СІМЕЙНЕ ПРАВО · 2018. 10. 22. · СІМЕЙНЕ ПРАВО ... Сiмейне...

КиївЮрінком Інтер

2009

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Підручник

За загальною редакцієюВ. І. Борисової, І. В. Жилінкової

2-е видання, перероблене і доповнене

Затверджено Міністерством освіти і науки України

СІМЕЙНЕПРАВОУКРАЇНИ

ББК 67.9(4УКР)304.4я73С37

Затверджено Мiнiстерством освiти i науки України(лист № 1.4/18�Г�2334 від 12 листопада 2008 р.)

Рекомендовано вченою радоюНаціональної юридичної академії імені Ярослава Мудрого

(протокол № 6 від 15 лютого 2008 р.)

Р е ц е н з е н т иДзера О. В. — доктор юридичних наук, професор, член�кореспондент АПрН України;Луць В. В. — доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України;Кройтор В. А. — кандидат юридичних наук, доцент

А в т о р иБаранова Л. М., кандидат юридичних наук, доцент — роздiл III гл. 8;Борисова В. I., кандидат юридичних наук, доцент — роздiл I гл. 2; роздiл II гл. 4

(у співавторстві з Пановою Л. В.); роздiл V глави 13, 14, 15, 16, 17, предметнийпокажчик;

Жилiнкова I. В., доктор юридичних наук, професор — роздiл I глави 1, 3 (§ 1—4);роздiл II глави 6, 7; словник основних термiнiв;

Крижна В. М., кандидат юридичних наук, доцент — роздiл I гл. 3 (§ 5);Новохатська Я. В., кандидат юридичних наук, доцент — роздiл III гл. 10;Панова Л. В., кандидат юридичних наук, доцент — роздiл II гл. 4 (у співавторстві

з Борисовою В. I.);Пучковська I. Й., кандидат юридичних наук, доцент — роздiл II гл. 5;Соловйов О. М., кандидат юридичних наук, доцент — роздiл VI;Явор О. А., кандидат юридичних наук, доцент — роздiл III гл. 9;Яроцький В. Л., доктор юридичних наук, доцент — роздiл IV

С37Сiмейне право України : пiдручник / Л.М.Баранова,

В.I.Борисова, I.В.Жилiнкова та iн. ; за заг. ред. В.I.Бори�сової та I.В.Жилiнкової. — 2�е вид., перероб. і допов. — К. :Юрiнком Iнтер, 2009. — 288 с.

ISBN 978�966�667�317�9.У пiдручнику висвiтлено актуальнi теоретичнi проблеми сiмейного

права i розглянуто основнi питання курсу: сiм’я, шлюб, особистi та майновiправовiдносини подружжя, права та обов’язки батькiв i дiтей, влаштуваннядiтей, позбавлених батькiвського пiклування, тощо. Особливу увагу придi�лено новим iнститутам сiмейного права.

Пiдготовлений колективом викладачiв кафедри цивiльного права Нацiо�нальної юридичної академiї України iмені Ярослава Мудрого на основi Сiмей�ного кодексу України i вiдповiдно до нової програми курсу сiмейного права.

Для студентiв, аспiрантiв i викладачiв вищих навчальних юридичнихзакладiв освiти, а також наукових i практичних працiвникiв.

ББК 67.9(4УКР)304.4я73+67.304.4я73

ISBN 978�966�667�317�9© Колектив авторів, 2009© Юрінком Інтер, 2009

Відтворення всієї книги чи якої�небудь її частинибудь�якими засобами або в якій�небудь формі, у тому числі в Інтернеті,

забороняється без письмового дозволу видавництва.

Çì³ñò

Роздiл IЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Глава 1. Поняття сiмейного права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7§ 1. Проблема визначення мiсця сiмейного права

в системi права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7§ 2. Предмет сiмейного права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20§ 3. Метод сiмейного права. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23§ 4. Основнi засади (принципи) сiмейного права. . . . . . . . . . . . . 31

Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . 35

Глава 2. Сiмейне законодавство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36§ 1. Загальнi положення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36§ 2. Конституцiя України в системi джерел сiмейно�правових

норм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37§ 3. Сiмейний кодекс України — основне джерело сiмейного

законодавства України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38§ 4. Закони та iншi нормативно�правовi акти як джерела

сiмейного законодавства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45§ 5. Цивiльний кодекс України в системi сiмейного

законодавства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46§ 6. Договiр як джерело сiмейно�правових норм . . . . . . . . . . . . . 47§ 7. Звичаї як джерело сiмейно�правових норм. . . . . . . . . . . . . . . 48§ 8. Мiжнароднi договори України в системi сiмейного

законодавства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49§ 9. Сiмейне законодавство iноземних держав в системi

сiмейного законодавства України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . 52

Глава 3. Сiмейнi правовiдносини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53§ 1. Поняття та види сiмейних правовiдносин. . . . . . . . . . . . . . . . 53§ 2. Пiдстави виникнення, змiни та припинення сiмейних

правовiдносин. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60§ 3. Здiйснення сiмейних прав та виконання сiмейних

обов’язкiв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66§ 4. Захист сiмейних прав та iнтересiв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69§ 5. Строки у сiмейному правi України. Поняття та види

строкiв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . 78

Роздiл IIПРАВОВIДНОСИНИ ПОДРУЖЖЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

Глава 4. Шлюб . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79§ 1. Поняття шлюбу та його правова природа . . . . . . . . . . . . . . . . 79§ 2. Умови укладення шлюбу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82§ 3. Порядок вступу до шлюбу. Державна реєстрацiя шлюбу

та її правовi наслiдки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85§ 4. Недiйснiсть шлюбу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90§ 5. Визнання шлюбу неукладеним . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96


Глава 5. Особистi немайновi правовiдносини подружжя . . . . 98§ 1. Загальна характеристика особистих немайнових прав

та обов’язкiв подружжя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98§ 2. Види особистих немайнових прав i обов’язкiв подружжя 102


Глава 6. Майновi правовiдносини подружжя . . . . . . . . . . . . . . . . 110§ 1. Загальна характеристика майнових правовiдносин

подружжя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110§ 2. Правовий режим роздiльного майна подружжя . . . . . . . . . . 112§ 3. Правовий режим спiльного майна подружжя . . . . . . . . . . . . 117§ 4. Подiл спiльного майна подружжя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123§ 5. Договiрний режим майна подружжя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126§ 6. Шлюбний договiр . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127§ 7. Права та обов’язки подружжя по утриманню . . . . . . . . . . . . 132


Глава 7. Припинення шлюбу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139§ 1. Поняття та пiдстави припинення шлюбу . . . . . . . . . . . . . . . . 139§ 2. Припинення шлюбу унаслiдок його розiрвання . . . . . . . . . . 140§ 3. Правовi наслiдки розiрвання шлюбу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147§ 4. Режим окремого проживання подружжя. . . . . . . . . . . . . . . . . 148


Роздiл IIIПРАВОВIДНОСИНИ БАТЬКIВ I ДIТЕЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151

Глава 8. Визначення походження дiтей. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151§ 1. Загальнi пiдстави виникнення прав i обов’язкiв батькiв

i дiтей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151§ 2. Визначення походження дитини вiд батькiв,

якi перебувають у шлюбi мiж собою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 155§ 3. Визначення походження дитини, батьки якої

не перебувають у шлюбi мiж собою. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158§ 4. Оспорювання батькiвства, материнства. . . . . . . . . . . . . . . . . . 162


4 Зміст

Глава 9. Особистi немайновi правовiдносинибатькiв та дiтей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . . 176

Глава 10. Майновi правовiдносини батькiв та дiтей . . . . . . . . . . 177§ 1. Правовiдносини батькiв та дiтей з приводу майна. . . . . . . 177§ 2. Правовiдносини батькiв та дiтей щодо утримання.

Обов’язок батькiв утримувати дитину. . . . . . . . . . . . . . . . . . 179§ 3. Стягнення алiментiв за минулий час i заборгованостi

за алiментами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184§ 4. Обов’язок батькiв утримувати повнолiтнiх дочку, сина

та його виконання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188§ 5. Припинення обов’язку батькiв утримувати дитину . . . . . 191§ 6. Обов’язок повнолiтнiх дочки, сина утримувати батькiв

та його виконання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 194Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . 197

Роздiл IVПРАВОВIДНОСИНИ ЗА УЧАСТЮIНШИХ ЧЛЕНIВ СIМ’Ї ТА РОДИЧIВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198

Глава 11. Особистi немайновi правовiдносини iнших членiвсiм’ї та родичiв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . 204

Глава 12. Майновi правовiдносини iнших членiв сiм’їта родичiв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . 210

Роздiл VФОРМИ ВЛАШТУВАННЯ ДIТЕЙ?СИРІТ І ДІТЕЙ,ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКIВСЬКОГО ПIКЛУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . 211

Глава 13. Усиновлення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211§ 1. Поняття та сутнiсть усиновлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211§ 2. Умови, порядок та правовi наслiдки усиновлення. . . . . . . 216§ 3. Визнання усиновлення недiйсним. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223§ 4. Скасування усиновлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225§ 5. Позбавлення усиновлювача батькiвських прав . . . . . . . . . 226

Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . 228

Глава 14. Опiка та пiклування над дiтьми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229§ 1. Поняття i значення опiки та пiклування над дiтьми . . . . . 229§ 2. Встановлення опiки та пiклування над дiтьми . . . . . . . . . . 232§ 3. Права дитини, над якою встановлено опiку або

пiклування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235§ 4. Права та обов’язки опiкунiв та пiклувальникiв. . . . . . . . . . 238§ 5. Припинення опiки та пiклування над дiтьми. . . . . . . . . . . . 239

Зміст 5

§ 6. Звiльнення опiкунiв та пiклувальникiв дитинивiд їх обов’язкiв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . 242

Глава 15. Патронат над дiтьми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 243§ 1. Поняття патронату над дiтьми та його вiдмiннiсть

вiд iнших форм влаштування дiтей�сирiт i дiтей,позбавлених батькiвського пiклування . . . . . . . . . . . . . . . . . 243

§ 2. Пiдстави виникнення та припинення патронатунад дiтьми. Договiр про патронат . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 244

§ 3. Припинення патронату над дiтьми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 248Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . 248

Глава 16. Прийомна сiм’я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . 254

Глава 17. Дитячий будинок сiмейного типу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 255Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . 259

Роздiл VIКОЛIЗIЙНI НОРМИ СIМЕЙНОГО ПРАВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 260

§ 1. Сiмейнi правовiдносини з iноземним елементом . . . . . . . . 260§ 2. Колiзiйнi питання укладення шлюбу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 265§ 3. Колiзiйнi проблеми шлюбу з iноземним елементом . . . . . 275§ 4. Правове регулювання припинення шлюбу з iноземним

елементом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 276§ 5. Колiзiйнi проблеми визначення походження дитини. . . . 279§ 6. Колiзiйнi питання усиновлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 280§ 7. Колiзiйнi питання опiки i пiклування . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282§ 8. Застосування законiв iноземних держав. Визнання

в Українi актiв цивiльного стану, зареєстрованихза законами iноземних держав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 284Запитання та завдання для самоконтролю . . . . . . . . . . . . . 285

Предметний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 286

6 Зміст

Роздiл IЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1ÏÎÍßÒÒß ÑIÌÅÉÍÎÃÎ ÏÐÀÂÀ

§ 1. Проблема визначення мiсця сiмейного правав системi праваПитання про природу сiмейно�правових норм i про мiс�

це сiмейного права в системi права, без сумнiву, належить дочисла найбiльш дискусiйних. Його аналiз з неминучiстю виво�дить за рамки суто правових явищ i можливий лише з урахуван�ням загальнометодологiчних, а часто i фiлософських аспектiв.Яким є статус людини, включеної до кола вкрай своєрiдних вiд�носин, що називаються сiмейними? Який ступiнь її свободи таавтономного цiлепокладання i, навпаки, яка мiра вiдповiдаль�ностi та залежностi вiд iнших людей — членiв сiм’ї та суспiльствав цiлому? В чому особливостi здiйснення сiмейних прав та мож�ливого зловживання ними? Якими є межi державного втручан�ня в сiмейне життя i чи належить воно повною мiрою до приват�ної сфери iснування людини?

Сьогоднi цi питання можуть ставитися в двох аспектах: вретроспективному планi, з точки зору концепцiй сiмейного пра�ва, якi iснували в науцi за рiзних часiв та в планi сучасного ба�чення проблеми.

Сiмейне право в системi права: ретроспективний аналiз.Не буде перебiльшенням сказати, що питання щодо мiсця сiмей�ного права в системi права вирiшується не одним поколiннямцивiлiстiв. Оскiльки йдеться про досить тривалий (бiльше нiжсто рокiв) iсторичний вiдрiзок, що вмiстив у себе воiстину гло�бальнi соцiально�економiчнi змiни, не дивно, що дискусiю просуть сiмейно�правових норм важко назвати спiльною для рядупоколiнь учених. Так вже склалося, що в нашiй країнi зв’язокчасiв розпадався неодноразово, а це спричинило розрив науко�вої та загальної культурологiчної традицiї. Тому сьогоднi можна

говорити про кiлька (далеко не завжди послiдовно пов’язанихмiж собою) етапiв обговорення цього питання: а) дискусiї доре�волюцiйних цивiлiстiв; б) спорiв теоретикiв i практикiв пiсля�революцiйного перiоду, розвинутих у подальшому юристами ра�дянського часу; в) дискусiї останнiх рокiв, що виникли в цивi�лiстицi пострадянських країн пiсля розпаду СРСР, переходу доринкових перетворень i здiйснення нової кодифiкацiї цивiль�ного та сiмейного законодавства.

У дореволюцiйнiй науцi питання щодо сутностi правовихнорм, якi регулюють сiмейнi вiдносини, розглядалося в площи�нi предмета правового регулювання i меж втручання держави всiмейно�правову сферу, тобто в планi належностi сiмейно�пра�вових норм до сфери публiчного чи приватного права. Визнача�лося два основних питання: 1) чи регулюються сiмейнi вiдноси�ни правовими нормами повною мiрою та 2) предмет якого пра�ва — публiчного чи приватного вони складають?

Домiнуючою була iдея щодо неможливостi законодавчогонормування внутрiшнiх суто особистих вiдносин у сiм’ї. Г. Ф. Шер�шеневич писав, що «введення юридичного елементу в особистiвiдносини членiв сiм’ї уявляється бiльшою частиною невдалимi таким що не досягає мети»1. На думку цивiлiстiв цi вiдносинизнаходяться поза сферою правового впливу i можуть регулюва�тися лише моральними, етичними, частково — релiгiйними нор�мами. Тому, наприклад, Д. Азаревич iронiчно коментував спробизаконодавця врегулювати деякi вiдносини подружжя. Вiн писав,що загальновизнаною є негiднiсть таких положень законодав�ства (статтi 106, 107 т. Х ч. 1 Зводу законiв Росiйської iмперiї),вiдповiдно до яких чоловiк зобов’язаний любити свою дружи�ну, а жiнка перебувати в любовi до свого чоловiка2. К. Кавелiноднозначно висловився щодо цього: «Те, що становить психо�логiчну, внутрiшню, душевну сторону шлюбного союзу i шлюб�них вiдносин, не пiдлягає законодавчим визначенням…»3.

Разом з тим, на думку дореволюцiйних учених, певнi рiзно�види сiмейних вiдносин за своєю природою можуть сприймати

8 Глава I

1 Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995. —С. 406.

2 Азаревич Д. Семейные имущественные отношения по русскому праву //Журнал гражданского и уголовного права. — СПб., 1883. — Кн. 4. — С. 101.

3 Кавелин К. Очерк юридических отношений, возникающих из семейно�го союза. — СПБ., 1884. — С. 77.

правове регулювання i тому складають його предмет. До них,зокрема, належать: а) вiдносини, якi пов’язанi з захистом правчленiв сiм’ї; б) майновi вiдносини членiв сiм’ї; в) деякi особис�тi вiдносини (реєстрацiя шлюбу, визначення походження дiтей,усиновлення тощо). Стосовно двох перших видiв значних супе�речок не iснувало, бо майновi вiдносини i вiдносини щодо за�хисту сiмейних прав завжди розглядалися як предмет цивiль�но�правового регулювання i безперечної сфери втручання зако�нодавця. Бiльш проблематичним було питання щодо правовогонормування особистих вiдносин членiв сiм’ї. В. А. Умов i К. Ка�велiн особистi вiдносини в сiм’ї не визнавали предметом право�вого нормування. Д. I. Мейєр вважав обґрунтованим регулю�вання особистих сiмейних вiдносин нормами канонiчного пра�ва, а вiдносини мiж батьками та дiтьми — державного права (бовони ґрунтуються на засадах влади та пiдкори). До предметацивiльного права вiн вiдносив лише майновi вiдносини членiвсiм’ї, iншi ж сторони сiмейних вiдносин, мають, на його думку,бути розглянутi у цивiльно�правовому ракурсi тiльки у разi по�треби, для розумiння їх майнової сторони1.

Не треба забувати, що певна частина вiдносин, що виникалив сiм’ї, в дореволюцiйний перiод становили сферу церковноговпливу. Тому важливою ознакою того часу був своєрiдний дуа�лiзм нормування вiдносин подружжя, батькiв i дiтей. Таке ста�новище давало пiдстави для широкого обговорення в юридич�нiй лiтературi питання щодо розмежування державного (свiт�ського) та церковного регулювання вiдносин в сiм’ї. Однi вченiнаполягали на необхiдностi збереження церковного впливу наїх формування, iншi, навпаки, пропонували встановити однако�вi правила для людей, незалежно вiд їхнього вiросповiдання.

I все ж таки бiльшiсть учених — Г. Ф. Шершеневич, Н. П. Дю�вернуа, А. I. Загоровський, Л. I. Петражицький, I. А. Покров�ський, Ю. С. Гамбаров, К. Побєдоносцев вiдносили сiмейне пра�во до числа iнститутiв цивiльного права2, пояснюючи це єдиноюприватноправовою природою цивiльних та сiмейних вiдносин.Г. Ф. Шершеневич, зокрема, вказував, що «…якщо ми надаємо

Поняття сiмейного права 9

1 Мейер Д. И. Русское гражданское право: В 2 ч. — М., 1997. — Ч. 1. —С. 34.

2 Антокольская М. В. Место семейного права в системе отраслей част�ного права (по трудам цивилистов России конца ХIХ — начала ХХ века) //Госдарство и право. — 1995. — № 6. — С. 34.

вирiшального значення ознацi приватностi в протилежнiсть пуб�лiчностi вiдносин, то необхiдно ставити сiм’ю, шлюб на одномубоцi з власнiстю, договором, заповiтом. Тому ми вважаємо, щосiмейне право, не лише майнове, але й особисте, має ввiйти доскладу цивiльного права»1. Стосовно особистих вiдносин, то пред�метом правового регулювання визнавалися лише певнi їх рiзно�види, тi, що визначають i фiксують зовнiшнi контури сiмейнихстосункiв — умови взяття шлюбу та порядок його припинення,рiзнi сiмейно�правовi стани (спорiдненiсть, усиновлення) тощо.Вiдповiдала такому пiдходу i система законодавства, що iснувалана той час. Норми, що регулювали сiмейнi вiдносини (в межахможливого законодавчого втручання), включалися до загально�го цивiльного законодавства Росiйської iмперiї i не мали само�стiйної кодифiкацiї.

Слiд зазначити, що у дореволюцiйнiй науцi питання про га�лузеву самостiйнiсть сiмейного права та його незалежнiсть вiдправа цивiльного взагалi не ставилося. Сiмейне право однознач�но розглядалося як iнститут цивiльного права. Разом з тим внауцi зазначалося, що, базуючись поряд iз цивiльним правом наєдиних приватно�правових засадах, сiмейне право має певнi осо�бливостi, якi визначаються особливостями самих сiмейних вiд�носин. З цього приводу К. П. Побєдоносцев, зокрема, зазначав,що сiмейнi вiдносини хоча є вiдносинами мiж окремими, приват�ними особами, але назавжди зберiгають суспiльний характер.Така «суспiльнiсть» сiмейних вiдносин, перш за все, пояснювала�ся особливим значенням сiм’ї як суспiльного осередка, як опоридержавного ладу, носiя загальних моральних цiнностей. Разом зтим вiдносини в сiм’ї нiколи не визначалися як сфера безпосе�реднього втручання держави. З середини, сiм’я розглядалася яксфера приватного iснування людини, а позитивний закон, за сло�вами К. Побєдоносцева, може торкатися сiмейних вiдносин тiль�ки з одного боку, а з того боку, де можливi зiткнення сiмейноїавтономiї з автономiєю держави2.

Революцiя 1917 р. кардинально змiнила соцiально�еконо�мiчний устрiй та iдеологiчнi прiоритети в тiй частинi України,

10 Глава I

1 Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995. —С. 12—13.

2 Побєдоносцев К. Курс гражданского права. Права семейственные, наслед�ственные и завещательные. — СПБ., 1871.— С. 3.

яка входила до складу Росiйської iмперiї. Принципова вiдмовавiд запозичення досягнень дореволюцiйної науки означала, посутi, початок нового етапу у вирiшеннi питання щодо сутностiсiмейного права та його галузеву належнiсть. Пiсля революцiїпротягом ряду десятилiть зусилля вчених в першу чергу булиспрямованi на пошук особливостей, властивих сiмейному пра�ву, його вiдмiнностей вiд права цивiльного. При цьому науко�вий аналiз проблеми доповнився явно вираженим полiтичнимпiдтекстом. Спори про предмет i метод сiмейного права незмiн�но приводили до загальних висновкiв про переваги радянськогосiмейного ладу i, навпаки, про порочнiсть буржуазної сiм’ї, якаґрунтується на користi та майновому розрахунку. Г. М. Сверд�лов у той час писав, що «невключення сiмейного права до пра�ва цивiльного в умовах соцiалiстичної держави має пiд собоюпринципове обгрунтування, пов’язане з природою соцiалiстич�них сiмейних вiдносин. Предметом цивiльного права є головнимчином майновi вiдносини. Предметом же соцiалiстичного сiмей�ного права є вiдносини iншого роду — вiдносини шлюбу, спорiд�неностi, всиновлення, прийняття дiтей на виховання, майновасторона яких, хоча й має значення, однак не є головною, що ви�значає основний змiст перелічених вiдносин. У цьому докорiн�на вiдмiннiсть соцiалiстичних сiмейних вiдносин вiд буржуаз�них, що пiдкоренi майновим iнтересам»1.

Протиставлення предмета цивiльно� та сiмейно�правовогорегулювання логiчно приводило до висновку про самостiйнiстьi незалежнiсть сiмейного права вiд права цивiльного та про об�ґрунтованiсть «невключення першого до складу другого»2. Са�ме предмет правового регулювання з самого початку розглядав�ся як критерiй формування галузей права. Вiдповiдно до цьогоО. Вишинський в 1939 р. прямо вказав на те, що сiмейне право єсамостiйною галуззю права i включається в систему основнихгалузей радянського соцiалiстичного права поряд iз правом ци�вiльним3. Логiчним продовженням концепцiї «сiмейне право —самостiйна галузь права» була роздiльна кодифiкацiя цивiльно�та сiмейно�правових норм. Вiдомо, що в радянський перiод вона


1 Свердлов Г. М. Советское семейное право. — М., 1958. — С. 24.2 Бошко В. И. Очерки советского семейного права. — К., 1952. — С. 47.3 Вышинский А. XVIII съезд ВКП(б) и задачи науки социалистического

права // Советское государство и право. — 1939. — № 3. — С. 26.

здiйснювалася тричi — в 1918 р. (в Українi — в 1919 р.), 1926 р.та 1965—1969 рр. i давала прибiчникам автономiї сiмейного пра�ва додатковi аргументи для пiдтвердження його галузевої само�стiйностi.

Важливого значення набула у той перiод i боротьба iз впли�вом церкви на сiмейнi вiдносини. Перш за все це стосувалосяцерковних шлюбiв (вiнчання), реєстрацiї народження та смер�тi людини. Хоча теоретичне визнання громадянського (не цер�ковного) шлюбу почалося ще до революцiї, в реальному життiосновна маса населення сприймала шлюб як акт релiгiйний, адержава пiдтримувала релiгiйнi почуття громадян. Пiсля рево�люцiї ситуацiя змiнилася кардинально. Можна сказати, що бо�ротьба мiж церквою i державою була жорсткою i безкомпромiс�ною. Достатньо того, що вже 18 грудня 1917 р. було видано Дек�рет Ради народних комiсарiв РРФСР про громадянський шлюб1,вiдповiдно до якого юридична сила надавалася лише шлюбамгромадянським, а церковне вiнчання визнавалося справою при�ватною i не мало жодних правових наслiдкiв. В теоретичномупланi це мало важливе значення, бо загальне виведення сiмей�них вiдносин за рамки церковної юрисдикцiї означало їх авто�матичне включення до сфери правового регулювання, яке здiйс�нювалося державою. Таким чином питання щодо вiднесеннянорм, якi регулюють сiмейнi, i, перш за все, шлюбнi вiдносини,до сiмейного або канонiчного права вже не виникало — норму�вання вiдносин у сiм’ї визнавалося безперечною прерогативоюдержави.

Не ставилося ще одне питання, яке свого часу бентежилодореволюцiйних цивiлiстiв. Йдеться щодо вiднесення сiмейно�правових норм до приватного чи публiчного права. Широко вi�домим є вислiв В. I. Ленiна щодо невизнання нiчого приватногов сферi господарювання2. На жаль, цей постулат був широко роз�тиражований його послiдовниками та застосовувався у сферахдалеких вiд господарювання. Внаслiдок цього ознака публiчно�стi була розповсюджена майже на всi суспiльнi вiдносини в краї�нi, в тому числi й на тi, якi виникають в сiм’ї. Зрозумiло, що затаких умов питання про належнiсть сiмейного права до права

12 Глава I

1 Декрет «О гражданском браке, о детях и о введении книг актов граж�данского состояния» // СУ РСФСР. — 1917. — № 11. — Ст.160.

2 Ленин И. В. Полное собрание сочинений. — Т. 44. — С. 398.

приватного чи публiчного взагалi ставитися не могло. Таким чи�ном, сiм’я також визнавалася сферою iнтересiв держави, а фор�мування сiмейних вiдносин здiйснювалося за єдиними принци�пами, з єдиного центру.

Внаслiдок перетворень перших пiсляреволюцiйних десяти�лiть сiмейне право стало розглядатися як самостiйна, незалеж�на вiд цивiльного галузь права, яка має свiй власний предмет таметод регулювання. Концепцiя «сiмейне право — самостiйна га�лузь права» поступово стала домiнуючою в науцi, її пiдтримува�ла бiльшiсть учених1. Треба визнати, що ця концепцiя мала пев�ну емоцiйну та суто людську привабливiсть, тому що в нiй увагаакцентувалася на особистих вiдносинах у сiм’ї, на почуттях вза�ємної поваги, дружби, любовi, що мають складати основу сiмей�них стосункiв, а проблеми, котрi випливають iз спорiв про подiлмайна та взаємне алiментування, трактувалися як такi, що ма�ють тимчасовий характер (тому, що обумовленi капiталiстич�ним минулим) i зникнуть у найближчiй соцiалiстичнiй перспек�тивi.

На жаль, ця концепцiя мала й зворотний бiк, який був об�умовлений загальними соцiально�економiчними реалiями тогочасу, а також полiтичними та полiтико�економiчними уявлен�нями, що панували у суспiльствi. Обґрунтування автономностiсiмейного права в кiнцевому пiдсумку було спрямоване на тео�ретичне виправдання та законодавче закрiплення загальних кон�струкцiй соцiалiзму стосовно сiм’ї. Деякi процеси в соцiально�економiчнiй сферi радянської держави мали в цьому питаннiвирiшальне значення. До них, зокрема, належали: а) деперсонi�фiкацiя i тотальне усуспiльнення власностi, в силу чого членисiм’ї перестають iснувати як носiї самостiйних майнових iнтере�сiв; б) слабкий розвиток вiдносин економiчного обiгу, в зв’язку


1 Белякова А. М., Ворожейкин Е. М. Советское семейное право. — М.,1974. — С. 8; Братусь С. Н. Отрасль советского права: понятие, предмет, ме�тод // Советское государство и право. — 1979. — № 11. 27; Ершова Н. М. Вопро�сы семьи в гражданском праве. — М., 1977. — С. 4—5; Матвеев Г. К. Совет�ское семейное право: Учебник. — М., 1985. — С. 37; Нечаева А. М. Семейноеправо: проблемы и перспективы развития // Государство и право. — 1999. —№ 3. — С. 72—73; Пергамент А. И., Паластина С. Я. Развитие советского за�конодательства о браке и семье // Советское государство и право. — 1975. —№ 9. — С. 7; Советское семейное право / Под ред. В. А. Рясенцева. — М.,1982. — С. 20—22 и др.

з чим членство в сiм’ї не обумовлює перемiщення i передачу (яку колi сiм’ї, так i за її межами) значних цiнностей та капiталiв;в) акцент на суспiльнi фонди споживання, у зв’язку з чим одер�жання основних коштiв сiмейного бюджету здiйснюється черездержавний розподiл, що викликає розвиток патерналiстськихтенденцiй i залежнiсть вiд держави; г) неможливiсть державно�го забезпечення навiть середнього рiвня споживацьких запитiвнаселення, в зв’язку з чим низький рiвень споживання, i, в пер�шу чергу, в побутi та в сiм’ї, штучно пiдтримується, заохочуєть�ся i тиражується; д) масове залучення жiнок до суспiльного ви�робництва, що викликало вiдрив жiнки вiд сiм’ї иа перенесенняцентру ваги на суспiльнi засоби соцiалiзацiї дiтей.

Цi соцiально�економiчнi реалiї не могли не знайти свого вiд�битку в правi. Вiдображенi вони i в концепцiї «сiмейне право —самостiйна галузь права». Її основу становили такi положення:1) майновi вiдносини в сiм’ї вiдiграють порiвняно з особистимивiдносинами другорядну та обслуговуючу роль; 2) вiдносини всiм’ї потребують однакового державного регламентування, ви�нятку з загального правила, iндивiдуальне регулювання сiмей�них вiдносин не допускається, бо «немає такого положення й неможе бути», щоб однi учасники сiмейних вiдносин «могли ма�ти бiльшу чи меншу рiзноманiтнiсть будь�яких прав, нiж iншi»1;3) оскiльки сiмейнi вiдносини становлять особливий iнтерес длядержави, їх правове регулювання та захист повиннi здiйснюва�тися за допомогою чiтких iмперативних приписiв; 4) сiмейнежиття не є сферою автономного й приватного iснування люди�ни, у зв’язку з чим державнi та громадськi органи мають широ�ко залучатися до вирiшення внутрiшньосiмейних конфлiктiв iконтролю за поведiнкою людини в сiм’ї; 5) сiмейне вихованнядiтей може бути успiшно замiнено бiльш ефективним громад�ським вихованням, бо «громадський догляд за дiтьми дає знач�но кращi наслiдки, нiж приватний, iндивiдуальний, ненауковийi нерацiональний догляд окремих «люблячих», але недосвiчениху справi виховання батькiв, якi не мають тих сил, коштiв, засо�бiв та установ, що їх має суспiльство»2.

14 Глава I

1 Ворожейкин Е. М. Семейные правоотношения в СССР. — М., 1972. —С. 97.

2 Гойхбарг А. Г. Брачное, семейное и опекунское право советской рес�публики. — М., 1920. — С. 5.

Незважаючи на те, що в сiмейно�правовiй науцi радянсько�го перiоду концепцiя «сiмейне право — самостiйна галузь пра�ва» явно домiнувала, але iснувала й протилежна концепцiя, яка,по сутi, продовжувала традицiї дореволюцiйної цивiлiстичноїшколи (хоча навiть її прихильники навряд чи прагнули до про�ведення подiбних аналогiй). Вiдповiдно до неї сiмейне право роз�глядалося як пiдгалузь права цивiльного. Основним аргумен�том такої концепцiї було те, що предмет правового регулюваннясiмейних вiдносин не виходить за межi вiдносин, котрi регулю�ються цивiльним правом (майновi та особистi немайновi вiдно�сини), а основною рисою методу сiмейного права (поряд с ци�вiльним) є рiвнiсть сторiн1. У зв’язку з цим «сiмейнi вiдносинизавжди складаються і iснують як «горизонтальнi» вiдносини;вони нiколи не набирають форми вiдносин «вертикальних»2.

З цiєї позицiї iншого тлумачення набував i факт роздiльноїкодифiкацiї цивiльних та сiмейно�правових норм. Причина роз�ходження законодавчого нормування сiмейних та цивiльних вiд�носин знаходилася у витоках цього розходження, тобто в часiприйняття перших нормативних актiв, якi регулювали сiмейнiвiдносини. В цьому планi цiкавим уявляється висловлюванняП. Люблинського, який писав, що «на вiдмiну вiд законодавствiнших країн, в яких норми, що вiдносяться до шлюбу, сiм’ї та опi�ки, якi зазвичай коротко iменуються сiмейним правом, станов�лять частину Цивiльного кодексу, в окремих республiках СРСРми спостерiгаємо вiдособлення цiєї частини права в самостiйнiкодекси й закони. Iсторично це пояснюється тим, що розробкаЦивiльного кодексу вiдбулася значно пiзнiше (в 1922 р.), оскiль�ки виникла потреба врегулювати цивiльний обiг на ґрунтi новоїекономiчної полiтики, тодi як потреба в перебудовi шлюбно�сi�мейних вiдносин з’явилась одразу пiсля Жовтневої революцiї»3.Немає причин iгнорувати таке пояснення. Iснує чимало фактiв,якi свiдчать про вкрай негативне ставлення теоретикiв марк�сизму до цивiльного права в цiлому (як юридичної бази буржу�


1 Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву. — Харь�ков, 1958. — Ч. 1. — С. 14; Иоффе О. С. Советское гражданское право. — Л.,1965. —Ч. 1. — С. 177—178, 185—186.

2 Советское семейное право / Под ред. В. Ф. Маслова, А. А. Пушкина. —К., 1982. — С. 18—19 и др.

3 Энциклопедический словарь Русского библиографического институтаГранат. Изд. 7. — Т. 41. — Ч. 3. — М., Б.г. — С. 110.

азного ладу) та до прагнення замiнити цивiльно�правовi нормисоцiалiстичною правосвiдомiстю та нормами господарського са�моврядування. Вiдомо також, що пiсляреволюцiйнi перетворенняне були пов’язанi з розвитком цивiльного законодавства, в тойчас як сiмейнi вiдносини одразу стали предметом законодавчо�го нормування. Можна назвати низку прийнятих одразу пiсляреволюцiї 1917 р. нормативних актiв, що регулювали вiдносинив сiм’ї1. Симптоматичним є також той факт, що першими «ко�дексами Жовтня» були саме сiмейнi кодекси УРСР та РРФСР2.

Стосовно подальшого законотворчого процесу, то вiн багатов чому зумовлювався досвiдом першої кодифiкацiї. Однак слiдзазначити, що роздiльна кодифiкацiя сiмейного i цивiльного за�конодавства нiколи не розглядалася в науцi як безспiрно успiш�не законотворче рiшення. В 30�х роках в наукових колах актив�но велася дискусiя з цього питання i навiть були спроби змiни�ти порядок розташування нормативного матерiалу, що склавсяна той час. Вiдомо, наприклад, що проект Цивiльного кодексуСРСР, який розроблявся у той час i так i не був прийнятий, пе�редбачав 7 роздiлiв, один з яких включав норми, що регулюютьсiмейнi вiдносини (роздiл 6 — «Шлюб i сiм’я»). Разом з тим та�ких змiн зроблено не було i законотворчий процес 60�х рокiвпропрямував уторованим шляхом: було прийнято Основи зако�нодавства Союзу РСР та союзних республiк про шлюб та сiм’ю,а також кодекси окремих республiк, що регулювали сiмейнi вiд�носини.

Пiдсумовуючи зазначене можна сказати, що в 30�х рокахсформувалася i пiзнiше стала домiнуючою в науцi загальна кон�цепцiя, вiдповiдно до якої сiмейне право — це самостiйна галузьправа, що має свiй власний предмет та метод правового регулю�

16 Глава I

1 Декрет «Про громадянський шлюб i про введення книг актiв грома�дянського стану», прийнятий РНК УРСР 20.02.1919 р. // СУ УРСР. — 1919. —№ 12. — Ст. 144; Декрет «Про органiзацiю вiддiлiв записiв актiв громадян�ського стану», прийнятий РНК УРСР 20.02.1919 р. // СУ УРСР. — 1919. —№ 17. — Ст. 143.; Декрет «Про розлучення», прийнятий РНК УРСР в 1919 р. //СУ УРСР. — 1919. — № 12. —Ст. 145.

2 Кодекс законiв УРСР «Про акти громадянського стану, шлюб i опiку»прийнятий РНК УРСР в липнi 1919 р. // Известия Киевского Совета рабочихдепутатов. — № 169. Цей нормативний акт не набрав чинностi у зв’язку з воєн�ними дiями в Українi. Кодекс законов РСФСР «Об актах гражданского со�стояния, брачном, семейном и опекунском праве», прийнятий ВЦВК РРФСР22.10.1918 р. // СУ РСФСР. — 1918. — № 76—77. — С. 818.

вання, якi не спiвпадають з предметом та методом регулюванняцивiльного права.

Сiмейне право в системi права: сучасне бачення. Останнiроки позначенi вiдновленням iнтересу до проблеми сiмейногоправа в системi права. Це, без сумнiву, пов’язано з величезнимисоцiально�економiчними змiнами нового часу i переосмислен�ням багатьох теоретичних стереотипiв. Загальнi питання щодосутi права та його внутрiшньої структури неминуче приводятьдо роздумiв про правову природу сiмейно�правових норм та їх«прописку» в системi права.

Певною мiрою гострота дискусiї сьогоднi зменшилася у зв’яз�ку з переглядом базових концепцiй права. Вiдновлення подiлуправа на приватне та публiчне стало не просто даниною модi, априродним i необхiдним кроком розвитку української правовоїдумки. Публiчне право розглядається як сукупнiсть норм, пред�метом регулювання яких є сфера публiчних (державних) iнте�ресiв. Вiдносини, якi тут виникають, базуються на принципахсубординацiї. Приватне право, навпаки, являє собою сукупнiстьнорм, предметом регулювання яких є сфера приватних, iндивi�дуальних iнтересiв особи1. Такi вiдносини базуються на коор�динацiї цiлей та iнтересiв їх учасникiв, якi у процесi взаємодiїзадовольняють у першу чергу свої приватнi iнтереси.

Здiйснюваний в рамках генетичного пiдходу подiл права наприватне i публiчне висвiтлює те спiльне, що порiднює галузiправа, об’єднує їх в єдину групу. Так, Ч. Н. Азiмов зазначає, що«принципи, якi лежать в основi приватного права, слугують ба�зою не тiльки для цивiльного права, але й для iнших «цивiлiс�тичних галузей»2. У зв’язку з цим цивiльне i сiмейне право якгалузi, що базуються на єдиному диспозитивному методi право�вого регулювання та рiвностi сторiн, належать до галузей при�ватного права. Таке твердження не викликає сьогоднi заперечень3.


1 Загальна теорiя держави i права / За ред. М. В. Цвiка, В. Д. Ткаченка,О. В. Петришина. — Харкiв, 2002. — С. 263.

2 Азимов Ч. Н. О соотношении частного и гражданского права // Про�блеми законностi: Респ. мiжвiдом. наук. зб. — Харкiв: Нац. юрид. акад. Украї�ни, 1995. — Вип. 30. — С. 90.

3 Научно�практический коментарий Семейного кодекса Украины / Подред. Ю. С. Червоного. — К., 2003. — С. 21; Ромовська З. В. Сiмейний кодексУкраїни: Науково�практичний коментар. — К., 2003. — С. 38; Гражданскоеправо: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. Е. А. Суханов. — М., 1998. — Т. 1. — С. 9.

Однак питання про мiсце сiмейного права в системi права врамках його системно�структурного аналiзу — сiмейне право яксамостiйна галузь права чи пiдгалузь права цивiльного, так iне було однозначно вирiшено. Дуже гостро питання щодо мiсцясiмейного права в системi права виникло у зв’язку з останньоюкодифiкацiєю цивiльного та сiмейного законодавства. Вiдомо, щоспочатку в Українi розроблявся проект1 окремого нормативно�го акта — Сiмейного кодексу України. Такий пiдхiд вiдповiдавбагаторiчнiй традицiї самостiйної кодифiкацiї сiмейно�правовихнорм, яка панувала за радянських часiв. Пiзнiше Сiмейний ко�декс практично в повному обсязi було включено до Цивiльно�го кодексу як окрему главу (Книга 6 «Сiмейне право»). Це далозмогу логiчно пов’язати чимало iнститутiв сiмейного права з iн�шими спорiдненими iнститутами цивiльного права. З. В. Ромов�ська у цей час цiлком слушно писала, що сiмейнi вiдносини, як iбудь�якi iншi цивiльнi вiдносини, «є вiдносинами приватногожиття особи, їх внутрiшня, «генетична» спорiдненiсть полягаєу вiльному волевиявленнi їх учасникiв, юридичнiй їх рiвностi».I далi — «книга «Сiмейне право» має зайняти у Цивiльному ко�дексi України своє традицiйне, зумовлене об’єктивним ходомлюдського життя мiсце»2. На жаль, такий пiдхiд не було втiленов життя. 10 лютого 2002 р. Верховною Радою України було прий�нято окремий кодифiкований акт, що регулює сiмейнi вiдноси�ни, — Сiмейний кодекс України. Слiд зазначити, що ця обста�вина має iстотне, але не вирiшальне значення, бо в результатi го�ловним є не мiсце розташування законодавчих норм (Цивiльнийкодекс чи окремий Сiмейний кодекс), а та концепцiя сiмейногоправа, яка формується в нашому суспiльствi. Вирiшення питаннящодо мiсця сiмейного права в системi права на сьогоднi, в си�стемi суспiльних вiдносин, якi зазнали кардинальних змiн i про�довжують трансформуватися, є непростим. Сумнiви, як зазна�чається в лiтературi, завжди залишаються, протилежне свiдчи�ло би про теоретичну тлiннiсть сiмейно�правового буття3.

18 Глава I

1 Передмова до проекту Цивiльного кодексу України // Українське пра�во. — 1999. — № 1. — С. 27.

2 Ромовська З. Сiмейне право — перспективи розвитку // Основнi напрям�ки реформи цивiльного права в Українi // Збiрник статей та матерiалiв. —К., 1997. — С. 120—121.

3 Тарусина Н. Н. Семейное право: Учеб. пособие. — М., 2001. — С. 7.

Треба пiдкреслити ще одну важливу методологiчну обставинубез якої неможливе подальше вирiшення питання щодо концепцiїсiмейного права. Аналiзуючи позицiї учених щодо цiєї проблемине можна їх розглядати формально у вiдривi вiд часу та обставинза яких вони були висловленi. Суспiльства, держави та права ра�дянських часiв уже не iснує. Поступово змiнюються усi суспiльнiвiдносини i загальний порядок їх регулювання. Тому до цитуван�ня наукових праць, якi були написанi кiлька десяткiв рокiв тому,треба пiдходити дуже виважено, а їх критику з височин сьогоден�ня взагалi важко визнати коректною. Слiд враховувати, що бага�то учених, якi свого часу висловлювали свої погляди щодо мiсцясiмейного права в системi права, бiльше не можуть нам вiдповiс�ти, не можуть вони змiнити чи пiдкорегувати свої висновки або,навпаки, пiдсилити їх новою аргументацiєю. Тому теорiя питан�ня має в першу чергу базуватися на новiтнiх дослiдженнях у сфе�рi цивiльного та сiмейного права. Проблема предмета та мето�ду сiмейного права має розглядатися з точки зору сучасного роз�витку сiмейних вiдносин в Українi та їх правової регламентацiї,виходячи iз загальних тенденцiї розвитку суспiльства та права.

На сьогоднi є усi пiдстави для неупередженого осмислен�ня питання щодо мiсця сiмейного права в системi права, йоговиокремленостi вiд цивiльного права чи належностi до нього.Вiдповiдь має ґрунтуватися на всебiчному аналiзi природи сi�мейних вiдносин, сучасних способiв i меж їх правового регу�лювання, а також загальнотеоретичних положень щодо сутно�стi системи права. Вiдомо, що кожна самостiйна галузь права ха�рактеризується своїм власним предметом та методом правовогорегулювання. Таким чином вiдносини, якi регулюються такоюгалуззю, мають iстотно вiдрiзнятися вiд усiх iнших вiдносин, аметод, за допомогою якого здiйснюється їх регулювання, — яв�ляти собою унiкальну композицiю засобiв та прийомiв право�вого впливу. Чи притаманнi цi ознаки сiмейному праву? У су�часнiй вiтчизнянiй науцi єдиної позицiї щодо цього питання несклалося. В лiтературi наводилися аргументи як на користь кон�цепцiї «сiмейне право — самостiйна галузь права»1, так i проти


1 Научно�практический коментарий Семейного кодекса Украины / Подред. Ю. С. Червоного. — К., 2003. — С. 21; Червоный Ю. С. Понятие и особен�ности семейных правоотношений // Суспiльство. Держава. Право. — Вип.1.Цивiльне право. — Одеса, 2002. — С. 21; Сiмейне право України: Пiдручник /За ред. В. С. Гопанчука. — К., 2002. — С. 13.

неї1. Виходячи з аналiзу предмета та методу правового регулю�вання сiмейних вiдносин, з урахуванням загальних тенденцiйсучасного розвитку права i законодавства, є пiдстави вважати,що сiмейне право становить пiдгалузь цивiльного права, хочав системi цивiльного права воно характеризується певноюуособленiстю, яка обумовлюється особливостями вiдносин,якi регулюються нормами сiмейного права, та своєрiднiстюзасобiв їх правового регулювання. Це твердження детальнiшерозглядатиметься при аналiзi вiдносин, якi становлять предметсiмейного права та методу їх правового регулювання.

§ 2. Предмет сiмейного праваУ правi предмет правового регулювання розглядається

як сфера, на яку розповсюджується право2. В суспiльствi iснуєбагато рiзноманiтних вiдносин. Право впливає на тi з них, якi засвоєю природою можуть пiддаватися нормативно�органiзацiй�ному впливу i потребують правової регламентацiї3. Безпосеред�нiм предметом правового регулювання виступає вольова пове�дiнка учасникiв суспiльних вiдносин через яку може бути здiйс�нено стимулювання чи примус4. Вiдповiдно до цього може бутивизначено i предмет сiмейного права. Сiмейне право регулюєпевну сукупнiсть суспiльних вiдносин — сiмейнi вiдносини. Цiвiдносини характеризуються спiльними ознаками, що дає пiдста�ви розглядати їх як цiлiсне утворення в загальнiй системi суспiль�них вiдносин. Важливо зазначити, що до сiмейних належать рiз�нi за своєю природою вiдносини. Це вiдносини, якi складаютьсямiж членами сiм’ї, а також особами, якi хоч i не є членами сiм’ї вповному розумiннi, але пов’язанi мiж собою певними сiмейни�

20 Глава I

1 Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. — Харьков,2000. — С. 80; Сiбiльов М. М. До питання про договiрнi засади регулюваннясiмейних вiдносин // Проблеми законностi: Респ. мiжвiдом. наук. зб. — Хар�кiв: Нац. юрид. акад. України, 2003. — Вип. 63. — С. 49; Шевченко Я. М. Про�блеми нового сiмейного кодексу України // Проблеми законностi: Респ. мiж�вiдом. наук. зб. — Харкiв: Нац. юрид. акад. України, 2003. — Вип. 63. — С. 4.

2 Общая теория государства и права / Под. ред. проф. М. Н. Марченко. —М., 1998. — Т. 2. Теория права. — С. 234.

3 Теория государства и права: Учебник / Под ред. В. М. Корельского иВ. Д. Перевалова. — М., 1997. — С. 260.

4 Алексеев С. С. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплекс�ного исследования. — М., 1999. — С. 376.

ми правами та обов’язками (наприклад вiдносини мiж батьком,який не перебував у шлюбi з матiр’ю дитини i самою дитиною).

Предмет сiмейного права становлять: а) вiдносини, якi ви�никають у зв’язку зi шлюбом; б) особистi та майновi вiдносинимiж членами сiм’ї; в) особистi та майновi вiдносини мiж iншимиродичами; г) вiдносини, якi виникають у зв’язку iз влаштуван�ням дiтей, якi позбавленi батькiвського пiклування.

Норми сiмейного права опосердковують вiдносини, пов’яза�нi з виникненням та припиненням шлюбу, а також визнаннямшлюбу недiйсним. Цi вiдносини виникають у процесi створен�ня сiм’ї (реєстрацiя шлюбу) або, навпаки, її припинення (ро�зiрвання шлюбу). У зв’язку з тим, що цi вiдносини спрямова�нi на встановлення або припинення сiмейних прав вони станов�лять предмет сiмейно�правового регулювання. Сiмейне законо�давство мiстить норми, якi встановлюють порядок та умови укла�дання шлюбу, порядок його реєстрацiї, правовi наслiдки зару�чин; умови та порядок припинення шлюбу, визнання його не�дiйсним тощо.

До другої групи вiдносин, якi становлять предмет сiмейногоправа, належать майновi та особистi вiдносини мiж членами сi�м’ї — подружжям, батьками та дiтьми. Право регулює вiдноси�ни, якi виникають мiж подружжям стосовно їх особистих прав(право на змiну прiзвища при реєстрацiї шлюбу, право на спiльневирiшення усiх питань життя сiм’ї, виховання дiтей тощо). Iснуєчимало рiзноманiтних майнових вiдносин подружжя, якi потре�бують правового врегулювання — це вiдносини стосовно спiль�ного та роздiльного майна подружжя, вчинення правочинiв що�до нього, користування, розпорядження тощо. Предмет сiмей�ного права становлять також рiзноманiтнi особистi та майновiвiдносини батькiв i дiтей. З урахуванням того, що неповнолiтнiдiти потребують вiдповiдної пiдтримки та захисту в першу чергунормами сiмейного права регулюються вiдносини батькiв i дi�тей щодо надання останнiм утримання. Необхiдну правову рег�ламентацiю отримують також вiдносини батькiв i дiтей щодо на�лежного їм майна та управлiння батьками майном неповнолiтнiх.

Особливої уваги та правового регламентування потребуютьвiдносини, якi виникають в процесi влаштування дiтей, позбав�лених батькiвського пiклування. З урахуванням особливостейрiзних форм влаштування таких дiтей формуються правовi ме�ханiзми, за допомогою яких створюються вiдповiднi умови для


забезпечення прав та iнтересiв неповнолiтнiх, котрi за тих чи iн�ших обставин не мають можливостi проживати в сiм’ї (усинов�лення, патронат, дитячий будинок сiмейного типу).

Правовi норми регулюють особистi та майновi вiдносини мiжiншими членами сiм’ї та родичами — вiдносини баби, дiда, пра�баби та прадiда з їх внуками та правнуками стосовно спiлкуван�ня та захисту прав онукiв. До предмета правового регулюванняналежать також вiдносини мiж iншими особами — братами, сес�трами, мачухою, вiтчимом та дiтьми стосовно виховання та за�хисту дiтей. Пiдлягають правовiй регламентацiї i алiментнi вiд�носини певних членiв сiм’ї та родичiв.

Сiмейнi вiдносини можуть виникати з приводу рiзних благ —окремих речей та майна в цiлому, грошей, цiнних паперiв, благ,якi належать членам сiм’ї особисто тощо. У зв’язку з цим видi�ляють особистi немайновi та майновi вiдносини членiв сiм’ї,якi становлять предмет правового регулювання.

До немайнових належать тi вiдносини членiв сiм’ї, якi сприй�мають правове регулювання, пiддаються правовому впливу. Так,правовi норми визначають порядок встановлення або змiни прi�звища дитини або одного з подружжя при реєстрацiї шлюбу, за�крiплюють особистi немайновi права учасникiв сiмейних вiдно�син — право на виховання, спiлкування, захист тощо. Разом з тимосновна кiлькiсть особистих вiдносин, якi виникають в сiм’ї таґрунтуються на таких почуттях, як любов, дружба, вiдданiсть нестановлять сферу правового регулювання i не включаються допредмета сiмейного права. Майновi вiдносини виникають сто�совно конкретного майна, його належностi тим чи iншим учас�никам сiмейних вiдносин, порядку користування та розпоря�дження таким майном, вчинення правочинiв щодо нього тощо.

Вiдносини, якi регулюються нормами сiмейного права, ви�никають мiж особами, якi об’єктивно є рiвними мiж собою. Цетакож стосується вiдносин за участю неповнолiтнiх або непра�цездатних членiв сiм’ї та родичiв. Подружжя, батьки та дiти, уси�новителi та усиновлювачi, iншi члени сiм’ї та родичi знаходятьсямiж особою у рiвному положеннi i не пiдпорядковуються одинодному. Кожен учасник сiмейних вiдносин є не тiльки рiвною,але i автономною у майновому сенсi особою, зi своїми власнимиiнтересами. Тому майно кожного з них не змiшується з майномiншого i завжди може бути конерктно визначено. Це стосуєтьсяi ситуацiй, коли батьки, усиновлювачi та опiкуни управляють

22 Глава I

майном дитини. Така природа сiмейних вiдносин обумовлює iхарактер їх правового регулювання.

Таким чином, предмет сiмейного права становлять особи�стi немайновi та майновi вiдносини, якi випливають зi шлюбу,спорiднення, усиновлення, опiки та пiклування, прийняття ди�тини в сiм’ю для виховання та з iнших пiдстав, якi не заборо�ненi законом i таких, що не суперечать моральним засадам су�спiльства i базуються на рiвностi та майновiй самостiйностi їхучасникiв.

§ 3. Метод сiмейного праваПитання щодо сутностi методу правового регулювання

сiмейних вiдносин у науцi завжди було спiрним i залежало вiдвiдповiдi на питання стосовно мiсця сiмейного права в системiправа. Прибiчники концепцiї «сiмейне право — самостiйна га�лузь права» вiдшуковували в методi сiмейного права особливо�стi, що давали змогу вiдокремити його вiд методу регулюваннявiдносин, якi традицiйно розглядалися як цивiльно�правовi. I, на�впаки, ученi, якi пiдтримували концепцiю «сiмейне право — пiд�галузь цивiльного права» пiдкреслювали тi ознаки методу сi�мейного права, якi зближали його з методом права цивiльного.Концепцiя, вiдповiдно до якої сiмейне право становить пiдгалузьцивiльного права, як уже зазначалося, вбачається бiльш пере�конливою. Додаткових аргументiв на свою користь вона набулаза останнiй час, який без перебiльшення можна визначити як часзагальної змiни методу регулювання сiмейних вiдносин.

Метод сiмейного права — це сукупнiсть засобiв, прийомiв,способiв, за допомогою яких здiйснюється юридичний вплив навольову поведiнку учасникiв сiмейних вiдносин. Характер юри�дичного iнструментарiю, що застосовується в процесi регулю�вання, в першу чергу визначається характером самих вiдносин,що регулюються. Саме предмет правового регулювання обумо�влює ступiнь iнтенсивностi дiї права, тобто широту охопленняправовим регулюванням, ступiнь обов’язковостi правових при�писiв, форми i засоби правового примусу, ступiнь деталiзацiїправових норм та напруженiсть правового впливу на суспiльнiвiдносини1. Тому особливостi сiмейних вiдносин визначають сут�


1 Алексеев С. С. Теория права. — М., 1995. — С. 214—215.

нiсть правових засобiв, якi застосовуються в процесi їх регулю�вання, особливостi юридичного iнструментарiю, який «стягуєть�ся» в єдиний регулюючий комплекс.

В правi видiляють два загальних методи правового регулю�вання: диспозитивний та iмперативний. Диспозитивний методбазується на координацiї цiлей та iнтересiв учасникiв суспiль�них вiдносин, коли вони самi вiльнi приймати рiшення щодоучастi в цих вiдносинах. При цьому суб’єкти права мають змо�гу вiдступати вiд описаних у правових нормах форм стосункiв,встановлювати для себе основнi та додатковi, тобто безпосеред�ньо не передбаченi юридичними приписами, права та обов’язки.Iмперативний метод базується на вiдносинах субординацiї.Для нього характерним є переважання обов’язкiв, обмеженняiнiцiативи суб’єктiв правовiдносин щодо змiни положень юри�дичних приписiв, а серед юридичних фактiв, що обумовлюютьвиникнення правових вiдносин, переважають акти односторон�нього волевиявлення1.

У сучасних умовах метод регулювання сiмейних вiдносинможе бути визначений як метод диспозитивний, оскiльки вiнявляє собою сукупнiсть засобiв, прийомiв i способiв, за допомо�гою яких здiйснюється юридичний вплив на вiдносини рiвно�правних суб’єктiв, положення яких характеризується взаємноюкоординацiєю цiлей та iнтересiв, що в процесi взаємодiї задо�вольняють свої власнi iнтереси.

Змiст диспозитивного та iмперативного методiв в першу чер�гу утворюються з тих елементiв правової матерiї, якi виражаютьспособи правового регулювання. До них, зокрема, належать:дозвiл, заборона та позитивне зобов’язання. Цi способи право�вого регулювання пов’язанi з суб’єктивними правами та здiйс�нюються через них2. Певне поєднання цих способiв визначає за�гальну лiнiю правового регулювання сiмейних вiдносин. Дозвiл,заборона та позитивне зобов’язування знаходять свiй безпосе�реднiй вираз у вiдповiдних регулятивних нормах об’єктивногоправа — уповноважувальних, заборонних та зобов’язувальних.Внаслiдок їх дiї в процесi правового регулювання, учасники сi�мейних вiдносин набувають суб’єктивних прав та обов’язкiв.

24 Глава I

1 Загальна теорiя держави i права / За ред. М. В. Цвiка, В. Д. Ткаченка,О. В. Петришина. — Харкiв, 2002. — С. 409.

2 Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. — М., 1981. — Т. 1. — С. 297.

У сiмейному правi iснує увесь спектр способiв правового ре�гулювання1. В першу чергу треба вiдзначити тi з них, якi визна�чають сферу дозволеної поведiнки учасникiв сiмейних вiдносин.Дозволи в сiмейному правi можуть виражатися рiзними спосо�бами — прямо чи опосередковано. Подружжя має право укластидоговiр про надання утримання одному з них, визначивши умо�ви, розмiр та строки виплати алiментiв (ст. 78 СК); батьки маютьпереважне право перед iншими особами на особисте вихованнядитини (ч. 1 ст. 151 СК); батьки мають право на самозахист своєїдитини, повнолiтнiх дочки та сина (ч. 1 ст. 154 СК) тощо. Це зразкипрямого дозволу, який надiляє учасникiв сiмейних правовiдносинпевними правами без будь�яких застережень. Поряд з цим iснуютьнорми, що закрiплюють адресованi членам сiм’ї дозволи, але цi до�зволи не мають прямого характеру бо обумовлюються певнимизастереженнями. Так, один з подружжя може набути право на май�но, яке ранiше належало другому з подружжя, але за умови, що цемайно за час шлюбу iстотно збiльшилося у своїй вартостi внаслi�док спiльних трудових чи грошових затрат або затрат другого з по�дружжя (ст. 62 СК); батьки мають право управляти майном мало�лiтньої дитини, але при цьому вони зобов’язанi вислухати думкудитини щодо способiв управлiння майном (ч. 1 ст. 177 СК) тощо.

Порiвняно з дозволами, що мають широкий, загальний ха�рактер, заборони в сiмейному правi, як правило, формулюють�ся бiльш конкретно. Нерiдко вони висловленi досить категорич�но. Наприклад, у шлюбi мiж собою не можуть перебувати особи,якi є родичами прямої лiнiї спорiднення, рiднi брат i сестра, дво�юрiднi брат та сестра, рiднi тiтка, дядько та племiнник, племiн�ниця (частини 1—3 ст. 26 СК); примушування жiнки та чоловi�ка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК). Заборони можутьбути i бiльш опосередкованими, у зв’язку з чим вони нерiдкопов’язуються з санкцiями. Наприклад, мати або батько можутьбути позбавленi батькiвських прав якщо вони ухиляються вiдвиконання своїх обов’язкiв з виховання дитини, жорстоко по�водяться з нею тощо (ст. 164 СК). Таким чином, ця поведiнкабатькiв щодо дитини є забороненою, хоча зазначена норма i немоделюється за принципом «не вправi», «не допускається» або«заборонено». Незважаючи на вiдсутнiсть прямої вказiвки, при�хована в цiй нормi заборона є очевидною.


1 Нечаева А. М. Семья и закон. — М., 1980. — С. 77—78.

Для сiмейного права характерним є те, що до випадкiв неви�конання заборон, якi встановленi сiмейно�правовими нормами,застосовуються санкцiї, закрiпленi в цивiльному законодавствi.Наприклад, якщо один з подружжя уклав договiр, який потре�бує нотарiального посвiдчення, без згоди другого з подружжя,яка також мала бути висловлена письмово i нотарiально засвiд�чена (ч. 3 ст. 65 СК), то такий договiр є нiкчемним за правиламист. 220 ЦК України. Такий правочин не створює юридичних на�слiдкiв для сторiн i кожна з них зобов’язана повернути другiйсторонi у натурi все, що вона одержала на виконання цього пра�вочину, а в разi неможливостi такого повернення — вiдшкоду�вати вартiсть того, що одержано, за цiнами, якi iснують на мо�мент вiдшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Для сiмейного права характерна наявнiсть багатьох норм,якi мiстять позитивнi зобов’язування. В першу чергу вони ад�ресуються повнолiтнiм членам сiм’ї та родичам — батькам, уси�новлювачам, опiкунам та пiклувальникам. Позитивнi зобов’язу�вання як би спонукають учасникiв сiмейних вiдносин до пози�тивних дiй, стимулюють їхню правомiрну поведiнку. Так, батькизобов’язанi утримувати дитину до досягнення нею повнолiття(ст. 180 СК); опiкун, пiклувальник зобов’язаний виховувати ди�тину, пiклуватися про її здоров’я, фiзичний, психiчний, духов�ний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загаль�ної середньої освiти (ч. 1 ст. 249 СК); особи, у сiм’ях яких вихо�вувалася дитина, зобов’язанi надавати їй матерiальну допомогу,якщо у неї немає батькiв, баби, дiда, повнолiтнiх братiв та сес�тер, за умови, що цi особи можуть надавати матерiальну допо�могу (ст. 269 СК) тощо.

Метод сiмейного права, як i будь�який iнший метод право�вого регулювання, в першу чергу залежить вiд того, що саме —дозволи чи заборони та зобов’язання переважають у ньому, якеспiввiдношення, яка питома вага кожного з цих способiв право�вого регулювання. Мабуть одним iз головних аргументiв на ко�ристь концепцiї «сiмейне право — самостiйна галузь права» булоте, що в сiмейному правi мiститься чимало заборон та позитив�них зобов’язувань, натомiсть дозволи мають обмежений харак�тер. Останнiм часом в цьому питаннi з’явилися кардинальнi зру�шення. Визнання приватної власностi, вiдмiна багатьох заборонщодо об’єктiв права власностi, розширення сфери приватногоправа в цiлому знайшли свiй вiдбиток i в сферi регулювання сi�

26 Глава I

мейних вiдносин. Новий Сiмейний кодекс України закрiпив цютенденцiю. В сiмейному правi значно розширилася сфера до�зволу, сфера вiльного цiлепокладання та власного вибору учас�никами сiмейних вiдносин своєї поведiнки. Диспозитивнi заса�ди починають домiнувати в сiмейному правi, а можливiсть регу�лювання сiмейних вiдносин за домовленiстю (договором) мiжїх учасниками визначена як одна iз загальних засад сiмейногоправа (ч. 2 ст. 7 СК). Все це наближує основнi засади регулю�вання сiмейних вiдносин до iнших цивiльних вiдносин.

Процес правового регулювання сiмейних вiдносин почина�ється з норм об’єктивного права, що закрiплюють дозволи, за�борони та позитивнi зобов’язування, однак ними, як вiдомо, невичерпується. Право як нормативний регулятор дiє через суб’єк�тивнi права та обов’язки учасникiв сiмейних правовiдносин.Належне учаснику сiмейних вiдносин суб’єктивне право можерозглядатися як сукупнiсть двох спроможностей: 1) спромож�ностi реалiзацiї свого права власними дiями (наприклад, подруж�жя здiйснює права щодо володiння, користування та розпоря�дження своїм майном); 2) спроможностi вимагати вiдповiдноїповедiнки вiд iншої особи (батьки, якi є непрацездатними i по�требують матерiальної допомоги, мають право вимагати вiд пов�нолiтнiх дiтей вiдповiдного утримання) . Крiм того, кожен з учас�никiв сiмейних вiдносин має суб’єктивне право на захист свогоправа або iнтересу у разi їх порушення.

У лiтературi вiдзначалися особливостi суб’єктивних правта обов’язкiв учасникiв сiмейних правовiдносин. По�перше, во�ни є невiдчужуваними бо тiсно пов’язанi з особистiстю їх носiїв.Так, батько або матiр дитини не вправi передати свої обов’язкищодо утримання дитини iншiй особi. По�друге, вони, як прави�ло, є вiдносними, бо виникають мiж конкретними особами — по�дружжям, батьками та дiтьми, усиновителями i усиновлювача�ми тощо. По�третє, деякi вiдноснi за своєю природою суб’єктив�нi права мають абсолютний характер захисту. Так, право бать�кiв виховувати дитину має вiдносний характер бо виникає мiжчiтко визначеними особами — батьком, матiр’ю та дитиною. Ра�зом з тим цi права в разi їх порушення мають абсолютний харак�тер захисту бо будуть захищатися проти будь�якого порушника1.


1 Советское семейное право / Под ред. В. Ф. Маслова, А. А.Пушкина. —К., 1982. — С. 53.

По�четверте, певнi права членiв сiм’ї можуть здiйснюватися неїх носiями безпосередньо, а за допомогою iнших осiб, якi дiютьв його iнтересах. Таким чином, здiйснюється бiльшiсть майно�вих прав неповнолiтнiх та недiєздатних осiб.

Слiд зазначити, що цi особливостi суб’єктивних прав та обо�в’язкiв не є притаманними виключно сiмейним правовiдносинам.Вони характернi i для iнших цивiльно�правових правовiдносин.По�перше, невiдчужуваний характер мають особистi немайновiправа, якi закрiпленi в Конституцiї та Цивiльному кодексi Украї�ни (право на життя, здоров’я, особисту недоторканнiсть тощо),значна кiлькiсть прав, що виникають у вiдносинах iнтелекту�альної власностi, права та обов’язки, якi виникають у вiдноси�нах щодо вiдшкодування шкоди, заподiяної калiцтвом, iншимушкодженням здоров’я або смертю та деякi iншi цивiльнi права.По�друге, в цивiльному правi також виникають вiдносини, учас�ники яких — носiї вiдповiдних прав та обов’язкiв — є чiтко ви�значеними. Наприклад, це вiдносини, якi виникають внаслiдоквчинення цивiльного правопорушення (порушення права влас�ностi, завдання шкоди однiєю особою iншiй тощо). По�третє,стосовно вiдносних прав, якi мають абсолютний характер захис�ту. В цивiльному правi чимало прав такого роду. Усi вiдносиниспiльної власностi (як часткової, так i сумiсної) мають загальнуознаку — вони, з одного боку, є вiдносними, бо виникають мiжконкретними суб’єктами — спiввласниками, а з iншого — абсо�лютними, бо мають абсолютний характер захисту проти будь�якої особи, яка порушує або може порушити право спiльноївласностi. Слiд, до речi, зазначити, що коло вiдносин спiльноїсумiсної власностi останнiм часом значно розширилося. Ста�лося це завдяки тому, що вiдповiдно до ч. 2 ст. 368 ЦК Украї�ни суб’єктами спiльної сумiсної власностi можуть бути не тiль�ки подружжя та члени сiм’ї, як це було ранiше, а будь�якi особи,в тому числi держава та територiальнi громади. По�четверте, вцивiльному правi виникає чимало вiдносин, учасники яких немають повного обсягу цивiльної дiєздатностi, а тому здiйсню�ють свої права через представникiв (вiдносини з опiки та пiклу�вання, деяких видів представництва). Все це дає пiдстави ствер�джувати, що суб’єктивнi сiмейнi права та обов’язки хоч i маютьу своїй сукупностi певнi особливостi, все ж таки iстотно нiчимвiд iнших цивiльних прав та обов’язкiв не вiдрiзняються i не ма�ють таких особистих ознак, якi б беззастережно давали змогу

28 Глава I

виокремити їх в самостiйну групу прав та обов’язкiв суб’єктiвправа.

Правове регулювання сiмейних вiдносин здiйснюється нетiльки шляхом надання особам суб’єктивних сiмейних прав таобов’язкiв. Значною мiрою воно забезпечується застосуваннямзасобiв примусу, а також самої можливостi застосування право�вого примусу (превентивна дiя норм). Указанi способи право�вого впливу на сiмейнi вiдносини мають додатковий характер,бо вони спрямованi на забезпечення наданих суб’єктам прав, ви�конання їх обов’язкiв та дотримання заборон, тобто несуть пра�воохоронну функцiю. Незважаючи на це, засоби примусу вiдi�грають в процесi правового регулювання сiмейних вiдносин важ�ливе значення.

Примусовi заходи стосовно учасникiв сiмейних вiдносин упершу чергу розглядаються як мiри захисту порушених сiмей�них прав, хоча допускається застосування i мiр вiдповiдально�стi1. Наприклад, у процесi подiлу майна подружжя частка одно�го з них може бути зменшена в зв’язку з його несумлiнним пово�дженням у шлюбi (самовiльне вiдчуження спiльного майна по�дружжя, необґрунтоване вiдхилення вiд поповнення сiмейногобюджету тощо); батьки несуть майнову вiдповiдальнiсть за запо�дiяння неповнолiтньому майнової шкоди тощо. Однiєю з основ�них ознак сiмейного права, яка слугувала пiдставою його виок�ремлення з права цивiльного, вважалася вiдсутнiсть в сiмейномуправi таких санкцiй як сплата неустойки за невиконання зобов’я�зання, вiдшкодування матерiальної чи моральної шкоди. Вважа�лося, що такi засоби впливу на поведiнку суб’єктiв притаманнiтiльки цивiльному праву. За рядянських часiв це дiйсно булотак, бо логiчно вписувалося в концепцiю самостiйностi сiмей�ного права та неможливостi розповсюдження на сiмейнi вiдно�сини тих принципiв, якi притаманнi цивiльному праву. Останнiмчасом ситуацiя змiнилася. Новий СК застосовує такi мiри вiд�повiдальностi за порушення сiмейних прав, як вiдшкодуванняматерiальної чи моральної шкоди (статтi 49, 50, 157, 158, 159, 162СК). Вперше в сiмейному законодавствi передбачене i стягненнянеустойки (пенi) за прострочення сплати алiментiв (ч. 1 ст. 196СК). Це пояснюється тим, що без дiйових заходiв правового при�муса правовi дозволи та заборони, що адресованi учасникам сi�


1 Ромовская З. В. Защита в советском семейном праве. — Львов, 1985.

мейних вiдносин, не були б забезпеченими повною мiрою i їхнєдотримання та виконання залежали б лише вiд волi цих осiб.

Основними чинниками, якi обумовлюють сутнiсть методусiмейного права, є:

1) юридична рiвнiсть учасникiв сiмейних вiдносин;2) самостiйний майновий статус їх учасникiв;3) диспозитивний характер сiмейно�правових норм;4) специфiка розгляду конфлiктiв в сiмейнiй сферi.1. Першою i визначальною ознакою методу сiмейного права

є рiвнiсть учасникiв сiмейних вiдносин. Цi вiдносини моделю�ються як такi, що виникають мiж юридично рiвними сторонами,мiж якими не виникає стосункiв влади та пiдкори. Юридичнарiвнiсть характерна для усiх учасникiв, в тому числi недiєздат�них та неповнолiтнiх осiб. Батьки i дiти, незалежно вiд їх вiку, вюридичному сенсi знаходяться у рiвному становищi. З урахуван�ням тiєї обставини, що дитина потребує пiдвищеного захисту,батьки зобов’язанi дiяти в її iнтересах. У разi порушення iнтере�сiв дитини з боку батькiв, зловживання ними своїми батькiвськи�ми правами, застосовуються механiзми державного захисту правдитини. Будь�якого владного, а тим бiльш адмiнiстративного пiд�порядкування дитини батькам не iснує. Так само моделюютьсяi вiдносини мiж iншими учасниками сiмейних вiдносин — уси�новителями та усиновлювачами, опiкунами, пiклувальниками,та особами, якi знаходяться пiд опiкою та пiклуванням, повно�лiтнiми дiтьми та непрацездатними батьками тощо.

2. Сiмейнi стосунки передбачають спiльнiсть майнових iнте�ресiв їх учасникiв. Разом з тим у правi кожен учасник сiмейнихправовiдносин розглядається як самостiйна особа, з власнимимайновими правами та обов’язками. Нiхто з членiв сiм’ї та, першза все, малолiтнi та непрацездатнi її члени, не «поглинаються»iншою особою — батьками чи повнолiтнiми та дiєздатними чле�нами сiм’ї. Сучасна концепцiя правовiдносин в сiмейнiй сферiбазується на визнаннi самостiйностi особистого та майновогостатусу кожного з їх учасникiв.

3. У сiмейному правi переважають диспозитивнi норми, якiнадають учасникам сiмейних вiдносин можливiсть самостiйновизначати свої iнтереси, вiльно здiйснювати свої права. Остан�нiм часом на тлi загальних соцiально�економiчних зрушень вУкраїнi, в правi здiйснюється «перехiд вiд одного типу регулю�вання до iншого», який, за словами П. М. Рабиновича, здатний

30 Глава I

«вiдобразити реальнi тенденцiї в розвитку свободи рiзних суб’єк�тiв, у змiнi меж їхнього убачання, можливостi врахування їх iн�тересiв, перерозподiлу централiзацiї i децентралiзацiї»1. Розши�рення диспозитивностi в процесi регулювання сiмейних вiдно�син — найважливiша ознака розвитку сiмейного права останнiхрокiв. Разом з тим у цiй сферi iснує i завжди залишатиметьсяпевна кiлькiсть iмперативних приписiв. Це пов’язано з тим, щоучасниками сiмейних вiдносин є неповнолiтнi та непрацездатнiособи, права та iнтереси котрих потребують пiдвищеного захис�ту та забезпечення.

4. З урахуванням того, що учасники сiмейних вiдносин є юри�дично рiвними мiж собою, розгляд конфлiктiв, якi виникають мiжними, здiйснюється незалежним органом — судом. З урахуван�ням особливостей сiмейних вiдносин, участi в них широкого ко�ла осiб, якi не мають повної дiєздатностi, для розгляду конфлiк�тiв у сiмейнiй сферi широко залучаються спецiальнi незалежнiоргани — органи опiки та пiклування. Захист сiмейних прав здiйс�нюють також iншi юрисдикцiйнi органи (прокурор, нотарiус).

§ 4. Основнi засади (принципи) сiмейного праваОсновними засадами (принципами) сiмейного права є

тi провiднi iдеї та положення, якi визначають сутнiсть сiмей�ного права, стрижень, який поєднує окремi норми та iнститу�ти сiмейного права в одне цiле. Провiднi засади, як правило, зна�ходять своє безпосереднє закрiплення у вiдповiдних сiмейно�правових нормах, реалiзуються вони також в правозастосовнiйпрактицi та в процесi реалiзацiї особами своїх сiмейних прав таобов’язкiв. Визначення нових прiоритетiв розвитку українсько�го суспiльства спричинило потребу у переосмисленнi багатьохусталених постулатiв сiмейного права. Це знайшло свiй вiдби�ток i в переорiєнтацiї основних засад сiмейного права, способахта цiлях правового регулювання сiмейних вiдносин.

З урахуванням цього основними засадами (принципами) су�часного сiмейного права є:

• державна охорона сiм’ї, материнства, батькiвства;• рiвнiсть учасникiв сiмейних вiдносин;


1 Рабинович П. М. Методологические аспекты исследования системыправа как основы системы законодательства // Сб. Проблемы совершенство�вания республиканского законодательства. — К., 1985. — Ч. 1. — С. 89.

• недопустимiсть державного чи будь�якого iншого втручан�ня в сiмейне життя;

• прiоритет сiмейного виховання;• регулювання сiмейних вiдносин за домовленiстю (догово�

ром) мiж їх учасниками;• прiоритет захисту прав та iнтересiв дiтей та непрацездат�

них членiв сiм’ї.Вiдповiдно до ч. 3 ст. 51 Конституцiї України, ч. 1 ст. 5 СК

України держава охороняє сiм’ю, материнство, батькiвство, ство�рює умови для змiцнення сiм’ї. Це головне загальне положення,яке стосується сiм’ї i визначає її значення в суспiльствi, став�лення до неї держави. Держава провадить стосовно сiм’ї дер�жавну полiтику, яка є складовою соцiальної полiтики України.Мета державної сiмейної полiтики полягає в забезпеченнi сприят�ливих умов для всебiчного розвитку сiм’ї та її членiв, найповнi�шої реалiзацiї сiм’єю своїх функцiй та полiпшення її життєвогорiвня, пiдвищення ролi сiм’ї як основи суспiльства. Основнимипринципами державної сiмейної полiтики є: суверенiтет i авто�номiя сiм’ї у прийняттi рiшень щодо свого розвитку; диференцi�йований пiдхiд до надання державою гарантiй соцiального за�хисту сiм’ї; паритетна рiвновага та партнерство мiж жiнками iчоловiками в усiх сферах життя; соцiальне партнерство сiм’ї тадержави; прiоритетнiсть iнтересiв кожної дитини незалежно вiдтого, в якiй сiм’ї вона виховується та наступнiсть поколiнь1.

Принцип рiвностi учасникiв сiмейних вiдносин базуєтьсяна положеннях ст. 21 Конституцiї України та частин 5 i 6 ст. 7СК України вiдповiдно до яких учасник сiмейних вiдносин неможе мати привiлеїв чи обмежень за ознаками раси, кольорушкiри, статi, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, етнiч�ного та соцiального походження, матерiального стану, мiсця про�живання, за мовними та iншими ознаками. Дружина та чоловiкмають рiвнi права i обов’язки у сiмейних вiдносинах, шлюбi тасiм’ї. Слiд зазначити, що рiвнiсть прав учасникiв сiмейних вiд�носин не означає їх однаковостi. Наприклад, в сiмейному правi вдеяких випадках враховувуються бiологiчнi, статевi особливостiчоловiка та жiнки. Так, чоловiк не має деяких прав, якi за своєю

32 Глава I

1 Концепцiя державної сiмейної полiтики. Затв. постановою ВерховноїРади України вiд 17 вересня 1999 р. // ВВР України. — 1999. — № 46—47. —Ст. 404.

природою можуть належати тiльки жiнцi i, навпаки, жiнка ненабуває прав, якi належатимуть чоловiковi. Наприклад, дружи�на має право на утримання вiд чоловiка пiд час вагiтностi, а та�кож до досягнення дитиною, яка проживає з матiр’ю, трьох рокiв(ст. 84 СК). Разом з тим врахування бiологiчних особливостейчоловiка та жiнки не надає переваг тiй чи iншiй особi в сiмей�них вiдносинах, а тим бiльше не пiдпорядковує їх одне одному.Iстотнi особливостi мають також вiдносини мiж батьками та дiть�ми, усиновлювачами та усиновленими, опiкунами та пiдопiчни�ми особами. У психiчному, соцiальному, економiчному сенсi цiособи не є рiвними. Важко, наприклад, порiвняти трирiчну ди�тину та її батька або матiр, якi є повнiстю дiєздатними та дорос�лими особами. Разом з тим в юридичному сенсi цi особи визна�ються рiвними, бо в їх вiдносинах вiдсутнiми є засади влади iпiдпорядкування.

Принцип недопустимостi державного чи будь�якого iн�шого втручання в сiмейне життя закрiплено в ст. 32 Консти�туцiї України, ст. 301 ЦК, ч. 5 ст. 5, ч. 4 ст. 7 СК України. Цейпринцип є новим для вiтчизняного сiмейного права. За радян�ських часiв протягом десятилiть держава не визнавала сiм’юсферою приватного iснування людини i вважала за необхiднепроводити полiтику активного формування сiмейних вiдносин,втручання в сiмейнi стосунки. Така полiтика проводилася за до�помогою рiзних соцiальних, в тому числi i правових механiзмiв.Останнiм часом в Українi в цiлому послiдовно проводиться кiль�ка основних iдей, якi спрямованi на втiлення в життя свiтовихстандартiв ставлення до людини, до її прав та свобод i якi вiд�дзеркалюють тi поступовi змiни, що вiдбуваються в нашому су�спiльствi пiсля визнання Україною незалежностi. Це безпосе�редньо стосується розширення сфери приватного життя люди�ни. Вiдповiдно до ч. 4 ст. 7, ч. 5 ст. 5 СК регулювання сiмейнихвiдносин провадиться з урахуванням права на таємницю особи�стого життя їх учасникiв, їхнього права на особисту свободу танедопустимiсть свавiльного втручання у сiмейне життя. Нiхтоне може зазнавати втручання в його сiмейне життя, крiм випад�кiв, встановлених Конституцiєю України.

Важливим сучасним принципом сiмейного права є закрiпле�ний в законодавствi прiоритет сiмейного виховання дитини(ч. 3 ст. 5 СК). Вiдомо, що основою соцiальної полiтики радян�ської держави було, навпаки, суспiльне виховання дiтей. Саме


суспiльство за допомогою рiзноманiтних заходiв виховання малоформувати свiдомiсть дитини. Сiм’я розглядалася як осередок,який мiг провокувати розвиток не громадських, а iндивiдуалiст�ських рис характеру особи. Такий пiдхiд залишився в минулому.Пiдтримка сiм’ї у новому контекстi означає розширення приват�ної сфери життя дитини, посилення впливу батькiв на форму�вання її свiдомостi. У ст. 8 Конвенцiї про права дитини зазначе�но, що держави�сторони зобов’язанi поважати право дитини назбереження iндiвiдуальностi, включаючи громадянство, iм’я тасiмейнi зв’язки, як передбачається законом, не допускаючи про�тизаконного втручання1. Саме в сiм’ї дитина починає формува�тися як особистiсть, в сiм’ї вона набуває першi навички соцiаль�ного спiлкування, визначається як особа, яка має певнi культур�нi, мовнi, релiгiйнi переконання, що видiляють її серед iншихлюдей та перетворюють у особистiсть. Цим пояснюється i та об�ставина, що дитина, яка за тих чи iнших причин була позбавле�на батькiвського пiклування, в першу чергу, має бути влаштова�на в сiм’ю (усиновлення, опiка та пiклування, патронат) i лишеу разi, якщо надати їй умов сiмейного виховання неможливо,вона може бути влаштована в державний дитячий заклад абозаклад охорони здоров’я.

Регулювання сiмейних вiдносин за домовленiстю (догово�ром) мiж їх учасниками є ще однiєю з принципово нових засадсучасного сiмейного права (ч. 2 ст. 7 СК). За радянських часiв ре�гулювання вiдносин в сiм’ї здiйснювалося за допомогою прямихiмперативних приписiв, а можливiсть втiлення засад самоорганi�зацiї та саморегулювання в сiмейнiй сферi не визнавалася. Вва�жалося, що договори мiж членами сiм’ї не укладаються. Саме цеслугувало важливою пiдставою концепцiї щодо самостiйностi сi�мейного права, його вiдмiнностi вiд права цивiльного, в якому до�говiр посiдає значне мiсце. На сьогоднi змiнилися основнi прин�ципи регулювання сiмейних вiдносин, у зв’язку з цим правила,встановленi iмперативними нормами, поступаються мiсцем дис�позитивному регулюванню. Саме тому договiр у сiмейному правiнабуває нового значення. Окрiм шлюбного договору подружжяможе укладати договори щодо умов i порядку надання утриман�ня одне одному (ст. 78 СК) або припинення права на утримання

34 Глава I

1 Конвенцiя про права дитини. Ратифiкована постановою ВР УРСР вiд27.02.1991 р.

(ст. 89 СК). Батьки можуть укласти договiр щодо здiйснення ни�ми батькiвських прав та виконання обов’язкiв (ч. 4 ст. 157 СК);визначення мiсця проживання дитини у разi розiрвання шлюбу,порядку участi у забезпеченнi умов життя дитини того з батькiв,хто буде проживати окремо (ч. 1 ст. 109 СК) тощо.

1. Одним з основних принципiв сiмейного права є прiори�тет захисту прав та iнтересiв дiтей та непрацездатнихчленiв сiм’ї. Законодавство мiстить низку заходiв щодо пiдви�щеного захисту прав та iнтересiв дитини. Такий захист здiйсню�ється батьками дитини (ст. 154 СК), iншими родичами — бабою,дiдом, сестрою, братом, мачухою, вiтчимом (статтi 258, 262 СК)або iншими особами, якi нею опiкуються — опiкуном, патронат�ним вихователем (статтi 249, 255 СК). Особа, яка досягла 14 ро�кiв має право на безпосередне звернення до суду за захистом свогоправа або iнтересу (ч. 1 ст. 18 СК). Учасниками сiмейних вiдно�син, якi потребують певної пiдтримки та допомоги, окрiм непов�нолiтнiх, є також непрацездатнi особи (iнвалiди I, II та III групи,особи пенсiйного вiку). СК України передбачає прiоритетний за�хист непрацездатних членiв сiм’ї i мiстить спецiальнi юридичнiмеханiзми, якi дозволяють це зробити найповнiше. Вiдповiднодо СК України, повнолiтнi дiти зобов’язанi утримувати батькiв,якi є непрацездатними i потребують матерiальної допомоги (ч. 1ст. 202 СК); вони мають право звертатися за захистом прав таiнтересiв непрацездатних, немiчних батькiв як їх законнi пред�ставники, без спецiальних на те повноважень (ст. 172 СК); той зподружжя, який є непрацездатним i потребує матерiальної до�помоги, має право на утримання вiд iншого з подружжя (ст. 75СК) тощо. Якщо права та iнтереси непрацездатних членiв сiм’їне забезпечуються зобов’язаними особами, вони можуть бутипримушенi до цього за допомогою спецiальних правових засобiв.

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Яке мiсце займає сiмейне право в системi права?2. Якi вiдносини складають предмет сiмейного права?3. Якi чинники обумовлюють сутнiсть методу сiмейного права?4. В чому полягають основнi засади (принципи) сучасного сi�

мейного права України.5. Що розумiється пiд поняттям «договiрне регулювання сiмей�

них вiдносин»?


Глава 2ÑIÌÅÉÍÅ ÇÀÊÎÍÎÄÀÂÑÒÂÎ

§ 1. Загальнi положення1

Вiдповiдно до ст. 7 СК сiмейне законодавство включаєв себе Сiмейний кодекс України та iншi нормативно�правовiакти. Зведення сiмейного законодавства виключно до СК i iн�ших нормативно�правових актiв не можна вважати новим дляукраїнського законодавства, бо традицiйно термiном «сiмейнезаконодавство» охоплювалася вся сукупнiсть нормативних ак�тiв, якi мiстили норми сiмейного права. Мiж тим, в самому СКвказується i на iншi джерела, якi складають сiмейне законодав�ство, якi аж нiяк не можна вiднести до нормативно�правовихактiв. Так, ст. 9 СК передбачає можливiсть врегулювання сiмей�них вiдносин за домовленiстю (договором) сторiн, а ст. 11 СКдопускає врахування звичаїв при врегулюваннi сiмейних вiдно�син, якщо вони не суперечать СК, iншим законам та моральнимзасадам суспiльства. Звiдси i договiр, i певнi звичаї теж слiд вiд�носити до джерел сiмейного права. Ст. 13 СК визнає частиноюнацiонального сiмейного законодавства України мiжнароднi до�говори, що регулюють сiмейнi вiдносини, згоду на обов’язковiстьяких дано Верховною Радою України.

Ряд норм сiмейного права мiститься в Цивiльному кодексiУкраїни (далi — ЦК). Так, вiдповiдно до ч. 3 ст. 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спiльною су�мiсною власнiстю, якщо iнше не встановлено договором або за�коном. До того ж ст. 8 СК України допускає субсидiарне засто�сування вiдповiдних норм ЦК України2.

1 Питання стосовно iсторiї сiмейного законодавства див.: ПобедоносFцев К. П. Курс гражданского права: В 3 т. / Под ред. В. А. Томсинова. — М.:Изд�во «Зерцало», 2003. — Т. 2. — С. 1—237; Маслов В. Ф., Подопригора З. А.,Пушкин А. А. Действующее законодательство о браке и семье. — Харьков:Вища школа, 1974; Сiмейне право: Навч. посiбник для студентiв юрид. вузiвта факультетiв. — К.: Вентурi, 1997. — С. 17—33; Антокольская М. В. Семей�ное право: Учебник. — Изд. 2�е перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2002. — С. 46—80;Сiмейне право України: Пiдручник / За ред. В. С. Гопанчука. — К.: Iстина,2002. — С. 17— 29.

2 На спiввiдношеннi СК України i ЦК України ми зупинимося окремо.

Але, безумовно, слiд погодитися з тими правниками, якi вва�жають, що в ст. 7 СК України є певна неточнiсть, бо в першучергу сiмейнi вiдносини регулюються Конституцiєю України,норми якої є нормами прямої дiї (ст. 8 Конституцiї)1.

§ 2. Конституцiя України в системi джерелсiмейно%правових норм

Конституцiя має вищу юридичну силу, а всi закони, вклю�чаючи i СК України, iншi нормативно�правовi акти, прийма�ються на її основi та мають їй вiдповiдати. Виходячи з цього, як�що будь�який нормативний акт суперечить Конституцiї України,вiн не тiльки має бути вiдмiненим Конституцiйним судом, але йвзагалi не може застосовуватися.

Конституцiя мiстить ряд норм, якi визначають змiст сiмей�ного законодавства. Такi норми знаходяться в роздiлi П Консти�туцiї, наприклад, ч. 3 ст. 24 забезпечує жiнкам та чоловiкам рiв�нi права, гарантує створення жiнкам умов для можливостi поєд�нання роботи з материнством тощо.

Особливо важливе значення мають положення статей 51 i 52Конституцiї, якi встановлюють основнi принципи регулюван�ня сiмейних вiдносин, якi знаходять своє втiлення в нормах СКУкраїни та iнших нормативно�правових актiв. Вiдповiдно дост. 51 Конституцiї сiм’я, дитинство, материнство та батькiвствоохороняються державою. Шлюб ґрунтується на вiльнiй згодi жiн�ки та чоловiка, тобто не може бути нiякого примусу щодо взяттяшлюбу. Незгода батькiв, опiкунiв не має значення у разi взят�тя шлюбу, укладення шлюбу — це справа тих, хто його бере длястворення сiм’ї, а тому вирiшальним є їх бажання. Ця стаття та�кож встановлює, що кожен з подружжя має рiвнi права i обов’яз�ки у шлюбi та сiм’ї, батьки зобов’язанi утримувати своїх непов�нолiтнiх дiтей, а повнолiтнi дiти зобов’язанi пiклуватися про сво�їх непрацездатних батькiв.

Вiдповiдно до ст. 52 Конституцiї дiти рiвнi у своїх правахнезалежно вiд походження, а також вiд того, народженi вони ушлюбi чи поза ним. Таким чином, вiдтворюється загальне пра�вило, за яким взаємнi права та обов’язки батькiв i дiтей ґрунту�ються на походженнi дiтей, засвiдченому у встановленому зако�

Сiмейне законодавство 37

1 Научно�практический комментарий Семейного кодекса Украины / Подред. Ю. С. Червоного. — К.: Истина, 2003. — С. 18.

ном порядку. Законом закрiплено двi рiвнозначнi за своєю пра�вовою силою пiдстави виникнення батькiвських правовiдносин.Якщо батьки дитини перебувають у зареєстрованому шлюбi, тоїї походження визначається на пiдставi запису про шлюб бать�кiв. Наявнiсть зареєстрованого шлюбу є, передусiм, пiдставоюдля презумпцiї (припущення) батькiвства чоловiка матерi ди�тини. Тобто жiнка, яка перебуває у шлюбi на час зачаття чи на�родження дитини, звiльняється вiд обов’язку доводити похо�дження дитини вiд свого чоловiка i може записати його батькомдитини незалежно вiд волi останнього. Припущення батькiвствадає право i чоловiковi зареєструвати себе батьком дитини, наро�дженої у шлюбi, без згоди матерi. Походження дитини вiд бать�кiв, якi не перебувають мiж собою у шлюбi, встановлюється шля�хом подачi спiльної заяви батьком i матiр’ю дитини в державнiоргани реєстрацiї актiв цивiльного стану (далi — РАЦС). За вiд�сутностi спiльної заяви батькiвство може бути встановлено у су�довому порядку.

Стаття 52 Конституцiї встановлює також, що будь�яке на�сильство над дитиною та її експлуатацiя переслiдуються за за�коном. За жорстоке поводження з дiтьми батьки можуть бутипозбавленi батькiвських прав.

Частина 3 ст. 52 покладає на державу обов’язок по утриман�ню та вихованню дiтей�сирiт i дiтей, позбавлених батькiвськогопiклування. Держава заохочує та пiдтримує благодiйницьку дi�яльнiсть щодо таких дiтей.

§ 3. Сiмейний кодекс України — основне джерелосiмейного законодавства України1

СК України складається з семи роздiлiв, якi на сьогоднімiстять 287 статей. Структура його порiвняно з Кодексом зако�нiв про шлюб та сiм’ю, який було прийнято ще 20 червня 1969 р.(далi — КЗпШС)2, зазнала iстотних змiн.

По�перше, такi роздiли як «Акти цивiльного стану» (роз�дiл V) (ранiше назва була дещо iншою — акти громадянського

38 Глава 2

1 Про iсторiю створення i прийняття нового СК України див. гл. 1 цьогопiдручника.

2 Вiдомостi Верховної Ради УРСР. — 1969. — Додаток до № 26. —Ст. 204.

стану) та «Опiка та пiклування» (роздiл IV) вилучено з нього.Бiльшiсть норм про опiку та пiклування мiститься тепер в ЦКУкраїни (глава 6), хоч окремi норми, наприклад, тi, що регулю�ють опiку та пiклування над дiтьми як одну з форм влаштуван�ня дiтей�сирiт i дiтей позбавлених батькiвського пiклування, за�лишено в СК (статтi 243—251). Реєстрацiя актiв цивiльного ста�ну вiдбувається на пiдставi Правил реєстрацiї актiв цивiльногостану в Українi 2000 р.1.

З нового СК України вилучена глава 3 «Позовна давнiсть»,хоча залишилася стаття «Застосування позовної давностi до ви�мог, що випливають iз сiмейних вiдносин» (ст. 20) i введена стат�тя «Обчислення строкiв, встановлених у цьому кодексi» (ст. 12),вiдповiдно до якої цi строки обчислюються вiдповiдно до ЦКУкраїни.

По�друге, в кодексi з’явилися новi глави, наприклад, такi якглава 10 «Шлюбний договiр» (статтi 92—103), глава 20 «Патро�нат над дiтьми» (статтi 252—256), а на сьогоднi вже глави 20�1«Прийомна сiм’я» (статтi 2561—2564), 20�2 «Дитячий будиноксiмейного типу» (статтi 2565—2568)2.

Роздiл 1. «Загальнi положення» мiстить 2 глави — «Сiм’я.Регулювання сiмейних вiдносин» (статтi 1—13) i «Здiйснен�ня сiмейних прав та виконання сiмейних обов’язкiв. Захистсiмейних прав та iнтересiв» (статтi 14—20). В СК Українивперше дається законодавче визначення ознак сiм’ї: це спiльнепроживання осiб, пов’язанiсть їх спiльним побутом, наявнiстьвзаємних прав та обов’язкiв. До пiдстав створення сiм’ї законо�давець вiднiс шлюб, кровне спорiднення, усиновлення, а такожiншi пiдстави, якi не забороненi законом i не суперечать мораль�ним засадам суспiльства (ст. 3 СК).

До новел у цьому роздiлi слiд вiднести, наприклад, встанов�лення обов’язку батькiв неповнолiтнiх надавати допомогу у здiйс�неннi останнiми батькiвських прав та виконаннi батькiвськихобов’язкiв (ст. 16 СК); надання дитинi, якiй виповнилося чо�


1 Затвердженi Наказом Мiнiстра юстицiї України 18.10.2000 р. (на сьо�годнi дiють в редакцiї вiд 22.11.2007 р. // Юридичний Вiсник України. —2007. — № 50. — 15—21 грудня.

2 Закон України вiд 23.02.2006 р. «Про внесення змiн до Сiмейного ко�дексу України» // Вiдомостi Верховної Ради України. — 2006. — № 33. —Ст. 277.

тирнадцять рокiв, цивiльної процесуальної дiєздатностi, тобтоправа на безпосереднє звернення до суду за захистом свого пра�ва та iнтересу (ч. 1 ст. 18 СК); можливiсть вiдшкодування мате�рiальної шкоди (збиткiв) та моральної шкоди тим, хто порушивсiмейнi права особи у випадках, передбачених СК або догово�ром (ч. 2 ст. 18 СК).

Роздiл П. «Шлюб. Права та обов’язки подружжя» мiс�тять 9 глав — «Загальнi положення» (статтi 21—26), «Держав�на реєстрацiя шлюбу» (статтi 27—37), «Недiйснiсть шлюбу»(статтi 38—48), «Особистi немайновi права та обов’язки по�дружжя»» (статтi 49—56), «Право особистої приватної влас�ностi дружини та чоловiка»» (статтi 57—59), «Право спiль�ної сумiсної власностi подружжя» (статтi 60—74), «Права таобов’язки подружжя по утриманню» (статтi 75—91), «Шлюб�ний договiр» (статтi 92—103), «Припинення шлюбу» (стат�тi 104— 116, 118—120). У цьому роздiлi вперше на законодав�чому рiвнi дається поняття шлюбу, яке до цього часу давалосятiльки в навчальнiй та науковiй лiтературi. Шлюб — це сiмейнийсоюз жiнки та чоловiка, зареєстрований у державному органiРАЦС (ст. 21)1. Пiдхiд законодавця залишився незмiнним з цьо�го питання, породжує правовi наслiдки лише шлюб, зареєстрова�ний у встановленому законом порядку. У зв’язку з цим викли�кає подив ст. 74 СК, яка поширила на майно, набуте жiнкою тачоловiком, що проживають однiєю сiм’єю, але не перебувають ушлюбi мiж собою або в будь�якому iншому шлюбi2, правовийрежим, що виникає на майно у подружжя, а саме право спiльноїсумiсної власностi. Таким чином, фактичним шлюбним вiдно�синам надано значення юридичного факту, який слугує пiдста�вою для поширення на них сiмейно�правового регулювання, щоввiйшло в протирiччя до ч. 2 ст. 21 СК України вiдповiдно доякої проживання однiєю сiм’єю жiнки та чоловiка без шлюбу неє пiдставою для виникнення у них прав та обов’язкiв подружжя.

40 Глава 2

1 Традицiйно в лiтературi шлюб так i розглядався, як вiльний, рiвний iдовiчний союз жiнки та чоловiка, що укладався вiдповiдно до порядку i умов,встановлених законом, створював сiм’ю i породжував мiж подружжям взаємнiособистi та майновi права i обов’язки (Матвеев Г. К. Семейное право. — М.:Юрид. лит., 1985. — С. 44—45; Советское семейное право / Под ред. В. Ф. Мас�лова, А. А. Пушкина. — К., 1981. — С. 64 тощо.

2 До цiєї статтi внесенi змiни Законом України вiд 23.02.2006 р. // Вiдо�мостi Верховної Ради України. — 2006. — № 33. — Ст. 277.

Винятки з цього правила законодавець не встановив. Вважаємо,що слiд погодитися з тими правниками, якi пiдкреслюють, щофактичнi шлюбнi вiдносини — це вiдносини, що стосуються тiль�ки особистого життя людини, вони залежать вiд волi людини iвiд того, як вона їх будує, тому втручання держави за встанов�леним нею правовим регулюванням вiдносин за типом сiм’ї тутнедоречнi та необґрунтованi. Так званi фактичнi шлюбнi вiдно�сини — це вiдносини окремих людей, що ґрунтуються на пiдста�вах, якi вони самi для себе встановлюють i погоджують, отже,правове регулювання їхнiх особистих, майнових i житловихправ має вiдбуватися на пiдставах загального цивiльного регу�лювання1.

У СК України розширено коло осiб, якi не можуть перебу�вати у шлюбi мiж собою. Це стосується двоюрiдних братiв та се�стер, рiдних тiток, дядькiв та племiнникiв, племiнниць. Мiж тим,за рiшенням суду може бути надано право на шлюб мiж рiдноюдитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а такожмiж дiтьми, якi були усиновленi ним (ст. 26).

Розширено в СК України також коло обставин, якi даютьможливiсть у судовому порядку визнати шлюб недiйсним. Так,приховування вiдомостей щодо стану здоров’я одним з нарече�них, наслiдком чого може стати (стало) порушення фiзичногочи психiчного здоров’я iншого нареченого чи їхнiх нащадкiв, мо�же бути пiдставою для визнання шлюбу недiйсним (ч. 5 ст. 30СК). Легалiзовано представництво за подачi заяви про реєстра�цiю шлюбу. Якщо жiнка i (або) чоловiк не можуть через поваж�нi причини особисто подати заяву про реєстрацiю шлюбу додержавних органiв РАЦС, таку заяву, нотарiально засвiдчену,можуть подати їх представники. Повноваження представникамають бути нотарiально засвiдченi (ст. 28 СК). Мiж тим, зали�шилася незмiнною норма вiдповiдно до якої реєстрацiя шлюбучерез представника неможлива (ст. 34 СК). Причому шлюб, за�реєстрований за вiдсутностi нареченої i (або) нареченого вва�жається неукладеним, що тягне анулювання запису про такийшлюб у державному органi РАЦС (ст. 48 СК). Розширено мож�ливiсть для взяття шлюбу. Так, мiсцем взяття шлюбу може бу�ти не лише мiсце проживання однiєї з осiб, що одружується, а


1 Шевченко Я. М. Проблеми правового регулювання сiмейних вiдносин.Кодифiкацiя приватного (цивiльного) права України. — С. 272.

за заявою наречених це може бути й iнше мiсце (наприклад, мiс�це надання стацiонарної медичної допомоги) (ст. 33 СК). Впер�ше введена норма, яка закрiпила одну iз правових презумпцiй —презумпцiю правозгiдностi (дiйсностi) шлюбу (ст. 37) i такеiнше.

Роздiл Ш. «Права та обов’язки матерi, батька i дитини»мiстять 6 глав — «Визначення походження дитини» (статтi 121—140), «Особистi немайновi права i обов’язки батькiв та дi�тей» (статтi 141—172), «Права батькiв i дiтей на майно»(статтi 173—179), «Обов’язок матерi, батька утримувати ди�тину та його виконання» (статтi 180—197), «Обов’язок бать�кiв утримувати повнолiтнiх дочку, сина та його виконання»(статтi 198—201), «Обов’язок повнолiтнiх дочки, сина утри�мувати батькiв та його виконання» (статтi 202—206). До но�вел цього роздiлу слiд вiднести таке: визначається походженнядитини вiд батька у разi реєстрацiї повторного шлюбу з її матiр’ю(ст. 124 СК); при визнаннi батькiвства за рiшенням суду, тобтоу випадку народження дитини в незареєстрованому шлюбi, навiдмiну вiд ст. 53 КЗпШС законодавець не встановлює якiсь кон�кретнi пiдстави встановлення батькiвства. Частина 2 ст. 128 СКзакрiплює новелу, за якою пiдставою для визнання батькiвстваможуть бути будь�якi вiдомостi, що засвiдчують походження ди�тини вiд певної особи; СК України передбачив можливiсть вста�новлення не лише батькiвства, але й материнства (ст. 131 СК), атакож встановлення факту материнства за рiшенням суду (ст. 132СК); СК, передбачивши можливiсть оспорювання батькiвстваособою, яка записана батьком дитини, не пов’язує її зi смертюматерi або позбавленням її батькiвських прав (ст. 136); стат�тя 143 СК України вперше на законодавчому рiвнi закрiпила обо�в’язок батькiв забрати дитину з пологового будинку або з iншо�го закладу охорони здоров’я.

До новел слiд вiднести норму, яка вирiшує долю доходу вiдмайна дитини (ст. 178 СК) вiдповiдно до якої дохiд, отриманийвiд використання майна малолiтньої дитини (орендна плата забудинок, що належить дитинi на правi власностi, дивiденди,вiдсотки за користування банкiвським вкладом i таке iнше),батьки мають право використовувати не тiльки для задоволен�ня потреб самої дитини, а також на виховання та утримання iн�ших дiтей та на невiдкладнi потреби сiм’ї. Неповнолiтня дити�

42 Глава 2

на розпоряджається доходом вiд свого майна. Вперше на зако�нодавчому рiвнi врегульовано питання стосовно власностi наалiменти, якi один з батькiв одержує на дитину. Вiдповiдно дост. 179 СК України цi алiменти є власнiстю того з батькiв, наiм’я якого вони виплачуються i тiльки в разi смертi останньогоалiменти переходять до власностi дитини. Важко погодитися зтаким вирiшенням питання1. Алiменти — кошти особливого при�значення, вони повиннi передаватися у власнiсть дитини, а бать�ко (матiр) мали б право на розпорядження ними, як i будь�якиммайном (ст. 177 СК). Цiлком обґрунтоване i введення ст. 190 СК,яка вперше на законодавчому рiвнi вирiшує питання припинен�ня права на алiменти на дитину у зв’язку з набуттям права влас�ностi на нерухоме майно. СК України вводить i норми про обо�в’язковiсть батькiв утримувати повнолiтнiх дiтей, якi продовжу�ють навчання до досягнення останнiми двадцяти трьох рокiв заумови, якщо батьки спроможнi надавати матерiальну допомогу(ст. 199).

СК розширив коло осiб, якi повиннi пiклуватися про не�працездатних, немiчних батькiв, вказавши на те, що таке зобо�в’язання покладається i на дiтей, якi не досягли вiку 18 рокiв(ст. 172).

Роздiл IV. «Влаштування дiтей�сирiт i дiтей, позбавле�них батькiвського пiклування»2 мiстить 5 глав «Усиновлення»(статтi 207—242), «Опiка та пiклування над дiтьми» (стат�тi 243—251), «Патронат над дiтьми» (статтi 252—256), «При�йомна сiм’я» (статтi 2561—2564), «Дитячий будинок сiмей�ного типу» (статтi 2565—2568). Дитина, яка тимчасово або по�стiйно позбавлена сiмейного оточення або яка в її власних як�найвищих iнтересах не може залишатися в такому оточеннi, маєправо на особливий захист i допомогу, що забезпечується пе�редачею її на виховання, усиновлення або за необхiдностi напра�влення до вiдповiдних установ по догляду за дiтьми. СК встанов�лює умови, порядок та правовi наслiдки усиновлення, визнанняйого недiйсним, скасування, а також позбавлення усиновлю�вача батькiвських прав. До новел СК слiд вiднести встановлення


1 Така точка зору висловлюється в літературі. Научно�практическийКомментарий Семейного кодекса Украины / Под ред. Ю. С. Червоного. —С. 292

2 Назва Роздiлу в редакцiї Закону вiд 23.02.2006 р.

можливостi за виняткових обставин усиновити повнолiтню осо�бу (ст. 208 СК); встановлення рiзницi у вiку усиновлювача i уси�новленого. Так, усиновлювач обов’язково повинен бути стар�шим за дитину, яку вiн бажає усиновити, не менш як на п’ятна�дцать рокiв, а у разi усиновлення повнолiтньої особи рiзниця увiцi не може бути меншою, нiж вiсiмнадцять рокiв. Дещо по�iн�шому вирiшується доля рiдних братiв i сестер. Так, якщо на об�лiку для можливого усиновлення перебувають рiднi брати та се�стри, вони не можуть бути роз’єднанi за їх усиновлення, за ви�ключенням обставин, що мають iстотне значення (наприклад,один з братiв має фiзичну ваду). Згоду на це обов’язково дає ор�ган опiки та пiклування. Причому, якщо усиновлення для дити�ни не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове мiсцеїї проживання (ст. 210 СК). Встановлена нова пiдстава припи�нення усиновлення — позбавлення усиновлювача батькiвськихправ (ст. 242).

Законодавець виходить з того, що опiка та пiклування — ци�вiльно�правовий iнститут i залишає в СК лише норми про опiкуi пiклування над дiтьми як правову форму влаштування дiтей,позбавлених батькiвського пiклування.

В сiмейному законодавствi вiдновлено iнститут патронатуза яким патронатний вихователь виконує свої договiрнi вiдно�сини, а саме забезпечує дитину житлом, одягом, харчуванням,створює їй належнi умови для навчання, фiзичного та духовно�го розвитку, захищає дитину, її права та iнтереси на оплатнихзасадах (статтi 255, 254 СК).

Окрiм цього, СК України передбачив на сьогоднi такi фор�ми прийняття дiтей на виховання, як розмiщення їх у прийом�нiй сiм’ї або у будинках сiмейного типу.

Роздiл V. «Права та обов’язки iнших членiв сiм’ї та ро�дичiв» мiстять 2 глави «Особистi немайновi права та обов’яз�ки iнших членiв сiм’ї та родичiв» (статтi 257—264), «Обов’язокпо утриманню iнших членiв сiм’ї та родичiв» (статтi 265—274). СК розширив коло осiб, якi вiднесено до «iнших» членiвсiм’ї та родичiв (прабаба, прадiд), а також сферу вiдносин за їхучастю за рахунок врегулювання особистих немайнових вiдно�син (право на виховання онукiв та правнукiв бабою та дiдом,прабабою та прадiдом; право на захист онукiв; права братiв тасестер на спiлкування тощо).

44 Глава 2

Роздiл VI. «Особливостi усиновлення за участю iнозем�цiв та осiб без громадянства» (статтi 282—287)1, норми якоговстановлюють усиновлення дитини, яка є громадянином Украї�ни, але проживає за межами України, усиновлення iноземцемдитини, яка є громадянином України, усиновлення дитини, якає iноземцем i проживає в Українi, усиновлення в Українi iно�земцем дитини, яка є iноземцем або особою без громадянства, атакож встановлюють нагляд за дотриманням прав дiтей, якi уси�новленi iноземцями.

Роздiл VII. «Прикiнцевi положення» встановлює термiн на�брання СК України чинностi та правовi наслiдки цього.

§ 4. Закони та iншi нормативно%правовi актияк джерела сiмейного законодавстваДля регулювання сiмейних вiдносин велике значення

має Конвенцiя державної сiмейної полiтики, схвалена Постано�вою Верховної Ради України вiд 17 вересня 1999 р.2; ЗакониУкраїни «Про попередження насильства в сiм’ї» вiд 15 листопада2001 р.3, «Про державну допомогу сiм’ям з дiтьми» вiд 21 листо�пада 1992 р. (в редакцiї вiд 22 квiтня 2001 р.)4, «Про охорону ди�тинства» вiд 26.04.2001 р.5; Указ Президента України вiд 4 серп�ня 2000 р. «Про соцiально�економiчну пiдтримку становлення тарозвитку студентської сiм’ї»6; Положення про прийомну сiм’ю,затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 квiт�ня 2002 р.7, Положення про дитячий будинок сiмейного типу, за�тверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 квiтня2002 р.8 тощо. Окремi положення зазначених нормативно�пра�вових актiв знаходять своє втiлення в нормах СК України.


1 Назва Роздiлу «Застосування Сiмейного кодексу України до iноземцiвта осiб без громадянства. Застосування законiв iноземних держав та мiжна�родних договорiв в Українi» змiнена за Законом України «Про мiжнароднеприватне право» вiд 23.06.2005 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. —2005. — № 32. — Ст. 422.

2 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1999. — № 46—47. — Ст. 404.3 Там само. — Ст. 70.4 Там само. — Ст. 102.5 Там само. — Ст. 142.6 Офiцiйний Вiсник України. — 2002. — № 18. — Ст. 926.7 Там само. — 2000. — № 32.8 Там само. — 2002. — № 18. — Ст. 925.

§ 5. Цивiльний кодекс України в системi сiмейногозаконодавстваПитання спiввiдношення цивiльного та сiмейного пра�

ва вже давно входить до кола дискусiйних проблем1. При цьомуслiд погодитися з тим, що ця проблема нiколи не була i не можебути тiльки теоретичною, бо вiд визнання або невизнання iсну�вання сiмейного права як окремої галузi права залежить питан�ня про можливiсть або неможливiсть застосування до сiмейнихвiдносин цивiльно�правових норм2. Наявнiсть кодифiкованогозаконодавства, в даному випадку — СК, не знiмає цього питан�ня, бо є окремi пiдгалузi цивiльного права, норми яких зiбранi вкодекси, виходячи з мiркувань законодавчої технiки3, зокрема,Житловий кодекс, Повiтряний кодекс, Кодекс торгового море�плавства тощо.

Стаття 8 СК України закрiпила правило, вiдповiдно до яко�го, якщо майновi вiдносини мiж подружжям, батьками та дiть�ми, iншими членами сiм’ї та родичами, не врегульованi цим Ко�дексом, вони регулюються вiдповiдними нормами ЦК України,якщо це не суперечить сутi сiмейних вiдносин. Частина 1 ст. 8ЦК теж мiстить норму вiдповiдно до якої положення його засто�совуються i до врегулювання сiмейних вiдносин, якщо вони неврегульованi iншими актами законодавства. Стаття 20 СК вста�новлює загальне правило вiдповiдно до вимог якого, що випли�вають iз сiмейних вiдносин, позовна давнiсть не застосовується,крiм випадкiв, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138,ч. 3 ст. 139. Причому у цих випадках позовна давнiсть застосо�вується судом вiдповiдно до ЦК України, якщо iнше не перед�бачено СК. Таким чином створюється можливiсть для субси�

46 Глава 2

1 Мейер Д. И. Русское гражданское право: В 2 ч. По 8�му изд. испр. идополн. 1902. — Изд. 2�е, испр. — М.: Статут, 2000. — С. 40—41; Агарков М. М.Предмет и система советского гражданского права. Избранные труды по граж�данскому праву: В 2 т. — М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. — Т. II. — С. 297тощо. Прибiчниками самостiйностi цiєї галузi права свого часу виступали та�кi вiдомi правники як I. Г. Оршанський, О. Боровiковський, А. I. Загоровський,П. Стучка, Д. М. Генкiн, С. М. Братусь, А. I. Пергемент, Є. М. Ворожейкiн,В. О. Рясянцев. З сучасних правникiв цю позицiю вiдстоює О. М. Нечаєва.В. С. Гопанчук. Протилежну точку зору вiдстоювали Г. Ф. Шершеневич,О. С. Йоффе, а в сучасних умовах — М. В. Антокольська.

2 Антокольська М. В. Семейное право. — М.: Юристъ, 1996. — С. 42.3 Там само. — С. 45.

дiарного застосування цивiльного законодавства до сiмейнихвiдносин. Це новий пiдхiд1, бо вiдповiдно до ч. 2 ст. 2 ЦК УРСРсiмейнi вiдносини регулювалися лише сiмейним законодавством,а це означало, що цивiльне законодавство могло застосовуватисядо сiмейних вiдносин лише у випадках, прямо передбачених узаконi. Пiдхiд, запропонований законодавцем у новому СК, знi�має цi питання i до таких сiмейно�майнових iнститутiв, як правоспiльної сумiсної власностi подружжя, права батькiв та дiтей намайно тощо, а вони є змiшаними iнститутами2, можуть застосо�вуватися норми цивiльного права. Мiж тим, таке застосуванняможливо лише до майнових вiдносин членiв сiм’ї та родичiв. Щостосується особистих немайнових вiдносин членiв сiм’ї, то засто�совувати до їх врегулювання норми ЦК України неможливо.

До речi, новий СК мiстить спецiальну ст. 10 «Застосуванняаналогiї закону та аналогiї права», яка встановлює, що якщо пев�нi сiмейнi вiдносини не врегульованi цим Кодексом або домов�ленiстю (договором) сторiн, до них застосовуються норми цьо�го Кодексу, якi регулюють подiбнi вiдносини (аналогiя закону).Таким чином, прогалина в законi може бути заповнена у кон�кретних правовiдносинах договiрним регулюванням, а якщоучасники сiмейних правовiдносин цього не зроблять, то буде за�стосована вiдповiдна норма СК до регулювання iнших подiбнихвiдносин. Якщо до регулювання сiмейних вiдносин неможливозастосувати аналогiю закону, вони регулюються вiдповiдно дозагальних засад сiмейного законодавства (аналогiя права), тобтотих засад, якi сформульованi в ст. 7 СК України.

§ 6. Договiр як джерело сiмейно%правових нормРезультатом сучасної реформи сiмейного законодавства

України є збiльшення диспозитивних норм, якi надають можли�вiсть учасникам сiмейних вiдносин самостiйно визначати змiстсвоїх правовiдносин за допомогою шлюбних, алiментних або iн�ших договорiв. Визнається, що iмперативно�дозвiльний метод ре�


1 До речi, вперше подiбний пiдхiд було застосовано в Основах цивiль�ного законодавства 1991 р. в п. 3 ст. 1 яких вказувалося, що до сiмейних пра�вовiдносин цивiльне законодавство застосовується у випадках, якщо цi вiд�носини не регулюються сiмейним законодавством.

2 Агарков М. М. Предмет и система советского гражданского права. —С. 298.

гулювання сiмейних вiдносин поступився диспозитивному ре�гулюванню, а це зайвий раз пiдкреслило, за словами М. В. Анто�кольської, зближення сiмейного та цивiльного права1. Вважаємо,що з цим погодитися можна тiльки частково: дiйсно спостерiга�ється збiльшення диспозитивних норм у сучасному сiмейномуправi, але це не ознака процесу зближення сiмейного та цивiль�ного права, а ознака, яка характерна для галузей приватного пра�ва: цивiльне право має свiй iнструмент диспозитивного методурегулювання — цивiльно�правовий договiр, сiмейне право — сi�мейний договiр2 (деякi з правникiв називають його подружнiмдоговором3), трудове право — трудовим договором.

Можливiсть регулювання сiмейних вiдносин за допомогоюдоговору передбачалася ще в чинному КЗпШС, статтею 271 (вiд�повiдне доповнення з’явилося в Кодексi у 1992 р.) було закрiп�лено право подружжя укладати мiж собою шлюбнi договори.Але чи можна вважати, що будь�яка домовленiсть мiж подруж�жям — це цивiльно�правовий договiр? Вважаємо, що нi. Як вiр�но зазначає Ю. С. Червоний, домовленiсть про вступ до шлюбуне може розглядатися в якостi цивiльно�правового договору, бовона спрямована на створення сiм’ї, а не на виникнення, змiнучи припинення цивiльних правовiдносин4. З цiєї причини не мож�на вважати цивiльно�правовими договорами, наприклад, договiрпро передачу дитини�сироти або дитини, яка позбавлена бать�кiвського пiклування в прийомну сiм’ю, або договiр про патро�нат. Це — сiмейно�правовi договори.

§ 7. Звичаї як джерело сiмейно%правових нормЮридичний (правовий) звичай — це правова норма, яка

встановилася без втручання публiчної влади внаслiдок трива�лого та регулярного застосування одних i тих самих правил дооднорiдних випадкiв життя5. Звичаєве право, яке складалося iз

48 Глава 2

1 Антокольская М. В. Семейное право. — С. 28.2 Фурса С. Шлюбний контракт в нотарiальному процесi // Право Украї�

ни. — 2002. — № 5. — С. 55.3 Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. — Харьков:

Ксилон, 2000. — С. 221.4 Научно�практический комментарий Семейного кодекса Украины. — С. 24.5 Белов В. А. Гражданское право. Общая и особенная части: Учебник. —

М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. — С. 49—50.

звичаїв, було iсторично першою, найтiснiше пов’язаною з жит�тям формою позитивного права. Мiж тим, найбiльш розвиненимиформами все�таки вважається право суддiв i право законодавцяна базi яких склалися двi типовi системи права: прецедентна си�стема (у виглядi загального права — common law — Велика Бри�танiя, США) i законодавча — в своїй основi система країн кон�тинентальної Європи (у виглядi романо�германського права —права Францiї, Нiмеччини тощо)1. Звичай, як правило, за сучас�них умов не вважається джерелом права. Але в сучасному сiмей�ному правi, так як i в цивiльному, певний звичай розглядаєтьсяв якостi джерела права. Вiдповiдно до ст. 11 СК при вирiшеннiсiмейного спору суд за заявою заiнтересованої сторони можеврахувати мiсцевий звичай, а також звичай нацiональної менши�ни, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не супе�речать вимогам цього Кодексу, iнших законiв та моральним за�садам суспiльства.

§ 8. Мiжнароднi договори Українив системi сiмейного законодавстваЧиннi мiжнароднi договори України, згода на обов’яз�

ковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною на�цiонального законодавства (ст. 9 Конституцiї, ст. 13 СК, ст. 19Закону України «Про мiжнароднi договори України»2). Якщомiжнародним договором України, який набрав чинностi, вста�новлено iншi правила нiж тi, що передбаченi у вiдповiдному актiзаконодавства України, то застосовуються правила мiжнарод�ного договору. На необхiднiсть врахування положень мiжнарод�них договорiв, якi не суперечать Конституцiї України, вказує,зокрема, Пленум Верховного Суду України вiд 1 листопада 1996 р.«Про застосування Конституцiї України при здiйсненнi право�суддя», пiдкреслюючи, що суд не може застосувати закон, якийрегулює вiдносини, що розглядаються, iнакше нiж мiжнарод�ний договiр.

Частиною нацiонального сiмейного законодавства Українивизнаються багатостороннi мiжнароднi договори — Конвенцiї тадвостороннi угоди про надання правової допомоги у цивiльних


1 Алексеев А. А. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплекс�ного исследования. — М.: Статут, 1999. — С. 35—36.

2 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2004. — № 50. — Ст. 540.

та сiмейних справах, якi укладаються Україною з iншими дер�жавами, за наявностi на це згоди Верховної Ради України1.

Серед Конвенцiй, якi на сьогоднi ратифiкованi ВР України iмають значення для регулювання сiмейних вiдносин, слiд вка�зати на Конвенцiю про права дитини вiд 20 листопада 1989 р.,яка була пiдписана Україною 21 лютого 1990 р., ратифiкованаВР України 27 лютого 1991 р. i набула чинностi для України27 вересня 1991 р., Конвенцiю про захист прав людини i осново�положних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р.), яка була ратифi�кована ВР України 17 липня 1997 р., Конвенцiю про правовудопомогу i правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних та кримi�нальних справах держав�членiв СНД, ратифiковану ВР Украї�ни 10 листопада 1994 р., Конвенцiю про стягнення алiментiв закордоном вiд 20 червня 1956 р. (м. Нью�Йорк), яка була пiдпи�сана Україною i ратифiкована ВР України 20 липня 2006 р.2,Європейську конвенцiю про здiйснення прав дiтей вiд 25 сiчня1996 р. (м. Страсбург), яка була пiдписана Україною 7 травня1999 р. i ратифiкована ВР України 3 серпня 2006 р.3, Конвенцiюпро контакт з дiтьми (м. Страсбург), яка була пiдписана Украї�ною 15 травня 2003 р. i ратифiкована ВР України 20 вересня2006 р.4, Європейську соцiальну хартiю (переглянуту) вiд 3 трав�ня 1996 р. (м. Страсбург), яка була пiдписана Україною 7 трав�ня 1999 р. i ратифiкована ВР України 14 вересня 2006 р.5, Євро�пейську конвенцiю про громадянство вiд 6 листопада 1997 р.(м. Страсбург), яка була пiдписана Україною 1 липня 2003 р. iратифiкована ВР України 20 вересня 2006 р.6 та iншi.

Положення зазначених Конвенцiй знаходять своє втiленняв чинному законодавствi України. Так, ст. 12 Конвенцiї про за�

50 Глава 2

1 Декларацiї, на вiдмiну від Конвенцiй, Пактiв, не стають частиною нацiо�нального законодавства, оскiльки не мiстять норм, обов’язкових до застосуван�ня, а визначають лише напрями розвитку держав�учасниць, хоча, безумовно,впливають на розвиток нацiонального законодавства останнiх. Див., напри�клад, Загальну Декларацiю прав людини, проголошену Генеральною Асамб�леєю ООН 10 грудня 1948 р., Декларацiю прав дитини, прийняту Генераль�ною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р. тощо.

2 ВВР України. — 2006. — № 39. — Ст. 325.3 ВВР України. — 2006. — № 41. — Ст. 354.4 ВВР України. — 2006. — № 45. — Ст. 440.5 ВВР України. — 2006. — № 43. — Ст. 418.6 ВВР України. — 2006. — № 45. — Ст. 437.

хист прав людини та основних свобод «Право на шлюб» вiдпо�вiдно до якої чоловiки та жiнки, якi досягли шлюбного вiку, ма�ють право на шлюб i створення сiм’ї згiдно з нацiональними за�конами, якi регулюють здiйснення цього права, знайшла своєзакрiплення у ч. 1 ст. 23 СК «Право на шлюб». Стаття 1 Конвен�цiї про права дитини вiдповiдно до якої дитиною є кожна люди�на до досягнення 18�рiчного вiку, знайшла своє закрiплення вст. 6 СК вiдповiдно до якої правовий статус дитини має особадо досягнення нею повнолiття. Положення Європейської кон�венцiї про здiйснення прав дiтей поширюється на розгляд суда�ми справ, що стосуються усиновлення дитини; встановлення опi�ки, пiклування над дитиною; визначення мiсця проживання ди�тини; позбавлення або оспорювання батькiвських прав; iншихпитань про вiдносини мiж батьками та дитиною; будь�яких iн�ших питань, що стосуються дитини особисто, а також питань їїсiм’ї (у тому числi її виховання, поновлення батькiвських прав,управлiння її майном).

Але все ще залишаються конвенцiї, якi не ратифiкованi ВРУкраїни. До таких, зокрема, слiд вiднести Конвенцiю про за�хист дiтей та спiвробiтництво в галузi мiждержавного усинов�лення (Документ Ради Європи, прийнятий сесiєю Гаазької кон�ференцiї з мiжнародного приватного права 29 травня 1993 р.) тадеякi iншi.

Що стосується двостороннiх угод про надання правової до�помоги у цивiльних та сiмейних справах, якi укладає Україна зiншими державами, то їх кiлькiсть постiйно зростає.

§ 9. Сiмейне законодавство iноземних державв системi сiмейного законодавства УкраїниСiмейне законодавство iноземних держав може засто�

совуватися в Українi, якщо воно не суперечить основним заса�дам регулювання сiмейних вiдносин, що встановленi в ст. 7 СК.Тобто сiмейне законодавство iноземних держав регулює сiмей�нi вiдносини на засадах справедливостi, добросовiсностi та ро�зумностi, вiдповiдно до моральних засад суспiльства, з урахуван�ням рiвних прав i обов’язкiв жiнки та чоловiка у сiмейних вiд�носинах, шлюбi та сiм’ї, з урахуванням права на таємницю осо�бистого життя їх учасникiв, їхнього права на особисту свободута недопустимостi свавiльного втручання у сiмейне життя, з за�


безпеченням можливостi здiйснення прав дитини тощо. Це за�конодавство не повинно мiстити привiлеїв чи обмежень за озна�ками раси, кольору шкiри, статi, полiтичних, релiгiйних та iншихпереконань.

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Що включає в себе сiмейне законодавство України?2. Конституцiя України в системi джерел сiмейно�правових

норм.3. Сiмейний кодекс України — основне джерело сiмейного за�

конодавства України.4. Закони та iншi нормативно�правовi акти як джерела сiмей�

ного законодавства.5. Цивiльний кодекс України в системi сiмейного законодав�

ства.6. Договiр як джерело сiмейно�правових норм.7. Звичаї як джерело сiмейно�правових норм.

52 Глава 2

Глава 3ÑIÌÅÉÍI ÏÐÀÂÎÂIÄÍÎÑÈÍÈ

§ 1. Поняття та види сiмейних правовiдносинНорми сiмейного права регулюють рiзнi види сiмейних

вiдносин, внаслiдок чого останнi набувають якостей правовiдно�син, тобто вiдносин, якi врегульованi нормами сiмейного права.В сiмейно�правовiй лiтературi традицiйним є широке розумiн�ня поняття «сiмейнi правовiдносини». Воно включає: а) право�вiдносини мiж членами сiм’ї (внутрiшнi сiмейнi правовiдносини);б) правовiдносини, якi визнаються сiмейними, хоча вони вини�кають за межами сiм’ї (зовнiшнi сiмейнi правовiдносини).

Внутрiшнiми сiмейними правовiдносинами вважаються тi,що виникають мiж членами однiєї сiм’ї, наприклад, вiдносинимiж подружжям, батьками та дiтьми, якi проживають однiєю сi�м’єю, пов’язанi спiльним побутом та взаємними правами та обо�в’язками. Зовнiшнiми можна вважати правовiдносини мiж осо�бами, якi складали сiм’ю ранiше, або взагалi не були членамиоднiєї сiм’ї, однак пов’язанi такими права та обов’язками, якi засвоєю суттю є сiмейними. Це алiментнi правовiдносини колиш�нього подружжя, правовiдносини мiж дитиною та батьком (ма�тiр’ю), iз яким дитина разом нiколи не проживала, правовiдноси�ни мiж внуками та бабою, дiдом, якi не проживають разом тощо.З цього видно, що сiмейними в повному розумiннi можна назва�ти лише першу групу правовiдносин — правовiдносини членiвсiм’ї. Вiдносини, якi виникають за межами сiм’ї можна вважатисiмейними певною мiрою умовно.

Така класифiкацiя сiмейних правовiдносин викликає необ�хiднiсть визначення поняття «сiм’я». Слiд одразу сказати, що цепитання належить до числа вкрай дискусiйних. Слово «сiм’я»походить вiд слова «съемъ», що означає «робiтник, слуга, до�мочадец». Таким чином в первiсному розумiннi сiм’я, це колоосiб, якi визначаються як робiтники, слуги та домочадцi1, тобтоособи, якi пов’язанi певними економiчними зв’язками. Сучаснерозумiння поняття сiм’ї є бiльш складним i неоднозначним. Це

1 Цыганенко Г. П. Этимологический словарь русского языка. — К., 1989. —С. 374.

пояснюється тим, що сiм’я як соцiальне явище, має рiзноманiтнiпрояви свого iснування. У зв’язку з цим категорiя сiм’ї викорис�товується рiзними науками — соцiологiєю, демографiєю, психо�логiєю тощо. У правi iснують свої пiдходи щодо розумiння сiм’їта сiмейних вiдносин. Це пояснюється тим, що сiмейнi вiдноси�ни потребують певного правового опосередкування, вiдповiдноїюридичної «оболонки». Саме в цьому сенсi категорiя «сiм’я» на�буває юридичного значення i використовується в правi. У лiте�ратурi iснують рiзнi позицiї як щодо самого визначення сiм’ї,так i стосовно питання щодо необхiдностi його законодавчогозакрiплення. Однi фахiвцi висловлюються за легальне визначен�ня сiм’ї1, iншi вважають за потрiбне лише наукове тлумаченняцього поняття2.

Вiдомо, що сiмейне законодавство нiколи не мiстило понят�тя сiм’ї. Ця обставина не була випадковою i не означала прога�лини в законодавствi. У лiтературi правильно зазначається, що«законодавець не тiльки не прагне до того, щоб розкрити понят�тя сiм’ї, але i свiдомо намагається вiдiйти вiд надмiрної форма�лiзацiї цього поняття. Його наповнення конкретним змiстом за�лежить вiд багатьох факторiв, якi настiльки iндивiдуальнi, щокожен формальний пiдхiд до сiм’ї неминуче вступив би у про�тирiччя з реальними життєвими ситуацiями»3. У зв’язку з конк�ретними питаннями, якi поставили практики, КонституцiйнийСуд України 3 червня 1999 р. прийняв рiшення про офiцiйнетлумачення термiна «член сiм’ї». В ньому, зокрема було сказано,що стосовно поняття «член сiм’ї» Конституцiйний Суд Українивиходить з об’єктивної вiдмiнностi його змiсту залежно вiд га�лузi законодавства (п. 6). Таким чином, на думку Конституцiй�ного Суду, визначити єдине поняття «член сiм’ї», яке б мало за�стосовуватися в правi, неможливо, бо кожна галузь права тлу�мачить це поняття по�своєму, пiдкреслюючи тi чи iншi ознаки

54 Глава 3

1 Ромовська З. Сiмейне право — перспективи розвитку // Основнi на�прямки реформи цивiльного права в Українi. Зб. статей та матерiалiв. — К.,1997. — С. 122; Матвеев Г. К. Советское семейное право: Учебник. — М., 1985. —С. 48; Ворожейкин Е. М. Правовые основы брака и семьи. — М., 1969. — С.16.

2 Советское семейное право / Под ред. В. Ф. Маслова, А. А. Пушкина. —К., 1982. — С. 47; Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. —Х., 2000. — С. 11.

3 Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толсто�го. — М., 1998. — Ч. 3. — С. 222.

сiм’ї, якi набувають певного значення для тих чи iнших вiдно�син. Зрозумiло, що рiзне тлумачення поняття «член сiм’ї» не даєпiдстав для розробки єдиного поняття сiм’ї в правi.

Разом з тим в новому СК вперше зроблена спроба дати ле�гальне визначення сiм’ї (ст. 3 СК). На жаль, її важко визнативдалою, оскiльки в законi визначається не поняття сiм’ї, а лишеколо осiб, якi до неї входять (членiв сiм’ї). Що стосується ви�значення сiм’ї, то в законi лише сказано, що сiм’я є первиннимта основним осередком суспiльства (ч. 1 ст. 3 СК). Законодавецьуникає дати основне визначення сiм’ї i це не випадково. В лiтера�турi це питання хоч i дуже широко обговорювалося, так i не знай�шло свого остаточного вирiшення. Для визначення сiм’ї в нау�ковiй лiтературi застосовувалися рiзнi термiни — «союз», «об’єд�нання», «спiльнiсть», «мала соцiальна група» тощо. Новий СКвизначає сiм’ю як первинний та основний осередок суспiльства(ч. 1 ст. 3 СК). Таке визначення не є правовим, воно вирiшуєлише питання щодо мiсця та значення сiм’ї в суспiльствi. Томув науковому планi, з урахуванням ст. 3 СК, можна вважати, щосiм’я — це об’єднання осiб, пов’язаних мiж собою спiльнiстюпроживання, побуту та взаємними правами i обов’язками.

Щодо такої ознаки сiм’ї як спiльне проживання осiб, якi їїскладають, закон мiстить деякi виключення. Подружжя вважаєть�ся сiм’єю i тодi, коли дружина та чоловiк у зв’язку з навчанням,роботою, лiкуванням, необхiднiстю догляду за батьками, дiтьмита з iнших поважних причин не проживають спiльно. Дитина на�лежить до сiм’ї своїх батькiв i тодi, коли спiльно з ними не про�живає. Втiм, спiльне проживання членiв сiм’ї є найбiльш типо�вою та наочною ознакою сiмейної спiльноти. Спiльний побутчленiв сiм’ї має рiзноманiтнi види свого прояву — спiльне веден�ня господарства, вiдпочинок, спiлкування та iн. Членiв сiм’ї по�в’язують також взаємнi права та обов’язки. Ця ознака є най�вагомiшою для юридичного визначення сiм’ї. Члени сiм’ї маютькомплекс взаємних особистих i майнових прав та обов’язкiв. Так,батьки зобов’язанi виховувати своїх дiтей, захищати та представ�ляти їхнi iнтереси перед третiми особами. Крiм того, вони зобо�в’язанi утримувати дiтей та забезпечувати матерiальнi умови їхжиття. Комплекс взаємних прав та обов’язкiв пов’язує також по�дружжя, усиновлювачiв та усиновителiв, iнших членiв сiм’ї.

Пiдставами виникнення сiм’ї є шлюб, кровне спорiдненняосiб, усиновлення, а також iншi пiдстави, якi не забороненi за�

Сiмейнi правовiдносини 55

коном i такi, що не суперечать моральним засадам суспiльства(ч. 4 ст. 3 СК). На вiдмiну вiд Кодексу про шлюб та сiм’ю Украї�ни, новий СК не мiстить вичерпного перелiку пiдстав виник�нення сiм’ї. Тому сiм’ю складають не тiльки особи, якi, напри�клад, зареєстрували шлюб, але i тi, якi проживають однiєю сi�м’єю без реєстрацiї шлюбу (фактичне подружжя). Таким чиномдо членiв сiм’ї в першу чергу належать подружжя, батьки i дiти,якi за загальним правилом становлять ядро сiмейного союзу.Подальше коло членiв сiм’ї може варiюватися залежно вiд кон�кретних обставин, починаючи вiд найближчих кровних родичiв(висхiдних, нисхiдних i бiчних лiнiй спорiдненостi) та закiнчу�ючи особами, якi спiльно проживають в одному будинку («пiдодним дахом») як члени сiм’ї.

Сiмейнi правовiдносини мають спецiальнi та загальнi озна�ки. Спецiальними ознаками є тi, що характернi для сiмейних пра�вовiдносин, i певною мiрою видiляють їх серед iнших цивiльнихправовiдносин. Загальнi ознаки, навпаки, характеризують спiль�нi риси, якi притаманнi усiм цивiльним правовiдносинам. Озна�ками, якi притаманнi сiмейним правовiдносинам (спецiальнiознаки) є:

— спецiальний суб’єктний склад (суб’єктами сiмейних пра�вовiдносин можуть бути тiльки фiзичнi особи);

— своєрiднiсть юридичних фактiв, якi породжують сiмейнiправовiдносини (шлюб, рiдство, материнство, батькiвство тощо);

— тривалiсть iснування (сiмейнi вiдносини, як правило, єтривалими за часом);

— iндивiдуалiзацiя учасникiв i неможливiсть передачi правта обов’язкiв iншим особам;

— особисто�довiрчий характер вiдносин.До загальних ознак, тобто тих, що притаманнi усiм цивiль�

ним, в тому числi i сiмейним правовiдносинам, належать: рiв�нiсть учасникiв правовiдносин; автономiя їх волi; майнова само�стiйнiсть.

Сiмейнi правовiдносини, як i будь�якi iншi цивiльнi право�вiдносини, виникають мiж особами, якi є рiвними мiж собою.Вони не є вiдносинами влади i пiдкори, що притаманнi, напри�клад, правовiдносинам адмiнiстративним. Навiть якщо йдетьсящодо вiдносин мiж батьками та дiтьми, то вертикаль стосункiвне виникає. Батьки не мають владних повноважень стосовно ди�тини. В своєму ставленнi до дитини вони зобов’язанi виходити

56 Глава 3

з того, що перед ними особа, яка має свої власнi права та iнте�реси. Бiльш того, дитина має право на пiдвищений захист своїхправ навiть i проти своїх батькiв, якщо тi виконують свої бать�кiвськi обов’язки неналежним чином. В юридичному сенсi пра�вовiдносини батькiв i дiтей — правовiдносини горизонтальнi, вiд�носини рiвних сторiн.

В цивiлiстицi поставало питання: чи є рiвнiсть сторiн озна�кою вiдносин, що регулюються, чи вона є ознакою методу пра�вового регулювання, тобто засобу, за допомогою якого правовпливає на суспiльнi вiдносини? З цього приводу висловлюють�ся рiзнi думки. Наприклад, Н. Д. Єгоров вважає, що рiвноправ�нiсть це ознака методу правового регулювання. Вiн, зокрема, за�значає: якщо визнати, що сторона суспiльних вiдносин, якi вхо�дять до предмета цивiльного права, знаходиться в рiвному ста�новищi та без правового регулювання, то стає безглуздим самеправове регулювання цих вiдносин методом рiвноправ’я1. Такепояснення не виглядає переконливим. Рiвнiсть сторiн — це в пер�шу чергу природна риса самих вiдносин, якi регулюються. Якщопевнi вiдносини за своєю природою є вiдносинами рiвних осiб,то право може лише закрiпити таке становище, перевести йогона мову юридичних термiнiв, створити вiдповiднi механiзми юри�дичного захисту i не бiльше. Змiст законодавчих норм визнача�ється сутнiстю вiдносин, якi регулюються, а не навпаки. Якщонорми закону моделюються без урахування природи вiдносин,якi регулюються, то їх ефективнiсть буде невеликою. Тому рiв�нiсть сторiн в першу чергу може розглядатися як ознака самевiдносин, що регулюються сiмейним правом. Знаходячи свiй вiд�биток у правових нормах, рiвнiсть сторiн набуває юридичногозакрiплення i визначає сутнiсть правового регулювання сiмей�них вiдносин, тих юридичних засобiв, якi залучаються до їх ре�гулювання.

Кожен учасник сiмейних вiдносин розглядається як осо�ба, яка має вiдповiдну майнову самостiйнiсть, власнi майновiправа, незалежно вiд свого вiку та обсягу дiєздатностi. Завждиможна конкретно визначити яке саме майно належить тому чиiншому учаснику сiмейних вiдносин на правi власностi чи воло�дiння, обтяжене воно боргами чи нi, якi майновi права та обо�


1 Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Серге�ева. — М., 1996. — Ч. 1. — С. 11.

в’язки має особа по вiдношенню до третiх осiб тощо. Учасникисiмейних правовiдносин здiйснюють свої майновi права безпо�середньо чи за допомогою iнших осiб, що не змiнює основноїконцепцiї, вiдповiдно до якої кожен учасник сiмейних вiдносинмає майнову самостiйнiсть.

Ще однiєю ознакою сiмейних вiдносин є автономiя волi їхучасникiв. Кожна особа в сiмейному правi визначається як окре�мий суб’єкт права незалежно вiд свого вiку та здатностi здiйс�нювати свої права власними дiями. Саме тому, вiдповiдно до ч. 1ст. 7 Конвенцiї про права дитини, яка була прийнята ООН 20 лис�топада 1989 р. дитина реєструється вiдразу пiсля народження iз цього моменту набуває свої права. Iнша справа, яким чиномвизначається воля дитини. Зрозумiло, що вольовi якостi люди�ни формуються не з моменту народження i потребують певно�го часу. Враховуючи цей природний факт, в правi iснує чималоспецiальних механiзмiв, якi дають змогу, з одного боку, розгля�дати дитину як окрему вольову «одиницю», а з iншого, — пере�дати право формулювати та визначати цю волю iншим особам,якi за своїми природними якостями здатнi це робити — батькам,усиновлювачам, опiкунам, пiклувальникам тощо. Цi особи зав�жди мають дiяти так, як би дiяла сама особа, здiйснюючи своювласну вольову поведiнку у власних iнтересах.

За своєю природою вiдносини, що складають предмет сiмей�ного права, подiляються на два види : а) особистi та б) майновi.Вiдомо, що такий подiл є традицiйним для цивiльного права вцiлому i є основною класифiкацiєю цивiльно�правових вiдносин.Не є виключенням i сiмейнi правовiдносини. Норми права ре�гулюють особистi вiдносини, якi виникають, наприклад, мiж по�дружжям щодо змiни прiзвища при реєстрацiї шлюбу, вирiшенняусiх питань життя сiм’ї, мiж батьками та дiтьми щодо вихованнядитини, мiж iншими родичами та дiтьми стосовно спiлкуваннятощо. Майновi правовiдносини виникають вiдносно спiльногота роздiльного майна подружжя, батькiв та дiтей, управлiння тарозпорядження майном, взаємного утримання членiв сiм’ї та iн�ших родичiв тощо.

В сiмейнiй лiтературi радянського перiоду протягом десяти�лiть жваво обговорювалося питання щодо спiввiдношення осо�бистих та майнових правовiдносин в сiм’ї. Причому це питанняне було з числа абстрактних. Визначення мiсця особистих та май�нових правовiдносин в своєрiднiй iєрархiї сiмейних вiдносин

58 Глава 3

було чи не найважливiшим аргументом у спорi щодо самостiй�ностi чи несамостiйностi сiмейного права. Протягом тривалогочасу в семейно�правовiй науцi вважалося, що домiнуюче поло�ження в сiм’ї грають особисто�правовi зв’язки. Майновим вiд�носинам вiдводилася другорядна роль, їх зворотний вплив настан особистих внутрiшньосiмейних стосункiв практично iгно�рувався. Д. М. Генкiн, наприклад, зазначав, що особистi взаємо�вiдносини членiв сiм’ї є основними, у зв’язку з цим майновi вiдно�сини у сiм’ї в бiльшостi випадкiв регулюються правом iнакше,нiж майновi вiдносини цивiльного права. Тому, якщо за буржу�азними системами сiмейне право є частиною цивiльного права,то в СРСР воно складає окрему галузь права1. Правда, iснувалай iнша точка зору, вiдповiдно до якої недооцiнка значення май�нових вiдносин в сiм’ї є невиправданою, бо проблеми сiмейногоправа не можуть бути вирiшенi у разi вiдриву особистих та май�нових сiмейних вiдносин2.

Останнiм часом майновi вiдносини в сiм’ї дiстали значно�го розвитку. Цьому сприяє вiдмiна багатьох заборон щодо ко�ла об’єктiв права приватної власностi, розширення договiрноїiнiцiативи учасникiв сiмейних вiдносин. Разом з тим це не можерозглядатися як змiна самої сутностi сiм’ї, зменшення значенняемоцiйних та особистих зв’язкiв її членiв. Iнша справа, що бiль�шiсть особистих сiмейних вiдносин (на вiдмiну вiд майнових)не є предметом права. Тому розширення правового регулюван�ня майнових вiдносин в сiм’ї не означає автоматичного звуженнякола особистих вiдносин та зменшення їх значення в сiмейно�му життi. Сьогоднi, як i ранiше, цi вiдносини просто знаходять�ся за межами правового впливу. Можна зазначити, що новий СКУкраїни мiстить низку статей, якi закрiплюють особистi немай�новi права учасникiв сiмейних вiдносин — право подружжя наповагу до своєї iндивiдуальностi, право на фiзичний та духов�ний розвиток, право на розподiл обов’язкiв в сiм’ї тощо. Цi пра�вила не є правовими, вони мають характер моральних, а не юри�дичних норм. В СК вони знайшли своє закрiплення швидше якпевнi цiннiснi орiєнтири.


1 Генкин Д. М. К вопросу о системе советского социалистического пра�ва // Советское государство и право. — 1956. — № 9. — С. 82.

2 Ершова Н. М. Развитие советского семейного права // СССР — Авст�рия: проблемы гражданского и семейного права. — М., 1983. — С. 165—166.

З точки зору визначеностi у правовiдношеннi зобов’язаноїособи сiмейнi правовiдносини подiляються на абсолютнi тавiдноснi. Абсолютними є такi сiмейнi правовiднисини, у яких фi�гура зобов’язаної особи є невизначеною. Наприклад, подружжюна правi власностi належить певне майно. Усi iншi особи не ма�ють права порушувати право власностi подружжя. Таким чином,особа, яка має обов’язок утримуватися вiд порушення прававласностi подружжя заздалегiдь не визначена. Такий обов’язокпокладається на будь�яку особу, яка в той чи iнший спосiб сти�кається з майном подружжя. Правовiдносини такого типу на�зиваються абсолютними. Вiдноснi правовiдносини виникаютьу випадках, коли обидвi сторони сiмейних правовiдносин є чiтковизначеними. Наприклад, один з подружжя, який є непрацездат�ним i нужденним, має право на отримання алiментiв вiд iншо�го з подружжя, якщо той може таке утримання надати. З цьоговидно, що зобов’язана особа — другий з подружжя, є чiтко ви�значеною особою. Правовiдносини такого типу називаються вiд�носними.

Для сiмейних правовiдносин характерним є їх складний ха�рактер, коли абсолютнi та вiдноснi правовiдносини дуже тiснопов’язанi мiж собою i iснують так би мовити паралельно. Напри�клад, правовiдносини мiж чоловiком та жiнкою щодо їх спiль�ного майна є вiдносними, бо обидвi сторони правовiдносин є чiт�ко визначеними, кожен iз подружжя зобов’язаний володiти, ко�ристуватися та розпоряджатися спiльним майном не порушуючиправ iншого з подружжя. У той же час у вiдношеннi до усiх тре�тiх осiб подружжя виступає як єдиний власник, управнена осо�ба, якiй протистоїть невизначене коло зобов’язаних осiб. В цьо�му сенсi правовiдносини власностi подружжя мають абсолютнийхарактер.

§ 2. Пiдстави виникнення, змiни та припиненнясiмейних правовiдносинСiмейнi правовiдносини виникають, змiнюються та при�

пиняються внаслiдок рiзноманiтних конкретних життєвих обста�вин. Народження дитини спричиняє появу комплексу прав таобов’язкiв батькiв i дiтей. Укладення подружжям договору провзаємне утримання, слугуватиме пiдставою змiни алiментнихправовiдносин, встановлених законом, i виникнення нових право�

60 Глава 3

вiдносин, визначених договором. Унаслiдок позбавлення бать�кiвських прав певнi правовiдносини мiж батьками та дiтьми при�пиняються. У зв’язку з тим, що такi обставини тягнуть за собоюважливi юридичнi наслiдки — виникнення, змiну або припинен�ня сiмейних правовiдносин, вони називаються юридичними фак�тами. Таким чином, юридичнi факти — це такi конкретнi жит�тєвi обставини, якi спричиняють виникнення, змiну або припи�нення сiмейних правовiдносин.

Юридичнi факти в сiмейному правi подiляються на окремiвиди.

1. Першою є традицiйна класифiкацiя юридичних фактiв завольовою ознакою, тобто залежно вiд ступеню обумовленостiнастання юридичного факту вiд волi особи. У зв’язку з цим в сi�мейному правi юридичнi факти подiляються на: а) юридичнi дiї;б) юридичнi подiї.

Юридичнi дiї — це такi юридичнi факти, якi основанi на во�левиявленнi учасникiв сiмейних вiдносин. Дiї подiляються направомiрнi та неправомiрнi. До правомiрних вiдносяться дiї, якiвiдповiдають сiмейно�правовим нормам i не порушують прав таiнтересiв учасникiв сiмейних вiдносин. Такi дiї мають найшир�ше розповсюдження i складають основну масу юридичних фак�тiв у сiмейному правi. З урахуванням особливостей окремих ви�дiв правомiрних юридичних дiй вони за певними ознаками згру�пованi у вiдповiднi групи.

Правомiрнi юридичнi дiї у сiмейному правi подiляються на:а) юридичнi акти (правочини, адмiнiстративнi акти, судовi рi�шення) та б) юридичнi вчинки. Юридичнi акти безпосередньоспрямованi на настання юридичних наслiдкiв. Так, подружжя,що укладає певний правочин, має за мету передати майно у влас�нiсть, встановити режим користування майном, подiлити май�но тощо. Метою таких дiй подружжя є саме настання юридич�них наслiдкiв. Такi наслiдки виникають також у випадку, коливiдповiдний державний орган видає адмiнiстративний акт, якийє пiдставою виникнення, змiни або припинення сiмейних пра�вовiдносин. Так, орган реєстрацiї актiв цивiльного стану (РАЦС)реєструє шлюб, народження дитини, смерть особи тощо. Судовiрiшення також набувають значення сiмейно�правових юридич�них фактiв. Суд, наприклад, виносить рiшення про усиновлен�ня дитини, подiл майна подружжя, стягнення алiментiв, встанов�лення режиму окремого проживання подружжя тощо.


Юридичнi вчинки складають окремий вид правомiрних юри�дичних дiй у сiмейному правi. Вони вiдрiзняються вiд юридич�них актiв тим, що особа, яка здiйснює юридичний вчинок, не маєза мету настання юридичних наслiдкiв. Такi наслiдки настаютьу силу прямого припису закону. Наприклад, особа взяла у своюсiм’ю дитину, яка є сиротою або з iнших причин позбавлена бать�кiвського пiклування, i виховує її (фактичне виховання). Такiдiї не мають на метi виникнення суто юридичних наслiдкiв iздiйснюються з гуманних пiдстав, бажання надати дитинi умовисiмейного виховання. Разом iз тим закон передбачає, що вихо�вання дитини за таких умов породжує виникнення прав та обо�в’язкiв, передбачених сiмейним законодавством (ст. 261 СК).

Неправомiрними визнаються дiї, якi суперечать нормам сi�мейного права, порушують права та iнтереси учасникiв сiмей�них правовiдносин (несплата алiментiв, незаконне вiдiбраннядитини у батькiв, невиконання договору тощо).

Юридичнi подiї — це такi конкретнi життєвi обставини, якiне залежать вiд волi учасникiв сiмейних вiдносин (абсолютнi по�дiї) або частково залежать вiд неї (вiдноснi подiї). В сiмейномуправi до юридичних подiй вiдносять, наприклад, народженнядитини або смерть особи. Батьки можуть вирiшувати питаннящодо народження в майбутньому дитини, але сам по собi фактнародження є бiологiчним явищем i не залежить вiд їх волi. На�родження дитини як юридичний факт, спричиняє виникненнянизки взаємних прав та обов’язкiв батькiв i дiтей. Смерть особитакож викликає важливi юридичнi наслiдки. В сiмейному правiсмерть є пiдставою припинення багатьох правовiдносин, напри�клад, правовiдносин по взаємному утриманню подружжя, бать�кiв i дiтей, iнших родичiв. Внаслiдок смертi припиняються зобо�в’язальнi правовiдносини, якi виникли з договору мiж учасни�ками сiмейних вiдносин тощо.

Рiзновидом юридичних подiй у сiмейному правi визнають�ся також строки. Строки встановлюються законом, договоромсторiн або рiшенням суду. В цьому сенсi вони певною мiрою за�лежать вiд волi учасникiв сiмейних вiдносин. Разом iз тим плинчасу — об’єктивне явище, на яке людина впливати не може. Самеця ознака дає пiдстави вiдносити строки до подiй. В сiмейномуправi iснує багато видiв строкiв, iз якими закон пов’язує настан�ня певних юридичних наслiдкiв. Наприклад, дружина, з якоюпроживає дитина, має право на утримання вiд чоловiка — бать�

62 Глава 3

ка дитини до досягнення дитиною трьох рокiв (ч. 2 ст. 84 СК);батьки зобов’язанi утримувати дитину до досягнення нею пов�нолiття (ст. 180 СК); якщо позивач вживав заходiв щодо одер�жання алiментiв вiд вiдповiдача, але не мiг їх одержати внаслi�док ухилення вiдповiдача вiд їх сплати, суд може постановитирiшення про стягнення алiментiв за минулий час, але не бiльшяк за один рiк (ч. 2 ст. 79 СК) тощо.

2. За юридичними наслiдками юридичнi факти в сiмейно�му правi подiляються на: а) правоутворюючi; б) правозмiню�ючi; в) правоприпиняючi. До першого виду належать юридич�нi факти, якi спричиняють виникнення сiмейних правовiдносин.Наприклад, народження дитини є юридичним фактом, iз якимзакон пов’язує виникнення особистих та майнових правовiдно�син мiж матiр’ю/батьком дитини та самою дитиною. До право�змiнюючих належать юридичнi факти, якi змiнюють сiмейнiправовiдносини, що вже iснували. Наприклад, алiментнi право�вiдносини батька/матерi та дитини можуть бути змiненi за до�говором на правовiдносини щодо передачi майна дитинi у влас�нiсть (ст. 190 СК). Сiмейнi правовiдносини припиняються такожунаслiдок настання певних юридичних фактiв. Наприклад, по�дружжя має право вiдмовитися вiд шлюбного договору (ст. 101СК), що спричиняє припинення їх майнових правовiдносин. По�новлення працездатностi дитини тягне за собою припиненняправовiдносин щодо утримання дитини батьками (ст. 198 СК).

3. За тривалiстю юридичнi факти в сiмейному правi подi�ляються на: а) одноразовi; б) тривалi. До першого виду можнавiднести правочини, реєстрацiю шлюбу, народження дитини, рi�шення суду про встановлення батькiвства тощо. Такi юридичнiфакти за своєю природою мають одноразовий характер. Значнемiсце в сiмейному правi мають тривалi юридичнi факти, якi роз�гортаються у часi й iснують протягом певного перiоду. До них,зокрема, належать юридичнi становища — спорiдненiсть, свояц�тво, вагiтнiсть, непрацездатнiсть, нужденнiсть тощо. Спорiдне�нiсть — один iз важливiших юридичних фактiв у сiмейному пра�вi, бо з ним закон пов’язує настання рiзних юридичних наслiд�кiв. Спорiдненiсть є пiдставою виникнення комплексу особис�тих i майнових прав батькiв i дiтей, баби, дiда, братiв, сестер таiнших родичiв; права на захист iнтересiв родичiв у судi; правана усиновлення дитини тощо. Однак спорiдненiсть може слугу�вати i юридичною перешкодою для виникнення деяких сiмей�


них правовiдносин. Так, особи, якi перебувають у спорiднено�стi, в передбачених законом випадках не можуть укласти мiж со�бою шлюб (ст. 26 СК). Спорiдненiсть — це кровний зв’язок мiжлюдьми, за наявностi якого виникають, змiнюються чи припи�няються права та обов’язки. Спорiдненiсть у своїй основi маєбiологiчний фактор — фактор походження. Тому, наприклад, неє родичами подружжя, а також усиновлювачi та усиновленi.

Родичами визнаються особи, якi походять один пiсля одно�го чи вiд спiльного предка. Залежно вiд цього розрiзняють прямiта побiчнi родиннi зв’язки. Пряма спорiдненiсть визначаєтьсястосовно осiб, якi послiдовно походять один пiсля одного. Ви�схiдна пряма лiнiя спорiдненостi встановлюється вiд нащадкiвдо предкiв (син — батько, внучка — дiд), низхiдна — вiд предкiвдо нащадкiв (батько — син, дiд — внучка). Побiчними є родиннiзв’язки, якi походять вiд спiльного предка (два брати є родича�ми, бо походять вiд однiєї матерi (батька)). Рiднi брати та сест�ри, якi мають спiльних батькiв (матiр та батька), називаютьсяповнорiдними; тi, якi мають спiльну матiр i рiзних батькiв — єди�ноутробними; спiльного батька i рiзних матерiв — єдинокров�ними. Не є родичами дiти кожного з батькiв — зведенi брати тасестри. До них вiдносяться син (дочка) чоловiка вiд поперед�нього шлюбу та син (дочка) дружини вiд попереднього шлюбу.Цих осiб не пов’язує походження вiд спiльного предка.

У правi велике значення має близькiсть спорiдненостi. Вонавизначається шляхом встановлення ступеню спорiдненостi, тоб�то числа народжень, що пов’язують двох родичiв (як прямих, такi побiчних спорiднених зв’язкiв) мiж собою. При цьому беретьсядо уваги кiлькiсть народжень за винятком народження самогоспiльного предка. Рiднi брат i сестра перебувають у другому сту�пенi спорiдненостi, бо їх пов’язує два народження — народжен�ня брата й сестри (народження їх матерi (батька) до уваги небереться). Дiд з онуком також перебувають у другiй ступенi спо�рiдненостi. Їх пов’язує народження дочки (сина), а потiм i само�го внука.

Свояцтво — це вiдносини мiж одним з подружжя i кровни�ми родичами iншого з подружжя або мiж родичами обох з по�дружжя, що виникають не за рiдством, а за шлюбом. В деякихвипадках свояцтво викликає настання певних правових наслiд�кiв. За наявностi кiлькох осiб, якi виявили бажання усиновитиодну i ту саму дитину, переважне право на її усиновлення має

64 Глава 3

громадянин України, який є чоловiком матерi або дружиноюбатька дитини, яка усиновлюється (ст. 213 СК). Вiдповiдно дост. 260 СК, якщо мачуха або вiтчим проживають однiєю сiм’єю змалолiтнiми, неповнолiтнiми пасинком, падчеркою, вони маютьправо брати участь у їхньому вихованнi. У разi необхiдностi та�ке право буде захищатися у судi (ст. 159 СК). Мачуха та вiтчиммають право на самозахист своїх малолiтнiх, неповнолiтнiх абоповнолiтнiх непрацездатних пасинка та падчерки. Вони маютьтакож право без спецiальних на те повноважень звернутися зазахистом прав та iнтересiв цих осiб до органу опiки та пiклуван�ня або до суду (ст. 262 СК). Мачуха, вiтчим зобов’язанi утриму�вати малолiтнiх, неповнолiтнiх падчерку та пасинка, якi з ни�ми проживають, якщо у них немає матерi, батька, дiда, баби,повнолiтніх братiв та сестер або цi особи з поважних причин неможуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачу�ха, вiтчим можуть надавати матерiальну допомогу (ст. 268 СК).У свою чергу повнолiтнi падчерка, пасинок зобов’язанi утриму�вати непрацездатних мачуху, вiтчима, якщо вони потребують ма�терiальної допомоги i якщо вони надавали падчерцi, пасинковiсистематичну матерiальну допомогу не менш як п’ять рокiв, заумови, що падчерка, пасинок можуть надавати матерiальну до�помогу. Обов’язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вiт�чима виникає, якщо у мачухи, вiтчима немає чоловiка, дружи�ни, повнолiтнiх дочки, сина, братiв та сестер або якщо цi особи зповажних причин не можуть надавати їм належного утримання(ст. 270 СК).

4. За складом юридичнi факти в сiмейному правi подiляють�ся на: а) простi; б) складнi. Простий юридичний факт склада�ється з однiєї життєвої обставини, наявностi якої достатньо длявиникнення, змiни або припинення сiмейних правовiдносин. На�приклад, подружжя уклало договiр, вiдповiдно до якого чоловiкзобов’язується надавати дружинi певне утримання протягом од�ного року. Укладення такого договору спричиняє виникненнявiдповiдного майнового правовiдношення подружжя. До прос�тих належать також такi юридичнi факти, як реєстрацiя шлюбу,смертi, народження тощо.

Складний юридичний факт передбачає наявнiсть такої юри�дичної дiї або подiї, яка має низку ознак. Наприклад, вiдповiднодо ч. 1 ст. 162 СК суд може постановити рiшення про вiдiбраннядитини, якщо один iз батькiв або iнша особа самочинно, без зго�


ди другого з батькiв чи iнших осiб, з якими дитина проживалана пiдставi закону чи рiшення суду змiнить мiсце її проживан�ня, у тому числi способом її викрадення. Дитина не може бутиповернута лише у разi, якщо залишення її за попереднiм мiс�цем проживання створюватиме реальну небезпеку для її жит�тя та здоров’я. В цьому разi йдеться щодо неправомiрної юри�дичної дiї — вiдiбрання дитини у батькiв. Цей юридичний фактслугує пiдставою для виникнення правовiдношення щодо захи�сту порушеного сiмейного права — права на виховання дитини.Разом з тим цей факт має складну структуру, бо мiстить не од�ну, а кiлька ознак: а) мiсце дитини неправомiрно змiнено, в то�му числi шляхом її викрадення; б) на цю змiну не було отрима�но згоди того з батькiв, з ким дитина проживала або iншої осо�би, яка виховувала дитину на пiдставi закону чи рiшення суду;в) за попереднiм мiсцем проживання для дитини не створюва�лася реальна небезпека для її життя та здоров’я. Суд при роз�глядi справи має врахувати усi зазначенi ознаки цього юридич�ного факту.

§ 3. Здiйснення сiмейних правта виконання сiмейних обов’язкiвУчасники сiмейних правовiдносин мають рiзноманiтнi

особистi та майновi права та обов’язки. Суб’єктивне сiмейнеправо — це гарантована правом i законом мiра можливої або до�зволеної поведiнки учасника сiмейних вiдносин. Здiйснення сi�мейних прав — це процес задоволення особою своїх матерiаль�них та духовних потреб на пiдставi юридичних можливостей, якiвона має. Реалiзацiя сiмейних прав може вiдбуватися фактич�ними або юридичними способами. Наприклад, члени сiм’ї воло�дiють та користуються майном, яке належить їм на правi спiль�ної власностi. В цьому випадку вони здiйснюють свої майновiправа безпосередньо, тобто фактичними способами. В деяких ви�падках здiйснення сiмейних прав потребує застосування певнихправових механiзмiв. Так, учасники сiмейних правовiдносинукладають мiж собою або з третiми особами рiзного роду право�чини щодо розпорядження своїм майном, представляють iнтере�си iнших членiв сiм’ї у судi, органах опiки та пiклування тощо.

Учасниками багатьох сiмейних правовiдносин є неповнолiт�нi чи непрацездатнi члени сiм’ї. Тому законодавство передбачає

66 Глава 3

спецiальнi юридичнi засоби, що спрямованi на забезпечення їхправ та iнтересiв. Вiдповiдно до частин 2 i 3 ст. 14 СК, якщо ди�тина або особа, дiєздатнiсть якої обмежена, не може самостiйноздiйснювати свої права, цi права здiйснюють батьки, опiкун абосамi цi особи за допомогою батькiв чи пiклувальника. Сiмейнiправа недiєздатної особи здiйснює її опiкун. Якщо, наприклад,один iз батькiв не виконує свого обов’язку щодо утримання ди�тини, право дитини на алiменти може бути здiйснено в приму�совому порядку шляхом звернення до суду другого з батькiв абоiншої особи в порядку, встановленому Цивiльно�процесуальнимкодексом України.

Особливi правила встановленi для неповнолiтнiх осiб, якi са�мi є батьками дитини. Хоча неповнолiтнi батьки мають такi самiправа та обов’язки щодо дитини, як i повнолiтнi батьки, i мо�жуть їх здiйснювати самостiйно (ч. 1 ст. 156 СК), закон дає до�датковi гарантiї щодо забезпечення їх прав. Вiдповiдно до ст. 16СК, якщо мати, батько дитини є неповнолiтнiми, баба, дiд дити�ни з боку того з батькiв, хто є неповнолiтнiм, зобов’язанi нада�вати йому допомогу у здiйсненнi ним батькiвських прав та ви�конаннi батькiвських обов’язкiв.

Учасники сiмейних правовiдносин здiйснюють свої сiмейнiправа вiльно, на власний розсуд, не порушуючи при цьому пра�ва, свободи та iнтереси iнших осiб i, в першу чергу, iнших учас�никiв сiмейних правовiдносин. Особа може не здiйснювати свогосiмейного права. Таке нездiйснення не тягне за собою припинен�ня такого права, воно продовжує iснувати в нереалiзованомустанi. Наприклад, той з подружжя, який є непрацездатним i по�требує матерiальної допомоги, може не звертатися до другого зподружжя з вимогою про надання утримання, хоча i має на цеправо. Той факт, що особа не реалiзує свого права не є пiдста�вою для позбавлення її цього права.

Разом з тим iснують певнi особливостi сiмейних прав, якiзумовлюють i особливостi їх здiйснення. В першу чергу це сто�сується сiмейних правовiдносин за участю неповнолiтнiх. Напри�клад, право батькiв на виховання дитини є абсолютним правом.Це означає, що жодна особа, яка не має для цього вiдповiднихправових пiдстав, не може перешкоджати батькам здiйснювативиховання дитини, обмежувати спiлкування дитини з батька�ми, вiдбирати дитину тощо. Разом iз тим виховання дитини, якепо вiдношенню до усiх третiх осiб є абсолютним правом батькiв,


вiдносно самої дитини становить не право, а обов’язок батькiв.Дитина (особисто або за допомогою iнших осiб, у способи, пе�редбаченi законом) може вимагати здiйснення батьками їх обо�в’язку щодо виховання. Таким чином, виховання дитини вiднос�но усiх третiх осiб, є правом батькiв, а вiдносно самої дитини —їх обов’язком. Зрозумiло, що за таких обставин, батьки не мо�жуть за власним бажанням вирiшувати питання щодо здiйснен�ня або нездiйснення свого права на виховання чи вiдмовлятисявiд нього, бо вiдмова вiд виховання є порушенням їхнього обо�в’язку щодо дитини.

Права учасникiв сiмейних вiдносин можуть бути припиненiабо обмеженi строком. Наприклад, один з подружжя, який є не�працездатним, за наявностi усiх необхiдних пiдстав набуває пра�во на утримання, яке зобов’язаний йому надати другий з подруж�жя. Разом iз тим це право може бути припинене, у випадках, пе�редбачених законом. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 82 СК право одного зподружжя на утримання припиняється у разi поновлення йогопрацездатностi, а також реєстрацiї з ним повторного шлюбу. Рi�шенням суду одного з подружжя може бути позбавлено правана утримання або обмежено його строком, якщо подружжя пе�ребувало в шлюбних вiдносинах нетривалий час, непрацездат�нiсть того з подружжя, хто потребує матерiальної допомоги, ви�никло в результатi умисного злочину та в iнших випадках, пе�редбачених законом (ст. 83 СК).

Учасники сiмейних правовiдносин за власною волею вправiприпинити свої права. В першу чергу, це стосується тих прав, якiмають майновий характер. Наприклад, за шлюбним договоромта чи iнша рiч, що належить на правi власностi одному з подруж�жя (за виключеннями, встановленими ч. 5 ст. 93 СК), може пе�редаватися у власнiсть другого з подружжя. Таким чином, майно�ве право одного з подружжя припиняється, натомiсть виникаєправо власностi у другого з подружжя. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 190СК той iз батькiв з ким проживає дитина i той iз батькiв, хтопроживає окремо вiд неї, з дозволу органу опiки та пiклуванняможуть укласти договiр про припинення права на алiменти длядитини у зв’язку з передачею права власностi на нерухоме май�но (житловий будинок, квартиру, земельну дiлянку тощо).

Сiмейнi права тiсно пов’язанi iз сiмейними обов’язками. Су�б’єктивний сiмейний обов’язок це вид i мiра належної поведiнкиособи. Свої обов’язки учасники сiмейних вiдносин здiйснюють

68 Глава 3

рiзними шляхами. В бiльшостi випадкiв — шляхом здiйсненняактивних дiй: батьки зобов’язанi виховувати та утримувати своюдитину; один iз подружжя за певних умов зобов’язаний надатиутримання другому з подружжя; патронатний вихователь зобо�в’язаний забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тастворити їй умови для навчання та розвитку. Це все прикладиактивного виконання особами своїх сiмейних обов’язкiв. В де�яких випадках виконання сiмейних обов’язкiв, навпаки, полягаєв утриманнi вiд активних дiй. Наприклад, опiкун не має праваперешкоджати спiлкуванню дитини з її батьками та iншими ро�дичами; той з батькiв, iз яким проживає дитина, не вправi чини�ти перешкоди тому з батькiв, хто проживає окремо, у вихованнiдитини тощо. Таким чином, саме нездiйснення активних дiй уцих випадках буде означати правомiрну поведiнку особи i, як на�слiдок, здiйснення нею свого сiмейного обов’язку.

Учасники сiмейних вiдносин здiйснюють свої обов’язки осо�бисто, бо вони є такими, що тiсно пов’язанi з особою i не можутьбути перекладенi на iншу особу (ч. 1 ст. 15 СК). Вiдповiдно доч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недiєздатною, її сi�мейний обов’язок особистого немайнового характеру припиня�ється. Це правило стосується дiєздатних учасникiв сiмейних вiд�носин — батькiв, усиновлювачiв, опiкунiв, патронатних вихова�телiв тощо. У разi визнання такої особи недiєздатною, вона неможе виконувати своїх обов’язкiв немайнового характеру — ви�ховувати дитину, представляти та захищати її права та iнше.Схожi наслiдки виникають i в тому разi, якщо особа не визнанав судовому порядку недiєздатною, але в результатi психiчногорозладу, тяжкої хвороби або з iншої поважної причини не можевиконувати сiмейного обов’язку. Така особа не визнається та�кою, що ухиляється вiд виконання свого обов’язку i таким чи�ном звiльняється вiд застосування наслiдкiв примусового харак�теру (чаастини 3 та 4 ст. 15 СК).

§ 4. Захист сiмейних прав та iнтересiвОсоба має право на захист свого сiмейного права в разi

його порушення, невизнання або оспорювання. Суб’єктивне сi�мейне право на захист — це законодавчо забезпечена можли�вiсть уповноваженої особи використовувати правоохороннi засо�би для вiдновлення свого порушеного права або його визнання.


Iснує двi основнi форми захисту сiмейних прав: юрисдикцiйната неюрисдикцiйна (самозахист).

Юрисдикцiйна форма захисту — це дiяльнiсть уповнова�жених державою органiв щодо захисту сiмейних прав та iнтере�сiв учасникiв сiмейних вiдносин. До органiв, якi здiйснюють та�кий захист належать: суд, органи опiки та пiклування, нотарiуста прокурор.

Основною формою захисту сiмейних прав є судова. Вiдпо�вiдно до ч. 10 ст. 7 СК України кожен учасник сiмейних вiдно�син має право на судовий захист. Конкретнi способи отриманнятакого захисту залежать вiд вiку особи, яка його потребує. Осо�ба, яка досягла чотирнадцяти рокiв, має право на безпосереднєзвернення до суду. Захист прав та iнтересiв малолiтнiх у першучергу здiйснюють їхнi батьки. Вони мають право звертатися досуду як законнi представники дитини без спецiальних на те по�вноважень (ч. 2 ст. 154 СК). Це означає, що для представництваiнтересiв дитини в судi батькам не треба мати рiшення органiвопiки та пiклування, довiренiсть або будь�якi iншi документи, якiпiдтверджують їх повноваження. Вони дiють на пiдставi того, щовони є батьками дитини. Батьки вправi звертатися за захистомнавiть i в тому разi, коли вiдповiдно до закону дiти самi маютьправо звернутися за таким захистом (ч. 3 ст. 154 СК). Якщо ди�тина позбавлена батькiвського пiклування та в деяких iнших ви�падках звертатися до суду в її iнтересах мають право й iншi осо�би (родичi дитини, якi визначенi законом, опiкун, пiклувальник,патронатний вихователь, орган опiки та пiклування, прокурор).

Суд застосовує способи захисту, якi встановленi законом абодомовленiстю (договором) сторiн. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 18 СКспособами захисту сiмейних прав та iнтересiв є:

— встановлення правовiдношення; примусове виконання доб�ровiльно не виконаного обов’язку; припинення правовiдношен�ня, а також його авалювання;

— припинення дiй, якi порушують сiмейнi права;— вiдновлення правовiдношення, яке iснувало до порушен�

ня права;— вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди, якщо це

передбачено СК або договором.Зазначений перелiк способiв захисту сiмейних прав не є ви�

черпним, тому суд може застосовувати й iншi способи (визнан�ня права, стягнення неустойки, визнання правочину недiйсним

70 Глава 3

тощо). Слiд зазначити, що новий СК України значно розширюєможливостi судового захисту сiмейних прав i вперше вводитьтакi традицiйнi для цивiльного права способи захисту, як вiд�шкодування матерiальної шкоди (збиткiв), моральної шкоди, атакож стягнення неустойки (пенi). В сiмейно�правовiй доктри�нi завжди вважалося, що один з основних цивiльно�правовихспособiв захисту — вiдшкодування збиткiв не може застосову�ватися для захисту сiмейних прав, бо вони за своєю природоюне мають вiдплатного характеру. Останнiм часом погляд на цепитання зазнав iстотних змiн. Сiмейнi вiдносини, i в першу чер�гу майновi, можуть захищатися шляхом вiдшкодування збиткiвпотерпiлiй особi. Наприклад, особи, якi подали заяву про реєст�рацiю шлюбу, вважаються зарученими. Заручини не створюютьобов’язку вступу в шлюб. Кожна iз сторiн має право вiдмови�тися вiд нього. У такому випадку цiлком прийнятним буде ви�рiшення питання щодо вiдшкодування другiй особi витрат, щобули нею понесенi у зв’язку з приготуванням до реєстрацiї шлю�бу та весiлля (ч. 3 ст. 31 СК). СК України уперше передбачає iзастосування такого захисту майнових прав, як стягнення не�устойки (пенi). Вiдповiдно до ч. 1 ст. 196 СК при виникненнi за�боргованостi з вини особи, яка зобов’язана сплачувати алiментиза рiшенням суду, одержувач алiментiв має право на стягненнянеустойки (пенi) у розмiрi одного вiдсотка вiд суми несплаче�них алiментiв за кожен день прострочення.

Передбачено новим СК i можливiсть вiдшкодування учасни�кам сiмейних вiдносин моральної шкоди. Це можливо, напри�клад, у випадку порушення одним iз батькiв, iз яким проживаєдитина, встановленого договором порядку здiйснення батькiв�ських прав (ст. 157 СК), у разi самочинної змiни одним iз бать�кiв мiсця проживання дитини всупереч волi iншого з батькiв(ст. 162 СК), у випадку невиконання рiшення суду щодо участiу вихованнi дитини того з батькiв, хто проживає окремо вiд ди�тини (ст. 159 СК) та деяких iнших випадках. Перелiк пiдстав, заяких можливо вiдшкодування моральної шкоди в сiмейному пра�вi є виключним1. Такий спосiб захисту сiмейних прав є новимдля сiмейного законодавства. Сiмейний кодекс не мiстить визна�


1 Сиротенко С. Є. Щодо компенсацiї моральної шкоди за Сiмейним ко�дексом України // Проблеми законностi: Респ. мiжвiдом. наук. зб. / Вiдп. ред.В. Я. Тацiй. — Харкiв, НЮАУ, 2003. — Вип. 63. — С. 109.

чення моральної шкоди, порядку та розмiру її вiдшкодування.У зв’язку з цим, є пiдстави вважати, що для вирiшення питаннящодо вiдшкодування моральної шкоди в сiмейному правi мо�жуть застосовуватися норми ЦК України (ст. 23).

Захист сiмейних прав здiйснюється також органами опiкита пiклування1. У випадках, передбачених законом, особа маєправо на попереднє звернення до цих органiв, рiшення яких єобов’язковим (частини 1 та 2 ст. 19 СК). Участь органу опiки тапiклування є обов’язковою у разi розгляду судом спорiв щодоучастi одного з батькiв у вихованнi дитини, мiсця проживаннядитини, позбавлення та поновлення батькiвських прав, побачен�ня з дитиною матерi, батька, якi позбавленi батькiвських прав,вiдiбрання дитини вiд особи, яка тримає її у себе не на пiдставiзакону або рiшення суду, управлiння батьками майном дитини,скасування усиновлення та визнання його недiйсним (ч. 4 ст. 19СК). Важливою функцiєю органiв опiки та пiклування є захистправ та iнтересiв дiтей при розглядi спорiв, пов’язаних з їх ви�хованням. Наприклад, за заявою матерi чи батька дитини органопiки та пiклування визначає способи участi у вихованнi дити�ни та спiлкуваннi з нею того з батькiв, хто проживає окремо вiднеї. Якщо той iз батькiв, з ким проживає дитина, ухиляється вiдвиконання рiшення органу опiки та пiклування i продовжує чи�нити перешкоди спiлкуванню дитини з другим iз батькiв, остан�нiй має право звернутися до суду з позовом про усунення цихперешкод (ч. 1 ст. 158, ч. 1 ст. 159 СК).

Органи опiки та пiклування беруть активну участь в процесiвлаштування дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, вста�новлюють опiку та пiклування, здiйснюють контроль за дотри�манням прав дитини, в разi необхiдностi звiльняють опiкуна тапiклувальника вiд iх обов’язкiв (гл. 19 СК); проводять облiк дi�тей, якi бажають усиновити дитину (ст. 215 СК), звертатися досуду з позовом про скасування усиновлення чи визнання йогонедiйсним (ст. 240 СК); укладають договiр про патронат i здiйс�нюють нагляд за його виконанням патронатними вихователями(гл. 20 СК).

72 Глава 3

1 Правила опiки та пiклування: Затвердженi наказом Державного комi�тету України у справах сiм’ї та молодi, Мiнiстерства охорони здоров’я Украї�ни, Мiнiстерства освiти України, Мiнiстерства працi та соцiальної полiтикиУкраїни вiд 26 травня 1999р. № 34/166/131/88. Зареєстровано в Мiнiстер�ствi юстицiї України 17 червня 1999 р. за № 387/3680.

Вiдповiдно до ст. 18 ЦК України захист цивiльних прав здiйс�нюється нотарiусом шляхом вчинення виконавчого напису наборговому документi у випадках i в порядку, встановлених за�коном. Таким шляхом нотарiус здiйснює захист i сiмейних прав.Наприклад, батьки мають право укласти договiр про сплату алi�ментiв на дитину. У разi невиконання одним iз батькiв свогообов’язку за договором алiменти з нього можуть стягуватися напiдставi виконавчого напису нотарiуса (ст. 189 СК). Це означає,що у разi невиконання договору однiєю стороною друга сторо�на може захищати свої права у спрощеному порядку, не зверта�ючись до суду. Нотарiус робить на борговому документi вико�навчий напис, який є пiдставою для примусового стягнення за�боргованостi. Такий правовий механiзм дiє i в iнших випадках(ст. 78 СК).

Функцiї захисту сiмейних прав здiйснює також прокурор.Прокурор має право на звернення до суду з позовом про визнан�ня шлюбу недiйсним (ст. 42 СК); позбавлення батькiвських прав(ст. 165 СК); вiдiбрання дитини без позбавлення батькiвськихправ (ч. 2 ст. 170 СК); скасування усиновлення чи визнання йогонедiйсним (ст. 240 СК) тощо. В деяких випадках прокурор здiйс�нює захист сiмейних прав безпосередньо, без звернення до су�ду. Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 170 СК у виняткових випадках, уразi безпосередньої загрози для життя чи здоров’я дитини про�курор має право постановити рiшення про негайне вiдiбраннядитини вiд батькiв.

Неюрисдикцiйна форма захисту сiмейних прав — це дiїфактичного характеру, якi учасник сiмейних вiдносин вчиняєдля захисту свого права та iнтересу або права та iнтересу iншоїособи без звернення до вiдповiдних юрисдикцiйних органiв. У СКУкраїни мiститься спецiальна вказiвка на те, що батьки маютьправо на самозахист своєї дитини (ч. 1 ст. 154 СК). Якщо на дум�ку батькiв, дитинi загрожує небезпека, вони можуть здiйснитипевнi фактичнi дiї, спрямованi на її захист: змiнити мiсце про�живання дитини, припинити її спiлкування з певною особою,вжити конкретних заходів щодо охорони дитини на вулицi, пiдчас її повернення додому тощо.

Нема пiдстав вiдкидати можливiсть застосування в процесiсамозахисту сiмейних прав i деяких способiв, якi передбаченi Ци�вiльним кодексом України, зокрема, необхiдної оборони (ст. 1169ЦК), притримання речi (статтi 594—597 ЦК), односторонньої


вiдмови вiд зобов’язання (ст. 615 ЦК). Як правильно зазначаєЗ. В. Ромовська, у разi викрадення дитини батьки мають правона її вiдiбрання за допомогою сили, якщо при цьому не будутьздiйсненi дiї, забороненi законом1. Якщо при цьому буде заподiя�на майнова шкода особi, яка викрала дитину, питання буде ви�рiшуватися шляхом застосування норм ЦК України.

§ 5. Строки у сiмейному правi України.Поняття та види строкiвЗ фактором часу пов’язано виникнення, розвиток i при�

пинення суб’єктивних прав та юридичних обов’язкiв учасникiвсiмейних вiдносин, необхiднiсть здiйснення передбачених зако�ном чи договором дiй, можливiсть захисту порушених прав тощо.Однак юридичне значення має не сплив часу, а настання певно�го моменту в часi чи закiнчення певного строку. Сiмейнi вiдно�сини можуть iснувати протягом невизначеного строку (зокрема,шлюб) чи визначеного строку (наприклад, алiментування, вихо�вання дiтей тощо). Як правило, сiмейнi вiдносини є тривалими iне мають чiтких часових меж. Однак для чiткостi правового ре�гулювання i визначеностi у правах та обов’язках суб’єктiв зако�нодавство встановлює певнi строки.

Строк у сiмейному правi — це певний перiод чи момент ча�су, з яким пов’язанi юридичнi наслiдки 2.

Строки у сiмейному правi можна класифiкувати на види затакими критерiями:

1. Залежно вiд того, ким установленi строки, в сiмейномуправi розрiзняють:

1) законнi строки — строки, зафiксованi в нормативних ак�тах. Наприклад, рiшення органу опiки та пiклування є обов’яз�ковим до виконання, якщо протягом 10 днiв вiд часу його виник�нення заiнтересована особа не звернулася за захистом своїх прав

74 Глава 3

1 Ромовська З. В. Сiмейний кодекс України: Науково�практичний комен�тар. — К., 2003. — С. 60.

2 ЦК України проводить розмежування мiж строком i термiном. Стро�ком є певний перiод у часi, а термiном — певний момент у часi, з настаннямяких пов’язана дiя чи подiя, яка має юридичне значення. Вiдповiдно строквизначається роками, мiсяцями, тижнями, днями або годинами, а термiн —календарною датою або вказiвкою на подiю, яка має неминуче настати (стат�тi 251, 252 ЦК України).

або iнтересiв до суду, крiм випадку, передбаченого ч. 2 ст. 170СК України (ч. 2 ст. 19 СК); якщо шлюбний договiр укладено дореєстрацiї шлюбу, вiн набирає чинностi у день реєстрацiї шлю�бу (ч. 1 ст. 95 СК) тощо;

2) договiрнi строки — строки, якi самостiйно визначаютьучасники правовiдносин. Зокрема, у шлюбному договорi можебути встановлено загальний строк його дiї, а також строки три�валостi окремих прав та обов’язкiв (ч. 1 ст. 96 СК); подружжямає право укласти договiр про надання утримання одному з них,у якому визначити умови, розмiр та строки виплати алiментiв(ч. 1 ст. 78 СК); у договорi про сплату алiментiв на дитину бать�ки визначають розмiр та строки виплати (ч. 1 ст. 189 СК) тощо;

3) строки, якi визначають зазначенi в СК України iншi ор�гани. Так, органу РАЦС надано право скорочувати або збiль�шувати мiсячний строк для реєстрацiї шлюбу (ст. 32 СК).

2. За можливiстю бути змiненими за згодою сторiн розрiз�няють:

1) iмперативнi — строки, що чiтко визначенi законом i непiдлягають змiнi за згодою сторiн;

2) диспозитивнi — строки, що хоча i передбаченi законом,але можуть бути змiненi за згодою сторiн.

На вiдмiну вiд цивiльного права, бiльшiсть строкiв у сiмей�ному правi є iмперативними. Лише як виключення iз загально�го правила учасники сiмейних вiдносин у деяких випадках ма�ють можливiсть вiдходити вiд строкiв, передбачених законодав�ством (наприклад, добровiльне продовження виплати алiментiвна дiтей пiсля припинення пiдстав для цього тощо).

3. За точнiстю визначення строки подiляють на:1) абсолютно визначенi — передбачають точний момент чи

перiод часу, з яким пов’язуються юридичнi наслiдки. Зокрема,у разi вiдмови в позовi про поновлення батькiвських прав по�вторне звернення iз позовом про поновлення батькiвських правможливе лише пiсля спливу одного року з часу набрання чин�ностi рiшенням суду про таку вiдмову (ч. 7 ст. 169 СК); у разiрозiрвання шлюбу державним органом реєстрацiї актiв цивiль�ного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлю�бу (ч. 1 ст. 114 СК);

2) вiдносно визначенi — мають меншу точнiсть, але такожпов’язанi з певним моментом чи перiодом часу. Наприклад, як�що один iз подружжя одержує алiменти у зв’язку з iнвалiднiстю,


сплата алiментiв триває протягом строку iнвалiдностi (ч. 3 ст. 79СК); право одного з подружжя на утримання, а також право наутримання, яке особа має пiсля розiрвання шлюбу, припиняєть�ся у разi поновлення його працездатностi, а також реєстрацiї зним повторного шлюбу (ч. 1 ст. 82 СК) тощо;

3) невизначенi — мають мiсце у разi, якщо виходячи iз сутiправовiдносини мають часовi межi, але вони не визначенi зако�ном чи договором. Так, у виняткових випадках, при безпосеред�нiй загрозi для життя або здоров’я дитини, орган опiки та пiклу�вання або прокурор мають право постановити рiшення про не�гайне вiдiбрання дитини вiд батькiв (ч. 2 ст. 170 СК) тощо.

4. За своїм призначенням строки подiляються на:1) строки здiйснення прав — строки, протягом яких особа

може реалiзувати належне їй право. Зокрема, протягом трьохрокiв вiд дня розiрвання шлюбу має право на утримання той iзподружжя, який у зв’язку з вихованням дитини, веденням до�машнього господарства, пiклуванням про членiв сiм’ї, хворобоюабо iншими обставинами, що мають iстотне значення, не мав мож�ливостi одержати освiту, працювати, обiйняти вiдповiдну поса�ду, за умови, що він потребує матерiальної допомоги i що колиш�нiй чоловiк чи дружина може надавати матерiальну допомогу(ч. 4 ст. 76 СК); дружина має право на утримання вiд чоловiкапiд час вагiтностi (ч. 1 ст. 84 СК); дружина, з якою проживає ди�тина, має право на утримання вiд чоловiка — батька дитини додосягнення дитиною трьох рокiв (ч. 2 ст. 84 СК України), а якщодитина має вади фiзичного чи психiчного розвитку, то до досяг�нення дитиною шести рокiв (ч. 3 ст. 84 СК) тощо;

2) строки захисту цивiльних прав — це строки, протягомяких особа, чиє право порушено, може звернутися до компетент�них державних органiв щодо примусового захисту свого права.До них належать, зокрема строки позовної давностi.

Строки у сiмейному правi можуть бути визначенi шляхом:а) посилання на певну обставину чи дiю, яка характеризуєтьсяв законодавствi (реєстрацiя або припинення шлюбу, народжен�ня або усиновлення дитини, подача заяви тощо); б) зазначенняперiоду часу (один чи два роки тощо). Перебiг i обчислення стро�кiв у сiмейних вiдносинах вiдбувається вiдповiдно до ЦК Украї�ни (ст. 12 СК).

Позовна давнiсть. Позовна давнiсть — це строк, у межах яко�го особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого

76 Глава 3

права або iнтересу i розраховувати на їх захист. На вимоги, щовипливають з цивiльних вiдносин, завжди поширюється позов�на давнiсть, крiм випадкiв, встановлених законом. Iнакше вирi�шується це питання в сiмейному правi. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 20СК України, до вимог, що випливають iз сiмейних вiдносин, зазагальним правилом, позовна давнiсть не застосовується. Пояс�нюється це тим, що у сiмейному правi значна частина правовiд�носин носить немайновий або тривалий характер.

Зокрема, позовна давнiсть не застосовується до вимог:про подiл майна, що є об’єктом права спiльної сумiсної власно�стi подружжя, якщо шлюб мiж ними не розiрвано (ч. 1 ст. 72 СК);чоловiка про виключення запису про нього як батька з актовогозапису про народження дитини (ч. 6 ст. 136 СК); про виключеннязапису про особу як батька дитини з актового запису про наро�дження дитини, якщо оспорювання батькiвства вiдбулося пiслясмертi особи, яка записана батьком дитини (ч. 4 ст. 137 СК); пророзiрвання шлюбу чи визнання його недiйсним, встановленнябатькiвства, стягнення алiментiв, повернення дiтей, скасуванняусиновлення та визнання його недiйсним тощо. Тобто, як пра�вило, можливiсть захисту права у примусовому порядку не об�межена встановленими в законi строками позовної давностi, томуучасник сiмейних вiдносин може розраховувати на захист свогопорушеного права судом незалежно вiд часу виникнення пiдставдля звернення до суду.

Лише у виключних випадках таке право обмежене певнимстроком. Вiдповiдно до СК України позовна давнiсть застосо�вується до вимог:

1) про подiл майна, що є об’єктом права спiльної сумiсноївласностi подружжя, якщо вимога заявлена пiсля розiрванняшлюбу, протягом трьох рокiв вiд дня, коли один iз спiввласни�кiв дiзнався чи мiг дiзнатися про порушення свого права влас�ностi (ч. 2 ст. 72 СК);

2) про визнання батькiвства особою, яка вважає себе бать�ком дитини, народженої жiнкою, яка в момент зачаття або наро�дження дитини перебувала у шлюбi з iншим чоловiком, протя�гом одного року, починаючи вiд дня, коли особа дiзналася чимогла дiзнатися про своє батькiвство (ч. 2 ст. 129 СК);

3) матерi про внесення змiн до актового запису про наро�дження дитини у випадку оспорювання батькiвства свого чоло�


вiка протягом одного року вiд дня реєстрацiї народження дити�ни (ч. 3 ст. 138 СК);

4) про визнання материнства строком один рiк, починаючивiд дня, коли особа дiзналася чи могла дiзнатися, що є матiр’юдитини (ч. 3 ст. 139 СК).

Таким чином, строк позовної давностi починає перебiг вiд дня,коли особа дiзналася чи могла дiзнатися про порушення свогосуб’єктивного права. Аналогiчний пiдхiд мiститься i в ч. 1 ст. 261ЦК України. Наприклад, коли один з колишнього подружжясамостiйно розпорядився майном, що є об’єктом права спiльноїсумiсної власностi, то строк позовної давностi починає перебiгне з моменту припинення шлюбу, а з часу, коли iнший спiввлас�ник дiзнався чи мiг дiзнатися про цей факт. До того ж доречнозвернути увагу, що позовна давнiсть розпочинається лише за умо�ви розiрвання шлюбу. У зазначених випадках позовна давнiстьзастосовується судом вiдповiдно до ЦК України (ч. 2 ст. 20 СК).

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Якi правовiдносини визнаються сiмейними?2. Яким чином в законi визначається поняття «сiм’я» i якими є

основнi юридичнi ознаки сiм’ї?3. Якi ви знаєте види сiмейних правовiдносин?4. Якi юридичнi факти породжують виникнення, змiну або при�

пинення сiмейних правовiдносин?5. В чому полягають особливостi здiйснення суб’єктивних сiмей�

них прав та виконання сiмейних обов’язкiв?6. Якi iснують форми захисту сiмейних прав?7. Якi строки iснують в сiмейному правi?8. В чому полягають особливостi застосування в сiмейному пра�

вi строкiв позовної давностi?

78 Глава 3

Роздiл IIПРАВОВIДНОСИНИ

ПОДРУЖЖЯ

Глава 4ØËÞÁ

§ 1. Поняття шлюбута його правова природаВiдомо, що шлюб — один iз найдавнiших правових iн�

ститутiв, чим i пояснюється iснування на сьогоднi рiзних теорiйвизначення його правової природи1.

СК вперше дає поняття шлюбу як сiмейного союзу жiнкита чоловiка, зареєстрованому у державному органi реєст�рацiї актiв цивiльного стану2 (ст. 21).

Виходячи з того, що будь�яке правове поняття повинно мiс�тити достатню сукупнiсть ознак, наявнiсть яких давала б змогурозкрити його правову сутнiсть, наведене легальне визначенняшлюбу носить суто формальний характер. Аналiз його дає змо�гу дiйти висновку, що iснують такi ознаки шлюбу:

а) це союз жiнки та чоловiка. Це — фiзiологiчна ознака,бо СК дозволяє укладати шлюб тiльки мiж особами рiзної статi,

1 Основними з них в науцi сiмейного права прийнято вважати такi:шлюб — це договiр. Антокольская М. В. Семейное право: Учебник. — 2�е изд.,перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2003. — С. 103—106; Ромовська З. В. Сiмейнийкодекс України. — С. 65; шлюб — це таїнство i договiр. Шершеневич Г. Ф. Курсгражданского права. — Тула: Автограф, 2001. — С. 530—533.; шлюб — це iн�ститут особливого роду. Суворов Н. С. О гражданском браке. — Ярославль, 1887;Загоровский И. А. Курс семейного права. — Одесса, 1902. — С. 5; Дзера I. О.Сiмейне право України: Пiдручник. — С. 44; Синайский В. И. Русское граж�данское право. — М.: Статут, 2002. — С. 485—487; Мейер Д. И. Русское граж�данское право: В 2 ч. — 8�е изд. испр. и доп. (1902). — М.: Статут, 2000. —Ч. 2. — С. 713—714; Покровский И. А. Основные проблемы гражданского пра�ва. — М.: Статут, 1998. — С. 162—170.

2 Далi — РАЦС.

а звiдси створення союзу двома жiнками або двома чоловiка�ми не тягне за собою виникнення у них прав та обов’язкiв по�дружжя;

б) це не просто союз жiнки та чоловiка, а саме сiмейний союз,що припускає спiльне проживання не тiльки в фiзичному сенсi,а й моральному1, тобто спiльний побут, взаємнi права та обов’яз�ки (ч. 2 ст. 3 СК);

в) це союз, який зареєстрований у державному органiРАЦС2. Ця ознака конститутивна, бо передбачає обов’язковiстьдержавної реєстрацiї такого союзу, необхiднiсть утiлення його увстановлену форму, яка може мати тiльки громадянський (свiт�ський), а не релiгiйний характер. Звiдси випливає, що при про�живаннi жiнки та чоловiка однiєю сiм’єю без державної реєст�рацiї шлюбу, в них не виникає прав i обов’язкiв подружжя, хочасiмейний союз iснує. Не змiнює цього положення навiть i тойфакт, що вони укладають певний шлюбний обряд за звичаямитiєї чи iншої народностi або шлюбний релiгiйний обряд (вiнчан�ня)3. Хоч у випадках, передбачених законом, шлюбу, що укла�дений за релiгiйним обрядом, надається юридичне значення. Цестосується шлюбiв, що укладенi за релiгiйними обрядами до ство�рення або вiдновлення державних органiв РАЦС (частини 2 i 3ст. 21 СК)4. З цього приводу ще М. В. Гордон звертав увагу на

80 Глава 4

1 Шершеневич Г. Ф. Курс гражданского права. — С. 530—531.2 У навчальнiй лiтературi зустрiчаються i iншi точки зору. Так, зокрема

I. О. Дзера вiдносить до ознак шлюбу добровiльнiсть, досягнення шлюбноговiку, реєстрацiю у встановленому порядку, спрямованiсть на утворення осо�бистого сiмейного союзу, хоча водночас стверджує, що добровiльнiсть та до�сягнення шлюбного вiку — це умови вступу до шлюбу (Див.: Гл. IV. Сiмейнеправо України: Пiдручник / За ред. В. С. Гопанчука. — С. 44—45).

Вважаємо, що добровільність, досягнення шлюбного віку — це позитив�ні умови укладення шлюбу.

3 В лiтературi висловлена думка, що шлюб, зареєстрований вiдповiдни�ми служителями культу (попом, ксьондзом, мулою), якщо цьому не переду�вала реєстрацiя в органах РАЦСу, слiд вважати неiснуючим. Див.: Заiка Ю. О.Глава VI //Сiмейне право України: Пiдручник / За ред. В. С. Гопанчука. —С. 64. На наш погляд, вiрнiше було б вважати цей шлюб таким, що не маєюридичного значення.

4 У захiдних областях (Волинськiй, Дрогобицькiй, Львiвськiй, Ровен�ськiй, Станiславськiй, Тернопiльськiй) Української РСР церковнi шлюбивизнавалися, якщо вони були здiйсненi до 5 травня 1940 р. // Указ ПрезидiїВерховної Ради УРСР «Про реєстрацiї актiв громадянського стану в Волин�ськiй, Дрогобицькiй, Львiвськiй, Ровенськiй, Станiславськiй, Тернопiльськiй

те, що «…церковний документ, який свiдчить про шлюб, що ви�ник тодi, коли в данiй мiсцевостi органiв загсу не було, прийма�ється i тепер як доказ шлюбу»1.

Але чи можна вважати, що наведене поняття шлюбу розкри�ває правову природу цього особливого правового iнституту? Всучаснiй навчальнiй лiтературi є двi протилежнi точки зору нацю проблему. Однi правники, наприклад, I. О. Дзера, вважають,що таке визначення хоч i не розкриває повною мiрою змiст цьо�го поняття, але дає його в тих межах, в яких вiдносини шлюбупiддаються регламентацiї сiмейно�правовими нормами2. Iншi ж,зокрема, Ю. С. Червоний, не вважають це поняття вичерпнимз правової точки зору i пропонують своє визначення, а саме,шлюб — це вiльний, добровiльний союз рiвноправних жiнки iчоловiка, спрямований на створення сiм’ї, укладений з дотри�манням умов i форми, встановлених законом, i той, що поро�джує взаємнi права i обов’язки подружжя3. Вважаємо, що слiдпогодитися з правниками, якi подiляють першу точку зору. По�няття, що пропонується Ю. С. Червоним, по сутi, нiчого не змi�нює, бо ним вводиться до ознак шлюбу одна з умов його укла�дення — добровiльнiсть, а також ознака, що характерна вже дляiснуючих шлюбних правовiдносин, а саме право кожного з по�дружжя на особисту свободу (вiльнiсть), включаючи i право наприпинення самих шлюбних вiдносин. Стосовно уточнення, щошлюб — це союз, який породжує певнi права, то термiн «сiмей�ний союз», що дається в легальному поняттi, мiстить в собi iспрямованiсть на створення сiм’ї, i породження прав i обов’яз�кiв подружжя.

Шлюб 81

областях Української РСР» вiд 16 квiтня 1940 р.; в Закарпатськiй областi —до 25 сiчня 1946 р. // Указ Президiї Верховної Ради УРСР «Про введення натериторiї Закарпатської областi законодавства Української РСР» вiд 24 сiчня1946 р.; в окремих районах Чернiвецької областi, Акерманському та Iзмаїль�ському районах Одеської областi — до 2 серпня 1940 р. // Закон СРСР «Провключення пiвнiчної частини Буковини, Хотинського, Акерманського i Iзма�їльського уїздiв Бессарабiї до складу Української РСР» вiд 2 серпня 1940 р.(Див.: Ромовська З. В. Сiмейний кодекс України. — С. 67).

1 Гордон М. В. Охорона прав громадян радянським сiмейним законодав�ством. — К.: Радянська Україна, 1959. — С. 11—14.

2 Сiмейне право України / За ред. В. С. Гопанчука. — С. 44.3 Научно�практический комментарий Семейного кодекса Украины / Под

ред. Ю. С. Червоного. — 2�е изд., перераб. и доп. — К.: Истина, 2006. — С. 48.

§ 2. Умови укладення шлюбуПiд умовами укладення шлюбу слiд розумiти обстави�

ни, наявнiсть яких необхiдна для того, щоб шлюб мав юри�дичну силу1. В теорiї сiмейного права розрiзняють позитивнi танегативнi умови укладення шлюбу2. Наявнiсть позитивних даєможливiсть укладення шлюбу, що стосується негативних, то са�ме їх вiдсутнiсть дає таку можливiсть.

До позитивних умов СК України вiдносить:— досягнення шлюбного вiку (ст. 23 СК)3. СК, як i КпШС,

встановлює особливе шлюбне повнолiття тiльки для жiнок. Вiд�повiдно до ч. 1 ст. 22 шлюбний вiк для жiнки встановлюється усiмнадцять, а для чоловiка — у вiсiмнадцять рокiв. Встановленняшлюбного вiку пояснюється не тiльки тим, що особа, яка прагнезареєструвати шлюб, повинна досягти статевої зрiлостi, а це по�в’язується з завершенням фiзичного росту органiзму, а також iтим, що особа повинна досягти вiдповiдного стану психiчного,розумового, морального та соцiального розвитку. Досягненняшлюбного вiку повинно вiдбутися на день реєстрацiї шлюбу (ч. 2ст. 22 СК), а це означає, що подати заяву може i особа, яка ще недосягла шлюбного вiку, але досягне його не пiзнiше як протя�гом одного мiсяця з дня подачi заяви.

СК передбачає можливiсть надання права на шлюб особi, якаще не досягла шлюбного вiку. Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 23 за за�явою особи, яка досягла чотирнадцяти рокiв, за рiшенням судуїй може бути надано таке право, якщо буде встановлено, що цевiдповiдає її iнтересам. У зв’язку з цим З. В. Ромовська ствер�джує, що таким чином запроваджена вiдносно нова правова ка�тегорiя «надання права на шлюб» особi, яка не досягла шлюбно�

82 Глава 4

1 Иоффе О. С. Советское гражданское право. — Л., 1965. — Ч. 3. — С. 200;Научно�практический комментарий Семейного кодекса Украины. — С. 50.

2 Хоч iснує й iнша точка зору. Ще Д. I. Мейер вважав за необхiдне по�дiлити умови укладення шлюбу на такi, порушення яких тягне за собою не�дiйснiсть шлюбу, та тi, порушення яких не тягне за собою застосування такихсуворих наслiдкiв (Русское гражданское право: В 2 ч. — С. 715). З правникiвсьогодення проф. Ю. С. Червоний вважає, що iснують умови укладення шлю�бу i перепони до його укладення (Научно�практический комментарий Семей�ного кодекса Украины. — С. 50).

3 Це вiдповiдає Конвенцiї про захист прав людини i основних свобод(ст. 12), Мiжнародному пакту про громадянськi i полiтичнi права (ст. 23),Загальнiй декларацiї прав людини (ст. 16).

го вiку1, iншi правники, зокрема Ю. С. Червоний наполягають,що як i в ч. 2 ст. 16 КпШС, в ч. 2 ст. 23 СК України йдеться прозниження шлюбного вiку2. Вважаємо, що слiд погодитися з тим,що йдеться саме про надання права на шлюб неповнолiтнiй осо�бi, бо щодо неї не вирiшується питання про зниження шлюб�ного вiку. Їй лише надається право на шлюб, якщо буде вста�новлено, що таким чином захищаються її iнтереси. Але за якихобставин може бути прийняте судове рiшення? Виходячи з за�значеної норми, можна дiйти висновку, що це можливо у будь�яких випадках, якщо буде доказано, що надання права на шлюбвiдповiдає iнтересам неповнолiтньої особи (фактичне утвореннясiм’ї, вагiтнiсть, народження дитини, тяжке захворювання тощо).З такою заявою може звернутися до суду лише особа, яка досяг�ла вiку чотирнадцяти рокiв. Суд розглядає заяву за правиламиокремого провадження, повiдомивши про це батькiв i пiклуваль�никiв неповнолiтньої особи.

СК України не встановлює нi рiзницi у вiцi мiж особами, щобажають зареєструвати шлюб, нi вiку, по досягненнi якого осо�ба вже не може одружитися. У дореволюцiйному законодавствiправо на шлюб втрачала людина, яка досягала вiку 80 рокiв вiднародження, незалежно вiд статi3;

— добровiльнiсть шлюбу (ст. 24 СК) означає, що шлюб ґрун�тується на вiльнiй згодi жiнки та чоловiка, примушення їх доукладення шлюбу не допускається. Дiяти вiльно може лише дiє�здатна особа, тобто та, яка усвiдомлює значення своїх дiй та мо�же керувати ними. Виходячи з цього, недiєздатна особа, а такожособа, що формально була дiєздатною, але в момент реєстрацiїшлюбу страждала на тяжкий психiчний розлад, перебувала устанi алкогольного, токсичного, наркотичного сп’янiння, в ре�зультатi чого не усвiдомлювала значення своїх дiй або не моглакерувати ними, не мають права на укладення шлюбу.

До негативних умов СК України вiдносить:— перебування хоча б однiєї зi сторiн в iншому зареєстроF

ваному шлюбi. Жiнка та чоловiк можуть одночасно перебуватилише в одному зареєстрованому у вiдповiдних органах шлюбi, аправо на повторний шлюб виникає в кожного з них лише пiсля

Шлюб 83

1 Ромовська З. В. Сiмейний кодекс України. — С. 70.2 Научно�практический комментарий Семейного кодекса Украины. — С. 51.3 Мейер Д. И. Русское гражданское право: В 2 ч. — Ч. 2. — С. 717.

припинення попереднього шлюбу (ст. 25 СК). Ця заборона вiд�повiдає принципу моногамiї та вiдноситься до абсолютної забо�рони, тобто нi за яких умов цей шлюб не може бути дiйсним. Слiдзазначити, що сучасне сiмейне законодавство не мiстить заборо�ни на вступ до наступного шлюбу за чисельнiстю його поперед�нiх укладень;

— знаходження жiнки та чоловiка мiж собою у родинних зв’язFках прямої та в деяких випадках побiчної (бокової) лiнiї спорiдFнення та вiдносинах, що прирiвнюються до родинних. Так, вiдпо�вiдно до ст. 26 СК України не допускається укладення шлюбу:мiж родичами прямої лiнiї спорiднення; мiж рiдними (повнорiдниFми1 i неповнорiдними2) братами i сестрами; мiж двоюрiднимибратами i сестрами; мiж рiдними тiткою, дядьком i племiнниFком, племiнницею; мiж усиновлювачем i усиновленим; мiж дiтьFми, що були усиновленi усиновлювачем.

Заборону реєстрацiї шлюбiв у цих випадках можна подiли�ти на заборону абсолютну i заборону вiдносну3. Заборона абсоFлютна характерна для шлюбiв мiж родичами прямої лiнiї спорiд�нення. Родичами прямої лiнiї спорiднення визнаються особи, якiпоходять один вiд одного — батьки i дiти, онуки i баба, дiд тощо.Абсолютною є також i заборона шлюбiв мiж деякими з родичiвпобiчної лiнiї спорiднення, тобто тими, хто має спiльного пред�ка, а саме заборона шлюбiв мiж рiдними (повнорiдними i непов�норiдними) братами i сестрами. До побiчної лiнiї спорiднення вiд�носять також i двоюрiдних братiв i сестер, тiток i дядькiв тощо.

Закон забороняє укладення шлюбiв мiж двоюрiдними бра�тами i сестрами; мiж рiдними тiткою, дядьком i племiнником,племiнницею, але ця заборона вiдносна. Заборона укладенняшлюбiв мiж родичами прямої i побiчної лiнiї спорiднення маєяк соцiально�етичнi так i фiзiологiчнi передумови.

Закон забороняє укладення шлюбiв мiж усиновлювачем i уси�новленим та мiж дiтьми, що були усиновленi усиновлювачем. Цязаборона пов’язується з тим, що мiж ними виникають вiдноси�ни, що прирiвнюються до вiдносин мiж батьками i народженою

84 Глава 4

1 Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків.2 Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спіль�

ного батька.3 Таку точку зору поділяє і Ю. С. Червоний. Див.: Научно�практический

комментарий Семейного кодекса Украины. — С. 54.

ними дитиною. Мiж тим, з цього правила iснує виключення. Зарiшенням суду може бути надане право на шлюб мiж рiдноюдитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а такожмiж дiтьми, що були усиновленi ним (ч. 4 ст. 26 СК). У випадкускасування усиновлення допускається укладення шлюбу мiжусиновлювачем i усиновленою ним дитиною (п. 5 ст. 26 СК);

— визнання особи недiєздатною (ч. 3 ст. 39 СК). Фiзична осо�ба може бути визнана судом недiєздатною, якщо вона внаслi�док хронiчного стiйкого психiчного розладу не здатна усвiдом�лювати значення своїх дiй та (або) керувати ними (ст. 39 ЦК).Ця заборона вiдноситься до абсолютної. Згода — обов’язковаумова одруження, а особа, визнана недiєздатною, не усвiдомлюєзначення своїх дiй, а отже, i не може усвiдомлювати наслiдкиданої згоди на одруження. Крiм цього шлюб, укладений з психiч�но хворою людиною, являє небезпеку для дiтей, якi можуть на�родитися в цьому шлюбi, отримавши у спадок психiчну хворобу;

— тяжка хвороба чи хвороба, небезпечна для другого з поFдружжя i (або) їхнiх нащадкiв. Це вiдносна обставина припинен�ня шлюбу.

§ 3. Порядок вступу до шлюбу.Державна реєстрацiя шлюбута її правовi наслiдкиДля забезпечення стабiльностi вiдносин мiж жiнкою та

чоловiком, охорони прав та iнтересiв подружжя, їхнiх дiтей, атакож в iнтересах держави та суспiльства юридичне оформлен�ня шлюбу вiдбувається шляхом його державної реєстрацiї (ч. 1ст. 27 СК). Саме з моменту державної реєстрацiї шлюбу вини�кають права й обов’язки чоловiка i жiнки як подружжя.

Заява про реєстрацiю шлюбу подається жiнкою та чоловi�ком в будь�який з державних органiв РАЦС за їх вибором (ч. 1ст. 28 СК). За правилом, заява подається жiнкою та чоловiкомособисто (ч. 2 ст. 28). Мiж тим, передбачена i можливiсть, за на�явностi поважних причин для цього, подачi нотарiально засвiд�ченої заяви через представникiв. Хоча СК України не наводитьперелiк таких поважних причин, можна припустити, що це мо�же бути хвороба, перебування у лiкарнi, у вiдрядженнi тощо. Пов�новаження представника на здiйснення саме такої дiї — подан�ня заяви, мають бути нотарiально засвiдченi (ч. 3 ст. 28).

Шлюб 85

Подача заяви про реєстрацiю шлюбу породжує для жiнки iчоловiка стан наречених1, але не створює для них обов’язку бра�ти шлюб.

Обов’язки державного органу РАЦС при отриманнi заявипро реєстрацiю шлюбу. Державний орган РАЦС зобов’язаний:

— ознайомити наречених з їхнiми правами та обов’язками якмайбутнiх подружжя i батькiв, попередити про вiдповiдальнiстьза приховання перешкод до реєстрацiї шлюбу. Введення цiєї нор�ми спрямовано на забезпечення у майбутньому стабiльностi по�дружнiх вiдносин. Нареченi повиннi мати уявлення не тiлькивiдносно прав i обов’язкiв подружжя; прав i обов’язкiв матерi,батька i дитини, а також вiдносно тих пiдстав, якi перешкоджа�ють реєстрацiї шлюбу, i тягнуть за собою визнання його недiйс�ним. Але, яким чином державний орган РАЦС повинен донестицю iнформацiю до наречених, вирiшується кожним з цих орга�нiв самостiйно (ст. 29 СК);

— з урахуванням побажань нареченого i нареченої визначитидень i час реєстрацiї шлюбу.

Обов’язки наречених при подачi заяви про реєстрацiюшлюбу. Подача заяви покладає певнi обов’язки i на самих наре�чених, а саме вони повиннi:

— повiдомити один одного про стан свого здоров’я (ст. 30 СК).До речi, ст. 18 КЗпШС теж мiстила аналогiчну норму, яка мiжтим, носила декларативний характер, бо нiяких правових наслiд�кiв за невиконання цього обов’язку не передбачала. СК Українивстановлює правовi наслiдки у виглядi можливостi визнати та�кий шлюб недiйсним.

Можна вважати, що СК вперше ввiв можливiсть для осiб, щоодружуються, провести медичне обстеження ще до укладенняшлюбу, що спрямовано на попередження ймовiрних спадковихзахворювань, небезпечних для народжуваних у шлюбi дiтей, а та�

86 Глава 4

1 Слiд зазначитии, що з внесенням змiн до ст. 31 СК вiдповiдно до За�кону України вiд 22 грудня 2006 р. подача заяви про реєстрацiю шлюбу невважається угодою — заручинами (pactum de matrimon io con trahen do), щоспрямована на укладення шлюбу, i яка була добре вiдома ще у давнi часи iвиконання якої забезпечувалося значною неустойкою. Зокрема, якщо одна зiсторiн ухилялася вiд укладення шлюбу, то вона була зобов’язана задоволь�нити протилежну сторону неустойкою. Петро I ввiв заборону на забезпечен�ня заручин неустойкою i тим самим позбавив заручини юридичного значен�ня // Мейер Д. И. Русское гражданское право. — С. 726.

кож серйозних захворювань самих чоловiка та жiнки. Порядокздiйснення добровiльного медичного обстеження осiб, якi пода�ли заяву про реєстрацiю шлюбу, встановлено Постановою Кабi�нету Мiнiстрiв України вiд 16 листопада 2002 р.1.

Результати медичного обстеження є таємницею i повiдом�ляються лише нареченим. На наш погляд, слiд було б додати,що результати повiдомляються лише тому з наречених, якийпроходив обстеження, i тiльки за його згодою вони можуть бутиповiдомленi iншому нареченому. Таким чином, можуть бути за�хищенi права особи, що страждає на це захворювання, i до об�стеження не мала навiть уяви про це. До речi, таким чином вирi�шується це питання в СК РФ.

Але наявнiсть самої хвороби не вважається пiдставою длявiдмови в реєстрацiї шлюбу. Наприклад, якщо один з нарече�них, або навiть кожний з них не знали про своє захворюванняабо, навпаки, знали i все�таки вирiшили зареєструвати шлюб,то це не може розглядатися як пiдстава для визнання в майбут�ньому шлюбу недiйсним. Але якщо один з наречених приховаввiдомостi про стан здоров’я, наслiдком чого може стати (стало)порушення фiзичного або психiчного здоров’я iншого нарече�ного, або їх нащадкiв, то другий має право звернутися до суду звимогою про визнання шлюбу недiйсним. Таким чином, для ви�знання шлюбу недiйсним вiдiграє роль тiльки приховання само�го факту захворювання, а не наявнiсть самого захворювання;

— при вiдмовi вiд вступу в шлюб вiдшкодувати витрати, щопонесла друга сторона у зв’язку з приготуванням до реєстрацiїшлюбу i весiлля. Особа, яка вiдмовилася вiд шлюбу, зобов’язанавiдшкодувати другiй сторонi затрати, що були нею понесенi узв’язку з приготуванням до реєстрацiї шлюбу та весiлля, напри�клад, вартiсть весiльного одягу, каблучки, завдаток за весiлля вресторанi (ч. 3 ст. 31 СК). При цьому не має значення, хто реаль�но понiс цi витрати — сама особа, що бажала зареєструвати шлюб,її батьки чи iншi родичi або, навiть, i знайомi.

Шлюб 87

1 Офiцiйний Вiсник України. — 2002. — № 47. — Ст. 2128. На виконаннязазначеної Постанови Наказом Мiнiстерства охорони здоров’я України 20 груд�ня 2002 р. були затвердженi Перелiк видiв добровiльного медичного обсте�ження осiб, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу та Iнструкцiя щодо за�повнення облiкової форми «Направлення на добровiльне медичне обстеженняосiб, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу» // Офiцiйний Вiсник Украї�ни. — 2003. — № 4. — Ст. 166.

Але, якщо наречений (наречена) вiдмовився вiд шлюбу вна�слiдок протиправної, аморальної поведiнки нареченої (нарече�ного), приховання нею (ним) обставин, що мають для того, хтовiдмовився вiд шлюбу, iстотне значення (тяжка хвороба, наяв�нiсть дитини, судимiсть тощо), то понесенi витрати не пiдляга�ють вiдшкодуванню. Причому аналiз ст. 31 СК України дозво�ляє дiйти висновку, що вiдшкодуванню пiдлягають лише реальнiзатрати, що понесла одна зi сторiн («невинна»). Мiж тим, мо�ральна шкода, що спричинена вiдмовою вiд реєстрацiї шлюбу,не вiдшкодовується.

Законодавець дещо по�iншому вирiшує питання стосовноподарункiв, якi отримують нареченi. Вiдповiдно до ч. 4 ст. 31 СКУкраїни у разi вiдмови вiд шлюбу особи, яка одержала подарунок,договiр дарування за вимогою дарувальника може бути розiрва�ний судом. При цьому обдарований зобов’язаний повернути рiч,яка була йому подарована, а якщо вона не збереглася — вiдшко�дувати її вартiсть. Убачається, що у випадку з визнанням догово�ру дарування недiйсним, законодавець залишає без уваги тi при�чини, якi спонукали сторону вiдмовитися вiд реєстрацiї шлюбу.

Час реєстрацiї шлюбу. До умов, що регулюють порядокреєстрацiї шлюбу, вiдносять час та мiсце реєстрацiї шлюбу. Заправилом, реєстрацiя шлюбу вiдбувається пiсля спливу одногомiсяця вiд дня подачi заяви (ч. 1 ст. 32 СК). Мiсячний строк вста�новлюється з тим, щоб перевiрити серйознiсть намiрiв нарече�них, а також слугує цiлям попередження реєстрацiї легковажнихшлюбiв. Крiм того, в межах визначеного строку до державногооргану РАЦС можуть поступити вiдомостi про наявнiсть пере�пон до реєстрацiї шлюбу мiж певними особами. Тягар доказуван�ня iснування таких перепон лежить на тих особах, якi повiдоми�ли про них. Але якщо реєстрацiя шлюбу незалежно з будь�якихпричин не вiдбудеться у визначений день, така заява пiсля спли�ву трьох мiсяцiв вiд дня її подачi втрачає чиннiсть (ч. 4 ст. 28 СК).

За наявностi поважних причин керiвник державного органуРАЦС дозволяє реєстрацiю шлюбу до спливу мiсячного строку(п. 2 ч. 1 ст. 32 СК). СК не мiстить перелiку таких поважних при�чин. Це може бути термiнове вiдрядження за кордон, переїзд напостiйне мiсце проживання, необхiднiсть в термiновому прохо�дженнi медичного обстеження, лiкуваннi тощо.

Уперше СК України передбачив можливiсть реєстрацiї шлю�бу безпосередньо в день подання заяви. Така реєстрацiя можли�

88 Глава 4

ва лише за наявностi особливих обставин, а саме у разi вагiтностiнареченої, народження нею дитини, а також у випадку безпосе�редньої загрози для життя нареченої або нареченого внаслiдоктяжкої хвороби, що пiдтверджується вiдповiдними докумен�тами. Мiж тим, на наш погляд, нареченi можуть погодитися нареєстрацiю шлюбу за наявностi зазначених обставин i в будь�який iнший день.

Також уперше кодекс встановлює дозвiл на вiдкладення реєст�рацiї шлюбу. Це вiдбувається за рiшенням керiвника державно�го органу РАЦС, але не бiльше нiж на 3 мiсяцi та пов’язується зотриманням вiдомостей про наявнiсть перешкод до реєстрацiїшлюбу (порушення умов одношлюбностi, добровiльностi, дiєздат�ностi, досягнення шлюбного вiку) (ч. 3 ст. 32 СК). Щодо прий�нятого рiшення мають бути повiдомленi нареченi.

Мiсце реєстрацiї шлюбу. За правилом, шлюб реєструєтьсяу примiщеннi того державного органу РАЦС, куди й було пода�но заяву про реєстрацiю шлюбу (ч. 1 ст. 33 СК). За бажаннямнаречених реєстрацiя шлюбу вiдбувається урочисто.

Але закон надає можливiсть нареченим за їх заявою зареєс�трувати шлюб i в iншому мiсцi, а саме за мiсцем їхнього прожи�вання, за мiсцем надання стацiонарної медичної допомоги або вiншому мiсцi, якщо вони не можуть з поважних причин прибутидо державного органу РАЦС (ч. 2 ст. 33 СК). Йдеться про виня�тковi обставини, якi повиннi бути пiдтвердженi документально.

Незважаючи на наявнiсть у СК України можливостi подачiзаяви про реєстрацiю шлюбу через представника, iнститут пред�ставництва є недопустимим при безпосереднiй реєстрацiї шлю�бу, тобто присутнiсть нареченого i нареченої в момент реєстрацiїїх шлюбу є обов’язковою (ст. 33 СК). Це дає можливiсть, по�пер�ше, зайвий раз переконатися в добровiльностi наречених вступудо шлюбу, а, по�друге, свiдомо обрати прiзвище. Так, закон до�зволяє нареченим або обрати прiзвище одного з них як спiльнепрiзвище подружжя, або надалi iменуватися дошлюбними прi�звищами; приєднати до свого дошлюбного прiзвища прiзвищенареченого, нареченої. Причому, якщо обидва з наречених ба�жають мати подвiйне прiзвище, за їхньою згодою визначається,з якого прiзвища воно буде починатися. Складення бiльше двохпрiзвищ не допускається, якщо iнше не випливає iз звичаю на�цiональної меншини, до якої належить наречений i (або) наре�чена. Якщо на момент реєстрацiї шлюбу прiзвище нареченої, на�

Шлюб 89

реченого вже є подвiйним, вона (вiн) має право замiнити однуiз частин свого прiзвища на прiзвище другого (ст. 35 СК).

Державна реєстрацiя шлюбу засвiдчується Свiдоцтвом прошлюб, зразок якого затверджує Кабiнет Мiнiстрiв України1.

Шлюб — це пiдстава для виникнення прав i обов’язкiв по�дружжя, як особисто немайнових, зокрема, права на материн�ство (батькiвство), на повагу до своєї iндивiдуальностi, на фi�зичний та духовний розвиток, на змiну прiзвища, на розподiлобов’язкiв та спiльне вирiшення питань життя сiм’ї, на свободута особисту недоторканнiсть, на припинення шлюбних вiдно�син, обов’язку турбуватися про сiм’ю, так i матерiальних, зокре�ма, права спiльної сумiсної власностi, права на укладення шлюб�ного договору; прав i обов’язкiв подружжя по утриманню.

При цьому шлюб не може бути пiдставою для надання од�ному з подружжя пiльг чи переваг або для обмеження тих йогоправ та свобод, якi встановленi Конституцiєю та iншими зако�нами України (ст. 36 СК).

Мiж тим, породжувати вiдповiднi права та обов’язки подруж�жя може тiльки дiйсний шлюб. Виходячи з цього, в ст. 37 СКвперше закрiплюється поняття «правозгiднiсть шлюбу», тобтоце шлюб, який укладений з додержанням вимог закону. Якщошлюб укладається з порушенням вимог закону, презумпцiя пра�возгiдностi шлюбу не дiє, i вiн буде вважатися недiйсним або всилу самого права, оскiльки при його укладеннi були допущенiiстотнi порушення, або може бути визнаний за рiшенням судунедiйсним, або неукладеним.

§ 4. Недiйснiсть шлюбуСК України мiстить вичерпний перелiк обставин, якi

слугують пiдставами для визнання шлюбу недiйсним. Аналiз їхдозволяє дiйти висновку, що недiйсним визнається шлюб, якийзареєстрований в державному органi РАЦС за вiдсутностi хоча боднiєї з позитивних умов його укладення, або, навпаки, за наяв�ностi хоча б однiєї з негативних умов укладення. Таким чином,недiйснiсть шлюбу пов’язується з порушенням умов укладення

90 Глава 4

1 Постанова КМ України вiд 12 вересня 2002 р. «Про затвердження зраз�кiв книг реєстрацiї актiв цивiльного стану та описiв бланкiв свiдоцтв, що ви�даються державними органами реєстрацiї актiв цивiльного стану» // ОВУ. —2002. — № 38. — Ст. 1775.

шлюбу. Причому однi правники вважають, що визнання шлюбунедiйсним — це санкцiя за порушення сiмейного законодавства,яке допускають особи, що укладають шлюб (або одна з осiб), самеза укладення шлюбу1, iншi — що це вид сiмейно�правової вiдпо�вiдальностi2. Цiкавою є позицiя М. В. Антокольської з цього пи�тання. Правник вважає, що визнання шлюбу недiйсним є санк�цiєю за порушення сiмейного законодавства, яке допускають осо�би, що беруть шлюб. Мiж тим, якщо вони дiяли винно, або хоча бодин з них дiяв винно, визнання шлюбу недiйсним слiд розгля�дати як мiру вiдповiдальностi. Якщо ж обидва з них дiяли не�винно, то визнання шлюбу недiйсним слiд розглядати як мiру за�хисту, що застосовується за об’єктивно протиправну поведiнку3.

Вважаємо, що визнання шлюбу недiйсним становить сiмей�но�правову санкцiю, що належить до засобiв захисту, оскiльки,на вiдмiну вiд вiдповiдальностi, вона не мiстить додаткових об�тяжень особистого та майнового характеру.

Якщо ж за укладення шлюбу один iз подружжя дiяв недоб�росовiсно, то це тягне застосування до нього сiмейно�правовоївiдповiдальностi як покладання обов’язку iз утримання добро�совiсного подружжя та застосування в iнтересах останнього домайна, набутого до визнання шлюбу недiйсним, правового ре�жиму спiльного майна подружжя.

Отже, недiйснiсть шлюбу — це форма вiдмови держави вiдвизнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, ви�ражена в рiшеннi суду, винесеному в порядку цивiльного судо�чинства у зв’язку з порушенням встановлених законом умовукладення шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.

До пiдстав визнання шлюбу недiйсним належать: порушенFня умов укладення шлюбу, передбачених статтями 22, 24—26 СК;наявнiсть при укладеннi шлюбу обставин, що перешкоджаютьйого реєстрацiї; реєстрацiя фiктивного шлюбу.

Причому, залежно вiд того, якi вимоги закону були поруше�нi при укладеннi шлюбу, останнi подiляються на: абсолютно

Шлюб 91

1 Сiмейне право України / За ред. В. С. Гопанчука. — С 58; Сiмейнеправо України: Пiдручник / За ред. Ю. С. Червоного. — К.: Iстина, 2004. —С. 123; Научно�практический комментарий Семейного кодекса Украины. —С. 63. Таку точку зору подiляв свого часу i В. Рясенцев. Семейное право. —М.: Юрид. лит., 1967. — С. 71.

2 Гражданское право. — М., 1999. — Т. 3. — С. 339.3 Антокольская М. В. Семейное право. — М.: Юристъ, 2002. — С. 117—118.

недiйснi; шлюби, якi визнаються недiйсними за рiшенням су�ду; шлюби, якi можуть бути визнанi недiйсними за рiшеннямсуду.

Абсолютно недiйсними вважаються шлюби, якi укладенiвсупереч встановленим законом перешкодам до їх укладення,а саме, шлюб:

— зареєстрований з особою, яка водночас перебуває в iн�шому зареєстрованому шлюбi (ч. 1 ст. 39 СК), тобто укладен�ням такого шлюбу порушено основний принцип сiмейного пра�ва — одношлюбнiсть. У цьому випадку недiйсним визнаєтьсяостаннiй шлюб, оскiльки на момент його укладення особа вжеперебувала в iншому зареєстрованому шлюбi. Мiж тим, якщо доанулювання актового запису щодо повторного шлюбу поперед�нiй шлюб припиняється, повторний шлюб стає дiйсним з момен�ту припинення попереднього шлюбу (ч. 5 ст. 39 СК);

— зареєстрований мiж особами, якi є родичами прямоїлiнiї спорiднення, а також мiж рiдними братом i сестрою(ч. 2 ст. 39 СК), тобто порушено такий основний принцип сiмей�ного права, як вiдсутнiсть кровного спорiднення;

— зареєстрований з особою, яка визнана недiєздатною(ч. 3 ст. 39 СК). Мiж тим, наявнiсть психiчного захворюваннясамо по собi не є пiдставою для визнання шлюбу недiйсним. Ви�знання шлюбу недiйсним за цiєю пiдставою вiдбувається лишев тому випадку, якщо один iз подружжя був визнаний недiєдат�ним саме на момент укладення шлюбу. Якщо ж один iз подружжявнаслiдок психiчного розладу буде визнаний судом недiєздат�ним пiсля укладення шлюбу, то шлюб не вважається недiйсним,оскiльки, на момент його укладення обидва з подружжя булиздоровi й дiєздатнi. Такий шлюб може бути розiрваним за заявоюдiєздатного подружжя в державних органах РАЦС.

Абсолютно недiйснi шлюби вважаються недiйсними з мо�менту їх реєстрацiї та не потребують судового рiшення щодо цьо�го. Анулювання актового запису вiдбувається державними орга�нами РАЦС на пiдставi заяви заiнтересованої особи з наданнямвiдповiдних доказiв порушення цим шлюбом однiєї з засад сi�мейного права1. Причому актовий запис про шлюб анулюється

92 Глава 4

1 В лiтературi такий порядок визнання шлюбiв недiйсними називаютьреєстрацiйним порядком. Научно�практический комментарий Семейного ко�декса Украины. — С. 65.

незалежно вiд смертi осiб, з якими було зареєстровано шлюб, атакож розiрвання цього шлюбу (ч. 6 ст. 39 СК).

До шлюбiв, якi визнаються недiйсними за рiшенням суду,належать шлюби, укладенi без вiльної згоди жiнки чи чоловi�ка (ч. 1 ст. 40 СК), а також фiктивнi шлюби (ч. 2 ст. 40 СК).

Обов’язковою умовою реєстрацiї шлюбу є вiльно i незалеж�но висловлене взаємне волевиявлення осiб, що одружуються,яке пiдтверджує їх намiр створити сiм’ю на пiдставi укладен�ня шлюбу. Недотримання цiєї умови тягне недiйснiсть шлюбу.У такiй ситуацiї для визнання шлюбу недiйсним необхiдна на�явнiсть вади волi сторiн при його реєстрацiї. Пiд вадою волi всiмейному правi розумiють вiдсутнiсть добровiльної згоди наодруження, реєстрацiю шлюбу пiд примусом, пiд впливом об�ману, омани внаслiдок неможливостi через свiй стан у моментукладення шлюбу усвiдомлювати свої дiї та керувати ними.

Укладення шлюбу пiд примусом має мiсце, коли згода наукладення шлюбу була виражена однiєю зі сторiн пiд впливомфiзичного та психiчного насильства чи пiд загрозою його засто�сування. Причому примушення до одруження може виходитивiд одного з майбутнього подружжя чи вiд третiх осiб, що дiютьв його iнтересах чи в своїх власних.

Обман — це навмисне введення в оману особи, що одружу�ється. Прикладом обману може слугувати не тiльки повiдом�лення майбутньому чоловiку чи дружинi свiдомо хибних вiдо�мостей, а й свiдоме замовчування деяких фактiв, що мають iстот�не значення при укладеннi шлюбу.

Омана — це помилкове уявлення особи, що одружується,щодо певних обставин укладення шлюбу. Омана може сфор�муватися пiд впливом рiзних причин, можливо навiть таких, щоне залежать вiд майбутнього чоловiка i дружини чи дiй третiхосiб. Помилкове уявлення особи, введеної в оману, може вини�кати як щодо особистостi iншого з подружжя, так i щодо юри�дичної значущостi укладення шлюбу.

При визначеннi одним iз майбутнього подружжя ступенявпливу примусу, обману чи омани на прийняття рiшення проукладення шлюбу належить застосовувати тiльки суб’єктивнийкритерiй, оскiльки невiдомо точно, як тi чи iншi обставини мо�жуть вплинути на конкретну людину в певнiй ситуацiї. Шлюб,укладений з особою, яка в момент реєстрацiї шлюбу через свiйстан не могла усвiдомити свої дiї та керувати ними, також нале�

Шлюб 93

жить визнати недiйсним, оскiльки за своєю суттю така особа неможе висловити своєї добровiльної згоди на укладення шлюбу.Причинами такого стану можуть слугувати психiчний розлад,нервове потрясiння, алкогольне чи наркотичне сп’янiння, фiзич�на травма, тяжке захворювання. У разi визнання шлюбу недiй�сним на цiй пiдставi, крiм свiдчення свiдкiв, суд розглядає доку�менти, що пiдтверджують стан особи, навiть може бути призна�чена судово�психiчна експертиза.

Фiктивнi шлюби. Згiдно з ч. 2 ст. 40 СК України, фiктив�ним визнають шлюб, укладений без намiру створити сiм’ю, при�чому це може бути притаманним як для одного з подружжя, такi для обох. Зазвичай метою укладення фiктивного шлюбу є ко�рисливi мiркування майбутнього чоловiка чи жiнки. Наприклад,бажання одержати право на жиле примiщення, отримання пев�ної користi тощо. Однак пiдставою вiднесення шлюбу до фiктив�ного є не укладення його з корисливих мотивiв, а саме вiдсут�нiсть в одного чи обох з подружжя намiру створити сiм’ю.

Шлюб не може бути визнаний недiйсним, якщо на моментрозгляду справи судом вiдпали обставини, якi засвiдчували вiд�сутнiсть згоди особи на шлюб або її небажання створити сiм’ю.

Шлюб, який може бути визнаний недiйсним за рiшеннямсуду. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 41 СК України до таких шлюбiв вiд�носять шлюби, якщо вони були зареєстрованi: мiж усиновлюHвачем та усиновленою ним дитиною, братом i сестрою, мiжтiткою, дядьком та племiнником, племiнницею; з особою, якаприховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну длядругого з подружжя i (або) їх нащадкiв; з особою, яка не доHсягла шлюбного вiку i якiй не надано права на шлюб.

На вiдмiну вiд ст. 40 СК, яка мiстить iмперативну норму прообов’язковiсть визнання шлюбу недiйсним у судовому порядку,ст. 41 СК встановлює лише можливiсть, а не обов’язковiсть цього.При цьому в ч. 2 цiєї статтi прямо вказується, що вирiшення пи�тання дiйсностi чи недiйсностi певного шлюбу залежить вiд того,наскiльки цим шлюбом порушенi права та iнтереси особи, трива�лiсть спiльного проживання подружжя, характер їхнiх взаємин,а також iншi обставини, що мають iстотне значення. Наприклад,якщо шлюб було укладено мiж усиновлювачем та усиновленим —за скасування всиновлення цей шлюб визнається дiйсним.

Шлюб не може бути визнаний недiйсним у разi вагiтностi дру�жини або народження дитини у шлюбi мiж: усиновлювачем та

94 Глава 4

усиновленою нею дитиною, мiж двоюрiдними братом i сестрою,мiж тiткою, дядьком та племiнником, племiнницею, з особою, якане досягла шлюбного вiку i якiй не було надано права на шлюб,або якщо той, хто не досяг шлюбного вiку, досяг його або йомубуло надано право на шлюб.

Коло осiб, що мають право пред’являти до суду позов провизнання шлюбу недiйсним: жiнка чи чоловiк, iншi особи, пра�ва яких порушенi в зв’язку з реєстрацiєю цього шлюбу, батьки,опiкун, пiклувальник дитини, опiкун недiєздатної особи, проку�рор, орган опiки та пiклування, якщо захисту потребують правай iнтереси дитини, особи, визнаної недiєздатною, чи особи, дiє�здатнiсть якої обмежена (ст. 42 СК).

Розiрвання шлюбу, смерть дружими чи чоловiка не є пере�шкодою для визнання шлюбу недiйсним (ч. 1 ст. 43 СК). Алеякщо шлюб розiрвано за рiшенням суду, позов про визнанняйого недiйсним може бути пред’явлено лише пiсля скасуваннярiшення суду про розiрвання шлюбу (ч. 2 ст. 43 СК), оскiлькирiшення приймалося, виходячи з дiйсностi шлюбу.

Позивач не обмежений часовими межами для подачi заявипро визнання шлюбу недiйсним. За загальним правилом, на ви�моги, що випливають iз сiмейних вiдносин, позивна давнiсть незастосовується. Отже, дiйснiсть шлюбу може бути оскаржена по�зивачем у будь�який час пiсля його укладення. Шлюб визнаютьнедiйсним iз дня його укладення.

Правовi наслiдки недiйсностi шлюбу. Загальний правовийнаслiдок визнання шлюбу недiйсним полагає в тому, що шлюбвважається таким, що нiколи не iснував, а особи, якi його укла�ли, вважаються такими, що ранiше не перебували в шлюбi. У по�дружжя не виникає жодних особистих немайнових та майновихправ, що випливають зi шлюбу (ст. 45 СК). Так, не виникає пра�ва на спiльне прiзвище, права на алiменти, права на частинуспiльного майна тощо. Зокрема, якщо особа одержала алiментивiд того, з ким була в недiйсному шлюбi, сума сплачених алiмен�тiв вважається такою, що одержана без достатнiх пiдстав, i пiд�лягає поверненню вiдповiдно до ЦК України, але не бiльш як заостаннi три роки (ч. 3); особа, яка поселилася у житлове примi�шення не набула права на проживання у ньому i може бути ви�селена (ч. 4); особа, яка змiнила прiзвище у зв’язку з реєстрацiєюнедiйсного шлюбу, вважається такою, що iменується ним без до�статньої правової пiдстави (ч. 5). До майна, придбаного спiльно

Шлюб 95

особами, шлюб яких визнано недiйсним, застосовуються не нор�ми сiмейного законодавства про спiльну сумiсну власнiсть, а нор�ми ЦК України про часткову власнiсть.

Але негативнi наслiдки застосовуються лише до особи, яказнала про перешкоди до реєстрацiї шлюбу та приховала їх вiддругої сторони i (або) вiд державного органу РАЦС (ч. 6 ст. 45СК).

Визнання шлюбу недiйсним тягне за собою недiйснiсть шлюб�ного договору, якщо вiн був укладений такими особами. Як вiр�но зазначається в лiтературi, такий договiр стає недiйсним з мо�менту його укладення автоматично1. Це пояснюється правовоюприродою шлюбного договору, який не може iснувати без шлюбу.

Винятки iз загального правила про правовi наслiдки недiйсHностi шлюбу передбаченi ст. 46 СК України та стосуються доб�росовiсного чоловiка чи дружини. Добросовiсним чоловiком абодружиною є та особа, що не знала i не могла знати про перешко�ди до реєстрацiї шлюбу (про недiєздатнiсть або про недосягненняiншим шлюбного вiку тощо). Добросовiснiсть чоловiка чи дру�жини встановлюється в судовому порядку.

Вiдповiдно до ст. 46 СК добросовiсна особа (чоловiк чи жiн�ка) має право: на подiл майна, набутого у недiйсному шлюбi, якспiльної сумiсної власностi подружжя; на проживання в житло�вому примiщеннi, в яке вони поселилися в зв’язку з недiйснимшлюбом; на алiменти вiдповiдно до закону (статтi 75, 84, 86 та88 СК); на прiзвище, яке вона обрала при реєстрацiї шлюбу.

Визнання шлюбу недiйсним не впливає на права дiтей, на�роджених у такому шлюбi (ст. 47 СК). Отже, батьком дитинивизнається чоловiк матерi, а дiти, народженi в такому шлюбi,перебувають у встановленiй спорiдненостi з обома батьками.

§ 5. Визнання шлюбу неукладенимЯк вже зазначалося, присутнiсть нареченого i нарече�

ної в момент реєстрацiї їх шлюбу є обов’язковою (ст. 33 СК).Але якщо шлюб був зареєстрований за вiдсутнiстю одного з на�речених або в момент його реєстрацiї в якостi нареченого (наре�

96 Глава 4

1 Антокольськая М. В. Семейное право. — С. 126; Сiмейне право Украї�ни. — К., 2002. — С. 71; Ромовська З. В. Сiмейний кодекс України: Науково�практичний коментар. — С. 213; Научно�практический комментарий Семей�ного кодекса Украины. — С. 73.

ченої) виступала iнша особа, або реєстрацiя шлюбу вiдбулася запiдроблиними документами i таке iнше, якi правовi наслiдки на�ступають? Уперше в ст. 48 СК України закрiплюється поняття«неукладений шлюб», тобто шлюб, який не вiдбувся, пiдставивизнання шлюбу неукладеним i правовi наслiдки цього.

Визнання шлюбу неукладеним вiдрiзняється вiд визнан�ня його недiйсним. Так, якщо для визнання шлюбу недiйснимiстотним є вiдсутнiсть фактичного складу позитивних умов йо�го укладення, або наявнiсть хоча б однiєї з негативних умов, тодля визнання шлюбу неукладеним iстотним є порушення самоїпроцедури реєстрацiї шлюбу, а саме: реєстрацiя його за вiдсут�нiстю одного з наречених, присутнiсть iншої людини в якостiнареченого (нареченої), реєстрацiя за пiдробленими документа�ми, за довiренiстю i таке iнше. Хоча фактично реєстрацiя такогошлюбу вiдбулася, а це свiдчить начебто про те, що мiж особа�ми виникли права i обов’язки подружжя, юридично такий шлюбне iснує, а тому вiн за жодних обставин не може бути визнанийдiйсним.

У випадках порушення процедури реєстрацiї шлюбу за за�явою заiнтересованої особи, а також за заявою прокурора записпро шлюб у державному органi РАЦС анулюється за рiшеннямсуду. Неукладений шлюб не породжує нiяких прав i обов’язкiвмiж особами. У разi неукладеного шлюбу не iснує презумпцiїбатькiвства чоловiка матерi дитини1, а визначення походженнядитини вiд таких осiб провадиться на пiдставi положень визна�чення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбiмiж собою (ст. 125 СК).

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Що таке шлюб i якi його ознаки?2. Якi умови укладення шлюбу?3. Який порядок вступу до шлюбу?4. У яких випадках шлюб може бути визнаний недiйсним i якi

правовi наслiдки цього?5. У яких випадках шлюб визнається неукладеним?

Шлюб 97

1 Научно�практический комментарий Семейного кодекса Украины. —С. 76.

Глава 5ÎÑÎÁÈÑÒI ÍÅÌÀÉÍÎÂIÏÐÀÂÎÂIÄÍÎÑÈÍÈ ÏÎÄÐÓÆÆß

§ 1. Загальна характеристикаособистих немайновихправ та обов’язкiв подружжяРеєстрацiя шлюбу породжує виникнення рiзноманiтних

за своїм змiстом особистих прав та обов’язкiв подружжя. Оскiль�ки вiдносини мiж подружжям носять насамперед глибоко осо�бистий характер, то й правовому регулюванню особистих немай�нових вiдносин у сiмейному правi надається велике значення.Суспiльнi зв’язки, що складаються в сiм’ї, є глибоко особисти�ми, багато в чому iнтимними i ґрунтуються на почуттях любовiта взаємної прихильностi1. В новому Сiмейному кодексi збiль�шена кiлькiсть норм, якi регулюють особистi немайновi вiдно�сини подружжя, у порiвняннi з ранiше чинними КпШС Украї�ни. Проте велика кiлькiсть особистих вiдносин мiж подружжямзнаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєїделiкатностi та iнтимностi вони не пiддаються зовнiшньому впли�ву, що вказує на їх особливий характер. Як пiдкреслено в ч. 3ст. 7 СК України особистi немайновi вiдносини подружжя регу�люються лише в тiй частинi, у якiй це є допустимим i можли�вим з точки зору iнтересiв їх учасникiв та iнтересiв суспiльства.Регулювання особистих немайнових вiдносин назване як одне ззавдань, що стоять перед Сiмейним кодексом України. Згiдно зiст. 1 кодексу метою регулювання особистих немайнових вiдно�син є змiцнення сiм’ї як соцiального iнституту i як союзу конк�ретних осiб; побудова сiмейних вiдносин на паритетних засадах,на почуттях взаємної любовi та поваги, взаємодопомоги i пiд�тримки в повсякденному життi.

До особистих немайнових прав подружжя СК України вiд�носить тi, якi є найбiльш важливими та на якi можна впливатинормами сiмейного права. Це — право на материнство табатькiвство; право на повагу до своєї iндивiдуальностi; пра�во на духовний розвиток; право на змiну прiзвища; право на

1 Советское семейное право / Под ред. В. А. Рясенцева. — М., 1982. — С. 4.

розподiл обов’язкiв та спiльне вирiшення питань життя сiм’ї;право на свободу та особисту недоторканнiсть. Зазначенiправа характеризуються тим, що для їх здiйснення не потрiбнонi згоди, нi виконання активних дiй з боку iншого з подружжя.Отже їхня сутнiсть полягає головним чином у можливостi об�умовленої поведiнки самої управомоченої особи у встановленихзаконом межах1.

В основу регулювання особистих немайнових вiдносин по�кладено принцип рiвностi за набуття та здiйснення особистихнемайнових прав та обов’зкiв кожним iз подружжя. Рiвнiсть чо�ловiка i дружини — основний принцип шлюбних вiдносин, за�снований на визнаннi однакової соцiальної цiнностi особистостiчоловiка i жiнки. Це означає, що використання своїх законнихправ кожним iз подружжя i застосування закону у разi вирiшен�ня рiзних спорiв мiж ними повинно здiйснюватися з неодмiннимдотриманням рiвностi прав i обов’язкiв чоловiка та дружини.Загальними засадами регулювання особистих немайнових вiд�носин мiж подружжям згiдно зi ст. 7 СК є здiйснення їх з ураху�ванням права на таємницю особистого життя подружжя, правакожного з них на особисту свободу та неприпустимiсть свавiль�ного втручання в сiмейне життя; вiдсутнiсть привiлеїв чи обме�жень кожного iз подружжя за ознаками раси, кольору шкiри,полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, етнiчного та соцi�ального походження, матерiального стану, мiсця проживання,за мовними та iншими ознаками; здiйснення прав та обов’язкiвкожним iз подружжя на рiвних засадах. Цей принцип базуєтьсяна загальних положеннях ст. 24 Конституцiї України й визна�чає право кожного з подружжя на особисту свободу; сумiсне ви�рiшення питань материнства, батькiвства; виховання й освiтидiтей, iнших питань життя сiм’ї; право кожного з подружжя наповагу до своєї iндивiдуальностi; обов’язок подружжя про по�будову сiмейних вiдносин на почуттях взаємної любовi, поваги,дружби, взаємодопомоги; спiльно дбати про матерiальне забез�печення сiм’ї та розвиток дiтей.

При розглядi особливостей положень сiмейного кодексу, щовизначають своєрiднiсть регулювання немайнових вiдносин по�дружжя, звертає на себе особливу увагу насиченiсть законодав�

Особистi немайновi правовiдносини подружжя 99

1 Оридорога М. Т. Брачное правоотношение. — К.: Киевская высшая школаМВД СССР, 1971. — С. 32.

ства положеннями морального характеру. Норми моралi про�никають буквально в усi куточки шлюбних вiдносин, мiцнiстьяких значною мiрою залежить вiд моральних уявлень людини.Наприклад, потрiбно чесно вiдноситися до сiмейних прав i обо�в’язкiв, необхiдно подружжю поважати одне одного, рахуватисяз iнтересами iншого з подружжя, з повагою ставитися до йогоiндивiдуальностi, звичок та уподобань, пiклуватися про побудо�ву сiмейних вiдносин на почуттях взаємної любовi, поваги, друж�би, взаємодопомоги (статтi 51, 55 СК). Органiчний зв’язок нормсiмейного права та моралi, їх взаємодiя в процесi реалiзацiї є вiд�мiнною рисою особистих немайнових вiдносин подружжя. У пе�реважнiй бiльшостi правовi норми, що регулюють вiдносини, по�в’язанi з укладенням, розiрванням шлюбу, присвяченi немайно�вим правам i обов’язкам подружжя, мають морально�правовийзмiст. Сiмейне законодавство мiстить найрiзноманiтнiше поєд�нання моральних i правових вимог, норми права i моралi допов�нюють i збагачують одне одного, мають єдину кiнцеву мету1.

Багато чого у формуваннi вiдносин мiж подружжям визна�чається нацiональною культурою, iсторичними традицiями, со�цiально�економiчними умовами, особистими факторами. Мож�ливостi права у сферi особистих немайнових вiдносин мiж по�дружжям обмеженi, це — та сфера, де забезпечити реалiзацiюкожним з подружжя своїх можливостей правовими методаминайскладнiше. Разом з тим саме в сiм’ї складаються тi моделiвiдносин мiж чоловiком та жiнкою, якi потiм переносяться в iн�шi областi громадського життя. Велике значення має закрiплен�ня в сiм’ї iдеї гендерної рiвностi та забезпечення механiзму її ре�ального перетворення в життя.

Особистi немайновi права подружжя на вiдмiну вiд майно�вих не мають економiчного змiсту та не носять майнового харак�теру. Водночас вони є вкрай важливими, що обумовлено сутнiс�тю шлюбу як сiмейного союзу жiнки та чоловiка, заснованого напринципах рiвностi подружжя. Цi права належать кожному з по�дружжя незалежно вiд його майнового стану. Їх здiйснення несупроводжується майновим еквiвалентом з боку iншого з по�дружжя. Вони не можуть бути вираженi в грошовiй формi.

Особистi права й обов’язки подружжя виникають iз приво�ду визначених нематерiальних благ. Вони тiсно пов’язанi з осо�

100 Глава 5

1 Нечаева А. М. Семья и закон. — М.: Наука, 1980. — С. 21, 57.

бистiстю кожного з подружжя, невiддiльнi вiд неї i не можутьвiдчужуватися, як i самi блага, iз приводу яких виникають осо�бистi права й обов’язки. На них не впливає факт спiльного чироздiльного проживання подружжя, кожний з подружжя можекористуватися особистими правами на свiй власний розсуд.

Дуже важливо, що особисті права й обов’язки подружжяне можуть бути припинені чи змінені домовленістю між по�дружжям. Не можуть бути вони i предметом шлюбного догово�ру, iнших угод. Це забезпечує неухильне дотримання основно�го принципу рiвностi подружжя в сiм’ї та виключає можливiстьприйняття рiшень, якi посягають на права та гiднiсть одного зподружжя.

Велика кiлькiсть серед закрiплених у Сiмейному кодексi осо�бистих немайнових прав подружжя належить їм як громадянамi до вступу в шлюб. Водночас особистi немайновi права подруж�жя мають певнi особливостi1.

По�перше, особистi немайновi права подружжя виникаютьне вiд народження, а в зв’язку зi вступом у шлюб, зареєстрова�ний у встановленому порядку. Таким чином, вони дiють лише всiмейних вiдносинах. По�друге, особистi немайновi права подруж�жя не є абсолютними, бо вони можуть бути порушенi не будь�ким, а лише iншим з подружжя. Тому особистим правам одногоiз подружжя протистоїть обов’язок iншого з подружжя не пере�шкоджати їх здiйсненню, не порушувати їх. По�третє, особистiнемайновi права подружжя є визначальними в сiмейних право�вiдносинах. Саме з них виникають усi iншi права подружжя якпохiднi. В основi особистих немайнових прав подружжя лежатьодвiчнi духовнi цiнностi, без яких неможливо створити мiцнийшлюб та щасливу сiм’ю. По�четверте, здiйснення особистих не�майнових прав одним iз подружжя можливе не лише за умовипогодження своїх дiй з iншим iз подружжя, а й з урахуваннямiнтересiв сiм’ї в цiлому. По�п’яте, немайновi особистi права по�дружжя можуть припинятися з волi учасникiв шлюбних вiдно�син — шляхом розiрвання шлюбу, оскiльки їх припинення вiд�бувається разом iз припиненням шлюбу.

Особистi немайновi правовiдносини подружжя — це вре�гульованi нормами сiмейного права вiдносини з приводу особис�тих немайнових благ та iнтересiв осiб, якi перебувають у шлюбi.


1 Сiмейне право України. — К.: Iстина, 2002. — С. 77—78.

§ 2. Види особистих немайновихправ i обов’язкiв подружжяДо особистих немайнових прав подружжя, перш за все,

вiдносяться передбаченi статтями 49 та 50 СК України правона материнство та право на батькiвство. Материнство — це за�безпечена законом можливiсть жiнки здiйснювати репродуктив�ну функцiю — народжувати дiтей, утримувати та виховувати їх.Батькiвство в правi визначається як факт походження дитинивiд певного чоловiка, юридично посвiдчений записом у держав�них органах РАЦСу про народження. Вiдмiнностi в цих правахчоловiка та дружини зумовленi фiзiологiчними особливостямижiнки та чоловiка, соцiальним станом жiнки�матерi. Змiст осо�бистого немайнового права жiнки на материнство становлятьправомочностi дружини з приводу прийняття рiшення про те,мати чи не мати дитину. З метою охорони здоров’я жiнки їй на�дається право самiй вирiшувати питання про материнство, саметим вона має можливiсть реалiзувати право на репродуктивнусвободу, яку слiд розглядати в аспектi права на життя1. Правона материнство як сiмейне право включає в себе певнi обов’яз�ки кожного з подружжя. Так, вагiтнiй дружинi мають бути ство�ренi в сiм’ї умови для збереження її здоров’я та народження здо�рової дитини. Дружинi�матерi мають бути створенi умови дляпоєднання материнства iз здiйсненням нею iнших прав та обо�в’язкiв (частини 4 i 5 ст. 49 СК).

Новий СК України закрiплює право дружини та чоловiкана повагу до своєї iндивiдуальностi. Iндивiдуальнiсть особи —це неповторна своєрiднiсть людини. Завдяки iндивiдуальностiкожна людина виступає як окремий, своєрiдний, неповторнийчлен суспiльства. Жiнка та чоловiк мають притаманнi тiльки їмзвички, уподобання, особливостi характеру, темперамент. Самеiндивiдуальнiсть кожного iз подружжя лежить в основi шлюбу,створеннi сiм’ї, виступає запорукою любовi. Вiдомо, що на по�ведiнку людини впливають як соцiальнi фактори (середовище,ситуацiя), так i бiологiчнi фактори, психологiчнi особливостiособистостi. Iндивiдуальна своєрiднiсть знаходить свiй прояв всiм’ї, у вiдносинах з iншим з подружжя, батьками, дiтьми, iнши�ми членами сiм’ї. Слiд погодитися з висловленою думкою, що в

102 Глава 5

1 Красицька Л. В. Цивiльно�правове регулювання особистих немайновихправ громадян. — Донецьк: ДIВС МВС України, 2002. — С. 138, 66.

щасливих сiм’ях не виникає питань щодо поваги до iндивiду�альностi одного iз подружжя з боку iншого. Така повага вважа�ється природною i не потребує повсякденного нагадування. Ра�зом з тим у ст. 51 СК зазначено, що дружина та чоловiк маютьрiвне право на повагу до своєї iндивiдуальностi, своїх звичок тауподобань. Ця норма має значне морально�етичне навантажен�ня i слугує орiєнтиром для поведiнки подружжя у шлюбi.

У СК України закрiплено також право дружини та чоловiHка на фiзичний та духовний розвиток. Маючи право на фiзич�ний та духовний розвиток, подружжя повинно вирiшувати цi пи�тання на засадах рiвностi, взаємоповаги i пiдтримки одне одного.Оскiльки основу шлюбу складає крiм духовного ще й бiологiч�ний зв’язок подружжя, ослаблення фiзичного здоров’я людини,має потребу в компенсацiї. Нею, як бачиться, може i повинностати змiцнення моральних основ сiм’ї, розвиток культури сi�мейних вiдносин, збагачення духовного життя сiм’ї.

Важливим особистим правом кожного з подружжя є правочоловiка та дружини на змiну прiзвища. При реєстрацiї шлюбунареченим надається право надалi iменуватися своїми дошлюб�ними прiзвищами, що пiдкреслює однакову соцiальну цiннiстьособистостi чоловiка та жiнки, наприклад Пойда і Березовський.За взаємною згодою нареченi можуть обрати прiзвище одного зних (Пойда або Березовський) як спiльне прiзвище подружжя,а якщо бажають мати подвійне прізвище, то визначитися, з яко�го прізвища воно буде починатися (Пойда�Березовський чи Бе�резовський�Пойда). Присвоєння будь�якого iншого прiзвищане дозволяється. Спільне прiзвище пiдкреслює наявнiсть шлюбуi є правовою основою для присвоєння i дiтям спільного сiмей�ного прiзвища. Якщо у разi вибору прiзвища мiж нареченими ви�никнуть непорозумiння, то працiвник державного органу РАЦСузалишає подружжю їх дошлюбнi прiзвища.

Кожен з наречених має право приєднати до свого прiзви�ща прiзвище нареченого, нареченої, тобто йменуватися подвiй�ним прiзвищем, наприклад Пойда�Березовська та Березовський�Пойда, а другий — залишити своє дошлюбне прiзвище, відпо�відно Пойда та Березовський. Приєднувати до подвiйного прi�звища ще одне прiзвище не дозволяється, якщо iнше не випли�ває зi звичаю нацiональної меншини, до якої належить наречената (або) наречений. Якщо на момент реєстрацiї шлюбу прiзви�ще нареченої (нареченого) вже є подвiйним, вона (вiн) має пра�


во замiнити одну iз частин свого прiзвища на прiзвище другого(ст. 35 СК).

Якщо при реєстрацiї шлюбу дружина, чоловiк зберегли до�шлюбнi прiзвища, вони мають право подати до державного ор�гану РАЦСу заяву про обрання прiзвища одного з них як їхньо�го спiльного прiзвища, Пойда чи Березовський, або приєднатидо свого прiзвища прiзвище iншого з подружжя, а саме, Пойда�Березовська та Березовський�Пойда.

При цьому право на змiну прiзвища згiдно зi ст. 53 СК можереалiзувати подружжя тiльки за взаємною згодою, змiна прiзви�ща одним iз подружжя без згоди iншого неможлива. У разi змi�ни прiзвища державний орган РАЦСу видає нове Свiдоцтво прошлюб. Одержане при реєстрацiї шлюбу або в результатi змiниза взаємною згодою подружжя прiзвище, подружжя зберiгає про�тягом усього життя. Припинення шлюбу внаслiдок смертi одно�го з подружжя або оголошення його померлим не створює дляiншого обов’язку змiнити прiзвище.

Право дружини та чоловiка на розподiл обов’язкiв та спiльHне вирiшення питань життя сiм’ї має принципове i разом з тимвеличезне практичне значення. У статті 54 СК закрiплений прин�цип рiвностi подружжя при вирiшеннi найважливiших питаньжиття сiм’ї. Правове регулювання особистих немайнових вiд�носин подружжя засноване на закрiпленому в ст. 24 Конститу�цiї України принципi рiвностi в сiмейних вiдносинах. Кожен iзподружжя надiляється однаковими особистими правами та обо�в’язками, користується рiвними можливостями в здiйсненнi своїхправ.

Право подружжя на спiльне вирiшення питань життя сiм’їшироке за змiстом й охоплює, власне кажучи, усi сторони сiмей�ного життя: питання материнства, батькiвства, виховання й освi�ти дiтей, розподiлу сiмейного бюджету, здiйснення покупок, ви�бору мiсця вiдпочинку, догляду за хворими членами сiм’ї, вико�нання домашнiх обов’язкiв по обслуговуванню сiм’ї тощо. Такимчином, закон мiстить рекомендацiї щодо практичного застосу�вання основ рiвностi у повсякденному життi подружжя, навiтьу питаннях життя сiм’ї, якi не регульованi правом. Немає сумнi�ву, що такого роду право покликане направити сiмейнi вiдноси�ни у певне русло, створити умови для рiвностi чоловiка та жiн�ки за вирiшення важливих питань життя сiм’ї, що становить го�ловну, визначальну сутнiсть цього права, його цiль. Заради її

104 Глава 5

досягнення дозволенi будь�якi дiї та вчинки, що стосуються ви�ховання дiтей чи вирiшення сiмейних проблем iншого порядку.Кожен iз подружжя i обоє разом вправi вимагати вiд iнших осiб,щоб вони не заважали втiленню у життя наданого їм права. Втру�чання у вирiшення питань сiм’ї ззовнi, у тому числi з боку бать�кiв, iнших близьких родичiв чи структур, що мають владнi пов�новаження (органiв державної влади, органiв мiсцевого само�врядування, керiвникiв пiдприємств, установ та органiзацiй не�залежно вiд форми власностi), неприпустимо. Усi важливi длясiм’ї проблеми вирiшуються лише подружжям на основi їх вза�ємної згоди на принципах рiвностi.

Закон покладає на подружжя право розподiляти мiж собоюобов’язки в сiм’ї. Рiвнiсть подружжя полягає в можливостi напаритетних засадах вирiшувати питання про такий розподiл. За�кон не обумовлює, хто й у якому обсязi має виконувати зазна�ченi обов’язки, але вiн пiдкреслює, що цi питання вирiшуютьсяспiльно чоловiком i дружиною. Подружжя може влаштувати своєжиття так, що чоловiк буде навчатися, а дружина працювати, до�глядати за дiтьми i вести домашнє господарство. У цiй ситуацiїне буде порушення принципу рiвностi, якщо подружжя дійшлозгоди. Але, якщо дружина не згодна на такий спосiб життя, то вчоловiка немає права вимагати вiд неї утримання й обслугову�вання на час його навчання.

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 54 СК України усi найважливiшi пи�тання життя сiм’ї мають вирiшуватися подружжям спiльно, назасадах рiвностi. Дружина, чоловiк мають право противитисяусуненню їх вiд вирiшення питань життя сiм’ ї. Як бачиться, здiйс�нення цього права кожним iз подружжя можливе завдяки поло�женню, закрiпленому в ч. 3 названої статтi про те, що дiї одногоз подружжя стосовно життя сiм’ї вважаються вчиненими за зго�дою iншого з подружжя. Тому, якщо спiр щодо вирiшення тогочи iншого важливого питання життя сiм’ї не виник, то необхiд�но вважати, що це питання мiж подружжям погоджено. Якщо зцих питань подружжя не може домовитися, то проблему можебути розв’язано лише за допомогою розiрвання шлюбу1.


1 У сучаснiй судовiй практицi з розгляду справ щодо розiрвання шлюбурiдко зустрiчаються випадки розiрвання шлюбу у зв’язку з порушенням по�дружжям особистих немайнових прав. Як правило, пiдставою розiрвання шлю�бу виступає порушення подружжям моральних норм. Оридорога М. Т. Брач�ное правоотношение. — К.: Киевская высшая школа МВД СССР, 1971. — С. 38.

Вирiшуючи спiльно питання сiм’ї та розподiляючи мiж со�бою обов’язки в сiм’ї, дружина, чоловiк мають з повагою вiдно�ситися до будь�якої працi, яка робиться в iнтересах сiм’ї. Першза все йдеться щодо працi з обслуговування домашнього госпо�дарства — прибирання оселi, прання бiлизни, приготування їжi,догляд за домашньою худобою, обробiток присадибної дiлянки,ремонт побутової технiки тощо. Така праця має викликати по�вагу в кожного з подружжя i неможливо вiддавати одному з по�дружжя перевагу при розподiлi обов’язкiв по її виконанню за�лежно вiд його квалiфiкацiї, положенню в суспiльствi, хисту тощо.Крiм такої роботи, необхiдної для пiдтримання життєздатностiсiм’ї, в iнтересах сiм’ї здiйснюється переважно й суспiльно ко�рисна праця, до якої також згiдно з ч. 1 ст. 54 чоловiк, жiнка по�виннi утверджувати повагу.

Право дружини та чоловiка на свободу та особисту недоHторканнiсть. Виходячи зi змiсту ст. 56 СК України пiд правомна свободу та особисту недоторканнiсть закон розумiє право навiльний вибiр кожним iз подружжя мiсця свого проживання; пра�во вживати заходiв, якi не забороненi законом i не суперечатьморальним засадам суспiльства, щодо пiдтримання шлюбнихвiдносин; право на припинення шлюбних вiдносин. Кожен з по�дружжя однаково вiльний у вирiшеннi питань, що стосуютьсяйого особисто. Як чоловiк, так i дружина, самi визначають по�рядок свого життя вiдповiдно до своїх бажань, прагнень, схиль�ностей. Будучи вiльними людьми, вони не можуть бути обме�женi у своїй свободi в результатi вступу в шлюб. Але не можнаототожнювати свободу зi свавiллям, примхою, капризом. Якщодвi людини — чоловiк i дружина — живуть разом, вони, природ�но, рахуються з думками та поглядами один одного. Бажаючизберегти свою свободу, вони не вправi обмежувати свободу iншо�го. Не втрачаючи свободи вони зобов’язанi погоджувати свої ба�жання з мiркуваннями один одного, приймати рiшення, що сто�суються їх обох, з урахуванням iнтересiв кожного з них.

Право на вибiр мiсця проживання. Вищезазначене правокожного з подружжя як громадянина гарантовано КонституцiєюУкраїни. Кожному, хто на законних пiдставах перебуває на тери�торiї України, гарантується свобода пересування, вiльний вибiрмiсця проживання, право вiльно залишати територiю України,за винятком обмежень, якi встановлюються законом (ст. 33).Стосовно реалiзацiї цього права в сiмейному законодавствi слiд

106 Глава 5

сказати, що природно, за звичайних умов сiмейного життя по�дружжя проживає спiльно. Не може бути такого шлюбу, колиподружжя з самого початку має намiр жити окремо i свiй намiрвтiлює у життя. Такий стан свiдчить про фiктивнiсть шлюбу абоявляється пiдставою для розiрвання шлюбу1. Спiльне прожи�вання створює необхiднi передумови для розвитку сiм’ї та здiй�снення її функцiй з виховання дiтей, ведення спiльного госпо�дарства, вирiшення немайнових та майнових питань життя сiм’ї.Закон заперечує будь�яку можливiсть примусу подружжя до су�мiсного проживання i пiдкреслює, що шлюб не звужує особис�тих прав громадян i не виступає формою експлуатацiї слабшогосильнiшим2. Зустрiчаються у життi випадки, коли за тих чи iн�ших обставин подружжя спiльно не проживає. Це може бути по�в’язано з професiйними iнтересами чоловiка чи жiнки, навчан�ням, роботою, здiйсненням пiдприємницької дiяльностi, станомздоров’я — необхiднiстю лiкування одного iз подружжя або ди�тини, доглядом у зв’язку з хворобою та iншими важливими жит�тєвими обставинами.

Разом з тим роздiльне проживання подружжя може свiдчи�ти про фактичне припинення шлюбних вiдносин. Якщо цей фактбуде встановлено, то згiдно з ч. 6 ст. 57 СК України суд можевизначити особистою приватною власнiстю дружини або чоло�вiка майно, набуте кожним з них за час такого роздiльного про�живання.

Дружина та чоловiк мають право вживати заходiв, якi незаборонено законом i не суперечать моральним засадам суHспiльства, щодо пiдтримання шлюбних вiдносин. Для визна�чення природи цього особистого немайнового права подружжявеликого значення набувають особливостi права кожного iз по�дружжя на припинення шлюбних вiдносин. Йдеться, перш за все,про використання виховальних, моральних заходiв, але й, вста�новленi законодавством обмеження для розiрвання шлюбу та�кож можуть використовуватися кожним iз подружжя як засо�би, спрямованi на збереження сiм’ї.

Подружжя має право на припинення шлюбних вiдносин.Йдеться про свободу в сферi особливiй — особистiй свободi, яка


1 Рабинович Н. В. Личные и имущественные отношения в советской се�мье. — Л.: Изд�во Ленинградского государственного университета, 1952. — С. 17.

2 Оридорога М. Т. Зазнач. праця. — С. 64.

по сутi, не обмежена конкретними правовими нормами. Приму�шування до припинення шлюбних вiдносин, примушування доїх збереження, у тому числi примушування до статевого зв’язкуза допомогою фiзичного чи психiчного насильства, є порушеннямправа дружини, чоловiка на свободу та особисту недоторканнiстьi може мати наслiдки, встановленi законом (ч. 4 ст. 56 СК).

Особистi немайновi права подружжя не вичерпуються ли�ше правами, перелiченими у Гл. 6 СК України. До особистихнемайнових прав вiдносяться також iншi права подружжя, пе�редбаченi сiмейним законодавством, наприклад, права, пов’яза�нi з визначенням походження дитини, народженої в результатiзастосування допомiжних репродуктивних технологiй (ст. 123СК), усиновленням (ст. 220 СК) тощо.

Досi йшлося про особистi немайновi права подружжя. Ана�логiчнi за змiстом i їх обов’язки немайнового характеру. Вониполягають у тому, що кожен з подружжя зобов’язаний не заважа�ти iншому з подружжя здiйснювати його права на материнство,батькiвство, повагу до своєї iндивiдуальностi, здобуття освiти,прояв своїх здiбностей, вибiр мiсця проживання тощо. Те самеможна сказати i про спiльне вирiшення подружжям питань жит�тя сiм’ї, де праву одного вiдповiдає обов’язок iншого з подружжя.

Шлюб створює для подружжя i особливий особистий обо�в’язок — не вступати в iншi шлюбнi правовiдносини пiд час дiїранiше укладеного шлюбу. Особа вправi перебувати водночас убагатьох цивiльних, трудових, адмiнiстративних i iнших право�вiдносинах, але не можна перебувати в кiлькох шлюбних право�вiдносинах1.

Особливо закон видiляє обов’язки подружжя, пов’язанi з тур�ботою про сiм’ю. Так, згiдно зi ст. 55 СК України дружина та чо�ловiк зобов’язанi спiльно пiклуватися про побудову сiмейних вiд�носин мiж собою та iншими членами сiм’ї на почуттях взаємноїлюбовi, поваги, дружби, взаємодопомоги. Кожен iз подружжязобов’язаний утверджувати в сiм’ї повагу до матерi та батька.Дружина та чоловiк вiдповiдальнi один перед одним, перед iн�шими членами сiм’ї за свою поведiнку в нiй, зобов’язанi спiльнодбати про матерiальне забезпечення сiм’ї. Варто зазначити, щоцi норми носять декларативний характер, мають вид моральної

108 Глава 5

1 Оридорога М. Т. Брачное правоотношение. — К.: Киевская высшаяшкола МВД СССР, 1971. — С. 33.

заповiдi. В них, по сутi, названо моральнi обов’язки подружжяодного перед другим. Однак подiбного роду правила виступаютьсвоєрiдним орiєнтиром, схваленою державою моделлю поведiн�ки в сiм’ї учасникiв сiмейних вiдносин, слiдування їм створюєнеобхiдне середовище для нормальної життєдiяльностi всiх чле�нiв сiм’ї як всерединi її, так i за її межами.

Слiд зазначити, що санкцiй за невиконання подружжям осо�бистих немайнових обов’язкiв сiмейним кодексом прямо не пе�редбачено. Однак зловживання одним з подружжя особистимиправами чи обов’язками, явне нехтування iнтересами сiм’ї, а та�кож iгнорування чи перешкоджання здiйсненню iншим з подруж�жя його особистих немайнових прав може бути пiдставою длярозiрвання шлюбу, а в рядi випадкiв тягне для одного з подруж�жя�правопорушника негативнi наслiдки в майновiй сферi. На�приклад, зменшення його частки у спiльному майнi у разi йогоподiлу (ч. 2 ст. 7).

Запитання та завданнядля самоконтролю1. В чому полягає значення та якi особливостi особистих немай�

нових прав подружжя ?2. Назвiть основнi особистi немайновi права подружжя та роз�

крийте їх змiст.3. Що означає передбачене ст. 53 СК України право чоловiка

та дружини на змiну прiзвища ?4. Дайте загальну характеристику особистих немайнових обо�

в’язкiв подружжя.


Глава 6ÌÀÉÍÎÂI ÏÐÀÂÎÂIÄÍÎÑÈÍÈÏÎÄÐÓÆÆß

§ 1. Загальна характеристикамайнових правовiдносин подружжяМайновi правовiдносини подружжя — це складний ком�

плекс взаємопов’язаних дiй дружини та чоловiка щодо володiн�ня, користування та розпорядження належним їм майном. Пра�во визначає основнi параметри поведiнки подружжя в майновiйсферi: закрiплює, яке майно знаходиться у власностi подружжяабо кожного з них, визначає обсяг прав та обов’язкiв подружжявiдносно цього майна, умовах їх реалiзацiї, порядок набуття тавiдчуження майна, вiдповiдальнiсть подружжя за спiльними абоособистими зобов’язаннями, надання взаємного утримання (алi�ментування) тощо. Майновi вiдносини подружжя регулюютьсянормами сiмейного та цивiльного права України, мiжнародни�ми договорами, а також договорами, якi подружжя укладає мiжсобою.

Майновi правовiдносини подружжя є дуже рiзноманiтни�ми, тому вони можуть бути класифiкованi за рiзними ознака�ми. На сьогоднi теоретичного i практичного значення набуваєтрадицiйний для цивiльного права подiл правовiдносин залеж�но вiд способу забезпечення iнтересiв управомоченої особи. Вiд�повiдно до цього А. А. Iванов зводить майновi правовiдноси�ни подружжя до двох основних видiв: 1) речовi правовiдно�сини (вiдносини подружжя щодо права власностi на майно таправ на користування речами, якi належать кожному з них);2) зобов’язальнi правовiдносини (вiдносини подружжя щодовзаємного утримання (алiментування) та договiрнi вiдносиниподружжя)1.

Речовi правовiдносини подружжя, як i iншi цивiльно�пра�вовi вiдносини, мають два рiзновиди: а) вiдносини власностi таб) вiдносини, якi складаються щодо прав користування чужою

1 Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толсто�го. — М., 1998. — Ч. 3. — С. 292—294.

рiччю. Вiдносини власностi подружжя виникають стосовно во�лодiння, користування та розпорядження майном. Сiмейне за�конодавство перш за все регулює вiдносини, якi складаютьсямiж подружжям стосовно майна, що належить їм на правi спiль�ної сумiсної власностi, визначаючи порядок володiння, корис�тування та розпорядження таким майном (статтi 60, 61, 62 СКта iншi). Разом iз тим воно чiтко закрiплює, яке майно нале�жить кожному з подружжя на на правi приватної власностi тане входить до спiльного подружнього майна — роздiльне майноподружжя (статтi 57—59 СК). Саме вiдносно роздiльного майнаподружжя можуть виникати своєрiднi права подружжя, якi в ци�вiльному правi називаються правами на чужу рiч. Справа в то�му, що незважаючи на спiльне життя й побут деякi види майнаналежать кожному з подружжя окремо. Тому в юридичному сен�сi вони є чужими для iншого з подружжя, тобто такими, якi незнаходяться у його власностi. В реальному життi подружжя, якправило, без проблем користується речами, якi знаходяться увласностi лише одного з них (автомобiлем, меблевим гарнiтуром,телевiзором, аудiо� та вiдеоапаратурою тощо). В окремих випад�ках право на користування чужою рiччю спецiально закрiплю�ється законом. Так, вiдповiдно до ч. 1 ст. 407 ЦК України членисiм’ї власника житла, якi проживають разом з ним, мають правона користування цим житлом вiдповiдно до закону.

Мiж подружжям можуть виникати рiзноманiтнi види зобо�в’язальних правовiдносин. В цивiльному правi, як вiдомо, зобо�в’язальними визнаються вiдносини, в яких iнтерес однiєї осо�би здiйснюється шляхом виконання певних дiй iншою особою.Як зазначалося в лiтературi, права та обов’язки подружжя щодоодин одного можуть бути не тiльки спiльними за змiстом (пра�во вибору мiсця проживання), але й протилежними. Останнiґрунтуються на основi взаємностi, яка притаманна цивiльнимдвостороннiм договорам. Зобов’язальнi правовiдносини можутьвиникати за укладення подружжям шлюбного договору, догово�ру про подiл спiльного майна, про об’єднання роздiльного май�на тощо. Зобов’язальнi правовiдносини подружжя можуть ви�никати в силу прямого припису закону. Це вiдносини стосовновзаємного утримання (алiментування), вiдповiдно до яких однасторона має право вимагати вiд iншої надання певного утри�мання.

Майновi правовiдносини подружжя 111

§ 2. Правовий режимроздiльного майна подружжяРеєстрацiя шлюбу за загальними правилами (якщо iн�

ше не встановлено шлюбним договором) є пiдставою виникнен�ня права спiльної власностi подружжя на майно. Разом з тим,незалежно вiд наявностi шлюбу, кожен iз подружжя може матимайно, яке належить на правi власностi йому особисто (роздiль�не майно). Стосовно термiнологiчного визначення права, за якимподружжю належить роздiльне майно в теорiї та законодавствiiснують певнi труднощi. Не викликає сумнiвiв, що роздiльне май�но належить кожному з подружжя на правi приватної власно�стi, але для того, щоб пiдкреслити вiдмiннiсть цього майна вiдспiльного майна подружжя нерiдко використовують поняття«особиста власнiсть», «роздiльна приватна власнiсть подружжя».Новий СК України закрiпив термiн «особиста приватна влас�нiсть подружжя» (Гл. 7 СК). Як першi, так i останнiй термiни неможна визнати вдалими. Особливе занепокоєння в даному ви�падку викликає останнiй термiн, адже його закрiплено в СК.О. В. Дзера цiлком слушно зазначає, що «вразливiсть такого сло�восполучення є очевидною, адже особиста власнiсть притаманнасоцiалiстичному суспiльству, приватна — суспiльству з ринко�вою економiкою»1. Конституцiя України, як вiдомо, не закрiп�лює такого поняття як особиста приватна власнiсть. Вiдповiднодо закону фiзичнiй особi майно належить на правi приватноївласностi, будь�якого виключення щодо майна подружжя немає.Тому Глава 7 нового СК мала б називатися «Право приватноївласностi на майно кожного з подружжя».

Сiмейний кодекс визначає певнi види майна, яке є роздiль�ним i належить кожному з подружжя.

1. Вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України роздiльним ємайно, яке кожен з подружжя набув до шлюбу. Це правило єтрадицiйним для вiтчизняного сiмейного законодавства. Реєстра�цiя шлюбу не змiнює правового режиму майна, що було набутокожним iз подружжя ранiше. В лiтературi зазначалося, що «авто�матичне поширення режиму спiльностi на дошлюбне майно од�ного з подружжя суперечило б правовiй природi права власностi

112 Глава 6

1 Дзера О. В. Деякi проблеми врегулювання вiдносин власностi подруж�жя в новому Сiмейному кодексi України // Юридична Україна. — 2003. —№ 1. — С. 58.

як абсолютного суб’єктивного права. Без згоди власника до�шлюбне майно одного з подружжя не повинно поступати у спiль�ну власнiсть»1. Майно, яке було набуто кожним iз подружжя дошлюбу, зберiгає режим роздiльностi незалежно вiд тривалостiшлюбу, навiть, якщо цим майном користувався не лише влас�ник, але й iнший з подружжя.

2. До роздiльного належить майно, набуте кожним iз подруж�жя за час шлюбу, але на пiдставi договору дарування або в по�рядку спадкування (п. 2 ч. 1 ст. 57 СК). Хоча подружжя маютьспiльнi майновi iнтереси та разом укладають рiзноманiтнi уго�ди, кожен iз них може виступати також самостiйним учасникомцивiльних правовiдносин. Унаслiдок цього жiнка та чоловiк зачас шлюбу можуть отримати у власнiсть майно на пiдставi до�говору дарування. В цьому випадку майно є роздiльним i нале�жить кожному з подружжя окремо. Таке майно слiд вiдрiзнятивiд майна, яке за час шлюбу було подаровано подружжю i нале�жить їм на правi спiльної власностi.

3. СК України закрiплює важливе правило, вiдповiдно доякого майно, набуте кожним з подружжя за час шлюбу, але закошти, якi належали їм особисто, є роздiльним майном (п. 3 ч. 1ст. 57). Таким чином, якщо один iз подружжя пiд час шлюбунабуває певне майно за рахунок особистих коштiв, то таке май�но не може визнаватися спiльним майном подружжя. В. П. Мас�лов указував, що в цьому випадку об’єкт роздiльної власностiподружжя лише перетворюється, змiнює свою форму2, тому щокошти, за рахунок яких майно було набуто, так i сама рiч ма�ють однаковий правовий режим — режим роздiльностi. Це пра�вило стосується як грошей, якi були набутi одним iз подружжядо шлюбу, так і тих, якi були отриманi одним iз подружжя пiдчас шлюбу — за договором дарування, внаслiдок спадкуваннятощо.

4. Новий СК України (ч. 2 ст. 57) до роздiльного майна вiд�носить речi iндивiдуального користування кожного з подружжя(одяг, аксесуари, косметичнi засоби та iншi речi, якi обслугову�ють повсякденнi потреби кожного з подружжя). Кодекс також


1 Сiмейне право України: Пiдручник / За ред. В. С. Гопанчука. — К.,2002. — С. 127.

2 Маслов В. Ф. Вопросы общей собственности в судебной практике. —М., 1963. — С. 67.

визначає правовий режим коштовностей, якими користуєтьсяодин з подружжя i якi були придбанi за рахунок спiльних кош�тiв подружжя. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 57 кодексу коштовностi єприватною власнiстю того з подружжя, хто ними користується.У разi подiлу майна цi речi не враховуються та подiлу не пiдля�гають.

5. Протягом тривалого часу в теорiї та практицi виникалопитання щодо визначення правового режиму премiй та нагород,якi були отриманi одним з подружжя пiд час шлюбу. Важливозазначити, що йдеться не щодо звичайних премiй, якi нарахову�ються працiвниковi за мiсцем його працi (наприклад, премiї допевного свята чи професiйного дня працiвника), а такi, що нада�ються за особистi заслуги людини i вiдзначають її внесок у роз�виток науки, культури, мистецтва, спорту. З одного боку, такiпремiї та нагороди вiддзеркалюють особистi здiбностi одного зподружжя i є результатом його творчої працi. З iншого, — пiдчас роботи така особа отримує пiдтримку та допомогу iншого зподружжя, який повнiстю або частково бере на себе турботи просiм’ю. Новий СК України вперше законодавчо вирiшує цю про�блему. Вiдповiдно до ч. 3 ст. 57 премiї та нагороди, якi один зподружжя одержав за свої особистi заслуги, належатиме йомуна правi приватної власностi. Якщо вiдносно цього майна вини�кає спiр i буде встановлено, що другий з подружжя своїми дiя�ми (ведення домашнього господарства, виховання дiтей тощо)сприяв її одержанню, суд може визнати за ним право на часткуцiєї премiї та нагороди. Розмiр частки буде визначатися судом iзалежатиме вiд усiх обставин справи.

6. У судовiй практицi iнодi також виникало питання щодоправового режиму майна, яке одержано одним iз подружжя яквiдшкодування шкоди, заподiяної належному йому майну. На�приклад, якщо майно одного з подружжя було пошкоджене iйому призначалася певна сума для вiдшкодування заподiянихзбиткiв. Питання поставало у зв’язку з тим, що отримання та�ких коштiв вiдбувалося за час шлюбу i тому формально моглобути вiднесено до спiльного майна подружжя. СК України за�крiплює режим роздiльностi щодо такого майна. Цей пiдхiд уба�чається цiлком правильним. Якщо пошкоджено чи знищено бу�ло майно, що належить лише одному з подружжя, то i кошти,якi спрямованi на вiдновлення цього майна чи вiдшкодування

114 Глава 6

його вартостi також мають бути вiднесенi до роздiльного майнаподружжя. Кошти, отриманi для вiдновлення пошкодженої речiчи вiдшкодування заподiяних збиткiв сприяють поверненню по�дружжя�власника в той стан, в якому вiн перебував до порушен�ня його майнових прав.

7. Вiдповiдно до ст. 23 ЦК України особа має право на вiд�шкодування заподiяної їй моральної шкоди. Ця шкода — це фi�зичний бiль та страждання, яких особа зазнала у зв’язку з калiц�твом або iншим ушкодженням здоров’я; душевнi страждання, якiособа зазнала у зв’язку з протиправною поведiнкою щодо неїабо iнших членiв сiм’ї та родичiв, або у зв’язку зi знищенням чипошкодженням її майна; у зв’язку з приниженням її честi, гiдно�стi та дiлової репутацiї. Законодавство встановлює можливiстьвiдшкодування моральної шкоди грiшми, iншим майном або вiнший спосiб. У зв’язку з тим, що моральна шкода була завданапевнiй особi i ця особа перетерпiла фiзичнi чи душевнi страж�дання, саме вона має право на вiдповiдну компенсацiю. Стосов�но вiдносин мiж подружжям це означає, що другий з них не на�буває права власностi щодо грошей або майна, яке було наданопотерпiлому у зв’язку з вiдшкодуванням моральної шкоди. Такемайно або грошi належать до роздiльного майна подружжя (ч. 4ст. 57 СК України).

8. Вiдповiдно до ч. 5 ст. 57 СК власнiстю дружини або чоло�вiка є страховi суми, одержанi ними за обов’язковим особистимстрахуванням, а також за добровiльним особистим страхуван�ням, якщо страховi внески сплачувалися за рахунок коштiв, щобули особистою приватною власнiстю кожного з них.

В цьому випадку йдеться щодо особистого страхування од�ного з подружжя, а не страхування належного йому майна. Пред�метом договору особистого страхування можуть бути майновiiнтереси, якi пов’язанi з життям, здоров’ям, працездатнiстю тапенсiйним забезпеченням особи (п. 1 ч. 1 ст. 980 ЦК України).У зв’язку з тим, що страхова виплата за договором особистогострахування здiйснюється у разi настання страхового випадку,пов’язаного з ушкодженням здоров’я та калiцтвом одного з по�дружжя, то СК вiдносить страховi суми, якi отримує потерпi�лий, до роздiльного майна подружжя. Це правило дiє лише тодi,коли страховi внески сплачувалися не за рахунок спiльних кош�тiв подружжя. Якщо ж страховi внески сплачувалися за рахунок


спiльних коштiв подружжя, то страховi суми, одержанi одним зних за добровiльним особистим страхуванням, належатимуть доспiльного майна продружжя.

9. За загальними правилами майно, набуте подружжям за часшлюбу, є спiльним майном (ч. 1 ст. 60 СК). Утiм, з цього правилаiснує виключення. Вiдповiдно до ч. 6 ст. 57 СК, якщо шлюб нерозiрвано, але дружина та чоловiк проживають окремо у зв’яз�ку з фактичним припиненням шлюбних вiдносин, то майно, на�буте сторонами за цей перiод може бути за рiшенням суду ви�знано роздiльним. Це пов’язано з тим, що для сiмейних вiдно�син важливе значення має не лише формально зареєстрованийшлюб, а й дiйсно подружнi стосунки дружини та чоловiка. Якщоцього немає i сторони фактично не складають однiєї сiм’ї, то натакi вiдносини не може поширюватися режим спiльностi майнаподружжя.

10. СК України уперше встановлює режим майна, яке в сi�мейно�правовiй лiтературi iнодi називають «змiшаним майном».Йдеться щодо випадкiв, коли в придбання майна вкладенi окрiмспiльних також роздiльнi кошти подружжя. До цього часу цепитання законодавчо не вирiшувалося, хоча воно нерiдко вини�кало в судовiй практицi, наприклад, коли один з подружжя вка�зував, що в придбання житлового будинку, автомобiля, iншогомайна окрiм спiльних були також вкладенi кошти, якi вiн отри�мав у спадок або за договором дарування. СК України закрiп�лює складну юридичну структуру такого майна (ч. 7 ст. 57). Участцi, яка вiдповiдає внеску одного з подружжя, майно нале�жить йому на правi приватної власностi, в iншiй частцi — майноналежить подружжю на правi спiльної сумiсної власностi.

11. Вiдповiдно до ст. 58 СК до роздiльного майна подружжяналежать плоди, приплiд або доходи (дивiденди), якi дає рiч, щоналежить на правi власностi одному з подружжя. Таке законо�давче рiшення вбачається уразливим. Проблема може виникну�ти у випадку, якщо один iз подружжя отримує заробiтну плату,пенсiю, стипендiю, яка потрапляє у спiльну власнiсть подруж�жя (ч. 2 ст. 61 СК), у той час як дохiд iншого з подружжя фор�мується за рахунок лише плодiв та доходiв (дивiдендiв) вiд на�лежного йому майна i тому належить тiльки власниковi речi. Влiтературi правильно вказувалося на можливiсть виникненняситуацiї, коли чоловiк одноособово буде набувати право влас�ностi на плоди i доходи вiд належного йому майна, а жiнка вза�

116 Глава 6

галi не буде набувати прав на майно, у зв’язку з тим, що вона непрацює та займається вихованням дiтей1.

Порядок здiйснення подружжям права власностi вiдноснороздiльного майна визначається ст. 58 СК. Новий СК України(ст. 59) мiстить одне застереження щодо дiй подружжя, який євласником: володiння, користування та розпорядження майноммає здiйснюватися з урахуванням iнтересiв сiм’ї i насамперед дi�тей. За розпорядження своїм майном дружина або чоловiк зобо�в’язанi враховувати iнтереси дитини, iнших членiв сiм’ї, якi вiд�повiдно до закону мають право користування ним.

§ 3. Правовий режимспiльного майна подружжяСiмейне право України закрiплює принцип спiльностi

майна подружжя, який означає об’єднання майна чоловiка тажiнки (повнiстю або в певнiй частини) в єдину майнову масу тавстановлення ряду спецiальних правил щодо його володiння, ко�ристування та розпорядження. Режим спiльностi майна подруж�жя означає, що: майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважа�ється спiльним, якщо iнше не встановлено домовленiстю сторiн;подружжя мають рiвнi права вiдносно майна, що належить їм направi спiльної сумiсної власностi; майно належить подружжю безвизначення часток кожного з них у правi власностi; права подруж�жя на майно визнаються рiвними незалежно вiд того, що один зних не мав з поважної причини (навчання, ведення домашньогогосподарства, догляд за дiтьми, хвороба тощо) самостiйного за�робiтку (доходу); до тих пiр, поки не буде доказано протилежне,важається, що кожен з подружжя, який здiйснює правочини що�до розпорядження спiльним майном, дiє в iнтересах подружжя.

Вiдносно спiльного майна подружжя здiйснює права власни�ка. В лiтературi правильно зазначалося, що право спiльної сумiс�ної власностi подружжя є рiзновидом права приватної власно�стi фiзичних осiб. Тому на подружжя розповсюджуються загаль�нi правила щодо об’єктiв права приватної власностi2. Сiмейне


1 Сiмейне право України: Пiдручник / За ред. В. С. Гопанчука. — К.,2002. — С. 134; Чефранова Е. А. Имущественные отношения в российскойсемье. — С. 20, 21.

2 Науково�практичний коментар Сiмейного кодексу України / За ред.Ю. С. Червоного. — К., 2003. — С. 104.

законодавство мiстить норми, якi визначають рiзновиди майна,якi належать подружжю на правi спiльної сумiсної власностi.Розглянемо їх детальнiше.

1. Згiдно з ч. 1 ст. 60 СК України подружжю на правi спiль�ної сумiсної власностi належить майно, набуте за час шлюбу. Сi�мейне законодавство встановлює, що кожна рiч, набута за часшлюбу, крiм речей iндивiдуального користування, є об’єктомправа спiльної сумiсної власностi подужжя (ч. 2 ст. 60 СК). По�дружжя може проживати, працювати i отримувати майно у рiз�них мiстах i навiть у рiзних країнах, управляти майном будь�якої вартостi та мiсцезнаходження. Головним є вiдповiднiсть дiйкожного з подружжя принципу добросовiсностi та прiоритетусiмейних iнтересiв. Отримане кожним iз подружжя майно (не�залежно вiд того хто саме його отримав) буде визначатися якмайно, набуте подружжям пiд час шлюбу.

Сiмейне законодавство не розкриває детально змiст поняття«майно, набуте за час шлюбу». Вiдсутнiй в ньому i перелiк такогомайна. У ч. 1 ст. 61 СК вказано, що об’єктами права спiльної сумiс�ної власностi подружжя можуть бути будь�якi речi, за виняткомтих, якi виключенi з цивiльного обороту. Важливо зазначити, щозакрiплення певного нерухомого, а також окремих видiв рухомогомайна лише за одним iз подружжя не означає, що другий не маєна нього права. Процедура реєстрацiї має формальний характерi не визначає права власностi подружжя. Незалежно вiд реєст�рацiї майна на iм’я одного iз них, якщо воно було набуто за часшлюбу, майно вважатиметься спiльним на загальних пiдставах.

2. Серед доходiв подружжя важливе значення мають заробiт�на платня, пенсiя, стипендiя та iншi грошовi надходження такоготипу. Сiмейний кодекс визначає правовий режим зазначеногомайна таким чином. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 61 СК заробiтна плат�ня, пенсiя, стипендiя, iншi доходи належать до спiльного майнаподружжя. Ця норма зазнала iстотних змiн. В первiйснiй редак�цiї заробiтна платня та iншi надходження визнавалися спiльниммайном подружжя лише за умов, що вони були внесени до сi�мейного бюджету або на особистий рахунок кожного з подружжяу банкiвську (кредитну) установу. Законом України вiд 22 груд�ня 2006 р. «Про внесення змiн до Сiмейного та Цивiльного ко�дексiв України»1 ч. 1 ст. 61 СК була змiнена. Новi правила не

118 Глава 6

1 Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 10. — Ст. 87.

пов’язують виникнення права спiльної власностi подружжя зфактом внесення заробiтної плати, пенсiї та стипендiї до сiмей�ного бюджету. Таким чином, це майно вважається спiльним змоменту, коли виникає право власностi на нього, тобто з момен�ту отримання заробiтної плати одним iз подружжя. Можна за�значити, що свого часу питання щодо правового режиму заробiт�ної платнi, пенсiї та стипендiї досить жваво обговорювалося вюридичнiй лiтературi. Деякi вченi дiйсно пов’язували виник�нення права спiльної власностi подружжя щодо заробiтної плат�нi й iнших надходжень з фактом передачi їх до бюджету сiм’ї1.Така позицiя зазнала значної критики2, оскiльки вiдповiдно донеї мiж отриманням вказаних сум та їх переходом до спiльноїсумiсної власності подружжя виникає певний розрив. Внаслiдокцього з моменту отримання до моменту безпосередньої переда�чi грошей до спiльного бюджету той з подружжя, хто отримавгрошi, будучи їх власником, вправi самостiйно володiти, корис�туватися та розпоряджатися ними. Це суперечить основнiй iдеїрежиму спiльностi майна, встановленого сiмейним законодав�ством України. Заробiтна плата та iншi рiзновиди грошових над�ходжень одного iз подружжя мають вважатися спiльним майномподружжя з моменту їх фактичного отримання, тому, що намiродного з подружжя внести їх до бюджету сiм’ї передбачається.

3. Вiдповiдно до ч. 3 СК України якщо одним iз подружжяукладено договiр в iнтересах сiм’ї, то грошi, iнше цiнне майно,в тому числi гонорар, виграш якi були одержанi за цим догово�ром, є об’єктом права спiльної сумiсної власностi подружжя. Цянорма є не зовсiм чiткою. Не зрозумiло про якi саме договори внiй йдеться. Можна припустити, що йдеться про участь одногоз подружжя у рiзноманiтних вигравальних конкурсах, лото тощо.Якщо за участь у такому конкурсi, один з подружжя отримаєвинагороду, вона, вiдповiдно до ч. 3 ст. 61 СК є об’єктом пра�ва спiльної сумiсної власностi подружжя. Треба, однак, зазначи�ти, що винагорода про яку йдеться в ч. 3 ст. 61 СК не може бу�ти вiдзнакою особистих знань, вмiнь або досягнень одного з по�


1 Советское семейное право: Учебник / Под ред. В. А. Рясенцева. — М.,1982. — С. 103—104.

2 Иоффе О. С. Советское гражданское право. — Л., 1965. — Т. 3. — С. 226—227; Князев А. Имущественные права и обязанности супругов // Советскаяюстиция. — 1982. — № 5. — С. 24.

дружжя в певнiй сферi. Премiї i нагороди, якi один iз подружжяодержав за особистi заслуги складають роздiльне майно подруж�жя вiдповiдно до ч. 3 ст. 57 СК.

4. Серед об’єктiв права спiльної власностi подружжя, сiмейнезаконодавство особливо видiляє речi професiйних занять по�дружжя, спецiально встановлюючи їх правовий режим. Вiдпо�вiдно до ч. 4 ст. 61 СК України речi професiйних занять (музичнiiнструменти, оргтехнiка, лiкарське обладнання тощо), придбанiза час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спiльноїсумiсної власностi подружжя. Таким чином, якщо за час шлюбубули набутi речi, професiйно необхiднi одному з подружжя, вiд�повiдно до закону вони не визнаються об’єктом його права влас�ностi. Законодавство виходить з того, що такi речi були придбанiза рахунок спiльних коштiв подружжя, тому вони мають нале�жати обом з подружжя. Чоловiк або жiнка, професiйнi заняттякотрого обслуговують такi речi, може лише претендувати на їхотримання у разi подiлу майна подружжя. При цьому вiн зобов’я�заний виплатити другiй сторонi вартiсть належної йому часткимайна. У ст. 61 СК України використовується термiн «профе�сiйнi занаття». Проте, його не можна трактувати занадто вузь�ко — лише в планi безпосередьої професiї одного або обох з по�дружжя. Йдеться щодо речей, якi обслуговують не тiльки про�фесiйну дiяльнiсть подружжя, але i їх хоббi, рiзнi захоплення, непов’язанi безпосередньо з їх основною професiєю. Головне, щобце були особливi, специфiчнi предмети, що дають можливiстьздiйснювати певний вид дiяльностi (займатися фотографуван�ням, музикою, живописом тощо).

5. Подружнє життя є, як правило, тривалим за характером,тому речами, що належать на правi власностi одному з подруж�жя, протягом спiльного життя нерiдко користуються обидва зних. Здiйснюючи догляд за таким майном, подружжя вкладає внього спiльнi кошти та працю. У випадку подiлу майна, один зподружжя, що не є власником, нерiдко просить врахувати цюобставину i визнати зазначене майно спiльним. Законодавствовирiшує це питання таким чином. Згiдно зi ст. 62 СК України,якщо майно, яке було власнiстю одного з подружжя, за час шлю�бу iстотно збiльшилося у своїй вартостi внаслiдок спiльних тру�дових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воноу разi спору може бути визнане за рiшенням суду об’єктом праваспiльної сумiсної власностi подружжя. Для визнання роздiль�

120 Глава 6

ного майна спiльним згiдно зi ст. 62 СК необхiдно, щоб вартiстьроздiльного майна в перiод шлюбу збiльшилася iстотно. Лише уцьому разi майно може бути визнано спiльним.

Вiдповiдно до ст. 63 СК України дружина та чоловiк маютьрiвнi права щодо володiння, користування та розпорядженнямайном, що належить їм на правi спiльної сумiсної власностi,якщо iнше не встановлено домовленiстю мiж ними. У зв’язку зтим, що в правi власностi на майно частки подружжя не визна�ченi, вони мають координувати свої дiї щодо цього майна i неможуть розпоряджатися своєю часткою в правi як це має мiсцеу вiдносинах спiльної часткової власностi. Невизначенiсть час�ток в правi власностi подружжя на майно спричиняє два важли�вих наслiдки. По�перше, за загальним правилом дiї одного з по�дружжя щодо володiння та розпорядження спiльним майномрозглядаються як дiї подружжя. Згода другого з подружжя пе�редбачається до того часу, доки не буде доведено протилежне.По�друге, у випадках передбачених законом, на здiйснення пев�них юридичних дiй вимагається воля подружжя. Це пояснюєть�ся тим, що рiч належить подружжю на правi власностi без ви�значення часток, тому розпорядження здiйснюється в обсязi ре�чi в цiлому, а не її окремої частки.

Новий Сiмейний кодекс встановлює кiлька правил щодорозпорядження спiльним майном подружжя залежно вiд особ�ливостей об’єктiв права власностi (ст. 65 СК).

1. Вiдповiдно до норм цивiльного та сiмейного законодав�ства України правочини щодо нерухомого та деяких видiв ру�хомого майна мають бути нотарiально посвiдченi i (або) пiдля�гають державнiй реєстрацiї. Так, нотарiальної форми та держав�ної реєстрацiї потребують договiр купiвлi�продажу земельноїдiлянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку, квар�тири або iншого нерухомого майна (ст. 657 ЦК України). Нота�рiальної форми потребують договiр дарування нерухомої речi(ст. 719 ЦК), спадковий договiр та заповiт подружжя (статтi 1304,1243, 1247 ЦК); шлюбний договiр (ст. 94 СК України) тощо.З урахуванням особливого значення майна, яке передається затакого рода правочинами, згода другого з подружжя на їх укла�дення має бути нотарiально засвiдчена (ч. 3 ст. 65 СК).

2. Новий СК України вперше видiляє ще один рiзновид пра�вочинiв подружжя. Це правочини, предметом яких є цiнне май�но. Вiдповiдно до ч. 3 ст. 65 СК для укладення одним iз подруж�


жя договорiв стосовно цiнного майна, згода другого з подружжямає бути подана письмово. Таким чином, законодавство закрiп�лює нову оцiночну категорiю «цiнне майно», хоча i не дає її ви�значення чи загальних критерiїв, якi б дали змогу в разi спорувiднести те чи iнше майно подружжя до цiнного майна.

3. Зi змiсту ст. 65 СК випливає, що подружжя може укладатиправочини щодо майна, яке не є цiнним. Згода другого з подруж�жя на укладення таких правочинiв може вислювлюватися в уснiйформi. Разом з тим дружина та чоловiк мають право на звернен�ня до суду з позовом про визнання такого договору недiйсним,якщо його було укладено без її, його згоди (ч. 2 ст. 65 СК).

4. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 65 СК України подружжя може укла�дати щодо спiльного майна дрiбнi побутовi правочини. Такi пра�вочини мають усну форму i не можуть бути визнанi недiйснимина тiй пiдставi, що їх було укладено без згоди iншого з подруж�жя. Вперше сiмейне законодавство закрiплює поняття дрiбногопобутового правочину i, на жаль, також не дає його визначення.З урахуванням правил ЦК України можна вважати, що дрiбнимпобутовим правочином, який укладається одним iз подружжящодо їх спiльного майна, можна визнати такий, що, по�перше,задовольняє побутовi потреби членiв сiм’ї та, по�друге, стосуєть�ся предмета, який має невисоку вартiсть. Подружжя має праводомовитися мiж собою про порядок користування спiльним май�ном (ч. 1 ст. 66 СК). Так, сторони можуть вирiшити проживатив квартирi, яка належить на правi власностi одному з подруж�жя, а житловий будинок передати в користування їхнiй дитинiабо iншим родичам. Подружжя на свiй розсуд визначає порядоккористування автомобiлем, iншим рухомим та нерухомим май�ном. Якщо сторони уклали нотарiально посвiдчений договiр пропорядок користування житловим будинком, квартирою, iншоюбудiвлею чи спорудою або земельною дiлянкою, то зобов’язан�ня з цого договору переходять i до правонаступника дружини тачоловiка. Розiрвання шлюбу означає припинення режиму спiль�ностi майна подружжя. Тому кожна рiч, яка буде набута пiслярозiрвання шлюбу, належатиме до роздiльного майна колишньо�го подружжя. У той же час режим спiльностi майна, набутого зачас шлюбу, зберiгається i пiсля його розiрвання (ч. 1 ст. 68 СК).Так, якщо сторони за час шлюбу набули, наприклад, автомобiль,житловий будинок, квартиру тощо, то цi речi зберiгатимуть ре�жим спiльного майна i пiсля розiрвання сторонами шлюбу. По�

122 Глава 6

рядок розпорядження таким майном колишiй чоловiк та дружи�на здiйснюють вiдповiдно до Цивiльного, а не Сiмейного кодексуУкраїни (ч. 2 ст. 68 СК).

§ 4. Подiл спiльного майна подружжяМайно, яке належить подружжю на правi спiльної су�

мiсної власностi, може бути подiлено мiж сторонами. Загальнаiдея подiлу майна полягає у припиненнi режиму спiльностi й ви�никненнi на його основi режиму роздiльностi майна. Кожен iзподружжя пiсля подiлу майна стає власником тiєї чи iншої речiабо сукупностi речей i не пов’язує свої дiї щодо володiння, ко�ристування та розпорядження майном з iншим iз подружжя.

Подiл спiльного майна подружжя може бути здiйснено пiдчас iснування шлюбу, у процесi його розiрвання, а також пiслярозiрвання шлюбу. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 69 СК України дружинаi чоловiк мають право на подiл майна, що належить їм на пра�вi спiльної сумiсної власностi, незалежно вiд розiрвання шлюбу.Подiл майна подружжя може бути здiйснено у добровiльномуабо судовому порядку. Добровiльний порядок застосовується,якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожногоз них у правi на майно, а також дiйшло згоди щодо конкретногоподiлу майна вiдповiдно до цих часток. Сiмейне законодавствовстановлює спецiальну форму лише для договору про подiл не�рухомого майна подружжя. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 69 СК договiрпро подiл житлового будинку, квартири, iншого нерухомогомайна має бути нотарiально посвiдчений. ЦК України передба�чає також державну реєстрацiю прав на нерухомiсть та право�чинiв iз нерухомiстю (ст. 182), якi поширюються також на пра�вочини за участю подружжя. Стосовно форми договору про по�дiл майна подружжя, об’єктом якого є рухомi речi, в сiмейномузаконодавствi немає спецiальних вимог. Це означає, що при з’я�суваннi форми цього договору (усна, проста письмова) необхiд�но керуватися загальними правилами щодо форми правочину,якi передбаченi Цивiльним кодексом України (статтi 205—208).

Умови подiлу майна подружжя можуть бути передбаченi вспецiальному договорi про подiл майна або визначатися у шлюб�ному договорi подружжя. Рiзниця мiж цими договорами поля�гає в тому, що предметом договору про подiл є майно, яке вженалежить подружжю на правi спiльної власностi, у той час якумови шлюбного договору можуть стосуватися майна, яке по�


дружжя придбає у майбутньому i яке є вiдсутнiм на момент укла�дення договору.

Якщо мiж подружжям виникає спiр щодо розмiру належнихїм часток, порядку чи способу подiлу спiльного майна, то доб�ровiльний порядок подiлу майна змiнюється на судовий. У разiподiлу майна судовi в першу чергу необхiдно визначити йогопредмет, тобто те майно подружжя, яке пiдлягає подiлу, врахо�вуючи три категорiї об’єктiв: а) речi (окрема рiч або сукупнiстьречей), якi належать подружжю на правi спiльної сумiсної влас�ностi; б) кредиторськi вимоги подружжя (право вимоги за дого�вором позики, купiвлi�продажу тощо, коли подружжя виступа�ють як кредитор i вправi вимагати повернення боргу, передачiречi тощо); в) борговi зобов’язання подружжя (зобов’язання, заякими подружжя виступають як боржники i зобов’язанi повер�нути борг, повернути чи передати рiч тощо). Подiл майна здiйс�нюється з урахуванням вартостi речей, якi належать подружжюна правi спiльної власностi, а також розмiру їх кредиторських ви�мог та боргових зобов’язань.

Подiл майна подружжя здiйснюється в два етапи: по�перше,суд визначає розмiр часток чоловiка та жiнки в правi на майно,i, по�друге, здiйснює подiл майна вiдповiдно до встановленихчасток. При визначеннi розмiру часток кожного з подружжя судвиходить з того, що вiдповiдно до законодавства частки майнадружини та чоловiка є рiвними (ч. 1 ст. 70 СК). Це правило незмiнюється i в тому разi, якщо один з подружжя не мав з поваж�них причин (навчання, ведення домашнього господарства, доглядза дiтьми, хвороба тощо) самостiйного заробiтку (доходу) (ч. 1ст. 60 СК).

Разом iз тим законодавство встановлює два виключення iззагального правила щодо рiвностi часток подружжя в правi намайно. Вiдповiдно до цього суд може зменшити або збiльшитичастку одного з подружжя. По�перше, суд може вiдступити вiдзасади рiвностi часток i зменшити частку одного з подружжя заобставин, що мають iстотне значення, зокрема якщо один iз нихне дбав про матерiальне забезпечення сiм’ї, приховав, знищив чипошкодив спiльне майно, витрачав його на шкоду iнтересам сiм’ї(ч. 2 ст. 70 СК). По�друге, суд може збiльшити частку в правi намайно того з подружжя, iз яким проживають неповнолiтнi абоповнолiтнi непрацездатнi дiти, за умови, що розмiр алiментiв,якi вони одержують, недостатнiй для забезпечення їхнього фi�

124 Глава 6

зичного, духовного розвитку та лiкування (ч. 3 ст. 70 СК). Вiд�повiдно до ч. 3 ст. 70 СК збiльшення розмiру частки одного зподружжя в майнi пов’язується лише з випадками стягненняалiментiв на дитину. Така новела сiмейного законодавства вба�чається невдалою.

Пiсля визначення судом частки кожного з подружжя в пра�вi на майно, здiйснюється другий етап — безпосереднiй подiлмайна подружжя вiдповiдно до цих часток, якi належать кожно�му з них. Законодавство передбачає певнi способи подiлу майнаподружжя. По�перше, вiдповiдно до ст. 71 СК України суд мо�же винести рiшення щодо подiлу майна в натурi. Такий спосiбзастосовується щодо подiльних речей, тобто речей, якi можна по�дiлити без втрати їх цiльового призначення (ст. 183 ЦК Украї�ни). По�друге, суд може прийняти рiшення про присудженнямайна одному з подружжя з покладенням на нього обов’язкунадати другому з подружжя компенсацiю замiсть його часткиу правi спiльної сумiсної власностi (частини 2, 4 i 5 ст. 71 СК).При цьому, за новим СК присудження такої компенсацiї мож�ливо лише за згодою особи, яка її отримує. Крiм того, прису�дження грошової компенсацiї можливе за умови попередньоговнесення другим iз подружжя вiдповiдної грошової суми на де�позитний рахунок суду.

Хоча це не передбачено в новому СК України, суди можутьзастосувати i такий спосiб подiлу майна, як розподiл речей мiжподружжям з урахуванням їх вартостi та частки кожного iз по�дружжя в спiльному майнi. Такий спосiб подiлу є найпоширенi�шим. В процесi подiлу майна суди можуть водночас застосовува�ти не один спосiб, а їх комбiнацiю: вiдносно одних видiв майназастосувати їх подiл в натурi, стосовно iнших здiйснити переда�чу одному iз подружжя з зобов’язанням певної компенсацiї дру�гому, а третi види речей — розподiлити мiж сторонами з ураху�ванням їх вартостi. Важливо зазначити, що вартiсть речей, якi пiд�лягають подiлу, визначається на момент розгляду спору судом.

До розiрвання шлюбу кожен iз подружжя може вимагатиподiлу спiльного майна у будь�який час. Позовна давнiсть дотаких вимог не застосовується (ч. 1 ст. 72 СК). Це правило пiд�вищує можливостi судового захисту майнових прав та iнтересiвподружжя. До вимог про подiл майна, що є об’єктом права спiль�ної сумiсної власностi подружжя пiсля розiрвання шлюбу, засто�совується позовна давнiсть у три роки (ч. 2 ст. 72 СК).


§ 5. Договiрний режиммайна подружжяМайновi вiдносини подружжя можуть визначатися не

тiльки законом, а й договором. У цьому випадку регулюванняносить iндивiдуальний характер, бо ґрунтується на тих прави�лах, що виробленi самими сторонами, якi беруть участь у право�вiдношеннi. Зазвичай договiрний режим майна подружжя обо�в’язково включає i нормативний елемент, без якого в принципiбуло б неможливим його iснування. Стаття 64 СК України мiс�тить загальне правило про те, що дружина та чоловiк мають пра�во на укладення мiж собою усiх договорiв, якi не забороненi за�коном, як щодо спiльного, так i роздiльного майна.

Необхiдно визнати, що у юридичнiй лiтературi радянськихчасiв вiдношення до подружнiх договорiв та до договiрного ре�жиму майна в цiлому було неоднозначним. Однi автори вва�жали, що договiр у сiмейному правi i, зокрема у вiдносинах по�дружжя, не вiдiграє будь�якої iстотної ролi, за винятком лишедоговору дарування1. Iншi вченi надавали подружнiм догово�рам важливого значення2. Друга точка зору одержала остан�нiм часом значний розвиток. У лiтературi зазначалося, що зпоявою шлюбних договорiв та алiментних угод неможливобiльше уникати застосування конструкцiї договору в сiмейно�му правi3.

У структурi договiрного режиму майна подружжя договiр вi�дiграє ключову роль. Однак не кожний подружнiй договiр тягнеза собою виникнення договiрного режиму, а лише той, яким вста�новлюються правила поведiнки в майновiй сферi, якi мають ха�рактер, що вiдрiзняється вiд установлених в законi, тобто в змiнiзаконного режиму майна подружжя для максимального присто�сування цього режиму до потреб подружжя. Якщо подружжя незмiнює своїм договором тих норм i правил, якi встановленi длявсiх суб’єктiв, то вони продовжують залишатися в межах закон�ного режиму майна. Таким чином, договiрний режим — це ре�жим�виняток iз загального правила, що має силу тiльки у вiдно�шеннi до конкретного подружжя.

126 Глава 6

1 Бошко В. Очерки советского семейного права. — К., 1952. — С. 169;Матвеев Г. К. Советское семейное право. — С. 123.

2 Никитина В. П. Имущество супругов. — Саратов, 1975. — С. 58.3 Антокольская М. В. Семейное право: Учебник. — М., 1996. — С. 99.

До договорiв, що тягнуть за собою виникнення договiрногорежиму майна подружжя, можна вiднести: договiр про вiдчу�ження одним iз подружжя на користь другого з подружжя своєїчастки у правi спiльної сумiсної власностi без видiлу цiєї част�ки (ч. 2 ст. 64 СК); договiр про порядок користування майном(ст. 66 СК); договiр про подiл майна подружжя (статтi 69, 70 СК);договiр про видiл частки нерухомого майна одного з подружжязi складу усього майна (ч. 2 ст. 69 СК); договiр про надання утри�мання (ст. 78 СК); договiр про припинення права на утриманнявзамiн набуття права власностi на майно (ст.89 СК); шлюбнийдоговiр (статтi 92—103 СК).

Договори подружжя можуть бути подiленi на двi групи:а) договори щодо майна подружжя та б) договори про наданняутримання одному з них. До першої групи належать договори,якi укладаються щодо спiльного чи роздiльного майна подруж�жя (договори про подiл майна або видiл з нього частки, догово�ри щодо користування майном тощо). До другої — договори, щоукладаються стосовно надання утримання одному з подружжя.

Серед подружнiх договорiв особливе мiсце посiдає шлюб�ний договiр. По�перше, цей договiр має найбiльш комплекснийхарактер i може мiстити рiзноманiтнi умови, що стосуються май�на подружжя чи надання утримання одному з них. По�друге,шлюбний договiр, на вiдмiну вiд усiх iнших договорiв, може укла�датися стосовно майбутнього майна подружжя, тобто того май�на, яке тiльки буде набуте сторонами за час шлюбу. По�трете,суб’єктами шлюбного договору може бути не тiльки подружжя,а й особи, якi подали заяву про реєстрацiю шлюбу.

§ 6. Шлюбний договiрШлюбний договiр може розглядатися як згода нарече�

них або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов’яз�кiв подружжя, пов’язаних з укладенням шлюбу, його iснуваннямта припиненням. Хоча шлюбний договiр має значну специфiку,вiн вiдповiдає загальним ознакам, що властивi цивiльно�право�вим правочинам у цiлому. Форма такого договору, умови йогодiйсностi, пiдстави визнання недiйсним, процедура укладання тапримусового виконання, чимало iнших моментiв наочно пока�зують, що у цьому випадку використовуються загальнi цивiль�но�правовi конструкцiї договiрного права.


Законодавство визначає форму шлюбного договору. Згiднозi ст. 94 СК України шлюбний договiр укладається у письмовiйформi та нотарiально посвiдчується. Iснують деякi особливо�стi укладення шлюбного договору, суб’єктом якого є неповнолiт�ня особа. Для його укладення потрiбна письмова згода батькiвабо пiклувальника неповнолiтнього, засвiдчена нотарiусом (ч. 2ст. 92 СК).

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 92 СК суб’єктами шлюбного договоруможуть бути двi категорiї осiб: по�перше, це особи, якi подалидо державного органу РАЦС заяву про реєстрацiю шлюбу (на�реченi), по�друге, особи, якi зареєстрували шлюб (подружжя).

Iз специфiкою суб’єктного складу шлюбного договору по�в’язанi й особливостi дiї цього договору у часi. Згiдно зi ст. 95СК України дiя шлюбного договору, що його було укладено дореєстрацiї шлюбу, починається з моменту реєстрацiї шлюбу. Як�що шлюбний договiр укладено подружжям, вiн набирає чиннос�тi у день його нотарiального посвiдчення. За бажанням сторiншлюбний договiр, укладений до реєстрацiї шлюбу, може розпо�всюджуватися на вiдносини, якi виникнуть не з моменту реєст�рацiї шлюбу, а пiзнiше, наприклад, через п’ять рокiв пiсля ре�єстрацiї шлюбу. Немає перешкод для того, щоб шлюбний дого�вiр, укладений в перiод шлюбу, за бажанням сторiн поширювавсвою дiю на вiдносини, що виникли ранiше — з моменту реєст�рацiї шлюбу. Такий договiр не буде суперечити закону.

З урахуванням того, що шлюбний договiр за своєю сутнiстюмає довгостроковий характер, важливого значення набуваютьновi правила щодо строку його дiї. Вiдповiдно до ст. 96 СК ушлюбному договорi, по�перше, може бути встановлено загаль�ний строк його дiї, а також строки тривалостi окремих прав таобов’язкiв подружжя та, по�друге, за бажанням сторiн у догово�рi може бути встановлена чиннiсть договору або окремих йогоумов i пiсля припинення шлюбу. Подружжя можуть укластишлюбний договiр лише на певний час, наприклад на першi п’ятьрокiв пiсля реєстрацiї шлюбу. Пiсля їх спливу вони за бажан�ням вправi укласти новий договiр або погодитися з законним(легальним) режимом свого майна, який встановлено законодав�ством України. Важливим убачається також правило щодо мож�ливостi встановлення сторонами в договорi прав та обов’язкiв,якi будуть виникати пiсля припинення шлюбу. В цьому вiдби�ваються особливостi подружнiх стосункiв, якщо навiть пiсля при�

128 Глава 6

пинення сiмейних вiдносин, особи вiдчувають потребу добровiль�но взяти на себе певнi обов’язки щодо колишнього чоловiка чидружини.

Сiмейне законодавство встановлює певнi межi договiрної iнi�цiативи подружжя i визначає, якi положення не можуть вклю�чатися до шлюбного договору.

1. Новий СК України залишає незмiнною iснуючу концеп�цiю щодо предмета шлюбного договору. Вiдповiдно до частин 2i 3 ст. 93 СК шлюбним договором регулюються лише майно�вi вiдносини подружжя, встановлюються їхнi майновi права йобов’язки. Шлюбний договiр не може регулювати особистi вiд�носини мiж ними, а також особистi вiдносини мiж батьками тадiтьми. Тому не будуть вiдповiдати закону умови шлюбного до�говору щодо встановлення права кожного з подружжя на вiро�сповiдання, виховання в дiтях прихильностi до певної релiгiї, ви�значення культурних та мовних прiоритетiв тощо.

2. Шлюбний договiр не може зменшувати обсягу прав дитини,якi встановленi СК (ч. 4 ст. 93). Зазначена норма є вiдповiдноюгарантiєю майнових прав дитини. Тому батьки не вправi уклас�ти шлюбний договiр, за яким дитина буде позбавлена права наалiменти, права на отримання майна у власнiсть, права на про�живання в певному житловому примiщеннi тощо. Разом з тимне викликає сумнiву, що шлюбний договiр не може зменшуватибудь�яких майнових прав дитини, беззастережно вiд до мiсця їхнормативного закрiплення — в Сiмейному кодексi або iншихнормативних актах. Тому бiльш точним буде вказiвка на те, щошлюбний договiр не може зменшувати прав дитини, якi встанов�ленi законодавством.

3. Шлюбний договiр не може ставити одного з подружжя унадзвичайно невигiдне матерiальне становище (ч. 4 ст. 93 СК).Сутнiсть такої оцiночної категорiї як «надзвичайно невигiднестановище» може мати рiзнi конкретнi прояви. Наприклад, такестановище може виникнути якщо за умовами договору у разiподiлу майна подружжя вся нерухомiсть буде передаватися од�ному з них, натомiсть другий отримає рухоме майно незначноївартостi або, наприклад, якщо один iз подружжя зобов’язуєтьсяу разi розiрвання шлюбу утримувати свого колишнього чоловi�ка/жiнку, його дiтей та близьких родичiв тощо. Разом iз тим допоняття «надзвичайно невигiдне становище» слiд ставитися ду�же виважено. Тут виникає складне питання щодо майнової рiв�


ностi подружжя в шлюбi. У разi його вирiшення слiд виходити зтого, що iснують i такi домовленостi, якщо розмiр часток кож�ного з подружжя не базується на «формальному» моментi рiв�ностi. Однак самi цi домовленостi завжди вiддзеркалюють саме«реальну» рiвнiсть, бо зафiксований в договорi розподiл спiль�ного майна найбiльш справедливо вiддзеркалює фактичний вне�сок кожного з них в спiльно набуте майно1. Крiм того, умовишлюбного договору, якi можуть стати вкрай обтяжливими дляоднiєї сiм’ї, можуть мати цiлком реальний характер для iншої.

У новому СК України окреслено три основних види майно�вих вiдносин, якi можуть регулюватися шлюбним договором.Сторони у шлюбному договорi можуть визначити: а) правовийрежим майна (ст. 97); б) порядок користування житлом (ст. 98);в) право на утримання (ст. 99).

Визначення у шлюбному договорi правового режиму майнаподружжя має за мету встановлення правил, якi не спiвпада�ють з тими, якi встановленi законодавчими нормами чи взага�лi не передбаченi законодавством. Наприклад, сторони можутьдомовитися, що майно набуте ними до шлюбу буде входити доскладу їх спiльного, а не роздiльного майна; у разi подiлу май�на частки кожного з подружжя будуть не рiвними, а вiдповiд�но збiльшеними чи зменшеними; речi професiйних занять од�ного з подружжя не будуть пiдлягати подiлу i передаватимутьсятому з подружжя, який їх використовував тощо. За новим Сi�мейним кодексом регулювання вiдносин подружжя щодо укла�дення шлюбного договору в цiлому базується на диспозитив�них засадах.

Сторони вправi включити до шлюбного договору умови що�до порядку користування житлом (ст. 98 СК). В такому разiйдеться щодо переходу права власностi на житлове примiщен�ня вiд одного з подружжя до другого, а щодо користування жит�лом. Сторони шлюбного договору можуть домовитися про по�рядок користування житлом, яке належить на правi власностiодному з них. У юридичному сенсi квартира (житловий буди�нок, садиба), яка належить одному з подружжя, є чужою рiччюдля iншого з подружжя незалежно вiд часу його проживання вжитловому примiщеннi. Сторони можуть домовитися щодо ко�

130 Глава 6

1 Ершова Н. М. Вопросы семьи в гражданском праве. — М., 1977. —С. 82—83.

ристування чи припинення користування житловим примiщен�ням у разi розiрвання шлюбу. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 98 СК Украї�ни сторони можуть домовитися про проживання у житловомупримiщеннi їхнiх родичiв.

Змiст шлюбного договору можуть також становити умовищодо права подружжя на утримання (ст. 99 СК). Сенс шлюбно�го договору полягає у встановленнi правил, якi вiдрiзняютьсявiд тих, що визначенi законом. Тому сторони можуть домовити�ся про надання утримання одному з подружжя незалежно вiдтих умов, якi передбаченi законом, наприклад, непрацездатно�стi одного з подружжя або його потреби у матерiальнiй допомо�зi (ст. 75 СК). Можуть сторони передбачити також конкретнийпорядок, розмiр та строки надання утримання, визначити йогонатуральну чи грошову форму тощо.

Характерною рисою шлюбного договору є тривалiсть йогодiї. Це може викликати необхiднiсть змiни його умов. У СКУкраїни закрiплено загальне правило щодо цього. Згiдно з ч. 1ст. 100 СК одностороння змiна умов шлюбного договору не до�пускається. Це можливо тiльки у тому разi, якщо на таку змiнудають згоду обидвi сторони. В частинi 2 ст. 100 СК сказано, щошлюбний договiр може бути змiнено подружжям. У зв’язку зтим, що шлюбний договiр пiдлягає нотарiальному посвiдчен�ню усi внесенi в нього змiни також мають бути посвiдченi но�тарiально. Новий СК УКраїни передбачає також можливiстьзмiни умов договору за рiшенням суду (ч. 3 ст. 100 СК). Требавважати, що це можливо у виключних випадках, якщо цьоговимагають iнтереси одного з подружжя, iнтереси неповнолiт�нiх або непрацездатних повнолiтнiх дiтей, якi мають особливезначення.

Ще однiєю новелою концепцiї шлюбного договору, який за�крiплено в новому СК, є введення поряд з поняттям «розiр�вання шлюбного договору» такого терiмiна, як «вiдмова вiдшлюбного договору». Як перший, так i другий термiни стосу�ються ситуацiї, коли шлюбний договiр припиняє свою дiю намайбутнє при збереженнi правових наслiдкiв, якi виникли пiдчас його дiї (в цьому полягає рiзниця мiж ними та визнаннямшлюбного договору недiйсним). Однак вiдмова вiд шлюбногодоговору здiйснюється за бажанням сторiн (ст. 101 СК), в тойчас як для його розiрвання необхiдно вiдповiдне рiшення суду(ст. 102 СК).


Як i iншi подружнi правочини, шлюбний договiр у силу пев�них пiдстав може бути визнаний недiйсним. Пiдставами для ви�знання шлюбного договору недiйсним є в основному тi самi, що iдля iнших цивiльно�правових правочинiв. Вiдповiдно до ст. 103СК України шлюбний договiр на вимогу одного з подружжя абоiншої особи, права та iнтереси якої цим договором порушенi,може бути визнаний недiйсним за рiшенням суду з пiдстав, вста�новлених Цивiльним кодексом України. Хоча в СК йдеться ли�ше про тi пiдстави недiйсностi правочинiв, якi встановленi ЦКУкраїни, обмежитися цим не можна, бо Сiмейний кодекс мiс�тить низку власних умов, порушення яких без сумнiву слугува�тиме пiдставою визнання шлюбного договору недiйсним.

Пiдсумовуючи зазначене можна видiлити такi основнi пiд�стави визнання шлюбного договору недiйсним: 1) порушеннянотарiальної форми договору, а також укладення шлюбного до�говору неповнолiтнiми неемансипованими особами, якi берутьшлюб без згоди їх батькiв або пiклувальника; 2) неналежнийсуб’єктний склад (укладення договору недiєздатними особа�ми або такими, що не мають необхiдного обсягу дiєздатностi);3) зменшення обсягу прав дитини, якi встановленi СК України;4) включення умов, якi ставлять одного з подружжя у надзви�чайно невигiдне матерiальне становище; 4) укладення договорупiд впливом обману, насильства; 5) помилка однiєї зi сторiн до�говору; 6) порушення шлюбним договором норм закону (напри�клад, включення в договiр положень, що стосуються особистихправ i обов’язкiв подружжя або їх неповнолiтнiх дiтей) тощо.

Треба зазначити, що визнання шлюбного договору недiй�сним не впливає на долю шлюбу: вiн продовжує своє iснуваннянезалежно вiд цього. I, навпаки, визнання шлюбу недiйсним тяг�не за собою недiйснiсть шлюбного договору. Це свiдчить щодозалежностi шлюбного договору вiд шлюбу та певну пiдпорядко�ванiсть першого другому.

§ 7. Права та обов’язкиподружжя по утриманнюДружина та чоловiк повиннi матерiально пiдтримува�

ти один одного (ч. 1 ст. 75 СК). Вирiшення питання щодо кон�кретних способiв такої пiдтримки безпосередньо залежить вiдподружжя. Разом з тим законодавство передбачає певнi правовi

132 Глава 6

механiзми, якi забезпечують право кожного з подружжя на утри�мання. Новий СК України мiстить три групи правових норм,що визначають умови та порядок реалiзацiї права подружжя наутримання: I. Норми, якi визначають загальнi умови наданняутримання одному з подружжя (статтi 75—83 СК); II. Норми,що встановлюють право дружини на утримання пiд час вагiт�ностi та права чоловiка та жiнки у разi проживання з ними ди�тини (статтi 84—88 СК); III. Норми, що визначають право наутримання того з подружжя, з яким проживає дитина�iнвалiд(ст. 88 СК).

I. В першу чергу законодавство встановлює загальнi правиHла щодо взаємного утримання подружжя. Згiдно з ч. 2 ст. 75СК право на утримання один з подружжя набуває за наявностiпевних пiдстав. До них, зокрема належать: а) непрацездатнiстьодного з подружжя; б) потреба у матерiальнiй допомозi (нуж�деннiсть); в) здатнiсть другого з подружжя надати матерiальнудопомогу.

Непрацездатним визнається той з подружжя, який досягпенсiйного вiку, встановленого законом (60 рокiв — для чоло�вiкiв, 55 рокiв — для жiнок) або є iнвалiдом I, II чи III групи(ч. 3 ст. 75 СК). Що стосується другої умови — потреби у мате�рiальнiй допомозi, то новий СК України чiтко визначає умови,за наявностi яких один з подружжя може вважатися таким, щоїї потребує. Це випадки, коли його доходи (заробiтна платня,пенсiя, доходи вiд використання майна тощо) не забезпечуютьйому прожиткового мiнiмуму, встановленого законом (ч. 4 ст. 75СК). Останньою умовою надання одному з подружжя утри�мання є здатнiсть другого з подружжя надати таке утримання.За такої умови мають бути врахованi рiзнi обставини — рiвеньдоходiв того з подружжя, який повинен надавати утримання,знаходження на його утриманнi iнших осiб (неповнолiтнiх дi�тей, батькiв, iнших родичiв тощо), працездатнiсть, стан здоро�в’я тощо. Якщо у одного з подружжя виникло право на утри�мання, воно не припиняється й у разi розiрвання шлюбу (ч. 1ст. 76 СК).

Законодавство мiстить спецiальнi правила щодо визначен�ня права на утримання колишнього подружжя, тобто осiб, якiрозiрвали шлюб (ст. 76 СК). Суд визначає розмiр алiментiв, якiнадаються одному з подружжя (колишньому подружжю). Прицьому вiн враховує рiзнi обставини, що мають iстотне значення:


можливiсть одержання цiєю особою утримання вiд своїх повно�лiтнiх дiтей або батькiв, умови виникнення непрацездатностi,майновий стан платника алiментiв тощо. За рiшенням суду алi�менти присуджуються одному з подружжя, як правило, у гро�шовiй формi (ч. 2 ст. 77 СК). Вони визначаються у частцi вiд за�робiтку (доходу) другого з подружжя i (або) у твердiй грошовiйсумi (ч. 1 ст. 80 СК). В життi можуть виникнути обставини, якiне iснували на момент визначення судом розмiру алiментiв —хвороба платника алiментiв, виникнення у нього обов’язку утри�мувати iнших членiв сiм’ї тощо. Законодавство враховує такуможливiсть. Згiдно з ч. 3 ст. 80 СК розмiр алiментiв, визна�чений судом, може бути згодом зменшений або збiльшений зарiшенням суду за позовною заявою платника або одержувачаалiментiв у разi змiни їхнього матерiального i (або) сiмейногостану.

Законодавство встановлює випадки, за яких одному з по�дружжя не буде надаватися утримання. За новим СК це мож�ливо, якщо: один iз подружжя не має права на утримання (ч. 5ст. 75 СК); право одного з подружжя на утримання припиняєть�ся (ст. 82 СК); один iз подружжя позбавляється права на утри�мання за рiшенням суду (ст. 83 СК).

В частинi 5 ст. 75 СК встановленi випадки, коли один з по�дружжя взагалi не має права на утримання. У зв’язку з цим невиникає потреби в позбавленнi його цього права. В першу чергуце правило враховує випадки коли один iз подружжя негiдноповодився у шлюбних вiдносинах (зловживав алкогольними на�поями або наркотичними речовинами, влаштовував сiмейнi свар�ки, вчиняв протиправнi дiї, якi потребували втручання органiвмiлiцiї тощо). Права на утримання за новим СК України не маєтакож той з подружжя, який утратив працездатнiсть внаслiдоквчинення умисного злочину.

Право одного з подружжя на утримання може бути припи�нено (ст. 82 СК). Припинення права виникає на майбутнє пiслянастання обставин, якi передбаченi законом. Припинення праваодного з подружжя на алiменти виникає автоматично, тобто всилу прямого припису закону у разi: 1) поновлення працездат�ностi того з подружжя, який потребує матерiальної допомоги,2) реєстрацiї з ним повторного шлюбу. Достатньо встановитиодин iз зазначених фактiв для того, щоб вирiшити питання що�до припинення права на алiменти. СК встановлює й iнше пра�

134 Глава 6

вило. Право одного з подружжя на алiменти може бути припи�нене за рiшенням суду, якщо: 1) одержувач алiментiв переставпотребувати матерiальної допомоги; 2) платник алiментiв не�спроможний її надавати. Цi обставини мають бути доказанi в су�дi зацiкавленою особою. Наприклад, платник алiментiв тяжкозахворiв i не має можливостi надавати утримання другому з по�дружжя. Для звiльнення його вiд алiментного обов’язку вiн маєнадати суду вiдповiднi докази.

За рiшенням суду один iз подружжя може бути позбавле�ний права на утримання або його право може бути обмеже�но строком. Це можливо у випадках, передбачених ч. 1 ст. 83СК (подружжя перебувало у шлюбних вiдносинах нетривалийчас, непрацездатнiсть або тяжка хвороба одного з подружжя бу�ла прихована при реєстрацiї шлюбу тощо).

II. СК України передбачає спецiальнi правила щодо утри�мання одного з подружжя у разi проживання з ним дитини.У цьому випадку потреба в матерiальнiй допомозi пов’язана зтим, що один iз подружжя опiкується дитиною у зв’язку з чимйого можливiсть дiяти на ринку працi є певною мiрою обмеже�ною. З урахуванням гендерних особливостей кожного з подруж�жя СК мiстить два правила, якi встановлюють: а) право дружи�ни на утримання пiд час вагiтностi та у разi проживання з неюдитини (статтi 84 i 85 СК); б) право чоловiка на утримання у ра�зi проживання з ним дитини (статтi 86 i 87 СК).

Дружина має право на утримання за наявностi таких умов:1) вона є вагiтною або має дитину, яка проживає з нею i не до�сягла 3�х рокiв, а якщо дитина має вади фiзичного чи психiчногорозвитку — шести рокiв; 2) чоловiк — батько дитини може нада�вати матерiальну допомогу. З цього випливає, що дружина, якавиховує маленьку дитину, не повинна доказувати свою потребуу матерiальнiй допомозi. Вирiшення питання не залежить такожвiд її працездатностi. У частинi 4 ст. 84 СК передбачено, що пра�во на утримання дружина має незалежно вiд того, працює воначи нi та незалежно вiд її матерiального становища.

Чоловiк зобов’язаний утримувати дружину, з якою прожи�ває дитина, тiльки у разi, якщо вiн є батьком цiєї дитини. Праводружини на утримання припиняється, якщо за рiшенням судувиключено вiдомостi про чоловiка як батька з актового записупро народження дитини. Алiменти, якi дружина отримала за по�переднiй час поверненню не пiдлягають.


Не тiльки дружина, а й чоловiк мають право на утримання уразi здiйснення ним опiки над малолiтньою дитиною (ст. 86 СК).Право на утримання виникає у чоловiка за наявностi таких пiд�став: 1) iз чоловiком проживає дитина, яка не досягла 3�х рокiв,а якщо дитина має вади фiзичного чи психiчного розвитку —шести рокiв; 2) дружина — мати дитини може надавати своємучоловiковi матерiальну допомогу. Таким само чином, як i сто�совно дружини, право чоловiка на утримання припиняється, як�що вiн не здiйснює опiки над дитиною. Сiмейний кодекс (ч. 1ст. 87) передбачає двi пiдстави припинення права на утриман�ня: якщо дитина передана на виховання iншiй особi; у разi смер�тi дитини. Дружина також звiльняється вiд обов’язку утриму�вати свого чоловiка й у разi, якщо вiдомостi про неї як матiр ди�тини було виключено за рiшенням суду з актового запису пронародження дитини (ч. 2 ст. 87 СК).

III. Спецiальнi умови надання утримання одному з подруж�жя пов’язанi з фактом проживання з ним дитини�iнвалiда. Зро�зумiло, що за таких обставин може виникнути багато проблеммайнового та особистого характеру i той з батькiв, який опiку�ється дитиною, потребує додаткової пiдтримки. Умовами надан�ня утримання одному з подружжя, згiдно зi ст. 88 СК є: прожи�вання з одним iз подружжя дитини�iнвалiда, яка не може обхо�дитися без постiйного стороннього догляду й опiкування нею;здатнiсть другого з подружжя надавати матерiальну допомогу.

Важливою особливiстю права на утримання у цьому разi єте, що воно не обмежено строком. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 88 СКУкраїни право на утримання триває протягом всього часу прожи�вання батька або матерi з дитиною�iнвалiдом. Розмiр алiментiввизначається за рiшенням суду у частцi вiд заробiтку (доходу)другого з подружжя i (або) у твердiй грошовiй сумi. Вирiшуючице питання суд виходить з необхiдностi найбiльшого забезпечен�ня iнтересiв дитини.

Права та обов’язки подружжя з утримання можуть виника�ти не тiльки iз закону, але i встановлюватися договором. НовийСК України безпосередньо називає два види договорiв подруж�жя, якi пов’язанi з їх взаємним утриманням: а) договiр подруж�жя про надання утримання (ст. 78 СК); б) договiр про припи�нення права на утримання взамiн набуття права власностi нанерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати(ст. 89 СК).

136 Глава 6

В першому випадку сторони вправi визначити умови, роз�мiр та строки виплати алiментiв. При цьому вони можуть вiдiй�ти вiд положень сiмейного законодавства i на власний розсудвизначити свої права та обов’язки, наприклад, не пов’язувативиникнення права на алiменти з непрацездатнiстю одного з по�дружжя. Сторони в договорi можуть визначити форму надан�ня утримання (грошова або натуральна), розмiр алiментiв, по�рядок їх сплати тощо. Договiр подружжя про надання утри�мання укладається у письмовiй формi та пiдлягає нотарiаль�ному посвiдченню. Вiн має для сторiн обов’язковий характер,тому його виконання забезпечується певними юридичними за�собами. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 78 СК стягнення алiментiв за до�говором подружжя може здiйснюватися на пiдставi виконав�чого напису нотарiуса. Таким чином, сторонам не треба звер�татися до суду, захист їх прав здiйснює нотарiус шляхом учи�нення виконавчого напису на борговому документi (ст. 18 ЦКУкраїни).

Другий вид договорiв подружжя пов’язаний iз замiною пра�ва на утримання одного з подружжя на певне нерухоме майно(ст. 89 СК). Такий договiр пiдлягає нотарiальному посвiдченнюi державнiй реєстрацiї. Подружжя вправi домовитися i щодо од�норазової сплати суми алiментiв. У цьому разi обумовлена гро�шова сума має бути внесена на депозитний рахунок нотарiаль�ної контори до посвiдчення договору. Такий порядок повноюмiрою забезпечить iнтереси одержувача алiментiв i зробить не�можливим порушення його прав.

Новий СК України уперше розповсюджує правила щодовзаємного алiментування подружжя на осiб, якi знаходяться уфактичних шлюбних вiдносинах (ст. 91). Виключення станов�лять лише тi умови набуття або припинення права на утриман�ня, якi пов’язанi з фактом реєстрацiї шлюбу. В частинi 1 ст. 91СК сказано, що право на утримання набувають жiнка або чоло�вiк, якi тривалий час проживали однiєю сiм’єю. Закон не визна�чає конкретного строку такого проживання. У разi спору такепитання має вирiшуватися судом. Зi змiсту ст. 80 СК випливає,що, на вiдмiну вiд подружжя, пiсля припинення спiльного про�живання фактичне подружжя втрачає право на утримання. Як�що непрацездатнiсть однiєї зi сторiн виникла пiсля припинен�ня спiльного проживання, то вона не може звертатися до суду звимогою про стягнення алiментiв.


Запитання та завданнядля самоконтролю1. Якi види сiмейних правовiдносин ви знаєте?2. Якi об’єкти права власностi належать до роздiльного майна

подружжя?3. В чому полягає презумпцiя спiльностi майна подружжя?4. В чому полягають особливостi подiлу майна подружжя та якi

способи подiлу передбачає сiмейне законодавство?5. Якi види договорiв подружжя ви знаєте?6. Визначте правову природу шлюбного договору. В чому по�

лягають особливостi дiї шлюбного договору у часi?7. Якi три групи правових норм визначають порядок надання

подружжям взаємного утримання?8. Якi iснують пiдстави припинення права подружжя на утри�

мання?

138 Глава 6

Глава 7ÏÐÈÏÈÍÅÍÍß ØËÞÁÓ

§ 1. Поняття та пiдставиприпинення шлюбуПрипинення шлюбу є юридичним фактом, iз яким за�

кон пов’язує важливi правовi наслiдки. У разi припинення шлю�бу припиняються особистi та майновi правовiдносини подруж�жя. Водночас припинення шлюбу може слугувати пiдставою ви�никнення iнших правовiдносин, нових особистих та майновихправ колишнього подружжя. Так, особа, яка змiнила своє прiз�вище у зв’язку з реєстрацiєю шлюбу, має право пiсля розiрван�ня шлюбу надалi iменуватися цим прiзвищем або вiдновити своєдошлюбне прiзвище, а другий з подружжя не може їй у цьомуперешкоджати; пiсля розiрвання шлюбу кожен iз подружжя на�буває право на утримання вiд другого з колишнього подружжя;якщо шлюб припинився внаслiдок смертi одного з подружжя, тодругий має право на визначення своєї частки у спiльному майнiта право на спадкування щодо майна померлого; iз припинен�ням шлюбу пов’язано набуття особою права на повторний шлюбтощо. Усi цi обставини свiдчать про важливiсть визначення пiд�став, порядку та процедури припинення шлюбу.

Вiдповiдно до законодавства (ст.104 СК), шлюб припиня�ється за однiєї з двох пiдстав: а) унаслiдок смертi одного з по�дружжя (оголошення його померлим); б) унаслiдок розiрванняшлюбу.

Якщо шлюб припиняється унаслiдок смертi одного з подруж�жя або оголошення його померлим припинення шлюбу не по�требує спецiального оформлення. Вiдповiднi права та обов’язкив цьому випадку виникають або припиняються внаслiдок само�го факту смертi або оголошення особи померлою. Реєстрацiясмертi, яка проведена вiдповiдно до цивiльного законодавства,i отримання свiдоцтва про смерть є достатнiм пiдтвердженнямприпинення шлюбу. Якщо особа оголошена померлою, то пра�вовою пiдставою виникнення юридичних наслiдкiв є вiдповiднерiшення суду про оголошення особи померлою, що набрало за�конної сили.

В життi можуть виникнути певнi колiзiї мiж двома зазначе�ними вище рiзновидами припинення шлюбу. Це може статися увипадку, якщо подружжя (один з них) звернулися до суду iз за�явою (позовом) про розiрвання шлюбу, а потiм один iз них по�мер. Новий СК України вирiшує цю колiзiю таким чином: якщоодин iз подружжя помер до набрання чинностi рiшенням судупро розiрвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився вна�слiдок його смертi (ч. 3 ст. 104 СК); якщо у день набрання чин�ностi рiшенням суду про розiрвання шлюбу один iз подружжяпомер, вважається, що шлюб припинився внаслiдок його розiр�вання (ч. 4 ст. 104 СК).

Вирiшення цього питання має значення для визначення пiд�став та порядку припинення шлюбу в такiй складнiй ситуацiї.Як випливає з наведеного, головним є визначення дня смертiодного з подружжя — до набрання чинностi рiшенням суду абобезпосередньо у сам день набрання чинностi судовим рiшенням.У першому випадку припинення шлюбу пiдтверджується свi�доцтвом органу РАЦС щодо смертi особи, а в другому — вiдпо�вiдним рiшенням суду щодо розiрвання шлюбу.

§ 2. Припинення шлюбуунаслiдок його розiрванняЗа життя подружжя шлюб може бути припинено шля�

хом його розiрвання. З урахуванням того, що сiм’я є не тiлькисоюзом конкретних осiб, але i соцiальним iнститутом, суспiль�ство й держава зацiкавленi в збереженнi сiм’ї (ст. 1 СК). Томуприпинення шлюбу внаслiдок його розiрвання вiдбувається впевних межах пiд контролем держави i може здiйснюватися вiд�повiдними державними органами — органами реєстрацiї актiвцивiльного стану або судом.

Вiдповiдно до сiмейного законодавства, з урахуванням об�ставин, що склалися в сiм’ї, розiрвання шлюбу може здiйснюва�тися: державним органом реєстрацiї актiв цивiльного стану (стат�тi 106 i 107 СК); судом (статтi 109 i 110 СК).

Розiрвання шлюбу державним органом РАЦС. Вiдповiднодо ч. 1 ст. 106 СК України розiрвання шлюбу здiйснюється дер�жавним органом реєстрацiї актiв цивiльного стану за наявностiдвох умов: а) подружжя не має неповнолiтнiх дiтей та б) iснуєвзаємна згода подружжя на розiрвання шлюбу.

140 Глава 7

Вiдповiдно до ч. 3 ст. 106 СК України шлюб розриваєтьсянезалежно вiд наявностi мiж подружжям майнового спору. Та�кий пiдхiд убачається цiлком виправданим. Вiдомо, що розглядсудами майнових спорiв подружжя нерiдко має тривалий ха�рактер. Що стосується їхнiх особистих вiдносин, то вони на мо�мент звернення до суду, як правило, вже непоправно зруйнова�нi. Тому немає сенсу штучно пов’язувати питання щодо майно�вого спору з питанням припинення шлюбу. Нiщо не завадитьподружжю i пiсля розiрвання шлюбу вирiшувати спiрнi питан�ня щодо майна в судi.

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 106 СК державний орган реєстрацiї ак�тiв цивiльного стану розриває шлюб лише пiсля спливу одногомiсяця вiд дня подання спiльної заяви подружжя, якщо вона небула вiдкликана. Таким чином, законодавство дає змогу подруж�жю обдумати своє рiшення i остаточно визначити серйознiстьсвоїх намiрiв щодо розiрвання шлюбу.

У певних випадках розiрвання шлюбу державним органомРАЦС може здiйснюватися не за спiльною заявою подружжя, аза заявою одного з них. Таким чином закон допускає можливiстьврахування волi лише одного з подружжя щодо розiрвання шлю�бу. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 107 СК шлюб розривається за заявоюодного з подружжя, якщо другий з них: а) визнаний безвiсновiдсутнiм; б) визнаний недiєздатним; в) засуджений за вчинен�ня злочину до позбавлення волi на строк не менш як три роки.Якщо мiж подружжям виникає спiр майнового характеру, то цене впливає на вирiшення питання про розiрвання шлюбу. Вба�чається, що таке правило є виправданим. Розгляд майновогоспору можна виокремити вiд вирiшення питання про розiрван�ня шлюбу. Проте бiльш точним було б iнше формулювання ч. 2ст. 107 СК: шлюб має розриватися незалежно не тiльки вiд спо�ру мiж подружжям, але також мiж тим з подружжя, який звер�тається iз заявою про розiрвання шлюбу до органiв РАЦС, таопiкуна iншого з подружжя — визнаного безвiсно вiдсутнiм абонедiєздатним. Зрозумiло, що у випадку, якщо одного з подруж�жя було визнано безвiсно вiдсутнiм або недiєздатним, то мiжним i другим iз подружжя спiр майнового характеру виникну�ти не може. Вимоги майнового характеру в такому разi будутьпред’являтися опiкуном вiдсутньої або недiєздатної особи.

Розiрвання шлюбу за рiшенням суду. Як вже зазначалося,розiрвання шлюбу крiм органiв РАЦС може бути здiйснено су�

Припинення шлюбу 141

дом. Закрiплений в СК України порядок розiрвання шлюбу су�дом мiстить iстотнi змiни. Найбiльш принциповим є введеннядвох самостiйних процедур розiрвання шлюбу залежно вiд зго�ди чи незгоди подружжя на припинення шлюбу. Вiдповiдно доцього новий СК України закрiплює: а) розiрвання шлюбу за рi�шенням суду за спiльною заявою подружжя, яке має дiтей (ст. 109СК); б) розiрвання шлюбу за позовом, пред’явленим одним iзподружжя, тобто за наявностi спору (ст. 110 СК).

В першому випадку мається на увазi добровiльне розiрван�ня шлюбу, коли нiхто з подружжя не заперечує проти припи�нення подружнього життя. Утiм, якщо така сiм’я має дiтей, ро�зiрвання шлюбу не може здiйснюватися органами РАЦС. У цьо�му випадку розiрвання шлюбу мiж подружжям традицiйно здiйс�нюється судом. Це викликано необхiднiстю забезпечення iнте�ресiв дiтей у разi розпаду сiм’ї. Разом iз тим СК закрiплює новеправило щодо договiрного регулювання багатьох аспектiв вiд�носин подружжя, якi виникають у процесi розiрвання шлюбу.Якщо подружжя погоджується розiрвати шлюб, то вiдповiднодо ч. 1 ст. 109 СК України вони мають право подати до суду проце спiльну заяву. В цьому випадку суд не з’ясовує питання щодоможливостi чи неможливостi розiрвання шлюбу. Питання що�до припинення подружнього життя подружжя вирiшуює само�стiйно. Головна мета суду полягає у встановленнi того, що заявапро розiрвання шлюбу вiдповiдає дiйснiй волi дружини та чо�ловiка i пiсля розiрвання шлюбу не будуть порушенi їхнi осо�бистi та майновi права, а також права їхнiх дiтей. Таким чином,суд лише з’ясовує вiдповiднiсть волевиявлення подружжя їхнiйсправжнiй волi на розiрвання шлюбу та забезпечення iнтересiвдiтей подружжя пiсля розiрвання шлюбу.

Разом iз заявою про розiрвання шлюбу, подружжя переда�ють на розгляд суду письмовий договiр, в якому зазначають: з кимiз них будуть проживати дiти; яку участь у забезпеченнi умовжиття дiтей братиме той з батькiв, хто буде проживати окремо;умови здiйснення тим iз батькiв, який проживає окремо правана особисте виховання дiтей.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 109 СК такий договiр має просту пись�мову форму. Виходячи з того, що вiн буде подаватися до судуразом iз заявою подружжя щодо розiрвання шлюбу, можна зро�бити припущення, що цей договiр має бути затверджений су�

142 Глава 7

дом на кшталт мирової угоди. Пiдписання сторонами такого до�говору, як випливає з ч. 1 ст. 109 СК, є правом, а не обов’язкомподружжя.

Новий СК України передбачає ще один договiр подружжя,який подається суду при розiрваннi шлюбу за спiльною заявоюподружжя. Це договiр щодо визначення розмiру алiментiв надитину (ч. 2 ст. 109 СК). Слiд сказати, що природу цього дого�вору важко визначити повною мiрою. По�перше, не зрозумiло,чи є його укладення обов’язковим. В частинi 1 ст. 109 мiститьсядиспозитивне правило, вiдповiдно до якого подружжя має пра�во подати до суду письмовий договiр про порядок вихованнядитини. У свою чергу ч. 2 ст. 109 СК носить iмперативний харак�тер, проте не ясно, чи ця iмперативнiсть стосується лише фор�ми договору про алiменти (нотарiальна), чи самого факту укла�дення такого договору.

По�друге, в СК чiтко не визначено питання щодо змiсту та�кого договору. Виходячи безпосередньо з тексту ч. 2 ст. 109 СК,вiн може стосуватися тiльки розмiру алiментiв. Разом iз тим СКмiстить ще одну норму, яка регулює договiрнi вiдносини мiжбатьками про сплату алiментiв на дитину — ст. 189. Вiдповiднодо ч. 1 ст. 189 СК батьки мають право укласти договiр про спла�ту алiментiв на дитину, у якому визначити розмiр та строки ви�плати. Як видно з тексту, в цьому договорi батьки, по�перше,мають право укласти цей договiр, а не зобов’язанi це робити i,по�друге, вправi визначити не тiльки розмiр, але й строки випла�ти алiментiв. Залишається визначити спiввiдношення цих норм.Може ч. 2 ст. 109 СК розрахована лише на випадки укладеннядоговору про алiменти разом з розiрванням шлюбу, а ст. 189 СКрозрахована на iншi ситуацiї (якщо батьки шлюб не розриваютьабо взагалi шлюб не брали)? Не можна забувати i про те, що СКмiстить норму, вiдповiдно до якої подружжя має право визна�чити в шлюбному договорi свої майновi права та обов’язки якбатькiв (ч. 2 ст. 93). Ця норма є найширшою за змiстом i дає мож�ливiсть батькам визначати не тiльки розмiр i строки, але й по�рядок виплати алiментiв на дiтей. Немає нiяких заборон укла�дення шлюбного договору i вiдносно сплати алiментiв на випа�док розiрвання шлюбу.

Другим рiзновидом судового порядку розiрвання шлюбу єпорядок, вiдповiдно до якого розiрвання шлюбу здiйснюється


за позовом одного з подружжя (ст. 110 СК). Таким чином, у да�ному випадку йдеться щодо вiдсутностi згоди подружжя сто�совно цього питання внаслiдок чого розiрвання шлюбу здiйсню�ється за iнiцiативою лише одного з них. Загальний дозвiл щодорозiрвання шлюбу за позовом одного з подружжя має певнi ви�ключення. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 110 СК такий позов не може бу�ти пред’явлений протягом вагiтностi дружини та протягом од�ного року пiсля народження дитини.

З аналiзу ч. 2 ст. 110 СК України можна дiйти висновку, щообмеження на пред’явлення позову про розiрвання шлюбу по�ширюється i на той випадок, коли дитина померла до досягнен�ня нею одного року. Можна вважати, що аналогiчнi наслiдкивиникатимуть i при народженнi мертвої дитини. В Правилахреєстрацiї актiв цивiльного стану сказано, що у тих випадках,коли смерть дитини настала незабаром пiсля її народження (на�вiть якщо вона прожила хоч кiлька хвилин), складаються двазаписи: про народження i смерть, але видається тiльки свiдоцт�во про смерть (п. 2. 27). Таким чином, народження дитини, якеє пiдставою для заборони на розiрвання шлюбу, може стосу�ватися також випадкiв народження мертвої дитини. Свого часув Постановi Пленуму Верховного Суду України вiд 12 червня1998 р. № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексупро шлюб та сiм’ю» прямо зазначалося, що справа про розiрван�ня шлюбу не може порушуватися протягом одного року пiслянародження дитини, водночас i якщо вона народилася мертвоюабо померла1.

Новий СК України мiстить чимало нових норм, якi регулю�ють вiдносини, пов’язанi з розiрванням шлюбу за позовом одно�го з подружжя. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 38 КпШС України 1969 р.порушити справу про розiрвання шлюбу пiд час вагiтностi жiн�ки та протягом одного року пiсля народження дитини було за�боронено тiльки чоловiку без згоди дружини. Якщо iнiцiаторомрозлучення була дружина, то вона мала на це право. Зазначенанорма була спрямована на забезпечення iнтересiв жiнки�матерiта дитини. Новий Сiмейний кодекс iстотно змiнює це правило iвстановлює, що шлюб не може бути розiрвано не лише за iнiцiа�тиви чоловiка, а й дружини. Така змiна не вбачається обґрун�

144 Глава 7

1 Пленум Верховного Суду надавав роз’яснення судам щодо застосуван�ня ч. 2 ст. 38 КпШС України.

тованою. Вiдповiдно до нового законодавства чоловiк та жiнкамають рiвнi права, але проведення принципу рiвностi прав таобов’язкiв учасникiв сiмейних вiдносин незалежно вiд статi вцьому випадку виглядає дещо формальним. Не можна не врахо�вувати тiєї обставини, що жiнка пiд час вагiтностi та протягомпевного часу пiсля народження дитини має особливий психiч�ний та фiзичний стан i тому потребує пiдвищеного захисту. Як�що заборона на розiрвання шлюбу стосовно чоловiка виглядаєзрозумiлою (забезпечення спокою дружини пiд час вагiтностi тапiсля народження дитини), то вiдносно дружини вона викликаєсумнiви.

Проте, СК України мiстить виключення з цього правила:1. По�перше, звернення до суду з позовом про розiрвання

шлюбу протягом вагiтностi дружини та протягом одного рокупiсля народження дитини можливо, якщо один iз подружжя вчи�нив протиправну поведiнку, яка мiстить ознаки злочину, щододругого з подружжя або дитини (ч. 2 ст. 110 СК). Потрiбно ви�знати, що вживане в законi поняття «протиправна поведiнка, щомiстить ознаки злочину», у юридичному сенсi є вкрай неточ�ним. Вирiшити питання про те, мiстить або не мiстить поведiн�ка особи ознаки злочину, може лише суд, а не позивач, що звер�тається до суду з позовом про розiрвання шлюбу. Тому ця вка�зiвка закону є досить умовною i розрахована на побутове, а неюридичне розумiння ситуацiї. Очевидно, що у разi зверненнядо суду позивачевi не потрiбно буде надавати копiю вироку, уякому дiї другого з подружжя будуть визнанi злочинними. До�сить буде зазначити в позовi, що вiдповiдач у справi б’є або об�ражає позивача, влаштовує в будинку скандали тощо.

По�друге, чоловiк та дружина мають право пред’явити по�зов про розiрвання шлюбу протягом вагiтностi дружини, якщобатькiвство зачатої дитини визнане iншою особою (ч. 3 ст. 110СК). Загальна заборона подружжю вимагати розiрвання шлю�бу в перiод вагiтностi дружини та пiсля народження дитинипов’язана з презумпцiєю (припущенням), що чоловiк жiнки єбатьком або майбутнiм батьком її дитини. З урахуванням цiєїобставини з метою збереження сiм’ї, в якiй народиться або про�живає дитина, закон i забороняє подружжю звертатися з позо�вом до суду. Проте, якщо така обставина вiдпаде, то встановле�на заборона втрачає свiй сенс. Iншими словами, якщо дружинаповiдомляє, що її чоловiк не є батьком її дитини (майбутньої


дитини) i є iнший чоловiк, який визнає себе батьком цiєї дити�ни, то заборона на пред’явлення позову про розiрвання шлюбуподружжя не дiє. У цьому випадку як дружина, так i чоловiкможуть звернутися до суду з позовною заявою про розiрванняшлюбу.

По�третє, чоловiк та дружина мають право пред’явити по�зов про розiрвання шлюбу до досягнення дитиною одного року,якщо: а) батькiвство щодо неї визнане iншою собою чи б) за рi�шенням суду вiдомостi про чоловiка як батька дитини виключе�но з актового запису про народження дитини (ч. 4 ст. 110 СК).

За вiдсутностi таких обставин позов кожного з подружжяпро розiрвання шлюбу може бути пред’явлено лише пiсля спли�ву одного року пiсля народження дитини. Якщо перешкод дляпред’явлення позову про розiрвання шлюбу немає, суд приймаєпозов та розглядає справу. При цьому вiн уживає заходiв щодопримирення подружжя, якщо це не суперечить моральним за�садам суспiльства (ст. 111 СК). За розгляду справи суд з’ясовуєфактичнi взаємини подружжя, дiйснi причини позову про розiр�вання шлюбу, бере до уваги наявнiсть малолiтньої дитини, ди�тини�iнвалiда та iншi обставини життя подружжя (ч. 1 ст. 112).В лiтературi зазначалося, що у бiльшостi випадкiв подружжясповiщають суд щодо причин розпаду своїх сiмейних стосункiв,але якщо вони вiдмовляться їх розкрити, суд не вправi їх пону�дити до цього. З’ясовуючи усi питання подружнього життя, судмає враховувати, що Сiмейний кодекс закрiплює правило, вiд�повiдно до якого регулювання сiмейних вiдносин здiйснюєтьсяз урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасни�кiв (ч. 4 ст. 7 СК)1.

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 112 СК суд постановляє рiшення пророзiрвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спiль�не життя подружжя i збереження шлюбу суперечило б iнтере�сам одного з них, iнтересам їхнiх дiтей, що мають iстотне зна�чення. Таким чином, новий Сiмейний кодекс пiдставою для ро�зiрвання шлюбу встановлює порушення iнтересiв членiв сiм’ї,що мають iстотне значення. Питання щодо порушення (або непорушення) таких iнтересiв та ступiнь їх значущостi для по�дружжя або дитини встановлює суд з урахуванням усiх обста�вин справи.

146 Глава 7

1 Антокольская М. В. Семейное право: Учебник. — М., 1996. — С.141.

§ 3. Правовi наслiдкирозiрвання шлюбуРозiрвання шлюбу як юридичний факт викликає певнi

юридичнi наслiдки. Мiж подружжям припиняються особистiправа та обов’язки (статтi 51, 52, 54, 55, 56 СК). Вiдповiдно дост. 113 СК пiсля розiрвання шлюбу особа, яка змiнила своє прi�звище у зв’язку з реєстрацiєю шлюбу, має право надалi iменува�тися цим прiзвищем або вiдновити своє дошлюбне прiзвище.Для вирiшення цього питання згода iншого з подружжя не по�трiбна. Пiсля розiрвання шлюбу та одержання вiдповiдного Свi�доцтва особа має право на повторний шлюб (ст. 116 СК). Зрозу�мiло, що в один i той самий час особа може знаходитися лише водному шлюбi, в цьому знаходить своє втiлення принцип моно�гамiї. Тому особа може набути право на шлюб лише пiсля при�пинення попереднього шлюбу, що має бути пiдтверджено вiд�повiдним Свiдоцтвом про розiрвання шлюбу. З припиненнямшлюбу закон пов’язує питання щодо визначення походженнядитини. Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 122 СК вважається, що дити�на походить вiд подружжя, якщо вона народжена до спливу де�сяти мiсяцiв пiсля припинення шлюбу. За такої умови колиш�нiй чоловiк жiнки не може бути записаний як батько дитини вКнизi реєстрацiї народжень.

З припиненням шлюбу закон пов’язує також виникнення уподружжя права на утримання. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 76 СК пiслярозiрвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона ста�ла непрацездатною до розiрвання шлюбу або протягом одногороку вiд дня розiрвання шлюбу i потребує матерiальної допомо�ги, а її колишнiй чоловiк або дружина може надавати матерiаль�ну допомогу. Крiм того, особа має право на утримання, якщо во�на стала iнвалiдом пiсля спливу одного року вiд дня розiрванняшлюбу, а її iнвалiднiсть була результатом протиправної поведiн�ки щодо неї колишнього чоловiка або жiнки пiд час шлюбу.

Розiрвання шлюбу означає припинення режиму спiльної су�мiсної власностi подружжя. Речi, набутi кожною особою пiслярозiрвання шлюбу, належать їй на правi приватної власностi. Ра�зом iз тим особливiстю вiдносин колишнього подружжя є те, щовiдносно майна, яке було набуто пiд час шлюбу, режим спiльноїсумiсної власностi зберiгається до часу подiлу майна.

У зв’язку з тим, що розiрвання шлюбу викликає значнi пра�вовi наслiдки та взагалi впливає на правовий статус особи важ�


ливого значення набуває правильне визначення моменту при�пинення шлюбу. Вiн залежить вiд того, який державний органздiйснює розiрвання шлюбу. Вiдповiдно до ст. 114 СК у разi ро�зiрвання шлюбу органом реєстрацiї актiв цивiльного стану шлюбприпиняється у день реєстрацiї розiрвання шлюбу. Якщо розiр�вання шлюбу здiйснюється за рiшенням суду, шлюб припи�няється у день набрання чинностi рiшенням суду. СК Українипо�новому визначає час припинення шлюбу у другому випадку.Вiдповiдно до законодавства, яке дiяло ранiше (ст. 44 КпШСУкраїни) навiть якщо шлюб розривався за рiшенням суду, вiнвважався припиненим iз моменту реєстрацiї розлучення в орга�нах запису актiв громадянського стану. Таким чином, пiсля на�брання чинностi рiшенням суду i до реєстрацiї розiрвання шлю�бу в органах РАГС шлюб продовжував iснувати. Такий стан справпояснювався намаганням зберегти сiм’ю шляхом надання по�дружжю останньої можливостi для примирення. Втiм, як пока�зала практика, такий допомiжний спосiб змiцнення подружнiхстосункiв не був дiєвим. Тому нове законодавство пов’язує при�пинення шлюбу з моментом набрання чинностi рiшенням суду,а не реєстрацiєю розiрвання шлюбу в органах РАЦС.

В СК України передбачається правовий механiзм понов�лення шлюбу пiсля його припинення. У випадку оголошенняфiзичної особи померлою або визнання її безвiсно вiдсутньоюшлюб в юридичному сенсi вважається припиненим. На пiдтвер�дження цього факту вiдповiдними органами можуть видавати�ся спецiальнi документи (свiдоцтво про смерть особи або свi�доцтво про розiрвання шлюбу на пiдставi рiшення суду про ро�зiрвання шлюбу з безвiсно вiдсутньою особою). Проте як приоголошеннi особи померлою, так i при визнаннi її безвiсно вiд�сутньою закон дозволяє певний «зворотний рух» вiдносин по�дружжя, а саме — поновлення шлюбу, який припинився. По�новлення шлюбу здiйснюється в порядку, передбаченому зако�ном (ст. 118 СК).

§ 4. Режим окремого проживанняподружжяIстотною новелою нового СК України є введення iнсти�

туту окремого проживання подружжя (ст. 119 СК) або сепа�рацiї. Радянське сiмейне законодавство не закрiплювало поло�

148 Глава 7

жень щодо цього питання, хоча факт роздiльного проживанняподружжя брався судами до уваги пiд час подiлу їхнього майна(ч. 2 ст. 28 КпШС України).

Режим окремого проживання подружжя може бути встанов�лено судом: а) за взаємною заявою подружжя, коли чоловiк тажiнка не можуть проживати разом i згоднi щодо встановленнятакого режиму. Це може бути викликано певними проблемамив сiм’ї, якщо подружжя ще остаточно не вирiшило питання щодорозiрвання шлюбу i бажає перевiрити свої почуття, з’ясувати по�дальшi намiри щодо збереження чи незбереження сiм’ї; б) за позо�вом одного з подружжя у разi небажання дружини або чоловiкапроживати спiльно. В такому випадку iнiцiатором роздiльногопроживання виступає лише один iз подружжя (ч. 1 ст. 119 СК).

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 120 СК у разi встановлення режимуокремого проживання виникають такi наслiдки: а) майно, набу�те в майбутньому дружиною та чоловiком, не вважатиметься на�бутим у шлюбi; б) дитина, народжена дружиною пiсля спливудесяти мiсяцiв, не вважатиметься такою, що походить вiд її чо�ловiка.

Зазначена норма передбачає дуже важливi наслiдки особис�того та майнового характеру. Так, за окремого проживання при�пиняється режим спiльної сумiсної власностi подружжя, не дi�ють правила, якi встановленi законом щодо їх майна. Утiм, сто�рони мають право положення п. 1 ч. 2 ст.120 СК щодо майна, якебуде набуто при окремому проживаннi подружжя, змiнити шлюб�ним договором. Це випливає з ч. 1 ст. 120 СК, в якiй, зокрема за�значено, що встановлення режиму окремого проживання не при�пиняє прав та обов’язкiв подружжя, якi встановленi шлюбнимдоговором. Це означає, що подружжя може звернутися до судуiз заявою про встановлення режиму окремого проживання та донотарiуса щодо посвiдчення шлюбного договору, в якому бу�дуть встановленi правила щодо правового режиму їхнього май�на. В договорi сторони можуть, наприклад вказати, що окремiречi, якi сторони набуватимуть пiд час окремого проживання,будуть становити їх спiльну (сумiсну або часткову власнiсть),спiльне майно, набуте пiд час шлюбу та продане пiд час окремо�го проживання, буде належати одному з подружжя, передбачи�ти iншi моменти.

Особистi вiдносини подружжя, якi врегульованi ст. 120 СКпов’язанi з визначенням походження дитини, яка була народже�


на дружиною пiсля спливу десяти мiсяцiв пiсля встановленнярежиму окремого проживання, та порядком усиновлення дитиниодним iз подружжя. СК України не мiстить вказiвки щодо iн�ших особистих прав та обов’язкiв подружжя у цей перiод. У фор�мальному розумiннi це означає, що такi права й обов’язки по�дружжя зберiгаються.

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Якi iснують пiдстави припинення шлюбу?2. В чому полягають особливостi припинення шлюбу внаслiдок

його розiрвання?3. В яких випадках розiрвання шлюбу здiйснюється державни�

ми органами РАЦС?4. В яких випадках розiрвання шлюбу здiйснюється за рiшен�

ням суду?5. В чому полягають правовi наслiдки розiрвання шлюбу?

150 Глава 7

Роздiл IIIПРАВОВIДНОСИНИ

БАТЬКIВ I ДIТЕЙ

Глава 8ÂÈÇÍÀ×ÅÍÍß ÏÎÕÎÄÆÅÍÍß ÄIÒÅÉ

§ 1. Загальнi пiдстави виникненняправ i обов’язкiв батькiв i дiтейНародження фiзичної особи з правової точки зору є

юридичним фактом, з яким норми права пов’язують виникнен�ня рiзноманiтних правовiдносин. Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 25ЦК України у момент народження фiзичної особи виникає їїцивiльна правоздатнiсть. Народження дитини приводить до ви�никнення спорiдненого зв’язку мiж нею та її матiр’ю й батьком.Спорiдненням визнається зв’язок мiж особами, якi походять од�на вiд одної, або вiд спiльного предка. Спорiднення як юридич�ний факт, має триваючий характер (стан). Спорiднення, — як за�значають В. I. Данiлiн та С. I. Реутов, — є пiдставою виникнен�ня бiльшої частини сiмейно�правових вiдносин1. Рiзне юридичнезначення мають спорiдненiсть по прямiй та боковiй лiнiї, спорiд�ненiсть рiзного ступеня. Безперечно, найбiльший обсяг прав таобов’язкiв породжує спорiдненiсть першого ступеня прямої лi�нiї, тобто мiж дiтьми та батьками.

Стосунки мiж батьками та дiтьми можуть мати духовний, мо�ральний, особистий чи майновий характер. Права та обов’язки, щовиникають у батькiв i дiтей, є взаємними. Пiдставою виникненнявзаємних прав та обов’язкiв батькiв i дiтей є кровне спорiднення,походження дiтей вiд даних батькiв. Однак само по собi бiологiчнепоходження спричиняє встановлення лише моральних обов’яз�кiв батькiв i дiтей. Духовнi та моральнi вiдносини мiж батьками тадiтьми можуть iснувати незалежно вiд того, народжена дитина у

1 Данилин В. И., Реутов С. И. Юридические факты в советском семейномправе. — Свердловск: Изд�во Уральского ун�та, 1989. — С. 114—115.

шлюбi чи поза шлюбом, записанi батьки як такi у Книзi реєстрацiїнароджень чи нi. Факт народження дитини породжує виникненнябiологiчного та морального зв’язку мiж нею та її батьком i матiр’ю.Юридичне значення факт походження набуває лише з моментуйого державної реєстрацiї в органах реєстрацiї актiв цивiльногостану (далi — органи РАЦС). Саме тодi дiти визнаються дiтьмисвоїх батькiв не тiльки бiологiчно, а й юридично (в правi). З цьогомоменту виникає юридичний зв’язок мiж батьками та дiтьми.

Батьки i дiти мають взаємнi особистi немайновi та майновiправа та обов’язки. Згiдно зi ст. 121 СК України права та обо�в’язки матерi, батька i дитини ґрунтуються на походженнi ди�тини вiд них, засвiдченому державним органом реєстрацiї ак�тiв цивiльного стану. Отже, юридичною пiдставою вiдносин мiжбатьками та дiтьми є кровне походження дiтей вiд певних осiб(матерi та батька), яке засвiдчене державним органом РАЦС впорядку, встановленому нормами СК України. Сама наявнiстьфактичного складу, який утворюється сукупнiстю двох юридич�них фактiв: подiї — народження дитини та дiї — реєстрацiї наро�дження органом РАЦС, є пiдставою виникнення правовiдносинмiж дiтьми та їх батьками.

Народження фiзичної особи та встановлення її походженняналежать до актiв цивiльного стану, що пiдлягають державнiйреєстрацiї (ст. 49 ЦК України). Державна реєстрацiя в такихвипадках є зовнiшнiм вираженням iснування певної обставини.Вона свiдчить про виникнення права й водночас породжує цеправо, тобто має правовстановлюючий характер. Отже, в сферiсiмейного права походження дитини вiд певних батькiв стаєюридичним фактом лише за умови його посвiдчення компетент�ним державним органом1 — органом РАЦС.

Реєстрацiя народження дитини провадиться з одночаснимвизначенням її походження та присвоєнням прiзвища, власногоiменi та по батьковi. Реєстрацiя народження та визначення по�ходження дитини здiйснюється в порядку, встановленому Пра�вилами реєстрацiї актiв цивiльного стану в Українi2. Заяву про

152 Глава 8

1 Советское семейное право / Под ред. В. А. Рясенцева. — М.: Юрид.лит., 1982. — С. 133.

2 Правила реєстрацiї актiв цивiльного стану в Українi: Затверджено на�казом Мiнiстерства юстицiї України вiд 18 жовтня 2000 р. № 52/5 у редакцiїнаказу Мiнiстерства юстицiї України вiд 22 листопада 2007 р. № 1154/5 //Офiцiйний вiсник України. — 2007. — № 90. — Ст. 3320.

реєстрацiю народження дитини батьки зобов’язанi подати не�вiдкладно, але не пiзнiше одного мiсяця вiд дня народження ди�тини. Реєстрацiя народження дитини провадиться державниморганом РАЦС за мiсцем народження дитини або за мiсцем про�живання її батькiв чи одного з них за їх усною чи письмовою за�явою. У разi хвороби, смертi батькiв або з iнших причин немож�ливостi зареєструвати народження, реєстрацiя здiйснюється зазаявою родичiв, iнших осiб, уповноваженого представника за�кладу охорони здоров’я, у якому народилася дитина або в яко�му на цей час вона перебуває. Поняттям «родичi», яке вжива�ється в СК України, охоплюються такi особи: баба, дiд, прабаба,прадiд, повнорiднi брат i сестра. «Членами сiм’ї» є мачуха, вiт�чим, якi проживають однiєю сiм’єю з малолiтнiми чи неповно�лiтнiми пасинком, падчеркою. «Iншi особи» — це особи, в сiм’їяких виховується дитина. Ними можуть бути тiтка, дядько, дво�юрiднi сестра, брат, а також сусiди чи iншi стороннi особи1.

Для реєстрацiї народження дитини до органiв РАЦС пред’яв�ляються певнi документи, а саме: медичне свiдоцтво про наро�дження чи медична довiдка про перебування дитини пiд нагля�дом лiкувального закладу та документи, що посвiдчують особубатькiв (одного з них). Крiм того, залежно вiд порядку визначенняпоходження дитини вiд певного батька також пред’являються свi�доцтво про шлюб або заява батька (спiльна заява батькiв) про ви�знання батькiвства, або судове рiшення про визнання батькiвства.

На пiдставi реєстрацiї народження дитини видається свiдо�цтво про народження, в якому засвiдчується походження дити�ни вiд зазначених у ньому батькiв (одного з батькiв). Незважа�ючи на те, що в СК України вiдсутня норма, аналогiчна ст. 6КпШС УРСР про правове регулювання шлюбних i сiмейних вiд�носин державою, релiгiйнi обряди, зокрема щодо народженнядитини, не мають правового значення. Вiдповiдно й документипро народження дитини, що видаються на пiдставi таких релiгiй�них обрядiв не є доказом походження дитини вiд певних осiб.

Визначення походження дитини вiд матерi (засвiдчення ма�теринства) не залежить вiд того факту перебувала жiнка, яка на�родила дитину, у шлюбi чи нi. Бiльше того, засвiдчення материн�

Визначення походження дiтей 153

1 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування су�дами окремих норм Сiмейного кодексу України при розглядi справ щодо бать�кiвства, материнства та стягнення алiментiв» вiд 15 травня 2006 р. № 3 //Вiсник Верховного Суду України. — 2006. — № 7.

ства може мати мiсце навiть у разi, коли не визначається батькодитини. Якщо в свiдоцтвi про народження дитини вiдсутнiй за�пис про батька дитини або запис про батька проведено в установ�леному порядку за вказiвкою матерi, жiнка, яка народила дити�ну, вважається одинокою матiр’ю1.

За загальним правилом, документом, що пiдтверджує похо�дження дитини вiд певної матерi, є медичне свiдоцтво про наро�дження, що видається закладами охорони здоров’я, незалежновiд пiдпорядкування та форми власностi, де приймаються поло�ги2. У разi народження дитини поза закладом охорони здоров’япiдставою для реєстрацiї народження є медична довiдка про пе�ребування дитини пiд наглядом лiкувального закладу3 та заявадвох свiдкiв, присутнiх при пологах. У випадку народження ди�тини на морському, рiчковому, повiтряному суднi, у потязi абов iншому транспортному засобi до органiв РАЦС подається акт,складений вiдповiдними посадовими особами (капiтаном судна,командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свiдкiв iлiкаря або фельдшера (якщо лiкар або фельдшер були на транс�портному засобi). У разi вiдсутностi лiкаря або фельдшера реєст�рацiя народження провадиться на пiдставi зазначеного акта тамедичної довiдки про перебування дитини пiд наглядом лiкуваль�ного закладу. Реєстрацiя мертвонародженої дитини провадить�ся на пiдставi лiкарського свiдоцтва про перинатальну смерть4.

При визначеннi походження дитини вiд певного батька важли�ве значення має обставина, перебуває мати дитини в шлюбi чи нi.

154 Глава 8

1 Статус одинокої матерi визначається ст. 181 Закону України «Про вне�сення змiн до Закону України «Про державну допомогу сiм’ям з дiтьми» вiд04.07.2002 р. № 49�IV.

2 Форма № 103/о «Медичне свiдоцтво про народження» затвердженанаказом Мiнiстерства охорони здоров’я України вiд 08.08.2006 р. № 545 «Провпорядкування ведення медичної документацiї, яка засвiдчує випадки наро�дження i смертi» // Офiцiйний вiсник України. — 2006. — № 43. — Ст. 2913.

3 Форма № 103�1/о «Медична довiдка про перебування дитини пiд на�глядом лiкувального закладу» затверджена наказом Мiнiстерства охорони здо�ров’я України вiд 08.08.2006 р. № 545 «Про впорядкування ведення медичноїдокументацiї, яка засвiдчує випадки народження i смертi» // Офiцiйний вiс�ник України. — 2006. — № 43. — Ст. 2913.

4 Форма № 106�2/о «Лiкарське свiдоцтво про перинатальну смерть» за�тверджена наказом Мiнiстерства охорони здоров’я України вiд 08.08.2006 р.№ 545 «Про впорядкування ведення медичної документацiї, яка засвiдчує ви�падки народження i смертi» // Офiцiйний вiсник України. — 2006. — № 43. —Ст. 2913.

§ 2. Визначення походження дитинивiд батькiв, якi перебуваютьу шлюбi мiж собоюПорядок визначення походження дитини залежить, перш

за все, вiд того, перебувають батьки дитини у шлюбi мiж собоючи нi. Майже не викликає питань визначення походження ди�тини, якщо вона народжується жiнкою, яка перебуває у шлюбi,зареєстрованому у встановленому законом порядку. В ч. 1 ст. 122СК закрiплена загальна презумпцiя щодо визначення походжен�ня дитини вiд матерi та батька, якi перебувають у шлюбi мiж со�бою. Так, дитина, яка зачата i (або) народження у шлюбi, вважа�ється такою, яка походить вiд подружжя. При цьому мати дити�ни не повинна надавати доказiв походження дитини вiд свогочоловiка, а останнiй — доводити своє батькiвство. Сама наяв�нiсть шлюбу мiж матiр’ю дитини та чоловiком є доказом похо�дження дитини вiд цього чоловiка. Батько й мати, якi перебува�ють у шлюбi, записуються батьками дитини в Книзi реєстрацiїактiв про народження за заявою будь�кого з них. Законом перед�баченi випадки, коли чоловiк, з яким мати дитини перебуває взареєстрованому шлюбi, може не визнаватися батьком цiєї ди�тини. Так, пiд час реєстрацiї народження мати дитини, яка пе�ребуває у зареєстрованому шлюбi, може заявити, що її чоловiкне є батьком цiєї дитини, i у зв’язку з чим просити не вказуватийого батьком в актовому записi про народження дитини. Таке їїпрохання може бути задоволене лише за наявностi спiльної за�яви самої матерi та її чоловiка про невизнання його батьком дити�ни, а також заяви про визнання батькiвства iншої особи та матерiдитини. Крiм того, якщо мати дитини перебуває у зареєстрова�ному шлюбi, але у порядку, передбаченому чинним законодав�ством, був встановлений режим окремого проживання подруж�жя, дитина, народжена дружиною пiсля спливу десяти мiсяцiв,не вважається такою, що походить вiд її чоловiка.

Факт перебування жiнки у шлюбi встановлюється, як пра�вило, на момент народження дитини. Однак, якщо на моментнародження дитини жiнка не перебуває у шлюбi (припиненняшлюбу або визнання його недiйсним), при визначеннi батькiв�ства юридичне значення має факт зачаття дитини у шлюбi. Отже,дитина, яка народжена пiсля припинення шлюбу або визнанняйого недiйсним, вважається такою, що походить вiд подружжя.Єдиною умовою застосування цього правила є те, що строк iз


моменту припинення шлюбу або визнання його недiйсним i домоменту народження дитини не повинен перевищувати десятимiсяцiв1. Однак жiнка та чоловiк, шлюб мiж якими припинено,можуть подати до органу РАЦС спiльну заяву про невизнанняколишнього чоловiка батьком дитини. Така вимога може бутизадоволена лише у разi подання заяви про визнання батькiвстваiншої особи та матерi дитини. Якщо чоловiк матерi дитини по�мер, то походження дитини, яка народилася до спливу десятимiсяцiв вiд дня його смертi, може бути визначене за спiльною за�явою матерi та чоловiка, який вважає себе батьком цiєї дитини.

У життi трапляються випадки, коли жiнка в момент зачаттядитини перебувала у шлюбi з одним чоловiком, а в момент на�родження дитини — з iншим. Отже, виникає конкуренцiя бать�кiвства, яка чинним сiмейним законодавством вирiшується накористь чоловiка, у шлюбi з яким жiнка народила дитину. Вiд�повiдно до ст. 124 СК України, якщо дитина народилася до спли�ву десяти мiсяцiв вiд дня припинення шлюбу або визнання шлю�бу недiйсним, але пiсля реєстрацiї повторного шлюбу її матерi зiншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловiк її ма�терi у повторному шлюбi. Батькiвство ж попереднього чоловiкаможе бути визначене таким чином:

— у добровiльному порядку при подачi до органу РАЦСспiльної заяви попереднього чоловiка та чоловiка у повторномушлюбi;

— у примусовому порядку за наявностi судового рiшенняпро визначення батькiвства попереднього чоловiка.

На жаль, сьогоднi дуже гострою є проблема безплiдних шлю�бiв. В Українi спостерiгається катастрофiчне зниження народжу�ваностi. Iстотний вплив на її рiвень має безплiддя подружнiх пар,кiлькiсть яких постiйно зростає. Ця тенденцiя обумовлюєтьсяекологiчним станом довкiлля, наслiдками аварiї на ЧАЕС, зни�женням рiвня життя тощо. В лiкуваннi безплiддя в Українi з1987 р. почали застосовуватися новi лiкувальнi програми допо�мiжних репродуктивних технологiй. Цей вид медичної допомо�

156 Глава 8

1 У пункті 2 ст. 48 СК РФ цей строк встановлений у триста днiв. Вважаємо,що обчислення строку днями, а не мiсяцями бiльшою мiрою вiдповiдає медич�ний практицi та спецiальному законодавству, що регулює питання визначеннястрокiв вагiтностi (див., наприклад, Iнструкцiю про визначення критерiїв жи�вонародженостi, мертвонародженостi та перинатального перiоду: Затвердже�на Мiнiстерством охорони здоров’я України вiд 19 лютого 1996 р. № 31).

ги передбачений ст. 48 Основ законодавства України про охо�рону здоров’я1. Вiдповiдно до цiєї норми застосування штучно�го заплiднення та iмплантацiї ембрiона здiйснюється згiдно зумовами та порядком, встановленими Мiнiстерством охорониздоров’я України2, за медичними показаннями повнолiтньої жiн�ки, з якою проводиться така дiя, за умови наявностi письмовоїзгоди подружжя, забезпечення анонiмностi донора та збережен�ня лiкарської таємницi.

Визначення походження дитини народженої в результатi за�стосування допомiжних репродуктивних технологiй регулюєть�ся ст. 123 СК України.

Виходячи з того, що у спiльнiй заявi�зобов’язаннi подружжябере на себе рiвнi права i обов’язки батькiв з виховання i утри�мання майбутньої дитини, у разi застосування до них лiкуваль�них програм допомiжних репродуктивних технологiй вони обоєзаписуються батьками дитини. При цьому один iз них може усвi�домлювати, що вiн не є бiологiчним батьком (матiр’ю) народже�ної дитини. Так, у разi народження дружиною дитини, зачатої врезультатi застосування допомiжних репродуктивних техноло�гiй, здiйснених за письмовою згодою її чоловiка, вiн записуєть�ся батьком дитини. Якщо ембрiон людини, зачатий чоловiком,який перебуває у шлюбi, та iншою жiнкою в результатi застосу�вання допомiжних репродуктивних технологiй, перенесений доорганiзму його дружини, дитина вважається такою, що похо�дить вiд подружжя. У разi перенесення в органiзм iншої жiнкиембрiона людини, зачатого подружжям в результатi застосуван�ня допомiжних репродуктивних технологiй, батьками дитини єподружжя. У разi народження дитини жiнкою, якiй в органiзмбуло перенесено ембрiон людини, зачатий подружжям, реєстра�цiя народження провадиться за заявою подружжя, яке дало зго�ду на таке перенесення. При цьому одночасно з документом, щопiдтверджує факт народження дитини цiєю жiнкою, подаєтьсязасвiдчена нотарiусом її письмова згода на запис подружжя бать�ками дитини. В графi «Для помiток» робиться вiдповiдний за�пис: матiр’ю дитини згiдно з медичним свiдоцтвом про народжен�ня форми № 103/о є громадянка (прiзвище, iм’я, по батьковi).


1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1993. — № 4. — Ст. 19.2 Умови та порядок застосування штучного заплiднення та iмплантацiї

ембрiона (ембрiонiв) та методiв їх проведення: Затверджено наказом Мiнi�стерства охорони здоров’я України вiд 4 лютого 1997 р. № 24.

§ 3. Визначення походження дитини,батьки якої не перебуваютьу шлюбi мiж собоюЗгiдно зi ст. 52 Конституцiї України дiти рiвнi у своїх

правах незалежно вiд походження, а також вiд того, народже�нi вони у шлюбi чи поза ним. Шлюбно�сiмейне законодавствоУкраїни не передбачає рiзницi мiж дiтьми, батьки яких перебу�вають у шлюбi мiж собою, та дiтьми, народженими матiр’ю, якане перебуває у шлюбi. Нiяких моральних та правових обмеженьбудь�якi дiти не зазнають. Iснує лише рiзний порядок визначен�ня походження дитини.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебува�ють у шлюбi мiж собою може вiдбуватися:

— за спiльною заявою матерi та батька дитини (ст. 126 СКУкраїни);

— за заявою чоловiка, який вважає себе батьком дитини(ст. 127 СК України);

— в судовому порядку (ст. 128 СК України).Отже, законодавець закрiплює два порядки визначення похо�

дження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбi мiж собою:— добровiльний;— судовий.Спiльна заява жiнки та чоловiка, якi не перебувають у шлюбi

мiж собою, про реєстрацiю їх матiр’ю та батьком дитини (ст. 126СК України) свiдчить про добровiльнiсть їх рiшення. Саме томуреєстрацiя походження дитини провадиться в органах РАЦС безбудь�яких попереднiх процедур, зокрема судового розгляду. Таказаява може бути подана вказаними особами до органу РАЦС якдо, так i пiсля народження дитини. Особиста присутнiсть їх приподачi заяви не є обов’язковою. Батько (мати) може подати за�яву про визнання батькiвства через представника або надiслатиїї поштою. Єдиною обов’язковою умовою у цих випадках є но�тарiальне засвiдчення заяви та повноважень представника. Пра�во на визнання себе батьком (матiр’ю) дитини не обмежуєтьсявiковим критерiєм. Однак, якщо заява про визнання себе бать�ком дитини подана неповнолiтнiм, державний орган РАЦС зобо�в’язаний повiдомити про запис неповнолiтнього батьком дити�ни його батькiв, опiкуна, пiклувальника, а у разi неможливостiповiдомити про це орган опiки та пiклування. Така конструкцiя

158 Глава 8

ч. 2 ст. 126 СК України дозволяє зробити висновок, що повiдом�лення вiдповiдних осiб про запис неповнолiтньої особи матiр’юдитини законодавством не передбачений. Необхiднiсть повiдом�лення таких осiб, якi за законом пiклуються про неповнолiтнюособу, зумовлена тим, що згiдно з ч. 1 ст. 35 ЦК України непов�нолiтнiй особi, яка записана матiр’ю або батьком дитини, можебути надана повна цивiльна дiєздатнiсть.

Визнання батькiвства — це волевиявлення особи, яка вважаєсебе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодовизнання себе батьком певної дитини недостатньо для настанняправових наслiдкiв. Необхiдно також ще й волевиявлення мате�рi дитини, яке полягає у вираженнi згоди на те, щоб чоловiк бувзаписаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подача доорганiв РАЦС спiльної заяви матерi дитини та чоловiка, якийвважає себе батьком цiєї дитини.

З iншого боку, визнання батькiвства є констатацiєю фак�ту бiологiчного батькiвства особи, яка подала заяву до органiвРАЦС. У юридичнiй лiтературi практично одностайною є дум�ка про те, що визнання батькiвства вимагає поєднання природ�но�бiологiчного (кровного спорiднення) та вольового факторiв1.Це зумовлено тим, що мета визнання батькiвства полягає у пiд�твердженнi (констатацiї) вже iснуючого бiологiчного, кровногоспорiднення мiж чоловiком, який визнає себе батьком, та дити�ною. Для встановлення батькiвських правовiдносин мiж дити�ною та особою, яка не є її бiологiчним батьком, але бажає визна�ти себе батьком цiєї дитини, iснує iнститут усиновлення. Однаку зв’язку з тим, що закон не вимагає з’ясування дiйсного похо�дження дитини при подачi спiльної заяви про визнання батькiв�ства, на практицi можливi випадки набуття батькiвських прав утакому порядку особою, яка бажає усиновити чужу дитину.

Чоловiк, який не перебуває у шлюбi з матiр’ю дитини й вва�жає себе батьком цiєї дитини (ст. 127 СК України), може пода�ти до державного органу РАЦС заяву про визнання себе бать�ком дитини за наявностi однiєї з таких обставин:

— мати дитини померла;— мати дитини оголошена померлою вiдповiдно до ст. 46 ЦК

України;


1 Яковлева Г. В. Охрана прав незамужней матери. — Минск: Изд�во БГУ,1979. — С. 45.

— мати дитини визнана недiєздатною вiдповiдно до ст. 39ЦК України;

— мати дитини визнана безвiсно вiдсутньою вiдповiдно дост. 43 ЦК України;

— мати дитини позбавлена батькiвських прав вiдповiдно дост. 164 СК України;

— мати дитини не проживає з нею не менш як шiсть мiсяцiвi не проявляє про неї материнської турботи та пiклування.

Єдиною умовою прийняття заяви чоловiка, який вважає се�бе батьком дитини, у всiх цих випадках є запис про батька дити�ни у Книзi реєстрацiї народжень за прiзвищем матерi, а iм’я тапо батьковi батька дитини — за вказiвкою матерi. Iншими сло�вами, запис про батька дитини не має правової пiдстави, тобтоне ґрунтується нi на заявi iншого чоловiка, нi на рiшеннi суду.Отже, у чоловiка, який подає заяву про визнання себе батькомдитини, не має суперечності iнтересу з iншою особою.

Визначення батькiвства за рiшенням суду (ст. 128 СК Украї�ни) проводиться за наявностi спору щодо особи, яка є батькомдитини. Ситуацiї, в яких батькiвство встановлюється в судово�му порядку, мають мiсце, коли чоловiк не визнає себе батькомдитини й, навпаки, коли чоловiк вважає себе батьком дитини, ацей факт оспорюється.

Встановлення батькiвства розглядається також як засiб за�хисту прав дитини, тобто мiра, спрямована на вiдновлення (ви�знання) порушених (оспорених) прав дитини1. Така сутнiсть цьо�го юридичного факту обумовлюється тим, що визначення бать�кiвства дитини є пiдставою виникнення батькiвських обов’язкiв,зокрема обов’язку з утримання дитини.

У статтi 128 СК України по�новому вирiшується питаннящодо визначення батькiвства за рiшенням суду. Так, згiдно зiст. 53 КпШС УРСР у разi народження дитини у батькiв, якi неперебувають у шлюбi, за вiдсутностi спiльної заяви батькiв бать�кiвство може бути встановлене в судовому порядку. При цьомувстановлення батькiвства судом можливе лише у разi доведен�ня однiєї з таких обставин:

— спiльне проживання та ведення спiльного господарстваматiр’ю дитини i вiдповiдачем до народження дитини;

160 Глава 8

1 Беспалов Ю. Разбирательство дел об установлении отцовства // Рос.юстиция. — 2000. — № 6. — С. 27.

— спiльне виховання чи утримання ними дитини;— iншi докази, що з достовiрнiстю пiдтверджують визнання

вiдповiдачем батькiвства.У СК України пiдставою для визнання батькiвства можуть

слугувати будь�якi вiдомостi, що засвiдчують походження ди�тини вiд певної особи, зiбранi вiдповiдно до ЦПК України (ч. 2ст. 128 СК України). Таким чином, у СК України окремо не ви�дiляються будь�якi обставини, що можуть бути пiдставами вста�новлення батькiвства. Тим самим скасовано обмеження щодозасобiв доказування батькiвства дитини.

Найбiльш дискусiйним питанням є проблема судових екс�пертиз як доказiв у справах про визначення походження дити�ни. Сучасний рiвень розвитку науки та медицини дозволяє ви�користовувати у судовiй практицi рiзнi види експертиз, зокре�ма експертиз зi встановлення батькiвства (материнства)1. Такiекспертизи можуть бути бiологiчними, судово�медичними, гене�тичними тощо. Однак, не зменшуючи значення висновкiв, зроб�лених у разi проведення цих експертиз, слiд все таки визнати,що й сьогоднi судовi експертизи є лише одним iз доказiв, що пiд�тверджує походження дитини вiд конкретної особи чи спросто�вує це.

Визнання батькiвства в судi здiйснюється у порядку позов�ного провадження. Позов про визнання батькiвства може бутиподаний матiр’ю, опiкуном, пiклувальником дитини або особою,яка утримує та виховує дитину. Дитина, яка досягла повнолiттямає право самостiйно подати позов про визнання батькiвства2.

Як уже зазначалося, позов про визнання батькiвства можеподати також i чоловiк, який вважає себе батьком дитини, якщойого батькiвство не визнається (оспорюється) матiр’ю дитини абоiншими особами. Визнання батькiвства в судовому порядку мож�ливе також лише за умови, що запис про батька дитини у Книзiреєстрацiї народжень вчинено вiдповiдно до вказiвок матерi.


1 Правила проведення судово�медичних експертиз (дослiджень) у вiддi�леннях судово�медичної iмунологiї бюро судово�медичної експертизи: Затвер�джено наказом Мiнiстерства охорони здоров’я України вiд 17.01.1995 р. № 6.

2 У статтi 128 СК України йдеться про повнолiтнiх осiб, але згiдно зiстаттями 34, 35 ЦК України фiзична особа за певних обставин може набува�ти повної цивiльної дiєздатностi до досягнення нею 18 рокiв. Доцiльно було бнадати можливiсть й таким особам самостiйно звертатися до суду з позовомпро визнання батькiвства.

У судовому порядку можуть також встановлюватися фактбатькiвства (материнства) та факт визнання батькiвства. Цi спра�ви розглядаються за правилами окремого провадження.

Встановлення факту батькiвства в судовому порядку вiдрiз�няється вiд визнання батькiвства за рiшенням суду за такимикритерiями:

— вiдсутнiсть спору щодо батькiвства дитини;— смерть фактичного батька дитини;— час народження дитини.У разi смертi чоловiка, який не перебував у шлюбi з матiр’ю

дитини, факт його батькiвства може бути встановлений за рiшен�ням суду (ст. 130 СК України). Заява про встановлення фактубатькiвства приймається судом, якщо запис про батька дитинив Книзi реєстрацiї народжень вчинено вiдповiдно до вказiвокматерi дитини. Заяву про встановлення факту батькiвства мо�жуть подавати тi самi особи, якi мають право пред’являти позовпро визнання батькiвства, крiм, звичайно, особи, яка вважає се�бе батьком дитини.

За рiшенням суду може також бути встановлений й факт ма�теринства (ст. 132 СК України). Умовами розгляду заяви провстановлення факту материнства є:

— смерть жiнки;— за життя ця жiнка вважала себе матiр’ю дитини;— вiдсутнiсть спору щодо материнства цiєї жiнки;— у Книзi реєстрацiї народжень вчинено запис про матiр ди�

тини за заявою родичiв, iнших осiб або уповноваженого пред�ставника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина.

Заява про встановлення факту материнства може бути по�дана батьком, опiкуном, пiклувальником дитини або особою, якаутримує та виховує дитину. У разi досягнення дитиною повно�лiття, вона також може подати таку заяву до суду.

§ 4. Оспорювання батькiвства,материнстваОспорювання батькiвства (материнства) — це невизнан�

ня особою реєстрацiї себе як батька (матерi) дитини. Особа, яказаписана батьком дитини вiдповiдно до положень СК України,має право оспорити своє батькiвство, пред’явивши позов про ви�ключення запису про нього як батька з актового запису про на�

162 Глава 8

родження дитини (ч. 1 ст. 136 СК України). Особа, яка була за�писана батьком дитини на законних пiдставах, повинна довестивiдсутнiсть кровного спорiднення мiж собою й дитиною, бать�ком якої вона записана. Однак заперечення кровного спорiднен�ня не завжди є пiдставою для оспорювання батькiвства. У окре�мих випадках особа, яка записана батьком дитини, повинна такождовести, що на момент вчинення запису про народження дитинивона не знала, що не є батьком дитини. Так, не має права оспо�рювати батькiвство особа, яка дала згоду на застосування допо�мiжних репродуктивних технологiй.

Шлюбно�сiмейне законодавство, яке дiяло до набрання чин�ностi СК України, значно обмежувало можливiсть оспорюван�ня батькiвства особою, яка записана батьком дитини, зокремаможливiсть спростування презумпцiї батькiвства при народжен�нi дитини у шлюбi. Цi обмеження полягали у тому, що, по�пер�ше, оспорювати батькiвство могла лише особа, яка записанабатьком дитини. По�друге, оспорювання батькiвства могло бу�ти здiйснено лише протягом одного року з того часу, коли особiстало або повинно було стати вiдомо про те, що вона записанабатьком дитини1.

СК України також закрiплює певнi межi оспорювання бать�кiвства, але вони значно розширенi. У ст. 136 СК України вста�новленнi межi у часi щодо можливостi оспорювання батькiвства.Так, оспорювання батькiвства можливе тiльки з моменту наро�дження дитини й до досягнення нею повнолiття. Оспорюваннябатькiвства може бути здiйснене протягом цього часу лише у разiякщо дитина є живою. Смерть дитини, батьком якої записанаособа, позбавляє її права оспорювати своє батькiвство.

На вiдмiну вiд норми ч. 1 ст. 56 КпШС УРСР, згiдно з якоюдля вимог про оспорювання батькiвства (материнства) був вста�новлений строк позовної давностi в один рiк2, у СК України за�крiплене положення, що до вимоги чоловiка про виключення


1 Цей строк преклюзивний, а отже поновленню не пiдлягав.2 Особа, записана як батько або мати дитини в Книзi записiв народжень,

або особа, яка фактично є батьком дитини, в разi смертi матерi чи позбавлен�ня її батькiвських прав має право оспорити проведений запис протягом рокуз того часу, коли їй стало або повинно було стати вiдомо про проведений за�пис. Якщо до цього часу особа, записана як батько або мати, була неповно�лiтньою, рiчний строк обчислюється з часу досягнення нею вiсiмнадцяти ро�кiв (ч. 1 ст. 56 КпШС УРСР).

запису про нього як батька з актового запису про народжен�ня дитини позовна давнiсть не застосовується (ч. 6 ст. 136 СКУкраїни).

Оспорювання батькiвства можливе також i з боку таких осiб:— спадкоємцiв особи, яка записана батьком дитини (ст. 137

СК України);— матерi дитини щодо батькiвства свого чоловiка (ст. 138 СК

України).У першому випадку оспорювання батькiвства можливе у разi

смертi особи, яка записана батьком дитини, до народження ди�тини. Спадкоємцi мають право оспорювати батькiвство цiєї осо�би пiсля її смертi за наявностi однiєї з таких обставин:

— подання цiєю особою ще за життя заяви до нотарiуса проневизнання свого батькiвства;

— пред’явлення цiєю особою позову про виключення свогоiменi як батька iз акту запису про народження дитини;

— ця особа не знала про те, що вона записана батьком дити�ни, через поважнi причини1.

У перших двох випадках право на оспорювання батькiвстваособи, яка померла, мають будь�якi її спадкоємцi (за заповiтомчи за законом). Якщо ж особа за життя не знала про те, що воназаписана батьком дитини, оспорити її батькiвство можуть тiль�ки дружина, батьки та дiти цiєї особи, тобто тi особи, якi визна�чаються ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за за�коном.

Жiнка, яка народила дитину у шлюбi, має право оспоритибатькiвство свого чоловiка. Але, захищаючи iнтереси дитини, за�конодавець встановлює обов’язкову вимогу щодо пред’явленняпозову в даному випадку. Таке оспорювання батькiвства мож�ливе лише за наявностi заяви iншої особи про визнання свогобатькiвства щодо цiєї дитини. До вимог жiнки про оспорюваннябатькiвства свого чоловiка застосовується також спецiальна по�зовна давнiсть в один рiк. Але перебiг позовної давностi почи�нається вiд дня реєстрацiї народження дитини, тобто вiд дня ко�ли чоловiк був записаний як батько дитини.

Що стосується спору щодо материнства, то законодавець вре�гулював двi ситуацiї оспорювання материнства. По�перше, жiн�

164 Глава 8

1 Поважнiсть причин у кожному конкретному випадку буде оцiнювати�ся судом.

ка, яка записана матiр’ю дитини, може звернутися до суду iз за�явою про оспорювання свого материнства, тобто про невизнаннясебе матiр’ю дитини. По�друге, материнство жiнки, яка записа�на матiр’ю дитини, може оспорити та жiнка, яка вважає себе ма�тiр’ю цiєї дитини. При цьому у позовi зазначаються одночаснодвi вимоги:

— про невизнання материнства жiнки, яка записана матiр’юдитини;

— про визнання свого материнства.Не має права оспорювати материнство жiнка, якiй було iм�

плантовано зародок, зачатий подружжям (сурогатна матiр), а та�кож жiнка, яка є донором яйцеклiтини для зародка, iмплантова�ного в органiзм iншої жiнки (частини 2 i 3 ст. 123 СК України).

До вимог жiнки, яка записана матiр’ю дитини, та оспорюєсвоє материнство, позовна давнiсть не застосовується. Що сто�сується вимог жiнки про визнання її матiр’ю дитини, то до нихзастосовується спецiальна позовна давнiсть в один рiк. Перебiгпозовної давностi починається вiд дня, коли ця жiнка дiзналасяабо могла дiзнатися, що вона є матiр’ю дитини.

Не є перешкодою для оспорювання батькiвства (материн�ства) особою, яка не визнає себе батьком (матiр’ю), стягнення знеї алiментiв на дитину. Така особа може звернутися до суду зпозовом про виключення вiдомостей про неї як батька (матерi)дитини, тому що пiдставою стягнення алiментiв є саме факт та�кого запису. У разi, якщо позов буде задоволений, то буде ска�сована й пiдстава стягнення алiментiв на дитину.

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Вкажiть пiдстави виникнення прав i обов’язки батькiв i дiтей.2. Як визначається походження дитини вiд батькiв, якi перебу�

вають у шлюбi мiж собою?3. Як визначається походження дитини, батьки якої не перебу�

вають у шлюбi мiж собою?4. За яких умов факт батькiвства, материнства встановлюється

судом?5. Якi особи та за яких умов можуть оспорювати батькiвство,

материнство?


Глава 9ÎÑÎÁÈÑÒI ÍÅÌÀÉÍÎÂI ÏÐÀÂÎÂIÄÍÎÑÈÍÈÁÀÒÜÊIÂ ÒÀ ÄIÒÅÉ

СК України мiстить спецiальну гл. 13 «Особистi немайновiправа i обов’язки батькiв i дiтей», яка зiбрала норми, що регу�люють особистi вiдносини батькiв i дiтей та сприяють форму�ванню дитини як особистостi. Закрiпленi в СК особистi немай�новi права мають свою специфiку. По�перше, цi права позбавленiекономiчного змiсту i не мають грошової оцiнки. По�друге, во�ни належать усiм без винятку батькам та дiтям у рiвному обсязi.По�третє, основна частина цих прав виникає з моменту наро�дження людини, тобто вони є її природними правами. По�чет�верте, вони нерозривно пов’язанi з особою їх носiя.

Права малолiтнiх i неповнолiтнiх дiтей закрiплюються Кон�ституцiєю України, Конвенцiєю ООН про права дитини1, Зако�ном України «Про охорону дитинства»2, Сiмейним кодексом таiншими нормативно�правовими актами, що регулюють суспiль�нi вiдносини в цiй сферi. Конвенцiя ООН «Про права дитини»розглядає дитину як самостiйну особистiсть, надiлену правом iздатну тiєю чи iншою мiрою до самостiйного його здiйснення тазахисту. Визначення поняття дитини дається в ст. 1 Конвенцiїта в ч. 1 ст. 6 СК, згiдно з якими дитиною є особа, яка не досягла18 рокiв. Згiдно з ч. 2 ст. 6 СК малолiтньою вважається дити�на до досягнення нею чотирнадцяти рокiв, а неповнолiтньою —вважається дитина у вiцi вiд чотирнадцяти до вiсiмнадцяти ро�кiв. Слiд також нагадати, що визнання дитини повнiстю дiєздат�ною (наприклад, надання повної цивiльної дiєздатностi згiднозi ст. 35 ЦК України) не впливає на можливiсть розглядати її якдитину.

Стаття 141 СК України встановлює рiвнiсть прав та обо�в’язкiв батькiв стосовно дитини. Мати i батько не мають нiяких

1 Конвенцiя ООН про права дитини вiд 20 листопада1989 р., ратифiкова�на Постановою Верховної Ради УРСР 27 лютого 1991 року // Відомості Вер�ховної Ради УРСР. — 1991. — № 13. — Ст. 145.

2 Закон України вiд 26 квiтня 2001 р. № 2402�Ш // Вiдомостi ВерховноїРади України. — 2001. — № 30. — Ст. 142.

переваг щодо здiйснення виховання. Вони виступають при ви�рiшеннi розбiжностей з приводу виховання дiтей як рiвнi суб’єк�ти права.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 141 СК батько i мати мають рiвнi пра�ва й обов’язки щодо своїх дiтей, незалежно вiд того, чи перебу�вали вони у шлюбi мiж собою.

Сiмейне законодавство визначає низку особистих немайно�вих прав, якi належать дитинi: право жити та виховуватись усiм’ї, право на iм’я, по батьковi та прiзвище, право вислов�лювати свою думку, право на спiлкування з батьками таiншими родичами, право на свободу перемiщення та виборумiсця проживання, право на свiй захист.

Одним iз найважливiших природних прав людини є правона сiм’ю. Сiм’я є первинним та основним осередком суспiльства(ч. 1 ст. 3 СК). Право на сiм’ю включає право особи створити сi�м’ю та жити у нiй (ч. 3 ст. 4 СК). Особливе значення сiм’я маєдля розвитку дитини, у зв’язку з чим держава забезпечує прiо�ритет сiмейного виховання.

Згiдно зi ст. 8 Конвенцiї про права дитини, кожна дитинамає право на збереження своєї iндивiдуальностi. Iндивiдуальни�ми ознаками особи, в першу чергу, є iм’я та прiзвище1. Законо�давство встановлює порядок визначення та закрiплення iменi,прiзвища та по батьковi дитини (статтi 145—148 СК). Право наiм’я — це непорушне i невiдчужуване особисте немайнове пра�во, а також природне право. Право на власне iм’я надає особiюридично забезпечену можливiсть мати певне iм’я, вимагати вiдоточуючих, щоб його називали власним iменем2. Порядок ви�значення iменi дитини передбачено у ст. 146 СК. Iм’я дитини ви�значається за згодою батькiв. Iм’я дитини, народженої жiнкою,яка не перебуває у шлюбi, у разi вiдсутностi добровiльного ви�знання батькiвства визначається матiр’ю дитини. Дитинi можебути дано не бiльше двох iмен, якщо iнше не випливає зi звичаюнацiональної меншини, до якої належать мати та (або) батько.Спiр мiж батьками щодо iменi дитини може вирiшуватися орга�ном опiки та пiклування або судом.

Особистi немайновi правовiдносини батькiв та дiтей 167

1 Закон України «Про охорону дитинства» // Вiдомостi Верховної РадиУкраїни. — 2001. — № 30. — Ст. 142.

2 Цивiльне право України / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.:Юрiнком Iнтер, 1999. — С. 264.

Прiзвище дитини визначається за прiзвищем її батькiв. Навiдмiну вiд власного iменi прiзвище, по батьковi не визначаєтьсядовiльно. Прiзвище дитини визначається прiзвищем її батькiв.

Дiти отримують прiзвище батькiв, якi перебувають у шлюбi.Якщо прiзвище батькiв спiльне, таким воно буде i у дитини. Як�що батьки мають рiзнi прiзвища, дитинi присвоюється прiзви�ще батька або матерi за згодою батькiв. За вiдсутностi згоди спірможе вирішуватися за рiшенням органiв опiки та пiклування абосудом. Батьки, якi мають рiзнi прiзвища, можуть присвоїти ди�тинi подвiйне прiзвище, утворене шляхом з’єднання їхнiх прi�звищ, або якщо воно включає прiзвище одного iз батькiв. При�пинення шлюбу чи визнання його недiйсним не має наслiдкомзмiну прiзвища дитини.

По батьковi дитини визначається у порядку, встановленомуст. 147 СК. За загальним правилом, по батьковi дитини визна�чається за iменем її батька. Якщо дитина народжена жiнкою, якане перебуває у шлюбi, за умови, що батькiвство щодо дитини невизнане, по батьковi визначається за iменем особи, яку мати дити�ни назвала її батьком. Закон України «Про нацiональнi менши�ни в Українi»1 дозволяє громадянам, якi слiдують нацiональнимтрадицiям i не мають звичаю фiксувати «по батьковi», у свiдоц�твi про народження дитини вказувати лише її прiзвище та iм’я.

Одним зi складових елементiв права на iм’я є право на змiнуабо перемiну iменi, прiзвища, по батьковi. Цивiльне та сiмейнезаконодавство України передбачають рiзнi пiдстави i порядокзмiни та перемiни прiзвища, iменi, по батьковi. Право на змiнуiменi, прiзвища реалiзується громадянами пiд час настання пев�них юридичних фактiв сiмейно�правового характеру. Наприклад,дозволяється змiна прiзвища неповнолiтнiх дiтей у зв’язку з ро�зiрванням шлюбу мiж батьками, внаслiдок усиновлення або змi�ни прiзвища батькiв (ст. 148 СК). За заявою батькiв або одногоз них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний не�дiєздатним або безвiсно вiдсутнiм, дитинi, яка не досягала чо�тирнадцяти рокiв та якiй при реєстрацiї народження присвоєнепрiзвище одного з батькiв, може бути змiнено прiзвище на прi�звище другого з батькiв.

У разi заперечення одним iз батькiв щодо змiни прiзвища ди�тини спiр мiж ними щодо такої змiни може вирiшуватися орга�

168 Глава 9

1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 1992. — № 36. — Ст. 529.

ном опiки та пiклування або судом. При вирiшеннi спору беруть�ся до уваги виконання батьками своїх обов’язкiв щодо дитини, атакож iншi обставини, якi засвiдчують вiдповiднiсть змiни прi�звища iнтересам дитини.

Дитина має право на належне батькiвське виховання. Зако�нодавство закрiплює обов’язок батькiв щодо виховання та роз�витку дитини (статтi 150, 151, 152 СК, ст. 12 Закону України«Про охорону дитинства» вiд 26 квiтня 2001 р. № 24002�Ш1).Батьки мають право та зобов’язанi виховувати дитину, пiклува�тися про її здоров’я, фiзичний, духовний i моральний розвиток,навчання, створювати належнi умови для розвитку її природ�них здiбностей, поважати гiднiсть дитини, готувати її до само�стiйного життя та працi. На кожного з батькiв покладається од�накова вiдповiдальнiсть за виховання, навчання i розвиток ди�тини. Виховання включає комплекс дiй батькiв, якi спрямованiна духовний розвиток дiтей, формування їх особистостi, розви�ток здiбностей тощо. Крiм того, батьки зобов’язанi здiйснюватидiї щодо лiкування дiтей у разi хвороби, органiзацiї лiтнього вiд�починку, придбання для них одягу, влаштування їх до дитячихзакладiв2. Здiйснюючи батькiвськi права, виховуючи дитину,батьки тим самим виконують обов’язки щодо її виховання. Ма�ючи рiвнi права щодо вибору форми та методiв виховання дi�тей, батьки повиннi дiяти за взаємною згодою, разом.

Одна з основних особливостей права на виховання полягаєв тому, що його реалiзацiя пов’язана з безпосереднiм впливомвихователя на особистiсть. У СК мiститься чимало норм, якi слу�гують забезпеченню особистого контакту вихователя з тим, коговiн виховує. До них належать: ст. 160 СК, яка визнає мiсцем про�живання малолiтнiх, що не досягли 14�рiчного вiку, мiсце про�живання їхнiх батькiв; ст. 163 СК закрiплює право батькiв на вi�дiбрання малолiтньої дитини вiд iншої особи, яка утримує її усебе не на пiдставi закону або рiшення суду; ст. 168 СК Українисприяє збереженню особистого контакту дiтей i батькiв i пiсляпозбавлення їх батькiвських прав; ст. 247 СК зобов’язує опiкуначи пiклувальника проживати разом iз дитиною, над якою вста�новлено опiку чи пiклування. Цим самим пiдкреслюється необ�


1 Вiдомостi Верховної Ради України. — 2001. — № 30. — Ст. 142.2 Беляков А. М., Ворожейкин Е. М. Советское семейное право. — М., 1974. —

С. 208.

хiднiсть постiйного контакту з дитиною, причому права та обо�в’язки опiкуна (пiклувальника) спiвпадають з правами та обо�в’язками батькiв або усиновителiв.

Батько або матiр зобов’язанi виховувати дитину i у тому ра�зi, якщо вони з нею разом не проживають. Той iз батькiв, хтопроживає окремо вiд дитини, зобов’язаний брати участь у її ви�хованнi та має право на особисте спiлкування з нею (ч. 2 ст. 157СК). СК уперше закрiплює можливiсть договiрного визначеннябатьками цього питання. Згiдно з ч. 4 ст. 157 СК батьки маютьправо укладати договiр щодо здiйснення батькiвських прав тавиконання обов’язкiв тим iз них, хто проживає окремо вiд ди�тини. Закон не передбачає спецiальної форми такого договору.Можна припустити, що вона може бути письмовою. Крiм того,такий договiр за бажанням сторiн може бути нотарiально посвiд�ченим.

За вiдсутностi згоди мiж батьками щодо участi у вихованнiдитини того з них, хто проживає окремо, i виникненнi спору одинiз батькiв може звернутися до органу опiки та пiклування длявирiшення питання. Орган опiки та пiклування визначає спосо�би участi у вихованнi дитини та спiлкування з нею того з бать�кiв, хто проживає окремо вiд неї (ч. 1 ст. 158 СК). Якщо той iзбатькiв, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з бать�кiв, хто проживає окремо, у спiлкуваннi з дитиною та у її вихо�ваннi, зокрема, якщо вiн ухиляється вiд виконання рiшення ор�гану опiки та пiклування, другий з батькiв має право звернути�ся до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1 ст. 159СК). Як випливає з ч. 1 ст. 159 СК, один з батькiв може зверну�тися для вирiшення спору щодо виховання дитини до органуопiки та пiклування або безпосередньо до суду.

Суд визначає способи участi одного з батькiв у вихованнi.При цьому вiн може залишити чи змiнити той порядок, якийбуло встановлено органом опiки та пiклування. Суд визначаєспособи участi одного з батькiв у вихованнi (перiодичнi чи си�стематичнi побачення, можливiсть спiльного вiдпочинку, вiдвi�дування дитиною мiсця його проживання тощо), мiсце та час їх�нього спiлкування з урахуванням вiку, стану здоров’я дитини,стосункiв батькiв, а також iнших обставин, що мають iстотнезначення. В окремих випадках, якщо це викликано iнтересамидитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутнiстюiншої особи. Iнодi той з батькiв, з ким проживає дитина, пере�

170 Глава 9

шкоджає другому з батькiв зустрiчатися та спiлкуватися з дити�ною навiть пiсля винесення судом вiдповiдного рiшення. У разiухилення вiд виконання рiшення суду особою, з якою проживаєдитина, суд за заявою того з батькiв, хто проживає окремо, мо�же передати дитину для проживання з ним (ч. 4 ст. 159 СК).Особа, яка ухиляється вiд виконання рiшення суду, зобов’яза�на вiдшкодувати матерiальну та моральну шкоду, завдану томуз батькiв, хто проживає окремо вiд дитини (ч. 5 ст. 159 СК).

Правом, що забезпечує соцiальне буття людини, є право намiсце проживання. Мiсце проживання дитини, яка не досягла10 рокiв, визначається за згодою батькiв (ч. 1 ст. 160 СК). Завiдсутностi згоди щодо того, з ким iз батькiв буде проживатималолiтня дитина, спiр мiж ними може вирiшуватися судом(ч. 1 ст. 161 СК). Суд при вирiшеннi спору щодо мiсця прожи�вання дитини з одним iз батькiв бере до уваги: ставлення бать�кiв до виконання своїх обов’язкiв; додержання iнтересiв дити�ни; особисту прихильнiсть дитини до кожного з батькiв; вiк ди�тини; стан її здоров’я; самостiйний дохiд того з батькiв, з кимбуде проживати дитина; наявнiсть упорядженого жилого при�мiщення; можливiсть створення умов належного виховання тарозвитку; стосунки батькiв; матерiальне становище кожного зних; сiмейний стан тощо. Якщо суд визнав, що жоден iз батькiвне може створити дитинi належних умов для виховання, на ви�могу баби, дiда або iнших родичiв дитина може бути переданакомусь iз них. Якщо дитина не може бути передана жоднiй з цихосiб, суд може постановити рiшення про вiдiбрання дитини вiдособи, з якою вона проживає (ч. 3 ст. 161 СК), i передати її дляопiкування органiв опiки та пiклування. Якщо дитина досягла14 рокiв, вона сама обирає мiсце свого проживання у разi окре�мого проживання її батькiв (ч. 3 ст. 160 СК). У зв’язку з цим спiрмiж батьками про мiсце проживання дiтей, якi досягли 14�рiч�ного вiку, не пiдлягає судовому розгляду.

Право батькiв на вiдiбрання малолiтньої дитини вiд iн�ших осiб закрiплене ст. 163 СК. Наявнiсть у батькiв абсолютно�го суб’єктивного права на визначення мiсця проживання дiтей,якi не досягли 14 рокiв, забезпечує їм можливiсть вимагати по�вернення малолiтньої дитини вiд будь�якої iншої особи, яка утри�мує її в себе не на пiдставi закону або рiшення суду. Разом iз тим,при вирiшеннi конкретного спору, суд може вiдмовити у вiдi�браннi малолiтньої дитини i передати її батькам або одному з


них, якщо буде встановлено, що це суперечить її iнтересам. Такимчином, суд при вирiшеннi спору виходить iз необхiдностi най�повнiшого забезпечення iнтересiв дитини, а не формального за�доволення права батькiв на її виховання.

Право дитини на сiмейне виховання мiстить у собi такожправо на спiлкування з iншими членами сiм’ї та родичами: дiду�сем, бабусею, братами, сестрами тощо. Це право дитини зберi�гається i у випадку розiрвання шлюбу мiж його батьками чивизнання їхнього шлюбу недiйсним. Дитина, що знаходиться векстремальнiй ситуацiї, має право на спiлкування з батьками таiншими родичами. Екстремальна ситуацiя може виникнути увипадку її арешту, затримки, ув’язнення, нещасливого випадку,тяжкої хвороби (ст. 153 СК України). Дитина, яка опинилась утакому становищi, особливо потребує пiдтримки своїх близьких.Тому вiдмовити їй в контактi з батьками чи родичами можливотiльки за наявностi серйозних причин.

Обов’язок батькiв виховувати неповнолiтнiх дiтей нерозрив�но пов’язаний з обов’язком щодо захисту їх прав та iнтересiв.Згiдно з ч. 1 ст. 242 ЦК батьки є законними представникамисвоїх малолiтнiх та неповнолiтнiх дiтей. Представництво бать�кiв припиняється пiсля досягнення дiтьми повнолiття, набуттянеповнолiтньою особою повної дiєздатностi (статтi 34, 35 ЦК),а також у зв’язку з позбавленням батькiвських прав.

Позбавлення батькiвських прав — один iз найскладнiшихi важливих за своїми правовими наслiдками видiв сiмейно�пра�вових спорiв. Позбавлення батькiвських прав — не просто спо�сiб їхньої втрати, а й мiра сiмейно�правової вiдповiдальностi запорушення одним iз батькiв прав своєї дитини, нехтування її iн�тересами. Про винятковiсть позбавлення батькiвських прав го�ворить вичерпний перелiк його пiдстав (ст. 164 СК).

1. Пiдставою для позбавлення батькiвських прав може бутивiдмова без поважних причин забрати свою дитину з пологово�го будинку (вiддiлення) або з iншого закладу охорони здоров’я.Про вiдмову свiдчать дiї батькiв, якi ухиляються вiд того, щобзабрати свою дитину додому. Якщо самотня мати без поваж�них причин вiдмовляється взяти дитину з пологового будин�ку, лiкарнi, кидає її, не виявляючи iнтересу до її подальшої долi,то виникає одна з передбачених ст. 164 СК пiдстав для позбав�лення її батькiвських прав. Якщо самотня мати висловлює своєбажання влаштувати дитину назавжди (чи на час) до однiєї з ди�

172 Глава 9

тячих установ, немає пiдстав для позбавлення її батькiвськихправ. Не буде визнаватися вiдмовою вiд дитини i згода матерi/батька на усиновлення дитини без указiвки конкретної особи —майбутнього усиновителя (ст. 217 СК).

2. Пiдставою для позбавлення батькiвських прав є такожухилення вiд виконання батьками своїх обов’язкiв щодо вихо�вання дитини. Для винесення рiшення суду недостатньо пере�конатися у фактi об’єктивного невиконання батьками своїх обо�в’язкiв. Необхiдно також встановити, що батьки систематично,незважаючи на попередження, не виконують свої батькiвськiобов’язки хоча i мають для цього можливостi.

3. Пiдставою для позбавлення батькiвських прав може слу�гувати жорстоке поводження з дiтьми. Поняття «жорстоке по�водження» включає такi ознаки: фiзичне насильство над дити�ною, iнакше кажучи, побої, побиття неповнолiтнього, заподiянняйому фiзичних страждань, болю у будь�який спосiб; психiчненасильство над дитиною через подавления її волi, погрози, на�вiювання почуття страху; замах на статеву недоторканiсть дiтей,що становить особливу небезпеку для несформованої нi духов�но, нi фiзично особистостi. Жорстоке поводження з дитиною мо�же виявлятися у фiзичному чи психiчному насильствi, застосу�ваннi неприпустимих прийомiв виховання, приниження люд�ської гiдностi дитини.

4. Особливе мiсце серед пiдстав позбавлення батькiвськихправ займає алкоголiзм або наркоманiя батькiв. Найбiльшу не�безпеку для дiтей становить та форма алкоголiзму, яку визна�ють хворобою, поєднаною з повним паралiчем волi, коли тягадо спиртного перемагає всi iншi почуття, у тому числi батькiв�ськi. Що стосується наркоманiї, то вважається, що вона самапо собi має хронiчний характер i теж пов’язана з повним ура�женням вольової сфери поводження батькiв. Про токсикоманiюбатькiв у СК не йдеться. Для позбавлення батькiвських правлише через алкоголiзм або наркоманiю потрiбен вiдповiдний ме�дичний висновок. Однак потреби в ньому, як правило, не вини�кає, оскiльки в дiях батька�алкоголiка зазвичай наявнi такожiншi ознаки неправомiрної поведiнки, що дозволяють удатися допозбавлення батькiвських прав. Як на думку фахiвцiв, батько —хронiчний алкоголiк або наркоман не в змозi усвiдомлювати щовiдбувається, його не можна позбавити батькiвських прав. Длязахисту iнтересiв дiтей у таких випадках може бути застосова�


ний iншiй засiб — вiдiбрання дитини вiд батькiв без позбавлен�ня їх батькiвських прав (ст. 170 СК).

5. Подальша пiдстава для позбавлення батькiвських прав —зловживання своїми батькiвськими правами, що виражається врiзних формах. Iнодi вона полягає в дiях i вчинках, що мають наметi перешкодити дитинi учитися, одержати освiту. Привчатисвоїх дiтей до вживання спиртних напоїв, алкоголю — теж рiз�новид зловживання батькiвським правом. Те саме можна сказа�ти про випадки, коли батьки використовують неповнолiтньогодля вчинення злочину. Зловживають батькiвськими правами iтi, хто змушує своїх дiтей займатися жебракуванням та бродяж�ництвом. Небезпека зловживання батькiвськими правами — увикористаннi безпомiчного стану дитини, застосування до неїпсихiчного (а iнодi й фiзичного) тиску, прямо пов’язаного з гру�бим порушенням його прав. Причому таке порушення, як пра�вило, має систематичний характер.

6. Наступною пiдставою для позбавлення батькiвських прав,передбаченою ст. 164 СК, є умисний злочин проти життя, здо�ров’я своїх дiтей. Як самостiйна пiдстава позбавлення батькiв�ських прав злочин подiбного роду ранiше не фiгурував. Тут ма�ються на увазi усвiдомленi, цiлеспрямованi дiї, вчиненi батька�ми щодо своїх неповнолiтнiх дiтей. Це можуть бути: замах навбивство дитини, прагнення довести її до самогубства, тяжкi тi�леснi ушкодження, побої, катування, зараження венеричною хво�робою, ВIЛ�iнфекцiєю, залишення малолiтньої дитини в небез�печному, загрозливому для її життя станi тощо. Кожен iз перелi�чених злочинiв, вчинений одним iз батькiв, належить до числатяжких, суспiльно небезпечних, та таких, що суперечать людськiйприродi. Тому особа, яка вчинила злочин проти дитини, заслу�говує застосування сiмейно�правової вiдповiдальностi у вигля�дi позбавлення батькiвських прав.

Приведений перелiк пiдстав позбавлення батькiвських прав,зафiксованих у ст. 164 СК, є вичерпним, тому розширювально�му тлумаченню вiн не пiдлягає.

Зрозумiло, що провина одного з батькiв може бути бiльшоючи меншою, навмисною i необережною. Тим бiльше, йдеться що�до складних, триваючих до повнолiття вiдносин, що складають�ся з найрiзноманiтнiших, часом суперечливих фактiв i дiй. Томуоцiнка судом поведiнки одного з батькiв з погляду його прови�ни як вихователя дозволяє щоразу знайти найбiльш придатну

174 Глава 9

до конкретної ситуацiї мiру вiдповiдальностi. За незмiрно вели�кого ступеня провини, свiдомого заподiяння шкоди неповнолiт�ньому можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть особи. Якщо маємiсце завзяте небажання виконувати батькiвськi права й обо�в’язки, злiсне зловживання ними — застосовують позбавленнябатькiвських прав.

Позбавлення батькiвських прав термiном не обмежене. Це неозначає, що воно має незворотний характер. Сiмейний кодексУкраїни допускає вiдновлення в батькiвських правах, якщо цьо�го вимагають iнтереси дiтей i якщо дiти не усиновленi. Це мож�ливо лише у разi якщо батьки змiнили свою поведiнку i довели,що пiклуються про дитину, мають бажання здiйснювати її вихо�вання.

Особа, позбавлена батькiвських прав, залишається матiр’ючи батьком дитини, але правовi наслiдки пiсля набрання чинно�стi рiшенням суду все ж наступають. Згiдно зi ст. 166 СК особа,позбавлена батькiвських прав: втрачає особистi немайновi пра�ва щодо дитини та звiльняється вiд обов’язкiв щодо її вихован�ня; перестає бути законним представником дитини; втрачає пра�ва на пiльги та державну допомогу, що надаються сiм’ям iз дiть�ми; не може бути усиновлювачем, опiкуном та пiклувальником;не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов’яза�них iз батькiвством, якi вона могла б мати у разi своєї непраце�здатностi (право на утримання, право на пенсiю та вiдшкоду�вання шкоди у разi втрати годувальника, право на спадкування);втрачає iншi права, заснованi на спорiдненостi з дитиною.

У випадку вiдсутностi всякої провини одного з батькiв у ство�реннi несприятливих умов, якщо вiн, за висновком фахiвцiв, нев змозi займатися вихованням, нi про яку вiдповiдальнiсть нейдеться. Iнтереси дитини у таких випадках захищаються за до�помогою вiдiбрання дитини вiд батькiв без позбавлення бать�кiвських прав (ст. 170 СК). Оскiльки вiдiбрання за рiшеннямсуду дитини теж пов’язане з позбавленням права на виховання,воно безсумнiвно здатне зiграти попереджувальну роль. Саметому нерiдко вiдiбрання за рiшенням суду розглядають як захiдвпливу, що передує позбавленню батькiвських прав. Але такоюмiрою вiдiбрання буде лише тодi, коли поведiнка одного з бать�кiв, у якого вiдбирається дитина, буде контролюватися органа�ми опiки та пiклування. Якщо до моменту розгляду позову провiдiбрання дитини небезпека зникає, немає рацiї здiйснювати


вiдiбрання. Але, вiдмовляючи у позовi, суд повинен повiдомитиорган опiки та пiклування щодо необхiдностi подальшого на�гляду за родиною.

При задоволеннi позову дiти передаються другому з батькiвабо дiдовi, бабi, або органу опiки та пiклування, про що робить�ся вiдповiдне застереження в рiшеннi суду. Тiльки цi органи йобирають найпридатнiшу з усiх точок зору форму влаштуваннянеповнолiтнього. Рiшення про повернення дитини батькам мо�же бути прийняте судом, якщо вiдпадуть причини, що слугува�ли пiдставою до вiдiбрання дитини.

Законодавством встановлений вичерпний перелiк спорiв,пов’язаних iз вихованням дiтей, що розглядаються судом i вяких обов’язкову участь беруть органи опiки та пiклування. Доних, зокрема належать спори: про мiсце проживання дитини прироздiльному проживаннi батькiв (ст. 161 СК); про здiйснен�ня батькiвських прав батьком або матiр’ю, який/яка проживаєокремо вiд дитини (статтi 158,159 СК); про вiдiбрання батька�ми малолiтньої дитини вiд будь�якої особи, яка тримає її не напiдставi закону чи рiшення суду (ст. 163 СК); про позбавленнята вiдновлення батькiвських прав (статтi 164—169 СК); про вiдi�брання дитини вiд батькiв без позбавлення їх батькiвських прав(ст. 170 СК).

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Назвiть засади здiйснення батькiвських прав з виховання ди�

тини.2. Ознаки особистих немайнових прав батькiв щодо дiтей.3. Як визначається iм’я, по батьковi, прiзвище дитини?4. Яким чином вирiшується спір щодо участi у вихованнi дити�

ни того з батькiв, хто проживає окремо вiд неї?5. Хто визначає мiсце проживання дитини, яка досягла 14 рокiв?6. Назвiть пiдстави позбавлення батькiвських прав.7. Правовi наслiдки обмеження в батькiвських правах, за рiшен�

ням суду?

176 Глава 9

Глава 10ÌÀÉÍÎÂI ÏÐÀÂÎÂIÄÍÎÑÈÍÈÁÀÒÜÊIÂ ÒÀ ÄIÒÅÉ

§ 1. Правовiдносини батькiв та дiтейз приводу майнаОкрему групу сiмейних правовiдносин становлять май�

новi правовiдносини батькiв та дiтей. У сiмейно�правовiй лiте�ратурi вони подiляються на двi групи: 1) правовiдносини з при�воду майна та 2) правовiдносини щодо утримання. Перш завсе необхiдно розглянути перший вид правовiдносин — тi, щовиникають мiж батьками та дiтьми стосовно належного їм май�на. Такi правовiдносини подiляються на три види залежно вiдджерела набуття майна. До них, зокрема належать правовiдно�сини щодо майна: а) набутого батьками i призначеного для по�треб усiєї сiм’ї; б) набутого за рахунок спiльної працi чи спiльнихкоштiв батькiв i дiтей; в) майна, що набувається самими дiтьмина рiзних правових пiдставах.

Кожна сiм’я має певний обсяг майна, яке призначене для за�доволення побутових та iнших потреб її членiв. Сiмейне зако�нодавство послiдовно закрiплює принцип роздiльностi майнабатькiв i дiтей. Згiдно з ч. 1 ст. 173 СК батьки i дiти, зокрема тi,якi спiльно проживають, можуть бути самостiйними власника�ми майна. Це означає, що незалежно вiд тривалостi спiльногопроживання та спiльного користування роздiльним майном, якеналежить батькам або дитинi, воно зберiгає свiй первiсний пра�вовий режим. СК уводить також презумпцiю права власно�стi батькiв на спiрне майно. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 173 СК привирiшеннi спору мiж батьками та малолiтнiми, неповнолiтнi�ми дiтьми, якi спiльно проживають, щодо належностi їм май�на вважається, що воно є власнiстю батькiв, якщо iнше не вста�новлено судом. Виняток з цього правила стосується речей, якiпридбанi батьками чи одним iз них для забезпечення розвитку,навчання i виховання дитини (одяг, iншi речi особистого вжит�ку, iграшки, книги, музичнi iнструменти, спортивне обладнан�ня тощо). СК прямо закрiплює право власностi дитини на такемайно (ст. 174).

Батьки при визначеннi порядку володiння та користуваннямайном, що належить їм на правi спiльної сумiсної власностi, атакож роздiльним майном зобов’язанi враховувати iнтереси своїхдiтей. Майно, що забезпечує виховання i розвиток дитини, вонизобов’язанi передавати їй у користування (ч. 1 ст. 59, ч. 1 ст. 176СК). Вiдповiдно до ч. 2 ст.176 СК права батькiв i дiтей на корис�тування житлом, що є власнiстю когось iз них, встановлюють�ся законом. При розпорядженнi своїм майном дружина, чоловiкзобов’язанi враховувати iнтереси дитини, iнших членiв сiм’ї, якiвiдповiдно до закону мають право користуватися ним (ст. 59СК). Майно, набуте батьками та дiтьми за рахунок їхньої спiль�ної працi чи спiльних коштiв, належить їм на правi спiльної су�мiсної власностi (ст. 175 СК).

Батьки вирiшують спiльно питання про управлiння майномдитини. Порядок вчинення батьками правочинiв щодо майнадитини визначається законодавством (ст. 177 СК). За загаль�ним правилом продукцiя, плоди i доходи вiд майна, що нале�жить власниковi речi, є його власнiстю (ст. 189 ЦК). Це прави�ло поширюється на випадки, коли власником речi є особа, якане досягла повнолiття. Саме вона набуває прав щодо плодiв тадоходiв вiд належного їй майна. Однак управляють таким май�ном i доходами вiд нього батьки дитини. Крiм того, закон надаєбатькам право використовувати доходи вiд майна, що належитьмалолiтнiй дитинi, на виховання та утримання iнших дiтей, а та�кож на невiдкладнi потреби сiм’ї. Неповнолiтня дитина розпо�ряджається доходом вiд свого майна вiдповiдно до цивiльногозаконодавства (ст. 178 СК).

Батьки управляють майном своєї дитини до досягнення неюповнолiття та набуття повної цивiльної дiєздатностi (статтi 34,35 ЦК). Пiсля припинення управлiння батьки зобов’язанi повер�нути дитинi майно, яким вони управляли, а також доходи вiднього (ч. 7 ст. 177 СК). У випадку неналежного виконання бать�ками своїх обов’язкiв щодо управлiння майном дитини на нихможе бути покладений обов’язок вiдшкодувати заподiяну їй ма�терiальну шкоду та повернути доходи, одержанi вiд управлiнняїї майном (ч. 8 ст. 177 СК).

Законом урегульований правовий режим майна, одержано�го як алiментнi виплати. Алiменти виплачуються на iм’я того збатькiв, з ким проживає дитина. Разом iз правом власностi наалiменти за батьками закрiплюється й обов’язок використову�

178 Глава 10

вати їх строго за цiльовим призначенням, тобто для задоволен�ня фiзичних, духовних й iнших потреб дитини, її навчання i роз�витку (ч. 1 ст. 179 СК). В СК закрiплено право неповнолiтньоїдитини брати участь у розпорядженнi алiментами, якi одержанiдля її утримання. Неповнолiтня дитина, тобто особа, яка досяг�ла 14 рокiв, має право на самостiйне одержання алiментiв i роз�порядження ними вiдповiдно до ЦК.

§ 2. Правовiдносини батькiв та дiтей щодо утримання.Обов’язок батькiв утримувати дитинуПравовiдносини батькiв та дiтей щодо утримання —

це правовiдносини, в яких одна сторона зобов’язана надати другiйсторонi утримання на пiдставах i в порядку, що встановленi зако�ном, а друга сторона вправi вимагати виконання такого обов’яз�ку. Правовiдносини (зобов’язання) батькiв та дiтей щодо утри�мання залежно вiд самої зобов’язаної особи можна подiлити надвi основнi групи, кожна з яких має свої пiдгрупи. По�перше, цезобов’язання батькiв щодо утримання дитини, до яких входятьзобов’язання батькiв щодо утримання дитини до досягнення неюповнолiття (ст. 180 СК); зобов’язання батькiв щодо утриманняповнолiтнiх дочки, сина, якi продовжують навчання й у зв’язкуз цим потребують матерiальної допомоги (ст. 199 СК); зобов’я�зання батькiв щодо утримання непрацездатних повнолiтнiх доч�ки, сина, якi потребують матерiальної допомоги (ст. 198 СК);зобов’язання батькiв брати участь у додаткових витратах на дити�ну, що викликанi особливими обставинами (ст. 185 СК). По�дру�ге, це зобов’язання повнолiтнiх дiтей щодо утримання батькiв,до яких входять зобов’язання повнолiтнiх дiтей щодо утриман�ня непрацездатних батькiв, якi потребують матерiальної допо�моги (ст. 202 СК); зобов’язання повнолiтнiх дiтей брати участьу додаткових витратах на батькiв, викликаних тяжкою хворо�бою, iнвалiднiстю або немiчнiстю (ст. 203 СК).

У зв’язку з особливим станом дитини як особи, що через свiйвiк потребує певної матерiальної пiдтримки та захисту, окремезначення мають зобов’язання батькiв щодо утримання дитинидо досягнення нею повнолiття.

Закон передбачає два порядки надання батьками утриман�ня дитинi: добровiльний та примусовий. У науковiй лiтературiдобровiльне виконання батьками обов’язкiв щодо утримання ди�

Майновi правовiдносини батькiв та дiтей 179

тини подiляють на фактичне та договiрне1. У нормально функ�цiонуючiй сiм’ї обов’язки з утримання виконуються батькамидобровiльно. В СК значно розширено засоби забезпечення iнте�ресiв дитини i надано можливiсть батькам самим визначати пи�тання, пов’язанi з виконанням ними зобов’язань щодо утриманняшляхом укладання рiзних договорiв. У цьому випадку йдетьсяпро договiрне утримання дитини. Батьки, зокрема, можуть до�мовлятися про розмiр коштiв, що витрачаються на харчування,одяг, навчання, проведення дозвiлля й iншi побутовi потребидитини. Бажаючи забезпечити добровiльне виконання обов’яз�кiв на майбутнє батьки можуть надати своїй домовленостi обо�в’язкового юридичного значення, уклавши про це договiр (ч. 2ст. 93 i ст. 189 СК).

Як вже зазначалося, законодавство передбачає не тiльки до�бровiльний, але i примусовий порядок сплати алiментiв. Вiн маємiсце у разi виникнення спору про надання коштiв на утриман�ня дитини. Спiр щодо утримання дитини може виникнути як зароздiльного, так i за спiльного проживання батькiв. Це пов’язанез тим, що незважаючи на спiльнiсть побуту, мiж батьками мож�ливi суперечки стосовно обсягу коштiв, необхiдних для утри�мання дитини. У такому випадку кожний з подружжя може звер�нутися до суду з вимогою про стягнення алiментiв у примусо�вому порядку.

СК передбачає два способи визначення розмiру алiмен�тiв: 1) у частцi вiд заробiтку (доходу) матерi, батька дитини та2) у твердiй грошовiй сумi. Треба зазначити, що правове регу�лювання вiдносин щодо утримання в цьому аспектi зазнало кар�динальних змiн. СК вiдмовився вiд традицiйних для сiмейногоправа фiксованих алiментних часток (1/4, 1/3, 1/2). За новимСК визначення розмiру алiментiв вiдбувається в частковому вiд�ношеннi до заробiтку (доходу) батькiв, однак сам розмiр такоїчастки законом не встановлюється. Вiн визначається судом укожному конкретному випадку примусового стягнення алiмен�тiв (ст. 183 СК). Суд, при визначеннi частини заробiтку (дохо�ду), стягуваної як алiменти, може варiювати залежно вiд спiв�вiдношення одержуваної суми з прожитковим мiнiмумом. Алi�менти, спрямованi на утримання дитини, мають бути достатнiми

180 Глава 10

1 Гражданское право: Учебник. — 2�е изд., перераб. и дополн. / Под ред.А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М.: Проспект, 1999. — Т. 3. — С. 491.

i разом з тим спiврозмiрними з урахуванням мети зобов’язаннящодо утримання. Вiдповiдно до ст. 182 СК при визначеннi роз�мiру алiментiв суд враховує: а) стан здоров’я та матерiальне ста�новище дитини; б) стан здоров’я та матерiальне становище плат�ника алiментiв; в) наявнiсть у платника алiментiв iнших дiтей,непрацездатних чоловiка, дружини, батькiв, дочки, сина; г) iншiобставини, що мають iстотне значення.

У СК збережено iдею встановлення мiнiмального розмiруалiментiв. Так, у ч. 2 ст. 182 СК закрiплене правило, вiдповiд�но до якого мiнiмальний розмiр алiментiв на одну дитину не мо�же бути меншим, нiж 30 вiдсоткiв прожиткового мiнiмуму длядитини вiдповiдного вiку, за винятком випадкiв, передбаченихст. 184 цього Кодексу. Максимального розмiру алiментiв СК невстановлює. Якщо стягуються алiменти на двох i бiльше дiтей,суд визначає єдину частку вiд заробiтку (доходу) матерi, батькана їхнє утримання, що буде стягуватися до досягнення найстар�шою дитиною повнолiття (ч. 2 ст. 183 СК). Якщо пiсля досяг�нення повнолiття найстаршою дитиною нiхто з батькiв не звер�нувся до суду з позовом про визначення розмiру алiментiв наiнших дiтей, алiменти стягуються з вирахуванням тiєї рiвноїчастки, що припадала на дитину, яка досягла повнолiття (ч. 3ст. 183 СК).

За заявою платника або одержувача суд може визначитирозмiр алiментiв не в частцi вiд заробiтку (доходу) платника, а утвердiй грошовiй сумi. Це можливо у випадках, якщо платникалiментiв має нерегулярний, мiнливий дохiд, частину доходуодержує в натурi, а також за наявностi iнших обставин, що ма�ють iстотне значення (ст. 184 СК). Як видно, перелiк пiдстав, якiдають суду можливiсть встановити розмiр алiментiв у твердiйгрошовiй сумi у законi однозначно не визначений. Такий пiдхiддоцiльно застосувати i в iнших випадках, наприклад, якщо вiд�повiдач не працює чи нелегально одержує доходи з рiзних дже�рел, у зв’язку з чим їхнiй загальний розмiр складно визначити.Можна припустити, що сюди варто вiднести i випадок, коли увiдповiдача дохiд вiдсутнiй, але, разом iз тим, вiн має на правiвласностi певне майно. У цiй ситуацiї виходити з фактичного чипередбачуваного заробiтку платника алiментiв через його вiдсут�нiсть не уявляється можливим. Суд може вiдмовити у визна�ченнi розмiру алiментiв у твердiй грошовiй сумi, якщо вважаємотиви позивача безпiдставними.


Позов про стягнення алiментiв може бути заявлений: а) ма�тiр’ю або батьком; б) усиновлювачем; в) опiкуном чи пiклуваль�ником; г) патронатним вихователем; д) самою дитиною по до�сягненню нею 14�рiчного вiку. При збереженнi правового зв’язкумiж дитиною й iншим з батькiв звернутися до нього з позовомпро примусове стягнення алiментiв може усиновлювач, оскiль�ки права й обов’язки усиновлювачiв щодо дитини прирiвнюють�ся до батькiвських прав i обов’язкiв (частини 1, 4 ст. 232 СК).

Алiменти можуть стягуватися в примусовому порядку з обохбатькiв, зокрема при позбавленнi їх батькiвських прав, оскiль�ки останнє не звiльняє вiд обов’язку по утриманню дитини (ч. 2ст. 166 СК). У такому випадку позов може бути пред’явленийродичем, а також iншою особою, що здiйснює функцiї опiкуна чипiклувальника (частини 4, 5 ст. 167, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 249 СК).

У СК вкрай невиразно врегульоване питання про стягненняалiментiв на дiтей, що залишилися без пiклування батькiв i пе�ребувають у дитячих закладах (ч. 2 ст. 248, ч. 2 ст. 193 СК). Пе�редбачається, що з обох батькiв, якщо вони не беруть участi вутриманнi дитини, алiменти можуть бути стягненi на загальнихпiдставах, однак за чиєю iнiцiативою може провадитися таке стяг�нення — не вказується. Очевидно, до суду з вимогою про стяг�нення алiментiв з батькiв може звернутися дитячий заклад, у яко�му проживає дитина (ст. 245 СК). Вбачається, що в iнтересахдитини було б доцiльнiше закрiпити не право, а обов’язок вiдпо�вiдних органiв закладу звертатися до суду з позовом про стяг�нення алiментiв з батькiв, що ухиляються вiд утримання дитини.За рiшенням суду алiменти можуть перераховуватися на особис�тий рахунок дитини у вiддiленнi Державного ощадного банкуУкраїни (ч. 3 ст. 193 СК).

Обов’язок щодо захисту прав i iнтересiв дитини покладаєть�ся законом на патронатного вихователя, що також вправi без спе�цiальних на те повноважень висунути позовнi вимоги до бать�кiв (п. 3 ч. 1 ст. 255 СК). Новелою СК є те, що з позовом простягнення алiментiв до платника може звернутися сама дитинапо досягненню нею 14�рiчного вiку (ч. 1 ст. 18 СК).

За загальним правилом, алiменти на дитину присуджують�ся за рiшенням суду вiд дня подання позову на майбутнiй час(ч. 1 ст. 191 СК). Алiменти за минулий час можуть бути прису�дженi лише за певних умов, що встановлюються СК. Вiдповiд�но до ч. 2 ст. 191 СК це можливо у випадках, якщо позивач по�

182 Глава 10

дасть суду докази того, що вiн вживав заходiв для одержанняалiментiв з вiдповiдача, але не мiг їх одержати у зв’язку з ухи�ленням останнього вiд їх сплати. У цьому разi суд може прису�дити алiменти за минулий час, але не бiльш як за три роки.

СК передбачає можливiсть зменшення та збiльшення розмi�ру алiментiв. Так, вiдповiдно до ч. 1 ст. 192 СК розмiр алiментiв,визначений за рiшенням суду або за домовленiстю мiж батька�ми, може бути згодом зменшено або збiльшено за рiшенням судуза позовом платника або одержувача алiментiв. Перелiк обста�вин, якi можуть слугувати пiдставами для зменшення або збiль�шення розмiру алiментiв, є вичерпним — це змiна матерiальногочи сiмейного стану платника або одержувача алiментiв, погiр�шення або полiпшення здоров’я когось iз них. По сутi, не зазна�ченi обставини, а викликанi ними ускладнення (наприклад, не�можливiсть внаслiдок погiршення здоров’я задовольнити потре�би самого платника алiментiв або iнших його дiтей), слугуютьпiдставою для змiни розмiру алiментiв. Так, розмiр алiментiвможе бути зменшений судом у випадку народження в платникаалiментiв дитини, оскiльки при стягненнi алiментiв у встанов�леному ранiше розмiрi, ця дитина виявилася б менш забезпече�ною, нiж дiти, що одержують алiменти. Iншою пiдставою змен�шення розмiру алiментiв може стати непрацездатнiсть платни�ка. Розмiр алiментiв також може бути зменшено, якщо дитинаперебуває на утриманнi держави, територiальної громади абоюридичної особи, за заявою батькiв та за згодою органу опiки тапiклування (ч. 2 ст. 192 СК). Як уже зазначалося, при визначен�нi розмiру алiментiв суд враховує стан здоров’я дитини, а такожїї матерiальне становище (ч. 1 ст. 182 СК), вiдповiдно змiна за�значених обставин є пiдставою для змiни розмiру алiментiв i тежповинна братися судом до уваги. Так, якщо дитина, що досяглавiдповiдного вiку, працює i має достатнiй заробiток, а матерi�альне становище платника алiментiв навпаки — погiршилося, да�нi обставини можуть слугувати пiдставою для зменшення роз�мiру алiментiв.

Крiм примусового виконання обов’язкiв щодо утримання всудовому порядку, СК мiстить i iншi способи захисту поруше�них прав у випадку невиконання таких обов’язкiв. Зокрема пе�редбачена можливiсть звернення платника алiментiв до суду зазахистом своїх прав у випадку, якщо одержувач алiментiв витра�чає їх не за цiльовим призначенням (ст. 186 СК).


Iнодi життєвi обставини складаються таким чином, що ви�никає необхiднiсть робити заздалегiдь не передбачуванi витра�ти. Це може бути пов’язано з рiзними причинами як позитивно�го, так i негативного характеру, наприклад, потребою придбаннядля дитини комп’ютера, музичного iнструмента, спортивногоспорядження або забезпечення дитинi стороннього догляду тапосиленого харчування у зв’язку з хворобою. СК передбачає обо�в’язок батькiв брати участь у додаткових витратах на дiтей, якiвикликанi особливими обставинами (розвитком здiбностей ди�тини, її хворобою, калiцтвом тощо) — (ст. 185 СК).

Додатковi витрати на дитину можуть бути викликанi трива�лими або тимчасовими за своєю природою обставинами i вiд�повiдно мати разовий чи регулярний характер. Тому закон пе�редбачає їх разове, перiодичне чи постiйне покриття. Крiм того,один з батькiв залежно вiд ситуацiї, що виникла, може за своїмвибором вимагати вiдшкодування вже понесених ним додатко�вих витрат на дитину чи вимагати фiнансування iншим iз бать�кiв таких витрат наперед (ч. 2 ст. 185 СК). Розмiр додатковихвитрат визначається судом у твердiй грошовiй сумi. Сторона, щозвертається з вимогою про вiдшкодування вже зроблених до�даткових витрат або з вимогою про їх попереднє фiнансування,повинна надати суду докази фактично понесених або майбутнiхвитрат, їх розрахунки та обґрунтування.

Батьки можуть передбачити порядок несення додаткових ви�трат у своєму договорi щодо сплати алiментiв на дитину (ст. 189СК). Таке вирiшення питання може мати мiсце, наприклад, у ра�зi постiйної потреби дитини в додаткових коштах у зв’язку з три�валою хворобою. Укладення мiж батьками договору про припи�нення права на алiменти на дитину у зв’язку з набуттям прававласностi на нерухоме майно не звiльняє того з батькiв, хто про�живає окремо, вiд обов’язку брати участь у додаткових витра�тах на дитину (ч. 3 ст. 190 СК).

§ 3. Стягнення алiментiв за минулий часi заборгованостi за алiментамиОсоба може звернутися до суду з вимогою про стягнення

алiментiв протягом усього строку iснування права на алiменти,незалежно вiд того, скiльки часу минуло з моменту його виник�нення. Згiдно з ч. 1 ст. 191 СК алiменти на дитину присуджу�

184 Глава 10

ються за рiшенням суду вiд дня пред’явлення позову. За мину�лий час алiменти можуть бути присудженi тiльки за певних умов,а саме — якщо позивач надасть суду докази того, що вiн вживавзаходiв щодо одержання алiментiв з вiдповiдача, але не мiг їходержати у зв’язку з ухиленням останнього вiд їх сплати (ч. 2ст. 191 СК). Таким чином, позивач має довести, що мали мiсце:а) дiї вiдповiдача щодо ухилення вiд надання утримання дитинiчи непрацездатнiй особi; б) свої власнi дiї, спрямованi на одер�жання алiментiв. Алiменти за минулий час можуть бути прису�дженi судом не бiльше нiж за три роки.

Пiд ухиленням вiд сплати алiментiв у юридичнiй науцi ро�зумiють як пряму вiдмову вiд надання утримання, так i рiзнi дiї(бездiяльнiсть) зобов’язаної особи, спрямованi на повне чи част�кове ухилення вiд сплати алiментiв: приховання особою дiйсногорозмiру свого заробiтку (доходу), майна; змiну роботи чи мiсцяпроживання з метою запобiгання сплатi алiментiв; прихованнясвого мiсцеперебування; iншi дiї, що свiдчать про намiр особиухилитися вiд виконання обов’язкiв щодо утримання. Ухиленнявiд сплати алiментiв завжди припускає виннi навмиснi дiї (без�дiяльнiсть). Тому позивач має надати суду докази того, що вiд�повiдач свiдомо прагнув у той чи iнший спосiб ухилитися вiд ви�конання обов’язкiв щодо утримання.

Заходи позивача щодо одержання алiментiв можуть поляга�ти у спробах установити мiсцеперебування, мiсце роботи зобо�в’язаної особи, укласти договiр про сплату алiментiв тощо. При�чини, за яких позивач ранiше не звертався за примусовим стяг�ненням алiментiв, не мають значення i не з’ясовуються. Разом зтим можливiсть стягнення алiментiв за минулий час обмежуєть�ся трьома роками. При визначеннi розмiру алiментiв за мину�лий час застосовуються загальнi правила, якi закрiплено в стат�тях 182, 184 СК.

Стягнення алiментiв за минулий час необхiдно вiдрiзня�ти вiд сплати заборгованостi за алiментами. Особливостi визна�чення i стягнення заборгованостi залежать вiд причин її виник�нення, порядку сплати алiментiв (добровiльний чи за рiшен�ням суду), а також способу визначення судом розмiру алiментiв(у частцi вiд доходу або у твердiй грошовiй сумi). Алiменти мо�жуть бути стягненi за виконавчим листом за минулий час, алене бiльш як за три роки, що передували пред’явленню виконав�чого листа до виконання (ч. 1 ст. 194 СК). Разом iз тим закон


допускає можливiсть стягнення заборгованостi за весь минулийчас без будь�яких обмежень. Це можливо, якщо за виконавчимлистом, пред’явленим до виконання, алiменти не стягувалися узв’язку з: а) розшуком платника чи б) його перебуванням за кор�доном (ч. 2 ст. 194 СК). Вiдповiдно до ч. 4 ст. 194 СК заборгова�нiсть за алiментами стягується незалежно вiд досягнення дити�ною повнолiття, а у випадку, передбаченому статтею 199 СК, — додосягнення нею двадцяти трьох рокiв.

СК досить детально регулює порядок визначення заборго�ваностi за алiментами, присудженими у частцi вiд заробiтку (до�ходу) (ст. 195 СК). Кодексом передбачено також особливостiстягнення заборгованостi за алiментами, що пiдлягають сплатiвiдповiдно до ст. 187 СК у добровiльному порядку. Заборгова�нiсть погашається за заявою платника шляхом вiдрахувань з йогозаробiтної платнi, пенсiї, стипендiї за мiсцем їх одержання абостягується за рiшенням суду (ч. 3 ст. 194 СК).

Умови i порядок стягнення заборгованостi за алiментами вiд�мiннi вiд стягнення алiментiв за минулий час за такими основ�ними моментами.

По�перше, при стягненнi алiментiв за минулий час одержу�вач вимагає сплатити алiменти за перiод, що передує пред’явлен�ню позову. Тобто позов про стягнення алiментiв на утриманнядитини пред’являється вперше i управомочена особа ранiше незверталася до суду з вiдповiдною вимогою. При цьому утворен�ня заборгованостi в принципi ще не є можливим, оскiльки роз�мiр алiментiв, що пiдлягають сплатi, судом визначений не був.У свою чергу утворення заборгованостi за алiментами вiдбува�ється у випадку, коли особа вже звернулася до суду, суд ухва�лив рiшення щодо стягнення алiментiв на дитину, але за певнихобставин це рiшення не виконувалося. Тому вимога особи просплату заборгованостi є похiдною вiд обсягу первiсної вимоги,за якою вже прийняте рiшення суду. Виняток становить випа�док утворення заборгованостi за алiментами, що пiдлягають вiд�рахуванню вiдповiдно до ст. 187 СК.

По�друге, алiменти за минулий час можуть бути стягненi ли�ше за умови винної поведiнки вiдповiдача, що полягала в ухилен�нi вiд їхньої сплати. Стягнення заборгованостi вiдбувається в усiхвипадках, а не тiльки за умови її утворення в результатi винногоповодження платника алiментiв. Виникнення заборгованостi заалiментами може бути пов’язане не тiльки з недобросовiсною по�

186 Глава 10

ведiнкою платника, а й з певними об’єктивними обставинами,наприклад, призупиненням виконавчого провадження тощо.

I, по�третє, алiменти за минулий час можуть бути присудже�нi строго в межах трирiчного строку. В свою чергу заборгова�нiсть стягується за весь минулий час, якщо алiменти не сплачу�вались у зв’язку з розшуком платника або його перебуванням закордоном. Якщо виконавчий лист не пред’являвся до виконан�ня, стягнення алiментiв за минулий перiод провадиться в межахтрирiчного строку, що передував пред’явленню виконавчого лис�та до виконання.

Як правило, стягнення заборгованостi за алiментами ставитьплатника в досить скрутне положення. Тому в законi передба�чається можливiсть установлення строку сплати заборгованостi(вiдстрочка або розстрочка сплати), а також повне або частковезвiльнення вiд її сплати. Цi питання вирiшуються судом за позо�вом особи, зобов’язаної сплачувати алiменти. Суд може вiдстро�чити сплату заборгованостi за алiментами, враховуючи матерi�альний та сiмейний стан платника алiментiв. Якщо той з батькiв,який зобов’язаний сплатити заборгованiсть доведе, що зможеце зробити через певний час (наприклад, отримає певнi коштивнаслiдок продажу свого майна), суд може врахувати цю обста�вину i вiдстрочити сплату заборгованостi на певний час. Плат�ник алiментiв може просити суд надати йому можливiсть спла�тити заборгованiсть певними частками, а не повнiстю, тобто роз�строчити платежi (ч. 1 ст. 197 СК).

Повне чи часткове звiльнення вiд сплати заборгованостi мож�ливе, якщо вона виникла у зв’язку з: а) тяжкою хворобою плат�ника алiментiв; б) iншою обставиною, що має iстотне значення(ч. 2 ст. 197 СК). Заборгованiсть може утворитися внаслiдок при�зупинення виконавчого провадження через перебування борж�ника на лiкуваннi в стацiонарнiй лiкувальнiй установi. До iншихобставин, що мають iстотне значення, можна вiднести перебу�вання в мiсцях позбавлення волi та пов’язанi з цим труднощi звлаштуванням на роботу, призупинення виконавчого проваджен�ня у випадку визнання одержувача недiєздатним або проходжен�ня строкової вiйськової служби в Збройних Силах України тощо.

Вiдповiдно до ч. 3 ст. 197 СК суд може повнiстю звiльнитиплатника вiд сплати заборгованостi, якщо вона виникла внаслi�док непред’явлення одержувачем алiментiв без поважної причи�ни виконавчого листа до виконання.


Норми про стягнення алiментiв за минулий час i заборгова�ностi за алiментами застосовуються до вiдносин щодо утриман�ня мiж батьками i повнолiтнiми дiтьми (ч. 5 ст. 194, ст. 201 СК).

У СК вперше встановлена вiдповiдальнiсть за прострочен�ня сплати алiментiв. Вона спрямована на певну компенсацiюодержувачу алiментiв його витрат i має необхiдний стимулю�ючий, превентивний вплив на особу, що порушила свої алiмент�нi обов’язки. При виникненнi заборгованостi з вини особи, яказобов’язана сплачувати алiменти за рiшенням суду, до неї засто�совується спецiальна форма вiдповiдальностi — стягнення не�устойки (пенi). Згiдно з ч. 1 ст. 196 СК одержувач алiментiв маєправо на стягнення неустойки (пенi) у розмiрi одного вiдсоткавiд суми несплачених алiментiв за кожен день прострочення.Зазначена норма мiститься в главi 15 СК, яка регулює вiдно�сини щодо утримання дитини, але застосовується i до вiдносинщодо утримання батьками своїх повнолiтнiх дочки, сина (ст. 201СК). Стягнення неустойки можливе лише у випадку виникнен�ня заборгованостi з вини особи, зобов’язаної сплачувати алi�менти, наприклад, якщо особа ухилялася вiд сплати алiментiв,змiнювала з цiєю метою мiсце свого проживання, перебувала урозшуку тощо. Розмiр неустойки може бути зменшений судомз урахуванням матерiального та сiмейного стану платника алi�ментiв (ч. 2 ст. 196 СК). Неустойка не сплачується, якщо плат�ник алiментiв неповнолiтнiй (ч. 3 ст. 196 СК).

Стягнення неустойки вперше передбачене сiмейним законо�давством i спрямоване на пiдвищення захисту майнових правдiтей. Донедавна вiдсутнiсть у сiмейному правi такого способузабезпечення виконання зобов’язання як сплата неустойки, роз�глядалася як особлива риса сiмейного права i пiдстава для йоговиокремлення з цивiльного права. Змiни останнього часу дове�ли можливiсть i доцiльнiсть застосування до сiмейних вiдносиннорм цивiльного законодавства. Тому включення в СК поло�ження про стягнення неустойки (пенi) за невиконання алiмент�ного зобов’язання є цiлком виправданим.

§ 4. Обов’язок батькiв утримувати повнолiтнiхдочку, сина та його виконанняЗа загальним правилом батьки зобов’язанi утримувати

своїх дiтей до досягнення ними повнолiття, тобто вiсiмнадцяти

188 Глава 10

рокiв. Разом iз тим iснують випадки, коли право на утриманнямають також повнолiтнi дiти. Вiдповiдно до СК обов’язок бать�кiв щодо утримання виникає стосовно: а) повнолiтнiх непраце�здатних дочки, сина (ст. 198 СК); 2) повнолiтнiх дочки, сина, якiпродовжують навчання (ст. 199 СК). Як справедливо зазнача�ється в лiтературi, обов’язок батькiв щодо утримання повнолiт�нiх дiтей не є продовженням алiментного обов’язку, який батькинесли до досягнення дiтьми 18 рокiв1. Цi правовiдносини маютьвласнi пiдстави виникнення, строки iснування, припинення, а та�кож змiст, права та обов’язки їх учасникiв.

Батьки зобов’язанi утримувати своїх повнолiтнiх непраце�здатних дочку, сина (ст. 198 СК). Цей обов’язок виникає на пiд�ставi складу юридичних фактiв, до якого належать: а) походжен�ня повнолiтньої дитини (кровний зв’язок матерi, батька i дитини;усиновлення); б) непрацездатнiсть повнолiтньої дитини; в) по�треба повнолiтньої дитини у матерiальнiй допомозi; г) можли�вiсть матерi, батька надавати таку допомогу. Сiмейне законодав�ство визначає поняття непрацездатностi та нужденностi стосов�но регулювання вiдносин подружжя щодо взаємного утримання(частини 3, 4 ст. 75 СК). Непрацездатними визнаються особи,якi досягли загального пенсiйного вiку, встановленого законом,а також iнвалiди I, II i III груп. Непрацездатнiсть приводить дообмеження життєдiяльностi людини i необхiдностi її соцiально�го захисту. При встановленнi судом факту потреби повнолiтнiхдочки, сина в утриманнi суд враховує всi джерела, що утворю�ють їхнiй дохiд. Особа вважається такою, що потребує допомоги,якщо вона забезпечена коштами в розмiрi нижче прожитковогомiнiмуму. Певно, непрацездатнi повнолiтнi дочка, син мають ви�знаватися нужденними i в тому випадку, якщо вони забезпеченiкоштами в розмiрi, вiдповiдному прожитковому мiнiмуму, алепотребують додаткових коштiв на придбання лiкарських препа�ратiв, оплату стороннього догляду тощо.

Обов’язок батькiв утримувати повнолiтню непрацездатнудитину виникає тiльки за умови можливостi надання батькамитакої допомоги. СК не встановлює критерiїв, якими варто керу�ватися суду, визначаючи, чи здатнi батьки надавати матерiаль�ну допомогу своїм повнолiтнiм дiтям. За основу знов�таки може


1 Антокольская М. В. Семейное право: Учебник. — 2�е изд., перераб. и до�полн. — М.: Юристъ, 2000. — С. 255.

бути взятий прожитковий мiнiмум, установлений на вiдповiд�ний перiод часу. Очевидно, батьки, забезпеченi вище прожитко�вого мiнiмуму, можуть визнаватися такими, котрi спроможні на�давати своїм повнолiтнiм дiтям матерiальну допомогу. Однакпри цьому суд має враховувати додатковi витрати, якi батькизмушенi робити, наприклад, у зв’язку з власною хворобою, не�обхiднiстю вiдпочинку, лiкування тощо.

Другий випадок, коли батьки зобов’язанi утримувати своїхповнолiтнiх дiтей передбачено ст. 199 СК. Вiдповiдно до цiєїнорми, якщо повнолiтнi дочка, син продовжують навчання i узв’язку з цим потребують матерiальної допомоги, батьки зобо�в’язанi утримувати їх до досягнення двадцяти трьох рокiв за умо�ви, що вони можуть надавати матерiальну допомогу. Пiдставоювиникнення обов’язку батькiв щодо утримання повнолiтнiх доч�ки, сина в цьому разi є такий склад юридичних фактiв: а) похо�дження повнолiтньої дитини (кровний зв’язок матерi, батька iдитини; усиновлення); б) продовження повнолiтньою дитиноюнавчання; в) потреба повнолiтньої дитини у зв’язку з продовжен�ням навчання в матерiальнiй допомозi; г) можливiсть матерi,батька надавати таку допомогу (ч. 1 ст. 199 СК).

Батьки зобов’язанi утримувати дитину, яка навчається додосягнення нею 23 рокiв. Їхнiй обов’язок може припинитися iранiше, якщо в повнолiтнього вiдпала потреба в матерiальнiйдопомозi. Пiсля 23 рокiв право вимагати утримання вiд батькiву зв’язку з продовженням навчання не виникає. Вiдповiдно доч. 2 ст. 199 СК право дiтей на утримання припиняється у разiприпинення навчання. Якщо навчання було припинене i зновувiдновлене, повнолiтнiй може знову зажадати вiд батькiв надан�ня йому утримання протягом продовження навчання. Тобто обо�в’язок батькiв за наявностi iнших необхiдних пiдстав виникнезнову, але триватиме лише до досягнення повнолiтнiм 23 рокiв,навiть якщо навчання до цього часу i не буде закiнчено. Правона звернення до суду з позовом про стягнення алiментiв має самповнолiтнiй, що продовжує навчання, а також той з батькiв, зким вiн проживає (ч. 3 ст. 199 СК).

Окремi положення, що регулюють вiдносини щодо утриманнябатьками своїх неповнолiтнiх дiтей, поширюються також на вiд�носини щодо утримання повнолiтнiх дiтей. Вiдповiдно до ст. 200СК суд визначає розмiр алiментiв на повнолiтнiх дочку, сина утвердiй грошовiй сумi i (або) у частцi вiд заробiтку (доходу) плат�

190 Глава 10

ника алiментiв з урахуванням обставин, зазначених у статтi 182СК. Тобто беруться до уваги стан здоров’я, матерiальний i сiмей�ний стан платника й одержувача алiментiв, iншi обставини, щомають iстотне значення. Суд має прагнути до того, щоб в резуль�татi стягнення алiментiв одержувач був забезпеченим у розмiрiне нижче прожиткового мiнiмуму, якщо доходи платника дозво�ляють це зробити. Згiдно зі ст. 201 СК до вiдносин мiж батька�ми та повнолiтнiми дочкою, сином щодо надання їм утриманнязастосовуються норми статей 187, 189—192 i 194—197 СК.

§ 5. Припинення обов’язку батькiвутримувати дитинуЗобов’язання батькiв щодо утримання дiтей припиня�

ються на пiдставах, передбачених законом. Перелiк таких пiд�став залежить вiд умов, з якими закон пов’язує виникнення такихзобов’язань. Обов’язок батькiв щодо утримання дiтей (ст. 180 СК)припиняється з досягненням дiтьми повнолiття. Набуття дити�ною повної дiєздатностi до досягнення повнолiття в результатiнародження у неї дитини, реєстрацiї шлюбу, укладення трудо�вого договору або реєстрацiї особи як пiдприємця (ч. 2 ст. 34,ст. 35 ЦК) не є пiдставою для припинення обов’язку батькiв що�до її утримання. СК виходить iз недоцiльностi звiльнення бать�кiв вiд обов’язку утримувати дитину у зв’язку з фактом набуттянею повної цивiльної дiєздатностi.

В законодавствi також передбачено випадки припиненняобов’язкiв батькiв щодо утримання до досягнення дiтьми пов�нолiття. Це можливо у разi звiльнення батькiв вiд обов’язкiв що�до утримання у судовому порядку на пiдставах, передбаченихзаконом. Згiдно зi ст. 188 СК батьки можуть бути звiльненi вiдобов’язку утримувати дитину, якщо дохiд дитини набагато пе�ревищує дохiд кожного з них i забезпечує повнiстю її потре�би. При цьому вiк дитини не має значення. Батьки можуть бутизвiльненi вiд обов’язку щодо утримання малолiтньої дитини. Го�ловне, щоб, по�перше, особистий дохiд дитини набагато переви�щував дохiд кожного з батькiв i, по�друге, повнiстю забезпечу�вав потреби дитини. Наявнiсть або вiдсутнiсть зазначених об�ставин оцiнюється судом.

Обов’язок батькiв щодо утримання дитини припиняється уразi її усиновлення (удочерiння). Усиновлення надає усинов�


лювачу права i накладає на нього обов’язки щодо дитини, якувiн усиновив, у такому ж обсязi, який мають батьки щодо дити�ни (ч. 4 ст. 232 СК). Позбавлення батькiвських прав не є пiдста�вою для припинення зобов’язання щодо утримання мiж батька�ми та їх дiтьми. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 166 СК особа, позбавленабатькiвських прав не звiльняється вiд обов’язку щодо утриман�ня дитини. Крiм того, суд на вимогу позивача або за власноюiнiцiативою водночас з позбавленням батькiвських прав можевирiшити питання про стягнення алiментiв. Влаштування ди�тини до закладу охорони здоров’я, навчального або iншого за�кладу також не припиняє обов’язку батькiв щодо її утримання(ч. 1 ст. 193 СК).

Обов’язок батькiв утримувати своїх повнолiтнiх дiтей при�пиняється якщо: працездатнiсть дочки, сина вiдновлено; потре�ба дочки, сина в матерiальнiй допомозi вiдпала; батьки позбав�ленi можливостi надавати матерiальну допомогу. Якщо батькиутримують повнолiтню дитину у зв’язку з продовженням неюнавчання (ст. 199 СК), їхнiй обов’язок припиняється пiсля до�сягненнi дитиною 23 рокiв. До досягнення дитиною 23 рокiвцей обов’язок припиняється, якщо: дочкою, сином припиненонавчання; потреба дочки, сина в матерiальнiй допомозi вiдпала;батьки позбавленi можливостi надавати матерiальну допомогу.Обов’язок батькiв утримувати дитину припиняється у випадкусмертi платника алiментiв або дитини. Це пояснюється тим, щозобов’язання щодо утримання мають особистий характер i не пе�редбачають правонаступництва.

Окремого розгляду вимагає питання про припинення дiї до�говору про сплату алiментiв на дитину. Сторони в договорi насвiй розсуд визначають строк його дiї, а також iншi пiдстави при�пинення договору, за умови, що це не порушує права дитини.Наприклад, сторони можуть обумовити припинення договорутермiном взяття дитиною шлюбу, закiнченням нею навчання унавчальному закладi, одужанням дитини тощо. Припинення до�говору в результатi спливу строку його дiї або за iншими перед�баченими у договорi пiдставами не спричинює припинення обо�в’язку батькiв щодо утримання, який встановлений законом. Та�кий обов’язок виникає не з договору, а iз закону i припиняєтьсяу разi настання обставин, установлених законом. Пiсля припи�нення строку дiї договору батьки бiльше не повиннi сплачуватиалiменти вiдповiдно до умов договору, тобто у формi, розмiрi й

192 Глава 10

у строки, визначенi в ньому. Разом iз тим обов’язок, який вста�новлено законом, не припиняється. Тобто, якщо продовжуютьмати мiсце передбаченi в законi обставини (наприклад, дити�на не досягла повнолiття; непрацездатнi дочка, син, як i ранiше,потребують матерiальної допомоги), особа може звернутися досуду за примусовим стягненням алiментiв. Припинення догово�ру позбавляє можливостi стягувати алiменти на пiдставi вико�навчого напису нотарiуса, бо це передбачено лише для випад�кiв договiрної сплати алiментiв (ст. 189 СК). Таким чином, за за�гальним правилом зобов’язання батькiв щодо утримання дiтейне можуть припинятися за домовленiстю сторiн. Припиненнядоговору означає не припинення самого зобов’язання, а тiльките, що воно не може бути виконане примусово на умовах, перед�бачених договором. У випадку виникнення спору про сплатуалiментiв їхнiй розмiр, строки сплати та iншi умови буде визна�чати суд на пiдставi закону.

Вiдповiдно до ст. 190 СК батьки можуть укласти договiр проприпинення права на алiменти на дитину у зв’язку з набуттямправа власностi на нерухоме майно. За таким договором той збатькiв, хто проживає окремо вiд дитини, передає право власно�стi на нерухоме майно дитинi або їй та другому з батькiв, який знею проживає. У свою чергу, цей з батькiв зобов’язується утри�мувати дитину самостiйно (ч. 2 ст. 190 СК). Для укладення та�кого договору необхiдно одержати дозвiл органу опiки та пiклу�вання. Договiр пiдлягає нотарiальному посвiдченню та держав�нiй реєстрацiї. Предметом договору може бути тiльки нерухомемайно (житловий будинок, квартира, земельна дiлянка тощо).В статтi не встановлено його вичерпного перелiку, тому за дого�вором може передаватися будь�яке нерухоме майно. Саме неру�хоме майно визначено як предмет договору про припиненняправа на утримання не випадково. За рахунок такого майна iнте�реси дитини, що потребує утримання, можуть бути забезпеченiнайбiльш оптимальним чином. Нерухоме майно є неспоживнимi вiдрiзняється високою вартiстю. Управлiння ним не вимагаєспецiальних знань. Воно здатне задовольняти найбiльш значу�щу потребу особи — потребу у житлi, а за вiдсутностi такої при�носити регулярний прибуток за рахунок здавання його в найм.Забезпечення дитини житлом завжди пов’язане з чималими ви�тратами. У випадку набуття права власностi, наприклад, на квар�тиру, той з батькiв, з яким проживає дитина, уникає необхiдно�


стi витрачати значну частину бюджету на задоволення житло�вих потреб. Вiдповiдно вивiльнюються певнi кошти, якi можнаспрямувати на утримання дитини. Здавання нерухомого майнав оренду надасть додатковi кошти для забезпечення iнших по�треб дитини.

Якщо при укладеннi договору про припинення права на алi�менти на дитину у зв’язку з набуттям права власностi на не�рухоме майно не отримано дозвiл органу опiки та пiклуванняабо не дотримано вимог закону щодо нотарiального посвiдчен�ня правочину, такий договiр є нiкчемним (статтi 220, 224 ЦК).За позовом вiдчужувача нерухомого майна у разi виключенняйого iменi як батька з актового запису про народження дитинидоговiр визнається судом недiйсним. Право власностi на неру�хоме майно у вiдчужувача вiдновлюється. Вiдчужувач неру�хомого майна також може вимагати розiрвання договору у ви�падку невиконання другим iз батькiв обов’язку утримувати ди�тину.

§ 6. Обов’язок повнолiтнiх дочки, синаутримувати батькiв та його виконанняСтаття 51 Конституцiї України закрiплює обов’язок пов�

нолiтнiх дiтей пiклуватися про своїх непрацездатних батькiв.Турбота може знаходити свiй вияв в особистому доглядi, надан�нi матерiальної допомоги, представництвi, захистi прав та iнте�ресiв батькiв у рiзних установах тощо. Згiдно з СК повнолiтнiдочка, син зобов’язанi утримувати батькiв, якi є непрацездатнимиi потребують матерiальної допомоги (ч. 1 ст. 202 СК). Пiдста�вою виникнення обов’язку повнолiтнiх дiтей утримувати бать�кiв є склад юридичних фактiв: а) походження дiтей (кровнийзв’язок батькiв i дiтей; усиновлення); б) непрацездатнiсть бать�кiв; в) потреба батькiв у матерiальнiй допомозi.

Закон передбачає примусовий порядок стягнення алiментiвна батькiв з їхнiх повнолiтнiх дiтей, у випадку, якщо останнi ненадають матерiальної допомоги добровiльно. Згiдно зi ст. 205 СКрозмiр алiментiв на батькiв визначається судом у кожному кон�кретному випадку з урахуванням всiх обставин справи. До ува�ги береться матерiальний та сiмейний стан сторiн, можливiстьодержання батьками утримання вiд iнших осiб: дiтей, дружини,чоловiка, а також своїх батькiв.

194 Глава 10

Не виключена ситуацiя, коли батьки за особистими мотива�ми подають позов про стягнення алiментiв тiльки до одного здiтей. Закон не зобов’язує батькiв висувати свою вимогу до всiхдiтей. Тому вони вправi звертатися з позовом до когось iз них.Однак, оскiльки обов’язок щодо утримання батькiв покладаєть�ся на всiх дiтей рiвною мiрою, наявнiсть iнших повнолiтнiх дi�тей буде враховуватися судом при визначеннi розмiру алiмен�тiв, що пiдлягають стягненню з вiдповiдача. Для визначення роз�мiру алiментiв на батькiв має значення також наявнiсть в одер�жувача й iнших осiб, якi можуть надавати йому утримання, —його батькiв або другого з подружжя. На рiшення впливає та�кож наявнiсть у дитини, яка має сплачувати алiменти, iншихосiб, яких вона зобов’язана утримувати — непрацездатного чо�ловiка (дружини), дiтей або непрацездатних дочки, сина. Зазна�ченi обставини характеризують сiмейний стан платника й одер�жувача алiментiв, i, як правило, впливають на їхнє майнове ста�новище.

СК покладає на повнолiтнiх дiтей обов’язок щодо утриман�ня батькiв незалежно вiд того, чи можуть вони надавати матерi�альну допомогу, а також їхньої працездатностi та дiєздатностi.Разом iз тим рiвень матерiального забезпечення особи перебу�ває в прямому зв’язку з її працездатнiстю, тому факт непраце�здатностi дочки, сина також береться судом до уваги при визна�ченнi розмiру алiментiв на батькiв.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 205 СК суд визначає розмiр алiментiвна батькiв у твердiй грошовiй сумi i (або) у частцi вiд заробiтку(доходу) повнолiтньої дитини. Вирiшення цього питання зале�жить вiд конкретних обставин: способу отримання дочкою, си�ном доходу (постiйний або мiнливий); роду їх роботи тощо.

Обов’язок дiтей утримувати своїх непрацездатних батькiв неє безумовним. У ст. 204 СК передбачено пiдстави звiльнення дi�тей вiд цього обов’язку. Так, якщо судом буде встановлено, щомати, батько, якi заявляють вимоги про надання їм утриман�ня, ухилялися вiд виконання батькiвських обов’язкiв, дiти мо�жуть бути звiльненi вiд обов’язку надавати їм утримання. За та�ких обставин суд може у виняткових випадках присудити алi�менти на користь батькiв, але на строк не бiльше нiж три роки.До виняткових випадкiв можна вiднести абсолютну вiдсутнiстьу батькiв будь�яких коштiв до iснування, тяжку хворобу тощо.Обов’язок утримувати матiр, батька у дочки, сина, щодо яких


вони були позбавленi батькiвських прав, не виникає, якщо цiправа не були вiдновленi (ч. 2 ст. 202 СК).

Вважається, що повнолiтнi дiти виконують свої обов’язкищодо утримання непрацездатних батькiв добровiльно. У бiль�шостi випадкiв це вiдповiдає реальному стану речей. У цьомузв’язку виникає питання про договiрне регулювання вiдносинбатькiв i дiтей щодо утримання. В СК прямо не передбачено мож�ливостi укладення договорiв повнолiтнiми дiтьми мiж собою зприводу надання утримання батькам, а також договорiв мiжповнолiтнiми дiтьми та батьками про надання утримання остан�нiм. Разом з тим ч. 1 ст. 9 СК мiстить положення, вiдповiдно доякого батьки i дiти можуть врегулювати свої вiдносини за домов�ленiстю (договором), якщо це не суперечить вимогам законо�давства i моральним засадам суспiльства. Таким чином, СК до�пускає можливiсть укладення мiж батьками та їх повнолiтнiмидiтьми договорiв про сплату алiментiв.

Повнолiтнi дiти крiм сплати алiментiв зобов’язанi братиучасть у додаткових витратах на батькiв. Закон поширює це пра�вило тiльки на випадки, якщо такi витрати викликанi тяжкоюхворобою батькiв, iнвалiднiстю чи немiчнiстю (ст. 203 СК). Iн�ших пiдстав закон не називає. При визначеннi розмiру стягнен�ня суд ураховує наявнiсть iнших повнолiтнiх дiтей, незалежновiд того, до всiх чи до когось iз дiтей пред’явлено вимогу простягнення додаткових витрат.

За загальним правилом обов’язок щодо утримання непраце�здатних батькiв виникає тiльки у дiтей, якi досягли повнолiття.Дiти (ст. 6 СК) не зобов’язанi надавати батькам утримання, на�вiть, якщо вони набули повної цивiльної дiєздатностi (ч. 2 ст. 34,ст. 35 ЦК). I хоча неповнолiтня дитина, яка працює за трудовимдоговором або здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть, має певнийдохiд, СК загалом виходить iз недоцiльностi покладання на ди�тину тягаря щодо утримання непрацездатних батькiв. Разом iзтим це правило має один виняток. Згiдно зi ст. 206 СК суд можеухвалити рiшення про стягнення коштiв на покриття витрат, по�в’язаних з лiкуванням i доглядом за батьками, з дитини, тобтоособи, яка не досягла вiсiмнадцяти рокiв. Пiдставами для стяг�нення слугуватимуть сукупнiсть таких обставин: а) тяжка хво�роба або iнвалiднiсть батькiв; б) наявнiсть достатнього доходу(заробiтку) дитини. Однак норма застосовується не у всiх випад�ках, а лише якщо мати, батько є тяжко хворими або iнвалiда�

196 Глава 10

ми, а дитина має достатнiй дохiд. Суд може ухвалити рiшеннящодо стягнення коштiв з дитини на покриття витрат, пов’яза�них з лiкуванням i доглядом за батьками, тiльки у винятковихвипадках. У законi не зазначено, якi випадки є винятковими.Втiм, можна припустити, що кошти з дитини можуть бути стяг�ненi тiльки у тому разi, якщо батьки у зв’язку з тяжкою хворо�бою або iнвалiднiстю перебувають у станi крайньої нужденно�стi, абсолютної вiдсутностi коштiв до iснування, за вiдсутностiiнших осiб, зобов’язаних надавати їм утримання, чи неможли�востi стягнення з цих осiб коштiв. Питання про те, чи є конкрет�нi життєвi обставини винятковими, вирішується судом при роз�глядi справи. Стягнення коштiв на покриття витрат, пов’язанихiз лiкуванням та доглядом за батьками, може бути одноразовимабо здiйснюватися протягом певного строку.

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Яке майно належить батькам та дiтям на правi спiльної сумiс�

ної або спiльної часткової власностi?2. Яким чином та в якому обсязi батьки здiйснюють управлiн�

ня майном дитини? Яку вiдповiдальнiсть батьки несуть заненалежне управлiння майном дитини?

3. Надайте поняття правовiдносин щодо утримання, назвiть їхвиди та пiдстави виникнення.

4. У якi способи та в якому порядку вiдбувається надання бать�ками утримання дитинi? Чи передбачена законодавством мож�ливiсть сплати алiментiв на дитину наперед?

5. В якому розмiрi стягуються судом алiменти на дитину? З якихвидiв доходiв утримуються алiменти?

6. В якi строки може бути пред’явлено до суду вимогу про стяг�нення алiментiв на дитину? З якого часу присуджуються алi�менти? В чому полягає вiдмiннiсть мiж стягненням алiментiвза минулий час i заборгованостi за алiментами?

7. Якi обставини враховуються судом при стягненнi алiментiвна батькiв з повнолiтнiх дочки, сина? Чи передбачена зако�нодавством можливiсть стягнення алiментiв на батькiв з ди�тини?


Роздiл IVПРАВОВIДНОСИНИ ЗА УЧАСТЮ

IНШИХ ЧЛЕНIВ СIМ’ЇТА РОДИЧIВ

Глава 11ÎÑÎÁÈÑÒI ÍÅÌÀÉÍÎÂI ÏÐÀÂÎÂIÄÍÎÑÈÍÈIÍØÈÕ ×ËÅÍIÂ ÑIÌ’¯ ÒÀ ÐÎÄÈ×IÂ

Наявнiсть прав та обов’язкiв кожного iз членiв сiм’ї щодоiнших вважається однiєю iз найiстотнiших її ознак. Норми сi�мейного законодавства визначають основнi права та обов’язкине тiльки кожного iз подружжя i суб’єктiв сiмейних вiдносиннайближчого ступеня спорiдненостi, зокрема батькiв i дiтей, а йiнших членiв сiм’ї та родичiв. До них законодавством вiднесенiбаба, дiд, прабаба, прадiд, брати, сестри, мачуха, вiтчим, падчер�ка, пасинок, брати, сестри та iншi родичi. Вони мають законодав�чо визначену можливiсть набуття та здiйснення як особистихнемайнових, так i майнових прав, маючи також i вiдповiднi обо�в’язки. Перелiк особистих немайнових прав та обов’язкiв iншихчленiв сiм’ї та родичiв мiстить гл. 21 СК. Це, зокрема, право ба�би, дiда, прабаби, прадiда на виховання онукiв, правнукiв (ст. 257СК), права братiв та сестер на спiлкування (ст. 259 СК), пра�во мачухи, вiтчима брати участь у вихованнi пасинка, падчерки(ст. 260 СК), обов’язок особи пiклуватися про бабу, дiда, пра�бабу, прадiда, а також про того, з ким вона проживала однiєюсiм’єю (ст. 264 СК), права родичiв на захист дiтей (статтi 258,262 СК) та деякi iншi права.

Одним iз основних завдань, якi виконуються бiльшiстю сi�мей, завжди було i є виховання дiтей. Тому споконвiку не тiль�ки батьки здiйснювали свої права й обов’язки щодо вихованнясвоїх дiтей, а й баба, дiд, прабаба, прадiд (а також iншi родичi)брали активну участь у виховному процесi, забезпечуючи роз�виток особистостi своїх онукiв i правнукiв. Окрiм прикладу

власної позитивної поведiнки з боку старших членiв сiм’ї знач�ну роль при вихованнi не тiльки дiтей, а й онукiв i правнукiввiдiграє спiлкування. Саме тому положення сiмейного законо�давства, закрiпивши права баби, дiда, прабаби, прадiда на участьу вихованнi своїх онукiв та правнукiв, окремо визначають їх обо�пiльне право на спiлкування. Шляхом спiлкування здiйснюєть�ся не тiльки зв’язок молодшого i старшого поколiнь сiм’ї, а й за�безпечують позитивний виховний вплив i передачу представ�никами останнього набутих протягом життя знань i життєвогодосвiду своїм онукам та правнукам. Батьки чи iншi особи, з яки�ми проживає дитина, не мають права перешкоджати здiйснен�ню бабою, дiдом, прабабою, прадiдом належних їм прав щодовиховання своїх онукiв, правнукiв (ч. 2 ст. 257 СК). Iншими осо�бами, з якими проживає дитина, можуть бути, наприклад, уси�новлювачi, патронатнi вихователi (гл. 20 СК), опiкуни чи пiклу�вальники залежно вiд вiку дитини та iншi особи (як правило,родичi). Якщо функцiї опiкуна або пiклувальника щодо дитинивiдповiдно до положень ст. 245 СК виконує адмiнiстрацiя вiд�повiдного дитячого закладу чи закладу охорони здоров’я, обо�в’язок не перешкоджати спiлкуванню родичiв покладається напосадових осiб, якi її представляють (директора, головного лi�каря тощо).

Важливе значення в процесi формування усталених родин�них зв’язкiв, сiмейних устоїв i забезпечення природних правлюдини має законодавче закрiплення права особи на участь увихованнi своїх неповнолiтнiх братiв i сестер, а також правоостаннiх на спiлкування. Частина 1 ст. 259 СК визначає, що рiд�нi (повнорiднi, неповнорiднi) брати i сестри мають права та обо�в’язки, встановленi законом для братiв i сестер. Брати i сестри,зокрема тi, якi проживають окремо, мають право на спiлкуван�ня. Це право мають як повнолiтнi, так i неповнолiтнi брати i се�стри. Повнолiтнi брати i сестри реалiзують його самостiйно. Ре�алiзацiя цього права неповнолiтнiми братами i сестрами, якi про�живають окремо, забезпечується обов’язком їх матерi, батька,баби, дiда, iнших осiб, з якими вони проживають, сприяти їх�ньому спiлкуванню. Таке спiлкування може здiйснюватися шля�хом листування, телефонних розмов, побачень тощо. Частина 4ст. 259 СК визначає право повнолiтнiх осiб брати участь у вихо�ваннi своїх неповнолiтнiх братiв i сестер, незалежно вiд мiсця їхпроживання. Батьки, баба, дiд, iншi родичi або особи, з якими

Особистi немайновi правовiдносини iнших членiв сiм’ї та родичiв 199

проживають неповнолiтнi брати i сестри повнолiтньої особи,зобов’язанi не чинити перешкод на шляху здiйснення цьогоправа. Винятки складають випадки, коли здiйснення цього пра�ва повнолiтньою особою негативно впливає на процес вихован�ня її неповнолiтнiх братiв i сестер. При вирiшеннi питання продоцiльнiсть участi таких осiб у процесi виховання їх неповно�лiтнiх братiв i сестер доцiльно враховувати загальне правило,визначене законом щодо права батькiв обирати форми та ме�тоди виховання своїх дiтей. Форми та методи, якi застосову�ються повнолiтнiми особами при здiйсненнi права на участь увихованнi своїх неповнолiтнiх братiв i сестер, також не повин�нi суперечити закону та моральним засадам суспiльства (ч. 3ст. 151 СК).

Положення СК визначають право iнших родичiв брати участьу вихованнi дiтей. Стаття 260 СК закрiплює право мачухи, вiт�чима брати участь у вихованнi пасинка, падчерки. Це право во�ни можуть здiйснювати за умови спiльного проживання однiєюсiм’єю з малолiтнiми або неповнолiтнiми пасинком та падчер�кою. У випадках, якщо у дитини є рiдний батько (матiр), який(яка) проживає у iншiй сiм’ї i не позбавлений (позбавлена) бать�кiвських прав, за ним (нею) законодавством визнається пере�важне перед iншими особами право на особисте виховання сво�їх дiтей (ст. 151 СК). Вiдповiдно мачуха, вiтчим зобов’язанi неперешкоджати здiйсненню рiдними батьком або матiр’ю правана особисте виховання своїх дiтей, спiлкування з ними, а такожобирати форми та методи виховання, якi не суперечать законута моральним засадам суспiльства (ч. З ст. 151 СК). Цi цiлкомдоцiльнi законодавчi обмеження поширюються i на форми таметоди виховання, якi застосовують мачуха та вiтчим стосов�но своїх пасинкiв та падчерок. Право дитини на належне бать�кiвське виховання (ст. 152 СК), а також участь у цьому процесiмачухи, вiтчима та iнших родичiв, забезпечується заходами дер�жавного контролю, якi встановленi законом. Державний конт�роль у цiй суспiльно�важливiй сферi вiдносин забезпечують орга�ни опiки та пiклування, уповноважений Верховної Ради Украї�ни з прав людини, Центр з усиновлення дiтей, управлiння освi�ти вiдповiдних державних адмiнiстрацiй, прокуратура Українита iншi органи у межах своєї компетенцiї. Важливу роль призабезпеченнi прав людини взагалi та дiтей зокрема останнiмчасом вiдiграють мiжнароднi органiзацiї (ООН, ОБСЄ, Рада

200 Глава 11

Європи), а також акти мiжнародного законодавства (зокрема,Конвенцiя про права дитини 1989 р.) i мiждержавний контрольу цiй сферi1.

Норми сiмейного законодавства передбачають можливiсть за�стосування комплексу юрисдикцiйних та неюрисдикцiйних мiрзахисту прав та законних iнтересiв баби, дiда, прабаби, прадiда,їх онукiв, правнукiв та iнших родичiв. У випадках, коли батькита iншi особи, з якими проживає дитина (включаючи представ�никiв адмiнiстрацiї дитячих закладiв та закладiв охорони здоро�в’я, де вони перебувають), перешкоджають бабi, дiду, прабабi абопрадiду здiйснювати свої права на виховання онукiв та правну�кiв, вони можуть звернутися до суду з позовом про усуненняцих перешкод. Право баби, дiда, прабаби, прадiда на участь увихованнi своїх онукiв, правнукiв та спiлкування з ними у ви�падку їх порушення може захищатися також i мiрами самоза�хисту з урахуванням вимог ст. 19 ЦК. Крiм цього, положенняст. 258 СК окремо визначають право баби та дiда на самозахистправ та законних iнтересiв своїх онукiв, тобто застосування у ви�падках їх порушення засобiв протидiї, якi не забороненi закономi не суперечать моральним засадам суспiльства (ч. 1 ст. 19 ЦК).Зокрема, у випадках негативного впливу на дитину або жорсто�кого поводження з нею i створення загрози її життю та здоров’юз боку батькiв чи iнших осiб, з якими вона проживає, баба, дiдможуть забрати онучку (онука) до себе i поставити питання провизначення в судовому порядку мiсця її проживання у подаль�шому.

Вiдповiдно до положень ч. З ст. 161 СК, якщо суд визнає,що жоден iз батькiв не може створити дитинi належних умовдля виховання та розвитку, на вимогу баби, дiда або iнших ро�дичiв, залучених до участi у справi, дитина може бути переданакомусь iз них. Для забезпечення здiйснення бабою, дiдом захис�ту прав та iнтересiв онукiв у юрисдикцiйних органах, а такожорганах опiки та пiклування, положення ч. 2 ст. 258 СК визна�чають для них можливiсть звернення до них без спецiальних нате повноважень. Такий законодавчий пiдхiд дозволяє зауважи�ти, що правовiдносини, якi виникають при здiйсненнi цього пра�ва, доцiльно розглядати як рiзновид законного представництва.Цей рiзновид представництва має мiсце тодi, коли повноваження


1 Куинн Ф. Права человека и ты. — Варшава, 1997. — С. 18, 39, 68, 127.

представника визначенi законом i не потребують пiдтверджен�ня вiдповiдним документом (наприклад довiренiстю). Вiдповiд�но до положень ст. 242 ЦК у випадках, встановлених законом,законними представниками малолiтнiх та неповнолiтнiх дiтейможуть бути не тiльки батьки (усиновлювачi), а й iншi особи(зокрема баба та дiд). Законне представництво батькiв (усино�влювачiв), з одного боку, та баби, дiда — з другого, при забез�печеннi прав та iнтересiв дiтей та онукiв вiдповiдно характе�ризується iстотними вiдмiнностями. Законне представництвоiнтересiв малолiтнiх i неповнолiтнiх дiтей з боку їх батькiв (уси�новлювачiв), а також опiкунiв та пiклувальникiв з точки зорушироти юридичних можливостей останнiх має унiверсальнийхарактер. Законне представництво з боку баби i дiда стосовносвоїх онукiв обмежується можливiстю здiйснення мiр захисту(шляхом звернення до суду або органу опiки та пiклування) тасамозахисту їх прав та iнтересiв.

Аналогiчнi правовi можливостi стосовно самозахисту правта iнтересiв неповнолiтнiх родичiв i можливостi звернення дооргану опiки та пiклування i суду з метою захисту їх прав ма�ють i сестра, брат, мачуха i вiтчим (ст. 262 СК). У випадках, як�що дитина передається бабi, дiду або комусь iз iнших родичiвдля постiйного проживання i забезпечення її виховання та роз�витку (ч. З ст. 161 СК), останнi можуть отримати статус опiку�нiв або пiклувальникiв залежно вiд вiку дитини (ст. 243 СК).У цьому випадку коло їх можливостей стосовно забезпеченняправ та iнтересiв своєї онуки (онука), їх виховання та гармо�нiйного розвитку значно розшириться. Слiд зауважити, що по�ложеннями сiмейного законодавства до iнших членiв сiм’ї заобсягом прав та обов’язкiв прирiвнюються й особи, якi взяли усвою сiм’ю дитину, що є сиротою чи з iнших причин (напри�клад батьки, позбавленi батькiвських прав), позбавлена батькiв�ського пiклування (ст. 261 СК). Такi особи за чинним сiмейнимзаконодавством можуть i не мати статусу опiкуна чи пiклуваль�ника, але мають здiйснювати визначенi для останнiх права та обо�в’язки щодо дитини, яка проживає разом iз ними (ст. 249 СК).Такi особи вiдповiдно до законодавства (ст. 261 СК) також ма�ють право здiйснювати захист прав та iнтересiв дiтей, яких вонивзяли у сiм’ю на виховання, шляхом самозахисту чи зверненнядо органу опiки та пiклування i суду без спецiальних на те пов�новажень.

202 Глава 11

Основне мiсце у процесi виховання дитини посiдає сiм’я, адругорядне (хоча i не менш важливе) — має виховний вплив до�шкiльних закладiв, школи та iнших навчально�виховних закла�дiв та установ. Характерною для сьогодення є постiйна зайня�тiсть батькiв на роботi, у пiдприємництвi чи у iнших сферах дi�яльностi й зменшення їх можливостей придiляти значну увагувихованню своїх дiтей. Це призводить до того, що отриманнядiтьми значної частини iнформацiї про навколишнiй свiт, при�роднi та соцiальнi явища, а також формування основних засадїх свiтосприйняття, належної поведiнки у суспiльствi, поваги достарших та iнших позитивних установок може i має забезпечу�ватися значною мiрою їх бабою, дiдом, прабабою, прадiдом, ма�чухою, вiтчимом, братами, сестрами, а також iншими членамисiм’ї. Отже, значення їх позитивного виховного впливу на фор�мування гармонiйно розвинутої особистостi неповнолiтнiх чле�нiв сiм’ї важко переоцiнити. Враховуючи наведене, законодавчезакрiплення права баби, дiда, прабаби, прадiда (iнших родичiв)на участь у вихованнi своїх онукiв, правнукiв, братiв, сестер, па�синкiв, падчерок (родичiв iншого ступеня спорiдненостi) та мож�ливостi спiлкування з рiдними, якi забезпечують передачу їмсвого життєвого досвiду та знань з точки зору педагогiки, пси�хологiї, а також загальнолюдських цiнностей, є цiлком виправ�даним.

Аналогiчний висновок можна зробити i щодо доцiльностi за�конодавчого закрiплення обов’язку особи пiклуватися про бабу,дiда, прабабу, прадiда, вiтчима, мачуху, iнших родичiв та осiб,якi виховували їх та надавали матерiальну допомогу. Вiдповiд�но до положень ч. 1 ст. 264 СК онуки та правнуки (як неповно�лiтнi, так i повнолiтнi) зобов’язанi пiклуватися про своїх бабу,дiда, прабабу, прадiда. Частина 2 цiєї статтi встановлює обов’я�зок повнолiтнiх братiв, сестер, пасинкiв, падчерок пiклуватисяпро своїх брата, сестру, вiтчима, мачуху, якi виховували їх танадавали їм матерiальну допомогу. Обов’язок пiклуватися проосiб, якi взяли дитину у свою сiм’ю на виховання, покладаєтьсяна неї з моменту досягнення нею повнолiття. Зважаючи на те,що у площину права зазначенi положення сiмейного законодав�ства переводять усталенi норми моралi, бо моральний обов’язоквзаємного пiклування поширюється на всiх без винятку членiвсiм’ї, родичiв та близьких.


Запитання та завданнядля самоконтролю1. Змiст особистих немайнових правовiдносин iнших членiв сiм’ї

та родичiв.2. Особи, що пiдлягають вiднесенню до iнших членiв сiм’ї та ро�

дичiв.3. Права iнших членiв сiм’ї та родичiв на виховання дiтей.4. Мiри захисту прав та законних iнтересiв iнших членiв сiм’ї

та родичiв.5. Самозахист прав та iнтересiв неповнолiтнiх родичiв.6. Обов’язки iнших членiв сiм’ї та родичiв.

204 Глава 11

Глава 12ÌÀÉÍÎÂI ÏÐÀÂÎÂIÄÍÎÑÈÍÈIÍØÈÕ ×ËÅÍIÂ ÑIÌ’¯ÒÀ ÐÎÄÈ×IÂ

Майновi правовiдносини за участю iнших членiв сiм’ї та ро�дичiв виникають у випадках, коли законодавством визначають�ся обов’язки щодо утримання, якi стосуються цих осiб. Чиннесiмейне законодавство закрiплює обов’язок щодо утриманняне лише стосовно родичiв найближчого ступеня спорiднено�стi (зокрема батькiв та дiтей). Встановлення обов’язку осiб щодоутримання iнших членiв сiм’ї та родичiв розширює коло учас�никiв сiмейних вiдносин, якi у разi потреби можуть розрахову�вати на визначену законодавством належну матерiальну допо�могу з боку своїх рiдних. Обов’язок особи утримувати iншихчленiв сiм’ї та родичiв, як правило, виникає за наявностi кiль�кох обставин, кожна з яких становить окремий юридичний фактнеобхiдного для його виникнення юридичного складу. Обста�вини, якi впливають на виникнення такого обов’язку, можутьбути рiзноманiтними i пiдлягають урахуванню у певному спiв�вiдношеннi, визначеному вiдповiдно до положень СК.

Це, по�перше, факт вiдповiдних сiмейних зв’язкiв: родин�них (баба, дiд — онуки, прабаба, прадiд — правнуки, сестра —брат тощо), свояцтва (мачуха, вiтчим — пасинок, падчерка) абовизначених знаходженням дитини на вихованнi в iншiй сiм’ї (ди�тина — особи, у сiм’ї яких вона виховувалась). По�друге, фактвiдсутностi у потенцiйних утриманцiв родичiв бiльш близькогоступеня спорiдненостi або встановлена судом неспроможнiстьостаннiх надавати належне утримання iншим особам з поваж�них причин. Такими поважними причинами можуть бути фак�ти непрацездатностi, виконання алiментних обов’язкiв стосов�но бiльш близьких родичiв за низького рiвня доходiв, багатодiт�нiсть тощо. Тому фактична можливiсть надавати матерiальнудопомогу iншим особам також є однiєю з основних умов виник�нення обов’язку особи щодо утримання iнших членiв сiм’ї та ро�дичiв. По�третє, обставиною, яка пiдлягає врахуванню за вста�новлення обов’язку особи щодо утримання iнших членiв сiм’ї та

родичiв, є визначена неможливiстю останнiх самостiйно забез�печити своє iснування, потреба у матерiальнiй допомозi й утри�маннi з боку iнших осiб, коло яких визначене законом. Ця по�треба, як правило, виникає внаслiдок малолiття (неповнолiття)або непрацездатностi iнших членiв сiм’ї та родичiв, якi маютьправо на утримання. При визначеннi потреби онукiв в утриман�нi з боку дiда, баби слiд за аналогiєю права (ст. 10 СК) врахову�вати положення ст. 188 СК, якими передбачається можливiстьзвiльнення батькiв вiд обов’язку утримувати дитину, якщо до�хiд дитини набагато перевищує дохiд кожного з них i повнiстюзабезпечує її потреби. Якщо дитина не має батькiв (вони помер�ли), але за рахунок вiдповiдних джерел (iнше спадкове майно)матерiально забезпечена достатньою мiрою, немає пiдстав покла�дати обов’язок щодо її утримання на її бабу, дiда. Матерiальназабезпеченiсть дитини може визначатися значним за розмiромгрошової суми вкладом у банку (фiнансовiй установi) на її iм’я,внесеним батьками за їх життя або успадкованим пiсля їх смер�тi (ст. 1228 ЦК).

При визначеннi обов’язку особи щодо утримання iнших чле�нiв сiм’ї та родичiв судом можуть враховуватися й iншi обстави�ни. Наприклад, змiна матерiального чи сiмейного стану особи,яка сплачує алiменти, чи особи, яка їх одержує, визначає мож�ливiсть у судовому порядку за позовом будь�кого з них змiнитирозмiр алiментiв (ч. 1 ст. 273 СК). Чинне сiмейне законодавствовизначає таке коло осiб, якi мають обов’язок щодо утриманняiнших членiв сiм’ї та родичiв.

Баба та дiд зобов’язанi утримувати своїх малолiтнiх i непов�нолiтнiх онукiв до досягнення ними повнолiття. Право на утри�мання у малолiтнiх i неповнолiтнiх онукiв з боку дiда та бабивиникає за таких умов. Малолiтнi та неповнолiтнi особи маютьбути позбавленi можливостi отримувати матерiальну допомогувiд своїх батькiв. Неможливiсть отримувати допомогу вiд своїхбатькiв — у них немає матерi чи батька (це, зокрема, випадкиофiцiйної констатацiї смертi батькiв або оголошення їх помер�лими у порядку, визначеному положеннями ст. 46 ЦК) або остан�нi не можуть з поважних причин надавати їм належного утри�мання. Визнання фiзичної особи, яка є матiр’ю чи батьком ма�лолiтньої чи неповнолiтньої дитини, безвiсно вiдсутньою (ст. 43ЦК) не завжди призводить до виникнення у її баби, дiда обов’яз�ку щодо її утримання. Вiдповiдно до положень ч. 4 ст. 44 ЦК за

206 Глава 12

заявою заiнтересованої особи опiкун над майном фiзичної осо�би, яка визнана безвiсно вiдсутньою (а також особи, мiсце пере�бування якої невiдоме) надає за рахунок цього майна утриман�ня особам, яких вони за законом зобов’язанi утримувати. Законвизначає обов’язок батькiв утримувати своїх дiтей до досягнен�ня ними повнолiття (ст. 180 СК). У зв’язку з цим обов’язок баби,дiда щодо утримання своїх онукiв виникає лише за вiдсутностiу них матерi, батька, визнаних у судовому порядку безвiсно вiд�сутнiми (або у випадку, якщо їх мiсце перебування невiдоме),майна, за рахунок якого може надаватися належне утриманняїх дiтям. При скасуваннi рiшення суду про визнання фiзичноїособи (батька, матерi дитини) безвiсно вiдсутньою (ст. 45 ЦК)або про оголошення її померлою (ст. 48 ЦК), бабою, дiдом (якзацiкавленими особами) може ставитися питання їх алiментногообов’язку щодо своїх онукiв i покладення його на батькiв дитиниза умови їх можливостi надавати їй належне утримання. У ви�падках, якщо у дитини є батьки, позбавленi щодо неї або всiхсвоїх дiтей (ч. З ст. 164 СК) батькiвських прав, вони не звiльня�ються вiд обов’язку щодо її утримання (ч. 2 ст. 166 СК). Тому,якщо утримання, яке надається дитинi її батьками, позбавлени�ми батькiвських прав, є належним, на бабу, дiда не може бутипокладений обов’язок щодо утримання своїх онукiв до досяг�нення останнiми повнолiття.

Пiсля досягнення повнолiття, онуки, правнуки, у свою чер�гу, зобов’язанi утримувати своїх бабу, дiда, прабабу, прадiда. Сi�мейне законодавство (ст. 266 СК) визначає умови виникненнятакого обов’язку. Баба, дiд, прабаба, прадiд повиннi бути непра�цездатними i потребувати матерiальну допомогу. Цей обов’язоконукiв i правнукiв виникає за умови вiдсутностi у баби, дiда, пра�баби, прадiда iнших родичiв або близьких. Це, зокрема, дружи�на, чоловiк, повнолiтнi дочка, син, якi мають можливiсть нада�вати своїм родичам (бабi, дiду, прабабi, прадiду щодо їх онукiв,правнукiв) належне утримання. Онуки та правнуки зобов’язанiутримувати своїх бабу, дiда, прабабу, прадiда, якщо вони мо�жуть надавати їм матерiальну допомогу. Неможливiсть надан�ня такої допомоги у випадку наявностi поважних причин є пiд�ставою для їх звiльнення вiд цього обов’язку.

Повнолiтнi брати та сестри зобов’язанi утримувати своїх ма�лолiтнiх, неповнолiтнiх сестер i братiв (ст. 267 СК). Цей обов’я�зок вони повиннi виконувати за умови потреби їх малолiтнiх

Майновi правовiдносини iнших членiв сiм’ї та родичiв 207

сестер, братiв у наданнi їм матерiальної допомоги. Така потребавиникає вiдповiдно до закону у випадках, якщо у них немає бать�кiв, чоловiка, дружини, чи вони з поважних причин не можутьнадавати їм належного утримання. Повнолiтнi сестри, брати ви�конують цей обов’язок за наявностi їх можливостi надавати ма�терiальну допомогу своїм родичам.

Обов’язок мачухи, вiтчима утримувати падчерку, пасинка ви�никає залежно вiд таких обставин. Малолiтнi чи неповнолiтнiпадчерка, пасинок повиннi на момент виникнення їх права наутримання з боку мачухи, вiтчима проживати разом iз ними.Якщо малолiтнi падчерка, пасинок не проживають разом iз ма�чухою, вiтчимом, останнi звiльняються вiд обов’язку їх утри�мання. У цих випадках такий обов’язок покладається на бiльшблизьких родичiв. Малолiтнi падчерка, пасинок вiдповiдно до за�конодавства можуть розраховувати на допомогу з боку мачухи,вiтчима за умови, якщо у них немає iнших родичiв, якi маютьможливiсть надавати їм належне утримання. Такими родичамисiмейне законодавство визначає матiр, батька, бабу, дiда, повно�лiтнiх сестер i братiв. Черговiсть виникнення їх обов’язку щодоутримання своїх малолiтнiх, неповнолiтнiх родичiв (падчерки,пасинка щодо своїх мачухи, вiтчима) визначає ступiнь їх спорiд�неностi. У першу чергу, визначається наявнiсть матерi, батька iїх можливiсть надавати належне утримання, потiм — баби, дiдаi, врештi�решт, сестер i братiв. Цi особи можуть бути звiльненiвiд свого обов’язку надавати утримання своїм малолiтнiм, непов�нолiтнiм родичам (падчерцi, пасинку) лише за наявностi поваж�них причин, якi обумовлюють їх неможливiсть надавати їм на�лежну матерiальну допомогу. Факт наявностi таких родичiв i їхможливiсть надавати належне утримання своїм малолiтнiм, не�повнолiтнiм родичам (падчерцi, пасинку) не звiльняє мачуху,вiтчима останнiх вiд обов’язку щодо їх утримання, якщо вонипроживають iз ними. Разом iз тим мачуха, вiтчим можуть бутизвiльненi вiд обов’язку щодо надання утримання своїм малолiт�нiм, неповнолiтнiм пасинку, падчерцi за умови, що вони не ма�ють можливостi надавати їм матерiальну допомогу.

Повнолiтнi падчерка, пасинок зобов’язанi утримувати непра�цездатних мачуху, вiтчима, якi потребують матерiальної допо�моги. Цей обов’язок покладається на них, якщо мачуха, вiтчимнадавали їм систематичну матерiальну допомогу. Систематич�

208 Глава 12

нiсть цiєї матерiальної допомоги означає, що вона надаваласяне епiзодично, а постiйно, безперервно, протягом тривалого ча�су (не менше п’яти рокiв). Рiвень матерiальної забезпеченостiпадчерки, пасинка повинен дозволяти їм надавати своїм мачусi,вiтчиму матерiальну допомогу. За наявностi цих умов зазначе�ний обов’язок падчерки, пасинка зберiгається навiть у випадку,якщо їх рiдна матiр, батько не проживають однiєю сiм’єю з їх вiт�чимом, мачухою вiдповiдно.

Чинне сiмейне законодавство передбачає можливiсть виник�нення обов’язку щодо утримання не тiльки своїх родичiв, а й iн�ших осiб, якi перебували у сiмейних стосунках. Положеннямист. 269 СК закрiплений обов’язок осiб, у сiм’ї яких виховувала�ся дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливiсть на�давати їй матерiальну допомогу. Вiдносини, якi виникають мiждитиною та особами, у сiм’ї яких вона виховувалась, є подiбни�ми до стосункiв мiж рiдними батьками та дiтьми. Але наявнiстьу дитини родичiв за походженням при визначеннi кола осiб, якiмають обов’язки щодо її утримання, вiдповiдно до законодавствапiдлягає врахуванню. Тому обов’язок осiб, у сiм’ї яких вихову�валася дитина, щодо її утримання виникає за умови вiдсутностiу неї батькiв, баби, дiда, повнолiтнiх братiв i сестер. Цей обов’я�зок вiдповiдно до законодавства не обмежується повнолiттям осо�би, яка виховувалась у iншiй сiм’ї, тому вiн поширюється i навипадки, коли вона пiсля його досягнення є непрацездатною iпотребує матерiальної допомоги.

Пiсля досягнення повнолiття, особа зобов’язана утримува�ти родичiв чи фактичних вихователiв, з якими вона проживалаоднiєю сiм’єю до моменту досягнення нею повнолiття. Термiнспiльного проживання зазначених осiб чинне сiмейне законо�давство визначає у п’ять рокiв. Умовою виникнення такого обо�в’язку є непрацездатнiсть родичiв або фактичних вихователiвi їх потреба у матерiальнiй пiдтримцi. Крiм цього, врахуваннюпiдлягає можливiсть особи, яка виховувалась i проживала з ни�ми однiєю сiм’єю, надавати їм таку допомогу. Цей обов’язок ви�никає за умови вiдсутностi у таких родичiв або фактичних ви�хователiв особи, яка проживала з ними i виховувалась у їх сiм’ї,дружини, чоловiка, повнолiтнiх дочки, сина, сестер i братiв абоїх неможливостi з поважних причин надавати їм належне утри�мання.

Майновi правовiдносини iнших членiв сiм’ї та родичiв 209

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Особливостi майнових правовiдносин iнших членiв сiм’ї та

родичiв з точки зору змiсту та суб’єктивного складу.2. Пiдстави виникнення особи утримувати iнших членiв сiм’ї та

родичiв.3. Обов’язок баби та дiда утримувати своїх малолiтнiх i непов�

нолiтнiх онукiв.4. Обов’язок утримання iнших осiб, що перебували у сiмейних

стосунках.5. Пiдстави припинення обов’язку щодо утримання iнших чле�

нiв сiм’ї та родичiв.

210 Глава 12

Роздiл VФОРМИ ВЛАШТУВАННЯ

ДІТЕЙ?СИРІТ І ДIТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХБАТЬКIВСЬКОГО ПIКЛУВАННЯ

Глава 13ÓÑÈÍÎÂËÅÍÍß

§ 1. Поняття та сутнiстьусиновленняКонвенцiя про права дитини, учасницею якої є i Україна,

передбачає, що дитина, яка тимчасово або постiйно позбавленасiмейного оточення або яка в її власних якнайвищих iнтересахне може залишатися в такому оточеннi, має право на особливийзахист i допомогу, що надається державою, яка забезпечує змi�ну догляду за дитиною.

Стаття 52 Конституцiї України покладає на державу вирi�шення питань по утриманню та вихованню дiтей�сирiт i дiтей,позбавлених батькiвського пiклування. Виходячи з цього, СКназиває усиновлення однiєю з форм влаштування дiтей�сирiт iдiтей, позбавлених батькiвського пiклування, поряд з опiкою тапiклуванням, патронатом, прийомною сiм’єю, а також дитячимбудинком сiмейного типу.

За допомогою усиновлення усуваються несприятливi дляформування особистостi дитини обставини i створюються умо�ви, якi найбiльш близькi до тих, що складаються у сiм’ї. Але засучасних умов у випадках, передбачених законом, батьками ди�тини можуть бути особи, якi не мають з ним генного зв’язку,зокрема, при народженнi дитини в результатi застосування до�помiжних репродуктивних технологiй (штучне заплiднення, су�рогатна матiр), визнання батькiвства особою, яка знає, що вонанасправдi не є батьком дитини i таке iнше, тобто право на iсну�вання поряд з бiологiчним отримало i соцiальне батькiвство таматеринство. СК враховує це, встановлюючи, що сiм’я створю�

ється на пiдставi шлюбу, кровного спорiднення, усиновлення, атакож на iнших пiдставах, не заборонених законом i таких, щоне суперечать моральним засадам суспiльства (ч. 4 ст. 3).

Усиновлення — правовий iнститут, що здiйснюється вiнтересах дитини єдиний або обидва батьки якої: померли,невiдомi, позбавленi батькiвських прав, визнанi в судовомупорядку недiєздатними, безвiсно вiдсутнiми чи оголошенiпомерлими; дали згоду на усиновлення; понад шiсть мiсяцiвне проживають разом з дитиною та без поважних причинне беруть участi в її вихованнi та утриманнi, не виявляютьщодо дитини батькiвської уваги i турботи.

В основу органiзацiйно�правового механiзму щодо усинов�лення в Українi закладенi принципи, якi вiдповiдають мiжна�родним вимогам: кожна дитина має право на виховання в сiм’ї;прiоритетним є нацiональне усиновлення; мiжнародне усинов�лення розглядається як альтернатива тiльки тодi, коли були ви�черпанi всi можливостi щодо передачi пiд опiку, пiклування, наусиновлення чи виховання в сiм’ї громадян України; вирiшен�ня усiх процедурних питань усиновлення дитини iз додержан�ням чинного законодавства України; заборона посередницькоїкомерцiйної дiяльностi щодо усиновлення дiтей; укладення зiноземними державами договорiв про правову допомогу; здiйс�нення контролю за умовами утримання та виховання дiтей у сi�м’ях iноземцiв. Рiшення щодо усиновлення дитини провадитьсяв Українi тiльки в судовому порядку, за виключенням усинов�лення дитини, яка є громадянином України, але проживає за ме�жами України (ч. 1 ст. 282 СК).

Облiк осiб, якi бажають усиновити дитину, ведеться си�стемою державних органiв: вiддiлами та управлiннями район�них, районних у мiстах Києвi та Севастополi державних адмiнi�страцiй, виконавчих комiтетiв мiських, районних у мiстах рад,на якi покладається безпосереднє ведення справ щодо опiки тапiклування, Мiнiстерством у справах молодi, сiм’ї та гендерноїполiтики Автономної Республiки Крим, службами у справах не�повнолiтнiх обласних, Київської та Севастопольської мiськихдержавних адмiнiстрацiй, а також урядовим органом державно�го управлiння з усиновлення та захисту прав дитини (далi —урядовий орган державного управлiння з усиновлення та за�хисту прав дитини) у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнi�

212 Глава 13

стрiв України1. Облiк iноземцiв та осiб без громадянства, якi ба�жають усиновити дiтей, ведеться виключно урядовим органомдержавного управлiння з усиновлення та захисту прав дитини(ст. 215 СК).

Облiк дiтей, якi залишилися без батькiвського пiклуван�ня i можуть бути усиновленi здiйснюється урядовим органомдержавного управлiння з усиновлення та захисту прав дитиниосновними завданнями якого є формування банку даних про дi�тей�сирiт i дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, надан�ня громадянам України та iноземцям необхiдної iнформацiї продiтей, стосовно яких виникли пiдстави для усиновлення.

Усиновлення — це юридичний акт, який є складним засвоїм фактичним складом i включає волевиявлення усинов�лювача (ст. 223 СК) та рiшення суду (ст.224 СК). Що стосу�ється згоди iнших осiб та органiв на усиновлення: дитини (ст. 218СК), а саме батькiв (ст. 217 СК), опiкуна, пiклувальника (ст. 221СК), закладу охорони здоров’я або навчального закладу (ст. 222СК), то вони не входять до складу юридичних фактiв, якi тяг�нуть виникнення усиновлення, бо у певних випадках усиновлен�ня провадиться i без їх згоди (частини 3, 4 ст. 218; ст. 219 СК;ч. 3 ст. 221СК).

Усиновлення водночасно встановлює i припиняє певнi вiд�носини. У день набрання чинностi рiшенням суду про усинов�лення мiж усиновлювачем i усиновленим виникають правовiд�носини аналогiчнi батькiвським i водночас втрачається право�вий зв’язок мiж усиновленим та його батьками i родичами. Хочаз цього правила можуть бути i виключення. Наприклад, при уси�новленнi дитини однiєю особою особистi та майновi права i обо�в’язки можуть бути збереженi за бажанням матерi, якщо усинов�лювачем є чоловiк, або за бажанням батька, якщо усиновлюва�чем є жiнка (п. 2 ч. 1 ст.232 СК).

Суб’єкти вiдносин щодо усиновлення. Суб’єктами вiдносинщодо усиновлення є усиновлювачi та усиновленi. Вiдповiдно дост. 208 СК усиновленою може бути дитина, а виходячи зi ст. 6СК, яка встановлює, що правовий статус дитини має особа до

Усиновлення 213

1 На сьогоднi ще дiє Положення про Центр по усиновленню дiтей приМiнiстерствi освiти i науки України (далi — Центр по усиновленню дiтей),яке було затверджено наказом Мiнiстерства освiти вiд 30 березня 1996 р.№ 98 // Бюлетень законодавства i юридичної практики України. — 2002. —№ 3; Законодавство України про сiм’ю. — С. 298.

досягнення нею повнолiття, усиновлення за правилом вiдбува�ється вiдносно неповнолiтнiх дiтей. Це цiлком виправдано, босаме неповнолiтня дитина потребує належного забезпечення тасiмейного виховання.

СК встановив можливiсть при виняткових обставинах уси�новлення повнолiтньої особи (ст. 208). Це можливо у разi, якщоповнолiтня особа, наприклад, не має матерi, батька, тобто є си�ротою чи була позбавлена батькiвського пiклування та цi умовинастали до досягнення нею повнолiття. Хоча закон не наводитьнавiть приблизного перелiку таких обставин, вважаємо, що, впершу чергу, тут повиннi враховуватися не лише iнтереси пов�нолiтньої особи, а також i iнтереси усиновлювача. Про це свiд�чить норма, яка встановлює, що суд має брати до уваги сiмей�ний стан усиновлювача, зокрема вiдсутнiсть у нього своїх дiтей,можливiсть спiльного проживання з усиновленим, стан здоро�в’я та iншi обставини, що мають iстотне значення (п. 2 ч. 2 ст. 208,ч. 4 ст. 224 СК). Тобто можна припустити, що це може бути зна�ходження усиновлювача на момент усиновлення у скрутномустановищi за умови, що вiн пiклувався про дитину у той час, ко�ли вона була неповнолiтньою; що цих осiб поєднують родиннiзв’язки, про що вони не знали; втрата усиновлювачем єдиної рiд�ної дитини у похилому вiцi та таке iнше. Не можна погодитисяз позицiєю тих авторiв, якi вважають, що це можливо лише заумови, якщо мiж особою, яка бажає усиновити повнолiтню осо�бу, i особою, яку прагнуть усиновити, ще до досягнення остан�ньою повнолiття склалися вiдносини як мiж усиновлювачем таусиновленою дитиною, але надання таким вiдносинам передба�ченої законом форми з якихось причин здiйснено не було1. Без�умовно, це може бути пiдставою для усиновлення повнолiтньоїособи, але не єдиною.

Усиновлювачами може бути, перш за все, подружжя, бо вва�жається, що iнтересам дитини в своїй бiльшостi вiдповiдає ви�ховання в сiм’ї. Закон забороняє особам, що не перебувають мiжсобою в шлюбi, усиновити одну i ту саму дитину. Мiж тим, заумови, що чоловiк i жiнка проживають однiєю сiм’єю, суд можепостановити рiшення про усиновлення ними дитини. Вважаємо,що з таким рiшенням можна погодитися з певними застережен�

214 Глава 13

1 Зiлковська Л. М. Правове регулювання усиновлення в Українi: Автореф.канд. дис. — К., 2002. — С. 6.

нями. Навiть подiляючи точку зору вiдносно того, що фактичнеподружжя в соцiологiчному сенсi складає сiм’ю i може забезпе�чити дитинi таке саме виховання, як i особи, що перебувають узареєстрованому шлюбi1, не можна забувати, що такий союз мо�же розпастися в будь�яку мить, що може нанести дитинi ще однутравму. Тому при вирiшеннi цього питання суд повинен з’ясу�вати всi обставини справи, вирiшивши насамперед головне —наскiльки таке усиновлення буде вiдповiдати iнтересам дитини.

Законодавець пред’являє до усиновлювачiв певнi вимоги.По�перше, ними можуть бути дiєздатнi особи, віком не молод�ше двадцяти одного року за винятком, коли усиновлювач є ро�дичем дитини. По�друге, усиновлювач обов’язково повинен бу�ти старшим за дитину, яку вiн бажає усиновити, не менш як нап’ятнадцать рокiв. Різниця у віці між усиновлювачем і дити�ною не може бути більшою ніж сорок п’ять років, а при усинов�леннi повнолiтньої особи рiзниця у вiцi не може бути меншою,нiж вiсiмнадцять рокiв. Такий жорсткий пiдхiд обумовлюється,напевно, прагненням урiвняти сiм’ю, в якiй буде виховуватисяусиновлений, з бiологiчною сiм’єю. Але ми подiляємо точку зо�ру тих правникiв, якi вважають, що iмперативна норма стосов�но рiзницi в вiцi зовсiм невиправдана, якщо це стосується уси�новлення дитини мачухою чи вiтчимом, близькими родичами,за умови, що дитина знає, що усиновлювачi не є її рiдними бать�ком i матiр’ю та iнше. Вважаємо, що таким чином штучно зву�жується коло осiб, якi могли би бути усиновлювачами. На нашпогляд, доцiльним було б надати можливiсть суду, враховуючиiнтереси дитини, скорочувати рiзницю у вiцi. До речi, саме та�ким чином вирiшувалося це питання в п. 10 Порядку передачiдiтей, якi є громадянами України, на усиновлення громадянамУкраїни та iноземцям i здiйснення контролю за умовами їх про�живання у сiм’ях усиновителiв2.

Законом встановлено перелiк тих осiб, якi не можуть бутиусиновлювачами (ст. 212 СК). Всi цi особи подiляються на пев�нi групи. До першої групи слiд вiднести осiб, якi за станом свогоздоров’я не можуть виконувати функцiї усиновлювачiв: особи,якi обмеженi у дiєздатностi; визнанi недiєздатними; перебувають


1 Антокольская М. В. Семейное право. — М.: Юристъ, 2002. — С. 294.2 Затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України 20 липня 1996 р.

На сьогоднi це Положення не дiє.

на облiку чи на лiкуваннi у психоневрологiчному чи наркологiч�ному диспансерi; зловживають спиртними напоями чи нарко�тичними засобами, страждають на хвороби, перелiк яких затвер�джується Мiнiстерством охорони здоров’я України (наприклад,туберкульоз, онкологiчнi захворювання тощо). До другої групивiдносяться особи, якi у минулому припустили серйознi пору�шення у своїх зобов’язаннях з виховання дiтей, внаслiдок чогобули позбавленi батькiвських прав, i цi права на момент усино�влення не були поновленi; були усиновлювачами iншої дитини,але усиновлення було скасоване або визнано недiйсним з їх ви�ни. Вважаємо, що особи, якi були позбавленi батькiвських прав,не можуть розглядати як претенденти в усиновителi незалежновiд того поновленi вони в цих правах чи нi на момент подачi за�яви про усиновлення. До третьої групи вiдносяться особи, якiз iнших об’єктивних причин не можуть бути усиновлювачами,а саме не можуть забезпечити дитинi, наприклад, прожитковиймiнiмум, створити належнi умови для проживання i виховання.До четвертої групи слiд вiднести всiх iнших осiб, iнтереси якихсуперечать iнтересам дитини (наприклад, особи, що мають су�димiсть за навмисне спричинення злочину проти життя чи здо�ров’я фiзичної особи тощо).

Усиновлювачами не можуть бути особи однiєї статi, а такожіноземці, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іно�земець є родичем дитини.

§ 2. Умови, порядок та правовiнаслiдки усиновленняУмови усиновлення — це згода осiб, якi вiдповiдно до

закону мають на це право: самої дитини; її батькiв або осiб,що їх замiнюють; одного з подружжя, якщо вiн не виступаєусиновлювачем.

Умови та вимоги, якi повиннi бути дотриманi при здiйснен�нi усиновлення, витiкають з самої сутi iнституту усиновленняi призначення їх зводиться до того, щоб усиновлення слугува�ло виключно iнтересам дитини. Наприклад, якщо на облiку дляможливого усиновлення перебувають рiднi брати та сестри, вонине можуть бути роз’єднанi при їх усиновленнi, за виключеннямобставин, що мають iстотне значення (наприклад, один з братiвмає фiзичну ваду). Згоду на це обов’язково дає орган опiки тапiклування. Причому, якщо усиновлення для дитини не є таєм�

216 Глава 13

ним, брат та сестра мають право знати про нове мiсце її прожи�вання (ст. 210 СК).

Виходячи з того, що сiмейне право — частина цивiльного пра�ва, згода на усиновлення — одностороннiй правочин, а це озна�чає, що вона може бути визнана недiйсною, на тих самих пiдста�вах, якi покладено в основу визнання недiйсним будь�якого з пра�вочинiв, наприклад, згода дана пiд впливом тяжкої обставини,пiд впливом насильства тощо.

Згода дитини на усиновлення. СК встановив, що згода ди�тини може братися до уваги тiльки з того моменту, коли остан�ня може сформулювати i висловити її у формi, яка вiдповiдає їївiковi. Але для того, щоб дитина дала згоду або вiдмовилася вiдусиновлення, необхiдно щоб вона була поiнформована вiдносноправових наслiдкiв усиновлення. Вiдмова дитини дати згоду наусиновлення, повинна розглядатися як серйозна перешкода дляусиновлення. I лише тодi, коли судом буде встановлено, що за�перечення дитини не має пiд собою обґрунтування i не тягне вста�новлення перешкод до створення нормальних вiдносин мiж нимi усиновлювачем, усиновлення провадиться без згоди дитини. Цеможливо у таких випадках: якщо дитина у зв’язку з вiком абостаном здоров’я не усвiдомлює факту усиновлення, а також, як�що вона проживає в сiм’ї усиновлювачiв i вважає їх своїми бать�ками (ст. 218 СК). Останнє виключення вводиться з метою збе�реження тайни усиновлення.

Згода батькiв на усиновлення дитини. Як правило, усинов�люються дiти, у яких нема батькiв. На жаль, в сучасних умовах,поширеними стали випадки, коли батьки або бодай один з них удитини є, але iснує нагальна потреба змiнити догляд за нею, що,безумовно, призведе до iстотних юридичних змiн у їх стосунках.У цих випадках i потрiбна згода кровних (рiдних) батькiв на це.

Усиновлення дитини здiйснюється за вiльною згодою її бать�кiв, тобто тодi, коли мати, батько усвiдомлюють значення своїхдiй та можуть керувати ними. Якщо буде встановлено, що згодадана пiд тиском фiзичного чи психiчного насильства, внаслiдокзбiгу тяжких обставин, вона може бути оскаржена у судi. Мiжтим, вiдмiна усиновлення, що вже вiдбулося, у разi оскарженнязгоди батькiв можлива лише за умови, якщо це вiдповiдає iнте�ресам дитини.

Згода батькiв повинна бути безумовною, наприклад, батькине можуть вимагати щоб дитина була усиновлена конкретною


особою чи подружжям i таке iнше. Згода повинна бути безоплат�ною. Умова про надання усиновлювачем плати батькам за згодує нiкчемною i як наслiдок зумовлює необхiднiсть повернення та�кої плати вiдповiдно за нормами ЦК. Що стосується самої згодина усиновлення, то в цьому випадку немає причин скасовувати її.

Iснує певний порядок для дачi згоди батьками. Так, згода мо�же бути дана лише пiсля досягнення дитиною двомiсячного вiку.Це правило тiсно пов’язано з медичним критерiєм вiдповiдно доякого саме цей перiод є психiчно складним для матерi дитини.Якщо мати чи батько дитини є неповнолiтнiми, крiм їхньої зго�ди потрiбна ще згода їх батькiв, оскiльки їх воля не може визна�ватися цiлком сформованою. Така думка неодноразово вислов�лювалася в науковiй лiтературi1. Тобто ця вимога пов’язана з не�обхiднiстю додаткового захисту iнтересiв неповнолiтнiх батькiв,якi могли б вчинити акт, про наслiдки якого в подальшому мо�жуть тужити все своє життя. Мiж тим, доцiльним було б розши�рити перелiк осiб, якi повиннi давати згоду на цей випадок, до�давши до них опiкунiв або попечителiв, а за їх вiдсутностi — ор�гани опiки та пiклування. Згода батькiв на усиновлення їхньоїдитини має бути укладена письмово та засвiдчена нотарiусом.

Якщо батьки не погоджуються на усиновлення останнє не�можливо. Це пояснюється тим, що згода на усиновлення — од�не з важливих особистих немайнових прав батькiв i воно неможе бути порушено, оскiльки усиновлення дитини приводитьдо повного припинення правового зв’язку мiж нею i батьками(ст. 217 СК).

Усиновлення дитини без згоди батькiв. Усиновлення мож�ливо без згоди батькiв, якщо вони втратили зв’язок з дитиною:невiдомi (усиновлення дитини, яка була пiдкинута, знайдена),визнанi безвiсно вiдсутнiми, недiєздатними, позбавленi батькiв�ських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Без згоди повнолiтнiх батькiв проводиться усиновлення, як�що судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиноюпонад шiсть мiсяцiв без поважних причин, не проявляють до неїбатькiвської турботи та пiклування, не виховують i не утриму�

218 Глава 13

1 Пергамент А. И. Опека и попечительство. — М.: Юридическая литера�тура, 1966. — С. 95; Шахматов В. П., Хаскельберг Б. Л. Новый кодекс о бра�ке и семье РСФСР. — Томск: Изд�во Томского университета, 1970. — С. 253;Кузьмичова Л. Спiрне в усиновленнi // Радянське право. — 1976. — № 7. —С. 60 тощо.

ють її. Вiдомо, що неналежне виконання батькiвських прав та обо�в’язкiв тягне за собою застосування санкцiй. В цьому випадкуйдеться саме щодо вiдповiдальностi батькiв, яка буде застосову�ватися лише за наявностi вини останнiх (ст. 219 СК).

Згода опiкуна, пiклувальника на усиновлення дитини. Що�до дiтей, якi позбавленi батькiвського пiклування, згоду на уси�новлення надає опiкун, пiклувальник, заклад охорони здоров’ячи навчальний заклад, в яких знаходилася дитина. Згода нада�ється в письмовому виглядi (статтi 221, 222 СК). Отриманнязгоди цих осiб необхiдно виключно з метою захисту iнтересiвдитини. Тому, якщо опiкун або пiклувальник не дають згоди наусиновлення, така згода може бути дана органом опiки та пiк�лування. Мiж тим, i вiдмова зазначених органiв не є перешко�дою для усиновлення дитини, якщо це вiдповiдає її iнтересам.

Заклад охорони здоров’я чи навчальний заклад також можутьне дати згоди на усиновлення. Причому, якщо в судовому поряд�ку буде встановлено, що для цього не було достатнiх пiдстав, за�перечення цих органiв не буде перешкодою до усиновлення.

Згода одного з подружжя на усиновлення дитини. На уси�новлення дитини одним з подружжя потрiбна письмова згодадругого з подружжя, засвiдчена нотарiально. Така згода необ�хiдна у зв’язку з тим, що той з подружжя, що не є усиновителем,також буде брати участь у вихованнi дитини як вiтчим або ма�чуха. Мiж тим, усиновлення дитини може вiдбутися без зго�ди другого з подружжя, якщо вiн визнаний безвiсно вiдсутнiм,недiєздатним, а також за наявностi iнших обставин, що маютьiстотне значення (ст. 220 СК).

Порядок усиновлення — це процедура, яка складається зпевних стадiй i здiйснюється вiдповiдними органами за пра�вилами, що встановленi законодавством. Новий СК Українизберiгає судовий порядок усиновлення (статтi 223, 224 СК), запевним винятком (ст. 282 СК). Процедура усиновлення на сьо�годнi регулюється ЦПК України. Справи про усиновлення дiтей,якi проживають на територiї України, розглядаються районним(мiським) судом за мiсцем проживання усиновлюваної дитиничи за мiсцем проживання заявника. Особа, яка бажає усинови�ти дитину, подає до суду письмову заяву про усиновлення пер�сонально. Подання заяви через представника не допускається.

Усиновлення, в першу чергу, пов’язане з волею особи, якабажає усиновити дитину, i тому будь�яка життєва ситуацiя мо�


же вплинути на його намiри. Тому закон дозволяє такiй особiвiдкликати заяву про усиновлення до набрання чинностi рiшен�ня суду про усиновлення (ч. 2 ст. 223 СК). Пiсля цього вiдмовавiд усиновлення стає неможливою.

Постановляючи рiшення про усиновлення дитини, суд пови�нен враховувати всi обставини, що мають iстотне значення, а са�ме стан здоров’я та матерiальне становище особи, яка бажає уси�новити дитину; її сiмейний стан та умови проживання; ставлен�ня до виховання дитини; мотиви, на пiдставi яких особа бажаєусиновити дитину; мотиви того, чому другий iз подружжя не ба�жає бути усиновлювачем, якщо лише один iз подружжя подавзаяву на усиновлення; особу дитини та стан її здоров’я, ставлен�ня дитини до особи, яка бажає її усиновити; взаємини особи, якабажає усиновити дитину, та дитини, навiть те, як довго ця особаопiкується вже дитиною i таке iнше (ч. 1 ст. 224 СК). Безумов�но, перелiк цих обставин не є вичерпним i суддя може вимагатипредставлення будь�яких iнших документiв, залучати до участi всправi батькiв дитини, саму дитину, яка досягла вiку 7 рокiв, iн�ших заiнтересованих осiб для того, щоб прийняти вiрне рiшення.

Тiльки при дотриманнi всiх умов усиновлення, встановлен�ня здатностi особи, яка бажає усиновити дитину, до цього, а та�кож упевненостi в тому, що усиновленням будуть забезпеченiстабiльнi та гармонiйнi умови для життя дитини, суд постанов�ляє рiшення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.Перепоною до усиновлення не може слугувати той факт, що осо�ба, яка бажає усиновити дитину, вже має або може народити ди�тину (ч. 3 ст. 224 СК).

Вже на стадiї подачi заяви особа, що бажає стати усиновлю�вачем, може виявити намiр бути записаною у Книзi реєстрацiїнароджень матiр’ю, батьком дитини або повнолiтньої особи, змi�нити вiдомостi про мiсце народження та дату народження дити�ни, а також змiнити прiзвище, iм’я та по батьковi цiєї дитини.Мiж тим, бажання усиновлювача можуть бути задоволеними зазагальним правилом лише тодi, коли вони вiдповiдають iнтере�сам дитини. При цьому в рядi випадкiв передбачено дотриман�ня також i iнших умов. Наприклад, при усиновленнi дитини, якадосягла семи рокiв, для запису усиновлювача матiр’ю, батьком,потрiбна її згода, за винятком випадкiв, якщо дитина проживаєв сiм’ї усиновлювачiв i вважає їх своїми батьками, а також якщовона за станом здоров’я не усвiдомлює факту усиновлення.

220 Глава 13

Бажання змiнити дату народження впливатиме на медичнiпоказники розвитку дитини, тому закон дозволяє це зробити,але не бiльш як на шiсть мiсяцiв.

Зазвичай дитина при усиновленнi зберiгає своє прiзвище,iм’я та по батьковi, що витiкає з Конвенцiї про права дитини. Мiжтим, прiзвище та по батьковi дитини закон дозволяє змiнити заумови, якщо усиновлювачами одночасно являються жiнка та чо�ловiк, якi записуються батьками дитини. Якщо прiзвища усино�влювачiв не спiвпадають, прiзвище дитини визначається за їх ви�бором. Що стосується iменi дитини, то це вiдбувається з її згоди,якщо вона досягла семи рокiв, за виключенням випадку, колидитина живе в сiм’ї усиновлювачiв i звикла до iменi.

При усиновленнi повнолiтньої особи її прiзвище, iм’я та побатьковi можуть бути змiненi тiльки з взаємної згоди усинов�лювача та самої повнолiтньої особи — усиновленого.

Якщо при усиновленнi змiнюється iм’я, прiзвище, по бать�ковi, дата чи мiсце народження дитини або усиновителi запису�ються матiр’ю, батьком дитини, про це робиться спецiальна вка�зiвка у рiшеннi суду про усиновлення.

На пiдставi рiшення суду про усиновлення залежно вiд ба�жання усиновлювача видається або Свiдоцтво про усиновлен�ня, або нове Свiдоцтво про народження дитини (ч. 2 ст. 225,ст. 233 СК). Якщо особа, що бажає стати усиновлювачем, праг�не зберегти тайну усиновлення, то на пiдставi рiшення суду проусиновлення, копiя якого обов’язково надсилається до вiддi�лу РАЦСу за мiсцем винесення рiшення, а якщо вiдбуваєть�ся усиновлення дитини iноземними громадянами, то також i доЦентру з усиновлення дiтей, в актовий запис про народженнядитини чи повнолiтньої особи державний орган РАЦС вноситьвiдповiднi змiни та видає нове Свiдоцтво про народження ди�тини. Свiдоцтво про народження, що було видане ранiше, ану�люється.

Слiд зазначити, що СК передбачає спецiальнi заходи, щоспрямованi на збереження таємницi усиновлення. Так, особа маєправо на таємницю перебування на облiку тих, хто бажає уси�новити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання за�яви про усиновлення та її розгляду, рiшення суду про усинов�лення. Усиновлювач має право приховувати факт усиновленнявiд дитини, яка ним усиновлена, якщо розкриття таємницi уси�новлення може заподiяти шкоди її iнтересам, i вимагати нероз�


голошення цiєї iнформацiї особами, яким стало вiдомо про неїяк до, так i пiсля досягнення дитиною повнолiття. Особи, якиму зв’язку з виконанням службових обов’язкiв доступна iнфор�мацiя щодо усиновлення (перебування осiб, якi бажають усино�вити дитину, на облiку, пошук ними дитини для усиновлення,подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлен�ня, здiйснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дити�ни тощо), а також iншi особи, яким став вiдомий факт усинов�лення, зобов’язанi не розголошувати її, зокрема i тодi, коли уси�новлення для самої дитини не є таємним.

Вiдомостi про усиновлення видаються судом лише за зго�дою усиновлювача, крiм випадкiв, якщо такi вiдомостi потрiбнiправоохоронним органам, суду у зв’язку з цивiльною чи кримi�нальною справою, яка є у їх провадженнi. Мiж тим, особа, якабула усиновлена, має право пiсля досягнення нею чотирнадцятирокiв на одержання iнформацiї щодо свого усиновлення. Такимчином, можна дiйти висновку, що таємницею є не тiльки самфакт усиновлення, але таємницю становлять i певнi стадiї само�го процесу усиновлення.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проHживає за межами України. Усиновлення громадянином Украї�ни такої дитини здiйснюється в консульськiй установi чи дип�ломатичному представництвi України. Встановлення винятку iззагального правила про судову процедуру усиновлення пов’я�зано як з найшвидшим вирiшенням цього питання. Усиновлен�ня здiйснюється вiдповiдно до законiв України за виключеннямпорядку усиновлення.

Усиновлення iноземцем дитини, яка є громадянином Украї�ни, але проживає за межами України, здiйснюється у вiдповiд�них органах держави, на територiї якої проживає дитина, але вва�жається дiйсним лише за умови попереднього одержання дозво�лу урядового органу державного управлiння з усиновлення тазахисту прав дитини України (ст. 282 СК).

Правовi наслiдки усиновлення. Усиновлення породжує пев�нi правовi наслiдки. По�перше, з моменту здiйснення усинов�лення, а ним вважається день набрання чинностi рiшенням су�ду (ч. 1 ст. 225 СК), припиняються особистi та майновi права iобов’язки мiж батьками та особою, яка усиновлена, а також мiжнею та iншими її родичами за походженням, за певними виклю�ченнями. Так, наприклад, водночас iз заявою про усиновлення

222 Глава 13

суд може розглядати заяву найближчих родичiв (баби, дiда, рiд�них братiв та сестер дитини) про збереження мiж ними та дити�ною, яку усиновлюють, правового зв’язку (ч. 2 ст. 232 СК). Судзадовольняє заяву, якщо це буде вiдповiдати iнтересам дитини.

По�друге, з моменту усиновлення виникають взаємнi осо�бистi немайновi та майновi права i обов’язки мiж особою, якаусиновлена (а в майбутньому — мiж її дiтьми, внуками), та уси�новлювачем i його родичами за походженням.

По�третє, усиновлювачi одержують правовий статус мате�рi, батька, а усиновленi — правовий статус дитини (сина, доч�ки). Усиновлювачевi надаються права i накладаються на ньогообов’язки щодо дитини, яку вiн усиновив, у такому самому об�сязi, який мають батьки щодо дитини, а особi, яку усиновлено,надаються права i накладаються на неї обов’язки щодо усинов�лювача у такому самому обсязi, який має дитина щодо своїхбатькiв.

Мiж тим, у випадках, передбачених законом, дитина зберi�гає права, якi вона мала до усиновлення. Це стосується права напенсiю, iншi соцiальнi виплати, а також на вiдшкодування шко�ди у зв’язку з втратою годувальника, якi вона мала до усинов�лення (ст. 234 СК).

Вiдповiдно до законодавства за станом утримання та вихо�вання дiтей, якi були усиновленi, здiйснюється нагляд. За дотри�манням прав дитини, що усиновлена i проживає в Українi, додосягнення нею повнолiття нагляд здiйснюється органом опiкита пiклування. Якщо дiти усиновленi iноземцями i проживаютьза межами України, вiдповiдна консульська установа за дору�ченням Мiнiстерства закордонних справ України (далi — МЗС)веде облiк цих дiтей i до досягненнями ними вiсiмнадцяти рокiвздiйснює нагляд за дотриманням їхнiх прав.

§ 3. Визнання усиновлення недiйснимВиходячи з того, що усиновлення — це юридичний акт,

то воно, як i будь�який iнший подiбний акт, що не досягає по�ставленої мети, може визнаватися недiйсним i скасовуватися.Звiдси пiдставами припинення усиновлення є визнання усинов�лення недiйсним i скасування усиновлення.

Право на звернення до суду з позовом про визнання усинов�лення недiйсним мають батьки, усиновлювач, опiкун, пiклуваль�


ник, орган опiки та пiклування, прокурор, а також усиновленадитина, яка досягла чотирнадцяти рокiв.

Усиновлення визнається недiйсним, якщо воно було прове�дене без згоди дитини та батькiв, якщо така згода була необхiд�ною; якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов’язкiв,якi виникають у результатi усиновлення (фiктивне усиновлен�ня); якщо воно було проведене на пiдставi пiдроблених докумен�тiв; у разi вiдсутностi згоди на усиновлення другого з подружжя,опiкуна, пiклувальника, закладу охорони здоров’я або навчаль�ного закладу.

Якщо одним з подружжя усиновлена дитина другого з по�дружжя, усиновлення може бути визнане недiйсним за рiшен�ням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновленнядругий iз подружжя не мав намiру продовжувати з ним шлюбнiвiдносини.

Правовi наслiдки визнання усиновлення недiйсним. Уси�новлення, визнане недiйсним, анулюється з моменту його здiйс�нення, тобто припиняються права та обов’язки, якi виникли ра�нiше та встановленi законом для усиновлювача, його родичiв таусиновленої дитини й вiдновлюються права та обов’язки мiждитиною, її батьками та iншими родичами за походженням. Ди�тина, яка не досягла чотирнадцяти рокiв, за бажанням батькiвабо iнших родичiв передається їм, а якщо це неможливо, вонапередається на опiкування органу опiки та пiклування. Вiднов�люється прiзвище, iм’я та по батьковi дитини, якi вона мала доусиновлення. За бажанням дитини вона має право надалi iме�нуватися прiзвищем, iм’ям та по батьковi, якi вона одержала узв’язку з усиновленням.

Суд може постановити рiшення про стягнення алiментiв надитину з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не бiльш якдва роки, якщо дитина не має батькiв або батьки не мають змо�ги її утримувати, за умови, що усиновлювач може надавати ма�терiальну допомогу.

Порядок поновлення актового запису про народження уразi визнання усиновлення недiйсним. Пiсля набрання чинно�стi рiшенням суду про визнання усиновлення недiйсним суд умiсячний строк зобов’язаний надiслати копiю рiшення до дер�жавного органу РАЦС за мiсцем реєстрацiї народження дити�ни, який вносить вiдповiднi змiни до актового запису про наро�дження дитини.

224 Глава 13

§ 4. Скасування усиновленняСкасування усиновлення — теж одна з пiдстав припи�

нення усиновлення, яку можна розглядати як правоприпиню�ючий i водночас правовiдновлюючий юридичний факт.

Право на звернення до суду з позовом про скасування уси�новлення мають батьки, усиновлювач, опiкун, пiклувальник, ор�ган опiки та пiклування, прокурор, а також усиновлена дитина,яка досягла чотирнадцяти рокiв.

Скасування усиновлення вiдбувається лише за рiшеннямсуду.

Умови скасування усиновлення: коли воно суперечить iн�тересам дитини, не забезпечує їй сiмейного виховання; дитинастраждає недоумством, на психiчну чи iншу тяжку невилiковнухворобу, про що усиновлювач не знав i не мiг знати на час уси�новлення; мiж усиновлювачем i дитиною склалися, незалежновiд волi усиновлювача, стосунки, якi роблять неможливими їхнєспiльне проживання i виконання усиновлювачем своїх батькiв�ських обов’язкiв.

Скасування усиновлення не допускається пiсля досягненнядитиною повнолiття за виключенням тих випадкiв, якщо про�типравна поведiнка усиновленого, усиновлювача загрожує жит�тю, здоров’ю усиновлювача, усиновленого або iнших членiв сiм’ї.

Крiм цього, усиновлення повнолiтньої особи може бути ска�соване судом за взаємною згодою усиновлювача i усиновленогочи на вимогу одного з них, якщо сiмейнi вiдносини мiж ними несклалися.

Усиновлення скасовується вiд дня набрання чинностi рiшен�ням суду.

Правовi наслiдки скасування усиновлення. У разi скасуван�ня усиновлення припиняються на майбутнє права та обов’язки,що виникли у зв’язку з усиновленням мiж дитиною та усинов�лювачем, його родичами i водночас вiдновлюються права та обо�в’язки мiж дитиною та її батьками, iншими родичами за похо�дженням.

Усиновлена дитина передається за бажанням батькiв або iн�ших родичiв їм, а якщо це неможливо, — вона передається на опi�кування органовi опiки та пiклування.

У разi скасування усиновлення як таке, що суперечить iн�тересам дитини, не забезпечує їй сiмейного виховання, якщо ди�тина не передається батькам, за нею зберiгається право на прожи�


вання у житловому примiщеннi, в якому вона проживала пiсляусиновлення, а також суд може постановити рiшення про стяг�нення алiментiв на дитину з особи, яка була її усиновлювачем,за умови, що останнiй може надавати матерiальну допомогу.

Дитина має право на збереження прiзвища, iменi та по бать�ковi, якi вона одержала у зв’язку з усиновленням. За бажаннямдитини їй присвоюється прiзвище, iм’я, по батьковi, якi вона ма�ла до усиновлення.

Порядок поновлення актового запису про народженняу разi скасування усиновлення. Пiсля набрання чинностi рi�шенням суду про скасування усиновлення суд у мiсячний строкзобов’язаний надiслати копiю рiшення до державного органуреєстрацiї актiв цивiльного стану за мiсцем реєстрацiї народжен�ня дитини, який вносить вiдповiднi змiни до актового записущодо народження дитини.

§ 5. Позбавлення усиновлювачабатькiвських правПозбавлення усиновлювача батькiвських прав — нова

пiдстава припинення усиновлення. До останнього часу вважа�лося, що позбавлення бiтькiвських прав, як вид сiмейної вiдпо�вiдальностi, можна застосовувати тiльки до рiдних батькiв, а ска�сування усиновлення — це по сутi, i є позбавлення батькiвськихправ, але тiльки стосовно усиновлювачiв1. Мiж тим, новий СКУкраїни розширив коло осiб, до яких може бути застосованийцей вид вiдповiдальностi, виходячи з того, що якщо усиновлю�вач був записаний матiр’ю, батьком усиновленої ним дитини, вiняк носiй батькiвських прав, може бути їх позбавлений. Тобто цяновела стосується не всiх усиновлювачiв, а лише тих, хто в про�цесi усиновлення висловив бажання бути записаними у Книзiреєстрацiї народжень матiр’ю або батьком дитини i суд задо�вольнив таку заяву. Тому i пiдстави позбавлення усиновлюва�ча батькiвських прав такi самi, як i пiдстави позбавлення бать�кiвських прав рiдних батькiв (ч. 1 ст. 242). Хоча слiд вiдмiтитипевну непослiдовнiсть законодавця з цього питання, бо батькiв�

226 Глава 13

1 Маслов В. П., Подопригора З. А., Пушкин О. А. Действующее законода�тельство о браке и семье. — Харьков: Вища школа, 1974. — С. 191—192. Насьогоднi таку точку зору подiляє Зiлковська Л. М. Правове регулювання уси�новлення в Українi. — С. 3—4.

ськими правами надiляються всi усиновлювачi, а не тiльки тi,хто записанi матiр’ю чи батьком усиновленої ними дитини.

Усиновлювач позбавляється батькiвських прав, якщо вiн:без поважної причини та протягом шести мiсяцiв не виявлявщодо усиновленої дитини батькiвського пiклування; ухилявсявiд виконання своїх обов’язкiв з виховання дитини; жорстокоповодився з дитиною; є хронiчним алкоголiком або наркома�ном; вдається до будь�яких видiв експлуатацiї дитини, приму�шує її до жебракування та бродяжництва; засуджений за вчи�нення умисного злочину щодо дитини.

У разi позбавлення усиновлювача батькiвських прав вiн втра�чає особистi немайновi права щодо дитини та звiльняється вiдобов’язкiв щодо її виховання; перестає бути її законним пред�ставником; втрачає права на пiльги та державну допомогу, щовидається сiм’ям з дiтьми; не може бути усиновлювачем, опiку�ном i пiклувальником на майбутнє; не може одержати в майбут�ньому тих майнових прав, пов’язаних iз батькiвством, якi вiн мiгби мати у разi своєї непрацездатностi (право на утримання вiддитини, право на пенсiю та вiдшкодування шкоди у разi втратигодувальника, право на спадкування). Мiж тим, вiн не звiльня�ється вiд обов’язку щодо утримання дитини i водночас з позбав�ленням усиновлювача батькiвських прав суд може на вимогупозивача чи за власною iнiцiативою вирiшити питання про стяг�нення алiментiв на дитину (ч. 2 ст. 242).

Тому у разi смертi усиновлювача, позбавленого батькiвськихправ, дитина одержує право на спадкування на загальних пiд�ставах (ч. 2 ст. 242). Це дозволяє розглядати позбавлення уси�новлювача батькiвських прав як мiру вiдповiдальностi для уси�новлювача та мiру захисту для усиновленого.

Батькiвськi права усиновлювача можуть бути поновленi зайого позовом за винятком тих випадкiв, коли дитина була вжеусиновлена i усиновлення не скасовано чи не визнано недiйс�ним судом, або якщо на час розгляду справи судом дитина до�сягла повнолiття. Суд перевiряє наскiльки змiнилася поведiнкаусиновлювача, який був позбавлений батькiвських прав, та об�ставини, що були пiдставою для позбавлення батькiвських прав,i постановляє рiшення вiдповiдно до iнтересiв дитини. У разiвiдмови в позовi повторне звернення iз позовом можливе лишепiсля спливу одного року з часу набрання чинностi рiшеннямсуду про таку вiдмову (ч. 3 ст. 242).


Запитання та завданнядля самоконтролю1. Що таке усиновлення?2. Якi умови, порядок та правовi наслiдки усиновлення?3. В яких випадках усиновлення визнається недiйсним?4. В яких випадках усиновлення може бути скасовано?5. В яких випадках усиновлювача можна позбавити батькiвських

прав?

228 Глава 13

Глава 14ÎÏIÊÀ ÒÀ ÏIÊËÓÂÀÍÍß ÍÀÄ ÄIÒÜÌÈ

§ 1. Поняття i значення опiкита пiклування над дiтьмиУ процесi кодифiкацiї цивiльного та сiмейного законо�

давства вiдбувся певний перерозподiл сфер впливу мiж цивiль�ним та сiмейним законодавством. Бiльшiсть норм про опiку тапiклування, що виступають як способи доповнення дiєздатно�стi та захисту прав i iнтересiв неповнолiтнiх i недiєздатних осiб,i традицiйно мiстилися в КЗпШС УРСР, знайшли своє закрiп�лення в новому ЦК України у главi 6 «Опiка та пiклування»(статтi 55—79).

Мiж тим, питання, пов’язанi з встановленням i здiйсненнямопiки та пiклування над дiтьми�сиротами i дiтьми, якi залиши�лися без батькiвського пiклування, регулюються главою 19 СК«Опiка та пiклування над дiтьми» (статтi 243—251). Виходячи зцього, слiд погодитися з тим, що iнститут опiки i пiклування —комплексний iнститут, а норми СК про опiку та пiклування тлу�мачаться в сполученнi з нормами ЦК, що передбачають цей iн�ститут1, i з нормами адмiнiстративного права, що встановлюють,зокрема компетенцiю органiв опiки i пiклування2.

1 Научно�практический комментарий Семейного кодекса Украины / Подред. Ю. С. Червоного. — К.: Истина. 2003. — 520 с.

2 Цю точку зору подiляє, наприклад, I. Бiрюков (див.: Сiмейне правоУкраїни: Пiдручник / За ред. В. С. Гопанчука. — К.: Iстина, 2002. — С. 261;Ю. С. Червоний (див.:. Научно�практический комментарий Семейного кодек�са Украины. — С. 410—411); М. Антокольська фактично теж подiляє такийпiдхiд (див.: Сiмейне право. — М.: Юристъ, 2002. — С. 307).

Між тим, існують і інші точки зору. Так, С. Морозова теж вважає, щоце — комплексний інститут, але тільки сімейного і цивільного права (Див.:Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У 2 т. / За заг. ред.Я. М. Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн “Видавничий Дім“Ін Юре”, 2003. — С. 130. Н. Єршова вважає опіку та піклування виключноінститутом сімейного права (див.: Вопросы семьи в гражданском праве. — М.,1977. — С. 47). Фактично таку позицію поділяв і Г. К. Матвєєв вважаючи, щонорми, які регулюють відносини, пов’язані з вихованням дітей, позбавленихбатьківського піклування, носять в основному сімейно�правовий характер(див.: Советское семейное право. — М., 1985. — С. 196.

У сiмейному правi опiка та пiклування розглядаютьсяяк передача дiтей�сирiт i дiтей, позбавлених батькiвськогопiклування, iншим особам з метою виховання та захисту їхмайнових i особистих прав. Дитина�сирота — це дитина, в якоїпомерли чи загинули батьки; дiти, позбавленi батькiвського пiк�лування, — це дiти, якi залишилися без пiклування батькiв узв’язку з позбавленням їх батькiвських прав, вiдiбранням у бать�кiв без позбавлення батькiвських прав, визнанням батькiв без�вiсно вiдсутнiми чи недiєздатними, оголошенням їх померли�ми, вiдбуванням покарання в мiсцях позбавлення волi та пере�буванням їх пiд вартою на час слiдства, розшуком їх органамивнутрiшнiх справ, пов’язаним з ухиленням вiд сплати алiментiвта вiдсутнiстю вiдомостей про їх мiсцеперебування, тривалою хво�робою батькiв, яка перешкоджає їм виконувати свої батькiвськiобов’язки, а також пiдкинутi дiти та дiти, батьки яких невiдомi,дiти, вiд яких вiдмовились батьки, та безпритульнi дiти.

Але опiка i пiклування можуть встановлюватися i за життябатькiв неповнолiтнiх дiтей у випадках, коли батьки судом по�збавленi батькiвських прав або прийнято рiшення про вiдiбран�ня дитини, оскiльки перебування з батьками небезпечне для їїжиття; батьки визнанi у встановленому порядку недiєздатнимиабо обмежено дiєздатними (психiчно хворi, розумово вiдсталiтощо); понад шiсть мiсяцiв не проживають разом з дитиною табез поважних причин не беруть участi в її вихованнi та утриман�нi; не виявляють щодо дитини батькiвської уваги та турботи чипiдкинули дитину, i це пiдтверджено вiдповiдними актами ор�ганiв внутрiшнiх справ; вiдмовилися вiд дитини у встановлено�му законом порядку; перебувають пiд слiдством; виїхали на по�стiйне мiсце проживання або на постiйне мiсце роботи за кор�дон чи перебувають у тривалому вiдрядженнi.

Мiж тим, встановлення опiки та пiклування стосовно ди�тини�сироти i дитини, яка позбавлена батькiвського пiклуван�ня, не є обов’язковим. У випадках, передбачених законом, iншiособи насамперед близькi родичi, можуть без встановлення наддитиною опiки i без призначення їх опiкунами, звертатися з по�зовами до суду про захист прав i iнтересiв такої дитини чи бра�ти участь у її вихованнi. Закон вiдносить до таких осiб дiда, ба�бу, сестру, брата, мачуху, вiтчима, особу, яка взяла у свою сiм’ютаку дитину («фактичного вихователя») (статтi 258, 260, 261,262 СК).

230 Глава 14

Питання, пов’язанi з утриманням i вихованням дiтей�сирiтi дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, вирiшуються нетiльки на пiдставi норм СК i ЦК, а також на пiдставi Правил опi�ки та пiклування (далi — Правил)1 органами опiки та пiклуван�ня, якими є районнi, районнi в мiстах Києвi та Севастополi дер�жавнi адмiнiстрацiї, виконавчi комiтети мiських, районних у мiс�тах, сiльських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодоопiки та пiклування покладається у межах їх компетенцiї на вiд�повiднi управлiння та вiддiли мiсцевої державної адмiнiстрацiїрайонiв, районiв мiст Києва i Севастополя, виконавчих комiте�тiв мiських чи районних у мiстах рад. У селищах i селах справа�ми опiки та пiклування вiдають виконавчi комiтети сiльськихi селищних рад. Зокрема органи освiти здiйснюють дiяльнiстьщодо виявлення, облiку та передачi дiтей�сирiт i дiтей, позбав�лених батькiвського пiклування, до дитячих будинкiв, шкiл�iн�тернатiв рiзних профiлiв, пiд опiку (пiклування), усиновленнята з iнших питань, що належать до їх компетенцiї.

Опiка та пiклування рiзняться за своїм змiстом. Опiка вста�новлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти рокiв(малолiтньою особою) i має часткову цивiльну дiєздатнiсть, тоб�то має право самостiйно вчиняти лише дрiбнi побутовi право�чини, здiйснювати особистi немайновi права на результати iн�телектуальної, творчої дiяльностi, що охороняються законом,i не несе вiдповiдальностi за заподiяну нею шкоду. Виходячи зцього, опiкун замiнює її у здiйсненнi всiх iнших прав i обов’яз�кiв, являючись її законним представником. Мiж тим, вiн не маєправа без дозволу органу опiки та пiклування вiдмовитися вiдмайнових прав пiдопiчного; видавати письмовi зобов’язання вiдiменi пiдопiчного; укладати договори, якi пiдлягають нотарiаль�ному посвiдченню та (або) державнiй реєстрацiї, в тому числi

Опiка та пiклування над дiтьми 231

1 Затвердженi наказом Державного комiтету у справах сiм’ї та молодiУкраїни, Мiнiстерства освiти України, МОЗ України, Мiнiстерства працi тасоцiальної полiтики України вiд 26 травня 1999 р. // Офiцiйний вiсник Украї�ни. — 1999. — № 26. — Ст. 1252.

Слiд вiдмiтити, що на сьогоднi цi Правила потребують оновлення з ура�хуванням тих змiн, що вiдбулися i в сiмейному, i в цивiльному законодавствi.Частково це вирiшено Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України 17 жовтня2007 р. «Питання органiзацiї виконання законодавства щодо опiки, пiклу�вання над дiтьми�сиротами та дiтьми, позбавленими батькiвського пiклуван�ня» (Урядовий кур’єр (Документи). — 2007. — № 207—208), але цього явнозамало.

договори щодо подiлу або обмiну житлового будинку, кварти�ри; укладати договори щодо iншого цiнного майна (ч. 1 ст. 71 ЦК).

Пiклування встановлюється над дитиною у вiцi вiд чотир�надцяти до вiсiмнадцяти рокiв (неповнолiтньою особою), яка маєнеповну цивiльну дiєздатнiсть, тобто має право самостiйно розпо�ряджатися своїм заробiтком, стипендiєю або iншими доходами,самостiйно здiйснювати права на результати iнтелектуальної,творчої дiяльностi, що охороняються законом, бути учасником(засновником) юридичних осiб, якщо це не заборонено закономабо установчими документами юридичної особи, самостiйно укла�дати договiр банкiвського вкладу (рахунку) та розпоряджатисявкладом, внесеним нею на своє iм’я (грошовими коштами на ра�хунку). Така дитина особисто несе вiдповiдальнiсть за порушен�ня договору, укладеного нею самостiйно вiдповiдно до закону iсамостiйно на загальних пiдставах вiдповiдає за заподiяну неюшкоду. Виходячи з цього, пiклувальник дає згоду на вчиненняiнших правочинiв неповнолiтньою дитиною, за винятком випад�кiв, передбачених законом. Так, вiдповiдно до ст. 70 ЦК пiклу�вальник не може давати згоду на укладення договорiв мiж пiдо�пiчним та своєю дружиною (своїм чоловiком) або своїми близь�кими родичами, крiм передання майна пiдопiчному у власнiстьза договором дарування або у безоплатне користування на пiд�ставi договору позички, а також може давати згоду на укладен�ня певних договорiв тiльки з дозволу органу опiки та пiклування(ч. 2 ст. 71 ЦК). Пiклувальник захищає дитину вiд зловживаньз боку iнших осiб.

Орган опiки та пiклування контролює дiяльнiсть опiкунiв(пiклувальникiв) вiдносно умов утримання, виховання, навчан�ня дитини, здiйснюючи такий контроль рiзними способами, зо�крема, перевiркою умов життя дитини, її виховання i навчання,перевiркою звiтiв опiкунiв (пiклувальникiв) вiдносно дiяльностiза певний термiн, спiвбесiдами iз сусiдами опiкунiв (пiклуваль�никiв), вчителями i таке iнше. Пiдставою для оцiнки дiяльностiопiкуна (пiклувальника) є акт, який складається пiсля кожноїпланової перевiрки.

§ 2. Встановлення опiкита пiклування над дiтьмиОпiкуном (пiклувальником) може бути тiльки фiзична

особа, хоча функцiї опiкунiв можуть виконувати також дитячi

232 Глава 14

заклади, заклади охорони здоров’я, а також самi органи опiки тапiклування.

Слiд зазначити, що на вiдмiну вiд КЗпШС УРСР вiдповiд�но до якого опiка та пiклування встановлювалися органом опi�ки та пiклування, новий СК, зберiгши це правило (ч. 3 ст. 243СК), передбачає встановлення опiки та пiклування також i су�дом у випадках, передбачених ЦК, а саме, якщо при розглядiсправи буде встановлено, що малолiтня чи неповнолiтня особапозбавленi батькiвського пiклування (ч. 3 ст. 60 ЦК). Тобто, як�що в судовому порядку задовольняється позов про позбавленнябатькiвських прав внаслiдок чого батько (мати) втрачає особис�тi немайновi права щодо дитини та звiльняється вiд обов’язкiвщодо її виховання, перестає бути законним представником ди�тини тощо, суд встановлює або опiку чи пiклування над цiєюдитиною залежно вiд її вiку. Таким чином, новий СК Українимiстить новелу вiдносно порядку встановлення опiки чи пiклу�вання. Але незалежно вiд того, ким встановлюється опiка чи пiк�лування — судом чи органом опiки чи пiклування, опiкун (пiк�лувальник) призначається виключно органом опiки та пiклу�вання. Причому фiзична особа може бути призначена опiкуном(пiклувальником) лише за її згодою, що має бути виражено вписьмовiй заявi, як правило, з урахуванням бажання самої ди�тини.

Таким чином, встановлення опiки та пiклування — це юри�дичний акт, який є складним за своїм фактичним складом iвключає волевиявлення опiкуна (пiклувальника) (ч. 1 ст. 244СК) та рiшення органу опiки та пiклування (ст. 61 ЦК), аборiшення суду (ч. 3 ст. 60 СК). Стосовно побажання малолiтньоїчи неповнолiтньої дитини на встановлення опiки та пiклування(п. 2 ч. 4 ст. 63 ЦК), то воно не входить до складу юридичнихфактiв, що тягнуть виникнення опiки та пiклування, бо поба�жання дитини може враховуватися органом опiки та пiклуван�ня при призначеннi опiкуна (пiклувальника), але не є обов’яз�ковим.

Вимоги, що встановлює закон до опiкуна (пiклувальни�ка). Закон передбачає, що опiкуном (пiклувальником) дити�ни може виступати тiльки повнолiтня дiєздатна особа. У разiїї призначення орган опiки та пiклування має враховувати її осо�бистi якостi, здатнiсть до виховання дитини, ставлення до неї(ч. 2 ст. 244 СК). Виходячи з цього, не може бути опiкуном


(пiклувальником) дитини особа, яка зловживає спиртниминапоями, наркотичними засобами, особа, позбавлена бать�кiвських прав, а також особа, iнтереси якої суперечать iн�тересам дитини.

Закон акцентує увагу саме на здатностi особи бути опiку�ном (пiклувальником), а також на суб’єктивному її ставленнi довиховання дитини. Але, як i в законодавствi, що дiяло ранiше,поза увагою залишилися такi обставини, як можливiсть вико�нувати функцiї опiкуна (пiклувальника), а саме стан здоров’яособи i наявнiсть у неї вiдповiдних матерiально�побутових умовдля життя дитини1, спроможнiсть забезпечити останню житлом,якщо вона не має свого помешкання. Тому доцiльним було б уч. 3 ст. 244 СК вказати на те, що не може бути опiкуном (пiклу�вальником) також i особа, яка не в змозi виконувати обов’язкиостаннiх за станом здоров’я, а також за вiдсутнiстю у неї вiдпо�вiдних матерiально�побутових умов, якщо дитина не має свогопомешкання.

СК України вiдiйшов вiд закрiплення переважного права наопiку близьких родичiв дитини, яка позбавлена батькiвськогопiклування (ст. 138 КЗпШС), i це не випадково, бо законода�вець не вважає за потрiбне зв’язувати орган опiки та пiклуваннятакою умовою на випадок, коли особи, якi перебувають у сiмей�них, родинних стосунках з дитиною, не мають необхiдних умовдля належного виховання i життя майбутнього пiдопiчного чи збудь�яких iнших причин не можуть або не бажають опiкуватисядолею дитини. Тому не можна погодитися з тими правниками,якi без будь�яких застережень вказують, що, виходячи саме з п. 2(читай ч. 2 — Авт.) ст. 244 СК, переважне право серед кiлькохосiб, якi бажають стати опiкуном чи пiклувальником над однi�єю i тiєю самою дитиною, надається родичам дитини незалежновiд мiсця їх проживання2. Безумовно, родичi мають бути най�бiльш зацiкавленими в долi дитини i їм, крiм того, легше вста�новити контакт з дитиною, але не слiд надавати цiй обстави�

234 Глава 14

1 В науковiй лiтературi на це звертається увага такими правниками, якЄ. Ершова (див.: Опека и попечительство. — М., 1971. — С. 19; Маляревський А.,Шевченко Я. (див.: Правовi питання охорони iнтересiв дiтей при здiйсненнiопiки i пiклування // Радянське право. — 1973. — № 4. — С. 43—45.

2 Сiмейне право України: Пiдручник / За ред. В. С. Гопанчука. — К.: Iсти�на, 2002. — С. 262.

нi вирiшального значення. В iнтересах дитини перевагу можнанадати й iншiй особi, яка не є родичем1. До того ж, вирiшуючипитання про влаштування, наприклад, дитини, один з батькiвякої позбавлений батькiвських прав, вона, за бажанням друго�го з батькiв, може бути передана йому, якщо ж цього не вiдбува�ється, переважно право перед iншими особами на передання їмдитини мають, за їхньою заявою, баба та дiд дитини, повнолiт�нi брати та сестри, iншi родичi, але, як вже зазначалося ранiше,не йдеться в цьому разi щодо опiки чи пiклування. Лише у разiякщо дитина не може бути передана зазначеним особам або ма�чусi, вiтчиму, вона передається на опiкування органовi опiки тапiклування (ст. 167 СК).

§ 3. Права дитини, над якою встановленоопiку або пiклуванняСК України закрiплює права дитини, над якою вста�

новлено опiку чи пiклування, якi повною мiрою вiдповiдаютьтим обов’язкам, що виникають у опiкуна чи пiклувальника.Аналiз прав такої дитини та дитини, що виховується бать�ками, дозволяє дiйти висновку, що вони майже тотожнi,хоча особливiсть стану дитини, позбавленої батькiвськогопiклування, безумовно, потребує надання їй специфiчних правi накладає на опiкунiв (пiклувальникiв) специфiчних обо�в’язкiв.

Вiдповiдно до ст. 247 така дитина має право:— на проживання в сiм’ї опiкуна (пiклувальника), тоб�

то незалежно вiд того має вона житло чи нi, дитина може ви�магати вселення до опiкуна (пiклувальника), хоча це нi в яко�му разi не перешкоджає останньому поселитися у пiдопiчного.Це правило одне з найголовнiших, бо дитина потребує сiмей�ного виховання. Але таке вселення не породжує самостiйногоправа на помешкання нi у дитини, нi у опiкуна або пiклуваль�ника;

— на збереження права користування житлом, у якомувона проживала до встановлення опiки або пiклування;


1 Маляревський А., Шевченко Я. Правовi питання охорони iнтересiв дi�тей при здiйсненнi опiки i пiклування // Радянське право. — 1973. — № 4. —С. 45.

— на отримання житла, у разi його вiдсутностi вiдповiд�но до закону, тобто незалежно вiд того чи повертається дитинавiд опiкуна (пiклувальника), чи повертається вона пiсля виходуiз дитячого закладу, не потребуючи подальшого опiкування, алепотребуючи задоволення свого конституцiйного права на житло,вона має право на отримання житла1;

— на пiклування з боку опiкуна (пiклувальника). Це озна�чає, що дитина повинна постiйно вiдчувати турботу щодо своїхпотреб як духовних, так i матерiальних. Мiж тим, опiкун (пiк�лувальник) не зобов’язаний утримувати пiдопiчного за свiй кошт,бо свої обов’язки щодо пiклування вiн виконує безоплатно (ч. 5ст. 249 СК). Опiка та пiклування на вiдмiну вiд усиновлення непороджує мiж опiкуном (пiклувальником) та пiдопiчним пра�вовiдносин аналогiчних батькiвським. Тому дитина, над якоювстановлено опiку чи пiклування, на вiдмiну вiд дитини, яка уси�новлюється, не втрачає зв’язкiв iз своїми батьками або роди�чами, а звiдси має право на алiменти, пенсiї, iншi соцiальнi ви�плати, а також на вiдшкодування шкоди у зв’язку з втратою го�дувальника. Саме за рахунок цих виплат, а також за рахунокдоходiв вiд належного пiдопiчному майна, опiкун (пiклуваль�ник) самостiйно здiйснює витрати, необхiднi для задоволенняпотреб пiдопiчного (ч. 3 ст. 72 ЦК), i звiтує про це органу опiкита пiклуванню.

Мiж тим, на думку деяких з правникiв такий пiдхiд вважа�ється помилковим, бо опiкуном та пiклувальником не завжди єродичi дитини чи особи з високим рiвнем матерiального забез�печення2. З цим слiд погодитися. Вважаємо за доцiльне керува�тися положеннями ст. 73 ЦК, яка встановлює, що опiкун (пiк�лувальник) може отримувати платню на пiдставах, в розмiрi i впорядку, якi встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України;

— на забезпечення їй умов для всебiчного розвитку, освi�ти, виховання i на повагу до її людської гiдностi. Опiкунита пiклувальники мають пiклуватися щодо морального та фi�зичного розвитку дитини, стану її здоров’я, виховувати в ди�тинi працелюбнiсть, почуття доброти, милосердя, шанобливо�

236 Глава 14

1 На сьогоднi такi дiти мають право на позачергове надання їм житлавiдповiдно до ст. 46 ЖК УРСР i Правил опiки та пiклування.

2 Ромовська З. В. Сiмейний кодекс України: Науково�практичний комен�тар. — С. 472.

го ставлення до старших. Вiдповiдно до чинного законодавствавони мають забезпечити отримання дитиною повної загальноїсередньої освiти, причому вибiр форми освiти (домашня освiта,освiта в приватному лiцеї, в державнiй загальноосвiтнiй шко�лi), конкретної освiтньої установи має здiйснюватися за згодоюдитини. Але при цьому, на вiдмiну вiд батькiв (усиновлювачiв),опiкуни (пiклувальники) повиннi у разi вибору форм i способiввиховання дотримуватися рекомендацiй органiв опiки i пiклу�вання, а також рахуватися з думкою самої дитини. Така дити�на не втрачає права на спiлкування зi своїми родичами, бать�ками, якщо останнi не позбавленi батькiвських прав. Тому опi�кун (пiклувальник) має забезпечити дитинi здiйснення цьогоправа;

— на захист вiд зловживань з боку опiкуна чи пiклуваль�ника. Зловживання з боку опiкуна (пiклувальника) — це пору�шення ним законних прав i iнтересiв дитини на всебiчний роз�виток, освiту, виховання, здоров’я, на повагу до її людської гiд�ностi (жорстоке поводження, схилення її до жебракування то�що), використання опiки (пiклування) з корисною метою. Дiїопiкуна можуть бути оскарженi заiнтересованими особами, в то�му числi i родичами пiдопiчного, до органу опiки та пiклуван�ня чи до суду. Рiшення органу опiки та пiклування може бутиоскаржене до вiдповiдного органу, якому пiдпорядкований ор�ган опiки та пiклування (ст. 79 ЦК).

Якщо дитина постiйно проживає у закладi охорони здоро�в’я, навчальному або iншому дитячому закладi, функцiї опiкуната пiклувальника щодо неї покладаються на адмiнiстрацiю цихзакладiв. Така дитина також має право на всебiчний розвиток,виховання, освiту, повагу до її людської гiдностi, на збереженняправа користування житлом, у якому вона ранiше проживала, ау разi вiдсутностi житла — право на його отримання вiдповiднодо закону1, на пiльги, встановленi законом, при працевлаштуван�нi пiсля закiнчення строку перебування у зазначених закладах.Така дитина теж має право на алiменти, пенсiї, iншi соцiальнiвиплати, а також на вiдшкодування шкоди у зв’язку з втратоюгодувальника.


1 Вважаємо, що стосовно i цих дiтей, норма вiдносно збереження правакористування житлом, сформульована не досить вдало i може породжуватина практицi багато непорозумiнь.

§ 4. Права та обов’язки опiкунiвта пiклувальникiвОбов’язки опiкуна чи пiклувальника координують пра�

ва пiдопiчного. Виходячи з цього опiкун (пiклувальник) зобо�в’язаний:

— виховувати дитину, пiклуватися про її здоров’я, фiзич�ний, психiчний, духовний розвиток. Опiкунам (пiклувальни�кам) належать такi самi права з виховання дiтей, як i батькам ди�тини1. Мiж тим, слiд погодитися, що цi права вужче за об’ємом iпоставленi пiд бiльш жорсткий контроль органiв опiки та пiк�лування2 ;

— забезпечити одержання дитиною повної загальної серед�ньої освiти;

— захищати права та iнтереси дитини;— вимагати повернення дитини вiд будь�якої особи, яка три�

має її у себе не на пiдставi закону чи рiшення суду. Це правоможе бути застосовано не тiльки вiдносно стороннiх осiбi родичiв дитини (тiток, дядькiв, баб, дiдiв тощо), але й на�вiть до батькiв цих дiтей, якщо вони їх незаконно утри�мують;

— управляти майном пiдопiчного. Пiд управлiнням май�ном слiд розумiти будь�якi дiї опiкуна або пiклувальника, спря�мованi на збереження та використання майна пiдопiчного в йо�го iнтересах. Якщо пiдопiчний за станом розумового розвиткута здоров’я може самостiйно визначити свої потреби та iнтере�си, опiкун, здiйснюючи управлiння майном пiдопiчного, пови�нен враховувати його побажання3. При цьому ряд правочинiв недає можливостi опiкуну будь�що здiйснювати iз цим майном (ч. 1ст. 68 ЦК), а ряд правочинiв — дозволяє це здiйснювати лише здозволу органiв опiки i пiклування (ст. 71 ЦК);

— щорiчно, не пiзнiше 1 лютого подавати до органу опiкита пiклування звiт про свою дiяльнiсть за минулий рiк;

238 Глава 14

1 Такий пiдхiд був характерним i для правникiв ХIХ столiття. Так, В. I. Си�найський вказував, що основна iдея опiки — сурогат батькiвського опiкуван�ня дiтьми, їх особистiстю та майном (див.: Русское гражданское право. — М.:Статут, 2002. — С. 52), а Д. I. Мейєр вважав, що опiка — це замiна батькiв�ської влади (див.: Русское гражданское право. — М.: Статут, 2002. — С. 763.

2 Антокольская М. В. Семейное право. — М.: Юристъ, 2002. — С. 309.3 Майданик Р. А. Проблеми довiрчих вiдносин в цивiльному правi. — К.:

Видавничо�полiграфiчний центр «Київський унiверситет», 2002. — С. 410.

— при припиненнi опiки чи пiклування подати загальнийзвiт щодо своєї дiяльностi.

Опiкун (пiклувальник) не має права перешкоджати спiлку�ванню дитини з її батьками та iншими родичами, за виняткомвипадкiв, якщо спiлкування суперечить iнтересам дитини.

§ 5. Припинення опiкита пiклування над дiтьмиСК розрiзняє такi поняття як «припинення опiки

(пiклування)» i «звiльнення опiкуна (пiклувальника) вiд сво�їх обов’язкiв». Якщо пiдставою припинення опiки (пiклуван�ня) за правилом є певний юридичний факт, який не залежитьвiд волi пiдопiчного або опiкуна (пiклувальника) — це подiя,внаслiдок чого вiдпадає необхiднiсть в подальшому здiйс�неннi опiки (пiклування), та звiльнення вiдбувається чи напрохання самого опiкуна (пiклувальника), чи на проханняпiдопiчного, чи за заявою органу опiки та пiклування у судо�вому порядку.

Вiдповiдно до ст. 250 СК опiка чи пiклування над дити�ною припиняються у випадках, передбачених ЦК України.

Опiка припиняється:— передачею малолiтньої особи батькам (усиновлюва�

чам), тобто малолiтнiй особi повертається батькiвське пiклу�вання (ч. 1 ст. 75 ЦК). Це вiдбувається лише на пiдставi рiшен�ня органу опiки та пiклування;

— у разi досягнення дитиною чотирнадцяти рокiв. Осо�ба, яка здiйснювала обов’язки опiкуна, стає пiклувальником безспецiального рiшення органу опiки та пiклування щодо цього(ч. 2 ст. 76 ЦК);

— смертю опiкуна або дитини. В цьому випадку рiшенняоргану опiки та пiклування не потрiбно (п. 5.4 Правил).

Пiклування припиняється:— у випадку досягнення дитиною повнолiття (п. 1 ч. 1 ст. 77

ЦК);— у випадку реєстрацiї шлюбу дитиною (п. 2 ч. 1 ст. 77 ЦК).

Вiдповiдно до ч. 2 ст. 23 СК України за заявою особи, яка досяг�ла чотирнадцяти рокiв, за рiшенням суду, якщо буде встанов�лено, що це вiдповiдає її iнтересам, дитинi надається право нашлюб. При цьому суд повiдомляє про отримання такої заяви


пiклувальника дитини, бо останнiй захищає її iнтереси. Навiтьякщо пiклувальник буде заперечувати проти цього, це не будеслугувати пiдставою для вiдмови в задоволеннi такої заяви. Вiд�повiдно до ч. 2 ст. 34 ЦК з моменту реєстрацiї шлюбу такої осо�би, вона набуває повної цивiльної дiєздатностi, що тягне за со�бою припинення пiклування;

— у випадку надання дитинi повної цивiльної дiєздатностi(п. 3 ч. 1 ст. 77 ЦУ). Повна цивiльна дiєздатнiсть вiдповiдно доч. 1 ст. 35 ЦК України може бути надана фiзичнiй особi, яка до�сягла шiстнадцяти рокiв та працює за трудовим договором, а та�кож неповнолiтнiй особi, яка записана матiр’ю чи батьком ди�тини. Це вiдбувається за рiшенням органу опiки та пiклуванняза заявою дитини за письмовою згодою пiклувальника, а у разiвiдсутностi такої згоди — за рiшенням суду (ч. 2 ст. 35 ЦК). Пов�на цивiльна дiєздатнiсть може бути надана фiзичнiй особi, якадосягла шiстнадцяти рокiв i яка бажає займатися пiдприємни�цькою дiяльнiстю. Якщо пiклувальник дає на це письмову зго�ду, дитина реєструється як пiдприємець i з цього моменту набу�ває повної дiєздатностi (ч. 3 ст. 35 ЦК). Набуття повної цивiль�ної дiєздатностi тягне за собою припинення пiклування;

— у разi смертi пiклувальника або дитини (п. 5.5 Правил).В цьому випадку рiшення органу опiки i пiклування не потрiбне.

Вважаємо, що припинення пiклування може вiдбуватисятакож i у разi передачi неповнолiтньої дитини батькам (усинов�лювачам).

§ 6. Звiльнення опiкунiв та пiклувальникiвдитини вiд їх обов’язкiвПрипинення опiки та пiклування без узгодження з опi�

кунами та пiклувальниками тягне звiльнення їх вiд виконаннясвоїх обов’язкiв. Мiж тим, це не єдина пiдстава такого звiльнен�ня. Вiдповiдно до ст. 251 СК особа може бути звiльнена вiд обо�в’язкiв опiкуна чи пiклувальника дитини у випадках, передба�чених ЦК, а також у разi якщо мiж опiкуном, пiклувальникомi дитиною склалися стосунки, якi перешкоджають здiйсненнюними опiки, пiклування. Звiльнення вiд цих обов’язкiв здiйсню�ють або органи опiки та пiклування, або суд.

Виходячи з того, що обов’язки опiкунiв та пiклувальникiвґрунтуються виключно на добровiльному виборi, небажанню чи

240 Глава 14

неможливiстю останнiми їх виконання у майбутньому, пiдкрiп�ленi вiдповiдною заявою, тягне за собою звiльнення їх вiд цихобов’язкiв у встановленому законом порядку. Така заява розгля�дається органом опiки та пiклування протягом одного мiсяця.Вiдповiдно до п. 5.1 Правил заява задовольняється, якщо органопiки та пiклування за мiсцем проживання пiдопiчного визнає,що таке прохання викликано поважною причиною, наприклад,хворобою, змiною матерiального стану опiкуна (пiклувальни�ка), вiдсутнiстю взаєморозумiння, що не дає йому можливостiналежним чином виконувати свої обов’язки тощо. Причому ви�конання таких обов’язкiв має вiдбуватися до винесення рiшен�ня щодо звiльнення опiкуна чи пiклувальника ще до закiнченнямiсячного строку вiд дня подання заяви, якщо остання не буларозглянута протягом цього строку (ч. 1 ст. 75 ЦК).

Мiж тим, орган опiки та пiклування може звiльнити пiклу�вальника вiд його обов’язкiв за заявою особи, над якою встанов�лено пiклування. Йдеться щодо дитини, яка вже досягла щонай�менше чотирнадцяти рокiв i може належним чином оцiнити сто�сунки, що склалися мiж нею i пiклувальником.

За заявою органу опiки та пiклування суд може звiльнитиособу вiд обов’язкiв опiкуна чи пiклувальника у разi невиконан�ня нею своїх обов’язкiв, наприклад, зловживання своїм правом,ухилення вiд виконання обов’язкiв щодо виховання, а також уразi помiщення пiдопiчного до навчального закладу, закладу охо�рони здоров’я чи закладу соцiального захисту.

На вiдмiну вiд законодавства України законодавство РФ маєне тiльки iнститут звiльнення опiкунiв i пiклувальникiв вiд здiйс�нення ними своїх обов’язкiв, а й вiдсторонення останнiх вiд ви�конання цих зобов’язань (ст. 39 ГК РФ). Звiльнення за своєюправовою природою розглядається як мiра захисту, а для йогозастосування достатньо наявностi певних об’єктивних обставин.Наявностi вини опiкуна чи пiклувальника для застосування цiєїмiри не потрiбно.

Вiдсторонення опiкуна чи пiклувальника, навпаки, застосо�вується тiльки в якостi санкцiї за винну поведiнку останнiх,якщо вони без поважних причин не виконували зобов’язаньопiкуна чи пiклувальника належним чином, ухилялися вiд ви�конання обов’язкiв з виховання дитини чи зловживали своїмиправами. За своєю правовою природою вiдсторонення є мiроювiдповiдальностi та тягне за собою цiлу низку несприятливих


наслiдкiв, а саме, такi особи в майбутньому не можуть бути уси�новлювачами, опiкунами, пiклувальниками тощо. Крiм цього,орган опiки та пiклування вживає заходiв з вiдшкодування не�повнолiтньому шкоди, яка заподiяна винною поведiнкою опiку�на чи пiклувальника. Вважаємо такий пiдхiд бiльш виваженим.

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Що таке опiка та пiклування над дiтьми?2. Який порядок встановлення опiки та пiклування над дiтьми?3. Якi права у дитини, над якою встановлено опiку або пiклу�

вання?4. Якi права та обов’язки опiкунiв та пiклувальникiв?5. У яких випадках опiка та пiклування можуть бути припиненi?6. Як вiдбувається звiльнення опiкунiв та пiклувальникiв дити�

ни вiд їх обов’язкiв?

242 Глава 14

Глава 15ÏÀÒÐÎÍÀÒ ÍÀÄ ÄIÒÜÌÈ

§ 1. Поняття патронату над дiтьмита його вiдмiннiсть вiд iнших формвлаштування дiтей%сирiт i дiтей,позбавлених батькiвського пiклуванняПатронат над дiтьми — це оновлений iнститут сiмейF

ного законодавства України, який передбачався ще Кодексом просiм’ю, опiку, шлюб та акти громадянського стану УРСР 1926 р.1,але не отримав на той час широкого застосування. Мiж тим, суFчасний стан життя зберiгає не тiльки необхiднiсть в iснуваннiвже апробованих практикою форм влаштування дiтейFсирiт i дiFтей, позбавлених батькiвського пiклування, — усиновлення, опiкита пiклування, дитячих будинкiв сiмейного типу, прийомних сiмейтощо, а потребує розширення кола таких форм, що на сьогоднiзнайшло своє закрiплення в iнститутi патронату над дiтьми.

Патронат — альтернативна форма влаштування дитини,яка є сиротою або з iнших причин позбавлена батькiвського пiкFлування, в сiм’ю iншої особи (патронатного вихователя) з метоюсiмейного виховання. Якщо проаналiзувати мету, пiдстави заFстосування закрiплених в СК форм влаштування дiтей, позбавFлених батькiвського пiклування, їх сутнiсть, то слiд прийти довисновку, що кожна з них хоч i спрямована на полiпшення долi дiFтей, але має свої особливостi. Так, вiд усиновлення патронат наддiтьми вiдрiзняється таким:

— усиновлення на вiдмiну вiд патронату вiдносять до пiд�став створення сiм’ї;

— при усиновленнi дитина приймається в сiм’ю усиновлю�вача на правах дочки чи сина i помiж дитиною i усиновлювачемвиникають вiдносини, що прирiвнюються до батькiвських2. Припатронатi батькiвських прав не виникає, а дитина передаєтьсялише на виховання;

1 Положення про порядок патронування дiтей в колгоспах i сiм’ях тру�дящих, яке було затверджено Постановою РНК УРСР вiд 11 червня 1940 р. //СП Украинской ССР. — 1940. — № 15.

2 Детальнiше про це див. у гл. 13.

— пiдставою виникнення усиновлення за правилом є рiшен�ня суду, а вiдносини мiж дитиною та патронатним вихователемвиникають на пiдставi договору мiж останнiм i органом опiки тапiклування;

— патронат на вiдмiну вiд усиновлення припиняється за до�сягнення дитиною повнолiття;

— патронатний вихователь на вiдмiну вiд усиновлювача отри�мує платню за виховання;

— мiж патронатним вихователем i дитиною не виникає алi�ментних зобов’язань, як це вiдбувається у разi усиновлення;

— патронат не є перешкодою для усиновлення дитини, i, нав�паки, усиновлення припиняє змогу встановлення патронату.

Вiд опiки та пiклування патронат над дiтьми вiдрiзняєтьсятаким:

— патронатний вихователь отримує на вiдмiну вiд опiкуна(пiклувальника) платню за виконання своїх зобов’язань;

— мiж дитиною i патронатним вихователем складаютьсябiльш тiснi зв’язки нiж мiж дитиною i пiклувальником чи опi�куном;

— опiкун — законний представник дитини у всiх правовiд�носинах, а патронатний вихователь лише у сферi процесуальнихвiдносин1.

§ 2. Пiдстави виникнення та припиненняпатронату над дiтьми.Договiр про патронатВ основi виникнення патронату над дiтьми лежить факF

тичний склад, до якого входять: визнання дитини сиротою читакою, яка з iнших причин позбавлена батькiвського пiклу�вання, договiр про патронат та передача дитини у сiм’юпатронатного вихователя.

Дитина може бути передана у сiм’ю патронатного виховате�ля лише пiсля того, як вона на загальних пiдставах визнана си�ротою чи позбавлена батькiвського пiклування. Патронатномувихователю надається можливiсть пiдiбрати ту дитину, яку вонабажає виховувати. Законодавство, на жаль, не вирiшує питання

244 Глава 15

1 Ромовська З. Сiмейний кодекс України: Науково�практичний комен�тар. — С. 475—476.

вiдповiдно того, чи можна передавати пiд патронат дитину, у якоїє рiднi неповнолiтнi брати i сестри, якi до цього моменту вихо�вувалися разом. Вважаємо, що хоча такi форми як усиновленнята патронат i рiзняться одна вiд одної, мiж тим, в них одна ме�та — виховання дитини, позбавленої батькiвського пiклування.Тому, виходячи з аналогiї закону, зокрема ст. 210 СК неповно�лiтнi брати i сестри не можуть бiти роз’єднанi при передачi їх пiдпатронат. I лише за наявностi обставин, що мають iстотне зна�чення, зокрема, неможливостi їх сумiсного проживання i вихо�вання за станом здоров’я, орган опiки i пiклування укладає до�говiр i передає пiд патронат одного з братiв або сестер. Якщо будедосягнуто згоди про передачу в сiм’ю патронатного вихователярiдних брата й сестри, то з вихователем орган опiки та пiклу�вання повинен укласти кiлька договорiв (за кiлькiстю дiтей), бокожний з цих договорiв буде стосуватися певної дитини i вста�новлювати обов’язки сторiн щодо неї.

Укладенню договору передує обстеження умов проживаннясiм’ї патронатного вихователя з тим, щоб виховання дитини са�ме в цiй сiм’ї вiдповiдало її iнтересам. Слiд зауважити, що об�стеження умов має вiдбуватися за правилом стосовно певноїдитини. Тiльки пiсля того як орган опiки i пiклування прийдедо позитивного висновку, мiж ним i патронатним вихователемукладається договiр про патронат, в якому оговорюються певнiумови, на яких дитина передається на виховання, тобто сторо�нами цього договору виступають тiльки орган опiки та пiклу�вання та патронатний вихователь. Дитина, незалежно вiд вiку,в укладеннi цього договору участi не бере. Мiж тим, вiдповiднодо ст. 253 СК передача дитини пiд патронат потребує її згоди.Чи входить ця згода до складу юридичних фактiв? Вважаємо,що нi, бо у певних випадках передача дитини у патронат прова�диться i без її згоди, а саме, якщо дитина ще не досягла вiку, зякого може висловити її.

Договiр про патронат. За договором про патронат орган опi�ки та пiклування передає дитину, яка є сиротою чи з iнших при�чин позбавлена батькiвського пiклування, на виховання у сiм’юiншої особи (патронатний вихователь) до досягнення дитиноюповнолiття, за платню (ст. 252 СК). Аналiзуючи поняття цьогодоговору, слiд дiйти до висновку, що цей договiр нерозривнопов’язаний з конкретними особами (певною дитиною, патронат�ним вихователем) i має особистий характер. Предмет догово�

Патронат над дiтьми 245

ру — прийняття у сiм’ю дитини, позбавленої батькiвського пiк�лування, для забезпечення її належним сiмейним вихованням.Це — вiдплатний договiр. За виховання дитини за домовленi�стю з органом опiки та пiклування патронатному вихователюпризначається платня, щомiсячний розмiр якої залежить вiд пев�них обставин, а саме: вiку дитини, стану її здоров’я та iнше.

Вiдповiдно до ст. 255 СК на патронатного вихователя покла�даються певнi зобов’язання: забезпечити дитину житлом, одягом,харчуванням тощо; створити дитинi умови для навчання, фiзич�ного та духовного розвитку; захищати дитину, її права та iнте�реси як опiкун або пiклувальник, без спецiальних на те повно�важень. Тобто на вiдмiну вiд легального визначення цього дого�вору, яким на патронатного вихователя покладається лише обо�в’язок з виховання дитини, його обов’язки значно ширше, бо вiнзобов’язується ще й утримувати дитину, хай навiть i не за свiйкошт, створювати умови для її розвитку, а також захищати її. I цевiрно, бо виховувати дитину в сiм’ї без її розвитку, утримання iзахисту — неможливо. Тому було б вiрнiше передбачити, що задоговором про патронат над дiтьми органом опiки та пiклуван�ня дитина, яка є сиротою, або з iнших причин позбавлена бать�кiвського пiклування, передається в сiм’ю патронатного вихо�вателя не лише на виховання на платнiй основi до досягненнянею повнолiття. Патронатний вихователь зобов’язаний такожслiдкувати за розвитком дитини, утримувати її за рахунок пев�них джерел i захищати її права. При цьому дитина зберiгає пра�во на алiменти, пенсiї та допомогу, якi вона отримувала ранiше.

Сторонами зазначеного сiмейно�правового договору1 є пат�ронатний вихователь i вiдповiдний орган опiки та пiклування.На вiдмiну вiд осiб, якi прагнуть стати усиновителями, опiкуна�ми (пiклувальниками), i до яких висуваються певнi вимоги, СКне висуває жодної з них до осiб, якi прагнуть стати патронатни�ми вихователями. Але чи є виправданим такий пiдхiд? Вва�жаємо, що нi. Iнститут патронату — це самостiйна комплекснаформа, яка поєднує в собi i елементи усиновлення, бо дитина пе�

246 Глава 15

1 Таку точку зору на сьогоднi подiляють I. Бiрюков (див.: Сiмейне пра�во України: Пiдручник / За ред. В. С. Гопанчука. — С. 274); З. Ромовська(див.: Сiмейний кодекс України: Науково�практичний коментар. — С. 476),Ю. Червоний (див.: Научно�практический комментарий Семейного кодексаУкраины. — С. 427.

редається на виховання в сiм’ю патронатного вихователя, якийзобов’язаний виховувати дитину, обираючи для цього певнi фор�ми та методи виховання, крiм тих, якi суперечать закону, мо�ральним засадам суспiльства, утримувати її тощо, а також i еле�менти опiки та пiклування, бо патронатний вихователь повинензахищати особистi та майновi права дитини, її законнi iнтереси.Патронат припиняється за досягнення дитиною повнолiття.

У зв’язку з цим вважаємо за необхiдне встановити, що патHронатним вихователем не можуть бути особи, обмеженi у дiє�здатностi чи визнанi недiєздатними; особи, що зловживаютьспиртними напоями, наркотичними засобами; особи, що позбав�ленi батькiвських прав1; особи, що були усиновлювачами та бу�ли позбавленi батькiвських прав; особи, якi були звiльненi вiдобов’язкiв опiкуна чи пiклувальника за неналежне виконаннясвоїх обов’язкiв; особи, якi за станом здоров’я не можуть вико�нувати обов’язки патронатних вихователiв2; особи, iнтереси якихсуперечать iнтересам дитини. Мiж тим, на сьогоднi iснують йiншi точки зору. Зокрема, В. Бiрюков, Ю. Червоний вважають,що патронатний вихователь за своїм правовим статусом прирiв�нюється до опiкунiв чи пiклувальникiв3, а це, в свою чергу, даєзмогу застосувати аналогiю закону i вважати, що патронатнимвихователем може бути лише повнолiтня i дiєздатна особа якодружена, так i одинока, бо, виходячи з ч. 3 ст. 3 СК, остання та�кож має права члена сiм’ї. З. Ромовська хоча i вважає, що патро�нат це не опiка та не пiклування4, але фактично прирiвнює пат�ронатного вихователя до опiкуна (пiклувальника), пропонуючизастосовувати аналогiю закону, визначивши, що не може бу�ти патронатним вихователем, як i опiкуном i пiклувальником,той, хто зловживає спиртними напоями, наркотичними засоба�ми тощо5.

Патронат над дiтьми 247

1 У зв’язку з цим пропонуємо доповнити п. 4 ч. 1 ст. 166 СК України вка�зiвкою на те, що особа, позбавлена батькiвських прав, не може бути усинов�лювачем, опiкуном чи пiклувальником та патронатним вихователем.

2 До речi, такий пiдхiд спостерiгається при влаштуваннi дитини в при�йомну сiм’ю або в дитячий будинок сiмейного типу (Див. про це бiльш до�кладнiше в главах 16 та 17 цього Пiдручника).

3 Рясенцев В. А. Семейное право. — М., 1971. — С. 287; Бiрюков I. Зазнач.праця. — С. 274; Червоний Ю. Зазнач. праця.

4 Сiмейний кодекс України: Науково�практичний коментар. — С. 475.5 Там само. — С. 476.

§ 3. Припинення патронатунад дiтьмиЗазвичай патронат припиняється з припиненням стро�

ку його дiї, тобто досягненням дитини повнолiття. Мiж тим, вiд�носини, що iснують мiж патронатним вихователем i дитиною мо�жуть бути припиненi i достроково у таких випадках:

— смертi патронатного вихователя чи смертi дитини. Це цiл�ком зрозумiло, бо договiр про патронат нерозривно пов’язаний,як вже зазначалося, з конкретними особами i має особистий ха�рактер. Мiж тим, якщо дитинi було добре в сiм’ї патронатноговихователя i вона бажає залишитися в нiй, а члени сiм’ї пого�джуються з цим, слiд виходити з того, що саме один з членiв цiєїсiм’ї має перевагу перед iншими фiзичними особами стати пат�ронатним вихователем;

— появи батькiв дитини i передачi їм дитини;— вiдмови вiд договору патронатного вихователя чи дити�

ни, яка досягла чотирнадцяти рокiв. В цьому випадку незалеж�но вiд того, хто звернувся з проханням розiрвати договiр, до при�значення дитинi нового вихователя чи передачi дитини iншiйособi, навчальному закладовi, закладовi охорони здоров’я чи со�цiального захисту вихователь, який вiдмовився вiд договору,зобов’язаний пiклуватися про дитину;

— згоди сторiн;— за позовом органу опiки та пiклування на пiдставi рiшен�

ня суду у разi невиконання вихователем своїх обов’язкiв. Цевiдбувається у разi, якщо вихователь нехтує виконанням своїхзобов’язань, виконує їх неналежним чином або взагалi виявить�ся нездатним забезпечити дитинi належнi умови для її вихован�ня, або якщо мiж ним та дитиною склалися стосунки, якi пере�шкоджають виконанню обов’язкiв за договором.

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Що таке патронат над дiтьми?2. Якi пiдстави виникнення патронату над дiтьми?3. Яка правова характеристика договору про патронат?4. Якi пiдстави припинення патронату над дiтьми?

248 Глава 15

Глава 16ÏÐÈÉÎÌÍÀ ÑIÌ’ß

Однiєю з форм сiмейного виховання дiтей�сирiт i дiтей, по�збавлених батькiвського пiклування, є створення прийомнихсiмей1. На сьогоднi цей iнститут регулюється гл. 20�1 СК (стат�тi 2561—2564) i Положенням про прийомну сiм’ю (далi — Поло�ження)2.

Зазначенi нормативно�правовi акти мають певнi розбiжно�стi в визначеннi поняття прийомної сiм’ї. Бiльш повним слiд вва�жати поняття, яке мiстить Положення, де прийомною сiм’єювизнається сiм’я або окрема особа, яка не перебуває у шлю�бi, що добровiльно за платню взяла на виховання та спiльнепроживання вiд одного до чотирьох дiтей�сирiт та дiтей,позбавлених батькiвського пiклування. Що стосується СК, тов ньому хоч i передбачається можливiсть бути прийомними бать�ками не тiльки для подружжя, але й для особи, що не перебуваєу шлюбi, але не вказується на це у визначеннi поняття прийом�ної сiм’ї.

Прийомнi батьки — це подружжя або особа, яка не перебу�ває у шлюбi, якi взяли добровiльно за платню на виховання таспiльне проживання прийомних дiтей на власну житлову пло�щу за наявностi вiдповiдних санiтарно�гiгiєнiчних та побутовихумов.

Фiнансування прийомних сiмей здiйснюється за рахунокдержавного бюджету. Щомiсячна державна соцiальна допомогана прийомну дитину становить два прожиткових мiнiмуми для

1 Слiд зазначити, що така форма сiмейного виховання дiтей�сирiт i дi�тей, позбавлених батькiвського пiклування, знайшла своє закрiплення в СКУкраїни лише пiсля отримання позитивних результатiв експерименту з утво�рення таких сiмей в Автономнiй Республiцi Крим, Запорiзькiй, Львiвськiй,Харкiвськiй областях та у м. Києвi. Див.: постанови Кабiнету Мiнiстрiв Украї�ни вiд 2 березня 1998 р. «Про проведення експерименту з утворення прийом�них сiмей в Запорiзькiй областi (Офiцiйний вiсник України. — 1998. — № 9. —Ст. 341); вiд 15 вересня 1999 р. «Про проведення експерименту з утворенняприйомних сiмей у деяких регiонах України» (Офiцiйний вiсник України. —1999. — № 38. — Ст. 1903).

2 Затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 квiтня2002 р. // Офiцiйний вiсник України. — 2000. — № 32. — 25 вересня.

дiтей вiдповiдного вiку i виплачується одному з прийомних бать�кiв. Заощадженi протягом року бюджетнi кошти вилученню непiдлягають i використовуються прийомними батьками для за�доволення потреб прийомних дiтей у наступному роцi.

Прийомними батьками можуть бути працездатнi особи, якiперебувають у шлюбi, крiм випадкiв, якщо хоча б одна з них:

— не пройшла курс пiдготовки потенцiйних кандидатiв уприйомнi батьки, що є обов’язковим;

— визнана в установленому порядку недiєздатною або обме�жено дiєздатною;

— позбавлена батькiвських прав;— колишнiй опiкун (пiклувальник, усиновитель), позбавле�

ний вiдповiдних прав за неналежне виконання покладених нанього обов’язкiв;

— за станом здоров’я не може виконувати обов’язки щодо ви�ховання дiтей.

Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими наспiльнiй житловiй площi проживають члени сiм’ї, якi мають гли�бокi органiчнi ураження нервової системи, хворi на СНIД (крiмсiмей, якi беруть на виховання дiтей, уражених ВIЛ�iнфекцiєю),вiдкриту форму туберкульозу, психотичнi розлади, в яких офi�цiйно зареєстрованi асоцiальнi прояви, нахили до насильства.

Влаштування дiтей у прийомну сiм’ю проводиться з ураху�ванням вiку прийомних батькiв та дiтей, щоб на час досягненняобома прийомними батьками пенсiйного вiку всi прийомнi дiтидосягли вiку вибуття з прийомної сiм’ї. У разi досягнення пен�сiйного вiку одним з прийомних батькiв час перебування дiтейвизначається за вiком молодшого з батькiв. В окремих випадкахза згодою сторiн прийомна сiм’я може функцiонувати i пiсля до�сягнення прийомними батьками пенсiйного вiку, але не бiльшенiж протягом п’яти рокiв.

Прийняття дитини на виховання у прийомну сiм’ю — цеюридичний акт, який є складним за своїм фактичним складом iвключає волевиявлення подружжя або особи, яка не перебуваєу шлюбi, та рiшення вiдповiдного державного органу. Хоча вiд�повiдно до ч. 2 ст. 2563 СК на влаштування дитини�сироти i ди�тини, позбавленої батькiвського пiклування, до прийомної сiм’їпотрiбна згода дитини, якщо вона досягла такого вiку та рiвнярозвитку, що може її висловити, така згода не входить до складуюридичних фактiв, якi тягнуть виникнення прийомної сiм’ї, бо

250 Глава 16

у певних випадках влаштування у прийомну сiм’ю провадитьсяi без згоди дитини.

Рiшення про утворення прийомної сiм’ї приймається вiдпо�вiдним державним органом (районною, районною в мiстах Ки�євi та Севастополi держадмiнiстрацiєю, виконавчим комiтетоммiської ради (мiст республiканського значення Автономної Рес�публiки Крим i мiст обласного значення) на пiдставi заяви сiм’їабо окремої особи, якi виявили бажання утворити прийомну сi�м’ю, за поданням вiдповiдного висновку служби в справах не�повнолiтнiх районної, районної в мiстах Києвi та Севастополiдержадмiнiстрацiй, виконавчих комiтетiв мiських рад щодо мож�ливостi утворення прийомної сiм’ї за результатами проходжен�ня курсу пiдготовки i рекомендацiєю вiдповiдного центру соцi�альних служб для сiм’ї, дiтей та молодi.

Претенденти на прийомних батькiв обов’язково iнформу�ються щодо стану здоров’я, фiзичного та розумового розвиткудiтей, яких вони бажають взяти на виховання та спiльне прожи�вання.

На пiдставi рiшення про утворення прийомної сiм’ї мiж при�йомними батьками та органом, який прийняв рiшення щодо їїутворення, укладається договiр про влаштування дiтей до при�йомної сiм’ї на виховання та спiльне проживання (далi — до�говiр).

За цим договором прийомнi батьки зобов’язуються:— створити належнi умови для всебiчного розвитку дiтей,

одержання ними освiти, пiдготовки до самостiйного життя тапрацi;

— захищати їх права та iнтереси; проводити щороку їх медич�не обстеження та виконувати рекомендацiї лiкарiв�спецiалiстiв;

— спiвпрацювати з вiдповiдними органами (центрами соцi�альних служб) у ходi здiйснення соцiального супроводженняприйомних сiмей;

— у разi виникнення несприятливих умов для утримання,виховання i навчання прийомних дiтей повiдомляти про це мiс�цеву службу у справах неповнолiтнiх;

— у роботi з дiтьми дотримуватися вимог законодавстваУкраїни про захист iнтересiв дiтей та охорону дитинства;

— спiвпрацювати з мiсцевими службами у справах неповно�лiтнiх та соцiальними службами, залучати спецiалiстiв до вирi�шення проблемних питань;

Прийомна сiм’я 251

— використовувати в повному обсязi та за призначеннямдержавну соцiальну допомогу, надану прийомним дiтям, на за�безпечення їх повноцiнного харчування, утримання, виховання,розвитку i освiти.

Прийомнi батьки несуть вiдповiдальнiсть за прийомних дi�тей згiдно iз законодавством.

Вiдповiдний державний орган зобов’язується:— щомiсяця виплачувати грошове забезпечення прийомним

батькам;— забезпечити соцiальне супроводження прийомної сiм’ї, за�

крiплення за нею соцiального працiвника;— забезпечити щорiчне безоплатне медичне обстеження дiтей;— здiйснювати координацiю дiяльностi вiдповiдних установ

та органiзацiй, пов’язаної iз захистом прав дiтей, та нести вiдпо�вiдальнiсть за функцiонування прийомної сiм’ї.

Прийомнi дiти — це дiти�сироти i дiти, якi позбавленi бать�кiвського пiклування, що переданi на виховання i сумiсне про�живання в прийомну сiм’ю.

На кожну дитину, яка передається у прийомну сiм’ю, орга�ни опiки i пiклування зобов’язанi видати такi документи: рiшен�ня органу опiки та пiклування щодо направлення дитини у при�йомну сiм’ю; свiдоцтво про народження дитини; висновок простан здоров’я, фiзичний та розумовий розвиток дитини; довiдку(атестат) про освiту чи висновок щодо рiвня розвитку, наданийпсихолого�медико�педагогiчною консультацiєю; рiшення органуопiки та пiклування за мiсцем походження дитини�сироти абодитини, позбавленої батькiвського пiклування, щодо встанов�лення вiдповiдного статусу такої дитини та документи, на пiд�ставi яких ухвалено таке рiшення (документи щодо батькiв абоосiб, що їх замiнюють: копiя свiдоцтва про смерть, вирок або рi�шення суду, довiдка про хворобу, розшук батькiв та iншi доку�менти, що пiдтверджують вiдсутнiсть батькiв або неможливiстьвиховання ними своїх дiтей тощо; опис належного дитинi май�на, у тому числi житла, та вiдомостi щодо осiб, якi вiдповiдаютьза його збереження); довiдка щодо наявностi та мiсцезнаходжен�ня братiв i сестер чи iнших близьких родичiв дитини; пенсiйнепосвiдчення на дiтей, якi одержують пенсiю, копiя ухвали судупро стягнення алiментiв. За прийомними дiтьми зберiгаютьсяпiльги й державнi гарантiї, що передбаченi законодавством, длядiтей�сирiт i дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, а та�

252 Глава 16

кож ранiше призначенi алiменти. Зазначенi суми коштiв пере�ходять у розпорядження прийомних батькiв i витрачаються ни�ми на утримання прийомних дiтей.

Органи опiки та пiклування забезпечують збереження жит�ла та майна таких дiтей за мiсцем його перебування i здiйсню�ють контроль за його використанням.

Прийомнi дiти виховуються в прийомнiй сiм’ї до досягнен�ня 18�рiчного вiку, а в разi продовження навчання в професiй�но�технiчних, вищих навчальних закладах I—IV рiвня акреди�тацiї — до його закiнчення, але не пiзнiше досягнення ними23�рiчного вiку.

Прийомнi дiти мають право пiдтримувати особистi контак�ти з батьками та iншими родичами, якщо це не суперечить їх iн�тересам i не заборонено рiшенням суду. Форми такого спiлку�вання визначають органи опiки та пiклування за погодженням зприйомними батьками та за участю центрiв соцiальних службдля сiм’ї, дiтей та молодi.

Дiя договору припиняється в разi виникнення в прийомнiйсiм’ї несприятливих умов для виховання дiтей та спiльного про�живання (важка хвороба прийомних батькiв, змiна їх сiмейногостану, вiдсутнiсть взаєморозумiння батькiв iз дiтьми, конфлiкт�нi стосунки дiтей), невиконання прийомними батьками обов’яз�кiв щодо належного виховання, розвитку та утримання дiтей, по�рушення схеми антиретровiрусної терапiї дитини, поверненнядiтей рiдним батькам (опiкуну, пiклувальнику, усиновителю),досягнення дитиною повнолiття, досягнення батьками пенсiй�ного вiку, за згодою сторiн та з iнших причин, передбачених до�говором.

У разi припинення дiї договору сiм’я позбавляється стату�су прийомної, а питання про подальше влаштування дiтей ви�рiшується органом опiки й пiклування (дiтей, уражених ВIЛ�iнфекцiєю, — органом опiки й пiклування на пiдставi висновкузакладу охорони здоров’я), який уживає вичерпних заходiв дозапобiгання поверненню (влаштуванню) дiтей в iнтернатнi за�клади.

Обласнi центри соцiальних служб для сiм’ї, дiтей та молодiiз залученням спецiалiстiв з питань психологiї, педагогiки, ме�дицини тощо перiодично, але не рiдше нiж раз на два роки, ор�ганiзовують навчання для прийомних батькiв з метою пiдвищен�ня їх виховного потенцiалу. Курс пiдготовки проводиться за про�

Прийомна сiм’я 253

грамою, затвердженою наказом центрального органу виконавчоївлади з питань сiм’ї, дiтей та молодi.

Для прийомних батькiв, якi виховують дiтей, уражених ВIЛ�iнфекцiєю, вiддiли у справах сiм’ї, дiтей та молодi разом iз за�кладами охорони здоров’я органiзовують навчання з догляду затакими дiтьми не рiдше одного разу на рiк за програмою, затвер�дженою Мiнiстерством сiм’ї, дiтей та молодi разом з Мiнiстер�ством охорони здоров’я.

Соцiальне супроводження прийомних сiмей здiйснюєтьсяпостiйно центрами соцiальних служб для сiм’ї, дiтей та молодi тапередбачає надання комплексу правових, психологiчних, соцi�ально�педагогiчних, соцiально�економiчних, соцiально�медичнихта iнформацiйних послуг, спрямованих на створення належнихумов функцiонування прийомної сiм’ї.

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Що таке прийомна сiм’я та який порядок її утворення?2. Яка правова характеристика договору про влаштування дiтей

до прийомної сiм’ї на виховання та спiльне проживання?

254 Глава 16

Глава 17ÄÈÒß×ÈÉ ÁÓÄÈÍÎÊÑIÌÅÉÍÎÃÎ ÒÈÏÓ

Належнi умови для виховання дiтей�сирiт i дiтей, позбавле�них батькiвського пiклування, в сiмейному оточеннi створюють�ся i за рахунок влаштування їх у дитячi будинки сiмейного ти�пу. На сьогоднi ця форма влаштування регулюється гл. 20�2 СК(статтi 2565—2568) та Положенням про дитячий будинок сiмей�ного типу (далi — Положення) 1.

Дитячий будинок сiмейного типу — окрема сiм’я, що ство�рюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка неперебуває у шлюбi, якi беруть на виховання та спiльне про�живання не менш як 5 дiтей�сирiт i дiтей, позбавлених бать�кiвського пiклування (ст. 2565 СК, абз. 1 п. 2 Положення). Хочав СК не передбачається загальна кiлькiсть дiтей, що можуть ви�ховуватися в цiй сiм’ї, Положення мiстить норму, вiдповiдно доякої кiлькiсть дiтей у дитячому будинку сiмейного типу не по�винна перевищувати 10 осiб, враховуючи рiдних дiтей.

Дитячий будинок сiмейного типу комплектується дiтьмипротягом дванадцяти мiсяцiв з дня створення. До нього, в пер�шу чергу, влаштовуються дiти, якi перебувають мiж собою у ро�динних стосунках, за винятком випадкiв, якщо за медичнимипоказаннями чи з iнших причин вони не можуть виховуватисяразом. На кожну дитину орган опiки та пiклування зобов’язанийнадати вiдповiднi документи: рiшення органу опiки та пiклу�вання щодо направлення дитини на виховання та спiльне про�живання у дитячому будинку сiмейного типу; свiдоцтво про на�родження дитини: медичну довiдку щодо стану здоров’я чи ви�тяг з iсторiї розвитку дитини; довiдку (атестат) про освiту абовисновок психолого�медико�педагогiчної консультацiї щодо рiв�ня розвитку дитини; документи щодо батькiв або осiб, якi їх за�мiнюють (свiдоцтво про смерть, вирок або рiшення суду, довiдкапро хворобу, розшук батькiв та iншi документи, що пiдтверджу�ють вiдсутнiсть батькiв або неможливiсть виховання ними сво�

1 Затверджено Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 квiтня2002 р. // Офiцiйний Вiсник України. — 2002. — № 18. — Ст. 925.

їх дiтей; довiдку про наявнiсть та мiсцеперебування братiв i се�стер чи iнших близьких родичiв дитини; опис належного дитинiмайна, у тому числi житла, та вiдомостi щодо осiб, якi вiдповiда�ють за його збереження; пенсiйну книжку на дiтей, якi одержу�ють пенсiю, копiю ухвали суду щодо стягнення алiментiв.

Особи, якi беруть на виховання та спiльне проживання дi�тей�сирiт i дiтей, позбавлених батькiвського пiклування (далi —вихованцi) в дитячий будинок сiмейного типу, отримують ста�тус батькiвFвихователiв. Вони стають законними представни�ками вихованцiв i дiють без спецiальних на те повноважень якопiкуни або пiклувальники. Батькам�вихователям виплачуєть�ся грошове забезпечення у порядку, встановленому законом.

Батьками�вихователями можуть бути повнолiтнi та праце�здатнi особи, за винятком:

— осiб, визнаних у встановленому порядку недiєздатнимиабо обмежено дiєздатними;

— осiб, позбавлених батькiвських прав, якщо цi права не бу�ли поновленi;

— осiб, звiльнених вiд обов’язкiв опiкуна, пiклувальника вразi невиконання покладених на них обов’язкiв1;

— осiб, якi за станом здоров’я не можуть виконувати обов’яз�ки щодо виховання дiтей (iнвалiди I i II групи, особи, якi маютьглибокi органiчнi ураження нервової системи, алкогольну та нар�котичну залежнiсть, хворi на СНIД, вiдкриту форму туберкульо�зу, психотичнi розлади, в яких офiцiйно зареєстрованi асоцiаль�нi прояви, нахили до насильства);

— осiб, поведiнка та iнтереси яких суперечать iнтересам ви�хованцiв;

— осiб, якi проживають на спiльнiй житловiй площi з члена�ми сiм’ї, якi мають розлади здоров’я, що можуть негативно впли�нути на здоров’я вихованцiв (мають глибокi органiчнi ураженнянервової системи, алкогольну та наркотичну залежнiсть, хворiна СНIД, вiдкриту форму туберкульозу, психотичнi розлади, вяких офiцiйно зареєстрованi асоцiальнi прояви, нахили до на�сильства).

Рiшення про створення дитячого будинку сiмейного типуприймається вiдповiдним органом (районною, районною у мiс�

256 Глава 17

1 В Положеннi йдеться також i щодо тих осiб, якi були звiльненi вiд обо�в’язкiв усиновителiв, що треба визнати вiрним.

тах Києвi та Севастополi держадмiнiстрацiєю, виконавчим ко�мiтетом мiської ради, мiст республiканського Автономної Рес�публiки Крим i мiст обласного значення) на пiдставi заяви осiбабо особи, якi виявили бажання створити такий будинок, з ура�хуванням результатiв навчання вiдповiдного центру соцiальнихслужб для сiм’ї, дiтей та молодi i висновку служби у справах не�повнолiтнiх щодо наявностi умов для його створення, та згодадитини, якщо вона досягла такого вiку та рiвня розвитку, щоможе її висловити. Згода дитини з’ясовується службовою осо�бою закладу, в якому вона перебуває, у присутностi батькiв�ви�хователiв i представника органу опiки та пiклування.

На пiдставi рiшення щодо створення дитячого будинку сi�мейного типу мiж батьками�вихователями та органом, який прий�няв рiшення про його створення, укладається угода щодо орга�нiзацiї дiяльностi дитячого будинку сiмейного типу (далi — уго�да). Таким чином, батьки�вихователi несуть не тiльки такi самiобов’язки щодо виховання та розвитку вихованцiв, як i батькищодо виховання i розвитку рiдної дитини (ст. 150 СК), а й додат�ковi обов’язки, а саме зобов’язуються: у роботi з вихованцямидотримуватися вимог законодавства України про захист iнтере�сiв дiтей та охорону дитинства; щороку проводити медичне об�стеження дiтей та виконувати рекомендацiї лiкарiв�спецiалiс�тiв; спiвпрацювати з вiдповiдними державними органами та мiс�цевими службами у ходi здiйснення соцiального супроводженнядитячих будинкiв сiмейного типу; звертатися до них у зв’язку знеобхiднiстю залучення фахiвцiв для вирiшення проблемних пи�тань; брати участь у рiзних формах пiдвищення квалiфiкацiї;у разi виникнення несприятливих умов для утримання, вихо�вання та навчання вихованцiв, повiдомляти про це мiсцевi служ�би у справах неповнолiтнiх; використовувати в повному обсязiта за призначенням державну соцiальну допомогу, що надаєтьсявихованцям на забезпечення їх повноцiнного харчування, утри�мання, виховання, розвитку i освiти.

Батьки�вихователi несуть вiдповiдальнiсть за вихованцiв згiд�но iз законодавством та за дiяльнiсть дитячого будинку сiмей�ного типу.

Державний орган зобов’язується: надати в користування бать�кам�вихователям iндивiдуальний житловий будинок або багато�кiмнатну квартиру за нормами, встановленими законодавствомразом з необхiдними меблями, побутовою технiкою та iншими

Дитячий будинок сiмейного типу 257

предметами тривалого вжитку. Користування цим примiщеннямздiйснюється в порядку, встановленому законодавством для ко�ристування службовими примiщеннями; надати у користуван�ня земельну дiлянку для ведення садiвництва та городництва;надати у користування дитячому будинку сiмейного типу транс�портний засiб; у межах видаткiв, передбачених у державномубюджетi на утримання дитячого будинку сiмейного типу, у фор�мах, передбачених угодою, видавати кошти в розмiрi двох про�житкових мiнiмумiв для дiтей вiдповiдного вiку; щомiсяця ви�плачувати грошове забезпечення батькам�вихователям; щорокузатверджувати кошторис на пiдтримання в належному технiч�ному станi будiвлi дитячого будинку сiмейного типу пiсля озна�йомлення з ним батькiв�вихователiв; забезпечити соцiальне су�проводження дитячого будинку сiмейного типу; забезпечитищорiчне безоплатне медичне обстеження дiтей; здiйснювати ко�ординацiю дiяльностi вiдповiдних районних (мiських) установта органiзацiй, пов’язаної iз захистом прав дiтей, контролювативиконання батьками�вихователями своїх обов’язкiв щодо вихо�вання та утримання вихованцiв.

Дiя угоди припиняється у разi, якщо в дитячому будинку сi�мейного типу виникають несприятливi умови для виховання таспiльного проживання дiтей (важка хвороба батькiв�виховате�лiв, вiдсутнiсть взаєморозумiння з дiтьми, конфлiктнi стосункимiж дiтьми, невиконання батьками�вихователями обов’язкiв щодоналежного виховання, розвитку та утримання дiтей), повернен�ня вихованцiв рiдним батькам (опiкуну, пiклувальнику, усино�вителю), досягнення дитиною повнолiття, за згодою сторiн, з iн�ших причин, передбачених угодою, та за рiшенням суду.

Вихованцi перебувають у дитячому будинку сiмейного типудо досягнення 18�рiчного вiку, а в разi продовження навчання упрофесiйно�технiчному, вищому навчальному закладi I—IV рiв�ня акредитацiї — до його закiнчення, але не пiзнiше досягненняними 23�рiчного вiку. За ними зберiгається право на алiменти,пенсiю, iншi соцiальнi виплати, а також на вiдшкодування шко�ди у зв’язку з втратою годувальника, якi вони мали до влашту�вання до дитячого будинку сiмейного типу. Вони мають правопiдтримувати особистi контакти з батьками та iншими родича�ми, крiм випадкiв, коли це може заподiяти шкоди їхньому жит�тю, здоров’ю та моральному вихованню.

258 Глава 17

Збереження майна, у тому числi житла вихованцiв за мiс�цем його перебування, та контроль за його використанням за�безпечують органи опiки та пiклування.

У разi припинення дiї угоди питання про подальше влашту�вання вихованцiв вирiшується органом опiки та пiклування, якийвживає вичерпних заходiв влаштування дiтей у сiм’ї громадянУкраїни — на усиновлення, пiд опiку чи пiклування, у прийомнiсiм’ї, дитячi будинки сiмейного типу.

Пiсля закiнчення строку перебування вихованцiв у дитячо�му будинку сiмейного типу в разi вiдсутностi у них права на жит�ло органи опiки (пiклування) забезпечують вихованцiв дитячо�го будинку сiмейного типу протягом мiсяця у позачерговому по�рядку впорядкованим соцiальним житлом.

Соцiальне супроводження дитячих будинкiв сiмейного ти�пу здiйснюється центрами соцiальних служб для сiм’ї, дiтей тамолодi, що передбачає надання комплексу правових, психологiч�них, соцiально�педагогiчних, соцiально�економiчних, соцiально�медичних та iнформацiйних послуг, спрямованих на створенняналежних умов функцiонування дитячого будинку сiмейного ти�пу. Соцiальне супроводження здiйснюється постiйно.

Фiнансування дитячого будинку сiмейного типу здiйснюєть�ся за рахунок видаткiв державного бюджету в порядку, що вста�новлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України. Розмiр державної со�цiальної допомоги на вихованцiв становить два прожитковихмiнiмуми для дiтей вiдповiдного вiку.

У разi зменшення кiлькостi вихованцiв внаслiдок вибуття їхза вiком або з iнших причин за згодою сторiн угоди вирiшуєть�ся питання про поповнення дитячого будинку сiмейного типувихованцями, або переведення його в статус прийомної сiм’ї.

Лiквiдацiя дитячого будинку сiмейного типу здiйснюється зарiшенням органу, який створив його, або за рiшенням суду.

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Що представляє собою дитячий будинок сiмейного типу та

який порядок його утворення?2. Яка правова природа угоди про органiзацiю дiяльностi дитя�

чого будинку сiмейного типу?

Дитячий будинок сiмейного типу 259

Роздiл VIКОЛIЗIЙНI НОРМИСIМЕЙНОГО ПРАВА

§ 1. Сiмейнi правовiдносиниз iноземним елементомЗа останнi сто рокiв людська цивiлiзацiя пережила двi

свiтовi вiйни, двi всесвiтнiх економiчних кризи, розпад колонi�альних iмперiй, бурхливий розвиток науково�технiчного про�гресу, iнтенсифiкацiю взаємопроникнення економiк рiзних дер�жав, названу помiтним термiном «глобалiзацiя», i посиленнядоцентрових загальноєвропейських тенденцiй пiд егiдою Єв�ропейського союзу. Зазначенi процеси являють собою iстотнiпричини активiзацiї мiжнародних мiграцiйних процесiв, побiч�ним результатом яких стало збiльшення, при чому з геометрич�ною прогресiєю, кiлькостi родин, члени яких мають рiзне гро�мадянство.

Усi вищезазначенi процеси рiвною мiрою торкнулися й Украї�ни як рiвноправної учасницi свiтового спiвтовариства. Крiм то�го, варто згадати, що як наша Батькiвщина, так i молодi респуб�лiки — колишнi члени Союзу РСР, рахують свою незалежнiстьлише першим десятком рокiв, а до 1991 р. мiграцiйнi потокив межах СРСР не лише не обмежувалися, а всiляко стимулю�валися керiвництвом держави. Тому цiлком природною i над�звичайно масовою є ситуацiя, коли в країнах, що створилиСпiвдружнiсть Незалежних Держав (у тому числi й в Українi),iснують мiльйони родин, члени яких є громадянами вже рiз�них держав, коли подiбнi родини розпадаються або виникаютьзнову.

Iснування родин, «обтяжених» iноземним елементом, усклад�нюється тим, що сiмейнi вiдносини регулюються нацiональни�ми нормативно�правовими актами по�рiзному. Це зумовлюєть�ся соцiально�економiчними, релiгiйними, нацiональними i по�бутовими особливостями, що впливають на формування актiвнацiонального законодавства, у тому числi сiмейного. Вiдсут�

нiсть єдностi в правовому регулюваннi сiмейних вiдносин ма�терiально�правовими нормами рiзних держав породжує колi�зiї, як тiльки зазначенi вiдносини ускладнюються iноземним еле�ментом.

Якi ж сiмейнi вiдносини варто розглядати як обтяженi iно�земним елементом? Вiдповiдно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України«Про мiжнародне приватне право» (далi — Закон України «ПроМПП») iноземний елемент — це ознака, яка характеризує при�ватноправовi вiдносини, що регулюються цим законом, та вияв�ляється в однiй або кiлькох з таких форм: а) хоча б один учас�ник правовiдносин є iноземцем, особою без громадянства1 абоiноземною юридичною особою; б) об’єкт правовiдносин знахо�диться на територiї iноземної держави; в) юридичний факт, якийвпливає на виникнення, змiну чи припинення правовiдносин,мав чи має мiсце на територiї iноземної держави.

Таким чином, сiмейнi вiдносини з iноземним елементом —це вiдносини, суб’єктами (суб’єктом) яких є iноземцi або апат�риди, або виникнення, змiна, припинення яких пов’язанi з юри�дичним фактом, що має мiсце за кордоном. Зокрема, до такихвiдносин належать укладення чи розiрвання шлюбу з iноземнимгромадянином на територiї України; усиновлення дитини, що єгромадянином України, але проживає за її межами; укладенняшлюбу громадянами України за її межами. Саме на регулюван�ня вiдносин подiбного роду i розрахованi норми, розмiщенi в Роз�дiлi IХ Закону України «Про МПП» та Роздiлi VI СК.

Сiмейнi вiдносини, обтяженi iноземним елементом, надзви�чайно поширенi. Проблема застосування iноземних законiв,визнання в Українi актiв цивiльного стану, зареєстрованих зазаконами iноземних держав, або iноземних судових рiшень ви�никає в багатьох ситуацiях. При цьому щоразу, коли судовiчи iншi державнi органи будь�якої країни зустрiчаються iз сi�мейними вiдносинами, ускладненими наявнiстю в них iнозем�ного елемента, вiдбувається так зване «зiткнення» двох i бiль�ше законiв i виникає проблема «вибору» закону, що у мiжна�

Колiзiйнi норми сiмейного права 261

1 Згiдно iз Законом України «Про правовий статус iноземцiв та осiб безгромадянства» iноземцем є особа, яка не перебуває у громадянствi України iє громадянином (пiдданим) iншої держави або держав; особа без громадян�ства — це особа, яку жодна держава вiдповiдно до свого законодавства не вва�жає своїм громадянином (частини 1, 2 ст. 1).

родному приватному правi називається «колiзiйною пробле�мою»1.

На запропонованому вище прикладi, коли на територiї Украї�ни укладається шлюб мiж особами, що мають громадянство рiз�них держав, можна проiлюструвати комплекс питань, що вини�кають перед тими, хто одружується, а саме: за яким законодав�ством визначається дотримання формальних умов укладенняшлюбу, що визначають вимоги до процедури оформлення шлю�бу, а за яким — матерiальних умов, вiд наявностi або вiдсутностiяких залежить законнiсть шлюбу? Вiд правильного вирiшен�ня зазначеного колiзiйного питання залежать цiлком конкретнiправовi наслiдки: чи буде вважатися шлюб, укладений в Украї�нi вiдповiдно до закону мiсця його реєстрацiї, дiйсним i за її ме�жами, чи вiн не отримає визнання в iншiй державi, а отже, нестане розглядатися як юридичний факт, що породжує певнi пра�вовi наслiдки, i буде вiднесений до так званих «шлюбiв, що куль�гають».

Слiд зазначити, що поняття «колiзiї законiв» i «вибору пра�ва» умовнi, тому що той чи iнший з «колiдуючих» законiв оби�рається вiдповiдними органами не довiльно, а вiдповiдно до обо�в’язкового для них правила про вибiр закону, так званої «ко�лiзiйної норми», що мiститься в законодавствi даної країни чив укладеному нею мiжнародному договорi2. Легальне визначен�ня «колiзiйної норми», що мiститься у ч. 3 ст. 1 Закону України«Про МПП», дозволяє запропонувати таку дефiнiцiю: колiзiй�на норма сiмейного права — це норма, що визначає, правоякої держави може бути застосоване до вiдповiдних сiмей�них правовiдносин з iноземним елементом.

Для з’ясування правової природи колiзiйної норми недостат�ньо лише одного її визначення. Необхiдно також звернути увагуна iстотну вiдмiннiсть змiсту цiєї норми вiд змiсту «традицiйних»норм сiмейного чи цивiльного права, якi, виходячи з прийнятиху загальнiй теорiї права поглядiв на зазначену проблему, скла�даються з трьох елементiв: гiпотези, диспозицiї, санкцiї.

262 Роздiл VI

1 Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. — 2�е изд.,перераб. и дополн. — М.: Междунар. отношения, 1997. — С. 75; Орлова Н. В.Брак и семья в международном частном праве. — М.: Междунар. отношения,1966. — С. 9.

2 Орлова Н. В. Брак и семья в международном частном праве. — М.: Меж�дунар. отношения, 1966. — С. 9.

Колiзiйнi ж норми «з юридично�технiчного боку — це най�бiльш складнi норми, якi застосовуються в мiжнародному при�ватному правi»1. Вони складаються з двох структурних елемен�тiв, а саме об’єму колiзiйної норми, що представляє собою вка�зiвку на вид суспiльних вiдносин, на якi поширюється норма (вданому випадку на сiмейнi вiдносини), та колiзiйної прив’язки,тобто вказiвки на правову систему (закон), що пiдлягає засто�суванню до виду суспiльних вiдносин, зазначеного в об’ємi ко�лiзiйної норми. Таким чином, саме колiзiйна прив’язка дозволяєрозв’язати колiзiю правових актiв рiзних держав.

Колiзiйнi норми можуть мiститися або в актах нацiонально�го законодавства країни, або в мiжнародно�правових актах (мiж�народних конвенцiях, угодах i договорах), що входять до систе�ми нацiонального законодавства даної держави (так званi унi�фiкованi колiзiйнi норми). Прикладом колiзiйних норм, що за�крiпленi в нормативно�правових актах сiмейного законодавстваУкраїни, можуть бути норми, зiбранi в Роздiлi IХ Закону Украї�ни «Про МПП» та Роздiлi VI СК.

Мiжнародно�правовими джерелами унiфiкованих колiзiй�них норм сiмейного права України виступають багатосторон�нi мiжнароднi конвенцiї та двостороннi мiжнароднi догово�ри й угоди.

Так, 22 сiчня 1993 р. представники держав — членiв СНД пiд�писали в Мiнську Конвенцiю «Про правову допомогу i правовiвiдносини у цивiльних, сiмейних i кримiнальних справах» (далi —Мiнська конвенцiя країн СНД), яку Україна ратифiкувала (iз за�стереженнями) 10 листопада 1994 р. При пiдготовцi i укладеннiзазначеної Конвенцiї представники її учасниць усвiдомлювалифакт iснування в кожнiй з них родин, члени яких були громадя�нами рiзних країн�учасниць, i прагнули забезпечити громадянамзазначених країн i iншим особам, що там проживають, наданняна своїх суверенних територiях такого самого правового захистущодо особистих i майнових прав як i власним громадянам. По�ряд iз колiзiйними нормами сiмейного права, що мiстяться в ч. 3вищезазначеної Конвенцiї, в останнiй також зосередженi норми,якi встановлюють взаємне визнання i виконання рiшень судовихi iнших компетентних органiв, винесених у сiмейних справах.


1 Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. — 2�е изд.,перераб. и дополн. — М.: Междунар. отношения, 1997. — С. 83.

Унiфiкованi колiзiйнi норми мiстяться й у двостороннiх мiж�народних договорах про правову допомогу, укладених Украї�ною з деякими державами, що також встановлюють взаємне ви�знання судових рiшень i розмежовують юрисдикцiю в сiмейнихсправах1.

З огляду на значне число нормативно�правових актiв, щомiстять колiзiйнi норми сiмейного права, цiлком можливою єситуацiя, коли зазначенi норми (з рiзних правових джерел) бу�дуть дуже вiдрiзнятися мiж собою. Вважаємо, що зiткнення коFлiзiйних норм, зосереджених у СК, Законi України «Про МПП»i мiжнародноFправових актах, варто розв’язувати на користьостаннiх у силу таких аргументiв. По�перше, згiдно з ч. 1 ст. 9Конституцiї України «чиннi мiжнароднi договори, згода на обо�в’язковiсть яких надана ВР України, є частиною нацiональногозаконодавства України». Аналогiчнi правила мiстяться в ч. 1 ст. 19Закону України «Про мiжнароднi договори України», i в ст. 13СК. По�друге, у ч. 2 ст. 19 Закону України «Про мiжнароднi до�говори України» закрiплено правило, вiдповiдно до якого, якщомiжнародним договором України, який набрав чинностi в уста�новленому порядку, встановлено iншi правила, нiж тi, що пе�редбаченi у вiдповiдному актi законодавства України, то засто�совуються правила мiжнародного договору. По�третє, варто по�

264 Роздiл VI

1 Прикладом останнiх можуть слугувати: Договiр мiж Україною i Респуб�лiкою Польща «Про правову допомогу та правовi вiдносини в цивiльних i кри�мiнальних справах» вiд 24 травня 1993 р., ратифiкований Україною 4 лютого1994 р.; Договiр мiж Україною та Латвiйською Республiкою «Про правовудопомогу та правовi вiдносини в цивiльних, сiмейних, трудових та кримiналь�них справах» вiд 23 травня 1995 р., ратифiкований Україною 22 листопада1995 р.; Договiр мiж Україною i Литовською Республiкою «Про правову до�помогу та правовi вiдносини в цивiльних, сiмейних i кримiнальних справах»вiд 7 липня 1993 р., ратифiкований Україною 17 грудня 1993 р.; Договiр мiжУкраїною та Естонською Республiкою «Про правову допомогу та правовi вiд�носини в цивiльних та кримiнальних справах» вiд 15 лютого 1995 р., рати�фiкований Україною 22 листопада 1995 р.; Договiр мiж Україною та Респуб�лiкою Грузiя «Про правову допомогу та правовi вiдносини в цивiльних та кри�мiнальних справах» вiд 9 сiчня 1995 р., ратифiкований Україною 22 листопада1995 р.; Договiр мiж Україною i Республiкою Молдова «Про правову допо�могу та правовi вiдносини в цивiльних i кримiнальних справах» вiд 13 грудня1993 р., ратифiкований Україною 10 листопада 1994 р.; Договiр мiж Украї�ною та Республiкою Узбекистан «Про правову допомогу та правовi вiдноси�ни в цивiльних та сiмейних справах» вiд 19 лютого 1998 р., ратифiкованийУкраїною 5 листопада 1998 р. тощо.

годитися з М. В. Антокольською, яка стверджує, що «сама метастворення нацiональних колiзiйних норм полягає в тому, що во�ни повиннi застосовуватися тiльки у випадку вiдсутностi мiж�народної конвенцiї або двосторонньої угоди»1.

§ 2. Колiзiйнi питанняукладення шлюбуРеєстрацiя шлюбу громадянина України з iноземцем,

апатрiдом та шлюбу мiж iноземцями, апатрiдами в Українi.Сiмейне законодавство України не знає обмежень для укладен�ня шлюбiв з iноземним елементом, поширюючи на iноземцiв, щобажають стати суб’єктами сiмейних правовiдносин, нацiональ�ний режим правового регулювання. Так, вiдповiдно до ч. 2 ст. 17та ст. 55 Закону України «Про МПП» iноземцi та особи без гро�мадянства мають цивiльну правоздатнiсть в Українi нарiвнi з гро�мадянами України, крiм випадкiв, передбачених законом або мiж�народними договорами України; право на шлюб визначаєтьсяособистим законом кожної з осiб, якi подали заяву про укладен�ня шлюбу.

Для того щоб укласти шлюб з iноземцем чи мiж iноземця�ми, що був би дiйсним не тiльки в країнi його реєстрацiї, але й удержавах, громадянами яких є тi, хто бере шлюб, необхiдно пра�вильно встановити право (правову систему, нацiональне законо�давство), що визначає матерiальнi та формальнi умови укладен�ня шлюбу, чи, iнакше, умови, форму i порядок його реєстрацiї.

Колiзiйна норма, що пропонує рiшення вищезазначеного пи�тання, мiстить одну iз самих розповсюджених у свiтi, i найстар�шу з iснуючих, колiзiйну прив’язку «lex loci celebrationis» (чи«закон мiсця одруження»), що означає: саме закон, що дiє в мiсFцi укладення шлюбу, є компетентним регулювати його форму,порядок i умови укладення. Так, згiдно зi статтями 55, 56 ЗаконуУкраїни «Про МПП» у разi укладення шлюбу в Українi застосо�вуються вимоги СК України щодо пiдстав недiйсностi шлюбу;форма i порядок укладення шлюбу в Українi мiж громадяни�ном України та iноземцем або особою без громадянства, а та�кож мiж iноземцями або особами без громадянства визначають�


1 Антокольская М. В. Семейное право: Учебник. — М.: Юристъ, 1996. —С. 343.

ся правом України. Це означає, що у всiх випадках реєстрацiїшлюбу на територiї України (за винятком так званих «консульFських шлюбiв», про якi буде згадано пiзнiше — Авт.) i незалежновiд громадянства осiб, що вступають у нього, повиннi бути доFтриманi вимоги, що встановленi СК України до форми, порядку йумов укладення шлюбу.

Що стосується «умов форми шлюбу» («форми шлюбу»), пiдякими розумiють вимоги, яким повинна вiдповiдати процедураоформлення шлюбу (попередня публiкацiя про шлюб, церемо�нiя одруження, що здiйснюється в цивiльнiй чи релiгiйнiй фор�мi тощо)1, варто зробити ряд зауважень загального характеру, щостосуються численних i iстотних розходжень, i якi мiстяться узаконодавствi рiзних країн.

По�перше, у деяких країнах дiйсним визнається виключноцерковний шлюб (Андорра, Лiхтенштейн, Iзраiль тощо) або вод�ночас з цивiльними шлюбами законними (дiйсними) також ви�знаються i церковнi шлюби, а вибiр форми шлюбу залежить вiдволi тих, хто одружується (Англiя, Бразилiя, Данiя, Iндонезiя,Iрландiя, Iспанiя, Iталiя, Кенiя, Колумбiя, Норвегiя, Перу, Фiн�ляндiя, Швецiя тощо). Проте вiдповiдно до ч. 1 ст. 21 СК шлю�бом є сiмейний союз жiнки та чоловiка, зареєстрований у дер�жавному органi реєстрацiї актiв цивiльного стану. Зазначеноюнормою в Українi встановлена свiтська (цивiльна) письмо�ва форма шлюбу, реєстрацiя якого здiйснюється в державнихорганах i в порядку, передбаченому гл. 4 СК. Що стосується ре�лiгiйного обряду шлюбу, то вiн, згiдно з ч. 3 ст. 21 СК, не є пiд�ставою для виникнення у жiнки та чоловiка прав та обов’язкiвподружжя, крiм випадкiв, коли релiгiйний обряд шлюбу вiдбув�ся до створення або вiдновлення державних органiв реєстрацiїактiв цивiльного стану.

По�друге, в окремих країнах визнаються так називанi явочFнi та фактичнi шлюби, що вiдбуваються як поза церквою, так iпоза державних органiв, а держава при цьому визнає, допускаєподiбнi шлюби i не втручається в їхнє оформлення2. В Українiпроживання однiєю сiм’єю жiнки та чоловiка без шлюбу не є

266 Роздiл VI

1 Орлова Н. В. Брак и семья в международном частном праве. — М.: Меж�дунар. отношения, 1966. — С. 20.

2 Матвеев Г. К. Советское семейное право: Учебник. — М.: Юрид. лит.,1978. — С. 62—63.

пiдставою для виникнення у них прав та обов’язкiв подружжя(ч. 2 ст. 21 СК). Разом з тим вiдповiдно до статей 74, 91 СК осо�би, що проживають однiєю сiм’єю, але не одруженi мiж собою,у майнових вiдносинах мають такi самi права й обов’язки, що iособи, якi перебувають в зареєстрованому шлюбi. Таким чином,можна стверджувати, що фактичний шлюб в Українi за своїминаслiдками для вiдносин власностi й алiментних вiдносин прирiвFняний до шлюбу, що зареєстрований в державних органах реєстFрацiї актiв цивiльного стану. Беручи до уваги положення ч. 2ст. 17 Закону України «Про МПП», що поширює на iноземцiвi апатридiв, якi бажають стати суб’єктами сiмейних правовiд�носин, нацiональний режим правового регулювання, варто зро�бити висновок, що фактичнi шлюбнi вiдносини «з iноземнимелементом» будуть також породжувати наслiдки, передбаченiстаттями 74 i 91 СК, якщо iнше не встановлено мiжнароднимидоговорами, що стали частиною нацiонального сiмейного зако�нодавства.

По�третє, нацiональними законодавствами ряду країн (Iс�панiя, Панама, Перу тощо) допускається укладення так званих«рукавичкових» шлюбiв1, до яких вiдносять шлюби, що укладаFються за вiдсутностi однiєї чи обох осiб, що беруть шлюб, черезспецiально уповноважених представникiв2. Мiж тим, в Українi такiшлюби забороненi, тому що вiдповiдно до ст. 34 СК присутнiстьнареченої та нареченого в момент реєстрацiї їхнього шлюбу єобов’язковою (ч. 1); реєстрацiя шлюбу через представника не до�пускається (ч. 2).

По�четверте, сiмейне законодавство деяких країн стосов�но «умов форми шлюбу» встановлює обов’язок дотримуватисядодаткових формальностей, що невiдомi сiмейному законодав�ству України. Так, шлюби, укладенi французькими громадяна�ми за кордоном у формi, передбаченiй мiсцевими законами, вва�жаються дiйсними у Францiї за умови попередньої публiкацiїпро цей шлюб у Францiї (ст. 170 ЦК Францiї). У вiдношеннiподiбних вищенаведеним додаткових формальностей варто ке�руватися ст. 56 Закону України «Про МПП», що вiдсилає до


1 Останнi допускалися законодавством не менш 28 країн (Раапе Л. Меж�дународное частное право. — М.: Иностранная литература, 1960. — С. 238).

2 Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учеб. пособие / Подобщ. ред. В. В. Безбаха и В. К. Пучинского. — М.: МЦФЭР, 2004. — С. 616—617.

«закону мiсця одруження», тобто до сiмейного законодавстваУкраїни.

Виходячи з вищенаведеного, доходимо висновку, що згiднозi ст. 56 Закону України «Про МПП», якою закрiплена колiзiй�на прив’язка «lex loci celebrationis», у вiдношеннi «форми шлю�бу» компетентним варто визнавати саме СК України.

Що стосується матерiальних умов взяття шлюбу («умовшлюбу»), пiд якими прийнято розумiти сукупнiсть позитивнихi негативних умов, вiд наявностi i вiдсутностi яких залежить ви�знання законом дiйсностi зареєстрованого шлюбу1, якi зафiксо�ванi в статтях 22, 24—26 СК, то слiд зазначити таке.

По�перше, сiмейним законодавством України передбачаєть�ся укладення винятково моногамного шлюбу. Згiдно зi ст. 25 СКжiнка та чоловiк можуть водночас перебувати лише в одномушлюбi (ч. 1); жiнка та чоловiк мають право на повторний шлюблише пiсля припинення попереднього шлюбу (ч. 2). Тому iно�земцi, яким законодавством країни громадянства (нацiональ�ним законом) дозволяється багатошлюбнiсть i якi вже одруже�нi, не вправi вимагати реєстрацiї нового шлюбу в Українi.

Обов’язок повiдомляти про перешкоди до укладення шлю�бу, вiдповiдно до ст. 29 СК, лежить на тих, хто одружується. Од�нак з метою охорони прав осiб, що беруть шлюб, державнi орга�ни реєстрацiї актiв цивiльного стану можуть перевiрити вiдсут�нiсть таких на момент реєстрацiї шлюбу i насамперед з’ясувати,чи не перебувають зазначенi особи в iншому шлюбi.

Згiдно з пунктами 3.4 та 3.6 Правил реєстрацiї актiв цивiль�ного стану в Українi, iноземцi та особи без громадянства для ре�єстрацiї одруження в Українi повиннi пред’явити нацiональнийпаспорт або паспортний документ з вiдмiткою про реєстрацiю

268 Роздiл VI

1 Докладнiше про позитивниi та негативнi умови укладення шлюбу див.:Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. —М.: Госюриздат, 1958. — С. 146; Иоффе О. С. Советское гражданское право:Курс лекций. Правоотношения, связанные с продуктами творческой деятель�ности. Семейное право. Наследственное право: Учеб. пособие для высш. юрид.учеб. заведений. — Л.: Изд�во Ленинградск. ун�та, 1965. — Ч. 3. — С. 200—202;Оридорога М. Т. Брачное правоотношение. — К., 1971. — С. 22; Данилин В. И.,Реутов И. С. Юридические факты в советском семейном праве. — Сверд�ловск, 1989. — С. 9—10; Антокольская М. В. Семейное право: Учебник. — М.:Юристъ, 1996. — С. 115—124; Гражданское право: Учебник: В 3 т. — 2�е изд.,перераб. и дополн. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М.: Проспект,1999. — Т. 3. — С. 327—337.

уповноваженого органу щодо законностi їх перебування в Украї�нi, якщо iнше не передбачене чинним законодавством України.Якщо в паспортах або паспортних документах цих осiб вiдсут�нi вiдомостi про сiмейний стан їх власникiв, то вони повиннiводночас подати документ про те, що не перебувають у шлюбi,виданий компетентним органом країни свого громадянства чикраїни постiйного проживання та легалiзований консульськоюустановою або дипломатичним представництвом України в цiйкраїнi.

При усьому вищезазначеному варто враховувати, що всi дер�жави можна умовно подiлити на двi групи залежно вiд того, чивидають їхнi уповноваженi органи свiдоцтва про вiдсутнiсть пе�решкод до укладення шлюбу (наприклад — Францiя) або не ви�дають (наприклад — Англiя)1.

По�друге, перешкоди до укладення шлюбу вичерпно пере�рахованi в статтях 24—25 СК, тому всi iншi, невiдомi вiтчизня�ному праву негативнi умови укладення шлюбу, що встановле�нi нацiональним законом iноземця (наприклад — вiдсутнiсть«батькiвського благословення», тобто дозволу батькiв на шлюб(ст. 148 Французького цивiльного кодексу); релiгiйнi обмеженFня, що перешкоджають укладати шлюби з iновiрцями (ст. 31 Сi�мейного кодексу Алжиру); вiдсутнiсть дозволу компетентнихорганiв держави на укладення шлюбiв з «мiжнародним елементом»(Угорщина, Iндiя, Iталiя, Норвегiя, Румунiя, Польща i т. д.), неможуть спричинити вiдмову в реєстрацiї шлюбу з iноземнимелементом в Українi.

Пiдводячи промiжний пiдсумок вищезазначеного, слiд по�годитися, що згiдно зi ст. 55 Закону України «Про МПП», якоюзакрiплена колiзiйна прив’язка «lex loci celebrationis» щодо ма�терiальних умов взяття шлюбу («умов шлюбу»), як втiм, i«форми шлюбу» (про що згадувалося трохи вище), компетен�тним варто визнавати саме СК України.

Застосування «закону мiсця одруження» спрощує роботу дер�жавних органiв РАЦС, звiльняючи їх вiд обов’язку установлю�вати вiдсутнiсть перешкод до укладення шлюбу, що не властивiсiмейному праву України. Однак, якщо вищезгаданi перешкодиреально є в наявностi «з боку» iноземця, то з’являється загроза


1 Раапе Л. Международное частное право. — М.: Иностранная литерату�ра, 1960. — С. 245.

виникнення «шлюбу, що кульгає». У подiбнiй ситуацiї державFний орган РАЦС з метою охорони прав майбутнього подружжя iнасамперед з метою охорони прав громадянина України, чиї за�коннi iнтереси можуть бути iстотно ущемленi за перебуванняостаннього в країнi подружжя�iноземця, вiдповiдно до ст. 29, ч. 3ст. 32 СК зобов’язаний ознайомити осiб, якi подали заяву прореєстрацiю шлюбу, з їхнiми правами та обов’язками як майбут�нiх подружжя i батькiв та попередити про вiдповiдальнiсть заприховання перешкод до реєстрацiї шлюбу; а якщо є вiдомостiщодо наявностi перешкод до реєстрацiї шлюбу, керiвник державFного органу РАЦС може вiдкласти реєстрацiю шлюбу, але не бiльшяк на три мiсяцi. Протягом зазначеного термiну iноземець, якийбере шлюб, якщо вiн зацiкавлений у визнаннi в країнi громадян�ства дiйсностi шлюбу, що укладається, може (а не зобов’язаний)усунути перешкоди до укладення шлюбу, що передбаченi йогонацiональним законодавством. Але якщо вiн не почне належнихдiй, то державний орган РАЦС не вправi вiдмовити в реєстрацiїподiбного шлюбу в Українi.

Варто погодитися з ученими, які стверджують, що вищеза�значена процедура роз’яснення у випадках подiбного роду маєiстотне значення, оскiльки наш громадянин, що бере шлюб зiноземцем, повинен знати заздалегiдь, що не виключено, щовiн не буде користуватися в державi громадянства iншого по�дружжя, а також у третiй країнi нi особистими, нi майновимиправами подружжя i буде вiдчувати ряд iнших негативних на�слiдкiв, викликаних можливим невизнанням дiйсностi шлюбуза кордоном1.

Якi ж правила, що регулюють реєстрацiю шлюбу грома�дянина України з iноземцем та шлюбу мiж iноземцями вУкраїнi, закрiпленi в унiфiкованих колiзiйних нормах сiмей�ного права України?

У договорах про правову допомогу, укладених Україною зПольщею, Грузiєю, Латвiєю, Литвою, Молдовою, Узбекистаном,Естонiєю, передбачається, що матерiальнi умови укладення шлюFбу визначаються для кожної з осiб, якi беруть шлюб, законоFдавством держави, громадянином якої вона є (у такий спосiб за�

270 Роздiл VI

1 Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. — 2�е изд.,перераб. и дополн. — М.: Междунар. отношения, 1997. — С. 298; Матвеев Г. К.Советское семейное право: Учебник. — М.: Юрид. лит., 1978. — С. 91—92.

крiплюється нацiональний принцип чи колiзiйна прив’язка «lexpersonalis», що вказує на «особистий» закон (чи громадянствомiсця проживання) тих, хто одружується — Авт.). Крiм того, щоFдо перешкод до укладення шлюбу повиннi бути дотриманi вимоFги законодавства країни, на територiї якої укладається шлюб(наведене правило являє собою застереження про публiчний поFрядок, причому в договорах про правову допомогу, укладених зПольщею i Молдовою остання вiдсутня — Авт.).

Щодо «умов форми шлюбу» у вищезазначених договорахзакрiплене правило, згiдно з яким форма укладення шлюбу виFзначається законодавством держави, на територiї якої укладаFється шлюб (тобто зафiксоване загальне колiзiйне правило проформу юридичних актiв — «locus regit formam actus», вiдповiднодо якого форма угоди визначається за законом мiсця її здiйснен�ня — Авт.)1.

Вiдповiдно до ст. 26 Мiнської конвенцiї країн СНД умовиукладення шлюбу визначаються для кожного з майбутнього по�дружжя законодавством держави, громадянином якої вiн є («lexpatriae» — Авт.), а для осiб без громадянства — законодавствомкраїни, яка є їхнiм постiйним мiсцем проживання («lex domiciFlii» — Авт.). Крiм того, щодо перешкод до укладення шлюбу по�


1 Частини 1, 2 ст. 24 Договору мiж Україною i Республiкою Польща«Про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних i кримiнальних спра�вах» вiд 24 травня 1993 р., ратифiкований Україною 4 лютого 1994 р.; час�тини 1, 2 ст. 24 Договору мiж Україною та Латвiйською Республiкою «Проправову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних, трудових такримiнальних справах» вiд 23 травня 1995 р., ратифiкований Україною 22 лис�топада 1995 р.; частини 1, 2 ст. 25 Договору мiж Україною i Литовською Рес�публiкою «Про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних, сiмей�них i кримiнальних справах» вiд 7 липня 1993 р., ратифiкований Україною17 грудня 1993 р.; частини 1, 2 ст. 25 Договору мiж Україною та ЕстонськоюРеспублiкою «Про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних та кри�мiнальних справах» вiд 15 лютого 1995 р., ратифiкований Україною 22 лис�топада 1995 р.; частини 1, 2 ст. 25 Договору мiж Україною та РеспублiкоюГрузiя «Про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних та кримi�нальних справах» вiд 9 сiчня 1995 р., ратифiкований Україною 22 листопада1995 р.; частини 1, 2 ст. 24 Договору мiж Україною i Республiкою Молдова«Про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних i кримiнальнихсправах» вiд 13 грудня 1993 р., ратифiкований Україною 10 листопада 1994 р.;частини 1, 2 ст. 26 Договору мiж Україною та Республiкою Узбекистан «Проправову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних та сiмейних справах» вiд19 лютого 1998 р., ратифiкований Україною 5 листопада 1998 р.

виннi бути дотриманi вимоги законодавства держави, на тери�торiї якого укладається шлюб (застереження про публiчний поFрядок — Авт.).

Консульськi шлюби. Консульськими визнаються шлюби, щоукладаються мiж iноземцями в посольствах i консульствах iноFземних держав на територiї України. Вiденська Конвенцiя «Проконсульськi зносини» вiд 24 квiтня 1963 р. в п. f) ст. 5 до кон�сульських функцiй вiдносить виконання обов’язкiв реєстратораактiв цивiльного стану й iнших подiбних обов’язкiв за умови, щов цьому випадку нiщо не суперечить законам i правилам держа�ви перебування.

Згiдно з ч. 2 ст. 57 Закону України «Про МПП» укладенняшлюбу мiж iноземцями в консульськiй установi або диплома�тичному представництвi вiдповiдних держав в Українi регулю�ється правом акредитуючої держави. Визнання дiйсностi кон�сульських шлюбiв в Українi залежить вiд дотримання двох умов:по�перше, законодавство вiдповiдної iноземної держави визнаєреєстрацiю шлюбу в українському консульствi чи посольствi,тобто повинна дотримуватись умова взаємностi; по�друге, тi, щоберуть шлюб, повиннi належати до громадянства країни, якапризначила посла або консула. Форма, порядок i умови укла�дення вищезазначених шлюбiв визначаються вiдповiдно до за�кону країни, що призначила посла чи консула, тобто вiдповiднодо особистого закону iноземцiв («lex personalis» — Авт.).

Вимога взаємностi визнання консульських шлюбiв вико�нується шляхом укладення Україною з iншими країнами Кон�сульських конвенцiй. Значною частиною подiбних Консуль�ських конвенцiй (з Азербайджаном, Грузiєю, Болгарiєю, КНР,КНДР, Польщею, Росiйською Федерацiєю, Румунiєю тощо) пе�редбачається, що консульська посадова особа має право реєстру�вати або складати акти про укладення шлюбiв мiж громадяна�ми держави, що представляється ним, вiдповiдно до законодав�ства держави, яку вiн представляє. Тiльки в деяких двостороннiхугодах аналiзоване правило формулюється трохи iнакше. Так, п. 6ст. 36 Консульської конвенцiї мiж Україною i СР В’єтнам вiд8 червня 1994 р. передбачає, що консул виконує дiї щодо реєст�рацiї актiв громадянського стану та iншi подiбнi обов’язки за умо�ви, що в цьому випадку нiщо не суперечить законам i правиламдержави перебування.

272 Роздiл VI

Укладення шлюбу громадянина України з iноземцем i шлюHбу мiж громадянами України за кордоном. Громадяни Украї�ни можуть укладати шлюби i за межами України, що породжуєсiмейнi вiдносини з iноземним елементом двох видiв: а) мiж поFдружжям, що є громадянами України; б) мiж подружжям, одинiз яких є громадянином України, а iнший — iноземцем чи особоюбез громадянства.

Громадяни України, що прийняли рiшення одружитися закордоном, можуть, за своїм вибором, зареєструвати шлюб абов консульствi (посольствi) України країни перебування, або увiдповiднiй компетентнiй установi iноземної держави.

Закон України «Про МПП» у ч. 1 ст. 57 передбачає, що шлюбмiж громадянами України, якщо хоча б один з них проживає замежами України, може укладатися в консульськiй установi чидипломатичному представництвi України згiдно з правом УкраїFни. Вiдповiдно до Указу Президента України «Про Консуль�ський статут України» саме консул є посадовою особою, упов�новаженою здiйснювати реєстрацiю шлюбу громадян України закордоном, а абз. 3 ст. 2 вищезазначеного правового акта пiд тер�мiном «консул» розумiє генерального консула, консула, вiце�консула або консульського агента, який є главою консульськоїустанови. Крiм того, вiдповiдно до ст. 29 Указу ПрезидентаУкраїни «Про Консульський статут України» консул прова�дить реєстрацiю укладення шлюбу, розiрвання шлюбу вiдповiдFно до законодавства України.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, варто зробити вис�новок про те, що в консульських установах або дипломатичнихпредставництвах України реєструються шлюби лише мiж гроFмадянами України, а форма, порядок i умови укладення зазначеFних шлюбiв визначаються сiмейним законодавством України («lexpatriae» — Авт.).

Нарештi, шлюб мiж громадянами України, шлюб громадя�нина України з iноземцем або особою без громадянства можебути укладений у вiдповiдному уповноваженому закладi iнозем�ної держави (наприклад, у церквi за релiгiйним обрядом). Чи бу�де подiбний шлюб визнаний дiйсним в Українi, чи не породятьзазначенi дiї «шлюб, що кульгає»?

Згiдно з ч. 1 ст. 58 Закону України «Про МПП» шлюб мiжгромадянами України, шлюб мiж громадянином України та iно�земцем, шлюб мiж громадянином України та особою без грома�


дянства, що укладений за межами України вiдповiдно до праваiноземної держави, є дiйсним в Українi за умови додержаннящодо громадянина України вимог СК України щодо пiдстав не�дiйсностi шлюбу.

З приводу правила, сформульованого у цiй статтi ЗаконуУкраїни «Про МПП», варто дещо пояснити. По�перше, шлюби,що укладаються за межами України (i поза її консульськимиустановами та дипломатичними представництвами) за участюїї громадян, повиннi пiдкорятися загальному колiзiйному пра�вилу про форму юридичних актiв — «locus regit formam actus»,вiдповiдно до якого форма шлюбу визначається за законом мiсFця його здiйснення. Тому укладення громадянами України шлю�бу у формi релiгiйного обряду в країнi, що визнає подiбнi шлю�би (наприклад, Грецiя, Iталiя), не буде суперечити положеннямсiмейного законодавства України.

По�друге, для визнання дiйсностi таких шлюбiв в Українiтi, хто одружуються, не повиннi порушувати матерiальнi умовиукладення шлюбу («умови шлюбу»), передбаченi сiмейним зако�нодавством України (а саме, статтями 22, 24—26 СК).

Визнання в Українi шлюбу мiж iноземцями, шлюбу мiжiноземцем та особою без громадянства, шлюбу мiж особа�ми без громадянства, зареєстрованого за межами України.Вiдповiдно до ч. 2 ст. 58 Закону України «Про МПП» шлюб мiжiноземцями, шлюб мiж iноземцем та особою без громадянства,шлюб мiж особами без громадянства, що укладенi вiдповiдно доправа iноземної держави, є дiйсними в Українi. Отже, якщо по�дiбнi шлюби укладенi за кордоном за правилами, що не збiгають�ся з вiтчизняними як за формою (наприклад, «рукавичковийшлюб»), так i за умовами взяття шлюбу (наприклад, полiгамнийшлюб), то все одно зазначенi шлюби є дiйсними в Українi.

Водночас, визнаючи iноземнi шлюби, укладенi за межамиУкраїни, варто брати до уваги обмеження вищевикладеного пра�вила, закрiпленi в ч. 1 ст. 12 Закону України «Про МПП», згiд�но з якими норма права iноземної держави не застосовуєтьсяу випадках, якщо її застосування призводить до наслiдкiв, явнонесумiсних з основним правопорядком (публiчним порядком)України; у таких випадках застосовується право, яке має найтiс�нiший зв’язок з правовiдносинами, а якщо таке право визначитиабо застосувати неможливо, застосовується право України (заFстереження про публiчний порядок — Авт.).

274 Роздiл VI

§ 3. Колiзiйнi проблеми шлюбуз iноземним елементомУкладення шлюбу являє собою юридичний факт, що

породжує комплекс правових наслiдкiв, майнового i немайно�вого характеру1. Тому надзвичайно важливо визначити право,що пiдлягає застосуванню для регулювання шлюбних (подруж�нiх) правовiдносин з iноземним елементом. Вiдповiдно до ст. 60Закону України «Про МПП» правовi наслiдки шлюбу визначаFються спiльним особистим законом подружжя2, а за його вiдсутFностi — правом держави, у якiй подружжя мало останнє спiльFне мiсце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя всеще має мiсце проживання у цiй державi, а за вiдсутностi тако�го — право, з яким обидва з подружжя мають найтiснiший зв’я�зок iншим чином (ч. 1); подружжя, яке не має спiльного особисFтого закону, може обрати право, що буде застосовуватися доправових наслiдкiв шлюбу, якщо подружжя не має спiльного мiс�ця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збi�гається з правом держави їхнього спiльного мiсця проживання(ч. 2); при цьому вибiр права обмежений лише правом особистоFго закону одного з подружжя, а якщо особистий закон подружжястає спiльним, то угода про вибiр права припиняється (ч. 3). Крiмтого, згiдно зi ст. 62 Закону України «Про МПП» вибiр правамає бути здiйснений у письмовiй формi або явно випливати зумов шлюбного договору. Угода сторiн щодо вибору права, щоукладена в Українi, має бути нотарiально посвiдчена.

Правовiдносини батькiв та дiтей. Права та обов’язки бать�кiв i дiтей (у тому числi, i по утриманню — Авт.) визначаютьсяособистим законом дитини чи правом, яке має тiсний зв’язок iзвiдповiдними вiдносинами i якщо воно є бiльш сприятливим длядитини (ст. 66 Закону України «Про МПП»).

Алiментнi правовiдносини с iноземним елементом. Вiдпо�вiдно до ст. 67 Закону України «Про МПП» зобов’язання щодоутримання, якi виникають iз сiмейних вiдносин (крiм алiмент�них правовiдносин батькiв та дiтей — Авт.), регулюються праF


1 Докладнiше про це див. у роздiлi II.2 У Законi України «Про МПП» особистим законом фiзичної особи вва�

жається право держави, громадянином якої вона є; особистим законом особибез громадянства вважається право держави, у якiй ця особа має мiсце про�живання, а за його вiдсутностi — мiсце перебування (частини 1, 3 ст. 16).

вом держави, у якiй має мiсце проживання особа, яка має правона утримання. Якщо зазначена особа не може одержати утри�мання згiдно з правом, визначеним у вищезазначенiй колiзiйнiйприв’язцi, то застосовується право спiльного особистого законуплатника та отримувача алiментiв. Якщо особа, яка має правона утримання, не може його одержати згiдно з вищезазначени�ми правилами, застосовується право держави, у якiй платникалiментiв має мiсце проживання.

Вимога про утримання родичiв та iнших членiв сiм’ї (крiмбатькiв та дiтей) не може бути задоволена, якщо вiдповiдно доправа мiсця проживання особи, яка зобов’язана надати утриман�ня, такого зобов’язання про утримання не iснує (ст. 68 ЗаконуУкраїни «Про МПП»).

§ 4. Правове регулюванняприпинення шлюбуз iноземним елементомПрипинення шлюбу та правовi наслiдки припинення

шлюбу визначаються правом, яке дiє на цей час щодо правовихнаслiдкiв шлюбу (ст. 63 Закону України «Про МПП»). Вищеза�значене означає, що цi вiдносини регулюються в такiй послiдов�ностi: а) спiльним особистим законом подружжя; б) правом дерFжави, у якiй подружжя мало останнє спiльне мiсце проживання;в) особистим законом одного з подружжя, що було обрано за доFмовленiстю мiж ними, якщо вони не мають спiльного особистоFго закону. Таким чином, припинення шлюбу з «iноземним еле�ментом» в Українi здiйснюється за законом України, на пiд�ставах i в порядку, передбачених Главою 11 СК. Українськийсуд компетентний розглядати справи про розiрвання як «змi�шаних шлюбiв», зареєстрованих мiж особами, що є громадяна�ми рiзних держав, так i шлюбiв мiж громадянами України, вiд�повiдно до сiмейного законодавства України й у випадку, якщообоє одружених проживають за кордоном (за умови, що позовпро розiрвання шлюбу був поданий до суду України). Зазначе�не може бути використане з метою захисту прав i iнтересiв на�самперед громадян України, що уклали шлюб з iноземцями, за�конодавство країни громадянства яких забороняє розiрванняшлюбу (наприклад — Iрландiя). Подiбне розiрвання, будучи дiйс�ним в Українi, може бути не визнаним у країнi проживання «ко�

276 Роздiл VI

лишнього» подружжя, якщо вiдсутнi вiдповiднi унiфiкованi ко�лiзiйнi норми.

Громадяни України, що постiйно чи переважно прожива�ють за кордоном, не завжди мають можливiсть звернутися длярозiрвання шлюбу до українського суду. Тому розiрвання шлю�бу мiж громадянами України, здiйснене за межами України зазаконом вiдповiдної держави, є дiйсним в Українi, якщо обоє зподружжя в момент розiрвання шлюбу проживали за межамиУкраїни.

Разом iз тим громадяни України, що проживають за її межа�ми, мають можливiсть розiрвати шлюб у порядку i на пiдставах,установлених сiмейним законодавством України, у країнi про�живання, звернувшись до консульських установ чи дипломатич�них представництв України, але лише у випадках, коли вiдпо�вiдно до Сiмейного кодексу України подiбний шлюб може бу�ти розiрваним у державних органах реєстрацiї актiв цивiльногостану.

Значним числом Консульських конвенцiй (з Азербайджаном,Грузiєю, Болгарiєю, КНР, КНДР, Польщею, Росiйською Феде�рацiєю тощо) на умовах взаємностi допускається реєстрацiя вконсульських установах або дипломатичних представництвахiноземних держав в Українi розiрвання шлюбiв мiж громадяна�ми цих держав (iноземцями) згiдно з їх «нацiональним» зако�нодавством. Лише в деяких подiбних конвенцiях аналiзованеправило формулюється трохи iнакше. Так, вiдповiдно до п. 1.5ст. 10 Консульської конвенцiї мiж Україною i Румунiєю вiд 3 ве�ресня 1992 р. консульська посадова особа має право реєструва�ти розiрвання шлюбу мiж громадянами акредитуючої державизгiдно з законодавством акредитуючої держави; але такi акти немають юридичної сили на територiї держави перебування.

Розiрвання шлюбу мiж iноземцями, здiйснене за межамиУкраїни за законом вiдповiдної держави, є дiйсним в Українi.При цьому визнання дiйсностi вищезазначеного розiрвання шлю�бу мiж iноземцями не залежить нi вiд процедури (свiтської чицерковної), нi вiд пiдстави розлучення. У визнаннi подiбних роз�лучень може бути вiдмовлено лише з мотивiв публiчного по�рядку, вiдповiдно до ст. 12 Закону України «Про МПП».

Правове регулювання розлучення вiдповiдно до унiфiко�ваних колiзiйних норм. Мiнська конвенцiя країн СНД у стат�тях 28 i 29 мiстить спецiальнi правила про розiрвання шлюбу.


По�перше, у справах про розiрвання шлюбу застосовуєтьсязаконодавство держави—учасницi Конвенцiї, громадянами якої єподружжя в момент подачi заяви. У цьому випадку шлюб роз�ривається в компетентнiй установi країни, громадянами якої єподружжя в момент подачi заяви. Однак, якщо на момент пода�чi заяви обоє проживають на територiї iншої країни—учасницiКонвенцiї, то компетентнi також i установи останньої.

По�друге, якщо одруженi є громадянами рiзних держав—учасFниць Конвенцiї, то застосовується законодавство країни, устаFнова якої розглядає справу про розiрвання шлюбу. У зазначено�му випадку справи про розiрвання шлюбу компетентнi розгля�дати установи держави, на територiї якої проживають обоє. Якщож подружжя проживає на територiї рiзних країн, то розiрванняшлюбу може бути зроблене в компетентних установах обох кра�їн—учасниць Конвенцiї, на територiях яких проживають одру�женi.

Договори про правову допомогу, що укладенi Україною зПольщею, Грузiєю, Латвiєю, Литвою, Молдовою, Узбекиста�ном, Естонiєю, мiстять правила подiбнi, до деякої мiри, вище�зазначеним, котрими передбачається: а) при розiрваннi шлюбузастосовується законодавство країни громадянства одружених;б) розiрвання шлюбу провадиться органами тiєї держави, гро�мадянами якої є одруженi; в) якщо одруженi проживають за ме�жами країни свого громадянства, то вони можуть порушитисправу про розлучення у судi країни, у якiй вони проживають;г) у тих випадках, коли подружжя не має спiльного громадянст�ва i проживає на територiї рiзних держав, шлюборозлучний про�цес може бути iнiцiйований у судi будь�якої з договiрних дер�жав, причому кожен суд буде застосовувати законодавство своєїкраїни1.

278 Роздiл VI

1 Див.: ст. 26 Договору мiж Україною i Республiкою Польща «Про пра�вову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних i кримiнальних справах» вiд24 травня 1993 р., ратифiкований Україною 4 лютого 1994 р.; ст. 26 Договорумiж Україною та Латвiйською Республiкою «Про правову допомогу та пра�вовi вiдносини у цивiльних, сiмейних, трудових та кримiнальних справах»вiд 23 травня 1995 р., ратифiкований Україною 22 листопада 1995 р.; ст. 27Договору мiж Україною i Литовською Республiкою «Про правову допомогута правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних i кримiнальних справах» вiд7 липня 1993 р., ратифiкований Україною 17 грудня 1993 р.; ст. 27 Договорумiж Україною та Естонською Республiкою «Про правову допомогу та правовi

§ 5. Колiзiйнi проблеми визначенняпоходження дитиниВстановлення та оскарження батькiвства визначається

особистим законом дитини на момент її народження (ст. 65 За�кону України «Про МПП»).

Аналогiчний спосiб розв’язання проблеми визнання бать�кiвства закрiплений унiфiкованими колiзiйними нормами. Мiн�ська конвенцiя країн СНД у ст. 31 передбачає, що встановленняi оспорювання батькiвства чи материнства визначається за за�конодавством держави—учасницi Конвенцiї, громадянином якоїдитина є за народженням («lex patriae» — Авт.).

Значною частиною Договорiв про правову допомогу такожпередбачається, що у разi вирiшення колiзiйної проблеми ви�значення походження дитини варто використовувати закон їїгромадянства. Однак у деяких вищезазначених двостороннiхугодах аналiзоване правило формулюється трохи iнакше. Так,згiдно з частинами 2, 3 ст. 28 Договору мiж Україною i Респуб�лiкою Польща «Про правову допомогу та правовi вiдносини уцивiльних i кримiнальних справах» вiд 24 травня 1993 р. та час�тин 2, 3 ст. 28 Договору мiж Україною i Республiкою Молдова«Про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних i кри�мiнальних справах» вiд 13 грудня 1993 р. встановлення i оспо�рювання походження дитини вiд певної особи регулюється заFконодавством тiєї держави, громадянином якої є мати дитини вмомент народження дитини; але достатнiм є дотримання фор�ми визнання дитини, що передбачена законодавством тiєї краї�ни, на територiї якої визнання має бути або було здiйснене. Прицьому у подiбних справах компетентними є органи тiєї держа�ви, громадянином якої є дитина, або на територiї якої дитина маємiсце проживання.


вiдносини у цивiльних та кримiнальних справах» вiд 15 лютого 1995 р., ра�тифiкований Україною 22 листопада 1995 р.; ст. 27 Договору мiж Україноюта Республiкою Грузiя «Про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiль�них та кримiнальних справах» вiд 9 сiчня 1995 р., ратифiкований Україною22 листопада 1995 р.; ст. 26 Договору мiж Україною i Республiкою Молдова«Про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних i кримiнальнихсправах» вiд 13 грудня 1993 р., ратифiкований Україною 10 листопада 1994 р.;статтi 28, 29 Договору мiж Україною та Республiкою Узбекистан «Про право�ву допомогу та правовi вiдносини у цивiльних та сiмейних справах» вiд 19 лю�того 1998 р., ратифiкований Україною 5 листопада 1998 р.

§ 6. Колiзiйнi питанняусиновленняПравове регулювання усиновлення з iноземним еле�

ментом за СК. Усиновлення дитини, яка є громадянином УкраїFни, але проживає за межами України, вiдбувається вiдповiдно дост. 282 СК, а саме:

1. Усиновлення громадянином України дитини, яка є громаFдянином України, але проживає за межами України, здiйснюєть�ся в консульськiй установi або дипломатичному представництвiУкраїни, за її законами. Якщо усиновлювач не є громадяниномУкраїни, для усиновлення дитини, яка є громадянином Украї�ни, потрiбен дозвiл урядового органу державного управлiння зусиновлення та захисту прав дитини;

2. Усиновлення iноземцем дитини, яка є громадянином Украї�ни, здiйснене у вiдповiдних органах держави, на територiї якоїпроживає дитина, є дiйсним за умови попереднього одержаннядозволу урядового органу державного управлiння з усиновлен�ня та захисту прав дитини.

Усиновлення iноземцем в Українi дитини, яка є громадяниномУкраїни, здiйснюється у порядку та на пiдставах, встановленихглавою 18 та ст. 283 СК.

Так, дитина, яка є громадянином України, може бути уси�новлена iноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рiкна облiку у урядовому органi державного управлiння з усинов�лення та захисту прав дитини. Якщо усиновлювач є родичем ди�тини чи дитина страждає на хворобу, що внесена до спецiальногоперелiку, затвердженого Мiнiстерством охорони здоров’я Украї�ни, усиновлення може бути здiйснене до спливу цього строку.

Дитина може бути усиновлена iноземцем тiльки у випадку,якщо протягом одного року з моменту взяття її на облiк у уря�довому органi державного управлiння з усиновлення та захиступрав дитини не виявилося громадянина України, який бажав биїї усиновити чи взяти пiд опiку чи пiклування до себе в сiм’ю.Крiм того, переважне право на усиновлення дитини — грома�дянина України мають iноземцi, якi є: 1) родичами дитини або2) громадянами держав, з якими Україна уклала договiр про на�дання правової допомоги.

Отримання згоди урядового органу державного управлiнняз усиновлення та захисту прав дитини є обов’язковим в усiх ви�падках усиновлення дитини iноземцем. Разом iз тим усиновлен�

280 Роздiл VI

ня iноземцями провадиться за умови забезпечення дитинi прав уобсязi не меншому, нiж це встановлено законодавством України.

До досягнення усиновленою дитиною вiсiмнадцяти рокiв занею зберiгається громадянство України. СК України особли�во пiдкреслює, що усиновлена дитина має право на збережен�ня своєї нацiональної iдентичностi вiдповiдно до Конвенцiї проправа дитини, iнших мiжнародних договорiв.

Згiдно зi статтями 284, 286 СК усиновлення громадянамиУкраїни, iноземцями або особами без громадянства дитини, якає iноземцем або особою без громадянства, здiйснюється в Українiвiдповiдно до законiв України (тобто на загальних пiдставах),якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами України.

З метою охорони i захисту прав дiтей, усиновлених iнозем�цями, сiмейне законодавство України закрiплює деякi обмежен�ня права останнiх на таємницю усиновлення. Так, усиновленнядитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадяни�ном держави, з якою Україна не має договору про надання пра�вової допомоги, не є таємним у таких випадках: а) якщо у дер�жавi, в якiй усиновлювач постiйно проживає i в яку має пере�їхати дитина, усиновлення не є таємним; б) якщо усиновлювачв Українi постiйно не проживає (ст. 285 СК).

Нагляд за дотриманням прав дiтей, якi усиновленi i прожи�вають в Українi, здiйснює орган опiки та пiклування. Проте, якщодiти усиновленi iноземцями i проживають за межами України,облiк цих дiтей i нагляд за дотриманням їхнiх прав до досягнен�ня ними вiсiмнадцяти рокiв провадить та здiйснює вiдповiднаконсульська установа за дорученням Мiнiстерства закордоннихсправ України. Порядок здiйснення нагляду за дотриманнямправ дiтей, якi усиновленi iноземцями i проживають за межамиУкраїни, встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Слiд зазначити, що з метою захисту прав усиновлених дiтей,вищезазначенi правила, що мiстяться в статтях 283, 285, 287 СК,слiд за аналогiєю застосовувати i до випадкiв усиновлення осо�бою без громадянства, що постiйно проживає за межами Украї�ни, дитини, що є громадянином України1.

Правове регулювання усиновлення з iноземним елемен�том вiдповiдно до унiфiкованих колiзiйних норм. Дещо iнше


1 Вiдповiдна аргументацiя подана в пiдпараграфi 2.1. Реєстрацiя шлюбугромадянина України з iноземцем та шлюбу мiж iноземцями в Українi. — Авт.

вирiшення цього питання пропонується Мiнською конвенцiєюкраїн СНД. Вона у ст. 37 передбачає, що усиновлення чи йогоскасування регулюється законодавством країни, громадяниномякої є усиновлювач у момент подачi заяви про усиновлення чийого скасування. Якщо усиновлювач i особа, що усиновлюєть�ся, є громадянами рiзних держав, то за усиновлення чи його ска�сування слiд отримати згоду законного представника останньоїi компетентного державного органу, а також згоду дитини, як�що це потрiбно за законодавством країни, громадянином якоївона є.

Якщо дитина усиновлюється подружжям, члени якого є гро�мадянами рiзних країн—учасниць Конвенцiї, усиновлення чийого скасування мають проводитися вiдповiдно до умов, перед�бачених законодавством обох країн.

У справах щодо усиновлення чи його скасування компетент�на установа країни громадянства усиновлювача, а у випадку, як�що усиновлювачами є подружжя, члени якого мають рiзне гро�мадянство, компетентна установа тiєї держави, на територiї якоїподружжя має чи мало останнє спiльне мiсце проживання чи мiс�це перебування.

Договори про правову допомогу, укладенi Україною з Поль�щею, Грузiєю, Латвiєю, Литвою, Узбекистаном, Естонiєю, та�кож мiстять колiзiйну прив’язку, вiдповiдно до якої усиновленFня провадиться за законами тiєї держави, громадянином якої єусиновлювач. Однак деякi двостороннi угоди мiстять положен�ня, аналогiчнi тим, що закрiпленi в СК. Так, вiдповiдно до ст. 30Договору мiж Україною i Республiкою Молдова «Про право�ву допомогу та правовi вiдносини у цивiльних i кримiнальнихсправах» вiд 13.12.93 р. при усиновленні застосовується зако�нодавство тiєї держави, громадянином якої є усиновлюваний; акомпетентними у подiбних справах є установи тiєї країни, гро�мадянином якої є дитина.

§ 7. Колiзiйнi питанняопiки i пiклуванняВiдносини з опiки та пiклування з «iноземним елемен�

том» регулюються Законом України «Про МПП» (ст. 24), Кон�сульськими конвенцiями, багато� та двостороннiми Договорамипро правову допомогу.

282 Роздiл VI

Вiдповiдно до ст. 24 Закону України «Про МПП» встанов�лення i скасування опiки та пiклування над малолiтнiми, неповно�лiтнiми, недiєздатними особами, особами, цивiльна дiєздатнiстьяких обмежена, регулюються особистим законом пiдопiчного.

Обов’язок опiкуна (пiклувальника) прийняти опiкунство(пiклування) визначається особистим законом особи, яка при�значається опiкуном (пiклувальником).

Вiдносини мiж опiкуном (пiклувальником) та особою, яка пе�ребуває пiд опiкою (пiклуванням), визначаються правом держа�ви, орган якої призначив опiкуна (пiклувальника). Якщо особа,яка перебуває пiд опiкою (пiклуванням), проживає в Українi, за�стосовується право України, якщо воно є бiльш сприятливимдля цiєї особи.

Опiка (пiклування), встановлена над громадянами України,якi проживають за межами України, визнається дiйсною в Украї�нi, якщо проти встановлення опiки (пiклування) або проти її ви�знання немає законних заперечень вiдповiдної консульської уста�нови чи дипломатичного представництва України.

Щодо особи, яка не є громадянином України i перебуваєв Українi, або її майна, що знаходиться на територiї України, уразi потреби в iнтересах опiки чи пiклування можуть бути вжи�тi заходи для захисту прав та охорони майна вiдповiдно до праваУкраїни. Про це невiдкладно сповiщається дипломатичне пред�ставництво чи консульська установа держави, громадянином якоїє вiдповiдна особа.

Рiзнi Консульськi конвенцiї, що укладенi Україною, неод�наково регулюють встановлення опiки та пiклування. Вiдповiд�но до ч. 2 ст. 14 Консульської конвенцiї мiж Україною та КНРвiд 31 жовтня 1992 р. консульська посадова особа лише рекоменFдує особу для виконання обов’язкiв опiкуна чи пiклувальника згiдFно з законами та правилами держави перебування. Консульськаконвенцiя мiж Україною i Республiкою Болгарiя вiд 24 липня1996 р. у ч. 2 ст. 18 передбачає, що консульська посадова особарекомендує кандидатуру майбутнього опiкуна чи пiклувальникаi спостерiгає за їх дiями. Згiдно з iншими конвенцiями (напри�клад, з Румунiєю, Росiйською Федерацiєю, КНДР, ТурецькоюРеспублiкою тощо) консульська посадова особа має право рекоFмендувати чи призначати опiкуна чи пiклувальника для громаFдян держави, що призначила консула, i спостерiгати за їх дiями,що стосуються опiки та пiклування.


З урахуванням сформованої мiжнародної практики можнастверджувати, що договори про правову допомогу як головнийколiзiйний принцип застосовують закон громадянства особи, надякою встановлюється опiка чи пiклування. Мiнська Конвенцiя iдвостороннi угоди щодо правової допомоги (з деякими варiацiя�ми i незначними вiдмiнностями) встановлюють такi правила:а) встановлення чи скасування опiки чи пiклування здiйснюєть�ся за законодавством країни, громадянином якої є особа, сто�совно якої встановлюється чи скасовується опiка чи пiклування;б) правовiдносини мiж опiкуном або пiклувальником та особою,яка знаходиться пiд опiкою чи пiклуванням, регулюються зако�нодавством держави, установа якої (як правило, консульська по�садова особа) призначила опiкуна чи пiклувальника; в) обов’я�зок прийняти опiкунство чи пiклування встановлюється законо�давством країни, громадянином якої є особа, яка призначаєтьсяопiкуном чи пiклувальником; г) у справах про встановлення чискасування опiки та пiклування компетентними є установи дер�жави (як правило, консульська посадова особа), громадяниномякої є особа, стосовно якої встановлюється чи скасовується опi�ка чи пiклування.

§ 8. Застосування законiв iноземних держав.Визнання в Українi актiв цивiльного стану,зареєстрованих за законами iноземних державПри розглядi у цьому роздiлi рiзноманiтних сiмейних

вiдносин з iноземним елементом неодноразово зверталася увагана закрiплення в сiмейному законодавствi України колiзiйнихприв’язок, що вiдсилають до закордонного законодавства. Однакпри цьому варто мати на увазi, що норма права iноземної дер�жави не застосовується у випадках, якщо її застосування при�зводить до наслiдкiв, явно несумiсних з основним правопоряд�ком (публiчним порядком) України. У таких випадках застосо�вується право, яке має найтiснiший зв’язок з правовiдносинами,а якщо таке право визначити чи застосувати неможливо, застосо�вується право України. Це правило є прикладом застереженнящодо публiчного порядку. Вiдмова в застосуваннi права iноземноїдержави не може ґрунтуватися лише на вiдмiнностi правової, по�лiтичної або економiчної системи вiдповiдної iноземної держа�ви вiд правової, полiтичної або економiчної системи України.

284 Роздiл VI

Документи, що виданi уповноваженими органами iноземнихдержав у встановленiй формi, визнаються дiйсними в Українi вразi їх легалiзацiї, якщо iнше не передбачено законом або мiж�народним договором України. Зазначенi вище положення мiс�тяться у статтях 12—13 Закону України «Про МПП».

Запитання та завданнядля самоконтролю1. Поняття та ознаки сiмейних правовiдносин з iноземним еле�

ментом.2. Поняття та структура колiзiйної норми сiмейного права.3. Особливостi правового регулювання сiмейних вiдносин з iно�

земним елементом.4. Яке право застосовується при укладеннi шлюбiв мiж iнозем�

цями в Українi?5. Чи визнаються дiйсними в Українi укладенi за її межами шлю�

би мiж громадянами України i на яких умовах?6. Якi правила, що стосуються розiрвання шлюбiв, закрiпленi в

Мiнськiй Конвенцiї?7. Чи визнається в Українi розiрвання шлюбу мiж громадянами

України, зроблене за її межами?8. У якому порядку здiйснюється усиновлення iноземцем дити�

ни — громадянина України?9. Яке право застосовується при встановленнi опiки (пiклуван�

ня) над дитиною — громадянином України, що проживає закордоном?

10. У яких випадках застосовується сiмейне законодавство iно�земних держав?


Ïðåäìåòíèéïîêàæ÷èê

Алiменти на утримання дитини 180—181

Вiдiбрання дитини вiд батькiв без позбавлення батькiвських прав 175Вiдносини, якi виникають у зв’язку iз шлюбом 21Визнання батькiвства 159Визначення походження дитини вiд матерi 153—154Визначення походження дитини народженої в результатi застосування

допомiжних репродуктивних технологiй 157

Дитячий будинок сiмейного типу 255Добровiльнiсть шлюбу 83Договiр про патронат 245Договiрний режим майна подружжя 126—127Договiрне утримання дитини 180

Загальнi правила щодо взаємного утримання подружжя 133

Колiзiйна норма сiмейного права 262

Майновi правовiдносини подружжя 110Метод сiмейного права 23Мiсце реєстрацiї шлюбу 89

Недiйснiсть шлюбу 91Неукладений шлюб 97

Опiка та пiклування над дiтьми 230Основнi засади (принципи) сiмейного права 31—32Особистi немайновi права, якi належать дитинi 167Особистi немайновi правовiдносини подружжя 101Особливостi розiрвання шлюбу за рiшенням суду за спiльною заявою

подружжя, яке має дiтей 142—143Оспорювання батькiвства, материнства 162—165

Патронат над дiтьми 243Позбавлення батькiвських прав 172—174Права дитини, над якою встановлено опiку та пiклування 235—237Право дружини та чоловiка на повагу до своєї iндивiдуальностi 102Право дружини та чоловiка на фiзичний та духовний розвиток 103Право на батькiвство 102Право на утримання колишнього подружжя 133—134

Правовi наслiдки недiйсностi шлюбу 95—96Право чоловiка та подружжя на змiну прiзвища 103Предмет сiмейного права 21Прийомна сiм’я 247Припинення права на утримання одним з подружжя 134—135Припинення шлюбних вiдносин 107, 139

Режим окремого проживання подружжя 148—150Роздiльне майно подружжя 112—117Розiрвання шлюбу державним органом РАЦС 140—141Розiрвання шлюбу за рiшенням суду 141—142Реєстрацiя народження дитини 152—153

Свояцтво 64Сiмейне законодавство 36Сiмейне право 20Сiмейнi правовiдносини 53, 58Сiм’я 55Спецiальнi правила щодо утримання подружжя 135—136Спiльне майно подружжя 117—123Спорiдненiсть 63—64, 151Строк у сiмейному праву 74Стягнення алiментiв за минулий час 184—185Стягнення з дитини, яка не досягла 18 рокiв коштiв на покриття витрат,

пов’язаних з лiкуванням i доглядом за батьками 196—197Суб’єктивне сiмейне право 66Суб’єктивний сiмейний обов’язок 68

Умови укладення шлюбу 82—85Управлiння майном дитини 178Усиновлення 212Усиновлювач 214—215Утримання батьками повнолiтнiх дочки (сина) 188—189Утримання повнолiтнiми дочкою (сином) батькiв 194—195Усиновлення повнолiтньої особи 214

Фiктивний шлюб 94

Час реєстрацiї шлюбу 88

Шлюб 79Шлюбний вiк 82Шлюбний договiр 127

Предметний покажчик 287

Навчальн е видання

СIМЕЙНЕ ПРАВОУКРАЇНИ

Пiдручник

За загальною редакцієюВ. І. Борисової, І. В. Жилінкової

2 е видання, перероблене і доповнене

ЗатвердженоМiнiстерством освiти i науки України

Шеф редакторВ. С. Ковальський, кандидат юридичних наук

Юрiнком Iнтер — редакцiянаукової та навчальної лiтератури

Вiдповiдальна за випуск Т. М. ВиноградоваРедактор Т. А. Яскажук

Комп’ютерна верстка В. Ю. РоманенкаХудожнє оформлення М. П. Черненка

Пiдписано до друку 14.12.2008. Формат 84�1081/32.Папiр офсетний № 1. Гарнитура Петербург. Умовн. друк. арк. 15,12.

Обл. вид. арк. 15,0. Наклад 5000 прим.Зам. № . Цiна договiрна.

З питань придбання лiтератури звертатисядо видавництва «Юрiнком Iнтер» за адресою:

04209, Київ 209, вул. Героїв Днiпра, 31б, тел. 411 64 03, 411 69 08

Оригiнал макет виготовлено комп’ютернимцентром СП «Юрiнком Iнтер»

(Свiдоцтво про внесення суб’єкта видавничої справидо Державного реєстру видавцiв, виготiвникiв i розповсюджувачiв

видавничої продукцiї — серiя ДК№ 19 вiд 20.03.2000)

Вiддруковано в ЗАТ «Вiпол», 03151, м. Київ, вул. Волинська, 60(Свiдоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавцiв, виготiвникiв i розповсюджувачiввидавничої продукцiї — серiя ДК№ 752 вiд 27.12.2001)

СІМЕЙНЕ ПРАВО · 2018. 10. 22. · СІМЕЙНЕ ПРАВО ... Сiмейне...

Documents