Галицький лікарський вісник №1

1

Галицький лікарський вісник, 2014, Т. 21, № 1

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

Головний редактор - М.М. Рожко

Вакалюк І.П. (заступник головного редактора)Боцюрко В.І. (відповідальний секретар)Вишиванюк В.Ю. (секретар)Вірстюк Н.Г.Волосянко А.Б.Геращенко С.Б.Гудз І.М.Ерстенюк А.М.Ємельяненко І.ВЗаяць Л.М.Ковальчук Л.Є.Мізюк М.І.Міщук В.Г.Ожоган З.Р.Середюк Н.М.Яцишин Р.І.

Редакцiйна рада

Бальцер К. (ФРН, Мюльгейм)Вагнер Р. (США, Джорджтаун)Волков В.І. (Україна, Харків)Волошин О.І. (Україна, Чернівці)Геник С.М. (Україна, Івано-Франківськ)Енк П. (ФРН, Тюбінген)Ковальчук І.П. (Канада, Летбридж)Ковальчук О.В. (Канада, Летбридж)Поворознюк В.В. (Україна, Київ)Погрібний І.П. (США, Джефферсон)Скальний А.В. (Росія, Москва)Швед М.І. (Україна, Тернопіль)

Адреса редакції:Україна,

76018 м.Івано-Франківськ,вул. Галицька, 2

Медичний університетТелефон: (0342) 53-79-84

факс (03422) 2-42-95glvisnyk.if.ua

E-maіl:[email protected]

Рекомендовано до друкуВченою Радою

Івано-Франківськогонаціонального медичного

університетупротокол № 5 від 25.03.2014 р.

Засновник та видавецьІвано-Франківський

національний медичний університетСвідоцтво про державну реєстрацію

серія КВ №7296від 14.05.2003 року

Міністерствоохорони здоров'я України

Івано-Франківськийнаціональний медичний університет

Щоквартальний науково-практичний часописЗаснований в 1994 році

ÃÀËÈÖÜÊÈÉË²ÊÀÐÑÜÊÈÉ Â²ÑÍÈÊ

Том 21 - число 1 - 2014

Комп'ютерний набір іверстка редакції журналу

"Галицький лікарський вісник"Підписано до друку 26.03.2014 р.

Формат 60/88 1/2 Обсяг - 16 друк. арк.Друк офсетний. Наклад 200

Тираж здійснено у видавництвіІвано-Франківського національного

медичного університету.Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої

справи до Державного реєстру видавців,виготівників і розповсюджувачів видавничої

продукції. ДК №2361 від 05.12.2005 р.76018, м.Івано-Франківськ,

вул. Галицька, 2.Журнал включено до Переліку наукових видань, в якихможуть публікуватись основні результати дисертаційнихробіт (Постанова Президії ВАК України від 10.11.2010 року,№1-05/7)

© Видавництво Івано-Франківського національного медичного університету, 2014© Галицький лікарський вісник, 2014

ISSN 2306-4285


2

ISSN 2306-4285

The Ministryof Health Care of Ukraine

Ivano-FrankivskNational Medical University

Founder and publisherIvano-Frankivsk National

Medical UniversityCertificate of state registration

series KB № 7296 of 14.05.2003

Approved for publication bythe Scientific Council of

the Ivano-FrankivskNational Medical UniversityMinutes № 5 of 25.03.2014

Address of the editorial office:Medical UniversityHalytska Street, 2

Ivano-Frankivsk 76018Ukraine

Tel: (0342) 53-79-84Fax (03422) 2-42-95

glvisnyk.if.uaE-maіl:[email protected]

MEMBERS OF EDITORIAL BOARD

Editor-in-Chief – M. M. Rozhko

Vakaliuk I.P. (Deputy Editor)Botsiurko V.I. (Executive Associate Editor)Vyshyvaniuk V.Yu. (Associate Editor)Virstiuk N.G.Volosianko A.B.Herashchenko S.B.Hudz I.M.Ersteniuk G.M.Yemelianenko I.V.Zaiats L.M.Kovalchuk L.Ye.Miziuk M.I.Mishchuk V.G.Ozhohan Z.R.Serediuk N.M.Yatsyshyn R.I.

Editorial Council

Balzer K. (Mulheim,Germany)Wagner R. (Georgetown, USA)Volkov V.I. (Kharkiv, Ukraine)Voloshyn O.I. (Chernivtsi, Ukraine)Henyk S.M. (Ivano-Frankivsk, Ukraine)Enck P. (Tubingen, Germany)Kovalchuk I.P. (Lethbridge, Canada)Kovalchuk O.V. (Lethbridge, Canada)Povorozniuk V.V. (Kyiv, Ukraine)Pohribnyi (Jefferson, USA)Skalnyi A.V. (Moscow, Russia)Shved M.I. (Ternopil, Ukraine)

Quarterly scientific and practical journalEstablished in 1994

Volume 21 - number 1 – 2014

The Journal is on the List of Specialized Editions in which the mainresults of theses are allowed to be published (The Resolution of thePresidium the Higher Attestation Commission of Ukraine of10.11.2010, № 1-05/7)

GALICIANMEDICAL JOURNAL

Publishing House of Ivano-Frankivsk National Medical University, 2014Galician Medical Journal, 2014

Typesetting servicesand layout by the editorial staff

of Galician Medical Journal.Passed for printing 26.03.2014

Format 60/88 1/2 Volume – 16 quires.Offset printing. Circulation 200.Printed in the publishing houseof the Ivano-Frankivsk National

Medical University.Certificate of introduction of the publishingentity into the State Register of Publishers,

manufacturers and distributorsof publishing products.

ДK №2361 of 05.12.2005.Halytska Street 2,

Ivano-Frankivsk 76018.

GALIC’KIJLIKARS’KIJ VISNIK

3


Ç Ì ² Ñ Ò C O N T E N T S

ÎÐÈÃ²ÍÀËÜÍ² ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍßВасилишин У.Р.Стан слизової оболонки протезного ложа та пародонтаопорних і збережених зубів при їх значній втраті та корис-туванні знімними конструкціями зубних протезівВацеба М.О.Взаємозв’язок ступеня ожиріння з порушенням обмінусечової кислоти, ліпідного обміну у хворих на артеріаль-ну гіпертензію та подагруВірстюк Н.Г., Волошинович М.С.Вплив лікування на патогенетичні ланки псоріазу припорушенні функції печінки із застосуванням вузькосму-гової UVB-терапії та гепатопротекторівГлушко Л.В., Насраллах А.Х., Федоров С.В.Корекція порушень імунітету при метаболічному син-дромі у жінок в період постменопаузиДзюблик Я.О.Оптимізація антиінфекційної фармакотерапії хворих зінфекційним загостренням хронічного обструктивногозахворювання легень вірусно-бактеріальної етіологіїДрогомирецька Н.В., Геник Н.І., Остафійчук С.О.Використання шкал для оцінки болю (Pain AssessmentScales) в комплексному обстеженні жінок з хронічнимтазовим болемЗаяць Л.М., Савчук Р.М.Ультраструктурні зміни альвеолоцитів І типу при дії за-бруднювачів атмосферного повітряКіщук Б.М., Заяць Л.М.Стан гемомікроциркуляторного русла легень при експе-риментальному цукровому діабетіКозовий Р.В., Ерстенюк Г.М.Аналіз активності ферментів глутатіонової системи удовгожителів ПрикарпаттяКороль Л.В., Мигаль Л.Я., Степанова Н.М.,Малашевська Н.М.Активність показників оксидативного стресу у хворихна хронічний пієлонефритКотик Т.Л., Попович Ю.І., Юрах О.М.Будова паренхіми піднижньощелепної та під’язиковоїслинних залоз і морфометрична характеристика їх ацино-цитів з використанням факторних моделейКривенький Т.П.Тривимірне моделювання металокерамічних конструкційзубних протезів при різних дефектах зубних рядівКулаєць В.М.Сучасні підходи до діагностики та лікування хронічногогастриту, асоційованого з Helicobacter pyloriЛевандовський Р.А.Eлектроміографічні дослідження спроможності жуваль-них і додаткових м’язів за допомогою апарату “BIOEMGIII” (США) у хворих зі складною щелепно-лицевою пато-логією при користуванні різними типами щелепно-лице-вої апаратуриНагорна О.О., Стежка В.А.Вплив квінаприлу на активність системи вільнорадикаль-ного перекисного окислення ліпідів у щурів зі спонтан-ною артеріальною гіпертензієюНиколишин Л.В.Особливості ліпідного спектру крові, мікроелементногобалансу при гіпотиреоїдній дисфункції та можливі шляхикорекціїОринчак М.А., Човганюк О.С., Вакалюк І.І., Гаман І.О.,Артеменко Н.Р., Краснопольський С.З., Кочержат О.І.Показники негемового заліза при анемії у хворих на хро-нічну хворобу нирок

ORIGINAL RESEARCHU.R. VasylyshynThe State of Prosthetic Bed Mucous Membrane and Periodon-tium of Abutment and Preserved Teeth in Conditions of Consid-erable and Total Loss of Teeth and Use of Removable DenturesM.O. VatsebaThe Relationship Between the Degree of Obesity, MetabolicDisorders of Uric Acid and Lipid Metabolism in Patientswith Hypertension and GoutN. H. Virstiuk, M. S. VoloshynovychClinical Evaluation of Treatment Effectiveness of PsoriasisPatients with Compromised Liver Function UsingNarrowband UVB-Therapy and HepatoprotectorsL.V. Hlushko, A.H. Nasrallah, S.V. FedorovCorrection of Immunity Disturbances in PostmenopausalWomen with Metabolic SyndromeYa.O. DziublykOptimization of Anti-Infective Pharmacotherapy for Patientswith Acute Exacerbation of Chronic Obstructive PulmonaryDisease Caused by Viral-Bacterial EtiologyN.V. Drohomyretska, N.I. Henyk, S.O. OstafiichukUse of the Pain Assessment Scales in Complex Examinationof Women with Chronic Pelvic Pain

L.M. Zaiats, R.M. SavchukUltrastructural Alterations in Alveolocytes of I Type Causedby Air PollutantsB.M. Kishchuk, L.M. ZaiatsThe Condition of Pulmonary Hemomicrocirculatory Channelin Experimental Diabetes MellitusR.V. Kozovyi, H.M. ErsteniukFunctional Status of Glutathione System of Long Livers(Precarpathian Region)L.V. Korol, L.Ya. Myhal, N.M. Stepanova,N.M. MalashevskaActivity of Indexes of Oxidative Stress in Patients withChronic PyelonephritisT.L. Kotyk, Yu.I. Popovych, O.M. YurakhThe Structure of Submandibular and Sublingual SalivaryGlands Parenchyma and Their Acini MorphometricCharacteristics Using Factor ModelsТ.P. КryvenkyiThree Dimensional Modeling of Metal-Ceramic Constructions ofDental Prostheses Taking into Account Various Defects of Teeth RowsV.M. KulaietsCurrent Approaches to Diagnosis and Treatment of ChronicGastritis Associated with Helicobacter PyloriR.A. LevandovskyiElectromyographic Study of the Ability of Masticatory andAdditional Muscles with the Help of the Device “BIOEMGIII” (USA) in Patients with Complex MaxillofacialPathology Using Different Types of MaxillofacialEquipmentO.O. Nahorna, V.A. StezhkaQuinapril Influence on the Activity of Free Radical LipidPeroxidation in Rats with Spontaneous ArterialHypertensionL.V. NykolyshynPeculiarities of Lipid Profile of Blood, MicroelementBalance in Hypothyroid Dysfunction, Possible Ways ofCorrectionM.A. Orynchak, O.S.Chovhaniuk, I.I.Vakaliuk, I.O.Haman,N.R.Artemenko, S.Z. Krasnopolskyi, O.I.KocherzhatNon-Heme Iron Panel in Patients with Anemia and ChronicKidney Disease

- 6 -

- 9 -

- 11 -

- 15 -

- 18 -

- 22 -

- 24 -

- 26 -

- 28 -

- 31 -

- 33 -

- 37 -

- 40 -

- 43 -

- 46 -

- 49 -

- 53 -


4

- 56 -

- 58 -

- 61 -

- 65 -

- 69 -

- 71 -

- 73 -

- 76 -

- 77 -

- 79 -

- 82 -

- 84 -

- 86 -

- 88 -

- 90 -

- 94 -

- 96 -

Перехрестенко Т.П., Дягіль І.С., Третяк Н.М.Вплив попереднього застосування гідроксисечовини увідповідь на терапію інгібіторами тирозинкінази у хворихна хронічну мієлоїдну лейкеміюПроць Г. Б.Ефективність дентальної імплантації в комплексномулікуванні захворювань пародонтуРазумний Р.В.Вплив імуномаксу на стан системи глутатіону у хворихна негоспітальну пневмонію, поєднану зі стеатозомпечінкиСабадош Р.В.Тромбози пронизних вен різних анатомічних підгруп пригострому варикотромбофлебіті нижніх кінцівок

Секретар Л.Б.Рання анемія недоношених – деякі питання її профілактикиФедоров С.В.Оцінка безпеки використання блокатора if-каналів сину-сового вузла Івабрадину при лікуванні хворих із синдро-мом серцевої недостатності: результати двохрічного спо-стереження

ÄÈÑÊÓÑ²¯Хімейчук Л.О., Сенишин Н.Ю., Буянова І.О.Сучасна косметологія як галузь медицини

ÌÅÄÈ×ÍÀ ÎÑÂ²ÒÀАлексеєва Ю.Методика викладання теми: «Інтегроване ведення хворобдитячого віку» в педіатріїГінчицька Л.В.Використання фантомів для контролю практичних нави-чок з виробничої лікарської практики з гінекологіїМельник Н.С.Тестовий контроль знань студентів-стоматологів як важ-лива складова якості освітиМізюк В.М.Адаптація іноземних студентів до освітнього середовищаІвано-Франківського національного медичного університетуМісяченко М.М.Сучасні аспекти викладання клінічної фармакології длястудентів стоматологічного факультетуОжоган З.Р., Мізюк Л.В., Бульбук О.І., Заяць О.Р.,Сухоребський Ю.І.Особливості виробничої практики з ортопедичної стома-тології згідно з кредитно-модульною системою у сту-дентів 4-го курсуСенишин Н.Ю.Форми контролю та підготовка матеріалів методичногозабезпечення студентів з дисципліни «Дерматологія тавенерологія»

ÍÎÂ² ÌÅÄÈ×Í² ÒÅÕÍÎËÎÃ²¯Куцик Р.В., Попадюк О.Я., Мельник М.В., Мельник Д.О.Дослідження протимікробної активності лікарських плі-вок з відомими антисептичними препаратами

ÎÐÃÀÍ²ÇÀÖ²ß ÎÕÎÐÎÍÈ ÇÄÎÐÎÂ’ßГеник С.М.Синдром вигорання у лікарів хірургічного профілюТимків В.В.Статистичний аналіз непухлинних захворювань щитопо-дібної залози в Івано-Франківській області протягом2007-2011 рр.

T.Р. Perekhrestenko, I.S. Diahil, N.N. TretiakEffect of Previous Use of Hydroxyurea on the Formation ofResponse to Tyrosine Kinase Inhibitor Therapy in Patientswith Chronic Myeloid LeukemiaH.B. ProtsThe Effectiveness of Dental Implants in the ComplexTreatment of Periodontal DiseaseR.V. RazumnyiImmunomax Influence on Glutathione System among Patientswith Community-Acquired Pneumonia in Combination withHepatic SteatosisR.V. SabadoshThrombosis of the Perforating Veins of Different AnatomicalSubgroups in Superficial Vein Thrombosis Associated withVaricose Veins of Lower LimbsL.B. SekretarEarly Anemia of Prematurity – Some Prophylaxis IssuesS.V. FedorovThe Assessment Ivabradine If-Channel Blocker Safety of Us-age in Patients with the Syndrome of Heart Failure: Resultsof the Two Years of Observation

DISCUSSIONSL.O. Khimeichuk, N.Yu. Senyshyn, I.A. BuianovaModern Cosmetology as a Branch of Medicine

MEDICAL EDUCATIONYu. AlekseievaMethods of Teaching Topic “Ntegrated Management ofChildhood Illness” in PediatricsL.V. HinchytskaThe Use of Manikins for Hands-On Skills Assessment duringClinical Practice in GynecologyN.S. MelnykKnowledge Testing of Student-Dentists as an ImportantComponent of Education QualityV.M. MiziukAdaptation of Foreign Students to Educational Environmentof the Ivano-Frankivsk National Medical UniversityM.M. MisiachenkoModern Aspects of Clinical Pharmacology Teaching forStudents of the Dentistry FacultyZ.R. Ozhohan, L.V. Miziuk, O.I. Bulbuk, O.R. Zaiats, Yu.I.SukhorebskyiThe Specifics of Practical Training in Orthopedic Dentistryof the 4th Year Students According to Credit-ModuleSystemN.Yu. SenyshynForms of Control and Preparing the Materials of MethodicSupply of Students in Discipline “Dermatology andVenereology”

INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN MEDICINER.V. Kutsyk, O.Ya. Popadiuk, M.V. Melnyk, D.O. MelnykResearch of Antimicrobial Activity of Medical Films withKnown Active Drugs

PUBLIC HEALTH SERVICES.M. HenykBurnout Syndrome in SurgeonsV.V. TymkivStatistical Analysis of Thyroid Gland Non-NeoplasticDiseases Rate in Ivano-Frankivsk Oblast during 2007-2011

5


- 101 -

- 103 -

- 107 -

- 110 -

ÍÀ ÄÎÏÎÌÎÃÓ ÏÐÀÊÒÈ×ÍÎÌÓ Ë²ÊÀÐÞШтурмак В.М.Особливості підготовки ясенного краю при ортопедич-ному лікуванні зруйнованої кореневої частини зуба кук-совою вкладкою

ÎÃËßÄ Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÈКашівська Р.С., Мельничук Г.М., Мельничук А.С.,Базалицька О.В.Медикаментозне лікування хвороб пародонта. Групи пре-паратів, механізм їх дії, показання та протипоказання довикористання. Частина IV. Препарати з протинабряковоюі склерозуючою дієюТимків І.С.Селен: вплив на репродуктивну функцію та тиреоїднийбаланс

ÏÐÀÂÈËÀ ÄËß ÀÂÒÎÐ²Â

TO HELP A PRACTICING DOCTORV.M. ShturmakThe Peculiarities of Preparing the Marginal Gingiva inOrthopedic Treatment of Damaged Tooth Root Part withStump Inlay

BOOK REVIEWSR.S. Kashivska, G.M. Melnychuk, A.S. Melnychuk,O.V. BazalytskaPharmacological Treatment of Periodontal Disorders: Groupsof Medications, Mechanisms of their Action, Indications andContraindications of their Use. Part IV: Medications withAnti-Swelling and Sclerosing EffectsI.S. TymkivSelenium: Influence on the Reproductive Function and theThyroid Balance

INSTRUCTIONS FOR AUTHORS


6

ÎÐÈÃ²ÍÀËÜÍ² ÄÎÑË²ÄÆÅÍÍß

УДК:616.31:616-089.28/.29Василишин У.Р.Стан слизової оболонки протезного ложа та пародонта опорних і збережених зубів при їх значнійвтраті та користуванні знімними конструкціями зубних протезівКафедра стоматології інституту післядипломної освіти (зав.каф. - проф. М.М. Рожко) Івано-Франківського національногомедичного університету

Резюме. Робота присвячена вивченню впливу значної втратизубів та тривалого користування знімними конструкціями зубнихпротезів на слизову оболонку протезного ложа та пародонта опір-них та збережених зубів, на виникнення та перебіг запальних про-цесів у цих ділянках.

Матеріали і методи дослідження. Об’єктом дослідження є105 пацієнтів Центру стоматології університетської клінікиІФНМУ віком 45-70 років зі значною або повною втратою зубів,котрим рекомендоване чи здійснюється лікування знімнимиконструкціями зубних протезів.

Результати. Встановлено, що значна втрата зубів негативнопозначається на стані слизової оболонки беззубої ділянки щелепи,спричиняючи виникнення та прогресування запальних процесівяк на поверхні слизової оболонки, так і в пародонті опорних тазбережених зубів. На початку лікування таких хворих знімнимиконструкціями зубних протезів спостерігається покращеннямікроциркуляторних та мікробіотичних процесів у ділянці про-тезного ложа, зменшення, а то і повне зникнення запалення.

Висновки. Тривале користування (3 і більше років) знімнимиконструкціями зубних протезів без їхньої належної своєчасноїкорекції призводить до травматизації протезного ложа та паро-донта опорних і збережених зубів, порушення процесів дренажупід протезами і, як наслідок, розвитку нерідко тяжких форм за-пального процесу зі звиразкуванням, крововиливами та нальотамина поверхні слизової оболонки, прогресування проліферативнихта гіпертрофічних процесів як у ділянці протезного ложа, так і впародонті опорних і збережених зубів.

Ключові слова: слизова оболонка, ротова порожнина, про-тезне ложе, зуби, пародонт, запальний процес.

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень.Значна, а то і повна втрата зубів (ВЗ) – порівняно часта пато-логія зубощелепна системи [2,5,7]. Лікування таких хворихздійснюється, як правило, за допомогою знімних конструк-цій зубних протезів (ЗКЗП) [4,5,9]. Проте, як ВЗ, так ізастосування ЗКЗП, за даними багатьох дослідників [3,4,6,7],зумовлюють істотні мікроциркуляторні та мікробіотичнізміни слизової оболонки (СО) ротової порожнини (РП), упершу чергу, в ділянці протезного ложа (ПЛ) і пародонтаопорних та збережених зубів (ПОЗЗ) [1,7,8,10], що при-зводить до виникнення запальних процесів (ЗП).

Метою роботи є вивчення можливого негативного впли-ву значної ВЗ та тривалого користування ЗКЗП на СОПЛ таПОЗЗ, на виникнення та перебіг ЗП у цих ділянках РП.

Матеріал і методи дослідженняОб’єктом дослідження є 105 пацієнтів Центру стоматології

університетської клініки ІФНМУ віком 45-70 років зі значною чиповною ВЗ на одній чи двох щелепах, без тяжкої соматичної пато-логії, які залежно від того, вперше чи повторно проводилось їхортопедичне лікування ЗКЗП, розподілялись на 2 групи: перша(51 особа) – лікування ЗКЗП первинне, та друга (54 особи) – ліку-вання ЗКЗП повторне. Базиси знімних пластинкових протезів виго-товляли із пластмаси «Фторакс» інжекційним методом із дотри-манням технології та режиму полімеризації. Спостереження запацієнтами здійснювалось у динаміці – до протезування, через 3-6місяців, 12 місяців та через 3 і більше років. У всіх пацієнтів до-кладно вивчався стан СОПЛ, зокрема, від незначної реакції дозначних змін і проявів ЗП СОРП.

З метою вивчення можливого негативного впливу ВЗ та корис-тування ЗКЗП на стан ПОЗЗ 79 пацієнтів (у 26 пацієнтів у зв’язкуз повною ВЗ пародонт відсутній) також розподілялись за анало-гічними ознаками на 2 групи: 38 осіб –перша група, та 41 особа –друга група. У межах кожної групи пацієнти розподілялись на дві

підгрупи: перша – симптоми ЗП у РП відсутні, та друга – є симпто-ми ЗП у РП. У всіх пацієнтів вивчався стан пародонта, зокрема,наявність та тяжкість хвороби тканин пародонта (ХП), а такожнаявність гіпертрофічних та гіперпластичних процесів у ПОЗЗ.

Результати дослідження та їх обговоренняУ процесі вивчення впливу ВЗ та тривалого користування

ЗКЗП на СОПЛ встановлено наступне (табл.1).У 19 пацієнтів із 51, що становить 37,25±6,77% випадків,

котрі вперше звернулись у клініку з метою ортопедичноголікування ВЗ ЗКЗП, ознаки ЗП СОПЛ були відсутні. У всіхінших обстежуваних пацієнтів цієї групи відзначались різ-ного характеру симптоми ЗППЛ. У переважної більшості(60,78±6,84%) констатували гіперемію ПЛ, дещо рідше(33,33±6,6%) – набряк, у 13,73±4,82% випадків – пастозністьПЛ. Поодиноко (1,96 – 3,92%) були й інші ознаки ЗП СОПЛ,зокрема, такі, як гіпертрофія та атрофія, звиразкування,висипання, нальоти, крововиливи.

Через 3-6 місяців від моменту виготовлення ЗКЗП у ційгрупі на обстеження звернулось 48 з 51 пацієнтів. Порівню-ючи у цей час дані обстеження пацієнтів із тими, що булиотримані перед початком їх лікування, слід зауважити, щовони істотно не відрізнялись між собою.

Показовими є результати обстеження пацієнтів цієї групичерез 12 місяців з моменту виготовлення ЗКЗП. У 16 з 26осіб, що становить 61,54±9,54% випадків, ЗП на СОПЛ небув зафіксований. Значно рідше, порівняно з попереднімидослідженнями, виявляли також набряк та пастозність СО,гіпертрофію та атрофію СОПЛ, а також такі симптоми по-рівняно тяжкого ЗП, як звиразкування, нальоти, висипаннята крововиливи.

Дещо інші результати одержали при обстеженні па-цієнтів цієї групи через 3 і більше років від моменту виготов-лення ЗКЗП. У всіх 17 пацієнтів цієї групи були різного сту-пеня важкості симптоми ЗП СОПЛ. У всіх пацієнтів відзна-чали гіперемію СОПЛ, дещо рідше ( 58,82±11,94%) – набрякта пастозність СО, у значній кількості випадків (23,53-35,59%) - звиразкування, висипання, нальоти, крововиливи.Лише по одному випадку (5,88±5,71%) констатували ознакигіперплазії та гіпертрофії СОПЛ.

Показовими є результати, одержані при обстеженні па-цієнтів, котрі здійснювали повторне лікування ЗКЗП. Тількиу 14 з 54 пацієнтів (25,93±5,71%) симптоми запалення СОПЛбули відсутні, що значно менше, ніж в аналогічний періодобстеження у 1-й групі. У всіх інших обстежуваних пацієнтівспостерігались явища ЗП СОПЛ різного характеру. Домі-нуючими були гіперемія (53,7±6,79%), набряк (24,07±5,82)та пастозність СО (16,67±5,07%). Порівняно часто ( 14,81-16,67 %) констатували гіперплазію та гіпертрофію СОПЛ,дещо рідше (3,12-5,56 %) – звиразкування, нальоти, виси-пання та крововиливи у ділянці ПЛ.

Через 3-6 місяців від моменту повторного лікуванняЗКЗП значних змін при об’єктивному обстеженні СОПЛ невідмічено.

Аналізуючи результати обстеження у цій групі пацієнтівчерез 12 місяців від моменту повторного лікування ЗКЗП,можна засвідчити зростання (з 25,93% до 46,67%) відсоткупацієнтів зі здоровою СОПЛ, зменшення кількості пацієнтівіз симптомами порівняно тяжкого ЗП.

Через 3 і більше років на обстеження зголосилось 12

7


пацієнтів цієї групи, у яких були виявлені тією чи іншоюмірою симптоми ЗП СОПЛ. Домінуючими були гіперемія,набряк, пастозність, висипання, нальоти та крововиливи.Порівняно часто ( 25±12,5% %) відмічали гіперплазію тагіпертрофію ПЛ.

У процесі вивчення впливу ВЗ та користування ЗКЗП натканини ПОЗЗ встановлено наступне (табл. 2).

У всіх пацієнтів обох дослідних груп при зверненні уклініку були ознаки ХП, проте інтенсивність її значною мі-рою залежала як від того, лікування ЗКЗП первинне чи пов-торне, так і від наявності чи відсутності ЗП у РП. Зокрема,у пацієнтів І-ої підгрупи І-ої групи домінував пародонтитОЗЗ 1 ступеня (78,95±0,35%), значно рідше ( 15,79±8,37 %) –пародонтит 2 ступеня, і тільки у одному випадку, що ста-новить трохи більше 5 %, констатували важку форму ХП (3ступінь). У одного пацієнта виявлені симптоми гіпертрофіїтканин пародонта.

У другій підгрупі цієї ж групи домінували форми ХПсереднього та важкого ступенів тяжкості (більше, ніж у 62%випадків, порівняно з 21 % у пацієнтів І-ої підгрупи).

Таку ж тенденцію спостерігали у пацієнтів ІІ-ої дослідноїгрупи. Зокрема, якщо легка форма ХП встановлена більшеніж у третини обстежуваних пацієнтів (у 5 з 14), у котрихвідсутні симптоми ЗП у РП, то серед осіб, у котрих конста-тували ознаки ЗП у РП, ця ж форма ХП ОЗЗ встановленатільки у 3-х пацієнтів з 27 ( 11,11±6,05%). Загалом, у пацієн-тів, у котрих були симптоми ЗП у РП, тяжкі форми ХП (2 і 3

ступені) спостерігались значно частіше (88,88 %), ніж привідсутності ЗП у РП (64,29 %). Слід також зауважити, що уІІ-й дослідній групі, незалежно від наявності симптомів ЗПу РП, порівняно часто (21,43-22,22 %) виявляли також гіпер-трофічні процеси в ПОЗЗ. Через 12 місяців після виготов-лення ЗКЗП в обидвох групах зросла кількість пацієнтів ізсереднім ступенем вираженості патології пародонта опор-них зубів, причому більш істотно у пацієнтів із наявністюсимптомів ЗП РП (в І-й групі з 48,28% до 65,7%, в ІІ-й групіз 74,07% до 88,6%). Для даної патології характерні вогни-щевість ураження, відповідно до ділянок дотикання протезадо СОПЛ, а також поліморфізм патологічних змін (одно-часна наявність катаральних, ерозивних, гіперпластичнихпроцесів) на малій площі ділянки ураження.

Отже, значна ВЗ негативно впливає на СО беззубих діля-нок щелеп та на ПОЗЗ. Істотні мікроциркуляторні зміни уСО сприяють розвиткові ЗП у РП, зокрема, на СОПЛ. Засто-сування ЗКЗП на початку лікування позитивно впливає настан СОПЛ, покращує мікроциркуляцію, сприяє зменшеннюінтенсивності ЗП на СОПЛ. Наочним свідченням цього єзникнення у перші 12 місяців від моменту виготовленняЗКЗП симптомів тяжких альтеративних форм ЗП СОПЛ.Тривале користування ЗКЗП (більше 3-х років) без їхньоїкорекції та своєчасної заміни сприяє наростанню симптомівЗП, його хронізації, переходу у тяжкі форми, травматизаціїСОПЛ, розвиткові гіперпластичних та гіпертрофічних явищна СОПЛ. Збільшення відсотка випадків тяжких форм ХП

у пацієнтів, у котрих спостерігались симптомиЗП у РП, є свідченням їх можливого спільногоґенезу (мікробного, травматичного, алергіч-ного тощо). Наростання гіпертрофічних тагіперпластичних явищ у пародонті у процесітривалого користування ЗКЗП є додатковоюознакою хронічної травматизуючої дії протезівяк на СОПЛ, так і на ПОЗЗ, спільності етіо-патогенетичних механізмів ЗП як і у пародонті,і на СОПЛ зокрема, так і на СОРП взагалі.

Висновки1. ВЗ та тривале користування ЗКЗП нега-

тивно позначаються на стані СОПЛ та ПОЗЗ,що проявляється розвитком ЗП у РП, появоюта збільшенням відсотка тяжких альтератив-них та гіперпластичних станів на ПЛ та ПОЗЗ.

Таблиця 1. Стан СОПЛ пацієнтів дослідних груп у процесі користування ЗКЗП Група

1(лікування ЗКЗП вперше) 2(лікування ЗКЗП повторно) Час обстеження Час обстеження Стан СОПЛ

До лікування п=51

Через 3-6 міс п=48

Через 12 міс п=26

Через 3 і більше років

п=17 До лікування

п=54 Через 3-6 міс

п=45 Через 12 міс

п=30 Через 3 і

більше років п=12

Без змін 19 37,25±6,77%

17 35,42±6,96%

16 61,54±9,54%

0

14 25,93±5,96%

17 37,78±7,23%

14 46,67±9,11%

0

Гіперемія 31 60,78±6,84%

28 58,33±7,12%

10 38,46±9,54%

17 100%

29 53,7 ±6,79%

27 60±7,3%

16 53,33 ±6,17%

6 50± 14,43%

Набряк 17 33,33 ±6,6%

15 31,32 ±6,9%

5 19,23 ±7,73%

10 58,82±11,94%

17 24,07 ±5,82%

11 24,44 ±6,41%

8 23,33 ±7,72%

6 50± 14,43%

Пастозність 11 13,73 ±4,82%

8 20,83 ±5,86%

4 19,23 ±7,72%

10 58,82±11,94%

9 16,67±6,8%

8 11,78 ±5,7%

5 16,67 ±6,8%

6 50 ± 14,43%

Гіперплазія 0

0

0

1 5,88 ±5,71%

9 16,67 ±5,07%

8 11,78 ±5,7%

5 16,67 ±6,8%

6 50±14,43%

Гіпертрофія 2 3,92 ±2,72%

2 4,17 ±2,88%

0

1 5,88 ±5,71%

8 14,81 ±4,83%

7 15,56 ±5,4%

5 16,67 ±6,8%

3 25 ± 12,5%

Атрофія 1 1,96 ±1,94%

1 2,08± 2,06%

0

0

1 1,85 ±1,83%

1 2,22 ±2,2%

0

0

Звиразкування 1 1,96 ±2,72%

1 2,08 ±2,06%

0

4 23,53±10,29%

3 5,56 ±3,12%

2 4,44 ±3,07%

1 3,33 ±3,28%

2 16,67±10,76%

Висипи, на-льоти, крово-виливи

1 1,96 ±1,94%

0

0

6 35,29±11,59%

3 5,56 ±3,12%

3 6,67 ±3,72%

1 3,33 ±3,28%

6 50± 14,43%

Таблиця 2. Стан пародонта опорних та збережених зубів у пацієнтів дослідних груп

Група

1(лікування ЗКЗП вперше) 2(лікування ЗКЗП повторно)

Стан пародонта опорних і

збережених зубів

І-а підгрупа симптоми ЗП у РП відсутні

п=19

ІІ-а підгрупа є симптоми

ЗП у РП п=29

І-а підгрупа симптоми ЗП у РП відсутні

п=14

ІІ-а підгрупа є симптоми

ЗП у РП п=27

Пародонтит 1 ступеня

15 78,95±9,35%

11 37,93±9,01%

5 35,71±12,81%

3 11,11±6,05%


3 15,79±8,37%

14 48,28±9,28%

7 50,00±13,36%

20 74,07±8,43%


1 5,26±5,12%

4 13,79±6,4%

2 14,29±12,81%

4 14,81±6,84%

Гіпертрофія та гіперплазія

1 5,26±5,12%

1 3,45±3,39%

3 21,43±10,97%

6 22,22±8,00%


8

2. Технічне виготовлення протеза згідно з усіма вимо-гами, підтримання високого рівня гігієни ротової порожнинипоряд зі своєчасною корекцією та заміною ЗКЗП сприяютьпокращенню стану ПЛ та ПОЗЗ, зменшенню інтенсивностіЗП, що, без сумніву, сприяє покращенню самопочуття хво-рих та підвищує ефективність лікування пацієнтів з допо-могою ЗКЗП.

Перспективи подальших досліджень полягають увивченні та порівнянні впливу різних конструкцій знімнихпротезів на СОПЛ та ПОЗЗ, на виникнення та перебіг ЗП уцих ділянках РП.

Література1. Терапевтична стоматологія / [Данилевський М. Ф., Бо-

рисенко А. В., Політун А. М. та ін.] ; під ред. А. В. Борисенко. –[Т. 3. Захворювання пародонта]. – К. : Медицина, 2008. – 616 с.

2. Заблоцький Я.В. Поширеність та структура дефектів зубнихрядів населення Львова та Львівської області / Я.В. Заблоцький,Н.М. Дидик // Вісник стоматології. –2005. –№4. –С.77 – 78.

3. Лепилин А.Б. Влияние съемных пластмассовых протезов,изготовленных из акрилових пластмасс, на структурно-функцио-нальные свойства клеточных мембран слизистой оболочки полос-ти рта / А.Б. Лепилин, В.И. Рубин, П.Г. Прошин // Стоматология.–2003. –Т.82, – №2. – С.51 – 54.

4. Нідзельський М.Я. Вплив знімних пластинкових протезівна тканини протезного ложа в залежності від строків користуванняними / М.Я. Нідзельський // Вісник стоматології. – 1996. – №1. –С.51 – 54.

5. Ускладнення у хворих при лікуванні ЗПП з акрилових пласт-мас і їх профілактика // Курс лекцій з ортопедичної стоматологіїдля системи післядипломної освіти / Під ред. проф. Рожка М.М.Івано-Франківськ, –2003. – С.275 – 281.

6. Царев В.Н. Динамика колонизации мембранной флоройполости рта различных материалов, используемых для зубногопротезирования / В.Н. Царев, С.И. Абакаров, С.Э. Умаров // Сто-матология. – 2000. – Т.79, – № 1. – С.55 – 57.

7. Палійчук І. В. Стан слизової оболонки ротової порожнини,тканин пародонта у хворих на алергічний і токсичний протезнийстоматит / І. В. Палійчук, М. М. Рожко, Р. В. Куцик // Галицькийлікарський вісник. – 2011. – Т. 18, – № 1. – С. 73–75.

8. Палійчук І.В. Клінічні зміни стану слизової оболонки рото-вої порожнини, тканин пародонта у хворих на кандидозний і комбі-нований протезний стоматит / І.В. Палійчук, М.М. Рожко, Р.В.Куцик // Арх. клініч. медицини : Науково-практичний журнал. –2011. – N 1. – С. 79 – 81.

9. Бутова В.Г. Методические подходы к изучению сроков поль-зования и сроков службы зубных протезов / В.Г. Бутова, М.Р. Ки-рилина, А.Ф. Лебедева с соавт. // Стоматология для всех. – 2010. –№ 2. – С. 26–28.

10. Максюков С.Ю. Состояние опорных зубов и протезноголожа после повторного протезирования съемными зубочелюст-ными протезами [Електронный ресурс] / С.Ю. Максюков, Е.С.Беликова, Д.Н. Гаджиева, А.С. Иванов, А.В. Борзилов // Совре-менные проблемы науки и образования. – 2012. – № 6. – Режимдоступа: http://www.science-education.ru/106-7396 – название секрана. – Дата обращения: 09.01.2014.

Василишин У.Р.Состояние слизистой оболочки протезного ложа и паро-

донта опорных и сохраненных зубов при их значительной по-тере и пользовании съемными конструкциями зубных про-тезов

Резюме. Работа посвящена изучению влияния значительнойпотери зубов и длительного пользования съемными конс-

трукциями зубных протезов на слизистую оболочку протезноголожа и пародонта опорных и сохраненных зубов, на возникновениеи протекание воспалительных процессов в данных участках.Материалы и методы исследования. Объектом исследованияявляются 105 пациентов Центра стоматологии университетскойклиники ИФНМУ в возрасте 45-70 лет со значительной или полнойпотерей зубов, которым рекомендуется или осуществляетсялечение съемными конструкциями зубных протезов. Результаты.Установлено, что значительная потеря зубов отрицательно ска-зывается на состоянии слизистой оболочки беззубого участка че-люсти, способствуя возникновению и прогрессированию воспали-тельных процессов как на поверхности слизистой оболочки, таки в пародонте опорных и сохраненных зубов. В начале лечениятаких больных съемными конструкциями зубных протезов наблю-дается улучшение микроциркуляторных и микробиотическихпроцессов в области протезного ложа, уменьшение, а то и полноеисчезновение воспаления. Выводы. Длительное пользование (3и более лет) съемными конструкциями зубных протезов безнадлежащей своевременной коррекции приводит к травматизациипротезного ложа и пародонта опорных и сохраненных зубов, на-рушению процесса дренажа под протезами и, как следствие,развитию нередко тяжелых форм воспалительного процесса сизъязвлением, кровоизлиянием и налетами на поверхности сли-зистой оболочки, прогрессированию пролиферативных и гипер-трофических процессов как в области протезного ложа, так и впародонте опорных и сохраненных зубов.

Ключевые слова: слизистая оболочка, ротовая полость,протезное ложе, зубы, пародонт, воспалительный процесс.

U. VasylyshynThe State of Prosthetic Bed Mucous Membrane and Periodon-

tium of Abutment and Preserved Teeth in Conditions of Consider-able and Total Loss of Teeth and Use of Removable Dentures

Dentistry Department of Postgraduate Education Institute (Headof Department – prof. M. Rozhko )

Ivano-Frankivsk National Medical University (IFNMU), Ivano-Frankivsk, Ukraine

Abstract. The paper deals with the study of impact of considerableloss of teeth and long-term use of removable dentures on mucous mem-brane of prosthetic bed and periodontium of abutment and preservedteeth, and also impact on the appearance and course of inflammatoryprocesses in these parts.

Materials and research methods: the patients of Dentistry Cen-tre of IFNMU clinic (105 people from 45 to 70 years old) with consid-erable and total loss of teeth, treated by the removable dentures, werethe objects of the research.

Results: it has been ascertained that considerable loss of teethinfluences negatively the state of mucous membrane of toothless partof jaw and causes the development and progress of the inflammatoryprocesses both on the surface of mucous membrane and periodontiumof abutment and preserved teeth. The treatment of such patients by theremovable dentures leads to the improvement of microcirculatory andmicrobiotic processes in part of the prosthetic bed, reduction or com-plete disappearance of inflammation.

Conclusions: the prolonged use of the removable dentures (3 or moreyears) without proper timely correction causes the trauma of the prostheticbed and periodontium of abutment and preserved teeth, the disturbance ofdrainage processes under dentures and as result the development of fre-quently serious forms of inflammatory process with ulcerations, hemor-rhages and spots on surface of mucous membrane, progressing prolifera-tive and hypertrophic processes both in part of the prosthetic bed and inperiodontium of abutment and preserved teeth.

Keywords: mucous membrane, oral cavity, prosthetic bed, teeth,periodontium, inflammatory process.

Надійшла 10.02.2014 року.

9


УДК 616 – 056.52+547.857.5 + 577. 115 + 616. 12 – 008. 331. 1+616.72 – 002.78Вацеба М.О.Взаємозв’язок ступеня ожиріння з порушенням обміну сечової кислоти, ліпідного обміну у хворихна артеріальну гіпертензію та подагруКафедра внутрішньої медицини №2 та медсестринства (зав. каф. – проф. Вакалюк І.П.)ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»

Резюме. Мета дослідження. Вивчити показники ліпідного тапуринового обміну у хворих на АГ ІІ ступеня з супутньою пода-грою залежно від ступеня ожиріння. Матеріали та методидослідження. Обстежено 60 хворих, з яких 42 з есенціальною АГІІ ступеня, ожирінням та подагрою та 18 з есенціальною АГ ІІступеня, без ожиріння та подагри. Середній вік обстежених ста-новив 60,2 ± 1,3 року. Всі хворі були рандомізовані в 4 групи. Ігрупа - 18 хворих на АГ ІІ ступеня, без ожиріння та подагри; ІІгрупа – 20 хворих з ожирінням І ступеня, АГ ІІ ступеня та пода-грою, ІІІ група – 12 хворих з ожирінням ІІ ступеня, АГ ІІ ступенята подагрою та ІV група – 10 хворих з ожирінням ІІІ ступеня, АГІІ ступеня, та подагрою. Дослідження включало: визначенняіндекса маси тіла (ІМТ). Біохімічне дослідження включало виз-начення загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), холесте-рину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), холестеринуліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), та сечової кислоти. Ре-зультати. У більшої частини хворих на АГ з ожирінням та пода-грою була виявлена дисліпідемія (83 % – за показниками ТГ та77% – за показниками ЛПВГ). Констатовано, що у хворих з ожи-рінням рівні атерогенних ліпідів (ЗХ, ЛПНЩ, ТГ) були вірогідновищі, ніж у І групі (р<0,05). Доведено, що рівень ЗХ збільшуєтьсяу міру збільшення ступеня ожиріння. Рівень ТГ перевищував нор-му у всіх хворих на АГ, з ожирінням та подагрою. У хворих IVгрупи рівень ЛПВГ був нижчим на 28,6 % (р<0,05), порівняно з Ігрупою, у ІІ та ІІІ групі, відповідно, на 25,4 % та 22,2 % (р<0,05).Рівень сечової кислоти у хворих з ожирінням та подагрою (ІІ, ІІІта IV групи) перевищував норму та був достовірно вищим упорівнянні з І групою хворих. Доведено наявність прямої коре-ляційної залежності загальної гіперхолестеринемії, загальноїгіпертриацилгліцеринемії, вмісту ЛПНЩ, рівня сечової кислоти,а також регресивної залежності ЛПВЩ від рівня ІМТ. Висновки.Особи з вищим ступенем ожиріння мають більші шанси на роз-виток дисліпідемії. Враховуючи отримані результаті, слід продов-жувати поглиблені дослідження ролі ліпідного та пуринового об-мінів у патогенезі коморбідних станів.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, ожиріння, подагра.

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень.Артеріальна гіпертензія (АГ) — одне з найпоширеніших сер-цево-судинних захворювань, яке робить значний внесок усмертність населення Європи, внаслідок підвищення ризикурозвитку тяжких кардіо - васкулярних ускладнень. АГ, ожи-ріння, дисліпідемія (ДЛП), гіперурикемія (ГУ) — патоло-гічні стани, які стали пандемією сучасного світу. Вирішальнуроль у зростанні частоти кардіоваскулярної патології віді-грають такі негативні ”надбання” як – малорухомий спосібжиття, хронічний стрес та збільшення калорійності харчовихпродуктів, надмірна маса тіла та ожиріння [6]. Розвиток вчен-ня про подагру протягом останнього століття показав, щоце метаболічне захворювання, при якому порушення одногообмінного компонента призводить до виникнення каскадупатогенетичних реакцій і, як наслідок, призводить до змінінших видів обміну речовин. Поширеність подагри за остан-ні 10 років зросла в декілька разів. У розвинених країнахсвіту на подагру хворіє не менше, ніж 1–3% дорослого насе-лення (перш за все чоловіків). В Україні поширеність пода-гри становить приблизно 5–28 випадків на 1000 чоловіків та1–6 випадків — на 1000 жінок [3,4,5,8]. Доведено прямийкореляційний зв’язок між надмірною масою тіла, частотоювиникнення (ГУ) та розвитком коронарних захворювань [1,2, 5]. Серед пацієнтів із подагрою частота ожиріння дужевисока. АГ, що за різними даними відзначають у 25–50%пацієнтів із подагрою, не залежить від тривалості захворю-вання, асоціюється з несприятливим прогнозом у цих хворих[6]. З’ясовано, що причинний взаємозв’язок між підвище-

ним рівнем СК і розвитком серцево-судинних захворювань(ССЗ) здійснюється через ураження органів-мішеней, аледосі немає жодного дослідження, яке б довело безпосереднюроль СК у розвитку ССЗ [3, 8]. Проблема взаємовідносинАГ, подагри та ожиріння стає все більш актуальною, у зв’язкуз тим, що поєднання такої патології часто зустрічається вумовах клінічної практики.

Мета дослідженняВивчити показники ліпідного та пуринового обміну у

хворих на АГ ІІ ступеня з супутньою подагрою залежно відступеня ожиріння.

Матеріал і методи дослідженняОбстежено 60 хворих, з яких 42 з есенціальною АГ ІІ ступеня,

ожирінням та подагрою та 18 з есенціальною АГ ІІ ступеня, безожиріння та подагри. Середній вік обстежених становив 60,2±1,3року. Всі хворі були рандомізовані в 4 групи. І група - 18 хворихна АГ ІІ ступеня, без ожиріння та подагри; ІІ група – 20 хворих зожирінням І ступеня (ІМТ = 30—35 кг/м2), АГ ІІ ступеня та пода-грою, ІІІ група – 12 хворих з ожирінням ІІ ступеня (ІМТ = 35—40кг/м2), АГ ІІ ступеня та подагрою та ІV група – 10 хворих з ожи-рінням ІІІ ступеня (ІМТ = >40 кг/м2), АГ ІІ ступеня, та подагрою.Верифікацію діагнозу, визначення стадії та ступеня АГ проведенезгідно з критеріями, рекомендованими у 2013 р. Європейськимтовариством з артеріальної гіпертензії (European Society of Hy-pertension — ESH) та Европейским товариством кардіологів (Eu-ropean Society of Cardiology — ESC) (Mancia G. Et al., 2007). Діагнозподагри встановлено згідно з критеріями S.L. Wallace, рекомен-дованими Всесвітньою організацією охорони здоров’я (2002) таEULAR (2013). Наявність та ступінь ожиріння оцінювали за вели-чиною:

ІМТ (кг/м2) = маса тіла (кг)/зріст (м2).Дослідження включало: визначення індекса маси тіла (ІМТ).

Біохімічне дослідження включало визначення загального холе-стерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїдів висо-кої щільності (ЛПВЩ) ферментативним методом за допомогоюреактивів фірми Філісіт-Діагностика та сечової кислоти – колори-метричним методом за допомогою реактивів фірми Філісіт-Діаг-ностика. Рівень ЛПНЩ у крові обчислювали застосовуючи матема-тичну формулу: ЛПНЩ = загальний холестерин – (ЛПВЩ + ТГ/2,2) ммоль/л. Розраховували також коефіцієнт атерогенностіі (КА)за формулою: КА =(ХС – ЛПВЩ)/ЛПВЩ. Статистичну обробкувиконували за допомогою комп’ютерної програми STATISTIKA-8 і пакета статистичних функцій програми «Microsoft Excel» визна-чали середню арифметичну величину М, середнє квадратичне від-хилення , середню помилку середньої арифметичної m, числоваріанта (n), вірогідність різниці двох середніх арифметичних «р»,парний t-критерія Стьюдента.

Результати дослідженняПровівши розподіл хворих відповідно до ступеня ожи-

ріння, виявлено тенденцію до погіршення показників ліпід-ного та пуринового обмінів паралельно до збільшенням маситіла обстежених хворих (табл.1). У більшої частини хворихна АГ з ожирінням та подагрою була виявлена дисліпідемія(83 % – за показниками ТГ та 77 % – за показниками ЛПВГ).Констатовано, що у хворих з ожирінням рівні атерогеннихліпідів (ЗХ, ЛПНЩ, ТГ) були вірогідно вищі, ніж у І групі(р<0,05). Рівень ЗХ у IV групі хворих був найвищийта пере-вищував рівень в І групі у 1,29 рази (р<0,05). Доведено, щорівень ЗХ збільшується у міру збільшення ступеня ожиріння.Рівень ТГ перевищував норму у всіх хворих на АГ, з ожи-рінням та подагрою. Рівень ТГ у IV групі був у 2,6 рази, у ІІІта ІІ групі в 1,3 та 1,64 рази, відповідно, вищим в порів-нянні з хворими І групи. Рівень ЛПНЩ у IV та ІІІ групах


10

перевищував рівень ЛПНЩ І групи у 1,52 та 1,53 рази(р<0,05) відповідно, а в ІІ групі – в 1,45 рази (р<0,05). Ухворих IV групи рівень ЛПВГ був нижчим на 28,6 % (р<0,05)у порівнянні з І групою, у ІІ та ІІІ групі, відповідно, на 25,4%та 22,2 % (р<0,05). КА був найвищим у IV групі хворих, таперевищував рівень КА у І групі в 2,6 рази. Рівень сечовоїкислоти у хворих з ожирінням та подагрою (ІІ, ІІІ та IV гру-пи), перевищував норму та був достовірно вищим у порів-нянні з І групою хворих (р<0,05), у IV групі в 1,9 рази, ІІІгрупі – 2,2 рази та ІІ – 1,7 рази. Найвищий рівень сечовоїкислоти відзначали у ІІІ групі хворих.

Для виявлення кореляційних зв’язків серед хворих зожирінням нами проведено кореляційний аналіз. У ІІ-й групіхворих найчастіше позитивні кореляційні зв’язки з високимкоефіцієнтом кореляції визначали між різними класамиліпопротеїнів, тобто у цієї категорії хворих значно пору-шувався ліпідний обмін. Так, виявлено прямий кореляційнийзв’язок сильної сили між ХС та КА (r=0,78, р=0,0001), ХСта ЛПНГ (r=0,93, р=0,0003), ЛПНГ та КА (r=0,83, р=0,0002).Встановлено наявність зворотнього кореляційного зв’язкусильної сили між рівнем ЛПВГ та КА (r=-0,79, р=0,00004).

У ІІІ-й групі хворих також спостерігалися позитивнікореляції між показниками ліпідного профілю, але, навідміну від ІІ групи, кореляційні зв’язки відзначали частіше,майже між всіма показниками ліпідного спектру. Так, дове-дено наявність прямого кореляційного зв’язку сильної силиміж ХС та ЛПНГ (r=0,97, р=0,0002), ХС та КА (r=0,82,р=0,001), ЛПНГ та КА (r=0,89, р=0,0001); зворотній сильнийкореляційний зв’язок між ЛПВГ та КА (r=-0,82, р=0,001).У IV-й групі також продовжували спостерігати кореляційнізв’язки, що стосувалися переважно атерогенних ліпідів, алеступінь кореляції порівняно з ІІІ-ю групою був значно ви-щим. Встановлено прямий кореляційний зв’язок сильноїсили між ХС та ЛПНГ (r=0,84, р=0,002), між ХС та ТГ пря-мий кореляційний зв’язок сильної сили (r=0,9, р=0,049). МіжЛПВГ та КА зворотній кореляційний зв’язок сильної сили(r=0,8, р=0,0001). Також слід зазначити, що у даної групихворих наявний зворотній кореляційний зв’язок середньоїсили між рівнем сечової кислоти та ЛПВГ (r=-0,53,р=0,0003). прямий кореляційний зв’язок середньої сили міжрівнем сечової кислоти та ТГ (r=0,53, р=0,0001). Наявнийпрямий кореляційний зв’язок середньої сили між ТГ та ІМТ(r=0,47, р=0,001), рівнем сечової кислоти та ІМТ (r=0,58,р=0,001), зворотній кореляційний зв’язок середньої сили міжЛПВГ та ІМТ (r=-0,44, р=0,003) та прямий кореляційнийзв’язок середньої сили між КА та ІМТ (r=0,51, р=0,0004).

ОбговоренняПроведено оцінку порушення ліпідного та пуринового

обмінів залежно від ступеня ожиріння. Доведено, взаємо-зв’язок порушень пуринового обміну з розвитком гіпер-ліпідемії у хворих на АГ, в поєднанні з ожирінням та подаг-рою. Отримані дані відповідають даним багатьох науковихдослідженнях [1,2, 3, 5]. Також нами встановлено збіль-шення рівня ХС, ТГ, ЛПНЩ, СК, яке асоціюється зі збіль-шенням ІМТ.

Висновки1. У обстежених хворих рівень ЗХ, ТГ, сечової кис-

лоти збільшується у міру збільшення ІМТ.2. Доведено наявність прямої кореляційної залеж-

ності загальної гіперхолестеринемії, загальної гіпертриа-цилгліцеринемії, вмісту ЛПНЩ, рівня сечової кислоти, атакож регресивної залежності ЛПВЩ від рівня ІМТ.

3. Особи з вищим ступенем ожиріння мають більшішанси до розвитку дисліпідемії.

4. Враховуючи отримані результаті, слід продовжу-вати поглиблені дослідження ролі ліпідного та пурино-вого обмінів у патогенезі коморбідних станів.

Перспективи подальших дослідженьПодальші наукові пошуки доцільно спрямувати на вив-

чення динаміки ліпідного та пуринового обмінів у процесілікування хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію впоєднанні з ожирінням та подагрою.

Література1. Бильченко А. В. Гиперурикемия как фактор риска сердечно-

сосудистой заболеваемости и смертности / А.В. Бильченко//Здо-ров’я України. Тематичний номер, червень. – 2009. С. 46–48.

2. Взаємозв’язок гіперуриекмії з клінічними, гемодинамічнимита метаболічними показниками у хворих на гіпертонічну хворобу/ С.М. Коваль, Л.А. Рєзнік, В.В. Божко [та ін.]//Артеріальнагіпертензія. – 2009. - № 6 (8). С.25–29.

3. Ильина А.Е. Подагра, гиперурикемия и кардиоваскулярныйриск / А.Е. Ильина, В.Г. Барскова, Е.Л. Насонов//Научно-прак-тическая ревматология. – 2009. –№ 1. – С. 56–63.

4. Мітченко О.І. Дисліпідемії: діагностика, профілактика талікування / О.І. Мітченко, М.І. Лутай//Методичні рекомендації. –Київ. – 2007. – С.3-4, 13–15.

5. Оцінка чинників серцево-судинного ризику в хворих зподагрою/С.І. Сміян, Ж.О. Антюк, Р.Р. Коморовський [ та ін.] //Кровообіг та гемостаз. - № 1–2. – 2011. – С. 101-104.

6. Свищенко Е.П. Артериальная гипертензия: Практ. руко-водство Е.П.Свищенко, В.Н. Коваленко. – Киев. – 2007.-С. 528.

7. Синяченко О. В. Сучасні погляди на патогенетичне лікуванняподагри / О. В Синяченко // Український ревматологічний журнал.- №11(1). – 2003. – С. 35–41.

8. Is there a pathogenetic role for uric acid in hypertension andcardiovascular and renal disease? / R. Johnson, D. Kang, D. Feig //Hypertension. – 2003. – 41. – P.1183–1190.

Вацеба М.О.Взаимосвязь степени ожирения с нарушением обмена мо-

чевой кислоты, липидного обмена у больных артериальнойгипертензией и подагрой.

Кафедра внутренней медицины № 2 и медсестринства (Зав.кафедрой - д. мед. н., проф. Вакалюк И.П.)

Ивано-Франковский национальный медицинский университетРезюме. Цель исследования . Изучить показатели липидного

и пуринового обмена у больных АГ II степени с сопутствующейподагрой, в зависимости от степени ожирения. Материалы иметоды исследования . Обследовано 60 больных, из которых 42с эссенциальной АГ II степени, ожирением и подагрой и 18 с эссен-циальной АГ II степени, без ожирения и подагры . Средний возрастобследованных составил 60,2±1,3 года. Все больные были рандо-мизированы в 4 группы. I группа - 18 больных АГ II степени, безожирения и подагры, II группа - 20 больных с ожирением I степени,АГ II степени и подагрой, III группа - 12 больных с ожирением IIстепени, АГ II степени и подагрой и IV группа - 10 больных сожирением III степени, АГ II степени, и подагрой. Исследованиевключало: определение индекса массы тела (ИМТ). Биохими-ческое исследование включало определение общего холестерина(ОХ), триглицеридов (ТГ), холестерина липопротеидов высокойплотности (ЛПВП), холестерина липопротеидов низкой плотности(ЛПНП) и мочевой кислоты. Результати. У большей части боль-ных АГ с ожирением и подагрой была обнаружена дислипидемия(83 % - по показателям ТГ и 77 % - по показателям ЛПВП). Конста-тировано, что у больных с ожирением уровне атерогенных липидов(ОХ, ЛПНП, ТГ) были достоверно выше, чем в I группе (р< 0,05).Доказано, что уровень ХС увеличивается по мере увеличениястепени ожирения. Уровень ТГ превышал норму у всех больных

Таблиця 1. Порівняльна характеристика показників ліпідного та вуглеводного обмінів у обстежених групах

хворих, M±m Показники І група

n=18 ІІ група

n=20 ІІІ група

n=12 IV група

n=10 ХС, ммоль/л 4,89±0,10 5,82±0,16* 6,10+0,25* 6,32+0,34* ТГ, ммоль/л 1,61±0,12 1,91±0,12* 2,11±0,15* 3,08±0,39* ЛПВЩ, ммоль/л 1,4±0,04 1,09±0,03* 1,07±0,05* 0,99±0,07* ЛПНЩ, ммоль/л 2,65±0,09 3,85±0,18* 4,07±0,29* 4,04±0,28* КА, ум.од. 2,35±0,13 4,4±0,23* 4,9±0,43* 6,3±0,46* Сечова кислота , мкмоль/л

291,5±8,2 518,25 ±25,13*

591,58 ±30,49*

556,2 ±45,39*

Примітка: * – різниця вірогідна по відношенню до показників І групи хворих (р < 0,05)

11


АГ, с ожирением и подагрой. У больных IV группы уровень ЛПВПбыл ниже на 28,6 % (р < 0,05) по сравнению с I группой, во II и IIIгруппе, соответственно, на 25,4 % и 22,2 % (р < 0,05). Уровеньмочевой кислоты у больных с ожирением и подагрой (II, III и IVгруппы), превышал норму, и был достоверно выше по сравнениюс I группой больных. Доказано наличие прямой корреляционнойзависимости общей гиперхолестеринемии, общей гипертриа-цилглицеринемии, содержания ЛПНП, уровня мочевой кислоты,а также регрессивной зависимости ЛПВП от уровня ИМТ. Вы-воды. Лица с высокой степенью ожирения имеют большие шансык развитию дислипидемии. Учитывая полученные результате, сле-дует продолжать углубленные исследования роли липидного ипуринового обменов в патогенезе коморбидных состояний .

Ключевые слова: артериальная гипертензия, подагра,ожирение.

M.O. VatsebaThe Relationship Between the Degree of Obesity, Metabolic

Disorders of Uric Acid and Lipid Metabolism in Patients withHypertension and Gout

The Faculty of Internal Medicine №2 and Nursing (Head of theFaculty – Doctor of Medical Sciences, Professor I.P.Vakaliuk)

Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,Ukraine

Abstract. The objective of the research: to study the parametersof lipid and purine metabolism in patients with hypertension of II degreeconcomitant with gout, depending on the degree of obesity. Materialsand methods of the research: we examined 60 patients, 42 of themwith the diagnosis of essential AH of the second degree withconcomitant obesity and gout and 18 with the diagnosis of essentialAH of the second degree without obesity and gout. The average age ofthem was 60.2 ± 1.3 years. All patients were randomly divided into 4

groups. First group included 18 patients with the diagnosis of essentialAH of the second degree without obesity and gout. The second groupincluded 20 patients with the diagnosis of essential AH of the seconddegree with concomitant obesity of the I degree and gout. Third groupincluded 12 patients with the diagnosis of essential AH of the seconddegree with concomitant obesity of the II degree and gout. The fourthgroup included 10 patients with the diagnosis of essential AH of thesecond degree with concomitant obesity of the III degree and gout.The study included calculation of body mass index (BMI). Biochemicalstudies included the determination of total cholesterol (TC), triglycerides(TG), high density lipoproteins (HDL), low density lipoproteins (LDL)and uric acid. Results: the dyslipidemia was found in the majority ofthe patients with the diagnosis of essential AH of the second degreewith concomitant obesity and gout (83% - by the indexes of TG and77% - by the indexes of HDL). ). It was proved that the level of TCincreases with increasing degree of obesity. The level of TG exceededthe norm in all patients with hypertension, obesity and gout. ). In patientsof the IV group the HDL level was lower by 28.6% (p <0.05) comparedto the I group, in the second and third group, respectively, by 25.4%and 22.2% (p <0.05). The level of uric acid in patients with obesityand gout (II, III and IV group) exceeded the norm, and was significantlyhigher compared to the I group of patients. The presence of directcorrelation between the total hypercholesterolemia, totalhypertriglyceridemia, LDL, uric acid, and regressive correlationbetween HDL and the level of BMI was proved. Conclusions:individuals with a higher degree of obesity are more prone to thedevelopment of dyslipidemia. Taking into account the obtained results,more studies of the role of lipid and purine metabolism in thepathogenesis of comorbid states should be done.

Keywords: arterial hypertension, obesity, gout.


УДК 615.517:612.015.11+616.36-002Вірстюк Н.Г., Волошинович М.С.Вплив лікування на патогенетичні ланки псоріазу при порушенні функції печінки із застосуваннямвузькосмугової UVB-терапії та гепатопротекторівДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»

Резюме. Представлені результати лікування 95 хворих напсоріаз середнього ступеня важкості.

Матеріали і методи дослідження. У пацієнтів оцінювалитяжкість захворювання з використанням індексу PASI, вивчаливміст у крові IL-23, sICAM-1, MMP-9, стан ПОЛ-АОЗ, тромбо-цитарну ланку гемостазу до та після лікування.

Отримані результати та їх обговорення. Доведено, що базоватерапія хворих на псоріаз середнього ступеня тяжкості недо-статньо ефективна та супроводжується загостренням захворю-вання через 6 місяців після лікування. У хворих виявлено збіль-шення вмісту у крові IL-23 в двічі, sICAM-1 на 59,68%, MMP-9 у2,68 рази, порівняно з групою контролю. Перелічені показникибули більш високими в групі з наявною патологією печінки. Вста-новлено, що базова терапія та вузькосмугова UVB-терапія прак-тично не змінювали показники тромбоцитарного гемостазу.

Висновки. Включення в схему лікування хворих на псоріазсереднього ступеня важкості вузькосмугової UVB-терапії сприяєбільш вираженому зменшенню клініко-патогенетичних ланокпсоріазу на тлі порушення функціонального стану печінки, протене впливає на показники тромбоцитарного гемостазу. Доповненнякомплексної терапії глутаргіном, підтримуючою фототерапією татривалим застосуванням силімарину сприяє більш високій ефек-тивності лікування зі зменшенням вмісту у крові ІЛ-23, ММП-9,sICAM-1, позитивною динамікою показників ПОЛ-АОЗ, тромбо-цитарного гемостазу, зменшенням метаболічної інтоксикації таполіпшенням віддалених результатів через 6 місяців після терапії.

Ключові слова: псоріаз, функціональний стан печінки,комплексна терапія.

Постановка проблеми і агаліз останніх досліджень.Псоріаз – хронічний папулосквамозний дерматоз мульти-факторіальної природи з часткою генетичної (64-72%) тасередовищної (28-36%) компоненти, що характеризуєтьсянезлоякісною гіперпроліферацією епідермальних клітин,порушенням кератинізації, запальною реакцією в дермі, змі-нами в різних органах та системах. [1]

Захворювання є одним з найбільш розповсюджених дер-матозів. Його частота в різних країнах коливається в широ-ких межах – від 0,1 до 3%, а серед хворих з шкірною пато-логією його частка складає 0,4-8%, в Україні існує проблемаз репрезентативністю статистики національного реєстру,згідно з офіційними даними хворіє біля 100 тис, хоча на-справді число сягає 1,5 млн жителів – 3% від загальної кіль-кості населення держави. [2]

Проблема лікування хворих на псоріаз турбує науковемедичне товариство та лікарів-дерматовенерологів протягомбагатьох століть, та у зв‘язку зі складним і недостатнім вив-ченням механізмів розвитку псоріазу дотепер не існує єдиноїефективної схеми лікування псоріазу.


12

На думку різних авторів, від 8 до 46% хворих на псоріа-тичну хворобу мають порушення зі сторони гепатобіліарноїсистеми. За клінічними спостереженнями розвиток псоріазусупроводжується порушенням функціонального станупечінки, її синтезуючої функції, накопиченням циркулю-ючих імунних комплексів та середньомолекулярних пеп-тидів. Порушення цих процесів призводить до біохімічних,патофізіологічних та патологоанатомічних змін печінки.[3,4]

Тому доцільним є вивчення ефективності застосуваннягепатопротекторів у комплексній терапії хворих на псоріаз.Відомо, що силімарин має здатність захищати клітинипечінки від різних несприятливих впливів (токсини, ішемія,радіація, віруси тощо) завдяки антиоксидантній дії, сти-муляції синтезу протеїну в гепатоцитах, модуляції імуннихфункцій та інших ефектів, що доведено у великій кількостіекспериментальних (in vitro та in vivo) і клінічних дослідженьу всьому світі [5]. Глутаргін володіє чітко вираженою анти-токсичною, антиоксидантною та мембраностабілізуючоюдією завдяки пригніченню пероксидації ліпідв, сприяє по-ліпшенню енергетичного обміну через первинне накопи-чення креатинфосфату, корекції кислотно-основного стануза рахунок нормалізації лужного запасу крові, виступає до-натором оксиду азоту [6].

Фототерапія використовувалась емпірично ще древнімигреками та єгиптянами. В останні роки вузькосмугова UVBтерапія стала опірною методикою в лікуванні псоріазу, непоступаючись в ефективності ПУВА-терапії, маючи нижчіризики ускладнень, і вищу ймовірність тривалої ремісіїхвороби [7].

Метою роботи було вивчення впливу лікування на пато-генетичні ланки псоріазу при порушенні функції печінки іззастосуванням вузькосмугової UVB-терапії та гепатопро-текторів.

Матеріал і методи дослідженняОцінку клінічної ефективності комплексної терапії було

проведено у 95 хворих на бляшковий псоріаз середнього ступеняважкості (PASI > 12), у яких були виявлені зміни функціональногостану печінки, 61 (64,2%) чоловіків і 34 (35,8%) жінок віком(42,55,9) років. Тривалість захворювання складала (8,216,78)років. Псоріатичне ураження мало поширений характер в усіххворих. Прогресуюча стадія діагностована у 61 (64,2%), стаціо-нарна – у 34 (35,8%) хворих. За анамнезом захворювання осінньо-зимовий тип псоріазу спостерігався у 73 (76,8%) хворих, весняно-літній – у 17 (17,89%), недиференційований – у 5 (%) хворих.Групою порівняння були 33 хворих на псоріаз середнього ступеняважкості без змін функціонального стану печінки, контрольноюгрупою були 20 практично здорових осіб відповідного віку і статі.У обстежених хворих виключали наявність вірусних B і C,алкогольних та метаболічних уражень печінки.

У всіх пацієнтів до і після лікування оцінювали тяжкістьзахворювання з використанням індексу PASI (Psoriatic Area andSeverity Index). У клінічному аналізі крові визначали загальнукількість лейкоцитів, лейкоцитарну формулу та розраховувалилейкоцитарний індекс – відношення кількості нейтрофілів докількості моноцитів (ІНМ) за формулою: ІНМ=Н/М, де Н –нейтрофіли, М – моноцити, а також величину швидкості осіданняеритроцитів (ШОЕ).

Обстеження проводили на початку лікування та через 30, 90днів від початку лікування. Через 90 днів від початку лікуванняоцінювали загальноклінічні та біохімічні показники. У віддаленийперіод – через 6 місяців після лікування оцінювали тяжкістьзахворювання з використанням індексу PASI.

Функціональний стан печінки оцінювали за результатамиультразвукового (УЗД) та біохімічного досліджень. Проводиливизначення активності ферментів крові лужної фосфатази (ЛФ)з використанням набору реактивів ТОВ НВП “Філісіт-Діагнос-тика”, аспартатамінотрансферази (АсАТ), аланінамінотрансферази(АлАТ), холінестерази, гаммаглутамілтранспептидази (ГГТП) звикористанням наборів реактивів фірми “РLIVA-Lachemа”(Чешська Республіка), аргінази за методом Сніпачо в модифікаціїВ.А. Храмова і Г.Г.Листопад. У дослідження не включали пацієнтів

з алкогольною хворобою печінки, токсичними та вірусними гепа-титами.

Вміст інтерлейкіну 23 (ІЛ-23) у сироватці крові хворих визна-чали за домогою імуноферматного аналізу з використанням наборуреактивів Human ІЛ-23 Platinum ELISA компанії eBioscience; вмістматриксної металопротеїнази-9 (ММР-9) – за домогою імунофер-матного аналізу з використанням набору реактивів Human MMP-9 Platinum ELISA компанії eBioscience; вміст розчинних молекулміжклітинної адгезії-1 (sICAM-1) - за домогою імуноферматногоаналізу з використанням набору реактивів Human sICAM-1 Plati-num ELISA компанії eBioscience.

Стан ПОЛ оцінювали за вмістом в сироватці крові малоновогоальдегіду (МА), який визначали спектрофотометричним методом.Стан системи АОЗ досліджували за активністю металовміснихферментів трансферину та церулоплазміну і вмістом сульфгід-рильних груп у крові. Насиченість трансферину плазми кровізалізом та активність церулоплазміну визначали за методикоюГ.О.Бабенко (1968).

Для оцінки тромбоцитарної ланки гемостазу здійснювалипідрахунок загальної кількості кров’яних пластинок, вивчалифункціональний стан тромбоцитів шляхом оцінки адгезії наприладі “Picoscel–PS-4 виробництва фірми “Medicor” (Угорщина),агрегаційної здатності, ретракції кров’яного згустка та агрескрин-тесту. Визначення агрегації тромбоцитів проводили за принципомБорна. Для індукції агрегації використовували аденозиндифосфат(АДФ, “Sigma” США), в кінцевій концентрації 25 мкмоль/л.Реєстрували: ступінь агрегації (%) – максимальний рівень світло-пропускання плазми крові після внесення індуктора агрегації; часагрегації (с) – час досягнення максимального ступеня агрегації ічас початку дезагрегації (с). Агрескрин-тест визначали як часутворення макроагрегатів у багатій тромбоцитами плазмі придодаванні до неї універсального індуктора агрегації “Технологія-стандарт” (Барнаул, Росія).

Показник фактора Віллебранда визначали за методом, принципякого ґрунтується на стимуляції ристоміцин агрегації (суспензіїфіксованих донорських тромбоцитів фактором Віллебрандадосліджуваної безтромбоцитарної плазми [7]. Розрахунок вели закалібрувальною кривою, побудованою на логарифмічному папері.Для її побудови використовували 20 донорських безтромбоци-тарних плазм, які були розведені 1:1, 1:2, 1:4, 1:5, що відповідаєконцентрації 100%, 50%, 25%, 12,5% фактора Віллебранда в плазмікрові. Для підвищення точності дослідження проводили до-слідження двох паралельних проб, вираховували середнє значення.

Вираженість синдрому метаболічної інтоксикації оцінювализа вмістом в сироватці крові середньомолекулярних пептидів згіднорекомендацій Л.Л.Громашевської [3]. Вивчали вміст пептидних(СМП254) та нуклеотидних (СМП280) залишків у сироватці крові знаступним розрахунком нуклеотидно-пептидного індексуСМП280/СМП254, рівень яких визначали спектрофотометричнимметодом.

Залежно від проведеного лікування, всі обстежені хворі булирозділені на 4 групи. Пацієнти І групи (n=25) отримали базовелікування псоріазу згідно з наказом №312 МОЗ України від08.05.2009, в якості гепатопротектора був використаний препаратсилімарину «Дарсил» в дозі 70 мг всередину тричі на добу впро-довж 30 днів, в наступному продовжено зовнішнє застосуванняемолієнтів.

Пацієнти ІІ групи (n=25) отримали базову терапію, як у І групі,та фототерапію, яка проводилась за допомогою кабіни N-Line Proфірми Saalmann GmbH (Німеччина), використовувалосьвузькосмугове UVB 311 нм опромінення у кількості 15 сеансів: 5перших сеансів щоденно, наступні – через день.

Пацієнти ІІІ групи (n=24) отримали базову терапію і фото-терапію, як у ІІ групі, та глутаргін по 5 мл 40% розчину у 150–250 млізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно крап-линно зі швидкістю 60–70 крапель за 1 хв. упродовж 10 днів знаступним прийомом середника по 0,75 г тричі на день упро-довж 20 днів.

Пацієнти ІV групи (n=21) отримали базову терапію, фото-терапію та глутаргін, як у ІІІ групі, упродовж 30 днів з продов-женням фототерапії у кількості 3 сеансів через 2-3 дні і прийомупрепарату силімарину «Дарсил» у підтримуючій дозі 35 мг все-редину тричі на добу впродовж 60 днів.

Статистичне опрацювання отриманих результатів дослідженняпроводили на персональному комп’ютері з використанням про-грами “Statistica 10 Enterprise x64”. Різницю вважали вірогідноюпри р<0,05.

13


Результати дослідження та їх обговоренняПісля завершення курсу лікування відзначено зменшення

показника індексу PASI у всіх хворих на псоріаз, однак більшвиражене зменшення індексу PASI визначається у пацієнтівII і, особливо у пацієнтів IIІ та ІV груп. Клінічна ефективністькомплексної терапії впродовж 30 днів була найвищою у хво-рих ІІІ і ІV груп, в яких додатково застосовували вузько-смугову UVB-терапію і гепатопротектор глутаргін, а відда-лені результати були найкращими у хворих ІV групи, якіотримали 3 підтримуючі процедури вузькосмугової UVB-терапії і продовжували прийом силімарину у підтримуючійдозі впродовж 60 днів (табл. 1).

Показник співвідношення нейтрофілів до моноцитів (ІН/М), що відображає вираженість запального процесу у хворихна псоріаз з порушенням функціонального стану печінкидорівнював (10,250,39), без ураження печінки – (9,560,40),перевищуючи показник у здорових (6,93±0,21), (р1,2<0,05).Після 30 днів проведеного лікування у хворих II, IIІ та ІVгруп він достовірно не відрізнявся від здорових (р>0,05), уІ групі зменшився до (8,62±0,25), (р<0,05); через 90 днів відпочатку лікування показник ІН/М у хворих І, ІІ группідвищився до (10,34±0,36), (8,93±0,27) відповідно (р<0,05),у хворих ІІІ, ІV груп складав (7,40±0,26), (7,15±0,23)відповідно (р>0,05) і достовірно не відрізнявся від здорових.

Виявлено збільшення вмісту ІЛ-23 у крові всіх хворихна псоріаз середнього ступеня важкості, середній його по-казник у хворих на псоріаз перевищував удвічі такий у групіздорових і складав (46,34±6,38) пг/мл (р<0,05). Серед хворихна псоріаз з наявним ураженням печінки показник вмістуІЛ-23 в сироватці крові перевищував такий в групі без ура-ження печінки на 31,01% (р<0,05) і складав (49,354,27) пг/мл.

Виявлено збільшення вмісту в крові sICAM-1, показникяких в середньому складав (525,38±51,62) нг/мл і переви-щував такий у здорових на 59,68% (р<0,05). Серед хворихна псоріаз з наявним ураженням печінки показник вмістуsICAM-1 в сироватці крові складав (604,50±57,62) нг/мл,серед хворих без ураження печінки – (446,2539,87) нг/мл(р<0,05).

За результатами дослідження виявлено достовірнезбільшення вмісту ММР-9 у крові в 95,31% випадків середхворих на псоріаз середнього ступеня важкості, середніййого показник складав (186,16±3,05) нг/мл і перевищувавтакий у здорових – (69,58±2,23) нг/мл – у 2,68 рази (р<0,05).Серед хворих на псоріаз з наявним ураженням печінки

показник вмісту ММР-9 в сироватці крові складав(203,74±1,39) нг/мл, серед хворих без ураження печінки –(135,59±4,41) нг/мл (р<0,05).

Під впливом базової терапії відзначено тенденцію донезначного зменшення вмісту у крові ІЛ-23, ММР-9 та sI-CAM-1 (р>0,05), що вказує на недостатній її вплив на пато-генетичні ланки захворювання. Застосування вузькосмуговоїUVB-терапії сприяло позитивній динаміці цих показників(р<0,05), що вказує на вплив такої терапії на патогенез захво-рювання. Застосування в комплексні терапії на тлі вузько-смугової UVB-терапії гепатопротектора глутаргіну сприялобільш вираженому зменшенню вмісту у крові ІЛ-23, ММР-9 та sICAM-1 (р<0,05), (табл.2).

Аналізуючи результати показників тромбоцитарногогемостазу, нами встановлено, що у хворих на псоріаз з по-рушенням функціонального стану печінки має місце набутатромбоцитопатія гіперкоагуляційного характеру, щопроявлялося при відсутності достовірних змін кількостітромбоцитів збільшенням адгезії тромбоцитів (р<0,05),показника ретракції кровяного згустка (р<0,05) і вмісту укрові фактора Віллебранда (р<0,05), зменшенням показникаагрескрин-тесту у крові (р<0,05), порівняно зі здоровими.Встановлено, що базова терапія та вузькосмугова UVB-терапія практично не змінювали показники тромбоци-тарного гемостазу, застосування в комплексній терапії глу-таргіну сприяло їх позитивній динаміці, що можна пояснитийого здатністю виступати донатором оксиду азоту і опо-середковано, на нашу думку, сприяти зменшенню адгезіїтромбоцитів (р<0,05), показника ретракції кровяного згустка(р<0,05) і вмісту у крові фактора Віллебранда (р<0,05) тазбільшенню показника агрескрин-тесту у крові (р<0,05),(табл.3).

Встановлено позитивну динаміку показників ПОЛ-АОЗі зменшення показників метаболічної інтоксикації підвпливом лікування, проте вона була більш вираженою у хво-рих ІІІ і ІV груп, а у віддалені терміни – у хворих ІV групи(табл.4, табл. 5).

Отже, найбільш висока ефективність щодо впливу ліку-вання на процеси ПОЛ-АОЗ і зменшення метаболічної інток-сикації у хворих на псоріаз із порушенням функціональногостану печінки спостерігалася при використанні комплексноїтерапії із застосуванням вузькосмугової UVB-терапії,глутаргіну та підтримуючої фототерапії і тривалого прийомусилімарину на тлі базової терапії псоріазу.

Таблиця 1. Динаміка індексу PASI під впливом комплексного лікування хворих на псоріаз з порушенням функціонального стану печінки під впливом комплексного лікування, (М±m)

PASI Розпо-

діл груп хворих

До лікування

Через 30 днів

лікування


лікування

Через 6 місяців після

лікування

р

І група, n=25 23,872,11 15,961,21

(-33,1%) 19,921,57 (-16,5%)

21,542,19 (-9,8%)

р1<0,05 р2<0,05 р3>0,05

ІІ група, n=25 24,562,06 9,450,72*

(-61,5%) 11,511,03*

(-53,1%) 14,351,23*

(-41,6%) р1<0,05 р2<0,05 р3<0,05

ІІІ група, n=24

25,242,29 6,460,59* (-74,4%)

7,310,65* (-71,0%)

10,421,03* (-58,7%)

р1<0,05 р2<0,05 р3<0,05

ІV група, n=21 24,832,22 6,520,61*

(-73,74%) 5,930,47* (-76,1%)

8,730,63* (-64,8%)

р1<0,05 р2<0,05 р3<0,05

Примітки: р1<0,05 – достовірність відмінності до і після 30 днів лі-кування, р2<0,05 – достовірність відмінності до і після 90 днів від по-чатку лікування, р3<0,05 – достовірність відмінності до і через 6 мі-сяців після лікування; * – достовірність відмінності показників у ІІ, ІІІ і ІV групах порівняно з І групою

Таблиця 2. Динаміка показників вмісту інтерлейкіну-23, розчинних молекул адгезії 1 типу та матриксної метало-

протеїнази-9 у крові хворих на псоріаз з порушенням функціонального стану печінки під впливом комплексного

лікування, (М±m) Розподіл груп

хворих ІЛ-23, пг/мл

sICAM-1 нг/мл

ММР-9, нг/мл

До лікування 47,283,95* 596,68±38,36

* 208,53±12,09

* І група, n=12 Через 30

днів лікування

43,353,80* 566,1±33,48* 193,28±10,37*

До лікування 49,524,06* 608,61±37,56

* 197,64±10,82

* ІІ група, n=13 Через 30


38,233,51* 541,75±30,55*

165,33±9,75*

До лікування 51,404,68* 610,4237,26

* 204,74±11,42

* ІІІ і ІV групи, n=14


лікування 30,292,75 * 413,5638,36

* 136,29±8,85*

Здорові, n=10 22,111,76 329,0226,50 69,58±2,23

Примітки: * – достовірність відмінності показників від таких у здо-рових, р<0,05, – достовірність відмінності до і після 30 днів ліку-вання, р<0,05


14

Висновки1. Включення в схему лікування хворих на псоріаз се-

реднього ступеня важкості вузькосмугової UVB-терапіїсприяє більш вираженому зменшенню клініко-патогене-тичних ланок псоріазу на тлі порушення функціональногостану печінки, проте не впливає на показники тромбоци-тарного гемостазу.

2. Комплексна терапія хворих на псоріаз середнього сту-пеня важкості з використанням вузькосмугової UVB-терапії,глутаргіну і підтримуючої фототерапії та тривалого засто-сування силімарину сприяє більш високій ефективностілікування зі зменшенням вмісту у крові ІЛ-23, ММП-9, sI-CAM-1, позитивною динамікою показників ПОЛ-АОЗ,тромбоцитарного гемостазу та зменшенням метаболічноїінтоксикації з поліпшенням віддалених результатів через 6місяців після терапії.

Перспективами подальших досліджень є пошуки но-вих схем комплексної терапії хворих на псоріаз середньогоступеня важкості на тлі порушення функціонального станупечінки.

Література1. Я.Ф. Кутасевич Особливості лікування псоріатичної хвороби

на сучасному етапі / Я.Ф. Кутасевич, І.О. Олійник // Клиническаяиммунология. Аллергология. Инфектология.- 2011.- № 1. – С. 31-36.

2. Псориаз в Украине: современные подходы к решению про-блемы Укр. мед. часопис, 2012, 1 жовтня [Електронна публікація]: (Матеріали першої національної школи псоріазу) / А.И. Литус,Ю. В. Андрашко, О. А. Каденко, Л.Д. Калюжная, Т. В. Проценко // Режим доступу : URL http://www.umj.com.ua/article/40994/psori-az-v-ukraine-sovremennye-podxody-k-resheniyu-problemy (датазвернення 12.01.2014)

3. Non-alcoholic fatty liver disease in patients with chronic plaquepsoriasis / Paolo Gisondi1, Giovanni Targher, Giacomo Zoppini, Gi-ampiero Girolomoni // Journal of Hepatology.- Volume 51, Issue 4.-October 2009.- P.758–764

4. Калюжна Л.Д. Гепатопротектори в комплексній терапії прихронічних дерматозах / Л.Д. Калюжна, О.О. Ошивалова // Укр. ж.дерматол., венерол., косметол. – 2011. – № 2 (41). – С. 65-67.

5. Юрьев К.Л. Силимарин: эффекты и механизмы действия,

клиническая эффективность и безопасность. / К.Л. Юрьев // Укр.мед. Часопис.- 2010.-№2 (76).– С. 71-75

6. Бабак О.Я. Глутаргин — фармакологическое действие и кли-ническое применение / О.Я. Бабак, В.М. Фролов, Н.В. Харченко.— Харьков; Луганск: издво Элтон, 2005. — 456 с.

7. Narrow-band ultraviolet B and Conventional UVB photothera-py in Psoriasis: a Randomised Controlled Trial / Yan Yuehua, AhmadT. Khalaf, Zhai Xiaoxiang, Wang Xinggang // American Journal ofApplied Sciences.- 2008.- №5 (8).- P.905-908

Вирстюк Н.Г., Волошинович М.С.Клиническая оценка эффективности лечения больных

псориазом с нарушением функции печени с применением узко-спектральной UVB-терапии и гепатопротекторов

Резюме. Представлены результаты лечения 95 больныхпсориазом средней степени тяжести.

Материалы и методы исследования. У пациентов оценивалитяжесть заболевания с использованием индекса PASI, изучалисодержание в крови IL-23, sICAM-1, MMP-9, состояние ПОЛ-АОЗ,тромбоцитарного звена гемостаза, до и после лечения.

Полученные результаты и их обсуждение. Доказано, чтобазовая терапия больных псориазом средней степени тяжестинедостаточно эффективна и сопровождается обострением забо-левания через 6 месяцев после лечения. У больных выявленоувеличение содержания в крови IL-23 в два раза, sICAM-1 на59,68%, MMP-9 в 2,68 раза по сравнению с группой контроля.Перечисленные показатели были более высокими в группе сналичием патологией печени. Установлено, что базовая терапияи узкополосная UVB-терапия практически не меняли показателитромбоцитарного гемостаза.

Выводы. Включение в схему лечения больных псориазомсредней степени тяжести узкополосной UVB - терапии способ-ствует более выраженному уменьшению клинико-патогенети-

Таблиця 3. Динаміка показників тромбоцитарного гемостазу у хворих на псоріаз із порушенням функціонального стану

печінки під впливом комплексного лікування, (М±m)

Показники Здорові, n=20

І група, n=16

ІІ група, n=15

ІІІ і ІV групи, n=17

1 240,36 20,82

243,07 22,31

245,23 19,53 Кількість

тромбоцитів, 109/л 2

270,8519,52 249,43

21,32 251,21

22,89 255,74 21,68

1 69,755,03* 70,265,29* 70,985,37* Адгезія тромбоцитів, % 2

35,32 2,56 65,303,51* 62,524,32* 44,052,58*

1 75,704,93* 78,135,25* 80,065,07* Агрегація

тромбоцитів, % 2

57,28 2,16 70,823,85* 70,424,50* 62,822,73*

1 73,535,19* 69,884,75* 74,255,33* Ретракція

кровяного згустка, % 2

50,43 2,83 65,254,07* 64,133,82* 56,432,40*

1 9,280,73* 10,150,90* 8,950,79* Агрескрин-

тест, % 2 17,05 0,98 10,640,82* 11,270,93* 14,220,96*

1 138,75

10,26* 137,52 10,69*

139,73 10,92* Фактор

Віллебранда, % 2

100,235,76 133,51

10,08* 129,049,23

* 115,628,75

* Примітки: 1 - до лікування, 2 - через 30 днів лікування; * - вірогід-ність відмінності від здорових осіб, р<0,05; - вірогідність відмін-ності між ІІІ і ІІ групою, р<0,05

Таблиця 4. Динаміка показників пероксидації ліпідів та антиоксидантного захисту у крові хворих на псоріаз із

порушенням функціонального стану печінки під впливом комплексного лікування, (М±m)

Розподіл груп хворих

Малоновий альдегід, ммоль/л

Церулоплаз-мін, ум.од.

Трансферин, ум.од.

До лікування 120,748,53* 52,164,80* 0,130,01*


лікування 102,357,01* 49,553,72* 0,150,01* І група,

n=25 Через 90


115,207,38* 52,824,19* 0,110,01*

До лікування 122,068,98* 50,754,23* 0,120,01* Через 30


98,556,37* 41,322,85* 0,150,01* ІІ група, n=25


лікування 117,468,50* 53,124,26* 0,110,01*



74,394,23* 35,652,59* 0,200,02* ІІІ група, n=24


лікування 84,605,51* 43,653,57* 0,160,01*



69,574,52* 33,281,93* 0,210,02* ІV група, n=21 Через 90


68,344,71 29,361,82 0,220,02

Здорові, n=10 60,203,49 28,561,16 0,250,01 Примітки: * – достовірність відмінності показників від таких у здорових, р<0,05, – достовірність відмінності до і після лікування, р<0,05

15


ческих звеньев псориаза на фоне нарушения функциональногосостояния печени, однако не влияет на показатели тромбо-

Таблиця 5. Динаміка вмісту середньомолекулярних пептидів у крові хворих на псоріаз із порушенням функціонального стану

печінки під впливом комплексного лікування, (М±m) Розподіл груп

хворих Нуклеотидні

СМП280, ум.од.

Пептидні СМП254,

ум.од СМП280/ СМП254



0,4530,039* 0,3830,034* 1,190,08* І група, n=25 Через 90


0,3360,029* 0,2340,02* 1,270,09*



0,4420,038* 0,3710,033* 1,20,08* ІІ група, n=25 Через 90


0,3230,029* 0,2230,02* 1,280,09*



0,4310,036* 0,3670,032* 1,240,08* ІІІ група, n=24 Через 90


0,3060,028* 0,2150,019* 1,320,09*



0,4280,035* 0,3650,031* 1,240,08* ІV група, n=21


лікування 0,3100,027* 0,2120,019* 1,380,09*

Здорові, n=10 0,2890,021 0,2010,013 1,430,08 Примітка: * – вірогідність відмінності від контролю, p<0,05; - вірогідність відмінності між ІІІ і ІІ групою, р<0,05

цитарного гемостаза. Комплексная терапия больных псориазомсредней степени тяжести с использованием узкополосной UVB -терапии, Глутаргина и поддерживающей фототерапии и дли-тельного применения силимарина способствует более высокойэффективности лечения с уменьшением содержания в крови ИЛ-23, ММП-9, sICAM-1, положительной динамикой показателейПОЛ - АОЗ, тромбоцитарного гемостаза и уменьшением. мета-болической интоксикации с улучшением отдаленных результатовчерез 6 месяцев после терапии

Ключевые слова: псориаз, функциональное состояниепечени, комплексная терапия.

N. H. Virstiuk, M. S. VoloshynovychClinical Evaluation of Treatment Effectiveness of Psoriasis

Patients with Compromised Liver Function Using NarrowbandUVB-Therapy and Hepatoprotectors

Abstract. There have been provided the results of studying thetreatment effectiveness of 95 patients with moderate severity psoriasis.

Materials and methods. Basic therapy of patients with moderateseverity psoriasis proved to be ineffective and to be accompanied byan exacerbation of the disease in 6 months after the treatment. Thepatients were discovered to have twice as high IL-23 blood content,increased sICAM-1 and MMP-9 blood content by 59.68% and 2.68times correspondingly in comparison with the control group. The indicesmentioned above were higher in the patients with compromised liverfunction. It was proved that basic therapy as well as narrowband UVB-therapy practically had no influence upon the indices of thrombocytehemostasis.

Conclusion. Introduction of narrowband UVB-therapy into thetherapy pattern of the patients with moderate severity psoriasis promotesa more expressed decrease of clinic-pathogenetic links of psoriasisaggravated by compromised liver function, but it has no effect uponthrombocyte hemostasis indices. Complex therapy supplemented byglutarginum as well as maintaining phototherapy and continuoussilimarinumintake assists in higher efficiency of treatment and promotesIL-23, MMP-9, sICAM-1 blood content reduction, positive dynamicsof lipid peroxidation and antioxidant defense indices, thrombocytehemostasis and metabolic intoxication decrease with improvement oflong-term results in 6 months after the therapy.

Keywords: psoriasis, liver functional state, complex therapy.


УДК 616.12-008+616-092.19+615.2Глушко Л.В., Насраллах А.Х., Федоров С.В.Корекція порушень імунітету при метаболічному синдромі у жінок в період постменопаузиКафедра терапії і сімейної медицини післядипломної освітиДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»[email protected]

Резюме. Метаболічний синдром – частий стан, який підвищуєризик виникнення серцево-судинних захворювань та цукровогодіабету 2 типу. Відомо, що метаболічний синдром у жінок частішетрапляється в менопаузі. Вивчається роль різних ланок імунітетупри метаболічному синдромі. Метою роботи було вивченнявпливу біофлавоноїду кверцетину та препаратів -3 ПНЖК наокремі компоненти адаптивного імунітету при МС у жінок вменопаузі. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 80 жінокв постменопаузі з метаболічним синдромом, які були розділені начотири групи: базове лікування, базове лікування та кверцетин,базове лікування та Й-3 ПНЖК, базове лікування з кверцетиномта -3 ПНЖК. Вивчали окремі показники імунограми І та ІІ рівнів:рівні в сироватці імуноглобулінів основних класів та циркулюючихімунних комплексів різної молекулярної маси. Результати: від-

значений виразний позитивний вплив кверцетину рівні сироват-кових Ig G та Ig M; концентрацію патологічних дрібно молеку-лярних та великомолекулярних ЦІК. Висновок. Таким чином, до-даткове призначення кверцетину чинить найбільш виразний впливна компоненти адаптивного імунітету при МС у жінок в менопаузі.

Ключові слова: метаболічний синдром, імунітет, мено-пауза, лікування.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Епідемія ожиріння, яке характеризується зростаннямпоказника індексу маси тіла понад 30 кг/м2, на сучасномуетапі поширилась за межі країн із розвинутою економікою:зростання маси відзначається також у країнах проміжної танизької економіки, що пов’язано з переважно сидячим спо-


16

собом життя [4]. Одним із важливих чинників ожиріння єйого тісний зв’язок зі зростанням серцево-судинних недугта їх ускладнень як у дорослих, так і в дітей [6, 10, 14]. Данийстан (головним чином, за рахунок центрального типу) порядіз порушенням ліпідного обміну (гіпертриацилгліцеролемія,низький вміст холестерину ліпопротеїдів високої густини),порушенням толерантності до вуглеводів та артеріальноюгіпертензією, часто асоціюється із поняттям метаболічногосиндрому (МС) [1, 8]. МС, навіть після врахування іншихчинників ризику несприятливих кардіоваскулярних подій(вік, стать, паління, ХС ЛПНГ тощо), зумовлює удвічі ви-щий ризик виникнення серцево-судинних недуг та п’яти-кратне зростання ймовірності виникнення цукрового діабету2 типу [8].

Численні патофізіологічні механізми запропоновані длярозуміння зв’язку між ожирінням, МС, серцево-судиннимизахворюваннями та цукровим діабетом 2 типу. Головнимчином, провідна роль при цьому належить дисфункції жи-рової клітковини, симпатичній гіперактивності, інсуліно-резистентності та ендотеліальній дисфункції [11]. Дис-функція жирової тканини характеризується наявністю за-пального інфільтрату, дисрегуляцією адипокінів, продукцієюряду прозапальних цитокінів, що визначає більшість вас-кулярних реакцій та зміни загального чи місцевого імунітету[13].

Сучасні уявлення про зміни в системі імунітету при МСдосить неповні. Краще їх розуміння дозволить розробитита ефективно використовувати лікувальні методики, спря-мовані на усунення зазначених імунологічних порушень.Враховуючи плейотропні ефекти кверцетину та -3 полі-ненасичених жирних кислот (ПНЖК), можна припуститиїх позитивний вплив на показники адаптивного імунітету.

Метою дослідження було вивчення впливу біофлаво-ноїду кверцетину та препаратів Й-3 ПНЖК на окремі ком-поненти адаптивного імунітету при МС у жінок в менопаузі.

Матеріал і методи дослідженняОбстежено 80 жінок в менопаузі з діагностованим МС. З метою

оцінки ефективності впливу кверцетину та препаратів -3поліненасичених жирних кислот (-3 ПНЖК) на перебіг МС усіжінки в менопаузі (80 осіб) були рандомізовані наступним чином:І група – базова терапія (20 хворих); ІІ група (19 хворих) – базоватерапія + кверцетин («Квертин», виробництво ПАТ «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод»,Україна; затверджено Наказом МОЗ України № 649(2) від12.04.2011, реєстраційне посвідчення UA/0119/02/01) - по 40 мгдвічі на добу за 30 хвилин до їжі; ІІІ група (21 хвора) - базоватерапія + -3 ПНЖК («Омакор», виробництво “Solvay Pharma-ceuticals GmbH”, Німеччина; затверджено Наказом МОЗ України№ 924 від 07.12.2010, реєстраційне посвідчення UA/2108/01/01) – по1 капсулі (1000 мг) раз на добу; IV група (20 хворих) - базоватерапія + кверцетин + -3 ПНЖК – у наведених вище дозах. Базоватерапія включала модифікацію способу життя та медикаментознелікування. Базова медикаментозна терапія передбачала лікуванняартеріальної гіпертензії, оскільки дана патологія була основноюознакою в рандомізованих пацієнтів (ESC, 2013; УКТ, 2012). Хворіотримували блокатор ренін-ангіотензин-альдостеронової системи(БРААС): інгібітор ангіотензин-перетворювального ферменту(іАПФ) чи блокатор рецепторів ангіотензину ІІ (БРА) уіндивідуальних дозах. При недосягненні цільових рівнів АТдодатково призначали блокатор кальцієвих каналів (БКК) з групидигідропіридинів. Пацієнти високого та дуже високого ризикунесприятливих кардіоваскулярних подій додатково отримувалиацетилсаліцилову кислоту в дозі 75 мг/добу та розувастатин в дозі10 мг/добу. Корекція наявних порушень вуглеводного обмінуздійснювалась відповідно до рекомендацій Європейськоготовариства кардіологів (ESC – European Society of Cardiolоgy) 2013року та Міжнародної діабетичної федерації (IDF – International Dia-betes Federation) 2012 року. Усі хворі з МС, яким проводилосьлікування, були обстежені перед початком лікувальних заходів тачерез 6 тижнів. У процесі виконання дослідження проведенооцінку показників імунного статусу, яка включала проведення рядутестів І рівня згідно з вимогами Меморандуму ВООЗ [14]:визначення рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) різної

молекулярної маси в сироватці крові, концентрації сироватковихімуноглобулінів (IgG, IgA, IgM). Вивчення функціонального стануВ-лімфоцитів проводили, визначаючи рівень основних класівсироваткових імуноглобулінів Ig G, Ig A, Ig M методом простоїрадіальної імунодифузії в гелі за G. Mancini et al., 1965 [12].Концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватцікрові визначали методом преципітації в розчині поліетиленгліколю(ПЕГ-6000) [9]. При цьому на основі диференційованоїпреципітації в 2,5%, 3,5% та 7% розчині ПЕГ-6000 виділялифракції ЦІК з різною молекулярною масою – великомолекулярні(>19S), середньо – (11-19S) та дрібномолекулярні (<11S) ЦІК.Статистична обробка здійснена з використанням стандартногопакету програм Statistika 6.

Результати дослідження та їх обговоренняОтримані результати свідчать, що наявний дисбаланс

гумоальної ланки імунітету усувався тільки за умови вико-ристання кверцетину. Зокрема, концентрація Ig G в сироватцікрові жінок із МС в менопаузі, які до базової терапіїдодатково отримували кверцетин, зменшилась на 9,8%(p<0,05) (табл. 1). Подібні зміни були також і в пацієнтівчетвертої групи. Рівні сироваткового Ig А у пацієнток другоїгрупи в динамці зменшились у 1,05 разів (p<0,05); четвертої –у 1,04 рази (p<0,05). Препарати базової терапії та -3 ПНЖКвпливу на сироваткові рівні зазначених імуноглобулінів нечинили. Окрім того, жодна з терапевтичних схем не чинилавпливу на рівні сироваткового Ig М.

Найбільш вираженим впливом на рівні ЦІК, особливо,патологічних – дрібномолекулярних та середньомолекуляр-них, володів кверцетин. Так, вміст середньомолекулярнихЦІК зменшився у першій групі на 15,6% (p<0,05); у другій –на 29% (p<0,001); у третій – на 19% (p<0,01); у четвертій –на 26,1% (p<0,001) (табл. 2). Показники дрібномолекулярнихЦІК знижувались в першій групі на 15,9% (p<0,05); у другій –у 1,61 разів (p<0,01); у третій – в 1,22 рази (p<0,05); учетвертій –у 1,74 рази (p<0,001). На противагу цьому, жоднаіз використаних терапевтичних схем не впливала на кон-центрацію в сироватці крові жінок із менопаузальним МСвеликомолекулярних ЦІК.

ВисновкиТаким чином, додаткове призначення кверцетину чинить

найбільш виразний вплив на компоненти адаптивного іму-нітету при МС у жінок в менопаузі.

Перспективи подальших дослідженьВивчення впливу зазначених терапевтичних схем на по-

казники цитокінового обміну.

Література1. Alberti K. G. Harmonizing the metabolic syndrome: a joint in-

terim statement of the international diabetes federation task force onepidemiology and prevention; National Heart, Lung, and Blood Insti-tute; American Heart Association; World Heart Federation; Interna-

Таблиця 1. Динаміка показників рівня сироваткових імуноглобулінів в обстежених осіб (M±m)

Групи спостереження Показник І, n=20 II, n=19 III, n=21 IV, n=20 Ig A, г/л До лікуван. Після лікув.

1,97±0,09 1,96±0,084

1,98±0,08 1,89±0,071

1,97±0,07 1,96±0,064

1,98±0,09 1,90±0,061

Ig G, г/л До лікуван. Після лікув.

14,53±1,06 14,54±1,084

14,52±1,07 13,23±1,051

14,54±1,09 14,53±1,074

14,51±1,05 13,22±1,031

Ig M, г/л До лікуван. Після лікув.

1,20±0,07 1,21±0,094

1,21±0,09 1,20±0,074

1,19±0,06 1,20±0,084

1,22±0,09 1,21±0,074

Примітки: 1 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p<0,05; 2. 2 Достовірність різниці між показ-никами до та після лікування p<0,01; 3 Достовірність різни-ці між показниками до та після лікування p<0,001; 4 Досто-вірність різниці між показниками до та після лікування p>0,05

17


tional atherosclerosis society; And International Association for thestudy of obesity/ K. G. Alberti, R. H. Eckel, S. M. Grundy [et al.] //Circulation. -2009. -Vol. 120, No. 16. –P. 1640–1645.

2. Arslanian S. Type 2 diabetes in children: Clinical aspects andrisk factors / S. Arslanian // Hormone Research, -2002. -Vol. 57, Sup-pl. 1. –P. 19–28.

3. Berenson S. Association between multiple cardiovascular riskfactors and atherosclerosis in children and young adults / S. Berenson,S. R. Srinivasan, W. Bao, [et al.] // New England Journal of Medicine.-1998. -Vol. 338, No. 23. –P. 1650–1656.

4. Bornstein S. R. Is the worldwide epidemic of obesity a commu-nicable feature of globalization? / S. R. Bornstein, M. Ehrhart-Born-stein, M. L. Wong, J. Licinlo //Experimental and Clinical Endocrinol-ogy and Diabetes. -2008. -Vol. 116, Suppl. 1. –P. S30–S32.

5. Campia U. Human obesity and endothelium-dependent respon-siveness / U. Campia, M. Tesauro, C. Cardillo //British Journal of Phar-macology. -2012., Vol. 165, No. 3. –P. 561–573.

6. Caprio S. Insulin resistance in childhood obesity / S.Caprio //Journal of Pediatric Endocrinology and Metabolism. -2002. -Vol. 15.–P.. 487–492.

7. Goran M. I. Abdominal obesity and cardiovascular risk in chil-dren / M. I. Goran, B. A. Gower // Coronary Artery Disease. -1998. -Vol. 9, No. 8. –P. 483–487.

8. Grundy S. M. Definition of metabolic syndrome: report of theNational Heart, Lung, and Blood Institute/American Heart Associa-tion Conference on Scientific Issues related to definition / S. M. Grundy,H. B. Brewer Jr., J. I. Cleeman, [et al.] // Circulation. -2004. -Vol. 109,No. 3. –P.433–438.

9. Haskova V. Simple method of circulating immune complex de-tection in human sera be polyethylenglycol precipitation / Haskova V.,Kastik J., Riha L. et al. // Immunol. Forsch. – 1977. – Bd. – 154. - №4. – P. 399-486.

10. Haslam D. W. Obesity / D. W. Haslam , W. P. T. James //TheLancet. -2005. -Vol. 366, No. 9492. –P.1197–1209.

11. Kahn B. Obesity and insulin resistance / B. Kahn, J. S. Flier //Journal of Clinical Investigation. -2000. -Vol. 106, No. 4. –P. 473–481.

12. Mancini G. Immunochemical quantitation of antigens by sin-gle radial diffusion / Mancini G., Garbonare A., Heremans J. // Immu-nochemistry. – 1965. - № 2. – P. 235.

13. Misra M. Obesity and the metabolic syndrome in developingcountries / Misra , L. Khurana //Journal of Clinical Endocrinology andMetabolism. -2008., -Vol. 93, Suppl. 11. –P. s9–s30.

14. Mokdad H. Prevalence of obesity, diabetes, and obesity-relat-ed health risk factors, 2001 / H. Mokdad, E. S. Ford, B. A. Bowman

[et al.] //Journal of the American Medical Association. -2003. -Vol.289, No. 1. –P. 76–79.

Глушко Л.В., Насраллах А.Х., Федоров С.В.Коррекция нарушений иммунитета при метаболическом

синдроме у женщин постменопаузального периодаКафедра терапии и семейной медицины последипломного

образованияГВУЗ «Ивано-Франковский национальный медицинский

университет»[email protected]Резюме. Метаболический синдром – частое состояние, которое

повышает риск возникновения сердечно-сосудистых заболеванийи сахарного диабета 2 типа. Известно, что метаболический син-дром чаще развивается во время менопаузы. Изучается рольиммуных изменений при метаболеском синдроме. Целью работыбыло изучение влияния биофлавоноида кверцетина и препаратов-3 ПНЖК на определенные компоненты адаптивного иммунитетау женщин с метаболическим синдромом в менопаузе. Материали методы. Обследованы 80 женщин в постменопаузе с метабо-лическим синдромом, которые были разделены на четыре группы:базовое лечение, базовое лечение и кверцетин, базовое лечение и-3 ПНЖК, базовое лечение и комбинация кверцетина с -3ПНЖК. Определяли уровни основных иммуноглобулинов в сыро-ватке крови, концентрацію циркулирующих имунных комплексовразнох молекулярной массы. Результаты. Отмечен выраженныйположительный эффект кверцетина на уровни иммуноглобулиновG и М в сыроватке крови, а также на концентрацию патологическихсреднемолекулярных и мелкомолекулярных ЦИК. Вывод. До-полнительное назначение кверцетина обуславливает более вы-раженное влияние на компоненты адаптивного иммунитета приметаболическом синдроме в менопаузальных женщин.

Ключевые слова: метаболический синдром, иммунитет,лечение, менопауза.

L.V. Hlushko, A.H. Nasrallah, S.V. FedorovCorrection of Immunity Disturbances in Postmenopausal Wom-

en with Metabolic SyndromeIvano-Frankivsk National Medical University, Department of Ther-

apy and Family Medicine of Postgraduate Education, Ivano-Frankivsk,Ukraine,

[email protected]. Metabolic syndrome is a common condition that predis-

poses individuals to the risk of developing cardiovascular diseases andtype 2 diabetes. Menopause is associated with a fall in estrogen levelswhich accompanied many health changes. Changes in the hormonelevels at menopause, in particular estrogen deficiency are associatedwith an increase in body fat. It is dangerous for woman’s health sinceit leads to elevated blood pressure, insulin resistance and dyslipidemia.These changes may contribute to increased risks of metabolic syn-drome (MetS) in menopause women. Obesity shares with most chron-ic diseases the presence of an immunity dysbalance, which accountsfor the development of metabolic disease and other associated healthalterations. The objective of the study is to investigate the biofla-vonoid Quercetin and -3 PUFA impacts on some components of adap-tive immunity in menopausal women with MetS. Material and meth-ods: 80 menopausal women with MetS were observed. All partici-pants were divided into four groups: І group – basic therapy; ІІ group(19 patients) – basic therapy + Quercetin; ІІІ group (21 patients) -basic therapy + -3 PUFA; IV group (20 patients) - basic therapy + -3PUFA + Quercetin. We investigated the serum levels of basic immu-noglobulines, and concentration of circulating immune complexes withdifferent molecular weight. Results: the use of Quercetin showed themost significant results for dynamics of Ig G and Ig M levels andsimilar results in the concentration of low and middle mass of CIC.Conclusions: the additional use of Quercetin has a strong impact onthe components of adaptive immunity in menopausal women withmetabolic syndrome.

Keywords: metabolic syndrome, menopause, treatment, immu-nity.


Таблиця 2. Динаміка показників рівня сироваткових ЦІК в обстежених осіб (M±m)

Групи спостереження Показник І, n=20 II, n=19 III, n=21 IV, n=20

ЦІК велико-молекулярні (>19S), ум.од. До лікуван. Після лікув.

57,96±3,65 55,56±3,454

57,32±3,95 53,45±3,994

56,39±3,45 54,32±3,764

57,65±3,23 52,23±3,234

ЦІК середньо-молекулярні (11-19S), ум.од. До лікуван. Після лікув.

44,45±2,18 38,44±2,421

45,85±2,45 35,54±2,453

47,85±2,31 40,21±2,312

46,57±2,11 37,21±2,193

ЦІК дрібно-молекулярні (<11S), ум.од. До лікуван. Після лікув.

21,12±1,15 18,23±1,231

21,23±1,24 13,21±1,322

21,27±1,11 17,45±1,781

21,11±1,17 12,14±1,492

Примітки: 1 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p<0,05; 2 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p<0,01; 3 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p<0,001; 4 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p>0,05


18

Дзюблик Я.О.Оптимізація антиінфекційної фармакотерапії хворих з інфекційним загостренням хронічногообструктивного захворювання легень вірусно-бактеріальної етіологіїДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського НАМН України»

Резюме. Мета дослідження: оцінка клінічної і економічноїефективності антибактеріальної терапії в комбінації із проти-вірусним препаратом у хворих з інфекційним загостренням ХОЗЛвірусно-бактріальної етіології.

Матеріали і методи. 56 стаціонарних хворих з інфекційнимзагостренням ХОЗЛ, яке виникло на тлі ГРВІ, рандомізували удві групи. Всі пацієнти отримували лікування амоксицилін/клаву-ланатом у дозі 1000 мг двічі на добу. Додатково хворі 1-ї групиприймали противірусний препарат вітаглутам у дозі 90 мг одинраз на добу. Всім хворим проводилось комплексне клініко-лабораторне обстеження, а також мікробіологічне дослідженнябіологічного матеріалу для ідентифікації вірусних та бактеріальнихзбудників.

Результати. У пацієнтів 1-ї групи виявлено достовірне ско-рочення терміну використання антибіотиків, зменшення частотиінфекційних ускладнень та більш швидке досягнення клініко-лабо-раторного покращання. Дані фармакоекономічного аналізу свід-чать про те, що вартість всієї антимікробної терапії була достовірноменшою у 1-й підгрупі хворих.

Висновок. Використання комбінованої терапії із використан-ням амоксицилін/клавуланату та вітаглутаму дозволяє достовірнопідвищити ефективність лікувальних заходів у хворих з інфек-ційним загостренням ХОЗЛ вірусно-бактеріальної етіології.

Ключові слова: ХОЗЛ, інфекційне загострення, ефектив-ність лікування, вітаглутам.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.За останні 40 років виконана велика кількість досліджень, вяких була доведена доцільність використання антимікробноїхіміотерапії у хворих із інфекційним загостренням хроніч-ного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) [2, 3, 6,10, 12, 15]. На сьогоднішній день запропоновані досить чіткіпоказання для застосування етіотропної терапії у даногоконтингенту хворих:

– загострення ХОЗЛ I типу;– загострення ХОЗЛ II типу;– будь-яке загострення ХОЗЛ, що потребує проведення

неінвазивної або інвазивної вентиляції легень [4, 7, 9, 13,17].

Вибір антимікробного засобу при лікуванні хворих ізінфекційним загостренням ХОЗЛ повинен базуватися нарезультатах бактеріологічного та/або вірусологічного до-сліджень із урахуванням фармакодинаміки і фармакокіне-тики препаратів, а також доказів їх клінічної і мікробіоло-гічної ефективності, отриманих у ході рандомізованих,належним чином контрольованих досліджень [5, 8, 11, 14].

За даними літератури приблизно 50–60 % випадківінфекційного загострення ХОЗЛ викликається бактеріаль-ними, а 30–40 % — вірусними збудниками [18]. Крім того,значна кількість таких пацієнтів мають вірусно-бактеріальнуприроду загострень цього захворювання [12]. У зв’язку ізцим вивчення ефективності комбінованої антибактеріальноїта противірусної терапії хворих з інфекційним загостреннямХОЗЛ є важливим завданням сучасної медицини.

Метою дослідження була оцінка клінічної і економічноїефективності антибактеріальної терапії в комбінації із проти-вірусним препаратом у хворих з інфекційним загостреннямХОЗЛ вірусно-бактріальної етіології.

Матеріал і методи дослідженняГрупу хворих із вірусно-бактеріальним загостренням ХОЗЛ

склали 56 осіб, які знаходились на обстеженні і лікуванні у від-діленнях ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонологіїім. Ф.Г.Яновського НАМН України» у 2011–2013 рр. Пацієнтівцієї групи простим методом рандомізували в дві підгрупи залежновід схеми емпіричної антимікробної хіміотерапії. В 1-й, основній,підгрупі (28 пацієнтів) антибіотики поєднували з противірусним

препаратом, а в 2-й, контрольній, (28 пацієнтів) — використо-вували лише антибактеріальну терапію.

В обох підгрупах у зв’язку з відсутністю факторів ризику щодоP. aeruginosa (відсутність нещодавніх госпіталізацій та частихпризначень антибіотиків, ОФВ1>30 %, відсутність системноїкортикостероїдної терапії) хворі отримували однакову емпіричнуантибіотикотерапію — захищений амінопеніцилін. Таким чином,пацієнтам 1-ї та 2-ї підгруп призначали перорально амоксициліну/клавуланат (Аугментин, фірми «GSK», Велика Британія) в дозі1000 мг 2 рази на добу незалежно від прийому їжі. Крім того,хворим 1-ї підгрупи додатково до антибактеріальної терапії зпершого дня лікування призначали вітаглутам (Інгавірін, фірми«Валента», Росія) в дозі 90 мг 1 раз на добу незалежно від прийомуїжі впродовж 5–7 днів (в середньому 5,3 доби).

В усіх пацієнтів загострення ХОЗЛ починалось із гостроїреспіраторної вірусної інфекції (ГРВІ), яка в більшості випадківпроявлялось головним болем, нежиттю, болем у горлі, м’язах ісуглобах, фотофобією, загальною слабкістю, підвищенням темпе-ратури тіла в межах 37–39 ° С. При клінічному обстеженні у пере-важної більшості хворих спостерігалися риніт (у 85,7 % хворих),гіперемія м’якого піднебіння і задньої стінки зіву (у 89,3 % ) тагіперемія кон’юнктив (у 78,6 % ). В обох підгрупах практичночерез один і той же період часу (відповідно, (5,2±0,4) та (6,1±0,7)доби) у хворих було встановлено загострення ХОЗЛ тяжкогоперебігу, з приводу чого їх госпіталізували в стаціонар.

Клінічна характеристика та деякі базові показники гемограминаведені у табл. 1. Середній вік хворих 1-ї підгрупи складав(61,3±3,4) роки, а за статтю значно переважали чоловіки —(78,6±7,8) %. Термін виникнення загострення ХОЗЛ від початкуГРВІ становив (5,2±0,4) доби. Температура тіла у (7,1±4,8) %хворих не перевищувала 37 °С, у (71,4 ± 8,5) % — не перевищувала38 °С та у (21,5 ± 7,8) % — перевищувала 38 °С.

Середній вік хворих 2-ї підгрупи складав (64,1 ± 3,5) років. Вцій підгрупі також переважали чоловіки (82,1 %), а термінвиникнення загострення ХОЗЛ від перших проявів ГРВІ становив(6,1 ± 0,7) доби. На початку лікування температура тіла у (10,7 ±5,8) % хворих не перевищувала 37 °С, у (64,3 ± 9,1) % — неперевищувала 38 °С та у (25,0 ± 8,3) % — була вище 38 °С.

Таблиця 1. Клінічна характеристика хворих із вірусно-бактеріальним загостренням ХОЗЛ до початку

антимікробної хіміотерапії Підгрупа хворих Показник 1-а (n = 28) 2-а (n=28)

Вік, роки 61,3 ± 3,4 64,1 ± 3,5 Стать: чоловіки, % 78,6 ± 7,8 82,1 ± 7,2 жінки, % 21,4 ± 7,8 17,9 ± 7,2 Термін виникнення інфекційного загос-трення ХОЗЛ від початку ГРВІ, доби 5,2 ± 0,4 6,1 ± 0,7

Температура тіла: 37 °С, % хворих 7,1 ± 4,8 10,7 ± 5,8 > 37 °С ? 38 °С, % хворих 71,4 ± 8,5 64,3 ± 9,1 > 38 °С, % хворих 21,5 ± 7,8 25,0 ± 8,3 Задишка: при повсякденному фізичному наван-таженні, % хворих;

10,7 ± 5,8 17,8 ± 7,2

при незначному фізичному наванта-женні, % хворих;

67,9 ± 8,8 67,9 ± 8,8

у спокої, % хворих; 21,4 ± 7,8 14,3 ± 6,6 Кашель, % хворих 100 100 Виділення мокроти: слизисто-гнійна, % хворих 53,8 ± 9,4 60,7 ± 9,2 гнійна, % хворих 46,2 ± 9,4 39,3 ± 9,2 Хрипи в легенях, % хворих 100 100 Кількість лейкоцитів крові, 109 /л 10,8 ± 1,2 13,0 ± 2,4 ШОЕ, мм/год 30,2 ± 3,6 27,8 ± 2,6

Примітка: достовірних відмінностей за частотою наведених показників між підгрупами хворих не виявлено (p > 0,05)

19


Таким чином, наведені в табл. 1 дані свідчать про повнуспівставність обох підгруп за усіма показниками дослідження.

Для визначення етіології захворювання в 1–2 день перебуванняхворого в стаціонарі було проведено дослідження відповідногобіологічного матеріалу (мокрота, вміст носової порожнини).Бактеріоскопію мокротиння здійснили в усіх пацієнтів. Результатиїї визнані позитивними в 26 (92,9 %) випадках в 1-й підгрупі та в24 (85,7%) випадках у 2-й підгрупі. Після цього позитивні зразкиматеріалу засівали на поживні середовища, що дозволило виявитизбудників в діагностично значущому (e” 106 КУО/мл) титрі: в 21(70,7 %) випадку у 1-й підгрупі і 19 (68,8 %) випадках у 2-й підгрупі.Необхідно зазначити, що у 3 хворих 1-ї та 2 хворих 2-ї підгрупвиділили по 2 патогени. Структура бактеріальних збудників 1-ї та2-ї підгруп наведена на рис. 1 і 2.

Фармакоекономічний аналіз провели у всіх пацієнтів, у якихвстановили вірусно-бактеріальне загострення ХОЗЛ, та які буливключені в дослідження і завершили антимікробну хіміотерапіюзгідно з протоколом, а також у хворих, лікування яких цими засо-бами призупинили в зв’язку з їх клінічною неефективністю. Припроведенні фармакоекономічного дослідження у хворих із інфек-ційним загостренням ХОЗЛ використовували метод «вартість/ефективність».

Вибір цього методу був зумовлений статистично достовірнимивідмінностями в клінічній ефективності порівнювальних режимівантимікробної хіміотерапії та відсутністю статистично достовір-них відмінностей у безпечності та переносимості порівнювальнихрежимів антимікробної хіміотерапії.

Результати дослідження та їх обговоренняЯк видно з рис. 1 і 2 в обох підгрупах найбільш часто

висівали H. influenzae (відповідно, в 45,8 % і 52,4 % ви-падків), S. pneumoniae (відповідно, в 20,8 % і 19,0 % випад-ків) та представників родини Enterobacteriaceae (відповідно,в 25,0 % і 23,8 % випадків). Інші мікроорганізми ідентифіку-вали значно рідше — їх питома вага не перевищувала 5 %.

Паралельно з бактеріологічними виконувались івірусологічні дослідження. За допомогою полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) виявлено 25 штамів віруснихзбудників у 22 (78,6 %) хворих 1-ї підгрупи. При цьому у 19(86,4 %) пацієнтів у біологічному матеріалі знаходили по 1штаму вірусу, а у 3 (13,6 %) — по 2 штами вірусів. Найбільшчасто серед вірусних збудників у хворих 1-ї підгрупи вияв-ляли риновіруси (в 48,0 % випадків), респіраторні адено-віруси (в 16,0 % випадків) та бокавіруси (в 12,0 % випадків).Частота виділення інших вірусів не перевищувала 8 % (рис. 3).

У другій підгрупі виявили 24 штами вірусних збудниківу 20 (71,4 %) хворих. При цьому у 16 (57,1 %) пацієнтів убіологічному матеріалі знаходили по 1 штаму вірусу та у 4(28,3 %) — по 2 штами вірусів.

Найбільш часто серед вірусних збудників у хворих 2-ї

підгрупи виявляли риновіруси (в 45,8 % випадків), респі-раторні аденовіруси та вірус грипу А (кожен в 12,5 % ви-падків), і всі інші — не перевищували 9 % (рис. 4).

Оскільки в першій підгрупі у 2 хворих, а в другій підгрупіу 3 хворих ідентифікували віруси грипу А, було проведеноподальше дослідження, яке дозволило встановити у цихпацієнтів наявність сезонного субтипу збудника — А (Н3N2).

Важливу роль у перебігу захворювання у пацієнтівдослідження відігравали інфекційні ускладнення. Так, крімінфекційного загострення ХОЗЛ, у 4 (14,3 ± 2,6) % хворих1-ї та 9 хворих 2-ї підгруп реєстрували тонзиліт, синуситита інші ускладнення.

Таким чином, в першій підгрупі значно рідше, ніж в дру-гій, виникали інфекційні ускладнення (відповідно, (14,3±2,6)% і (32,1 ± 2,8%) % випадків, р < 0,05).

Динаміку основних клінічних проявів інфекційногозагострення ХОЗЛ у процесі лікування в підгрупах виявилиу значної кількості хворих уже на 5-й день від початку анти-бактеріальної терапії: спостерігали зниження температуритіла, зменшення ступеня гнійності мокроти та зникненняхрипів в легенях. Однак, через 5 днів від початку лікуваннятемпература тіла не знизилась у 2 (7,1 %) хворих 1-ї підгрупита у 5 (17,9 %) хворих 2-ї підгрупи, що супроводжувалось

4,2

20,8

8,3

45,8

16,74,2

S. aureus S. pneumoniae E. co liH. influenzae K. pneumoniae M. catarrhalis

Рис. 1. Структура бактеріальних збудників у хворих 1-їпідгрупи, %

019,0

4,8

9,5

52,4

14,3

S. pneumoniae M. catarrhalisE. coli H. influenzaeK. pneumoniae

Рис. 2. Структура бактеріальних збудників у хворих 2-їпідгрупи, %

16,0

4,0

48,0

8,0

4,0

12,08,0

Аденовіруси ПарагрипРиновіруси КороновірусиРеспіраторно-синцитіальний вірус БокавірусГрип А

Рис. 3. Структура вірусних збудників у хворих 1-ї підгрупи, %


20

деяким посиленням кашлю, збільшенням виділення гній-ного мокротиння та кількості лейкоцитів крові. Такий станпацієнтів розцінили як неефективність призначеного анти-біотика, що й стало приводом для заміни його на альтерна-тивний препарат. В якості препарату другого ряду в обохпідгрупах призначали парентерально (в/в) ертапенем (Інванзфірми «MSD», США) по 1,0 г один раз на добу на протязі 5–7 днів (в середньому 5,6 діб).

Після лікування (табл. 2) температура тіла буласубфебрильною лише у (7,1±4,8) % 1-ї підгрупи та у(28,6±9,2) % хворих 2-ї підгрупи (p<0,05). Достатньосуттєвою була динаміка задишки — в більшості обстежениххворих вона зменшувалась після лікування. Крім того, в 1-йпідгрупі достовірно частіше зустрічались хворі з задишкоюпри повсякденному фізичному навантаженні. Хоча кашельпісля лікування залишався в усіх пацієнтів обох підгруп, уосіб, які отримували вітаглутам, в достовірній більшості ви-падків зменшувалась ступінь гнійності мокроти, а такожзбільшувалась кількість хворих, у яких перестали вислухо-вуватися хрипи в легенях.

Позитивна клінічна динаміка супроводжувалась покра-щенням показників клінічного аналізу крові. Після лікуваннядостовірно (р0,05) зменшилась кількість лейкоцитів кровіу пацієнтів обох підгруп: 1-ї — до (4,6±1,5) 109/л та 2-ї —до (7,1±1,6) 109/л (табл. 2). Такою ж значною була динамікаШОЕ. Після лікування цей показник достовірно (р0,05)знизився у хворих 1-ї підгрупи до (7,1±1,6) та 2-ї підгрупи —до (10,2 ± 2,1) мм/год.

При оцінці безпеки та переносимості антибактеріальноїтерапії не виявили достовірних відмінностей у частоті ви-никнення небажаних явищ під час лікування між підгрупамипорівняння, які зареєстрували у (28,6 ± 9,2) % хворих 1-їпідгрупи та у (21,4 ± 7,7) % 2-ї підгрупи (р 0,05). Усі наявнінебажані явища були незначно вираженими та не вимагаливідміни або корекції призначеної терапії. Найчастіше у хво-рих обох підгруп виявляли транзиторне підвищення рівняАЛТ, діарею, біль у шлунку, нудоту та ін.

Варто вказати, що середній термін використання анти-бактеріальних препаратів у 1-й підгрупі був достовірно мен-шим, ніж в другій (відповідно, (9,2 ± 1,3) та (12,9 ± 1,1) діб,p < 0,05).

Аналіз динаміки даних клініко-лабораторних та функціо-нальних досліджень свідчить, що проведена емпірична анти-мікробна терапія сприяла досягненню позитивних резуль-татів (покращанню) у хворих 1-ї підгрупи в (92,9 4,8) %випадків, а у хворих 2-ї підгрупи — в (71,4 9,2) % випадків

(р < 0,05).Дані фармакоекономічного аналізу, наведені в табл. 3,

свідчать про те, що незважаючи на додаткові витрати в 1-йпідгрупі на противірусний засіб вітаглутам, вартість всієїантимікробної терапії була достовірно меншою, ніж в 2-йпідгрупі. Це пов’язано в першу чергу з більш коротким кур-сом антибіотикотерапії у цього контингенту хворих, меншимвідсотком пацієнтів, у яких виникли інфекційні ускладнення,і більш коротким терміном досягнення позитивнихрезультатів лікування.

Проведене фармакоекономічне дослідження продемон-струвало суттєву перевагу лікувальних заходів у хворих 1-їпідгрупи, незважаючи на додаткове призначення вітаглу-таму. При цьому і вартість антибіотику дослідження зарахунок більш короткого курсу застосування, і вартість всієїантибіотикотерапії виявились достовірно меншими в ційпідгрупі. Крім того, витрати на всю антимікробну терапіютеж були достовірно меншими у порівнянні із 2-ю підгру-пою. В той же час, вартість іншої медикаментозної терапії,лабораторних і діагностичних досліджень, а також консуль-тацій спеціалістів суттєво в підгрупах не відрізнялись. Ви-явлені відмінності в підгрупах призвели до того, що загальнавартість лікування та особливо співвідношення «вартість/ефективність» в 1-й підгрупі була значно нижчою, ніж в 2-йпідгрупі.

ВисновкиОтримані дані дають підставу зробити висновок, що у

12,5

45,88,3

8,3

4,3

8,3

12,5

Аденовіруси РиновірусиПарагрип КороновірусиРеспіраторно-синцитіальний вірус БокавірусиВірус грипу А

Рис 4. Структура вірусних збудників у хворих 2-ї підгрупи, %

Таблиця 2. Динаміка клініко-лабораторних проявів захворювання наприкінці лікування

Підгрупа хворих Показник 1-а (n = 28) 2-а (n = 28) Температура тіла: 37 °С, % хворих 92,9 ± 4,8 71,4 ± 9,2* > 37 °С 38 °С, % хворих 7,1 ± 4,8 28,6 ± 9,2* Задишка: при повсякденному фізичному навантаженні, % хворих; 42,9 ± 9,3 17,8 ± 7,2*

при незначному фізичному наван-таженні, % хворих; 57,1 ± 9,3 78,6 ± 7,7 в покої, % хворих; 0 3,6 ± 3,5 Кашель, % хворих 100 100 Мокрота: слизиста, % хворих 82,2 ± 7,2 57,1 ± 9,3* слизисто-гнійна, % хворих 17,8 ± 7,2 42,9 ± 9,2* Хрипи в легенях, % хворих 21,4 ± 7,7 57,1 ± 9,3* Кількість лейкоцитів в крові, 109/л 4,6 ± 1,5 7,1 ± 1,6 ШОЕ, мм/год 8,3 ± 2,3 10,2 ± 2,1

Примітка: * - достовірні відмінності показника між підгрупами хворих (p < 0,05)

Таблиця 3. Показники витрат на лікування одного хворого на ІЗ ХОЗЛ вірусно-бактеріальної етіології, грн.

Підгрупа хворих Види витрат 1-а (n=28) 2-а (n=28) Вартість антибіотику дослідження 110,4 ± 3,5 154,8 ± 4,1* Вартість засобів для введення антибіотику дослідження

– –

Вартість трудових витрат на введення антибіотику дослідження

– –

Вартість всієї антибіотикотерапії 304,1 ± 5,2 740,7 ± 7,2* Вартість противірусної терапії 102,6 ± 1,7 – Вартість всієї антимікробної терапії 406,7 ± 5,8 740,7 ± 7,2* Вартість іншої медикаментозної терапії 55,3 ± 2,0 60,1 ± 3,4 Вартість лабораторних і діагностичних досліджень

317,4 ± 5,5 325,8 ± 6,2

Вартість консультацій спеціалістів 37,3 ± 2,6 40,3 ± 2,7 Загальна вартість лікування 816,7 ± 9,8 1166,9±11,3* Співвідношення «вартість/ефективність» 879,1±10,4 1634,3±12,5*

Примітка: * — достовірна різниця між першою та другою підгрупами (p < 0,05)

21


хворих із інфекційним загостренням ХОЗЛ змішаної ві-русно-бактеріальної етіології додаткове призначення доемпіричної антибіотикотерапії вітаглутаму дозволяєдостовірно зменшити частоту інфекційних ускладнень, ско-ротити термін використання антибіотиків та пришвидшитидосягнення позитивних результатів лікування, а також досто-вірно підвищити ефективність терапевтичних заходів.

Додаткове призначення у даної категорії хворих проти-вірусного препарату вітаглутаму є фармакоекономічно ви-правданим. Такий терапевтичний підхід дозволяє достовірнозменшити частоту інфекційних ускладнень, тривалість анти-біотикотерапії, термін досягнення позитивних результатівлікування, а також підвищити ефективність лікувальнихзаходів.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з роз-робкою комплексних програм лікування інших неспецифіч-них захворювань легень вірусно-бактеріальної етіології.

Література1. Бялик, О. Й. Основні збудники інфекційного загострення

хронічного обструктивного захворювання легень [Текст] / О. Й.Бялик // Укр. пульмонол. журн. – 2008. –№ 2. – С. 9–12.

2. Дзюблик, А. Я. Новые возможности в терапии больныхХОЗЛ [Текст] / А. Я. Дзюблик // Укр. пульмонол. журн. – 2011. –№ 2. – С. 24–25.

3. Конопкина, Л. И. Новые аспекты в лечении больных хрони-ческим обструктивным заболеванием легких [Текст] / Л. И. Коноп-кина, Т. А. Перцева // Укр. пульмонол. журн. – 2011. – № 2. – С.31–32.

4. Міністерство охорони здоров’я України. Про затвердженняклінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю«Пульмонологія». Наказ № 128 від 19.03.2007 р. – К.: Велес. –2007. – 146 с.

5. Моногарова, Н. Е. Лечение инфекционных обостренийхронического бронхита и хронического обструктивного заболе-вания легких [Текст] / Н. Е. Моногарова // Укр. пульмонол. журн.– 2012. – № 2. – С. 33–35.

6. Перцева, Т. А. Инфекционное обострение ХОЗЛ: подходык терапии [Текст] / Перцева, Т. А., Плеханова О. В. // Укр.пульмонол. журн. – 2009. – № 4. – С. 39–41.

7. Перцева, Т. О. Вибір антиінфекційної хіміотерапії приінфекційному загостренні ХОЗЛ [Текст] / Т. О. Перцева, В. В.Дмитриченко // Укр. пульмонол. журн. – 2010. – № 1. – С. 17.

8. Фещенко, Ю. И. Актуальные вопросы хроническогообструктивного заболевания легких [Текст] / Ю. И. Фещенко //Укр. пульмонол. журн. – 2010. – № 1. – С. 6.

9. Фещенко, Ю. И. Новая редакция глобальной инициативыпо ХОЗЛ [Текст] / Ю. И. Фещенко // Укр. пульмонол. журн. – 2012.– № 2. – С. 5–7.

10. Фещенко, Ю. И. Рациональная антибиотикотерапиябольных с инфекциями нижних дыхательных путей [Текст] / Ю.И. Фещенко, А. Я. Дзюблик // Укр. пульмонол. журн. – 2009, № 4.– С. 5–8.

11. Фещенко, Ю. И. Фармакотерапия больных с обострениямихронического обструктивного заболевания легких [Текст] / Ю. И.Фещенко, В. К. Гаврисюк, А. Я. Дзюблик // Укр. пульмонол. журн.– 2008. – № 2. – С. 5–8.

12. Фещенко, Ю. И. Хронические обструктивные заболеваниялегких: проблемные вопросы [Текст] / Ю. И. Фещенко // Украинс-кий пульмонологический журнал. – 2005. – № 1(47). – С. 21–23.

13. Фещенко, Ю. И. Хроническое заболевание легких – акту-альная медико–социальная проблема [Текст] / Ю. И. Фещенко //Украинский пульмонологический журнал. – 2011. – № 2. – С. 6–7.

14. Чучалин, А. Г. Хроническая обструктивная болезнь легких[Текст] / А. Г. Чучалин // Здоровье Украины. – 2010. – № 3. – С.40–41.

15. Albertson, T. E. The diagnosis and treatment of elderly pa-tients with acute exacerbation of chronic obstructive pulmonary dis-ease and chronic bronchitis [Text] / T. E. Albertson, S. Louie, A. L.Chan // J. Am. Geriatr. Soc. – 2010. – Vol. 58, Suppl. 3. – P. 570–579.

16. Global strategy for the diagnosis, management and preventionof chronic obstructive pulmonary disease (revised 2011). [Електроннийресурс]. — Режим доступу : http://www.goldcopd.org.

17. Guidelines for the management of adult lower respiratory tractinfections [Text] / M. Woodhead, F. Blasi, S. Ewig, J. Garau, G. Hu-chon, M. Ieven,A. Ortqvist, T. Schaberg, A. Torres, G. van der Heijden,R. Read and T. J. M. Verheij. //Clinical microbiology and infection. –2011. – Vol. 17, Suppl. 6. – P. E1–E59.

Дзюблик Я.А.Оптимизация антиинфекционной фармакотерапии боль-

ных с инфекционным обострением хронического обструктив-ного заболевания легких вирусно-бактериальнй этиологии

Резюме. Цель исследования: оценка клинической и эконо-мической эффективности антибактериальной терапии в ком-бинации с противовирусным препаратом у больных с инфек-ционным обострением ХОЗЛ вирусно-бактериальной этиологии.

Материалы и методы. 56 стационарных больных синфекционным обострением ХОЗЛ, резвившемся на фоне ОРВИ,рандомизировали в 2 группы. Все пациенты получали лечениеамоксициллин/клавуланатом в дозе 1000 мг два раза в сутки.Дополнительно больные 1-й группы принимали противовирусныйпрепарат витаглутам в дозе 90 мг один раз в сутки. Всем больнымпроводилось комплексное клинико-лабораторное обследование,а также микробиологическое исследование биологическогоматериала для идентификации вирусных и бактериальныхвозбудителей.

Результаты. У пациентов 1-й группы выявлено достоверноесокращение длительности использования антибиотика, умень-шение частоты инфекционных осложнений и более быстроенаступление клинико-лабораторного улучшения. Данныефармакоэкономического анализа указывают на то, что стоимостьвсей антимикробной терапии была достоверно ниже в 1-й под-группе больных.

Вывод. Применение комбинированной терапии с использова-нием амоксициллина/клавуланата и витаглутама позволяетдостоверно увеличить эффективность лечебных мероприятий убольных с инфекционным обострением ХОЗЛ вирусно-бакте-риальной этиологии.

Ключевые слова: ХОЗЛ, инфекционное обострение, эффек-тивность лечения, витаглутам.

Ya.O. DziublykOptimization of Anti-Infective Pharmacotherapy for Patients

with Acute Exacerbation of Chronic Obstructive PulmonaryDisease Caused by Viral-Bacterial Etiology

SO “National Institute of Phthisiology and Pulmonology”, namedafter F. G. Yanovsky, NAMS of Ukraine, Kyiv, Ukraine

Abstract. The objective of the study was to evaluate the clinicaland economical effectiveness of combination of antibacterial and anti-viral agents in treatment of patients with acute exacerbation of chronicobstructive pulmonary disease (AECOPD), caused by viral-bacterialassociation.

Materials and methods: 56 patients, admitted to the hospital withAECOPD, developed on the background of acute viral respiratorydisease, were randomized in two groups. All patients receivedamoxicillin/clavulanate 1000 mg twice daily. The patients from the 1st

group were additionally treated with anti-viral medication vitaglutam90 mg once daily. All patients were examined using physical andlaboratory tests. Biological samples of all patients were also tested inorder to identify viral and bacterial pathogens.

Results: the reduction of duration of antibiotic use, lower rate ofinfectious complications and faster clinical and laboratory improvementwere observed in patients of the 1 st group. The data ofpharmacoeconomical analysis indicated that the cost of antimicrobialtherapy was lower in the 1st group as well.

Conclusion: a combination of amoxicillin/clavulanate withvitaglutam significantly increased the effectiveness of treatment ofpatients with AECOPD, caused by viral-bacterial association.

Keywords: COPD, infectious exacerbation, effectiveness oftreatment, vitaglutam.



22

УДК 616-036.12- 618.134Дрогомирецька Н.В., Геник Н.І., Остафійчук С.О.Використання шкал для оцінки болю (Pain Assessment Scales) в комплексному обстеженні жінок зхронічним тазовим болемКафедра акушерства і гінекології ім. І.Д. Ланового (зав. каф. – д.мед.н., проф. Геник Н.І.)Івано-Франківського національного медичного університету[email protected]

Резюме: Проблема удосконалення обстеження та лікуванняжінок із синдромом хронічного тазового болю (ХТБ) залишаєтьсяоднією з головних у сучасній гінекології. Це зумовлено високоючастотою даної патології, нез’ясованістю багатьох аспектів пато-генезу, супутніми психоемоційними розладами, а також трудно-щами при виборі ефективного лікування. Лікування пацієнтів згінекологічною патологією є більш ефективне із урахуванням оцін-ки інтенсивності болю. Метою нашої роботи було встановити цін-ність шкал для оцінки болю в комплексному обстеженні жінок зХТБ.

Матеріали і методи. Основну групу склали 62 пацієнтки, уяких на фоні хронічних запальних захворювань статевих органівдіагностовано варикозне розширення вен малого тазу (ВРВМТ).Контрольну групу склали 32 пацієнтки без больового синдромута ознак гінекологічної патології. Середній вік жінок склав 32,1±2,4роки. Оцінка болю проводилася на основі короткої оцінки болю,цифрової рейтингової шкали, короткої форми опитувальника болюМакГілла та візуально аналогової шкали.

Результати. Виявлено, що більшість жінок змушені обмежу-вати свою повсякденну діяльність, у половини спостерігаєтьсяпорушення сну, майже половина пригнічені, емоційна лабільністьз частою зміною настрою відзначається у 79,0 %, а третина жіноксхильні до депресії. Більшість жінок відчували стискаючий, нию-чий та м’який характер болю помірної інтенсивності (82,2 %).Загальноприйнята терапія, яка була спрямована на зниженняхронічного болю, була тимчасовою, і в 79,0 % випадків призводиладо полегшення на 10 %. Висновки. Відзначено, що кількісна оцін-ка больового синдрому не має діагностичного значення длядиференціальної діагностики причини ХТБ, а володіє прогностич-ною цінністю рутинного оцінювання болю протягом лікування.

Ключові слова: хронічний тазовий біль, варикозне розши-рення вен малого тазу, шкали для оцінки болю.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.У гінекологічній практиці хронічний тазовий біль (ХТБ) час-то перебігає при відсутності вираженої патології або при їїмінімальній клінічній картині [2]. За даними ВООЗ, кожнап’ята жінка на землі страждає від болю в області тазу, що єне тільки симптомом багатьох захворювань, але й одним зсерйозних факторів, що визначають якість життя людини.Біль триває роками, при цьому причина, яка зумовила появубольового синдрому, може зникнути, тоді як біль утриму-ється. Майже половина жінок із ХТБ пригнічені або пере-бувають у депресії впродовж певного часу [1, 7]. На думкубагатьох дослідників, лікування пацієнтів з гінекологічноюпатологією небажано без оцінки інтенсивності больовогосиндрому [2].

Згідно з даними міжнародної організації по вивченнюболю (National Initiative on Pain Control) та міжнародної асо-ціації тазового болю (International Pelvic Pain Society) дляоцінки больового стану пацієнтів рекомендовано застосу-вання різних методів та шкал. Вважається, що найбільшупозитивну діагностичну цінність мають коротка оцінка болю(Brief Pain Inventory, BPI), цифрова рейтингова шкала (Nu-meric Pain Rating Scale, NRS), коротка форма опитувальникаболю МакГілла (SF McGill Pain Questionnaire, SF-MPQ) тавізуально аналогова шкала (Visual Analog Scale, VAS) [5].

Метою нашої роботи було встановити цінність шкал дляоцінки болю в комплексному обстеженні жінок з ХТБ.

Матеріал і методи дослідженняНами проведено комплексне клініко-лабораторне та інстру-

ментальне обстеження 102 пацієнток з ХТБ. Критерієм відборуслугували жінки з хронічним больовим синдромом в ділянці тазувпродовж 6 та більше місяців. Всі жінки неодноразово лікувалися

з приводу хронічних запальних захворювань органів малого тазу(ХЗЗОМТ). Основну групу склали 62 пацієнтки, у яких на фоніХЗЗОМТ діагностовано ВРВМТ. Критерієм виключення з обсте-ження були наявність у жінок пухлинних процесів будь-яких ор-ганів, ендометріозу та гострих запальних захворювань органівмалого тазу.

Контрольну групу склали 32 пацієнтки без больового синдромута ознак гінекологічної патології із задовільним самопочуттям.Середній вік жінок склав 32,1±2,4 роки.

У рамках дослідження всім жінкам проведено комплексне клі-ніко-лабораторне обстеження, інтравагінальне ультразвуковедослідження (УЗД) та доплерографія основних венозних колек-торів малого тазу: маткових, яєчникових, внутрішніх клубових іаркуатних вен.

На початку дослідження всі жінки упродовж деякого часу (всередньому 4,9±1,2 років) спостерігалися у лікарів гінекологів зіскаргами на ХТБ та неодноразово (в середньому 6,8±1,2 відві-дувань) лікувалися з приводу ХЗЗОМТ за загальноприйнятоюметодикою. Після проведення всім жінкам комплексного обсте-ження у 62 пацієнток нами виявлено ВРВМТ.

З метою оцінки хронічного болю ми використали декількаметодів: коротку оцінку болю, цифрову рейтингову шкалу (ЦРШ),коротку форму опитувальника болю МакГілла та візуально ана-логову шкалу (ВАШ). Тести проводилися у формі інтерв’ю та анке-тування. Коротка оцінка болю передбачала визначення тяжкостіболю та його вплив на різні аспекти життя (загальна активність,настрій, хода, нормальна робота, відносини з іншими людьми, сонта задоволення від життя). Оцінка кожного компонента в нійздійснювалася від 0 до 10 балів за ЦРШ. Враховуючи те, що інтен-сивність хронічного болю змінюється впродовж доби, пацієнткиоцінювали його на час опитування, в момент його найбільшої танайменшої ефективності, а також середнє значення впродовж24 годин. Фіксувалася локалізація больових відчуттів на схематич-ному зображенні тіла людини та їх характеристика. Пацієнткитакож відзначали ефективність терапії болю, яку вони отримувалина даний момент.

Для проведення оцінки суб’єктивного відчуття болю намивикористана коротка форма опитувальника болю МакГілла. Па-цієнтки описували біль по 15 дескрипторам, з яких 11 (1-11) сен-сорних, 4 (12-15) афективних, які оцінювалися за шкалою інтен-сивності: 0 – немає, 1 – легкий, 2 – помірний, 3 – сильний. Пацієнт-ки також визначали інтенсивність болю в даний момент за ВАШ[4, 6]. Дана шкала використовувалася для встановлення суб’єк-тивного відчуття болю пацієнтками на момент дослідження.

При включенні пацієнток в групу дослідження виконувалосяанкетування для встановлення інтенсивності больового синдрому.Статистичну обробку результатів виконували за допомогою мето-дів варіаційної статистики на основі стандартних програм статис-тичного аналізу Microsoft Excel 5.0.

Результати дослідження та їх обговоренняНа основі вивчення якісних та кількісних характеристик

болю нами встановлено, що у жінок основної групи погір-шення загальної активності відзначалося у 43 (69,4 %) жінок,вплив симптомів на ходу мав у 27 (43,5 %) жінок, повсяк-денну роботу та професійну діяльність у 50 (80,6 %) пацієн-ток. У 44 (71,0 %) опитувальних відзначалося посиленняболю в другу фазу менструального циклу, а у 84,0 % - збіль-шення після довготривалого стояння, що можна пояснитидепонуванням крові в розширених венах, наслідком чого єрозвиток венозного повнокрів’я органів малого тазу Пору-шення сну спостерігалося у половини обстежуваних жінок,емоційна лабільність з частою зміною настрою у 49 (79,0%),а схильність до депресії відмітили третина жінок. Зниженнязадоволення від життя виявлено у 55 (88,7 %) пацієнток, анегативний вплив на звичне сексуальне життя спостерігався

23


в 72,6 % випадків. Тимчасове полегшення болю на 10 % нафоні загальноприйнятої терапії відзначили 79,0 % жінок,на 20 % - 3 жінки (4,8 %), в той час як відсутність змін вияв-лено у третини опитувальних. Ці дані свідчать про те, щопопереднє лікування не впливало на усунення венозноїгіпертензії та застою в малому тазі. За даними ЦРШ, намивідзначена наступна картина: 2 бали – 8,1 %, 3 бали – 9,7 %,4 бали – 30,6 %, 5 балів – 32,2 %, 6 балів – 19,4 %, отжелегкий біль відзначався у 17,8 %, помірний – у 82,2 %.

На основі результатів опитувальника болю МакГілламожна прослідкувати показники сенсорної характеристикибольового синдрому, які між собою відрізнялися. Так настискаючий, ниючий та м’який біль скаржилися 41 жінка(66,1 %), на тяжкий та жагучий біль – 10 (16,1 %), розколю-ючий та буравлючий біль відмічали 8,0 % жінок. Оцінкапоказників емоційної шкали виявила, що у більш, ніж поло-вини жінок ХТБ викликав відчуття виснаженості, у третини –нудоти, в той час як 3 (4,8 %) пацієнтки періодично від-значали жорстоко-караючий біль, що приводив у відчай.

Інтенсивність болю по ВАШ склала в середньому4,45±1,3 (62 %).

У результаті дослідження нами виявлено, що у жінокосновної групи загальноприйнята терапія, яка була спрямо-вана на зниження хронічного болю, була тимчасовою та незавжди призводила до очікувального результату. На основіцих даних можна припустити, що ведення пацієнток зВРВМТ вимагає призначення як патогенетичного лікуванняданої патології, так і середників, які контролюють больовівідчуття, основними задачами якого буде відновлення ве-нозного тонусу, покращення гемодинаміки і трофічних про-цесів в органах малого тазу.

ВисновкиАдекватна оцінка болю з використанням шкал оцінки

болю є допустимою та необхідною умовою для успішноговедення жінок з хронічним тазовим болем. Результати опи-тування слугують для оцінки не тільки болю, але й емоціо-нального стану пацієнток. Кількісна оцінка больового син-дрому немає діагностичного значення для диференціальноїдіагностики причини хронічного тазового болю, а володієпрогностичною цінністю рутинного оцінювання болю про-тягом лікування та його усунення.

Перспективи подальших дослідженьУ подальшому перспективним вважаємо дослідити вико-

ристання шкал для оцінки динаміки хронічного болю ужінок з ВРВМТ на фоні специфічного лікування венозногозастійного синдрому.

Література1. Грудкин А.А. Сложности и ошибки диагностики причин

хронической тазовой боли / А.А. Гридкин, Ю.Э. Доброхотова, О.Д.Константинова // Медицинский альманах – 2010. - № 4. – С. 184-188.

2. Демирова Р.Р. Оптимизация терапии хронических тазовихболей в гинекологической практике: автореф. дис. на соисканиенаучн. степени канд. мед. наук: спец. 14.01.01 «Акушерство» / Р.Р.Демирова. – Волгоград, 2008. – 22 с.

3. Droz J. Use of the Short-Form McGill Pain Questionnaire as a diag-nostic tool in women with chronic pelvic pain / J. Droz, F.M. Howard //Journal of Minimally Invasive Gynecology – 2011. - № 18. – Р. 211.

4. Hawker Gillian A. Measures of adult pain: Visual Analog Scalefor pain (VAS Pain), Numeric Rating Scale for Pain (NRS Pain), McGillPain Questionnaire (MPQ), Short-form McGill Pain Questionnaire (SF-MPQ), Chronic Pain Grade Scale (CPGS), Short-form-36 Bodily PainScale (SF-36 BPS), and Measure of Intermittent and Constant Pain /Gillian A. Hawker, Mian S., Kendzerska T., French M. // Arthritis Careand research – 2011. - № 11. - P. 240-252.

5. Ronald Melzack The short-form McGill Pain Questionnaire /Melzack Ronald // Pain – 1987. - № 30. - P. 191-197.

6. WHO systematic review of prevalence of chronic pelvic pain: a ne-glected reproductive health morbidity // Latthe P., Latthe M., Say L., Gulme-zoglu M., Khan K.S. / BMC Public Health. – 2006. – № 6. – P. 177-184.

Н.В. Дрогомырецкая, Н.И. Генык, С.А. ОстафийчукИспользование шкал для оценки боли (Pain Assessment

Scales) в комплексном обследовании женщин с хроническойтазовой болью

Кафедра акушерства и гинекологии им. И.Д. Ланового (зав.каф. – д.мед.н., профессор Геник Н.И.)

Ивано-Франковский национальный медицинский університет[email protected]Резюме: Проблема совершенствования обследования и ле-

чения женщин с синдромом хронической тазовой боли (ХТБ)остается одной из главных в современной гинекологии. Это обус-ловлено высокой частотой данной патологии, неоднозначнымиаспектами патогенеза, сопутствующими психоэмоциональнымирасстройствами, а также трудностями, которые возникают в вы-боре эффективного лечения. Терапия пациентов с гинеколо-гической патологией более эффективная с учетом оценки интен-сивности боли. Целью нашей работы было установить ценностьшкал для оценки боли в комплексном обследовании женщин сХТБ. Материалы и методы. Основную группу составили 62 па-циентки, у которых на фоне хронических воспалительныхзаболеваний половых органов диагностировано варикозноерасширение вен малого таза (ВРВМТ). Контрольную группусоставили 32 пациентки без болевого синдрома и признаковгинекологической патологии. Средний возраст женщин составил32,1 ± 2,4 года. Оценка боли проводилась на основе краткой оценкиболи, цифровой рейтинговой шкалы, краткой формы опросникаболи МакГилла и визуально аналоговой шкалы. Результаты.Выявлено, что большинство женщин вынуждены ограничиватьсвою повседневную деятельность, у половины наблюдается нару-шение сна, почти половина подавлены, эмоциональная лабиль-ность с частой сменой настроения отмечается в 79,0 %, а третьженщин склонны к депрессии. Большинство женщин испытывалисжимающий, ноющий и мягкий характер боли умеренной интен-сивности (82,2 %). Общепринятая терапия, которая была направ-лена на снижение хронической боли была временной в 79,0 %случаев приводила к облегчению на 10 %. Выводы. Отмечено,что количественная оценка болевого синдрома не имеет диагнос-тического значения для дифференциальной диагностики причиныХТБ, а обладает прогностической ценностью рутинного оце-нивания боли во время лечения.

Ключевые слова: хроническая тазовая боль, варикозноеразширение вен малого таза, шкалы для оценки боли.

N.V. Drohomyretska, N.I. Henyk, S.O. OstafiichukUse of the Pain Assessment Scales in Complex Examination of

Women with Chronic Pelvic PainObstetrics and gynecology department named after I.D. Lanovyi

(Head of the department - Professor N.I. Genyk)Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

Ukraine [email protected]: The problem of improving the evaluation and treatment

of women with chronic pelvic pain (CPP) syndrome is one of the big-gest in modern gynecology. This is due to the high frequency of thispathology, numerous aspects of the pathogenesis, underlying psycho-logical disorders and difficulties that arise in choosing an effectivetreatment. Treatment of patients with gynecological pathology is moreeffective in regard to assessment of pain intensity. The objective ofour study was to establish the Pain Assessment Scales in complex ex-amination of women with CPP. Objectives and methods: The maingroup consisted of 62 patients, who were diagnosed with the pelvicvaricose veins (PVV). Control group consisted of 32 patients withoutpain and symptoms of gynecological pathology. The average age ofwomen was 32.1 ± 2.4 years. Pain assessment was carried out accord-ing to Brief Pain Inventory, Numeric Pain Rating Scale, Short-formMcGill Pain Questionnaire and Visual Analog Scale. Results: half ofthe patients have had sleep disorders, emotional lability with frequentchanges of mood was observed in 79.0 % and a third of women werein depression. Most women felt cramping, aching and tender pain ofmoderate intensity (82.2 %). Previous therapy of chronic pain wastransient in 79,0 % of cases and has resulted in relief of some patients(10 %). Conclusions: It is noted that a quantitative assessment of painhas no diagnostic value for the differential diagnosis of the causes ofCPP and has prognostic value of routine assessment of pain duringtreatment.

Keywords: chronic pelvic pain, pelvic varicose veins, Pain As-sessment Scales.



24

УДК 616.24+574.2Заяць Л.М., Савчук Р.М.Ультраструктурні зміни альвеолоцитів І типу при дії забруднювачів атмосферного повітряКафедра патологічної фізіології (зав.каф. - проф. Заяць Л.М.)ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»e-mail: [email protected]

Резюме. Мета: вивчити в динаміці ультраструктурні зміниальвеолоцитів І типу при дії забруднювачів атмосферного повітря.Матеріал і методи. Експерименти проводилися на 72 білих щурах-самцях масою 180-220 г протягом 30, 60 і 90 діб в 2-х зонах. ЗонаІ – екологічно чиста зона, зона ІІ – окраїна міста, з розвинутоюпромисловістю. Забір легеневої тканини для електронно-мікроскопічного дослідження проводили під кетаміновим нар-козом за загальноприйнятою методикою. Результати. Встанов-лено, що в умовах промислового забруднення атмосфери вже через30 діб після початку експерименту відзначається збільшеннякількості мікропіноцитозних пухирців у периферійній частиніальвеолоцитів І типу. Із збільшенням терміну дослідження (60-90діб) у багатьох альвеолоцитах І типу спостерігаються дистрофічно-деструктивні зміни. Ядра таких клітин кулястої або овальної формиз просвітленою нуклеоплазмою. Перинуклеарний простір розши-рений. Мітохондрії з матриксом слабої електронно-оптичноїщільності і редукованими кристами. Цистерни та канальні апаратуГольджі та гранулярної ендоплазматичної сітки розширені.Кількість рибосом на мембранах останньої зменшена. В окремихклітинах спостерігаються вітрилоподібні випинання плазматичноїмембрани направлені в просвіт альвеоли. Зустрічаються такожзони з локальним руйнуванням цитолеми периферійних відділівальвеолоцитів І типу. Базальні мембрани потовщені з нечіткимиконтурами. Разом з тим, зустрічаються альвеолоцити І типу з оз-наками підвищеної функціональної активності. Висновки. Три-вале перебування дослідних тварин в умовах промисловогозабруднення атмосфери супроводжується вираженими змінамиультраструктурної організації альвеолоцитів І типу. Ступіньвираженості та характер змін в альвеолоцитах І типу залежитьвід часу з моменту первинної альтерації аерополютантів.

Ключові слова: забруднювачі атмосферного повітря, легені,альвеолоцити І типу.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.На сьогодні забруднення атмосферного повітря та йоговплив на здоров’я населення є однією з найбільш актуальнихпроблем [1, 4, 5, 6].

Гідна якість життя і здоров’я населення є найважливішимзавданням державного рівня. За класифікацією Роббінсавплив факторів навколишнього середовища на здоров’я на-селення становить 20%, факторів способу життя – 50%, тодіяк вплив медичних чинників, які визначають стан здоров’я,становить лише 10% [7]. У зв’язку з цим покращення стануатмосферного повітря є одним з основних шляхів збере-ження здоров’я і профілактики екологічно обумовлених за-хворювань у тому числі органів дихання. У серії клінічнихі експериментальних досліджень встановлені прямі кореля-ційні зв’язки між рівнем антропогенного забруднення атмос-ферного повітря і частотою виникнення легеневих захво-рювань [1, 2, 3,].

Унікальною особливістю структури легеневої тканиниє те, що на значному протязі респіраторний відділ вкритийнеперервним альвеолярним епітелієм, який складається ізальвеолоцитів І і ІІ типів. Встановлено, що альвеолоцити Ітипу (А-І) вкривають 95-97% всієї альвеолярної поверхні[9]. Саме тому аерогенний шлях впливу шкідливих речовинна організм належить до найнебезпечніших. На сьогодніш-ній день в літературі практично відсутні дані про впливзабруднювачів атмосферного повітря Прикарпаття наультраструктурну організацію альвеолоцитів І типу, якскладових компонентів аерогематичного бар’єру легень.

Мета: вивчити в динаміці ультраструктурні зміниальвеолоцитів І типу при дії забруднювачів атмосферного повітря.

Матеріал і методи дослідженняЕксперименти проводилися на 72 білих щурах-самцях масою

180-220 г протягом 30, 60 і 90 діб в 2-х зонах. Зона І – екологічночиста зона, зона ІІ – окраїна міста, де знаходиться Бурштинськатеплоелектростанція (ТЕС). Для характеристики забрудненнянавколишнього середовища (ЗНС) визначали наступні показники:оксиди азоту, діоксид сірки, оксид вуглецю, пил, сірководень. Даніпо ЗНС отримані в лабораторії СЕС.

Забір легеневої тканини для електронномікроскопічного до-слідження проводили під кетаміновим наркозом. Шматочки леге-невої тканини фіксували в 2,5% розчині глютаральдегіду з на-ступною дофіксацією в 1% розчині чотириокису осмію. Після де-гідратації матеріал заливали в епон-аралдіт. Зрізи, отримані наультрамікротомі “Tesla BS-490”, вивчали під електронним мікро-скопом “ПЕМ-125К”.

Результати дослідження та їх обговоренняПроведений аналіз показників ЗНС показав перевищення

їх гранично допустимих концентрацій (ГДК) в екологічній зоніІІ. В екологічній зоні І показники ЗНС не перевищували ГДК.

При субмікроскопічному дослідженні виявлено зміни влегенях тварин, які знаходилися в екологічній зоні ІІ. Про-ведений ультраструктурний аналіз через 30 діб після початкуексперименту показав, що у стоншеній периферійній частиніальвеолоцитів І типу відзначається велика кількість мікро-піноцитозних пухирців. Ядра овальної або кулястої формиз матриксом середньої електронно-оптичної щільності. Гра-нули хроматину в основному рівномірно розподілені понуклеоплазмі. Ядерна оболонка з незначними вдавленнямиі випинаннями. Перинукеарний простір без змін. У цито-плазмі знаходиться незначна кількість мітохондрійвидовженої або кулястої форми з матриксом середньої елек-тронно-оптичної щільності. Компоненти апарату Гольджіта гранулярної ендоплазматичної сітки без особливих змін.У деяких А-І відзначаються збільшені за об’ємом мітохондріїз матриксом слабої електронно-оптичної щільності і помірнорозширені цистерни гранулярної ендоплазматичної сітки.На поверхні А-І типу спостерігаються поодинокі мікровор-синки, направлені в просвіт альвеоли. Базальна мембраназберігає цілісність на всьому протязі.

Через 60 діб після дії аерополютантів альтерації в струк-турі А-І характеризуються розвитком внутрішньоклітинногонабряку з порушенням у тонкій організації органел. У бага-тьох клітинах спостерігається просвітлення цитоплазми. Яд-ра кулястої або овальної форми, з численними інвагінаціямиі випинаннями нуклеолеми. Каріоплазма заповнена дрібно-зернистим матриксом із скупченням по периферії гранулхроматину. Перинуклеарний простір розширений. Мітохон-дрії з матриксом слабої електронно-оптичної щільності іредукованими кристами. Складові компоненти апаратуГольджі і гранулярної ендоплазматичної сітки розширені.Кількість рибосом на мембранах останьої зменшена. Удеяких клітинах спостерігається фрагментація мембрангранулярної ендоплазматичної сітки. Привертає увагу появав А-І великих поодиноких вакуолей із вмістом низькоїелектронно-оптичної щільності. В окремих А-І визнача-ються вітрилоподібні випинання плазматичної мембрани,направлені в просвіт альвеоли. Зустрічаються також зони злокальним руйнуванням цитолеми периферійних відділівА-І. Базальні мембрани потовщені з нечіткими контурами.Між ними і периферійною частиною А-І виявляються елек-троннопрозорі ділянки, що свідчить про розвиток субепі-теліального набряку, який призводить до десквамації клітині супроводжується оголенням базальної мембрани. В цихвипадках у просвіті альвеол можемо спостерігати фрагменти

25


зруйнованих внутрішньоклітинних структур А-І.Зі збільшенням терміну дослідження (90 діб) явища

гіпергідратації в А-І продовжують зберігатися, але вираженіменшою мірою, ніж на попередньому етапі дослідження.Разом з тим, зустрічаються А-І з ознаками підвищеної функ-ціональної активності. Ядра таких клітин з матриксом серед-ньої електронно-оптичної щільності і неглибокими інвагіна-ціями каріолеми. Гранули хроматину рівномірно розміщеніпо всій площі ядра. У цитоплазмі визначаються мітохондріїз матриксом середньої електронно-оптичної щільності. Цис-терни і канальці апарату Гольджі і гранулярної ендоплазма-тичної сітки гіпертрофовані, з дрібногранулярним вмістом.Кількість рибосом на мембранах останньої збережена.

Проведені дослідження узгоджуються з літературнимиданими [2,8,10] і свідчать про високу чутливість альвеоло-цитів І типу до дії аерополютантів.

Висновки1. Тривале перебування дослідних тварин в умовах про-

мислового забруднення атмосфери супроводжується вира-женими змінами ультраструктурної організації альвеоло-цитів І типу.

2. Ступінь вираженості та характер змін в альвеолоцитахІ типу залежить від часу з моменту первинної альтераціїаерополютантів.

Перспективи подальших дослідженьПерспективними є подальші дослідження ультраструк-

турної організації інших складових компонентів аерогема-тичного бар’єру (альвеолоцитів ІІ типу, ендотеліоцитів гемо-капілярів) при дії забруднювачів атмосферного повітря.

Література1. Еколого-гігієнічна ситуація і показники здоров’я населення

міста Луганська та Луганської області / С.В. Вітріщак, В.В. Віт-ріщак, С.В.Жук [та ін.] // Український медичний альманах. – 2010.– Т. 13, №4.- С.44-46.

2. Коцарєв О.С., Антонюк С.В., Лихолат О.А. Структурно-функціональні особливості аерогематичного бар’єра легень заумов інгаляційної дії низьких концентрацій солі свинцю / О.С.Ко-царєв, С.В.Антонюк, О.А. Лихолат // Фізіологічний журнал. – 2001.– Т. 47, №4. – С.36-41.

3. Рублевська Н.І. Закономірності формування здоров’я дітей,які зазнають впливу ксенобіотиків повітря /Н.І.Рублевська//Український медичний альманах. – 2012. – Т.15, №3. – С.172-174.

4. Сем’янів О.І. Вплив забруднення довкілля на здоров’я на-селення Закарпатської області / О.І.Сем’янів // Довкілля та здо-ров’я. – 2004. - №4. – С.28-29.

5. Техногенне забруднення атмосферного повітря як факторвпливу на антропометричні показники новонароджених / Е.М.Бі-лецька, С.Ф.Плачков, О.В.Антонова [та ін.] // Довкілля та здоров’я.– 2010. - №3. – С.60-66.

6. Фурсов І.В., Єрмаченко О.Б., Котов В.С. Вплив викидів ви-робництва вогнетривів на навколишнє середовище / І.В. Фурсов,О.Б.Єрмаченко, В.С.Котов // Довкілля та здоров’я. – 2010. - №3. –С.67-70.

7. Черниченко І.О., Першегуба Я.В., Литвиченко О.М. Гігіє-нічна оцінка канцерогенного ризику при комплексному над-ходженні хімічних речовин до організму/ І.О.Черниченко,Я.В.Першегуба, О.М. Литвиченко // Довкілля та здоров’я. – 2010.- №2. – С.70-74.

8. Чучалин А.Г. Белая книга. Пульмонология / А.Г. Чучалин // Пульмоногия. – 2004. - №1. – С. 7-34.

9. Alveolar epithelial type I cells contain transport proteins and trans-port sodium, supporting an active role for type I cells in regulation of liquidhomeostasis / M.D.Johnson, J.H.Widdicombe, L.Allen [et al.] //Proc.Natl.Acad.Sci. USA. – 2002/ - Vol.99, №4. – Р. 1966-1971.

10. The pulmonary toxicology of ultrafine particles / K.Donaldson,D.Brown, A.Clouter [et al.] // J. Aerosol.Med. – 2002. – Vol.15, №2. –P.213-220.

Literature1. Eсological-hygienic situation and health indicators of the peo-

ple of Lugansk and Lugansk region / S.V. Vitrishchak, V.V. Vitrish-

chak, S.V.Zhuk [ta in.] // Ukrayins’kyy medychnyy al’manakh. – 2010.– T. 13, №4.- S.44-46.

2. Kotsaryev O.S., Antonyuk S.V., Lykholat O.A. Structurally func-tional features of aerohematic barrier in conditions of inhalate actionof lead salt low concentration / O.S.Kotsaryev, S.V.Antonyuk, O.A.Lykholat // Fiziolohichnyy zhurnal. – 2001. – T. 47, №4. – S.36-41.

3. Rublevs’ka N.I. Regularities of health of children’s formingwhich are of influence of xenobiotics air /N.I.Rublevs’ka// Ukrayins’kyymedychnyy al’manakh. – 2012. – T.15, №3. – S.172-174.

4. Sem”yaniv O.I. Influence of environmental contamination onhealth of the population of the Zakarpatye area/ O.I.Sem”yaniv //Dovkillya ta zdorov”ya. – 2004. - №4. – S.28-29.

5. Technogenic pollution of atmocheric air as factor of influenceon the antropometric indexes of new-born / E.M.Bilets’ka,S.F.Plachkov, O.V.Antonova [ta in.] // Dovkillya ta zdorov”ya. – 2010.- №3. – S.60-66.

6. Fursov I.V., Yermachenko O.B., Kotov V.S. Influence of trooplanding of heat-resistant production on environment/ I.V. Fursov,O.B.Yermachenko, V.S.Kotov // Dovkillya ta zdorov”ya. – 2010. -№3. – S.67-70.

7. Chernychenko I.O., Pershehuba Ya.V., Lytvychenko O.M. Hy-gienical estimation of carcinogenic risk at the complex entering ofchemicals organism/ I.O.Chernychenko, Ya.V.Pershehuba, O.M. Lytvy-chenko // Dovkillya ta zdorov”ya. – 2010. - #2. – S.70-74.

8. Chuchalyn A.H. White book. Pulmonology / A.H. Chuchalyn // Pul’monohyya. – 2004. -№1. – S. 7-34.

9. Alveolar epithelial type I cells contain transport proteins andtransport sodium, supporting an active role for type I cells in regula-tion of liquid homeostasis / M.D.Johnson, J.H.Widdicombe, L.Allen[et al.] // Proc.Natl.Acad.Sci. USA. – 2002/ - Vol.99, №4. – Р. 1966-1971.

10. The pulmonary toxicology of ultrafine particles / K.Donaldson,D.Brown, A.Clouter [et al.] // J. Aerosol.Med. – 2002. – Vol.15, №2. –P.213-220.

Заяц Л.М., Савчук Р.М.Ультраструктурные изменения альвеолоцитов І типа при

воздействии загрязнителей атмосферного воздухаКафедра патологической физиологии (зав.каф. - проф. Заяц

Л.М.)ГВУЗ «Ивано-Франковский национальный медицинский

университет»e-mail: [email protected]Резюме. Цель: изучить в динамике ультраструктурные изме-

ния альвеолоцитов I типа при воздействии загрязнителей атмос-ферного воздуха. Материал и методы. Эксперименты проводи-лись на 72 белых крысах-самцах массой 180-220 г на протяжении30, 60 и 90 суток в 2-х зонах. Зона I – экологически чистая зона,зона II – окраина города, с развитой промышленностью. Заборлегочной ткани для электронно-микроскопического исследованияпроводили под кетаминовым наркозом по общепринятой мето-дике. Результаты. Установлено, что в условиях промышленногозагрязнения атмосферы уже через 30 суток после начала экспери-мента отмечается увеличение количества микропиноцитозныхпузырьков в периферической части альвеолоцитов І типа. Сувеличением срока исследования (60-90 суток) в большинствеальвеолоцитов І типа наблюдаются дистрофически-деструктивныеизменения. Ядра таких клеток шаровидной или овальной формыс просветленной нуклеоплазмой. Перинуклеарное пространстворасширено. Митохондрии с матриксом слабой электронно-оптической плотности и редуцироваными кристами. Цистерны иканальцы аппарата Гольджи и гранулярной эндоплазматическойсети расширены. Количество рибосом на мембранах последнейуменьшено. В отдельных клетках наблюдаются парусообразныевыпячивания плазматической мембраны, направленные в просветальвеолы. Встречаются также зоны с локальным повреждениемцитолеммы периферических отделов альвеолоцитов І типа. Ба-зальные мембраны утолщены с нечеткими контурами. Вместе стем, встречаются альвеолоциты І типа с признаками повышеннойфункциональной активности. Выводы. Длительное нахождениеподопытных животных в условиях промышленного загрязненияатмосферы сопровождается выраженным изменением ультра-структурной организации альвеолоцитов I типа. Степень выра-жености и характер изменений в альвеолоцитах I типа зависит отвремени с момента первичной альтерации аэрополютантов.

Ключевые слова: загрязнители атмосферного воздуха,легкие, альвеолоциты І типа.


26

L.M. Zaiats, R.M. SavchukUltrastructural Alterations in Alveolocytes of I Type Caused

by Air PollutantsDepartment of Pathological Physiology (Chair of the Department

Prof. L.M. Zaiats)Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

Ukrainee-mail: [email protected]. Objective: to study in dynamics the ultrastructural alter-

ations in alveolocytes of type I caused by air pollutants. Materialsand methods: experiments were done on 72 white male rats of 180-220 grams of weight during 30, 60 and 90 days in 2 zones. Zone I –ecologically clean zone, zone II – distant part of the city with devel-oped industry. The sampling of lung tissue for electronic-microscopicexamination was carried out under ketamine anaesthesia following thecommon protocol. Results: there was established that in the condi-tions of industrial air pollution one can observe increase of quantity ofmicropinocytotic vesicles in the peripheral part of alveolocytes of Itype already in 30 days after beginning of the experiment. As researchperiod increases (60-90 days), in many alveolocytes of I type dystro-

phic destructive changes can be observed. Nuclei of such cells haveround or oval form with clarified nucleoplasm. Perinuclear space isexpanded. Mitochondria have matrix of weak electron-optical densityand reduced cristas. The Golgi sacs and canaliculi as well as those ofgranular endoplasm grid are expanded. The quantity of ribosomes onmembranes of the latter is decreased. In some cells we observed sailfinprotrusions of plasma membrane towards air vesicle lumen. Also, wefound the areas with local destruction of cell membrane of peripheralparts of alveolocytes of I type. Basal membranes are thickened withunclear contours. At the same time, we found alveolocytes of I typewith characteristics of increased functional activity. Conclusions: con-tinuous stay of experimental animals in the conditions of industrial airpollution is accompanied by expressed changes of ultrastructural or-ganization of alveolocytes of I type. Degree of expressiveness and char-acter of changes in alveolocytes of I type depends on duration of timefrom the moment of primary alteration of air pollutants.

Keywords: air pollutants, lungs, alveolocytes of I type.


УДК 616.24+611.16+616.379 – 008.64Кіщук Б.М., Заяць Л.М.Стан гемомікроциркуляторного русла легень при експериментальному цукровому діабетіІвано-Франківський національний медичний, м.Івано-Франківськ, Українаe-mail: [email protected].

Резюме. Метою дослідження було вивчити в динаміці ультра-структурні зміни легеневих гемокапілярів при експерименталь-ному цукровому діабеті (ЦД). Досліди проводили на 40 білихщурах-самцях лінії Вістар. В експериментальній групі цукровийдіабет моделювали шляхом внутрішньоочеревинного введеннястрептозотоцину фірми «Sigma» (США), розведеного в 0,1М цит-ратному буфері з рН 4,5, з розрахунку 60 мг/кг. Розвиток за-хворювання контролювали за зростанням в крові тварин рівняглюкози. Забір легеневої тканини для електронно-мікроскопічногодослідження проводили під кетаміновим наркозом через 1, 2 і 4тижні після введення стрептозотоцину. Протягом перших 2-хтижнів дослідження в цитоплазмі ендотеліоцитів багатьох гемо-капілярів легень спостерігається збільшення кількості мікро-піноцитозних пухирців, набряк та розширення компонентівкомплексу Гольджі й гранулярної ендоплазматичної сітки. Вокремих гемокапілярах виявляються еритроцитарні сладжі.Встановлено, що найбільш виражені зміни гемомікроцирку-ляторного русла відзначаються через 4 тижні після моделюванняЦД. У гемокапілярах легень спостерігається вакуолізація цито-плазми ендотеліоцитів, набряк їх цитоплазматичних органел,потовщення базальної мембрани, адгезія та агрегація форменихелементів крові. Таким чином, проведені дослідження показали,що експериментальний цукровий діабет супроводжується ультра-структурними змінами компонентів гемомікроциркуляторногорусла легень, вираженість яких залежить від тривалостістрептозотоциніндукованого цукрового діабету.

Ключові слова: гемомікроциркуляторне русло, легені,цукровий діабет.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Цукровий діабет (ЦД) займає одне з найважливіших місцьсеред ендокринних захворювань та неінфекційної патології[8]. В Україні розповсюдженість ЦД складає біля 1700 чол.на 100 тис. населення, що включає біля 5 мільйонів хворихна ЦД [6, 7]. ЦД та його ускладнення залишаються акту-альними питаннями в сучасній клініці внутрішніх захворю-вань [4]. Основним фактором розвитку органних ускладненьпри ЦД є ангіопатії. В основі їх патогенезу лежить розвитокстійкої вазоконстрикції, зміни реологічних властивостейкрові, які призводять до порушення мікроциркуляції та тро-

фіки різних органів і систем [1, 9]. Проте, на сьогодні є недос-татньо висвітлені питання, що стосуються порушень леге-невої гемомікроциркуляції при ЦД.

Мета дослідження: вивчити в динаміці ультраструктурнізміни легеневих гемокапілярів при експериментальномуцукровому діабеті.

Матеріал і методи дослідженняДослідження проводилось на 40 білих щурах-самцях лінії

Вістар масою 180 - 220 г, які були розділені на 3 групи: 1-а – ін-тактна, 2-а – контрольна, 3-я – дослідна. В експериментальнійгрупі цукровий діабет відтворювали шляхом внутрішньоочере-винного введення стрептозотоцину фірми «Sigma» (США), роз-веденого в 0,1М цитратному буфері з рН 4,5, з розрахунку 60 мг/кгмаси тіла. Контрольній групі тварин внутрішньоочеревинно вво-дили еквівалентну дозу 0,1М цитратного буферного розчину з рН4,5. Розвиток захворювання контролювали за зростанням у кровітварин рівня глюкози, який становив 10 – 15 ммоль/л. Забір леге-невої тканини для електронно-мікроскопічного дослідження про-водили під кетаміновим наркозом через 1, 2 і 4 тижні після вве-дення стрептозотоцину. Шматочки легеневої тканини фіксувалив 2,5% розчині глютаральдегіду з наступною дофіксацією в 1%розчині чотириокису осмію. Після дегідратації матеріал заливалив епон-аралдіт. Зрізи, отримані на ультратомі «Tesla BS-490», вив-чали під електронним мікроскопом «ПЕМ-125 К».

Результати дослідження та їх обговоренняПроведений електронно-мікроскопічний аналіз легень

тварин через 1 тиждень після моделювання стрептозотоци-нового цукрового діабету не виявив істотних змін гемо-мікроциркуляторного русла. Через 2 тижні після початкуексперименту в цитоплазмі ендотеліоцитів багатьох гемо-капілярів спостерігається збільшення кількості мікропіно-цитозних везикул. Ядра клітин мають овальну форму. Каріо-лема з незначними вдавленнями і випинаннями. Матриксмітохондрій середньої електронно-оптичної щільності.Разом з тим, відзначаються мітохондрії з просвітленим мат-риксом і поодинокими, фрагментованими кристами. В ок-ремих ендотеліальних клітинах спостерігається помірне

27


розширення цистерн і канальців гранулярноїендоплазматичної сітки та елементів апаратуГольджі. Інколи на люменальній плазмолемівизначаються поодинокі вирости. Зони кон-такту між ендотеліоцитами не порушені. Упросвіті окремих гемокапілярів визначаютьсяеритроцитарні сладжі (рис. 1, а).

Через 4 тижні після початку дослідження вцитоплазмі ендотеліоцитів нерідко спостері-гаються різні за величиною вакуолі із вмістомнизької електронно-оптичної щільності. Ядракулястої або овальної форми. Ядерна оболонкамає звивисті контури та утворює неглибокіінвагінації. Перинуклеарний простір роз-ширений. Мітохондрії з матриксом низькоїелектронно-оптичної щільності. Кристи втра-чають свою паралельність, кількість їх змен-шена. У навколоядерній зоні визначається наб-ряк та дезорганізація складових компонентівапарату Гольджі. Гранулярна ендоплазматичнасітка представлена розширеними цистернами,заповненими вмістом низької електронно-оптичної щільності. На зовнішній поверхніцистерн спостерігається зменшення кількостірибосом. На люменальній поверхні перифе-рійних ділянок ендотеліоцитів виявляютьсяскладки і мікроворсинки. Базальна мембранав багатьох місцях потовщена з нечіткими кон-турами (рис. 1,б). У деяких гемокапілярах упериферійних відділах визначається порушен-ня цілісності люменальної мембрани ендо-теліоцитів, у просвітах яких спостерігаютьсяагрегація та адгезія формених елементів крові.Такі зміни в гемомікроциркуляторному руслілегень, очевидно, пов’язані з початковими ста-діями розвитку діабетичних мікроангіопатій.

Отримані дані узгоджуються з результа-тами досліджень інших авторів, які встано-вили, що гіперглікемія лежить в основі проявівмікросудинних ускладнень різних органів ісистем [2, 3, 5, 9, 10, 11, 12].

Висновки1. Стрептозотоциніндукований діабет

супроводжується вираженими ультраструк-турними змінами гемомікроциркуляторного русла легень.

2. Характер і вираженість змін залежить від тривалостівпливу гіперглікемії.

Перспективи подальших дослідженьПерспективними є подальші дослідження інших скла-

дових компонентів аерогематичного бар’єру легень, щодасть можливість застосувати патогенетичну обґрунтованумедикаментозну корекцію легеневих порушень при цукро-вому діабеті.

Література1. Барінова М.Е. Активність іNOS моноцитів периферійної

крові в динаміці експериментального цукрового діабету у щурів зрізною сенситивністю АТ1 рецепторів / М.Е.Барінова, Н.М.Ка-нана, О.М.Сулаєва // Здобутки клінічної і експериментальноїмедицини. – 2008. - №2. – С.27-29.

2. Борис Р.Я. Електронно-мікроскопічне дослідженнягемомікроциркуляторного русла різних шарів шкіри білого щурапри експериментальному цукровому діабеті / Р.Я.Борис // Вісникморфології. – 2010. – №16(1). – С. 63-66.

3. Джалілова Е.А. Ультраструктурна характеристика капілярноїланки лівих відділів серця білих щурів у нормі та на ранніхтермінах стрептозотоцинового цукрового діабету / Е.А.Джалілова,Ю.А.Кривко // Галицький лікарський вісник. – 2010. – Т.17, № 2.– C. 51-53.

4. Демідов В.М. Комплексна патогенна терапія діабетичноїпериферичної полінейропатії в щурів у експерименті / В.М.Де-мідов, К.В.Лупанов, С.В.Москальова, Є.М.Розумна // Експери-ментальна та клінічна фізіологія і біологія. – 2003. - №2(22). – С.67-71.

5. Жураківська О.Я. Ультраструктурні зміни гемомікроцирку-ляторного русла гіпофізу на ранніх стадіях розвитку цукровогодіабету / О.Я.Жураківська // Галицький лікарський вісник. – 2010.– Т. 17, № 2. – С. 28-30.

6. Кривко Ю.А. Ультраструктура ланок гемоциркуляторногорусла в нормі та за умов експериментального цукрового діабету /Ю.А.Кривко, Л.Р.Матешук-Вацеба, З.З.Масна // Вісник мор-фології. – 2010. – № 16(2). – С. 397-400.

7. Мерецький В.М. Особливості вільнорадикального окис-лення ліпідів та антиоксидантного захисту у тканинах нирки тапечінки за умов експериментального цукрового діабету / В.М. Ме-рецький // Здобутки клінічної і експериментальної медицини –2012.- №1. – С. 96-98.

8. Родинський О.Г. Механізм формування ураження цен-тральної та периферичної нервової системи за умов експеримен-тального цукрового діабету / О.Г.Родинський, В.А. Гузь // Медичніперспективи. – 2009. – Т. ХІV, №3, С.4-14.

9. Leibson C.L. Peripheral artery disease, diabetes, and mortality /C.L.Leibson, J.E.Ranson, W.Olsen, B.R.Zimmerman [ et al.] // J. In-tern. Med. – 2003. - № 253. – P. 574-581.

10. Litonjua A. Lung function in type 2 diabetes: the NormativeAging Study / A. Litonjua, R. Lazarus, D. Sparrow, D. Demolles,

Рис. 1. Ультраструктурні зміни гемокапілярів міжальвеолярної пере-городки через 2 тижні (а) і через 4 тижні (б) після моделювання цукро-

вого діабету. 1 –просвіт капіляра; 2 – еритроцит; 3 – лейкоцит; 4 – ендо-теліоцит; 5 – базальна мембрана; – ділянка локального лізисуплазмолеми периферійної частини ендотеліоцита. Електронна

мікрофотографія. Зб.: а) – х8000 ; б) – х8000


28

УДК : 574.2+612.681Козовий Р.В., 2Ерстенюк Г.М.Аналіз активності ферментів глутатіонової системи у довгожителів Прикарпаття1Кафедра медичної біології та медичної генетики (зав. каф. – проф. Ковальчук Л.Є.)2Кафедра біологічної та медичної хімії імені академіка Г.О. Бабенка (зав. каф. – проф. Ерстенюк Г.М.)ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»

S.Weiss. // Respir. Med. — 2005. — Vol.12. — P.1583—1590.11. Potenza M.A. Endothelial dysfunction in diabetes: from mech-

anisms to therapeutic targets / M.A. Potenza, S. Gagliardi, C. Nacci [etall.] // Curr. Med. Chem. – 2009. – Vol.16, №1. – Р. 94-112.

12. Sahebjami Н. Effects of streptozotocin-induced diabetes onlung mechanics and biochemistry in rats / Н.Sahebjami, D. Denholm // Journal of Applied Physiology. – 2003.- Vol. 64, № 1. – Р. 147-153.

Кищук Б.Н., Заяц Л.М.Состояние гемомикроциркуляторного русла легких при

экспериментальном сахарном диабетеИвано-Франковский национальный медицинский університет,

г.Ивано-Франковск, Украинаe-mail: [email protected].Резюме. Целью исследования было изучить в динамике

ультраструктурные изменения легочных гемокапилляров приэкспериментальном сахарном диабете (СД). Опыты проводили на40 белых крысах-самцах линии Вистар. В экспериментальнойгруппе сахарный диабет моделировали путем внутрибрюшинноговведения стрептозотоцина фирмы «Sigma» (США), разведенногов 0,1 М цитратном буфере с рН 4,5, из расчета 60 мг / кг. Развитиезаболевания контролировали по возрастанию в крови животныхуровня глюкозы. Забор легочной ткани для электронно-микроскопического исследования проводили под кетаминовымнаркозом через 1, 2 и 4 недели после введения стрептозотоцина.В течение первых 2-х недель исследования в цитоплазме эндо-телиоцитов многих гемокапилляров легких наблюдается уве-личение количества микропиноцитозных пузырьков, отек ирасширение компонентов комплекса Гольджи и гранулярнойэндоплазматической сети. В отдельных гемокапиллярах ока-зываются эритроцитарные сладжи. Установлено, что наиболеевыраженные изменения гемомикроциркуляторного руслаотмечаются через 4 недели после моделирования СД. В гемо-капиллярах легких наблюдается вакуолизация цитоплазмыэндотелиоцитов, отек их цитоплазматических органелл, утолщениебазальной мембраны, адгезия и агрегация форменных элементовкрови. Таким образом, проведенные исследования показали, чтоэкспериментальный сахарный диабет сопровождается ультра-

структурных изменений компонентов гемомикроциркуляторногорусла легких, выраженность которых зависит от продолжи-тельности стрептозотоциніндукованого сахарного диабета.

Ключевые слова: гемомикроциркуляторне русло, легкие,сахарный диабет.

B.M. Kishchuk, L.M. ZaiatsThe Condition of Pulmonary Hemomicrocirculatory Channel

in Experimental Diabetes MellitusIvano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

Ukrainee-mail: [email protected]. The aim of the study was to investigate the dynamics of

ultrastructural changes in pulmonary hemocapillaries duringexperimental diabetes mellitus (DM). Experiments were performedon 40 white male rats Wistar. In the experimental group, diabetes wasmodeled by intraperitoneal streptozotocin administration, firm «Sigma»(USA), diluted in 0.1 M citrate buffer, pH 4.5, at the rate of 60 mg/kg.Development of the disease was monitored by the glucose levels growthin the animals’ blood. Collecting of lung tissue for electron microscopicexamination was performed under general ketamine anesthesia after 1,2 and 4 weeks after administration of streptozotocin. During the first 2weeks of the study in the cytoplasm of pulmonary hemocapillariesendothelial was growing the number of micropinocytose vesicules,edema and expansion components of the Golgi complex and granularendoplasmic grid. There can be found erythrocytic sludges in somehemocapillaries. It was found that the most expressed changes in thehemomicrocirculatory channels appear 4 weeks after modeling diabetes.In the endotheliocyte of the pulmonary hemocapillaries there wereobserved vacuolation of the cytoplasm, swelling of cytoplasmicorganelles, thickening of the basement membrane, adhesion andaggregation of blood cells. Thus, studies have shown that experimentaldiabetes is accompanied by ultrastructural changes of pulmonaryhemomicrocirculatory channels components, the severity of whichdepends on the streptozotocin-induced DM progress.

Keywords: hemomicrocirculatory channel, lungs, diabetes mellitus.


Резюме. Актуальним в умовах сучасного антропогенногонавантаження стає вивчення особливостей функціонування деток-сикаційних систем. Матеріали і методи. Функціональний станферментативної системи детоксикації ксенобіотиків та антиокси-дантного стресу (глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази таглутатіон-S-транферази) вивчали за показниками сироватки крові60 довгожителів (основна група) та 30 осіб зрілого віку, у родоводахяких не було довгожителів (група порівняння). Результати. Підчас аналізу було виявлено, що активність глутатіонпероксидази увсіх довгожителів становила (0,329±0,18) мкмоль/(хвмг), а у групіпорівняння (0,353±0,17) мкмоль/(хвмг). Висновки. Діагносто-вано, що активність ферменту глутатіонредуктази у довгожителівПрикарпаття у 3,17 раза більша, порівняно з особами зрілого віку.Нами встановлено тенденцію до зниження активності глутатіон-S-трансферази у довгожителів (0,305±0,31) мкмоль/(хвмг) від-носно показників групи порівняння (0,345±0,18) мкмоль/(хвмг).

Ключові слова: довгожителі, глутатіонпероксидаза, глута-тіонредуктаза, глутатіон-S-транфераза.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Революційний погляд на молекулярні механізми розвиткуживих систем пропонує молода динамічна наука епігенетика

[1]. На думку проф. А.М. Вайсермана, епігенетика – напря-мок генетики, порівняно недавно оформився в самостійнугалузь досліджень. Одна з найбільш надихаючих епігенетич-них гіпотез про те, що активність багатьох генів схильна довпливу ззовні, зараз знаходить підтвердження в експеримен-тах на модельних тваринах. Дослідники обережно комен-тують їх результати, але не виключають, що і люди не пов-ною мірою залежні від спадковості, а значить можуть нанеї цілеспрямовано впливати. У перспективі, якщо вчені ви-являться праві і їм вдасться підібрати ключі до механізмівуправління генами, людині стануть підвладні фізико-хімічні,біохімічні, фізіологічні процеси, що відбуваються в орга-нізмі. Серед них цілком може виявитися і старіння. Відомо,що тривалість життя – це мультифакторна ознака, а отже наїї прояв впливають не тільки спадкові, а й зовнішні фактори.Досить часто вони мають негативний ефект.

В умовах сучасного антропогенного навантаження стаєактуальним вивчення особливостей функціонування деток-сикаційних систем. Процес біотрансформації, який включаєферментативне перетворення чужорідних включень або

29


ксенобіотиків, поділяється на три фази [2-5]. Перша фазаактивації ксенобіотиків або метаболічної трансформації по-лягає в приєднанні до них модифікуючих функціональнихгруп (-ОН, -SH, -NH2). При цьому відбуваються реакціїокиснення, відновлення та гідролізу, в результаті яких утво-рюються проміжні метаболіти. Цей процес каталізуєтьсямікросомальною ферментативною системою цитохрома Р450(родина ферментів цитохромів) та деякими іншими фермен-тами класів оксидаз, редуктаз, гідролаз і дегідрогеназ. У про-цесі другої фази біотрансформації – нейтралізації, проміжніметаболіти з’єднуються з ендогенними лігандами, які поси-люють гідрофільну природу цих сполук, тим самим сприя-ють їхньому виведенню з організму. Тобто, друга фаза поля-гає в кон’югації високомолекулярних гідрофільних речовинз різними субстратами, в результаті чого вони перетворю-ються в гідрофільні кон’югати, здатні до експресії з жовчю.Третя фаза полягає в евакуації або виведенні водорозчиннихнетоксичних речовин з організму. Для цього існують специ-фічні переносники екзогенних сполук – Р-глікопротеїни, якісприяють екскреції ксенобіотиків у жовч або кров.

У результаті наших попередніх досліджень встановленоасоціації делеційних алелей генів GSTT1 та GSTM1 з трива-лістю життя. З позиції функціональної геноміки вкрай важ-ливим є визначення активності ферментних систем біотранс-формації ксенобіотиків, адже існування функціональних від-мінностей між алелями в межах одного локуса зумовлюютьалельну диференціацію в експресії рівня білка, ефективностітранспортної функції, активності, термостабільності фер-мента, імунної відповіді тощо. Особливо цікаво дослід-жувати ці процеси у довгожителів.

Мета роботи – вивчення взаємозв’язку між фермента-тивною активністю глутатіонової системи та тривалістюжиття у популяції довгожителів Прикарпаття.

Матеріал і методи дослідженняФункціональний стан ферментативної системи детоксикації

ксенобіотиків та антиоксидатного захисту вивчали за показникамисироватки крові 60 довгожителів (основна група) та 30 осіб зрілоговіку, у родоводах яких не було довгожителів (група порівняння).

Активність глутатіон-S-трансферази (GST) оцінювали зашвидкістю утворення глутатіон-S-кон’югатів між відновленимглутатіоном і 1-хлор-2,4-динітробензолом [6]. Активність глута-тіонредуктази (GRD) визначали за швидкістю зміни оптичної щіль-ності при 340 нм, обумовленого окисленням НАДФН [7], глута-тіонпероксидази (GPO) – з реакції взаємодії відновленого глута-тіону з гідроперекисом трет-бутилу [8].

Для статистичного аналізу отриманих даних використовувалиметоди програмного забезпечення Microsoft Excel.

Результати дослідження та їх обговоренняУ результаті метаболічних перетворень речовин в орга-

нізмі людини утворюються вільні радикали, які маютьвисоку хімічну активність, спричиняють процеси перок-сидації ліпідів, білків, нуклеїнових кислот. Утворившись ворганізмі, вони вступають у взаємодію зі структурамиклітини, приводячи, зрештою, до пошкодження клітини, най-частіше мембрани, зумовлюючи, таким чином, розвитокпатологічного процесу. Зменшують пошкоджуючий впливвільних радикалів ферменти, що забезпечують антиоксида-ційний захист. До потужних антиоксидантів належить сис-тема глутатіону.

Під час дослідження ферментів глутатіонової системивстановлено, що активність GPO у групі довгожителівстановила 0,329±0,18 мкмоль/(хвмг), а у групі порівняння0,353±0,17 мкмоль/(хвмг) (табл. 1).

Глутатіонпероксидаза – фермент, який бере участь вінактивації перекису водню та органічних пероксидів уклітинах вищих тварин та людей. GPO-глікопротеїн, що маєв активному центрі чотири атома селену. Він є гідрофільнимз’єднанням, що ускладнює його проникнення в ліпідний шармембран, основна частина ферменту локалізована в цито-

золі, а інша – в мітохондріях. GPO має селенові ізоферменти:позаклітинний GPO, виявлений в плазмі і молоці, GPO-G1,виділений з цитозолю клітин печінки і кишечника, а такожнеселеновий ізофермент, ідентичний GSТ. Результати до-слідження функціональної активності генів GPO у мишейпоказали, що при нокаутному варіанті по одному алельномугену глутатітонпероксидази мають нормальний фенотип,нормальну тривалість життя [9]. Ці дані вказують на те, щоданий фермент не є критичним для життєдіяльності. Однак,у мишей, нокаутних за двома копіями гена, рано розви-вається катаракта і спостерігаються дефекти в проліфераціїдопоміжних м’язових клітин. Однак, миші нокаутні за геномGPO-G4 (глутатіонпероксидази - 4), гинуть протягом ран-нього ембріонального розвитку. Існують дані про те, щознижений рівень глутатіонпероксидази - 4 може підвищуватитривалість життя у мишей [10]. Активність GPO в живихклітинах зростає при дії іонізуючої радіації, інтоксикаціїетанолом, акрилонітрилом, при Е-авітамінозі. Особливоважлива роль GPO в умовах окиснювального стресу, оскіль-ки попереджає виникнення і розвиток процесів пероксидації.GPO є одним з найважливіших компонентів ферментативноїантиоксидантної системи.

У реакціях, що каталізуються GPO, утворюється окис-нений глутатіон (GSSG), для його відновлення в клітинахіснує спеціальний фермент – глутатіонредуктаза [4]. Неменш важливими в системі детоксикації ксенобіотиків і зни-ження активності прооксидантних чинників є глутатіон-S-трансфераза. Основная функція GST – захист клітин відксенобіотиків та продуктів перекисного окиснення за допо-могою їх відновлення, приєднання до субстрату молекулиглутатіону або нуклеофільного заміщення гідрофобних груп.Проведені нами дослідження показали, що активность GRDта GST у довгожителів становили (0,219±0,12) і (0,305±0,31)мкмоль/(хвмг) (див. табл. 1); у групі порівняння відповідно –(0,069±0,05) та (0,345±0,18) мкмоль/(хвмг). Таким чином,отримані результати вказуюють, що при майже однаковійактивності GST як у досліджуваній, так і у групі порівняння,активність ферменту GRD у довгожителів у 3,17 разівбільша, порівняно з особами зрілого віку.

Висновки1. Виявлено, що активність GPO у всіх довгожителів ста-

новила (0,329±0,18) мкмоль/(хвмг), а у групі порівняння(0,353±0,17) мкмоль/(хвмг).

2. Доведено, що активність ферменту GRD у довгожи-телів Прикарпаття у 3,17 разів більша, порівняно з особамизрілого віку.

3. Встановлено тенденцію до зниження активності GSTу довгожителів (0,305±0,31) мкмоль/(хвмг) відносно показ-ників групи порівняння (0,345±0,18) мкмоль/(хвмг).

Перспективи подальших досліджень полягають у вив-ченні взаємозв’язку між особливостями поліморфних ва-ріантів делецій генів GSTT1, GSTM1 та активності фермен-тів глутатіонової системи.

Література1. http://moikompas.ru/compas/avaiserman2. Спицын В. А. Наследственные болезни: национальное руко-

водство / Спицын В. А. // М.: ГЭОТАР Медиа. – 2012. – С.244-283.3. Polymorphisms of drug-metabolizing enzymes in healthy nona-

Таблиця 1. Активність ферментів глутатіонової системи у довгожителів Прикарпаття, М±m

Активність фермента, мкмоль/(хв·мг) Досліджувані групи GPO GRD GST

Основна, n=60 0,329±0,18 0,219±0,12* 0,305±0,31 Порівняльна, n=30 0,353±0,17 0,069±0,05 0,345±0,18

Примітка. * – вірогідність відмінностей з показниками групи порівняння (р<0,05)


30

genarians and centenarians: difference at GSTT1 locus / E. Taioli, D.Mari, C. Franceschi, [et al.] // Biochem Biophys Res Commun. – 2001.– Vol. 280. – P.1389-1392.

4. Hayes J.D. Glutathione Transferases / J.D. Hayes, J.U. Flanagan,I.R. Jowsey //Ann Rev Pharm Toxicol. – 2005. – Vol. 45. – P. 51-88.

5. Bolt H. M.Relevance of the Deletion Polymorphisms of theGlutathione S-Transferases GSTT1 and GSTM1 in Pharmacology andToxicology / H. M. Bolt, R. Thier // Current Drug Metabolism. – 2006.– Vol. 7. – P. 613-628.

6. Habig W.H. Glutathione-S-transferases. The first step in mer-capturic acid formation / W.H. Habig, M.J. Pabst, W.B. Jacoby // J.Biol. Chem. – 1974. – Vol. 249(22). – Р. 7130–7139.

7. Методы биохимических исследований (липидный и энер-гетический обмен) / Под ред. проф. М.И. Прохоровой. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. – 272 с.

8. Власова С.Н. Активность глутатионзависимых ферментовэритроцитов при хронических заболеваниях печени у детей / С.Н.Власова, Е.И. Шабунина, И.А. Переслягина // Лаб. дело. – 1990. –№8. – С. 19–21

9. Trends in oxidative aging theories / F.L. Muller, M.S. Lustgar-ten, Y. Jang, [et al.] // Biol. Med. –2007. -– Vol.43 (4) --– Р. 477–503.

10. Ran Q. Reduction in glutathione peroxidase 4 increases lifespan through increased sensitivity to apoptosis / Q. Ran, H. Liang, Y.Ikeno, [et al.] // J. Gerontol. A Biol. Sci. Med. Sci. – 2007. – Vol. 62(9) – Р. 932–942.

References1. http://moikompas.ru/compas/avaiserman2. Spitsin V.A. Ecological genetics of human, Hereditary disease:

national leadership, Moscow: GEOTAR Media, 2012, 244-283.3. E. Taioli, D. Mari, C. Franceschi. Polymorphisms of drug-me-

tabolizing enzymes in healthy nonagenarians and centenarians: differ-ence at GSTT1 locus, Biochem Biophys Res Commun, 2001, 280,1389-1392.

4. Hayes J.D. Glutathione Transferases, Ann Rev Pharm Toxicol,2005, 45, 51-88.

5. Bolt H. M.Relevance of the Deletion Polymorphisms of theGlutathione S-Transferases GSTT1 and GSTM1 in Pharmacology andToxicology, Current Drug Metabolism, 2006, 7, 613-628.

6. Habig W.H., Pabst M.J., Jacoby W.B. Glutathione-S-transferas-es. The first step in mercapturic acid formation, J. Biol. Chem, 1974,249(22), 7130–7139.

7. Prokhorov M.I. Methods of biochemical studies (lipid and energymetabolism), Publishing House of Leningrad. University, 1982, 272

8. Vlasova S.N., Shabunina E.I., Pereslyagina I.A. Activity of glu-tathione dependent enzymes in red blood cells liver Chronic Diseasein children, Lab.delo, 1990, 8, 19–21.

9. Muller F.L., Lustgarten M.S., Jang Y., Richardson A. et al. Trendsin oxidative aging theories , Biol. Med, 2007 -, 43 (4) --, р. 477–503.

10. Ran Q., Liang H., Ikeno Y. et al. Reduction in glutathione per-oxidase 4 increases life span through increased sensitivity to apoptosisJ. Gerontol. A Biol. Sci. Med. Sci., 2007, 62 (9), р. 932–42.

Козовый Р.В., Ерстенюк Г.М.Анализ активности ферментов глутатионовой системы в

долгожителей ПрикарпатьяРезюме. Вступ. Актуальным в условиях современной антро-

погенной нагрузки становится изучение особенностей функцио-нирования детоксикационных систем человека.

Целью роботы было изучение взаимосвязи между фермента-

тивной активностью глутатионовой системы и продолжитель-ностью жизни в популяции долгожителей Прикарпатья.

Материалы и методы. Функциональное состояние фермента-тивной системы детоксикации ксенобиотиков и антиоксидантногостресса (глутатионпероксидазы, глутатионредуктазы и глутатион -S - транферазы) изучали по показателям сыворотки крови 60 долго-жителей (основная группа) и 30 человек зрелого возраста, в родо-словных которых не было долгожителей (группа сравнения).

Результаты и обсуждение. К мощных антиоксидантам отно-сится система глутатиона. Глутатионпероксидаза (GPO) - фермент,который принимает участие в инактивации перекиси водорода иорганических пероксидов в клетках высших животных и людейПри анализе было обнаружено, что активность глутатионперокси-дазы у всех долгожителей составила (0,329±0,18) мкмоль / (мин мг), а в группе сравнения (0,353±0,17) мкмоль / (мин мг). Вреакциях, катализируемых GPO образуется окисленный глутатион(GSSG), для его восстановления в клетках существуетспециальный фермент - глутатионредуктаза. Диагностировано, чтоактивность фермента глутатионредуктазы у долгожителейПрикарпатья в 3,17 раза была больше по сравнению с лицамизрелого возраста. Нами установлена тенденция к снижениюактивности глутатион - S - трансферазы у долгожителей(0,305±0,31) мкмоль / (мин мг) относительно показателей группысравнения (0,345±0,18) мкмоль/(мин мг).

Выводы. Установлено популяционные особенности актив-ности ферментов глутатионовой системы у долгожителей При-карпатья.

Ключевые слова: долгожители, глутатионпероксидаза,глутатион-редуктаза, глутатион - S - транфераза.

R.V. Kozovyi1, H.M. Ersteniuk2

Functional Status of Glutathione System of Long Livers(Precarpathian Region)

1Department of Medical Biology and Medical Genetics2Academician H.O. Babenko Department of Biological and

Medical ChemistryIvano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

UkraineAbstract. At present studying of the functioning of detoxification

systems is very relevant taking into account today’s anthropogenic load.The functional state of the enzyme xenobiotic detoxification systemand antioxidant stress (glutathione peroxidase, glutathione reductaseand glutathione-S- transferase) was studied on indicators of blood serumof 60 long livers (study group) and 30 mature individuals having nolong livers in their family trees (control group). Having investigatedenzymes of glutathione it was found that glutathione peroxidase activityin the group of long livers was 0.329±0.18 mmol/(minmg), (studygroup), and 0.353±0.17 mmol/(minmg), (control group). Thus, thereceived results show that almost the same activity of glutathione-S-transferase was found in both groups, the activity of glutathionereductase enzyme in long livers was 3.17 times higher as compared tothose of mature age. Our studies showed that the activity of glutathionereductase and glutathione-S-transferase in the long livers was(0.219±0.12) and (0.305±0.31) mmol/(minmg) (see table); in thecontrol group - (0.069±0.05) and (0.345±0.18) mmol/(minmg)respectively.

Keywords: long livers, glutathione peroxidase, glutathionereductase, glutathione-S-transferase.


31


УДК 577.158 : 616.61-002.3Король Л.В., Мигаль Л.Я., Степанова Н.М., Малашевська Н.М.Активність показників оксидативного стресу у хворих на хронічний пієлонефритІнститут нефрології НАМН України, Київ, Україна[email protected]

Резюме: Мета даного дослідження – вивчення особливостейрозвитку оксидативного стресу (ОС) та оксидантно-антиокси-дантного (О/А) дисбалансу крові у хворих на пієлонефрит (ПН)залежно від його перебігу та ускладнень.

Матеріали та методи. Обстежено 88 жінок, хворих на ПН:48 пацієнток з неускладненим хронічним ПН (ХрНПН) та 40 па-цієнток з ускладненим ПН (ХрУПН). Контрольна група – 30 здо-рових жінок.

У сироватці крові визначали вміст малонового діальдегіду(МДА), церулоплазміну (ЦП), трансферину (Тр) та SH-груп. Такожрозраховували індекс ОС (ІОС). Крім того, у сечі визначали ак-тивність ферментів лізосом – загальної N-ацетил--D-глюкозамі-нідази (НАГ) та -галактозидази (-Гал).

Результати. Показано, що у хворих на ПН, порівняно з кон-трольною групою, мало місце порушення О/А балансу: величиниІОС у 96% пацієнток перевищували середні значення у контроль-ній групі майже у 4,5 разів (р <0,001). Аналіз показників активностіОС залежно від перебігу ХрПН (ускладненого, неускладненого)показав, що в сироватці крові хворих порушується О/А баланс вобох групах (зростання показників МДА та ІОС на тлі зниженняТр та SH-груп), проте більш негативні зміни – у хворих з ХрУПН.Також встановлено, що більш суттєвий вплив на зміни данихпоказників справляв саме рецидивуючий перебіг ХрПН: дляпацієнтів з ХрНПН з рецидивуючим перебігом характерні більшнизькі величини Тр (на 36%) та ЦП (на 16%), порівняно з анало-гічними показниками у групі хворих з ХрНПН без рецидивів.

Показано, що у групі хворих з ХрНПН з рецидивуючим пере-бігом активність НАГ у сечі хворих становила 20,25±1,83 мкМ/год/мМ, що вірогідно більше за аналогічний показник у групі кон-тролю (р<0,001) та аналогічний показник у групі пацієнток знерецидивуючим перебігом ПН (р<0,001). Активність НАГ та -Гал сечі у хворих на ХрУПН за середніми даними суттєво переви-щувала аналогічний показник у групі хворих на ХрНПН (р<0,01).

Заключення. Отже, встановлено, що у хворих на ХрПН вини-кає порушення О/А балансу крові, що супроводжується активацієюМДА на тлі змін активності показників антиоксидантного захистута змін активності реноспецифічних ферментів сечі – НАГ та -Гал, що призводить до розвитку ОС в нирках, активність якогообумовлена насамперед перебігом захворювання – ускладненимчи неускладненим, рецидивуючим чи нерецидивуючим.

Ключові слова: оксидативний стрес, хронічний пієло-нефрит.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Актуальність проблеми пієлонефриту (ПН) зумовлена йогопоширеністю, а також тим, що на ПН хворіють насампередособи молодого працездатного віку переважно жіночої статі,тому пошуку діагностичних біомаркерів прогресуваннязахворювань нирок приділяється особлива увага. В дослід-женнях останніх років показано, що в патогенезі багатьохзахворювань, зокрема ПН, важлива роль належить самеоксидативному стресу (ОС), що розвивається в результатідисбалансу між оксидантною та антиоксидантною (О/А)системами і супроводжується накопиченням у крові та тка-нинах високих концентрацій продуктів пероксидації [1,4,5].Зміни природного рівня перекисного окислення ліпідів(ПОЛ) як у бік гальмування, так і у бік активації стають длямембран пошкоджуючим фактором. Останнім часом актив-но ведеться пошук нових маркерів для оцінки дисбалансуО/А системи. [5,6]. Відомо також, що у ліквідації запальногопроцесу важлива роль належить лізосомам, а отже і тимферментним системам, які вони вміщують.

Метою даного дослідження було вивчення особливостейрозвитку ОС та О/А дисбалансу крові у хворих на ПН за-лежно від його перебігу та ускладнень.

Матеріал і методи дослідженняОбстежено 88 жінок, хворих на ПН, віком від 18 до 69 років –

48 пацієнток з неускладненим хронічним ПН (ХрНПН) та 40 па-цієнток з ускладненим (з наявністю супутніх захворювань абоанатомічних вад) ПН (ХрУПН). Контрольна група -30 жінок тогож віку.

У сироватці крові пацієнток визначали вміст малоновогодіальдегіду (МДА), церулоплазміну (ЦП), трансферину (Тр та SH-груп. Також розраховували індекс ОС (ІОС) як інтегральнийпоказник метаболічної відповіді організму на патологічний процеста виразності ОС [2]. Для оцінки функціонального стану паренхіминирок використовували визначення активності ферментів лізо-сомного походження – загальної N-ацетил--D-глюкозамінідази(НАГ) та -галактозидази (-Гал) у разовій порції ранкової сечі[3]. Доцільність визначення рівнів активності цих ферментів в сечіхворих обумовлена тим, що вони є умовно реноспецифічнимимаркерами ураження тубулярного відділу нефрону, а саме епітеліюпроксимальних канальців, а лізосоми, як відомо, це ті внутрішньо-клітинні органели, які першими реагують на спалахи інфекційногоураження та гіперпродукцію активних форм кисню (АФК), кон-статуючи опосередкований місцевий ОС, що супроводжуєтьсяруйнуванням лізосом клітин нирок, і, в певній мірі, вважаютьсямаркерами втягнення нирок у деструктивний процес та маркерамиОС. Отримані результати опрацьовано з використанням методівваріаційної статистики за допомогою пакетів статистичних про-грам (“STATISTICA 8.0 for Windows”, “SigmaPlot2000”). Відмін-ності вважалися статистично вірогідними при p < 0,05.

Результати дослідження та їх обговоренняАналіз отриманих результатів показав, що для даного

контингенту пацієнток, порівняно з контрольною групою,в цілому було характерне порушення О/А балансу, що прояв-лялося збільшенням середніх показників вмісту МДА всироватці крові (у 3,6 разів, р<0,001) на тлі зниження серед-ніх показників вмісту SH-груп (на 19%, р<0,001) та чітковираженої тенденції до зниження показників вмісту ЦП таТр (табл. 1). При цьому величини ІОС у 96% пацієнток пере-вищували середні значення у контрольній групі майже у 4,5рази (р<0,001). Індивідуальний аналіз показників, що харак-теризують ОС у хворих з ХрПН показав, що показникивмісту МДА збільшувалися у всіх пацієнтів, показникивмісту Тр знижувалися у 77% хворих (у 5% збільшувалися,у 14% знаходилися в межах норми), показники вмісту ЦПзнижувалися у 56% (у 21% збільшувалися, у 18% - в межахнорми). Отже, для більшості пацієнтів з ХрПН було харак-терним збільшення рівня МДА на тлі зниження показниківантиоксидантного захисту (АОЗ - ЦП, Тр, SH-груп), щосприяло розвиткові ОС та впливало на величини показниківІОС, які суттєво зростали у більшості пацієнтів, що в своючергу, характеризує ступінь виразності ОС та його негатив-ний вплив на клітини нирок. При аналізі показників актив-ності ОС в сироватці крові пацієнток залежно від перебігуХрПН (ускладненого, неускладненого) встановлено, що вкрові хворих порушується О/А баланс в обох групах хворих(зростання показників МДА та ІОС на тлі зниження Тр таSH-груп), проте більш негативні зміни – у хворих з ХрУПН(див. табл. 1).

Проаналізувавши отримані дані, залежно від наявностірецидивів, встановлено, що для всіх пацієнтів було харак-терне підвищення активності ОС та зростання продукціїМДА на тлі зниження Тр та SH-груп (див. табл. 1), причомубільш суттєвий вплив на зміни даних показників справлявсаме рецидивуючий перебіг ХрПН: для пацієнтів з ХрНПНз рецидивуючим перебігом (з 3-ма та більше рецидивами зарік) були характерні більш низькі величини Тр (на 36%),ЦП (на 16%) порівняно з аналогічними показниками у групіхворих з ХрНПН без рецидивів.

При порівнянні підгруп пацієнтів з ХрНПН та ХрУПН


32

виявлено, що для хворих з ХрУПН без рецидивів характер-ний статистично достовірно нижчий рівень Тр в сироватцікрові (за середніми значеннями нижчий на 21%), порівняноз аналогічними показниками у групі хворих з ХрНПН безнаявності рецидивів (див. табл. 1). Отже, можна констату-вати, що перш за все на ступінь виразності ОС впливає самена рецидивуючий перебіг ХрПН, що також підтверджуєтьсяй досить високими показниками активності реноспеци-фічної ензимурії .

Так, аналіз величин активності реноспецифічної ензи-мурії показав, що у сечі хворих з ХрНПН за середніми дани-ми активність НАГ була статистично вірогідно вищою(15,18±1,39 мкМ/год/мМ креатиніну проти 11,64±0,72 в гру-пі контролю, р<0,05), -Гал реєструвалася у межах нор-мальних величин. При виділення із загальної групи хворихз ХрНПН двох підгруп: з рецидивуючим перебігом (група1а) та з нерецидивуючим перебігом (група 1б) ХрПНпривертає увагу той факт, що у групі 1а активність НАГ усечі хворих становила 20,25±1,83 мкМ/год/мМ, що статис-тично вірогідно більше за аналогічний показник у групі кон-тролю (р< 0,001) та аналогічний показник у групі пацієнтокз групи 1б (р<0,001). Активність НАГ та -Гал сечі у хворихна ХрУПН за середніми даними суттєво перевищувала ана-логічний показник у групі хворих на ХрНПН (р<0,01), щопереконливо свідчить про наявність вираженої дисфункціїканальцевого апарату нефрону у цих хворих.

Отже, високі показники ІОС свідчать, перш за все, проактивацію ПОЛ (гіперпродукція МДА) та «сильний» ОС,що розвивається на фоні зниження активності АОЗ та її здат-ності протистояти АФК та пероксидним сполукам, та, якнаслідок, пошкодження мембран клітин і органел. Залежновід сили ОС клітини можуть загинути або в результатіапоптозу, коли внутрішній вміст клітини встигає деградуватидо нетоксичних продуктів, або в результаті некрозу, колисила ОС занадто велика [4,6,7]. При помірному ОС гіпер-продукція МДА компенсується активністю маркерів АОЗ.

Як показали отримані результати, перебіг ХрПН – не-ускладнений або ускладнений, безперечно впливає на особ-ливості реагування системи ПОЛ-АОЗ. Все це узгоджуєтьсяіз сучасним уявленням про патогенез ПН [1,4]. Так, відомо,що формування процесу інфекційного запалення в ниркахта сечовивідних шляхах пов’язано з “дихальним спалахом”у фагоцитах і створенням при цьому АФК, які ініціюючиоксидативні процеси, пошкоджують тканини нирки з інтен-сифікацією деструкції біомембран та активізацією ПОЛ[1,7]. Також відомо, що ОС стимулює рецептори клітин, якііндукують продукцію прозапальних цитокінів та експресіюмолекул адгезії. Отже, ОС викликає запалення, яке, у свою

чергу, знову ж таки посилює ОС. На цій підставістратегія на зменшення негативного впливу ОС ізапалення є однією з основ лікування ХрПН, особ-ливо рецидивуючого.

Таким чином, встановлено, що у хворих наХрПН під час розвитку запальних процесів у нир-ках виникає порушення О/А балансу крові, щосупроводжується активацією ПОЛ на тлі змін ак-тивності АОЗ та змін активності реноспецифічнихферментів НАГ та -Гал, що призводить до розвит-ку ОС в нирках, активність якого обумовлена на-самперед перебігом захворювання – ускладненимчи неускладненим, рецидивуючим чи нерециди-вуючим. Розвиток та прогресування хронічногоОС та його тривалий вплив на нирки безумовнонегативно впливає на перебіг ХрПН.

Література1. Колесник М. Патогенез пієлонефриту: що ми

знаємо і що ні / М. Колесник, Н. Степанова, В. Дрі-янська, А. Руденко, Н. Калініна, В. Кругліков, Л. Лебідь// Укр. журн. нефрології та діалізу. – 2011. –N 3 (31).–

С. 34-46.2. Пат. № 102192 UA, МПК G01N 33/48 (2006.01). Спосіб

інтегральної оцінки оксидантно-антиоксидантного балансу у сиро-ватці крові / Король Л. В., Мигаль Л. Я.; ДУ “ІННАМНУ”; № a201205647; 08.05.2012; опуб. 10. 06. 2013, Бюл. № 11. – 4 с.

3. Пат. № 32723 UA, МПК (2009) G01N 33/493 (2008.01), А61Р13/12 (2008.01). Спосіб оцінки ефективності лікування хворих нахронічний пієлонефрит з рецидивним перебігом / Степанова Н.М., Мигаль Л. Я., Король Л. В.; ДУ “ІНАМНУ”; № u 200800814;23.01.2008; опуб. 25. 05. 2008, Бюл. № 10. – 4 с.

4. Степанова Н. М. Оксидативні процеси у хворих на пієло-нефрит з рецидивуючим перебігом та їх взаємозв’язок з вогнищамисклерозу ниркової паренхіми / Н. М. Степанова, Л. В. Король, В.Ю. Кундін, Л. Я. Мигаль, О. А. Романенко // Укр. журн. нефрологіїта діалізу. – 2012. –N 3 (35).– С. 12-17.

5. Яцишин Р. І. Вивчення рівня цинку і антиоксидантного за-хисту у хворих на хронічний пієлонефрит / Р. І. Яцишин, І. С.Ліснянська І. С. // Укр. журн. нефрології та діалізу. – 2012. –N 2(34).– С. 43-47.

6. Jones Dean P.. Radical-free biology of oxidative stress / Dean P.Jones //Am. J. Physiol. Cell Physiol. – 2008.- Vol. 295: Р.849-868http://ajpcell.physiology.org/cgi/content/full/295/4/C849

7. Levey A.S., Chronic kidney disease as a global public healthproblem: Approaches and initiatives – a position statement from Kid-ney Disease Improving Global Outcomes / A.S. Levey, R. Atkins, J.Coresh et al // Kidney International. – 2007. – Vol.72. – P. 247–259.

Король Л.В., Мигаль Л.А., Степанова Н.М., Малашевская Н.М.Активность показателей оксидативного стресса у больных

хроническим пиелонефритомИнститут нефрологии Национальной академии медицинских

наук Украины, Киев, УкраинаРезюме: Цель – изучение особенностей развития оксидатив-

ного стресса (ОС) и оксидантно-антиоксидантного (О/А) дис-баланса крови у больных пиелонефритом (ПН) в зависимости отего течения и осложнений.

Материалы и методы. Обследовано 88 женщин с ПН: 48 па-циенток с неосложненным хроническим ПН (ХрНПН) и 40 па-циенток с осложненным хроническим ПН (ХрОПН). Контрольнаягруппа – 30 здоровых женщин.

В сыворотке крови определяли малоновый диальдегид (МДА),церулоплазмин (ЦП), трансферрин (Тр) и SH-группы, расчитывалииндекс ОС (ИОС). Кроме того, в моче определяли активность фер-ментов лизосом – общей N-ацетил--D-глюкозаминидазы (НАГ)и -галактозидазы (-Гал).

Результаты. Показано, что у больных ПН по сравнению с кон-трольной группой имело место нарушение О/А баланса: величиныИОС у 96% пациенток превышали средние значения в контроль-ной группе почти в 4,5 раза (р<0,001). Анализ показателей актив-ности ОС в зависимости от течения ХрПН (осложненного, неос-ложненного) показал, что в сыворотке крови больных нарушаетсяО/А баланс в обеих группах (увеличение величин МДА и ИОС нафоне снижения Тр и SH-групп), но более отрицательные изменения

Таблиця 1. Вміст малонового діальдегіду (МДА), церулоплазміну (ЦП), трансферину (Тр), сульфгідрильних (SH) груп та індексу

оксидативного стресу (ІОС) у сироватці крові хворих на хронічний пієлонефрит (ПН) залежно від перебігу захворювання (неускладненого

та ускладненого, з рецидивами та без рецидивів) (М±m) Неускладнений ПН Ускладнений ПН

Без рецидивів

n = 26

Рециди-вуючий n = 22

Без рецидивів

n = 24

Рециди-вуючий n = 16

Показник Контроль-на група n = 30

1 2 3 4 ТР (ум. од)

5,2±1,0 4,5±0,3 Р1-2<0,01

2,9±0,25* 3,56±0,22 р1-3<0,05

3,34±0,24

ЦП (мг/л)

218±11 222±13 р1-2<0,05

187±9* 208±10 218±9 р2-4<0,05

SН-групи, (ммоль/л)

2,22±0,02 1,83±0,03* 1,84±0,03* р2-4<0,05

1,89±0,039* р3-4<0,05

2,02±0,05

МДА (мкмоль/л)

119±35 407 ±13* 444±19 * р2-4<0,05

447 ±18 * р3-4<0,05

394±14*

ІОС (од)

1,04±0,01 2,3±0,19* р3-1<0,001

4,4±0,17* р2-1<0,001

3,7±0,21* р4-3<0,001

5,3±0,42* р4-2<0,05

Примітка: * – статистично достовірна різниця у порівнянні з кон-тролем (p<0,05 – 0,001)

33


– у больных ХрОПН. Также установлено, что более существенноевлияние на изменения данных показателей оказывало именнорецидивирующее течение ХрПН: для пациенток с ХрНПН с реци-дивирующим течением характерны более низкие величины Тр (на36%) и ЦП (на 16%) по сравнению с аналогичными показателямив группе больных ХрНПН без рецидивов.

Показано, что в группе больных ХрНПН с рецидивирующимтечением активность НАГ в моче больных составляла 20,25±1,83мкМ/ч/мМ, что вероятно больше аналогичного показателя в группеконтроля (р<0,001) и аналогичного показателя в группе пациентокс нерецидивирующим течением ПН (р<0,001). Активность НАГи -Гал мочи у больных ХрОПН по средним данным существеннопревышала аналогичный показатель в группе больных ХрНПН(р<0,01).

Заключение. Итак, установлено, что у больных ХрПН возни-кает нарушение О/А баланса крови, сопровождающееся актива-цией МДА на фоне изменений активности показателнй антиокси-дантной защиты и изменений активности реноспецифических фер-ментов мочи – НАГ и -Гал, что приводит к развитию ОС в почках,активность которого обусловлена прежде всего течением заболе-вания – осложненным или неосложненным, рецидивирующим илинерецидивирующим.

Ключевые слова: оксидативный стресс, хроническийпиелонефрит.

L.V. Korol, L.Ya. Myhal, N.M. Stepanova, N.M. MalashevskaActivity of Indexes of Oxidative Stress in Patients with Chronic

PyelonephritisInstitute of Nephrology of National Academy of Medical Science

of Ukraine, Kyiv, [email protected]. The objective of the research - the study of features of

oxidative stress (OS) and oxidant-antioxidant (O/A) imbalance in bloodof patients with pyelonephritis (PN) depending on the course andcomplications.

Materials and methods. The study involved 88 women withchronic PN: 48 patients with uncomplicated chronic PN (CNcPN) and40 patients with complicated chronic PN(CCPN). Control group - 30

healthy women.We defined the content of malonic dialdehyde (MDA),

ceruloplasmin (CP), transferrin (TR), SH-groups in the blood serumof patients. There was also calculated the index of OS (OSI). In addition,lysosomal enzyme activity was determined in the urine – total N-acetyl--D-glucominidase (NAG) and -galactosidase (-Gal).

Results. It is shown that in patients with chronic PN as comparedto the control group was a violation of the O/A balance: the value OSIin 96% of patients exceeded the average value in the control groupalmost 4.5 times (p<0.001). Analysis of the activity of OS, dependingon the course of chronic PN (complicated, uncomplicated) showedthat in patients’ serum was broken the O/A balance in both groups(growth rates of MDA and indices of OSI amid falling TR and SH-groups), but more negative changes – in patients with CCPN. It wasalso found that a more significant effect on the change in these indicatorswas created by the recurrent course of PN: lower values of TR (36%)and CP (16%) as compared to those in the group of patients with CNcPNwithout recurrence are peculiar of the patients with CNcPN withrecurrent course.

It is shown that in patients with chronic PN with uncomplicatedrecurrent course of the activity of NAG in the patients’ urine was20.25±1.83 mkM/h/mM, which is significantly more than that of thecontrol group (p<0.001) and a similar figure in the group of patientswith chronic PN nonrecurrent course (p<0.001). The activity of NAGand -Gal in the urine of patients with CCPN on average wasconsiderably higher than the same indicator in patients with CNcPN(p<0.01).

Conclusion. Consequently, it was found that in patients withchronic PN occurs breach of the O/A balance of blood accompaniedby activation of MDA against the background of changes in theantioxidant defense indices activity and the changes in the renal specificurine enzymes activity – NAG and -Gal that leads to the developmentof OS in the kidneys, the activity of which is primarily presupposed bythe course of the disease – complicated or uncomplicated, recurrent ornonrecurrent.

Keywords: oxidative stress, chronic pyelonephritis.


УДК 611.316+591.476+616-092.9+519.237.7Котик Т.Л., Попович Ю.І., Юрах О.М.Будова паренхіми піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз і морфометричнахарактеристика їх ациноцитів з використанням факторних моделейКафедра анатомії людини, топографічної анатомії та оперативної хірургії (зав. каф. – проф. Ю.І. Попович)ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»

Резюме. Актуальність. Перспективним напрямом вивченняслинних залоз (СЗ) є дослідження будови їх ацинусів та вивіднихпроток при моделюванні патологічних процесів. Отримані резуль-тати порівнюють з результатами дослідження інтактних тварин.Літературні дані щодо структурної організації СЗ інтактних щурівє різними за способами проведення морфометрії, кількіснимипоказниками і часто суперечливими за результатами.

Мета: вивчення будови паренхіми піднижньощелепної(ПНЩЗ) і під’язикової (ПЯЗ) слинних залоз у інтактних статево-зрілих щурів та визначення значущості різних морфометричнихпоказників їх ациноцитів.

Матеріал і методи. Гістологічні зрізи фарбували гематоксилін-еозином, а напівтонкі – метиленовим синім. Електронно-мікро-скопічне дослідження виконували за загальноприйнятою методи-кою. Морфометричний аналіз здійснювали на світлооптичномурівні. Визначали площі профільних полів, коефіцієнти елонгації іформи ациноцитів та їх ядер. Для порівняння даних викорис-товували критерій Манна-Уітні. Проведено розвідувальний фак-торний аналіз (exploratory factor analysis).

Результати. Визначені особливості будови ациноцитів ПНЩЗі ПЯЗ та значущість різних морфометричних показників. Встанов-лено, що система вивідних проток часток цих СЗ представлена

вставними, посмугованими та внутрішньочасточковою протоками.У ПНЩЗ виявили також гранулярні протоки. Отримані факторнімоделі характеризують функціонування слинних залоз інтактнихтварин і детермінуються двома латентними факторами.

Висновки: 1) особливості будови ациноцитів та їх морфомет-ричні ознаки є специфічними для інтактних щурів-самців 12-имісячного віку; 2) отримані факторні моделі визначають великучастку сукупної дисперсії показників обох СЗ і є адекватними; 3) по-дібність факторних структур цих СЗ підтверджує єдиний принципвнутрішньосистемної організації клітин їх кінцевих секреторнихвідділів; 4) фактор 1 є фактором морфофункціонального стануядер ациноцитів, а фактор 2 – фактором морфофункціонльногостану клітинного складу ацинусів.

Ключові слова: піднижньощелепна залоза, під’язикова зало-за, ациноцит, морфометричні показники, факторний аналіз.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Перспективним напрямом дослідження структурної орга-нізації слинних залоз (СЗ) за умови їх перебудови є викорис-тання експериментальних моделей різних патологічнихпроцесів. Таких робіт за останні роки значно побільшало,


34

що свідчить про доцільність цих досліджень. Вивчено струк-турні зміни СЗ під впливом ультразвуку, адреналіну, аце-тилхоліну, стрептозотоцину та ін. [3, 5]. Слід відзначити,що кожний експериментатор, моделюючи ту чи іншу пато-логію, стикається з першочерговим завданням – вивчитибудову досліджуваного органу в нормі для порівняння зрезультатами експерименту. Проаналізувавши літературущодо структурної організації СЗ інтактних щурів, ми дійшливисновку, що результати різних авторів є неоднорідними закількісними показниками і часто суперечливими. Різнимибули підходи щодо способів проведення морфометрії, ви-бору морфометричних характеристик та інтерпретації ре-зультатів [8, 11, 13, 14]. Факторний аналіз не використову-вали.

Вищевказане визначає необхідність проведення даногодослідження і обґрунтовує його мету.

Мета дослідження: вивчення будови паренхіми ПНЩЗі ПЯЗ в інтактних статевозрілих щурів та визначення значу-щості морфометричних показників ациноцитів.

Матеріал і методи дослідженняДослідження проведено на шести щурах-самцях лінії

«Вістар» 12-ти місячного віку вагою 220-250 г. Вивчали кін-цеві секреторні відділи та вивідні протоки ПНЩЗ і ПЯЗ.Гістологічні зрізи фарбували гематоксилін-еозином, а напів-тонкі – метиленовим синім. Електронно-мікроскопічне до-слідження здійснювали за загально прийнятою методикою.Морфометричний аналіз робили на світлооптичному рівніз використанням програмного забезпечення ImageJ v.1.47(NIH, USA). Визначали в ациноцитах та їх ядрах площупрофільного поля, КЕ (співвідношення найдовшого діа-метра до найменшого) і КФ (співвідношення площі до квад-рату її периметра). Вираховували також коефіцієнт варіаціїдля кожного показника (Cv – відношення стандартного від-хилення до вибіркового середнього), що дає змогу оцінитимінливість показника. Для порівняння даних використо-вували методи непараметричної статистики. За допомогоюфакторного аналізу виявляли латентні фактори, які визна-чаються досліджуваними морфометричними ознакамиациноцитів та їх ядер. Використовували програмне забез-печення StatSoft Statistica 8.0.

Результати дослідження та їх обговоренняНа поперечному зрізі ацинуси ПНЩЗ є округлими чи

полігональними; ззовні до них прилягають зірчасті міо-епітеліоцити; просвіт їх вузький, або не виявляється; в нихможна нарахувати від трьох до семи ациноцитів, з яких невсі своєю апікальною поверхнею сягають просвіту кінцевоговідділу. Останнє наводить на думку, що кількість епітеліо-цитів в ацинусах є більшою, ніж на поперечному зрізі, нащо вказують також А. Г. Бабаєва і Е. А. Шубнікова [2]. Аци-ноцити, в основному, тригранної форми. При фарбуваннігематоксилін-еозином їх цитоплазма забарвлюється базо-фільно, із послабленням інтенсивності від базального доапікального полюсу за рахунок збільшення кількості секрету.На напівтонких зрізах цитоплазма ацинозних клітин рівно-мірно заповнена секреторними гранулами. Округле ядро, знеглибокими інвагінаціями каріолеми, розміщується в ба-зальній частині клітини.

При електронно-мікроскопічному дослідженні ПНЩЗвидно, що базальна ділянка плазмолеми ациноцитів утворюєпоодинокі неглибокі інвагінації, а бічні – численні міжклі-тинні пальцеподібні сполучення з сусідніми ацинознимиклітинами. Виявляється чітка компартименталізація цито-плазми секреторних клітин. Базальна частина ациноцитівмістить велику кількість мітохондрій та профілів грануляр-ної ендоплазматичної сітки (ГрЕС). Мітохондрії темні, різноїформи та розміру, з нечіткими кристами. З наближенням доапікального полюсу кількість органел помітно зменшується.Апікальна частина ациноцитів заповнена електроннопро-

зорими секреторними гранулами з нечіткими межами. Ядраелектроннощільні, з незначними інвагінаціями нуклеолеми,ядерце розміщене по центру.

Паренхіма ПЯЗ утворена змішаними, мукозними тасерозними ацинусами, серед яких останні зустрічаютьсярідко. Найчастіше виявляються змішані кінцеві секреторнівідділи, які складаються з мукоцитів та клітин білковогопівмісяця. Ззовні ацинуси оточені міоепітеліоцитами. Напоперечному зрізі кінцеві відділи мають полігональнуформу. При фарбуванні гематоксилін-еозином цитоплазмаслизових клітин ПЯЗ забарвлюється слабкоеозинофільно.Ядро овальної форми, базофільне, значно зміщене до ба-зального полюсу клітини. На ультраструктурному рівнімукоцити, в основному, тригранної форми. Середня та апі-кальна частини їх заповнені гранулами секрету низькоїелектронної щільності. Ядро, мітохондрії, ГрЕС та комплексГольджі (КГ) розміщені в базальній частині мукоцита. Інколищільність цитоплазми цієї частини слизових клітин сягаєтакого рівня, що важко розрізнити будь-які органели.

Установлено, що часточки досліджуваних залоз маютьскладну систему вивідних проток, яка представлена встав-ними, посмугованими та внутрішньочасточковою прото-ками. Деякі автори [8, 9, 10] вказують на наявність в ПНЩЗщурів гранулярні протоки, що знаходяться між вставнимита посмугованими. Дані протоки у людини відсутні. Ми та-кож виявили у ПНЩЗ щурів гранулярні протоки, які харак-теризуються великою кількостю осміофільних гранул вапікальній частині цитоплазми.

Секрет із просвіту ацинусів надходить у вставні протоки,утворені одношаровим кубічним епітелієм, які оточеніміоепітеліоцитами. При фарбуванні метиленовою синьоюцитоплазма цих клітин забарвлюється більш інтенсивно, ніжациноцитів. Електронно-мікроскопічно в цитоплазмі епіте-ліоцитів вставних проток виявляється велика кількістьрибосом, добре виражений КГ, однак ГрЕС розвинута слаб-ше. Вставні протоки впадають у гранулярні, просвіт якихбільший. Цитоплазма клітин цих проток ПНЩЗ забарв-люється інтенсивно еозинофільно з незначною грудкува-тістю. Ядро овальне, базофільне і значно зміщене до ба-зальної ділянки плазмолеми. Метиленова синя виявляє вцитоплазмі епітеліоцитів цих проток велику кількість темнихсекреторних гранул. Натомість у ПЯЗ гранулярні протокине виявляються, на що вказують також інші автори [2, 12].А. Г. Бабаєва і Е. А. Шубнікова [2] констатують, що гранулиепітеліоцитів гранулярних проток є джерелом трипсино-подібних протеаз і проявляють властивості калікреїну.

Наступні вивідні протоки – посмуговані – представленіпризматичним епітелієм. Назва цих проток зумовлена вира-женою базальною посмугованістю епітеліоцитів, яка спри-чинена численними інвагінаціями базальної ділянки плазмо-леми, між якими розміщуються темні мітохондрії, восновному, видовженої форми та з чіткими кристами. ГрЕСвідсутня, або слабовиражена, полісоми та вільні рибосомизустрічаються рідко. E. Roussa і співавт. [15] встановили,що епітеліоцити цих проток впливають на електролітнийсклад слини. Внаслідок злиття декількох посмугованихпроток утворюються внутрішньочасточкові протоки різногокалібру. Дрібніші з них представлені двошаровим призма-тичним епітелієм, а більші – багатошаровим. Просвіт цихпроток характеризується значною варіабельністю і збільшу-ється в дистальному напрямку з наближенням до міжчас-точкової протоки.

Порівнявши значення кожного із шести показників(табл. 1 і 2), які характеризують популяцію клітин ацинусівПНЩЗ і ПЯЗ, можна констатувати, що ациноцити цих залозстатистично значно відрізняються тільки за трьома показ-никами (ознаками). Коефіцієнти варіації вказують, що най-менш варіабельними в обох залозах є КФ; водночас всі по-казники ПЯЗ є більш мінливими, ніж ПНЩЗ. Слід заува-жити, що А.В.Абрамов і співавт. [1], вивчаючи лімфоїдний

35


склад тимуса, встановили, що з багатьох морфометричниххарактеристик лімфоцитів найбільш статистично стійкимикритеріями, які є достатніми для математичного аналізу,виявилися такі морфометричні показники клітин як їхплоща, КФ і КЕ. Однак, даний набір показників у такомупредставленні не розкриває найбільш характерних особ-ливостей будови клітин кінцевих відділів вказаних залоз, атакож зв’язків між ознаками.

Ми провели розвідувальний факторний аналіз для ви-ділення найбільш вагомих із вищерозглянутих показників(ознак) [6], що характеризують досліджувану систему (су-купності ацинозних клітин кожної зі слинних залоз) і маютьсвої певні морфометричні параметри, значимість яких виз-начається дією латентних факторів. Такий підхід дозволивохарактеризувати клітинний склад ацинусів з позицій сис-темного аналізу і виділити найбільш загальні морфомет-ричні закономірності їх будови із встановленням факторноїструктури статистичних зв’язків між досліджуванимиморфометричними характеристиками.

У ході проведення розвідувального факторного аналізубуло встановлено, що такі ознаки обох залоз, як площаациноцитів і площа їх ядер (див. табл. 1 і 2) мали наван-таження з кожним фактором менші за модулем значення 0,7і збільшували відсоток випадкових складових, що вказувалона їх дезорганізуючу роль на факторні структури [4]. Післявилучення з аналізу цих показників були отримані факторнімоделі (табл. 3 і 4), які в обох залозах представлені тількидвома факторами, сумарний внесок яких у сукупну дис-персію становить у ПНЩЗ – 85,5 %, а в ПЯЗ – 82,2 %. Даніфакторні моделі були перевірені підтверджувальним фак-торним аналізом. Результати перевірки показали, що отри-мані моделі є адекватними.

Відсутність у факторних структурах таких морфомет-ричних ознак як площі профільних полів ациноцитів і їхядер можна, на нашу думку, пояснити стабільністю функ-ціонування залоз за умови відсутності впливу тих чи іншихпатогенних чинників. Появу цих морфометричних показ-ників у факторних структурах слід очікувати на ключовихетапах перебігу тієї чи іншої експериментальної патології,коли зміна умов функціонування приведе до прогресивноїперебудови СЗ у цілому.

Фактор 1 в обох залозах вагомо впливає на такі показникияк КФ та КЕ ядер ациноцитів, факторні навантаження якихбільші за модулем значення 0,9. Такі зв’язки вважаютьсяблизькими до функціональних [7]. Даний фактор є факторомнайбільшого впливу та визначає 44,15 і 46,95 % сукупноїдисперсії для ПНЩЗ та ПЯЗ відповідно.

Фактор 2 є фактором меншого впливу, на що вказуютьменші частки сукупної дисперсії, які він детермінує, від-

повідно 41,37 і 35,23 % для ПНЩЗ і ПЯЗ. При цьому фактор-ні навантаження показників, на які він вагомо впливає, асаме КФ і КЕ ациноцитів, є високими за модулем: 0,90 і0,91 для ПНЩЗ та 0,83 і 0,78 для ПЯЗ.

Отримані факторні моделі характеризують функціону-вання слинних залоз за умов норми. Будь-яка зміна факторноїструктури буде свідчити про зміну умов функціонування цихзалоз, оскільки дія яких-небудь чинників призведе до змінизначень факторних навантажень і внутрішньосистемнихзв’язків між морфометричними ознаками ацинозних клітин.

Висновки1. Визначені особливості будови ациноцитів та значення

їх морфометричних показників характеризують структурнуорганізацію клітинного складу ацинусів ПНЩЗ і ПЯЗ. Цідані є специфічними для інтактних щурів-самців лінії«Вістар» 12-ти місячного віку і будуть у подальшому вико-ристовуватися для порівняння з результатами експерименту.

2. Факторні моделі побудовані на основі показників, щодосліджувались, є репрезентативними як для ПНЩЗ, так ідля ПЯЗ, оскільки: а) визначають велику частку сукупноїдисперсії показників для кожної із залоз (85,52 і 82,18 %,відповідно); б) мають з показниками, на які вони впливають,зв’язки близькі до функціональних, на що вказують їхфакторні навантаження.

3. Подібність факторних структур обох слинних залоз єпідтвердженням того, що внутрішньосистемна організаціяклітин кінцевих секреторних відділів цих залоз побудованаза єдиним принципом, оскільки обидва органи розвиваютьсяз одного і того ж епітелію і виконують однакову функцію.Факторні моделі для ПНЩЗ і ПЯЗ є взаємновалідизовані,так як виявили стійкість і ефективність на різних вибіркахацинозних клітин різних залоз, подібних за функцією.

4. Фактор 1 має з такими показниками як КФ і КЕ ядерациноцитів зв’язки близькі до функціональних, детерміну-ючи при цьому найбільшу частку сукупної дисперсії. Йогодоцільно назвати фактором морфофункціонального стануядер ациноцитів. Фактор 2 характеризується сильними зв’яз-ками з КФ і КЕ ацинозних клітин і його можна назвати фак-тором морфофункціонльного стану клітинного складу аци-нусів досліджуваних залоз.

Перспектива подальших дослідженьУ рамках даного дослідження цікавим є проведення роз-

відувального факторного аналізу з використанням морфо-метричних показників інших структур СЗ, наприклад, мікро-гемосудин, а особливо їх обмінної ланки – капілярів. Неменш цікавим є дослідження факторних моделей і кон-фігурації факторних зв’язків при різних експериментальних

Таблиця 1. Морфометричні показники ациноцитів піднижньощелепної залози

Ациноцити Ядра Показники Mean±SE Cv, % Mean±SE Cv, % Площа профільного поля, мкм2 123,20±1,34 17,56 14,93±0,18 19,56 Коефіцієнт форми 0,81±0,005 9,77 0,90±0,002 3,75 Коефіцієнт елонгації 1,49±0,02 19,17 1,30±0,01 13,16

Примітка. У цій та наступній таблиці: Mean – вибіркове середнє; SE – Standart Error (стандартна помилка середнього); Cv – коефі-цієнт варіації

Таблиця 2. Морфометричні показники ациноцитів під’язикової залози

Ациноцити Ядра Показники Mean±SE Cv, % Mean±SE Cv, % Площа профільного поля, мкм2 138,50±1,67* 19,66 15,38±0,22 23,21 Коефіцієнт форми 0,82±0,004 8,62 0,80±0,006* 11,69 Коефіцієнт елонгації 1,47±0,02 18,07 1,76±0,03* 25,74

Примітка: * - статистично значуща різниця з такими ж показ-никами ПНЩЗ, р<0,001

Таблиця 3. Факторні навантаження морфометричних показників ациноцитів піднижньощелепної залози

Показники Фактор 1 Фактор 2 КФ ациноцита -0,13 0,90 КЕ ациноцита 0,07 -0,91 КФ ядра -0,94 -0,07 КЕ ядра 0,93 0,13 Внески факторів у сукупну дисперсію, % 44,15 41,37 Сумарна частка дисперсії двох факторів, % 85,52

Таблиця 4. Факторні навантаження морфометричних показників ациноцитів під’язикової залози

Показники Фактор 1 Фактор 2 КФ ациноцита 0,21 -0,83 КЕ ациноцита -0,35 0,78 КФ ядра -0,92 -0,26 КЕ ядра 0,93 0,22 Внески факторів у сукупну дисперсію, % 46,95 35,23 Сумарна частка дисперсії двох факторів, % 82,18


36

патологічних станах, що дозволить на більш глибокому таузагальнюючому рівнях оцінити процеси, які будуть розгор-татися в різні терміни перебігу експериментальної патології.

Література1. Абрамов А. В. Структурно-функциональная организация

лимфоидной популяции тимуса: опыт применения математи-ческого классификационного анализа / А. В. Абрамов, А. М. Ка-мышный, В. А. Любомирская, Ю. М. Колесник // Клінічна таекспериментальна патологія. – 2002. – Т. 1, № 1. – С. 5-8.

2. Бабаева А. Г. Структура, функция и адаптивный рост слюн-ных желез / А. Г. Бабаева, Е. А. Шубникова. – М.: Изд-во Моск.ун-та, 1979. – 192 с.

3. Денисов А. Б. Воздействие ультразвука на большие слюнныежелезы. Морфология слюнных желез крыс в динамике / А. Б. Де-нисов // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. –2007. – Т. 144, № 11. – C. 586-589.

4. Ким. Дж.-О. Факторный, дискриминантныи и кластерныйанализ: Пер. с англ. / Дж.-О. Ким, Ч. У. Мьюллер, У. Р. Клекка идр.; Под ред. И. С. Енюкова. – М.: Финансы и статистика, 1989. –215 с.

5. Пелипенко Л. Б. Зміни структури під’язикової залози щурівпісля введення адреналіну і ацетилхоліну / Л. Б. Пелипенко, Г. А.Єрошенко, С. М. Білаш, Н. Ф. Єрьоміна, В. М. Коваль // Світ меди-цини та біології. – 2008. – № 4. – C. 59-64.

6. Реброва О. Ю. Статистический анализ медицинских данных.Применение пакета прикладных программ STATISTICA / О. Ю.Реброва – М.: МедиаСфера, 2002. – 312 с.

7. Рыхлик С. В. Исследования нейроно-глиально-капиллярныхвзаимоотношений в вентральной группе ядер таламуса с использо-ванием факторных моделей / С. В. Рыхлик, С. Ю. Масловский //Медицина сьогодні і завтра. – 2008. – № 4. – С. 35-38.

8. Ali Zoba H. Histomorphometric Analysis of the Postnatal De-velopment and Growth of Rat Submandibular Glands in Offsprings ofDiabetic Mothers / H. Zoba Ali, Rabab Mubarak // Journal of Ameri-can Science. – 2012. – V. 8, № 1. – P. 342-349.

9. Coire F. Increase in the cell volume of the rat submandibulargland during postnatal development / F. Coire, A. Umemura, T. Ces-tari, R. Taga // Braz. J. morphol. Sci. – 2003. – V. 20, № 1. – P. 37-42.

10. Ishii K. Immunohistochemical localization of senescence mark-er protein-30 (SMP30) in the submandibular gland and ultrastructuralchanges of the granular duct cells in SMP30 knockout mice / K. Ishii,T. Tsubaki, K. Fujita, A. Ishigami, N. Maruyama, M. Akita // HistolHistopathol. – 1995. – V. 20. – P. 761-768.

11. Kamata M. Histological analysis of the sublingual gland inrats with streptozotocin-induced diabetes / M Kamata, M Shirakawa,K Kikuchi, T Matsuoka, S Aiyama // Okajimas folia anatomica Japon-ica. – 2007. – V. 84, № 2. – P. 71-76.

12. Lima M. Morphometric characterization of sexual differencesin the rat sublingual gland / M. Lima, D. Sottovia-Filho, T. Cestari, R.Taga // Braz Oral Res. – 2004. – V. 18, № 1. – P. 53-58.

13. Noorafshan A. Volume-weighted mean volume of the subman-dibular gland acini in male and female diabetic rats / A. Noorafshan //Micro. – 2006. – V. 37, № 7. – P. 613-616.

14. Pi_iriciler R. Impact of Experimental Hyperlipidemia on His-tology of Major Salivary Glands / Rabia Pi_iriciler, Esin Зali_kan-Ak,Ebru Emekli-Alturfan, Ay_en Yarat, Yurdagьl Canberk // Medical Jour-nal of Trakya University. – 2009. – V. 26, № 4. – P. 283-291.

15. Roussa E. Distribution of V-ATPase in rat salivary glands / E.Roussa, F. Thйvenod // Eur. J. Morphol. – 1998. – Aug., V. 36. – P.147-152.

Котик Т.Л., Попович Ю.И., Юрах Е.М.Строение паренхимы поднижнечелюстной и подъязычной

слюнных желез и морфометрическая характеристика ихациноцитов с использованием факторных моделей

Резюме. Актуальность. Перспективным направлениемизучения слюнных желез (СЖ) является исследование строенияих ацинусов и выводных протоков при моделировании патоло-гических процессов. Полученные результаты сравнивают с резуль-татами исследования интактных животных. Литературные данныепо структурной организации СЖ интактных крыс являются раз-ными по способам проведения морфометрии, количественнымипоказателями и часто противоречивыми по результатам .

Цель: изучение строения паренхимы поднижнечелюстной

(ПНЧЖ) и подъязычной (ПЯЖ) слюнных желез у интактныхполовозрелых крыс и определение значимости различных морфо-метрических показателей их ациноцитов.

Материал и методы. Гистологические срезы окрашивалигематоксилін-эозином, а полутонкие – метиленовым синим.Электронно-микроскопическое исследование исполняли пообщепринятой методике. Морфометрический анализ осуществля-ли на светооптическом уровне. Определяли площади профильныхполей, коэффициенты элонгации и формы ациноцитов и их ядер.Для сравнения данных использовали критерий Манна-Уитни.Проведен разведывательный факторный анализ (exploratory fac-tor analysis).

Результаты. Определены особенности строения ациноцитовПНЧЖ и ПЯЖ и значимость различных морфометрическихпоказателей. Установлено, что система выводных протоков долейэтих СЖ представлена вставными, исчерченными и внутридоль-ковой протоками. В ПНЧЖ обнаружили также гранулярныепротоки. Полученные факторные модели характеризуют функцио-нирование слюнных желез интактных животных и детермини-руются двумя латентными факторами .

Выводы: 1) особенности строения ациноцитов и их морфо-метрические признаки являются специфическими для интактныхкрыс-самцов 12-и месячного возраста 2) полученные факторныемодели определяют большую долю совокупной дисперсиипоказателей обоих СЖ и являются адекватными 3) сходство фак-торных структур этих СЖ подтверждает единый принцип внутри-системной организации клеток их конечных секреторных отделов4) фактор 1 является фактором морфофункционального состоянияядер ациноцитов, а фактор 2 – фактором морфофункциональногосостояния клеточного состава ацинусов.

T.L. Kotyk, Yu.I. Popovych, O.M. YurakhThe Structure of Submandibular and Sublingual Salivary

Glands Parenchyma and Their Acini Morphometric CharacteristicsUsing Factor Models

Department of Human Anatomy, Operative Surgery andTopographic Anatomy (the Head of the Department – Prof. Yu. I.Popovych)


Abstract. Relevance. Perspective area of investigating salivaryglands (SG) is the study of the structure of their acini and excretoryducts in pathological processes models. The obtained results arecompared with the results of studying intact animals. Literature dataconcerning structural organization of the intact rats’ SG differ in waysof morphometry performing, quantitative indicators and are oftencontradictory in their results.

Objective. To study the structure of submandibular (SMDG) andsublingual (SLG) salivary glands parenchyma in intact mature rats anddetermine the significance of various morphometric parameters of acini.

Materials and methods. Histological sections were stained withhematoxylin-eosin and semifine ones with methylene blue. Electronicand microscopic study was performed by the generally accepted method.The morphometric analysis was performed at the light and optical level.We determined the area of profile fields, the elongation coefficient andforms of acini and their nuclei.To compare the results we used Mann-Whitney test. The exploratory factor analysis was performed.

Results. We have learned characteristic features of SMDG andSLG acini structure and the significance of various morphometricparameters. It was ascertained, that the system of excretory ducts ofglands particles is represented by intercalated, striated and intralobularducts. We have also found granular ducts in SMDG. The obtainedfactor models characterize salivary glands functioning in intact animalsand are determined by two latent factors.

Conclusions. 1) structural features of acini and their morphometriccharacteristics are specific for 12-months old intact male rats; 2) receivedfactor models determine a large part of the total dispersion parametersof both SG and are adequate; 3) the similarity of factor structures ofSG confirms the principle of intasystem organization of the cells oftheir final secretory departments; 4) Factor 1 is a factor ofmorphofunctional state of nuclei and Factor 2 is a factor ofmorphofunctional state of the cellular composition of acini.

Keywords: submandibular gland, sublingual gland, acinus,morphometric parameters, factor analysis.


37


УДК 616.314-084+616.314-77+616.31-07Кривенький Т.П.Тривимірне моделювання металокерамічних конструкцій зубних протезів при різних дефектахзубних рядівКафедра стоматології факультету післядипломної освіти (зав. каф. - заслужений діяч науки і техніки України, проф. М.М. Рожко)ДВНЗ „Івано-Франківський національний медичний університет”

Резюме. Мета дослідження: вивчення напружено-деформова-ного стану (НДС) різних ділянок керамічних каркасів.

Матеріал та методи: за допомогою програмного комплексуMSC Marc побудовано тривимірні моделі незнімних суцільноли-тих мостоподібних протезів, які складаються з трьох компонентів:дентин (тканини зуба), металевий каркас та керамічне облицю-вання. Приймалося стискаюче зусилля у 100 Н, яке рівномірнорозподілялося по частині поверхні конструкції.

Результати: провівши вивчення просторових моделей, розби-тих на елементи, виявили поверхні з критичним значенням напру-ження Мізеса та вивчили вплив потовщення металевого каркасуна розподіл напружень в металокерамічних конструкціях. Встано-вили, що збільшення товщини вестибулярної поверхні металевогокаркасу до 0,6 мм зменшує напруження в керамічному облицю-ванні в середньому на 22%.

Висновки: Порівнявши отримані під час моделювання резуль-тати, виявлено, що потовщення певних ділянок металевого каркасуприведе до посилення конструкції та сприятиме профілактицівиникнення ускладнень у вигляді відколів та тріщин керамічногооблицювання.

Ключові слова: напружено-деформований стан, метало-керамічний протез, металокерамічний каркас, відкол,напруження.

Постановка проблеми та аналіз останніх досліджень.Розвиток ортопедичної стоматології дає можливість замі-щати будь-які дефекти зубних рядів сучасними естетичнимиконструкціями зубних протезів. Вимоги до якості виго-товлення ортопедичних конструкцій змінюють не тількитехнології зубопротезного виробництва, а й професійнінавички лікаря стоматолога-ортопеда. Правильне виготов-лення зубних протезів накладає свій відбиток на дотриманнялікарем усіх правил ортопедичного лікування, починаючи зпрепарування опорних зубів та виготовлення тимчасовихконструкцій, перевірки оклюзійних співвідношень до фік-сації готової конструкції [6]. Адже виготовлена ортопедичнареставрація за Пробстером (Probster) [5] вважається ус-пішною, якщо рівень успіху через 5 років становить 95%, ачерез 10 років – 85%.

Металокерамічні конструкції здатні розв’язати багатопроблем, пов’язаних з відновленням зруйнованих і втра-чених зубів. Їхнє застосування рекомендоване в тих ви-падках, коли зуб зазнав серйозного руйнування і для забез-печення надійної міцності конструкції потрібно доситьжорсткий і одночасно легкий, литий металевий каркас.Металокерамічні протези мають не тільки унікальні есте-тичні властивості, та практично не відрізняються від при-родних зубів, але і є надзвичайно міцні конструкції, щодозволяють використовувати їх для відновлення жувальноїфункції зубів.

За даними літератури [1, 2, 3, 4], відколи металокера-мічне облицювання – гостра проблема сучасної ортопе-дичної стоматології, що зумовлена розповсюдженістю таскладністю відновлення попереднього естетичного виглядуконструкції. Результати досліджень щодо вивчення причинвиникнення ускладнень, які спостерігаються при виготов-ленні та функціонуванні незнімних суцільнолитих металоке-рамічних конструкцій, стимулюють виробників до впровад-ження новітніх матеріалів, а науковців – до вдосконаленнявідомих методик виготовлення металокерамічних протезів.

Тому одним із актуальних напрямків сучасної орто-педичної стоматології є впровадження принципів доказовоїмедицини для отримання якісного об’єктивного і найголов-

ніше кількісної результату.Мета дослідження полягала у вивченні впливу потов-

щення металевого каркасу на розподіл напружень, які ви-никають в естетичних конструкціях.

Матеріал і методи дослідженняПобудовано тривимірні моделі мостоподібних протезів. Вони

складаються з трьох компонентів: дентин (тканини зуба), мета-левий каркас та керамічне облицювання; модуль Юнга та кое-фіцієнт Пуассона матеріалів подано у таблиці 1. Побудову скін-ченно-елементного розбиття та оцінку напружено-деформованогостану зроблено за допомогою програмного комплексу MSC Marc.

Запропоновані припущення та гіпотези використані при роз-рахунках напружено-деформованого стану моделі суттєво не впли-вають на отримані результати. У розглянутих задачах також прий-малося стискаюче зусилля у 100 Н, яке рівномірно розподілялосяпо частині поверхні конструкції залежно від кількості точок дотикупротилежним зубним рядом.

Результати дослідження та обговоренняНа прикладі серії розв’язаних задач досліджували необ-

хідність потовщення каркасу при різних способах наванта-ження з метою підвищення несучої здатності металоке-рамічних конструкцій. Основним параметром оцінки внут-рішніх зусиль вибрано еквівалентні напруження Мізеса.Зважаючи на особливості механічних властивостей кера-мічного покриття, яке добре працює на стиск і погано нарозтяг, прийняти максимальну величину напруження вва-жати 30 МПа.

Розглянемо мостоподібний протез із опорами на першийрізець та ікло. Характерною рисою цієї моделі є відносновелика кривизна лінії, вздовж якої розташовані елементиконструкції. Зважаючи на функціональне призначення фрон-тальних зубів, будемо прикладати зусилля величиною 100 Нтак, щоб лінія його дії була відхилена від вертикальної осі

Таблиця 1. Значення модуля Юнга і коефіцієнта Пуассона для дослідних матеріалів

Властивості Матеріал Модуль Юнга E, МПа Коефіцієнт Пуассона Кераміка 1,2*105 0,3 Метал 2*105 0,3 Дентин 1*104 0,31

100 Н

Рис. 1. Схема скінченоелементного розбиття моделімостоподібного зубного протеза з опорами на різець-ікло


38

під кутом 30, найнебезпечніше місце прикладання наван-таження – проміжна частина мостоподібної конструкції.

На рис. 1 зображено просторову модель металокераміч-ної конструкції, розбиту на елементи.

На рис. 2 зображено розподіл напружень Мізеса в основіметалокерамічної конструкції. За товщини 0,3 мм на іклімаємо такий діапазон зміни напружень: від 4,2 МПа до 24,6МПа, а на різці – від 4,9 МПа до 26,4 МПа. Під час збіль-шення товщини вдвічі (до 0,6 мм) на іклі отримаємо зна-чення напружень у межах від 3,2 МПа до 21,1 МПа, а нарізці – від 4,2 МПа до 22 МПа. Отже, потовщення каркаса з0,3 мм до 0,6 мм зменшує напруження на іклі в середньомуна 19 %, а на різці – 15,5 %.

Наступним прикладом мостоподібних протезів розгля-немо конструкцію з опорою на ікло та моляр. У цьому ви-падку проміжна частина заміщує (перекриває) відсутні двапремоляри. Такий протез зазвичай бере участь у жуванні,тому зазнає вертикального навантаження. У попередніх при-

кладах ми переконалися, що для такого типудефекту зубного ряду небезпечним є наван-таження, прикладене до проміжної частини тазміщене відносно вертикальної осі у вестибу-лярний (або оральний) боки. Величина при-кладеного навантаження в цьому випадку тежстановила 100 Н. Схема дії зусилля та розбиттямоделі на елементи зображена на рис.3.

На рис. 4. зображено розподіл напруженьМізеса в металокерамічному каркасі для двохрізних випадків – товщиною 0,3 мм та 0,6 мм.Для товщини 0,3 мм напруження були в діапазоні3,4 МПа – 29,4 МПа, для 0,6 мм – 2,9 МПа –24,4 МПа.

Порівнюючи результати, отримані під часкомп’ютерного моделювання даних мостопо-дібних металокерамічних конструкцій, легкопомітити схожість картин розподілу еквіва-лентних напружень якісно, але кількісно наостанньому рисунку значення напружень дещовищі. Таку відмінність легко пояснити більшоюпротяжністю проміжної частини, яка в остан-ньому випадку заміщує два відсутні зуби, а такожділянкою заміщеного дефекту зубного ряду

Отже, прогин проміжної частини протеза підчас дії навантаження на фасетку зростав там, девідстань між опорними зубами більша. На-слідком цього і є наростання концентрації напру-жень у металокерамічному каркасі в ділянці ікла.

Зазначимо також, що завдяки своїй масив-ності в каркасі моляра виникають значно нижчі напруженняв порівнянні з каркасом ікла, тому ймовірність виникненнятріщин та відколів у керамічному покритті моляра набагатонижча, ніж ікла.

Висновки1.Порівнюючи характер розподілу напружень у на-

ведених мостоподібних конструкціях, підкреслимо схожістьза якісним показником. Проте кількісно значення напруженьзалежать від конструкції та способу навантаження.

2. Проаналізувавши одержані результати комп’ютерногомоделювання різних варіантів мостоподібних конструкційприходимо до висновку, що потовщення литого каркасу впроблемних ділянках (вестибулярна поверхня), підсилюєконструкцію та зменшує рівень напруження в керамічномуоблицюванні в середньому на 22%.

Перспектива подальших дослідженьПерспективним та доцільним є впровадження удос-

коналеної методики виготовлення металокерамічних зубнихпротезів в клінічну практику та навчальний процес.

Література1. Данилина Т.Ф. Особенности разрушения и реставрации

металлокерамических конструкций в полости рта компози-ционными материалами /Данилина Т.Ф., Батюнина О.Г., КрохолевА.В. //Новое в стоматологии. – 1999. – №8. – С.49-57.

2. Дьяконенко Е.Е. Дефекты керамики: виды, причинывозникновения, пути исправления /Е.Е. Дьяконенко //Стоматолог.– 2003. – №4. – С.26-29.

3. Измайлов А.В. Цервикальный скол – не повод для пере-делки роботы /А.В. Измайлов //Зубное протезирование. – 2005. –№3. – С.44-50.

4. Лесив А.Й. Сколы керамических облицовок металло-керамических протезов, факторы их возникновения. Материалыи методики реставрации /А.Й.Лесив //Стоматолог. – 2001. – №1-2. – С.67-68.

5. Хайнтце Зігвард. Суцільнокерамічні мостоподібні протези,виготовлені з матеріалу 1PS EMPRESS 2 /Хайнтце Зігвард //Новини стоматології. – 2003. – №4. – С.30-33.

6. Чудинов К.В. Клинический пример изготовления металло-керамической коронки на каркасе из гальванического золота /

а

б Рис. 2. Схема розподілу напруження Мізеса в металокерамічному кар-касі з опорами на різець та ікло: а – за товщини каркаса 0,3 мм; б – за

товщини каркаса 0,6 мм

100 Н

Рис. 3. Схема одноточкового навантаження та скінчено-елементне розбиття моделі мостоподібного зубного протеза з

опорами на ікло та моляр

39


К.В.Чудинов, А.А.Лавров, Ж.А.Аверьянова // Новое в стома-тологии. – 2006. – №1. – С. 32-34

Кривенький Т.П.Трёхмерное моделирование металлокерамических кон-

струкций зубных протезов при разных дефектах зубных рядовКафедра стоматологии факультета последипломного

образования (зав. кафедрой Заслуженный деятель науки и техникиУкраины, д.мед.н., проф. Н.М. Рожко)

ГВУЗ „Ивано-Франковский национальный медицинскийуниверситет”,

Резюме. Цель исследования: изучение напряженно-дефор-мированного состояния (НДС) разных участков керамическихкаркасов

Материал и методы: с помощью программного комплексаMSC Marc построены трёхмерные модели несъёмных цельно-литых мостообразных протезов, которые состоят с троих ком-

а

б

Рис. 4. Схема розподілу напруження Мізеса в металокерамічному каркасі зопорами на ікло та моляр: а – за товщини каркаса 0,3 мм; б – за товщини

каркаса 0,6 мм

понентов: дентин (ткани зуба), металлическийкаркас и керамическая облицовка. Принималосьсдавливающие усилие в100 Н, которое равно-мерно распределялось по части поверхностиконструкции.

Результаты: проведя изучение прост-ранственных моделей, разбитых на элементы мыобнаружили поверхности с критичнымизначениями напряжения Мизеса и изучиливлияние утолщение металлического каркаса нараспределение напряжения в металло-керамических конструкциях. Определили, чтоувеличение толщины вестибулярной поверх-ности металлического каркаса к 0,6мм уменьшитнапряжение в керамическом облицовывании всреднем на 22%.

Выводы: сравнив полученные во времямоделирования результаты, обнаружили, чтоутолщение отдельных участков металлическогокаркаса приведёт к усилению конструкции ибудет содействовать профилактике возник-новения осложнений в виде отколов и трещинкерамического облицовывания.

Ключевые слова: напряжённо-дефор-мированное состояние, металлокерами-ческий протез, металлокерамический каркас,скол, напряжение.

Т.P. КryvenkyiThree Dimensional Modeling of Metal-Ce-

ramic Constructions of Dental Prostheses Tak-ing into Account Various Defects of Teeth Rows

Dentistry Faculty of the Post Graduate Educa-tion Department (Head of the Faculty, Doctor ofthe Medical Sciences, Professor M. M. Rozhko)

Ivano-Frankivsk National Medical University,Ivano-Frankivsk, Ukraine

Abstract. Objective of the research: to studythe tense-deformed state (TDS) of various parts ofthe ceramic frames.

Materials and methods: using the softwareprograms MSC Marc we built the three dimension-al models of non-removable solid bridge like pros-theses, which include 3 components: dentin (toothtissue), metal frame and ceramic layer. We applied

pressure equal to 100 N, which was evenly spread on the surface of theconstruction. Results: having studied the dimensional models dividedinto elements, we found the surfaces with critical values of Mises ten-sion and studied the impact of thickening of the metal frame on thedistribution of tension in metal-ceramic constructions. We have cometo the conclusion that thickening of the vestibular part of the metalframe up to 0.6 mm leads to strengthening of the construction anddecreases the tension in the ceramic layer by 22% on average.

Conclusions: having compared the results, received during theresearch, we found out that thickening of some parts of the metal frameleads to the strengthening of the construction and contributes to theprophylaxis of the defects (fragmentation and cracks of ceramic coat-ing).

Key words: tense-deformed state, metal-ceramic prosthesis, met-al-ceramic frame, fragmentation, tension.



40

УДК: 616.342-002-072.1-071:616.33-002.44-022:579.835.12Кулаєць В.М.Сучасні підходи до діагностики та лікування хронічного гастриту, асоційованого з HelicobacterpyloriКафедра терапії і сімейної медицини ФПО (зав. каф.- проф. Л.В. Глушко)ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»

Резюме: Мета. Вивчено особливості клінічного перебігу, ендо-скопічні та морфологічні зміни слизової оболонки шлунку (СОШ)у хворих на хронічний гастрит, асоційований з Helicobacter py-lorі, і в залежності від цього запропоновано ефективну схему ера-дикації.

Матеріал і методи. Хворим проводили лабораторно-інстру-ментальне обстеження, езофагогастродуоденофіброскопію(ЕГДФС) з прицільною біопсією і гістологічним дослідженнямбіоптатів, 13С-уреазний дихальний тест.

Результати. Хронічний гастрит у 19 (63,3%) хворих про-являвся абдомінально-больовим синдромом, у 22 (73,3%) – диспеп-сичним, у 25 (83,3%) – астеновегетативним. За результатамиЕГДФС: у 24 (80,0%) відзначали поверхневу еритематозну гастро-патію, у 15 (50,0%) - гастроезофагальний та дуодено-гастральнийрефлюкси, у 10 (33,3%) – еритематозну дуоденопатію. За резуль-татами13С-уреазного дихального тесту та гістологічного дослід-ження 23 (76,6%) обстежених інфіковані H.pylori, відсутня атрофія(G0) – у 7 (23,3%), слабо виражені атрофічні зміни СОШ (G1) – у15 (50,0%), помірна атрофія (G2) – у 8 (26,7%). За результатамирН-метрії гіперацидність виявлено у 18 (60,0%) хворих, нор-мацидність – у 5 (16,7%), гіпоацидність – у 7 (23,3%). Після ліку-вання у хворих, які отримували потрійну терапію в 3,0 рази змен-шився больовий синдром, в 2,5 рази - диспепсичні скарги. У хво-рих, які отримували монотерапію вісмуту субцитрат в 1,5 разизменшився больовий синдром, в 1,3 рази - диспепсичні розлади.Після чорирьохкомпонентної схеми ерадикації не відзначалибольового та диспепсичного синдромів.

Висновки. Ефективність ерадикації у групі, що отримувалипотрійну терапію складала 73,3%. У групі, де до потрійної схемидодали вісмут субцитрат - 93,3%. Монотерапія вісмуту привеладо ерадикації H.pylori у 33,3%. Отже, чотирьохкомпонентна тера-пія підвищує ефективність ерадикації на 20%, сприяє досягненнюстійкої клінічної, ендоскопічної, морфологічної ремісій та по-переджує ризик розвитку раку шлунку у таких хворих.

Ключові слова: H.pylori-асоційований гастрит, слизова обо-лонка шлунку, запалення, рак шлунку, ерадикаційна анти-хелікобактерна терапія.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.На сучасному етапі Helicobacter pylori (H.pylori) є однією знайпоширеніших хронічних бактеріальних інфекцій людини[2]. Під впливом H.pylori у слизовій оболонці шлунку (СОШ)індукується запальний процес з наступною атрофією зало-зистого епітелію та розвитком дисрегенераторних змін сли-зової оболонки (CO), що зрештою може призвести до дис-плазії і раку шлунку [1,4,11]. Проблема раку шлунку привер-тає увагу широкого кола фахівців, оскільки він посідає другемісце серед причин смерті після серцево-судинних захво-рювань. 80% передракових захворювань шлунку є H.pylori-асоційованими [6].

Несприятливий прогноз раку шлунку зумовлений пере-важно запізнілою діагностикою [5]. Тому ключовим для по-ліпшення лікування раку шлунку є якомога більш раннє йоговиявлення, оскільки навіть найсучасніші методи хірур-гічного лікування раку шлунку при пізній діагностиці даютьнезадовільні результати [8]. Впровадження сучасних методіверадикації H.pylori значно оптимізує лікування цьогозахворювання [3,14]. Серед клінічних форм, асоційованихз H.pylori, перше місце посідає хронічний атрофічнийгастрит (ХАГ). Хронічний гастрит (ХА) - поняття перш завсе морфологічне. Довготривала наявність хронічного за-пального процесу СОШ призводить до зменшення масифункціонально активної залозистої тканини з подальшимрозвитком атрофії слизової, кишкової метаплазії, дисплазіїрізних ступенів та раку шлунку [9,13]. Тому ерадикація

H.pylori може розглядатися як найбільш ефективнийпрофілактичний захід саме на ранніх стадіях. За сучаснимиданими ерадикація H.pylori покращує показники клітинноговідновлення, забезпечує можливість зворотнього розвиткуатрофії і гальмування прогресії кишечної метаплазії СОШ[10,12]. Проте, вивченню клінічних особливостей хворихна ХГ, зв’язку клінічних проявів з ендоскопічними та морфо-логічними змінами, виявлення H.pylori і в залежності відцього підбір ефективних схем ерадикації приділяють недос-татньо уваги. Хоча при первинному скринінгу ця інформаціяможе бути корисною для лікарів загальної практики, які єпервинною ланкою при вияленні передракових станів такатегорій ризику розвитку ХАГ.

Мета дослідження – вивчення клініко-морфологічнихособливостей у хворих на хронічний H.pylori-асоційованийгастрит та оцінка сучасних схем ерадикаційної антихеліко-бактерної терапії у таких пацієнтів.

Матеріал і методи дослідженняДослідження проводили на базі поліклінічного відділення

обласної клінічної лікарні. Нами проведений аналіз ефективностілікування 30 хворих на хронічний гастрит (ХГ), асоційований зH.pylori: 17 жінок та 13 чоловіків віком від 18 до 65 років (середнійвік обстежених – (50,4±10,3) року). Хворі1-ї групи (n=11) отри-мували потрійну терапію (Маастрихт-4, 2012): омепразол 20 мг2 рази на день, кларитроміцин - 500 мг 2 рази на день, амокси-цилін 1000 мг 2 рази на день протягом 14 днів. Через 14 днівпродовжували прийом омепразолу по 20 мг 2 рази на день за 30 хв.до їди усередину протягом 4-х тижнів. Хворі 2-ї групи (n=10) порядз потрійною терапією отримували вісмуту субцитрат («де-нол»)120 мг 2 табл. 2р./д за 1 год. до прийому їжі протягом 14 днів;хворі 3-ї групи (n=9), які відмовлялись від прийому 3-х і 4-х компо-нентної схем ерадикації (в зв’язку з алергією на антибіотики), їмбуло назначено монотерапію вісмуту субцитрат («де-нол»)120 мг2 табл. 2р/д за 1 год. до прийому їжі протягом 14 днів; Групаздорових склала 10 осіб, які за гендерним складом не відрізнялисьвід основної групи.

Усім пацієнтам проводили загальноприйняте обстеження(згідно з наказом МОЗ України №271 від 13.06.2005р.): збір скарг,анамнезу, оцінку клінічних симптомів, лабораторно-інстру-ментальне обстеження. Ендоскопічне дослідження стравоходу,шлунку і дванадцятипалої кишки (ДПК) (ЕГДФС) проводили задопомогою відеоендоскопічних систем Olympus, модельGIF-V-70 таFuginonWG-88FP. Візуально оцінювали морфологічні іфункціональні зміни слизової оболонки гастродуоденальної зони,наявність ендоскопічних ознак запалення, атрофії, ерозій, виразоку СОШ та ДПК, проводили прицільну біопсію з антрального від-ділу, тіла шлунку для верифікації діагнозу гастриту.

Діагностику хелікобактерної інфекції проводили за допомогоюшвидкого уреазного тесту, гістологічно та за допомогою 13С-уреаз-ного дихального тесту. Для швидкого уреазного тесту викорис-товували тест-системуCLO-Test (Австралія) таURE-HP test (Сло-венія). Уреазний тест оцінювали як позитивний при зміні забарв-лення індикаторного середовища протягом 30 хв.

Гістологічну оцінку стану СОШ проводили згідно з Х’юс-тонською модифікацією Сіднейської класифікації гастритів. Біоп-тати фіксували в 10% нейтральному формаліні, після спиртовоїобропки заливали у парафін за загальноприйнятою методикою.Депарафіновані зрізи товщиною 4-5 мкм фарбували за Гімзою тагематоксилін-еозином для визначення інфікованості H.pylori іклітинної інфільтрації поліморфноядерними лейкоцитами. Гісто-логічні препарати досліджувались світлооптично на мікроскопіLeicaDME. Мікрофотографування забарвлених зрізів здійснювализа допомогою цифрової фотокамери “NikonP5100”. Гістологічнооцінювали атрофію і запалення (лімфо-плазмоцитарну і нейтро-фільну інфільтрацію в біоптатах антрального відділу (3 біоптати),

41


тіла шлунку – (2 біоптити)) [1]. Оцінку проводили в балах по візу-ально-аналоговій шкалі: 0 – інфільтрація відсутня (G0), 1 – слабка(G1), 2 – помірна (G2), 3 – тяжка (G3) [7,9]. Стан внутрішньопорож-нинного рН-шлунку визначали за допомогою експрес рН-метріїза методикою В.М. Чорнобрового.

Обробку даних проводили з використанням пакета прикладнихпрограм «Статистика 6,0» (StatSoftInc., США). Для груп вира-ховували середні значення показників та їхні стандартні похибки(дані представлено як M±m). Вірогідність різниці показників виз-начали за допомогою t-критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговоренняПри вивченні анамнезу хвороби звертали увагу на

тривалість захворювання. У більшості хворих на ХАГ вонастановила близько 10 років (10,4±1,2). Більше, ніж половинаобстежених 2-3 рази на рік відзначали загострення. Прицьому вони не консультувались у лікарів, не проходили об-стеження і здебільшого займались самолікуванням. Періодзагострення у 19 (63,3%) обстежених проявлявся абдомі-нально-больовим синдромом слабкого і середнього ступенявираженості: ниючим, тупим, пекучим болем в епігастріїабо правому підребір’ї. У 18 (60,0%) - біль виникав уранці,перед їдою або одразу після неї, у 13 (43,3%) - був відсутнійчіткий зв’язок між больовою симптоматикою та прийомомїжі. 22 (73,3%) пацієнтівна ХГ мали диспепсичні скарги:печію, відрижку повітрям і кислим, нудоту, відчуття тяжкостіі переповнення у шлунку після їди, метеоризм. У 25 (83,3%)обстежених виявлено ознаки астеновегетативного синдро-му: періодичний головний біль, запаморочення, підвищенудратівливість, тривожність, зниження працездатності.

За результатами ЕГДФС, у 24 (80,0%) обстежених відзна-чали поверхневу еритематозну гастропатію, у 15 (50,0%) -ознаки гастроезофагального та дуодено-гастрального реф-люксів, у 7 (23,3%) - ознаки порушення моторики стравоходуу вигляді халазії кардії, у 10 (33,3%) - ознаки еритематозноїдуоденопатії. Макроскопічні ознаки атрофії СОШ у виглядівогнищ білуватого кольору розміром близько 2 мм виявленоу 17 (56,6%) хворих. За даними швидкого уреазного тесту20 (66,7%) обстежених на ХГ інфіковані H.pylori. За даними13С-уреазного дихального тесту 23 (76,6%) - інфікованіH.pylori. За Сіднейсько-Х’юстонською класифікацією в усіхобстежених визначено ступінь атрофії відділів шлунку. Зарезультатами гістологічного дослідження 19 (63,3%) - малиатрофію антрального відділу шлунку, у 4 (13,3%) - атрофічнізміни були виявлені в біоптатах як антрального відділу, такі тіла шлунку. За результатами гістологічного дослідження23 (76,6%) хворих на ХГ інфіковані H.pylori. При чому,атрофічні зміни СОШ чітко асоціювались з інфікуваннямH.pylori. Хворі з відсутністю атрофії (G0) склали – 7 (23,3%),із слабо вираженими атрофічними змінами СОШ (G1) – 15(50,0%), із помірною атрофією (G2) – 8 (26,7%), що відобра-жало низький і середній ризик розвитку раку шлунку. Зарезультатами базальної топографічної рН-метрії гіперацид-ість (1,4±0,02) виявлено у 18 (60,0%) хворих, нормацидність(2,1±0,03) – у 5 (16,7%), гіпоацидність (3,0±0,04) – у7(23,3%). Анацидних станів при ХГ не відзначали.

На 14-й день після лікування проводили повторне обсте-ження хворих на ХГ. Аналізуючи клінічну картину в першійгрупі, вже на 14-й день прийому препаратів в 3,0 рази змен-шився больовий синдром, в 2,5 рази зменшились диспеп-сичні скарги: печія, відрижка повітрям і кислим, нудота, від-чуття переповнення у шлунку після їди, метеоризм, що віро-гідно відрізнялось від таких порівняно до лікування (р<0,05).Хворі 2-ї групи, які поряд з потрійною терапією, отримуваливісмуту субцитрат на 14-й день після назначеного курсу невідмічали больового та диспепсичного синдромів, що віро-гідно відрізнялось від таких у осіб першої групи (р<0,05).У хворих 3-ї групи, після лікування в 1,5 рази зменшилисьепігастральні болі, (особливо «нічні»), в 1,3 рази - диспеп-сичні розлади: печія, відрижка кислим, хоча періодично буловідчуття переповнення у шлунку після їжі.

За результатами ЕГДФС, після курсу лікування у хворих1-ї та 2-ї груп не відмічали запальних змін СОШ, тоді як уполовини хворих 3-ї групи спостерігали ознаки гастроезо-фагального та дуодено-гастрального рефлюксів.

За результатами 13С-уреазного дихального тесту ефек-тивність ерадикації в першій групі складала 73,3%. У другійгрупі включення до потрійної схеми вісмуту субцитрат забез-печило ефективність терапії на рівні 93,3%. Тоді як моно-терапія вісмуту субцитрат привела до ерадикації H.pylori утретини (33,3%) хворих. Після лікування дані базальноїтопографічної рН-метрії відображали гіперацидність у 5(55,5%) хворих 3-ї групи, тоді як у хворих 1-ї і 2-ї групспостерігали нормацидність.

Вірогідно позитивна динаміка запалення СОШ (p<0,05)відзначалась у 11 (100,0%) хворих 1-ї групи, що отримувалипотрійну терапію, у 10 (100,0%) – на фоні чотирьохкомпо-нентної терапії і у 7 (77,7%) – на фоні препарату вісмуту.Аналіз динаміки атрофії на фоні лікування показав, щобільше, ніж у половини хворих, у всіх групах морфологічнакартина суттєво не змінювалась. У 4 (40,0%) хворих 2-ї групина фоні чотирьохкомпонентної терапії не відмічали атрофіїСОШ. Побічних ефектів від лікування у жодній з груп невідзначали, оскільки в комплекс із антибактеріальнимипрепаратами обов’язково включали пробіотик.

Чотирьохкомпонентна терапія підвищує ефективністьерадикації на 20% в порівнянні з потрійною терапією (93,3%проти 73,3%). Монотерапія препаратом вісмуту протягом14 днів забезпечила ерадикацію H.pylori у 33,3% хворих ізменшення ступеня запалення СОШ у хворих ХГ асоційо-ваним з H.pylori.

Отже, з огляду на отримані нами дані, відповідно доМаастрихту-4, 2012, застосування чотирьохкомпонентноїерадикаційої схеми лікування можна вважати патогенетичнообґрунтованим, клінічно доцільним та перспективним улікуванні хворих на хронічний гастрит, асоційований з Heli-cobacter pylori, що в подальшому значно знижує ризик дис-плазії слизової та розвитку раку шлунку.

Висновки1. Період загострення хронічного гастриту у 19 (63,3%)

хворих проявлявся абдомінально-больовим синдромом, у22 (73,3%) – диспепсичним синдромом, у 25 (83,3%) –астеновегетативним синдромом. За результатами ЕГДФС:у 24 (80,0%) обстежених відзначали поверхневу еритема-тозну гастропатію, у 15 (50,0%) – гастроезофагальний тадуодено-гастральний рефлюкси, у 7 (23,3%) - порушеннямоторики стравоходу у вигляді халазії кардії, у 10 (33,3%) –еритематозну дуоденопатію.

2. Зарезультатами 13С-уреазного дихального тесту тагістологічного дослідження 23 (76,6%) обстежених ін-фіковані H.pylori. Хворі із відсутністю атрофії (G0) склали –7 (23,3%), із слабо вираженими атрофічними змінами СОШ(G1) – 15 (50,0%), із помірною атрофією (G2) – 8 (26,7%).Атрофічні зміни слизової оболонки шлунку чітко асоцію-вались з інфікуванням H.pylori. За результатами базальноїтопографічної рН-метрії гіперацидність (1,4±0,02) виявленоу 18 (60,0%) хворих, нормацидність (2,1±0,03) – у 5 (16,7%),гіпоацидність (3,0±0,04) – у 7 (23,3%).

3. Після курсу лікування у хворих 1-ї групи в 3,0 разизменшився больовий синдром, в 2,5 рази – диспепсичні скар-ги. У хворих3-ї групив 1,5 рази зменшився больовий син-дром, в 1,3 рази - диспепсичні розлади. А хворі 2-ї групипісля курсу лікування не відмічали больового та диспеп-сичного синдромів. За даними ЕГДФС, у хворих 1-ї та 2-їгруп не відмічали запальних змін СОШ, тоді як у половинихворих 3-ї групи відмічали гастроезофагальний та дуодено-гастральний рефлюкси.

4. Після лікування за даними базальної топографічноїрН-метрії у хворих 1-ї і 2-ї груп спостерігали нормацидність.У 11 (100,0%) хворих 1-ї групи, на фоні потрійної терапії, у


42

10 (100,0%) хворих 2-ї групи на фоні чотирьохкомпонентноїтерапії гістологічно відмічали вірогідно позитивну динамікузапалення слизової оболонки шлунку (p<0,05). У 4 (40,0%)хворих 2-ї групи на фоні чотирьохкомпонентної терапії невідзначали атрофії слизової оболонки шлунку, що вірогідновідрізнялось від 1-ї та 3-ї груп (p<0,05).

5. Чотирьохкомпонентна терапія підвищує ефективністьерадикації на 20%, порівняно з потрійною терапією (93,3%проти 73,3%). Монотерапія препаратом вісмуту протягом14 днів забезпечує ерадикацію H.pylori у 33,3% хворих.

Перспективи подальших досліджень у даному нап-рямку полягають у вивченні віддалених наслідків еради-каційної антихелікобактерної терапії у хворих на хронічнийH.pylori-асоційований гастрит.

Література1. Аруин Л.И. Качество заживления гастродуоденальных язв:

функциональная морфология, роль методов патогенети-ческойтерапии / Л.И. Аруин // Экспер. и клин, гастроэнтерол. - 2006.- №5.- С.1-5.

2. Барышникова Н.В. Оптимизация лечения больных с забо-леваниями, ассоцииро-ванными с Helicobacter pylori: обоснованиенеобходи-мости использования препаратов висмута / Н.В. Барыш-никова, Ю.П. Успенский, Е.И. Ткаченко // Экспер. и клин, гастро-энтерол.- 2009.-№ 6.-С. 116 - 121.

3. Захарова Н.В. Пути повышения эффективности и безо-пасности схем эрадикации Helicobacter pylori / Н.В. Захарова //Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 2006.- №3. -С. 45-51.

4. Ивашкин В.Т. Хронический гастрит, вызванный инфекциейHelicobacter pylori: диагностика, клиническое значение, прогноз /В.Т. Ивашкин, А.А. Шептулин, Т.Л. Лапина - М., 2009.-24 с.

5. Ливзан М.А. Постэрадикационный период хроническогогастрита, ассоциированного с инфекцией Helicobacter pylori / М.А.Ливзан, А.В. Кононов, С.И. Мозговой // Consilium mеdicum. - 2008.-№8. - С. 15-20.

6. Стандарты диагностики и лечения кислотозависимых и ассо-циированных с Helicobacter pylori заболеваний // Экспер. и клин,гаст-роэнтерол. - 2010.-№ 5.-С. 113-118.

7. Amieva M.R. Рost-bacterial interactions in Helicobacter pyloriinfection / M.R. Amieva, Е.М. El-Omar // Gastroenterology. – 2008. -Vol. 134. - P. 306–323.

8. Axon A.T.R. Relationship between Helicobacter pylori gastri-tis,gastric cancer and gastric acid secretion / A.T.R. Axon // Adv. Med.Sci. - 2006. - Vol. 52. - P. 55-60.

9. Nicolini G. Diagnosis of atrophic gastritis based upon acombi-nation of three non-invasive tests: Preliminary results of theLoiano-Monghidoro project / G. Nicolini, R Zagari, P. Pozzato. // J.Gastroenterol. Hepatol. – 2002. - Vol. 17.-P. 264-267.

10. Sipponen P. Importance of atrophic gastritis in diagnostics andprevention of gastric cancer / P. Sipponen, D.Y. Graham // Scand. J.Gastroent. – 2007. – Vol. 42. – P. 2–10.

11. Week M.N. Prevalence of chronic atrophic gastritis in differ-ent parts of the world / M.N. Week, H. Brenner // Cancer Epidemiol.Biomarkers Prev. – 2006. – Vol. 15 (6). – P. 1083–1094.

12. Peterson W.L. H. pylori and gastric adenocarcinoma / W.L.Peterson // Aliment. Pharmacol. Ther – 2002. – Vol. 16, suppl. I. – P.40—46.

13. Ohkusa T. Improvement in Atrophic Gastritis and intestinalmetaplasia in patients in whom helicobacter pylori was erad-icated / T.Ohkusa // Ann. Intern. Med. –2001. – Vol. 134. – P. 380 – 386.

14. McColl K.E.L. Screening for early gastric cancer / K.E.L.McColl // Gut. –2005. – Vol. 54 – P. 740 – 742.

Кулаец В.М.Современные подходы к диагностике и лечению хрони-

ческого гастрита, ассоциированного с Helicobacter pyloriРезюме: Цель. Изучены особенности клинического течения,

эндоскопические и морфологические изменения слизистой обо-лочки желудка (СОЖ) у больных хроническим гастритом, ассо-циированным с Helicobacter pylorі, и в зависимости от этого пред-ложено эффективную схему эрадикации.

Материал и методы. Больным проводили лабораторно-инструментальное обследование, езофагогастродуоденофиброско-пию (ЕГДФС) с прицельной биопсией и гистологическим исследо-

ванием биоптатов, 13С-уреазный дыхательный тест.Результаты. Хронический гастрит у 19 (63,3%) больных про-

являлся абдоминально-болевым синдромом, у 22 (73,3%) - диспеп-сическим, у 25 (83,3%) - астеновегетативным. За результатамЕГДФС: у 24 (80,0%) отмечали поверхностную эритематознуюгастропатию, у 15 (50,0%) - гастроэзофагеальный и дуодено-гастральный рефлюксы, у 10 (33,3%) – эритематозную дуодено-патию. По данным 13С-уреазного дыхательного теста и гистологи-ческого исследования 23 (76,6%) обследованных инфицированныеH.pylori, отсутствует атрофия (G0) - у 7 (23,3%), слабо выраженныеатрофические изменения СОЖ (G1) - у 15 (50,0%), умереннаяатрофия (G2) - у 8 (26,7%).

По данным рН-метрии гиперацидность выявлено у 18 (60,0%)больных, нормациднисть - у 5 (16,7%), гипоациднисть - у 7 (23,3%).После лечения у больных получавших тройную терапию в 3,0раза уменьшился болевой синдром, в 2,5 раза – диспепсическиежалобы. У больных получавших монотерапию ви смута субцитратв 1,5 раза уменьшился болевой синдром, в 1,3 раза – диспепси-ческие расстройства. Больные после четырьохкомпонентнойсхемы эрадикации не отмечали болевого и диспепсическогосиндромов.

Выводы. Эффективность эрадикации в группе получавшихтройную терапію составляла 73,3%. В группе, где к тройной схемыдобавили висмут субцитрат - 93,3%. Монотерапия висмута привелак эрадикации H.pylori у 33,3%. Итак, четырехкомпонентная терапіяповышает эффективность эрадикации на 20%, способствует дости-жению стойкой клинической, эндоскопической, морфологическойремиссии и предотвращает риск развития рака желудка у такихбольных.

Ключевые слова: H.pylori-ассоциированный гастрит, сли-зистая оболочка желудка, воспаление, рак желудка, эрадика-ционная антихеликобактерная терапия.

V.M. KulaietsCurrent Approaches to Diagnosis and Treatment of Chronic

Gastritis Associated with Helicobacter PyloriDepartment of Therapy and Family Medicine, FPGE (Head of the

Department” Prof. L.V.Hlushko)Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

UkraineAbstract. Objective. There have been studied the special features

of clinical courses, endoscopic and morphological changes of the gastricmucosa in patients with chronic gastritis associated with Helicobacterpylori, and according to this the effective plan of eradication has beenoffered.

Materials and methods. The patients were conducted laboratoryand instrumental examination esophagogastroduodenoscopy (EGDFS)with biopsy and histological examination of biopsy samples, and 13C-urea breath test.

Results. Chronic gastritis in 19 (63.3%) patients was manifestedby abdominal-pain syndrome, in 22 (73.3%) – by dyspeptic syndrome,in 25 (83.3%) – astheno-vegetative syndrome. According to the resultsof EGDFS: in 24 (80.0%) patients was noted superficial erythematousgastropathy, in 15(50.0%) patients – gastroesophageal and duodeno-gastric refluxes, in 10 (33.3%) patients – erythematous duodenopathy.According to results of 13 C-urea breath test and histological examination23 (76.6%) patients were infected with H.pylori, no atrophy revealed(G0) – 7 (23.3%) patients, mild atrophy of the gastric mucosa (G1) – 15(50.0%) patients, moderate atrophy (G2) – 8 (26.7%) patients. Accordingto the results of pH-meter hyperacyditas have been detected in 18(60.0%) patients, normacyditas - in 5 (16.7%), hypoacyditas– 7(23.3%).After the treatment patients who received triple therapy had 3.0 timesreduced pain and 2.5 times decreased dyspeptic complaints. Patientswho were treated with bismuth subcitrate monotherapy had 1.5 timesreduced pain and 1.3 times reduced dyspepsia. After the four-componentscheme of eradication were found no pain and no dyspeptic syndromes.

Conclusions. The effectiveness of eradication in the group treatedwith triple therapy was 73.3%. In the group where to the triple therapywas added ternary bismuth subcitrate – 93.3%. Bismuth monotherapyled to the eradication of the H.pylori in 33.3%. Thus, the four-component therapy increases the effectiveness of eradication by 20%,contributes to the achievement of stable clinical, endoscopic, andmorphological remission and prevents the risk of development of gastriccancer in these patients.

Keywords: H.pylori-associated gastritis, gastric mucosa,inflammation, gastric cancer, Helicobacter eradication therapy.


43


УДК 616.742.7:616.716.1/.4-001-089.23]-073.7R.A. LevandovskyiElectromyographic Study of the Ability of Masticatory and Additional Muscles with the Help of the Device“BIOEMG III” (USA) in Patients with Complex Maxillofacial Pathology Using Different Types ofMaxillofacial EquipmentDepartment of Orthopedic Dentistry, BSMU, Chernivtsi, UkrainePrivate Dentistry Clinical of Dr. R. Levandovskyi, Kolomyia, Ivano-Frankivsk oblast, Ukraine

Abstract. There was conducted the analysis of electromyographyof patients with complex maxillofacial pathology using eight-electromyographs BioEMG III (USA) when characterizing thesynchrony or asynchrony of the work of m.masseter and m.temporalisin orthopedic rehabilitation using postresection and overdentures. Itwas established that muscle activity synchronicity depended on thechewing side and the degree of the damage of the areas surroundingresection zone and that is why the activity on the working side occurred0.05 sec earlier. In the analysis of the symmetry of the muscles therewas established the symmetry m.temporalis at a rather low level – 54%between the left and right sides, as opposed to the actual masticatorymuscle, where the symmetry of the power was 95%.

Keywords: complex maxillofacial pathology, electromyography,muscle symmetry, postresection and overdentures, orthopedicrehabilitation.

Relevance of the ThemePatients with complex maxillofacial pathology (CMFP) [3,8]

after surgery on the removal of benign and malignant tumors,trauma of various origins, severe periodontitis and complicatedcaries require high-quality orthopedic rehabilitation [1,4, 7] aswell as modern supporting methods of investigating humanmasticatory complex including masticatory muscles function.Myographic image of masticatory muscles functions is an ob-jective method of assessing work of muscles providing chewingfunction after prosthetic rehabilitation [5,11,12,13]. One of themodern methods for studying the function of masticatory mus-cles is to study it using the device “BioEMG III” (USA) [9,10].This device is an eightchannel myograph that responds to theelectropotentials of muscle and is connected to the computer.The advantage of the given device is the ability to analyze thework as m.masseter and m.temporalis, and m.sternocleidomastoi-deus and m.digastricus. At a patient’s skin in the area of mastica-tory muscles motor points there are attached special disposableelectrodes connected to the sensor block. First of all there arerecorded the indices in the condition of rest.

Then the patient is asked to take a standard test for miogra-phy, such as volitional contraction, chewing, swallowing, differ-ent articulatory movements and so on. Information from the sen-sors is transmitted to a special program that analyzes the find-ings and allows to evaluate the power and synchronization ofwork in the condition of rest and activity in the performance ofspecific functions. But studying the coordination of the masti-catory and supporting muscles in the rehabilitation of patients withorthopedic CMFP has not been conducted till this time, and the char-acteristics were related to only some of the nosologic items of thispathology [2,6], which determined the relevance of our study.

ObjectiveThe objective of the study was to analyze the restoration of

masticatory function in patients with complex maxillofacial pa-thology, which used different types of maxillofacial equipmentwith the help of an eightchannel electromyograph “BioEMGIII” (USA).

Material and methodsTo investigate the function of muscles were selected 16 patients

aged 30 to 76 years (nine women and six men) for whom there hadbeen fabricated three resection dentures with knuckle palatal fixation,four forming resection dentures on the maxillary arch and nine over-dentures fixed on dental implants placed in the midmental area of themandible.

The control group included 10 (five women and five men) personsbetween 18 and 55 years (five men with an intact dentition and five

with complete removable dentures). All patients during the investiga-tion were to use the specified orthopedic equipment.

To study the masticatory ability of the above-mentioned maxillo-facial equipment were seperated in three study groups: Group I – pa-tients with resection prostheses, Group II – with overdentures, andGroup III – control group (IIIA – intact dentition, IIIB – completeremovable dentures).

When EMG examination there were analyzed the phases of rest,volitional contraction, random chewing, and swallowing in synergismand antagonism of work of the actual masticatory (MM), temporal(TA), digastric (DA), and the sternocleidomastoid (SCM) muscles.

Results and DiscussionAs a control group, we investigated the function of mastica-

tory muscles in patients with an intact dentition (IIA). Indices ina state of relative physiological rest were within the norm: TA-R– 0.99 V, TA-L – 0.91 V, MM-R – 1.40 V, MM-L – 0.92 V,SCM-R – 1.93 V, SCM-L – 1.28 V, DA-R – 1.44 V, DA-L –1.68 V. Volitional contraction was characterized by normal func-tion of muscles, symmetry and synergism: TA-R – 195.1 V,TA-L – 153.0 V, MM-R – 131.9 V, MM-L – 118.4 V, SCM-R – 5.7 V, SCM- L – 5.0 V, DA-R v 7.9 V, DA-L – 7.5 V.Symmetry of TA was 78%, MM – 90%, SCM – 87%, DA –95%. Synergism of masticatory muscles on the right side – 68%and left side – 77%.

Chewing of food bolus was characterized by the followingparameters: TA-R – 48.0 V, TA-L – 38.4 V, MM-R – 30.6 V,MM-L – 24.6 V, SCM-R – 4.1 V, SCM-L – 3.4 V, DA-R –17.0 V, DA-L – 17.5 V. Symmetry of TA – 80%, MM – 80%,SCM – 82%, DA – 97%. Synergism of masticatory muscles:right – 64%, left – 64%. The coefficient K in the control groupwas 0.91 on average (Fig. 1).

Swallowing showed almost perfect symmetry indices. Sig-nificantly increased activity of DM, because of its active partic-ipation in the act of swallowing. TA-R – 66.8 V, TA-L – 54.3V, MM-R – 35.0 V, MM-L – 35.0 V, SCM-R – 4.4 V,SCM-L – 4.3 V, DA-R – 18.4 V, DA-L – 18.5 V. Symmetryof TA – 81%, MM – 100%, SCM – 98%, DA – 100%. Syner-gism of masticatory muscles: right – 52%, left – 65%.

When analysing the muscle function in Group I patients’ withresection dentures and knuckle fixation on EMG in the condi-tion of rest there was observed the higher activity on the nonre-section side, while on the side of resection there was observedsignificantly lower activity: TA-R – 1.17 V, TA-L – 2.64 V,MM-R – 1.19 V, MM-L – 1.55 V. DA and SCM showednormal activity tranquility – SCM-R – 0.92 V, SCM-L – 0.91V, DA-R – 1.27 V, DA-L – 1.22 V.

Volitional contraction was characterized by decreased activi-ty on the resection side: TA-R – 34.2 V, TA-L – 69.5 V, MM-R– 80.1 V, MM-L – 96.4 V. At the same time symmetry in theactivity of MM was rather high, about 83%, while the TA was atthe level of 49%. There was obtained the difference in synergismon the side of resection – 49% and nonresection side – 72%.

Analyzing the function of muscles during mastication wereobtained the following results (Fig. 2).

There was observed low activity of the muscles, althoughthe indices of symmetry and synergism at nonresection side ratherwere high. While mastication there were obtained the followingresults: TA-R – 9.8 V, TA-L – 19.4 V, MM-R – 19.9 V, MM-L – 18.9 V, symmetry in the activity of TA was 50%, MM –95%, synergism on the right side – the resection one – 49%, onnonresection side – 97%. The coefficient K on the side of resec-


44

tion was 0.47, on the healthy side – 0.67. During swallowingfood bolus the indices of MM and TA increased significantly.TA-R – 31.0 V, TA-L – 55.9 V, MM-R – 48.0 V, MM-L –51.4 V. The activity of SCM and DA on the nonresection sideappeared to be somewhat higher: SCM-R – 4.9 V, SCM-L –13.7 V, DA-R – 9.0 V, DA-L – 11.0 V. Symmetry in DA wasat 82 %, which was a good index, and SCM – only 36%, signif-icantly lower than the norm.

To assess the effectiveness of overdentures we investigatedand compared the function of masticatory muscles in patientswith complete removable dentures (IIIB). State of relative phys-iological rest was characterized by normal activity of TA-R –0.98 V, TA-L – 1.01 V, and slightly increased activity of mas-ticatory muscle actually: MM-R – 1.52 V, MM-L – 1.78 V,another characteristic features was the normal function of SCMand DA, namely – SCM-R – 0.18 V, SCM-L – 0.18 V, DA-R– 0.28 V, DA-L – 0.30 V.

The activity of muscles during volitional compression wasrather low and did not reach physiological norms. There wereobtained the following indices: TA-R – 22.4 V, TA-L – 57.1V, MM-R – 63.1 V, MM-L – 81.5 V.

We would like to admit the characteristic for this group ofpatients asymmetry in the activity of the TA, which reached 39%,while MM was quite symmetrical – at 77%. Synergism on theright side was low and reached the mark of 35%, while the leftside showed much better results – 70%. Recording the poten-tials of muscles during chewing bread bolus showed reducedactivity of muscles on both sides, although both symmetry andsynergism were high (Fig 3).

Thus, the activity of TA-R was 33.9 V, TA-L – 22.6 V,MM-R – 48.9 V, MM-L – 44.8 V. Coefficient K was at anaverage 1.54 for the group. Symmetry of the efforts of temporalmuscle was at 67%, the actually chewing muscles – at 92%.Synergism of the activity of TA and MM in the patients fromthis group remained relatively high and reached 69% ot the rightside and 50% on the left. Analyzing swallowing in these patientsthere was paid special attention to the work of SCM and DA,namely the indices of electrosensibility and symmetry duringactivity. In the moment of swallowing the activity of TA andMM was low, but the symmetry and synergism remained high.Indicators of masticatory muscles: TA-R – 14.7 V, TA-L – 11.3V, symmetry was 77 %, MM-R – 11.2 V, MM-L – 13.6 V,symmetry – 83%. Synergism on the sides: 77% – the right side,84% – the left side. We would like to admit a significant in-crease in the activity of bottom muscles of the mouth. DA andSCM showed increased activity during swallowing – SCM-R –11.1 V, SCM-L – 17.4 V, DA-R – 31.7 V, DA-L – 32.7 V.SCM symmetry was at a relatively normal level – 64%, whilethe DA – at a very high level – 97% (Fig. 4).

When characterizing masticatory function of patients from GroupII there was ascertained the next fact. On EMG in the condition ofrest there was observed an increased tone of the masticatory musclesMM-R – 1.88 V, TA-R – 2.22 V, MM-L – 2.79 V, TA-L – 2.74V and an increased tone of SCM and DA on both sides – 1.78 /3.94 V and 1.55/2.47 V, respectively. Recording EMG duringvolitional contraction showed a significant reduction in musclestrength: TA-R – 64.8 V, MM-R – 56.1 V, MM-L – 77.8 V,while the TA-L – 109.4 V, which was within the norms.

However, the synchronicity of the appearance of muscle ac-tivity was not quite high. If we analyze the symmetry of musclestrength it can be admitted that the symmetry of TA – was rela-tively low – 59% between the left and right sides, as opposed toMM, where the symmetry of powerwas at the level of 72%.Synergism of MM and TA on the right side was 87%, on the leftside – 71%. Analyzing the data of EMG during chewing foodthere was observed a sharp decreasein the muscle activity – TA-R – 23.4 V, TA-L – 32.4 јV, MM-R – 25.8 V, MM-L – 32.5V. We also would like to mention the increase in the coefficientK – 1.33 for the group on average (Fig. 5).

Synchronicity of muscle activity depended on the chewing

side. In the analysis of the symmetry of the muscles, it is clearthat the symmetry TA – at an acceptable level – 72% betweenthe left and right sides, as opposed to MM, where the symmetryof the power was 80%. Synergism of MM and TA on the rightside was 91%, on the left side – 100%.

Analyzing the swallowing function, we obtained the follow-ing results. Electroindices of MM were 23.2 V on the rightside, 35.4 V – left side, and TA – 19.0 V right side, 44.6 V –left side. The symmetry in the MM activity was at an acceptablelevel – 65%, and TA – 43%, which is not enough for good func-tion. Synergism of masticatory muscles was quite high, left side– 79% , right – 82%. At the same time, greatly increased theactivity of DA: indices on the right side were at the level of 24.0V, left side – 22.9 V, symmetry at the level of 96%, indicatinga good balance of different sides of mastication.

Conclusions1. Basing on the electromyographic studies using eightchannel

electromyographs EMG III (USA) there was defined the chewingability of the masticatory system in healthy patients and patients withcomplex maxillofacial pathology, orthopedic rehabilitation depend-ing to a great extent on the type of maxillofacial equipment.

2. It was ascertained that EMG indices of masticatory muscleswere the closest to the norm of a correlation BEA/BES as com-pared to the control group IIIA (0.91) in the patients of Group II –the patients with overdentures – 1.3. This demonstrates the highefficiency of the offered technique of treatment. Patients with CRD,IIIB group of patients, coefficient K ratio was 1.54. If analyzingmastication of patients with knuckle dentures, we ascertained thaton the healthy side coefficient K was 0.67, indicating a relativelyhigh functional rehabilitation of this group of patients.

Prospects for further researchUsing eightchannel electromyograghs BioEMG III (USA)

for the determination of chewing ability allows to analyze it inthe normal state, in various pathological conditions, and also inthe process of orthopedic rehabilitation of patients with com-plex maxillofacial equipment of various types with an objectivecharacterization of masticatory, as well as supporting muscles,participating in the act of mastication, swallowing and speaking.

References1. Abakarov A.I., Zabaluyeva L.M., Zabaluyev A.M. Patent 2183437

RU, МКИ A61C13/007. Resection removable dentures of the upper jaw.Application 2000115617/14; Appl. 20.06.2000; Published 20.06.2002.

2. Astashyna N.B. Complex treatment and rehabilitation of patientswith acquired defects of the jaws: Thesis. Perm, 2009; 38.

3. Belikov A.B. The problem of orthopedic rehabilitation of patientswith postoperative defects of jaws and soft tissues of the nose: Monograph.Chernivtsi, Prut. 2008; 210.

4. Belikov A.B. Dynamics of adaptation processes in patients afterunilateral resection of the upper jaw of an evaluation of the electromyo-grams. Ukrainskyi stomatolohichnyi almanakh. 2003; 5:41-43.

5. Filimonov O.I., Maslennkikov A.Yu., D.G. Kuchin et.al. Compexdentures prosthetics in patients with jaw defects using depositing endopros-thesis. Clinical and laboratory aspects of maxillofacial prosthetics. Newtechnologies in dentistry: Conference Materials. Мoscow, 2003; 120-125.

6. Hanawa S., Tsuboi A., Watanabe M., Sasaki. EMG study for perio-ral facial muscles function during mastication. J Oral Rehabil, 2008;35(3):159-170.

7. Kerstein R. B. Combining technologies: a computerized occlusalanalysis system synchronized with a computerized electromyography sys-tem. Cranio. 2004; Vol. 22, 2:96–109.

8. Kiarella Sfortsa, Zhanluka Tartalia. Electromyographic evaluationof neuromuscular coordination of masticatory muscles in patients with pros-thetics on ³mplants. Sovremennaya ortopedicheskaya stomatologiya. 2008;9:87-90.

9. Levandovskyi R.A. Restoration of masticatory function of musclesin the application of post resection prostheses of the upper jaw with knuck-le fixation on dental implants. Halytskyi likarskyi visnyk. 2012; 2:44-48.

10. Lunn Riley H. Technology is here to stay CRANIO. The Journal ofCraniomandibular Practice. 30.4, 2012; p.237.

11. Manfredini D., Cocilovo F., Favero L. Surface electromyography

45


Figure 1. EMG of random mastication (control group IIIA)

Figure 2. EMG random mastication in a patient of Group I

Figure 3. EMG random mastication of a patient with complete removable dentures(control group IIIB)

Figure 4. EMG random mastication (control group IIIA)

Figure 5. EMG random mastication, Group II


46

of jaw muscles and kinesiographic recordings: diagnostic accuracy formyofascial pain. Journal of Oral Rehabilitation (Impact Factor: 2.34). 04/2011; 38(11):791-799.

12. Wieczorek Aneta W., Loster J., Loster Bartlomiej W. Relationshipbetween occlusal force distribution and the activity of masseter and anteriortemporalis muscles in asymptomatic young adults. BioMed Research In-ternational. 2013; Ð. 1-7.

13. Zabaluieva L.M. Rehabilitation of patients with resection defectsof the upper jaw defects: Thesis. Moscow, 2005; 19.

Левандовський Р.А.Eлектроміографічні дослідження спроможності жувальних і

додаткових м’язів за допомогою апарату “BIOEMG III” (США) ухворих зі складною щелепно-лицевою патологією при користу-ванні різними типами щелепно-лицевої апаратури

Кафедра ортопедичної стоматології БДМУ, м. ЧернівціПриватна стоматологічна клініка доктора. Р.Левандовського,

м. КоломияРезюме. Проведений аналіз електроміографії хворих зі склад-

ною щелепно-лицевою патологією за допомогою восьмика-нального електроміографа BioEMG III (США) при характеристицісинхронності або асинхронності роботи m.masseter та m.temporalisпри ортопедичній реабілітації із застосуванням пострезекційнихта покривних протезів. Встановлено, що синхронність активностім’язів залежала від сторони жування і ступеня ушкодженостіоточуючих ділянок зони резекції і тому на робочій стороніактивність виникала раніше на 0,05 с. При аналізі симетричностіроботи м’язів було встановлена симетрія m.temporalis на доситьнизькому рівні - 54% між лівою та правою сторонами, на відмінувід власне жувального м’яза, де симетричність сили була на рівні95%.

Ключові слова: складна щелепно-лицева патологія,електроміографія, симетричність роботи м’язів, пост-резекційні і покривні протези, ортопедична реабілітація.


УДК 616.127-018:57.086.3: 616.12-008.331.1:57.084Нагорна О.О.1, Стежка В.А.2Вплив квінаприлу на активність системи вільнорадикального перекисного окислення ліпідів ущурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією1Кафедра фармакології та клінічної фармакології (зав. каф. – проф. І.С. Чекман) Національного медичного університету іменіО.О. Богомольця2Державна установа «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України»

Резюме. Мета роботи - вивчити особливості впливу квіна-прилу на активність системи вільнорадикального перекисногоокислення ліпідів (ВРПОЛ). Матеріал і методи. Активність сис-теми ВРПОЛ досліджували у змішаній артеріально-венознійплазмі крові та гомогенатах тканини печінки і міокарду. Для цьоговикористовували реєстрацію спонтанного та Fe2+-індукованогонадслабкого їхнього світіння (хемілюмінесценції) за допомогоюхемілюмінометра. Результати і висновки. Встановлено пору-шення активності системи ВРПОЛ у щурів зі спонтанною арте-ріальною гіпертензією у порівнянні з контрольними нормотен-зивними щурами лінії WKY у плазмі крові, тканині печінки татканині міокарду. Квінаприл, який вводили внутрішньошлунковощурам зі спонтанною артеріальною гіпертензією протягом 60 дніву дозі 10 мг/кг маси тіла, понижує артеріальний тиск у щурів зіСАГ на 19%, викликає нормалізацію функціональної активностісистеми ВРПОЛ у плазмі крові, тканині печінки та гомогенатахміокарда.

Ключові слова: квінаприл, спонтанна артеріальна гіпер-тензія, щурі, вільнорадикальне перекисне окислення ліпідів.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.На кафедрі фармакології та клінічної фармакології Націо-нального медичного університету ім. О.О. Богомольця про-ведені дослідження з вивчення механізму дії різних анти-гіпертензивних засобів в експериментах на щурах зі спон-танною артеріальною гіпертензією (САГ), яка за патогене-тичним механізмом найбільш відповідає розвитку гіпер-тонічної хвороби у людей [4, 7].

На щурах зі САГ виявлені морфофункціональні, біо-хімічні зміни в органах (міокард, печінка та ін.) і плазмі кровітварин, в тому числі стосовно змін прооксидантно-антиокси-дантного гомеостазу та вільнорадикальних процесів [1, 2].

Однією з груп антигіпертензивних препаратів першоїлінії є інгібітори АПФ, які відрізняються ступенем спорід-неності до АПФ, органопротекторною дією та впливом наендотелійзалежну вазодилятацію [9]. Квінаприл –відноситься до фармакотерапевтичної групи інгібіторів

ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). На відмінувід відомих інших інгібіторів цього ферменту, квінаприл маєзначно вищу спорідненість не тільки до циркулюючого укрові, але і до тканинного АПФ, що підтвердженочисленними експериментальними та клінічними багато-центровими дослідженнями. Механізм антигіпертензивноговпливу квінаприлу реалізується через відновленняпорушеної функції ендотелію судин (відновлює NO-залежнудилатацію артерій) та його рецепторного апарату, зокрема,В2 брадикінінових і М-мускаринових рецепторів. З травноготракту абсорбується біля 60% дози квінаприлу, який у печінцізазнає детерифікації до активного метаболіту квінаприлату.Біля 97% квінаприлу і квінаприлату зв’язується з білкамиплазми крові. Майже 60% його дози виводится з організмуз сечею, а решта з калом. Квінаприл має більшу спорідне-ність до тканинного АПФ та краще зменшує ендотеліальнудисфункцію, порівняно з еналаприлом [5, 8], що пояснюєйого додаткові корисні властивості. У пацієнтів з гіперто-нічною хворобою І-ІІ стадій та хронічною серцевою недос-татністю І-ІІ ФК зі збереженою фракцією викиду лівого шлу-ночка квінаприл поліпшує показник не тільки систолічної,але й діастолічної функції лівого шлуночка та, на відмінувід метопрололу сукцинату, ефективно змінює структурнігеометричні параметри, підвищує толерантність до фізич-ного навантаження, максимальне вживання кисню, більшсуттєво знижує рівень N-кінцевого попередника мозковогоі натрій-уретичного гормону [3]. В зв’зку з тим, що при арте-ріальній гіпертензії у хворих та у щурів із САГ спостері-гається розвиток оксидативного стресу, що супроводжуєтьсяактивацією системи вільнорадикального перекисного окис-нення ліпідів (ВРПОЛ), виникла необхідність дослідитивплив квінаприлу на ВРПОЛ у плазмі крові та життєво-важ-ливих органах (міокард, печінка) у щурів зі САГ.

Мета дослідження: дослідити особливості впливу квіна-прилу на активність системи вільнорадикального перекис-

47


ного окислення ліпідів (ВРПОЛ) у крові, міокарді та печінціщурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією.

Матеріал і методи дослідженняДослідження проведені на 12 щурах зі САГ лінії НІСАГ та 6

контрольних нормотензивних щурах лінії WKY з вихідною масоютіла 190-210 г. Щурі зі САГ лінії НІСАГ, що були закуплені вІнституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України і вирощуютьу віварії Національного медичного університету, були розділеніна три групи по 6 тварин у кожній:

1. Нормотензивні щурі лінії WKY. 2. Щурі зі спонтанною арте-ріальною гіпертензією лінії НІСАГ. 3. Щурі зі САГ лінії НІСАГ,які протягом 60 днів внутрішньошлуноково отримували квінаприлу дозі 10 мг/кг маси тіла.

Тварин утримували в клініці для експериментальних тваринна стандартному харчовому раціоні в умовах вільного доступу доїжі та води. Щурів дослідних та контрольних груп виводили з екс-перименту декапітацією під легким ефірним інгаляційним нарко-зом, дотримуючись правил гуманного поводження з лаборатор-ними тваринами. Для дослідження забирали змішану артеріально-венозну кров з антикоагулянтом та тканини печінки і міокарда нальодову баню.

Активність системи ВРПОЛ досліджували у змішаній арте-ріально-венозній плазмі крові та гомогенатах тканини печінки іміокарду. Для цього використовували реєстрацію спонтанного(СХЛ) та Fe2+-індукованого надслабкого їхнього світіння (хемілю-мінесценції) за допомогою хемілюмінометра ХЛМ1Ц-01 [6].

Зразки плазми крові для дослідження отримували шляхомзмішування у скляних пробірках 0.2 мл артеріально-венозної кровіпісля декапітації з 9.0 мл калійного фосфатного буферного розчинудля хемілюмінесценції (розведення 1:46) для попередження їїзгортання. Склад буферного розчину: 100 ммоль KCl, 20 ммольKH2PO47H2O. Величину рН 7.4 доводили, відповідно, 0.1 N роз-чином КОН, або 0.1 N розчином HCl. Пробірки центрифугували15 хвилин при 3000 хвилина-1 для відокремлення формених еле-ментів крові від плазми, після чого плазму крові у повному об’єміпереносили до пластикових кювет хемілюмінометра.

Наважки тканини міокарду та печінки гомогенізували ускляному гомогенізаторі на льодовій бані у калійному фосфатномубуферному розчині для хемілюмінесценції фільтрували черезчотири шари марлі та розводили цим же буферним розчином докінцевої концентрації (тканина:розчин), відповідно, 3.7 мг/мл та5.6 мг/мл у 9.0 мл загального об’єму. До реєстрації хемілюмінес-ценції зразки плазми крові та гомогенатів тканин зберігали на льо-довій бані у затіненому приміщенні не довше трьох годин.

Перед записом хемілюмінограм зразки плазми крові та гомо-генати тканини печінки і міокарду (біологічні субстрати) протягом10 хвилин витримували у повній темряві у пристрої “Біостат”хемілюмінометра при (+37.0±0.1)0С. Після цього визначали рівеньСХЛ біологічного субстрату за показаннями хемілюмінометра напротязі 1 хв (імп/хв). Потім додавали до нього стандартну дозу(1.0 мл) FeSO47H2O (1.7 мг/мл бідистильованої води) і реєструвалипротягом 6 хвилин Fe2+-ініційовану хемілюмінограму (ІХЛ). Наній визначали наступні показники: 1. Амплітуду швидкого спалахусвітіння (h, імп/с), яка відображує вміст у біологічному субстратігідроперекисів ліпідів. 2. Максимальну амплітуду повільного спа-лаху надслабкого світіння (Н, імп/с) та його амплітуду на 6-й хви-лині реєстрації ІХЛ (I6, імп/с), які характеризують інтенсивністьперебігу у біологічному субстраті про-цесу ВРПОЛ. 3. Величину нахилузростання повільного спалаху ІХЛ біо-логічного субстрату, яка свідчить прошвидкість у ньому процесу перекисногоокислення ліпідів (ПОЛ). 4. Латентнийперіод реакції після ініціації ХЛ – періодвід моменту внесення до біологічногосубстрату стандартної дози Fe2+ до по-чатку розвитку повільного спалаху ІХЛ(t1, c) та час виходу кривої ІХЛ на плато(t2, c), які характеризують співвідно-шення у біологічному субстраті проокси-дантів та антиоксидантів. За показан-нями хемілюмінометра отримувалисвітлосуму ІХЛ за 6 хвилин реєстрації(S1, імп/6 хв), яка відображує вмістперекисних продуктів вільнорадикаль-них реакцій у біологічному субстраті, що

накопичилися в ньому внаслідок ініціювання ВРПОЛ іонами Fe2+.Розраховували показник резистентності ліпідів біологічного суб-страту до переокислення (S2, імп/6 хв), який являє собою різницюміж S1 та сумою величини рівня СХЛ за 6 хвилин реєстрації ІХЛ.Оцінку функціонального стану системи ВРПОЛ в біологічнихсубстратах, що досліджувалися, проводили згідно [6]. Артеріаль-ний тиск (АТ) у щурів вимірювали на хвостовій артерії за допомо-гою плетизмографа.

Результати досліджень обраховані статистично з використанняt-критерію Ст’юдента.

Результати дослідженняКвінаприл понижує артеріальний тиск у щурів зі САГ

на 19% (щурі зі САГ 155±2,0 мм. рт. ст., під впливом кві-наприлу 136±5,0 мм. рт. ст.). При порівнянні активності сис-теми ВРПОЛ у біологічних субстратах контрольних щурівлінії WKY та щурів зі САГ лінії НІСАГ, які досліджувалися(табл. 1-3), встановлено, що у щурів зі САГ в плазмі кровівиявлялося майже удвічі подовження латентного періодурозвитку повільного спалаху ІХЛ (110,0±14,0) с проти(57,5±6,2) с, p<0,01) при незмінних інших показниках над-слабкого світіння, що свідчило, вірогідно, при зростанніантиоксидантного захисту організму. У гомогенатах тканинипечінки спостерігалася тенденція до підвищення рівня СХЛ(868±38) імп/хв. проти (655±90) імп/хв., p<0,1), що опо-середковано підтверджувало факт активації ВРПОЛ. У гомо-генатах тканини міокарда виявлено більш значні порушенняактивності системи ВРПОЛ, свідченням чого були змен-шення вмісту первинних продуктів процесу ПОЛ – гідро-перекисів ліпідів (44,0±5,2) імп/с проти (52,7±2,1) імп/с,p<0,05) та перекисних продуктів вільнорадикальних реакцій(6325±2447) імп/6 хв проти (11756±1612) імп/6 хв, p<0,05),а також підвищення резистентності ліпідів мембран кардіо-міоцитів до процесу переокислення (2635±1654) імп/6 хвпроти (8314±2305) імп/6 хв, p<0,1), що поєднувалося такожзі значним подовженням латентного періоду розвиткуповільного спалаху ІХЛ (115,0±20,5) с проти (49,2±3,5) с,p<0,02). За якісною оцінкою при порушенні активності сис-теми ВРПОЛ у тканині міокарда щурів цієї групи засвідчиланаявність структурно-функціонального ушкодження мем-бран кардіоміоцитів внаслідок тривалої активації процесуліпопероксидації у серцевому м’язі.

Отже, встановлено, що у СГТ щурів контрольної групи,порівняно з нормотензивними щурами, виявлялися пору-шення активності системи ВРПОЛ у плазмі крові, тканиніпечінки та, особливо, тканині міокарда, характерні для три-валої активації процесу ліпопероксидації.

У плазмі крові групи щурів зі САГ, яким застосовуваликвінаприл, порівняно з нормотензивними щурами, ви-являлося достовірне підвищення рівня СХЛ (972±154) імп/хв.проти (479±129) імп/хв., p<0,05) та накопичення перекиснихпродуктів вільнорадикальних реакцій (13893±1657) імп/6 хвпроти (9004±1025) імп/6 хв, p<0,05) на фоні подовженнялатентного періоду реакції ініціації повільного спалаху ХЛ

Таблиця 1. Вплив квінаприлу на активність системи вільнорадикального перекисного окислення ліпідів у плазмі крові щурів зі спонтанною артеріальною

гіпертензією (M±m) Fe2+-індукована хемілюмінесценція

Група тварин СХЛ, імп/хв h,

імп/с H,

імп/с I6 хв, іп/с

<a, о

t1, с

t2, с

S1, імп/6

хв

S2, імп/6

хв 1. Нормотензивні щурі лінії WKY

479 ±129

44,0 ±3,6

29,3 ±4,2

28,0 ±4,2

8,0 ±0,7

57,5 ±6,2

348,6 ±8,3

9004 ±1025

6631 ±1352

2. Гіпертензивні щурі лінії НІСАГ

654 ±133

47,0 ±6,7

37,0 ±15,7

38,0 ±14,6

6,5 ±1,7

110,0 ±14,0

352,5 ±8,4

13199 ±3906

9269 ±4467

3. Гіпертензивні щурі лінії НІСАГ + квінаприл

972 ±154

41,1 ±5,4

38,7 ±9,2

38,7 ±9,2

10,2 ±1,8

84,2 ±7,1

360,0 ±0,0

13893 ±1657

8059 ±1881

Р1-2 <0,5 >0,5 >0,5 >0,5 <0,5 <0,01 >0,5 <0,5 >0,5 Р1-3 <0,05 >0,5 <0,5 <0,5 <0,5 <0,02 <0,2 <0,05 >0,5 Р2-3 <0,2 >0,5 >0,5 >0,5 <0,2 <0,2 <0,5 >0,5 >0,5


48

та виходу кривої надслабкого світіння на максимум (табл. 1).У той же час, порівняно зі щурами зі САГ контрольної групи,виявлялася тільки тенденція до підвищення рівня СХЛплазми крові ((972±154) імп/хв. проти (654±133) імп/хв.,p<0,2) та, навпаки, тенденція до укорочення латентного пе-ріоду реакції ініціації повільного спалаху ХЛ (p<0,2). Протепри цьому виявлялася і аналогічна тенденція до прискоренняшвидкості окислення ліпідів у плазмі крові (10,2±1,8)о проти(6,5±1,7)о, p<0,2).

Отже, застосування у САГ щурів квінаприлу призводилодо незначної активації системи ВРПОЛ у плазмі крові, щоможе бути пов’язане з його метаболічною активацією упечінці та здатністю зв’язуватися з білками плазми.

На відміну від цього, у гомогенатах тканини печінки угрупі щурів зі САГ, у яких застосовували квінаприл, виявленонормалізацію активності системи ВРПОЛ як у порівняннізі щурами зі САГ (табл. 2). Це проявлялося зниженням рівняСХЛ у гомогенатах печінки та зменшенням інтенсивностіперебігу в них процесу ПОЛ, порівняно зі щурами зі САГ(78,7±8,5) імп/с проти (111,2±11,2) імп/с, p<0,05).

Отже, застосування у щурів зі САГ квінаприлу не при-зводило до значного порушення активності системи ВРПОЛу тканині печінки. А виявлене зниження рівня СХЛ у гомо-генатах печінки та інтенсивності перебігу в них процесуПОЛ, порівнян з контрольними СГТ щурами може бутипов’язане з метаболічною активацією цього препарату впечінці.

У гомогенатах тканини міокарда у групі щурів зі САГ, уяких застосовували квінаприл, порівняно з нормотензив-ними щурами, зареєстроване тільки достовірне подовження(у 2 рази) латентного періоду реакції ініціації повільногоспалаху ХЛ (p<0,001). Проте, порівняно зі щурами САГконтрольної групи, зареєстрована тенденція до накопиченнягідроперекисів ліпідів (54,9±5,4) імп/с проти (44,0±5,2) імп/с,(p<0,1) та перекисних продуктів вільнорадикальних реакцій

(10600±1880) імп/6 хв проти(6325±2447) імп/6 хв, p<0,2). Крімцього, застосування у САГ щурівквінаприлу супроводжувалося,порівняно з контрольними досто-вірним зниженням резистентностіліпідів мембран кардіоміоцитів допереокислення (7888±1476) імп/6хв, проти (2635±1654) імп/6 хв,p<0,05).

Отже, виявлені відмінності аактивності системи ВРПОЛ угомогенатах міокарда САГ щурівпісля застосування у них квіна-прилу, порівняно з контрольнимиСАГ щурами, засвідчують на-явність її нормалізації до такої уконтрольних нормотензивних

щурів (табл. 3).

ОбговоренняТаким чином, застосування квінаприлу у САГ щурів

викликало незначну функціональну активацію системиВРПОЛ у плазмі крові, що може бути пов’язане зі здатністюцього препарату до зв’язування з її білками. У гомогенатахтканини печінки виявлені незначні відхилення у активностіцієї системи, вірогідно, пов’язані з його метаболічною ак-тивацією до квінаприлату, бо сам препарат є проліками. Прицьому, зважуючи на те, що при лікуванні квінаприломпідвищується вміст метаболітів оксиду азоту в плазмі тареактивність нітроксидпродукуючої системи судинногоендотелію [8], які взаємопов’язані з антиоксидантною таантирадикальною властивістю, можна пояснити нормаліза-цію в міокарді функціонального стану системи ВРПОЛ дотакого у контрольних нормотензивних щурів під впливомпрепарату.

Висновки1. У щурів зі спонтанною артеріальною гіпертензією лінії

НІСАГ, порівняно з контрольними нормотензивнимищурами лінії WKY у плазмі крові, тканині печінки та тканиніміокарда встановлено порушення активності системиВРПОЛ.

2. Квінаприл, який вводили внутрішньошлунково щурамзі спонтанною артеріальною гіпертензією лінії НІСАГпротягом 60 днів у дозі 10 мг/кг маси, викликав нормалізаціюфункціональної активності системи ВРПОЛ у плазмі крові,тканині печінки та гомогенатах міокарда.

Перспективи подальших дослідженьВважаємо за доцільне дослідити особливості впливу

квінаприлу в комбінації з новою метаболічною сполукою –ангіоліном, що має антиоксидантні властивості, на

активність системи ВРПОЛ у плазмікрові, тканині печінки та гомогенатахміокарду щурів зі САГ.

Література1. Загородний М.І. Вплив корвазану на

вільнорадикальне перекисне окисленняліпідів у щурів зі спонтанною гіпертензією/ М.І. Загородний, В.А. Стежка // Укр.молодіжн. жур. – 2009. -№4. – С. 30–35.

2. Загородний М.І. Вплив тіотриазо-ліну на систему вільнорадикального пере-кисного окислення ліпідів у щурів зіспонтанною артеріальною гіпертензією /М.І. Загородний, В.А. Стежка, В.В. Моска-ленко // Науковий Вісник Національногомедичного Університету ім. О.О. Бого-мольця. – 2010. – №2. – С.21–28.

Таблиця 2. Вплив квінаприлу на активність системи вільнорадикального перекисного окислення ліпідів у тканині печінки щурів зі спонтанною

артеріальною гіпертензією (M±m) Fe2+-індукована хемілюмінесценція

Групи тварин СХЛ, імп/хв h,

імп/с H,


<a, о

t1, с

t2, с

S1, імп/6

хв

S2, імп/6


655 ±90

76,6 ±4,8

252,6 ±15,7

93,1 ±7,9

76,1 ±2,4

25,0 ±2,3

160,7 ±9,8

65758 ±3073

60546 ±3222


868 ±38

71,2 ±5,2

236,0 ±4,5

111,2 ±11,2

78,6 ±1,7

25,0 ±3,2

163,0 ±17,2

70006 ±6904

65749 ±5471


654 ±96

71,4 ±3,6

216,0 ±14,1

78,7 ±8,5

79,1 ±1,7

24,3 ±2,3

162,1 ±6,8

63151 ±5422

56435 ±3920

Р1-2 <0,1 <0,5 <0,5 <0,5 <0,5 >0,5 >0,5 >0,5 <0,5 Р1-3 <0,5 <0,5 <0,2 <0,5 <0,5 >0,5 >0,5 >0,5 <0,5 Р2-3 >0,05 <0,5 <0,5 <0,05 <0,5 >0,5 >0,5 <0,5 <0,5

Таблиця 3. Вплив квінаприлу на активність системи вільнорадикального перекисного окислення ліпідів у тканині міокарда щурів зі спонтанною

артеріальною гіпертензією (M±m) Fe2+-індукована хемілюмінесценція

Група тварин СХЛ, імп/хв h,

імп/с H,


<a, о

t1, с

t2, с

S1, імп/6

хв

S2, імп/6


559 ±106

52,7 ±2,1

38,0 ±9,0

38,0 ±9,0

9,0 ±1,7

49,2 ±3,5

360,0 ±0,0

11756 ±1612

8314 ±2305


574 ±111

44,0 ±5,2

24,0 ±9,0

24,0 ±9,0

8,6 ±1,7

115,0 ±20,5

360,0 ±0,0

6325 ±2447

2635 ±1654


447 ±87

54,9 ±5,4

33,3 ±7,1

33,3 ±7,1

9,7 ±1,6

100,0 ±5,3

360,0 ±0,0

10600 ±1880

7888 ±1476

Р1-2 <0,5 <0,2 <0,5 <0,5 >0,5 <0,02 >0,5 <0,1 <0,1 Р1-3 <0,5 <0,5 <0,2 <0,2 <0,5 <0,01 >0,5 <0,5 <0,5 Р2-3 <0,5 <0,2 <0,5 <0,5 >0,5 <0,5 >0,5 <0,2 <0,05

49


3. Канорский С.Г. Преимущества терапии квинаприлом упациентов с артериальной гипертензией и хронической сердечнойнедостаточностью I—II функционального класса и сохраннойфракцией выброса левого желудочка / С.Г. Канорский, В.Г.Трегубов, В.М. Покровский // Кардиология. – 2012. – Т. 52, №4. –Р. 31–37

4. Рыжикова О.П. Нейрогенная вазоконстрикция пиальныхартериальных сосудов различных порядков ветвления у нормо-тензивных и спонтанно-гипертензивных крыс / О.П. Рыжикова,В.Н. Шуваева, Д.П. Дворецкий // Бюллетень экспериментальнойбиологии и медицины. – 2006. – Т.141, №1. – С. 12–15

5. Савченко С.В. Фунциональное состояние ендотелия сосудову больних гипертонической болезнью при лечении квинаприлом/ С.В. Савченко, П.А. Лукьянов, Б.И. Гельцер [и соавт.] // PacificMedical Journal. – 2007. – №2. – Р. 45–48

6. Стежка В.А. Спосіб визначення активності вільноради-кального перекисного окислення ліпідів у біологічних субстратах/ В.А. Стежка // Патент України на корисну модель №14624. –Бюл. №5, 2006

7. Тарасова К.В. Комплексний вплив активаторів і блокаторівмембранних каналів на показники геодинаміки щурів з нормаль-ним артеріальним тиском та зі спонтанною артеріальною гіпер-тензією / Тарасова К.В., Карвацький І.М., Шевчук В.Г. і співавт. // Фізіологічний журнал. – 2004. – Т. 50, № 4. – С. 117–122.

8. Lоpez-Jaramillo P. Blockade of endothelial enzymes: new ther-apeutic targets / P. Lоpez-Jaramillo, J.P. Casas // J. Hum. Hypertens. –2002. – Vol. 16, Suppl 1. – P. 100–103

9. Price R.S. Hypertension and hypertensive encephalopathy / R.S.Price, S.E. Kasner // Handb. Clin. Neurol. – 2014. – Vol. 119. – P.161–167

Нагорная Е.А., Стежка В.А.Влияние квинаприла на активность системы свободно-

радикального перекисного окисления липидов у крыс со спон-танной артериальной гипертензией

Резюме. В статье представлены особенности влиянияквинаприла на активность системы свободнорадикального пере-кисного окисления липидов (СРПОЛ). Активность системыСРПОЛ исследовали в смешанной артериально-венозной плазме

крови и гомогенатах ткани печени и миокарда. Для этого исполь-зовали регистрацию спонтанного и Fe2+-индуцированного сверх-слабого их свечения (хемилюминесценции) с помощью хемилю-минометра. Установлено нарушение активности системы СРПОЛв крыс со спонтанной артериальной гипертензией по сравнениюс контрольными нормотензивними крысами линии WKY в плазмекрови, ткани печени и ткани миокарда. Квинаприл, который вво-дили внутрижелудочно крысам со спонтанной артериальнойгипертензией в течение 60 дней в дозе 10 мг/кг массы тела, пони-жает артериальное давление у крыс из САГ на 19%, вызываетнормализацию функциональной активности системы СРПОЛ вплазме крови, ткани печени и гомогенатах миокарда.

Ключевые слова: квинаприл, спонтанная артериальнаягипертензия, крысы, свободнорадикальное перекисноеокисление липидов.

O.O. Nahorna, V.A. StezhkaQuinapril Influence on the Activity of Free Radical Lipid

Peroxidation in Rats with Spontaneous Arterial HypertensionAbstract. The Objective. The article presents the quinapril

influence particularity on the activity of free radical lipid peroxidation(FRLP). Materials and Methods. Activity of the FRLP system wasinvestigated in a mixed arterial-venous plasma and homogenates tissueof liver and myocardium. Therefore, was used the registration ofspontaneous and Fe2+-induced superweak their shining(chemiluminescence) using chemiluminometer. Results andConclusions. There was established disturbance of the FRLP systemactivity in the rats with spontaneous arterial hypertension as comparedto control normotensive rats of line WKY in the blood plasma, livertissue and tissue of myocardium. Quinapril, which was administeredintragastrically to rats with spontaneous arterial hypertension during60 days at a dose of 10 mg/kg of body weight, lowers blood pressure inrats with spontaneous arterial hypertension by 19%, causesnormalization of FRLP system functional activity in the blood plasma,liver tissue and myocardium homogenates.

Keywords: quinapril, spontaneous arterial hypertension, rats,free radical lipid peroxidation.


УДК 577.115+577.118+616.441-008.64+616-08Николишин Л.В.Особливості ліпідного спектру крові, мікроелементного балансу при гіпотиреоїдній дисфункції таможливі шляхи корекціїКафедра фізіологіїДВНЗ „Івано-Франківський національний медичний університет”, м. Івано-Франківськ, Україна[email protected]

Резюме. Мета дослідження: оцінка ліпідного спектру крові утварин із гіпотиреоїдною дисфункцією (ГД) на тлі дефіциту йодуй селену та з’ясування ефективності корекції виявлених змін мікро-елементами, антиоксидантами й донаторами оксиду азоту.

Матеріал і методи. Дослідження виконано на щурах масою100-150г, які були поділені на п’ять дослідних груп: 1-ша - твариниз ГД на тлі дефіциту йоду (ГДІ, n=30); 2-га - тварини із ГД на тлікомбінованого дефіциту йоду та селену (ГДІ+Se, n=30); 3-тя - тва-рини із корекцією ГДІ+Se препаратами йоду (ГДІ+Se+ККІ, n=30); 4-та -тварини із корекцією ГДІ+Se препаратами йоду та селену(ГДІ+Se+ККІ+Se, n=30); 5-та - тварини із комплексною корекцією ГДІ+Seпрепаратами йоду, селену, антиоксидантами (-токоферолом),донаторами оксиду азоту (L-аргініном) (ГДІ+Se+КК, n=30). ГД моде-лювали шляхом додавання до питної води мерказолілу впродовж14-ти днів (7,5 мг/100г маси тіла). Для обмеження поступленняйоду щурів усіх дослідних груп упродовж дослідження утримувалина йододефіцитній дієті. Комбінований дефіцит йоду та селенувідтворювали шляхом використання збалансованого раціону ізнатуральних інгредієнтів впродовж 45 днів. Корекцію здійснювалишляхом додавання до корму йодиду калію (по 50 мг/добу, 30 днів),

селену (5 мкг/добу, 20 днів), -токоферолу (20 мг/кг, 30 днів), L-аргініну (2,5 г/добу, 20 днів). Контрольну групу складали 30 ін-тактних тварин. Тиреоїдний статус оцінювали за вмістом вільнихтрийодтироніну - fТ3, тироксину - fТ4, тиреотропного гормону(ТТГ) у сироватці крові та екскрецією йоду із сечею. Ліпіднийспектр вивчали за показниками рівня загального холестерину (ХС),тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ),ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) та коефіцієнтом атеро-генності (КА).

Результати. Виявили, що дефіцит селену негативно впливаєна тиреоїдний гомеостаз, про що свідчить достовірне зменшеннявмісту fТ3 у сироватці крові та зменшення вмісту йоду в сечі тварин2-ої групи. ГД супроводжується порушенням ліпідного балансу,на що вказують зміни ліпідного спектру крові та зростання КА.Встановлено прогресування дисліпідемії за умов комбінованогодефіциту йоду й селену, що суттєво збільшує ризик розвитку сер-цево-судинних ускладнень при гіпотиреозі. Ефективним для корек-ції ГДІ+Se є йодид калію. З’ясована ефективність та доцільністьзалучення до схеми терапії ГДІ+Se селену, антиоксидантів (-токо-феролу) та донаторів монооксиду азоту (L-аргініну) для віднов-


50

лення функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдної осіта ліпідного спектру крові.

Висновки. Розвиток ГД супроводжується порушеннямліпідного спектру сироватки крові, що має більше вираженийхарактер у тварин за умов комбінованого дефіциту мікро-елементів. Ефективними для корекції тиреоїдного статусу таліпідного спектру крові є препарати йоду та селену. Залученнядо схеми терапії антиоксидантів та донаторів оксиду азотуповинне мати індивідуальний характер.

Ключові слова: гіпотиреоїдна дисфункція, йод, ліпіднийстатус, селен, мікроелементний баланс.

Постановка проблеми і аналіз останніх дослід-жень. Частим ускладненням гіпотиреоїдної дисфункції(ГД) є виникнення дисліпідемій, що зумовлює підви-щений ризик раннього розвитку атеросклерозу або за-гострення ішемічної хвороби серця [2, 13]. Згідно зданими літератури гіпотиреоз супроводжується зрос-танням вмісту холестерину (ХС), тригліцеридів (ТГ),ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), фосфоліпідіву сироватці крові [11, 13, 14]. Такі порушення спосте-рігаються на тлі нормального чи зниженого вмісту ліпо-протеїнів високої щільності (ЛПВЩ). Зміни в ліпідномуспектрі можна пояснити тим, що при ГД сповільнюєтьсяшвидкість синтезу, а особливо розпаду ліпідів внаслідокзниженої активності ліпопротеїдліпази, погіршуєтьсятранспорт і виведення атерогенних ліпідів із організмуз жовчю, що підтверджується зменшенням кліренсуЛПНЩ та кількості рецепторів до ЛПНЩ у гепатоцитах[14, 16]. Загалом дисліпідемії супроводжуються вира-женими змінами у біохімічній структурі клітин, що маютьполіморфний механізм розвитку [11]. На думку деякихавторів, зміни ліпідного спектра сироватки крові відзна-чаються вже на початкових етапах захворювання, томуможуть служити ранніми маркерами ГД [8,16]. У той жечас ряд науковців висловлюють сумнів стосовно атерогенноїдії гіпотиреозу [3, 4] та заперечують наявність будь-якоговпливу тиреоїдного статусу на стан ліпідного обміну в орга-нізмі. Існує припущення, що порушення ліпідного обмінувиникає тільки при наявності супутньої патології, зокрема,гіпертонічної хвороби [11]. Такі неоднозначні дані потре-бують подальшого вивчення.

Тому метою дослідження стала оцінка ліпідного спектрукрові у тварин із ГД на тлі дефіциту йоду й селену та з’ясу-вання ефективності корекції виявлених змін мікроеле-ментами, антиоксидантами й донаторами оксиду азоту.

Матеріал і методи дослідженняДослідження виконано на щурах масою 100-150г, які були по-

ділені на п’ять дослідних груп. 1-шу групу складали тварини з ГДна тлі дефіциту йоду (ГДІ, n=30); 2-гу - тварини із ГД на тлі комбі-нованого дефіциту йоду та селену (ГДІ+Se, n=30); до 3-ої віднеслитварин із корекцією ГДІ+Se йодидом калію (ГДІ+Se+ККІ, n=30); 4-тустановили тварини із корекцією ГДІ+Se препаратами йоду та селену(ГДІ+Se+ККІ+Se, n=30); 5-ту - тварини із комплексною корекцією ГДІ+Seпрепаратами йоду, селену, антиоксидантами (-токоферолом),донаторами оксиду азоту (L-аргініном) (ГДІ+Se+КК, n=30).

ГД моделювали шляхом додавання до питної води мерказолілу(7,5 мг/100г маси тіла) упродовж 14-ти днів [10]. Для обмеженняпоступлення йоду щурів усіх дослідних груп впродовж дослід-ження утримували на йододефіцитній дієті [15]. Комбінованийдефіцит йоду та селену відтворювали шляхом використаннязбалансованого раціону із натуральних інгредієнтів впродовж 45днів [1, 15]. Корекцію препаратами йоду здійснювали шляхомдодавання до корму йодиду калію (50 мг/добу) протягом 30 днів[5]. Корекція дефіциту селену проводилась додаванням до питноїводи препарату селен активний (5 мкг/добу) протягом 20 днів [6,7].Корекцію антиоксидантами здійснювали -токоферолом (20 мг/кг)протягом 30 днів [9]. У якості донатора монооксиду азоту вико-ристали перорально L-аргінін (тівортін, 2,5 г/добу) протягом 20днів. Контрольну групу складали 30 інтактних тварин, якихутримували на стандартному харчовому раціоні, звичайномутемпературному та світловому режимі віварію.

Утримання, вигодовування та евтаназія шляхом декапітації підкетаміновим знечуленням (100 мг/кг маси тіла) відповідаличинним державним та міжнародним вимогам щодо гуманноговідношення до тварин (1986, 2007).

Функціональний стан щитоподібної залози (ЩЗ) у тварин усіхдослідних груп оцінювали за рівнем тиреоїдних гормонів усироватці крові: вільних трийодтироніну - fТ3, тироксину - fТ4,тиреотропного гормону (ТТГ) та екскрецією йоду із сечею [12].Вмісту селену визначали у еритроцитарній масі та тканинах голов-ного мозку (ГМ), ЩЗ, серця та печінки методом атомно-абсорб-ційної спектрофотометрії. Ліпідний спектр вивчали за показни-ками рівня ХС, ТГ, ЛПНЩ, ЛПВЩ та коефіцієнтом атерогенності(КА).

Статистичну обробку даних проводили з використаннямпакету математичних програм Statistic Soft 7,0. Статистичнозначущою вважали різницю при р<0,05.

Результати дослідженняУ результаті проведених експериментальних досліджень

у тварин 1-ої групи виявили значне зниження вмісту тиреоїд-них гормонів (табл. 1), зокрема, вміст fТ3 зменшився на64,81% (р<0,05), fТ4 - на 36,44% (р<0,05), порівняно з кон-тролем. Обмеження йодного забезпечення супроводжу-валось зниженням концентрації йоду в сечі дослідних тварин(табл. 1). У щурів цієї групи спостерігали перерозподілвмісту селену у досліджуваних тканинах: зменшення веритроцитарній масі (на 27,22%, р<0,01), гомогенатах серця(55,53%, р<0,05) та ЩЗ (на 27,95%, р<0,05) на тлізбільшення у ГМ (у 1,47 раза, р<0,05) та печінці (у 1,18 разів,р<0,05) щодо аналогічних даних у інтактних тварин (табл. 2).У тварин із ГДІ встановили зміни показників ліпідногоспектру крові: вміст ХС збільшився у 1,59 разів (р< 0,05),ЛПНЩ - у 1,52 рази (р<0,05), ТГ - у 1,53 рази (р<0,05), КА -у 1,77 рази (р<0,05) щодо контрольних даних (табл. 3).

Обмеження поступлення в організм щурів селену на тлійодної депривації зумовило більш виражені зміни тиреоїд-ного статусу, про що свідчить зростання вмісту ТТГ у 2,35рази (р<0,05) на тлі зниження fТ3 на 74,35% (р < 0,05), fТ4 на54,63% (р<0,05) щодо аналогічних даних у тварин кон-трольної групи (табл. 1). Треба зазначити, що тиреоїднийстатус тварин 2-ої дослідної групи відрізнявся від щурів 1-оїгрупи, про що свідчить зниження fТ3 на 27,10% (р1-2<0,02).

Таблиця 1. Вміст тиреоїдних гормонів у сироватці крові та йоду в сечі щурів із гіпотиреоїдною дисфункцією на тлі йодної де-

привації, комбінованого дефіциту йоду й селену та за умов ко-рекції йодидом калію, селеном, α-токоферолу ацетатом та L-ар-

гініном (Mm)

Дослідні групи

Трийодти-ронін (fТ3 ),

пмоль/л

Тироксин (fТ4 ),

пмоль/л

Тиреотроп-ний гормон

(ТТГ), мМО/л

Вміст йоду в сечі, мкг/л

Інтактні тва-рини (n=30 )

8,81±0,71 32,69±8,65

0,14±0,02 100,30+8,10

1-ша група (ГДІ, n=30)

3,10±0,16* 20,77±2,96* 0,18±0,06

15,30+0,20*

2-га група (ГДІ+Se, n=30)

2,26±0,21* р1-2 <0,02

14,83±1,48* 0,33±0,05*

10,80+0,92* р1-2 <0,05

3-тя група (ГДІ+Se+ККІ, n=30)

4,72±0,29* р2-3 < 0,001

48,24 ±5,93* р2-3 < 0,001

0,09±0,01* p2-3 <0,01

52,60+7,30* р1-3 <0,05 p2-3 <0,05

4-та група (ГДІ+Se+ККІ+Se, n=30)

5,40±0,25* p2-4 <0,001

52,7 ±2,96* p2-4 <0,001

0,05±0,01* p2-4 <0,001 p3-4 <0,05

87,30+12,01* р1-4 <0,05 p2-4 <0,05 p3-4 <0,05

5-та група (ГДІ+Se+КК, n=30)

6,93±0,20* p2-5 < 0,001 p3-5 <0,001 p4-5 <0,01

63,79 ±5,93* p2-5 < 0,001

0,02±0,01* p2-5 < 0,001 p3-5 < 0,01 p4-5 < 0,05

89,70+8,20 p1-5 < 0,001 p2-5 < 0,01

Примітка. * тут і в наступних таблицях вірогідна різниця (р<0,05) щодо аналогічних показників у інтактних тварин; р із арабськими цифрами - вірогідна різниця між показниками відповідних дослід-них груп

51


Необхідно акцентувати увагу на тому, що у зазначеній групітварин вміст селену у досліджуваних тканинах вірогіднознизився щодо даних у тварин, які утримувались в умовахмонодефіциту йоду, зокрема, в еритроцитарній масі - на67,65% (р 1-2<0,001), ГМ - на 84,37% (р1-2<0,001), серці - на34,52% (р1-2< 0,02), у печінці - на 91,00% (р1-2<0,001) та ЩЗ -на 87,80% (р1-2<0,001). Ці показники були на 70,88-89,00%(р<0,05) меншими, ніж у щурів контрольної групи (табл. 2).У щурів із ГДІ+Se спостерігали розвиток дисліпідемії, на щовказує збільшення рівня ТГ у 1,30 рази (р<0,05), ЛПНЩ - у3,05 разів (р<0,05%), ХС - у 1,61 раз (р<0,05), КА - у 3,66разів (р<0,02) та 21,79% (р<0,05%) щодо інтактних тварин(табл. 3). Комбінований дефіцит мікроелементів негативновплинув на показники ліпідного спектру крові, про що свід-чать достовірні зміни показників відносно тварин із моно-дефіцитом йоду: зменшення ТГ на 14,8% (р1-2 <0,05) таЛПВЩ - на 34,7% (р 1-2<0,001) на тлі зростання ЛПНЩ удва рази (р1-2< 0,01), КА - у 2,06 разів (р1-2 <0,05) .

Про ефективність корекції ГДІ+Se йодидом калію (3-ягрупа) свідчить збільшення вмісту тиреоїдних гормонів усироватці крові (табл. 1). Так, вміст fТ3 збільшився у 2,09разів (р2-3<0,01), fТ4 - у 3,25 раза (р2-3<0,001), а ТТГ зменшивсяна 72,72% (р2-3<0,01) щодо аналогічних показників у щурівдо лікування. Про позитивний вплив лікування свідчить ізбільшення вмісту йоду в сечі у 4,87 раза (р2-3<0,01). У щурівцієї групи на тлі корекції виявили суттєве збіль-шення вмісту селену у всіх досліджуваних тка-нинах (табл. 2): у еритроцитарній масі - у 4,56разів (р 2-3<0,001), ГМ - у 3,30 рази (р 2-3<0,01), сер-ці - в 4,02 рази (р 2-3<0,001), печінці - у 8,18 разів(р 2-3<0,05) та ЩЗ - у 12,57 разів (р2-3<0,001). Вве-дення тваринам йодиду калію зумовило зміниліпідного спектру крові, а саме, вміст ТГ змен-шився на 68,93% (р2-3<0,001), ХС ЛПНЩ - на55,76% (р 2-3<0,001), ХС - на 37,69% (р2-3<0,001),КА - на 41,40 % (р 2-3< 0,0) (табл. 3). При цьомуокремі показники ліпідного спектру крові (ХСЛПНЩ, ХС ЛПВЩ, ЗХ) вірогідно не відріз-нялись від контрольних даних.

Аналогічні зміни тиреоїдного статусу спо-стерігались і при залученні до схеми корекціїселену: вміст fТ3 у сироватці крові збільшивсяу 2,38 рази (р2-4<0,001), fТ4 - у 3,55 раза (р2-4<0,001),а ТТГ зменшився на 84,84% (р2-4< 0,001) щододаних у щурів до корекції (табл. 1). При цьомувсі показники тиреоїдного гомеостазу досто-вірно відрізнялись від контролю. Законо-

мірним було зростання вмісту селену увсіх досліджуваних тканинах (у 3,79-13,00 разsd, р2-4<0,001 раз, табл. 2). Утварин із ГДІ+Se, які одержували йодидкалію та селен. відзначили зменшення ТГ -на 81,55% (р2-4 <0,001), ЛПНЩ - на38,46% (р2-4<0,05), ХС - на 52,69%(р2-4<0,01), КА - на 57,26% (р2-4<0,05)щодо аналогічних даних до корекції.При цьому щодо інтактних тварин спо-стерігали зниження ТГ (на 75,94%,р<0,05), ЛПВЩ (на 37,62%, р<0,05), ХС(на 23,60% (р<0,0%) на тлі суттєвогозбільшення ЛПНЩ (у 1,88 разів, р<0,05).

Комплексна корекція ГД І+Se+ККсупроводжувалась зростанням у сиро-ватці крові вмісту fТ3 у 3,07 разів (р2-5<0,001),fТ4 - у 4,30 разів (р2-5<0,001) на тлі вира-женого зниження вмісту ТТГ крові тазбільшення вмісту йоду в сечі проти ана-логічних даних у тварин до корекції(табл. 1). Треба відзначити, що у тваринцієї групи вміст fТ3 збільшився на

28,33% (р4-5<0,01) щодо даних у щурів, які одержувалитільки мікроелементи. Більшість вивчених показників гіпо-таламо-гіпофізарно-тиреоїдної осі достовірно не відрізня-лися від їх значень у інтактних тварин. Позитивний ефекткорекції характеризує суттєве збільшення селену у всіх до-сліджуваних тканинах відносно групи ГДІ+Se та підвищенняданих показників щодо контролю, монотерапії йодидом ка-лію, лікування препаратами йоду й селену. Ліпідний спектркрові при комплексному лікуванні ГДІ+Se зазнавав наступнихзмін: вміст ТГ зменшився на 61,16% (р2-5<0,001), ХС ЛПНЩ -на 78,84% (р 2-5<0,001), ХС ЛПВЩ - на 50,63% ( р2-5<0,001),ХС - на 67,30% (р2-5 <0,00) щодо даних у тварин до корекції.Необхідно звернути увагу, що ці показники були на 43,47-52,17% (р 3-5<0,05) меншими, ніж у тварин із монотерапієюйодидом калію та на 30,89-65,62% (р4-5<0,05) щодо тварин,які одержували тільки мікроелементи.

ОбговоренняУ тварин із ГД на тлі мікроелементного дисбалансу спо-

стерігали зміни показників тиреоїдного статусу. При цьомунеобхідного акцентувати увагу на негативному впливі де-фіциту селену на тиреоїдний гомеостаз, про що свідчитьдостовірне зменшення вмісту fТ3 у сироватці крові та змен-шення вмісту йоду в сечі тварин 2-ої дослідної групи щодо1-ої. Такі результати підтверджують дані літератури про

Таблиця 2. Вміст селену в еритроцитарній масі, гомогенатах головного мозку, щитоподібної залози, серця та печінки у щурів із гіпотиреоїдною дисфункцією на тлі йодної депривації, комбінованого дефіциту йоду й селену та за умов корекції

йодидом калію, селеном, -токоферолу ацетатом та L-аргініном (Mm) Селен, мкг/л гомогенату Дослідні

групи еритроцит-тарна маса

головний мозок серце печінка щитоподібна

залоза Інтактні тва-рини (n=30 )

115,98±8,5 43,7±2,27 114,11±7,56 86,72±4,5 118,81±5,44


84,4±4,09* 64,30±5,07* 50,74±3,11* 102,51±4,62* 85,6±4,4*


27,3±3,61* p1-2 < 0,001

10,05±1,15* p1-2 < 0,001

33,22±5,16* p1-2 <0,02

9,22±2,3* p1-2 <0,001

10,44±1,15* p1-2 <0,001


124,51±5,99 p2-3 < 0,001

33,18±3,21 p3-к < 0,05

133,8±4,08* p2-3 <0,001

75,47±5,53 p2-3< 0,05

131,26±5,03 p2-3 < 0,001


143,76±5,28 p2-4 <0,001 p3-4 < 0,05

38,12±4,3 p2-4 <0,001

160,0±6,23* p2-4 <0,001 p3-4 <0,01

99,9±3,86 p2-4 <0,001 p3-4 <0,01

135,73±5,19 p2-4 <0,001


149,84±3,02* p2-5 <0,001 p3-5 <0,01

66,86±3,70* p2-5< 0,001 p3-5 <0,001 p4-5< 0,001

82,55±5,40* p2-5 <0,001 p3-5 <0,001 p4-5 <0,001

130,25±3,70* p2-5 <0,001 p3-5 <0,05 p4-5< 0,001

109,02±6,940*p2-5 <0,001 p3-5 <0,05 p4-5 <0,02

Таблиця 3. Зміни показників ліпідного спектру у сироватці крові щурів із гіпотиреоїдною дисфункцією на тлі йодної депривації, комбінованого

дефіциту йоду й селену та за умов корекції йодидом калію, селеном, -токо-феролу ацетатом та L-аргініном (Mm)

Дослідні групи

Тригліце-риди

ммоль/л ЛПНЩ ммоль/л

ЛПВЩ ммоль/л

ЗХ, ммоль/л КА, ум. од.

Інтактні тва-рини (n=30 )

0,79±0,06 0,17±0,02 1,01±0,09 1,61±0,05 0,62±0,13


1,21±0,05* 0,26±0,02* 1,21±0,05 2,57±0,13* 1,10±0,09*


1,03±0,06 p 1-2 < 0,05

0,52±0,05 p1-2< 0,01

0,79±0,06 p1-2< 0,001

2,60±0,30 2,27±0,52 p1-2 < 0,05


0,32±0,05* p2-3 < 0,001

0,23±0,03 p2-3 <0,001

0,69±0,08* p2-3 <0,001

1,62±0,08 p2-3 < 0,001

1,33±0,33 p2-3 <0,01


0,19±0,03* p2-4 <0,001

0,32±0,05* p2-4 < 0,05

0,63±0,07* 1,23±0,07* p2-4 <0,01 p3-4 <0,01

0,97±0,24 p2-4 <0,05


0,40±0,04 p2-5 <0,001 p4-5 <0,01

0,11±0,03 p 3-5<0,05 p 4-5 <0,01

0,39±0,04 p2-5 <0,001 p3-5<0,01 p4-5 < 0,02

0,85±0,03 p2-5 < 0,001 p 3-5 < 0,001 p4-5 < 0,001

1,24±0,27


52

важливу роль селену для забезпечення функціональної здат-ності ЩЗ. Привертає увагу баланс селену у тварин 1-ої та2-ої груп, а саме його перерозподіл між досліджуванимитканинами у щурів із монодефіцитом йоду (збільшення уГМ й печінці та зменшення в еритроцитарній масі, серці йЩЗ) та найбільш виражене зниження мікроелемента утканинах ГМ, печінки та ЩЗ тварин із комбінованимдефіцитом мікроелементів. Така динаміка балансу селенуможе дозволити припустити важливість мікроелемента нетільки для серця [1] та ЩЗ [1,3], але й для інших органів.

ГД супроводжувалась порушенням ліпідного балансу, нащо вказують зміни показників ліпідного спектру крові тазростання КА. Одержані результати співзвучні із данимиінших авторів [13, 14]. У той же час треба акцентувати напрогресуванні дисліпідемії за умов комбінованого дефіцитумікроелементів, що підтверджується достовірними змінамипоказників ліпідного обміну, а також вираженого зростанняКА у два рази щодо тварин із йодною депривацією.Безперечно, що такий високий КА суттєво збільшує ризикрозвитку серцево-судинних ускладнень при гіпотиреозі [2,3].

Ефективним для корекції ГДІ+Se є йодид калію, про щосвідчить покращення показників тиреоїдного статусу таліпідного спектру крові, що підтверджує дані літератури [5,6, 7, 8]. У той же час видається цікавим зростання вмістуселену у досліджуваних тканинах (особливо у ЩЗ та печінці)щурів із ГД на тлі мікроелементного дисбалансу, що одержу-вали йодид калію. Такі результати можуть характеризуватипоступлення селену з інших тканин, які не брали до увагипри вивченні балансу мікроелемента. Залучення до схемикорекції ГДІ+Se селену супроводжувалось підвищеннямфункціональної здатності ЩЗ, що, на наш погляд, і зумовилопокращення показників ліпідного спектру крові.

Враховуючи дані літератури про зниження протиради-кального захисту та зміни в системі оксиду азоту та при ГД,ми з’ясували ефективність та доцільність залучення до схемибазової терапії ГДІ+Se антиоксиданта -токоферолу та дона-тора монооксиду азоту L-аргініну. Необхідно акцентувати,що майже всі досліджувані показники тиреоїдного статусуу тварин 5-ої дослідної групи достовірно не відрізнялисявід аналогічних у інтактних тварин. Тому за даних резуль-татів можна судити про ефективний вплив комплексної ко-рекції на функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїд-ної осі. Зміни показників ліпідного спектру крові у тварин4-ої та 5-ої груп вказують на необхідність індивідуальногопідходу щодо залучення до схеми корекції ГД антиокси-дантів та донаторів оксиду азоту.

ВисновкиВстановлено, що розвиток ГД супроводжується пору-

шенням ліпідного спектру сироватки крові, що має більшевиражений характер у тварин за умов комбінованогодефіциту мікроелементів (йоду та селену). Ефективними длякорекції тиреоїдного статусу та ліпідного спектру крові єпрепарати йоду та селену. Залучення до схеми терапії анти-оксидантів та донаторів оксиду азоту повинен мати індивіду-альний характер.

Перспективи подальших дослідженьПроведення клінічних спостережень щодо визначення

мікроелементного балансу у хворих із гіпотиреозом, а такожз’ясування можливостей залучення препаратів селену,антиоксидантів та донаторів оксиду азоту одночасно із йоди-дом калію в практичній медицині з метою підвищення ефек-тивності лікування ГД та запобігання розвитку метаболічнихі функціональних змін з боку серцево-судинної системи.

Література1.Барышева Е.С. Роль микроэлементов в функциональном и

структурном гомеостазе щитовидной железы / Е.С. Барышева.-

Москва, 2008.- 40с.2. Благосклонная Я.В. Гиперлипидемия / Я.В. Благосклонная,

Е.В. Шляхто, А.Ю. Бабенко. Эндокринология: учебник для мед.вузов. - СПб.: СпецЛит, 2004. - С. 374-391.

3. Большова О.В. Вроджений гіпотиреоз / О.В. Большова, О.Я.Самсон, В.А. Музь // Ендокринологія. - 2010. - №2. - С. 261-277.

4. Большова О.В. Застосування тіоктової (альфа-липоевой)кислоти для корекції дисліпопроотеїдемії в дітей та підлітків,хворих на метаболічний синдром / О.В. Большова, Т.М. Мали-новська, В.А. Музь //Ліки України. - 2010. - №10 (146). - С. 94-98.

5. Воронич-Семченко Н.М. Біохімічні показники сироваткикрові щурів з гіпотиреозом в умовах корекції препаратом йодид-100 / Н.М. Воронич-Семченко // Фізіологічний журнал. - 2007. -№6. - С.73-77.

6. Гунько І.П. Фолієва кислота та комплекс вітамінів А, В1, В6,і селену як засоби корекції токсичних ефектів метотрексату / І.П.Гунько //Лікарська токсикологія. - 2003. - №3. - С.6-12.

7. Егорова Е.А. Изучение биодоступности различных пищевыхформ микроэлемента селена в эксперименте / Е.А. Егорова, И.В.Гмошинский, С.И. Зорин, В.К. Мазо // Вопросы питания. - 2006.- №3. - С.45-49.

8. Петунина Н.А. Гипотиреоз / Н. А. Петунина // ConsiliumMedicum. - 2008. - №9. - С. 49-53.

9. Тучак О.І. Стан системи перекисного окислення ліпідв заумов корекції гіпотиреозу -токоферолом / О.І. Тучак // Актуальніпроблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стома-тологічної академії.- 2009.- Вип. №4(28). - С.143-146.

10.Чарнош С.М. Порівняльна характеристика трьох експери-ментальних моделей гіпотиреозу / С.М. Чарнош // Вісник науковихдосліджень. - 2007. - №2. - C. 113-115.

11.Чиркин А.А. Липидный обмен / А.А. Чиркин, Е.А. Доценко,Г.И. Юпатов. - М.: Медлитература, 2003. - 122 с.

12. Dunn J. Methods for measuring iodine in urine / Dunn J. - TheNetherlands, ICCIDD, 1993. - P. 18-27.

13. Gotto A.M. Evolving concepts of dyslipidemia, atherosclero-sis, and cardiovascular disease / A.M. Gotto // J. Am. Coll. Cardiol. -2005. - Vol. 46. - P. 1219-1224

14. LaFranchi S.H. Increasing incidence of congenital hypothy-roidism: some answers, more questions / S.H. LaFranchi // J. Clin.Endocrinol. Metab. - 2011. - Vol. 96. - P. 2395-2397.

15. Martinez-Galan J. R. Early effect of iodine deficiency on radi-al glial cells of the hippocampus of the rat fetus / J. R. Martinez-Galan,P.Pedraza, M. Santacana // J. Clin.I nvest. - 1997. - Vol. 99. - P. 2701-2709.

16. Signe Gjedde, Lars Christian Gormsen, Jоrgen Rungby [et al.]Decreased lipid intermediate levels and lipid oxidation rates despitenormal lipolysis in patients with hypothyroidism // Thyroid. - 2010. -Vol. 20, №8. - P. 843-849.

Николишин Л.В.Особенности липидного спектра крови, микроэлементного

баланса при гипотиреоидной дисфункции, возможные путикоррекции

Кафедра физиологииГВУЗ “Ивано-Франковский национальный медицинский

университет”, г. Ивано-Франковск, Украина[email protected]Резюме. Цель исследования: оценка липидного спектра крови

у животных с гипотиреоидной дисфункцией (ГД) на фоне дефи-цита йода и селена, выяснение эффективности коррекции выяв-ленных изменений микроэлементами, антиоксидантами идонаторами оксида азота.

Материал и методы. Исследование выполнено на крысах мас-сой 100-150г, которые были разделены на пять опытных групп: 1-я -животные с ГД на фоне дефицита йода (ГДI, n=30), 2-я - животныес ГД на фоне комбинированного дефицита йода и селена (ГДI+Se,n=30), 3-я - животные с коррекцией ГДI+Se препаратами йода(ГДI+Se+КI, n=30), 4-я - животные с коррекцией ГДI+Se препаратамийода и селена (ГДI+Se+КІ+Se, n=30), 5-я - животные с комплекснойкоррекцией ГДI+Se препаратами йода, селена, антиоксидантами (-токоферолом), донаторами оксида азота (L-аргинином) (ГДI+Se+КК,n=30). ГД моделировали путем добавления к питьевой воде мерка-золила в течение 14 дней (7,5 мг/100г массы тела). Для ограниченияпоступления йода крыс всех опытных групп в течение исследо-вания удерживали на йододефицитной диете. Комбинированныйдефицит йода и селена воспроизводили путем использованиясбалансированного рациона из натуральных ингредиентов в

53


течение 45 дней. Коррекцию осуществляли путем добавления вкорм йодида калия (по 50 мг/сутки, 30 дней), селена (5 мкг/сутки,20 дней), -токоферола (20 мг/кг, 30 дней), L-аргинина (2,5 г/сутки,20 дней). Контрольную группу составляли 30 интактных живот-ных. Тиреоидный статус оценивали по содержанию свободныхтрийодтиронина - fТ3 , тироксина - fТ4 , тиреотропного гормона(ТТГ) в сыворотке крови и экскреции йода с мочой. Липидныйспектр изучали по показателям уровня общего холестерина (ХС),триглицеридов (ТГ), липопротеидов низкой плотности (ЛПНП),липопротеидов высокой плотности (ЛПВП) и коэффициентоматерогенности (КА).

Результаты. Обнаружили, что дефицит селена отрицательновлияет на тиреоидный гомеостаз, о чем свидетельствует досто-верное уменьшение содержания fТ3 в сыворотке крови и умень-шение содержания йода в моче животных 2-ой группы. ГДсопровождается нарушением липидного баланса, на что указываютизменения липидного спектра крови и увеличение КА. Установ-лено прогрессирование дислипидемии в условиях комбинирован-ного дефицита йода и селена, что существенно увеличивает рискразвития сердечно - сосудистых осложнений при гипотиреозе.Эффективным для коррекции ГДI+Se является йодид калия.Выяснена эффективность и целесообразность включения в схемутерапии ГДI+Se селена, антиоксидантов (-токоферола) и донаторовоксида азота (L-аргинина) для восстановления функционированиягипоталамо-гипофизарно-тиреоидной оси и липидного спектракрови.

Выводы. Развитие ГД сопровождается нарушением липидногоспектра сыворотки крови, что носит более выраженный характеру животных в условиях комбинированного дефицита микроэле-ментов. Эффективными для коррекции тиреоидного статуса и ли-пидного спектра крови являются препараты йода и селена. Вклю-чение в схему терапии антиоксидантов и донаторов оксида азотадолжна носить индивидуальный характер.

Ключевые слова: гипотиреоидная дисфункция, йод, липид-ный статус, селен, микроэлементный баланс.

L.V. NykolyshynPeculiarities of Lipid Profile of Blood, Microelement Balance

in Hypothyroid Dysfunction, Possible Ways of CorrectionDepartment of PhysiologyIvano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

[email protected]. The aim of research: evaluation of lipid profile of blood

in animals with hypothyroid dysfunction (HD) against the backgroundof iodine and selenium deficiency and clarification of the effectivenessof correction of revealed changes by microelements, antioxidants andnitric oxide donators.

Material and methods. The research has been carried out on rates

weighting 100-150g that were divided into five research groups: the1st – animals with HD against the background of iodine deficiency(HDІ, n=30); the 2nd – animals with HD in conditions of combineddeficiency of iodine and selenium (HDІ+Se, n=30); the 3rd – animalswith correction of HDІ+Se with drugs containing iodine (HDІ+Se+CКІ,n=30); the 4th – animals with correction of HDІ+Se by iodine and seleniumcontaining drugs (HDІ+Se+CКІ+Se, n=30); the 5th – animals with complexcorrection of HDІ+Se by iodine and selenium containing drugs,antioxidants (-tocoperol), donators of nitric oxide (L-arginine)(HDІ+Se+CC, n=30). HD was modeled by adding Merkazolil to drinkingwater during 14 days (7.5 mg/100g of body weight). Animals of allresearch groups have been kept on iodine deficient diet throughout thestudy to reduce the income of iodine. Combined deficiency of iodineand selenium has been induced by the use of balanced ration of naturalingredients during 45 days. The correction has been performed byadding potassium iodide to the diet (50 mg/day, 30 days), selenium (5mcg/day, 20 days), -tocoperol (20 mg/kg, 30 days), L-arginine (2,5g/day, 20 days). The control group was comprised of 30 intact animals.Thyroid status was estimated by the measurement of levels of freetriiodothyronine – fТ3, thyroxin – fТ4, thyroid stimulating hormone ofadenohypophysis (TSH) in blood serum and the excretion of iodinewith urine. Lipid profile of blood has been studied by measuring theindexes of levels of total cholesterol, triglycerides, LDL- and HDL-cholesterol and quotient of atherogenicity.

Results. It has been revealed that selenium deficiency has negativeinfluence on thyroid homeostasis that is proved by reliable decrease offТ3 level in blood serum and the decrease of iodine level in the urine ofanimals of the 2nd group. HD was followed by the violation of lipidbalance that was proved by the changes of lipid profile of blood andthe increase of quotient of atherogenicity. There has been revealed theprogression of dyslipidemia in conditions of combined deficiency ofiodine and selenium that significantly increases the risk of developmentof cardio-vascular complications in hypothyroidism. Potassium iodideis effective for the correction of HDІ+Se. The rationale and theeffectiveness of adding of selenium, antioxidants (-tocoperol) andnitric oxide donators to the scheme of treatment of HDІ+Se has beenshown for the restoring of functioning of hypothalamus-hypophysis-thyroid axis and the lipid profile of blood.

Conclusions. The development of HD is followed by the violationof lipid profile of blood serum that has more expressed character inanimals in conditions of combined deficiency of microelements. Thedrugs containing iodine and selenium are effective for the correctionof thyroid status and lipid profile of blood. Including antioxidants anddonators of nitric oxide to the scheme of therapy should have anindividual character.

Keywords: hypothyroid dysfunction, iodine, lipid status, selenium,microelement balance.


УДК 616.61-002.27:616.155.194M.A. Orynchak, O.S.Chovhaniuk, I.I.Vakaliuk, I.O.Haman, N.R.Artemenko, S.Z. Krasnopolskyi, O.I.KocherzhatNon-Heme Iron Panel in Patients with Anemia and Chronic Kidney DiseaseInternal Medicine Department of Dentistry FacultyIvano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk, UkraineЕ-mail: [email protected]

Abstract. The objective of the study: to improve the quality ofdiagnosis of anemia of renal origin by studying the non-heme ironstate in patients with different stages of chronic kidney disease (CKD).

Material and methods: the study included 79 patients with CKD(28 – male, 51 – female) 33-72 years old. The patients were dividedinto two groups: group I included 24 patients without anemia, group IIincluded 55 patients with anemia. Patients of group II were dividedinto 3 subgroups: 31 patients– with mild degree of anemia (subgroup1), 18 patients – moderate degree (subgroup 2), 6 patients – severedegree (subgroup 3). The control group consisted of 20 healthy people.A complete hematology panel, urine tests, kidney ultrasound, serum

urea and creatinine levels, glomerular filtration rate (GFR) by MDRDwere performed. The serum iron levels, total and latent serum ironability by ferritin and transferrin levels were measured.

Results: among patients CKD of II-III stages in 67% of cases andCKD of IV-V stages in 33% of cases were revealed. Anemia of milddegree was revealed in 56% of cases; moderate degree in 33% andsevere degree in 11% of cases. It was found that in the case of anemiaof renal origin serum creatinine and urea levels increased, and decreasedGFR, serum hemoglobin, hematocrit, iron, transferrin, and ferritin levelsdeceased also. Intensive change of these parameters was the mostpronounced in patients with severe anemia. This was confirmed by


54

exiting positive correlations between hemoglobin and serum iron andtransferrin levels.

Conclusions: iron deficiency in the body is an important branchof the anemia pathogenesis in patients with CKD. For the diagnosis ofanemia and its severity degree we should consider not only hemoglobinlevels but the indicators of non-heme iron status in the patients withCKD. Decreasing serum iron, transferrin and ferritin levels determineseverity of anemia and CKD. The lowest non-heme iron levels aretypical for patients with CKD of IV-V stages and severe anemia.

Problem statement and analysis of recent research. Iron- essential elements, which is essential for the viability of theorganism. Iron is a part of the functional groups of proteins thattransport oxygen, enzymes catalyze the reaction of energy for-mation and control metabolic processes course in tissues [1, 2].A number of proteins are involved in regulation of iron homeo-stasis that controls its absorption from food in the small intes-tine. Iron absorption occurs in the enterocytes, cells of duodenalepithelial layer of the intestine. Proteins are responsible for themetabolism of iron, expressed by the body needs it. In serumiron transport function performs the main iron transporting pro-tein such as transferrin and accumulated reserves of iron in fer-ritin [1, 2, 10].

The term chronic kidney disease (CKD) suggests that thedisease progresses with loss of renal function and in most casesirreversibly. Along with the main function of the kidneys urineformation it is important hematopoietic function through theformation of erythropoietin. Chronic kidney disease is associat-ed with increased concentrations of potentially harmful toxicsubstances that can lead to anemia [3, 8, 9]. In patients withCKD pathogenesis of anemia is complex and multifactorial.Anemia develops in the early stages of chronic renal failure andincreases in proportion to the reduction in glomerular filtrationrate (GFR) [3, 4, 5, 6]. Therefore, anemia refers to the risk fac-tors for end-stage CKD [5, 6, 7, 9]. At patients with CKD ane-mia is characterized by normochromic normocytic erythrocytesand low reticulocytes levels in peripheral blood and hypoplasiaof erythroid cells in the bone marrow [9]. This is caused by threemain reasons: deficiency of endogenous erythropoietin, reducederythrocytes life expectancy and the presence of circulating he-matopoiesis inhibitors in the blood, which include creatinine,polyamines, oligopeptides medium molecular, furancarboxylaseacid, phenols [2, 9]. It is known that iron levels regulates hepsy-dyn producting. Hepsydyn has a blocking effect on iron trans-port including internal epithelial cells, macrophages, placentaand other cell types [2].

In the tissues most of the iron normally found in the form ofheme proteins. Non-heme iron include ironof ferritin (hemosiderin) and transferrin anda small pool of iron in the form of lowmolecular weight complexes with ligandssuch as citrate, cysteine [1]. However, itremains poorly understood status non-heme iron in patients with CKD that causedpurpose of our study.

Aim. Improving the quality of anemiadiagnosis by studying the characteristics ofnon-heme iron status in patients with dif-ferent stages of CKD.

Materials and methodsThere were examined 79 patients with

CKD II-V stages (28 male, 51 female), aged33-72 years, among them 21 patients were withglomerulonephritis, 27 patients – with pyelo-nephritis, 18 patients – with diabetic nephrop-athy, 9 patients – with hypertensive nephropa-thy and 4 patients – with kidney abnormalities.Depending on the presence or absence of ane-mia patients were divided into two groups:group I included 24 patients without anemia,group II included 55 patients with anemia.

Group II patients were divided into 3 subgroups depending on theseverity of anemia: subgroup 1 included 31 patients with mild anemia(hemoglobin 110-90 g/L), subgroup 2 included 18 patients with mod-erate anemia (hemoglobin 89-70 g/L), subgroup 3 consisted of 6 pa-tients with severe anemia (hemoglobin <69 g/L). The control groupconsisted of 20 healthy individuals of appropriate age.

For verify CKD hematology and urine tests, kidney ultrasound,plasma urea and creatinine levels by commonly accepted methods andGFR by MDRD (Modification of Diet In Renal Disease) were mea-sured:

GFR = 186 (SCr) - 1,154 x (age) - 0,203 (0,742 women) (1,210 - for African Americans),

where GFR – estimated glomerular filtration rate ml/min/1,73 m2;SCr - serum creatinine in mg/dL [8].Laboratory methods included haematology tests such as hemoglo-

bin, hematocrit, erythrocytes levels and biochemistry tests such as theplasma creatinine and urea levels, serum iron levels. Total and latentiron binding ability were assessed by serum ferritin and transferrinindexes by conventional methods using sets of reagents. Statisticalanalysis of the research results carried out by a computer programMicrosoft Excel using the methods of variation statistics and Studentt-test. Spending Doubles factor correlation analysis with Pearson cor-relation coefficient calculation (r) were measured.

Results and discussionThe examined patients have different CKD stages: II stages

in 24 (30.4%); III – 29 (36.7%); IV – 9 (11.4%); V – 17 (21.5%)cases. As a result of renal ultrasound in all patients structuralchanges in the parenchyma or in the calyx-pelvis complex wererevealed. In assessing the performance of kidney function (Ta-ble 1) creatinine and urea levels were higher by 2 times (group1) and by 3-4 times (group 2) vs. the control group (p<0.05).

According to the general blood analysis in group 1 erythro-cytes levels did not differ vs. the control group. In terms of com-plete blood count, biochemical iron status in 55 (69.6%) pa-tients (group II) anemia of renal origin varying stages severitywas revealed.

It is known that in the patients with CKD anemia is formeddue to inhibition of erythropoiesis by uremic inhibitors, mechan-ical damage metabolically changed erythrocytes, shortening theduration of their life or because of erythrocytes hemolysis [8].In group 2 hemoglobin and hematocrit were reduced by 26.19%and 33.33% compared with the levels in the control group(p<0.05). Number of erythrocytes also were reduced according-ly by 28.98% compared with the control group (p<0.05).

Analysis of iron status indicates its ambiguous changes inboth groups of patients. Thus, in patients of group 1 the serumiron levels were within a healthy rate. In group 2 serum iron

Table 1. Parameters of hematology and biochemical blood tests in patients with CKD, M±m

2 group ( n=55) The severity of anemia Parameters,

unit of measure Control (n=20)

1 group (n=24) Mild

(n=31) Moderate

(n=18) Severity

(n=6) Hemoglobin, g/l

127.32±8.51

123.71±7.42 р>0.05

104.59±11.67 р<0.05

83.13±5.54 р<0.05

63.00±8.87 р<0.05

Hematocrit, l/l

0.42±0.12

0.37±0.03 р>0,05

0.32±0.03 р>0.05

0.27±0.02 р<0.05

0.22±0.01 р<0.05

Red blood cells. 1012/ L

4.52±0.49

4.27±0.69 р>0.05

3.43±0.21 р<0.05

3.02±0.42 р<0.05

2.16±0.46 р<0.05

Serum iron. mg / dL

22.36±6.84

17.50±0.71 р>0.05

11.00±1.41 р<0.05

10.17±4.34 р<0.05

9.23±3.54 р<0.05

Ferritin. mg/l

147.35±38.84 105.0±31.77 р>0.05

90.00±8.49 р<0.05

68.83±30.60 р<0.05

58.50±28.49 р<0.05

Transferrin. g/l

3.11±0.14

2.55±0.07 р<0.05

2.28±0.49 р<0.05

2.23±0.16 р<0.05

1.50±0.07 р<0.05

Urea. mmol L

5.26±1.18

11.20±5.67 р<0.05

15.26±5.83 р<0.05

19.11±7.61 р<0.05

21.88±6.11 р<0.05

Creatinine. mmol/l

94.02±10.21 242.95±89.96 р<0.05

392.37±173.68р<0.05

487.92±111.63 р<0.05

565.50±43.27 р<0.05

GFR ml/min/1.73m2

115.32±12.42 69.32±17.42 р<0.05

52.18±16.87 р<0.05

31.11±4.72 р<0.05

14.25±2.99 р<0.05

Notes: 1. n - number of surveys; 2. p - the reliability of the difference compared to control

55


levels were lower by 47.18% and 32.51% compared with thelevels in healthy subjects and in group 1 (p<0.05). Transferrinand ferritin parameters were not significantly different in group1 vs. the control group (p>0.05). In group 2 transferrin levelswere reduced by 31.83% and 16.86% vs. the control group andgroup 1 accordingly (p<0.05); ferritin indexes were reduced by35.19% vs. the control group (p<0.05).

In patients of subgroups 2 and 3 plasma creatinine and urealevels were higher by 19.58% and 30.62% respectively vs. thepatient of subgroup 1 (p<0.05). Indexes of GFR in subgroup 2were reduced by 3.7 times; in subgroup 3 – by 8.0 times vs. thecontrol group (p<0.05).

Absorption of iron from the intestine occurs through protein– mucous apotransferrin, which is synthesized in the liver andenters to the enterocytes. Transport iron from the intestinal wallto the precursors of red blood cells and cells depot is throughplasma protein such as transferrin. A small portion of iron inenterocytes combined with ferritin, which can be considered apool of iron in the mucosa of the small intestine [1, 2].

Iron circulates in the blood in combination with plasma pro-tein transferrin which is synthesized primarily in the liver and asmall amount in lymphoid tissue, mammary gland, testicles andovaries. Transferrin carries iron from enterocytes with depots itsin the liver and spleen. Transferrin – is an iron complex interactswith transferrin receptors located on cell membranes of erythro-cariocytes, reticulocytes and in bone marrow by endocytosis andenters the cell. There’s iron released from transferrin binds to anintracellular protein syderohilin that transports him into the mi-tochondria for the synthesis of heme (hemoglobin, myoglobin,cytochromes, enzymes – catalase, lactoperoxidase) and non-heme compounds (ferritin, hemosiderin, transferrin, enzymes –xanthine oxidase, NAD-H dehydrogenase aconitaze) [1].

Depending on the severity of anemia serum iron, transferrinand ferritin levels appeared to be reduced in varying degrees.The lowest rates were typical for patients with severe anemia.Thus, the rate of serum iron in the subgroup 3was not significal-ly lower to 9.24% and 16.09% vs. subgroup 2 and 1 (p<0.1). Insubgroup 3 the transferrin levels were reduced by 32.74% and34.21% compared with subgroup 2 and 1 (p<0.05).

The concentration of serum ferritin evaluates the total ironstores in the body [1, 2]. In adult people the content of serumferritin ranges from 20 to 350 mg/l. Decreasing of serum ferritinconcentrations indicates the development of iron deficiency ane-mia [1]. In the patients of subgroup 2 serum ferritin levels weredescreased by 1.5-3 times vs. the control group (p<0.05). Insubgroup 3 the serum ferritin levels have tendency to decreaseby 15.0% and 35.0% vs. subgroups 2 and 1 (p>0.1) according-ly.

We studied the correlation relationships between heme andnon-heme iron parameters. There was revealed exesting directcorrelation between hemoglobin and serum iron levels (r=0.4751;p=0.0008) and between hemoglobin and transferr levels(r=0.1819; p=0.5003) in the patients of group II. Between he-moglobin and ferritin levels there was a trend toward loweringferritin levels (r=0.1067; p=0.0008).

Thus, for anemia of renal origin in terms of circulating crea-tinine, urea levels and decreasing of GFR, serum iron, transfer-rin have reduced levels and ferritin has downward trend. Thesechanges depend on the severity of anemia and the most pro-nounced in patients with severe anemia and CKD IV-V degreeas confirming direct correlation relationship between heme andnon-heme iron.

Conclusions1. Iron deficiency in an organism is an important branch of

the anemia pathogenesis in patients with CKD.2. For the diagnosis of anemia and its degree of severity in

patients with CKD should be considered not only hemoglobin

but also indicators of the blood non-heme iron status.3 Decreasing of serum iron, transferrin and ferritin levels

determine the severity of anemia in patients with CKD. The low-est grade of non-heme iron characteristic of patients with CKDstage IV-V and with severe anemia.

Prospects for further research in this directionFurther scientific research should focus on study dynamic of

non-heme iron levels under in patients with anemia on the CKDground influence treatment with including of different iron drugs.

Literature1. Vatutina NT, Kalinkin NV, Smirnov AS. The role of iron in the

human body. Visnuk Kharkivskogo nationalnogo universutety imeniV. N. Karazina 2012;1024:74–80.

2. Vydyborets SV. Mechanisms of iron deficiency formation andmodern approaches to assignment oral iron drugs. J Reproduct Еn-docr 2013; 3(11):10–17 .

3. Pyrih LA. Clinical Nephrology 2004:450–526.4. Katerenchuk IP , Yarmola TI. Chronic kidney disease, 20125. Megid EN, Bello EN. Chronic kidney disease: the global chal-

lenge. J Lancet 2005;365:331– 340.7. McClellan WM, Flanders WD, Langston RD. Anemia and renal

insufficiency are independent risk factors for death among patientswith congestive heart faifure admitted to community hospitals: a pop-ulation-based study. J Am Sue Nephrol 2002;13:1926–1936.

8. Kidney Disease: Improving Global Outcomes (KDIGO) Ane-mia Work Group. KDIGO Clinical Practice Guideline for Anemia inChronic Kidney Disease. J Kidney inter 2012;2:279–335.

9. Hsu CY, McCulloch CE, Curhan GC. Epidemiology of anemiaassociated with chronic renal insufficiency among adults in the UnitedStates: results from the Third National Health and Nutrition Examina-tion Survey. J Am Soc Nephrol 2002;13:504.

10. Weiss G, Goodnough LT. Anemia of Chronic Disease. N EnglJ Med 2005;352:1011–23.

Оринчак М.А., Човганюк О.С., Вакалюк І.І., Гаман І.О.,Артеменко Н.Р., Краснопольський С.З., Кочержат О.І.

Показники негемового заліза при анемії у хворих на хро-нічну хворобу нирок

Резюме. Мета дослідження. Підвищення якості діагностикианемії на основі вивчення динаміки показників негемового залізау хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) різних стадій.

Матеріал і методи. Обстежено 79 хворих на ХХН (28 – чоло-віки, 51 – жінки) віком 33-72 років. Хворих розділено на 2 групи:І група – 24 хворих без анемії, ІІ група – 55 хворих із анемією.Хворих ІІ групи розподілено на 3 підгрупи: 31 хворий – легкийступінь (1 підгрупа), 18 хворих – середній ступінь (2 підгрупа), 6хворих – важкий ступінь анемії (3 підгрупа). Контроль – 20 здо-рових осіб відповідного віку. Проведено загальний аналіз крові,загальний аналіз сечі, ультразвукове дослідження (УЗД) нирок,визначення рівнів сечовини та креатиніну, заліза, трансферину таферитину в сироватці крові, розрахунок швидкості клубочковоїфільтрації (ШКФ).

Результати. У 67% випадків виявлено ХХН ІІ-ІІІ стадії та у33% – ХХН ІV-V стадії. Серед обстежених хворих у 70% випадкахвиявлено анемію: легкого ступеня тяжкості – у 56%, середньогоступеня тяжкості – у 33%, тяжкого ступеня – у 11% випадків. Вста-новлено, що паралельно з підвищенням креатиніну, сечовини вкрові та зниженням ШКФ, зменшуються рівні гемоглобіну, гемато-криту, сироваткового заліза, трансферину і відмічається тенденціядо зниження феритину. Такі зміни найбільш виражені у хворих ізтяжкою анемією та ХХН ІV-V стадії.

Висновки. Дефіцит заліза в організмі є важливою ланкою пато-генезу анемії у хворих на ХХН. Для встановлення діагнозу анеміїта ступеня її тяжкості у хворих на ХХН необхідно оцінювати нелише рівень гемоглобіну, а й показники статусу негемового залізав крові. Зниження рівнів сироваткового заліза, трансферину і фери-тину у хворих із ХХН обумовлюють ступінь тяжкості анемії. Най-нижчі їх рівні – у хворих на ХХН ІV-V стадії із анемією тяжкогоступеня.

Ключові слова: хронічна хвороба нирок, анемія, негемове залізо.



56

УДК: 616.155.392.8+616-08Перехрестенко Т.П.1, Дягіль І.С.2, Третяк Н.М.1Вплив попереднього застосування гідроксисечовини у відповідь на терапію інгібіторамитирозинкінази у хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію1 ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», Київ2 ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», Київ

Резюме. Мета роботи - встановити роль попереднього засто-сування гідроксисечовини у формуванні відповіді до терапіїінгібіторами тирозинкінази (ТКІ) у хворих на хронічну мієлоїднулейкемію (ХМЛ).

Матеріали і методи. Хворих було розподілено на 2 групи за-лежно від тривалості застосування препарату. До першої групиувійшли 134 пацієнти, які приймали гідроксисечовину не більше6 міс., до другої – 253 хворих, котрі лікувалися зазначеним пре-паратом більше 6 міс. перед призначенням ТКІ 1-го поколінняіматинібу.

Результати досліджень свідчать, що при попередньому засто-суванні гідроксисечовиною не більше 6 місяців, оптимальну від-повідь на 12-й міс. лікування іматинібом було досягнуто у(71,6±3,9) %, субоптимальну у (17,2±3,3) %, неефективність терапіїконстатовано у (11,2±2,7) % пацієнтів. Вивчення ефективностілікування іматинібом у пацієнтів, які попередньо приймалигідроксисечовину більше 6 міс., показало, що на 12 міс. моніто-рингу оптимальна відповідь досягнута у (13,0±2,1) %, суботималь-на відповідь визначена у (29,6±2,9) %, неефективність терапії – у(57,3±3,1) %. Доведено, що попереднє застосування гідроксисечо-вини більше 6 міс. перед призначенням ТКІ призводить до по-гіршення відповіді на терапію.

Висновок. Таким чином, «передлікованість» пацієнтів гідро-ксисечовиною більше 6 міс є одним із факторів, що погіршуютьрезультати терапїї ТКІ, і може бути причиною резистентності долікування.

Ключові слова: хронічна мієлоїдна лейкемія, інгібіторитирозинкінази, гідроксисечовина, «передлікованість».

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ) виявилася першим зло-якісним захворюванням крові, при якому була виявленаспецифічна хромосомна поломка, так звана філадельфійська(Ph) хромосома. Знадобилося майже півтора сторіччя з мо-менту першого опису захворювання, майже півсторіччя піс-ля виявлення філадельфійської хромосоми в клітинах хворихта ще декілька десятиріч після виявлення на Ph-хромосомігену BCR-ABL з тирозинкіназною активністю до відкриттяіматинібу – препарату, що пригнічує тирозинкіназу р210 BCR-ABL.

Ефективність іматинібу, безумовно, перевищує всі рані-ше відомі терапевтичні засоби, що застосовувалися для ліку-вання пацієнтів із ХМЛ (мієлосан, гідроксисечовина, інтер-ферон-, алотрансплантація). У багатьох дослідженнях під-тверджена висока ефективність іматинібу при лікуванні хво-рих на ХМЛ. Повну цитогенетичну відповідь вдалося до-сягнути у 65-85 % хворих у хронічній фазі. Метою терапіїінгібіторами тирозинкінази (ТКІ) є поетапне отриманняповної гематологічної відповіді (ПГВ), великої цитогене-тичної (ВЦВ), повної цитогенетичної (ПЦВ) відповідей, ве-ликої молекулярної (ВМВ) та повної молекулярної відпо-відей (ПМВ). Швидке досягнення ПГВ, ПЦВ та ВМВ нафоні терапії ТКІ суттєво знижує ризик прогресії захворю-вання та підвищує загальну виживаність пацієнтів із ХМЛ.Дослідження показали, що пацієнти, які не досягли ПГВ на3-й міс. лікування, ВЦВ на 12-й та ПЦВ на 18-й міс., маютьмалу вірогідність отримання ПЦВ у подальшому та дужевисокий ризик прогресії. Найкращий прогноз мали хворі,що досягли ПГВ на 3-й, ВЦВ на 6-й, ПЦВ на 12-й та ВМВна 18-й міс. лікування. За даними the International Random-ized Study of Interferon vs STI571 виживаність в цій групіпацієнтів перевищувала 93 % [7]. На підставі цих даних у2006 р. було розроблено, а пізніше у 2010 р. доповнено кри-терії ефективності терапії іматинібом, що отримали широкезастосування у всьому світі. Визначені критерії отриманняоптимальної, субоптимальної відповідей на лікування та не-

ефективності терапії (The European LeukemiaNet (ELN), 2010 р.).Виникнення резистентності до терапії ТКІ є нагальноюпроблемою сучасної гематології, механізми стійкості лейке-мічних клітин до дії препаратів цілеспрямованої дії наразідо кінця не з’ясовані [5]. Можливими причинами резис-тентності до ТКІ розглядаються мутації гену BCR-ABL, кло-нальна еволюція, гіперекспресія гену MDR, маркерів пролі-ферації, порушення апоптотичної програми клітин та ін. [8].Одним із можливих механізмів, що призводить до виник-нення стійкості до терапії, є застосування попереднього доТКІ лікування так званої передлікованості (від англ. pretreat-ment) [1]. Однак, ці дані поодинокі та в основному сто-суються попереднього лікування пацієнтів мієлосаном [2,4]. Слід зазначити, що кількість хворих, які отримувалиспецифічне лікування до призначення ТКІ, в Україні значнобільша ніж за кордоном, тому показники отримання ремісії,скоріш за все, можуть відрізнятися від світових даних. Частовживаним лікарським засобом для лікування хворих із ХМЛбула гідроксисечовина, яка і зараз застосовується як з метоюциторедукції, так і для більш тривалого лікування при не-можливості призначення хворому ТКІ. Важливим є початоктерапії ТКІ в ранні строки після постановки діагнозу, щосуттєво збільшує ефективність терапії [3, 6]. На сьогоднішнійдень цілеспрямованого вивчення впливу попереднього при-значення гідроксисечовини на формування відповіді до ТКІне проводилося. Враховуючи вищесказане, метою нашоїроботи було встановити роль попереднього застосуваннягідроксисечовини у формуванні відповіді до терапії ТКІ ухворих на ХМЛ.

Матеріал і методи дослідженняПроведено оцінку відповіді на терапію іматинібом мезилатом

у 387 пацієнтів, що отримували попереднє лікування гідроксисе-човиною. Вік хворих коливався від 17 до 77 років. Серед обстеже-них було 215 жінок та 166 чоловіків. Хворих було розподілено на2 групи залежно від тривалості застосування препарату. До першоїувійшли 134 пацієнти, які приймали гідроксисечовину не більше6 місяців, до другої – 253 хворих, котрі лікувалися зазначенимпрепаратом більше 6 місяців перед призначенням іматинібу.

Критерієм цитогенетичної відповіді була кількість залишковихPh-позитивних клітин (згідно з рекомендаціями ELN, 2010): повнацитогенетична відповідь – 0%, часткова цитогенетична відповідь(ЧЦВ) – 1-35 %, велика цитогенетична відповідь (повна+часткова) –0-34 %, мала цитогенетична відповідь – 36-65 %, мінімальна цито-генетична відповідь – 66-95 %, відсутність цитогенетичної відпо-віді – більше 95 %.

Використовували критерії відповіді на терапію згідно з реко-мендаціями ELN, 2010, з визначенням оптимальної, субопти-мальної відповідей та неефективності терапії (табл. 1).

Досягнення повної гематологічної відповіді підтверджувалинаступні критерії: лейкоцити – нижче за 10109/л, тромбоцити –нижче за 450109/л, відсутність незрілих гранулоцитів, менше ніж5 % базофілів у периферичній крові, нормальні розміри селезінки.

Таблиця 1. Визначення рівня відповіді на терапію іматинібом Тривалість терапії ТКІ

Оптимальна відповідь

Субоптимальна відповідь

Неефективність терапії

6 місяців мінімум ЧЦВ менше ніж ЧЦВ немає цитогене-тичної відповіді

12 місяців ПЦВ ЧЦВ менше ніж ЧЦВ 18 місяців Повна молеку-

лярна відповідь (ПМолВ)

менше ніж ПмолВ

менше ніж ПЦВ

57


Достовірність розбіжностей оцінювали за допомогою t-кри-терію Стьюдента. Значущими вважали розбіжності при р<0,05.

Результати дослідження та їх обговоренняВідповідь на терапію іматинібом оцінювали після 12 та

18 місяців прийому ТКІ. Проміжне оцінювання проводиличерез 3 та 6 міс. лікування. Після 18 місяців лікування цито-генетичну відповідь оцінювали за двома показниками:Ph+ = 0 % та Ph+ = > 0 %.

Результати досліджень свідчать, що серед 134 пацієнтівіз ХМЛ, що лікувалися попередньо гідроксисечовиною небільше 6 місяців, оптимальну відповідь на 12-й міс. ліку-вання іматинібом було досягнуто у 96 хворих ((71,6±3,9)%), субоптимальну у 23 ((17,2±3,3) %), неефективність тера-пії констатовано у 15 ((11,2±2,7) %) пацієнтів.

При моніторингу ефективності лікування через 18 міс.ПЦВ було отримано у всіх 96 хворих. Серед 23 пацієнтів,що мали субоптимальну відповідь, 15 отримали ПЦВ, 8 –не досягли очікуваного результату, що у відсотках склало(65,2±9,9) % та (34,8±9,9) % відповідно. Серед 15 пацієнтів,шо незадовільно відповіли на лікування через 12 міс. терапіііматинібом, 3 отримали ПЦВ, 12 залишалися резистентнимидо терапії, що склало (20,0±10,3) % та (80,0±10,3) % відпо-відно.

Вивчення ефективності лікування іматинібом у пацієнтів,які попередньо приймали гідроксисечовину більше 6 міся-ців, показало, що на 12 міс. моніторингу оптимальна відпо-відь досягнута у 33 пацієнтів, що склало (13,0±2,1) %, суб-отимальна відповідь визначена у 75 хворих ((29,6±2,9) %),неефективність терапії – у 145 ((57,3±3,1) %).

Через 18 міс. терапії іматинібом ПЦВ досягнута у 27хворих ((81,8±6,7) %), 6 не отримали ПЦВ ((18,2±6,7) %).Серед 75 пацієнтів, які мали субоптимальну відповідь на 12міс. моніторингу, 12 досягли ПЦВ, у 63-х хворих її не булодосягнуто, що відповідно склало (16,0±4,2) % та (84,0±4,2) %.Всі пацієнти, в яких була констатована неефективністьтерапії на 12 міс., залишилися з незадовільною відповіддюна 18 міс. моніторингу.

При вивченні впливу тривалості попереднього застосу-вання гідроксисечовини на формування відповіді на терапіюТКІ після 12 та 18 міс. було знайдено статистично значимурізницю між досліджуваними показниками (табл. 2, 3). До-ведено, що попереднє застосування гідроксисечовини біль-ше 6 міс. перед призначенням ТКІ, призводить до погір-

шення відповіді на терапію.

ВисновкиТаким чином, «передлікованість» пацієнтів гідрокси-

сечовиною > 6 міс. є одним із факторів, що погіршують ре-зультати терапїї ТКІ, і може бути причиною резистентності.Отримані дані будуть корисними для прогнозуваннявідповіді на терапію і дозволять завчасно змінити лікувальнутактику конкретному хворому.

Перспективи подальших дослідженьУ подальших дослідженнях буде визначено роль мієло-

сану у формуванні відповіді до ТКІ при лікуванні хворихна ХМЛ. Комплексне вивчення причин резистентності дотерапії ТКІ дозволить розширити уявлення про механізмформування незадовільної відповіді до препаратів таргетноїдії.

Література1. Ломаиа Э.Г. Значение своевременной оценки эффективности

терапии иматинибом у больных хроническим миелолейкозом / Э.Г.Ломаиа, Н.С. Тюрина, А.Ю. Зарицкий // Укр. журнал гематологіїта трансфузіології. – 2008. - №6 (8). – С. 28-33.

2. Хронический миелолейкоз – до и после иматиниба (частьІІІ) / Э.Г. Ломаиа, М.Ю. Коноплева, Е.Г. Романова, А.Ю. Зарицкий// Онкогематология. – 2010. – № 1. – С. 5-20.

3. 6-year experience of treatment by Imatinib in CML patients in 6million population region of Russia (Saint-Petersburg and Leningradregion) with impact on time anf kind of pretreatment / K. Abdulkad-irov, E. Lomaia, V. Shuvaev [et al.] // Blood. – 2009. – Vol. 114, № 22.– Abstr. 4278.

4. Busulfan Exposure Decrease CCyR Rate On Imatinib Therapy– Impact On Recent Pretreatment / I. Dyagil, E. Lomaia, K. Abdulka-dirov // Blood (ASH) Annual Meeting Abstracts). – 2011. – Vol. 118,Issue 21 – Abstract 4452 (online publication).

5. Giles F.J. New directions in the treatment of imatinib failureand/or resistance / F.J. Giles // Semin. Hematol. – 2009. –Vol. 46, № 3.– P. S27-S33.

6. Huges T. Molecular monitoring of BCR-ABL as a guide to clin-ical management in chronic myeloid leukemia / T. Huges, S. Branford// Blood Rev. – 2006. – Vol. 20, № 1. – P. 29-41.

7. Kantarjian H.M. Cytogenetic and molecular responses and out-come in chronic myelogenous leukemia: need for new response defi-nitions? / H.M. Kantarjian // Cancer. – 2008. – Vol.112. – P. 837-845.

8. Predictors of primary imatinib resistance in chronic myeloge-nous leukemia are distinct from those in secondary imatinib resistance/ W.W. Zhang, J.E. Cortes, H. Yao [et al.] // J. Clin. Oncol. – 2009. –Vol. 27, № 22. – P. 3642-3649.

Перехрестенко Т.П.1 , Дягиль И.С.2, Третяк Н.Н.1Влияние предшествующего применения гидроксимоче-

вины на формирование ответа к терапии ингибиторамитирозинкиназы у больных хронической миелоидной лейке-мией

1 ГУ «Институт гематологии и трансфузиологии НАМНУкраины», Киев

2 ГУ «Национальный научный центр радиационной медициныНАМН Украины», Киев

Резюме. Цель работы - установить роль предшествующегоприменения гидроксимочевины в формировании ответа к терапииингибиторами тирозинкиназы (ТКИ) у больных хроническоймиелоидной лейкемией (ХМЛ).

Материалы и методы. Больные были разделены на 2 группы взависимости от длительности применения препарата. В первуювошли 134 пациента, которые принимали гидроксимочевину неболее 6 мес., во вторую - 253 больных, лечившихся указаннымпрепаратом более 6 мес. перед назначением ТКИ 1-ого поколенияиматиниба.

Результаты исследований свидетельствуют, что при пред-шествующем применении гидроксимочевины не более 6 мес.,оптимальный ответ на 12 мес. лечения иматинибом был достигнуту (71,6±3,9) %, субоптимальный у (17,2±3,3) %, неэффективностьтерапии констатирована у (11,2±2,7) % пациентов. Изучение эф-фективности лечения иматинибом у пациентов, которые пред-варительно принимали гидроксимочевину более 6 мес., показало,что к 12 мес. мониторинга оптимальный ответ достигнут у

Таблиця 2. Вплив тривалості попереднього лікування гідроксисечовиною на терапію ТКІ при моніторингу до 12 міс. Тривалість

лікування 0-6 міс.

Тривалість лікування

>6 міс

достовірність розбіжностей

(р) Оптимальна від-повідь, %

71,6±3,9 13,0±2,1 p<0,05

Субоптимальна відповідь, %

17,2±3,3 29,6±2,9 p<0,05

Неефективність терапії, %

11,2±2,7 57,3±3,1 p<0,05

Таблиця 3. Вплив тривалості попереднього лікування гідроксисечовини на терапію ТКІ при моніторингу до 18 міс.

Рівень відповіді на 18 міс.


0-6 міс.


>6 міс.

Достовір-ність роз-

біжностей (р)Ph=0 100,0 ±0,0 81,8± 6,7 р<0,05 Оптимальна

відповідь на 12 міс., %

Ph>0 0 18,2± 6,7 р<0,05

Ph=0 65,2± 9,9 16,0 ±4,2 р<0,05 Субоптимальна відповідь на 12 міс., %

Ph>0 34,8±9,9 84,0± 4,2 р<0,05

Ph=0 20,0±10,3 0 % р>0,05 Неефективність терапії на 12 міс., %

Ph>0 80,0± 10,3 100,0± 0,0 р>0,05


58

(13,0±2,1) %, суботимальный ответ установлен у (29,6±2,9) %,неэффективность терапии - у (57,3±3,1) % больных. Доказано,что предварительное применение гидроксимочевины более 6 мес.перед назначением ТКИ приводит к ухудшению ответа на терапию.

Выводы. Таким образом, «предлеченность» пациентов гидро-ксимочевиной больше 6 мес. является одним из факторов, ухуд-шающих результаты терапии ТКИ, и может быть причиной резис-тентности к лечению.

Ключевые слова: хроническая миелоидная лейкемия, инги-биторы тирозинкиназы, гидроксимочевина, «предлечен-ность».

T.Р. Perekhrestenko1, I.S. Diahil2, N.N. Tretiak1

Effect of Previous Use of Hydroxyurea on the Formation ofResponse to Tyrosine Kinase Inhibitor Therapy in Patients withChronic Myeloid Leukemia

1 SI «Institute of Hematology and Transfusiology of NAMS ofUkraine», Kyiv

2 SI «National Research Center for Radiation Medicine of NAMSof Ukraine», Kyiv

Abstract. The objective of study was to investigate the role ofprior use of hydroxyurea in shaping the response to tyrosine kinaseinhibitors therapy (TKI) in patients with chronic myeloid leukemia

(CML).Materials and methods. Patients were divided into 2 groups

depending on the duration of the drug application. The first groupincluded 134 patients treated with hydroxyurea no more than 6 months,the second – 253 patients who were treated with these drugs for morethan 6 months before the appointment of imatinib.

Results. Studies indicate that the previous use of hydroxyurea nomore than 6 months leads to the optimal response after 12 monthsimatinib treatment in 71.6±3.9% of patients, to suboptimal in17.2±3.3%, and to treatment failure in 11.2±2.7% of patients. Study ofimatinib treatment in patients who previously received hydroxyureafor more than 6 months, showed that in 12 months therapy the optimalresponse was achieved in 13.0±2.1% of patients, suboptimal responsewas defined in 29.6±2.9%, treatment failure – in 57.3±3.1%. It wasproved that the previous use of hydroxyurea over the 6 months beforeprescribing TKI led to poor response to the therapy.

Conclusion. Thus, hydroxyurea pretreatment for more 6 monthsis one of the factors that degrade the results TKI therapy and may bethe cause of resistance to treatment.

Keywords: chronic myeloid leukemia, tyrosine kinase inhibitors,hydroxyurea, pretreatment.


УДК: 616.314-77+616.314.18-002.4Проць Г. Б.Ефективність дентальної імплантації в комплексному лікуванні захворювань пародонтуКафедра хірургічної стоматології (зав.каф.-проф.Пюрик В.П.)Івано-Франківського національного медичного університету

Резюме. Постановка проблеми. Можливості та умови для ви-конання імплантації у пацієнтів з різним ступенем важкості хроніч-ного пародонтиту в цілому маловивчені, тому метою дослідженнябуло підвищити ефективність лікування хворих з частковоюадентією зубного ряду при хронічному генералізованому паро-донтиті шляхом включення в комплекс лікувальних заходів методудентальної імплантації.

Матеріали і методи дослідження: Подано результати обсте-ження 360 хворих з різним ступенем важкості генералізованогопародонтиту, яким проводилося хірургічне втручання на тканинахпародонту з використанням дентальних імплантів. Для підвищенняефективності дентальної імплантації і хірургічного пародонтоло-гічного втручання вивчали якість кісткового ремоделювання,визначаючи маркери метаболізму кісткової тканини.

Результати дослідження: Встановлено, що у 40,81% хворихотримані результати досліджень маркерів кісткового ремоделю-вання свідчили про високі темпи кісткоутворення (25,12±2,23нг/мл),та незначні процеси розсмоктування кісткової тканини(8,54±1,23н/моль) і дозволили цим хворим не призначати остео-тропні препарати. У 50,83% хворих спостерігали підвищення роз-смоктування кістки (10,82±1,34н/моль), що сприяло показом допризначення антирезорбентів. А 8,36% хворим, в яких відзначалипригнічення процесів кісткоутворення (18,05±2,08нг/мл) та збіль-шення показників резорбції (15,34±1,87 н/моль) призначали пре-парати, що стимулюють кісткоутворення і запобігають резорбціїкісткової тканини.

Висновки: Для підвищення ефективності дентальної імплан-тації та хірургічного пародонтологічного втручання необхідновизначати маркери кісткового ремоделювання для оцінки струк-турно-функціонального стану кісткової тканини і для диференційо-ваного призначення остеотропних препаратів, що сприятиме пози-тивному протіканню післяопераційного періоду.

Ключові слова: генералізований пародонтит, дентальнаімплантація, структурно-функціональний стан кістковоїтканини.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Основним методом ортопедичного лікування пацієнтів зхронічними формами генералізованого пародонтиту (ГП),які супроводжуються втратою зубів, є протезування мосто-подібними протезами [3,4,8].

В 42,8 – 87,4 % випадків переважаючою причиною,щопосилює запально-дистрофічні процеси, є патологічнеперевантаження опорних тканин. Це значно обтяжує перебігхронічного ГП: сприяє утворенню пародонтальних кишень,оголенню шийок опорних зубів та запальним явищам вділянці маргінального пародонту[1,2,8].

Основним постулатом пародонтологічного лікування єусунення факторів, травмуючих пародонт, створення умовдля нормалізації його властивостей. Оптимальним для орто-педичного лікування визначаються конструкції з додатко-вими опорами на внутрішньокісткові імпланти [5,6]. Врезультаті перерозподілу навантаження на зуби та імплантизменшується, або й усувається, оклюзійна травма пародонту,атрофія беззубої ділянки щелепи під дією функціональнихперевантажень сповільнюється в 2-3 рази [5,10].

Можливості та умови для виконання хірургічного втру-чання на тканинах пародонту та імплантації у пацієнтів зрізним ступенем важкості хронічного ГП в цілому мало-вивчені.

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікуванняхворих з частковою адентією зубного ряду при хронічномугенералізованому пародонтиті шляхом включення в комп-лекс лікувальних заходів методу дентальної імплантації.

Матеріал і методи дослідженняНами проведено обстеження 360 пацієнтів із хронічним гене-

ралізованим пародонтитом легкого, середнього і важкого ступенів

59


з частковою адентією верхньої і нижньої щелеп, яким в подаль-шому було проведено комплексне пародонтологічне лікування звикористанням методів дентальної імплантації. Дослідження про-водилося на базі стоматологічного відділення ОКЛ м. Івано-Фран-ківська з 1997-2013 р.

Поставлено 340 імплантів із титану типу «U-impl», Entegrа(Innova, Канада), «Alpha-Bio,MIS»(Ізраїль), з них 196 імплантівна нижній щелепі, 71 імплант на верхній щелепі, 73 імплантивстановлено одномоментно на верхній і нижній щелепах. Імплантивстановлювались за двохетапною методикою з приводу включенихдефектів – 125 хворим (55,8 %), кінцевих – 85 хворим (37,9 %),комбінованих – 14 пацієнтам (6,3 %).

Для об’єктивної оцінки стану пародонту використовувалипробу Шіллера-Пісарєва, індекс гігієни Грін-Вермільйона, індекскровоточивості Мюлемана, індекс Рамфйорда, визначали числоСвракова.

Проводили рентгенологічні методи дослідження стану тканинпародонту (ортопантомограму, прицільні рентгенограми).Зниження мінеральної щільності кісткової тканини оцінювалиметодом двофотонної рентгенівської абсорбціометрії на денсито-метрі Chelenger (ДМС-Франція). Оцінку структурно-функціональ-ного стану кісткової тканини проводили, визначаючи маркериметаболізму кісткової тканини, які реагують швидше, порівняноз денситометрією. Найбільш специфічним маркером кістковогоформування є остеокальцин, рівень циркуляції якого відображаєшвидкість утворення кістки [7], а високочутливим і специфічниммаркером резорбції є діоксипіридинолін, високий рівень якого всечі вказує на підвищену резорбцію кісткової тканини.

Для кількісного визначення остеокальцину в сироватці кровізастосовувався імуноферментний тест Nordic Bioscience Diagnos-tics A/S N-MIDO steocalcin ELISA (Данія), референтні показникидля якого становили у чоловіків 9,6 – 40,8 нг/мл, для жінок впроменопаузі 8,4-33,9 нг/мл, (для жінок в постменопаузі 9,5-48,3 нг/мл). Рівень діоксипіридиноліну в сечі визначали імуно-ферментним методом із застосуванням набору DPD EIA KIT(США), референтні показники складали для жінок (25-44років)3,0-7,4 н/моль, для чоловіків (25-55років) 2,3-5,4 н/моль.

Перед проведенням хірургічного лікування всім пацієнтам:усували місцеві фактори, які сприяли накопиченню і активації діїмікробного фактору, шинували рухомі зуби, проводили місцевупротизапальну терапію, призначали диференційовано остеотропнутерапію, враховуючи результати дослідження маркерів кістковогоремоделювання: кісткоутворюючі середники, дія яких спрямованана відновлення втраченої кісткової маси і кісткові антирезорбенти,які здатні сповільнити її втрату.

Хворим проводилося поетапне пародонтологічне втручанняз наступною дентальною імплантацією та хірургічні втручанняна тканинах пародонту і дентальна імплантація проводилися в одинетап.

При поетапному лікуванні дентальну імплантацію проводилине швидше, як за 3 місяці після пародонтологічного втручання,тобто після ліквідації запальних явищ і стабілізації тканин паро-донту. Ортопедичне лікування проводили через 3-6 місяців, тобтотермін від початку лікування до протезування складав у середньомуне менше, як 9 місяців.

Одноетапне хірургічне втручання проводили після санації по-рожнини рота. Першим етапом виконували операцію з кюретажемкісткових кишень, вестибулопластику, френулопластику, запро-поновану нами клаптеву операцію із застосуванням аутотранс-плантату кісткового мозку і остеогенного препарату, готували ложепід імплант з урахуванням об’єму кістки атрофованого альвео-лярного відростка. Одноетапне хірургічне втручання і дентальнаімплантація скорочували тривалість лікування в 1,5-2 рази.

В післяопераційному періоді всім пацієнтам призначали проти-запальну, дезінтоксикаційну, знеболюючу терапії. Клінічні дослід-ження проводили в динаміці до і після хірургічного втручаннячерез 1, 6 і 12 місяців. Рентгенологічний параметр оцінювали долікування і через 12 місяців.

Результати дослідження та їх обговоренняЗа ступенем важкості хронічного генералізованого паро-

донтиту хворі були розділені наступним чином:1 група: пародонтит легкого ступеня важкості — 107 лю-

дей, із них 50 пацієнтам проведена одномоментна дентальнаімплантація з хірургічним пародонтологічним втручанням,57 хворим – поетапно пародонтологічне втручання з наступ-

ним проведенням дентальної імплантації;2 група: пародонтит середнього ступеня важкості 97

людей, із них 40 особам проведено одномоментна дентальнаімплантація з хірургічним пародонтологічним втручанням,49 – поетапно пародонтологічне втручання з наступнимпроведенням дентальної імплантації ;

3 група: пародонтит важкого ступеня важкості – 36людей: 16 – відмовлено в імплантації через значну резорбціюкісткової тканини, 20 пацієнтам проведене поетапно паро-донтологічне втручання і дентальна імплантація.

За результатами остеоденситометрії і досліджень мар-керів ремоделювання виділили групи хворих: з остеопоро-зом, остеопенією, осіб з нормальним станом кісткової ткани-ни та підвищеними показниками щільності кісткової ткани-ни остеосклерозом.

В І групі –50 (47%) хворих мінеральна щільність кіст-кової тканини (МЩКТ) в межах норми, у 57 (53%) хворихзнижена МЩКТ (у 50 остеопенія, у 7 остеопороз).

В ІІ групі – у 38 (39%) хворих МЩКТ в межах норми, у59 (61%) хворих знижена МЩКТ (остеопенія у 52 хворих,остеопороз у 7 хворих).

В ІІІ групі 10 (28%) хворих МЩКТ в межах норми, 26(72%) хворих знижена МЩКТ(20 хворих – остеопенія, у 6хворих остеопороз). Отже, тільки в 38% хворих хірургічнівтручання проводилися на фоні нормальної МЩКТ, а у 62%МЩКТ знижена.

Таким чином, отримані результати дослідження маркеріврезорбції і формування кісткової тканини дозволили ціле-направлено призначати хворим, в яких були сповільнені про-цеси кісткоутворення, препарати, які стимулюють новоутво-рення кістки – Остеогенон по 1 табл. 2р. на день, тривалістьлікування 3 місяці. Хворим, в яких підвищено розсмокту-вання кісткової тканини призначали антирезорбенти– Каль-цій-Д3-Нікомед по 1 табл. 2р. на день, 3 місяці.

У хворих І групи при проведенні одномоментної ден-тальної імплантації і пародонтологічного втручання (кю-ретаж зубо-ясенних кишень, вестибулопластика, пластикавуздечок) та хворих, яким проводилось поетапне хірургічнелікування тканин пародонту з наступною дентальноюімплантацією, статистично достовірної різниці не виявлено.

Порівняльний аналіз показав, що протікання післяопе-раційного періоду у хворих даної групи при проведенніодномоментної дентальної імплантації, пародонтологічноговтручання та поетапного лікування за даними клінічного(гіперемія, набряк, біль, колір ясен) та рентгенологічногоконтролю відрізнявся незначно, ліквідація запального про-цесу в навколозубних тканинах після проведеного лікуванняспостерігалась у 94,8% осіб.

Через 12-18 місяців після проведеного лікування клініко-рентгенологічна стабілізація тканин пародонту наступилау 83,4% хворих. При огляді слизова оболонка навколоімплантів блідо-рожевого кольору. Рухомість імплантів неспостерігалася, перкусія не болюча. У 2 пацієнтів розвинувсяперіімплантит, в 1 пацієнта спостерігалась рецесія ясен вділянці імплантів. Через один рік у хворих даної групи всіімпланти були збережені. Резорбтивний процес навколоімплантів через 5 років привів до втрати кісткової тканинив середньому на 0,8±0,3 мм. Отже, дентальна імплантація упацієнтів з легким ступенем генералізованого пародонтитудозволяє добитися стабільно хороших результатів незалежновід вибору методу лікування.

В II групі пацієнтів, яким проводилось поетапне паро-донтологічне лікування з наступною дентальною імплан-тацією, спостерігалася позитивна динаміка клінічних змін,а термін регресії клінічних ознак запалення запізнювався всередньому на 2-3 дні у хворих, яким одномоментно про-водилася дентальна імплантація і хірургічні втручання натканинах пародонту, спостерігалася знижена динаміка по-казників пародонтальних проб та індексів. Через 12-18 міся-ців після проведеного лікування клініко-рентгенологічна


60

стабілізація наступила у 80,2% хворих з одномоментнимпроведенням дентальної імплантації і пародонтологічноговтручання, у 82,8% у хворих з поетапним лікуванням. Сли-зова оболонка в ділянці імплантів блідо-рожевого кольору,перкусія не болюча. При проведенні одноетапної дентальноїімплантації і пародонтологічного втручання в 4 хворихрозвинувся періімплантит,у 5- спостерігалася рецесія ясеннавколо імплантів, у 2 хворих стабілізація імплантів відсут-ня, тобто спостерігалися ознаки дезінтеграції імплантів, щостало показом до їх видалення. При поетапному лікуванніперіімплантит розвинувся у 2 хворих, рецесія ясен не спосте-рігалася, відсутність стабілізації - в 1 хворого. Зниженнявисоти альвеолярної кістки через 5 років у хворих з одномо-ментним проведеням дентальної імплантації і пародонтоло-гічного втручання склав в середньому до 2,4±0,2 мм, а припоетапному - 1,9±0,1 мм. Отже, враховуючи сповільненудинаміку показників пародонтальних проб та індексів,частіше виникають післяопераційні ускладнення у пацієнтів,яким проводилися одноетапна дентальна імплантація і паро-донтологічне втручання. Доцільно у хворих на генералі-зований пародонтит середнього ступеня важкості проводитипоетапне хірургічне лікування тканин пародонту з наступ-ною дентальною імплантацією.

В 20 пацієнтів ІІІ групи з важким перебігом ГП про-водилось тільки поетапне парадонтологічне втручання знаступною дентальною імплантацією. 16 хворим даної гру-пи відмовлено в імплантації через значну резорбцію кіст-кової тканини. В результаті пародонтологічного втручанняспостерігались незначні запальні явища, ясенні краї щільноне охоплювали шийки зубів, глибина пародонтальних ки-шень зменшилась незначно. В 4 хворих розвинувся пері-імплантит, у 2 пацієнтів спостерігалася рецесія ясен в ділянціімплантів. Резорбтивний процес навколо імплантів привівдо втрати кісткової тканини в середньому на 3,2±0,2 мм. Усвою чергу втрата кісткової тканини призвела до дезінте-грації 4 імплантів.

Таким чином, на сучасному етапі у випадку необхідностіпроведення дентальної імплантації у хворих на генералізо-ваний пародонтит, вважаємо за доцільне проводити одно-моментне виконання хірургічнного втручання на тканинахпародонту і дентальної імплантації у хворих легкого ступеняважкості, що в 1,5-2 рази скоротить тривалість лікуваннябез зниження його якості. У хворих на генералізований паро-донтит середнього та важкого ступенів рекомендуємо по-етапне проведення пародонтологічних втручань з наступноюдентальною імплантацією для запобігання післяопераційнихускладнень і втрати імплантів.

Висновки1. Для підвищення ефективності дентальної імплантації

та хірургічного пародонтологічного втручання необхідновизначати маркери кісткового ремоделювання для оцінкиструктурно-функціонального стану кісткової тканини і длядиференційованого призначення остеотропних препаратів,що сприятиме позитивному протіканню післяопераційногоперіоду.

2. Дентальна імплантація у хворих на ГП легкого ступенядозволяє добитися стабільно хороших результатів незалежновід методу лікування. Одномоментне виконання хірургічноговтручання на тканинах пародонту і проведення дентальноїімплантації в 1,5-2 рази скорочує тривалість лікування беззниження його якості.

3. У хворих на ГП середнього та важкого ступенів до-цільне поетапне проведення хірургічних втручань з наступ-ною дентальною імплантацією для запобігання післяопера-ційних ускладнень і втрати імплантів.

Перспективи подальших дослідженьУ подальшому планується провести ретроспективний

аналіз впливу захворювань пародонту на інтеграцію імплан-

тів і довготривалий прогноз проведеної імплантації.

Література1.Вовк Ю. В. Реконструкція альвеолярних відростків щелеп

за допомогою трансплантатів, титанових мембран та дентальнихімплантів/Ю. В. Вовк // 2-га Східноєвроп. конф. з проблем стом.імплантації . Львів. 2005. С. 6.

2.Грудянов А. И. Заболевания пародонта /А. И. Грудянов.М.:МИА, 2009. 331с.

3.Дмитриева Л. А.Современные аспекты клинической паро-донтологии/Л. А. Дмитриева, И. Н. Беспалова, З. Э.Золоева М.:Медпресс, 2001. 128 с.

4.Заблоцький Я. В. Незнімні протези з опорою на імплантатипри повній відсутності зубів, спричиненій множинними вида-леннями / Я. В. Заблоцький //Современная стоматология. 2005.№4 (32). С. 139-136.

5.Заблоцький Я. В. Потреба та показання до заміщення вклю-чених дефектів зубних рядів незнімними протезами з опорою наімплантати залежно від стану зубів, що їх обмежують /Я. В. За-блоцький//Стоматологічна імплантологія. Остеоінтеграція: матер.2-го Укр. міжнарод. конгр. Київ. 2006. С. 165-167.

6.Иванов С. Ю.Стоматологическая имплантология/ Под ред.С. Ю. Иванова. М.:ГЭОТАР-МЕД. 2004. 296 с

7.Нейко Є. М. Клінічні, інструментальні та лабораторні методидіагностики остеопорозу / Є. М. Нейко, І. Ю. Головко, З. М.Митник // Навчальний посібник. 2001. 53 с.

8.Павленко О. В. Використання «Біопланту» при підготовціпротезного ложа до протезування незнімними і знімними конс-трукціями зубних протезів / О. В. Павленко, З. Р. Ожоган, В. З.Обідняк// Нові методики та технології в стоматології: Матеріалинаук.-практ. конф. Львів, 1997. С. 48.

9.Проць Г. Б. Оптимізація процесів регенерації тканин прихірургічному лікуванні генералізованого пародонтиту/ Г. Б. Проць,В. П. Пюрик, Я. В. Пюрик // Галицький лікарський вісник. 8 2009.№1 с. 55-58.

10. Alveolarridge augmentation with Bio-Oss: ahistologicalstudy-inhumans / N. U. Zitzmann, P. Scharer, C. P. Marinelloetal. // Int. J.Periodontics &Restor. Dent. 2001. V.21, №3 P. 288- 295.

11.Babbush C. A. The use of a new allograft material for osseousreconstruction associated with dental implants // Implant Dent. 1998V.7, №3. P. 205-212.

Проць Г. Б.Эффективность дентальной имплантации в комплексном

лечении заболеваний пародонтаРезюме. Пастановка проблемы. Возможности и условия для

имплантации у пациентов с разной степеню тяжести хроническогогенерализированного пародонтита в целом мало изучены,поэтомуцелью исследования было повышение лечения больных с час-тичной адентией зубного ряда при хроническом генерализованномпарадонтите путем включения в комплекс лечебных мероприятийметода дентальной имплантации.

Материалы и методы исследованя: Представлено результатыобсследования 360 больных с разными степенями сложностигенерализировонного пародонтита, которым проводилось хирур-гическое вмешательство на тканях пародонту с использованиемдентальных имплантов. Для повышения эффективности ден-тальной имплантации и хирургических пародонтологических вме-шательств необходимо определять маркеры метаболизма костнойткани.

Результаты исследования: Установлено, что 40.81% больныхполученные результаты исследований маркеров костного ре-моделирования свидетельствовали о высоких темпах костеобра-зования (25.12±2.23нг/мл) и незначительных процессах рассасы-вания костной ткани (8.54±1.23н/моль), что способствовало имне назначать остеотропных препаратов. У 50.83% больных наблю-дали повышение рассасывания кости(10.82±1.34н/моль), что сталопоказанием к назначению антирезорбентов. А 8.36% больным,вкоторых отмечали угнетение процессов костеобразования(18.05±2.08 нг/мл) и увеличение показателей резорбции(15.34±1.87 н/моль), назначали препараты, стимулирующиекостеобразование и препятствующие резорбцию костной ткани.

Выводы: Для повышения эффективности дентальной им-плантации и хирургических пародонтологических вмешательствнеобходимо определять качество костного ремоделирования дляоценки структурно-функционального состояния костной ткани идля дифференцированного назначения остеотропных препаратов,

61


что будет влиять на положительное течение послеоперационногопериода.

Ключевые слова: генерализированный пародонтит, ден-тальная имплантация, структурно-функциональное состоя-ние костной ткани.

H.B. ProtsThe Effectiveness of Dental Implants in the Complex Treatment

of Periodontal DiseaseDepartment of Surgical DentistryIvano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

UkraineAbstract. Problem statement and analysis of recent research. As a

result of redistribution of the pressure on teeth and implants theredecreases the occlusal periodontal trauma, the atrophy of the edentulousjaw areas under the influence of functional overpressure deceleratesby 2-3 times. Possibilities and conditions for performing toothimplantation in patients with various severity degree of chronic GP onthe whole are not enough researched, that is why the objective of theresearch is: to improve the treatment of patients with partial dentitionedentia in chronic generalized periodontitis by including dentalimplantation to the complex of therapeutic measures.

Materials and methods. There have been presented the results of360 patients with various severity degrees of generalized periodontitis

who underwent surgery on periodontal tissues with dental implantation.To improve the efficiency of dental implantation and surgicalperiodontal intervention there studied the quality bone remodeling bydetermining markers of the osseous tissue metabolism.

Results. It was ascertained, that in 40.81% of patients the resultsobtained after the research on determining bone remodeling markersindicated high rate of bone formation (25.12±2.23 ng/ml) andinsignificant processes of bone resorption (8.54±1.23 n/mol) and,therefore, allowed not to prescribe osteotropic drugs to these patients.In 50.83% of patients there was observed increased bone resorption(10.82±1.34n/mole), which was an indication for the prescription ofantiresorptive drugs. 8.36% of patients, who were noticed to showinhibition of bone formation processes (18.05±2.08 ng/ml) and increasein the resorption indices (15.34±1.87 N/mol) were prescribedmedications stimulating bone formation and prevent bone resorption.

Conclusions: To increase the efficacy of dental implantation andsurgical periodontal intervention it is necessary to determine boneremodeling markers to assess the structural and functional state of bonetissue and to differentially prescribe osteotropic drugs that will befavorable for the positive postoperative period.

Keywords: generalized periodontitis, dental implantation,structural and functional state of osseous tissue.


УДК: 577.125:[616.24-002]+616.36-003.826Разумний Р.В.Вплив імуномаксу на стан системи глутатіону у хворих на негоспітальну пневмонію, поєднану зістеатозом печінкиДЗ «Луганський державний медичний університет»

Резюме. Вивчений вплив імуноактивного препарату імуно-максу на біохімічні показники, що характеризують стан системиглутатіону (СГ) у хворих на негоспітальну пневмонію (НП), сполу-чену зі стеатозом печінки (СП). Встановлено, що в гострому пе-ріоді НП, сполучену зі СП відбувається зниження рівня віднов-леного глутатіону (ВГ) та підвищення вмісту окисленої формиглутатіону (ОГ) у сироватці крові, зменшення коефіцієнта ВГ/ОГ,а також зниження функціональної активності ферментативноїланки редокс-системи глутатіону за рахунок зменшення активностіглутатіонпероксидази, глутатіонредуктази та глутатіонтрансфе-рази. Включення імуномаксу до комплексу лікування хворих наНП, сполучену зі СП, сприяє ліквідації клінічних прояві захворю-вання у більш короткий термін, ніж при використанні лише за-гальноприйнятої терапії. У патогенетичному плані призначенняімуномаксу сприяло нормалізації вмісту у крові ВГ, співвідно-шення ВГ/ОГ, та підвищенню активності специфічних ферментівСГ.

Ключові слова: негоспітальна пневмонія, стеатоз печінки,лікування, імуномакс, система глутатіону.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Негоспітальна пневмонія (НП) належить до найбільш по-ширених гострих захворювань респіраторної системи інфек-ційного ґенезу і на сьогодні, як і раніше, представляє важливумедико-соціальну і економічну проблему [7, 17, 19]. Клі-нічний досвід показує, що в якості несприятливого фонудля розвитку НП та іншої патології дихальної системи,особливо в умовах екологічно несприятливих регіонів з ви-соким рівнем забруднення оточуючого середовища ксено-біотиками, нерідко виявляється хронічна патологія печінкиу вигляді її стеатозу (СП) або стеатогепатиту [1, 10].

При наявності фонової хронічної патології печінки у хво-рих на НП внаслідок зниження антитоксичної функції пе-чінки та розвитку синдрому взаємного обтяження нерідковідмічається тенденція до тривалого перебігу пневмонії, роз-

витку ускладнень, виникнення залишкових явищ хвороби,що суттєво знижує працездатність пацієнтів та погіршуєякість життя таких осіб [11]. У патогенетичному плані в та-ких випадках спостерігається порушення процесів вільно-радикального окислення ліпідів та дисбаланс про- та анти-оксидантних властивостей організму [12, 13]. У цих умовахважливою ланкою в процесах інактивації вільних радикалівє система глутатіону (СГ), що представлена глутатіоном іглутатіонзалежними ферментами – глутатіонпероксидазою(ГП), глутатіонредуктазою (ГР) та глутатіонтрансферазою(ГТ) [15]. Компоненти цієї системи беруть участь не тількиу відновленні супероксидрадикалів, перекисів і органічнихгідроперекисів, але й у знешкодженні високо реакційних вто-ринних метаболітів, що утворюються в клітці при окислю-вальному стресі [15, 18].

Як було показано у наших попередніх роботах, у хворихна НП при наявності сполученої хронічної патології печінки,після завершення загальноприйнятої терапії зберігаєтьсязсув функціональних спроможностей СГ, а саме зменшенняпротиокидантних властивостей крові [13]. Виснаження СГможе призводити до серйозних цитотоксичних і деструк-тивних ефектів та бути патогенетичною підставою для про-гресування СП та можливих повторних випадків виникненняпневмонії. Отже проведення корекції стану СГ при лікуванніхворих з даною коморбідною патологією – патогенетичнота саногенетично обґрунтовано, доцільно та перспективно.При розробці раціональних підходів до лікування хворихна НП, сполучену зі СП, нашу увагу привернула можливістьвикористання в комплексі терапевтичних засобів сучасногоімуноактивного препарату імуномаксу, який має такожантиоксидантні, гепатозахисні, мембраностабілізуючі тадетоксикуючі властивості [2, 9].

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами,


62

темами. Стаття виконувалась відповідно до основного пла-ну науково-дослідних робіт (НДР) ДЗ «Луганський держав-ний медичний університет» і є фрагментом теми НДР«Клініко-патогенетична характеристика, лікування тамедична реабілітація хворих на негоспітальну пневмонію,сполучену із хронічною патологією гепатобіліарної системиневірусного ґенезу» (№ держреєстрації 0108U010526).

Метою дослідження було вивчення метаболічних ефек-тів імуномодулятору імуномаксу у хворих на НП, сполученузі СП, зокрема вплив на стан СГ.

Матеріал і методи дослідженняПід спостереженням було 104 хворих на НП, сполучену зі СП,

у віці від 25 до 50 років. Серед обстежених чоловіків було – 64(61,5%), жінок – 40 (38,5%). Середньої тяжкості перебіг НП бувконстатований у 72 (69,2%) обстежених пацієнтів, тяжкий – у 32хворих (30,8%). Діагноз НП встановлювали згідно з вимогамидіючих в Україні стандартизованих протоколів діагностики талікування хвороб органів дихання [8], СП – згідно з існуючимирекомендаціями [6, 14, 16]. При цьому усі обстежені хворі, якізнаходилися під наглядом, були обов’язково двічі обстеженіметодом імуноферментного аналізу (ІФА) на наявність у кровімаркерів вірусних гепатитів В, С та D. При позитивних результатахІФА на наявність тих чи інших маркерів вірусних гепатитів, ціхворі були виключені з подальшого обстеження. До дослідженнятакож не включали хворих із наявністю в анамнезі зловживанняалкогольними напоями та пацієнтів з досвідом застосуваннянаркотичних речовин у будь-якому вигляді.

Обстежені пацієнти були розподілені на дві групи залежновід характеру лікування – I (56 осіб) та II групу (48 хворих), якібули рандомізовані за віком, статтю, ступенем тяжкості НП тачастотою загострення хронічного процесу у гепатобіліарній сис-темі. Хворі обох груп отримували загальноприйняте лікуванняНП згідно з сучасними вимогами [8] антибактеріальними, бронхо-літичними, відхаркуючими препаратами, полівітамінами, крімтого, пацієнтам I групи додатково призначали імуноактивнийпрепарат імуномакс, який вводили внутрішньом’язово по 200 ОД1 раз на день протягом 6 діб поспіль.

Імуномакс – це кислий пептидоглікан природнього поход-ження, який відноситься до фармакотерапевтичної групи імуно-модулюючих засобів [2]. Препарат випускається ТОВ “Іммафарма”(РФ), затверджений Наказом МОЗ України № 2 (2) від 03.01.2012 р. вякості лікарського препарату, зареєстрований в Україні та дозво-лений до клінічного застосування (реєстраційне посвідчення№ UA/5276/01/01). У лікуванні хворих на НП, сполученої зі СП,цей препарат раніше не використовувався.

Обсяг лабораторного обстеження включав визначення біохі-мічних показників, які характеризують функціональний стан пе-чінки: загального білірубіну та його фракцій (вільної та зв’язаної),активності амінотрансфераз (АлАТ, АсАТ) з вирахуванням кое-фіцієнту де Рітіса (АсАТ/АлАТ), екскреторних ферментів (лужнафосфатаза – ЛФ та гамаглутамілтранспептидаза – ГГТП), показ-ника тимолової проби. Крім того, для реалізації мети дослідженняу всіх обстежених хворих вивчали вміст відновленого глутатіону(ВГ) та окисленої форми глутатіону (ОГ) у сироватці крові (СК) зпідрахуванням коефіцієнту ВГ/ОГ та вивчали активність специ-фічних ферментів: ГП, ГР, ГТ у гомогенаті еритроцитів [3, 5].Статистичну обробку отриманого в ході дослідження цифровогоматеріалу, здійснювали на персональному комп’ютері Intel Cele-ron Dual-Core T3000 1.8 GHz за допомогою одно- та багато-факторного дисперсійного аналізу (пакети ліцензійних програмМicrosoft Windows professionalxp, Microsoft Office 2003, Stadia 6.1/prof та Statisticа 5.5). При цьому обов’язково враховували основніпринципи використання статистичних методів у клінічних випро-буваннях лікарських препаратів [4].

Результати дослідження та їх обговоренняУ гострому періоді НП клінічна картина хвороби харак-

теризувалася наявністю загальноінтоксикаційного, респі-раторного та астено-невротичного синдромів, а також водно-час помірно виражених ознак хронічного ураження печінки.Обстежені хворі скаржилися на загальну слабкість, незду-жання, зниження апетиту, підвищену пітливість, підвищеннятемператури тіла, серцебиття, дифузний головний біль, інодітакож запаморочення, порушення сну, кашель, який у 82

пацієнтів (78,8%) супроводжувався виділенням слизово-гнійного харкотиння. У 25 пацієнтів з числа обстежених(24,0%) відзначені домішки крові до гнійного харкотиння,з них у 8 пацієнтів (7,7%) харкотиння мало типовий“іржавий” характер.

При об’єктивному обстеженні у хворих, що знаходилисяпід наглядом, при аускультації вислуховувалося жорстке абопослаблене дихання над легеневими ділянками, а також сухіта дрібнопухирцеві вологі хрипи на боці ураження легенізапальним процесом. У більшості обстежених відзначенотакож наявність притупленості перкуторного звуку відпо-відно до ураженої ділянки легені та нерідко обмеження рух-ливості легеневого краю, помірної гепатомегалії (печінкавиступала на 3–4 см з-під реберного краю, була підвищеноїщільності), нерідко чутливість печінкового краю при паль-пації. При ультрасонографічному дослідженні органів че-ревної порожнини у обстежених пацієнтів були виявлені оз-наки СП різного ступеня у вигляді гепатомегалії, підвищеннялунощільності паренхіми печінки, нечіткої візуалізації діа-фрагмального контуру органа, розмитості судинного ма-люнка.

Проведене дослідження показників СГ у гострому пе-ріоді НП виявило наявність порушень як концентрації ок-ремих фракцій глутатіону у СК, так і співвідношення міжними (табл. 1). Так рівень ВГ, який підтримує високу актив-ність тіолвмісних ферментів та чинить стабілізуючий впливна вміст високореакційних SH груп у мембранах еритро-цитів, був зниженим в середньому в 1,64 рази у пацієнтів Iгрупи і становив (0,61±0,04) ммоль/л (P<0,01) та в 1,54 разив II групі, складаючи (0,65±0,03) ммоль/л (P<0,05). Одно-часно концентрація ОГ у СК була вище норми в середньомув 3,4 рази в I групі і складала (0,55±0,03) ммоль/л та в 3,6рази перевищувала норму у II групі, дорівнюючи при цьому(0,57±0,02) ммоль/л (при нормі 0,16±0,02 ммоль/л; P<0,001).У результаті співвідношення ВГ/ОГ становило у хворих Iгрупи 1,11±0,02 і II групі – 1,14±0,02, що було відповідно в 5,6та 5,5 разів нижче від показника норми (6,25±0,03; P<0,001).

При дослідженні активності ферментів СГ було встанов-лено, що у більшості обстежених хворих спостерігалосявірогідне зниження активності специфічних ферментів СГ –ГП, ГР та ГТ, які беруть участь у регенерації ВГ з ОГ (табл. 2).Зокрема, активність ГП у обстежених хворих до початкулікування була знижена в I групі в середньому в 1,32 рази(Р<0,05) та в II групі в 1,29 разів (Р<0,05). Активність ГР,що відновлює дисульфідний зв’язок окисленого глутатіонуGSSG до його сульфгідрильної форми GSH, у хворих I групибула знижена в середньому в 1,53 рази, порівняно з показни-

Таблиця 1. Рівень глутатіону у СК обстежених хворих до початку лікування (M±m)

Групи хворих Показники Норма I (n=56) II (n=48) Р

ВГ, ммоль/л 1,0±0,07 0,61±0,04** 0,65±0,03** >0,1 ОГ, ммоль/л 0,16±0,02 0,55±0,03*** 0,57±0,02*** >0,1 ВГ/ОГ 6,25±0,03 1,11±0,02*** 1,14±0,02*** >0,1

Примітки: ймовірність різниці показників відносно норми * – при Р<0,05, ** – Р<0,01, *** – Р<0,001; стовпчик Р – вірогідність різ-ниці між I та II групою

Таблиця 2. Активність ферментів СГ в гомогенаті еритроцитів обстежених хворих до початку лікування (M±m)

Групи хворих Ферменти СГ Норма I (n=56) II (n=48) Р

ГП, нмоль ГВ/хвг Нb 156,2±6,3 118,3±6,9* 121,5±7,4* >0,1

ГР, мкмоль НАДФ2/хвг Нb 35,41,5 23,12,1** 23,52,0** >0,1

ГТ, нмоль ГВ/хвг Нb 139,5±5,4 96,2±5,7** 96,9±6,5** >0,1

Примітки: ймовірність різниці показників відносно норми * – при Р<0,05, ** – Р<0,01, *** – Р<0,001; стовпчик Р – вірогідність різниці між I та II групою

63


ком норми (Р<0,01) та в II групі – в 1,51 раз (Р<0,01). Актив-ність ГТ, що каталізує кон’югацію різних ксенобіотиків, звідщепленням глутатіону, була зменшена у хворих I групивідносно норми в 1,45 разів (Р<0,01) та в II групі – 1,44 рази(Р<0,01).

Отже, у хворих на НП, сполучену з СП, до початку ліку-вання реєструвалися як порушення рівня окремих фракційглутатіону у СК, дисбаланс співвідношення між ними, так іфункціональна недостатність ферментативної ланки редокс-системи глутатіону та внаслідок цього – зменшення анти-оксидантних властивостей крові. Можна припустити, щознижений рівень ВГ у крові обстежених хворих з комор-бідною патологією пов’язаний не лише з підвищеною необ-хідністю цього метаболіту для зв’язування продуктів ліпо-пероксидації та вільних радикалів, але також зі зменшеннямможливості до ресинтезу ВГ з ОГ внаслідок зменшенняактивності ферментів редокс-системи глутатіону. Виявленіпорушення рівня окремих фракцій глутатіону у СК, дис-баланс співвідношення між ними та зміни активності спе-цифічних ферментів СГ до початку лікування в I та II групісуттєво не відрізнялися (Р>0,1), що свідчить про одноти-повість вивчених груп хворих на НП, сполучену зі СП убіохімічному плані.

Застосування імуномаксу в комплексі лікування хворихна НП, сполучену зі СП, сприяло прискоренню зникненняклінічної симптоматики гострого ураження бронхолегеневоїсистеми, а також істотному зменшенню кількості випадківклініко-лабораторних ознак загострення або нестійкоїремісії СП та взагалі забезпечувало нормалізацію загальногостану обстежених хворих. При застосовуванні імуномаксув I групі хворих поступово зменшувалася виразність тазникали скарги респіраторного та астено-невротичногохарактеру, в більшості випадків ліквідувалися лабораторніта інструментальні ознаки гострого запалення в бронхо-легеневій системі, ліквідувалися або значно знизилисяскарги диспетичного характеру, клініко-лабораторні ознакипорушень білірубінового (пігментного) обміну, помірновираженого синдрому цитолізу та часткового внутрішньо-печінкового холестазу. У хворих II групи, які отримувалилише загальноприйняту терапію НП, також відзначена пози-тивна динаміка та поступове зникнення клінічної симптома-тики гострого ураження бронхолегеневої системи, однак,це відбувалося вірогідно повільніше, а кількість зникненняабо зменшення випадків клініко-лабораторних ознак загос-трення або нестійкої ремісії СП було менше, що потребувалопроведення медичної реабілітації у таких пацієнтів.

При повторному біохімічному обстеженні було встанов-лено, що у хворих I групи, які додатково отримували імуно-макс, спостерігалася чітко виражена позитивна динаміка збоку показників ВГ і ОГ (табл. 3). Так після завершеннялікування в I групі хворих концентрація ВГ у СК збільшиласяв середньому в 1,61 раз відносно початкового рівня, водно-час вміст ОГ знизився в 3,23 рази, у зв’язку з чим відзначенанормалізація цих показників у пацієнтів, які отримувалиімуномакс. Показово, що коефіцієнт ВГ/ОГ у хворих I групизбільшився в середньому в 5,2 рази відносно вихідного рівня(Р<0,001) та майже досяг нижньої межі норми. В той жечас в II групі відзначена суттєво менша позитивна динамікавивчених показників СГ. Дійсно, рівень ВГ в II групі збіль-шився лише в 1,17 разів відносно початкового значення цього

показника та складав при цьому в середньому (0,76±0,04)ммоль/л, що було в 1,32 рази нижче від показника норми(Р±0,05) та в 1,29 разів нижче від відповідного показника вI групі хворих (Р±0,05). Концентрація ОГ у хворих II групизнизилася, порівняно з вихідним рівнем у середньому в 1,63рази та становила (0,35±0,03) мкмоль/л, що, однак, було в2,2 рази вище від показника норми (Р<0,01) та в 2,06 разіввище від відповідного показника в I групі (Р±0,01). Виходячиз того, що у хворих II групи в цей період обстеження збері-галися суттєві зсуви рівня ВГ та ОГ, після завершення ліку-вання коефіцієнт ВГ/ОГ у СК в цій групі також був значнонижче від норми та складав 2,17±0,03, що було в середньомув 2,9 разів менше від норми (Р±0,01) та в 2,65 раза нижчевідповідного коефіцієнта в I групі (Р±0,001). Отже, отриманісвідчать, що включення імуномаксу до комплексу лікуванняхворих на НП, сполучену зі СП позитивно впливає на станСГ, оскільки забезпечує чітко виражену позитивну динамікувмісту ВГ у СК та коефіцієнту ВГ/ОГ.

Як свідчать результати дослідження активності специ-фічних ферментів СГ у хворих I групи, які додатково отри-мували імуномакс, активність ГП збільшилася в ході ліку-вання в середньому в 1,32 рази (Р<0,05), ГР – в 1,5 разів(Р<0,05) та ГТ – в 1,43 рази (Р<0,05) (табл. 4). При цьомуактивність усіх вивчених ферментів СГ досягла меж норми(Р >0,05). В II групі, в якій лікування проводилося лише іззастосуванням загальноприйнятих засобів, відзначалася сут-тєво менша позитивна динаміка зростання активності вив-чених ферментів СГ. В цілому активність ферментів СГ упацієнтів II групи залишалася вірогідно нижчою від нормита відповідних показників у хворих I групи: стосовно ГП всередньому в 1,2 рази (Р<0,05) та 1,19 разів (Р<0,05); ГР – в1,35 разів (Р<0,05) та 1,32 рази (Р<0,05); ГТ – в 1,2 рази(Р<0,05) та 1,19 разів (Р<0,05).

Таким чином, наведені дані свідчать про чітко вираженийтерапевтичний ефект застосування імуноактивного препа-рату імуномаксу в комплексній терапії хворих на НП, спо-лучену зі СП. На тлі клінічної ефективності застосуванняімуномаксу у хворих на НП, сполучену зі СП, відбувалосявідновлення показників СГ, зокрема підвищення до верхньоїмежі норми рівня ВГ та зниження вмісту ОГ у СК, підви-щення функціональної активності ферментативної ланкиредокс-системи глутатіону за рахунок збільшення активностіГП, ГР та ГТ.

Висновки1. Клінічна картина НП, сполученої зі СП, характеризу-

ється наявністю загальноінтоксикаційного, респіраторногота астено-невротичного синдромів, а також помірно вира-жених клініко-біохімічних ознак загострення хронічногоураження печінки.

2. У більшості хворих на НП, сполучену зі СП, виявленосуттєвий дисбаланс з боку показників СГ, зокрема, рівеньВГ у СК був зниженим в середньому в 1,5-1,56 разів, коефі-цієнт ВГ/ОГ – в 5,2-5,4 рази, одночасно концентрація ОГбула вищою за норму в середньому в 3,4-3,6 рази. Активністьспецифічних ферментів редокс-системи глутатіону у об-стежених пацієнтів у цей період була вірогідно знижена –

Таблиця 3. Концентрація глутатіону у СК обстежених хворих після завершення лікування (M±m)

Групи хворих Показники Норма I (n=56) II (n=48) Р

ВГ, ммоль/л 1,0±0,07 0,98±0,03 0,76±0,04 * <0,05 ОГ, ммоль/л 0,16±0,02 0,17±0,03 0,35±0,03** <0,01 ВГ/ОГ 6,25±0,03 5,76±0,08* 2,17±0,03*** <0,001

Примітки: ймовірність різниці показників відносно норми * – при Р<0,05, ** – Р<0,01, *** – Р<0,001; стовпчик Р – вірогідність різ-ниці між I та II групою

Таблиця 4. Активність ферментів СГ в гомогенаті еритроцитів обстежених хворих після завершення лікування (M±m)

Групи хворих Ферменти СГ Норма I (n=56) II (n=48) Р

ГП, нмоль ГВ/хвг Нb 156,2±6,3 155,7±3,1 130,8±2,9* <0,05

ГР, мкмоль НАДФ2/хвг Нb 35,41,5 34,51,3 26,11,1* <0,05

ГТ, нмоль ГВ/хвг Нb 139,5±5,4 137,9±3,8 116,3±3,1* <0,05

Примітки: ймовірність різниці показників відносно норми * – при Р<0,05, ** – Р<0,01, *** – Р<0,001; стовпчик Р – вірогідність різниці між I та II групою


64

ГП в середньому в 1,29-1,32 рази, ГР в 1,51-1,53 раза і ГТ в1,44-1,45 рази. Це свідчило про функціональну недостат-ність ферментної ланки СГ та, внаслідок цього, суттєве змен-шення протиоксидантних властивостей крові.

3. Включення імуномаксу до комплексу лікування хворихна НП, сполучену зі СП сприяє ліквідації клінічних проявізахворювання у більш короткий термін, ніж при викорис-танні лише загальноприйнятої терапії. У патогенетичномуплані призначення імуномаксу сприяло збільшенню вмістуВГ у СК до норми, суттєвому підвищенню коефіцієнту ВГ/ОГ та чітко вираженій тенденції до нормалізації активностіспецифічних ферментів СГ – ГП, ГР та ГТ.

4. У групі хворих, які отримували лише загальноприй-няте лікування, рівень ВГ у СК на момент виписки із стаціо-нару зберігався в середньому в 1,23 рази нижче від показниканорми (Р0,05), коефіцієнт ВГ/ОГ – в 2,5 разів (Р0,01),активність ГП – в 1,2 рази (Р<0,05), активність ГР – в 1,35разів (Р<0,05), активність ГТ – в 1,2 рази (Р<0,05) меншевід відповідного показника норми, концентрація ОГ була в2,1 раз вище від норми.

5. Виходячи з отриманих даних, включення імуномаксудо комплексній терапії хворих на НП, сполучену зі СП, пато-генетично обґрунтоване та клінічно ефективне, оскількизастосування цього препарату сприяє як прискоренню зник-нення клінічної симптоматики гострого ураження бронхо-легеневої системи, та істотному зменшенню кількості ви-падків клініко-лабораторних ознак загострення або нестійкоїремісії СП, так і відновленню функціональних спромож-ностей СГ.

Література1. Иванова Л.Н. Патология бронхолегочной системы в усло-

виях экологического прессинга / Л.Н. Иванова. – Луганск: изд-воЛГМУ, 2003. – 210 с.

2. Імуномакс: інструкція для медичного застосування препа-рату / Затверджена 03.01.2012 р. Наказом МОЗ України № 2 (2).

3. Мальцев Г.Ю. Методы определения содержания глутатионаи активности глутатионпероксидазы в эритроцитах / Г.Ю. Маль-цев, Н.В.Тышко // Гигиена и санитария. – 2002. – № 2. – С. 69-72.

4. Математическая статистика в медицине: учеб. пособие / В.А.Медик, М.С. Токмачев. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 800 с.

5. Мещишен И.Ф. Метод определения активности глутатион-трансферазы в крови / И.Ф. Мещишен // Применение ферментовв медицине: матер.докл. научной конференции. – Симферополь,1987. – С. 135-136.

6. Минушкин О.Н. Неалкогольный стеатоз печени, диагнос-тика, лечебные подходы / О.Н. Минушкин // Лечащий врач. – 2012.– № 2. – С.45-49.

7. Негоспітальна пневмонія у дорослих осіб: етіологія, пато-генез, класифікація, діагностика, антибактеріальна терапія (проектклінічних настанов) / Фещенко Ю.І., Голубовська О.А., ГончаровК.А. [та ін.] // Український пульмонологічний журнал. – 2012. –№ 4. – С. 5-17

8. Негоспітальна та нозокоміальна (госпітальна) пневмонія удорослих осіб: етіологія, патогенез, класифікація, діагностика,антибактеріальна терапія (методичні рекомендації) // Наказ МОЗУкраїни № 128 від 19.03.2007 “Про затвердження клінічнихпротоколів надання медичної допомоги за спеціальністю “Пульмо-нологія”. – Київ.: Велес, 2007. – С. 105-146.

9. Новиков А.Г. Опыт применения иммуномодулятора “Им-муномакс” / А.Г. Новиков, З.В. Логунова, Н.Н. Потекаев //Медлайн-Экспресс. – 2004. – № 8-9. – С. 21-23.

10. Особенности влияния загрязнения окружающей среды наздоровье населения промышленных городов Донецкого региона /И.С. Киреева, И.Г. Чудова, В.П. Ермоленко, С.М. Могильный //Довкілля та здоров’я. – 1997. – № 3. – С.33-35.

11. Разумний Р.В. Особливості клінічного перебігу негоспі-тальної пневмонії на тлі стеатозу печінки в умовах загально-прийнятої терапії / Р.В. Разумний // Укр. медичний альманах. –2010. – Т. 13, № 3. – С. 167-174.

12. Разумний Р.В. Стан ліпопероксидації у хворих на негоспі-тальну пневмонію, сполучену зі стеатозом печінки / Р.В. Разумний// Загальна патологія та патологічна фізіологія. – 2008. – Т. 3, № 2.

– С. 75-81.13. Стан системи глутатіону у хворих на негоспітальну пнев-

монію, сполучену зі стеатозом печінки / Р.В. Разумний // Укр. ме-дичний альманах. – 2009. – Т.12, № 6. – С. 157-164.

14. Стефанко С.Л. Сучасні погляди на етіологію, патогенез тадіагностику стеатозу печінки / С.Л. Стефанко. – Галицький лі-карський вісник. – 2007. – № 2. – С. 106-109.

15. Mitochondrial glutathione: features, regulation and role in dis-ease / Marн M., Morales A., Colell A. [et al.]. // Biochim BiophysActa. – 2013. – Vol. 1830 (5). – P. 3317-3328.

16. Review article: the diagnosis of non-alcoholic fatty liver dis-ease – availability and accuracy of non-invasive methods // Festi D.,Schiumerini R., Marzi L. [et al.] //Aliment. Pharmacol. Ther. – 2013.– Vol.37 (4). – P. 392-400.

17. Risk factors for community-acquired pneumonia in adults inEurope: a literature review / A. Torres, W.E. Peetermans, G. Viegi, F.Blasi // Thorax. – 2013. – 68 (11). – P. 1057-1065.

18. Serviddio G. Free radical biology for medicine: learning fromnonalcoholic fatty liver disease / G. Serviddio, F. Bellanti, G. Ven-demiale // Free Radic Biol Med. – 2013. – Vol. 65. – P. 952-968.

19. The management of pneumonia in internal medicine / BouzaE, Giannella M, Pinilla B. [et al.] // Rev. Clin. Esp. – 2013. – Vol. 213(6). – P. 298-305.

Разумный Р.В.Влияние иммуномакса на показатели системы глутатиона

у больных внегоспитальной пневмонией, сочетанной состеатозом печени

ГУ «Луганский государственный медицинский университет»Резюме. Изучено влияние иммуноактивного препарата

иммуномакса на биохимические показатели, характеризующиесостояние системы глутатиона (СГ) у больных внегоспитальнойпневмонией (ВП), сочетанной со стеатозом печени (СП). Установ-лено, что в остром периоде ВП, сочетанной с СП происходит сни-жение уровня восстановленного глутатиона (ВГ) и повышениесодержания окисленной формы глутатиона (ОГ) в сыворотке кро-ви, уменьшение коэффициента ВГ/ОГ, а также снижение функ-циональной активности ферментативной звена редокс-системыглутатиона за счет уменьшения активности глутатионпероксидазы,глутатионредуктазы и глутатионтрансферазы. Включениеиммуномакса в комплекс лечения больных ВП, сочетанной с СПспособствует ликвидации клинических проявлении заболеванияв более короткий срок, чем при использовании только обще-принятой терапии. В патогенетическом плане назначение иммуно-макса способствовало нормализации содержания в крови ВГ,соотношения ВГ/ОГ, и повышению активности специфическихферментов СГ.

Ключевые слова: внебольничная пневмония, стеатоз пе-чени, лечение, иммуномакс, система глутатиона.

R.V. RazumnyiImmunomax Influence on Glutathione System among Patients

with Community-Acquired Pneumonia in Combination withHepatic Steatosis

Luhansk State Medical UniversityAbstract. The influence of immunoactive immunomax preparation

on the biochemical indicators of the glutathione system state (GS) wasstudied while treating the patients with community-acquired pneumonia(CAP) associated with hepatic steatosis (HS). It was established thatin the acute phase of the CAP, combined with HS there was a decreaseof the restored glutathione level (RG) and elevation of oxidizedglutathione contents (OG) in blood serum, a decrease of the RG/OG,as well as the reduction of functional activity of the enzymaticglutathione redox system through decreasing the activity of glutathioneperoxidase (GP), glutathione reductase (GR) and glutathione transferase(GT). The immunomax involvement to the treatment complex ofpatients with CAP combined with HS contributes to the elimination ofclinical manifestation of the disease in a shorter period of time thanwhile using only conventional therapy. In the pathogenic terms theadministration of immunomax contributed to the normalization of bloodconcentration of RG, the RG/OG ratio and increase of the activity ofspecific enzymes of the GS.

Key words: community-acquired pneumonia, hepatic steatosis,treatment, immunomax, glutathione system.


65


УДК 616.147.3-007.64-085Сабадош Р.В.Тромбози пронизних вен різних анатомічних підгруп при гострому варикотромбофлебіті нижніхкінцівокІвано-Франківський національний медичний університет, Івано-Франківськ, УкраїнаЕ-mail: [email protected]

Резюме. Мета: оптимізувати лікування хворих на гострийварикотромбофлебіт нижніх кінцівок шляхом вивчення при ційпатології частоти тромбування пронизних вен кожної з їх анатоміч-них підгруп. Матеріал і методи. Проведено ультрасонографічнетріплексне сканування венозної системи нижніх кінцівок 236 па-цієнтів з гострим варикотромбофлебітом, у яких він спостерігавсяна 250 кінцівках. Результати. Встановлено, що при гостромуварикотромбофлебіті 7,1% (95% ДІ 5,0-9,5) неспроможних про-низних вен тромбуються. При їх тромбуванні поширеннятромботичного процесу у глибоку венозну систему відбуваєтьсяу 42,1% (95% ДІ 26,3-59,2) випадків і його частота при тромбозахпронизних вен різних анатомічних підгруп статистично значущене відрізняється. Це свідчить про те, що тромбоз будь-якої про-низної вени є небезпечним приблизно в однаковій мірі і майже вполовині випадків поширюється на глибоку венозну систему.Найчастіше при гострому варикотромбофлебіті тромбуються ме-діальні литкові, міжголівкові пронизні вени, пронизні венипідколінної ямки та середні пронизні вени Cockett, а найбільшусхильність до тромбування мають неспроможні пронизні венипідколінної ямки, сідничні (за ходом сідничного нерва), латеральніколінні та міжголівкові. Висновки. Ретельне обстеження пацієнтівз гострим варикотромбофлебітом та знання схильності різних під-груп пронизних вен до тромбування і закономірностей поширеннятромботичного процесу через пронизні вени у глибоку венознусистему дозволяє виокремити пацієнтів з невідкладними показамидо операції.

Ключові слова: гострий варикотромбофлебіт, пронизнівени, тромбоз глибоких вен.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Дані різних досліджень щодо частоти тромбозу пронизнихвен (ПВ) при гострому варикотромбофлебіті (ГВТФ) нижніхкінцівок є вкрай суперечливими. Зокрема, у недавньомумасштабному дослідженні POST поширення тромботичногопроцесу на ПВ було виявлено у 6,3% з 634 хворих з ГВТФ[7], а в одному з сучасних вітчизняних досліджень перехідтромботичного процесу через ПВ у глибокі вени при ура-женні системи малої підшкірної вени реєструвався у 20%осіб [1]. В цей час, у відомому рандомізованому дослідженніCALISTO серед 3002 пацієнтів з ГВТФ тромбоз ПВ не буввиявлений у жодному випадку [5]. Що ж до частоти тромбу-вання при ГВТФ кожної з 35 підгруп ПВ, виділених у су-часній міжнародній номенклатурі, то праць, які б вивчалице питання, у доступній нам літературі взагалі не було знай-дено. В Україні ж ситуація ускладнюється ще й тим, щовищезгадана міжнародна номенклатура досі офіційно незатверджена, а власної номенклатури ПВ покищо не існує.

Мета дослідження: оптимізувати лікування хворих нагострий варикотромбофлебіт нижніх кінцівок шляхомвивчення при цій патології частоти тромбування ПВ кожноїз їх анатомічних підгруп.

Матеріал і методи дослідженняОбстежено 236 пацієнтів з ГВТФ на 250 кінцівках на фоні

варикозної хвороби. Середній вік хворих склав 57,2 роки (від 23до 83 років). Жінок було 169 (71,6%), а чоловіків – 67 (28,4%). На8 кінцівках (3,2%) до виникнення ГВТФ ступінь хронічних ве-нозних розладів за критерієм «С» класифікації СЕАР харак-теризувався як С2, на 112 кінцівках (44,8%) – як С3 на 123 (49,2%) –як С4 на 2 (0,8%) – як С5 і на 5 (2%) – як С6.

Всім хворим до початку лікування було проведено ультразву-кове сканування венозної системи нижніх кінцівок (апарат „GELogiq 500 PRO”, США). Всі виявлені ПВ оглядали на предметтромбозу та неспроможності, яку встановлювали за раніше роз-робленими нами критеріями [2].

На 124 нижніх кінцівках 119-ти пацієнтів вивчали належність

виявлених неспроможних та тромбованих ПВ до конкретних ана-томічних підгруп (згідно з діючою на даний час міжнародноюміждисциплінарною номенклатурою) [4,6]. Не застосовували тер-мін «неспроможність» до ПВ стопи (4 підгрупи), оскільки ретро-градний кровотік по цих венах не є патологією [1]. На жоднійкінцівці не були неспроможними наднаколінкові, пахвинні, лате-ральні стегнові, соромітні та верхньо-, середньо- і нижньосідничніПВ. Всього було зареєстровано неспроможними 81 медіальну лит-кову ПВ, 62 ПВ Boyd, 46 середніх і 44 верхні задньовелико-гомілкові (Cockett) ПВ, 42 параахілярні, 41 латеральну гомілкову,36 ПВ Sherman, 33 латеральні литкові, 27 міжголівкових, 20 меді-альних кісточкових, 16 медіальних колінних, по 15 ПВ Dodd танижніх ПВ Cockett, 12 передніх кісточкових, по 8 задньомеді-альних стегнових, латеральних кісточкових і передніх гомілкових,7 ПВ підколінної ямки, по 5 ПВ Hunter і передніх ПВ стегна, 3латеральні колінні, по 2 піднаколінкові і сідничні (за ходом сіднич-ного нерва) та 1 задньолатеральну ПВ стегна.

При статистичній обробці результатів досліджень визначенняточних довірчих інтервалів (ДІ) для відносних величин, виміряниху відсотках, а також порівняння відносних частот однієї події урізних групах за точним критерієм Fisher проводилися з допо-могою програмного забезпечення «R» (Revolution Analytics, США).Для порівняння відносних частот різних подій у 1 групі викорис-товували програмне забезпечення «Microsoft Excel 2010» (Mi-crosoft, США) та «Libre office 4.1» (Document Foundation, Germa-ny). При цьому застосовували спеціальний аналог z-критерію дляпорівняння імовірностей різних подій у 1 групі. Критичний рівеньзначущості (р) при перевірці статистичних гіпотез у даному до-слідженні приймали рівним 0,05.

Результати дослідженняЗ 250 кінцівок з ГВТФ тромбовані ПВ спостерігалися

на 35 (14,0%; 95% ДІ 9,9-18,9%). На 1 кінцівку припадалоне більше 2 тромбованих ПВ. На 118 кінцівках вивчали на-лежність кожної тромбованої та неспроможної ПВ до однієїз анатомічних підгруп. З 539 виявлених нами на цих кін-цівках неспроможних ПВ тромбованими виявилися 38(7,1%; 95% ДІ 5,0-9,5%). Всього тромбованими були ПВ з12 підгруп (рис.1).

Серед тромбованих ПВ найчастіше зустрічалися меді-альні литкові вени (табл.1). Їх частка серед усіх тромбованихвен була статистично значуще більшою, ніж частка тромбозуПВ 24 інших підгруп (на жаль, формат статті не дозволяєпредставити розраховані нами рівні значущості «р» для

Таблиця 1. Частота тромбування пронизних вен кожної з підгруп при гострому варикотромбофлебіті

Підгрупа пронизних вен

Абс. к-сть

% від загальної кількості всіх тромбованих

пронизних вен та 95% довірчий інтервал (ДІ)

% від загальної кількості

неспроможних вен цієї ж під-

групи та 95% ДІ

Boyd 3 7,9% (1,7-21,4) 4,8% (1,0-13,5) Sherman 3 7,9% (1,7-21,4) 8,3% (1,8-22,5) Верхні Cockett 3 7,9% (1,7-21,4) 6,8% (1,4-18,7) Середні Cockett 4 10,5% (2,9-24,8) 8,7% (2,4-20,8) Нижні Cockett 1 2,6% (0,1-13,8) 6,7% (0,2-31,9) Передні ПВ гомілки 1 2,6% (0,1-13,8) 12,5% (0,3-52,7) Медіальні литкові 9 23,7% (11,4-40,2) 11,1% (5,2-20,0) Міжголівкові 5 13,2% (4,4-28,1) 18,5% (6,3-38,1) Латеральні колінні 1 2,6% (0,1-13,8) 33,3% (0,8-90,6) ПВ підколінної ямки 5 13,2% (4,4-28,1) 71,4% (29,0-96,3) Dodd 2 5,3% (0,6-17,7) 13,3% (1,7-40,5) Сідничні (ischiadicaе) 1 2,6% (0,1-13,8) 50% (1,3-98,7) Всього 38 100% 7,1% (5,0-9,5)


66

кожної з усіх імовірних пар різних підгруп ПВ). Трохи рідшезустрічалися тромбовані міжголівкові ПВ, ПВ підколінноїямки та середні ПВ Cockett, кожні з яких були тромбованістатистично значуще частіше, ніж ПВ 19 інших підгруп.Статистично значущої відмінності між частками тромбозувсіх інших ПВ виявлено не було. В одному з вітчизнянихдосліджень також виявляли частий тромбоз задньовелико-гомілкових і литкових ПВ при ГВТФ, але при цьому частимбув також тромбоз ПВ Boyd, Sherman, Dodd і Hunter та неописується тромбоз ПВ підколінної ямки [1]. Разом з тим, узгаданій роботі, як і в усіх інших відомих нам працях на цютему, статистична значущість вищої частоти тромбуванняПВ певних груп чи підгруп не вивчалася.

Однак, на наш погляд, для тромбованих ПВ важливішимє показник частоти їх тромбозу не серед усіх тромбованихПВ, а серед неспроможних ПВ цієї ж підгрупи. Зумовленоце наступним. Добре відомо, що тромб завжди росте на-зустріч рефлюксу [3]. Тому реальний ризик поширення тром-ба в глибоку венозну систему через ПВ існує лише тоді,коли остання є неспроможною. Але, як показали наші до-слідження, частота неспроможності кожної з підгруп ПВ єрізною. А отже, й вихідна імовірність тромбуватися для ПВрізних підгруп – різна. Тому саме показник частоти тромбозуПВ відповідної підгрупи серед неспроможних ПВ цієїпідгрупи найточніше характеризує схильність ПВ тієї чиіншої підгрупи до тромбування. Як показали наші дослід-ження, найбільш схильними до тромбування виявилися не-спроможні ПВ підколінної ямки (табл.1). Відносна частотаїх тромбозу серед однойменних неспроможних ПВ буластатистично значуще більшою, ніж у ПВ 15 інших підгруп.

Частота тромбозу сідничних (ischiadicaе), латеральнихколінних та міжголівкових неспроможних ПВ була ста-тистично значуще більшою, ніж у 2-4 інших підгрупах. Міжусіма іншими підгрупами неспроможних ПВ статистичнозначущої відмінності в схильності до тромбозу не виявлено.

З 38 тромбованих ПВ тромботичний процес перейшову глибоку венозну систему в 16 випадках (42,1%; 95% ДІ26,3-59,2%), або в 15 з 35 пацієнтів з тромбованими ПВ (у 1з них - через 2 ПВ). Отже, частота тромбозу глибоких вен(ТГВ) при тромбуванні ПВ при ГВТФ склала 42,9% (95%ДІ 26,3-60,6%).

На стовбури глибоких вен тромбоз переходив з ПВ 7підгруп (рис. 2).

Найчастіше це були медіальні литкові ПВ (табл. 2). Час-тота переходу тромботичного процесу з них у глибоку ве-нозну систему була статистично значуще вищою (р=0,006),ніж для всіх підгруп ПВ, з яких тромби на глибокі вени непоширювалися, тобто, тих ПВ, частота поширення тромбівз яких у глибокі вени склала 0,0%, а ДІ 0,0-20,6%. Середінших підгруп ПВ тромботичний процес поширювався наглибокі вени через середні ПВ Cockett, міжголівкові і ПВпідколінної ямки, та дещо рідше - через нижні ПВ Cockett,латеральні колінні та ПВ Dodd. Статистично значущої різ-ниці в частоті участі у розвитку ТГВ всіх цих підгруп ПВ якміж собою, так і з підгрупами ПВ, через які тромботичнийпроцес на глибокі вени жодного разу не переходив, не було.

На основі вищенаведених результатів можна розраху-вати, на наш погляд, два вкрай важливі показники для ПВпри ГВТФ – частоту переходу тромботичного процесу настовбури глибоких вен через ПВ різних підгруп при їх не-спроможності та при їх тромбозі.

Частота переходу тромботичного процесу на стовбуриглибоких вен через ПВ при їх неспроможності серед нашиххворих виявилася найвищою для латеральних колінних, ПВпідколінної ямки та міжголівкових ПВ (табл. 2). У вен цихпідгруп згадана частота була статистично значуще більшою,ніж у ПВ від однієї до шести інших підгруп.

Перехід тромботичного процесу на глибоку венозну сис-тему спостерігали також при тромбозі ПВ Dodd, нижніх тасередніх ПВ Cockett та медіальних литкових ПВ. Однак, ста-

Рис. 1. Частота виявлення тромбованих пронизних вен різних підгруп при гострому варикотромбофлебіті нижніх кінцівок(% від загальної кількості тромбованих пронизних вен)

67


тистично значущої різниці між частотами переходу тромбо-тичного процесу на стовбури глибоких вен через ПВ при їхнеспроможності як між цими, так і між рештою підгруп ПВвиявлено не було (у всіх випадках р>0,05).

Частота переходу тромботичного процесу на стовбуриглибоких вен через ПВ при тромбозі останніх виявиласявисокою для кожної з підгруп цих вен (40-100%) (табл. 2).Між жодними двома підгрупами ПВ за цим показником ста-тистично значущої різниці виявлено не було (у всіх випадкахр>0,05). Отримані результати свідчать про те, що імовірністьпереходу тромботичного процесу у глибоку венозну системує високою при тромбозі будь-якої ПВ.

ОбговоренняВисока частота неспроможності певних підгруп ПВ чітко

впливала на частоту їх тромбозу та частоту поширення тром-ботичного процесу у глибоку венозну систему через ці вени.Зокрема, медіальні литкові та середні задньовеликогомілковіПВ входили в п’ятірку підгруп ПВ не лише з найбільшоючастотою неспроможності, але й у п’ятірку з найбільшоючастотою тромбозу та у п’ятірку з найбільшою частотоюпоширення тромботичного процесу у глибоку венознусистему.

Однак, така закономірність спостерігалася не для всіхпідгруп ПВ. Так, параахілярні ПВ, маючи одну з найбільшихчастот неспроможності, в жодному випадку не були тром-бованими. Отже, частота тромбування ПВ залежала не лишевід частоти їх неспроможності, але й від їх індивідуальнихсхильностей до тромбування. Найкращою мірою схильностіПВ до тромбування, на нашу думку, була умовна частота їхтромбування, тобто частота тромбування при умові неспро-можності. Вона виявилася найвищою у ПВ підколінної ямки,сідничних (ischiadicaе), латеральних колінних та міжголів-кових ПВ.

Для вивчення схильності до поширення тромботичного

процесу у глибоку венозну систему через ПВ різних підгруп,показник частоти цього явища серед неспроможних ПВ ви-явився недостатньо інформативним. Він сильно залежав відсхильності ПВ до тромбування. Тому 4 їх підгрупи, які малинайвищу частоту тромбування при неспроможності, одно-часно мали і найвищу частоту поширення тромботичногопроцесу у глибоку венозну систему. Для уникнення цього

Рис. 2. Частота переходу тромботичного процесу через тромбовані пронизні вени різних підгруп на глибоку венозну системупри гострому варикотромбофлебіті (% від загальної кількості таких випадків)

Таблиця 2. Частота поширення тромботичного процесу через тромбовані пронизні вени кожної з підгруп на глибоку

венозну систему при гострому варикотромбофлебіті

Підгрупа пронизних

вен Абс

. к-с

ть

% в

ід за

галь

ної к

ільк

ості

ви

падк

ів п

ошир

ення

тр

омбо

зу з

прон

изни

х ве

н

у гл

ибок

і та 9

5% д

овір

чий

інте

рвал

(ДІ)

% ві

д за

галь

ної к

ільк

ості

тр

омбо

вани

х пр

ониз

них

ве

н ці

єї ж

під

груп

и

та 9

5% Д

І

% ві

д за

галь

ної к

ільк

ості

не

спро

можн

их п

рони

зних

ве

н ці

єї ж

під

груп

и

та 9

5% Д

І

Середні Cockett

3 18,8% (4,0-45,6)

75,0% (19,4-99,4)

6,5% (1,4-17,9)

Нижні Cockett 1 6,2% (0,2-30,2)

100,0% (2,5-100,0)

6,7% (0,2-31,9)

Медіальні литкові

5 31,2% (11,0-58,7)

55,6% (21,2-86,3)

6,2% (2,0-13,8)

Міжголівкові 3 18,8% (4,0-45,6)

60,0% (14,7-94,7)

11,1% (2,4-29,2)

Латеральні колінні

1 6,2% (0,2-30,2)

100,0% (2,5-100,0)

33,3% (0,8-90,6)

Підколінної ямки

2 12,5% (1,6-38,3)

40,0% (5,3-85,3)

28,6% (3,7-71,0)

Dodd 1 6,2% (0,2-30,2)

50,0% (1,3-98,7)

6,7% (0,2-31,9)

Всього 16 100% 42,1% (26,3-59,2)

3,0% (1,7-4,8)


68

впливу, ми розрахували ще один показник – частоту переходутромботичного процесу в глибоку венозну систему середтромбованих ПВ кожної з підгруп. Статистично значущоїрізниці цього показника між жодними двома підгрупами ПВвиявлено не було, а в середньому по всіх тромбованих ПВцей показник склав 42,1% (95% ДІ 26,3-59,2%). Це свідчилопро те, що тромбоз будь-якої ПВ є небезпечним приблизнов однаковій мірі і майже в половині випадків поширюєтьсяна глибоку венозну систему.

Отримані результати засвідчують важливу роль ПВ у роз-витку і прогресуванні ГВТФ. Ретельне обстеження пацієнтівдо операції та знання схильності різних підгруп ПВ до тром-бування і закономірностей поширення тромботичного про-цесу через ПВ у глибоку венозну систему дозволяє виокре-мити пацієнтів з невідкладними показами до операції.

Висновки1. При ГВТФ 7,1% (95% ДІ 5,0-9,5%) неспроможних ПВ

тромбуються.2. При тромбуванні ПВ на кінцівках з ГВТФ поширення

тромботичного процесу у глибоку венозну системувідбувається у 42,1% (95% ДІ 26,3-59,2%) випадків.

3. Найбільшу схильність до тромбування при ГВТФмають ПВ підколінної ямки, сідничні, латеральні колінні таміжголівкові ПВ.

Перспективи подальших дослідженьРезультати дослідження дають можливість розробити

оптимізовану тактику щодо діагностики та хірургічноголікування хворих з ГВТФ, ефективність якої важливо по-рівняти із загальноприйнятими підходами, що й плануєтьсяу подальших наших дослідженнях.

Література1. Варикотромбофлебіт / [Русин В.І., Корсак В.В., Болдіжар

П.О., Левчак Ю.А.].-Ужгород: Карпати, 2012.-288 с.2. До питання адекватності діагностики неспроможності

перфорантних вен нижніх кінцівок / І.І. Кобза, Р.В. Сабадош, О.В.Пиптюк [та ін.] // Клінічна флебологія.-2009.-№1 (2).-С.140-145.

3. Роль рефлюкса в развитии и прогнозировании остроготромбофлебита варикозно расширенных вен нижних конечностей/ А.Г. Бебуришвили, А.В. Шаталов, А.А. Шаталов [и др.] //Хирургия.-2005.-№12.-С.8-12.

4. Сабадош Р.В. До питання про впровадження міжнародноїноменклатури венозної системи нижніх кінцівок в Україні / Р.В.Сабадош, І.І. Кобза // Хірургія України.-2012.-№1.-С.16-25.

5. Fondaparinux for the treatment of superficial-vein thrombosisin the legs / H. Decousus, P. Prandoni, P. Mismetti [et al.] // The NewEngland Journal of Medicine.-2010.- Vol.363, №13.-Р.1222-1232.

6. Nomenclature of the veins of the lower limb: extensions, refine-ments, and clinical application / A. Caggiati, J. Bergan, P. Gloviczki[et al.] // J. Vasc. Surg.-2005.-Vol.41.-P.719–724.

7. Superficial venous thrombosis and venous thromboembolism: a large,prospective epidemiologic study / H. Decousus, I. Quйrй, E. Presles [et al.]// Annals of Internal Medicine.-2010.-Vol.152, №4.-Р.218-224.

Сабадош Р.В.Тромбоз перфорантных вен разных анатомических под-

групп при остром варикотромбофлебите нижних конечностейИвано -Франковский национальный медицинский університет,

г. Ивано-Франковск, УкраинаЕ-mail: r.sabadosh@ gmail.comРезюме. Цель: оптимизировать лечение больных острым

варикотромбофлебитом нижних конечностей путём изучения приэтой патологии частоты тромбирования перфорантных вен каждойанатомической подгруппы. Материал и методы. Проведеноультрасонографическое триплексное сканирование венознойсистемы нижних конечностей 236 пациентов с острым варико-тромбофлебитом, у которых он наблюдался на 250 конечностях.Результаты. Установлено, что при остром варикотромбофлебите7,1% (95% ДИ 5,0-9,5) несостоятельных перфорантных вен тром-бируются. При их тромбировании распространение тромботи-ческого процесса в глубокую венозную систему происходит у42,1% (95% ДИ 26,3-59,2) случаев и его частота статистическизначимо не отличается при тромбозе перфорантных вен различныханатомических подгрупп. Это свидетельствует о том, что тромбозлюбой перфорантной вены опасен примерно в одинаковой степении почти в половине случаев распространяется на глубокую ве-нозную систему. Чаще всего при остром варикотромбофлебитетромбируются медиальные икроножные, межглавые перфо-рантные вены, перфорантные вены подколенной ямки и средниеперфорантные вены Cockett, а наибольшую склонность к тромби-рованию имеют перфорантные вены подколенной ямки, седа-лищные, латеральные коленные и межглавые. Выводы. Тщатель-ное обследование пациентов с острым варикотромбофлебитом изнание склонности различных подгрупп перфорантных вен ктромбированию и закономерностей распространения тромботи-ческого процесса через перфорантные в глубокие вены позволяетвыделить пациентов с неотложными показаниями к операции.

Ключевые слова: острый варикотромбофлебит, перфо-рантные вены, тромбоз глубоких вен.

R.V. SabadoshThrombosis of the Perforating Veins of Different Anatomical

Subgroups in Superficial Vein Thrombosis Associated with VaricoseVeins of Lower Limbs

Ivano-Frankivsk National Medical Universitye mail: [email protected]. Objective: to improve the treatement of patients with

superficial vein thrombosis associated with varicose veins of lowerlimbs by examining the frequency of clotting in perforating veins ineach of these anatomical subgroups in this pathology. Material andmethods. There was carried out the ultrasonographic triplex scanningof the lower limbs venous system of 236 patients with superficial veinthrombosis associated with varicose veins, where there was observed250 limbs. Results. It was found that 7.1% (95% CI 5.0-9.5) ofincompetent perforating veins were thrombosed in the patients withsuperficial vein thrombosis associated with varicose veins. In theirclotting the spreading of the thrombotic process in deep venous systemoccurs in 42.1% (95% CI 26.3-59.2) of cases and the thrombosisfrequency of perforating veins various anatomic subgroups was notsignificantly different. This indicates that any perforating veinthrombosis is dangerous in the same degree, and almost half of thecases is spread over deep venous system. The medial gastrocnemius,intergemellar perforating veins, popliteal fossa perforators and Cockettmiddle perforating veins were thrombosed more often in superficialvein thrombosis associated with varicose veins, and the popliteal fossaperforators, sciatic, lateral knee and intergemellar perforating veinshave the greatest disposition to thrombosis. Conclusions. Carefulexamination of patients with superficial vein thrombosis associatedwith varicose veins and knowledge of different subgroups dispositionof perforating veins to thrombosis and regularities of spreading ofthrombotic process through perforating in deep veins allows to selectpatients with the urgent indications for surgery.

Keywords: superficial vein thrombosis associated with varicoseveins, perforating veins, deep venous thrombosis.


69


УДК 616.155.194(075)Секретар Л.Б.Рання анемія недоношених – деякі питання її профілактикиКафедра педіатрії (зав. каф. – проф. С.Л. Няньковський)Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

Резюме. Мета роботи. Визначення впливу запропонованогонами профілактичного комплексу при ранній анемії недоношених(РАН) на кількість проведених гемотрансфузій в обстежених дітей.

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням було87 передчасно народжених немовлят. З них 50 дітей, які отриму-вали в комплексі лікувально-профілактичних заходів мікродозизаліза, міді, кобальту в поєднанні з вітаміном Е, склали основнугрупу, 37 новонароджених, яким проводили базисний комплексзаходів по виходжуванню, ввійшли в контрольну групу. Проведенапорівняльна оцінка показників гемограми та кількості гемотранс-фузій в обстежених дітей

Результати дослідження та обговорення. Встановлено, щопризначення профілактичного комплексу, який містить мікродозизаліза, міді, кобальту в поєднанні з вітаміном Е сприяє достовір-ному зменшенню середньої кількості гемотрансфузій на дитинудо 0,76±0,11 в порівнянні з контрольною групою дітей (1,49±0,38;р<0,0001).

Висновки. Рекомендовано включення в комплекс лікувально-профілактичних заходів ранньої анемії недоношених мікродоззаліза, міді, кобальту в поєднанні з вітаміном Е. Про ефективністьзапропонованого профілактичного комплексу свідчать підвищеннярівня гемоглобіну та зменшення потреби в гемотрансфузіях унедоношених дітей.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Одне з перших місць в структурі захворюваності і смерт-ності недоношених дітей в перші місяці життя посідає ане-мія, яка посилює гіпоксичні ураження органів і тканин,ускладнює значною мірою перебіг супутньої патології, пору-шує і без того складну їхню адаптацію до позаутробногожиття [1]. Тому боротьба з анемією недоношених є одним знайважливіших моментів у виходжуванні цієї групи новона-роджених. Незважаючи на значні успіхи у вивченні цієї пато-логії, залишаються невирішеними ряд питань лікування іпрофілактики ранньої анемії новонароджених дітей цієїгрупи. Трансфузію еритромаси часто використовують длялікування анемії, хоча її ефект є короткочасний, а одним ізнаслідків є пригнічення активної регенерації еритроцитів.Приблизно 80% дітей з дуже малою масою тіла і 95% дітейз екстремально малою масою тіла (маса при народженні<1000 г) отримують гемотрансфузії під час їх госпіталізації[1, 2, 7].

Незважаючи на велику кількість наукових досліджень,що були проведені у цьому напрямку, питання профілактикита лікування ранньої анемії недоношених є найбільш супе-речливими та дискутуються упродовж багатьох років [3, 4,5]. Це спонукало нас до вивчення цієї проблеми. Виходячиз одержаних нами попередньо результатів та рекомендаційщодо харчових потреб у недоношених дітей, ми запропо-нували метод профілактики ранньої анемії в недоношенихнемовлят (додаткове використання з 2-3 тижневого віку вкомплексі профілактичних та лікувальних заходів у перед-часно народжених немовлят з високим ризиком розвиткуранньої анемії мікроелементів - заліза, міді та кобальту впоєднанні з мембраностабілізуючим препаратом вітаміномЕ) [6].

Матеріал і методи дослідженняПід нашим спостереженням перебували 87 передчасно на-

роджених немовлят, які знаходились у відділенні патології не-доношених та новонароджених дітей Львівської обласної клінічноїлікарні: 50 дітей (основна група), які отримували в комплексілікувально-профілактичних заходів мікродози заліза, міді,кобальту в поєднанні з вітаміном Е та 37 дітей (контрольна група),яким проводився звичайний базисний комплекс заходів виход-жування без додаткового призначення мікроелементів. Комплекс

профілактики призначався з 2-3 тижневого віку та тривав 7-8 тиж-нів. Проспективне спостереження за новонародженими із реєстра-цією всіх клінічних показників вели впродовж усього часу їх пере-бування у відділенні патології недоношених та новонародженихдітей (середній вік виписки дітей із стаціонару - 59±11 днів).

Результати дослідження та їх обговоренняДіагноз ранньої анемії ми встановлювали на підставі ре-

зультатів лабораторного дослідження крові: рівень гемо-глобіну менше 110 г/л та кількість еритроцитів менше3,5х1012/л. Показання до трансфузій крові визначалися нео-натологами. Найпоширенішим критерієм, що брався доуваги, був рівень гемоглобіну нижче 80 г/л. Стандартнийразовий об’єм еритромаси був 10 мл/кг. Новонародженіосновної та контрольної груп вірогідно не відрізнялися загестаційним віком, масою тіла при народженні, важкістюстану при народженні, оцінкою за шкалою Апгар. Методивиходжування та харчування були однакові у передчаснонароджених немовлят обох груп.

Немовлята основної та контрольної групи загалом отри-мали відповідно 1,24±0,2 та 1,92±0,52 (р<0,05) гемотранс-фузій на дитину впродовж перших місяців життя. Найбільшукількість трансфузій крові проведено глибоконедоношенимдітям з дуже малою масою тіла при народженні – менше1500 г.

Середня кількість (А±SЕ) трансфузій крові на одну ди-тину вірогідно не відрізнялася у дітей основної та кон-трольної груп (відповідно 0,46±0,13 та 0,50±0,23; р>0,05)впродовж перших чотирьох тижнів життя. Середні величинивтрат крові при флеботомії були однакові у дітей основноїта контрольної груп та становили відповідно 10,1±5,1 мл/кгта 10,9±7,1 мл/кг на дитину (р>0,05). Спостерігалась вира-жена кореляція між кількістю проведених гемотрансфузійта об’ємом забраної крові для лабораторних досліджень(г=0,70). Ми вважаємо, що необхідно зменшувати до міні-муму втрати крові для діагностичних цілей, особливо у дітейз дуже малою масою тіла при народженні, оскільки забір 1 млкрові від немовляти з масою тіла 1 кг еквівалентний 70 млкрові від дорослого.

Більшість гемотрансфузій між п’ятим тижнем життя тачасом виписки з лікарні призначалися для лікування РАН.Загалом було проведено 29 гемотрансфузій 19 (38 %) дітямосновної групи та 45 гемотрансфузій - 27 (73,2%) дітям кон-трольної групи під час другого місяця життя. Треба заува-жити, що в основній групі лише 1 дитина із 14 гестаційноговіку більше 31 тижня отримала трансфузію крові, в той час,як в контрольній групі - 5 із 9 таких дітей.

Середня кількість гемотрансфузій на дитину після чет-вертого тижня у немовлят, які отримували профілактичнийкомплекс, була значно меншою, ніж у дітей контрольноїгрупи (відповідно 0,76±0,11 та 1,49±0,38; р<0,0001) та серед-ній загальний об’єм перелитої еритромаси становив відпо-відно 15,92±2,78 мл/кг та 26,24±7,54 мл/кг (р<0,0000). Требазауважити, що більше двох трансфузій крові (від 3 до 7)одержали 11 (28,9 %) дітей контрольної групи та лише двоє(4 %) дітей основної (З гемотрансфузії).

Застосування розробленого нами методу профілактикиРАН з включенням в комплекс лікувально-профілактичнихзаходів мікродоз заліза, міді, кобальту в поєднанні з віта-міном Е викликало зменшення кількості гемотрансфузій впередчасно народжених немовлят з лікувальною метою ане-мії після четвертого тижня життя. Оскільки в недоношенихдітей, які отримували профілактичний комплекс, спостері-гали вищі рівні гемоглобіну, відповідно, і зменшувалися


70

потреби в гемотрансфузіях. Це є дуже важливо, оскількитрансфузії крові пригнічують еритропоез, який і так є недос-татньо активний у недоношеної дитини. Також зі змен-шенням кількості гемотрансфузій відповідно зменшуєтьсяі загроза трансмісії інфекції. Результати наших дослідженьзасвідчують доцільність включення в комплекс заходів ви-ходжування недоношених дітей мікродоз заліза, міді, ко-бальту в поєднанні з вітаміном Е.

Висновки1. Враховуючи несприятливий вплив гемотрансфузій на

еритропоез, слід ретельно підходити до визначення показаньдо цього методу лікування у недоношених дітей.

2. Рекомендовано включення в комплекс лікувально-профілактичних заходів ранньої анемії недоношенихмікродоз заліза, міді, кобальту в поєднанні з вітаміном Е.

3. Про ефективність запропонованого профілактичногокомплексу свідчать підвищення рівня гемоглобіну тазменшення потреби в гемотрансфузіях у недоношених дітей.

Перспективи подальших дослідженьДля подальшого вивчення механізмів профілактичного

впливу мікродоз заліза, міді, кобальту у недоношених зранньою анемією необхідно дослідження феррокінетики істану еритропоезу у передчасно народжених дітей.

Література1. Показатели феррокинетики и состояния эритропоэза при

ранней анемии недоношенных детей / А.И. Сергеева, А.А. Левина,Ю.И. Мамукова [и др.] // Педиатрия. – 2006. - № 1. – С. 26-31.

2. Секретар Л.Б. Застосування мікроелементів та вітаміну Едля профілактики ранньої анемії недоношених дітей/ Експери-ментальна та клінічна фізіологія і біохімія. – 1998. - №4. – С. 134-138.

3. American Academy of Pediatrics, Committee on Nutrition. Nu-tritional needs of the preterm infant. In: Kleinman RE, editor. Pediat-ric nutrition handbook. 5th edition. Chapel Hill (NC) // American Acad-emy of Pediatrics. - 2004. – P. 23–54.

4. Changing patterns of red blood cell transfusion in very low birthweight infants / Widness J.A., Seward V.J., Kromer I.J. [et al.] // J.Pediatrics. - 1996. – Vol. 129 (5). - P. 680–687.

5. Erythropoetin, protein, and iron supplementation and the pre-vention of anaemia of prematurity / Bechensteen A.G., Haga P., Hal-vorsen S. [et al.] // Arch. Dis. Child. – 1993. – Vol. 69(1). – Р. 19–23.

6. Randomized trial of early versus late enteral iron supplementa-tion in infants with a birth weight of less than 1301grams: neurocogni-tive development at 5.3 years’ corrected age / Steinmacher J., PohlandtF., Bode H. [et al.] // Pediatrics. – 2007. - Vol. 120 (3). – P. 538–546.

7. Remuzzi G. Correction of anemia - payoffs and problems / Re-muzzi G., Ingelfinger J. // Engl. J. Med. - 2006. - Vol. 355(20). – Р.2144–2146

8. Shaw J.C. Trace metal requirements of preterm infants / Shaw

J.C. // Acta Paediatr. Scand. - 1982. - Vol. 296. - 93–100.

Секретар Л.Б.Ранняя анемия недоношенных - некоторые вопросы ее

профилактикиКафедра педиатрии ( зав. каф. - проф. С.Л. Няньковський )Львовского национального медицинского университета имени

Даниила ГалицкогоРезюме. Цель работы. Определение влияния предложенного

нами профилактического комплекса при ранней анемии недоно-шенных (РАН) на количество проведенных гемотрансфузий уобследованных детей.

Материалы и методы исследования. Под наблюдением было87 недоношенных младенцев. Из них 50 детей, получавших в комп-лексе лечебно -профилактических мероприятий микродозыжелеза, меди, кобальта в сочетании с витамином Е, составили ос-новную группу, 37 новорожденных, которым проводили базисныйкомплекс мер по выхаживанию, вошли в контрольную группу.Проведена сравнительная оценка показателей гемограммы иколичества гемотрансфузий у обследованных детей

Результаты исследования и обсуждение. Установлено, чтоназначение профилактического комплекса, который содержитмикродозы железа, меди, кобальта в сочетании с витамином Еспособствует достоверному уменьшению среднего количествагемотрансфузий на ребенка до 0,76 ± 0,11 по сравнению сконтрольной группой детей (1,49 ± 0,38 р < 0,0001 ).

Выводы. Рекомендуется включение в комплекс лечебно-про-филактических мероприятий ранней анемии недоношенныхмикродоз железа, меди, кобальта в сочетании с витамином Е. Обэффективности предложенного профилактического комплексасвидетельствуют повышение уровня гемоглобина и уменьшениепотребности в гемотрансфузиях у недоношенных детей.

L.B. SekretarEarly Anemia of Prematurity – Some Prophylaxis IssuesLviv National Medical University, Lviv, UkraineAbstract. Objective: to determine the impact of suggested

prevention measures on the number of blood transfusions for anemiaof prematurity.

Materials and methods: 87 preterm infants were under ourobservation. 50 babies (the main group) received specific treatmentwith small doses of iron and copper in combination with vitamin E. 37infants (the control group) received regular treatment without specificadditives. Comparative evaluation of hemoglobin levels and the numberof blood transfusions was performed.

Results and discussion: it has been established that the complexof the specific preventive measures for early anemia of prematuritywhich includes the small oral doses of iron and copper combined withvitamin E contributes to a significant decrease in the average numberof blood transfusions per one infant to 0.76 ± 0.11 as compared with1.49 ± 0.38 in the control group (p <0.0001).

Conclusions: small doses of iron and copper in combination withvitamin E should be included into the complex of preventive measuresfor early anemia of prematurity. The proposed intervention increaseshemoglobin levels and reduces the need for blood transfusions inpreterm infants.


71


УДК 616.12-008.1+615.036.8Федоров С.В.Оцінка безпеки використання блокатора if-каналів синусового вузла Івабрадину при лікуванніхворих із синдромом серцевої недостатності: результати двохрічного спостереженняДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», м. Івано-Франківськ[email protected]

Резюме. Серцева недостатність (СН) – синдром, який є наслідкомсерцево-судинних захворювань. Частота поширення, за даниминаціональних реєстрів, складає 1-2%, а у віці 70 років і старше – 10%.Відомо, що частота серцевих скорочень (ЧСС) є незалежниммодифікованим фактором ризику серцево-судинних подій. В останніроки при лікуванні СН із систолічною дисфункцією лівого шлуночкавикористовується нова група препаратів – блокатори if-каналівсинусового вузла (Івабрадин). Метою дослідження було вивченняефективності та безпеки тривалого використання івабрадину в хворихіз синдромом СН ішемічного ґенезу. Матеріал та методидослідження. Було обстежено 35 хворих на стабільну стенокардіюнапруження ФК ІІ-ІІІ (CCS) із синдромом СН ІІ-ІІІ ФК (NYHA), якихподілено на дві групи. Пацієнтам однієї з них додатково призначалиівабрадин. Вивчали динаміку параметрів ЕКГ та показниківбіохімічного аналізу крові. Результати. Відзначений позитивний впливівабрадину на нормалізацію ЧСС, відсутність впливу на величинуінтервалу PR, QTc, та комплексу QRS. Спостерігали зменшення рівнівсироваткового креатиніну наприкінці другого року лікування в обохгрупах та відсутність змін показників АСТ та АЛТ. Висновок. Такимчином, поряд із вираженим негативним хронотропним ефектомівабрадин має безпечний профіль впливу на основні показники ЕКГта біохімічні параметри крові.

Ключові слова: серцева недостатність, лікування, івабрадин.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Серцева недостатність (СН), як наслідок усіх серцево-судин-них захворювань, є прогресуючим станом, який корелює звіком, і призводить до інвалідизації та смерті. Впродовж ос-танніх трьох десятиліть відзначається тенденція до старіннянаселення [7]. Враховуючи розвиток медицини, прогнозу-ється активна участь в суспільному житті осіб, старших 65років, в майбутньому. СН визначається як порушення струк-тури та функції серцевого м’язу, що, спричиняє порушеннядоставки кисню до органів і тканин, обумовлюючи різнома-нітні метаболічні розлади [10]. Сучасні епідеміологічнідослідження свідчать про значне поширення СН серед насе-лення планети: 1-2% залежно від різноманітних національ-них реєстрів. У віці понад 70 років частота виявлення ознаксиндрому СН зростає до 10% [5].

За даними федеральної статистики США, 5 мільйонівамериканців потерпає від СН [2]. Близько 34,4 мільярдів доларівСША прямо чи опосередковано витрачається на боротьбу знаслідками як хронічного перебігу зазначеного синдрому, так іепізодів його дестабілізації [2]. Щорічно реєструється 550 тисячнових випадків СН, які поряд із повторними проявами зазна-ченого синдрому зумовлюють високу частоту госпіталізації [9].Попередження появи регоспіталізацій є важливою медико-соціальною проблемою, яка повинна бути вирішена шляхомвпровадження новітніх лікувальних технологій як настаціонарному етапі, так і в амбулаторному періоді.

Відомо, що частота серцевих скорочень (ЧСС) є важли-вим компонентом патогенезу ішемічної хвороби серця (ІХС)та СН; це один із незалежних чинників ризику несприят-ливих кардіоваскулярних подій, який модифікується [1, 3,6]. Існують численні механізми, які пояснюють роль ЧССпри серцево-судинних недугах: збільшення потреби міо-карда в кисні, виснаження енергетичних запасів, приско-рення розвитку атеросклерозу та дестабілізації атеромитощо [4]. Тому, зменшення ЧСС є важливим патогенетичнообумовленим компонентом лікування СН.

Івабрадин – перший представник нової групи ліків, яківолодіють вираженим редукуючим впливом на ЧСС, якийпоказав свою ефективність в численних клінічних дослід-женнях. Дія препарату реалізується через вибіркове пригні-чення іонних If-каналів синусового вузла [4].

Метою дослідження було вивчення ефективності та без-пеки тривалого використання івабрадину в хворих із син-дромом СН ішемічного ґенезу.

Матеріал і методи дослідженняБуло обстежено 35 хворих на стабільну стенокардію напру-

ження ФК ІІ-ІІІ (CCS) із синдромом СН ІІ-ІІІ ФК (NYHA). Діагнозверифікували з використанням лабораторно-інструментальних ме-тодів відповідно до рекомендацій Європейського кардіологічноготовариства (2012, 2013). Пацієнти були рандомізовані на дві групи:хворим першої групи (14 осіб) призначали базове лікування СН(діуретик, блокатор РААС, бета-адреноблокатор, ацетилсаліциловакислота, статин); хворим другої групи (21 особа) додатковопризначали препарат івабрадин (Кораксан, лабораторія Servier,Франція) в дозах по 5 мг чи 7,5 мг двічі на добу залежно від ЧСС.

Проводили електрокардіографічне обстеження (ЕКГ) в два-надцяти стандартних відведеннях із обчисленням ЧСС, величиниінтервалів PR, QT, комплексу QRS. Додатково визначали показниккоригованого QT (QTc). У сироватці крові визначали вміст креа-тиніну, аспартатамінотрансефрази (АСТ) та аланінамінотрансфе-рази (АЛТ). Обстеження проводили на момент рандомізації, через1 та 2 роки після початку терапії. Статистичний аналіз здійснювалиіз використанням стандартного пакету програм Statistica 6.1 (Stat-Soft, Tulsa, OK, USA).

Проведення дослідження ґрунтувалось на засадах етичнихпринципів щодо наукових досліджень із включенням людей(Хельсинська декларація) та положень рекомендацій належноїклінічної практики (GCP – good clinical practice). Дизайн дослід-ження був затверджений комісією з питань етики ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет». Усі учасникипідписували інформовану згоду.

Результати дослідження та їх обговоренняСеред обстежених пацієнтів домінували особи чоловічої

статі – 30 хворих (85,7 %). Середній вік склав 64,6±6,83 років.Додаткове призначення івабрадину зумовило виражене

зменшення показника ЧСС за даними проведеного ЕКГ-до-слідження як через один, так і через два роки лікування: від-повідно на 34,57% та на 34,82%, порівняно з вихідними даними(p<0,001) (табл. 1). Зміна провідності через атріо-вентрикулярне з’єднання (здовження тривалості інтервалу PR),очевидно, є наслідком негативного дромотропного ефектубета-блокаторів, проявлялась в обох досліджуваних групах табула стійкою впродовж усього періоду спостереження.

Проведене лікування не чинило впливу на величинукомплексу QRS як при використанні препаратів базовоїтерапії, так і при додатковому призначенні івабрадину. До-стовірне збільшення тривалості інтервалу QT у другій групіобстеження (на 5,85% через 1 рік спостереження, на 7,29%через 2 роки, p<0,01), на нашу думку, є наслідком зниженняЧСС. Відомо, що між величиною інтервалу QT та ЧСС існуєнелінійна зворотно пропорційна залежність.

Для підтвердження даного припущення було обчисленовеличину коригованого QT (QTc), яка в процесі лікуванняне збільшувалась.

З метою оцінки безпеки івабрадину проводили аналізряду показників біохімічного дослідження крові (табл. 2).В обох групах обстеження спостерігали зменшення рівнівсироваткового креатиніну після двохрічного спостереження,що є позитивним прогностичним фактором щодо функціїнирок. Концентрації АСТ та АЛТ достовірно не змінювалисьвпродовж усього періоду спостереження у жодній із груп.

ВисновокТаким чином, поряд із вираженим негативним хроно-


72

тропним ефектом івабрадин має безпечний профіль впливу наосновні показники ЕКГ та біохімічні параметри крові.

Перспектива подальших досліджень: аналіз динамікипоказників запального синдрому при тривалому застосу-ванні івабрадину в хворих із синдромом СН.

Література1. Bцhm M. Heart rate as a risk factor in chronic heart failure (SHIFT):

the association between heart rate and outcomes in a randomised placebo-controlled trial. / Bцhm M, Swedberg K, Komajda M, [et al.] //Lancet. -2010. –Vol.376. –P.886–894.

2. Centers for Disease Control and Prevention. Division for Heart Dis-ease and Stroke Prevention. Heart failure fact sheet. July 26, 2013.[електронний ресурс] http://www.cdc.gov/dhdsp/data_statistics/fact_sheets/fs_heart_failure.htm.

3. Fox K. Heart rate as a prognostic risk factor in patients with coronaryartery disease and left-ventricular systolic dysfunction (BEAUTIFUL): asubgroup analysis of a randomised controlled trial./ Fox K, Ford I, StegPG, [et al.] // Lancet. -2008. –Vol.372. –P.817–821.

4. Fox KM. Heart rate: a forgotten link in coronary artery disease? /Fox KM, Ferrari R. //Nat Rev Cardiol. -2011. –Vol.8(7). –P.369–379.

5. Hogg K. Heart failure with preserved left ventricular systolic func-tion: epidemiology, clinical characteristics, and prognosis. / Hogg K, Swed-berg K, McMurray J. //J Am Coll Cardiol. -2004. –Vol.43. –P.317–327.

6. Kolloch R. Impact of resting heart rate on outcomes in hypertensivepatients with coronary artery disease: findings from the INternational VEr-apamil-SR/trandolapril STudy (INVEST). / Kolloch R, Legler UF, Cham-pion A,[et al.] // Eur Heart J. -2008. –Vol.29(10). –P.1327–1334.

7. McMurray JJ. ESC Guidelines for the diagnosis and treatment ofacute and chronic heart failure 2012: The Task Force for the Diagnosis andTreatment of Acute and Chronic Heart Failure 2012 of the European Soci-ety of Cardiology. Developed in collaboration with the Heart Failure Asso-ciation (HFA) of the ESC. / McMurray JJ, Adamopoulos S, Anker SD, [etal.] //Eur Heart J. -2012. –Vol.33. -P.1787–1847.

8. Mosterd A. Clinical epidemiology of heart failure. / Mosterd A,Hoes AW. //Heart. -2007. –Vol.93. –P.1137–1146.

9. Takeda A. Clinical service organization for heart failure./ Takeda A,Taylor SJ, Taylor RS, Khan F, Krum H, Underwood M. //Cochrane Data-base Syst Rev. -2012ю –Vol.9. –P.27-52.

10. Yancy CW. 2013 ACCF/AHA Guideline for the Management of HeartFailure: A Report of the American College of Cardiology Foundation/Ameri-can Heart Association Task Force on Practice Guidelines. / Yancy CW, JessupM, Bozkurt B, [et al.]. // J Am Coll Cardiol. -2013. –Vol.62. –P.e147–e239.

Федоров С.В.Оценка безопасности применения блокатора if-каналов

синусового узла Ивабрадина при лечении больных из синдромомсердечной недостаточности: результаты двухлетнего наблюдения

ГВУЗ «Ивано-Франковский национальный медицинскийуниверситет», Ивано-Франковск, Украина, [email protected]

Резюме. Сердечная недостаточность (СН) – это синдром,

представляющий собой исход сердечно-сосудистых заболеваний.Распространенность, за данными национальных реестров, составляет1-2%, а в возрасте свыше 70 лет – 10%. Известно, что частота сер-дечных сокращений (ЧСС) – независимый модифицированный факторкардиваскулярного риска. В последнее время при лечении больныхиз СН с нарушенной систолической функцией левого желудочка дляредукции ЧСС используют препарат нового класса – блокатор if-каналов синусового узла – ивабрадин. Целью исследования былоизучение эффективности и безопасности длительного примененияивабрадина у больных из синдромом СН ишемического генеза.Материал и методы. Обследованы 35 больных на стенокардию на-пряжения ФК ІІ-ІІІ (CCS) из синдромом СН СН ІІ-ІІІ ФК (NYHA),которые были рандомизированы на две группы. Пациентам одной изих дополнительно назначали ивабрадин. Определяли параметры ЭКГ:ЧСС, длительность интервалов PR, QT, QTc, комплекса QRS; рядбиохимических параметров крови. Результаты. Отмечали положи-тельное влияние ивабрадина на нормализацию ЧСС, отсутствиевлияния на показатели интервалов PR, QTc, и комплекса QRS. Наблю-дали уменьшение уровней сыроваточного креатинина в конце второгогода наблюдения и отсутствие изменений показателей АСТ и АЛТ вовсех группах. Вывод. Таким образом, ивабрадин показал выраженноеотрицательное хронотропное влияние на миокард и безопасныйпрофиль в отношении биохимических параметров крови.

Ключевые слова: сердечная недостаточность, лечение,ивабрадин.

S.V. FedorovThe Assessment Ivabradine If-Channel Blocker Safety of Usage in

Patients with the Syndrome of Heart Failure: Results of the Two Yearsof Observation

Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,Ukraine, e-mail: [email protected]

Abstract. Heart failure (HF) is the final outcome of various heart dis-eases. Approximately 1%–2% of the adult population in developed coun-tries has HF, with the prevalence rising to e”10% among persons 70 yearsof age or older. Heart rate is an important contributor to the pathophysiolo-gy of coronary artery disease (CAD) and HF and is being increasinglyrecognised as an independent modified risk factor in patients with cardio-vascular disease. Ivabradine is the first member of a new group of drugs,the specific heart rate-lowering agents, to be introduced into clinical use forthe HF treatment. The aim of study was to assess the efficiency and safetyof long-term treatment using Ivabradine of patients with syndrome of heartfailure of ischemic genesis. Material and methods. We examined 35 pa-tients with stable angina II-III FC (CCS) with HF II-III FC (NYHA). Allthe patients were divided into two groups: 14 patients received basic thera-py medications; the rest 21 patients (second group) additionally receivedIvabradine. We have been analyzing ECG and blood biochemistry param-eters during 2 years of observation. Results. There was observed a positiveeffect of Ivabradine on heart rate normalization, no significant effects forduration of PR, QRs and QTc were found. We did not found any negativeinfluence on blood biochemistry parameters (creatinine, ALT, AST). Con-clusions. Thus, Ivabradine has significant negative chronotropic effect onheart and has safe profile for main biochemical parameters of blood.

Keywords: heart failure, treatment, Ivabradine.


Таблиця 1. Динаміка показників ЕКГ в процесі проведеного лікування

Групи обстеження Показник Перша група, n=14 Друга група, n=21 ЧСС, уд за хв. Перед л-нням Через 1 рік Через 2 роки

75,71±1,50 76,54±2,634 76,83±1,644

80,61±1,31 59,90±1,463 59,79±1,963

PR, мсек Перед л-нням Через 1 рік Через 2 роки

165,71±5,21 176,92±4,442 176,42±4,691

175,0±3,93

184,05±3,712 185,743,722

QRS, мсек Перед л-нням Через 1 рік Через 2 роки

86,07±3,56 85,0±3,674 95,0±4,731

94,29±3,47 92,38±4,694 95,89±5,714

QT, мсек Перед л-нням Через 1 рік Через 2 роки

382,50±3,73 385,00±5,344 399,58±5,721

374,05±5,62 395,95±2,793 401,32±4,063

Примітки: 1. 1 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p<0,05; 2. 2 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p<0,01; 3. 3 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p<0,001; 4. 4 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p>0,05

Таблиця 2. Динаміка деяких показників сироватки крові в процесі лікування

Групи обстеження Показник Перша група, n=14 Друга група, n=21 Креатинін, мкмоль/л Перед л-нням Через 1 рік Через 2 роки

99,86±6,64 94,62±4,224 85,53±6,562

92,90±3,67 92,80±3,454 83,0±4,191

АСТ, од/л Перед л-нням Через 1 рік Через 2 роки

19,93±1,48 24,31±2,231 24,08±3,364

27,90±3,07 25,40±2,714 24,68±2,104

АЛТ, од/л Перед л-нням Через 1 рік Через 2 роки

20,00±2,14 21,69±2,344 22,67±3,644

29,76±3,66 25,60±3,044 25,68±4,384

Примітки: 1. 1 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p<0,05; 2. 2 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p<0,01; 3. 3 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p<0,001; 4. 4 Достовірність різниці між показниками до та після лікування p>0,05

73


ÄÈÑÊÓÑ²¯

УДК 613.495:614.23:616.5+616.97:37Хімейчук Л.О., Сенишин Н.Ю., Буянова І.О.Сучасна косметологія як галузь медициниКафедра дерматології та венерології (зав.каф. – проф. Н.Г. Вірстюк)Івано-Франківського національного медичного університету

Резюме. Активний розвиток косметології з появою складнихінвазивних методик, розширенням асортименту апаратних про-цедур та лазерних технологій, вказує на гостру необхідність в під-готовці лікарів дерматокосметологів з відповідним рівнем квалі-фікації. Створення навчальних програм та відповідних матеріаль-но-технічних баз, що відповідали б сучасним вимогам, і давали бможливість підготовки спеціалістів високого рівня при факуль-тетах післядипломної освіти в державних вищих медичних закла-дах та допомогли б значно покращити стан медико-косметоло-гічної допомоги населенню.

Ключові слова: дерматовенерологія, косметологія.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Косметологія в Україні за останні роки почала стрімко роз-виватись і набула великого значення. Слід підкреслити, щокосметологія – це розділ дерматології, який вивчає характерта механізми виникнення косметичних дефектів, розробляєметоди їх усунення, маскування та профілактики. Саме знан-ня в галузі дерматології дозволяють формувати професійнеобличчя досвідченого косметолога [3].

Коли за надання косметологічних послуг беруться особи,що не мають медичної освіти, вони автоматично порушуютьнормативні акти, а саме: «Основи законодавства Українипро охорону здоров‘я громадян» та Закон України «Прозахист прав споживача» від 12 травня 1991р. Згідно зостаннім, клієнт/пацієнт має гарантоване право накваліфіковані якісні послуги (стаття 12), має право навідшкодування матеріальних втрат, незалежно від того чибули підписані договірні відносини (стаття 17). При цьомутермін позову продовжено до 3 років, а виконавець несевідповідальність незалежно від власних знань - правовихчи медичних. Отже, незнання законів не звільняє відвідповідальності. У зв’язку з цим особливої актуальностінабувають питання професійної підготовки косметологічнихкадрів, удосконалення нормативно-правової бази.

Станом на даний час спеціальності «косметологія» в Ук-раїні немає. Лікарі, що на даний час займаються медичноюкосметологією, повинні мати базову освіту з дерматовене-рології (проходження інтернатури чи спеціалізації). Такожнеобхідною умовою для продовження професійної діяль-ності є повторна атестація лікаря кожних 5 років з присвоєн-ням відповідної кваліфікаційної категорії «дерматовенеро-логія». В інтервалах між атестаціями необхідне проходженнятематичних курсів з косметології «Інформатика та ста-жування з косметології».

Отже, факультети післядипломної освіти мали б ство-рювати відповідні відділення при кожному медичномууніверситеті, оскільки попит на подібну освіту зростає з кож-ним роком.

Чисельні сертифікати, що видаються комерційнимифірмами та підприємствами після проходження 1-3 денногонавчання, з наданням фрагментарних знань по косметології,юридичної сили при атестаціях мати не можуть. Навчанняз косметології мають право проводити тільки ті навчальнізаклади, які акредитовані та ліцензовані Міністерствомосвіти та Міністерством Охорони Здоров’я України на цейвид діяльності.

При викладенні матеріалу з тематики шкірних хворобдуже мало приділяється уваги проведенню різних косме-тичних маніпуляцій по догляду за хворою шкірою, а питаннядекоративної косметики взагалі не обговорюється [1].

В попередні роки косметологія знаходилась в забутті, а

підготовка спеціалістів відбувалась шляхом елементарноїпередачі індивідуальних, набутих практичним досвідом на-виків. В якійсь мірі підготовка середньої ланки космето-логічних послуг була реалізована у вигляді навчання за-гальноприйнятим процедурам в косметологічних кабінетах.Підготовка ж лікаря косметолога не мала програми, реальноне здійснювалась [4].

Складно уявити собі грамотний підхід до нормальної,проблемної та вікової шкіри без знань основ загальної дерма-тології. Не можна заперечувати, що значний відсоток звер-нень до косметолога складають хворі з захворюваннямисальних залоз, волосся, з доброякісними новоутвореннямишкіри, зі спадковою патологією. Необхідними є і знання ос-нов косметології для лікарів-дерматовенерологів, щоб пра-вильно зорієнтувати хворого на можливість використаннянайновіших косметологічних технологій в комплексі на-дання йому адекватної лікарської допомоги [7, 10].

Для свідомого та самостійного обирання студентами спе-ціалізації після завершення навчання у вищому медичномузакладі є необхідним отримання базових знань не тільки здерматовенерології, але і медичної косметології, хоча б нафакультативних курсах.

Метою дослідження було підняття питання про правовеврегулювання існування такої галузі медицини як космето-логія та навчання спеціалістів з дерматокосметології.

Матеріал і методи дослідженняВраховуючи актуальність освіти в галузі косметології, хочемо

поділитися досвідом минулих років, коли при кафедрі шкірних тавенеричних хвороб Івано-Франківського державного медичногоуніверситету в 2004році було створено факультативний курс«Терапевтична косметологія» для студентів VI курсу лікувальногофакультету. Було затверджено на Цикловій методичній комісіїРобочу навчальну програму з «Терапевтичної косметології», роз-роблену на підставі Типової навчальної програми з шкірних і вене-ричних хвороб та із врахуванням Робочої навчальної програмиз дерматокосметології Національного медичного університетуім. О.О.Богомольця (2003р).

У навчальній програмі курсу приділялась увага питанняммедичної етики та деонтології у косметології, організації сучасноїкосметологічної допомоги в Україні, апаратним, фармакологічнимта іншим засобам лікувальної косметології. Окрема увага приді-лялась питанням гігієнічного догляду за шкірою, профілактицізахворювань, вікових особливостей при догляді за шкірою, нас-лідкам впливу техногенного та природнього ультрафіолетовогоопромінення на шкіру людини, питанням новоутворень шкіри татактиці дій лікаря-косметолога.

Основними формами організації учбового процесу пропо-нувались теоретичні лекції (табл.1) та самостійна робота студентів(табл.2). При цьому використовувались різноманітні демонстра-ційні матеріали. Велике значення приділялось організації та кон-тролю над самостійною роботою студентів з методичною літера-турою. В кінці занять на курсі проводилось підсумкове заняття.Залік вважався успішно складеним, якщо студент добре володієматеріалом програми курсу, чітко відповідає на контрольні запи-тання, знає показання, протипоказання та техніку виконання ос-новних косметологічних процедур.

Залік вважався нескладеним, якщо студент не володів основ-ним матеріалом курсу, не міг відповісти на більшість контрольнихзапитань, не знав показання, протипоказання та техніку виконанняосновних косметологічних процедур.

Програма курсу містить основні розділи сучасної лікувальноїкосметології і розрахована на цикл лекцій, що складаються з 32академічних години та 26 академічних годин самостійної позаауди-


74

торної роботи.

Результати дослідження та їх обговоренняЗа час існування елективного курсу «Терапевтична

косметологія» було відзначено значну зацікавленість сту-дентів, лекції завершувались активними дискусіями та відпо-відями на запитання, що в письмовій форміі задавались вкінці заняття. На превеликий жаль, в умовах лекційної ауди-торії, а також за браком часу не завжди вдавалось задовіль-нити інтерес студентів грунтовними відповідями та демон-страціями у відповідь на додаткові запитання з цього пред-мету. Це говорить про актуальну потребу в розширенні про-грамми за рахунок практичних занять, що проводилися б уклінічних групах з невеликою кількістю студентів до 7-8осіб. Досвід показує, що потреба в постійній модифікаціїпрограми медичної косметології, за умов активного розши-рення асортименту косметологічних послуг та прогресу-вання апаратних технологій, зростає з кожним роком. Окрімтерапевтичної косметології (контрольовані пілінги, ін’єк-ційні технології: мезотерапія із введенням багатокомпо-нентних коктейлів, препаратів ботулотоксину) все більшоюпопулярністю користуються й методики дерматохірургіч-ного напрямку (армування біодеградуючими нитками, кон-турна пластика, фолікулярна мікротрансплантація волосся,електрокоагуляція, застосування різноманітних лазернихтехнологій). На жаль, навчання за подібними методиками,що пов’язані зі значним ризиком для життя пацієнтів, про-понується приватними організаціями, без наявності профе-сійно підготовленої програми, схваленої МООЗ України.

При проведенні спеціалізації за фахом при факультетіпіслядипломної освіти слід приділити увагу також і основ-ним аспектам такого перспективного напрямку як дерма-токосметологія. Назріло питання про проведення тема-тичного удосконалення, що допомогло б підвищити рівень

підготовки лікарів дерматокосметологів, а отже суттєвопідняти рівень надання кваліфікованої допомоги населенню.

ВисновкиСтворення відповідної матеріально-технічної бази, що

відповідала б сучасним вимогам, надала б можливість під-готовки спеціалістів високого рівня при факультетах після-дипломної освіти в державних вищих медичних закладахта допомогла б значно покращити стан медикокосметоло-гічної допомоги населенню. Сертифікат державного взірцяпро одержання спеціалізації має стати єдиним легальнимшляхом косметологічної діяльності, як це відбувається вкраїнах Євросоюзу.

Література1. Білинська О.А. Доцільність впровадження елективного курсу

«косметологія» в навчальний процес в медичних вузах / О.А. Бі-линська, І.І.Солонинко, Ю.М.Туркевич, І.Д. Бабак // Дерматология.Косметология. Сексопатология.-2001.-№1-4.-С.186.

2. Должикова Э.М. Профессиональная подготовка космето-логов / Э.М. Должикова, Е.А. Шугинина // Тез. Докл. VIII Все-рос.съезда дерматовенерологов (Москва, 2001г.).- 2. II.-М., 2001.-С.262-263.

3. Калюжна Л.Д. Досвідченого косметолога формують знаннядерматології / Л.Д.Калюжна // Les Nouvelles Estetiques Україна.-2000.-№1.-С.5.

4. Калюжная Л.Д. Принципы обучения основам косметологииврача-дерматовенеролога / Л.Д.Калюжная, Ж.В.Королева, В.Е.Дзюбак, С.И.Шармазан, И.И. Медведева // Дерматология. Косме-тология. Сексопатология.-2002.-№1-2(5).-С.164-165.

5. Каюмов С.Ф. Анализ информации о косметологическойслужбе, размещенной в Интернет / С.Ф.Каюмов, А.Р.Дорошевич:Сб.статей НПО врачей косметологов Санкт-Петербурга.- 2000.-Вып.1.- С.105-110.

6. Коляденко В.Г. Косметологічна спеціалізація в Україні:реальність і перспективи / В.Г.Коляденко, П.Чернишов // Les Nou-velles Estetiques Україна.-2005.-№2(30).-С.116-117.

7. Проценко Т.В. Проблемы профессиональной подготовкикосметологов / Т.В. Проценко // Укр.журн.дерматол., венерол.,косметол.- 2001.- №2-3.- С.116-117.

8. Проценко Т.В. Право на працю / Т.В. Проценко // Les Nouv-elles Estetiques Україна.-2007.-№5(45).-С.162164.

9. Сергеев М.Ю. Организация работы медицинскогокосметологического центра / М.Ю. Сергеев: Сб.статей НПО врачейкосметологов Санкт-Петербурга.- 2000.- Вып.1.- С.110-111.

10. Суворова К.Н. К вопросу о квалификационныхтребованиях к последипломной подготовке врачей поспециальности «Дерматовенерологии» / К.Н. Суворова, В.П.Адаскевич // Рос.журн. кожн.и вен. болезней.-2001.-№2.-С.62-64.

11. Проценко Т.В. Медицинские и правовые аспекты взаимо-действия клиента/пациента и врача в условиях медицинских

Таблиця 2. Тематичний план самостійної позааудиторної роботи з елективного курсу “Терапевтична косметологія”

Назва теми Кількість годин

Анатомія голови та шиї. 2 Морфологічні елементи висипу. 2 Патологічні процеси, що можуть відбуватись у шкірі та слизових

2

Методика обстеження пацієнтів та збір анамнезу 2 Інфекційні захворювання шкіри 2 Паразитарні захворювання шкіри. 2 Хвороби сальних залоз 2 Хвороби потових залоз 2 Контагіозні захворювання шкіри 2 Прояви атопії на шкірі. Дерматити. Токсикодермія 2 Прояви інфекційних хвороб на шкірі 2 Класифікація лікарських середників за їх дією на шкіру

2

Біологічноактивні речовини у косметології. 2 Всього 26

Таблиця 1. Тематичний план лекцій з елективного курсу “Терапевтична косметологія”

Назва теми Кількість

акдем. год.

Введення у лікарську косметологію. Косметологічна допомога в Україні на сучасному етапі. Лікарська етика та деонтологія у косметологічній практиці.

2

Анатомо-фізіологічні особливості шкіри та її придатків. Патофізіологія та гістопатологія шкіри. Вікові та статеві особливості шкіри.

2

Сучасні погляди на старіння шкіри. Вплив ендокринних захворювань та порушення функції внутрішніх органів на стан шкіри.

2

Загальна характеристика косметичних засобів. Особливості догляду за різними типами шкіри з урахуванням вікових та топографічних особливостей.

2

Косметологічний догляд за волоссям. Хвороби волосся. Сучасні методи епіляції.

2

Косметологічний догляд за нігтями. Хвороби нігтів. 2 Декоративна косметика та біологігчо активні речовини.

2

Фітотерапія та аромотерапія в косметології. Біологічно активні речовини натурального походження в косметології.

2

Різні види косметологічного масажу обличчя. Масаж “Авіцена”. Масаж по тілу. Стоун-терапія

2

Методи корекції фігури. Особливості догляду за тілом з урахуванням топографічних особливостей.

2

Природне та штучне ультрафіолетове опромінення у практиці лікаря косметолога. Розлади пігментації шкіри.

2

Хімічні та лазерні пілінги. Дермабразія. 2 Перспективні методи та новітні технології удерматокосметології

2

Підсумковий контроль знань у формі заліку 2 Всього 28

75


косметологических клиник и салонов красоты / Т.В. Проценко //Новости медицины и фармации.-2009.-№276.-С32-33.

Химейчук Л.О., Сенишин Н.Ю., Буянова И.О.Современная косметология как отрасль медициниРезюме. Активное развитие косметологии с появлением слож-

ных инвазивных методик, разширением ассортимента аппаратныхпроцедур и лазерных технологий, указывает на острую необхо-димость в подготовке врачей дерматокосметологов с соответ-ствующим уровнем квалификации. Создание учебных програм исоответствующих материально-технических баз, что отвечаютсовременным потребностям, дают возможность подготовкиспециалистов высокого уровня при факультетах последипломногообразования в государственных медицинских учреждениях ипомогли б значительно улучшить состояние медикокосметоло-гической помощи населению.

Ключевые слова: дерматовенерология, косметология.

L.O. Khimeichuk, N.Yu. Senyshyn, I.A. BuianovaModern Cosmetology as a Branch of MedicineDepartment of Dermatology and Venereology (Head of Department -

Prof. N.G. Virstiuk)Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

UkraineAbstract. Active development of cosmetics with the advent of

sophisticated invasive procedures, expansion of the range of apparatusprocedures and laser technologies, points to the urgent need for trainingof medical dermatologist with the appropriate skills level. Creation ofeducational programs and related material and technical bases in linewith current requirements would provide training on a high level at thefaculties of postgraduate education in state higher medical institutionsand would help to greatly improve the medical-cosmetic care for thepopulation.

Keywords: dermatology, venenereology, cosmetology.



76

ÌÅÄÈ×ÍÀ ÎÑÂ²ÒÀ

УДК 378.147+613.95+616-053.2Yu. AlekseievaMethods of Teaching Topic “Ntegrated Management of Childhood Illness” in Pediatrics“Ivano-Frankivsk National Medical University”, Ivano-Frankivsk, Ukraine

Abstract. Integrated Management of Childhood Illness - asystematic approach to child health that focuses on the child as a whole.This approach is based not only on providing medical help to the sickchild, but also addresses great importance to the study of fundamentalaspects of healthy diet for the healthy and sick child, questions ofimmunization and prevention of the most common diseases. IntegratedManagement Strategy was developed by the World Health Organizationin collaboration with UNICEF. The study of the major issues of thisapproach is the key to improving the management skills of healthpersonnel to improve the overall health system and practice of publichealth. The objectives of the strategy is to reduce mortality and thefrequency and severity of disease and disability and improving physicaldevelopment of the child.

This article is an example of methodological development of thetopic of Integrated Management of Childhood Illness for sixth yearstudents of medical school. It is shown that a student needs to knowwhat the IMCI strategy is, the leading causes of infant and perinatalmortality in the world and in Ukraine, objectives, principles,components and target population strategies are, as well as importantaspects of the impact of medicine on a child’s health in Ukraine, andcomparative analysis of the “standard” approach to patient management.

Keywords: Integrated Management, children, diagnostics.

Actuality. Integrated Management of Childhood Illness(IMCI) is a systematic approach to child health that focuses onthe childas a whole. This means one would not only focus onproviding medical care, but also on the prevention of disease.This approach was developed by UNICEF in collaboration withthe World Health Organization (WHO) [1,2,3].

The annual number of deaths among children under 5 yearsfell by almost a third since 1970,however the decline was notevenly distributed around the world. According to a 1999 WorldHealth Report, children in low-and middle-income countries are10 times more likely to die before reaching age 5 than childrenliving in industrialized countries. In 1998 for more than 50 coun-tries, the infant mortality rate was still greater than 100 per 1000live births. Each year more than 10 million children in thesecountries die before they reach their fifth birthday. Seven of these10 deaths - from acute respiratory infections (mostly pneumo-nia), diarrhea, measles, malaria or malnutrition - and often acombination of these reasons [2,4].

In the mid- 1990s, WHO in collaboration with UNICEF andmany other agencies, organizations and individuals have respond-ed to this problem by developing a strategy known as IMCI .Although the main reason for the development of IMCI strategyis the need for medical care, the strategy also applies to aspectsof nutrition, immunization and other important elements of dis-ease prevention and health promotion. The objectives of the strat-egy is to reduce mortality and the frequency and severity of dis-ease and child’s disability and improving physical developmentof the child [1,4].

6th year student should know what the IMCI strategy is, theleading causes of infant and perinatal mortality in the world andin Ukraine, objectives, principles, components and target popu-lation for the IMCI strategy, important aspects of the impact ofmedicine on a child’s health in Ukraine, a comparative analysisof the “standard” approach to the management of patients ver-sus IMCI,be able to explain “integral “ aspect of IMCI classifi-cation approaches for cough and breath difficultiesby IMCI, clas-sification approaches for dehydration by IMCI, classificationapproaches for probable bacterial infection (for a child up to 2months old) by IMCI, classification approaches for feeding prob-lems or underweight by IMCI, urgent assessment of the child

condition by IMCI,priority assessment of the child conditionbyIMCI, differential diagnosis of hyperthermia in children byIMCI,management approaches of children with diarrhea byIMCI, principles of effective parentscounseling.

6th year student should be able to classify approaches andchoose the tactics for the sick child by IMCI main symptoms inpediatric patients as cough, shortness of breath, dehydration, like-ly a bacterial infection (in children younger than two months),feeding problems or being underweight, estimate immediatesymptoms of the child, assess priority symptoms of the child tocarry out differential diagnosis of hyperthermia in children, todetermine the tactics of children with diarrhea, conduct effec-tive counseling parents.

The student should learn the diagnosis and emergency res-cue procedures in critical condition after emergency evaluationof the signs by IMCI, demonstrate the moral and ethical princi-ples of medical specialist and professional subordination princi-ples in pediatrics.

In the classroom students need to develop an idea about theimpact of environmental, social and economic factors on thehealth of the child, attention, observation, analytical thinkingability during examination of patients with various disorders, beable to explain to the child’s family the peculiarities of thesediseases, specifics of a sick child care, basic principles of nutri-tion and treatment.

It is required to provide interdisciplinary integration of spe-cific subjects such as anatomy, physiology, histology, patholog-ical anatomy and pathophysiology, propaedeuticfor childhooddiseases, public health organization with the aim of repetitiontopographical, anatomical and histological structure of organsand systems function and regulatory characteristics in childrenetiopathogenesis and clinical specifics of the basic nosology,especially medical examinations in children and pharmacody-namics of drugs.

Classes are conducted in several stages. The preparatoryphase includes arrangements, setting educational goals and stu-dent motivation, control the level of received knowledge (knowl-edge of methods of examination of patients with pathology ofdifferent systems and organs). At this stage must be performedthe individual questioning of students,need to organize tests forthe level II and for the solutions to common clinical problems.

The main phase is characterized by the formation of profes-sional skills and knowledgebase (examination of children inpediatric outpatient reception, analysis of the results of differentmethods of observations, conducting professional training indealing with non-standard problems). Particular attention is paidat this point to the implementation of classification approachesand determination of the tactics for sick child treatment by IMCI.

The final phase consists of control and correction of obtainedskills and abilities (individual control skills of their results, thedecision atypical clinical tasks level III), lessons summarization(analysis and evaluation of the results of individual work, theo-retical training), homework guidance with the references to theprincipal and additional literature.

References1. Volosovets A.P. Integrated Management of Childhood Illnessas

modern strategy of primary medical help to the children. Zdorov’erebenka. 2008; 1(10): 18-24.

2. Lezhnev I.A., Kotova N.V., Starets E.A. Integrated Manage-ment of Childhood Illness modern strategy of primary medical help to

77


the ill children in age from one week to five years. Sovremennayapediatriya. 2010; 4(32): 17-23.

3. Integrated Management of Childhood Illnessas: aducationcourse.-WHO. UNICEF. 2008.

4. Primary Child Care. A manual for health workers/MacmillanPublishers Limited. 2009; 581.

Алексеєва Ю.Методика викладання теми: «Інтегроване ведення хвороб

дитячого віку » в педіатріїРезюме. Інтегроване ведення хвороб дитячого віку – це

системний підхід до здоров’я дітей, який фокусується на дитині вцілому. Цей підхід ґрунтується не тільки на наданні лікувальноїдопомоги хворій дитині, а й надається велике значення вивченнюосновних аспектів харчування здорової й хворої дитини, питаннямімунізації та профілактиці захворювань, які найчастішезустрічаються. Стратегія інтегрованого ведення була розробленаВсесвітньою організацією охорони здоров’я у співпраці з

ЮНІСЕФ. Вивчення основних питань даного підходу є запорукоюполіпшення управлінських навичок медичного персоналу,покращення загальної системи охорони здоров’я та практикисуспільної охорони здоров’я. Цілями стратегії є зниженнясмертності і частоти та тяжкості захворювання та інвалідності, атакож поліпшення фізичного розвитку дитини.

У статті наведено приклад методичної розробки темиінтегрованого ведення хвороб дитячого віку для студентів шостогокурсу медичного факультету. Показано, що студент повинен знатищо таке стратегія інтегрованого ведення хвороб дитячого віку,провідні причини малюкової та перинатальної смертності у світіта в Україні, задачі, принципи, компоненти та цільову популяціюстратегії, важливі аспекти впливу медицини на здоров’я дитини вУкраїні, порівняльний аналіз „стандартного” підходу до веденняпацієнтів.

Ключові слова: інтегроване ведення, діти, діагностика.

Received 10.02.2014.

УДК 37.0.11.32+371.322+371.315+618.2|7+618.1Гінчицька Л.В.Використання фантомів для контролю практичних навичок з виробничої лікарської практики згінекологіїКафедра акушерства та гінекології імені І.Д. Ланового (зав.каф. - проф. Геник Н.І.)ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»

Резюме. У статті обґрунтовано необхідність використання фан-томного обладнання при модульному контролі та оцінюванніпідсумків проходження студентами лікарської практики з гінеко-логії. Наведено етичні, евристичні та дидактичні критерії, що зу-мовлюють роль і місце фантомів у оцінювальній складовій про-грами лікарської практики з гінекології, виходячи з базових дидак-тичних принципів автоматизації навичок, наочності та практич-ного спрямування підготовки майбутніх медиків.

Ключові слова: гінекологія, виробнича лікарська практика,модульний контроль, фантом.

Сучасні тенденції якісного оновлення і підвищення ефек-тивності професійної підготовки висококваліфікованихкадрів спонукають до удосконалення системи організаціїнавчально-дослідної роботи студентів у вищих навчальнихзакладах національного рівня. Україна, перейшовши до кре-дитно-модульної системи оцінювання знань студентів, змі-нила свої традиційні методи контролю знань – екзамени нановітні, так званий модульний контроль [5] .

Необхідність виконання цих вимог нової освітньої добиі зумовлює актуальність розглянутої нами проблеми.

Предметом нашої публікації є роль і місце фантомногонавчального обладнання при оцінці конкретних практичнихнавичок студентів-медиків з гінекології, її відповідність базо-вим нормативним освітнім документам та обґрунтуваннямдоцільності використання з точки зору дидактичних прин-ципів вищої освіти.

Як відомо оцінка – процес і результат виявлення й порів-няння рівня опанування студентами професійно важливихзнань, навичок та умінь з еталонними уявленнями, задекла-рованими у навчальних програмах підготовки, порадниках,збірниках нормативів та інших керівних документах.

Оцінюючи навички студентів, науково – педагогічнийпрацівник має врахувати:

наявність практичних навичок у галузі навчальної дис-ципліни, що сприяють успішному опануванню професійноїдіяльності;

якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в

різноманітних умовах, зокрема й екстремальних.Для оцінки вмінь педагог має враховувати:наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і

гнучкість;ступінь опанування основними прийомами діяльності

та їх творче застосування під час розв’язання нестандартнихзавдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійноїдіяльності,

конструювання алгоритму дій та його інноваційність;здатність моделювати професійні дії;виконання комплексу дій, які становлять це вміння;упевненість, самостійність, обґрунтованість, систематич-

ність цих дій;зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зі-

ставлення отриманих результатів з основною метою діяль-ності;

умотивованість дій та їх усвідомлення;наявність помилок, їхню кількість і характер, ступінь

впливу на остаточний результат діяльності;ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо [3].Відповідно до навчального плану, проходження лікарсь-

кої практики передбачено у X семестрі, коли студентомнабуті відповідні знання з основних клінічних дисциплін:внутрішньої медицини, хірургії, педіатрії і гінекології.

Відповідно до наказу МОЗ України № 414 від 23.07.2007обсяг практики студентів V курсу складає 6,0 кредитів ECTS.Кількість годин -180.

Практика студентів медичних факультетів проводитьсяв якості виконуючого обов’язки лікаря жіночої консультації,відповідно до діючого навчального плану і програми. Вироб-нича практика (лікарська) студентів V курсу в обсязі профе-сійних обов’язків лікаря поліклініки триває 4 тижні (1 тиж-день в жіночій консультації).

Згідно з робочою програмою виробнича практика сту-дентів V курсу проводиться після закінчення семестру і томуне має аудиторних годин. Увесь час практики є самостійноюроботою студентів, яка контролюється й оцінюється керівни-


78

ками – викладачами профільних кафедр.В якості баз виробничої практики можуть виступати полі-

клінічні відділення районних і міських лікарень. Поточнанавчальна діяльність студентів контролюється керівниками-викладачами практики від вищого навчального закладу такерівниками виробничої практики від бази.

Підсумковий контроль засвоєння модуля лікарськоївиробничої практики відбувається в останній день практикипісля її завершення. Контроль модуля проводиться викла-дачами профільних кафедр у присутності керівника вироб-ничої практики від бази практики.

Оцінка успішності за виробничу практику студентів Vкурсу є рейтинговою і виставляється за багатобальною шка-лою з урахуванням поточного та підсумкового модульногоконтролю і має визначення за системою ECTS та традицій-ною шкалою, прийнятою в Україні.

Для тих студентів, які хочуть поліпшити успішність здисципліни за шкалою ECTS, підсумковий контроль засво-єння модуля здійснюється відповідно до нормативних доку-ментів додатково за графіком, затвердженим у навчальномузакладі.

Завданням практики є закріплення знань і умінь, одер-жаних при вивченні основних клінічних і теоретичних дис-циплін (обстеження хворого, встановлення клінічного діаг-нозу, призначення лікування, профілактика, диспансери-зація) і подальше вдосконалення практичних навичок, озна-йомлення з організацією лікувальної справи й умовами ро-боти лікаря в поліклініці, а також закріплення навичоксанітарно-просвітницької роботи.

Форми контролю і система оцінювання здійснюютьсявідповідно до вимог програми практики та інструкції просистему оцінювання навчальної діяльності студентів прикредитно-модульній системі організації навчального про-цесу, затвердженої МОЗ України (2005)

Максимальна кількість балів, що присвоюється студен-там при засвоєнні модуля (залікового кредиту) – 50, в томучислі за поточну діяльність (змістові модулі) – 30 балів (60%),за результатами модульного підсумкового контролю – 20 ба-лів (40 %).

Поточний контроль студентів у жіночій консультаціїздійснюється керівниками – викладачами практики відпрофільних кафедр навчального закладу та керівниками ви-робничої практики від бази.

Максимальна кількість балів, яку може отримати студентпід час поточного контролю, становить 30 балів.

У разі засвоєння не менше 60 % практичних навичок(18 балів з 30 за змістовий модуль) студент допускається допідсумкового модульного контролю.

До підсумкового модульного контролю допускаютьсястуденти, які виконали програму виробничої практики,мають належно оформлені звітні документи (щоденник ізведений цифровий звіт) та отримали за поточну діяльністьне менше 18 балів. Підсумковий модульний контроль вироб-ничої (лікарської) практики студентів V курсу передбачаєдемонстрацію вмінь, практичних навичок і вирішення двохситуаційних завдань. Максимальна кількість балів, яку можеотримати студент під час модульного контролю, становить20, при цьому:

практична навичка – 10 балівситуаційні завдання – 10 балів.Підсумковий контроль практичної навички доцільно

проводити в останній день практики. Причому перевіркусаме таких навичок як:

1. Огляд вагітних, визначення термінів вагітності2. Огляд гінекологічних хворих3. Дворучне піхвове дослідження4. Огляд шийки матки у дзеркалах5. Визначення розмірів таза, установлення розташування

плода в матці, аускультація серцебиття плода з етичних мір-кувань, на наше переконання, доцільніше проводити на фан-

томах. При цьому за критерій оцінювання слід використатинаступну розроблену нами схему:

Підготовка до виконання навички1. Навичка спілкування з пацієнтом під час підготовки

до маніпуляції (пояснити пацієнту сутність мету та хід на-вички, отримати згоду на його проведення) – 1 бал.

2. Підготовка пацієнта до виконання маніпуляції – 1 бал.3. Підготовка обладнання до виконання навички – 1 бал.Виконання навички1. Визначені показання та протипоказання. Навичку ви-

конано у правильній послідовності, без помилок, з демон-страцією навички спілкування з пацієнтом – 5 балів.

2. Навичку виконано у правильній послідовності; допу-щені помилки, які не впливають на кінцевий результат тастан пацієнта – 4 бали.

3. Послідовність виконання навички порушена, однаккінцевої мети досягнуто; допущені помилки не завдаютьшкоди здоров’ю пацієнта. Не визначені показання та проти-показання – 3 бали.

4. Послідовність виконання навички порушена, бажа-ного результату не досягнуто; допущені помилки не зав-дають шкоди здоров’ю пацієнта – 2 бали.

5. Послідовність виконання навички порушена, допу-щені помилки, які можуть негативно вплинути на стан іздоров’я пацієнта, чи призвести до виникнення ускладненняхвороби – 1 бал.

6. Під час виконання процедури допущені грубі помилки,які загрожують здоров’ю та життю пацієнта – 0 балів.

Закінчення виконання навички1. Демонстрація навички спілкування та догляду за па-

цієнтом після виконання маніпуляції – 1 бал.2. Дезинфекція обладнання, обробка рук після виконання

навички – 1бал.Тривалість підготовки обладнання та демонстрація двох

навичок –15 хв.При цьому бали по підготовці до виконання навички і

завершення навички додаються до основної оцінки за ви-конання навички. Максимальна кількість балів складає 10(3+5+2)

Оцінка решти навичок, що виноситься на підсумковиймодульний контроль, проводиться на основі вміння студентіваналізувати результати клінічних аналізів крові, сечі, ви-ділень, оцінка аналізу даних УЗД органів малого тазу, груд-них залоз, результатів комп’ютерної томографії органівмалого тазу, аналізу даних імунологічних і гормональнихдосліджень, відтворення алгоритму надання невідкладноїдопомоги на дошпитальному етапі: маткова кровотеча, роз-рив пухлини яєчника, апоплексія яєчника та ін., і теж складає10 балів. Підсумкова оцінка з оволодіння навичками визна-чається як середнє арифметичне з оцінки за кожну навичку.

ВисновкиВиходячи із необхідності автоматизації навичок як до-

конечної умови підготовки висококваліфікованого фахівця,базових дидактичних принципів наочності та практичноїспрямованості навчання, використання фантомів для під-сумкового модульного контролю знань після проходженнявиробничої лікарської практики з гінекології видається намцілковито обов’язковим. Це не лише сприятиме більш аде-кватному та диференційованому оцінюванню знань на кін-цевому етапі проходження практики. Значно важливішимми вважаємо те, що такий підхід стимулює пізнавальнудіяльність студента ще на етапі самої практики, сприятимебільш раціональному розподілу відведеного на неї часу, вкінцевому підсумку – підвищуватиме «коефіцієнт корисноїдидактичної дії»

Література1. Накази МОЗ України «Про затвердження клінічних протоколів

з акушерської та гінекологічної допомоги».

79


2. Неотложное акушерство / под. ред. проф. Степанковской Г.К.,проф. Венцковского Б.М. – Киев: Здоровье, 1994. – 380 с.

3. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи / В.Л. Ортинський. –К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.

4. Руководство к практическим занятиям по гинекологии: Учебноепособие для студентов и ординаторов / Под ред. В.Е. Радзинского. –М.: ООО «Медицинское информационное агенство», 2005. – 520 с.

5. Положення про організацію навчального процесу у ВНЗ,затверджене наказом МОУ від 2 червня 1993 р.№ 161.

6. Тимошенко Л.В. Практическая гинекология / Л.В. Тимошенко.– К.: Здоровье, 1994. – 320 с.

7. Хміль С.В., Кучма З.М., Романчук Л.І. Гінекологія: підручник /С.В. Хміль, З.М. Кучма, Л.І. Романчук. – Тернопіль: Підручники іпосібники, 2006.- 258 с.

8. Хміль С.В. Гінекологія / С.В. Хміль. – Тернопіль: Укр. мед.книга, 1999. – 530 с.

9. Степанківська Г.К., Михайленко О.Г. Акушерство / Г.К. Сте-панківська, О.Г. Михайленко. – К.: Здоров’я, 2000. – 739 с.

Гинчыцькая Л.В.Использование фантомов для контроля практических навы-

ков по производственной врачебной практики по гинекологииРезюме. В статье обосновано необходимость использования

фантомного оборудования при модульном контроле и оцениванииитогов прохождения студентами лечебной практики с гинекологии.Наведены этические, эвристические и дидактические критерии,

что обуславливают роль и место фантомов в оценочной состав-ляющей програмы лечебной практики с гинекологии, исходя сбазових дидактических принципов автоматизации навычек,наочности и практического направления підготовки будущихмедиков.

Ключевые слова: гинекология, производственная врачебнаяпрактика, модульный контроль, фантом.

L.V. HinchytskaThe Use of Manikins for Hands-On Skills Assessment during

Clinical Practice in GynecologyI.D. Lanovyi Obstetrics And Gynecology Department (Head of

the Department – Prof. N.I. Henyk)Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

UkraineAbstract. The article justifies the need for the use of manikins during

module control assessment of the students’ clinical practice ingynecology. The article also deals with ethic, heuristic and didacticcriteria for the use of manikins in assessment of clinical practice ingynecology, based on didactic principles of skills automation,visualization and practical approach to the training of future medicalprofessionals.

Key words: gynecology, clinical practice, module control,manikin.


УДК 378.147+614.253.4+616.314Мельник Н.С.Тестовий контроль знань студентів-стоматологів як важлива складова якості освітиКафедра терапевтичної стоматології (зав. каф. – д.м.н., професор В.І. Герелюк)Івано-Франківський національний медичний університет

Резюме. У статті висвітлено перспективи застосування тес-тових технологій у новій освітній моделі лікаря-стоматолога, їхпереваги і недоліки, які зумовлюють необхідність використанняразом із тестуванням традиційних методів оцінювання підготовкистудентів. Описано досвід роботи центру тестування в Івано-Фран-ківському національному медичному університеті (ІФНМУ) якєдиного структурного підрозділу з можливостями проведення цен-тралізованого незалежного тестового контролю якості освітньогопроцесу в межах університету з метою його оптимізації. Зробленовисновок, що тестовий контроль діагностики знань студентів іззастосуванням адаптованої до конкретних умов системи забезпе-чення процедури оцінки якості професійної освіти у різних варіан-тах - сучасний, передовий і доцільний метод оцінювання якостізнань студентів. При цьому тестування необхідно поєднувати звикористанням традиційних методів оцінювання підготовки сту-дентів, прагнучи до комплексної оцінки якості результатів нав-чання. Вони повинні опиратися на використання сучасного тех-нічного обладнання та застосування передових форм програмногозабезпечення. Отже, для оптимізації навчального процесу вико-ристання централізованого комплексного тестування необхіднопоєднувати із внутрішньовузівською системою оцінки якості під-готовки та використання самих тестів.

Ключові слова: тестовий контроль студентів, якістьосвіти.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Дискусія на тему підвищення якості вищої освіти у медич-них навчальних закладах України як одного з найважливішихчинників забезпечення її ефективності загалом стає всебільш актуальною [1, 2, 3, 4]. Це пов’язано з тим, що якістьосвіти має великий вплив на виховання у випускника про-фесійної готовності до майбутньої діяльності лікаря-спеціа-ліста [5]. У зв’язку з цим оцінка якості освіти студента скла-дається як із безпосередньої оцінки якості його освітніх до-сягнень, так і з оцінки якості самого освітнього процесу [6,

7]. При цьому якість освіти значною мірою залежить відстворених для навчання умов, а саме: організаційно-мето-дичного і методично-технічного забезпечення навчальногопроцесу, кадрового потенціалу, можливості впровадженняу процес навчання досягнень науки і новітніх технологій таін. Проте, навчання за болонською системою до якості нав-чання додає ще контроль якості освітнього процесу за нови-ми механізмами і процедурами [8, 9, 10].

На сучасному етапі для вдосконалення процесів управ-ління якістю вищої професійної освіти необхідне підви-щення ефективності контролю та оцінки якості підготовкистудентів вищих навчальних закладів на кожному етапі нав-чання. При цьому вимоги до якості педогогічного контролюз використанням досконаліших форм і методів його зрос-тають. В оптимізації цього процесу особливої актуальностінабуває об’єктивізація й ефективність методик безперерв-ного і всебічного контролю знань за допомогою розробкипевних педагогічних прийомів, оскільки процес контролюзнань студентів є затратною в часі і відповідальною педаго-гічною операцією, непростою психологічною ситуацією длятих, кого контролюють, і для тих, хто контролює. Звідси зро-зуміло, що для поліпшення якості підготовки фахівця пра-вильна організація контрольного процесу особливо необ-хідна.

Довший час контроль знань студентів мав традиційніформи, зокрема, для медицини характерними були: домашнізавдання, реферати, семінари, колоквіуми, самостійні кон-трольні роботи, захист історії хвороби, прості і диференційнізаліки, перевідні і державні іспити. Залежно від мети видиконтролю могли бути: попередніми, поточними, тематич-ними і підсумковими. Проте, ці методи визначення якостіуспішності мають певні недоліки, що пов’язані як із особис-тістю кожного окремого викладача, який екзаменує студента,


80

так і з особливостями викладацької роботи. Так, у різнихвикладачів можуть бути різні вимоги до відповіді, і одна йта ж відповідь може оцінюватися по-різному. Викладач моженеоднаково ставитися до студентів, що також може впливатина оцінку за відповідь. Дехто з екзаменаторів, побоюючись,що виставлені оцінки будуть використані для оцінюванняроботи самого викладача, може завищувати їх. Такі ситуаціїчастіше характерні для молодих викладачів, які мають нижчупрофесійну кваліфікацію і почуваються невпевнено. Наякість оцінювання можуть впливати і „жорсткі” часові рамкипід час організації поточної перевірки знань великого числастудентів. Об’єктивній оцінці якості знань студентів та якостіпедагогічної роботи можуть завадити також труднощі, по-в’язані з особливостями поведінки студентів, а саме: спису-вання один в одного, „взаємодопомога”, використання шпар-галок тощо, що спотворює достовірність оцінки.

Всі вищенаведені недоліки традиційних видів і форм кон-тролю навчання студентів спонукали до використання впрактиці вищої професійної освіти більш об’єктивних ітехнологічних методів оцінювання якості знань студентів.Особливістю діагностування знань за кредитно-модульноюсистемою є щоденне оцінювання знань студентів задопомогою тестування. Таке оцінювання виключає суб’єк-тивізацію в оцінці знань і є особливо актуальним в умовахнаявності великої кількості студентів в академічних групахі підгрупах. Крім щоденного тестування, цей вид контролюзручний і при визначенні підсумкових знань, і, на нашудумку, має значні перспективи у педагогіці. При цьому важ-ливо не відкидати й інші традиційні для медичних вузів ва-ріанти оцінювання якості знань, які передбачають викорис-тання творчих завдань, зокрема, для клініцистів це – ситу-аційні задачі, описання медичної карти стоматологічногохворого чи історії хвороби, захист історії хвороби, описаннярентгенологічного (чи іншого додаткового) обстеження хво-рого тощо.

Нові освітні технології, які розширюють частку самос-тійної роботи студентів через використання тестів різногорівня складності, тестів „вхідного” і „вихідного” рівня знань,тестів-тренажерів та ін., можуть містити різні навчальні еле-менти, запам’ятовування, дію, контроль, коректування (приякому здійснюється принцип „зворотного зв’язку” та „ефектприсутності викладача”) тощо. Сучасні комп’ютерні тех-нології дозволяють створювати тестові завдання в різнихформатах – мультимедійні, графічні, бланкові тести і т.п.Все це дозволяє як формувати, так і перевіряти сформо-ваність понять і на рівні знань, і на рівні розуміння матеріалу.Перспективою для розвитку технології централізованоготестування є здатність тестових технологій враховуватикомплексний підхід у формуванні знань через використанняміждисциплінарних тестів, в яких в одній тестовій базі пере-віряються водночас знання та навички, сформовані фунда-ментальними та професійними дисциплінами.

Тестовий контроль широко входить у практику діагнос-тики знань студентів-стоматологів. Із використанням цієї ме-тодики оцінювання в ІФНМУ навчаються кілька років сту-денти ІІ – ІV курсів стоматологічного факультету і першийрік – студенти V курсу. Практика показала, що, незважаючина всі переваги тестового оцінювання, теорія та методикаконструювання та використання педагогічних тестів потре-бує подальшого вдосконалення. Це пов’язано в першу чергуз тим, що є багато аспектів застосування тестових технологійнавчання. Зокрема, тести можуть мати різну кількість пи-тань, які можуть супроводжуватися різними комбінаціямивідповідей, або без варіантів відповідей (тоді студент по-винен сформулювати відповідь самостійно), можливі пи-тання з кількома варіантами вірних відповідей. Таке різно-маніття вимагає високої педагогічної і професійної кваліфі-кації викладача, який складає тести, і викладача, який обго-ворює результати тестового контролю зі студентами.

Педагог повинен також знати про різні види педагогіч-

ного тестування знань і вмінь: вхідний (на початку навчання),поточний (протягом періоду навчання), підсумковий (післязакінчення вивчення розділу, модуля), кінцевий (після за-кінчення вивчення дисципліни), комплексний (після закін-чення вивчення кількох дисциплін), відтермінований (кон-троль „залишкових” знань через якийсь час після вивченнядисципліни). При цьому роль кафедр та особисто викладачіву забезпеченні відповідного рівня застосування тестовихтехнологій контролю якості освіти є провідною. Етапамиучасті кафедр вищого навчального закладу у педагогічномутестуванні є: підготовка тестових завдань, проведення тес-тування, післятестовий аналіз результатів для удосконаленняфахової підготовки. Робота кафедри в цьому напрямку по-лягає у: складанні робочих навчальних програм дисциплініз визначенням варіантів тестування; розробці тестовихзавдань відповідно до робочих програм дисциплін та їхекспертна оцінка; створенні та підтримці в актуальному станібанків тестових завдань дисциплінами, які викладаютьсякафедрою; встановленні параметрів оцінювання тестування;наданні зразків тестових завдань студентам для підготовки;щорічному перегляді і поновленні тестових завдань; аналізіінформації про результати тестування з метою вдоскона-лення методології викладання дисциплін кафедри.

Аналіз викладання дисциплін „пропедевтика” і „терапев-тична стоматологія” на кафедрі ІФНМУ із використанням вякості оцінки знань студентів тестування різних видів по-казав такі переваги цього методу оцінки знань студентів:істотну економію часу та навчальних площ кафедри; зни-ження суб’єктивного чинника особистих якостей викладача;малоймовірне і малокорисне використання студентамишпаргалок; вищу диференціацію оцінок, що дозволяє оці-нити повноту знань студентів, а не їх „уривчастість”, як підчас усної відповіді; появу у студентів стимулу до самоосвіти,підвищення їх власної ролі в навчанні; зниження емоційноїнапруженості у студентів, порівняно з усною відповіддю;можливість оперативного контролю проходження нав-чального процесу на кафедрі з боку адміністрації навчаль-ного закладу; підвищення відповідальності викладачів зарезультати своєї діяльності (для цього регулярно за графікомпроводяться підсумкові модульні контролі, результати якихконтролюються деканатами і ректором).

Незважаючи на позитивні моменти контролю знаньстудентів за допомогою різних тестових завдань, у методатестової діагностики знань є і негативні аспекти, зокрема:результати виконання тестів залежать від багатьох побічнихчинників (самопочуття, відволікання, мотивація на результаттощо); деяким студентам важко сконцентруватися на пра-вильній відповіді за обмежений час; студент не має змогивисловлювати свої думки аргументовано, розгорнуто, закін-ченими фразами; студент не має стимулу до комплексногомислення і до відокремлення головного від другорядного;наявність некоректності формулювання окремих тестовихзавдань; можливість технічної помилки. Проте, названі недо-ліки тестового контролю не мають системного характеру іпри вдосконаленні цього процесу можуть бути виправленіза рахунок організованої дидактичної системи оцінки якостінавчання не лише з використанням тестів, але й інших, тра-диційних методів контролю знань студента. На нашу думку,в медицині це поєднання особливо актуальне і дає змогуоцінити знання студента різнобічно.

У роботі ІФНМУ різні форми тестового контролю назасадах кредитно-модульної системи широко використову-ються на медичному факультеті з 2005 року, а на фармацев-тичному і стоматологічному – з 2009-2010 н.р. Завдяки отри-маному досвіду прийшло розуміння необхідності концен-трації та систематизації процесів, пов’язаних з підготовкоюта проведенням тестування, що призвело до створення єди-ного структурного підрозділу, завдяки якому в межах універ-ситету регулярно проводиться централізований тестовийконтроль якості освітнього процесу на всіх факультетах. Для

81


цього впродовж 2010-2013 рр. відкрито 32 комп’ютернікласи на 780 комп’ютерів. Компютерні центри задіюютьсяв проведення модульних контролів з окремих дисциплін,комплексних тестових випробувань, а також у процесіпідготовки до ліцензійних іспитів КРОК-1 і КРОК-2. Центрможе виконувати повний цикл проведення тестових іспитів,який включає обробку тестів, формування варіантів, маке-тування, друк і брошурування буклетів, сканування форм-відповідей, обробку й аналіз результатів, а також окремокожний із необхідних етапів. За участю центру тестуванняу 2012-13 навчальному році було підготовлено та проведенопонад 93 тестових іспитів у різних варіантах. Забезпеченняякісного рівня роботи потребує відповідного технічного ос-нащення процесу, яке включає видавничий комплекс ізвисокою швидкістю двостороннього друку та автоматичнимброшуруванням, високошвидкісні сканери для скануванняформ-відповідей. Робота з базою тестів, формування варіан-тів і ключів відповідей здійснюється за допомогою спеціа-лізованого програмного забезпечення власної розробки.

Аналіз результатів роботи центру тестування показав,що його створення дало змогу максимально скоротити часна підготовку до проведення тестових контролів, обмежитидоступ та підвищити конфіденційність інформації, прово-дити централізовані міждисциплінарні тестові випробу-вання, налагодити зворотний зв’язок із кафедрами універ-ситету.

Висновки1. Тестовий контроль діагностики знань студентів із

застосуванням адаптованої до конкретних умов системизабезпечення процедури оцінки якості професійної освітиу різних варіантах сучасний, передовий і доцільний методоцінювання якості знань студентів.

2. Технології тестування необхідно поєднувати з вико-ристанням традиційних методів оцінювання підготовки сту-дентів, прагнучи до комплексної оцінки якості результатівнавчання.

3. Технології тестування повинні опиратися на викорис-тання сучасного технічного обладнання та застосуванняпередових форм програмного забезпечення.

4. Для оптимізації навчального процесу використанняцентралізованого комплексного тестування необхідно поєд-нувати із внутрішньовузівською системою оцінки якості під-готовки та використання самих тестів.

Література1. Вітенко І.С. Організація навчального процесу та контролю

його якості в умовах застосування кредитно-модульної системинавчання на клінічних кафедрах ВМНЗ України / Вітенко І.С., ДзякГ.В. та ін. // Медична освіта. – 2010. – №1. – С. 41–44.

2. Система управління якістю медичної освіти / [І.Є. Булах,О.П. Волосовець, Ю.В. Вороненко та ін.]. – Дніпропетровськ:АРТ-ПРЕСС, 2003. – 212 с.

3. Врублевська С.В. Інноваційні процеси у системі освіти /Врублевська С.В. // Медична освіта. – 2007. – №1. – С. 43–48.

4. Медична освіта у світі та в Україні / Ю.П. Поляченко, В.Г.Передерій, О.П. Волосовець та ін. – К.: Книга плюс, 2005. – 383 с.

5. Сучасні підходи до забезпечення якості освіти лікарів-стоматологів / В. М. Ждан, В. М. Бобирьов, О. В. Шешукова [таін.] // Медична освіта – 2013. - № 2. – С. 65–68.

6. Онищенко В. С. Проблеми застосування тестового контролюзнань при підготовці лікарів-стоматологів / В. С.Онищенко, П. В.Леоненко, Г. П. Леоненко // Современная стоматология. – 2006. -№ 4. – С. 151-154.

7. Тимофеев А.А. Тестирование как метод контроля знанийпо специальности «Стоматология» / Тимофеев А.А. // Современнаястоматология. – 2008. – №2. – С. 187–190

8. Методологічне забезпечення в навчальному процесі після-дипломної освіти лікарів-стоматологів-інтернів / М. М. Рожко, Л.І. Пелехан, С. В. Косенко[та ін.] // Медична освіта – 2013. - № 2. –С. 77-80–68.

9. Мілерян В. Методичні основи підготовки та проведеннянавчальних занять в медичних вузах: Метод. посібн. / Мілерян В.– К.: Хрещатик, 2004. – 80 с.

10. Хомазюк Т. Викладання медичних клінічних дисциплін закредитно-модульною системою – погляд студентів та власнийдосвід / Т. Хомазюк, В. Березуцький, К. Єгоров [та ін.] // Вищашкола. – 2009. – № 3. – С.81-87.

Мельник Н.С.Тестовый контроль знаний студентов-стоматологов как

важная составляющая качества образованияКафедра терапевтической стоматологии (зав. каф. - д.м.н.,

профессор В.И. Герелюк)Ивано-Франковский национальный медицинский университетРезюме. В статье обозначены перспективы применения тес-

товых технологий в новой образовательной модели врача-стомато-лога, их преимущества и недостатки, которые обусловливаютнеобходимость использования совместно с тестированием тради-ционных методов оценки подготовки студентов. Описан опытработы отдела информационно-аналитического обеспечения вИвано-Франковском национальном медицинском университете(ИФНМУ) как единого структурного подразделения с возможнос-тями проведения централизованного независимого тестовогоконтроля качества образовательного процесса в пределах универ-ситета с целью его оптимизации. Сделан вывод, что тестовый кон-троль диагностики знаний студентов с применением адаптиро-ванной к конкретным условиям системы обеспечения процедурыоценки качества профессионального образования в различныхвариантах – современный, передовой и целесообразный методоценки качества знаний студентов. При этом тестирование не-обходимо сочетать с использованием традиционных методовоценки подготовки студентов, стремясь к комплексной оценкикачества результатов обучения. Они должны опираться на исполь-зование современного технического оборудования и примененияпередовых форм программного обеспечения. Итак, для оптими-зации учебного процесса использования централизованного комп-лексного тестирования необходимо сочетать с внутривузовскойсистемой оценки качества подготовки и использования самихтестов.

N.S. MelnykKnowledge Testing of Student-Dentists as an Important

Component of Education QualityDepartment of Therapeutic Dentistry (Head of the Department –

Doctor of Medicine, Professor V.I. Hereliuk )Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

UkraineAbstract. The article highlights the prospects of testing technologies

in new educational model for dentists, their advantages anddisadvantages, which causes the necessity of usage of traditionalevaluation methods alongside with testing. This research describes thework experience of the department of informational and analyticalsupport in Ivano-Frankivsk National Medical University (IFNMU) asa single structural unit capable of centralized independent testing ofeducational process quality within the University with the aim of itsoptimization. We came to the conclusion that test control of students’knowledge that is adapted to the specific conditions of quality evaluatingprocedure of the professional training in various forms is a modern,advanced and appropriate method of students’ knowledge qualityevaluation. It is necessary to combine testing and traditional evaluationmethods in order to provide comprehensive evaluation of educationresults. They should be based on the usage of modern technicalequipment and advanced software. Therefore, optimization ofeducational process requires the combined usage of centralizedcomprehensive testing and internal system of education qualityevaluation and tests.

Key words: test control for students, the quality of education.



82

УДК 378.147+376.68+371.322Мізюк В.М.Адаптація іноземних студентів до освітнього середовища Івано-Франківського національногомедичного університетуДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», м. Івано-Франківськ[email protected]

Резюме. У роботі представлені результати дослідження особ-ливостей адаптації іноземних студентів, які навчаються в Івано-Франківському національному медичному університеті.

Проведено соціологічне опитування іноземних студентів. Удослідженні брали участь 54 особи, з яких 11% іноземців - студентипершого, 17% - другого, 14% - третього, 16% - четвертого курсу,20% - п’ятого курсу та 22% – шостого курсу.

Встановлено, що найголовнішою перешкодою на шляху адап-тації є мовний бар’єр. 78 % опитаних студентів приїхали в Українубез знання слов’янських (української або російської) мов і лишенезначна частина - 3% - вільно володіли російською мовою.Близько 55 % іноземних студентів істотну допомогу і підтримку впроцесі пристосування до життя в Україні отримують від своїхземляків, 61 % студентів - від деканату по роботі з іноземнимистудентами, 36 % від викладачів, 64 % - від сусідів по гуртожитку.Житлово-побутові умови вважають прийнятними 56% студентів1-го курсу, 61% студентів 2-го курсу, 68% студентів 3-го курсу,90% студентів 4-го курсу, 83% студентів 5-го курсу та 85% студентів6-го курсу. Результати дослідження показали, що серед іноземнихстудентів, що проживають в Україні більше двох років, біля 74%почувають себе комфортно, 46% почувають себе задовільно. Апроведення позааудиторних заходів університетом сприяє приско-ренюю соціально-культурної адаптації іноземних студентів.

Особливості адаптації іноземних студентів визначаються комп-лексом психофізіологічних, навчально-пізнавальних, соціокуль-турних та побутових факторів. У адаптації важливе значення віді-грає структура відносин усіх компонентів освітнього процесу. Про-цес адаптації іноземних студентів до освітнього середовища ви-щого навчального закладу повинен бути організованим, цілеспря-мованим та комплексним.

Ключові слова: адаптація іноземних студентів, освітнєсередовище, проблеми адаптації, умови успішності адаптації.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Інтерналізація вищої освіти зумовлюється глобалізацією су-часного світу. Якісна підготовка спеціалістів та доступністьвищої освіти спонукає іноземних громадян до навчання увищих навчальних медичних закладах України [1].

Навчання іноземних студентів підвищує не тільки іміджвищого навчального закладу, але й імідж України. Окрімтого, підготовка іноземних студентів в умовах скороченнябюджетної і контрактної форми навчання є запорукою збе-реження робочих місць та є стабільним фінансовим доходомвищого навчального закладу (ВНЗ) [4].

Фундаментальність української медичної освіти освітиробить Україну привабливою для іноземців з цілого світу.У зв’язку з цим стає актуальним вивчення проблем адаптаціїіноземних студентів до освітнього процесу в українськомуВНЗ.

Слово «адаптація» походить від середньовічноголатинського слова «adaption», що в перекладі означає«пристосування». Це багатогранне, інтегральне явище маєбезліч тлумачень і розглядається в різних галузях науки. Зточки зору біології, адаптація – це пристосування організмівдо умов їх існування. У фізіології та медицині адаптаціяозначає процес звикання організму до зміни зовнішніх умовсередовища. Психофізіологічна адаптація визначає ак-тивність особистості і сукупність фізіологічних реакцій, щолежать в основі пристосування організму до змін навко-лишнього середовища. Соціально-культурна адаптаціяпередбачає пристосування особистості до умов нового соці-ально-культурного середовища, до нових цінностей, нормповедінки для успішного існування в новому оточенні. Адап-тація до освітнього процесу забезпечує адекватну взаємодіюоб’єкта з соціальним та інтелектуальним середовищем ВНЗ,

формування нових якостей особистості, професійну іден-тифікацію, передбачає формування нового соціальногостатусу, придбання нових цінностей, осмислення значущостімайбутньої професії [ 2, 3].

Таким чином, адаптація до освітнього середовища ВНЗ -одна з форм пристосування людини. Вона має ті ж компо-ненти, що і будь-який інший адаптивний процес.

Іноземні студенти, маючи специфічні етнічні та психоло-гічні особливості, змушені долати різного роду психологічні,соціальні, моральні, релігійні бар’єри, освоювати нові видидіяльності і форми поведінки.

Адаптація іноземних громадян до нових соціокультурнихумов при вступі до вищого навчального закладу є основнимчинником, що впливає на ефективність освітнього процесу.

Молоді люди, що приїхали на навчання в нашу країну зінших держав, опиняються в дуже непростій ситуації. Сту-дентське життя стає для них серйозним життєвим випробу-ванням. Вони змушені не тільки освоювати новий вид діяль-ності - навчання у вищому навчальному закладі, готуватисядо майбутньої професії, а й адаптуватися до нового соціо-культурного простору.

Труднощі, які іноземний студент відчуває під час пере-бування в новій країні, можна поділити на три основні групи:

1) психофізіологічні труднощі, пов’язані з перебудовоюособистості, «входженням» у нове середовище, психоемо-ційним напруженням, зміною клімату і т.д.;

2) навчально-пізнавальні труднощі, пов’язані з недос-татньою мовною підготовкою, подоланням відмінностей усистемах освіти; адаптацією до нових вимог і систем кон-тролю знань;

3) соціокультурні труднощі, пов’язані з освоєнням новогосоціального і культурного простору ВНЗ; подоланням мов-ного бар’єру у вирішенні комунікативних проблем. Зміниумов та побуту, відсутність звичного комфорту нерідко зава-жають студентам зосередитися на навчанні. Їм доводитьсясамостійно себе обслуговувати. Культурні традиції та регіо-нальні особливості грають важливу роль у формуванні адап-таційних навичок в іноземних студентів.

Незважаючи на відмінності між психофізіологічною,інтелектуальною, соціокультурною та іншими видами адап-тації, в дійсності, переплітаючись, вони є окремими аспек-тами єдиного процесу. Як правило, в природних умовах налюдину діє не окремий фактор, а комплекс факторів сере-довища.

Мета дослідження: вивчити особливості адаптації іно-земних студентів до освітнього середовища вищого нав-чального закладу.

Матеріал і методи дослідженняЗ метою виявлення проблем соціокультурної адаптації до ос-

вітнього процесу нами було проведено соціологічне опитуванняіноземних студентів Івано-Франківського національного медич-ного університету. У дослідженні брали участь 54 особи, з яких11% іноземців - студенти першого, 17% - другого, 14% - третього,16% - четвертого к урсу, 20% - п’ятого курсу та 22% – шостого курсу.

Запропонований блок питань був спрямований на отриманнябазових відомостей про респондентів, про їх соціальні та соціо-культурної проблеми.

Результати дослідженняРезультати опитування свідчать про те, що найголовні-

шою перешкодою на шляху адаптації освоєння став мовнийбар’єр. Так, 78% опитаних приїхали в Україну без знання

83


слов’янських (української або російської) мов. Лишенезначна частина - 3% - вільно володіли російською мовою.Цікавим є той факт, що 61% студентів не планували приїздсаме в Україну, оскільки головним для них було бажанняотримати освіту за кордоном. Однак, для 32% респондентівбуло важливим отримати саме українську вищу освіту, щоговорить про достатньо високий рейтинг української вищоїшколи.

Цікавими є відповіді респондентів на запитання про те,що сподобалося іноземним студентам після приїзду в Ук-раїну. Наявність земляків сподобалась 100% респондентів,самостійність і незалежність - 80% опитаних, інший спосіб -життя 40% студентів, природа - 60% респондентів, а культура -30% опитаних.

Важливу роль у соціально-культурній адаптації вико-нують деканат по роботі з іноземними студентами, викладачіВНЗ, студенти, співвітчизники та інші іноземні громадяни.Опитувані зазначили, що найбільш істотну допомогу і під-тримку в процесі пристосування до життя в Україні вониотримують від своїх земляків (75%). Далі йдуть деканат пороботі з іноземними студентами (61%), викладачі (36%),сусіди по гуртожитку (64%).

Побутові умови, в яких живуть студенти, безпосередньовпливають на успіх пристосування до нової обстановки.Звикання до української їжі є суттєвою проблемою для 84%іноземних студентів.

Що стосується загальної оцінки пристосованості до жит-тя в гуртожитку, то житлово-побутові умови вважають прий-нятними 56% студентів 1 курсу, 61% студентів 2 курсу, 68%студентів 3 курсу, 90% студентів 4 курсу, 83% студентів 5курсу та 85% студентів 6 курсу. Отже, більшість респонден-тів з часом успішно пристосовуються до життя в гуртожитку.

Важливим чинником у процесі адаптації до соціокуль-турних умов виступає тривалість проживання в країні. Ре-зультати дослідження показали, що серед студентів, що про-живають в Україні більше двох років, більше 74% почуваютьсебе комфортно, 46% почувають себе задовільно. Цікавимє те, що жоден студент не вказав на те, що почуває себе внашій державі незадовільно. Таким чином, більшість інозем-них студентів успішно освоюють соціокультурне середо-вище.

ОбговоренняОднією з найважливіших умов успішної соціокультурної

адаптації іноземних студентів до нового освітнього середо-вища можна вважати організацію взаємодії і взаєморозу-міння між викладачами та студентами. Важливе значеннямають стосунки між представниками різних культур все-редині групи, університету.

Процес адаптації до нового соціально-культурного сере-довища протікає як в рамках навчальної діяльності, так іпід час проведення позааудиторних заходів, що, у свою чергу,сприяє прискоренню даного процесу. Необхідно залучатиіноземних студентів до активної участі у заходах, які про-водяться університетом, а саме концерти, наукові конфе-ренції, міжвузівські конкурси та змагання.

Ефективне вирішення проблем адаптації іноземнихстудентів сприяє формуванню позитивного іміджу Українив світовому інтелектуальному та політичному просторі.

Висновки1. Особливості адаптації іноземних студентів визнача-

ються комплексом факторів: психофізіологічних, навчально-пізнавальних, соціокультурних, побутових.

2. Проблеми адаптації іноземних студентів обумовлені«входженням» особистості в нове соціально-культурне танавчально-пізнавальне середовище, де відбувається форму-вання структури відносин усіх компонентів освітньогопроцесу.

3. Процес адаптації іноземних студентів до освітнього

середовища вищого навчального закладу повинен бутиорганізованим, цілеспрямованим та комплексним.

Перспективи подальших дослідженьПровести дослідження адаптаційних процесів іноземних

студентів залежно від країни їх походження.

Література1. Антонів Р. Р. Важелі покращення успішності іноземних

студентів в умовах тимчасової зміни соціокультурного середовища/ Р. Р. Антонів // Архів клінічної медицини. - 2013.- № 2.– С.88-89.

2. Геряк С. М. Формування в іноземних студентів професійноспрямованої компетенції у комунікації/ С. М. Геряк, Н. І. Багній,О. Є. Стельмах // Медична освіта. - 2010.- № 1.– С.71-73.

3. Костяк Н. В. Психолого-педагогічні аспекти адаптації сту-дентів-іноземців до навчання у вищих навчальних закладах Ук-раїни / Н. В. Костяк, Н. В. Козак, Г. Б. Паласюк // Медична освіта.– 2002. - № 3. - С. 53-56.

4. Оніщенко Т. Є. Досвід організації навчального процесу зангломовними студентами на кафедрі інфекційних хвороб / Т. Є.Оніщенко, І. В. Мельник, О. В. Рябоконь // Запорожский меди-цинский журнал. - 2013.- № 4.– С.61-63.

Мизюк В.М.Адаптация иностранных студентов к образовательной

среде Ивано-Франковского национального медицинского уни-верситета

ГВУЗ «Ивано-Франковский национальный медицинскийуниверситет», г. Ивано- Франковск

[email protected]Резюме. В работе представлены результаты исследования

особенностей адаптации иностранных студентов, обучающихсяв Ивано - Франковском национальном медицинском университете.

Проведен социологический опрос иностранных студентов. Висследовании принимали участие 54 человека, из которых 11 %иностранцев - студенты первого, 17 % - второго, 14 % - третьего,16 % - четвертого курса, 20 % - пятого курса и 22 % - шестого курса.

Установлено, что главным препятствием на пути адаптацииявляется языковой барьер. 78 % опрошенных студентов приехалив Украину без знания славянских (украинского или русского)языков и лишь незначительная часть - 3% - свободно владели рус-ским языком. Около 55 % иностранных студентов существеннуюпомощь и поддержку в процессе приспособления к жизни в Ук-раине получают от своих земляков, 61 % студентов - от деканатапо работе с иностранными студентами, 36% от преподавателей,64 % - от соседей по общежитию. Жилищно - бытовые условиясчитают приемлемыми 56 % студентов 1-го курса, 61 % студентов2-го курса, 68 % студентов 3-го курса, 90 % студентов 4-го курса,83 % студентов 5-го курса и 85 % студентов 6-го курса . Результатыисследования показали, что среди иностранных студентов,проживающих в Украине более двух лет, 74 % чувствуют себякомфортно, 46 % чувствуют себя удовлетворительно. А проведениевнеаудиторных мероприятий университетом способствуетприскоренюю социально - культурной адаптации иностранныхстудентов.

Особенности адаптации иностранных студентов определяютсякомплексом психофизиологических, учебно-познавательных,социокультурных и бытовых факторов. В адаптации важноезначение играет структура отношений всех компонентов обра-зовательного процесса. Процесс адаптации иностранных сту-дентов к образовательной среде высшего учебного заведениядолжен быть организованным, целенаправленным и комплексным.

Ключевые слова: адаптация иностранных студентов,образовательная среда, проблемы адаптации, условияуспешности адаптации.

V.M. MiziukAdaptation of Foreign Students to Educational Environment

of the Ivano-Frankivsk National Medical UniversityIvano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

[email protected]. This article highlights the results of research into features

of foreign students’ adaptation to educational process of the Ivano-Frankivsk National Medical University.

A sociological survey of foreign students was held. The studyinvolved 54 people, including 11% of foreigners – first-year students,


84

17% - second-year students, 14 % - third-year students, 16% - fourth-year students, 20% - fifth-year and 22 % - sixth-year ones.

It was established that the most important obstruction on the wayto adaptation is language barrier. 78% of surveyed students came toUkraine without any knowledge of Slavic (Ukrainian or Russian)languages and only a small part ( 3%) spoke fluent Russian. About55% of foreign students get substantial assistance and support fromtheir countrymen in the process of adaptation to life in Ukraine, 61%of students are supported by the dean’s office dealing with foreignstudents, 36% of them - by teachers, while 64% are supported by theirneighbours at hostels. 56% of first-year, 61% of second-year, 68% ofthird-year, 90% of fourth-year, 83% of fifth-year and 85% of sixth-year students consider their living conditions acceptable. The surveyresults show that among the foreign students, who have been living in

Ukraine for more than two years, about 74% feel at ease and 46% feelsatisfactory. Extracurricular activities, carried out by the Medical University,contribute to faster socio-cultural adaptation of foreign students.

All features of foreign students’ adaptation are defined by a numberof psycho-physiological, educational-cognitive, socio-cultural anddomestic factors. The structure of relations between the componentsof educational process plays an important role in adaptation. The processof foreign students’ adaptation to educational environment of a highereducational institution must be organized, aim-focused andcomprehensive.

Key words: foreign students’ adaptation, educational environment,problems of adaptation, conditions for successful adaptation.


УДК 614.253.4+371.322Місяченко М.М.Сучасні аспекти викладання клінічної фармакології для студентів стоматологічного факультетуКафедра внутрішньої медицини стоматологічного факультету (зав. каф. – проф. М.А. Оринчак)ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет”

Резюме. У статті розглянуто основні напрямки проведенняпрактичних занять та підсумкового модуля з дисципліни “клінічнафармакологія” для студентів стоматологічного факультету відпо-відно до вимог Болонського процесу. Завданням викладанняклінічної фармакології є поповнення та систематизація знань,отриманих при вивченні загальної фармакології, з питаньфармакокінетики та фармакодинаміки лікарських препаратів, їхвзаємодії та побічних ефектів.

Ключові слова: клінічна фармакологія, робоча програма,навчальний процес.

Сучасне встановлення клінічної фармації в Україні три-ває тільки двадцять років. На сьогоднішній день викладанняклінічної фармакології потребує розробки педагогічних при-йомів для подальшої підготовки студентів до самовдоско-налення своїх знань та навиків протягом подальшої про-фесійної діяльності. Основне завданням клінічної фармако-логії - оптимізувати медикаментозну допомогу хворому, зро-бити її максимально ефективною, нешкідливою і економічноможливою [4].

Знання клінічної фармакології є, безперечно, важливимдля лікаря будь-якої спеціальності. Більшість лікарських за-собів – це високоактивні речовини з чіткою спрямованістюдії і найменша неточність під час їх призначення може спри-чинити серйозні порушення в організмі хворого. Часто передлікарем стоїть складне завдання – вибрати з великого арсе-налу лікарських засобів не тільки найефективніший, а й най-менш токсичний, а також зменшити ризик прояву негативноїдії.

На відміну від медичного факультету, викладання фарма-кології відповідно до вимог кредитно-модульної системи длястудентів-стоматологів розпочалось тільки в 2011–2012 нав-чальному році. Набутий досвід дозволив відразу включитисьв цю систему, уникнути помилок та недоліків, що спостері-галися на початку викладання за новими вимогами. Викла-дання клінічної фармакології у студентів стоматологічногофакультету базується на використанні знань, одержаних сту-дентами на кафедрах попередніх курсів: при вивченні ла-тинської мови, біохімії, фізичної хімії, біофізики, нормальноїфізіології, патологічної анатомії, патологічної фізіології, про-педевтики внутрішніх хвороб, загальної фармакології та ін.Без засвоєння цих дисциплін неможливо правильно орієн-туватися у тих складних процесах, які відбуваються в орга-

нізмі людини, а отже призначати ті чи інші лікарські засобиз лікувальною або профілактичною метою. У свою чергуклінічна фармакологія є основою сучасної терапії, зокремафармакотерапії. Велику складність у викладанні клінічноїфармакології має динамічний ріст кількості зареєстрованихпрепаратів, уявлення про їх фармакодинаміку, показів тапротипоказів до їх використання, побічних ефектів, формвипуску, режимах дозування та інше [ 3].

Основним завданням викладання даної дисципліни устудентів стоматологічного факультету є поповнення та сис-тематизація знань, отриманих при вивченні загальної фарма-кології, з питань фармакокінетики та фармакодинамікилікарських препаратів, їх взаємодії та інше. Викладанняклінічної фармакології проводиться для студентів IV курсустоматологічного факультету Івано-Франківського націо-нального медичного університету. Професорсько-викла-дацький склад кафедри постійно контактує з викладачамикафедр стоматологічного профілю. Сумісні методичні на-ради дозволяють більше уваги звертати на найбільш поши-рені препарати, розробляти клінічні задачі, створювати аде-кватні клінічні ситуації, що можуть виникнути “біля ліжкахворого”, або “біля стоматологічного крісла” [1]. З метоюінтенсифікації навчального процесу, систематичності засво-єння навчального матеріалу, своєчасного контролю та коре-гування навчально-виховного процесу, підвищення моти-вації, зменшення пропусків практичних занять успішністькожного студента з клінічної фармакології оцінюється зарейтинговою системою. Максимальна кількість балів прививченні модуля – 200. У тому числі за поточну навчальнудіяльність – 120 балів, за результатами модульного підсум-кового контролю – 80 балів.

Поточний контроль здійснюється на кожному практич-ному занятті відповідно до конкретних цілей теми, на прак-тичному підсумковому занятті – відповідно до цілей зміс-тового модуля. Рекомендується застосовувати на всіх прак-тичних заняттях види об’єктивного контролю теоретичноїпідготовки та контроль засвоєння практичних навичок. Призасвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяль-ність студента виставляються оцінки за 4-ри бальною (тради-ційною) шкалою, які потім конвертуються у бали, залежновід кількості тем у модулі. Поточний контроль здійснюєтьсяна основі усного оцінювання теоретичних знань за системою

85


“запитання – повна відповідь”. Поточні знання також кон-тролюються письмово: рішення тестових завдань з конкрет-ними або множинними відповідями – студент отримує 10тестів; рішення ситуаційної задачі – вибір фармакотерапіїконкретному хворому з певною патологією із зазначеннямгрупи лікарського засобу, а також виписування рецептів длялікування даного хворого.

Підсумковий контроль засвоєння модуля відбуваєтьсяпісля завершення всіх практичних занять шляхом тестуван-ня, усних відповідей на теоретичні запитання та рішеннямситуаційних задач. Максимальна кількість балів, що присво-юється студенту при засвоєнні модуля (залікового кредитуECTS) – 200 балів.

Найбільша кількість балів, яку може набрати студент прививченні модуля, вираховується шляхом множення кількостібалів, що відповідають оцінці “5”, на кількість тем у модулі(14 занять х 8 балів = 112 балів) з додаванням балів за індиві-дуальну самостійну роботу (8 балів) і дорівнює 120 балам.Мінімальна кількість балів нараховується шляхом множеннякількості балів, що відповідають оцінці “3”, на кількість тему модулі (14 занять х 4 бали) та дорівнює 56 балам. Студентдопускається до підсумкового модульного контролю за умо-ви відвідування всіх занять та виконання навчальної про-грами, і якщо за поточну навчальну діяльність він набрав неменше балів, ніж мінімальний показник (кількість балів, щовідповідає оцінці “3”, помножену на кількість тем у модулі).

Оцінка за модуль визначається з урахуванням оцінок по-точного контролю та підсумкової оцінки, яка виставляєтьсяпри оцінюванні теоретичних знань та практичних навичоквідповідно до переліку навчальної програми. Підсумковиймодульний контроль проводиться на останньому заняттіпротягом 90 хвилин. Основними формами контролю засво-єння модулю є рішення тестових завдань з однією правиль-ною відповіддю, усна відповідь на теоретичні запитання,рішення ситуаційних задач з надання ургентної диферен-ційованої лікарської допомоги (вибір групи лікарськогозасобу).

Критерії оцінювання знань:1. тестові завдання №20 – 1 бал за 1 тест – усього 20

балів;2. теоретичне запитання №2 – 20 балів за 1 питання –

усього 40 балів;3. рішення ситуаційних задач №2 – 10 балів за 1 задачу –

усього 20 балів.Максимальна кількість балів, яку студент може отримати

за підсумковий модульний контроль – 80 балів, мінімальна –якщо одержав не менше, ніж 50 балів. Вивчення дисциплінивважається успішно завершеним, якщо сума балів за поточнууспішність та складання підсумкового модульного контролюскладає не менше, ніж 90 балів. Студенти з урахуваннямкількості набраних балів ранжируються за стандартною сис-темою ECTS.

ВисновокМодульно-рейтингова система навчання є вдалою замі-

ною традиційній системі навчання. ЇЇ адаптація до вимогнаціональної освіти вимагає ретельної побудови навчаль-ного процесу на стоматологічному факультеті із врахуваннямособливостей розвитку цієї науки у світі, створенням моти-вації до вивчення її майбутніми фахівцями всіх спеціаль-ностей, обов’язковим вирішенням фармакотерапевтичнихзадач та клінічних ситуацій. Це буде сприяти підвищеннюпрестижу української вищої освіти в європейському світо-вому освітньому просторі.

Література1. Волощук Н. І. Актуальні питання викладання фармакології

на медичному та стоматологічному факультетах: проблеми таперспективи / Н. І. Волощук, О. С. Пашинська, Е. В. Беляєв //Медична освіта. – 2012. – №3. – С.23-27.

2. Макаренко О.В. Преподавание фармакологии с учетомсовременных условий / О.В. Макаренко // Клінічна фармакологіята фармакотерапія захворювань у світлі доказової медицини: тезидоповідей VII Всеукраїнської науково-практичної конференції зклінічної фармакології. – Вінниця, 2013. – С.188-189.

3. Мілерян В.Є. Проектування кредитно-модульної системи організаціїнавчального процесу (метод. рекомендації) – Київ. – 2008. – 15с.

4. Reidenberg M. Clinical pharmacology: the scientific basis oftherapeutics / M. Reidenberg // Clin. Pharmacol. Ther. — 1999. —66(I). — P.2-8.

Мисяченко М.Н.Современные аспекты преподавания клинической фарма-

кологии для студентов стоматологического факультетаРезюме. В статье рассмотрены основные направления про-

ведения практических занятий и итогового модуля по дисциплине“клиническая фармакология” для студентов стоматологическогофакультета согласно требованиям Болонского процесса. Задачейпреподавания клинической фармакологии является пополнениеи систематизация знаний, полученных при изучении общейфармакологи по фармакокинетики и фармакодинамики лекарст-венных препаратов, их взаимодействия и побочных эффектов.

Ключевые слова: клиническая фармакология, рабочая про-грамма, учебный процесс.

M.M. MisiachenkoModern Aspects of Clinical Pharmacology Teaching for

Students of the Dentistry FacultyAbstract. This article examines the main areas of practical classes

and final module in the discipline “Clinical pharmacology” for studentsof the dentistry faculty under the conditions of the Bologna process.The task of teaching clinical pharmacology is updating andsystematization of knowledge gained in the study of generalpharmacology, knowledge on the pharmacokinetics andpharmacodynamics of drugs, their interactions and side effects.

Keywords: clinical pharmacology, workprogram, the educationalprocess.



86

УДК 377.35 + 378.147 + 616.314Ожоган З.Р., Мізюк Л.В., Бульбук О.І., Заяць О.Р., Сухоребський Ю.І.Особливості виробничої практики з ортопедичної стоматології згідно з кредитно-модульноюсистемою у студентів 4-го курсуКафедра ортопедичної стоматології (зав. каф. - проф. Ожоган З.Р.) Івано-Франківський національний медичний університет

Резюме. Проходження виробничої практики згідно з кредитно-модульною системою сприяє формуванню у студентів клінічногомислення та досягнення відповідності стандартам європейськоїсистеми освіти. Виробнича лікарська практика для студентів 4-гокурсу стоматологічних факультетів передбачає її проходження на3 кафедрах: терапевтичної стоматології, ортопедичної стоматологіїта хірургічної стоматології. Підсумковий контроль засвоєннякожного модуля виробничої лікарської практики відбувається востанній день практики після її завершення, проводиться викла-дачами профільних кафедр у присутності керівника бази практикита передбачає демонстрацію вмінь і практичних навичок з перелікупо кожному модулю і вирішення ситуаційних завдань. Під часпроходження практики в ортопедичному відділенні значну увагуприділяють навикам і вмінням даної дисципліни: складати план івибирати метод лікування, заповнити історію хвороби, проводитиклінічні етапи виготовлення знімних і незнімних конструкційпротезів, виявляти та виправляти помилки, допущені напопередніх клінічних етапах.

Ключові слова: кредитно-модульна система, виробничапрактика, відділення ортопедичної стоматології.

Характерною ознакою розвитку національної вищої ос-віти є модернізація і реформування, спрямовані на приєд-нання до Болонського процесу з метою входження в євро-пейський освітній і науковий простір. Це відбувається шля-хом структурного реформування вищої освіти, зміни освіт-ніх програм, форм і методів навчання, сприяння спромож-ності випускників вищих навчальних закладів навчатися вуніверситетах Європи і працевлаштуватися на євро-пейському ринку праці.

Болонський процес ґрунтується на цінностях євро-пейської освіти і культури. Його мета - прийняття зручних ізрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій, вве-дення двоступеневої структури освіти (бакалавр-магістр),використання єдиної системи кредитних одиниць (ЕСТБ -Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої сис-теми) і додатків до дипломів. Важливе значення має класи-фікація ступенів та кваліфікацій, тому що їх надання свідчитьпро важливі перехідні рубежі від системи освіти до ринкупраці в межах конкретної країни. Підписання Україною Бо-лонської конвенції передбачає впровадження в практикуроботи вищих навчальних закладів кредитно-модульної сис-теми організації навчального процесу. Завданнями кредитно-модульної системи є досягнення відповідності стандартамєвропейської системи освіти, затребування українськихосвітянських кваліфікацій європейським ринком праці;затвердження загальноприйнятої та порівняльної системиосвітньо-кваліфікаційних ступенів, запровадження стандар-тизованого додатка до диплома, модель якого розробленоЄвропейською системою і який містить докладну інформа-цію про результати навчання випускника, а також сприяннявдосконалення системи об’єктивної оцінки якості знаньвикладачів і студентів вищих навчальних закладів. Кредит-но-модульна система виконує дві основні функції: 1) спри-яння мобільності студентів і викладачів та спрощення пере-ходу з одного університету до іншого; 2) визначення обсягівпроведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів нав-чальної та наукової діяльності.

Удосконалення навчального процесу відповідно до ви-мог Болонської декларації передбачає значне збільшенняобсягів самостійної роботи студента (до 50 - 60 %), індиві-дуалізацію навчання, що, відповідно, потребує належногонауково-методичного забезпечення навчального процесу,відповідної матеріальної бази, покращення фінансово-побутового стану студента.

Запровадження кредитно-модульної системи навчанняпередбачає реорганізацію традиційної схеми “навчальнийсеместр - навчальний рік - навчальний курс”, раціональнийподіл навчального матеріалу дисципліни на модулі й пере-вірку якості засвоєння теоретичного і практичного матеріалукожного модуля, використання ширшої шкали оцінюваннязнань, вирішальний вплив суми балів, одержаних упродовжсеместру, на підсумкову оцінку.

Здобування освіти в рамках кредитно-модульної системисприяє комплексному підходу до розгляду та розв’язаннятаких завдань, як формування змісту навчання, здатного реа-гувати на конкретні умови навчання; стимулювання самос-тійності та відповідальності студентів; забезпечення інди-відуалізації навчання щодо рівня допомоги та диференціаціїзмісту навчання; здійснення якісного процесу навчання,унаслідок якого досконало оволодівають знаннями, навич-ками та вміннями всі студенти або переважна їх більшість.

Впровадження кредитно-модульної системи зараз ак-тивно відбувається і на стоматологічних факультетах медич-них вузів. Навчання студентів відповідно до Болонських за-сад передбачає ряд змін у процесі навчання студентів-стома-тологів. Воно дозволяє збільшити кількість годин для самос-тійного опрацювання заданих тем, а також сприяє кращомуздобуванню вмінь і навичок студентів-стоматологів, що єневід’ємною складовою майбутньої професії.

Важливе значення у процесі навчання студентів-стома-тологів має проходження виробничої практики, яка відбу-вається після закінчення 4 курсу. Практика передбачаєсамостійне опанування студентами практичними навичкамизгідно з освітньо-професійною програмою підготовки фахів-ців (ОПП) та освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ),яке контролюється керівниками – викладачами профільнихкафедр та керівниками виробничої практики від бази. По-точна навчальна діяльність студентів оцінюється керівни-ками – викладачами практики від вищого навчальногозакладу.

Підсумковий контроль засвоєння кожного модуля вироб-ничої лікарської практики відбувається в останній день прак-тики після її завершення. Контроль модулів проводитьсявикладачами профільних кафедр у присутності керівникавід бази практики. Оцінка успішності студента за виробничулікарську практику для студентів 4-го курсу стоматологічнихфакультетів є рейтинговою і виставляється за багатобальноюшкалою з урахуванням поточної успішності та підсумковогомодульного контролю і має визначення за системою ЕСТSта традиційною шкалою, прийнятою в Україні.

Виробнича лікарська практика для студентів 4-го курсустоматологічних факультетів передбачає її проходження на3 кафедрах: терапевтичної стоматології, ортопедичної стома-тології та хірургічної стоматології. Основними завданнямивиробничої лікарської практики є: навчити студентів пла-нувати заходи з дотримання здорового способу життя, осо-бистої гігієни, визначати фактори ризику основних стомато-логічних захворювань та їх ускладнень; застосовувати ос-новні принципи асептики, антисептики, знеболювання; про-водити обстеження стоматологічного хворого функціональ-ними методами у клініці терапевтичної, ортопедичної тахірургічної стоматології та вміти аналізувати їх результати,обґрунтувати і формулювати попередній діагноз проводитидиференційну діагностику захворювань в клініці, визначатипровідні синдроми і симптоми хвороб, ставити остаточнийдіагноз захворювань.

Важливе значення в практиці студентів-стоматологів має

87


визначення невідкладних станів та їх своєчасне усунення.Під час проходження практики в ортопедичному відді-

ленні значну увагу приділяють навикам і вмінням даної дис-ципліни, а саме: складати план і вибирати метод лікування,передбачаючи необхідність санації ротової порожнини, за-повнити історію хвороби, проводити клінічні етапи виготов-лення знімних і незнімних конструкцій протезів, виявлятита виправляти помилки, допущені на попередніх клінічнихетапах.

Одним із видів діяльності студентів та контролю його збоку керівника практики є ведення щоденника виробничоїпрактики. Він є основним документом на період виробничоїпрактики, включаючи її захист. Не менше двох разів на тиж-день студент повинен подати щоденник на перевірку асис-тенту (доценту) – керівнику виробничої практики від кафед-ри і щоденно – на підпис безпосередньому керівникові (лі-карю-стоматологу від лікувального закладу).

Після завершення кожного модуля студент заповнює під-сумковий звіт про виконану роботу. Після закінчення вироб-ничої практики, складання цифрового та текстового звітівстуденту видається характеристика та рецензія на щоденник.При написанні характеристики та рецензії відображають такіпоказники як рівень теоретичної підготовки, оволодінняпрактичними навичками, знання рецептури, дотримання ос-нов деонтології та етики, ставлення студента до оволодінняпрактичними навичками.

Останнім етапом проходження виробничої практики єскладання підсумкового модульного контролю. До нього до-пускається студент, який на 100% виконав необхідну кіль-кість практичних навичок, виклав їх у письмовій формі танадав обґрунтовані відповіді на запитання щодо змісту що-денника, виконав запропонований обсяг санітарно-просвіт-ницької роботи (випуск санітарних бюлетенів, проведеннябесід, реферати) та в результаті отримав мінімум 72 бали(що складає 60%) з 120 максимальних балів.

Підсумковий модульний контроль виробничої лікарськоїпрактики студентів 4-го курсу передбачає демонстраціювмінь і практичних навичок з переліку по кожному модулюі вирішення ситуаційних завдань.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності сту-дентів має перевірятися статистичними методами (коефі-цієнт кореляції між поточною успішністю та результатамипідсумкового модульного контролю).

Отже, проходження виробничої практики згідно кредит-но-модульної системи сприяє формуванню у студентів клі-нічного мислення та досягнення відповідності стандартамєвропейської системи освіти.

Література1. Програма для студентів 4-го курсу стоматологічних фа-

культетів вищих медичних навчальних закладів ІV рівнів акре-дитації Виробнича лікарська практика.- Київ, 2012.

2. Барій М. Й., Ортинський В. Л. Основи психології і педа-гогіки: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007.

3. Мазуха Д. С, Опанасенко Н. І. Педагогіка: Навчальнийпосібник. - К.: Центр учбової літератури, 2005.

4. Ніколаєнко С. М. Стратегія розвитку освіти України: початокXXI століття. - К.: Знання, 2006.

5. Пальчевський С. С. Педагогіка: Навчальний посібник. - К:Каравела, 2007.

Ожоган З.Р., Мизюк Л.В., Бульбук А.И., Заяц О.Р.,Сухоребський Ю.И.

Особенности производственной практики по ортопеди-ческой стоматологии согласно кредитно-модульной системыу студентов 4- го курса

Кафедра ортопедической стоматологии (зав. каф. - проф.Ожоган З.Р. )

Ивано-Франковский национальный медицинский университетРезюме. Прохождение производственной практики согласно

кредитно-модульной системы способствует формированию у сту-дентов клинического мышления и достижения соответствия стан-дартам европейской системы образования. Производственнаяврачебная практика для студентов 4- го курса стоматологическихфакультетов предусматривает ее прохождение на 3 кафедрах:терапевтической стоматологии, ортопедической стоматологии ихирургической стоматологии. Итоговый контроль усвоения каж-дого модуля производственной врачебной практики происходитв последний день практики после ее завершения, проводитсяпреподавателями профильных кафедр в присутствии руководителяот базы практики и предусматривает демонстрацию умений ипрактических навыков из перечня по каждому модулю и решенияситуационных задач. Во время прохождения практики в орто-педическом отделении большое внимание уделяют навыкам иумениям данной дисциплины: составлять план и выбирать методлечения, заполнить историю болезни, проводить клиническиеэтапы изготовления съемных и несъемных конструкций протезов,выявлять и исправлять ошибки, допущенные на предыдущихклинических этапах.

Ключевые слова: кредитно-модульная система, производ-ственная практика, отделение ортопедической стомато-логии.

Z.R. Ozhohan, L.V. Miziuk, O.I. Bulbuk, O.R. Zaiats, Yu.I. Sukho-rebskyi

The Specifics of Practical Training in Orthopedic Dentistry ofthe 4th Year Students According to Credit-Module System

Department of Orthopedic Dentistry (Head of Department. - Prof.Z.R. Ozhohan)


Abstract. Taking part in practical training according to the credit-modular system promotes students’ clinical thinking and achieving ofcompliance with the standards of the European educational systems.The students of the 4th year of the dental faculties have their practicaltraining in 3 different departments: therapeutic dentistry, orthopedicdentistry and surgical dentistry. The final exam for each module ofpractical training takes place on the last day of the training. The teachersof the specialized departments together with the director of the practicaltraining are in charge of this exam. They check students’ knowledge,practical skills and abilities to solve different tasks related to their futurejobs. During the practical training at the orthopedic department greatattention is focused on developing the following skills of this discipline:making a plan and choosing treatment, completing medical history,conducting clinical stages of manufacturing the removable and fixeddentures, finding and correcting mistakes made in the previous clinicalstages.

Keywords: credit-module system, practical training, departmentof prosthetic dentistry.



88

УДК: 614.253.4:371.59:37.015.3Сенишин Н.Ю.Форми контролю та підготовка матеріалів методичного забезпечення студентів з дисципліни«Дерматологія та венерологія»Кафедра дерматології та венерології (зав. каф. – проф. Н.Г. Вірстюк)Івано-Франківського національного медичного університету

Резюме. У роботі наведено шляхи оптимізації проведенняпрактичного заняття з предмету «Дерматологія та венерологія».Вказується на необхідність використання при визначенні рівняпідготовки студентів до заняття тестових завдань ІІ та ІІІ рівнівзасвоєння, що дає можливість викладачу максимально адекватновизначити рівень підготовки студента до заняття та ступіньзасвоєння ним матеріалу безпосередньо на занятті; значно збіль-шує можливість оволодіння матеріалом з практичної частинизаняття.

Ключові слова: рівень засвоєння, тестові завдання.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Організація навчального процесу за кредитно-модульноюсистемою освіти потребує активного використання сучаснихметодів контролю успішності з відповідними матеріаламиметодичного забезпечення, що сприяє формуванню профе-сійних вмінь та навичок студентів на належному рівні. Задопомогою правильно підібраних методів контролю успіш-ності студента ми сприяєм оптимізації теоретичної частинизаняття, зменшуєм кількість часу, що затрачається на виз-начення рівня готовності студента до заняття та ступінь за-своєння ним матеріалу як самостійно так і на занятті, збіль-шуючи час на практичну частину [1,2].

Мета. Оптимізація матеріалів контролю знань студентівз предмету «Дерматологія та венерологія ».

Матеріал і методи дослідженняПроведено аналіз рекомендованих тестових завдань із пред-

мету «Дерматологія та венерологія». Виділено групи тестів дляоцінки вихідного рівня знань студентів на підготовчому етапі таконтролю професійних вмінь на підсумковому етапі заняття.

Результати дослідження та їх обговоренняОптимізація матеріалів контролю знань студентів вима-

гає розуміння рівнів засвоєння інформації. Традиційно ви-діляють чотири рівні засвоєння (за Беспалько В.П.)[1,2]:

І рівень – загальні уявлення, що забезпечують лишевпізнавання матеріалу при повторному сприйнятті. Самос-тійне повноцінне відтворення матеріалу на цьому рівні непередбачається.

ІІ рівень – репродуктивні знання. Цей рівень засвоєнняпередбачає, що студент розуміє, пам’ятає і може самостійнодетально відтворити теоретичний матеріал, а також викорис-тати його у вирішенні стандартних, типових задач.

ІІІ рівень – власне професійні навики і вміння. Головнимзавданням професійної підготовки медика є формуваннясистеми професійних вмінь і навиків, що складають основумайбутньої професійної діяльності.

ІV рівень – творчий, передбачає самостійний пошук,відкриття нових знань, способів дій.

Студенти, з якими доводиться спілкуватися на нашій дис-ципліні «Дерматологія та венерологія», приходять з багажемзнань, отриманим за попередні роки. На кожне заняття ви-носиться величезний об’єм інформації, з яким студент пови-нен не просто ознайомитись, а кінцевим результатом длястудента є «знати», «вміти» та «оволодіти» матеріалом згідноз поставленою навчальною метою кожного заняттях [3]. Ви-ходячи з вищевказаного, викладачі повинні забезпечитиоптимізацію матеріалів контролю заняття для визначення,що «знає», «вміє» та чим «оволодів» кожен студент на занятті.

Традиційно виділяють три основні види матеріалів кон-тролю:

1) теоретичні запитання;

2) тести (завдання із запрограмованим варіантом відпо-віді);

3) задачі.Матеріали контролю забезпечуються для різних рівнів

засвоєння для підготовчого та заключного етапів.Тести успішності – це сукупність тестових стандартизо-

ваних завдань, що використовуються як інструмент длявизначення рівня оволодіння відповідною діяльністю: уяв-ленням, знаннями, навиками, вміннями [2]. Відповідно досучасних вимог тестові завдання повинні охоплювати весьоб’єм матеріалу, що підлягає контролю. Наші тестові зав-дання повинні бути спрямовані на визначення ІІ та ІІІ рів-нів засвоєння матеріалу. Виходячи з вмісту ІІ рівня засво-єння, адекватні йому тести повинні бути побудовані так, щобвони дозволяли оцінити точність, глибину, повноту теоре-тичних знань студента, якість запам’ятовування і відтво-рення їх на понятійному рівні. Насамперед це тести з мно-жинним вибором, що передбачають вибір групи правильнихвідповідей з багатьох. Наприклад, пропонується 7 відпові-дей, із яких студенту потрібно вибрати 4 правильних. Такийтест зменшує ймовірність вгадування.

До тестів ІІ рівня відносять також «тести на підстановку»або «тести з вільно побудованою відповіддю». Завданнятаких тестів пропонують студенту перерахувати, назвати,вписати елементи, симптоми, ознаки, критерії, методи ітощо. При цьому їх необхідна кількість може бути вказана,що робить тест для студента дещо простішим. Якщо ж кіль-кість відповідей не вказана, студент повинен не тількисамостійно знайти правильні відповіді, але і визначити їхкількість. В цьому випадку рівень складності тесту дещо зростає.

Типовим прикладом «тестового завдання з вільно побу-дованою відповіддю» є тести, побудовані на основі малюн-ків, графіків або структурно-логічних схем. Студенту про-понується назвати пронумеровані елементи малюнка,графіка або пропонується заповнити незаповнену струк-турно-логічну схему теоретичного матеріалу по темі або їїчастині [4].

До ІІ рівня складності відносять тестові завдання, щопередбачають визначення правильної послідовності дій іззаданої довільної. В основу цього тесту може бути закладе-ний алгоритм будь-якого професійного навику, наприклад,схема надання допомого при анафілактичному шоці, абостандартна схема проведення профілактичних заходів і т.п [4].

Ще одним з варіантів програмованих завдань ІІ рівня єтести на знаходження відповідності між елементами двохрядів даних, тобто знаходження логічно зв’язаних пар. На-риклад, пропонуються дві групи даних: перелік захворюваньта лікарських засобів. Необхідно вибрати для кожного захво-рювання основний медикамент із другої групи [4].

Виходячи зі значення ІІІ рівня засвоєння, тестові зав-дання, що йому відповідають, повинні бути сконструйованітак, щоб вони дозволяли оцінити вміння студента оперуватизнаннями, точно диференціювати їх, вести порівняльнийаналіз різних груп ознак за багатьма критеріями. Цим вимо-гам відповідають тести класифікаційного типу. Конструкціяїх передбачає необхідність вибору великої кількості ознакдекількох груп по заданих критеріях. Прикладом може слу-гувати тест, побудований за принципом таблиці диферен-ційної діагностики [4].

ВисновкиУзагальнюючи можливість розробки та використання

89


тестів успішності необхідно підкреслити, що дотриманнякритеріїв відповідності вимагає від викладачів чіткої орієн-тації на навчальну мету, що планується в рівнях засвоєння.Визначивши необхідний рівень контролю (проміжний,кінцевий чи підсумковий), розробляються відповідні донього тести успішності, що дозволять оцінити ступінь до-сягнення цього рівня зі студентами.

Але якщо рівень тесту чітко відповідає меті професій-ного навчання та контролю, то вибір типів тестів успішностіобумовлений специфікою змісту і логічною структурою нав-чальної дисципліни. Власне ця специфіка і визначає спектрнайбільш підходящих для даної дисципліни типів про-грамованих завдань різних рівнів.

Перспективи подальших дослідженьВраховуючи те, як невпинно все міняється, вдоскона-

люється, прогресує, для студентів з’являються нові можли-вості отримання інформації, ми повинні тримати руку напульсі, оволодівати цією інформацією та вдосконалювативсі методи контролю, що використовуються при викладаннідисципліни.

Література1. Булах І.Є. Проблеми оцінювання знань студентів у контексті

вимог Болонської декларації / І.Є. Булах, М.Р. Мруга: матеріалиВсеукраїнської наукової навчально-методичної конференції «Новінапрямки впровадження кредитно-модульної системи організаціїнавчального процесу у ВМ (Ф)НЗ України», (Тернопіль, 11-12травня 2011р.).- Тернопіль.-2011.-№2.- С.20-22.

2. Мілерян В.Є. Методичні основи підготовки та проведеннязанять у вищих методичних навчальних закладах / В.Є. Мілерян.– К., 2007.-120 с.

3. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб.- К.:«Академвидав», 2006.-352с.

4. Форми тестових завдань. Форма подання тестового завдання[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/formi_testovich_zavdan_forma_podannya_testovogo_zavdannya

Сенишин Н.Ю.Формы контроля и подготовки материалов методического

обеспечения студентов с дисциплины «Дерматология и вене-рология»

Резюме. В работе приведены пути оптимизации проведенияпрактического занятия по предмету «Дерматология и венеро-логия». Указывается на необходимость использования при опре-делении уровня подготовки студентов к занятию тестовых заданийII и III уровней усвоения, что дает возможность преподавателюадекватно определить уровень подготовки студента к занятию истепень усвоения им материала непосредственно на занятии,значительно увеличивает возможность овладения материаломпрактической части занятия.

Ключевые слова: уровень усвоения, тестовые задания.

N.Yu. SenyshynForms of Control and Preparing the Materials of Methodic

Supply of Students in Discipline “Dermatology and Venereology”Department of Dermatology and Venereology(Head of the Department – Prof. N.H.Virstiuk)Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

UkraineAbstract. The article contains ways of optimizing the conducting

of practical classes in “Dermatology and Venereology”. There isindicated the necessity of using the tests of the 2nd and 3rd level ofmastering in determining the level of readiness students for classesthat allows the teacher to determine the most adequate level of readinessof students to classes and degree of assimilation of the material directlyin class, and increases the possibility of mastering the material from apractical part of a class.

Keywords: level of assimilation, tests.



90

ÍÎÂ² ÌÅÄÈ×Í² ÒÅÕÍÎËÎÃ²¯

УДК 547. 781. 4: 615.31Куцик Р.В., Попадюк О.Я., Мельник М.В., Мельник Д.О.Дослідження протимікробної активності лікарських плівок з відомими антисептичнимипрепаратамиКафедра мікробіології, вірусології та імунології (зав. каф. – проф. Куцик Р.В.),Кафедра хірургії №2 (зав. каф. – проф. Гудз І.М.),Кафедра біологічної та медичної хімії (зав. каф. – проф. Ерстенюк Г.М.,Кафедра хімії фармацевтичного факультету (зав.каф. – доц. Стецьків А.О.)Івано-Франківський національний медичний університет

Резюме. Метою роботи було отримання ефективного способувикористання відомих лікарських препаратів.

Матеріали та методи. Лікарські плівки були виготовлені іздекасаном, хлоргексидином, мірамістином, хлорофіліптом. Лі-карські плівки із біодеградуючих полімерних основ із полівіні-лового спирту, желатини та зшиваючих речовин у вигляді комп-лексів цинку із молочною кислотою, отримані методом поливу ізвикористанням мікрохвильового опромінення. Протимікробнуактивність визначали методом дифузії в агар.

Результати дослідження. Виявлено, що плівки із декасаномпроявили високу активність відносно -гемолітичних стрептококів(S. constellatus, Streptococcus group G), поліантибіотикорезис-тентних штамів S. aureus і Enterococcus faecalis, яка підсилюваласяпри введенні до цієї композиції додаткових кількостей молочноїабо саліцилової кислот. Плівки із хлоргексидином та йогокомбінаціями з молочною і саліциловою кислотами мають високуактивність відносно І-гемолітичних стрептококів, ентерококів таентеробактерій.

Висновок. Отримані результати свідчать про перспективністьподальшого вивчення фармакологічної дії синтезованих плівок.

Ключові слова. Полімерні плівки, декасан, хлоргексидин,мірамістин, хлорофіліпт, S. аureus, -гемолітичні стрепто-коки, Enterococcus faecalis, E. coli, поліантибіотикорезис-тентні штами.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Пошук ефективних форм введення лікарських препаратівпоказав, що на сьогодні фармацевтична технологія розви-вається у двох основних напрямках – удосконалення тради-ційних лікарських засобів і розробка лікарських форм новоїгенерації. [1] Лікарські плівки, відомі своїми властивостямияк препарати пролонгованої дії, мають переваги над тради-ційними способами введення лікарських препаратів. Такимиперевагами є їхня технологічність, зручність у застосуванні,можливість самостійного використання пацієнтом, безпека,поєднання різних груп діючих речовин та можливістьвикористання у будь-яких ситуаціях [2]. Основою утворенняполімерних плівок є метод поліконденсації лінійногополімеру просторовим зшиванням реакцією по функціо-нальних групах різних природних компонентів, що при-водить до утворення сітчастого полімеру, наявність гідро-фільних груп робить його здатним до поглинання великоїкількості води, яку можна виявити показником ступеня наб-рякання.[3] Цей показник корелює зі здатністю вивільнюватилікарський препарат з лікарської плівки і може служитипопереднім показником якості полімерної плівки.

Метою нашого дослідження було створення ефективноїлікарської плівки з уже відомими протимікробними препа-ратами та випробовування її активності на серію клінічнихштамів умовно-патогенних мікроорганізмів, виділених відпацієнтів з гнійними ранами і трофічними виразками.

Матеріал і методи дослідженняНеобхідність плівкоутворючих матеріалів бути доступними,

безпечними та біодеградуючими привело до пошуку композиційна основі природних водорозчинних полімерів: желатину, полі-вінілового спирту та крохмалю. Підібрані нами комбінації цихбіосумісних та безпечних полімерів ефективні при застосуванніяк зшиваючих засобів молочної кислоти і оксиду цинку, що утво-

рюють комплекс, здатний збільшувати міцність полімерної плівки.За результатами проведеного раніше дослідження [4], були вибраніоптимальні співвідношення компонентів плівки із полівініловогоспирту (ПВС), желатини, молочної кислоти, оксиду цинку та води,що дозволяють отримати як плівки, які швидко деградують(1-2дні)[5], так і довготривалої дії (7-10днів) [6].

Якщо при утворенні плівки ввести в них уже відомі діючіпрепарати, то отримані плівки будуть проявляти терапевтичнийефект, характерний для цих діючих речовин.

Нами було отримано та проведено дослідження протимік-робної активності 14 варіантів лікарських плівок із відомими дію-чими лікарськими препаратами: декасан, хлоргексидин, міра-містин, хлорофіліпт із різними співвідношеннями молочної, салі-цилової, янтарної та ортофосфорної кислот в присутності оксидуцинку. Порівняння проводили із базовою плівкою, в якій, крімобов’язкових плівкоутворюючих полімерів, зшиваючим агентомбули молочна кислота із оксидом цинку, що утворюють міцнийкомплекс.

Полімерні плівки були отримані змішуванням компонентівкомпозиції у оптимальних співвідношеннях: полівінілового спирту(ПВС), желатини, молочної кислоти, оксиду цинку та води(1:1:0,05:0,002:10), в які додавали воду до одержання емульсії інагрівали в мікрохвильовій печі при кипінні до утворення одно-рідної полімерної маси впродовж 5-6 хвилин. Одержану полімернумасу виливали на гідрофобну тефлонову поверхню. Через 24 год.плівку легко знімали з поверхні і використовували для проведеннямікробіологічних досліджень.

Введення діючих лікарських препаратів проводили наостанньому етапі одержання плівок. Розрахунок дози проводилизгідно з інструкціями, таким чином, щоб досягнути оптимальноїконцентрації діючої речовини в 1 г плівки. Із одержаних плівоквирізали диски діаметром 6 мм і зважували по 10 штук. Масадесяти дисків наведена в таблиці 1.

Дослідження антибактеріальних властивостей виготовленихплівок проведено на клінічних штамах мікроорганізмів, виділенихвід пацієнтів з інфікованими трофічними виразками і гнійнимиранами: Staphylococcus aureus, -гемолітичних стрептококів Strep-tococcus constellatus і Streptococcus group G, Enterococcus faecalis,Escherichia coli, Enterobacter aerogenes, Morganella morganii ssp.sibonii, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter baumanii. Клінічніштами мікроорганізмів ідентифікували на основі морфологічних,культуральних властивостей відповідно до рекомендацій 9-говидання «Визначника бактерій Берджі» [7] та біохімічних мікро-тестів за допомогою наборів «STAPHYtest 16», «STREPTOtest 16»,«ENTEROtest 24», «NEFERMtest 24» (Lachema, Чехія).

Визначення антибактеріальних властивостей плівок прово-дилось дискодифузійним методом. На поверхню агару, рівномірнозасяного стандартизованими суспензіями тест-культур (концен-трації 1107 КУО/мл) наносили диски діаметром 6 мм, виготовленііз досліджуваних зразків плівок. Результатів дослідів враховувалипісля інкубації посівів в термостаті впродовж доби. Одержувалицифрові зображення посівів на чашках, обробку яких здійснювализа допомогою комп’ютерної програми UTHSCSA ImageTool 2.0[8]. Визначали діметри зон затримки росту мікроорганізмів на-вколо досліджуваних дисків. Досліди з кожним мікробним штамомвиконували тричі. Одержані результати обробляли методамиваріаційної статистики.

Результати дослідження та їх обговоренняУ результаті проведених досліджень дії синтезованих лі-

карських плівок на серію клінічних штамів Staphyloccusaureus, включаючи MRSA, Enterococcus faecalis, -

91


гемолітичних стрептококів (S. constellatus, Streptococcusgroup G), E. coli, Enterobacter aerogenes, Morganella morga-nii ssp. sibonii, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter bau-manii встановлено, що такі плівки проявляють досить високуактивність (таблиця 1.).

Базова плівка із комплексом цинку проявляє бактеріо-статичну активність відносно деяких клінічних штамівS.aureus, включаючи -Lac+-штами і MRSA, -гемолітичністрептококи (S. constellatus, Streptococcus group G), Acine-tobacter baumanii ESL+, а також антибіотикочутливогомузейного штаму E. coli ATCC 25922 (рис. 1). В той же часбільшість інших досліджених мікроорганізмів виявились не-чутливими до такої плівки. Плівки з декасаном проявиливисоку бактерицидну активність відносно S. aureus, -гемо-літичних стрептококів і поліантибіотикорезистентних клі-нічних штамів E. faecalis. Серед Грам-негативних бактерійпомітну чутливість до плівки з декасаном виявили про-дукуючі -лактамази розширеного спектру дії клінічні шта-ми Morganella morganii ssp. sibonii ESL+ і Acinetobacterbaumanii ESL+.

Введення у плівку комбінації декасану з молочною кис-лотою, яка, крім зшиваючої, проявляє й протимікробну дію,не змінює її активності відносно поліантибіотикорезистент-них штамів S. aureus, E. faecalis, Morganella morganii ssp.sibonii ESL+ і Acinetobacter baumanii ESL+, але в той жечас проявляє синергічний ефект відносно -гемолітичнихстрептококів (S. constellatus, Streptococcus group G). Але приодночасній присутності у плівці декасану і молочної кислоти

спостерігали зменшення її бактеріостатичної активностівідносно E. coli ATCC 25922.

Плівка, в яку, крім плівкоутворюючих полімерних ком-понентів та декасану, було введено саліцилову кислоту,характеризувалася підвищеною активністю відносно S. au-reus, -гемолітичного S. constellatus, E. faecalis та A. bauma-nii ESL+. Активність плівок, що міслили лише саліциловуабо молочну кислоти, виявляли бактеріостатичну активністьвідносно стафілококів, ентерококів кишкової палички тапсевдомонад.

Використання в якості діючої речовини відомого анти-септика хлоргексидину також дозволило синтезувати плівкиз високою протимікробною активністю. Порівняно із плів-ками з декасаном, вони сильніше пригнічували ріст полі-антибіотикорезистентних штамів E. faecalis і A. baumaniiESL+. Введення у таку плівку як молочної, так і саліциловоїкислот подсилює її активність відносно E. faecalis та ентеро-бактерій (особливо антибіотикочутливих клінічних штамівE. coli і Enterobacter aerogenes). Присутність у плівках хлор-гексидину забезпечує високу активність відносно A. bau-manii ESL+ (зона пригнічення росту культури 28,98±0,91мм). Додаткові кількості молочної та саліцилової кислотдещо зменшують цю активність, хоч вона зберігається навищому рівня, порівняно з усіма тестованими плівками, щомістять декасан. Пплівки з хлоргексидином мають такожвисоку активність відносно -гемолітичного S. constellatus,яка ще більше зростає в присутності як молочної, так ісаліцилової кислот (рис.2).

Таблиця 1. Результати дослідження протимікробної активності синтезованих полімерних плівок (діаметри зон пригнічення росту, мм) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12-1 12-2 12-3

База Декасан Молоч-

на к-та

Молоч-на

к-та + Декасан

Саліци-лова к-та

Саліци-лова к-та +

Декасан

Хлор-гексидин

Молоч-на

к-та + Хлорге-ксидин

Саліци-лова

к-та + Хлорге-ксидин

Міра-містин

Хлоро-філіпт

Декасан +

Хлорге-ксидин

Орто-фосф к-та

Янтарна к-та

Маса 10 дисків, г 0,385 0,343 0,320 0,350 0,288 0,320 0,360 0,272 0,440 0,300 0,362 E. faecalis «ЮІ» R

NA 19,32± 0,59

[6,14± 0,10]

19,49± 0,38

[6,27± 0,62]

21,85± 0,47

24,1± 0,54

32,48± 1,01

29,26± 2,95

NA [34,91± 0,55]

22,25± 2,03

[8,62± 0,94]

NA

E. faecalis «КУ» R

NA 20,2± 0,36

[13,24± 0,64]

20,07± 0,31

[6,32± 0,65]

21,26± 0,51

26,35± 0,23

22,97± 1,04

25,14± 0,80

NA [20,76± 0,17]

ND ND ND

E. faecalis «КШ» R

NA 20,49± 0,64

[6,61± 0,37]

20,5± 0,18

[5,18± 0,64]

22,22± 0,33

22,33± 0,56

20,48± 0,44

21,7± 1,28

NA [26,15± 1,39]

20,69± 0,94

[16,54± 2,08]

[8,9± 0,62]

Morganella morganii ssp. sibonii ESL

NA 10,18± 0,54

[9,81± 0,18]

10,04± 0,69

[9,43± 0,49]

6,79± 0,24

9,46± 0,56

9,6± 0,31

9,48± 0,63

NA [12,91± 0,94]

12,34± 0,36

9,84± 0,33

9,2± 0,63

A. baumanii ESL 8,23± 0,47

17,68± 0,21

[8,13± 0,41]

19,16± 0,40

[7,1± 0,46]

23,89± 0,91

28,98± 0,63

24,86± 1,65

22,3± 0,75

6,48± 0,14

[7,82± 0,41]

17,05± 0,89

[15,18± 0,29]

[14,53± 0,49]

Ps. aeruginosa «Ц» ESL

NA 6,1± 0,61

[6,85± 0,93]

5,63± 0,68

[6,42± 0,57]

NA 8,44± 1,52

7,78± 0,85

8,08± 3,07

NA NA ND ND ND

Ps. aeruginosa «П» ESL

NA NA NA NA [8,28± 0,31]

NA NA NA 6,54± 0,40

NA NA ND ND ND

Ps. aeruginosa «ПТФС» S

NA NA NA NA [12,43± 3,14]

7,69± 0,57

7,35± 0,48

8,19± 0,48

8,28± 0,31

10,04± 0,31

[6,01± 0,45]

NA 17,76± 2,17

NA

Str. constellatus 10,36± 0,79

19,61± 2,20

21,5± 1,46

24,39± 2,09

15,11± 0,55

23,66± 1,96

18,06± 0,86

29,73± 1,07

24,21± 0,83

8,62± 0,76

[25,46± 1,84]

17,72± 1,43

22,81± 2,27

17,62± 2,05

Str. group G [9,36± 0,57]

20,11± 1,19

[23,19± 1,88]

21,06± 0,38

[8,11± 1,03]

15,99± 2,96

16,88± 1,60

20,75± 0,85

13,28± 0,72

[12,06± 1,32]

16,32± 0,67

21,38± 0,66

13,79± 0,24

12,93± 0,82

S. aureus «ICA-5» MRSA

[17,81± 0,67]

12,47± 0,27

[30,01± 0,84]

13,24± 0,54

27,33± 0,51

[7,7± 0,43]

14,1± 0,35

13,91± 0,44

17,41± 0,54

[8,53± 0,57]

6,79± 0,30

17,22± 0,33

10,49± 0,58

9,18± 0,22

S. aureus «Г» -Lac+

[27,57± 1,11]

24,45± 2,01

[29,14± 1,08]

23,24± 0,34

[33,06± 1,11]

23,91± 1,22

22,49± 0,22

13,62± 0,39

14,35± 0,59

NA NA 21,15± 1,43

[12,16± 0,61]

[8,29± 0,77]

S. aureus «К» -Lac+

NA ND [8,74± 0,64]

ND [7,76± 0,35]

21,47± 0,49

ND 22,2± 1,16

21,59± 0,41

[9,69± 0,57]

11,73± 0,68

ND ND ND

E. coli «Щ» S NA ND [8,4± 0,27]

ND [8,74± 0,43]

NA ND ND 14,21± 0,10

NA 6,25± 0,59

ND ND ND

E. coli ATCC25922 S

[15,46± 1,57]

[30,59± 6,13]

[20,89± 1,11]

[14,46± 1,65]

[28,5± 2,60]

NA NA 20,64± 0,39

16,97± 2,13

NA [9,89± 0,57]

15,90± 0,63

[14,31± 1,06]

[15,89± 1,12]

Enterobacter aerogenes S

NA ND NA ND NA [8,41± 0,85]

ND 16,48± 0,51

10,38± 0,54

NA NA ND ND ND

Примітки: 1. R – поліантибіотикорезистентні штами, S – антибіотикочутливі штами, ESL – -лактамази розширеного спектру дії, MRSA-метіцилінрезистентний S. aureus. 2. NA – не активні, ND – не досліджувались. 3. У квадратних дужках наведено результати часткового пригнічення росту культур (бактеріостатична дія), без квадратних дужок – повне пригнічення (бактерицидна дія)


92

Комбінування в плівці декасану та хлоргексидину не при-водить до появи синергічної дії і в кращому випадку, прояв-ляється однаковим протимікробним ефектом.

Препарат мірамістін у досліджуваних плівках не показавактивності проти більшості випробовуваних мікроорганіз-мів і проявив помірну активність тільки проти антибіотико-

чутливого клінічного штамуPs. aeruginosa, яка середвсіх досліджуваних плівокбула найвищою. Проте уполіантибіотикорезистентнихESL+-штамів синьогнійноїпалички чутливість до плів-ки з мірамістином була від-сутньою взагалі.

Хлорофіліпт, введений воснову синтезованих плівок,проявляє бактеріостатичнудію відносно культур En-terococcus faecalis, Strepto-coccus constellatus таентеробактерій і бактери-цидну активність відносноS. aureus і Streptococcusgroup G.(рис.3)

Протимікробна актив-ність плівок з такими зши-ваючими агентами як орто-фосфатна чи янтарна кис-лоти корелює із базовоюплівкою. Ці плівки не прояв-ляли антисептичних власти-востей характерних дослід-женим лікарським препа-ратам.

Проведені дослідженняпідтверджують перспек-тивність подальшого вив-чення фармакологічнихвластивостей синтезованихнами плівок в умовах експе-рименту на тваринах з ме-тою розробки нових лі-карських форм антисеп-тичних засобів, зручних дляпрактичного застосування.

Висновки1. Базова плівка із комп-

лексом цинку проявляєслабку бактеріостатичнуактивність проти клінічнихштамів S. aureus.

2. Плівки з декасаном іхлоргексидином характери-зуються високою проти-мікробною активністю від-носно широкого спектруумовно-патогенних мікро-організмів – збудників на-гнійних процесів, вклю-чаючи їх поліантибіотико-резистентні штами.

3. Комбінація декасану змолочною або салициловоюкислотами посилює проти-мікробну активність плівоквідносно S. aureus, -гемо-літичних стрептококів (S.

constellatus, Streptococcus group G) і Enterococcus faecalis.4. Плівки із хлоргексидином та його комбінаціями з

молочною і саліциловою кислотами мають високу ак-тивність -гемолітичних стрептококів, ентерококів таентеробактерій.

Рис. 1. Протимікробна активність плівок з декасаном та з молочною кислотою у порівнянні збазовою плівкою (зони пригнічення росту культур в мм)

Рис. 2. Протимікробна активність плівок з хлоргексидином та його комбінацій з молочною ісаліциловою кислотами у порівнянні з базовою плівкою (зони пригнічення росту культур в мм)

Рис. 3. Протимікробна активність плівок з декасаном, хлоргексидином, мірамістином,хлорофіліптом у порівнянні з базовою плівкою (зони пригнічення росту культур в мм)

93


Перспективи подальших дослідженьПлівки із лікарськими препаратами мають перспективу

застосування їх на практиці як зручний спосіб пролонгаціїдії антисептичних засобів. Наявність у синтезованих лікарсь-ких плівок антибактеріальної активності зумовлює необ-хідність подальшого дослідження їх фармакологічної дії вумовах експерименту на тваринах з перспективою прак-тичного застосування для лікування пацієнтів з гнійнимиранами і ускладненими трофічними виразками.

Література1. Давтян Л.Л. Полимерные материалы и медицинские пленки

/ Давтян Л.Л. //Ліки україни. – 2000. - №7-8. – С.52-55.2. Давтян Л.Л. Технологічна лінія виробництва лікарських плівок/

Давтян Л.Л., Давтян А.Л. // Фарм. Ж. – 2003. - №3. С. 88-92.3. Коритнюк Р.С. Плівки як лікарська форма / Коритнюк Р.С.,

Давтян Л.Л., Коритнюк О.Я. та інші // Ліки україни. – 2000. - №.7-8 – С.5-7.

4. Мельник М.В. Дослідження впливу співвідношеннякомпонентів лікарських плівок на їхню здатність до набрякання. /Мельник М.В., Попадюк О.Я., Геник С.М.,Мельник Д.О. //Фармацевтичний журнал.-2012.-№6-с.66-70.

5. Пат. України №97898. Попадюк О.Я., Геник С.М.,МельникМ.В.,. Мельник Д.О. Полімерний матеріал на основі молочноїкислоти.// Опубл.25.11.2011.Бюл.№25.

6. Пат. України №97887. Попадюк О.Я., Мельник М.В.,.Мельник Д.О. Біодеградуюча медична плівка//Опубл.25.11.2011.Бюл.№25

7. Определитель бактерий Берджи. 9-е изд. В 2-х т. Т.2.; Пер. сангл. / Под ред. Дж.Хоулта, Н.Крига, П.Снита, Дж.Стейли,С.Уильямса.-М.: Мир, 1997.- 368 с.

8. UTHSCSA ImageTool 2.0, The University of Texas Health Sci-ence Center in San Antonio, ©1995-1996.-Режим доступу: http://ddsdx.uthscsa.edu/. – Заголовок з екрану.

Куцык Р.В., Попадюк О.Я., Мельнык М.В., Мельнык Д.О.Исследование противомикробной активности лекар-

ственных пленок с известными антисептическими препа-ратами

Резюме. Целью исследования получения эфективногоспособа использования известных медицинских препаратов.

Материали и методи Изготовлены медицинские пленки,содержащие декасан, хлоргексидин, мирамистин, хлорофиллипт.Медицинские пленки из биодеградирующих полимеров, состо-ящих из поливинилового спирта, желатины и сшивающих веществв виде комплексов цинка с молочной кислотой, получены методомполива с использованием микроволнового облучения. Противо-

микробную активность определяли методом диффузии в агар.Результаты. Обнаружено, что пленки, содержащие декасан,

проявляют высокую активность относительно -гемолитическихстрептококков (S. constellatus, Streptococcus group G), полианти-биотикорезистентных штаммов S. aureus и Enterococcus faecalis,которая усиливается при введении в указанную композициюдополнительных количеств молочной или салициловой кислот.Пленки, содержащие хлоргексидин и его комбинации с молочнойи салициловой кислотами, обладают высокой активностьюотносительно - гемолитических стрептококков, энтерококков иэнтеробактерий.

Виводы. Полученные результаты свидетельствуют о перс-пективности дальнейшего изучения фармакологического действиясинтезированных пленок.

Ключевые слова. Полимерные пленки, декасан, хлор-гексидин, мирамистин, хлорофилипт, S. аureus, -гемоли-тические стрептококки, Enterococcus faecalis, E. Coli,антибиотикорезистентные штаммы.

R.V. Kutsyk, O.Ya. Popadiuk, M.V. Melnyk, D.O. MelnykResearch of Antimicrobial Activity of Medical Films with

Known Active DrugsIvano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

UkraineAbstract. The objective of the research: to obtain the effective

method of usage of the known drugs.The medical films with decasan, chlorhexidine, miramistin,

chlorophyllipt and with various ratios of lactic, salicylic, succinic andphosphoric acid in the presence of zinc oxide have been prepared toelaborate an efficient method for using known drugs. Medical filmsfrom biodegradable polymer base containing polyvinyl alcohol, gelatinand crosslinking agents in the form of zinc complexes with lactic acidhave been obtained using microwave irradiation.

Methods: antimicrobial activity of films was investigated by agardiffusion method.

Results: the films containing decasan were very active against -haemolytic streptococci (Str. constellatus, Str. group G), multidrugresistant S. aureus and Enterococcus faecalis. Supplementation of thiscombination with lactic or salicylic acid increases their activity againstS. aureus, -haemolytic Streptococcus constellatus and Enterococcusfaecalis. These results show perspectives for the further investigationof the synthesized films.

Keywords: polymers, gelatin, polyvinyl alcohol, lactic acid, zincoxide, decasan, chlorhexidine, miramistin, chlorophyllipt, -haemolytic streptococci, Enterococcus faecalis, E. coli, multidrugresistant strains.



94

ÎÐÃÀÍ²ÇÀÖ²ß ÎÕÎÐÎÍÈ ÇÄÎÐÎÂ’ß

УДК 614.253+614.256+617Геник С.М.Синдром вигорання у лікарів хірургічного профілюКафедра загальної хірургії (зав.каф. - проф. Гудз І.М.) Івано-Франківського національного медичного університету

Резюме: Високе робоче навантаження, нічні чергування,збільшення кількості хворих на одного лікаря, недостатнє мате-ріальне і моральне винагородження за виконану роботу, недостатнєзабезпечення лікарень і висока відповідальність призводять досиндрому професійного вигорання лікарів хірургічного профілю.

Ключові слова: емоційні напруження, відчуття вини,обмеження у висловлюванні справжніх емоцій.

Синдром вигорання у лікарів хірургічного профілю вини-кає на фоні хірургічного стресу і є причиною виснаженняемоційно-енергетичних і особистих ресурсів людини. Длянього характерним є втрата зацікавленості до професії, появазамкненості, підвищеної роздратованості, образи, незадо-волення, зміни стану здоров’я.

Основними факторами, що викликають синдром виго-рання, є високе навантаження, що передбачає нічне чергу-вання, роботу у вихідні дні, збільшення числа хворих наодного лікаря, а також недостатнє матеріальне і моральневинагородження за виконану роботу (рис.1).

Значне емоційне напруження у лікарів викликають такімоменти їхньої діяльності, як відсутність необхідного медич-ного інструментарію і обладнання, відсутність необхіднихлікарських препаратів і перев’язочних матеріалів. Це вно-сить дисонанс в роботу. А всі емоції лікар за етичними нор-мами своєї професії зобов’язаний стримувати, бути добро-зичливим і терпимим, що приводить до додаткових нервовихперевантажень.

Сюди також накладаються переживання за наслідоквиконаних операцій, особливо коли виникли такі моменти,як неточність дотримання техніки операції, погіршеннястану хворого, розвиток ускладнень.

Організаційні недостатки, обмеження у висловленнісправжніх емоцій, переживання за результат своєї діяльностівпливають на психологічний стан лікарів. Роздратованістьі тривоги виникають у всіх категорій лікарів, які займаютьсяоперативним лікуванням, при чому в 22% лікарів роздрато-ваність інколи переходить в агресію /2,5/. А відчуття безна-

дійності свого положення відчувають від 23 до 45% лікарів.Майже в кожного третього нейрохірурга, гінеколога і хірургазустрічається такий стан, як депресія і відчуття вини /1/.

Внаслідок організаційних недоліків на робочому місці іморального перенапруження лікарі відзначають зміни усвоїй професійній діяльності. Водночас, такий психоемоцій-ний стан лікарів відбивається на їхніх сімейних взаємовідно-синах, в середньому, в кожного п’ятого. Через невміння зали-шати свої негативні емоції, пов’язані з професійною діяль-ністю, на робочому місці. Майже половина лікарів уникаютьспілкування вдома. Так вони економлять емоції. А якщо цене вдається, то спрацьовують певні захисні реакції. Вониможуть проявлятися в байдужості, цинізмі і навіть агресіїдо членів сім’ї. В них немає бажання і сил займатися домаш-німи справами. Це приводить до конфліктів, непорозуміньв сім’ї і зниження стійкості шлюбів (рис.2).

Всі ці фактори відбиваються на задоволенні спеціалістасвоєю професійною діяльністю. Деякі лікарі вважають, щопомилилися у виборі професії або профілі діяльності [1,2,3].

Невдачі в професійній діяльності, відчуття неможливостіщось змінити, велика відповідальність за результат операціїперед хворим, відповідальність за матеріальний і емоційнийстан своєї сім’ї відбивається на здоров’ї лікаря. В першучергу це позначається на режимі сну і відпочинку. Повно-цінний відпочинок у 70% лікарів після робочого дня прак-тично неможливий, бо вони змушені брати додаткові чергу-вання в інших лікувальних закладах. Втома від надмірнихнавантажень нагромаджується майже в 75% лікарів. Фізичнеі психічне здоров’я лікарів життєво важливо для безпеки іякості подання допомоги /2,3/.

Сильне внутрішнє напруження створюється в лікаря ічерез страх висловити власну думку адміністрації ліку-вального закладу щодо організаційних недоліків, оскількивона найчастіше приводить до агресії зі сторони керівництваабо непорозуміння колег, які вважають, що така боротьба запокращення умов праці безрезультатна. Серед лікарів хірур-гічного профілю переважають мужчини, лише в оторино-

Рис.1. Фактори, що впливають на виникнення синдрому вигорання, на думку лікарів хірургічного профілю (за Баулин А.А., 2013)

95


ларингології і гінекології до 85% складають жінки. За своєюприродою жінки мають можливість зняти емоційне напру-ження плачем, а чоловіки всі свої емоції приховують, щовикликає ще більше напруження у фізичному і психічномуздоров’ї професіонала. Для нормалізації свого стану майжекожна п’ята жінка користується медичними препаратами, амужчини вдаються до психоактивних речовин (куріння іалкоголь) /4,6/.

Песимізм, відчуття безнадійності, байдужість, скептичневідношення до можливості вирішення проблем практичноне залежить від стажу роботи, віку, посади і спеціалізації.Це значить, що основна причина в самій системі охорониздоров’я.

З метою профілактики виникнення синдрому вигоранняу лікарів хірургічного профілю бажано:

- підвищити матеріальне благополуччя медичних пра-цівників, як один з основних стимулів професійної діяль-ності та її мотивації;

- навчати співробітників обдумано розподіляти наван-таження, переключатися на інші види діяльності, знижуватиемоційне напруження;

- в штатну структуру лікувально-профілактичних закла-дів ввести психолога для профілактики виникнення син-дрому вигорання

- у медичних вузах студентам випускних курсів для пра-вильного вибору своєї спеціалізації розповідати про реаліїпрофесії, важливість уміння вирішувати соціальні, психо-логічні та правовіи проблеми.

Література1. Алакина Н.Г. «Синдром выгорания» медицинских работ-

ников /Н.Г.Алакина, А.А.Баулин, И.В.Стешкина// Материалы 15-го съезда общества эндоскопических хирургов России. Альманахинститута хирургии им.А.В.Вишневского, М., 2012.- вып.7, №1.-С.87-88.

2. Баулин А.А. Профессиональное «выгорание» у врачей хирур-гического профиля / А.А.Баулин, Н.Г.Алакина, И.В.Стешкина,В.А.Баулин // Хирургия.- 2013.- №7.- С.43-49.

3. Дубовик П.Л. Синдром эмоционального выгорания в анесте-зиологии-реаниматологии /П.Л.Дубовик, В.Я.Вартанов, Б.А.Хлеб-ников // Тольятинский медицинский консилиум.- 2011.- С.3-4.

4. Батаршева А.В. Психология управления персоналом /А.В.Батаршева, А.О.Лукъянова // М.: Издательство институтапсихотерапии.- 2005.- 624с.

5. Методическое пособие «Синдром профессиональноговыгорания»- Минск.- 2005.- С.9.

6. Шмигель Н.Е. К проблеме психопрофилактики вторичнойтравматизации специалистов «помагающих професий» /Н.Е.Шми-гель// Матеріали науково-практичної конференції. Курорт Бере-зівські мінеральні води. Харків: Сарвір К.С..- 2010.- С.263-265.

Генык С.Н.Синдром выгорания у врачей хирургического профиляКафедра общей хирургии (зав.каф. - проф. Гудз И.М.) Ивано-

Франковский национальный медицинский университетРезюме:.Высокая рабочая нагрузка, ночные дежурства,

увеличение количества больных на одного врача, недостаточноематериальное и моральное вознаграждение за выполненнуюработу, недостаточное обеспечение больниц и высокая ответст-венность есть причиной синдрома выгорания у врачей хирур-гического профиля.

Ключевые слова: эмоциональное напряжение, чувствовины, ограничение у высказывании настоящих эмоций.

S.M. HenykBurnout Syndrome in SurgeonsDepartment of General Surgery (Head of the Department – Prof.

I.M. Hudz)Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

UkraineAbstract. High workload, night duty, increase in the number of

patients per doctor, lack of materials and moral reward for performedwork, insufficient provision of hospitals and high responsibility leadto burnout syndrome.

Keywords: emotional stress, guilt, restrictions to show trueemotions.


Рис.2. Вплив професійних перевантажень на взаємовідношення в сім’ї лікаря хірургічного профілю (за Баулин А.А., 2013)


96

УДК: 611.441+616-07+616-091.8Тимків В.В.Статистичний аналіз непухлинних захворювань щитоподібної залози в Івано-Франківській областіпротягом 2007-2011 рр.Кафедра патоморфології та судової медицини (зав. каф. – проф. Михайлюк І.О.)Івано-Франківського національного медичного університету

Резюме. Метою нашої роботи було дослідити клініко-статис-тичні особливості непухлинних захворювань щитоподібної залозив Івано-Франківській області. Матеріали і методи: у статті пред-ставлено результати ретроспективного аналізу медичної доку-ментації 493 пацієнтів Івано-Франківської обласної клінічної лі-карні, яким були проведені оперативні втручання з приводу не-пухлинних захворювань щитоподібної залози. Результати: про-ведено аналіз статистичних показників розповсюдженості та захво-рюваності на вузловий, багатовузловий, дифузний токсичний зобита аутоімунний тиреоїдит протягом 2007-2011 рр. Виявлені домі-нантні нозології в окремих районах області, а також проаналі-зовано характер рівня захворюваності на певній території впро-довж визначеного періоду часу. Висновки: встановлено, що у різ-них районах нозологічна поширеність непухлинних захворюваньщитоподібної залози є різноманітною. У структурі непухлиннихзахворювань щитоподібної залози домінує вузловий зоб – 44%,найменша кількість випадків аутоімунного тиреоїдиту – 3%.Встановлено, що в усіх районах та містах області захворюваністьна багатовузловий зоб має вигляд параболи: депресія з 2007 по2009 рік, елевація – з 2009 по 2011 рік.

Ключові слова: щитоподібна залоза, вузловий зоб, багато-вузловий зоб, дифузний токсичний зоб, аутоімунний ти-реоїдит.

Постановка проблеми і аналіз останніх досліджень.Однією із найактуальніших проблем сучасної медицини єзростання патології щитоподібної залози. Захворюваннящитоподібної залози посідають друге місце серед ендокрин-ної патології зі сталою тенденцією до зростання, що є відо-браженням техногенного забруднення довкілля і зустрі-чається у 0,2-0,5% населення. Йодний дефіцит і зумовленіним захворювання на сьогоднішній день становлять ши-рокий спектр медико-соціальних проблем як в Україні, такі в цілому світі [4, 7]. Однак в останні роки зацікавленняпатологією щитоподібної залози зростає, що зумовленовпливом йододефіциту на інтелектуальний розвиток дітейта тенденцією до збільшення поширеності захворюваньщитоподібної залози і особливо еутиреоїдного та вузловогозоба – як основного вияву йододефіцитних захворювань.Дифузний токсичний зоб спричиняє розвиток глибокихпатологічних змін з боку різних органів і систем, суттєвовпливає на фізичний та розумовий розвиток,на стан імунної системи [1, 5, 6]. До регіонівмаксимального розвитку йододефіцитних за-хворювань у нашій країні традиційно відно-сять, насамперед, Львівську, Чернівецьку,Івано-Франківську, Закарпатську, Терно-пільську, Рівненську та Волинську області [2].Дана тенденція зумовлена складною еколо-гічною ситуацією через підвищення рівняглобалізації та індустріалізації у світі та вУкраїні зокрема [3].

Метою нашої роботи було дослідити клі-ніко-статистичні особливості непухлиннихзахворювань щитоподібної залози в Івано-Франківській області.

Матеріал і методи дослідженняРетроспективно проаналізовано медичну доку-

ментацію 493 осіб Івано-Франківської області, якихлікували з приводу непухлинної патології щито-подібної залози хірургічним методом упродовж2007-2011 рр. Дослідження проводились на базіхірургічного відділення Івано-Франківської облас-

ної клінічної лікарні.

Результати дослідження та їх обговоренняЗа 5-річний період (2007-2011 рр.) в Івано-Франківській

області були проведені оперативні втручання 493 пацієнтамз приводу непухлинних захворювань щитоподібної залози,а саме: вузлового, багатовузлового, дифузного токсичногозобів й аутоімунного тиреоїдиту. У структурі цих патологійв межах області провідні місця посідають м. Івано-Фран-ківськ – 99 пацієнтів (20%), Коломийський район – 77 хворих(15,6%) та Тисменицький район – 48 пацієнтів (9,7%). Най-менша кількість випадків зареєстрована у м. Болехів – 4 па-цієнти (0,8%) та Долинському районі – 8 хворих (1,6%)(рис. 1).

Захворювання на дифузний токсичний зоб посідає важ-ливе місце, що пов’язане з тим, що ця хвороба вражає пере-важно осіб працездатного віку, може призводити до інва-лідності пацієнта. Вік хворих коливається в діапазоні15-80 років, середній вік – 47,5 років (рис. 2).

У структурі непухлинних захворювань щитоподібноїзалози домінує вузловий зоб – 44%, найменша кількість ви-падків аутоімунного тиреоїдиту – 3% (рис. 3).

Встановлено нерівномірне поширення дифузного ток-сичного зобу у різних біогеохімічних зонах області. Ана-лізуючи рівень захворюваності населення Івано-Фран-ківської області за досліджуваний період, ми встановили,що у різних районах нозологічна поширеність непухлиннихзахворювань щитоподібної залози є різноманітною. Проте,прослідковується деяка закономірність, так у деяких районахта містах області протягом 5-річного періоду утримуєтьсявисокий рівень захворюваності навузловий, багатовузловийта дифузний токсичний зоб (м. Яремче, Коломийськийрайон).

Найвища захворюваність на вузловий зоб протягом 5 ро-ків відзначається у Коломийському та Тисменицькомурайонах; протягом 2007, 2009-2011 – у м. Яремче (рис. 4).Слід зазначити, що у 2008 році переважно в усіх районах тамістах області спостерігається найнижчий рівень захво-рюваності на вузловий зоб, найвищий – у 2011 році.

4 ,5 0%3 ,40 %

4,30 %

5,90 %

1,6 0 %

5 ,3 0 %

5,3 0 %

15 ,6 0%

7,10 %2 ,4 0%

3,70 %

2,8 0%

9,70 %

3 ,7 0%

3 ,90%

0,80%

20 %

? ? ?? ?? ? ?? ????? ? ? -?

? ?? ???? ? ???? ? ? -?

?? ? ?? ??? ? ?-?

?? ? ?? ?? ???????? ? -?

? ?? ? ???? ?? ? -?

? ? ?????? ? ? -?

? ? ??????? ? ? -?

? ? ?? ? ? ? ????? ? -?

? ?? ???? ?? ???? ? ? -?

? ? ?? ?? ?? ???? ? -?

? ? ? ????? ????? ? -?

? ? ??? ??? ??? ? -?

?? ?? ?? ?? ??? ? ?-?

?? ?? ? ??? ?? ? -?

? . ? ? ?? ??

? . ? ? ?????

? . ??? ?? -? ? ?? ??????

Богородчанський р-нВерховинський р-нГалицький р-нГороденківський р-нДолинський р-нКалуський р-нКосівський р-нКоломийський р-нНадвірнянський р-нРогатинський р-нРожнятівський р-нСнятинський р-нТисменицький р-нТлумацький р-нм.Яремчем.Болехівм.Івано-Франківськ

Рис. 1. Частка хворих у структурі непухлинних захворювань щитоподібноїзалози в Івано-Франківській області протягом 2007-2011 рр.

97


Отримані результати дають змогу оцінити ступінь поши-рення тиреоїдної патології у районах області та дозволяютьоптимізувати проведення відповідних медико-профілак-тичних заходів.

Провівши аналіз захворюваності непухлинної патологіїщитоподібної залози у часовому відрізку характерна тен-денція до зростання рівня захворювань на значній територіїобласті (Богородчанський, Городенківський, Калуський,Косівський, Коломийський, Надвірнянський, Рогатинськийрайони).

Подібна картина в Коломийському районі та м. Яремчеспостерігається щодо захворюваності на багатовузловий зоб(рис. 5). В усіх районах та містах області захворюваністьмає вигляд параболи: депресія з 2007 по 2009 рік, елевація – з2009 по 2011 рік.

Встановлено, що захворюваність щитовидної залози заосновними нозологiчними формами за даний перiод значнозмiнилась. Це, перш за все, стосується досліджуванихрайонів області. Захворюваність на дифузний токсичний зобпротягом 5-річного періоду носить синусоїдальний характерз найнижчим рівнем у 2011 році. На відміну від вузловогота багатовузлового зобів, дифузний токсичний зоб зустріча-ється в різні роки у більшості районів області: Коломийсь-кий, Тисменицький, Калуський, Городенківський, Верхо-винський та Тлумацький (рис. 6).

Аутоімунний тиреоїдит складає найменшу кількість ви-падків серед непухлинної патології щитоподібної залози:15 випадків (3%) за 5 років, у 9-ти з 17 районів та міст об-

ласті. Відповідно, спо-стерігається найнижчазахворюваність ним, впорівнянні з іншимипроаналізованими пато-логіями. В м. Яремче,м.Болехів, м. Івано-Франківськ захворюва-ність є найвищою вмежах області (рис. 7).

Висновки1. У структурі захво-

рювань домінує вузло-вий зоб – 44%.

2. Провідні місця уструктурі непухлинноїпатології щитоподібноїзалози посідаютьм.Івано-Франківськ –99 пацієнтів (20%),Коломийський район –

77 хворих (15,6%) та Тисменицький район – 48 пацієнтів(9,7%).

3. У різних районах нозологічна поширеність є різно-манітною. Проте, прослідковується деяка закономірність: ум. Яремче та Коломийському районі з 2007 по 2011 рокиутримується високий рівень захворюваності на вузловий,багатовузловий та дифузний токсичний зоб.

4. Протягом 5-річного періоду відзначається тенденціядо зростання рівня захворювань на вузловий зоб на значнійтериторії області (Богородчанський, Городенківський,Калуський, Косівський, Коломийський, Надвірнянський,Рогатинський райони).

5. В усіх районах та містах області захворюваність набагатовузловий зоб має вигляд параболи: депресія з 2007по 2009 рік, елевація – з 2009 по 2011 рік.

6. Захворюваність на дифузний токсичний зоб протягом5-річного періоду носить синусоїдальний характер з най-нижчим рівнем у 2011 році.

7. Аутоімунний тиреоїдит складає найменшу кількістьвипадків серед непухлинної патології щитоподібної залози:15 випадків (3%) за 5 років, у 9-ти з 17 районів та містобласті.

Перспективи подальших досліджень.Проведений аналіз клініко-статистичних особливостей

непухлинних захворювань щитоподібної залози в Івано-Франківській області є основою для вивчення окремих ас-пектів пато- та морфогенезу дифузного токсичного зобу з

метою удосконалення та пошуку нових методівдіагностики, лікування та профілактики захво-рювань щитоподібної залози.

Література1. Брилинський О.Р. Аналіз структури патології

при багато- і одновузловому зобі / О.Р. Брилинський// Львівський медичний часопис. – 2005. - № 4. – С.97 - 100.

2. Караченцев Ю.І. Особливості перебігу татактики лікування тиреоїдної патології в Україні насучасному етапі / Ю.І. Караченцев // Вісник науковихдосліджень. – 2001. – № 4. – С. 5 - 7.

3. Корзун В.Н. Вимоги до харчування населенняв умовах радіації та ендемії / В.Н. Корзун, А.М. Парац// Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи:«1986-2011». – Тернопіль, 2011. – С. 707 - 715.

4. Курмачева Н.А. Медико-социальные проблемыздоровья матери и ребенка в йододефицитном регионеи пути их разрешения / Н.А. Курмачева, Н.А.Щеплягина, О.П. Аккузина [и др.] // Гинекология. –

0

10

20

30

40

50

60

Рис. 2. Середній вік пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози

? ??????? ???

? ????????????? ???

? ??????? ????????????

? ????? ????? ?????????

Рис. 3. Структура патології щитоподібної залози і Івано-Франківськійобласті за період 2007-2011 рр.

Вузловий зоб

Багатовузловий зоб

Дифузний токсичнийзоб

Аутоімунний тиреоїдит


98

0

0 ,2

0 ,4

0 ,6

0 ,8

1

1 ,2

???

???

??

????

?? ?

? 1

0 0

00

???

.

2 0 07

2 0 08

2 0 09

2 0 10

2 0 11

Захв

орю

вані

сть

на 1

0000

нас

.

Рис. 4. Захворюваність на вузловий зоб в Івано-Франківський області за 5-річний період.

0

0 ,2

0 ,4

0 ,6

0 ,8

1

1 ,2

1 ,4

1 ,6

1 ,8

2

????

??

???

???

?? ?

? 1

0 0

00

??

?.

2 0 0 7

2 0 0 8

2 0 0 9

2 0 1 0

2 0 1 1

Рис. 5. Захворюваність на багатовузловий зоб в Івано-Франківській області за 5-річний період

Захв

орю

вані

сть

на 1

0000

нас

.

99


0

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

0,9

????

???

????

???

?? 1

0 00

0 ??

?.

2007

2008

2009

2010

2011

Рис. 6. Захворюваність на дифузний токсичний зоб в Івано-Франківській області за 5-річний період

Захв

орю

вані

сть

на 1

0000

нас

.

0

0,05

0 ,1

0 ,15

0 ,2

0 ,25

0 ,3

0 ,35

0 ,4

0 ,45

0 ,5

????

??

???

???

?? ?

? 1

0 0

00

???

.

2007

2008

2009

2010

2011

Рис. 7. Захворюваність на аутоімунний тиреоїдит в Івано-Франківській області за 5-річний період

Т. 7. – С. 146 - 148.5. Миронюк Н.І. Розповсюдженість і захворюваність на

ендемічний та вузловий зоб і рак щитоподібної залози у дітей ідорослих західних областей України / Н.І. Миронюк, В.І. Турчин,І.А. Лузанчук // Львівський медичний часопис. – 2004. – № 1. – С.70 - 75.

6. Паращак Г.П. До історії вивчення проблеми ендемічногозобу на Прикарпатті / Г.П. Паращак, В.І. Боцюрко, І.Г. Бабенко //Галицький лікарський вісник. – 2000.– Т. 7, № 2. – С. 36 - 37.

7. Фабрі А.З. Еколого-гігієнічні аспекти поширенняендемічного зоба в різних біогеохімічних зонах Закарпаття / А.З.Фабрі // Ендокринологія. – 2005. – Т. 10. – № 1. - С. 41 - 50.

Захв

орю

вані

сть

на 1

0000

нас

.


100

Тимкив В.В.Статистический анализ неопухолевых заболеваний щитовидной

железы в Ивано-Франковской области в период 2007-2011 гг.Кафедра патоморфологии и судебной медицины (зав. каф. –

проф. Михайлюк И.О.) Ивано-Франковского национальногомедицинского университета

Резюме. Целью нашей роботы было исследование клинико-статистических особенностей неопухолевых заболеванийщитовидной железы в Ивано-Франковской области. Материалыи методы: в статье представлены результаты ретроспективногоанализа медицинской документации 493 пациентов Ивано-Франковской областной клинической больницы, которым былипроведены оперативные вмешательства по поводу неопухолевыхзаболеваний щитовидной железы. Результаты: проведен анализстатистических показателей распрастраненности и заболеваемостиузловым, многоузловым, диффузным токсическим зобом иаутоимунным тиреоидитом в период 2007-2011 гг. Выявленыдоминантные нозологии в отдельных районах области, а такжепроанализирован характер уровня заболеваемости на опреде-ленной территории в данный период времени. Выводы: выявлено,что в разных районах нозологическая распрастраненностьнеопухолевых заболеваний щитовидной железы является разно-образной. В структуре неопухолевых заболеваний щитовиднойжелезы доминирует узловой зоб – 44%, наименьшее количествослучаев - аутоимунный тиреоидит (3%). Во всех районах и городахобласти заболеваемость многоузловым зобом имеет вид параболы:депрессия с 2007 по 2009 год, элевация – с 2009 по 2011 год.

Ключевые слова: щитовидная железа, узловой зоб, много-узловой зоб, диффузный токсический зоб, аутоимунныйтиреоидит.

V.V. TymkivStatistical Analysis of Thyroid Gland Non-neoplastic Diseases

Rate in Ivano-Frankivsk Oblast during 2007-2011Department of Pathomorphology and Forensic Medicine (Head of

the Department – Prof. Mykhailiuk I.O.)Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

UkraineAbstract. The objective of our research was to investigate the

clinical-statistical peculiarities of non-neoplastic thyroid disorders inIvano-Frankivsk oblast. Materials and methods of research. Thisarticle introduces results of the retrospective review of medicaldocumentation of 493 patients of Ivano-Frankivsk Oblast ClinicalHospital that underwent operative interventions for the reason of non-neoplastic diseases of thyroid gland. Research results. There wasperformed the statistical data analysis based on prevalence and diseaserate of nodular, multinodular, diffuse toxic goiter and autoimmunethyroadenitis referred to 2007-2011 period. In some districts of theoblast were found dominant nosologies, and the pattern of disease rateon a certain territory during specific period of time was analyzed.Conclusions. It was established that nosologic prevalence of non-neoplastic diseases of thyroid gland varies in different districts. In thestructure of non-neoplastic diseases of thyroid gland dominates thenodular goiter – 44%; the least is the quantity of cases of autoimmunethyroadenitis – 3%. Also, it was determined that in all the oblast districtsand cities the rate of multinodular goiter had parabolic characteristics:depression from 2007 to 2009 and elevation from 2009 to 2011.

Keywords: thyroid gland, nodular goiter, multinodular goiter,diffuse toxic goiter, autoimmune thyroadenitis.


101


ÍÀ ÄÎÏÎÌÎÃÓ ÏÐÀÊÒÈ×ÍÎÌÓ Ë²ÊÀÐÞ

УДК 615.849.1 +616.314 -084Штурмак В.М.Особливості підготовки ясенного краю при ортопедичному лікуванні зруйнованої кореневої частинизуба куксовою вкладкоюКафедра стоматології факультету післядипломної освіти (зав. каф. - проф. М.М. Рожко)ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет”

Резюме. У статті висвітлено метод лазерної підготовки ясен-ного краю при реставрації зруйнованої частини зуба куксовоювкладкою. Так потреба проведення корекції крайових ясен є у 80%випадків, після відновлення кукси зуба суцільнолитою металевоювкладкою зі штифтом або її різновидом (наприклад вкладкою фре-зерованою із оксиду цирконію). Гіпертрофічні розростання крайо-вого епітелію у поєднанні із некротизованою грануляційною тка-ниною спотворюють гармонійну лінію крайових ясен та роблятьнеможливим отримання якісного відбитка, і як результат, пору-шення крайового прилягання вкладки та каркасу коронки доуступа. Як відомо, крайове прилягання коронок сьогодні визнаноодним із визначальних факторів тривалості користування па-цієнтом ортопедичною конструкцією.

Нами розроблено метод, який передбачає проведення мало-інвазивної лазерної коагуляції патологічно змінених тканинясенного краю навколо кореневої частини зруйнованого зуба приреставрації її куксовою вкладкою, перед процедурою зняттяподвійного відбитку. Даний метод забезпечує дезінфекціюпародонтальної кишені та чітку ретракцію ясенного краю передзняттям відбитків у разі виготовлення куксової вкладки татимчасової коронки.

Ключові слова: ясенний край, лазер в стоматології, зруй-нована частина зуба, куксова вкладка.

У стоматології для проведення гінгівектомії ясенногокраю використовують ряд різноманітних способів та апа-ратів для їх проведення. Так електрофульгуратор (Опис додеклараційного патенту на корисну модель, - 10.08.2010,Бюл. № 15, 2010р., № 51989, Україна) представляє удос-коналену конструкцію пристрою електрофульгуратора,призначений для хірургічного втручання в ротовій порож-нині для корекції крайових ясен, зменшення глибини паро-донтальних кишень, видалення гіпертрофованих ясеннихсосочків та інших новоутворень.

Ще один спосіб, який застосовують лікарі-ортопеди, цеелектрокоагуляція [1]. Електрокоагулятор широко засто-совують і у разі проведення етапу ретракії ясен під час зняттявідбитків. Якщо клінічний випадок не дозволяє провестистандартну механічну та хімічну ретракцію, то на етапі знят-тя відбитків проводять коагуляцію електроножем. Це відо-бражено у відповідних публікаціях цієї методики. Методменш інвазивний, викликає меншу капілярну кровотечу. Уразі вилучення невеликого об’єму епітеліальних тканин цейспосіб дозволяє провести зняття робочих відбитків для пос-тійної конструкції, але не позбавлений недоліків. Термічнийопік, спричинений електрокоагуляцією створює імовірністьгіпертрофічного розростання і навіть малігнізації тканин.

Останнім часом в клініці ортопедичної стоматології дляпроведення гінгівектомії та ретракції ясен, перед зняттямдвошарового відбитку, знайшли застосування діодні стома-тологічні лазери. Використання даних лазерів в порівнянніз проведенням традиційних методів (ретракційних ниток)має ряд переваг: це безболісна, комфортна для пацієнта про-цедура; відсутність кровотечі; не вимагається додатковогочасу (дія препарату при традиційній методиці); здобуттявисокоточних відбитків[2].

Враховуючи вищесказане, на базі кафедри стоматологіїфакультету післядипломної освіти було розроблено та впро-ваджено в практику метод підготовки ясенного краю передортопедичним лікуванням зруйнованої коронкової та коре-невої частини зуба куксовою вкладкою.

Сутність запропонованого методу передбачає проведен-

ня малоінвазивної лазерної коагуляції патологічно зміненихтканин ясенного краю навколо кореневої частини зруйно-ваного зуба при реставрації її куксовою вкладкою, передпроцедурою зняття подвійного відбитку. Для проведеннялазерної коагуляції ми використали вітчизняний діоднийлазер «Ліка-хірург» (Фотоніка Плюс, м. Черкаси), який за-реєстрований в установленому порядку і дозволений довикористання в медичній практиці на всій території України.За даним методом ми спочатку визначали глибину паро-донтальної кишені навколо зруйнованого зуба. Дальше задопомогою оптичного волокна діаметром 0,4 мм з потуж-ністю 0,4-0,7Вт з довжиною хвилі 810 нм на безперервномурежимі випромінювання проводили дезінфекцію пародон-тальної кишені. Після чого накладали ретракційну нитку,яка слугує орієнтиром зняття товщини ясенних тканин. Нит-ку ми застосовували плетену, з епінефрином, якщо пацієнтне має протипоказів до застосування судинозвужуючогосередника. При відсутності патології тканин пародонтазастосовується один виток ретракційної нитки розміром 00.У разі наявності пародонтальних кишень добавляємо одинвиток ретракційної нитки на кожний 1 мм глибини кишені.Процедуру проводять під місцевим інфільтраційним знебо-ленням. Операційне поле у ротовій порожнині зрошувалирозчином антисептика 0,02% розчином хлоргексидинубіглюконату та висушували. Гінгівоектомію ясенного краю,гіперплазованих сосочків проводять оптичним волокном0,4 мм діаметру з потужністю 1,0-2,0Вт з довжиною хвилі810 на безперервному режимі випромінювання. Світловодутримується під кутом 20-40 градусів до поверхні ясенногокраю. Після проведеної процедури проводимо зняття по-двійного відбитку для виготовлення куксової вкладки.

Для того, щоб покращити отриманий результат корекціїясенного рельєфу, проводиться фіксування провізорнихпластмасових коронок, які виготовляються одночасно з кук-совою вкладкою. Лазерна коагуляція дає можливість нампришвидшено отримати ясенний рубець внаслідок санаціїранової, так як «Заварювання» капілярів припиняє крово-течу, внаслідок чого створюються умови для пришвидшеноїрегенерації м’яких тканин. Відсутність ранової поверхні убагато разів знижує інфікування ділянки втручання мікро-організмами ротової порожнини та високу імовірність роз-витку бактеріального запалення, що не дозволяє отриматиочікуваний результат[3].

Крім того стоматолог повинен попередньо пройти про-фесійне навчання із оволодіння методиками використаннядіодного лазера та отримати відповідний сертифікат. Без-кровність процедури дозволяє без відтермінування відразузняти робочі відбитки для виготовлення постійної конс-трукції.

ВисновокЗапропонований метод лазерної обробки крайового епі-

телію ясенної ділянки навколо кореневої частини зруйно-ваного зуба забезпечує дезінфекцію пародонтальної кишеніта чітку ретракцію ясенного краю перед зняттям відбитківу разі виготовлення куксової вкладки та тимчасової коронки,дозволяє отримати прогнозований результат у стислі тер-міни, позитивно впливає на якість відбитка та завершальніетапи виготовлення ортопедичних конструкцій, порівняноз відомими способами. Даний метод лазерної корекції вва-


102

жаємо доцільним для застосування у разі формування здо-рових навколозубних тканин у зоні крайового приляганняортопедичних конструкцій, особливо опорних зубів, які від-новлені кореневими куксовими вкладками.

Література1. Dieterich H. Изготовление прецизионных слепков H. Dieter-

ich // Стоматолог. – 2006. – №10. – с.24-362. Lewis Ricki, Lasers in Dentistry// FDA Consumer magazine,

January –February. - 1995.3. Применение диодного лазерного скальпеля в амбулаторной

хирургической стоматологии /А.А. Кулаков, Л.А. Григоряну, А.С.Каспаров, В.П. Минаев. – М., 2008. - 23 с.

Штурмак В.Н.Особенности подготовки десневого края при ортопедичес-

ком лечении разрушенной корневой части зуба куксовойвкладкой

Резюме. В статье отражен способ лазерной подготовки дес-невого края при реставрации разрушенной части зуба куксовойвкладкой. Так потребность в коррекции краевой десны достигает80% случаев, когда культя зуба была возобновлена цельнолитойметаллической вкладкой со штифтом или ее разновидностью (на-пример вкладкой фрезерующей из оксида циркония). Гипертро-фические разрастания краевого эпителия в сочетании с некроти-зированной грануляционной тканью искажают гармоничнуюлинию краевых десен и делают невозможным получение качес-твенного оттиска и как результат – нарушение краевого прилеганиявкладки и каркаса коронки к уступу. Как известно, краевое при-легание коронок сегодня признано одним из определяющихфакторов длительности пользования пациентом ортопедическойконструкцией.

Нами разработан метод, который предусматривает проведениемалоинвазивной лазерной коагуляции патологически измененныхтканей десневого края вокруг корневой части разрушенного зубапри реставрации ее куксовой вкладкой, перед процедурой снятиядвойного отпечатка. Данный метод обеспечивает дезинфекцию

пародонтального кармана и четкую ретракцию десневого краяперед снятием отпечатков в случае изготовления куксовой вкладкии временной коронки.

Ключевые слова: десенный край, лазер в стоматологии, раз-рушенная часть зуба, куксовая вкладка.

V.M. ShturmakThe Peculiarities of Preparing the Marginal Gingiva in

Orthopedic Treatment of Damaged Tooth Root Part with StumpInlay

Department of Dentistry, Faculty of Postgraduate Education (Headof the Department – Prof. M.M. Rozhko)

Ivano-Frankivsk National Medical UniversityAbstract. The article presents the method of laser preparation of

the marginal gingiva in restoring the damaged tooth root part with astump inlay. Thus, the necessity of performing the marginal gingivacorrection appears in 80% of cases after the restoration of a tooth stumpwith a unit-cast metal inlay with dowel or any of its type (e.g. an inlaycut out of zirconium dioxide). Hypertrophic overgrowth of the marginalepithelium in combination with necrotic granulation tissue distort theharmonious line of the marginal gingiva and make it impossible to getan impression of good quality and the result is the violation of marginalabutting of inlay and crown carcass onto a shoulder. As far as it isknown, marginal abutting of crowns is recognized nowadays as one ofthe factors determining the duration of use of an orthopedic constructionby a patient.

We have developed a method, which presupposes conductingminimally invasive laser coagulation of pathologically modifiedmarginal gingiva tissues around the damaged tooth root part during itsrestoration with a stump inlay before the procedure of double impressiontaking. This method facilitates disinfection of periodontal pocket anda clear gingival retraction before taking impressions in case of makinga stump inlay and a temporary crown.

Keywords: marginal gingiva, dental laser, damaged tooth part,stump inlay.


103


ÎÃËßÄ Ë²ÒÅÐÀÒÓÐÈ

УДК 616.314-085+616.314.18.002.4+615.242Кашівська Р.С., Мельничук Г.М., Мельничук А.С., Базалицька О.В.Медикаментозне лікування хвороб пародонта. Групи препаратів, механізм їх дії, показання тапротипоказання до використання. Частина IV. Препарати з протинабряковою і склерозуючою дією*Кафедра стоматології факультету післядипломної освіти (зав. каф. – проф. М.М. Рожко), кафедра дитячої стоматології(зав. каф. – проф. Г.М. Мельничук) ДВНЗ „Івано-Франківський національний медичний університет”, Українаe-mail: [email protected]* перші три частини, присвячені антисептикам рослинного походження (І), синтетичним антисептикам (ІІ) та нестероїднимпротизапальним препаратам (ІІІ), – див. у журналі „Новини стоматології” № 1-3 за 2013 рік.

Резюме. Мета: описати групи фармакологічних препаратів ізпротинабряковою і склерозуючою дією, які застосовуються длялікування гіпертрофічного гінгівіту і пародонтиту.

Матеріали і методи: проведено огляд літератури за 1998-2013 ро-ки, з’ясовано різновиди медикаментів, які мають протинабряковудію, а також ліки зі склерозуючою поверхневою і глибокою дією.Наведено власну класифікацію цих медикаментів.

Результати: описано показання до використання медикаментівіз різних груп, які мають протинабрякову дію. Вказано випадки,коли слід використовувати склерозуючі препарати поверхневої дії,а коли - ліки для глибокого склерозування гіпертрофованих со-сочків. Особливо ретельно проаналізовано дію стероїдних проти-запальних препаратів, які часто рекомендують застосовувати длялікування гіпертрофічного гінгівіту, та зроблено висновок пронедоцільність їх використання у пародонтології. Описано механізмдії медикаментів, показання і протипоказання до використаннярізних ліків у разі лікування гіпертрофічного гінгівіту, а такожфізіотерапевтичні методи його лікування.

Висновки: лікування гіпертрофічного гінгівіту вимагає вико-ристання особливих препаратів - тих, які здатні зняти набряк іусунути розростання ясен. Разом з ініціальною пародонтальноютерапією цих засобів зазвичай достатньо, щоб усунути гіпертрофіюясен, особливо за набрякової форми хвороби.

Ключові слова: хвороби пародонта, гіпертрофічний гінгі-віт, препарати з протинабряковою дією, склерозуючі препа-рати, показання до застосування.

У попередніх публікаціях наведено запропоновану намикласифікацію груп лікарських препаратів [10; 13] та де-тально описані перші три групи з неї – природні і синтетичніантисептики та нестероїдні протизапальні препарати(НПЗП) [10; 11; 12]. Цих ліків здебільшого вистачає длямедикаментозного впливу на катаральний гінгівіт (як самос-тійний, так і симптоматичний). У випадку, коли у пацієнтадіагностують гіпертрофічний гінгівіт, їх також використо-вують, оскільки, як і при катаральному гінгівіті, місцевелікування починають з ініціальної пародонтальної терапії,яка включає використання антисептиків і НПЗП [10; 11; 12].Застосування НПЗП доцільне і через те, що, крім пригні-чення ексудативної фази запалення, вони діють і на пролі-феративну фазу за рахунок зниження активності фібро-бластів та зменшення синтезу колагену [22]. Однак, у разігіпертрофічного гінгівіту (самостійного чи симптоматич-ного) через 2-3 відвідування необхідно використовувати щей протинабрякові (при набряковій (гранулюючій) формі) тасклерозуючі (при фіброзній формі) препарати.

Необхідно пам’ятати, що хворим на гіпертрофічнийгінгівіт протипоказане застосування етонію, метацилу таінших препаратів, які разом з антибактеріальною дією сти-мулюють репаративні процеси, що, за умови схильності дорозростання ясенних тканин, неприпустиме [25].

Препарати з протинабряковою дією віднесені намидо IV групи [10; 13]. Це препарати з різних груп, які вводятьу вигляді інстиляцій:

- гіпертонічний розчин кухонної солі у вигляді ванночок[13];

- 1% розчин галаскорбіну (комплекс галової та аскорбі-нової кислот) [4; 25];

- нерозведені: юглон (із зеленої шкірки грецького горіха),

сік подорожника, сік каланхое, настойки календули та чис-тотілу [6; 16; 24; 25; 26];

- гель, що містить 10% глюкозаміну гідрохлориду, 5 %розчин димексиду, сік кропиви дводомної і сік каланхое, тамає сильну протинабрякову дію [21];

- 10% емульсія дибунолу, що є аналогом віт. Е, Р, галас-корбіну, має антиоксидантну і цитостатичну дію [5; 25];

- 5% водно-спиртовий розчин йоду (за умов відсутностіалергічної реакції) [5];

- розчин гепарину або гепаринова мазь [5; 24].Гепарин – антикоагулянт прямої дії, який є також інгі-

бітором протеолізу (інгібує гіалуронідазу), а також пригнічуєексудативну фазу запалення, нормалізує судинно-тканиннупроникність, тобто тканинний обмін і газообмін, мікроцир-куляцію і метаболізм тканин пародонта [2]. Гепарин усуваєспазм судин, розчиняє мікротромби і попереджує утвореннятромбів, має антиалергічну, антисклеротичну, антикоагу-люючу, антигіпоксичну дію, сприяє процесу регенерації.Враховуючи багатофакторність дії гепарину, його застосо-вують як засіб патогенетичної терапії при гінгівіті, пародон-титі, пародонтозі. Гепарин вводять у тканини пародонтаметодом електрофорезу (з аноду) або фонофорезу по 5000ОД препарату, на курс – 10-15 процедур. Гепаринову мазьнакладають також під пов’язку з парафіну. Можназастосовувати гель для лікування рубців – Контрактубекс(Мерц, Німеччина), який, крім гепарину, містить екстрактцибулі й алантоїн [13].

Як протинабрякові засоби для аплікацій та інстиляційзастосовували глюкокортикоїдні мазі, які містять стероїднігормони та антибіотики – Фторокорт (АТ Гедеон Ріхтер,Угорщина), Деперзолон (АТ Гедеон Ріхтер, Угорщина),Гіоксизон (Нижфарм, Росія) [6; 17; 24], а також стома-тологічну пасту Тріамцинолон (Кеналог орабейз) (Бристол-Майерс, Великобританія), яка має протизапальну, проти-алергічну дію й адгезивні властивості до слизової оболонкиротової порожнини, та фторовані глюкокортикоїди: мазіфлуметазону півалат (локакортен, лоринден) (Jelfa, Поль-ща) і флуоцинолону ацетонід (синалар, синафлан, флуцинар)(Росія) [13].

Азербайджанські науковці пропонують для лікуваннягіпертрофічного гінгівіту використовувати пародонтологіч-ну пасту [18] на основі препарату Інсановін, який добре заре-комендував себе як протиасматичний засіб, і містить: тео-філіну – 150 мг; ефедрину гідрохлориду – 25 мг; хлорохінфосфату – 40 мг; преднізолону – 1 мг. Для приготуванняпасти таблетку Інсановіну очищують від оболонки, замі-шують із білою глиною у співвідношенні 1:1 і додають вазе-лін. У разі гінгівіту паста накладається на ясна на 1-1,5 год(курс лікування 3-5 днів), за пародонтиту паста вводиться упародонтальні кишені і накладається на ясна на 2-3 год (курслікування – 6-10 днів залежно від ступеня розвитку процесу).Механізм позитивного впливу пародонтологічної пасти наоснові препарату Інсановін на запальний процес у пародонтіполягає в тому, що:

- ефедрин гідрохлорид звужує судини, відновлюючипроникність судин та надає протинабрякової дії;


104

- хлорамін фосфат, який має активний імуносупресивнийефект за рахунок впливу як на імунокомпетентні клітини,так і на метаболізм сполучнотканинних елементів, та надаєпротимікробної і протизапальної дії;

- теофілін, який гальмує вивільнення з тучних клітинмедіаторів алергії, впливаючи на запалення в пародонті;

- преднізолон, який посилює протизапальну дію втканинах пародонта [18].

Механізм дії глюкокортикоїдів полягає в пригніченнівсіх фаз запалення за рахунок стабілізації мембран клітин-них структур, що обмежує вивільнення протеолітичних фер-ментів із лізосом, перешкоджає загибелі клітин, на яківплинули пошкоджуючі чинники. Як імуносупресори, вонипригнічують не лише ранні прояви запального процесу(розширення капілярів, набряк, відкладення фібрину,міграцію й активність фагоцитів), але й більш пізні (галь-мують ріст грануляцій, вростання капілярів, сповільнюютьпроцеси регенерації у вогнищі запалення, зменшують роз-множення фібробластів і синтез колагену). Фазу проліфе-рації глюкокортикоїди гальмують за рахунок обмеженняпроникнення у запальну тканину моноцитів і перешкод-жання їх участі в цій фазі запалення, а також пригнічуютьсинтез глікозаміногліканів, білків і процеси лімфопоезу [3;19; 20; 27; 28].

Кортикостероїди мають багато побічних впливів, бо,виявляючи високоефективну протизапальну і протиалер-гічну дію, вони при цьому водночас сповільнюють процесирегенерації у вогнищі запалення, а також пригнічують пролі-феративні процеси, що порушує утворення запального(грануляційного) валу і може призвести до поширення ін-фекції з вогнища запалення [3; 19]. Це вимагає одночасногозастосування антибіотиків при лікуванні ними інфекційнихзахворювань. Діючи на патогенез запалення, гормональніпрепарати не усувають його причини, тому після припи-нення їх застосування можливі рецидиви [13].

Глюкокортикоїди добре всмоктуються як із шлунково-кишкового тракту, так і через слизові оболонки і шкіру,впливаючи на обмінні процеси [19]. При місцевому засто-суванні, особливо фторвмісних препаратів, можуть спосте-рігатися атрофія епідермісу, дерми і підшкірних тканин, точ-кові крововиливи, стрії, зниження імунологічної реактив-ності, що призводить до розвитку піодермій і кандидозів.Імуносупресивна дія перешкоджає видаленню чужоріднихатигенів з організму. Судинні реакції можуть виявлятися увигляді васкулітів [3; 25].

Використання глюкокортикоїдів у дозах, що переви-щують їх добову потребу, може викликати порушення гормо-нального балансу в організмі та обміну речовин. Тривалезастосування кортикостероїдів змінює метаболічні процеси,що призводить до тяжких побічних ефектів, у тому числі допригнічення функції кори наднирників, розвитку стероїд-ного діабету, виразкової хвороби шлунка, набряків, підви-щення артеріального тиску і згортання крові, до загостреннялатентно перебігаючих інфекцій, психічних розладів, ката-ракти [3; 19; 27; 28]. Найнебезпечніші ускладнення – з бокукістково-м’язевої системи (остеопороз, асептичний некрозкісток) [25]. Завдяки активізації процесів катаболізму івиведенню кальція, кортикостероїди сприяють каріозномуураженню зубів [3].

Протипоказання до використання кортикостероїдів[3; 5; 13; 25; 27; 28]:

- гноєтеча з пародонтальних кишень;- абсцедування;- млявий перебіг захворювання;- остеопороз;- туберкульоз, вірусні, грибкові і паразитарні захворю-

вання, сифіліс;- виразкові ураження і рани;- виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;- вагітність, період лактації (застосовують лише за життє-

вими показаннями);- важка артеріальна гіпертензія;- психічні захворювання;- синдром Іценко-Кушинга;- ниркова недостатність;- глаукома.Показання до застосування глюкокортикоїдів:- гострі стадії запалення з переважанням гіперергічних

реакцій у стадії різко вираженої ексудації і лише місцево такороткочасно [3; 27; 28];

- гіпертрофічний гінгівіт, особливо на тлі патології крові[13].

В останні роки замість глюкокортикоїдів використовуютьлікарські засоби, які близькі до них за складом і дією, але немають небажаних побічних ефектів стероїдних гормонів.Такою є паста для ясен і зубів Артродонт (ЛабораторіїВейрон і Фроман, Франція), що містить еноксолон, якиймає протизапальну дію, бактерицидну активність до паро-донтогенної мікрофлори, віруліцидну дію та індукує утво-рення інтерферону [13].

Ми вважаємо, що для зняття запалення й алергізації тадля усунення гіпертрофії при захворюваннях пародонтаможна використати інші, менш шкідливі медикаменти (див.ІІІ, IV, V, ХІ, XVIIІ i XIХ групи препаратів), і в своїй прак-тичній діяльності гормональні препарати не викорис-товуємо, хоча у наших попередніх публікаціях серед груплікарських препаратів, які використовуються у пародон-тології, ми описували їх, виділивши в окрему групу [14; 15].В останній редакції класифікації ми не включили кортико-стероїди у класифікацію зумисне, демонструючи цим нашенегативне ставлення до використання кортикостероїдів упародонтології, оскільки шкода від них значно більша, ніжкористь [13].

Якщо не вдається усунути набряк, застосовуютьпрепарати, що мають протинабрякову та склерозуючу дію:

- полімінерал (Pharmachim, Болгарія) – стандартизованийрозчин маточного лугу Поморійського озера. Містить важ-ливі для людини макро- і мікроелементи, колоїдні речовини.Надає протизапальної дії, стимулює фагоцитоз, регенераціютканин, зменшує проникність кровоносних судин, має не-значну анальгезуючу дію [5; 23; 26];

- мараславін (Sorharma, Болгарія) – витяжка із понтійсь-кого полину, садового чаберу, чорного перцю та ін., які міс-тять біологічно активні речовини [25; 26]. Застосовують увигляді полоскань, аплікацій та інстиляцій. Ватні турунди,змочені препаратом, накладають на 5-6 хв на ясна і в зубо-ясенні кишені. Процедуру повторюють 5-6 разів для кожноїкишені на 1 сеанс [4; 23].

- 5-10% спиртовий розчин прополісу – продукту життє-діяльності бджіл, який містить ряд біогенних речовин: ефірніолії, суміш смол, віск, флаваноїди, флавони, похідні коричноїкислоти, вітаміни [5; 8; 25; 28].

Ці медикаменти для полоскань використовують розве-деними, а для інстиляцій у пародонтальні кишені та аплі-кацій їх не розводять [13].

При різних формах гінгівіту (особливо у разі гіпертро-фічного) доцільне використання препарату нового поколінняальтан (ПАТ НВЦ Борщагівський ХВЗ, Україна) – із суплідьвільхи клейкої, що має антимікробну і водночас антиокси-дантну, протизапальну і репаративну дії. Випускається вУкраїні у трьох формах: таблетки по 0,01, вкриті оболонкою(для лікування патології шлунково-кишкового тракту);таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою (для ліку-вання захворювань кишечника), а також у вигляді 2% альта-нової мазі (для місцевого лікування) [25]. Особливо пока-заний альтан для одночасного лікування гінгівіту і шлунково-кишкового тракту як домінуючої патології [13].

У разі впертого перебігу набрякової і при фібрознійформі гіпертрофічного гінгівіту використовують V групу –препарати зі склерозуючою дією. У наш час вже не

105


застосовують сильнодіючі припікаючі медикаменти (концен-тровані розчини сірчаної, хромової кислот, піоцид).

Склерозуюче лікування (поверхневе і глибоке) показанелише після зняття запалення ясен у разі набрякової форми(коли проба Шиллєра-Пісарєва негативна), оскільки нероз-важливе застосування склерозуючих препаратів призводитьдо посилення патології і до розвитку ускладнень [7]. Прифіброзній формі (яка не потребує протизапального ліку-вання) склерозуючі препарати використовують відразу [1].Турунди з розчинами цих препаратів найчастіше вводять вясенну кишеню на 20 хв, не менше як 3-5 сеансів, через 1-2дні [6; 25].

Склерозуючі препарати поверхневої дії:- ваготил (Польфа АО, Польща) – препарат із групи

фенолів, який вводять в ясенні кишені без розведення або врозведенні 1-2% розчином новокаїну у співвідношенні 1:2на 20 хв, через день, не менше, ніж 4-6 сеансів [23; 25; 26].

- кристали йодиду калію, які накладають на ясна тонкимшаром за допомогою гладилки безпосередньо на збільшеніміжзубні сосочки на 20-40 сек. Потім присипані ясна при-тискають ватним тампоном із 3% розчином перекису водню.Можна також ввести йодид калію в пародонтальну кишенюі туди ж закласти турунду з перекисом водню. Після утво-рення піни кишеню ретельно висушують. Курс лікування –3-4 процедури. Аплікації та інстиляції можна чергувати зтугими стискаючими пов’язками [5].

- 5% розчин сульфату міді (мідний купорос), який маєзневоднюючу дію. Змочену розчином маленьку ватну кулькувводять у висушений міжзубний проміжок на 3-4 хв (на однійділянці допускається не більше, як 2-3 процедури) [4].

- 20-30% розчин резорцину (з групи фенолу) [5; 6; 23];- 10-25% розчин хлориду цинку [6; 17; 24];- 3% розчин хлоргексидину біглюконату [25];- неоцид – застосовують 2-3 рази на добу, на 15-20 хв,

упродовж 12 днів; через тиждень перерви курс повторити[13].

- 20% настойка чистотілу з гліцерином у розведенні1:1, на курс – 10 процедур (100 г сухої трави чистотілу зали-вають 50 мл 700 спирту, фільтрують; цієї кількості вистачаєна тиждень). Використовують і 30% настойку чистотілу –для полоскання (1ч. ложку настойки на склянку води) йаплікацій (настойку у співвідношенні 1:5 змішують із будь-якою рослинною олією), експозиція – 5-7 хв, курс лікування –5-7-10 аплікацій (Удовицька О.В.) [5; 26].

- бефунгін – екстракт чорного березового гриба з додаван-ням солей кобальту (масу розігрівають під струменем гарячоїводи, тоді 1 столову ложку екстракту гриба змішують із рів-ною кількістю теплої кип’яченої води) застосовують у ви-гляді аплікацій 2-3 рази на день упродовж 2 тижнів [5; 26];

- суміш у складі: саліцилової кислоти – 0,1; резорцинукристалічного – 1,0; камфори – 2,0; ментолу – 3,0; тимолу– 1,0; спирту 96є – 92,0. Тривалість процедури – 20 хв, курслікування – 3-5 сеансів через день [6; 25].

Необхідно слідкувати, щоб склерозуючі розчини не по-падали на оточуючу слизову оболонку. Після видалення ту-рунд ротову порожнину ретельно споліскують водою і наясна на 2-3 год можна накласти пов’язку з нестероїднимипротизапальними препаратами (див. ІІІ групу препаратів)[12]. Додому призначають полоскання і ротові ванночки звідварами трав [6; 10; 17].

За відсутності ефекту від усіх вищеназваних методів ліку-вання набрякової форми і при фіброзній формі гіпертро-фічного гінгівіту доводиться застосовувати глибоку склеро-зуючу терапію ін’єкційним методом [13]. Після поперед-нього знеболення тонкою ін’єкційною голкою від верхівкисосочка до його основи вводять 0,1-0,3 мл одного з гіперто-нічних розчинів таких склерозуючих препаратів глибокоїдії:

- 40-60% розчину глюкози [5; 6; 17; 24; 26];- 10% розчину хлориду кальцію [5; 17];

- 70-90% розчину етилового спирту [17; 25];- 10% розчину глюконату кальцію [5; 17; 25];Курс лікування – 4-8 ін’єкцій у кожний сосочок з інтер-

валом між процедурами 1-3 дні.Ефективні також ін’єкції гепарину, який вводиться в

основу ясенних сосочків по 0,25 мл (5000 ОД), на курс – 10ін’єкцій, а також емульсії гідрокортизону (по 0,1-02 мл) [17].

При фіброзній формі гіпертрофічного гінгівіту дляпригнічення проліферативних процесів показане застосу-вання цитостатичних препаратів: новембіхіну (10 мл препа-рату розчиняють в 10 мл ізотонічного розчину хлориду нат-рію і вводять у гіпертрофовані сосочки по 0,1-0,2 мл 1 разна тиждень; на курс – 3-5 ін’єкцій) [5; 6; 17], а також цикло-фосфану і хінозолу (ОАО Биохим, Росія) у вигляді паст підпародонтальну пов’язку [9; 25].

Тільки при фіброзній формі можливі ін’єкції розчиномлідази. Для цього вміст флакону (64 УО) розчиняють в 1 мл0,5% розчину новокаїну чи тримекаїну та вводять у сосочок0,2-0,3 мл (4-5 ін’єкцій на курс). Такий же розчин можнавводити методом електрофорезу щоденно або через день[1; 23]. Для лікування гіпертрофічного гінгівіту доцільнозастосовувати і фізіотерапевтичні методи терапії без таіз використанням медикаментів, а саме:

1) точкову діатермокоагуляцію ясенних сосочків за М.І.Афанасьєвою (1989): під анестезією стерильну голку Міл-лера вводять у сосочок на глибину 3-5 мм; коагулюють 2-3 спри силі струму 6-7 мкА; у кожному сосочку коагулюють 3-4 точки, а за один сеанс – 4-5 сосочків [13].

2) парафінотерапію [13];3) фонофорез із гепарином, дибунолом [7];4) електрофорез таких препаратів: 10% розчину глюко-

нату кальцію; 1-2% розчину сульфату міді (з „+”); 0,5%розчину хлориду цинку (з „+”); 5% розчину йодиду калію [13;25];

5) анод-гальванізацію [17];6) вакуум-масаж (6-10 процедур через 2-3 дні);7) гідромасаж (10 процедур по 20 хв) [7];8) дарсонвалізацію іскровим розрядом (10 процедур по

20 хв) [5; 7; 17].Електрофорез добре поєднувати з дарсонвалізацією.Можна також спробувати електофорез із 10% розчином

хлориду кальцію, який вводять почергово з різних полюсів.Спочатку 7 разів вводять кальцій із „+” , а потім – хлор із „–”також 7 разів. Утворюються асептичні мікронекрози, щопризводить до зморщування та зменшення тканин. Цей спо-сіб лікування простий у використанні, безболісний і, за на-шими спостереженнями, досить дієвий [13; 25].

За відсутності ефекту від усіх вищенаведених методівлікування гіпертрофовані сосочки висікають хірургічнимспособом, тобто здійснюють операцію гінгівектомії, кріо-хірургію, лазерну хірургію [6].

Загальне лікування включає вітамінотерапію (призна-чають аскорбінову кислоту, рутин, вікасол, токоферол) талікування соматичних захворювань.

ВисновокГіпертрофічний гінгівіт – захворювання, яке вимагає

особливого підходу до лікування. Якщо він спровокованиймісцевими травмуючими чинниками, то здійснення ініці-альної пародонтальної терапії вже сприяє зменшенню со-сочків. Проте, лише цих заходів часто буває недостатньо,що й спонукає до використання протинабрякових і скле-розуючих препаратів, які застосовуються у вигляді аплікацій,інстиляцій чи вводяться фізіотерапевтичними методами.

Особливо хочемо застерігти від використання у паро-донтології кортикостероїдних препаратів. Глюкокортикоїди –це ті ліки, які варто застосовувати лише за життєвими пока-заннями, і, перш, ніж їх призначити, стоматолог повиненпам’ятати заповідь Гіппократа „не нашкодь!” Наша практикапоказала, що і без них хвороби пародонта можна лікувати


106

успішно.Використовувати глибоку склерозуючу терапію ін’єк-

ціоним методом чи застосовувати хірургічне висіканнягіпертрофованих сосочків у разі впертого перебігу гіпертро-фічного гінгівіту – вибір за лікарем і пацієнтом.

Медикаментам, які використовуються при лікуванні ви-разкового гінгівіту, буде присвячена наша наступна публі-кація.

Література1. Барер Г.М. Болезни пародонта. Клиника, диагностика и ле-

чение: Учебное пособие / Г.М. Барер, Т.И. Лемецкая. – М.:ВУНМЦ, 1996. – 85 с.

2. Болезни пародонта. Патогенез, диагностика, лечение / А.С.Григорьян, А.И. Грудянов, И.А. Рабухина, О.А. Фролова. – М.:Мед. информ. агенство, 2004. – 320 с.

3. Грудянов А.И. Антимикробная и противовоспалительнаятерапия в пародонтологии / А.И. Грудянов, В.В. Овчинников, Н.А.Дмитриева. – М.: Мед. информ. агенство, 2004. – 80 с.

4. Данилевський М.Ф. Фармакотерапія захворювань слизовоїоболонки порожнини рота і тканин пародонту / М.Ф. Данилевсь-кий, М.А. Мохорт, В.В. Мохорт. – К. : Здоров’я. – 1991. – 264 с.

5. Диагностика, лечение и профилактика стоматологическихзаболеваний / В.И. Яковлева, Е.К. Трофимова, Т.П. Давидович,Г.П. Просверяк. – Минск: Вышэйшая школа. – 1995. – 494 с.

6. Иванов В.С. Заболевания пародонта / В.С. Иванов. – 4-еизд., перераб. и доп. – М.: Мед. информ. агенство, 2001. – 300 с.

7. Курякина Н.В. Заболевания пародонта / Н.В. Курякина, Т.Ф.Кутепова // М.: Медицинская книга, Н.Новгород: ИздательствоНГМА, 2000. – 160 с.

8. Мазур І.П. Фармакологічні засоби для місцевого лікуваннятканин пародонту / І.П. Мазур, В.А. Передерій, С.В. Дулько //Современная стоматология. – 2010. – №5. – С. 47-52.

9. Мащенко И.С. Болезни пародонта / И.С. Мащенко. –Дрогобич: Коло. –272 с.

10. Медикаментозне лікування хвороб пародонта. Групипрепаратів, механізм їх дії, показання та протипоказання довикористання. Частина І. Антисептики рослинного походження.Огляд літератури / Г.М. Мельничук, Л.В. Завербна, А.С. Мель-ничук, Р.С. Кашівська // Новини стоматології. – 2013. – №1. – С.92-97.

11. Медикаментозне лікування хвороб пародонта. Групипрепаратів, механізм їх дії, показання та протипоказання довикористання. Частина ІІ. Синтетичні антисептики. Огляд літера-тури / Г.М. Мельничук, Л.В. Завербна, А.С. Мельничук, Р.С. Ка-шівська // Новини стоматології. – 2013. – №2. – С. 79-84.

12. Медикаментозне лікування хвороб пародонта. Групипрепаратів, механізм їх дії, показання та протипоказання довикористання. Частина ІІІ. Нестероїдні протизапальні препарати.Огляд літератури / Г.М. Мельничук, Л.В. Завербна, А.С.Мельничук, Р.С. Кашівська // Новини стоматології. – 2013. – №3.– С. 83-87.

13. Мельничук Г.М. Гінгівіт, пародонтит, пародонтоз: особли-вості лікування: навчальний посібник. Вид. 5-е, виправлене ідоповнене / Г.М. Мельничук, М.М. Рожко, Л.В. Завербна. – Івано-Франківськ, 2011. – 328 с.

14. Мельничук Г.М. Гінгівіт, пародонтит, пародонтоз: особ-ливості лікування: навчальний посібник. Вид. 4-е, доповнене / Г.М.Мельничук, М.М. Рожко, Н.В. Нейко [та ін]. – Івано-Франківськ,2010. – 284 с.

15. Мельничук Г.М. Сучасні підходи до лікування і виборумедикаментозної терапії при хворобах пародонта // Галицькийлікарський вісник. – 2004. – № 1. – С. 8-12.

16. Нетрадиционные методы лечения в стоматологии / А.П.Грохольский, М.А. Кодола, В.Г. Бургонский, Ю.Б. Чайковский. –К.: Здоров’я, 1995. – 376 с.

17. Николаев А.И. Практическая терапевтическая стомато-логия / А.И. Николаев, Л.М. Цепов. – 2-е изд., перераб. и доп. –М.: МЕДпресс-информ, 2003. – 506 с.

18. Новая пародонтологическая паста для лечения воспали-тельных заболеваний пародонта / Ч.А. Пашаев, С.А. Мамедова,С.Ю. Юсифов, А.Ч. Пашаев // Новое в стоматологии. – 2003. –№7. – 49-50.

19. Пародонтит / Под ред. проф. Л.А. Дмитриевой. – М.:МЕДпресс-информ., 2007. – 504 с.

20. Рациональная фармакотерапия в стоматологии: рук. дляпрактикующих врачей / Г.М. Барер, Е.В. Зорян, В.С. Агапов [и

др.]. – М.: Литтерра, 2006. – 568 с.21. Сирак С.В. Изучение противовоспалительных и регенера-

торных свойств стоматологического геля на основе растительныхкомпонентов, глюкозамина гидрохлорида и димексида в экспе-рименте / С.В. Сирак, М.В. Зекерьяева // Пародонтология. – 2010.– №1 (54). – С. 46-50.

22. Современные аспекты клинической пародонтологии / подред. проф. Л.А. Дмитриевой. – М.: МЕДпресс, 2001. – 126 с.

23. Справочник врача-стоматолога по лекарственным препа-ратам / В.Н. Трезубов, Л.М. Мишнёв, И.В. Марусов, А.М.Соловьёва. – С.-Пт.: ИКФ „Фолиант”, 1999. – 349 с.

24. Терапевтическая стоматология: Учебник для студентовмедицинских вузов / Под ред. Е.В. Боровского. – М.: Мед. информ.агенство, 2004. – 840 с.

25. Терапевтична стоматологія: Підручник у двох томах / за ред.проф. А.К. Ніколішина. – Т.ІІ. – Полтава: Дивосвіт, 2007. – 280 с.

26. Терапевтична стоматологія: Підручник: У 4 т. – Т. 3. Захво-рювання пародонта / М.Ф. Данилевський, А.В. Борисенко, А.М.Політун [та ін.] – К.: Медицина, 2008. – 616 с.

27. Цепов Л.М. Заболевания пародонта, взгляд на проблему /Л.М. Цепов. М.: МЕДпресс-информ, 2006. – 192 с.

28. Цепов Л.М., Николаев А.И. Диагностика и лечениезаболеваний пародонта / Л.М. Цепов, А.И. Николаев. – М.:МЕДпресс-информ, 2002. – 192 с.

Кашивская Р.С., Мельничук Г.М., Мельничук А.С., Базалицкая А.В.Медикаментозное лечение заболеваний пародонта. Группы

препаратов, механизм их действия, показания и противопока-зания к применению. Часть IV. Препараты противоотечногои склерозирующего действия. Обзор литературы

Кафедра стоматологии факультета последипломного образо-вания (зав. каф. –проф. Н.М. Рожко), кафедра детской стомато-логии (зав. каф. – проф. М.М. Мельничук) ГВУЗ „Ивано-Франковс-кий национальный медицинский университет”, Украина

e-mail: [email protected]Резюме. Цель: описать группы фармакологических препа-

ратов с противоотечным и склерозирующим действием, приме-няемые для лечения гипертрофического гингивита и пародонтита.

Материалы и методы: проведен обзор литературы за 1998-2013 годы, установлено разновидности медикаментов, обладаю-щих противоотечным действием, а также лекарства с поверхност-ным и глубоким склерозирующим действием. Представлена соб-ственная классификация этих медикаментов.

Результаты: описаны показания к использованию медикамен-тов из разных групп, обладающие противоотечным действием.Указаны случаи, когда следует использовать склерозирующиепрепараты поверхностного действия, а когда – лекарства для глу-бокого склерозирования гипертрофированных сосочков. Особеннотщательно проанализировано действие стероидных противовоспа-лительных препаратов, которые часто рекомендуют применять длялечения гипертрофического гингивита, и сделан вывод о нецеле-сообразности их использования в пародонтологии. Описан меха-низм действия медикаментов, показания и противопоказания кприменению различных лекарств при лечении гипертрофическогогингивита, а также физиотерапевтические методы его лечения.

Выводы: лечение гипертрофического гингивита требует ис-пользования особых препаратов, способных снять отек и устра-нить разрастание десен. Вместе с инициальной пародонтальнойтерапией этих средств обычно достаточно, чтобы устранитьгипертрофию десен, особенно при отечной форме болезни.

Ключевые слова: болезни пародонта, гипертрофическийгингивит, препараты с противоотечным дейсвием, склеро-зирующее препараты, показания к применению.

R.S. Kashivska, G.M. Melnychuk, A.S. Melnychuk, O.V. BazalytskaPharmacological Treatment of Periodontal Disorders: Groups

of Medications, Mechanisms of their Action, Indications andContraindications of their Use. Part IV: Medications with Anti-Swelling and Sclerosing Effects

Postgraduate Dentistry Department (the Head of DepartmentProfessor M.M. Rozhko), Pediatric Dentistry Department (the Headof Department Professor G.M. Melnychuk),


E-mail: [email protected]. Objective: to describe pharmacological agents with anti-

swelling and sclerosing effect for treatment of hypertrophic gingivitisand periodontitis.

107


Methods: we have reviewed the references over the period of 1991-2013 years, systematized the agents with anti-swelling effect andsuperficial sclerosing effect as well as sclerosing agents with profounddeep effect.

Results: we have established that medicines of different groupshave anti-swelling and sclerosing qualities and what remedy should beadministered for a deep sclerosis of the hypertrophic papilas. Withspecial effort we have reviewed the anti-inflammatory steroids anddecided that they are notappropriate for use in periodontology. Wealso described the mechanism of action of medications, indicationsand warnings in case of using different agents in treatment of

hypertrophic gingivitis and physio-therapeutic handling.Conclusion: treatment of hypertrophic gingivitis requires a special

medication that can decrease a swelling and gingival enlargement.Together with initial periodontal therapy these agents usually areefficient to eliminate gingival enlargement, especially the swelling typeof the disease.

Keywords: periodontal diseases, hypertrophic gingivitis, agentswith anti-swelling effect, sclerosing agents, indications foradministration.


УДК: 661.691.1+618.2+616.441Тимків І.С.Селен: вплив на репродуктивну функцію та тиреоїдний балансДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», м.Івано-Франківськe-mail: [email protected]

Резюме. У результаті численних клінічних і епідеміологічнихдосліджень встановлено роль селену для життєво важливих функ-цій організму в цілому та в метаболізмі тиреоїдних гормонів зо-крема. У разі дефіциту селену знижується активність глутатіон-пероксидази, яка займає центральне місце в процесі йодування тазростає активність тиреопероксидази. Незважаючи на великийоб’єм інформації про селен та селенопротеїни, наявної на сьогодні,точні молекулярні механізми ефектів, що здійснюються ними нафізіологічні і патологічні стани щитоподібної залози невідомі. До-сить аргументованим слід визнати профілактичне призначенняпрепаратів селену під час вагітності (у комбінованій терапії зйодом), особливо зважаючи на той факт, що приблизно у 10-15%вагітних визначається підвищена концентрація антитіл до тирео-пероксидази і у 5% всіх вагітних жінок розвивається післяпо-логовий автоімунний тиреоідит.

Ключові слова: селен, вагітність, щитоподібна залоза.

Відомо, що дисбаланс мікроелементів у навколишньомусередовищі має безпосередній вплив на функціонуванняпрактично всіх органів і систем організму людини, і принадмірному або недостатньому надходженні цих речовинпочинають діяти механізми адаптації. Мікроелементи берутьучасть у синтезі і метаболізмі гормонів, утворенні ферментів,впливають на їх активність, на діяльність серцево-судинної,нервової, ендокринної та інших систем. В даний час спо-стерігається швидке збільшення обсягу наукових робіт прометаболізм сполук селену, селенопротеіни та їх функції, щовизначається важливістю їх впливу на здоров’я людини.

Селен (Se), 34-й елемент періодичної системи Мендє-лєєва був відкритий шведським хіміком Дж. Я. Берзеліусом.Виявлений ще у 1817 році, селен довгий час вивчався сто-совно можливого передозування. Останні ж десятиліттяувагу вчених привернув зворотній бік проблеми – виник-нення та перебіг різноманітних захворювань за умов йогонестачі в навколишньому середовищі та продуктах харчу-вання. Життєва необхідність цього мікроелемента в харчу-ванні людини вперше встановлена в 1957 р.

Цей біологічно активний мікроелемент входить до скла-ду більшості гормонів та ферментів (активний центр якихскладається з 4-х атомів селену) і зв’язаний таким чином зусіма органами та системами [15]. В організм людини селенможе потрапляти у вигляді органічних сполук селено-метіоніну або неорганічної форми (селеніту та селенату) зпродуктами харчування чи у вигляді добавки до харчовогораціону.

Важливо відзначити, що Se визнаний Всесвітньою орга-

нізацією охорони здоров’я (ВООЗ) як мікроелемент, життєвонеобхідний для людини. Селен вважають елементом, якийпродовжує життя людини, оскільки він [3, 7, 22, 24]:

- має потужні антиоксидантні властивості;- потенціює ефекти йоду в процесі органогенезу (особ-

ливо – головного мозку) в період антенатального розвитку;- виступає інгібітором апоптозу, попереджуючи таким

чином нейродегенеративне ураження мозку;- має антиішемічні властивості;- виступає гальмівним фактором при аутоімунних про-

цесах (системні захворювання сполучної тканини, розсіянийсклероз, аутоімунний тиреоідит);

- має антиканцерогенний ефект;- є антагоністом нейротоксичних металів та миш’яку.Виявлена здатність селену знижувати частоту виник-

нення радіаційно-індукованих пухлин у віддаленому періоді.Відмічено вірогідне зниження індукції лейкемій, частотивипадків виникнення раку молочної і щитоподібної залоз(ЩЗ) та ряду інших органів [12,13]. Препарати селену маютьвиражену радіозахисну дію по відношенню до плода, знижуємертвонароджуваність у 3,8 рази [14].

Все це - свідчення необхідності щоденного поступленняв організм певної дози селену. До цього часу вчені ще невиробили чітких підходів щодо добової потреби, якувизначають в кількості від 50 до 200 мкг на добу. Націо-нальна академія наук США рекомендує наступні щоденнідози вживання селену для вагітних жінок – 60 мкг на добу змаксимально допустимим рівнем до 400 мкг на добу [16].

Практично немає органів і тканин, де б не знаходивсяселен. Загальна кількість селену в організмі коливається вдіапазоні від 4,1 мг до 10,0 мг. ЩЗ людини у дорослих тадітей містить найвищі концентрації селену на одиницю вагисеред решти тканин організму [5].

Встановлено, що здатність до відтворення здорового по-томства як у чоловіків, так і у жінок залежить від оптималь-ного вживання селену. Високе захоплення селену сім’яни-ками свідчить про його необхідність для нормальної репро-дуктивної функції [17]. Низький вміст селену в організмівагітних жінок є причиною росту дитячої смертності та на-родження дітей з вадами розвитку. Слабкість пологових силу роділлі також тісно пов’язана з нестачею селену [23]. Необ-хідно відмітити, що рівень селену у вагітних жінок знижу-ється не тільки через недостатнє поступлення з їжею та во-дою, а внаслідок посилення обмінних процесів, необхідних


108

для формування плода.Останні роки інтенсивно вивчаються селенопротеїди –

ферменти, що відіграють важливу роль в регуляції та синтезігормонів ЩЗ. Утворення гормонів ЩЗ представляє собоюскладний окисно-відновний процес, в результаті якого про-ходить йодування молекули амінокислоти тирозину з утво-ренням йодтирозину, а далі дийодтирозину. Утвореннятироксину в ЩЗ лімітується у її фолікулярних клітинахконцентрацією йоду.

Селеновмісний фермент йодотиронін – дейодиназа –існує у вигляді 3-х типів. Тип 1 – йодотиронін – 5-дейодиназа –селеновмісний фермент, фізіологічна роль якого зводитьсядо перетворення у периферичних тканинах тетрайодтиро-ніну, що секретується у ЩЗ, в трийодтиронін. Йодотиронінзнайдено у тканинах ЩЗ, печінки. Дефіцит селену призво-дить до зменшення вмісту йоду в тканині ЩЗ і може викли-кати загострення симптомів йодної недостатності. Тип 2 –селенопротеїн, котрий присутній в тканинах мозку, гіпофізу,плаценті, регулює в них ефекти трийодтироніну, а такожконтролює секрецію тиреостимулюючого гормону. Тип 3 –селеновмісний фермент. Його функція при дефіциті селенуще не встановлена. Експериментальне вивчення на тваринахпоказало, що одночасний дефіцит селену і йоду викликаєбільш виражений гіпотиреоідизм, ніж дефіцит одного йоду[10].

Крім відомих фактів щодо нормалізуючого впливу се-лену на обмін ейкозаноїдів, на клітинний та гуморальнийімунітет, при обміні нуклеїнових кислот і білків, новітнідослідження встановили кореляцію між дефіцитом селенупід час гестації і синдромом раптової смерті немовлят зарахунок пригнічення тиреоїдної функції плода [4]. Такийзв’язок пояснюють тим, що селен входить до складу фер-менту йодтиронін-5-дийодинази, яка каталізує відщепленняйоду від тироксину з утворенням основного гормону ЩЗ -трийодтироніну, і, відповідно, дефіцит селену призводитьдо гіпотиреоїдизму, який і так частково існує в організмівагітної жінки, особливо в зоні йододефіциту.

Після встановлення ролі селенопротеїнів у фізіології ЩЗзріс інтерес до вивчення впливу сполук мікроелемента наперебіг і прогноз аутоімунних тиреопатій. Перше дослід-ження, метою якого було вивчення впливу сполук Se наперебіг і прогноз автоімунного тиреоідиту (АІТ), було про-ведено в 2002 р. в південній Німеччині - в регіоні з недос-татнім споживанням цього мікроелементу. У ході дослід-ження було показано, що прийом 200 мкг селеніту натріюпротягом 3 міс призводить до достовірно значного зниженнярівня антитіл до тиреопероксидази (АТ-ТПО) у їх носіїв, атакож до поліпшення ехоструктури ЩЗ за результатами УЗД[11]. У 2003 р. у перехресному дослідженні, що проводилосявпродовж 6 місяців, спостерігалося подальше зниженняконцентрації АТ-ТПО у їх носіїв, що продовжують прийматиселеніт натрію, і зростання їх концентрації при відмініпрепарату [9].

У цьому контексті слід згадати також про дослідження,проведене у Франції [6]. Дослідники встановили, що спо-живання Se знижує ймовірність розвитку зоба, а також можеволодіти протекторною дією відносно розвитку АІТ. Віншому дослідженні (прийом 200 мкг Se пацієнтами з АІТ),що проходило у Греції, після 6 міс лікування отримано зни-ження концентрації АТ-ТПО на 9,9 %, при продовженні ліку-вання в одній з груп виявлено подальше зниження концен-трації АТ-ТПО, в той час як припинення прийому препаратупризводило до її збільшення на 4,8 % [18] .

У ряді робіт було висловлено припущення, що прийомSe може знижувати вірогідність розвитку гіпотиреозу увагітних з високою концентрацією АТ-ТПО в сироватці кро-ві, які знаходяться в групі ризику по розвитку передчасногопереривання вагітності [2, 21]. Виходячи з цього, особливийінтерес представляє вивчення перебігу АІТ на тлі прийомупрепаратів Se у вагітних, які входять до групи ризику по

розвитку передчасного переривання вагітності та перед-часних пологів, а також порушень функції ЩЗ після пологів[19]. Дослідниками встановлено розвиток післяродової дис-функції ЩЗ і стійкого гіпотиреозу у достовірно меншогочисла жінок, які отримували 200 мкг Se протягом всієївагітності і після пологів, порівняно з пацієнтками, що неотримували препарату [20].

Враховуючи доведену негативну кореляцію між наяв-ними АТ-ТПО і виношуванням вагітності та післяпологовимфункціонуванням ЩЗ, в останні роки виникло питання пропотребу корекції такої імунної дисфункції, як носійство АТ-ТПО [8]. Наведені вище дані встановили вірогідний елімі-нуючий вплив селену на АТ-ТПО, що дозволило рекомен-дувати його для лікування аутоімунної тиреопатії [1].

Отже, селен, будучи життєвонеобхідним мікроелемен-том, має вагомий вплив на репродуктивну функцію. Завдякивпливу на тиреоїдний метаболізм, селен застосовують припорушеннях функції ЩЗ. На особливу увагу заслуговує мож-ливість використання селену для корекції аутоімунної тирео-патії.

Література1. Шабалина Е.А. Селен и щитовидная железа / Е.А. Шабалина,

Т.Б. Моргунова, С.В. Орлова, В.В. Фадеев // Клиническая и экспе-риментальная тиреоидология. -2011. - №2. - стр.7-8.

2. Al Kunani A.S., Knight R., Haswell S.J. et al. The seleniumstatus of women with a history of recurrent miscarriage // Brit. J. Ob-stet. Gynaecol.- 2001.- V. 108.- P. 1094-1097.

3. Bates J.M. Effects of selenium deficiency on tissue seleniumcontent, deiodinase activity and thyroid hormone economy in the ratduring development / J.M. Bates, V.L. Spate, J.S. Morris, D.L. St Ger-main // Endocr. - 2000. - №141. - Р.2490-2500.

4. Cadenas E. Selenium: an antioxidant? / E.Cadenas, L. Packer etal. // Handbook of antioxidants. Biochemical, nutritional, and clinicalaspects: New York, 2001. -P.633-664.

5. Corvilain B. Selenium and the thyroid: how the relationshipwas established / B. Corvilain, B. Contempre, A.O. Longombe // Amer.J. of Clinic. Nutrit. - 2003. - №57. - Р.244-248.

6. Derumeaux H. Association of selenium with thyroid volumeand echostructure in 3 to 60 year old French adults / H. Derumeaux, P.Valeix, K. Castetbon et al. // Eur. J. Endocr.- 2003.- V. 148.- P. 309-315.

7. Duntas L.H. The role of selenium in thyroid autoimmunity andcancer / L.H. Duntas // Thyroid. - 2006. - Vol.16, №5. - P.455-460.

8. Gartner R. Selenium in the treatment of autoimmune thyroiditis/ R. Gartner, B.C. Gasnier // Biofactors. - 2003. - №19. -Р.165-170.

9. Gдrtner R. Selenium in the treatment of autoimmune thyroiditis/ R. Gдrtner, B.C. Gasnier // Biofactors.- 2003.- V. 19.- Р. 165-170.

10. Gartner R. Selenium supplementation in patients with autoim-mune thyroiditis decreases thyroid peroxidase antibodies concentra-tions / R. Gartner, B.C. Gasnier, J.W. Dietrich // J. of Clin. Endocr. andMetab. - 2002. - №87. - Р.1687-1691.

11. Gдrtner R. Selenium supplementation in patients with autoim-mune thyroiditis decreases thyroid peroxidase antibodies concentra-tions / R. Gдrtner, B.C. Gasnier, J.W. Dietrich et al. // J. Clin. Endocr.Met. 2002.- V. 87.- P. 1687-1691.

12. Gromer S. The thioredoxin system – from science to clinic / S.Gromer, S. Urig, K. Becker // Medic. Research Reviews. - 2004. -№24. - Р.40-89.

13. Hах L. A prospective study of plasma selenium levels andprostate cancer risk / L. Hах, M.J. Stampfer, E.L. Giovannucci // J.Natl. Cancer Inst. - 2004. - №96. - P.696-703.

14. Korpela H. Selenium concentration in maternal and umbilicalcord blood, placenta and amniotic membranes / H. Korpela, R.Loueniva, A. Kauppila // Int. J. Vit. Nutr. Res. - 1984. - №54. -P.257-261.

15. Kоhrle J. The deiodinase family: selenoenzymes regulatingthyroid hormone availability and action / J. Kоhrle // Cell. Mol. LifeSci. - 2000. -Vol.57. - P.1853-1863.

16. Maiorino M. Selenium and reproduction / M.Maiorino,L.Flohe, A.Roveri // Biofactors. – 1999. – №10. – Р.251-256.

17. Maiorino M., Ursini F. Oxidative stress, spermatogenesis andfertility // Biol. Chemistry. -2002. -№383. -Р.591-597.

18. Mazopakis E.E. Effects of 12 months treatment with L-sele-nomethionine on serum anti-TPO levels in patients with Hashimoto’s

109


thyroiditis / E.E. Mazopakis, J.A. Papadakis, M.G. Papadomanolaki // Thyroid.- 2007.- V.17.- P. 609-612.

19. Negro R. Levothyroxine treatment in euthyroid pregnant womenwith autoimmune thyroid disease: effects on obstetrical complications/ R. Negro, G. Formoso, T. Mangieri // J. Clin. Endocr. Met. -2006.- V.91.- P. 2587-2591.

20. Negro R. The influence of selenium supplementation on post-partum thyroid status in pregnant women with thyroid peroxidase au-toantibodies / R. Negro, G. Greco, T. Mangieri // J. Clin. Endocrinol.Metab.- 2007.- V. 92.- P. 1263-1268.

21. Prummel M.F. Thyroid autoimmunity and miscarriage / M.F.Prummel, W.M. Wiersinga // Eur. J. Endocr.- 2004.- V.150. -P. 751-755.

22. Rafferty T.S. Differential expression of selenoproteins by hu-man skin cells and protection by selenium from UVB-radiation-in-duced cell death / T.S. Rafferty, R.C. Mckenzie, J.A. Hunter et al. //Biochem. J. -1998. -№332. -P.231-236.

23. Rayman M.P. Low selenium status is associated with the oc-currence of the pregnancy disease preeclampsia in women from theUnited Kingdom / M.P. Rayman, P. Bode, C.W. Redman // Am. J.Obstet. Gynecol. -2003. -№189. - P.1343-1349.

24. Rayman M.P. The importance of selenium to human health /M.P. Rayman // Lancet. -2000. -№356. -Р.233-241.

Тымкив И.С.Селен: влияние на репродуктивную функцию и тире-

оидний балансГВУЗ «Ивано-Франковский национальный медицинский

университет», г. Ивано-Франковскe-mail: [email protected]Резюме. В результате многочисленных клинических и

эпидемиологических исследований установлена роль селена дляжизненно важных функций организма в целом и в метаболизметиреоидных гормонов в частности. В случае дефицита селена сни-жается активность глутатионпероксидази, которая занимает цен-тральное место в процессе йодирования и растет активностьтиреопероксидази. Невзирая на большой объем информации о

селене и селенопротеинах, имеющейся на сегодня, точные молеку-лярные механизмы эффектов, которые осуществляются ими нафизиологичные и патологические состояния щитовидной железынеизвестны. Достаточно аргументированным следует признатьпрофилактическое назначение препаратов селена во время бере-менности (в комбинированной терапии с йодом), особенно при-нимая во внимание тот факт, что приблизительно у 10-15% бере-менных определяется повышенная концентрация антител ктиреопероксидазе и у 5% всех беременных женщин развиваетсяпослеродовой аутоиммунный тиреоидит.

Ключевые слова: селен, беременность, щитовидная железа.

I.S. TymkivSelenium: Influence on the Reproductive Function and the

Thyroid BalanceI.D. Lanovyi Department of Obstetrics and GynecologyIvano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

Ukrainee-mail: [email protected]. Resulting from numerous clinical and epidemiological

investigations there was determined the role of selenium for the vitallyimportant functions of organism on the whole and in the metabolismof the thyroid hormones in particular. In case of selenium deficitdecreases the activity of glutathione peroxidase, which occupies centralplace in the process of iodination, and increases the thyroperoxidaseactivity. Despite great amount of information about selenium andselenoproteins available today, accurate molecular mechanisms ofeffects performed by them at physiological and pathological conditionsof thyroid are unknown. Quite reasoned should be recognized theprophylactic prescription of selenium medications during pregnancy(in combined therapy with iodine), especially, considering the fact thatapproximately 10-15% of pregnant women are mentioned to haveincreased concentration of thyroperoxidase antibodies and in 5% ofall pregnant women there develops postpartum autoimmune thyroiditis.

Keywords: selenium, pregnancy, thyroid.



110

ПРАВИЛА ДЛЯ АВТОРІВ

Для публікації в «Галицькому лікарському віснику» приймаються оригінальні статті з основних розділівтеоретичної і практичної медицини, огляди літератури, які відображають найактуальніші її проблеми, випадки зпрактики, питання організації охорони здоров’я, медичної освіти, дискусійні і проблемні статті, творчі портретивчених, забуті імена науки, оформлені відповідно до наступних вимог.

1. Стаття повинна мати направлення в редакцію, завізована керівником установи, засвідчена печаткою, підписанаїї авторами. На одному із примірників без підписів та печаток необхідно вказати прізвище, ім’я, по-батькові,поштову адресу, телефон, контактний e-mail автора, з яким буде проводитись листування. До публікаціїприймаються лише ті матеріали, які раніше ніде не публікувались і не знаходяться в редакціях інших журналів чивидавництв, про що письмово вказує автор в кінці статті. Статті приймаються українською, російською і англійськоюмовами.

2. Надсилати перший та другий примірники статті, надруковані на стандартному аркуші форматом А4 (210х297мм), шрифт “Times New Roman”, розмір шрифту 14, інтервал – 1,5. Поля: верхнє - 20 мм, нижнє - 25 мм, ліве - 30 мм,праве - 10 мм. Також необхідно надсилати статті у вигляді комп’ютерних файлів на CD-дисках (текстовийредактор “Word 6.0, 7.0”). Таблиці друкувати у редакторі “MS Word”, графіки – “Excel”, формули - “MSEquation”, все це записувати окремими файлами.

3. Об’єм передових, проблемних статей та лекцій - не більше 12 сторінок машинопису (включаючи ілюстрації,підписи до них, резюме). Всі інші статті - до 8 сторінок (але не менше 6). Короткі повідомлення, рецензії, проблемивикладання - до 5 сторінок. Об’єм оглядових та загальнотеоретичних статей узгоджуються з редакцією.

4. Автор статті зобов’язаний детально її вичитати і відредагувати. Суть статті викладати чітко, без повтореньта довгих передмов. При викладі статті користуватися українським правописом, вживати українську термінологіюі дотримуватися літературної української мови. Редакція часопису не несе відповідальності за помилки авторів,залишає за собою право скорочувати статті, змінювати розміщення ілюстрацій, таблиць, графіків. Скороченняслів, назв і т.д. (крім загальноприйнятих) не допускається. Скорочення цитованих видань подавати відповідно доIndex Medicus, одиниці виміру - за системою СІ.

5. Всі направлені в редакцію праці рецензуються анонімно, після чого автор отримує повідомлення про те, щостаттю прийнято або не рекомендовано до друку. Неприйняті до публікації матеріали, а також статті, оформленіне за правилами, повертаються на вимогу авторів. Статті, які оформлені за правилами та мають позитивну рецензію,передаються до друку тільки у тому випадку, коли проведена оплата, про що повідомляється автору.

6. СТАТТЮ ВИКЛАДАТИ ЗА НАСТУПНОЮ СХЕМОЮ:УДКПрізвище та ініціали автора (авторів)Назва статтіУстанова (повна назва, місто, країна), контактний e-mail автораРезюме об’ємом не менше 1500 знаків повинно включати наступні аспекти змісту статті:- предмет, тему, мету роботи;- матеріал і методи дослідження;- результати роботи;- висновки.Предмет, тема, мета роботи вказується, якщо вони не зрозумілі із заголовка статті. Методи доцільно описувати,

якщо вони відрізняються новизною і тому представляють інтерес. Результати роботи описують максимально точнота інформативно. Висновки можуть супроводжуватись рекомендаціями, оцінками, пропозиціями.

Ключові слова (не більш 5 слів чи словосполучень, використовувати терміни із списку медичних предметнихзаголовків видання Index Medicus)

Постановка проблеми і аналіз останніх дослідженьМета дослідженняМатеріал і методи дослідженняРезультати дослідженняОбговоренняВисновкиПерспективи подальших досліджень у даному напрямкуЛітература згідно з новими правилами ДОСТуРезюме на русском языке:Фамилия и инициалы автора (авторов)Название статьиУчреждение (полное название, город, страна), контактный e-mail автораРезюме объемом не менее 1500 знаков должно включать следующие аспекты содержания статьи:- предмет, тему, цель работы;- материал и методы исследования;- результаты работы;

111


- выводы.Предмет, тема, цель работы указывается, если они не понятны из заголовка статьи. Методы целесообразно

описывать, если они отличаются новизной и поэтому представляют интерес. Результаты работы описывать мак-симально точно и информативно. Выводы могут сопровождаться рекомендациями, оценками, предложениями.

Ключевые слова (не больше 5 слов или словосочетаний, использовать термины из списка медицинскихпредметных заголовков издания Index Medicus)

Резюме англійською мовою:Прізвище та ініціали автора (авторів)Назва статтіУстанова (повна назва, місто, країна), контактний e-mail автораРезюме (Abstract) об’ємом не менше 1500 знаків повинно включати наступні аспекти змісту статті:- предмет, тему, мету роботи;- матеріал і методи дослідження;- результати роботи;- висновки.Предмет, тема, мета роботи вказується, якщо вони не зрозумілі із заголовка статті. Методи доцільно описувати,

якщо вони відрізняються новизною і тому представляють інтерес. Результати роботи описують максимально точнота інформативно. Висновки можуть супроводжуватись рекомендаціями, оцінками, пропозиціями.

Ключові слова (не більш 5 слів чи словосполучень, використовувати терміни із списку медичних предметнихзаголовків видання Index Medicus)

Якщо стаття англійською мовою, то резюме повинно бути українською мовою.7. Кількість ілюстрацій - мінімальна. Фотографії скановані і записані окремими файлами або виготовлені на

глянцевому папері, прямокутні, на звороті кожної ілюстрації вказати номер, прізвище автора і відзначити “верх”,“низ”. Якщо більше однієї, необхідно розташувати їх у вигляді монтажу розмірами 150х180 мм, підписи до нихподавати на окремому листі. Місця, де в тексті повинні бути малюнки, таблиці, схеми, графіки, відзначати квадратомна лівому полі, в який вписати номер малюнка. Таблиці, малюнки, графіки повинні бути надруковані на окремихсторінках, мати нумерацію і заголовки.

8. У список літератури включати роботи останніх 7-10 років, не більше 15 джерел для оригінальних праць і 30 -для оглядових. Не включати неопубліковані праці, автореферати дисертацій та інші рукописи. Цитовані праці втексті позначати номерами в квадратних дужках відповідно до списку літератури, автора не вказувати. Списокцитованої літератури наводиться згідно із вимогами Держстандарту, які наведені у “Бюлетні ВАК” №5, 2009р., втакому порядку за алфавітом: 1) наукові праці, надруковані кирилицею; 2) наукові праці, надруковані латинськимшрифтом.

9. Для отримання інформації про публікацію статті необхідно вкласти у конверт поштову листівку з маркою іззазначенням своєї адреси.

10. Рукописи, листи, побажання і зауваження надсилайте за адресою:Редакція журналу “Галицький лікарський вісник”Івано-Франківський національний медичний університетвул. Галицька, 2м. Івано-Франківськ76018Для розміщення матеріалів журналу у міжнародній науковій системі SCOPUS україномовні статті необхідно

перекласти на англійську мову в повному обсязі з резюме і представити тільки в електронному варіанті на окремомудиску з поміткою «SCOPUS». Бібліографічний список до них подати латиницею, вказуючи прізвища всіх авторівз транслітерацією, назву цитованої роботи в перекладі на англійську мову, назву журналу чи іншого джерела зтранслітерацією, вихідні дані цитованого видання унормувати відповідно до міжнародних правил, які подані у«Uniform Requirement for Manuscript Submitted to Biomedical Journals».

Зразок написання бібліографічного джерела.Український варіант:Баєвський Р.М., Іванов Г.Г., Петров Л.В. Аналіз варіабельності серцевого ритму при використанні різних

електрокардіографічних систем. //Вісник аритмології. – 2002. - №3. – С. 65-70.За вимогами SCOPUS:Baevskiy R.M., Ivanov G.G., Petrov L.B. Analysis of heart rate variability using different ECG systems. Visnyk aryt-

mologii. 2002; 3: 65-70.Передача українських літер повинна здійснюватися згідно з Постановою Кабінету міністрів України №55 від

27 січня 2010 року “Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею”.Примітки: 1. Буквосполучення “зг” відтворюється латиницею як “zgh” (наприклад, Згорани-Zghorany) на відміну

від “zh” - відповідника української літери “ж”.2. М’який знак і апостроф латиницею не відтворюються.3. Транслітерація прізвищ та імен осіб і географічних назв здійснюється шляхом відтворення кожної літери

латиницею.


112

INSTRUCTIONS FOR AUTHORS

Only original articles are accepted for publication in Galician Medical Journal. The articles should deal with themain parts of theoretical and practical medicine. They may contain literature reviews of the most urgent medicalproblems, notes of cases on medical practice, health care and medical education issues, debatable and speculativearticles, creative portraits of scientists, forgotten names in the field of science. All these papers should be drawn upaccording to the following requirements.

1. Every article should have a letter of referral and be authenticated by the head of institution, sealed and signed byits authors. One of its copies (without signatures and seals) should contain the author’s family name, first nameand patronymic, as author’s postal address, telephone number and contact e-mail address. Only articles, whichhave not been published in other editions and have not been submitted to other journals and publishers, shall beaccepted for publication. The author shall indicate it at the end of the article. The articles shall be accepted in Ukrainian,Russian and English.

2. Authors should send the first and the second copy of articles, printed on standard A4 sheets (210x297 mm), in“Times New Roman” font, 14 font size, at one-and-a-half type. Margins: top margin – 20 mm, bottom margin – 25 mm,left margin – 30 mm, right margin – 10 mm. Articles should be also sent as computer files on compact discs (texteditor “Word 6.0, 7.0”). Tables should be printed in “MS Word” editor, graphs – in “Excel” editor, formulas – in“MS Equation” editor, and each of them should be saved as a separate file.

3. Lead articles, speculative articles and lectures should be limited to 12 pages of typescript (including illustrations,captions to them and summaries). All other articles should be limited to 8 pages (but not less than 6 pages). Shortreports, reviews, teaching problems should be limited to 5 pages. The number of pages of surveys and academic articlesshall be agreed with the editorial staff.

4. The author of the article shall be obliged to read and edit his or her article carefully. The key part of the articleshould be presented clearly, without repetitions and without lengthy prefaces. While writing an article, the authorshould use Ukrainian spelling and Ukrainian terminology, as well as the Ukrainian literary language. The editorialstaff of the Journal shall not be responsible for the author’s mistakes and reserve the right to abridge articles,change the arrangement of figures, pictures, tables and graphs. Shortened forms of words and names (apart fromgenerally accepted) shall not be permitted. Abbreviations of the cited editions shall be given according to Index Medicus,and units of measurement – according to CI system.

5. All the articles, sent to the editorial office, shall be read anonymously, and after that the author shall receive anotice indicating that his or her article is accepted or is not recommended for publication. The articles, which are notaccepted for publication, as well as the articles, which are made up improperly, shall be given back to authors on theirrequest. The properly made up articles with appreciations shall be published in the journal, provided a payment iseffected, and the author shall be informed about that.

6. THE ARTICLE SHALL BE DRAWN UP ACCORDING TO THE FOLLOWING SCHEME:

Family name and initials of the author (authors)Title of the articleInstitution (name in full, location), author’s contact e-mailAbstract (100-250 words) should comprise objective, design/methodology/ approach, resultsThe subject, theme, objective of the research are given when they are not clear from the title of the article. It is

reasonable to describe the methods if they differ by their novelty and, therefore, can be interested. The results of theresearch are to be described in the most accurate and informative way. The conclusions can be accompanied byrecommendations, estimates and offers.

Keywords (not more than 5 words or word combinations, terms from the list of medical subject titles of the IndexMedicus edition should be used)

Problem statement and analysis of the latest researchObjectiveDesign/ methodology/ approachResultsResearch limitations/implicationsProspects of further researchesConclusionsReferences

113


Summary in Ukrainian:Family name and initials of the author (authors)Title of the articleInstitution (name in full, location), author’s contact e-mailAbstract (100-250 words) should comprise objective, design/methodology/ approach, resultsThe subject, theme, objective of the research are given when they are not clear the title of the article. It is reasonable

to describe the methods if they differ by their novelty and, therefore, can be interested. The results of the research are tobe described in the most accurate and informative way. The conclusions can be accompanied by recommendations,estimates and offers.

Keywords (not more than 5 words or word combinations, terms from the list of medical subject titles of the IndexMedicus edition should be used)

In case the article is written in English, the abstract should be in Ukrainian.

7. The number of pictures should be minimal. Photos should be rectangular, scanned and saved as separate files orprinted on glazed paper; photo’s sequence number and author’s family name, as well as marks “top” and “bottom”should be put on its reverse. In case of more than one pictures, it is necessary that they should be arranged in the formof assemblage of 150х180 mm, and captures to them should be put on a separate sheet of paper. Places for pictures,tables, graphs and diagrams should be marked with a square on the left margin with a picture’s number. Tables, picturesand graphs should be printed on separate sheets of paper, be numbered and titled.

8. References should contain the works for the last 7-10 years, not more than 15 sources for original papers and 30sources for survey papers. Unpublished papers, abstracts of dissertations and other manuscripts should not be included.The papers cited in the text should be numbered in square brackets according to the list of references; authors shall notbe specified. The list of the cited literature shall be given according to the State Standards’ requirements, published inBulletin of High Certification Commission № 5, 2009 in alphabetical order: 1) research papers, printed in Cyrillic font;2) research papers, printed in Latin font.

9. In order to receive information about publication of the article it is necessary to put a stamped and addressedpostcard into the envelope.

10. Send your materials, letters, wishes and criticism at the following address:Editorial Office of Galician Medical JournalIvano-Frankivsk National Medical University2, Halytska SrteetIvano-Frankivsk, Ukraine76018

In order to include the materials of the Journal into SCOPUS (bibliographic database for science) the articles andsummaries in Ukrainian should be translated into the English language in full and submitted only in an electronic formon a separate disk marked SCOPUS. References to that article should be in the Latin alphabet, indicating the transliteratednames of authors as well as the transliterated titles of journals or other sources. The title of the cited research papershould be translated into English in full. Output data of the cited source should be brought into correspondence with theinternational rules, which could be found in Uniform Requirements for Manuscripts Submitted to Biomedical Journal.

Reference sampleBoievskiy R.M., Ivanov L.B., Petrov L.V. Analysis of heart rate variability using different ECG systems. Visnyk

Arytmologii. 2002; 3:65-70.

Ukrainian letters should be transliterated according to the Decision No. 55 of the Cabinet of Ministers of Ukraine“On the regulation of transliteration from Ukrainian alphabet to Latin” approved on January 27, 2010.

Note: 1. Combination of letters “зг” is transliterated as “zgh” (e.g., Згорани-Zghrorany) as opposed to “zh” - theequivalent of Ukrainian letter “ж”.

2. Soft sign and the apostrophe are not reproduced in Latin.3. Transliteration of first and last names of individuals and geographical names is carried out by the way of letter-

for-letter representation in Latin.

Галицький лікарський вісник №1

Documents