ppp-ukraine.orgppp-ukraine.org/wp-content/uploads/2015/09/sector... · 1) Формування...

? ??????????? ????? ? ?? ? ? ?? ???:

? ?????? ????????

? ? ???? ?? ? ? ? ? ??? ? ? ???? ??? ? ? ? ? ????, ?? ??? ?? ? ?? ? ??????????? , ? ???? ?? ? ? ?? ?? ? ????? ?? ? ? ?? ??? ? ? ? ??? ?? ????? ? ? ?? ?

?????? ???

СЕКТОРАЛЬНИЙ ОГЛЯД

_____________________________________________________________________

Потреби державного сектора в медичній сфері _____________________________________________________________________

Автор: Андрій Гук, Голова правління ГО «Ініціативи в громадській охороні здоров’я»

Киїі - 2015 Ці матерали стали можливим за щедроїфінансовоїпідтримки народу СполученихШтатів Америки через Агентство США з

міжнародногорозвитку (USAID).

Змістматеріалів не обов’язкововідображає точку зору Агентства США з міжнародногорозвитку чи Уряду США

СЕКТОРАЛЬНИЙ ОГЛЯД Потреби державного сектора в медичній сфері 2

ЗМІСТ

1. КОРОТКА ДОВІДКА ............................................................................................................................................. 3

1.1. Поточний стан справ в секторі охорони здоров’я в Україні ............................................ 3 1.2. Реалізація моделі ДПП у медичній сфері ..................................................................................... 7 1.3. Зведене резюме ........................................................................................................................................... 8

2. ЦІЛІ РОЗВИТКУ УРЯДУ УКРАЇНИ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я........................................................... 11 3. ПРОВІДНИЙ ДОСВІД........................................................................................................................................ 12 4. РЕКОМЕНДАЦІЇ .................................................................................................................................................. 16 5. ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ/РЕСУРСІВ .................................................................................................................... 17


1. КОРОТКА ДОВІДКА

1.1. Поточний стан справ в секторі охорони здоров’я в Україні Доводиться констатувати той факт, що сьогодні система охорони здоров'я України

переживає далеко не кращі часи, оскільки невдоволення її рівнем висловлюють всі зацікавлені сторони:

x пацієнти, оскільки не одержують якісної медичної допомоги;

x медичні працівники, праця яких стала однією з найменш престижних і низькооплачуваних;

x держава, яка незважаючи на збільшення бюджетного фінансування медичної галузі (в абсолютних показниках), не отримує ефективної відповіді на інвестовані ресурси.

Звернувшись до європейської практики, можна виділити три основні класичні моделі системи охорони здоров'я: модель Бісмарка, модель Бевериджа і модель Семашка. У наш час системи охорони здоров'я розвинених країн не укладаються в жодну з перерахованих моделей, оскільки включають певні елементи кожної з них.

Модель Бевериджа поширена у Великобританії, Швеції, Данії, Ірландії та деяких інших країнах, де регульована (державна) охорона здоров'я доповнюється елементами страхування здоров'я з інших джерел фінансування: власних внесків пацієнтів і платежів роботодавців.

У Німеччині, Австрії, Бельгії, Нідерландах, Швейцарії, у країнах Східної та Центральної Європи поширена модель Бісмарка, в якій ключову роль відіграє фінансова участь підприємців, що виплачують обов'язкові внески в установлені законом страхові фонди.

Українська система охорони здоров'я де-юре являє собою радянську соціалістичну модель Семашка в її рудиментарній формі, а де-факто є архаїчною моделлю середини XVIII століття, коли сам пацієнт був змушений платити за своє здоров'я. Економіка України є ринковою, країна є членом ВТО, а охорона здоров'я, як і раніше, перебуває в соціалістичному правовому полі. Конституція України декларує безоплатну медичну допомогу, а бюджетних коштів катастрофічно недостатньо для покриття навіть мінімальних видатків. Бюджетний метод фінансування орієнтований на можливості бюджету, а не на реальні потреби галузі. Проведені спроби збільшити фінансування не привели до реальних результатів, оскільки не торкнулися наріжних каменів наявних проблем.

Поточний стан: x Україна має надмірно великий госпітальний сектор як з точки зору кількості

лікарняних ліжок, так і кількості лікарень: більше 400 тис. лікарняних ліжок у 2400 лікарнях та 8300 поліклініках у державному секторі.

x Превентивне первинне медичне обслуговування, необхідне для вирішення проблеми неінфекційних хвороб, недостатньо розвинене.

x Люди використовують систему охорони здоров’я всіх рівнів без чіткого визначення функцій та координації різних послуг.

x Розподіл ресурсів здійснюється на основі норм витрат.


x Методи управління людськими ресурсами не реформовані та у більшості випадків корумповані.

x Інформаційна система управління ґрунтується на використанні паперових носіїв та дуже погано розвинена.

x Управління закладами охорони здоров’я покладено на органи місцевої влади (обласні, міські, районні) без чіткого визначення обов’язків, що призводить до дублювання та фрагментації.

У 2012 році в Україні після тривалих дискусій розпочалася реформа охорони здоров’я, якою законодавчо закріплено перехід від застарілої, такої, що не відповідає сучасним реаліям і суспільно-економічному контексту моделі Семашкодо національної моделі охорони здоров'я, орієнтованої на задоволення об’єктивних потреб населення в якісній медичній допомозі. Слід підкреслити, що розробка моделі базувалася на даних поглибленого аналізу стану здоров’я населення та системи охорони здоров’я України, фактичних даних, отриманих при аналізі перетворень систем охорони здоров’я в різних країнах Європи, а також заснованих на принципах доказового менеджменту наукових дослідженнях та рекомендаціях національних та міжнародних експертів щодо напрямків розвитку системи охорони здоров’я України.

Ця модель на законодавчому рівні включає:

1) Структурну перебудову медичної допомоги, зокрема:

1.1. Розмежування медичної допомоги за її видами;

1.2. Формування мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

1.3. Пріоритетний розвиток первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини з запровадженням механізмів керованість медичних маршрутів пацієнтів (система воротаря) та вільного вибору пацієнтом лікаря первинної ланки;

1.4. Упорядкування надання вторинної медичної допомоги з диференціацією закладів охорони здоров’я вторинного рівня залежно від інтенсивності медичної допомоги, що ними надається (лікарні інтенсивного, планового, відновного лікування, хоспіси);

1.5. Створення на регіональному рівні єдиної системи екстреної медичної допомоги,

1.6. Усунення дискримінації між державними та недержавними закладами охорони здоров’я.

2) Запровадження договірних відносин між провайдерами медичних послуг та головними розпорядниками бюджетних коштів;

3) Запровадження системи стандартизації у сфері охорони здоров'я (державних соціальних нормативів та галузевих стандартів);


Крім того, законодавчо було передбачено відпрацювання в пілотних регіонах низки нових фінансових та управлінських механізмів:

1) Формування потужних пулів фінансових коштів для надання вторинної, третинної та екстреної допомоги на обласному рівні, для надання первинної медичної допомоги – районному/міському рівнях;

2) Зміна підходів до формування штатного розпису закладів охорони здоров'я – на основі обсягів та складності роботи замість показників потужності ;

3) Формування підходів до оплати праці з урахуванням обсягів та якості роботи.

Всі ці новації отримали розвиток у підзаконних нормативних актах (постанови Уряду, накази Міністерства охорони здоров’я України), дія яких закінчилася у 2014 році.

Нові можливості: новий уряд України намагається проводити глибокі реформи, зокрема, системи охорони здоров’я.

У червні 2015 року Стратегічна дорадча група з питань реформування системи охорони здоров’я в Україні представила кінцеву версію Національної стратегії реформування системи охорони здоров’я в Україні (http://healthsag.org.ua/en/2015/03/17/the-final-version-of-the-national-health-reform-strategy-for-ukraine-has-been-published/). Стратегія, яку готували провідні закордонні та вітчизняні експерти, розроблена на наступні 5 років (2015-2020 рр.) та спрямована на забезпечення докорінного перетворення пострадянської системи охорони здоров’я на сучасну, яка буде спроможна надавати громадянам України якісні медичні послуги. Ініціаторами створення групи та розробки Стратегії, яку органи влади України використовуватимуть в якості основи, виступили Уряд України, міжнародний фонд «Відродження» та благодійний фонд «Пацієнти України». В регіонах України відбулися презентації проекту Стратегії, на яких експерти, лікарі та громадські лідери могли запропонувати свої ідеї та поділитися думками, деякі з яких відобразилися у кінцевому варіанті Стратегії.

На основі вищезазначеної Стратегії Міністерство охорони здоров’я розробило пакет законів про реформування охорони здоров’я, який Кабінет міністрів подав на розгляд до Верховної Ради в липні 2015 р., однак був заблокований Комітетом Верховної Ради з питань охорони здоров’я у зв’язку з тим, що в серпні 2015 р. народний депутат, колишній міністр охорони здоров’я, д-р Олег Мусій подав подібний альтернативний пакет законів. Комітет Верховної Ради з питань охорони здоров’я 16 вересня прийняв рішення про відхилення пакету законопроектів, запропонованих Урядом та відправив на доопрацювання альтернативні законопроекти, що в черговий раз відтерміновує проведення реформи системи охорони здоров’я. Необхідні заходи:

x усунути структурні дисбаланси в організації надання послуг з охорони здоров’я; x реформувати механізми фінансування охорони здоров’я, починаючи з критеріїв

розподілу бюджетних коштів; x заново визначити зміст методів попередження та лікування з урахуванням поточних

потреб;

http://healthsag.org.ua/en/strategiya/

http://healthsag.org.ua/en/strategiya/

http://healthsag.org.ua/en/2015/03/17/the-final-version-of-the-national-health-reform-strategy-for-ukraine-has-been-published/

http://healthsag.org.ua/en/2015/03/17/the-final-version-of-the-national-health-reform-strategy-for-ukraine-has-been-published/


x змінити політику та методи управління людськими ресурсами; x змінити політику та методи управління інформацією; x зменшити корупцію у сфері закупівель та підвищити їх ефективність; x запровадити механізм ДПП для реконструкції та будівництва закладів охорони

здоров’я. Ресурси: A. Централізація об’єднання ресурсів на рівні області для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги, а також перетворення областей в стратегічних споживачів послуг. Обласні управління охорони здоров’я повинні:

x заохочувати інтеграцію та поглиблення співпраці лікарень; x покращити первинну медичну допомогу шляхом створення автономних центрів

первинної медичної допомоги з відділеннями у селах та змішаних поліклініках у містах;

x поступово надавати керівникам лікарень повноваження змінювати призначення коштів за витратами та послугами.

B. Зміна критеріїв розподілу коштів:

x в даний час кошти виділяються на ліжко-місця та персонал незалежно від потреб та ефективності роботи; постатейне бюджетування перешкоджає покращенню ефективності роботи;

x ПЕРВИННА ДОПОМОГА: оплата на душу населення. Кошти повинні слідувати за пацієнтом; з часом оплату на душу населення необхідно об’єднати з оплатою на основі ефективності роботи.

СТАЦІОНАРНА ДОПОМОГА: оплата пов’язана з ефективністю роботи:

x глобальні бюджети; x керівники можуть залишати зекономлені кошти; x з часом– введення оплати за кількістю пролікованих випадків (клініко-

діагностичними групами), із застосуванням нормативів якості та ефективності. C. На другому етапі реформування скоротити обсяг готівкових платежів:

x легалізація неофіційних платежів; x визначення пакету послуг, що фінансується державою; x контроль економічної ефективності придбання нових ліків та обладнання; x з часом, якщо дозволятиме економічно-фінансова ситуація –

розробка механізмів медичного страхування. Для інформації: Проект Світового банку, реалізація якого розпочинається з 2015 р., надає унікальну можливість вирішити деякі з вищезазначених проблем та розпочати реформи у сфері охорони здоров’я, однак портфоліо проекту не передбачає розвиток ДПП у сфері охорони здоров’я.


1.2. Реалізація моделі ДПП у медичній сфері У липні 2010 року в Україні був прийнятий Закон України «Про державно-приватне

партнерство». Закон регулює договірні відносини держави і приватного сектору у формі концесії, спільної діяльності та інших договорів. Передбачалось, що у подальшому механізм взаємодії держави і приватного сектору на засадах державно-приватного партнерства регулюватиметься законодавством, гармонізованим із законодавством ЄС. Проте рівень залучення приватного сектору до реалізації інфраструктурних проектів на сьогодні в Україні є незадовільним.

Серед основних причин уповільнення розвитку державно-приватного партнерства слід виділити недосконалість:

системних (недостатній рівень уваги держави до реалізації політики у сфері державно-приватного партнерства, відсутність ефективного механізмунадання державної підтримки);

управлінських (відсутність дієвих заходів із створення умов для розвитку державно-приватного партнерства, а також чіткого розмежування повноважень між органами державної влади,недосконалість системи управління розвитком такого партнерства);

галузевих (наявність галузевих особливостей, складність умов довгострокового та взаємовигідного співробітництва);

інституціональних (низький рівень інституційної спроможності органів державної влади і приватного сектору, неналежне кадрове забезпечення, недостатній рівень поінформованості населення про переваги і ризики застосування механізмів такого партнерства, низький рівень довіри громадян до органів державної влади);

фінансово-економічних (недостатній обсяг фінансування реального сектору економіки, недосконалість механізму тарифного регулювання та економічна необґрунтованість тарифів, несприятливий інвестиційний клімат);

та юридичних (наявність проблем у відносинах між органами державної влади і приватним сектором під час проведення погоджувальних процедур, захисту прав власності інвесторів, розв’язання господарських спорів, неузгодженість нормативно-правової бази з питань державно-приватного партнерства) складових реального становлення державно-приватного партнерства в нашій державі.

Узагальнюючи, можна сказати, що даний Закон містить в собі масу декларацій, але

не дає цивілізованого інструменту для реалізації проектів державно-приватного партнерства в державі.

За логікою Закону, державному і приватному партнерам для укладення договору необхідно пройти через цілу низку конкурсних процедур, дозволів та погоджень. А враховуючи реалії роботи бюрократичного апарату, такі узгодження займають масу часу і несуть в собі ризики непередбачених витрат для приватного партнера.

Таким чином вихолощується сама ідея партнерства: немає двох рівних партнерів – є той, хто просить (приватний партнер) і маса чиновників різного рівня, кожен з яких вважає своїм «обов’язком» вставити свої «п’ять копійок» у будь-який проект. Саме тому ми на сьогодні нічого не можемо сказати про успішну реалізацію хоч якихось перспективних, цікавих і для держави, і для інвесторів проектів в галузі охорони здоров’я.

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2404-17


Ризики ДПП у секторі охорони здоров’я України: x ризик тлумачення угоди про ДПП як такої, що суперечить статті 49 Конституції

України; x неспроможність гарантувати довгострокове державне фінансування органами

місцевого самоврядування (частково); x неправильне сприйняття проекту керівництвом та медичним персоналом лікарні.

Наприклад, в Санкт-Петербурзі вже декілька років працює проект в режимі державно-приватного партнерства у сфері лабораторної діагностики. Муніципальна влада, виконуючи функції державного партнера, надала інвестору відповідні майданчики і гарантований об’єм пацієнтів для проведення різних лабораторних досліджень. Приватний партнер натомість забезпечує безкоштовні для зареєстрованих жителів міста у визначеному договором обсязі дослідження, результати яких необхідні для постановки лікуючим лікарем правильного діагнозу і вибору схеми лікування.

У тій же Росії, з усіма її мінусами, в березні 2013 року прийнято Закон «Про державно-приватне партнерство», відповідно до якого інвестор отримав гарантії держави від змін законодавства, що погіршують його становище порівняно з тими нормами, які діяли на момент укладання договору. У разі таких змін, сторони повинні внести до договору відповідні корективи. Крім того, приватний партнер у Росії отримав можливість у спрощеному режимі оформити земельну ділянку, необхідну для реалізації умов договору про партнерство, а також ряд податкових преференцій.

Фактично, ті серйозні витрати, які несе держава на фінансування медицини, можна було б розділити з приватними партнерами. Досить багато площ лікувальних установ знаходяться в центральних частинах міст України. Частину таких площ можна було б передавати не в оренду, а надавати в якості внеску державного партнера. На отримані доходи від державно-приватного партнерства можна було б покращувати матеріальний стан об’єктів охорони здоров’я, купувати устаткування, поліпшувати медикаментозне забезпечення пацієнтів.

Також є всі передумови для організації високотехнологічних центрів з лікування різних видів захворювань, використовуючи фінансові інструменти інвесторів і кадровий потенціал державних установ охорони здоров’я.

Все це у підсумку призведе до зміни ситуації в медичній галузі та поліпшенню якості медичного обслуговування пацієнтів.Але, враховуючи наші реалії, стає зрозумілим, що на часі розробка і прийняття простого, адекватного реаліям та викликам, такого, що реалізується на практиці нового Закону України про державно-приватне партнерство.Відповідний законопроект №1058 «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення регуляторних бар’єрів для розвитку державно-приватного партнерства та стимулювання інвестицій в Україні» прийнято Верховною Радою у першому читанні.

1.3. Зведене резюме

На сьогодні розбудова концепції державно-приватного партнерства в охороні здоров’я України на жаль не є пріоритетним питанням державної політики. Хоча за останні три роки набула чинності низка спеціальних законів, що стосуються врегулювання ДПП,


внесено відповідні зміни до загального законодавства. Законодавче поле також підкріплюється низкою постанов Кабінету Міністрів України, постановами уряду затверджено методики, положення та порядки, що регулюють окремі організаційно-економічні питання ДПП. Законодавство передбачає такі функції партнерства в проектах як проектування, фінансування, будівництво, відновлення (реконструкція, модернізація), експлуатація, обслуговування, інші функції, пов’язані з виконанням договорів, укладених у рамках проектів.

У багатьох країнах створено державні контролюючі органи, що ретельно вивчають різноманітні аспекти впровадження бізнес-партнерства у сфері надання медичних послуг. Розроблено численні моделі як простих інфраструктурних проектів участі бізнесу в наданні немедичних послуг (будівництво, готельні та комунальні послуги, технічне переоснащення тощо), так і складних інтегрованих моделей, що передбачають передачу частини важливих державних функцій приватному партнеру (стратегічне планування, високоспеціалізована медична допомога, наукові дослідження, медична освіта тощо).

Формами здійснення проектів ДПП можуть бути концесія, спільна діяльність, розподіл продукції тощо, а джерелами їх фінансування — кошти державного та місцевих бюджетів, фінансові ресурси приватного партнера, запозичені кошти та інші джерела, не заборонені законодавством.

Законом також передбачена передача об’єктів державної власності приватному партнеру за умовами договору ДПП, але такі об’єкти повинні повернутися в державну власність після закінчення терміну договору партнерства. Права власності на об’єкти, що були добудовані, перебудовані, реконструйовані відповідно до договорів, підлягають поверненню державному партнеру.

Законодавство передбачає надання державної підтримки проектам ДПП шляхом надання державних гарантій; фінансування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів та інших джерел відповідно до загальнодержавних та місцевих програм.

Незважаючи на суттєвий прогрес в питанні створення законодавчого поля ДПП, Україна знаходиться тільки на початку складного та тривалого процесу інституціонального перетворення відносин між державою та бізнесом. Складнощі в цьому процесі пов’язані із необхідністю розбудови підґрунтя для ДПП, а саме: створення інституційного та організаційного альянсу державної влади та бізнесу. Такий альянс має забезпечити визначення, розробку та реалізацію масштабних суспільно значимих проектів, що здатні охопити широкий спектр напрямів діяльності в різних секторах економіки та діяти як у межах держави, так і в межах окремих територій.

Активний розвиток різноманітних форм ДПП, що відбувається практично в усіх регіонах світу, та їх широке застосування в охороні здоров’я країн із різною економікою дозволяють трактувати цю форму взаємовідносин як характерну рису сучасної змішаної економіки. Однак слід враховувати, що ДПП у сфері охорони здоров’я, на відміну від традиційних адміністративних відносин, створює свої особливі моделі відносин власності, фінансування і методів управління. Принциповим у процесі розбудови ДПП є комплекс питань, пов’язаних із перерозподілом прав власності у сфері охорони здоров’я, що традиційно відносилась до державного відома.


Складнощі у становленні ДПП в охороні здоров’я в Україні також пов’язані з існуючими правовідносинами у галузі. Окремі правові норми не переглядалися ще з радянських часів, тож у нових політичних і соціально-економічних умовах формується правовий конфлікт, що веде до принципових суперечностей у нормативно-правових актах, ускладнюючи або взагалі унеможливлюючи їх виконання.

На сьогодні у законодавстві України у сфері охорони здоров’я не представлено спеціальних актів, що регламентують порядок розробки та реалізації проектів ДПП у сфері охорони здоров’я, а це, безперечно, стримує його розвиток. Та й сучасна система бюджетування охорони здоров’я України створює високі фінансові ризики для ДПП, пов’язані з короткими (річними) бюджетними циклами планування та їх щорічною процедурою затвердження, яка іноді надміру затягується. З метою зменшення фінансових ризиків можна передбачити можливість залучення механізму проектного планування та проектного фінансування проектів ДПП, що значною мірою сприятиме зацікавленості приватних вітчизняних та іноземних інвесторів до участі в ДПП.

При підготовці до впровадження державно-приватного партнерства необхідно впевнитися, що такий вид діяльності підходить існуючій національній системі охорони здоров’я та може адаптуватися в процесі потенційних політичних змін. Слід визначитися із включенням первинних медичних послуг, з основними показниками продуктивності, від яких залежить своєчасна оплата, та максимально зменшити появу нерентабельних ініціатив. Також важливо встановити основні показники ефективності впровадження державно-приватного партнерства. Зокрема, розмір платежів, штрафів, перелік запропонованих медичних послуг, анкету для пацієнтів тощо.

Спочатку необхідно визначитися й обрати систему охорони здоров’я в Україні та розробити методику тарифікації медичних послуг на державному рівні.

Втілення нової моделі фінансового забезпечення надасть можливість:

x залучити позабюджетні кошти на охорону здоров’я; x забезпечити прозорі механізми реалізації державно-приватного партнерства; x збільшити довіру до держави в цілому та органів влади зокрема.

Залучення інвестицій, використання провідного досвіду та технологій приватного сектору, які будуть мобілізовані через державно-приватне партнерство, можуть допомогти у вирішенні наявних проблем у галузі охорони здоров’я, а також підвищити якість надання медичних послуг. Серед першочергових кроків у заданому напрямку— вдосконалення законодавства України (Бюджетного кодексу та низки законів та підзаконних актів). Зокрема, мова йде про можливість взяття публічним партнером довгострокових бюджетних зобов’язань та їх виконання в рамках договорів про державно-приватне партнерство, відповідно до яких публічні партнери могли б брати на себе зобов’язання з оплати (прямі або умовні), які виходять за межі поточного бюджету. Також важливим є врегулювання питання надання справедливої та реальної компенсації приватному партнеру за рахунок публічного партнера у разі дострокового припинення договору державно-приватного партнерства з метою відшкодування обґрунтованих збитків приватного партнера (виходячи з підстав для припинення). Необхідно також переглянути механізм надання та забезпечення гарантій органами місцевого самоврядування та Урядом України приватним компаніям


щодо виконання відповідних фінансових зобов’язань за договором державно-приватного партнерства.

2. ЦІЛІ РОЗВИТКУ УРЯДУ УКРАЇНИ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я Державна політика у сфері охорони здоров’я спрямовується на збереження і

зміцнення здоров’я населення і передбачає:

x створення відповідних умов життя і праці громадян, їх відпочинку й оздоровлення, належного рівня матеріального забезпечення;

x здійснення державою заходів щодо оздоровлення довкілля, забезпечення екологічного благополуччя;

x відповідальність держави за ефективну діяльність у сфері охорони здоров’я, її профілактичну спрямованість;

x структурну перебудову системи охорони здоров’я на засадах ринкових відносин;

x задоволення потреб громадян в одержанні гарантованого рівня безоплатної медико-санітарної допомоги;

x забезпечення фінансування охорони здоров’я в обсягах, що відповідають її науково обґрунтованим потребам;

x розвиток багатоукладності форм охорони здоров’я. У перехідний період розбудови національної економіки стратегія державної

політики в галузі охорони здоров’я передбачає забезпечення збалансованості та ефективність діяльності всіх секторів охорони здоров’я незалежно від форм власності. При цьому держава зберігає за собою надання громадянам необхідного рівня профілактичної, лікувально-діагностичної й реабілітаційної допомоги на основі економічно виправданого поєднання бюджетного, страхового та інших видів фінансування.

Державний сектор охорони здоров’я забезпечує населення необхідним обсягом медичних послуг і бере участь в обов’язковому медичному страхуванні.

Комунальний сектор охорони здоров’я базується на комунальній формі власності, управляється органами місцевої влади на основі державних стандартів якості медичної допомоги, ліцензування медичної допомоги, ліцензування медичної діяльності, акредитації закладів охорони здоров’я .

Приватна медична практика є складовою системи охорони здоров’я, набуває поширення за умов розвитку ринкових відносин в економіці країни і тісно пов’язана з добровільним медичним страхуванням.

Держава регламентує частку платних медичних послуг у загальному обсязі медико-санітарної допомоги, враховуючи, що більшість населення ще тривалий час не буде спроможне сплачувати страхові внески. Уряд країни створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров’я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров’я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров’я, здійснює інші повноваження в галузі. Медичні заклади та їх структурні підрозділи залежно від


надходжень фінансових ресурсів необхідно поділяти на такі, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних асигнувань та перебувають на повному госпрозрахунку та самофінансуванні. Залежно від фінансової участі населення в одержанні медичних послуг можна виділити медичну допомогу повністю безплатну, частково платну та повністю платну.

Проблема формування фінансових ресурсів медичних закладів сьогодні і надалі в основному повинна розглядатися через призму бюджетів, бо переважна частина населення в Україні має непрацездатний вік чи працює в бюджетних установах.

При цьому слід враховувати наступні можливі додаткові джерела фінансування медичних закладів:

x економія коштів державного соціального страхування за рахунок зниження тимчасової непрацездатності;

x надання додаткової медичної допомоги працівникам підприємств;

x платні медичні послуги;

x інші позабюджетні надходження.

3. ПРОВІДНИЙ ДОСВІД

Відповідно до матеріалів Європейської економічної комісії ООН «GuidebookonPromotingGoodGovernanceinPublic-PrivatePartnership» (Женева, 2008) прийнята міжнародна типологія моделей інфраструктурних проектів державно-приватного партнерства:

BOT (Build — Operate — Transfer) — «будівництво — управління — передача»: приватний партнер здійснює будівництво і експлуатацію (в основному — на правах власності) протягом встановленого строку, після чого об’єкт передається державі;

BTO (Build — Transfer — Operate) — «будівництво — передача — управління»: приватний партнер будує об’єкт, який передається державі (концеденту) у власність відразу після завершення будівництва, після чого він передається в експлуатацію концесіонеру;

ВОО (Build — Own — Operate) — «будівництво — володіння — управління»: приватний партнер будує об’єкт і здійснює подальшу експлуатацію, володіючи ним на правах власності, термін дії якого не обмежується;

DBFO (Design — Build — Finance — Operate) — «розробка — будівництво — фінансування — управління»: приватна компанія розробляє і будує медичний заклад відповідно до вимог і стандартів, затверджених органами влади, а також фінансує капітальні витрати і здійснює управління об’єктом;

DBFM (Design — Build — Finance — Maintain) — «розробка — будівництво — фінансування — утримання»: даний вид контрактів передбачає додаткове надання неклінічних послуг, в тому числі окремих (прибирання, логістика, безпека тощо);


DBB (Design — Bid — Build) — «розробка — тендер — будівництво»: модель, заснована на поділі функцій розробки та створення медичної установи між незалежним приватним розробником та іншою приватною компанією, що здійснює функції підрядника;

BOOT (Build — Own — Operate — Transfer) — «будівництво — володіння — управління — передача»: приватний інвестор будує об’єкт, що знаходиться в його власності, орган влади надає медичні послуги протягом певного періоду, потім право власності переходить до органу влади;

BOLB (Buy — Own — Lease — Back) — «придбання — володіння — повернення з лізингу»: приватний підрядник купує медустанову, а потім за лізинговою угодою передає в управління органам влади.

У більшості інфраструктурних проектів приватному партнеру не делегується право надання медичних послуг, таким чином, не змінюється обсяг державних гарантій в охороні здоров’я. У багатьох країнах Європи останніми роками широко використовується модель DBFO «розробка — будівництво — фінансування — управління», відповідно до якої приватний партнер знаходить фінансування, будує або реконструює об’єкт, здає його в експлуатацію, а потім відповідає за технічний стан будівель. Об’єктами можуть бути не тільки лікувальні корпуси, але й будь-яка додаткова інфраструктура лікарняних містечок (парковка, басейн, житло для медичного персоналу тощо). Підрядник також додатково надає готельні послуги (прибирання, харчування, хімчистка, транспорт, охорона тощо) і адміністрування (служба підтримки клієнтів, інформаційні послуги). Держава платить приватникам фіксовану плату, достатню, щоб відшкодувати капітальні та експлуатаційні витрати та отримати прибуток. Робота консорціуму оплачується згідно з контрактом за принципом noservice- nofee (немає послуг – немає оплати). Організація медичних послуг залишається в компетенції трасту. Приватний інвестор не несе відповідальності за ризики, пов’язані з медичними аспектами діяльності установи.

Другою поширеною моделлю партнерства в таких країнах, як Італія, Португалія, Німеччина, Канада, є модель DBFM — «дизайн — будівництво — фінансування — утримання». Більшість таких контрактів передбачає надання приватним партнером додаткових неклінічних послуг (прибирання, логістика, безпека, стерилізація, дезінфекція, зв’язок та інші).

Інфраструктурні моделі дозволяють значною мірою знизити політичне напруження у суспільстві, що завжди виникає при обговоренні спектра та обсягів державних гарантій у сфері охорони здоров’я. Сьогодні в Канаді діє урядова програма AlternativeFinancingPartnershipsystem (AFP), згідно з якою консорціум HealthcareInfrastructureCompanyofCanadaconsortium спроектує, побудує, профінансує і буде керувати клінікою на 608 ліжок — WilliamOsierHealthCentre у Брамптоні (Онтаріо). Контракт, оформлений на 25 років, був обраний як пілотний проект програми AFP. У його реалізації бере участь британська компанія Carillion, яка буде відповідальна за забезпечення немедичних послуг і розділить фінансові ризики проекту (ресурс доступу: http://www.p3canada.ca).

У Чехії в 2004 році при міністерстві фінансів був створений спеціальний центр для методичного супроводу та вдосконалення законодавства з розвитку державно-приватного партнерства в різних галузях (комунальне господарство, дороги, освіта, охорона здоров’я) — Public-PrivatePartnershipCentrum. У 2005 році був започаткований проект — будівництво готелю та автостоянки (Hotel-typeaccommodationandcarpark) у Центральному військовому


госпіталі (CentralMilitaryHospital) у Празі за моделлю DBFO. Інший проект — повна реконструкція регіональної лікарні в Пардубіце (PardubiceRegionalHospital) за моделлю DBFO (PPP Centrum, PilotProjectsintheCzechRepublic, 2007).

Китай також є одним із пріоритетних ринків для державно-приватного партнерства. Використання приватних фондів для будівництва державних лікарень та управління ними стало популярним у 2000–2010 рр. у Пекіні, Гонконзі та Шанхаї. У першу чергу проекти реалізовувалися в рамках необхідності оновити медичну інфраструктуру Пекіна перед Олімпійськими іграми 2008 року. Значною мірою були реалізовані завдання служби екстреної медичної допомоги (зв’язок, спеціальні автомобілі та устаткування).

Досвід державно-приватного партнерства в Україні є вкрай обмеженим. Наприклад, починаючи з 2005 р., міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» співпрацює з 26 лікарнями країни, по 1 з кожної області, закуповуючи обладнання спільно з іноземними компаніями. Одним з резонансних проектів фонду, за словами доповідача, стала «Дитяча лікарня майбутнього». «На жаль, через політичну складову цей проект так і не був втілений в життя. У 2010 р. фонд отримав офіційного листа від державного управління справами з вимогою припинити будівництво.

Наприкінці 2010 р. фонд використав заощаджені кошти на закупівлю сучасного технологічного обладнання для неонатологічного відділення ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України». Наразі все обладнання технічно знаходиться на балансі фонду, але при цьому використовується медичними фахівцями в зазначених медичних закладах.

Враховуючи те, що проект «Дитяча лікарня майбутнього» поки не може бути втілений у життя, після закупівлі обладнання на кошти, які здебільшого надійшли від благодійних фондів, фізичних та юридичних осіб, фонд спрямував залишок на створення одного модуля дитячої лікарні, а саме — діагностичного центру. Слід зазначити, що при розробці такого проекту стало зрозуміло, що лікарня не зможе функціонувати за рахунок бюджетних коштів. Отже, фонд зосередив увагу на створені державно-приватного партнерства. І одразу отримали чимало пропозицій від американських та канадських лікарень та компаній, які були готові долучитися до спільної справи за умови надання урядових гарантій.

Створення такого центру спочатку планувалося у Києві. Враховуючи те, що столиця перенасичена різними діагностичними закладами, шляхом конкурсного відбору за низкою критеріїв була обрана Львівська міська дитяча клінічна лікарня. Заклад виділив частину свого приміщення, де після проведення ремонтних робіт на початку листопада 2014 р. розпочав роботу «Центр медичних інновацій NOVO».

У цьому закладі, пацієнти отримують можливість пройти комплекс рекомендованих обстежень на новому обладнанні останнього покоління, аналогів якому в Західній Україні немає.

Центр NOVO є недержавною неприбутковою установою. Це перший в Україні медичний заклад такого рівня, який працюватиме за цим принципом. Варто зазначити, що робота багатьох медичних закладів США, Канади та країн Європи організована саме так. Обладнання, встановлене у Центрі, навіть через 10 років експлуатації вважатиметься надсучасним. Зокрема, мова йде про магнітно-резонансний томограф GE Healthcare; комп’ютерний томограф на 160 зрізів (пошарові сканування) за хвилину; 3 ультразвукові сканери: 2 експертного класу з технологією 4D та 1 портативний.

Завдяки цій апаратурі пацієнти із Західного регіону України отримають можливість проходити складні обстеження, не вирушаючи, як раніше, до Києва чи за кордон. У подальших планах — встановлення наступної черги сучасного медичного обладнання:


рентгенодіагностичного комплексу, мамографа, денситометра та інших апаратів, які дозволять розширити спектр консультативно-діагностичної допомоги, зокрема гінекологічного профілю, що їх надаватиме Центр.

Стосовно оплати послуг – вартість їх нижча за середньоринкову. Крім того, 20% всіх послуг надаються безоплатно за вимогою лікарні та у разі потреби дітям, батьки яких загинули або постраждали під час бойових дій у зоні АТО. Також на безоплатній основі планується обслуговувати дітей-сиріт та дітей з родин переселенців.

Високотехнологічні діагностичні медичні послуги дозволять швидко і якісно проводити діагностику різних дитячих захворювань. Завдяки наявності відповідного обладнання та висококваліфікованих спеціалістів можливо заощадити час і таким чином підвищити якість надання медичних послуг жителям не тільки регіону, а й всієї держави.

Інший приклад клініки «Оберіг» з Національним медичним університетом імені О.О.

Богомольця, НМАПОім. П.Л. Шупика. За угодою, укладеною між цими закладами, на базі клініки, де існує сучасна навчальна база для підготовки фахівців і підвищення їх кваліфікації, спільними зусиллями проводиться навчання керівників лікувальних закладів, їх знайомство з новими технологіями, спрямованими на поліпшення якості медичних послуг, забезпечення безпеки пацієнта, із основами сучасного менеджменту та маркетингу в охороні здоров’я. Також викладачі навчають курсантів нових підходів у діагностиці, лікуванні та профілактиці різних хвороб.

Цікавим з огляду на елементи ДПП є ще один проект клініки «Оберіг», НМАПО імені П.Л. Шупика та фірми «Карл Шторц» — сумісно організований міжнародний тренінговий центр «Ендофорс» для фахівців хірургічного профілю, які хочуть оволодіти методикою ендоскопічних, лапароскопічнихвтручань і отримують унікальну нагоду навчатися цього на сучасних маніпуляторах. Тільки у 2013 році таке навчання уже пройшли понад 140 курсантів: майстер-класи для них проводять не лише наші фахівці, а й колеги із Франції — 2 рази на рік. Традиційно у клініці проходять науково-практичні конференції з майстер-класами з різних напрямків (знову ж таки спільними зусиллями з НМАПО на НМУ), куди запрошують фахівців із Європи. Збирається широке коло лікарів (100-150 осіб), де їм, окрім теоретичних знань, в онлайн режимі демонструються сучасні методи оперативного втручання.

В рамках співробітництва між Програмою розвитку державно-приватного партнерства

АМР США (P3DP USAID) та ГО «Ініціативи у громадській охороні здоров’я» у 2013 році було підготовлено техніко-економічне обґрунтування першого в Україні пілотного проекту дійсно державно-приватного партнерства на базі комунального закладу «Міська клінічна лікарні №3» (надалі ТЕО ЗМКЛ №3).

Організаційно-правова форма реалізації проекту: Державно-приватне партнерство на основі договору про спільну діяльність без об’єднання вкладів.

Мета проекту: покращення ситуації в сфері охорони здоров’я м. Запоріжжя шляхом підвищення якості та доступності існуючих медичних послуг на основі державно-приватного партнерства.

Цілі проекту: � Оновлення КЗ «Міська клінічна лікарня №3» м. Запоріжжя шляхом

реконструкції та ремонту будівлі та приміщень лікарні, встановлення сучасного медичного обладнання, передачі інноваційних технологій управління лікувальним закладом.

� Поліпшення якості та доступності існуючих медичних послуг (використання нових технологій, матеріалів, залучення більш кваліфікованих лікарів,


проведення більшої кількості операцій з тим же рівнем бюджетного фінансування, надання нових медичних послуг).

Вигоди проекту:

� Підвищення якості медичних послуг � Застосування новітніх технологій лікування � Підвищення доступності медичних послуг � Наявність можливості вибору для пацієнта � Покращення матеріально-технічної забезпеченості лікарні � Прозоре фінансування перетворень лікарні � Додаткові податкові надходження � Збереження професійного складу лікарні

Суть проекту:Здійснення співробітництва у формі державно-приватного партнерства на базі КЗ «Міська клінічна лікарня №3» між органом місцевого самоврядування м. Запоріжжя та приватним партнером, що буде обраний в результаті конкурсу, шляхом підвищення якості та доступності існуючих медичних послуг.

Приватний партнер отримує право здійснювати спільну діяльність без об’єднання вкладів протягом 25 років. КЗМЛ №3 залишається у власності міста. Приватний партнер бере на себе обов’язки по інвестуванню у реконструкцію та переоснащення КЗМЛ №3. В свою чергу, приватний партнер надаватиме медичні та сервісні послуги, що доповнить вже існуючі в КЗМЛ №3. Контроль за реалізацією заходів, передбачених проектом, здійснюватиме виконавчий орган Запорізької міської ради.

На жаль, через політичну ситуацію і у зв’язку із зміною влади у м. Запоріжжі проектнебув реалізованим до кінця, наразі міською радою планується проведення конкурсу для пошуку приватного партнера.

4. РЕКОМЕНДАЦІЇ

Сьогодні державно-приватне партнерство в сфері охорони здоров’я є поширеною практикою в країнах з різним рівнем економічного розвитку і моделями систем охорони здоров’я. Понад 20 років у багатьох країнах світу широко використовуються проекти державно-приватного партнерства, спрямовані на розвиток у першу чергу інфраструктури закладів охорони здоров’я. Найчастіше об’єктами партнерства стають потужні багатопрофільні лікарні, що мають у своїй структурі високотехнологічні підрозділи. Поширеними та економічно-ефективними є моделі партнерства DBFO та DBFM.

Запровадження зазначених інфраструктурних моделей державно-приватного партнерства в діяльність медичних закладів в Україні може бути дієвим інструментом зменшення частки неринкового сектора в галузі охорони здоров’я з одночасним підвищенням ефективності державного управління. Проте слід визнати і те, що реально все це може працювати лише за умови прийняття нового Закону України “Про Стратегію розвитку державно-приватного партнерства в Україні”, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 року № 739-р «Про схвалення Концепції розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 роки».

Перспективи розвитку ДПП у сфері охорони здоров’я в Україні:


• створення сектору охорони здоров’я, відкритого для всіх організацій; • чітке законодавче визначення, які медичні послуги є безоплатними для громадян та

яким чином забезпечується надання таких послуг; • стандарти та обсяг послуг гарантується державою; • перевага проектів ДПП для приватного партнера повинна полягати у можливості

здійснювати інвестиції у проекти з їх поверненням у майбутньому; • необхідно провести реформування системи фінансування охорони здоров’я у

напрямку встановлення договірних відносин між споживачем та постачальником послуг;

• внесення поправок до Бюджетного кодексу України, законів та підзаконних актів; • взяття державним партнером довгострокових державних фінансових зобов’язань за

угодами про ДПП, які передбачають зобов’язання (прямі та непрямі) здійснити платежі, які виходять за межі поточного бюджету;

• справедлива компенсація/ відшкодування збитків приватному партнеру у випадку дострокового розірвання контракту;

• проведення підготовки керівників установ охорони здоров’я та економістів з питань розробки проектів ДПП.

Наступні кроки у напрямку розробки ДПП у сфері охорони здоров’я:

x створення сектору охорони здоров’я, відкритого для всіх організацій; x чітке законодавче визначення, які медичні послуги є безоплатними для громадян

та яким чином забезпечується надання таких послуг; x стандарти та обсяг послуг гарантується державою; x перевага проектів ДПП для приватного партнера повинна полягати у можливості

здійснювати інвестиції у проекти з їх поверненням у майбутньому; x необхідно провести реформування системи фінансування охорони здоров’я у

напрямку встановлення договірних відносин між споживачем та постачальником послуг.

Внесення поправок до Бюджетного кодексу України, законів та підзаконних актів:

x взяття державним партнером довгострокових державних фінансових зобов’язань за угодами про ДПП, які передбачають зобов’язання (прямі та непрямі) здійснити платежі, які виходять за межі поточного бюджету;

x справедлива компенсація/ відшкодування збитків приватному партнеру у випадку дострокового розірвання контракту.

Удосконалення законодавчаї бази може бути здійснене пришвидшено у разі прийняття «Закону про заклади охорони здоров’я» та перегляду окремих положень урядової концепції реформування місцевого самоврядування, а саме – об’єднання фінансів охорони здоров’я на рівні області, щоб усунути надмірну роздрібненість та неефективне використання ресурсів.

5. ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ/РЕСУРСІВ

Основна нормативна-правова база (підзаконні акти) стосовно діяльності закладів охорони здоров’я при застосуванням механізму державно-приватного партнерства


1. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. № 989 "Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я України” 2. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 208 "Деякі питання удосконалення системи охорони здоров'я" 3. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 "Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери". 4. Наказ МОЗ України № 195 від 25.12.92 р. "Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю". 5. Наказ МОЗ України № 141 від 18.08.94 "Про внесення змін і доповнень до наказу МОЗ України від 25 грудня 1992 р. № 195 "Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю". 6. Наказ МОЗ України від 14.03.95р. “Про внесення змін до наказу МОЗ України від 25.12.92р. № 195 “Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною 1 фармацевтичною діяльністю". 7. Наказ МОЗ України № 385 від 28.10.02 р. "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад – молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я ". 8. Наказ МОЗ України від 30.08.2010 № 734 "Про затвердження Примірного статуту закладу охорони здоров'я - комунального некомерційного підприємства та Примірного договору про надання медичних послуг". 9. Наказ МОЗ України від 30.08.2010 № 735 "Про затвердження примірних етапів реформування первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги"; 10. Наказ МОЗ України від 02.03.2011 № 127 "Примірні табелі оснащення медичним обладнанням та виробами медичного призначення центральної районної (районної) та центральної міської (міської) лікарень". 11. Наказ МОЗ України від 28.03.2011 № 171 "Про створення науково-експертної ради з питань оцінки реформ в охороні здоров'я МОЗ України". 12. Наказ МОЗ України від 18.05.2011 № 294 "Про внесення змін до наказу МОЗ України від 28.03.2011 №171 "Про створення науково-експертної ради з питань оцінки реформ в охороні здоров'я МОЗ України"; 13. Наказ МОЗ України від 20.05.2011 № 301 «Про внесення зміни до Переліку закладів охорони здоров'я»; 14. Наказ МОЗ України від 20.05.2011 № 304 "Про затвердження Тимчасових методичних рекомендацій з визначення обсягів фінансування закладів охорони здоров'я за видами надання медичної допомоги у пілотних регіонах"; 15. Наказ МОЗ України від 08.06.2011 № 346 "Про затвердження Тимчасових методичних рекомендацій щодо запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів в системі охорони здоров'я у пілотних регіонах"; 16. Наказ МОЗ України від 08.06.11 № 347 «Про затвердження Тимчасового типового переліку бюджетних програм та результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі «Охорона здоров'я» для пілотних проектів у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві». 17. Наказ МОЗ України від 29.06.2011 № 384 "Про затвердження Примірного статуту Центру первинної медико-санітарної допомоги";


18. Наказ МОЗ України від 08.07.2011 № 188-Адм "Про робочу групу з упровадження реформ за напрямком "Реформа медичного обслуговування"; наказ МОЗ від 14.07.2011 № 192-Адм. "Про робочу групу з реалізації пілотного проекту". 19. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 «Про затвердження типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади». Інші джерела: 1. BernardRachel, EricaRichardson, andMartinMcKee:

TrendsinHealthSystemsintheFormerSovietCountries, EuropeanObservatoryonHealthSystemsandPolicies, 2014.

2. Boris A. Rozenfeld: TheCrisisofRussianHealthCareandAttemptsatReform, TheRandCooperation.

3. EliasMossialos, GovinPermanand, RitaBaetenandTamara K. Hervey: HealthSystemsGovernanceinEurope, TheRoleofEuropeanUnionLawandPolicy, HealthEconomicsPolicyandManagement, EuropeanObservatoryonHealthSystemsandPolicy, CambridgeUniversityPress, 2010.

4. George M. Ingram, JulieBiau: A Data Picture of USAID Public-PrivatePartnerships: 2001-2014, GlobalEconomyandDevelopment, BrookingsInstitute, October 2014

5. MarcMitchell, AnOverviewofPublicPrivatePartnershipsinHealth, HarvardSchoolofPublicHealth.

6. ReportoftheAsianDevelopmentBankInstituteconferenceonPublic-PrivatePartnershipsintheSocialSector, July, 1999 Tokyo, Japan

7. TheGlobalHealthGroup, FocusonPublic-PrivateIntegratedPartnerships (PPIP); GlobalHealthSciences, Improvinghealthandreducinginequitiesworldwide, UniversityofCalifornia, SanFrancisco, CA, 2009

8. TheGlobalHealthGroup (2009). Public-PrivateInvestmentPartnerships: Aninnovativeapproachforimprovingaccess, qualityandequityinhealthcareindevelopingcountries. SanFrancisco: TheGlobalHealthGroup, GlobalHealthSciences, UniversityofCalifornia, SanFrancisco.

9. TheGlobalHealthGroup. Public-PrivateInvestmentPartnershipsforHealth: AnAtlasofInnovation. SanFrancisco: TheGlobalHealthGroup, GlobalHealthSciences, UniversityofCalifornia, SanFrancisco.

10. Ukraine NGO Forum: UkraineMulti-SectorNeedsAssessment (MSNA) report, March 2015. 11. ValeryLekhan, VolodymyrRudiy, Maryna, Shevchenko,

DoritNitzanKaluskiandEricaRichardson: UkraineHealthSystemReview, HealthSysteminTransition, theEuropeanObservatoryonHealthSystemsandPolicies, 2015.

ppp-ukraine.orgppp-ukraine.org/wp-content/uploads/2015/09/sector... · 1) Формування...

Documents