Інформаційні системи і технології у фінансах

2

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

ІІННФФООРРММААЦЦІІЙЙННІІ ССИИССТТЕЕММИИ

ІІ ТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЇЇ УУ ФФІІННААННССААХХ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ПОЛТАВА –2009

3

УДК 004:336.7

ББК 32.973-018.2

А 79

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний

посібник для студентів вищих навчальних закладів

(№1/11-6408 від 03.08.09)

Рецензенти: Макаренко П.М. – д.е.н., професор, заслужений працівник освіти України,

проректор з наукової роботи Дніпропетровського державного аграрного

університету

Опря А.Т. – д.е.н., професор кафедри фінансового аналізу, статистики та

економічної теорії Полтавської державної аграрної академії

Верига Ю.А. – к.е.н., професор кафедри бухгалтерського обліку Полтавсь-

кого університету споживчої кооперації України

А 79

Аранчій В.І., Некрасенко Л.А., Зоря О.П., Макаренко

Ю.П., Аранчій Д.С. Інформаційні системи і технології у

фінансах: Навч. посібник / Аранчій В.І., Некрасенко Л.А.,

Зоря О.П. і ін.. – Полтава.: РВВ ПДАА, 2009. – 400 с.

ISBN 987-966-2088-30-4

У навчальному посібнику висвітлено питання організації та функціонуван-

ня інформаційних систем у фінансових установах і організаціях. Посібник

містить практичні завдання, які спрямовані на поглиблення знань та форму-

вання навиків оброблення фінансової інформації і розв'язування задач фі-

нансової діяльності в установах різного типу. Навчальний посібник складе-

но відповідно до вимог кредитно-модульної системи для студентів напряму

підготовки “Фінанси і кредит” економічних факультетів вищих навчальних

закладів України.

УДК 004:336.7

ББК 32.973-018.2

ISBN 987-966-2088-30-4

© Аранчій В.І., Некрасенко Л.А., Зоря О.П. і ін.

4

ЗМІСТ

Передмова ........................................................................................... 7

Типова програма курсу „Інформаційні системи і технології

у фінансах” ....................................................................... .10

Тема 1. Інформаційні системи та їх роль в управлінні

економікою........................................................................ 13

1.1. Особливості АІС у фінансових і банківських установах ....... 13

1.2. Поняття економічної інформації ............................................. .18

1.3. Принципи створення і функціонування АІС фінансово-

кредитних установ ..................................................................... .21

1.4. Загальна структура інформаційних систем, функціональна

та забезпечуюча частини. Компоненти системи ..................... 22

Тема 2. Економічна інформація і засоби її формалізованого

опису .................................................................................. .26

2.1. Структуризація економічної інформації ................................. 26

2.2. Формалізоване подання економічної інформації .................. .31

2.3. Класифікація і кодування економічної інформації ............... .34

Тема 3. Інформаційні технології оброблення економічної

інформації ....................................................................... ..47

3.1. Поняття „інформаційної технології” в економіці.

Комп'ютер і програма .............................................................. ..47

3.2. Електронні обчислювальні мережі та їх призначення.

Види електронних мереж ........................................................ ..51

3.3. Поняття та загальна класифікація програмного

забезпечення. ............................................................................. ..54

Тема 4. Організація інформаційної бази систем оброблення

економічної інформації ................................................ ..57

4.1. Оцінка кількості інформації ...................................................... 57

4.2. Носії інформації, їх класифікація і основні характеристики..60

4.3. Проектування форм носіїв первинної інформації…… ........ ..65

4.4. Проектування форм виводу результатної інформації ........... .68

4.5. Процеси збору і введення інформації ...................................... 71

5

4.6. Перетворення і обробка інформації ......................................... 75

4.7. Передача і відображення інформації ........................................ 77

4.8. Достовірність інформації в комп'ютерних системах ............. 80

Тема 5. Організаційно-методичні основи створення і

функціонування інформаційних систем управління

фінансами ......................................................................... 87

5.1. Стадії та етапи розробки АІС ................................................... .87

5.2. Розробка автоматизованого розв’язання задач за умов

функціонування АІС.................................................................. .89

5.3. Опис постановки задач та її розробка .................................... ..91

5.4. Опис алгоритму розв’язування задач ....................................... 93

Тема 6. Автоматизована система фінансових розрахунків .. ..96

6.1. Призначення та особливості побудови системи .................... .96

6.2. Структура АСФР і характеристика її підсистем .................... 98

6.3. Технологія розв’язання задач АСФР у центральних

і місцевих фінансових органах ................................................ 108

6.3.1. Автоматизована інформаційна система

“Держбюджет” ................................................................. 108

6.3.2. Інформаційна автоматизована система “Місцеві

бюджети” .............................................................. ………114

Тема 7. Автоматизація оброблення інформації

в податковій сфері України ...................................... ..118

7.1. Характеристика податкової системи України з погляду

обробки інформації .................................................................. 118

7.2. Загальна характеристика АІС „ Податки” ........................... ..124

7.3. Інформаційне забезпечення ДПА .......................................... .128

7.4. Зовнішні інформаційні зв'язки ДПА… ................................. .129

7.5. Напрямки удосконалення інформатизації податкової

системи України...................................................................... ..132

Тема 8. Автоматизована інформаційна система

в Державному Казначействі України ...................... 141

8.1. Загальна характеристика казначейської системи в Україні 141

6

8.2. Технічне забезпечення здійснення платежів........................ .144

8.3. Механізм взаємовідносин користувачів коштів

з казначейською системою ...................................................... 155

8.4. Автоматизована система казначейського виконання

бюджетів всіх рівнів АС «Казна» .......................................... .156

Тема 9. Автоматизація оброблення інформації

у страховій сфері ........................................................... .181

9.1. Призначення і мета створення системи ................................. 181

9.2. Структура АІС „Страхування”……… ................................... 183

9.3. Склад і структура функціональної і забезпечуючої

частин АІС „Страхування” ..................................................... .184

Тема 10. Автоматизація управління фінансами підприємств

і комерційних структур ............................................... .188

10.1. Основні автоматизовані функції при проведенні

кредитних та депозитних операцій ......................................... 190

10.2. Загальна технологія автоматизованого розв'язання

основних комплексів задач управління кредитно-

депозитними ресурсами ........................................................... 190

10.3. Моделі і методи фінансово-економічних розрахунків ...... 198

Тема 11. Інформатизація фінансового ринку ........................ ..209

11. 1. Мережа Internet .................................................................... ..209

11. 2. Мережа Intranet .................................................................... ..210

11. 3. Механічні торгові системи……………….......................... .221

Тема 12. Міжнародна електронна мережа міждержавних

розрахунків SWIFT ...................................................... .223

12.1. Застосування мереж передачі даних .................................. ..223

12.2. Організація мереж передачі даних ..................................... ..227

12.3. Мережі обміну даними між банками. Автоматизація

міжбанківських операцій. ....................................................... .228

12.4. Міжнародна мережа обміну даними між банками SWIFT 230

12.5. Локальні мережі банків ....................................................... ..237

7

Тема 13. Автоматизовані інформаційні системи

в бюджетних установах .............................................. .241

13.1. Значення автоматизації управління фінансами

в бюджетних установах, її завдання ...................................... .241

13.2. Організація інформаційного забезпечення ........................ .244

13.3. Підготовка персоніфікованих звітів про доходи,

трудовий стаж та розмір внесків, сплачених до ПФУ

з використанням АРМ – Р ........................................................ 247

13.4. Загальна характеристика та функціональні можливості

1С: Підприємство Версія 7.7 Конфігурація

„Бухгалтерський облік для бюджетних установ України” ..265

Контрольні питання по дисципліні .......................................... .338

Додатки .......................................................................................... ..349

Бібліографічний список ............................................................... 398

8

ПЕРЕДМОВА

Інформаційні системи в сучасному суспільстві відіграють над-

звичайну роль. Без комп’ютерів сьогодні не можливо уявити жод-

ної фінансової операції. Тому визначне місце у навчальному про-

цесі майбутніх фінансистів займають дисципліни де вивчаються

питання створення і функціонування систем обробки економічної

інформації.

Реформування економіки передбачає впровадження іннова-

ційних технологій в фінансових установах. Тому значна увага у

навчальному процесі студентів напрямку підготовки «Фінанси і

кредит» повинна приділятись вивченню сучасних інформаційних

систем і технологій .

Дисципліна „Інформаційні системи і технології у фінансах”

формує систему теоретичних знань та практичних навичок з пи-

тань управління фінансами установ та організацій. У теоретично-

му плані вона покликана поглибити знання стосовно організації й

методології автоматизованого розв’язання комплексів фінансових

задач; у прикладному - сформувати навички проведення роботи з

фінансовою інформацією, використання інформаційних техноло-

гій у сфері управління фінансами.

Навчальній посібник містить 13 тем передбачені ОПП підго-

товки ОКР „Бакалавр” складені на основі Галузевого стандарту

вищої освіти, 2002 рік для студентів спеціальності “Фінанси”.

Мета навчального посібника - формування у студентів сучас-

ного економічного мислення та системи глибоких теоретичних

знань і практичних навичок роботи на автоматизованих робочих

місцях, а також навчити орієнтуватися їх в сучасних інформацій-

них системах і технологіях.

Метою дисципліни є:

формування системи знань у галузі організації та функціону-

вання інформаційних систем у фінансових установах і органі-

заціях та методології автоматизованого розв'язання комплек-

9

сів фінансових задач.

вивчення інформаційних технологій в управлінні фінансами,

систем оброблення фінансової інформації; організації і мето-

дології розв'язування задач фінансової діяльності в установах

різного типу;

студент повинен одержати необхідні знання з теорії та прак-

тики використання інформаційних технологій в області бан-

ківської діяльності та управління фінансами.

Завдання дисципліни полягають у набутті студентами знань

про:

теоретичні основи організації та функціонування систем обро-

бки банківської і фінансової інформації;

організацію та методологію розв'язання комплексів задач фі-

нансової діяльності в установах різного типу, інформаційного

забезпечення та взаємозв'язків задач;

Студент повинен вміти:

описувати постановки задач і розробляти алгоритми їх розв'я-

зання на ЕОМ;

використовувати базові програмні засоби та готові пакети

прикладних програм для виконання обробки даних у фінансо-

вій та банківській діяльності в умовах функціонування як ок-

ремих АРМ, так і їх мережі;

давати професійну оцінку якості пакетам прикладних програм,

призначених для автоматизації обробки даних у банківських

та фінансових установах.

Теоретичний матеріал наглядно проілюстровано. Значне місце

займає опис програмних комплексів, які використовуються в фі-

нансових установах і організаціях („Автоматизоване робоче місце

роботодавця” (АРМ-Р), 1С: Підприємство Версія 7.7. Конфігура-

ція „Бухгалтерський облік для бюджетних установ України”, АС

„Казна” та інші).

Посібник містить практичні завдання, які спрямовані на пог-

либлення знань та формування навиків оброблення фінансової ін-

10

формації; організації і методології розв'язування задач фінансової

діяльності в установах різного типу. В прикладній частині посіб-

ник містить ілюстрований опис програм „Банк-Клієнт” та „Інтер-

нет-Клієнт-Банк” ПриватБанку, а також практичні завдання, які

спрямовані на поглиблення знань та формування навичок вирі-

шення фінансових задач з використанням інструментів таблично-

го процесора EXCEL.

Автори висловлюють глибоку подяку співробітникам фінан-

сових установ за надану можливість ознайомитися з робочими

матеріалами, результатами експлуатації окремих програмних

комплексів.

Дисципліна «Інформаційні системи і технології у фінансах» є

логічним продовженням дисципліни «Інформатика і комп’ютерна

техніка» та базових курсів за спеціальністю. Вона забезпечує не-

перервність комп’ютерної підготовки спеціалістів і є основою для

вивчення інформаційних систем у конкретних предметних галу-

зях, де здійснюється фінансовий менеджмент.

Навчальний посібник відповідає існуючим вимогам, а отже

може бути використаний в навчальному процесі у вищих навча-

льних закладах 3-4 рівнів акредитації.

11

Типова програма курсу

„Інформаційні системи і технології у фінансах”

Тема 1. Інформаційні системи та їх роль в управлінні економі-

кою

Особливості АІС у фінансових і банківських установах. Поняття

економічної інформації. Принципи створення і функціонування

АІС фінансово-кредитних установ. Загальна структура інформа-

ційних систем, функціональна та забезпечуюча частини. Компо-

ненти системи.

Тема 2. Економічна інформація і засоби її формалізованого

опису

Структуризація економічної інформації. Формалізоване подання

економічної інформації. Класифікація і кодування економічної ін-

формації.

Тема 3. Інформаційні технології оброблення економічної інфо-

рмації

Поняття „інформаційної технології” в економіці. Комп'ютер і про-

грама. Електронні обчислювальні мережі та їх призначення. Види

електронних мереж. Поняття та загальна класифікація програмно-

го забезпечення.

Тема 4. Організація інформаційної бази систем оброблення

економічної інформації

Оцінка кількості інформації. Носії інформації, їх класифікація і

основні характеристики. Проектування форм носіїв первинної ін-

формації. Проектування форм виводу результатної інформації.

Процеси збору і введення інформації. Перетворення і обробка ін-

формації. Передача і відображення інформації. Достовірність ін-

формації в комп'ютерних системах

12

Тема 5. Організаційно-методичні основи створення і функціо-

нування інформаційних систем управління фінансами

Стадії та етапи розробки АІС. Розробка автоматизованого

розв`язання задач за умов функціонування АІС. Опис постановки

задачі та її розробка. Опис алгоритму розв’язування задачі

Тема 6. Автоматизована система фінансових розрахунків

Призначення та особливості побудови системи. Структура АСФР і

характеристика її підсистем. Технологія розв'язання задач АСФР у

центральних і місцевих фінансових органах.

Тема 7. Автоматизація обробки інформації в податковій сис-

темі

Характеристика податкової системи України з погляду обробки

інформації. Загальна характеристика АІС «ПОДАТКИ». Інформа-

ційне забезпечення ДПА. Зовнішні інформаційні зв'язки ДПА. На-

прямки вдосконалення

Тема 8. Автоматизована інформаційна система в Держказна-

чействі України

Загальна характеристика казначейської системи в Україні. Техніч-

не забезпечення здійснення платежів. Механізм взаємовідносин

користувачів коштів з казначейською системою. Автоматизована

система казначейського виконання бюджетів всіх рівнів АС «Каз-

на».

Тема 9. Автоматизація обробки інформації в страховій системі

Призначення і мета створення системи. Структура АІС „Страху-

вання”. Склад і структура функціональної і забезпечуючої частин

АІС „Страхування”.

Тема 10. Автоматизація управління фінансами підприємств і

комерційних структур

Основні автоматизовані функції при проведенні кредитних та де-

позитних операцій. Загальна технологія автоматизованого розв'я-

зання основних комплексів задач управління кредитно-депозит-

13

ними ресурсами. Моделі і методи фінансово-економічних розра-

хунків.

Тема 11. Інформатизація фінансового ринку

Мережа Internet. Мережа Intranet. Механічні торгові системи

Тема 12. Міжнародна електронна мережа міжбанківських роз-

рахунків SWIFT

Застосування мереж передачі даних. Організація мереж передачі

даних. Мережі обміну даними між банками. Автоматизація між-

банківських операцій. Міжнародна мережа обміну даними між ба-

нками SWIFT. Локальні мережі банків.

Тема 13. Автоматизовані інформаційні системи в бюджетних

установах

Значення автоматизації управління фінансами в бюджетних уста-

новах, її завдання. Організація інформаційного забезпечення. Під-

готовка персоніфікованих звітів про доходи, трудовий стаж та ро-

змір внесків, сплачених до ПФУ з використанням АРМ – Р. Зага-

льна характеристика конфігурації. Функціональні можливості

конфігурації. Планування фінансування. Облік фінансування, ка-

сових і фактичних витрат. Облік дебіторської та кредиторської за-

боргованості по «КЕКВ». Реалізація податкового обліку. План ра-

хунків і види субконто. Константи. Довідники. Журнали докумен-

тів. Внесення залишків. Реалізація контролю першої події з вико-

ристанням позабалансових рахунків. Загальні відомості про робо-

ту з документами. Формування звітної інформації

14

Тема 1. Інформаційні системи та їх роль

в управлінні економікою

Програмна анотація. Особливості АІС у фінансових і банківських

установах. Поняття економічної інформації. Принципи ство-

рення і функціонування АІС фінансово-кредитних установ. Зага-

льна структура інформаційних систем, функціональна та забез-

печуюча частини. Компоненти системи.

Рекомендована література

1. Антонюк В. А., Курков М. С. Інформаційні системи і технології у фінансах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – 140 с. 2. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і тех-нології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. –К.: Професіонал, 2006. – 432 с. 3. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посі-бник. – К.: КНЕУ, 2000. – 230 с. 4. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України. – К.:-2001 5. Ігор Литвин. Інформаційні технології в економіці. Навчальний по-сібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 296 с. 6. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. На-вчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – 324 с. 7. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посібник / Шквір В.Д., Завгородній А.Г., Височан О.С. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2003. – 268 с.

1.1. Особливості АІС у фінансових і банківських установах

Основна діяльність будь-якого економічного об’єкта є визна-

чальною як при створенні структури об’єкта управління, форму-

ванні управлінського апарату і при розробці автоматизованих ін-

формаційних систем (АІС). Від основної діяльності залежить зре-

штою, перелік розв’язуваних задач, методи й способи їх

розв’язування, обсяги та потоки інформації, методи збору, збері-

гання, обробки та передавання даних. Тому аналіз основ та особ-

ливостей діяльності банківських установ і з’ясування специфіки їх

роботи – неодмінні умови створення відповідних АІС.

Для фінансових установ потрібно зазначити такі особливості

при створенні АІС.

15

У фінансово-кредитних установах, і в банківських насампе-

ред, об'єкт управління – керована частина, або основне їх «вироб-

ництво» – пов'язане з виробленням і переробкою інформації. Адже

основою діяльності таких установ є, по суті, робота з інформаці-

єю, яка часто стає і предметом і продуктом праці не лише відпові-

дних інформаційних систем, а й установи в цілому.

Отже, у фінансово-кредитних установах автоматизація «осно-

вного виробництва» зводиться до автоматизації операцій обробки

даних відповідних документів, тобто до обробки інформації. Цим

такі установи істотно відрізняються від промислових підприємств,

де автоматизація основного виробництва являє собою автоматиза-

цію процесів обробки матеріальних потоків, а отже, створення

АІС тут означає автоматизацію інформаційних процесів, пов'яза-

них із основним виробництвом, а не самого виробництва.

Автоматизовані інформаційні системи (АІС) у фінансово-

кредитних установах (ФКУ) не лише обробляють управлінську

інформацію, а й виконують автоматизацію операцій «основного

виробництва» (обробка даних відповідних документів у процесі

здійснення грошових розрахунків, надання кредитів, нагрома-

дження коштів і т. ін.). Формально такі АІС можна подати як син-

тез автоматизованої системи обробки управлінської інформації

(АСУ) та автоматизованої системи основного виробництва

(АСОВ) :

АІСФКУ = АСУ + АСОВ.

Першочерговість автоматизації операцій «основного вироб-

ництва» є специфічною вимогою, коли йдеться про створення АІС

у фінансово-кредитних установах. Саме з огляду на цю вимогу за-

значені АІС істотно відрізняються від АІС управління виробницт-

вом (АСУВ), які автоматизують обробку лише інформації про хід

основного виробництва. Цією особливістю пояснюється, здебіль-

шого, і факт широкого впровадження ЕОМ у банківських і фінан-

сових установах. Адже на будь-якому економічному об'єкті пере-

дусім автоматизується «основне виробництво».

Зауважимо, що ступінь автоматизації системи обробки управ-

лінської інформації і системи основного виробництва у фінансово-

кредитних установах нині різний – вищий у автоматизованій сис-

темі основного виробництва і нижчий у автоматизованій системі

обробки управлінської інформації. Крім того, розв'язання завдань

управління на промислових підприємствах автоматизоване значно

16

вище, ніж в фінансово-кредитних установах. Тобто широке засто-

сування у фінансово-кредитних установах ЕОМ, і насамперед пер-

сональних комп'ютерів, забезпечується здебільшого завдяки авто-

матизації основного виробництва.

Вплив специфіки діяльності банків на структуру їх АІС. В Україні функціонує дворівнева банківська система. На пер-

шому рівні перебуває Національний банк України (НБУ), а на

другому – комерційні банки (КБ) різних форм власності, спеціалі-

зації та сфери діяльності.

Організаційно НБУ не є унітарною установою, а також має іє-

рархічну структуру: на першому рівні – Центральне управління

НБУ, а на другому – територіальні (здебільшого обласні) управ-

ління Національного банку (ТУ НБУ).

Комерційні банки мають різну структуру, яка істотно впливає

на структуру їх АІС і технологію обробки даних. Усі КБ за струк-

турою можна поділити на три типи.

Перший тип – так звані «унітарні» КБ, які не мають філій або

відділень і територіально та організаційно розміщені в одному мі-

сці (в одному приміщенні). Усі КБ у момент свого відкриття є, як

правило, «унітарними» і мають однорівневу структуру.

Другий тип – це КБ, які мають багаторівневу (два й більше рі-

внів) структуру, де на верхньому рівні перебуває головна контора

(офіс), а на нижніх рівнях – філії та відділення, котрі розміщені в

межах одного регіону. Те, що всі підрозділи КБ зосереджені в од-

ному регіоні, є істотним, оскільки згідно з чинним положенням усі

КБ та їх філії реєструються і перебувають на обліку у відповідних

територіальних управліннях НБУ.

До третього типу структур можна віднести комерційні банки,

які мають регіональні відділення та філії, котрі розташовані в різ-

них регіонах і відповідно зареєстровані та перебувають на обліку

в різних ТУ НБУ.

Задачі, проблеми управління, збору, передавання та зберіган-

ня даних, а отже, і структура банківської АІС для різних типів

структур істотно різні.

У разі КБ зі структурою першого типу вся інформація про ро-

боту самого банку та його клієнтів зосереджена практично в од-

ному місці. Відповідна БАІС являє собою сукупність кількох ін-

формаційно взаємозв’язаних функціональних і забезпечуючих

17

АРМ, на яких базується автоматизація головних видів діяльності

банку: внутрішньобанківських розрахункових, кредитних і депо-

зитних операцій, бухгалтерської та оперативної звітності, опера-

цій із міжбанківських розрахунків і т. ін.

До множини таких АРМ належать АРМ-3 (його називають ще

АРМ НБУ) з виконання міжбанківських розрахунків зазначеного

банку з використанням системи електронних платежів (СЕП)

НБУ, а також комплекс програмних і технічних засобів (ПТК) із

забезпечення роботи електронної пошти (ЕП) НБУ (обслуговую-

чий АРМ), на базі якої і працює СЕП.

Автоматизовані робочі місця можуть бути об’єднані в локаль-

ну обчислювальну мережу (ЛОМ) або працювати автономно, але

неодмінно мають бути інформаційно узгоджені між собою. Отже,

технічний комплекс (ТК) таких систем може являти собою або

ПК, об’єднані в ЛОМ, або автономні персональні ЕОМ, інформа-

ційний зв’язок між якими здійснюється з допомогою машинних

носіїв.

У крайньому разі вся БАІС може складатися лише з одного

ПК, де містяться АРМ-3 і ПТК ЕП НБУ тощо. У попередніх версі-

ях АРМ-3 передбачалася можливість ручного вводу даних для мі-

жбанківських розрахунків, тобто забезпечувалась можливість іс-

нування саме такої системи.

Сукупність функціональних АРМ (ФАРМ) внутрішньобанків-

ських розрахунків у БАІС об’єднують в єдину систему – програм-

но-технічний комплекс під назвою «Операційний день банку»

(ОДБ), котрий забезпечує автоматизоване виконання внутрішньо-

банківських розрахункових і бухгалтерських операцій протягом

одного операційного дня банку.

Нагадаємо, що операційний день банку – це та частина його

робочого дня (як правило, перша половина), котра призначена для

приймання та обслуговування клієнтів і виконання банківських

операцій. При цьому платіжні повідомлення, що надійшли до бан-

ку протягом операційного дня, мають бути відображені на особо-

вих рахунках клієнтів та у відповідних розділах бухгалтерського

обліку (балансу) того самого робочого дня. Загальну схему БАІС

банківської автономної установи унаочнює рис. 1.

18

ЕПД – електронні платіжні документи;

ППД – платіжні документи на паперових носіях

Рис. 1. Загальна структура АІС комерційного банку

Найтиповішою в даний час може вважатися структура БАІС,

що охоплює комплекс оперативно-облікових операцій (ОДБ) ;

АРМ кредитного відділу; АРМ депозитного відділу; АРМ із між-

банківських розрахунків; АРМ з роботи з філіями; АРМ фондово-

го відділу; АРМ з управління ліквідністю; АРМ з управління ак-

тивами i пасивами; АРМ маркетингу; блок із забезпечення інфор-

мацією керівництва КБ (рис. 2).

Рис. 2. Структура функціональної частини БАІС.

1. Комплекс оперативно-

облікових робіт (ОДБ)

(базовий блок)

2. Блок інформа-

ційного забезпе-

чення керівництва

банку

3. АРМ управління

кредитними опера-

ціями

4. АРМ управ-

ління валютни-

ми операціями


депозитними опе-

раціями


касовими операці-

ями


міжбанківськими ро-

зрахунками (операці-

ями)

10. АРМ маркетин-

гових операцій

6. АРМ управ-

ління ліквідніс-

тю

8. АРМ аналізу

фінансового

стану банку

ЕПД ППД

ЕПД

Клієнт

Банківські

автомати

ОДБ

банку

(АРМ СЕП)

Інші ФАРМ (кредит-

ні операції, операції

„депо”, статистики

та ін.)

АРМ-3

ПТК ЕП

НБУ

СЕП

НБУ

Клієнт-банк

19

1.2. Поняття економічної інформації

Економічна інформація є найважливішою складовою управлі-

нської інформації.

Поняття інформації (від лат. Іnformation – роз'яснення, виклад) –

це відомості, повідомлення про будь-яку подію, діяльність тощо.

Економічна інформація – це всі відомості в сфері економіки, які

необхідно фіксувати, передавати, обробляти і зберігати для викори-

стання в процесі планування, обліку, контролю та аналізу (рис. 3).

Економічна інформація відображає процеси виробництва, ро-

зподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. У зв'язку

з тим, що економічна інформація пов'язана з суспільним виробни-

цтвом, її часто називають виробничою інформацією.

У складних соціально-економічних системах, якими є підпри-

ємства, за допомогою інформації отримують відомості про внутрі-

шній стан підприємства і оточуюче його середовище, про процеси,

що відбуваються всередині і ззовні підприємства. Кожен господар-

ський суб’єкт можна розглядати як об’єкт регулювання з властивою

йому інформаційною системою. До цієї системи надходить вхідна

інформація, що поділяється на зовнішню й внутрішню.

Зовнішня інформація – дані про різні аспекти економічної,

екологічної, політичної, соціальної та інших сфер, що оточують

підприємство. Для зовнішньої інформації характерна неточність,

суперечливість вона може описувати стан ринку і конкурентів,

прогнози процентних ставок і цін, податкової політики і політич-

ної ситуації за своєю природою вона має імовірнісний характер, і

тому її обробка стандартними засобами досить обтяжлива. Зовні-

шня інформація важко доступна і дорого коштує. Канали отри-

мання такої інформації різні: експертні опитування; статистичні

дослідження кон'юнктури ринку; вивчення тенденцій у виробниц-

тві і збуті тих чи інших товарів; засоби масової інформації тощо.

Джерелами зовнішньої інформації можуть бути постачальники,

покупці, держава тощо, внутрішньої – підрозділи підприємства.

Внутрішня інформація на підприємстві – це дані, які виникли

переважно в системі обліку, відображають різні тимчасові інтер-

вали та стан об'єкта управління. Як правило, ці дані вимірюються,

і точна інформація фіксується в управлінських документах. Харак-

тер та обсяг інформації також різні, але вона більш доступна, оскі-

льки створюється на самому підприємстві. Якщо на підприємстві

встановлено автоматизовану систему документообігу й обліку,

20

Рис. 3. Структура економічної інформації.

Ек

он

ом

ічн

а і

нф

ор

ма

ція

По відношен-

ню до об’єкта

управління

По відношен-

ню до органу


За функціями


За ступенем

стабільності

За стадіями

обробки

За формою по-

дання

За ознакою

об’єктивності

За ознакою на-

сиченості

Внутрішня

Зовнішня

Вхідна

Вихідна

Прогнозна

Планово-

договірна

Облікова

Нормативна

Постійна

Умовно постійна

Перемінна

Початкова

Похідна

Текстова

Цифрова

Текстово-

цифрова

Вірогідна

Невірогідна

Достатня

Недостатня

Надлишкова

Оперативна

Бухгалтерська

Статистична

Проміжна

Вихідна

21

то вся необхідна інформація знаходиться в корпоративних базах

даних, які залежно від масштабів підприємства і встановленої сис-

теми автоматизації можуть бути як однотипними (Ассеss та ін.),

так і скомбінованими з декількох типів баз даних.

Вихідна інформація також поділяється на зовнішню і внутрі-

шню. Зовнішня вихідна інформація – відомості в загальновстанов-

лених формах первинних і зведених документів, які надаються зо-

внішнім користувачам інформації.

Внутрішня вихідна інформація – відомості, які надаються

внутрішнім користувачам інформації і служать для управління

підприємством, характеризуючи економічну ситуацію, що склала-

ся.

Інформація, яка необхідна для управління підприємством

представляє собою різні повідомлення економічного, технологіч-

ного, соціального, юридичного, демографічного та іншого змісту.

Управлінська інформація – інформація, яка обслуговує процеси

виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і

забезпечує вирішення завдань організаційно-економічного управ-

ління народним господарством та окремими підприємствами. В

інформаційному процесі, яким є управлінська діяльність, інфор-

мація виступає як один з найважливіших ресурсів поряд з енерге-

тичними, матеріальними, трудовими та фінансовими. В технології

обробки інформації первинні повідомлення про виробничі і гос-

подарські операції, людей, випуск продукції, факти придбання і

продажу товарів виконують роль предметів праці, а результатна

інформація, що отримується, – роль продукту праці; вона викори-

стовується для аналізу і прийняття управлінських рішень.

Над економічною інформацією здійснюються багато операцій,

які за ознакою однорідності і цільових функцій об'єднані в інфор-

маційні процедури (процеси), які можна згрупувати в п'ять стадій

обробки інформації: збір, передача, зберігання, перетворення і

споживання

В системах організаційного управління виділяють економічну

інформацію, пов'язану з управлінням людьми, і технічну інформа-

цію, пов'язану з управлінням технічними об'єктами.

Економічна інформація містить повідомлення про склад трудо-

вих, матеріальних та грошових ресурсів і стан об'єктів управління на

певний момент часу. Економічна інформація відображає діяльність

підприємств і організацій за допомогою натуральних, вартісних та

22

інших показників. Характерні особливості економічної інформації:

Великі обсяги;

Багаторазові повтори циклів отримання і перетворення в певні

часові періоди (місяць, квартал, рік тощо);

Різноманіття джерел виникнення і споживачів;Значна питома

вага логічних операцій при обробці.

Особливості економічної інформації визначають науково-

технічну необхідність і економічну доцільність використання засо-

бів обчислювальної техніки (комп'ютерів) при її зборі, накопиченні,

передачі і обробці, що в свою чергу вимагає вміння визначати стру-

ктуру і обсяги інформації, яка обробляється. Основними вимогами

до економічної інформації є: достовірність, своєчасність, повнота і

точність, надійність (з певним ризиком), комплексність, адресність,

багаторазове використання, висока швидкість збору, обробки і пе-

редачі, кодування і декодування, документальність.

1.3. Принципи створення і функціонування АІС фінансо-

во-кредитних установ

Створюючи АІС чи будь-яку іншу систему, спираються на пе-

вні принципи – загальні вимоги, правила чи норми, яких слід до-

держуватись.

Так, згідно з нормативними документами під час створення

автоматизованих систем (АС) необхідно керуватися принципами

системності, розвитку, сумісності, стандартизації та ефективності.

1. Принцип системності. Необхідно встановлювати такі зв'я-

зки між структурними елементами системи, які забезпечують її

сумісність та взаємодію з іншими системами. Отже, усі зв'язки,

елементи, функції та проблеми управління й діяльності мають ро-

зглядатися як єдине ціле.

2. Принцип розвитку (відкритості). Автоматизована система

має створюватися з урахуванням можливості поповнення й онов-

лення її функцій та складу без порушення функціонування АС.

3. Принцип сумісності. Під час створення системи мають бу-

ти реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким ця система

зможе взаємодіяти з іншими системами згідно зі встановленими

правилами. Так, будь-яка АІС на рівні КБ має інформаційно взає-

модіяти із системами установ НБУ, а АІС обласної податкової ад-

міністрації – з АІС Головної податкової адміністрації України.

4. Принцип стандартизації. Під час створення систем мають

23

бути раціонально застосовані типові, уніфіковані й стандартизо-

вані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм то-

що. Система та її елементи потребують стандартизації, аби можна

було мінімізувати всі види витрат, уніфікувати прийоми, методи

та інструкції, що ними керується персонал.

5. Принцип ефективності. Досягнення раціонального спів-

відношення між витратами на створення АС і цільовими ефекта-

ми, включаючи кінцеві результати, отримані від автоматизації, які

не завжди і не обов'язково мають набирати грошової форми, це

може бути час (вірніше, його економія), певні зручності, нові фун-

кції, імідж і т. ін.

Окрім розглядуваних основних можна додатково визначити

Ще деякі принципи створення й функціонування АІС ФКУ.

1. Принцип нових задач. Визначаючи перелік задач, які підля-

гають включенню в АІС. слід ураховувати основні технологічні

операції обробки документів та завдання щодо забезпечення пов-

ноти, вчасності й оптимальності прийняття рішень, які раніше не

виконувались через обмежені можливості обробки інформації.

2. Принцип надійності. Система має нормально функціонува-

ти в разі виходу з ладу технічних засобів. Зрозуміло, наскільки

Цей принцип важливий для АІС у ФКУ, де існують специфічні

вимоги до його реалізації і де втрата інформації рівносильна втра-

ті грошових коштів. Саме з метою додержання цього принципу в

АІС дублюють інформацію, технічні засоби, застосовують джере-

ла безперебійного живлення тощо.

3. Принцип єдиної інформаційної бази. Ідеться про застосу-

вання єдиної системи класифікації та єдиної системи кодування,

одних і тих самих структурних одиниць економічної інформації.

1.4. Загальна структура інформаційних систем, функціо-

нальна та забезпечуюча частини. Компоненти системи

Поняття комп'ютерної інформаційної системи

Одне із значень терміну "система" – це сукупність елементів, які

працюють разом при виконанні завдання. Її різновидом є інформа-

ційна система – організований набір елементів, що збирає, обробляє,

передає, зберігає та надає дані. Інформаційна система складається із

людей, обладнання, процесів, процедур, даних та операцій.

Комп'ютерна інформаційна система підприємства (КІСП) це

сукупність економіко-математичних методів і моделей, технічних,

24

програмних, технологічних засобів і рішень, а також спеціалістів,

призначена для обробки інформації і прийняття управлінських

рішень.

Діяльність господарського суб'єкта базується на трьох компо-

нентах у системі управління підприємством, його економічній си-

стемі і інформаційних технологіях, що використовуються як ін-

струментарій двох попередніх компонентів. За системного підхо-

ду структурні складові управління такі: 1) керуюча система, або

суб'єкт управління (СУ) ; 2) керована частина, або об'єкт управ-

ління (ОУ) ; 3) інформаційна система (ІС), через яку, власне, і від-

бувається зв'язок між СУ та ОУ.

ІС є неодмінною складовою в організації управління і містить

у собі такі основні частини:

1) сукупність економічних даних на відповідних носіях, орга-

нізованих певним способом;

2) методи, способи, технічні засоби й технології збирання, об-

робки, зберігання, пересилання інформації та її надання користу-

вачам.

Залежно від застосовуваних технічних засобів обробки інфо-

рмації розрізняють ручні, механізовані та, у разі використання ав-

томатів, насамперед ЕОМ, автоматизовані ІС (АІС).

Центральною ланкою комп'ютерної інформаційної системи

підприємства є бухгалтерська інформаційна система, де хроноло-

гічно і систематично накопичуються і оброблюються дані, пов'я-

зані з обліком, контролем, плануванням, аналізом і регулюванням.

На основі цих даних формується інформація про роботу підприєм-

ства, порівнюються фактичні показники і нормативні, формулю-

ються глобальні і локальні напрями діяльності, розроблюються

пропозиції по встановленню причин відхилень і коригуванню ре-

зультатів, здійснюється прогнозування ефективності політики уп-

равління підприємством.

При організації таких систем виникають проблеми, пов'язані з

сумісністю програмного забезпечення, безпекою інформації, неза-

лежністю від апаратних і програмних платформ, розмежуванням

доступу до інформаційних ресурсів.

Інформаційні системи, зокрема у фінансово-кредитних уста-

новах, належать до класу складних, тому для кожної такої системи

існує проблема декомпозиції, тобто поділу її на простіші складові

(елементи) та подання її у простішому вигляді як сукупності тих

25

чи інших (скажімо, якомога більших) її частин.

Будь-яка АІС поділяється на функціональну та забезпечувальну

частини (ФЧ та ЗЧ), які, у свою чергу, поділяються на простіші еле-

менти – підсистеми, котрі також припускають подальший поділ.

До складу забезпечувальної частини входять підсистеми тех-

нічного, математичного, лінгвістичного, правового, інформацій-

ного, організаційно-методичного та ергономічного забезпечення.

Технічне забезпечення КС – це комплекс взаємопов'язаних те-

хнічних засобів, призначених для автоматизованого збирання, на-

копичення, обробки, передачі, обміну та відображення облікової


Підсистема технічного забезпечення (ТЗ) складається з чоти-

рьох елементів.

1. Технічні засоби – комплекс технічних засобів (КТЗ), вико-

ристовуваних для одержання, вводу, підготовки, перетворення,

обробки, зберігання, реєстрації, виводу, відображення, викорис-

тання та передавання даних і реалізації керівних дій.

2. Методичні та керівні матеріали щодо КТЗ.

3. Технічна документація, що стосується КТЗ.

4. Персонал, який обслуговує КТЗ.

Підсистема математичного забезпечення (МЗ) являє собою

сукупність застосовуваних математичних методів, моделей і алго-

ритмів.

Підсистема програмного забезпечення (ПЗ) об'єднує програми

постійного користування (системні програми, пакети прикладних

програм (ППП), СУБД тощо).

Підсистема лінгвістичного забезпечення (ЛЗ) – це сукупність

мовних засобів для формалізації природної мови, опису інформа-

ції та інших елементів ІС.

Функціональна частина КІСП фактично є моделлю системи

управління об'єктом. Вона забезпечує прямий доступ і організує

децентралізовану обробку даних двома способами: обладнати ве-

лику ЕОМ виносними пультами і встановити їх на робочих місцях

користувачів-фахівців або встановити на зазначених робочих міс-

цях персональні комп'ютери. В обох випадках функціональними

елементами АІС є функціонально-спеціалізовані АРМ (ФСАРМ).

Отже, АРМ слід розуміти як цілком певний набір персональ-

них термінальних пристроїв, котрі завдяки залученню обчислюва-

льних потужностей великої ЕОМ дають змогу виконувати на ро-

26

бочому місці інформаційне обслуговування користувача-фахівця в

обсязі та режимі, які потрібні для виконання його виробничих

(службових) функцій. Можлива й інша інтерпретація: АРМ – це

сукупність ПК і спеціального програмного забезпечення, що зорі-

єнтоване на певну сферу використання і забезпечує безпосереднє

інформаційне обслуговування користувача-фахівця в потрібному і

достатньому для його діяльності обсязі та режимі.

Отже, ФЧ АІС є сукупністю функціонально-спеціалізованих

АРМ, перелік і кількість яких залежить від обраної технології та

поділу функцій між виконавцями. На практиці всі операції пов'я-

зані між собою єдиною технологією, котра зумовлена такими

чинниками: специфікою операцій; спеціалізацією окремих груп

працівників і підрозділів; поділом обов'язків між ними. Ці чинни-

ки й визначають конкретну множину ФСАРМ, число яких в АІС

різних установ є різним.

На закінчення зазначимо, що кожна АІС, незалежно від функ-

ціональних можливостей (останні можуть бути істотно різними:

від розв'язання однієї задачі або їх комплексу до виконання всієї

сукупності завдань щодо діяльності об'єкта) містить у собі всі го-

ловні структурні елементи. Так, у будь-якій АІС неодмінно прису-

тні функціональна та забезпечувальна частини, елементи техніч-

ного, програмного й іншого забезпечення.

Контрольні питання до теми

1. Загальна характеристика економічної інформації як об'єкта до-

сліджень.

2. Загальна характеристика фінансово-кредитної інформації як

об'єкта автоматизованої обробки.

3. Поняття і цілі створення ІС.

4. Принципи створення та функціонування ІС у фінансово-

кредитних установах. Додаткові вимоги до ІС.

5. Основна відмінність АІС у фінансово-кредитних установах від

АІС на виробничих об'єктах.

6. Структура ІC, функціональна та забезпечуюча частини компо-

ненти систем.'

27

Тема 2. Економічна інформація і засоби

її формалізованого опису

Програмна анотація. Структуризація економічної інформації.

Формалізоване подання економічної інформації. Класифікація і

кодування економічної інформації Рекомендована література

1. Антонюк В. А., Курков М. С. Інформаційні системи і технології у фінансах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – 140 с. 2. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і тех-нології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. –К.: Професіонал, 2006. – 432 с. 3. Ігор Литвин. Інформаційні технології в економіці. Навчальний по-сібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 296 с. 4. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. На-вчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – 324 с. 5. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посібник / Шквір В.Д., Завгородній А.Г., Височан О.С. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2003. – 268 с.

2.1. Структуризація економічної інформації

Структурою економічної інформації визначається її будова,

виділення тих чи інших елементів. Ці елементи називаються інфо-

рмаційними одиницями. Із простих інформаційних одиниць утво-

рюються складні. Структуру ЕКІ утворюють конкретні інформа-

ційні сукупності, які мають певний зміст і обробляють не еконо-

мічну інформацію взагалі, а її конкретні структурні елементи.

За структурним складом інформаційні елементи можна поді-

лити на реквізити, показники, документи, інформаційні масиви.

Елементарними неподільними одиницями економічної інфор-

мації є реквізити, що виражають певні властивості об'єкта.

На підставі показників заповнюються документи. Група одно-

рідних документів, об'єднаних за певною ознакою, створює інфо-

рмаційний масив.

Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу в стру-

ктурі економічної інформації можна вважати всю інформаційну

множину об'єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, уста-

28

нова тощо), його інформаційну базу (ІБ).

Найбільшими інформаційними одиницями (одиницями най-

вищого рангу) є ті, які співвідносяться передусім з поняттям об'є-

кта управління. За такий об'єкт у сфері економіки беруть народне

господарство та його ланки. Тому об'єктом управління вважають

галузь народного господарства, галузь промисловості, промислове

об'єднання (підгалузь), підприємство, комерційну структуру тощо.

З позицій підприємства уся сукупність інформації є одиницею

вищого рангу (рівня). Такою ж одиницею вищого рівня є сукуп-

ність інформації будь-якого іншого об'єкта управління. Ця одини-

ця відома під назвою інформаційна база (ІБ) відповідного об'єкта і

тлумачиться досить вільно. Крім об'єктів управління ними можуть

бути будь-які інші, наприклад, планування, облік і аналіз госпо-

дарської діяльності як функціональні управлінські роботи. Тому

доречно говорити і про їх інформаційну базу. Вона становить ос-

нову інформаційної системи будь-якого об'єкта, передусім об'єкта

управління, тому вона є частиною інформаційної системи (IC).

Крім інформаційної бази, інформаційна система містить ще й

організацію в реальних умовах, її зазначене функціонування. Не-

обхідно також розрізняти вживання понять "інформаційна база" і

"база даних". Інформаційна база притаманна всім без винятку об'-

єктам незалежно від рівня управлінської техніки. А ось поняття

бази даних (БД) пов'язується лише з організацією даних на прин-

ципах автоматизованої бази даних (АБД) і застосування ЕОМ. Ін-

формаційна база в умовах використання ЕОМ може бути побудо-

вана як єдина база даних або як сукупність кількох таких баз (що

особливо часто буває на практиці).

Щодо видів управління інформаційна база об'єкта (наприклад,

підприємства) поділяється на інформаційну базу того чи іншого

виду управління (наприклад, організаційно-економічного, соціа-

льного, технологічного). З позицій структурних підрозділів об'єк-

та управління, вирізняють ІБ його підрозділів (виробничих, коме-

рційних) за предметами та засобами праці.

Згідно з функціями управління розрізняють інформаційні бази

прогнозування, планування, обліку тощо. Отже, інформаційна ба-

за об'єкта поділяється на ряд підсистем, що розглядаються як об'-

єкт управління, тобто самостійні системи. Економічні показники

описують різні сутності як прості, так і складні. Кожна сутність

(предмет, процес, явище, об'єкт) має визначені властивості (вага,

29

габарити, ціна тощо). Сукупність зведень, що відображають певну

сутність, називають інформаційною сукупністю або складеною

одиницею інформації. Звичайно, інформаційна сукупність має іє-

рархічну структуру. Наприклад, "Дані про постачальника" вклю-

чають його "ПІП", "Адресу", "Номенклатуру товарів", "Умови по-

стачання", "Адреса" припускає "Поштовий індекс", "Місто" тощо.

З погляду логіки управління та розміщення даних на носіях

розрізняють логічну та фізичну структуру даних. Під логічною ро-

зуміють структуру, яка враховує погляд користувача (управлінця)

на дані, тобто таку, що будується на логіці управління, а не на йо-

го техніці. Як правило, вона багаторівнева і виділяти інформаційні

одиниці можна як з нижчого, так і з вищого рівня. Наприклад, для

логічних структур даних характерне таке відокремлення елементів

даних:

Елементи логічної структури даних

Символ Реквізит Показник

Інформаційна база Інформаційний потік Масив

Інформаційні підсистеми

Інформаційна система

Символ – це елемент даних, який не має змісту. Це елемента-

рний сигнал інформації (літера, цифра, знак).

Ступінь деталізації інформаційної сукупності кінцева. Міні-

мальна, неподільна за змістом структурна сукупність ЕКІ одержа-

ла назву реквізит.

Під час автоматизованої обробки даних часто вживають сино-

німи поняття «реквізит»: «елемент даних», «поле», «ознака», «ат-

рибут», «змінна».

Кожний показник складається із реквізитів.

Реквізити документів – сукупність формальних елементів у

складі документа, відсутність яких позбавляє угоду або документ

юридичної чинності; обов'язкові дані, передбачені діючими пра-

вилами або законами для документів, без яких вони не можуть бу-

ти підставою для здійснення операцій. Хоча реквізит є основним

елементом економічної інформації (дата, сума, найменування),

узятий окремо він не має економічного змісту. Реквізит (або атри-

бут) – це інформаційна сукупність найнижчого рангу, яка не під-

лягає поділу на одиниці інформації. Реквізити класифікують:

30

за характеристикою властивості;

за тимчасовістю;

за стабільністю;

за відображенням;

за призначенням.

Рис. 4. Типи реквізитів

Тип реквізиту визначається тим, які властивості об'єкта він

може відбивати. Розглядають цифрові, текстові та логічні типи.

Цю сукупність реквізитів називають обов'язковою.

Реквізити цифрового типу характеризують кількісні властиво-

сті об'єкта, що їх дістають у результаті обчислень або вимірювань

(об'єм продукції, ціну тощо). Реквізити числового типу називають

ще реквізитами-основами, або кількісними атрибутами. Реквізит-

основа розкриває абсолютне або відносне значення реквізиту-

ознаки.

Реквізити текстового типу виражають, як правило, якісні вла-

стивості й характеризують обставини, за яких відбувався той чи

інший процес або було здобуто ті чи інші значення кількісних ат-

Реквізити

За

характе-

ристикою

властивості

За

тимча-

совістю

За

стабіль-

ністю

За

відобра-

женням

За

призначенням

Підстава

Ознака

Обов’я-

зкові

Необо-

в’язкові

Постій-

ні

Змінні

Текстові

Цифрові

Текстово-

цифрові

Спеціальні

Додаткові

Групувальні

31

рибутів (час або місце дії, П.І.П. виконавця тощо), Якщо реквізит

описує якісну властивість інформації, то його називають реквізи-

том-ознакою. Реквізит-ознака відбиває якісні властивості сутності

і характеризує обставини, за яких відбувався той чи інший госпо-

дарський процес.

Реквізит-основи подаються лише числами, їх одержують в

процесі збору і обробки інформації. Лише за допомогою сукупно-

сті реквізитів-ознак, реквізитів-основ є можливість одержати пот-

рібну інформацію.

Реквізити-основи і реквізити-ознаки мають різне призначення

в процесі обробки інформації: над реквізитами-основами викону-

ються арифметичні операції, над реквізитами-ознаками – логічні.

Реквізити логічного типу, або бульові, набувають лише двох

значень: «істина» чи «хибність». Вони відбивають такі властивості

об'єкта, які по суті можна поділити на дві протилежні групи.

Однорідні інформаційні сукупності реквізитів, об'єднані спі-

льним змістом, утворюють інформаційний масив (ІМА).

Отже, залежно від мети та методів організації даних до струк-

туризації ЕКІ можливі різні підходи. Проте в будь-якому разі ана-

ліз і синтез економічної інформації взаємопов'язані і базуються на

утворених структурних одиницях, оскільки аналізувати можна

лише те, що було виокремлено.

Реквізити, які описують події, але в документі не зазначені,

називають необов'язковими. Постійні реквізити використовуються

в процесі обробки інформації протягом тривалого періоду. До них

належать коефіцієнти, нормативні дані, розцінки. Змінні реквізити

беруть одноразову участь у процесі перетворення інформації. До-

відкові реквізити характеризують основи (дата, відділення, фірма),

а згруповані – обмежують зміст основ (табельний номер 001, но-

менклатурний номер 012345). За допомогою цих реквізитів після

логічної та арифметичної інформації одержують показники у ви-

гляді підсумків. До спеціальних відносять реквізити, застосування

яких обумовлено технологією машинної обробки інформації.

Розрізняють форму і значення реквізитів. Форма реквізиту ви-

являється в його назві (наприклад, професія, сума), а значення ре-

квізиту "професія" – це назва конкретної професії (наприклад,

апаратник, ливарник, зварювальник тощо).

32

Моделі даних

В основі організації бази даних лежить модель даних, за до-

помогою якої можна представити множину даних та описати вза-

ємозв'язок між ними. Взаємозв'язки можуть бути різних видів:

один до одного, один до багатьох, багато до одного, багато до ба-

гатьох (рис. 5).

Рис. 5. Види зв'язків у моделях БД

Зв'язок (1:1) припускає, що в кожен момент часу кожному

елементу даних А відповідає лише одне значення елементу даних

В. Наприклад: робітник отримує зарплату і лише одну.

Зв'язок (1: ∞) означає, що будь-якому значенню елементу А

відповідає більше одного значення елементу В. Наприклад, у бу-

динку проживає багато мешканців.

Зв'язок (∞: 1) припускає, що в кожен момент часу множині

значень А відповідає лише одне значення В. Наприклад, декілька

студентів входять до складу однієї студентської групи.

Зв'язок (∞ : ∞) вказує на те, що множині значень елементу А

відповідає багато значень елементу В. Наприклад, заняття у сту-

дентів ведуть багато викладачів.

2.2. Формалізоване подання економічної інформації

У разі автоматизованої обробки ЕКІ з допомогою ЕОМ важ-

ливого значення набуває формалізація подання ЕКІ. Для викорис-

тання ЕОМ неодмінно слід формалізувати подання інформаційних

структур (атрибутів, повідомлень, показників, інформаційних ма-

сивів) та їх перетворень, тобто задати алгоритми.

Робітник 1

А ∞

Студенти∞

∞ Мешканці Будинок 1

А 1 ∞ В А 1

1 В

1 Зарплата

1 Група

А ∞

Студенти ∞

∞ В

∞ Викладачі

1 В

33

Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом ЕКІ,

то перш ніж розпочинати автоматизовану обробку даних, необхід-

но формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують, здебіль-

шого користуючись таблицею з такими графами: «Назва реквізи-

ту», «Позначення», «Тип», «Довжина», «Кількість знаків після

коми», «Ідентифікатор».

Розглянемо приклад формалізованого подання показника, ко-

трий задається документом «Платіжне доручення» і визначає су-

му, яка перераховується з рахунка клієнта (платника) відповідного

банку на рахунок іншого клієнта (отримувача) того самого чи ін-

шого банку (як оплата за куплені товари або надані послуги).

Задамо реквізити цього показника з допомогою таблиці

(табл.1).

Таблиця 1

Подання економічної інформації

№

п/п Назва реквізиту

Позна-

чення Тип

Довжина

символів

Знаків

після

коми

Ідентифіка-

тор

1 2 3 4 5 6 7

1 Сума платежу W Кількісний 16 2 SUM

2 Номер рахунка

платника а Якісний 14 немає NRP

3 Код банку плат-

ника p Якісний 6 – KBP

4 Номер рахунка

одержувача b Якісний 14 – NRO

5 Код банку оде-

ржувача o Якісний 6 – KBO

6 Номер платіж-

ного доручення h Якісний 5 – NPD

7 Дата документа d Якісний 6 – DPD

Якщо використати для реквізитів відповідні позначення і ви-

значити їх тип (графи 3, 4), то первинний показник можна записа-

ти у вигляді Wapbohd, що визначає суму W, яка була перерахована

з рахунка а в банку р на рахунок b в банку о згідно з документом

«Платіжне доручення» за номером h від дати d.

Якщо у формалізованому запису первинного показника вико-

наємо підсумовування за реквізитом h (номер документа), отриму-

ємо новий – він буде похідним – показник такого вигляду:

Wapbod = ∑Wapbohd

34

Якщо для реквізитів визначити їх довжину і проставити в таб-

лиці значення довжини та ідентифікатори (графи 5 – 7), що відпо-

відають цим реквізитам, то можна говорити про введення даних у

ЕОМ, формування масивів, зберігання даних на машинних носіях

і їх подальшу обробку.

Одержаний показник визначатиме суму, що її перераховано з

рахунку "а" на рахунок "b" за всіма документами (дорученнями)

даного дня "d". Аналогічно можна отримати і інші похідні показ-

ники. Якщо для реквізитів визначити їх довжину і проставити в

таблиці значення довжини та ідентифікатори, що відповідають

цим реквізитам, то можна говорити про введення даних в ЕОМ,

формування масивів, зберігання даних на машинних носіях і їх

подальшу обробку.

Оскільки записи масиву є сукупністю реквізитів, то набір рек-

візитів (W, а, р, b, о, h, d) також можна розглядати як запис інфор-

маційного масиву "оплачених доручень" з іменем, наприклад,

MAPLD. Довжина запису такого масиву дорівнюватиме сумі дов-

жин реквізитів, які входять до нього, і становитиме 67 символів.

Умовно структуру такого масиву можна подати у вигляді

W/(SUM) a/(NRP) Р/(КВР) b/(NRO) о/(КВО) h/(NPD) d/(DPD)

Множину значень будь-якого проміжного показника, напри-

клад, Wapbo, можна подати також як масив, утворений сумами,

перерахованими з рахунку "а" в банку "р" на рахунок "Ь" в банку

"о" за період від "dl" до "d2" з іменем, наприклад MAPL. Його

структуру можна записати у вигляді

W/(SUM) a/(NRP) Р/(КВР) b/(NRO) о/(КВО)

Масив MAPL має п'ять полів (реквізитів), а довжина його за-

пису 56 знаків.

Такими діями задачу отримання множини значень проміжного

показника Wapbo з множини значень первинного показника

Wapbohd можна звести до задачі побудови масиву MAPL із пер-

винного масиву MAPLD.

Подання ЕКІ на носіях

Будь-яка інформація, зокрема й економічна, повинна бути

35

якось і на чомусь зафіксована. Матеріальною основою для запису

ЕКІ здебільшого є папір. Проте це можуть бути й інші матеріальні

чи технічні засоби.

Розрізняють первинне і вторинне подання інформації. Запису-

вання даних, які вже пройшли первинну реєстрацію, є їх вторин-

ним поданням.

Досі найпоширенішою є реєстрація ЕКІ на паперовій основі у

формі документа (паперовий документ). Носіями інформації є та-

кож технічні засоби (ТЗ), такі як ЕОМ і спеціалізовані ТЗ відо-

браження інформації. Особливо велике значення мають дисплейні

засоби, роль яких дедалі зростає з використанням персональних

комп'ютерів (ПК) і діалогового режиму обробки. Якщо у великих

ЕОМ на дисплеях, як правило, відображався результат обробки

або режим роботи ЕОМ, то на дисплеях ПК може відображатись

повний технологічний процес розв'язування задачі, починаючи із

вводу первинних даних і закінчуючи видачею проміжних і резуль-

туючих даних.

Нині з'являються численні нові види носіїв і, відповідно, нові

способи подання інформації. Так, у банківській справі застосову-

ються магнітні картки та смарт-картки. Інформація, записана на

таких картках, якщо вони використовуються як електронні гаман-

ці, має вартість у буквальному розумінні слова.

2.3. Класифікація і кодування економічної інформації

Для того, щоб забезпечити організацію та формалізоване по-

дання ЕКІ, її пошук і обробку, а також для скорочення обсягів обро-

блюваних даних, потрібна їх попередня класифікація і кодування.

У процесі кодування об'єктам класифікації та їх групам прис-

воюють цифрові, буквені або цифрово-буквені позначення – так

звані коди. Отже, код – це знак або сукупність знаків, застосову-

ваних для позначення об'єктів класифікації та їх класифікаційних

угруповань. Сукупність методів і правил кодування класифікацій-

них угруповань і об'єктів класифікації даної множини становить

систему кодування.

Кодування широко застосовується під час автоматизованої

обробки інформації у фінансово-кредитних установах. При цьому

кодуються не лише об'єкти, а й самі процеси та операції

Класифікація – це поділ множини об'єктів на підмножини за їх

схожістю або згідно з певними методами.

36

Класифікатор – це документ, що являє собою зібрання кодів і

найменувань класифікаційних об'єктів та їх угруповань. Позиція

класифікатора містить, як правило, найменування об'єкта і його

код.

Об'єкт класифікації – це елемент класифікаційної множини,

що має ті чи інші властивості, так звані ознаки класифікації, за

якими класифікуються об'єкти.

Класифікатор може бути призначений:

а) для первинного кодування об'єктів, процесів і т. ін. під час

підготовки даних для машинної обробки. У такому разі він вико-

ристовується як довідник, а отже, упорядковується здебільшого за

найменуванням об'єктів;

б) для автоматизованої обробки даних. Тобто йдеться про за-

стосування класифікатора під час внутрішньо машинної обробки

даних, їх видачі користувачеві і т. ін. Упорядковані такі класифі-

катори найчастіше за кодами об'єктів;

в) для передавання інформації каналами зв'язку.

За сферою дії розрізняють класифікатори:

а) особисті – особистого користування;

б) локальні – використовувані під час розв'язування задачі чи

комплексу задач у системі;

в) галузеві – застосовувані в установах та на підприємствах

однієї галузі;

г) загальнодержавні – обов'язкові для використання в усіх ус-

тановах та на підприємствах держави.

На рівні держави існує єдина система класифікації та коду-

вання техніко-економічної інформації (ЄСКК ТЕІ). Уся множина

класифікаторів ЄСКК ТЕІ поділяється на чотири групи:

1) класифікатори ресурсів;

2) класифікатори предметів праці і діяльності;

3) класифікатори структури народного господарства та адмі-

ністративно-господарського управління;

4) класифікатори управляючої інформації, одиниць вимірю-

вання, документів і т. ін.

Зауважимо, що існує стійка тенденція проникнення класифі-

кації та кодування в різні сфери людської діяльності. Це, скажімо,

кодування продукції й товарів згідно з єдиною системою штрих-

кодів, запровадження реєстраційних номерів для автотранспорту

та іншої техніки, номерів паспортів, реєстраційних номерів плат-

37

ників податків і т. ін. Більш того, завдяки кодуванню і створенню

єдиної електронної мережі передавання й обробки інформації

принципово з’являється можливість лише один раз ідентифікувати

особу в системі, а далі виконувати обмін даними за її кодом у різ-

них функціональних системах – медичних, адміністративних ви-

робничих, юридичних і т. ін.

Поняття та основні системи класифікації

Для того щоб забезпечити організацію та формалізоване подан-

ня ЕКІ, її пошук і обробку, а також для скорочення обсягів оброб-

люваних даних, потрібна їх попередня класифікація і кодування.

Сукупність методів і правил класифікації та її результат ста-

новлять систему класифікації.

До основних систем класифікації ЕКІ належать ієрархічна,

фасетна і змішана.

Ієрархічна система класифікації (ІСК) (рис. 6) – це система,

в якій поділ множини об'єктів на підмножини виконується послі-

довно згідно із заданими ознаками. Тобто первинна множина об'є-

ктів спочатку поділяється на підмножини, утворені за однією

ознакою, котра може набувати різних значень. Далі кожна здобута

підмножина поділяється на групи за значеннями наступної ознаки.

Ці групи, у свою чергу, поділяються на підгрупи за наступними

ознаками і т.д. Отже, між виділеними групами об'єктів установлю-

ється певна ієрархія. При цьому кожна підмножина (об'єкт) нале-

жить лише одній вищій множині.

Рис. 6. Ієрархічна система класифікації

Цех №3 Цех №2

Бригада 1 Бригада 2 Бригада 1 Бригада 2

Цех №1

Підприємство

38

ІСК характеризується глибиною, тобто кількістю ступенів по-

ділу первинної множини, або, що те ж саме, кількістю заданих оз-

нак класифікації. ІСК притаманні простота, наочність, логічність

побудови, пристосованість до ручної обробки. Проте ця система

не позбавлена й недоліків. Насамперед це жорсткість структури

(через фіксованість ознак і порядку їх розміщення), складність

включення нових ознак, необхідність великого резерву місткості.

Фасетна класифікація (рис. 7) полягає в паралельному поділі

множини об'єктів на незалежні підмножини (класифікаційні угру-

повання).

Рис. 7. Фасетна система класифікації

Послідовність створення класифікаційних угруповань зада-

ється фасетною формулою Ф = (ф1, ф2,... фn). Об'єкти відбирають

у підмножини згідно з наявністю ознак, заданих фасетною форму-

лою, тому одні й ті самі об'єкти можуть входити до різних підм-

ножин Хі. Наприклад:

XI = (Ф1,Ф2,...)

Хп = (Ф1,Ф2).

Переваги фасетної системи класифікації полягають у гнучкості

її структури, можливості включення нових фасет і виключення ста-

рих. До недоліків такої системи можна віднести нетрадиційність і

складність її використання в разі ручної обробки даних і недостат-

ньо повне використання місткості з огляду на те, що багато можли-

вих комбінацій фасет не мають практичного застосування.

Змішана система класифікації передбачає використання

обох згаданих щойно систем.

Зауважимо, що в ієрархічній системі класифікації на будь-

якому рівні підмножини елементів не повинні перетинатися, а су-

ма елементів усіх множин кожного рівня дорівнює кількості еле-

ментів первинної (початкової) множини. Для фасетної системи

обов'язковим є не повторюваність ознак.

Кодування інформації в КСБО

Бригада 1

Чоловіки Жінки

39

Кодування інформації – це процес перетворення деяких ін-

формаційних повідомлень в комбінації із дискретних сигналів.

Кожна комбінація записується у вигляді послідовності елеме-

нтів кодової комбінації. Як такі елементи в інформаційних прист-

роях використовують: рівні потенціалів на виводах електронних

ключів, одиничні імпульси постійного струму (відео імпульси),

величину і полярність постійного магнітного поля і ін., які сприй-

маються згідно з деякою домовленістю, як одиниці і нулі.

Код – це система символів, що відображають повідомлення в

даному алфавіті.

ПРИКЛАД Найпростіший спосіб кодування полягає у форму-

ванні і передачі послідовності одиничних імпульсів постійного

струму, а для одержання інформації, наприклад, про значення вели-

чини, що вимірюється необхідно перерахувати всі імпульси послі-

довності в спеціальному пристрої, який називається лічильником.

Біт – найменша дискретна одиниця даних, яку може обробля-

ти комп'ютер, має значення 0 або 1.

Комп'ютерні електронні схеми представляють 0 та 1 включе-

ним (логічний нуль) або виключеним станом (логічна одиниця).

Кожне таке значення називається бітом, воно є найменшою

одиницею даних, які обробляє комп'ютер. Біт найкоротша дискре-

тна величина. Вона не може відтворювати інші дані.

Вісім згрупованих бітів називаються байтом.

Байт дозволяє розробити достатньо комбінацій, щоб присвоїти

унікальний код кожному друкованому символу: такому як числа

від 0 до 9, прописні та заголовні літери, розділові знаки, спеціаль-

ні та інші символи, а також іноземні літери.

Для представлення даних в ЕОМ в основному використову-

ється бінарне кодування. Для представлення символів мови ЕОМ

використовують комбінаторні (нечислові) бінарні коди, котрі не

можна додавати і проводити з ними інші арифметичні дії. Комбі-

нації таких кодів визначаються законами теорії з'єднань (комбіна-

торики), і для різних інформаційних систем і пристроїв в даний

час стандартизовані.

Таким чином, мінімальною адресованою одиницею інформації

прийнятий байт, який складається з восьми біт (двійкових розрядів).

Кодування в загальному випадку є представлення засобами

одного алфавіту букв іншого алфавіту.

Внутрішнім алфавітом ЕОМ для представлення даних є так

40

званий байтовий алфавіт G, який представляє собою об'єднання

всіх розглянутих раніше алфавітів: латинський, англійський, ро-

сійський.

Числові бінарні коди, на відміну від комбінаторних, несуть у

собі кількісну інформацію і можуть бути використані при вико-

нанні різних математичних операцій: додавання, множення, а та-

кож при функціональних перетвореннях і т.д. Серед числових бі-

нарних кодів розрізняють прості бінарні і бінарно-десяткові.

Для представлення економічної інформації в ЕОМ використо-

вують шифри. Шифр – це скорочене буквене, буквено-цифрове і

цифрове (умовне) позначення окремої позиції (назви) тої чи іншої

номенклатури інформаційної сукупності. Метою шифрування є

представлення інформації в зручному вигляді для проведення з

нею арифметичних і логічних операцій. Економічну інформацію

при комп'ютерній обробці шифрують за допомогою цифр і букв.

Без шифрування інформацію було б практично неможливо згру-

пувати за певними ознаками і виконати ті чи інші процедури її об-

робки. Тому розробці раціональних шифрів при проектуванні ав-

томатизованих систем обробки економічної інформації приділя-

ється особлива увага. Застосування шифрів при обробці економіч-

ної інформації знижує її трудомісткість, сприяє процесу групу-

вання даних, прискорює запис інформації на її носіях тощо.

Під час автоматизованої обробки ЕКІ, особливо в системах об-

робки фінансово-кредитної інформації, важливо контролювати пра-

вильність кодів, коли дані передаються, вводяться з первинних до-

кументів та обробляються. Тому в АІС намагаються забезпечити ав-

томатизований та автоматичний контроль правильності кодів.

Автоматизація контролю правильності кодів базується здебі-

льшого на використанні методу контрольних чисел або, точніше,

контрольних розрядів. Суть цього методу полягає в тому, що до

контрольованого коду включають додаткове число (розряд), зна-

чення якого можна обчислити за певним алгоритмом, знаючи ре-

шту розрядів цього самого коду. Тобто цей розряд є певною функ-

цією інших розрядів коду Кр = Ф (X1, Х2,... Хп).

Автоматичне обчислення значення контрольного розряду і йо-

го порівняння з переданим або введеним значенням і забезпечує

контроль правильності передачі або вводу інших розрядів коду.

Зауважимо, що фактично на цьому самому принципі ґрунту-

ється система контролю правильності вводу документів із викори-

41

станням контрольних сум. Контрольна сума документа під час йо-

го підготовки до вводу обчислюється простим арифметичним під-

сумовуванням усіх числових даних, які вводитимуться в ЕОМ, і

вводиться в ЕОМ поряд з іншими даними. Після вводу всіх даних

документа ЕОМ автоматично обчислює контрольну суму введе-

них даних і порівнює її із уведеною контрольною сумою. У разі,

коли введена та обчислена контрольні суми збігаються, документ

вважається введеним правильно. У противному разі при вводі да-

них документа або його контрольної суми припустилися помилки;

можливо також, що при підготовці документа до вводу зазначену

суму було обчислено неправильно. Аналогія з використанням ко-

нтрольного розряду тут очевидна.

Фактично на цьому самому принципі побудовано систему конт-

ролю правильності «електронних повідомлень» у разі їх передаван-

ня з використанням «електронно-цифрового підпису» (ЕЦП). ЕЦП

також являє собою певну функцію від даних самого повідомлення

(останнє може містити й текстову інформацію) і від додаткового па-

раметра – «ключа», який задається при накладанні підпису.

Переданий разом із повідомленням ЕЦП дає змогу в пункті його

прийому організувати перевірку цілісності повідомлення: «обчисли-

ти» новий ЕЦП і порівняти його з отриманим підписом. При цьому

вважається, що так само, як і у випадку із контрольним числом,

отримувач повідомлення знає не лише функцію (алгоритм) «обчис-

лення» підпису, а й значення ключа. (Зрозуміло, що коли алгоритм

один і той самий, а ключі різні, різними будуть і ЕЦП).

Класифікатором називається сукупність окремих номенклатур,

що побудовані за певною системою кодування. Позначення позиції

класифікатора за допомогою умовного символу – це шифр (код).

Системи кодування бувають літерні, цифрові і літерно-

цифрові (при автоматизації облікових робіт найбільш доцільно

використовувати цифрові). На практиці найбільш розповсюдже-

ними є наступні системи кодування: порядкова, серійна, десятко-

ва, шахова, натуральна (повторення) і комбінована.

Порядкова система кодування базується на порядковому та

послідовному методах кодування. Позиціям згрупованої номенк-

латури присвоюються коди в порядку зростання номерів: 1,2,3...

Переваги системи в малозначності кодів, простоті побудови, лег-

кості запам’ятовування. Недоліком порядкового кодування є те,

що при доповненні номенклатури новими позиціями шифри роз-

42

міщуються з порушенням початкове встановленого класифікатора.

Крім того, при вибутті окремих позицій порушується порядок ро-

зміщення шифрів.

Серійна система кодування є різновидом порядкової але для

кожного угруповання виділяється серія номерів із запасом. Серійна

система до останнього часу була однією з найпоширеніших, що по-

яснюється її економічністю (охоплює позиції номенклатури і має

мінімальний розмір номерів) і легкістю побудови коду. Серія номе-

рів, як правило, повинна закінчуватися цифрою 9 (для кращого за-

пам'ятовування). До недоліків відноситься важкість запам'ятовуван-

ня шифрів і складність шифровки номенклатур, які мають багато

призначень, так як значно розширюється серія вільних номерів.

Десяткова система кодування є різновидом порядкової та се-

рійної систем, але серії кодових позначень виділяються для пев-

них угруповань кратними одиниці з нулями – 10, 100 і т.д. до пе-

реваг десяткової (позиційної) системи кодування належать логіч-

ність структури, чітке виділення кожної ознаки номенклатури, ле-

гкість запам'ятовування і зручність використання для групування

за окремими ознаками, а до недоліків – довжина коду.

Шахова система кодування є різновидом десяткової, але вико-

ристовується при наявності двозначної номенклатури. При шахо-

вому кодуванні кожен шифр характеризує дві позиції: старшої

ознаки і меншої. Для зручності використання такий код доцільно

будувати у вигляді таблиці шахової форми (по горизонталі розмі-

щені позиції однієї ознаки, по вертикалі іншої).

При натуральній системі кодування будується класифікатор

розмірів матеріалу, змінності, відстані тощо, оскільки код є наоч-

ним і легко запам'ятовується. Основним недоліком є важкість вне-

сення змін.

Комбіновані коди є найбільш гнучкою системою шифрування,

саме тому вони отримали досить значне розповсюдження: так бу-

дується, наприклад, класифікатор замовлень матеріальних ціннос-

тей за розгорнутою номенклатурою.

У процесі кодування об'єктам класифікації та їх групам прис-

воюють цифрові, буквені або цифрово-буквені позначення – так

звані коди. Отже, код – це знак або сукупність знаків, застосову-

ваних для позначення об'єктів класифікації та їх класифікаційних

угруповань. Сукупність методів і правил кодування класифікацій-

них угруповань і об'єктів класифікації даної множини становить

43

систему кодування.

Кожний код характеризується алфавітом, основою і структу-

рою. Алфавіт коду – це сукупність знаків, використовуваних для

його створення. Основа коду – це число знаків у цьому алфавіті.

Структура коду визначає його склад і послідовність розміщення

знаків у ньому.

Алфавіт і основа коду, якщо задано структуру, визначають мі-

сткість коду, тобто кількість об'єктів, які можуть бути закодовані

цим кодом без порушення його структури.

Існують чотири системи кодування економічної інформації.

(табл. 2).

Таблиця 2

Системи кодування економічної інформації

Прізвище

Системи кодування

Порядкова Серійно-

порядкова

Послідов-

на

Паралель-

на

1. Антонов 01 101 101 101

2. Герасімова 02 209 201 202

3. Зінченко 03 210 202 203

4.Петров 04 102 102 104

… … … … …

24. Федорова 24 217 217 224

25. Шкуркова 25 108 108 225

26. Якова 26 218 218 226

1. Порядкова, або реєстраційна, система створення коду із чи-

сел натурального ряду. Алфавіт цього коду становлять числа

0,1,...,9; основа коду а дорівнює 10.

2. Серійно-порядкова система створення коду з чисел натура-

льного ряду та закріплення серій (діапазонів) кодів за об'єктами з

однаковими ознаками.

3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів

послідовно розміщених класифікаційних угруповань, здобутих у

результаті застосування ієрархічної системи класифікації.

4. Паралельний метод утворення коду з кодів незалежних

угруповань, здобутих у разі застосування фасетної класифікації.

Кодування широко застосовується під час автоматизованої

обробки інформації у фінансово-кредитних установах. При цьому

кодуються не лише об'єкти, а й самі процеси та операції обробки,

44

технології, моделі і т. ін.

У разі внутрішньо машинної обробки маніпулюють, як прави-

ло, кодами, і лише тоді, коли дані видаються користувачеві, інфо-

рмація подається в розшифрованому вигляді. Завдяки такому під-

ходу вдається істотно зменшити обсяги даних, а отже, і час їх об-

робки.

Поряд із кодуванням ЕКІ застосовують і шифрування даних

(інформації), але не з метою спростити їх обробку (шифрування як

технологічна операція під час обробки даних у цілому ускладнює

процес обробки і збільшує загальні витрати часу за рахунок опе-

рацій шифрування і розшифрування даних), а для того, аби прихо-

вати зміст інформації.

Коли йдеться про автоматизовану обробку інформації, коди

мають забезпечувати:

1) розв'язання всіх задач за мінімальної довжини коду;

2) єдність кодів для всіх задач, усіх комплексів, підсистем і рі-

внів управління;

3) інформаційні зв'язки для взаємопов'язаних систем;

4) можливість автоматичного контролю за його правильністю.

Розробка кодів, методи контролю за їх правильністю Кодувати об'єкти та їх угруповання, тобто створювати й про-

ставляти коди можна різними способами: вручну, друкарським

способом, автоматизовано (з допомогою ЕОМ), за допомогою

спеціального обладнання.

Щоб спроектувати код, потрібно:

а) визначити сукупність об'єктів, які мають кодуватися:

б) вибрати системи класифікації та кодування;

в) визначити довжину (значність) коду та описати його струк-

туру.

Під час автоматизованої обробки ЕКІ, особливо в системах об-

робки фінансово-кредитної інформації, важливо контролювати пра-

вильність кодів, коли дані передаються, вводяться з первинних до-

кументів та обробляються. Тому в АІС намагаються забезпечити ав-

томатизований та автоматичний контроль правильності кодів.

Автоматизація контролю правильності кодів базується здебі-

льшого на використанні методу контрольних чисел або, точніше,

контрольних розрядів. Суть цього методу полягає в тому, що до

контрольованого коду включають додаткове число (розряд), зна-

45

чення якого можна обчислити за певним алгоритмом, знаючи ре-

шту розрядів цього самого коду. Тобто цей розряд є певною функ-

цією інших розрядів коду Кр = Ф (X1, Х2,... Хп).

Автоматичне обчислення значення контрольного розряду і йо-

го порівняння з переданим або введеним значенням і забезпечує

контроль правильності передачі або вводу інших розрядів коду.

Зауважимо, що фактично на цьому самому принципі ґрунту-

ється система контролю правильності вводу документів із викори-

станням контрольних сум. Контрольна сума документа під час йо-

го підготовки до вводу обчислюється простим арифметичним під-

сумовуванням усіх числових даних, які вводитимуться в ЕОМ, і

вводиться в ЕОМ поряд з іншими даними. Після вводу всіх даних

документа ЕОМ автоматично обчислює контрольну суму введе-

них даних і порівнює її із уведеною контрольною сумою. У разі,

коли введена та обчислена контрольні суми збігаються, документ

вважається введеним правильно. У противному разі при вводі да-

них документа або його контрольної суми припустилися помилки;

можливо також, що при підготовці документа до вводу зазначену

суму було обчислено неправильно. Аналогія з використанням ко-

нтрольного розряду тут очевидна.

Фактично на цьому самому принципі побудовано систему ко-

нтролю правильності «електронних повідомлень» у разі їх пере-

давання з використанням «електронно-цифрового підпису»

(ЕЦП). ЕЦП також являє собою певну функцію від даних самого

повідомлення (останнє може містити й текстову інформацію) і від

додаткового параметра – - «ключа», який задається при накладан-

ні підпису.

Переданий разом із повідомленням ЕЦП дає змогу в пункті

його прийому організувати перевірку цілісності повідомлення:

«обчислити» новий ЕЦП і порівняти його з отриманим підписом.

При цьому вважається, що так само, як і у випадку із контроль-

ним числом, отримувач повідомлення знає не лише функцію (ал-

горитм) «обчислення» підпису, а й значення ключа. (Зрозуміло,

що коли алгоритм один і той самий, а ключі різні, різними будуть

і ЕЦП).

Штрихове кодування. Одним із найсучасніших методів фор-

малізації інформації є штрихове кодування. Воно ґрунтується на

принципі двоїстої системи обчислення і використанні методу оп-

тичного читання. Штрихове кодування – це спосіб побудови коду

46

за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих

смужок (штриховий код – це послідовність 0 та 1. Широким ліні-

ям і широким проміжкам привласнюється логічне значення 1, ву-

зьким – 0). Існує декілька видів штрихових кодів, а саме:

• UPC – універсальний товарний код (створений і застосову-

ваний у США) ;

• EAN – товарний код (створений в Європі на базі UPC. Від-

повідає назві Європейської асоціації товарної нумерації, яка набу-

ла статусу Міжнародної організації – EAN INTERNATIONAL.

Україна вступила до асоціації 1994 року) ;

• UCC/EAN – єдиний стандартизований штриховий код (ство-

рений об'єднаними зусиллями організацій США і Канади).

За видами розрізняють такі штрихові коди: UPC-12, EAN-13,

EAN-8, UCC/EAN-128 (Code-39).

EAN-8 – восьми розрядний код, використовується для коду-

вання малогабаритних пакувань. Структура коду така:

ХХХ – країна – виробник товару,

ХХХХ – код продукту

X – остання (контрольна) цифра.

UPC-12 є дванадцяти розрядним кодом, в якому виокремлю-

ють: ознаку системи нумерації (перша цифра коду), номер вироб-

ника (наступні п'ять цифр), код продукту (цифри з сьомої до оди-

надцятої) і контрольне число (остання цифра коду). У наведеному

прикладі 3 – код лікарських препаратів США; 00025 – код вироб-

ника; 00234 – код продукту; 9 – це контрольний тринадцяти роз-

рядний код, у структурі якого перші три цифри позначають краї-

ну-виробника товару (код України – 482), наступні чотири циф-

ри – код підприємства-виробника; потім п'ять цифр – код товару;

остання цифра є контрольною.

У наведеному прикладі 460 – код країни (Росія) ; 0023 – код

виробника; 10012 – код товару, 9 – контрольне число.

Мета штрихового кодування полягає у відображенні таких ін-

формаційних ознак товару, які забезпечують реальну можливість

контролю за рухом товару до споживача.

В Україні штрихове кодування почало впроваджуватися в

сфері торгівлі. Але на міжнародному рівні штрихові коди застосо-

вуються в обліку, митному контролі, у сфері пенсійного забезпе-

чення, охорони здоров'я, соціального страхування, при працевла-

штуванні тощо (електронний довідник ООН станом на 1 січня

47

1997 року).


1. Одиниці виміру економічної інформації.

2. Фінансово-кредитна інформація та її властивості.

3. Особливості фінансово-кредитної інформації, структура, оцін-

ка, форми подання та відображення.

4. Засоби формалізованого опису та моделювання обробки фінан-

сово-кредитної інформації. 5. Основні структурні одиниці економічної інформації.

6. Елементарні структурні одиниці економічної інформації.

7. Складні структурні одиниці економічної інформації.

8. Показники, завдання первинних і вторинних показників.

9. Формалізоване завдання атрибутів.

10. Показники і повідомлення, визначення та завдання.

11. Інформаційний масив та його характеристика.

12. Формалізоване завдання первинних і вторинних показників.

13. Класифікатори економічної інформації. Види класифікаторів за

сферою дії.


призначенням.

15. Єдина система класифікації та кодування техніко-економічної

інформації, її складові.

48

Тема 3. Інформаційні технології оброблення

економічної інформації

Програмна анотація. Поняття „інформаційної технології” в

економіці. Комп'ютер і програма. Електронні обчислювальні ме-

режі та їх призначення. Види електронних мереж. Поняття та

загальна класифікація програмного забезпечення. Рекомендована література


3.1. Поняття „інформаційної технології” в економіці Технологія в широкому розумінні слова – наука про виробни-

цтво матеріальних благ, яка включає в себе три аспекти: інформа-

ційний, інструментальний і соціальний.

У вузькому промисловому розумінні технологія – послідов-

ність дій над предметом праці з метою одержання кінцевого про-

дукту.

Поняття "інформаційна технологія" виникло в XX ст. у проце-

сі становлення інформатики. Особливістю інформаційних техно-

логій є те, що в них і предметом і продуктом праці є інформація, а

знаряддями праці – засоби обчислювальної техніки та зв'язку. Ін-

формаційна технологія як наука про виробництво інформації ви-

никла тому, що інформація стала розглядатися як повністю реаль-

ний виробничий ресурс поряд з іншими матеріальними ресурсами.

Причому виробництво інформації і її верхнього рівня – знань має

вирішальний вплив на модифікацію і створення нових промисло-

49

вих технологій.

Будь-яка інформаційна система характеризується наявністю

технології перетворення вихідних даних у результатну інформа-

цію. Такі технології прийнято називати інформаційними. Інфор-

маційна технологія не може існувати окремо від технічного і про-

грамного середовища.

Під інформаційною технологією (ІТ) розуміють систему ме-

тодів і способів пошуку, збору, накопичення, зберігання й оброб-

ки інформації на основі застосування обчислювальної техніки.

В інформаційній технології можна виділити дві характерні

риси: а) здатність за запитом генерувати інформаційний продукт;

б) засоби доставки цього інформаційного продукту в зручний час і

в зручній для користувача формі.

Кожна інформаційна технологія орієнтована на обробку інфо-

рмації певних видів: даних (системи програмування й алгоритміч-

ні мови, системи управління базами даних (СУБД), електронні

таблиці) ; текстової інформації (текстові процесори і гіпертекстові

системи) ; статичної графіки (графічні редактори) ; знань (експер-

тні системи) ; динамічної графіки, анімації, відео зображення, зву-

ку (інструментарій створення мультимедійних додатків, що вклю-

чає засоби анімації І управління відео зображенням і звуком). Ін-

формаційні технології відрізняються за типом інформації, що об-

робляється, але можуть і об'єднуватися, утворювати інтегровані

системи, що включають різні технології.

Інформаційні технології у своєму розвитку пройшли довгий

шлях, кожний етап якого характеризувався своїми засобами обро-

бки інформації та інформаційними носіями. Сучасний рівень роз-

витку інформаційної технології має назву "нової інформаційної

технології", ознаки якої – розподілена комп'ютерна техніка, роз-

винуті комунікації, діалоговий режим спілкування користувача з

комп'ютером.

Сучасні інформаційні технології дають змогу інтегрувати різ-

номанітні функції обробки інформації на одному робочому місці,

включаючи розрахункові, довідково-інформаційні, сервісні. Сис-

теми, побудовані за принципами сучасної інформаційної техноло-

гії, гнучко реагують на зміни в складі функцій та розв'язуваних

ними задач в алгоритмах розрахунку, в інформаційних потребах

користувачів. Інтерактивний режим роботи системи забезпечує

задоволення інформаційних потреб користувачів, оперативний

50

обмін інформацією та реагування на запити. Характерними для

нової інформаційної технології є:

робота користувача в режимі маніпулювання даними;

наскрізна інформаційна підтримка на всіх етапах прохо-

дження її на основі інтегрованої бази даних;

без паперовий процес підготовки документа, при якому на

папері фіксується лише його кінцевий варіант.

В умовах нової інформаційної технології стають можливими

колективне формування та заповнення документів та адаптивна

перебудова форм і способу надання інформації в процесі розв'я-

зання задачі.

В умовах ринкової економіки основною функцією будь-якого

підприємства є випуск продукції (надання послуг) з метою отри-

мання прибутку. Система, що дозволяє автоматизувати збирання,

підготовку та обробку інформації, є однією з необхідних складо-

вих частин бізнесу. Максимально ефективною автоматизованою

системою є комплексна автоматизована система тобто така, яка

охоплює всі взаємопов'язані багатогранні бізнес-процеси, всі ас-

пекти внутрішньої й зовнішньої господарської діяльності.

Комп'ютер і програма

Широке використання комп'ютерів і програм призвело до су-

цільної комп'ютеризації. Цей процес можна вважати найбільш

значною характеристикою науково-технічного прогресу другої

половини XX століття, який підвищує значення і цінність інфор-

мації.

Слово "комп'ютер" перекладається з англійської мови як "об-

числювач", тобто пристрій для здійснення розрахунків.

Комп'ютер – комплекс пристроїв, що забезпечують обробку

інформації за заданими алгоритмами.

Програма – послідовність команд, які виконує комп'ютер, що

передбачають досягнення необхідного результату.

Проект першої обчислювальної машини, яка могла б викону-

вати обчислення без втручання людини, розробив ще в 30-х роках

XIX ст. англійський учений Чарльз Беббідж. Перша електронна

обчислювальна машина "Марк-1" з'явилася в 1943 році в США.

Спочатку комп'ютери будували на основі електромеханічних пе-

ремикачів, а в 40-х та 50-х роках XX ст. комп'ютери створювали

на основі електронних ламп. Винайдення транзистора (1948 р.) та

Інтегральної мікросхеми (1959 р.) дозволило в тисячі разів змен-

51

шити ціни на комп'ютери, підвищити їх продуктивність і перетво-

рити їх на незамінних помічників людини.

Уперше персональний комп'ютер "Альтаір-8800" з'явився в

продажу на початку 1975 року. Він не мав клавіатури та екрану, а

його функціональні можливості були дуже обмежені

У 1981 році фірма ІВМ випустила свій перший персональний

комп'ютер. Він складався з окремих незалежно виготовлених час-

тин. Способи їх з'єднання та принципи роботи були оприлюднені,

і це надало можливості увійти до комп'ютерного бізнесу багатьом

фірмам. Такий підхід до виробництва комп'ютерів отримав назву

принципу відкритої архітектури і забезпечив гучний успіх комп'-

ютерів фірми ІВМ. Сьогодні комп'ютери цієї фірми та інших ви-

робників, які програмно та апаратно з ними сумісні, є найпошире-

нішими.

З точки зору користувача під ІВМ-сумісним комп'ютером ро-

зуміють такий, який може використовувати одні й ті ж програми з

ПК фірми ІВМ. У серпні 1981 р. ця фірма почала продавати ком-

п'ютери з торговою назвою ІВМ РС. Комп'ютери виявились насті-

льки вдалими, що їх конструкцію почали повторювати сотні ін-

ших фірм. В результаті масового виробництва і різноманітних

удосконалень з'явився цілий клас так званих ІВМ-сумісних ПК.

3.2. Електронні обчислювальні мережі та їх призначення

Основними компонентами технічного забезпечення КС є: за-

соби обчислювальної техніки; периферійне обладнання (засоби

накопичення і зберігання даних; засоби виведення результатної

інформації) ; засоби автоматичного зчитування даних; торговель-

не обладнання (комп'ютерні касові апарати, сканери) ; засоби уп-

равління технологічними та виробничими процесами; комуніка-

ційне обладнання; апаратура передачі та обміну даними; мереже-

не обладнання.

Одним з найефективніших та найпопулярніших технічних за-

собів ділового зв'язку є обчислювальна техніка яка використовує

електронний зв'язок. Коли комп'ютерів на підприємстві декілька,

доцільно встановити електронну мережу.

Електронна мережа – група комп'ютерів, принтерів, інших

технічних пристроїв, об'єднаних засобами зв'язку.

Одним із технічних засобів, які суттєво впливають на органі-

зацію комп'ютерного бухгалтерського обліку, є комп'ютерні обчи-

52

слювальні мережі. Комп'ютерна мережа – це сукупність програ-

мних, технічних і комунікаційних засобів, які забезпечують ефек-

тивний розподіл обчислювальних ресурсів.

На підприємстві кожен службовець має інформацію, яка може

знадобитись іншим працівникам. Це може бути інформація, яку

надають керівники відділів вищому керівництву і службовці своїм

керівникам, бухгалтерська та аналітична звітність, прогнози, по-

точна інформація про розташування ресурсів, стан ринків тощо.

Головним надбанням будь-якого сучасного підприємства є ба-

зи даних про клієнтів, їх потреби, наявне в них обладнання, това-

ри, терміни гарантійних зобов'язань, фінансовий стан, укладені

договори, історію співробітництва, розмір націнок та знижок.

Внутрішня маркетингова діяльність теж насичена інформацією –

даними про конкретні замовлення, їх кодифікацію, виробництво,

виконання та відвантаження. Якщо комп'ютери підприємства з'єд-

нані мережею, то обмін такою інформацією між структурами під-

приємства значно спрощується. На підприємстві, що має велику

базу даних, до якої необхідно забезпечити доступ з усіх робочих

місць, можна використовувати мережене з'єднання. Це ефектив-

ніше, ніж розміщувати інформацію цієї бази даних на багатьох

комп'ютерах.

Можливо, що один з комп'ютерів має обладнання, яке необ-

хідне кільком працівникам. За допомогою мережі можна здійсни-

ти й такий доступ. Найхарактернішим є використання принтерів у

мережі: замість придбання принтеру для кожного службовця, під-

приємство може використовувати меншу їх кількість, підключив-

ши їх до мережі.

Види електронних комп’ютерних мереж

За принципами побудови комп'ютерні мережі поділяються на

локальні, регіональні та глобальні.

Підприємства, що розташовані в межах однієї будівлі або в

декількох близько розташованих будівлях з'єднуючи комп'ютери,

створюють мережу, яка має назву локальної. Вона забезпечує, на-

приклад, інформаційний обмін між маркетологами та іншими

спеціалістами.

Локальними обчислювальними мережами (ЛОМ) назива-

ють мережі, які об'єднують комп'ютери розташовані недалеко

один від одного, сполучені в мережу за допомогою високошвидкі-

сних адаптерів (високошвидкісних цифрових ліній зв'язку зі шви-

53

дкістю передачі даних 70-1000 Мбіт/с).

Локальна обчислювальна мережа – це технічна база для роз-

поділеної обробки даних.

Якщо на підприємстві використовуються кілька комп'ютерів,

вони об'єднуються між собою і можуть використовуватись для

передачі інформації між підрозділами підприємства. В цьому ви-

падку виникає локальна інформаційна мережа комп'ютерів або

інших засобів, що об'єднані в єдине ціле. Бази даних в цій мережі

існують в централізованому або розподіленому вигляді в пам'яті

кількох або багатьох комп'ютерів. Якщо необхідно зібрати певну

частину інформації в одному місці, то в локальній мережі спеціа-

льно з цією метою виділяється один комп'ютер, що призначений

для централізованого інформаційного обслуговування і який на-

зивається "сервером". Тоді інші комп'ютери, що підключаються в

мережу, отримують назву "клієнти", а побудована мережа – "клі-

єнт-сервер". На великому підприємстві таких інформаційних сис-

тем "клієнт-сервер" може бути декілька.

Регіональні (територіальні) мережі організовуються на ре-

гіональному або державному рівні й призначені для надання в ре-

жимі реального часу інформаційно-обчислювальних ресурсів або-

нентам, значно віддаленим один від одного.

Підключення локальної мережі підприємства до однієї або де-

кількох регіональних інформаційних систем для доступу до про-

фесійної інформації: по законодавству, по політичних або ділових

новинах, стану фондового ринку. У свою чергу, регіональні сис-

теми також мають тенденцію до об'єднання між собою, саме тому

може виявитися необхідним лише одне підключення до так звано-

го "провайдера" (від англійського слова Provider – постачати) ін-

формаційних послуг, що забезпечує надання засобів зв'язку та уз-

годження інформаційних протоколів, а через нього – до глобаль-

них систематизованих (галузевих) інформаційних систем. Глоба-

льні галузеві системи також мають тенденцію до поєднання між

собою. У результаті всі часткові регіональні, галузеві глобальні

системи поєднуються між собою, що призводить до побудови

глобальної інформаційної системи. Термін " Internet " складається

з двох частин: " Inter " – "між", " net " -"мережа".

Якщо потрібно об'єднати комп'ютери або локальні мережі, ро-

зташовані на значній відстані один від одного (в різних містах або

на різних континентах), то для поєднання використовують модеми

54

і далекі низькошвидкісні аналогові лінії зв'язку. Такі мережі

прийнято називати глобальними. Глобальні мережі важливі для

багатьох підприємств, оскільки вони допомагають подолати розд-

робленість багатьох офісів. З'єднавши всі офіси глобальною ме-

режею, підприємство значно зменшує ризик повторного виник-

нення помилок, що відбулись в одній філії чи представництві, або

в інших її частинах.

За технологією обробки фінансово-бухгалтерської інформації

розрізняють одно -, двох – і багаторівневі обчислювальні мережі.

Мережні версії комп'ютерних програм відрізняються великою

складністю й високою ціною. При впровадженні вони потребують

індивідуального налагодження і супроводу для кожного клієнта, а

також наявності кваліфікованого системного програміста-

мережевика. Система повинна забезпечувати безперервну роботу

на 50-60 АРМ і підтримувати потужну базу даних, організовану за

допомогою сучасного програмного забезпечення. Вимоги до ком-

п'ютерів на АРМ повинні бути мінімальними, а програмна систе-

ма повинна мати здатність до розширення користувачем функціо-

нальних можливостей і переліку облікових даних, що обробля-

ються.

Робота в мережах найчастіше оформлюється у вигляді елект-

ронної пошти (e-mail). Електронна пошта є одним з найпопуляр-

ніших і найсучасніших видів спілкування на багатьох підприємст-

вах. Використання електронної пошти нагадує розповсюдження

внутрішньоофісних повідомлень, але її набагато легше читати й

обробляти. Наприклад, більшість програм електронної пошти до-

зволяє автоматично сортувати листи в персональній електронній

поштовій скриньці за датою одержання та адресами людей, що

надіслали ці повідомлення.

Мережні комп’ютери

Перспективним напрямком у створенні КСБО є використання

мережних комп'ютерів (МК). Сама ідея мереженого комп'ютера

виглядає привабливо: максимально дешевий, без жорсткого диску

комп'ютерний термінал, підключений до Internet. У результаті ко-

ристувач може отримати доступ до Internet. Але можливості ме-

режних комп'ютерів не вичерпуються переглядом Web-сторінок і

обміном електронною поштою. Теоретично користувач може за-

вантажити з Internet і запустити на своєму терміналі будь-яку про-

55

граму. Переваги та недоліки мережних комп'ютерів у порівнянні з

персональними наведені в табл. 2.7.

Основною перевагою МК є його низька ціна. За рахунок того,

що користувач купує комп'ютер обмеженої конфігурації – без на-

копичувача на жорстких магнітних дисках, дисководів, додатко-

вих з'єднань для підключення допоміжних пристроїв, цей комп'ю-

тер коштує в 3-5 разів менше повноцінного ПК.

3.3. Поняття та загальна класифікація програмного

забезпечення.

Поняття інформаційної технології нерозривно пов'язане з тим

специфічним середовищем, у якому реалізується технічне й про-

грамне забезпечення.

Передусім це стосується програмного забезпечення персона-

льних комп'ютерів, оскільки саме воно значною мірою визначає

способи взаємодії користувача з інформаційною системою.

Програмне забезпечення бухгалтерських інформаційних сис-

тем – це сукупність методів, правил, описів, інструкцій, математи-

чних моделей і алгоритмів вирішення фінансово-бухгалтерських

завдань, переробки інформації і прийняття відповідних рішень.

Примусити технічне забезпечення виконувати операції з об-

робки інформації покликано програмне забезпечення (загальне й

прикладне). На комп'ютерах використовується велика кількість

програм, призначених для виконання різних задач. Нормальна ро-

бота комп'ютерів бухгалтерії, наприклад, неможлива без драй-

верів, що забезпечують виконання команд усередині комп'ютера

та правильну взаємодію комп'ютера і периферійних пристроїв

(принтера, модему). Крім того, для створення різних друкованих

документів бухгалтери часто використовують так звані "текстові

процесори" – загальновживані програми для набору, коригування

та оформлення текстів.

Програмні середовища є інструментальними засобами для

програмістів. Інструментальні засоби визначають інформаційні

технології, призначені для проектування функціонального про-

грамного забезпечення.

Функціональне програмне забезпечення – це програмна реалі-

зація конкретних функцій фінансове – бухгалтерського працівни-

ка з використанням різних інформаційних і предметних техноло-

гій, тобто розробка і налаштування автоматизованого робочого

56

місця згідно вимог конкретного підприємства, що враховує спе-

цифіку системи обробки даних, системи управління базових даних

(СУБД), гіпертекстів, мультимедiа, експертних систем.

Програми, призначені для виконання комп'ютерами, поділя-

ються на:

- операційні системи;

- системне програмне забезпечення (драйвери, утиліти) ;

- прикладні програми;

- мови програмування;

- інші (віруси, антивіруси, ігри).

Операційна система (MS DOS, Windows, Linux) – це спеціа-

льна програма, що завантажується до оперативної пам'яті комп'ю-

тера при його включенні, знаходиться там протягом всього сеансу

роботи і здійснює контроль та обробку завдань. Комп’ютер може

виконувати лише суворо обмежений набір простих команд. Опе-

раційні системи забезпечують роботу інших програм, перетворю-

ючи їх функції на набір простих, команд, які виконуються комп'-

ютером.

Системне програмне забезпечення – це службові програми

для забезпечення нормальної роботи пристроїв комп'ютера. Вони

поділяються на дві групи: драйвери та утиліти. Вони необхідні для

забезпечення повноцінної роботи пристроїв комп'ютера, його тех-

нічного обслуговування.

Прикладні програми ("1 С: Бухгалтерія 7.7" (програма авто-

матизації бухгалтерського обліку) ), створені для виконання конк-

ретних задач у різних сферах людської діяльності. До них нале-

жать текстові редактори, системи керування базами даних, елект-

ронні таблиці тощо. Всі програми для вирішення економічних за-

дач також належать до прикладного програмного забезпечення.

Мови програмування (FoxPro, Раsсаl, С++). Ними є спеціа-

льні програми, призначені для створення інших програм. Викори-

стовуються, як правило, професійними програмістами.

Інші програми (антивіруси, комп'ютерні ігри). До них нале-

жать віруси, антивірусні засоби та ігри.

До економічних програм належать:

програми автоматизації управлінської діяльності – програми-

організатори робочого часу менеджера, програми для плану-

вання впровадження нової продукції, оцінки інвестиційних

проектів тощо;

57

програми для маркетингових досліджень – програми, призна-

чені для дослідження попиту та пропозиції, вивчення поведі-

нки покупців та каналів розповсюдження товарів;

програми автоматизації бухгалтерською обліку – програми,

що дозволяють вести бухгалтерський облік за допомогою

комп'ютерів (вводити та накопичувати дані по бухгалтерських

операціях, первинні документи, автоматично формувати звіт-

ність) ;

програми статистичної обробки економічних даних – програ-

ми, до яких належать галузеві та державні розробки для дос-

лідження макроекономічних показників.


1. Підсистема технічного забезпечення складається з елементів...

2. Електронна мережа це...

3. Назвіть принципи побудови комп'ютерних мереж.

4. Операційна система – це...

5. Системне програмне забезпечення – це...

58

Тема 4. Організація інформаційної бази

систем оброблення економічної інформації

Програмна анотація. Оцінка кількості інформації. Носії інформації,

їх класифікація і основні характеристики. Проектування форм

носіїв первинної інформації. Проектування форм виводу резуль-

татної інформації. Процеси збору і введення інформації. Перет-

ворення і обробка інформації. Передача і відображення інформа-

ції. Достовірність інформації в комп'ютерних системах


1. Антонюк В. А., Курков М. С. Інформаційні системи і технології у фінансах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – 140 с. 2. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і тех-нології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. –К.: Професіонал, 2006. – 432 с. 3. Закон України № 851-IV від 22.05.2003 р. «Про електронні доку-менти та електронний доку-ментообіг» (зі змінами та доповненнями) 4. Ігор Литвин. Інформаційні технології в економіці. Навчальний по-сібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 296 с. 5. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. На-вчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – 324 с. 6. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посібник / Шквір В.Д., Завгородній А.Г., Височан О.С. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2003. – 268 с.

4.1. Оцінка кількості інформації

В яких одиницях вимірювати інформацію? Це питання було

одним з найперших коли мова вперше йшла про системи передачі

інформації. На сьогоднішній день відомо три системи вимірюван-

ня інформації: логарифмічна, імовірнісна, бінарна.

Логарифмічна міра кількості інформації

У 1928 році американський інженер Р.Хартлі опублікував

статтю під назвою "Передача інформації". Він писав: "говорячи

про пропускну здатність системи передачі інформації, ми мовчки

розуміємо деяку кількісну міру інформації...". Відомо, що резуль-

тати вимірювань однорідних фізичних величин, як правило, дода-

ються, якщо самі величини додаються одна до одної. Ця власти-

59

вість називається адитивністю. Щоб задовольнити вимогу адитив-

ності міри кількості інформації, Р.Хартлі запропонував виміряти

кількість інформації бінарною логарифмічною мірою.

Виміряти інформацію за Р.Хартлі – це значить перерахувати

кількість можливих реалізацій якогось стану, а потім взяти лога-

рифм від цієї кількості. Великі об'єми інформації, які передаються

з допомогою найменших змін фізичних величин, не завжди досту-

пні реєстрації з допомогою вимірювальних приладів. Межа вели-

чини інформації, у загальному випадку, зумовлена квантовою

природою процесів, які відбуваються у Всесвіті.

У відповідності з квантовою механікою не можна одержати

жодної інформації про розміщення і про кількість руху частинки

без впливу на енергію частинки, що досліджується, причому цей

вплив не повинен перевищувати деякого мінімуму енергії, який

використовується для дослідження. На практиці така межа вста-

новлюється шумами інформаційних (вимірювальних) приладів і

каналів передачі інформації. Таким чином інформація є: по-

перше, об'єктивною фізичною величиною, має кількісну оцінку і

допускає точні вимірювання; по-друге, використання міри

Р.Хартлі не приводить до нескінченної кількості інформації в силу

квантування фізичних об'єктів і процесів, які породжують і пере-

носять інформацію. Наприклад, молекула в замкнутому об'ємі має

обмежену кількість (множину) стаціонарних і таких, що відрізня-

ються один від одного станів.

Імовірнісна міра кількості інформації Н.Вінер, згідно з його власним висловленням, зайнявся теорі-

єю інформації, розв'язуючи задачу про стрільбу із зенітних гармат

по літаках. В 1948 р. він писав "... нам довелось розробити статич-

ну теорію кількості інформації. У цій теорії за одиницю кількості

інформації приймається кількість інформації, яка передається при

одному виборі між рівноймовірними альтернативами. Така думка

виникла майже одночасно в декількох авторів, у тому числі в ста-

тиста Р.А. Фішера, у д-ра К.Шенона із Белловських телефонних

лабораторій і в автора даної книги".

Загальновизнаним засновником сучасної теорії зв'язку, яку в

більшості випадків уважають також: теорією інформації, є аме-

риканський учений Клод Шенон. К.Шенон займався дослідженням

процесу передачі сигналів по телеграфних і телефонних каналах.

Хід його міркувань був приблизно таким: по телеграфному каналу

60

передаються повідомлення, які представляють собою послідов-

ність букв латинського алфавіту. Основна ідея К.Шенона полягала

в тому, щоб для букв, які найчастіше зустрічаються в повідомлен-

нях використовувати менше число посилок. Наприклад, найчасті-

ше в англійських текстах зустрічається літера "е". Тому її слід

представити одною посилкою, літеру "а" – двома і т.д.

Виявилося, що подібна таблиця відповідностей була створена

задовго до роботи К.Шенона і називається вона азбукою Морзе.

Наступний крок К.Шенона полягав у тому, що він порахував се-

реднє число посилок, які припадають на одну букву, взявши кіль-

кість посилок, потрібних для передачі букви "а", додав до нього

кількість посилок, потрібних для передачі крапки, коми і інших

знаків, а одержану суму розділив на 32 і підрахував величину, яка

називається середнім арифметичним для сукупності 32 символів.

К.Шенон назвав цю величину середньою кількістю інформа-

ції, яка потрібна для передачі одного символу. Межа, до якої на-

ближається відносна частота при необмеженому збільшенні дов-

жини рядка, є ймовірність зустріти символ у тексті, написаному

будь-якою мовою.

Таким чином К.Шенон у роботах з теорії інформації запропо-

нував для оцінки кількості інформації використовувати імовірніс-

ну міру. Він використав відому в математиці і гідродинаміці міру

невизначеності, яка називається ентропією.

Бінарна міра кількості інформації

Мінімальна кількість інформації одержується в досліді, в яко-

му можна визначити всього два можливих виходи:

„так” і „ні”, „біле” і „чорне”, „включено” і „виключено”.

В інформатиці і обчислювальній техніці кількість інформації,

яка міститься у визначенні одного із двох можливих вихідних ре-

зультатів досліду, називається бітом. Біт (англ. Bit- маленький

шматочок) – це основна одиниця для вимірювання інформації. У

технічних системах два можливих результати кодуються двома

цифрами:

1= так, включено, чорне.

0=ні, виключено, біле.

Цифри 1 та 0 є символами найпростішої знакової системи –

бінарної системи обліку. У кожній цифрі (знаку) бінарного числа

міститься 1 біт інформації.

8 біт складають 1 байт. 1 Кб містить 1024 байти.

61

1 МБ містить 1024 КБ.

1 ГБ містить 1024 МБ.

1 ТБ терабайт містить 1024 ГБ.

1 ПБ перабайт містить 1024 ТБ.

1 ХB ексабайт містить 1024 ПБ.

1 ЗБ зетабайт містить 1024 ХБ.

1 ЙБ йотабайт містить 1024 ЗБ.

1 ББ бронтабайт містить 1024 ЙБ.

4.2. Носії інформації, їх класифікація і основні

характеристики

Дані під час їх руху і перетворення завжди розміщаються на

певних носіях. Носії даних можуть відрізнятися за своїм констру-

ктивним виконанням, їх значення на різних етапах процесів руху і

перетворення даних, способу запису даних на них тощо. Кожен

носій даних – це матеріальний об'єкт, який містить відомості, дос-

тупні або лише для людини, або лише для обчислювальної маши-

ни, або, нарешті, одночасно й для людини і для машини. У зв'язку

із цим всі носії ми можемо підрозділяти на людиночитані, маши-

ночитані (машинні) і комбіновані.

Запам'ятовувальні пристрої можна класифікувати по-різному:

– знімні й незнімні;

– по типі запису;

– по обсягах записуваної інформації.

Але в сутності кожен пристрій служить якимсь певним цілям.

Користувач сам вибирає серед досить широкого на сьогоднішній

день набору пристроїв, що йому потрібно для конкретного за-

вдання, а виробники найчастіше випереджують час, розробляючи

нові накопичувачі, коли потреба в них ще не виникла.

По формі (конструкції) документа на повсякденному рівні ві-

дрізняють книгу від газети, грамплатівку від дискети і т. п. при

цьому мається на увазі, що документ виготовлено в формі книги,

диска, магнітної стрічки та ін.

Матеріальна основа носіїв (їх фізична будова) визначає роз-

міщення даних на них, засоби їх підготовки, роль і місце викорис-

тання, методи організації даних. По матеріальній конструкції но-

сія інформації виділяють: документ листовий, кодексовий, карт-

ковий, стрічковий, дисковий, комбінований.

Листовий документ існує у вигляді одного чи кількох аркушів

62

друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення (листі-

вка, буклет, газета, географічна карта, плакат, етикетка, афіша).

Листи, складені один на один створюють стопку (колода карт, ка-

ртотека, каталог).

З’єднані по довжині стопки утворюють кодекс – найбільш

поширена форма книг, скріплені між собою по одному краю лис-

та-сторінок (книжний блок, журнал, брошура, атлас, альбом).

Картковий документ (сукупність карток або перфокарток)

представляє собою картку встановленого формату на матеріалі пі-

двищеної щільності (художня листівка, календар, мікрокарта,

перфокарта, каталожна картка, мікрофіша).

Стрічковий документ, виготовлений у вигляді неперериваної

полоси матеріалу з записом інформації (магнітна стрічка, кіно-,

відео-, перфострічка, стрічка для принтера, діафільм, мікрофільм,

фонограма). Стрічку можна згорнути і вигляді сувою, рулону або

скласти частинами, у формі гармошки. Документи, що мають фо-

рму стрічки, зберігаються в барабані (запам’ятовуючий пристрій,

в якому носієм інформації є магнітний шар на поверхні циліндру-

барабану, що обертається), бобини (котушка для намотування ма-

гнітної стрічки), котушці (змішаний пристрій, призначений для

намотування носія запису або сигналограм), або касети (змішаний

пристрій у вигляді коробки, що містить одну або дві котушки, се-

рцевину, носій запису, що має форму диска).

Дисковий документ – носій запису інформації у формі диску,

тобто звернутий у спіраль послідовний ряд знаків (платівка, диск,

дискета, компакт-диск, CD-ROM, відеодиск). Місцем розміщення

інформації є концентричні доріжки (магнітні, магнітооптичні та

оптичні диски, грамплатівки).

Дискета – малоформатний магнітний диск, який використову-

ється в ПЕОМ і термінальному обладнанні, зазвичай на гнучкій

основі. Диски розміщають у дискеті.

Комбінований документ поєднує в собі дві або більше форм

носіїв інформації (комплект, що складається з книги та касети, на-

бору слайдів та грамплатівок і т. п.) Форма матеріального носія

інформації постійно вдосконалюється. Поряд із традиційними фо-

рмами документу (книга, газета, журнал, т.п.) зростає питома вага

мікрофільмів, кінофільмів, магнітних стрічок, а також носіїв ін-

формації, використання яких зв’язане з використанням сучасних

технічних засобів (перфострічки, дискети, диски, компактні опти-

63

чні та відеодиски, флеш пристрої, портативні жорсткі диски).

Карти пам’яті. Диски CD. Диски DVD. Касети. Mini DVD.

HDD накопичувачі. HDD портативний накопичувач

По зручності й простоті, а так само по поширеності ще жод-

ному пристрою не вдалося перевершити тридюймові флоппі-

дисководи й дискети. 100-250 Мбайт Zip, HiFD, LS-120 спізнилися

до виходу у світ, і уступають по функціональності CD й DVD, а по

простоті й звичності все тим же флоппі-дисководам.

Але сьогодні з'явилися гідні претенденти на цю роль. USB

Drive або Thumb Drive – флешки, іноді їх називають USB вінчес-

тери. Не варто плутати їх з механічним вінчестером (ATA) з USB

інтерфейсом. Флеш-пам’ять, осередок якої транзистор, енергоне-

залежна і здатний швидко записувати, передавати й стирати дані.

Ці мініатюрні пристрої легко використати, легко носити із со-

бою, набагато зручніше, ніж коробку з диском. Працюють вони

без проблем на будь-якому комп'ютері, можуть перезаписуватися

достатню кількість разів, що говорить про їх довгостроковість і

невисоку вартість мегабайта.

USB Drive

По своїй суті це те ж саме, що й флеш. Розходження в основ-

ному у формі корпуса. У різні корпуси впаковані флеш-чіп, мікро-

схеми та контролери. Це ємний, зручний для носіння й застосу-

вання, стійкий до ударів та інших механічних ушкоджень носій

даних великої ємності. За розмірами USBDrive трохи більше пло-

ский, а ThumbDrive більше нагадує брелок. Але і той і інший при-

строї мініатюрні. Ціни на флеш-пам’ять зменшуються постійно,

що дозволяє з оптимізмом оцінювати перспективи цього носія.

Жорсткий диск

Перший жорсткий диск був випущений в 1973 році. За сучас-

них масштабів його ємність зовсім маленька – 16 кілобайт. Назву

«вінчестер» він одержав через те, що містив 30 магнітних цилінд-

рів і по 30 доріжок на кожному, скорочено 30/30, як марка відомої

гвинтівки.

Сучасні жорсткі диски, які ми по звичці називаємо вінчестери,

далеко пішли в плані ємності й швидкості передачі даних від своїх

попередників. Тепер ця деталь одна з основних у комп'ютері.

Для звичайного користувача головне – це обсяг диска. Але є в

них й інші параметри, такі як швидкість читання й швидкість пози-

ціювання. Ці якості прямо впливають на швидкість роботи вінчесте-

http://www.chip-dip.ru/catalog/show/1434.aspx





64

ра з даними й побічно на весь комп'ютер у цілому. Так що при вибо-

рі комп'ютера, який повинен працювати з досить великими обсяга-

ми даних необхідно крім ємності враховувати й швидкодію.

Портативні жорсткі диски представляють собою високопроду-

ктивні сховища інформації для персональних комп’ютерів. Обсяг

пам’яті портативного жорсткого диску досягає – 500 Gb. Вони на

сьогоднішній день представляють клас найбільш зручних і проду-

ктивних носіїв інформації.

CD-ROM

Оптичний привод або CD-ROM – займає гідне місце в ряді но-

сіїв інформації. Але сьогодні вже можна говорити про те, що його

час пройшов. CD-ROM здає свої позиції DVD приводу. Але по су-

ті й те й інше – це оптичні носії.

Диск складається з алюмінієвої основи й прозорого пластику

нанесеного на цю основу. При записі на пластику випалюються

лазером насічки. При зчитуванні, коли промінь лазера попадає в

ямку-насічку, відбувається розсіювання. Якщо промінь відбився,

то світловий діод який його приймає вважає його нулем, якщо ро-

зсіявся – одиницею.

Із принципу дії видно – чим більша поверхня охоплюється

променем лазера за одиницю часу, тим більше даних можна зчи-

тати з диска. Тому критичною характеристикою для оцінки при-

вода CD-ROM є швидкість обертання. Очевидно що чим вище

швидкість, тим краще, але є розумні межі, що не дозволяють на-

рощувати її нескінченно, тому швидкість приводів обмежується

звичайно 52-х. Більша швидкість не потрібна.

DVD

Формат DVD став новим рівнем у сфері оптичних накопичу-

вачів. Абревіатура DVD має два значення. digital video disc – циф-

ровий відео диск. Друге значення digital versatile disc – універса-

льний цифровий диск. Друге значення сьогодні більш прийнятне,

ніж перше.

Зовні DVD не відрізняються від CD. Але можливості не порів-

нянні. DVD вміщує в 26 разів більше інформації. Звичайний CD

обмежений 650 мегабайтами. Стандартний же DVD уміщає 4,7 Гі-

габайт. Якщо застосувати двошарову технологію ємність диска

збільшиться майже у два рази, до 8,5 Гб. Якщо врахувати, що диск

може бути двостороннім, то ми одержуємо ємність до 17 GB.

Для читання DVD необхідний відповідний привод. Такий при-

65

вод читає й звичайні CD диски, як відео, так і музичні. Більша єм-

ність дає більші можливості. Тепер можна дивитися фільм і слуха-

ти музику відмінної якості, з декількома мовами озвучування. І ще

багато всього, чого не було б без цього диска.

DVD складається зі спіральних треків. Сам трек не гладка по-

верхня. Це доріжка, на яку нанесені насічки – утворюється, двій-

кова система. Промінь лазера ковзає по треку й інтерпретує запа-

дини й виступи, як нулі або одиниці.

Якщо представити таку структуру, то стає зрозумілі – чим бі-

льше насічок на доріжці – тим більше на ній зберігається інфор-

мації. Значить чим менше довжина променя, тим більше можна

зробити насічок. Для одержання такої можливості були викорис-

тані властивості кольорів. Кольорова хвиля червоного спектра є

ширшою, ніж синього. Тому застосування синього променя дало

можливість ущільнити як частоту насічок, так і кількість треків.

Причому на вартості привода це практично не позначається.

Крім самого лазера був застосований новий код корекції по-

милок і формат секторів. Так само була поліпшена модуляція ка-

налів. Крім того, практично одночасно був розроблений і новий

стандарт стискання відео зображень. Це дало можливість більш

якісного відтворення відеоінформації, чим раніше, що й забезпе-

чило перевагу DVD.

WORM пристрої

Ще один представник оптичного сімейства – WORM пристрої.

За схемою дії вони схожі на роботу CD-ROM, але замість насічки

використовується затемнення поверхні, шляхом теплового впливу

на верхній пластиковий шар.. Це призводить до того, що диски та-

кого типу є одноразовими. По ємності цей тип носія так само ана-

логічний CD-ROM. Може зберігати шістсот п'ятдесят мегабайт

інформації. Час зберігання інформації приблизно десять років.

Можна сказати що у свій час це був досить серйозний конкурент

CD-ROM приводам, але останній виявився більше функціональ-

ним, тому що технології дозволили зробити носії перезаписува-

ними.

Якими будуть накопичувачі? Ризикнемо з достатньою част-

кою ймовірності припустити, що знімні запам'ятовувальні при-

строї будуть розвиватися з однієї сторони в напрямку зменшення

розмірів, а з іншого боку – збільшення ємності.

У той же час не втратять своєї актуальності стаціонарні більші

66

накопичувачі, обсяги накопиченої інформації в яких будуть незмі-

рно вище. Жорсткі диски (або те, що їх замінить) будуть займати

проміжну позицію між цими двома типами накопичувачів. Безу-

мовно, перед їхніми виробниками також постає завдання як міні-

мум збереження поточних розмірів поряд з постійним збільшен-

ням ємності.

4.3. Проектування форм носіїв первинної інформації В умовах функціонування ІC первинні документи залишають-

ся основними носіями вхідних (первинних) даних і засобом офор-

млення виконуваних підприємствами чи установами господарсь-

ких операцій. Незважаючи на сучасні тенденції до використання

безпаперової інформаційної технології, документ досі є найпоши-

ренішим носієм інформації.

За побудовою форми первинні документи є анкетні, лінійні,

табличні (табельні), комбіновані.

Анкетна форма побудови передбачає розміщення реквізитів,

котрі підлягають машинній обробці, у вертикальній послідовності.

Для назв реквізитів, заготовлених типографським способом, від-

водиться ліва частина кожного рядка, а в правій – вручну запису-

ються відповіді на запитання. Цю форму можна застосовувати у

разі заповнення первинних документів різними особами.

Лінійна форма побудови передбачає поділ бланка на зони для

запису окремих груп реквізитів, котрі мають логічну або арифме-

тичну залежність, заповнюються одночасно одним виконавцем,

належать до однієї визначеної обліково-обчислювальної роботи

або мають іншу форму зв'язку. У цій формі для кожного реквізиту

виділяються дві графи: одна для назви і друга-для запису даних.

Форми, побудовані за лінійним принципом, широко застосову-

ються в обліковій роботі. До них можна зарахувати всі одноряд-

кові документи, наприклад, індивідуальні наряди, документи з на-

дходження і вибуття обліку матеріальних цінностей тощо.

Табельна або таблична форма побудови передбачає виділен-

ня для кожної зони або групи реквізитів кількох рядків. Цей прин-

цип побудови є похідним від лінійної форми. До позитивних якос-

тей цієї форми належать компактність розміщення реквізитів і

можливість розміщення значно більшого обсягу інформації, ніж в

інших формах. Це забезпечує скорочення загальної кількості пер-

винних документів на підприємстві.

67

Найефективнішою формою є так звана комбінована форма, у

якій частина реквізитів будується за лінійною, а інша частина – за

табельною чи анкетною формами (наприклад, картка виробітку

робітника тощо). Комбінована форма дає можливість найповніше

використати переваги різних принципів побудови форм.

Крім вищенаведеної ознаки, первинні документи класифіку-

ються ще і за іншими ознаками:

• характером відтворюваних господарських операцій – матеріа-

льні, грошові, товарні тощо;

• призначенням – розпорядчі, організаційні, технічні тощо;

• способом охоплення господарських операцій – одноразові,

одиничні, накопичувальні, зведені тощо;

• характером заповнення – однорядкові і багаторядкові, однобі-

чні і двобічні;

• кількістю виписуваних примірників – однопримірникові, дво-

примірникові тощо;

• типізацією – типові і індивідуальні;

• місцем формування – зовнішні та внутрішні.

Документи, які відтворюють процеси функціонування струк-

турних підрозділів об'єктів управління, різні за своїм призначен-

ням і поділяються на кошторисні, конструкторсько-технологічні,

планові, нормативні, облікові, оперативні тощо. Таке групування

дає змогу визначити джерела виникнення кожного виду докумен-

тації, маршрути їх руху, організаційні основи розробки, засоби і

методи обробки.

Незважаючи на велику кількість різноманітних уніфікованих

форм первинних документів, для конкретних інформаційних систем

обробки даних обробляються унікальні (власні) форми внутрішньої

документації, які задовольняють певні специфічні умови користува-

чів. Такі форми проектуються гідно з вимогами стандартів.

Кожен документ поділяється на шість зон. Перші чотири зони

становлять заголовкову частину документа. У першій зоні вказу-

ється назва підприємства, структурного підрозділу або назва орга-

нізації та її адреса; зона 2 – індекс форми і гриф її затвердження;

зона 3 – назва і значення реквізитів-ознак, постійних на документ;

зона 4-назва документа і його номер; п'ята змістовна – містить на-

зви рядків, стовпців і значення реквізитів. Шоста юридична – під-

писи відповідальних осіб, печатка.

Форми первинних документів повинні бути максимально при-

68

стосовані для машинної обробки інформації і зручні для сприй-

няття людиною. Насамперед потрібно враховувати логічну послі-

довність розміщення реквізитів, зручність їх заповнення, читання

та обробки. Реквізити на документі доцільно розміщати в такій

послідовності: довідково-групувальні ознаки, постійні на доку-

мент, змінні довідково-групувальні ознаки і реквізити-основи.

Важливою вимогою є також мінімізація реквізитів документа

за рахунок виключення з нього нормативних, розцінкових, довід-

кових, а також похідних даних, що суттєво спрощує форми доку-

ментів, значно полегшує їх заповнення і подальшу обробку, під-

вищує достовірність інформації, знижає затрати часу на підготов-

ку масивів і їх контроль. У первинні документи часто вводять

спеціальні стовпці і рядки для запису контрольних чисел, призна-

чених для контролю заповнення документів, переносу даних на

машинні носії і введення до ЕОМ.

Реквізити, які переносяться на машинний носій, повинні бути

по можливості сконцентровані в одній частині документа і обве-

дені потовщеною лінією.

Проектування первинних документів доцільно виконувати в

такій послідовності:

• визначити зміст первинного документа, тобто склад реквізи-

тів, котрі включені в документ;

• розмістити реквізити в певній послідовності і взаємозв'язку;

• розробити ескіз форми первинного документа (ескіз розробля-

ється в натуральну величину) ;

• уніфікувати форми первинних документів;

• узгодити форму первинного документа зі змістом машинного

носія інформації;

• уточнити форму первинного документа;

• виготовити зразок документа для замовлення в друкарню.

Якщо первинний документ формується за допомогою технічних

засобів, обов'язково враховуються їхні особливості. Певні особливо-

сті притаманні, зокрема, документам, дані з яких передаються фак-

сом, телеграфом (у них уводяться службові позначки).

Розмір бланка визначається обсягом інформації, яка фіксуєть-

ся в цьому документі. Ширина кожного стовпця залежить від мак-

симальної кількості розрядів числа, котре записується в цьому

стовпці. Для запису текстової інформації слід використовувати

абревіатуру.

69

Ширину бланка (у мм) визначають за формулою:

ШБ= Пл + Пп + Ш (3 + Г) + 0,5 Вт + 2,2 Вп,

де Пл, Пп – ширина чистого відповідно лівого і правого полів

бланка (Пл = 16 – 20 мм, Пп= 8,0 мм) ;

Ш – ширина одного символу (Ш = 3 мм) ;

3 – максимальна або найімовірніша кількість символів у рядку (у

всіх стовпцях) ;

Г-кількість стовпців у документі;

Вт, Вп – кількість вертикальних ліній відповідно тонких і потов-

щених.

Довжину бланка (у мм) обчислюють за формулою:

ДБ = Пв + Пн + Пзаг + В*С + 0,5 Гт + 2,2 Гп,

де Пв, Пн – - висота чистого відповідно верхнього і нижнього по-

лів бланка; (Пв і Пн-по 8 мм) ;

Пзаг – висота поля верхнього заголовка (20 мм) ;

В-висота одного рядка документа (з урахуванням висоти симво-

лів), (9 мм) ;

С – кількість рядків;

Гт, Гп – кількість горизонтальних ліній відповідно тонких і потов-

щених.

За знайденими значеннями ширини та довжини (ШБ і Дц) до-

бирають придатний формат за стандартом (у паперово-целюлозній

промисловості випускають рулони паперу відповідних розмірів) з

можливим коригуванням ширини та довжини окремих стовпців і

рядків документа. Найчастіше використовують такі стандартні

формати, мм: 420 х 297; 297 х 210; 210 х 148. За уточненим ескі-

зом підготовлюють зразок документа для затвердження його фор-

ми і передачі до друку.

4.4. Проектування форм виводу результатної інформації Таке проектування має багато спільного з проектуванням пер-

винних документів, особливо в частині визначення складу і по-

рядку розміщення візитів, і в той же час характеризується деякими

специфічними вимогами, визначаються експлуатаційними можли-

востями застосовуваних технічних засобів, загальною технологією

обробки даних, призначенням і методами їх використання.

Усі форми виводу поділяються на дві групи:

• форми виводу, призначені для візуального використання;

• форми виводу, призначені для машинного використання.

70

До першої групи належать паперові документи (машиногра-

ми, діаграми графіки), табло, телеекран. До другої – всі машинні

носії.

Роботи з проектування візуальних форм виводу виконуються

в такій послідовності:

• визначається перелік результатних даних;

• результатні показники поділяються за машинограмами та ві-

деограмами, складається список вихідних форм;

• кожній формі присвоюється назва і номер (код) ;

• установлюється періодичність складання і термін отримання

кожної вихідної форми;

• визначається місце використання машинограми і необхідна

кількість примірників;

• розробляється ескіз вихідної форми;

• визначається склад інформаційних масивів, необхідних для

отримання кожної форми;

• установлюється послідовність складання вихідних форм І за-

гальний технологічний процес; підготовлюються контрольні

приклади вихідних форм, які потім обговорюють і уточню-

ють;

• затверджуються уточнені форми виводу.

Особливо важливою є розробка ескізу візуальної форми виводу.

Для кожної такої форми передусім визначається зміст трьох її зон:

• заголовка або титульної сторінки машинограми, який виво-

диться однократно або частково повторюється на кожній сто-

рінці;

• заголовка граф (на кожній сторінці виводяться назви стовпців

і їх нумерація) ;

• основної предметної (інформаційної) частини.

До останньої зони вносять рядки двох видів: докладні та під-

сумкові. Докладні рядки містять дані, які є в записах вхідних ма-

сивів. Реквізити в докладному рядку повинні вноситись зліва на-

право в такій послідовності:

• постійні;

• змінні;

• кількісно-підсумкові.

Перед внесенням реквізитів у вказаній послідовності необхід-

но установити ієрархію між ключовими і кількісно-підсумковими

реквізитами. Вносити потрібно так: на початку реквізит-ключ, ко-

71

трий має найвищий рівень в ієрархії ключів, потім ключ, котрий

має рівень, який слідує за ним тощо.

Що стосується реквізитів-основ, то їх вносять у зворотному

порядку: а початку реквізит із найнижчим рівнем ієрархії, за ним –

реквізит наступного рівня тощо

Приклад. У відомість необхідно внести такі реквізити: цех

(К1), дільниця (К2), табельний номер (К3), сума по табельному

номеру (П1), сума по дільниці П2), сума по цеху (П3). Ієрархія

ключів і реквізитів-основ буде такою:

К1 К2 К3 і П3 П2 П1.

Тоді відповідно до викладеного правила результатний доку-

мент матиме форму:

Цех Дільниця Табельний

номер

Сума по табе-

льному номе-

ру

Сума по

дільниці

Сума по

цеху

К1 К2 К3 П1 П2 П3

Підсумкові рядки містять кількісні та сумарні підсумки за пе-

вними групувальними ознаками, результати виконаних розрахун-

ків. Розрахункові показники (сума по дільниці, сума по цеху, то-

що) інколи вносять не в стовпці вихідних машинограм, а в рядки.

Тоді серед рядків з вихідними показниками вносяться сумарні пі-

дсумки, котрі вказують на результати розрахунку за кожним з

ключів, наприклад: "Підсумок по дільниці 1", "Підсумок по діль-

ниці 2","Підсумок по цеху 1 ", "Підсумок по цеху 2" тощо. У під-

сумкові рядки часто додатково вносять текстовий коментар (на-

приклад, "Разом по...", "Всього" тощо).

При визначенні змісту та форми кожного вихідного докумен-

та враховується його цільове призначення, сфера та особливості

використання, періодичність отримання тощо. Дуже важливо

встановити взаємозв'язки різних результатних показників, з'ясува-

вши, чи можна об'єднати їх в одну форму або паралельно складати

дві чи кілька однорідних форм. При цьому треба враховувати не

лише технічні можливості засобів виводу інформації а й особли-

вості передбачених програмних засобів підготовки та виводу да-

них. Наприклад, при проектуванні відеограм ураховується інфор-

маційна ємність дисплею, кількість рядків у кадрі, кількість сим-

волів у рядку.

В умовах обробки ЕІ на ЕОМ усі вихідні документи форму-

ються спочатку на машинних носіях, а потім відображаються у

72

формі машино- або відеограм, у вихідних документах результатна

інформація відбивається у двох режимах регламентному і запито-

вому. При регламентному режимі машинограми видаються за

планом згідно з раніше встановленими термінами. Наприклад роз-

рахунково-платіжна відомість щодо заробітної плати складається

щомісячно і видається користувачеві з додержанням чітко встано-

влених дат.

Режим запиту забезпечує видачу результатної інформації в

будь-який час, коли постає в ній потреба. Наприклад, запит про

кількість працівників підприємства в розрізі категорій персоналу

станом на поточну дату, тощо.

4.5. Процеси збору і введення інформації

Інформація не є щось статичне. Як правило, з нею постійно

що-небудь відбувається, тобто здійснюються інформаційні проце-

си. Інформаційні процеси зустрічаються всюди – в бізнесі, проми-

словості, управлінні, науці, тобто там, де в матеріальній і духовній

сфері протікає діяльність, спрямована на досягнення певної мети.

Процеси збору і введення інформації включають наступні етапи

1.Вимірювання Найбільш поширеним способом одержання інфо-

рмації є вимірювання – процес знаходження значення фізичної ве-

личини дослідним шляхом з допомогою спеціальних технічних за-

собів – інформаційних пристроїв (ІП).

2.Введення інформації.

3.Перетворення інформації – процес впливу на параметри фізич-

ного носія з метою зміни математичної або фізичної форми по-

дання інформації.

4.Передача інформації – процес переміщення повідомлень від

джерела до споживача з допомогою фізичного носія.

5.Зберігання інформації проводиться в електронній формі. Це

має переваги, оскільки дає змогу з мінімальними витратами по-

ширювати інформацію серед багатьох її споживачів по цілому сві-

ту за допомогою мереж передачі даних, як локальних так і глоба-

льних.

6.Обробка інформації – визначення математичних або статистич-

них параметрів з потрібною точністю, швидкістю і достовірністю.

Способи вимірювання інформації

Виробничі процеси є одночасно інформаційними процесами.

Кожна робоча операція поряд з виявленням безпосередньої фізич-

73

ної чи хімічної дії на об'єкт праці є також процесом обробки інфо-

рмації. З допомогою вимірювальних інструментів людина активно

збирає інформацію про предмети навколишнього світу і про про-

цеси, які в ньому відбуваються, Згідно із загальноприйнятим ви-

значенням "вимірювання – це знаходження фізичної величини до-

слідним шляхом з допомогою спеціальних технічних засобів", ви-

мірюваною інформацією є інформація про значення величини. Ре-

зультатом вимірювання є кількісна характеристика у вигляді іме-

нованого (розмірного) числа. Основною характеристикою якості

вимірювання є точність, яка характеризується показниками точно-

сті. Як показники точності використовуються довірчі границі, в

яких з установленою імовірністю знаходиться похибка вимірю-

вання, або її систематична складова, оцінки середнього квадрати-

чного відхилення (СКВ) систематичної і випадкової складових

похибки і густини імовірності систематичної і випадкової складо-

вих похибки.

Головні ознаки вимірювання:

а) виміряти можна властивості лише реально існуючих фізич-

них величин;

б) вимірювання виключають проведення експериментальних

дослідів (теоретичні розрахунки не можуть замінити експери-

мент);

в) для проведення експериментів потрібні спеціальні технічні

засоби, які взаємодіють з об'єктом вимірювання і називаються за-

собами вимірювання.

г) результатом вимірювання є значення фізичної величини.

Відомо, що поряд з вимірюваннями, інформацію про власти-

вості об'єктів можна також отримати з допомогою контролю, об-

ліку і діагностики.

Контроль – процес встановлення відповідності між станом

об'єкту контролю і заданою нормою. Нормою називається допус-

тима сфера стану об'єкта. Контролю піддається стан об'єкта. Ре-

зультатом контролю є якісна характеристика, висновок про знахо-

дження об'єкту контролю в нормі або поза нею (працюючий або

непрацюючий). Тут немає необхідності знати числове значення

величини, що контролюється, але процес здійснення операції ду-

же близький до процесу вимірювання, тому питання точності для

контролю є суттєвим. Контроль може здійснюватися з участю лю-

дини і без неї, за допомогою контрольно-вимірювальних приладів

74

і систем автоматичного контролю.

Процедури вимірювання і контролю близькі за інформацій-

ною суттю, мають ряд загальних операцій, наприклад порівняння,

можуть мати однакові об'єкти, тісно пов'язані між собою, допов-

нюють одна одну. Перед контролем деколи проводять вимірюван-

ня – таку процедуру називають цифровим контролем.

Функція контролю за ходом виробництва полягає в зборі ін-

формації про стан справ на всіх ділянках господарства, організації

виконання роботи в повному обсязі і вчасно, в оперативній допо-

мозі тим, хто її потребує, в доведенні розпоряджень керівників до

виконавців.

У суспільстві функції контролю виконують економічні зако-

ни, які проявляються в заходах управління, котрі здійснюються в

рамках даного ладу.

Облік – це процедура визначення числового значення дискре-

тної величини або кількості якісно однотипних об'єктів в даній їх

сукупності. Результатом обліку (лічби) є безрозмірне число, кіль-

кість предметів в даній сукупності. Основними характеристиками

досконалості обліку (лічби) є безпомилковість і швидкість.

Облік в економіці – це функція управління, яка ґрунтується на

спостереженні, вимірюванні і реєстрації господарських явищ. Тут

можна виділити три види обліку: оперативний, статистичний і бу-

хгалтерський.

Оперативний облік здійснюється безпосередньо на місці (цех,

ділянка, магазин, склад) і в момент здійснення певних господарсь-

ких операцій.

Мета оперативного обліку – швидке одержання інформації

про хід виробництва, про реалізацію продукції, робіт або послуг

та ін. Ця інформація використовується для поточного, повсякден-

ного управління роботою підприємства або фірми і може бути пе-

реданою в усній формі (наприклад, по телефону), тобто без доку-

ментального оформлення.

До оперативного обліку відносять, наприклад, облік робочого

часу, облік щоденного виробітку, випуску продукції, наданих пос-

луг, облік відвантаження і реалізації готової продукції, облік поїз-

док автотранспорту і т.п.

Сучасний облік, як правило, вивчає і узагальнює явища, які

носять масовий загальнодержавний характер.

Бухгалтерський облік – це суцільне, безперервне, суворо до-

75

кументоване, взаємопов'язане відображення господарської діяль-

ності підприємства.

Для бухгалтерського обліку характерні такі ознаки:

- Облік суворо документований. Основою для будь-якого бух-

галтерського запису має бути спеціально оформлений доку-

мент. Наприклад, виписка банку, видатковий і прибутковий

касові ордери, відомість нарахування зарплати, авансовий звіт,

накладна, рахунок і т.п. В іншому випадку бухгалтер не має

права реєструвати господарську операцію;

- Облік має суцільний, безперервний характер. Необхідно фік-

сувати виключно всі господарські операції, не допускаючи

вибіркового або такого спостереження, що переривається.

Діагностика – це процес одержання, обробки і використання

інформації про певний об'єкт або систему. Наприклад, перед об-

стеженням стан системи нам невідомий. Тому завдання діагности-

ки – усунути цю невизначеність шляхом збільшення кількості ін-

формації, яка міститься в діагностичному сигналі, щоб невизначе-

ний стан системи зробити визначеним.

Технічна діагностика – це процедура для визначення умов,

зокрема елементів і їх стану, тобто визначення технічного стану

об’єкта діагностування. Вона здійснюється за допомогою систем

технічної діагностики, які як правило, містять в собі ряд засобів

вимірювання.

У наш час найбільш популярним засобом діагностування ко-

мерційної активності населення стає мережа передачі даних

Internet.

Використання електричних сигналів є найбільш ефективним

способом для представлення інформації, одержаної внаслідок

проведення вимірювань, контролю, діагностики або обліку. Елек-

тронні засоби збору і реєстрації інформації (ЗЗРІ) забезпечують

одержання первинної інформації про функціонування об'єкта уп-

равління у формі первинних документів, на машинозчитуваних

носіях інформації і безпосереднє введення інформації в ІС. Сучас-

ні ЗЗРІ відрізняються великою різноманітністю технічних середо-

вищ і методів реалізації. Але основні обсяги первинної інформації

одержують, використовуючи наступні методи збору і реєстрації:

збір і реєстрація (ручна або автоматизована) даних на докуме-

нтах і одночасно на машинозчитуваних носіях інформації без-

посередньо в місцях виникнення, при цьому можлива переда-

76

ча інформації по каналах зв'язку;

автоматизовані збір і реєстрація даних в аналоговій або в циф-

ровій формі в місцях виникнення за допомогою різноманітних

давачів, які перетворюють дані в стандартні уніфіковані сиг-

нали.

Перетворення повідомлень в електричні сигнали дає змогу

здійснити наступне їх перетворення в цифрову форму, що забез-

печує можливість для даних, одержаних від різних джерел стати

швидко доступними в «машинозчитуваній» електронній формі, а

потім вони можуть бути проаналізовані, скопійовані, збережені і

передані.

Введення інформації.

Процес використання електричних сигналів є найбільш ефек-

тивним способом для представлення інформації, одержаної вна-

слідок проведення вимірювань, контролю, діагностики або обліку.

Електронні засоби збору і реєстрації інформації (ЗЗРІ) забезпечу-

ють одержання первинної інформації про функціонування об'єкта

управління у формі первинних документів, на машинозчитуваних

носіях інформації і безпосереднє введення інформації в ІС. Сучас-

ні ЗЗРІ відрізняються великою різноманітністю технічних середо-

вищ і методів реалізації.

Але основні обсяги первинної інформації одержують, викори-

стовуючи наступні методи збору і реєстрації:

збір і реєстрація (ручна або автоматизована) даних на докуме-

нтах і одночасно на машинозчитуваних носіях інформації без-

посередньо в місцях виникнення, при цьому можлива переда-

ча інформації по каналах зв'язку;

автоматизовані збір і реєстрація даних в аналоговій або в циф-

ровій формі в місцях виникнення за допомогою різноманітних

давачів, які перетворюють дані в стандартні уніфіковані сиг-

нали.

4.6. Перетворення і обробка інформації

Як вже було сказано інформацію можна представити за допомо-

гою сигналів електричного струму або напруги різної величини по-

дібно до того, як у фотографії інформація, яка міститься в зобра-

женні, представлена різними ступенями потемніння фотопаперу.

Про аналогове перетворення інформації говорять у всіх тих

випадках – коли первинна інформація точно трансформується в

77

сигнали електричної напруги. Наприклад, локальні варіації ступе-

ня потемніння зображення на фотографії можна прямо перетвори-

ти в сигнали електричної напруги, тобто в часові варіації значень

електричної напруги, якщо з допомогою фотоприймача про ска-

нувати зображення. Обробку інформації, поданої у формі анало-

гових сигналів електричної напруги, називають аналоговою обро-

бкою інформації.

При цифровій обробці інформації, як правило, використо-

вують лише два значення напруги – мінімальне, що позначається

нулем (0), і максимальне, яке позначається одиницею (1).

Існують такі основні види обробки інформації:

обчислювальна, тобто виконання математичних операцій над

вхідними величинами у відповідності із заданим алгоритмом;

статистична, тобто визначення таких показників, як дисперсія

статистичне сподівання, функція кореляції, ентропія й ін;

виділення корисної інформації, тобто виділення показників

достовірності інформаційних процесів;

адаптація, тобто оптимальне стиснення з метою підвищення

швидкості обробки без втрат точності і достовірності.

Будь яка операція з інформацією – це довільна елементарна чи

складна дія над інформацією, яка має певний зміст і направлена на

її трансформацію (перетворення або передачу).

Інформаційна процедура – це сукупність операцій одного типу.

Існує поняття інформаційного потоку – це складений чи орга-

нізований в межах інформаційної системи рух інформації в пев-

них напрямках за той чи інший період часу і з певною метою.

Уведена інформація зазнає певного розподілу інформації це –

просторово-часова комутація блоків і вузлів ІС, яка забезпечує ре-

алізацію заданого алгоритму обробки потоків вхідної і проміжної


Використання інформації – вивід її на індикаторні, реєструю-

чі, та такі, що відображають інформацію, пристрої або на вико-

навчі органи.

Обробка алфавітно-цифрової інформації

Будь-яке перетворення інформації, яке здійснює людина чи

ЕОМ, можна представити, як відображення множини слів в прий-

нятому початковому алфавіті в множину слів, в тому чи в іншому

кінцевому алфавіті. Таке відображення називають алфавітним

оператором.

78

Перед тим як перейти до обробки, розглянемо послідовність

операцій тобто – Алгоритм – описи, які визначають послідовність

та зміст операцій, що перетворюють вхідні дані в результат, який

шукають. Алгоритм має властивості:

масовості, тобто застосовуваності до багатьох задач;

визначеності, тобто точно заданої послідовності виконання

операцій;

результативності, тобто можливості отримання потрібних ре-

зультатів.

Процес підготовки розв'язання будь-якої задачі по заданому

алгоритму завжди пов'язаний з розбиттям цієї задачі на окремі

операції (додавання, віднімання, множення, логічне складання, за-

округлення та ін.). Послідовність виконання цих операцій задаєть-

ся програмою. Написання програм теж здійснюється в певній си-

мволіці.

Серед даних, які нагромаджуються і обробляються в ЕОМ,

значну частину становлять символьні. Це програми на алгоритмі-

чних і символьних мовах, довідкові дані і тексти коментарів і т.д.

Вони забезпечують можливість спілкування з ЕОМ, які викорис-

товуються в системах обробки інформації.

ЕОМ розрізняє символи з допомогою кодування символів, до

яких належать букви латинського (26 букв) і українського (росій-

ського) (32 букви) алфавітів, арабські цифри від 0 до 9, спеціальні

символи й ін.

4.7. Передача і відображення інформації.

Передача інформації

Засоби передачі інформації (ЗПІ) призначені забезпечувати

обмін повідомленнями (даними) між місцем їх виникнення і засо-

бами обробки і використання навіть за умови їх територіального

розподілу. Основними завданнями ЗП І є:

прийом інформації із каналів передачі даних, її накопичення в

певній формі і передача в цифровому вигляді в центральний

процесор;

прийом інформації в цифровому вигляді від центрального

процесора і видача її в канали передачі даних;

підвищення достовірності інформації програмними і апарат-

ними методами;

апаратно-програмне стикування різних типів абонентів;

79

організація контролю функціонування каналів передачі даних.

До складу технічних засобів передачі даних належать адапте-

ри, пристрої перетворення сигналів і канали зв'язку. При передачі

повідомлення представляють за допомогою сигналів, які можуть

достатньо ефективно поширюватися по каналах зв'язку, що вико-

ристовуються: телефонній лінії, радіоканалу, через повітря і т. п.

До каналів зв'язку відносять також кодуючі, перекодуючі і деко-

дуючі пристрої. Канал зв'язку можна розглядати як деяку систему,

на вхід якої подається сигнал X, що передається, а з виходу одер-

жують сигнал У, який приймають. Канал зв'язку являє собою за-

дану сукупність засобів передачі інформації і може включати в

себе шар заданого простору, оптичні перетворюючі елементи (об'-

єктиви, транспаранти, модулятори і т.п.), волоконно-оптичні і

провідні лінії, реєструючі пристрої, приймачі випромінювання,

електронні тракти та ін.

Передача сигналів по каналах зв'язку характеризується такими

основними параметрами:

надійністю передачі сигналів;

швидкістю передачі інформації;

середньою потужністю сигналів, що передаються;

смугою частот у каналі зв'язку.

Ці показники взаємозалежні. Наприклад, надійність передачі

сигналів зростає із збільшенням потужності сигналів, оскільки

при цьому збільшується відношення сигнал/шум. Із збільшенням

швидкості передачі інформації, як правило, знижується надійність

передачі, а розширюючи смугу частот, що її займає передача сиг-

налів у каналі зв'язку, можна підвищити швидкість і надійність

передачі інформації.

Відображення інформації

Для організації взаємодії людини (користувача) і ЕОМ (ком-

п'ютера) необхідне проміжне середовище, за допомогою якого во-

ни можуть розуміти один одного. Таке середовище називають ін-

терфейсом, що дослівно перекладається як межа розділу. Апаратні

інтерфейсні засоби (пристрої) називають "пристроями спілку-

вання", а програмні інтерфейсі засоби називають "інтерфейсом

користувача". Таким чином, інтерфейс між людиною і комп'юте-

ром є специфічним каналом передачі інформації який включає в

себе пристрої спілкування і інтерфейс споживача.

Швидке вдосконалення "пристроїв спілкування" – засобів ві-

80

дображення інформації (ЗВІ) і розширення їх функціональних

можливостей в останні роки пов'язане з появою нових і з вдоско-

наленням відомих фізичних принципів перетворення даних у візу-

альну форму.

Основна функція ЗВІ полягає у відтворенні і забезпеченні ко-

ристувача (оператора) всією необхідною інформацією про стан

об'єкта управління, оточуючого середовища, самої ІС. Але в ціло-

му до функцій ЗВІ відносять:

прийом із центрального процесора і зберігання інформації,

призначеної для відображення;

первинна обробка інформації, яка полягає в розпізнаванні да-

них, які надходять, і в їх сортуванні;

формування і відображення окремих кадрів на дисплеї відпо-

відно до програми відображення;

організація регенерації зображення на екранах індикаторів,

дисплеїв і реєструючих пристроїв;

розв'язання різноманітних завдань, пов'язаних з обробкою ін-

формації, що відображається;

забезпечення взаємодії операторів (споживачів) через ЗВІ з

ЕОМ,

редагування інформації, яка вводиться;

модифікація масивів відображення відповідно до відповідей та

до запитів операторів (споживачів) ;

формування команд звернення до центрального процесора;

аналіз і обслуговування запитів операторів (споживачів).

Паралельно з розвитком технічних засобів "пристроїв спілку-

вання" проводилися активні роботи, спрямовані на вдосконалення

"інтерфейсу користувача". В 60-ті роки розробили систему відо-

браження на екрані електронно-променевої трубки (ЕПТ) опера-

ційного середовища для користувача, яке формувало явний візуа-

льний і функціональний контакт для організації його взаємодії з

комп'ютером. Це дозволило зробити організаційну структуру

ЕОМ наглядною і доступною для непрофесійного користувача.

Концептуальна основа сучасного графічного інтерфейсу ко-

ристувача була розроблена в 70-ті роки минулого століття в дослі-

дницькому центрі компанії Хеrоx в Пало-Альто. Ця основа базу-

валася на більш ранніх роботах, виконаних в Стенфордській до-

слідницькій лабораторії Стенфордського дослідницького інститу-

ту і Масачусетського технологічного інституту. Психологічною

81

основою для проведення цих робіт послужив висновок Жана Пеже

і Джерома Брюнера про те, що наше розуміння світу фундамента-

льно пов'язано з візуальною симуляцією і тактильними відчуттями

при маніпулюванні об'єктами в оточуючому середовищі. Дослід-

ники завдання розробки графічного інтерфейсу звели до того, щоб

створити інтерфейс, який використовував би маніпуляційний і ві-

зуальний досвід людини. Їх концепція включила емуляцію вигля-

ду і поведінки конкретних об'єктів, таких як текстові документи,

папки, програмні файли, інструментальні засоби для того щоб ви-

користовувати для організації функціонування ЕОМ певні графіч-

ні образи надаючи цій організації логічний, передбачуваний кон-

текст.

Завдання хорошого інтерфейсу – вміти автоматично асоцію-

вати вибраний споживачем об'єкт з певною сукупністю інструме-

нтів, за допомогою яких можна модифікувати цей об'єкт і пред-

ставляти в "зручній формі" результати модифікацій. Інтерфейс має

бути інтуїтивно зрозумілим, що вимагає чіткого розмежування

між об'єктами – даними і інструментами – програмами. Інтерфейс

має бути достатньо універсальним, тобто відповідати вимогам рі-

зних груп споживачів (багатогранність), в першу чергу, самих ва-

жливих їх категорій: розробників і споживачів ПЗ. Крім того інте-

рфейс має бути єдиним для всіх застосувань (додатків) єдиної сис-

теми.

4.8. Достовірність інформації в комп'ютерних системах

Виключення з облікового процесу паперових документів ви-

магає розробки способів юридичного підтвердження достовірності

даних, що реєструються. Це забезпечується при розробці програм

шляхом:

спеціальних засобів блокування введення даних у випадку

пропуску будь-яких реквізитів;

наявності в програмі засобів ідентифікації особи, що працює з

терміналом;

спеціальних засобів захисту інформації.

Наприклад, вносити зміни або виправлення може лише та

особа, яка їх вперше зареєструвала на електронному носії.

З визначенням юридичного статусу електронних носіїв облі-

кової інформації і вихідних машинограм безпосередньо пов'язане

вирішення питання про те, що слід розуміти під оригіналом цих

82

документів, як оформляти копії з них для подання в адміністрати-

вні та судові органи, як в умовах застосування комп'ютерних сис-

тем забезпечити придатність облікової інформації для зберігання в

архіві та використання.

Згідно з чинними стандартами оригінал документу на машин-

ному носії повинен мати відповідний запис. Оригінал – це перший

за часом надрукований засобами комп'ютерної техніки примірник

цього документу на паперовому носії.

На машинограмі, що є копією документу на електронному но-

сії, додатково повинні бути проставлені печатки або штампи підп-

риємства, що здійснюють перетворення документа в форму, до-

ступну для сприйняття людиною, ідентифікаційний код і відпові-

дні підписи.

Документальне оформлення матеріальної (юридичної) відпо-

відальності за даними, що автоматично накопичуються в комп'ю-

терних системах, вимагає організованого захисту інформації, яка

надходить в комп'ютер, шляхом надання кожній матеріально від-

повідальній особі і відповідальній за проведення операцій особі

ключа, який відкриває і завершує автоматичне відображення ма-

сових операцій, підконтрольних даній особі. Введення такого

ключа повинно виключати можливість викривлення даних авто-

матизованого документування руху господарських засобів, відпо-

відальність за які несе особа, що володіє даним ключем.

Однак, слід обмежити доступ до програмних засобів, що реа-

лізують алгоритми формування вихідної інформації, визначивши

склад осіб, що мають такий доступ, та їх паролі. Необхідно про-

контролювати процес обробки даних, вказати на машинограмах і

відеограмах дату обробки, зміст виконаних робіт, пароль (код)

оператора, який проводить обробку інформації.

Автоматичне введення первинних даних не звільняє від необ-

хідності оформлювати Юридично повноцінне підтвердження здій-

снених господарських операцій. Періодично слід проводити друк

даних, введених автоматично в комп'ютер за допомогою датчиків і

терміналів, і оформляти підписами відповідальних осіб.

Юридична чинність електронного цифрового підпису визна-

ється за наявності в автоматизованій Інформаційній системі про-

грамно-технічних засобів, що забезпечують ідентифікацію підпи-

су і дотримання встановленого режиму їх використання.

Ближчою за формою до традиційного підписання документу є

83

технологія, основана на аналізі біометричних параметрів руху ру-

ки особи, що підписує документ. Підпис проставляється ручкою

на стандартному пристрої-планшеті, а програма зчитує параметри

руху ручки. При цьому в документі зберігається як взірець підпи-

су для відтворення на екрані І при друкуванні документа, так і ко-

нтрольні відомості, однозначно ідентифікуючи особу, що підписує

і попереджує можливість зміни документа після його підписання.

Важливим елементом вирішення проблеми є авторизація ко-

ристувачів інформації. В даний час, поряд з технологіями захисту

на основі паролів та шифрування даних, широке розповсюдження

отримує підхід, що базується на використанні біометричних тех-

нологій.

Під терміном біометричні технології (БТ) розуміють сукуп-

ність методів та засобів, що їх реалізують, головна мета яких по-

лягає е ідентифікації людини за рисами, що притаманні їй як біо-

логічному об'єкту.

Відомі результати використання БТ в наступних підсистемах

технології обробки документів (рис. 8).

Система документообігу

Підтвердження

юридичних повно-

важень

Контроль повнова-

жень доступу до до-

кументів

Контроль робочих

місць

Дозвіл доступу в си-

стему

Забезпечення конфі-

денційності докуме-

нтів

Контроль комуніка-

цій

Рис. 8. Сфери використання біометричних технологій

в системах документообігу

Задача організації захисту та безпеки даних в бухгалтерії по-

лягає в забезпеченні всього комплексу організаційно-технічних,

організаційно-режимних заходів та кадрової роботи, спрямованої

на збереження комерційної таємниці та належного контролю ро-

боти облікових працівників.

Специфіка використання комп'ютерної техніки передбачає

особливі методи забезпечення захисту облікової інформації.

В процесі господарської діяльності, що здійснюється в бухга-

лтерії, або під час налагодження комп'ютерних систем частина об-

лікової інформації стає доступною для сторонніх осіб. Тому слід

за допомогою особливих внутрішніх положень (наказів, інструк-

84

цій) обмежити доступ сторонніх осіб до інформації, яка є комер-

ційною таємницею підприємства, а також встановити або перед-

бачити механізм перевірки звітної інформації, що виходить за ме-

жі підприємства. Наприклад, інформація з фінансової звітності,

що оприлюднюється, не повинна містити зайвих деталей, що не

передбачені законодавством або угодою з користувачами звітнос-

ті. Необхідною є також кадрова робота з персоналом бухгалтерії.

Вона полягає, з одного боку, в забезпеченні фізичної безпеки бух-

галтерів, охороні приміщення та документів, роз'яснювальній ро-

боті, а з іншого боку – у забезпеченні суворого нагляду за діями

бухгалтерів. Інформація, що накопичується підсистемою управлі-

нського обліку, зазвичай є основним об'єктом промислового шпи-

гунства.

Крім застосування засобів захисту, що вбудовуються в про-

грамне забезпечення (паролі, шифрування даних тощо), також по-

винен бути передбачений ряд організаційних та адміністративних

заходів. Служба безпеки підприємства повинна слідкувати за мо-

жливістю акустичного прослуховування приміщення бухгалтерії,

відсутністю підслуховуючих пристроїв в комп'ютерах, комп'юте-

рних мережах, телефонах, копіювальній техніці тощо.

Питанням захисту та безпеки даних в інформаційних комп'ю-

терних технологіях в розвинутих країнах приділяється велика ува-

га. Так, комітет Ради Європи з проблем злочинності у 1990 році

підготував рекомендації з метою визначення правопорушень, по-

в'язаних з комп'ютерами, і вніс їх до "мінімального" (обов'язково-

го) та "необов'язкового" списків, рекомендованих всім європейсь-

ким країнам до внесення в законодавство.

"Мінімальний" список правопорушень:

комп’ютерне шахрайство. Введення, заміна, виправлення,

знищення комп'ютерних даних чи програм, інші втручання до

процесу обробки інформації, що впливають на кінцевий ре-

зультат, призводять до фінансового і майнового збитку або до

отримання незаконного прибутку;

комп’ютерна підробка. Втручання до процесів обробки інфо-

рмації аналогічно до комп'ютерного шахрайства, але з метою

фальсифікації даних або програмного забезпечення;

пошкодження комп'ютерних програм або даних. До цього

блоку увійшли злочини, пов'язані із знищенням, руйнуванням,

пошкодженням або приховуванням комп'ютерних даних і про-

85

грам без права на це. Найпоширенішим інструментом псуван-

ня або знищення даних є комп'ютерні віруси;

комп'ютерний саботаж. Пошкодження інформації або програм

з метою перешкоди функціонуванню комп'ютерів або телеко-

мунікаційних систем. Одним з інструментів такого саботажу є

комп'ютерні віруси;

несанкціонований доступ. Протиправний доступ до комп'юте-

рних систем або до мереж з порушенням рівня секретності.

Доступ досягається пошкодженням системи безпеки комп'ю-

терів (системи паролів). В опублікованій в 1983 році "Помара-

нчевій книзі" Міністерства оборони США, вперше були ви-

значені основні поняття стосовно надійності програмних ін-

формаційних систем. Безпечна інформаційна система визна-

чаються в ній як "система, яка керує за допомогою відповід-

них засобів доступом до інформації так, що лише належним

чином авторизовані особи одержують право читати, записува-

ти, створювати та знищувати інформацію".

Контроль за діями облікового персоналу і системою обліку

дозволяє виявити причини виникнення помилок в звітній докуме-

нтації. До таких причин належать навмисне викривлення звітних

даних в первинних документах або зведених регістрах; випадкове

викривлення через недогляд, халатність або незнання; недоліки

системи обліку, що не враховують специфіку підприємства. Серед

співробітників бухгалтерії можуть бути шахраї. Бухгалтери, каси-

ри та інші особи, що мають право вести бухгалтерські записи, як

правило, здійснюють розкрадання шляхом знищення раніше ви-

конаних проводок або внесенням змін до них. Для боротьби з ша-

храйством слід дозволити доступ до здійснення бухгалтерських

проводок лише бухгалтеру, що виконує цю роботу і, відповідає за

неї. З метою контролю слід в кінці кожного робочого дня одержу-

вати роздруковані та завірені підписами двох незалежних по слу-

жбі працівників підприємства журнал господарських операцій та

оборотну відомість. Слід також мати в друкованому вигляді пере-

лік показників або програмних констант, які використовуються

програмою для обчислення сум операцій, набір довідників (карто-

тек), первинних документів і бібліотеку алгоритмів обробки інфо-

рмації (роздруковувати кожного разу після суттєвих змін). Після

закінчення електронної обробки інформації пачки паперових пер-

винних облікових документів повинні передаватися в бухгалтерію

86

підприємства, а електронні документи у відповідний підрозділ

відділу комп'ютеризації для підготовки до збереження в архіві.

Передача здійснюється з обов'язковою реєстрацією пачок докуме-

нтів. При цьому повинні бути передбачені заходи, які б виключа-

ли повторне використання первинної документації, що передаєть-

ся на зберігання.

Особи, що працюють в адміністрації підприємства можуть

здійснювати розкрадання шляхом викривлення звітності підпри-

ємства, встановлення знижок на ціну товару, маніпуляція з перео-

цінкою товарно-матеріальних цінностей та іншими діями.

Управлінці в основному здійснюють шахрайство шляхом на-

дання необґрунтованої знижки на ціну продукту або товару, а та-

кож за рахунок його відвантаження без передоплати, до початку

переоцінки тощо.

Великою проблемою є забезпечення захисту інформації та

створення електронних архівів документів на випадок випадково-

го або навмисного пошкодження технічних засобів або електрон-

них носіїв інформації. Вихід полягає у створенні кількох резерв-

них копій одночасно. Резервні копії зберігаються деякий час, який

попередньо не визначений, а залежить від того терміну, протягом

якого виконуються три коригування масиву. Такий спосіб збері-

гання резервних копій масивів дістав назву "зберігання Інформації

у поколіннях". Завжди зберігаються три покоління масиву. У літе-

ратурі вони відомі як "дід", "батько", "син". У випадку появи чет-

вертої копії перша копія знищується. Ці три копії зберігаються

протягом не менше одного року і використовуються як довідки

при проведенні ревізій, а іноді – для поновлення інформації. Такі

копії створюються на змінних електронних носіях.


1. В чому полягає найважливіше завдання управління?

2. Яке значення кібернетики для управління?

3. В чому полягає важливість інформації для всебічного життя су-

спільства?

4. Які є основні види інформації?

5. Що є об'єктом відображення економічної інформації?

6. Як виглядає загальна схема системи збору і передачі інформа-

ції?

7. Які властивості може проявляти інформація?

87

8. Яка є різниця між даними, інформацією і знаннями?

9. Чому потрібно ввести одиницю вимірювання?

10. Які є методи вимірювання кількості інформації?

11. Як може бути представлений перелік інформаційних процесів?

12. Який є критерій оцінки якості інформаційних процесів?

13. Як можна отримати інформацію про властивості об'єктів?

14. Які є методи збору і реєстрації інформації?

15. Чим аналогове представлення інформації відрізняється від ци-

фрового?

16. Що таке алгоритм і які його властивості?

17. Що означають визначення "біт" і "байт"?

18. Які є коди для представлення символів в комп'ютерах?

19. Що таке шифр?

20. Які завдання виконують засоби передачі інформації?

21. Якими основними параметрами характеризують передачу сиг-

налів по каналах зв'язку?

22. Для чого призначений інтерфейс користувача ЕОМ?

23. Дайте класифікацію і основні характеристики носів інформації.

88

Тема 5. Організаційно-методичні основи

створення і функціонування інформаційних

систем

Програмна анотація. Стадії та етапи розробки АІС. Розробка

автоматизованого розв`язання задач за умов функціонування АІС.

Опис постановки задачі та її розробка. Опис алгоритму

розв’язування задачі



5.1. Стадії та етапи розробки АІС

Процес створення АІС являє собою сукупність упорядкованих

у часі, взаємопов’язаних і об'єднаних у стадії та етапи робіт, вико-

нання яких необхідне і достатнє для створення системи, що відпо-

відає заданим вимогам.

Розглянемо докладніше відповідні стадії та етапи.

1. Стадія формування вимог до АІС. Етапи: обстеження об'єкта і обґрунтування необхідності побу-

дови системи; формування вимог користувача до неї; оформлення

звіту і заявки на її розробку (тактико-технічне завдання).

2. Стадія розробки концепції АІС. Етапи: вивчення об'єкта; виконання необхідних науково-

дослідних робіт (НДР) ; розробка варіантів концепції АІС і вибір

того з них, який задовольняє вимоги користувача; оформлення

89

звіту про виконану роботу.

3. Стадія розробки технічного завдання. Етапи: розробка технічного завдання та його затвердження.

4. Стадія ескізного проектування. Етапи: розробка попередніх проектних рішень стосовно сис-

теми та окремих її частин.

5. Стадія технічного проектування. Етапи: розробка проектних рішень стосовно системи та її час-

тин; розробка документації АІС та її частин; розробка й оформ-

лення документації на поставляння або розробку виробів для ком-

плектування системи; розробка завдань на проектування в суміж-

них частинах проекту автоматизації.

6. Стадія робочого проектування. Етапи: розробка робочої документації на систему та її части-

ни; створення або адаптація програм.

7. Стадія впровадження системи в дію. Етапи: підготовка об'єкта автоматизації до впровадження

АІС; підготовка персоналу; комплектування АІС (програмними і

технічними засобами, інформаційними виробами) ; будівельно-

монтажні роботи; пусконалагоджувальні роботи; попередні ви-

пробування; дослідна експлуатація; приймальні випробування.

8. Стадія супроводження. Етапи: виконання робіт згідно з гарантійними зобов'язаннями

та післягарантійне обслуговування.

Залежно від складності автоматизованих. процесів і завдань

не всі стадії є однаково обов'язковими. Із перших трьох стадій

обов'язковою є третя, результатом виконання якої має бути за-

тверджений документ «Технічне завдання» (ТЗ). Розробляє його,

як правило, замовник. ТЗ поділяється на дев'ять розділів і визна-

чає вимоги до автоматизованих функцій і завдань та до видів за-

безпечення; регламентує організацію розробки, розміри витрат,

терміни виконання стадій і етапів робіт тощо.

Охарактеризуємо стисло головні розділи ТЗ.

Розділ 1. Загальні відомості. Подаються повна та умовна на-

зви роботи, замовника і об'єкта.

Розділ 2. Призначення та мета роботи. З'ясовуються приз-

начення та мета автоматизації.

Розділ 3. Характеристика предметної області. Наводяться

відомості про об'єкт управління та процеси, які потрібно автома-

90

тизувати, про умови виконання завдань.

Розділ 4. Основні вимоги. Цей розділ найважливіший у ТЗ.

Формулюються вимоги до шуканих вирішень і системи в цілому,

до взаємозв'язків і взаємодії різних комплексів задач одного з од-

ним та з іншими системами, до рівня автоматизації, технічного,

програмного, інформаційного та інших видів забезпечення.

У наступних розділах уточнюються обсяги та терміни вико-

нання робіт, визначаються інші параметри створюваної системи.

Зауважимо, що обсяг ТЗ може змінюватися в доволі широких

межах. Наприклад, у однієї і тієї самої фірми-розробника ТЗ на

«Багатокористувацький програмний комплекс «Клієнт–банк» ста-

новить п'ять сторінок, а на систему ОДБ – понад 40.

Результат виконання стадії технічного проектування являє со-

бою документ «Технічний проект» (ТП), який складається із зага-

льносистемної документації та документів щодо функціональної

та забезпечувальної частин.

Документація стосовно ФЧ містить проектні рішення з авто-

матизації функцій та постановки завдань або їх комплексів, а до-

кументація стосовно 34 – проектні рішення з інформаційного,

програмного, технічного та інших видів забезпечення.

На стадії робочого проектування (РП) до найбільш трудоміст-

ких операцій належать розробка та відлагодження робочих про-

грам.

Зауважимо, що в разі об'єднання стадій технічного та робочо-

го проектування обсяг документації зменшується (приблизно на

20%).

На стадії впровадження системи відбувається її пробна екс-

плуатація, на підставі якої виправляються виявлені при цьому не-

доліки та помилки. Водночас визначаються обсяги виконаних ро-

біт і встановлюється відповідність здобутих результатів вимогам

технічного завдання.

5.2. Розробка автоматизованого розв'язання задач

за умов функціонування АІС

Організація розробки автоматизованого розв'язання окремих

задач або їх комплексів в тому разі, коли на об'єкті функціонує

АІС, має свою специфіку, оскільки тоді, як правило, технічний

комплекс і базове програмне забезпечення (ПЗ) уже задані. За та-

ких умов розглядуваний процес розробки автоматизованого розв'-

91

язання задач поділяють на вісім етапів.

1.Формулювання вимог – аналог ТЗ.

2.Постановка задачі – елемент ТП.

3.Побудова алгоритму розв'язання задачі – елемент ТП.

4.Розробка контрольного прикладу (КП) – елемент ТП.

5.Розробка машинної блок-схеми та програм – елемент РП.

6.Налагодження розроблених програм на контрольному прикладі

– елемент РП.

7.Налагодження розроблених програм на реальних даних (пробна

експлуатація) – стадія 7-ма.

8.Прийняття в промислову експлуатацію і супровід– стадія 8-ма.

Зауважимо, що етапи 6-й і 7-й можна об'єднати, якщо для ко-

нтрольного прикладу взяти реальні дані і не розробляти машинну

блок-схему (її розробляють, як правило, лише для складних алго-

ритмів).

Етапи є елементами відповідних стадій розробки, і їх сутність

та зміст залежать від використовуваних технічних і програмних

засобів. Цю залежність у якісному плані ілюструє табл. 3.

Таблиця 3

Ступінь залежності етапу

Номер і назва етапу Відповідна

стадія

Ступінь залежно-

сті етапу

ПЗ ТЗ

1. Формулювання вимог ТЗ –

2. Постановка задачі ТП слабка слабка 3. Побудова алгоритму

ТП середня Те саме

4. Розробка КП ТП сильна Те саме

5.Розробка машинної блок-схеми та

програм

РП

Те саме Те саме

6. Налагодження РП Те саме сильна

7.Пробна експлуатація 7 Те саме Те саме

8.Прийняття в експлуатацію 8 Те саме Те саме

Примітки

1. У ТЗ висуваються вимоги до ТК та ПЗ, тому воно практично

не залежить від них.

2. Вважаємо, що «сильний» ступінь залежності означає: роботу

на відповідному етапі не можна виконати без урахування спе-

цифіки конкретного ТК чи ПЗ; «середній» – роботу виконати

92

можна, врахувавши істотні властивості даного типу ТК або

ПЗ; «слабкий» – роботу можна виконати без урахування особ-

ливостей ТК чи ПЗ.

5.3. Опис постановки задачі та її розробка

Опис постановки задачі (ПОЗ) (комплексу задач) є елементом

технічного проекту.

У разі машинної та автоматизованої обробки даних обсяг по-

няття «задача» охоплює:

1) процес машинної обробки даних, тобто безпосереднє розв'я-

зання задачі машинними засобами;

2) метод розв'язування;

3) процедури підготовки даних до обробки;

4) використання даних, зокрема й для прийняття управлінських

рішень.

Організовуючи автоматизоване розв'язання задачі, необхідно

прийняти певне і конкретне рішення з перелічених питань, а отже,

щоб реалізувати автоматизоване розв'язання задачі, слід насампе-

ред розробити її постановку, яка має містити про цю задачу всі

необхідні для її автоматизованого розв'язання відомості.

Склад і зміст постановки задачі (комплексу задач) залежить

ВІД специфіки останньої та умов розв'язання. Загалом ПОЗ скла-

дається з таких основних розділів; 1) характеристика задачі; 2) ви-

хідна інформація; 3) вхідна інформація.

Окрім того, виконується опис алгоритму автоматизованого

розв'язання задачі, який може бути включений до ПОЗ як розділ 4-

й або бути викладений окремо.

Іноді ПОЗ містить і розділ «Розрахунок економічної ефектив-

ності», де обґрунтовується ефективність розв'язання задачі за до-

помогою ЕОМ.

Охарактеризуємо стисло кожний розділ ПОЗ. Розділ 1-й міс-

тить інформацію про призначення задачі (комплексу задач) ; пе-

релік об'єктів, у процесі управління якими розв'язується задача;

періодичність і тривалість розв'язування; умови, за яких припиня-

ється розв'язування автоматизованим способом; інформаційні та

технологічні зв’язки з іншими задачами (комплексами) АІС; поса-

ди осіб і (або) назви підрозділів, які визначають умови та часові

характеристики конкретного розв'язання (рішення) та поділ обов'-

язків між персоналом і технічними засобами в різних ситуаціях

93

розв'язування задачі (комплексу задач).

Розділ 2-й (вихідна інформація) складається з переліку та опи-

су вихідних повідомлень (тобто форм відомостей, відеограм, ві-

деокадрів тощо) та переліку й опису структурних одиниць інфор-

мації вихідних повідомлень.

Опис вихідних повідомлень має вигляд таблиці, що містить

назву кожного повідомлення, його ідентифікатор, форму подання

(документ, відеокадр, сигнал тощо), періодичність і термін видачі.

Описуючи структурні одиниці вихідних повідомлень, зазна-

чають назву одиниці, ідентифікатори вихідних повідомлень, яким

вона належить, вимоги до точності обчислення цієї одиниці, її

умовне позначення.

Розділ 3-й (вхідна інформація) містить перелік і опис вхідних

повідомлень та перелік і опис структурних одиниць інформації

вхідних повідомлень, які мають самостійне змістове навантажен-

ня. Під вхідною інформацією розуміють дані, які є необхідними

для розв'язання задачі й надходять у вигляді документів і повідо-

млень різної форми. Опис вхідних повідомлень задається також у

вигляді таблиці і містить найменування повідомлення, його іден-

тифікатор, форму подання, строки й частоту надходження.

Опис структурної одиниці вхідного повідомлення складається

з її найменування, потрібної точності числового значення та вказі-

вки щодо джерела відповідної інформації (повідомлення, яке міс-

тить цю одиницю).

ПОЗ розробляється в такій послідовності. Якщо техніко-

економічна суть задачі є зрозумілою, то розробку починають із

визначення вихідної інформації розв'язуваної задачі, із опису зміс-

ту та форми вихідних повідомлень і способів їх подання, визна-

чення реквізитів та носіїв вихідних даних.

Після встановлення вихідних даних визначають необхідні вхі-

дні дані та розпочинають розробку алгоритму розв'язування задачі

– послідовності правил отримання вихідних даних на підставі вхі-

дних. Із розробленого алгоритму визначається також інформація

для зберігання та нагромадження. На закінчення відпрацьовується

система внесення змін до інформації задачі.

Для перевірки правильності алгоритму розробляють конт-

рольний приклад, який слугує також для забезпечення налаго-

дження програм та їх тестування під час експлуатації.

Практика показує, що найкращий контрольний приклад – це

94

приклад, побудований на реальних даних. Проте скористатися та-

ким прикладом можна не завжди через відсутність потрібних реа-

льних даних або через те. що їх забагато (у такому разі налаго-

дження програми дуже ускладнюється й уповільнюється) чи наяв-

ні реальні дані не повністю відбивають усі можливі варіанти роз-

в'язування.

ПОЗ істотно спрощується, коли для її розв'язання використо-

вуються типові проектні рішення (ТПР) та пакети прикладних

програм (ППП). Тоді фактично розробляється лише розділ 1-й. а в

2-у та 3-у розділах ПОЗ відбувається просте «прив'язування» (до-

бір) потрібних повідомлень ППП (ТПР) або зазначені розділи не

розробляються зовсім.

5.4. Опис алгоритму розв'язування задачі

Алгоритм являє собою правило розв'язання задачі, сформу-

льоване як послідовність обчислювальних, логічних та інших дій

(кроків), виконуваних з метою отримання потрібного результату.

Алгоритм може бути заданий словесно (засобами природної мо-

ви), математичним або графічним описом. Крім того, алгоритм

може задаватися алгоритмічною мовою.

В АІС ФКУ алгоритми описуються здебільшого математич-

ним або графічним способом, а також алгоритмічною мовою.

Графічному опису передує, як правило, побудова математичної

моделі – математичного опису алгоритму. Такий опис полягає у

формалізованому (із застосуванням математичних символів) по-

данні всіх розглядуваних залежностей і методів відшукання зна-

чень вихідних даних на підставі вхідних.

Графічний опис алгоритму виконується здебільшого у вигляді

структурної схеми. Кожний її елемент являє собою фрагмент ал-

горитму, який описує певні (повністю визначені) дії з даними. По-

слідовність дій зображується за допомогою ЛІНІЙ ПОТОКУ

ІНФОРМАЦІЇ. Напрям потоку інформації «згори – вниз» і «зліва –

направо» вважається основним і стрілками не позначається. Бу-

дуючи схему алгоритму, використовують геометричні фігури –

умовні позначення, кожне з яких має стандартний і цілком визна-

чений нормативними документами як зміст, так і вигляд. Напри-

клад, овалом позначається початок або кінець алгоритму, прямо-

кутником – арифметичні та інші операції з даними і т. ін.

Існують певні графічні позначення і для типів носіїв та форм

95

передавання даних, тому за допомогою таких позначень можна

подати не лише машинний алгоритм, а й усю технологію розв'язу-

вання задачі та обробки інформації.

До ПОЗ включають здебільшого як математичний, так і гра-

фічний опис алгоритму. У разі, коли готують окремий документ

«Опис алгоритму», поділяють його на розділи: призначення та ха-

рактеристика комплексу задач, використовувана інформація, ре-

зультати розв’язання задач комплексу, математичний опис алго-

ритму, графічний його опис.

Алгоритмічна мова – це спеціальна мова зі своїм алфавітом,

словником, правилами побудови слів, словосполучень, речень, в

якій кожне слово має одне і цілком певне значення. Якщо таку

мову створено на основі природної мови, то відповідні алгоритми

досить просто описуються й читаються.

Зауважимо, що загалом ступінь деталізації опису алгоритму

залежить від ерудиції та знань його виконавця, причому опис гра-

фічний або алгоритмічною мовою с проміжним. Кінцевим є опис

машинною мовою або мовою програмування (якщо алгоритм ви-

конуватиме машина).

Розрізняють кілька рівнів деталізації (завдання) алгоритму ав-

томатизованого розв'язання задач АІС ФКУ.

Рівень «інформаційної моделі», або «нульовий», дає уявлення

про використовувані вхідні і вихідні повідомлення та форми їх

подання. Наводиться графічне (символьне) зображення всіх зазна-

чених повідомлень: вхідних – з одного боку, а вихідних – із про-

тилежного відносно зображення самої задачі. Водночас зазнача-

ють, де саме утворюються вхідні і де використовуються вихідні

повідомлення. Якщо задача порівняно проста, то такої точності

завдання алгоритму достатньо для його реалізації.

Наступний (перший) рівень – це рівень, коли алгоритм зада-

ється з точністю до робіт з інформаційними масивами й загальних

операцій із ними (сортування масиву, вибір, злиття тощо) та з то-

чністю до блоків розрахунків показників за заданими формулами.

Багато з таких блоків алгоритму (сортування, добір, обчислення

середнього і т. ін.) уже можуть бути реалізовані відповідними ко-

мандами (операторами) мов високого рівня. У разі одного масиву

досить просто за допомогою відповідних команд типу REPORT

реалізується блок видачі на друк повідомлення в табличній формі.

Коли у процесі видачі вихідних повідомлень беруть участь

96

два масиви (найчастіше – масив числових значень і кодів реквізи-

тів та масив довідкових даних, який містить розшифрування ко-

дів), доводиться організовувати пошук даних за кодом. Тобто не-

обхідна подальша деталізація алгоритму (хоча в сучасних мовах

високого рівня існують відповідні типові засоби видачі повідом-

лень).

Ще вищим є другий рівень деталізації алгоритму, що означає

його завдання з точністю до робіт з окремими записами інформа-

ційних масивів, до маніпулювання з полями записів (вибір записів

за умовою, пошук за ключем, перехід за номером запису, добір

полів, аналіз значень окремих полів і т. ін.).

Як правило, цим рівнем можна обмежитися, якщо йдеться про

автоматизоване розв'язання економічних задач у фінансово-

кредитних установах та про автоматизацію операцій обробки до-

кументів. Проте щодо задач математичної логіки, контролю й за-

хисту інформації такої деталізації недостатньо. Доводиться дета-

лізувати алгоритм до рівня роботи зі складовими частинами полів

(символами, байтами), а іноді навіть зі складовими елементами

байтів – бітами, що є по суті граничним рівнем завдання деталіза-

ції алгоритму.

Контрольні запитання: 1. «Технічний проект» складається із...

2. «Технічне завдання» розробляє...

3. Постановка задачі складається з таких основних розділів...

4. Другий рівень деталізації алгоритму.

5. Підсистема технічного забезпечення складається з елемен-

тів...

6. Алгоритм являє собою...

7. Структурно АІС поділяються на...

8. Підсистема математичного забезпечення складається з...

9. Структура ІC, функціональна та забезпечуюча частини ком-

поненти систем.'

10.Організація робіт по створенню ІC, стадії та етапи.

97

Тема 6. Автоматизована система фінансових

розрахунків

Програмна анотація. Призначення та особливості побудови си-

стеми. Структура АСФР і характеристика її підсистем. Техно-

логія розв'язання задач АСФР у центральних і місцевих фінансових

органах.

Рекомендована література 1. Антонюк В. А., Курков М. С. Інформаційні системи і технології у фінансах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – 140 с. 2. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і тех-нології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. –К.: Професіонал, 2006. – 432 с. 3. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посі-бник. – К.: КНЕУ, 2000. – 230 с. 4. Ігор Литвин. Інформаційні технології в економіці. Навчальний по-сібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 296 с. 5. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. На-вчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – 324 с.

6.1. Призначення та особливості побудови системи

У системі Міністерства фінансів України найвищою формою

організації обробки інформації, пов'язаної із формуванням та ви-

конанням Державного бюджету стала автоматизована система фі-

нансових розрахунків (АСФР). оперативного аналізу й регулю-

вання, контролю та формування звітності.

АСФР створюється як органічна частина фінансової системи і

охоплює всі її ланки; від низового – районних фінансових відділів

(управлінь) – до Міністерства фінансів України. Організаційна

структура АСФР відповідає адміністративно-територіальному

принципу поділу, який діє в Україні. У цій структурі виокремлю-

ють три рівні ієрархії, на яких ведеться автоматизація фінансових

розрахунків: загальнодержавний – Міністерство фінансів України;

обласний –- фінансові управління областей та Автономної Респу-

бліки Крим; районний – районні (міські) фінансові управління,

відділи.

98

Характерною для функціонування АСФР є єдність основних

цілей і завдань управління фінансами на всіх рівнях ієрархії. Пок-

ладені на фінансові органи функції притаманні здебільшого кож-

ному рівню системи, причому будь-який з них має свої специфічні

особливості.

Централізація розрахунків на найвищому рівні зумовлює еко-

номічно обґрунтоване визначення основних напрямків утворення,

розподілу та використання фінансових ресурсів країни в разі до-

держання відповідних заздалегідь установлених пропорцій. Завдя-

ки децентралізації розрахунків на рівні місцевих бюджетів можна,

надавши певної самостійності місцевим Радам народних депута-

тів, врахувати особливості побудови га розвитку окремих адмініс-

тративно-територіальних одиниць.

Схема побудови організаційної структури Міністерства фінан-

сів України передбачає, що локальні системи управління одного рі-

вня функціонують за єдиною схемою, реалізуючи ідентичний набір

завдань за заздалегідь визначеною та затвердженою методологією

розрахунків і технологією обробки даних. Завдяки зазначеній єдиній

схемі побудови організаційної структури Мінфіну України під час

розробки АСФР вдається істотно скоротити витрати на створення й

впровадження функціональних завдань. Достатньо лише узгодити

конкретні типові проектні рішення з реальними умовами функціо-

нування того чи іншого фінансового органу.

Типові проекти дозволяють автоматизувати основні функції

фінансово-бюджетної роботи; формування фінансових планів за

галузями та виконання зведених розрахунків бюджету; облік ви-

конання бюджету; обробку звітності та аналіз виконання бюдже-

ту; обробку звітності міністерств і відомств та аналіз їх фінансово-

господарської діяльності.

Подальший розвиток системи, зорієнтований на створення

гнучкої технології збору й обробки інформації, реалізація компле-

ксної системи розподіленої обробки даних в окремому фінансово-

му органі дозволяють закласти основу побудови інтегрованої сис-

теми обробки інформації.

Упровадження АСФР дозволить також усунути деяке дублю-

вання роботи в підрозділах фінансових органів і завдяки цьому

зменшити навантаження працівників, а це, у свою чергу, спричи-

ниться до скорочення їх чисельності.

99

6.2. Структура АСФР і характеристика її підсистем

Глобальна мета системи управління фінансами визначає таку

функціональну діяльність, що спрямована на досягнення найраці-

ональнішої організації роботи у процесі укладання й виконання

Державного бюджету. Одним із різновидів такої діяльності є ро-

бота з мобілізації фінансових ресурсів протягом року та щоквар-

тально. До прямих окремих цілей системи управління фінансами

належать виявлення у процесі прискореної обробки й поліпшеного

аналізу фінансової документації резервів асигнувань, власних

оборотних засобів підприємств, запасів невстановленого облад-

нання тощо.

Методи, засоби й організація процесу управління фінансами

зумовлюються такими основними чинниками: єдністю бюджетної

системи України; структурою Міністерства фінансів та інших фі-

нансових органів; класифікацією прибутків і видатків бюджету,

яка відбиває їх фінансово-економічний та соціальний зміст і зна-

чення; методичними вказівками (правилами) з укладання та вико-

нання Державного бюджету.

Розглянемо критерії оцінювання якості управління й плану-

вання фінансами:

Для процесу укладання бюджету – досягнення необхідних

пропорцій у розподілі національного доходу між галузями народ-

ного господарства, територіями та економічними районами; доде-

ржання темпів, що забезпечують випереджувальне зростання най-

прогресивніших галузей економіки; досягнення необхідного (оп-

тимального) співвідношення між частинами бюджету.

Для процесу виконання бюджету – повне і точне виконання

його прибуткової частини; правильна організація фінансування

всіх передбачених у бюджеті заходів.

Методологія проектування АСФР базується на поступовому

впровадженні автоматизованих елементів (задач) в існуючу сис-

тему обробки інформації, причому одним із критеріїв тут є вимога

щодо певної стійкості та надійності функціонування, коли йдеться

про поєднання автоматизованих фрагментів роботи та елементів з

традиційними методами.

Оскільки система створюється в кілька етапів і достатньо си-

льно розтягнена в часі, найважливішим моментом для правильно-

го розуміння рівня та можливості автоматизації, послідовності ви-

конання робіт і їх взаємної координації є наявність чіткої структу-

100

ри системи машинної обробки інформації. В АСФР (як і в інших

АІС органів державного управління) така структура, з одного бо-

ку, дозволяє визначати порядок планування, розробки, упрова-

дження окремих задач і їх комплексів, а з іншого – розробляти й

практично застосовувати необхідні методи їх автоматизації

(рис.9).

Організаційно АСФР являє собою сукупність взаємопов'яза-

них між собою підсистем:

I – ОЕЗ – організаційно-економічне забезпечення;

II – ІЗ – інформаційне забезпечення;

III – ПЗ – програмне забезпечення;

IV – ТЗ – технічне забезпечення;

V – ОПЗ –- організаційно-правове забезпечення;

VI – ТлЗ – технологічне забезпечення;

VII – КЗ – кадрове забезпечення.

Організаційно-економічне забезпечення АСФР являє собою

сукупність засобів по вдосконаленню механізму, структури уп-

равління процесами укладання і виконання Держбюджету України

на основі застосування обчислювальної техніки, економіко-

математичних методів і моделей.

У процесі побудови і розвитку підсистеми ОЕЗ розглядаються

такі питання: розроблення і вдосконалення функціональної струк-

тури і склад задач; постановки задач; вибір послідовності їхнього

впровадження; розроблення взаємозв'язку, організації і методоло-

гії розв'язання задач; розроблення методів і форм взаємодії АСФР

з іншими АІС; удосконалення організаційної структури управлін-

ня фінансами; вибір напрямків удосконалення системи управління

фінансами на основі аналізу традиційної системи управління; оці-

нка економічної ефективності від впровадження.

Під час розроблення моделей, алгоритмів і схем розв'язування

фінансових задач їх розбивають на типи з метою скорочення обся-

гів робіт як з алгоритмізації фінансових розрахунків, так і щодо

програмування на ЕОМ. Типізація виконується порівнянням од-

норідності показника або показників, єдності методів і схем роз-

рахунків, взаємної відповідності вхідної та вихідної інформації і

єдності форм подання результатів розрахунків.

101

Рис. 9. Сукупність підсистем АСФР.

Автоматизована система фінансових розрахунків

1) Зведені

розрахунки

бюджету

2) Державні

прибутки

3) Фінанси

галузей на-

родного гос-

подарства

4) Видатки

бюджетних

установ і за-

кладів

І – ОЕЗ – організаційно-економічне забезпечення

а) Планування

та прогнозу-

вання;

б) Зміни плану

в) Облік конт-

роль і звіт-

ність;

г) Аналіз.


та прогнозуван-

ня;

б) Зміни плану;


роль і звітність;

г) Аналіз.



ня;



роль і звіт-

ність;

г) Аналіз.



ня;



роль і звітність;

г) Аналіз.

ІІ – ІЗ – інформаційне забезпечення

1) системи

показників

2) засоби форма-

лізованого опису

даних

3) систему

документації

4) інформацій-

ний фонд

5) систему

ведення

а) Управлінські документи АСФР;

б) Уніфіковані форми вхідних і вихідних

документів;

в) Організаційно-методичні документи

ІІІ – ПЗ – програмне забезпечення

ІV – ТЗ – технічне забезпечення

V – ОПЗ –- організаційно-правове забезпечення

VI – ТлЗ – технологічне забезпечення

VII – КЗ – кадрове забезпечення

102

Створення організаційно-економічного забезпечення завер-

шується розробленням методичних вказівок з укладання та вико-

нання Державного бюджету, в яких зафіксовано методи розв'язу-

вання кожної фінансової задачі, що забезпечує однозначність ви-

конуваних розрахунків та взаємоузгодження всіх розділів бюдже-

ту. Для цього методичні вказівки слід подати у вигляді описів

конкретних процесів І операцій, що супроводжують розроблення

бюджету. Найважливішою складовою ОЕЗ АСФР є функціональна

структура, що включає склад задач системи. Дана структура являє

собою комплекс взаємопов'язаних елементів системи, що відбиває

структуру Державного бюджету України, етапи та стадії його ук-

ладання й виконання, перелік розрахунків, що при цьому викону-

ються. Вона необхідна для визначення складу робіт зі створення

АСФР і послідовності розроблення її окремих елементів, визна-

чення основних вимог до забезпечувальних підсистем, для плану-

вання робіт зі створення системи на всіх рівнях.

У функціональній структурі вирізняють функціональні підси-

стеми, блоки, комплекси задач і окремі задачі. Як відомо, функці-

ональна підсистема – це відносно самостійна частина системи, що

характеризується певним цільовим призначенням, відповідною

підпорядкованістю, відокремленістю інформаційної бази, методи-

чним спрямуванням розрахунків фінансових показників і спеціалі-

зацією робіт апарату фінансового органу.

З огляду на сказане виокремлюють чотири функціональні під-

системи АСФР:

1) Зведені розрахунки бюджету;

2) Державні прибутки;

3) Фінанси галузей народного господарства;

4) Видатки бюджетних установ і закладів.

Кожна з підсистем має певне цільове призначення і в ній здій-

снюється управлінський цикл, що реалізує в певній послідовності

такі функції управління: облік, контроль і складання звітності,

аналіз виконання плану, внесення змін до плану та планування.

У кожній із підсистем виокремлюють відповідні функціональні

блоки, що характеризують функції управління, послідовність вико-

нання робіт. Вони також характеризують технологію робіт і дозво-

ляють проектувати комплекси задач за однорідними блоками.

Функціональна підсистема «Зведені розрахунки бюджету» яв-

ляє собою головну підсистему АСФР, що здійснює зведене плану-

103

вання фінансів і загальний контроль за виконанням бюджету. Інші

підсистеми підпорядковані цій підсистемі і забезпечують плану-

вання фінансів та контроль виконання бюджету за галузями на-

родного господарства, джерелами надходження коштів і напрям-

ками їх витрачання.

Підсистеми «Державні прибутки», «Фінанси галузей народно-

го господарства» та «Видатки бюджетних установ і закладів» за-

микаються на підсистему «Зведені розрахунки бюджету”. На підс-

таві даних перших трьох підсистем під час розв'язування задач у

підсистемі «Зведені розрахунки бюджету» складається проект

Державного бюджету України, формується розклад затвердженого

бюджету і здійснюється бухгалтерський облік його виконання, ро-

зробляється зведений звіт з виконання.

Водночас підсистема «Фінанси галузей народного господарс-

тва» взаємопов'язана з підсистемами «Державні прибутки» і «Ви-

датки бюджетних установ і закладів». Ці зв'язки показують орга-

нічну єдність народногосподарського комплексу в економічному

та соціальному аспектах, що простежується у практиці фінансово-

бюджетної роботи під час формування показників взаємовідносин

галузей народного господарства з бюджетом або під час визна-

чення джерел фінансування соціально-культурних заходів.

Функціональна структура повинна мати певний ступінь дета-

лізації, що дозволить ідентифікувати всі зв'язки між елементами

системи, її слід довести до відокремлених блоків, комплексів і за-

дач, розв'язуваних у процесі укладання та виконання бюджету.

Функціональну структуру АСФР на рівні підсистем і блоків наве-

дено в табл.

Як другий рівень функціональної структури, блоки функціо-

нальних підсистем АСФР відображають стадійність робіт з укла-

дання й виконання Державного бюджету. Згідно з цим у структурі

АСФР виокремлюють чотири блоки: «Планування і прогнозуван-

ня», «Зміна плану», «Облік, контроль і звітність», «Аналіз».

Блок «Планування і прогнозування» призначений для

розв’язування задач з варіантних розрахунків показників бюджету

під час його укладання, тобто від розрахунків показників по окре-

мих міністерствах або закладах до зведено-аналітичних розрахун-

ків, що характеризують Державний бюджет України в цілому, а

також матеріали для його обґрунтування. На стадії формування

контрольних цифр бюджету в даному блоці виконуються й про-

104

гнозно-аналітичні розрахунки показників бюджету та зведеного

фінансового балансу держави, що ґрунтуються на прогнозах ди-

наміки різноманітних соціально-економічних процесів.

У блоці «Зміна плану» розв'язуються задачі з урахування змін

показників фінансових планів у зв'язку зі змінами, які вносяться в

установленому порядку до показників народногосподарських пла-

нів, до порядку фінансування заходів. Інформація даного блоку

використовується для обліку й контролю виконання бюджету,

аналізу та планування.

Блок «Облік, контроль і звітність» призначений для розв'язу-

вання задач обліку й контролю за виконанням бюджету, а також

для укладання звітності щодо його виконання. Тут формується ін-

формація для розв'язування задач аналізу та планування.

У блоці «Аналіз» розв'язуються задачі аналізу виконання бю-

джету, планів державних доходів, фінансово-господарської діяль-

ності міністерств і відомств, їх підприємств і організацій, викори-

стання засобів на соціально-культурні заходи та управління, по-

даються оцінки очікуваного виконання планів. Інформація вико-

ристовується для контролю за ходом виконання бюджету і для

планування.

Кожний блок підсистем АСФР складається з комплексів за-

дач, що реалізують виконання конкретної функції фінансово-

бюджетної роботи в рамках відповідних блоків і підсистем АСФР.

Комплекси складаються із задач, що характеризують у сукупності

функції фінансово-бюджетної роботи.

Інформаційне забезпечення включає такі основні елементи:

1) систему показників;

2) засоби формалізованого опису даних;

3) систему документації;

4) інформаційний фонд;

5) систему ведення класифікаторів.

Система показників АСФР являє собою сукупність взаємопо-

в'язаних показників, що використовуються у процесі реалізації ос-

новних функцій фінансової системи. Система показників с невід-

дільним складником (елементом) системи показників народногос-

подарського планування і згідно із загальною метою функціону-

вання фінансової системи та її місцем серед народногосподарсь-

ких планів має забезпечити планомірне створення централізовано-

го грошового фонду держави, а також плановий розподіл і пере-

105

розподіл зосередженої в бюджеті частини національного доходу в

трьох основних напрямках: соціальному, міжгалузевому та міжте-

риторіальному. Система показників слугує методологічною осно-

вою, на якій будуються засоби формалізованого опису даних, ін-

формаційний фонд, уніфікована система документації,

Засоби формалізованого опису даних призначені для суворо

однозначного і формалізованого опису даних у процесі автомати-

зованої обробки інформації з бюджетного планування і базуються

на положеннях Єдиної системи класифікації і кодування показни-

ків (ЄСКК), що являє собою частину інформаційного забезпечен-

ня АСФР. котра становить комплекс взаємопов'язаних класифіка-

торів, пристосованих для безпосередньої обробки засобами обчи-

слювальної техніки з автоматизованою системою ведення. ЄСКК

АСФР належить до Єдиної системи класифікації та кодування те-

хніко-економічної інформації.

Система документації являє собою комплекс взаємопов'язаних

документів, що відповідають єдиним правилам та вимогам і містять

інформацію для укладання й виконання Державного бюджету Укра-

їни, планування видатків, ведення бухгалтерського обліку і скла-

дання звітності бюджетних установ, а також складання звітності

підприємств і господарських організацій на базі засобів обчислюва-

льної техніки. У АСФР виокремлюють три категорії документів за-

лежно від їх функціонального призначення у процесі інформаційно-

го забезпечення розрахунків за конкретними задачами: управлінські

документи, що містять інформацію для розв’язування конкретних

задач на різноманітних рівнях системи: уніфіковані форми докумен-

тів (УФД) з інструкціями щодо їх заповнення, що слугують підста-

вою для створення документів першої категорії; організаційно-

методичні документи, котрі регламентують розробку УФД другої

категорії за єдиними вимогами та правилами.

Управлінські документи АСФР являють собою певну сукуп-

ність фінансових, планових, звітно-статистичних, розрахунково-

грошових та інших документів, вибраних з відповідних уніфіко-

ваних систем документації (УСД), що ввійшли до ЗКУД і містять

необхідний і достатній набір показників для реалізації задач

АСФР. Управлінські документи, у свою чергу, класифікуються на

основі єдиної методики побудови УСД і регламентації обігу інфо-

рмації між рівнями АСФР та іншими автоматизованими інформа-

ційними системами.

106

Уніфіковані форми вхідних і вихідних документів утворюють

масиви, скомплектовані залежно від мети їх використання, належ-

ності до конкретної задачі або комплексу задач, до підсистеми або

до всіх задач кожного структурного рівня АСФР. Масиви УФД

можуть складатися з окремих форм або бути зброшуровані в аль-

боми. Зауважимо, що до масивів УФД включаються лише затвер-

джені форми, які мають код форми, тобто ті. що пройшли держав-

ну або відомчу реєстрацію. З масивів УФД можна, у свою чергу,

виділити форми документів, затверджені Міністерством фінансів

України, та форми, затверджені іншими міністерствами і відом-

ствами.

Організаційно-методичні документи становлять третю катего-

рію документів УСД АСФР, що регламентує розроблення уніфі-

кованих форм документів, їхню реєстрацію та ведення на всіх рів-

нях АСФР, Використання документів забезпечує єдину методоло-

гію створення УСД АСФР. До її складу включено державні стан-

дарти, положення, інструкції, розроблені й чинні досі, а також ті,

які ще розробляються (класифікатор фінансової документації, пе-

реліки форм вхідних і вихідних документів і т. ін.).

У процесі розв'язування задач у системі обробляються великі

обсяги інформації. Ця інформація, нагромаджуючись і циркулюю-

чи в інформаційному фонді, характеризує різноманітні аспекти

стану та функціонування фінансової системи й фінансових органів

держави.

У складі інформаційного фонду виокремлюють ряд рівнів, що

відповідають ієрархічній побудові фінансових органів. На всіх рі-

внях інформаційний фонд утворюється поєднанням неавтоматизо-

ваних і автоматизованих частин. В інформаційному фонді першо-

го виду зберігання зосереджуються дані, необхідні для нормаль-

ного функціонування фінансової системи. Це директивні й норма-

тивні дані, що регламентують діяльність системи, дані для прове-

дення ручних розрахунків, архівні документи тощо. Організація

інформаційного фонду цього виду зберігання регулюється діючи-

ми правилами щодо системи діловодства й відповідними норма-

тивними актами та інструкціями. З появою персональних комп'ю-

терів функції інформаційного фонду зазначеного виду зберігання

істотно змінилися.

Автоматизований інформаційний фонд являє собою власне

інформаційну базу АСФР і включає всі дані, необхідні для розра-

107

хунків зі створення й виконання Державного бюджету України.

Його організація базується на застосуванні банків даних.

Автоматизований банк даних АСФР (БнД) – це сукупність да-

них, а також мовних, програмних, організаційних і технічних за-

собів, призначених для централізованого нагромадження га спіль-

ного використання інформації, що зберігається в ньому, приклад-

ними програмами та користувачами АСФР. Користувачами мо-

жуть бути працівники апарату управління фінансових органів, пе-

рсонал обчислювального центру та зовнішні щодо АСФР системи.

Автоматизований банк даних АСФР складається, у свою чергу, із

СУБД, власне бази даних і модулів програмного забезпечення

БнД.

Автоматизована система ведення класифікаторів (АСВК) при-

значена для централізованого створення й ведення масивів кодо-

вих позначень і текстів всіх категорій класифікаторів, наведених у

ЄСКК АСФР, з метою їх використання для інформаційно-

довідкового обслуговування абонентів і забезпечення різноманіт-

них етапів технологічного процесу обробки даних в АСФР. Шля-

хом розроблення та експлуатації АСВК у АСФР автоматизуються

й інтегруються процеси створення і ведення єдиних масивів кла-

сифікаторів для підтримання їх в актуальному стані та практично-

го використання під час введення інформації до баз даних показ-

ників АСФР, автоматизованого виготовлення вихідних докумен-

тів, що видаються на друк або на екран дисплея. З огляду на ви-

значення та виконувані функції АСВК слід розглядати як одну з

підсистем автоматизованого ведення всієї сукупності нормативно-

довідкової та умовно-постійної інформації (нормативних і переко-

дувальних таблиць, динамічних рядів показників, фінансових та

бюджетних норм і нормативів). Окрім того. організаційно АСВК

АСФР входить до складу загальнодержавної автоматизованої сис-

теми ведення загальнодержавних класифікаторів техніко-

економічної інформації (АСВК ТЕІ).

Програмне забезпечення (ПЗ) АСФР являє собою комплекс

програм і засобів програмування, а також відповідну технічну до-

кументацію, що дозволяє виконувати на ЕОМ всі процедури тех-

нології обробки даних. Програмне забезпечення АСФР створю-

ється в кілька етапів, а ступінь розвитку ПЗ на них визначається

складом технічних засобів, складом і змістом експлуатованих за-

дач автоматизованої системи фінансових розрахунків, а також

108

ступенем розвитку решти забезпечувальних підсистем.

Основною метою створення ПЗ на всіх етапах розробки АСФР

є забезпечення обчислювальних центрів необхідними програмни-

ми засобами обробки інформації на ЕОМ (збирання, зберігання,

передавання, перетворення) для розв'язування задач АСФР. Сюди

можна віднести й програмне забезпечення БД АСФР.

Технічне забезпечення АСФР базується на обчислювальних

засобах, засобах зв'язку й передавання даних, що випускаються ві-

тчизняною та зарубіжною промисловістю.

ІОЦ Мінфіну України є абонентом мережі передавання даних

(АПД 200), що вже діє в інформаційних центрах усіх обласних фі-

нансових управлінь і більшості інформаційних пунктів районних

фінансових відділів, що с структурами Міністерства фінансів Ук-

раїни. В усіх зазначених підрозділах встановлено кінцеву апарату-

ру цієї мережі, що дозволяє користувачам АСФР організовувати

обмін даними між рівнями управління системи Мінфіну, а також

іншими користувачами й постачальниками фінансової інформації

(АІС «Податки», АІС Міністерства економіки України, АІС НБУ

України, АІС Державного казначейства України і т. ін.) телеграф-

ними і телефонними каналами зв'язку.

Нині в підрозділах системи Міністерства фінансів України ін-

тенсивно ведуться роботи зі створення й упровадження групових

та індивідуальних автоматизованих робочих місць (АРМ) для фі-

нансових працівників на базі міні – і мікроЕОМ. об'єднаних у ло-

кальні та глобальні обчислювальні мережі. Така організація робо-

ти дозволяє забезпечити інтегровану обробку фінансової інформа-

ції з використанням сучасної інформаційної технології, основними

принципами якої є гнучкість, інтегрованість, інтерактивність.

Технологічне забезпечення АСФР являє собою сукупність

правил і засобів, що регламентують порядок, черговість і терміни

виконання в АІС етапів технологічного процесу обробки даних, що

базуються на єдиних технічних і програмно-математичних засобах.

Організаційно-правове забезпечення (ОПЗ) являє собою

сукупність нормативно-правових актів, інструкцій і положень, які

регламентують правові стосунки в діяльності фінансових та інших

органів управління в умовах функціонування АСФР. ОПЗ забез-

печує функціонування чинного правового регулювання, розробку

та прийняття нових правових актів, пристосованих до нових умов,

що виникають у процесі розвитку системи. Організаційно-правове

109

забезпечення визначає правовий статус обчислювальних центрів

як структурної ланки обчислювальної мережі АСФР; правовий

режим використання інформації і роботи з нею, правовий захист

інформації; юридичну силу «машинних» документів, у тому числі

вихідних (машинограм), електронних документів, одержуваних по

каналах зв'язку, технічних засобів (магнітна стрічка, жорсткі, гну-

чкі, лазерні магнітні диски І т. ін.), використовуваних як носії вхі-

дної та вихідної інформації, а також низку інших актів і правил.

Кадрове забезпечення визначає функції працівників, струк-

тури спеціальностей і посад, необхідних для розробки, експлуата-

ції та вдосконалення АСФР, засобів добору, розставляння, підго-

товки та перепідготовки працівників апарату системи Мінфіну

України та створення умов для їх раціонального використання.

6.3. Технологія розв'язання задач АСФР у центральних і

місцевих фінансових органах

6.3.1. Автоматизована інформаційна система “Держбюджет”

Організація автоматизованого розв'язування комплексів задач

у фінансових органах усіх рівнів характеризується різноманітніс-

тю варіантів технологічних процесів. Останні значною мірою вра-

ховують вимоги комплексу технічних засобів, визначаючись без-

посередньо характером розв'язуваних задач, у тому числі метода-

ми й засобами їх реалізації на ЕОМ.

Як правило, вибір і обґрунтування використання тієї чи іншої

моделі (типу) ЕОМ під час розв'язування конкретних задач – про-

блема доволі непроста. Тут потрібно враховувати безліч іноді й

суперечливих чинників, насамперед таких, як необхідність розв'я-

зати задачі в задані терміни, обсяги оброблюваної інформації,

оперативність подання результатів розв'язування, віддаленість

центру обробки даних від користувачів і т. ін. Розглядаючи в су-

купності та оцінюючи в комплексі вимоги, що ставляться до сис-

теми автоматизованої обробки даних, розробники визначають не

лише конкретний тип ЕОМ, а й розраховують увесь склад іншого

необхідного обладнання.

Вибір ЕОМ для обробки інформації у фінансових органах має

ґрунтуватися на таких міркуваннях: доводиться обробляти значні

за обсягом масиви вхідної інформації та формувати базу даних,

що потребує великої місткості зовнішніх запам'ятовуючих при-

110

строїв; розв'язування складних інформаційно пов'язаних між со-

бою задач часто має відбуватися за безпосередньої участі фінан-

сового працівника у процесі розв'язування; у різних поєднаннях

застосовують кілька технологічних режимів обробки інформації –

централізований, децентралізований, пакетний, телеопрацювання,

діалоговий.

У разі централізованої обробки технологічний процес включає

в себе операції перетворення вхідної інформації, у тому числі

приймання та реєстрацію первинних документів, запис даних (із

контролем) на машинний носій, обробку на ЕОМ, контроль, офо-

рмлення і видачу результатів розрахунку користувачеві. Однією з

особливостей такого процесу обробки є його локальність, тобто

сукупність робіт виконується в обчислювальних установах у рам-

ках конкретного ЕОЦ. Більшість цих робіт пов'язана з певними

термінами, додержання яких визначає ефективність роботи обчис-

лювального центру.

Децентралізована обробка даних дозволяє розбити на групи

ряд операцій технологічного процесу, обладнавши АРМ спеціаль-

ними пунктами збору та обробки первинної інформації в місцях її

виникнення. Пункти, у свою чергу, оснащуються персональними

комп'ютерами, термінальними приладами, а також апаратурою

передачі даних, що дасть змогу працювати в режимах прямої або

дистанційної обробки інформаційних масивів.

В АСФР технологія автоматизованої обробки планової, звітної,

обліково-статистичної та аналітичної інформації має характерні

особливості. Під час обробки планової економічної інформації залу-

чаються великі обсяги вхідних і вихідних даних, тоді як алгоритми

розв'язання задач зводяться до виконання доволі простих арифмети-

чних і логічних процедур обробки та перетворення вхідних масивів

на впорядковані певним чином сукупності. При цьому реалізується

принцип послідовності виконання технологічних операцій над ма-

сивами. Така організація обробки інформації на ЕОМ сприяє авто-

матичному нагромадженню інформаційної бази, необхідної для

проведення процедур аналізу та подальшого прийняття рішень.

Технологічний процес обробки інформації щодо задач цього

класу можливий у разі як централізованого, так і децентралізова-

ного режиму обробки даних. Проте найефективнішим є їх синтез,

тобто оптимальне до кожного конкретного випадку їх поєднання.

Наприклад, виконання функціонального блоку «Планування і про-

111

гнозування» в підсистемі «Зведені розрахунки бюджету» за цих

умов буде розбито на два етапи: збирання і попередня обробка ін-

формації на місцях, безпосередньо близьких до користувача (у

підрозділах фінансового органу) ; після передачі здобутих даних

до центральної ЕОМ виконання основного циклу розрахунків.

Деякі планові задачі АСФР, алгоритми яких передбачають ви-

значення нормативних значень величин на підставі динамічних

рядів, множення планових значень на базові та розрахункові нор-

мативи, складання даних за окремими ознаками і т. ін., розв'язу-

ються способом прямого обчислення й організовані в пакети для

обробки в режимі реального часу.

Обробка звітної та обліково-статистичної інформації забезпе-

чує автоматизацію ручних процедур реєстрації, контролю й обро-

бки багаторядкових документів термінової, місячної, квартальної

та річної звітності; ведення рахунків аналітичного обліку, реєстрів

бухгалтерського обліку, бухгалтерських проведень і укладання

зведених нагромаджувальних відомостей. У технологічному про-

цесі обробки інформації цього класу значне місце посідають опе-

рації контролю.

Нині більшість промислово експлуатованих задач системи на-

лежить до підсистеми «Зведені розрахунки бюджету». Це такі

комплекси задач: «Зведення балансів прибутків і видатків госпо-

дарських органів та розробка аналітичних таблиць до бюджету»,

«Укладання розпису прибутків і видатків бюджету», «Укладання

звітності про виконання бюджету». Логічним продовженням цих

робіт є розрахунки, здійснювані функціональним блоком «Облік,

контроль і звітність» в частині автоматизації комплексу задач

«Бухгалтерський облік виконання бюджету».

Розглянемо приклад розв'язування цієї важливої в організа-

ційно-економічному розумінні задачі.

Технологічний процес розв'язування комплексу задач орієнто-

ваний на обробку даних у діалоговому режимі з використанням

міні-ЕОМ, обладнаної відокремленими робочими станціями.

Користувачами є фінансові працівники підвідділу виконання

бюджету, які й визначають черговість розв'язання окремих задач,

що входять до структури комплексу: «Облік асигнувань держав-

ного бюджету». «Облік відкритих кредитів по міністерствах і ві-

домствах» і т. ін.

Характерною особливістю автоматизованого розв'язання є ті-

112

сний інформаційний взаємозв'язок окремих задач комплексу, а та-

кож використання баз даних інших розрахунків.

У розробленій схемі технологічного процесу розв'язання задач

у АСФР використовуються й позитивні моменти організації про-

цесу обробки традиційним способом із застосуванням мікро-ЕОМ

і клавішних машин.

Метою розв'язання зазначеного комплексу задач є вдоскона-

лення з допомогою ЕОМ процесу збору, обробки та отримання

даних, що стосуються реалізації оперативного обліку фінансуван-

ня міністерств і відомств. Вхідними даними для розв'язання є вхі-

дні документи, які надходять із галузевих фінансових управлінь

або бюджетних управлінь. Задачі комплексу можуть розв'язувати-

ся як у пакетному режимі, так і в режимі діалогу фінансового пра-

цівника з ЕОМ.

Розв'язання задачі «Облік асигнувань державного бюджету»

побудоване так, щоб масиви вихідних документів формувалися

автоматично в міру заповнення бази даних під час розв'язування

задач функціональних блоків «Планування і прогнозування»,

«Зміна плану», «Складання розпису прибутків і видатків держав-

ного бюджету» і «Облік змін і складання уточненого розпису при-

бутків і видатків державного бюджету». За допомогою клавіатури

можна вносити до бази даних зміни, які одночасно відображують-

ся на екрані дисплея. Розв'язування задачі має оперативний харак-

тер і виконується по мірі надходження змін.

Розв'язування задачі «Облік відкритих кредитів по міністерст-

вах і відомствах» дозволяє користувачеві в діалоговому режимі об-

ліковувати відкриті кредити по міністерствах і відомствах у рамках

кодів бюджетної класифікації. З цією метою на екран дисплея після

введення в ЕОМ видаткових розписів (форми 12, 13, 15) видається

повідомлення про залишок бюджетних коштів. За традиційного

способу для вирішення питання про відкриття кредиту тому чи ін-

шому міністерству або відомству фінансовий працівник має вручну

виконати цілий ряд трудомістких розрахунків. Упровадження авто-

матизації дозволило відразу ж за введенням вхідних даних одержу-

вати щоденну інформацію за плановими даними з урахуванням

змін, сумами відкритих кредитів з початку року та щодо наявності

вільного залишку асигнувань. На вимогу користувача передбачено

на перше число кожного місяця видавати на друкуючий пристрій

машинограми, які містять інформацію з обліку відкритих кредитів.

113

Уся вихідна інформація комплексу задач може бути отримана у

формі повідомлень на екрані дисплея або видаватися на друк. За-

вдяки організації різного роду засобів контролю під час підготовки

даних практично виключається поява помилок. Під час роботи на

відокремленій робочій станції дані з клавіатури вводить фінансовий

працівник, а вони тим часом відображаються на екрані дисплея на

заздалегідь виділених полях, розміри яких визначено за максималь-

ними значеннями застосовуваних змінних. Послідовність введення

даних визначається рухом курсору від однієї змінної до іншої. Після

виконання контролю введені дані фіксуються в базі даних.

Практичну цінність мають три методи контролю: логічний,

арифметичний та візуальний. Організація логічного контролю

зводиться до перевірки значень змінних і застосування правил по-

рівняння під час введення останніх до ЕОМ. Цей вид контролю

передбачає так зване форматування даних і величин змінних, тоб-

то всі поля даних, виділені на екрані дисплея, мають бути описані

у форматах, що відповідають їх можливому поданню при введен-

ні, а самі введені значення даних мають міститися в установлених

межах (перевірка довірчого інтервалу).

Арифметичний контроль проводиться з метою виконання

умов, заданих алгоритмом введення даних у вигляді контрольних

співвідношень, записаних в алгебраїчній формі. Нарешті, візуаль-

ний контроль являє собою форму контролю, здійснюваного безпо-

середньо користувачем у процесі введення даних, за якого прик-

ладною програмою відображується на екрані текстове значення

кодів, що вводяться.

Для автоматизації ведення державного бюджету розроблено

автоматизовану інформаційну систему – АІС “Держбюджет”.

Програмне забезпечення по складанню розпису асигнувань Дер-

жавного бюджету України на 2003 рік розроблене Міжнародним

центром розвитку підприємництва та менеджменту та призначене

для складання бюджетних запитів, паспортів бюджетних програм

та інформації про їх виконання, розпису асигнувань (річного, по-

місячного та розподілу надходжень до спеціального фонду) на

2003 рік та формування відповідної звітності для подання в Мініс-

терство фінансів.

Програмне забезпечення побудоване під СУБД Microsoft

Access і працює через ADO (Acive Data Objects) – драйвера від

Microsoft.

114

Рис.10. Вікно вибору бюджетного року в АІС „Держбюджет”.

Призначено АІС «Держбюджет»:

для складання розпису асигнувань (перегляд та друк звітів);

формування пропозицій до ПОВ та програмної класифікації

видатків (перегляд та друк звітів);

складання бюджетних запитів форми 200х-1, 200х-2 та 200х-3

(перегляд та друк звітів) ;

формування лімітних довідок про бюджетні асигнування на

утримання центральних апаратів органів виконавчої влади

(перегляд та друк звітів) ;

заповнення паспорту бюджетних програм

заповнення інформації про виконання паспорту бюджетних

програм за рік

заповнення інформації про виконання паспорту бюджетних

програм за квартал

формування звітів по розпису асигнувань Державного бюдже-

ту зі змінами у програмному комплексі АІС „Держбюджет”

для ГРК.

115

6.3.2. Інформаційна автоматизована система

“Місцеві бюджети”

ІАС “Місцеві бюджети” є системою оперативного управління

державними фінансами на рівні регіонів, інтегрованою (район –

область – село), складається з окремих автоматизованих робочих

місць (АРМ), якi працюючи на рівні сіл, районів, областей та го-

ловних розпорядників коштів, розташовані в інтегрованій розпо-

діленій базі даних, захищеній від несанкціонованого втручання.

Призначення системи: ІАС «Місцеві бюджети» призначено

для забезпечення автоматизації функцій, пов’язаних з формуван-

ням та виконанням місцевих бюджетів.

Підсистеми та основна функціональність: 1) Підсистема формування бюджетних запитів:

підготовка та узагальнення бюджетних запитів головних роз-

порядників коштів відповідного бюджету;

складання прогнозу доходів, видатків джерел фінансування та

міжбюджетних трансфертів;

складання граничних обсягів видатків загального фонду міс-

цевого бюджету для головних розпорядників коштів на насту-

пний рік

підготовка матеріалів для затвердження проекту бюджету;

підтримка та аналіз варіантів бюджету.

2) Підсистема формування змін до рішення сесії:

підготовка матеріалів для затвердження проекту змін до бю-

джету

3) Підсистема складання розпису та змін до розпису:

складання помісячних граничних обсягів видатків загального

фонду місцевого бюджету для головних розпорядників кош-

тів;

складання розпису видатків та кредитування головними роз-

порядниками коштів;

перевірка та коригування розпису видатків та кредитування

структурними підрозділами;

складання розпису доходів та джерел фінансування структур-

ними підрозділами;

внесення розпоряджень на фінансування головних розпоряд-

ників коштів;

внесення змін до розпису доходів, видатків, джерел фінансу-

116

вання та кредитування структурними підрозділами.

4) Підсистема ведення довідників:

ведення нормативно-довідникової інформації, реєстрації всіх

змін, що вносяться до довідників, формування звітності по но-

рмативно-довідниковій інформації.

5) Підсистема обміну даними.

обмін даними з регіональними управліннями ДКУ:

завантаження даних по виконанню доходів, видатків та фінан-

сування;

завантаження довідників;

вивантаження даних розпису та змін до розпису;

вивантаження довідників;

вивантаження розпоряджень на фінансування;

обмін даними з Міністерством фінансів України:

завантаження довідників бюджетних класифікацій;

вивантаження даних розпису та змін до розпису;

вивантаження даних виконання доходів, видатків та фінансу-

вання;

завантаження показників розрахунку міжбюджетних трансфе-

ртів;

обмін даними з районними фінансовими управліннями:

завантаження довідників розпорядників коштів, розпису та

змін до розпису.

6) Підсистема аналізу виконання доходної частини бюджету:

формування звітів аналізу виконання доходної частини бю-

джету в розрізі класифікації бюджетів та класифікації доходів.

Для аналізу використовуються показники виконання доходів,

затвердженого та уточненого розпису.

7) Підсистема аналізу виконання видаткової частини:

формування звітів аналізу виконання видаткової частини бю-

джету в розрізі класифікації бюджетів, тимчасової класифіка-

ції видатків, відомчої класифікації та економічної класифікації

видатків.

В аналізі використовуються показники виконання видатків,

коштів на рахунках розпорядників коштів, фінансування розпоря-

дників коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, за-

твердженого та уточненого розпису.

117

8) Програмний комплекс зведення планів та фактичного вико-

нання по мережі, штатах і контингентах установ, що фінансуються

з місцевих бюджетів.

9) Програмний комплекс по формуванню мережі головних ро-

зпорядників коштів:

створення мережі головних розпорядників коштів.

Формування звітів по мережі та по реєстру змін до мережі.

Вивантаження файлу по мережі.

10) Підсистема звітності по розрахунках трансфертів.

Інформаційні зв‘язки з іншими системами В системі передбачено можливість обміну із АІС “Держбю-

джет”, ПЗ Державного казначейства України та системами район-

ного рівня довідниковою інформацією та даними про планові по-

казники та фактичне виконання бюджетів, розпорядження на фі-

нансування та виконання розпоряджень.

Можливі сфери застосування: Сферою застосування АІС

“Місцеві бюджети” є забезпечення поточної облікової та аналіти-

чної роботи підрозділів районних та обласних фінансових управ-

лінь, що відповідають за бюджетний процес згідно чинного бю-

джетного кодексу України.

Перший віце-прем’єр-міністр, Міністр фінансів М.Я.Азаров

14 липня 2004 року підписав наказ №461 "Про впровадження ін-

формаційно-аналітичної системи „Місцеві бюджети” в промисло-

ву експлуатацію”.

У Міністерстві фінансів України функціонує автоматизована

інформаційна система (АІС) «Держбюджет», завдяки чому при

формуванні державного бюджету застосовується багатоваріант-

ний розгляд проектів бюджету, його обґрунтованість, забезпечу-

ється прозорість, керованість і реальність бюджетного процесу на

державному рівні.

Впровадження ІАС „Місцеві бюджети” – це істотне розши-

рення інформаційно-аналітичної системи «Держбюджет» на обла-

сний рівень і значний крок на шляху створення інтегрованої сис-

теми управління державними фінансами, здійснення ефективного

контролю за цільовим та ефективним використанням коштів міс-

цевих бюджетів.

Успішне впровадження ІАС „Місцеві бюджети” стало можли-

вим завдяки застосуванню комплексного програмно-технічного

рішення, яке передбачало разом із розробкою і впровадженням

118

програмного забезпечення встановлення у регіональних фінансо-

вих органах сучасного комп’ютерного та комунікаційного облад-

нання, створення локальних обчислювальних мереж, проведення

стандартизації бізнес-процесів, протоколів обміну інформацією,

форм документів тощо.

Міністерство фінансів України забезпечило підготовку праці-

вників фінансових органів для роботи із ІАС «Місцеві бюджети»,

навчання колективній роботі у комп’ютерних мережах, роботі з

комунікаційним обладнанням і базами відомостей.

На сьогодні ІАС „Місцеві бюджети” використовується фінан-

совими працівниками усіх регіональних фінансових органів. При

цьому забезпечено електронний обмін бюджетною інформацією

між регіональними фінансовими органами і Міністерством фінан-

сів України, а також між фінансовими органами та органами Дер-

жавного казначейства України як на центральному, так і на регіо-

нальному рівнях.

Логічним розвитком ІАС має стати її розширення – до фінан-

сових органів районного рівня аж до розпорядників державних

коштів рівня сільських і селищних рад. Це дасть змогу створити

ефективну інтегровану систему підтримки управління державни-

ми фінансами по всій фінансовій вертикалі.

Контрольні запитання: 1.Організаційно АСФР являє собою сукупність взаємопов'язаних

між собою підсистем...

2.Організаційно-економічне забезпечення АСФР являє собою...

3.Автоматизована система фінансових розрахунків.

4.Функціональні підсистеми організаційно-економічного забезпе-

чення АСФР.

5.Інформаційне забезпечення включає такі основні елементи...

119

Тема 7. Автоматизація обробки інформації

у податковій системі України

Програмна анотація. Характеристика податкової системи

України з погляду обробки інформації. Загальна характеристика

АІС «ПОДАТКИ». Інформаційне забезпечення ДПА. Зовнішні ін-

формаційні зв'язки ДПА. Напрямки вдосконалення інформатизації

податкової системи України.

Рекомендована література 1. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і те-

хнології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. –К.: Професіонал, 2006. – 432 с.

2. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. На-вчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – 324 с.

7.1. Характеристика податкової системи України з погля-

ду обробки інформації

Кожна держава, щоб забезпечити виконання своїх функцій,

повинна мати відповідні кошти, які концентруються в бюджеті.

Джерелами надходження цих коштів можуть бути:

1) власні доходи держави, котрі вона отримує від виробничої

та інших форм діяльності або у вигляді надходжень платежів за

ресурси, які згідно з чинним законодавством належать державі;

2) податки, які сплачують юридичні та фізичні особи зі своїх

доходів.

Співвідношення між цими джерелами визначається рівнем ро-

звитку державної та приватної власності. За умов, коли доміную-

чою в суспільстві була державна власність, основу формування

доходів бюджету становили доходи державного сектора.

Перехід до ринкових відносин передбачає, насамперед, зміну

форм і відносин власності. Основним методом формування дохо-

дів державний за провідної ролі приватної і колективних форм

власності є податки, що й визначає їх місце в ринковій економіці.

С Податкова система України складається з: системи оподатку-

вання та податкової служби. Від правильності побудови системи

оподаткування та рівня організації податкової служби держави,

налагодженості податкової роботи залежить життєздатність і на-

120

дійність роботи податкової системи.

Система оподаткування – це комплекс чинних у державі зако-

нодавче затверджених видів податків і платежів та механізм їх на-

рахування. Податки поділяються на прямі і непрямі, державні та

місцеві, загальні та спеціальні.

Нині існують понад два десятки загальнодержавних обов'яз-

кових податків і платежів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибу-

ток, плата за землю і т. ін.). Окрім того, запроваджено більш як

десяток місцевих податків і зборів (податок з реклами, комуналь-

ний податок і т. ін.).

Податкова служба – це сукупність державних органів, які ор-

ганізують і контролюють надходження податків, податкових і ок-

ремих видів неподаткових платежів. Податкова служба України

включає Державну податкову адміністрацію та податкову поліцію.

Державні податкові адміністрації функціонують починаючи з

1991 року згідно із Законом України «Про державну податкову

службу».

Державна податкова адміністрація (ДПА) посідає особливе

місце в народногосподарському комплексі України, оскільки від

ефективності її роботи значною мірою залежить наповнення бю-

джету країни. Характерна особливість її діяльності полягає в не-

обхідності швидкого реагування на всі зміни в економічному та

нормативно-правовому полі, активній участі у створенні механіз-

мів саморегулювання економіки.

Структурно ДПА є складним розподіленим багатопрофільним

комплексом, який включає понад 650 податкових адміністрацій різ-

них рівнів (районні, міські, обласні, ДПА Автономної Республіки

Крим та Головна ДПА України), пов'язаних прямо чи непрямо із

центральним апаратом, який обслуговує більш як 600 тис. різних

підприємств – юридичних осіб та близько 20 млн. платників подат-

ків – фізичних осіб. Податкова служба характеризується розгалуже-

ною структурою, територіальною віддаленістю об'єктів управління,

розвинутою телефонною та локальною обчислювальною мережами,

широким використанням персональних комп'ютерів. Цей комплекс

маг велику кількість типів документів різної складності, що цирку-

люють у самому комплексі та за його межами, породжуючи для об-

робки та передавання великі обсяги інформації.

Ефективне функціонування існуючої в Україні галузі оподат-

кування можливе лише за умови її глибокої модернізації, одним з

121

найважливіших складників якої є впровадження сучасних інфор-

маційних технологій на всіх рівнях ієрархічної структури галузі.

До складу податкової служби входять такі управління чи від-

діли (залежно від рівня ДПА) : роботи з платниками, податків та

зборів, обліку та звітності, ведення баз даних, комп'ютеризації,

аудиту, локальних обчислювальних мереж і електронної пошти,

юридичних і фізичних осіб, контрольно-ревізійних перевірок, кад-

рів, бухгалтерія, склад і т. ін.

На податкові органи покладено контроль із забезпечення пов-

ноти й своєчасності сплати податків та інших обов'язкових плате-

жів юридичними й фізичними особами з урахуванням різних

пільг. Контроль за повнотою та своєчасністю сплати нарахованих

податків і обов'язкових платежів здійснюється як під час переві-

рок безпосередньо на підприємствах, так і па підставі банківських

документів, які надходять до податкових органів (копії платіжних

доручень, які підтверджують сплату податків, виписок з банку

тощо), та бухгалтерської звітності.

Всеосяжний контроль за підприємствами досягається завдяки

веденню в податкових органах оперативно-бухгалтерського облі-

ку нарахувань і надходжень кожного виду податків та інших обо-

в'язкових платежів у цілому по ДПА та щодо кожного платника.

Порядок ведення обліку визначається Державною податковою

адміністрацією України. Його ведуть Державні податкові інспекції

районного рівня, в яких безпосередньо перебувають на обліку як

платники податків юридичні особи. Вищі податкові органи ведуть

облік надходжень платежів у цілому по областях та державі.

Облік нарахованих податків і сум податків, які фактично на-

дійшли, та фінансових санкцій ведеться згідно з класифікацією при-

бутків і витрат бюджету. Для чіткого розмежування надходжень

прибутків у класифікації визначено конкретні розділи, на які відпо-

відно зараховуються види податків та платежів: платежі, що об'єд-

нані в одну групу; платежі від окремих груп платників. Водночас бі-

льшість розділів бюджетної класифікації поділяються на параграфи,

що відповідають окремим податкам, установленим на конкретні ви-

ди продукції (товарів), категоріям платників або видам податків та

інших обов'язкових платежів. Вказівки про порядок зарахування

конкретних податків та платежів на визначені розділи, параграфи й

види бюджетів містяться в законодавчих та інших нормативних ак-

тах, що регулюють порядок нарахування й сплати цих платежів.

122

Для забезпечення правильного зарахування податків та інших

платежів податкові органи подають до кредитних установ перелік

платників, перелік сплачуваних ними платежів із вказівкою, до

якого бюджету і на які підрозділи бюджетної класифікації вони

мають зарахуватися. Для ведення обліку розроблено ряд форм об-

лікової документації та звітності.

За податками з юридичних осіб у податкових органах щороку

відкриваються особові рахунки по діючих підприємствах – з поча-

тку року; по щойно організованих – із моменту прийняття їх на

облік як платників; по підприємствах, які з будь-яких причин не

стали на облік у податкових органах, – з часу нарахування та

сплати податків. Особові рахунки відкриваються на кожне підпри-

ємство і за кожним видом податків окремо.

В особовому рахунку конкретного платника щодо кожного

строку сплати платежів зазначається дата, сума платежу, що від-

повідає сумі, вказаній у поданій підприємством довідці про розмі-

ри авансових платежів. В особовому рахунку робляться також за-

писи про доплати і додатково нараховані суми платежів у ході ка-

меральних і документальних перевірок. Щодо кожного строку

сплати в особовому рахунку зазначаються суми платежів, що фак-

тично надійшли, виходячи з чого за цим рахунком виводиться до-

пущена підприємством недоїмка і переплата. Недоїмка і переплата

показуються також на початок і кінець року.

За несвоєчасну сплату нарахованих податків та інших обов'яз-

кових платежів в усіх особових рахунках платника нараховується

пеня, яка відповідає встановленому законодавством розміру за

кожен день прострочки платежу, а також вказуються суми нарахо-

ваної пені.

Записи в особових рахунках дозволяють визначити обсяг по-

датків та інших обов'язкових платежів, що надійшли. Податкова

адміністрація повинна мати також зведені дані про платежі, що

надійшли від усіх платників. З цією метою в кожній податковій

адміністрації складається зведений реєстр надходжень платежів до

бюджету. Такий реєстр ведеться за видами податків та іншими

обов'язковими платежами згідно з підрозділами класифікації при-

бутків і витрат бюджетів.

Записи до реєстру виконуються щодня загальними підсумка-

ми за день на підставі документів банків про фактично зараховані

до бюджету або виплачені (повернуті) з бюджету за цей день су-

123

ми. Потім в окремих графах реєстру на кожне перше число місяця

вказуються надходження за відніманням суми повернень та ви-

плат, наростаючим підсумком з початку кварталу і з початку року.

За підсумками зведених реєстрів кожна податкова адміністра-

ція, на обліку якої перебувають платники податків, складає звіти

про суми податків, що фактично надійшли, а також звіти про не-

доїмку. Звіти відправляються вищестоящим податковим органам

для обліку надходжень платежів і недоїмок у цілому по місту об-

ласті, а також в цілому по державі.

Вирішення цього завдання ускладнюється нестабільністю по-

даткового законодавства, частим внесенням змін до порядку нара-

хування та сплати основних видів податків, введенням нових ви-

дів платежів та зборів, недостатньою інформованістю платників із

цих питань.

Низовою ланкою ДПА є районна податкова адміністрація, фу-

нкції якої визначені Законом України «Про державну податкову

службу в Україні».

Основними критеріями підходу до функцій ДПА як таких. що

підлягають автоматизації, є: можливість формалізації процесу ре-

алізації функції (визначення вхідної, вихідної інформації, алгори-

тму формування вихідної інформації) ; періодичність та витрати

часу на виконання відповідної функції; обсяги оброблюваних да-

них; вимоги до оперативності виконання.

Аналіз функцій районної ДПА показує, що їх реалізація знач-

ною мірою пов'язана з виконанням перелічених далі технічних

процедур, які можуть бути автоматизовані;

перевірка на правильність числових розрахунків документів

бухгалтерської звітності та документів, пов'язаних з обчис-

ленням податків та інших платежів (камеральна перевірка) ;

ведення списків платників у кожному з підрозділів;

ведення журналів документальних та камеральних перевірок;

обробка платіжних документів та занесення відповідної інфо-

рмації до різних облікових документів («Особовий рахунок»,

«Реєстр надходжень та виплат», «Журнал недоїмок») ;

ведення особових рахунків платників у розрізі платежів та по-

датків;

формування статистичних звітних документів про результати

діяльності ДПІ.

124

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ ДПА

Апарат управління

Реєстрація документів від платників реєстрація нормативних

документів

Управління обслуговування платників і реєстрація платників

податків

Управління податків та зборів

Ведення книги обліку платників (юридичних осіб) і камераль-

на перевірка документів

Формування звіту про наслідки квартальних перерахунків

Аналіз своєчасності сплати платежів

Формування звіту про стан платіжної дисципліни

Контроль за своєчасністю подачі документів платником

Аналіз листів платників з питань нарахування та сплати

Уточнення порядку та строків сплати податків та інших пла-

тежів

Контроль за правильністю визначення розрахункових сум ава-

нсових платежів

Оформлення справ на банкрутство

Відділ обліку та обробки інформації

Контроль за своєчасністю строків сплати та нарахування пені

Ведення книги обліку платників за видами платежів

Ведення книги обліку порушників платіжної дисципліни

Звірка надходжень до бюджету

Ведення особових рахунків платників

Облік надходжень

Нарахування пені за порушення строків сплати і звірка розра-

хунків із бюджетом

Підготовка документів на стягнення платежів та їх облік

Підготовка документів на повернення переплат чи зарахуван-

ня на інші види платежів

Формування звіту стану платіжної дисципліни (частково)

Формування звіту 1-П

Формування звіту 2-П (частково)

Управління аудиту

Аудит (проведення перевірок та оформлення їх результатів)

Складання плану-графіка аудиторських перевірок

125

Формування звіту 2-П 1

Формування звіту 2-ПТ І

Валютна інспекція

Аудит із валютних операцій

Формування звіту про донарахування за валютними операціями

Облік векселів у сплату мита та контроль за їх погашенням

7.2. Загальна характеристика АІС «ПОДАТКИ»

Ефективного функціонування існуючої в Україні галузі опо-

даткування можна досягти за умови впровадження сучасних інфо-

рмаційних технологій на всіх рівнях ієрархічної структури галузі.

Інформатизація ДПАУ – це об'єктивний процес, який має охо-

пити галузь у цілому. Фундаментальною основою Інформатизації

є створення високоорганізованого середовища, яке, з одного боку,

має включати й об'єднувати в рамках всієї податкової служби Ук-

раїни інформаційне, телекомунікаційне, комп'ютерне, програмне

забезпечення, інформаційні технології, мережі ЕОМ, бази даних і

знань, інші засоби інформатизації, а з іншого – забезпечувати мо-

жливість створення і використання ефективного системно-

аналітичного апарату, що дозволить на якісно новому рівні інфо-

рмаційного обслуговування провадити як повсякденну оперативну

роботу, так і системний аналіз стану та перспектив діяльності по-

даткової служби в цілому; приймати науково обґрунтовані рішен-

ня щодо реалізації податкової політики України.

Рівень інформатизації податкової служби України порівняно із

західними країнами значно нижчий. Водночас на сьогодні проведе-

но значний обсяг робіт із модернізації засобів автоматизації функцій

районних, обласних і головної податкових адміністрацій. Створено

й функціонує Державний реєстр фізичних осіб – платників податків

та інших обов'язкових платежів, де під час реєстрації в Державному

реєстрі кожній фізичній особі централізовано надається єдиний іде-

нтифікаційний номер. Розроблено понад 50 АРМ, які забезпечують

виконання обліково-розрахункових функцій практично в усіх під-

розділах податкових адміністрацій. З їх допомогою автоматизовано

найбільш рутинні процедури обробки даних. У кількох областях

створюються локальні мережі, що об'єднують автономні АРМ.

Впроваджена й експлуатується система зв'язку між районними, об-

ласними і центральною адміністраціями в режимі електронної по-

шти з використанням комутованих каналів.

126

Але оскільки роботи виконувалися за відсутності чіткої кон-

цепції розвитку інформаційної інфраструктури податкової служби

і часто були реалізовані без додержання єдиних стандартів та тех-

нологій, то не було досягнуто бажаного результату – значного

впливу на підвищення рівня надходжень до бюджетів держави.

В управлінні комп'ютеризації Головної Державної податкової

адміністрації України створюється й послідовно впроваджується в

експлуатацію Автоматизована інформаційна система (А(С) «По-

датки». Ця система централізовано поширюється в податкових

адміністраціях районного рівня для зручнішого, оперативного та

всеосяжного обліку нарахування, надходження податкових плате-

жів та контролю за виконанням податкового законодавства в Ук-

раїні. ДІС «Податки» включає в себе функціональні підсистеми,

комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у струк-

турних підрозділах ДПА районного рівня у вигляді системи взає-

мопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управ-

лінь:

АРМ інспектора по обліку( реєстрація платників) ;

АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи») ;

АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;

АРМ складання звітності:

АРМ контроль та аудит;

АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України) ;

АРМ «Валютна інспекція».

Взаємозв'язок АРМ. які функціонують у ДП1 районного рівня,

можна простежити на прикладі розв'язання комплексу задач «Об-

лік надходжень і контроль сплати ПДВ з юридичних осіб».

Основні функції АІС «Податки» такі.

1. Облік платників на підставі статутних документів (реєстра-

ція, перереєстрація, зняття з обліку і т. ін.).

2. Збір інформації про відкриття рахунків у банках платника-

ми. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень

про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських

установ у триденний термін (згідно з Інструкцією № 3 Національ-

ного банку України «Про відкриття банками рахунків у націона-

льній та іноземній валюті»).

3. Отримання інформації про внесення та виключення платни-

ків з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій Ук-

раїни. Ця інформація надходить з органів статистики, районної

127

адміністрації та Арбітражного суду.

4. Збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці

повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звітності,

яка регулярно надається підприємствами до податкової адмініст-

рації.

5. Оперативне отримання даних про надходження грошових

коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі пла-

тіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ.

6. Проведення перевірок правильності сплати податків згідно

з планами перевірок та за замовленням.

7. Формування звітності до головної, міської та обласної по-

даткової адміністрації.

8. Економічний аналіз діяльності податкової адміністрації та

стану обслуговуваного району.

Перелічені функції притаманні АІС «Податки» Державної по-

даткової адміністрації районного рівня. У ній використано тради-

ційну методику обліку надходжень до бюджету, а також визначе-

но порядок розв'язання задач із застосуванням персональних ком-

п'ютерів.

Ввід даних до персонального комп'ютера з первинних паперо-

вих документів здійснює користувач системи з клавіатури на ро-

бочому місці. При цьому дані, що вводяться, контролюються візу-

ально на екрані дисплея. Крім того, дані, які вводяться (код фінан-

сового органу, дата, вид операції, номер документа, суми по квар-

талах, загальна сума за період), контролюються також автоматич-

но за різними ознаками. Наприклад, дата не повинна бути більша

за поточну календарну і т. ін. У випадку помилки на екрані

з'явиться попереджувальне повідомлення, на підставі якого праці-

вник внесе виправлення.

У практиці роботи ДПА запроваджено також електронну фо-

рму бухгалтерської звітності платників податків – юридичних

осіб. Звітність подається платниками на дискетах 3,5 дюйма разом

з підписаними паперовими копіями, що значно спрощує процес

вводу даних.

Інформація, яка була введена і проконтрольована, зберігається

в БД, яка далі використовується для отримання всіх видів вихід-

них документів.

Завдяки автоматизації наведених функцій, створенню на їх ба-

зі АІС «Податки» ДПА районного рівня можна вивільнити висо-

128

кокваліфікованих спеціалістів від виконання технічних функцій.

Організація в рамках системи автоматизованих робочих місць для

кожного фахівця ДПА дає змогу останньому своєчасно отримува-

ти достовірну та повну інформацію для виконання своїх функціо-

нальних обов'язків і забезпечує:

вдосконалення оперативності роботи та продуктивності праці

податкових інспекторів;

підвищення достовірності даних щодо обліку платників пода-

тків і ефективності контролю за додержанням податкового за-

конодавства;

оперативне отримання даних про надходження податків (за

кожним платником податків або їх групою, за кожним видом

податку або групою податків) за запитом на будь-яку дату об-

ліку на будь-яких вертикальних рівнях системи управління

оподаткуванням;

поліпшення якості та підвищення оперативності бухгалтер-

ського обліку;

поглиблений аналіз динаміки надходження сум податків мож-

ливість прогнозування цієї динаміки;

забезпечення повного й своєчасного інформування податко-

вих адміністрацій усіх рівнів про податкове законодавство на

будь-яку дату обліку, починаючи з поточної і раніш;

своєчасне інформування адміністрації території, яка обслуго-

вується ДПА, про надходження податків і додержання подат-

кового законодавства;

скорочення обсягу паперового документообігу;

підвищення оперативності та якості рішень, які приймаються

щодо керування оподаткуванням з метою підвищення ефекти-

вності його функціонування.

Зауважимо, що неодмінною вимогою щодо успішного функ-

ціонування автоматизованої інформаційної системи «Податки» є

забезпечення конфіденційності інформації, її захисту від несанк-

ціонованого доступу, умисного зруйнування та викрадення. Реалі-

зація цих умов досягається системою організаційних, технічних і

програмних засобів захисту.

На практиці функціонування системи АІС «Податки» додер-

жується принцип децентралізованого збору та обробки інформації

(на робочому місці співробітника), що дозволяє підвищити повно-

ту, точність і актуальність документів, які готуються, прискорити

129

їх підготовку. Продуктивність праці на рутинних операціях збіль-

шується в кілька разів завдяки використанню на АРМах спеціаль-

ного програмного забезпечення. Широко застосовуються також

розвинені засоби електронних комунікацій (мережні засоби, елек-

тронна пошта і т. ін.)

7.3. Інформаційне забезпечення

Процес управління неможливий без перетворення інформації,

атому організація інформаційного забезпечення в інформаційних

системах набуває особливого значення. Система інформаційного

забезпечення (ІЗ) будується залежно від ряду факторів і передба-

чає створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та

Уніфікацію показників і документів, розробку засобів формалізо-

ваного опису даних і т. ін. Цей неповний перелік вже характеризує

складність та багатоаспектність розробки й структурної побудови

ІЗ залежно від вирішуваних завдань, структури економічної сис-

теми в цілому, складу функцій управління та способів перетво-

рення інформації, а також форм подання інформації та способів

опису даних.

ІЗ, як було сказано раніше, включає методичні та інструктивні

матеріали, єдину систему класифікації та кодування економічної

інформації, інформаційну базу. Остання, у свою чергу, поділяєть-

ся на позамашинну (нормативно-довідкові документи, уніфіковані

системи вхідних та вихідних документів) і машинну (масиви бази

даних).

У разі автоматизованого розв'язування комплексу задач реєст-

рації платників податків крім первинних документів використову-

ється нормативно-довідкова інформація загальнодержавних та га-

лузевих класифікаторів:

ЄДРПОУ – Єдиний державний реєстр підприємств, організа-

цій, установ України;

СПАТО – Система позначень автономій, територій, областей;

ЗКГНГ – Загальний класифікатор галузей народного госпо-

дарства;

УКВЕД – Український класифікатор видів економічної діяль-

ності;

УКФВ – Український класифікатор форм власності;

КОПФГ – Класифікатор організаційно-правових форм госпо-

дарювання;

130

СПОДУ – Система позначень органів державного управління;

УСГК – Українська стандартна галузева класифікація; *УКУД

– Український класифікатор управлінських документів;

УБК – Українська бюджетна класифікація; „класифікатор ви-

дів платників податків”;

Класифікатор банківських установ.

Найбільш місткою та важливою частиною ІЗ є інформаційна

база, до якої входять нормативно-довідкові документи та вхідні і

вихідні інформаційні повідомлення. Нормативно-довідкові доку-

менти містять інформацію про розміри ставок за кожним із видів

податкових платежів, процентну ставку НБУ, довідкові відомості

про податкову систему України в цілому, кожну ДПА, платників

податків, банківські установи, в яких перебувають розрахункові

рахунки платників та бюджетні рахунки, іншу інформацію.

Вхідні інформаційні повідомлення та документи надходять до

ДПА ззовні. Перелік вхідних повідомлень та джерела їх виник-

нення наведено в переліку повідомлень (документів), із банківсь-

ких установ і від фінорганів, що свідчить про можливість удоско-

налення системи.

7.4. Зовнішні інформаційні зв'язки ДПА

Ефективність функціонування податкової служби значною мі-

рою залежить від своєчасності надходження Інформації. Обмін

інформацією між рівнями управління в межах податкової системи

України здійснюється за допомогою електронної пошти. З верх-

нього рівня (Головної ДПА України) до підлеглих рівнів (облас-

них, районних ДПА) направляються різного роду законодавчі, ме-

тодичні та нормативні матеріали, нові версії та засоби програмно-

го забезпечення і т. ін. Знизу, тобто з ДПА районного рівня до об-

ласного направляються файли, в яких міститься регламентна звіт-

на інформація про платників, стан податкових платежів, виконан-

ня платіжної дисципліни і т. ін. згідно зі строками її надання, а та-

кож інформація щодо неформалізованих запитів. На обласному

рівні нагромаджуються дані, які надходять із районних ДПА, аг-

регуються в цілому по ДПА обласного рівня і передаються до Го-

ловної ДПА України. На підставі цієї інформації органи законода-

вчої та виконавчої влади мають змогу оцінювати виконання при-

буткової частини бюджету України, а також робити висновки про

те, як працюють закони за кожним із податків. Водночас зростає

131

актуальність підготовки законодавчих та нормативних актів для

забезпечення взаємодії податкової адміністрації з банками, фінан-

совими органами, органами державної влади на місцях, правоохо-

ронними та митними органами. Документи мають відображати як

питання отримання інформації ДПА, так і питання надання інфо-

рмації податковими службами іншим організаціям.

Основні джерела надходження інформації до ДПА: платник,

банк, фінансовий відділ райдержадміністрації. Споживачі інфор-

мації районної ДПА – це платник, ДПА вищого рівня, фінансовий

відділ райдержадміністрації. Інформація щодо окремих платників

передається:

до арбітражного суду – застосування закону про банкрутство;

до податкової поліції – застосування статті 148 Кримінального

кодексу України.

Платники в установлені терміни подають до ДПА відповідні

звітні документи про господарську діяльність. Ці звіти та деклара-

ції традиційно подавалися до ДПА на паперових носіях. З ПІ квар-

талу 1997 року у практиці роботи ДПА запроваджено електронну

форму бухгалтерської звітності (ЕЗ) платників податків –- юриди-

чних осіб. Електронна звітність подається платниками на дискетах

3,5 дюйма і, разом з підписаними паперовими копіями, прийма-

ється на виділеному робочому місці в ДПА.

Звітність платники формують за допомогою спеціального

програмного засобу «Клієнт-3», інтегрованого за форматами да-

них і протоколом передавання з комп'ютерними системами ДПА.

Програмні засоби надають платникам можливість:

генерувати і заповнювати в автоматизованому режимі звітні

бухгалтерські форми згідно з чинним законодавством;

перевіряти (виконувати попередню документальну перевірку)

в автоматичному режимі заповнення звітних форм, фіксуючи

відхилення та помилки окремим протоколом перевірки;

захищати дані, що передаються до ДПА, від несанкціоновано-

го доступу та коригування шляхом «електронного підпису» ЕЗ

головним бухгалтером і директором підприємства;

нагромаджувати й використовувати дані ЕЗ в базі даних плат-

ника;

друкувати форми ЕЗ (отримувати паперові копії звітних

форм).

132

Значна роль щодо надходження інформації належить банкам.

ДПА подає до відділень банків інформацію для відкриття відпові-

дних бюджетних рахунків, на яких акумулюються надходження

податків та платежів. Щоденно ДПА отримує інформацію про на-

дходження податків та платежів у вигляді платіжних документів і

зведених документів про надходження за кожним із бюджетних

рахунків. Отже, інформація про сплату платежів обробляється

відділеннями банків та ДПА. Інформація в ДПА подасться на під-

ставі сформованого масиву надходжень податкових і деяких видів

неподаткових платежів, крім цього формується реєстр надходжень

за кожний день, місяць, квартал, з початку року (згідно з обраним

періодом). Завдання дістати інформацію з відділень банків на ма-

шинних носіях стало одним з пріоритетних у створенні системи

автоматизованої обробки інформації. Остання, У свою чергу,

уможливила скорочення чисельності персоналу для її обробки та

підвищення оперативності і повноти отримання необхідних даних.

Згідно з чинним законодавством відділення банків надсилають до

ДПА інформацію про відкриття (закриття) розрахункових, валют-

них та інших рахунків суб'єктами господарської діяльності, про

наявність та обіг коштів на цих рахунках, про виконання операцій

за бюджетними рахунками та строки проведення цих операцій

стосовно платників, видів платежів та бюджетів.

Одним із напрямків удосконалення зовнішніх інформаційних

зв'язків, а також підвищення ефективності діяльності ДПА, розв'я-

зання проблеми ідентифікації платежів до державного та місцево-

го бюджету. Ідентифікація податків та інших видів неподаткових

платежів виконується за бюджетною класифікацією Міністерства

фінансів України, яка є обов'язковою для використання в усіх фі-

нансових установах нашої держави. ДПА обмінюється відповід-

ною інформацією про нарахування та фактичне надходження по-

датків і деяких видів неподаткових платежів до місцевих бюдже-

тів з фінансовими відділами райдержадміністрацій. Вирішення

питання ідентифікації платежів місцевого бюджету уможливило

отримання інформації про їх надходження безпосередньо з банку і

оперативну підготовку для фінансового відділу інформації у від-

повідній формі (файли електронної пошти та реєстри до них).

Крім основних джерел надходження інформації (платник,

банк, фінансовий відділ) до районної ДПА для підвищення ефек-

тивності її діяльності в умовах функціонування систем автомати-

133

зованої обробки інформації існують ще й інші джерела, з яких ін-

формація надходить безпосередньо до ДПА. Це зокрема:

Державний комітет України зі статистики (обласні, міські уп-

равління). Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України

№538 на Держкомстат покладене завдання з ведення Державно-

го реєстру звітних статистичних одиниць (збір та обробка інфо-

рмації стосовно осіб, які здійснюють підприємницьку діяль-

ність, присвоєння ідентифікаційних кодів). Щомісяця ДПА

отримує від Держкомстату дані про доповнення до Державного

реєстру звітних статистичних одиниць у вигляді файла за допо-

могою засобів електронної пошти. Крім цього, Держкомстат

опікується питаннями створення та ведення загальнодержавних

класифікаторів, зокрема тих, що визначають класифікаційні

ознаки платника (форма власності, вид діяльності і т. ін.);

Митниця – можливе отримання інформації про проведення

експортно-імпортних операцій заданими митних декларацій;

Міністерство зовнішніх економічних зв'язків –- перспектив-

ним є отримання інформації про видачу ліцензій на здійснення

експортно-імпортних операцій.

Вирішення питань про те, щоб Інформація до ДПА надходила

безпосередньо від митниці та Міністерства зовнішніх економічних

зв'язків, може значно вплинути на ефективність контролю за ва-

лютними операціями.

7.5. Напрямки вдосконалення інформатизації податкової

системи України

До пріоритетних напрямків вдосконалення інформатизації

ДПА України на даному етапі слід віднести:

створення і розвиток програмно-апаратних комплексів для за-

безпечення функціонування автоматизованих інформаційно-

аналітичних систем це трального та обласних рівнів податко-

вої служби;

створення корпоративного комп'ютерно-телекомунікаційного

середовища, що пов'язує воєдино всі рівні податкової служби;

створення та насичення районних податкових адміністрацій

АРМ, об'єднаними локальними інформаційними мережами

для забезпечення ефективної взаємодії користувачів з корпо-

ративним комп'ютерно-телекомунікаційним середовищем;

створення типового математичного забезпечення для розв'я-

134

зання функціональних задач податкової служби обласного та

районного рівнів;

впровадження новітніх методів, засобів, технологій для авто-

матизованого виявлення прихованих неплатників податків і

тіньових елементів економіки, підвищення ефективності опе-

ративно-розшукових заходів;

підготовка і перепідготовка кадрів у галузі нових інформацій-

них технологій і їх використання в податковій службі.

Інформатизація податкової служби є складником Національ-

ної програми інформатизації України. Тому при вирішенні будь-

яких питань, що стосуються цієї проблеми, слід дотримуватись

принципів сумісності об'єктів інформатизації ДПАУ та інших ор-

ганів державного управління. Крім того, повинні враховуватися

угоди України з зарубіжними країнами, особливо з країнами СНД.

з питань оподаткування, а також враховуватись досвід інших країн

у сфері інформатизації податкових служб.

У зв'язку з реформуванням підрозділів Міністерства внутріш-

ніх справ по боротьбі з кримінальним ухиленням від оподатку-

вання в податкову поліцію та об'єднання їх з податковою адмініс-

трацією гостро постала проблема їх інформатизації.

Сьогодні ДПА України всіх рівнів обладнані поштовими вуз-

лами, що працюють у режимі електронної пошти по комутованих

каналах зв'язку з використанням персональних комп'ютерів та мо-

демів. Використовується шість різних поштових програм (Т-Маіl.

та ін.), уніфікованих у частині стандартів, що регламентують пе-

редачу файлів. Ведуться роботи щодо вибору єдиної поштової си-

стеми, інтегрованої з системами документообігу.

При створенні АІС необхідно розглянути можливість модер-

нізації електронної пошти та використання її як резервної системи

в разі відмови телекомунікаційної мережі.

Основні завдання, вирішення яких покладається на автомати-

зовану інформаційно-аналітичну систему, такі:

підвищення оперативності, достовірності та якості інформації

яка використовується для прийняття рішень та забезпечення

контролю за повним і своєчасним надходженням коштів до

бюджетів;

істотне підвищення продуктивності праці службовців держав-

них податкових адміністрацій внаслідок використання сучас-

них інформаційних технологій у роботі податкових служб на

135

кожному з етапів: від введення первинних документів до ана-

літичної обробки інформації;

аналіз економічного стану підприємств, регіонів, галузей у рі-

зних аспектах для вироблення науково обґрунтованих рішень

з питань податкової політики, розробки рекомендацій для

створення передумов для залучення «тіньового» грошового

обороту до офіційного;

створення баз знань та даних на центральному і обласному рі-

внях і забезпечення оперативного обміну інформацією по мі-

жвідомчих системах зв'язку з митними, фінансовими органа-

ми, органами державної влади, статистики, іншими міністерс-

твами та відомствами з метою посилення фіскально-

регулювальної функції ДПА;

реалізація принципово нової технології взаємодії між платни-

ками податків та податковою адміністрацією – «електронної

звітності», що дозволить суттєво знизити витрати на перевірку

звітних документів платників податків, значною мірою скоро-

тить витрати часу платників податків на взаємодію з податко-

вою адміністрацією, а також дозволить сформувати бази да-

них для аналізу господарської діяльності.

Для вирішення широкого спектра проблем податкової діяль-

ності необхідно вжити певних заходів щодо реформування галузе-

вої інформатики з метою забезпечення податкових службовців ін-

формацією, якість якої адекватна складності розв'язуваних задач,

створити на базі сучасних технологій розподіленої бази даних

Центральну базу даних (ЦБД) з можливістю постійного віддале-

ного доступу до ЦБД з ДПА районного рівня для оперативного

отримання інформації за кожним із зареєстрованих платників.

1. провести істотну «математизацію» аналітичної діяльності рі-

зних підрозділів податкових адміністрацій всіх рівнів, насамперед

щодо діяльності центрального апарату, з широким використанням в

аналітичних задачах сучасних методів математичної статистики;

З метою переходу від одноманітного уніфікованого принципу

аналізу та формування керуючих впливів до диференційованого,

згідно з особливостями економіки та «податкових параметрів» да-

ної області, створити «інформаційні портрети» областей і регіонів,

визначити впливові «податкові параметри»;

2. розробити технологію нагромадження динаміки змін подат-

кових показників (звітність) та впровадити адекватні методи їх

136

аналізу;

3. ввести принцип обґрунтування розробки і впровадження

завдань статистичних звітів та аналізу з метою оцінювання їх до-

цільності та очікуваних економічних результатів;

4. вирішити проблему ефективної Інформаційної підтримки

діяльності податкової поліції, яка є важливою ланкою податкової

служби, з урахуванням специфіки оперативної роботи, з максима-

льним задоволенням жорстких вимог до якості та режимів функ-

ціонування інформаційної системи ДПА (швидкодія, ступені захи-

сту інформації і т. ін.) ;

5. розробити й упровадити різноманітні засоби інформатики

для спілкування та виховання податкової дисципліни платників.

Оскільки обсяги статичної, умовно-статичної та динамічної

інформації значні, необхідно опрацювати:

рівні деталізації даних для кожного зі структурних рівнів

ДПА: район, область, держава;

принципи побудови розподіленої інформаційної бази податко-

вої служби.

Окреме важливе завдання полягає у створенні ефективної сис-

теми обробки та контролю податкових декларацій фізичних осіб

на базі головного та регіональних обчислювальних центрів із ви-

користанням технологій сканування форм і електронного докуме-

нтообігу, ключовою ланкою в яких повинно бути використання

ідентифікаційного номера фізичної особи.

Одна з основних проблем ефективного використання елект-

ронного документообігу – відсутність стандартизованого поняття

електронного документа, стандартів і технологій обертання елект-

ронних документів. Ця сфера потребує докладного опрацювання.

Результатом має бути комплекс стандартів і технологій, прийнятий

до використання відомствами та платниками, що забезпечить пере-

хід до безпаперових технологій електронного документообігу.

Визначити як першочергове завдання створення й погоджень»

базового стандарту електронного документообігу, який визначає

основні поняття в зазначеній сфері:

визначення методологічної, нормативно-правової бази елект-

ронного документа, ознак, які перетворюють електронну

структуру на документ;

визначення стандартів, технологій і процедур введення папе-

рового документа до електронного документообігу і надання

137

йому юридичного статусу електронного документа;

визначення стандартів, технологій і процедур зведення елект-

ронного документа до паперового вигляду, надання йому

юридичного статусу документа;

визначення стандартів, технологій і процедур обміну елект-

ронними документами.

Такі вимоги задовольняються за умови використання нової

інформаційної технології, яка передбачає наявність трирівневої

структури обробки даних. Така структура забезпечить:

У районних державних податкових інспекціях:

доступ до єдиного інформаційного поля районної ДПА з усіх

прикладних програм з використанням малопотужних комп'ю-

терів, якими обладнано переважну більшість районних ДПА,

за допомогою єдиної програми – інтерфейсу користувача;

можливість якісної роботи з прикладними програмами корис-

тувачів з невисокими професійними навичками;

здійснення віддаленого супроводження баз даних та приклад-

них програм;

створення передумов для повноцінного виконання функцій

ДПА, пов'язаних з необхідністю обміну даними з іншими під-

розділами податкової служби різних рівнів (район, область,

центр).

в обласних державних податкових адміністраціях:

можливість якісного агрегування даних районних рівнів на

основі єдиних відповідних засобів;

аналіз та розв'язання регіональних задач в умовах розподіле-

ної інформаційної структури податкової служби наявними ти-

повими засобами системи.

У Державній податковій адміністрації України:

організацію автоматизованої системи збору й аналізу статис-

тичної інформації, податкової інформації загальнодержавного

рівня;

виконання функції автоматизованого керування і супрово-

дження баз даних і програмних продуктів, які експлуатуються

в структурі Державної податкової адміністрації України.

Автоматизована ІС ДПА України здатна повнофункціональне

здійснювати основну діяльність лише в разі необхідного технічно-

го оснащення всіх ДПА. Надалі з нарощуванням потужності тех-

138

нічних засобів необхідно додержувати таких принципів:

насамперед надавати техніку ДПА, що забезпечують найбіль-

ший процент надходжень до бюджету та ДПА. які мають на

обліку багатьох платників податків. Такий самий підхід потрі-

бен У разі розподілу техніки на рівні областей та міст облас-

ного підпорядкування, які обслуговують велику кількість пла-

тників податку;

поряд з укомплектуванням ДПА персональними комп'ютера-

ми потрібно змістити акценти в напрямку придбання та забез-

печення потужними серверами великих податкових адмініст-

рацій, особливо обласних, та ДПА України;

придбавати техніку в основному у вітчизняних товаровироб-

ників, що дозволить у перспективі розвинути власну сучасну

матеріально-технічну базу, зменшити залежність від зарубіж-

них фірм, особливо в частині цінового диктату, та зменшити

загальні витрати на інформатизацію;

придбавати технічні засоби слід на конкурсних засадах.

Забезпечення технічними засобами ДПА має відбуватися з ура-

хуванням трирівневої інформаційної технології обробки даних, по-

будови корпоративної мережі та наявності різних категорій корис-

тувачів, яких за технологічними операціями можна поділити на:

категорія І -– введення даних, обмін даними;

категорія П – контроль за отриманими даними, підготовка й

використання довідкової, статистичної та звітної інформації;

категорія III – багатофункціональний аналіз інформації;

категорія IV – адміністрування (керування) і підтримка в ро-

ботоспроможному стані інформаційної інфраструктури ДПА.

Користувачі категорії і забезпечуються персональними та ме-

режними комп'ютерами, технічними та програмними засобами ав-

томатизованого введення з паперових і електронних носіїв, засо-

бами аутентифікації електронних документів.

Категорія II користувачів потребує потужніших технічних та

програмних засобів середнього рівня для виконання функціональ-

них обов'язків.

Технічні засоби для користувачів категорії III є потужними

робочими станціями, здатними за визначений час розв'язувати

широкий спектр аналітичних задач з можливістю створення за-

критих для стороннього доступу баз даних у власних підмережах

загальної корпоративної мережі.

139

Користувачі категорії IV підтримують у робочому стані обчи-

слювальні і програмні ресурси, які використовуються насамперед

для підтримки роботи систем обміну даними, систем керування

базами даних, сховищ даних. Технічні засоби цього рівня мають

будуватися на базі структур, які дозволяють створювати необхідні

потужності для різних рівнів ДПА та нарощувати їх без втрат по-

передніх інвестицій.

Прикладне програмне забезпечення має розроблятися з вико-

ристанням сучасних інструментальних засобів (наприклад, СА8Е-

технологія), які дозволяють підтримувати єдину базу даних проек-

ту, одночасну працю групи розробників, забезпечують наскрізну

підтримку життєвого циклу системи, підтримку візуальних засобів

проектування, автоматизацію кодування, уніфікований користува-

цький інтерфейс, інформаційне забезпечення розробників, доку-

ментування проекту. Для забезпечення тісної взаємодії різних під-

розділів податкової служби як у технологічному, так і в інформа-

ційному плані, необхідна комплексна автоматизація функцій кож-

ного підрозділу.

Телекомунікаційна мережа (ТМ) ДПА України має містити

дві основні підсистеми:

високо захищену власну корпоративну телекомунікаційну ме-

режу ДПА України;

загальнодоступний з національних та світових телекомуніка-

ційних мереж сегмент ТМ ДПА для доступу до відкритих та

презентаційних інформаційних ресурсів ДПА України.

Основною метою створення ТМ ДПА є забезпечення форму-

вання, супроводження та доступу користувачів до корпоративних

інформаційних ресурсів, налагодження оперативної інформаційної

взаємодії на всіх рівнях системи установ та підрозділів ДПА Укра-

їни, а також відповідних органів державної влади України на ос-

нові сучасних телекомунікаційних та інформаційних технологій.

Адекватне рішення для досягнення цієї мети – створити інтег-

ровану корпоративну мережу, що забезпечує передавання голосу,

факсу, даних та відеосигналів у режимах дротового та бездротово-

го зв'язку. Ця мережа з інтегрованою системою управління має

утворити основу інформаційної інфраструктури ДПА та гнучке

середовище для впровадження й реалізації нових видів телекому-

нікаційного та інформаційного сервісу.

Основою ТМ ДПА є магістральна, зонові та місцеві мережі

140

первинної мережі зв'язку України з першочерговою орієнтацією

на використання цифрових каналів зв’язку, а також використання

відповідних ресурсів національної телевізійної мережі України.

Об'єднання інформаційних і телекомунікаційних мереж усіх

підрозділів та установ ДПА України потягне за собою значне збі-

льшення обсягу циркулюючої інформації різних типів та призна-

чення. Тому при побудові ТМ ДПА необхідна розробка і впрова-

дження нормативно-правових, організаційно-технологічних та те-

хнічних заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки згідно

з такими принципами:

забезпечення гарантії інформаційної безпеки для всіх суб'єктів

ТМ ДПА на основі єдиних затверджених стандартів;

розподіл відповідальності між різними суб'єктами у різних се-

гментах ТМ ДПА;

реалізація програмно-апаратного захисту для управління засо-

бами та ресурсами ТМ ДПА:

неприпустимість отримання забороненої інформації через се-

гменти ТМ ДПА, що приєднані до мереж загального користу-

вання, з реалізацією в разі необхідності фізичної ізоляції цих

сегментів від корпоративної мережі.

Для досягнення поставленої мети запропоновано виконувати

роботи в таких напрямках:

протягом 1997–1998 років – впровадження пілотного проекту

у Києві та його районах, розгорнувши паралельно роботи з ви-

явлення та усунення недоліків проекту, доповнення його не-

обхідними функціями; розробка і впровадження ряду типових

проектів з огляду на різнотипність ДПА (районні, міські, місь-

кі з районним поділом) і обсяги виконуваних ними робіт;

протягом 1997-–1999 років – розроблення функціонального

прототипу системи обласного рівня та впровадження насампе-

ред в областях, які суттєво впливають на формування бюдже-

тів, з використанням комутованих каналів;

до 2000-го року – здійснення низки етапів з впровадження пі-

лотного проекту у Києві та його районах, розгорнувши пара-

лельно роботи з виявлення та усунення недоліків проекту; ро-

зробки та впровадження функціонального прототипу системи

обласного рівня та системи центрального рівня, використову-

ючи спочатку існуючу (можливо, модернізовану) систему еле-

ктронної пошти та першу чергу ТМ на основі прямих виділе-

141

них каналів зв'язку;

до 2002 року завершити роботи зі створення А1С на базі пов-

номасштабної ТМ ДПА.

Основні результати, очікувані від реалізації концепції АІС по-

даткової служби України, мають бути такі:

забезпечення інформаційного базису для створення дієвої та

ефективної загальнонаціональної системи податкової служби;

безперервне та стійке зростання надходжень до бюджету від

податків не за рахунок підвищення податкових ставок;

створення умов для зменшення обсягів «тіньової економіки»;

«зниження криміногенності становища за рахунок зменшення

обсягів необлікованих грошових коштів;

поліпшення соціальної захищеності громадян та запобігання

соціальній напрузі в суспільстві завдяки збільшенню дохідної

частини бюджету;

забезпечення якісного контролю за повнотою і своєчасністю

надходжень до бюджету;

зменшення питомої ваги витрат у загальнодержавному бю-

джеті на утримання апарату ДПА.

142

Тема 8. Автоматизована інформаційна

система в Держказначействі України

Програмна анотація. Загальна характеристика казначейської

системи в Україні. Технічне забезпечення здійснення платежів.

Механізм взаємовідносин користувачів коштів з казначейською

системою. Автоматизована система казначейського виконання

бюджетів всіх рівнів АС «Казна».


1. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і тех-нології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. –К.: Професіонал, 2006. – 432 с. 2. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посі-бник. – К.: КНЕУ, 2000. – 230 с. 3. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. На-вчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – 324 с. 4. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система. Київ 2003.

8.1. Загальна характеристика казначейської системи в Ук-

раїні

Казначейська система реєстрації операцій та звітності, що ро-

зробляється, передбачає реалізацію функцій, покладених на Дер-

жавне казначейство України. Основними серед них є:

Управління грошовими коштами. Управління грошовими

коштами є базовою і основоположною діяльністю казначейства.

Воно включає контроль за усіма надходженнями і виплатами по

рахунках, відкритих на ім’я органів Державного казначейства, а

також операційну діяльність в процесі збору надходжень і здійс-

нення платежів.

В якості свого мінімального обов’язку казначейство повинно

забезпечити повну, своєчасну і точну інформацію по всіх надхо-

дженнях і виплатах по рахунках і повинно здійснювати належний

контроль за всіма такими операціями. Мова йде не лише про бю-

джетні надходження і виплати, але і про позабюджетні надхо-

дження і виплати.

Виконання бюджету та контроль за цим процесом.

Обов’язки, що покладаються на казначейство, поряд з діяльністю

143

по управлінню грошовими коштами, пов’язані також з діяльністю

казначейства по контролю за виконанням операцій у відповідності

з бюджетними повноваженнями, тобто на етапі реєстрації бюдже-

тних повноважень, перевірки і оплати. Конкретно ці етапи можна

коротко охарактеризувати наступним чином:

- етап реєстрації бюджетних повноважень: означає реєстра-

цію призначень (і, отже, резервування) частини бюджетних над-

ходжень для виконання конкретних платежів у відповідності із за-

твердженим бюджетом. Реєстрація на цьому етапі необхідна по

двом основним причинам: для контролю фактичної наявності бю-

джетних коштів для прийняття нових зобов’язань та для відслід-

ковування нових зобов’язань та їх наслідків для прогнозованого

відтоку коштів з єдиного рахунку.

- етап перевірки: на цьому етапі органи казначейства переві-

ряють і підтверджують, що всі вимоги у відношенні оплати конк-

ретних видатків задовільнені. Реєстрація на цьому етапі дозволяє

казначейству відслідковувати прийняті, але ще не оплачені зо-

бов’язання і знати суму необхідних безпосередньо для цієї оплати

коштів.

- етап оплати: на цьому етапі проводиться оплата прийнятих

раніше зобов’язань, що тим самим зменшує об’єм зобов’язань

держави.

Бухгалтерський облік. Здійснення бухгалтерського обліку

операцій, що здійснюються учасниками бюджетного процесу, є

ще однією важливою функцією Державного казначейства. При

цьому важливо забезпечити, щоб бухгалтерський облік був не са-

моціллю, а інструментом державного фінансового управління.

Тому важливим елементом пропонованої трансакційної автомати-

зованої системи казначейства є те, що кожна операція, здійснюва-

на учасником бюджетного процесу, реєструється в цій системі в

момент її здійснення. Це дає картину операцій, яка безперервно

відновляється. Є важливі переваги використання бухгалтерського

обліку в якості основи для такої реєстрації:

- система бухгалтерського обліку (якщо вона базується на ве-

денні бухгалтерського обліку операцій методом подвійного запи-

су) забезпечує автоматичні механізми контролю за відповідністю

записів за дебетом та кредитом;

- не відбувається дублювання обліку, що мало б місце, якби

система бухгалтерського обліку була відділена від інформаційної

144

системи.

Оскільки бухгалтерський облік покладено в основу архітекту-

ри комп’ютерно-інформаційної системи, що створюється, вірне

формулювання методів бухгалтерського обліку операцій є необ-

хідною умовою ефективного функціонування системи. Слід від-

значити декілька основних питань.

Перш за все, система повинна носити універсальний характер.

Це означає, що будь-яка господарська операція, пов’язана зі змі-

нами бюджетних повноважень, платежами, надходженнями, зо-

бов’язаннями або вимогами, пов’язаними з казначейським вико-

нанням бюджетів, кошторисів і спеціальних та інших власних ко-

штів розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, що

здійснюється учасником бюджетного процесу, повинна реєструва-

тися системою бухгалтерського обліку.

- іншим основоположним моментом є система подвійного бу-

хгалтерського запису, яка має певні переваги по відношенню до

інших систем. Однією з таких переваг є те, що вона забезпечує ав-

томатичні механізми контролю, обумовлені саме тим фактом, що

кожна операція реєструється за дебетом одного та кредитом іншо-

го рахунку одночасно. Основною умовою такого запису є те, що

сума за дебетом завжди повинна дорівнювати сумі за кредитом.

Разом з цим, існують такі операції, які в бухгалтерському обліку

відображаються за дебетом одного рахунку, а за кредитом двох

або декількох рахунків (або навпаки). Але і в таких випадках вка-

зана вище рівність повинна дотримуватись.

Слід також уважно підходити до підготовки плану рахунків. Він

повинен бути складений таким чином, щоб забезпечити проведення

кожної операції по відповідному рахунку. Відсутність рахунку для

реєстрації будь-яких операцій або окремої стадії тієї чи іншої опера-

ції (наприклад, введення лімітів на здійснення видатків) призведе до

відсутності відповідної інформації у системі і, тим самим, усклад-

нить відслідковування і контроль за операціями. Також необхідною

умовою функціонування системи є те, що вона повинна дозволяти,

при необхідності, вводити до плану рахунків нові рахунки.

Також важливе значення має правильне визначення процесу

бухгалтерського обліку, тобто набір звітності по різних етапах да-

ної операції. Невірне визначення процесів бухгалтерського обліку

може призвести до відсутності інформації, необхідної для відслід-

ковування і контролю за операціями, здійснюваними учасниками

145

бюджетного процесу.

Основна інформація по кожній конкретній бюджетній одиниці

– тобто дані, на яких базуються всі бухгалтерські облікові дані –

повинна реєструватися в системі лише один раз. Це не означає, що

повинна бути лише одна база даних, а означає скоріше те, що ін-

формація по даній одиниці не повинна реєструватися окремо в

кожній базі даних, з тим, щоб уникнути невідповідностей або не-

обхідності подвійного оновлення даних.

Система повинна бути побудована таким чином, щоб забезпе-

чувати автоматичну реєстрацію операцій по мірі їх здійснення, з

тим, щоб уникнути дублювання записів в операційній і бухгалтер-

ській системах і забезпечити узгодженість даних, що надходять

користувачам системи.

Отже, обліково-інформаційна комп’ютерна система, що роз-

робляється згідно з вимогами міжнародного досвіду та стандартів,

відповідає вищезазначеним вимогам та призначена для збору та

обробки облікової інформації, складання звітності та покликана

допомагати та полегшувати ведення бухгалтерського обліку опе-

рацій, що здійснюються учасниками бюджетного процесу. Але,

разом з цим, вона також висуває і певні вимоги як до самої інфор-

мації, що вводиться, так і до процедур її обробки та обліку. Осно-

вними з них є:

вимоги до управління грошовими коштами;

системно-послідовне кодування рахунків;

однозначність інформації, що вводиться в систему;

наявність в інформаційній системі допоміжної інформації (рі-

зноманітних довідників, системи кодування рахунків, бюдже-

тної класифікації тощо).

8.2.Технічне забезпечення здійснення платежів

Існуючий рівень комп’ютеризації недостатньо допомагає пра-

цівникам казначейства в чіткому і послідовному здійсненні бухга-

лтерського обліку і складанні звітності. Він має високу трудоміст-

кість та велику питому вагу ручної обробки інформації, що ускла-

днює і уповільнює процес обліку та складання звітності.

Цілісна, злагоджена система ведення і обробки бухгалтерської

інформації можлива лише за умови створення системи, що базу-

ється на Головній казначейській книзі. Ведення такої електронної

Головної казначейської книги на транзакційній основі з чітким до-

146

триманням правил бухгалтерського обліку дозволить створити си-

стему звітності, яка буде чітко відображати операції, проведені в

системі.

Безперечно, функціонування системи казначейських книг мо-

жливе лише за умови достатнього забезпечення всіх органів Дер-

жавного казначейства необхідним комп’ютерним обладнанням та

підготовки відповідного програмного забезпечення. Саме над

створенням такого програмного забезпечення і ведеться сьогодні

робота.

Важливим елементом платіжної системи є технічне забезпе-

чення здійснення платежів. Адже впровадження казначейської

форми касового виконання Державного бюджету України можли-

ве за умов застосування сучасних інформаційно-обчислювальних

технологій, що передбачають комплексне використання комп'ю-

терної техніки та програмних продуктів. Це, у свою чергу, зумов-

лює необхідність розробки та затвердження програми їх створення

з визначенням етапів, термінів, обсягів та джерел фінансування.

З моменту входження в Систему електронних платежів Наці-

онального банку України органи Державного казначейства вико-

ристовували у своїй роботі різні програмні продукти: "ТАСК",

"ІСАОД", "УНІТІ БАРС" та АС "Казна». Такий стан справ приз-

водив до певних ускладнень у роботі всієї системи Державного

казначейства України. У процесі випробовування та тестування

цих програмних продуктів виявились їх недоліки та неможливість

адаптувати для розв'язання назрілих проблем та нових функцій

щодо казначейського виконання державного бюджету. Це не да-

вало очікуваного позитивного результату згідно з баченням їх фу-

нкціонування у нових умовах роботи казначейства.

Оскільки програмний продукт АС "Казна" найповнішою мі-

рою забезпечував функціональність системи, було прийнято рі-

шення про використання єдиного прикладного програмного за-

безпечення, розробленого Дніпропетровським управлінням ДКУ,

по всі й країні. На сьогодні розроблено "Типову схему КТЗ УДК

областей, АР Крим, міст Києва та Севастополя і центрального

апарату Державного казначейства України", яка забезпечує підко-

нтрольний вихід в Інтернет, захист комп'ютерних систем від неса-

нкціонованого доступу, викривлення і знищення інформації, а та-

кож зараження комп'ютерів вірусами. Це дозволить запровадити

АС "Казна" в регіонах і web-сайті Державного казначейства Укра-

147

їни, на якому буде розміщена вся інформація за доходами як дер-

жавного, так і місцевих бюджетів.

Листом Державного казначейства України від 17 травня 2002

р. №08-06/142 до управлінь доведено "План робіт по впроваджен-

ню АС "КАЗНА" в Державному казначействі України для обслу-

говування державного бюджету за видатками".

Структура інформаційно-обчислювальної системи органів Де-

ржказначейства залежить від низки факторів: характеру викону-

ваних функцій та завдань, інструктивно-нормативної бази, внут-

рішньої організаційної структури тощо. Кожен з цих факторів сут-

тєвим чином впливає на організацію інформаційно-

обчислювальної мережі Державного казначейства.

Нинішній стан охоплення казначейськими функціями, врахо-

вуючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрар-

хічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи

практично в реальному режимі часу синхронно з банківською сис-

темою, стало можливим завдяки проведеній значній роботі з ав-

томатизації інформаційно-обчислювальних процесів.

Державне казначейство України та його регіональні органи

функціонують на даний час на достатньо високому рівні автома-

тизації, що є хорошим підґрунтям для створення єдиної державної

системи передачі даних з високим ступенем надійності та власною

системою захисту інформації.

Створення надійної системи захисту можна розділити на чо-

тири основних етапи: аналіз можливих загроз, розробка (плану-

вання) системи захисту; реалізація системи захисту; супрово-

дження системи захисту під час експлуатації платіжної системи.

Усі етапи нерозривно пов'язані між собою. У процесі впроваджен-

ня та експлуатації платіжної системи необхідно постійно аналізу-

вати достатність системи захисту та можливість виникнення за-

гроз, які не були враховані під час першого етапу. Тому процес

створення системи захисту є постійним і потребує уваги та безпе-

рервного ретельного аналізу роботи платіжної системи.

У структурі органів Держказначейства створені Відділи захи-

сту інформації, об'єктом діяльності яких є інформаційно-

обчислювальна система центрального апарату та регіональних ор-

ганів Державного казначейства, а також її користувачі. Основним

завданням цих відділів є забезпечення захисту від несанкціонова-

ного доступу до інформаційно-обчислювальної мережі та платіж-

148

них систем, шляхом налагодження та впровадження відповідних

систем захисту інформації, проведення постійного аналізу стану їх

безпеки, обігу електронної банківської інформації, формування

політики безпечної електронної банківської інформації і дотри-

мання правил захисту працівниками казначейства на всіх рівнях.

Спільно з Управлінням інформаційних технологій та Управлінням

внутрісистемних та міжбанківських розрахунків Відділи захисту

інформації організовують роботу щодо впровадження засобів за-

хисту в обчислювальній мережі Державного казначейства, коор-

динують розробки програмно-технічних комплексів та нової бан-

ківської техніки, програм обробки електронної інформації з метою

впровадження політики безпечної обробки банківської електрон-

ної інформації. Вони також проводять аналіз стану захищеності

локальних мереж Державного казначейства України в цілому, за-

хист від комп'ютерних вірусів.

Управління інформаційних технологій у свою чергу забезпе-

чує розробку та впровадження автоматизованих робочих місць,

автоматизованого опрацювання інформації в системі Держказна-

чейства на підставі діючої інструктивно-нормативної бази вико-

нання бюджетів, бухгалтерського обліку та звітності, а також

здійснення контролю за ефективним функціонуванням програмно-

технічних комплексів. Воно організовує роботу по вдосконаленню

системи управління органами Державного казначейства на основі

застосування сучасних економіко-математичних методів, техніч-

них засобів і новітніх інформаційних технологій.

Загальна характеристика транзакційної автоматизованої

системи казначейства

Вимоги до коректності вхідних даних та організація захисту

інформації

При заповненні даних в форму користувач повинен вводити

інформацію відповідно до існуючих правил. Для запобігання по-

милок на даному етапі в багатьох випадках система автоматично

заповнює необхідні реквізити (з довідників, що містяться в систе-

мі) або надає користувачу можливість вибору даних з цілого ряду

довідкових таблиць, які заповнюються один раз при встановленні

системи і доступні кожному користувачу. В деяких випадках сис-

тема контролює вірність інформації безпосередньо після її вводу і

149

в разі виявлення помилки виводить повідомлення з пропозицією

виправити помилку або відмінити операцію повністю.

З метою захисту даних системи від несанкціонованого досту-

пу кожному користувачеві присвоюється ім’я і пароль. Вони ви-

користовуються системою для запису ідентифікатора користувача

при виконанні операцій в файл протоколу і є конфеденційною ін-

формацією. Користувачі системи об’єднані в групи, кожній з яких

адміністратором системи призначається певне коло повноважень,

тобто частина операцій специфічна для кожної групи користувачів

і недоступна для інших. В системі вирізняють наступні групи ко-

ристувачів:

1. Керівництво

2. Адміністратори

3. Бухгалтерія

4. Оператори

Будь-які модифікації з даними або трансакціями, які викону-

ються конкретними користувачами, супроводжуються перевіркою

їх повноважень на здійснення тієї чи іншої операції.

Загальний нагляд за системою і організація захисту поклада-

ється на користувачів з правами адміністраторів.

Загальні організаційні вимоги до системи

Ефективне та безперервне функціонування системи можливе

лише за умови чіткого дотримання організаційних вимог, основ-

ними серед яких є:

1. Операційний день починається з процедури відкриття дня.

До завершення цієї процедури проведення операцій неможливе.

2. Всі операції виконуються на дату поточного операційного

дня. Корегування бухгалтерських проведень у разі необхідності

виконується виключно уповноваженими на це особами шляхом

формування виправних меморіальних ордерів.

3. Видалення документів із системи неможливе. В разі випра-

влення помилок складається виправний меморіальний ордер.

4. Операційний день (період) завершується процедурою за-

криття дня (періоду). Після завершення процедури проведення

операцій по цьому дню (періоду) не допускається.

5. Бюджетний рік завершується процедурою закриття року.

Середовище, в якому функціонує облік, досить складне і пос-

тійно знаходиться під впливом змін, що спричинені, перш за все,

змінами у економічній та фінансовій політиці держави, у підходах

150

до регулювання та контролю за процесами у бюджетній сфері, а

також змін, що необхідно здійснити у національній обліковій сис-

темі згідно з вимогами міжнародних стандартів бухгалтерського

обліку. Тому дуже важливим є можливість казначейської обліко-

вої системи пристосовуватись до всіх цих змін, функціонувати за

будь-яких умов і трансакційна автоматизована система казначейс-

тва, що пропонується, на наш погляд, відповідає цим вимогам.

Пропонована казначейська облікова система побудована та-

ким чином, що може ефективно функціонувати за умов введення

управління грошовими коштами, забезпечує відображення в бух-

галтерському обліку та звітності операцій зі спеціальними та ін-

шими власними коштами установ та організацій, а також вико-

нання місцевих бюджетів.

Обліковий період

Комп’ютерна система сортує дані, що містяться в ній, в залеж-

ності від того, до якого облікового періоду вони відносяться. У

зв’язку з цим пропонується ввести чітке поняття облікового періоду.

Обліковий період – певний проміжок часу, до якого відно-

сяться бухгалтерські проведення, здійснені в системі.

Пропонується розрізняти наступні облікові періоди:

- день;

- місяць (місячна звітність) ;

- місяць (уточнена місячна звітність) ;

- квартал/рік (квартальна/річна звітність) ;

- квартал/рік (уточнена квартальна/річна звітність).

Робота в системі ТАСК розпочинається з процедури відкриття

операційного дня. Наступний операційний день можна відкрити

лише у тому випадку, коли здійснена процедура закриття попере-

днього операційного дня.

Наприкінці кожного облікового періоду в системі необхідно

здійснити його закриття. Це означає, що бухгалтерські проведення

по закритому обліковому періоду проводити неможна. Після за-

криття може відкриватися окреме поле для відображення в систе-

мі уточнюючих чи додаткових проведень, які можуть здійснюва-

тися до моменту складання уточнюючого звіту. Такі вимоги щодо

чіткого визначення облікового періоду пов’язані, перш за все, з

тим, щоб уникнути розбіжностей у звітах, складених за один і той

же період.

151

Для закриття операційного дня необхідно здійснити операцію

“Закриття операційного дня”. Процедура закриття операційного

дня передбачає наступні параметри звірки:

Перевірка наявності однакових сум в документі за дебетом та

кредитом

Перевірка ідентичності кодів рахунків в журналі та в довідни-

ку “План рахунків”

Перевірка правильності заповнення характеристики рахунка

згідно довіднику “План рахунків”

Перевірка платежів (тобто перевірка операцій, здійснених в

системі, на завершеність)

Звірка обробки виписки банку (перевірка повноти обробки

виписки банку, перевірка наявності зв’язків платіжних доку-

ментів, відправлених в банк, з відповідними платежами по ви-

писці банку).

Якщо результат перевірок позитивний, можна здійснити опе-

рацію закриття операційного дня.

Переваги казначейської системи реєстрації операцій та

звітності порівняно з діючою системою полягають в наступ-

ному:

система використовує переваги сучасних технологій, що до-

зволяють створювати ефективні прикладні системи керування;

в системі підтримується можливість адаптації системи до

будь-яких змін без перепрограмування;

система забезпечує ефективне керування великими об’ємами

даних і трансакцій, що є типовими характеристиками казна-

чейської системи;

схема баз даних забезпечує підтримку цілісності даних;

система підтримує повноцінний багатокористувацький доступ

до даних;

система забезпечує реалізацію всього комплексу інформацій-

но-технологічних процесів збору, обробки, передачі, архіву-

вання і пошуку документів, що зберігаються в системі;

система забезпечує підтримку повного циклу проходження

вхідних, вихідних і внутрішніх документів;

система передбачає автоматизацію логічних операцій по ве-

денню обліку;

система забезпечує використання запитового режиму з метою

152

отримання необхідних даних по відповідних позиціях бухгал-

терського обліку, а також довідкових та аналітичних даних на

протязі звітного періоду, а не лише по його закінченні;

система забезпечує захист системи в цілому і даних, що в ній

зберігаються, від несанкціонованого доступу шляхом введен-

ня паролів, перевірки повноважень на доступ інформації;

система забезпечує оперативну взаємодію з користувачами,

має можливість гнучко пристосовуватись до вимог та умов,

що змінюються, відповідає підвищеним вимогам до надійності

та безпеки.

Транзакційна автоматизована система казначейства (надалі –

система) – це система реєстрації, обліку, організації платіжного

документообігу, генерації звітності щодо фінансових операцій,

здійснюваних учасниками бюджетного процесу в процесі їх дія-

льності та виконання державного бюджету, місцевих бюджетів, а

також спеціальних та інших власних коштів установ і організацій,

що утримуються за рахунок цих коштів. Система призначена для

збору, обробки інформації щодо діяльності всіх учасників бюдже-

тного процесу та періодичного звітування з неї. Фінансові звіти

складаються наприкінці кожного звітного періоду, який можна на-

звати обліковим періодом. Отже, протягом кожного звітного пері-

оду система мусить збирати та обробляти економічну інформацію

про всі операції, що здійснюються всіма учасниками бюджетного

процесу. Під учасниками бюджетного процесу відносно транзак-

ційної автоматизованої системи казначейства розуміється система

органів Державного казначейства, установи і організації, що

утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюдже-

тів, спеціальні та інші власні кошти бюджетних установ та органі-

зацій та цільові фонди, виконання яких здійснюється органами ка-

значейства. Збір та обробка облікової інформації містить кілька

послідовних фаз (ступенів), починаючи власне з господарської

операції, обробки інформації в обліковій системі протягом обліко-

вого періоду, до кінцевої фази – складання фінансової звітності.

Початковою фазою облікової системи є збір первинної інфор-

мації (вхідних документів) щодо кожної операції, що здійснюєть-

ся учасниками бюджетного процесу. Ця вхідна інформація збира-

ється постійно протягом всього облікового періоду; її можна поді-

лити на:

- бухгалтерську, тобто ту, яка є підставою для здійснення бух-

153

галтерських проведень, наприклад: банківські виписки, розподіл

коштів на здійснення видатків, запит на здійснення платежу, то-

що;

- зовнішні звіти розпорядників бюджетних коштів; ці звіти не

викликають здійснення бухгалтерських проведень. Вони зберіга-

ються в системі і використовуються для складання консолідованої

зведеної звітності по закінченню звітного періоду.

Важливо розуміти, що первинна інформація, яка відобража-

ється у вхідних документах, не породжується власне обліковою

функцією; вона є продуктом різних оперативних функцій учасни-

ків бюджетного процесу. Якість інформації на виході з облікової

системи обумовлюється, головним чином, якістю та своєчасністю

вхідних даних (первинної інформації). Отже, добре організована

система збору інформації має істотне значення для функціонуван-

ня системи в цілому.

Другою фазою облікової системи є аналіз операцій. Аналіз

операцій полягає в розумінні суті господарських операцій і подій

та знанні концепцій та процедур обліку. Аналіз операції почина-

ється тоді, коли з’являється документ, який вказує на заверше-

ність операції. Відповідно до характеру операції і застосування

фундаментальної облікової моделі наслідки операції реєструються

в системі бухгалтерського обліку.

Третьою фазою обробки облікової інформації є запис опера-

цій у журналі.

Після аналізу економічні наслідки кожної операції занотову-

ються в один з документів облікової системи – журнал. Журнал є

простою формою запису економічних наслідків кожної операції

згідно з формою Дебет-Кредит. При цьому дуже важливо, щоб усі

економічні наслідки однієї операції було зібрано в одному місці у

їх хронологічному порядку (тобто згідно з датами, коли вони мали

місце).

Журнальні проведення – це первинні проведення щодо відо-

браження економічних наслідків кожної операції. Таким чином,

журнал вважається документом первинного запису. Він має відпо-

відати трьом основним вимогам:

- давати змогу одразу, як тільки завершено аналіз наслідків

операції, занотувати їх у хронологічному порядку;

- давати змогу мати всі записи щодо економічних наслідків

операції в одному місці;

154

- давати змогу простежити пізніше, якщо виникне потреба,

повноту запису кожної операції, її аналіз, можливі помилки.

Четвертою фазою обробки облікової інформації є рознесення

у Головну книгу.

За умови повної автоматизації системи бухгалтерського облі-

ку функціонування казначейської Головної книги передбачається

на транзакційній основі, тобто дані, згруповані відповідно до

структури кодів плану рахунків бухгалтерського обліку виконання

державного та місцевих бюджетів, вносяться в систему лише один

раз в момент здійснення операцій. Таким чином, інформація щодо

здійснених операцій, яка спочатку була занотована в журналі, ав-

томатично переноситься до відповідних рахунків Головної книги.

Заключною фазою облікової системи є підготовка вихідних

документів (виписки клієнтів, фінансові звіти тощо).

Основними функціями казначейської системи реєстрації опе-

рацій та звітності є:

В частині казначейського виконання державного та місцевих

бюджетів:

облік видатків (обробка первинних документів розпорядників

коштів бюджетів, формування на їх основі казначейських пла-

тіжних документів, відображення в бухгалтерському обліку

операцій за видатками, здійснення контролю) ;

облік доходів бюджету (податків і зборів (обов’язкових пла-

тежів) ) в розрізі кодів бюджетної класифікації та кодів тери-

торій, враховуючи операції за доходами, що підлягають роз-

поділу між загальним та спеціальним фондами бюджету, а та-

кож між бюджетами всіх рівнів;

облік надходжень спеціальних та інших власних коштів уста-

нов та організацій, що утримуються за рахунок коштів держа-

вного та місцевих бюджетів;

облік асигнувань, включаючи їх формування, рух та викорис-

тання;

ведення зведеного кошторису доходів та видатків державного

та місцевих бюджетів;

ведення та облік кошторисів видатків установ та організацій,

що утримуються за рахунок коштів державного та місцевих

бюджетів;

облік лімітів на здійснення видатків (при їх запровадженні) ;

формування пропозицій щодо здійснення видатків;

155

обробка та облік розподілів коштів на здійснення видатків;

формування банківських платіжних документів та проведення

безготівкових розрахунків через банківську систему елект-

ронних платежів з забезпеченням виконання вимог Націона-

льного банку України щодо захисту інформації;

облік безгрошових операцій (взаємозаліки, взаємні розрахун-

ки між бюджетами, векселі, централізовані проплати) ;

формування пакету звітних форм.

В частині обслуговування спеціальних та інших власних кош-

тів установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів

державного та місцевих бюджетів:

облік надходжень спеціальних та інших власних коштів на ра-

хунки установ та організацій;

облік видатків за рахунок спеціальних та інших власних кош-

тів;

формування банківських платіжних документів;

формування пакету звітних форм.

Транзакційна автоматизована система казначейства створена

на транзакційній основі. Трансакція – операція чи послідовність

операцій, яка повинна бути повністю виконана, або, у разі виник-

нення помилки, повністю відмінена. Дані в систему вносяться ли-

ше один раз, що забезпечує повний контроль в системі.

Принципи побудови системи та її складові

Система складається з двох частин: серверна частина – вико-

нує загальне керування процесом і встановлюється на сервері; клі-

єнтська частина – це потужний і зручний інструмент для роботи

користувачів в системі, встановлюється на кожній клієнтській

станції окремо. Всі дані системи зберігаються централізовано у

вигляді таблиць. Кожна з таблиць містить інформацію певного

призначення, але всі вони пов’язані між собою. Будь-які зміни,

проведені користувачем, одразу відображаються на всіх інших

станціях, внаслідок чого система має можливість контролю за

правильністю їх заповнення.

Дані системи умовно розділяються на декілька основних груп:

Головна книга – містить інформацію про залишки на рахунках

на дати руху коштів, в тому числі на рахунках бюджетних та кош-

торисних призначень;

Бюджетна книга – містить інформацію щодо залишків на ра-

хунках бюджетних та кошторисних призначень;

156

Журнал операцій – фіксує в хронологічному порядку всі опе-

рації, здійснені в системі;

Документи – перелік і характеристика всіх документів, сфор-

мованих в системі;

Протокол роботи – фіксує ким, коли і які операції були прове-

дені в системі;

Довідники – містять всю довідкову інформацію, необхідну

для роботи системи.

8.3. Механізм взаємовідносин користувачів коштів з каз-

начейською системою

Механізм взаємовідносин користувачів коштів з системою

Державного казначейства є найбільш конкретним елементом

платіжної системи виконання державного бюджету. Ці стосунки

здійснюються шляхом обміну інформацією у вигляді документів

за встановленими Національним банком формами та вимогами

щодо їх заповнення.

Облік касових операцій за доходами базується на щоденній

звітності за видами податків, яка на сьогодні є єдиним джерелом

інформації про виконання державного бюджету за доходами.

Нині система "Банк-клієнт" є програмне-апаратним комплек-

сом, що виконує функції інтерфейсу між казначейством та облас-

ним управлінням НБУ. За цих умов казначейство має можливість:

приймати та передавати платіжні документи;

володіти інформацією про проходження в системі електрон-

них платежів відісланих платежів;

одержувати повну інформацію про стан власних рахунків у

динаміці їх змін;

оперативно відправляти платежі отримувачам;

безпосередньо отримувати платежі у повному обсязі.

Чимало переваг отримав також банк:

зменшено частку механічної ручної праці, пов'язаної з набо-

ром платіжних документів клієнта. У результаті зменшується

кількість помилок, що їх можуть допускати працівники опера-

ційного відділу;

зменшуються також витрати на обслуговування клієнтів, під-

вищується банківський сервіс, якісно оптимізується праця.

Казначейське виконання Державного бюджету за видатка-

ми здійснюється шляхом переказу коштів від Державного казна-

157

чейства України до його територіальних органів.

Державне казначейство України щоденно, після прийняття

рішення про виділення коштів Держбюджету, доводить до голов-

них розпорядників коштів обсяги асигнувань у розрізі функціона-

льної та економічної бюджетної класифікації, а останній розподі-

ляє їх між підвідомчими установами.

Головні розпорядники коштів подають до Державного казна-

чейства України розподіл бюджетних коштів по областях у розрізі

підвідомчих установ, підприємств, організацій.

Територіальні органи Державного казначейства здійснюють

видатки державного бюджету шляхом оплати рахунків розпоряд-

ників коштів вищестоящого органу Державного казначейства згі-

дно з реєстром на здійснення видатків. При цьому за головними

розпорядниками коштів державного бюджету повністю зберіга-

ється право на визначення конкретних напрямів використання

коштів відповідно до функцій і пріоритетів розвитку галузей, а за

розпорядниками коштів – першочерговості проведення виплат та

напрямків виплат відповідно до залишків коштів на рахунках за

кодами економічної класифікації. Якщо останні встигають до 16

години оформити та подати до Державного казначейства України

на електронних та паперових носіях розподіл коштів між підвідо-

мчими установами в розрізі територій, то перерахування з Єдино-

го казначейського рахунку на реєстраційні рахунки та відповідні

території здійснюються того самого дня. Якщо ні – зранку насту-

пного дня.

8.4. Автоматизована система казначейського виконання

бюджетів всіх рівнів АС «Казна»

Концепція та мета створення

Автоматизована казначейська система по обліку доходів та

видатків бюджетів усіх рівнів являє собою комплекс, у якому вза-

ємодіють декілька систем, а саме:

АС «Казна-Доходи», на базі типової автоматизованої банків-

ської системи АБС «Барс», для обліку дохідної частини бю-

джетів і взаємодії із СЕП НБУ;

АС «Казна-Видатки» для обліку видаткової частини бюджетів.

У кожну із систем закладені функції виходячи зі специфіки ді-

яльності казначейства, до яких відносяться:

відкриття рахунків розпорядникам і одержувачам бюджетних

158

коштів і їхнє обслуговування, складання звітності про розпо-

діл і використання бюджетних коштів;

відкриття рахунків для збору доходів державного і місцевого

бюджетів у розрізі видів доходів та територій, їхнє обслугову-

вання відповідно до діючого законодавства і складання звіт-

ності про виконання бюджетів усіх рівнів по доходах;

введення мережі розпорядників бюджетних коштів, починаю-

чи від головних розпорядників і закінчуючи одержувачами;

контроль за цільовим використанням бюджетних коштів;

ведення бухгалтерського обліку.

Рис. 11. Головна сторінка системи АС КАЗНА. Функції

для обліку операцій бюджетних установ

Система казначейського виконання бюджетів усіх рівнів

за доходами – АС «Казна-Доходи» АС «Казна-Доходи » – це типова автоматизована банківська

система фірми „УНИТИ-БАРС” (АБС Барс „Millennium”), що була

спеціальним образом дороблена для задоволення специфічних по-

треб Державного казначейства України. Вибір типової автомати-

зованої банківської системи в якості базової обумовлений насам-

159

перед не стільки складністю створення систем такого класу, скіль-

ки проблемами зв'язаними з процедурами сертифікації в НБУ і ви-

ходом у СЕП.

Облік у системі проводиться шляхом ведення залишків на

аналітичних рахунках засобами Головної книги в плані рахунків

ДКУ. Рух коштів по рахунках виконується за допомогою банків-

ських операцій, що настроєні на одночасне проведення як по гро-

шевим рахункам, так і по облікових казначейських рахункам, згі-

дно методики на основі наказу №131 від 19 грудня 2000 року.

За допомогою АБС Барс відбувається взаємодія казначейської

системи із СЕП НБУ та іншими комерційними банками. Клієнт-

банк системи працює з СЕП НБУ. АБС «Барс» спроектована і фу-

нкціонує відповідно до вимог НБУ щодо структури системи і за-

хисту банківської інформації.

Усі друковані звіти й аналітичні вибірки є вторинними стосо-

вно платіжних документів і залишків на облікових рахунках, що

відображає достовірну інформацію. Унаслідок цього стан рахунків

можна контролювати щохвилини, тобто баланс можна одержувати

в режимі реального часу, що дозволяє оперативно керувати ресур-

сами казначейства, виконання дохідної частини бюджету стає

прозорим, а виправити помилки можна в той же банківський день,

коли вони допущені.

Автоматизовано банківську систему АБС Барса „Millennium”

була розроблена в 2000 році на базі розробок фірми „УНІТІ-

БАРС”. У комплексі використовується СУБД Oracle на платфор-

мах Windows NT/2000. Система дуже проста і зручна у викорис-

танні, хоча і має потребу в кваліфікованих фахівцях зі справ каз-

начейського виконання бюджету, банківської справи та інформа-

ційних технологій.

Система виконана за технологією „Клиент-сервер”, що дозво-

ляє їй легко працювати одночасно на 1-50 комп'ютерах і обробля-

ти велику кількість інформації в реальному масштабі часу. Ця те-

хнологія дозволяє розподілити доступ до системи кожного фахів-

ця казначейства в залежності від його посадових обов'язків і за-

безпечується одночасний доступ декількох фахівців до тому мо-

дуля системи. Дії кожного фахівця в системі фіксуються в журналі

подій, завдяки якому можна перевірити, хто і коли виконав ту або

іншу операцію.

Практично в усіх регіональних розрахункових палатах (РП)

160

була запроваджена така схема розташування даних: математика

„ORACLE 8” і АБС Барс „Millennium” знаходиться на одному до-

сить могутньому сервері, а на клієнтських місцях знаходиться клі-

єнт Oracle. На клієнтському місці підключається диск із сервера,

що був відкритий для доступу, відтіля береться виконуючий мо-

дуль і файл параметрів для запуску АБС Барс „Millennium”.

Система установлюється у всіх регіональних розрахункових

палатах Державного казначейства, Управліннях казначейства міст

Києва і Сімферополя, Управлінні казначейства АРК і обласних

Управліннях казначейства. АС „Казна – Доходи” охоплює усі лан-

ки казначейської системи: від низової – районних і міських тери-

торіальних відділень казначейства до Державного казначейства

України. Але при цьому територіальні відділення казначейства є

пасивними учасниками даної системи, оскільки рахунки для зара-

хування й обліку надходжень від платників відкриваються на рівні

розрахункових палат обласних управлінь казначейства на ім'я від-

ділень казначейства. Повернення невірно або зайво сплачених сум

платникам відбувається також у розрахунковій палаті Управління

на підставі платіжних доручень, наданих відділеннями. Підтвер-

дження про зарахування або списання коштів із дохідних рахунків

кожного територіального відділення надходять у вигляді щоден-

них виписок та оборотна-сальдової відомості, що висилаються

щоранку кожному відділенню.

Для обліку сум оплачених платниками на рахунках платників

у податкових органах і узагальнення інформації про виконання

Державного і місцевого бюджетів за доходами в органи Держав-

них податкових інспекцій передаються відомості про платежі пла-

тників за попередній день і Звіти про виконання Державного і мі-

сцевого бюджетів за доходами. Усі кошти Державного бюджету

акумулюються на рівні області на транзитних рахунках і щодня в

автоматизованому режимі за допомогою СЕП передаються в роз-

рахункову палату Державного казначейства України, де після на-

ступної акумуляції розподіляються на проведення фінансування

видатків бюджетних установ, що фінансуються з Державного бю-

джету України. Кошти, що надійшли на рахунки місцевих бюдже-

тів також підлягають акумуляції на рахунках територіальних фі-

нансових органів, про що їм повідомляється в щоденних виписках

по рахунках, і розподіляються між установами й організаціями,

що одержують фінансування з місцевих бюджетів.

161

У технологічному комплексі АС „Казна-Доходи” реалізовані

наступні функції доступні органам Державного казначейства як

учасників СЭП НБУ:

облік руху коштів на бюджетних і не бюджетних рахунках,

рахунках управлінського, позабалансового обліку;

щоденне відображення виконаних операцій по розрахункових

документах і позабалансових ордерах у регістрах аналітичного

і синтетичного обліку;

облік нез'ясованих платежів, складання і передача виписок по

бюджетним і не бюджетних рахунках, відкритих в органі каз-

начейства, роль залишків на казначейських рахунках;

складання і передача виписок по бюджетним і не бюджетних

рахунках, відкритих в органі казначейства;

підготовка файлів для передачі через АРМ НБУ засобами еле-

ктронної пошти в систему міжбанківських розрахунків;

відкриття і закриття рахунків у Управліннях Державного каз-

начейства України для зарахування податків і зборів (обов'яз-

кових платежів) у бюджети та у державні цільові фонди і на

рахунки клієнтам казначейства;

ведення бухгалтерського обліку відповідно до Плану рахунків

бухгалтерського обліку виконання державного і місцевого

бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства

України від 28 листопаду 2000 року №119, у розрізі кодів бю-

джетної класифікації доходів, типів операцій і територій;

розподіл платежів у державний бюджет і місцеві бюджети всіх

рівнів відповідно до нормативів відрахувань, затверджених За-

коном України про Державний бюджет України на відповідний

рік, Бюджетним кодексом і рішенням сесії про місцевий бюджет

і перерахування за приналежністю розподілених коштів;

повернення зайво або помилково сплачених платежів у бю-

джет на підставі висновків органів Державної податкової слу-

жби, рішень судових органів, інших органів, які здійснюють

контроль за нарахуванням і сплатою платежів, тощо;

відшкодування податку на додану вартість на підставі виснов-

ків органів Державної податкової служби і рішень судових ор-

ганів;

складання щоденної, періодичної і річної звітності за дохода-

ми відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів і пред-

162

ставлення її відповідним органам, що здійснюють контроль за

нарахуванням і сплатою платежів у бюджет і державні цільові

фонди доходів і представлення її відповідним органам, що здій-

снюють контроль за нарахуванням і сплатою платежів у бюджет

і державні цільові фонди.

складання інших вихідних форм, що відображають стан бух-

галтерського обліку на звітну дату ( баланс денної, місячний,

річний, оборотна-сальдові відомості, перевірочні відомості й

інші).

Рис. 12. Структурна схема АС «Казна-Доходи»

У загальному вигляді усі функції по роботі з дохідною части-

ною державного і місцевого бюджетів і по функціонуванню каз-

начейства в СЕП НБУ можна представити на рис.

На рівні районних казначейств відбувається лише аналіз вихі-

дних форм по доходах, що надходить з Управлінь і обслуговуван-

ня клієнтів по витратах.

На рівні районних казначейств відбувається лише аналіз вихі-

дних форм по доходах, що надходить з Управлінь та обслугову-

вання клієнтів по видаткам. Платежі з районів обробляються в ро-

зрахунковій палаті монітором «Банк-Клієнт». Потім файли з пла-

163

тежами надходять на обробку монітором «ВПС», що працює без-

посередньо з базою даних. Монітор “СЕП НБУ” формує файли

для відправлення в НБУ через АРМ-3, що шифрує інформацію.

Монітор “ОДК” приймає файли ^F зі списком відкритих у АС

„Казна-Видатки” рахунків. За допомогою електронних таблиць

формуються аналогічні файли з відкритими дохідними рахунками

для передачі їх в АС «Казна-Видатки ».

Функціональні частини в АС „Казна-Доходи” впливають на

організаційну структуру розрахункових палат Управлінь Держав-

ного казначейства, головною функцією яких є технологічне об-

слуговування і супровід програмно-технічного комплексу „Опе-

раційний день казначейства” і обслуговування дохідної частини

Державного і місцевого бюджетів.

Технологічно ведення дохідної частини бюджетів усіх рів-

нів можна розділити на кілька етапів:

Зарахування надходжень податків від платників;

Відшкодування зайве сплачених сум або перезарахування на

інший вид податку;

Акумуляція, розщеплення і відправлення зібраних за день до-

ходів розпорядникам.

Система казначейського виконання бюджетів усіх рівнів

за видатками –АС «Казна-Видатки» З 1997 року розпочалось запровадження казначейської систе-

ми виконання державного бюджету за видатками, яка передбачала

відкриття рахунків розпорядникам коштів в системі органів ДКУ.

На першому етапі через органи Державного казначейства вже

здійснювалось приблизно 45 відсотків операцій по виконанню

державного бюджету.

А через рік було завершено переведення на казначейську сис-

тему виконання державного бюджету майже всіх міністерств і ві-

домств.

З 1999 року Держказначейство стало центральним органом

виконавчої влади, діяльність якого регламентується міністром фі-

нансів. Основною рисою 1999 року стало переведення на казна-

чейське обслуговування позабюджетних коштів бюджетних уста-

нов та організацій. Тим самим були створені необхідні передумо-

ви для включення цих коштів до державного бюджету, як це було

передбачено Законом України “Про Державний бюджет України

на 2000 рік”.

164

З 2000 року позабюджетні кошти розпорядників стали складо-

вою частиною державного бюджету. Сьогодні бюджет складається

з двох частин: загального та спеціального фондів.

2000 – 2001 роки були для українського казначейства часом

оптимізації процесу управління бюджетними ресурсами шляхом

удосконалення функцій по виконанню доходної та видаткової час-

тин бюджету.

Першим кроком, що зробило Держказначейство для досяг-

нення мети, було переведення рахунків по здійсненню видатків

державного бюджету з установ комерційних банків до НБУ.

У 2001 році з набуттям Держказначейством статусу учасника

Системи електронних платежів Національного банку України пос-

тало питання про повно функціональне обслуговування Держав-

ного та місцевих бюджетів всіх рівнів за видатками, а саме, за-

криття в НБУ та уповноважених комерційних банках, що обслуго-

вували місцеві бюджети, казначейських рахунків та відкриття ре-

єстраційних рахунків бюджетним установам в органах казначейс-

тва за територіальною ознакою та рівнем розпорядника коштів.

На початку 2001 року при виборі базового програмного про-

дукту для обслуговування Державного бюджету за видатками Де-

ржказначейство розглянули три програмних комплекси –“ТАСК”,

“ІСАОД” та АС “Казна-Видатки”. Тестування програми

“ТАСК”та “ІСАОД”в підрозділах не дало очікуваного позитивно-

го результату. І оскільки програмний продукт АС “КАЗНА” най-

більш повною мірою забезпечував функціональність системи, бу-

ло прийнято рішення про використання єдиного прикладного про-

грамного забезпечення, АС “Казна-Видатки”, по всій країні.

Мета створення АС „Казна-Видатки” До створення АС "Казна-Видатки" облікова інформація про

виконання державного бюджету по видатках була розподілена між

робочими станціями і серверами органів казначейства (управлінь і

відділень), а облік частини документації взагалі проводився лише

в паперовому вигляді в ручному режимі. В той же час практично

всі роботи, що проводяться в органах казначейства, передбачали

обмін документами і даними в електронному вигляді.

Відсутність єдиної бази даних бухгалтерського обліку вико-

нання видаткової частини державного бюджету призводила до:

втрати часу для пошуку документів або даних;

величезної кількості копій документів;

165

помилок при обробці документів;

спотворення інформації, втрату або пошкодження документів;

доступу небажаних осіб до документів;

відсутності можливості швидкого відбору і аналізу накопиче-

ної інформації по різних показниках.

Користувачі незв'язаних робочих станцій не мали нагоди спі-

льно працювати з розрізненою інформацією. Для зберігання, по-

шуку і обробки інформації використовувалось різнорідне не повно

функціональне програмне забезпечення або стандартні неефекти-

вні навігаційні засоби операційних систем. Потрібно було залу-

чення великої кількості кваліфікованого персоналу для супроводу

програмного забезпечення і оновлення версій.

Така організація бюджетного процесу приводила до збіль-

шення термінів обробки документів, затримки коштів, відсутності

своєчасної і достовірної інформації про хід виконання бюджету.

АС „Казна-Видатки” є суто казначейською обліковою сис-

темою, яка була розроблена з метою:

заміни різнорідного, не повно функціонального програмного

забезпечення єдиною комплексною системою контролю над

виконанням бюджету на центральному і регіональному рівнях

з використанням нових інформаційних технологій, швидкіс-

них автоматизованих процедур і можливістю централізовано-

го супроводу;

автоматизованого обліку виконання витратної частини держа-

вного бюджету в розрізі діючої бюджетної класифікації в ре-

жимі реального часу з централізованим зберіганням інформа-

ції на регіональному (обласному) рівні;

скорочення часу затримки засобів в процесі їх розподілу між

розпорядниками і оплати витрат до одного дня (за наявності

підтверджуючих документів) ;

передачі врахованих даних, пов'язаних з виконанням витрат-

ної частини бюджету, по всій мережі органів держказначейст-

ва як мінімум протягом одного дня;

отримання протягом одного дня детальної, повної і достовір-

ної інформації, керівництвом органів Державного казначейст-

ва і фінансових органів, Міністерством фінансів України, ста-

тистичними відомствами, податковими органами для підгото-

вки і ухвалення ними управлінських і економічних рішень,

планування, оцінки і контролю використовування бюджетних

166

засобів, ефективного управління бюджетними ресурсами і

оцінки ризиків, що загрожують фінансовому положенню бю-

джетів;

постійного контролю відповідності виконання бюджетних

операцій по витратах встановленим правилам і повноважен-

ням виконавців;

гарантованого забезпечення цілісності, збереження, достовір-

ності даних про бюджетні операції по витратах і захисту їх від

несанкціонованого доступу від початкової до кінцевої крапки

мережі органів держказначейства;

можливості контролю шляхом дослідження історії проведення

операцій;

скорочення часу складання фінансової звітності про виконан-

ня витратної частини бюджету на будь-який момент часу про-

тягом бюджетного року до одного календарного дня, у тому

числі зведеної звітності по виконанню бюджету в цілому за

системою Державного казначейства України з урахуванням

підвідомчих управлінь і відділень.

Відмінності казначейської системи „Казна-Видатки”. АС "Казна- Видатки " реалізована за Web технологією на

базі IIS, SQL серверів фірми Microsoft

Концепція, яка лягла в основу проектування і створення АС

"Казна-В":

1. Одна розрахункова палата (казначейський банк) на регіон.

2. Максимально можлива інформативність бухгалтерського

плану рахунків в їх аналітичних параметрах, як по доходах, так і

по витратах;

3. Єдина технічна політика і стандартизація в області побудо-

ви комп’ютерних мереж, загальносистемного програмно-

апаратного забезпечення, створення, супроводу, адміністрування і

модифікації АС "Казна". Технічні засоби, архітектура мереж, зага-

льносистемні програмні засоби і програмний код прикладного

програмного забезпечення АС "Казна" стандартизовані і єдині для

всіх регіонів. При дотриманні єдиної технічної політики і стандар-

тизації, у декілька разів знижуються витрати на технічне обслуго-

вуванні, супровід, адміністрування і модифікацію.

4. Централізація проектування, розробки (модифікації), су-

проводу, монтажних та налагоджувальних робіт в єдиному центрі.

167

АС "Казна" можна модернізувати в перебігу 30-ти хвилин по

всій території України, а впровадження триває менш ніж одну до-

бу після приходу наладженого та змонтованого комплексу техніч-

них засобів до регіонального УДК.

Повністю відпадає необхідність у висококваліфікованих фахі-

вцях за інформаційними технологіями на районному рівні і різко

скорочується їх потреба (до 3-5 чоловік) на обласному рівні. Всі

роботи проводяться фахівцями центру супроводу.

5. Централізована (на регіональному рівні) обробка інформації

в режимі реального часу.

6. Максимальне вживання Web – технологій при створенні

прикладного програмного забезпечення АС "Казна". Відсутність

клієнтського програмного забезпечення, виключає процеси інста-

ляції, супровід, адміністрування і модифікації клієнтського прик-

ладного програмного забезпечення АС "Казна". Для роботи вико-

ристовуються стандартні програмні засоби – Web оглядачі. (MS

Internet Explorer та ін.)

7. Повна незалежність від апаратних і програмних платформ,

що використовуються користувачами;

8. Низька вимогливість до телекомунікаційних каналів зв'язку,

починаючи з агрегатної (без вживання протоколів стиснення ін-

формації) швидкісні 19 200 bit/s і вище.

9. Незалежність від фізичних типів каналів зв'язку.

10. Можливість використовування загальнодоступної мережі

Internet.

11. Стандартні протоколи обміну інформацією.

12. Відсутність прямого доступу до баз даних SQL серверів.

13. Захист IP- трафіку SSL 128 bit.

Призначення АС „Казна-Видатки” Автоматизована система обліку виконання видаткової части-

ни бюджетів призначена для ведення бухгалтерського обліку ви-

конання видаткової частини державного бюджету (ГБ) в органах

Державного казначейства і складання на основі його даних фінан-

сової і управлінської звітності відповідно до діючих нормативних

документів і законодавства України.

Ведення бухгалтерського обліку є автоматизованим процесом

реєстрації, накопичення, зберігання, обробки і обміну інформаці-

єю про бюджетні операції, що проводяться органами Державного

казначейства, і передачі її користувачам (підрозділам казначейст-

168

ва, органам державної влади та управління) для контролю і ухва-

лення управлінських рішень.

Бухгалтерський облік включає наступні складові:

бухгалтерський облік – відображення всіх операцій органів

Державного казначейства на відповідних рахунках і форму-

вання фінансової звітності про виконання бюджетів;

бюджетний облік – накопичення даних про доходи, фінансу-

вання, витрати і підведення результатів виконання бюджетів;

управлінський облік – накопичення і обробка даних про ре-

зультати діяльності органів Державного казначейства для опе-

ративного управління бюджетними коштами, оцінки і контро-

лю їх використання.

Всі складові частини використовують єдину інформаційну ба-

зу – дані бухгалтерського обліку.

Система забезпечує:

своєчасне, цілісне, достовірне і безперервне відображення всіх

без виключення операцій видаткової частини бюджету на від-

повідних рахунках діючого Плану рахунків бухгалтерського

обліку;

можливість відображення операцій в агрегованому вигляді в

звітності з метою аналізу і управління;

відображення детальної інформації про контрагента кожної

операції і параметри самої операції для складання внутрішніх

звітів з метою аналізу і контролю;

зберігання інформації в електронному вигляді і можливість ві-

зуального її контролю після отримання роздруківок на папе-

рових носіях.

При виконанні бухгалтерського обліку виконання Державного

та місцевих бюджетів за видатками враховується організаційна

структура казначейства, при якій:

Кінцевими розпорядниками бюджетних засобів є бюджетні

організації. Кожна з них підлегла розпоряднику 1, 2 або 3 рівні

і обслуговується казначейством по місцю свого розташування.

Операції бюджетної організації виконуються одним казначей-

ством того ж рівня, що і організація;

В кожному районі області і районі міста існує районне відді-

лення держказначейства. Відділення підлеглі обласним управ-

лінням відповідної області і підтримують зв'язок з розпоряд-

никами коштів 3 рівні свого району;

169

В кожній області існує обласне управління держказначейства

(24 області, Автономна республіка Крим, міста Київ і Севас-

тополь, всього 27 управлінь). Управління безпосередньо під-

леглі Головному управлінню і підтримують зв'язок з розпоря-

дниками 1 рівня в своїй області;

Головне управління знаходиться в Києві і підтримує зв'язок з

головними розпорядниками коштів державного бюджету – га-

лузевими міністерствами і відомствами.

Казначейська система обліку видатків розроблена з ура-

хуванням вимог та на виконання наступних нормативних до-

кументів, що закладені в основу її функціонування:

Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звіт-

ність в Україні";

Положення про Державне казначейство (затверджено ухвалою

Кабінету Міністрів від 31. 07.1995г. №590) ;

Порядку виконання державного бюджету по витратах за умо-

ви функціонування внутрішньої платіжної системи, затвер-

дженим наказом Державного казначейства України від

10.08.2001г. №140, зареєстрованим в Міністерстві юстиції Ук-

раїни 28.08.2001г. під №756/5947;

Положення по організації бухгалтерського обліку і звітності

виконання державного і місцевого бюджетів в органах Держа-

вного казначейства (затверджений наказом ГКУ від 28.11.

2000г. №119) ;

Інструкції по складанню і виконанню розпису Державного

бюджету України (затверджена наказом Міністерства фінансів

від 09.01. 2001 №19) ;

Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного

і місцевого бюджетів і Інструкцією по його вживанню (за-

тверджені наказом ГКУ від 28.11. 2000г. №119) ;

Інструкції по відкриттю аналітичних рахунків для обліку опе-

рацій по виконанню бюджетів в системі Державного казна-

чейства (затверджена наказом ГКУ від 28.11. 2000г. №119) ;

Наказу Міністерства фінансів України від 03.12.97. № 265

"Про упровадження нової бюджетної класифікації України" із

змінами і доповненнями;

Порядку складання, розгляди, твердження і основними вимо-

170

гами до виконання кошторисів доходів і витрат бюджетних

установ і організацій (затверджений ухвалою Кабінету Мініс-

трів України від 09.01. 2000г. №17) ;

Порядку обліку зобов'язань розпорядників засобів державного

бюджету в органах Державного казначейства (затверджений

наказом ГКУ від 19.10.2000г. №103) ;

Порядку переліку і обліку засобів з бюджетів інших рівнів ус-

тановам, які утримуються за рахунок засобів держбюджету

(затверджений наказом Міністерства фінансів України від

09.01. 2001г. №6;

Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національ-

ній валюті, затвердженій ухвалою Правління Національного

банку України від 29.03.2001г. №135;

Порядку управління бюджетними засобами, які враховуються

Державним казначейством України, затвердженим наказом

Державного казначейства України від 20.07.2001 №123;

Наказів держказначейства України про складання місячної,

квартальної і річної звітності.

Технологічна структура АС „Казна-Видатки” Структура бази даних та технологічний процес системи зале-

жать від обсягів оброблюваної інформації, які характеризуються

наступними показниками:

- кількість відділень держказначейства в області – 10¸60;

- кількість головних розпорядників (міністерств і відомств) –

60¸ 300;

- кількість обслуговуваних бюджетних установ (мережа нижчесто-

ящих установ міністерств і відомств по області) – 1 000 ¸ 10 000;

- загальна кількість аналітичних рахунків, що відкриваються,

для обліку операцій – 500 000 ¸ 5 000 000;

- загальна кількість банківських рахунків – 200 000 ¸ 1 500 000;

- кількість реєстрів, що поступають, з розподілом засобів в день

– 5 ¸ 1 000;

- передбачувана кількість одночасно працюючого персоналу в

системі (безпосередньо обслуговуючої установи і виконуючо-

го бюджетні операції) – 100 ¸ 500;

- кількість реєстрованих документів в день – 20 000 ¸ 100 000;

- кількість бюджетних операцій (передбачуваних транзакцій) по

відкриттю аналітичних рахунків, реєстрації документів, зв'я-

171

заних проводок по рахунках бухгалтерського обліку і понов-

лення стану рахунків в годину – 500 ¸ 1 000;

- кількість платежів в день – 1000 ¸ 50 000;

- кількість проводок по рахунках бухгалтерського обліку опе-

рацій в день – 10 000 ¸ 50 000;

- кількість вхідних платежів на рахунки спеціального фонду ро-

зпорядників в день – 1 000 ¸ 30 000;

- передбачуване зростання бази даних при використовуванні

СУБД MS SQL 7.0 в доба – 30 ¸ 100 Мбайт;

- максимальний об'єм БД на кінець бюджетного року – 200

Гбайт.

Автоматизована система обліку виконання видаткової части-

ни державного бюджету побудована як система управління оброб-

кою транзакцій. Такі системи характеризуються великою кількіс-

тю змін в базі даних. Зміни вводяться інтенсивно, великою кількі-

стю користувачів. Безліч користувачів може одночасно звертатися

до одних і тих даних, але тільки один з них може мати нагоду

проводити їх у нинішній момент.

Система гарантує, що тільки один користувач в кожний конк-

ретний момент часу може змінити дані. Зміни вносяться за допо-

могою механізму транзакцій. Транзакція є набором змін, що розг-

лядаються як єдине ціле. Якщо одна із змін не може бути викона-

на, то і вся решта змін, виконаних в транзакції, буде відмінена. Ін-

акше цілісність даних може бути порушена.

В той же час система має елементи оперативної аналітичної

обробки накопичуваної інформації і ухвалення рішень на основі її

аналізу.

Єдина БД кожного регіону, що спільно використовується, ро-

зташовується на регіональному сервері, розміщеному в територіа-

льному управлінні Державного казначейства, який забезпечує до-

ступ до цієї БД з інших менш потужних робочих станцій клієнтів,

підключених до мережі.

Задачі серверу БД:

управління інформаційної БД, з якою спільно працюють групи

користувачів;

управління доступом до БД;

захист інформації за допомогою засобів архівації/відновлення;

централізоване завдання для всіх додатків обробки даних гло-

бальної цілісності даних;

172

забезпечення високої швидкості обробки запитів.

Задачі клієнта:

представлення інтерфейсу користувача;

управління логікою додатку;

виконання логіки додатку;

перевірка допустимості даних;

запит і отримання інформації про сервер БД.

Функції клієнтського додатку зводяться до формування і по-

силки запитів (задач), відображення результатів обробки даних і

мінімального управління логікою ("тонкий" клієнт).

Засобами передачі інформації між клієнтом і сервером БД в

системі є мережа і комунікаційне програмне забезпечення, є у клі-

єнта і на сервері і дозволяє їм взаємодіяти через мережу.

Зв'язок з клієнтами (персоналом відділень казначейства) за-

безпечується по мережі Інтернет/Інтранет через спеціальний

WEB-сайт. Доступ до бази даних забезпечується за допомогою

WEB-серверу і серверних WEB-додатків через спеціалізовані ін-

терфейси програмування доступу до БД.

Система виключає безпосередній доступ клієнта до бази да-

них. Вся передана і одержана клієнтом інформація передається в

зашифрованому вигляді. Алгоритм шифрування SSL 128 біт (вбу-

дований в интернет-броузер клієнта). В систему можливий вхід

тільки авторизованих клієнтів з наданням кожному клієнту відпо-

відних прав на поглядання інформації і виконання операцій.

Система організована так, щоб забезпечити мінімальний ме-

режний трафік (потік інформації).

Клієнтське програмне забезпечення включає лише WEB-

браузер. Вся решта програмного забезпечення, що включає правила

і логіку обробки даних, зберігатися на WEB-сервері і сервері БД.

Система має ієрархічну організацію і функціонує в головному

управлінні і 27 територіальних управліннях. Прозорість сумісної

обробки даних дозволяє об'єднати всі додатки і обчислювальні ре-

сурси органів держказначейства в єдину інформаційну систему.

Система є підсистемою і невід'ємною частиною комплексної ав-

томатизованої системи обліку казначейського виконання прибутко-

вої і видаткової частини державного бюджету, в яку також входять:

банківський модуль, що забезпечує вихід в систему електрон-

них платежів НБУ і є підсистемою обліку доходів АС "Казна-

Доходи" (УНИТИ-БАРС) ;

173

система "клієнт-банк" АС "Казна-Доходи" (УНІТІ-БАРС) ;

система "Звіт" формування звітності;

програмні модулі формування мережі розпорядників бюджет-

них коштів, розписи бюджету, реєстрів.

В той же час, система незалежна і має нагоду (інтерфейс) для

використовування спільно з будь-якою системою автоматизації

банку (САБ).

В кожному регіоні встановлено ідентичне програмно-

апаратне середовище (у відповідність з розробленою типовою

схемою ), що включає наступні підсистеми (компоненти) :

підсистема управління локальною мережею, користувачами і

серверами системи, включаючи контролери домену (основний і

резервний), робочі станції технологів і адміністратора системи;

відмовостійка кластерна підсистема обробки транзакцій і збе-

рігання даних, що включає сервери БД (робочий і резервний) і

зовнішній дисковий масив з розщеплюванням дисків і контро-

лем парності (RAID-0,1,5) ;

підсистема створення резервних копій і відновлення даних, що

включає пристрої резервного копіювання на магнітооптичних

дисках або магнітних стрічках, програмне забезпечення уп-

равління процесом автоматичного резервування з можливістю

повного відновлення операційної системи, додатків і БД при

аварії;

сайт, розміщений на сервері Інтернет/Інтранет (WEB – сер-

вер), який забезпечує формування інтерфейсу доступу корис-

тувачів до БД, вхідний контроль даних, і логіку виконання

операцій;

підсистема захисту від вторгнення із зовнішньої мережі (засо-

би обмеження доступу, контролю прав доступу і реєстрації

спроб несанкціонованого доступу, механізми виявлення ска-

нування портів і захисту від різних типів мережних атак на

сайт та ін.), включаючи Firewall і proxy-сервер;

підсистема управління віддаленим доступом клієнтів;

підсистема управління електронною поштою;

засоби комунікації (мереживі пристрої і лінії зв'язку).

Формати, що використовуються, для обміну даними і докуме-

нтами:

174

документи МS Word 97 -2000 (*.doc) ;

бази даних MS Access (*.mdb)

файли dBase III (*.dbf) ;

файли FoxPro 2.5 (*.dbf) ;

файли Excel 97-2000 (.xls) ;

файли Paradox (*.db)

текстові файли (*.txt).

Функціональна частина АС „Казна-Видатки” Автоматизована система казначейського виконання бюджетів

всіх рівнів по витратах АС "Казна-Видатки" фактично включає

системи АС "Казна-ВЦ " і АС "Казна-В".

АС "Казна-ВЦ" – автоматизована система планування витрат

державного бюджету на рівні центрального апарату ГК України

АС "Казна-В" – автоматизована система обліку і аналізу ви-

трат державного і місцевого бюджетів на рівні регіонів (АР

Крим, областей, мм. Києва і Севастополя).

АС "Казна-ВЦ" є єдиною автоматизованою системою плану-

вання, обліку і аналізу видатків державного бюджету на централь-

ному рівні України.

АС "Казна-ВЦ" реалізована за клієнт-серверною технологією

на базі SQL серверу фірми Microsoft і виконує наступні функції:

Формування бази даних мережі розпорядників бюджетних

коштів;

Відкриття аналітичних рахунків для обліку бюджетних асиг-

нувань та інших планових показників головних розпорядників

коштів;

Ведення бази даних уточненого розпису видатків з урахуван-

ням змін;

Ведення бази даних уточненого територіального розпису ви-

датків з урахуванням змін;

Формування пропозицій про виділення асигнувань;

Формування реєстрів на виділення бюджетних асигнувань;

Передачу в регіональні УДК (АР Крім, областей, мм Києва та

Севастополя):

o Річного розпису асигнувань державного бюджету по те-

риторії;

o Помісячного розпису асигнувань загального фонду дер-

жавного бюджету по території;

175

o Повідомлення про зміни річного розпису асигнувань

державного бюджету по території;

o Повідомлення про зміни помісячного розпису асигну-

вань загального фундації державного бюджету по тери-

торії;

o Дані про мережу установ та організацій, які отримують

кошти з державного бюджету, у розрізі територій

o Дані про зміни в мережі установ та організацій, які

отримують кошти з державного бюджету, у розрізі тери-

торій

o реєстрів на виділення бюджетних асигнувань

o Зведених реєстрів виділених бюджетних асигнувань

Передачу головним розпорядникам коштів державного бю-

джету:

o Витягу з річного розпису асигнувань державного бюдже-

ту

o Витягу з помісячного розпису асигнувань загального фу-

ндації державного бюджету

o Копії довідки з відміткою про взяття на облік

o Зведеної інформації про наявність неоплачених фінансо-

вих зобов’язань розпорядників коштів у розрізі кодів

бюджетної класифікації та територій

Передачу Міністерству фінансів:

o проекту пропозицій щодо виділення асигнувань з держа-

вного бюджету

o довідка про внесення змін до пропозицій

Та безліч аналітичної інформації підрозділам ДК України.

Одержаний від Міністерства фінансів на паперових і елект-

ронних носіях затверджений річний розпис призначень державно-

го бюджету і розпис асигнувань загальної фундації державного

бюджету реєструється і береться на облік відповідно до діючого

Плану рахунків бухгалтерського обліку. При цьому забезпечуєть-

ся в автоматизованому режимі відображення затверджених сум на

відповідних рахунках бухгалтерського обліку і формування випи-

сок з розпису.

По мірі надходження від Міністерства фінансів довідок про

зміни розпису формується уточнений розпис (розпис з урахуван-

ням чергових змін). При цьому довідки про зміни реєструються, і

суми змін в автоматизованому режимі відображаються на відпові-

176

дних рахунках бухгалтерського обліку.

Головні розпорядники засобів (окрім місцевих державних адмі-

ністрацій) протягом трьох робочих днів після отримання виписки з

розпису бюджету подають Державному казначейству України роз-

поділ показників зведених кошторисів доходів і витрат і розподіл

показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюдже-

ту в розрізі розпорядників засобів нижнього рівня і одержувачів у

відповідність з мережею на паперових і електронних носіях.

Силові відомства подають вказані матеріали відділу витрат

оборони і правоохоронної діяльності, інші – зведеному відділу

Управління витрат державного бюджету.

При внесенні змін в планові показники головні розпорядники

засобів подають держказначейству відповідні реєстри змін.

При ухваленні реєстрів змін виконуються перевірки на відпо-

відність зареєстрованим довідкам Мінфіну і базі даних уточненого

розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань (з

урахуванням змін), або "уточненого територіального кошторису",

по кожній організації і в цілому по відомству. При виявленні роз-

біжностей реєстри змін повертаються для доробки.

Перевірена інформація вноситься в базу даних держказначей-

ства і відображається на відповідних рахунках бухгалтерського

обліку.

На підставі одержаних даних формується річний розпис приз-

начень державного бюджету і щомісячний розпис асигнувань за-

гальної фундації державного бюджету по територіях і повідом-

лення про зміни вказаних документів. Дані відображаються на ві-

дповідних рахунках бухгалтерського обліку після перевірки на ві-

дповідність сум річних призначень і щомісячних асигнувань в ро-

зрізі кодів бюджетної класифікації по кожній установі і в цілому

по управлінню держказначейства.

Розпис по територіях може присилатися управлінням держка-

значейства частинами, у міру отримання даних від головних роз-

порядників. Нумерація повідомлень про зміни розпису здійсню-

ється окремо по кожному управлінню.

Щодня, у міру прийому реєстрів змін від головних розпоряд-

ників, формується "уточнений територіальний кошторис".

На підставі ресурсного балансу на відповідний період, бю-

джетних призначень і з урахуванням неоплачених фінансових зо-

бов'язань складаються пропозиції про виділення асигнувань.

177

Затверджені пропозиції враховуються Державним казначейст-

вом на рахівницях позабалансового обліку.

В автоматизованому режимі, з використанням довідників від-

критих особових рахунків і зведених особових рахунків, готується

Розпорядження про виділення бюджетних асигнувань, який є під-

ставою для зарахування виділених бюджетних асигнувань на осо-

бові або зведені особисті рахунки головних розпорядників.

Формується виписка з відповідного рахунку, яке передається

головному розпоряднику (окрім місцевих державних адміністра-

цій (МДА), які обслуговуються в територіальних управліннях) на

паперових і електронних носіях.

Головні розпорядники засобів (окрім МДА) на підставі одер-

жаного виписування складають розподіл виділених бюджетних

асигнувань і подають галузевим відділам Управління витрат дер-

жавного бюджету.

Розподіли реєструються і контролюються в автоматизованому

режимі на відповідність вказаних в них сум залишкам на відпові-

дних рахівницях, залишкам невикористаних асигнувань розпоряд-

ників нижнього рівня, невиконаним зареєстрованим фінансовим

зобов'язанням і наявної мережі.

Перевірені розподіли групуються по територіях і складаються

реєстри на виділення бюджетних асигнувань, які засобами елект-

ронного зв'язку передаються у відповідні управління.

На підставі реєстрів складається і затверджується зведений

реєстр в розрізі управлінь Державного казначейства.

На підставі інформації про залишки засобів на рахівницях, ві-

дкритих у відповідних органах держказначейства, платіжних ка-

лендарів областей держказначейством ухвалюється рішення про

підкріплення засобами.

Підставою для переказу коштів є розпорядження на переказ

коштів.

Механізм підкріплення засобами під виділені асигнування ви-

значається у кожному конкретному випадку.

В управліннях на підставі реєстрів і наявних засобів форму-

ються в автоматизованому режимі відповідні платіжні документи і

засоби зараховуються на зведені рахунки розпорядників 2 рівні

для подальшого розподілу, реєстраційні рахунки розпорядників 3

рівні або реєстраційні рахунки одержувачів (за відсутності вищес-

тоящих розпорядників). Органи держказначейства надають клієн-

178

там виписування з відповідних рахунків за наслідками поперед-

нього операційного дня або по запиту клієнта.

Подальший розподіл засобів розпорядниками 2 рівні прово-

диться аналогічно (в розрізі територій області). У відповідність з

розподілом засоби зараховуються на реєстраційні рахунки самого

розпорядника, реєстраційні рахунки розпорядників 3 рівні або ре-

єстраційні рахунки одержувачів. При цьому проводиться автома-

тизований контроль на відповідність сум що розподіляються за-

лишкам на рахунках, затвердженим пропозиціям, кошторисам,

планам асигнувань, зареєстрованим зобов'язанням і даним відом-

чої мережі.

Програмно – апаратний комплекс АС "Казна-В" Призначений для автоматизації операцій по фінансуванню та

оплаті рахунків розпорядників коштів державного і місцевого бю-

джетів, проведених органами Державного казначейства усіх рівнів.

Виконує наступні основні функції:

Ведення мережі бюджетних установ і організацій.

Ведення кошторису бюджетних організацій.

Фінансування підприємств і розподіл бюджетних коштів.

Формування вихідних електронних платіжних документів на

перерахування коштів у державний та місцеві бюджети, а та-

кож документів на відновлення касових видатків.

Формування форм звітності, визначених нормативними доку-

ментами Державного казначейства України.

Формування звітної інформації для підлеглих відділень казна-

чейства.

Формування звітності для органів Державної Податкової ад-

міністрації і місцевих фінансових органів (по попередньо ук-

ладеній угоді).

Ведення довідкової інформації.

Всі ці функції реалізовуються працівниками відділів видатків

бюджетів всіх рівнів та відділів комп’ютерізаціії Управлінь казна-

чейства та територіальних відділень казначейства. Всіх користу-

вачів системи можна поділити на наступні групи:

операціоніст – лімітчик,

операціоніст – секретчик,

бухгалтер,

керівник,

179

технолог.

Кожна з цих груп має свої права в залежності від функціона-

льних обов’язків. Також слід мати на увазі, що всі ці групи поді-

ляються на спеціалістів обласного та районного рівня. Спеціалісти

районного рівня мають доступ до інформації лише по своєму рай-

ону, спеціалісти обласного рівня мають доступ до будь-якої інфо-

рмації по всій області.

До функцій операціоніста належать:

введення клієнта в мережу;

відкриття клієнту рахунків;

взяття клієнта на обслуговування;

обслуговування клієнта: введення платіжних доручень, розпо-

ділу на фінансування, планових показників по клієнту, пере-

рахування коштів з КЕКВ на КЕКВ, відновлення касових ви-

датків і т.д.;

формування виписки по рахункам клієнта та звітності;

формування документів, проведених за попередній день;

імпорт та обробка імпортованих документів ( платіжних дору-

чень, зобов’язань, реєстрів та ін.).

У функції бухгалтера входить наступне:

обслуговування головних розпорядників місцевих бюджетів

(ОФУ та міських фін. відділів) – проведення розподілів на фі-

нансування з котлових рахунків місцевих бюджетів;

робота з транзитними рахунками Державного бюджету, відк-

ритих на обласному рівні для надходження фінансування з

Державного казначейства України та залучення на них коштів

з ЄКР;

формування та аналіз звітності про виконання Державного та

місцевих бюджетів за видатками, внесення виправлень в звіт-

ність.

В коло повноважень технолога входить:

ведення довідників системи;

експорт документів ( виписок по клієнту) ;

управління операційним днем казначейства (відкриття та за-

криття дня) ;

імпорт документів з банку;

обробка реєстрів на фінансування ;

проведення діагностики системи;

180

ведення протоколу дня;

адміністрування системи (введення користувачів, надання їм

прав доступу).

Для того, щоб почати роботу з програмою АС “Казна-Видатки”

необхідно запустити WWW – броузер Internet Explorer 4.0 або вище

(при установці операційної системи його ярлик з'являється на робо-

чому столі). Системою запрошується ім’я користувача та пароль.

Головна сторінка, як і майже всі сторінки системи, складаєть-

ся з двох фреймів. У лівому фреймі, знаходиться меню системи.

Правий фрейм призначений для виведення інформації.

На головній сторінці відображається інформація про те під

яким іменем користувач зайшов в систему, яка поточна дата опе-

раційного дня, скільки користувачів працює на даний момент в

системі Особливістю головного меню системи є нестандартне ви-

ділення функціональних підчастин, а саме, в системі виділяються

не АРМи спеціалістів, а функції, які можливо виконати в системі.

До функцій надається відповідний доступ всіх спеціалістів, тобто

до однієї і тої ж функції можуть мати доступ всіх користувачі сис-

теми, якщо це їм дозволено.

Система має великі можливості та оснащена великою кількіс-

тю функцій для повного та своєчасного обліку виконання Держа-

вного та місцевих бюджетів. Для швидкої орієнтації в системі та

вірного вибору відповідних функцій для обліку операцій бюджет-

них установ головна сторінка системи має (рис. ) :

Інструкцію користувача, яка передбачена для попереднього

ознайомлена користувачем перед початком роботи в системі;

План проведень. Він представляє із себе інформацію про:

o типи функцій, які використовуються в системі з описом

проведень по кожній функції;

o опис звітів, що використовуються в системі ;

o типи субрахунків, які можуть бути відкриті в системі.

Пошук типів документів та функцій для виконання проведень.

Інструмент, який перед набором платіжного документа в сис-

темі, дозволяє користувачеві дізнатися чи можливо виконати

бухгалтерське проведення згідно цього документа в системі і

які функцій для цього передбачені;

Конференція. Передбачена для спілкування користувачів сис-

теми та розробників в онлайновому режимі для обговорення

важливих питань стосовно роботи системи;

181

Основні зміни в версіях. Користувач може дізнатися, які зміни

відбулися в новій версії програми.

Основні функції системи. Всі функції системи умовно можна поділити на наступні групи:

1) Функції по заведенню клієнта в систему.

2) Функції по обслуговуванню рахунків в системі.

3) Функції по роботі з платіжними документами.

4) Функції по формуванню звітності.

5) Функції адміністратора бази даних.

6) Функції технолога.

Контрольні запитання: 1. Що слід розуміти під технічним забезпеченням здійснення

платежів?

2. Що собою являє система захисту інформації?

3. Охарактеризуйте механізм взаємовідносин користувачів кош-

тів з казначейською системою.

182

Тема 9. Автоматизація оброблення

інформації у страховій сфері

Програмна анотація. Призначення і мета створення системи.

Структура АІС „Страхування”. Склад і структура функціональ-

ної і забезпечуючої частин АІС „Страхування” Рекомендована література

1. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і техно-логії у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. –К.: Професіонал, 2006. – 432 с.

2. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. Навчаль-но-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – 324 с.

9.1. Призначення і мета створення системи

Страхування – сукупність особливих замкнених перерозпо-

дільних відносин між його учасниками з приводу формування за

рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначе-

ного для відшкодування можливих втрат, нанесених суб'єктам го-

сподарювання, або збитків у сімейних бюджетах у зв'язку з нас-

лідками страхових випадків, що сталися.

Нинішній стан страхового ринку в Україні відображає супере-

чливі процеси, які притаманні нинішній економічній політиці та

ситуації в нашій державі. Існує велика погреба у страхових послу-

гах, яку часто не можуть задовольнити страхові органи. Страхова

система України діє на підставі Закону «Про страхування». Раніше

в СРСР страхування здійснював лише Держстрах. Тепер поряд з

НАСК «Оранта» було створено багато інших страхових компаній,

їх відділень та філіалів.

З утворенням недержавних страхових компаній (СК) виникла

система страхування. Страховик (страхова компанія) виконує

умови страхування і пропонує їх клієнтам (страхувальникам). Як-

що клієнтів задовольняють умови договору, то вони підписують

його і вносять відповідні страхові внески. Договір називається по-

лісом. У разі виникнення страхового випадку страховик за дого-

вором сплачує страховку.

Контроль за страховою діяльністю в Україні здійснює Комітет

183

з нагляду за страховою діяльністю: видає ліцензії на надання видів

страхових послуг; перевіряє, щоб страхові компанії діяли за зако-

ном; складає та друкує статистичну інформацію з діяльності стра-

хових компаній на страховому ринку України; веде рейтинг стра-

хових компаній.

Головним напрямком удосконалення обробки інформації у

страхових компаніях нині є створення автоматизованої інформа-

ційної системи, що базується на застосуванні економіко-

математичних методів, засобів обчислювальної техніки і розвине-

ної мережі передачі даних. Нові можливості в роботі страхових

компаній різноманітних рівнів управління, що зорієнтовані на ав-

томатизовану технологію розв’язання задач, значною мірою вияв-

ляються там, де цим процесом охоплено більшість функцій і задач

їх основної діяльності. Цим досягається підвищення рівня плано-

вої та аналітичної роботи, удосконалюються методи й способи ве-

дення страхових операцій, форми обліку й звітності, прискорю-

ється обробка різного роду звітних даних і, нарешті, підвищується

обґрунтованість необхідних управлінських рішень.

З огляду на сказане основною метою створення АІС у страхо-

вій компанії є забезпечення такого рівня управління діяльністю

компанії, за якого комплексно реалізуються такі завдання: прове-

дення в задані терміни багатоваріантних розрахунків, пов'язаних із

рухом договорів страхування; автоматизації процесу обліку дого-

ворів за всіма видами страхування; досягнення найвищих показ-

ників розвитку всіх видів майнового та особистого страхування;

прийняття оптимальних планових рішень щодо прибутків і видат-

ків грошових коштів та отримання необхідного фактичного при-

бутку. Останнє положення найважливіше, оскільки страхові ком-

панії є комерційними і функціонують на принципах повного гос-

подарського розрахунку.

Отже, призначення АІС «Страхування» полягає в забезпеченні

збору, зберігання, обробки і передачі інформації на базі викорис-

тання засобів обчислювальної техніки й зв'язку з урахуванням вза-

ємодії рівнів управління та підрозділів страхових компаній між

собою, з клієнтами, організаціями та автоматизованими інформа-

ційними системами інших міністерств і відомств, Державним ко-

мітетом України з нагляду за страховою діяльністю.

184

9.2. Структура АІС «СТРАХУВАННЯ»

АІС «Страхування» створюється безпосередньо у страхових

компаніях і охоплює автоматизоване ведення всіх страхових опе-

рацій. Склад і структура АІС в різних страхових компаніях різні.

Організаційно система являє собою сукупність АІС адміністрати-

вно-територіальних ланок, об'єднаних загальною методологією

задач, що вирішуються, єдиною інформаційною базою і техноло-

гією обробки документів. Водночас різноманітність функціональ-

них задач, що вирішуються в районних інспекціях страхової ком-

панії І центральних ланках (обласних дирекціях і головному Пра-

влінні страхової компанії), вимагає різного підходу до побудови в

їхній структурі відповідних АІС. Щоб забезпечити виконання від-

повідних функцій АІС на різних рівнях страхової компанії, потрі-

бно поділити цю систему на два підрівні – АІС обласного й цент-

рального рівня та АІС районної інспекції. Мережну структуру АІС

Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (НАСК

«Оранта»), яка нині має в Україні найбільш розгалужену структу-

ру, успадковану від колишнього Держстраху СРСР, зображено на

рис. 13.

АІС Правління

страхової

компанії

АІС обласноїДирекції страхової

компанії

АІС обласноїДирекції страхової

компанії

АІС районноговідділеннястраховоїкомпанії




… …

…

Рис. 13. Структура АІС страхової компанії

Функції та завдання, покладені на АІС «Страхування». Тісно

переплітаючись у таких питаннях як поліпшення планових, звітно-

статистичних і обліково-контрольних робіт, задачі АІС «Страху-

вання» центрального і районного рівнів істотно різняться за фор-

185

мами й засобами реалізації на ЕОМ. Для А1С центрального рівня

основними критеріями ефективності функціонування є розрахунки

зі збільшення варіантності та забезпечення обґрунтованості і зба-

лансованості планових завдань, підвищення їх точності, а також

надання управлінському персоналу ширших можливостей щодо

аналітичної роботи. А визначальний критерій ефективної роботи

АІС районної інспекції полягає в підвищенні продуктивності пра-

ці страхових працівників (агентів) шляхом передачі на автомати-

зовану обробку більшості видів страхових операцій.

Зі створенням у середині 70-х років в системі Міністерства

фінансів СРСР мережі обчислювальних центрів, на базі яких по-

чалася розробка АСФР, роботи з проектування АСУ Держстраху

СРСР були переорієнтовані на власні відомчі центри обробки ін-

формації. У структурі останніх існували служби проектування,

впровадження та промислової експлуатації типових проектів задач

Автоматизованої системи управління державним страхуванням

(АСУДС). Координацію робіт зі створення АСУДС було покладе-

но на створений центр АСУ Держстрах при Головному управлінні

Держстраху СРСР. Відповідні структури республіканського рівня

були і в Україні.

9.3.Склад і структура функціональної і забезпечуючої

частин АІС «СТРАХУВАННЯ»

АІС «Страхування» структурно складається з функціональних

і забезпечувальних підсистем. Функціональні підсистеми виріз-

няються спеціалізацією функцій і задач різних рівнів АІС «Стра-

хування» (центральних і районних).

Більшість підсистем АІС «Страхування» на різних рівнях по-

дібні між собою, однак при цьому необхідно враховувати і наявні

специфічні відзнаки по складу задач, що входять в них. Функціо-

нальна частина АІС «Страхування» центрального та районного рі-

внів визначається згідно із завданнями управління, котрі характе-

рні для того чи іншого рівня системи, та організаційною структу-

рою, що склалася. Розглянемо стисло кожну підсистему.

Функціональна частина АІС «Страхування» центральних ор-

ганів управління складається з таких підсистем (рис.14).

186

Підсистема 08Тарифи і

нормативи

АІС рівнів Правліннястрахової компанії та

обласної дирекціїПідсистема 09Автоматизація

обробкиінформації

Підсистема 08Ведення операцій

за страховимидоговорами

Підсистема 03Праця і заробітна

плата

Підсистема 04Статистичний

облік та звітність

Підсистема 05Правове

забезпечення

Підсистема 06Контрольвиконаннядокументів

Підсистема 07

Кадри

АІС рівня районноговідділення страхової

компанії

Підсистема 01Планування

(для всіх рівнів)

Підсистем 02Бухгалтерській

облік та звітність

Підсистема 09Контроль і аналіз

діяльностіінспекції

Рис. 14. Структурний склад функціональних підсистем

АІС «Страхування»

Підсистема 01 «Планування» призначена для розробки перс-

пективних і поточних планів прибутків і видатків за всіма видами

страхування і планів надходження страхових платежів. У рамках

підсистеми розробляються проекти контрольних цифр на перспек-

тиву, складаються проекти річних планів за основними видами

надходження платежів щодо кожного виду страхування, що є

обов’язковим у нашій державі, а також добровільного, особистого,

інших видів страхування.

Підсистема 02 «Бухгалтерський облік і звітність» реалізує ав-

томатизоване розв'язання задач з виконання операцій обліку гро-

шових і поточних господарських операцій, укладання бухгалтер-

ських звітів у цілому по страховій компанії, а також із формування

зведених бухгалтерських балансів і аналітичних розробок до них.

187

Тут же автоматизовано виконуються функції контролю за

правильністю укладання балансів у підзвітних рівнях страхової

компанії. Для цього передбачається формування різних аналітич-

них таблиць, розшифрувань, інших документів, отримання яких

стає можливим завдяки створенню єдиної міжрівневої бази даних

і АРМ спеціалістів із широким використанням персональних ком-

п'ютерів, що реалізують технологію розподіленої обробки даних і

можливість отримання відповідей на регламентні та нестандартні

запити в запитувальному режимі функціонування.

Підсистема 03 «Праця і заробітна плата» призначена для роз-

робки проектів кошторисів видатків і обліку видатків на утриман-

ня органів страхової компанії, складання звітів з праці та заробіт-

ної плати, формування зведених звітних документів та аналітич-

них розробок до них.

Підсистема 04 «Статистичний облік і звітність» використову-

ється для укладання зведених статзвітів за всіма видами страху-

вання, фінансовими результатами страхових операцій за рік, ви-

значення основних показників роботи страхової компанії, укла-

дання аналітичних розробок за всіма видами звітності, організа-

ційно-масової та контрольно-ревізійної роботи.

Підсистема 05 «Правове забезпечення» забезпечує облік, збе-

рігання і пошук правових і інформаційних актів за всіма видами

діяльності страхової компанії. Задачі цієї підсистеми, а також під-

систем 06 «Контроль за виконанням документів» і 07 «Кадри» ро-

зв'язуються в рамках автоматизованої інформаційно-пошукової

системи (ІПС). Використання ІПС дозволяє централізувати збір і

контроль інформації, одержувати відповіді із законодавчих, пра-

вових, нормативних та інших питань усім користувачам системи

за умов, що з нею одночасно працюють кілька користувачів.

У функціональному плані в підсистемі 06 «Контроль за вико-

нанням документів» розв'язуються задачі з обліку, зберігання та

пошуку законодавчих, правових, інформаційних актів зі страху-

вання; у підсистемі 07 з обліку та аналізу персонального складу

страхової компанії, планування й прогнозування потреби в кадрах.

Підсистема 08 «Тарифи і нормативи» призначена для автома-

тизованого розв'язування задач з обчислення тарифних ставок за

видами майнового й особистого страхування, резервами зі страху-

вання життя, розробки середніх цін на сільськогосподарські куль-

тури і т. ін. У підсистемі виконуються також розрахунки відомчих

188

нормативів розподілу фонду економічного стимулювання.

Підсистема 09 «Автоматизована обробка інформації» виконує

розв'язання задач з організації автоматизованої обробки страхової

інформації у страховій компанії. У рамках підсистеми формують-

ся зведені звіти про переведення страхової інформації на обробку

з допомогою персональних комп'ютерів, витрати коштів на ма-

шинну обробку за типами комп'ютерів і адміністративними тери-

торіальними одиницями в розрахунку на один особовий рахунок.

Функціональна частина АІС «Страхування» низових ланок

страхової компанії складається також із дев'яти підсистем, з яких

перші 7 аналогічні за назвою та значною мірою і за змістом розра-

хунків, виконуваних з АІС «Страхування» центральних рівнів.

Додатково у структурі виокремлено дві підсистеми: 08 «Ведення

операцій за договорами страхування», 09 «Контроль і аналіз дія-

льності інспекції». У першій автоматизуються розрахунки з ве-

дення обліку об'єктів страхування і обчислення страхових плате-

жів, розв'язуються задачі визначення збитків та виплат страхового

відшкодування й страхових сум. У другій підсистемі визначають-

ся основні показники роботи інспекцій, дільниць, бригад і агентів.

Кожна підсистема, у свою чергу, на всіх рівнях АІС «Страхуван-

ня» структурно включає функціональні блоки, комплекси задач,

задачі та функції.

Забезпечувальна частина АІС «Страхування» охоплює інфор-

маційне, програмне, технічне, організаційне та інші види забезпе-

чення. Вимоги, що їх висуває АІС «Страхування» до забезпечува-

льних підсистем, такі або майже такі, як у АСФР та інших систе-

мах, що мають розгалужену структуру та кілька рівнів управління.

189

ТЕМА 10. Автоматизація управління

фінансами підприємств і комерційних структур

Програмна анотація. Основні автоматизовані функції при

проведенні кредитних та депозитних операцій. Загальна техно-

логія автоматизованого розв'язання основних комплексів задач

управління кредитно-депозитними ресурсами. Моделі і методи

фінансово-економічних розрахунків

Рекомендована література 1. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і те-


2. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 230 с.

3. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України. – К.:-2001

10.1. Основні автоматизовані функції при проведенні

кредитних та депозитних операцій

Кредитні та депозитні операції є основними видами діяльнос-

ті банків, а для деяких із них ці операції стали головним джерелом

доходів. Тому вдосконаленню кредитних та депозитних операцій

банки приділяють значну увагу, впроваджуючи комп'ютерні тех-

нології для автоматизації функцій управління кредитами та депо-

зитами. Така автоматизація на практиці здійснюється в різних фо-

рмах, на базі різних апаратних і програмних засобів, створюють-

ся, зокрема, системи, які не лише обробляють інформацію, а й

підтримують управлінські рішення, що значною мірою знижує

трудомісткість облікових робіт, підвищує якість рішень, що

приймаються.

Технології виконання кредитних і депозитних операцій за змі-

стом, послідовністю виконання та способами формування даних

взаємоблизькі, тому їх доцільно розглядати в єдиному циклі тех-

нологічних процесів автоматизованої обробки даних. Але ці опе-

рації ще слабо структуровані, недостатньо формалізовані і важко

піддаються автоматизації. Тому в підсистемі управління кредита-

ми та депозитами часто застосовують інтерактивний режим вико-

нання комп'ютерних технологій. Для цієї підсистеми характерна

також неоднорідність завдань, зумовлена складністю предметної

190

області. Адже банк працює з різними кредитами та депозитами,

тобто йдеться про різні терміни, призначення, способи надання та

погашення і т. ін. Проте практичний досвід показує, що всю суку-

пність функцій управління кредитами та депозитами з метою їх

автоматизації можна об'єднати в типові комплекси: прогнозування

й планування, облік і контроль, аналіз і регулювання. Кожний із

цих комплексів виконується на відповідній стадії технології обро-

бки інформації за допомогою закріплених апаратних і програмних

засобів, тобто на виділених АРМ.

Розглянемо автоматизовані функції підсистеми управління

кредитами та депозитами за стадіями технології.

Прогнозування й планування. Визначення стратегії кредитування та депозитної політики.

Формування портфеля заявок за кредитами та депозитами.

Розрахунок кредитоспроможності клієнтів.

Оцінка ризику під час кредитування.

Планування рентабельності операцій.

Складання угод про кредит і депозитний вклад.

Складання плану-графіка кредитування.

Складання плану-графіка виплати процентів за кредитами та

депозитами.

Складання плану-графіка погашення кредитів.

Розрахунок резервів за кредитами та депозитами.

Облік і контроль. 1. Відкриття рахунка.

2. Облік операцій за кредитними і депозитними рахунками.

3. Нарахування процентів.

4. Контроль за виконанням угод

Аналіз і регулювання. 1. Формування звітів.

2. Аналіз, підтримання рішень.

Зауважимо, що наведений перелік функцій управління креди-

тами та депозитами на практиці автоматизований різною мірою,

причому найменше автоматизовано визначення стратегії кредит-

но-депозитної політики. Ці функції, а також формування портфеля

заявок належать до класу завдань стратегічного маркетингу. Кож-

не таке завдання розв'язується не для кожного кредиту окремо, а

загалом для процесу кредитування на певний період. Розв'язуван-

ня формується з урахуванням економічної ситуації і має якісний

191

характер (наприклад, перевагу надавати тим чи іншим кредитам

або певним типам клієнтів). Для автоматизації цієї функції доці-

льно застосовувати типові пакети програм статистичного аналізу

даних (STATISTICA, статистичні функції ЕХCEL). Перспектив-

ним є напрямок розв'язання цих задач з використанням системи

підтримання та прийняття рішень. На решті стадій технології об-

робки інформації автоматизуються функції, що пов'язані з конкре-

тними кредитами чи депозитами. Розглянемо технологічні аспекти

автоматизованого рішення основних комплексів задач управління

кредитно-депозитними ресурсами банку.

10.2. Загальна технологія автоматизованого

розв'язання основних комплексів задач управління

кредитно-депозитними ресурсами Автоматизація розрахунку кредитоспроможності позичаль-

ника полягає у визначенні показників, що характеризують аку-

ратність останнього щодо розрахунків за раніше отриманими

кредитами, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, а

також спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних

джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні

кошти.

Методика визначення показників кредитоспроможності по-

лягає ось у чому. Згідно з даними бухгалтерської та статистич-

ної звітності клієнта обчислюють значення відповідних коефіці-

єнтів і порівнюють їх із нормативними. На підставі такого порі-

вняння видаються рекомендації про можливість надання креди-

ту. Якщо потрібний глибший аналіз, вивчається поточна вироб-

нича діяльність клієнта, беруться до уваги звітні дані за більший

проміжок часу і обчислюються додаткові показники.

Вхідна інформація для обчислень вибирається з документів,

що надійшли від клієнта, нормативно-довідкових БД і БД поточ-

ної інформації, що містяться на АРМ кредитного відділу. Від клі-

єнта надходять: баланс підприємства і звіт про фінансові резуль-

тати. На підставі цих документів створюються масиви «Баланс

підприємства» і «Фінансові результати», в яких фіксуються всі

потрібні для обчислень дані. Нормативно-довідкову інформацію

для встановлення кредитоспроможності беруть із довідників: клі-

єнтів, статей балансу, статей фінансового звіту, нормативних по-

казників і методичних рекомендацій НБУ з визначення кредито-

192

спроможності, а також архівних файлів, де містяться відомості

про всі видані банком кредити.

Використовуючи інформацію зі згаданих щойно БД, на АРМ

кредитного відділу за допомогою спеціального пакета програм

обчислюють показники кредитоспроможності позичальника. Згі-

дно з діючими нормативними актами кредитоспроможність пози-

чальника встановлюється за такими показниками, як прострочена

заборгованість за позикою; непогашені борги та коефіцієнти – не-

залежності, фінансової стабільності, маневрування, інвестування,

покриття балансу; ефективність використання власних коштів,

використання фінансових ресурсів, платоспроможність, ліквід-

ність, рентабельність. Перелік показників задається через меню.

Результати обчислень видаються на екран у разі потреби до

друку за формами таких вихідних повідомлень: показники взаємос-

тосунків позичальника з банком, показники для аналізу кредито-

спроможності позичальника, проранжований перелік клієнтів.

Показники взаємодії з банком формуються на базі масивів

балансу та кредитних операцій. З масиву балансу вибираються

значення рядків останнього, що характеризують непогашені в

строк кредити, а з масиву кредитних операцій – інформація про

виконання договірних зобов'язань клієнта за попередній період.

Для аналізу кредитоспроможності позичальника до відповід-

ного вихідного документа заносяться такі відомості: назва та код

клієнта-позичальника; назва та фактичне (розраховане) і норма-

тивне значення показників кредитоспроможності; абсолютне та

відносне відхилення розрахункового показника від нормативного

(або того, що характеризує попередній період) ; дата, на яку

складається документ. У разі потреби може бути обчислена рей-

тингова оцінка фінансового становища кожного з позичальників,

котрі зробили заявку на кредит. Цей показник видається за фор-

мою документа «Проранжований перелік клієнтів». Вихідні до-

кументи використовують фахівці кредитного відділу та керівниц-

тво банку для аналізу кредитоспроможності та прийняття рішен-

ня щодо укладення угоди на видачу кредиту.

Автоматизація розрахунків під час оцінювання ризику банку

у процесі кредитування здійснюється за допомогою спеціального

пакета програм АРМ статистичної звітності, який передано На-

ціональним банком України до всіх комерційних банків. Цей па-

кет містить методику розрахунку нормативів ризику, передбаче-

193

них для визначення Інструкцією про порядок регулювання й ана-

лізу діяльності комерційних банків (максимальний розмір креди-

ту на одного позичальника; норматив великих кредитних ризи-

ків, норматив максимального розміру кредитів, гарантій і пору-

чительств, наданих одному інсайдеру; норматив максимального

сукупного розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих

інсайдерам; норматив максимального розміру наданих міжбан-

ківських позик; норматив максимального розміру отриманих мі-

жбанківських позик). Через меню задається перелік нормативів

для розрахунків (виконуються на задану дату).

Вхідна інформація для розрахунків вибирається з масиву,

сформованого під час складання бухгалтерського балансу банку, а

також масиву нормативів, де зафіксовано граничні розміри остан-

ніх, і масивів-довідників, в яких приведений перелік показників і

форм звітності.

Нормативи ризику визначаються за наведеними далі алгорит-

мами. НОРМАТИВ МАКСИМАЛЬНОГО РОЗМІРУ КРЕДИТНОГО

РИЗИКУ НА ОДНОГО КОНТРАГЕНТА (Н7) :

Н7 = (3С:РК) *100%,

де Зс – сукупна заборгованість за строковими депозитами,

кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями,

борговими цінними паперами, акціями, дебіторською

заборгованістю, простроченими/сумнівними нарахованими

доходами, 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих щодо

одного контрагента (або групи пов’язаних контрагентів), за

мінусом сформованих резервів під ці операції щодо такого

контрагента;

РК – регулятивний капітал банку.

Значення нормативу Н7 не має перевищувати 25%.. НОРМАТИВ ВЕЛИКИХ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ (Н8)

Значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний роз-

мір регулятивного капіталу банку. Протягом усього звітного пері-

оду норматив витримується постійно. У грудні максимальне зна-

чення показника становило 171,69%.

Норматив «великих» кредитних ризиків (Н8) розраховується

за формулою:

Н8 = Зв/РК,

де Зв – сукупна заборгованість за строковими депозитами,

кредитами, факторингом та фінансовим лізингом, векселями, бор-

194

говими цінними паперами, акціями, дебіторською заборгованістю,

простроченими/сумнівними нарахованими доходами, 100% суми

позабалансових зобов’язань, що враховуються в комерційному

банку за «великими» кредитами за одним контрагентом (або гру-

пою пов’язаних контрагентів), за мінусом сформованих резервів

під ці операції щодо такого контрагента;

РК – регулятивний капітал банку. НОРМАТИВ МАКСИМАЛЬНОГО РОЗМІРУ КРЕДИТІВ,

ГАРАНТІЙ ТА ПОРУЧИТЕЛЬСТВ, НАДАНИХ ОДНОМУ

ІНСАЙДЕРУ (Н9) :

Н9 = Зін/РК 100%,

де Зін – сукупна заборгованість за строковими депозитами,




позабалансових зобов’язань щодо одного інсайдера, за мінусом

сформованих резервів під ці операції щодо такого інсайдера;


Значення нормативу Н9 не має перевищувати 5%. НОРМАТИВ МАКСИМАЛЬНОГО СУКУПНОГО РОЗМІРУ

КРЕДИТІВ, ГАРАНТІЙ ТА ПОРУЧИТЕЛЬСТВ, НАДАНИХ

ІНСАЙДЕРАМ (Н10)

Н10 = Сзін/РК 100%,

де Сзін – сукупна заборгованість за строковими депозитами,




позабалансових зобов’язань щодо всіх інсайдерів, за мінусом сфо-

рмованих резервів під ці операції щодо всіх інсайдерів;


Значення нормативу Н10 не має перевищувати 30%.

Результати автоматизованого розрахунку нормативів ризику

утворюють відповідний масив і видаються для аналізу за формою

вихідного повідомлення, де наведено дату, на яку здійснюється

розрахунок; назву нормативного показника; обчислене та норма-

тивне значення показника, а також відхилення першого із цих зна-

чень від другого. Працівники кредитного відділу використовують

вихідні повідомлення для аналізу ступеня ризику та прийняття з

приводу видачі кредиту остаточного рішення.

Крім нормативів ризику, які розраховуються згідно з методи-

195

кою НБУ, банки в разі оформлення кредиту можуть глибше дослі-

джувати ризик. Для автоматизації розрахунку розширених показ-

ників у кредитному відділі має бути сформований спеціальний па-

кет програм.

Автоматизація ведення кредитних і депозитних угод полягає у

виконанні таких процесів: заведення нових угод, огляд списку

угод, редагування окремих записів, вилучення окремих угод.

Заведення нової угоди зводиться до послідовного заповнення

таких полів файла угод: номер угоди, код валюти, реєстраційний

номер і назва клієнта банку, вид кредиту, дати початку і закінчення

дії угоди, сума угоди, процентна ставка, тип особового рахунка, но-

мер особового рахунка для угоди і статус угоди. У системі розріз-

няють 6 статусів: чорновий, умовний, виконуючий (має хоча б одну

бухгалтерську проводку), пролонгований, закінчений, архівний.

Список угод оглядають через екранну форму документа, куди

викликаються записи з файлу угод із заданими користувачем

ознаками (номер угоди, реєстраційний номер та назва клієнта і т.

ін.). Для огляду можуть викликатись окремі записи або інші маси-

ви. Під час огляду не можна вносити зміни до полів. Для цього

використовується спеціальна процедура «редагування».

Редагування виконується за типовою схемою обробки даних

файлу угод. Коригувати поля можна лише тих записів угод, для

яких зафіксований статус чорновика. Для коригування угод, що

мають інший статус, використовуються спеціальні процедури, на-

приклад пролонгація, вилучення.

Процедура «пролонгації» можлива лише щодо тих угод, в

яких наступає закінчення терміну дії. Вибір цієї процедури дозво-

ляє вивести на екран інформацію про дату погашення останньої

частини кредиту, дату виплати нарахованих процентів, дату

останнього платежу за угодою. Користувачем вводиться дата про-

лонгації, дата, до якої продовжено термін дії угоди, після чого

угода набуває статусу виконуваної.

Оформлюючи депозитні та міжбанківські кредитні угоди, у від-

повідних полях фіксують вид депозиту чи міжбанківського кредиту,

код і назву вкладника чи номер МФО та назву банку. Решту полів

файлу угод лишають без змістових змін для всіх типів угод. Кожна

угода характеризується статичними і динамічними параметрами. До

статичних параметрів належать сума угоди, термін дії угоди, клієнт,

джерела фінансування, група ризику, санкції в разі заборгованості.

196

Динамічними параметрами, що визначають поточний стан угоди на

задану дату, є процентна ставка, характеристика стану угоди, раху-

нок угоди, періодичність нарахування процентів та кореспондентсь-

кі рахунки під час нарахування останніх. У процесі «життя» угоди

може змінюватись її стан.

Завершується перша стадія технології автоматизованого уп-

равління кредитами та депозитами (прогнозування й планування)

складанням планів-графіків кредитування, планів-графіків випла-

ти процентів за кредитами та депозитами, а також графіків пога-

шення кредитів.

На другій стадії комп'ютерних технологій управління креди-

тами та депозитами виконують комплекси завдань з відкриття

кредитних і депозитних рахунків; обліку банківських операцій, що

фіксуються на них; обчислення процентів за кредитними та депо-

зитними операціями; контролю за виконанням договірних відно-

син між банком і клієнтом.

Після укладання угоди, тобто оформлення всіх необхідних

документів, здійснюють організаційні й технологічні процедури з

відкриття рахунка. Для виконання технологічних процедур такого

типу у програмному комплексі є спеціальна підпрограма «Особові

рахунки за угодою». Технологія її виконання така сама, як і в разі

відкриття розрахункового рахунка.

Автоматизація обліку операції на кредитних і депозитних ра-

хунках виконується за типовою схемою обробки вхідних докуме-

нтів. Вхідними документами під час відображення на рахунках

кредитних і депозитних операцій слугують розпорядження чи ме-

моріальні ордери на зарахування коштів на рахунок, а також при-

буткові і видаткові документи.

Першою операцією в технології обробки вхідних повідомлень

є ручне введення документів операціоністом через екранні шабло-

ни. Під час такого введення здійснюється логічний (програмний)

контроль інформації, записуваної в поля вхідного файлу. В окре-

мих пакетах ОДБ передбачене повторне введення документів уже

іншим виконавцем у режимі «Контрольний ввід». Коли на екрані

з'являється повідомлення «Документ знайдено» (це означає, що

вхідне повідомлення записане в базу даних без помилок), інфор-

мація передається на наступну операцію – оплату документа, тоб-

то запис (або їх сукупність) заноситься до файлу платіжних доку-

ментів дня – господарська операція відображається на бухгалтер-

197

ських рахунках. Основну БД організовано так, що можна на зада-

ну дату визначити рух коштів і використати відповідні показники

для обчислення процентів за депозитами та кредитами.

Нарахування процентів за депозитами та кредитами здійсню-

ється спеціальним програмним модулем щодо всіх клієнтів або за

вказаними рахунками. Програма дає змогу на початку розрахунку

змінити через екранну заставку процентну ставку. Результати об-

числень записуються у спеціальний файл, з якого інформація піс-

ля огляду на екрані записується в основну БД або видається на

друк для оформлення відповідних документів.

Контроль виконання угод за кредитами та депозитами здійс-

нюють спеціальними програмними засобами і запускають за до-

помогою екранного меню, де зазначаються функції персонального

і групового контролю за угодами.

Персональний контроль означає, що на екран після вказаних

типу та номера угоди видається зміст угоди (перелік необхідних

фахівцеві реквізитів) і дані з кредитних рахунків: суми залишку та

руху коштів, відомості щодо нарахування та виплати сум за про-

центами.

Груповий контроль за кредитами та депозитами здійснюється

на підставі фактичних даних, сформованих на екрані, а при потре-

бі – на підставі виданих до друку таблиць. Перелік таких таблиць

задається в меню, і користувач вказує, які таблиці слід складати. У

них наводяться суми та процентні ставки за кредитами та депози-

тами у межах дня, обороти за окремими позичковими рахунками

протягом зазначеного періоду, кількість угод, сума і процентні

ставки за кредити – окремо за депозитами та міжбанківськими

кредитами. Щодо трьох останніх документів задається період або

дата, на яку складається документ. Крім наведених, за допомогою

засобів ЕХCEL, можуть бути сформовані й інші документи, якщо

підготовлено робочий масив з необхідними даними на базі файлу

угод і файлу, що відображає операції на кредитних і депозитних

рахунках.

На третій стадії комп'ютерних технологій управління креди-

тами та депозитами формуються звіти, складаються аналітичні

таблиці, а також обчислюються прогнозні показники, використо-

вувані для підтримки та прийняття рішень.

Формування звітів за кредитами та депозитами здійснюється

автоматично на підставі баз даних оперативної інформації, що

198

сформовані пакетом програм ОДБ. Для цього використовується

пакет програм АРМ зі статистичної звітності. В екранному меню

цього пакета задається перелік звітів, які слід складати на задану

дату. Це такі звітні файли:

o 03 – дані про суми й процентні ставки за кредитами та депо-

зитами (щоденно) ;

o 04 – дані про суми та процентні ставки за кредитами (щомі-

сячно) ;

o 05 – дані про суми та процентні ставки за депозитами (щомі-

сячно) ;

o 16 – дані про заборгованість за пролонгованими, простроче-

ними та сумнівними кредитами;

o – інші файли.

Зазначені файли передаються до Регіонального управління

НБУ, де використовуються для складання звітів, які передаються

на верхній рівень інформаційної системи НБУ.

Складання аналітичних таблиць здійснюється на АРМ спеціалі-

стів кредитного та депозитного відділів банку. Режим передбачає

виконання технології обробки інформації в два етапи. Попередньо

готуються дані та задаються такі поля: тип договору, повний чи ско-

рочений склад вхідної інформації, період (часові межі) інформації –

дві дати, що вказують на періодичність. При підготовці вхідних да-

них необхідно вибрати варіант технології їх формування (викорис-

товувати базові дані за попередній період чи враховувати зміни).

Коли закінчено підготовку інформації, система переходить до

другого етапу -- режиму обчислення показників для складання

таблиць або графіків. Аналітичні таблиці можуть змінюватися, за-

даватися користувачем. У них наводяться договірні, реальні та

прогнозні значення показників. Договірні значення задаються

умовами угоди, а реальні відображають дію угоди на задану дату.

Прогнозні характеристики обчислюють окремо за допомогою спе-

ціальних пакетів програм під назвою -- «Прогноз кредиту». Аналі-

тичні таблиці можуть відбивати динаміку змін тих чи інших пока-

зників, що дає змогу прогнозувати дії, а також приймати рішення.

Для прийняття рішень фахівці та керівники звертаються до систе-

ми із запитами, на які формуються відповіді за допомогою спеціа-

льних пакетів програм чи мови маніпулювання даними.

199

10.3. Моделі і методи фінансово-економічних розрахунків

Кількісний фінансовий аналіз допускає застосування уніфіко-

ваних моделей і методів розрахунку фінансових показників.

Умовно методи фінансової математики діляться на дві катего-

рії: базові і прикладні.

До базових методів і моделей належать:

1) прості і складні відсотки як основа операцій, зв'язаних із на-

рощенням чи дисконтуванням платежів;

2) розрахунок послідовностей (потоків) платежів відносно різних

видів фінансових рент.

До прикладних методів фінансових розрахунків належать:

1) планування та оцінка ефективності фінансово-кредитних опе-

рацій;

2) розрахунок страхових ануїтетів;

3) планування погашення довгострокової заборгованості;

4) планування погашення іпотечних позичок і споживчих кредитів;

5) фінансові розрахунки з цінних паперів;

6) лізингові, факторингові і форфейтингові банківські операції;

7) планування та аналіз інвестиційних проектів тощо.

Особливістю всіх фінансових розрахунків є часова цінність

грошей, тобто принцип нерівноцінності грошей, які належать до

різних моментів часу. Передбачається, що одержана сьогодні сума

має більшу цінність, чим її еквівалент, одержаний у майбутньому,

тобто майбутні надходження менш цінні, ніж сучасні. Нерівноцін-

ність однакових за абсолютним розміром сум пов'язана насампе-

ред із тим, що наявні сьогодні гроші можуть бути інвестовані і

принести прибуток у майбутньому.

Основними поняттями фінансових методів розрахунку є:

відсоток – абсолютний розмір прибутку від надання грошей у

борг у будь-якій формі;

процентна ставка – відносний розмір прибутку за фіксований

інтервал часу, що вимірюється у відсотках або у вигляді дробу;

період нарахування – інтервал часу, до якого приурочена про-

центна ставка;

капіталізація відсотків, тобто приєднання нарахованих відсот-

ків до основної суми;

нарощення – збільшення початкової суми в зв'язку з капіталі-

зацією;

дисконтування – приведення вартісної величини, що відно-

200

ситься до майбутнього, на деякий, як правило, більш ранній

момент часу (операція, обернена нарощенню).

У фінансових розрахунках використовуються такі види про-

центних ставок:

в залежності від бази для нарахування відсотків розрізняють

прості відсотки (стала база) і складні відсотки (змінна база) ;

за принципом розрахунку розрізняють ставку нарощення де –

курсивна ставка і дисконтна ставка – антисипативна ставка;

за сталістю значення процентної ставки протягом дії контрак-

ту – фіксовані і плаваючі (фіксується чи змінюється у часі база

і маржа).

Технологія використання вбудованих функцій EXCEL

для фінансових розрахунків

Розглянемо технологію використання деяких засобів середо-

вища моделювання MICROSOFT EXCEL для здійснення фінансо-

вого аналізу. До цих засобів належать:

фінансові функції EXCEL;

підбір параметра;

диспетчер сценаріїв;

таблиця підстановки.

Фінансові функції EXCEL призначені для обчислення базових

величин, необхідних для проведення складних фінансових роз-

рахунків.

Методика використання фінансових функцій EXCEL потребує

дотримання певної технології:

1) на робочому аркуші в окремих комірках здійснюється підго-

товка значень основних аргументів функції;

2) для розрахунку результату фінансової функції EXCEL курсор

встановлюється в нову комірку для введення формули, яка ви-

користовує вбудовану фінансову функцію; якщо фінансова

функція викликається як продовження введення іншої форму-

ли, даний пункт опускається;

3) здійснюється виклик Майстра функції за допомогою команди

Вставка/Функція або натисканням однойменної кнопки на па-

нелі інструментів Стандартна;

4) виконується вибір категорії Фінансові (рис.15). У списку Фун-

кція міститься повний перелік доступних функцій вибраної

категорії.

201

Рис. 15. Вибір категорії Фінансові.

Пошук функції здійснюється шляхом послідовного переглядан-

ня списку. У нижній частині вікна приводяться стислий синтаксис і

довідка про призначення вибраної функції. Кнопка Довідка викли-

кає екран довідки для вбудованої функції, на якій встановлений кур-

сор. Кнопка Скасування припиняє роботу Майстра функцій.

Кнопка Готово переносить у рядок формули синтаксичну

конструкцію вибраної вбудованої функції. При натисканні на кно-

пку Далі здійснюється перехід до роботи з діалоговим вікном виб-

раної функції;

5) виконується вибір у списку необхідної фінансової функції,

в результаті вибору з'являється діалогове вікно для введення ар-

гументів (рис.16). Для кожної фінансової функції існує регламен-

тований за складом і форматом значень перелік аргументів;

6) у поля введення діалогового вікна можна вводити як поси-

лання на адреси комірок, що містять значення аргументів, так і

значення аргументів;

7) якщо аргумент є результатом розрахунку іншої вбудованої

функції EXCEL, можна організувати обчислення вкладеної вбудо-

ваної функції шляхом виклику Майстра функції однойменною

кнопкою, розташованою перед полем введення аргументу;

202

Рис. 16. Діалогове вікно для введення аргументів.

8) можлива робота з екраном довідки, яка пояснює призна-

чення і правила завдання аргументів функції; виклик довідки здій-

снюється шляхом натискання кнопки Довідка;

9) для відмови від роботи із вбудованою функцією натиску-

ється кнопка Скасування;

10) завершення введення аргументів і завантаження розрахун-

ку значення вбудованої функції виконується натисканням кнопки

Готово. В разі необхідності коригування значень аргументів фун-

кції (зміна посилань, сталих значень і т. п.) необхідно встановити

курсор в комірку, яка містить формулу, і викликати Майстер фун-

кцій. При цьому з'являється вікно для редагування (рис.8.)

Технологія роботи у вікні редагування аналогічна розглянутій

вище. Можливий також варіант безпосереднього введення форму-

ли, яка містить імена та параметри вбудованих фінансових функ-

цій (без виклику Майстра функцій).

Формула розпочинається зі знака =. Далі вказується ім'я фун-

кції, а в круглих дужках вказуються її аргументи в послідовності,

яка відповідає синтаксису функції. За роздільник аргументів вико-

ристовується вибраний при налаштуванні Windows роздільник, як

правило, це крапка з комою (;) або кома (,). Окремі аргументи фу-

нкції можуть бути як константами, так і змінними посиланнями на

адреси комірок.

203

Розглянемо специфіку завдання значень аргументів фінансо-

вих функцій:

1) всі аргументи, які означають витрати коштів (наприклад,

щорічні платежі), вважаються від'ємними числами, а аргументи,

які означають надходження (наприклад, дивіденди), вважаються

додатними числами;

2) всі дати як аргументи функції мають числовий формат по-

дання, наприклад, дата 1 січня 2001 року подасться числом 34 700.

Якщо значення аргументу типу дата береться з комірки, то дата в

комірку може записуватися у звичайному вигляді, наприклад, як 1.

01. 01. При введенні аргументу типу дата безпосередньо в поле

введення Майстра функції можна скористатися вбудованою функ-

цією ДАТА, яка здійснює перетворення рядка символів у дату.

Для цього натискується кнопка виклику Майстра функцій, яка

знаходиться перед полем, і вибирається функція категорії Дата і

час – ДАТА. Далі заповнюється екран введення (рис. 17). Кнопка

Скасування дозволяє відмовитися від використання викликаної

функції;

3) для аргументів типу логічне можливе безпосереднє вве-

дення констант типу ІСТИНА або ХИБНІСТЬ, або використання

вбудованих функцій аналогічної назви категорії Логічні;

Рис. 17. Вікно введення аргументів функції.

204


4) при безпосередньому введенні формули в комірку необхі-

дно стежити за тим, щоб кожний аргумент знаходився строго на

своєму місці. Якщо певні аргументи не використовуються, то не-

обхідно поставити відповідне число розділових знаків. Якщо не

використовується останній аргумент або декілька останніх аргу-

ментів, які розміщуються послідовно, то відповідні розділові зна-

ки можна опустити (у більшості випадків це зауваження відно-

ситься до аргументів тип і базис).

Нижче наведено функції для розрахунку базових моделей

(прості, складні відсотки, фінансові ренти).

Прості і складні відсотки Для визначення поточної вартості майбутніх надходжень або ви-

плат відповідно до контрактів по фінансованій оренді, які вимагають

рівнозначних платежів протягом рівних інтервалів, використовується

поточна вартість ануїтету. Вирішує цю задачу функція БC (ставка,

число періодів, виплата, початкове значення, тип). Вона повертає

майбутню вартість інвестиції на основі періодичних постійних (рів-

них по величині сум) платежів і постійної процентної ставки.

Синтаксис функції. БС(ставка;кпер;плт;пс;тип)

Ставка – це процентна ставка за період.

Кпер – це загальне число періодів платежів по ануїтету.

205

Плт – це виплата, що здійснюється в кожен період; це значен-

ня не може змінюватися протягом усього періоду виплат. Звичай-

но плт складається з основного платежу й платежу по відсотках,

але не включає інших податків і зборів. Якщо аргумент не вказа-

ний, повинне бути зазначене значення аргументу пс.

Пс- це наведена до сучасного моменту вартість або загальна

сума, що на сучасний момент рівноцінна ряду майбутніх платежів.

Якщо аргумент не вказаний, то він вважається рівним 0. У цьому

випадку повинне бути зазначене значення аргументу плт.

Тип- це число 0 або 1, що позначає, коли повинна проводитися

виплата. Якщо цей аргумент опущений, то він вважається рівним 0.

Сталі ренти.

Потік платежів, всі члени якого мають однакову величину R і

розділені рівними проміжками часу, називається сталою рентою.

Один із можливих варіантів такого потоку {-Р, -R, -R,..., -R,

S}, тобто початковий внесок Р і наступні виплати R дають у під-

сумку S. Якщо платежі виконуються в кінці періодів, то рента на-

зивається звичайною, або постнумерандо. Якщо платежі викону-

ються на початку періодів, то рента називається пренумерандо.


Для обчислення відсотків, виплачуваних за певний інвести-

ційний період використовується функція ПРОЦПЛАТ.

206

Синтаксис функції

ПРОЦПЛАТ(ставка;період;кпер;пс)

Ставка – процентна ставка для інвестиції.

Період – період, для якого потрібно знайти прибуток; повинен

перебувати в інтервалі від 1 до кпер.

Кпер – загальне число періодів виплат для даної інвестиції.

Пс – вартість інвестиції на сучасний момент. Для позики пс –

це сума позики.

Функція ОСПЛТ повертає величину платежу в погашення

основної суми по інвестиції за даний період на основі сталості пе-

ріодичних платежів і сталості процентної ставки.

Синтаксис функції ОСПЛТ(ставка;період;кпер;пс;бс;тип).

Ставка – процентна ставка за період.

Період – задає період, значення повинне бути в інтервалі від 1

до «кпер».

Кпер – загальне число періодів виплат річної ренти.

Пс – наведена вартість, тобто загальна сума, що рівноцінна

ряду майбутніх платежів.


Бс – необхідне значення майбутньої вартості, або залишку

коштів після останньої виплати. Якщо аргумент бс опущений, то

він вважається рівним 0 (нулю), тобто для позики, наприклад, зна-

чення бс дорівнює 0.

207

Тип – число 0 або 1, що означає, коли повинна проводитися

виплата.

Фнкція ПЛТ повертає суму періодичного платежу для ануїте-

ту на основі сталості сум платежів і сталості процентної ставки.


ПЛТ (ставка, термін, величина_ кредиту). Ставка – процентна ставка по позичці.

Кпер – загальне число виплат по позичці.

Пс – наведена на сучасний момент вартість, або загальна сума,

що на сучасний момент рівноцінна ряду майбутніх платежів, на-

зивається також основною сумою.

Бс – необхідне значення майбутньої вартості, або залишку

коштів після останньої виплати. Якщо аргумент бс опущений, то

він вважається рівним 0 (нулю), тобто для позики, наприклад, зна-

чення бс дорівнює 0.

Тип – число 0 (нуль) або 1, що позначає, коли повинна прова-

дитися виплата.

Загальний потік платежів

До цього часу фінансові функції використовувалися за умови,

що процентна ставка незмінна або виплати відбуваються рівними

сумами через однакові проміжки часу.

На практиці ці умови досить часто не виконуються. Тому в

Excel є ряд функцій, які є узагальненням розглянутих функцій. Ці

функції входять в «Пакет аналізу».

Тепер розглянемо потік платежів, які здійснюються через од-

накові проміжки часу, але самі виплати можуть різнитися і за ве-

личиною, і за знаком. Тут певний інтерес має задача де заданий

потік платежів і процентна ставка, треба обчислити сучасне зна-

чення, тобто привести всі платежі до початкового моменту часу і

обчислити ефективну процентну ставку r операції. Для цього при-

значені дві функції ЧПС– чистий дисконтований дохід (NPV – Net

Present Value) і ВСД – внутрішня норма прибутковості (IRR –

Internal Rate of Return).

Функція ЧПС повертає величину чистої наведеної вартості

інвестиції, використовуючи ставку дисконтування, а також варто-

сті майбутніх виплат (негативні значення) і надходжень (позитив-

ні значення). Вона має синтаксис:

208


ЧПС (ставка, виплати), (ставка;значення1;значення2;...)

Ставка – ставка дисконтування за один період.

Значення1, значення2,... – від 1 до 29 аргументів, що предста-

вляють витрати й доходи.

Значення1, значення2,... повинні бути рівномірно розподілені в

часі, виплати повинні здійснюватися наприкінці кожного періоду.

ЧПС використає порядок аргументів значення1, значення2,... для

визначення порядку надходжень і платежів. Переконаєтеся в тім, що

ваші платежі й надходження уведені в правильному порядку.

Аргументи, які є числами, логічними значеннями або тексто-

вим поданням чисел, враховуються; аргументи, які є значеннями

помилки або текстами, які не можуть бути перетворені в числа, іг-

норуються.

Якщо аргумент є масивом або посиланням, то враховуються

лише числа. Порожні осередки, логічні значення, текст або зна-

чення помилок у масиві або посиланні ігноруються.

Функція ВСД визначає внутрішню ставку прибутковості для

ряду потоків коштів, представлених їхніми чисельними значення-

ми. Ці грошові потоки не обов'язково повинні бути рівними по ве-

личині, як у випадку ануїтету. Однак вони повинні мати місце че-

рез рівні проміжки часу, наприклад щомісяця або щорічно. Внут-

рішня ставка прибутковості – це процентна ставка, прийнята для

інвестиції, що складає із платежів (негативні величини) і доходів

(позитивні величини), які здійснюються в послідовні й однакові

по тривалості періоди.

Синтаксис функції ВСД (виплати, початкове приближення).

Значення – це масив або посилання на осередки, що містять

числа, для яких потрібно підрахувати внутрішню ставку прибут-

ковості.

Значення повинні містити, принаймні, одне позитивне й одне

негативне значення.

ВСД використає порядок значень для інтерпретації порядку

грошових виплат або надходжень. Переконаєтеся, що значення

виплат і надходжень уведені в правильному порядку.

Якщо аргумент, що є масивом або посиланням, містить текст,

логічні значення або порожні осередки, то такі значення ігнору-

ються.

209

Припущення – це величина, про яку передбачається, що вона

близька до результату ВСД.

Microsoft Excel використовує метод ітерацій для обчислення

ВСД. Починаючи зі значення припущення, функція ВСД виконує

циклічні обчислення, поки не одержить результат з точністю

0,00001 відсотка. Якщо функція ВСД не одержує результат після

20 спроб, то видає значення помилки #ЧИСЛО!.

У більшості випадків немає необхідності задавати припущен-

ня для обчислень за допомогою функції ВСД. Якщо припущення

опущене, то воно вважається рівним 0,1 (10 відсотків).

Якщо ВСД повертає значення помилки #ЧИСЛО! або якщо

результат далекий від очікуваного, можна спробувати виконати

обчислення ще раз із іншим значенням аргументу припущення.

Є правило: при NPV> 0 проект приймається, а при NPV< 0 –

відхиляється. При аналізі інвестиційних проектів процентна став-

ка називається коефіцієнтом дисконтування.

Контрольні запитання 1. Якими параметрами роботи філій може керувати ГБ за допо-

могою лімітів?

2. Чи можуть ліміти для філій набувати від'ємних значень?

3. Поняття і цілі створення ІC.

4. Принципи створення та функціонування ІC у фінансово-

кредитних установах. Додаткові вимоги до ІC.

5. Автоматизоване розв'язання задач в ІC банківських установ.

6. Назвіть стадії технологічного процесу автоматизованої систе-

ми управління кредитами та депозитами

7. На якій стадії відбувається розрахунок кредитоспроможності

клієнтів?

8. На якій стадії відбувається процедура пролонгації угоди?

9. Як здійснюється виклик функції?

10. Визначте поняття і правила синтаксису функції.

11. В чому полягає специфіка завдання значень аргументів функ-

ції?

12. Яка функція допоможе розрахувати майбутнє значення почат-

кової суми.

13. Що можна визначити використовуючи функцію МИН.

14. Назвіть аргументи функцій ПРОЦПЛАТ, ОСПЛТ, ПЛТ.

210

Тема 11. Інформатизація фінансового ринку

Програмна анотація. Мережа Internet. Мережа Intranet. Механі-

чні торгові системи

Рекомендована література 1. Валерий Шевченко Компьютинг.//Компьютеры и серверы•

29.03.2007. 2. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і те-


3. Ігор Литвин. Інформаційні технології в економіці. Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 296 с.

4.Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. На-вчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – 324 с.

11. 1. Мережа Internet

Найпоширенішою мережею для зовнішнього зв'язку є

Internet – глобальна система з'єднаних комп'ютерних мереж,

складовими якої є електронна пошта та всесвітня павутина

(WWW). Головним принципом використання Internet є відкри-

тість, що надає можливість замінювати програмне і апаратне за-

безпечення без суттєвих змін в обчислювальній системі, а також

дозволяє використання широкого діапазону технічних засобів з рі-

зною обчислювальною потужністю. Internet – це загальносвітова

сукупність комп'ютерних мереж, яка з'єднує мільйони комп'юте-

рів. Вона була створена на основі американської мережі АRРАnet,

яку розробили наприкінці 60-х років за замовленням Міністерства

Оборони США. Принципи її організації виявились настільки вда-

лими, що багато інших організацій (особливо університети та

урядові органи США.) почали створювати власні мережі за цими

ж принципами. Згодом ці мережі почали з'єднуватись між собою.

Internet має багато спільних рис із звичайною глобальною

мережею, але відрізняється своєю побудовою.

Глобальна мережа – це єдина мережа із стійкою структурою,

що обслуговується тільки однією групою спеціалістів, які відпові-

дають за її функціонування. А Internet складається з сотень віль-

но з'єднаних мереж, і немає жодної окремої групи людей або ор-

http://itc.ua/taxonomy/term/57?s=1db0331cd5a01bd61278aa74c33b59db

http://itc.ua/taxonomy/term/46?s=1db0331cd5a01bd61278aa74c33b59db

211

ганізації, що відповідає за її роботу.

До 1993-94-их років XX ст. Глобальна мережа Internet вико-

ристовувалась передусім для обміну електронною поштою. Решта

можливостей мережі були засновані на електронній пошті, напри-

клад телеконференції – колективний обмін думками за допомогою

електронних листів з приводу різних тем, файлові сервери – схо-

вища файлів, які користувач має можливість отримати у вигляді

електронного листа, спрямувавши запит на такий сервер.

Останніми роками з'явилась і набула широкого розповсю-

дження нова служба Internet – всесвітня павутина являє собою

всесвітню розподілену базу гіпертекстових документів. На кож-

ному комп'ютері, що має постійне підключення до Internet можна

розмістити документи, які планується зробити загальнодоступни-

ми. Тоді цей комп'ютер стає WEB-сервером.

11. 2. Мережа Intranet

Intranet – закриті корпоративні мережі, засновані на стандар-

тах і технологіях, що застосовуються в мережі Internet.

Підприємство без особливих витрат може з'єднати свою внут-

рішню мережу Intranet з Internet після чого віддалені користува-

чі (наприклад, працівники, які знаходяться у відрядженні, або клі-

єнти підприємства) отримають можливість доступу до внутріш-

ньої мережі через Internet. Підприємство може обмежувати доступ

користувачів до документів, дозволяючи всім бажаючим перегля-

дати одну частину документів, а іншу частину робити доступною

лише для певного кола користувачів. Можливе надання дозволу

користувачам локальної мережі для виходу в Internet, відкривши

їм доступ до найбагатшого фонду інформації, що містить практи-

чні відомості з будь-якої теми.

Великі перспективи має використання Intranet – технологій в

організації обліку. Засоби Intranet можна використовувати при

побудові мережених бухгалтерських програмних систем.

Особливо ефективними є мережі Intranet для великих транс-

національних корпорацій: вони надають можливість створити

єдину інформаційну систему для співробітників по всьому світу,

доступ до якої здійснюється простими засобами (а саме Wеb-

броузерами), і управління якою легко централізувати.

При організації Intranet Wеb-серверу головного підприємства

бухгалтери філій, представництв, співробітники, що працюють

212

вдома, управлінці, що знаходяться у відрядженні або користують-

ся інформацією з бухгалтерських програм, працюватимуть з ба-

зою даних системи через Internet. Інтеграція Intranet з корпора-

тивними офісними та бухгалтерськими програмами – важливий

напрям Використання Intranet та Internet дозволяє централізува-

ти облік незалежно від розташування підрозділів підприємства.

Мережу Intranet дуже просто побудувати і при цьому дуже

просто припуститися помилок, тому основною проблемою таких

мереж є проблема правильної організації. Головне завдання мереж

Intranet – організація зручного та простого доступу до корпора-

тивної інформації, і тому на перший план виходить вдала струк-

тура Intranet: та правильний підбір прикладного програмного за-

безпечення. Іншою проблемою Intranet, успадкованою від

Internet, є пошук Інформації. Якщо в мережі опубліковано багато

документів, особливо якщо вони знаходяться на кількох серверах,

що обслуговують різні групи розробників, оперативно знайти по-

трібний документ досить важко. У випадках, коли інформаційне

середовище досить насичене, працівник може навіть не знати про

існування потрібного йому документу. Вирішенням цієї проблеми

може стати створення пошукових машин, схожих на такі, що ви-

користовуються в Internet.

11. 3. Механічні торгові системи

Механічна торговельна система (МТС). система, що автома-

тично генерує на основі даних про хід біржових торгів накази на

покупку або продаж цінних паперів. МТС, що створюються на ос-

нові програми-термінала SmartTrade, розташовуються на комп'ю-

тері користувача й складаються із двох частин. самої SmartTrade і

зовнішньої торгово-аналітичної системи. Як зовнішня система

можуть бути використані MetaStock, Omega Research 2000 i й

WealthLab.

Торгово-аналітична система виконує наступні функції:

Аналізує інформацію з біржі про хід торгів.

На основі результатів аналізу створює накази на покуп-

ку/продаж цінних паперів і передає їх програмі SmartTrade.

Програма SmartTrade:

Передає в торгово-аналітичну систему інформацію про хід бі-

ржових торгів.

213

Приймає від торгово-аналітичної системи створені накази й

передає їх системі ittrade.

Приймає від системи it-trade результати виконання наказів.

Система it-trade:

Передає всім підключеним до неї терміналам SmartTrade ін-

формацію про біржові торги, що надходить із сервера біржі.

Приймає від терміналів накази користувачів, перевіряє їх та у

випадку успішної перевірки передає торговельній системі біржі.

Приймає від торговельної системи біржі результати виконання

наказів користувачів і передає їх відповідним терміналам

SmartTrade.

Торговельна система біржі:

Передає підключеним до неї системам брокерів (у тому числі

системі it-trade) інформацію про хід торгів.

Приймає від цих систем накази користувачів на покуп-

ку/продаж цінних паперів.

Виконує накази.

Передає результати виконання наказів торговельним системам

брокерів.

Система it-trade, установлена на сервері брокера, і торговельна

система біржі, установлена на біржових серверах, не входять до

складу МТС, але без них функціонування МТС неможливо.

Перш ніж підключати МТС, побудовану за допомогою торгово-

аналітичного термінала MetaStock, спочатку необхідно настроїти

режим експорту даних в MetaStock. Для настроювання експорту да-

них з SmartTrade в MetaStock Вам необхідно, насамперед, мати

встановлені на комп'ютері відповідні програми. При цьому версія

MetaStock повинна бути не нижче 7.0, а SmartTrade. не нижче 4.2.

При установці MetaStock необхідно вказати в діалозі «Select

Real-time Vendor» опцію «eSignal». Після цього можна перейти в

програму MetaStock.

Фінансово-аналітична система MetaStok

MetaStock – програмний продукт компанії Equis International

(підрозділ Reuters). Уперше MetaStock з'явився на ринку в 1984

році й з тих пор завоював величезну популярність у трейдеров

усього миру.

Програма надає повний інструментарій для роботи на фондо-

вому ринку з використанням технічного аналізу. Ви можете аналі-

214

зувати хвилі Элліота, рівні Фібоначчі, фрактали Вільямса, японсь-

кі свічки, класичний технічний аналіз, причому в будь-яких ком-

бінаціях. Є експерти, радники й тестери. Дуже зручний експорт й

імпорт даних. Безліч настроювань на будь-який смак.

Переваги

- Можливість створення власних торговельних систем й інди-

каторів по будь-яких видах цінних паперів.

- Бібліотека експертів допоможе вам у складних ситуаціях на

ринку, визначить тренди, що зароджуються, підкаже моменти

виникнення комбінацій свічок, що вас цікавлять і багато чого

іншого.

- Широкий вибір готових індикаторів для аналізу й прогнозу

ринкових ситуацій, допоможе вам правильно здійснювати

угоди.

- Зручні можливості для експорту й імпорту даних.

MetaStock містить всі інструменти, необхідні для розробки,

тестування й впровадження передових систем торгівлі, заснованих

на технічному аналізі.

Інструменти MetaStock Power Tools включають дослідник

Explorer™, призначений для виявлення цінних паперів, що відпо-

відають певним умовам, удосконалений тестер систем Enhanced

System Tester™ для випробування систем торгівлі, щоб бачити,

наскільки прибутковими могли б бути ваші ідеї в минулому, буді-

вельник індикаторів Indicator Builder, призначений для створення

ваших власних індикаторів, і експерта-радника Expert Advisor™

для подання коментарю, що набудовує, виділення барів, символів

і сигналів.

Дослідник

Дослідник – це потужний багатоцільовий інструмент аналізу,

що може виконувати глибокі «дослідження» (названі також «ска-

нуваннями») тисяч цінних паперів одночасно. Він може порівню-

вати, ранжувати, сортувати й фільтрувати цінні папери; зводити

разом значення багатьох індикаторів для багатьох коштовних па-

перів; показувати цінні папери з поточними сигналами покупки й

продажу; здійснювати пошук по будь-яких технічних критеріях,

установленим трейдером. Результати можуть бути збережені на

майбутнє у вигляді списків, що забезпечують зручний доступ.

215

Удосконалений тестер систем

Рис. 21. Удосконалений тестер систем.

Удосконалений тестер систем дозволяє користувачам створю-

вати й випробовувати на минулих дані системи торгівлі. Користу-

вач установлює умови входу й виходу, суми комісійних й інші ва-

жливі деталі. Потім удосконалений тестер систем випробовує ці

критерії на реальних цінних паперах, щоб бачити, скільки грошей

можна було б зробити або втратити, використовуючи цю систему

протягом заданого періоду часу. Удосконалений тестер систем

може також оптимізувати кожну систему так, щоб знайти параме-

три, що найкраще працюють для конкретного цінного папера, і

порівнювати безліч систем, щоб показати, яка з них найбільш

прибуткова. Ці інструменти дозволяють трейдерам оптимізувати

свої шанси одержання прибутку на ринках, не ризикуючи жодним

центом реальних грошей.

216

Будівельник індикаторів

Рис. 22. Будівельник індикаторів

В MetaStock входить потужний будівельник індикаторів, що

дозволяє користувачам легко створювати свої власні індикатори,

використовуючи більше 200 убудованих в MetaStock математич-

них, статистичних і технічних функцій. Індикатори MetaStock під-

тримують також змінні, багаторазове побудова графіків й уведен-

ня даних користувачем.

Експерт-радник

Експерт-радник MetaStock працює і як основний інструмент на-

вчання, і як потужні кошти автоматизації торговельних систем, не-

залежно від ступеня їхньої досконалості. Експерти включають сиг-

нали покупки й продажу, попередження й письмовий коментар. Ко-

ристувачі можуть також створювати своїх власних експертів з ме-

тою автоматизації системи сигналів, попереджень і так далі.

Високопродуктивні системи MetaStock Performance Systems –

це набір з 80 найбільш продуктивних систем, коли-небудь, розро-

блених для MetaStock. Двадцять шість із цих систем поставляють-

ся з MetaStock безкоштовно, а інші 54 доступні через придбання

додаткового продукту MetaStock Performance Systems Plus.

217

Рис. 23. Експерт-радник

Кожна система MetaStock має пов'язані з нею тест-системи,

дослідження сигналу, дослідження продуктивності й експерта-

радника. Деякі з досліджень продуктивності, пов'язані з 26 безко-

штовними системами, надаються тільки за гроші. Опис кожної з

26 безкоштовних систем перебуває в четвертому розділі даного

керівництва, включаючи інформацію про те, чи включене дослі-

дження продуктивності в пакет MetaStock або повинне бути прид-

бане додатково з MetaStock Performance Systems Plus.

Як відбиралися системи MetaStock Performance Systems

Високопродуктивні системи MetaStock Performance Systems,

розроблені Trading Systems Analysis Group, відібрані тестуванням

на денних даних багатьох варіантів сотень різних систем, що в ці-

лому склало приблизно 10 000 різних комбінацій. Тести проводи-

лися на денних даних акцій без використання якої-небудь затрим-

ки угод, із входом і виходом на закритті.

Комісійні в ході тестування не розраховувалися. Стопи не ви-

користалися, оскільки системи мають свої власні сигнали виходу,

що досить швидко закривають угоду. Дешеві й такі що мало про-

даються акції у випробування не включалися. Систему визнавали

придатною, якщо її торговельна ефективність виявлялася позити-

вною для більше 50% всіх проаналізованих акцій.

218

Є два підходи до інструментів MetaStock Performance Systems.

Ви можете вибрати акції, якими хочете торгувати, а потім знайти

систему, що найкраще працює із цими акціями.

Або ви можете вибрати системи, які ви хотіли б використати, і

потім знайти акції, якими найкраще з ними торгувати. Ви можете

використати вдосконалений тестер систем, щоб порівнювати про-

дуктивність системи на всіх акціях в обраній вами базі даних або

навіть у режимі он-лайн. Акції можуть оцінюватися по прибутку,

процентному приросту й іншим критеріям, а потім ви можете ви-

бирати, чим торгувати.

Далі пояснюються обидва підходи. Вирішуйте самі, котрий з

них підходить для вас найкраще.

Виберіть акцію або акції, якими ви хочете торгувати, викорис-

товуючи будь-які критерії, які ви вважаєте необхідними. Ви може-

те вибрати акцію, про яку ви багато знаєте. Якщо ви збираєтеся

відкривати тільки довгі позиції, вам належить, ймовірно, вибрати

акцію, що, як ви думаєте, має гарні довгострокові перспективи.

Ми будемо порівнювати продуктивність різних систем на різ-

них акціях, використовуючи вдосконалений тестер систем.

Тестування однієї системи на декількох акціях

Припустимо, ви вибрали систему, що хочете використати, і

просто хочете знайти акцію, чий характер відповідає цій системі.

У наступному прикладі ми покажемо вам, як вибрати акцію для

торгівлі з використанням Системи торгівлі по шаблону 1.

1. Відкрийте вдосконалений тестер систем. (рис. 24)

2. Клацніть кнопкою нового сеансу моделювання New

Simulation. З'явиться екран вибору системи Select Systems. (рис. 25)

3. Прокрутіть список униз і виберіть PS Pattern Trading System 1.

4. Клацніть Next. З'явиться екран вибору цінного папера Select

Securities (рис. 26).

5. Клацніть Add Securities. З'явиться діалог додавання цінних

паперів Add Securities (рис. 27).

6. Клацніть два рази по папці за назвою «Stocks-Common», по-

тім клацніть два рази по папці за назвою «S&P100».

7. Клацніть по кнопці Tools, потім клацніть Select All.

8. Упевніться, що періодичність встановлена на денний режим

Daily (у нижньому лівому куті), і клацніть Open.

9. Повернувшись на екран Select Securities, клацніть Dates.

Відкриється діалог дат моделювання Simulation Dates.

219

Рис. 24. Удосконалений тестер систем

Рис. 25. Вікно вибору системи Select Systems.

220

Рис. 26. Екран вибору цінного папера Select Securities.

Рис. 27. Діалог додавання цінних паперів Add Securities.

221

10. Виберіть «Use price data from» й уведіть у поле «from»

6/30/2000 й у поле «to» 7/1/2002.

11. Клацніть ОК.

12. Клацніть Next. З'явиться екран настроювання тестування

систем System Testing Options. Встановіть настроювання тесту-

вання системи в себе такі ж, як ті, що показано вище.

13. Клацніть More, щоб відкрити діалог настроювання тесту-

вання систем, і виберіть закладку виконання угод Trade Execution.

Включите опцію реалістичні ринкові ціни Realistic Market Prices.

14. Клацніть Next. З'явиться екран початку моделювання тор-

гів Begin Trading Simulation (рис. 28).

Рис. 28. Екран початку моделювання торгів Begin

Trading Simulation.

15. Впечатайте «PTS1» у верхнім полі (там, де написаний

«The System Tester will now perform the simulation» – «Зараз тестер

систем почне моделювання»).

16. Клацніть Start. У нижньому правому куті екрана з'явиться

вікно стану.

17. Коли моделювання закінчиться, клацніть по кнопці перег-

ляду результатів View Results.

222

Відкриється вікно перегляду результатів тесту Test View.

Клацніть по заголовку стовпчика чистого прибутку «Net Profit».

Це розташує результати так, що найбільш результативні акції ви-

являться нагорі списку (рис. 29).

Рис. 29. Вікно перегляду результатів тесту Test View

18. Клацніть два рази по Microsoft corp. у списку результатів

(нижня половина екрана). З'явиться підсумковий звіт Summary

Report (рис. 30).

Рис. 30. Підсумковий звіт Summary Report.

223

19. Гляньте на розділ продуктивності Performance (другий

зверху ліворуч) і зверніть увагу на позицію прибутку від покупки

й утримання Buy & Hold Profit. Вона склала лише 5 236,25 дол. А

Система торгівлі по шаблоні принесла прибуток в 5636,25 дол.,

або на 400 дол. більше. Це гарна ознака.

20. Тепер клацніть по закладці капітал Equity, щоб перегляну-

ти звіт про рух капіталу Equity Report (рис. 31).

Лінія активів підвищується стійко без яких-небудь надзвичай-

них стрибків. Це дозволяє припустити, що система відносно стій-

ка й надійна.

Рис. 31. Звіт про рух капіталу Equity Report.

21. Тепер клацніть Back і повторіть кроки 18-20 для

Schlumberger.

Ви знайдете, що в даному тесті чистий прибуток Schlumberger

перевищує прибуток від покупки й утримання, але її лінія активів

менш стійка, чим в Microsoft corp. Тому із двох цінних паперів, що

принесли найвищий чистий прибуток із Системою торгівлі по ша-

блоні 1, General Dynamics, ймовірно, є кращим кандидатом. Якщо

ви вирішите використати даний цінний папір із цим тестом, вам

належить прикріпити до графіка General Dynamics експерта Сис-

теми торгівлі по шаблону й щодня перевіряти, чи не видає він си-

гнали купівлі й продажу.

224

Тема 12. Міжнародна електронна мережа

міжбанківських розрахунків SWIFT

Програмна анотація. Застосування мереж передачі даних. Ор-

ганізація мереж передачі даних. Мережі обміну даними між бан-

ками. Автоматизація міжбанківських операцій. Міжнародна ме-

режа обміну даними між банками SWIFT. Локальні мережі банків

Рекомендована література 1. Антонюк В. А., Курков М. С. Інформаційні системи і технології у

фінансах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – 140 с.

2. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і те-хнології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник. –К.: Професіонал, 2006. – 432 с.

3. Ігор Литвин. Інформаційні технології в економіці. Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 296 с.

4. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. На-вчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – 324 с.

5. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посібник / Шквір В.Д., Завгородній А.Г., Височан О.С. – Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2003. – 268 с.

12.1. Застосування мереж передачі даних

Тільки ПК об'єднані мережею передачі даних, дають змогу

реалізувати принципи) нові технології обміну документацією, ви-

користання спільних архівів даних, спільного ПЗ і т.д.

Термін "мережа передачі даних" або "мережа" використову-

ється для опису великої різноманітності методів підтримки зв'язку

між комп’ютерами та засобів апаратного та програмного забезпе-

чення для їх реалізації, а також різних, стандартів, умов та правил,

що визначають роботу з мережами.

Мережа передачі даних (МПД) – це складна комбінація ком-

п'ютерів з апаратним та програмним забезпеченням. Оскільки

глобальні мережі мають достатньо складну ієрархічну структуру,

поняття «мережа» може допускати різні з'єднання комп'ютерів і

локальних мереж. Наприклад, можна говорити про мережу місце-

вого сервіс-провайдера, про об'єднану регіональну мережу про

корпоративну мережу національного масштабу і, нарешті, про ло-

225

гічну мережу, побудовану на основі однієї чи декількох фізичних

мереж, фізичні мережі, що мають вузли в різних містах України,

взаємодіють із закордонними сервіс-провайдерами по власних ка-

налах.

Комп'ютер, який можна приєднати до інших комп'ютерів, має

багато більші можливостей, ніж автономний комп'ютер. Якщо

комп'ютер може підтримувати зв'язок з віддаленим комп'ютером,

то він відповідно дозволяє виконувати будь-які з наступних опе-

рацій: введення, обробка, зчитування результатів і збереження да-

них з віддаленого комп'ютера.

Здатність комп'ютерів обмінюватися інформацією називають

зв'язком. Для здійснення зв'язку між комп'ютерами використову-

ють канали передачі даних.

За призначенням МПД можна умовно класифікувати наступ-

ним чином:

Інформаційні мережі – призначені для здобуття інформації від

різних, джерел та для обслуговування великої кількості спожива-

чів. Обчислення та обробка даних у таких мережах виконується за

незначний час їх роботи. До інформаційних мереж належать сис-

теми контролю за станом навколишнього середовища, обслугову-

вання громадських організацій (стадіонів, вокзалів), системи бро-

нювання квитків.

Обчислювальні мережі – призначені для здійснення великої

кількості обчислень і розрахунків. Інформаційне обслуговування

та збирання інформації займають незначну частину часу їх робо-

ти. До обчислювальних належать мережі складних розрахунків

(оптимізація процесу виробництва, постачання, транспортні за-

вдання оптимізації).

Інформаційно-обчислювальні мережі – виконують обчислення

і обробку даних та обслуговування споживачів інформації. До ін-

формаційно-обчислювальних належать інформаційно-пошукові

системи, системи управління виробництвом, інформаційні систе-

ми банків,

На сучасні інформаційні мережі покладається навантаження

по передачі і обробці даних у багатьох сферах людської діяльності

на національних і міжнародних рівнях. Сюди належать виробниц-

тво, управління, торгівля, банківська діяльність, міжурядові зв'яз-

ки, матеріально-технічне постачання, пошук злочинців. Крім того,

такі мережі об'єднують бази даних для наукових досліджень, да-

226

ють змогу здійснювати резервування квитків у глобальному мас-

штабі (в тому числі на авіалініях, залізниці, морському транспор-

ті), накопичують дані про стан навколишнього середовища. Інфо-

рмаційні МДП не дублюють наявну розгалужену комутаційну ме-

режу телефону і телеграфу. Незважаючи на гігантські розміри сві-

тової телефонної мережі, вона не може впоратись із зростаючими

інформаційними потоками, особливо ділової інформації. Це нава-

нтаження беруть на себе МПД, які є новим кроком у розвитку ін-

формаційних технологій.

Обчислювальною мережею називають багато комп’ютерну

систему, яка складається з розміщених на певній території комп'-

ютерів, які з'єднані між :0бою зв'язками (каналами) для передачі

даних. Такий розподіл передбачає розгалуження комунікаційної

апаратури та обчислювальних засобів, програмного забезпечення

та інформаційних ресурсів.

Мережа дозволяє усім комп'ютерам працювати разом і спіль-

но використовувати ресурси. Як правило, один комп'ютер встано-

влюється як сервер, а інші – як робочі станції. Сервер – це, зви-

чайно, комп'ютер зі швидшим процесором та більшою ємністю

дисків. Всі комп'ютери мережі можуть використовувати той са-

мий дисковод, тому немає більше необхідності ходити по усьому

офісу з купою дискет. Також, можна спільно використовувати зо-

внішні (периферійні, допоміжні) пристрої, такі як принтери, ска-

нери, модеми та дисководи для компакт-дисків, знижуючи кошти,

які витрачаються на купівлю такого пристрою для кожного ком-

п'ютера. Це особливо важливо, якщо використовується таке доро-

ге обладнання, як лазерні принтери чи високошвидкісні модеми.

Перевагою є також спільне використання прикладних програм

(програмного забезпечення). Замість того, щоб купувати одну копію

програм для кожного з 50 комп'ютерів, потрібно купити всього одну

копію версії програми для мереж і тоді кожна робоча станція мережі

зможе її використовувати. Це дозволяє заощаджувати гроші, так як

одна копія для мережі звичайно коштує менше, ніж десятки індиві-

дуальних копій. Також зберігається час, що витрачається на встано-

влення індивідуальних версій програм на кожен ПК. Так як всі ро-

бочі станції використовують ту ж саму версію програми, несуміс-

ність при необхідності модернізації обладнання виключається.

По-друге МПД забезпечують інтегрований обмін даними та

голосовою (аудіо) і відеоінформацією між двома або більшою кі-

227

лькістю комп'ютерів використовуючи канали передачі даних, зок-

рема, звичайні телефонні лінії,

По-третє, ще однією перевагою використання локальної ме-

режі є спрощення утримання комп'ютерів у Вашому офісі. Замість

необхідності архівувати жорсткі диски десятків індивідуальних

комп'ютерів, Вам потрібно архівувати та підтримувати тільки сис-

тему сервера.

Четверта перевага полягає в тому, що локальні мережі ство-

рені, щоб більш рентабельно використовувати працю людей, за-

безпечуючи (розв'язуючи) потребу працівників передавати Інфор-

мацію один одному.

П'ятою причиною популярності мереж є необхідність органі-

зації складних обчислень в окремих відділах. Тому багато відділів

хочуть з'єднати азом свої комп'ютери для паралельного розв'язку

складних завдань

Шоста перевага більше стосується великих (глобальних) ме-

реж і полягає в тому, що усі комп'ютери при'єднані до мережі ма-

ють можливість використовувати високошвидкісне, сучасне скла-

дне в експлуатації обладнання,

Сьома перевага полягає в доступі за допомогою МПД до баз

даних, розподілених по всій Земній кулі.

Розглянувши усі переваги використання мереж, може здатися,

що небідно їх мати у кожній компанії. Однак, в цій справі існують

також певні недоліки.

Перш за все недоліком є те, що підключення до мережі вима-

гає додаткового придбання великої кількості апаратного та про-

грамного забезпечення. Загальна його вартість може досягати ти-

сяч доларів, залежно від потреб та розміру мережі.

Також потрібно врахувати додаткові витрати на встановлення,

підготовку та управління мережею.

Підготовка кадрів – це ще одне питання, яке Вам потрібно бу-

де вирішити.

Ще одна перешкода (недолік) – це потреба в управлінні (ад-

мініструванні) МПД. На відміну від окремо використовуваних

ПК, для яких не потрібно багато часу на утримання, локальна ме-

режа вимагає досвідченого спеціаліста, щоб підтримувати роботу

і функціонування Вашої мережі.

Тому існує багато проблем, які потрібно буде вирішити, якщо

Ви захочете встановити мережу,

228

Крім того, є певні незручності використання МПД, це склад-

ніші інтерфейси користувача, з якими доведеться мати справу, а

також паролі і незлі-енна кількість обов'язкових вказівок та дода-

ткових рекомендацій.

Ще є звичайні проблеми, пов'язані з встановленням будь-

якого нового обладнання: як досягти того, щоб частини системи,

які надійшли від різних виробників, працювали разом та проблеми

зі встановленням електропроводок та кабелів через весь офіс.

Суттєвою проблемою для розвитку МПД є необхідність роз-

робки і придбання нових програмних засобів, значна складність їх

інтеграції в існуючі програмні продукти. Багато пакетів програм-

ного забезпечення не мають версій для мереж, а у випадках, коли

вони пропонуються для цього, ціни часто є вищими від звичайних

версій для окремого використання. Звісно, ця проблема спрощу-

ється, якщо ПЗ розбито на окремі функціональні модулі, що до-

зволяє замінювати застарілі програмні модулі без зупинки МПД.

12. 2. Організація мереж передачі даних

За розміщенням інформаційних ресурсів, територіальним роз-

поділом та за складом вузлів мережі поділяються на локальні –

або корпоративні) та глобальні – ( такі як Internet)

LAN (локальна мережа) – це комунікаційна система, яка з'єд-

нує комп'ютери, як правило, в межах локалізованої зони. Локальна

мережа може з'єднувати від двох до декількох тисяч комп'ютерних

систем, принтерів та інших периферійних пристроїв. Така мережа

передачі даних в основному встановлюється на обмеженій зоні,

такій як офіс фірми, і складається з сервера (обслуговуючого при-

строю), робочих станцій та засобів зв'язку між ними.

Основна ідея (концепція) локальних мереж – це спільне вико-

ристання ресурсів, які включають дисководи, файли, принтери,

модеми та програмне забезпечення. "Локальна зона" може означа-

ти одну кімнату, декілька кімнат в одній будівлі або навіть десят-

ки кімнат в сусідніх будівлях. Якщо декілька локальних мереж

об'єднані разом на більшій території, наприклад через усе місто,

то система буде вважатися регіональною (міською) мережею

(Metropolitan-Area Network – МАN). Якщо мережа призначена для

використання у різних регіонах чи навіть країнах, то вона назива-

ється глобальною мережею (GАN),

Волоконно-оптичні і супутникові канали передачі даних є

229

найбільш перспективними технологічними розв'язками для пере-

дачі інформації і тому вони вже сьогодні займають ведучі місця

при створені глобальних МПД.

Основним елементом волоконно-оптичної лінії зв'язку (ВОЛЗ)

є діелектричне волокно, яке пропускає світло. Волокно визначає

пропускну здатність ВОЛЗ і її вартість. Волокна відрізняються

матеріалом, конструкцією, профілем показника заломлення, про-

цесами поширення електромагнітної енергії.

12. 3. Мережі обміну даними між банками.

Автоматизація міжбанківських операцій.

Підходи до побудови систем міжбанківських розрахунків

У своїй повсякденній роботі будь-який банк постійно має

справи з іншими банками. Виникає необхідність у надійних сис-

темах для обміну фінансовою інформацією і здійснення взаєморо-

зрахунків.

Існують два підходи до побудови таких систем:

побудова системи передачі міжбанківських повідомлень і фі-

нансової інформації на основі загальнодоступних комп'ютер-

них мереж;

організація спеціалізованої системи на основі спеціальних ко-

рпоративних комп'ютерних мереж.

Очевидною перевагою другого підходу є підвищення надійно-

сті і безпеки передачі даних. Однак, якщо питанням безпеки при-

ділено досить уваги, то можливо і використання загальнодоступ-

них мереж.

У більшості країн є свої власні системи міжбанківських кому-

нікацій. Поряд з цим існує глобальна міжнародна система SWIFT.

Національні системи міжбанківських взаєморозрахунків

В усіх великих країнах існують національні системи для здій-

снення міжбанківських операцій великих країн. У США викорис-

товуються Fedwire – мережа федеральної резервної банківської

системи, CHIPS – міжбанківська платіжна мережа, Bankwire. В

Франції міжбанківські розрахунки засновані на системі SIT. У Ве-

ликобританії застосовуються системи CHAPS (Clearing Houses

Automated Payment System) і ВАС (Bankers Automated Clearing

Services).

Розглянемо особливості деяких з цих систем.

230

Fedwire – мережа федеральної резервної банківської сис-

теми США. Системою Fedwire володіє і керує Федеральна резервна сис-

тема банків (ФРС) США. Ця система використовується для перек-

ладу коштів між 6 тис. банків, об'єднаних у 12 резервних округів з

12 центральними регіональними банками (ЦРБ).

ЦРБ і окремі інші великі банки – члени ФРС мають власні

сервери, що працюють у режимі on-line. Більш дрібні банки мають

термінали системи Fedwire. Третя група банків – так називані "не-

залежні" учасники системи Fedwire працюють у режимі off-line і

здійснюють міжбанківські операції по телефонних лініях зв'язку,

що комутируються, із ними або передають інформацію прямо че-

рез інший банк ФРС.

CHIPS (Clearing House Interbank Payment System) Телекомунікаційна система CHIPS створена в 1970 р. у США

для заміни паперової системи розрахунків чеками на електронну

систему розрахунків між Нью-Йоркськими банками й іноземними

клієнтами. Усі банки розділяються на головні банки, розрахункові

банки і банки – учасники системи CHIPS. Усього до системи при-

єднано 140 банків, при цьому вона працює приблизно з 10 тис. ра-

хунків. Система CHIPS працює в режимі off-line. Передбачено на-

громадження і наступне відправлення повідомлень, при цьому за-

безпечується збереження цілісності даних у центральної БД.

В даний час системи Fedwire і CHIPS обслуговують до 90 %

міжбанківських внутрішніх розрахунків США.

Bankwire – мережа для обслуговування приватного коме-

рційного сектора.

Система Bankwire була організована в 1952 р. десятьма бан-

ками США. Після ряду реорганізацій була створена система

Bankwire-II, послугами якої користується система кредитних карт

MasterCard.

Дана система здійснює нагромадження і наступне відправ-

лення повідомлень. При відправленні повідомлення передаються

в спеціалізовані могутні комп'ютерні центри по швидкісних виді-

лених каналах, а потім попадають до адресатів.

Телекомунікаційна система BACS (Англія).

Система створена в 1968 р. і, за станом на 1988 р., мала 16 ба-

нків-акціонерів. Пізніше система була перетворена в систему

BACSTEL.

231

Система надає два види послуг для абонентів: "сервіс за гра-

фіком" (передача повідомлень у режимі off-line) і "сервіс за вимо-

гою" для передачі коротких повідомлень по каналах загальнодо-

ступних телекомунікаційних мереж.

Телекомунікаційна клірингова система SIT (Франція).

Проект системи SIT був розроблений у 1982-83 р. найбіль-

шими банками Франції. Взаємодія БС у системі SIT відбувається

на основі виділених каналів загальнодоступної мережі Transpac.

Використовується протокол Х.25. Відмінною рисою даної мережі

є те, що плата за надання каналу не залежить від відстані між бан-

ками-абонентами. Система SIT взаємодіє з платіжними системами

VIZA і MasterCard.

12.4. Міжнародна мережа обміну даними між банками

SWIFT

Уже наприкінці 60-х років минулого століття стало очевидним,

що традиційні "паперові" банківські системи розрахунків не мо-

жуть забезпечити надійний і швидкий зв'язок між банками та їх

філіями в різних країнах. Крім того, різні банки використовували

різні, часом несумісні, системи розрахунків. Тому в 1973 році бу-

ло засноване Співтовариство Всесвітніх Міжбанківських Фінан-

сових Телекомунікацій – Society for World-Wide Interbank

Financial Telecommunication (SWIFT), яке є ведучою міжнародною

організацією в сфері фінансових телекомунікацій. Основними на-

прямками діяльності SWIFT є надання оперативного, надійного,

ефективного, конфіденційного і захищеного від несанкціоновано-

го доступу телекомунікаційного обслуговування для банків і про-

ведення робіт зі стандартизації форм і методів обміну фінансовою

інформацією.

Створена цим товариством SWIFT мережа передачі даних –

одна з найвідоміших мереж, створена з ініціативи фінансових ор-

ганізацій. Мережа забезпечує оперативне зберігання та переси-

лання банківських документів різного типу між банками, підклю-

ченими до мережі SWIFT, але не забезпечує виконання жодних

розрахункових чи інших операцій з банківської обробки повідом-

лень. Головна мета створення SWIFT і її основна функція, поля-

гають у забезпеченні користувачам цілодобової високошвидкісної

передачі банківських даних за умови високого ступеня контролю

даних та захисту від несанкціонованого доступу.

232

Дані передаються по мережі шляхом пакетної комутації у ви-

гляді структурованих повідомлень кожне з яких призначене для

виконання певної фінансової операції. Для кожного підключеного

вузла (банку) мережа забезпечує індивідуальне підтвердження

приймання повідомлення та його обробки.

У 1968 р. була почата робота над проектом створення міжбан-

ківської системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financical

Telecommunication).

Метою її створення було забезпечення всіх банків, що беруть

участь у проекті, (і інших фінансових організацій) захищеної від не-

санкціонованого доступу, надійною, високошвидкісною і цілодобо-

во працюючою системою для передачі банківської інформації.

На початку 70-х рр. система почала функціонувати. Зараз

швидкими темпами відбувається впровадження нової модернізо-

ваної системи SWIFT-2.

Вартість передачі одного повідомлення в системі SWIFT ви-

являється менше, ніж вартість його передачі по телексу.

Особливістю SWIFT є використання єдиних для всіх користу-

вачів правил і понять. Стандартизовані типи повідомлень мережі

охоплюють сфери переміщень платежів клієнтів, міжбанківський

рух платежів, дані про торгівлю грошима і валютою, виписки з

платіжних рахунків банків, і т.п.

Стандартизація типів повідомлень переданих по мережі

SWIFT була виконана Міжнародним комітетом зі стандартизації.

У 1974-80 р. розробку типових повідомлень було завершено. На-

прикінці 1993 р. була додана група нових фінансових стандартів

SWIFT Alliance, де визначаються інтерфейси для зв'язку з націо-

нальними глобальними мережами комп'ютерів по телексу і факсу.

Застосування стандартних форматів повідомлень у рамках си-

стеми SWIFT дає наступні переваги:

виключається можливість різної інтерпретації повідомлень

відправником і одержувачем;

можливий повний контроль за передачею інформації на основі

постійної фіксації транзакцій у системі;

банк-користувач системи може автоматично генерувати що-

денний звіт по проведених операціях.

У цілому система SWIFT являє собою глобальну всесвітню

мережу на основі комп'ютерних центрів, з'єднаних різними кана-

лами зв'язку. Основні комп'ютерні центри розташовані в США і

233

Голландії. Ці центри зв'язані з регіональними хост-комп’ютерами,

що встановлюються в країнах, що вступили в співтовариство

SWIFT. Повідомлення від банку-відправника надходить через мо-

дем по відповідних каналах (комутованих або виділених телефон-

них лініях) у регіональний хост-комп’ютер. Відповідальність за

передачу повідомлення до регіонального хост-комп’ютера несе

банк-відправник. У регіональному центрі системи SWIFT повідо-

млення перевіряються на відповідність стандартам, накопичують-

ся, шифруються і передаються по призначенню.

Структура мережі SWIFT має два рівні (рис. 32).

Груповий процесор(SP)

Операційний центр (OPC)

СШАГолландія Бельгія



...

...

Комутаторпакетів

Точкавходу вмережу

РП



РП

... ІС ... ІС

БАНКИ

ІС ІС

...

...



РП



РП

... ІС ... ІС

БАНКИ

ІС ІС

Рис. 32. Архітектура SWIFT

На верхньому (першому) рівні вона містить два Операційні

Центри (ОЦ), один з яких розташований в США, а інший в Го-

лландії. Другий рівень утворюють Регіональні Процесор (РП), які

розміщені у більшості країн, банки яких приєднані до системи.

Україна підключена до Австрійського РП. ОЦ становлять ядро

мережі, вони з'єднані каналами зв'язку між собою і відповідними

Регіональними Процесорами. Користувачі з'єднуються з РП виді-

лених каналах зв'язку. Кожен РП відіграє роль концентратора по-

відомлень, через який дані передають в ОЦ.

Говорячи про програмно-апаратну реалізацію системи SWIFT

слід зазначити той факт, що всі можливі варіанти такої реалізації

234

теж чітко стандартизовані. Як інтерфейси різних рівнів для підк-

лючення до мережі SWIFT використовуються інтерфейси ST200,

ST400 і ST500 (табл. 4), які мають різну продуктивність і можуть

бути реалізовані на основі різних комп'ютерних платформ. Осно-

вні характеристики стандартних інтерфейсів приведені в табл. 4.

Таблиця 4

Стандартні інтерфейси SWIFT

Тип інтер-

фейсу

Комп'ютерна

платформа Призначення й особливості

ST200

Стандартний інтерфейс. Термінали

розраховані на невеликий трафік (чи-

сло повідомлень – до 10 у день). Об-

робка повідомлень виконується "вру-

чну" (переносом текстових файлів у

БС

ST400

IBM RS/6000 і

AS400, DEC

VAX і micro

VAX,

НР90(Ю, Sun

Sparkstation

Інтегрований інтерфейс підвищеної

продуктивності. Орієнтований на ав-

томатизовану обробку повідомлень.

БС повинна мати ПО взаємодії із сис-

темою SWIFT

ST500

Інтерфейс реального часу. Реалізу-

ється автоматизована, цілодобова об-

робка повідомлень SWIFT паралельно

з роботою БС.

Програмну реалізацію системи розглянемо на прикладі термі-

налів системи SWIFT-2. Для них можна використовувати, різні

модифікації програмного пакета TurboSWIFT фірми MIC Data

Corp. (табл. 5).

У системі SWIFT застосовується багаторівнева система захис-

ту інформації, що забезпечує гарантії зберігання і конфіденційно-

сті переданих даних. Широко використовуються криптографічні

методи, що відповідають стандартам ISO.

В силу специфічних вимог, які висуваються до конфіденцій-

ності переданої фінансової інформації, мережа SWIFT забезпечує

високий рівень захисту повідомлень. SWIFT використовує широ-

кий діапазон профілактичних наглядових заходів для забезпечен-

ня цілісності і конфіденційності її мережного трафіку, безперебій-

235

ного забезпечення доступу до її послуг користувачам. Забезпечен-

ню безпеки сприяє системний підхід, у рамках якого для забезпе-

чення інтегральної безпеки системи приділяється увага всім ком-

понентам: програмному забезпеченню, терміналам, технічній ін-

фраструктурі, персоналу, приміщенням. При цьому враховується

повний спектр ризиків від захисту від шахрайства до мінімізації

вразливості фізичних ресурсів від наслідків неавторизованого до-

ступу і навіть від природних і техногенних катастроф.

Таблиця 5

Модифікації пакета TurboSWIFT

Назва

Продуктив-

ність, пові-

дом. /день

Особливості застосування

TurboSWIF

Tl00 100

Підтримка ОС UNIX (модель "клієнт-

сервер") і графічний стандарт інтер-

фейсу користувача X-Windows.

TurboSWIF

T250 250

Обробка повідомлень і генерація зві-

тів на основі SQL-СУБД.

TurboSWIF

T750 750

Зв'язок із БС на основі мережних про-

токолів TCP/IP, SNA, BSC і ін.

TurboSWIF

T3000 3000

Максимальна продуктивність у режи-

мі OLTP досягає 10 000 повідомлень у

годину.

TurboSWIF

T3000+ >3000

Використовується надійна багаторів-

нева система захисту

За організацію безпеки та за надійність роботи в мережі

SWIFT несе відповідальність Генеральна Інспекція – група спеці-

алістів, до обов'язків якої входить перевірка діяльності в мережі.

Крім цього, періодично проводяться перевірки зовнішніми ауди-

торами безпеки. Генеральна Інспекція підпорядкована безпосере-

дньо лише Раді Директорів, яка керує діяльністю SWIFT.

Крім цілого ряду організаційних заходів для гарантування

безпеки на програмному рівні мережа SWIFT автоматично вияв-

ляє випадки несанкціонованого доступу або необґрунтованого

проникнення в роботу РП. Автоматично фіксуються і аномалії та

відхилення від норм параметрів мережі. Додатково до цього кож-

ному повідомленню при його вводі в мережу автоматично прис-

воюється послідовний вхідний номер, а при виводі – вихідний. Всі

236

пересилання повідомлень кодуються з використанням шрифтів,

які змінюються через випадкові проміжки часу. Система контро-

лю доступу до мережі включає в себе місцеві паролі для вузлів,

журнальні файли, в яких зберігається інформація про кожне підк-

лючений до мережі та універсальну систему ідентифікації банків –

ВІС-код.

У SWIFT існує строгий поділ відповідальності між користува-

чами і Співтовариством за підтримку безпеки. Користувач відпо-

відає за правильну експлуатацію, за фізичний захист терміналів,

модемів і ліній зв'язку до пункту доступу і за правильне оформ-

лення повідомлень. Вся інша відповідальність лежить на SWIFT,

що відповідає за безупинне функціонування мережі, за захист від

несанкціонованого доступу до неї, за захист повідомлень, що пе-

ресилаються, від усіх видів впливів після пункту доступу.

Один з важливих елементів забезпечення безпеки – фізична

безпека приміщень. Доступ в усі будинки SWIFT строго контро-

люється; в операційних центрах персонал має право пересуватися

лише у визначених зонах. Розроблено спеціальні інструкції на ви-

падок вторгнення, пожежі, збоїв харчування і т. д. Пункти досту-

пу, які працюють без участі персоналу, контролюються спеціаль-

ними системами, що стежать за входом і за приміщенням, за ста-

ном навколишнього середовища і станом устаткування.

Для захисту терміналів передбачене розмежування доступу

користувачів на основі паролів, а з 1993 р. – на основі смарт-

карток. SWIFT висуває строгі вимоги до процедури підключення

терміналів до мережі. З метою забезпечення безпеки термінал мо-

же бути автоматично відключений самою системою в тому випад-

ку, якщо виявлена перешкода, перервана лінія, або виявлені кіль-

каразові помилки при передачі, повідомлення з неправильним но-

мером і ін. Системою ведеться файл, де автоматично фіксуються

усі відключення кожного терміналу, для того, щоб виявити лінії

низької якості і некваліфіковане обслуговування терміналів.

Для захисту повідомлень при їхній передачі по лінії зв'язку до

пункту, допуску рекомендується використовувати схему підклю-

чення за допомогою спеціальних пристроїв шифрування, пого-

джених з SWIFT.

Безпека комунікацій SWIFT забезпечується шифруванням

усіх повідомлень, переданих по міжнародних лініях зв'язку, що

робить їх недоступними третім особам. Повідомлення запам'ято-

237

вуються також у зашифрованому виді, тому і персонал не може їх

прочитати без спеціального доступу

До програмно – технічних методів захисту відносяться:

коди підтвердження дійсності повідомлення, створювані під

час введення даних спеціальними алгоритмами, що базуються

на змісті повідомлень. Хоча алгоритм відомий усім, ключ знає

лише відправник і одержувач. Ключі рекомендується зміню-

вати раз у півроку;

контроль послідовності повідомлень. Повідомленням SWIFT

присвоюються унікальні вхідні і вихідні номери в кожному

сеансі зв'язку. Вхідні послідовності повідомлень обробляють-

ся слайснпроцесорами, а вихідні – одержувачами, так що ці

номери веріфікуються в процесі прийому і передачі і якщо во-

ни не відповідають очікуваній послідовності, то повідомлення

не тільки не пропускаються, але і відключається термінал ко-

ристувача. Цей механізм гарантує, що кожне повідомлення не

буде знищене або продубльоване. Запобігання передачі поми-

лкових повідомлень, що містять спотворені послідовності не-

захищені ключами аутентифікації, є обов'язком користувача.

Захищеною є і сама архітектура системи (два операційних

центри) у системі широко використовується резервування апарат-

них засобів. Усі канали зв'язку працюють лише з зашифрованою

інформацією, а доступ до телекомунікаційного устаткування стро-

го обмежений.

Передані повідомлення захищаються від можливої втрати при

збої в роботі устаткування, в центрах обробки інформації зберіга-

ються копії всіх переданих повідомлень, а факт одержання кожно-

го з них підтверджується індивідуально. При виникненні яких-

небудь сумнівів користувач може запросити копію будь-якого

відправленого на його адресу повідомлення. З огляду на викорис-

тання ряду додаткових заходів, включаючи апаратні засоби захис-

ту каналів зв'язку, мережа забезпечує надійний захист інформації

від несанкціонованого доступу, втрати чи перекручування.

Безпрецедентні міри безпеки, використовувані в мережі

SWIFT і багаторазове резервування технічних засобів дозволили

дотепер уникнути будь-яких – серйозних аварійних ситуацій у ме-

режі SWIFT і її несанкціонованого використання.

Економічна доцільність використання SWIFT у системі між-

банківських відносин полягає в наданні швидкого і зручного об-

238

міну інформацією між: фінансовими інститутами, розташованими

будь-де на Землі, ефективне використання коштів за рахунок при-

скорення проведення і одержання підтверджень, збільшення про-

дуктивності системи, підвищення рівня банківської автоматизації,

зменшення ймовірності помилок.

12.5. Локальні мережі банків

Швидкий розвиток банківської активності призводить до зна-

чного зростання об'ємів інформації, якою необхідно оперувати,

що викликає збільшення інформаційних потоків в локальних МПД

банків. Тому при створенні таких МПД повинно бути передбачено

збільшення з часом об'єму інформації, яка передається і усунення

можливості виникнення вузьких місць. Важливим моментом є пе-

редбачення можливості наступних модернізацій МПД. В цьому

випадку МПД банку не перетвориться в догму, яка гальмує діяль-

ність всієї організації, а буде ефективним, зручним і простим ін-

струментом управління, який дозволить підвищити якість і проду-

ктивність роботи.

Сучасні банківські інформаційні технології базуються на кон-

цепції відкритих систем і на архітектурі клієнт-сервер замість

файлових серверів. Це дозволяє реалізовувати оперативний доступ

до віддалених баз даних і запуск програм на віддалених робочих

станціях, організовувати глобальну телекомунікаційну мережу,

проводити інтеграцію неоднорідних локальних мереж з базовим

протоколом ТСР/ІР.

Високопродуктивна, розподілена по філіалах банківська інфо-

рмаційна система (БІС) характеризується формулою ОС UNIX +

SQL-сервер -+ Монітор транзакцій + Сервер. Монітор транзакцій

забезпечує неможливість використання методу тиражування да-

них (реплікацію даних) і використання розподілених баз даних. Це

означає, що клієнт "не може" обігнати процедуру оновлення інфо-

рмації шляхом реплікації і, наприклад, зняти гроші зі свого рахун-

ку два рази в різних відділеннях банку.

В банківській інформаційній системі з монітором транзакцій

все робиться за участю сервера (всередині нього), а по лініях зв'я-

зку передається мінімум інформації. Крім того, використання мо-

нітора транзакцій полегшує створення програм. Тому, що вони ро-

збиті ніби на дві частини, одна відповідає за представлення інфо-

рмації, а інша за її обробку.

239

Сервери БІС повинні бути високонадійні, в них зокрема має

бути передбачено дублювання процесорів і дискової пам'яті. А

крім того в них необхідно передбачити можливість розвитку за

рахунок масштабування. Програмне забезпечення для таких сер-

верів повинно мати наступні властивості:

мати гнучку відкриту систему кодування;

забезпечувати повну обробку даних за всі дати;

забезпечувати можливість конфігурування споживачем;

мати єдину систему банківського обліку;

забезпечувати використання управлінської інформації і ін-

струментів фінансового контролю;

забезпечувати можливість вводу повної "банківської операції"

розділеної на складові частини;

мати уніфікований набір кодів і визначень.

Задача обробки фінансових повідомлень характеризується ві-

дсутністю єдиного стандарту і багатогранністю форматів повідом-

лень, збільшеним потоком інформації, необхідністю зниження ва-

ртості обробки повідомлень і т.д. Крім того, формати повідомлень

мають багато полів і часто змінюються, що вимагає від системи

гнучкості і можливості для подальшої швидкої модифікації. Осно-

вний підхід для розв'язку такої проблем – використання спеціаль-

ної простої мови опису форматів повідомлень.

Монітори транзакцій являють собою відкрите, гнучке середо-

вище для розробки і для управління мобільними додатками, які

орієнтовані на оперативну обробку розподілених транзакцій. До

найважливіших характеристик моніторів транзакцій відносять

можливість масштабування, підтримку функціональної повноти і

цілісності додатків, досягнення максимальної продуктивності при

обробці даних при невисоких вартісних показниках,

Локальна МПД банку об'єднує робочі місця і всі периферійні

пристрої в єдиний інформаційний простір. Переваги такого об'єд-

нання наступні:

підвищення сумарної обчислювальної потужності і ефектив-

ності всіх комп'ютерів мережі завдяки перерозподілу викону-

ваних завдань між ними;

підвищення надійності БІС в цілому;

економія засобів, тому що при наявності мережі непотрібно

мати декілька принтерів, сканерів і ін. периферійних пристроїв;

240

підвищення ефективності праці, тому що швидкість передачі

Інформації по мережі завжди більша ніж швидкість перемі-

щення співробітників зі змінними носіями інформації;

підвищення ефективності менеджменту, тому що управління

фірмою можна здійснювати, не відриваючись від робочого

стану і не відволікаючи від роботи співробітників;

організація централізованої системи забезпечення інформа-

ційної безпеки фірми шляхом захисту баз даних і резервуван-

ня інформації. Локальна МПД банку підвищує продуктивність

праці, дозволяє повністю автоматизувати виробничі процеси, а

при підключенні до мережі Internet забезпечує кожному спів-

робітнику доступ до практично необмежених інформаційних

ресурсів людства. Але при початку побудови БІС необхідно

передбачити фінансові витрати на придбання обладнання і

комплектуючих БІС, а також витрати на навчання технічного

персоналу, який буде підтримувати її працездатність і безпеку.

Крім того при побудові локальної БІС слід врахувати внутрі-

шні і зовнішні фактори.

До внутрішніх факторів відносять існуючу інфраструктуру

підприємства, офісу, банку, персонал, технічний персонал, уже

наявні засоби інформаційних технологій. БІС повинна задоволь-

няти (відповідати) "параметрам" банку. В іншому випадку банк не

зможе ефективно розв'язувати свої завдання і не зможе ефективно

працювати з погано розробленою банківською інформаційною си-

стемою.

Стабільна робота БІС без збоїв в мережі І збереження цілісно-

сті даних в ній в значній мірі залежить від того наскільки кваліфі-

ковано і надійно захищена БІС від впливу зовнішніх факторів до

яких відносять стихійні лиха, збої системи електроживлення і за-

хищеність БІС від спроб проникнення зловмисників (несанкціоно-

ваний доступ).

Тому установку і наладку МПД для банку повинні виконувати

лише спеціалісти фірми, яка має статус сертифікованого інсталя-

тора. В такому випадку, коли на якій-небудь ділянці мережі трафік

зросте, або виникне необхідність добавити в мережу іще декілька

робочих місць необхідність міни конфігурації і оптимізації мережі

не перетвориться в проблему, важку для розв'язку.

241

Контрольні питання

1. Як можна класифікувати мережі передачі даних за призначен-

ням?

2. Якими є переваги чи недоліки використання мереж для бізне-

су?

3. Як поділяються мережі за розміщенням інформаційних ресур-

сів, територіальним розподілом та за складом вузлів?

4. Яке апаратне забезпечення потрібне для створення локальних

мереж?

5. Які є основні підходи до побудови локальних мереж?

6. Які е моделі зберігання даних в мережах?

7. З чого складається структура глобальних мереж?

8. Що забезпечує узгодження роботи комунікаційного обладнан-

ня?

9. Що визначають рівні ієрархії протоколів?

10. Які стандарти функціонування мереж найчастіше використо-

вуються на практиці?

11. Які є параметрами та характеристики мереж передачі даних?

12. Які є методи попередження втрат або пошкодження даних?

13. Для чого використовують мультиплексування даних?

14. Що таке рівень ієрархії цифрової системи передачі даних?

15. Які є способи підготовки і передачі даних в мережах?

16. Які є типи сучасних цифрових каналів зв'язку?

17. Для чого призначена мережа SWIFT?

18. Як забезпечується безпека комунікацій в мережі SWIFT?

242

Тема 13. Автоматизація управління

фінансами в бюджетних установах

Програмна анотація. Значення автоматизації управління фінан-

сами в бюджетних установах, її завдання. Організація інформа-

ційного забезпечення. Підготовка персоніфікованих звітів про до-

ходи, трудовий стаж та розмір внесків, сплачених до ПФУ з ви-

користанням АРМ – Р. Загальна характеристика конфігурації.

Функціональні можливості конфігурації. Планування фінансуван-

ня. Облік фінансування, касових і фактичних витрат. Облік дебі-

торської та кредиторської заборгованості по «КЕКВ». Реаліза-

ція податкового обліку. План рахунків і види субконто. Констан-

ти. Довідники. Журнали документів. Внесення залишків. Реаліза-

ція контролю першої події з використанням позабалансових раху-

нків. Загальні відомості про роботу з документами. Формування

звітної інформації

Рекомендована література 1. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. На-

вчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. – К.: КНЕУ, 2001. – 324 с.

2. 1С Підприємство. Версія 7.7. Конфігурація «Бухгалтерський облік для бюджетних установ України». Опис конфігурації.

13.1. Значення автоматизації управління фінансами

в бюджетних установах, її завдання

Для нормального функціонування бюджетної системи України

(рис. 33) важливим є чітке налагодження отримання та передачі ін-

формації, адже від надійних та достовірних даних залежить плану-

вання бюджетного процесу, що в свою чергу дозволить приймати

збалансовані бюджети на всіх рівнях. На жаль, на сьогоднішній день

чіткої інформаційної системи відносно бюджетних процесів не на-

лагоджено, що призводить до внутрішньо регіон як державного,

так і місцевих бюджетів, допускаються випадки використання бю-

джетних коштів не за призначенням, затримка в проходженні бю-

джетних коштів. Надійне інформаційне забезпечення повинно мати

місце в діяльності всіх складових частин бюджетної системи – від

загальнодержавних органів влади – до підприємств і організацій

243

Рис.33. Склад бюджетної системи України.

Україна, повинна налагодити чітку систему інформації, яка б

вирішувала такі завдання:

інтеграція у світовий інформаційний простір відносно надання

інформації про нашу державу за відповідними напрямками та

отримування відповідної інформації про інші держави та регі-

ональні об’єднання;

пропагування досягнень вітчизняної науки та виробництва;

отримування необхідних даних, які могли б використовува-

тись нашими підприємствами;

орієнтування в кон’юнктурному просторі.

Інформація по відношенню до діяльності бюджетної системи

може класифікуватись наступним чином.

За часовим виміром:

•прогнозна;

•планова;

•фактична.

За просторовим виміром:

• світова;

Бюджет Ав-

тономної

республіки

Крим

Місцеві бюджети

Обласні

бюджети

Районні

бюджети

Бюджет и

районів на

місцях

Бюджети

місцевого

самовряду-

вання АР

Крим

Бюджети територіаль-

них громад сіл

Бюджети територіальних

громад міст

Державний бюджет

Бюджетна система Ук-

раїни

244

• міждержавна;

• державна;

• внутрішньо регіональна;

• місцева;

• підприємств та організацій.

За ступенем доступності:

• секретна;

• для службового користування;

• відкрита.

За достовірністю:

• орієнтовна;

• оперативна;

• уточнена.

За способом отримання:

• соціологічна;

• розрахункова;

• статистична;

• візуальна;

• комбінована.

За способом передачі:

• поштова;

• кур’єрська;

• електронними засобами зв’язку.

За напрямками руху:

• вхідна;

• вихідна.

Від достовірної інформації з низових ланок бюджетної систе-

ми, зовнішньої інформації залежить напрацювання державного і

місцевих бюджетів, а в процесі виконання бюджету оперативність

інформації є основною в роботі Міністерства фінансів, Державно-

го казначейства, Державної податкової адміністрації та інших ор-

ганів. В Україні значна увага приділяється інформаційному забез-

печенню бюджетної діяльності, що знайшло відображення у від-

повідних законах та інших нормативних актах. Ще в 1994 році був

прийнятий Закон „Про державну таємницю”, в 1998 році підписа-

но: Указ Президента України „Про комісію з питань інформацій-

ної безпеки”, Розпорядження Президента України „Про додаткові

заходи щодо поліпшення інформаційної діяльності”. Надання та

отримання інформації регламентується також нормативними до-

245

кументами, що регулюють діяльність окремих державних струк-

тур, що причетні до бюджетного процесу – Рахункової палати,

Кабінету Міністрів, Національного банку, Міністерства фінансів,

Державного казначейства, Державної податкової адміністрації,

Контрольно-ревізійного управління, державних адміністрацій та

органів місцевого самоврядування.

Враховуючи державне значення інформації Кабінет Міністрів

України передбачив у Переліку напрямів та спеціальностей, за

якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних за-

кладах спеціальність „Захист інформації з обмеженим доступом та

автоматизація її обробки”. Законами України та іншими нормати-

вними актами передбачена адміністративна, матеріальна та карна

відповідальність керівників та спеціалістів підприємств, установ,

державних службовців за неподання, несвоєчасне подання, хибне

подання або приховування інформації, що має відношення до бю-

джетної діяльності.

13.2. Організація інформаційного забезпечення Організація інформаційного забезпечення щодо бюджетного

процесу передбачена ст. 95 Конституції України, де вказується,

що регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету

України мають бути оприлюднені, а також по відношенню до бю-

джетів різних рівнів ст. 25 Закону України "Про бюджетну систе-

му України" (редакція 1995 p.), де регламентований порядок інфо-

рмаційного забезпечення зверху донизу. Кабінет Міністрів Украї-

ни доводить до місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих

органів інструктивні листи про особливості складання розрахунків

до проектів бюджетів на наступний бюджетний рік.

Органи виконавчої влади Автономної республіки Крим, обла-

стей, міст Києва і Севастополя у встановлений їх радами строк

виходячи з необхідності затвердження бюджетів до початку ново-

го бюджетного року, доводять до місцевих рад народних депута-

тів та їх виконавчих органів нижчого рівня відповідні вказівки

щодо розробки проектів бюджетів. У разі незбалансованості до-

ходів і мінімально необхідних видатків бюджетів селищних, сіль-

ських рад народних депутатів, бюджетів районів та міст виконавчі

органи місцевих рад народних депутатів подають до виконавчих

органів місцевих рад народних депутатів вищого рівня, а в разі

незбалансованості доходів і мінімально необхідних видатків бю-

246

джетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Сева-

стополя – Кабінету Міністрів України необхідні розрахунки для

обґрунтування нормативів відрахувань від регулюючих доходів,

розмірів дотацій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають

бюджетному фінансуванню.

Складання бюджету повинно базуватись на науковому забез-

печенні, тому суттєву допомогу Україні надають Економічний ін-

ститут розвитку, Об'єднаний Віденський інститут, Інститут МВФ.

Серед українських наукових закладів слід відзначити Інститут

економіки, Інститут економіки промисловості, Інститут економіч-

ного прогнозування, які входять в систему Національної Академії

Наук, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства еко-

номіки України, Науково-дослідний фінансовий інститут Мініс-

терства фінансів, Інститут стратегічних досліджень при Президе-

нтові України, а також ряд вищих навчальних закладів Міністерс-

тва освіти і науки України.

Розглянемо інформаційне забезпечення окремих складових

частин бюджетної системи.

Рахункова палата. Усі контрольні органи, створені відповід-

но до законів України в системах Міністерства фінансів України,

Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України,

Національного банку України, Антимонопольного комітету Укра-

їни, Фонду державного майна України та інші державні контроль-

ні органи, а також органи внутрівідомчого контролю та аудиту

зобов'язані сприяти діяльності Рахункової палати, надавати за її

запитами інформацію про результати перевірок та ревізій, які ни-

ми проведено. У процесі здійснення своїх повноважень Рахункова

палата зобов'язана дотримуватись професійної таємниці. Розго-

лошення будь-яких відомостей, матеріалів, документів усними чи

друкованими засобами масової інформації, в першу чергу посадо-

вими особами, які ними користувались або яким вони були відомі,

переслідується законом.

Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів та інші

міністерства користуються інформацією, яку вони отримують від

згаданих міжнародних інститутів, наукових закладів України, Дер-

жавного комітету статистики, обласних органів державного управ-

ління. В свою чергу Кабінет Міністрів України, Міністерство фінан-

сів надають необхідну інформацію Верховній Раді України, її комі-

тетам, Рахунковій палаті, обласним в Автономній Республіці Крим

247

та містах Києві й Севастополі державним органам влади.

Оскільки Україна отримує фінансову допомогу від Міжнарод-

ного валютного фонду, інших міжнародних фінансових організа-

цій, то окремі макроекономічні показники та інші дані, що мають

відношення до бюджету, на їх вимогу також повідомляються. Ок-

ремі показники І розраховуються та узгоджуються з Національним

банком України.

Державна податкова адміністрація, Державне казначей-

ство, Контрольно-ревізійне управління отримують і передають

відповідну інформацію, що передбачено нормативно-правовою

базою їх діяльності.

Так Державна податкова адміністрація на основі Закону Укра-

їни "Про Державний реєстр" (введено в дію з 1 січня 1999 р.)

створила автоматизований банк даних, який містить відомості про

фізичних осіб – платників податків (прізвище, дату і місце наро-

дження, місце основної роботи і проживання, види сплачуваних

податків та інших обов'язкових платежів), інформацію про сплату

податків, а також індивідуальні ідентифікаційні номери, що нада-

ються фізичним особам і зберігаються за ними протягом усього

життя. Ці відомості становлять інформаційний фонд Державного

реєстру. Містяться вони у базах даних регіональних податкових

адміністрацій. Ця автоматизована система унеможливлює надання

одній і тій же особі декількох ідентифікаційних номерів і має де-

кілька ступенів захисту.

Державний комітет статистики. На цей державний орган

покладена робота зі збирання основних статистичних даних робо-

ти підприємств, установ за передбачений звітний період. Значна

більшість цих даних використовується при напрацюванні бюдже-

тних показників. Це відомство повідомляє про індекс інфляції,

який розраховується на основі динаміки індексу споживчих цін.

Індекс споживчих цін відображає збільшення вартості тих товарів

і послуг, які закладені в мінімальний споживчий бюджет, що в

1998 році брались у результаті обстеження домашніх господарств.

Підрахунок здійснювався за 425 найменуваннями товарів продо-

вольчої і непродовольчої групи, а також послуг. Налагоджена сис-

тема обліку цін у 28 тисячах підприємств торгівлі 524 міст Украї-

ни. Цим займалась тисяча реєстраторів.

Органи місцевого самоврядування. Інформаційне забезпе-

чення органів місцевого самоврядування передбачено Законом

248

України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємства-

ми, установами та організаціями, які перебувають у комунальній

власності відповідних територіальних громад, будуються на засо-

бах їх, підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами,

установами та організаціями, що не перебувають у комунальній

власності відповідних територіальних громад, будуються на догові-

рній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах по-

вноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

З питань, віднесених до відання органів місцевого самовряду-

вання підприємства, установи та організації, що не перебувають у

комунальній власності відповідних територіальних громад, надають

на їх вимогу відповідну інформацію. Органи місцевого самовряду-

вання можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також ор-

ганізувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та

організаціях, що не перебувають у комунальній власності з питань

здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.

13.3. Підготовка персоніфікованих звітів про доходи,

трудовий стаж та розмір внесків, сплачених до ПФУ

з використанням АРМ – Р

Головні функції АРМ-Р

Програма АРМ-Р забезпечує виконання наступних функцій:

введення у базу даних інформації про роботодавця;

введення у базу даних інформації про підстави, що дають пра-

во на застосування пільг при визначенні пенсії ЗО;

введення у базу даних інформації про анкетні дані застрахова-

них осіб (ЗО) ;

введення у базу даних інформації про заробітну плату ЗО за

звітний період, їх трудовий стаж, внески до ПФУ тощо;

введення у базу даних інформації про ЗО, котрі мають підста-

ви для зарахування стажу роботи без сплати страхових внесків

(ЗО БСВ) ;

формування звітів (звітних інформаційних та супровідних до-

кументів) для передачі до РВ ПФУ на машинних та паперових

носіях;

супровід баз даних, а також їх архівування для довгостроково-

го зберігання та відновлення за необхідності.

249

АРМ-Р включає засоби автоматизації підготовки звітів (звіт-

них документів на паперових та машинних носіях), що направля-

ються до РВ ПФУ при первинній реєстрації юридичної чи фізич-

ної особи у СПОВ, а також після закінчення звітного періоду. У

наступних параграфах будуть описані технологічні процеси фор-

мування цих звітів та пояснення дій, що виконуються на кожному

етапі технологічних процесів.

Технологічний процес формування звіту для первинної реєст-

рації роботодавця у СПОВ складається з наступних етапів:

введення відомостей про роботодавця;

формування, запис на ГМД та друк звіту про роботодавця;

формування списку діючих на підприємстві підстав на засто-

сування пільг із пенсійного забезпечення;

формування, запис на ГМД та друк звіту зі списком підстав на

застосування пільг;

введення анкетних даних про застрахованих осіб, що працю-

вали у роботодавця у звітному році;

формування звіту з анкетними даними;

запис звіту на ГМД;

друк звіту на паперових носіях;

комплектація ГМД, пачок документів із даними та ярликів до

них на паперових носіях для відправки до РВ ПФУ;

передача документів на реєстрацію до РВ ПФУ та отримання

розписок про їх одержання.

Після закінчення звітного періоду у встановлений законодав-

ством термін кожний платник збору на обов’язкове державне пен-

сійне страхування повинен подати до РВ ПФУ:

1. Звіт з новими анкетними даними, якщо протягом звітного

періоду на підприємство були прийняті нові працівники або в ок-

ремих співробітників змінилися анкетні дані (наприклад, прізви-

ще).

2. Звіт про заробітну плату (доходи) ЗО, їх стаж, внески до

ПФУ тощо.

3. Звіт про ЗО, які мають за діючим законодавством право для

зарахування стажу роботи без сплати страхових внесків (БСВ) до

ПФУ (якщо такі були у звітному році).

4. Звіт із відомостями про роботодавця (якщо змінилися його

окремі атрибути).

250

5. Звіт зі списком підстав на застосування пільг з пенсійного

забезпечення (якщо окремі підстави вже не діють або з’явилися

нові підстави).

Звіти за своїх працівників подає кожен роботодавець, який

використовує найману працю. Фізичні особи, які працюють без

використання найманої праці, подають такий звіт самостійно. Те-

хнологічний процес формування цих звітів при використанні

АРМ-Р роботодавцем зазвичай включає наступні етапи:

архівування даних, підготовлених у попередньому звітному

періоді, а також підготовка баз даних до введення інформації

та формування нових звітів;

редагування відомостей про роботодавця (якщо змінились як-

ісь атрибути) ;

редагування списку підстав на застосування пільг із пенсійно-

го забезпечення (якщо окремі підстави вже не діють, або

з’явилися нові підстави) ;

введення та редагування анкетних даних ЗО підприємства;

відмітка у переліку тих ЗО, яким у звітному році нараховува-

лася заробітна плата, та тих, які мають підстави для зараху-

вання стажу роботи без сплати страхових внесків (ЗО БСВ) ;

введення індивідуальних відомостей про заробітну плату ЗО,

їх стаж, внески до ПФУ тощо;

введення відомостей про ЗО БСВ;

формування звіту з анкетними даними нових працівників

(прийнятих на роботу у звітному році), та працівників, у яких

змінились анкетні дані;

запис звіту з анкетними даними на гнучкий магнітний диск

(ГМД) ;

друк пачок анкетних даних та ярликів до них;

формування звіту з індивідуальними відомостями про зарпла-

ту, стаж та внески ЗО до ПФУ;

запис звіту з індивідуальними відомостями на ГМД;

друк пачок індивідуальних відомостей та ярликів до них;

формування звіту з відомостями про стаж ЗО БСВ;

запис звіту з відомостями про стаж ЗО БСВ на ГМД;

друк пачок відомостей про ЗО БСВ та ярликів до них;

запис звіту з відомостями про роботодавця на ГМД та його

друк (якщо змінювались якісь атрибути роботодавця);

251

запис на ГМД звіту зі списком підстав на застосування пільг із

пенсійного забезпечення та його друк (якщо список змінювався);

комплектація ГМД та пачок документів з ярликами на паперо-

вих носіях для відправки до районного відділу ПФУ;

передача документів у районний відділ ПФУ та отримання ро-

зписок про одержання звітних документів.

Реєстрація роботодавця. У чисту форму „ Роботодавець” (рис. 34) вводяться відомості

про підприємство «Адміністратор» → «Страхувальник».

Рис. 34. Форма „ Роботодавець”.

У пункті меню “Адміністратор” підпункт “Параметри” нала-

годжуються додаткові параметри.

1) Вивід відомостей – поставити крапку біля поля «ЗА 1 РІК».

2) Звітний рік по нарахуванню зарплати.

3) Рік виплати зарплати.

4) Підказка при введені даних – «Включена».

Після цих змін натискаємо «Записати».

У цьому ж пункті встановлюються такі позиції: Звіт за поточ-

ний рік – допустимий; упорядкування записів – за номером.

252

Рис. 35. Вікно параметрів АМР-Р.

Реєстрація користувача

Адміністратор/Користувач

Реєструємо користувача даного АРМу та надаємо йому рівень

доступу “ Адміністратор”.

1. Номер картки 1234567891.

2. Пароль 2.

3. Рівень доступу „Адміністратор”.

4. „Додати”.

Анкета користувача

1. П.І.Б. (студента).

2. Стать.

3. Дата народження.

Рис. 36. Вікно реєстрації користувача.

253

Рис. 37. Екранна форма анкети з полями

та програмними кнопками

Технологічний процес формування звіту для первинної реєст-

рації роботодавця у СПОВ складається з наступних етапів:

введення відомостей про роботодавця;

формування, запис на ГМД та друк звіту про роботодавця;

формування списку діючих на підприємстві підстав на засто-

сування пільг із пенсійного забезпечення;

формування, запис на ГМД та друк звіту зі списком підстав на

застосування пільг;

введення анкетних даних про застрахованих осіб, що працю-

вали у роботодавця в звітному році;

формування звіту з анкетними даними;

запис звіту на ГМД;

друк звіту на паперових носіях;

комплектація ГМД, пачок документів із даними та ярликів до

них на паперових носіях для відправки до РВ ПФУ;

передача документів на реєстрацію до РВ ПФУ та отримання

розписок про їх одержання.

Інтерфейс користувача.

Робота з АРМ-Р забезпечується за допомогою системи меню,

в якій при виборі одного з пунктів меню або виконується відпо-

відна функція програми або розкривається додаткове підменю. На

початку роботи з АРМ-Р на екрані відображається головне меню з

переліком пунктів. Один із пунктів меню підсвічено курсором, а

нижче нього розташоване відповідне йому підменю. У правому

254

верхньому кутку екрана наявний програмний годинник для зруч-

ності роботи користувача.

Вибір пунктів головного меню здійснюється за допомогою

курсорних клавіш , або “мишки”. Вибраний пункт меню при

цьому підсвічується і розкривається відповідне йому підменю з

переліком пунктів, імена яких є назвами режимів програми або

іменами меню наступного рівня. Якщо праворуч від назви пункту

стоїть символ трикутника, то вибір цього пункту призведе до роз-

криття нового підменю з новим переліком пунктів (рис. 38). Вибір

пунктів підменю здійснюється за допомогою курсорних клавіш

та з наступним натисканням клавіші ENTER.

Перед тим, як увійти у режим, що передбачає роботу з перелі-

ками записів, користувач повинен за допомогою спеціального пі-

дменю вибрати варіант упорядкування списку записів. Доступні

три варіанти: упорядкування за номерами облікових карток ЗО

(пункт меню “За номером”), за прізвищами працівників (пункт “За

прізвищем”) та неупорядковані записи (пункт “Без упорядку-

вання”). У перших двох випадках упорядкування записів відбува-

ється за зростанням, а в останньому випадку записи у переліку

з’являються у тій послідовності, в якій вони були введені у базу

даних користувачем АРМ-Р.

Рис. 38. Головне меню програми.

Введення та редагування записів в АРМ-Р здійснюється за до-

помогою спеціальних екранних форм-віконець, що містять певну

кількість полів, у які користувач послідовно вводить дані. Після

введення даних в поле потрібно натиснути клавішу ENTER або

клавішу TAB, аби підтвердити введення й перейти до наступного

Підменю на-

ступного рів-

ня.

Підменю пунк-

ту головного

меню

Головне меню

програми

255

поля форми. У режимі введення відомостей про доходи та внески

для переміщення між полями також використовуються курсорні

клавіші.

У багатьох екранних формах також наявні так звані програмні

кнопки – виділені іншим кольором області екрану з написами, що

характеризують дії, які виконуються, коли користувач натискає на

ці кнопки. Вибір потрібної кнопки здійснюється шляхом перемі-

щення на неї курсору за допомогою клавіші TAB, при цьому кно-

пка підсвічується яскравим кольором (стає активною). Після нати-

скання на кнопку за допомогою клавіш ENTER, SPACE (пробіл)

або “мишки”, виконується та функція, що закріплена за цією кно-

пкою.

У більшості випадків при роботі з формами передбачені так

звані “гарячі” клавіші, які виконують ті ж самі дії, що й програмні

кнопки, тобто, вони є функціональними еквівалентами кнопок.

“Гарячі” клавіші, наприклад, допомагають швидко виконати збе-

реження запису у БД.

Клавіша ESC використовується для виходу з будь-якого ре-

жиму роботи у попередній режим або для відмови від введення

даних у форму.

Рис. 39. Екранна форма з полями та програмними кнопками.

Словники

Словники – це бази даних, які зберігають інформацію, що ви-

користовується для введення відомостей про доходи та внески

працівників, а також відомостей про ЗО БСВ. Зміст словників

Поля форми

256

АРМ-Р змінюється централізовано, тобто при змінах у законодав-

стві файли старих словників за необхідністю замінюються новими

файлами, які роботодавці повинні отримати у своєму районному

відділі ПФУ. Винятком є словник повідомлень про помилки та

службових повідомлень програми, зміст якого редагується виклю-

чно розробниками АРМ-Р.

Рис. 40. Підменю “Довідники”.

Словник “Типи форм документів”

Словник включає коди типів форм відомостей (див. рис. 41).

Ці коди використовуються для підготовки індивідуальних відомо-

стей про доходи ЗО, а також відомостей про ЗО БСВ. Користувач

може переглядати та друкувати зміст словника.

Рис. 41. Словник “Типи форм документів”.

257

Для друку змісту словника потрібно натиснути кнопку

„Друк”. На екран буде виведений перелік кодів та назв типів

форм, який можна вивести на принтер шляхом натискання на кла-

вішу F5. Для виходу з режиму перегляду словника потрібно нати-

снути клавішу ESC або кнопку „Вихід”.

Екранні форми інших словників, описаних далі, схожі з ек-

ранною формою словника “Типи форм документів”, тому їх ілюс-

трації не наводяться. В екранних формах інших словників також

наявні кнопки „Друк” та „Вихід”, які виконують функції друку та

виходу з режиму перегляду форми.

Словник “Категорії платників”

Словник зберігає коди категорій платників страхових зборів. Ці

коди використовуються для введення відомостей про роботодавця, а

також для підготовки відомостей про доходи та внески ЗО.

Словник “Типи ставок страхового збору”

У словнику містяться коди типів ставок страхового збору, які

використовуються для введення відомостей про доходи та внески

працівників.

Словник “Повідомлення про помилки”

Словник містить перелік помилок, попереджень та службових

повідомлень, що видає АРМ-Р під час роботи. Користувач має

можливість отримати довідкову інформацію щодо причин появи

конкретного повідомлення. Для перегляду довідкової інформації

про помилку чи попередження необхідно курсором помітити від-

повідний запис у переліку та натиснути ENTER. На екрані

з’явиться вікно з текстом довідки. До певних службових повідом-

лень пояснювальний текст не наводиться.

Користувач може надрукувати перелік усіх повідомлень зі

словника разом із довідковою інформацією до них. Після натис-

кання на клавішу Друк на екрані з’явиться перелік повідомлень,

що буде виведений на принтер після натискання на клавішу F5.

Словник “Ставки страхового збору”

Словник зберігає значення ставок страхового збору для різних

категорій платників і є довідковим, тобто дані з нього ніде не ви-

користовуються для введення у форми, як, наприклад, дані зі

словника категорій платників страхового збору. У режимі перег-

ляду словника у формі відображаються скорочені відомості про

ставки страхового збору. Для більш детального перегляду відомо-

стей необхідно вибрати курсором потрібний запис у переліку й

258

натиснути ENTER. З’явиться екранна форма, поля якої заповнені

інформацією про ставку страхового збору.

В екранних формах словників “Підстави пільг за умовами

праці”, “Підстави за вислугу років” та “Підстави без сплати вне-

сків” інформація також представлена у скороченому варіанті. Для

детальнішого перегляду змісту цих словників використовується

послідовність дій, яка описана вище.

Словник “Підстави пільг за умовами праці”

У словнику зберігається повний перелік статей діючих в Ук-

раїні законодавчих актів про пільги відносно пенсійного забезпе-

чення за умовами праці, що впливають на вік виходу на пенсію та

її розмір. Якщо на підприємстві є робочі місця, які зумовлюють

надання пільг за умовами праці, то користувач АРМ-Р повинен

перед введенням індивідуальних відомостей про заробітну плату,

внески та стаж ЗО відмітити у даному словнику записи про пільги

за умовами праці, якими користуються працівники підприємства.

Відмітки для окремих записів проставляються та видаляються

клавішею INS (INSERT), при цьому ліворуч від запису з’являється

позначка ►. При повторному натискуванні позначка зникає. Для

відмітки усіх записів у переліку та видалення відміток з усіх запи-

сів використовуються клавіші F2 та F3 відповідно.

При введенні індивідуальних відомостей про доходи, внески

та стаж ЗО для заповнення полів, які зберігають інформацію про

спеціальний стаж роботи працівника, використовуються відмічені

у даному словнику записи. Якщо у словнику не відмічено жодного

запису, то потім із нього неможливо буде вибрати жодного зна-

чення.

Для перегляду більш повної інформації про певну пільгу, не-

обхідно курсором у переліку відмітити відповідний запис і натис-

нути клавішу ENTER. Клавіша F5 дозволяє надрукувати ввесь пе-

релік кодів пільг, що містяться у словнику, разом із поясненнями

до них.

Для словників “Підстави за вислугу років” і “Підстави без

сплати внесків” правила перегляду та відмітки записів аналогічні

описаним вище.

Словник “Підстави за вислугу років”


раїні законодавчих актів про пільги відносно пенсійного забезпе-

чення за вислугу років. Якщо професіональна діяльність праців-

259

ників зумовлює надання їм пільг, передбачених законодавством,

користувач АРМ-Р повинен до введення індивідуальних відомос-

тей про заробітну плату, внески та стаж ЗО відмітити у даному

словнику записи про діючі на підприємстві чи організації пільги.

Дані записи з кодами підстав для призначення пенсії за вислугу

років вибираються з цього словника при введенні відомостей про

спецстаж ЗО.

Словник “Підстави без сплати внесків”


раїні законодавчих актів відносно підстав, які дають застрахованій

особі право на зарахування стажу роботи без сплати страхових

внесків. Якщо серед працівників підприємства є такі, які мають

право на зарахування стажу без сплати внесків, то до введення ві-

домостей про стаж цих працівників у словнику слід виокремити

відповідні записи. Коди обраних підстав використовуються для

введення відомостей про ЗО БСВ.

Заповнення анкетних даних про ЗО.

„Анкети”/ „Введення за номером”.

Користувач вводить анкетні дані про застраховану особу. Для

перегляду та редагування записів із бази анкетних даних слід ви-

вести на екран перелік ЗО, активізувавши „Перегляд за номером”.

Внесення інформації про доходи та внески застрахованих

осіб.

Усіх працівників підприємства слід позначити як таких, які

отримували зарплату у звітному році. Для цього використати ре-

жим „Відмітка зарплати” / „БСВ”.

Якщо номер облікової картки правильний і дані про зарплату

та внески ЗО за вказаний звітний рік ще не було введено, АРМ-Р

дозволяє заповнювати решту полів форми. У підпункті меню „Ві-

домості” обирається позиція „Введення за списком” і здійснюєть-

ся заповнення відомостей про доходи та внески застрахованих

осіб.

Для того, щоб почати ввід даних, потрібно вибрати того пра-

цівника в списку, дані на якого будуть вводитися до програми, й

натиснути кнопку «Enter». З’явиться вікно «Відомості за звітний

період» (рис.42).

260

Рис. 42. Відомості за звітний період.

З метою визначення суми для нарахування пенсійних внесків

використовують Порядок обчислення середньої заробітної плати,

затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, зі змінами

та доповненнями.

Вибір режиму Введення за списком дозволяє не застосовувати

номери індивідуальних карток, відомості про доходи та внески;

послідовно заповнюються для всіх працівників в алфавітному по-

рядку. Перехід між картками здійснюється автоматично.

У форму, що подається до місцевого відділу ПФУ, вносяться

відомості про застрахованих осіб, яким у роботодавця нарахована

заробітна плата (доход – для фізичних осіб, які є суб’єктами підп-

риємницької діяльності).

Номер облікової картки застрахованої особи.

Тип форми (початкова, коригуюча, скасовуюча).

Прізвище, ім’я, по батькові.

Звітний рік по нарахуванню зарплати.

Рік, в якому було сплачено зарплату / доход.

Назва роботодавця.

Ознака місцезнаходження трудової книжки.

Код типу ставки страхового збору.

Сума страхового збору, нарахованого роботодавцем на зар-

плату застрахованої особи: за законодавчо встановленими та-

рифами на нарахований заробіток.

261

Сума страхового збору (внеску), нарахованого із заробітку за-

страхованої особи: за законодавчо встановленими тарифами із

нарахованого заробітку (1%-5%).

Сума нарахованого заробітку (доходу) усього.

Сума нарахованого заробітку (доходу), що враховується для

пенсії (з урахуванням вимог ст. 66 Закону України “Про пен-

сійне забезпечення”).

Сума лікарняних у звітному періоді.

Сума страхового внеску із нарахованого заробітку.

Усього повних днів для стажу.

Показник «усього».

Кількість повних місяців і днів загального стажу.

Механізм розмежування доходів для обчислення внеску ЗО до

Пенсійного фонду. З метою визначення суми для нарахування пе-

нсійних внесків користуємося Порядком обчислення середньої за-

робітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995

№100, зі змінами та доповненнями.

БСВ.

Підменю “БСВ” надає доступ до режимів, які дозволяють вво-

дити та редагувати відомості про ЗО, що мають підстави для зара-

хування стажу роботи без сплати страхових внесків до ПФУ. Для

того, аби поставити відмітку «Заробітна плата», треба вибрати зі

списку людину, стати на цю строчку курсором та натиснути кноп-

ку «БСВ» (рис.43).

Рис.43. Відмітка про заробітну плату.

З’явиться список ваших працівників, кому ви поставили поз-

начку «БСВ» вікно «Введення відомостей БСВ за списком (за но-

мером) » (рис.44).

262

Рис.44. Введення відомостей БСВ за списком.

Для того, щоб почати введення даних, потрібно вибрати того

працівника в списку, дані на якого вводитимуться до програми, й

натиснути кнопку «Enter». З’явиться вікно «Відомості БСВ [новий

запис]» (рис.45).

У полі «Код підстав» вибираємо підставу, а в полі «Кількість

повних місяців і днів» вказуємо, скільки місяців і днів діяла підс-

тава на цього працівника вашого підприємства, натискаючи «За-

писати».

Введення з TXT-файлу. Даний режим використовується для

автоматичного введення відомостей про ЗО БСВ із файлу, що міс-

тить конвертовані з бухгалтерських БД підприємства записи у

проміжному текстовому форматі.

Рис.45. Відомості БСВ.

263

Введення з DBF-файлу. Цей режим використовується для ав-

томатичного введення записів із файлу в DBF-форматі.

Введення за номером. У режимі Введення за номером. корис-

тувач вносить відомості про ЗО БСВ вручну.

Для введення відомостей про стаж працівника потрібно спо-

чатку ввести номер його облікової картки. Оскільки більшість по-

лів у формі вже мають значення за замовчуванням, то можна за

допомогою клавіші TAB одразу перейти до поля “Код підстав” та

ввівши в нього потрібне значення.

Вибрати підстави можна в пункті меню «Адміністратор» →

«Вибір підстав»: при виборі даного пункту меню з’являється під-

меню з переліком категорій підстав «Підстави за умови праці»,

«Підстави за вислугу років», «Підстави без сплати внесків» та

«Вибрані підстави».

Для відмітки пільг потрібно вибрати пункт меню, назва якого

відповідає категорії діючих пільг. На екрані з’явиться перелік за-

писів із кодами підстав (рис. 46). Відмітки для окремих записів

виконуються клавішею Ins(Insert). При цьому ліворуч від запису

з’являється позначка #. При повторному натискуванні Ins познач-

ка зникає. Для відмітки всіх записів у переліку та видалення відмі-

ток з усіх записів використовуються, відповідно, клавіші F2 та F3.

Рис. 46. Вибір підстав.

264

Рис. 47. Перегляд додаткової інформації про коди підстав.

В режимі „Введення за номером” клавіша TAB призначена

виключно для швидкого переміщення курсору у поле “Код підс-

тав». Введення інформації у такі поля, як “Тип форми” та “Код пі-

дстав” проводиться шляхом вибору необхідного значення з відпо-

відних словників.

Для запису інформації у БД потрібно натиснути клавішу F2. Всі

дані, що були введені користувачем, проходять контроль коректнос-

ті. Якщо є помилки, то запис у БД не вноситься, а на екрані

з’являється протокол помилок введення. Після перегляду протоколу

програма повертає користувача у режим редагування даних.

Уведення за списком.

Режим призначений для уведення відомостей про стаж роботи

працівників, які були відмічені як такі, що мають підстави для за-

рахування стажу без сплати страхових внесків до ПФУ. Якщо у

базі анкетних даних таких записів немає, то введення записів за

списком неможливе. В такому випадку необхідно скористатися

режимом Ошибка! Источник ссылки не найден., відмітити пра-

цівників, які мають право на зарахування стажу без сплати вне-

сків, а потім повернутися у режим Уведення за списком.

Підготовка та друк вихідної інформації. Друк пачок анке-

тних даних та ярликів до них.

Після закінчення введення до баз даних усієї інформації, не-

обхідної для формування звітів, починається етап підготовки зві-

тів для подання у ПФО. На початку цього етапу проводиться кон-

троль коректності даних, що будуть включені до звіту. Звіти фор-

265

муються на жорсткому диску у вигляді текстових файлів в спеціа-

льному форматі. При цьому записи нумеруються і поділяються на

пачки (групи). Одночасно з формуванням звіту готуються файли

ярликів до пачок.

Сформовані звіти необхідно переписати з жорсткого диску на

ГМД (дискету). Після запису на ГМД необхідно надрукувати пач-

ки документів та ярлики до них і завірити їх підписами відповіда-

льних осіб. Для кожної пачки ярлики друкуються в двох екземп-

лярах (екземпляр відправника та одержувача)

Якщо суми зійшлись формуємо звіт для цього переходимо до

пункту меню «Звіти» → «Відомості» → «Формування і запис на

диск» (файл з відомостями БСВ на дискеті INDANI_T.ZIP). На ек-

рані з’явиться «Протокол перевірки інд.відомостей» якщо виникли

помилки звіт не формуємо. Виправляємо помилки і формуємо звіт

знову. Ці дії повторюємо поки всі помилки не будуть виправлені.

Для того щоб роздрукувати звіт необхідно перейти в пункт

меню «Звіти» → «Відомості» → «Друк» де обрати вікно «Друк

звіту інд.відомостей»

В залежності від кількості працюючих кількість пачок у звіті

буде збільшуватися (кількість записів у пачці 25). Бажано друку-

вати кожну пачку в звіті окремо, тобто стати на потрібний номер

пачки курсором та натиснути «F3-ярлик+пачка» відкриється вікно

«Перегляд ярлика» натиснути кнопку «F5» розпочнеться друк яр-

лику та відомостей з пачки. Після завершення друку пачки натис-

нути кнопку «Esc» вибрати наступну пачку та роздрукувати її.

Підготовка звіту до РВ ПФУ та запис на ГМД. У пункті ме-

ню „Відомості” / „БСВ” обирається позиція „Підготовка звіту” і

здійснюється запис звіту на ГМД. У пункті „Запис звіту на ГМД” у

відеокадрі доступних для запису дисків обирається диск А.

За замовчуванням файли звіту записуються на диск С.

Друк ярликів

В режимі „Друк ярликів” на екран виводимо перелік ярликів

до пачок, що були сформовані в режимі „Підготовка звіту”

У переліку зазначені ідентифікатори ярликів та дати їх фор-

мування. Для друку окремого ярлика активізуємо відповідний за-

пис у переліку й натискаємо ENTER, для послідовного друку усіх

ярликів із переліку – клавіша F5.

Якщо за будь-яких причин звіт не було сформовано, на екрані

з’явиться повідомлення про відсутність сформованих ярликів.

266

Друк пакетів

Після друку ярликів необхідно надрукувати пачки анкетних

даних. Для перегляду записів, включених до пачки, вибираємо

пункт меню „Відомості” / „БСВ” / „Друк пачок”, у відеокадрі ак-

тивізуємо відповідну пачку та натискаємо ENTER. Друк усіх запи-

сів у пачці здійснюється після натискання клавіші F5.

13.4. Загальна характеристика програми "1С:Бухгалтерія

7.7" конфігурація "Бухгалтерський облік для бюджетних

установ України"

1С:Бухгалтерия 7.7 для бюджетних установ України" є базо-

вою версією програми "1С:Бухгалтерия 7.7" із конфігурацією "Бу-

хгалтерський облік для бюджетних установ України (редакція 2) ".

Продукт поставляється з українським інтерфейсом (системним і

призначеним для користувача). Керівництво по веденню обліку

також українською мовою.

Продукт "1С:Бухгалтерия 7.7 для бюджетних установ України"

призначений для автоматизації ведення бухгалтерського обліку в

бюджетних організацій з будь-якою формою фінансування по видах

господарської діяльності. У конфігурації реалізована стандартна ме-

тодологія бухгалтерського і податкового обліку для бюджетних ор-

ганізацій, що відповідає чинному законодавству України.

Конфігурація призначена для автоматизації та ведення бухга-

лтерського обліку в бюджетних установах із будь якою формою

фінансування.

Рис. 48. Конфігурація "Бухгалтерський облік

для бюджетних установ України".

267

Конфігурація базується на плані рахунків, затвердженому

Указом Головного Управління Державного казначейства України

Міністерства фінансів України від 10 грудня 1999 року N ЇМ і за-

реєстрованому в Міністерстві юстиції України 20 грудня 1999 р.

№ 890/4183.

У конфігурації реалізовані:

• план рахунків, що містить настройки аналітичного і кількісно-

го обліку, практично для всіх розділів бухгалтерського обліку;

• довідник валют, який використовується при веденні валютно-

го обліку;

• набір довідників для формування первинних документів і ве-

дення списків об'єктів аналітичного обліку;

• набір документів, призначених для введення, збереження та

друку первинних документів і автоматичного формування бу-

хгалтерських операцій;

• набір констант, які використовуються для настройки загаль-

них параметрів ведення обліку в конкретній організації;

• набір стандартних звітів, що дозволяють одержувати дані бух-

галтерського обліку в різних розрізах по будь-яких рахунках,

будь-яких об'єктах аналітики;

• набір регламентованих звітів (податкових, бухгалтер., та ін.);

• спеціальні звіти і режими обробки документів і операцій, що

виконують сервісні функції.

В цьому розділі описані основні функціональні можливості

конфігурації, базові поняття та концепції, на яких вона ґрунтуєть-

ся. До них відносяться:

• планування фінансування з використанням позабалансових

рахунків по статтях, відповідно до кодів економічної класифі-

кації витрат;

• облік касових і фактичних витрат по кодах економічної кла-

сифікації витрат;

• облік дебіторської і кредиторської заборгованості по КЕКВ;

• варіант реалізації податкового обліку на позабалансових раху-

нках, методика проведення податкового обліку.

Планування фінансування. Облік фінансування, касових і

фактичних витрат. Облік дебіторської та кредиторської забор-

гованості по «КЕКВ». Реалізація податкового обліку

У конфігурацію введені документи, за допомогою яких можна

268

здійснювати планування фінансування по КЕКВ і одержувати фо-

рми, які контролюють виконання фінансування.

Планування здійснюється помісячно по кожному джерелу фі-

нансування. Можливе коригування кошторису та одержання дру-

кованої форми кошторису доходів і видатків за рік.

Документи по плануванню фінансування формують проводки

по дебету додаткового позабалансового рахунку «КС». Дата сфо-

рмованої операції визначається датою початку місяця, за який

вводиться кошторис або коригування.

Для формування регламентованих звітів за формою № 7 "Звіт

про кредиторську заборгованість бюджетних установ" необхідно

контролювати заборгованість по контрагентах, співробітниках,

фондах та ін., у розрізі джерел фінансування і кодів економічної

класифікації витрат. По балансових рахунках не завжди вдасться

однозначно Ідентифікувати заборгованість по статтях відповідно

до КЕКВ. Для коректного формування вищевказаних форм у кон-

фігурацію введена група додаткових позабалансових рахунків

«КЗ», з аналітикою по джерелах фінансування і КЕКВ. У конфігу-

рації визначений перелік рахунків, по яких необхідно контролю-

вати заборгованість. Це такі рахунки, як: рахунок 362 «Розрахунки

з підзвітними особами», 364 «Розрахунки з іншими дебіторами»,

631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 661 «Розра-

хунки по заробітній, платі» та ін. Якщо документи конфігурації,

при проведенні, формують проводки по цих рахунках, то автома-

тично генеруються і проводки по рахунках групи "КЗ". Повний

перелік рахунків, по яких необхідно контролювати заборгованість

є службовою інформацією і міститься в довіднику «Службовий».

Облік надходження фінансування і касові витрати в конфігу-

рації формуються по банківських операціях із використанням

KЕКB на позабалансовому рахунку «КР». При цьому надходжен-

ня фінансування проводиться по дебету рахунку «КР», касові ви-

трати – по кредиту рахунку –«КР». Сальдо по рахунку «KP» дає

можливість контролювати використання фінансування.

Фактичні витрати контролюються на рахунках 8-го класу. На-

прикінці місяця або кварталу можна сформувати звітні форми, які

дозволяють побачити результат виконання кошторису по всіх за-

планованих касових та фактичних витратах.

У конфігурації реалізовано декілька варіантів нарахування

ПДВ:

269

• касовий метод (по оплаті) ;

• наприкінці місяця з обліком першої та подій, що наступили;

• відключити (для неплатників ПДВ).

До початку роботи з програмою користувачу пропонується

вибрати один із методів нарахування ПДВ за допомогою констан-

ти «Вид нарахування ПДВ».

Якщо обрано метод «Наприкінці місяця», то проводки по на-

рахуванню ПДВ будуть формуватися за допомогою документа

«Нарахування ПДВ» -

«Касовий метод» нарахування ПДВ є зручним у тому випадку,

якщо підприємство працює лише по передоплаті.

Варіант «Відключити» вибирається в тому випадку, якщо ко-

ристувач не збирається формувати проводки по нарахуванню

ПДВ. При будь-якому виборі значення константи «Нарахування

ПДВ», зміна її в процесі роботи не припустима.

План рахунків і види субконто

План рахунків с основною складовою частиною конфігурації.

Склад рахунків та їхні властивості визначають методологію облі-

ку, реалізовану в даній конфігурації, і впливають практично на усі

частини конфігурації, що мають відношення до бухгалтерського

обліку.

Дана конфігурація включає один план рахунків, затверджений

Указом Головного Управління Державного казначейства України

Міністерства фінансів України від 10 грудня 1999 року N 114 і за-

реєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 1999 р. №

890/4183. План рахунків рекомендований для використання бю-

джетними організаціями України,

Редагування і зміна користувачем існуючих у конфігурації ра-

хунків можливі в режимі Конфігуратора. Це пов'язано з тим, що

багато документів та регламентованих звітів конфігурації настро-

єні на певні властивості конкретних рахунків. Тому їх зміна кори-

стувачем може призвести до необхідності зміни алгоритмів запов-

нення звітів та алгоритмів автоматичного формування операцій

документів, що є у конфігурації.

До властивостей плану рахунків конфігурації відносяться:

- склад субрахунків ;

- ознаки активних, пасивних, активно-пасивних рахунків;

- ознаки забалансових рахунків;

270

- настройка аналітичного обліку;

- настройка кількісного обліку;

- настройка валютного обліку.

Кожен рахунок має піктограму у вигляді літери "Т", жовтий

колір якої є ознакою ведення обліку по даному рахунку в розрізі

субрахунків. При спробі вказати в проводках операцій такий ра-

хунок в цілому буде видано відповідне повідомлення, і сформува-

ти таку проводку не вдасться.

Позначка піктограми червоною "галочкою" означає, що влас-

тивості даного рахунка (субрахунка) можна редагувати лише в

режимі „Конфігуратора”. Відзначимо, що в типовій конфігурації

піктограми всіх рахунків і субрахунків відмічені так само.

У типовій конфігурації передбачена можливість ведення ана-

літичного обліку по одному рахунку максимум по п'яти субконто.

Найбільш важливими властивостями, серед перерахованих, є

склад субрахунків і настройки аналітичного обліку.

Проте, окремі дії по внесенню змін до плану рахунків можливі

в режимі роботи користувача. Так, користувач може вводити до

плану рахунків нові рахунки або додавати до вже існуючих рахун-

ків нові субрахунки.

Код рахунку в конфігурації має такий вигляд: 1 знак для коду

класу, 1 знак для коду рахунку і 2 знаки для коду субрахунку.

Для організації аналітичного обліку по бухгалтерських рахун-

ках системі «1С:Бухгалтерія» використовується поняття «Види

субконто». «Види субконто» – це, по суті, види або групи об'єктів

аналітичного обліку, а субконто – це одиниця або об'єкт аналітич-

ного обліку. Наприклад: вид субконто «Запаси» – це номенклату-

рний список запасів (матеріали, МБТТ і ін.), який використовуєть-

ся на підприємстві, а конкретне найменування з цього списку і є –

субконто.

Перелік видів субконто в конфігурації визначається, по-

перше, згідно Інструкції «Про застосування Плану рахунків бух-

галтерського обліку», а по-друге, необхідністю одержувати не

тільки бухгалтерську звітність, але і звітність для внутрішніх ці-

лей підприємства.

Види субконто: у конфігурації це – довідники. Але, не всі до-

відники в конфігурації використовуються для аналітичного облі-

ку. Як правило, найменування виду субконто збігається з найме-

нуванням відповідного йому довідника. Нижче приведена таблиця

271

відповідності видів субконто і довідників у конфігурації з перелі-

ком бухгалтерських рахунків, на яких ведеться облік по кожному з

цих субконто.

У конфігурації максимальна кількість субконто на одному ра-

хунку аналітичного обліку встановлено рівним 3. Тобто, дана

конфігурація орієнтована на ведення по одному рахунку не більше

трьох розрізів аналітики. Це стосується, наприклад, діалогових

форм стандартних звітів.

По деяких рахунках у даній конфігурації встановлено режим

ведення кількісного обліку. Як правило, це тільки аналітичні ра-

хунки, тобто рахунки, для яких встановлений режим ведення ана-

літичного обліку (визначені види субконто). По цих рахунках під-

сумки будуть виводитися по-об'єктно не лише в сумарному вигля-

ді, але й у кількісному.

У конфігурації кількісний облік встановлений по наступних

рахунках:

10

11

12

20

21

22

23

24

25

Основні засоби

Інші необоротні активи

Нематеріальні активи

Виробничі запаси

Тварини на вирощуванні і відгодівлі

Малоцінні та швидкозношувані предмети

Матеріали і продукти харчування

Готова продукція

Продукція с/г виробництва

Константи

Константи в системі «1С Підприємство» призначені для збе-

реження інформації загального характеру, яка або зовсім не змі-

нюється в процесі експлуатації системи, або змінюється досить

рідко. Значення констант використовуються в конфігурації при

роботі з документами, формуванні різних звітів.

Окремі константи є періодичними, тобто на різні дати вони

можуть мати різне значення. У такому випадку система зберігає

історію зміни значення.

Для виводу списку констант, що використовуються у конфі-

гурації, необхідно вибрати пункт «Константи» у меню «Операції»

головного меню програми. Даний список сформовано у режимі

272

Конфігуратора, тому вводити в нього нові константи неможливо.

Список складається з трьох реквізитів: «Код», «Найменування»,

«Значення», і тільки один з них доступний для змін – реквізит

«Значення».

Довідники

Довідники використовуються для збереження різноманітної

інформації, а також для ведення аналітичного обліку на рахунках.

Довідники використовуються для збереження різноманітної

інформації, а також для ведення аналітичного обліку на рахунках.

По призначенню, довідники у конфігурації можна умовно розді-

лити на 4 категорії:

Довідники являють собою однорівневі або багаторівневі спис-

ки. Максимальна кількість рівнів вкладеності в довідниках конфі-

гурації -4.

У кожного елемента довідника є унікальний код, що присвою-

ється автоматично при введенні нового елементу довідника. Як

правило, значення в реквізиті «Код» не несе ніякого інформацій-

ного навантаження. Виняток складають довідники «Активи”, «Ба-

нки», «Користувачі», «Тексти», «Періоди», «Оподаткування»,

«КЕКВ».

Окремі довідники містять реквізити, значенням яких служать

елементи інших довідників, наприклад, довідник «Установи» має

реквізит «Керівник», (що с елементом довідника «Співробітники».

Особливе місце займають підпорядковані довідники. Це до-

відники, елементи яких підпорядковані елементу іншого довідни-

ка. Так, наприклад, у конфігурації це довідник «Банківські рахун-

ки контрагентів», що підпорядкований довіднику «Контрагенти».

Практично всі довідники доступні для перегляду і редагуван-

ня з головного меню програми, за винятком службових і підпо-

рядкованих довідників. Підпорядковані довідники викликаються з

довідника власника за допомогою піктограми «Відкрити підпо-

рядкований довідник».

Довідники можна заповнювати, як попередньо, так і в процесі

роботи з документами й операціями. Але, для деяких довідників

дозволений тільки вибір із раніше введених значень без можливо-

сті введення і редагування елементів. Крім того, частина довідни-

ків заповнюється автоматично при введенні або проведенні доку-

ментів. Наприклад, довідник «Періоди».

273

Таблиця 6

Категорії довідників

Категорія Призначення Перелік довідників

Інформацій-

но-аналітичні

Довідники, які викорис-

товуються для організа-

ції аналітичного обліку

по рахунках (субрахун-

ках) і які містять інфор-

мацію, що використову-

ється в документах та

інших довідниках, а та-

кож для створення дру-

кованих форм докумен-

тів і звітів.

Активи, банківські раху-

нки (установи), Співро-

бітники, запаси, контра-

генти, послуги, періоди,

банківські рахунки (ус-

танови)

Аналітичні Довідники, які викорис-

товуються для організа-

ції аналітичного обліку

по рахунках (субрахун-

ках)

Каси, підрозділи, МВО,

грошові документи, види

платежів, джерела фінан-

сування, економічна кла-

сифікація витрат

Інформаційні Довідники, що містять

інформацію, яка викори-

стовується в документах

або інших довідниках, а

також для створення

друкованих форм доку-

менті]! і звітів.

Валюти, установи, оди-

ниці виміру, пільги по

прибутковому податку,

банки, тексти, свята,

оподатковування, банків-

ські рахунки контраген-

тів, додаткові нарахуван-

ня, пільги по прибутко-

вому податку по співро-

бітнику, Види оподатку-

вання ЗП, табелю Ікання,

Види руху грошей, Озна-

ки доходу Службові

Довідники, що містять

винятково службову ін-

формацію

Службовий Користувачі,

Значення за замовчуван-

ням, Операції по оподат-

ковуванню ЗП

Всі основні довідники виведені в меню «Довідники» головно-

го меню програми. У верхній частині цього меню зібрані інфор-

274

маційно-аналітичні й інформаційні довідники, у середній частині

згруповані аналітичні довідники, а в самій нижній – інформаційні.

Крім того, частина довідників розміщена в меню

«Сервіс». Це група «Службових довідників», що заповнюють-

ся і редагуються не часто, і, як правило, фахівцями або під їхнім

контролем.

Нижче наведено повний опис довідників та їх реквізити. У до-

відниках знаходитися інформація, необхідна для коректної роботи

документів, а також для заповнення тих або інших друкованих

форм. При описі реквізитів довідника використовуються наступні

позначення:

** – реквізит довідника обов'язковий для заповнення, оскільки

він впливає на роботу системи;

* – реквізит довідника, який є рекомендованим до заповнення.

Якщо при описі реквізиту довідника не використовуються ні-

які позначення, то він містить тільки довідкову інформацію і не-

обхідність його заповнення вирішує користувач.

Довідники являють собою однорівневі або багаторівневі спис-

ки. Максимальна кількість рівнів вкладеності в довідниках конфі-

гурації -4.

ВАЖЛИВО! Для початку роботи з конфігурацією доцільно

заповнити основні довідники. У розділі «Початок роботи з конфі-

гурацією» рекомендовано порядок такого заповнення.

Рекомендовано наступний порядок заповнення довідкової ін-

формації:

„Банки”

• «Джерела фінансування»

• «Банківські рахунки»

• «Установи»

• «Підрозділи»

• «Контрагенти» і підпорядковані їм «Банківські рахунки конт-

рагентів»

• «Співробітники» і підпорядковані їм «Додаткові нарахування»

• «Пільги по прибутковому податку співробітника».

• «МВО»

• «Одиниці виміру»

• «Активи»

• «Послуги»

• «Запаси»

275

• «Грошові документи»

• «Економічна класифікація витрат»

У конфігурації існують довідники, що користувачем не реда-

гуються. До таких довідників відносяться довідники:

«Види платежів»

«Пільги по прибутковому податку»

Журнали документів

У конфігурації існує ряд журналів для реєстрації однотипних

документів, операцій і проводок. Введений документ після запису

відображається рядком в повному журналі документів і операцій.

Ці журнали можна віднести до категорії журналів загального при-

значення. Якщо документ проведено, то проводки цього докумен-

ту фіксуються в журналі проводок. Відкрити раніше введені до-

кументи можна із любого журналу.

Рис. 49. Ввести і переглянути будь-який документ можна

в Журналі документів (повний журнал).

Повний журнал містить всі документи, що існують в системі.

У цьому журналі користувачу надається додаткова можливість

276

швидкого відбору документів. Для цього необхідно встановити

необхідні значення реквізитів "Швідкий відбір" та "Значення".

Швидкий відбір можна здійснити за наступними ознаками:

- Установа. Якщо облік в конфігурації ведеться за декількома

установами, при виборі цього значення у Повний журнал будуть

виведені всі документи за вказаною установою;

- Організація. При виборі цього значення у Повний журнал

будуть виведені всі документи за вказаною організацією;

- Документ. При виборі цього значення вбудуть виведені всі

документи вказаного типу;

- По автору. При виборі цього значення в Повний журнал бу-

дуть виведені всі документи конфігурації за вказаним автором;

- Відсутній. В журналі відображатимуться всі документи,

сформовані в системі.

Внесення залишків

Залишки вводяться операціями, що містять проводки в корес-

понденції зі спеціальним рахунком 0.

Дебетові залишки вводяться проводкою: Дт рахунки Кт раху-

нку 00. Кредитові залишки; Дт рахунку 00 Кт рахунку.

Рис. 50. Проводки по залишках формуються в Журналі

проводок в кореспонденції з рахунком 00.

Якщо по рахунку є субрахунки, то залишки вводяться по суб-

рахунках. Якщо по рахунку задане ведення аналітичного обліку,

то залишки вводяться по кожному об'єкту аналітичного обліку ок-

ремо, тобто по кожному субконто. Докладніше, про внесення за-

277

лишків, можна ознайомитися в «Руководстве пользователя».

Після вводу вхідних залишків необхідно перевірити їх прави-

льність. Для цього необхідно побудувати звіт «Оборотно-сальдова

відомість» за період, що включає дату внесення залишків. Якщо

залишки введені правильно, дебетовий оборот рахунку буде дорі-

внювати кредитовому обороту.

У випадку якщо ці обороти не сходяться, залишки введені не-

вірно. Перевірте правильність внесення залишків.

Залишки можуть вноситись за допомогою документів:

Внесення залишків по рахункам (ТМЦ).

Документ призначено для введення залишків по рахункам, за

якими ведеться кількісний облік товарно-матеріальних цінностей.

В шапці документу, при створенні нового, потрібно обов'язково

вказати бухгалтерський рахунок, за яким будуть вводитись зали-

шки.

Рис. 51. Вікно документа „Внесення залишків ТМЦ”.

За потребою можна вказати види аналітики, за якими потрібно

ввести залишок і які передбачені планом рахунків системи. В да-

ному документі заповнювати табличну частину потрібно вручну,

построково. Окрім аналітики в табличній частині додатково необ-

хідно вказати кількість, ціну і суму товарно – матеріальної ціннос-

278

ті, за якою вводиться залишок. Якщо вид ТМЦ визначено як не-

оборотний актив, то стає доступним для редагування реквізит таб-

личної частини "Сума зносу", який також необхідно ввести вруч-

ну. При проведенні документу формуються проводки по дебету

рахунку обліку ТМЦ та кредиту рахунку "00". Якщо залишок за-

носиться по ТМЦ, які обліковуються на рахунках 2 класу рахунків

"Запаси" або 331 "Грошові документи", система автоматично сфо-

рмує для них партії (в залежності від виду цін, встановлених у до-

віднику "Настройка обліку запасів"). Якщо вводиться залишок за

необоротними активами або по малоцінним швидкозношуваним

предметам, то дані відображаються відповідно по кредиту рахунку

401 або 411.

Внесення залишків по взаєморозрахунках.

Документ призначено для введення залишків по взаєморозра-

хункам із сторонніми організаціями.

Рис. 52. Вікно документа „Внесення залишків

по взаєморозрахунках”.

При введенні нового документу необхідно обрати установу,

організацію та підставу для взаєморозрахунків з даною організаці-

єю, джерело фінансування, КЕКВ, бухгалтерський рахунок органі-

зації, вид ПДВ. Реквізити "Сума" та "Сума ПДВ" заносяться в до-

кумент вручну. В "Сума" заноситься сума залишку по вказаному

рахунку та підставі організації. В "Сума ПДВ" заноситься сума не

отриманого податкового кредиту(якщо у вашій установі передба-

чено такий облік. В інакшому випаді цей реквізит не заповнюєть-

ся). Також, при заповненні документу, необхідно обрати чи є ор-

279

ганізація постачальником або покупцем.

При проведенні документу формуються проводки по рахунку

"00", які кореспондують з рахунком сторонньої організації. Якщо

установа є платником ПДВ та виділяє податковий кредит і в доку-

менті наведено суму ПДВ,то буде додатково сформована проводка

по не отриманим податковим накладним: дебет 6412 – кредит

6411.

Внесення залишків по рахункам (з аналітичним обліком та

без аналітичного обліку).

Для введення залишків по рахункам з аналітичним обліком та

без аналітичного обліку потрібно використовувати документ "За-

лишки по рахункам".

Рис. 53. Вікно документа „Внесення залишків по рахункам”.

До таких рахунків відносяться

" 301 "Каса в національній валюті";

" рахунки підкласів 31 "Рахунки в банках" та 32 "Рахунки в ка-

значействі";

280

" рахунки 4 класу рахунків;



В шапці документу, при створенні нового, потрібно вказати:

" дебетове чи кредитове сальдо по рахунку вноситься (прапо-

рець "Дебет", "Кредит") ;

" бухгалтерський рахунок.

Реквізит "Сума" стає доступним для редагування тільки в то-

му випадку, якщо в реквізиті "Рахунок" обрано бухгалтерський

рахунок, по якому немає аналітики.

Таблична частина документу заповнюється по можливим ви-

дам субконто, якщо вказаний у шапці рахунок має аналітику, у

протилежному випадку таблична частина документу не заповню-

ється. Значення реквізиту "Сума" проставляється в документі вру-

чну.

Табличну частину документу рекомендується заповнювати

автоматично, за допомогою кнопки "Заповнити". При цьому сис-

темою в табличну частину автоматично виводяться всі можливі

значення за вказаними видами субконто. Якщо жодний із видів

субконто не обраний, то в табличну частину будуть виведені всі

можливі варіанти значень аналітики за її видами. В даному доку-

менті також існує можливість заповнити табличну частину вруч-

ну, построково.

Автоматично очистити табличну частину документу можна за

допомогою кнопки "Очистити".

При проведенні документу формуються проводки за вказаним

рахунком в кореспонденції з рахунком "00".

Якщо у документі наведено аналітику, то проводки будуть

сформовані за кожним видом аналітики.

Внесення залишків по Казначейству

Документ призначено для вводу залишків за зареєстрованими в

Державному казначействі договорами та зобов'язаннями. В доку-

мент необхідно заносити всі договори та зобов'язання, що були

зареєстровані в установі з початку року. Якщо заносити дані лише

по відкритим договорам (що не оплачені повністю), то це призве-

де до некоректного формування деяких звітів. Залишки вводяться

лише після введення залишків по позабалансових рахунках, що

описані у попередньому розділі, інакше при створенні документів

"Зобов'язання" будуть видаватися попередження та документи

281

проводитися не будуть. При формуванні нового документу в ньо-

му необхідно вказати установу, організацію, джерело фінансуван-

ня та договір, за яким проводиться внесення залишку. При запов-

ненні табличної частини необхідно враховувати те, що спочатку

необхідно створити договір за контрагентом і реєстр договорів.

КЕКВ і сума по КЕКВ формуються в табличній частині автомати-

чно, із даних, внесених в договір по організації. Якщо по договору

вже було проведено оплати спочатку року, то необхідно заповни-

ти реквізит "Сума оплати".

Якщо за договором спочатку року в казначействі було зареєс-

тровано зобов'язання, то необхідно внести суму зобов'язання в ре-

квізит "Сума зобов'язання" та створити його за допомогою кнопки

"Створити зобов'язання". При цьому надалі обов'язково необхідно

сформувати реєстр зобов'язань за той день, за який вносились за-

лишки та провести його з значенням реквізиту "Стан реєстру" –

"Затверджено". Залишок по договору формується автоматично

при внесенні інших реквізитів табличної частини.

Рис. 54. Вікно документа „Внесення залишків

по Казначейству”.

282

Реалізація контролю першої події з використанням поза-

балансових рахунків

Проблеми контролю першої події при проведенні операцій які

змінюють взаєморозрахунки з контрагентами пов'язані з тим, що

для контроль) обліку і дебіторської і кредиторської заборгованості

по постачальниках І покупцях використовується один рахунок І не

завжди зрозуміло, які конкретно взаєморозрахунки проводяться.

Наприклад, по дебету рахунку 364 можуть проводитися: операції по

оплаті коштів постачальнику та по поверненню коштів покупцю.

Для організації податкового обліку в частині нарахування

ПДВ у конфігурації існують документи «Податкова накладна»,

«Додаток 1», «Додаток 2», «Податкова накладна вхідна», «Книга

продажу», «Книга придбання».

Загальні відомості про роботу з документами

Конфігурація дозволяє автоматизувати ведення обліку по різ-

них розділах бухгалтерського обліку. Для ведення обліку в конфі-

гурації використовуються документи. Даний розділ містить інфо-

рмацію про роботу з документами.

Конфігурація включає широкий набір документів (видів до-

кументів). Частина документів призначена лише для введення,

зберігання і друку первинних документів, що використовуються

на підприємстві Наприклад: «--Платіжне доручення».

Інша частина документів, крім введення даних первинного

документу, виконує автоматичне формування проводок. Напри-

клад: «Надходження запасів».

Крім цього, існує ряд документів, що не містять даних пер-

винного обліку і використовуються винятково для формування

проводок. Це, як правило, регламентні документи, такі як «Нара-

хування ПДВ».

Для введення даних у документ використовується форма доку-

менту. Вона містить набір реквізитів, прапорці, кнопки, документ

має обов'язкові реквізити – номер і дату. При відкритті нового до-

кументу йому автоматично присвоюється номер, який може бути

змінений користувачем. Дата документу встановлюється відповідно

до робочої дати програми, але також може бути змінена. Номер і да-

та разом з іншими реквізитами складають «шапку» документу.

Окремі документи мають табличну частину, у якій розміща-

ється зазначений масив даних. Так, наприклад, у документі «Над-

283

ходження запасів» таблична частина – це список запасів, що на-

дійшли, із вказівкою одиниці виміру, ціни постачання І суми пос-

тачання по запасу. Заповнення табличної частини може здійсню-

ватися достроковим введенням, методом підбору або авто запов-

ненням. Методика заповнення визначається для кожного докумен-

ту і наведена в описі документу.

За введеними даними формуються проводки і друкована фор-

ма, якщо це передбачається для даного документу.

Облік операцій по розрахунковому рахунку

У процесі фінансово-господарської діяльності будь-якої уста-

нови виникають розрахункові відносини :І постачальниками, по-

купцями і замовниками, банками, різними фондами і фінансовими

організаціями. Розрахункові відносини можуть мати готівковий і

безготівковий характер. Безготівкові розрахунки здійснюються

шляхом перерахування коштів установ на розрахунковий рахунок

організації-одержувача. Прийом і видача готівки або безготівко-

вих перерахувань здійснюються на підставі документів спеціаль-

ної форми. Таким документом е платіжне доручення.

Для виписки платіжного доручення в конфігурації призначе-

ний документ «Платіжне доручення». Однак платіжне доручення

не є підставою руху коштів по розрахунковому рахунку.

Документ призначено для реєстрації у системі платіжних до-

ручень установи банку про перерахування з її розрахункового ра-

хунку визначеної суми грошових коштів на розрахунковий раху-

нок інших організацій-одержувачів.

Для введення нового документу потрібно зайти в меню "До-

кументи" – "Банківські документи" – документ "Платіжне дору-

чення".

В документі відображаються установа, номер і дата документа,

розрахунковий рахунок бюджетної установи, номер платіжного до-

ручення-оригіналу, вид операції, рахунок взаєморозрахунків, орга-

нізація, розрахунковий рахунок організації, призначення платежу.

У формі документа також підлягають обов'язковому запов-

ненню наступні реквізити:

1) тип операції. Може набувати три значення:

- Операція. Даним платіжним дорученням реєструється опе-

рація оплати послуг або товарів стороннім організаціям;

- Перерахування ЗП. Даним платіжним дорученням в системі

реєструється перерахування коштів

284

на розрахункові рахунки співробітників, що отримують заро-

бітну плату в банківських установах;

- Оплата податку. При цьому типі операції система автомати-

чно змінить реквізит "Вид операції" на "Вид податку", який оби-

рається із довідника "Податки та платежі".

В залежності від цього кореспондуючий рахунок буде обира-

тися або з довідника "Види операцій грошових коштів", або з до-

відника "Податки і відрахування".

Рис. 55. Вікно документа „Платіжне доручення”.

Реквізит "Фінансове зобов'язання" стає доступним для редагу-

вання, якщо вид коштів джерела фінансування, по якому створю-

ється платіжне доручення, є бюджетним.

В цьому разі користувач повинен вказати фінансове зобов'я-

зання, на підставі якого вводиться цей документ.

Для спрощення роботи бухгалтера поруч з цим реквізитом є

кнопка "+", при натисканні якої автоматично створяться докумен-

ти "Зобов'язання" та "Фінансове зобов'язання" з реквізитами, за-

значеними у платіжному дорученні.

Тобто, користувачу, за наявності складеного юридичного зобо-

в'язання, необхідно заповнити договір, підставу та КЕКВ по платіж-

ному дорученню, після чого натиснути вищевказану кнопку, при

285

цьому система автоматично створить фінансове зобов'язання.

Необхідно пам'ятати, що всі створені зобов'язання потрібно в

обов'язковому порядку зареєструвати у системі за допомогою ре-

єстру фінансових зобов'язань.

Реквізит "Деталізація надходжень" стає доступним лише в то-

му разі, якщо вид коштів джерела фінансування, по якому створю-

ється платіжне доручення, не є бюджетним. Його потрібно запов-

нювати в тому разі, коли платіжне доручення створюється для по-

вернення коштів, отриманих як плата за послуги, надані бюджет-

ною установою.

В такому разі тут слід вказати, з яких самих послуг робиться

це повернення. Також в даному документі користувач має змогу

вказати суму та ПДВ попереднього відвантаження, при встанов-

ленні прапорця "Редагувати списком" дані реквізити вказуються у

табличній частині поточного документу за кожною операцією.

Якщо встановлено реквізит шапки "Редагувати списком", то в

документі автоматично виводиться таблична частина і надається

можливість сформувати платіжне доручення за кількома КЕКВ.

Рис. 56. Вікно документа „Платіжне доручення”

із включеною ознакою "Редагувати списком".

Також даний механізм використовується тип операції платіж-

ного доручення визначено як Перерахування ЗП. В табличній час-

тині документу відображаються КЕКВ, підстава платежу, зобов'я-

зання, деталізація надходжень, вид ПДВ, сума, ПДВ. Видимість

286

певних реквізитів залежить від типу операції, що реєструється

платіжним дорученням.

КЕКВ, зобов'язання, підстава і деталізація надходжень обира-

ються користувачем із відповідних довідників, при цьому реквізит

"Деталізація надходжень" доступний для редагування лише в тому

випадку, якщо платіжне доручення сформовано за спеціальним

фондом бюджету.

Сума платежу та ПДВ вводяться вручну. В цьому випадку в

табличній частині документа відображаються аналогічні реквізи-

ти, однак при цьому користувач може ввести необхідну кількість

платежів за зобов'язаннями в одне платіжне доручення.

При виборі підстави по організації відкривається форма Під-

бору підстав по обраній організації. Надалі, за обраною підставою

для сплати, після введення суми платежу, в табличну частину пла-

тіжного доручення автоматично виводиться підстава для сплати та

сума платежу. Всі інші реквізити обираються із довідників систе-

ми вручну.

Із електронної форми документу надається можливість сфор-

мувати друковану форму платіжного доручення в необхідній кіль-

кості екземплярів.

Із електронної форми документу користувач має змогу перег-

лянути залишок грошових коштів за вказаними джерелом фінан-

сування та КЕКВ на час створення документа.

Таким чином користувач має змогу одразу побачити, чи ви-

стачить у нього коштів на оплату даного платіжного доручення.

Система виводить на екран форму звіту "Залишок грошових

коштів". Щоб побачити необхідну інформацію, користувачеві не-

обхідно скористатися кнопкою "Сформувати", щоб закрити звіт,

потрібно скористатися кнопкою "Закрити".

При проведенні документу формуються проводки за позаба-

лансовими рахунками. По кожному КЕКВ формується проводка в

Кредит ДСН (грошові кошти не підтверджені), Кредит ФОН. Ці

проводки необхідні для контролю оплати зобов'язань та форму-

вання регламентованої звітності.

Якщо платіжне доручення сформовано за спеціальним фон-

дом бюджету, то додатково формується проводка в Кредит ОПН

(підстави платежів непідтверджені).

Якщо вид платежу – Перерахування ЗП, то формується одна

проводка по кредиту ДСН.

287

При оплаті податків та обов'язкових платежів із коштів спеці-

ального фонду буде сформовано проводки по Кредиту ДСН та по

Кредиту ВОН (видатки за зобов'язаннями непідтверджені).

Відображення операцій, пов'язаних із рухом коштів установ

по розрахункових рахунках у конфігурації здійснюється докумен-

том «Банківська виписка».Документ призначено для реєстрації

надходжень грошових коштів на розрахункові рахунки бюджет-

них установ.

Ввести новий документ можна із меню "Документи" – "Бан-

ківські документи" – документ "Банківська виписка"

Рис. 57. Вікно документа „Банківська виписка”.

Документ заповнюється відповідно до вказаного джерела фі-

нансування, за обраною установою. У шапці документу відобра-

жаються установа, джерело фінансування, банківський рахунок,

бухгалтерський рахунок, дата і номер документу. При цьому, зна-

чення реквізитів "Банківський рахунок" та "Бухгалтерський раху-

нок" заповнюється автоматично.

В табличній частині документу відображаються операції по

надходженню грошових коштів за відповідним джерелом фінан-

сування або контрагентом.

Таблична частина документа заповнюється вручну. Вид опе-

рації обирається із довідника "Види операцій коштів", при цьому

значення рахунку і субконто 1 автоматично підставляються сис-

темою у табличну частину. Користувач обирає самостійно вид

288

ПДВ, субконто 2-4, суму платежу. Реквізит зміст операції запов-

нюється за бажанням користувача.

У табличній частині документу користувач має змогу вказати

дані попереднього відвантаження за кожною операцією, зареєст-

рованою поточним документом. При проведенні документу фор-

муються проводки за балансовими та спеціальними позабалансо-

вими рахунками.

Формування проводок залежить від виду операції банківської

виписки. Якщо вид операції визначено як отримання фінансуван-

ня, тоді при проведенні документу формуються проводки по Кре-

диту рахунку ДХ та по Дебету рахунку ДСП із метою відображен-

ня фактично отриманих асигнувань із бюджету.

Рис. 58. Проводки формуються лише по документу

„Банківська виписка”.

Якщо вид операції визначено як отримання доходу, тоді фор-

муються проводки по Дебету рахунку ДСП, та Кредиту рахунку

ВН із метою відображення фактично отриманих грошових коштів

за надані послуги або товари по спеціальному фонду.

Якщо вид операції визначено як повернення оплати, в цьому

випадку слідують проводки по Кредиту рахунків ДХ, ЗБ, КВ та по

289

Дебету рахунку ДСП. При виді операції, визначеному як відзив

фінансування формується проводка в Дебет рахунку ДСП. За до-

помогою кнопки "За день" користувачу надається можливість по-

бачити залишок коштів на поточному банківському рахунку на

початок дня, обороти за день, та залишок на кінець дня, обравши

відповідний пункт у випадаючому меню.

Облік касових операцій

Касові операції це операції пов'язані з надходженням, збері-

ганням і витратою готівкових коштів. Для розрахунків готівкови-

ми засобами кожна установа повинна мати касу, по кожній касі

ведеться касова книга за встановленою формою.

Надходження готівки в касу здійснюється по прибуткових ка-

сових ордерах. Документ призначено для відображення касових

операцій по установі з отримання готівкових коштів.


кументи" – "Касові документи" – документ "Прибутковий касовий

ордер".

Документ заповнюється за обраною установою, з позначенням

дати та номеру документу, фактичного номеру ПКО.

У документі "Прибутковий касовий ордер" існує реквізит

"Вид операції" (посилання на довідник "Види руху коштів") для

визначення значень по умовчанню, що використовуються при

проведенні документу.

Після вибору значення цього реквізиту автоматично визнача-

ється рахунок кореспонденції. Аналітичний облік по цьому рахун-

ку визначається по групі реквізитів "Субконто", які обираються

користувачем відповідно до потреби.

Якщо в бюджетній установі ведеться валютний облік, то ко-

ристувачу буде доступний для редагування реквізит "Каса", при

виборі значення якого автоматично заповняться реквізити "Раху-

нок каси", "Валюта", "Курс".

Користувачу необхідно в обов'язковому порядку заповнити

від кого отримуються гроші та суму коштів. У реквізиті "Підтвер-

дження" заповнюються ідентифікаційні дані суб'єкта, від якого

отримуються гроші, дані паспорта, тощо.

Якщо оприбуткування грошових коштів за касовим ордером є

оподатковуваною операцією, то користувачу необхідно заповнити

вид ПДВ,тоді при введені суми автоматично буде розраховано су-

му ПДВ.

290

Якщо встановлено прапорець "Редагувати списком", то корис-

тувач має можливість оформити прибутковий ордер по отриман-

ню грошових коштів по різним значенням аналітичного обліку –

наприклад, по різним КЕКВ або по різним значенням деталізації

надходжень.

У випадку необхідності користувач має змогу вказати суму

попереднього відвантаження та ПДВ за ним.

При проведенні документ формує основну проводку по дебету

рахунку 301 і кредиту рахунку, зазначеного в групі "Рахунок і

аналітика рахунку кореспонденції".

По документу можуть бути сформовані проводки по нараху-

ванню ПДВ якщо:

установа є платником ПДВ;

обрана операція має вид обліку фінансування "Отримання до-

ходу";

операція проводиться по спеціальному фонду.

Увага! У деяких випадках документ "Прибутковий ордер" не

повинний формувати проводки.

Це випадок надходження готівки з банку.

Якщо ця операція вже була проведена по банку, то проведен-

ня її по касі подвоїть оборот по рахунках 301 і 32 або 31.

Тому такий прибутковий касовий ордер не повинен проводи-

тися. Для таких випадків в документі потрібно виставити признак

"Тільки реєстрація".

Документ призначено для відображення касових операцій по

установі з видачі готівкових коштів.


кументи" – "Касові документи" – документ "Видатковий касовий

ордер".

Документ заповнюється за обраною установою, з указівкою

дати і номеру документу, фактичного номеру ВКО та типу опера-

ції. Якщо тип операції визначено як "Операція", то в документі

"Видатковий касовий ордер" необхідно заповнити реквізит "Вид

операції" (посилання на довідник "Види руху коштів") для визна-

чення значень по умовчанню, що використовуються при прове-

денні документу.

Після вибору значення цього реквізиту автоматично визнача-

ється рахунок кореспонденції.

291

Рис. 59. Вікно документа „Видатковий касовий ордер”.

Аналітичний облік по цьому рахунку визначається по групі

реквізитів "Субконто", які обираються користувачем відповідно

до потреби. Також при заповненні документу надається можли-

вість вказати суму та ПДВ попереднього відвантаження Користу-

вачу необхідно в обов'язковому порядку заповнити, кому вида-

ються грошові кошти, та суму коштів.

У реквізиті "Підтвердження" заповнюються ідентифікаційні

дані суб'єкта, якому видаються гроші, дані паспорта, тощо.

Якщо встановлено прапорець "Редагувати списком", то корис-

тувач має можливість оформити видатковий касовий ордер різним

суб'єктам одним документом.

Якщо Тип операції визначено як "Виплата ЗП", то документ

приймає форму, що наведена нижче.

При цьому в реквізиті "Підстава" обираються документи з ви-

дачі заробітної плати.

За допомогою кнопки "Друк" користувач має змогу вивести на

екран друковану форму документу "Видатковий касовий ордер".

При проведенні документ формує основну проводку по кре-

диту рахунку 301 і дебету рахунку, зазначеного в групі "Рахунок і

аналітика рахунку кореспонденції".

По документу можуть бути сформовані проводки по нараху-

ванню податкового кредиту якщо:

292

установа є платником ПДВ;

вид операції руку грошових коштів – "Оплата";

сума ПДВ не нульова;

операція здійснюється за спеціальним фондом.

Рис. 60. Проводки по документу „Видатковий касовий

ордер”.

Увага! У деяких випадках документ "Видатковий касовий ор-

дер" не повинний формувати проводки.

Наприклад, це випадок здачі готівки в банк. Якщо ця операція

вже була проведена по банку, то проведення її по касі подвоїть

оборот по рахунках 301 і 32 або 31.

Тому такий видатковий касовий ордер не повинен проводитися.

Для таких випадків в документі потрібно виставити признак

"Тільки реєстрація".

Розрахунки з підзвітними особами

Підзвітними особами вважаються співробітники установи, що

одержали авансом готівкові суми коштів із каси організації на

операційні і господарські потреби, або витрати на відрядження.

Видача готівки під звіт на відрядження здійснюється в межах

сум, що належать відрядженим особам для цих цілей.

При видачі наявних коштів під звіт на адміністративно госпо-

дарські потреби, подається службова записка підзвітної особи, у

якій вказується мета витрат, терміни і сума.

Цільове призначення виданих під звіт наявних коштів фіксу-

ється в авансовому звіті підзвітної особи, до якого додаються різні

підтверджуючі документи (чеки, квитанції, квитки та ін.) – По

складу витрат бухгалтер визначає кореспондуючі рахунки і підби-

293

ває підсумок розрахунків із підзвітною особою. Для обліку розра-

хунків із підзвітними особами в конфігурації передбачений доку-

мент «Авансовий звіт».

Рис. 61. Вікно документа «Авансовий звіт».

Документ призначено для реєстрації звіту підзвітної особи за

використані кошти установи.

Ввести новий документ можна із меню "Документи" – "Облік

підзвіту" – документ "Авансовий звіт"

В шапці документу в обов'язковому порядку наводяться уста-

нова, джерело фінансування, підзвітний співробітник та його ра-

хунок.

У випадку оприбуткування ТМЦ при отриманні даного доку-

менту необхідно встановити прапорець "З оприбуткуванням", тоді

стануть доступними для редагування реквізити "Місце зберіган-

ня", "Автомобіль", які будуть підставлятися по замовчанню при

додаванні нових рядків у табличній частині.

Якщо сума грошових коштів, видана у підзвіт витрачена не-

повністю, то при формуванні даного документу необхідно вказати

прибутковий касовий ордер у реквізиті "Документ повернення", та

суму повернення у відповідному реквізиті.

У реквізиті "Сума авансу" надається можливість заповнити

суму, отриману співробітником у якості авансу за поточним аван-

294

совим звітом.

У реквізиті "Попередній залишок" наводиться сума залишку

за попереднім авансом. Якщо бюджетна установа є платником

ПДВ, їй надається можливість віднести суму ПДВ на суму подат-

кового кредиту.

Для цього необхідно встановити прапорець "ПДВ на податко-

вий кредит", тоді будуть доступними для редагування

реквізити шапки "Організація", де необхідно вказати органі-

зацію, у якої були придбані ТМЦ або послуги, та "Підстава".

У табличній частині вводяться наступні реквізити:

дати "З", "По" – авансового звіту;

коментар та документ, на підставі якого підзвітна особа здійс-

нила ці видатки;

бухгалтерський рахунок оприбуткування;

аналітику в розрізі субконто. Тип вибраної аналітики залежить

від рахунку, який обрано у цьому рядку;

кількість ТМЦ, що оприбутковуються;

вид, суму ПДВ та суму з ПДВ;

Ціну та суму без ПДВ.

При проведенні даного документу формуються проводки по

балансовим бухгалтерським рахунком в кореспонденції з рахун-

ком 362.

Облік розрахунків із підзвітними особами ведеться па рахунку

362 «Розрахунки з підзвітними особами" – з аналітичним обліком

по співробітниках і джерелах фінансування, за рахунок якого були

видані кошти.

Облік необоротних активів

Для реалізації операцій по обліку необоротних активів у кон-

фігурації передбачений ряд документів, описаних у цьому розділі.

Для відображення операції по надходженню активів у конфігура-

ції передбачений документ «Надходження активів». Специфіка

надходження вказується за допомогою реквізитів групи «Постача-

льник». Докладний опис роботи документу приведено нижче. Да-

ний документ призначено для реєстрації в системі факту придбан-

ня установою необоротних активів.

Документ можна ввести за допомогою меню "Документи" –

"Облік активів" – документ "Надходження активів".

295

Рис. 62. Проводки по документу «Авансовий звіт».

Також новий документ можна ввести на підставі документу

"Рахунок вхідний", при цьому новий документ буде вже частково

заповнений. У подальшому необхідно відкоригувати інформацію в

документі та провести його.

Документ має три закладки: "Основна", "Додаткова" та "ГТД".

На основній закладці наводяться загальні дані для оприбутку-

вання, на додатковій – параметри для розрахунку податкового

кредиту, а на третій закладці наводиться інформація, що стосуєть-

ся імпортних операцій бюджетної установи. В шапці документу

наводяться установа, номер і дата документу, організація, підстава

для оприбуткування, вид надходження, джерело фінансування, мі-

сце зберігання, бухгалтерський рахунок організації, вид ПДВ, Ва-

люта оприбуткування та її курс.

У табличній частині документу наводяться реквізити необоро-

тних активів, що оприбутковуються. У табличну частину вводять-

ся назва активу, кореспонденції рахунків по оприбуткуванню ак-

тивів, ціна активів, ціна без ПДВ, ПДВ, сума ПДВ, підстава для

оприбуткування, сума у валюті, початковий знос та КЕКВ оприбу-

ткування.

На другій закладці документу користувач має змогу вказати

суму та ПДВ попередньої оплати. Також, при встановленні прапо-

рця "Без податкового кредиту" користувач має змогу списати ПДВ

за поточним документом на видатки установи.

296

Рис. 63. Вікно документа «Надходження активів».

Якщо валюта документу не дорівнює гривні, користувачу стає

доступною для редагування закладка "ГТД". На даній закладці за-

повнюються всі елементи документу що стосуються проведеної

операції з імпорту запасів бюджетною установою для її відобра-

ження в системі.

Якщо установа користувалась послугами перевізника, то в

обов'язковому порядку необхідно заповнити реквізити блоку "Пе-

ревізник". Із екранної форми документу є можливість сформувати

дві друковані форми. Це прибутковий ордер, акт приймання осно-

вних засобів за формою ОЗ-1. Проводки документу формуються в

залежності від виду надходження. При цьому якщо установа не є

платником ПДВ, то сума ПДВ при оприбуткуванні списується на

рахунок затрат вказаний в джерелі фінансування.

Якщо установа все ж таки являється платником ПДВ, то при

формуванні документу по спеціальному фонду бюджету форму-

ються проводки по податковому кредиту.

При оприбуткуванні необоротних активів проводка по збіль-

шенню фонду формується автоматично. При придбанні необорот-

ного активу формується проводка за кредитом позабалансового

рахунку. При благодійних поставках формуються проводки за Де-

бетом рахунків КВ та БП, що слугує для обліку касових видатків

297

установи, та для обліку благодійних надходжень по установі.

У результаті проведення документів по надходженню, форму-

ється первинна вартість активу, тобто історично сформована вар-

тість, як сума витрат пов'язаних з придбанням, одержанням або

виготовленням активу. Після надходження активу ця вартість є

обліковою.

Рис. 64. Проводки по документу«Надходження активів».

Переміщення активів, можливо, як внутрішнє переміщення з

однієї матеріально-відповідальної особи до іншої. Така операція

вводиться документом «Переміщення активів» (рис. 65).

Документ призначено для відображення переміщень по уста-

нові, за місцями зберігання.

Меню "Документи" – "Облік необоротних активів" – документ

"Внутрішнє переміщення активів"

Документ заповнюється відповідно до обраної установи. В

шапці документу відображаються установа, номер і дата докумен-

ту, від кого, кому.

Реквізити "Від кого", "Кому" визначають зміни за місцями

зберігання. У табличній частині документу відображаються рекві-

зити передаваємих ТМЦ. Це такі реквізити як кореспондуючі ра-

хунки, назва активу, кількість, ціна, сума, КЕКВ, джерело фінан-

сування.

298

Рис. 65. Вікно документа „Переміщення активів”.

Табличну частину документу рекомендується заповнювати за

допомогою кнопки "Підбор".

При цьому користувачу надається вибір, із довідника чи за за-

лишками необоротних активів заповнювати табличну частину до-

кументу.

Якщо заповнення відбувається за залишками, система виво-

дить на екран форму Підбору для переміщення або списання

ТМЦ. Принципи роботи з цією формою описані у розділі "Загаль-

ні положення по роботі з документами".

Із екранної форми документу користувач має можливість сфо-

рмувати друковану "Акт прийняття-передачі основних засобів"

або "прибутковий ордер".

При проведенні документу формуються проводки за балансо-


Факт отримання активу в підзвіт або експлуатацію докумен-

тально підтверджується формою ОЗ-1 (бюджет) «Акт прийняття-

передачі основних засобів», підписаною матеріально-відповідаль-

ною особою.

Документ "Інвентаризація основних засобів" (рис. 66) призна-

чено для реєстрації інвентаризації основних засобів, та фактів ви-

явлення нестач або надлишків під час проведення інвентаризації.

Меню "Документи" – "Інвентаризація" – документ "Інвентари-

зація основних засобів".

299

В шапці документу наводяться установа, дата і номер докуме-

нту, місця зберігання.

Встановлений прапорець "Заповнювати фактичні значення"

означає, що у табличну частину документу та його друковану фо-

рму буде виведено фактичні залишки бланків суворої звітності,

що обліковуються на дату проведення інвентаризації в установі і

збігаються з даними бухгалтерського обліку. Користувач має змо-

гу обрати, чи проводити інвентаризацію за основними засобами,

або за нематеріальними активами, встановивши прапорець на од-

ному із значень, вказаних у шапці документу.

Також користувачу надається вибір створювати чи ні за даним

документом проводки за допомогою прапорця "Не створювати

проводки". Проводки за документом не сформуються, якщо даний

прапорець встановлено.

Табличну частину документу рекомендується заповнювати ав-

томатично, за допомогою кнопки "Заповнити", при цьому система

автоматично виведе у табличну частину залишки основних засобів,

що обліковуються в системі за вказаними умовами відбору.

При виборі хоча б одного місця зберігання, система виведе в

табличну частину лише ті основні засоби, що обліковуються за

вказаним місцем зберігання.

Якщо користувач використовує автозаповнення табличної ча-

стини, то в строках, що автоматично виведуться у табличну час-

тину документу він має змогу коригувати лише фактичну кіль-

кість основних засобів.

В табличній частині документу всі основні засоби наводяться

за наступними реквізитами:

рахунок обліку;

місце зберігання;

інвентарний номер;

назва основного засобу;

кількість – кількість за даними бухгалтерського обліку;

фактична кількість – фактична кількість основних засобів;

первісна вартість;

залишкова вартість;

сума зносу за певним видом основних засобів;

сума;

фактична сума;

300

джерело фінансування – джерело фінансування, за яким було

придбано основні засоби;

КЕКВ – коди економічної класифікації видатків, за якими бу-

ло придбано певні основні засоби;

автозаповнення – має службовий інформаційний характер.

При автозаповненні табличної частини має значення "1",

строки з таким значенням видаленню та редагуванню не належать.

Якщо рядки вводились вручну, значення цього реквізиту "0",

у цьому випадку користувач має змогу відредагувати ці строки за

власною потребою.

На другій закладці документу наводяться додатково бухгал-

терські рахунки з обліку основних засобів, за якими проводиться

інвентаризація.

Якщо проводиться інвентаризація основних засобів користу-

вачу доступні субрахунки десятого рахунку, якщо ж нематеріаль-

них активів, то субрахунки рахунку 12.

При необхідності користувач може скористатись кнопками

"Виділити все", "Інвертувати", "Зняти все". На третій закладці на-

водяться склад комісії, дата і номер наказу на інвентаризацію, да-

ти початку та закінчення інвентаризації, дані віднесення нестач на

відповідального.

Рис. 66. Вікно документа"Інвентаризація основних засобів".

301

Якщо знайдені нестачі будуть віднесені на рахунок матеріаль-

но-відповідальної особи, то користувачу стає доступним бухгал-

терський рахунок відповідальної особи, який за замовчуванням

являється рахунком "363".

Дану операцію буде сформовано лише в тому випадку, якщо

прапор "Не створювати проводки" відсутній.

У цьому ж випадку, при виявленні надлишків формуються

проводки по оприбуткуванню товарно- матеріальних цінностей за

спеціальним фондом. Кнопка "Друк" допоможе вивести на екран

друковані форми документу: "Інвентаризаційний опис основних

засобів". "Порівняльна відомість результатів інвентаризації осно-

вних засобів", "Протокол інвентаризаційної комісії".Для розраху-

нку і нарахування зносу в типовій конфігурації існує документ

«Нарахування зносу». Нижче приведені основні положення по на-

рахуванню зносу, що регламентуються в Інструкції 64:

знос основних засобів, нематеріальних активів і інших необо-

ротних активів ведеться на рахунках 1. 3.1 «Знос основних за-

собів», 1. 3.3 «Знос нематеріальних активів», 1. 3.2 «Знос ін-

ших необоротних матеріальних активів» відповідно;

знос нараховується 31 грудня за повний рік використання не-

оборотного активу, незалежно від дати його придбання;

норми зносу встановлюються у відсотках від первинної варто-

сті кожної групи необоротних активів на кінець звітного року:

група 1 – 5 %

група 2-25%

група 3 – 45%

сума зносу визначається відповідно до норм зносу, встановле-

них у відсотках від первинної вартості кожної з груп необоро-

тних активів.

Документ призначено для автоматичного нарахування зносу

по необоротним активам.

Меню "Документи" – "Закриття періодів" – документ "Нара-

хування зносу"

Документ заповнюється відповідно до обраної установи. В

шапці документу відображаються установа, дата і номер докумен-

ту, коефіцієнт. В табличній частині документу відображаються

реквізити необоротних активів, за якими нараховується знос. Обо-

в'язковими реквізитами в даному документі є:

установа, місце зберігання, джерело фінансування, рахунок

302

обліку, назва необоротного активу,

група, норма зносу, початковий знос, якщо він є.

Таблична частина документу заповнюється автоматично за до-

помогою кнопки "Заповнити". При цьому система відбирає необо-

ротні активи по вказаній установі по всіх місцях зберігання та авто-

матично виводить обов'язкові реквізити даних необоротних активів.

Для нарахування зносу потрібно використовувати кнопку "Ро-

зрахувати".

При цьому система автоматично нараховує знос у відповідно-

сті із вказаним нормативом нарахування зносу у картці необорот-

ного активу. Також розраховані дані формуються в табличній час-

тині без копійок відповідно до Інструкції №64 від 17 липня 2006

року у реквізитах "Знос" та "Залишкова вартість".

При проведенні документу розраховані суми зносу відносяться

на відповідні до виду необоротних активів рахунки обліку зносу.

Рис. 67. За результатами інвентаризації формується

документ «Відомість нарахування зносу».

Після нарахування зносу, визначається балансова вартість ак-

тивів, як різниця між обліковою вартістю активу і сумою нарахо-

303

ваного зносу. Облікова вартість активу – це або первинна вартість

активу, або його відновлювальна вартість. Відновлювальна вар-

тість – це первинна вартість, змінена в результаті переоцінки або

індексації.

Індексація первинної (відновлювальної) вартості груп необоро-

тних активів може проводитися щорічно згідно з індексом інфляції

та відповідно до порядку, передбаченого пунктом 8.3.3 Закону Ук-

раїни "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР).

У типовій конфігурації індексація вводиться документом „Пе-

реоцінка НА” (рис. 68). Документ „Переоцінка НА” призначено

для відображення зменшення або збільшення вартості необорот-

них активів по установі та також для проведення їх індексації.

Меню "Документи"-"Облік необоротних активів" – документ

"Переоцінка".

В шапці документу відображаються установа, дата і номер до-

кументу, вид переоцінки, який може приймати значення "Індекса-

ція" чи "Переоцінка", а також коефіцієнт переоцінки. При виборі

вида переоцінки "Переоцінка" стає доступним прапорець "Перео-

цінювати знос".

Якщо планується збільшення вартості об'єктів (10%), тоді ко-

ефіцієнт буде відображено у вигляді "1. 10".

Рис. 68. Вікно документа „Переоцінка НА”.

304

Якщо вартість об'єктів буде зменшено, тоді коефіцієнт буде

мати вигляд "0.9".

Крім цього, користовачу надана можливість відбору необоро-

тніх активів за місцем зберігання, рахунком обліку, а також по

групі зносу.

У табличній частині документу відображаються реквізити ма-

теріальних цінностей, що переоцінюються:

рахунок обліку, назва необоротного активу, кількість, джерело

фінансування, місце зберігання, КЕКВ, ціна та сума до переоцін-

ки, ціна та сума після переоцінки.


допомогою кнопки "Підбор".

При цьому на екран виводиться форма Підбору для вибору

матеріальних цінностей, механізм дії якої було описано вище.

Із електронної форми документу можна сформувати друкова-

ну форму переоцінки.

При проведенні документу вартість та знос необоротного ак-

тиву автоматично індексуються на вказаний коефіцієнт переоцін-

ки та формуються відповідні проводки з використанням балансо-

вих рахунків 131 та 401.

Рис. 69. Вікно документа "Акт списання необоротних активів".

305

Документ "Акт списання необоротних активів" (рис. 69) приз-

начено для реєстрації вибуття цінностей необоротних активів у

зв'язку з їх непридатністю для подальшого використання.

Меню "Документи" -"Облік необоротних активів" – документ

"Акт списання необоротних активів".

Документ заповнюється за вказаною установою. В шапці до-

кументу вказуються установа, номер і дата документу, місце збе-

рігання, вид списання. В табличній частині документу відобража-

ються реквізити матеріальних цінностей, що списуються: корес-

пондуючі рахунки, назва необоротного активу, кількість, ціна за

одиницю, сума, КЕКВ, джерело фінансування.


допомогою кнопки "Підбор". При цьому користувачу надається

вибір, із довідника чи за залишками необоротних активів запов-

нювати табличну частину документу. Якщо заповнення відбува-

ється за залишками, система виводить на екран форму Підбору

для переміщення або списання ТМЦ.

Принципи роботи з цією формою описані у розділі "Загальні

положення по роботі з документами". Із електронної форми доку-

мент є можливість сформувати друковану форму,"Акт на списання

основних засобів". При проведенні будуть сформовані проводки із

використанням балансових рахунків 401 та 131 в залежності від то-

го, чи повністю нараховано знос на поточний необоротний актив.

При проведенні списання нестач матеріальних цінностей ко-

ристувачу надається можливість обрати, чи буде проводитись

списання за рахунок відповідальної особи. Якщо необхідно прове-

сти списання за рахунок відповідальної особи, то тоді у документі

необхідно встановити прапорець "Нестачу списати на відповіда-

льного", при цьому становляться доступними для редагування ре-

квізити "Відповідальний" – відповідальний співробітник, за раху-

нок якого будуть списані нестачі, та "Рахунок" – бухгалтерський

рахунок, на який буде віднесено суму коштів за нестачею матеріа-

льних цінностей. Якщо прапорець не встановлено, то нестачі буде

списано на видатки установи.

Документ "Оприбуткування надлишків НА" (рис. 70) призна-

чено для реєстрації в системі факту оприбуткування надлишків

запасів, виявлених при проведенні інвентаризацій.

Меню "Документи" -"Облік запасів" – Документ "Оприбутку-

вання НА".

306

В шапці даного документу наводяться установа, дата і номер

документу, підстава для оприбуткування (акт інвентаризації), місце

зберігання та рахунок нарахування доходу установи. Таблична час-

тина документу заповнюється автоматично, якщо в обраному доку-

менті – підставі зареєстровано надлишки необоротних активів.

Також користувачу надається можливість додати у табличну

частину строки за допомогою кнопки "Підбор", або вручну, пост-

роково. При цьому необхідно вказати джерело фінансування,

КЕКВ, кількість, ціну та суму облікові та суму зносу за висновком

інвентаризаційної комісії. За допомогою кнопки "Друк" користу-

вач має змогу вивести на екран друковані форми "Прибутковий

ордер" та "Форма 3.1". При проведенні документу формуються

проводки за балансовими рахунками.

При цьому, якщо вид запасів – малоцінні та швидкозношувані

предмети, то додатково будуть сформовані проводки по збільшен-

ню фонду в МШП.

Рис. 70. Вікно документа "Оприбуткування надлишків НА".

Облік запасів

Факт надходження запасів у типовій конфігурації відобража-

ється документом «Надходження запасів». Документ призначено

для відображення оприбуткування запасів.


запасів" – документ "Надходження запасів".

Також новий документ можна ввести на підставі документу

"Рахунок вхідний", при цьому новий документ буде вже частково

заповнений. У подальшому необхідно відкоригувати інформацію в

307

документі та провести його.

Документ має три закладки, "Основна", "Додаткова" та "ГТД".

На основній закладці наводяться загальні дані для оприбутку-

вання, а на додатковій – параметри для коригування податкового

кредиту за документом. В шапці документу відображаються уста-

нова, номер і дата документу, організація, підстава для оприбут-

кування, вид надходження, джерело фінансування, місце зберіган-

ня, бухгалтерський рахунок організації, вид ПДВ.

Вид надходження може набувати три значення:

- Придбання – оприбуткування безпосередньо придбаних ма-

теріальних цінностей бюджетною установою;

- Централізована поставка – оприбуткування матеріальних

цінностей, що надійшли за централізованою поставкою;

- Благодійна поставка – оприбуткування матеріальних ціннос-

тей, що надійшли як благодійна чи гуманітарна допомога.

Рис. 71. Вікно документа « Надходження запасів».

У табличній частині документу відображаються реквізити то-

варно-матеріальних цінностей, що оприбутковуються. У табличну

частину вводяться назва запасу, кореспонденції рахунків по опри-

буткуванню запасів, ціна запасів, ціна без ПДВ, ПДВ, сума ПДВ,

308

підстава для оприбуткування. Із екранної форми документу є мо-

жливість сформувати дві друковані форми.

Це прибутковий ордер, акт приймання матеріалів. Проводки

документу формуються в залежності від виду надходження та ви-

ду запасу, що оприбутковується. При цьому якщо установа не є

платником ПДВ, то сума ПДВ при оприбуткуванні списується на

рахунок затрат вказаний в джерелі фінансування. Якщо установа

все ж таки являється платником ПДВ, то при формуванні докуме-

нту по спеціальному фонду бюджету формуються проводки по

податковому кредиту.

При оприбуткуванні малоцінних та швидкозношуваних предме-

тів проводка по збільшенню фонду в МШП формується автоматич-

но. На закладці "Додатково" користувачу надається можливість вка-

зати суму попередньої оплати та ПДВ попередньої оплати.

При встановленні прапорця "Без податкового кредиту" всі су-

ми ПДВ за документом будуть списані на видатки установи.

Якщо валюта документу не дорівнює гривні, користувачу стає

доступною для редагування закладка "ГТД".

Рис. 72. Проводки по документу«Надходження запасів».

309

На даній закладці заповнюються всі елементи документу що

стосуються проведеної операції з імпорту запасів бюджетною

установою для її відображення в системі.

Якщо установа користувалась послугами перевізника, то в

обов'язковому порядку необхідно заповнити реквізити блоку "Пе-

ревізник". При придбанні ТМЦ формується проводка за кредитом

позабалансового рахунку ЗБО для оперативного обліку дебіторсь-

ких і кредиторських заборгованостей по установі та для подаль-

шого коректного формування регламентованої звітності по забор-

гованостям бюджетної установи.

При благодійних поставках формуються проводки за Дебетом

рахунків КВ (Касові витрати), БП (Благодійні поставки), що є під-

ставою для обліку касових видатків установи, та для обліку благо-

дійних надходжень по установі.

Оскільки облік запасів у бюджетних установах ведеться. в ро-

зрізі матеріально-відповідальних осіб, існує необхідність передачі

матеріальних цінностей від однієї матеріально-відповідальної

особи до іншої. Видача матеріальних запасів із складу робиться по

документах, затверджених керівником установи, наприклад, на-

кладним-вимогам або забірним картам. Для цієї мети в конфігура-

ції передбачений документ «Переміщення запасів».

Документ призначено для відображення переміщень по уста-

нові, за місцями зберігання.

Меню "Документи" – "Облік запасів" – документ "Внутрішнє

переміщення запасів"

Документ заповнюється відповідно до обраної установи.

В шапці документу відображаються установа, номер і дата до-

кументу, від кого, кому. Реквізити "Від кого", "Кому" визначають

зміни за місцями зберігання. У табличній частині документу відо-

бражаються реквізити передаваємих запасів. Це такі реквізити як

кореспондуючі рахунки, назва запасу, кількість, ціна, сума, КЕКВ,

джерело фінансування.



вибір, із довідника "Номенклатура" чи за залишками заповнювати

табличну частину документу. Якщо заповнення відбувається за

залишками, система виводить на екран форму Підбору для пере-

міщення або списання ТМЦ.

310

Рис. 73. Вікно документа «Переміщення запасів».


рмувати друковану. При цьому йому надається можливість вивес-

ти на екран "Прибутковий ордер" або "Накладну – вимогу".

При проведенні документу формуються проводки за балансо-


Списання матеріальних запасів проводиться при участі пос-

тійно-діючої комісії по актах, що складають матеріально-

відповідальні особи і затверджує керівник. Операція по списанню

матеріальних запасів у типовій конфігурації вводиться докумен-

том «Списання запасів». Документ призначено для реєстрації ви-

буття цінностей необоротних активів у зв'язку з їх непридатністю

для подальшого використання.

Меню "Документи" -"Облік запасів" – документ "Акт списан-

ня запасів".

Документ заповнюється за вказаною установою. В шапці до-

кументу вказуються установа, номер і дата документу, місце збе-

рігання, вид списання. В табличній частині документу відобража-

ються реквізити матеріальних цінностей, що списуються: корес-

пондуючі рахунки, назва запасів, кількість, ціна за одиницю, сума,

КЕКВ, джерело фінансування.


311


вибір, із довідника "Номенклатура" чи за залишками заповнювати

табличну частину документу. Якщо заповнення відбувається за

залишками, система виводить на екран форму Підбору для пере-

міщення або списання ТМЦ.


рмувати друковану. При цьому йому надається можливість вивес-

ти на екран "Прибутковий ордер" або "Накладну – вимогу".

Із електронної форми документу є можливість сформувати

друковані "Акт списання матеріальних цінностей" та "Акт спи-

сання МШП". Якщо вид списання приймає значення "Централізо-

вана поставка", тоді, при проведенні документу, автоматично фо-

рмуються проводки в Дебет 683, 684 рахунків, відповідно до дже-

рела фінансування.

Якщо проводиться списання на витрати установи, то при прове-

денні буде використано рахунок витрат, вказаний у джерелі фінан-

сування, за рахунок якого було придбано поточний запас. При спи-

санні МШП буде сформовано проводки з використанням рахунку

411.

Рис. 74. Вікно документа «Списання запасів».

312

При проведенні списання нестач матеріальних цінностей ко-

ристувачу надається можливість обрати, чи буде проводитись

списання за рахунок відповідальної особи. Якщо необхідно прове-

сти списання за рахунок відповідальної особи, то тоді у документі

необхідно встановити прапорець "Нестачу списати на відповіда-

льного", при цьому становляться доступними для редагування ре-

квізити "Відповідальний" – відповідальний співробітник, за раху-

нок якого будуть списані нестачі, та "Рахунок" – бухгалтерський

рахунок, на який буде віднесено суму коштів за нестачею матеріа-

льних цінностей. Якщо прапорець не встановлено, то нестачі буде

списано на видатки установи.

Одним з елементів бухгалтерського обліку в частині обліку

матеріальних запасів є інвентаризація. Як правило, інвентаризація

проводиться щорічно перед складанням річної звітності. Також

інвентаризація може бути планового чи раптовою, або частковою

чи повною. Інвентаризація проводиться в присутності матеріаль-

но-відповідальних осіб і повного складу інвентаризаційної комісії.

Отримання порівнювальної відомості і введення операцій по спи-

санню нестач або прибуткуванню надлишків у конфігурації мож-

ливо за допомогою документа «Інвентаризація». Документ приз-

начено для реєстрації інвентаризації інших необоротних активів та

запасів, та фактів виявлення нестач або надлишків під час прове-

дення інвентаризації.

Меню "Документи" – "Інвентаризація" – документ "Інвентари-

зація інших необоротних активів та запасів".

В шапці документу наводяться установа, дата і номер докуме-

нту, місця зберігання. Встановлений прапорець "Заповнювати фа-

ктичні значення" означає, що у табличну частину документу та

його друковану форму буде виведено фактичні залишки бланків

суворої звітності, що обліковуються на дату проведення інвента-

ризації в установі і збігаються з даними бухгалтерського обліку.

Якщо встановити прапорець "Не створювати проводки", то за

документом не буде сформовано проводки по оприбуткуванню

надлишків та списанню запасів. Якщо даний прапорець не встано-

влено, то за документом відповідні проводки при проведенні сфо-

рмуються. Табличну частину документу рекомендується заповню-

вати автоматично, за допомогою кнопки "Заповнити", при цьому

система автоматично виведе у табличну частину залишки ТМЦ,

що обліковуються в системі за вказаними умовами відбору.

313

При виборі хоча б одного місця зберігання, система виведе в

табличну частину лише ті ТМЦ, що обліковуються за вказаним

місцем зберігання.

Якщо користувач використовує автозаповнення табличної ча-

стини, то в строках, що автоматично виведуться у табличну час-

тину документу він має змогу коригувати лише фактичну кіль-

кість інших необоротних активів та запасів.

В табличній частині документу всі ТМЦ наводяться за насту-

пними реквізитами:

" рахунок обліку;

" вид ТМЦ;

" місце зберігання;

" номенклатурний номер;

" назва ТМЦ;

" кількість – кількість за даними бухгалтерського обліку;

" фактична кількість – фактична кількість основних засобів;

" ціна за одиницю;

" сума;

" фактична сума;

" джерело фінансування – джерело фінансування, за яким було

придбано основні засоби;

" КЕКВ – коди економічної класифікації видатків, за якими

було придбано певні основні засоби;

" автозаповнення – має службовий інформаційний характер.

При автозаповненні табличної частини має значення "1", рядки з

таким значенням видаленню та редагуванню не належать.

Якщо строки вводились вручну, значення цього реквізиту "0",

у цьому випадку користувач має змогу відредагувати ці строки за

власною потребою.

На другій закладці документу наводяться додатково бухгал-

терські рахунки з обліку інших необоротних активів та запасів, за

якими проводиться інвентаризація.

При заповненні другої закладки можна обрати окремі субра-

хунки 11 рахунку та рахунків другого класу. Для зручності корис-

тувач може використати кнопки "Виділити все", "Інвертувати",

"Знати все". На третій закладці наводяться склад комісії, дата і

номер наказу на інвентаризацію, дати початку та закінчення інве-

нтаризації, дані віднесення нестач на відповідального.

Якщо знайдені нестачі будуть віднесені на рахунок матеріаль-

314

но-відповідальної особи, то користувачу стає доступним бухгал-

терський рахунок відповідальної особи, який за замовчуванням

являється рахунком "363". За допомогою кнопки "Друк" можна

вивести на екран друковані форми документу:

"Інвентаризаційний опис інших необоротних активів та запа-

сів", "Порівняльна відомість результатів інвентаризації інших

необоротних активів та запасів",

"Протокол інвентаризаційної комісії".

При проведенні документу формуються проводки при вияв-

ленні нестач або надлишків основних засобів.

Якщо нестачі буде віднесено на відповідального, то форму-

ються проводки за балансовими рахунками з використанням 363

рахунку.

Формування проводок за документом проводиться за умови

що прапорець "Не створювати проводок" не встановлено.

При виявленні надлишків формуються проводки по оприбут-

куванню товарно-матеріальних цінностей за спеціальним фондом.

Рис. 75. Вікно документа «Інвентаризація запасів».

Облік операцій по послугах

У конфігурації передбачені документи по обліку послуг. До-

кумент призначено для реєстрації робіт, виконаних бюджетною

установою для сторонніх організацій.

Меню "Документи" – "Облік послуг" – документ "Акт вико-

наних робіт виданий".

315

На закладці "Основна" документ заповнюється за вказаною

установою по спеціальному фонду бюджету. В шапці документу

наводяться установа, номер і дата документу, джерело фінансу-

вання, назва контрагента, підстава, вид ПДВ, бухгалтерський ра-

хунок контрагента.

У табличній частині документу наводяться реквізити робіт,

які бюджетна установа виконувала для сторонніх організацій. За-

повнення табличної частини відбувається із довідника "Номенкла-

тура", при цьому система виводить на екран лише ті елементи до-

відника, у яких вид номенклатури дорівнює значенню "Послуга".

Вид послуги може набувати три значення "Послуга", "Послуга,

що перелічується", "Відновлення видатків". Від значення виду пос-

луги буде залежати заповнення табличної частини документу. Якщо

значення виду послуги дорівнює "Послуга", тоді у табличній частині

обов'язкові для заповнення реквізити: ТМЦ, КЕКВ, підстава, кіль-

кість, ціна та сума без ПДВ, сума без ПДВ, сума з ПДВ.

Якщо значення виду послуги дорівнює "Послуга, що перелічу-

ється", тоді додатково необхідно заповнити реквізити: відсоток від-

рахувань, рахунок відрахувань, сума відрахувань, вид відрахувань.

Якщо значення виду послуги дорівнює "Відновлення видат-

ків", тоді заповнення табличної частини відбувається аналогічно

випадку, коли вид послуги означає "Послуга".

Таблична частина документу заповнюється вручну, построко-

во. На закладці "Додаткове" заповнюються валютні реквізити за

документом та реквізити з коригування податкового кредиту.

Якщо встановлено прапорець "Вказати попередню оплату", то

користувачу становляться доступними для редагування сума попе-

редньої оплати та ПДВ з попередньої оплати, які також необхідно

заповнити. Це передбачено для того щоб проводки по формуванню

податкового кредиту було сформовано за вказаними реквізитами.

Якщо даний прапорець не встановлювати, то системою буде авто-

матично визначено першу подію та сформовано проводки по ПДВ.

Якщо встановити прапорець "Немає податкового кредиту", то

при проведенні документу всі суми ПДВ буде списано на видатки

установи.

Користувач має змогу вивести на екран друковану форму до-

кументу – "Акт виконаних робіт (надання послуг) ". При прове-

денні документу формуються проводки за балансовими та позаба-

лансовими рахунками в залежності від виду послуги.

316

Рис. 76. Вікно документа «Акт виконаних робіт виданий».

Рис. 77. Проводки по документу «Реалізація послуг».

317

При формуванні проводок за балансовими рахунками також

грає роль значення реквізиту особової картки бюджетної установи

"Платник ПДВ", від нього залежить, чи будуть формуватись про-

водки по нарахуванню ПДВ. Всі операції по виконанню робіт ві-

дображаються по Кредиту позабалансового рахунку ЗБО для по-

дальшого коректного формування регламентованої звітності.

Одержання послуг

Документ „Акт виконаних робіт отриманий " призначено для

реєстрації фактичного отримання виконаних робіт та послуг від

сторонніх організацій.


послуг" – документ " Акт виконаних робіт отриманий ".

Документ заповнюється за вказаним джерелом фінансування

та обраною установою. В шапці документу відображаються уста-

нова, номер і дата документу, джерело фінансування, організація,

від якої отримано послуги, вид ПДВ, підстава, бухгалтерський ра-

хунок організації.

Рис. 78. Вікно документа «Одержання послуг».

В табличній частині документу наводяться реквізити отрима-

них робот та послуг. Це такі реквізити, як назва послуги, підстава,

КЕКВ, кількість, ціна без ПДВ, сума без ПДВ, сума ПДВ, сума з

ПДВ. На закладці "Додатково" користувачу надається можливість

вказати суму попередньої оплати та ПДВ попередньої оплати. При

318

встановленні прапорця "Без податкового кредиту" всі суми ПДВ

за документом будуть списані на видатки установи..

При проведенні документу формуються проводки за бухгал-

терськими рахунками в залежності від джерела фінансування. Та-

кож формується проводка по Кредиту рахунку ЗБО (заборгова-

ність організації).

Рис. 79. Проводки по документу «Одержання послуг».

Нарахування і видача заробітної плати

У конфігурації реалізований розділ нарахування заробітної

плати співробітникам бюджетних установ, з елементами кадрово-

го обліку. Для реалізації операцій по нарахуванню і видачі заробі-

тної плати в конфігурації передбачений ряд документів, описаних

у цьому розділі.

Послідовність введення даних для розрахунку і документів,

що дозволяють розрахувати заробітну плату співробітників така.

1. Для співробітників підприємства в довіднику «Співробіт-

ники» вводяться дані для розрахунку і проведення нарахування

ЗП, Кожен співробітник може мати декілька видів нарахувань: од-

не основне і декілька додаткових. Дані для основного нарахування

вводяться в групі реквізитів «Розрахунок заробітної плати», до-

відника «Співробітники». Розрахунок суми основного нарахуван-

ня робиться в залежності від обраного виду оплати: по окладу, при

погодинній і поденній оплаті. Перелік додаткових нарахувань мо-

жна ввести або відредагувати для кожного співробітника. Список

додаткових нарахувань викликається по кнопці «Підпорядкова-

ний» довідника «Співробітники». Докладніше про реквізити цього

довідника можна ознайомитися в розділі «Довідники».

Також, у довіднику «Співробітники» у групі «Проведення

ЗП», визначається схема оподаткування основного і додатково "о

319

нарахувань, джерела фінансування, за рахунок яких буде здійсню-

ватися нарахування і перелік пільг по прибутковому податку.

2. У поточному розрахунковому періоді (місяць), при необ-

хідності, вводяться документи, що відображають відхилення в на-

рахуванні заробітної плати, як-то, лікарняні листи, накази на від-

пустки, накази на разові доплати і премії, утримання по виконав-

чих листах.

Документ призначений для введення операції по нарахуванню

співробітнику сум по лікарняних листах, відповідно до листа Ви-

конавчої дирекції Фонду соціального страхування по тимчасовій

втраті працездатності від 25.01. 06 р. № 01-16-126, Закону № 2213

(про оплату за рахунок підприємства перших п'яти днів тимчасо-

вої непрацездатності в результаті захворювання або травми, не

пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, з 1 січня 2006 р.).

Меню "Документи" -"Заробітна плата" – "Лікарняний лист".

У шапці документу вводиться інформація з лікарняного листа.

Після вибору установи та співробітника, що в ній працює, в

реквізитах "Джерело фінансування" і "КЕКВ" вказується за раху-

нок яких засобів і по якій статті буде виплачуватися сума по ліка-

рняному листу.

У реквізиті "Рахунок" визначається бухгалтерський рахунок для

проведення операції по нарахуванню суми по лікарняному листу.

За допомогою кнопки "?" ("Визначити оподатковування су-

ми") вказується якими податками буде оподатковуватися нарахо-

вана сума по лікарняному листу (за замовчуванням це вид оподат-

кування для лікарняних). Реквізити "Сума (дні) за рахунок соцст-

раху", "Сума (дні) за рахунок установи", "Сума нарахованих ліка-

рняних" розраховуються автоматично, при натисканні кнопки "Ро-

зрахувати" за наявності всіх необхідних даних у табличній частині

документу та його шапці.

Далі в реквізитах групи "Лікарняний лист" вводяться дані для

розрахунку кількості днів по лікарняному листу й інформаційні

дані. Також у цьому документі є реквізити, дозволяють викорис-

товувати лікарняний лист у конфігурації, як продовження вже за-

критого лікарняного листа.

Для того, щоб використати лікарняний лист, як його продов-

ження, необхідно встановити прапорець "Продовжити лікарня-

ний". Тоді користувачу стає доступним для редагування реквізит

"Основний лікарняний". У цьому реквізиті необхідно обрати ліка-

320

рняний лист, що необхідно продовжити у зв'язку із продовженням

хвороби співробітника.

Надалі необхідно вказати період хвороби, що продовжується.

При цьому системою автоматично переносяться з основного ліка-

рняного всі розрахункові дані у поточний документ, а сума виплат

формується лише по фонду соціального страхування.

Таблична частина документу призначена лише для автомати-

зації розрахунку суми, нарахованої по лікарняному листу. За до-

помогою табличної частини можна розрахувати середньоденну

суму заробітної плати співробітника за останніх 6 місяців. Табли-

чна частина заповнюється автоматично за допомогою кнопки "За-

повнити", яку слід натиснути після заповнення всіх реквізитів,

описаних вище.

Дані по нарахуваннях (реквізит "Сума") за вказані періоди

можуть мати нульові значення, якщо за ці періоди нарахування ЗП

не робилися. У цьому випадку, можна вручну ввести значення на-

рахованої ЗП за вказані періоди в табличній частині документу.

Надалі при натисканні кнопки "Розрахувати", системою буде

автоматично розраховано суми лікарняних до виплати. При розра-

хунку суми використовується значення інформаційного поля

"Стаж", що вказується після вибору співробітника.

Розрахункове значення суми визначається як добуток серед-

ньоденної заробітної плати співробітника за останні шість місяців,

кількості днів по лікарняному листі коефіцієнта, обумовленого

безперервним стажем роботи співробітника.

В реквізиті "Видача у періоді" вказується період виплати.

За допомогою кнопки "Очистити" користувач має змогу очис-

тити табличну частину документа, кнопка "Розрахувати" допомо-

же після заповнення вручну "суми нарахованих лікарняних" роз-

рахувати "Суми для проведення".

При проведенні документ формує проводки по нарахуванню

суми лікарняних, для перерахунку прибуткового податку і додат-

кові проводки для проведення суми заборгованості по рахунку

"КЗС" перед співробітником, проводки для проведення суми забо-

ргованості по позабалансовому рахунку "КЗФ" перед фондом соц-

страху. Якщо дні лікарняного листка збігаються з відпускними, то

розрахунок утримань з ЗП потрібно робити вручну.

321

Рис. 80. Вікно документа «Лікарняний лист».

Рис. 81. Проводки по документу «Лікарняний лист».

При нарахуванні ЗП передбачене обов'язкове табелювання

співробітників підрозділів підприємства.

Наприкінці розрахункового періоду вводиться документ «Та-

322

бель обліку робочого часу», у якому визначається кількість відп-

рацьованого співробітниками часу.

Документ призначений для ведення табеля обліку робочого

часу співробітників установи.

Документ вводиться, як правило, останнім днем місяця.

В шапці документу обирається установа, за якою будуть вво-

дитись співробітники. За допомогою кнопки "Період", вибираєть-

ся період, за який будуть табелюватися співробітники установи.

Після того, як період встановлено, в інформаційному вікні "Кіль-

кість у місяці робочих..." можна проконтролювати кількість робо-

чих днів і годин місяця. Ці дані розраховуються автоматично.

При визначенні кількості робочих днів місяця використову-

ється значення константи "Кількість робочих.днів у тижні" і пере-

лік святкових днів, зазначених у довіднику "Свята". Кількість ро-

бочих годин визначається як добуток кількості робочих днів і се-

редньої тривалості робочого дня (8 годин).

Табель може вводитися, або один на всіх співробітників уста-

нови, або по кожному підрозділу установи. Для визначення Під-

бору співробітників при автоматичному заповненні табличної час-

тини в документі передбачений реквізит "Підрозділ".

Таблична частина документу може заповнюватися або пост-

роково, або автозаповненням. При цьому автоматично обнулю-

ються дні, які відмічені Наказом на відпустку, Лікарняним листом,

Наказом на відсутність. Тому табель слід заповняти після форму-

вання цих документів. Автозаповнення табличної частини доку-

менту менш складний процес.

По натисканню на кнопку "Заповнити", з врахуванням зна-

чення реквізиту "Підрозділ" у табличну частину документу пере-

носяться всі співробітники, що працювали в цей період.

По значенню реквізитів співробітника "Щоденна норма го-

дин", "Щотижнева норма днів" автоматично формується для кож-

ного співробітника рядок в таблиці з відповідними тривалістю ро-

бочого дня.

Для співробітників, у яких "Щоденна норма годин" перевищує

8 годин (наприклад, 22 години для сторожів, чергуючих по графі-

ку) при автоматичному заповненню видається два запитання: коли

починається перше в поточному місяці чергування та його трива-

лість (14 годин чи 8). Далі графік, кількість нічних годин, святко-

вих формуються автоматично. При цьому використовуються з до-

323

відника "Співробітники" реквізити "Ознака неосновної місячної

норми годин", "Щотижнева норма днів", "Щоденна норма годин",

"Ознака підсумованого часу", "Тривалість буднього дня", "Трива-

лість суботи", "Врахувати перенесення робочих днів". Якщо рекві-

зит "Щотижнева норма днів" відсутній, то його значення береться

з відповідної константи.

Рис. 82. Вікно документа «Табель».

При відсутності реквізиту "Щоденна норма годин" він набуває

значення 8.

Після коригування табличної частини по натисканню на кноп-

ку "Друк" на екран, а потім і на друк можна вивести форму табеля

обліку робочого часу. Очистити табличну частину документу мо-

жна за допомогою сервісної кнопки "Очистити".

Прапорець "Відключити розрахунок підсумку під час коригу-

вань для осіб, у яких роб. день перевищує 8 годин" дозволяє змі-

нити підсумок відпрацьованих годин, нічних, святкових, не змі-

нюючи поденні години.

Документ при проведенні формує записи доплат нічних, свят-

кових та понаднормових в підпорядкованому співробітнику довід-

нику "Додаткові нарахування". Розмір доплати визначається періо-

324

дичним реквізитом відповідного тарифу в довіднику "Співробітни-

ки", або (якщо цей реквізит незаповнений) виходячи з кількості го-

дин (нічних, святкових або понаднормових), з окладу та кількості

робочих годин в поточному місяці, якщо вид оплати "По окладу".

Для доплати нічних при нульовому нічному тарифі в довіднику

"Співробітники" враховується значення константи "Відсоток ніч-

них". Якщо зробити документ непроведеним, ці записи зникнуть.

На підставі табелю вводиться документ «Розрахунок ЗП»,

Меню "Документи" -"Нарахування і видача ЗП" -"Розрахунок ЗП".

Це регламентний документ, що вводиться наприкінці місяця

після введення і проведення документу "Табель обліку робочого

часу" з ціллю автоматичного формування документів по нараху-

ванню та оподаткуванню заробітної плати співробітників устано-

ви з урахуванням проведених доплат і утримань, та автоматичного

розрахунку по цим документам.

Меню "Документи" -"Заробітна плата" -"Розрахунок ЗП".

Документ використовується лише для автоматичної генерації

документів по основному і додатковим нарахуванням заробітної

плати, і утриманнями із заробітної плати та нарахуваннями на

фонд оплати праці по кожному співробітнику.

Розрахунок заробітної плати можна робити за вибраний пері-

од або по всіх співробітниках установи, або по співробітниках

конкретного підрозділу. У останньому випадку підрозділ вказу-

ється в реквізиті "Підрозділ".

Щоб уникнути подвійного розрахунку заробітної плати в

конфігурації передбачено контроль раніше зроблених розрахунків

за вибраний період і по вказаному підрозділу. По натисканню на

кнопку "Розрахувати" запускається процедура генерації докумен-

тів "Нарахування ЗП" і "Податки і відрахування із ЗП" по кожно-

му співробітнику.

При бажанні, після запису цього документу, можна відкрити і

відредагувати документи по нарахуванню ЗП і утриманню із ЗП

по конкретному співробітнику.

Увага! Якщо в документі "Нарахування ЗП" були зроблені

зміни по одному зі співробітників, то документ "Податки і відра-

хування із ЗП" необхідно зробити непроведеним, відкрити, очис-

тити і знову заповнити табличну частину цього документу і пере

провести документ. Ця процедура необхідна для того, що б пере-

рахувати оподатковування і розподіл по джерелах фінансування.

325

Встановлений прапорець "Відкоригувати внески" визначає ав-

томатичне коригування внесків по фондам соціального страхуван-

ня. Прапорець «Відкоригувати внески» – запускає зовнішню об-

робку для коригування помилок округлення, які виникають при

розрахунку внесків до фондів соціального страхування.

Документ "Розрахунок ЗП" не формує проводок. По натискан-

ню на кнопку "Розрахувати заробітну плату" запускається процеду-

ра генерації документів "Нарахування ЗП" і "Податки і відрахування

із ЗП" по кожному співробітнику. При бажанні, після запису цього

документу, можна відкрити і відредагувати документи по нараху-

ванню ЗП і утриманню із ЗП по конкретному співробітнику.

Якщо в документі "Нарахування ЗП" були зроблені зміни по

одному зі співробітників, то документ "Податки і відрахування із

ЗП" необхідно зробити не проведеним, відкрити, очистити і знову

заповнити табличну частину цього документу і пере провести до-

кумент. Ця процедура необхідна для того, що б перерахувати опо-

датковування і розподіл по джерелах фінансування.

Документ "Нарахування заробітної плати" призначений для

щомісячного нарахування основної заробітної плати з обліком до-

плат по конкретному співробітнику.

Документ генерується автоматично документом "Розрахунок

ЗП". В шапці документу наводяться установа, дата і номер доку-

менту, період виплати заробітної плати, співробітник, якому нара-

ховується заробітна плата.

Реквізит "Відпрацьовано днів, годин" формується із табеля об-

ліку робочого часу. Реквізит "Сума" перезаповнюється при ручному

коригуванні документу при натисканні кнопки "Розрахувати". При

цьому системою враховуються лише суми основних виплат.

Значення реквізиту "Документ – підстава" заповнюється ав-

томатично документом "Розрахунок ЗП" з відповідною датою.

Таблична частина документу заповнюється даними для розра-

хунку і проведення, введеними в довіднику "Додаткові нарахуван-

ня", що підпорядкований вибраному в документі співробітнику.

Якщо в додаткових нарахуваннях по зазначеному в документі

співробітнику були внесені коригування то табличну частину цьо-

го документу можна очистити і повторно заповнити за допомогою

кнопки "Заповнити".

Дані основного розрахунку в шапці документу обновлюються

по натисканню на кнопку "Розрахувати". При заповненні табличної

326

частини в кожному рядку в реквізиті "Додаткові нарахування" вво-

диться посилання на елемент довідника "Додаткові нарахування".

Реквізит "Сума" розраховується наступним чином:

якщо значення реквізиту "Вид нарахування" довідника "Дода-

ткові нарахування" установлено як "Сума", то в реквізит таб-

личної частини "Сума" переноситься значення реквізиту "Зна-

чення" довідника "Додаткові нарахування";


ткові нарахування" установлений як "Відсоток", то в реквізит

табличної частини "Сума" вводиться сума як відсоткове від-

ношення від суми основного нарахування, введеного в шапці

документу;


ткові нарахування" установлений як "Пропорційно відпрацьо-

ваному часу", то в реквізит табличної частини "Сума" вво-

диться значення реквізиту "Значення" довідника "Додаткові

нарахування", яке пропорційне відпрацьованому часу;


ткові нарахування" установлено як "Від Окладу", то в реквізит

табличної частини "Сума" вводиться сума як відсоткове від-

ношення від окладу співробітника, яке пропорціональне відп-

рацьованому часу;


ткові нарахування" встановлено як "Від окладу3" ("Від окладу

2"), то в реквізит табличної частини "Сума" вводиться сума як

відсоткове відношення від реквізиту "Оклад3 (2) " довідника

"Співробітники", яке пропорціональне відпрацьованому часу;


ткові нарахування" установлений як "Пропорційно робочим

дням", то в реквізит табличної частини "Сума" вводиться зна-

чення реквізиту "Значення" довідника "Додаткові нарахуван-

ня", яке пропорціональне робочим дням місяця, за який нара-

ховується заробітна плата (цей вид нарахування використову-

ється для розрахунку допомоги "По догляду за дитиною (3.6) "

до 3-х років).

За необхідністю користувач може відкоригувати даний доку-

мент вручну за допомогою сервісних кнопок:

"Заповнити" – заповнює табличну частину документу;

"Очистити" – очищає табличну частину документу.

327

Документ формує наступні проводки:

По основному нарахуванню, по шапці документу, по дебету

рахунку вказаного в довіднику "Співробітники"для вибраного

співробітника в реквізиті "Рахунок витрат" і кредиту рахунку 661

"Розрахунки по заробітній платі";

Для реєстрації заборгованості по основному нарахуванню по

кредиту рахунку "КЗС";

По додаткових нарахуваннях, по кожному рядку документу,

по дебету рахунку, вказаного в реквізиті "Рахунок затрат № " до-

відника по нарахуванню вказаному в цьому рядку і кредиту раху-

нку 661 "Розрахунки по заробітній платі";

проводка Дт652 – Кт651, яка формується при вводі додатково-

го нарахування "По догляду за дитиною до 3-х років";

Для реєстрації заборгованості, по додаткових нарахуваннях

построково по кредиту рахунку "КЗС";

Для реєстрації заборгованості перед фондом соцстраху фор-

муються проводки з позабалансовим рахунком "ЗБ.Ф", якщо в до-

датковому нарахуванні в рахунку витрат по ЗП вказується 652-й

рахунок;

По кожному нарахуванню формуються додаткові проводки по

позабалансовому рахунку "СЗН",які використовуються для прис-

кореного формування звітів.

Документ не вводиться вручну користувачем, він генерується

регламентним документом "Розрахунок ЗП". Користувачем може

лише редагуватися. При зміні даних у цьому документі, необхідно

знайти документ, по якому проведені відрахування із ЗП по цьому

співробітнику за цей же період, зробити його не проведеним, відк-

рити, очистити і знову заповнити табличну частину документу,

зберегти і провести.

Дані для розрахунку і проведення основного нарахування

описані в довіднику "Співробітники" у реквізитах групи "Заробіт-

на плата".

Реквізити шапки документу розраховуються і заповнюються з

використанням цих даних і відпрацьованого співробітником часу

по табелю обліку робочого часу.

Документ "Податки та відрахування із ЗП" призначений для

розрахунку і проведення сум по податках і відрахуваннях із заро-

бітної плати по конкретному співробітнику.

Документ "Податки та відрахування із ЗП" призначений для

328

розрахунку і проведення сум по податках і відрахуваннях із заро-

бітної плати по конкретному співробітнику.

Документ генерується автоматично документом "Розрахунок

ЗП". Документ не вводиться вручну користувачем, він генерується

регламентним документом "Розрахунок ЗП". Користувачем може

лише редагуватися. Всі реквізити документу заповнюються авто-

матично.

Варіант оподатковування сум основного і додаткових нараху-

вань визначається в довіднику "Співробітники" і "Додаткові нара-

хування".

Операції по оподаткуванню визначаються в довіднику "Опе-

рації по оподаткуванню ЗП, по умовчанню" у залежності від дже-

рела фінансування, за рахунок якого зроблені нарахування і під-

розділу, у якому працює конкретний співробітник.

Як вже згадувалося вище, при зміні документу "Нарахування

ЗП" таблична частина цього документу повинна бути очищена і

знову заповнена новими розрахунковими даними.

Таблична частина документу заповнюється по натисканню на

кнопку "Заповнити". При заповненні табличної частини, аналізу-

ються і підсумовуються всі нарахування, що були зроблені по

конкретному співробітнику. Робиться розрахунок податків і від-

рахувань від цієї суми. Далі, суми розрахованих податків і відра-

хувань розподіляються по джерелах фінансування, за рахунок

яких були зроблені нарахування пропорційно сумам нарахувань і

вводяться в табличну частину документу.

Передбачена можливість перерахунку утримань з співробіт-

ника, який отримав відпускні і перебуває в відпустці увесь розра-

хунковий місяць і якому в цьому місяці призначена премія або до-

плата.

При проведенні документу проводки формуються построково

по кожному з видів податків і відрахувань. На цю ж суму форму-

ються додаткові проводки по зменшенню заборгованості по заро-

бітній платі по дебету рахунку "ЗБП" та "ЗПФ" (фіксації заборго-

ваності перед фондами і податку з доходів фізичних осіб), а також

додаткові проводки по кредиту позабалансового рахунку "СЗУ",

які використовуються для прискореного формування звітів.

Якщо дні лікарняного листка збігаються з відпускними, то ро-

зрахунок утримань з ЗП потрібно робити вручну

3.Видача заробітної плати вводиться однойменним докумен-

329

том за період по кожному джерелу фінансування. Документ ви-

плата заробітної плати призначений для видачі нарахованої заро-

бітної плати, авансу та інших виплат.

Меню "Документи" -"Заробітна плата" -"Видача ЗП".

У шапці документу вказується період, джерело фінансування,

за рахунок якого робиться виплата, при необхідності, якщо заробі-

тна плата виплачується по підрозділах – підрозділ. Якщо необхід-

но сформувати документ по конкретному КЕКВ, то у шапці доку-

менту можна вказати його значення, тоді таблична частина буде

заповнена відповідно до вказаного КЕКВ.

Також у документі обов'язково наводяться установа, за якою

проводиться видача заробітної плати, вид та спосіб видачі заробі-

тної плати та період, за який проводиться видача.

Спосіб видачі заробітної плати може набувати два значення:

-Через банк. У табличну частину буде виведено всіх співробі-

тників, що мають банківську картку;

-Через касу. У табличну частину буде виведено всіх співробі-

тників, що отримують грошові кошти безпосередньо в касі ус-

танови.

Якщо виплата заробітної плати проводиться через банк, кори-

стувачу потрібно вказати з якого рахунку буде проведено виплату

заробітної плати.

Вид видачі заробітної плати може набувати три значення:

-Зарплата. Виплата заробітної плати;

-Аванс;

-Депонент. Виплата депонованих коштів.

За умови, що виплата заробітної плати проводиться через

банк, користувачу надається можливість використати транзитний

рахунок (664) для безготівкового перерахування на банківські ка-

ртки співробітників. Для цього необхідно встановити прапорець

"Закрити на рахунок" та обов'язково вказати бухгалтерський ран-

зитний рахунок.

Увага! Виплата може здійснюватися лише з визначенням дже-

рела фінансування і періоду, за який виплачується заробітна плата.

Табличну частину рекомендується заповнювати автоматично

за допомогою кнопки "Заповнити". При цьому, система заповнює

рядки елементами довідника "Співробітники" в залежності від ви-

браного підрозділу (якщо підрозділ не вибрано, то таблична час-

тина заповнюється всіма працюючими співробітниками).

330

Значення реквізитів "До видачі" і "Сума" у випадку, якщо ви-

дом виплати вказана "Заробітна плата" визначається як сума забо-

ргованості по заробітній платі, за вказаний період по вибраному

джерелу фінансування. Якщо вид виплати вибрано як "Аванс", то

по тих співробітниках, по яких у довіднику "Співробітники" вве-

дена сума авансу, значення реквізитів "До видачі" і "Сума" буде

аналогічне з цією сумою.

Якщо вид видачі заробітної плати – депонент, то в реквізити

"Сума" та "До видачі" буде виведено суми депонованої заробітної

плати.

При необхідності табличну частину документу можна відре-

дагувати. Не обхідно зауважити, що при встановленому способі

видачі заробітної плати "Через банк" користувачу стає доступним

для редагування реквізит табличної частини "Карточний рахунок".

Якщо ж спосіб видачі "Через касу", то стає доступним для ре-

дагування реквізит табличної частини "Віднесено на депонент". За

його допомогою користувач може використати даний документ

для депонування невиданої заробітної плати.

У випадку депонування заробітної плати, користувачу необхі-

дно зайти у вже сформований документ та проставити депоновані

суми по співробітникам у реквізиті "Віднесено на депонент".

Після цього потрібно пере провести документ, тоді будуть

сформовані проводки за балансовими рахунками по депонуванню

заробітної плати.

За бажанням користувач може вказати строки видачі заробіт-

ної плати, які надалі будуть виведені в друковану форму.

За допомогою кнопки "Очистити" очищає користувач має змогу

очистити табличну частину документу, Кнопка "Друк" – виводить

на екран друковані форми "Відомість видачі заробітної плати" для

співробітників, які не мають картки, "Виплата через банк" для спів-

робітників, що отримують зарплату через банк, "Виплата депонен-

там" та "Депонування" для зарахування на банківські рахунки уста-

нови та подальшої виплати депонованих коштів.

При проведенні документу проводки не формуються, за виня-

тком депонування заробітної плати. Але якщо використовується

транзитний рахунок, будуть сформовані проводки за дебетом ра-

хунку 661 та кредитом транзитного рахунку, вказаного в шапці

документу.

331

Рис. 83. Вікно документа «Видача ЗП».

За допомогою цього документу можна здійснити розрахунок

суми відпускних і провести нарахування цієї суми по вибраному

співробітнику.

Меню "Документи" -"Заробітна плата" -"Наказ на відпустку".

В обов'язковому порядку користувачу необхідно вказати спів-

робітника, що працює в обраній установі, дату та номер докумен-

ту, та фактичний номер наказу. В даному документі у реквізитах

"Джерело фінансування" і "КЕКВ" вводиться інформація, за раху-

нок яких засобів буде здійснена виплата відпускних сум. Рахунок

для проведення операції нарахування відпускних вказується в ре-

квізиті "Рахунок витрат".

Оподатковування цієї суми визначається за допомогою кноп-

ки "?" ("Визначити оподатковування суми"). По умовчанню вид

оподатковування береться з довідника Співробітники.

За допомогою реквізиту "Вид відпустки", якщо йому встано-

вити значення "Компенсація", можна розрахувати компенсацію за

невикористану відпустку.

При цьому з'явиться поле "Дата початку компенсації", в яке

треба занести дату початку невикористаної відпустки. Кінець неви-

332

користаної відпустки визначається в групі реквізитів "Відпустка".

Початок використаної відпустки потрібний для визначення базового

місяця. Якщо ж вид відпустки обрано, як "Основна", то користувачу

необхідно вказати дати початку та закінчення відпустки.

Група реквізитів "Відпустка" призначена для внесення інфор-

мації по розрахунку днів відпустки. Додатково у документі вказу-

ється в якому періоді буде проведено виплату відпускних.

Таблична частина документу використовується для визначен-

ня середньоденного заробітку співробітника за попередні 12 міся-

ців. В реквізит "Базовий місяць" при заповнені дати початку від-

пустки автоматично вноситься початок місяця, з якого проводять-

ся розрахунки попередніх періодів.

Отже, наприклад, в наказі про продовження відпустки за ра-

хунок іншого джерела фінансування, можливо буде необхідним

скоригувати цей реквізит.

Про натисканні на кнопку "Заповнити" у табличну частину

документу автоматично записуються рядки, у яких вказується пе-

ріод і сума, яка нарахована за цей період.

Рис. 84. Документ «Наказ на відпустку».

Якщо заробітна плата не нараховувалася за попередні періоди,

то значення реквізиту табличної частини "Сума" буде нульовим.

Також заповнюється стовпчик "Оклад" для розрахунку коефі-

333

цієнтів перелічення нарахованих сум згідно Порядку обчислення

середньої зарплати, затвердженого постановою Кабінету Мініст-

рів України від 08.02.1995 за №100.

За допомогою кнопки "Перерахувати" можна після заповнен-

ня та коригування стовпчиків "Дні", "Сума", "Оклад" перелічити

суму відпускних. У результаті заповнення табличної частини в ре-

квізиті "Сума нарахованих відпускних" буде розрахована попере-

дня сума нарахувань.

У реквізитах "Виплата відпускних" і "Період" вказується, як

буде видаватися нарахована сума відпускних. Якщо відпустка по-

чинається в наступному місяці і закінчується не в наступному, то

після спрацьовування кнопки "ОК" видається пропозиція заповни-

ти табель наступного місяця.

Після заповнення автоматично формується підпорядкований

документ "Нарахування ЗП" за наступний місяць (у тому разі, ко-

ли перед відпусткою є робочі дні). Період документа "Нарахуван-

ня ЗП" збігається з поточним місяцем.

Якщо відмінити проведення Наказу на відпустку, то підпо-

рядкований документ вилучається. За допомогою кнопки "Очис-

тити" очищає користувач має змогу очистити табличну частину

документу, кнопка "Перерахувати" – перераховує суму нарахова-

них відпускних при ручному коригуванні документу.

При проведенні документ формує проводки по нарахуванню

суми відпускних (з вказівкою в змісті проводок за який місяць на-

рахована ця сума) і проводку по реєстрації заборгованості по спів-

робітнику по виплаті нарахованої суми.

Формування звітної інформації

Стандартні звіти

1C: Бухгалтерія 7.7, як і всі програми системи 1 С Підприємс-

тво, має єдиний механізм побудови звітів і роботи з ними. Склад

звітів і їх призначення визначається в конфігурації.

У конфігурацію включений набір стандартних звітів, призна-

чених для отримання даних по бухгалтерських підсумках і бухгал-

терських проводках у самих різних розрізах.

Стандартні звіти розраховані на роботу з будь-яким планом

рахунків, незалежно від набору і властивостей конкретних рахун-

ків (наявності субрахунків, настройки аналітичного, кількісного і

валютного обліку). Стандартні звіти можуть застосовуватися для

334

отримання підсумкової і детальної інформації по будь-яких розді-

лах бухгалтерського обліку. Вони оперують такими загальними

поняттями, як «Рахунок», «Субконто», «Валюта» і т.д.

Спеціалізовані та додаткові звіти

У конфігурацію включено набір спеціалізованих звітів, приз-

начених для отримання даних по бухгалтерських підсумках, бух-

галтерських проводках і документах.

Спеціалізовані звіти розраховані на роботу лише в даній кон-

фігурації.

Призначення спеціалізованих звітів різноманітне і приведено

безпосередньо при описі конкретного звіту

Регламентовані звіти

У комплект поставки 1C: Бухгалтерії входить набір регламен-

тованих звітів. Це, насамперед, податкові і бухгалтерські звіти.,

призначені для надання податковим органам, а також звіти, приз-

начені для надання в різні фонди.

Меморіальні ордери

У конфігурації передбачений ряд звітів, що використовуються

лише бюджетними установами. Це меморіальні ордери.

Відповідно до «Інструкції про форми меморіальних ордерів

бюджетних установ та порядок їх складання» затвердженої Нака-

зом Державного казначейства України за №68 від 27.07.2000 р.

для використання передбачено два варіанти форм меморіальних

ордерів: звичайні і з префіксом «авт», що використовуються при

автоматизованому веденні бухгалтерського обліку.

Окремі форми меморіальних ордерів формуються по конкрет-

ному виді коштів, тобто коштів загального або спеціального фон-

ду. У цьому випадку, для відбору рухів по джерелах фінансування

використовується реквізит «Вид фонду», у якому визначається до

якого фонду відноситься це джерело фінансування.

Головна книга

Головна книга призначена для реєстрації всіх меморіальних

ордерів установи. Звіт формується за к казаний період за формою

Ке 308 (бюджет). Дати початку і закінчення періоду вказуються у

вікні діалогу.

Як правило, головна книга формується з початку року І по да-

ту закінчення поточного періоду.

Картки аналітичного обліку

Крім меморіальних ордерів, бюджетні установи повинні вести

335

спеціальні формі карток аналітичного обліку які регламентуються

Наказом Державного казначейства України за № 100 від

06.10.2000 р. «Про затвердження форм карток і книг аналітичного

обліку бюджетних установ та порядку їх складання».

Ці звіти, зібрані у пункті меню «Звіти/Картки аналітичного

обліку».

Картка аналітичного обліку готівкових операцій

Звіт призначено для відображення операцій з готівкою в касі

бюджетної установи в розрізі кодів бюджетної класифікації та ви-

дів коштів (окремо за загальним та спеціальним фондами й вида-

ми коштів спеціального фонду). Звіт формується щомісячно, по

касам установи.

Період формування звіту обирається в реквізитах «Місяця» та

«Рік». Рахунок обліку готівкових операцій обирається у реквізиті

„Рахунок”. Нижче обирається каса установи та джерело фінансу-

вання по яким формується картка. Якщо каса та джерело фінансу-

вання не обрані, то звіт формується по всім касам установи та по

всім джерелам фінансування по яким е залишки та/або рух.

Картка аналітичного обліку касових видатків

Використовується дія аналітичного обліку касових видатків у

бюджетних установах та централізованих бухгалтеріях. Картка

ведеться в розрізі кодів економічної класифікації видатків. За ко-

жним кодом функціональної класифікації видатків, за загальним

та спеціальним фондами, за кожним видом коштів спеціального

фонду складаються окремі картки.

Картка відкривається щомісячно та заповнюється щоденно

бухгалтером на підставі виписки органу Державного казначейства

(установи банку). Суми відшкодованих касових видатків запису-

ються на зворотному боці картки.

Період формування звіту обирається в реквізитах «Місяць» та

«Рік». Джерело фінансування обирається в однойменнім реквізиті.

Картка аналітичного обліку фактичних видатків

Використовується бюджетними установами та централізова-

ними бухгалтеріями для аналітичного обліку фактичних видатків.

Картка ведеться щомісячно в розрізі кодів економічної класифіка-

ції видатків. За кожним кодом функціональної класифікації видат-

ків, за загальним та спеціальним фондами, за кожним видом кош-

тів спеціального фонду складаються окремі картки.

Записи, про суми фактичних видатків установи здійснюються

336

на підставі даних меморіальних ордерів. Суми відшкодованих фа-

ктичних видатків записуються на зворотному боці картки. Звіт

формується щомісячно. Період формування звіту обирається в ре-

квізитах «Місяць» та «Рік». Джерело фінансування обирається в

однойменнім реквізиті.

Якщо прапорець «Тільки підсумкові рядки» не встановлено,

то в картку будуть виведені рядки по кожному документу яким

зареєстровані фактичні видатки.

Картка аналітичного обліку отриманих асигнувань

Використовується для аналітичного обліку отриманих асигну-

вань. Картка ведеться в розрізі кодів економічної класифікації ви-

датків окремо за кожним кодом функціональної класифікації ви-

датків.

Картки ведуться окремо за загальним і спеціальним фондами

бюджету. Картка відкривається на рік.

У звіті відображаються кошторисні призначення, зміни у ко-

шторисі, які вносяться протягом року, отримані асигнування та

доходи спеціального фонду, відізвані асигнування. Суми відізва-

них асигнувань записуються зі знаком «мінус» або чорнилом чер-

воного кольору. Щомісячно в картці підраховується підсумок

«Усього асигнувань за місяць», «Усього асигнувань за рік» та «За-

лишок річних бюджетних призначень».

Період формування звіту обирається в реквізитах «Місяць» та

«Рік». Джерело фінансування обирається в однойменнім реквізиті.

Запитання для самоперевірки 1. Які існують види документів та форми їх введення в програ-

мі 1С-Бюджет.

2. Визначте послідовність та документальне забезпечення облі-

ку касових операцій в програмі 1С-Бюджет.

3. Опишіть послідовність здійснення операцій з обліку необо-

ротних активів в програмі 1С-Бюджет.

4. Яким чином здійснюється облік запасів програмі 1С-Бюджет.

5. Як реалізовано облік операцій по послугах в програмі 1С-

Бюджет.

6. Як здійснюється нарахування і видача заробітної плати в

програмі 1С-Бюджет.

7. Які існують види Журналів документів та їх призначення в


337

8. Яким чином здійснюється облік операцій по розрахунковому

рахунку в програмі 1С-Бюджет.

9. Яка послідовність внесення початкових залишків за допомо-

гою операцій в програмі 1С-Бюджет.

10.Які види документів та форма їх введення в програмі 1С-

Бюджет.

11.Облік касових операцій в програмі 1С-Бюджет.

12.Як здійснюються розрахунки з підзвітними особами в про-

грамі 1С-Бюджет.

13.Як реалізовано облік необоротних активів в програмі 1С-

Бюджет.

14.Як реалізовано облік запасів в програмі 1С-Бюджет.

15.Як здійснюється облік операцій по послугах в програмі 1С-

Бюджет.

16.Як здійснюється нарахування і видача заробітної плати в


17.Які існують журнали документів в програмі 1С-Бюджет.

18.Як існують види звітності в програмі 1С-Бюджет.

19.Як здійснюється облік дебіторської та кредиторської забор-

гованості по «КЕКВ» в програмі 1С-Бюджет.

20.Яка форма введення документів в програмі 1С-Бюджет.

21.Як здійснюється планування фінансування та облік фінансу-

вання, касових і фактичних витрат в програмі 1С-Бюджет.

22.Які існують довідники в програмі 1С-Бюджет.

23.Як здійснюється облік фінансування, касових і фактичних

витрат в програмі 1С-Бюджет.

24.Як зберігається нормативно-довідкова інформація в програмі

1С-Бюджет.

25.Визначте послідовність та документальне забезпечення здій-

снення операцій по безготівковим розрахункам в програмі 1С-

Бюджет.

26. Яка послідовність проектування первинних документів? На-

ведіть формули для розрахунку формату первинного документа.

27.Яким чином організований аналітичний облік у програмі 1С-

Бюджет.

28. Охарактеризуйте системи підтримки прийняття рішень, які

побудовані на основі моделей. Охарактеризуйте системи підтрим-

ки прийняття рішень, які побудовані на основі знань.

338

29. Як здійснюється облік операцій по послугах в програмі 1С-

Бюджет.

30.Опишіть порядок внесення початкових залишків за допомо-

гою операцій в програмі 1С-Бюджет.

31.Висвітліть порядок настройки конфігурації в програмі 1С-

Бюджет.

32.Головні функції АРМ –Р.

33.Реєстрація роботодавця та користувачів в АРМ-Р, надання

рівня доступу.

34.Технологічний процес формування звіту для первинної ре-

єстрації роботодавця у СПОВ.

35.Інтерфейс користувача

36.Словники, їх види та роль у АРМ-Р.

37.Принцип побудови словника „Підстави”.

38.Формування спискового складу працівників.

39.Алгоритм формування відомостей про заробітну плату та

внесків ЗО.

40.Механізм розмежування доходів для обчислення внеску ЗО

до Пенсійного фонду.

339

Контрольні питання по дисципліні

1. Призначення програми “Клієнт_ банк”.

2. Рівні допуску у програмі “Клієнт – банк”.

3. Формати документів у програмі “Клієнт – банк”.

4. Алгоритм створення і відправки документів у програмі “Клі-

єнт – банк”.

5. Загальні принципи організації фінансів з застосуванням про-

грамного забезпечення інформаційних систем.

6. Технічне забезпечення інформаційних систем.

7. Поняття АРМ.

8. Загальні параметри системи АРМ.

9. Розкрити принцип сумісності АІС.

10. Загальна структура АІС.

11. Склад підсистеми технічного забезпечення АІС.

12. Організація плану рахунків в системі АРМ.

13. Загальна характеристика економічної інформації як об'єкта до-

сліджень.

14. Загальна характеристика фінансово-кредитної інформації як

об'єкта автоматизованої обробки.

15. Особливості фінансово-кредитної інформації, структура, оцін-

ка, форми подання та відображення.

16. Засоби формалізованого опису та моделювання обробки фінан-

сово-кредитної інформації.

17. Поняття і цілі створення ІС.

18. Принципи створення та функціонування ІС у фінансово-

кредитних установах. Додаткові вимоги до ІС.

19. Структура ІС, функціональна та забезпечувальної частини.

Компоненти систем.

20. Організація робіт по створенню ІС, стадії та етапи.

21. Одиниці виміру економічної інформації.

22. Фінансово-кредитна інформація та її властивості.

23. Основні структурні одиниці економічної інформації.

24. Елементарні структурні одиниці економічної інформації.

25. Складні структурні одиниці економічної інформації.

26. Показники, завдання первинних і вторинних показників.

27. Формалізоване завдання атрибутів.

28. Показники і повідомлення, визначення та завдання.

29. Інформаційний масив та його характеристика.

340

30. Формалізоване завдання первинних і вторинних показників.


сферою дії.


призначенням.

33. Єдина система класифікації та кодування техніко-економічної

інформації, її складові.

34. Основна відмінність АІС у фінансово-кредитних установах від

АІС на виробничих об'єктах.

35. Підсистеми забезпечувальної частини.

36. Система СВІФТ, її призначення та можливості.

37. Структура повідомлень у системі СВІФТ.

38. Структура системи СВІФТ, основні її складові.

39. Забезпечення безпеки функціонування в СВІФТ.

40. Затрати підключення і роботи в СВІФТ.

41. Призначення і зміст кожної складової повідомлення в СВІФТ.

42. Стадії створення АІС.

43. Технічне завдання і його основні розділи.

44. Етапи автоматизації задачі в умовах існування АІС.

45. Постановка задачі та її розділи.

46. Послідовність розробки постановки задачі.

47. Контрольний приклад і його призначення.

48. Алгоритм розв'язання задачі та способи його завдання.

49. Алгоритм, рівні деталізації алгоритму.

50. Організація довідників аналітики.

51. Організація довідника підприємств.

52. Організація довідника працівників підприємства.

53. Організація довідника підрозділів.

54. Валютний облік в умовах АРМ.

55. Довідник валют, курси валют.

56. Особливості організації обліку касових операцій в умовах АРМ.

57. Порядок заповнення касових документів.

58. Облік банківських операцій.

59. Правила заповнення платіжних документів.

60. Виписки банку.

61. Організація обліку Клієнт-банк.

62. Правила заповнення особистих карток працівників підприємства.

63. Алгоритм нарахування заробітної плати, діагностика алгоритму.

64. Алгоритм утримань із заробітної плати, діагностика алгоритмів.

341

65. Порядок проведення розрахунків по оплаті праці.

66. Організація звітних форм.

67. Виведення документів на монітор.

68. Виведення документів на папір.

69. Інформація та її класифікація.

70. Бази даних і системи управління базами даних.

71. Пакети прикладних програм.

72. Обчислювальні системи.

73. Організація формування вхідної інформації в умовах викорис-

тання ІСТФ.

74. Організація нормативно-довідкової інформації.

75. Організація відображення вихідної інформації.

76. Інформаційне забезпечення фінансів.

77. Моделювання фінансової інформації.

78. Нові технології та концепції при створенні інформаційних сис-

тем.

79. Архівація електронних даних бухгалтерського обліку.

80. Предмет і зміст курсу ІСТФ.

81. Головні функції АРМ –Р.

82. Реєстрація роботодавця та користувачів в АРМ-Р, надання рі-

вня доступу.

83. Інтерфейс користувача.

84. Словники, їх види та роль у АРМ-Р.

85. Принцип побудови словника „Підстави”.

86. Формування спискового складу працівників.

87. Алгоритм формування відомостей про заробітну плату та вне-

сків ЗО.

88. Механізм розмежування доходів для обчислення внеску ЗО до

Пенсійного фонду.

89. Сутність поняття „БСВ” та приклади.

90. Обробка інформації про осіб, що мають статус БСВ.

91. Підготовка та друк вихідної інформації.

Тести для проведення проміжного контролю з дисципліни

„Інформаційні системи і технології у фінансах”

1.За стадіями виникнення розрізняють інформацію:

а) первинну;

б) третинну;

в) вторинну.

342

2. За технологією обробки економічна інформація поділяється на:

а) вхідну;

б) проміжну;

в) похідну;

г) вихідну.

3.За участю в функціях управління розрізняють інформацію:

а) фактичну;

б) планово-договірну;

в) нормативно-розрахункову;

г) довідкову;

д) вихідну.

4.Вимірюють економічну інформацію в таких одиницях:

а) натуральних;

б) телеграфних;

в) вартісних.

5.Одиницею найвищого рангу економічної інформації можна

вважати:

а) інформаційну базу;

б) реквізити.

6.Реквізити числового типу називають:

а) кількісними атрибутами;

б) якісними атрибутами.

7.Реквізити текстового типу називають:

а) кількісними атрибутами;

б) якісними атрибутами.

8.Реквізити логічного типу набувають значень:

а) істина;

б) хибність;

в) рівність.

9.Інформаційний масив утворюють:

а) однорідні інформаційні сукупності реквізитів;

б) інформаційна множина об’єкта.

10.Класифікатор –це :

а) документ, що являє собою зібрання кодів;

б) документ, що являє собою зібрання реквізитів

11.Класифікатор призначений :

а) для первинного кодування об’єктів;

б) для автоматизованої обробки даних;

в) для передавання інформації каналами зв’язку;

343

г) для утворення коду з кодів незалежних угруповань.

12.За сферою дії розрізняють класифікатори:

а) особисті;

б) локальні;

в) галузеві;

г) регіональні.

13.Класифікація – це:

а) поділ множини об’єктів на підмножини;

б) сукупність знаків, застосованих для позначення об’єктів.

14.Код – це :

а) поділ множини об’єктів на підмножини;

б) сукупність знаків, застосованих для позначення об’єктів.

15.Паралельний метод

А) побудови коду з використанням кодів послідовно розміще-

них класифікаційних угруповань, здобутих у результаті застосу-

вання ієрархічної системи класифікації.

Б) утворення коду з кодів незалежних угруповань, здобутих у

разі застосування фасетної класифікації.

16.Серійно-порядкова система створення коду

А) з чисел натурального ряду.

Б) з використанням кодів послідовно розміщених класифіка-

ційних угруповань, здобутих у результаті застосування ієрархічної

системи класифікації.

В) з чисел натурального ряду та закріплення серій (діапазонів)

кодів за об'єктами з однаковими ознаками.

17.Існують такі системи кодування економічної інформації:

а) порядкова;

б) серійно-порядкова;

в) послідовна;

г) паралельна;

д) вибіркова.

18.Електронний магазин – це

А) об'єднання двох складових: комп'ютерних даних та елект-

ронного розташування цих даних з метою ведення бізнесу в мере-

жі Internet,

Б) будь-яка форма ведення бізнесу, в якій взаємодія між сто-

ронами відбувається за допомогою електронних засобів.

19.Під електронними грошима розуміють

а) такі носії сприйманої електронними системами обробки да-

344

них (ЕСОД) інформації про грошову вартість, які беруть участь в

операціях з оплати куплених товарів і наданих послуг.

Б) предмети найрізноманітнішої форми та вигляду.

20.Магнітні картки зорієнтовані на режим роботи:

А) онлайн (on-line)

Б) офлайн (of-line)

21.На смарт-картці картці можна зберігати:

А) номер карти або банківського рахунку, ім'я і прізвище вла-

сника, термін використання картки, немає фінансової інформації

про стан рахунку власника картки.

Б) ліміт наявних грошей, обліковувати витрати та визначати

баланс і розмір фактичного залишку, не звертаючись до комп'юте-

ра банку

22.Біт – це:

а) одиниця бінарної системи обліку інформації;

б) одиниця десяткової системи обліку інформації;

в) одиниця десятково-двійкової системи обліку інформації.

23.Один байт – це:

а) шість згрупованих бітів;

б) вісім згрупованих бітів;

в) дев’ять згрупованих бітів.

24.Існують такі підходи до оцінки кількості інформації:

а) логарифмічний;

б) бінарний;

в) двійковий;

г) ймовірнісний.

25.Підсистема технічного забезпечення складається з елементів:

а) технічні засоби;

б) методичні та керівні матеріали;

в) програмне забезпечення;

г) обслуговуючий персонал.

26.Найбільш поширені системи кодування в сфері людської

діяльності:

а) система штрих-кодів;

б) номери паспортів;

в) реєстраційні номери платників податків;

г) класифікатори ресурсів.

27.Алгоритм являє собою:

а) правило розв’язання задачі;

345

б) перелік реквізитів.

28.При цифровій обробці інформації

А) первинна інформація точно трансформується в сигнали

електричної напруги;

Б) використовують лише два значення напруги – мінімальне,

що позначається нулем (0), і максимальне, яке позначається оди-

ницею (1).

29. Склад інформаційного забезпечення автоматизованої сис-

теми економічної інформації.

А) класифікатори, вхідні та результатні документи, норматив-

но –.довідкова інформація;

Б) Вхідні та результатні документи, нормативна довідкова ін-

формація. В) Інформаційні масиви та програмні масиви обробки

даних.

30.Поняття бази даних.

А) Сукупність масивів вхідної та результативної інформації.

Б) Сукупність документів, що обробляються.

В) Сукупність нормативно – довідкової інформації.

31.Визначити етапи проектування автоматизованої системи

обробки економічної інформації.

А) Передпроектний, проектний, впровадження

Б) Кодування інформації, підготовка персоналу.

В) Обстеження об’єкту, для якого проектується автоматизова-

на система обробки, розробка програмного забезпечення.

32.СЕП це:

а) загальнодержавна система електронних платежів;

б) локальна система електронних платежів.

33. Розрізняють такі рівні структури СЕП

А) Центральна розрахункова палата

Б) Регіональна розрахункова палата;

В) Банки-учасники СЕП

Г) Філії банків.

34.Структурно АІС поділяються на :

а) функціональна частина;

б) технічна частина;

в) забезпечувальна частина.

35.Підсистема математичного забезпечення складається з:

а) математичних методів;

б) моделей;

346

в) системних програм.

г) алгоритмів.

36.АРМ –це:

а) сукупність ПК і спеціального програмного забезпечення;

б) підсистема управління і проведення розрахункових операцій.

37.Електронна мережа це:

а) група комп'ютерів, принтерів, інших технічних пристроїв,

об'єднаних засобами зв'язку.

б) комплекс пристроїв, що забезпечують обробку інформації

за заданими алгоритмами.

38. За принципами побудови комп'ютерні мережі поділяються на:

а) локальні,

б) регіональні

в) глобальні

г) загальні.

39.Операційна система – це:

а) спеціальна програма, що завантажується до оперативної

пам'яті комп'ютера при його включенні, знаходиться там протягом

всього сеансу роботи і здійснює контроль та обробку завдань.

б) службові програми для забезпечення нормальної роботи

пристроїв комп'ютера.

40.Системне програмне забезпечення – це:

а) спеціальна програма, що завантажується до оперативної

пам'яті комп'ютера при його включенні, знаходиться там протягом

всього сеансу роботи і здійснює контроль та обробку завдань.

це службові програми для забезпечення нормальної роботи


б) службові програми для забезпечення нормальної роботи


41.Для ведення обліку в конфігурації використовуються:

а) довідники

б) документи

в) константи

42.Система 'Банк-Клієнт' призначена для

а) організації максимально повного сервісу банківських пос-

луг на робочому місці клієнта,

б) введення у базу даних інформації про анкетні дані застра-

хованих осіб.

43.«Технічний проект» складається із:

347

а) загальносистемної документації та документів щодо функ-

ціональної та забезпечувальної частин

б) відомостей про об'єкт управління та процеси, які потрібно

автоматизувати, про умови виконання завдань.

44.«Технічне завдання» розробляє:

а) замовник проекту;

б) розробник проекту.

45. Постановка задачі складається з таких основних розділів:

а) характеристика задачі;

б) вихідна інформація;

в) розробки технічного завдання;

г) вхідна інформація.

46.Другий рівень деталізації алгоритму

а) означає його заданя з точністю до робіт з окремими записа-

ми інформаційних масивів, до маніпулювання з полями записів

б) до рівня роботи зі складовими частинами полів (символами,

байтами),

в) точністю до робіт з інформаційними масивами й загальних

операцій із ними.

47.Що є операційною системою?

А) Windows

Б) Linux

В) MS-DOS

г) Всі

48.Стадії обробки економічної інформації:

А) збір даних – передача даних – зберігання даних – обробка

даних – видача результатів обробки.

Б) збір даних – зберігання даних – обробка даних – видача ре-

зультатів обробки.

в) збір даних – передача даних – зберігання даних – накопи-

чення даних – видача результатів обробки.

49.Організаційно АСФР являє собою сукупність взаємопов'я-

заних між собою підсистем:

А) організаційно-економічне забезпечення,

Б) інформаційне забезпечення,

В) програмне забезпечення;

Г) технічне забезпечення,

Д) організаційно-правове забезпечення,

Е) технологічне забезпечення,

348

Ж) кадрове забезпечення.

З) всі перелічені.

50.Організаційно-економічне забезпечення АСФР являє собою:

А) сукупність засобів по вдосконаленню механізму, структури

управління процесами укладання і виконання Держбюджету Укра-

їни на основі застосування обчислювальної техніки,

Б) комплекс програм і засобів програмування, а також відпо-

відну технічну документацію, що дозволяє виконувати на ЕОМ всі

процедури технології обробки даних.

51. Автоматизована система фінансових розрахунків

а) найвища формою організації обробки інформації, пов'язаної

із формуванням та виконанням Державного бюджету;

б) сукупність засобів по вдосконаленню механізму, структури

управління процесами укладання і виконання Держбюджету Укра-

їни на основі застосування обчислювальної техніки,

52.Функціональні підсистеми організаційно-економічного за-

безпечення АСФР:

А) Зведені розрахунки бюджету;

Б) Державні прибутки;

Г) Фінанси галузей народного господарства;

Д) Видатки бюджетних установ і закладів.

Е) Всі перелічені

53.Інформаційне забезпечення включає такі основні елементи:

А) систему показників;

Б) засоби формалізованого опису даних;

в) всі перелічені

г) систему документації;

д) інформаційний фонд;

е) систему ведення класифікаторів.

54.До словника „Типи форм документів” вводяться:

а) позначення звітних форм (початкова, коригуючи, скасовуюча);

б) типи форм платіжних документів;

в) документи позначені до друку.

55.Введення анкет у режимі „Введення за номером” викорис-

товується для:

а) з’ясування ідентифікаційного коду особи;

б) для ручного введення в анкету даних ЗО;

в) для автоматичної нумерації анкет ЗО.

56.Режим контролю коректності записів у базі даних:

349

а) видаляє записи з підозрою на помилку:

б) відмічає записи, в яких виявлені помилки;

в) автоматично виправляє записи, в яких виявлені помилки.

57.У розділі „ Роботодавець” виконується:

а) пошук цифрового еквівалента коду ЄДРПОУ;

б) початок підготовки звіту про зарплату;

в) підготовка до первинної реєстрації роботодавця в СПОВ.

41.У формі „Відомості за звітний період” для розрахунку поля

„Усього” береться:

а) лише посадовий оклад;

б) сума усіх доплат працівнику;

в) сума усіх видів доходів працівника за винятком лікарняних.

42.У формі „Відомості за звітний період” для розрахунку поля

„Для пенсії” береться:

а) сума усіх доплат працівнику;

б) посадовий оклад та лікарняні;

в) сума виплат, які враховуються при розрахунку середнього

заробітку для призначення пенсії.

350

ДОДАТКИ

351

Додаток 1

Система „Банк-Клієнт” ПриватБанк Система 'Банк-Клієнт' призначена для організації максималь-

но повного сервісу банківських послуг на робочому місці клієнта,

що включає в себе :

- підготовка клієнтом внутрішньодержавних і міжнародних

платежів і відсилання їх по системі модемного зв'язку в банк з

одержанням повідомлень про прийняття або забракування;

- одержання виписок по своїх рахунках з періодичністю один

раз у годину плюс підсумкова виписка наприкінці дня;

- одержання клієнтом оперативної цікавлячої його інформації з

банку ( курси валют, кредитні ставки, тарифи, види послуг і т.д.)

- передача клієнтом конфіденційної інформації довільного фо-

рмату в банк;

- ведення архіву платіжних документів клієнта за довільний

період часу з можливістю перегляду, друку, копіювання, одер-

жання звітних форм.

Під час першого після інсталяції входу в систему адміністра-

тор (керівник) повинний увести своє ім'я,пароль і рівень повнова-

жень – '1' ( найвищий), при цьому йому будуть доступні всі режи-

ми програми, в т.ч. і редагування повноважень інших користува-

чів. З рівнем '2' доступні всі режими крім редагування повнова-

жень. З рівнем '3' користувач може вводити докумен-

ти,переглядати виписки і дзвонити в банк. З рівнем '4' можна лише

вводити і переглядати.

Відразу після інсталяції Вам необхідно згенерувати ключі го-

ловного бухгалтера і керівника. Ці ключі будуть використовувати-

ся при підписі документів і відправленню пакетів у банк. Після

цього Вам необхідно подзвонити в банк (з комплексу), щоб відп-

равити згенеровані (відкриті) ключі для сертифікації. Після одер-

жання з банку пакета із сертифікованими ключами. Ви можете

приступати до роботи з документами.

Для надання платіжним документам юридичної сили їх заві-

ряють підписами головного бухгалтера і керівника. У меню Под-

пись и отправка обрати позицію Пометить к подписи. У реєстрі

навпроти цього документа з’явиться літера „s”. Після помітки до

підпису обираємо Подпись и отправка – Подписать главным

бухгалтером – з’явиться відеокадр для введення паролю, де необ-

352

хідно вказати пароль головного бухгалтера – навпроти документа

в реєстрі з’явиться літера „b”.

Після помітки до підпису обираємо Подпись и отправка –

Подписать руководителем – з’явиться відеокадр для введення

паролю, де необхідно вказати пароль керівника – навпроти доку-

мента в реєстрі з’явиться літера „r ”.Літера „а” свідчить про наяв-

ність обох підписів.

Ви можете готувати документи як у внутрішньодержавному

(НБУ), так і в міжнародному (S.W.I.F.T.) форматі. У форматі НБУ

Ви можете готувати платежі в національній валюті і внутрібанків-

ські валютні. Тип платежів може бути як звичайний кредито-

вий,так і інформаційний дебетовий. Після закінчення редагуван-

ня,документ повинний бути підписаний головним бухгалтером і

керівником. Можлива позначка відразу багатьох документів до

підпису. При підписі необхідно вставити дискету з ключами і вве-

сти пароль ключа. Після цього підпис накладається на документ і

будь-яку несанкціоновану зміну документа після цього викликає

його відправки в банк.

Першою реакцією банку на Ваші платежі буде квитанція про

прийняття або забракування платежу. Після її прийняття Ви змо-

жете побачити відправлені документи або серед прийнятих,або

серед забракованих з відображенням причини забракування.

У режимі <Формат SWIFTВи можете готувати документи в

міжнародному форматі для відправлення закордонному одержува-

чеві. Цикл обробки для цих документів аналогічний обробці до-

кументів у форматі НБУ.

У режимі <Пошта> можна переглянути уміст вхідного і вихі-

дного каталогів,запускати комунікаційний пакет для відправлення

файлів у банк і обробляти вхідну інформацію. Якщо в підрозділі

банку,у якому Ви обслуговуєтеся, установлена програма Опера-

ційний день банку "PROFIT", то Ви зможете посилати запити на

виписки за довільну дату по кожному зі своїх рахунків ( або по

всіх рахунках), а також одержувати виписки по рахунках дочірніх

фірм,якщо вони обслуговуються в цьому ж підрозділі.

Архівація даних, робота з архівом документів

і архівом виписок.

Наприкінці місяця вся інформація з проведених платіжних до-

кументів і виписок переноситься в архівні бази і переглядати її

можна буде із відповідних режимів : <Архівні документи> і <Ар-

353

хів виписок>.У цих же режимах Вам належить переглядати прове-

дені документи і виписки цього місяця до сьогоднішнього дня. В Системі передбачено ведення і обробка двох архівів:

- архів платіжних документів;

- архів банківських виписок.

Перенесення документів в архів здійснюється автоматично

при переході через місяць у наступній послідовності:

1.При кожному вході в Систему визначається системна дата;

2.Якщо існують документи (платежі або виписки) з датою

більш ранніх місяців по відношенню до системної дати, то ці до-

кументи переносяться у відповідні архіви.

!!! ВАЖЛИВО !!! Уважно слідкуйте за достовірністю сис-

темної дати!

Над архівними платіжними документами можна здійснювати

слідуючі операції:

Копіювати документ (створюється копія архівного документа

в розділі “Підготовка документів”) ;

Вибірка (фільтрація архіву по вказаних Користувачем крите-

ріях) ;

Відміна вибірки (встановлення видимості всього архіву) ;

Друк (друкування архівного документа).

Відправка вихідної інформації та обробка

вхідної інформації.

В якості “транспортного засобу”, який забезпечує обмін інфо-

рмації між клієнтом і банком вибрана система електронної пошти

Т-mail.

Детально про настройки і функціонування цієї системи ди-

віться в довідці по Т-mail навчального кліпу.

Для збереження та обробки інформації що входить і виходить

передбачено два каталоги:

…..\ІN- каталог вхідної інформації;

…...\IN- каталог вихідної інформації.

Для забезпечення взаємодії Користувача з каталогами вхід-

ної/вихідної інформації введений режим Пошта в основному ме-

ню Системи. Підготовлені Користувачем документи потрапляють

в каталог вихідної інформації і можуть бути відправлені в банк,

коли Користувач натиснув клавішу Зателефонувати.

Банківські квитанції та виписки, які знаходяться в каталозі

вхідної інформації, активізуються, коли Користувач вибирає кла-

354

вішу Обробка.

При обробці квитанцій і виписок відбувається аналіз останніх,

і в залежності від результатів аналізу, відправлені документи пе-

реводяться в один із слідуючих розрядів:

Прийняті банком;

Забраковані банком;

Проведені по балансу.

Довідкова система

У режимі <Довідники> Ви можете вести ряд довідників, що

дозволять Вам більш швидко і зручно робити введення. У режимі

<Довідники> Ви можете вести ряд довідників, що дозволять Вам

більш швидко і зручно робити введення. Наприклад, Сервіс –

Справочники – Пользователи – Пользователь(Добавить) і зареєст-

рувати себе як користувача.

Клієнтська частина системи “Банк – клієнт” містить власну

довідкову систему і набір засобів по веденню довідників. Система

підтримує слідуючі довідники:

Свої рахунки (довідник особистих рахунків клієнта) ;

МФО (довідник МФО України) ;

Клієнти (довідник бенефіціарів України) ;

Бенефіціари SWIFT (Довідник Бенефіціарів SWIFT ) ;

Призначення платежу (довідник стандартних призначень пла-

тежів) ;

Користувачі (довідник користувачів системи).

Робота з таємними ключами.

Ключі зберігаються в файлі seckeys.rsa. Ключі використову-

ються при:

накладанні електронного підпису на документ;

розшифровці банківських квитанцій та виписок.

накладанні електронного підпису на пакет документів.

Таємний ключ захищається паролем. Спочатку пароль встано-

влюється при генерації інсталяційної дискети. В подальшому па-

роль може бути змінений за допомогою режиму:

Сервіс – Робота з ключами – Змінити пароль…

Після інсталяції ключі залишаються на інсталяційній дискеті,

однак можливе перенесення їх на жорсткий диск. При цьому не-

обхідно вказати в настройках користувача шляхи доступу до ди-

ректорії, яка містить ці файли з ключами.

355

Сервісні можливості.

До сервісних можливостей Системи належать наступні режими:

Перебудувати індекс ( автоматична перебудова індексів у ви-

падку, якщо індекси, по тій чи іншій причині, виявились пош-

кодженими) ;

Зняти блокування з баз (вимушене зняття всіх блокувань із

усіх баз даних) ;

Калькулятор ( інтерактивний віконний калькулятор) ;

Зберігач екрана;

Тимчасовий вихід в DOS (Тимчасовий вихід із Системи і за-

пуск DOS-програми виділеної в настройках Користувача) ;

Про програму (короткі відомості про дану програму і її розро-

бників):

ОПИС ИНТЕРФЕЙСА ( Клієнтська частина).

Основне меню комплексу має наступний вигляд:

Рис. 85. Головне меню.

Розглянемо кожний із пунктів основного меню.

Внутрішньоукраїнські платежі

При виборі даного пункту з’являється меню.

Рис.86. Меню „Формат НБУ”.

Підготовка документів

При виборі даного пункту користувач отримує список невідп-

равлених документів, а також систему меню, яка забезпечує мож-

ливість роботи з ними.

356

Таблиця 7

Призначення пунктів меню “Операції”

Назва пункту

меню Призначення

1 2

Новий документ F2”-введення нового документа

Документ в бю-

джет

Alt+F2”-призначення документа в бюджет

При цьому в спеціальному вікні запрошу-

ється.

1. Код розділу

2. Код параграфа

3. Код сплати

ПДВ ^N-в призначенні платежу дописується

фраза

В т.ч. ПДВ xx% yyyy” (xx-кількість про-

центів yyyy-сума)

Редагування F4-редагування документа

Помітити до друку Ins – помітка документа для друку (при

цьому в крайньому лівому стовпчику

з’явиться символ “р”) відміна помітки по-

вторним натисканням INS

Друк ^F5 – друк помічених документів

Копіювати F5 – отримати копію документа для на-

ступного редагування

Видалити F8 – видалення документа

Історія документа Alt+F8 – перегляд історії документа

Призначення пунктів меню “Підпис та відправка”:

Помітити до під-

пису

^Z – помітка документа для підпису (“s”)

Підпис бухгалтера ^PgUp – підпис бухгалтера (після підпису

в другому зліва стовпчику ”b”)

Підпис керівника ^PgDn – підпис керівника (після підпису в

другому зліва стовпчику символ “r”) (як-

що є обидва підписи- символ “а”)

Очистка підписів ^Delete – очистка підписів

Помітити до відп-

равки

^Пробіл – помітити документи, що відпра-

вляються в пакеті (символ “0”)

Відправити в па-

кет

F7 – відправка помічених документів

357

У режимі <Звіти> Ви можете одержати реєстр платіжних до-

кументів за довільний період. Також Ви можете роздрукувати

будь-яку зроблену Вами вибірку в архівних документах.

Ви можете також у режимі <Відправлення текстової інформа-

ції в банк> зашифрувати і відправити текстовий файл із конфіден-

ційної информациєю у банк.

Алгоритм роботи з платіжними документами в системі

Банк-Клієнт.

1. Сервіс – Справочники-Пользователи – Пользователь.

Добавить і зареєструвати себе як користувача, вказавши своє прі-

звище без знаків пунктуації та пробілів, ввести новий цифровий

пароль довжиною не менше 5 символів. У полі повтор пароля

продублювати його та обрати рівень доступу у відповідному полі

відеокадру „2” – доступні всі режими, крім редагування повнова-

жень інших користувачів.

2. Створити новий платіжний документ виконавши дії у такій

послідовності:

Формат НБУ – Подготовка документов – Операции-

Новый документ (F2) У полі кредитовий розрахунковий рахунок

видалити всі символи і натиснути ENTER – з’явиться довідник

бенефіціарів, з якого і вибираємо контрагента по даній операції.

Якщо такий контрагент відсутній – додати його в довідник, натис-

нувши F2. У вікні відеокадру вказати назву бенефіціара та його

платіжні реквізити, з зазначенням валюти розрахунків.

3. Для надання платіжним документам юридичної сили їх заві-

ряють підписами головного бухгалтера і керівника. У меню Под-

пись и отправка обрати позицію Пометить к подписи. У реєст-

рі навпроти цього документа з’явиться літера „s”. Після помітки

до підпису обираємо Подпись и отправка – Подписать главным

бухгалтером – з’явиться відеокадр для введення паролю, де необ-

хідно вказати „maestro” – навпроти документа в реєстрі з’явиться

літера „b”.

4. Після помітки до підпису обираємо Подпись и отправка –

Подписать руководителем – з’явиться відеокадр для введення

паролю, де необхідно вказати „pifagor” – навпроти документа в

реєстрі з’явиться літера „r ”.Літера „а” свідчить про наявність

обох підписів.

5. Підписані платіжні документи помічаються на відправку.

Подпись и отправка – Пометить к отправке. У реєстрі навпроти

358

документа з’являється літера „ о”.

6. Помічені документи формуються у пакет для відправки Под-

пись и отправка – Отправить в пакет. Далі з’являється вікно із

зазначенням назви щойно з формованого пакету. Після формування

пакету, документи, що входять до його складу зникають із реєстру.

7. Для того, щоб відправити пакет в банк для проведення пла-

тежу необхідно увійти у меню Почта. У вікні Связь с банком у

сповпчику В банк буде вказаний цей пакет. Натиснувши клавішу

Позвонить, ми передаємо документ в банк.

Особливості оформлення платіжного документу в бюджет в

системі Банк-Клієнт. Внутрішньодержавні платежі – Підготов-

ка документів -Операції – Бюджетний платіж Якщо після вводу

нового документа, Користувач вкаже: “Бюджетний платіж”, то

Система уточнить у Користувача наступні реквізити:

код розділу:

код параграфа:

код оплати:

і додасть в початок запису призначення платежу – спеціаль-

ним чином закодований рядок.

Платежі з ПДВ. Формат НБУ – Підготовка документів –

Операції – Новий документ (F2). Користувач може також авто-

матично додати до визначеного платежу запис про ПДВ, скорис-

тувавшись пунктом меню:

Внутрішньодержавні платежі -Підготовка документів -

Операції -ПДВ. +

Інтернет-Клієнт-Банк версії 2.Х Спеціалістами інформаційних технологій банку, розроблена

нова версія програми "Інтернет-Клієнт-Банк", яка дозволяє корис-

тувачам (корпоративним клієнтам) здійснювати платежі.

Інтернет-Клієнт-Банк, надає можливість здійснювати наступні

операції:

Підготовка та відправлення до банку платежів у національній

валюті.

Підготовка та відправлення до банку платежів в іноземній ва-

люті (SWIFT).

Оперативне отримання інформації про залишки на рахунках.

Імпорт документів до банку із зовнішнього джерела даних.

Формування виписок за рахунками, і експорт їх до MS Excel.

359

Формування реєстру проведених документів, та експорт їх до

MS Excel.

Друк платіжних документів.

Обмін повідомленнями між користувачами системи. Є можли-

вість, разом з повідомленнями відсилати файли.

Ведення довідників: одержувачів, призначень платежів.

До переваг цієї системи, можна віднести наступне:

1. Всі довідники і підготовлені документи зберігаються на сер-

вері банку.

2. Ключі користувача можуть зберігатися на будь-якому, зруч-

ному для нього носії.

3. Доступ до ключів, захищений паролем на каталог, в якому во-

ни зберігаються і паролями на самі ключі.

4. Для шифрування переданих даних, система використовує SSL

протокол. Основні можливості даного протоколу: шифрування

переданих даних, аутентифікація клієнтом сервера та серве-

ром клієнта.

5. Корпорації, які мають філіальну мережу, можуть здійснювати

повний контроль та управління за рухом грошових коштів

своїх філій.

Система призначена для отримання юридичними особами – клі-

єнтами банку, за допомогою засобів Інтернет – системи "Privat 24",

інформації про стан рахунків, відкритих у ПриватБанку. Сутність

даної системи полягає в тому, що Вам не обов’язково мати стаціо-

нарний або мережевий комп’ютер з встановленим на ньому спеціа-

льним програмним забезпеченням (що передбачено системою "Клі-

єнт-Банк") або спеціальними допоміжними програмами й модулями,

які потребують регулярного обновлення й обслуговування.

Дана система надає можливість цілодобово, у режимі on-line,

отримувати інформацію про стан і історію всіх рахунків, відкритих

для Вас у ПриватБанку, для цього достатньо підключення до Internet

з будь-якого ПК. Таким чином Ви не прив’язані до одного

комп’ютера і маєте можливість отримувати необхідну фінансову

інформацію, знаходячись в офісі, вдома, у відрядженні або на відпо-

чинку. Використовуючи систему "Приват 24" Ви отримуєте доступ

до інформації про стан поточних, позичкових, депозитних та ін. ра-

хунків (як у національній, так і в іноземних валютах). Доступ до си-

стеми "Приват 24" може бути здійснений за допомогою web-

браузера, з будь-якого комп’ютера, що має доступ до мережі

360

Internet, для цього достатньо в адресний рядок ввести адресу:

https://privat24.pbank.dp.ua або перейти за посиланням з сайту банку.

Інтерфейс системи містить докладні інструкції про викорис-

тання сервісів. У випадку некоректних дій користувача система

характеризує суть помилки і дозволяє користувачеві виконати ко-

ректні дії.

МОЖЛИВОСТІ СИСТЕМИ

контроль залишків на рахунках

отримання виписок по рахункам

БЕЗПЕКА

Використання SSL для роботи з системою Privat24 SSL (роз-

шифровується як Secure Sockets Layer) – протокол рівня передачі

даних, що забезпечує захищені з’єднання між web-сервером і бро-

узером клієнта. Даний протокол працює "поверх" звичайного

HTTP – протоколу, що забезпечує передачу даних через Інтернет.

Основні можливості даного протоколу: шифрування даних, що

передаються, аутентифікація клієнтом сервера і сервером клієнта.

Найбільш важливе – стійкість даного протоколу до злому – на-

самперед визначається довжиною сесійних ключів, що використо-

вуються (далі SSL-ключі).

У Системі Privat24 використовується вбудована в броузер клі-

єнта реалізація SSL. Для її використання необхідно зазначати

"https://" у приставці адреси сервера (URL), що визначає протокол,

замість http:// для відкритих HTTP-запитів. Якщо Ви ввійдете на

операційний сервер у відкритому режимі, система сповістить Вас

про це і запропонує перейти до закритого режиму. З усіх можли-

востей протоколу SSL використовується шифрування каналу й ау-

тентифікація серверу.

Довжина використовуваних SSL-ключів золежить від броузера,

що застосовується клієнтом, і суладає 40, 56 або 128 біт (використо-

вується максимально можливе значення). До нещодавно існувало

експортне обмеження на вивезення кріптотехнологій з США, тому

до січня 2000 року броузери підтримували ключі довжиною менше

128 біт (хоча компанії, розташовані поза США, постачали посилені

модулі безпеки, наприклад, http://www.fortify.net для броузерів

Netscape). Ми настійно рекомендуємо Вам обновити Ваш броузер у

випадку, якщо він не підтримує ключі довжиною 128 біт. Необхідні

інструкції Ви можете отримати на сайті виробника.

361

ВИМОГИ

Для успішної роботи в системі Приват 24 браузер клієнта по-

винен підтримувати роботу з протоколом SSL з довжиною ключа

128 біт. Якщо Ваш браузер не підтримує таку довжину ключа Вам

необхідно встановити одне з наступних оновлень, яке відповідає

версії Вашого браузера і використовуваній операційній системі:

версії Windows 2000, Windows 2000, Internet Explorer 5.0 для

Windows 95, Windows 98 та Windows NT 4, Internet Explorer 5.0

для Windows 3.1 та Windows NT 3.51, Internet Explorer 4.0 для

Windows 95, Windows 98 та Windows NT 4, Internet Explorer 4.0

для Windows 3.1 та Windows NT 3.51.

Після установки програми, на робочому столі, повинна з'яви-

тися "іконка" програми. Для завантаження програми необхідно

встановити internet сполука, потім навести курсор "миші" на "іко-

нку" програми й активувати її. Далі на екрані монітора з'явиться

повідомлення:

Рис. 87. Вікно повідомлення.

Поява даного повідомлення буде говорити про початок заван-

таження програми. Після завантаження на моніторі повинне з'яви-

тися вікно програми:

Рис. 88. Початок завантаження програми

362

Для чого призначені пункти меню програми?:

Таблиця 8



1 2

Документи

НБУ:

У даному пункті меню користувачеві доступні:

- створення нових документів;

- коректування/копіювання/видалення підготов-

лених документів;

- підпис і відправлення підготовлених докумен-

тів;

- контроль відправлених у банк документів.

Залишки: У даному пункті меню користувачеві доступні:

- одержання поточних залишків;

- формування виписок по рахунках на сучасний

момент.

Виписки: У даному пункті меню користувачеві доступні:

- формування виписки за поточний день по обра-

ному рахунку;

- формування виписки за поточний місяць по об-

раному рахунку;

- формування архівних виписок по обраному ра-

хунку.

Повідомлен-

ня:

У даному пункті меню користувачеві доступні:

- створення й відправлення нового повідомлення

іншому користувачеві програми;

- перегляд отриманих повідомлень, які були відп-

равлені користувачеві іншими користувачами

програми;

- перегляд повідомлень, які були відправлені ін-

шим користувачам програми.

Сервіс: У даному пункті меню користувачеві доступні:

- зробити настроювання користувача програми;

- здійснити зміну пароля для сполуки із сервером

банку;

- зробити невеликі локальні настроювання;

- сформувати реєстр проведених банком докуме-

нтів;

- одержати інформацію про версії програми.

363



1 2

Довідники: У даному пункті меню користувачеві доступні:

- переглянути перелік своїх рахунків, з яких мож-

ливо здійснювати платежі;

- переглянути довідник, у якому зберігаються да-

ні про контрагентів (одержувачі) і при необхідно-

сті видалити непотрібних;

- переглянути довідник, у якому зберігаються

призначення платежів, використовувані при під-

готовці нових документів. При необхідності мо-

жна додати/видалити непотрібне.

У нижньому, правом куту вікна програми розташовано меню,

що випадає, за допомогою якого можна зробити зміну зовнішньо-

го вигляду програми.

2. Виписки.

Одержання залишків.

Для одержання поточних залишків по рахунках необхідно за-

вантажити програму, після появи на екрані монітора вікна про-

грами вибрати в меню "Залишки":

Рис. 89. Пункт меню "Залишки”

Після чого програма видасть запит про уведення логина (ім'я

користувача) і пароля для установки з’єднання із сервером банку.

Рис. 90. Запит про уведення логина і пароля

364

Після введення логіна й пароля слід натиснути кнопку "ОК".

Через якийсь час у вікно програми буде завантажена інформація

про поточні залишки на рахунках.

Якщо є необхідність одержати більш детальну виписку по ра-

хунку на сучасний момент, слід вибрати рахунок (запис обраного

рахунку підсвітиться іншими кольорами) і натиснути кнопку "Ви-

писки", але якщо, не вказати програмі по якому з рахунків необхі-

дно сформувати докладну виписку, з'явиться повідомлення "Не-

припустима операція".

Рис. 91. Повідомлення "Неприпустима операція".

У вікні програми з'явиться ще одне вікно з докладною інфор-

мацією з обраного рахунку. Це вікно буде розбито на дві частини:

у верхній буде розташовуватися таблиця з інформацією про над-

ходження/витрати, а в нижній частині цього вікна буде відобража-

тися інформація з обраної операції:

Рис. 92. Інформація з обраної операції

365

У даному вікні програми користувачеві будуть доступні на-

ступні функції:

Одержати поточну виписку по іншому рахунку, для цього

потрібно у верхній частині вікна вибрати інший рахунок і натис-

нути кнопку "Одержати".

Вивести на друк потрібний документ (форма платіжного

доручення), для цього вибрати документ, що цікавить, і натиснути

кнопку "Перегляд", при цьому буде запущений Internet-оглядач в

якому й відобразиться форма платіжного доручення (для друку

документа, натиснути Ctrl+P) або в меню оглядача вибрати:

o Файл – Друк;

o Файл – Попередній перегляд – Друк.

Відкрити/Зберегти сформовану виписку у форматі xls, для

цього натиснути кнопку "Excel". При цьому залежно від настрою-

вань операційної системи, виписка відкриється в MS Excel, або

буде видане повідомлення із запитом Зберегти або Відкрити випи-

ску в MS Excel.

Не зберігаючи виписки вивести її на друк, для цього нати-

снути кнопку "Швидкий Друк", при цьому з'явиться вікно мене-

джера друку. Рекомендується для того, щоб надрукована виписка

мала більш зручний вигляд, у настроюваннях менеджера друку, у

властивостях обраного принтера змінити формат розташування

аркуша з "Книжкової" на "Альбомну".

Формування поточної виписки по рахунках, без одержан-

ня поточних залишків.

Якщо виникла необхідність сформувати виписку за поточний

день, але не потрібна інформація про поточні залишки, то необхі-

дно виконати наступне: у меню вибрати "Виписки", при цьому

з'явиться підменю з переліком різних місяців, самим верхнім зав-

жди стоїть поточна дата, слід вибрати поточну дату.

Після чого у вікні програми відобразиться форма запиту для

формування виписки з рахунку.

Тут необхідно у верхній частині цього вікна вибрати потріб-

ний рахунок і натиснути кнопку "Одержати".

Після чого в даному вікні відобразиться необхідна інформа-

ція, верхньою буде розташовуватися таблиця з інформацією про

366

надходження/витрати, а в нижній частині цього вікна буде відо-

бражатися інформація з обраної операції.

Рис. 93. Підменю з переліком різних місяців

Рис. 94. Вікно виписки

367

Рис. 95. Таблиця з інформацією про надходження/витрати

















ску в MS Excel.







Формування архівної виписки по рахунках.

368

Для формування архівної виписки варто виконати наступні

дії: у меню вибрати "Виписки", далі – вибрати період (наприклад,

червень 2005р.). Після чого у вікні програми відобразиться форма

запиту для формування виписки рахунку.

Рис. 96. Форма запиту для формування виписки рахунку

Тут необхідно у верхній частині цього вікна вибрати рахунок,

по якому потрібно сформувати виписку й натиснути кнопку "Оде-

ржати". Після виконання цих дій буде сформована виписка:

Рис. 97. Виписка

369

У верхній частині цього вікна буде розташовуватися таблиця з

інформацією про надходження/витрати, а в нижній частині цього

вікна буде відображатися інформація з обраної операції.

















ску в MS Excel.







Формування реєстру проведених документів.

Інтернет-Клієнт-Банк дозволяє сформувати реєстр проведених

документів. Реєстр формується за один день по обраному, корис-

тувачем рахунку.

Щоб сформувати реєстр документів, необхідно увійти в меню

"Сервіс" – "Реєстр пров. документів":

Рис. 98. Меню "Сервіс"

370

Після цих дій у вікні програми з'явиться форма для форму-

вання запиту на одержання реєстру проведених документів.

Рис. 99. Формування запиту на одержання реєстру

проведених документів.

У даній формі необхідно вказати дату й вибрати номер рахунку.

Якщо є необхідність, то реєстр документів можна відразу збе-

регти у форматі MS Excel, для цього після вибору дати й номера

рахунку, натиснути кнопку "Excel".

Кнопка "Перегляд" служить для перегляду сформованого ре-

єстру в окремому вікні програми.

Якщо вказати дату, номер рахунку й натиснути кнопку "Оде-

ржати", реєстр буде відкритий в окремому вікні, у якому є можли-

вість виконати додаткові дії з реєстром:

Рис. 100. Вікно реєстру

371

У верхній частині цього вікна буде розташовуватися таблиця з

інформацією про надходження/витрати, а в нижній частині цього

вікна буде відображатися інформація з обраної операції.

















ску в MS Excel.

Не зберігаючи виписки вивести її на друк, для цього натис-

нути кнопку "Швидкий Друк", при цьому з'явиться вікно мене-





3. Створення документів НБУ.

Ручне заповнення всіх полів документа.

Перед початком роботи із програмою. Необхідно встановити

з’єднання з Іnternet, за тим активувати програму. Після заванта-

ження програми, у меню "Документи" вибрати "Новий"

Рис. 101. Меню "Документи"

372

Після чого програма видасть запит про уведення логина (ім'я

користувача) і пароля для з’єднання із сервером банку.

Рис. 102. Вікно запиту про уведення логина і пароля

У головне вікно програми буде завантажена форма для ство-

рення платіжного доручення:

Рис. 103. Форма для створення платіжного доручення

Форма, що відкрилася, зовні максимально наближена до фор-

ми звичайного паперового документа.

Далі користувачеві необхідно ввести номер документа, якщо

поле залишити порожнім, система сама привласнить номер, потім

вказується сума платежу.

Рахунок, з якого, користувач бажає здійснити платіж, вибира-

ється зі списку доступних йому рахунків (у правому верхньому

куті цієї форми) :

373

Рис. 104. Вікно вибору рахунка

Далі заповнюються реквізити одержувача й призначення пла-

тежу (довжина призначення платежу не повинна перевищувати

160 символів).

При цьому в користувача є можливість указати в призначенні

платежу суму ПДВ, за замовчуванням дана опція включена, якщо

сума ПДВ не потрібна в призначенні платежу, слід відключити

ознаку в полі "Додати ПДВ".

Відразу в користувача є можливість зберегти введене їм приз-

начення платежу в довідник і скористатися ним у майбутньому,

для цього необхідно зробити запис в полі "Призначення в

справ.".

Після виконання всіх необхідних дій по створенню документа,

його потрібно зберегти, для цього натиснути кнопку "Зберегти".

При збереженні документа, "одержувач" автоматично потрап-

ляє в довідник Одержувачів.

Створення документів з використанням довідників.

При підготовці платіжних документів, програма дозволяє ско-

ристатися довідниками "Одержувачі" й "Призначення платежу".

Рис. 105. Вікно довідника для вибору одержувача

374

Після того, як буде завантажена форма для створення платіж-

ного документа, зазначена дата, сума й обрано рахунок платника.

Можна скористатися довідником "Одержувачі", для цього у фор-

мі натиснути на кнопку "Одержувач", у новому вікні відкриється

довідник, для вибору одержувача, досить клацнути "мишкою" по

потрібному одержувачу і його реквізити будуть підставлені в до-

кумент, після цього можна закрити вікно довідника.

Після цього можна скористатися довідником "Призначення

платежу", для чого потрібно натиснути кнопку "Призначення". У

новому вікні відкриється довідник, для вибору призначення пла-

тежу, в якому досить клацнути "мишкою" по потрібному й обране

призначення буде підставлено в документ, після цього можна за-

крити вікно довідника.

Рис. 106. Вікно довідника для вибору призначення платежу

Після виконання всіх необхідних дій по створенню документа,

його потрібно зберегти, для цього натиснути кнопку "Зберегти".

Підпис документів.

Після створення документів, перед відправленням їх у банк, ці

документи необхідно підписати електронним цифровим підписом.

Установити в комп'ютер носій, на якому зберігаються ключі

375

(якщо ключі зберігаються на знімному носії (дискета, CD, flash

memory card, та інше) ).

Далі в меню програми вибрати "Документи НБУ" – "Підго-

товлені":

Рис. 107. Вікно меню програми "Документи НБУ" –

"Підготовлені":

Відкриється вікно зі списком документів готових для підпису

й/або відправлення в банк. У верхній частині цього вікна буде ро-

зташовуватися таблиця зі списком підготовлених документів, а в

нижній частині цього вікна буде відображатися інформація з об-

раного документа.

Рис. 108. Вікно з інформацією з обраного документа

Для того щоб підписати документ, необхідно вибрати доку-

мент, клацнувши на ньому курсором "мишки", його реквізити ві-

добразяться в нижній частині вікна, натиснути кнопку "Підписа-

ти" при цьому програма видасть запит на уведення пароля на файл

ключів:

376

Рис. 109. Вікно запиту на уведення пароля на файл ключів

Підтвердите уведення пароля натисканням кнопки "ОК".

Після цього піде запит системи на уведення пароля вже на сам

ключ:

Рис. 110. Вікно запиту системи на уведення пароля

на сам ключ

Підтвердите уведення пароля натисканням кнопки "ОК".

Якщо кількість підписів (віз) буде необхідним для відправ-

лення документа в банк, то в інформації про документ можна буде

це побачити:

- наприклад: Віз 1[2], де у квадратних дужках зазначене число

підписів, яких необхідно для відправлення документа в банку. Пе-

ред квадратною дужкою зазначене число підписів, якими доку-

мент підписаний у цей момент.

Користувачі, чиїх віз не вистачає, повинні ввійти в програму

під своїми логинами й здійснити підпис документа.

Якщо кількості підписів досить (Віз 1[1]), для відправлення

натиснути кнопку "Відправити".

Програма дозволяє здійснити підпис групи документів елект-

ронним цифровим підписом, для цього необхідно клацнути покаж-

чиком "миші" на документі й, не відпускаючи ліву кнопку виділити

групу документів. Після чого натиснути кнопку "Підписати".

У цьому ж вікні (Підготовлені) користувач зможе виконати

додаткові операції над документами:

377

Кнопка "Новий" – призначена для створення нового доку-

мента. При натисканні на неї, у новому вікні відкриється форма

для підготовки нового документа.

Кнопка "Редагувати" – призначена для редагування вже

створеного документа. Для редагування підготовленого документа

потрібно вибрати документ і натиснути кнопку "Редагувати", при

цьому відкриється нове вікно з реквізитами обраного документа.

Після редагування, документ слід зберегти. Якщо для редагування

буде обраний уже підписаний документ, то при редагуванні всі

підписи знімаються.

Кнопка "Копіювати" – призначена для копіювання створе-

ного документа. Для створення копії документа, слід вибрати до-

кумент і натиснути кнопку "Копіювати". При цьому програма

створить точну копію обраного користувачем документа. Інфор-

мація про скопійований документ відобразиться в списку підгото-

влених документів.

Кнопка "Видалити" – призначена для видалення підготов-

лених документів. Для видалення документа, потрібно вибрати

документ і натиснути кнопку "Видалити".

Кнопка "Підписати" – призначена для нанесення на доку-

мент електронного цифрового підпису користувача. Для підпису

документа, необхідно вибрати документ, установити в комп'ютер

носій із ключами, натиснути кнопку "Підписати".

Кнопка "Відправити" – дана кнопка призначена для відпра-

влення підготовлених і підписаних документів, на виконання в

банк. Для відправлення документа в банк, слід вибрати підписа-

ний документ і натиснути кнопку "Відправити". Після відправ-

лення документа в банк, він зникне з переліку підготовлених до-

кументів.

Кнопка "Обновити" – призначена для відновлення списку

підготовлених документів.

Кнопка "Перегляд" – призначена для перегляду друкованої

форми платіжних доручень. Для перегляду слід вибрати документ,

що цікавить, і натиснути кнопку "Перегляд", після чого в окремо-

му вікні відкриється друкована форма обраного документа.

Інформація про відправлені документи.

Після того, як документи були відправлені у банк на виконан-

ня, вони попадають у категорію відправлених документів. Для то-

378

го щоб одержати інформацію про відправлені документи, треба в

меню програми вибрати "Документи НБУ" – "Відправлені".

Рис. 111. Вікно меню програми "Документи НБУ" –

"Відправлені"

Після переходу в "Відправлені" користувачеві відкриється ві-

кно, у якому будуть відображені відправлені документи. Тут ко-

ристувачеві буде видана інформація про всі документи, які були

відправлені в банк за поточний день.

Рис. 112. Вікно з інформацією про всі документи, які були

відправлені в банк за поточний день

У цьому вікні користувач може отримати дані про відправлені

документи, для цього необхідно вибрати документ і натиснути

кнопку "Перевірити". При цьому користувач одержить повідом-

лення від програми:

379

або

Рис. 113. Варіанти повідомлень програми

Якщо користувачу необхідно одержати інформацію про доку-

менти, які були відправлені за попередні дні, то для цього потріб-

но ввести дату, що цікавить, і натиснути кнопку "Одержати".

4. Обмін повідомленнями з іншими користувачами ІКБ і

пересилання файлів.

Створення нового повідомлення.

Дана версія програми "Internet-Клієнт-Банк" дозволяє корис-

тувачам здійснювати обмін повідомленнями між її користувачами,

а також разом з повідомленнями обмінюватися файлами.

Для створення нового повідомлення, необхідно в меню про-

грами вибрати "Повідомлення" – "Нове".

Рис. 114. Вікно меню програми "Повідомлення" – "Нове".

У вікні програми з'явиться форма для створення повідомлен-

ня. У цій формі потрібно вказати логин користувача, якому буде

відправлятися це повідомлення, тему повідомлення і написати са-

ме повідомлення.

Тут же існує можливість разом з повідомленням відправити

файл. Для цього потрібно натиснути кнопку "Відкрити".

380

Рис. 115. Вікно відправлення файлу

Далі користувачеві буде запропоновано вибрати файл для від-

правлення.

Рис. 116. Вікно вибору файлу

Написавши текст повідомлення й указавши логин одержувача,

приєднавши потрібний файл – додаток, повідомлення можна відп-

равляти адресатові. Для відправлення натиснути кнопку "Відпра-

вити". Після відправлення, повідомлення попадає в розділ „Відп-

равлені”.

381

Рис. 117. Вікно розділу „Відправлені”

Перегляд отриманих повідомлень.

Для перегляду повідомлень, отриманих від інших користува-

чів, необхідно в меню програми вибрати "Повідомлення" –

"Отримані".

Рис. 118. Вікно меню програми "Повідомлення" – "Отри-

мані".

У вікно програми завантажиться список отриманих повідом-

лень. Для перегляду необхідно вибрати повідомлення й натиснути

кнопку "Перегляд".

Рис. 119. Вікно перегляду отриманих повідомлень

У вікні програми відкриється ще одне вікно, у якому й буде

міститися текст отриманого повідомлення. Якщо з повідомленням

382

був присланий файл, то його можна зберегти/відкрити шляхом на-

тискання кнопки "Відкрити".

Рис. 120. Вікно з текстом отриманого повідомлення

Перегляд відправлених повідомлень.

Як описувалося вище, всі відправлені користувачем повідом-

лення попадають у розділ "Відправлені". Програма дозволяє пере-

глянути ці повідомлення. Для перегляду відправлених повідом-

лень, потрібно в меню програми вибрати "Повідомлення" – "Відп-

равлені".

Рис. 121. Вікно меню програми "Повідомлення" –

"Відправлені"

Рис. 122.. Вікно перегляду відправлених повідомлень

383

При цьому буде завантажений перелік відправлених повідом-

лень. Для перегляду тексту повідомлення, необхідно з переліку

повідомлень, вибрати потрібне й натиснути кнопку "Перегляд".

Після виконання цих дій відкриється додаткове вікно, у якому

буде розташовуватися текст відправленого повідомлення.

Рис. 123. Вікно з текстом відправленого повідомлення

5. Опис меню Сервіс.

Настроювання користувача.

Пункт меню "Сервіс" – "Настроювання користувача" надає

користувачеві можливість виконати деякі настроювання програми

при виборі користувачем меню "

Рис. 124. Вікно головного меню "Сервіс" – "Настроювання

користувача"

При виборі користувачем даного пункту меню, буде відкрите

вікно:

384

Рис. 125. Вікно настроювань користувача

Тут доступні наступні можливості:

- переглянути інформацію про сертифікат користувача,

строк його дії;

- переглянути і якщо буде потреба змінити шлях до

ключів користувача. Шлях до ключів повинен складатися з

Х:\\.keystore, де:

Х – буква носія інформації, на якому зберігаються ключі,

:\\ – обов'язковий параметр,

.keystore – каталог, у якому зберігаються ключі користувача;

- одержати інформацію про кількість віз даного корис-

тувача.

Зміна пароля для сполуки.

При виборі меню "Сервіс" – "Зміна пароля для з’єднання",

користувач програми зможе здійснити зміну пароля на з’єднання

із сервером банку.

385

Рис. 126. Вікно зміни пароля на з’єднання із сервером банку.

Для зміни пароля користувача, необхідно ввести пароль, що ви-

користовується в даний момент, а потім увести новий пароль, заве-

ршити зміну пароля шляхом повторного уведення (підтвердження)

нового пароля й натисканням кнопки "Зберегти". Наступний вхід у

систему здійснювати вже з новим паролем користувача.

Локальні настроювання.

При виборі меню "Сервіс" – "Локальні настроювання" ко-

ристувачеві буде доступна наступна інформація:

Рис. 127. Вікно вибору інформації у меню "Локальні на-

строювання"

У поле c2b.user можна задати ім’я користувача, що буде ви-

користатися за замовчуванням при спробі встановити зв’язок із

сервером банку. У поле c2b.url зазначене ім’я сервера, з яким ви-

конується сполука. Інші поля редагувати не рекомендується,

тому що це може привести до виникнення помилок при роботі

із програмою.

1. Опис довідників програми.

Програма Internet-Клієнт-Банк дозволяє користувачеві форму-

вати різні довідники й виконувати окремі дії з ними.

386

Якщо користувач у меню програми вибере „Довідники” – „Раху-

нки” йому відкриється список рахунків, з яким він може здійсню-

вати платежі й формувати по них виписки. Тут же є можливість

указати програмі рахунок, що при створенні платіжних докумен-

тів буде використовуватися як основний рахунок. Для цього щиг-

ликом "миші" вибрати потрібний рахунок і натиснути кнопку

"Зробити основним", у результаті цих дій рахунок переміститься

нагору цього списку.

Рис. 128. Вікно головного меню „Довідники”

Рис. 129. Вікно вибору рахунку який буде

використовуватися як основний рахунок

Рис. 130. Вікно головного меню „Довідники”-„Одержувачі”

387

Рис. 131. Вікно вибору одержувача

Рис. 132.. Вікно головного меню „Довідники”-„Призначення

платежу”

Рис. 133. Вікно вибору призначення платежу

388

Додаток 2

Задачі до теми 10

Моделі і методи фінансово-економічних розрахунків

Методика виконання практичного завдання

1. Прості і складні відсотки

Розглянемо схему однократного надання деякої суми Р в кре-

дит на час t. За використання кредиту потрібно платити. Поверну-

ти потрібно S = Р +І де І – плата за кредит. В найпростішому ви-

падку вважають, що І= it, де і – процентна ставка.

Величина І вимірюється в грошових одиницях. Час t виміря-

ється в роках, причому кількість років може бути не цілим чис-

лом, тоді використовуються долі року. Розмір процентної ставки і

– грошових одиниць на рік.

Величина нарощеної суми визначається за формулою

P

S

S = Р (1 + it). Відношення називається коефіцієнтом наро-

щення.

Як же проводяться обчислення? Початкова сума Р задана, за-

дана ставка процента і (причому потрібно слідкувати за коректніс-

тю розміру: ставка повинна бути віднесеною до року), час потріб-

но визначити в долях року. Зауважимо, що день видачі позички і

день погашення вважаються одним днем.

K

tn

Доля року обчислюється за формулою де t– число днів позич-

ки; К – число днів у році (часова база).

Задача 1

Виданий кредит у сумі 1 млн. гривень з 15.01. 99 по 15.03.99

під 120 % річних. Знайти суму погашення платежу.

Розв’язування

Потрібно розрахувати майбутнє значення початкової суми.

Скористаємося функцією БC (норма, число періодів, виплата,

начальне значення, тип).

Перед тим, як скористатися цією функцією, потрібно викона-

ти окремі розрахунки. Число періодів для простих відсотків, як

389

уже було сказано, дорівнює 1. Відсотки є простими. Тому попере-

дньо обчислимо процентну ставку за вказаний в умові задачі пері-

од. Початкові дані внесемо в комірки робочого аркушу в діапазон

ВЗ:В6. В діапазоні АЗ:А6 розмістимо назви кожного параметра.

Комірці В11 призначимо грошовий формат (рис. 134).

Рис. 134. Вікно задачі в EXCEL

Результат, як і треба було очікувати, виявився від'ємним.

З'ясуємо третій (пропущений) аргумент функції БC. Під ви-

платами тут розуміється проміжні рівні виплати на початку (тип =

1) чи в кінці (тип = 0) періоду. В даній задачі виплат немає.

Функція БC має коротку назву, яка легко запам'ятовується, і

багато аргументів, порядок і призначення яких запам'ятати важко.

Аби відразу розпочати роботу з другим діалоговим вікном Майст-

ра функцій, поступають так: в комірку В11 вводиться =БC і натис-

кується комбінація клавіш Ctrl+A. З'являється діалогове вікно з

полями для введення аргументів.

При розв'язанні задач рекомендується заносити початкові дані

в комірки робочого аркуша, а не в формули; в сусідніх комірках –

давати назви даних. Можна зробити формули набагато зрозумілі-

шими, якщо замість адрес комірок дати їм назви. Виділимо діапа-

390

зон АЗ:В10. В меню виконаємо Вставляння/Ім'я/Створити. З'явля-

ється діалогове вікно, в якому Excel пропонує вибрати імена з лі-

вої колонки. Підтверджується цей вибір і знову викликається ме-

ню Вставляння/Ім'я/Застосувати. Формула в комірці В11 прийме

вигляд:

=БС (ставка_для_періода, 1„ сума_кредита).

Приведемо формулу для розв'язування задачі, коли всі почат-

кові дані розміщуються як аргументи у функцію БС. Хоча це є

протиріччя «хорошому стилю» оформлення робочого аркушу, фо-

рмула має самостійний інтерес:

=БС(120%*("15/3/99"-"13/1/99") /365„1000000)

Зверніть увагу, що дати заключені в подвійні лапки. Їх формат

повинен відповідати міжнародним налаштуванням Windows.

Розмістимо на робочому аркуші не лише результати, а й фор-

мули для розрахунку як текст. Для цього додамо на початок фор-

мул апостроф – формули перетворюються в текст.

В8=B5-B4

В9=B8/365

В10=B3*B9

В11=B3*B9*B6

В12= БС(B10;1;;B6) (рис. 135)

Рис. 135. Вікно аргументів функції БС

391

Перейдемо до схеми складних відсотків. У договорах вказу-

ються річна ставка і і кількість нарахувань відсотків т на протязі

року. Це означає, що базовий період складає рік, поділений на т, а

ставка складних відсотків для періоду дорівнює і/т. Формула для

складних відсотків приймає вигляд:

0)1( T

m

iPS

Нагадаємо, що Т вимірюється в періодах. Якщо договір діє к

років, то формула приймає вигляд:

0)1( km

miPS

Задача 2

Позичка в 20 000 гривень дана на півтора року під ставку 28 %

річних із щоквартальним нарахуванням. Визначити суму кінцево-

го платежу.

Розв'язування

Тут базовий період – квартал. Термін позички складає 6 пері-

одів (4 квартали на рік, термін півтора року), за період нарахову-

ється 7 % = 28 %/4.


392

Тоді формула, яка дає розв'язок задачі, має вигляд:

=БС(28%/4,4*1. 5„20000) (рис.137).

Рис. 137. Вікно аргументів функції БС

Вона видає результат – 30014,61.

2. Сталі ренти

Потік платежів, всі члени якого мають однакову величину

R і розділені рівними проміжками часу, називається сталою

рентою. Один із можливих варіантів такого потоку {-Р, -R, -R,..., -R, S},

тобто початковий внесок Р і наступні виплати R дають в підсумку

S. Якщо платежі виконуються в кінці періодів, то рента називаєть-

ся звичайною, або постнумерандо. Якщо платежі виконуються на

початку періодів, то рента називається пренумерандо.

Формула, яку використовують функції Excel для розрахунків,

має вигляд:

0

11

11

Si

ni)(

type)iR(ni)P(

якщо і≠0, і

0 SRnP якщо і=0.

393

Тут Р – сучасне значення; S – майбутнє значення; R – періоди-

чна виплата; і – процентна ставка за період; п – кількість періодів,

type – тип ренти, якщо type=0 чи опущений, то рента постнуме-

рандо (виплата в кінці періоду), якщо type=1, то рента пренуме-

рандо (виплата на початку періоду).

Задача 3.

Банк видав довгостроковий кредит сумою 40 000 дол. на 5 років

під 6 % річних. Погашення кредиту повинно проводитися рівними

щорічними виплатами в кінці кожного року, включаючи погашення

основного боргу і процентні платежі. Нарахування відсотків вико-

нується один раз на рік. Скласти план погашення позички.


Виплати складають сталу ренту постнумерандо. Результати

обчислень приведені на рис. 138.


В діапазоні Е1:ЕЗ розміщуються початкові дані. В формулах,

які здійснюють розв'язування задачі, використовуються іменовані

посилання на ці комірки, що дозволяє порівнювати різні варіанти,

наприклад, що відбудеться при зміні процентної ставки. В рядках

6-10 побудований план погашення по роках, а в рядкові 11 розмі-

щені підсумкові цифри.

Нижче приведені формули із шостого рядка таблиці.

В6=ПРОЦПЛАТ(E3;;E2;E1) (рис.139)

С6=ОСПЛТ (ставка, А6, термін кредиту, величина_ кредиту)

(=ОСПЛТ($E3;A6;$E2;$E1)

394

D6=C6+B6

Е6=ПЛТ (ставка, термін, величина_ кредиту)

(=ПЛТ(E$3;E$2;E$1)

F6=Величина_ кредиту+С6

Рис. 139. Вікно аргументів функції ПРОЦПЛАТ

Номер періода береться з першого стовпчика. При копіюванні

формул номер періода змінюється. В стовпчиках D і Е одержані,

як і слід було чекати, однакові результати. В стовпчику F форму-

ли, починаючи з сьомого рядка, інші: в комірці F7 записана фор-

мула =F6+C7. Вона копіюється в інші комірки стовпчика. Відпо-

відно налаштовується адреса. В комірці В11 розміщується форму-

ла =СУММ (В6:В10). Аналогічні формули розміщені в інших ко-

мірках 11-го рядка.

Із поданої на рис. 139 таблиці неважко бачити, що при пога-

шенні боргу рівними платежами залишок боргу з кожною випла-

тою зменшується, отже, зменшуються і процентні виплати. В ре-

зультаті зростає від періоду до періоду величина платежу, який іде

на погашення основного боргу.

3. Загальний потік платежів

До цього часу фінансові функції використовувалися за умови,

що процентна ставка незмінна або виплати відбуваються рівними

сумами через однакові проміжки часу.

На практиці ці умови досить часто не виконуються. Тому в

395

Excel є ряд функцій, які є узагальненням розглянутих функцій. Ці

функції входять в «Пакет аналізу».

Тепер розглянемо потік платежів, які здійснюються через од-

накові проміжки часу, але самі виплати можуть різнитися і за ве-

личиною, і за знаком. Тут певний інтерес має задача: заданий по-

тік платежів і процентна ставка, обчислити сучасне значення, тоб-

то привести всі платежі до початкового моменту часу і обчислити

ефективну процентну ставку r операції. Для цього призначені дві

функції ЧПС – чисте (нетто) приведене значення (NPV) і ВСД –

внутрішня доходність (IRR). Вони мають синтаксис:

ЧПС(ставка, виплати),

ВСД (виплати, початкове приближення).

Нехай Rl – виплати в кінці першого періоду, R2 – виплати в

кінці другого періоду і т. д. Тоді NPV обчислюється за формулою:

n

n

r

R

r

R

r

RNVP

)1(...

)1(1 2

21

Якщо є виплата на початку першого періоду Ro, то вона по-

винна додаватися до розв'язку. Виплати R. можуть мати різні зна-

ки і дорівнювати нулю. Але процентна ставка / і довжина періоду

незмінні.

0)1(

...)1(1 2

210

n

n

r

R

r

R

r

RR

Внутрішня доходність знаходиться в Excel як розв'язок рів-

няння відносно r.

Рівняння може мати декілька розв'язків, тому останній аргу-

мент ВСД – початкове наближення.

Звертається увага на те, що замість обчислення функції ВСД

можна розв'язувати рівняння ЧПС (ставка, {Ro, Rv..., Rn}) =0 від-

носно процентної ставки. При цьому в знаменнику лівої частини

з'являється зайвий множник (1+r), але він не впливає на розв'язу-

вання рівняння.

Задача 4.

Інвестиційний проект розрахований на 3 роки і потребує по-

чаткових інвестицій в розмірі 10 млн. гривень і має передбачувані

грошові надходження в розмірі 3 млн. гривень, 4 млн. гривень, 7

млн. гривень. Розрахувати NPV при умові 10 % ставки і визначити

IRR для цього проекту.

396


Це типова задача на оцінку інвестиційних проектів. Покаже-

мо, що для розв'язування цієї задачі можна обійтися без функції

ЧПС (рис. 140).

Кожний елемент потоку платежів опрацьовується функцією

ПС. В сумі одержуємо NPV. Той же результат одержаний в комір-

ці С9. Звертається увага на те, що початкова виплата в аргумент

функції ЧПС не включена, а додається як окремий доданок. Функ-

ція ВСД, яка обчислює внутрішню норму доходності, навпаки, ви-

користовує початкову виплату.

Аби краще зрозуміти взаємовідношення NPV і IRR, побудує-

мо таблицю значень NPV для різних процентних ставок (рис. 140).


В комірку F4 записана формула:

=ЧПС (E4, $В$5:$В$7) +$В$4 і скопійована вниз.

Із одержаних даних видно, що чим вища процентна ставка,

тим менше значення NPV. Наприклад, при і = 20 % значення NPV

від'ємне. Це означає, що коли б кошти в 10 млн. гривен вкладали-

ся в банк під 20 % річних, то на кінець третього року одержали б

доход більший, ніж у результаті інвестиційного проекту. Є прави-

ло: при NPV> 0 проект приймається, а при NPV< 0 – відхиляється.

Ще зауважимо, що при аналізі інвестиційних проектів процентна

ставка називається коефіцієнтом дисконтування.

397

Засвоєння практичного матеріалу

Завдання 1.

Розрахувати майбутню вартість вкладу.

Вихідні дані:

Розрахувати майбутнє значення вкладу 1000 гривень через

0,1,2,3, 4, 5 років при річних ставках 10 %, 20 %,..., 50 %. Додатко-

ві надходження і виплати відсутні.


В комірку В1 розмістимо величину початкового значення

вкладу. В комірки B2:G2 розмістимо числа 0, 1,..., 5, в комірки

A3:А7 величини 10, 20,..., 50 % (ці числа заносяться з використан-

ням прийомів, які дозволяють генерувати арифметичні прогресії).

Отже, потрібно табулювати функцію двох змінних (процентна

ставка і кількість років), яка залежить від параметра – початкового

вкладу. Вводиться в комірку В3 формула =БС ($А3,В$2„ – $В$1).

Формула копіюється в комірки інтервалу B3:G7.

Завдання 2.

Визначити майбутню вартість грошей за складним процентом

(виплати помісячні).

Початкова сума (РV) : 200000 грн.

Річна ставка проценту (r) : 9

Число конверсійних періодів за рік (m) : 12

Кількість років (t) : 20

Завдання 3.

Для купівлі офісу, вартістю 300000 грн. було запропоновано

різні умови кредитування:

1.річна ставка 5%, кількість років – 30, виплати щомісячно,

без передоплати

2.річна ставка 10%, кількість років – 25, виплати щомісячно,

передоплата 10%

3.річна ставка 15%, кількість років – 20, виплати щокварталь-

но, передоплата 15%

Визначити оптимальні умови кредиту з точки зору покупця,

використовуючи функцію =МИН( ).

398

Задача 4.

Розрахувати справжню вартість інвестицій.

Фірма планує розмір початкових інвестицій в обладнання в

розмірі 1 тис. грн. і має передбачувані грошові надходження в ро-

змірі 400 гривень. Термін дії обладнання 5 років, після чого воно

буде демонтована, тому що не має залишкової вартості. Визначи-

ти майбутню величину вартості сьогоднішніх грошей при умові 50

% ставки податку для цього проекту.

Розрахувати ВСД і визначити ЧПС для цього проекту.

Розрахувати БС інвестиції для ставок 15,24% та 30% річних.

Задача 5.

1. Скласти план отримання відсотків по інвестиції на 5 років

30% річних.

2. Скласти план отримання відсотків по інвестиції на 5 років

15,24% річних.

Величина інвестицій $1 000,00.

Термін кредиту (роки) 5.

Ставка 0,3.

Розрахувати ВСД і визначити ЧПС для цього проекту.

Задача 6.

Скласти план погашення кредиту 100000 $ на 20 років під 5%

річних.

399

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Антонюк В.А., Курков М.С. Інформаційні системи і технології

у фінансах: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.:

КНЕУ, 2005. – 140 с.

2. АРМ-Р. Автоматизоване робоче місце роботодавця для підго-

товки персоніфікованих звітів про доходи, трудовий стаж та

розмір внесків, сплачених до ПФУ. Посібник користувача.-

Пенсійний Фонд України, – 85 с.

3. Епифанов А.А. Особенности трансформации банковского биз-

неса на основе интернет-технологий // Проблеми і перспективи

розвитку банківської системи України. Т.17: Збірник наукових

праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2006.- 380 c.

4. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф. Інформаційні системи і

технології у фінансово-кредитних установах: Навчальний по-

сібник. –К.: Професіонал, 2006. – 432 с.

5. Єрьоміна Н.В. Банківські інформаційні системи: Навчальний

посібник. – К.: КНЕУ, 2000.-230 с.

6. Ігор Литвин. Інформаційні технології в економіці. Навчальний

посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. -296 с.

7. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. На-

вчально-методичний посібник для самостійного вивчення ди-

сципліни. / Рогач І.Ф., Сендзюк М.А., Антонюк В.А, та інші. –

К.: КНЕУ, 2001. – 324 с.

8. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посібник /

Шквір В.Д., Завгородній А.Г., Височан О.С. – Львів: Вид-во

Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2003. – 268 с.

9. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник / За

ред. В.С.Пономаренка. – К.: Вид. центр «Академія», 2002. –

542 с.

10. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України. – К.:

КНЕУ, 2001. – 636 с.

11. Матвеева В. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и

налогообложение.-Х.: «Фактор», 2001. -566 с.

400

12. Облік у бюджетних установах : Навч. посібник / За ред. О.А.

Заїнчковського.- Ірпінь, 2002.-535 с.

13. Постанова НБУ №178 від 25.06.2008 Про затвердження Поло-

ження про електронні гроші в Україні. Офіційний вісник Ук-

раїни вiд 08.08.2008 – 2008 р., № 56, С. 78.

14. Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної систе-

ми України: Збірник наукових статей: Наукове видання. – Х.:

Штрих, 2002.- 274 c.

15. 1С Підприємство. Версія 7.7. Конфігурація «Бухгалтерський

облік для бюджетних установ України». Опис конфігурації.

16. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підру-

чник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 590 с.

17. Ющенко В.А., Савченко А.С., Цокол С.Л., Новак І.М., Страха-

рчук В.П. Платіжні системи. Навч. посіб. для студ. вищих за-

кладів освіти. – К.: Либідь, 1998 – 413 с.

18. Мария Сафонова/ Интернет банкинг – шаг в будущее

http://banker.ua/articles

19. Руководство пользователя по созданию Механических Торго-

вых Систем/ http://www.itinvest.ru/editorfiles/File/MTS_1_5.pdf

http://banker.ua/articles

Руководство%20пользователя%20по%20созданию%20Механических%20Торговых%20Систем

Руководство%20пользователя%20по%20созданию%20Механических%20Торговых%20Систем

401

УДК 004:336.7

ББК 32.973-018.2

А 79

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний

посібник для студентів вищих навчальних закладів

(№1/11-6408 від 03.08.09)

А 79

Аранчій В.І., Некрасенко Л.А., Зоря О.П., Макаренко Ю.П.,

Аранчій Д.С. Інформаційні системи і технології у фінансах:

Навч. посібник / Аранчій В.І., Некрасенко Л.А., Зоря О.П. і

ін.. – Полтава.: РВВ ПДАА, 2009. – 400 с.

ISBN 987-966-2088-30-4

Верстка та дизайн обкладинки – Любов Ярова

_______________________________________

Підписано до друку 11.09.09 р. Замовлення № 239. Папір офсетний.

Друк різографія. Формат 60х90/16.

Обл.-вид. арк. 16,67. Ум. друк. арк. 23,25.

Гарнітура Times New Roman Cyr. Тираж 200.

Редакційно-видавничий відділ Полтавської державної аграрної академії.

Адреса: 36003, м. Полтава, вул. Г.Сковороди, 1/3.

Інформаційні системи і технології у фінансах

Documents