Трансформація природно-господарських систем...

ДРУГА МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ "НАДРОКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ. ПЕРСПЕКТИВИ ІНВЕСТУВАННЯ"

Україна, м. Трускавець, 5–8 жовтня 2015 р.

403

УДК 911:553.04:64.01(477)

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРИРОДНО-ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ БОРИСЛАВСЬКОГО ОЗОКЕРИТОВОГО РОДОВИЩА

Іванов Є.А.1, к. геог. н., доцент, [email protected], Ковальчук І.П.2, д. геог. н., професор, [email protected],

1 – Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна, 2 – Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ, Україна

Розглянуто історію освоєння покладів Бориславського озокеритового родовища. З метою вивчення спектру ландшафтно-екологічних проблем закладено ключову ділянку “Бориславський озокерит” площею 0,85 км2. Проаналізовано особливості природних умов та антропогенної трансформації складових природного середовища досліджуваної території. За результатами польового знімання і дешифрування космознімків складено ландшафтну карту масштабу 1 : 2 000. Обґрунтовано пропозиції щодо створення рекреаційної зони для короткострокового відпочинку у північній частині гірничого відводу озокеритової копальні.

THE BORYSLAV OZOCERITE FIELD NATURAL-ECONOMIC SYSTEMS TRANSFORMATION

Ivanov E.1, Cand. Sci. (Geog.), Assoc. Prof., [email protected], Kovalchuk I.2, Dr. Sci. (Geogr.), Prof., [email protected],

1 – Ivan Franko National University of L’viv, L’viv, Ukraine, 2 – The National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukrainе

The development history of Boryslav ozocerite field deposits was consider. For the purpose of landscape-ecological problems spectrum research was established key place “Boryslav ozocerite” with area 0.85 km2. Also was analyzed features of nature conditions and anthropogenic transformation components of nature environment of researched territory. Based on results of field survey and RS interpretation made landscape map of 1 : 2 000 scale. In addition, was grounding propositions for recreational zone creation for short time relax in north part of ozocerite mining lease.

Особливістю нафтогазових родовищ в околицях Борислава є наявність у їхньому складі найбільших у світі покладів озокериту, що представлені, головно, повздовжніми, майже вертикальними (на глибинах 10–300 м) жилами [1]. Озокерит (від грец. ózo – пахну і грец. kerós – віск) – гірський чи земляний віск, мінерал із групи нафтидів, що схожий за зовнішнім виглядом на бджолиний віск. Він утворений у процесі кристалізації при охолодженні парафінової нафти. Складається із парафіну, мінеральних олій, смол та інших речовин. Озокерит являє собою природну суміш алканів. В деяких з них є азотні, кисневі і сірчисті сполуки. Озокерит утворюється у приповерхневих частинах нафтових родовищ унаслідок підняття нафти по тріщинах і швидкого охолодження з випаданням парафінових вуглеводнів.

Прояви озокериту присутні у всіх нафтових родовищах Передкарпаття, проте найбільші промислові поклади розробляли в межах Борислава. Поклади Бориславського озокеритового родовища відомі від 1817 р. У 1855 р. львівський підприємець Роберт Домс розвідав його та розпочав видобування озокериту. У другій половині ХІХ ст. видобування виконували за допомогою примітивних шурфів і колодязів. У період найбільшого видобування озокериту (у 1873 р. видобуто 19,7 тис. т) нараховували 12 тис. колодязів, у тім числі 4 304 – діючих [2, 7]. У 1890 р. побудовані перші копальні. Обсяги видобування озокериту у 80-их рр. ХХ ст. становили 720–870 т/рік [13].

Площа Бориславського родовища озокериту досягає 291 га. На цій площі більшість шурфів, колодязів і шахтних стволів засипано відходами збагачення озокеритної руди. У 1997 р. розроблення покладів озокериту припинилося, а копальня знаходилась у стані сухої консервації, здійснювався лише водовідлив та її провітрювання. Однак, у жовтні 2003 р. припинено постачання електроенергії та розпочалося затоплення копальні. Територія



404

гірничого відводу залишилося непотрібним «баластом» для міста та не підлягає для використання під забудову чи інше господарське освоєння. Гірським породам, що відсипані у відвали властиві несприятливі фізичні, хімічні, естетичні, водні й агрохімічні показники. У її складі міститься значна кількість шкідливих і токсичних речовин, що негативно впливають на природне середовище міста. Водночас, територія є джерелом забруднення довкілля через їх використання як несанкціоновані сміттєзвалища.

З метою детального вивчення спектру ландшафтно-екологічних проблем у районах розроблення озокериту, нафти і газу ми заклали ключову ділянку “Бориславський озокерит” в межах гірничого відводу озокеритової копальні та оточуючих районів міста. Ключова ділянка охоплює наближену до квадратної форми територію центральної частини м. Борислав площею 0,85 км2. В межах досліджуваної ділянки розміщено копальню, рудоуправління та інші об’єкти ВАТ «Бориславський озокерит», промислові і господарські об’єкти (зокрема діючі і ліквідовані нафтові свердловини, станки-качалки і резервуари, тартаки, автозаправку), багатоповерхову і приватну житлову забудову, гаражі, присадибні ділянки тощо. Для досліджуваної території властиві різноманітні природні умови. Вона представлена відвалами відходів видобування озокериту різного генезису і віку та міжвідвальними просторами із вершинами, привододільними і терасованими ділянками, схилами різної крутизни й експозиції, балками, долинами потоків й каналів тощо.

Відвали озокеритовидобування (місц. назва – висипи) утворені із відходів видобування й збагачення сировини та відсипані поряд із проммайданчиками озокеритових копалень. Вони розміщені на площі понад 20 га та мають об’єм близько 300 тис. м3 [17]. Для їх складування обрано понижені ділянки у заплаві потічка Крушельниця. Внаслідок хаотичного відсипання породи впродовж 150-ти років сформувалися численні форми горбистого рельєфу (великі відвали, малі горби-висипи, міжвідвальні поверхні) із різним субстратом ґрунтосумішей і мікрокліматом. Перш за все, це зумовлено віком відсипання гірської породи, технологією збагачення руди, експозицією і крутизною схилів тощо.

Насамперед, за складом нагромаджених гірських порід у межах відвалів слід виділити дві відмінні за природними умовами ландшафтні смуги. Перша ландшафтна смуга складена відкладами, які утворені шляхом збагачення озокериту випарювальним способом. Це старі (парові) відвали, насипані до початку Другої світової війни. Інша смуга сформувалася на відкладах, що виникли у процесі збагачення сировини екстракційним шляхом. Цій смузі відповідають нові висипи, які сформувалися у 1960–1997 рр. Як свідчать дані хімічного складу гірської породи вміст сульфат- і хлорид-іонів у відкладах нових відвалів істотно вищий, через екстрагування нафтопродуктами, що пояснює їхню сильну засоленість, й як наслідок незадовільний ріст рослин. Старі відвали сформовані відкладами, що отримані шляхом випарювання, у результаті чого розчинені і вимиті солі з породи під час збагачення сировини. Вміст деяких важких металів у ґрунтосумішах перевищує граничнодопустимі концентрації у 1,4–2,9 раза [13]. При цьому варто відзначити нижчу їх концентрацію на нових висипах, що зумовлено інтенсивним вимиванням через відсутність рослинного покриву.

У геологічному середовищі ділянки відбулися суттєві трансформаційні зміни, оскільки в межах родовища озокериту на глибині 100–155 м утворено підземні гірничі виробітки загальною протяжністю понад 3 тис. м погонних [13, 17]. Значна кількість підземних пустот у центральній частині міста зумовила просідання земної поверхні, а під загрозою утворення провальних зон перебувають довколишні будинки і споруди. Озокеритові копальні служать джерелами надходження в атмосферне повітря значних обсягів вуглеводневих газів і сірководню. У свою чергу, тектонічні порушення, тріщини та численні (понад 300) газо- і нафтовидобувні й розвідувальні свердловини сприяють міграції вуглеводнів і газів на земну



405

поверхню. Геоморфологічні особливості розглянуто за допомогою цифрової моделі рельєфу, картосхем крутизни та експозиції схилів. Різноманітні форми рельєфу спостерігають в межах відвалів: вершини і привершинні ділянки, схили різної крутизни й експозиції, міжвідвальні плакори, горби, улоговини, западини, канави. Крутосхилі ділянки відвалів у багатьох місцях терасовані, вздовж заболочених заплав потоків здійснено технічне підсипання поверхні.

Гідрологічний режим досліджуваної території аналогічно залежить від багатьох чинників. Від початку видобування озокериту і нафти поверхневі води дренувалися потоком Крушельниця, який “розрізав” ділянку з півдня на північ. Багаторічне нагромадження відходів зумовило осідання поверхні та утворення техногенної водойми, заповненої зливовими водами і рідкою фазою відходів збагачення руди. У 1953 р. це спричинило велику аварію та затоплення підземних виробок водами і мулом цієї водойми. У 60-х роках ХХ ст. завершено будівництво обвідного каналу, яким надлишковий поверхневий стік перекинуто за межі гірничого відводу. Пізніше долиною потоку і додатковими каналами продовжилося відведення лише зливових вод. Для ключової ділянки характерні процеси підтоплення і заболочення, що зумовлено трансформацією існуючої осушувальної системи. Нині на підтоплені площі припадає 3,3 га (рис. 1).

Рис. 1. Особливості сучасної трансформації природно-господарських систем в межах ключової ділянки «Бориславський озокерит»

Ґрунтовий покрив в межах ключової ділянки внаслідок різноманітності складу ґрунтоутворюючих відкладів і складного рельєфу є строкатим. При цьому виявлено дерново-підзолисті поверхнево оглеєні, дернові глибокі глеюваті, буроземно-підзолисті глеюваті, а



406

також змиті й розмиті ґрунти. У забудованій частині міста майже повсюдно залягає товща техногенних ґрунтів потужністю від 0,5–1,0 до 2–4 м [8]. Вони представляють собою неоднорідну суміш різних за літологічним складом відкладів, що утворені під час видобування озокериту і нафти із великою кількістю будівельного і побутового сміття.

В межах відвалів озокеритовидобування проходить процес формування ґрунтового покриву із віком ґрунтосумішей від 25 до 160 років. Найстарші ґрунтосуміші представлені важкими і середніми суглинками. Для субстрату висипів характерні незадовільні гідрологічні й агрохімічні показники [9]. У ґрунтосумішах відвалів наявні у незначній кількості органічні й органо-мінеральні сполуки. Вміст гумусу є досить низьким й коливається від 11 до 25 мг/кг (1,1–2,5 %), а відповідно й вміст азоту є незначним (14–34 мг/кг). Кислотність субстратів близька до нейтральної або слабокисла (рН 6,2–6,7). Детально стан ґрунтового покриву висипів описано у працях Г. Кречківської, В. Іванціва і Л. Бусленко [6, 8, 9]. Водночас, автори дослідили наявність ґрунтових безхребетних у ґрунтосумішах та виявили залежності їхньої кількості від віку відвалів та інтенсивності самовідновлення рослинного покриву. Значні площі старих висипів займають господарські фітоценози, тому ґрунтотворні процеси на них відбуваються як шляхом природного заростання, так й сільськогосподарського використання. Однак, в останні роки відзначимо суттєве скорочення площ під присадибним ділянками.

З метою визначення інтенсивності процесів самовідновлення рослинного покриву та окреслення шляхів фітомеліорації відвалів озокеритовидобування, ми детально обстежили стан існуючого рослинного покриву як в межах відвалів, так й оточуючих їх антропогенно-трансформованих ландшафтних систем. Серед видів рослинності, які здатні рости у районі інтенсивного озокерито- і нафтовидобування, переважає обліпиха крушиновидна (див. рис. 1). Окрім обліпихи, на відвалах і міжвідвальних площах зустрічаються тополя чорна, осика, береза поникла та окремі інші види дерев і чагарників. На відвалах шляхом самозаростання сформувався майже суцільний трав’яний покрив, який відзначається невисоким проекційним покриттям (до 50 %). Домінуючим видом виступає куничник наземний. Поряд із куничником зустрічаються угруповання лядвеця рогатого, конюшини лучної, деревія, горошка лісового, грястиці збірної, билинця довгорогого тощо. На перезволожених, часом засолених ґрунтах ростуть асоціації із наявністю таких гігрофітних видів як осока, ситник членистий й очерет звичайний. У канавах і заболочених пониженнях сформовані монодомінатні угруповання з рогоза широколистяного і комишу озерного.

Загалом, екологічну ситуацію в межах Бориславського родовища озокериту слід охарактеризувати як критичну. Незадовільний стан ландшафтних систем є наслідком тривалого видобування озокериту і нафти та невиконання вимог екологічної безпеки під час їхнього розроблення. Власне неконтрольоване видобування вуглеводневої сировини стало головним чинником забруднення природного середовища та створило передумови виникнення надзвичайних ситуацій. На сьогодні завод із збагачення озокеритової руди відновленню не підлягає через фізичне зношення обладнання. В межах ключової ділянки “Бориславський озокерит” виявлено помірно небезпечне, а у районі озокеритової копальні і біля об’єктів нафтовидобувної інфраструктури – передкризове забруднення ґрунтового покриву міддю, цинком, кобальтом, нікелем, свинцем, кадмієм і ванадієм. Концентрація валових форм міді перевищує ГДК у 20 разів, нікелю – у 10 разів, свинцю – у 3 раза, кобальту – у 2 раза і вміст нафтопродуктів коливається від 0,6 до 8,0 %. У ґрунтах відвалів вміст рухомих форм марганцю вище за граничнодопустимі норми у 2–3 раза, цинку – у 1,0–1,4 раза, а свинцю, нікелю і міді на рівні норми [14].



407

Шахтні виробки озокеритової копальні затоплено водами із загальною мінералізацією до 320 г/дм3. У криницях, які розташовані у зоні впливу копальні, окрім фенольного забруднення (до 20 ГДК), виявлено забруднення важкими металами. Значне перевищення вмісту кадмію і марганцю зафіксовано біля відвалів озокеритовидобування та вздовж вул. Петлюри. Вміст кадмію у водах криниць перевищує допустимі норми у 4–10 раза, а марганцю – у 1,3–7,5 раза [15, 16].

Розглянемо особливості ландшафтного знімання ключової ділянки “Бориславський озокерит”. Вихідними матеріалами під час польового знімання виступали план гірничих робіт з нанесеною на нього топоосновою масштабу 1 : 2000, різночасові (2003–2012 рр.) космознімки Landsat 7 ETM+ з просторовою роздільною здатністю 30 м. Головними об’єктами ландшафтного знімання виступають постмайнінгові геосистеми, які формуються на основі відвалів і промислових майданчиків озокеритової копальні, ділянок колишнього інтенсивного видобування нафти із численними залишками свердловин. Ключова ділянка знаходиться в межах Дрогобицького Передкарпаття. У районі дослідження поширені передгірно-височинні ландшафти із переважанням делювіальних й алювіальних відкладів. Південніше, неподалік від ділянки (800–1000 м), простяглися низькогірні (бескидські) ландшафти, які утворені скибами тонкоритмічного алеврито-пісковикового флішу. Власне пограничне положення досліджуваної території зумовило складність ландшафтної структури. У процесі ландшафтно-екологічних досліджень створено ландшафтну карту на рівні підурочищ. В її межах виокремлено 43 види підурочищ.

Після завершення видобування озокериту (1997 р.) в межах м. Борислав залишилися постмайнінгові об’єкти (копальні і відвали), які займають значні простори у центральній частині міста. Водночас, існуючі рекреаційні території не здатні забезпечити потреби міщан, а тому, для міста залишається актуальним питання розширення зон рекреації і відпочинку. Загалом, для таких міст як Борислав, які мають тривалу історію розвитку та займають значні площі (30,7 км2), виділення функціональних зон ускладнене. Це пов’язано з тим, що усі види життєдіяльності суміщено, “змішано” у міському просторі. У місті існує адміністративний центр, однак у процесі його розвитку сформувалися інші альтернативні центри і місця тяжіння населення, що «розмивали» межі існуючих функціональних зон. Подібними центрами у Бориславі є райони інтенсивного розроблення озокериту, нафти і газу [10]. На сьогодні виникла потреба уточнення схеми його просторової організації за нефункціональними критеріями, які розширять можливості використання площ для потреб рекреації і відпочинку.

Пропонуємо включити у схему просторової організації м. Борислав нову рекреаційну зону для короткострокового відпочинку. Вся територія повинна бути доступною як для міщан, так і туристів. При цьому врахування місцевих природних умов та особливостей ландшафтної структури здатне забезпечити ефективність територіальної організації відпочинку і рекреації [12]. Саме тому, у проекті враховано сучасну геоекологічні ситуацію в межах Бориславського нафтогазового району й досліджуваної території [3, 4, 14].

Рекреаційну зону пропонуємо розмістити в північній частині гірничого відводу ВАТ «Бориславський озокерит» [5]. Територія цієї зони охоплює внутрішній (міжбудинковий) й практично не зайнятий забудовою простір між вулицями С. Петлюри, А. Міцкевича і В. Івасюка. Площа пропонованої території становить 26,57 га. Поряд із проектованими площами слід зарезервувати перспективні для рекреації і відпочинку земельні ділянки, які зайняті промисловими об’єктами або пустирями. Це зумовлено необхідністю використання промислових площ у найближчі роки й неможливістю одночасного освоєння території рекреаційної зони. На резервні землі припадає 11,76 га. Проект зони рекреації і відпочинку враховує включення перспективної зони до його складу вже до 2025 р.



408

Проектну документацію планування рекреаційної зони “Бориславський озокерит” реалізовано у масштабі 1 : 2000. Для його створення використано план гірничих робіт цього ж масштабу і космознімки Landsat ETM+ з роздільною здатністю 30 м (2003–2012 рр.). Для прив’язки топографічного плану та актуалізації існуючих геоданих проведено польове знімання території із використанням GPS-приймача Garmin eTrex Vista. За допомогою уточненої картографічної основи створено цифрову модель рельєфу і перспективні (3D) моделі рекреаційної зони [5].

Центральну паркову зону варто влаштувати в межах старих відвалів (віком від 50 до 155 років), які виникли шляхом випаровування сировини. Прийнятні мікрокліматичні умови, гідрологічний режим й висока аерація ґрунтів дають змогу створити на схилах відвалів стійкі паркові насадження (рис. 2). На вершинних і привододільних ділянках доречно організувати відпочинкові й оглядові майданчики, головні й бічні алеї із декоративними клумбами і газонами. Верхню частину східного відвалу вздовж основної вісі паркової зони необхідно залужити з метою освітлення території.

Рис. 2. Пропозиції щодо створення рекреаційної зони «Бориславський озокерит»

Різноманітність рельєфу сприяє рекреаційному використанню території та сприйняттю рекреантами і туристами краєвидів міста і карпатських гірських хребтів. Тому пропонуємо адаптувати існуючі форми рельєфу під зони різного функціонального призначення. Перепланування відвалів та виположення їхніх укосів слід застосовувати лише вздовж окремих прогулянкових і велосипедних доріжок у зонах надмірного терасування території. Мережа цих доріжок, головно, «вписана» у рельєф рекреаційної зони. Ширина доріжок сприяє їхньому одночасному використанню для пішоходів й велосипедистів. Практично по усій довжині ця мережа має повороти малої кривизни, окремі замкнені кола, маршрути різного



409

напрямку, що полегшує та урізноманітнює мандрівки для відпочиваючих, дає змогу займатися бігом і велоспортом. Система прогулянкових і велосипедних доріжок передбачає побудову двох мостових переправ (одну із них варто реставрувати на місці старого моста для вузькоколійки) і тунельного проїзду. На схилах крутизною понад 15° слід влаштувати підйомні стежки із сходами. Для під’їзду у рекреаційну зону використано існуючу вуличну дорожню мережу, а головні заїзди знаходяться з вулиць В. Івасюка і С. Петлюри. Більшість паркінгів та автостоянок створено на місці існуючих асфальтованих майданчиків.

Зони рекреації і відпочинку пропонуємо організувати в межах молодих екстракційних відвалів (віком 25–50 років) і міжвідвального простору, а саме вздовж водойм і водотоків. Мальовничість оточуючого середовища, наявність водних об’єктів та віддаленість від житлової забудови міста створить умови для перебування й відпочинку відвідувачів парку. Окремо виокремлено майданчики для відпочинку переважно віддалені від основних стежок та один від одного на відстань до 25–50 м. В межах відпочинкових майданчиків варто збудувати павільйони, альтанки чи навіси, організувати місця для вогнищ і мангали.

Для належного функціонування зони рекреації і відпочинку рекомендуємо створення трьох ставів загальною площею 1,7 га. Для формування найбільшого ставу (0,8 га) у долині потоку Крушельниця слід за допомогою реставрованої дамби підвищити рівень води до позначки 370,0 м. Ще однією відновленою дамбою варто підняти рівень води у долині бічного потоку до позначки 380,5 м. У північно-східній частині рекреаційної зони пропонуємо на місці двох малих ставів і підтопленої території створити один став площею 0,5 га. З метою водозабезпечення потоків і ставів рекомендуємо повернути частину води із обвідного каналу у старі русла за допомогою колекторів.

На вирівняній площадці, найближче до центральної частини міста варто створити дві зони: розважальну і дитячого відпочинку. Для проведення масових заходів в межах цих зон слід побудувати сценічний майданчик. Особливе місце у розвитку рекреаційної зони відведено площам, які відведені під активний відпочинок і спорт. Проектом передбачено створення сучасних майданчиків із роздягальнями для міні-футболу, баскетболу, волейболу, тенісу, пінг-понгу та інших видів спорту. Майданчик для міні-футболу доцільно використовувати під час проведення масових заходів. У зонах обслуговування рекреантів слід відкрити ресторан, кафе та об’єкти торгівлі. Об’єкти у господарській зоні можуть продовжити роботу за умови дотримання положень екологічного законодавства. Довкола рекреаційної зони варто організувати й відзнакувати охоронну (буферну) зону шириною 25–30 м.

Перепланування земної поверхні та інші види гірничотехнічної рекультивації варто застосовувати виключно у місцях розміщення спортивних майданчиків, формування алей, відпочинкових майданчиків чи вздовж ставів. Ділянки земної поверхні, які знаходиться в межах екстракційних відвалів та запроектовані під рекреаційні об’єкти слід вкрити родючим шаром ґрунту потужністю 0,5–0,6 м. Більшість міжвідвальних просторів доцільно залужити і засадити невибагливими до засолення видами чагарників, а вздовж автошляхів висадити смуги із декоративних дерев. Озеленення території рекреаційної зони «Бориславський озокерит» необхідно проводити із використанням досвіду і рекомендацій науковців Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка [17, 18]. Загалом, реалізація проекту рекреаційної зони «Бориславський озокерит» передбачає кілька етапів та являє собою довгостроковий проект із поступовим розширенням території. З метою забезпечення безпечних умов перебування рекреантів і туристів варто застосувати способи зменшення надходження супутнього газу в атмосферне повітря за допомогою мокрих газгольдерів і ліквідації нафтогазопроявів із закинутих шахт-колодязів [11].



410

Література

1. Бойко Г.Ю. Бориславський озокерит / Г. Ю. Бойко // Галицька брама. – 1997. – № 1. – С. 7.

2. Дідула Р. Вплив нафтовидобутку на еколого-геоморфологічну ситуацію у Бориславі / Р. Дідула // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. – 2003. – Вип. 29. – Ч. 2. – С. 156–160.

3. Дригулич П.Г. Проблеми урбанізованих територій під час розробки нафтогазових родовищ (на прикладі міста Борислава) / П. Г. Дригулич, А. В. Пукіш // Нафтогазова галузь України. – 2013. – № 2. – С. 44–49.

4. Іванов Є. Еколого-географічна ситуація у межах Бориславського нафтогазового району / Є. Іванов // Праці наукового товариства ім. Шевченка. Т. ХІ. / За ред. О. Шаблія. – Львів: НТШ, 2003. – С. 193–195.

5. Іванов Є. Обґрунтування створення рекреаційної зони в межах гірничого відводу ВАТ «Бориславський озокерит» / Є. Іванов // Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації. – Переяслав-Хмельницький, 2015. – Вип. 4. – C. 11–14.

6. Іванців В.В. Дощові черв’яки (Lumbricidae) ґрунто-субстратів відвалів Бориславського озокеритового родовища / В. В. Іванців, Г. В. Кречківська, Л. В. Бусленко // Природа Західного Полісся та прилеглих територій: Зб. наук. праць / [відп. ред. Ф. В. Зузук].– Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2013. – № 10. – С. 113–115.

7. Клапчук В. Розвиток озокеритової галузі у Галичині ХІХ–ХХ ст. / В. Клапчук // Мандрівець. – 2012. – № 4. – С. 50–59.

8. Кречківська Г. Безхребетні відвалів Бориславського озокеритового родовища (Львівська область) / Г. Кречківська // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол. – 2007. – Вип. 44. – С. 52–55.

9. Кречківська Г.В. Дослідження вмісту біогенних та техногенних органічних речовин у ґрунтосубстратах відвалів Бориславського озокеритового родовища та їх вплив на рослинний покрив / Г. В. Кречківська // Наук. записки Тернопіл. націон. педагог. ун-ту ім. В. Гнатюка. Сер.: біол. – 2011. – № 1 (50). – С. 50–55.

10. Кудряшов О.І. Бориславське нафтогазове родовище – ретроспектива та перспектива / О. І. Кудряшов, А. Г. Мичак, В. Є. Філипович // Стан, проблеми та перспективи нафтогазової промисловості України : міжнарод. наук.-практ. конф. – Львів : В-во Львівської політехніки, 2012. – С. 18–20.

11. Кучманич Н.Г. Екологічний стан нафтовидобувних районів Західного Передкарпаття: оцінка та обґрунтування природоохоронних заходів (за матеріалами Бориславського родовища) : Дис. … канд. геогр. наук / Н. Г. Кучманич. – Львів, 2012. – 217 с.

12. Лабій Ю.М. Геоекологічні особливості Карпат і Передкарпатської нафто-газоносної провінції як зони рекреації / Ю. М. Лабій // Наук. вісник ІФНТУНГ. – 2009. – № 2 (20). – С. 131–133.

13. Розробка методів рекультивації відвалів озокеритовидобутку Бориславського родовища: Звіт про НДР (заключ.) / Наук. керівн. А. Дзюбайло. – Дрогобич: ДДПУ, 2010. – 40 с.

14. Романюк О. Екологічні наслідки довготривалої експлуатації нафтогазового родовища на території м. Борислава / О. Романюк // Геологія і геохімія горючих копалин. – 2011. – № 1–2. – С. 151–153.

15. Романюк О.І. Комплексний екологічний моніторинг нафтозабруднених територій на прикладі м. Борислава / О. І. Романюк, Л. З. Шевчик // Вісн. Вінниц. політехн. ін-ту. – 2013. – № 5. – С. 19–22.



411

16. Тарнавський А.Б. Техногенно-екологічна обстановка у місті Бориславі / А. Б. Тарнав-ський, Ю. Г. Сукач // Віртуальний університет. Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. – Режим доступу: ubgd.lviv.ua/moodle/pluginfile.php/14592

17. Цайтлер М.Й. Особливості рекультивації відвалів озокеритовидобутку Бориславщини / М. Й. Цайтлер, Т. Б. Скробач, В. М. Сеньків // Наук. вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. – 2010. – Вип. 20.3. – С. 47–51.

18. Цайтлер М.Й. Рекультивація фітоценозів техногенних екосистем м. Борислава / М. Й. Цайтлер // Стан, проблеми та перспективи нафтогазової промисловості України : міжнарод. наук.-практ. конф. – Львів : В-во «Львівської політехніки», 2012. – С. 85.

Трансформація природно-господарських систем...

Documents