Шановні читачі!Шановні читачі!Передплата на Передплата на

“Володимирецький вісник” “Володимирецький вісник” не закінчується ніколи!не закінчується ніколи!

Наш передплатний індексНаш передплатний індекс61310.61310.

№ 28 (7507)

ЧЕТВЕР,

7 ЛИПНЯ

2011 РОКУ

Районна газета«Володимирецький вісник»

ЗАСНОВНИКИ – РАЙОННА РАДА,РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ТА ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ РЕДАКЦІЇВИДАВЕЦЬ – РЕДАКЦІЯ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС – 61310СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ

РВ № 301 від 18.10.2001 Р.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 34300, смт Воло-димирець, вул. Шкільна, 19 (2 поверх). ТЕЛЕФОНИ: головного редактора – (0-3634) 2-31-94(ф); компʹютерного центру – 2-40-41; заст. редактора та відділу агропрому – 2-58-65; бухгалтерії, відділу листів та інформації – 2-59-93 (ф).

• Газета виходить у ЧЕТВЕР. • Обсяг номера – 3 друкованих аркуші. • Тираж номера – 4432. • Ціна – договірна. • Зверстано у компʹютерному центрі редакції «ВВ». • Надруковано в друкарні ТОВ «Друк Волині», м. Рівне, вул. Поліщука, 1-Г.Р/р № 260023013290 у Володимирецькому відділенні Ощадбанку, МФО 333368, код 02474995

E-mail: redvv@ukr.net • Головний редактор Олексій ГОРОДНИЙ

• За зміст і достовірність викладених фак-тів та рекламної інформації відповідальність несуть автори та рекламодавці. • Редакція може не поділяти думку автора. • Якість друку забезпечує друкарня, своє-часну доставку – пошта.

4971.

1212 “Володимирецький ВІСНИК”“Володимирецький ВІСНИК”7 липня 7 липня 2011 року 2011 року НАОСТАНОКНАОСТАНОК

103 повідомляєЯк повідомили з ЦРЛ, з 30 червня по 7 липня заре-

єстровано 148 викликів «швидкої допомоги». Госпіталізо-вано 175 хворих, зокрема в травматологічне відділення 17 – чоловік. За цей же час народилося 22 немовляти (12 хлопчиків і 10 дівчаток).

Думки мудрихБезвихідь відважним додає снаги й звитяги, допомага-

ючи верх здобути навіть там, де й натяку на перемогу не було. (Олександр Ільченко).

Народний прогностикЯкщо на Самсона (10) дощить – сірість і мряка будуть

довго, аж до бабиного літа. Цей день ще називають сіног-ноєм, оскільки така погода не сприяє сушінню сіна.

Коли зозуля перестане співати задовго до Петра і Пав-ла (12), то осінь буде холодною, а як після – теплою. Коли на Петра йтиме дощ, то гнитиме картопля; якщо сльота – буде багато болота; як спека, то на Різдво – мороз. «Зо-зуля тільки до Петра, а потім галушкою вдавиться».

Як на Полупетра (13) один дощ – врожай непоганий, два – добрий, а три – багатий. У цей день вшановують пастухів і тварин.

Прикметі вір, але й перевірПохолодання під час дощу – ознака того, що незаба-

ром погода поліпшиться.Ластівки, літаючи низом, граються – на дощ та вітер, а

високо в небі в’ються – утримається ясна погода.

Народ скаже, як зав’яжеЩаслива та хата, де худоби багато.Коло худоби походиш, то сам собі вгодиш.Як корова у хліві, то є харч на столі.

Пам’ятаємо!Ще тривала війна, ще солдати піднімались у смер-

тельні атаки, ламаючи відчайдушний опір фашистських убивць, а радянський уряд уже думав про майбутнє. Так, 8 липня 1944 року утверджено звання “Мати-героїня” і вод-ночас із цим впроваджено податок на бездітність. Такого податку, може, ніде у світі не було. Але й таких втрат, яких зазнав СРСР у боротьбі з фашизмом, жодний інший народ не знав. Викинувши ворога зі своєї території, Радянський Союз ставив за мету відновити все, що було втрачене, зо-крема і найдорожчі втрати – людські життя.

11 липня 1960 року в Радянському Союзі запущено су-путник з двома собаками – Білкою і Стрілкою – на борту. А 13 липня 1920 року створене товариство Червоного Хреста України.

Най-най-най…Найперша у світі публічна бібліотека (загальнодоступ-

на установа, що утримується за рахунок податків) відкри-лася в американському місті Бостон у 1854 році. У заяві мерії було сказано: «Майбутнє демократії залежить від освіченості громадян. Освіченість громадян залежить від розвитку публічних бібліотек. Кожен громадянин має право на приналежні суспільству джерела інформації». Це була так звана американська мрія в її оригінальній версії: кожний може домогтися успіху, якщо буде мати необхідні знання.

Цікаво знатиТрадиція одягати дівчаток в рожеве, а хлопчиків у бла-

китне досить давня. Дослідники вважають, що історія з блакитним і рожевим походить з указу Павла I від 1797 року. Згідно з цим документом, всі новонароджені чле-ни імператорської родини, великі князі і княжни, ставали кавалерами вищих ступенів російських орденів: дівчатка – Святої великомучениці Катерини, а хлопчики – Святого апостола Андрія Первозванного. До цих нагород додава-лися муарові стрічки: рожева з сріблястим оздобленням і блакитна. Аристократія, а потім купці та міщани стали наслідувати найясніших персон, наділяючи своїх ново-народжених стрічками імператорських кольорів, хоч, зви-чайно, і без орденів. Традиція живе й досі. А сучасні пси-хологи з’ясували, що обидва кольори заспокійливо діють на дітей.

Хочете - вірте, хочете - ніЗнаменитий письменник Марк Твен народився в 1835

році, у день, коли поруч із Землею пролітала комета Гал-лея, й помер у 1910 році, в день її наступної появи біля земної орбіти. Письменник передбачав і сам пророкував свою смерть ще в 1909 році: «Я прийшов у цей світ разом з кометою Галлея, і в наступному році покину його разом з нею».

А ви чули?Мільйонер і кінопродюсер Роджер Доркас весь свій

статок, 65 мільйонів доларів, залишив за заповітом у спадок улюбленому псу Максиміліану. Суд визнав таке рішення законним, оскільки за життя мільйонер виробив Максиміліанові абсолютно людські документи. Дружині Доркас залишив 1 цент, але вона, за тими ж собачими до-кументами, вийшла заміж за пса і після його смерті спо-кійно заволоділа спадком.

Посміхніться! Начальник сварить свого підлеглого за те, що той по-

стійно розмовляє по телефону. – Але це ж по роботі! – виправдовується підлеглий. – У такому разі прошу не називати наших клієнтів зай-

чиками, кицьками і пупсиками! – порадив начальник.

•• Слово до Слово до чита читачівчів

4551.

www.34400.net www.34400.net ІІнтернет-партнери www.4bloka.comнтернет-партнери www.4bloka.com

ТІЛЬКИ РАЗОМ! Т І ЛЬКИ ДО УСП ІХУ !

ЗАВЕРШИЛАСЯ пе-редплата газет і жур-налів на друге півріччя 2011 року. За оцінкою поштовиків, далася вона непросто. Майже всі ви-дання втратили частину передплатників. І важко сказати, що цьому при-чиною: становище в ін-формаційному просторі краю чи несприятливі зміни в соціальному ста-новищі читачів.

Певних втрат зазна-ли і ми. Свою волю, на жаль, продиктували об-ставини. Тож не в кожно-му сімействі знайшлася копійка, щоб продовжи-ти передплату до кінця року. Та й частина під-приємців-єдинників, які продавали газету вроз-дріб, згорнули бізнес у Володимирці.

І все ж, наші справ-жні друзі залишилися з нами, і їх значно більше, ніж було рік тому. Має-мо і поштові відділення, які, не піддаючись труд-нощам, популяризують «ВВ». Це, зокрема, За-болоттівське, Довго-вільське, Мульчицьке, Великотелковицьке, Кі-дрівське, Новаківське, Жовкинівське відділен-ня, де навіть нарости-ли передплату, і Кано-ницьке, Воронківське, Антонівське, Степанго-родське, Більськовіль-ське, Берестівське та ряд інших, де прагнуть

втриматися на попере-дньому рубежі і з чийого прикладу видно: все слід робити вміло і з бажан-ням. Нікому не нав’язу-ючи послуг, а щиро їх пропонуючи.

Остаточні висновки по передплаті на друге півріччя робитимуться

дещо пізніше. Що ж до першого, то недавно від імені редакції побував у Любахах, Каноничах та Берестівці. Їхав з по-чуттям приємності, що тутешні поштовики уже вдруге перемагають у змаганні на кращу пе-редплату районки. Пер-шість цього разу вибо-роли любахівці Людмила Хвалько і Тетяна Годунок (фото 1). Каноничанки Раїса Муравинець, Ма-рія Волочнюк і Руслана Соловей (фото внизу), ледь поступившись лі-дерам, стали другими. А на третьому місці, майже з таким же результатом, берестівчанки Надія Карпач і Людмила За-тірка (фото 2). Що вар-то відмітити, у Любахах,

Суховолі, Каноничах, Дубівці, Берестівці, Во-лодимирці, Лозках, Но-ваках, Заболотті майже кожна друга сім’я одер-жує «ВВ». За цей слав-ний здобуток районні журналісти щиро вдячні читачам і поштовикам.

Гарно попрацювали

з районкою у першо-му півріччі і листоноші Красносілля, Антонівки, Довговолі, Жовкинь, Хи-ноч, Старої Рафалівки, Воронок, Озера, Поло-вель, Новосілок, Собі-щиць, Білого, Городця, Полиць, Балахович, Ра-фалівки. Не без їхнього старання «Володими-рецький вісник» іде в кожну третю-четверту оселю. Але сьогодні цього, погодьмося, вже не досить. Як на наш по-гляд, кожна друга сім’я має одержувати район-ку. І зразки такої праці, як бачимо, є. До того ж, непоодинокі.

Зустрічаючись із по-штовиками, доводилося чути, що з нашим видан-ням їм навіть приємно

працювати, адже ніхто так вичерпно не розпо-вість про життя-буття місцевого люду, як це робить «ВВ». Воістину, в особі свого часопису маємо друга, що завжди поруч. І з цього щоразу треба виходити, вирі-шуючи, бути чи не бути разом з нами. Що гріха таїти: інколи ми прикро помиляємося. Внаслі-док фінансової скрути не маємо в редакції ні відповідального секре-таря, ні коректора, ні фотокореспондента. І все ж, при сприянні співзасновників і чита-чів поглиблюємо газету інформаційно, дбає-мо про якісніший друк (особливо кольоровий) і прихиляємо до співпра-ці талановиту молодь.

Словом, газета ак-тивно розвивається. Учасники цього про-цесу – співзасновники, журналісти, громадські кореспонденти, пошто-вики, поліграфісти, ре-кламодавці, спонсори, передплатники, читачі. І спільне наше завдання – покращити газету, до-могтися, щоб вона спо-вна відповідала вимогам часу і потребам краю.

Олексій ГОРОДНИЙ,головний редактор

газети.

Фото автора.

Всміхнися, сонце! Землю обігрій!Даруй нам світло й райдугу барвисту!І хай нам світить між краси і мрійНайкращий друг – наш щирий, добрий «Вісник»!

Шановні володимирчаниШановні володимирчани

та гості міста!та гості міста!

Церква Християн Віри Церква Християн Віри

Євангельської запрошує Євангельської запрошує

Вас на ВОДНЕ ХРЕЩЕННЯ Вас на ВОДНЕ ХРЕЩЕННЯ

по вірі, яке по вірі, яке

відбудеться в відбудеться в

районі міського районі міського

басейну о 12.00 басейну о 12.00

10 липня 2011 року10 липня 2011 року

ЧЕСНО кажучи, у запевнен-ня будівельників, що мульчиць-кі школярі підуть на 1 вересня у нову школу, не вірилось, аж доки знову не побували на бу-дові. Проте кипуча діяльність будівельників, які працюють у дві зміни, розвіяла всі сумні-ви. Усі роботи там виконують-ся строго по запланованому графіку. Так, наприкінці травня будівельники з ТОВ «Рівнеа-гроспецмонтаж» ще тільки за-кінчували фундамент школи і котельні. А рівно через місяць, 30 червня, під перекриття і дах уже виводився другий поверх.

За словами куратора будів-ництва, головного інженера «Рівнеагроспецмонтажу» Сте-пана Волошина, жодних від-ставань від планів будівництва першої черги школи немає. На будові працює 160 робітни-ків і 12 одиниць техніки. Уже виконано 60 відсотків запла-нованих робіт; будівельники приступили до зведення даху на школі і котельні. Вже поча-ли демонтаж покрівлі інтерна-ту (він буде перебудований у друге крило школи); прокла-даються технічні комунікації.

Отже, можна не сумнівати-ся: на 1 вересня учні підуть в нові класи. Тому, м’яко кажучи, дивна позиція людей, які сьо-годні наважуються критикува-ти будову і людей, які її ініцію-вали.

Скажімо, у програмі «Фак-ти» телеканалу IСTV сюжет про будівництво Мульчицького освітньо-культурного комп-лексу подали під акцентом «Школа не для всіх». Мовляв, цей навчальний заклад зможе прийняти лише старшоклас-ників, а малюки (майже 150 учнів) і далі тіснитимуться у приміщенні старого інтерна-ту. Отже, взимку школярикам доведеться бігати із старого корпусу до їдальні та спорт-залу, – а це, мовляв, неабияка шкода їхньому здоров’ю. Одна

з матерів навіть сказала, що їй проект нової школи взагалі не подобається. Мовляв, усі батьки хочуть, щоб їхні діти хо-дили в нову школу, а не стару; а колишній інтернат так і зали-шиться для малюків.

Справді, школярів у Муль-чицях майже півтисячі (492, якщо точніше), тут навчаються діти з чотирьох окружних сіл. Корпус, що будується, розра-хований на 350 учнів; а власне нова школа після реконструкції і закінчення будівництва другої черги (проект доробляється) зможе прийняти, як мінімум, 528 учнів.

То в чому проблема? Про-сто журналістка чомусь за-була уточнити, що інтернат будівельники реконструюють і об’єднають із школою. Власне, їдальня буде не окремо (як по-дано в сюжеті), а добудується

між інтернатом і новою шко-лою (поки що тут технологічний розрив для руху важкої техні-ки). Тож в їдальню діти заходи-тимуть не з вулиці, а з інтернату або зі школи – все це стоятиме під одним дахом. Спортзал буде розміщений у приміщенні нинішньої сільради, що непо-далік, через шкільний садок.

«Тісних напівтемних воло-гих холодних кімнат» у школі не буде, адже в інтернаті про-кладатимуться ті ж комуні-кації, що й у новому корпусі. Усі приміщення опалюватиме нова котельня; це передбаче-но проектом другої черги. А що спортзал метрів за сто від школи (він, до речі, теж опа-люватиметься новою котель-нею), то фізкультура, власне, й передбачає рух.

І в районі, і в області чима-ло шкіл мають окремі корпуси;

учні, буває, переходять на за-няття по кілька разів із корпусу в корпус, і ніхто не створює з цього ніяких проблем. А якби не було цієї будови, дітвора

навчалася б під постійною за-грозою, що аварійна школа просто завалиться під час за-нять.

Тільки чомусь усі ці моменти журналісти не прояснили у бу-дівельників; певне, вони їхали виконувати чітко поставлене завдання. Сюжет «Фактів» ви-кривлює дійсність і не відпові-дає критеріям професійної жур-налістики. Хіба тій матусі було б ліпше, якби її дитина вчилась у старій школі? Чи виграє село, якщо після таких критичних стріл київського телебачення будівництво зупинять?..

Воістину: наших людей хлі-бом не корми, а дай помітин-гувати, покритикувати когось. За їхньою логікою, краще нічо-го не будувати – щоб нічого не критикувати. Хорошу, але не-легку справу для громади не кожен ризикне почати (чи хоча б підтримати). А от встромити палиці в колеса завжди зна-

йдуться охочі. Для таких в на-роді є поговірка: «Не допома-гаєш – то хоч не заважай»…

Сергій СКІБЧИК.Фото автора.

МУЛЬЧИЦЬКА БУДОВА: ШКОЛА ДЛЯ ВСІХ

(Читайте на 2-ій стор.).(Читайте на 2-ій стор.).

СЕВІЛЬ-ВОЛОДИМИРЕЦЬ: КОСТЮМИ РЯТУВАЛЬНИКАМКОСТЮМИ РЯТУВАЛЬНИКАМ

смт Володимирець, смт Володимирець, критий ринок “Нектар”.критий ринок “Нектар”.

До 1.08 2011 р. знижка на

До 1.08 2011 р. знижка на

весь товар -5%,

весь товар -5%,

на зимовий -10%

на зимовий -10%

Фото 1Фото 1 Фото Фото 22

ПІСЛЯ посухи рясні тривалі дощі оживили трави. Весь зелений світ буяє і цвіте. Cпішать косарі, громадять сіно, запасають вдосталь кормів, аби взимку було чим кормити худібку, щоб не мучила совість перед “німим язиком”. Така закономірність і сезонність селянського буття. Тривають зелені жнива.

Можна порадіти за кормозаготівельників дослідного господар-ства “Городецьке”. На 4 липня 2011 року дирек-тор Микола Сонько до-тримав слова: в обори господарства завезено 422 тонни сіна. Ще 38 тонн роздано людям за роботу на сінокосах та за підтримку і виручку у зимовий період, коли не було чим годувати худо-бу, а люд зібрав по хатах до радгоспного двору 100 тонн сіна.

– Через негоду при-скорилася заготівля сіна по всьому району, – коментує стан справ начальник управління

агропромислового роз-витку РДА Світлана Сит-ник. – Всі господарства тваринницького профі-лю заготовляють кор-ми. 38 тонн сіна мають сьогодні кормозаготі-вельники СВК «Муль-чицький», де керівни-ком Володимир Шмига. 34 тонни сіна припасли райцентрівські тварин-ники з СВК «Колос», де керує Сергій Купрій. Можна відзначити заго-тівельників сільгоспко-оперативів «Заболоття» (Микола Жук), «Україна» (Петро Янченюк), «На-дія» (Надія Примачик), «Чаква» (Микола Губе-ня) та інші. Не відстають й кормозаготівельники індивідуального секто-ра.

Прикро констатувати, але цього року багато сіножатей вигоріли від посухи. Сільські ради вишукують площі запа-су, щоб дати сінокоси тим, хто тримає худобу. Прогнозується, що вар-тість сіна до осені-зими зросте. Наш район для громадського тварин-

ництва має припасти 2516 тонн сіна, 180 тонн сінажу, 3561 тонну сило-су та 1544 тонни грубих кормів (соломи). Заго-тівля сіна здебільшого ведеться механізова-но навіть в приватному секторі. Сіно пресуєть-ся в рулони і тюки, які звозять на господарські двори.

…Повсюди понад дорогами громадяться копички і стоги. Урочи-ще «Різок». Це – земля СВК «Заболоття». І тут понад канавами виви-щуються копички сіна. Скрізь, де тільки може ступити косар з косою, пройти трактор з ко-саркою, полягли трави. Механізатори – головні герої зелених жнив. На них та їх техніку – голо-вна надія і основна від-повідальність. Є хоро-ший початок, дасть Бог доброї погоди, – буде сіно. Значить, худоба перезимує ситно.

Галина ТЄТЄНЄВА. Фото

Сергія Скібчика (Городець).

2 «Володимирецький ВІСНИК»7 липня 2011 року АКЦЕНТИАКЦЕНТИ

1 ЛИПНЯ в Украї-ні стартувала вступна кампанія. Біля 200 тисяч абітурієнтів готують нині документи, щоб спробу-вати щастя і вступити до престижного ВНЗ. А за кілька років, отримавши ту чи іншу професію, зна-йти своє місце в житті. За законом, кожен може подати документи до 5 вишів, і не більше, ніж на три спеціальності. А далі – чекати своєї долі, стежачи за результата-ми рейтингового списку, який готує кожен виш.

А от дехто вже зараз може бути спокійним за своє майбутнє. У травні на базі Володимирець-кого районного колегіу-му відбулася олімпіада з фізики, запропонована фізичним факультетом Київського Національ-ного університету імені Тараса Шевченка. Спі-ворганізаторами олімпі-ади виступили віце-пре-зидент МГО «Рівненське земляцтво» Василь Яніцький та голова За-річненського осередку земляцтва, професор КНУ Станіслав Репець-кий, які домовилися про таку можливість із дека-ном фізичного факуль-тету КНУ Миколою Ма-карцем.

І ось нещодавно вось-меро наших випускників – Володимир Павлюк,

Катерина Бортнік, Ната-лія Слободянюк Тетяна Болдишева, Ірина Пліш-кіна, Максим Дуляниць-кий, Роман Шершень з Володимирця та Воло-димир Сергійчук із Нової Рафалівки – отримали запрошення і право пер-шочергового зараху-вання до престижного університету. Ще одну учасницю олімпіади – Катерину Ковалюк із Ро-мейок – теж раді будуть бачити серед студентів фізичного факультету.

– На олімпіаді з фізи-ки, організованій нашим факультетом, Рівненщи-на показала досить висо-кі результати, – говорить професор університету Станіслав Репецький. – Із 29 робіт, що надій-шли на конкурс, 22 були відзначені як переможці. У той же час в інших об-ластях цей показник був приблизно 50 на 50. Але й тих, хто не брав участі в олімпіаді, я запрошую спробувати щастя.

– Якщо в людини є по-тяг до фізики, на нашо-му факультеті вона може реалізувати його най-повніше. Наші студен-ти працюють по всьому світу, перемагають у найпрестижніших кон-курсах, виграють гран-ти, – зазначив доктор фізико-математичних наук, професор Микола

Макарець. Радий успіхам земля-

ків і Василь Яніцький. – Ми готові підтрима-

ти кожного, хто з-під даху батьківської хати виру-шить до столиці гризти граніт науки. Я сам двад-цять років тому вступив до Київського універси-тету – і не жалкую. Май-бутнє – за освіченими й обдарованими людьми, і я вірю, що наші нинішні випускники ще заявлять голосно про себе. Адже ті, хто вчиться зараз, бу-дуватимуть нашу країну завтра, – каже він.

Подібні олімпіади земляцтво планує про-водити і в майбутньому, щоб діти ще до початку вступної кампанії могли випробувати свої сили і визначитися із майбут-нім. А знати наперед, на що ти можеш розра-ховувати, бути впевне-ним у майбутньому – це у наш час багато важить. Нинішнім же абітурієн-там хочеться побажати одного – щоб їхні мрії обов’язково стали ре-альністю.

Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО.

На фото: Станіслав РЕПЕЦЬКИЙ та Василь ЯНІЦЬКИЙ під час зу-стрічі з керівництвом фізичного факультету КНУ.

(Закінчення. Поч. на 1-ій стор.).

У травні минулого року на Воло-димиреччину з дружнім візитом заві-тали гості із Швейцарії. Сталося так, що доля звела докупи нашу земляч-ку-українку Лесю Вознюк і швейцар-ського працівника митної служби Яна Сюттера. Вони одружилися і вже 5 років живуть на далекій батьківщині чоловіка.

Відтоді родини Вознюків і Сюттерів не раз побували одне в одного в гос-тях. А що свекор Даніель професій-ний пожежник, зять Ян та його брат Свен – члени добровільної пожежної дружини у селі Севіль району Рап-персвіль Бернського кантону, то не дивно, що гості захотіли ознайомити-ся з умовами роботи українських ко-лег-рятувальників Володимирецької пожежної частини. У подарунок тоді вони привезли 2 комплекти пожежно-захисних костюмів.

Швейцарський бойовий одяг, що не промокає, не змерзається і не го-рить, у кілька разів кращий за україн-ські брезентові аналоги. Тож Сюттери одразу загорілися ідеєю допомогти українським пожежникам бойовим одягом. Адже він у швейцарських пожежників після закінчення термі-ну експлуатації просто викидається (хоча здебільшого стан комбінезонів майже як новий).

Вони пообіцяли передати україн-

ським рятувальникам 30 повних комп-лектів. І дотримали слова, зібравши списані костюми по всьому кантону. Після тривалої процедури розмитнен-ня на адресу обласного благодійного фонду «Рятувальник Рівненщини» на-дійшло 40 повних комплектів бойово-го одягу (замість обіцяних 30).

30 червня 2011 року 25 костюмів отримали районні «еменесники», 5 – дубровицькі, ще 5 – сарненські ря-тувальники. А решту 5 комплектів розподілять між сільськими пожежни-ми дружинами у Мульчицях, Кідрах, Городці, Великих Цепцевичах (1 – у резерві). Такою співпрацею володи-мирецькі пожежники дуже задоволе-ні і підготували теплий лист-подяку у відповідь швейцарським друзям.

А Сюттери уже мають на оці ще кілька подібних благодійних програм для поліського регіону. Тож є тверда надія, що швейцарсько-українська дружба Севіля й Володимирця з ро-ками тільки міцнішатиме. Адже у нас ще багато гарних дівчат!..

Сергій СКІБЧИК.

На знімку на 1-ій стор.: повно-правна представниця Сюттерів, во-лодимирчанка Ольга ВОЗНЮК під час урочистої передачі пожежно-захисних костюмів начальнику Во-лодимирецького районного відділу ГУ МНС Володимиру СИМОНЮКУ. Черговий караул уже приміряв об-новки. Коли тільки й встигли…

СЕВІЛЬ-ВОЛОДИМИРЕЦЬ: КОСТЮМИ РЯТУВАЛЬНИКАМ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ голови районної ради про скликання сьомої сесії

районної ради шостого скликання від 5 липня 2011 року

№ 35-р. Відповідно до п. 6.1 ст 55 та п. 4 ст 46 Закону України “Про місцеве само-

врядування в Україні” скликати сьому сесію районної ради шостого скликання 26 липня 2011 року о 10 годині в залі засідань районної ради (смт Володими-рець, вул. Грушевського, 56).

Заступник голови ради М. МАСТІЙ.

НАПЕРЕКІР ДОЩАМ ЗБИРАЮТЬСЯ КОРМИ

ГРАНІТ ФІЗИЧНОЇ НАУКИ

ЗА ТИЖДЕНЬ до районного відділу внутрішніх справ надійшло 33 заяви та по-відомленя про злочини та пригоди. З них повідомлення про смерть (без ознак насильства) – 3, тілесні ушкодження – 1, вчинення фізичного чи психологічного насильства в сім’ях – 4, крадіжки – 9, погроза фізичною розправою – 4, пошко-дження майна – 1, самогубство – 1, інші події – 10.

Тепер про деякі з них детальніше.28 червня надійшла заява жителя с. Більська Воля про те, що 27 червня близь-

ко 3-ї години ночі біля сільського клубу, що знаходиться в с. Мульчиці, невідомі особи нанесли йому тілесні ушкодження та заволоділи мотоциклом. Як вияс-нилось пізніше, незаконне заволодіння здійснили жителі села Борове Зарічнян-ського району – 23-річний Юрій та 24-річний Андрій. Наразі по даному факту по-рушено кримінальну справу.

28 червня у Володимирецький райвідділ із заявою звернулась мешканка с. Лозки, яка повідомила, що її співмешканець викрав у неї 4 літри чорниць. Як вияснилось пізніше, зазначені особи не могли розділити між собою ягоди, які спільно збирали у лісі, а тому спір закінчився безглуздою крадіжкою.

29 червня надішли матеріали з Кузнецовського МВ УМВС про те, що в Кузне-цовську СМСЧ-3 була доставлена 26-річна жителька с. Стара Рафалівка з діа-гнозом “гостре медикаментозне отруєння”. До такого наслідку призвів звичай-ний сімейний скандал, після якого жінка вирішила вчинити суїцид, прийнявши велику кількість лікарських препаратів.

Марія МЕЛЬНИК, помічник начальника Володимирецького РВ УМВС.

КРИМІНАЛЬНА ХРОНІКА З 27 ЧЕРВНЯ ПО 4 ЛИПНЯ

Приємна звістка для всіх шануваль-ників цього виду спорту: 19-20 серпня на мотодромі у Володимирці відбудуть-ся ігри між провідними мотобольними клубами України та Білорусі. 23 червня у Рівному на фіналі чемпіонату Європи серед юніорів по спідвею про це було попередньо домовлено з СТК «Восход» (Вознеченськ); наразі ведуться за-ключні перемовини з білорусами.

За словами організаторів, є можли-вість провести матч і в Кузнецовську – задля популяризації технічних видів спорту в регіоні. Нині ведуться пере-говори з міською владою та керівни-цтвом РАЕС.

Однак задля покриття затрат на про-ведення ігор організатори змушені бу-дуть просити з глядачів символічні бла-годійні внески. Зібрані кошти підуть на покриття затрат на паливо-мастильні матеріали клубам, їх проживання і хар-чування.

Запрошуються до співпраці спонсо-ри та рекламодавці!

А з 10 по 16 липня у Вознесенську

(Миколаївська область) проходитиме чемпіонат Європи з мотоболу. Для ба-жаючих є можливість організувати по-їздку на 5-6 заключних ігор (в тому чис-лі півфінал та фінал чемпіонату).

Тел. оргкомітету: 067-308-34-48, 096-932-85-47.

(Вл. інф.).

МОТОБОЛ У ВОЛОДИМИРЦІ БУДЕ

3 «Володимирецький вісник» 7 липня 2011 рокуРІЗНЕРІЗНЕ

Калина, присипана снігом

З РАННЬОГО ДИТИНСТВА тендітна русява дівчинка з ясними очима і чуй-ним серцем захоплювалась чарівним світом казок, у який вів її дідусь. У п’ять років читає «Веретенечку» і сумує над скривдженою матір’ю, яка стала зо-зулею. У школі її улюбленою героїнею стає Мавка Лесі Українки; захоплю-ється творами українських та росій-ських класиків. Перші поетичні рядки, присвячені рідному Поліссю, написані саме під враженнями віршів Михайла Стельмаха: «Пахнуть сіном покошені луки, голубіють волошки в житах, я не хочу з тобою розлуки – тут мій корінь і крона життя».

ПРОХОДЯТЬ РОКИ… Позаду на-вчання в Полицькій середній школі, а згодом – і філологічний факультет Луцького педагогічного інституту, ди-плом з відзнакою і перші самостійні уроки в рідній школі.

Здавалося, усе починалося так до-бре. Та не так сталося, як гадалося. Закрутило-завертіло перше кохання. За ним і поїхала Лариса після весілля на далеку Північ – аж за полярне коло, в Мурманську область, де служив її чо-ловік. Тут і син народився. Вічна мерз-

лота, холодні полярні дні, які непомітно переходили в ночі… Сашко часто хво-рів і заради нього вона змушена їхати додому. Якими неймовірно важкими були ці тисячі кілометрів на Україну! Як зуміла зберегти свого первістка?..

«Спи, мій синочку, хай тобі сниться в чистому полі біла криниця… Спи, мій маленький, доленько боса… Спи, мій ласкавий, люба дитино, хай же до тебе щастя прилине!».

Чоловік мав приїхати згодом. По-тягнулись довгі дні чекання, які пере-ростали в невідомість. «Ти все ж не на-писав мені листа, а я щодня у скриньку заглядаю…».

Він не повернувся…Здавалось, що і душа молодої жінки

промерзла наскрізь від болю і розпуки та страждання: «Розчахнута, мов яблу-нева гілка, моя любов, і спомин поли-ново-гіркий на серці знов».

Ще довго сльозами вмивалося збо-лене серце. І не просто було викинути з пам’яті далекий чужий непривітний край, де обірвався її сонячний сміх, об-пекли-остудили сивим полум’ям душу жорстокі слова: «І Заполяр’я обрії чужі на серце й досі навівають холод. Не доля, а падіння й віражі, і не заміжжя, а болючий спогад».

БУЛО НЕЙМОВІРНО важко. Та по-ряд жила родина, любляча матуся. Вона лагідно дивилась на доньку до-

брими голубими очима, зігрівала теплом свого серця, відганяла пе-чаль-гіркоту, пестила онука. Як могла, підтримувала і вселяла надію, що буде і на їхній вулиці свято.

І були зими, і цвіли вишні. І свя-та були, і будні нелегкі. І поезія зно-ву оживає в Лесиному серці. Власне, вона лише примерзла трохи, гіркува-то-солона, заметена метелицею, щоб ожити весною: «Поезіє, рятуночку Ти мій! Життя кринице, світла і пречис-та! Якби не Ти, зими тонкий сувій за-крив би світ від мене променистий… У відчаї, у розпачі, у горі врятуй укотре, вбережи від зла!..»

Це не просто слова: поезія ста-ла справжнім покликанням Лариси Іванівни Сай. Рядки її віршів, писані серцем, підкупляють особливою від-вертістю, чистотою людських почут-тів і великою щирою любов’ю. Заради неї варто жити і переборювати всі не-згоди, розігнати хмари і дочекатися сонця, пережити студену зиму і по-милуватися калиною в цвіту, яка зно-ву простягнула тонкі віти для життя і любові. А ще – отримати від коханого скромний і тим дорогий букетик пер-воцвітів-анемон.

Устами марила любов…

БІЛЬШЕ двадцяти років пише по-етеса свої прекрасні вірші. Видала дві збірочки: «Калина під снігом» та «Уста-ми марила любов». Готує третю. Часто друкується в періодичній пресі, має ба-гато шанувальників свого непересічно-го таланту, наділеного, мабуть, самим Богом. Бо про таких людей кажуть, що мають вони дійсно «Божу іскру».

Живе нині в Кузнецовську. Приві-тна, щира, активна, енергійна, вона відома серед творчої інтелігенції міста не лише як вчитель української мови та літератури місцевої гімназії, а й як голова мистецької асоціації (МАК), яку очолювала більше десяти років (нині є її членом). Хоч поезія її, здавалося б, суто «жіноча», є в ній і громадянські та патріотичні мотиви.

Ці рядки Лариса Іванівна присвяти-ла 25-річчю міста енергетиків: «Хіба не схоже місто на село?! Таке ж зелене, тихе і врочисте, до Стиру пригорнулося воно, немов до шиї крапельки намис-та… Прекрасне веселковістю будов, величне непохитністю градирень…». З болем пише про афганців, чорні тюль-пани яких ніколи не зацвітуть.

Якось Лесина мама, Надія Титів-на, на одній із презентацій доччиної поезії сказала: «Ніколи не заздрю ні багатству, ні цінностям. Вважаю себе щасливою людиною – у мене є най-більший, найдорожчий скарб – це моя Леся».

Кілька років тому мами не стало. І знову тяжкий удар. Ніби небо впало на землю, ніби сонце потемніло для Лариси Іванівни. Та вона продовжува-

ла писати. І знову знаходить відраду саме в поетичному слові. Чимало ві-ршів присвятила дорогій людині.

СПАДАЛИ ТИХІ роси над Стиром. Прилітали й відлітали в вирій журавлі. Сипала осінь золотий листопад. І ка-лина знову тремтіла від віхоли, чека-ючи тепла і сонця. А серце її прагнуло любові. І вона приходила. «Дозвольте мені думати про вас і мріяти про нашу зустріч нову. Хвилинами душевної роз-мови загоїть рани, що не згоїв час… ».

Знову були зустрічі та розчаруван-ня. Хмільна зваба і солодкий трунок. Боляче ятрили серце колючки терну. І лягали на папір трепетно-сумні ряд-ки: «Іду вже стільки незбагнених літ, як ряст топчу і помилки, і втрати, душі моєї неповторний цвіт тобі й тепер, неначе сонцю радий. І на порозі роз-биваю знов свої, вже й так скривавлені коліна…».

Зів’ялі анемони ожили

І ВСЕ Ж, доля виявилася прихиль-ною до Лариси Іванівни. Вона була зовсім недалечко: її доля-половинка. І ось уже п’ятий рік вони разом з Жа-ном. «Зів’ялі анемони ожили, улюбле-ні мої весняні квіти. Як хороше, що ми змогли зустрітись, бо й справді роз-минутися могли».

Він і друг, і помічник у всіх питан-нях, і порадник у вирішенні проблем. І її кохання: «Знову небо на двох – як у птахів!.. І боюсь я признатись, що Ти мій єдиний – до смерті!..»

Пишно-білосніжно відцвіла калина в батька під вікном у рідних її Іванчах. Соком липневого сонця наливаються ледь зачервонілі грона. В таку чудову пору зустріла Лариса Іванівна п’ятде-сяте своє красне літо. «Я така задум-лива, як плесо… Скільки відлетіло в ірій весен, скільки залишилось ще зо-ріть?»

Нехай небо подарує їх ще багато-багато. І зим, і весен. І днів, сповнених творчістю, новими надіями, планами, віршами. Віриться, що ще багато їх на-родиться в душі цієї прекрасної жінки. І кожен, хто прочитає ці рядочки, писані серцем, неодмінно задумається над сутністю життя. Адже, як би воно не складалось, після розлуки й страждан-ня неодмінно буде жадана зустріч; після смутку й розчарування – прийде радість і сподівання. «Благослови на щастя й на зорю, ясну і гожу, і святу, і грішну! З То-бою не устами говорю, а серцем тільки. Свідок – сам Всевишній».

Хіба можна сказати краще? Про-йдено лише частину життєвого шля-ху. Попереду – серпневі зорепади, і зими з веснами, і її улюблені, скромні і ніжні, проліски-анемони – провісники віри, надії й любові. Попереду – ціле життя. Нехай буде благословен кожен його день.

Єва ХУТКА.Володимирець-Кузнецовськ.

Її поезія як та жіноча доля,де радість переспівує печаль…

Чи куштували ви коли-небудь ягідку при-мерзлої калини, яка так звабливо червоніє з-під снігу? У ній уже немає гіркоти. Вона терпку-вато-солодка, хоч і не така соковита, як була восени. Тремтить під хо-лодними зимовими ві-трами, і так нагадує мо-лоду дівчину, зраджену коханим.

Калина – улюблене дерево Лесі (так її за-вжди називала мама, хоч офіційно вона Ла-риса). Садив біля хати дідусь, батько, а потім і вона посадила, з сином. Сподівається, що колись і внуки посадять.

Доля її так схожа на калину під снігом. Мож-ливо, тому й збірку свою першу, яка вийшла дру-ком більше десяти років тому, так і назвала. Вже в перших рядках, в кож-ному слові відчуваєть-ся, що народжена вона серцем, скрізь прогля-дається ніжна жіноча душа, яка багато страждала і так довго йшла до своєї мрії. «Як пожива-єш, сестрице? – тихо спитаю в калини. – Певно, під снігом білим сняться рожеві мрії?.. Щастя і я виглядала, а привалило снігом…»

До щастя, простого земного жіночого, дійсно стелилась терниста до-рога, засипана не лише снігами, заметена буревіями, а ще й всипана густо колючками-шипами…

ПІДСУМКИ РОБОТИ РАЕС ЗА ЧЕРВЕНЬ

У ЧЕРВНІ цього року Рівненською АЕС було вироблено 1 млрд. 319 млн. кВт/г електроенергії. Виконання плану виробництва електроенергії за місяць склало 104,9 %. З початку року виробле-но 7 млрд. 446 млн. кВт/г електроенергії, що складає 103,3%.

Коефіцієнт використання встановленої потужності (Кввп) за червень становить 64,6 %. Коефіцієнт готовності (Кг) за місяць – 79,7 %, з початку року – 60,5%.

У червні 2011 року працювали чотири енергоблоки (№1, №2, №3 та №4). Виробництво електроенергії ними склало відповідно 285, 159, 274 та 601 млн. кВт/г. 16 червня о 23:25 енергоблок №3 (ВВЕР-1000) після поточного ремонту підключено до енергоме-режі. Енергоблок №2 (ВВЕР-440) з 17 червня перебував в «гаря-чому» резерві.

10 червня 2011 року до Дня журналіста та з метою демонстра-ції високого рівня безпеки і надійності вітчизняних атомних стан-цій, на Рівненській АЕС відбувся прес-тур регіональних засобів масової інформації на тему: «Підвищення безпеки РАЕС через впровадження нових технологій та модернізацію обладнання». У зустрічі взяли участь представники регіональних і місцевих теле-компаній, інформаційних агентств, друкованих і електронних ЗМІ, громадських організацій Волинської та Рівненської областей.

Порушень меж і умов безпечної експлуатації не було. Радіа-ційний, протипожежний, екологічний стан на РАЕС та прилеглій території не змінювався та знаходився у межах дічих норм.

ВІДДІЛ РОБОТИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ ТА ЗМІ РІВНЕНСЬКОЇ АЕС.

СИТУАЦІЯ НА РИНКУЗа даними Володимирецької районної державної лабораторії вет-

медицини, на ринку за період з 1 по 7 липня 2011 року проведено до-слідження продукції тваринного і рослинного походження. Зокрема взято 4 проби м’яса яловичини, 6 – м’яса свинини, 12 – м’яса птиці, 14 – молока і молокопродуктів, 16 – риби соленої, копченої і мороженої, 23 – овочів і фруктів, 45 – ковбасних виробів, яєць курячих – 4.

Вся перевірена продукція відповідала ветеринарно-санітарним ви-могам та була допущена в реалізацію.

ЦЕ БУЛО у квітні 1944 року. Війна по-котила на захід, а ми приступили до від-будови народного господарства. Мене викликали у райви-конком і направили на роботу у райспоживспілку. Ще до війни я закінчила 6 класів польської школи у Володи-мирці, вміла читати і писати українською, поль-ською, німецькою і російською мовами. У Воло-димирець прийшов вагон солі, і мені доручили виміняти її на зерно в людей (за кілограм – 4 кілограми зерна). Приймала всяке збіжжя, і так ми відроджували кооперацію. Заготовляли яйця і масло для фронту. За здані продукти люди бра-ли мило, нитки, голки, сіль, цукор. А відправити ті яйця треба було аж із Сарненської залізничної станції, тобто довезти, перенести і здати по на-кладній під розписку. На це могло піти 2-3 дні, бо ж велика була черга.

Зі створенням райспоживспілки прийшов до нас «Центросоюз». З Москви прибули членські кооперативні книжки. Селяни не мали радян-ських паспортів, то ті світло-голубі книжечки ви-кликали велику повагу. Кооперативні марки ми розповсюджували серед селян. Ніхто не відмов-лявся. Бо ті, що мали марок на 100 карбованців і більше, позачергово купували матерію, взуття, реманент, велосипеди, мотоцикли...

У 1948 році все доросле населення райцен-тру стало нашими пайовиками, а торгівля була найзначнішою структурою. У селах відкривали-ся магазини. Кожен прагнув завезти до свого сільмагу щонайбільше краму, і це було подією для всього села. А яке було колись Застир’я? Навесні товар переправлявся туди на човнах. Лише взимку можна було завезти сіль, цукор, муку, крупи. А тепер туди веде добротний сучас-

ний міст.Ми ж розширювали

роботу – і по праву гор-дилися, коли найдефі-цитніші товари прихо-дили в район. Споживча кооперація почала ді-литися на організації:

заготконтору, “общепит”, пекарню, засолочні та ковбасні цехи. Мали й свою автоколону. А з часом з’явилися й сільські споживчі товариства і навіть будівельна бригада райспоживспілки. Масово вводилися нові торгові точки, загот-пункти, їдальні, пром- і продмаги. І все це спо-живча кооперація будувала власним коштом.

Кооперативній торгівлі віддала я 36 років. І сьогодні, маючи 90-й рік за плечима, ще читаю. І все пам’ятаю, мовби відбулося вчора, і радію, як за рідних дітей, успіхам наших кооператорів. Хвалять люди в районі Катерину Гальцову, голо-ву Антонівського СТ, й Олену Озеругу, керівника Старорафалівського СТ. У райцентрі всіма за-кладами громадського харчування вміло відає Марія Сиротюк.

Наша кооперація – одна з кращих в області (має 18 обласних відзнак, одержаних напере-додні професійного свята). А ще вона – випро-бувана школа умілих кадрів. Виходець з району Петро Бараш очолює облспоживспілку. А район-ну кооперативну торгівлю вміло тримає в руках нинішній голова райспоживспілки Володимир Романов.

А час – нелегкий. В умовах жорсткої конку-ренції треба вистояти. Та так, щоб добробут па-йовиків зростав. А для цього треба бути з людь-ми і трудитися для людей.

Ольга ДУЛЯНИЦЬКА,

ветеран кооперації, делегат п’ятого всесоюзного з’їзду кооператорів.

РАДІЮ УСПІХАМ РАДІЮ УСПІХАМ КООПЕРАТОРІВ...КООПЕРАТОРІВ...

САМЕ на 2 червня адміністра-ція колегіуму запланувала по-чаток триденного походу. Перед цим ми визначилися з багажем, який знадобиться, прослухали неминучі для такого випадку ін-структажі, і нам повідомили час відходу. Він виявився дещо ран-нім для наших аж ніяк не жайво-ронків-учнів, хоча для багатьох ніч перед походом виявилася безсонною. Напевно, боялися проспати. А я – ще й хвилюва-лася, щоб нічого не забути, і го-ловне – засіб від комарів. Уже в дорозі панічно спохватилася: чи дійсно поклала його в сумку? Хух… він у мене був. А все інше – зовсім не проблема.

Зранку, при зустрічі, було від-чуття, що відправляємося мало не на місяць. Учні – зі здоровен-ними сумками. Заступник ди-ректора вболівав за харчування учасників походу. Класний керів-ник завзято збирав усіх докупи і вкотре перераховував. Така ме-тушня була! Але вона ще більше сповнювала нас радісним пе-редчуттям чогось прекрасного.

Нарешті всі зайняли місця у строю і бравим кроком рушили до «кукушки», що була нам по дорозі. Не приховаю: трішки не-покоїло, що пішки долатимемо майже непосильну – так здава-лося – відстань. Але й піша до-рога виявилась хоч куди! Мов учасників справжнього телешоу, нас знімали на камеру, і ми охо-че позували й махали ручкою. А які вже теревені розводили! На-віть не думала, що кілька кіломе-трів з рюкзаком за плечима так надихатимуть.

Дуже скоро побачили перед собою залізничну колію. Ура! Дісталися! Тепер – дочекатись «кукушки» і продовжити ціка-венну путь. І наша достославна «кукушка» виявилася «дамою» пунктуальною і не змусила дов-го чекати. З вигуками, сміхом ми наввипередки залітали у вагони! В якийсь момент навіть здалося, що бідний поїздок просто не ви-тримає такого стрімкого потоку юних пасажирів. Але нічого, по-всідались, і перше, що спало на думку, – співати. Словом, так було у моєму вагоні, а оскільки він був першим, то в ньому сидів весь екіпаж поїздка. Та залізнич-никам наші співи не заважали. Вони ще й самі жартома взялися допомагати.

Отак «трамвайчик» і доніс нас майже до кінцевої точки нашо-го маршруту. Лишалося кілька кілометрів, і ми їх долали як за-правські відчайдухи. Йшли на-пористо, аж поки через лісову прозелень не зблиснуло Ворон-ківське озеро – наше пристани-ще на ці кілька днів.

Одразу взялися розгортати палатки, і виявилося це справою не з легких. Спільними зусилля-ми таки впорались. А коли дах уже був над головою, найбіль-шим бажанням стало викупатись у таку нещадну спеку. Під тиском жалібних благань Володимир Прокопович зглянувся над нами і, мов каченят, повів випробовувати водичку. А вона, скажу вам, була пречудова! Зразу здалася кри-жаною. Але палке бажання ску-патись уже годі було приглушити, і ми чимдуж почали пірнати. Не хотілося з тої купелі виходити. Вода огортала такими приєм-ними, теплими обіймами, що в пекучу спеку нічого кращого не придумаєш. Усе ж, дві речі вивели нас на берег. По-перше, в дорозі добряче зголодніли, а свіже пові-тря і вода лише додали апетиту. А по-друге, авторитет Володимира Прокоповича змушував забувати про власні бажання.

Мокрі і щасливі, чимдуж ки-нулися до своїх палаток і взялися накривати «стіл», яким нам слу-жив вдало обраний застелений клейонкою клаптик землі. Спо-чатку «збували» продукти, що швидко псуються. І як же їх вияви-лося багато! Здалося, затарились аж ніяк не на три дні! А оскільки представниці жіночої статі плану-вали скинути у поході кілька кіло-грамів, цей факт не дуже радував. Але дружно махнули на все рукою і, жертвуючи фігурами, активно освоювали все, що бачили. Нащо ж харчам пропадати? І цей девіз, признаюся, супроводжував нас усі три дні. Я вже й не розуміла, звідки береться та їжа! Але вод-ночас це й радувало.

Прогнавши голод, слід було кудись подіти спожиті калорії. І про це добряче подбала адміні-страція, сотворивши такий роз-порядок, сумувати при якому точно не було коли. Особливо це стосується першого дня. Нас чекали безліч цікавих справ, і на-самперед – відкриття табору на Воронках. Це дійство скрашува-лося різними художніми номе-рами і зводилося переважно до співів, отож, вже посеред дня, всі весело пританцьовували під запальні композиції. Далі були

спортивні змагання, які захопи-ли й учасників, і всіх, хто за них уболівав. Розгорнулася гаряча боротьба за перемогу. Всяк на-магався довести, що саме його клас найспортивніший. А ще пройшов конкурс на звання кра-щого туриста.

Звісно, все це добряче нас виснажило, тому взялися за приготування вечері. Багаття розпалювали напрочуд дружно. З цього теж було видно, що всі добряче зголодніли, і першою нашою гарячою стравою став супчик. Яка ж то була смакота! Запашний запах засмаченого окріпчику так і витав у повітрі. Наш кулінарний витвір оцінила навіть волонтерка-американка, що була з нами. Сказала, що дуже любить український суп. І якби ви знали, якою приємною була ця інтернаціональна по-хвала. А попереду вже чекав кулінарний конкурс на кращий «стіл». О, тут уже всяка «Пекель-на кухня», як мовиться, відпочи-ває! Такої сервіровки ця місцина, мабуть, ще не бачила, бо чого тільки ми не робили! Викладали різні фігурки з овочів, котлеток, стегенець. Надали нового “об-личчя” і нашому супчику. І хоча за результатами спортивних

змагань мій клас був не най-спортивнішим, проте вже точно – найбільш творчим і винахідли-вим, адже у цьому конкурсі пе-реміг саме він.

Переводячи подих і приво-дячи себе до ладу, всі чекали дискотеки. І яким же класним завершенням дня вона стала! Повірте, там дійсно варто було побувати. Адже музика хоч і су-проводжувала нас впродовж усього дня, у легких сутінках вона лунала якось по-особливо-му. Отож не давала залишатися нерухомим (скажу по секрету, їй у цьому, напевно, допомага-ли друзі-комарики!). Власне, в ту мить комарі були нестрашні. Дівчата так вправно витанцьову-вали в купальниках, що всіляка комашня, мабуть, їх полякалася. Звучали і пісні на замовлення, і повільні композиції, які, одно-значно, стали безцінними для закоханих або ж… стали почат-ком нових «лямурних» стосун-ків. Бо ж хто зможе протистояти такій романтичній атмосфері? Лунає музика… Горить багаття, якому не дають відпочити… А над усім – неймовірно гарні, мов живі, зорі, які в парі з місяцем так і надихають на закоханість. Ах, хіба це не казка?!.

Та, на жаль, у кожної казки свій кінець. Так сталось і в на-шому випадку. Володимир Про-копович проголосив закінчення дискотеки і звелів усім спати. Тоді ми, як і зранку, вишикува-лись, проспівали гімн і – гайда до «ліжечок». Після такого емо-ційного дня спати не хотілось. Усе ж, ми забрались у свою за-тишну палатку, в якій, як звірята в рукавичці, ледь поміщались, укрилися, чим могли, і нумо пра-вити теревені. Так і засинали, притиснувшись один до одного, з усмішками на обличчях…

РАНОК видався дійсно раннім, бо настав для нас десь о 4.30. Будильником послужили хлопці-сновиди, які о цій порі вже роз-палили багаття і виспівували біля нього під звуки гітари. Чесно ска-жу: збудило це не всіх. Я, напри-клад, чула цей концерт, але він слугував швидше колисковою, ніж будильником. Напрочуд при-ємно, коли сонячні промінчики доходять до палатки і, зігріваючи її, пробираються крізь найтонші щілинки. Та, все ж, вставати треба було. Просто душа бажала нових вражень, а шлунок – нової порції чогось смачненького. Так і стало-ся. Добряче поснідавши, знову пішли купатись. А потім засмага-ли і чекали початку футбольних змагань. У цей вільний час кожен мав право робити, що душа за-бажає (звісно, у межах розумно-го). Хтось грав у волейбол. Хтось хазяйнував біля палаток. А ми ні-жилися на сонечку, намагаючись засмагнути, про що потім добря-че пожалкували. Бо засмагли дій-сно на славу. Так, що жартували із себе: мовляв, на нас уже можна готувати омлет, настілки всі під-смажені. А щоб трішки нас осту-дити, запланували День Нептуна – кілька незабутніх хвилин, впро-довж яких ми просто безглуздо обливалися водою. І як же приєм-но, коли тобі підступно виливають на голову відро води!

Перепочивши, взялися за фут-бол. Хлопці і дівчата задали такої гри, що всякі «Челсі» та «Барсело-ни» й поряд не лежали! Коли ж на-став час дискотеки, сил уже було малувато. Але жару всім додали вчителі. Вони так вправно танцю-вали, взявшись за руки, що й нам було чому в них повчитись. Такими кумедними нам ще не доводилося їх бачити! Тож коли знову настав відбій, засинати було шкода. Всі знали: це вже остання нічка – і за-втра треба буде відправлятися додому. Все ж, утома і Володимир Прокопович взяли своє…

ЗРАНКУ приготували останню гарячу страву, добряче викупались і взялися до зборів. Шкода було складати палатку. Здавалося, що-йно будували цей будиночок – а вже мусимо його руйнувати. Від-чувався якийсь приємний смуток, і дуже не хотілося звідси йти.

Ці неповторні три дні стали якоюсь особливою часткою жит-тя. Вони подарували безліч нових вражень, з нової сторони від-крили однокласників і змусили по-іншому глянути на вчителів. І саме такими: сонячними, сповне-ними сміху, тихих і голосних роз-мов біля багаття, пронизаними запахом свіжозвареного супчику – вони залишаться у моїй пам’яті.

ОТАК згадався наш відпо-чинок, враження від якого не вдалося зіпсувати навіть надо-кучливим комарикам. Тож на останок від імені усіх учнів дяку-ємо нашому директору Анатолію Федоровичу Остапенку, його заступнику Володимиру Проко-повичу Слотницькому і всім, хто мав стосунок до організації цих незабутніх трьох днів – воістину незабутніх.

4 «Володимирецький ВІСНИК» 7 липня 2011 року

• Те, що пам‘ятатиму завжди

ДОЗВІЛЛЯ ДОЗВІЛЛЯ

«РАЗОМ СЛАВНО КРОКУВАТЬ…»

Останні навчальні дні… Ну що могло бути прекрасніше для втомлених сумлінною пра-цею учнів, які цілий рік у поті чола гризли граніт науки? І якнайтісніше ці слова стосують-ся десятикласників. Адже зараз вони мало не єдині, кого не чекають попереду нелегкі тортури у вигляді екзаменів або ЗНО. Та ще більш це стосується десятикласників Воло-димирецького колегіуму: вже дев’ятий місяць їм марився обіцяний ще на початку року похід на Воронківське озеро. І нарешті! День 2 червня став початком походу не надто тривалого, але який надовго вкарбується у пам’ять.

Та мені стало цікаво: що ж найбільше з цієї казки запам’яталося моїм друзям? Ось що я почула:

Тетяна МОТЬКО: «Відпочинок був чудовий. І впев-нена, сподобався всім. Найбільше мені запам’яталося, як цікаво проходили змагання. Дуже незвичайне також харчування. Ми навчилися варити смачні супи і робити бутерброди мало не з усього, що було під рукою. Звору-шувало й те, що після дискотеки, вночі, ми шикувалися на лінійку і співали гімн України і гімн колегіуму. У темря-ві це дійсно щось нове. Водичка в озері була чудова. А в День Нептуна вона лилася мало не звідусюди…»

Оксана БАЛЬЧАРОВСЬКА: «Ніч. Холод. Зуби цоко-тять. Мошкара гризе. Ранок – і вставши о 5-й годині, я пішла грітися до вогнища, яке розпалили такі ж сновиди. Конкурси були цікаві. Наприклад, змагання на найкра-щий стіл. А ще – дискотека. Запам’яталося, як ти мене вчила танцювати в два кроки. А момент, коли хлопець з паралельного класу ловив жаб і запускав нам у палатки, взагалі не забудеться!»

Ігор ІГНАТЮК: «Боляче кусалися комарі!.. Та най-більше запам’ятався гарний наш настрій, чудова атмос-фера. Був продуманий режим дня. Адміністрація дійсно гарно все спланувала, не залишивши нам часу на сум».

Ірина ІВАНКІВ: «Мокра палатка змушувала поближче горнутися до тих, хто спав поруч. Мошка ввечері гриз-лася так, що всі намагались зібратися біля багаття, аби захиститися димом. Погода була дуже гарна. Ми часто купалися, засмагали. А якось зранку думала, що з глуз-ду з’їхала, коли проснулась о 4-й – а всі вже танцюють. Здалося, дискотека так рано почалась, а виявилося, люди таким чином від мошок відбивалися!»

Андрій СИМОНЮК: «Найбільше запам’ятався День Нептуна, зокрема те, як ми обливали вчителів. Особисто я «освіжив» Володимира Прокоповича. І не тільки його. Уже заради цього варто було побувати в поході!»

Катерина КУЗІНА: «Все було класно. Трішки замучи-ла дорога, але ж на те і похід. Зразу по прибутті хотілося покупатись, і нам це вдалося. Постійно лунала музика, створюючи потрібний для відпочинку настрій. Сподо-бався насичений розпорядок дня, різноманітні конкурси, ігри, забави... Класно було спати у палатці і прокидатися від звуків гітари. Вразила винахідливість учнів, коли ми змагались у конкурсі на найкращий «стіл». Незабутній і День Нептуна. Це дійсно було ЩОСЬ! Під час спекотно-го літнього дня так приємно, коли на тебе ллється відро води. Неймовірні враження лишила і дискотека. Словом, відпочинок дуже сподобався, адже саме в цей час я зна-йшла нових друзів і ще більше зблизилася зі старими».

Петро ЖАКУН: «Найбільше запам’яталася перша дискотека, коли ми справді розійшлися не на жарт. Не-забутніми лишаться життя в палатках, запашні, щойно зняті з вогню шашлики, і дівчата в купальниках, яких на-віть підступна мошка не змушувала одягтися».

Валентина МЕЛЬНИК: «Особливо пам’ятний День Нептуна, бо в такий спекотний день отримати дозу во-дички дуже приємно. Ще мені сподобалася дискотека і вогнище, біля якого завжди можна було висушитись або зігрітися. Воронки нас дуже зблизили й додали у нашу фотогалерею багато новинок».

Юлія СУПРУНЮК: «Найбільше запам’яталися дис-котеки, де ми могли по-справжньому «відірватись». Чу-дові також ночі, під час яких, звичайно, не спали, а спіл-

кувалися. Це дуже згуртувало наш клас. Ми всі чудово провели час, і, впевнена, кожен хоче в той час поверну-тися».

Марія КОЗЛЮК: «Ми так багато купались! І стільки провели цікавих конкурсів! Але найбільше сподобався День Нептуна, коли в таку неймовірну спеку всі ми хо-дили мокрі. А ще – конкурс на кращий «стіл», в якому хоч і не перемогли, проте дуже цього прагнули…»

Глянувши на відпочинок очима своїх однолітків, поцікавилася й тим, які моменти закарбувалися в пам’ять учителів.

Раїса Петрівна ДЯДЕЧКО, мій класний керівник: «Запам’ятався ранок о 4.30. Мошка мало не виїдала очі, а хлопці з гітарами її розганяли. Ніч видалася безсонною, спалося твердо, але настрій був чудовий. У мене – про-сто супер-клас. І найкращий помічник – тато моєї уче-ниці Степан Прокопович. Він був єдиним на весь табір. І все ж, Прокоповичів у нас було двоє, і кожний – рідний по-своєму. Смачно снідали, обідали, вечеряли. А заод-но – вчили англійську мову, бо з нами була американка міс Кейт. Сподобалося хлюпатись у водичці й обливати своїх учнів на День Нептуна. Але цікаві й конкурси. На-віть дощик у перший день не завадив нашому відпочин-ку. Навпаки: прикрасив його!»

А от Володимир Прокопович СЛОТНИЦЬКИЙ від-гукнувся небагатослівно, зате колоритно: «Дуже запам’яталися буйні дискотеки, на яких дівчата танцю-вали, – незлобливо сміється, – з голими животами. А я ще дивувався: і комарі їх не кусають! Бо мене вони гризли добряче. А ще – довгі ночі біля костра, які й були моїм сном».

10-Е!

Підготувала Мар’яна МОТЬКО, учениця районного колегіуму, член гуртка «Юний журналіст».

8 «Володимирецький ВІСНИК»7 липня 2011 року ВІТАЄМО!ВІТАЄМО!

Привітання у “ВВ” –

найкращийподарунок

дорогій людині

ВІД ЩИРОЇ ДУШІЩиро вітаємо із 40-річчям начальника організа-

ційно-правового відділу ГРИГОР’ЄВУ Наталію Петрівну,

яке вона зустріне 8 липня!Хай Ваша доля піснею зліта, розквітне цвіт-ка-

линою у лузі. Хай будуть щедрими літа на щастя, на здоров’я і на друзів. Людської шани зичимо й тепла, достатку, злагоди, любові у родині, щоб вся незгода в безвість відійшла, а радість залишалася віднині!

Виконавчий апарат районної ради.

Вітаємо своїх колег, депутатів райради КЕ-ДИЧА Костянтина Феодосійовича (5 липня), ТВЕРДУ Галину Сильвестрівну (9 липня) та Си-ротюка Петра Миколайовича (11 липня) з чер-говими Днями народжень!

Хай надією серце втішиться. Не збулося що – все хай збудеться. Лиш добро хай в житті зали-шиться, а тривога нехай забудеться. Все, що пра-глося, хай зустрінеться і за буднями, і за святами. Нехай втіхою день проміниться і всміхається доля внучатами!

Районна рада.

25 років тому теплого літнього дня поєдналися дві долі. І ось цього року, 12 липня, святкують своє срібне весілля Іван Дмитрович та Софія Михай-лівна ВАЩЕНІ з села В. Жолудськ. Ми Вас щиро ві-таємо та бажаємо Божого благословення на многії літа.

Сьогодні усі Вас спішать привітати, бо Ви дочека-лись знаменної дати – святкуєте радісно срібне ве-сілля, і нам влаштували гостинне застілля. І прагнемо нині у день цей чудовий Вас разом із іншими теж по-здоровить. І щирі вітання на честь цього свята ми від душі Вам шлемо, «молодята»! І тішимось справді ми тим, наші любі, що Ваші серця поєднались у шлюбі, бо в злагоді Ви прожили чверть століття, себе зали-шивши в народжених дітях. І нині удвох на своїм юві-леї Ви квітнете пишно, немов дві лілеї. Вам зичимо долі в добрі проживати і внучків своїх годувати. Хай Бог Ваш сотворить свою щедру ласку, життя Ваше спільне оберне на казку. І вірим, що в чарах любов-ного зілля діждетеся ще золотого весілля!

З повагою – син Сергій з дружиною,

Сердечно вітаємо своїх однопартійців, депутатів районної ради МАРТИНЮКА Петра Степановича з нагоди 50-річчя та КЕДИЧА Костянтина Феодо-сійовича з Днем народження!

Живіть у щасті до ста літ на радість всій родині. Нехай над Вами небеса завжди сіяють ясно-сині. Хай щастить Вам завжди і усюди, хай і далі шанують Вас люди. Бажаємо щастя, гараздів без ліку, міцно-го здоров’я та довгого віку!

Фракція ВО «Батьківщина» у районній раді.

З усмішками на обличчях і радістю в серцях вітаємо свою колегу

ОСТАПОВИЧ Тетяну Іванівну з «відмінним» ювілеєм, який вона зустріла 6 липня!

У цей гарний день, в це ювілейне свято здоров’я ми хочем Тобі побажати, радості, сонечка і довголіття – так щоби стало на ціле століття. Будь завжди весела, привітна та щира, будь трішечки горда й весняно кра-сива. Візьми собі в подруги чесність і ніжність, чекай в нагороду отримати вірність. Окрасою серця хай буде кохання, здійсняться всі мрії Твої і бажання.

Колектив та профком Володимирецької дитячої музичної школи.

Щиро вітаємо свого колегу тракториста КОЗЛЮКА Федора Петровича

з 50-річчям!П’ятдесят відлітають у вирій, відпливають, як

тала вода. Ми бажаємо щастя і миру, і душа щоб була молода. Не здолають ні біль хай, ні втома на життєвому довгім путі. Хай щастить на роботі і вдо-ма, і хай ладиться все у житті. Хай сонце весняне у день Твого свята несе усю радість до рідної хати. Бажаєм любові і доброго слова, великого щастя, здоров’я міцного. Хай доля удачу на крилах несе, життя Твоє буде легким і красивим.

Колектив КП «Аква».

Люблячого чоловіка, татуся САВЧУКА

Валентина Григоровича від усієї душі вітаємо із 40-річ-чям!

Бажаємо, рідненький, здо-ров’я багато, хай щастя та мир залишаються в хаті. Хай горе обходить завжди стороною, а радість приходить і ллється рі-кою. Хай стелиться довго жит-тєва дорога, май шану в людей, а ласку у Бога. Хай доля сприяє, щоб жити й радіти і соту весну в здоров’ї зустріти. Хай Бог мило-сердний з високого неба дарує усе, чого Тобі треба, а Матінка Божа, Цариця Свята, дарує щасливі і многі літа.

Дружина Тетяна, сини Святослав, Ілля, теща, тесть, Наташа із сім’єю.

Вітаємо з 30-річчям КРИВКО

Оксану Володимирівну. І шлемо їй з нагоди свята

наші привітання!Хай Вам завжди посмі-

хається доля, несуть тільки радість з собою роки, хай щастя й здоров’я не зра-дять ніколи, хай збудуться мрії, бажання й думки. Сна-ги трудової – без ліку, по-шани й добра – від людей, щасливого й довгого віку бажаємо Вам у цей день!

З повагою – колектив ПП Бортніка А.А.

7 липня 45-річний ювілей стрічає на своєму по-розі наш друг

ЯКОВЕЦЬКИЙ Іван Опанасович. Ми щиро вітаємо його з цим святом та шлемо

наші привітання.Бажаєм здоров’я, добра, довголіття. Хай виста-

чить щастя на ціле століття. Хай скрізь буде лад: на роботі, в сім’ї, і спокій на серці, і хліб на столі. Хай радісно буде і в будні, і в свято. Хай завжди веселіс-тю повниться хата. За справи хороші хай люди ціну-ють, і віра й надія хай поруч крокують!

Друзі.

Дорогого чоловіка і любого татуся

МАМЧИКА Петра Матвійовича

сердечно вітаємо з 50-річчям!Наш славний та рідний, най-

кращий у світі, з Тобою нам за-вжди затишно і світло, Ти гар-ний господар і татко чудовий даруєш турботу і море любові. Спасибі за ласку, за руки умілі, що вмієш підтримати словом і ділом, щоб в рідному домі нам було надійно і щиро, живи нам на радість у щасті і мирі. Хай Бог посилає здоров’я і сили, у

дружній родині усі ми щасливі.З любов’ю – дружина Галина,

доньки Наталія, Юлія, Ірина, зять Євген.

5 липня славне 25-ліття зустріла наша кохана дру-жина, люба матуся та вдячна донька

ТАРАСЮК Вікторія Олександрівна.Ми бажаємо їй довгих років щастя та сімейного

благополуччя!Прийми від нас сердечні привітання. Бажаєм миру,

радості і щастя. Хай збудуться найкращі побажання, й все заповітне хай до них додасться. Хай лихо і сму-ток Тебе обминуть, зозулі – сто років життя накують. Хай радість стрічається, добре живеться, все вмієть-ся, множиться і удається. Хай Бог здоров’я Тобі дає, а Мати Пречиста завжди береже.

Чоловік, донечка Катруся, брат Богдан, тато і мама.

У цю липневу чудову пору зустрічають свій пре-красний ювілей наші колеги НЕЗНАМОВА Галина Василівна та ВАКУЛІК Люд-мила Сергіївна, з чим ми їх і вітаємо!

Хай Ваша доля піснею зліта, розквітне цвіт ка-линою у лузі, хай будуть щедрими літа на щастя, на здоров’я і на друзів. Людської шани зичимо й тепла, достатку, злагоди, любові у родині, щоб вся незгода в безвість відійшла, а радість залишалася віднині.

Профком та колектив Рафалівського НВК.

6 липня свою ювілейну дату зустріла завідуюча дитячим відділенням Володимирецької ЦРЛ

МАТВЄЄВА Ірина Василівна, з чим ми її щиро й вітаємо!

У жінки не питають, скільки літ. Вона завжди і гарна, й молода. Сумлінністю і працею відмічені її прекрасні прожиті літа. Бажаєм радості, бадьорос-ті і щастя. Причин не буде хай тужити. Вам зичимо в квітучому здоров’ї до ювілею нового дожити.

Колектив дитячого відділення ЦРЛ.

З чудовим ювілеєм вітаємо вчителя української мови та літератури Мульчицької ЗОШ

ПЕРЧИЦЬ Валентину Іванівну. Зичимо довгих літ радості і щастя!З роси, з води, на добру сотню літ бажаєм щас-

тя, благ земних по вінця. Здоров’я Вам міцного, мов граніт, щоб теплих весен сонячне проміння в душі будило ніжні почуття, щоб не торкалась скронь зими пороша, щоб Ви пройшли через усе життя такі, як є, – привітні і хороші.

Члени районного методоб’єднання учителів української мови та літератури.

Сердечно вітаємо своїх колег КІБИШ Галину Вікторівну з 45-річчям та НАКОНЕЧНУ Галину Григорівну з 50-річчям і бажаємо їм всього най-кращого!

Ми тепло й щиро Вас вітаєм, добра і миру по-бажаєм, щоб здоров’я мов кремінь було, а щас-тя сімейне його берегло. Щоб була радість за-вжди на порозі, а лихо – у вічній далекій дорозі.

Колектив ДНЗ «Дзвіночок» с. В.Цепцевичі.

Щиро вітаємо ДУЛЯНИЦЬКУ Ольгу Борисівну

з її славним ювілеєм!Прийміть з нагоди Ювілею наш найсердечні-

ший привіт, хай Вам і з Вашою сім’єю лиш радощі дарує світ. Нехай душа ніколи не старіє, на білій скатертині будуть хліб і сіль. Своїм теплом хай со-нечко зігріє і щиро привітання линуть звідусіль!

Раїса Михайлівна, Сергій Трохимович, Саша, донечки Ірина та Женька.

Сердечно вітаємо ТЄТЄНЄВУ Марину Дмитрівну

з 45-річчям! З роси й води і довгих років щастя!Нехай жіноче щастя квітне веселково, і хай лунає

скрізь привітне слово, хай Бог благословляє Вашу долю і вбереже Вас від розчарування і болю. Достат-ку, щастя, радості й любові, родині Вашій в доброму здоров’ї.

З повагою – Володимир Тєтєнєв зі своєю сім’єю.

10 липня своє 45-ліття стрічає дорога наша ТЄТЄНЄВА Марина Дмитрівна,

з чим ми щиро її й вітаємо! Від усього серця завжди бажаємо Тобі міцного здо-

ров’я, безмежного щастя, добробуту, успіхів і здобутків у великих і малих справах, наснаги та натхнення, вірних надійних друзів, довгих років життя, радості. Нехай Твоє життя буде схожим на казку, розфарбовану всіма кольорами веселки!

Свати Сакови.

Хорошу жінку, подругу і колегу ДУЛЯНИЦЬКУ Раїсу Михайлівну

від усієї душі вітаємо з ювілеєм!Роки летять, як лебеді у вирій, та вічно з щи-

рим серцем доброта. Прийми вітання наші щирі, нехай життя шумує, мов жита. Хай будуть в серці віра та надія, нехай високим буде Твій політ. І хай Господь по милості наділить міцним здоров’ям на багато літ. У день ювілею хай щастя Тобі сяє, що зайвим ніколи в житті не буває. Хай молодість вічно не сходить з обличчя, а роки – ведуть у славне сторіччя!

Колеги з лабораторії Володимирецької ЦРЛ.

Зворушливу життєву дату – 60 річчя від Дня на-родження – подарував липень місяць нашій дорогій, прекрасній жінці

ДУЛЯНИЦЬКІЙ Раїсі Михайлівні. Вітаємо її і шлемо сердечні побажання здоров‘я,

добра і щастя! Якби в словах була пророча сила, а в серці полу-

м‘я цвіло, то ми б для Вас усе зробили, щоб дня в житті сумного не було. Всю доброту, яка існує в світі, всю радість, що живе поміж людей, найкращі всі на світі квіти Вам даруємо в цей святковий день. До-статком хай оселя буде повна, нехай скликає внуків і дітей, а Ви – красива, мила і привітна – до сотні літ стрічайте гостей.

З повагою – Таня зі своєю сім‘єю з с. Дубівка.

Вічної весни, літньої пори шлемо в день ювілей-ний нашій дорогій сусідці і подрузі

ПЕКАР-ДУЛЯНИЦЬКІЙ Раїсі Михайлівні!У цей святковий світлий день, коли настав Ваш

ювілей, ми щиро Вас вітаємо, добра і щастя Вам бажаємо. Хай обминають Вас тривоги, хай Бог дасть щастя на путі, хай світла, радісна дорога щасливо стелиться в житті! Тож не старійте і не знайте в житті ні смутку, ані бід, у серці молодість плекайте, живіть до ста щасливих літ! Бажаємо світлої радості й сили, ласкавої долі, добра і тепла, щоб ласку Вам слало небесне світило, здоров’я наповнила рідна земля!

З повагою – Галина ТЄТЄНЄВА з родиною.

6 липня свій ювілей зустріла чудова жінка, прекрасна господиня, турботлива дружина, ніж-на матуся, любляча бабуся, наша дорога сваха ДУЛЯНИЦЬКА Раїса Михайлівна. А 7 липня черговий День народження прийшов до нашої доні, сестрички і тітоньки ДУЛЯНИЦЬКОЇ Ольги Борисівни. З цієї нагоди зичимо Вам здоров’я, щастя і добра!

Свято сімейне відзначаємо: Дні народження Ваші стрічаємо. І сказати Вам поспішаємо, що вітаємо Вас і бажаємо життю радіти й не хворіти, здоров’ю гарному радіти. І завжди щоб щасливі ми були і в серці доброту для нас несли.

Мама, сестрички Олена та Олеся зі своїми родинами.

Депутат Володимирецької районної ради СЕРГІЙЧУК Галина Федорівна вітає з пре-стольним празником прихожан церкви Свя-то Різдва Чесного Славного Пророка Предтечі Хрестителя Господнього Іоана села М. Жо-лудськ і бажає Божих благословінь!

Хай сміється сонце, сяють ясні зорі, радіс-тю проміниться кожен день в житті. Щастя хай стрічає і минає горе, і дарує доля барви золоті. Нехай завзяття Вас не покидає із плином часу і життєвих літ, хай іскорка надії не згасає і усміха-ється Вам цілий світ.

Сердечні привітання, щирі побажання добра і здо-ров’я, вміння радіти і дивуватися кожній днині, даро-ваній нам долею, зичимо з нагоди ювілею дорогій нашій донці, дружині, мамі і бабусі

ТЄТЄНЄВІЙ Марині Дмитрівні!Нехай волошками цвітуть літа прекрасні, нехай

здійсняться тисячі бажань. Хай доля подарує тільки щастя – ні грама бід, ні крапельки страждань. Життя хай квітне, мов вишневий сад, і кожен день усміхнено радіє, а доля подарує зорепад здоров’я, миру, успі-хів, надії.

Мама Галина Юхимівна, чоловік Валерій, син Дмитро, донька Ельміра,

зять Сергій та внучок Ілля.

Щиро вітаємо дорогу дружину, маму і бабусю ДУЛЯНИЦЬКУ Раїсу Михайлівну

з ювілеєм!Бажаємо тепла й добра, легкою буде хай до-

рога. Хай мир, достаток, благодать до Твого сте-ляться порога. Хай Бог дарує світлу долю і мрія здійсниться свята. І хай міцним здоров’я буде на всі прийдешнії літа.

Чоловік, невістка, син, внучки Ірина та Женька.

Р е к л а м аР е к л а м а у “ В В ” –у “ В В ” – 2 - 4 0 - 4 12 - 4 0 - 4 1 , 2 - 5 9 - 9 3 ., 2 - 5 9 - 9 3 .

9«Володимирецький ВІСНИК» 7 липня 2011 рокуРЕКЛАМА РЕКЛАМА

• ПІНОБЛОКИ (Жито-мир–Бровари);

• ЦЕГЛА червона, рядо-ва;

• ЦЕГЛА лицювальна;• ЦЕГЛА силікатна;• ЦЕГЛА вогнетривка;• ШИФЕР;• ЦЕМЕНТ (Здолбунів);•СІТКА огорожувальна, понад 16 видів. • ВАПНО негашене.

Тел. 2-65-44, (096) 887-76-63.

П Р О П О Н У Є М ОП Р О П О Н У Є М О

ВІДПОЧИНОК ВІДПОЧИНОК на Чорному морі. За-на Чорному морі. За-

тока, Очаків, Залізний тока, Очаків, Залізний Порт, Саки (Крим).Порт, Саки (Крим).

Тел. Тел. (050) 983-25-84, (050) 983-25-84, (067) 364-53-39.(067) 364-53-39.

УТЕПЛЕНИЕ ДОМОВ заливным пенопластом (пеноизолом).Заполнение межстеновых пустот, чердаков,

полов, крыш, сайдинга.Экономия газа, энергоносителей до 40%

Экологически чистый материал. Долговечен, не горюч (заключение санэпидемуправления МОЗ Украины). Не едят грызуны !!! Гарантия качества.

teploservice.org.ua teploservice.org.ua Тел. ( 067) 699-55-97, ( 050) 327-51-31.Тел. ( 067) 699-55-97, ( 050) 327-51-31.

МУЛЬЧИЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДАоголошує конкурс на заміщення вакантної посади головного бухгалтера.

Кваліфікаційні вимоги до претендентів: освіта вища (еко-номічна), навички роботи з комп’ютером, стаж роботи за спеціальністю на менше трьох років.

На конкурс подаються особова картка (форма П-2ДС) з відповідними додатками: копія документів про освіту, ко-пія паспорта ( 1, 2, 11 ст.), декларація про доходи за ми-нулий рік, 2 фотокартки 4х6.

Документи приймаються впродовж 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: село Мульчиці, вул. Центральна, сільська рада, тел. 9-34-40.

УУ ма магазині газині “ПОБУТ”“ПОБУТ”

уу відділі одягу широкий відділі одягу широкий асортимент молодіжних асортимент молодіжних

ДЖИНСІВДЖИНСІВ та та ФУТБОЛОК, ФУТБОЛОК, а також весь асортимент а також весь асортимент

одягу для будь-якого віку.одягу для будь-якого віку.

ОЗЕРЕЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДАоголошує конкурс на заміщення вакантної посади головно-го бухгалтера.

Кваліфікаційні вимоги до претендентів: освіта вища (еко-номічна), навички роботи з комп’ютером, стаж роботи за спеціальністю на менше трьох років.

На конкурс подаються особова картка (форма П-2ДС) з відповідними додатками: копія документів про освіту, ко-пія паспорта ( 1, 2, 11 ст.), декларація про доходи за ми-нулий рік, 2 фотокартки 4х6.

Документи приймаються впродовж 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: село Озерці, вул. Соборна, 32, сільська рада, тел. (091) 339-51-20.

ПОЛИЦЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ №76 управління Департаменту в Рівненській області

проводить набір на службу (роботу) чоловіків віком до 34 років на посади: середнього та старшого (офіцери), рядового молодшого начальницького складу (рядовий та сержантський склад). Вимоги до кандидатів: повна загальна середня освіта (11 класів), служба в Збройних Силах України. За додатковою інформацією звертатись: 34375, с. Іванчі Володимирецького району Рівненської області, Полицька виправна колонія №76. Тел. 5-31-49, 2-53-24.

ПОЛИЦЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ №76 управління департаменту в Рівненській області

проводить набір на заміщення вакантної посади інже-нера-будівельника.

Вимоги до кандидатів на посаду: повна, базова не-повна вища освіта за середньо-кваліфікаційним рівнем ма-гістра, спеціаліста, бакалавра, молодшого спеціаліста за напрямком підготовки: будівництво, механіка, інженерія, військові науки (тилове забезпечення). За додатковою ін-формацією звертатись: 34375, с. Іванчі Володимирець-кого району Рівненської області, Полицька виправна колонія №76. Тел. 5-31-49, 2-53-24.

• МЕТАЛОЧЕРЕПИЦЮ; • ЦЕГЛУ ЛИЦЮВАЛЬНУ; • ОНДУЛІН;• БІТУМНУ ЧЕРЕПИЦЮ;• УТЕПЛЮВАЧ (РОКВУЛ),;• ВОДОСТІЧНІ СИСТЕМИ;• МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ ВІКНА

ПРОПРОПОНУЄМОПОНУЄМО

(097) (097) 182-16-90,182-16-90, (09 (0999) 7) 737-58-5237-58-52..

Продається ПІДПРИЄМСТВО (колишній “Бурштин”): пилорама,

адмінбудівлі, столярний цех, 4 бокси-гаражі. Можливий продаж окремо, оренда.

Тел. (097) 783-83-79, (067) 941-58-45.

БІЛЬСЬКОВІЛЬСЬКА СІЛЬСЬКА РАДАоголошує конкурс на заміщення вакантної посади головного бухгал-тера.

Кваліфікаційні вимоги до претендентів: освіта вища (економічна), нави-чки роботи з комп’ютером, стаж роботи за спеціальністю на менше трьох років.

На конкурс подаються особова картка (форма П-2ДС) з відповідними додатками: копія документів про освіту, копія паспорта ( 1, 2, 11 ст.), де-кларація про доходи за минулий рік, 2 фотокартки 4х6.

Документи приймаються впродовж 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: село Більська Воля, вул. 17 Вересня, 127, сільська рада, тел. 9-51-68.

БІЛЬСЬКОВІЛЬСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА оголошує конкурс

зі здачі в оренду приміщення КОТЕЛЬНІ Будинку куль-тури с. Більська Воля. Істотні умови конкурсу: розміщення об‘єкта со-ціально-культурного призначення; розмір орендної плати. Конкурс відбудеться 8.08.2011 року в приміщенні Більськовільської сільської ради. Довідки за тел. 9-51-68.

З А Г У Б Л Е Н Е ч о р н о б и л ь с ь к е посвідчення третьої категорії серії Б № 249755, видане на ім‘я АСАУЛЕНКО Раї-си Савівни, вважати недійсним.

З А Г У Б Л Е Н Е ч о р н о б и л ь с ь к е посвідчення третьої категорії серії Б № 191825, видане на ім‘я ТАРАСЮКА Володимира Івано-вича, вважати недій-сним.

ЗАГУБЛЕНЕ чорнобильське пос-відчення третьої категорії серії Б № 249530, видане на ім‘я КОВАЛЯ Олексія Миколайовича, вважати недійсним.

ЗАГУБЛЕНЕ чорнобильське по-свідчення третьої категорії серії Б № 063076, видане на ім‘я РИ-БАЧИКА Василя Федосійовича, вважати недійсним.

ЗАГУБЛЕНЕ чорнобильське по-свідчення третьої категорії серії Б № 455395, видане на ім‘я НАБУ-ХОТНОГО Олександра Івановича, вважати недійсним.

У номері за 30 червня ц.р. (стор. 1) абзац «Приємно, що наш фестиваль ще не пере-

лаштувався на комерційну хвилю…» з матеріалу «Ку-кушка» – не єдиний потяг у Володимирці?» помилко-во переміщено у матеріал «Країна мрій із присмаком чорниці» на цій же сторінці. Працівників, які займалися підготовкою матеріалів до друку, суворо попереджено про недопустимість подібних прорахунків у майбутньо-му. Редакція просить вибачення у читачів та авторів опублікованих матеріалів.

УТОЧНЕННЯ

ГРАФІК ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН ЗА МІСЦЕМ

ПРОЖИВАННЯ ПРОКУРОРОМ ВОЛОДИМИРЕЦЬКОГО РАЙОНУ

НА ІІ ПІВРІЧЧЯ 2011 РОКУ

14 липня 2011 року – В. Цепцевицька сільська рада; 25 серпня – Б. Вільська сільська рада; 22 вересня – Новаківська сільська рада; 13 жовтня – Заболоттівська сільська рада; 24 листопада – Красносільска сільська рада; 8 грудня – Со-пачівська сільська рада.

РАЙСЕС ПОВІДОМЛЯЄВолодимирецька районна са-

нітарно-епідеміологічна станція інформує: за період із 29 червня по 6 липня 2011 року для лабора-торного дослідження на торговому ринку смт Володимирець відібрано 12 проб овочів.

В 11 пробах вміст нітратів і ра-діонуклідів відповідає вимогам стандартів України. Перевищення вмісту нітратів удвічі виявлено в 1 пробі (буряк столовий).

Згідно вимог ДСТУ овочі з пере-вищеним вмістом нітратів до 2-х раз дозволяються для реалізації на торговому ринку, крім шкіл, ДДЗ, лікувально- профілактичних закла-дів.

Адміністрація та трудовий колектив Володимирецького територіального центру по об-слуговуванню одиноких грома-дян та інвалідів глибоко суму-ють і розділяють непоправне горе ЧЕРПАК Марії Андріївни та її родини у зв‘язку з передчас-ною смертю чоловіка Черпака Бориса Наумовича.

Колектив Біленської ЗОШ І-ІІІ ступенів висловлює щирі співчуття і розділяє біль непо-правної втрати заступника ди-ректора школи з навчально-ви-ховної роботи КОБЦЯ Василя Адамовича і його родини з при-воду передчасної смерті брата Віктора Адамовича.

Сумуємо і розділяємо велике горе наших кумів Мико-ли Адамовича і Надії Борисівни КОБЦІВ та всієї родини з при-воду передчасної смерті брата Віктора Адамовича. Хай рідна земля буде пухом і у мирі зі Свя-тими спочиває Його душа. У смутку – куми Борисюки.

Розділяємо біль тяжкої втрати, гірко сумуємо і щиро співчуваємо Миколі Адамови-чу і Надії Борисівні КОБЦЯМ та їх родині у зв‘язку з раптовою смертю дорогої людини – бра-та Віктора Адамовича.

Сім‘я Сад. Педагогічний колектив

Хиноцького НВК висловлює глибокі співчуття і розділяє біль невимовного горя вчителя фіз-культури БАСЮКА Василя Андрі-йовича та його родини у зв‘язку з непоправною втратою смертю

дорогої людини – мами. Висловлюємо глибокі і

щирі співчуття та розділяємо невимовне горе нашої колеги, молодшої медичної сестри МУ-МІНОВОЇ Алли Аркадіївни і її ро-дини у зв‘язку з передчасною смертю брата Анатолія Арка-дійовича. Хай у мирі зі Святими спочиває Його душа.

Колектив Рафалівської швидкої допомоги.

Страшна звістка ранила наші серця. Не стало на зем-лі хорошої і порядної людини, надійного товариша і вірного друга – Яремчука Сидора По-лікарповича. Думка не може сприйняти втрату, серце не хоче повірити в його раптову смерть. Сумуємо і розділяємо непо-правне горе з дружиною Надією Іванівною, доньками Наталією і Тетяною, їх сім‘ями.

У смутку – Петро Володимирович

і Галина Опанасівна Лакуси. Колектив Половлівської

сільської ради висловлює гли-бокі співчуття сільському голові КАСЮДИК Раїсі Омелянівні та її родині з приводу непоправної втрати смерті дорогої людини – Басюка Омельяна Федоро-вича.

Колектив Великоцепце-вицької лікарської амбулаторії висловлює глибокі співчуття і розділяє біль тяжкої втрати старшої медичної сестри амбу-латорії НОВАК Алли Петрівни та її родини у зв‘язку зі смертю до-рогої людини – батька.

СПІВЧУВАЄМОСПІВЧУВАЄМО

П Р О П О Н У Є М О

10 «Володимирецький ВІСНИК»7 липня 2011 року ОГОЛОШЕННЯ +ОГОЛОШЕННЯ +

БУДМАТЕРІАЛИ

• ШИФЕР, ЦЕМЕНТ, ЦЕГЛУ (червону, білу, лицювальну, вогнетривку), ШЛАКОБЛОКИ, БЛОКИ з відсіву та ракушняку, ПІНОБЛОКИ, ЩЕБІНЬ, КАМІНЬ, червоний КАМІНЬ, ВІДСІВ, ПІСОК, ДОШКИ, БРУС, ОБРІЗКИ. Помірні ціни. Доставка. Тел. 2-46-08, (097) 488-62-18.

• БЛОКИ з відсіву, КАМІНЬ, ЩЕБІНЬ, ВІД-СІВ з доставкою. Різні будівельні: прості, під розшивку, “рваний” камінь, з фрезою – різно-кольорові. Тел. (03655) 3-55-72, (095) 496-79-53, (050) 299-40-54, (098) 549-47-43.

• КАМІНЬ, ЩЕБІНЬ, ПІСОК, ЧОРНОЗЕМ, ТОРФ, ВІДСІВ та інше. Швидка доставка. МАЗ – 12 тонн. Тел. (067) 139-55-83.

• БЛОКИ з відсіву, рвані (для огорожі) та стінові. ПЛИТИ перекриття пустотні, ребрис-ті, блоки ФБС, перетинки залізобетонні нові та б/в. Тел. 2-46-08, (097) 488-62-18.

• ЦЕГЛУ керамічну, пустотну марки 100. Машинними нормами. (067) 360-17-18, (095) 241-71-15.

• ПІНОБЛОКИ (Житомир, Бровари); ЦЕГЛА червона, рядова, лицювальна, вогнетривка, силікатна; ШИФЕР, ЦЕМЕНТ (Здолбунів), СІТ-КА огороджувальна – понад 16 видів, ВАПНО негашене. Тел. (096) 887-76-63.

• КАМІНЬ, ЩЕБІНЬ, ВІДСІВ. Доставка 3–8 т. Тел. (098) 203-27-08.

ТРАНСПОРТ• АВТОМОБІЛЬ “БМВ-320”; МОПЕД “Сузу-

кі Сеніа”. Капіталовкладень не потребує. Тел. (067) 364-45-80.

• АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-2107”, 1995 р.в., чер-воного кольору. Ціна договірна. (097) 837-16-70.

• Зернозбиральний КОМБАЙН “Вольво S 830” з кабіною. Жатка 2,7 м, в хорошому стані. Ціна договірна. Тел. (097) 586-22-61.

• АВТОМОБІЛЬ “Опель-Комбо”, 2006 р.в., чорного кольору, двигун 1,3 турбодизель. Ціна договірна. Тел. (098) 775-55-03.

• ТРАКТОР Т-25, 1996 р.в., польську МОЛО-ТАРКУ. Тел. (097) 821-43-22.

• АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-2105”, 1985 р.в. Ціна 1750 у.о. Тел. (096)110-39-45 (Юрій).

• Новий АВТОМОБІЛЬ “KIA RIO” від 35 грн. у день. Знижка –15%. Тел. (098) 196-23-48.

• АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-21053”, 1999 р.в., бі-лого кольору. Тел. (097) 288-74-98.

• БУС “Рено-Мастер”, 2000 р.в., 2,5 дизель. ТРАКТОР “ISEKI-25” японського виробництва, 2000 р.в. Тел. (067) 851-95-20.

• КОМБАЙН “Актів-1130”. Тел. (03634) 4-41-86, (098) 919-70-26.

• КАРТОПЛЕКОПАЧ однорядний на два гумо-вих транспортери. Виробник Білорусь. Ціна до-говірна. Тел. (096) 165-53-72.

• ТРАКТОР саморобний Т-25. Терміново. Не-дорого. Тел. (096) 648-03-96, (096) 975-76-90.

• АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-21093”, 2000 р.в, 1,5 карбюратор, титанові диски, нова гума, сигналі-зація, в хорошому стані. Тел. (096) 607-10-57.

• АВТОМОБІЛЬ “Фольксваген-Пасат”, 1990 р.в., двигун 1,6 дизель; МОТОЦИКЛ “Восход 314-01”, 1991 р.в., у відмінному стані. Тел. (097) 952-73-10.

• КОМБАЙН картоплезбиральний “Хасія” однорядний, німецького виробництва, в ро-бочому стані. КОМБАЙН “Грімме”. Тел. (097) 749-30-18, (067) 323-55-21.

• Терміново! АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-21063”, в хорошому стані, ціна договірна. Тел. (096) 937-77-02.

ЗАПЧАСТИНИ• АВТОМОБІЛЬ ГАЗ-53; ДВИГУН дизель, по

запчастинах. Тел. (067) 437-88-36.• КОМБАЙН “Нива” по запчастинах. Тел.

(067) 363-14-50.•Запчастини до КОМБАЙНА “Вольво-830”.

Тел. (097) 749-30-18, (067) 323-55-21.

НЕРУХОМІСТЬ • Житловий БУДИНОК по вул. Горького, 19.

Тел. 2-33-87.• ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ з фундаментом під

забудову житлового будинку в напрямку села Довговоля. Тел. (067) 234-03-65.

• ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ у Володимирці по вул. Кн. Ольги, 33. Тел. (098) 820-46-49.

• БУДИНОК у центрі Володимирця по вул. Грушевського, 54, з господарськими будів-лями, 8 соток землі, все приватизоване. Ціна договірна. Тел. (095) 383-63-98.

• ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ, 1,4 га землі, біля с. Довговоля (хутір Бір). Тел. 2-56-79, (050) 687-86-02, (067) 995-68-65. • Терміново! ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ або БУДИ-НОК в м. Рівне. Ціна договірна. Тел. (050) 860-44-18 (Сергій), (096) 474-84-88. • Двокімнатну КВАРТИРУ у п‘ятиповерхівці. Тел. (096) 855-57-61, (096) 855-57-63. • БУДИНОК в с. Довговоля по вул. Грушев-ського, 146. Тел. (03342) 2-78-19, (063) 790-04-12. • БУДИНОК 120 м2, усі зручності, всі госпо-дарські будівлі, гараж, ділянка 0,22 га по вул. Грушевського, 1. Тел. (067) 494-17-60.

• Незавершене БУДІВНИЦТВО у Володи-мирці по вул. Аеродромівській, комерційна вигода, можливо частковий кредит. Тел. (067) 170-73-69.

• Двокімнатну КВАРТИРУ в центрі Володи-мирця. Ціна договірна. Тел. (097) 955-61-82. ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ в районі Бурок, приватизо-вану. Ціна договірна. Тел. (097) 853-47-58.

ІНШЕ• Зимово-літню КОЛЯСКУ “Adbor”, в хоро-

шому стані. Ціна 600 грн. Тел. (050) 662-41-26.

• МОТОЦИКЛИ “Мінськ”, “Ява-350 6-В” з коляскою. Дерев‘яні ВІКНА на будинок, чавун-ні БАТАРЕЇ, б/в. Тел. (096) 526-47-91.

• НОУТБУК, GPS-навігатор. Недорого. Тел. (097) 137-42-30.

• Терміново! КОМП‘ЮТЕР, б/в. Тел. (096) 816-27.

• КРУПУ кукурудзяну -- 3,65 за 1 кг; ЯЧМІН-НУ -- 3,70; ПШЕНИЧНУ -- 3,60; ВИСІВКИ пше-ничні, 1 мішок (23 кг) -- 1,75 грн. за 1 кг. смт Рафалівка, вул. Миру, 67. Тел. 5-38-53, (097) 193-28-06.

• КІННУ вертушку (польського виробни-цтва). Тел. (097) 749-30-18.

• ПІСОК, ЩЕБІНЬ, ВІДСІВ. Помірні ціни. ДРОВА рубані (береза, вільха, сосна). Тел. (067) 133-22-68.

ПОСЛУГИ• Пасажирські, вантажно-пасажирські ПЕ-

РЕВЕЗЕННЯ по Україні, ПОЇЗДКИ в Москву, Санкт-Петербург та інші напрямки. Тел. +3 (8067) 341-66-36, +3 (8098) 971-51-99, +7 (965) 26-22-76.

• АВТОМОБІЛЬНА ДІАГНОСТИКА. Тeл. (067) 363-62-54, (066) 750-20-91.http.www.kvssez-on.com.ua

• “Studio-SV”: професійна фотовідеозйомка весіль та урочистих подій; МОНТАЖ вашого ві-део; оцифровка VHS-касет, м. Кузнецовськ. Тел. (097) 653-52-39 (В‘ячеслав Володимирович).

• БУРІННЯ свердловин на воду (діаметром 50–110 мм). Монтаж насосного обладнання. Тел. (096) 434-99-00.

• ПЕРЕВЕЗЕННЯ по Україні та СНД. Поїздки в Москву та Санкт-Петербург. Тел. (067) 967-59-87, (098) 836-69-01, +7 (905) 782-81-31.

•10-денні поїздки на Чорне море автобусом, тури до Болгарії та Туреччини. Тел. (098) 827-85-66. Ліцензія АВ № 392900 від 13.06.08 р.

• ЧИСТИМО замулені криниці. Викачуємо мул до твердого дна. Без підсобних працівни-ків. Тел. (067) 472-05-61, (050)177-85-16.

• Виготовляємо кінні та тракторні БОРОНИ. Тел. (03634) 2-51-59.

ЖИВНІСТЬ• СОБАКУ ВІВЧАРКУ, німецької породи

(хлопчик), 11 місяців. АЗІАТСЬКУ ВІВЧАРКУ (хлопчик), 9 місяців. Ціна договірна. Тел. (096) 849-71-13.

• ТЕЛИЦЮ тільну, доброї породи, в с. Су-ховоля. Тел. 5-33-91, Савчук Олена Олексан-дрівна.

• КОРОВУ, тільну 5-им телям. Тел. (097) 845-10-82.

• КОБИЛУ, 2 роки. Тел. (098) 591-89-53.• Відддам хорошим людям КОШЕНЯ (дів-

чинку), пухнасте, спокійне, дуже миле. Тел. 2-52-22, (067) 915-35-46.

• КОБИЛУ. Тел. (096) 112-09-22.

КУПЛЮ• ВРХ, КОНІ. Постійно. Дорого. Можливий

обмін. Кузнецовськ. Тел. (050) 855-68-87, (067) 382-01-72, (03636) 3-11-33.

• На м‘ясо ВРХ, КОНІ, ЛОШАТА постійно, дорого, обмін. Тел. (067) 811-14-30, (095) 535-59-08.

• КОНІ, ВРХ на м‘ясо, постійно. Дорого. Тел. (096) 755-85-48, (066) 913-65-31.

• ВРХ, КОНІ. Дорого. Тел. (067) 914-30-39, (066) 457-66-60.

• МАКУЛАТУРУ і ТЕРМОПЛІВКУ. Тел. (097) 327-21-22.

• АВТОМОБІЛЬ Таврія, ВАЗ або іномарку в хорошому стані (можливо гнилу, биту, потре-буючу ремонту). Тел. (097) 205-74-08, (066) 239-88-01.

•Новоград-Волинський консервний завод купує ОГІРКИ свіжі. Ціна договірна. Тел. (041-41) 3-73-61, 3-73-64, (067) 412-18-00.

• АВТОМОБІЛЬ ВАЗ або іномарку, в хоро-шому стані, або авто, що потребує ремонту. Тел. (098) 469-20-99.

РОБОТА• На работу в г. Киев и Киевскую обл. требу-

ются рабочие-строители следующих специаль-ностей: фасадчики (мокрий фасад), отделочни-ки (плитка, гипсокартон, ламинат). Тел. (098) 202-00-55, (050) 338-41-31 (Андрей Владими-рович).

• Кваліфіковані ПРОДАВЦІ в магазин зі ста-жем роботи (з/п висока, повний соцпакет). Тел. (067) 362-34-18.

• Підприємству потрібні на роботу кваліфіко-вані МУЛЯРИ, ЕЛЕКТРОМОНТАЖНИКИ (монтаж ГП 10/04 кВ, ВРУ, щитові). Тел. (097) 829-72-64.

• Стань представником AVON і отримай по-дарунок! Координатор Люда. Тел. (067) 393-11-25.

• У Володимирецький РВ ГУ МНС (пожежна частина) потрібні на роботу ВОДІЇ категорії С (стаж роботи не менше 3-х років), віком до 27 років. Тел. 2-42-96, (097) 529-97-21.

МІНЯЮ• Однокімнатну КВАРТИРУ на третьому по-

версі із сучасним ремонтом у м. Кузнецовську на БУДИНОЧОК у Володимирці. Тел. (067) 173-43-07.

НА ПРОКАТ

• ПІСОК. Тел. (097) 725-33-28.

• Автошкола “Сигнал”. Курси водіїв категорії А, А1, В, С, С1, Д, Д1, Е в смт Рафалівка, вул. Петропавлівська, 13. Тел. 5-34-55, (067) 362-40-79.

• МОНТАЖ систем опалення та конди-ціонування приміщення. Продаж КОТЛІВ, КОНДИЦІОНЕРІВ та ВОДОНАГРІВАЧІВ. Га-рантійне обслуговування. Тел. (098) 905-98-36, (050) 167-98-65.

14 липня 2011 року минає два роки, як відійшла у вічність дорога нам людинаМАТВІЙЧУКА Анатолія Івановича.

Не вистачає слів, щоб передати смуток, який чорним крилом торкнувся наших сер-дець. Спливає час, але ми не в силі стерти з пам‘яті Твій світлий образ, зменшити біль утрати. Живим Тебе згадати дуже легко, а в смерть Твою повірити не можемо. Ми не в силі Тебе повернути, але кожної миті Ти з нами.

Минає 2 роки, як Ти пішов від нас, як Твоє серце перестало битись. Пустує Твоє місце за столом, а нам так тяжко з цим

усім змиритись…Усіх, хто знав Анатолія Івановича, щиро просимо пом‘янути доб-

рим словом і тихою молитвою.Сумуюча родина.

Два роки світлої пам‘ятіДва роки світлої пам‘яті

П О Д Я К А Пекучим болем увірвалась до нашої домівки смерть дорогого

чоловіка, люблячого татка Бориса Наумовича ЧЕРПАКА. Та, дякуючи Богу, не залишили нас наодинці в скорботі родичі, дру-зі, сусіди, усі ті, хто знав, любив і поважав Бориса Наумовича. Від усього серця хочемо подякувати Вірі Павлівні Тарасюк, яка щодня впродовж 10-ти місяців була для татка медичною “рятівницею”; працівникам “Райавтодору” за підтримку, матеріальну допомогу та організацію похорону; колективу Володимирецького територі-ального центру з обслуговування одиноких громадян та інвалідів за матеріальну підтримку під час лікування; хористам Свято-Успен-ської церкви та отцю Олександру; дорогим нашим сусідам і всім тим, хто провів в останню путь дорогу нам людину. Дякуємо за Ваші небайдужі серця! Хай Господь охороняє Вас від усяких бід та до-дасть здоров‘я Вам і Вашим родинам.

З повагою сім‘я Черпаків.

• КАМІНЬ, ЩЕБІНЬ, ПІСОК, ЦЕМЕНТ, ЦЕ-ГЛА в асортименті, ПІНОБЛОКИ, БЛОКИ з відсіву (вібропресовані), ДОШКИ. Доставка. Тел. (097) 645-58-99.

• КАМІНЬ червоний, ЩЕБІНЬ, ПІСОК, ВІД-СІВ, ЧОРНОЗЕМ, ТОРФ. Доставка. Тел. (097) 190-99-16.

• Будівельний ЕЛЕКТРОІНСТРУМЕНТ; БЕ-ТОНОЗМІШУВАЧІ; ПЕРФЕРАТОРИ; БОЛГАРКИ; Бензинові ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ і т.д. Тел. (096) 918-09-57.

Спасибі за людяністьБіду не завжди вдається відвернути. Неждана і незвана, вона ви-

хором, бува, вривається в наше життя і багато горя та болю при-носить родині!..

Так сталось і з нами. Тяжко обгоріла дорога нам людина Коніщук Марина Яківна. До останнього за неї боролися лікарі реанімацій-ного і травматологічного відділень Володимирецької ЦРЛ Андрій Георгійович Шкабко та Михайло Михайлович Головенко, медсестри і санітарки обох відділень. На жаль, подолати недугу не вдалося.

Люди в білих халатах робили все, що могли і ми дуже їм вдячні за доброту і трудове сумління.

Щиро – сім’я КОНІЩУКІВ.

ПОДЯКАУ житті як на довгій ниві: не знаєш, звідки прийде біда. Не чекали

її і ми, а ждали нашого дорогого чоловіка, батька, дідуся Сидора Полікарповича ЯРЕМЧУКА з лікарні додому. Та невблаганна смерть миттєво обірвала його ниточку життя.

У той страшний час не лишилися байдужими до нашого невимов-ного горя сусіди, рідні, друзі, свати, куми, знайомі. Хочемо висло-вити щиру подяку голові правління облспоживспілки П.Ф.Барашу, райспоживспілки – В О. Романову, директору Володимирецького комбінату громадського харчування М.П. Сиротюк, усім працівни-кам райспоживспілки та комбінату громадського харчування, всім працівникам споживчої кооперації за моральну і матеріальну під-тримку.

В останню путь нашого дорогого Сидора Полікарповича Яремчу-ка провели хористи Свято-Миколаївського храму на чолі з священ-ником отцем Михайлом (Льодою). Хай Вам Бог усім пошле благо-словіння за підтримку і доброту.

Дружина, діти , онуки.

У ЗМАГАННЯХ з пляжного волейболу серед дівчат 1994 року народження та молодших в залік VІ літніх юнацьких спортивних ігор Рівненщини, що проходили 25-26 червня у Рівному, участь взяли 16 команд.

Приємно відзначити, що вихованки тренера Анатолія Приходька з Полиць Вікторія Бабік та Віра Стасюк (на фото) зуміли пробитись до фінальної четвірки. Наші ді-вчата поступились командам обласного центру та Рівнен-ського району. А у грі за третє місце перемогли костопіль-чанок.

Юрій РИМАРЧУК, начальник відділу

11 «Володимирецький вісник» 7 липня 2011 рокуСПОРТСПОРТ

• Фінал Кубка області з футболу

…МАЛО пройти аж 34 роки, щоб нове покоління володи-мирецьких аматорів шкіряного м’яча добилося права грати у фіналі. Тому за декілька днів до заключного поєдинку я мав розмову із провідним голеа-дором «Енергії» Віталієм Брик-сою, в якій нагадав «десятці» володимирчан про той нещас-ливий для себе і товаришів матч і попросив докласти мак-симум зусиль, щоб злощасний «пеналь» мені вже не снився. Віталик пообіцяв зробити для виграшу усе можливе і немож-ливе. І треба сказати, що осо-бисто він слова дотримав.

Вже на сьомій секунді (!) енергетики вибухнули дуже несподіваною для суперни-ка «домашньою заготовкою». Олександр Ярута кинув у про-рив по лівому флангу атаки Сергія Жданюка; той подав у штрафний майданчик на Брик-су, і Віталій першим дотиком до сфери відкрив рахунок, викликавши бурю захвату на трибунах серед фанів воло-димирчан. Такий супервдалий початок чомусь заспокоїв під-опічних тренерського тандему Волчецький-Ярута, і вони до-сить швидко дозволили опо-нентам відігратися – Олексій Бриж ударом у нижній кут «за-мкнув» комбінацію своїх парт-нерів, дуже схожу на голеву володимирецьку – 1:1. Взагалі, перший тайм видався, так би мовити, дуже «веселим» і ба-гатим на небезпечні моменти коло обох воріт, хоча голів біль-ше забито не було.

У другому таймі перших 15 хвилин глядачі відверто нудь-гували, а наставники обох команд вирішили «освіжити» гру серією замін. Так на полі з’явилися вихованці кузнецов-ського футболу Петро Кислян-

ка («Енергія») та Ігор Хлібович («Маяк»). Перебіг подій став ці-кавішим, почастішали «стики» на всіх ділянках поля. Резуль-татом одного з них стала су-тичка «стінка на стінку», в якій взяли участь усі, хто був на га-зоні, і навіть хтось із запасних гравців. Довелося втручатися охоронцям правопорядку. Го-ловний суддя (рівнянин Ярос-лав Дмитрук) внаслідок цього вилучив з поля капітана «енер-джайзерів» Василя Новицького і одного з гравців «Маяка».

А по тому помаранчеві ви-йшли вперед. Хтось із обо-ронців «Маяка» добряче врізав по ногах Бриксі на підступах до карної зони сарненців, і зі штрафного Жданюк вивів свою команду вперед – 2:1. Тут явно помилився кіпер «Маяка», який спочатку зловив м’яч, а потім випустив його в сітку…

Та недовго грала перемож-на музика на володимирецькій вулиці – прикре непорозуміння воротаря з Кислянкою змусило вже Юрія Федорчука витягати кулю з сітки власних воріт піс-ля удару Брижа, який оформив дубль. А хвилин за 10 до закін-чення основного часу станови-ще «Енергії» значно погірши-лось – другу жовту картку, яка одразу перетворилася на чер-вону, за грубу гру отримав за-хисник Олександр Марченко, а трохи раніше тренери змушені були міняти Бриксу, котрий піс-ля «контактів» із захисниками ледве шкутильгав по полю (за-мість нього вийшов Віталій Пи-тель).

Як не парадоксально, але, залишившись вдев’ятьох, «енергійні» заграли зібрано і відповідально. Принаймні, вони не підпускали опонентів близько до воріт Федорчука, змушуючи останніх вдаватися

до ударів з далекої відстані, ко-трі «рамку» воріт оминали. За залишок основного і у додат-ковий час Юра лише раз сер-йозно напружився, коли у кар-коломному стрибку «потягнув» удар головою сарненського ка-пітана Анатолія Борейчука.

Знекровлені «енерджайзе-ри» тримали попереду тільки одного Жданюка, і той мав свій шанс не доводити поєдинок до «футбольної лотереї». По-середині другого овертайму «сімка» володимирчан обіграв свого опікуна і кинувся до воріт «Маяка». Його збили з ніг од-ночасно і кіпер, і захисник, але суддя Дмитрук не дав навіть штрафного, не кажучи вже про якусь там картку. Як на мене, то й була кульмінація двобою. No comments…

Ну, а в серії одинадцятиме-трових щасливий білет витягну-ли «маяки». Їхній кіпер повніс-тю реабілітувався за «метелик» від «Шеви», відбивши удари Лаврука та Єфімчука, а польо-ві гравці усі свої спроби реалі-зували. Тож почесний трофей вже вдруге за останні декілька років отримав сарненську про-писку. А наші хлопці… Мабуть, ті, хто не забив пенальті, мати-муть, як і я, довгу перспективу безсонних ночей…

Р.S. «Енергія» зіграла в такому складі: Федорчук – Лаврук, Мартиненко, Мар-ченко, Китун – Кусік, О. Яру-та, Єфімчук, Жданюк – Но-вицький, Брикса. На заміну виходили: Кислянка, Питель, Чупир, Маковецький. Трене-ри: І. Ярута, І. Волчецький. Також медалі фіналістів куб-ка області 2011 отримали Андрєєв, Хондока, Кібиш та Манзик.

Юрій КОВАЛЕЦЬ.Фото Андрія Проніна.

ПРОКЛЯТТЯ ПЕНАЛЬТІ НА СТАДІОНІ «АВАНГАРД»

Майже 34 роки тому, у серпні 1977 року, во-лодимирецька команда «Юність» вже грала у фі-налі Кубка області. На шляху до цієї стадії воло-димирчани послідовно переграли дубровицьку «Горинь» – 2:0, березнівський «Случ» (на той час найсильнішу команду області) – 1:1 (по пеналь-ті – 4:1) та дубенський «Спартак» – 1:0. У фіналі на наших земляків на обласному стадіоні «Аван-гард» очікував студентський «Водник». Треба сказати, що практично весь шлях до заключно-го поєдинку «Юність» пройшла одним складом, бо вибір гравців на заміну був дуже обмежений. У воротах стояв Олексій Сорока (на жаль, уже відійшов у кращий світ), який відмінно захищав свої володіння у ключовому поєдинку в Березно, відбивши три «пеналі»). Захист – Юрій Симонюк (дуже далеко кидав аути, на 35-40 метрів, зараз серйозно хворий і переніс декілька операцій), кузнецовський «легіонер» Геннадій Колчин (май-же «непрохідний» ліберо), Володимир Герман (також, на жаль, вже покійний – був дуже само-відданим і стрибучим оборонцем) та Володимир Слотницький (нині працює у місцевому колегіумі – душа захисту, спокійний і врівноважений фут-боліст). Півзахист – Валерій Кухарчук та Анатолій Шама (на прізвисько «Мюллер») – обидва живуть і працюють в Кузнецовську, як і автор цих рядків, що грав лівого «хава», та Григорій Кремезь (пред-ставляв у районній збірній озерський «Старт»). Напад – уродженець села Хиночі Степан Швець (автор єдиного гола дубенчанам у півфіналі) та

виходець із села Дубівки, нині володимирчанин Микола Андрієвський.

Так от, у фіналі у нас була єдина, але дуже сер-йозна кадрова втрата – вже не пам’ятаю, з яких причин, але не міг грати Володимир Герман – лі-вий захисник, якого усі називали «Дуду». Замість нього на фінал вийшов Валентин Куц, і «водники» дуже швидко скористались невпевненістю і не-досвідченістю новачка і забили нам два голи. До перерви у «юнаків» нічого не виходило, а супер-ники (серед яких виділявся колоритний хавбек Візельман) впевнено тримали віжки гри у своїх руках. Та у другому таймі володимирчани зуміли перехопити ініціативу. Спочатку Микола Андрієв-ський (він же «Кора») забив «контактного» гола – 1:2. А потім Валерій Кухарчук прямим ударом з кутового зрівняв рахунок. Та рівненський суддя з незрозумілих причин той «чистий» гол не зара-хував. Проте ми не впали духом і продовжували насідати на ворота студентів. І от у середині тай-му трапився ключовий момент двобою – у карній зоні суперника хтось із оборонців валить мене з ніг у той момент, коли я вже виходив на побачен-ня з кіпером. Арбітр вказує на «крапку», я підхожу до м’яча (в команді вважався «штатним» пеналь-тистом і до того забивав усі одинадцятиметрові, в тому числі в Березно) і… шкіряна сфера летить мимо правого кута воріт… Психологічний шок був настільки болісним, що я не пам’ятаю, як дограв той матч (мабуть, усі інші наші хлопці також). Той не забитий пенальті сниться мені й досі…

З 23 по 29 червня на базі реабілітаційно-спортивного комплексу Рівненської АЕС та реабілітаційно-оздоровчого комплексу «Біле озеро» проходив традиційний, уже шос-тий, Меморіал А. Родіонова з шашок-64. Анатолій Родіонов – відомий в області та на Україні популяризатор і теоретик народної гри (на жаль, вже декілька років як відійшов у кра-щий світ). Та його друзі, однодумці і соратники, передусім в особі завідувача РСК РАЕС Анатолія Михайловича Уса-ченка, продовжують славні діла свого товариша і колеги, вшановуючи його пам’ять проведенням досить представ-ницького турніру.

На цей раз змагання були хоч і не такими масовими, як раніше, але що найбільш рейтинговими, то це точно. Шість майстрів спорту, п’ять кандидатів і один першорозрядник – такій солідній компанії може позаздрити будь-який вид спорту, і не тільки у нашій далекій від столиці провінції. Се-редній рейтинг учасників – 2413. Таких турнірів не тільки на континенті, а й у світі всього 2-3 на рік. Головний суддя – віце-президент федерації шашок, арбітр міжнародної ка-тегорії, людина, що відсудила не один чемпіонат Європи та світу і тет-а-тет стрічалася з такими легендарними в шаш-ковому світі особистостями, як В’ячеслав Щоголєв, Ісер Куперман, Андріс Андрейко, Тоні Сейбрандс, Харм Вірсма, Вадим Вірний. Це чоловік віце-чемпіонки Європи Ольги Балтажи – Костянтин Георгійович Балтажи. Саме він не да-вав розгорітися пристрастям в ігровому залі і заспокоював незлим тихим словом невдах турніру.

А боротьба дійсно велася за кожне очко, особливо серед лідерів. Найбільш вдало провів Меморіал майстер спорту з Києва Юрій Тимофєєв (особистий рейтинг – 2456), який згромадив у 11 зустрічах 18 очок і вперше став перемож-цем змагань. По 17 балів набрали мс Леонід Іткін (Рівне) та кмс Тарас Турчин з Тернопільщини. Але кращий особистий показник (2500) виявився у нашого земляка, який і допоміг йому посісти друге місце. Переможець та призери отрима-ли красені-кубки, грамоти та пам’ятні медалі з вимпелами, а також грошові премії у розмірі 600, 500 та 400 гривень.

Загалом офіційна таблиця Меморіалу має такий ви-гляд:

1 місце – Юрій Тимофєєв (Київ, мс, 2456) – 18 очок; 2 – Леонід Іткін (Рівне, мс, 2500) – 17; 3 – Тарас Турчин (Тер-нопіль, кмс, 2374) – 17; 4 – Микола Леонов (Вінниця, мс, 2462) – 15; 5 – Андрій Щербатюк (Вінниця, мс, 2479) – 15; 6 – Олександр Ананьєв (Миколаїв, мс, 2493) – 14; 7 – Ана-толій Усаченко (Кузнецовськ, кмс, 2358) – 13; 8 – Воло-димир Толкачов (Дніпропетровськ, мс, 2504) – 9; 9 – Іван Речун (Кузнецовськ, кмс, 2352) – 5; 10 – Володимир Фор-манюк (Рівне, 1 розряд, 2250) – 5; 11 – Богдан Гупало (Куз-нецовськ, кмс, 2346) – 4; 12 – Віктор Степанов (Миколаїв, кмс, 2381) – 0 очок.

Паралельно з Меморіалом був проведений і Відкритий Кубок Рівненщини з шашок-64 за участі 21 спортсмена. Тут тріумфував Микола Леонов з Вінниці, за ним фінішува-ли переможець Меморіалу Юрій Тимофєєв і Леонід Іткін. Троє перших поповнили свої гаманці грошовими премія-ми в розмірі 350, 300 і 250 гривень, а також їх нагородили кубками і грамотами. Індивідуальні призи також отримали: Валентина Усаченко за кращий результат серед жінок; Ки-рило Леонов – юна надія українських шашок (син Миколи Леонова, 11-річний хлопець, захищатиме честь України на чемпіонаті світу в естонському Таллінні); Леонід Іткін за кращий результат серед представників Рівненщини; Воло-димир Толкачов за оригінальну шашкову комбінацію; Олек-сандр Ананьєв за волю до перемоги. Були відзначені й інші шашкісти.

Командні кубки здобули збірна Рівненщини (серед об-ластей), збірна РАЕС (серед підприємств Атомпрофспіл-ки). Призи і нагороди забезпечив генеральний спонсор змагань – профком РАЕС.

Юрій КОВАЛЕЦЬ.

• VI Всеукраїнський Меморіал пам‘яті

Анатолія Родіонова

КУЗНЕЦОВСЬК – ШАШКОВА ОБИТЕЛЬ

• VI літні юнацькі спортивні

ігри Рвненщини

«Енергія» (Володимирець) – «Маяк» (Сарни) – 2:2 (по пенальті – 3:4).

Шановні читачі!Шановні читачі!Передплата на Передплата на

“Володимирецький вісник” “Володимирецький вісник” не закінчується ніколи!не закінчується ніколи!

Наш передплатний індексНаш передплатний індекс61310.61310.

№ 28 (7507)

ЧЕТВЕР,

7 ЛИПНЯ

2011 РОКУ

Районна газета«Володимирецький вісник»

ЗАСНОВНИКИ – РАЙОННА РАДА,РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ТА ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ РЕДАКЦІЇВИДАВЕЦЬ – РЕДАКЦІЯ

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС – 61310СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ

РВ № 301 від 18.10.2001 Р.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 34300, смт Воло-димирець, вул. Шкільна, 19 (2 поверх). ТЕЛЕФОНИ: головного редактора – (0-3634) 2-31-94(ф); компʹютерного центру – 2-40-41; заст. редактора та відділу агропрому – 2-58-65; бухгалтерії, відділу листів та інформації – 2-59-93 (ф).

• Газета виходить у ЧЕТВЕР. • Обсяг номера – 3 друкованих аркуші. • Тираж номера – 4432. • Ціна – договірна. • Зверстано у компʹютерному центрі редакції «ВВ». • Надруковано в друкарні ТОВ «Друк Волині», м. Рівне, вул. Поліщука, 1-Г.Р/р № 260023013290 у Володимирецькому відділенні Ощадбанку, МФО 333368, код 02474995

E-mail: redvv@ukr.net • Головний редактор Олексій ГОРОДНИЙ

• За зміст і достовірність викладених фак-тів та рекламної інформації відповідальність несуть автори та рекламодавці. • Редакція може не поділяти думку автора. • Якість друку забезпечує друкарня, своє-часну доставку – пошта.

4971.

1212 “Володимирецький ВІСНИК”“Володимирецький ВІСНИК”7 липня 7 липня 2011 року 2011 року НАОСТАНОКНАОСТАНОК

103 повідомляєЯк повідомили з ЦРЛ, з 30 червня по 7 липня заре-

єстровано 148 викликів «швидкої допомоги». Госпіталізо-вано 175 хворих, зокрема в травматологічне відділення 17 – чоловік. За цей же час народилося 22 немовляти (12 хлопчиків і 10 дівчаток).

Думки мудрихБезвихідь відважним додає снаги й звитяги, допомага-

ючи верх здобути навіть там, де й натяку на перемогу не було. (Олександр Ільченко).

Народний прогностикЯкщо на Самсона (10) дощить – сірість і мряка будуть

довго, аж до бабиного літа. Цей день ще називають сіног-ноєм, оскільки така погода не сприяє сушінню сіна.

Коли зозуля перестане співати задовго до Петра і Пав-ла (12), то осінь буде холодною, а як після – теплою. Коли на Петра йтиме дощ, то гнитиме картопля; якщо сльота – буде багато болота; як спека, то на Різдво – мороз. «Зо-зуля тільки до Петра, а потім галушкою вдавиться».

Як на Полупетра (13) один дощ – врожай непоганий, два – добрий, а три – багатий. У цей день вшановують пастухів і тварин.

Прикметі вір, але й перевірПохолодання під час дощу – ознака того, що незаба-

ром погода поліпшиться.Ластівки, літаючи низом, граються – на дощ та вітер, а

високо в небі в’ються – утримається ясна погода.

Народ скаже, як зав’яжеЩаслива та хата, де худоби багато.Коло худоби походиш, то сам собі вгодиш.Як корова у хліві, то є харч на столі.

Пам’ятаємо!Ще тривала війна, ще солдати піднімались у смер-

тельні атаки, ламаючи відчайдушний опір фашистських убивць, а радянський уряд уже думав про майбутнє. Так, 8 липня 1944 року утверджено звання “Мати-героїня” і вод-ночас із цим впроваджено податок на бездітність. Такого податку, може, ніде у світі не було. Але й таких втрат, яких зазнав СРСР у боротьбі з фашизмом, жодний інший народ не знав. Викинувши ворога зі своєї території, Радянський Союз ставив за мету відновити все, що було втрачене, зо-крема і найдорожчі втрати – людські життя.

11 липня 1960 року в Радянському Союзі запущено су-путник з двома собаками – Білкою і Стрілкою – на борту. А 13 липня 1920 року створене товариство Червоного Хреста України.

Най-най-най…Найперша у світі публічна бібліотека (загальнодоступ-

на установа, що утримується за рахунок податків) відкри-лася в американському місті Бостон у 1854 році. У заяві мерії було сказано: «Майбутнє демократії залежить від освіченості громадян. Освіченість громадян залежить від розвитку публічних бібліотек. Кожен громадянин має право на приналежні суспільству джерела інформації». Це була так звана американська мрія в її оригінальній версії: кожний може домогтися успіху, якщо буде мати необхідні знання.

Цікаво знатиТрадиція одягати дівчаток в рожеве, а хлопчиків у бла-

китне досить давня. Дослідники вважають, що історія з блакитним і рожевим походить з указу Павла I від 1797 року. Згідно з цим документом, всі новонароджені чле-ни імператорської родини, великі князі і княжни, ставали кавалерами вищих ступенів російських орденів: дівчатка – Святої великомучениці Катерини, а хлопчики – Святого апостола Андрія Первозванного. До цих нагород додава-лися муарові стрічки: рожева з сріблястим оздобленням і блакитна. Аристократія, а потім купці та міщани стали наслідувати найясніших персон, наділяючи своїх ново-народжених стрічками імператорських кольорів, хоч, зви-чайно, і без орденів. Традиція живе й досі. А сучасні пси-хологи з’ясували, що обидва кольори заспокійливо діють на дітей.

Хочете - вірте, хочете - ніЗнаменитий письменник Марк Твен народився в 1835

році, у день, коли поруч із Землею пролітала комета Гал-лея, й помер у 1910 році, в день її наступної появи біля земної орбіти. Письменник передбачав і сам пророкував свою смерть ще в 1909 році: «Я прийшов у цей світ разом з кометою Галлея, і в наступному році покину його разом з нею».

А ви чули?Мільйонер і кінопродюсер Роджер Доркас весь свій

статок, 65 мільйонів доларів, залишив за заповітом у спадок улюбленому псу Максиміліану. Суд визнав таке рішення законним, оскільки за життя мільйонер виробив Максиміліанові абсолютно людські документи. Дружині Доркас залишив 1 цент, але вона, за тими ж собачими до-кументами, вийшла заміж за пса і після його смерті спо-кійно заволоділа спадком.

Посміхніться! Начальник сварить свого підлеглого за те, що той по-

стійно розмовляє по телефону. – Але це ж по роботі! – виправдовується підлеглий. – У такому разі прошу не називати наших клієнтів зай-

чиками, кицьками і пупсиками! – порадив начальник.

•• Слово до Слово до чита читачівчів

4551.

www.34400.net www.34400.net ІІнтернет-партнери www.4bloka.comнтернет-партнери www.4bloka.com

ТІЛЬКИ РАЗОМ! Т І ЛЬКИ ДО УСП ІХУ !

ЗАВЕРШИЛАСЯ пе-редплата газет і жур-налів на друге півріччя 2011 року. За оцінкою поштовиків, далася вона непросто. Майже всі ви-дання втратили частину передплатників. І важко сказати, що цьому при-чиною: становище в ін-формаційному просторі краю чи несприятливі зміни в соціальному ста-новищі читачів.

Певних втрат зазна-ли і ми. Свою волю, на жаль, продиктували об-ставини. Тож не в кожно-му сімействі знайшлася копійка, щоб продовжи-ти передплату до кінця року. Та й частина під-приємців-єдинників, які продавали газету вроз-дріб, згорнули бізнес у Володимирці.

І все ж, наші справ-жні друзі залишилися з нами, і їх значно більше, ніж було рік тому. Має-мо і поштові відділення, які, не піддаючись труд-нощам, популяризують «ВВ». Це, зокрема, За-болоттівське, Довго-вільське, Мульчицьке, Великотелковицьке, Кі-дрівське, Новаківське, Жовкинівське відділен-ня, де навіть нарости-ли передплату, і Кано-ницьке, Воронківське, Антонівське, Степанго-родське, Більськовіль-ське, Берестівське та ряд інших, де прагнуть

втриматися на попере-дньому рубежі і з чийого прикладу видно: все слід робити вміло і з бажан-ням. Нікому не нав’язу-ючи послуг, а щиро їх пропонуючи.

Остаточні висновки по передплаті на друге півріччя робитимуться

дещо пізніше. Що ж до першого, то недавно від імені редакції побував у Любахах, Каноничах та Берестівці. Їхав з по-чуттям приємності, що тутешні поштовики уже вдруге перемагають у змаганні на кращу пе-редплату районки. Пер-шість цього разу вибо-роли любахівці Людмила Хвалько і Тетяна Годунок (фото 1). Каноничанки Раїса Муравинець, Ма-рія Волочнюк і Руслана Соловей (фото внизу), ледь поступившись лі-дерам, стали другими. А на третьому місці, майже з таким же результатом, берестівчанки Надія Карпач і Людмила За-тірка (фото 2). Що вар-то відмітити, у Любахах,

Суховолі, Каноничах, Дубівці, Берестівці, Во-лодимирці, Лозках, Но-ваках, Заболотті майже кожна друга сім’я одер-жує «ВВ». За цей слав-ний здобуток районні журналісти щиро вдячні читачам і поштовикам.

Гарно попрацювали

з районкою у першо-му півріччі і листоноші Красносілля, Антонівки, Довговолі, Жовкинь, Хи-ноч, Старої Рафалівки, Воронок, Озера, Поло-вель, Новосілок, Собі-щиць, Білого, Городця, Полиць, Балахович, Ра-фалівки. Не без їхнього старання «Володими-рецький вісник» іде в кожну третю-четверту оселю. Але сьогодні цього, погодьмося, вже не досить. Як на наш по-гляд, кожна друга сім’я має одержувати район-ку. І зразки такої праці, як бачимо, є. До того ж, непоодинокі.

Зустрічаючись із по-штовиками, доводилося чути, що з нашим видан-ням їм навіть приємно

працювати, адже ніхто так вичерпно не розпо-вість про життя-буття місцевого люду, як це робить «ВВ». Воістину, в особі свого часопису маємо друга, що завжди поруч. І з цього щоразу треба виходити, вирі-шуючи, бути чи не бути разом з нами. Що гріха таїти: інколи ми прикро помиляємося. Внаслі-док фінансової скрути не маємо в редакції ні відповідального секре-таря, ні коректора, ні фотокореспондента. І все ж, при сприянні співзасновників і чита-чів поглиблюємо газету інформаційно, дбає-мо про якісніший друк (особливо кольоровий) і прихиляємо до співпра-ці талановиту молодь.

Словом, газета ак-тивно розвивається. Учасники цього про-цесу – співзасновники, журналісти, громадські кореспонденти, пошто-вики, поліграфісти, ре-кламодавці, спонсори, передплатники, читачі. І спільне наше завдання – покращити газету, до-могтися, щоб вона спо-вна відповідала вимогам часу і потребам краю.

Олексій ГОРОДНИЙ,головний редактор

газети.

Фото автора.

Всміхнися, сонце! Землю обігрій!Даруй нам світло й райдугу барвисту!І хай нам світить між краси і мрійНайкращий друг – наш щирий, добрий «Вісник»!

Шановні володимирчаниШановні володимирчани

та гості міста!та гості міста!

Церква Християн Віри Церква Християн Віри

Євангельської запрошує Євангельської запрошує

Вас на ВОДНЕ ХРЕЩЕННЯ Вас на ВОДНЕ ХРЕЩЕННЯ

по вірі, яке по вірі, яке

відбудеться в відбудеться в

районі міського районі міського

басейну о 12.00 басейну о 12.00

10 липня 2011 року10 липня 2011 року

ЧЕСНО кажучи, у запевнен-ня будівельників, що мульчиць-кі школярі підуть на 1 вересня у нову школу, не вірилось, аж доки знову не побували на бу-дові. Проте кипуча діяльність будівельників, які працюють у дві зміни, розвіяла всі сумні-ви. Усі роботи там виконують-ся строго по запланованому графіку. Так, наприкінці травня будівельники з ТОВ «Рівнеа-гроспецмонтаж» ще тільки за-кінчували фундамент школи і котельні. А рівно через місяць, 30 червня, під перекриття і дах уже виводився другий поверх.

За словами куратора будів-ництва, головного інженера «Рівнеагроспецмонтажу» Сте-пана Волошина, жодних від-ставань від планів будівництва першої черги школи немає. На будові працює 160 робітни-ків і 12 одиниць техніки. Уже виконано 60 відсотків запла-нованих робіт; будівельники приступили до зведення даху на школі і котельні. Вже поча-ли демонтаж покрівлі інтерна-ту (він буде перебудований у друге крило школи); прокла-даються технічні комунікації.

Отже, можна не сумнівати-ся: на 1 вересня учні підуть в нові класи. Тому, м’яко кажучи, дивна позиція людей, які сьо-годні наважуються критикува-ти будову і людей, які її ініцію-вали.

Скажімо, у програмі «Фак-ти» телеканалу IСTV сюжет про будівництво Мульчицького освітньо-культурного комп-лексу подали під акцентом «Школа не для всіх». Мовляв, цей навчальний заклад зможе прийняти лише старшоклас-ників, а малюки (майже 150 учнів) і далі тіснитимуться у приміщенні старого інтерна-ту. Отже, взимку школярикам доведеться бігати із старого корпусу до їдальні та спорт-залу, – а це, мовляв, неабияка шкода їхньому здоров’ю. Одна

з матерів навіть сказала, що їй проект нової школи взагалі не подобається. Мовляв, усі батьки хочуть, щоб їхні діти хо-дили в нову школу, а не стару; а колишній інтернат так і зали-шиться для малюків.

Справді, школярів у Муль-чицях майже півтисячі (492, якщо точніше), тут навчаються діти з чотирьох окружних сіл. Корпус, що будується, розра-хований на 350 учнів; а власне нова школа після реконструкції і закінчення будівництва другої черги (проект доробляється) зможе прийняти, як мінімум, 528 учнів.

То в чому проблема? Про-сто журналістка чомусь за-була уточнити, що інтернат будівельники реконструюють і об’єднають із школою. Власне, їдальня буде не окремо (як по-дано в сюжеті), а добудується

між інтернатом і новою шко-лою (поки що тут технологічний розрив для руху важкої техні-ки). Тож в їдальню діти заходи-тимуть не з вулиці, а з інтернату або зі школи – все це стоятиме під одним дахом. Спортзал буде розміщений у приміщенні нинішньої сільради, що непо-далік, через шкільний садок.

«Тісних напівтемних воло-гих холодних кімнат» у школі не буде, адже в інтернаті про-кладатимуться ті ж комуні-кації, що й у новому корпусі. Усі приміщення опалюватиме нова котельня; це передбаче-но проектом другої черги. А що спортзал метрів за сто від школи (він, до речі, теж опа-люватиметься новою котель-нею), то фізкультура, власне, й передбачає рух.

І в районі, і в області чима-ло шкіл мають окремі корпуси;

учні, буває, переходять на за-няття по кілька разів із корпусу в корпус, і ніхто не створює з цього ніяких проблем. А якби не було цієї будови, дітвора

навчалася б під постійною за-грозою, що аварійна школа просто завалиться під час за-нять.

Тільки чомусь усі ці моменти журналісти не прояснили у бу-дівельників; певне, вони їхали виконувати чітко поставлене завдання. Сюжет «Фактів» ви-кривлює дійсність і не відпові-дає критеріям професійної жур-налістики. Хіба тій матусі було б ліпше, якби її дитина вчилась у старій школі? Чи виграє село, якщо після таких критичних стріл київського телебачення будівництво зупинять?..

Воістину: наших людей хлі-бом не корми, а дай помітин-гувати, покритикувати когось. За їхньою логікою, краще нічо-го не будувати – щоб нічого не критикувати. Хорошу, але не-легку справу для громади не кожен ризикне почати (чи хоча б підтримати). А от встромити палиці в колеса завжди зна-

йдуться охочі. Для таких в на-роді є поговірка: «Не допома-гаєш – то хоч не заважай»…

Сергій СКІБЧИК.Фото автора.

МУЛЬЧИЦЬКА БУДОВА: ШКОЛА ДЛЯ ВСІХ

(Читайте на 2-ій стор.).(Читайте на 2-ій стор.).

СЕВІЛЬ-ВОЛОДИМИРЕЦЬ: КОСТЮМИ РЯТУВАЛЬНИКАМКОСТЮМИ РЯТУВАЛЬНИКАМ

смт Володимирець, смт Володимирець, критий ринок “Нектар”.критий ринок “Нектар”.

До 1.08 2011 р. знижка на

До 1.08 2011 р. знижка на

весь товар -5%,

весь товар -5%,

на зимовий -10%

на зимовий -10%

Фото 1Фото 1 Фото Фото 22