РЕЗИДЕНЦІЯ МИТРОПОЛИТІВ БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇ у місті Чернівцях ВЧЕНА РАДА ЧЕРНІВЕЦЬКОГО

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. Ю. ФЕДЬКОВИЧА

2008

Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича при сприянні крайової адміністрації та міських органів самоврядування Чернівців.

Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у Чернівцях - міст культур у європейській самоідентифікації. 2008

ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА 4 5G Рівні експертиз на реставрацію та

контролю господарської діяльності 72

1. Ідентифікація об`єкту ……….. 5 5H Обслуговування туристів та їх кількість …………………………………

73

1А Країна…………………………………... 7 5I Програми господарчої діяльності 74 1В Країна. Провінція чи регіон ………… 7 5J Персонал (кількість працюючих та

доглядаючи) ……………………………. 74

1С Найменування об`єкту ……………… 7

1D Географічні координати до найближчої секунди …………………

7 6 Моніторінг 75

1E Мапи і плани ………………………….. 8 6А Основні показники оцінки стану 77 1F Ареал номінованого об`єкту та

запропонована буферна зона……… 8 6В Адміністративні заходи по догляду за

об`єктом ……………………………….. 79

6С Результати попередніх спостережень……………………………

80

2. ОПИС

11

2А Опис об`єкту ………………………….. 13 7 ДОКУМЕНТАЦІЯ 81 2В Історія та розвиток …………………... 20

7А Фотографії, слайди, список картин і таблиця авторизації, ін. візуальні матеріали

83

3. ОБГРУНТУВАННЯ ДЛЯ ВКЛЮЧЕННЯ

25 7В Тексти пов`язані з захисними заходами, копії планів управління об`єктом

85

3А Критерії, за якими пропонується включити та обґрунтування ………..

27 7С Форма та дата останніх записів у інвентаризації об`єкту

85

3В Пропоноване формулювання видатної універсальної цінності …..

44 7D Адреса архіву, де зберігається документація

86

3С Порівняльний аналіз ……………….. 46 7E Бібліографія 86 3D Цілісність та автентичність ………… 53

4. СТУПІНЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОБ`ЄКТ

57 8 Контактна інформація 93

4А Сучасний стан об`єкту ……………… 59 8A Особа, яка підготувала інформацію .. 95 4В Фактори, що впливають на об`єкт 59 8B Офіційна місцева установа ………….. 95

(І) Вплив розвитку 59 8C Інші місцеві установи …………………. 96 (ІІ) Вплив довкілля 60 8D Офіційна вебсторінка ………………... 96 (ІІІ) Природні катастрофи та

готовність до ризику 61

(ІV) Вплив туризму 61 (V) Кількість жителів ( у т.ч.

буферна зона) 62 9 ПІДПИС ВІД ІМЕНІ ДЕРЖАВИ 98

5. ЗАХИСТ ТА УПРАВЛІННЯ

ОБ`ЄКТОМ 63 10 ДОДАТКИ 99

5А Власність ……………………………… 65 10A Біографія Йозефа Главки ……………. 101 5В Захисні знаки ………………………… 65 10B Перелік ілюстрацій ……………………. 107 5С Засоби впровадження заходів по

захисту ………………………………… 67 10C Подяка …………………………………... 110

5D Існуючі плани, пов`язані з муніципалітетом та регіоном в якому розташований об`єкт

68 10D Часова шкала та місце знаходження Резиденції Буковинських митрополитів …………………………...

112

5Е Менеджмент план (?) 70 10E Плани поверхів, розрізи, деталі, 5F Засоби та рівні фінансування 72 фрагменти характерних елементів … 113

Номера сторінок надано відповідно до аналогу, підлягає уточненню

ПЕРЕДМОВА Україна має честь презентувати архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях для внесення до Списку Світової культурної спадщини. Номінація підготовлена Науковою радою Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича при сприянні крайової адміністрації та міських органів самоврядування Чернівців. Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях являє собою унікальний витвір колективного людського мистецтва, що синтезує у собі досягнення Західної та Східної цивілізацій та культурної спадщини народів Середземномор`я християнської доби. Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях є зразком синтезу і моста культур народів Світу, що знайшли відображення і матеріальне втілення у архітектурі ансамблю.

РЕЗИДЕНЦІЯ МИТРОПОЛИТІВ БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇ у місті Чернівцях.

НОМІНАЦІЯ ВІД УРЯДУ УКРАЇНИ

НА ВНЕСЕННЯ РЕЗИДЕНЦІЇ МИТРОПОЛИТІВ БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇ у місті Чернівцях

ДО СПИСКУ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ 2008

ПІДГОТОВЛЕНО УРЯДОМ УКРАНИ, ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ І МІСЦЕВОГО САМОУПРАВЛІННЯ,

ВЧЕНОЮ РАДОЮ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. Ю. ФЕДЬКОВИЧА

РЕЗИДЕНЦІЯ МИТРОПОЛИТІВ БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇ у місті Чернівцях.

НОМІНАЦІЯ ВІД УРЯДУ УКРАЇНИ НА ВНЕСЕННЯ РЕЗИДЕНЦІЇ МИТРОПОЛИТІВ

БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇ у місті Чернівцях ДО СПИСКУ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ 2008`

ПІДГОТОВЛЕНО УРЯДОМ УКРАНИ, ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

І МІСЦЕВОГО САМОУПРАВЛІННЯ, ВЧЕНОЮ РАДОЮ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. Ю. ФЕДЬКОВИЧА

Частина 1. Ідентифікація об`єкту

1Е. Мапи і плани Мал. 1. Локаційна мапа.

1F. Ареал номінованого об`єкту та запропонована буферна зона Мал. 2,3. Ареал номінованого об`єкту: 9 гектарів Ареал буферної зони:

Мал. 1. Локаційна мапа.

Топографічний план представляє локацію архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівці. Масштаб 1:2000. Для внесення до Списку ЮНЕСКО ансамблю Резиденції

Митрополитів пропонується буферна зона яка охоплює прилеглу територію до якої входить паркова зона гори Домінік. Крім того, до буферної зони включено квартали прилеглої забудови з характерними видовими осями на АА Резиденції. Ширина буферної зони коливається від 50 до 300 метрів.

Мал. 2. Ареал Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації і межі буферної зони.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН АРХІТЕКТУРНОГО АНСАМБЛЮ РЕЗИДЕНЦІЇ МИТРОПОЛИТІВ БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇЇ У місті ЧЕРНІВЦі

ПАРК РЕЗИДЕНЦІЇ – НАЦІОНАЛЬНА ПАМ`ЯТКА САДОВО-ПАРКОВОГО

МИСТЕЦТВА

ІСТОРИЧНЕ СЕРЕДМІСТЯ ЧЕРНІВЦІВ

Мал. 3. Генеральний план архітектурного ансамблю. Авторське креслення.

ЧАСТИНА 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ`ЄКТУ.

2.А. ОПИС ОБ`ЄКТУ. Йосип Главка – людина „срібного віку” європейської культури, архітектор, громадський діяч, меценат, людина широкого геополітичного мислення, разом з тим патріот і творець Чеської культури. Йосип Главка отримав фундаментальну освіту починаючи від Празького реального училища, Політехнічного інституту у Празі, закінчуючи Академією мистецтв у Відні. Надзвичайні організаторські здібності, архітектурний талант привернули увагу австрійського міністерства культів та митрополита Буковини Євгенія Гакмана, які шукали архітектора для реалізації грандіозного задуму – будівництва Резиденції православних митрополитів Буковини і Далмації. У 1864 році Йосип Главка очолив будівництво комплексу Резиденції у Чернівцях - унікального архітектурного ансамблю, який за своїми якостями не має аналогів у світовій архітектурній практиці . Архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях за призначенням є багатофункціональним комплексом, який поєднує функції світського і клерикального адміністративно-територіального керування, церковного богослужіння і духовного навчання, житла, громадського харчування і готельного комплексу, господарського обслуговування. Архітектурний ансамбль створює надзвичайно сильний емоційний вплив, що сприймається у всій повноті тільки при його відвідуванні: відчуття могутності, величі, спокою, радісно-піднесеного настрою зустрічі зі святинею і з'єднання з вищою силою небесного заступництва людства. Грандіозний задум ансамблю і подальше його втілення уособлювали значний геополітичний вплив Буковинської православної церкви. Завдяки зведенню цієї святині місто Чернівці одержало метафоричне визначення Єрусалима на Пруті. Раціональне використання природних морфологічних властивостей рельєфу (розташований на височині гори Домінік – природної частини найбільшої морфо-форми міського рельєфу – Чернівецького мису) створює зручні умови сприйняття архітектурного ансамблю з різних ракурсів середмістя та у міському силуеті. Центральний елемент архітектурно - просторової композиції ансамблю Буковинської резиденції - парадний церемоніальний двір – курдонер. Його габарити: 100 х 70 метрів - величина типової міської

площі історичного європейського міста, пропорційне відношення розмірів відповідають золотому перетину. По головній осі розміщений корпус Палацу Митрополита з бібліотекою, Домовою церквою, парадною трапезною і Залом засідань Священного Синоду; у першому поверсі передбачені покої для почесних гостей. Палац у формі розтягнутої букви «Н» відокремлює парадний двір від закритого парку. Корпус Духовної семінарії, зблокований з семінарською церквою розміщений по лівому флангу; будинок для приїжджих: пресвітерій, трапезна, школа регентів замикає каре двору праворуч. Планувальні рішення генерального плану найбільшого в Європі архітектурного ансамблю православної церковної резиденції мають певні феноменологічні властивості, що знаходяться в безпосередньому зв'язку з особливістю культових комплексів і споруджень та їх ідеологічною спрямованістю. Це знаходить відображення в об'ємно-планувальних рішеннях, орієнтації споруд, їх розміщенні в контексті існуючої забудови. Ситуаційному розміщенню усередині самих комплексів завжди надавалось особливе значення. Традиція схематичного повтору топографічного ситуаційного плану великих християнських святинь Єрусалима - Святого міста сформувалася за часів середньовіччя. Підставою були докладні описи міста, що приводяться безліччю джерел, зокрема – Іоанном Златоустом. Крім того, як наочний матеріал використовувалися схеми, складені ченцями-прочанами. Широко відома схематична карта Єрусалиму, представлена в багатьох версіях (фламандський екземпляр ХІІ століття і відомої карти Гамбрая), що поширювалася серед чернецтва і послужила планувальним прототипом для багатьох культових комплексів раннього середньовіччя, про що свідчать дані наукових праць закордонних дослідників. Зокрема, В.Кан професор Йєльского університету наводить численні приклади використання елементів храму царя Соломона (тої споруди, що вважалась ним у середньовіччя) у романському мистецтві. В часи абсолютизму, в зв`язку з ослабленням впливу церкви, цієї традиції перестали дотримуватись: канонізовані планувальні принципи рішення генеральних планів монастирських комплексів були

втрачені. Компонування генерального плану Резиденції повертає нас до давніх традицій розміщення головних монастирських споруд у вигляді ситуаційно - змістової моделі Єрусалиму. Брама головного входу на територію Резиденції умовно відповідає в'їзду у вічне місто. Семінарська церква і корпуси семінарії ситуативно розміщені на умовному місці храму Соломона; школа псаломщиків з господарськими службами на місці римської Преторії. Корпус палацу митрополита) уособлює головну християнську святиню – Храм Воскресіння Господнього, який об`єднує головні християнські святині гору розп'яття і страждань Голгофу ( на цьому умовному місці Домова церква Митрополита), Камінь помазання (зал засідань Священного Синоду, чи Мармурова зала) і Кувуклиія Гроба Господня з притвором ангела (Червона і Зелена зали). Ускладнена «П» образна осьова (однак не є віссю симетрії) композиція поєднує три різновисоких корпуси, що мають різну в об`ємі просторову структуру. Авторська інтерпретація заснована на використанні для гармонізації принципу нюансу. Багатофункціональний комплекс об`єднується парадним двором, загальною хроматично - пластичною обробкою фасадів, дахів, архітектурних деталей. Ідеологічним ключем об'ємно-просторової архітектурної композиції комплексу є догмат Святої Трійці: триєдине начало - Батько, Син і Святий Дух. Мотив Трійці присутній у різних елементах архітектури. Загальна композиція ансамблю складається з трьох корпусів; фасад кожного з них членується трьома вертикальними ризалітами. У просторовій композиції три домінанти: вежі домової церкви, церкви Трьох Святителів, годинникової. Також в деталях оздоблення: членування площин стін, кількість і форма віконних прорізів, орнаментальний декор. Провідними композиційними елементами є тектонічні об`єми корпусів і простір, організований ними, а також динамічні композиції покрівель і карнизів будинків. Площини фасадів позбавлені рельєфних випуклих деталей і є контрастною базою для фокусу уваги на коронах стрімких покрівель, веж і щипців споруд, що врізаються в небесний простір, ніби з'єднують його з Землею. Структурною основою композиції є архітектурне моделювання ритмічних рядів вертикальних елементів покрівлі, що створюють напружену динамічність і художню виразність площинної композиції, рис. 3д. Вершини веж і щипців покрівель, гострокутних зубцюватих торців фасадів окреслюються синусоїдальними кривими (подібний прийом художньої побудови горизонтальної композиції використовується

не тільки в архітектурі, але й у живописі, наприклад, у відомій фресці Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря» - трапезна монастиря Санта Марія делла Граціє, Мілан 1495-97 р.). Уявна, віртуальна лінія обмеження площин фасадів, утворюється трьома хвилями з різною висотою гребеня і періодом синусоїди. Вершини домінуючого гребеня задають послідовно три вежі-домінанти: купол Семінарської церкви Трьох Святих, вежа особистої молитовні митрополита, годинна вежа Будинку для приїжджих. Висота різних елементів задана таким чином, щоб з урахуванням перспективних скорочень, вони сприймалися рівними по висоті. Вершинами субдомінантного гребеня є східчасті щипці торців фасадів. Своєрідні сходи ведуть до вершин композиційних субдомінант і спадають у міру віддалення від них, створюючи гребені умовної синусоїдальної хвилі. У ритміці подібні висхідні і спадні частини називаються відповідно «арсис» і «тезис». Найпростіший ритмічний, чи пульсаційний ряд, утворюється бійницями парапетів по периметру фасаду палацу Митрополита. На Семінарському і Гостьовому корпусах парапети відсутні, що візуально скорочує висоту будинків, підкоряючи їх домінуючому за масою палацевому корпусу. Співставлення ширини стовпчиків (β) і інтервалів – каденцій (ώ) між ними характеризується як: β : ώ = 1, при цьому найпростіший період - Р1, дорівнює: Р1 = β + ώ

Період ритмічного ряду східчастих уступів торців змінюється, як: 2,3,4,5,4,3,2 (у частинах). Подібні зміни домірності, обумовлені естетичними вимогами, у музиці, особливо в танцях, називаються квантативною ритмікою. Аналогічним чином вирішується архітектоніка фронтонів бічних ризалітів Будинку для приїжджих. Для тектонічної організації елементів ансамблю в єдине ціле використаний принцип зорового тяжіння і рівноваги мас. Даний принцип «виходить з фактора психологічного сприйняття тяжіння одне до одного близько розташованих елементів і тяжіння «слабких» елементів з меншою масою до «сильних» з більшою масою. За великими по масі елементами ми визнаємо домінуючу роль, у цілому, менші ж оцінюємо як субпідрядні домінанті».

Застосування принципу «тяжіння мас» обумовлює

концентрацію уваги глядача на центральній осі головного корпуса, на самому масивному центральному ризаліті, з аркадою парадного входу в палац. Застосовані автором прийоми об'ємно-просторової організації складових архітектурного ансамблю

дозволили домогтися неперевершеної композиційної виразності.

Синкретичні елементи різних стилів єдиного

історичного періоду об'єднані загальною темою архітектури Візантії. Сучасниками архітектура комплексу характеризувалася як «візантійська». Прагнення акцентувати історичну роль Візантії, як живлющого джерела європейської культури і колиски православної церкви, демонструють архітектурно-планувальні, просторово-композиційні і конструктивні прийоми архітектури церков, трактування фасадів, інтер'єрів і семантика елементів декору будинків. У тому числі - застосування червоної чолової цегли – головного штучного будівельного матеріалу Візантії, що грає провідну роль в емоційному сприйнятті ансамблю. Колір є суттєвим атрибутом православної літургії. Знайомим з азами православ`я відомо, що червоний колір символізує страждання і смертні муки Христові заради порятунку роду людського, а також уособлює невимовну, полум'яну любов Божу до людей. Символом святості є білий колір; білі шати застосовуються на службах на великі свята: Різдва Христова, Богоявлення, Вознесіння, Преображення, Благовіщення, у них починається Великодня утреня, та особливі треби, коли душа звертається до Бога – при водохрещенні і похованні. З білого різьбленого каменю виконані орнаментальні вставки на фасадах комплексу, медальйони, із зображеннями архангелів, кам'яні імпости вікон, колони галерей Семінарської церкви і входу митрополичого корпусу, кругла вежа - свіча над домовою церквою.

Вписані в коло хрести – енколпіони, а також зображення Божої матері і святих повторюють візерунок монастирських проскур (для звичайних проскур вживається хрест) і є нагадуванням про велике церковне таїнство, коли віруючі з'єднуються з Христом - Спасителем – євхаристії, чи обряді причащання Святих Дарів. Зелений колір трактується церквою, як злиття жовтого (колір величі і гідності, Пануючої слави) і блакитного. Він використовується в дні пам'яті преподобних і свідчить про те, що їхній чернечий подвиг з'єднує їх з Спасителем (жовтий колір) і зводить на небо (блакитний). Зелений колір також, відповідно до канонів, ототожнюється з Трійцею, Вербною неділею і Понеділком Святого Духа. Блакитний чи синій – колір Пресвятої Богородиці. Надзвичайно сильне, яскраве і барвисте враження роблять сполучення контрастних кольорів черепичної покрівлі, що посилюють звучання один одного: цегляно - червоного і зелено-синього, відтіненого небесно-блакитним і темно-коричневим, а також білим кольором. Подібні покрівлі збереглися на окремих середньовічних

пам'ятках європейської архітектури: собор Святого Стефана у Відні, готична перебудова почата наприкінці 20 р. 14 ст.; Святого Віта в Празі, початий у 1344 році; подібна по малюнку і матеріалу покрівля замка Яноша Хунеади в Хунедоара (Вайдахуняд), 1437-1453 р. - Трансільванія, нині західна Румунія. Цілком унікальні також інтер'єри приміщень, що об`єднують тектонічні візантійські архітектурні елементи (склепіння на вітрилах) й одночасно традиції буковинської народної декоративної творчості. Відповідно до функціонального призначення, генеральний план комплексу розділений на три ізольовані зони: - палацеву, семінарську і службову. Кожна з зон має допоміжні господарські території і будівлі та при необхідності може функціонувати в автономному режимі. Крім основних корпусів, генеральним планом передбачене розміщення тепличного господарства, житла прислуги, стаєнь, лабораторії ґрунту і насінь, складів продовольства і палива. Уся територія комплексу, за винятком парадного двору, обгороджена глухим забором з метою зовнішньої ізоляції. Таким чином, генеральний план комплексу являє собою схему оптимально організованого процесу життєдіяльності духовного суспільного геополітичного центру, розміщеного з врахуванням умов містобудівного контексту і загальноєвропейських традицій архітектури ансамблів подібного типу, у сполученні з глибоким ідеологічним значеннєвим навантаженням і функціональною доцільністю. Парк Резиденції - пам'ятник садово-паркового мистецтва закладений одночасно з будівництвом корпусів основного ансамблю в 1876-1878 р. (садівники Віктор Паули і Герман Лангеру). Загальна площа зелених насаджень складає 5 га. В основу структури парку покладене англійське планування. Унікальність і краса парку полягає в доборі і розміщенні окремих видів і груп екзотичних дерев, аранжуванню крон по відтінках зелені, формі і кольору листів і в мальовничому сполученні з малими садово-парковими архітектурними формами: фонтанами, ставком і гротом. Ідеологія пейзажного, чи як його прийнято називати - англійського парку, сформульована філософами, письменниками, знавцями мистецтв, одержала поширення в Англії між 1710 і 1730. Академік Д.С.Лихачов наводить висловлення найбільшого авторитету в області мистецтв Ніколаса Певзнера: «вільний ріст дерева був очевидним символом вільного росту індивідуума, серпантинні доріжки і струмочки – волі англійської думки, переконання і дії, вірності природі в моралі і політиці. Партія вігів (лібералів – авт.)

– це перше джерело пейзажного саду, філософія раціоналізму – другий». Архітектурно-планувальні та об`ємно-просторові прийоми моделювання стереометричної композиції Резиденції здійснили помітний вплив на розвиток архітектури історичного центру Чернівців. Надзвичайна архітектурно-художня виразність архітектурного ансамблю, глибокий ідеологічний зміст і креативний синкретизм, що з'єднує історичні корені європейської архітектури середньовіччя, епохи освіченого абсолютизму і періоду капіталізму, синтез архітектури, живопису, садово-паркового мистецтва, унікальність функціонального призначення комплексу, дозволяють кваліфікувати об'єкт як видатний архітектурний ансамбль, що не має аналогів у світовій архітектурній практиці. Провідні українські дослідники в області теорії архітектури та реставрації: В.А. Абизов, Р. Могитич, Б.Колосок, Ю.Рєпін та інші, відмічають що архітектурний комплекс відповідає всім критеріям найвищої оцінки об`єктів архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Історія створення та формування Буковинської митрополії Православна віра поширилася на Буковину з Києва після хрещення Руси-України в 988 році Володимиром Великим. У 1303 р. за сприянням короля Лева Даниловича було засновано Галицька Митрополія, митрополити якої керували і Буковиною, що належала тоді до Галицького королівства. Коли в 1340 р. Галичину захопили поляки, Буковинська православна церква перейшла в юрисдикцію болгарського архієпископа в Охриді, а коли територія краю увійшла до складу Молдавського князівства – в юрисдикцію Молдавської православної церкви, де складала окрему Радівецьку єпархію, перша згадка про яку датується 1472 р. Буковинська православна церква, як самостійний організм, утворилася у XIX ст., коли буковинські землі за політичною угодою між Туреччиною та Австрійською імперією перейшли під юрисдикцію останньої. Цей акт спричинив і зміни в церковному управлінні. 24 квітня 1781 р. австрійський імператор Йосиф II своїм указом передав під опіку єпископа Досифея Херескула всі парафії і монастирі Буковини. Саме тоді з'явився і окремий титул "Єпископа Буковини". Австрійська влада, офіційною вірою якої був католицизм,

намагалася окатоличити православну Буковину і реформувати тут православну церкву. Центром Буковини за австрійський період обрали м. Чернівці. Це спричинило до того, що імператорською постановою від 12 грудня 1781 р. єпископську кафедру було перенесено з Радауц до Чернівців, і 13 лютого 1783 р. єп. Досифея (Херескула) було інтронізовано на єпископа Чернівецького і Буковинського. Керівник австрійської військової адміністрації Буковини того часу генерал Енценберг вручив єп. Досифею золотий хрест як дарунок від імператора. Згідно канонічного (церковного) права для законного існування церковної організації в неї повинно входити не менше 2-3 архієреїв. Тому імператорським Указом від 4 липня 1783 р. єп. Досифей увійшов в юрисдикцію Карловацького митрополита (з 1848 р. – Сербського Патріарха), який вважався першоієрархом всіх православних Австрії. Повноваження Карловацького митрополита і Чернівецького єпископа було оговорено імператорськими розпорядженнями від 30 вересня 1783 р., 13 березня і 26 квітня 1786 р. та 20 липня 1790 р. Однак, стало очевидним те, що зв’язок між Чернівецьким єпископом і Карловацьким митрополитом був дуже слабким. Буковинських єпископів фактично не запрошували на Синоди і на вибори митрополита, тощо. Значною подією того часу було перенесення 14 вересня 1783 р. назад у Сучаву мощей св. Івана Нового, які ще у 1686 р. були захоплені польським королем Яном Собєським. Це питання було піднято і доведено до логічного завершення за сприяння єп. Досифея. 29 квітня 1786 р. імператор Йосиф ІІ видав для Буковинської єпархії Статут – «Устрій регулювання справ Церкви і школи» або, по-іншому – «Духовний регламент», – який прослужив основою устрою Православної церкви на Буковині весь австрійський період. Деякі зміни відбулися в результаті піднесення Буковинського архієрея до рівня архієпископа Чернівецького і митрополита Буковини і Далмації – голови автономної церкви у складі Австрії. У 1848 р. у Семигороді (Трансільванія) – територія Австрії, яка була заселена переважно румунами, піднявся рух за відокремлення православних єпархій, більшість вірних яких складали румуни, в окрему митрополію. Очолив цей рух єпископ Германштадтський (Сібіуський) Андрій (Шагуна). 28 березня 1849 р. він звернувся до Сербського Патріарха Йосифа (Раячича) з проханням щодо надання румунам автономії в церковних справах і визнання румунської ієрархії в Австрії незалежною від сербської. Патріарх передав цю

справу на розгляд Синоду православного єпископату Австрії, який міг бути скликаний лише за наказом імператора. Тому остаточне вирішення цього питання було відкладено на деякий час. Єп. Андрій (Шагуна) звернувся до єпископа Чернівецько-Буковинського Євгенія (Гакмана) з пропозицією про приєднання до його плану. Останній у 1849 р. виніс це питання на розгляд Чернівецької консисторії, яка висловилася з даного питання негативно. 18 серпня 1849 р. єп. Євгеній написав листа єпископу Андрію, зазначивши, що «Церква кожної нації має бути адміністративно самостійною від Церкви іншої нації», але не дав прямої відповіді щодо Буковинської єпархії. З цього було зрозуміло, що єп. Євгеній позитивно ставився до плану створення Семигородської митрополії, але одночасно не бажав входження до неї Буковинської єпархії. В січні 1895 р. Молдова і Валахія об’єдналися в єдину державу – Румунію. Одночасно в самій Австрії відбулася певна лібералізація. Тому румуни Австрії посилили свої вимоги щодо окремої митрополії. У 1861 р. уряд доручив єп. Євгенію подати виклад своїх і народних побажань з цього питання. У тому ж році було скликано збори священиків єпархії, які висловилися за надання Буковинській єпархії автономії через підняття її до рівня митрополії. У 1864 р. єп. Євгеній видав окружне послання до єпархії, до якого додавалася анкета. В ній запитувалося, в чому суть поняття автономії у Православній церкві – надається вона на основі певних канонів чи на підставі церквоної історії, в чому суть Синоду, хто повинен керувати церковною власністю, тощо. Священики краю були зобов’язані письмово дати відповіді на поставлені запитання. В результаті з’явилась ціла низка трактатів, через які червоною ниткою проходила думка про право Православної церкви Буковини на автономію. У вересні 1864 р. в Карлівцях відбувся довгоочікуваний румунами Синод, на якому було розглянуто питання створення Семигородської митрополії. Єп. Євгеній (Гакман) на ньому виступав проти входження Буковинської єпархії до цієї митрополії. 18 вересня 1864 р. до Синоду надійшов цісарський Указ про створення Семигородської митрополії, яка обмежувалася трьома єпархіями – Германштадтською, Арадською і Карансебешською, а митрополитом став архієп. Германштадтський Андрій (Шагуна). Щодо Буковинської єпархії було сказано, що ця справа буде вирішена пізніше. Але всі розуміли, що такий стан не може продовжуватися вічно. Було два шляхи розв’язання цієї проблеми – або Буковинська єпархія

приєднається до Семигородської митрополії, або сама підніметься до рівня митрополії. Тиск на єп. Євгенія з боку румунських кіл Буковини після Синоду 1864 р. посилився, однак владика Євгеній послідовно працював над здійсненням свого плану – підняти Буковинську єпархію до рівня архієпархії і створити третю окрему митрополію в Австрії. Румунські діячі полемізували з Чернівецьким архієреєм переважно через газетні статті і свої національні товариства, а він, в свою чергу, через окружні послання по єпархії. В посланні 1865 р. єп. Євгеній писав, що румуни Семигороду не задоволені пануванням сербів у своїх єпархіях, і «так само незадоволені були б буковинські русини під виключно румунською ієрархією... Було б ще більшою несправедливістю надавати переваги одним національностям за рахунок інших, особливо в освіті, в наданні церковних і шкільних посад». Щоб мати підтримку священиків-українців у цій справі єп. Євгеній благословив створення руського товариства на Буковині (у той час українців в Австрії називали русинами, українську мову – руською). За цю справу взялися священик кафедрального собору Василь Продан і кафедральний архідияк. Феоктист Дронь, які їздили по Буковині, пропагуючи ідею руського товариства. Так, 14 січня 1869 р. у Чернівцях відбулися збори, на яких було засновано товариство «Руська Бесіда». До нього вступило близько 150 осіб, представники різних станів і професій. Головою було обрано о. Василя Продана. Однак, основною перепоною на шляху створення Буковинської митрополії був не румунський натиск на єп. Євгенія, а вирішування цього питання через урядові кола Австрії. Справа у тому, що для створення митрополії, в юрисдикцію Чернівецького архієрея, крім Буковинської єпархії, повинні були ввійти ще дві єпископії. Авторитет єп. Євгенія у вищих колах Відня зіграв свою роль і в 1870 р. його план почав наповнюватися реальним змістом. До Буковинської єпархії вирішено було приєднати Далматинську єпархію, яка об’єднувала православних сербів Далмації (близько 100 тис. чол.). Вона була створена ще Указом Наполеона І Бонапарта від 19 вересня 1808 р., а перший Далматинський єп. Венедикт (Кралевич) був призначений у березні 1810 р. У 1814 р. Далмація ввійшла до складу Австрії, однак її православна єпархія залишилась автономною, як і Буковинська. Щоб канонічно підійти до створення автономної церкви, Далматинську єпархію розділили на дві єпархії. Указ від 16 листопада 1870 р. проголошував створення Боко-Которської, Дубровицької і Спичанської єпархії з кафедрою в м. Которі, до якої відійшла

південна частина Далмації. У м. Задрі залишилася кафедра Далматиснького єпископа, який отримав титул Далматинсько-Істрійського. Незадовго перед цим – 11 жовтня 1870 р., цісар підписав декрет, згідно якого єп. Євгеній (Гакман) був підвищений до гідності архієпископа. Крапку у створені третьої автономної православної митрополії в Австро-Угорщині поставив імператорський декрет від 23 січня 1873 р., в якому Євгеній (Гакман) був іменований архієпископом Чернівецьким і митрополитом Буковини і Далмації. Владика Євгеній у березні 1873 р. помер і , на жаль, не був інтронізований у новому сані. Перша інтронізація архієпископа Чернівецького і митрополита Буковинського і Далматинського була здійснена в Чернівцях над наступником Євгенія (Гакмана) Феофілом (Бенделлою). Вищим органом митрополії у справах церковного управління і суду був Синод єпископату митрополії. Його статут був затверджений імператором 21 серпня 1884 р. і складався з 21-го параграфу. Як митрополит, так і єпископи, мали право вводити на синодальні засідання по одній з духовних осіб єпархії, але тільки з дорадчим голосом. Синод міг збиратися щорічно, але якщо не було справ, що вимагали б термінового розгляду, Синод міг і не збиратися щорічно. Зважаючи на географічне положення єпархій митрополії, Синод звичайно збирався у Відні в храмі Св. трійці, однак, за погодженням, міг збиратися і в іншому місці. Повноваження Чернівецького архієрея після створення митрополії майже не змінилися. Був розірваний ієрархічний зв’язок між ним і Сербським Патріархом, який і до того був дуже слабким, так як Буковинський владика більше залежав від світської влади. Одночасно влада Буковинського митрополита майже не виходила за межі його єпархії – дві єпархії Далмації жили своїм власним життям. Буковинсько-Далматинська митрополія мала штучний характер і була створена насамперед завдяки зусиллям владики Євгенія на противагу Семигородській (румунській) митрополії. Тефіль Бендела (1873-1875) був родом з Чернівців. Будучи тільки два роки митрополитом Буковини, він не міг зробити багато для церкви хіба що прийняв назад (суспендованих єпископом Гакманом) консисторських радників Морара та Цуркана. Зрештою він мало цікавився церквою, а більше займався приватними справами. Його наступник митрополит Теоксист Блажкевич (1877-1879), до українців ставився прихильно. Будучи ще архімандритом, разом з о.Проданом розпочав видання урядового «Обіжника», яким українська мова була піднесена до урядової мови буковинської єпархії нарівні з румунською.

Митроп. Сильвестр Андрієвич-Морар (1880-1895) походив з українського роду. Ставши митрополитом Буковини, перш за все перевів на пенсію кафедрального проповідника о.Василя Продана, а на його місце призначив румуна о.Івана Прокоповича. Однак деяких успіхів досягли українці аж після смерті митроп. Сильвестра Морара. Його наслідком став Аркадій Чуперкович (1895-1902). Був генеральним вікарієм митрополита Морара. Він був лагідної вдачі і податливою людиною, коли став митрополитом Буковини багато чого зробив на користь українців. Так, наприклад по смерті катехита Чунтулека назначив на його місце українця – о.Євсевія Івановича, який склав перший катехизис українською мовою. Треба зазначити, що в той час деякі священики – Кассіян Богатирець, Василь Козаріщук, Омелян Маковієвич та інші, були русофілами. По смерті Чиперковича митрополитом Буковини став Володимир Репта (1902-1925). Походив із села Банилова над Черемошем. Спочатку, за національністю вважав себе українцем, але щодалі, то більше прихилявся у бік румунів, і через це українцям часто доводилося добиватися рівноправності на церковному полі. Під час окупації Буковини російськими військами, восени 1914 р. митрополит Репта з консисторією та духовенством залишилися на своїх місцях і виконували свої душпастирські обов’язки. У 1918 р., після розвалу Австро-Угорської імперії, Буковину окупували румунські війська. Настала доба ще більших утисків українців і насильної їх румунізації. Першим кроком румунської влади в Буковинській Православній Церкві було усунення єпископів-номінантів Т.Тимінського та І.Воробкевича, і повернення В.Репті всіх прав митрополита Буковини. Тим часом у консисторії знову засіли радники австрійських часів. Таким чином, від самого початку, і за весь час румунської окупації Буковини українці вже не мали ні одного радника в консисторії, а вже те, що так тяжко здобули за останніх 40 років, втратили протягом короткого часу. Перш за все було запроваджено румунську мову в консисторії, в парафіяльних урядах та в школах (1921-22 рр.). Пізніше десь у 1925 р. вийшло розпорядження, щоб Богослужіння відбувалися пів-на-пів, по-слов’янськи і по-румунськи, чого, однак, українське духовенство не виконувало. Найбільшим ударом для православних була зміна церковного статусу та назви православної церкви на Буковині з «грецької-орієнтальної» на «православно-румунську».

За новим статутом змінено також адміністративно буковинську православну архидієцезію. Ось так вже з самого початку виявилося, які матимуть українці «права» під скриптом румунської православної Церкви. Після зміни назви православної церкви на Буковині йшло приєднання її до Всерумунської православної церкви. Буковинська митрополія одержала назву «Митрополії Буковини і Хотина», а першим її митрополитом став Нектарій Котлярчук (1925-1935). За митрополита Нектарія в Румунській православній церкві сталася важлива подія: була проведена календарна реформа, яка принесла багато лиха, зокрема, буковинцям православної українцям. Календарна реформа так і залишилась дійовою в Румунській Православній Церкві. Більшість православних українців на Буковині не прийняли її (понад 80%) і трималися старого стилю, а священики за наказом консисторії були змушені служити за новим стилем. Митрополит Нектарій помер у 1935р. В останньому році свого пастирювання, митрополит Нектарій був тяжко хворий, тому його заступав єпископ Іполит Воробкевич. Але останній не мав щастя стати митрополитом Буковини, так само, як після смерті митрополита Репти, бо єпархіальний конгрес буковинської Православної Церкви вибрав молодшого більш енергійного буковинського єпископа, Вісаріона Пую (1935-1940). Митрополит Вісаріон був дуже уважним і енергійним митрополитом, але мав трохи деспотичну вдачу і через це швидко набув собі неприятелів, між ними і міністра Буковини, І.Ністора. До українців ставився краще, ніж його попередник митрополит Нектарій. Треба згадати, що в той час до буковинської єпархії було прилучене і православне населення Мармарощини, де жило багато і українців. Тому митрополит Вісаріон посилав кілька разів, як емісійного інспектора, о. д-ра Семена Смереку, який об’їздив українські та мішані села, служив по-церковно-слов’янськи і проповідував по-українськи. Як ми вже згадували, румунська інтелігенція не любила митрополита Вісаріона через його авторитарну вдачу і гостру. Митрополит Вісаріон вніс на руки короля Карла ІІ прохання про демісію. Але король демісії не прийняв. Аж десь у лютому 1940р. румунський король, задовільнив прохання Вісаріона. Внаслідок цього став вакантним митрополичий престол Буковини. Його наступником став Хотинський єпископ Тит Сімедря (1940). Митрополит Тит мав бути інстальований у Чернівцях, як митрополит Буковини, у неділю 1 липня 1940р. Але в п’ятницю 29 червня прийшли більшовики і новообраний митрополит з усією консисторією мусив

утікати до Сучави. Там перебуває митрополія Православної церкви для південної частини Буковини і до нинішнього часу. З російською окупацією краю в 1944 р. Буковинську митрополію без згоди віруючих та духовенства краю було ліквідовано ієрархами Російської Православної Церкви, під юрисдикцію якої вона потрапила.

2.В. ІСТОРІЯ ТА РОЗВИТОК Будівництво архітектурного ансамблю Резиденції розпочалось у 1864 році з палацу митрополита (1864-1876 р.). У 1870 році зводиться корпус духовної семінарії, рис. 4а,б. Будинок для приїжджих: пресвітерій, трапезна, школа псаломщиків – 1874 рік (рис. 4в), у 1877 році закладається парк і паркові споруди. На завершальному етапі, у 1878 році споруджена Семінарська церква Трьох Святителів (Василія Великого, Григорія Богослова й Іоанна Златоуста). Монументальність ансамблю є втіленням могутності і впливу Православної митрополії Буковини - найбільшого православного центру південно-східної Європи (на період будівництва). З 1873 року - архієпископат і митрополія Буковини, Далмації з єпископствами Зара ( у т.ч. місто Задар), Каттаро (Сербія, у т.ч. місто Котор), Трієста (Крайна) Відня і Праги. Будівництво тривало 18 років, з 1864 по 1882 рік. Загальна площа комплексу складає 12 гектарів, або 5% від усієї території історичного центру міста Чернівці (226 га). Офіційним юридичним замовником виступало Австрійське міністерство культів. Фактичним замовником була сама православна церква, очолювана в той час митрополитом Євгеном Гакманом. Автор проекту - відомий віденський архітектор Йосиф Главка, розпис стін виконувалися Карлом Йобстом. Автор ескізів розпису домашньої церкви Митрополитів Йозеф Кляйн. Будівництву передувала глобальна підготовча робота. Були відкриті каменярні на Дністрі, споруджені цегельний і черепичний завод. У будівельних роботах брали участь майстри багатьох провінцій і коронних країв Австро-Угорщини. Гармонізованість і монументальність ансамблю в цілому, співзвучні з ансамблем Версаля, Але, на відміну від останнього, він зведений за єдиним проектом одного автора, у єдиному стильовому ключі усього за 18 років.

Історія створення та формування Буковинської митрополії

Православна віра поширилася на Буковину з Києва після хрещення Руси-України в 988 році Володимиром Великим. У 1303 р. за сприянням короля Лева Даниловича було засновано Галицька Митрополія, митрополити якої керували і Буковиною, що належала тоді до Галицького королівства. Коли в 1340 р. Галичину захопили поляки, Буковинська православна церква перейшла в юрисдикцію болгарського архієпископа в Охриді, а коли територія краю увійшла до складу Молдавського князівства – в юрисдикцію Молдавської православної церкви, де складала окрему Радівецьку єпархію, перша згадка про яку датується 1472 р. Буковинська православна церква, як самостійний організм, утворилася у XIX ст., коли буковинські землі за політичною угодою між Туреччиною та Австрійською імперією перейшли під юрисдикцію останньої. Цей акт спричинив і зміни в церковному управлінні. 24 квітня 1781 р. австрійський імператор Йосиф II своїм указом передав під опіку єпископа Досифея Херескула всі парафії і монастирі Буковини. Саме тоді з'явився і окремий титул "Єпископа Буковини". Австрійська влада, офіційною вірою якої був католицизм, намагалася окатоличити православну Буковину і реформувати тут православну церкву. Центром Буковини за австрійський період обрали м. Чернівці. Це спричинило до того, що імператорською постановою від 12 грудня 1781 р. єпископську кафедру було перенесено з Радауц до Чернівців, і 13 лютого 1783 р. єп. Досифея (Херескула) було інтронізовано на єпископа Чернівецького і Буковинського. Керівник австрійської військової адміністрації Буковини того часу генерал Енценберг вручив єп. Досифею золотий хрест як дарунок від імператора. Згідно канонічного (церковного) права для законного існування церковної організації в неї повинно входити не менше 2-3 архієреїв. Тому імператорським Указом від 4 липня 1783 р. єп. Досифей увійшов в юрисдикцію Карловацького митрополита (з 1848 р. – Сербського Патріарха), який вважався першоієрархом всіх православних Австрії. Повноваження Карловацького митрополита і Чернівецького єпископа було оговорено імператорськими розпорядженнями від 30 вересня 1783 р., 13 березня і 26 квітня 1786 р. та 20 липня 1790 р. Однак, стало очевидним те, що зв’язок між Чернівецьким єпископом і Карловацьким митрополитом був дуже слабким. Буковинських єпископів фактично не запрошували на Синоди і на вибори митрополита, тощо. Значною подією того часу було перенесення 14 вересня 1783 р. назад у Сучаву мощей св. Івана Нового, які ще у 1686 р. були захоплені польським королем Яном

Собєським. Це питання було піднято і доведено до логічного завершення за сприяння єп. Досифея. 29 квітня 1786 р. імператор Йосиф ІІ видав для Буковинської єпархії Статут – «Устрій регулювання справ Церкви і школи» або, по-іншому – «Духовний регламент», – який прослужив основою устрою Православної церкви на Буковині весь австрійський період. Деякі зміни відбулися в результаті піднесення Буковинського архієрея до рівня архієпископа Чернівецького і митрополита Буковини і Далмації – голови автономної церкви у складі Австрії. У 1848 р. у Семигороді (Трансільванія) – територія Австрії, яка була заселена переважно румунами, піднявся рух за відокремлення православних єпархій, більшість вірних яких складали румуни, в окрему митрополію. Очолив цей рух єпископ Германштадтський (Сібіуський) Андрій (Шагуна). 28 березня 1849 р. він звернувся до Сербського Патріарха Йосифа (Раячича) з проханням щодо надання румунам автономії в церковних справах і визнання румунської ієрархії в Австрії незалежною від сербської. Патріарх передав цю справу на розгляд Синоду православного єпископату Австрії, який міг бути скликаний лише за наказом імператора. Тому остаточне вирішення цього питання було відкладено на деякий час. Єп. Андрій (Шагуна) звернувся до єпископа Чернівецько-Буковинського Євгенія (Гакмана) з пропозицією про приєднання до його плану. Останній у 1849 р. виніс це питання на розгляд Чернівецької консисторії, яка висловилася з даного питання негативно. 18 серпня 1849 р. єп. Євгеній написав листа єпископу Андрію, зазначивши, що «Церква кожної нації має бути адміністративно самостійною від Церкви іншої нації», але не дав прямої відповіді щодо Буковинської єпархії. З цього було зрозуміло, що єп. Євгеній позитивно ставився до плану створення Семигородської митрополії, але одночасно не бажав входження до неї Буковинської єпархії. В січні 1895 р. Молдова і Валахія об’єдналися в єдину державу – Румунію. Одночасно в самій Австрії відбулася певна лібералізація. Тому румуни Австрії посилили свої вимоги щодо окремої митрополії. У 1861 р. уряд доручив єп. Євгенію подати виклад своїх і народних побажань з цього питання. У тому ж році було скликано збори священиків єпархії, які висловилися за надання Буковинській єпархії автономії через підняття її до рівня митрополії. У 1864 р. єп. Євгеній видав окружне послання до єпархії, до якого додавалася анкета. В ній запитувалося, в чому суть поняття автономії у

Православній церкві – надається вона на основі певних канонів чи на підставі церквоної історії, в чому суть Синоду, хто повинен керувати церковною власністю, тощо. Священики краю були зобов’язані письмово дати відповіді на поставлені запитання. В результаті з’явилась ціла низка трактатів, через які червоною ниткою проходила думка про право Православної церкви Буковини на автономію. У вересні 1864 р. в Карлівцях відбувся довгоочікуваний румунами Синод, на якому було розглянуто питання створення Семигородської митрополії. Єп. Євгеній (Гакман) на ньому виступав проти входження Буковинської єпархії до цієї митрополії. 18 вересня 1864 р. до Синоду надійшов цісарський Указ про створення Семигородської митрополії, яка обмежувалася трьома єпархіями – Германштадтською, Арадською і Карансебешською, а митрополитом став архієп. Германштадтський Андрій (Шагуна). Щодо Буковинської єпархії було сказано, що ця справа буде вирішена пізніше. Але всі розуміли, що такий стан не може продовжуватися вічно. Було два шляхи розв’язання цієї проблеми – або Буковинська єпархія приєднається до Семигородської митрополії, або сама підніметься до рівня митрополії. Тиск на єп. Євгенія з боку румунських кіл Буковини після Синоду 1864 р. посилився, однак владика Євгеній послідовно працював над здійсненням свого плану – підняти Буковинську єпархію до рівня архієпархії і створити третю окрему митрополію в Австрії. Румунські діячі полемізували з Чернівецьким архієреєм переважно через газетні статті і свої національні товариства, а він, в свою чергу, через окружні послання по єпархії. В посланні 1865 р. єп. Євгеній писав, що румуни Семигороду не задоволені пануванням сербів у своїх єпархіях, і «так само незадоволені були б буковинські русини під виключно румунською ієрархією... Було б ще більшою несправедливістю надавати переваги одним національностям за рахунок інших, особливо в освіті, в наданні церковних і шкільних посад». Щоб мати підтримку священиків-українців у цій справі єп. Євгеній благословив створення руського товариства на Буковині (у той час українців в Австрії називали русинами, українську мову – руською). За цю справу взялися священик кафедрального собору Василь Продан і кафедральний архідияк. Феоктист Дронь, які їздили по Буковині, пропагуючи ідею руського товариства. Так, 14 січня 1869 р. у Чернівцях відбулися збори, на яких було засновано товариство «Руська Бесіда». До нього вступило близько 150 осіб, представники різних станів і професій. Головою було обрано о. Василя Продана.

Однак, основною перепоною на шляху створення Буковинської митрополії був не румунський натиск на єп. Євгенія, а вирішування цього питання через урядові кола Австрії. Справа у тому, що для створення митрополії, в юрисдикцію Чернівецького архієрея, крім Буковинської єпархії, повинні були ввійти ще дві єпископії. Авторитет єп. Євгенія у вищих колах Відня зіграв свою роль і в 1870 р. його план почав наповнюватися реальним змістом. До Буковинської єпархії вирішено було приєднати Далматинську єпархію, яка об’єднувала православних сербів Далмації (близько 100 тис. чол.). Вона була створена ще Указом Наполеона І Бонапарта від 19 вересня 1808 р., а перший Далматинський єп. Венедикт (Кралевич) був призначений у березні 1810 р. У 1814 р. Далмація ввійшла до складу Австрії, однак її православна єпархія залишилась автономною, як і Буковинська. Щоб канонічно підійти до створення автономної церкви, Далматинську єпархію розділили на дві єпархії. Указ від 16 листопада 1870 р. проголошував створення Боко-Которської, Дубровицької і Спичанської єпархії з кафедрою в м. Которі, до якої відійшла південна частина Далмації. У м. Задрі залишилася кафедра Далматиснького єпископа, який отримав титул Далматинсько-Істрійського. Незадовго перед цим – 11 жовтня 1870 р., цісар підписав декрет, згідно якого єп. Євгеній (Гакман) був підвищений до гідності архієпископа. Крапку у створені третьої автономної православної митрополії в Австро-Угорщині поставив імператорський декрет від 23 січня 1873 р., в якому Євгеній (Гакман) був іменований архієпископом Чернівецьким і митрополитом Буковини і Далмації. Владика Євгеній у березні 1873 р. помер і , на жаль, не був інтронізований у новому сані. Перша інтронізація архієпископа Чернівецького і митрополита Буковинського і Далматинського була здійснена в Чернівцях над наступником Євгенія (Гакмана) Феофілом (Бенделлою). Вищим органом митрополії у справах церковного управління і суду був Синод єпископату митрополії. Його статут був затверджений імператором 21 серпня 1884 р. і складався з 21-го параграфу. Як митрополит, так і єпископи, мали право вводити на синодальні засідання по одній з духовних осіб єпархії, але тільки з дорадчим голосом. Синод міг збиратися щорічно, але якщо не було справ, що вимагали б термінового розгляду, Синод міг і не збиратися щорічно. Зважаючи на географічне положення єпархій митрополії, Синод звичайно збирався у Відні в храмі Св. трійці, однак, за погодженням, міг збиратися і в іншому місці. Повноваження Чернівецького архієрея після створення митрополії майже не змінилися. Був розірваний

ієрархічний зв’язок між ним і Сербським Патріархом, який і до того був дуже слабким, так як Буковинський владика більше залежав від світської влади. Одночасно влада Буковинського митрополита майже не виходила за межі його єпархії – дві єпархії Далмації жили своїм власним життям. Буковинсько-Далматинська митрополія мала штучний характер і була створена насамперед завдяки зусиллям владики Євгенія на противагу Семигородській (румунській) митрополії. Тефіль Бендела (1873-1875) був родом з Чернівців. Будучи тільки два роки митрополитом Буковини, він не міг зробити багато для церкви хіба що прийняв назад (суспендованих єпископом Гакманом) консисторських радників Морара та Цуркана. Зрештою він мало цікавився церквою, а більше займався приватними справами. Його наступник митрополит Теоксист Блажкевич (1877-1879), до українців ставився прихильно. Будучи ще архімандритом, разом з о.Проданом розпочав видання урядового «Обіжника», яким українська мова була піднесена до урядової мови буковинської єпархії нарівні з румунською. Митроп. Сильвестр Андрієвич-Морар (1880-1895) походив з українського роду. Ставши митрополитом Буковини, перш за все перевів на пенсію кафедрального проповідника о.Василя Продана, а на його місце призначив румуна о.Івана Прокоповича. Однак деяких успіхів досягли українці аж після смерті митроп. Сильвестра Морара. Його наслідком став Аркадій Чуперкович (1895-1902). Був генеральним вікарієм митрополита Морара. Він був лагідної вдачі і податливою людиною, коли став митрополитом Буковини багато чого зробив на користь українців. Так, наприклад по смерті катехита Чунтулека назначив на його місце українця – о.Євсевія Івановича, який склав перший катехизис українською мовою. Треба зазначити, що в той час деякі священики – Кассіян Богатирець, Василь Козаріщук, Омелян Маковієвич та інші, були русофілами. По смерті Чиперковича митрополитом Буковини став Володимир Репта (1902-1925). Походив із села Банилова над Черемошем. Спочатку, за національністю вважав себе українцем, але щодалі, то більше прихилявся у бік румунів, і через це українцям часто доводилося добиватися рівноправності на церковному полі. Під час окупації Буковини російськими військами, восени 1914 р. митрополит Репта з консисторією та духовенством залишилися на своїх місцях і виконували свої душпастирські обов’язки. У 1918 р., після розвалу Австро-Угорської імперії, Буковину окупували румунські війська. Настала доба ще більших утисків українців і насильної їх румунізації.

Першим кроком румунської влади в Буковинській Православній Церкві було усунення єпископів-номінантів Т.Тимінського та І.Воробкевича, і повернення В.Репті всіх прав митрополита Буковини. Тим часом у консисторії знову засіли радники австрійських часів. Таким чином, від самого початку, і за весь час румунської окупації Буковини українці вже не мали ні одного радника в консисторії, а вже те, що так тяжко здобули за останніх 40 років, втратили протягом короткого часу. Перш за все було запроваджено румунську мову в консисторії, в парафіяльних урядах та в школах (1921-22 рр.). Пізніше десь у 1925 р. вийшло розпорядження, щоб Богослужіння відбувалися пів-на-пів, по-слов’янськи і по-румунськи, чого, однак, українське духовенство не виконувало. Найбільшим ударом для православних була зміна церковного статусу та назви православної церкви на Буковині з «грецької-орієнтальної» на «православно-румунську». За новим статутом змінено також адміністративно буковинську православну архидієцезію. Ось так вже з самого початку виявилося, які матимуть українці «права» під скриптом румунської православної Церкви. Після зміни назви православної церкви на Буковині йшло приєднання її до Всерумунської православної церкви. Буковинська митрополія одержала назву «Митрополії Буковини і Хотина», а першим її митрополитом став Нектарій Котлярчук (1925-1935). За митрополита Нектарія в Румунській православній церкві сталася важлива подія: була проведена календарна реформа, яка принесла багато лиха, зокрема, буковинцям православної українцям. Календарна реформа так і залишилась дійовою в Румунській Православній Церкві. Більшість православних українців на Буковині не прийняли її (понад 80%) і трималися старого стилю, а священики за наказом консисторії були змушені служити за новим стилем. Митрополит Нектарій помер у 1935р. В останньому році свого пастирювання, митрополит Нектарій був тяжко хворий, тому його заступав єпископ Іполит Воробкевич. Але останній не мав щастя стати митрополитом Буковини, так само, як після смерті митрополита Репти, бо єпархіальний конгрес буковинської Православної Церкви вибрав молодшого більш енергійного буковинського єпископа, Вісаріона Пую (1935-1940). Митрополит Вісаріон був дуже уважним і енергійним митрополитом, але мав трохи деспотичну вдачу і через це швидко набув собі неприятелів, між ними і міністра

Буковини, І.Ністора. До українців ставився краще, ніж його попередник митрополит Нектарій. Треба згадати, що в той час до буковинської єпархії було прилучене і православне населення Мармарощини, де жило багато і українців. Тому митрополит Вісаріон посилав кілька разів, як емісійного інспектора, о. д-ра Семена Смереку, який об’їздив українські та мішані села, служив по-церковно-слов’янськи і проповідував по-українськи. Як ми вже згадували, румунська інтелігенція не любила митрополита Вісаріона через його авторитарну вдачу і гостру. Митрополит Вісаріон вніс на руки короля Карла ІІ прохання про демісію. Але король демісії не прийняв. Аж десь у лютому 1940р. румунський король, задовільнив прохання Вісаріона. Внаслідок цього став вакантним митрополичий престол Буковини. Його наступником став Хотинський єпископ Тит Сімедря (1940). Митрополит Тит мав бути інстальований у Чернівцях, як митрополит Буковини, у неділю 1 липня 1940р. Але в п’ятницю 29 червня прийшли більшовики і новообраний митрополит з усією консисторією мусив утікати до Сучави. Там перебуває митрополія Православної церкви для південної частини Буковини і до нинішнього часу. З російською окупацією краю в 1944 р. Буковинську митрополію без згоди віруючих та духовенства краю було ліквідовано ієрархами Російської Православної Церкви, під юрисдикцію якої вона потрапила.

ЧАСТИНА 3. ОБГРУНТУВАННЯ ВКЛЮЧЕННЯ ДО СПИСКУ.

3А. КРИТЕРІЇ, ЗА ЯКИМИ ПРОПОНУЄТЬСЯ

ВКЛЮЧИТИ ОБ`ЄКТ ДО СПИСКУ ВСЕСВІТНЬОЇ

КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ПІД ОХОРОНОЮ

ЮНЕСКО ТА ЇХ ОБГРУНТУВАННЯ.

Культурні критерії:

Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів

Буковини і Далмації пропонується до включення

Списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО

за культурними критеріями I, II, III, IV (Конвенція про

охорону всесвітньої культурної і природної

спадщини -Convention concerning the protection of the

world cultural and natural heritage adopted by the

General Conference at its seventeenth session Paris, 16

November 1972).

І. Резиденція Буковинських митрополитів

представляє витвір людської творчої геніальності

відомого вченого, мецената, чеського архітектора,

засновника та першого президента Чеської академії

словесності та мистецтв, почесного громадянина

Відня і Праги Йозефа Главки (1831-1908).

Навчався у Віденській академії мистецтв. Перша

визначна споруда Й.Главки Костел Діви Марії при

монастирі лазаристів у Відні (1860-1862 рр.). Автор

понад 150 проектів у Відні, Празі та інших містах

Європи, зокрема Віденського оперного театру,

Вірменського храму Святого Петра і Павла у

Чернівцях, пологового будинку у Празі та ін.

На світовій виставці в Парижі (1867 р.) Й.Главка

здобув Deuxieme Prix – ІІ премію в галузі архітектури

за проект Резиденції Буковинських митрополитів і

практично став одним з тих, хто ввів місто Чернівці в

європейський культурний обіг.

Вагому роль у споруджені резиденції відіграв

єпископ, перший митрополит православної церкви на

Буковині Євген Гакман. Він заклав „угольний” камінь

у фундамент каплиці Святого Івана Нового

Сучавського. Саме з неї розпочалося спорудження

комплексу єпископської (відтак митрополичої)

резиденції у Чернівцях. До речі, будівничий комітет

на чолі з єпископом Євгеном був створений ще в

1860 р. Й. Главка, який спроектував цей шедевр

архітектури, був заступником голови комітету.

ІІ. Архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів

Буковини і Далмації в Чернівцях грандіозний

історичний духовний центр православної Східної

Європи, у якому здійснювались функції світського і

клерикального адміністративно-територіального

керування, церковного богослужіння і духовного

навчання. Православна митрополія Буковини -

найбільший православний центр південно-східної

Європи (на період будівництва). Територія впливу

митрополії: з 1873 року - архієпископат і митрополія

Буковини, Далмації з єпіскопствами Зара ( у т.ч.

місто Задар), Каттаро (Сербія, у н.ч. місто Котор),

Трієста (Крайна) Відня і Праги. Сьогодні резиденція -

просвітницький і культурний центр Північної

Буковини та Східної Європи. В його стінах

розміщенню Чернівецький національний університет,

заснований кайзером Францем Йозефом у 1875 році.

Архітектурний ансамбль створює надзвичайно

сильний емоційний вплив, що сприймається у всій

повноті тільки після його відвідання: відчуття

могутності, величі, спокою, радісно-піднесеного

настрою. Грандіозні розміри ансамблю роблять його

визначним планувальним елементом архітектурного

каркасу міста. Загальна площа комплексу складає 8

гектар, або 3,5% від усієї території історичного

центру міста Чернівці (226 га).

Раціональне використання природних

морфологічних властивостей рельєфу

(розташований на височині гори Домінік – природної

частини найбільшої морфологічної форми міського

рельєфу – Чернівецького мису) створює сприятливі

умови сприйняття архітектурного ансамблю з різних

ракурсів середмістя та у міському силуеті.

Автор проекту будівництва Архітектурного ансамблю

Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в

Чернівцях відомий віденський архітектор Йосиф

Главка. Для архітектурного комплексу на Буковині

була створена ціла будівельна індустрія.: відкриті

каменярні на Дністрі, споруджені цегельний і

черепичний заводи. У будівельних роботах брали

участь найкращі фахівці багатьох провінцій і

коронних країв Австро-Угорщини з території

Центральної та Східної Європи.

Властивості архітектурно-просторового

композиційного вирішення архітектурного ансамблю

надало підстави називати його чудом Сходу. Після

завершення будівництва місто – Чернівці, столиця

Коронного краю Буковина отримало метафоричну

назву Єрусалиму на Пруті.

Архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів

Буковини і Далмації споруджений протягом 1864-

1882 років. Планувальні рішення генерального плану

найбільшого в Європі архітектурного ансамблю

православної церковної резиденції, пов`язані із

традиціями спорудження культових комплексів

періоду середньовіччя. Розташування споруд

відповідного призначення відповідає схематичному

повтору топографічного ситуаційного розміщення

великих християнських святинь Єрусалиму.

Містобудівна ситуація, у контексті якої розміщений

комплекс, певною мірою успадковує традицію

розміщення резиденцій церковних і світських

правителів Європи, що виникла в часи бароко:

вулиця Університетська входить в якості

структурного організуючого компоненту каркаса в

загальну архітектурну композицію, як продовження

головної осі ансамблю Резиденції. Центральний

елемент архітектурно - просторової композиції

ансамблю Буковинської резиденції - парадний

церемоніальний двір – курдонер. Його габарити: 100

х 70 метрів - величина типової міської площі

історичного європейського міста, пропорційне

відношення розмірів відповідають золотому

перетину.

1. Палац митрополита (1864-1876 р.), охоронний

номер 778/1.

Будівництво архітектурного ансамблю Резиденції

митрополитів Буковини і Далмації розпочалось у

1864 році зі спорудження палацу митрополита (1864-

1876 р.). Розміщений на головній планувальній осі

ансамблю. Корпус Палацу Митрополита об`єднує

бібліотеку Митрополії Буковинської ортодоксальної

церкви, Домову церкву, парадну трапезну і Зал

засідань Священного Синоду; на першому поверсі

передбачені покої для почесних гостей. Палац у

формі розтягнутої букви «Н» головними фасадами

орієнтований на курдонер та парк. Палац

оздоблений семалогічними орнаментальними

елементами, присвяченими історії та символічному

значенню церковної інституції в суспільстві, а також

історичним традиціям і символіці християнства.

2. Корпус духовної семінарії, охоронний номер 776/2.

У 1870 році зводиться корпус духовної семінарії.

Корпус Духовної семінарії, зблокований з

семінарською церквою розміщений по лівому флангу

курдонера.

3. Будинок для приїжджих: пресвітерій, трапезна,

школа псаломщиків, охоронний номер 778/4.

Будівництво – 1874 рік.

4. Семінарська церква Трьох Святителів (Василя

Великого, Григорія Богослова й Іоанна Златоуста),

охоронний номер 778/3. Споруджена на

завершальному етапі, у 1878 році.

5. Парк Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації

- пам`ятка садово-паркового мистецтва XIX ст.

Охоронний номер 778/5 (в ансамблі), 782 – власний

номер пам`ятки СПМ.

Оголошений заповідником у 1945 році Постановою

ЦК КП(б)У и РНК УРСР.

Парк закладено одночасно з будівництвом корпусів

основного ансамблю Резиденції Митрополитів

Буковини і Далмації у 1876-1878 рр. Загальна площа,

зайнята зеленими насажденнями складає 5 га.

Основа структури парка – вільне, природне

планування, зі світлими галявинами, окремими

деревами та деревами – солітерами. У трасуванні

паркових доріжок та організації панорамних і

локальних композицій враховано форму існуючого

природного рельефу. Парк розташований на вершині

гори Домінік.

ІІІ. За художніми принципами архітектура ансамблю

поєднує історичні традиції розпланування часів

зниклої Візантії, романського періоду монастирського

будівництва, цегляної готики Центральної та

північно-східної Європи та планувальні принципи

бароко.

Архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів

Буковини і Далмації в Чернівцях символізує повагу та

визнання прав людей, свободи совісті та релігійного

віросповідання. Грандіозний архітектурний ансамбль

резиденції церковного ієрарха релігійної конфесії, що

не була офіційною у Австро-Угорській імперії, але

була панівною у широких верствах населення краю

проголошував нові принципи демократичних

відносин на теренах Європейського континенту. Це

виразний приклад дієвого визнання демократичних

принципів та прав людського волевизнання та

вільного розвитку самобутньої національної

культури.

ІV. Архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів

Буковини і Далмації в Чернівцях втілює високі ідеали

людства засобами пластичного мистецтва та

архітектури. Він є унікальним витвором просторового

мистецтва, який має значний вплив на розвиток

культової архітектури та монументального мистецтва

Центральної та Східної Європи. Ансамбль ілюструє

період золотого віку розвитку європейської культури

нового часу в період зародження нових соціально-

політичних стосунків, пов`язаних з розквітом

капіталістичної демократії та завершенням епохи

Великих імперій у розвитку Європи.

3С. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ. Містобудівна ситуація, у контексті якої розміщений комплекс, певною мірою успадковує традицію розміщення резиденцій церковних і світських правителів Європи, що виникла в часи бароко. Джерела цього композиційно - планувального рішення сягають часів реконструкції Рима (1585-86 р.) - правління папи Сікста V, коли міська магістраль (страда Фелічє), ввійшла в якості структурного організуючого елементу в загальну архітектурну композицію групи споруджень.

Так само, вулиця Резиденції (у даний час вулиця Університетська) є продовженням головної осі ансамблю Резиденції. Сполучення елементів композиційної побудови - вісь, що переходить у магістраль і набір складових: двір-палац-парк, як нова містобудівна концепція одержали широке розповсюдження після зведення резиденції французьких монархів – Версаля (1668-1674 р.). Такі композиційні елементи генплану, як: парадний двір-палац-парк, послідовно розміщені на центральної осі - обов'язкова ознака барочного планування резиденцій, рис. 2б. Згодом цей прийом став типовим і, з різними варіаціями, використовувався при будівництві столичних і заміських резиденцій і палацевих комплексів королів, князів, аристократів. Замок Во-ле-Віконт (департамент Сєна і Марна, Франція, 1661р.), Петергоф (Росія, 1714-25 р.), палацеві ансамблі Бельведер та Шенбрунн у Відні (1721-1723 рр), палац Естергазі у Фертеті (Угорщина. 1764-1766 рр.), Німфенбург, Шлейсхем – палаци баварських курфюрстів (біля Мюнхена, Німеччина, кін. 17 ст.), літня резиденція прусського короля Фрідріха ІІ – Сансусі, Потсдам (Німеччина, 1745-47), палац Браницьких у Бєлостоці (Польща, 18 ст.) та безліч інших комплексів, значних і менш значних, що повторюють сполучення зазначених компонентів. Що стосується резиденцій церковних ієрархів, відомі тільки два об`єкти подібно типу: резиденція Митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях і резиденція Каталикосів Вірменії в Эчміадзині, біля Єревану, яка значно поступається чернівецькому комплексу за габаритами, ансамблевими і композиційними якостями. Резиденція – дух Буковини, симбіоз стилів і культур усіх народів, що населяли цей край. Можна проводити паралелі з середньовічними фортецями чи палацом Алькасаром в іспанській Гранаді, відшукувати елементи візантійської чи романської архітектури, знаходити традиційні буковинські орнаменти в оздобі дахів, прикрашених кольоровою черепицею, чи дивуватись стелям парадних залів, що так схожі на гуцульські різьблені шкатулки, та разом усі ці елементи творять всеперемагаючий акорд краси й гармонії.

За масштабами не мало аналогів не лише на Буковині й коштувало астрономічні за тодішніми мірками гроші – 1, 75 млн. гульденів. У структурі будівель широко застосовувалися металеві конструкції, що значно підвищило міцність і довговічність будівлі. Це, у свою чергу, відіграло чималу захисну функцію під час землетрусів, зокрема трагічного Бухарестського землетрусу у 1977 р., хвилі якого дійшли до Буковинських Карпат, проте будівлі резиденції не дали жодної тріщини. Уособлюючи передусім Православну церкву, Резиденція водночас символізувала діалог і співпрацю різних культур і народів. Цей архітектурний шедевр побудовано за ініціативи єпископа Євгена Гакмана – за походженням українця з буковинського села, який, щоправда, сприяв розвиткові богословської освіти румунською мовою, а загалом дбав про піднесення авторитету православної віри в краї. А втілив задум Є.Гакман в реальні форми архітектор Йозеф Главка – чех за національністю й католик за віросповіданням.

3В. ПРОПОНОВАНЕ ФОРМУЛЮВАННЯ ВИДАТНОЇ УНІВЕРСАЛЬНОЇ ЦІННОСТІ

унікальний витвір колективного людського мистецтва, що синтезує у собі досягнення Західної та Східної цивілізацій та культурної спадщини народів Середземномор`я християнської доби.

ЧАСТИНА 4. СТУПІНЬ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОБ`ЄКТ

4А. СУЧАСНИЙ СТАН ОБ`ЄКТУ Сучасне використання об`єкту – адміністративні та учбові корпуси Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича. 4В. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОБ`ЄКТ Об`єкт відкрит для відвідування, у тому числі туристичними групами (І) ВПЛИВ РОЗВИТКУ Статус об`єкту зобов`язує мінімізувати зміни автентичності архітектурного ансамблю. Максимальні зміни, що були дозволені – заміна інженерних мереж теплопостачання та модернізація сантехнічних кабін. 4В (ІІІ) Природні катастрофи та готовність до ризику 4В (ІV) Вплив туризму

Територія об`єкту доступна для відвідувань туристичних груп. Впровадженням туристичної діяльності займається Історико-культурний центр

університету . До його функцій належить:

• Підготовка та проведення екскурсій по території університету та інших заходів.

• Проведення навчально-виховному роботу із студентами ЧНУ та інших вузів, а також школярами шкіл міста, області та за її межами з вивчення історії краю, України.

• Опрацювання матеріалу з історії будівництва та розвитку університету в історичному минулому і у сучасності.

• Розробка графіку проведення екскурсій та інших заходів. Облік • Проведення платних послуг, після закінчення встановлених строків

поточного зберігання готує документи для здавання їх до університетського архіву, звіти з платних послуг.

• Комунікація з радіо, телебачення, підготовка наукової інформації • Освітницька та пропагандистська діяльність, ін.

Проведення екскурсій здійснюється екскурсоводами. Екскурсовод проводить екскурсії по території університету (церква, зали 5 корпусу, парк, музей етнографії).

• Працює щоденно, а також у недільні та вихідні дні з метою поширення доступу до об`єкту.

• Надає інформацію представниками радіо, телебачення, журналістики з метою створення різноманітних радіо- та телепередач про історію університету, архітектурної споруди; написання статей, мистецьких нарисів.

• Допомагає студентам та школярам опрацьовувати матеріал з історії університету, з метою подальшого написання студентами та школярами творчої роботи.

• Виконує за вказівкою керівництва університету іншу роботу, пов’язану з діяльністю культурно-історичного центру.

• Дотримується правил та норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки.

• Для виконання обов’язків та реалізації прав екскурсовод історико-культурного центру взаємодіє із завідувачами кафедр, деканами факультетів, викладачами та проректорами з приводу проведення екскурсій або інших заходів та адміністративно-господарського персоналу університету.; з керівниками структурних підрозділів університету (кафедр, факультетів, відділів, служб) з питань, що стосуються діяльності історико-культурного центру з метою забезпечення виконання його функцій.

(ІІ) ВПЛИВ ДОВКІЛЛЯ.

У зв`язку з тим, що об`єкт відокремлюється по периметру від міської забудови, вплив довкілля мінімізований

ЧАСТИНА 5. ЗАХИСТ ТА УПРАВЛІННЯ ОБ`ЄКТОМ

Частина 5. ЗАХИСТ ТА УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ. Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях за чинним юридичним статусом належить до об`єктів історичної спадщини України національного значення.

• Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях прийнятий під охорону держави у 1967 році.

• Архітектурний ансамбль

Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях занесений до Державного реєстру об`єктів історичної спадщини України національного значення у 1991 році.

• Буферна зона Архітектурного

ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях затверджена наказом Міністерства культури і туризму України 3 661/0/16-07 від 16.06.2007 року «Про затвердження НДТ (науково-технічної документації) щодо визначення зон охорони пам`яток»

Документація виконана науково – дослідним і проектним інститутом Держкому регіонального розвитку містобудування та архітектури України «УкрЗахідПроектреставрація», м. Львів, 1987 - 1993 рр.

ІНШІ ЮРИДИЧНІ ДОКУМЕНТИ. 5А. ВЛАСНІСТЬ. Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях передано у власність Чернівецькому Національному університету імені Юрія Федьковича Постановою Ради Міністрів Української радянської соціалістичної республіки від 9 грудня 1955 року № І 1465 За Архітектурним ансамблем Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях рішенням сесії Чернівецької міської ради закріплена земельна ділянка загальною площею 7, 9525 гектарів. 5В.ЗАХИСНІ ЗНАКИ. Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях перебуває під захистом держави як об`єкт культурної спадщини національного рівня. Об`єкт має захисний знак встановленого державним стандартом зразку. Це металева охоронна дошка, яка містить основні відомості про об`єкт: Статус, власну назву, дату спорудження. Дошка розміщена на стінах брами головного входу.

5С. ЗАСОБИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАХОДІВ ПО ЗАХИСТУ. Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях має природній захист у вигляді автентичного периметрального огородження території. Юридична база заходів по захисту Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях - Закон України «Про охорону культурної спадщини». Загальний контроль за збереженістю Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях здійснюють органи містобудування та архітектури Обласної Державної адміністрації у місті Чернівцях. Профілактичний контроль за протипожежною безпекою Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях здійснюють обласні, міські та районні у місті органи протипожежної безпеки Міністерства з надзвичайних ситуацій України. Постійна охорона об’єкту Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях здійснюється системою власної охорони Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича. Законодавство з охорони культурної спадщини в Україні. Правопорушення.

5D. ІСНУЧІ ПЛАНИ, ПОВ○6ЯЗАНІ З МУНІЦИПАЛІТЕТОМ ТА РЕГІОНОМ У ЯКОМУ РОЗТАШОВАНИЙ ОБ`ЄКТ. Захист та функціонування Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях узгоджений з концепцією „Національної програми розвитку української архітектури” (№ 582.94-94; 2 редакція 2002р.) Української академії архітектури; включений у процес регулювання поточної містобудівної діяльності міста Чернівці, та реалізацію державних програм: "Програма реконструкції історичного центру міста до 2008 -2012року”, ухвалена Х сесією ІV скликання 24.04.2003 року № 220; „Програма регенерації заповідної території”, проектний інститут Укрзахідпроектреставрація, м.Львів, 1997- 2002 р.; програми збереження культурної спадщини України та її номінації до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО - Мінкультури, Держбуд України, ДержНДІТІАМ, 1997 – 2004 рр.; „Генеральний план розвитку міста до 2020 року”, проектний інститут „ДІПроМісто”, м.Львів, 2004; „Стратегічний план розвитку до 2011 року”, ухвалена ХХІІІ сесією ІV скликання міської ради від 08.07.2004 року. "Програмою реконструкції історичного центру міста до 2008 - 2012 року”, ухваленою Х сесією ІV скликання 24.04.2003 року № 220, передбачено щорічне Фінансування робіт по відновленню та збереженню Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях за рахунок Державного бюджету.

5Е. МЕНЕДЖМЕНТ ПЛАН. Менеджмент план Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях

5F. ЗАСОБИ І РІВНІ ФІНАНСУВАННЯ. Утримання споруд і майна Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях здійснюється за рахунок державного бюджету. Господарська діяльність фінансується за рахунок коштів …………………………….. У відповідності із Програмою реконструкції історичного центру міста до 2008 - 2012 року”, ухваленою Х сесією ІV скликання 24.04.2003 року № 220, передбачено щорічне Фінансування робіт по відновленню та збереженню Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях за рахунок Державного бюджету. Щорічне фінансування сягає 2,5 – 3 млн грн.. 5 G. РІВНІ ЕКСПЕРТИЗИ НА РЕСТАВРАЦІЮ ТА КОНТРОЛЮ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях, у відповідності із чинним законодавством України при реалізації менеджмент планів з реставраційної та господарчої діяльності проходить багаступеневий процес експертного контролю за дотриманням законодавства. Проектні роботи фінансуються з державного бюджету лише за умов затвердження (починаючи з місцевого і до загально державного рівня) програм фінансування. Виготовлення проектної документації здійснюють спеціалізовані профільні ліцензовані проектні установи. Проектна документація проходить Державну експертизу на місцевому рівні. Виконання реставраційних робіт доручається виключно ліцензованим установам відповідного профілю та кваліфікації.

При проведенні робіт здійснюється авторський нагляд архітектором та технічний нагляд з боку замовника на виконання робіт. Роботи приймаються Державною комісією за актами виконаних робіт. Внесення не санкціонованих змін карається чинним законодавством. Санкції на зміни можуть бути схвалені на рівні Управління культурної спадщини Міністерства культури і туризму України.

5Н. ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРИСТІВ ТА ЇХ КУЛЬКІСТЬ. Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях відкритий для доступу туристичних груп. Обслуговуванням туристів займається окремий підрозділ адміністративного апарату Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича. Підрозділ називається Історико - культурним центром університету. До послуг відвідувачів пропонуються підготовлені екскурсоводи. На території Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях є майданчики для відпочинку, їдальня, кафе, буфети. Парк Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях з екзотичними породами дерев представляє собою ідеальне місце для відпочинку та релаксації. Пропускна здатність об`єкту складає 400 людей за день.

5І. ПРОГРАМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Програми господарської діяльності Чернівецького Національного університету ім. Ю.Федьковича стосовно Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях спрямовані по двох напрямках 5І (і) експлуатація та підтримка високого ступеню Архітектурного ансамблю. Ці заходи включають професійну експлуатацію елементів інженерного забезпечення, поточні ремонти всіх елементів будинків та споруд, догляд за парком, парковими спорудами, зеленими насадженнями, а також роботи х реставрації об`єктів і споруд. 5І (іі) розвиток об`єкту. Програми передбачають перспективний розвиток рівню благоустрою прилеглої території об`єкту, буферної зони. Заходи з покращення транспортного обслуговування об`єкту. Наукові програми спрямовані на пропаганду Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини і Далмації у місті Чернівцях, просвітницьку роботу серед населення, молоді. Подальший розвиток туризму.

5J. ПЕРСОНАЛ . КІЛЬКІСТЬ ПРАЦЮЮЧИХ ТА ДОГЛЯДАЧИХ. Службовці (персонал) 37 Адміністратори 3 Виконавці (електрики, будівельні інженери) 5 Техніки 7 Обслуговування клієнтів 28 Наглядачі та охоронці 18

ЧАСТИНА 6. МОНІТОРІНГ.

7А. ФОТОГРФІЇ, СЛАЙДИ, СПИСОК КАРТИН І ТАБЛИЦЯ АВТОРИЗАЦІЇ, ІНШІ ВІЗУАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ 7А (і). Мульті – медійні матеріали для номінації об`єкту. Формат СД Топографічний план і буферна зона об`єкту, у JPEF форматі. Резиденція Митрополитів Буковини і Далмації, 2007 рік 7А (іі). Інтернет ресурс. 7А (ііі). Інші матеріали, що підтримують номінацію.

Частина 7. Документація. Резиденція Митрополитів Буковини і Далмації у Чернівцях, слайди у форматі CD –ROM, друковані, відео. Загальні види. № зп

Фрмат (слайд, друк, відео)

Найменування

Дата фото

Автор, фотограф

1 Слайд Резиденція Митрополитів

Буковини і Далмації у Чернівцях

1910

2 Слайд Резиденція Митрополитів

Буковини і Далмації у Чернівцях

1918

3 Слайд Резиденція Митрополитів

Буковини і Далмації у Чернівцях

2007

4 Слайд Резиденція Митрополитів

Буковини і Далмації у Чернівцях

2007

5 Слайд Резиденція Митрополитів

Буковини і Далмації у Чернівцях

2006 Ірина Коротун

6 Слайд Резиденція Митрополитів

Буковини і Далмації у Чернівцях

2007

7В. ТЕКСТИ, ПОВ`ЗАНІ ІЗ ЗАХИСНИМИ ЗАХОДАМИ, КОПІЇ ПЛАНІВ УПРАВЛІННЯ ОБ`ЄКТОМ Постанова Ради Міністрів Української РСР № ______ від ________________ «Про прийняття на Державний облік та під охорону Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини» Постанова Ради Міністрів Української РСР № ______ від ________________ «Про передачу на баланс Чернівецького Державного університету …..» Програма реконструкції історичного центру м. Чернівці до 2008 року План менеджменту Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини Історико – архітектурний опорний план м. Чернівці План історичних ареалів м. Чернівці Державний реєстр об`єктів історичної спадщини України 7В (І) План реставрації та консервації об`єкту 2001 – 2008 рр.

7В (іі) органи контролю, управління, охорони. Державна служба охорони культурної спадщини, Міністерство культури України, м. Київ. Відділ охорони культурної спадщини, Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецька міська рада, м. Чернівці Господарський відділ Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича. Служба власної охорони об`єкту 7С. ФОРМА ТА ДАТА ОСТАННІХ ЗАПИСІВ У ІНВЕНТАРІЗАЦІЇ ОБ`ЄКТУ. 2003 -2004 роки проведені тотальні обстеження технічного стану комплексу об’єктів Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини. 2004 – 2005 виговлена робоча проектно-кошторисна документація на консерваційні роботи комплексу об’єктів Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини. Архітектурний ансамбль Резиденції Митрополитів Буковини у теперішній час знаходиться в процесі реставрації 2007 рік проведені відновлювальні консерваційні роботи по покрівлі вежі Семінарської церкви та дахів перехідних галерей.

7D. АДРЕСА АРХІВУ, ДЕ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ ДОКУМЕНТАЦІЯ Документація щодо підготовки, фінансування проведення будівельних робіт, частина проектної документації - копії авторських креслень 1866, 67 рр, завірених офіційними установами Австро – Угорської імперії, органами місцевого самоврядування, автором проекту Архітектурного ансамблю Резиденції Митрополитів Буковини – Йозефом Главкою; копії постанов Ради Міністрів про прийняття на Державний облік та під охорону, про передачу у власність, зберігаються у Чернівецькому обласному державному архіві: Україна, м. Чернівці, вул. Шевченка, 2. Інвентаризаційні документи, проектно – кошторисна документація на реставраційні роботи, історичні дослідження, довідки – бібліотека Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича: Україна, м. Чернівці, вул. Л.Українки 7Е. Бібліографія. • Архітектурна спадщина Чернівців австрійської доби / Матеріали міжнародної наукової конференції. Чернівці: Золоті Литаври, 2003.

• Асеев Ю.С.Стили в архитектуре Украины. -К.Будивельник,1989.-104с. • Беленкова С.В. Архитектура Черновиц ХІХ –первой половины ХХ века. Исследование стилистических особенностей архитектуры города и процесса ее стилевой эволюции. Автореферат диссертации на соискание научной степени кандидата искусствоведения. – С-П..: 2004.

• Вечерський В.В. Спадщина містобудування України.Теорія і практика австрійської доби. Матеріали Міжнародної наукової конференції. Чернівці, 2001р.Чернівці: Золоті літаври, 2003 9-17с.

• Матеріали техничної інвентаризації забудови, ОБТІ (областне бюро техничної інвентарізації, м.Чернівці).

• Могитич Р.І. містобудівельний розвиток австрійської доби/ Матеріали міжнародної наукової конференції. Чернівці: Золоті Литаври,

• історико-мітобудівних пам`яткоохоронних досліджень населених місць. –К.: НДІТІАМ – Головкиївархітектура, 2003.-560с. • Івасюк О. Йозеф Главка: талант и праця задля розвитку культури// Буковинський журнал - Чернівці.: 3-4, 2000. - стр.159 • Історія української архітектури / Асєєв Ю.С., Вечерський В.В., Годованок О.М. та ін., за ред. докт. мистецтвозн., пр. В.І.Тимофієнка. – К.: Техніка, 2003.- 472 с. • Кайндль Р.Ф. Історія Чернівців. – Чернівці: ЧМГО „Комітет виборців”, 2003. • Капрійчук С. Музика в камні на им`я старе місто.// Черновцы. Доба.- 2002.-с.6 • Колосок Б.В. Містобудівна спадщина Чернівців / Архітектурна спадщина Чернівців австрійської доби / Матеріали міжнародної наукової конференції. Чернівці: Золоті Литаври, 2003. • Коротун І.В. Архитектурна спадщина. Заповідна частина міста. //Чернівці. Радянська Буковина.-1988. • Коротун І.В. Ренессансна школа в архитектурі Чернівців (кінець 18 – початок 19 ст.)// Матеріали Міжнародної наукової конференції. Чернівці, 1999 р.Чернівці МПіНУ,ЧНУ. Чернівці.Золоті літаври- 2001с.376-379. • Коротун І. Архітектурні шедеври міста Чернівці./Архітектурний вісник 4//Львівська політехніка, Львів, 2003. • Коротун І.В. Архітектура міста Чернівці (проблеми збереження та ревіталізації)// Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель//КиївЗНДІЕП//К.-2003. • Коротун І.В. Етапи розвитку та забудови міста Чернівці. Формування історико-культурної заповідної території. /Архітектурна спадщина Чернівців Чернівців у ХІУ –ХІХ ст.. Шляхи охорони урбаністичного середовища міста / Архітектурна спадщина Чернівців австрійської доби / Матеріали міжнародної наукової конференції. Чернівці: Золоті Литаври, 2003. • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог, том 4./ Отв.Редактор Логвин Г.Н., Гл. ред. Жариков Н.Л – К.: Будивельник, 1986. – 376с. • Отчет о научно-исследовательской работе: Предпроектные историко –архитектурные исследования к проекту генерального плана г.Черновцы. –К.: НИИТИА, 1986. • Редль. Д. Меж Віднем і Чернівцями: до становлення і впливу історичної архитектури кайзерівсько-королівськой монархії/ Архітектурна спадщина Чернівців • Пустиннікова І. Чернівці для небайдужих: Путівник. – Чернівці, 2006. – 71

2003. • Резиденция Митрополитов Буковины. Проект вертикальной планировки и отделения территории парковой части, т.3/ Украинский специализированный научно-реставрационный проектный институт „Укрпроектреставрация”- К., 1983 • Репин Ю.Г. Архитектура жилища.- К.: КП НИИСЭП-ИПЦ. Тираж, 2003. • Скибицька Т. Стильова поліфонія в розвитку архітектури Україны середини Х1Х – початку ХХ ст. /Архітектурна спадщина України 4. Проблеми стильового розвитку архітектури України – К.: Українознавство, 1997. • Танащик Д. Чернівці: місто на межі тисячоліть. Чернівці: Золоті литаври, 2005.-127с. • Державний архів Чернівецької області. Ф 43. • Чернівці, історико - архітектурний опорний план. Львів: Укрзахідпроектреставрація, 1990. • Josef Hlavka, jeho mysenkovy odkaz a 100 let cinnosti jeho nadace./Konference 2004. Praga: vydavatelstvi CVUT v Praze. • Архітектурна спадщина Чернівців австрійської доби // Матеріали Першої Міжнародної австрійсько-української науково-практичної конференції (1-3 жовтня 2001 року). – Чернівці: Золоті литаври, 2000. – 364 с. • Вечерський В.В. Державна політика в сфері охорони історико-культурної спадщини // Хроніка – 2000. – 1998. – Вип.. 27-28. – С 590-603. • Вечерський В.В. Спадщина містобудування України. – К.: НДІТІАМ, 2003. – 561 с. • Каталог пам’яток архітектури і містобудування м.Чернівців. Чернівці: департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради. – 1996. • Кодекс етичних принципів охорони і реставрації пам’яток ансамблів і визначних місць // Пам’ятки України: історія та культура. – К., 1999. - № 1. – С. 99-100. • Історико-архітектурний пам’ятник в Чернівцях – колишня резиденція буковинських митрополитів (Короткий довідник). – Чернівці: Істор.музей ЧДУ, 1958. – 22 с. • Храм краси і науки. Колишня резиденція буковинських митрополитів – історико-архітектурний пам’ятник. (Путівник). – Чернівці: ЧОО УТОПІК, 1990. – 16 с. • [Резиденція митрополита в м.Чернівцях] // Історія українського мистецтва. В 6 т. Т. 4. Кн.. 2. – К., 1970. – С. 43-44, 240. • Митрополича резиденція [в Чернівцях] // Православний календар на звичайний рік 1939. – Чернівці, 1938. – С. 40. • Чеховський И.Г.Прогулка по Черновцам и Буковине: Путеводитель. – К.: Балтия-Друк, 2007. – 268 с.: ил. – ISBN 966-8137-39-6

с.: ілюстр. Найбільша гордість Чернівців. – С. 37-40. • Чернівці. Czernowitz: Путівник / Д.Танащик. – Чернівці: Золоті литаври, 2006. – 126 с.: ілюстр. – Парал. текст нім. • С. 29-33. Резиденція. • Шевченко М. Резиденція буковинських митрополитів: (Історія буковинознавства) // Відродження. – 2003. - № 5. – С. 10-11. • Історико-архітектурний пам’ятник в Чернівцях – колишня резиденція буковинських митрополитів (Короткий довідник). – Чернівці: Істор. музей ЧДУ, 1958. – 22 с. • Архітектурна спадщина Чернівців Австрійської доби: Матеріали Між нар.наук. конф. (Чернівці, 1-4 жовтня 2001 р.) / Упоряд. П.Рихло; Наук.-дослід. центр буковинознавства при ЧНУ імені Юрія Федьковича, Авст. кооперація (Відень). – Чернівці: Золоті литаври, 2003. – 171 с.: іл. • Чеховський І.Г. Чернівці – ковчег під вітрилами толерантності: Історичні студії багато культурного феномену в центрі Європи / ЧНУ імені Юрія Федьковича. Буковин. центр археолог. дослідж. при ЧНУ. – Чернівці: Рута, 2004. – 115 с.: ілюстр. – Бібліогр.: с. 111-115. Гармонія церков, костьолів, кірх і синагог. – С. 10-43. • Франц Йосиф І // Енциклопедія Українознавства. Т. 9. – Львів, 2000. – С. 3530. • Архітектурний ансамбль резиденції буковинських митрополитів / Фото І. Фодчук. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2007. – 32 с.: фот. • Белінська С. Архітектурна спадщина Йозефа Главки в Чернівцях // Історико-політичні проблеми сучасного світу. Зб. наук. ст. – Чернівці: Рута. – 2006. – Т. 14. – С. 69-72. – Бібліогр.: 5 назв. • Коротун І. Архітектурний шедевр Йосипа Главки в Чернівцях // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Зб. наук. ст.. – Чернівці: Рута. – 2006. – Т. 14. – С. 64-68. – Бібліогр.: 7 назв. • Біленкова С. Резиденція буковинських митрополитів Йозефа Главки в контексті актуальних проблем збереження традиційного характеру історичного ландшафту міста Чернівців // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Зб. наук. ст.. – Чернівці: Рута. – 2006. – Т. 14. – С. 55-61. – Бібліогр.: 20 назв. • Державний архів Чернівецької області

1. Ф. – 3, оп.2, спр. 4615, арк. 1-2

• Франц Йосиф І // Сов. ист. энциклопедия, 1974. – С. 285. • Голубинский Е.Е. Мое путешествие по австрийской Руси. (Во второй половине августа - - в навч. сентября 1872 г.): (Воспоминания историка церкви, академика о достопримечательностях городов и путевые впечатления, в т.ч. о строительстве епископ резиденции в Черновцах) // Воспоминания и дневники ХVІІІ – ХХ вв.: Указатель рукописей. – М.: Книга, 1976. – С. 134. • (Шифр-373609) • Примірники: всього:1-DEU UNIVERS(1) • Данило (Митрополит Чернівецький), Канюка Л. Архітектура Резиденції буковинських митрополитів та іконостас храму Трьох Святителів // Вісн. Буков. Православ. ун-ту імені Митрополита Євгена Гакмана: Зб. наук. пр. – Чернівці, 2003. – Вип.. 1. – Теологія. – С. 32-42. • Быков А.И. Главный храм Буковины. – Черновцы: Ратуша, 1999. – 56 с. • Воскресенский Г.А. Православнее славяне в Австро-Венгрии. С.-Петербург, 1913. – 206 с. • Wirth Z.Josef Hlavka. 1831-1908 // Architektura CSR. – 1958. - № 8. – C. 361-362. • Cermak F. Architekt a stavitel Josef Hlavka // Architektura CSR. – 1980. - № 10. - C. 461-464. • Pries P. Josef Hlavka, nefvetsi ceshy mesenas. – Praga: Tv Spektrum, 1991. – C. 126. • Redl Darmar. Zwischen Wien und Chernowitz: zu Werdegand und wirken historistischer Architekten der k.k.Monarchi. In: Mitteilungen der Gesellschaft fur Vergeichende Kunstforschung in Wien. Februar 2002. – No. 1. – S. 2-12. • Die K.K.Franz-Josephs-Universi/.-Czernowitz: Bukowinaer Vereinsdruckerei, 1990.-165c 11. Ф. – 3, оп. 2, спр. 7679, арк. 61-66 зв. Ситуаційний план земельної ділянки, яку отримав фонд з будівництва резиденції від Чернівецької міської громади згідно договору

Повідомлення єпископа Євгена Гакмана про створення будівельного комітету для будівництва нової єпископської резиденції у Чернівцях під керівництвом архітектора Йозефа Главки. 25 травня / 10 червня 1861 р. 2. Ф. – 3, оп. 2, спр. 4615, арк. 3-4 зв. Повідомлення крайовому президенту Буковини графу Рудольфу Амадею з Відня про прийняті умови будівництва резиденції за планами та під керівництвом Йозефа Главки. 5 червня 1863 р. 3. Ф. – ОЦ, оп. 2, спр. 10, арк. 11-20 зв. Протокол І-го засідання ІІ-го періоду комітету з будівництва резиденції. Президент комітету – єпископ Євген Гакман. 11/23 травня 1864 р. 4. Ф. – ОЦ, оп. 2, спр. 10, арк. 57-58 зв. Звіт комітету про результати проведених будівельних робіт по резиденції. 25 травня 1864 р. 5. Ф. – ОЦ, оп. 4, спр. 13, арк. 1. Ситуаційний план комплексу будівельних споруд резиденції. 1863-1870. 6. Ф. – 3, оп. 2, спр. 5831, арк. 60-64. Протокол ІІ-го засідання V-го періоду комітету з будівництва резиденції. Президент комітету – єпископ Євген Гакман. 9/21 листопада 1866 р. 7. Ф. – 3, оп. 2, спр. 8102, арк. 4-5 зв. Довідка про витрачені на будівництво резиденції кошти окремо по видам робіт за період з 1864-1970 рр. 27 квітня 1870 р. 8. Ф. – 3, оп. 2, спр. 9466, арк. 7-7 зв. Договір між будівельним комітетом та будівничими Антоном Фіалою, Йозефом Григором та Лейбуком Барбером на виконання ними будівельних робіт у резиденції. 18 жовтня 1870 р. 9. Ф. – 3, оп. 2, спр. 10667, арк. 4-6 зв. Протокол про виконані роботи з розпису приміщень православної єпископської духовної семінарії, виконані художником Карлом Йобстом. 31 травня 1871 р. 10. Ф. – 3, оп. 2, спр. 5828, арк. 60-60 зв. Узагальнюючий підрахунок витрачених коштів на будівництво кожної будівлі ансамблю резиденції окремо, сума коштів, необхідна для завершення будівництва резиденції, загальна сума коштів на будівництво ансамблю. Розрахунки проведені архітектором та керівником будівництва резиденції Йозефом Главкою. 10 червня 1871 р. 10. Ф. – 3, оп. 2, спр. 5828, арк. 60-60 зв. Узагальнюючий підрахунок витрачених коштів на будівництво кожної будівлі ансамблю резиденції окремо, сума коштів,

обміну від 19 липня 1871 р. 1871 р. 12. Ф. – 3, оп. 2, спр. 5828, арк. 61-66 зв. Протокол засідання комітету з будівництва резиденції за головування керівника секції в Міністерстві культів і просвіти Карла Фідлера та за участі архітектора Й.Главки. 1871 р. 13. Ф. – 320, оп. 3, спр. 2090, арк. 92. Повідомлення керуючого будівництвом про завершення будівельних робіт у каплиці-башти з куполом та хрестом біля семінарської будівлі та прохання дозволу на її освячення. 16 грудня 1873 р. 14. Ф. – 320, оп. 3, спр. 2090, арк. 149-154. Положення щодо врегулювання та керівництва будівництвом єпископської резиденції. 1874 р. 15. Ф. – 3, оп. 2, спр. 9464, арк. 88. Креслення башти з годинником в ансамблі резиденції. 1874 р. 16. Ф. – 216, оп. 5, спр. 54, арк. 1-4. Вітальна грамота австрійського цісаря Франца Йосифа з нагоди відкриття Чернівецького університету. 30 вересня 1875 р. 17. Ф. – 3, оп. 2, спр. 10275, арк. 3-5. План саду позаду будівлі резиденції та перелік насаджень із роз’ясненням окремо по кожній клумбі. Вересень-жовтень, 1875 р. 18. Ф. – 3, оп. 3, спр. 10944, арк. 89-91 зв. Повідомлення інженера Мартіна Вільгельма про виконання Францом Шустером слюсарських і ковальських робіт на будівництві резиденції. 22 квітня 1877 р. 19. Ф. – 3, оп. 2, спр. 10606, арк. 15-17 зв. Витяг зі звіту консисторії стосовно діяльності старшого інженера Мартіна Вільгельма на будівництві резиденції. 18/30 жовтня 1880 р. 20. Ф. – 3, оп. 2, спр. 12969, арк. 49-50. Плани зі встановлення приборів освітлення у дворі та будівлі резиденції. 1884 р.

необхідна для завершення будівництва резиденції, загальна сума коштів на будівництво ансамблю. Розрахунки проведені архітектором та керівником будівництва резиденції Йозефом Главкою. 10 червня 1871 р.

10А. БІОГРАФІЯ ЙОЗЕФА ГЛАВКИ

ГЛАВКА Йосиф ( 15.02.1831, местечко Пршештич, Чехия, 21.04.1908, Лужаны, Чехия)

известный архитектор, автор проекта ансамбля Резиденции митрополитов Буковины и

Далмации, Армянской церкви в Черновцах, проектировал и руководил строительством

более 120 зданий на Ринг Штрассе в Вене, основатель чешкой Национальной

академии искусств.

Среднее образование - в гимназии города Клатовице. 1848 г. - поступает и завершает

курс обучения в реальном училище в Праге.

1851 году поступает и завершает курс обучения в Пражском политехническом

институте, под руководством профессора Визенфельда, поступает в Венскую

академию изящных искусств, на кафедру профессоров Эдуарда фон дер Нюлля и

Августа Зиккардсбурга – известных знатоков и почитателей Ренессанса. Работает на

стройке и овладевает профессией каменщика.

Начиная с 1854 года, постоянно принимает участие в разработке конкурсных

проектов, используя тем самым возможность заявить о себе.

Первая государственная премия, полученная им, открывает для него двери

мастерской Франца (Индржиха) Ферстля, автора известных архитектурных проектов.

Еще одна конкурсная работа – проект Национального театра в Праге на берегу

Влтавы приносит ему премию в размере 100 злотых и стипендию, оплачивающую

путешествие по Европе, сроком на три года.

Перед возвращением в Вену, выполняет конкурсный проект реконструкции

Флорентийского собора Санта Мария дель Фьйоре. Работа, хотя не заняла первое

место, обратила на себя внимание австрийского Министерства культов, которое

занималось поиском архитектора на выполнение проекта Резиденции Митрополитов

Буковины и Далмации. После переговоров и знакомством с Буковинским

митрополитом Гакманом, выбор был остановлен на Йосифе Главке.

У митрополита и архитектора, несмотря на принадлежность к различным

христианским концессиям, совпадали жизненные позиции и взгляд на роль

«народности» в архитектурном образе.

В 1864 году возглавил строительство комплекса Резиденции. Сочетая авторский

надзор и производство строительных работ в Черновцах, Вене, Праге, параллельно

проектирует Армянскую церковь в Черновцах, 1869-1875 гг. Проте сам творець

резиденції так і не побачив своє дітище в завершальному вигляді. Незадовго до

закінчення будівництва Й.Главка, як зазначалось вище, важко захворів, підірвавши

здоров’я виснажливою працею та постійним недосипанням. Це змусило його

повернутися до батькового замку, де провів кілька років у інвалідному візку. В 1869

году его разбивает паралич, в 1880 году возвращается к активной жизни.

Й. Главка дожил до 1908 года. Скончался 11 марта в возрасте 77 лет. Он завещал

свой Лужанский замок, а также свои сбережения в виде именного фонда «Йозефа,

Марии и Зденки Главков» своему детищу - Пражской академии.

С целью поощрения и выплаты стипендий одаренным студентам. «С радостью даю,

но талантам»,- излюбленное выражение Главки.

И все же, несмотря на продолжительную и плодотворную профессиональную

деятельность мецената, строителя, преподавателя, знатока искусств, лучшее из

творений архитектора Йосифа Главки - Резиденция митрополитов Буковины и

Далмации находится на западной Украине, в столице Буковины - Черновцах.