy v stranakhBRYKS / V.V. Bobrova, K.S. Portasov [The BRICS‘ Foreigndirect investment] // Myrovaya эkonomyka yMezhdunarodnыe otnoshenyya. – 2013. – # 2. – S. 26–35.

4. Bodrov V. H. Derzhavna investytsiyna polityka vumovakh modernizatsiyi ekonomiky: rehional’nyyaspekt [State investment policy in terms of themodernization of the economy: a regional perspective] //



5. Гаман М. Формування законодавчих та інституційнихзасад державного регулювання інвестиційноїдіяльності в Україні / М. Гаман // Вісн. НАДУ. – 2003. –№ 3. – С. 194–204.

6. Драган І. В. Гарантування національних інтересів упроцесі залучення іноземних інвестицій в умовахглобалізації / І. В. Драган // Финансовые рынки иценные бумаги. – 2010. – № 9. – С. 10–15.

7. Заможне суспільство , конкурентоспроможнаекономіка, ефективна держава [Електронний ресурс] :Програма економічних реформ на 2010–2014 роки /Комітет з економічних реформ при ПрезидентовіУкраїни. – Режим доступу : http: // www.president.gov.ua /docs / Programa_reform_FINAL_1.pdf

8. Концепція «Інвестиційна реформа» від 6 квітня 2011року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrproject.gov.ua/sites/default/f i les/files/Invest_Reforma_ UKR. pdf

9. Мартиненко В. Ф. Залучення зовнішніх інвестицій векономіку України: методологічний аспект / В. Ф. Мар-тиненко // Зовнішня торгівля: право та економіка. –2008. – № 4 (39). – С. 91–97.

10. Носова О. В. Институциональный механизмвзаимодействия прямых иностранных инвестицийи экономического роста / О. В. Носова // Науч. трудыДонНТУ. – 2013. – № 1(43). – С. 111–120. – (Серияэкономическая).

11. Офіційний сайт державної служби статистики України[Електронний ресурс ]. – Режим доступу :www.ukrstat.gov.ua

12. Про інвестиційну діяльність : Закон України від18 верес. 1991 р. № 1560-ХІІ // Відом. Верхов. РадиУкраїни. – 1991. – № 47. – Ст. 646.

13. Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектівза принципом «єдиного вікна» : Закон України від21 жовт. 2010 р. № 2623-VI // Відом. Верхов. РадиУкраїни. – 2011. – № 11. – Ст. 70.

14. Томарева В. В. Правове регулювання залученняінвестицій на загальнодержавному та регіональномурівнях / В. В. Томарева // Держава та регіони. – 2011. –№ 6. – С. 257–263.

15. The International Bank for Reconstruction andDevelopment / The World Bank // Doing Business 2014data for Ukraine. – Режим доступу : http://www.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/~/media/giawb/doing%20business/documents/profiles/country/UKR.pdf?ver=2

Rehional’nyy rozvytok – osnova rozbudovyukrayins’koyi derzhavy // Zbirnyk Naukovykh prats’DonDUU. – 2012. – 337 s. – S. 135–143.

5. Haman M. Formuvannya zakonodavchykh ta insty-tutsiynykh zasad derzhavnoho rehulyuvannyainvestytsiynoyi diyal’nosti v Ukrayini [Shaiping of thelegislative and institutional framework of state regulationof investment activity in Ukraine] / M. Haman // VisnykNatsional’noyi akademiyi derzhavnoho upravlinnya. –2003. – #3. – S. 194–204.

6. Drahan I.V. Harantuvannya natsional’nykh interesiv uprotsesi zaluchennya inozemnykh investytsiy vumovakh hlobalizatsiyi [Ensuring of the nationalinterests in attracting foreign investment in the contextof globalization] / I. V. Drahan // Fynansovыe rыnky ytsennыe bumahy. – 2010. – # 9. – S. 10–15.

7. Zamozhne suspil’stvo, konkurentospromozhna ekonomika,efektyvna derzhava : Prohrama ekonomichnykh reform na2010–2014 roky, Komitet z ekonomichnykh reform pryPrezydentovi Ukrayiny [Prosperous Society, CompetitiveEconomy, Effective State: Economic Reform Program for 2010–2014, the Committee on Economic Reforms under the Presidentof Ukraine]. – Rezhym dostupu : http: // www.president.gov.ua /doc s Programa_reform_ FINAL_1.pdf.

8. Kontseptsiya «Investytsiyna reforma» vid 6 kvitnya 2011 roku.[The concept of «Investment Reform» from 6 April 2011. –Access] – Rezhym dostupu : http://www.ukrproject.gov.ua/sites/default/files/files/Invest_Reforma_ UKR. pdf.

9. Martynenko V. F. Zaluchennya zovnishnikh investytsiy vekonomiku Ukrayiny: metodolohichnyy aspekt [Attractingforeign investment to Ukraine: methodological aspects] /V. F. Martynenko // Zovnishnya torhivlya: pravo taekonomika. – 2008. – # 4 (39). – S. 91–97.

10. Nosova O.V. Ynstytutsyonal’nыy mekhanyzmvzaymodeystvyya pryamыkh ynostrannыkh ynvestytsyyy эkonomycheskoho rosta [Institutional mechanism forinteraction of foreign direct investment and economicgrowth] // Nauchnыe trudы DonNTU. Seryyaэkonomycheskaya. – 2013. - # 1(43). – S. 111–120.

11. Ofitsiynyy sayt derzhavnoyi sluzhby statystyky Ukrayiny[Official site of the State Statistics Service of Ukraine] :[Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu : http : //www.ukrstat.gov.ua.

12. Pro investytsiynu diyal’nist’: Zakon Ukrayiny vid18.09.1991 # 1560-KhII [On Investing: The Law ofUkraine on 18.09.1991 № 1560-XII] // VidomostiVerkhovnoyi Rady Ukrayiny. – 1991. – # 47.

13. Pro pidhotovku ta realizatsiyu investytsiynykh proektiv zapryntsypom «yedynoho vikna»: Zakon Ukrayiny vid vid21.10.2010 # 2623-VI [Preparation and implementationof investment projects on the principle of one-stop-shop :the Law of Ukraine of 21.10.2010 № 2623-VI] // VidomostiVerkhovnoyi Rady Ukrayiny. – 2011. – # 11.

14. Tomareva V. V. Pravove rehulyuvannya zaluchennyainvestytsiy na zahal’noderzhavnomu ta rehional’nomurivnyakh [The legal regulation of attracting investmentat national and regional levels] / V. V. Tomareva //Derzhava ta rehiony. – 2011. – # 6. – S. 257–263.

15. The International Bank for Reconstruction and Development /The World Bank // Doing Business 2014 data for Ukraine. –Rezhym dostupu : http://www.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/~/media/giawb/doing%20business/documents/profiles/country/UKR.pdf?ver=2.

http://www.president.gov.ua

http://www.ukrproject.gov.ua/sites/default/files/files/


http://www.doingbusiness.org/data/exploreeconomies/~/

http://www.president.gov.ua

http://www.ukrproject.gov.ua/


http://www.doingbusiness.org/data/

77

Regional administration and local government


РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

А. О. Парамонов,аспірант кафедри політології та філософії,Харківський регіональний інститут державного управлінняНаціональної академії державного управління при ПрезидентовіУкраїни, член-кореспондент Інженерної академії України,заслужений будівельник України, Перший заступник міськогоголови м. Харків

МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОГО ДОСВІДУ В ПОБУДОВІЕФЕКТИВНОЇ МОДЕЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Розглянуто питання, пов’язані з можливостями реалізації світового досвіду в побудові ефективної моделі сталогорозвиту. Крім того, проаналізовано необхідність проведення глибоких реформ у публічному управлінні, зокремамісцевому самоврядуванні.У процесі проведеного дослідження встановлено необхідність запровадження чітких і зрозумілих, прозорих правилведення господарської діяльності, які б не призводили до перманентних змін у реалізації економічної політики, щозумовлюються постійними ротаціями урядових команд. Запропоновано запровадити дієві механізми реального місце-вого самоврядування, оскільки дисбаланс у розвитку регіонів призводить до загального погіршення економічногостановища в країні.Ключові слова: місцеве самоврядування, побудова ефективної моделі, зарубіжний досвід, реформування, управління.

A. О. Paramonov,graduate student, Kharkiv Regional Institute Public Administration of the National Academy for Public Administrationunder the President of Ukraine, Corresponding Member Engineering Academy of Ukraine, Honored Builder of Ukraine,First Deputy Mayor of Kharkov

POSSIBILITIES OF IMPLEMENTATION OF INTERNATIONAL EXPERIENCE IN BUILDING AN EFFECTIVE MODELOF SUSTAINABLE DEVELOPMENTThe questions related to the possibilities of implementing international experience in building an effective model of sustainabledevelopment. Also analyzed the need for fundamental reforms in the public administration, including local government.In the course of the study established the need to introduce clear, transparent rules of doing business, which would not leadto permanent changes in the implementation of economic policies, which are determined by the constant rotation ofgovernment teams. An effective mechanism to implement a real local authorities, as well as imbalances in regionaldevelopment leads to a general deterioration of the economic situation in the country.Key words: local government, building effective models, international experience, reform and management.

А. А. Парамонов,аспирант кафедры политологии и философии,Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академиигосударственного управления при Президенте Украины, член-корреспондент Инженерной академии Украины,заслуженный строитель Украины, Первый заместитель председателя городского совета г. Харьков

ВОЗМОЖНОСТИ РЕАЛИЗАЦИИ МИРОВОГО ОПЫТА В ПОСТРОЕНИИ ЭФФЕКТИВНОЙ МОДЕЛИУСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНАРассматриваются вопросы, связанные с возможностями реализации мирового опыта в построении эффективноймодели устойчивого развития. Кроме этого, проанализирована необходимость проведения глубоких реформ в пуб-личном управлении, в частности местном самоуправлении.В процессе проведенного исследования установлена необходимость введения четких и понятных, прозрачных пра-вил ведения хозяйственной деятельности, которые бы не приводили к перманентным изменениям в реализацииэкономической политики, которые предопределяются постоянными ротациями правительственных команд. Пред-ложено ввести действенные механизмы реального местного самоуправления, так как дисбаланс в развитии регио-нов приводит к общему ухудшению экономического положения в стране.Ключевые слова: местное самоуправление, построение эффективной модели, зарубежный опыт, реформирова-ние, управление.


Регіональне управління та місцеве самоврядування

Постановка проблеми. У більшості сучаснихдержав управління всіма справами на місцяхздійснюють спеціальні органи – органи місцево-го самоврядування, сила та вплив яких відобра-жають ступінь демократизму існуючого політич-ного режиму. Використання досвіду країн, щомають давні традиції місцевого самоврядування,пройшли шлях перетворення, кінцевою метоюякого було ефективне розв'язання проблем місце-вого самоврядування, є дуже актуальним для су-часної України, оскільки існує нагальна потребавивчення та врахування позитивних і негативнихнаслідків трансформації під час проведення адмі-ністративно-територіальної реформи в країні.Актуальні процеси демократизації суспільства,

децентралізації державної влади, переходу від га-лузевого до комплексного управління територіаль-ними соціально-економічними системами вимага-ють суттєвих структурно-функціональних пере-творень на всіх рівнях управлінської ієрархії. Длявирішення цих складних завдань треба забезпе-чити проведення глибоких реформ у публічномууправлінні, яке складається із системи державно-го управління, що охоплює центральний, регіо-нальний та субрегіональні рівні управління, талегітимізованої державою системи місцевого са-моврядування, представленому на регіональному,районному та базовому рівнях управління. Рефор-мування публічного управління має спрямовува-тися насамперед на вирішення таких ключовихзавдань, як: визначення ролі, завдань, функцій,структури органів державного управління; розпо-ділу повноважень між виконавчою владою та орга-нами місцевого самоврядування [1].Постановка та опрацювання проблеми викори-

стання світового досвіду в побудові ефективноїмоделі сталого розвитку регіонів в України є од-нією із складових реалізації комплексу системнихреформ для модернізації українського суспільства,забезпечення поступу країни як високорозвинутої,правової, цивілізованої європейської держави звисоким рівнем життя населення, соціальної ста-більності, культури та демократії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Надбання щодо теоретичного узагальнення на-прямів розвитку місцевого самоврядування нако-пичені в працях зарубіжних науковців А.Брауна,Д.Макміллана, Е.Мейсона та ін.Вітчизняна наука державного управління

плідно працює над теоретичними розробками возначеній сфері, серед представників якої слідвиділити В.Авер'янова, В.Бакуменка, В.Вакулен-ка, С.Саханенка та ін.

Питаннями сталого розвитку територій займа-ються В.Бабаєв (досліджує взаємозв'язок АТУ тасталого розвитку регіону), Ю.Куц, В.Мамонова,О.Чаплигін (вивчають сталий розвиток територі-альної громади) та ін.У цій роботі використані праці таких учених,

як: Т.Білозерська [1], М.Бироваш [2], І.Застава [3],А.Кудряченко [4] та ін.Підходи та напрями втілення політики сталого

розвитку на національному рівні, у тому числі зурахуванням зарубіжного досвіду, досліджувалиу своїх працях такі вчені, як: Б.Данилишин, З.Ге-расимчук, А.Шапар, а також урядові організаціїта наукові центри.Сталий розвиток у регіональному аспекті вив-

чали представники Львівської школи регіоналісти-ки: М.І.Долішній, С.М.Злупко, П.Ю.Бєлєнький,М.А.Козоріз, В.С.Кравців, Л.Т.Шевчук, Я.О.По-бурко.Математичну формалізацію сталого розвитку

України з представленням його у вигляді векторав тривимірному просторі, визначення рівня гар-монійності розвитку територій, розрахунок рівнясталості регіонів та України в цілому порівняно зкраїнами Європи представлено авторським колек-тивом під керівництвом М.З.Згуровського.

Мета статті. Утім теоретичні питання само-врядування в контексті побудови ефективної мо-делі сталого розвитку ще не набули ґрунтовногонаукового опрацювання, що і є метою зазначено-го дослідження.Крім того, у статті досліджуються існуючі кон-

цепції, моделі та передумови впровадження засаді принципів сталого розвитку регіону.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні не-вирішеними залишаються завдання формуванняефективної організації виконавчої влади: форму-вання сучасної системи місцевого самоврядуван-ня; запровадження нової ідеології функціонуван-ня виконавчої влади і місцевого самоврядуванняяк діяльності щодо забезпечення реалізації прав ісвобод громадян, надання державних та громадсь-ких послуг. Першочерговими завданнями рефор-мування публічного управління також є передачаповноважень та відповідних ресурсів від централь-них до місцевих органів влади з метою сприянняформуванню економічно самодостатніх територі-альних громад; правове врегулювання питань на-дання публічних адміністративних послуг органа-ми виконавчої влади та органами місцевого само-врядування, чітке розмежування відповідальностіза надання послуг громадянам між різними рівня-ми публічної влади [4].

79



Реформування територіальної організації пуб-лічної влади в Україні актуалізує потребу ґрунтов-ного вивчення зарубіжної практики, передусіманалізу досвіду країн Європейського Союзу, де востанні десятиліття здійснені серйозні зміни те-риторіальної організації влади, у результаті якихвідбувся перерозподіл повноважень і відповідаль-ності між різними рівнями влади, підвищиласяроль місцевих органів управління в розвитку те-риторій. Причому цей процес охопив як тради-ційно централізовані держави, так і країни, щоісторично сповідують децентралізм [5].Необхідність подібної перебудови територіаль-

них меж діяльності місцевих органів зумовилапояву двох основних концепцій, які умовно отри-мали назву «функціональної» та «органічної».Прихильники першої виходять з того, що сучаснікомуни не можуть забезпечити багато функцій ко-мунального управління, зокрема ті з них, які по-роджені науково-технічним прогресом, новимисоціально-економічними та суспільними потреба-ми. У зв'язку з цим вони пропонують, не чіпаючисучасних місцевих структур, створити мережуорганізацій міжкомунального співробітництва уформі публічно-правових установ, поклавши наних функції, які здійснюють чи мають здійснюва-ти нинішні комуни. Сутність «органічної» кон-цепції, яка виходить із того самого посилу, поля-гає в ідеї радикального вирішення – укрупненняіснуючих адміністративно-територіальних оди-ниць зі збереженням демократичних інститутів(прямі вибори, норми представництва та ін.) [9].Виділяють чотири найбільш поширені форми

муніципального співробітництва в країнах Євро-пи: неформальне муніципальне співробітництво,яке не потребує юридичного оформлення; слабо-формалізоване міжмуніципальне співробітництвоу сфері діяльності комунальних підприємств (сто-сується переважно менеджменту публічних послугтехнічного характеру: водозабезпечення, утилізаціївідходів, водовідведення, інфраструктури або ко-мунальних закладів – закладів культури, спортив-них об'єктів, центрів охорони здоров'я); міжмуні-ципальне співробітництво як модель інтегрованоготериторіального співробітництва [6].Функціонування інституцій місцевого самовря-

дування залежить від багатьох чинників: економіч-них, соціальних, культурних, релігійних, демогра-фічних тощо. У цьому контексті економічна полі-тика держави є одним із визначальних факторів,що зумовлює успішну діяльність органів місцево-го самоврядування в умовах демократії. Ефек-тивність демократії, як засвідчує історична прак-

тика, не в останню чергу зумовлюється функціо-нуванням ринкової економіки [3].Проблема пострадянської України полягає, зо-

крема, в тому, що до цього часу спостерігаєтьсяневизначеність у формуванні стратегій економіч-ної політики. До найбільш значимих економічнихдоктрин, які періодично втілювалися на практиців тій чи іншій країні протягом ХХ ст., можна відне-сти марксизм, кейнсіанство та лібералізм. Кожнаіз виділених концепцій детермінувала появу своє-рідної господарської системи, яку можна означи-ти як сукупність ціннісних, ринкових та інститу-ційних норм, що взаємопов'язані між собою. Уконтексті кожної доктрини виникали специфічнігосподарські системи зі своїм власним економіч-ним порядком.Так, у сучасному економічному просторі Ук-

раїни спостерігаються процеси надмірної моно-полізації, що загрожує майбутньому українськоїекономіки. Значна кількість важливих господарсь-ких об'єктів України концентрується в руках не-великої групи власників.П'ять представників великого бізнесу володі-

ють галуззю важкої промисловості, ринок авіапе-ревезень належить трьом бізнесменам, курятини –двом, а виробництво мінеральних добрив – одно-му [2].Тобто ціни встановлюються монополістами,

що й для них врешті не принесе великої вигоди,оскільки загрожуватиме застійними процесами зогляду на відсутність мотивації щодо підвищен-ня якості послуг та товарів.Крім того, надмірна монополізація здійснює

експансію не лише у сферу економіки, вона праг-не поглинути сферу освіти, медицини, соціально-го захисту, житлово-комунальних послуг.Таким чином, можна зробити висновок, що в

Україні постала необхідність установлення чіткихі зрозумілих, прозорих правил ведення господарсь-кої діяльності, які б не призводили до перманент-них змін у реалізації економічної політики, щозумовлюються постійними ротаціями урядовихкоманд. Для цього потрібно запровадити дієвімеханізми реального місцевого самоврядування,оскільки дисбаланс у розвитку регіонів призво-дить до загального погіршення економічного ста-новища в країні.Нова парадигма суспільного розвитку спрямо-

вана на трансформацію матеріально орієнтовано-го суспільства на збалансоване духовно орієнто-ване, з урахуванням нагальної вимоги збережен-ня природного та людського потенціалу длянинішнього та прийдешніх поколінь. Концепція




сталого розвитку передбачає втілення нового підхо-ду, методології, націленої на «глобальну комплекс-ну переоцінку та планування змін у всіх сферахжиття (природи і людства) і на цій основі формува-ти запобіжну збалансовану політику і програмиконкретних заходів на відповідних рівнях держав-ного управління та місцевого самоврядування» [8].Політика сталого розвитку реалізується на ос-

нові розробки стратегій, інституційно-правовогозабезпечення, формування засобів для досягнен-ня визначених пріоритетів. На місцевому рівні,крім економічних, екологічних, соціальних ас-пектів, важливого значення набувають цілі з удос-коналення організації і практичної діяльностімісцевих органів влади щодо забезпечення стало-го розвитку [7].

Висновки і перспективи подальших розві-док у даному напрямі. Нове управління в сис-темі місцевого самоврядування повинно бутиспрямоване на забезпечення сталого розвитку гро-мад як невід'ємної частини суспільства й здійсню-ватись на таких концептуальних засадах:

– діяльність органів місцевого самоврядуван-ня має спрямовуватися не лише на забезпеченняправа громади самостійно чи опосередковано ви-рішувати питання місцевого значення, а й на фор-мування нових соціальних відносин, орієнтованихна позитивні зрушення у свідомості щодо особис-тісного розвитку людини коеволюційно-орієнто-

ваної, належності до громади як об 'єднаноїспільноти, розуміння життєвих потреб як матері-альних, так і духовних;

– такі зміни повинні бути спрямовані насампе-ред на подолання безініціативності, низького рівнядовіри до обраних посадовців, низького рівнясамооцінки щодо власної відповідальності за стансуспільних справ, формування навичок у громадидо самодопомоги через співпрацю на основіміжсекторного партнерства, забезпечення умов длядинамічного розвитку самоврядних організацій;

– діалектичне розуміння фундаментальних по-нять розвитку, таких як зв'язок, взаємодія, відно-шення потребує врахування цих важливих кате-горій у процесі формування адаптаційних ме-ханізмів нового управління в системі місцевогосамоврядування для забезпечення сталого розвит-ку громад у частині посилення потенційних мож-ливостей соціальної мобілізації [10, с. 357].

Подальші дослідження в цьому напрямі бу-дуть спрямованні на вивчення та подальшу роз-робку зазначених питань.На сьогодні Україна перебуває лише на етапі

зародження адміністративно-територіальноїорганізації. Однак цілеспрямована реформа сис-теми влади в напрямі децентралізації спроможнаактивізувати досі незадіяний ресурс місцевого тарегіонального розвитку, що і повинно стати пред-метом подальших досліджень у цьому напрямі.

1. Білозерська Т. О. Реформування публічної адмі-ністрації в Україні як крок до європейської інтеграції[Електронний ресурс] / Т. О. Білозерська // Форумправа. – 2007. – № 2. – С. 11–19. – Режим доступу :http:// www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07btodei.pdf

2. Бироваш М. Хозяин – барин / М. Бироваш // Кор-респондент. – 2011. – № 25 (462). – 1 июля. – С. 26–29.

3. Застава І. В. Економічні інтенції лібералізму вдемократичних суспільствах / І. В. Застава // Вісн.Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. –2008. – № 825. –Вип. 13. – С. 66–72. – (Серія «Питання політології»).

4. Кудряченко А. Шляхи удосконалення наданняпублічних послуг громадянам в контекстідецентралізації владних повноважень [Електроннийресурс] / А. Кудряченко, О. Здіорук, Д. Горєлов. –Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juni/8.htm

5. Основы Европейской хартии местного само-управления : метод. пособие / под ред. В. А. Чер-никова. – Изд. 2-е, доп. и перераб. – М. : [б. и.], 2000. –108 с.

6. Розвиток міжмуніципального співробітництва:вітчизняний та зарубіжний досвід / В. В. Толкованов,

1. Bilozers’ka T.O. Reformuvannya publichnoyi admi-nistratsiyi v Ukrayini yak krok do yevropeys’koyiintehratsiyi [Elektron. resurs] / T.O. Bilozers’ka // Forumprava. – 2007. - # 2 . – S. 11-19. – Rezhym dostupu :http:// www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07btodei.pdf.

2. Byrovash M. Khozyayn – baryn / M. Byrovash //Korrespondent. – 2011. - # 25 (462). – 1 yyulya. –S. 26-29.

3. Zastava I.V. Ekonomichni intentsiyi liberalizmu vdemokratychnykh suspil’stvakh / I.V. Zastava // VisnykKharkivs’koho natsional’noho universytetu imeniV.N. Karazina, 2008. - # 825. – Vyp. 13. – S. 66-72. –(Seriya «Pytannya politolohiyi»).

4. Kudryachenko A. Shlyakhy udoskonalennya nadannyapublichnykh posluh hromadyanam v kontekstidetsentralizatsiyi vladnykh povnovazhen’ [Elektron.resurs] / A. Kudryachenko, O. Zdioruk, D. Horyelov. –Rezhym dostupu : http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juni/8.htm.

5. Osnovы Evropeyskoy khartyy mestnoho samo-upravlenyya: metod. posobye / pod red. V.A. Cher-nykova. Yzd. 2-e, dop. y pererab. – M.: B.y., 2000. – 108 s.

6. Rozvytok mizhmunitsypal’noho spivrobitnytstva:vitchyznyanyy ta zarubizhnyy dosvid / V.V. Tolkovanov,

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07

http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juni/

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07

http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juni/

81



Р. Герцог, А. К. Кук та ін. ; за ред. В. В. Толкованова. –К. : Крамар, 2011. – 261 с.

7. Скрипченко Н. М. Організаційно-інструментальнезабезпечення управління стійким розвиткомадміністративних районів : автореф. дис. … канд.наук з держ . упр. / Скрипченко Н. М. –Дніпропетровськ, 2010. – 20 с.

8. Сталий розвиток суспільства : навч. посіб . /А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа [та ін.]. –К. : ПРООН/АМУ, 2011. – 346 с.

9. Транин А. А. Административно-территориальнаяорганизация капиталистического государства /А. А. Транин. – М. : Наука, 1984. – 145 с.

10. Теорія та практика державного управління : зб. наук.пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2012. –Вип. 4 (39). – 544 с.

R. Hertsoh, A.K. Kuk, V.O. Kupriy, E.R. Rakhimkulov;pid red. V.V. Tolkovanova. – K.: Kramar, 2011. – 261 s.

7. Skrypchenko N.M. Orhanizatsiyno-instrumental’nezabezpechennya upravlinnya stiykym rozvytkomadministratyvnykh rayoniv : avtoref. dys. k.derzh. upr. /N.M. Skrypchenko. – Dnipropetr., 2010. – 20 s.

8. S ta lyy rozvytok susp i l ’s tva : navch. pos ib . /A. Sadovenko, L. Maslovs’ka, V. Sereda [ta in.]. – K. :PROON/AMU 2011. – 346 s.

9. Tranyn A.A. Admynystratyvno-terytoryal’nayaorhanyzatsyya kapytalystycheskoho hosudarstva /A. A. Tranyn. – M.: Nauka, 1984. -145 s.

10. Teoriya ta praktyka derzhavnoho upravlinnya : zb. nauk.pr. – Kh. : Vyd-vo KharRI NADU «Mahistr», 2012. –Vyp. 4 (39). – 544 s.



С. О. Возний,аспірант кафедри регіонального управління,місцевого самоврядування та управління містом,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

ПОНЯТТЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯЯК ПОЛІТИКО-ПРАВОВОГО ІНСТИТУТУ

Аналізуються проблеми розвитку місцевого самоврядування. Автор виходить із того, що основною установкою дляцього є поняття (ідея) громадянського суспільства. Дослідження методологічних засад громадянського суспільствадає змогу встановити структурні основи цього соціального феномену, в рамках якого може знайти свою нішу інсти-тут місцевого самоврядування як перехідна дотична інституція. Вона органічно вплетена в структурну архітектонікуелементів громадянського суспільства і безпосередньо входить до сфери діяльності держави як соціальної органі-зації. Саме її зусиллями розробляються політико-правові умови діяльності системи місцевого самоврядування, яко-му держава передає адміністративні повноваження, пов’язані з наданням управлінських послуг населенню. Відзна-чається, що рольовий статус місцевого самоврядування має широкий вплив на сферу реалізації інтересів терито-ріальних громад, соціальних утворень людей: вуличних, квартальних комітетів мікрорайонів.Ключові слова: людина, політика, культура, держава, самоврядування, виховання.

S. О. Voznyi,Ph.D student, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

THE CONCEPT OF LOCAL SELF-GOVERNMENT AS A POLITICAL AND LEGAL INSTITUTIONThe article analyzes problems of local self-government; author assumes that the main setting for this is the concept (idea)of civil society. The research of methodological foundations of civil society makes it possible to establish the structuralbasis of this social phenomenon, where institute of local self-government can find its niche as a transitional tangent institution.It is seamlessly woven into the structural architecture of the elements of civil society and is directly included in the scope ofactivity of the state as a social organization. It was its efforts to develop political and legal conditions of the system activityof local self-government to which the state transmits many administrative responsibilities related to the provision ofmanagement services to population. It is noted that the role status of local self-government has a broad impact on the fieldof realization of the interests of local communities, social structures of people: street, block committees of neighborhoods.Key words: human, politics, culture, state, self-government, education.

С. А. Возный,аспирант кафедры регионального управления, местного самоуправления и управления городом,Национальная академия государственного управления при Президенте Украины

ПОНЯТИЕ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ КАК ПОЛИТИКО-ПРАВОВОГО ИНСТИТУТААнализируются проблемы развития местного самоуправления. Автор исходит из того, что основной установкой дляэтого является понятие (идея) гражданского общества. Исследование методологических основ гражданского обще-ства позволяет установить структурные основы этого социального феномена, в рамках которого может найти своюнишу институт местного самоуправления как переходная институция. Она органично вплетена в структурную архи-тектонику элементов гражданского общества и непосредственно входит в сферу деятельности государства каксоциальной организации. Именно ее усилиями разрабатываются политико-правовые условия деятельности систе-мы местного самоуправления, которому государство передает много административных полномочий, связанных спредоставлением управленческих услуг населению. Отмечается, что ролевой статус местного самоуправленияимеет широкое влияние на сферу реализации интересов территориальных общин, социальных образований лю-дей: уличных, квартальных комитетов микрорайонов.Ключевые слова: человек, политика, культура, государство, самоуправление, воспитание.

Постановка проблеми. Не буде перебільшеннямсказати, що сучасний стан державотворення, розви-неність його політичних інститутів багато в чомузалежить від життєздатності місцевого самовряду-вання. За роки його розбудови було сформовано в

цій сфері орієнтири з реалізації позитивних змін, атакож виявлено проблеми, над якими необхідно пра-цювати на законодавчому рівні з метою їх усунення.

Актуальність теми зумовлена, передусім, тим,що місцеве самоврядування все впевненіше зай-

83



має свою нішу в політичній системі держави. Узяв-ши цю нелегку відповідальність за життєзабезпе-чення населення територіальних громад, місцевесамоврядування робить конкретні кроки з напра-цювання різноманітних форм та шляхів реалізаціїдієвої політики. У процес розбудови місцевогосамоврядування все активніше включається саменаселення територіальної громади, громадськіорганізації, політичні партії. Його діяльність стаєбільш визначеною як за формою, так і за суттю.Безперечно, що до позитивних надбань місце-

вого самоврядування можна віднести й те, що заостанні роки вдалося здолати багато колишніх сте-реотипів у свідомості як державних чиновників,так і пересічного громадянина стосовно ролімісцевого самоврядування, його впливу на місце-ве життя. Не можна не бачити й того позитиву, щодві місцеві гілки влади: місцеве самоврядуваннята місцеві державні адміністрації все частіше відконфронтації, відкритої опозиційності переходятьдо співпраці та партнерських стосунків, оскількизавдання кожної з них – це задоволення потребнаселення відповідної адміністративно-територі-альної одиниці. І робити це має кожна з цих гілок,притаманними лише їй засобами управління відпо-відно до своїх повноважень.Таким чином, незважаючи на неповне законо-

давче врегулювання, інститут місцевого самовря-дування завойовує стійкі позиції на регіонально-му просторі, закладає якісно нове підґрунтя длярозвитку демократичних засад у суспільстві. Сьо-годні вже більша частина населення територіальнихгромад свою долю міцно пов'язує саме з успішнимфункціонуванням місцевого самоврядування.У контексті вищесказаного логічно було б ок-

реслити й ті негативні сторони діяльності, які галь-мують прискорений його розвиток. До них авторможе віднести ось що:

– по-перше, відсутність необхідної матеріаль-но-фінансової бази. Продовження практики фор-мування місцевих бюджетів за схемою згори до-низу робить місцеве самоврядування лише ілю-зорним придатком до децентралізованогоуправління, оскільки реальні важелі фінансовоговпливу залишаються за центром;

– по-друге, недостатня розвиненість відповіднихустанов у межах територіальних громад. Нині діючіоргани самоорганізації населення здебільшого ви-конують формальні функції за місцем проживаннягромадян, оскільки реального впливу на процесстановлення місцевого самоврядування не мають;

– по-третє, слабкий рівень обізнаності населен-ня територіальних громад зі своїми правами таобов'язками як повноправних суб'єктів місцевого

самоврядування робить цю діяльність меншвідкритою, прозорою для них;

– по-четверте, на превеликий жаль, населеннятериторіальної громади відсторонене від обгово-рення найважливіших питань місцевого значення,впливу на прийняття рішень представницькимиорганами самоврядування;

– по-п'яте, державні службовці, від яких сьо-годні більшою мірою залежить перспектива само-врядування, не до кінця усвідомлюють свою при-четність до його розбудови. А тому стереотипність,старий їх практичний багаж, а подекуди і неба-жання щось змінювати, започатковувати, напра-цьовувати новітні моделі місцевих відносин галь-мує ці суспільні процеси.Не остання роль, а точніше, якщо не перша, в

розбудові місцевого самоврядування належитьйого представницькому корпусу. Різновекторність,різноідейність, полярність позицій серед йогоскладу не дала змогу започаткувати конструктив-ну співпрацю з виборцями в межах виборчих ок-ругів, територіальних громад. Більше того, в ба-гатьох випадках посіяна недовіра населення додепутатів різних рівнів органів місцевого самовря-дування, місцевої влади в цілому. Хоч це дивно іпарадоксально звучить, але велика частина депу-татів проймалась під час депутатської діяльностівласними інтересами, лобіюванням у радах своїхприватних справ. Така ситуація є вкрай небезпеч-ною напередодні будь-яких місцевих виборів.Адже виборцям буде надзвичайно складно розпі-знати серед кандидатів справжніх виразників їхінтересів від тих, хто знову прагне використатидепутатський мандат для задоволення власних такорпоративних цілей. Це зробити буде не простоще й тому, що електронні засоби інформації, ма-ючи добре відпрацьовану методологію, будутьробити все, щоб саме таких кандидатів предста-вити в найбільш вигідному ракурсі.Особливої актуальності набуває проблема сус-

пільної модернізації. Вона об'єктивно зумовлюєскладні багатовекторні динамічні зміни, які сут-тєво впливають на структурну архітектоніку гро-мадянського суспільства. Це особливо стає відчут-ним у країнах, де відбуваються радикальні демок-ратичні перетворення, пов'язані з реформуваннямтоталітарної спадщини. В Українській державістворилися сприятливі умови для дослідженнятрансформаційних перетворень. У цьому контексті«громадянське суспільство, так би мовити, про-водить свою експансію» [12, с. 27]. В українсько-му соціумі структури місцевого самоврядуванняпосідають провідне місце під час вирішення жит-тєво важливих питань. Це зумовлено ментальною



специфікою народу, що по-особливому сприймаєсамоврядність як спосіб владарювання.

Аналіз основних досліджень та публікаційдає підстави стверджувати, що вітчизняні дослід-ники, зокрема Ф.Барановський, В.Вакуленко,А.Карась, М.Орлатий, М.Пухтинський, Г.Щедро-ва та ін., розглядаючи еволюцію поглядів і сутністьгромадянського суспільства, аналізують історичніта національні модифікації, а також досліджуютьтенденції розвитку України та шляху зближення зЄвропою через різні стадії формування грома-дянського суспільства [9; 11]. Наголосимо на ви-значеності України або як «соціального маргіне-су», або як «самоврядної спільноти» [7, с. 444].

Невирішені раніше частини загальної пробле-ми. Перспектива розвитку громадянського суспіль-ства в Україні передбачає розв'язання багатьох полі-тичних і соціальних проблем. Від цього й залежитьпроцес формування структурного скелета і грома-дянського суспільства, і системи органів місцевогосамоврядування. Вони одночасно представлені вструктурах громадянського суспільства і є елемен-тами нової державної управлінської конструкції. Надотичних межах цих структурних перетинів увираз-нюються проблеми й суперечності перетворень, щовідбуваються в нашому суспільстві.

Метою публікації є теоретичне дослідженняпоняття феномену місцевого самоврядування якполітико-правового інституту в контексті розвит-ку громадянського суспільства в Україні.

Виклад основного матеріалу. Україна дедалігостріше переживає несподіваний дратівливийпарадокс: зростає тривога, що посилення формаль-ної української влади рік у рік стає загрозою дляукраїнської національно-культурної ідентичності.Водночас поглиблюється розкол між владою й на-родом, що характеризується посиленням недовіридо державних інституцій. Якщо таку тенденцію неусунути, то виникає цілком реальна загроза делегі-тимізації влади з боку суспільства [7, с. 445].Демократичні перетворення неможливі без

дотримання діалектики рівноваги між демократи-зацією держави і демократичною розбудовоюструктур, які замкнуть на собі виконання величез-ного комплексу завдань із розвитку територій танадання різних послуг населенню. Вони можутьфункціонувати на засадах самоуправління й само-регуляції, а їхня розгалуженість допоможе реалі-зувати визначені завдання на добровільних заса-дах самоорганізації. Принагідно зауважимо, щоУкраїна отримала складну посттоталітарну спад-щину, яка постійно стримуватиме процес форму-вання позадержавних інституцій, що виступаютьосновою архітектоніки громадянського суспіль-

ства. Дослідження умов його становлення обов'яз-ково потребуватиме врахування цих негативнихчинників. На думку авторів відомої монографіїІнституту політичних і етнонаціональних дослід-жень НАНУ, сучасний стан громадянського сус-пільства в Україні свідчить про ймовірність кількохсценаріїв його розвитку. Перший – згортання грома-дянського суспільства й реставрація в тому чи іншо-му вигляді тоталітарного режиму, другий – консер-вація на тривалий час нинішнього становища і відпо-відно авторитарних методів управління, третій –поступовий еволюційний розвиток і зміцнення гро-мадянського суспільства. Останній сценарій на су-часному етапі є найімовірнішим, проте не можна небрати до уваги і двох перших [5, с. 22].У концептуальному дослідженні громадянсь-

кого суспільства особливе значення має його по-сутнє розуміння як явища. Громадянське суспіль-ство варто, на нашу думку, аналізувати як спільно-ту в аспекті реалізації людиною себе як громадя-нина. Минуло майже дві тисячі років відтоді, якЦицерон започаткував термін «civilis societas», щов перекладі з латини означає «громадянське сус-пільство». Це поняття він трактував як об'єднаннялюдей, «пов'язаних між собою згодою в питанняхправа та спільності інтересів», через відповіднийланцюжок, яким виступає громадянське суспіль-ство. До того ж воно буде присутнім як субстанція,коли закон набуває правочинності, а право стає рег-ламентом, що діє «однаково для всіх» [13, с. 15].Запровадження нового терміна дало змогу Ци-

церону не тільки зафіксувати саме поняття, а йдати однозначне його трактування. До нього вхо-дить верховенство права, його універсальна за-гальнодіюча правова вимога вплинула на рівністьміж людьми щодо закону. На базі цього створюєть-ся спільнота людей, яка досягає злагоди для реалі-зації загальних інтересів. Ми відразу помічаємо,що в змістовому розумінні громадянського сус-пільства Цицерон закладає умовоутворювальнічинники, які забезпечують цілісне існуванняінституту громадянського суспільства. Постає за-питання, яка тут роль держави. Держава, за Цице-роном, є субстанцією, яку народ привласнив з ме-тою здійснення тріади завдань: досягненнярівності всіх, реалізації інтересу й забезпеченнязлагоди. «Сутність держави має відповідати сут-ності народу» [13, с. 81].Віддаючи пальму першості Цицерону у визна-

ченні громадянського суспільства, потрібно зва-жити на застереження Гоббса, який висловивміркування про громадянське суспільство в рам-ках «scienta civilis». Гоббс стверджує, що першимце поняття використав Сократ, а за ним – Платон,

85



Аристотель, Цицерон та інші філософи [3, с. 275].Гоббсівське трактування «громадянського суспіль-ства» і «громадянина» забезпечується громадсь-кою самоорганізацією, яка може реалізуватисятільки в межах держави [3, с. 62]. Гоббс пропонуєсвоєрідну модель громадянського суспільства, якає органічно пов'язаною з державою. На відміну віднього, Джон Локк чітко розрізняє суспільство йдержаву. Пропонує розуміти громадянське сус-пільство як універсальну форму реалізації законів,соціальний стан формальної рівності. «Ні для когов громадянському суспільстві, – пише Локк, – неможе бути зроблено виняток із законів цього сус-пільства» [8, с. 179]. Локк продовжує ідею тріади,висловлену ще Цицероном: індивідуальна свобо-да, недоторканність власності, безпека та мирнеспівжиття.Винятковість цієї загальної світової тенденції

обґрунтовано висвітлив відомий німецький філо-соф Іммануїл Кант у праці «Ідея загальної історіїу всесвітньо-громадянському плані». Його концеп-туальні засади формування громадянського сус-пільства ґрунтуються на свободі кожного грома-дянина. Закон та право виступають інструментом,яким можна реалізувати й досягнути цієї свободилише в рамках держави. І.Кант жив і працював зачасів, коли європейська практика розвитку та кон-цепти й знання, що узагальнювали його, давализмогу сформулювати філософу алгоритми, за до-помогою яких можна було реалізувати свободукожного громадянина в рамках державних законів.«Найбільша проблема для людського роду, – на-голошує І.Кант, – розв'язати яку його змушує при-рода, – досягнення загального правового грома-дянського суспільства» [6, с. 21].Внесок Г.Гегеля в розробку концепції грома-

дянського суспільства важко переоцінити. Небез-підставно можна стверджувати, що Гегель пере-творює цю концепцію на формат реального циві-лізаційного розвитку, де чітко визначені структурніелементи, їхні взаємозв'язки, діалектика відносинміж ними. Єдине, що заслуговує на дещо критич-не оцінювання гегелівської спадщини, так це виз-начення місця громадянського суспільства: «Гро-мадянське суспільство – є роз'єднання, що з'яв-ляється посередині між родиною і державою, хочарозвиток громадянського суспільства настаєпізніше, ніж розвиток держави, тому що як роз'єд-нання воно припускає наявність держави і повин-но мати перед собою щось самостійне, щоб існу-вати» [2, с. 228].Тому громадянське суспільство – це конкрет-

ний спосіб інституалізації демократії та сфера длядобровільного об'єднання громадян з метою реа-

лізації їхніх інтересів. Громадянське суспільство –це особливий феномен для публічної сфери, де тічи інші суб'єкти шляхом активної добровільноїдіяльності забезпечують реалізацію власних цілейсуспільного життя. Варто взяти до уваги, що по-чаткові процеси формування структур громадянсь-кого суспільства тривалий час матимуть складнийсуперечливий характер, який виявлятиметься вособливих умовах закамуфльованого політично-го впливу, коли держава та політичні партії всіля-ко їх підпорядковуватимуть і використовуватимутьдля реалізації своїх кон'юнктурних політичнихзавдань. Система державних органів безпосеред-ньо не може займатися регуляторною діяльністюгромадських інституцій. Для цього посттоталі-тарні політичні системи створюють певні коорди-наційні та дорадчі структури, які приховано справ-лятимуть урядовий вплив, як це практикувалосяза часів соціалізму.Процес структуризації публічної сфери за су-

часних умов є дещо ускладненим. В Українізамість «громадянського суспільства сформованокриміналізоване клієнтальне суспільство, за умовякого демократичні політичні інститути існуютьяк квазіутворення» [1, с. 98]. За формальними оз-наками як у правовій системі, так і на інституцій-ному рівні громадянське суспільство представле-но достатньо, але майже відсутні інструменти,механізми та демократичні способи існування цихінститутів. Бюрократично-управлінська системапаралізувала діяльність державних органів, а полі-тична – підпорядкувала їх існування забезпечен-ню кланово-олігархічних інтересів.Автори навчального посібника «Основи демо-

кратії» акцентують увагу на необхідності дотри-мання відповідної гармонії між процесом форму-вання державного впливу на інституалізацію гро-мадських організацій та розвиток структур само-врядного характеру як особливої «сфери… спілку-вання, взаємодії, спонтанної самоорганізації тасамоврядування вільних індивідів на основі доб-ровільно сформованих асоціацій, яка захищенанеобхідними законами від прямого втручання йрегламентації з боку держави і в якій переважа-ють громадянські цінності» [10, с. 454]. Конкрет-ніше формулюючи умови взаємовідносин грома-дянського суспільства й держави, слід враховува-ти, що громадянським суспільство стає тільки тоді,коли має відповідний набір громадянських якос-тей, а саме розвинуту конфігурацію незалежнихструктурних елементів, здатних «приборкати дер-жаву» та примусити її стати активним захисни-ком інтересів громадян, «змусити» стати правовоюдержавою [4, с. 36].



Громадянське суспільство і демократична со-ціально спрямована правова держава перебуваютьу нерозривному зв'язку як суб'єктивні й об'єктивнічинники єдиного соціально-політичного процесу[14, с. 21].

Висновки та перспективи подальших роз-відок. На наш погляд, здійснення демократичнихперетворень неможливе без дотримання діалекти-ки рівноваги між демократизацією держави і де-мократичними перетвореннями суспільного харак-теру. Їх можна забезпечити в рамках громадськихорганізацій, що функціонують на засадах самоуп-равління й саморегуляції. Діалектика цих взаємо-відносин органічно пов'язана, коли йдеться проформування дотичного структурного балансуван-ня, що дало б змогу урівноважити діяльність дер-жавних структур, систему органів самоврядуван-ня і широко розгалужену систему інститутів гро-мадянського суспільства.Таке дотичне структурування перетворює орга-

ни самоврядування на важливих координаторівмісцевого розвитку й дає їм можливість розв'язу-

вати безліч проблем місцевого значення не за ра-хунок надання платних послуг, а шляхом залу-чення широких верств населення. Це дасть змо-гу, з одного боку, перетворити громадянське сус-пільство на суспільство активних громадян, здругого – є відповідно новим способом виявувзаємодії влади й суспільства, інституції якогоможуть співпрацювати, а в разі потреби й проти-стояти одна одній, захищаючи інтереси відповід-них верств населення.Як наслідок, громадянське суспільство стає

конкретним засобом інституалізації демократії тасферою для добровільного об'єднання громадян зметою реалізації їхніх інтересів. Місцеве самовря-дування набуває іншого рольового статусу: з ви-конавця державно-владного замовлення наданнявідповідних послуг самоврядні осередки стаютьорганізаторами відповідної управлінської систе-ми, що розв'язує проблеми місцевого значеннячерез громадські структури. Саме в такий спосібдіють структури місцевої демократії в розвиненихкраїнах світу.

1. Барановський Ф. В. Європейська інтеграція тадемократичний розвиток України: концептуальнийаналіз взаємовпливу / Ф. В. Барановський. –Луганськ : Елтон-2, 2007. – 407 с.

2. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель ;пер. с нем., ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нер-сесянц. – М. : Мысль, 1990. – 524 с.

3. Гоббс Т. Сочинения : в 2 т. / Т. Гоббс ; пер. с лат. иангл. ; сост. В. В. Соколов. – М. : Мысль, 1989. – Т. 1. –624 с.

4. Гражданское общество: идея, наследие социализмаи современная украинская реальность / науч. ред.И. Ф. Кононов. – Луганск : Альма-матер, 2002. – 284 с.

5. Громадянське суспільство в сучасній Україні:специфіка становлення, тенденції розвитку / за заг.ред. Ф. М. Рудича. – К. : Парлам. вид-во, 2006. –412 с.

6. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане / И. Кант // Сочинения : в 6 т. –М. : Изд-во «Мысль», 1966. – Т. 6. – 743 с.

7. Карась А. Філософія громадянського суспільства вкласичних теоріях і некласичних інтерпретаціях /А. Карась. – К. ; Львів : Видавн. центр ЛНУ ім. ІванаФранка, 2003. – 520 с.

8. Локк Дж. Два трактати про врядування / Дж. Локк ;пер. з англ. О. Терех, Р. Димерець. – К. : Вид-воСоломії Павличко «Основи», 2001. – 265 с.

9. Переваги місцевого самоврядування : матеріалиМіжнар. конф. (29–30 трав. 2001 р., м. Ірпінь, Київ.обл.). – К. : Логос, 2001. – 214 с.

1. Baranovskyi F. V. Yevropeiska intehratsiia tademokratychnyi rozvytok Ukrainy: kontseptualnyi analizvzaiemovplyvu / F. V. Baranovskyi. – Luhansk : Elton-2,2007. – 407 s.

2. Hehel H. V. F. Fylosofyia prava / H. V. F. Hehel ; per. snem., red. y sost. D. A. Kerymov y V. S. Nersesiants. –M. : M?sl, 1990. – 524 s.

3. Hobbs T. Sochynenyia : v 2 t. / T. Hobbs ; per. s lat. yanhl. ; sost. V. V. Sokolov. – M. : M?sl, 1989. – T. 1. –624 s.

4. Hrazhdanskoe obshchestvo: ydeia, nasledye sot-syalyzma y sovremennaia ukraynskaia realnost / nauch.red. Y. F. Kononov. – Luhansk : Alma-mater, 2002. –284 s.

5. Hromadianske suspilstvo v suchasnii Ukraini: spetsyfikastanovlennia, tendentsii rozvytku / za zah. red. F. M. Ru-dycha. – K. : Parlam. vyd-vo, 2006. – 412 s.

6. Kant Y. Ydeia vseobshchei ystoryy vo vsemyrno-hrazhdanskom plane / Y. Kant // Sochynenyia : v 6 t. –M. : Yzd-vo «M?sl», 1966. – T. 6. – 743 s.

7. Karas A. Filosofiia hromadianskoho suspilstva vklasychnykh teoriiakh i neklasychnykh interpretatsiiakh/ A. Karas. – K. ; Lviv : Vydavn. tsentr LNU im. IvanaFranka, 2003. – 520 s.

8. Lokk Dzh. Dva traktaty pro vriaduvannia / Dzh. Lokk ;per. z anhl. O. Terekh, R. Dymerets. – K. : Vyd-voSolomii Pavlychko «Osnovy», 2001. – 265 s.

9. Perevahy mistsevoho samovriaduvannia : materialyMizhnar. konf. (29–30 trav. 2001 r., m. Irpin, Kyiv. obl.). –K. : Lohos, 2001. – 214 s.


87



10. Основи демократії : навч. посіб. / М. Бессонова,О. Бірюков , С. Бондарук та ін. / за заг. ред .А. Колодій. – К. : Вид-во «Ай Бі», 2002. – 684 с.

11. Проблеми формування доброчесного, належногомісцевого врядування : зб. матеріалів та док. / заред. М. Пухтинського. – К. : Атіка, 2008. – 600 с.

12. Фесенко В. Глобальне громадянське суспільство йУкраїна : вплив міжнародних та закордоннихнеурядових організацій на соціально-політичніпроцеси в Україні / В. Фесенко // Суспільні реформита становлення громадянського суспільства в Україні :матеріали наук . -практ. конф . / за заг. ред .В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. –380 с.

13. Ціцерон. Про державу. Про закони. Про природу Богів /Ціцерон, Марк Тулій ; пер. з латин. В. Литвинов. –К. : Основи, 1998. – 476 с.

14. Щедрова Г. П. Громадянське суспільство і соціальнадемократична правова держава: становлення,функції, тенденції розвитку в сучасній Україні :автореф. дис. … д-ра політ. наук : 23.00.02 /Щедрова Г. П. – К., 1996. – 35 с.

10. Osnovy demokratii : navch. posib. / M. Bessonova,O. Biriukov, S. Bondaruk ta in. / za zah. red. A. Kolodii. –K. : Vyd-vo «Ai Bi», 2002. – 684 s.

11. Problemy formuvannia dobrochesnoho, nalezhnohomistsevoho vriaduvannia : zb. materialiv ta dok. / zared. M. Pukhtynskoho. – K. : Atika, 2008. – 600 s.

12. Fesenko V. Hlobalne hromadianske suspilstvo yUkraina: vplyv mizhnarodnykh ta zakordonnykhneuriadovykh orhanizatsii na sotsialno-politychniprotsesy v Ukraini / V. Fesenko // Suspilni reformy tastanovlennia hromadianskoho suspilstva v Ukraini :materialy nauk.-prakt. konf. / za zah. red. V. I. Luhovoho,V. M. Kniazieva. – K. : Vyd-vo UADU, 2001. – 380 s.

13. Tsitseron. Pro derzhavu. Pro zakony. Pro pryrodu Bohiv /Tsitseron, Mark Tulii ; per. z latyn. V. Lytvynov. – K. :Osnovy, 1998. – 476 s.

14. Shchedrova H. P. Hromadianske suspilstvo i sotsialnademokratychna pravova derzhava: stanovlennia,funktsii, tendentsii rozvytku v suchasnii Ukraini : avtoref.dys. … d-ra polit. nauk : 23.00.02 / Shchedrova H. P. –K., 1996. – 35 s.


Соціальна і гуманітарна політика

В. М. Купрійчук,кандидат наук з державного управління,докторант кафедри соціальної і гуманітарної політики,Національна академія державногоуправління при Президентові України

РОЛЬ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ МИСТЕЦТВ ТА НАЦІОНАЛЬНОЇКУЛЬТУРИ ЯК СУБ’ЄКТА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХТРАНСФОРМАЦІЇ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ В ДОБУ УКРАЇНСЬКОЇ

ДЕРЖАВИ ГЕТЬМАНА СКОРОПАДСЬКОГО(КВІТЕНЬ–ГРУДЕНЬ 1918 Р.)

У статті детально розкрито управлінську структуру та функції Головного управління мистецтв та національної куль-тури уряду П.Скоропадського та його вплив на державотворчі процеси тогочасного гуманітарного розвитку. Обґрун-товано роль цієї інституції з координації діяльності центральних і відповідних державних органів місцевого самовря-дування у проведенні єдиної державної політики в галузі культурного будівництва на території Української геть-манської держави. Аналізуються основні напрями управлінської діяльності Головного управління мистецтв та націо-нальної культури, шляхи формування та реалізації державної політики в гуманітарній сфері, акцентується увага нанеобхідності творчого використання тогочасного державно-управлінського досвіду в сьогоденній практиці гумані-тарної політики України.Ключові слова: гуманітарна політика, державне управління, Головне управління мистецтв та національної культури,Гетьманат, Українська Держава Гетьмана Скоропадського.

V. M. Kupriychuk,Ph.D in Public Administration,Doctoral candidate at the Social and HumanitarianPolicy Department, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

THE ROLE OF THE CHIEF ADMINISTRATION OF ARTS AND NATIONAL CULTURE AS A SUBJECT OF THEPUBLIC ADMINISTRATION IN THE CONTEXT OF THE HUMANITARIAN POLICY TRANSFORMATION IN THEEPOCH OF HETMAN SKOROPADSKYY UKRAINIAN STATE (APRIL–DECEMBER OF 1918)The article reveals in detail administrative institution and functions of the Chief Administration of Arts and National Cultureof P.Skoropadskyy government and its influence on the state building processes of the humanitarian development of thosedays. It proves this institution’s role in central and respective state and local governments activity coordination whilecarrying out an unified state policy in the field of the Ukrainian Hetman State cultural development. It also analyzes themain directions of the Chief Administration of Arts and National Culture administrative activity, formation and realizationways of the state policy in the humanitarian field, emphasizes the necessity of the creative usage of the public administrationexperience of those days in modern Ukrainian humanitarian policy.Key words: humanitarian policy, public administration, Chief Administration of Arts and National Culture, Hetmanate, UkrainianState.

В. М. Куприйчук,кандидат наук государственного управления, докторант кафедры социальной и гуманитарной политики,Национальная академия государственного управления при Президенте Украины

РОЛЬ ГЛАВНОГО УПРАВЛЕНИЯ ИСКУССТВ И НАЦИОНАЛЬНОЙ КУЛЬТУРЫ КАК СУБЪЕКТАГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ В УСЛОВИЯХ ТРАНСФОРМАЦИИ ГУМАНИТАРНОЙ ПОЛИТИКИВ ПЕРИОД УКРАИНСКОГО ГОСУДАРСТВА ГЕТМАНА СКОРОПАДСКОГО (АПРЕЛЬ–ДЕКАБРЬ 1918 Г.)В статье подробно раскрыто управленческую структуру и функции Главного управления искусств и национальнойкультуры правительства П.Скоропадского и его влияние на процессы гуманитарного развития того времени. Обо-снована роль этой институции по координации деятельности центральных и соответствующих государственныхорганов местного самоуправления в проведении единой государственной политики в области культурного строи-тельства на территории Украинского гетманского государства. Анализируются основные направления управлен-

СОЦІАЛЬНА І ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКА

89

Social and humanities policy


ческой деятельности Главного управления искусств и национальной культуры, пути формирования и реализации госу-дарственной политики в гуманитарной сфере, акцентируется внимание на необходимости творческого использованиягосударственно-управленческого опыта того времени в сегодняшней практике гуманитарной политики Украины.Ключевые слова: гуманитарная политика, государственное управление, Главное управление искусств и национальнойкультуры, Гетманат, Украинское Государство Гетмана Скоропадского.

Постановка проблеми. Визначні політичніподії, що відбувалися в Україні 1917 р., справилипотужний вплив на формування системи держав-ного управління всіма сферами суспільного жит-тя, у тому числі й такими базовими складовимигуманітарної сфери, як культура й мистецтво. По-валення Російської імперії з її багатовіковою ру-сифікаторською політикою, боротьба за утворен-ня суверенної Української держави, глибокі со-ціально-економічні та політичні зрушення і пов'я-зана з цим хвиля сподівань та надій на національ-не відродження викликали духовне піднесення всуспільстві, яке проявилося в галузі державногокультурного будівництва. Історичний досвід того-часної гуманітарної політики має неперехідне зна-чення для успішного розв'язання відповідних про-блем сучасності. Тому сьогодні актуальним длянауки «Державне управління» є поглиблене та все-бічне вивчення форм, методів, засобів впливу Го-ловного управління мистецтв та національноїкультури на розвиток національної культури у добуіснування й діяльності Української Держави Геть-мана Скоропадського (далі – Українська Держа-ва), що потребує залучення широкого кола архів-них джерел та їх ретельного аналізу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Публікації наукових досліджень на тему держав-ного управління Гетьманату в галузі культури ймистецтва почали з'являтися ще за доби Українсь-кої Держави. Політичні і культурні діячі В.Вин-ниченко, О.Войнаренко, М.Грушевський, Д.Доро-шенко, Л.Курбас, Р.Млиновецький, Г.Павлуцький,Ф.Шмідт та інші у своїх статтях порушували ак-туальні проблеми державного будівництва націо-нальної культури на території України. Після по-разки Гетьманату в цій сфері надзвичайно пліднопрацювали представники української діаспори:Д.Антонович, Д.Дорошенко, І.Костецький, Ю.Ли-па, Є.Маланюк, О.Ольжич, Д.Чижевський та ін.Питання різних складових теорії та історії дер-

жавного управління, управління в галузі культуримістять праці сучасних дослідників: В.Авер'яно-ва, В.Трощинського, В.Лугового, В.Скуратівсько-го, В.Князєва, П.Ситника, І.Кураса, В.Майбороди,В.Маслова, І.Надольного, Н.Нижник, П.Надоліш-нього, В.Рижих, І.Розпутенка, В.Бикова та ін. Усвоїх працях науковці розкривають сучасні тен-денції розвитку державного управління гуманітар-ною сферою, досліджують процеси децентралі-

зації впливу держави на духовне життя суспіль-ства, роль і місце громадськості в управлінні куль-турою, сутність державного управління вищоюосвітою, наукою та іншими складовими гумані-тарної сфери.

Виділення невирішених раніше частин за-гальної проблеми, яким присвячується стаття.Більше як дев'ять десятиріч українська національ-на революція перебуває в епіцентрі наукових дис-кусій, породивши велику кількість різноманітноїлітератури загального характеру. При цьому недослідженими належним чином залишається низ-ка ключових питань державного управління в га-лузі культури й мистецтва за часів П.Скоропадсь-кого, потребують подальшого дослідження особ-ливості та механізми цього процесу, різні аспективпливу тогочасної держави на відродження україн-ської культури й мистецтва, утворення нею спеці-алізованих інституцій державного управліннясправами національної культури і мистецтва тощо.Останніми десятиріччями певні аспекти цієї

проблеми знайшли відображення в роботах вітчиз-няних науковців: В.Андрущенка, В.Бондара,А.Дербак, М.Дмитриченка, В.Козакова, К.Корса-ка, В.Кременя, В.Ситніка, Ю.Чернецького, Т.Яцен-ко та інших, однак її цілісний аналіз у наявній сьо-годні літературі відсутній.

Мета статті полягає у розкритті сутності,змісту та основних напрямів управлінської діяль-ності Головного управління мистецтв та націо-нальної культури у добу Української Держави Геть-мана Скоропадського (квітень–грудень 1918 р.).

Виклад основного матеріалу. Після квітнево-го гетьманського перевороту в 1918 р., незважаю-чи на радикальну зміну політичного режиму, про-довжився державний процес національно-культур-ного відродження України. Питання національноїкультури і мистецтва були невід'ємною складовоюгуманітарної політики доби Гетьманату П.Скоро-падського. Його лобіювання було пов'язане, насам-перед, з вирішенням урегулювання національнихінтересів корінного населення – українців – з ура-хуванням потреб російського та зрусифікованихтериторіальних громад, а також реалізацією куль-турних запитів національних меншин на територіїУкраїнської держави.Намітився диференційований підхід до різних

напрямів культурного життя. У травні 1918 р. РадаМіністрів Гетьманату реорганізовує Міністерство



народної освіти в Міністерство народної освіти тамистецтва з відповідними департаментами тавідділами. Подальше структурування вищих ви-конавчих органів влади призвело до утворення вскладі Міністерства народної освіти та мистецтвадосить самостійного управління – Головного уп-равління мистецтв та національної культури, айого керівник (П.Дорошенко) отримав права зас-тупника міністра [1]. Створення єдиного держав-ного органу з питань культури і мистецтва малона меті координацію діяльності центральних івідповідних державних органів на місцях, прове-дення єдиної державної політики в галузі культур-ного будівництва, цілеспрямоване виділенняфінансів на розробку і реалізацію програм подаль-шої розбудови культури. Саме вищезазначене уп-равління опікувалося безпосередньо гуманітар-ною складовою державної політики, за виняткомосвіти і науки.Управлінська структура Головного управління

мистецтв та національної культури розмежовува-лася на шість відділів: охорони пам'яток старови-ни і мистецтв (керівник М.Біляшівський), плас-тичних мистецтв (Г.Павлуцький), театральногомистецтва (М.Старицька), художньої промисло-вості (А.Середа), музичного мистецтва (Я.Якимен-ко), архівно-бібліотечний (В.Модзалевський).На посади голів секцій при відділах державно-

го управління були запрошені відомі українськівчені, письменники, діячі національної культури:Л.Старицька-Черняхівська, В.О'Коннор-Вілінська,М.Старицька, К.Стеценко, О.Грушевський, К.Ши-роцький, О.Кошиць та ін. [2, с. 133–134].Головними здобутками новоутвореної держав-

ної інституції з державного управління гуманітар-ним (культурно-мистецьким) процесом стало ство-рення низки державних установ – Національногомузею на базі Київського художньо-промисловогоі наукового музею, Національної бібліотеки, Націо-нальної опери і Державного драматичного театру,Національного архіву та Археографічної комісії наоснові попередніх напрацювань Київської комісіїдавніх актів та департаменту мистецтва при урядіУкраїнської Центральної Ради (далі – УЦР).Керівництво Головного управління здійснюва-

ло управлінську функцію не лише у створенні на-ціональних закладів культури, а й забезпечувалодержавний нагляд охорони пам'яток історії та ми-стецтва, організацію наукових досліджень пам'я-ток старовини та фінансування існуючих музеїв,бібліотек, театрів тощо. Якщо за доби УЦР струк-тура відділу охорони пам'яток старовини і музеївскладалася з двох секцій (музейної та охорони

пам'яток), то за часів Української Держави вонарозширилася до трьох нових секцій, які охоплюва-ли всі види нерухомих пам'яток і відповідали ос-новним напрямам пам'яткоохоронної роботи [3].У червні 1918 р. Головне управління мистецтв

та національної культури розглянуло проект Ста-туту комітетів з охорони пам'яток старовини намісцях, а також анкету «Про інститут комісарів поохороні пам'яток старовини і мистецтва». Згідноіз Статутом на комісарів покладалося завдання зістворення волосних, повітових комітетів, культу-рологічних товариств з охорони пам'яток. Обов'яз-ковою умовою організації і діяльності таких комі-тетів було включення до їх складу по одному пред-ставнику від духовенства, міської влади і повіто-вого земства, а також забезпечення коштами.Місцеві пам'яткоохоронні органи мали здійсню-вати державне управління зі збереження археоло-гічних пам'яток, архітектурних і монументальнихспоруд, пам'яток народних промислів, а такожорганізацію музеїв і архівів, забезпечення їх відпо-відними приміщеннями, кваліфікованими співро-бітниками та державним фінансуванням [4].На той період в Українській Державі діяло 36 му-

зейних установ, які фінансово забезпечувалися Геть-манатом [2, с. 135]. Також Головним управліннямспрямовувалися кошти (22 тис. крб) на завершеннярозкопок Зарубського монастиря біля Трахтемиро-ва та закупівлю предметів старовини для Національ-ного музею, а 24 вересня – 100 тис. крб на негайніпотреби з реставрації пам'яток, що постраждали підчас більшовицької окупації в Києві. У жовтні підго-товлено законопроект про асигнування Головномууправлінню 1 млн крб на придбання творів мистецтваі старовини [5].Великий комплекс управлінських рішень у

пам'яткоохоронній сфері вирішував відділ пластич-них мистецтв. Це була головна установа в державі зпитань пластичних мистецтв, якій належав догляд такерування справами малярства, скульптури, архітек-тури в Україні, а також з питань художньої освіти.Уряд Скоропадського 6 листопада 1918 р.

підписав постанову про підпорядкування худож-ньої промисловості, а також 130 художньо-промис-лових навчальних закладів Головному управлін-ню мистецтв та національної культури, оскількивсі питання, пов'язані з розвитком народного мис-тецтва, охороною і збереженням пам'яток народ-ної творчості, підготовкою майстрів прикладногомистецтва, перейшли до компетенції головної дер-жавної установи в галузі культури і мистецтва, якарозв'язувала всі проблеми збереження національ-ної культурної спадщини, займалася розробкою і

91



координацією програм подальшої розбудови ук-раїнської культури [6].Питаннями бібліотечно-архівного будівництва,

збереженням великого масиву рухомих пам'яток,головним чином писемних, займався бібліотечно-архівний відділ, який складався з двох секцій –архівної і бібліотечної.Управління розробило низку конкретних за-

ходів щодо розбудови бібліотек, спрямованих, на-самперед, на кардинальне збільшення мережіпублічних бібліотек у містах, губернських і повіто-вих центрах. У липні 1918 р. уряд виділив 500 тис.крб на закінчення будівництва бібліотеки для уні-верситету Св. Володимира в Києві, а у жовтні до-датково було виділено ще 300 тис. крб [7]. Крім того,фінансувалися Харківська громадська бібліотека іпроведення Всеукраїнського з'їзду бібліотекарів.У серпні 1918 р. уряд Скоропадського приймає

підготовлений керівництвом Головного управлін-ня Закон «Про утворення фонду Національноїбібліотеки Української Держави», використавшидля цього матеріальну й книжкову базу, створенупри УЦР (пам'ятки духовного життя українськогонароду, книги, часописи, газети, гравюри, листів-ки, ноти, літографії та інші твори друкарень, ви-дані в Україні та за кордоном). Для реалізації цьо-го проекту уряд з державної скарбниці виділивпівмільйона карбованців.Велика публічна бібліотека з відділом україні-

стики відкрилася в російськомовній Одесі, а зго-дом була перетворена в Українську національнубібліотеку. Бібліотеки на зразок національної зфондами української літератури відкривалися вХерсоні, у Харкові, Полтаві, Вінниці та інших гу-бернських і повітових центрах.До новацій бібліотечного будівництва належить

і створення пересувних бібліотек, організаціябібліотечних осередків при заводах, фабриках,залізничних станціях, військових частинах,вечірніх школах, курсах ліквідації неписьмен-ності, а також створення в усіх бібліотеках відділівукраїнської літератури, періодики, а де виникалав цьому потреба, то й фондів літератури національ-них меншин [8].Значна державна підтримка надавалася теат-

ральним і музичним установам. При Міністерствінародної освіти та мистецтва діяла Театральнарада, яка була покликана створювати державнітеатри різного типу, фінансувати приватні теат-ральні колективи, підприємства для виготовлен-ня театральних костюмів та реквізиту. Рада такожнадавала консультації культурно-просвітнім гро-мадським закладам, стежила за напрямами їх

діяльності, контролювала раціональність витратдержавного фінансування на ту чи іншу виставу.На неї покладалося утворення театрального му-зею і контори театрального майна та працевлаш-тування митців.Уряд 23 серпня 1918 р. ухвалив Постанову «Про

заснування в Києві Державного драматичного те-атру», якому було надано право отримувати з-закордону без мита книжки й усі потрібні матеріалита знаряддя [9]. Наступним своїм рішенням урядпридбав будинок для Українського Державногооперного театру, а також підтримав організаціюДержавної Української опери. У цей період такожпродовжували свою діяльність Одеська російськаопера, Маріупольський російський драматичнийтеатр, Харківський міський театр, Полтавське ук-раїнське драматичне товариство тощо [10].У вересні 1918 р. за підтримки Української

Держави в Києві діяло шість українських театрів,з них два державні – Український державний дра-матичний і державний народний та чотири теат-ральні заклади – Молодий театр, Робітничий те-атр на Лук'янівці, театр М.Садовського та театрКолісниченка. Товариству «Національний театр»,яке виникло відразу після Лютневої революції,було асигновано з державної казни 165,5 тис. крбна підвищення художнього рівня українського те-атрального мистецтва. У жовтні 1918 р. на базіНаціонального театру Головне управління мис-тецтв та національної культури започаткувалоДержавний народний театр під керівництвомП.Саксаганського [11].За державної підтримки в Києві було заснова-

но Державну драматичну школу на базі народноїдраматичної школи Й.Стадника, яка розпочаласвоє існування восени 1917 р. за підтримки УЦР,а також Кобзарську школу, Український національ-ний хор під керівництвом О.Кошиця. У листопадівиник один із перших державних музичних колек-тивів – Державний симфонічний оркестр ім. М.Ли-сенка. До державних театральних і музичних ко-лективів запрошувалися найкращі актори, режи-сери не лише з України, а й українські співаки змосковських та петроградських театрів. Такожкерівництвом музичного відділу Головного управ-ління мистецтв та національної культури розпо-чалося створення ІІ-го Українського національногохору в Києві [12].Незалежно від Головного управління мистецтв

та національної культури діяли різного роду то-вариства мистецького, наукового спрямування, якновостворені, так і ті, що працювали ще до 1917 р.Це, зокрема, Київський комітет охорони пам'яток,



Товариство дослідників мистецтва, Українськийнаціональний театр тощо. Не втручаючись у твор-чий процес і не намагаючись впливати на його хід,державна влада прагнула надати громадським ус-тановам фінансову допомогу, скоординувати їхзусилля у розвитку національної культури. Зокре-ма, призначалися державні пенсії та субсидії якокремим митцям, так і цілим колективам. Своїмуправлінським рішенням гетьман П.Скоропадсь-кий затвердив довічну державну пенсію видатнійукраїнській акторці М.Адасовій (Заньковецькій),а також матеріальну підтримку «Молодому Теат-ру у Києві», очолюваному Лесем Курбасом (10 тис.крб), і Українському національному театру підкерівництвом О.Саксаганського (165 тис. крб).Майже 27 тис. крб уряд виділив на організаціюрежисерсько-інструкторських курсів.Державним коштом були поховані відомий гро-

мадський і освітній діяч І.Стешенко та дружинавидатного українського громадсько-політичногодіяча М.Драгоманова – Л.Драгоманова, призначеніпенсії дружинам видатних українських громадсь-ких і культурних діячів К.Михальчука – Т.Михаль-чук та М.Кропивницького – Н.Кропивницькій таін. Рада Міністрів 10 червня 1918 р. прийняларішення про визнання могили Т.Г.Шевченка наЧернечій горі у Каневі національною святинею івиділення кредиту на її утримання [13].Головне управління мистецтв та національної

культури продемонструвало суттєві управлінсько-організаційні досягнення у розвитку національно-го мистецтва. На справжнє свято української куль-тури перетворився Перший з'їзд діячів українсь-кого пластичного мистецтва, скликаний 9–16 чер-вня 1918 р. в Києві за ініціативою Товариствадіячів українського пластичного мистецтва такультурної громадськості України, активістів па-м'яткоохоронного руху.Під час роботи Першого з'їзду у приміщенні

Національної опери влаштовувалися виставкитворів малярства, архітектури, скульптури, при-кладного мистецтва, фотографій та книжкової гра-фіки [14]. Поряд з переглядом мистецьких творів,учасники зібрання мали можливість познайомити-ся з кращими зразками української поезії. Про ви-сокий професійний рівень з'їзду говорить списокйого організаторів: Г.Павлуцький, Ф.Ернст, Г.Нар-бут, М.Зеров, А.Петрицький, П.Филипович та ін.У цю добу були впроваджені різні приватні та

громадські проекти, що мали загальнонаціональ-не значення. За повідомленням газети «Відроджен-ня», у червні 1918 р. відбулося всенародне україн-ське віче, яке оголосило створення Комітету на-ціональної гідності, який займався перенесенням

останків видатних українців з чужини до Києва іперепохованням гетьмана Івана Мазепи у Со-фійському соборі.Під патронатом професора Ю.Кулаковського

розпочато створення музею-пантеону «Українсь-кий некрополь», до якого мали ввійти зібрані ма-теріали видатних діячів українського національно-го відродження від найдавніших часів до 1918 р.Відбувалися благодійні покази творів українсько-го кінематографа для зібрання коштів на побудо-ву пам'ятника загиблим під Крутами та Бахмачем.Показовим стало відкриття у Ромнах на Полтав-щині пам'ятника Т.Шевченку в присутності пер-ших посадових осіб Української Держави, якийбув споруджений з ініціативи місцевого товари-ства «Просвіта» за проектом І.Кавалерідзе [15].Реалізовуючи державну політику розбудови

національного кіно, уряд Української Державивиділяє 194 тис. крб на побудову нової кінолабо-раторії в Києві та цеху з випуску нового облад-нання для знімання кінофільмів і виготовленнякіноплівки. Ця лабораторія з допоміжними вироб-ничими ділянками в технічному плані стала фак-тично виконувати функції кіностудії, потужностіякої давали можливість випускати значну кількістькінопродукції і забезпечувати нею зростаючі по-треби суспільства.При кіносекції було створено мандрівну кіно-

знімальну групу, яка знімала на плівку побут ук-раїнського народу, історичні місця, пам'ятникиархітектури, природні заповідники, різні політичніподії тощо. Виділялися кошти на розвиток мережіпостійно діючих і пересувних кінотеатрів, засну-вання нових кінотеатрів у Києві, Харкові, Одесі,Полтаві, Чернігові, Вінниці, Житомирі та іншихмістах Української Держави [16].В Українській Державі набуває великого роз-

маху видавнича справа. Продовжували видавати-ся засновані УЦР і з'являлися нові українські ча-сописи, мистецькі журнали, огляди літератури іпреси. З метою поширення української друкова-ної продукції дрібні видавництва об'єдналися водин «Український видавничий союз», до якоготакож увійшли «Українбанк», «Дніпросоюз»,«Центральний кооперативний комітет». І як писавД.Дорошенко, увесь край вкрився мережею україн-ських книгарень, … по всіх залізничних кіоскахзникли абсолютно всі російські книжки і преса,поступившись місцем українським, «…кожнеміністерство почало видавати свій орган україн-ською мовою» [17, с. 254].За підрахунками науковця Г.Рудого, у 1918 р. в

Українській Державі видавалася найбільшакількість газет – 306 найменувань (у 1917 р. – 183;

93



1919 р. – 243; 1920 р. – 70). Але найбільшим був на-клад українських підручників – 1 млн 620 тис.шкільних підручників для народних шкіл і 345 тис. –для середніх, на видання яких уряд виділив Міністер-ству освіти і мистецтва 2 млн крб [17, с. 254].Не залишилися осторонь процесу створення

українського книговидання як складової держав-ної гуманітарної політики окремі профспілкові,кооперативні організації, меценати, «Просвіти»,місцеві органи самоврядування. У міських друкар-нях м. Харків за рахунок «Просвіти», губернсько-го земства, «Союз-банку» було налагоджено ви-пуск підручників для українських шкіл Харківщи-ни. У Миколаєві на внески пайщиків-кооператорівзаснувалося видавництво «Кооперативна українсь-ка книжка», яке спільно з «Українбанком» побу-дувало друкарні в Миколаєві, у Херсоні й розпо-чало видавати навчальну й художню літературу дляшкільних і культурних закладів краю. Губернськеземське зібрання Полтавщини виділило 100 тис.крб на видання підручників для українських шкілта заснування місцевого педагогічного журналу.Друкарні Катеринослава за кошти місцевих фондіввидали досить великим тиражем понад 15 найме-нувань навчальної і художньої літератури для всіхтипів шкіл губернії, у тому числі твори Т.Шевчен-ка, І.Котляревського, Л.Українки, А.Кащенка,Б.Грінченка, С.Русової та інших авторів. Для більшзручного поширення серед населення українських

книжок і періодичних видань, у містах Українистали відкриватися магазини для їх реалізації. Насистематичний друк українських книжок перей-шли такі потужні видавництва, як «Стяг», «Кри-ниця», «Рідна думка» та ін. Усього менше як зарік в Українській Державі вийшло у світ 1084 най-менування української літератури мільйонниминакладами [18].Характеризуючи культурне життя Української

Держави Гетьмана Скоропадського, слід зазначи-ти, що цей період був органічно пов'язаний з по-переднім (березень 1917 р. – квітень 1918 р.), колиУЦР розпочала організаційно-управлінський про-цес духовного оновлення території України. Зро-стання національної свідомості, широка мережагромадських культурно-освітніх установ, творчихорганізацій забезпечили подальший розвиток ук-раїнської культури, який плідно підтримувавсядержавним фінансуванням. Державно-управлінсь-ка діяльність відділів Головного управління мис-тецтва і національної культури Гетьманату, якіопікувалися розвитком українського мистецтва,літератури, театру, кінематографа, книговидання,сприяла зміцненню та поглибленню перетвореньу всіх сферах духовного життя Української Дер-жави і закладала міцний фундамент та ефективнімеханізми державного управління для подальшо-го піднесення української культури в добу Дирек-торії УНР.


1. ЦДАВОВУ України. – Ф. 2201, оп. 1, спр. 63, арк. 12 зв.2. Сорочан Н. Утворення і діяльність Головногоуправління мистецтв і національної культури заГетьманату П. Скоропадського / Н. Сорочан //Український консерватизм і гетьманський рух: історія,ідеологія, політика. – К. : [б. в.], 2006. – Ч. ІІІ. – 342 с.

3. Машевський О. П. Діяльність уряду ПавлаСкоропадського з охорони пам ’яток історії такультури (квітень – грудень 1918 р.) / О. П. Ма-шевський // Вісник. Історія. – 1998. – Вип. 40.

4. Нестуля О. О. Охорона культових пам’яток вУкраїнській державі / О. О. Нестуля // Історія України.Маловідомі імена, події, факти : зб. ст. – К. : [б. в.],1996.

5. ЦДАВОВУ України. – Ф. 1064, оп. 1, спр.12, арк.17 зв.6. ЦДАВОВУ України. – Ф. 2457, оп.1, спр.1, арк. 1.7. Ухвала Ради Міністрів про виділення 300 тис. крб надобудову бібліотеки Державного Університету св.Володимира в Києві // Держ. Вісн. – 1918. – 2 груд.

8. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичнеявище (1917–1923) / Т. Ківшар. – К. : Логос, 1996. –344 с.

1. TsDAVOVU Ukrainy [Central state archive of the higherbodies of authority and control of Ukraine]. – Fund 2201. –Description 1. – Case 63. – Page 12.

2. Sorochan N. Utvorennya i d iyalnist ' HolovnogoUpravlinnya mystetstv i natsional'noi kul 'tury zaHet'manatu P. Skoropads'kogo / Sorochan N. Ukrains'kyykonservatyzm i het'mans'kyy rukh: istoriya, ideolohiya,polityka [Chief Administration of Arts and National Cultureformation and activity in the epoch of P. SkoropadskyyHetmanate // Ukrainian conservatism and Hetmanatemovement: history, ideology, policy]. – Part ІІІ. – K., 2006. –342 p.

3. Mashevskyy O.P. Diyalnist' uryadu Pavla Skoropads'kogoz okhorony pam'yatok istorii ta kul'tury (kviten' – hruden'1918 r.) / Mashevskyy O.P. Visnyk. Istoriya [PavloSkoropadskyy government measures on historical and culturalmonuments preservation (April – December of 1918) /Mashevskyy O.P. Bulletin. History]. – Number 40. – K.,1998. – 287 p.

4. Nestulya O.O. Okhorona kul'tovykh pam'yatok v Ukrains'kiyderzhavi // Istoriya Ukrainy. Malovidomi imena, podii, fakty(zbirnyk statey) [Cult monuments preservation in the UkrainianState // History of Ukraine. Little-known names, events, facts(volume of articles)] / Nestulya O.O. – K., 1996. – 176 p.

5. TsDAVOVU Ukrainy [Central state archive of the higher bodiesof authority and control of Ukraine]. – Fund 1064 – Description1. – Case 12. – Page 17.



9. Романько І. Театральна справа в Україні під час владиНаціональних урядів (1917–1919) / І. Романько. – К. :Ін-т історії НАН України, 1999. – С. 18.

10. Чорній С. Лесь Курбас – творець українськогомодерного театру / С. Чорний // Український театр ідраматургія. – Мюнхен ; Нью-Йорк, 1980. – С. 350–351.

11. Семчишин М. «Товариство Український Націо-нальний Театр». Триста років української культури :іст. огляд культ. процессу / М. Семчишин. – 2-ге вид.,фототип. – К. : АТ «Друга рука»; МП «Фенікс», 1993. –С. 416.

12. Машевський О. П. Політика уряду гетьманаП. Скоропадського в галузі освіти, науки, мистецтва(квітень–грудень 1918 р.) : дис. ... канд. іст. наук :07.00.01 / Машевський О. П. – К., 1997. – 183 с.

13. Осташко Т. Політика Гетьманату П.Скоропадськогов галузі освіти та культури [Електронний ресурс] /Т. Осташко. – Режим доступу : http://www.netarchive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VKnlu/Ief/2010-2011_16/

14. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства НАНУкраїни. – Ф. 13-4/125, арк.11, ф.13-7/605, арк. 6 зв.

15. Законодательные акты 1918 года // ЗаконыУкраинской державы. (Законы, постановления,инструкции, циркуляры). Выпуск VІ. – Одесса, 1918.

16. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. Т. ІІ:Українська Гетьманська Держава 1918 року /Д. Дорошенко. – К. : [б. в.], 2002. – 510 с.

17. Преса України : Газети 1917–1920 рр. : бібліограф.покажчик / [авт.-уклад. Г. Рудий]. – К., 1997. – С. 3.

18. Рудий Г. Я. Періодична преса – джерело вивченнянаціонально-культурної політики Українськоїдержави (1918 р.) : автореф. дис. … канд. іст. наук :07.00.06 / Рудий Г. Я. ; Ін-т укр. археогр . таджерелозн. ім. М. С. Грушевського. – К., 1995. – 22 с.

6. TsDAVOVU Ukrainy [Central state archive of the higher bodiesof authority and control of Ukraine]. – Fund 2457 – Description1. – Case 1. – Page 1.

7. Ukhvala Rady Ministriv pro vydilennya 300 tys. krb na dobudovubiblioteky Derzhavnogo Universytetu sv. Volodymyra v Kyyevi //Derzhavnyy Visnyk [Council of Ministers Resolution on allocationof 300 thousand karbovenetzes on finishing St. Volodymyr StateUniversity library building in Kyiv // State Bulletin]. – 1918. –December, 2.

8. Kivshar T. Ukrains'kyy knyzhkovyy rukh yak istorychneyavyshche (1917 – 1923) [Ukrainian book movement as ahistoric phenomenon (1917 - 1923)] / Kivshar T. – K. :Logos, 1996 – 344 p.

9. Roman'ko I. Teatral'na sprava v Ukraini pid chas vladyNatsional'nykh uryadiv (1917–1919) [Theatricals inUkraine under the National governments (1917–1919)] /Romanyuk I. – K., Institute of history at the NationalAcademy of Sciences of Ukraine. – 1999. – Р. 18.

10. Chorniy S. Les' Kurbas – tvorets' ukrains'kogo modernogoteatru // Ukrains'kyy teatr I dramaturgiya [Les' Kurbas –creator of the modern Ukrainian theatre. // Ukrainian theatreand drama] / Chornyy S. – Munich ; New York, 1980. –Р. 350–351.

11. Semchyshyn M. “Tovarystvo Ukrains'kyy Natsional'nyyTeatr” Trysta rokiv ukrains'koi kultury: Ist. oglyad kul't.protsesu [“Ukrainian National Theatre Society”. Threehundred years of the Ukrainian culture: Historical reviewof the cultural process] / Semchyshyn M. – 2nd edition,phototype. – K. : JSC “Second Hand” : SE “Phoenix”, 1993. –Р. 416.

12. Mashevskyy O. Polituka uryadu het'mana P. Skoropadskogov galuzi osvitu, nauky, mystetstva (kviten' – gruden' 1918 r.)[Hetman P.Skoropadskyy government policy in the field ofeducation, science, art (April – December, 1918)] :candidate of historical sciences thesis : 07.00.01 /Mashevskyy Olexandr Petrovych. – K., 1997. – 183 p.

13. Ostashko T. Polityka Het'manatu P. Skoropads'kogo v galuziosvity ta kultury [P.Skoropadskyy Hetmanate policy in thefield of education and culture]. – Access mode: http://www.netarchive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VKnlu/Ief/2010-2011_16/

14. Viddil rukopysiv Instytutu mystetstvoznavstva NAN Ukrainy.[Study of Art Institute Manuscript Department at theNational Academy of Sciences of Ukraine]. – F.13-4/125. –Page.11; F.13-7/605. – Page. 6.

15. Zakonodetel'nye akty 1918 goda. / Zakony Ukrainskoyderzhavy. (Zakony, postanovleniya, instruktsii, tsirkulyary)[Regulatory acts of 1918. / Ukrainian State Laws. (Laws,resolutions, regulations, circulars)]. Number VI. – Odessa,1918.

16. Doroshenko D. Istoriya Ukrainy 1917 – 1923 rr. [History ofUkraine of 1917 – 1923] – Volume II: Ukrains'kaHet'mans'ka Derzhava 1918 roku [Ukrainian HetmanateState of 1918]. – K., 2002. – 510 p.

17. Presa Ukrainy: Hazety 1917 – 1920 rr.: Bibliografichnyypokazhchyk [Press of Ukraine: Newspapers of 1917 – 1920 :Bibliographical reference] (complier H. Rudyy). – K., 1997. –Р. 3.

18. Rudyy H.Ya. Periodychna presa – dzerelo vyvchennyanatsional'no-kul'turnoi polityky Ukrains'koi derzhavy (1918r.) [Periodical press – the source of the Ukrainian Statenational and cultural policy study (1918)] : Candidate ofhistorical sciences thesis synopsis : 07.00.06 / Rudyy H.Ya. –K., 1995. – 22 p.

http://www.netarchive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VKnlu/Ief/

95



Т. І. Обуховська,аспірант кафедри інформаційної політикита технологій,консультант-експерт Служби безпеки України,Національна академія державного управлінняпри Президентові України

ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УМОВАХ РОЗВИТКУІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА: ПЕРЕДУМОВИ, ПРИНЦИПИ

ТА МІЖНАРОДНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

У статті аналізуються базові принципи, міжнародні правові акти, що регламентують відносини у сфері захисту пер-сональних даних та загальновизнані, міжнародні стандарти щодо захисту персональних даних, у тому числі «Кон-венція про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних» № 108 від 28 січня 1981 р. таКерівні принципи ОЕСР. У дослідженні визначаються особливості національних регулятивних підходів у сфері захи-сту персональних даних деяких країн, які мають розвинене законодавство і багаторічний досвід з питань захиступрав і свобод людини, у тому числі права на захист персональних даних. У статті узагальнюється міжнароднийдосвід провідних країн світу у сфері захисту персональних даних та визначаються загальні рекомендації органамвлади в Україні щодо приведення вітчизняних законів та підзаконних актів у відповідність із стандартами ЄС з метоювтілення їх у життя в інтересах українських громадян.Ключові слова: персональні дані, захист персональних даних, міжнародні правові акти, принципи захисту персо-нальних даних, міжнародні стандарти захисту персональних даних, Уповноважений із питань захисту персональнихданих.

Т. І. Obukhovska,graduate student of department of information politics and technology,Consultant Expert Security Service of Ukraine,National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

PERSONAL DATA PROTECTION ІN THE DEVELOPMENT OF INFORMATION SOCIETY: THE BACKGROUND,PRINCIPLES AND INTERNATIONAL LAWThis article analyzes the basic principles of international legal acts regulating relations in the sphere of protection ofpersonal data and generally accepted international standards for the protection of personal data, including the “Conventionon the Protection of Individuals with regard to Automatic Processing of Personal Data” ( № 108 dated 28.01.1981), theGuidelines and the OECD. The study determined the peculiarities of national regulatory approaches to the protection ofpersonal data of some countries that have developed legislation and years of experience in protecting the rights andfreedoms, including the right to protection of personal data. This paper summarizes the international experience of leadingcountries in the field of protection of personal data and determined the general recommendations to the authorities inUkraine to bring domestic laws and regulations in line with EU standards in order to implement them into practice in theinterests of Ukrainian citizens.Key words: personal data, personal data protection, international acts privacy principles, international standards for theprotection of personal data, the Commissioner for the protection of personal data.

Т. И. Обуховская,аспирант кафедры информационной политики и технологий,консультант-эксперт Службы безопасности Украины,Национальная академия государственного управления при Президенте Украины

ЗАЩИТА ПЕРСОНАЛЬНЫХ ДАННЫХ В УСЛОВИЯХ РАЗВИТИЯ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА:ПРЕДПОСЫЛКИ, ПРИНЦИПЫ И МЕЖДУНАРОДНОЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВОВ статье анализируются базовые принципы, международные правовые акты, регламентирующие отношения в сферезащиты персональных данных и общепризнанные международные стандарты по защите персональных данных, втом числе «Конвенция о защите лиц в связи с автоматизированной обработкой персональных данных» № 108 от28 января 1981 г. и Руководящие принципы ОЭСР. В исследовании определяются особенности национальных регу-лятивных подходов в сфере защиты персональных данных некоторых стран, которые имеют развитое законода-тельство и многолетний опыт по вопросам защиты прав и свобод человека, в том числе права на защиту персо-нальных данных. В статье обобщается международный опыт ведущих стран мира в сфере защиты персональных



данных и определяются общие рекомендации органам власти в Украине по приведению отечественных законов и под-законных актов в соответствие со стандартами ЕС с целью воплощения их в жизнь в интересах украинских граждан.Ключевые слова: персональные данные, защита персональных данных, международные правовые акты, принципызащиты персональных данных, международные стандарты защиты персональных данных, Уполномоченный повопросам защиты персональных данных.

Постановка проблеми у загальному виглядіта її зв'язок із важливими науковими та прак-тичними завданнями. Сучасні суспільні відно-сини характеризуються широким використаннямперсональних даних під час обігу інформації, то-варів, послуг і капіталів, що вимагає не тількивільного руху інформації про особу, а й забезпе-чення її надійного захисту відповідно до основ-них прав і свобод людини.Прогрес у галузі інформаційних технологій,

зокрема у сфері розробки та впровадження про-грамного забезпечення, активність у формуваннібаз персональних даних надзвичайно загострилипроблему захисту приватного життя фізичних осібта захисту інших основних прав і свобод людини.Однак без досконалого дослідження міжнарод-

них правових актів та стандартів щодо захисту пер-сональних даних, базових принципів їх захисту, вив-чення особливостей національних регулятивнихпідходів окремих демократичних держав, які маютьрозвинене законодавство і багаторічний досвід зпитань захисту прав і свобод людини, у тому числіправа на захист персональних даних, украй усклад-нюється розуміння сучасних проблем правового ре-гулювання відносин із захисту відомостей про осо-бу взагалі та персональних даних громадянина зок-рема, а також приведення національного законодав-ства у відповідність з міжнародними орієнтирамита стандартами захисту персональних даних.

Аналіз останніх публікацій за проблемати-кою та виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми. Загальні питання норматив-но-правового забезпечення під час обробки тациркуляції персональних даних висвітлені в За-коні України «Про захист персональних даних»[1] та в Постанові Кабінету Міністрів України від25 травня 2011 р. № 616 «Про затвердження По-ложення про Державний реєстр баз персональнихданих та порядок його ведення» [2].У статтях Т.Обуховської і В.Шуляка «Персо-

нальні дані: теорія та реальність» [3] та Т.Обуховсь-кої «Нормативно-правове забезпечення обробки тациркуляції персональних даних» [4] проаналізова-но чинну нормативно-правову базу у сфері захис-ту персональних даних в Україні, визначено ос-новні проблемні питання нормативно-правовоговрегулювання дій з персональними даними під часїх обробки та циркуляції в державних інформацій-них ресурсах органів державної влади та органівмісцевого самоврядування та шляхи їх вирішення;

запропоновано конкретні пропозиції щодо вдоско-налення нормативно-правової бази, насампередшляхом систематизації, конкретизації, деталізаціїта доповнення необхідними документами.У публікаціях деяких вітчизняних провідних

фахівців у галузі державного управління та захи-сту персональних даних (О.Волков [5], Н.Докучає-ва [6], Д.Павленко [7] та інші) розглядаються прин-ципи захисту персональних даних у зарубіжнихкраїнах та міжнародні правові акти, що регламен-тують відносини у сфері захисту персональнихданих. Однак у зазначених публікаціях відсутнєдосконале дослідження всесвітніх міжнародних таєвропейських стандартів щодо захисту персональ-них даних, вивчення особливостей національнихрегулятивних підходів окремих держав щодо за-хисту персональних даних; не проаналізованарізниця в підходах різних національних законо-давств та основні орієнтири в процесі національ-ного регулювання захисту персональних даних.

Формулювання цілей (мети) дослідження.Проаналізувати міжнародні, насамперед євро-пейські правові акти та стандарти щодо захиступерсональних даних, визначити систему базовихпринципів, на яких вони сформовані, та особли-вості національних регулятивних підходів у ційсфері, узагальнити міжнародний досвід та розро-бити рекомендації органам влади в Україні.

Виклад основних результатів та їх обґрунту-вання. Як юридична категорія право щодо захиступрав людини вперше виникло в Сполучених Шта-тах Америки в 1928 р., коли суддя Верховного судуЛ.Брандейс офіційно заявив про наявність у Кон-ституції США «права бути залишеним у спокої».У подальшому інститут недоторканності осо-

бистого життя людини почав розглядатися як обо-в'язковий фактор розбудови демократичного сус-пільства. Історія формування законодавчої базизахисту персональних даних бере свій початок з1948 р., коли в Загальній декларації прав людини[8] було проголошено, що ніхто не може піддава-тися свавільному втручанню в особисте та сімей-не життя, що кожна людина має право на захистзакону від такого втручання.Європейська Конвенція про захист прав і ос-

новних свобод людини від 4 листопада 1950 р. [9]конкретизувала це право проголосивши, що кож-на людина має право на свободу дотримуватисясвоєї думки, отримувати й поширювати інформа-цію та ідеї без втручання з боку державних органів

97



і незалежно від державних кордонів. Міжнарод-ним пактом про громадянські та політичні прававід 16 грудня 1966 р. [10] забороняється не лишесвавільне, а й незаконне втручання в особисте тасімейне життя людини. Отже, зазначені міжна-родні документи узагальнюють основні принци-пи захисту приватного життя людини.Актуальність більш детального регулювання цьо-

го права зросла у зв'язку з інтенсивним розвиткомкомп'ютерних технологій та обробкою персональноїінформації в автоматизованих інформаційних сис-темах. У рамках діяльності міжнародних організаційбуло прийнято низку міжнародних документів, щорегулюють право на захист персональної інформації,серед яких можна виділити наступні.У середині 1970-х рр. стало зрозумілим, що

національні системи правового захисту даних, зпричин наявних особливостей національного мен-талітету і розходжень законодавчих систем (як заформою, так і за змістом), не можуть забезпечитипринцип екстериторіальності персональних да-них. Це стримувало вирішення багатьох питаньрозвитку міжнародного співробітництва. Саметому потреба в створенні міжнародної системиправового регулювання обробки і передаванняданих ставала все більш нагальною.Для розв'язання проблеми в 1978 р. в Органі-

зації з економічного співробітництва і розвиткубула заснована експертна група із завданням роз-робити комплекс базових принципів захисту при-ватного життя та індивідуальних свобод у зв'язкуз обробкою персональних даних і в зв'язку з транс-кордонними потоками даних. Ці принципи малиб слугувати підґрунтям для гармонізації відповід-них національних законів.Розробка таких принципів і досягнення консен-

сусу держав – членів ОЕСР виявилося непростимзавданням, оскільки досить неоднорідний її складвизначив не менш неоднорідний перелік національ-них підходів до правового захисту персональнихданих. Так, наприклад, деякі національні законизахищали дані стосовно тільки фізичних осіб. Іншікраїни вважали необхідним захищати як юридич-них осіб, так і фізичних. Треті країни дотримува-лися захисту персональних даних, які обробляютьсятільки автоматично, водночас як інші поширювалийого також на ручні й друковані дані. Частина країнвважала за необхідне забезпечити захист «прайве-си» взагалі й персональних даних зокрема. Середдержав – членів ОЕСР були прихильники всіх трьохможливих підходів до побудови системи правово-го захисту персональних даних: генерального, сек-торного (галузевого) і змішаного.За підсумками дворічної роботи експертної гру-

пи, включаючи процес узгодження принципів із

усіма державами-членами, Рада ОЕСР прийняланастанови «Про базові принципи захисту недотор-канності приватного життя і транскордонних по-токів персональних даних». Вони складаються зп'яти частин:

– перша частина містить дефініції і визначаєсферу дії базових принципів;

– друга – встановлює вісім базових принципівзахисту «прайвеси» у зв'язку з обробкою персо-нальних даних на національному рівні;

– третя – присвячена принципам міжнародно-го застосування, тобто взаємодії між державами –членами ОЕСР;

– четверта – визначає заходи для здійснення напрактиці вищезгаданих принципів і, зокрема, вста-новлює, що вони мають застосовуватися в «недис-кримінаційній манері»;

– п'ята – присвячена організації співробітни-цтва держав – членів ОЕСР (за допомогою обмінуінформації і запобігання несумісним національ-ним процедурам для захисту персональних даних).Положення базових принципів розроблені з

метою:а) досягнення державами – членами ОЕСР

мінімальних стандартів захисту «прайвеси» у зв'яз-ку з обробкою персональних даних;б) зменшення нормативно-правових розход-

жень між відповідними нормами національногозаконодавства різних країн;в) гарантії того, що в процесі захисту персо-

нальних даних на національному рівні будуть бра-тися до уваги інтереси інших країн, зокрема недопускатися неналежне втручання під час пере-давання персональних даних між країнами;г) усунення причин, що могли б спонукати краї-

ни обмежити або заборонити транскордонні по-токи персональних даних через можливі ризики,асоційовані з такими потоками.Як встановлено в преамбулі настанов Ради

ОЕСР, предметом турботи є дотримання двох важ-ливих положень демократичного світу: захист при-ватного життя та індивідуальних свобод, з одногобоку, і сприяння розвитку вільних потоків персо-нальних даних – з другого.До основних принципів захисту недоторкан-

ності приватного життя і міжнародного обмінуперсональними даними Рада ОЕСР відносить:

– обмеження обсягу персональних даних, щозбираються;

– якість персональних даних;– конкретизацію цілей збору персональних даних;– обмеження на використання персональних

даних;– забезпечення безпеки персональних даних;– відкритість політики і практики щодо персо-

нальних даних;



– індивідуальну участь (права індивідуума насвої персональні дані);

– відповідальність (обов'язок розпорядникаперсональних даних).Дотримання принципів на національному рівні

передбачає такі обов'язки для держав – членівОЕСР, якими передбачено:

– прийняти належні національні закони;– заохочувати і підтримувати саморегулюван-

ня шляхом прийняття кодексів поведінки/повод-ження або інших правил;

– забезпечити наявність розумних механізмівреалізації індивідуальних прав;

– застосувати необхідні санкції та інші засоби за-хисту персональних даних на випадок невиконаннязаходів, що передбачені зазначеними принципами;

– забезпечити недискримінаційне ставлення досуб'єктів даних.Міжнародне співробітництво передбачає до-

тримання таких принципів, а саме:• державам – членам ОЕСР варто надавати

іншим державам-членам на їх прохання детальнуінформацію про дотримання принципів, перера-хованих у базових принципах. Державам-членамтакож варто вживати заходів до того, щоб проце-дури міжнародного обміну персональними дани-ми і захисту недоторканності приватного життята індивідуальних свобод були простими і суміс-ними з процедурами, прийнятими в інших держа-вах – членах ОЕСР, які дотримуються базовихпринципів ОЕСР;

• державам – членам ОЕСР варто ввести в діюпроцедури, що сприяють:

– обміну інформацією, яка стосується базовихпринципів;

– взаємодопомозі в здійсненні процедур і про-веденні розслідувань з питань, що представляютьвзаємний інтерес;

• державам – членам ОЕСР варто розробитипринципи – внутрішні й міжнародні, – на якихбудуть базуватися закони про міжнародний обмінперсональними даними.Підсумковий текст базових принципів ОЕСР

відображає ту точку зору, що недоторканність осо-би є в багатьох аспектах особливою приватноюсферою індивідуума, яка не має трактуватися та-ким чином, як і недоторканність будь-якої групифізичних осіб або корпоративної безпеки чи кон-фіденційності. Потреби у захисті вказаних кате-горій зовсім різні.Наприкінці 1970-х рр. суперечність між актив-

ним упровадженням засобів автоматизованої оброб-ки даних та їх поширенням у телекомунікаційнихмережах, зловживання під час використання пер-сональних даних, потреба у впорядкуванні експорт-

но-імпортних операцій призвели до необхідностірозробки міжнародно-правового акта, який мав за-безпечити упорядкування суспільних інформацій-них відносин у сфері захисту персональних даних.Комітетом Ради Європи з питань захисту да-

них були сформульовані принципи захисту віднеправомірного збирання, обробки, зберігання тапоширення персональних даних. Ці принципи28 січня 1981 р. отримали закріплення в першій ієдиній на сьогодні міжнародній угоді – КонвенціїРади Європи «Про захист осіб у зв'язку з автома-тизованою обробкою персональних даних» (відо-ма як Конвенція № 108 Ради Європи «Про захистосіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персо-нальних даних» від 28 січня 1981 р. та Додатко-вий протокол до Конвенції № 108 від 8 листопада2001 р. [11] згідно з порядком у серії Європейсь-ких договорів). З того часу захист персональнихданих виокремився в самостійний вид діяльності.Згідно з Конвенцією № 108 Ради Європи дер-

жави, які підписали цей документ, зобов'язують-ся керуватися її положеннями під час розглядупитань, пов'язаних із захистом персональних да-них, що підлягають чи не підлягають автоматизо-ваній обробці, як у суспільному, так і приватномусекторах. Держава – член Конвенції № 108 РадиЄвропи має право визначати види персональнихданих, які підлягають захисту (ст. 3 Конвенції).Кожна держава – член Конвенції № 108 Ради

Європи коригує національне законодавство в частинівтілення її основних принципів та поставленої метизабезпечення на території держави-члена поваги доправ та основних свобод кожної особи незалежновід її громадянства або місця проживання (ст. 4).До захисту персональних даних висуваються

певні вимоги, про що йдеться нижче.Отримання та обробка персональних даних

мають здійснюватися законним шляхом.Персональні дані мають зберігатися та вико-

ристовуватися у визначених та законних цілях,бути точними та поновлюваними, допускати іден-тифікацію фізичної особи.Персональні дані, що свідчать про расову на-

лежність, політичні, релігійні чи інші переконан-ня, а також дані, що стосуються здоров'я або ста-тевого життя, не можуть піддаватися автоматизо-ваній обробці, якщо внутрішнє законодавство краї-ни не забезпечує відповідних гарантій. Це прави-ло застосовується також до персональних даних,що стосуються засудження в кримінальному по-рядку. Засоби та заходи, що застосовують до та-ких даних, мають передбачати безпеку персональ-них даних від випадкового та несанкціонованогодоступу, знищення, модифікації, блокування, роз-повсюдження та випадкової втрати (ст. 5–7).

99



Конвенція № 108 Ради Європи передбачає дужеважливий момент, згідно з яким збирання, нако-пичення, зберігання і поширення персональнихданих може здійснюватися лише з дозволу особи,дані про яку обробляються. Цій особі надано пра-во знати місце роботи та проживання розпоряд-ника бази персональних даних (відповідальногоза обробку даних), а також право отримувативідповідні дані без затримки та в зрозумілій формі.У разі відмови зацікавлена особа може звернути-ся до суб'єкта нагляду за дотриманням законодав-ства в державі, який мусить забезпечити припи-нення порушень положень, що зазначені в націо-нальному законодавстві (ст. 8 та 13).Виходячи з інтересів держави Конвенція № 108

Ради Європи допускає обмеження у правах фізич-них осіб, якщо це стосується державної чи су-спільної безпеки, фінансової стабільності, бороть-би зі злочинністю, захисту прав та основних сво-бод інших осіб (ст. 9).Транскордонні потоки даних мають здійснювати-

ся за умов забезпечення захисту персональних даних.Допускається обмеження цієї вимоги у разі, коли на-ціональне законодавство передбачає особливий по-рядок упорядкування суспільних інформаційнихвідносин та визначення окремих видів персональнихданих у зв'язку із специфічністю деяких відомостей,крім випадків, коли законодавство іншої держави-чле-на має аналогічний ступінь захисту (ст. 12).Для захисту персональних даних Конвенція

№ 108 Ради Європи зобов'язує кожну державу-чле-на призначити Уповноважений орган нагляду танаправити відповідне повідомлення Генерально-му секретареві Ради Європи.Завдання інституту Уповноваженого передба-

чають створення належного організаційно-право-вого регулювання діяльності щодо захисту персо-нальних даних у країні (ст. 13).Держави-члени зобов'язані підтримувати своїх

громадян, які проживають за кордоном, і надаватидопомогу Уповноваженому органу своєї держави упитаннях захисту персональних даних (ст. 14–17).Час, що минув з моменту прийняття Конвенції

№ 108 Ради Європи, дає підстави стверджувати, щоінститут Уповноваженого з питань захисту персо-нальних даних не лише зберігся, а й дістав поши-рення в усіх західноєвропейських країнах. Нині упов-новажені органи з питань захисту персональних да-них діють більше ніж у 20 країнах Європи. Їхнядіяльність свідчить, що вони є ефективним засобом,здатним забезпечити баланс інтересів людини, сус-пільства і держави. У Німеччині, наприклад, за участіцього інституту вдалося оформити право на захистперсональних даних як основне право фізичних осібі розглядати його як конституційну норму.

Щоб процеси торгівлі не потерпали від європейсь-ких вимог щодо захисту даних, окремі країни Сходу(Австралія, Гонконг, Нова Зеландія), Південної Аф-рики, Америки (Канада) стали також приймативідповідні закони з питань захисту даних. Близько 50країн світу мають закони з питань захисту персональ-них даних, але інформаційне законодавство багатьохз них має суттєві недоліки. Навіть у найбільш демок-ратичних країнах поширеним є несанкціоноване про-слуховування та інші порушення законів, що визна-чають порядок доступу до даних, що поширюютьсяза допомогою електронних каналів зв'язку.Додатковий протокол до Конвенції № 108 від

8 листопада 2001 р. [12] конкретизує вимоги РадиЄвропи до держав – членів Конвенції щодо при-значення національних органів нагляду і забезпе-чення транскордонних потоків даних.Протокол відзначає, що орган нагляду повинен

мати, зокрема, повноваження щодо розслідуван-ня і втручання в необхідних випадках, а також матиправо брати участь у судових засіданнях або опо-віщати судові органи про порушення національ-ного законодавства.Орган нагляду має виконувати свої функції в

повній незалежності. Його рішення можуть бутиоскаржені в суді.Щодо забезпечення транскордонних потоків

даних Протокол відзначає, що кожна держава-членможе дозволити передавання персональних даних:

a) якщо національне законодавство забезпечуєце в зв'язку:

– зі специфічними інтересами суб'єкта даних;– з необхідністю врахування законних суспіль-

них інтересів;б) якщо гарантії, що, зокрема, можуть випли-

вати з договірних зобов'язань, надаються відпові-дальною за передавання особою і визнаються до-статніми компетентним органом нагляду за захи-стом персональних даних.Виходячи з економічних інтересів щодо потре-

би вільного транскордонного передавання персо-нальних даних 24 жовтня 1995 р. була ухваленаДиректива 95/46/ЄС Європейського парламенту таРади «Про захист осіб у зв'язку з обробкою персо-нальних даних та вільним обігом цих даних» [13],а 15 грудня 1997 р. Директива 97/66/ЄС Євро-пейського парламенту та Ради «Про обробку пер-сональних даних і захист прав осіб у телекомуні-каційному секторі» [14].Ці документи деталізують положення Кон-

венції № 108 Ради Європи та вводять обмеженняна передавання персональних даних як до Євро-пи, так і з Європи в країни, де ще не прийняті за-кони з адекватним рівнем захисту персональних да-них. Міжнародні стандарти гарантують країнам, які



дотримуються європейського режиму захисту пер-сональних даних, вільний обмін такими даними.Директива 95/46/ЄС Європейського парламен-

ту та Ради «Про захист осіб у зв'язку з обробкоюперсональних даних та вільним обігом цих даних»від 24 жовтня 1995 р. ухвалена Європейським пар-ламентом на підставі положень Договору про за-снування Європейського Союзу та висновківКомісії Економічної та Соціальної Ради ЄС.Директива 95/46/ЄС складається з констатую-

чої частини та 34 статей. Ця Директива конкрети-зує європейські принципи та загальні умови оброб-ки персональних даних, умови правової допомоги,відповідальності та санкцій, порядок передаванняданих до третіх країн, зумовлює необхідність ук-ладання кодексу поведінки під час обробки персо-нальних даних, а також регламентує організаційніпитання, що пов'язані з правами та обов'язками кон-трольного (наглядового) органу та консультативноїгрупи у питаннях захисту персональних даних.Констатуюча частина Директиви 95/46/ЄС містить

72 рекомендації щодо захисту персональних даних.У цій Директиві акцентується увага на тому, що об-робка всіх видів персональних даних призначена спри-яти економічному та соціальному прогресу, розвиткувзаємовигідного обміну та добробуту людини.Вільний рух інформаційних ресурсів щодо то-

варів, капіталів і послуг передбачає не лишевільний рух персональних даних, а й забезпечен-ня високого рівня їх захисту. Цього вимагає по-ширення телекомунікаційних зв'язків, зростаючіінформаційні потоки, збільшення обсягів науко-во-технічного та іншого співробітництва.Дотримуючись проголошених Конвенцією

№ 108 Ради Європи та Директивою 95/46/ЄС прин-ципів захисту даних, Європейський парламентухвалив Директиву 97/66/ЄС Європейського пар-ламенту та Ради «Про обробку персональних да-них і захист прав осіб у телекомунікаційному сек-торі» від 15 грудня 1997 р., яка зазначає, що в те-лекомунікаційному секторі Європейського Співто-вариства запроваджуються нові передові цифровітехнології та нові телекомунікаційні послуги, якізумовлюють певні вимоги до захисту персональ-них даних користувача. У разі з телекомунікацій-ними мережами загального користування потрібнорозробити спеціальні правові, регулятивні татехнічні положення з метою захисту персональнихданих. Зазначені положення мають бути гармонізо-вані, щоб уникнути перешкод на внутрішньому рин-ку телекомунікацій та не мати перешкод на шляхупоширення і розвитку телекомунікаційних послуг імереж між державами. Ураховуючи те, що користу-вачами телекомунікаційних послуг є фізичні й юри-дичні особи, Директива 97/66/ЄС передбачає захист

персональних даних як фізичних осіб, так і захистзаконних інтересів юридичних осіб.Директива 95/46/ЄС складається з констатую-

чої частини та 16 статей.Констатуюча частина Директиви 97/66/ЄС

містить 28 рекомендацій, що спрямовані на гар-монізацію положень держав-членів, необхідну длязабезпечення адекватного рівня захисту персо-нальних даних у телекомунікаційному секторі тазабезпечення їх вільного обігу, а також – вільногообігу телекомунікаційного обладнання і послуг уЄвропейському Співтоваристві.Ця Директива акцентує увагу на тому, що дані,

які стосуються абонентів, і які обробляються длявстановлення дзвінків, містять інформацію про осо-бисте життя фізичних осіб і пов'язані з правом назбереження таємниці їхнього листування чи пов'я-зані із законними інтересами юридичних осіб. Ці даніможуть зберігатися тільки тоді, коли це необхіднопід час надання послуги для цілей виставляння ра-хунків чи розрахунків за з'єднання, і тільки протя-гом обмеженого часу. Будь-яка обробка, яку можездійснити постачальник загальнодоступних теле-комунікаційних послуг для цілей просування наринку власних телекомунікаційних послуг, можедозволятися лише у разі, коли абонент надає на цезгоду. Розширення телекомунікаційних зв'язків тазростання інформаційних потоків все більше по-в'язується із активним розвитком глобальної теле-комунікаційної мережі Інтернет.Від самого початку заснування мережа Інтернет

почала реалізовуватися як засіб вільного поширен-ня інформації. Її унікальними можливостями є: гло-бальність, відкритість, незалежність від інфра-структури (крім телефонної системи), децентралі-зованість, пристосованість до потреб користувачівтощо, надає широкі можливості по прийому-пере-даванню будь-якої інформації, сприяє спілкуванню,освіті, установленню добрих взаємовідносин табагатьом іншим аспектам повсякденного життя.Захисту персональних даних в Інтернеті при-

свячено Рекомендації Ради Європи «Основні на-прямки захисту прав фізичних осіб у зв'язку з об-робкою персональних даних у інформаційних су-пермагістралях» від 9 грудня 1997 р. [15].Рекомендації звертають увагу на те, що захист

персональних даних є фундаментальним правом,яке захищається законодавством. Кожному маєбути відомо про його права та обов'язки щодо об-робки та використання персональних даних.Користувачі та провайдери послуг Інтернету

мають ураховувати особливість захисту персо-нальних даних у цій мережі у зв'язку із можливі-стю несанкціонованого їх використання та нане-сення шкоди людині, суспільству або державі.

101



Відповідно до Закону України «Про захист пер-сональних даних» завданнями національного за-конодавства є створення правової бази державно-го регулювання суспільних відносин людини, сус-пільства і держави за умов дієвого захисту грома-дянських прав у сфері персональних даних.Аналізуючи чинне законодавство України в частині

врегулювання суспільних відносин щодо захисту пер-сональних даних, можна дійти висновку, що форму-вання законодавчої бази з питань захисту персональ-них даних, насамперед законів України «Про захистперсональних даних» та «Про доступ до публічноїінформації», загалом відбувалось з урахуванням дос-віду провідних європейських країн та в цілому ЄС. Алена сьогодні правове забезпечення суспільних відносинв Україні щодо персональних даних у частині їх право-вого захисту є недостатнім. Закон України «Про захистперсональних даних» має загальносистемний харак-тер і передбачає реалізацію його як системи взаємопо-в'язаних та взаємопогоджених норм права та механізмів,що забезпечують загальні умови для законності оброб-ки персональних даних, регулювання діяльностісуб'єктів у сфері персональних даних.Згідно із законодавством більшості європейсь-

ких держав персональні дані розділяються за кри-терієм «чутливості» на дані загального характеру(прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народжен-ня, громадянство, місце проживання) і «чутливі»(вразливі) персональні дані (дані про стан здоров'я(історія хвороби, діагнози, етнічна належність, став-лення до релігії, ідентифікаційні коди чи номери,відбитки пальців, записи голосу, фотографії, кре-дитна історія, дані про судимість тощо). Для чут-ливих персональних даних передбачений більшвисокий ступінь захисту. Так, забороняється зби-рання, зберігання, використання та передавання беззгоди суб'єкта даних саме чутливих, а не всіх пер-сональних даних. У Законі України «Про захистперсональних даних» така класифікація відсутня.У результаті цього розповсюдження всіх без винят-ку персональних даних, у тому числі навіть прізви-ща, ім'я, по батькові особи, може здійснюватисятільки за попередньою згодою цієї особи.Отже, будь-яка база клієнтів, список телефонів

бізнес-партнерів чи просто купка візиток підпа-дають під категорію бази персональних даних тапотребують реєстрації.Місце Закону України «Про захист персональ-

них даних» у системі національного законодавствавизначається тим, що він є базовим Законом Украї-ни у сфері захисту персональних даних фізичнихосіб в Україні. Інші нормативно-правові акти ма-ють бути приведені у відповідність з його положен-нями. Зазначене зумовлено низкою особливостейзахисту персональних даних. По-перше, їх несанк-

ціоноване збирання, обробка та поширення можутьбути використані на шкоду людині, а також сус-пільству і державі. По-друге, участь України вміжнародному обміні інформацією, у міжнароднихпроектах, які засновані на використанні новихінформаційно-комунікаційних технологій, вимагаєзахисту персональних даних під час їх автоматизо-ваної обробки за умов гармонізації правових норм,що діють в Україні, з європейськими стандартами.Крім Закону України «Про захист персональ-

них даних», більш ніж два десятки законів Украї-ни регулюють суспільні відносини, що пов'язанііз збиранням, зберіганням, використанням та по-ширенням інформації про особу, однак всі вонине мають чіткого та скорельованого з європейсь-ким законодавством визначення персональнихданих. Вітчизняним законодавством не повністювизначено режим збирання, зберігання, викорис-тання та поширення інформації про особу. ЗаконУкраїни «Про інформацію» закріплює лише за-гальні принципи доступу громадян до інформації,що стосується їх особисто. Механізм реалізаціїзазначеного права належним чином не визначений.Відсутнє й регулювання використання конфіден-ційної інформації про особу. Під час розгляду ос-новних переліків персональних даних прослідко-вуються різні принципи формування відомостейпро особу. Різноманітність персональної інфор-мації зумовлює різну значущість цих відомостейдля людини. Цим зумовлюються різні підходи івимоги правового захисту персональних даних.Законом України «Про захист персональних да-

них» установлено детальний порядок реєстрації базданих. На жаль, цим Законом регулюються відноси-ни, пов'язані із захистом персональних даних під часїх обробки, але жодною статтею не визначають пе-реліки персональних даних, які мають бути з обме-женим доступом, а які можуть бути відкритими.Проблема захисту відомостей про особу має

розв'язуватися з точки зору права власності конк-ретної людини на свої персональні дані. Має бутинаявне поєднання принципу недоторканності осо-би з принципом, який свідчить, що основою сво-боди є власність і замах на неї рівнозначно обме-женню свободи. Інакше кажучи, особливої увагипотребує проблема врегулювання балансу інте-ресів сторін: особистості, суспільства і державина основі механізму збалансованості інтересів.Аналіз національної нормативно-правової бази

з питань захисту персональних даних свідчить, щона сьогодні правове забезпечення суспільнихвідносин в Україні щодо персональних даних вчастині їх правового захисту є недостатнім; зако-нодавству з питань захисту персональних данихУкраїни притаманна низка таких суттєвих не-



доліків, як: фрагментарність, неузгодженість за-конодавчих актів між собою, недостатня чіткість,конкретність та відповідність європейському за-конодавству тощо. Основними напрямами вдоско-налення національного законодавства має бутийого систематизація, конкретизація та деталізація.Чинне законодавство України щодо захисту

персональних даних потребує вдосконаленнявідповідно до положень міжнародних стандартів,за якими персональні дані мають:

– бути отримані законним способом;– оброблятися за згодою на це суб'єкта даних і

в кількості мінімально необхідної для визначеноїдіяльності;

– бути точними й поновлюватися;– використовуватися тільки в чітко визначених

цілях;– бути доступними для суб'єкта даних;– бути захищеними від несанкціонованого доступу.До базових принципів захисту персональних

даних в Україні мають бути віднесені:– якість персональних даних, що включає за-

конність їх збирання, обробки і поширення щодонадмірності, вірогідності та анонімності;

– право суб'єкта персональних даних, що вклю-чає право бути повідомленим про місце та мету об-робки і вірогідність даних (повідомлення, доступ,виправлення чи знищення), право згоди на обробкуданих (право контролю), право судового захисту;

– безпека, що передбачає вживання заходів за-хисту за видами персональних даних, адреснувідповідальність, контроль доступу до засобівобробки даних, контроль використання носіїв (на-копичувачів) даних, контроль вводу, користуван-ня і виводу (транспортування) даних, контрольобробки даних й організаційний контроль.

Висновки та перспективи подальших до-сліджень. Узагальнюючи міжнародний досвід про-

відних країн світу у сфері захисту персональних да-них, базові принципи захисту персональних даних,міжнародні правові акти, що регламентують відно-сини у сфері захисту персональних даних, стає мож-ливим визначити основні орієнтири у сфері національ-ного регулювання захистом персональних даних. Зу-силля держав – членів Конвенції № 108 та ОЕСР спри-яли приведенню законодавств багатьох країн до стан-дартизації захисту прав споживачів щодо захисту таобробки персональних даних. Виконання вимог Ди-рективи 97/66/ЄС значно підвищило рівень безпеки уразі транскордонних потоків передавання персональ-них даних та їх надійного збереження в країнах, щовзяли на себе відповідальність за виконання вказівокДирективи. При цьому різниця в підходах національ-них законодавств нівелюється досягненням основноїмети – забезпечення основних прав людини.Таким чином, вивчення Україною міжнародного

досвіду щодо правових механізмів регулювання за-хисту персональних даних та врахування основнихпринципів щодо організації заходів із контролю завиконанням законодавства в цій галузі дало б змогупривести у відповідність із стандартами ЄС вітчиз-няних законів та підзаконних актів з тим, щоб втіли-ти їх у життя в інтересах українських громадян.У подальшому вбачається за доцільне дослід-

ження впливу міжнародних стандартів (актів ООН,Ради Європи, Європейського Союзу) та досвідудемократичних країн із розвиненою ринковоюекономікою, досягнень загальної теорії права таміжнародного права, досвіду провідних країн світуу сфері захисту персональних даних для приве-дення національного законодавства увідповідність з міжнародними орієнтирами і стан-дартами захисту персональних даних та вдоско-налення організаційно-правового забезпеченнязахисту персональних даних України з метою за-безпечення його ефективного захисту.

Список використаних джерел References1. Про захист персональних даних [Електронний ресурс] :Закон України № 2297-VI від 1 черв. 2010 р. – Режимдоступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2297-17

2. Про затвердження Положення про Державнийреєстр баз персональних даних та порядок йоговедення [Електронний ресурс] : Постанова КабінетуМіністрів України від 25 трав. 2011 р. № 616. – Режимдоступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=616-2011-%EF

3. Обуховська Т. І. Персональні дані: теорія тареальність / Т. І. Обуховська , В. П. Шуляк //Електронне урядування. – 2011. – № 2. – С. 76–88.

4. Обуховська Т. І. Нормативно-правове забезпе-чення обробки та циркуляції персональних даних /Т. І. Обуховська // Вісн. НАДУ. – 2011. – № 4. –С. 119–126.

1. Zakon Ukrayiny # 2297-VI vid 01.06.2010 «Pro zakhystpersonal'nykh danykh». [Law of Ukraine № 2297-VI dated01.06.2010 «On Personal Data Protection»], [Elektronnyyresurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2297-17.

2. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrayiny # 616 vid 25.05.2011«Pro zatverdzhennya Polozhennya pro Derzhavnyy reyestrbaz personal'nykh danykh ta poryadok yoho vedennya»,[Cabinet of Ministers of Ukraine of 25.05.2011 № 616 «Onapproval of the National Register of personal data and theorder of reference»], [Elektronnyy resurs]. – Rezhymdostupu: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=616-2011-%EF.

3. Obukhovs'ka T.I. Personal'ni dani: teoriya ta real'nist',[Personal Data: Theory and Reality], /T.I.Obukhovs'ka,V.P.Shulyak// Mizhnarodnyy naukovyy fakhovyy zhurnal«Elektronne uryaduvannya». -2011. - # 2.- S. 76-88.

4. Obukhovs'ka T.I. Normatyvno-pravove zabezpechennyaobrobky ta tsyrkulyatsiyi personal'nykh danykh, [Regulatory

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/


http://zakon1.rada.gov.ua/cgi


103



5. Волков А. Защита персональных данных: пригодитсяли нам британский опыт? [Электронный ресурс] /А. Волков, Е. Царев. – Режим доступа : http://www.ispdn.ru/publications/7312/

6. Докучаева Н. Феномен украинской визитницы илизащита персональных данных по-украински[Электронный ресурс] / Н. Докучаева. – Режимдоступа : http://pravotoday.in.ua/ru/press-centre/publications/pub-190/

7. Павленко Д. Як захистити персональні дані[Електронний ресурс] / Д. Павленко. – Режимдоступу : http://www.epravda.com.ua/columns/2011/09/30/300156/

8. Загальна декларація прав людини [Електроннийресурс] : Декларація від 10 груд. 1948 р. / ГенеральнаАсамблея ООН. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015

9. Про захист прав людини і основоположних свобод[Електронний ресурс] : Конвенція від 4 листоп. 1950 р. –Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004

10. Міжнародний пакт про громадянські і політичніправа [Електронний ресурс] : Міжнародний пакт від16 груд . 1966 р . – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043

11. Конвенція про захист осіб у зв’язку з авто-матизованою обробкою персональних даних[Електронний ресурс] : Конвенція Ради Європи№ 108 від 28 січ. 1981 р. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_326

12. Додатковий протокол до Конвенції про захист осібу зв’язку з автоматизованою обробкоюперсональних даних щодо органів нагляду татранскордонних потоків даних від 8 листоп. 2001 р.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_363

13. Про захист осіб у зв’язку з обробкою персональнихданих та вільним обігом цих даних [Електроннийресурс ] : Директива 95/46/ЄС Європейськогопарламенту та Ради від 24 жовт. 1995 р. – Режимдоступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_242

14. Про обробку персональних даних і захист прав осібу телекомунікаційному секторі [Електронний ресурс] :Директива 97/66/ЄС Європейського парламенту таРади від 15 груд. 1997 р. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_243

15. Рекомендації Ради Європи «Основні напрямкизахисту прав фізичних осіб у зв’язку з обробкоюперсональних даних у інформаційнихсупермагістралях» [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://www.europa.eu

support processing and circulation of personal data], //Naukovyy zhurnal «Visnyk Natsional'noyi akademiyiderzhavnoho upravlinnya pry Prezydentovi Ukrayiny», # 4,2011 r. – S.119–126.

5. Volkov A., Tsar'ov E. Zashchyta personal'nыkh dannыkh:pryhodyt·sya ly nam brytanskyy opыt?, [Protection ofpersonal data: useful if we British experience?],[Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: http://www.ispdn.ru/publications/7312/.

6. Dokuchaeva N. Fenomen ukraynskoy vyzytnytsы yly zashchytapersonal'nыkh dannыkh po-ukraynsky, [The phenomenon ofUkrainian business card or personal data protection inUkrainian], [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: http://pravotoday.in.ua/ru/press-centre/publications/pub-190/.

7. Pavlenko D. Yak zakhystyty personal'ni dani, [How to protectpersonal data], [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu:http://www.epravda.com.ua/columns/2011/09/30/300156/.

8. Deklaratsiya vid 10.12.1948 r. «Zahal'na deklaratsiya pravlyudyny», [Declaration of 12/10/1948, the «UniversalDeclaration of Human Rights»], [Elektronnyy resurs] /Heneral'na Asambleya OON. – Rezhym dostupu: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

9. Konventsiya vid 04.11.1950 r.»Pro zakhyst prav lyudyny iosnovopolozhnykh svobod», [Convention of 04.11.1950 «Onthe Protection of Human Rights and FundamentalFreedoms»], [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004.

10. Mizhnarodnyy pakt vid 16.12.1966. «Mizhnarodnyy paktpro hromadyans'ki i politychni prava», [InternationalCovenant on 12.16.1966. «International Covenant on Civiland Political Rights»], [Elektronnyy resurs]. – Rezhymdostupu: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043.

11. Konventsiya Rady Yevropy # 108 vid 28.01.1981 r. «Konventsiyapro zakhyst osib u zv»yazku z avtomatyzovanoyu obrobkoyupersonal'nykh danykh», [Council of Europe Convention number108 of 28/01/1981, the «Convention on the Protection ofIndividuals with regard to Automatic Processing of PersonalData»], [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_326.

12. Dodatkovyy protokol do Konventsiyi pro zakhyst osib uzv'yazku z avtomatyzovanoyu obrobkoyu personal'nykhdanykh shchodo orhaniv nahlyadu ta transkordonnykhpotokiv danykh vid 08.11.2001 r., [Additional Protocol tothe Convention on the Protection of Individuals with regardto Automatic Processing of Personal Data regardingsupervisory authorities and transborder data flows on08.11.2001], [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_363.

13. Dyrektyva 95/46/YeS Yevropeys'koho parlamentu ta Radyvid 24.10.1995r. «Pro zakhyst osib u zv»yazku z obrobkoyupersonal'nykh danykh ta vil'nym obihom tsykh danykh»,[Directive 95/46/EC of the European Parliament and of theCouncil of 24.10.1995r. «On the protection of individualswith regard to the processing of personal data and the freecirculation of such data»], [Elektronnyy resurs]. – Rezhymdostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_242.

14. Dyrektyva 97/66/YeS Yevropeys'koho parlamentu ta Rady vid15.12. 1997r. «Pro obrobku personal'nykh danykh i zakhystprav osib u telekomunikatsiynomu sektori», [Directive 97/66/EC of the European Parliament and of the Council on15.12.1997 ‘On the processing of personal data and theprotection of the rights of persons in the telecommunicationssector»], [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_243.

15. Rekomendatsiyi Rady Yevropy «Osnovni napryamky zakhystuprav fizychnykh osib u zv»yazku z obrobkoyu personal'nykhdanykh u informatsiynykh supermahistralyakh», [Council ofEurope Recommendation «Main protect the rights ofindividuals with regard to the processing of personal data inthe information superhighway»], [Elektronnyy resurs]. –Rezhym dostupu: http://www.europa.eu.

http://www.ispdn.ru/publications/7312/

http://pravotoday.in.ua/ru/press-centre/

http://www.epravda.com.ua/columns/2011/

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/

http://www.europa.eu

http://www.ispdn.ru/publications/7312/

http://www.epravda.com.ua/columns/2011/09/30/300156/

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_043



http://www.europa.eu



Марія Пірен. Елітологія : підручник. 300 с.

У підручнику осмислено предмет, основні поняття, категорії елітології як науки, розкрито історіюстановлення еліти, її сутність, типологію, ротацію, функціональну роль у суспільно-політичному житті.Особливе місце відведено ролі світоглядних засад еліти, її ментальності та національній ідентичності.

Підручник розрахований на студентів ВНЗ різного профілю, державних службовців, курсантів військо-вих ВНЗ, аспірантів, викладачів, політиків – усіх тих, хто цікавиться суспільно-політичними проблема-ми та роллю вибраної верстви суспільства та прагне зробити свій внесок у розбудову демократії й утвер-дження громадянського суспільства в Україні.

Maria Piren. Elitology. Textbook, 300 pages. Kyiv, National Academy of Public Administration under thePresident of Ukraine, 2014.

This textbook presents an analysis of the subject, key concepts and categories of elitology as a science, unfoldsthe history of elites establishment, their essence, typology, rotation, and functional role in the social and politicallife. Particular attention is paid to the role of ideological foundation, mentality and national identity of elites.

The textbook is aimed at undergraduate and graduate students of various study programs, civil servants, universityfaculty and politicians – everyone who is interested in social and political issues and the role of certain socialgroups and aspires to make a contribution in further democratic development and the establishment of civilsociety in Ukraine.

Відповідальний за випуск В. А. Дон

Редактори: С. М. Шиманська, В. Г. Шевельова, Л. О. ВоронькоКоректори: С. Г. Крушельницька, О. В. Должикова

Технічний редактор Н. Ю. Копайгора

Підп. до друку 26.03.2014.Формат 60 x 84/8. Обл.-вид. арк. 11,3. Ум.-друк. арк. 12,1.

Тираж 150 пр.

Управління з видавничої діяльностіНаціональної академії державного управління

при Президентові України.03680, Київ, вул. Ежена Потьє, 20, тел. 456-67-93.

E-mail: [email protected]

Свідоцтво серії КВ № 17064-5834ПР

ГОТУЄТЬСЯ ДО ДРУКУ

mailto:[email protected]