international scientific discussion: problems, tasks and prospects

№ 52 | April, 2021.

THE ISSUE CONTAINS:

Proceedings of the 1st International Scientific and Practical Conference

INTERNATIONAL SCIENTIFIC DISCUSSION: PROBLEMS, TASKS AND PROSPECTS

BRIGHTON, GREAT BRITAIN

21-22.04.2021

BRIGHTON 2021

ISSN 2709-4685

UDC 001.1

S 40 Scientific Collection «InterConf», (52): with the Proceedings of the 1st International Scientific and Practical Conference «International Scientific Discussion: Problems, Tasks and Prospects» (April 21-22, 2021). Brighton, Great Britain: A.C.M. Webb Publishing Co Ltd., 2021. 488 p.

ISBN 978-0-86189-342-3 DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021

EDITOR COORDINATOR

Anna Svoboda Doctoral student University of Economics, Czech Republic [email protected]

Mariia Granko Coordination Director in Ukraine Scientific Publishing Center InterConf [email protected]

EDITORIAL BOARD

Temur Narbaev (PhD) Tashkent Pediatric Medical Institute, Republic of Uzbekistan; [email protected]

Dan Goltsman (Doctoral student) Riga Stradiņš University, Republic of Latvia;

Katherine Richard (DSc in Law), Hasselt University, Kingdom of Belgium [email protected];

Richard Brouillet (LL.B.), University of Ottawa, Canada;

Stanyslav Novak (DSc in Engineering) University of Warsaw, Poland [email protected];

Mark Alexandr Wagner (DSc. in Psychology) University of Vienna, Austria [email protected];

Elise Bant (LL.D.), The University of Sydney, Australia;

Alexander Schieler (PhD in Sociology), Transilvania University of Brasov, Romania

Dmytro Marchenko (PhD in Engineering) Mykolayiv National Agrarian University (MNAU), Ukraine;

Rakhmonov Aziz Bositovich (PhD in Pedagogy) Uzbek State University of World Languages, Republic of Uzbekistan;

Dr. Albena Yaneva (DSc. in Sociology and Antropology), Manchester School of Architecture, UK;

Vera Gorak (PhD in Economics) Karlovarská Krajská Nemocnice, Czech Republic [email protected];

Polina Vuitsik (PhD in Economics) Jagiellonian University, Poland [email protected];

Kanako Tanaka (PhD in Engineering), Japan Science and Technology Agency, Japan;

George McGrown (PhD in Finance) University of Florida, USA [email protected];

If you have any questions or concerns, please contact a coordinator Mariia Granko.

The recommended styles of citation:

1. Surname N. (2021). Title of article or abstract. Scientific Collection «InterConf», (52): with the Proceedings of the 1st International Scientific and Practical Conference «International Scientific Discussion: Problems, Tasks and Prospects» (April 21-22, 2021) at Brighton, Great Britain; pp. 21-27. Available at: https://interconf.top/...

2. Surname N. (2021). Title of article or abstract. InterConf, (52), 21-27. Retrieved from https://interconf.top/...

This issue of Scientific Collection «InterConf» contains the International Scientific and Practical Conference. The conference provides an interdisciplinary forum for researchers, practitioners and scholars to present and discuss the most recent innovations and developments in modern science. The aim of conference is to enable academics, researchers, practitioners and college students to publish their research findings, ideas, developments, and innovations.

©2021 A.C.M. Webb Publishing Co Ltd. ©2021 Authors of the abstracts

©2021 Scientific Publishing Center «InterConf»

contact e-mail: [email protected] webpage: www.interconf.top

https://doi.org/10.51582/interconf.21-22.04.2021

https://orcid.org/0000-0003-4923-7167

https://www.facebook.com/interconf.top/?eid=ARDIjXVL5hftVw4BXK5wG1wXvPc6I_ZuAgbvOpNK1xlT0VdOzZqXXrpG0kU8LMnuxAYTzqs5_dIRa5HG&timeline_context_item_type=intro_card_work&timeline_context_item_source=100043040874026&fref=tag

http://orcid.org/0000-0002-8743-2257

mailto:[email protected]


https://orcid.org/0000-0001-7339-1135



http://orcid.org/0000-0002-0808-2923


https://orcid.org/0000-0002-1905-6528



SCIENTIFIC COLLECTION «INTERCONF» | № 52

3

TABLE OF CONTENTS

/PART I/ BUSINESS ECONOMICS Ganushchak T. Mishkoi V.

DEVELOPMENT OF CULTURAL ENTERPRISES IN THE LEADING COUNTRIES OF THE WORLD

7

Mantaluţa A. THE ANALYSIS OF THE ENTERPRISE PERFORMANCE THROUGH ECONOMIC AND FINANCIAL INDICATORS

18

Заглинський А.О. Заглинська Л.В.

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ОБ’ЄКТА І ПРЕДМЕТА ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

24

Корженівська Н.Л. Сидорак Н.І.

ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ

36

INTERNATIONAL ECONOMICS AND INTERNATIONAL RELATIONS Jabbarova G.F. THE ROLE OF DIPLOMATIC SERVICE IN RESOLVING

CONFLICTS IN THE FRAMEWORK OF MODERN INTERNATIONAL RELATIONS

46

Ковальчук Т.Г. Загарій В.К.

ФОРСАЙТ-ПРОГНОЗУВАННЯ В СТРІМКО ГЛОБАЛІЗОВАНІЙ ЕКОНОМІЦІ

55

Мазуренко О.К. ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ В КРАЇНАХ БАЛТІЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ ЗА МЕТОДОЛОГІЄЮ DESI

74

MANAGEMENT Cires V. Ghiletchi V.

PLANNING THE FUNCTIONAL POSITIONS WITHIN THE SPORTS ENTITY: MODEL AND ANALYSIS

81

Чинчик А.А. Іванишина Г.С. Голубка В.М.

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ 91

Яциковський Б.І. Біланич Л.В.

ІМПЕРАТИВИ РОЗВИТКУ ГІРНИЧОДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ ТА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

98

MARKETING, ADVERTISING AND PR Розумей С.Б. Ніколаєнко І.В.

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕКЛАМНИХ КАМПАНІЙ

104

ACCOUNTING AND AUDITING Косташ Т.В. «ЗВІТ ПРО УПРАВЛІННЯ» У СИСТЕМІ ІНФОРМАЦІЙНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИНАМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

110

Панасюк В.М. Смерека С.Б. Шухманн В.А.

ФІНАНСОВИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ТЕХНОЛОГІЇ БЛОКЧЕЙН: ПЕРСПЕКТИВИ ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ 116

PEDAGOGY AND EDUCATION Imatova L.M. Nurahmadzoda R.

CONTINUITY IN SPEECH DEVELOPMENT CHILDREN OF PRESCHOOL AND YOUNG SCHOOL AGE

126

Nurgaliуeva D. Abylbakieva G.

FUNDAMENTALS OF PROFESSIONAL TRAINING OF SOCIAL TEACHERS IN THE ORGANIZATION OF CULTURAL AND LEISURE ACTIVITIES

132

Slobodaniuc A. ONLINE FOREIGN LANGUAGES LEARNING AT THE UNIVERSITY AND THE COVID-19 PANDEMIC IMPACT IN THE REPUBLIC OF MOLDOVA

148


4

Григорьева В.Б. Белгородская Е.Е. Недошитко О.М.

ОСОБЕННОСТИ ВЫПОЛНЕНИЯ БЫСТРОГО НАБРОСКА-СКЕТЧА В ТЕХНИКЕ АКВАРЕЛИ 161

Дубовик В.В. ВИКОРИСТАННЯ СЕРЕДОВИЩА GEOGEBRA НА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЯХ З ЛІНІЙНОЇ АЛГЕБРИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

167

Кондрацька Г.Д. МОДЕЛІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ЗА ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА ВИКЛИКИ

174

Радченко М.Р. САМОПІЗНАННЯ ЯК МЕХАНІЗМ ЗАПУСКУ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ТА САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ

184

Стратан-Артишкова Т.Б. Шевцова О.Б.

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ У ПРОСТОРІ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ 191

Сяська Н.А. Кіндрат П.В. Кіндрат В.К.

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ ПІД ЧАС РОЗВ'ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ З ПАРАМЕТРАМИ

198

Форостовська Т.О. ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХІМІЇ В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

206

PSYCHOLOGY AND PSYCHIATRY Orap M. Kalba Y.

SUBJECTIVE WELL – BEING IN UKRAINIAN STUDENTS DURING THE COVID-2019 QUARANTINE

214

PHILOLOGY AND LINGUISTIC Stepanova I.S. Nykyporets S.S.

THE INTERNET AND LINGUISTICS: INTERACTION AND NEW PROSPECTS OF CORPUS RESEARCH

220

Дрогомирецька М.М. ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ У ВИКЛАДАННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ

226

Курмамбаева Ж.Б. Бекен А.А.

ИКТ КАК СРЕДСТВО ОБУЧЕНИЯ ИНОСТРАННОМУ ЯЗЫКУ 232

Черевко І.В. МИХАЙЛО ХУДАШ У МОВОЗНАВЧІЙ НАУЦІ 246 Щербина А.І. Ілясов О.О.

МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ЕЙДЕТИКИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

254

LAW AND INTERNATIONAL LAW Băieșu A. RECOVERY OF DAMAGE CAUSED BY LATE PERFORMANCE

OF OBLIGATIONS RESULTING FROM INTERNATIONAL COMMERCIAL CONTRACTS

262

ARTS, CULTURAL STUDIES AND ETHNOGRAPHY Liu Haotian BRIEF ANALYSIS OF THE MATERIALS AND TECHNIQUES IN

CLASSICAL OIL PAINTING 272

Мельничук Ю.С. ТЕОРЕТИЧНА СПАДЩИНА ЛЕСЯ КУРБАСА: СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

278

/PART II/

MEDICINE AND PHARMACY Bobrov A. Borysenko O. Mischanchuk N. Papp A.

RESULTS OF STUDY OF THE HYPOGLOSSAL NERVE FUNCTIONS IN PATIENTS AFTER HYPOGLOSSAL-FACIAL ANASTOMOSIS

285


5

Cojocaru D. APLICAREA TEHNOLOGIEI LASER HOLMIUM ÎN TRATAMENTUL LITIAZEI RENOURETERALE

294

Nykolaichuk K. Kuhta О. Senchuk L.

POST COVID-19 TELOGEN EFFLUVIUM. WHAT IS THE REASON? 302

Ruszała M. Dłuski D. Zamojska A. Wańkowicz A. Gogacz M.

CLINICAL MANIFESTATIONS OF ENDOMETRIOSIS IN THE RESPIRATORY SYSTEM - AVAILABLE DIAGNOSTIC METHODS

307

Serhiyenko V.A. Hotsko M.E. Snytinska O.V. Serhiyenko A.A.

CARDIOVASCULAR AUTONOMIC NEUROPATHY: ALPHA-LIPOIC ACID, INSULIN RESISTANCE AND INFLAMMATORY PARAMETERS IN PATIENTS WITH TYPE 2 DIABETES MELLITUS

314

Tkachenko E.V. Goujili Ot. Aouass Y. Azakak Y. Hahou M. Sartipi H.N.

TO THE QUESTION ABOUT FOREIGN STUDENTS’ SOCIAL ADAPTATION IN RELATION TO HUMAN TYPOLOGICAL ASPECTS

322

Vengrzhinovskaya O.I. Bondarenko I.Z.

EFFECTS OF VITAMIN D DEFICIENCY ON THE CARDIOVASCULAR SYSTEM

331

Жураева К. Жураева А.

ПРИМЕНЕНИЕ БОТУЛИНОТОКСИНА ТИПА А В КОРРЕКЦИИ ГИПЕРТРОФИИ ЖЕВАТЕЛЬНЫХ МЫШЦ

339

Красносельский Н.В. Крутько Е.Н. Юрченко О.Н. Михайленко О.А.

РОЛЬ ПЛАЗМОЗАМЕНИТЕЛЕЙ В РАННЕМ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОМ ПЕРИОДЕ У ОНКОБОЛЬНЫХ ПОСЛЕ ТОРАКАЛЬНЫХ ОПЕРАЦИЙ

347

Мусієць Я.Р. ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ПУХЛИН ГОЛОВНОГО МОЗКУ 354 Плешка С. Чериков А.С.

ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ ПАЦИЕНТОВ ПОСЛЕ ОПЕРАЦИИ ПО УДАЛЕНИЮ МЕЖПОЗВОНОЧНОЙ ГРЫЖИ

364

ZOOLOGY AND VETERINARY MEDICINE Киркимбаева Ж.С. Кузембекова Г.Б. Жолдасбекова А.Е. Орналиева А.Ж.

АЛМАТЫ ҚАЛАСЫ БОЙЫНША ИТТЕРДІҢ ПАРВОВИРУСТЫҚ ЭНТЕРИТІНІҢ ТАРАЛУЫ ЖӘНЕ ЕМДЕУ ШАРАЛАРЫН ЖЕТІЛДІРУ

379

Лепёхина Т.В. СЕЛЕКЦИЯ МОЛОЧНОГО СКОТА НА ОСНОВЕ ОЦЕНКИ ПРОДУКТИВНОСТИ СЕМЕЙСТВ КОРОВ

389

GEOLOGY, MINERALOGY AND SOIL SCIENCE Баньковський М.В. Гейхман А.М. Потапчук І.С.

ЗАСТОСУВАННЯ ХВИЛЬОВОГО ПРОДОВЖЕННЯ ПОТЕНЦІАЛЬНИХ ПОЛІВ ДЛЯ ЗОНДУВАННЯ ГЛИБИННОЇ БУДОВИ ЗЕМЛІ І ПОШУКУ РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН

394

NATURE MANAGEMENT, RESOURCE SAVING AND ECOLOGY Jingyao Su Courtenay S.

THE ASSESSMENT OF TECK'S CASTLE PROJECT BASED ON FIVE VALUED ECOSYSTEM COMPONENTS

413

PHYSICS AND MATHS Бондаренко М.А. Зайцева О.В. Мещерякова О.П. Пономаренко Н.С.

МОДЕЛЮВАННЯ МОЛЕКУЛЯРНИХ МЕХАНІЗМІВ ФОРМУВАННЯ ГОРМЕТИЧНИХ РЕАКЦІЙ ПІД ВПЛИВОМ РІДКОІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

422


6

Літвін Н.В. ПОТІК ВТРАЧЕНИХ ВИМОГ У ДВОКАНАЛЬНІЙ СИСТЕМІ МАСОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИ МАЛІЙ ІНТЕНСИВНОСТІ ВХІДНОГО ПОТОКУ

431

INFORMATION AND WEB TECHNOLOGIES Asgarova B. Sattarova G.

WHY FINANCE & BANKING SECTOR NEED BIG DATA? 437

Shmatko O. Zviertsev G.

A SURVEY OF ARTIFICIAL INTELLIGENCE METHODS IN INTRUSION DETECTION TASKS

443

Гайкова В.В. Малахов С.В.

УЗАГАЛЬНЕННЯ УМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ АКЦІЙ КІБЕРБУЛІНГУ З УРАХУВАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ

450

Третяк В.Ф. Осієвський С.В. Усачова О.А. Ірха А.В. Булай А.М. Бабіч О.В. Шамрай Н.М.

АРХІТЕКТУРИ ПАРАЛЕЛЬНИХ ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ СТРУКТУР ДЛЯ РІШЕННЯ ЗАДАЧ ДИСКРЕТНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ

462

PHYSICAL EDUCATION AND SPORTS Кашуба А.А. Ковальський В.В. Шелюк В.О.

ВИЗНАЧЕННЯ МОТИВАЦІЙНИХ ЧИННИКІВ ТА ІНТЕРСІВ У СТАРШОКЛАСНИКІВ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ

480


7

BUSINESS ECONOMICS

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.001

Ganushchak Tetiana

ORCID ID 0000-0002-7391-3308

PhD in Economics, Assosiate Professor of the Economics and Finance, Assistant Professor

Kyiv National University of Trade and Economics, Ukraine

Mishkoi Vasyl

Assistant of the Stage and mass holiday director

Kyiv National University of Culture and Art, Ukraine

DEVELOPMENT OF CULTURAL ENTERPRISES

IN THE LEADING COUNTRIES OF THE WORLD

Abstract. The article is devoted to development of cultural enterprises in the leading countries of

the world. The paper determines a practical aspect. It is analyzed enterprises in the cultural

sectors in Western Europe, United Kingdom and Ukraine. The rating is based for number of

cultural enterprises per 1 person in Western Europe, United Kingtom and Ukraine. Suggestions

for improving the activities of the cultural sector in the leading countries of the world.

Keywords: cultural sectors, enterprises, Western Europe, United Kingdom, Ukraine.

Introduction

Cultural policy is a complex. Its development is a system of organization and

management of cultural and artistic institutions, improvement of the legal

framework. The economic crisis has impair the activities of enterprises in the

cultural sectors, but

during this period there is an opportunity to rethink possible miscalculations in

this scope. The most people focus on the negative during a pandemic period. But

there are also many positive moments. One of the such positives is the development

of the cultural heritage of each country.

https://doi.org/10.51582/interconf.21-22.04.2021.001


8

Lack of timely adaptation to changes in the external environment under the

influence of time and lack of adaptation to changes in the employees` needs, the

mismatch of conditions and wages significantly affect to the human resources of

cultural enterprises.

Recently, seasonal, pendulum migration has been increasing. The travels

abroad to a permanent place of residence have become more frequent for Ukraine.

There are many talented cultural workers who departed to different countries of the

world.

This is contributes to changes in the process of cultural enterprises` personnel

management in the leading countries of the world. The crisis situation has affected

on the development of cultural enterprises. It covered almost the entire of public life

and became an important task that will be need to solved in the near future.

Literature review

Yaping Huang think that with the vigorous development of the government,

the development of cultural enterprises has opened a new page, asset evaluation has

also ushered in a new reform point in the background of big data era, gradually

catching up with the pace of the Internet economy era. The integration and

development of big data and asset value evaluation industry is not only an

opportunity but also a challenge. [1]

Antonio Vaamonde List and Maria do Rosário Cabrita sad that the risk of the

disappearance of low-level companies profitability in cultural firms is slightly

higher than in non-cultural ones. Behavior of cultural and uncultured firms differ

greatly in debt: show firms with high and low debt a significant difference in the

risk of their disappearance, although this parameter has no statistical significance in

uncultured companies. [2]

V. Cherba believes that the preservation and dynamic development of cultural

heritage as the basis for the formation of national unity, awareness of cultural

identity, preservation of historical memory, as well as the participation of equal

partnerships in intensive intercultural cooperation, global information and cultural

space. [3]


9

Krupka A.Ia, Pyrih H.I. believe that is necessary to promote the material well-

being of the population. This will increase the consumption of cultural services. [4,

р. 192]

Material and methods The study is based on a review of the literature,

scientific articles of the development of cultural enterprises in the leading countries

of the world.

Research methods used: method of generalization of theoretical knowledge is

used in order to form an authors’ approach to the definition of terms; tabular method,

analysis which were used to estimate number and average size of enterprises in the

cultural sectors in Western Europe, United Kingdom and Ukraine; graphic method,

which was used to depict the share and number of cultural enterprises in Western

Europe's, United Kingdom and Ukraine; exponential method when a trend line was

constructed; the approximation method was used for the prediction equation;

extrapolation method, which was used to calculated that the predicted number and

average size of enterprises in the cultural sectors in the United Kingdom and

Ukraine.

The priority in methods using was defined by the particular tasks and goals.

Let`s see into analysis. Number and average size of enterprises in the cultural

sectors in Western Europe (Table 1).

Table 1

Number and average size of enterprises in the cultural sectors

in Western Europe

Year Belgium France Austria Germany Luxembourg Netherlands

Total

size in

Europe

2013 38381 170852 16502 114446 1547 47839 1161698

2014 38677 188243 16646 124277 1554 51626 1195166

2015 38911 159860 16663 128631 1569 57205 1185689

2016 39844 165313 16750 128795 1570 71379 1231553

2017 40818 152532 17222 136786 1601 74983 1244269

2018 41165 160507 16892 135740 1632 80136 1285203


10

Table continuation 1

Year Belgium France Austria Germany Luxembourg Netherlands

Total

size in

Europe

Change

in 2018

compared

to 2013

2784 -10345 390 21294 85 32297 123505

%

Change

in 2018

compared

to 2013

+7,25 -6,05 +2,36 +18,61 +5,49 +67,51 -5,21

The sourse: worked out by the authors on the basis of Eurostat

According to Table 1. we can see that in the years of 2013-2018 number and

average size of enterprises the Western Europe`s cultural sectors changed. In

Belgium the number of enterprises increased by 2784, 7,25%. This indicator in

France in 2018 compared to 2013 decreased by 10345, that is decreased by 6,05%.

It is seen that in Austria this indicator since 2013 to 2018 was positive, simply

increased by 360 cultural enterprises, that is increased by 2,26%. It is clear to see

that in the Germany the number of cultural enterprises increased by 21294, that is

18,61% in this period. In Luxembourg cultural enterprises since 2013 to 2018 was

decreased by 85, that is increased by 5,49 %. The Netherlands had a large increase

in the number of cultural enterprises from 2013 to 2018 by 32297, that is increased

by 5,49 %. We can see that France had the largest number of cultural enterprises and

Luxembourg had the smallest number of cultural enterprises among the countries of

Western Europe from 2013 to 2018 year.

According to Figure 1. we can see that France had the largest number of cultural

enterprises among the countries of Western Europe. The smallest number of cultural

enterprises in Luxembourg from 2013 to 2018 year.


11

Fig. 1. Number and average size of enterprises

in the cultural sectors in Western Europe

The sourse: worked out by the authors on the basis of Eurostat [5]

Let`s see into circular diagram. The share of cultural enterprises in Western

Europe's country in 2018 year. (Fig. 2).

Fig. 2. The share of cultural enterprises in Western Europe's country

in 2018 year, %


0 20000 40000 60000 80000 100000 120000 140000 160000 180000 200000

2013

2014

2015

2016

2017

2018

Netherlands Luxembourg Germany Austria France Belgium

Average size of enterprises in the cultural sectors in Western Europe

9,4436,81

3,87

31,130,37

18,3818,75

The share of cultural enterprises in Western Europe`s country

Belgium France Austria Germany Luxembourg Netherlands


12

According to Figure 2. we can see that in 2018 year the largest share of cultural

enterprises had the following Western European countries: Belgium 18,75 %;

France 36,81%; Germany 31,13%. The Netherlands had the lowest number of

cultural enterprises during the same period, that is 0,37%.

Let`s see into dynamics. Number and average size of enterprises in the cultural

sectors in United Kingdom (Fig. 3).

Fig. 3. Number and average size of enterprises

in the cultural sectors in United Kingdom


According to Fig. 3, it is seen that number and average size of enterprises in

the cultural sectors in United Kingdom in 2013 as to compare with the year 2018

tended to grow increased. Let’s see the dynamics. The trend line is a geometric

representation of the average values of the analyzed indicators, obtained using any

mathematical function. R2 – the value of the approximation’s reliability shows the

degree of the trend model’s compliance with the original data. Its value is 0,9286,

which is close to 1. The value of R2 shows that the model describes the data with

high accuracy.

Using the trend extrapolation method, we calculated that the predicted number

and average size of enterprises in the cultural sectors in United Kingdom will be: in

91864 9344497681

101501 102001 102946y = 2425,7x + 89749

R² = 0,9286

0

20000

40000

60000

80000

100000

120000

2013 2014 2015 2016 2017 2018


13

2021 increased by 111581 cultural enterprises; in 2022 increased by 11400 cultural

enterprises; in 2023 increased by 116433 cultural enterprises.

Let`s see into dynamics. Number and average size of enterprises in the cultural

sectors in Ukraine (Fig. 4).

Fig. 4. Number and average size of enterprises in the cultural sectors in Ukraine

The sourse: worked out by the authors on the basis

of the Ukraine's State Statistics Service [6]

According to Fig. 4, it is seen that number and average size of enterprises in

the cultural sectors in Ukraine in 2013 as to compare with the year 2018 tended to

down, especially in 2014 year. The trend line is a geometric representation of the

average values of the analyzed indicators, obtained using any mathematical

function. R2 – the value of the approximation’s reliability shows the degree of the

trend model’s compliance with the original data. Its value is 0,1581, which is close

to 1. The value of R2 shows that the model describes the data with high accuracy.

Using the trend extrapolation method, we calculated that the predicted number

and average size of enterprises in the cultural sectors in Ukraine will be: in 2021

increased by 712 cultural enterprises; in 2022 increased by 703 cultural enterprises;

in 2023 increased by 694 cultural enterprises.

Let`s see into analysis. Number of cultural enterprises per 1 person in Western

Europe, United Kingtom and Ukraine (Table 2).

826

729

750

764 763

y = -9,1x + 793,7

R² = 0,1581

600

650

700

750

800

850

2013 2014 2015 2016 2017


14

Table 2

Number of cultural enterprises per 1 person in Western Europe,

United Kingtom and Ukraine

Country Belgium France Austria Germany Luxemb

ourg

Netherlands United

Kingdom

Ukraine

Populati -

on 11664528 68859599 9043072 83190556 638715 17433745 68261483 41588400

Number of

cultural

enterprise 42976 142111 17370,8 150766 1667,93 102476

111581

712

number of

cultural

enterprises

per 1 person,

%

0,37 0,21 0,19 0,18 0,26 0,59 0,16 0,01

The sourse: worked out by the authors on the basis of the Ukraine's State Statistics Service and

Eurostat [5; 6]

According to Fig. 3, it is seen that number of cultural enterprises per 1 person

the largest in the Netherlands, that is: 0,59 % and the smallest in Ukraine, that is:

0,01% among the studied countries. This indicator is of the 1 th of January in 2021

year: Bergium 0,37%; France 0,21%; Austria 19%; Germany 0,18 and United

Kingdom 0,16%.

Let`s see into dynamics. Rating for number of cultural enterprises per 1 person

in Western Europe, United Kingtom and Ukraine, % (Fig. 5).

Fig. 5. Rating for number of cultural enterprises per 1 person in Western

Europe, United Kingtom and Ukraine in the 1 th of January, 2021, %

0,16

0,18

0,19

0,21

0,26

0,37

0,59

0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7

8

7

6

5

4

3

2

1

Netherlands Belgium Luxembourg France Austria Germany United Kingdom Ukraine


15

The sourse: worked out by the authors on the basis of the Ukraine's State

Statistics Service and Eurostat [5]

Having considered table 5. Data it is clear to see that the 1 st place in the Rating

for number of cultural enterprises per 1 person in the 1 th of January, 2021 in the

Netherlands. The last place was in Ukraine.

Conclusions

Summarizing the results development of cultural enterprises in the leading

countries of the world we can draw the following conclusions, that is:

– France had the largest number of cultural enterprises and Luxembourg had

the smallest number of cultural enterprises among the countries of Western Europe

from 2013 to 2018 year;

– the largest share of cultural enterprises had the following Western European

countries in 2018 year: Belgium 18,75 %; France 36,81%; Germany 31,13%. The

Netherlands had the lowest number of cultural enterprises during the same period,

that is 0,37%;

– using the trend extrapolation method, we calculated that the predicted number

and average size of enterprises in the cultural sectors in United Kingdom will be: in

2021 increased by 111581 cultural enterprises; in 2022 increased by 11400 cultural

enterprises; in 2023 increased by 116433 cultural enterprises and in Ukraine will be:

in 2021 increased by 712 cultural enterprises; in 2022 increased by 703 cultural

enterprises; in 2023 increased by 694 cultural enterprises;

– number of cultural enterprises per 1 person the largest in the Netherlands,

2021, that is: 0,59 % and the smallest in Ukraine, that is: 0,01% among the studied

countries.

– the 1 st place in the Rating for number of cultural enterprises per 1 person in

the 1th of January, 2021 in the Netherlands. The last place was in Ukraine.

We will provide recommendations for improvement cultural enterprises in the

leading countries of the world, that is:

– to monitor the market of cultural services within the country and abroad;

– to carry out constant control over the provision of cultural services;


16

– to develop a mechanism for managing the quality of service, operation of the

cultural enterprises;

– to increase the relationship between cultural enterprises and consumers of

cultural services through advertising, incentives. This will increase consumer

confidence in cultural enterprises;

– cultural employees need to cooperate with employees of different countries

in this sector. It is necessary to improve the cultural products to increase the number

of consumers of cultural services;

– to create refresher courses in the middle of cultural enterprises for

explanatory work to employees;

– raising awareness and literacy in the sector of culture by cultural enterprises

for the population;

– to establish the relationship of cultural enterprises and universities on cultural

literacy;

– necessary to give creative teams more independence in choosing the direction

of their development, the formation of repertoire policy, the organization of both

basic and commercial activities;

– to increase the diversity of cultural products and cultural enterprises.

References:

1. Yaping Huang Problems in the Value Evaluation of Cultural Enterprises Against the

Background of Big Data and Its Countermeasures URL: file:///C:/Users/Acer/Downloads/

125931510.pdf (appeal date 18.04.2021)

2. Antonio Vaamonde Liste, Maria do Rosário Cabrita. The Survival of Cultural Firms: A Study

of Multiple Accounting Parameters in Spain URL: file:///C:/Users/Acer/Downloads/

sustainability-12-01159.pdf (appeal date 04.04.2021)

3. The state management formation of culture` strategic mechanisms in Ukraine URL:

http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=684 (appeal date 21.03.2021)

4. Krupka A.Ia, Pyrih H.I. Industry and culture as an important component of the country`s

economic system. Bulletin of Odessa National University named after I. Mechnikov, 2017.

Issue 11 (64), P. 189-192.

5. State of Eurostat URL: https://ec.europa.eu/eurostat/databrowser/view/cult_ent_num/

default/table?lang=en (appeal date 29.03.2021)


17

6. State Statistics Service of Ukraine URL: http://ukrstat.gov.ua/imf/arhiv/nr/nr2016_

2020_u.htm Accessed 05 April 2021 (appeal date 30.03.2021)

7. The population of Luxembourg URL: https://countrymeters.info/ru/Luxembourg (appeal date

22.03.2021)

8. The population of Netherlands URL: https://population-hub.com/ru/nl/population-of-

netherlands.html (appeal date 07.04.2021)

9. The population of Belgium URL: https://countrymeters.info/ru/Belgium (appeal date

08.04.2021)

10. The population of France URL: https://population-hub.com/ru/fr/population-of-france.html

(appeal date 09.04.2021)

11. The population of France URL: https://immigrant-austria.com/ru/blog/about-the-population-

in-austria/ (appeal date 09.04.2021)

12. The population of Germany decreased for the first time in 10 years URL:

https://mind.ua/news/20217034-naselennya-nimechchini-zmenshilosya-vpershe-za-10-rokiv

(appeal date 19.04.2021)

13. The population of United Kingtom URL: https://countrymeters.info/ru/

United_Kingdom_(UK) (appeal date 19.04.2021)

14. State of Minfin of Ukraine URL: https://index.minfin.com.ua/reference/people/ (appeal date

19.04.2021)


18

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.002

Mantaluţa Aliona

Master in Economics,

PhD candidate Academy of Economic Studies, Republic of Moldova

THE ANALYSIS OF THE ENTERPRISE PERFORMANCE

THROUGH ECONOMIC AND FINANCIAL INDICATORS

Abstract. The present article reveals the essence of the breakeven point, as an indicator of

performance analysis. It also exposes its essence and its calculation formulas. A case study,

presenting two companies as research object is carried out, where one company deals with natural

gas distribution and delivery, and the other one is a baking factory.

Keywords: economic activity, breakeven point, performance, company, profit, sales, costs.

Introduction

Various economic goods, intended for sale on the market, are manufactured

and provided as economic activities meant to satisfy certain needs in order to obtain

certain profits, considering the subjective aspect of the individuals and the objective

of the producers.

Thus, all the enterprises that carry out economic activities choose to obtain

profit from carrying out economic activity and the size of which must be equal or

greater than the optimal level, rendered by the optimal level of profitability. In this

way, it is necessary to a develop an economic activity so as expand the volume of

activity in terms of effectiveness and efficiency. In order to be able to achieve these

things, it is necessary to perform an analysis of the economic activity of the

enterprise, to follow the current situation, to follow the achievements and to detect

the reserves for improving the financial-economic situation or to improve the

performance of the enterprise.

It is to be admitted, that the performance we opt for is a special result obtained

in the economic, management, commercial field, which involves characteristics of

competitiveness, efficiency and effectiveness of the organization and its procedural

and structural components [1] or covers meanings of growth, effectiveness,



19

profitability, productivity, yield; it means success, competitiveness, success, action,

continuous effort, it is the optimization of the present and the protection of the future.

Economic performance – is a result of a carrying out an efficient management,

which aims the achievement of the highest possible levels, both quantitatively and

qualitatively [2]. Depending on the performance importance we consider optimal for its

analysis, from the multitude of economic indicators of analysis that of breakeven point.

Basic content

Breakeven point – is the volume of production or turnover, at which total

revenues are equal to total costs and profit and profitability are zero [3]. The

breakeven point determines the limit of the volume of activities, which is the critical

production of the enterprise, which the enterprise must achieve in a certain period,

in order not to run at a loss. After this level the specific economic activity of the

enterprise is considered profitable, i.e. the effects exceed the efforts [4].

The level of the breakeven point is determined by the analytical and graphical

method.

– In analytical aspect - the breakeven point is determined in natural expression

and in value expression:

1. Natural expression of breakeven – is calculated as the ratio between the

total fixed costs and the average contribution margin of the analyzed product, is

measured in physical production units and is determined by product → QCn –

additional abbreviation encountered [4]:

BP = FC / ACM,

where BP or BPi indicates the breakeven point in natural expression of production “i”, p.u.;

FC - fixed expenses incurred for the total volume of production and realization of production

“i”, m.u.;

ACM - average / unit contribution margin of the analyzed production “i”, m.u./p.u.

2. Breakeven point in value expression – is calculated as the ratio between

the total fixed costs and the rate of contribution margin of the analyzed product or

the company to sales, is determined by product and by enterprise and is measured in

monetary units → QCv - additional abbreviation encountered [4]:


20

BP = FC / RMC * 100%,

where PR - breakeven point in value expression, m.u.:

FC - total fixed costs, m.u.;

RMC - sales contribution margin rate, %.

– In graphical aspect – the breakeven point is represented on the coordinate

system, where the revenues-RV and the total costs-TC, fixed costs-FC and the

variable costs-VC are represented graphically and the main lines are those of total

revenues and costs – the point from their intersection is the breakeven point BP or

the “dead point”, overall the graph allows us to track performance achieved.

Next, we propose a performance analysis with the help of the proposed

economic and financial indicator, namely that of breakeven point for the company

“Bălţi-Gaz” LLC, a natural gas distribution company from the Republic of Moldova

and for the company “Franzeluța” JSC, a baking factory in Chisinau. From the total

dynamics of activity of “Bălţi-Gaz” LLC, the years 2012 and 2018 were taken, and

for the enterprise “Franzeluța” JSC – the year 2018.

In table T.1 we propose the dynamics of the dead point in natural and value

expression, in which we will reflect the initial information for determining the

threshold and for each analytical method we propose the main elements of the

calculation formula.

Table T.1

Breakeven point dynamics in natural and value

expression for years 2012..2018

Indicators M.u.

Value of indicators

company

„Bălţi-Gaz” LLC „Franzeluța” JSC

analysis years

2012 2018 2018

0 1 2 3 4

1 1. Initial information for the dead

point calculation: - - - -

2 1.1. physical volume of

production mil m3 93,4 -

3 1.2. total revenue mil MDL 530,4 134,8 604.1

4 1.3. total fix cost mil MDL 87,8 19,9 114,3

5 1.4. total variable cost mil MDL 456,2 94,0 487.1

6 1.5. product price per unit MDL /m3 5,677 - -


21


0 1 2 3 4

7 1.6. average variable cost MDL /m3 4,883 - -

8 1.7. total production cost mil MDL 544,1 113,9 601,4

9 1.8. share of variable cost % 86,02 84,5 80,64

10 2. Calculation of dead point: - - - -

11 2.1. in natural expression: mil m3 110,6 - -

12 2.1.1. total fixed costs mil MDL 87,8 - -

13 2.1.2. unit contribution margin lei/m3 0.794 - -

14 2.2. in value expression: mil MDL 628,1 128,7 590,1

15 2.2.1. total fixed costs mil MDL 87,8 19,9 116,9

16 2.2.2. contribution margin ratio % 13,98 15,5 19,36

Source: Developed by author based on financial reports of enterprises and source [5].

Analyzing table T.1, we see that in the year of activity 2012 the level of

breakeven point in natural and value expression at “Bălţi-Gaz” LLC is higher than

the total revenues, which shows that the company is at a loss, and in 2018 for both

companies we see a opposite situation, there is profit.

In figure F.1, we propose the graph of the breakeven point, following the

situation of “Bălţi-Gaz” LLC for the year of activity 2012, through which we will

be able to follow the graphic presentation technique of each element and to show

more clearly the essence of the breakeven point.

It should be noted that in Figure F.1, the breakpoint reflects a situation when

there is no profit-P available, because the BP is out of the physical volume of

production, i.e. it is to the right of the line of physical volume manufactured-Q and

above total revenues and costs. Respectively, the total costs are higher-544 than the

revenues-530 and it is easy to argue graphically, because the TC line is above the

RV line. So, in such a situation, the company does not have economic efficiency,

the expected performance was not achieved and all because in the realization of the

activity more efforts were supported, than they were made to achieve the goal.

Following figure F.1, we can see that graphically it is easy to follow the

interdependence between sales volume and cost structure. Respectively, the graph

shows that the break-even point will change if revenues change, expenditures

change, the production volume of production placed on the enterprise market will

change or revenues will change.


22

Figure F.1. Graph of the dead point of “Bălţi-Gaz” LLC for 2012

Source: Adapted by the author based on the data in table T.1 and source [5].

So, in order to improve performance, companies must reduce costs, pursue

the optimal price level, depending on supply and demand, but also depending on the

type of activity and the product that the company puts on the market. For example

as in “Bălţi-Gaz” LLC, their product is vital and necessary for the contemporary

world and is imported and distributed to consumers, because the product is not

intended for domestic production or, as “Franzeluţa” JSC, which also puts specific

production on market, respectively through their production their fields are

perceived as strategic branches of the national economy.

Conclusions

In this way, we finished clarifying the economic indicator proposed in the

analysis of the company's performance, through which we reproduced its essence

and role, calculation and reflection methods. As we can see, the need for indicators

to determine the “dead point” is not too high, we can say that the calculation of the

breakeven point will not take long.

As mentioned, all companies tend to make a profit from economic activity

and the size of which must be equal to or greater than the optimal level, rendered by

the optimal profitability level. In this way, it is necessary to develop economic

activity and expand the volume of activity in terms of effectiveness and efficiency.

VT

CT

CF

Q, mil m3

V, mil MDL

CV

B

P+

P

0 20

40

60

80

200

456

628

700

Q = 93

120

530

87

1100

544


23

In order to be able to achieve these things, it is necessary to preform and analysis of

the company’s economic activity, to follow the current situation, to follow the

achievements and to detect the reserves for improving the financial-economic

situation or for improving the company’s performance.

The breakeven point determines the limit of the volume of activities, which is

the critical production of the enterprise, which the enterprise must achieve in a

certain period, in order not to run at a loss. After this level, the specific economic

activity of the company is considered profitable, i.e. the effects exceed the efforts.

The intersection point of total revenues and costs, shows the equality of the values

of the main synthetic indicators, shows where the profit is zero, where it is growing

and will ensure optimal efficiency to the enterprise, i.e. high level of profitability

from economic activity. The essential factors influencing the breakeven are the

change in the price of products on the market, the change in total costs according to

the change in variable unit costs and the change in conventionally constant expenses,

the change in the physical volume of production.

In conclusion, it should be noted that the indicator given by the activity

indicators is of particular importance for top managers. That is why we consider

optimal the application in the analysis of the economic activity, in the analysis of

the company’s performance of the breakeven point.

References:

1. Vetboncu, Ion, Zalman, Michael. Management şi performanţe. Bucureşti: 2005. 279 p.

ISBN 973-7787-91-9.

2. Valceanu, Gherghe, Robu, Vasile, Georgcscu, Nicolae. (2005) Analiza economico-financiară.

B: Economică. 448 p. ISBN 973-709-174-4.

3. Ciornâi, Nicolae, Blaj, Ilie. Economia firmelor contemporane. Chişinău: 2003. 311 p. ISBN

9975-69-462-4. pp. 188-193.

4. Cotelnic, Ala. Managementul unităților economice. Chişinău: 1998. 312 p. ISBN 9975-75-

016-8. p. 263.

5. Mantaluta A. Analiza performanţei a întreprinderii de furnizare a gazelor naturale [online].

Chişinău, 2021 [citat 12.02.2021]. Disponibil: https://ru.scribd.com/document/

494279947/ANALIZA-PERFORMAN%C5%A2EI-A-INTREPRINDERII-DE-

FURNIZARE-A-GAZELOR-NATURALE-Drd-Aliona-MANTALU%C5%A2A-ASEM.


24

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.003

Заглинський Анатолій Олексійович

кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії

Національний університет водного господарства та природокористування, Україна

Заглинська Любов Василівна

кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії

Рівненський державний гуманітарний університет, Україна

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ОБ’ЄКТА І

ПРЕДМЕТА ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

Анотація. Стаття присвячена аналізу різноманітних підходів до визначення предмета та

об’єкта економічної науки. Виявлено основні тенденції звуженого та розширеного

дослідження об’єкта економічної науки, його еволюцію від теорії до мистецтва. Виявлено

вплив на формування предмета і об’єкта економічної науки господарства, науки, політики

і психології. Досліджено, що дана проблема може бути вирішена на основі методу

тотожності суб’єкта і об’єкта. За результатами проведеного дослідження визначено,

що теоретична дискусія щодо методологічних аспектів аналізу об’єкта та предмета не

завершена і значною мірою впливає на теоретичні та емпіричні висновки сучасної

економічної теорії.

Ключові слова: методологія, економічна наука, політекономія, теорія, суб’єкт, об’єкт,

предмет, політика, господарство, психологія.

Поява та розвиток ідеї співіснування об’єкта і предмета економічної

науки належить до проблеми особливо актуальної, оскільки вона

безпосередньо пов’язана з формуванням світогляду нації, формуванням

політики модернізації сучасного суспільства. Покращення добробуту

населення в умовах сьогодення неможливе без знання об’єктивних

закономірностей ринкового господарства, що вивчаються економічною

наукою. Опанування даної науки означає пізнання як її об’єкта, так і предмета,

оволодіння законами їх розвитку. Без цього кваліфікована праця спеціаліста

немислима. Вона не дозволяє знайти шляхи поліпшення результатів



25

виробництва, піднятись над повсякденною рутиною і побачити майбутнє,

осягнути усю велич людської діяльності по створенню життєвих благ,

проникнути у таємницю походження, примноження, розподілу і використання

суспільного багатства.

Проблема методології аналізу об’єкта і предмета економічної науки

продовжує залишатися актуальною, невичерпною та потребує досконалого

вивчення, адже зачіпає інтереси не лише теоретиків, але й практиків ведення

господарства, стосується процесу формування національної політики, шляхів

реформування суспільства. Отже, зважаючи на усе вищезазначене, дана

проблема економічної науки залишається однією з пріоритетних, найбільш

суперечливою, неоднозначною. Саме тому вона потребує постійного

ретельного дослідження.

Значний внесок у аналіз розуміння проблеми взаємозалежності об’єкта і

предмета економічної науки зробили такі відомі науковці як Дж. С. Мілль,

Дж. Н. Кейнс, А. Маршалл, Дж. М. Кейнс, С. Булгаков та інші. Окремі аспекти

даної проблеми досліджуються у працях сучасних вітчизняних науковців:

А. А. Чухно, С. В. Мочерного, В. Д. Базилевича та інших.

Цілями статті є виділення особливостей розвитку об’єкта і предмета

економічної науки на певному історичному етапі становлення суспільства,

розробка методологічних аспектів їх аналізу, розкриття взаємозв’язку

економічної теорії і політики, розуміння впливу чотирьох різних процесів

людської діяльності – світу господарства, світу науки, світу політики і світу

психології – на формування предмета економічної науки. Все це є

необхідними умовами розуміння економічної теорії як об’єктивної форми

соціальної практики, на основі якої здійснюється модернізація ринкової

структури суспільства.

Наука – це система упорядкованих знань, зв’язаних внутрішньою логікою

понять. У процесі наукового пізнання суб’єкт не має прямого,

безпосереднього доступу до його об’єкта. Навіть знання про самого себе

суб’єкт отримує не інакше ніж з допомогою певної теорії. Але, безумовно, не

будь-яка теорія є науковою. Наукова теорія – це розумова діяльність суб’єкта


26

спрямована на пізнання об’єкта. Будь-яка наукова теорія складається із трьох

форм її існування (валентностей), якими є мова, ментальність і предмет. Для

деяких авторів предмет науки – це її об’єкти[1, с. 9]. На наш погляд, об’єкт і

предмет – це різні поняття. Об’єкти можуть бути як дійсними, тобто

існуючими незалежно від бажань людей, так і вигаданими. Майже все, що

входить до світу людини, може бути вибране у якості об’єкта вивчення. Для

цього використовується певний метод пізнання, за допомогою якого

проникають у сутність явища та розкривають його закономірності. Мовний і

ментальний рівень науки утворюють теорію. Мова – це слова, речення,

проголошені (мова) і записані (текст). Ментальність – це почуття, думки, їх

комплекси. У всіх теоріях використовуються мисленні своєрідні утворення,

які прийнято називати концептами (поняттями). Вони виражають відомі,

далеко неочевидні риси одноманітності світу. Без них світ розглядався б

накопиченням неспівставних одна з одною одиничностей.

Стосовно природи концептів (понять) не існує єдиної точки зору. Так,

реалісти вважають, що поняттям характерна об’єктна валентність. Інакше

кажучи, спільне притаманне самим речам. Проти цього виступають

концептуалісти. На їх думку, спільне, як абстракція, має ментальну

валентність, але ніяк не речову, об’єктну. Номіналісти не визнавали ні

об’єктну, ні ментальну валентності понять. Вони вважають їх не абстракціями,

а лише знаками речей.

Поняття об’єкта економічної науки (політекономії) може трактуватися

більш звужено чи більш розширено. З простим розширенням об’єкта

дослідження під питання ставиться натуралістичне відношення до нього – віра

у його даність досліднику, незалежно від цілей та ціннісних настанов

останнього. Відпадає також ототожнення науки з теорією, що стало звичним.

Концептуальним виразом звуженого відношення до об’єкта дослідження

став розподіл політичної економії на «науку» і «мистецтво». Відзначене ще

класиками, це розмежування було розвинене Д. С. Міллем у його відомому

методологічному нарисі «Система логіки». Поряд з наукою як «зібранням

істин» Мілль виділив мистецтво як «набір правил поведінки, керівництво до


27

дії»[2]. Історично політекономія як мистецтво передувала політекономії як

науці. Ще за часів А. Сміта, каже О. Ананьїн, політична економія розумілась

саме як мистецтво. Вона розглядалась як сфера знання, що необхідна

державному діячу чи законодавцю, і ставила собі за мету збагачення як народу

так і державця[3, с. 6]. Але з часом, на зміну політекономії як мистецтву

приходить політекономія як наука. Це сприяє розриву живої єдності між

суб’єктом і об’єктом. За такого розриву буття прямо прирівнюється

свідомості, тобто визначається лише в суб’єкті. У процесі відокремлення

об’єкт перетворюється у мертвий механізм, а суб’єкт стає виконувати роль

«економічного автомата».[4, с. 223]

Розмежування об’єкта політичної економії на науку та мистецтво було

важливим перебігом полеміки навколо тодішньої ортодоксальної політико-

економічної теорії. Її чітким виразом була знаменита «суперечка про метод».

Всупереч розповсюдженій думці, у центрі цієї суперечки знаходилось саме

питання про взаємовідношення теорії і практики, а зовсім не банальна

полеміка про індукцію і дедукцію[3, с. 7]. Спробою узагальнити результати

«суперечки про метод» була монографія Джона Невіла Кейнса «Предмет і

метод політичної економії» (1891). У змістовному відношенні досягненням

Кейнса стала нова класифікація форм економічного знання, яка у єдиній

достатньо чіткій схемі об’єднала ідеї, що з’явились у протилежних таборах

учасників «суперечки про метод». Відправною точкою для Кейнса служив

підхід Мілля, тобто поділ політичної економії на науку і мистецтво.

Ключовою новацією став внутрішній поділ науки політичної економії на

позитивну (сукупність систематичних знань, які відносяться до того, що є) і

нормативну (сукупність систематичних знань, які відносяться до того, що

повинно бути, і тому таких, що мають своїм предметом ідеальне, як дещо

відмінне від дійсності). У результаті базова структура знання вийшла

троїстою: позитивна політична економія зайнята пошуком закономірностей,

нормативна – визначенням ідеалів, а мистецтво політичної економії, чи

прикладна економіка – формулюванням наказів, правил для досягнення даної

мети [5, с. 27-28].


28

Після Невіла Кейнса у економічному співтоваристві сформувалось

двоъсте відношення до розподілу об’єкта політичної економії на позитивну,

або «чисту» науку, з одного боку, і прикладну, або мистецтво, – з іншого. У

прагматичному англійському Кембріджі такий поділ економічної науки був

сприйнятий як природній і неминучий. Навпаки, у континентальній Європі він

виглядав швидше слабкістю, симптомом недостатньої зрілості політичної

економії і вимагав підведення під прикладне знання додаткової наукової бази.

Обидві ці тенденції отримали розвиток у межах некласичного мейнстриму у

вигляді двох ліній, що борються між собою, – маршаліанської і

вальрасіанської.

Завдання науки, за Маршаллом, – проливати світло на практичні

питання[6, с. 96]. Роль же теорії інструментальна: вона корисна тією мірою,

якою може «механізувати» рутинну наукову роботу. Наукові дослідження не

пов’язані з розробкою методів аналізу, мислились швидше як прикладні.

Відповідно, наука в цілому займала у Маршалла підлегле місце: верховенство

він відводив тренованому здоровому глузду – близькому аналогу мистецтва

політекономії у доктрині Мілля.

Із зростанням математизації економічної науки і особливо з розвитком

оптимізаційних методів аналізу, кембріджська традиція була відсторонена

спочатку на другий план, а пізніше і зовсім за межі мейнстриму, де її роль

опонента відносно вальрасіанства перейшла до «емпіричної науки економіки»

у дусі чикагської школи. Провідною стала тенденція шкіл континентальної

Європи стосовно підведення під прикладне економічне знання додаткової

наукової бази. Уявлення про ефективний стан економіки та найкращу

траєкторію її зростання отримали у цих школах певне «науково обґрунтоване»

визначення. Іншими словами, наука стала претендувати не лише на інженерне

опрацювання засобів досягнення цілей, але і на об’єктивізацію процесу

цільопокладання, включаючи підпорядкування економічної політики

завданню виходу на об’єктивно задану оптимальну траєкторію економічного

зростання. У цьому випадку розгледіти будь-яку роль політичного аналізу

важко. Проблема реалізації політики полягає просто у досягненні


29

оптимальної, за Парето, угоди. Тим самим у новій формі, указує О. Ананьїн,

відтворювалася давнішня «рікардіанська вада» економічної науки – прагнення

безпосередньо замкнути теорію на політику. Цього разу вона будувалася на

невиразній упевненості у тому, що вибір, який є найкращим у межах моделі, є

і оптимальною політикою у реальній ситуації. Граничним виразом цієї

настанови став так званий «парадокс обумовленості», згідно якого «вірна»

політика повністю визначена об’єктивними умовами (включно з умовами

політичного ринку) і тому раціональний уряд – це по суті, маріонетковий уряд,

який реалізує задану траєкторію і не відчуває потреби ні у яких нормативних

порадах спеціалістів [3, с. 14-15].

Згідно звуженого трактування об’єкта економічної науки і, відповідно,

відривом теорії від практики, необхідно розрізняти два взаємообумовлені

процеси. З одного боку, розвиток політекономії повинен адекватно відбивати

реальні зміни її об’єкта. З іншого боку, серйозний вплив на цей процес

справляють власне інтелектуальні зусилля у теоретичній діяльності. Звичайно,

у зв’язку з цим варто зазначити, що розвиток науки й у випадку відбиття змін

у її об’єкті є також інтелектуальним процесом. Тільки його підставою тут

виступають реальні зміни у господарській діяльності. У іншому випадку мова

йде про формулювання предмета політичної економії. Тут інтелектуальні

«досягнення» можуть здійснюватися відносно самостійно, тобто без

урахування тих чи інших змін об’єкта економічної науки. Так, зокрема

Дж. Ходжсон докорінний порок неокласики убачає у тому, що «тут

вирішальну роль відіграють фундаментальні припущення і метод, а не

прихильність економіці як об’єкта аналізу» [7, с. 121].

Розмежування реальної дійсності та інтелектуальних зусиль у її пізнанні

указує на те, що від об’єкта економічного дослідження, яким, виходячи з

філософії тотожності, є універсальний суб’єкт-об’єкт, слід відрізняти його

предмет. Це хоч і тісно пов’язані, але різні поняття.

Проблема предмета науки не може бути розв’язана в межах філософії

суто суб’єктивно (ідеалізм) чи суто об’єктивно (догматичний матеріалізм).

Досить легко вона вирішується на основі ідеї необхідної первісної тотожності


30

суб’єкта і об’єкта. Лише на цій передумові обґрунтовується можливість

існування предмета науки стосовно її об’єкта.

Елементи подібності об’єкта і предмета можуть бути виявлені у

наступному. Предмет науки знаходить себе у об’єкті. Характер об’єкта не

може дати принципово іншого предмета. Предмет науки може бути вужчим,

але не може виходити за межі об’єкта. Неспівпадіння об’єкта і предмета

характеризуються низкою аспектів. Історично універсальний суб’єкт-об’єкт

як такий може існувати і до виникнення науки. Він являє собою живу природу

і має власний механізм саморозвитку. Натомість предмет – це лише

усвідомлена частина об’єкта. Він не лише пов’язаний з наукою, але й «постає»

поступово разом з її розвитком. Логічно об’єкт і предмет можуть не збігатися

за обсягом. Існування об’єкта передбачає поглиблене поняття досвіду і

розширення поняття буття, включивши у нього не лише дані свідомості, але й

те, що стоїть за її межами, як несвідоме. Саме це й спостерігається у

економічній науці. Зрештою, об’єкт і предмет науки характеризують різні

сфери розвитку життєдіяльності суспільства. Предмет – сферу гносеології,

знання. Об’єкт – сферу онтології, буття, реальної економічної дійсності. У

цьому сенсі можна сказати, об’єкт науки, вимагаючи свого адекватного

відбиття, є ніби гарантом наукового характеру її предмета. «Відмова» від

об’єкта штовхає науку на невизначеність, можливе «розмивання» її предмета,

а з рештою – й до зникнення цієї науки як такої [8, с. 28-29].

Важливо підкреслити, що предмет науки як гносеологічний фактор має

відносну самостійність. Це є причиною того, що у економічній науці предмет

відіграє більш функціональну роль, ніж об’єкт, про який іноді просто

«забувають». Відносна самостійність предмета виявляється й у тому, що зміни

у економічній науці можуть не відповідати змісту об’єкта.

На формування предмета економічної науки важливий вплив має

історичний контекст кожної епохи, який характеризується одночасною

взаємодією чотирьох різних процесів людської діяльності: світу господарства,

світу науки, світу політики і світу психології. Кожен з цих світів задає свій


31

особливий історичний контекст, породжує відносно незалежні імпульси до

розвитку ідей щодо бачення та аспектів вивчення предмета економічної науки.

Світ господарства визначає, що дослідженню підлягають не лише спільні

риси, властиві виробничій діяльності на усіх її етапах, але й ті історично

обумовлені форми організації праці, що притаманні конкретно даному

суспільству. З цим пов’язана важлива особливість предмета економічної

науки, що відокремлює його від більшості сфер природознавства – фізичні

закони, такі, наприклад, як закон Архімеда, не підпорядковані часу. Історико-

господарський контекст розвитку сфери суспільної життєдіяльності

неповторно мінливий.

Світ науки визначає з допомогою яких інструментів та методів

здійснюється процес пізнання предмета економічного дослідження. Кожна

епоха формує свої особливі уявлення про те, які знання необхідно вважати

науково обґрунтованими, які методи дослідження ефективними. Вирішальний

вплив на формування таких уявлень мали науки-лідери. У різні часи ними

були астрономія, фізика, математика, біологія. Практика розвитку цих

дисциплін ставала нормою, еталоном науковості. Від здатності наслідувати

прийнятий еталон нерідко залежав суспільний авторитет інших сфер знання.

У наук-лідерів запозичувались методи аналізу, способи аргументації – аж до

стилю викладення дослідницьких проблем. Отже, світ науки служить

історико-культурним контекстом еволюції предмета економічної науки.

Світ політики вказує, яким цілям повинно служити пізнання предмета

економічної науки, якими настановами і критеріями слід керуватися при

виборі конкретної тематики досліджень. Практично це означає, що у науці

завжди діють механізми вибору тематики і проблематики досліджень.

Природно, що такі механізми не можуть не відображати представлені у

суспільстві економічні і політичні інтереси, етичні настанови та соціальні

ідеали. Роль останніх є особливо значною у суспільствознавстві. Прагнення

осмислити перспективи суспільного розвитку, намітити політично значимі

стратегії, часто мали на формування економічної думки більш могутній вплив,

ніж просто бажання пояснити закони функціонування реально існуючого


32

об’єкта дослідження. Звідси значимість для розвитку предмета економічної

науки його історико-ідеологічного контексту.

Існує точка зору, що сам по собі процес професіоналізації науки проходив

разом і у нерозривному зв’язку з виникненням відповідних соціально-

організаційних форм, а через них – з владою. Причому остання на думку Фуко

– як дисциплінарна влада, яка відіграє не лише юридичну, заборонну, але і

продуктивну роль[9, с. 60]. І ця продуктивна роль проявляється, зокрема, у

тому, що влада забезпечує науковій еліті умови для творчості і одночасно

створює їй можливість визначати сферу наукових інтересів та занять іншим[9,

с. 163]. Більше того, навіть Кун, який спочатку мав на увазі «чистий» процес

зростання знання, у «Доповненні 1969 року» визнав значення доступу однієї з

конкуруючих наукових груп до влади для ліквідації розбіжностей і

встановлення власного домінування[10, с. 11].

Як зазначав з прикрістю Мізес, сучасна епоха – це епоха

інтервенціонізму, в якій економічна наука розміщена у просторі політичного

дискурсу [11, с. 809-825]. У цьому випадку поле на якому конкурують наукові

школи, виступає не лише полем об’єктивного знання, але і полем політичних

рекомендацій та ідеологічних настанов.

Політика, на відміну від науки, яка передбачає спрощення і

розчленування, вимагає розуміння «органічного взаємозв’язку речей, який

надзвичайно важко, а то, й неможливо сформулювати» [12, с. 107]. У

результаті економічна наука, з одного боку, орієнтована на пошук об’єктивної

істини, а з іншого – втягнута у дискусії, що виходять за межі наукового

дискурсу.

Представники мейнстриму сприяли створенню необхідного середовища

для сприйняття своїх ідей у тих країнах, які раніше сповідували соціалістичні

ідеї. При цьому вони спирались як на власний авторитет та вплив у світовій

науці, так і на ідеологічні настанови частини нової еліти цих країн з її

негативним відношенням до марксистської політекономії. Спираючись на це,

західна економічна наука привласнила роль мейнстриму, пропонуючи

відносно прості відповіді на важливіші питання. У результаті сформувався


33

надзвичайно спрощений образ сучасної західної науки, і саме він сприяв

науковій респектабельності тих реформ, що проводились [13, с. 21-24].

На формування предмета економічної науки впливає також і світ

психології. Так, наприклад, на це звертав увагу М. Алле. Він стверджував, що

будь-який реальний прогрес науки наштовхується на тиранію пануючих ідей

та «істеблішменту», продуктом якого вони є. Чим більш розповсюджені

пануючі ідеї, тим більше укорінені вони у людській психології, тим важче

примусити визнати ту чи іншу нову концепцію, якою б плідною вона не

виявилась у майбутньому. Пануючі ідеї, якими б помилковими вони не були,

при простому і постійному повторенні отримують врешті-решт характер

усталених істин, які не можна ставити під сумнів, не підпадаючи остракізму зі

сторони «істеблішменту». Зокрема цей супротив новим ідеям і пояснює той

факт, що у сфері економічної науки потрібно було стільки часу, щоб стали

відомі фундаментальні відкриття Дюпюі, Вальраса, Еджоурта, Парето та

багатьох інших[14, с. 15].

Поєднання усіх цих контекстів людської діяльності формує середовище,

у якому діють головні герої історії господарського ладу – люди, автори

цікавих наукових спостережень, генератори нових ідей та теорій. Які з

контекстів більш важливі, які менш – кожен з них визначає по-своєму, у

залежності від обставин життя, особистих переконань і упереджень. Саме тут

джерело особистісних, неповторних починань у історії предмета економічної

науки.

Підсумовуючи усе вищесказане, можна підкреслити, що об’єкт і предмет

це не тотожні поняття. Вони є основними складовими економічної науки,

покликаної виявляти існуючі закономірності світу господарства. У цьому

полягає аналітична функція економічної науки.

Досягнення економічної науки використовуються політиками. Останні

ставлять соціально-економічні цілі, способи досягнення яких пропонують

економісти. Економічна наука трактується, таким чином, з

інструменталістських позицій, тобто як набір інструментів, до якого можуть

звертатися політики при вирішенні тих чи інших завдань. Це передбачає чітке


34

розмежування економічної науки у власному розумінні та економічної

практики – політики.

У взаємодії предмета і об’єкта економічної науки вирішальне значення

мають дві обставини: по-перше, існування так званого явища рефлексивності;

по-друге, соціальний характер відтворення економічного знання.

Рефлексивність передбачає, що суб’єкти економічних процесів здатні

осмислювати ситуації, які реально складаються, реагувати на них зміною типу

своєї поведінки. Стосовно ринку капіталу явище рефлексивності було

проаналізовано ще Дж. М. Кейнсом. Він описував поведінку інвесторів, які,

усвідомлюючи обмеженість і недосконалість власного знання, орієнтуються

на поведінку один одного, прагнучи тим самим оцінити тенденції, що

формуються на ринку[15, с. 329-413]. Аналізуючи другий з вище указаних

моментів взаємодії предмета і об’єкта економічної науки, необхідно звернути

увагу на те, що сьогодні процес виробництва економічного знання має

квазісуспільний і конвенціональний характер. Як показує уся історія розвитку

економічної науки, однозначна і об’єктивна оцінка істинності теорії є досить

важким заняттям, а остаточний вирок їй практично ніколи не виноситься. У

будь-якому разі прибічники теорії, емпірична достовірність якої виявилась

сумнівною, завжди мають можливість послатися на «інші рівні умови», тобто

спробувати віднести невдалу спробу на рахунок початкових умов, що

змінились, і тим самим «урятувати» її.

Використання результатів економічної науки має передусім суспільний

характер. Однак, це не означає, що виробництво економічних знань дійсно

орієнтоване на суспільство у цілому, від імені і в інтересах якого повинна

здійснюватися політика. Як відмічається дослідниками, економіст-практик,

що орієнтується на усе суспільство, навряд чи знайде попит на свій товар. Цей

товар буде затребуваний, якщо виявиться корисним деяким впливовим

групам, чи коаліціям. Відповідно, процес і виробництва, і споживання

суспільством економічного знання проходить деяку фільтрацію: теоретичне

знання фільтрується не всім науковим співтовариством, а окремими його

групами; на практичне ж знання суттєвий вплив мають політичні і економічні

коаліції.


35

Список источников:

1. Канке В. А. Философия для экономистов: учебник / В. А. Канке. – 2-е изд., стер. – М.:

Издательство “Омега-Л”, 2010. – 411 c.

2. Милль Д. Ст. Система логики силлогистической и индуктивной. 2-е изд. Пер. с англ.

В. Н. Ивановского. – М.: Издание Г. А. Лемана, 1914. – 165с.

3. Ананьин О. Экономика: наука и/или искусство // Вопросы экономики, 2007, N11,

с. 4-24.

4. Булгаков С. Н. Философия хозяйства. – М.: Наука, 1990. – 412с.

5. Кейнс Д. Н. Предмет и метод политической экономии. – М.: И. А. Баландин,

1899. – 205с.

6. Маршалл А. Принципы экономической науки. Т. 1. – М.: Прогресс, 1993. – 415c.

7. Ходжсон Дж. Экономическая теория и институты. – М.: Дело, 2003. – 678c.

8. Радаєв В. В. Умови розвитку економічної теорії // Економічна теорія. – 2004. – N1. –

С. 24-42.

9. Сокулер З. А. Знание и власть: наука в обществе модерна. – СПб., 2001.

10. Макашева Н. А. Эволюционный подход и рост научного экономического знания

(предварительные замечания) // Экономический вестник Ростовского

государственного университета. – 2006. – Том 4. – N2. С.8-16.

11. Мизес Л. Человеческая деятельность. Трактат по экономической теории. – М.,

2000. – 941с.

12. Шумпетер Й. А. История экономического анализа : в 3 т. / Й. А. Шумпетер. – СПб. :

Экономическая школа, 2001. – Т. 1. – 988 с.

13. Макашева Н. А. Экономическая наука в эпоху трансформации // Общественные науки

и современность, 2000, N5, с.20-32.

14. Алле М. Современная экономическая наука и факты // ТНЕSIS. 1994. – N4. – 103с.

15. Кейнс Дж. М. Избранные произведения: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1993. – 543с.


36

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.004

Корженівська Наталія Леонідівна

доктор економічних наук, доцент,

доцент кафедри економіки, підприємництва, торгівлі та біржової діяльності

Подільського державного аграрно-технічного університету, Україна

Сидорак Надія Іванівна

аспірантка

Подільського державного аграрно-технічного університету, Україна

ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ

Анотація: Статтю присвячено дослідженню інноваційних підходів щодо забезпечення

державного регулювання розвитку аграрного ресурсного потенціалу в частині

забезпечення підприємств основними засобами. Визначено пріоритетність використання

новітніх інформаційних технологій у підвищенні конкурентоспроможності підприємств.

Аргументовано роль інноваційного провайдингу у зміцненні матеріально-технічного

забезпечення підприємств, посилення розвитку наукомістких виробничо-економічних

систем.

Ключові слова основні засоби; інформаційні технології; інновації; аграрні підприємства.

Забезпечення та оновлення матеріально-технічної бази підприємств є

однією з ключових умов успішного їх функціонування та досягнення

конкурентних переваг і стійкого економічного розвитку. Одним з

обов’язкових елементів виробництва є основні засоби, від якості та структури

яких залежить результативність та ефективність діяльності. Існує ряд

проблемних питань, які уповільнюють впровадження високотехнологічного

обладнання, стимулювання інвестицій в інноваційні розробки та форми

забезпечення підприємств засобами виробництва, потребують вдосконалення

механізми та інструменти державного сприяння техніко-технологічному

оновленню та інноваційному розвитку підприємств.



37

Залежно від виду виробничої діяльності, форми та організації виробничих

процесів, розміру підприємств різняться можливості забезпечення та оновлення

основних засобів, а також спроможність використовувати сучасні інноваційні

механізми постачання матеріальних ресурсів.

Вітчизняні науковці сьогодні готові запропонувати виробникам сучасну

техніку нового покоління, у тому числі енергонасичені та багатоопераційні

силові й робочі агрегати. Головною проблемою тут залишається обмеженість

або ж повна відсутність фінансування для техніко-технологічного доведення

дослідних зразків і постановки на серійне виробництво перспективних

моделей [1].

Теоретичні та методологічні питання форм і механізмів забезпечення

основними засобами підприємств присвячені роботи багатьох вітчизняних і

зарубіжних вчених. Формування і використання основних засобів, їх

збереження та оновлення, державне регулювання є також предметом

досліджень таких науковців, як В. Аранчій, І. Вініченко, В. Геєць, О. Дацій,

О. Захарчук, І. Іванишин, В. Ільчук, М. Кропивко, І. Ксьонжик,

Ю., Л. Мармуль, І. Назаренко, В. Плаксієнко, В. Федоренко, Ю. Хвесик,

М. Шлапак, О. Шпикуляк та інші. Однак залишається багато проблемних

питань, що потребують вивчення на наукового обґрунтування. Тому метою

статті є дослідження перспективних, інноваційних форм зміцнення

матеріально-технічної бази підприємств в частині забезпечення основними

засобами для підвищення ефективності діяльності та посилення економічних

позицій в умовах посилення конкуренції.

Конкурентоспроможність новостворених та конкурентноздатність вже

діючих на ринку суб'єктів господарювання є базою ринкової економіки та

рушійною силою розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. В основу

конкурентоспроможності будь-якої галузі закладено наявність ресурсної бази

та її потенціал, який формує подальші можливості для ефективного розвитку.

Важливою складовою ресурсного потенціалу є технічний, забезпечення високої

якості якого гарантує, значною мірою, ефективність зернової галузі. Приміром

в аграрному виробництві динаміка цін на технічні засоби і сукупний індекс


38

витрат матеріально-технічних ресурсів промислового походження, віднесених

на виробництво сільгосппродукції, зберігає багато років стабільну динаміку

зростання. В результаті це призводить до істотного зростання собівартості

виробленої продукції, зниження її якісних характеристик, продукція втрачає

конкурентні переваги. Виникають проблеми з окупністю вкладеного капіталу,

оскільки ціни повинні бути обґрунтовані на основі моделі ціни виробництва на

умовах відтворення ресурсного потенціалу, а також еквівалентними

досягнутому рівню розвитку продуктивних сил в галузі [2].

Таблиця 1

Динаміка основних засобів України, млрд грн

Назва виду економічної діяльності 2016 р. 2017 р. 2018 р. Темп зростання,

%

Усього 3429 3475 3783 110,3

Сільське, лісове та рибне господарство 169,7 219,7 262,9 154,9

Промисловість 939,9 1005 1099 116,9

Будівництво 466,3 427,3 509,1 109,2

Джерело: [3].

У динаміці за досліджуваний період, який висвітлено на офіційному сайті

Державної служби статистики України, спостерігаємо зростання вартісних

показників основних засобів, що, переважно, спричинено не стільки оновленням

їх складу, як постійним здорожченням через інфляційні процеси. Серед основних

видів економічної діяльності промисловість характеризується найбільшою

сукупною вартістю основних засобів, сільське господарство найменшою.

Рівень забезпечення сільськогосподарських підприємств необхідною

технікою незадовільний. Серед основних причин, через які матеріально-

технічне забезпечення підприємств різних форм господарювання знаходиться

на неналежному рівні – недостатність коштів у підприємств малих та середніх

форм господарювання, недосконалість кредитної та амортизаційної політики,

недостатня державна підтримка. Для сільгосппідприємств важливим є

питання оновлення технічних засобів. Для нормального відтворення

машинно-тракторного парку потрібно щороку закуповувати 8-10 % від

наявної техніки, а з урахуванням впровадження інноваційно-інвестиційних


39

моделей розвитку аграрної галузі – 12-15 %. Не менш важливими є проблеми

у стані нерухомого майна, яке потребує реконструкції і модернізації [4].

Економічним інструментом узгодження перспектив розвитку

сільськогосподарського виробництва та потреби в засобах праці галузі є

нормативна потреба окремих видів основних засобів на виробництво

конкретних видів продукції. Проблема полягає, зокрема, у тому, що наявних

обсягів інвестування недостатньо для забезпечення необхідної моделі

відтворення галузевих основних виробничих засобів.

Таблиця 2

Нормативна потреба в основних засобах на виробництво

сільськогосподарської продукції (на період до 2025 р., млрд грн)

Вид основних засобів

Наявність основних засобів у

сільському господарстві (з мисливством) за первісною

вартістю

Нормативна потреба в основних виробничих засобах за категоріями господарств

сільськогосподарські підприємства

домогосподарства у сільській місцевості

усі категорії господарств

2018 2020 р. 2025 р. 2020 р. 2025 р. 2020 р.

2025 р. Факт. Розрах.

Будівлі, споруди, передавальні пристрої

166,4 418,4 553,3 706,0 228,0 291,0 781,3 997,0

Машини та обладнання

114,5 287,0 392,7 512,0 162,0 206,7 554,7 718,7

Транспортні засоби

27,9 69,3 85,8 109,6 35,4 45,2 121,2 154,8

Продуктивна худоба

44,3 44,3 60,0 76,5 24,9 31,7 84,9 108,2

Багаторічні насадження

8,3 8,3 12,2 15,7 4,9 6,4 17,1 22,1

Вимірювальні прилади, інвентар, інструменти та ін.

38,1 96,3 124,0 158,2 51,2 65,4 175,2 223,6

Усього 399,5 923,6 1228,0 1578,0 506,4 646,4 1734,4 2224,4

Джерело: [3, 5, 6].


40

Як бачимо, наявна розрахункова потреба в забезпеченні основними

засобами далеко не відповідає наявному стану, що значною мірою

позначається на роботі товаровиробників, можливостях розвитку виробничих

потужностей та інноваційного вдосконалення. У такому разі обов’язковим

інструментом підтримки господарюючих суб’єктів виступають механізми

державної підтримки та інноваційні підходи до забезпечення і розвитку

підприємств.

В Україні діє Урядова програма здешевлення сільськогосподарської

техніки та обладнання вітчизняного виробництва, яка передбачає, що

одержувачами бюджетних коштів є юридичні особи та фізичні особи -

підприємці, основною діяльністю яких є постачання сільськогосподарських

товарів (за визначенням, наведеним у пункті 2.15 статті 2 Закону України “Про

державну підтримку сільського господарства України”), вироблених ними на

власних або орендованих основних засобах, за умови, що питома вага вартості

таких сільськогосподарських товарів становить не менше 75 відсотків вартості

всіх товарів, поставлених такими юридичними та фізичними особами протягом

попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, а

новоутворених сільськогосподарських товаровиробників, які провадять

господарську діяльність менш як 12 календарних місяців, - за результатами

кожного окремого звітного періоду. Розмір компенсації складає 25 відсотків (без

урахування податку на додану вартість) за придбані техніку та обладнання, які

на момент здійснення через уповноважений банк оплати на їх придбання були

включені до переліку, розміщеного на офіційному веб-сайті Мінекономіки [7].

У таблиці 3 наведено інформацію щодо використання бюджетних

коштів за бюджетною програмою «Фінансова підтримка

сільгосптоваровиробників» за напрямом «Часткова компенсація вартості

сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва». Як

показують дані, найбільше заявок надійшло з Запорізької, Полтавської,

Дніпропетровської, Кіровоградської областей, найменше з Закарпатської,

Івано-Франківської, Рівненської, Чернівецької областей. Однією з причин є

відповідна наявність сільськогосподарської техніки.


41

Таблиця 3

Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та

обладнання вітчизняного виробництва

Область

Кількість

поданих

заявок

Кількість

техніки та

обладнання

Вартість техніки та

обладнання

Часткова

компенсація

техніки та

обладнання,

млн грн

з ПДВ,

млн грн

без ПДВ,

млн грн

Вінницька 494 876 241,0 200,8 46,9

Волинська 112 192 54,0 45,0 10,4

Дніпропетровська 554 873 271,2 226,0 53,2

Донецька 316 646 150,8 125,7 29,5

Житомирська 164 336 160,4 133,7 31,4

Закарпатська 18 35 10,3 8,6 2,1

Запорізька 600 1007 320,3 266,9 62,9

Івано-Франківська 49 117 27,3 22,7 5,3

Київська 342 772 326,3 271,9 64,0

Кіровоградська 549 954 217,5 181,2 43,6

Луганська 372 730 203,1 169,2 40,5

Львівська 148 484 84,7 70,6 16,8

Миколаївська 454 673 251,2 209,3 49,5

Одеська 242 355 147,9 123,2 29,2

Полтавська 560 1103 381,6 318,0 74,5

Рівненська 50 111 35,5 29,6 6,5

Сумська 348 650 326,7 272,2 66,2

Тернопільська 170 300 84,3 70,2 16,6

Харківська 515 927 301,1 250,9 57,4

Херсонська 357 1374 240,2 200,2 46,3

Хмельницька 243 562 329,0 274,1 58,8

Черкаська 310 484 118,3 98,6 23,4

Чернівецька 63 92 23,4 19,5 4,7

Чернігівська 255 830 269,7 224,7 51,6

РАЗОМ 7260 14946 4 331,9 3 609,9 892,6

Джерело:[8].

Бюджетні кошти спрямовуються на забезпечення

сільськогосподарських товаровиробників вітчизняною технікою та

обладнанням для агропромислового комплексу шляхом здійснення часткової

компенсації вартості техніки та обладнання, що закуплені у вітчизняних

виробників та/або їх дилерів.


42

Важливу роль у реалізації інноваційної спрямованості забезпечення

державного регулювання зміцнення матеріально-технічної бази підприємств

відіграють інтегровані науково-виробничі структури та технопарки, до

функцій яких відносять повноваження центрів інноваційного забезпечення

розвитку такого ресурсного потенціалу. Такий механізм включає розвиток

інфраструктури та врахування відповідних місцевих умов і можливостей.

Найбільшого поширення набула державна політика, заснована на

механізмах фінансової підтримки інноваційного розвитку через інституції

держави, інвестиційних фондів, бізнесових структур тощо, а також права на

об’єкти інтелектуальної власності. До таких можна віднести пільгове

оподаткування та підприємницька участь [9].

Дослідження науковців показують, що сучасний стан технічного

забезпечення сільськогосподарських підприємств наблизився до критичної

межі, оскільки 85-90 % технічних засобів, що залишилися, відпрацювали свій

нормативний ресурс. Через зношеність і технічну несправність до 25 %

сільськогосподарської техніки не використовується. У цілому аграрії

забезпечені засобами механізації на 50-60 % від технологічної потреби. У

результаті зменшення кількості техніки та зниження рівня її технічної

готовності призвели до зростання навантаження на технічні засоби у 1,5-2

рази, що значно подовжує строки виконання агротехнічних робіт та зумовлює

втрати врожаю [10].

Одним із стратегічних напрямів інвестиційно-інноваційного розвитку

виробництва є реновація та підвищення ефективності використання основних

засобів підприємств. Серед інструментів інноваційного розвитку сільського

господарства на інвестиційних засадах є лізинг, як один із прогресивних

методів матеріальнотехнічного забезпечення виробництва, що надає

користувачам доступ до передових техніки і технології. На сьогоднішній день

стан первинного ринку технічних ресурсів характеризує слабка конкуренція,

мінімальна державна підтримка. Такі проблеми частково можна вирішити за

допомогою лізингу та вторинного ринку техніки. Організаційно-економічні

основи відтворення і ефективного використання технічного потенціалу


43

товаровиробниками зміцнить позиції самозабезпечення продовольчої безпеки

країни та формування експортних ресурсів [11].

Лізинг має низку економічних переваг для аграрних підприємств

порівняно з іншими варіантами фінансування, оскільки дає можливість

підприємствам при мінімальних одноразових витратах придбати сучасне

устаткування та техніку в достатній кількості. Крім того, лізингові платежі

відносяться на собівартість, що дозволяє заощаджувати значні суми під час

сплати в бюджет податку на прибуток. Також при лізингу можливе

використання механізму прискореної амортизації, що дає змогу

агропідприємству максимально швидко відновити через собівартість

інвестиційні витрати. Майно, що було об’єктом лізингу, можна реалізувати за

ринковою ціною та отримати додатковий прибуток.

Посилення ролі лізингу в процесі реновації основних засобів

підприємств передбачає два рівні. Макрорівень формують амортизаційна

(стимулювання використання прискореної амортизації), кредитна (включення

лізингових компаній до програм пільгового кредитування) та податкова

політика. Мікрорівень передбачає надання послуг для технологічного

переозброєння, диференціація джерел залучення послуг, використання

методик розрахунку лізингових платежів з урахуванням галузевих

особливостей виробництва. Все це реалізуватиметься за умови посилення

інформаційного забезпечення учасників лізингових відносин та створення

консалтингових центрів [12].

Розробляючи стратегію оновлення техніко-технологічної модернізації

підприємства, особливо в умовах обмежених фінансових ресурсів, доцільно

враховувати альтернативні джерела фінансування, зокрема участь у

грантових, міжнародних програмах та проектах. Такі програми пропонують

гранти малим і середнім підприємствам для зростання їхнього бізнесу,

оновлення метеріально-технічної бази, допомагають залучати

висококваліфікованих консультантів, здатних якісно покращувати бізнес, і

надає гранти для часткової оплати послуг консультантів. Підприємства для

реалізації проектів мають можливість залучати партнерів.


44

Таким чином, оновлення матеріально-технічної бази підприємств в

частині основних засобів передбачає здійснення ряду заходів, спрямованих на

більш повне та раціональне використання ресурсного потенціалу з

врахуванням інноваційних підходів та інвестиційних ресурсів за умов дієвого

державного регулювання та підтримки.

Подальші дослідження передбачають розробку методологічних

рекомендацій і формування пропозицій з удосконалення обліково-

інформаційних технологій наявності і використання основних засобів.

Список джерел:

1. Захарчук О. В. Технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств в Україні.

Економіка АПК. № 2. 2019. С. 48-55.

2. Корженівська Н. Л. Імперативи та пріоритети економічної безпеки товаровиробників

зерна в умовах ринкової глобалізації: монографія. Кам.-Под.: вид-ць ПП

Зволейко Д. Г. 2019. 440 с.

3. Державна служба статистики України. URL : http://ukrstat.gov.ua.

4. Захарчук О. В. Технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств в Україні.

Економіка АПК. № 2. 2019. С. 48-56.

5. Захарчук О. В. Сучасний стан та перспективи розвитку основних виробничих засобів

сільського господарства. Економіка АПК. № 11. 2019. С. 49-57.

6. Лупенко Ю. О., Захарчук О. В., Могилова М. М. Наукове забезпечення техніко-

технологічного оновлення аграрного виробництва в Україні. Економіка АПК. 2017.

№ 5. С. 5-12.

7. Інформаційно-аналітичний портал АПК України. URL : https://agro.me.gov.ua/ua/

pidtrimka/kompensaciya-sg-tehniki.

8. Інформаційно-аналітичний портал АПК України. URL : https://agro.me.gov.ua/ua/

pidtrimka/kompensaciya-sg-tehniki.

9. Кобець А., Пугач А., Шпортюк Н. Інноваційні підходи до забезпечення державного

регулювання розвитку аграрного ресурсного потенціалу України. Державне

управління та місцеве самоврядування. № 1 (36). 2018. С. 94-99.

10. Шлапак М. А. Розвиток асоціаційних форм використання сільськогосподарської

техніки: дис... канд. екон. наук: 08.00.04 / Шлапак Максим Анатолійович; Житомир.

нац. агроекол. ун-т. Житомир, 2019.

http://ukrstat.gov.ua/


45

11. Іванишин В. В. Організаційно-економічні основи відтворення і ефективного

використання технічного потенціалу аграрного виробництва. 2011. Монографія. К.:

ННЦ ІАЕ. 350 с.

12. Голбан Т. Г. Реновація та підвищення ефективності використання основних засобів

сільськогосподарських підприємств як стратегічний напрям інвестиційно-

інноваційного розвитку аграрного виробництва. Східна Європа: економіка, бізнес та

управління. Випуск 4 (21). 2019. С. 62-66.


46

INTERNATIONAL ECONOMICS AND INTERNATIONAL RELATIONS

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.005

Jabbarova Gunay Faig

Teacher in the Department of İnternational Relations

ADA University “Diplomacy and International Affairs”, Republic of Azerbaijan

THE ROLE OF DIPLOMATIC SERVICE IN RESOLVING CONFLICTS

IN THE FRAMEWORK OF MODERN INTERNATIONAL RELATIONS

Abstract. As we know, one of the main objects of research in sociology, political science and other

political sciences is the phenomenon of conflict. The study of the problem by various sciences has

emerged as an important necessity in all periods of history. To study the phenomenon of conflict,

it is important to first understand the nature of the problem, but also to consider its functions and

typology. With this in mind and based on scientific sources, I tried to study the phenomenon of

conflict.

Keywords: the essence of the conflict, functions, type.

The word conflict is derived from the Latin word "conflicts", which means

conflict. Mankind has been familiar with conflicts since its inception. Disputes and

wars have taken place between all countries, cities, and tribes during the historical

development of society. They are formed by religious, cultural, ideological, ethnic,

territorial, and other contradictions. Conflict is one of the possible consequences of

the activities of individuals and manifests itself in all relations, from family and

international relations to international relations. Although the first concepts of the

conflict appeared in the XIX-XX centuries, the works of geniuses reflected the

phenomenon of the conflict, its nature, ways to resolve and prevent the conflict.

Conflicts arose with the emergence of the first human societies, but for a long

time did not become the object of scientific research. The first research on the

conflict dates back to the VII-VI centuries BC. A whole generation of great thinkers



47

of ancient, medieval, and modern times, philosophers tried to study the nature of the

problem, the negative and positive effects of conflict on mankind.

According to BI Krasnov, the conflict is a clash of conflicting interests,

opinions, views, a serious conflict, a sharp dispute, which can result in difficulties

for any party to the struggle.

Ancient Chinese philosophers believed that conflict was everywhere. Ancient

Chinese philosophers said that the source of development was the interaction of

negative and positive forces, which were always in conflict with each other. The

first generalizations about the role of social conflict as war According to Heraclitus,

"War is the father of all things, and peace is the mother." Plato called it the greatest

calamity. The materialist philosopher Epicurus believed that the negative

consequences of conflict would one day force people to live in peace. The famous

German historian and philosopher Karl von Clausewitz noted that world history is

the history of wars.

N. Machiavelli, a prominent medieval theorist who systematically analyzed social

conflicts, explained the conflict by its human nature and its negative manifestations.

The ideas put forward by the English philosopher Francis Bacon on the nature of

conflicts are of interest. He was the first to conduct a thorough theoretical analysis of

the system of causes of social conflicts in the country. Conflicts are fueled by the rulers'

indifference to the views of the senate, political mistakes in governance, and the spread

of rumours. At the heart of the conflict is the division of society into classes and

economic competition. A. Smith saw the confrontation between classes as a source of

development of society and social conflict as a certain blessing of mankind. The

German sociologist Ralph Darendorf, from the point of view of society's exposure to

social conflicts, cited changes in the social environment as the main reason. He studied

the problem of conflict and developed a theory of conflict models. He believed that

social conflicts were based on conflicts of interest. According to Darendorf, conflicts

are caused by factors such as power, sympathy, and the struggle for influence. He noted

that conflict can occur in any society where there is power and subordinates.

Conflict participants use their power to achieve their goals. The warring parties

see each other as an obstacle and a source of danger in achieving their goals.


48

Human history shows that the formation of international relations is always

accompanied by competition, diplomatic and military conflicts arising from the

desire of states to strengthen their influence in world politics.

A conflict is a socio-political event and process that develops and intensifies

over time. It should be noted that conflicts in the international arena can have a direct

impact on the different aspects of the actors the conflict. . World political experience

shows that in the modern world, conflict is an inseparable characteristic of

international relations, not only in the confrontation of two world systems, two

superpowers.

It is necessary to recognize the inevitability of conflicts to resolve them. It is

important to understand their role, to reveal their functions and conditions of

manifestation, their nature.

Conflict is, first of all, a model of behaviour characterized by a special division

of roles, sequence of events, methods of expression of views, forms of defence of

interests and goals.

Functionally, conflicts are destructive and constructive. Destructive conflict is

destructive. Therefore, it is important to prevent it. When it occurs, it must be

resolved immediately. A constructive conflict is a positive event in nature. The

emergence of a constructive conflict is the result of social dynamics. Its emergence

indicates the opening of new opportunities. Constructive conflict, unlike destructive

conflict, directs these opportunities to innovation and construction. The general

function of the conflict is that it reflects the potential for change - a qualitative

change in both the participants themselves and the international environment. The

nature of the conflict and its course determine exactly how that potential will be

realized and what the consequences will be. Several special functions of the conflict

can also be specified:

1. The conflict can create or destroy a systematic model of international

relations. Such conflicts are usually "big" wars.

2. International-political conflict creates conditions for the formation and

unification of military-political and other unions of states (blocs, unions, integration

structures, etc.).


49

3. Conflict can lead to the formation of regional subsystems of international

relations and the emergence of hierarchical structures that regulate relations between

states in the regions.

4. Conflict can create new, added value and purpose motives for participants

that contribute to its long-term "self-renewal" in its development process. The

development of conflict can also result in the emergence of new tools for conflict

actions, along with behavioural strategies. L. Kozer noted the constructive socio-

political functions of the conflicts as follows.

1. The function of stimulating social processes;

2. The structural function of the internal organization of social systems;

3. The function of reducing tension in the structural elements of the social

system;

4. Information-communication function;

5. Educational function of social institutions;

6. Social control function;

Conflicts, crises, wars, and other conflicts are often caused by a lack of

resources in many countries. In addition to normal rules, states use pressure, force,

and coercion to secure their resources. Tensions arise as a result of conflict, crisis,

war, and other confrontational situations. The study of conflicts requires their

classification. Various types of conflict are analyzed in the existing literature.

Conflicts are international, transnational, international, social, political, ethnic, and

so on. International conflicts are the main type of external conflict.

An international conflict is a difference of opinion between two or more states

for objective and subjective reasons. Although the problems caused by this

disagreement are initially of various territorial, national, religious, ethnic, social,

economic, military-strategic, scientific, and technical nature, they eventually turn

into a political conflict. The emergence of international conflicts is due not only to

differences in interstate relations but also to subjective factors in the foreign policy

of states. International conflicts arise as a result of clashes between actors in various

spheres of the international community. International conflicts are destructive.

International conflict can be considered as an independent process in the system of


50

international relations. The subjects of international conflict are states,

intergovernmental associations, various international organizations, including the

United Nations, socio-political forces within the country and in the international

arena, etc. The stages of development of an international conflict are stages that do

not develop spontaneously, but develop over some time and are determined by

historical and social reasons. These reasons are reflected in the specific symptoms

of the states involved in the conflict.

During the Cold War, inter-state conflicts were rare. During this period, the

US-Soviet conflict was reflected in international conflicts. The end of the Cold War,

the collapse of the USSR, and the disappearance of bipolarity led to several changes

in international conflicts. Any international conflict is political.

Political conflict is a type of conflict that arises as a result of conflicts between

the subjects fighting for power. One of the main features of political conflict is its

manifestation in all spheres of public life. Political conflict is a clash of political

actors, their political interests, values , and views. Diversity of statuses and roles,

needs and interests of people, as well as values and beliefs of people play a key role

as a source of political conflicts. Political ideology plays a key role in the emergence

and development of the political conflict. It should be noted that political conflicts

are primarily institutionalized conflicts.

There are 3 types of political conflicts:

1. Conflict of interest. They prevail in economically developed countries,

where the political norm is fighting for economic benefits;

2. Conflict of values. It is typical for developing countries with unstable state

structures. They require more effort to resolve;

3. Conflict of identities. This conflict is characteristic of societies in which the

subject identifies himself with a certain group (ethnic, religious, language) and not

with society (state) in general.

There are domestic political and international political conflicts. Domestic

political conflicts include political conflicts within the borders of the state. For

example, the confrontation between candidates for a state position, competition

between political parties, or between political figures for party leadership. situations


51

are clashes of social movements of the same country with different political

demands, etc. There are the following types of this conflict.

1. Class internal political conflicts that arise between social classes are

antagonistic, and sometimes begin with a corporate conflict and turn into a civil

conflict.

2. Conflicts between political parties. As world civilization shifts from an

authoritarian form of government to a democratic form of government, the struggle

for the development of society in democracies has shifted to the activities of political

parties and socio-political movements.

3. Conflicts over leadership between different groups. These groups are not

officially united in unions, but their interests are always linked to the government.

4. Inter-ethnic conflicts, which are sometimes clear, are also distinguished as a

special group of domestic political conflicts. International political conflicts include

political conflicts that take place on the world stage, ie beyond the borders of the

nation-state. For example, conflicts between different states and their unions,

international organizations, socio-political associations operating in different

countries, and so on. International political conflicts are divided into armed and

unarmed conflicts. Armed conflict means conflicts in modern conflictology that

have the following characteristics: two or more armed parties are involved in the

struggle; combat operations are carried out at least at the minimum command level;

Examples of armed political conflicts include the 1980 conflict between Britain and

Argentina over the Falkland Islands and the Nagorno-Karabakh conflict, not as

spontaneous actions by the parties to the conflict. International political conflicts are

divided into "collisions", "changes" and "games" when considering international

political conflicts from the perspective of their settlement. Games are conflicts in

which the parties struggle to achieve irreconcilable goals. Disputes or exchange

conflicts are conflicts in which the parties try to convince each other that they are an

opponent who misleads the other party by presenting their arguments. International

political conflicts are conflicts between parties and people who set goals and strive

to achieve them. Therefore, international political conflicts can arise and be resolved

only as a result of conscious human activity.


52

Socio-ethnic conflicts have existed to some extent at all stages of society's

development. The main reasons for this are inequality of development, diversity of

territory, language, spiritual life, and traditions, preservation of the identity of

national cultures, differences in the achievement of social benefits, attempts to solve

their problems at the expense of other peoples. Ethnic conflicts do not arise

suddenly. They occur within a certain period. The causes of ethnic conflicts are

explained by the specific conditions that cause them. Articles 13, 55, 76 and several

other articles of the UN Charter contain national, racial, religious, etc. The principle

of equality of rights and self-determination of peoples in connection with the respect

and observance of fundamental human rights and freedoms for all, regardless of their

affiliation, is also emphasized. Ethnic conflicts differ from other types of conflicts

in their duration. Most ethnic conflicts do not stem from ethnic groups seeking to

protect their cultural values or to have equal rights with other groups. However, the

leaders of these groups claim that their rights have been violated to cover up their

goals. they try to justify their actions and use national-ethnic conflicts as a tool to

pursue their interests.

There are two forms of ethnic conflicts - horizontal conflicts and vertical

conflicts. Horizontal conflicts are conflicts between ethnic groups. Vertical conflicts

occur mainly between ethnic groups and the state. Ethnic conflict is a dynamically

changing socio-political situation.

Ethnic conflicts are classified according to the following typology.

– Ethno-territorial conflicts;

– Ethnocultural-linguistic conflicts;

– Struggle to raise the status of national institutions;

– Intergroup, inter-communal conflicts;

Ethno-territorial conflicts and disputes involve the administration or territorial

claims of an ethnic group for the right to reside in a given territory. Modern ethno-

territorial conflicts are usually the result of ethnic repression and arise during the

recovery process. This group also includes socio-economic conflicts arising from

the demands of different ethnic groups to equalize living standards or to suspend

economic assistance and subsidies to other peoples.


53

Ethnocultural-linguistic conflicts are related to the national language, cultural

samples, cultural history, etc. These conflicts arise from the demands of ethnic

minorities to preserve or restore their languages and cultures.

National-ethnic conflicts take on an ethnic character under the influence of

several factors. There are two approaches to the analysis of the causes, nature, and

evolution of ethnopolitical conflicts in the scientific literature: sociological and

political.

The sociological approach explains the causes of these conflicts through an

analysis of the ethnic parameters of major social groups and strata, as well as a study

of the interactions and effects of the division of labour on the ethnic characteristics

of a region experiencing ethnic tensions. In the political science approach, the main

focus is on the explanation of inter-ethnic tensions and the role of national elites in

bringing it to the level of open conflict, the main issue is the study of power and

access to resources. This approach also includes an analysis of the socio-

psychological mechanisms of ethnic conflicts.

M. Deutsch, E. Black connect the causes of ethnic conflicts with the processes

of modernization. Thus, the unequal nature of modernization leads to conflicts

between the needs of ethnic groups in the ethnic-ethnic area and the ability of the state

to guarantee the rights and freedoms of its citizens. On the other hand, modernization

leads to the activation of ethnic consciousness and the emergence of political

intentions towards national autonomy. There are two types of social conflicts.

a) Conflicts that do not affect the basic consensus of society, ie do not require

participants to change the social system as a whole to resolve the conflict;

b) Conflicts that involve the transformation of society as a whole to resolve

existing conflicts;

While the first type of conflict develops by agreement between the parties, the

second type divides the society into groups fighting for the destruction of the

adversary. organizes the search for regulatory measures for. Social conflicts go

through the following stages in their development:

1. Pre-conflict situation - informing the parties about the existing

contradictions and increasing social pressure;


54

2. Demands that are the direct cause of the conflict and actions aimed at

meeting the needs;

3. Conflict resolution - the end of the conflict, the elimination of the causes of

the conflict, or the reconciliation of the parties based on compromise;

4. The post-conflict stage - the elimination of contradictions, the transition to

peace.

There are 3 blocks of social conflicts.

1. Conflicts arising in connection with the division of powers and positions;

2. Conflicts over material resources;

3. Conflicts over the most important.

References:

1. Лебедева М. М. Политическое урегулирование конфликтов: подходы, решения,

технологии. - М., 1997.

2. Политология: Учебное пособие / Под ред. А. С. Тургаева, А. Е. Хренова. – СПб.: Питер,

2005. – 560 е.: ил. – (Серия «Учебное пособие»).

3. Политические, етнические, межконфессионалъные конфликты в современном мире:

моногрфия Орел-2015.


55

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.006

Ковальчук Таміла Григорівна

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри міжнародної економіки ДВНЗ

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

Загарій Віта Клавдіївна

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри міжнародної економіки ДВНЗ

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

ФОРСАЙТ-ПРОГНОЗУВАННЯ В СТРІМКО

ГЛОБАЛІЗОВАНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Анотація. У статті висвітлено сутність форсайту, як найефективнішого механізму

прогнозування подальшого розвитку економіки в умовах стрімких глобалізаційних процесів,

розкрито принципи, на яких будуються форсайт-проекти, розглянуто основні кількісні та

якісні методи, що дозволяють всебічно оцінити наявні тенденції та їх наслідки,

враховуючи всі чинники впливу. Аналіз основних показників розвитку світової економіки в

умовах Covid-19 дозволив виявити останні зміни економічних прогнозів, розроблених за

допомогою форсайт-інструментів, перезавантажити економіку країн, враховуючи

довгострокові (культурні, політичні, економічні та соціальні) наслідки впровадження

нових технологій як для світових ринків, так і для країн, регіонів та окремих галузей.

Ключові слова: форсайт, прогнозування, форсайт-проекти, тенденції, нові технології.

Кожну хвилину перед суб'єктами господарювання виникає безліч

варіантів можливих рішень чи дій, які абсолютно неможливо точно

передбачити. У глобальному масштабі при величезній кількості таких

суб'єктів, прогнозування виглядає ще більш безнадійним. Саме тому прогнози

інвестиційних банків, компаній, міжнародних організацій щодо економічних

процесів є рухливими. Це означає, що з певною періодичністю (наприклад, раз

на квартал або півроку) вони змінюються, так як відбуваються постійні зміни

у кон'юнктурі. А за нових умов попередні прогнози втрачають свою

життєздатність. І саме тому, такі установи знімають з себе відповідальність за

прогнозовані результати, що не стали реальністю. В даній ситуації важливого



56

значення набуває форсайт-прогнозування, як один із сучасних найбільш

ефективних інструментів, який дозволяє змоделювати подальший сталий

розвиток світового ринку, країни, галузі чи підприємства зокрема в сучасному

мінливому світі.

Прогнозування як об'єктивно нагальна потреба подальшого розвитку

суспільства традиційно займає найважливіше місце в теорії і практиці

управління економічними процесами. Так, правильна і своєчасна оцінка

перспектив розвитку світового ринку в цілому або окремих його складових є

неодмінною умовою і передумовою досягнення необхідної ефективності

господарського керівництва зовнішньоекономічною діяльністю як на рівні

країни в цілому, так і стосовно конкретної компанії, фірми-учасника

міжнародної торгівлі. Передбачення, яке на практиці виступає в формі

прогнозування, тобто цілеспрямованої розробки конкретних прогнозів

світового ринку в цілому або окремих ринків, створює надійну базу для

вироблення оптимальної тактики і стратегії участі країни або окремої фірми в

міжнародних економічних відносинах. При цьому зовнішньоекономічні

прогнози світового ринку і його окремих складових повинні поєднуватися і

враховувати незалежні прогнози іншого характеру, зокрема, соціально-

економічні, політичні, науково-технічні, екологічні, демографічні та багато

інших, складаючи в підсумку збалансоване єдине інформаційне поле в рамках

загальної взаємозалежної прогнозної системи.

Основу прогнозування складають закони діалектики. Принципова

можливість складання науково обґрунтованого зовнішньоекономічного

прогнозу визначається об'єктивною наявністю прямого причинно-

наслідкового зв’язку в розвитку світового ринку та міжнародної торгівлі.

Завдання розробки надійного, логічного прогнозу якраз і полягає в тому, щоб

на тлі фактичного стану досліджуваного об'єкту, з урахуванням його

минулого, знайти нові елементи, що зароджують майбутнє і, досліджуючи

основні тенденції і найважливіші чинники, що їх визначають, виробити

обґрунтовані судження про найбільш ймовірну картину розвитку

аналізованого об'єкту в розглянутій перспективі.


57

Всі країни світу налаштовані на довгострокову перспективу, розуміючи,

що в даний час потрібні нові результати і досягнення в різних галузях

національної економіки, і це передбачає застосування нових методів, способів

і технологій, «налаштованих» на майбутнє. Такою технологією виступає

форсайт.

Поняття «форсайт» (foresight – в перекладі «передбачення», «погляд у

майбутнє») визначає міркування про майбутній стан діяльності із врахуванням

позитивних зрушень в науці, технологіях, економіці та суспільстві в цілому,

що дозволить принести найбільші економічні та соціальні вигоди.

Вперше термін «форсайт» був використаний в 1930 р. письменником-

фантастом Гербертом Уелльсом [1]. Він зробив пропозицію створити нову

особливу сферу діяльності, яка досліджувала б, аналізувала і знаходила

практичне застосування майбутнім науково-технологічним відкриттям.

Перенесення слова в економіку відбулося в 1950-ті роки, коли

американська компанія Rand вперше використала форсайт-прогнозування,

розробивши метод Делфі, який, в подальшому, став основним у форсайт-

дослідженнях [2, с. 76]. Тому метод Делфі зазвичай ототожнюється з

форсайтом, так як він часто використовується в форсайт-програмах. І хоч

метод був розроблений в 1953 році в Американському стратегічному

дослідному центрі при аналізі перспектив розвитку військового комплексу,

однак він отримав популярність, на думку О.Хелмера [3], десятьма роками

пізніше, коли він використовувався в технологічному прогнозуванні і

корпоративному стратегічному плануванні.

Найбільшої популярності форсайт-метод досяг у 90-ті роки, коли його

використовували в рамках національних програм технологічного

прогнозування. І саме в 90-ті роки у Великобританії при реалізації

національної програми «технологічний форсайт» поняття прогноз було

замінене на форсайт, яке включило практично всі методи прогнозування

діяльності підприємства. Метою такої заміни було зробити акцент на

визначення стратегічних технологічних горизонтів для розвитку виробничо-

технологічної бази держави. Але необхідно відзначити, що форсайт на відміну


58

від прогнозу, крім сценарію майбутнього, дозволяє мати безліч варіантів таких

сценаріїв, які забезпечують прийняття оптимальних рішень при оцінці

стратегії поведінки підприємства на ринку. Спочатку форсайт був

використаний як методика узгодження управлінських рішень різних осіб, які

приймають ці рішення. В подальшому відбулося розширення меж

використання форсайту вже для довгострокових прогнозів розвитку

виробничої сфери підприємства. Методологія ж форсайту відповідає базовим

принципам прогнозування на основі аналітики як показників минулого, так і

теперішнього періодів функціонування підприємства. Тобто, форсайт стає

дієвим інноваційним інструментом при проектуванні майбутнього образу

технологічного потенціалу підприємства та прийняття рішень щодо розвитку

напрямів його виробничо-технологічної діяльності.

Термін «форсайт» наразі став досить поширеним, він характеризує

широкий спектр технологічного прогнозування, що дає змогу враховувати

зміни у економічній, політичній, соціальній та культурній сферах в результаті

впровадження технологій, тобто, цей інструмент дозволяє визначити

пріоритети та мобілізувати максимальну кількість учасників задля досягнення

в майбутньому якісно нових результатів у відповідних сферах діяльності.

У літературі існує безліч визначень поняття «форсайт». Нестійкість і

різноманітність форсайт-технологій не дозволяє коротко описати суть цього

інструменту. Так, наприклад, Бен Мартін (SPRU, University of Sussex) [4]

представив форсайт як систематичні спроби оцінити довгострокові перспективи

науки, технологій, економіки і суспільства, щоб визначити стратегічні напрямки

досліджень і нові технології, здатні принести найбільші соціально-економічні

блага. Таким чином, форсайт – це дія з розробки майбутнього образу

(потенціалу) виробничо-господарської діяльності підприємства.

Науковці Кизим М.О., Матюшенко І.Ю., Шостак І.В., Данова М.О.

визначають форсайт як «…процес систематичного визначення нових

стратегічних наукових напрямів і технологічних досягнень, які в

довгостроковій перспективі зможуть мати серйозний вплив на економічний і

соціальний розвиток країни» [2, с. 76].


59

Якщо розглядати форсайт, як один з інноваційних інструментів,

спрямованих на довгострокове прогнозування, то потрібно врахувати багато

нюансів, адже цей процес покликаний виконати чимало функцій. Наприклад,

завдяки йому можна визначити нові тактичні та стратегічні пріоритети в

управлінні компанією, організацією, які у відносно недалекому майбутньому

стануть базисом для керівного персоналу. Форсайт як інноваційний

інструмент в системі управління прогнозуванням виробничого потенціалу

підприємства став особливо актуальним, коли провідні аналітики та експерти

не змогли передбачити майбутні тенденції. Відразу розроблені ними

комп'ютерні графіки і різні діаграми, в яких були відображені довгострокові

прогнози, втратили будь-який сенс.

О. Садовник відзначає, що форсайт передбачає «…складний процес

стратегічного передбачення шляхом поділу його на систему послідовних

взаємопов’язаних процедур і операцій, які мають на меті розробку окремого

сегменту діяльності підприємства, галузі чи країни в цілому в

середньостроковому або довгостроковому періоді» [5, с. 128]. І цей процес має

починатися із визначення мети і завдань. Наступними кроками є формування

принципів розвитку тієї чи іншої сфери діяльності на перспективу та оцінка

наявних для цього ресурсів, а також вироблення тих чи інших напрямів

досягнення відповідних результатів.

Характерним є те, що здійснення форсайт-дослідження неможливе без

активної діяльності різних суб'єктів, в тому числі і держави. Безумовно,

вирішальну роль відіграє саме бізнес-співтовариство, основною метою якого

є співпраця в середині національної інноваційної системи, що дозволяє

об’єднати науковців, ділову громадськість, органи центральної та

регіональної влади і, на основі консенсусу думок фахівців, зібрати необхідну

інформацію та виявити нові можливості для використання їх у майбутньому.

Уявлення про майбутнє представляє собою інтелектуальний процес, що

позитивно вплине на підвищення інтелектуального рівня людського

потенціалу, забезпечить конкурентоспроможність країни та підвищить рівень

життя населення у майбутньому.


60

Аналізуючи значення слова, розуміємо, що форсайт - це системний метод

оцінки довгострокової перспективи наукових, технологічних, економічних,

соціальних досягнень з метою виявлення пріоритетних стратегічних

напрямків і нових тенденцій, здатних принести найбільший соціально-

економічний ефект для держави та її громадян. Разом з тим, перш, ніж

запускати форсайт в системі прогнозування, необхідно проаналізувати

можливі ризики і виявити найбільш ефективні технологічні рішення, тільки

потім можна активізувати цей процес.

Технологія з використанням форсайт-прогнозування «ефективності»

діяльності підприємств має ряд переваг, що визначають її науково-

методологічну та практичну значимість:

1. Технологія форсайт-прогнозування є більш ефективним механізмом

оцінки діяльності підприємства, що будується з урахуванням особливостей

кризової економіки на середньостроковий або довгостроковий період.

2. Технологія форсайт-прогнозування є універсальною. Вона може бути

застосована для будь-якого підприємства. Її можна використовувати в якості

оцінки результативності та ефективності «життєздатності» як всього

підприємства, так і окремих підрозділів.

3. Технологія форсайт-прогнозування володіє значною гнучкістю і

високим ступенем достовірності результатів, оскільки інформація виходить

від незалежних експертів.

4. Технологія форсайт-прогнозування є багатофункціональною.

Унікальність оцінки ефективності функціонування підприємства полягає в

тому, що можна використовувати будь-яку кількість індикативів, а в умовах

відсутності даних за окремими показниками інтегральний параметр зберігає

ступінь валідності та об'єктивності.

Отже, форсайт є технологією, яка спрямована на довгострокове

прогнозування. В якійсь мірі, це інструмент, за допомогою якого можна

передбачити майбутнє. Як правило, він має на увазі масштабну роботу з так

званими експертними панелями. Інакше кажучи, різні аналітики, фахівці

спільними зусиллями продукують передові знання та розробки, висуваючи


61

різні припущення, на основі яких виробляються ефективні методики. За своєю

суттю це інструмент формування пріоритетів і мобілізації великої кількості

учасників для досягнення якісно нових результатів у сфері науки і технологій,

економіки, держави і суспільства.

Разом з тим, основною проблемою форсайтів є їх спрямованість на

широкий суспільний консенсус. Бажане бачення майбутнього повинно бути

результатом консенсусу між представниками різних сфер науки і суспільства,

тобто серед вчених, представників бізнесу, промисловості, державного

сектору, політичних партій та медіа [2, с. 77]. Форсайт прийнято розглядати з

різних позицій: як спосіб організації власної діяльності, технологію групової

роботи, прогноз.

Васильєва О.О. рекомендує керуватись наступними принципами у

форсайт-дослідженнях [6, с. 75]:

– зумовленість поточних рішень уявною картиною майбутнього;

– фокусування на пошуку переважних сценаріїв, оцінці можливостей

потенціалу людини та її самореалізації;

– врахування «відкритих» та «закритих» стратегій;

– необмеженість в часі, варіативність, орієнтація на процес та

моделювання варіантів, а не на дотримання шаблонів;

– використання практичної уяви, пошук альтернатив та руйнування

стереотипів, ідентифікація взаємозв’язків та аналіз їх логіки;

– розвиток навичок розроблення превентивних заходів.

Виходячи з наведених принципів, важливо враховувати не стільки дані

минулих років та їх динаміку, що можуть не відповідати майбутньому

сценарію, скільки якісні фактори, такі як конструктивні ідеї, рішення влади,

дії зовнішніх учасників, соціальні зрушення тощо, а також випадкові чинники,

які суттєво можуть вплинути на ситуацію у майбутньому.

В. П. Третяк вказує, що першим критерієм, який вирізняє один вид

форсайту від іншого, є реалізація проекту. За типом формування форсайт-

проектів автор розділяє їх на ті, в яких переважає можливість заглянути на

процес розвитку об'єкту «зверху», і ті, в яких цей процес здійснюється «знизу»


62

[7, c. 19]. Другий критерій полягає в тому, наскільки передбачення намагається

використовувати майбутні зміни в технологіях. При цьому форсайти ділять на

технологічні (якщо в основі стоять залучення і використання нових

технологій) і соціальні (якщо в них домінує розгляд соціальних форм). Третім

критерієм є швидкість проведення форсайт-проекту. За цим критерієм їх

можна розділити на швидкі і фундаментальні. Четвертим критерієм

відмінностей форсайту є відмінності за суб'єктом розгляду. За цим критерієм

форсайти поділяють на тематичні, територіальні та корпоративні.

Форсайти в залежності від сфер розвитку можна поділити на:

технологічний форсайт (розвиток продуктивних сил), соціально-економічний

форсайт (розвиток людського капіталу, науковий форсайт (розвиток науки),

політичний форсайт (розвиток системи державного управління.

Таким чином, використання форсайт-досліджень дає можливість впливати

на формування національної інноваційно-інвестиційної системи у всіх сферах

діяльності з урахуванням пріоритетів і потреб реального сектору економіки.

Форсайт-прогнозування має орієнтуватися на пролонгацію тенденцій,

виділених на основі аналізу станів цих систем в сьогоденні і майбутньому, а

також має бути націлене на визначення віддаленого в майбутньому ефекту.

Протягом останніх 25 років великими корпораціями було організовано

приблизно 800 досліджень по форсайту. Серед них виявилися не тільки

виробничі, торговельні холдинги, підприємства малого і середнього бізнесу,

але також і організації благодійної спрямованості. Це в зайвий раз говорить

про те, що форсайт використовують не лише для отримання прибутку в

довгостроковій перспективі, а й з метою налагодження більш ефективної

системи управління.

Доходимо висновку, що форсайт використовують як системний

інструмент формування майбутнього на основі змін у всіх сферах суспільного

життя, починаючи з економіки та науки і закінчуючи культурою та

суспільними відносинами.

Багато експертів відзначають, що форсайт дуже схожий на

прогнозування. Прогноз базується на обґрунтованих судженнях щодо тієї чи


63

іншої методики і пошуку можливих альтернатив. З огляду на цю обставину,

форсайт і прогнозування мають багато спільних рис: враховується нинішня

обстановка, яка незабаром безпосередньо вплине на розвиток; застосовуються

різні методи прогнозування (так звані мозкові штурми, оцінки експертів,

фокус-групи і т.д.); виявляються всілякі технології.

Однак, форсайт і прогнозування суттєво відрізняються, адже крім схожих

рис, у них є й відмінності. По-перше, форсайт орієнтований не лише на

розробку сценаріїв, а й на вибір найбільш оптимальної альтернативи та

можливостей і заходів її досягнення. По-друге, до форсайт-прогнозування

залучається значна кількість експертів у сферах економіки, політики, науки,

промисловості, громадської діяльності та ін. і ця кількість є необмеженою, що

дозволяє більш повно врахувати всі чинники впливу.

Тож, можна так трактує базові основи форсайту:

– майбутнє не є продовженням минулого, не в обов’язковому порядку

тенденції минулого екстраполюються із застосуванням математичних методів

і передбачають майбутнє, оскільки моделі, що використовуються, суб’єктивні;

– майбутнє конструюється нами сьогодні, в ньому ключові стейкхолдери

конкурують один з одним за майбутнє, тому майбутнє буде результатом

економічних прогнозів та впливів ключових гравців в економіці;

– майбутнє залежить від людей, які реально займаються розробкою

стратегій та сценаріїв розвитку вже сьогодні, від їх покрокових дій, від якості

цих стратегій та сценаріїв, що реалізуються вже сьогодні;

– майбутнє розглядається не як відсторонений абстрактний об’єкт

прогнозування та планування, а як жива реальність існування, до якої

безпосередньо включений суб’єкт.

Форсайт-дослідження зазвичай супроводжуються великою кількістю

проведених заходів, зокрема, конференції, симпозіуми, презентації, форуми,

семінари є значною інформаційною підтримкою, що дає змогу створити

мережі з обміну інформацією.

Методи і моделі, що застосовуються в форсайті, досить різноманітні. З

одного боку, зосереджені спроби кількісно оцінити наявні тенденції та їх


64

наслідки з використанням спеціальних різних моделей і комп'ютерних засобів.

З іншого – це ряд механізмів, які ґрунтується на знаннях експертів, на розробці

спеціальних процедур і методів роботи з експертами. Методи, які

використовуються в програмах форсайту були запозичені у прогностики і

лише останніми роками вони почали трансформуватися відповідно до завдань

форсайту. Підбір методів для конкретної програми форсайту, як правило,

індивідуальний в залежності від цілей і фінансових умов. До критеріїв вибору

методів варто віднести: доступні ресурси (час, гроші, досвід); характер

бажаної участі; придатність для комбінації з іншими методами; бажані

результати здійснення форсайту (наприклад, документ або процес); кількісні /

якісні вимоги методів до даних; методологічна компетентність.

В умовах сьогодення існує велика кількість методів форсайт-

прогнозування, однак, найчастіше використовують 10-15, серед яких варто

відмітити [6, с. 76]: експертні панелі; метод сценаріїв; метод критичних

технологій; бенчмаркінг; метод Дельфі; екстраполяція; дорожні карти; аналіз

силового поля; діаграма Ісікави; метод мозкового штурму; SWOT-аналіз.

Кожен із зазначених методів має свої переваги і недоліки, залежно від

досліджуваних напрямів діяльності.

Метод експертних панелей, зазвичай, застосовується найчастіше і

передбачає аналіз останніх новітніх розробок групами експертів протягом

певного періоду та, на їх основі, прогнозування різних варіантів майбутнього.

Щодо методу сценаріїв, то він дає можливість із ймовірних варіантів

вибрати найбільш оптимальний із врахуванням тих чи інших факторів впливу

на ситуацію. Сценарії можна групувати у класи для створення раціональної

стратегії управління, що дозволить виявити наслідки різних ситуацій та

визначити можливі тенденції розвитку [8].

Метод критичних технологій використовується експертами з високим

рівнем кваліфікації у відповідних галузях, враховуючи попередні опитування

та обговорення в спеціальних фокус-групах.

За допомогою бенчмаркінгу вивчають господарську діяльність

конкурентів, оцінюють ефективність окремих функцій і процесів та


65

переймають їх позитивній досвід для подальшого застосування у своїй

діяльності.

В рамках методу Делфі існує широкий діапазон різних підходів, різних

технологій роботи з експертами. Однак можна виділити певні підходи, які

відрізняють Делфі від інших експертних методів. Метод базується на

опитуванні експертів, однак, мета такого виду опитувань не тільки надати

аналітикам інформацію про перспективи розвитку в майбутньому, а й в ході

реалізації експертизи надати зворотний зв'язок з респондентами. Цей метод

має на увазі не разове опитування, а, як мінімум, дві ітерації опитування однієї

і тієї ж групи респондентів (для класичного варіанту Делфі характерно кілька

ітерацій: від трьох до восьми). В подальшому, крім того ж набору питань,

респондентам даються підсумкові результати опитувань, отримані на

попередніх етапах. Відповідно, зворотний зв'язок кожного учасника

опитування з панеллю і надання респондентам можливості скорегувати свої

оцінки здійснюється для розвитку обміну інформацією і, в разі Делфі-

прогнозів, дозволяє показати експертам, наскільки їх індивідуальні оцінки

відрізняються від агрегованих оцінок панелі. Таким чином, Делфі був

розроблений з метою оптимізації процесу роботи з групою експертів,

отримання експертних оцінок і мінімізації при цьому несприятливих факторів

групової взаємодії. По суті, цей метод має три основні особливості:

ітераційний, керований зворотній зв'язок і анонімність відповідей.

Наступним є метод екстраполяції, який, за допомогою логіко-

математичного моделювання, дозволяє проектувати на майбутнє висновки

щодо сукупності об’єктів чи явищ, аналізуючи лише якусь частину із них та

використовуючи їх поточні та минулі стани.

Основою методу дорожньої карти є створення довгострокової стратегії

розвитку технологій за допомогою стратегічного планування, до якого

залучаються передові експерти сфери діяльності, включаючи розробників,

технологів, маркетологів та фінансистів. За допомогою етапів переходу від

поточного стану до майбутнього відслідковуються реперні точки розвитку


66

галузі чи фірми, які поєднуються причинними або часовими ланцюгами,

демонструючи синхронний розвиток технологій, фірми, галузі та ринку.

Аналіз силового поля використовується для виявлення чинників, які

позитивно чи негативно впливають на вирішення проблеми, допомагає

виявити ступінь їх впливу та знайти пріоритетні напрями для побудови

позитивного сценарію.

Діаграма Ісікави, на відміну від попереднього методу, дає можливість

проаналізувати помилки і проблеми за допомогою графіку, виявити кореневі

причини та ключові негативні чинники, що їх породжують, встановити

причинно-наслідкові зв’язки та їх наслідки. Такий аналіз дослідження

допомагає попередити або усунути дію негативних чинників.

Основою методу мозкового штурму є відтермінування висновків щодо

раціональності ідеї. Перший етап дає можливість отримати максимальну

кількість пропозицій чи ідей, наступний визначає їх переваги і недоліки. І

лише на третьому етапі відбираються найефективніші рішення щодо

досліджуваної проблеми. Метод мозкового штурму відкриває глибинні творчі

резерви людини та переводить кількість ідей в їх якість.

SWOT-аналіз поділяє чинники і явища на чотири категорії, виділяючи

сильні і слабкі сторони та визначаючи можливості, якими можна скористатися

і загрози, яких можна уникнути або їх зменшити. Цей аналіз допомагає у

формуванні стратегії розвитку з використанням оптимальних варіантів.

Форсайт-дослідження ґрунтуються на комплексному підході

використання кількісних та якісних методів, в залежності від сфери діяльності.

Для створення успішного форсайт-проекту потрібно враховувати набір

методів, часові та ресурсні обмеження, наявність достатньої кількості

компетентних експертів, доступ до бази знань та інші чинники [6, с. 76-77].

Комунікативна складова форсайту є найефективнішим інструментом для

зміцнення позицій тих чи інших спільнот. Завдяки їй можна не тільки направляти

в потрібне русло діяльність організацій, а й акцентувати увагу їх персоналу на

необхідних моментах. Простіше кажучи, комунікація дозволяє організовувати

персонал і ставити йому певні цілі з завданнями. При цьому основний акцент


67

робиться не на всьому відразу, а лише на перспективних напрямах, які з певною

часткою ймовірності отримають розвиток в майбутньому.

Втім, основна мета форсайту – це не складання чергового прогнозу щодо

проблемного напряму або розробка детального сценарію. Він покликаний

виконувати іншу функцію. З його допомогою вдається зібрати найбільш

передові і перспективні методики, які приведуть в майбутньому до успіху і

консолідують людей. Це повинен розуміти будь-який керівник, який вирішив

використовувати форсайт в системі управління виробничо-господарською

діяльністю підприємства.

Сьогодні, в умовах глобальної нестабільності, коли прогнози, зроблені до

пандемії COVID-19, втратили свою значущість, особливо потрібно звернути

увагу на форсайт-прогнозування. Вплив вірусу та запобіжні заходи, вжиті

майже всіма урядами та корпораціями для стримування вірусу, порушують як

попит, так і пропозицію. Попит на товари та послуги в деяких галузях

постраждав (кінотеатри, круїзні судна, місцеві компанії, яким загрожує

обов'язкове закриття). Торгівельна діяльність страждає від нестабільності та

проблем в ланцюжках поставок, спричинених зменшенням виробничої та

транспортної діяльності. Однак, постачання споживчих товарів (CPG /

FMCG), продуктів харчування, напоїв, засобів особистої гігієни та

фармацевтичних товарів на цьому етапі не порушено, незважаючи на паніку,

яка спостерігалася повсюдно. Ймовірно попит і надалі змінюватиметься,

оскільки сім’ї стикаються з тижнями карантину у багатьох регіонах. Усі ці

зміни попиту та пропозиції безпосередньо впливають на всі види діяльності.

У 2020 році виникла рецесія, її технічне визначення становить дві чверті

поспіль негативного зростання ВВП. Тому важливими залишаються

прогнозовані очікування щодо подальшої ситуації у світі: наскільки

серйозним буде скорочення в першій половині 2021 року, чи слід очікувати

стабілізації у 3 кварталі та відновлення до кінця року, і як закінчиться

поточний рік.

Світова економіка у 2020 році сповільнилася, після одного з

найтриваліших циклів зростання, коли-небудь зафіксованих.


68

Макроекономісти сподівалися на «м'яку посадку» світової економіки в 2021

році, але історія свідчить про те, що цикли лише інколи закінчуються

позитивно і будь-який шок (соціальні чи політичні негаразди) може

спровокувати спадну спіраль довіри від споживачів, інвесторів та керівників

підприємств. Фондові ринки в 2020 році впали швидше, ніж в будь-який

період кризи 2008 року, і наблизилися до загального падіння, яке

спостерігалося за місяці та роки в періоди спаду 2008 та 2001 років.

Уряди та центральні банки вживають стимулюючих заходів для

пом'якшення фінансового впливу на вразливі сім'ї, самозайнятих людей та

малий бізнес, але відсоткова ставка залишалась дуже низькою протягом

останніх чотирьох років. Федеральний резерв США знизив ставки майже до

нуля та відновив найбільш підтримуючу політику, яку застосовував під час

великої рецесії. Розглядаючи різні компоненти економіки та порівнюючи

поточну ситуацію з 2008-2009 роками, ми вважаємо, що фінансово-банківська

система краще підготовлена і може уникнути краху, використовуючи

форсайт-прогнозування.

У цьому контексті останні зміни економічних прогнозів, розроблених за

допомогою форсайт-інструментів на повний 2021 рік стають більш

оптимістичними. Уже до кінця 2021 року ОЕСР прогнозує зростання

глобального ВВП на 5,6%, а це на 1,4 в.п. вище, ніж у попередньому прогнозі,

та в середині 2021 року планується вийти на докризовий рівень. В наступному

2022 році передбачається зростання глобального ВВП на 4% (що на 0,3 в.п.

вище попереднього) [9].

Наразі пройшов уже рік з початку локдауну української та

загальносвітової економіки і корпорації все ще всі знаходяться на ринку. В той

же час, за аналогічний період під час кризи 2008-2009 рр. показники були

значно гірші.

Припускаючи, що в якості базового сценарію брати стабілізацію

глобальної економіки у зв’язку з вакцинацією у 3-му кварталі та відновлення

у 4-му кварталі, ми розглядаємо річне зростання глобального ВВП від 2,5% до

+ 3% у 2021 році порівняно з + 3% у попередніх (довірусних) очікуваннях.


69

Економічний вплив різний у різних регіонах. Китай пережив свій перший

негативний вплив на ВВП у І кварталі 2020 року після 44 років безперервного

зростання після смерті Мао в 1976 році. ВВП за 1 квартал 2020 року впав на

рекордні 6,8%, оскільки промислова активність впала на - 14%, а роздрібний

продаж на -20%. Однак, повний рік продемонстрував збільшення на 2,3%,

відновившись після різкого спаду. До кінця 2021 року економіка Китаю може

зрости на 8-9 % [10]. ВВП країн Європи у 2020 році зазнав падіння на 8,7%,

однак 2021 рік прогнозується незначне зростання, що складе 1,7%. На цьому

етапі США важче передбачити, але останній прогноз Goldman Sachs на річний

темп зростання ВВП у 2021 році становить від -0,5% до 0% [11].

За сприятливого кінця циклу всі сектори економіки та бізнесу

постраждають приблизно однаково. В іншому ж випадку криза охорони

здоров’я по-різному вплине на попит та пропозицію в різних галузях, що

призведе до більш серйозних та тривалих збитків у деяких з них. Важкість

середньотермінового впливу (2020-2021) залежить від змін попиту, з якими

зіткнеться кожна галузь, і від того, чи підтримуватиметься, затримуватиметься

чи знищуватиметься попит протягом 10-12 тижнів припинення бізнесу та

ізоляції споживачів:

– постійний попит: поставки та споживання продуктів харчування,

напоїв, туалетно-косметичних засобів, фармацевтичних препаратів не

постраждають ні від затримки, ні від руйнування;

– затримка попиту: ви планували придбати нову машину навесні, але не

можете або не хочете відвідувати автосалони під час спалаху, тому чекаєте до

зими; ви планували поїхати подивитися новий фільм про Джеймса Бонда, який

планується випустити в березні, натомість ви поїдете в листопаді;

– знищений попит: ви скасували весняні сімейні канікули в Мексиці або

поїздку в Діснейленд; ви все одно можете поїхати до Мексики чи Діснейленду,

але навряд чи ви двічі поїдете до Мексики у 2021 році. Ви будете дивитись

нового Джеймса Бонда в лютому, але через втрачений час ви не зможете

побачити стільки фільмів, скільки б запланували цього року;


70

– нарешті, довгостроковий попит на авіаперевезення, круїзи, шоу в

прямому ефірі та спортивні заходи може знизитися протягом багатьох місяців

або років після припинення спалаху, оскільки деякі споживачі несвідомо

усвідомлюють «соціальне дистанціювання», що призводить до постійного

небажання приєднуватися до великих натовпів людей або проводити час у

обмеженому середовищі.

Глобальна комунікаційна група компаній dentsu провела дослідження

CMO Survey 2020 [12] на основі опитування 1361 маркетинг-директорів

(CMOs – Chief Marketing Officers) на 12 ринках, яке було реалізовано в травні-

червні 2020 року. За даними дослідження, шість з десяти директорів з

маркетингу вважають, що їх бізнес постраждав від пандемії, ще 7% - майже

всі лідери малих підприємств - припускають, що криза є серйозною загрозою.

Однак чверть CMOs повідомляють про мінімальний вплив на їх компанії, в

той час як кожен десятий (як правило, з більш великих організацій) відзначає,

що криза дійсно допомогла їхньому бізнесу. Dentsu також розробили форсайт

маркетингових бюджетів. Так, в малому бізнесі прогнозується значне

скорочення бюджету на маркетинг та рекламу, а в більшій половині великих

компаній (зі штатом 1000+ співробітників), які є стійкими до кризових хвиль,

навпаки - планують збільшити свої маркетингові витрати. Незважаючи на те,

що більшість загроз, принесених кризою, досить добре відомі і досліджені,

головним викликом для брендів стала непередбачуваність поведінки

споживача, з якою і доведеться працювати в майбутньому. У цій

невизначеності з'являються першопрохідці в маркетингу, які будують свої

бренди на кризових завданнях клієнтів, використовуючи споживчий досвід

для розробки продуктів і інновацій.

2020 рік уже приніс величезні потрясіння: підприємствам і урядам

доводилося справлятися з кризою нового типу. Хоча фінансова криза 2008

року і глобальна рецесія, що послідувала за нею, служать орієнтиром для

багатьох директорів з маркетингу, очевидно, що фундаментальні основи

сьогоднішніх перспектив сильно відрізняються. Поєднання раптового

скорочення витрат, соціального експерименту по роботі і навчанню з дому,


71

масових обмежень на поїздки і тривалих сплесків вірусу означає, що всі CMOs

в кращому випадку стикаються з невизначеним форсайтом.

Ось чому може здатися тривожним той факт, що майже половина

директорів по маркетингу (49% за дослідженням CMO Survey 2020) в цілому

визнають, що вони засновують свою реакцію на коронавірусну кризу на

стратегіях, які застосовувалися під час попередніх рецесій. Лише кожен

десятий повідомляє, що вони шукають зовсім нові стратегії для управління

цією рецесією на основі форсайт-прогнозування [13].

Загалом, передовий досвід розвинених країн показує, що форсайт-

дослідження діє ефективно. Це можна простежити на прикладі таких країн як

США, Японія. Чималих успіхів досягли в даному напрямі і країни-члени ЄС.

В Україні у 2019 році проведено форсайт-дослідження для визначення

перспективних напрямів науково-технологічного розвитку країни на 2021-30

рр. Було залучено більше 500-т експертів, науковців, бізнесменів, керівників

громадських організацій, представників центральних органів влади. Форсайт-

прогнозування здійснювалося в три етапи: опитування експертів-науковців,

опитування та відгуки бізнесменів та представників органів влади на

пропозиції науковців та визначення найкращих конкурентоспроможних

пропозицій у сферах розвитку науки і технологій на перспективу [14].

У зв’язку з пандемією covid-19 Міністерство розвитку економіки,

торгівлі і сільського господарства розам із Представництвом ЮНІСЕД в

Україні підготувало форсайт-прогноз з метою бачення майбутніх тенденцій

розвитку економіки України внаслідок світової рецесії. До даного прогнозу

окрім експертів-фахівців була залучена наукова молодь для більш

реалістичного форсайт-прогнозування можливих сценаріїв економічного

розвитку країни [15].

Однак, не дивлячись на певні напрацювання, Україна суттєво відстає від

провідних країн світу в науково-технологічному розвитку, що негативно

впливає на її конкурентоспроможність на світовому ринку. Тому форсайт-

дослідження допоможуть не лише визначити пріоритетні напрями для

формування конкурентних переваг країни, а й вирішити конкретні проблемні


72

питання щодо забезпечення збалансованого розвитку країни. Для цього варто

розширити кількість форсайт-досліджень, застосувавши їх у різних галузях,

надати конкретні рекомендації щодо розвитку передових технологій в кожній

із них, враховуючи особливості сфер діяльності. Для забезпечення більшої

достовірності форсайт-прогнозів потрібно використовувати та поєднувати

нові методи дослідження, які найчастіше застосовують передові країни світу.

Розширення кола зацікавлених осіб в форсайт-проектах дозволить отримати

більш реалістичні результати дослідження та підвищити ефективність

стратегій інноваційного розвитку країни з урахуванням інтересів всіх

стейкхолдерів.

Таким чином, форсайт – методологія проектування майбутнього,

відносно нове явище у світі економіко-управлінських наук, що дозволяє

враховувати довгострокові (культурні, політичні, економічні та соціальні)

наслідки впровадження нових технологій як для світових ринків, так і для

країн, регіонів, окремих галузей економіки. Основна ідея форсайту полягає у

визначенні стратегічних напрямів розвитку науки, технології, економіки,

соціальної сфери тощо, які через 15–20 років стануть визначальними для

всього світового співтовариства.


1. Wells, H.G. Aired by the BBC on 19 November, 1932. URL: http://

foresightinternational.com.au/wp-content/uploads/2015/09/Wells_Wanted_Profs_of_

Fsight_1932.pdf. (Дата звернення: 30.03.2021).

2. Кизим М. О., Матюшенко І. Ю., Шостак І. В., Данова М. О. Перспективи форсайт-

прогнозування пріоритетних напрямів розвитку нанотехнологій і наноматеріалів у

країнах світу і Україні : монографія. Харків. ВД «Інжек», 2015. 272 с.

3. Gordon T., Helmer O. Report on a Long Range Forecasting Study. RAND Paper P-2982.

RAND Corporation, Santa Monica, California, 1964. URL: https://apps.dtic.mil/dtic/tr/

fulltext/u2/607777.pdf. (Дата звернення: 20.02.2021).

4. Martin, B. R., Foresight in Science and Technology in: Technology Analysis & Strategic

Management. Vol. 7. No. 2. 1995. URL: https://www.tandfonline.com/toc/ctas20/current.

(Дата звернення: 27.01.2021).


73

5. Садовник О.В. Розвиток форсайту та його вплив на прогнозування продуктово-

ринкової стратегії агробізнесу в України. Стратегія економічного розвитку України.

2016. № 39. С. 126–136.

6. Васильєва О.О. Форсайт як інструмент забезпечення сталого розвитку. Економіка та

управління національним господарством. Вип. 38. 2019. С. 74-80.

7. Третьяк В. П. Конкурентоспроможність вітчизняних компаній і корпоративний

форсайт. Економічні стратегії. 2015. № 10. C. 16–21.

8. Всеукраїнська рекламна коаліція: офіц. сайт. URL: http://archive.nbuv.

gov.ua/portal/soc_gum/Tiru/2010_30_1/Shestov.pdf (дата звернення: 28.03.2021).

9. ОЕСР поліпшила прогноз щодо зростання світової економіки. URL: https://ucap.io/oesr-

polipshyla-prognoz-shhodo-zrostannya-svitovoyi-ekonomiky. (Дата звернення:

27.03.2021).

10. Економіка Китаю 2020-21 рр. URL: https://mind.ua/news/20222697-ekonomika-kitayu-

mozhe-virosti-do-9-v-2021-roci-ekspert. (Дата звернення: 28.03.2021).

11. Прогноз по Goldman Sachs. URL: https://www.epravda.com.ua/news /2020/11/9/667047/.

(Дата звернення: 26.03.2021).

12. Dentsu Looks Beyond Home Market / The Wall Street Journal URL:

https://www.wsj.com/articles/SB10001424052702303740704577522103894109834

13. (Дата звернення: 20.03.2021).

14. World’s Survey – «Into the Unknown. CMO Survey 2020» by dentsu. URL:

https://www.dentsu.com/at/en/reports/ad_spend _report _janner_2020. (Дата звернення:

20.03.2021).

15. Форсайт в Україні у 2019-2020 рр.: бачення експертів щодо пріоритетних напрямів

науки і технологій в Україні для реалізації Цілей сталого розвитку: монографія.

Т.В. Писаренко, Т.К. Кваша, О.Ф.Паладченко, Л.В. Рожкова та ін. К.: УкрІНТЕІ. 2020.

214 с.

16. Вплив COVID-19 на економіку і суспільство – Постпандемічний розвиток. Консенсус-

прогноз. URL: file:///C:/Users/%D0%A2%D0%B0% D0%BC%D0%B8%D0%BB%D

0%B0/Downloads/Consensus_2020_Jul_Ukr.pdf. (Дата звернення: 20.03.2021).


74

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.007

Мазуренко Ольга Костянтинівна

кандидат економічних наук, доцент,

доцент кафедри статистики та демографії

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Україна

ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ В КРАЇНАХ

БАЛТІЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ ЗА МЕТОДОЛОГІЄЮ DESI

Анотація. В статі наведено структуру індексу розвитку цифрової економіки та

суспільства (DESI). Проведено порівняльний аналіз розвитку цифрової економіки. Виділено

дві групи країн за рівнем цифровізації. Визначено особливості кожної групи. За

результатами аналізу визначені проблемні напрями, на які слід звернути увагу для

покращення рівня цифровізації в країнах.

Ключові слова: інформаційно комунікаційні технології, індекс розвитку, порівняльний

аналіз, методологія DESI, цифровізація

Визначальною властивістю сьогодення є представлення інформації про ті

чи інші аспекти сучасного економічного життя на основі різних рейтингів, за

допомогою яких характеризується розвиток окремих країн і їх місце в

глобальному просторі, а також проводиться позиціонування країни в

глобальному світі. Десятки міжнародних організацій і рейтингових агентств

за спеціальними методиками складають рейтинги країн, визначають позицію

кожної з них в залежності від розвитку національної економіки, соціальної

сфери, інноваційного розвитку тощо.

Міжнародні рейтинги є важливим джерелом інформації про потенціал і

динаміку розвитку окремих країн. Крім того, ідентифікуючи сильні і слабкі

сторони, які впливають на позицію країни у світовій системі координат, вони

виступають індикатором необхідності здійснення заходів, спрямованих на

подолання недоліків і створення широких можливостей для нарощування

конкурентних переваг [2].



75

Одним з найпомітніших явищ останнього десятиліття є перехід до

чергового етапу глобалізації – цифрової трансформації суспільства. У зв'язку

з цим вимір рівня розвитку цифрової економіки та ступеня її цифрової

глобалізації стає найважливішим завданням в регіональному, національному

та планетарному масштабах, актуальним для всіх країн.

Вимір рівня розвитку цифрової економіки та рейтинг країни здійснюється

на основі різних композитних індексів, інтегруючих окремі субіндекси, що

відповідають за окремі цифрові трансформації. Значення субіндексів

показують рівень розвитку країни (географічного регіону) по даному

напрямку цифрової економіки. Кількісно оцінити та проаналізувати потенціал

розвитку інформаційного суспільства можна за допомогою відповідних

рейтингів.

У країнах використовуються різні підходи до оцінки процесів

цифровізації. З метою уніфікації процедур оцінювання та забезпечення

зіставності даних в ЄС був розроблений спеціальний Індекс цифрової

економіки та суспільства (DESI - Digital Economy and Society Index)[3].

DESI був вперше розрахований в 2014 році, розроблений DG CONNECT

(Європейська комісія) для забезпечення науково обґрунтованого вкладу в

оцінку цифрового розвитку в ЄС в цілому [1]. Індекс DESI об’єднує основні

узагальнені показники щодо поточного стану цифрової політики в Європі, та

уможливлює аналіз рівня цифровізації країн ЄС. На основі даного індексу в

2018 році був розроблений Міжнародний індекс цифрової економіки та

суспільства (I-DESI), який відображає і розширює Індекс цифрової економіки

та суспільства.

Для розрахунку міжнародного індексу цифрової економіки і суспільства

I-DESI використовують 24 набори даних що уможливлює аналіз тенденцій і

порівняння цифрових показників по країнах. DESI був розроблений

відповідно до керівних принципів та рекомендацій ( «Довідник з побудови

композитних індикаторів: методологія та посібник користувача» ОЕСР [3]. За

методологією DESI розрахунок проектної оцінки рівня цифровізації для

країни Х можливо здійснити за наступним рівнянням [4]:


76

I-DESIX = 0,25 · Зв'язок X + 0,25 · Цифрові навички X + 0,15· Використання

Інтернету X + 0,2 · Інтеграція цифрових технологій X +

+ 0,15 · Публічні сервіси X .

В рамках вимірювання зв'язку найбільш вагомими субвимірниками є:

зв'язок (25%) і цифрові навички (25%), потім - інтеграція цифрових технологій

в бізнесі (20%) і далі, з рівними вагами - використання Інтернету громадянами

(15%) і цифрові державні послуги (15%).

Аналіз стану розвитку цифрової економіки та суспільства в країнах Балтії

та країн східної Європи (найближчих сусідів України) за методологією DESI

проведено на основі порівняння середніх показників за 5 вимірами:

1. Зв'язок: розгортання широкосмугової інфраструктури та її якість;

2. Цифрові навички: навички, необхідні для використання можливостей,

запропонованих цифровим суспільством;

3. Використання громадянами Інтернету: різноманітність видів

діяльності громадян в інтернеті;

4. Інтеграція цифрових технологій: оцифрування бізнесу і розвиток

каналу онлайн-продажів;

5. Публічні сервіси: оцифрування державних послуг (електронний уряд).

Значення індексу DESI для вибраних країн представлено на рис.1 та рис.2

Рис.1. Значення Індексу DESI по країнах у 2015 р.

0

10

20

30

40

50

60

Підключення Людський капітал Використання Інтернету Інтеграція цифрових технологій Публічні сервіси


77

Рис.2. Значення Індексу DESI по країнах у 2020 р.

Аналізуючи позиції країн можна виділити лідерів – це країни Балтії.

Значення індексу для цих країн дорівнюють або вище середнього рівня по

країнах ЄС в цілому. У 2020 році - покращили свої показники Угорщина

(індекс зріс на 15,8 балів) і Чехія (+12 балів). Решті країн властиве поступове

поліпшення своїх позицій, однак, при зростанні значення індексу DESI, слід

відмітити і збільшення диференціації за рівнем розвитку цифрової економіки

між країнами. Різниця між максимальним і мінімальним значеннями зросла з

21,9 балів у 2015 до 24,7 балів у 2020 р.

Динамічний аналіз рівня цифровізації і формування однорідних груп за

виділеними субіндексами проводилось методом ієрархічної класифікації [5,6].

Це дало можливість виділити 2 кластери країн визначити їх особливості

(рис.3).

Поділ країн на кластери за рівнем розвитку цифровізації методом к-

середніх виявив міжкласові розбіжності. Порівнюючи кластери, слід

відзначити істотні відмінності у графіках середніх, що свідчить про різну

швидкість поширення технологій і глибину залученості держави і суспільства

тієї чи іншої країни в процес цифровізації.

У 2015 році перший кластер сформували країни з високими показниками

цифрового розвитку економіки і суспільства, а саме - Естонія, Латвія, Литва.

0

10

20

30

40

50

60

70

Підключення Людський капітал Використання Інтернету

Інтеграція цифрових технологій Публічні сервіси


78

Рівень Індексу DESI в цих країнах вище за середньоєвропейський рівень. До

другого кластеру увійшли 6 країн, серед яких Болгарія, Чехія, Польща,

Румунія, Угорщина, Словаччина – цим країнам властиво порівняно повільне

входження в процес цифровізації держави і суспільства.

Рис. 3. Середні значення для кожного кластеру у 2015 та 2020 рр.

2020 рік демонструє іншу картину, так до першого кластеру увійшло 4

країни – Чехія, Естонія, Литва і Словаччина. Перехід до першого кластеру

Чехії і Словаччині свідчить про прискорення процесу цифровізації. Другий

кластер – представлений Болгарією, Польщею, Румунією, Угорщиною та

Латвією. Значення середніх за кожним субіндексом в кластерах різняться,

однак слід відмітити позитивну динаміку розвитку, оскільки у 2020 році

фіксуються більші значення середніх рівнів за кожним з субіндексів ( табл.1)

Таблиця 1

Середні значення субіндексів по кластерах у 2015 та 2020 рр.

Субіндекси DESI 2015 2020

Кластер 1 Кластер 2 Кластер 1 Кластер 2

Підключення 9,87776 7,481120 10,72972 13,37860

Людський капітал 10,63089 8,691216 11,94702 9,06006


79

Продовження таблиці 1

Використання

Інтернету 7,49563 4,849003 8,71847 6,96193

Інтеграція

цифрових

технологій

4,92792 4,519407 9,62359 4,90585

Публічні сервіси 9,62913 5,764285 11,70988 9,61221

Для країн першого кластеру значним «проривом» у цифровому розвитку

став напрям «Інтеграція цифрових технологій в бізнес», саме тут відмічається

помітне зростання, субіндекс зріс майже в 2 рази, також цьому кластеру

властиве більш стрімке поширення цифровізації в публічні сервіси (середній

рівень субіндексу зріс на 22%). В другому кластері відмічається помітний

зріст по таким напрямкам: «Підключення», «Публічні сервіси»,

«Використання інтернету». Очевидно, що в цих країнах найбільш уразливим

місцем є інфраструктура.

Різниця в рівнях цифрових досягнень між кластерами виявляється і на

основі дисперсійного аналізу (табл. 2).

Таблиця 2

Дисперсійний аналіз кластерів, 2020 р.

Субіндекси DESI Міжгрупова

дисперсія df

Внутрішньогрупова

дисперсія df F

Підключення 15,59234 1 46,77547 7 2,33341

Людський капітал 18,52114 1 41,87054 7 3,09640

Використання

Інтернету 8,85651 1 7,89234 7 4,85179

Інтеграція цифрових

технологій 49,46007 1 5,28346 7 65,52908

Публічні сервіси 9,77824 1 25,37569 7 2,69737

Найбільш відчутні відмінності у рівнях цифрових досягненнях між

кластерами виявляються по субіндексах: «Підключення», «Інтеграція

цифрових технологій в бізнес», та «Людський капітал». Такі значні

відмінності пояснюються тим, що саме ці субіндекси охоплюють досить

широку коло, це і соціальне, і економічне суспільство країн. Тож, відповідно,


80

інвестиції в даному напрямку будуть відігравати важливу роль, їм має бути

приділена особлива увага.

Проведене дослідження дозволяє надати часткову характеристику

явищам цифровізації в вибраних країнах. Високий рівень диференціації

показників по різним напрямкам цифровізації підтверджує нерівномірність

розвитку країн. Порівняння результатів аналізу дозволяє виявити розриви між

можливостями країн і ефективністю поширення цифровізації, тим самим

сформувати напрямки подальшого інвестування для досягнення більш

успішного рівня інформаційного суспільства.


1. Доклад о мировом развитии «Цифровые дивиденды». Международный банк

реконструкции и развития. Всемирный банк. 2016. DOI: 10.1596/978-1-4648-0671-1.А

2. Бакуменко Л.П., Минина Е.А. Международный индекс цифровой экономики и

общества (I-DESI): тенденции развития цифровых технологий. Социальная статистика.

2020. т.17. № 2

3. Єгоров І. Ю. Порівняльний аналіз наявності індикаторів цифровізації в Україні та

інших країнах Східного партнерства ЄС. Статистика України. 2019. № 3

4. МСЭ. Изменение цифрового развития FactsFigures 2019 URL: https://www.itu.

int/en/ITU-D/Statistics/Documents/facts/FactsFigures2019.pdf

5. Піжук О. І. Сучасні методологічні підходи до оцінювання рівня цифрової

трансформації економіки. Бізнес Інформ. 2019. № 7. C. 39-47

6. Пілінський В. В. Аналіз стану інфокомунікаційних технологій в Україні за

методологією DESI. Наукові записки Українського науково-дослідного інституту

зв’язку. – 2015. – № 5(39). с. 5-15.

7. Digital Economy and Society Index 2019 URL: https://ec.europa.eu/digital-

singlemarket/en/news/digital-economy-and-society-index-desi-2019

8. Digital Planet. Ease of doing digital business 2019 URL: https://sites.tufts.edu/ digital

planet/research/ease-of-doing-digital-business/

9. IMD World Digital Competitiveness Ranking 2019. URL: https://

worldcompetitiveness.imd.org/rankings/Digital


81

MANAGEMENT

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.008

Cires Victoria

Phd in education sciences,

State University of Physical Education and Sports, Republic of Moldova

Ghiletchi Vlada

Birbeck University of London, United Kingdom

PLANNING THE FUNCTIONAL POSITIONS WITHIN

THE SPORTS ENTITY: MODEL AND ANALYSIS

Abstract. The human resources are the only ones resources able to produce and reproduce all the

other resources available to a sports organization, although the material and financial ones are

important. The jobs’ analysis is the process that determines the tasks, the activities specific to a

position and the type of persons recommended for its occupation, involving a common effort by

the specialist in human resources, hierarchical chief and employee, being necessary to provide us

exact information regarding the job and to justify the staff decisions. The productivity in all sports

organizations is influenced by how they interact and combine the human resources in order to use

the other resources of the management system. Factors such as preparation, age, job experience

and the level of formal education play a role in establishing the person compatibility with a certain

organization. The process of assurance of human resources suitable for a sports structure is an

engaging process and slightly subjective. In order to assure the human resources that cover both

managerial positions, as well as the execution ones, the managers follow the next sequentially

steps: recruitment; selection; training and improvement; evaluation. There is a reciprocal

interdependence between the management and execution positions established by the nature of

relations that exists between the decision centers of the sports organization and its effective

centers.

Keywords: planning, human resources, job, sports organization.

Introduction. Among all the existing resources in the organization, human

resources occupy a special place according to their importance. The superior



82

capitalization of human resources implies the recognition of their particularities.

Human resources are unique in terms of their potential for growth and development

as well as their ability to know and overcome their own limitations, to meet new

challenges and demands, current and future ones. "People are the active resources

of the organization, because their potential, experience, creativity and development

actively contribute to increasing the efficiency of the organization. Without the

actual presence of human it is simply impossible for an organization to achieve its

goals” [1, 13].

Today, the topic of human resources is highly publicized and is of particular

interest to managers in all fields, including physical education and sports. The

importance of human resource planning is given by the fact that this activity ensures

the more efficient use of available staff and reduces the negative impact that changes

in human resources have within the organization, in particular sports organizations.

In fact, planning should precede all other staff activities. No new employment or

dismissal can be initiated without the knowledge of the number of staff needed to

ensure the efficient conduct of activities [3, 10].

Labor mobility is also a consequence of the international labor division. The

size of the mobile workforce is not very large in relation to the total world workforce.

The phenomenon is very active in Europe (about 6 million foreign workers), in the

USA (5 million foreign workers), being closely followed by the Middle East. In the

structure of the labor force there was a shift towards the tertiary sector, of services,

but in terms of time there were: an increase in numerical terms of part-time jobs,

temporary work (on embankment). In sports this is common during the preparation

periods of major competitions in which the preparations for organization and

arrangement are made shortly before, and the number of human factors involved is

influenced by the economic factor, the financing of the object and the value of the

event (European competition , World Cup or Olympic Games) [3, 10].

As there are frequent changes in the knowledge content of the position, we can

appreciate that in the future, the redesign of positions will see a shift from explicit

analysis of positions to implicit analysis, from informal to formal ways, from low


83

staff involvement to involvement increased, from job simplification to job

enrichment [5, 6].

Sport is a good way to adapt the application to demand in terms of labor. The

increase of the number of sports practitioners, sports participants (sports consumers

- non-sportsmen), the entry of the economy in sport and its commercialization, the

development of the leisure industry are factors that determined a development of the

workforce in sport.

The athlete, who is the main subject generating performance, is defined with a

large number of attributes, some of which are the characteristics for achieving it. It

can develop only if certain conditions are met both in terms of the interdependent

correlation of the acquisition of quality and skills and environmental, social, material

and pedagogical determinants [9].

Team is the basic psychological unit of the sports activity, on its cohesion and

capacity depending both the performance and the satisfaction of the athletes and the

supporters. The composition, organization and management of the teams are ensured

by specialists with a high professional attitude. The good development of these

processes largely depends on the quality, efficiency and social value of the goals

achieved [8].

Sports management consists in coordinating a sports organization / activity of

actions, processes, situations, problems and contingent aspects, resulting from the

management of existing financial, material, human and informational resources, in

order to achieve the proposed organizational objectives for different operational

intervals [4, 6, 12].

In the managerial activity of the sports teams and of the athletes, the aim is,

finally, to obtain the sports performances. These performances, regardless of the

sports branch, are monitored at all levels, from parents to administrators, from

principal to government forums, giving the essence, purpose, satisfaction,

generating sports policy [4, 5].

The aim of the research is to identify the most correct ways of planning human

resources, following the analysis of functional positions, including vacancies at the


84

level of a sports organization, in order to contribute to the improvement of existing

results.

Job analysis is the process by which essential information related to a particular

job is obtained and processed. The job analysis studies both the job and its

characteristics, as well as the knowledge, experience, skills required of the holder

[7, 10, 13].

The socio-professional perspective of the national system of physical education

and sports is very wide: teachers, coaches, doctors, engineers, economists, military,

civil servants, etc. [6].

All these categories respond to two types of influences:

a) the educational-formative influences of the national system of physical

education and sports that directly or indirectly sustained their professional and social

development, by categories of specialists;

b) the influences that all these categories transmit to the national system of

physical education and sports, depending on the specialty, profession, the context of

the professional status and the deontological code specific to each category.

In order to study the demand for human resources, the forecast management is

based on conclusions that appear following the analysis of the positions.

Analysis of the positionsis the procedure that determines the tasks, specific

activities of a job and the type of people recommended for its occupation [7, 10]. It

includes the elements reflected in Figure 1.

In order to analyze the functional positions in the sports organization monitored

by us, we went through the following steps:

– using the information to determine the type of data to be collected and the

techniques to be used for this purpose;

– collecting the information provided from the organization chart of the sports

organization, the process diagram and the job descriptions (this fact showed us how

the job in question relates to the other positions within the sports entity);

– the process diagram allowed us a more detailed understanding of the

workflow in relation to that provided by the organization chart;


85

– the job description, (as appropriate) can be a good starting point in the action

taken to ensure an updated description;

– we selected representative positions from the organization chart of the sports

entity to analyze them;

– the actual analysis of the job and obtaining data on its component activities,

execution of works, working conditions, professional skills and qualifications,

including human ones;

– the analysis was reviewed together with the participants, which provided us

with information on the nature and operation of the position;

– elaboration of a job description and specifications, as a concrete result of the

job analysis. We have made two lists: one that includes tasks, competencies and

responsibilities and another that specifies the professional and human requirements

that the job holder must meet.

Fig. 1. Elements specific to the position analysis

Following the analysis of the existing positions at the level of the sports entity,

we developed the human resources planning model. Basically, human resources

planning contain a set of activities that can be grouped as reflected in Figure 2.

To obtain information for the job analysis we used research methods:

– questionnaire in which we asked the engaged human resources to answer it

with the tasks set according to job descriptions, competencies and responsibilities

related to the job;

JOB ANALYSIS

Job description and jobspecification

Recruitment and

selection decisions Work

evaluation Job evaluation –

remuneration decisions Competency

requirements


86

– direct observation used together with the interview (by applying this method

the employee was observed during a complete work cycle).

Fig. 2. A possible model of human resource planning

Organization of research and interpretation of data obtained. This study was

conducted in terms of applying the sociological questionnaire, the categories of

respondents (managers, coaches, employees of the human resources department), the

interpretation of statistical data being focused mainly on conducting an extensive

research program to determine the need for knowledge and proper planning of

functional positions at organizational level. The quantitative study was conducted at the

State University of Physical Education and Sports in Moldova, as well as in randomly

selected sports organizations (sports high schools, sports schools, sports federations,

sports clubs in Chisinau), on samples whose sizes are presented in Table 1.

Table 1

Respondent categories according to samples and age

Category of Respondents Sample size Age categories (years)

Managers 25 35-51

Coaches 44 33-57

HRD employees 51 27-49

Next, we reflect from the questionnaire applied to the categories of respondents

the most significant questions on the subject of our research.

THE MODEL

of human

resources

planning in the

sports

organization

- Diagnosing the situation of the staff within the

sports organization

- Making forecasts and drawing up a plan

- Formulation and implementation of strategies

on the use of human resources

- Data collection and transmission of information

to the organization's management on how the

prepared planning is applied

- Evaluation of human resources’ planning

results


87

On the question "Do you know how to identify the available personnel within

a sports organization?" the categories of respondents gave positive answers in a

percentage of 67%, and 33% do not know the respective way of accumulating data

(Figure 3).

Fig. 3. The answers regarding the identification of the available personnel

In this context we can mention that the identification of the available personnel

is done through an inventory of the existing human resources in the sports

organization. The necessary information can be obtained using a large number of

sources such as: personnel files, recruitment and selection forms, records regarding

the forms of training and professional training followed, staff remuneration

documents [7, 10]. All this can be summarized in a personnel file whose content

includes the following chapters reflected in Table 2.

Table 2

Personnel file

Personal data Job Qualifications Current

employment

Career

history

Remunerati

on and

benefits

name, surname

date of birth,

address,

telephone ,

civil status,

date of

employment

departmen

t, section

studies,

scientific titles

obtained,

qualification

courses,

advanced

training,

name and

codification of

position,

degree, date of

appointment

positions

held, date of

appointment

to position

working

conditions,

basic salary,

bonuses,

rights for

holiday

36

11

20

13

14

6

0

10

20

30

40

50

60

Managers Coaches HRD employees

no

yes


88

The above data analysis provides information on: available human resources,

potential losses on existing human resources due to their misuse, potential changes

on existing human resources due to internal promotions, the effects of absenteeism

and changing working conditions, other sources of labor supply within the

organization [2]. We suggest, in this sense, to make a diagnosis of the availability

of human resources at the level of each organizational subdivision, in order to allow

the rapid taking of measures in ensuring the flexibility of human resources.

On the question "Can you mention the basic indicator of the analysis of

available personnel at the level of a sports organization?" respondents gave

significant negative answers (69%) compared to affirmative ones (31%) Figure 4.

Fig. 4. Answers regarding thebasic indicator of the analysis

of available personnel

Particularly important is the identification of staff losses, broken down by

various causes: desire for career advancement, salary level, domicile, interpersonal

relationships at work, dismissals, retirement, poor health, death. The basic indicator

of the analysis of available personnel is the personnel mobility, calculated as the

ratio between the number of staff leaving the organization and the average number

of workers during the analysis period. Stability is the opposite phenomenon of staff

turnover and is an important condition for the full and efficient use of human

resources [3, 7, 10].

12

9

10

17

29

23

0 5 10 15 20 25 30 35 40

HRD employeers

coaches

managers

yes

no


89

We can conclude that after analyzing the human resources employed, it can be

established whether there is a full concordance between the number of existing

people and the needs of the organization. It should be noted that the inventory of

human resources follows mainly the following aspects:

– number and structure of human resources by age, seniority, gender, etc.;

– professional competence of available personnel;

– employee mobility.

Regarding the question "Do you think it is important to study the characteristics

of the labor market in the human resources planning process?" the categories of

respondents gave positive answers in a significant percentage, respectively of 78%

(Figure 5).

Fig. 5. Answers on the characteristics of the labor market in the human

resources planning process

In addition to the inventory of human resources, the planning activity will

analyze on the one hand the characteristics of the labor market and on the other hand

the financial aspects of staff use. Factors such as unemployment rate, competition

between organizations to attract workforce of a certain qualification, the number of

graduates, demographic change, and some legislative measures can have a

significant impact on the sports organization. The elaboration of a realistic and

efficient plan, oriented on the fulfillment of the strategic objectives, will take into

account all these interdependencies.

26

20

32

6

11

5

0 5 10 15 20 25 30 35

HRD employees

coaches

managers

no

yes


90

References:

1. Abrudan M. Human resources management. Coursenotes, Oradea, 2001.

2. Armstrong M. Human resources management. Practice manual. Ed. Codecs, ed. 8th, 2003.

3. Bădescu A., Mirci C., Bögre G. Human resources management. The handbook of the

professional Timişoara: Brumar, 2008.

4. Budevici A. Management in physical education and sports. Iaşi, 2000.

5. Budevici-Puiu L., Enache P. Human resources management in sports organizations. Iaşi:

Dosoftei, 2007, p. 258.

6. Budevici-Puiu L., Manolachi V. Management and legislation in physical education and sports.

2nd ed. Chisinau: USEFS, 2016. 283 p.

7. Cimpean EA Company management and human resources development in organizations,

Cluj-Napoca: Risoprint Publishing House, 2005.

8. Colibaba-Evuleţ D., Bota, I. Sports games, Theory and Methodology. Bucharest: Ed. Aldin,

1998.

9. Epuran, M., Holdevici, I., Tonita, F. Psychology of performance sports: theory and practice.

Bucharest, FEST PublishingHouse, 2001.

10. Mathis L. Robert, Jackson H. John. Human resource management, 9th Edition, 2000.

11. Manolachi V. Management and sustainable development of sport. Chisinau: USEFS, 2016.

12. Oana O. Management in sports and sports marketing. Course notes.

http://koha.uem.ro:81/cgi-bin/koha/opac-search.pl?q=pb:Editura%20RenaissanceBucharest,

2005.

13. http://biblioteca.regielive.ro/cursuri/management/managementul-resurselor-umane-

114559.html


91

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.009

Чинчик Анатолій Анатолійович

к.е.н, доцент,

Київський національний університет будівництва і архітектури, Україна

Іванишина Галина Сргіївна


Вищий навчальний заклад «Національна академія управління», Україна

Голубка Володимир Михайлович


Вищий навчальний заклад «Національна академія управління», Україна

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ

Анотація. У статті сформульовано авторське розуміння податкової культури та її

індикаторів. Обґрунтовано основні управлінські заходи по підвищенню податкової

культури, актуальні для України та інших держав з трансформаційними умовами

національної економіки.

Ключові слова: податкова культура, податкова дисципліна, податкова політика,

національна економіка.

Культура є фундаментальним філософським поняттям. В економічних

дослідженнях культурологічні аспекти дозволяють: аналізувати різні періоди

розвитку людства з відображенням на ціннісних характеристиках; виявляти

вплив цінностей на соціальні комунікації, формування соціокомунікативних

зв’язків; визначати можливості регулювання життєдіяльності суспільства

шляхом впливу на цінності, соціокультурні норми поведінки та способу

життя; виявляти об’єднуючі ідентифікатори з їх відображеннях на різних

сферах життєдіяльності суспільства, в тому числі виробничій, споживчій,

соціально-трудовій, освітній тощо, з формуванням окремої сфери економіки



92

(переважно некомерційної, креативної) та об’єкту соціальної інфраструктури

[1, с. 8].

Дане дослідження передбачає поглиблення теоретичних засад

дослідження податкової політики у контексті розвитку національної

економіки з акцентом на культурологічні аспекти. Воно узагальнює висновки

інших авторів щодо змісту культури (Г.В. Піньковська [1]) та специфіки

окремих її видів, зокрема економічної, підприємницької, податкової

(С.О. Білоус-Сергєєва [4], В.В. Деркач [5], Л.І. Кицкай [3], В.С. Рижиков [2]).

Культура виражається у нормах і цінностях поведінки. Як

міждисциплінарне явище вона виконує низку функцій, більшість з яких є

актуальними для сфери економіки в цілому та сфери податків зокрема:

– трансляційно-акумуляційна функція – щодо передачі норм та цінностей

від одного покоління до наступного, їх акумуляція з вираженням в

світоглядному баченні щодо економіки та економічної діяльності [2, с. 56];

– виховницько-просвітницька функція – щодо формування культури

економічної (споживчої, трудової, підприємницької, фінансової, повсякденної

та ін.) поведінки;

– громадська функція – щодо залучення громадських структур до

контролю за дотриманням норм, цінностей, сформованих у культурному

просторі;

– інформаційна функція – щодо організації інформування правових та

культурних аспектів економічної діяльності;

– ідеологічна функція – щодо вкорінення певних норм, цінностей в

життєдіяльність суспільства;

– політична функція – щодо вкорінення певних норм, цінностей в

управлінську діяльність різних органів державної влади та місцевого

самоврядування;

– нормотворча функція – щодо трансформації виправданих, як правило,

загальноприйнятих або доцільних норм, цінностей з неформальних у

формальні об’єкти права (національного, міжнародного);


93

– соціоєднавча функція – щодо вироблення спільних норм та цінностей

поведінки як одних з єднавчих ідентифікаторів, що часто сприймаються в

якості стереотипів;

– моральна функція – щодо розуміння відступу від встановлених норм та

цінностей, можливостей несення за це відповідальності;

– престижна функція – щодо загального визнання і поваги до суб’єктів,

які дотримуються певних норм та цінностей;

– трансформаційна функція – щодо переходу з одного етапу соціально-

економічного розвитку до іншого, вираженого в нормах та цінностях

економічної поведінки.

З точки зору впливу на сферу податків і податкову політику, культуру

слід розглядати як норми (моральні, соціальні вимоги як неформальні

регулятори і правові вимоги як формальні регулятори) та цінності (властивості

об’єкта, що можуть задовольняти потреби) в економічній поведінці населення,

виражені в різних сферах життєдіяльності:

– повсякденній – культура способу життя, взаємодії з іншими членами

соціуму та всередині домогосподарства;

– споживчій – споживча культура, в тому числі щодо споживання для

задоволення базових потреб, послуг об’єктів соціальної інфраструктури;

– трудовій – трудова культура, в тому числі щодо відношення до виконання

посадових обов’язків, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку,

схильності до хабарництва, зайнятості на нелегальних засадах тощо;

– підприємництва – підприємницька культура, в тому числі щодо якості

продукції (послуг), сплати податків і звітності (податкова), зайнятості

населення (за легальним статусом та наданням гідних умов праці, прозорих

конкурентних умов кар’єрного просування та професійного розвитку тощо),

виконання ділових зобов’язань перед партнерами та державою (в рамках

державно-приватного партнерства);

– фінансовій – фінансова культура, в тому числі щодо джерел отримання

доходу, участі в кредитних та інших фінансових операціях, розрахунках за

борговими зобов’язаннями;


94

– управлінській – управлінська культура, в тому числі щодо

використання виробничих факторів, вміння використовувати знання та

здобувати нові, вміння встановлювати і досягати цілі;

– політичній – політична культура, в тому числі щодо виконання функцій

держави, забезпечення людського розвитку в координатах економічного

зростання і сталості.

Прояви культури в окремих сферах життєдіяльності фахівці об’єднують

в культуру економічну, що є симбіозом матеріальних і духовних досягнень

суспільства для соціально-економічного розвитку [3, с. 44].

Потужний культурологічний прояв в економіці формує підприємницька

культура. Хоча філософією підприємництва є вільний індивідуалізм,

забезпечення прибутків за рахунок власних зусиль не повинно суперечити

інтересам суспільства [4, с. 234]. Підприємницька культура є комплексним

відображенням культури виробництва, управління, умов праці, обміну та

розподілу, проведення переговорів тощо [5, с. 227]. Значний вплив

підприємницька культура здійснює також на сферу податків у частині

формування культури податкової.

Враховуючи висновки інших вчених, під податковою культурою

розуміємо оціночну категорію податкової дисципліни та відповідальності всіх

учасників податкових відносин, виражену в нормах, цінностях, обізнаності та

податковій поведінці, що в довгостроковому періоді формує інституційну

довіру між державою, бізнесом і населенням.

З пропонованої дефініції випливає, що основними індикаторами

податкової культури є податкова дисципліна, відповідальність (фінансова,

адміністративна, кримінальна) та інституційна довіра (між населенням,

бізнесом і владою).

У визначенні податкової культури зазначено, що вона проявляється для

всіх учасників податкових відносин – це платники податків як фізичні та

юридичні особи (прибуткові і неприбуткові організації), працівники органів

податкової служби, контролюючих органів та інших державних служб, які з

відображенням на бюджетній дисципліні формують політичну культуру.


95

Відповідальність за порушення працівниками податкових служб

додатково регламентується дисциплінарними статутами внутрішніх справ та

положеннями Податкового кодексу України (стаття 354) [6].

Таблиця 1

Типові приклади порушення податкової дисципліни

Ухилення від сплати

податків

Порушення процедурних

норм режиму оподаткування Податкові конфлікти

Звітування про

збиткову фінансову

діяльність, що не

відповідає реальним

показникам

Приховування

доходів громадян

Приховування факту

купівлі/продажу (у

тому числі

контрабанда) реальної

власності,

торгівельних операцій

(розрахунки готівкою)

Недотримання

правил нарахування

податків та

відрахувань до

бюджетів різних

рівнів

Зловживання

можливостями

договорів про

уникнення подвійного

оподаткування

Порушення термінів

реєстрації в податкових

органах

Порушення термінів та

неповнота подання

інформації про зміни в

реєстрах, щодо банківських

реквізитів

Порушення термінів,

неповнота і неправдивість

податкової звітності, в тому

числі з невідповідністю

форми господарювання

(фізичної особи певної

категорії, юридичної особи)

Приховування факту найму

через оформлення фізичної

особи-підприємця

Невиконання посадових

обов’язків працівниками

податкових органів

Порушення працівниками

податкових органів термінів

та порядку притягнення до

юридичної відповідальності

платників податків

Порушення термінів сплати

грошових зобов’язань

(штрафів, пені)

Незаконне відшкодування

ПДВ за фіктивні операції

Різниця в оподаткуванні для

різних платників податків,

особливо в одних соціальних

чи бізнесових групах

Різниця в оподаткуванні для

суб’єктів господарювання за

різними місцями юридичної

реєстрації та фактичної

діяльності (реальність

розташування в межах

територій з пільговими

режимами оподаткування)

Формальна реєстрація бізнесу

в територіях з пільговим

режимом оподаткування

(офшорах)

Ризики подвійного

оподаткування при

міжнародній діяльності

Неоднозначність реакцій на

дії податкових органів

Недовіра платників податків

до компетенції податкових

органів, їх перевірок,

схильності до корупційних

домовленостей

Неплатоспроможність

платників податків, надмірний

податковий тягар у період криз,

форс-мажорних обставин

Джерело: узагальнено авторами

Практики порушення податкової дисципліни (табл. 1) відображають

девіантні форми податкової поведінки [6, с. 457]. У випадку системного

порушення податкової дисципліни значної частини платників податків може


96

сформуватись менталітет приховування податків (частини чи усіх).

Тіньова економіка виражається в незадекларованій діяльності, що

передбачає: свідоме приховування від державних органів виробництва товарів

і надання послуг; невиконання законодавчих норм, стандартів, певних

адміністративних процедур; уникнення податкових платежів або внесків на

соціальне страхування [7, с. 2904].

В Україні за роки незалежності рівень тіньової економіки коливався від

максимального 60 % до 24 % у 2020 році згідно з даними НБУ (табл. 2). За

розрахунками частки тіньової економіки у ВВП різними методами

Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства

України, у 2020 році показник тінізації сягав 31 %.

Таблиця 2

Тенденції тіньової економіки у розрізі основних етапів

розвитку податкової системи України

Період розвитку податкової системи Частка тіньової економіки, %

І (1991-1993): Формуванням власної системи

оподаткування 60

ІІ (1994-1999): Базове регламентування системи

оподаткування 48

ІІІ (2000-2009): Удосконалення системи

оподаткування 43,3

ІV (2010-2014): Кодифікація податкового

законодавства 40,3

V (2015 – до нині): Фінансова децентралізація

47,1 (2014 р.)

Дані НБУ: 23,8 (2020 р.)

Дані Мінекономіки: 31,0 (2020 р.)

Джерело: [9-11]

На масштаби порушення податкової дисципліни, окрім показників

тіньової економіки, вказує рівень корупції.

У подальших дослідженнях буде поглиблено теоретико-прикладне

розуміння основних, вище зазначених, категорій та розкрито методичні

(якісні) підходи до їх оцінювання у системі національної економіки. Також,

буде висвітлено питання щодо масштабів порушення податкової дисципліни

та низької податкової культури в країні у контексті розвитку рівня корупції,

яка є одним із основних деструктивів податкової культури.


97


1. Піньковська Г. В. Роль сфери культури у соціально-економічному розвитку регіонів

країни / Г. В. Піньковська // Культура народов Причерноморья. – 2013. – № 254. –

С. 7–12.

2. Рижиков В. С. Економічна культура: історичний аспект, аналіз та перспективи розвитку

в умовах становлення економічних відносин ринкового типу / В. С. Рижиков //

Актуальні проблеми економіки. – 2015. – № 1. – С. 52–58.

3. Кицкай Л. І. Економічна культура як складова економічної освіти / Л. І. Кицкай //

Вісник національного технічного університету України «Київський політехнічний

інститут» : Філософія. Психологія. Педагогіка. –2007. – № 3. – Ч. 1. – С. 43–47.

4. Білоус-Сергєєва С. О. Формування підприємницької культури / С. О. Білоус-Сергєєва

// Вісник Приазовського державного технічного університету : зб. наукових праць /

ПДТУ. – Маріуполь, 2016. – Вип. 32, Т. 1. – С. 233–239.

5. Деркач В. В. Культура підприємницької діяльності / В. В. Деркач // Вісник

Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2005. – Вип. 25. –

С. 226–228.

6. Податковий кодекс України : Закон України № 2755-VI від 2.12.2010 року

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2755-17.

7. Давискіба К. В. Податкова культура і проблеми її формування в сучасних умовах / К.

В. Давискіба, В. В. Карпова, О. В. Ревенко // Інфраструктура ринку. – 2018. – Вип. 19.

– С. 457–463.

8. Almenar V. Measuring the shadow economy and its drivers: the case of peripheral EMU

countries / Vicent Almenar, José Luis Sánchez, Juan Sapena // Economic Research-

Ekonomska Istraživanja. – 2020. – Vol. 33. – Рр. 2904–2918.

9. Тіньова економіка в Україні / Дослідження тіньової економіки в Україні: майже чверть

ВВП - або 846 млрд гривень - перебуває в тіні : Національний банк України (17.02.2020)

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bank.gov.ua/ua/news/all/doslidjennya-

tinovoyi-ekonomiki-v-ukrayini--mayje-chvert-vvp--abo-846-mlrd-griven--perebuvaye-v-tini.

10. Верстяк О. М. Етапи тінізації економіки України / О. М. Верстяк // Міжнародний

науковий журнал «Інтернаука». – 2017. – № 2(2). – С. 76–79.

11. Тенденції тіньової економіки : Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського

господарства України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

https://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=e384c5a7-6533-4ab6-b56f-

50e5243eb15a&tag=TendentsiiTinovoiEkonomiki


98

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.010

Яциковський Богдан Ігорович

к.е.н., заступник голови Державної комісії України

по запасах корисних копалин з економічного розвитку та міжнародної діяльності,

Державна комісія України по запасах корисних копалин

Біланич Людмила Віталіївна

кандидат економічних наук, старший викладач

Карпатський університет імені Августина Волошина

ІМПЕРАТИВИ РОЗВИТКУ ГІРНИЧОДОБУВНОЇ ГАЛУЗІ

ТА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

Анотація. У статті здійснено узагальнення основних імперативів у забезпеченні

ефективного розвитку гірничодобувної галузі. На основі аналізу наукових джерел

обґрунтовано потребу врахування цілей Сталого розвитку щодо гірничодобувної галузі,

яка займає вагоме місце в структурі національних економік багатьох країн світу.

Ключові слова: національна економіка, економічний розвиток, державне регулювання,

сталий розвиток, гірничодобувна галузь.

Еколого-економічні проблеми особливо впливають на розвиток

гірничодобувної галузі та потребують державного регулювання для їх

вирішення. Насамперед імперативна роль держави повинна бути спрямована

на ефективне використання природно-ресурсного потенціалу, базованого на

добуванні з надр корисних копалин, а також їх розвідки, розробки, первинної

переробки, використання, збуту. Концепція державного регулювання має бути

спрямованою на дотримання цілей Сталого розвитку добування корисних

копалин з огляду на інтереси майбутніх поколінь та на екологічні пріоритети.

Йдеться передусім за імперативні методи державного регулювання і

чинники розвитку гірничодобувної галузі, що потребує системного підходу та

скрупульозного дослідження.



99

Наукові джерела визначають термін «імператив» (від лат. imperativus ‒

наказовий, владний), який має кілька значень. Зокрема, він постає водночас і

основною регулятивною ідеєю (чи принципом) мислення, і основним

елементом світоглядної бази індивіда» [1, с.49], тобто цей термін вказує на

важливий принцип, який визначає, що і як слід робити.

Серед головних імеративів держави в економічній сфері є регулювання

економіки – сукупність заходів державного впливу на об’єкти і процеси з

метою певного спрямування господарської діяльності суб’єктів національної

економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації суспільних цілей[2].

Переважно, саме від держави, як головного регулятора, залежить вплив

різних чинників на розвиток гірничодобувної галузі. Таким чином

проблематика дослідження проявляється у двох аспектах. По-перше, виникає

потреба дослідження чинників взагалі та чинників державного регулювання,

зокрема. Виявлення та дослідження цих процесів потребує системного

підходу. Це означає, що чинники визначаються з обов’язковим групуванням

та виявленням взаємозв’язку. Системний підхід дозволяє розподіляти

чинники залежно від: причин виникнення – конкретних, системних;

передумов виникнення – безумовних (закладених у попередні періоди),

умовних (таких, що піддаються змінам); закономірностей виникнення –

первинних, вторинних (наслідкових від інших явищ і процесів); сфери –

політичних, історичних, культурних, економічних, соціальних, освітніх,

наукових, екологічних; наслідків впливу – позитивних, нейтральних чи

негативних, конструктивних чи деструктивних (у контексті зміни структурних

властивостей об’єкта); способу впливу – прямі, непрямі (середовищні);

динаміки впливу – екстенсивні, інтенсивні; рівня виникнення та дії –

глобальних, континентальних, міждержавних, трансрегіональних,

національних, регіональних, локальних, особистісних; прогнозованості –

передбачуваних, форс-мажорних; новизни – усталених, інноваційних.

У випадку впливу на економічний розвиток гірничодобувної галузі

визначення системи чинників є ключовим завданням в обґрунтуванні

пріоритетів державного регулювання за даним напрямком. Система чинників


100

залежить від природно-ресурсного потенціалу території, де проводиться їхня

оцінка. Тобто йде чітка прив’язка до території. Однак особливістю виявлення

системи чинників державного регулювання економічним розвитком

гірничодобувної галузі є те, що вони визначають наслідки впливу

економічного розвитку гірничодобувної галузі на конкретну територію,

зокрема її суспільство, екологію, економіку в цілому.

Безумовні чинники закладені природно-ресурсним потенціалом, зокрема

його надроресурсною складовою. Основою безумовних чинників є природно-

ресурсні, що потребують посилення інтенсивності використання. Інтенсивні

методи видобутку, переробки і споживання корисних копалин на основі

новітніх досягнень науки і техніки є невід’ємною складовою частиною

загальносвітової технічної революції [3].

Особливої актуальності набуває дослідження другої групи чинників, які

визначають наслідки впливу економічного розвитку гірничодобувної галузі на

конкретну територію, зокрема її суспільство, екологію, економіку в цілому.

Така проблематика передбачає аналіз стану розвідки, розробки, первинної

переробки, використання і збуту корисних копалин у прив’язці до процесів

територіального розвитку. Для прикладу, може бути ситуація, коли обсяги

добування корисних копалин зменшуються і така тенденція може видаватись

негативною. Однак для території, де розташовані родовища, простежується

покращення екологічної ситуації, створюється мотиваційне середовище для

розвитку інших видів економічної діяльності, приватного бізнесу в умовах

посилення безробіття з закриттям великих гірничих підприємств.

У контексті дослідження впливу економічного розвитку гірничодобувної

галузі на територію обов’язковою є оцінка її техногенного навантаження. З

результатів валеологічних досліджень підтверджено, що особливої актуальності

набуває питання розробки системи зменшення техногенного навантаження на

довкілля та населення екокризових регіонів, направленої на: передбачення

забруднення даної території та екологічно обумовленого захворювання

населення у результаті добування, переробки і видалення сировини на основі

моніторингу та прогнозування стану довкілля і здоров’я людини; зменшення


101

наслідків техногенних впливів минулих періодів з використанням комплексу

захисту населення та території від антропогенних чинників за результатами

геологічних, екологічних, техніко-технологічних, медичних, гігієнічних, фізико-

хімічних, соціальних та економічних досліджень [4, с. 98]. Таким чином,

гірничодобувна галузь та її економічний розвиток є потужним техногенним

навантаженням у даному просторі, конкретної території. У випадку порушення

норм населення території ризикує потерпати від задовільних екологічних і

безпекових умов життєдіяльності. При цьому говорити про економічний

розвиток гірничодобувної галузі з наслідковістю виробничо-послугового і

структурного характеру неможливо. Він потребує функціональної

трансформації з метою балансування інтересів населення, бізнесу і держави.

Виявлення системи чинників державного регулювання економічним

розвитком гірничодобувної галузі дає змогу з’ясувати можливості управління

ними. Управління ними у сфері економічного розвитку гірничодобувної галузі

– важливий напрям державного регулювання, базований на непрямому підході

з формуванням відповідних середовищних умов. Для ефективного управління

чинниками мають бути забезпечені певні вимоги, без яких всі ресурсні затрати

будуть необгрунтованими.

Конкретно для розвитку гірничодобувної галузі актуальною є

надроресурсна або мінерально-сировинна база.

Природно-ресурсні чинники в державному регулюванні гірничодобувної

галузі визначають її пріоритет у забезпеченні економічного розвитку,

зовнішньоторговельної діяльності, врешті – екологічного і сталого розвитку з

огляду на специфіку галузі. Досягнення Цілей Сталого Розвитку 2016-2030

залежить від гірничодобувної галузі, яка займає вагоме місце в структурі

економіки багатьох країн світу [5].

З огляду на роль галузі у системі розвитку національної економіки

узагальнено вирізняється людиноцентричний підхід у цілях, що вимагає

неперервної екологізації, технологічної інноватизації галузі з визначенням

шляхів оптимізації обсягів добування корисних копалин, пошуку

альтернативних джерел енергії і ресурсозаміщення.


102

Провідна роль ООН з розробкою міжнародних конвенцій і встановленням

екологічних вимог підтверджує її значення у регулюванні розвитку

гірничодобувної галузі.

Якщо країна не володіє достатнім надроресурсним потенціалом, то

державне регулювання в даній сфері не є стратегічно важливим. В іншому

разі, необхідне не лише вироблення концепції розвитку галузі, в тому числі

переслідуючи мету консервування родовищ та переходу на альтернативні й

екологічно безпечні джерела сировини, але й комплексне бачення місця

гірничодобувної галузі в структурі економіки країни, її регіонів та цілих

поселень.

Оцінка надроресурсного потенціалу різних країн сьогодні здійснюється

на міжнародному рівні. Зокрема Британська геологічна служба (British

Geological Survey) веде комплексний моніторинг обсягів добування світової

мінерально-сировинної продукції, що дозволяє визначити вагомість країни за

різними видами корисних копалин [6]. Такі оцінки є прямим доказом

факторного природно-ресурсного впливу на пріоритети державного

регулювання для різних країн, адже в цьому розкривається їхній інтерес до

забезпечення економічного розвитку галузі в певному сегменті.

Отже, вплив заходів державної політики на гірничодобувну галузь слід

розглядати з погляду впливу різних складових, а також впливу самої галузі на

систему національної економіки.

Все більшого значення набувають глобальні детермінанти діяльності в

сфері надрокористування. Особливо це стосується можливостей

стимулювання інноваційного розвитку гірничодобувної галузі у період

трансформації національної економіки та глобальних викликів.


1. Імперативи формування громадянського суспільства в умовах модернізації державного

управління в Україні: головні виміри та виклики : кол. моногр. / Л. В. Гонюкова,

Є. І. Таран, О. М. Петроє та ін. – Київ : НАДУ, 2018. – 288 с.


103

2. Роль держави в ринковій економіці [Електронний ресурс]. – Режим

доступу :http://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/KOMPLEKS/ET/KURS/OSNOVA_ET/T

EST/LEKC_24.htm

3. Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази

України на період до 2030 року : Закон України № 3268-VI від 21.04.2011 [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3268-17#Text

4. Рожко М. М. Розробка та впровадження системи зменшення техногенного

навантаження територій і населення екологічно кризових регіонів України /

М. М. Рожко, Е. М. Білецька, Г. Г. Шматков, Г. М. Ерстенюк, А. Є. Крижанівська,

С. В. Онищенко, Г. І. Рудько, М. С. Самойлик, Я. М. Семчук, В. В. Соловйов // Екологія

і природокористування. – 2014. – Вип. 18. – С. 97–110.

5. Цілі Сталого Розвитку 2016-2030 : United Nations Ukraine [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://www.un.org.ua/ua/tsili-rozvytku-tysiacholittia/tsili-staloho-rozvytku

6. World Mineral Production 2014-2018 : MineralsUK [Electronic resource]. – Access mode :

http://www.bgs.ac.uk/mineralsUK/statistics/worldStatistics.html.


104

MARKETING, ADVERTISING AND PR

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.011

Розумей Світлана Борисівна

кандидат економічних наук, доцент кафедри маркетингу

Національний університет харчових технологій, Україна

Ніколаєнко Ірина Володимирівна

старший викладач кафедри маркетингу

Національний університет харчових технологій, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНЮВАННЯ

ЕФЕКТИВНОСТІ РЕКЛАМНИХ КАМПАНІЙ

Анотація. Одним із основних факторів ефективної рекламної комунікації є розуміння

реакції та відгуку цільової аудиторії на неї. Виробник має чітко усвідомлювати створення

якого бренду та формування якого іміджу торгової марки він може чи хоче досягти.

Визначення ефективності рекламної кампанії в цілому пов'язано з глибоким аналізом

комплексу взаємопов’язаних між собою факторів. Отже, практикам необхідно володіти

методами вимірювання ефективності рекламної кампанії задля грамотного використання

рекламного бюджету та досягнення комунікаційних цілей підприємства.

Ключові слова: рекламна кампанія, ефективність, комунікації.

Існуючі підходи до оцінки ефективності рекламних кампаній та реклами

в цілому поділяють на такі види: комунікативну, медійну та економічну.

Комунікативна ефективність рекламних засобів характеризується

кількісними й якісними показниками. До першої групи можна віднести

загальне охоплення споживчої аудиторії й охоплення цільової аудиторії.

Найбільш важливими та значущими характеристиками другої групи є такі

критерії: рівень креативності засобів реклами; яскравість і глибина враження;

ступінь привернення уваги; запам’ятовування; упізнання.



105

Медійна ефективність дозволяє виробнику встановити правильність та

відповідність засобів реклами для розміщення інформації у медіа-просторі,

тобто чи досягає повідомлення своєї цільової аудиторії. Для ефективної

оцінки медійної телевізійної реклами, агенції зазвичай розраховують такі

головні показники, як GRP (валовий оціночний коефіцієнт – число рекламних

контактів) та Reach (сумарний рейтинг у відсотках – число людей, що бачили

рекламу хоча б один раз за рекламну кампанію, або відсоток тих, хто

ознайомився з рекламою від числа потенційних телеглядачів) , які потім

співвідносяться з витратами на розміщення реклами на ТБ.

Економічну ефективність рекламних кампаній відображають наступні

показники: зміна товарообігу; кількість реалізованої продукції у вартісному та

натуральному вираженнях, що зумовлені дією реклами; зміна рівня витрат,

враховуючи інвестиції на рекламу; частка видатків на рекламу на

реального/потенційного покупця. Найчастіше у розрізі показників

економічної ефективності розрізняють два принципово різні види:

– економічна ефективність психологічного впливу – це ступінь впливу

реклами на людину, тобто оцінка залучення уваги споживача,

запам’ятованості реклами, вплив реклами на мотив покупки тощо.

Розглядають наразі три основних методи оцінки психологічного впливу:

опитування; спостереження; експеримент.

– економічна ефективність – економічний результат, що спричинений

залученням рекламних коштів або проведенням рекламної кампанії.

Основним методом для аналізу економічної ефективності виступають

статистичні й бухгалтерські дані [1].

Також розрізняють способи прямого та непрямого оцінювання реклами.

Способи прямого оцінювання ефективності реклами залежать від характеру

впливу на споживачів, їх вражень від реклами і мають три варіанти:

– способи оцінювання прямих або безпосередніх вражень;

– способи оцінювання опосередкованих або перетворених, з урахуванням

досвіду, вражень від реклами;

– способи порівняльного оцінювання.


106

Ці варіанти застосовуються для таких досліджень як:

– апробації з метою вибору найкращого варіанту рекламних оголошень;

– порівняння нової рекламної кампанії фірми з попередньою;

– аналізу реклами конкурентів.

Щодо непрямих методів оцінювання ефективності рекламних заходів –

вони базуються на визначенні таких параметрів, які пов’язані з рекламою, але

є наближеними. Вони в свою чергу поділяються на три групи: засновані на

методі опитування; порівняльні методи; розрахункові методи [1].

Вануель М. (HEC School of Management) зазначає, що сучасні

альтернативні рекламні засоби можуть впливати на споживачів в трьох

напрямках. По-перше, вони роблять нову марку «реальністю», по-друге, вони

повторно викликають в уяві образи торгових марок шляхом утворення

асоціативного зв'язку, а по-третє, вони роблять позитивний вплив на

сприйняття рекламної інформації взагалі, тому що викликають однозначно

позитивні емоції. Таким чином, для досягнення основних вимог ефективності

сучасної реклами на нетрадиційних носіях є те, що між носієм і рекламним

текстом повідомлень утворюються стабільні відносини, реалізовані на

інтуїтивному рівні [2].

Для визначення рівня лояльності і відношення до рекламних повідомлень

компанії для виявлення ефективності психологічного впливу також

визначають наступні методи: тест Старча, тест на згадування, тест на

переконливість.

Тест Старча. Даний тест може перевірити виключно друковані

оголошення, які вже випущені. Після перевірки того, що респондент

переглянув журнал, йому показують сторінку за сторінкою, запитуючи, чи

бачив він або читав кожне оголошення. У журналі, використовуваному для

дослідження, кожному оголошенню привласнений номер, і воно розбите на

складові частини. Цим частинам привласнюються коди. Якщо респондент

говорить, що пам'ятає або бачив певне оголошення в випуску, йому задають

серію питань, щоб точно визначити, яку частину оголошення респондент


107

бачив або читав. Результат формується у наступному вигляді: помітили,

асоціювали, прочитали більшу частину.

Тест на згадування. Його сутність у зверненні до рекламної аудиторії і

з'ясування того, що вони пам'ятають. При визначенні відсотка, що згадали

рекламне звернення респондентам не демонструють досліджувані рекламні

звернення, а ставлять запитання щодо того, яке рекламне звернення вони

бачили, читали, чули останнім часом. Застосування цих методів

аргументується тим, що ймовірність покупки продукту більше, якщо

споживач пам'ятає рекламне звернення.

Тест на переконливість. Даний інструмент оцінює ефективність реклами

за критерієм впливу на намір споживачів купити товар певної марки.

Споживачів спочатку запитують, що вони куплять, а потім їм показують

рекламу товарної марки. Після цього їх знову запитують, що вони мають намір

купити. Результати аналізуються, щоб визначити, чи зріс їх намір до покупки

в результаті перегляду реклами [1].

Досить активно у Західній Європі використовують інноваційні методи

дослідження реклами на психологічному рівні. Останнім часом така практика

має місце і в Україні. Успіхи в області вивчення головного мозку людини дали

поштовх для розвитку нових методологій досліджень, які пов’язані з

нейробаченням. Одним з видів цієї техніки є FMRI, яка передбачає отримання

знімків мозку при огляді товару, що цікавить людину, а на другому етапі

роблять знімки під час «оцінювання» реклами [3].

Для вимірів інтенсивності інтересу опитуваного при контакті з

конкретним рекламним оголошенням або зображенням можуть

використовуватися енцефалографи та гальванометри, що фіксують найменше

виділення поту, якими супроводжуються емоційне збудження.

Широкої популярності набуває застосування апарату для фіксації руху

очей, за допомогою якого визначають, на які ділянки падає погляд у першу

чергу, як довго затримується на певних ділянках тощо. Eye-Tracking дозволяє

відслідковувати напрямок погляду людини. Методика дозволяє аналізувати


108

підсвідоме сприйняття візуальних образів респондентами, що досить складно

виявити стандартними методами [4].

Серед методів контролю ефективності реклами, які використовують

високотехнологічне обладнання, виділять методи складних імітацій. До них

відносяться: показ реклами на місці, контроль з використанням «хвостів»,

використання спеціально обладнаного кінозалу, прямий ефір,

експериментальна торгівля.

Маркетингові комунікації компаній завжди набувають певної форми,

передбачають використання конкретних інструментів або засобів просування

товарів. Вони можуть використовуватися як окремо, так і в певному

комплексі, в інтегрованому вигляді.

Дослідження показали, що компанії активно використовують рекламу

для впливу на споживача. Варто визнати, що реклама є досить неоднозначним

соціальним явищем: з одного боку, вона виконує функцію постачання

споживача інформацією, а з іншого, зміст, форма та інші складові інформації

можуть використовуватися не просто для переконання споживача, а для

маніпулювання ним. Проте, реклама виступає потужним комунікаційним

комплексом і визначає напрямок позиціонування товару.

Висновки. Якість рекламної кампанії, а головне її ефективність

потребує контролю фактично на кожному її етапі, проте на практиці це

важко зробити. Причиною є відсутність універсальних методик для

повноцінного аналізу ефективності рекламної кампанії. Враховуючи

безпосередні або опосередковані показники успішності або відсутності

результату, підприємство може розробити систему оцінювання

ефективності рекламної кампанії у розрізі досліджень кількісних

результатів, що базуються на обчисленні рентабельності та впливу на

товарообіг. У теорії та практиці розрізняють три підходи до оцінки

ефективності реклами: медійну, комунікативну та економічну. Останнім

часом також стали популярними інноваційні методи дослідження реклами

на психологічному рівні.


109


1. Гаркавенко С.С. Маркетинг: підруч. [для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.]

/ С. С. Гаркавенко. – [6-е вид., допов.]. – К. : Лібра, 2008. – 720 с.

2. Кляйн, М. NOLOGO. Люди проти брендів // Н. Кляйн. М .: Добра книга, 2008. - 624 с.

3. Діброва Т.Г. Методи оцінювання ефективності реклами складової аудиту рекламної

діяльності / Т.Г. Діброва, І.І. Гараніна // Вісник Одеського національного університету.

Серія: Економіка – 2014 – Том 19. Випуск 3/2. – С. 61-65.

4. Freeland S. Marketing Research Using Eye Tracking [Електронний ресурс] – 2012 – Режим

доступу: http://ezinearticles.com/?Marketing-Research-Using-Eye-Tracking&id=668141


110

ACCOUNTING AND AUDITING

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.012

Косташ Тетяна Вікторівна

ORCID ID: 0000-0001-9027-7043

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри обліку, аналізу і аудиту

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

«ЗВІТ ПРО УПРАВЛІННЯ» У СИСТЕМІ ІНФОРМАЦІЙНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИНАМІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Анотація. Підготовка підприємствами Звіту про управління є наслідком інтеграції

України та Європи. Він займає важливе місце у системі інформаційного забезпечення

управління підприємством, тому при його підготовці потрібно виключити формальний

підхід. Звіт про управління виступає як збалансований і комплексний аналіз поточного

стану підприємства, розвитку та перспектив діяльності залежно від його розміру та

складності бізнесу. Цей Звіт захистить бізнес підприємства (компанії) від проблем при

умові повної демонстрації дотримання ними європейських підходів до ведення бізнесу.

Однак, формальне складання Звіту про управління може призвести до негативних

наслідків у веденні бізнесу і, як наслідок, отримання санкцій.

Ключові слова: Звіт про управління, стратегія розвитку, ризики.

Однією з умов Угоди про асоціацію з Європейським союзом є узгодження

гармонізації законодавства України з відповідними настановами

Європейського законодавства. В Європі бухгалтерське законодавство

регулюється Директивою 34 [1], однією з вимог якої є складання Звіту про

управління.

Звіт про управління не є фінансовим звітом, але подається разом із річною

фінансовою звітністю. З одного боку, фінансова звітність допомагає

інтерпретувати показники Звіту про управління, а з іншого, Звіт доповнює

фінансову звітність, оскільки дозволяє користувачам інформації приймати

обґрунтовані рішення на її основі.



111

Звіт про управління – документ, що містить фінансову і нефінансову

інформацію, яка характеризує стан та перспективи розвитку підприємства і

розкриває основні ризики та невизначеності його діяльності [2].

Важливо зауважити, що фінансова інформація стосується перспектив

та стратегічних напрямів розвитку підприємства (компанії), його операцій з

фінансовими інструментами за звітний період, ризиків: операційних,

цінових, кредитних, юридичних, екологічних та інших, із якими

підприємство зіткнулося залежно від виду діяльності, галузевих

особливостей. Інформація про фінанси зі Звіту про управління доповнює

фінансову звітність.

Щодо нефінансової інформації, то вона стосується екологічної безпеки,

соціальних проблем, досліджень та розробок, благодійності, тощо.

За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність в Україні» Звіт має подаватись, по-перше, у складі річної фінансової

звітності в порядку і строки, які передбачені для фінансової звітності. У

випадку подання підприємством консолідованої фінансової звітності –

складається консолідований Звіт про управління. По-друге, Звіт про

управління має оприлюднюватись на власному веб-сайті або веб-сторінці

підприємств, які підпадають під оприлюднення. Згідно зі ст.11 Закону № 996

такий обов’язок стосується великих і середніх підприємств. Причому, середні

підприємства подають Звіт у скороченому форматі, тобто вони не зобов’язані

відображати у Звіті нефінансову інформацію. Малі та мікропідприємства

звільнені від подання Звіту про управління [2; 3].

Форма Звіту про управління законодавчо не затверджена, є довільною і

залежить від сфери діяльності підприємства, тому уніфікувати її неможливо.

Проте, перше, на що звертають увагу користувачі інформації – це структура

Звіту. Вона повинна враховувати інтерес цільової аудиторії й вести її від

одного важливого питання до іншого. Відповідно, для кожної цільової

аудиторії ця структура буде різною. Певна імпровізація при заповненні Звіту

дає можливість залучення потенційних клієнтів і перетворення їх в існуючих,

посилення ринкових позицій бренду підприємства (компанії).


112

Проте, рекомендації та регламент складання Звіту визначені

Методичними рекомендаціями зі складання Звіту про управління від

07.12.2018 р. № 982. Структура Звіту, відповідно до цих рекомендацій,

складається з десяти позицій, зважаючи на повний формат:

1) організаційна структура та опис діяльності підприємства;

2) результати діяльності;

3) ліквідність та зобов’язання;

4) екологічні аспекти;

5) соціальні аспекти та кадрова політика;

6) ризики;

7) дослідження та інновації;

8) фінансові інвестиції;

9) перспективи розвитку;

10) корпоративне управління [4].

Важливо, що вищенаведені рекомендовані до розкриття напрями та

показники можуть зазнавати змін та доповнень, оскільки підприємствам

надано право на власний розсуд надавати й іншу інформацію, яку вони

вважають доцільною для розкриття.

У системі інформаційного забезпечення управління підприємством Звіт

про управління відіграє важливу роль, оскільки складається на останньому

етапі управлінського обліку і забезпечує користувачів достовірною

інформацією щодо майнового та фінансового стану підприємства (компанії),

перспектив та напрямів розвитку, ризиків діяльності, досліджень та розробок,

впровадження перспективних технологій та виходу на ринки з новими видами

продукції, управління персоналом, екологічної політики, тощо. Така

інформація дозволяє приймати обґрунтовані управлінські рішення як

внутрішніми користувачами щодо перспектив розвитку підприємства, так і

зовнішніми користувачами щодо інвестиційної, кредитної та дивідендної

політики, розширення ринків збуту, умов співпраці, оцінки ризиків, тощо.

Особливу увагу у Звіті про управління слід приділити оцінці ризиків

діяльності, до яких, зокрема, відносять:


113

– господарські ризики (заборгованість перед банками, контрагентами,

бюджетом; наявність значної дебіторської заборгованості; втрати позицій на

ринку збуту продукції; зростання цін на сировину, тощо);

– фінансові ризики (зміни у ставках податків; вплив валютних коливань;

залучення кредитів і необхідність сплати значних відсотків; високий рівень

інфляції; зниження платоспроможності та ліквідності, тощо);

– соціальні ризики (соціальні проблеми, викликані специфікою

діяльності підприємства; підходи до заохочування співробітників і

забезпечення рівноправності; створення умов для безпеки праці, тощо);

– екологічні ризики (вплив результатів виробничої діяльності на

довкілля).

Підприємства (компанії), залежно від виду діяльності, стикаються з

різними ризиками, які можуть спричинити негативний вплив на їх

функціонування, тому вкрай важливим є зазначення заходів для нівелювання

впливу таких ризиків.

Заслуговує уваги й податковий аспект Звіту про управління. Важливо

звернути увагу на такі напрями формування, як розкриття інформації щодо

ризиків діяльності та перспектив розвитку підприємства, оскільки саме ці

позиції можуть бути тісно пов’язані з певними податковими наслідками.

Зокрема, коли працівники підприємства направляються у відрядження,

необхідно підтверджувати зв’язок відрядження з господарською діяльністю

підприємства. Пп 170.9.1 ПКУ зазначає перелік документів, які

підтверджують такий зв’язок:

– запрошення сторони, що приймає, діяльність якої збігається з

діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає;

– укладений договір чи контракт;

– інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити

цивільно-правові відносини;

– документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах,

конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що

збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає [5].


114

Тільки при наявності таких (але не виключно) документів будь-які

витрати на відрядження не будуть включені до оподатковуваного доходу

платника.

Однак, динамічні ринкові умови зумовлюють ситуації, коли працівник їде

у відрядження, яке буде мати відношення до перспективної, а не до

господарської діяльності, яку сьогодні провадить підприємство. Це викликає

певні труднощі для бухгалтера у підтвердженні зв’язку відрядження з

господарською діяльністю. Виходом із такої ситуації є зазначення у Звіті про

управління перспектив розвитку підприємства, що дозволить аргументувати

зв’язок відрядження з господарською діяльністю. Це ж саме стосується

маркетингових, консалтингових та інших послуг, відносно яких виникають

питання щодо їх зв’язку з господарською діяльністю.

Крім того, Законом № 466-IX від 16.01.2020 р. внесено зміни до ПКУ в

частині розширення такої позиції, як ділова мета. Відповідно до пп.14.1.231

розумна економічна причина (ділова мета) – причина, яка може бути наявна

лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у

результаті господарської діяльності. Економічний ефект, у свою чергу,

передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а

так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому [6].

Поняття ділової мети, відповідно, припускає, що підприємство повинно

оцінювати перспективи свого розвитку й ризики щодо конкретної операції.

Отже, Звіт про управління слугує для розкриття вищенаведених аспектів.

Тим підприємствам, які зобов’язані складати Звіт про управління доцільно

підходити до його складання не формально, а орієнтуватись на можливі

податкові наслідки та використовувати його з максимальною користю.

Показники діяльності підприємств (компаній), наведені у Звіті, є кращим

засобом переконання у надійності підприємства. Висвітленню потенціалу

фінансових показників сприятиме контент, за допомогою якого можна так

розкрити їх сутність, щоб вони були зрозумілі користувачам. Це й фінансова

звітність, перспективні плани розвитку, кейси, технологічні особливості

виробництва та напрями удосконалення технології, тощо. Щодо ризиків, які


115

відповідно до Закону № 996 необхідно показати у Звіті про управління, то

необхідним є висвітлення шляхів протистояння ризикам з метою доведення

клієнтам і партнерам надійності підприємства.

Важливим моментом при складанні Звіту про управління є його дизайн.

Наповнення звітів ілюстраціями, графіками, дизайнерськими рішеннями

підкреслять особливості підприємств (компаній), їх продуктів і

співробітників. Це дозволить зробити Звіт інструментом комунікації з

покупцями, постачальниками, іншими дебіторами і кредиторами, збільшити

впізнаваність бренду.

Отже, ті підприємства (компанії), які перетворять Звіт поро управління на

багатофункціональний маркетинговий інструмент, а також максимально

увійдуть до інформаційного поля зможуть у майбутньому завоювати довіру

існуючих та потенційних клієнтів.


1. Про щорічну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність та пов’язаних з

ними звітів певних типів компаній (Директива Європейського Парламенту та Ради).

№ 2013/34/ЄС. (2013). Вилучено з http://vobu.ua/ukr/documents/item/dyrektyva-2013-34-es

2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон України). № 996-

XIV. (1999). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text

3. Про затвердження Порядку подання фінансової звітності (Постанова Кабінету

Міністрів України). № 419. (2000). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/419-

2000-%D0%BF#Text

4. Про затвердження Методичних рекомендацій зі складання звіту про управління (Наказ

Міністерства фінансів України). № 982. (2018). Вилучено з https://zakon.rada.

gov.ua/rada/show/v0982201-18#Text

5. Податковий кодекс України. № 2755-VI. (2010). Вилучено з https://zakon.rada.

gov.ua/laws/show/2755-17#Text

6. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення

адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у

податковому законодавстві (Закон України). № 466-IX. (2020). Вилучено з

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/466-20#Text


116

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.013

Панасюк Валентина Миколаївна

доктор економічних наук, професор,

професор кафедри обліку і оподаткування

Західноукраїнський національний університет, Україна

Смерека Світлана Богданівна

к.е.н., доцент кафедри підприємництва і торгівлі


Шухманн Вадим Александерович

студент


ФІНАНСОВИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ТЕХНОЛОГІЇ БЛОКЧЕЙН:

ПЕРСПЕКТИВИ ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ

Анотація. В статті розглянуто дефініції «криптовалюта», «DeFi», «NFT». Виокремлено

такі ключові особливості технології блокчейн: децентралізація, прозорість, стабільність,

доказовість, економія часу та ресурсів, логіка в обчисленні, безпека. Окреслено

класифікаційні ознаки переваг та недоліків криптовалют, DeFi, NFT. Досліджено питання

державного регулювання та оподаткування криптовалюти в різних країнах. Наведено

бачення подальших тенденцій застосування крипто валюти і NFT у повсякденному житті

та бізнес-середовищі. Розглянуто проблеми обліку і оподаткування фінансових

інструментаріїв технології блокчейн.

Ключові слова: криптовалюта, DeFi, NFT, блокчейн, шардінг, стейкінс, токен, віртуальні

гроші, цифрові активи.

Незважаючи на технологічні досягнення сьогодення, які мають

безпосередній вплив на світову фінансову систему, її сучасний стан ще

знаходиться на рівні «стереотипів минулого», оскільки основні її складові є

вкрай неефективними і «застарілими». Найбільшим парадоксом є те, що в

епоху високошвидкісного Інтернету звичайні фінансові інструменти



117

стикаються із тривалим очікуванням обробки транзакцій, стягненням високих

комісій, нерівнозначністю платежів для різних країн та роботою фінансових

установ в умовах «закритих графіків».

Понад 1,7 мільярда людей у світі на сьогодні все ще не мають доступу до

базової фінансової інфраструктури, але саме це обумовлює запити для

вдосконалення. Завдяки прискореному розвитку технології блокчейн та

екосистем, які створюються навколо неї, держави, банки, фінансові стартапи

або окремі користувачі у всьому світі вже сьогодні можуть скористатися

швидшими та значно дешевшими послугами, отримуючи підвищення

ефективності платежів. Блокчейн – це технологія обробки, зберігання

інформації та ідентифікації клієнтів (blockchain, «ланцюжок блоків»). Вперше

технологія блокчейн була заснована в 2009 році при створені криптовалюти

Bitcoin й отримала широку популярність і для розробки інших криптовалют,

наприклад Ethereum, Ripple, Litecoin [1]. Сьогодні блокчейн застосовують у

багатьох сферах, зокрема банківській, державному управлінні, юриспруденції,

охорони здоров’я, нерухомості та енергетики. Вважаємо за доцільне виділити

такі особливості технології блокчейн:

1) децентралізація – інформація зберігається на безлічі комп’ютерах, які

є учасниками мережі;

2) прозорість – зберігає усю інформацію щодо проведених операцій за

всю історію створення системи;

3) стабільність – неможливість вносити корективи «заднім числом», а

тільки здійснювати нову угоду;

4) доказовість – криптографічне підтвердження кожної трансакції;

5) економія часу та ресурсів – цілодобова робота системи;

6) логіка в обчисленні – здатність програмувати;

7) безпека – інформація зберігається із застосуванням криптографії.

Отже, на нашу думку, блокчейн – це розподілений реєстр, який

заснований на сучасних криптографічних алгоритмах та володіє

обчислювальною логікою.


118

Системи блокчейн – децентралізовані, тобто усі трансакції обробляються

великою кількістю учасників системи – майнерами. Ними, як правило, може

стати будь-який бажаючий, який має спеціалізоване програмне забезпечення

та обладнання. Основними функціями майнерів є збереження копії даних,

підтвердження проведення в системі трансакцій, перевірка операцій, що

проводяться іншими майнерами.

Як зазначалось раніше, блокчейн найчастіше використовують для роботи

з криптовалютами, NFT та DeFi. Наразі існує понад 2500 видів криптовалют

(«віртуальних» грошей). Криптовалютою називаються віртуальні (електронні)

активи у формі токенів, які захищені та зашифровані за допомогою

спеціальних алгоритмів. Перша крипто валюта Bitcoin з’явилася у 2008-2009

р.р. на фоні фінансової кризи, яка спричинила інфляцію, масове банкрутство

фінансових установ, втрату депозитних вкладів населенням та зниженням

довіри до долара. Криптовалюта і надалі розвивається та дає можливість

здійснити аналіз динаміки попиту та пропозиції різних видів електронних

одиниць[2].

Варто виділити наступні види криптовалют, які за обсягом капіталізації є

найбільшими: Bitcoin, Ethereum, Ripple, Doge, Litecoin. Найпоширенішою та

найдорожчою криптовалютою є Bitcoin, вартість якого становить близько 62

тис. дол., ринкова капіталізація складає 1,4 трлн. дол. та кількість монет в обігу

– більше 19 млн.

Головним трендом блокчейну 2021 року можна назвати NFT. NFT –

абривіатура від non-fungibletoken, тобто невзаємозамінний токен. Сам по собі

токен – це запис в блокчейні (ключ). Якщо звичайний токен можна замінити

іншим без будь-яких наслідків, то у випадку з NFT все складніше: токен не

можливо замінити так, щоб не порушити систему [3].

Дану технологію створили ще в 2017 році на блокчейн-платформі Ethereum.

Вважається, що вперше NFT-токени реалізували в грі CryptoKitties (купівля

унікальних персонажів-котів). Придбавши цифрову тваринку, ви стаєте її

власником і знаєте, що у інших користувачів такої істоти точно не буде.


119

Унікальність NFT-токена полягає в ключовій особливості, яка робить

технологію ідеальною щодо оформлення права власності на будь-що. Отже,

NFT-токен – сертифікат унікальності у новій та незвичній оболонці, що надає

ще одну можливість підтримати улюблених митців та бренди.

На початку 2020 року американський журнал Forbes почав дослідження

нового сектору «децентралізованих фінансів», який отримав назву DeFi та

надав нової динаміки розвитку криптовалютної індустрії.

DeFi – це фінансові інструменти у вигляді сервісів і додатків, створених

на блокчейні. Головне завдання децентралізованих фінансів стати

альтернативою банківському сектору і замінити традиційні технології

нинішньої фінансової системи протоколами з відкритим вихідним кодом.

Тобто відкрити доступ для великої кількості людей до децентралізованого

кредитування і нових інвестиційних платформ. І хоча DeFi розглядається як

частина спекулятивного сектору, що дозволяє отримувати пасивний дохід від

криптовалютних активів, а також економити на комісійних зборах за перекази,

кредити і депозити, проте основна ідея даного напрямку – це забезпечення

ліквідності, якої так бракує високоволатильним криптовалютним активам [4].

Цінність кожної платформи в просторі DeFi, на базі якої розвиваються

децентралізовані токени, визначається оцінкою фактору (FDV), який вказує

або на важливість технології, або на продукт чи послугу, яка реалізується в

процесі розвитку проекту, а також його ринковою капіталізацією.

У цьому контексті провідними є протоколи, пов’язані з інфраструктурою,

які забезпечують поставку даних в екосистемі DeFi. За ними переважають

сервіси, пов’язані з грошовим ринком, такі, як децентралізовані біржі і

платформи для кредитування. Варто зауважити, що децентралізовані біржі

(DEX) набули широкого поширення завдяки винаходу моделі пулів

ліквідності, а не завдяки DEX на ордербуках.

Найвідомішим DeFi проектом вважається MakerDAO – протокол

децентралізованого кредитування, який містить досить великий функціонал,

але головною перевагою якого вважається наявність особливого типу смарт-

контрактів під назвою «Заставні боргові позиції». За допомогою них кожен


120

користувач може відправити певну кількість крипто валюти Етеріум (ETH) в

смарт-контракт на базі протоколу ERC20 і випустити свій токен, забезпечений

другою за значимістю криптовалютою. При цьому створені маркери DAI

(стейблкоїн) – це, по суті, забезпечений заставою борг перед MakerDAO.

Платформа виступає своєрідним банком, однак взяти кредит у цього банку

може абсолютно будь-який користувач. Позикові кошти часто

використовуються клієнтами DeFi-сервісів для заповнення дефіциту

ліквідності в якості альтернативи дорогим грошам банків [5].

Іншими найбільш відомими кредитно-депозитними платформами в сфері

децентралізованих фінансів вважаються InstaDApp, BlockFi, Compound.

Останній дозволяє не тільки брати кредити, а й вкладати криптовалюти під 6%

річних, на основі чого почали розвиватись такі сервіси, як стейкінг та фармінг,

що дозволяють отримувати додаткову фінансову вигоду користувачам даних

децентралізованих систем. А клієнти BlockFi можуть брати в кредит цифрові

активи.

В основі стейкінгу лежать механізми, які виключають ряд ризиків ринку

DeFi. Зокрема, за умовами участі в даних контрактах, на виплати не впливає

поточна економічна ситуація та інші зовнішні чинники через особливості

PoSмайнінгу, атака з метою злому не має сенсу, а власник може вільно

розпоряджатися активами без втрат накопиченого доходу, часті виплати

винагород мінімізують операційні ризики. Стейкінг, як правило, базується на

стабільних криптовалютах (стейблкоїнах), що в даному випадку надає йому

додаткові переваги.

Запровадження стейкінгу в DeFi проектах дозволяє стати валідатором

будь-якому учаснику мережі, і для цього не потрібне дороге обладнання, а

відносно невисокий бар’єр входу дає гарантію децентралізації і запобігає

компрометації блокчейн-мережі.

Однак слід зазначити, що прибутковість стейкінга часто не перевищує

показники інструментів DeFi. Це обумовлено більш високим рівнем ризику,

властивого децентралізованим фінансам. З іншого боку, при досить низькому

рівні ризику, прибутковість стейкінга вища, ніж у більшості традиційних


121

фінансових інструментів. Тому в даному випадку вибір полягає між

стабільним середнім доходом і прагненням до швидкого збагачення. Отже,

стейкінг можна оцінити як цифровий аналог традиційного кредитування.

Дослідивши дефініції таких фінансових інструментів як криптовалюта,

NFT, DeFi, варто виділити наступні класифікаційні ознаки їх переваг та

недоліків ( рис.1, рис. 2).

Рис. 1. Класифікаційні ознаки переваг криптовалют, DeFi та NFT

Попри всі переваги та недоліки криптовалюти, DeFi та NFT їх

перспективи є неоднозначними. Міжнародна практика використання

криптовалюти, її регулювання та оподаткування в різних країнах світу

відрізняється.

Високорозвинені країни впроваджують регулювання та контроль за

електронними платежами, обкладають їх податками (табл. 1). Країни з більш

слабкою економікою не готові до використання подібних платіжних систем.

Тому вони обирають нейтралітет, уникають прийняття рішень у сфері

віртуальної валюти, або взагалі її забороняють, як в Туреччині, Болівії,

Еквадорі, Таїланді і В'єтнамі. Україна в цьому питанні залишається на стадії

розгляду, проте існують перспективи легалізації.

Показник Криптовалюта DeFi NFT

Свобода від державного регулювання

Захист персональних даних

Свобода у виплаті

Інвестиційний інструмент

Анонімність

Можливість обміну на цей самий токен

Може бути підтвердженням авторського

права

Є інструментом кредитування


122

Показник Криптовалюта DeFi NFT

Хакерські атаки

Інструмент ухилення від оподаткування

Втрата паролю до гаманця = втрата активу

Відсутність законодавчого регулювання

статусу та обігу монет

Нестабільність курсу ціни

Ризик для інвесторів через високий рівень

спекулятивності

Неможливість обміну на ідентичний токен

Рис. 2 Класифікаційні ознаки недоліків криптовалют, DeFi та NFT

Таблиця 1

Державне регулювання та оподаткування крипто

валюти в різних країнах світу

Країна Державне регулювання та оподаткування

1 2

США Криптовалюти визнаються залежно від їх функціоналу:

гроші, власність чи біржові товари. Американські

користувачі та власники компаній повідомляють у

податковому звіті про продаж криптовалюти за фіатні гроші,

її обмін на іншу віртуальну валюту, купівлю чи оплату

товарів чи послуг за криптовалюту

Ізраїль В Ізраїлі криптовалюта визнається активом, а доходи від її

продажу розглядаються як доходи від капіталу. Дохід

оподатковується податком на приріст капіталу за ставками

25% для фізичних осіб і 47% для юридичних

Канада Операції щодо оплати криптовалютою товарів чи послуг

оподатковуються як бартерна угода. Також доходи від

продажу криптоактивів оподатковуються податком на

прибуток, податком на доходи або податком на капітал

Японія Особливість підходу до оподаткування в даній країні є те,

що податки сплачуються не лише з доходів від продажу, а й

від обміну однієї монети на іншу. Ставки оподаткування

становлять від 15% до 55%

Китай Криптовалюта визнається як товар та оподатковується

відповідно як і будь-які товари. Діяльність криптовалютних

бірж заборонена. Доходи від продажу криптоактивів

обкладаються наступними стягненнями: податком з доходів,

податком на прибуток, податком на приріст капіталу та ПДВ


123


1 2

Сінгапур Оскільки в даній країні рух криптовалют від одного власника до іншого визнається наданням послуг, то такі операції оподатковуються лише ПДВ

Туреччина Недавно Туреччина заборонила використання криптовалют в якості платіжного засобу. Попри це резиденти Туреччини можуть продавати і куплять криптоактиви на місцевих і зарубіжних біржах

Мальта В цій країні оподатковується ПДВ лише операції з постачання криптовалют. Також діє податок на прибуток зі ставкою 35%

Білорусь Білорусь після прийняття в грудні 2017 року президентського декрету «Про розвиток цифрової економіки» наразі є єдиною країною в світі з комплексним законодавством, що регулює сферу блокчейну і криптовалют. Білоруський уряд активно сприяє розвитку нових технологій і навіть встановив нульовий податковий режим для операцій з криптовалютою

Швейцарія Швейцарське законодавство розглядає криптовалюти як активи, операції з якими обкладаються податком на майно. Власники цифрових активів повинні здавати щорічні декларації. Прибуток від продажу крипто валюти підлягає оподаткуванню

Великобританія Великобританія належить до країн із нейтральним правовим середовищем. Криптовалюти не є легальним засобом платежу в країні. Великобританія вимагає, щоб суми в національній валюті, еквівалентні сумі криптовалюти, вносились до податкових документів. Прибутки від криптовалют оподатковуються податком на приріст капіталу.

Україна В Україні закон про віртуальні активи пройшов перше читання. У проекті закону зазначається, що оподаткуванню підлягатиме лише прибуток від продажу криптовалют. Операції з віртуальними активами обкладатимуться податком на прибуток за ставкою 18% (5% до 31.12.2024 р.). Також буде застосований окремий облік для ПДФО за ставкою 5% прибутку від продажу. Операції з криптовалютою не є об’єктом оподаткування ПДВ

Блокчейн покликаний здійснити революцію в інфраструктурі, яка лежить

в основі фінансових послуг та багатьох інших галузей, у тому числі професії

аудитора та бухгалтера.

Облікова технологія блокчейн – це система, яка заснована на

розподілених книгах обліку, тобто на базі даних активів або трансакцій, якими

можна ділитися у численних вузлах мережі, надаючи при цьому кожному

учаснику власну копію (зміни відображаються в усіх копіях майже

одночасно).


124

Як наслідок, блокчейн створює таку облікову книгу інформації, в якій

майже неможливо сфальсифікувати або знищити записи. Таким чином, він має

намір покласти кінець традиційним методам укладання договорів, сплати

рахунків, документування у реєстрах та системах обліку фінансових

інструментів.

Як зазначається в інтерв'ю заступника міністра цифрової трансформації з

питань розвитку IT в Україні, а також представника експертної групи з розвитку

віртуальних активів Міністерства цифрової трансформації, закон щодо

регулювання віртуальних активів проходить етап другого читання в парламенті;

окремим законом визначатимуть і правовий статус блокчейн-мереж.

Податки планують стягувати тільки з прибутку від операцій з

криптовалютою та NFT.

Згідно із цими нормативними документами криптовалюту та NFT можна

буде передавати у спадок і вносити в статутний капітал юридичних осіб. На

даний момент класифікація криптовалюти описується як «незабезпечений

актив», а NFT – як «нематеріальний цифровий актив» [6; 7].

З позицій обліку і оподаткування цифрові активи та зобов’язання, на

нашу думку, слід класифікувати на наступні групи:

1) незабезпечені цифрові активи (BTC, ETH, LTC, XRP, TRX та інші);

2) забезпечені цифрові активи (стейблкоіни, NFT);

3) незабезпечені цифрові зобов’язання (шардінг);

4) забезпечені цифрові зобов’язання (стейкінг).

Таким чином, вже зовсім скоро в Україні буде затверджено правовий

статус криптовалют, токенів бірж та визначено суб’єкти господарювання, що

зробить їх ще більш привабливими для інвесторів.


1. Савченко М. В., Короленко В. О., Порошина О. В. Сучасний стан криптовалюти на

глобальній економічній арені та її перспективи розвитку в Україні та світі / Економіка

і організація управління. – 2019. – Вип. № 4 (36). – С. 48-57 URL:

https://jeou.donnu.edu.ua/article/download/7762/7760 (дата звернення 10.04.2021).


125

2. Давидова І. В. Технологія блокчейн: перспективи розвитку в Україні / І. В. Давидова //

Часопис цивілістики. - 2017. - Вип. 26. - С. 38-41. - Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chac_2017_26_10 (дата звернення 13.04.2021).

3. NFT: що це таке і як працює URL: https://bazilik.media/nft-shcho-tse-take-i-iak-pratsiuie/

(дата звернення 11.04.2021).

4. Что такоеDe-Fi и как на этомзаработать? URL: https://blog.trusteeglobal.com/ru/chto-

takoe-de-fi-i-kak-na-etom-zarabotat/(дата звернення 13.04.2021).

5. Sandner Filip, Decentralized Finance Will Change Your Understanding Of Financial

Systems. URL: https://www.forbes.com/sites/philippsandner/ 2021/02/22/decentralized-

finance-will-change-your-understanding-of-financial-systems/?sh=702ff2bd5b52 (дата

звернення 12.04.2021).

6. Закон України № 738-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)

доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню

розповсюдження зброї масового знищення», від 19.06.2020. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#Text (дата звернення 14.04.2021).

7. Проект Закону № 3637 «Про віртуальні активи»,від 11.06.2020.

URL:https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69110 (дата звернення

15.04.2021).


126

PEDAGOGY AND EDUCATION

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.014

Imatova Lutfiya Makhmadilloevna [scientific director]

Professor of the Department of Theory and Methods of Preschool Education,

Tajik State Pedagogical University named after S. Aini, Republic of Tajikistan

Nurahmadzoda Rohila

Applicant for the Institute for the Development of Education named after Abdurahman Jami

Academy of Education of Tajikistan, Republic of Tajikistan

CONTINUITY IN SPEECH DEVELOPMENT

CHILDREN OF PRESCHOOL AND YOUNG SCHOOL AGE

Abstract. Innovations in preschool and primary education require a new approach and define the

essence of the continuous process of transition from one stage to another. The author explores a

new approach to the implementation of the principle of continuity and offers theoretical and

practical foundations for its implementation in the speech development of preschool and primary

school children.

Keywords: preschool and primary education, continuity, speech development, standards,

educational space.

The problem of continuity in preschool and primary education in the Republic

of Tajikistan becomes urgent in connection with the development of variable

organizational forms of preschool and primary education, such as "Kindergarten",

"Primary school-kindergarten", "Private kindergartens for older children. school and

primary school age ”,“ Pre-school preparation groups ”,“ Child development centers

”, etc. [five]

The listed forms of education of children should provide equal starting

opportunities for children upon admission to school, as well as one of the main

directions - continuity in the speech development of children of preschool and

primary school age.



127

It should be noted that the Program for the Development of Preschool

Education in the Republic of Tajikistan for 2020-2025, the State Standard of

Preschool Education in the Republic of Tajikistan, the Standard for Early

Development and Education of a Child from Birth to 6 years old, The position of

the Child Development Center determines the passage of compulsory preschool

training for children who do not attend preschool institutions.

At present, in the preschool preparation of children, especially in family

education, there is a duplication of forms and methods of teaching according to the

primary school curriculum. This state largely occurs at the request of parents, who

believe that if a child of 6-7 years old masters reading, writing and arithmetic, then

this will contribute to successful learning at school, a positive attitude on the part of

teachers and peers.

Scientific research shows that the substitution of the goals and objectives of

the development of preschool age with the goals and objectives of primary education

creates the conditions for the predominance of the child's intellectual development

over the physical, social-personal and artistic-aesthetic development.

As a result, the child comes to school without basic awareness of the

environment there is no experience of play, communication with peers.

The Ministry of Education and Science of the Republic of Tajikistan, the

Academy of Education of Tajikistan and the Institute for the Development of

Education have organized work on the creation of programs for preschool

preparation of children, which will allow to ensure the continuity of preschool and

primary education and solve important problems related to strengthening the health

of the child, emotional, personal, cognitive and aesthetic development and the

formation of social and communication skills.

It should be noted that human intelligence and speech appear at the stage of

early childhood and are intensively improved in preschool, primary school and

adolescence. Attention to the development of the child's speech at the first age stages

is especially important because at this time the child's brain is growing intensively

and its functions are being formed. “The functions and forms of speech during

preschool age become extremely diverse. The child masters all the basic forms of


128

oral speech inherent in adults. New needs for communication and activity, leading

to the development of new forms of speech, lead to intensive mastery of the

language, its vocabulary and grammatical structure. The child's speech is becoming

more and more coherent ”[2,37].

If the adults surrounding the child begin to teach him to speak correctly from

infancy, then such a child develops normally: he has the ability to imagine, then to

think and imagine; with each age stage, these abilities are improved.

When a preschooler changes his status and becomes a schoolboy, adults begin

to make higher demands on him. First of all, this concerns the levels of speech

development. Therefore, teachers and parents should take care of the full

development of the child's speech even at preschool age, so that at school he does

not experience discomfort, anxiety, and self-doubt.

The teacher must remember that teaching the child his native speech, at the

same time contributes to the development of his intellect and prepares the basis for

his successful learning at school, for his creative behavior in work. Of course, the

delay in speech development at the first age stages cannot be compensated for later.

In the development of a child's speech, there are tasks that are important for the

development of all forms of speech. One of these important tasks is the formation

of sound pronunciation in preschool children. Incorrect pronunciation and other

speech deficiencies bring a lot of grief to the child in the senior preschool age, and

at school the difficulties become even greater.

Many parents consider these problems to be age-related and believe that they

will go away on their own. However, it is not. The child begins to feel embarrassed

while communicating with peers and adults refuses to participate in holidays with

reciting poetry feels insecure when answering in class and lessons. It is in this

situation that the child needs the help of an adult, and in some cases special speech

therapy work is required.

Six-year-old children clearly distinguish by ear all the sounds of their native

language. They isolate words from the stream of speech establish a sequence of

sounds in a particular word, that is develop the skills of sound analysis of words.

However, not all preschoolers are able to independently master the pronunciation of


129

certain sounds of their native language. It should be noted that an important role in

the development of these skills belongs to adults who work with children in this

direction. It can even be argued that without the participation of adults, these very

necessary skills may not be formed at all.

The vocabulary of a preschooler six to seven years old is large enough and no

longer lends itself to accurate accounting, especially since there is a large quantitative

gap among children with different speech development: there are children with a rich

vocabulary, very knowledgeable in different areas of knowledge, able to read and

therefore developing their vocabulary on their own, and, on the other hand, among

those entering the first grade, there are children whose vocabulary is very poor and is

limited to everyday topics, speech. Since the vocabulary of future first-graders

contains words of all parts of speech, quite a lot of numerals are used in speech, in

different verbal forms, in particular, participles and gerunds.

Children understand well and use antonyms in speech denoting spatial concepts

(high - low), the state of objects (hot - cold), human feelings (sad - cheerful),

character traits (good - evil). It is not difficult for them to select words with opposite

meanings to adverbs expressing spatial and temporal concepts (early - late, here -

there, earlier - later, left - right and others). [3]

Also, with the purposeful preparation of a child for school, the first scientific

terms appear in their active vocabulary: sound, letter, - sounds in a stream, addition,

division, number. Adults need to teach children to accurately use sounds, terms, so

that at school it is easier for a child to operate with them.

The main direction in the work on the development of the grammatical

structure of speech is to help them begin to relate consciously to grammar. Until

now, they have mastered practically the grammatical system, not suspecting that

they incline, conjugate, change the genders, numbers of words of various parts of

speech, while using complex and simple sentences. Of course, they will learn about

this later in school, but already at the age of 6-7 years old you can acquaint children

with the concept of "sentence", "word" and show that speech consists of sentences,

and a sentence of words. Initially, these concepts are introduced using auxiliary

means: a long strip is used for a sentence, and short strips for words.


130

Children listen to the sentence and lay out first a long strip, and then short ones

according to the number of words in the sentence. The first sentences for analysis

do not contain prepositions and conjunctions, but of course, gradually, such

sentences must be taught to analyze so that children learn the skill of separating

prepositions and conjunctions long before they begin to master writing.

In order for the child to competently build his speech, it is desirable to conduct

some special games and exercises with him. So, for example, for most children it is

a known difficulty to correctly name baby animals, especially in the plural, so train

the child to form the plural (fox and fox cubs, chicken and chickens, not foxes,

chickens, etc.)

When entering school, of course, every child must learn to express his thoughts

meaningfully, grammatically, coherently and consistently. Coherent speech reflects

his ability to comprehend the perceived and express it in correct and logical speech.

By the way the child knows how to build his utterance, one can judge the level of

his speech development.

During a coherent presentation of his thoughts, the child must comply with the

norms of word use, inflection, pronunciation of sounds, and also correctly construct

a statement from the point of view of the logic of the event that is being told.

There are two main types of speech - dialogical monologue. For children, each

of them has its own characteristics. Dialogue speech encourages children to answer

incomplete, monosyllabic answers. Incomplete sentence, exclamation, intonation

expressiveness, gesture, facial expressions, etc. - the main features of dialogical

speech.

Actually, children begin to master monologue speech on the basis of dialogical

speech. Not all children feel the need to speak for a long time and coherently. On

the part of adults, there should be a great interest in the development of this type of

speech. A. N. Gvozdev noted: “The level of mastering the native language attained

by school age is very high. At this time, the child masters the entire complex system

of grammar, including the most subtle patterns of syntactic and morphological order

operating in their native language ”[3,154].


131

Today, in the Republic of Tajikistan, in order to implement continuity and

create conditions for an effective and painless transition of senior preschool children

to primary school, it is necessary:

1. Creation of a unified educational field in preschool institutions, preschool

classes and primary schools;

2. Creation of a common terminological space.

3. Development of the content of the program of continuity in the speech

development of children of preschool and primary school age.

4. Use in primary school, especially in the first half of the first grade of forms,

methods, technologies of preschool education.

In general, only the combined efforts of educators, teachers and parents can

ensure the child's speech development and improve his readiness for school.

References:

1. Arapova N.A. On continuity in the work of preschool educational institutions and schools /

Preschool education. -1994. - No. 1.

2. Bezrukikh M.M., Efimova SP., Knyazeva M.G. How to prepare your child for school. Tula,

1997.

3. Gvozdev A.N. The child's assimilation of the sound side of the Russian language. - M., 1948.

4. How to prepare your child for school. // Compiled by L. Imatova. Digest of articles, Dushanbe.

2006.

5. Program for the development of preschool education in the Republic Tajikistan for 2020-

2025. - Dushanbe, 2019.


132

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.015

Nurgaliуeva Dоlores

candidate of pedagogical sciences

Abay Kazakh Pedagogical University, Almaty, Republic of Kazakhstan

Abylbakieva Galiya

Doctor of Philosophy (PhD)

Abay Kazakh Pedagogical University, Almaty, Republic of Kazakhstan

FUNDAMENTALS OF PROFESSIONAL TRAINING OF

SOCIAL TEACHERS IN THE ORGANIZATION OF CULTURAL

AND LEISURE ACTIVITIES

Abstract. This article examines the formation of students' readiness to organize cultural and

leisure activities, which are laid in extracurricular activities of students, their participation in

realization of own interests and cultural needs, contributing to correction of their leisure culture,

as well as active participation in volunteer organizational work with various categories

population. The culture of a student's personal leisure in this regard is one of the important factors

in preparation of a social teacher for organization of cultural and leisure activities, since a subject

capable of organizing his or her leisure will be able to initiate the leisure of his/her pupils.

Keywords: time, leisure, competence, cultural and leisure activities.

In the professional activity of a social teacher, an important place belongs to

the organization of the leisure of pupils, the involvement of a modern young person

in the cultural and leisure environment. The developing infrastructure of leisure

institutions creates favorable opportunities for organizing cultural and leisure

activities, and its expedient use by a social teacher makes high demands on his

professional activities.

The possibilities of realizing the potential of cultural and leisure activities are

largely determined by the uniqueness of those with whom the social teacher works,

his professional training and practical experience. All this should also be taken into

account in the preparation of a social pedagogue engaged in various areas of the



133

pedagogical space. The professional training of a social pedagogue requires not only

to master the qualification of an organizer of cultural and leisure activities, but also

to contribute to the formation of leisure culture among those with whom he works.

This process is significantly complicated by the perception of the essence of cultural

leisure, as one of the types of free time that meets the recreational needs of various

categories of people. It is with them that the social teacher interacts, realizing the

tasks of professional activity.

Taking into account the importance of professional training of social educators

for organization of cultural and leisure activities, certain experience has been

accumulated in pedagogy and psychology for a more in-depth study of this issue. In

particular, many aspects of the professional training of a social teacher are reflected

in the works of V. G. Bocharova, M. A. Galaguzova, I. A. Lipsky,

L. V. Mardakhaev, L. L. Sultanova, and others.[1, 2, 3, 4, 5]; approaches to the

personality-oriented training of a social teacher in the context of the humanistic and

cultural paradigm are defined (S. A. Belicheva, I. A. Zimnaya, B. Yu. Shapiro [6, 7,

8]); the specifics of the professional activity of social teachers of various

specializations are highlighted (H. H. Nikitina, M. A. Petukhov [9]); indicators of

the professional suitability of a social teacher and competence are established

(V. N. Gurov, M. P. Guryanova [10, 11]); the idea of the socio-cultural development

of a social teacher is substantiated (Yu. S. Mozdokova [12]), etc.

According to the analysis of the problem of social pedagogy in Kazakhstan,

we can note the dissertations of G. Zh. Menlibekova [13]), Sh. Zh. Kolumbaeva

[14]), M. T. Baimukanova [15]), etc.

The term "cultural and leisure activities" for a long time did not have a

scientifically representative meaning. Due to the historical changeability of society,

this category acquired different autonomy. In the second half of the XX century, a

methodological turn took place in the humanities. "Neo-Kantian epistemology,

within the framework of which the research of V. Windelband [16], G. Rickert [17]

and M. Weber [18] was carried out, showed that the interpretation of so-called

objective reality is conditioned by cognitive tools of scientist, categorical apparatus

used by him" [19]. In accordance with this, it is necessary to pay attention to the


134

understanding of cultural and leisure activities from the point of view of various

scientific and conceptual provisions.

The analysis of the category "cultural and leisure activities" is relevant to

consider from the point of view of the autonomy of each concept contained in this

semantic unit. The studied phrase consists of three terms: "culture", "leisure",

"activity", which are the objects of scientific knowledge of philosophy, pedagogy,

psychology, linguistics, history, cultural studies, and sociology. It is advisable to pay

attention to the key concept in the above phrase - "leisure", which originates from

the Latin language (ligere), which means "to be free". And having passed into the

French lexicon - (loisir), it underwent only a minor change - "to be allowed". This

understanding of leisure is related, implying choice and the absence of compulsion.

In ancient Greece, the word "leisure" (scholar) meant "serious activity without the

pressure of necessity" [20, 223].

The problem of perception of free time, that is, leisure, was considered by many

philosophers in the ancient period. So Aristotle [21] interprets leisure as time free

from any material-necessary occupations and as an integral property of the civil

state. Socrates, who paid attention to social life, praised leisure as a precious asset.

In Pindar, Aeschylus and Herodotus, the concept of "leisure" becomes synonymous

with the word "freedom" or "rest from something" [22, p. 292]. Sophocles compares

leisure to "doing nothing, idleness." Thus, among the thinkers of that time, there was

no single approach to the understanding of leisure.

Having considered some of the philosophical teachings of the Middle Ages, we

can note that leisure activities were not the central link of the study of either

patristics or scholastics. However, studying the divinity and sinfulness of man and

calling him to live in unity with nature, the philosophers stated leisure as a

purposeful activity of the mind, having a divine origin, enclosed in the framework

of spirituality and aimed at self-improvement.

"Three things" belong to a person, L. B. Alberti notes [23, 263] in the treatise

"On the Family": soul, body and time. The soul is free, not subject to Fortune; the

body is created by nature as an instrument of the soul and man disposes of it as freely

as the soul. And, finally, time-if it is used intelligently, actively, belongs to a person.


135

To own time means to actively use it for the benefit of yourself and others, to spend

it, but not to lose it. Time by Alberti [24] becomes the most important factor of

earthly existence and acquires a moral meaning. It implements the freedom of will,

directed to the self-improvement of a person and his active affirmation in the outside

world. Time ceases to be the exclusive prerogative of God, according to Christian

doctrine, and passes into the power of man.

Philosophy, according to Michel de Montaigne, is primarily concerned with the

scientific understanding of human morality. It leads a person to virtue, which

consists in living according to the laws of nature, in the pursuit of happiness, peace

and physical comfort. The ideal of knowledge is not religious, but secular. One of

the privileged positions is occupied by artists. Leisure becomes more free in the

choice of forms and is aimed at experiencing bright positive emotions. Masquerades,

art exhibitions, and mass celebrations are held.

The humanistic orientation of the Renaissance, which contributes to the

development of anthropocentrism, implements new manifestations of man in his free

time. Man is praised and exalted to the utmost - he is the pinnacle of the universe,

who has the right to freedom, creativity, glory, and bliss in life [25]. Thus, a new

system of values is emerging, where man and nature come first. The design of

Renaissance culture and philosophy determines the appearance of "secularization" -

liberation from church influence, including methods and forms of leisure activities.

The XVII century opens the period of Modern philosophy. The development

of technology causes the emergence of scientific knowledge and the development

of rational thinking. The epoch of the New Time brings to the fore the problems of

human cognition. The empiricists-Francis Bacon [26], John Locke [27, pp. 137-405]

- single out the only source of knowledge - experience. They agree that the content

of all human knowledge is reduced to experience. Therefore, considering leisure

activities as socially useful, a person acquires new knowledge and skills through a

natural learning process based on primary experience and feeling, through classes

conducted in their spare time. "The first kind of knowledge is sensory knowledge,

the second and third are intellectual knowledge" [28]. At the same time, a person

fills his spiritual (feelings, sensations) and material (movement, position of the body


136

in space), since, according to the dualist R. Descartes [29], the human world consists

of two "substances: spiritual and material". Hence, leisure, which is present in the

life of a person, satisfies not only social needs, but also personal ones, bearing an

individual character that promotes self-expression.

J.J. Rousseau first expressed the idea of morality and the problem of alienation

of man. In this regard, we pay attention to the balance of work and free time, as well

as the availability of various types of leisure activities.

German classical philosophy, which originated in the ХVII-ХIХ centuries,

united the general methodological principles of the construction of philosophical

knowledge: rationalism, dialectics, historicism, thanks to the works of I. Kant,

I. Fichte [30, 266].

I. Kant combined the best living of life with labor: "Work is the best way to

enjoy life." Georg Wilhelm Friedrich Hegel [31] idealized the process of unfolding

the world mind, which, in his opinion, passed through three stages: logic, nature and

spirit. In our work, we pay attention to the last component of this component -

"spirit", since the history of human spiritual life depends on it, which is filled not

only with the time of professional improvement, but also with the time in which a

person can most fully express his personal orientation - free time.

Working hours are beginning to be distinguished from other types of time: free,

family, and religious. Working hours play a dominant role in industrial society. Time

is not only a form of social existence and a space for creating the material wealth of

society, but also acts as a measure of labor and all human activity.

By the beginning of the XX century, leisure time entertainment has acquired

quite extensive forms, a diverse focus: museums, theaters, libraries, fairs,

aristocratic clubs and interest groups, art exhibitions, folk readings in parks and

gardens.

Leisure activities were also carried out as part of the expansion of educational

services to the population: free schools, Sunday and evening Sunday schools,

educational courses and clubs were created, the first people's universities appeared.

The workers began to create amateur organizations for the purpose of their

education, which would later be used by revolutionary figures to promote their ideas.


137

Public organizations developed, which united representatives of the same

professional fields.

A. F. Volovik and V. A. Volovik in their work "Pedagogy of leisure" define

leisure activities as "activities carried out during non-working hours" [32, p.11].

They also determine the features, principles, and levels of leisure activities. Thus,

the specific features of leisure activities are: the presence of a person's need for this

activity; diversity in the focus of the subject; independent choice of the type of

leisure; differences in the nature of leisure activities - from socially significant to

antisocial.

Leisure activities have three levels: consumption, creativity and exteriorization,

which are realized through such principles as interest, recreation, cognition and joint

activity.

In our opinion, there is no consistency in this concept that determines the cause-

and-effect relationships in the scientific justification of leisure activities. So, if

leisure activity is the time spent outside of work, then the time budget (non-working

time) is equated to leisure time. We believe that it would be wrong to describe, for

example, the time required to travel to work as a leisure activity. Therefore, from

our point of view, leisure activities cover only a part of the budget of non-working

time, which remains after the fulfillment of physiological needs and the

implementation of economic and family needs.

Another contradiction, which we would also like to note, is that the above-

mentioned authors include consumerism in their leisure activities in the form of

watching TV shows, feasting, etc.We, relying on the theory of activity of

A. N. Leontiev [33], believe that in the process of leisure activities, since after all,

this is one of the types of human activity, the individual interacts with the

surrounding world, establishing the most important life relationships. Hence, a

person engaged in leisure activities is active and leisure activities cannot be equated

with rest. A. F. Volovik and V. A. Volovik point out that leisure activities can be

both socially useful and antisocial. But if we turn to the lexical origin of the very

concept of "leisure" (the data are given in our work above), then the meaning of this

word does not include illegality, but rather denotes freedom and permissibility of


138

actions. Moreover, in Ancient Greece, leisure was compared to learning, so leisure

does not initially imply associality and can not be negative. The authors, indicating

the principles of leisure activities, indicate the role of interest, which acts as the

dominant need. But today it is necessary to take into account the new approaches in

the management system developed by psychology. Thus, in order to increase the

index of team cohesion and form a common focus of interests among colleagues,

corporate leisure is arranged in organizations of the new generation, which does not

always correspond to the interests of an individual.

The next principle is the provision on joint activities. "Leisure involves such

interaction, in the process of which people are in a certain relationship of mutual

dependence and mutual responsibility" [32, p. 76-87]. From this it can be stated that

the authors exclude the individual form of activity from leisure, which is also not

very correct, since leisure activities, like any other type of activity, can be carried

out by a person both individually and together with other people.

Thus, leisure activities are only a certain part of the free time limit, carried out

individually, in a group or en masse, having a positive orientation and performing

recreational and developmental functions.

In the pedagogical field, thanks to the works of such scientists as

I. V. Bestuzhev-Lada [34], the methods of leisure activities were defined and

classified, which were based on the goals achieved as a result of such activities:

educational, educational, recreational, methods of organizing creative activities. To

date, the main concepts of leisure activities have been identified: activity-based,

psychoanalytic, medico-biological, socio-cultural, nature-oriented, techno-

economic, and socio-managerial.

Humanity, building a single planetary civilization of the XXI century, is

following the path of integration of national cultures, globalization of the humanistic

values inherent in them. Scientific and technological progress, the dynamism of

social life, the expansion of international contacts, the rapid development of such

mass media as the Internet and satellite television, have led to the formation of a

new systemic quality - universal culture. Therefore, the leisure activities of today's

society are culturally oriented and interiorize the cultural values of various ethnic


139

groups, accompanying the life activity of the individual. Such activities at the

present stage of development of cultural studies, pedagogy, sociology and other

sciences would be correct to call cultural and leisure activities.

M. A. Ariarsky [35] in their works define cultural and leisure activities as an

area of socio-cultural activity, manifested in the field of free time.

In summary, we can state that the term "cultural and leisure activities" for a

long time did not have a scientifically representative meaning and acquired the status

of a category of science only at the end of the XX century. The historical and

philosophical analysis showed that the concept of "cultural and leisure activities"

was interpreted from the standpoint of the autonomy of each component of this

semantic unit. After analyzing various approaches to understanding the essence of

the category of cultural and leisure activities, we determined that this scientific unit

from the point of view of the subject area of research is part of the professional

activity of a social teacher, which is aimed at activating the appropriate self-

expression of each pupil and contributes to the development of his creative

personality, improving the culture of leisure.

The role of social pedagogy, from the point of view of P. D. Pavlenko, is to

mediate between the social environment and certain branches of pedagogical science

[36, p. 11-20].

M. V. Firsov and E. G. Studenova [37] believe that, on the one hand, "social

workers and social educators are engaged in solving the same problems, and their

tasks are implemented in the same plane", on the other hand, they note the difference

between them, which is that "the activity of a social worker is aimed at maintaining

the development and rehabilitation of individual and social subjectivity, while a

social teacher educates a person in society".

Thus, considering the question of the relationship between "social pedagogy"

and "social work", we can state that there are different points of view on this issue.

So, some scientists separate these categories and believe that it is necessary to

distinguish between the functional responsibilities of a social worker and a social

teacher. Others consider it inappropriate to separate these concepts, since both social

work and socio-pedagogical work are based on the pedagogical aspect. In this


140

situation, some scientists relate these concepts as interchangeable. There is also an

integrated approach that makes it possible to consider the complementarity of these

two categories, either in the methodology or in the functional aspect. Thus, the

activity of a social pedagogue is focused on working with all categories of the

population, whose problems are solved together with social workers who specialize

in certain profiles. And, in this case, the concepts of "social teacher" and "social

worker" are related as general and special.

We adhere to the view of scientists who consider it necessary to reconcile social

work and social pedagogy as complementary sciences, but having their own

autonomy, since the object and subject are much broader in social work, and

technologies and methods are much more diverse in social pedagogy.

In our work, we will turn our attention to the specifics of preparing a social

teacher for cultural and leisure activities.

Referring to the dictionary of social pedagogy, we determined that "a social

pedagogue is a specialist in social and pedagogical work with children and parents,

with adolescents, youth groups and associations, with the adult population in the

conditions of educational and specialized institutions, at the place of residence" [38].

The analysis of the studied problems and clarification of the main concepts of

the study showed that, in general, the presented conceptual apparatus of the issue

under consideration is quite broad, which is due to the subject of the study. The

regularization and unification of terminology is particularly relevant in the field of

professional training of social educators and the identification of the features and

structure of this training. As you know, there are two sources of the content of

education, on the basis of which the content of the projected technology of training

a social teacher for cultural and leisure activities is built.

On the one hand, for the future specialist, the life experience gained in the

process of socialization is important and, within the framework of our research, it

takes the form of assimilation and the formation of an individual's leisure behavior.

Building such a system of acquiring life experience, although it is a platform for the

initial development of professional abilities, is not enough for the acquisition of

professional competencies.


141

On the other hand, for the professional training of a social teacher for cultural

and leisure activities, it is important to translate "life experience" into "life

experience". This approach was outlined in vitagenic learning, developed by Doctor

of Pedagogical Sciences A. C. Belkin. According to his approach, the teaching

focuses on such concepts as" life experience and life experience " [39].

The experience of life is information that is not lived by a person, but is only

related to his awareness of certain aspects of life and activity. As a rule, such

information is not personally significant and does not carry special value for the

student. According to A. C. Belkin, most educational technologies provide only

information that does not activate students ' knowledge. If, in the course of learning,

the transmitted information is perceived by the student as personally significant,

then it is fixed by long-term memory and is in constant readiness for updating in

new situations, which determines the life experience. "The inclusion of subjective

experience in the educational material generates a new psychodidactic reality, the

assimilation of which expands the experience of the individual, gives personal

meaning to knowledge and skills, enriching life experience" [39, p. 123.]. Thus, the

source of professional development is both outside of the person and in him. And

one of the main aspects in the professional formation of a social teacher-organizer

of cultural and leisure activities is not only early career guidance and the diagnosis

of the orientation of the individual, but also the activation of the subjective position

of the future specialist when conducting leisure activities.

After analyzing the features of the professional training of a social teacher and

the specifics of the organization of cultural and leisure activities, we found that at

the first stage it was important to diagnose the readiness of students to organize

cultural and leisure activities. Practice clearly shows that the readiness of a social

teacher to organize cultural and leisure activities is formed on the basis of the

professional training of a social teacher. Understanding the essence of the practical

activity of a social teacher in cultural and leisure activities allowed us to determine

his readiness for the organization of cultural and leisure activities as a set of

professional knowledge, skills, skills and qualities of a specialist's personality,


142

manifested in the need, ability and determination at the moment to implement

cultural and leisure activities and achieve the required results.

The levels of readiness of a social teacher to organize cultural and leisure

activities are: professional and creative (the ability to design cultural and leisure

activities for different categories of the population; targeting, success and timeliness

of the organization of cultural and leisure activities; possession of methods,

techniques, means and forms implemented in cultural and leisure activities and the

ability to creatively apply them in the organization and conduct of cultural and

leisure activities); situational-creative (knowledge of the methods of organizing

group interaction with a specific group in the usual conditions); reproductive (the

ability to reproduce cultural and leisure activities according to a given scenario), and

the criteria for their evaluation: motivation in the organization of cultural and leisure

activities; level of knowledge; degree of ownership of cultural and leisure activities

technologies.

The manifestation of the cognitive component of readiness for the organization

of cultural and leisure activities was evaluated by the level of knowledge of students,

shown by them in the testing process: knowledge of the methods of cultural and

leisure activities, the basics of the organization of cultural and leisure activities.

This component was determined by testing during training courses and elective

classes. To do this, tests were compiled to check the residual knowledge, which

contained questions both open (answer the question) and closed (choose the correct

answer from the available ones), as well as questions for compliance (identify pairs)

and establishing a sequence (arrange in accordance with the order). The choice of

the semantic meaning of the questions and topics of the developed course

"Organization of cultural and leisure activities" was determined in accordance with

the selected competencies necessary for a social teacher to organize cultural and

leisure activities. To determine such a set of competencies, the "Professionogram"

method was carried out, as a method of multiple collection of statistical material by

interviewing working social teachers

The testing was conducted among social educators in educational schools. The

testing procedure was carried out individually. All forms were filled out in


143

accordance with the requirements presented in the test. The "Professionogram"

method was presented in the form of questions that must be answered in accordance

with the following scale:- "not the right quality»;- "little needed»; - "desirable"; -

"necessary". According to these qualities, a set of competencies necessary for the

successful organization of cultural and leisure activities by a social teacher was

established in accordance with which, and the knowledge necessary for the

theoretical preparation of a future specialist for the organization of cultural and

leisure activities was determined.

The results of the "Professionogram" method were processed and presented in

the form of a table. The results were carried out and processed in accordance with

the instructions and the criteria for quantitative and qualitative data processing.

According to the results of the study, a professionogram was made for each social

teacher, which graphically reflected the professional qualities of a social teacher

necessary for the implementation of cultural and leisure activities. (Table 1)

The results of the study of the most important professional qualities of the

personality of a social teacher who organizes cultural and leisure activities in

his professional activity

rank qualities

1 Creativity

2 Communicativeness

3 Motor qualities

4 Thinking

5 Emotional

6 Imaginative

7 Sensory-perceptual

8 Speech

9 Strong-willed

10 Mnemic

11 Attentive

From the results obtained, listed in the table (see Table 1), it can be seen that

such qualities as: creative, communicative, motor, mental and emotional were more

significant for working social teachers who implement cultural and leisure activities.

The least preferred qualities are mnemic and attentional.


144

The analysis of the literature, as well as diagnostic data of the real manifestation

of the qualities necessary for the organization of cultural and leisure activities,

allowed us to identify the following professional competencies of a social teacher

cultural and leisure activities:

animator – the ability to organize socio-cultural events outside of school hours;

artistic - the ability to correctly use body plastics; managerial-the ability to

design the structure of the, to carry out the distribution of powers and

responsibilities;

empathic - the ability to understand another person, to show empathy and

tolerance; willingness to respond emotionally;

creative - the ability to put forward new ideas when organizing and conducting;

ethno-cultural-the ability to conduct cultural and leisure activities taking into

account the ethno-cultural characteristics of the participants;

communicative - the ability to analyze and design interpersonal, group and

organizational communications;

recreational - the ability to create an atmosphere of recreation and recreation

for participants of cultural and leisure activities;

cultural and educational-knowledge of the culture of thinking, the ability to

generalize and analyze information, setting goals and choosing ways to achieve it in

the organization of KDD;

marketing - the ability to study the needs of the population in cultural and

leisure activities and the promotion of these services;

analytical-analysis of the demand for cultural and leisure activities.

These competencies were identified in the groups of relevant professional

competencies: special competence, social competence, personal competence,

individual competence. Special competence - the ability to design your professional

future, the knowledge of the actual professional activity at a sufficiently high level.

Social competence - knowledge of methods of organizing group interaction,

knowledge of communication techniques. Personal competence - possession of

techniques of personal self-expression and means of countering professional

deformation of the individual. Individual competence - knowledge of the techniques


145

of self-realization and the development of individuality within the profession,

readiness for professional growth.

Practice clearly shows that the readiness of a social teacher to organize cultural

and leisure activities is formed on the basis of the professional training of a social

teacher. Professional readiness is a set of personal qualities, theoretical knowledge,

practical skills and abilities acquired by a specialist, which allow at any time to

successfully solve the tasks facing him and perform functional duties.

Understanding the essence of the practical activity of a social teacher in cultural and

leisure activities allowed us to determine his readiness for the organization of

cultural and leisure activities as a set of professional knowledge, skills, skills and

qualities of a specialist's personality, manifested in the need, ability and

determination at the moment to implement cultural and leisure activities and achieve

the required results. It characterizes the professional competence of a social

pedagogue in the field of organizing cultural and leisure activities.

References:

1. Bordovskaya, N.V., Rean A.A. Pedagogy: a textbook for universities. /

N.V. Bordovskaya, A.A. Rean. - SPB .: "Peter", 2000. - 304 p. (In Russian).

2. Galaguzova, M.A. Social pedagogy: a course of lectures / M.А. Galaguzov. -M .: Humanite.

ed. center VLADOS, 2001. - 416 p. (In Russian).

3. Lipsky, I.A., Nikitina, L.E., Mayorova - Shcheglova, S.N. / ed. DI. Feldstein. - M .: MPSI,

2009. - 288 p. (In Russian).

4. Social pedagogy: theory and practice / Under. ed. L.V. Mardakhaeva. - M .: Humanit.

publishing center VLADOS, 2000. - 248 p. (In Russian).

5. Sultanova, JI.JL, Kustov, Yu.A. Multilevel training of social educators (theory - research -

practice). East Institute of Economics, Humanities, Sciences, Ex. and rights / JT.JT.

Sultanova, Yu.A. Bushes. -Ufa; Togliatti: Vost. un-t, 2004.-108 p. (In Russian).

6. Belicheva SA Fundamentals of preventive psychology. [Text] / S.A. Belicheva. - M .: Social

health of Russia, 1994. - 224 p. (In Russian).

7. Zima, I.A. Social work as a professional activity // Social work [Text] / I.А. Zima. - M., 1992.

Issue. No. 2.-C. 8-15. (In Russian).

8. Shapiro, B.Yu. Psychology of social work: Content and methods of psychosocial practice:

textbook. manual for stud. higher. study. head / B.Yu. Shapiro. - M .: Ed. Center "Academy",

2002. - 192 p. (In Russian).


146

9. Nikitina, H.H., Zheleznyakova, OM, Petukhov, M.A. Fundamentals of professional

pedagogical activity: a textbook for student institutions, middle prof. Education /

H.H. Nikitina, O.M. Zheleznyakova, M.A. Petukhov. - M .: Masterstvo,

2002. - P.54. (In Russian).

10. Gurov, V.N., Shinkarenko, N.F. Training of social workers: the regional system / VN Gurov,

NF Shinkarenko. - Stavropol: Stavropolservice school, 1999. eleven.

(In Russian).

11. Guryanova, M.P. Profile training in a rural school in Russia/ methodical. allowance /

M.P. Guryanov. - M .: ISPS RAO, 2005. - P.240. (In Russian).

12. Neretin, I.V. Preparation of a social worker for the organization of cultural and leisure

activities: author. dis. ... Cand. ped. Sciences: / I.V. Neretin. -M., 1995. - 16 p. (In Russian).

13. Menlibekova G. Zh. The system of training future teachers for social and pedagogical work:

diss. ... doct. ped. sciences. - Almaty, 2002. - 277 p. (in Kazakh).

14. Kolumbaeva Sh. Zh. Features of training a social teacher to work with difficult adolescents:

diss. Cand. ped. sciences. - Almaty, 2000. - 158 p. (in Kazakh).

15. Baimukanova M.T. Scientific bases of training future social educators to work with students

on family formation: diss. ... Cand. ped. Sciences: 13.00.08. - Almaty, 2001. - 162 p.

(in Kazakh).

16. Lehrbuch der Geschichte der Philosophie - 15 Aufi - Tubingen. 1957.

17. Rickert G. Philosophy of life / G. Rickert. - Kiev: Nika - Center, 1998. -512 p.

(In Russian).

18. Weber, M. Protestant ethics and the spirit of capitalism/ M. Weber. - M., 2003. - 300 p.

(In Russian).

19. Gurevich, A. Ya. History of the historian / A.Ya. Gurevich. - M., ROSSPEN,

2004. -127 p. (In Russian).

20. Kuznetsov, V.G., Kuznetsova, I.D., Mironov, V.V., Momdzhyan,

K.Kh. Philosophy: / V.G. Kuznetsov, I. D. Kuznetsova, V.V. Mironov. - M.: INFRA-M, 2004.

- 519 p. (In Russian).

21. Novatorov, VE Cultural and leisure activities: dictionary-reference book /

V.E. Innovators. - Omsk: AltGIK, 1992. - 182 p. (In Russian).

22. Guidelines for the organization of leisure and social and educational work with the population

at the place of residence/ author-comp. Yu.K. Berezkin et al. - M.: Institute of International

Social and Humanitarian Relations, 2008. - 103 p. (In Russian).

23. Alberti, LB Books about the family. /LB Alberti. - M .: Languages of Slavic culture, 2008. -

416 p. (In Russian).


147

24. Alberti L.B.l Opere volgari V.l. I libri bella famiglia-Bari. -1960. P -214.

(In Russian).

25. Heidegger, M. Parmenides: Lectures 1942-1943. / - SPb.: Vladimir Dal, 2009. -384 p.

(In Russian).

26. Bacon, F., Fisher, K. History of New Philosophy. /F. Bacon, K. Fisher. - ML: ACT, 2003. -

541 p. (In Russian).

27. Locke, D. Two treatises on government: Soch. in 3 volumes. TK /D. Locke. - M, Thought,

1988 p. 137-405. (In Russian).

28. Spinoza B. Ethics / B. Spinoza. - M., Publ .: ABC-classic, 2007. - P. 352.

(In Russian).

29. Descartes, R. Works / R. Descartes. - M.: Nauka, 2006 - 656 p. (In Russian).

30. Kant, I. Critique of pure reason / E. Kant. - M.: "Eksmo", 2006. - P.736.

(In Russian).

31. Hegel, F. Lectures on the History of Philosophy: 2nd ed. /F. Hegel. - SPb.: science,

1993.-350 p. (In Russian).

32. Volovik, A.F. Leisure Pedagogy: textbook. manual /A.F. Volovik, V.A. Volovik. - M.: Flinta,

1998. - 240 p. (In Russian).

33. Leontiev, A.N. Activity. Consciousness. Personality. /A.N. Leontiev. - M.: Politizdat,

1975. - 304 p. (In Russian).

34. Bestuzhev-Lada, I.V. The eighth subsystem of education. Or maybe the first one? /

I.V. Bestuzhev-Lada // Vneshkolnik. - 1997. - No. 3. - P.11-17. (In Russian).

35. Ariarsky, M. A. Methodology of "immersion" in the specialty: scientific and methodological

manual to help those mastering the specialty "Social and cultural activity" / M. A. Ariarsky,

I. A. Ivleva, L. V. Polagutina ... - St. Petersburg: St. Petersburg state. University of Culture

and Arts, 2007. - P.194. (In Russian).

36. Pavlenok, P. D. Theory of social work in the system of scientific disciplines // Actual

problems of theory and technology of social. (In Russian).

37. Firsov, M. V., Studenova, E. G. Theory of social work. - M., Humanit. Ed.: VLADOS,

2000. - P. 432. (In Russian).

38. Dictionary of Social Pedagogy: textbook. manual for students. higher. studies. institutions /

author-comp. L. V. Mardakhaev. - M.: Publishing center "Academy", 2002. - P. 285.

(In Russian).

39. Pedagogical technologies: a textbook for ped students. special-tei. Series "Pedagogical

Education" / ed. V.S. Kukushin. - M .: ECC "Mart"; Rostov n / D., 2004. - Р. 123. (In Russian).


148

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.016

Slobodaniuc Alina

lecturer, PhD candidate, Moldova State University,

Republic of Moldova

ONLINE FOREIGN LANGUAGES LEARNING

AT THE UNIVERSITY AND THE COVID-19 PANDEMIC

IMPACT IN THE REPUBLIC OF MOLDOVA

Abstract. The main purpose of this article is to assess the phenomenon of online language learning

during the pandemic and to analyze the survey on the opinion of foreign language students who

have expressed their views about the difficulties encountered and the solutions they consider

appropriate in order to improve this process in the Republic of Moldova.

Keywords: online language teaching, multimedia learning, la continuité pédagogique, distance

learning, COVID-19 pandemic, university, oral communication in foreign languages

Introduction

The COVID-19 pandemic had an unprecedented impact on all levels of

education and learning from around the world. At the beginning of April 2020, the

closure of schools and universities in the 194 countries affected all students around

the world. Distance learning through the internet, television, radio and other

technologies it has only partially succeeded in replacing the learning that takes place

in the school environment. Online learning has become a lifeline for education, as

institutions tend to minimize the possibility of community transmission of the virus.

Countries that have resorted to learning alternatives online have achieved successes

of different levels, according to their capabilities. [1]

UNESCO published a set of specific recommendations for these countries to

plan and implement distance learning. But a real problem is the lack of access to

technology or good internet connection, which is an obstacle to lifelong learning,

especially for students from disadvantaged families.



149

It is very likely that the pandemic will exacerbate existing inequalities in

accessibility and quality of education between countries and people. The gap

between the rich and poor, for example, can become even older.

In OECD countries, the most advantaged 10% of students surpassed the most

disadvantaged 10% of their colleagues by 141 points regarding the discipline of

reading before the pandemic. In Moldova this gap was smaller (102 points), but still

significant. Disparities between girls and boys, children with and without

disabilities, children of other ethnicities and those of Roma ethnicity, in rural and

urban areas, with and without an internet connection could increase considerably

both within and between countries. [1]

It can reasonably assume that online education on such a large scale is an

imperfect substitute for face-to-face education, with consequences for different groups

of students. Online education particularly limits tools available for teaching staff,

representing an additional burden for students and carers, especially in the case of

young or disabled students. This is especially true for parents of children with

disabilities special educational institutions (SEN). Students with disabilities, especially

young people with sensory and intellectual disabilities or learning difficulties, have the

least chance of benefit from the solutions offered by distance learning. Distance

learning not only requires access to appropriate information technology (IT) equipment

and internet connection, availability of books and other adapted learning materials, but

also access to devices assistance or adapted curricula to enable the participation of

students with disabilities and make to their learning needs. This may deviate

subsequently their career prospects and delayed their entry into the labor market.

Going to school means more than going to a place where you learn new things.

For many students, schools also offer access to food, a way to escape from

dysfunctional families or the only opportunity to socialize and reduce the time spent

in front of screens, to interact with others and build relationships. Schools are places

where teachers can identify early family issues, including domestic violence, health

and behavioral issues and others, thus providing the necessary support to children

or students. [1] To the same extent, the pandemic and the introduction of quarantine

have affected language learning. Students who were accustomed to the university


150

environment, to group work, to the real interaction suddenly collided with the need

to sit in front of the computer all day, locked in the house.

La continuité pédagogique- is the formula chosen by the French Government's

Ministry of Education to integrate in a conceptual form the teaching efforts involved

in the school moved, exceptionally, in the homes of students and teachers due to the

pandemic of coronavirus. Of course, the juxtaposition of the two concepts is not a

surprising construction for the world of education; the formula expresses a principle

with the role of backbone for all teaching processes, carried out anywhere, anytime,

in isolation or between classroom walls. But, in this particular context, of the need to

move learning out of schools, in conditions of crisis, the idea of continuity acquires a

different resonance and a different weight. [2]

But, foreign language teachers who have taught for many years according to

certain rules, who have already developed certain skills and competences, used

certain methods, do they manage to ensure now the same quality of studies, that

pedagogical continuity?

Methods of teaching a foreign language. We cannot deny that online learning

has certain advantages, however, there are a number of methods of teaching-learning

a foreign language that have proven effective over the years, and some of them can

only be applied in the classroom.

Examples of efficient methods of teaching a foreign language that can occur in

the situation of distance learning:

– Translation method. Its main objectives are the study of grammar, vocabulary

and literature, the emphasis being on conscious and deductive learning.

– Audio-lingual method. The techniques used are dialogue, role play, repetition

and exercise for the student to use the language in an automatic, communication-

based way.

– The method of silence. Students are encouraged to self-correct and interact,

the teacher is silent, suggesting mistakes.

– Language learning in the community. The teacher has the role of language

advisor, focusing on communication. [4]


151

Multimedia learning - learning with the help of ICT (information and

communication technologies). This is an interactive method. It is a combination of

different types of media, such as text, audio and video materials to which the teacher

presents the information to the students. Using new technologies as an interactive

strategy in the process teaching-learning based on concrete tasks, the teacher tries to

motivate students to actively learn the foreign language studied in the light of real

life problems. [5]

Advantages of using multimedia learning:

1. Improves interest and motivation;

2. Various multimedia tools help the student to better understand the teaching

material;

3. The teaching process is oriented towards concrete tasks in real life

situations;

4. It positively influences the formation of speaking skills and abilities. [5]

Anyway, there are certain important and effective methods of teaching a

foreign language that cannot be applied in online learning. Someone might think that

they can be replaced with the others, however each technique has its own goal and

develops certain important student skills. Methods that cannot be applied in the

situation of distance learning:

– Total physical response method. In the initial stage the teacher speaks, and

the students respond nonverbally, then the roles change.

– The direct method. The inventor of the method, Charles Berlitz, suggests the

meaning of words through images, pantomime and conversation, the translation not

being allowed. This method can be applied only partially – conversation, but there

is no possibility to present a pantomime. [4]

How the state governments act to help students in studying foreign

languages and not only?

Here are some of the ways in which education reacts to the unprecedented

situation it faces (87% of the world's school population, i.e. over one billion pupils

and students in 165 countries do not attend school, according to statistics recently


152

released by UNESCO). The various preferred initiatives by governments, schools,

teachers to effectively reach students in the "educational islet" include:

– To elaborate at central level of some supporting documents for the

organization of the home school (methodologies, guides, resource packages),

especially for moving the teaching in the online environment;

– To support home schooling through specialized platforms for online learning

and official websites that centralize initiatives in this field;

– To support students and parents through frequent messages, explanations,

questions and answers; [6]

For instance, France, which concretely answers the various questions that may

arise in practice (“what do I do if I don't have the Internet?”, “Our school doesn't

have a website, how do I do it?” Etc.); The same attitude can be noticed in Saudi

Arabia, which sends frequent messages on social networks with advice for all parties

involved and calls for the use of technology;

– To establish clear measures to promote equitable approaches in education,

given that, in crisis situations, the vulnerable become even more vulnerable.

According to data presented by UNESCO, China has bought a large number of

computers and telecommunication packages financially supported by the authorities for

families in difficulty. France printed on paper activities and tasks for 5% of students

who do not have access to the Internet, while Portugal initiated a partnership with postal

services to deliver worksheets to children at home. Poland has launched an auction of

180 million zlotys for computer equipment for students and teachers. [6]

– Reorganization of evaluation procedures (adjustment of exam schedules,

cancellation or rescheduling of exams).

The Netherlands has firmly announced that it is a year without national

examinations in pre-university education, while many other systems have explicitly

opted for the transition to assessment exclusively online, especially in academia.

China did the same, the Netherlands did too. Even doctoral theses lose the

ceremonial ritual of face-to-face presentation and move into the electronic world

(University of Amsterdam announced on March 26, 2020, the organization of the

first online public doctoral ceremony).


153

– To promote decentralized solutions, which leave room for different

initiatives, many procedural decisions being placed in the care of local authorities

and schools / universities;

At this point, many examples come from the Netherlands, where there is

already this training to manage local decentralization in education, a measure with

strong cultural support. As a result, many higher education institutions may remain

open, although they do not work classes, but may provide access to libraries and

other spaces that may continue to be attended. [6]

Distance learning of foreign languages in Republic of Moldova

Thousands of students of foreign languages in the Republic of Moldova had to

adjust to online education due to the COVID-19 pandemic. It was not an easy task

for either the students or the teachers. However, it was even more difficult for

students with special educational needs, as they need more attention and greater

involvement of teachers through special methods. [3]

However, the education system in the Republic of Moldova, as well as other

states, is constantly supported by certain international organizations that help it cope

with this difficult transition situation. For instance, the United Nations Children's

Fund (UNICEF) or World Health Organization.

"Inclusive education allows students from all backgrounds to study and grow

together by developing the necessary skills and competencies. UNICEF supports the

authorities in deinstitutionalizing children with disabilities and integrating them into

their families, communities and schools,” said Liudmila Lefter, education specialist

at UNICEF Moldova. [3]

COVID-19 has had a significant impact on the Moldovan education system in

general and on the promotion of inclusive education in particular. Students with

special educational needs found it extremely difficult to adapt to distance learning.

In order to simplify the process of reopening schools, UNICEF supported the

development of Guidelines for students and parents, which explained in a simple

and clear way the process of reopening schools in the Republic of Moldova, as well

as the development of rules and hygiene measures, as well as tips to support learning

and mental health.


154

UNICEF, in partnership with national NGOs and in collaboration with the

Ministry of Education, Culture and Research, has developed training materials for

teachers and managers in the context of the reopening of kindergartens, schools,

universities. These materials are used to strengthen the large-scale capacity of

administrators and teachers regarding hygiene practices, the application of COVID-

19 protocols and the prevention and control of infectious diseases. [3]

Studying foreign language during the pandemic in the University of

Moldova- Students across the country learning foreign languages have clashed with

the transition from physical education at universities to online. It is obvious that the

pandemic and the quarantine directly influenced their way of life until then, but also

the methods of learning foreign languages. However, nothing can stop a student who

wants to know a foreign language. Thus there are also students from the University

of Moldova who adapt, make efforts, study and fight further for their aspirations.

In order to better present the general opinion of students studying foreign

languages at the state university, we conducted a survey. It will serve as a basic

support for the analysis of the difficulties encountered by students and the solutions

they propose.

Survey - students' opinion on distance learning of foreign languages. This

questionnaire was completed by 100 students, most of them students at the Faculty

of Letters, Department of Foreign Languages and Literatures, State University of

Moldova, and few students of other institutions of the same faculty or students who

took online language courses at certain educational centers.

The objectives of this special target survey were:

– to identify opinions about access to qualitative studies of foreign languages

during the pandemic;

– to assess opinions on the quality and transparency of the higher education

institutions in the situation of online teaching;

– to identify students’ difficulties in the process of distance learning of a

foreign language;

– to discuss issues such as lack of the possibility to communicate with a native

speaker as a part of the study program;


155

– to identify the web tools used by students in oral communication in a foreign

language;

– to identify the solutions and the reforms students really need.

– The results of the survey are quite complex and convey some important

meanings.

Interesting and qualitative or not?

First of all, 50 percent of the respondents rated the online language learning

methods as "interesting, comfortable, average quality of studies". Another 21% said

that online learning is "tiring, uninteresting and low quality." However, 26% of

students categorized their studies as "useful, interesting and with a good quality of

studies". So, we notice that the opinions on the aspect of quality and level of interest

concerning the distance learning of a foreign language are very different. Also, to

this question, some of the respondents stated that it quite depends on the teacher and

not on the format of the studies.

Lockdown – more time to learn! Pandemic – a chance to learn a foreign

language. Even 62% of students declared that during the lockdown they came to the

idea that with quarantine they have more free time to learn a new foreign language.

The same conclusion is noticed in the answers to the question „Does distance

learning save your time?” – 71% of respondents said „Yes!”.

Physical or online dictionaries? Learning foreign languages involves the

constant use of numerous dictionaries. However, before the pandemic, when

students physically went to classes it was difficult to bring with them all the

necessary dictionaries and even to search for a necessary word takes a long time.

While studying in front of the computer the student always has access to the

necessary sources, which are also constantly updated. Thus, here we notice a huge

advantage of distance learning of a foreign language. It is also concluded by students

(94%) who appreciated online dictionaries as "more useful and easier and faster to

use".

Consequences of distance learning. On the other hand, online learning can

also cause some discomfort or even health problems. This is the conclusion drawn

from the answers of the students in this survey. Here we have amazing statistics: 1%


156

spend in front of the monitor in the learning process 1 hour a day, 4% - 2-3 hours a

day, 25% - 4-6 hours every day, 37% study in front monitor 7-8 hours, and 33% of

three respondents study in front of the computer more than 8 hours daily. Spending

several hours in front of the monitor in a row and for a long period of time can have

unpleasant consequences, so some students said that after the period of suspension

of physical education, being forced to study a lot in a digital environment they had

headaches, neck pain, back pain, also, some students collided with serious vision

problems.

Competences developed. Each study process has as main objective the

development of certain skills and competences. With the transition to the online

format, both the methods used by teachers and the range of improved skills of

students were different. According to the survey, the most improved their

competences in such a way (decreasing order):

– Written communication;

– Written comprehension;

– Oral comprehension;

– Oral communication;

– Socio-linguistic component.

Thus, we understand that students in the online learning process tend more to

communicate and do their homework in written form than to communicate orally.

Then, we found out which are the most used applications for online language

learning activities within the university. So, most respondents opted for - Zoom,

Moodle, GoogleClassroom, Messenger, Viber, Slack, Skype, Google Meet. Also,

the most used web browsers only for oral communication in foreign languages are -

Zoom, GoogleMeet, BigBlueButton, Microsoft Teams.

Need of native speakers. Communication with a native speaker is especially

important in learning a foreign language. Many people who want to learn a foreign

language even go to the country of origin of the foreign language to communicate

with the natives and learn it more easily. Other young people register on certain

online platforms and look for native speakers there. Unfortunately, this method

cannot always be safe, because you cannot know which person is actually behind


157

the monitor. And with the switch to distance learning, the opportunity to

communicate with native speakers in a safe way and with the help of university has

become easier to achieve. However, an extremely small percentage of students

(30%) had the opportunity to communicate with a native speaker as part of their

curriculum or at least organized in the faculty.

The main difficulties. According to the respondents’ opinions, the most

frequent difficulties were:

– Technical problems (poor internet connection, lack of electricity in

countryside) – 79%

– Mental difficulties (anxiety, depression, mental disorders due to the need to

spend more time indoors) – 30%

– Difficulties in interpersonal relationships (lack of effective communication

with family members or teachers or colleagues) – 33%

– And only 4% did not have any difficulties in learning a foreign language

online.

Unfortunately, 53% these students were not helped in order to solve these

problems by any one, but the rest were helped by their parents, teachers, and

colleagues.

Also, some students said that for them they represented difficulties: lack of

face-to-face communication, weak university platform (Moodle) that does not stand

when it is accessed by a large number of students, also in front of foreign language

students are put short deadlines for some complex and important tasks, the

incompetent teacher in using online teaching methods, fear of making mistakes,

suspension of electricity in difficult weather conditions, cheating on tests, fatigue,

even teacher indifference and others.

Also, few students were able to participate in extracurricular activities. For

example, some participated in Acord and Travel online courses, and others

participated in trainings offered by AUF Moldova or in the Veto Club activities.

Solutions proposed by students. The students of the faculty of foreign

languages and literatures also came up with a list of solutions that would be useful


158

for them and would ensure the improvement of the online teaching-learning methods

of foreign languages:

– capturing attention by speaking as often as possible in the studied

language;

– practicing activities that will interest students;

– watching videos, movies, schemes, presentations. The visual image is easier

to memorize than the auditory one;

– improving the university platform (Moodle);

– less homework on other optional objects;

– organizing trainings for teachers in order to develop their knowledge in PC;

– setting deadlines more consciously;

– recording the hours and placing them on a platform where they will always

be available;

– group games;

– use of interactive means;

– diversification of teaching methods;

– conferences with native speakers of other languages;

– etc.

Conclusion

Distance learning of foreign languages – YES or NOT? The online learning of

foreign languages was something absolutely new for the students of this faculty, but

also for the teachers, because at this faculty there are no part-time studies as a

learning format, only the full-time education. So, being a new teaching method for

teachers, especially the older ones, but also a new learning method for students, from

the beginning everyone was confused.

Now, after a longer period of adaptation to the new methods, everyone has

created an opinion and can decide what is right for each individual. Because it is

scientifically proven that each person with an individual temperament also has

specific styles of life. For example, an introvert prefers less oral communication and

more written communication, and an extrovert likes oral communication and less

written communication. Thus, students who study foreign languages and literatures


159

mostly opt for blended learning (51%), for online learning they prefer learning with

physical presence in classes - 27%, and the percentage of students who opt only for

online learning is 21%.

Finally, 83% of respondents said that online language learning would be useful

to remain possible in some situations. Therefore, this could be a chance for young

people to be admitted at the Faculty of Foreign Languages and Literatures with part-

time studies.

The students of the Faculty of Letters, the Department of Foreign Languages

and Literatures at MSU, but also ordinary students learning foreign languages

encountered a series of difficulties in the distance learning process, but they never

intended to give up. Conversely, they come up with remedial solutions, they try to

express their opinions in order to improve the situation and they want to be heard in

the name of quality education and, respectively, of a better future for the country.

The difficulties that students encounter are of different types: technical, health,

family, moral, etc., and are bigger than in more developed countries, and the

solutions they propose are worthy of the attention of the state government.

References:

1. Învățământul și situația COVID-19 în Republica Moldova: Transformată în oportunitate,

criza învățământului poate conduce la dezvoltarea unui sistem educațional mai rezistent.

2020.

2. Disponibil:https://www.unicef.org/moldova/media/4236/file/Working%20Paper%20Educati

on%20and%20COVID-19%20in%20the%20Republic%20of%20Moldova

3. Continuitatea pedagogică și pandemia. © Copyright 2020 Universitatea din București.

Disponibil: https://unibuc.ro/continuitatea-pedagogica-si-pandemia-prof-univ-dr-anca-

nedelcu/

4. COVID-19 și Educație Incluzivă. Impactul pandemiei asupra copiilor cu nevoi educaţionale

speciale. © Centrul de Investigaţii Jurnalistice, Moldova 2020. Disponibil:

https://www.unicef.org/moldova/articole/covid-19-%C8%99i-educa%C8%9Bie-incluziv

5. Metode de învățare a unei limbi străine. © 2015 Resurse pentru misiune. Disponibil:

https://membercare.ro/index.php/spre-misiune/20-invatare-limbi-straine/95-metode-de-

invatare-a-unei-limbi-straine/


160

6. Metode interactive ca un element motivant în predarea-învăţarea unei limbi străine.

Disponibil: https://ibn.idsi.md/sites/default/files/imag_file/101-103.pdf?fbclid=IwAR08D

iTt6ugrA4POkMv3tlG3duBFZF8A31XmJwPvABXxbtJQCNzSW5AEsZ8

7. Anca Nedelcu, Despre continuitatea pedagogică și pandemia. Disponibil:

https://www.edupedu.ro/anca-nedelcu-profesor-in-stiintele-educatiei-despre-continuitatea-

pedagogica-si-pandemia/


161

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.017

Григорьева Валентина Борисовна

кандидат педагогических наук, доцент, заведующая кафедрой рисунка, живописи та

архитектурной графики Архитектурно-художественного института

Одесской государственной академии строительства и архитектуры, Украина

Белгородская Елена Евгеньевна

кандидат педагогических наук, доцент, доцент кафедры рисунка, живописи та

архитектурной графики Архитектурно-художественного института


Недошитко Олег Михайлович

старший преподаватель кафедры рисунка, живописи та архитектурной графики

Архитектурно-художественного института


ОСОБЕННОСТИ ВЫПОЛНЕНИЯ БЫСТРОГО

НАБРОСКА-СКЕТЧА В ТЕХНИКЕ АКВАРЕЛИ

Аннотация. в статье рассматривается совершенствования художественно-графических

умений и навыков будущих архитекторов посредством быстрого наброска-скетча

акварелью, основные трудности в работе студентов и методы их решения. Определены

этапы ведения набросков (скетчей) акварелью в учебном процессе.

Ключевые слова: акварельный набросок, набросок-скетч, архитекторы, композиционно-

выразительные средства наброска.

Будущий архитектор должен иметь базовые навыки рисования различных

объектов и уметь мыслить простыми и сложными объемами. С появлением 3D

моделирования студенты почти забыли о ручной графике и творческом

подходе к эскизам, скетчам, зарисовкам. Рабочий процесс архитектора в

большей мере связан с работой на компьютере. Однако с помощью ручной

графики архитектор может более качественно общаться с заказчиком,

объяснить свою идею и проработать каждую деталь. Такая профессиональная



162

мобильность дает возможность автору идеи (архитектору) быть более

востребованным и реализованным в современных динамичных условиях.

Десять лет назад подача проекта ручной графикой была признаком того,

что студент не владеет современными 3D программами для визуализации, а

значит, имеет низкую квалификацию и будущие проблемы с

трудоустройством. Сейчас все поменялось в обратную сторону. Ручная

графика ценится и уважается заказчиками. Она воспринимается как

проявление авторского почерка, индивидуального подхода и

профессионализма. Формирование навыков ручной графики у студентов-

архитекторов происходит в процессе выполнения краткосрочных набросков

(скетчей) и зарисовок.

Скетчинг – это особая техника рисования, которая используется в

архитектуре, интерьерном и ландшафтном дизайне. Визуализация в формате

скетча – идеальный способ донести идею до заказчика затрачивая

минимальное количество времени и сил. Если по-простому, скетч – это

быстрый набросок или эскиз. Для профессионального скетча не нужно

невероятных навыков, зато требуются знания о перспективе, цветоведению,

законах света и тени, но это совсем не похоже на начертательную геометрию.

В скетчинге присутствует легкость композиции и рисунка (конструкции),

настроение, уникальная манера архитектора, выразительная цветопередача

образа изображаемого объекта или мотива. Скетч это эскиз, выполненный с

использованием акварели, карандашей, маркеров, туши и др.

В процессе обучения студенты-архитекторы выполняют наброски и

этюдные зарисовки различными художественными способами и приемами. В

зависимости от поставленных целей и задач, студенты в течение всего периода

обучения на занятиях по дисциплинам «Рисунок», «Живопись»,

«Архитектурная графика», «Проектирование», в ходе пленэрной практики, а

так же при выполнении самостоятельной работы, выполняют различные виды

набросков.

Набросок (скетч) – это графическое или живописное произведение

небольших размеров, бегло исполненное архитектором, художником. Главное


163

назначение наброска – быстрая фиксация отдельных наблюдений или

замыслов в процессе текущей работы архитектора, художника [6]. В

зависимости от поставленных перед студентом задач, набросок может быть

нарисован с натуры, по памяти, по представлению, по воображению, а также

с применением комбинаций нескольких или всех перечисленных способов

[1,с.8]. Помимо набросков существуют более длительные по времени

исполнения этюды и зарисовки. Целью нашей статьи является – рассмотрение

учебных целей и задач быстрого акварельного наброска в процессе

формирования художественно-графических навыков и умений будущих

архитекторов, а также применение данного вида изображения в их

практической деятельности.

Основными целями и задачами, с которыми чаще всего сталкиваются

студенты при работе над акварельными набросками, являются: изучение и

реалистичное изображение предметов или объектов животного мира; поиски

наиболее правдивого положения объектов в пространстве; движения, наклона,

поворота фигур; изучение закономерностей линейной и воздушной

перспективы, конструктивного строения предметов, светотени. [3, с.19].

Акварель – удивительный материал, сочетающий одновременно

возможности постижения живописной, цветовой организации изображения и

графической, знаково-тональной. Эти особенности позволяют справиться с

многозадачностью в самых разнообразных сферах визуальных искусств.

Акварельный набросок сочетает все аспекты тренировки живописно

графических способностей и умений архитектора, художника. В истории

искусства, особенно в творческом наследии мастеров, таких как А. Иванов,

В.Серов, И. Репин, В. Лебедев присутствуют виртуозные образцы

акварельных набросков и зарисовок фигуры, портретов с различной степенью

проработки. Этому процессу уделялось внимание в учебных пособиях XIX

века, таких как руководство А. Касаня: « эскиз, удачно исполненный и хорошо

понятный, имеет, характер артистический; темперамент художника

обнаруживается в нем целиком: он, с одной стороны, даже выше законченной

акварели» [1, с.98]. В пособиях В.С. Кузина и А.А. Унковского, выполнению


164

набросков акварелью отведено буквально несколько строк. В современных

пособиях по освоению акварели внимание к акварельным наброскам также

недостаточное. Сложилось так, что эта опыт владения акварельным наброском

передается непосредственно от учителя к ученику. И каждый педагог

вырабатывает свой метод выполнения акварельного наброска.

Акварельный набросок обладает рядом преимуществ перед сухими

техниками графики, и это сразу ощущается, особенно при рисовании фигуры.

Опрос студентов выявил их мнения об особенности выполнения быстрого

рисунка-наброска акварелью, привлекательные качества этой техники:

– легкость, воздушность, прозрачность рисунка;

– широта градаций в переходах цвета и тона, плановость;

– высокая вероятность возникновения случайных, непредсказуемых

эффектов;

– быстрый способ добиться результата в передаче впечатления от натуры;

– большая ассоциативность рисунка, обогащающая пластику мотива;

– реалистичность, материальность наброска.

Студенты подчеркивали и сложности выполнения наброска фигуры,

обращая внимание, прежде всего на технический аспект акварели, а именно:

– не всегда удается преодолеть хаотичность изобразительных средств,

добиться организованной структуры изображения (выбрать за основу пятно

или линию);

– трудность в управлении количеством краски и воды;

– сложно избежать «грязи» в сочетании красок в быстром рисунке;

– не всегда удается соблюсти плановость в наброске.

Чтобы преодолеть эти затруднения и продуктивнее использовать время

работы, студенту следует освоить некоторые методические закономерности

ведения наброска, разбив их на этапы: изобразительно-технический и

художественно-образный.

Методика первичного этапа совершенствования изобразительных

умений студента при выполнении акварельных набросков учитывает три

основных направления овладения данной техникой:


165

– «схватывание» пластики фигуры в акварельной передаче, выбрав за

основу рисунка доминирующее изобразительное средство (линия, пятно,

мазок);

– компоновка наброска – работа с форматом листа вытекает из задач

передачи статики и динамики позы;

– изобразительные возможности, соответствующие специфике

инструмента и материалов (виды кистей и бумаги).

Последний пункт данного этапа включает исполнительские задачи –

работу в технике «по-сухому», «по-сырому»; использование ограниченной

палитры (гризайль, два цвета, три цвета и пр.); работа кистями разного сорта

и вида. Более сложные задачи выполнения акварельного наброска фигуры

связаны с передачей ее анатомии, сходства, средовых характеристик

изображаемого мотива, образного содержания, а именно:

– соблюдение пропорций фигуры;

– устойчивость в передаче позы и убедительность ракурса;

– передача пространства, объема и плановости в изображении фигуры;

– выявление композиционных и сюжетно-образных связей в наброске;

– соответствие фактурных особенностей натуры и свойств акварели;

– колористическое и тональное разнообразие в передаче модели;

– органичность применения дополнительных графических материалов

(карандаш, тушь, ручка, фломастер).

Студенты-архитекторы выполняют наброски и этюдные зарисовки в

разных условиях: на улице, дома, в аудиториях, в разное время суток. Помимо

изучения натуры, «беглое рисование» акварелью позволяет развить у них

умение оценивать окружающую действительность, подмечать характерные

особенности предметов, явлений. Выполняя кратковременные наброски,

студенты ограничены во времени и поэтому стремятся выразить самое

существенное и характерное для каждой модели, отбрасывая ненужные детали

[3, с.13; 5].

Овладение этими методическими этапами позволит студентам-

архитекторам системно подойти к пониманию и выполнению наброска


166

акварелью, что даст возможность осознанно изучать и различные модели,

объекты, и овладевать многообразием акварельной техники. В заключение

следует отметить, что практика выполнения акварельного наброска заметно

ускоряет изобразительную зрелость будущего архитектора, дает ему опыт

владения сложной и выразительной живописно-графической техникой,

формирует «точность глаза и руки», развивает целостное видение объектов и

явлений окружающей действительности.


1. Барщ А.О. Наброски и зарисовки. – М.: Искусство, 1970. – 168 c.

2. Касань, А. Руководство к рисованию акварелью. – М.: Издательство школы акварели

С. Андрияки, 2007. – 224 с.

3. Кузин В.С. Наброски и зарисовки: Учебное пособие для студ. высш. пед. учеб.

заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 232 с.

4. Назаров А.К. Основные способы акварельной живописи. – М.: Орбита-М, 2002. – 61 с.

5. Ревякин П.П. Техника акварельной живописи. – М.: Государственное издательство

литературы по строительству, архитектуре и строительным материалам, 1959. – 247 с.

6. Энциклопедии и словари. Художественная энциклопедия. [Электронный ресурс]. URL:

http://enc-dic.com/enc_art/Nabrosok-1276.html (дата обращения: 13.11.2017)


167

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.018

Дубовик Віталій Васильович

викладач кафедри вищої математики та методики навчання математики

Уманський державний педагогічний університет

імені Павла Тичини, Україна

ВИКОРИСТАННЯ СЕРЕДОВИЩА GEOGEBRA НА ПРАКТИЧНИХ

ЗАНЯТТЯХ З ЛІНІЙНОЇ АЛГЕБРИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ

СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

Анотація. У статті висвітлено актуальність впровадження сучасних засобів навчання

під час підготовки майбутніх учителів математики. Розкрито особливості та наведено

приклади використання динамічного середовища GeoGebra у процесі формування

практичних вмінь та навичок студентів з лінійної алгебри. Описано переваги та недоліки

використання системи Geogebra під час проведення практичних занять з лінійної алгебри.

Ключові слова: майбутні вчителі математики, сучасні засоби навчання, лінійна алгебра,

GeoGebra.

Стрімкий розвиток інформаційних технологій відкриває нові можливості

отримання, зберігання, обробки та передачі інформації. Освіта, як один із

стратегічних напрямків розвитку держави, повинна вдосконалюватися

завдяки використанню сучасних технологій, що дозволить значно підвищити

ефективність навчання та забезпечить підготовку висококваліфікованих

фахівців. Зокрема, під час підготовки майбутніх учителів математики

використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) відкривають

нові можливості не лише для підвищення рівня засвоєння навчального

матеріалу, формування практичних вмінь та навичок, а й для розвитку

загальних та фахових компетентностей, зацікавленості здобувачів освіти до

майбутньої професії.

Під час підготовки майбутніх учителів математики сучасні засоби

навчання викладач використовує в декількох напрямках: для візуалізації

навчального матеріалу (навчальні презентації, ментальні карти, стрічки часу,



168

програми для відображення графіків функцій); для самостійного опрацювання

студентами навчального матеріалу (електронні підручники та посібники,

електронні бібліотеки, аудіоподкасти); для організації оцінювання результатів

навчальної діяльності студентів (тестові програмні засоби, системи

управління навчанням тощо); для взаємодії «викладач-студент» у тих

випадках, коли очне навчання неможливе або ускладнене (програми

відеоконференцій, сервіси мережі Інтернет, системи управління навчанням); у

якості тренажерів для відпрацювання практичних вмінь та навичок.

Інтенсивність використання інформаційно-комунікаційних технологій

залежить, насамперед, від форми проведення заняття. Так, серед викладачів

педагогічних закладів вищої освіти України, які здійснюють підготовку

майбутніх учителів математики, було проведено опитування з метою

виявлення тих форм організації освітнього процесу, на яких вони найчастіше

використовують сучасні засоби навчання. На запитання «Під час яких форм

організації процесу навчання математичних дисциплін у ЗВО Ви надаєте

перевагу у використанні ІКТ?» були отримані наступні результати (рис. 1):

– «Під час лекційних занять» – відповіло 33,3% респондентів;

– «Під час практичних занять» – 44,4%;

– «В позааудиторній роботі» – 22,2%.

Рис. 1. Результати анкетування щодо використання ІКТ у процесі

навчання математичних дисциплін

під час лекційних занять під час практичних занять в позааудиторній роботі


169

Результати проведеного анкетування засвідчили, що більшість

респондентів використовують інформаційно-комунікаційні технології саме

під час проведення практичних занять.

Все частіше виникає потреба у використанні сучасних засобів навчання

на практичних заняттях саме під час навчання лінійної алгебри – дисципліни,

яка є обов’язковим компонентом освітньо-професійної програми підготовки

майбутніх учителів математики. Це зумовлене декількома факторами [1]:

1. Інтенсифікацією освітнього процесу, у зв’язку із чим все більше годин

з лінійної алгебри виділяється на самостійне опрацювання.

2. Потребою постійної активізації навчально-пізнавальної діяльності

студентів у зв’язку зі складністю вивчення лінійної алгебри.

3. Необхідністю спрощувати рутинні обчислення, які вимагають значних

та некорисних затрат часу.

4. Запитом освіти на проведення навчальних занять у онлайн-режимі або

використання змішаної системи навчання, в зв’язку із різноманітними

чинниками, зокрема епідеміологічною ситуацією спричиненою вірусною

інфекцією Covid 2019.

Одним із сучасних та ефективних засобів підвищення ефективності

навчання під час практичних занять з лінійної алгебри є вільно-поширюване

динамічне геометричне середовище GeoGebra. GeoGebra – педагогічний

програмний засіб (ППЗ), який поєднує динамічну геометрію, алгебру,

математичний аналіз і статистику. За допомогою GeoGebra можна швидко

створювати високоякісні графічні зображення математичних об’єктів (графіки

функцій, графіки рівнянь, геометричні фігури, формули тощо) і потім їх

зберігати у файлах графічних форматів (*.png; *.svg) або експортувати до

буфера обміну. Після цього отримані рисунки можна використовувати для

створення друкованих дидактичних матеріалів, мультимедійних презентацій

навчального призначення тощо [2]. Функціональні можливості GeoGebra

дають змогу виконувати лінійні операції над матрицями, знаходити визначник

матриці, транспонувати її, знаходити обернену матрицю тощо [3]. Так,

розробка «Matrix Multiplication» [4], яка знаходиться у вільному доступі може


170

бути застосована у ролі математичного тренажера, завдяки якому студенти

матимуть можливість відпрацювати навички множення матриць. Цей аплет

містить бігунці для задання елементів матриць над якими виконується

множення, значення яких може змінюватися від –5 до 5, вікно для

відображення заданих матриць та кнопка для отримання результату (рис. 2).

Рис. 2. Виконання множення матриць за допомогою

системи Geogebra

Робота із даним тренажером може відбуватися паралельно із роботою в

зошиті. Наприклад, задавши елементи матриць над якими відбувається

множення, студент в зошиті виконує обчислення, а потім робить перевірку

отриманих результатів та виправляє помилки, якщо такі були допущені. В

даному аплеті передбачено множення матриць, які мають розмір 2 × 2, що є

головним його недоліком, тому після опрацювання навичок множення

матриць розміру 2 × 2 викладач пропонує виконати множення матриць різних

розмірів (наприклад, виконати множення матриць 𝐴 = (5 −10 21 0

) і 𝐵 =

(2 01 −1

), А = (1 3 0 − 4) і 𝐵 = (

24

−27

) тощо) та поступово перейти до


171

розв’язування більш складних завдань, що передбачають множення матриць.

Даний аплет є досить корисним для викладача, адже дозволяє задати завдання

для самостійного опрацювання декільком студентам одночасно, та відразу ж

перевірити правильність виконання, що значно економе час.

Під час формування практичних вмінь та навичок розв’язування систем

лінійних рівнянь методом Гауса або Йордана-Гауса, досить вдало можна

використати аплет «Gauss-Jordan» [5]. Даний аплет передбачає зведення

розширеної матриці системи лінійних рівнянь до східчастої форми або

зведеної східчастої форми.

За допомогою відповідних кнопок можна здійснювати наступні

елементарні перетворення над матрицями системи (рис. 3):

– перестановку двох рядків місцями;

– множення рядка матриці на ненульовий елемент поля P;

– додавання до одного рядка іншого, помноженого на деяке число.

Рис. 3. Використання системи GeoGebra для розв’язування систем

лінійних рівнянь

Викладач або студенти можуть задати систему лінійних рівнянь

самостійно за допомогою кнопки Define a System of Equation, вписавши

коефіцієнти у спеціальному вікні (див. рис. 4).


172

Рис. 4. Вікно для задання систем лінійних рівнянь

Формування практичних вмінь та навичок розв’язувати системи лінійних

рівнянь за допомогою цього аплету, допоможе економити час завдяки

відсутності потреб виконувати рутинні обчислення, що, в свою чергу,

виключає допущення помилок та отримання неправильної відповіді.

Використання програми GeoGebra під час практичних занять з лінійної

алгебри має значну кількість переваг. Зокрема:

– надає можливість створювати завдання і відразу отримувати відповідь;

– позбавляє рутинних обчислень викладачів і студентів, тим самим

економить час відведений на опрацювання навчального матеріалу;

– сприяє індивідуалізації та диференціації навчання;

– формує інформаційну культуру у студентів та навички користування

математичними програмними продуктами, що сприяє удосконаленню фахової

майстерності, зокрема, майбутніх учителів математики;

– сприяє активізації навчально-пізнавальної діяльності;

– дозволяє студентам вчитися у будь-якому місці, у будь-який зручний

для них час, адже всі дії можна виконувати не лише з настільного комп’ютера

чи ноутбука, а й зі смартфона чи планшета;

– аплети GeoGebra можуть вбудовуватися у електронні посібники та

підручники, чи стати частиною електронного навчально-методичного

комплексу.

Проте слід відмітити і недоліки використання системи GeoGebra під час

практичних занять з лінійної алгебри. Серед них:


173

– потреба у засобах, за допомогою яких відбувається робота з сервісом

Geogebra, а також, можливо, підключення до мережі Інтернет;

– недостатній рівень комп’ютерної грамотності та методичної підготовки

до проведення практичних робіт із використанням GeoGebra;

– використання студентами системи не за призначенням, що може

призвести до неякісного засвоєння навчального матеріалу.

Отже, формування практичних вмінь та навичок з лінійної алгебри у

студентів педагогічних університетів, досить складний та клопіткий процес.

Продуктивність та ефективність проведених практичних навчальних занять

істотно зростає з використанням інформаційно-комунікаційних технологій,

зокрема, системи динамічної математики GeoGebra. Ця система сприяє

покращенню якості знань з лінійної алгебри, активізації навчально-

пізнавальної діяльності та формуванню вмінь самостійно здобувати знання.


1. Дубовик В. В. Електронний посібник як ефективний засіб організації самостійної

роботи студентів педагогічних університетів з лінійної алгебри. Розвиток

інтелектуальних умінь і творчих здібностей учнів та студентів у процесі навчання

дисциплін природничо-математичного циклу – «ІТМ*плюс–2020» Форум молодих

дослідників : зб. матеріалів доп. учасн. І Всеукр. наук.-метод. інтернет-конференф.

Суми, 2020. С. 32–34.

2. Ніколаєнко М. С., Синько Л. С. Використання програмного засобу GeoGebra на уроках

математики. Електронні інформаційні ресурси: створення, використання, доступ : зб.

матеріалів Міжнародної наук.-практ. Інтернет конф. Вінниця, 2016. С. 291–303.

3. Федонюк А. А., Юнчик В. Л. Порівняльна характеристика функціональних

можливостей систем комп’ютерної математики в процесі розв’язування задач. Вісник

Національного університету «Львівська політехніка». Інформаційні системи та

мережі. Львів. 2019. № 6. С. 90–102.

4. Matrix multiplication – GeoGebra : веб-сайт. URL: https://www.geogebra.org/m/WajmZtzK

(дата звернення: 19.04.2021).

5. Gauss-Jordan - Latest – GeoGebra : веб-сайт. URL: https://www.geogebra.org/m/v2daxnv2

(дата звернення: 19.04.2021).


174

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.019

Кондрацька Галина Дмитрівна

доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри спортивних дисциплін і туризму

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, Україна

МОДЕЛІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ЗА ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНИМИ

ПРОГРАМАМИ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА ВИКЛИКИ

Анотація. Конкурентноспроможність фахівців на ринку праці є актуальною проблемою

сьогодення. Підготовка фахівців відповідно до вимог економіки має методологічну основу.

В дослідження розкрито моделі підготовки фахівців за освітньо-професійнними

програмами. Показано підходи до вибору ефективних програм підготовки фахівців

відповідно до регіону та запитів економіки та суспільства.

Ключові слова: фахівець, конкурентоспроможність, модель.

Актуальною є проблема підготовки фахівців, здатних розв’язувати

складні спеціалізовані завдання та практичні проблеми. У сучасних

соціальних умовах удосконалення системи освіти, різноманітність освітніх

програм відповідно до запитів суспільства, стейкхолдерів, батьків, набуло

особливої актуальності.

В основі концептуальної моделі вищої освіти України має бути

покладений кібернетичний принцип необхідного розмаїття. Сучасне

середовище існування системи вищої освіти постійно ускладнюється, тому

система має включати якомога більш різноманітні елементи. Ядром вищої

освіти є дослідницькі університети, які здійснюють навчання за багатьма

галузями знань, забезпечують поглиблену ґрунтовну теоретичну підготовку,

набуття компетентностей, необхідних для наукового пошуку та практичної

діяльності, у співпраці з науковими організаціями здійснюють

фундаментальні та прикладні дослідження у пріоритетних і перспективних

напрямах розвитку науки і техніки, активно залучають студентів до виконання

наукових досліджень, розробки прикладних проєктів. Форма навчання



175

здебільшого очна, очно-заочна, змішана. Дослідницькі університети є

флагманами у створенні нового знання, створюють власні онлайн-платформи

для поширення знань у суспільстві. Освітні програми відрізняються

цілісністю, міждисциплінарністю, системністю, орієнтацією на найновіші

наукові досягнення [5. С.35-36].

У Концепції розвитку освіти України на період 2015-2025 рр. показано

напрямки розвитку структури освіти відповідно до потреб сучасної економіки

та інтеграції України в європейський економічний та культурний простір.

Освіта - це складова суспільства, яка вимагає постійного співставлення різних

галузь знань. Вимоги і потреби економіки кожного регіону можуть впливати

на працевлаштування і розвиток молодої людини. Запровадження нових

стандартів вищої освіти на компетентнісній основі з урахуванням модельних

стандартів бакалаврів та магістрів має позитивний вплив у формуванні

конкурентноспроможного фахівця. Міжнародні відносини (конференції,

симпозіуми), обмін досвідом, стажування, запровадження участі іноземних

викладачів у навчальному процесі українських університетів підвищує рівень

освіти в Україні. Також вимоги до вітчизняних викладачів, а саме: наявність

наукових, публікацій, що включені до переліку фахових видань України, до

наукометричних баз, зокрема Scopus, Web of Science Core Collection; наявність

деклараційних патентів на винахід чи корисних моделей, оволодіння

новітніми інтерактивними, індивідуалізованими, командними та проектними

навчальними технологіям має певний вплив на якість професійної освіти. На

регіональному рівні визнано, що на сьогодні існують та посилюються значні

диспропорції у розвитку територій області; механізми та інструменти

управління розвитком регіону потребують удосконалення; зміни

передбачають запровадження ефективного механізму координації дій

обласної ради, державної адміністрації, органів місцевого самоврядування

щодо мобілізації ресурсів, забезпечення населення регіону якісними

послугами, що відповідатимуть європейським стандартам; актуальною

проблемою сучасності є формування готовності молоді й студентів до

адаптації в умовах соціально-економічного життя [1 С.22-23].


176

Для розв’язання поставлених завдань відбувається пошук принципів,

методів та підходів моделювання підготовки фахівців за освітньо-

професійними програмами. Доробки науковців: Berezovska L., Kondratska H.,

Matsevko T., Volkova K., Zarytska A. [8], D'Isanto, T. [9], Mohammad Saeid Kiani,

Leila Nazari, Leila Shahbazpour [11], Francesca D’elia [12], Xiaoqin He, Chunquan

Zhu [13] показують проблеми підготовки студентів, розкривають освіту

студентів за різними програмами підготовки, сучасні підходи до організації

студентського дозвілля, виділяють принципи і форми організації навчання.

Зміни, що відбуваються в системі освіти вимагають від фахівців високої

професійної майстерності, стверджують: Івашковський В. Остапенко О.,

Тимчик М. [4], Кондрацька Г. [3], Шевченко О. [7]. Найважливішою умовою

професійної освіти є творча, заснована на системно-діяльнісному підході

педагогічна майстерність.

На думку Андронова В., Горінова В. важливою рисою кваліфікаційних

вимог повинна стати їх діагностичність: можливість об’єктивно оцінювати

підготовленість випускників до конкретної професійної діяльності, ступінь

досягнення кінцевої мети освітнього процесу. Значним кроком в порівнянні з

попереднім поколінням кваліфікаційних вимог повинно стати включення

перспективних і проблемних завдань, які враховують реалії часу, соціально-

економічних і військово-політичних змін в країні і за кордоном [1 С.22-23].

Їх думку розділяє, Дубасенюк О., науковця вважає стратегічними

пріоритетними завданнями реформування системи освіти в Україні є:

побудова національної системи освіти, формування освіченої творчої

особистості, забезпечення пріоритетного розвитку людини; функціонування і

розвиток національної системи освіти на основі принципів гуманізму,

демократії, пріоритетності суспільних і духовних цінностей; вихід системи

освіти в Україні на рівень систем освіти розвинених країн світу шляхом

докорінного реформування його концептуальних, структурних і

організаційних основ [6 С.22-23].

Мета дослідження. Розкрити моделі підготовки фахівців за освітньо-

професійними програмами, перспективи та виклики.


177

Модель як по етапний засіб реалізації мети суспільства – це навчання і

розвиток, розкриває орієнтовну послідовність досягнення результатів.

Моделювання освітніх програм має враховувати студентоцентроване

навчання, самонавчання, проблемно-орієнтоване навчання, навчання через

виробничу практику, тощо. Досвід показує, що підготовка фахівців має

відповідати таким принципам, а саме:

– цілісного підходу до навчання – засвоєння знань як практично

здобутого досвіду;

– активізація комунікації - розробка системи завдань, спрямованих на

стимулювання активності студентів;

– розчленування соціальних дій – послідовне оволодіння окремими

прийомами в процесі психофізичного і соціального тренінгу;

– інтеграція знань – використання здобутих компетентностей у процесі

навчальної практики та професійної діяльності, жорсткість і варіативність в

організації навчальної роботи;

– формування навичок – організація соціальної взаємодії, самостійність,

професійна майстерність.

Утілення окресленого підходу до проектування освітньої програми

потребує належної професійно-педагогічної підготовки фахівців, які би

володів фаховою компетентністю й поєднував у собі пізнавальні,

проектувальні, організаційні, комунікативні, інформативні вміння. Тому одна

з необхідних умов проектування конкретної освітньої програми – це наявність

у фахівців проектувальних умінь, зокрема вмінь моделювати й ефективно

планувати освітній процес на відповідному освітньо-професійному рівні, що

у свою чергу, передбачає конструювання системи навчальних ситуацій

відповідно до визначеної мети. Успішність проектування програм залежить

від системного уявлення про мету, зміст, його дворівневу структуру, від

детальних завдань, розроблення програми послідовних навчальних дій з

урахуванням ступеня навчання, психології студентів. Важливою умовою

проектування є також дотримання основних характеристик освітнього

процесу зокрема: системності, цілісності, особистісно-компетентнісного


178

спрямування, гнучкості ситуаційно-логічної структури, динамічності

навчання. Як було зазначено, однією зі стадій проектування освітньої

програми є моделювання її компонентів відповідно до певної концепції.

Моделювання – це педагогічна діяльність, спрямована на створення системної

моделі підготовки фахівців в певній галузі знань.

Основу побудови системної моделі, її взаємопов’язаних часткових

моделей компонентів становлять принципи цілісності моделі, комплексності

й поетапності. Відповідно до цих принципів створюється модель освітньої

програми як цілісного явища, що є умовою цілісного сприйняття мети, змісту

і структури навчання, сам процес побудови комплексу часткових моделей

відбувається упродовж кількох етапів.

– На першому етапі моделювання формується часткова модель змісту

навчання у вигляді розгалуженої інформаційно поняттєвої схеми-плану.

– На другому етапі будується часткова модель в компетентнісному

вимірі.

– На третьому етапі моделювання необхідно розробити модель видів

діяльності й методів навчання з огляду на навчальну мету освітньої програми.

Уточнюються програмні результати навчання й паралельно визначаються

види діяльності суб’єктів навчання, методи навчання, які потрібно реалізувати

для досягнення визначених цілей.

– На четвертому етапі будується модель структури занять і практик з

урахуванням основних компонентів навчання: цільового, стимулювально-

мотиваційного, змістового, процесуального, контрольно-регулювального,

оцінювально-результативного, суб’єкт-суб’єктного, тобто розроблюється

структурно-функціональна модель професійної підготовки фахівців на рівні

загальної зовнішньої та внутрішньої структури.

Цифровізація все більше і більше впливає на сьогоднішнє повсякденне

життя, не в останню чергу на систему освіти. Відповідно, освітні концепції, а

також стратегії розвитку освіти реалізовуються за нових умовах. Переглянуті

підходи до системи освіти з урахуванням онлайн навчання.


179

Впровадження підходів SMART-спеціалізації та Індустрії в освітні

програми:

– сприяння співпраці регіональних ЗВО із бізнесом для формування

замовлень на інноваційні дослідження та розробки з урахуванням ключових

принципів підходу SMART-спеціалізації;

– інтеграція ЗВО у регіональні екосистеми та кластери Індустрії шляхом

розробки адаптивної компетентнісно-орієнтованої компоненти;

– створення науково-бізнесових, технологічних платформ на базі

провідних ЗВО регіонів;

– нормування можливостей створення наукових кафедр і лабораторій на

виробничих підприємствах у рамках публічно-приватного партнерства ЗВО та

бізнесу [5 С.49-50]

Відтак, професійна підготовка фахівців можлива за умов реалізації

освітніх програм з врахуванням запропонованих принципів, підходів та етапів

реалізації освітньої мети. На основі компетенції, практичних навичок має

відбуватися поєднання знань, поступового розвитку, навичок застосування

інтегрованих знань при взаємодії з суспільством, професійна майстерність як

частина самоосвіти, самовдосконалення

Запропоновано практичні ідеї для формування освітньо-професійних

програм, що робить процес підготовки фахівців дієвим відповідно до викликів

суспільства, економіки та політики. Обрані принципи та підходи вказують на

перспективи у формуванні конкурентноспроможнього фахівця, що

підкреслює перспективний потенціал реалізації викладання та забезпечення

подальшої реалізації здобувачам вищої професійної освіти. Отже, поєднання

мети основної освітньо-професійної програми, навчальних програм, а також

системи забезпечення умов реалізації підготовки фахівців, видається

вирішальною, тоді як окремий підхід може бути сумнівним.

Потреба усвідомлення цілісного процесу професійної підготовки,

з’ясування головних його суперечностей та їх причин потребує осмислення

нагромадженого досвіду в контексті його прогресивніших тенденцій,

національних особливостей і закономірностей. На думку Н.Дем’яненко, це


180

«допоможе відновити й зберегти національний характер і самобутність

вітчизняної педагогічної освіти й водночас стане запорукою інтеграції

України в загальноєвропейський освітній простір» [3 С.49-50].

Ефективна підготовка майбутніх фахівців до означеної діяльності стає

можливою за умов: орієнтації студентів на національну систему освіти;

системно-діяльнісний підхід, що включає різні види діяльності (навчально-

пізнавальну, пошуково-дослідницьку, практично-педагогічну) при

поетапному формуванні підготовленості студентів; підборі змісту, форми і

методів навчання, які б забезпечили її відповідність із практичною діяльністю

ЗВО, при цьому потрібно зважати на специфіку економічної сфери.

Важливим критерієм сучасної науки та практики є не тільки

компетентнісний рівень професійної спеціалізації фахівців, але й

спрямованість їх духовної і національної свідомості, культури, що виконує

гуманізуючу, виховну функцію у суспільстві. Основним показником

професійної підготовки є рівень запитів на відповідну професію.

Національна свідомість є необхідною складовою системи освіти, це

складова успіху для виховання національної свідомості студентської молоді.

Національне і моральне виховання трактується як сукупність моральних

вартостей, які створюються і використовуються суспільством.

Враховувалися думки науковців, що категорії причини і наслідків,

відображаючи об’єктивну генетичну зумовленість усіх явищ, виступають

одночасно ступенями розвитку пізнання й логічними формами мислення у

становленні системи освіти і потреби вчитися впродовж життя. Пізнання

причин – один із найглибших і фундаментальних рівнів руху дослідницької

думки. Тому для встановлення причиново-наслідкових зв’язків між

інноваційною системою формування професійно освіти фахівців та

можливостями й ефективністю засобів та інноваційних технологій

використовувалися такі філософські категорії, як об’єктивність (наприклад,

освітньо-професійні програми), необхідність (удосконалення професійної

підготовки з використання на сучасному етапі розвитку суспільства

інноваційних, інтегрованих підходів із застосуванням інформаційних


181

технологій), неперервність у часі та просторі (що потребує організації

цілісного процесу формування фахової підготовки студентів під час навчання

у ЗВО та впродовж життя.) [5 С.49-50].

Причиново-наслідковий зв’язок передбачає визначення і реалізацію

чітко окресленої моделі підготовки фахівців, яка реалізується за відповідних

умов, розширює освітнє середовище, формуються компетентності,

набуваються гнучкі практичні навички. Відтак актуалізується проведення

поглибленого аналізу причин необхідності удосконалення професійної

підготовки, для моделювання інноваційної та системи навчання студентів у

ЗВО [5 С.49-50].

Принцип об’єктивності передбачає розгляд процесу формування

професійно-підготовки як дійсності з урахуванням певних закономірностей і

узагальнених форм, про наявність яких варто не забувати у науковому знанні

такої важливої ознаки, як істинність, що передбачає надання теоретичної

форми об’єктивному відображенню світу та базується на «розкритті тих

методів, способів і прийомів, за допомогою яких досягається об’єктивно

істинне знання про навколишній світ». Дотримання цього принципу засноване

на таких вихідних положеннях [5 С.49-50]:

– практична діяльність майбутнього фахівця передбачає використання

досягнень психолого-педагогічної науки та освітянського досвіду, яким

властивий об’єктивний характер;

– студент є суб’єктом пізнання і діяльності, відтак професійної освіти «це

завжди включення нових знань в структуру вже наявних (актуалізованих)

знань» .

– урахування об’єктивних законів розвитку особистості уможливлює

формування у студентів нових ознак, які відповідатимуть ідеальному образу і

можуть використовуватися в практичній діяльності майбутнього фахівця;

– створення системи професійної освіти надає науковому пізнанню і

використанню педагогічних систем «необхідної цілісності та єдності,

перетворюючи науку в систему об’єктивно істинних і логічно пов’язаних

понять, суджень, законів і теорій»;


182

– систему формування фахівців необхідно розглядати у «відповідному

соціокультурному контексті, в межах певних світоглядних орієнтацій,

спрямованих на пошук нових істин про навколишній світ, враховуючи

висновки найновіших комплексних наук, що виникли наприкінці ХХ ст.

початку ХІХ (інформатики, синергетики, загальної теорії систем)»;

– реалізація системи формування фахівців здійснюється відповідно до

логіки процесу професійної підготовки студентів у ЗВО [5].

Отже, концептуально розглянуто визначенні принципи та підходи щодо

формування цілей освітніх програм, багатофункціональність професійної

освіти і в той же час компетентність фахівців мають забезпечити активний

розвиток економіки та соціального життя суспільства.

Динамічне суспільство вимагає конкурентоспроможного фахівця, який за

допомогою функціонального та діяльнісного підходу реалізовується на ринку

праці. Виділено підходи (конструктивний, компетентнісно-орієнтований,

інтегрований), які вносять позитивні зміни до освітнього процесу. Все ж

залишаються виклики, які потребують удосконалення, саме соціалізований,

мобільний фахівець може розв’язати окреслену проблему за допомогою

високого рівня професійної майстерності, яка базується на безперервному

самовдосконаленні.

Освіта впродовж життя та самоосвіта мають сприяти самореалізації

фахівців у суспільстві.


1. Андронов В.А., Горінова В.В. Підготовка фахівців у сфері цивільного захисту шляхом

впровадження сучасних технологій навчання National University of Civil Defence of

Ukraine January 2018. С.22-23

2. Безкоровайна Лариса Концепція професійної підготовки майбутніх фахівців

туризмознавства у вищих навчальних закладах ISSN Online: 2312-5829. Освітологічний

дискурс, 2017, № 1-2 (16-17) С. 69-70

3. Кондрацька Г.Д. Теоретичні і методичні засади формування професійно-мовленнєвої

культури майбутніх фахівців фізичного виховання: Дис.… док. пед.. наук з теорія та


183

методика професійної освіти. 13.00.04 – Хмельницька гум.-пед. академія,

м. Хмельницький, 2017. 541 c.

4. Навчальний посібник: «Інноваційні технології фізичного виховання студентів» / за заг.

ред. Вихляєва Ю. М.; – КПІ ім. Ігоря Сікорського. Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського.

2018 – 543 с.

5. Стратегія розвитку освіти на 2021-2031 рр. (Указу Президента України «Про

вдосконалення вищої освіти в Україні» (від 3.07.2020 № 210/2020) та відповідних

доручень Прем’єр-міністра України (№ 23502/2/1-20 від 12.06.2020 та № 23502/3/1-20

від 13.06.2020).

6. Професійна підготовка фахівців: креативний підхід: монографія / за ред. О. А.

Дубасенюк. – Житомир : Видво Євенок О. О., 2017. – 458 с.

7. Шевченко О. Науково-методичні засади впровадження інноваційних підходів до

професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури. Наукові записки.

Серія: Проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти: Кіровоград,

ДПУ ім. Володимира Винниченка, 2016. Вип. 12(1). - С. 172-176.

8. Berezovska Liudmyla, Kondratska Halyna, Matsevko Taras, Volkova Kateryna, Zarytska

Anna. (2020) Introduction of New Form of Education in Modern Higher and Vocational

Education and Training. International Journal of Higher Education. 2020. VoI. 9. No. 7. P.

107–118.

9. D'Isanto, T. (2019). Physical and sport education between Italian academic system and

European Research Council structure panel. Journal of Human Sport and Exercise, 14, pp.

S66-S76, 14, pp. S66–S76.

10. Kondratska Нalyna, Chepeliuk Аnna, Prots Roman, Matieshin Ivan, Fedorishchak Roman

(2020) Original approaches to the study of techniques of performing attacks in volleyball.

Asian Life Sciences. 22 (2) 28 August. P. 511–525.

11. Mohammad Saeid Kiani, Leila Nazari, Leila Shahbazpour (2019) Investigating the Factors

Affecting the Sustainable Management of Sporting Student Events Worldwide International.

Journal of Sports Science and Physical Education Volume 4, Issue 2, P. 28–32

12. Francesca D’elia (2019) The core curriculum of University training to teach physical

education in Italy Journal of Physical Education and Sport (JPES), Vol.19 (Supplement issue

5), Art 256, P. 1755–1758,

13. Xiaoqin He, Chunquan Zhu (2020) Research on the Principles and Strategies of Cultivating

the Sports Core Quality of Students in Higher Vocational Colleges International Journal of

Sports Science and Physical Education Volume 5, Issue 3, September P.: 35–40

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9668990:%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB.%D0%A4.-%D0%BC.,%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD.%D0%BE%D1%81%D0%B2.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9668990:%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB.%D0%A4.-%D0%BC.,%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD.%D0%BE%D1%81%D0%B2.


184

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.020

Радченко Марія Русланівна

аспірант кафедри педагогіки та менеджменту освіти

Центральноукраїнський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка, Україна

САМОПІЗНАННЯ ЯК МЕХАНІЗМ ЗАПУСКУ

САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ТА САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ

Анотація. У статті здійснено аналіз поняття самопізнання, визначено мету та значення

самопізнання. Дана характеристика поняттю саморозвиток та описано

самовдосконалення та самопрезентацію як одні з найважливіших форм саморозвитку,

механізмом запуску яких є самопізнання.

Ключові слова: самопізнання, саморозвиток, самовдосконалення, самопрезентація,

майбутній педагог.

Основний текст. Педагог – одна з найбільш складних і відповідальних

професій. Здійснюючи зв’язок часів і поколінь, він передає і поширює

досягнення людської культури. Саме на педагога покладається провідна роль

у створенні сучасного освітнього та виховного середовища, де він виступає

одночасно організатором, керівником і безпосереднім учасником цього

середовища. Сучасні освітні технології в рамках особистісно-орієнтованого

підходу вимагають від педагога особливих педагогічних та особистісних

якостей, зокрема здатності майбутнього педагога бути особистістю, котра

саморозвивається та самоудосконалюється.

Майбутній педагог повинен бути озброєний засобами, котрі дозволять

створити умови для саморозвитку студентів. Це зумовлює необхідність

власного саморозвитку. Першим кроком до саморозвитку є самопізнання.

Мета самопізнання – вивчення власних особистісних якостей, задатків,

особливостей поведінки тощо в процесі саморозвитку.

Самопізнання слугує механізмом запуску переважної більшості процесів

«само»: саморозвитку, самовдосконалення, самоактуалізації, самореалізації,



185

самопрезентації, самопроектування тощо. Самопізнання дає людині, в тому

числі й майбутньому педагогу, можливість розкрити свої індивідуальні

можливості й творчий потенціал, реалізувати себе в професійній діяльності.

Різні аспекти вивчення проблеми розвитку процесів «само», зокрема

самовизначення, самоподолання, самоактуалізації, самовдосконалення,

саморегуляції, саморозвитку, саморефлексії представлено в дослідженнях

Г. Балла, І. Беха, О. Вишневського, О. Кучерявого, В. Рибалко, Л. Рибалко,

В. Семиченко, Т. Сущенко, Топчій, Т. Шестакової та інших.

Вивченню проблем, пов’язаних із самопізнанням присвячені роботи

М. О. Бєрдяєва, В. В. Демченка, М. І. Дяченка, Л. О. Кандибовича,

Ю. М. Орлова, В. А. Фрицюк, в яких визначається необхідність самопізнання

для розвитку людиною власної особистості.

Зважаючи на те, що саморозвиток – це специфічний процес, що

розгортається в часі та просторі та є явищем неоднозначним й

багатоплановим, він проявляється в різноманітних формах. До основних форм

саморозвитку ми відносимо самопрезентацію, самоствердження,

самовдосконалення, самоактуалізація, самореалізація, самовираз тощо.

Випливає, що самовдосконалення та самопрезентація – це одні з

найважливіших форм саморозвитку, механізмом запуску яких є самопізнання.

Перша частина слів-термінів усіх процесів «само» показує, що суб’єктом

виступає людина, друга частина – характеризує специфіку, своєрідність

діяльності: презентувати себе, ствердитися, вдосконалитися 4, 57]. Як

зазначає у своїй праці Г. Цвєткова, аналіз цілей, мотивів, засобів і результатів

саморозвитку стає можливим в аспекті певної форми саморозвитку 8, 58. У

нашому дослідженні ми розглядаємо такі важливі форми як

самовдосконалення та самопрезентацію, котрі дають можливість виразити

себе та реалізуватися різною мірою.

Проте, слід зауважити, що В. Л. Блінова та Л. В. Блінова виділяють лише

три форми саморозвитку: самоствердження, самовдосконалення,

самоактуалізацію. Автори розглядають саморозвиток як поетапний процес, в


186

якому кожен етан проявляється відповідною формою 2, 64.

Самовдосконалення розглядається як найбільш адекватний шлях

саморозвитку, котрий показує, що людина сама хоче бути кращою, прагне

наблизитися до певного ідеалу, набуває тих рис та якостей особистості, котрих

поки не мала, оволодіває тими видами діяльності, котрими поки не володіла.

Повертаючись безпосередньо до саморозвитку акцентуємо, що

психологія трактує самопізнання як єдиний шлях до саморозвитку

особистості. В результаті самопізнання людина набуває здатності до

саморозвитку, особистісного зростання, самовдосконалення, самореалізації.

Ця ж наука виділяє сферу діяльності як блок, котрий підлягає самоаналізу й

самопізнанню, оскільки необхідно знати, якими компетенціями і здібностями

володіє людина, як вона їх використовує в діяльності, як їх розвиває. На ряду

з іншими блоками ми виділили цей, оскільки він найбільше дотичний до

напрямку саме професійної діяльності майбутнього педагога, хоча сфера

власного життєвого шляху, сфера здібносте та можливостей, пізнавальна

сфера особистості також досить вагомі сфери самопізнання та самоаналізу.

Доречно наголосити, що задачі самоаналізу ширші ніж процеси

самопізнання, а самопізнання не можливе без процесу пізнання, котрий є його

компонентом.

В загальному вигляді самопізнання трактується як дослідження, пізнання

самого себе. Здатність до самопізнання притаманна лише людині;

здійснюється за допомогою розуму 8, 329.

Обґрунтовуючи положення педагогічної системи самопізнання

Т. Черкашина відзначає, що самопізнання – процес багатогранний і копіткий

та потребує від суб’єкта розвиненої волі, зосередженості на меті,

незворотності спрямувань 3.

Самопізнання – це діяльність «Я» як суб’єкта пізнання, котра є

компонентом структури «Я» як суб’єкта , виконує саморегулюючу функцію.

В своїй роботі А. В. Аносова зазначає, що усвідомлюючи й оцінюючи

власні думки, почуття, інтереси, ідеали, дії, їх мотиви, цілісно оцінюючи себе


187

і своє місце в житті, орієнтують у власній особистості, людина відкриває

знання про себе. Завдяки самосвідомості людина розуміє себе як

індивідуальну, відокремлену від природи й інших людей реальність.

Відтак, самосвідомість зумовлює усвідомлення індивідом потреби в

самопізнанні, самооцінці, самозміні. Результатом процесу самопізнання, як

структурного компонента самосвідомості людини, є динамічна система

уявлень особистості про себе, усвідомлення своїх дій та їхніх результатів,

думок, почуттів, ідеалів і мотивів поведінки, цілісна оцінка себе і визначення

свого «Я», що забезпечує ідентифікацію особистості.

Самовдосконалення – це продовження процесу самопізнання. У своїй

роботі Е. О. Помиткін зауважує, що самовдосконалення як відтворення

прекрасного та досконалого в собі є спонукою духовного розвитку [5].

Оскільки самопізнання виступає як усвідомлення і констатація досліджуваних

у собі рис, то самовдосконалення слугує засобом трансформації негативу в

позитив на рівні бажань, емоцій, почуттів, думок і спонук [3]. Осмислюючи

себе і свою роль у житті, індивід повинен і може прагнути до

самовдосконалення, розвиваючи інтелект, формуючи моральні якості,

розширюючи сферу духовних прагнень.

Отже, такі складові процесу самопізнання, як самоаналіз, самооцінка,

самоконтроль, самодисципліна формують здатність майбутнього педагога до

самовдосконалення.

Одним із сучасних комунікаційних засобів здійснення діяльності,

важливою професійною компетенцією є здатність майбутнього педагога до

самопрезентації. В результаті процесу самопізнання особистість вибудовує

динамічну систему уявлень про себе, усвідомлення своїх дій та їхніх

результатів, думок, почуттів, ідеалів і мотивів поведінки, стає можливою

цілісна оцінка себе і визначення свого «Я», що забезпечує ідентифікацію

особистості. Саме це дає можливість до самопрезентації.

Майбутній педагог повинен володіти своїм образом, станом, поведінкою,

аби мати змогу направляти враження студентів на навчання, на формування у

них особистісних якостей, необхідних не тільки в період навчання, але і в


188

майбутньому. Самопрезентація сучасного майбутнього педагога повинна

сприяти формуванню пізнавальної активності та мотивації студентів, їх

цінностей і прагнень, розвитку індивідуальності та творчого потенціалу.

Самопрезентація майбутнього педагога – важлива професійна компетенція та

умова ефективної соціальної комунікації в сучасному полікультурному

освітньому просторі.

За визначенням І. Гофмана, самопрезентація – це засіб організації власної

поведінки людиною, яка не усвідомлює цей процес і є пасивною у виборі

засобів. Самопрезентація – це процес виконання соціальних ролей упродовж

усього життя 2.

У своїй роботі Т. О. Чигирин узагальнює, що самопрезентація – це

процес, під час якого відбувається управління сприйманням навколишнього

соціуму через привернення уваги задля реалізації мотивації, задоволення

потреб та досягнення цілей особистості, а також формується образ «Я» і

підтримується самооцінка 7.

Самопрезентацію можна розглядати як взаємопов’язаний трирівневий

процес, котрий включає наступні рівні:

− пізнавальний рівень;

− оціночний рівень;

− поведінковий рівень.

Пізнавальний рівень самопрезентації заснований на уявленнях суб’єкта

про самого себе. Цей рівень самопрезентації пов’язаний саме із самопізнанням

та пізнанням своїх позитивних і негативних рис характеру, з виявленням

стійких тенденцій своєї поведінки, вибірковості свого сприймання.

Оціночний рівень самопрезентації пов’язаний із самооцінкою та з

усвідомленням того, що якість, яку ми приписуємо власній особистості,

далеко не завжди є об’єктивною і з нею не завжди готові погодитися інші

люди. Не викликає розбіжності лише вік, стать, зріст, професія і деякі інші

дані, які є достовірними. Самооцінка відображає ступінь розвитку у суб’єкта

почуття самоповаги, відчуття власної цінності і позитивного ставлення до

всього того, що входить в сферу його «Я».


189

Поведінковий рівень самопрезентації пов’язаний з досягненням

результату і по своїй суті є самим актом самопрезентації.

Ефективність самопрезентації визначається доцільним використанням

спеціальних технік і стратегій, а також природним умінням людини поводити

себе відповідно до ситуації

Висновки. Отже, в роботі ми визначили, що майбутній педагог повинен

володіти механізмами саморозвитку, першим кроком якого є самопізнання.

Самопізнання дає можливість вивчити власні особистісні якості, задатки,

особливості поведінки тощо в процесі саморозвитку.

Виявлено, що самопізнання слугує механізмом запуску

самовдосконалення та самопрезентації, як одних з найбільш важливих

процесів «само» для майбутнього педагога. Ми дійшли висновку, що

самовдосконалення розглядається як найбільш адекватний шлях

саморозвитку, котрий стає можливий завдяки самопізнанню.

В результаті процесу самопізнання особистість вибудовує динамічну

систему, що забезпечує ідентифікацію особистості, це дає можливість до

самопрезентації.

Підсумовуємо, що в результаті самопізнання людина набуває здатності

до саморозвитку, особистісного зростання, самовдосконалення та

самопрезентації.


1. Аносова А. В. Самопізнання та самовдосконалення як складові процесу формування

комунікативної культури індивіда. Електронне наукове фахове видання «Народна

освіта». Розділ 2. Педагогічна наука. 2015. № 2 (26). URL:

https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=3361 (дата звернення: 16.04.2021).

2. Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни. Москва, 2000. 302 с.

3. Євтух М. Б., Черкашина Т. В. Культура взаємин: підручник. Вид 3-тє., переробл. і

допов. Черкаси: Видавець Чабаненко Ю. А., 2012. 340 с.

4. Маралов В. Г. Основы самопознания и саморазвития : учеб. пособие для студентов

сред. пед. Заведений. Изд 2-е., стер. Москва: Издат. центр «Академия», 2004. 256 с.

5. Помиткін Е. О. Психологічні закономірності та механізми духовного розвитку дітей і

молоді: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра психол. наук: 19.00.07. Київ, 2009. 45 с.


190

6. Соціолого-педагогічний словник / За загальною ред. В. В. Радула, вид. 2-ге. Харків:

Мачулін, 2015. С. 329.

7. Чигирин Т. О. Самопрезентація: визначення, види, стратегії, техніки. Збірник наукових

праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПНУ. Проблеми загальної та

педагогічної психології. 2012. Т. XІV, ч. 5. С. 245.

8. Цвєткова Г. Г. Професійне самовдосконалення викладачів гуманітарних дисциплін

вищої школи: монографія. Слов’янськ: Вид-во Б. І. Маторіна, 2014. 478 с.


191

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.021

Стратан-Артишкова Тетяна Борисівна

доктор педагогічних наук, професор,

професор кафедри музичного мистецтва та методики музичного виховання



Шевцова Олена Борисівна

кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри музичного мистецтва та методики музичного виховання



РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ У ПРОСТОРІ

МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ

Анотація. У статті аналізуються наукові праці з проблеми творчості, розкривається

роль мистецтва у розвитку духовно-творчої особистості; підкреслюється призначення

майбутнього вчителя мистецтва у формуванні творчих якостей учня; схарактеризовано

сутність авторської спроможності як інтегрованої професійно значущої особистісної

якості майбутнього вчителя мистецтва.

Ключові слова: мистецтво, творчість, авторська спроможність, майбутній вчитель

мистецтва.

На сучасному етапі глобалізації, у прискореному темпоритмі науково-

технічного прогресу особливої значущості набуває проблема творчої

особистості і творчої діяльності. Суспільство все більш потребує творчих,

креативних спеціалістів-особистостей, самостійних у прийнятті рішень та їх

реалізації, здатних до самоперебудови й саморозвитку, практичної і

результативної спрямованості, а не лише сумлінних виконавців. Творчість все

більше стає характерною рисою фахівців різних напрямів професійної

підготовки і спеціальностей.



192

У мистецькій педагогіці настанова на творчість є основним гаслом,

оскільки мистецтво є унікальним засобом духовно-творчого розвитку і

саморозвитку особистості. Поліфункціональність мистецтва спирається на

ідею гуманності, самоцінного значення особистості, її глибокої соціалізації,

залучення до різних сторін навколишнього життя, творчого самоствердження

та індивідуального світосприйняття і набуває своєї значущості в процесі

художнього пізнання й далі формує потребу у творчості. Творча глибина

мистецьких творів криється в здатності осмислювати людський досвід на

такому рівні, на якому він водночас виявляється і як універсальна загальність,

і як неповторна індивідуальність, завдяки чому стає можливим залучити до

світу художньої реальності кожну людину. Під впливом художніх образів

безпосередні почуття переходять в естетичні, духовні, етичні уявлення

суб’єкта як ціннісний акт осягнення світу та самопізнання власної

індивідуальної сутності [7].

Залучення до художньої творчості значно розширює духовний світ

людини, узагальнює ієрархію її цінностей та смислів, гармонізує внутрішній

світ. У цьому відношенні універсальна природа мистецтва надає значні

можливості. Як своєрідна «філософія серця», що поєднує мудрість розуму та

мудрість серця силою уяви, фантазії художника, мистецтво, в якому закладені

ідеї високого гуманізму і «живе краса людського духу» (В. Сухомлинський)

найвищою мірою здатне не лише сприяти пробудженню та поглибленню

людських почуттів, а й спонукає працювати думку, формує моральні

принципи, розширює світогляд, породжує ідеали. Тобто, за допомогою

мистецтва людина не тільки пізнає навколишню дійсність, а також формує

себе як всебічно розвинену духовну особистість, що є важливим кроком на

шляху до духовності як вираження пізнавальної, творчої та моральної

активності людини.

У зв’язку з цим професійна діяльність майбутнього фахівця мистецтва

вимагає освіченості, ерудованості, інтелектуальності, здатності бути

особистістю у високому розумінні цього слова, зі сформованим світоглядом,

мисленням, бути справжнім творцем навчально-виховного процесу, здатним


193

розкрити свій творчий, індивідуально-неповторний потенціал, реалізувати

його у різних видах мистецької творчості, спрямувати на розвиток духовного

світу особистості.

Творчість є духовною вершиною, життєвою цінністю, найвищим

суспільним виявом людини, сферою справжньої свободи й розкутості як

індивідуальності [2]; спрямовується на перетворення навколишнього світу й

власного «Я», передбачає не тільки привласнення соціального досвіду і

прилучення до життя суспільства, але і на поглиблення змісту її оригінального

ціннісного внеску, що збагачує це життя [5].

Високого сенсу сповнений зміст поняття «творчість» у працях відомих

мислителів, зокрема, М. Бахтіна, М. Бердяєва, М. Кагана та ін. Згідно з їх

концепцією антроподицеї, здатність до творчості закладена в людині, це її

покликання і призначення. Творчість, наголошує М. Бердяєв у праці

«Творчість та об’єктивація» притаманна самій природі особистості, саме

творчістю людина виправдовує сенс свого життя [1]. Творчість – це людська

діяльність, яка породжує нові матеріальні й духовні цінності, або кінцевий

продукт створення суб’єктивно нового. Творчість – це могутнє джерело щастя,

сховище буття, котре забезпечує людині захищеність та надійність

(П. Енгельгард, М. Xайдеггер), життєва енергія, сенс існування (К. Роджерс),

готовність до самозміни, самовдосконалення, самотворення, особистісного

розвитку. Творчість – це рушійна сила людства, частина всього нашого єства,

нашого тіла, нашого розуму, емоцій і духу [3], трансформувальна сила, що

спричиняє позитивну самооцінку й забезпечує саморух індивіда у своєму

розвитку.

Творчість є народженням неіснуючого (М. Бердяєв), суб’єктивне

відкриття, коли людина розв’язує проблемну ситуацію – розуміння і

переживання музичного образу, співвідносить своє розуміння і переживання з

переживаннями інших людей, спричиняє суб’єктивне відкриття, що є

особистісним та інтелектуальним зростанням. Діалектичність категорії

творчості передбачає зміну об’єкта та самозміну, саморозвиток суб’єкта як

взаємопов’язані сторони єдиного художнього процесу. Ці принципи


194

ґрунтовно розкриває теорія самоактуалізації А. Маслоу, за якою творчість є

найвагомішою силою впливу на особистість, у процесі якої розкривається

ціннісно-особистісний потенціал, здібності, талант, художня обдарованість.

У творчій діяльності виявляється власне, практичне ставлення до світу,

втілення власної філософії, накладання на об’єкт діяльності відбитка своєї

неповторності. Результатом творчості як «ціннісно-процесуального»

(А. Канарський) феномену є духовний, ціннісно-особистісний розвиток,

удосконалення задатків, здібностей, обдаровань, здатності до художнього

спілкування, тобто усе, що детермінує подальшу творчу активність самої

особистості та підвищує її значущість для себе та для інших. Отже, набуло

поширення трактування творчості як оригінального, нестандартного

розв’язання проблеми, під час якого активізуються всі психічні пізнавальні

процеси, в яких приховані величезні потенційні можливості особистості.

У творчій діяльності відбувається «самоактуалізація», «самоствердження»,

«саморозвиток», «самовираження», «самореалізація» особистості. Ці поняття є

однопорядковими, але не тотожними. Спільні й відмінні ознаки цих понять

ґрунтовно розкриваються Д. Леонтьєвим у праці «Самореалізація і

персоналізація», у якій зазначається, що когнітивною основою цих понять є

самопізнання (рефлексія), а відмінні риси полягають у мотиваційному характері,

спрямованості однакових дій на досягнення різних цілей.

У концепціях фундаторів гуманістичної психології (А. Маслоу,

К. Роджерс, С. Рубінштейн, М. Мід та ін.) самореалізація визначається як

вища духовна потреба – мета-потреба, що виявляється в бажанні й здатності

особистості досягти вершин свого розвитку і потенціалу, стану

фундаментального задоволення, максимального розкриття своїх здібностей і

талантів у творчості; як свідома, цілеспрямована матеріально-практична,

соціальна й духовна діяльність особи, спрямована на реалізацію власних сил,

здібностей, обдаровань, можливостей; як один із найважливіших мотивів

людської діяльності; як здатність до самооцінки, ставлення особистості до

себе як носія певних властивостей, контролю, суттю індивідуальної

свідомості, що рефлексує.


195

Різновид самореалізації – самовираження як зовнішній вияв

внутрішнього стану. Найбільш яскраво самовираження виявляється в

мистецтві. Ритм і гармонія якнайбільше проникають у глибину душі і

сильніше за усе захоплюють (Р. Грубер); у ритмі, інтонації, мелодії, акцентах,

учень завжди себе виражає, навіть якщо наслідує даний приклад

(М. Ржецький). У структурі самовираження М. Ржецький виокремлює три

характеристики: змістовну, емоційну і поведінкову, визначаючи емоційну як

найбільш суттєву. При цьому самовираження тільки тоді стане

самовираженням (САМО), якщо «дії забарвлені позитивними емоціями, якщо

вони викликані бажанням, інтересом, і обов’язково супроводжуються

почуттями задоволення від створеного» [6, с. 9]. Наголос на самовираженні,

зазначає В. Орлов, відкриває прямий шлях до суб’єктності [4, с. 28].

У процесі творчої діяльності реалізується особистісна креативність

студента, яка, з одного боку, як суб’єктивна детермінанта творчості є її

мотиваційною основою, а з іншого, як об’єктивна детермінанта творчості,

розвивається й формується відповідно до особливостей та умов здійснення

цієї діяльності, поступово досягаючи власної духовної вершини майбутнім

учителем музичного мистецтва. Тому важливо знайти способи розкриття

творчого потенціалу майбутнього вчителя, «розбудити» потребу і знайти

способи реалізації цієї потреби у самовираженні.

Оскільки створення, визначення й виявлення суб’єкта відбувається в

актах творчої самодіяльності (С. Рубінштейн), а творчість – це процес, який

приводить до створення деякого продукта, то здійснити це цілком можливо на

основі залучення майбутнього вчителя до самостійної діяльності, пошуку

творчих рішень і їх матеріалізації у власному творенні як ключовому виді

діяльності, що спричиняє до творчої самореалізації і самовираженню. Таким

продуктом може бути художньо-творчий проект, художня композиція,

музичний твір, хореографічна постановка тощо. Така спрямованість на творчу

діяльність сприяє розвитку мотиву до різних видів художньої творчості,

посилює роль майбутнього вчителя мистецтва як учителя-творця.


196

У складному процесі художньо-творчої діяльності, що ґрунтується на

художньому пізнанні-осмисленні, сприйнятті-інтерпретації, проектуванні

художнього образу, твору, композиції, постановки, проєкту – до його творчої

презентації здійснюється самовираження і самоактуалізація майбутнього

фахівця. Цей процес передбачає самореалізацію власних сил, здібностей,

обдаровань, можливостей, розкриття всіх резервів творчої активності

особистості, всього комплексу індивідуально-особистісних якостей,

опредметнення сутнісних сил у власній продукції, різноманітній соціально-

культурній діяльності, що приводить до перетворення особистості на суб’єкта

власного життя і професії.

Авторська спроможність майбутнього вчителя мистецтва виявляється

багатогранно, багатоаспектно, безпосередньо полягає, насамперед, в

усвідомленому сприйнятті мистецьких творів, глибокому проникненні й

осягненні їх змісту, художньому тлумаченні й інтерпретації, натхненному

виконанні, здатності творити.

У процесі такої діяльності виявляються й формуються універсальні

особистісні й професійно значущі якості (художнє мислення, творча уява,

креативність, здатність до емпатії і рефлексії), удосконалюються художньо-

інтерпретаційні компетенції, здійснюється органічний взаємозв’язок вищих

духовних цінностей та сутнісних сил особистості, котрі актуалізуються у

власній творчості й становлять авторську спроможність майбутнього вчителя.

Так виявляється діалектичність розвитку особистості майбутнього вчителя,

оскільки віддаючи себе, свої сутнісні сили і здібності діяльності, особистість

водночас здобуває їх, але вже у новій якості. Ця якість – авторська

спроможність, яка набуває інтегративного характеру, оскільки містить

внутрішні індивідуально-особистісні характеристики, здатності, якості і

властивості, що виявляються у творчій діяльності майбутнього вчителя.

Авторську спроможність визначаємо як інтегровану професійно значущу

особистісну якість, що констатує якісне перетворення майбутнім учителем

свого внутрішнього світу й приводить до принципово нового його стану,

спонукає до творчого самовияву і самореалізації, внаслідок чого студент


197

виступає як творець нових художніх цінностей, як художник, як композитор,

як виконавець, як артист, як режисер, як хореограф-балетмейстер, як

майбутній учитель, спроможний реалізуватися у різних галузях соціально-

культурного і мистецького простору.

Надаючи «життя» своїм індивідуальним цінностям, досягаючи свідомої

мети, реалізуючи її у діяльності, майбутній фахівець утверджує себе як

неповторну особистість, спроможну досягнути широких творчих узагальнень,

демонструвати високий рівень культури, грамотність, глибоку ерудованість й

інтелектуальність, гармонію і красу внутрішнього світу, небайдужість до

навколишнього світу, усвідомлення його цінностей і свою причетність до

створення цих цінностей.


1. Бердяев Н. А. Творчество и объективация / Н. А. Бердяев. – Минск : Экономпресс,

2000. – 304 с.

2. Бех І. Д. Особистість у просторі духовного розвитку : навчальний посібник / І. Д. Бех.

– К. : Академвидав, 2012. – 256 с.

3. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности [Текст] / Е. П. Ильин.

– СПб. : Питер, 2009. – 448 с.

4. Орлов В. Ф. Педагогічна майстерність викладача мистецьких дисциплін : навч.-метод.

посіб. / В. Ф. Орлов, О. О. Фурса, О. В. Баніт. – К. : Едельвейс, 2012. – 272 с.

5. Радул В. В. Соціальна активність у структурі соціальної зрілості (теоретико-

методологічний аспект) / Валерій В ікторович Радул. – Кировоград :

«Імекс-ЛТД», 2011. – 256 с.

6. Ржецкий Н. Н. Лекции по педагогике : фундаментальные основы / Н. Н. Ржецкий. – К.,

2003. – Ч. 3. – 40 с.

7. Рудницька О. П. Педагогіка загальна та мистецька : навч. посіб. / Оксана Рудницька. –

Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2005. – 358 с.


198

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.022

Сяська Наталія Андріївна

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри математики з методикою викладання,


Кіндрат Павло Вадимович

кандидат юридичних наук, доцент кафедри інформаційно-комунікаційних технологій

та методики викладання інформатики,


Кіндрат Вадим Кирилович

кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри теорії та практики фізичної

культури і спорту, Рівненський державний гуманітарний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ

ПІД ЧАС РОЗВ'ЯЗУВАННЯ РІВНЯНЬ З ПАРАМЕТРАМИ

Анотація Стаття присвячена актуальній проблемі використання новітніх інформаційних

технологій в освітньому процесі. Зокрема розглянуто перспективні напрямки

удосконалення методики навчання розв'язуванню рівнянь і систем рівнянь з параметрами.

Використання комп’ютерних технологій при вивченні математики має певні труднощі,

пов’язані з низьким рівнем просторової уяви школярів та не готовності їх до створення

віртуальних моделей реальних об’єктів. У статті підтверджено, що нові інформаційні

технології сприяють формуванню навичок математичного моделювання при вивченні

алгебри і початків аналізу, що сприяє оволодінню предметними та інформаційними

компетентностями та є показником творчої діяльності учнів.

Ключові слова: новітні інформаційні технології, метод математичного моделювання,

рівняння з параметрами, інформаційні компетентності.

Пандемія COVID-19 внесла зміни у всі сфери діяльності людини, в тому

числі і в освітній процес. Педагогам доводиться переходити до on-line

навчання, що вимагає розробки нових підходів до викладання та методичного

супроводу. З огляду на це, важливим напрямом реформування сучасної освіти



199

є формування у здобувачів повної загальної середньої освіти інформаційних

компетентностей, що дозволить їм увійти у інформаційний простір та

орієнтуватися у реаліях сучасної пандемічної дійсності. Особливо це

стосується навчання математики, оскільки в процесі розв'язування

математичних задач важливим є візуалізація процесу навчання.

Зважаючи на низькі показники рівня математичної освіти українських

школярів, що підтверджують міжнародні дослідження PISA та результати

зовнішнього незалежного оцінювання останніх років, стан викладання

математики вимагає кардинальних змін. Крім того реалії дистанційного

навчання лише поглибили дану проблему, адже відсутність візуального

контакту створює незручності як для педагогів, так і для здобувачів освіти.

Проблема низького рівня математичної підготовки учнів закладів повної

загальної середньої освіти також поглиблюється за рахунок зменшення

кількості бажаючих здобути фах вчителя природничо-математичних

дисциплін. У багатьох школах вже відчувається відсутність кваліфікованих

кадрів. Учителі старшого віку мають складності із використанням сучасних

інформаційних технологій навчання. Тому актуальними напрямами

вдосконалення сучасної математичної освіти є індивідуалізація, візуалізація та

інформатизація освітнього процесу, зниження абстрактності та посилення

практичної спрямованості змісту навчання математики.

Підвищення ефективності навчання на уроках математики і організація

самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів в умовах дистанційного

навчання пов’язано з використанням інформаційних технологій у освітньому

процесі. Це дозволить використати диференційований та індивідуальний

підхід до кожного учня, вибрати оптимальний темп навчання, формувати

інформаційні компетентності, надасть можливість учням сприймати

комп'ютер як засіб навчання.

Проблеми і можливості використання інформаційних технологій у

навчанні та вихованні досліджували А.Ф.Верлань, А.П.Єршов, М.І.Жалдак,

В.М.Монахов, Н.В.Морзе, С.А.Раков, Ю.С.Рамський та ін. Проте нові аспекти


200

і проблеми застосування їх в освітньому процесі проявились особливо гостро

у процесі дистанційного навчання.

Одним із шляхів реалізації цих підходів є можливість візуалізувати

процес навчання з допомогою педагогічних програмних засобів для підтримки

математики. Міністерством освіти і науки України рекомендовано до

використання в освітньому процесі такі пакети прикладних програм, як

GRAN-1, GRAN-2D, GRAN-3D тощо. Аналіз існуючих програмних засобів

показав певні переваги програми GEOGEBRA при вивченні окремих тем з

математики.

Застосування інформаційних технологій під час дистанційного навчання

є потужним інструментом для наочності, мотивації та засобу підвищення

інтересу до вивчення математики.

Основними завданнями впровадження в освітній процес сучасних

інформаційних технологій є:

– активізація пізнавальної і дослідницької діяльності учнів;

– оволодіння інформаційними і предметними компетентностями;

– формування навичок саморозвитку і самооцінки;

– застосування навичок математичного моделювання;

– візуалізація процесу навчання.

Застосування пакетів прикладних програм дозволяє поєднувати прийоми

наукового пізнання із дослідницькими навичками, надавши процесу навчання

самостійного, творчого характеру і більшої ефективності. Цьому сприятиме

застосування методів математичного моделювання. Адже в процесі

розв'язування задач з допомогою комп'ютера необхідно створити абстрактну

модель задачі і лише потім її реалізувати за допомогою програм.

Використання пакетів прикладних програм дозволить зосередити більшу

увагу саме на наступних етапах:

– дослідження зв’язків між суб’єктами моделі, побудова ланцюжка

логічних міркувань від умови до отримання логічного висновку;

– подальший аналіз моделі і дослідження умов її існування [5].


201

Поєднання традиційних методів розв’язування задач на дослідження в

курсі алгебри і початків аналізу із використанням інформаційних технологій

має великі переваги над традиційним навчанням, оскільки дає можливість

учням самостійно виявляти причинно-наслідкові зв’язки, закономірності, ідеї

для доведення. Але такий підхід вимагає від учителя розробки спеціальних

навчально-дослідницьких ситуацій з метою організації самостійної

навчально-пізнавальної діяльності учнів, для виховання в них навичок

самоконтролю, самопізнання. Причому зосередити увагу учнів необхідно не

стільки на результатах вже виконаних операцій, скільки спрямувати їх пошук

на новий етап дослідження, на здійснення прогностичної оцінки ситуації,

здійснюючи керівництво пошуковою діяльністю на кожному наступному

етапі розв’язування.

Ступінь самостійності і форма участі у дослідницькій діяльності залежить

від рівня математичних досягнень учнів, але правильно організований процес

розв’язування набуває характеру спільно-розподіленої діяльності із якомога

ширшим залученням учнів.

Одними із найскладніших завдань у процесі навчання учнів алгебри і

початків аналізу є розв'язування рівнянь, нерівностей та їх систем з

параметрами. Завдання такого типу мають високий ступінь абстрактності і

завжди викликаються проблеми в школярів під час зовнішнього незалежного

оцінювання. Зазвичай у непрофільних класах учні навіть не приступають до їх

розв'язування.

На наш погляд, виправити таке положення дозволить застосування

пакетів програм для підтримки вивчення алгебри GRAN-1 і GEOGEBRA.

Побудова моделі задачі не викликає труднощів в учнів, оскільки не вимагає

великих знань у галузі інформаційних технологій та економить час на

виконанні операцій побудови графіків функцій, а дослідження побудованої

учнями моделі спрощують процес розв'язування, вивільняючи час на аналіз та

дослідження задачі.

Використання інформаційних технологій вимагає від учителя значної

підготовки, адже необхідно створити не лише моделі до задач, але і розробити


202

методику роботи з даними моделями. Для цього необхідно теоретичний

процес математичного моделювання перевести на мову комп'ютерних

програм, і відповідно практично отримані результати перевести в абстрактну

форму.

Здійснимо порівняльну характеристику можливостей двох програмних

засобів під час дослідження кількості розв'язків рівнянь і систем рівнянь з

параметрами.

Завдання 1. Дослідити кількість розв'язків рівняння022 =+−− axx

залежно від значень параметра а.

Розв'язування у програмі GRAN-1 зводиться до використання графічного

способу. Рівняння необхідно поділити на дві частини: 22 −−−= xxy

, y=a,

причому графіком функції, в яку входить параметр є пряма паралельна до осі

ОХ. Здійснюючи дослідження розташування цієї прямої і кількості точок

перетину її з графіком іншої частини рівняння, приходимо до висновку, що

рівняння може мати: 6, 5, 4, 2 і жодного розв'язку (див. Рис.1).

Рис. 1

Програма GEOGEBRA, на відміну від GRAN-1, дозволяє виконувати

побудови графіків функцій з параметрами. Для цього передбачена послуга

“повзунок” з можливістю надання анімаційних ефектів. Надавши параметру а


203

змінних значень, нам достатньо знайти кількість точок перетину графіка з

віссю ОХ (див. Рис. 2).

Рис. 2

Відмітимо перевагу методики розв'язування рівнянь з параметрами з

використанням програми GEOGEBRA, оскільки вона дозволяє, виконавши

лише одну побудову, спостерігати в динаміці зміну положення графіка

рівняння залежно від зміни параметра а.

Завдання 2. Дослідити кількість розв'язків системи рівнянь

залежно від значень параметра а.

Рис.3


204

Графічна ілюстрація розв'язків при певному значенні параметра

практично однакова, але при застосуванні програми GRAN-1 потрібно вручну

надавати значення параметра і кожний раз будувати новий графік рівняння з

параметром, а в GEOGEBRА автоматична зміна параметра можлива завдяки

використанні повзунка (див. Рис.3 і Рис.4).

Рис.4

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що однією з проблем

організації дистанційного навчання є недостатність методичних розробок із

впровадження в освітній процес педагогічних програмних засобів візуального

спрямування, а і іноді і низька інформаційна культура самих педагогів, що

вимагає негайного вирішення. Тому перспективою для подальших розвідок є

розробка методики проведення комп'ютерно-орієнтованих уроків в умовах

дистанційного навчання.


1. Гриб’юк О. О. Моделювання з використанням інформаційно-комунікаційних

технологій в контексті навчання математики. Моделювання в навчальному процесі :

матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (23-27 лютого

2015 р.). Луцьк: Вежа-Друк, 2015. 157с.


205

2. Жалдак М.І., Вітюк О.В. Комп'ютер на уроках математики. Посібник для вчителів. К.:

Техніка, 1997. 303 с.

3. Жалдак М.І. Система підготовки до використання інформаційно-комунікаційних

технологій у навчальному процесі вчителів. Київ: НПУ ім. Драгоманова, 2015. 32 с.

4. Зайцева Т.В. Комп’ютерні технології на уроках алгебри та початків аналізу. Комп’ютер

у школі та сім’ї. 1999. № 4. С.36-38.

5. Швець В.О. Математичне моделювання як змістова лінія шкільного курсу математики.

Донецьк: Вид- во ДонНУ, 2009. № 32. 23с.


206

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.023

Форостовська Тетяна Олександрівна

кандидат педагогічних наук,

викладач кафедри природничих наук та методик їхнього навчання



ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ХІМІЇ

В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ АКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Анотація. У статті обґрунтовано необхідність використання активних методів

навчання як необхідної умови для формування професійного самовизначення майбутніх

вчителів хімії. Показано, що активні методи навчання сприяють розвитку здібностей

майбутніх учителів хімії до самонавчання і самовдосконалення у професійній сфері,

дозволяють студентам розвивати необхідні їм у майбутньому професійні якості

Ключові слова: професійне самовизначення, вчитель хімії, активні методи навчання.

Одним із важливих завдань підготовки студентів до майбутньої

діяльності є формування у них професійних якостей під час навчання у закладі

вищої освіти. Сьогодні випускники ЗВО часто виходять на

висококонкурентний ринок професійної праці з великим набором

професійних знань, але при цьому можуть мати несформовану систему

професійних цінностей, відсутність будь-якої чіткої концепції свого

професійного майбутнього. У зв’язку з цим весь освітній процес закладу вищої

освіти має бути орієнтований на активізацію професійного самовизначення

студентів.

Для вдосконалення та активізації навчального процесу у вищій школі

велике значення має знання і врахування тих особливостей навчання, які

зумовлюють необхідність перебудови у студентів сформованих в школі

стереотипів навчальної роботи і озброєння їх новими вміннями і навичками

навчально‐пізнавальної діяльності [1, с. 152]. Реформи в галузі освіти,



207

стрімкий розвиток технологій висуває нові завдання, що вимагають перегляду

змісту освіти, форм, методів, прийомів навчання.

Аналіз проблеми формування готовності майбутніх учителів хімії до

професійного самовизначення показав необхідність застосування активних

методів навчання у процесі фахової підготовки.

Активне навчання є такою організацією та веденням навчального

процесу, яка спрямована на всебічну активізацію навчально‐пізнавальної

діяльності студентів за допомогою широкого, бажано комплексного,

використання як педагогічних (дидактичних), так і організаційно‐

управлінських засобів [2, с. 17].

Як стверджує В. Євтушевський, активне навчання знаменує собою

перехід від переважно регламентуючих, алгоритмізованих, програмованих

форм і методів організації дидактичного процесу до розвиваючих,

проблемних, дослідницьких, пошукових, що забезпечує народження

пізнавальних мотивів та інтересів, умов для творчості в навчанні [3, с. 14].

Отже, активне навчання – це система нових форм, методів і засобів

навчання, які спонукають студентів до активної розумової і практичної

діяльності в процесі оволодіння навчальним матеріалом. Використання такої

системи методів направлено в основному не на представлення викладачем

готових знань, їх запам'ятовування та відтворення, а на самостійне оволодіння

студентами знаннями і вміннями в процесі активної розумової і практичної

діяльності, яке мотивує їх самостійного, ініціативного і творчого процесу

пізнання.

Активні методи навчання «передбачають використання такої системи

методів, яка спрямована, головним чином, не на викладання готових знань і їх

відтворення, а на самостійне оволодіння студентами знань в процесі активної

пізнавальної діяльності… активні методи – це навчання діяльністю» [4, с. 47].

Методи активного навчання сприяють формуванню знань, професійних

умінь і навичок майбутніх фахівців, шляхом залучення їх до інтенсивної

пізнавальної діяльності; активізації мислення учасників навчально-виховного

процесу; прояву активної позиції учасників освітнього процесу; самостійного


208

прийняття рішень в умовах підвищеної мотивації; взаємозв'язку викладача і

студента тощо [5, с. 261].

На нашу думку, з метою вдосконалення та активізації навчального

процесу під час підготовки майбутніх вчителів хімії має стати широке

впровадження в навчальний процес активних методів навчання, які

охоплюють всі види аудиторних і позааудиторних занять зі студентами.

Зокрема це проблемне навчання, інтерактивні методи, метод проектів,

моделювання професійних ситуацій, рольові та ділові ігри, проведення

«круглих столів» тощо, орієнтованих на особистість студента, на його активну

участь у саморозвитку, отримання якісних знань, професійних умінь, розвиток

світогляду, здобуття педагогічної майстерності, творчий підхід до вирішення

конкретних проблем.

Ми вважаємо, що одним із ефективних напрямків вдосконалення

професійної підготовки вчителів хімії, який сприяє формуванню готовності до

реалізації професійного самовизначення є впровадження в освітній процес

інтерактивних методів навчання.

З інтерактивних методів, які доцільно використовувати під час

підготовки майбутніх вчителів хімії можна виділити: методи проблемного

навчання, рольові, «ділові» ігри, кейс-метод, метод проектів, тренінгові

технології тощо, які сприяють виробленню позитивної мотивації на майбутню

професійну діяльність, розширенню пізнавального інтересу до оволодіння

обраною професією, підвищенню активності, усвідомленню своїх життєвих і

професійних орієнтирів і реальних шляхів їх досягнення.

Однією з нових форм інтерактивних методів навчання є проблемно-

ситуативне навчання з використанням кейсів. Особливо актуальним є

застосування навчальних кейсів у практиці підготовки майбутніх вчителів хімії.

Технологія кейс-стаді – це метод активного проблемно-ситуаційного

аналізу, заснований на вивченні шляхом вирішення навчальних кейсів

[6, с. 110].

Метод кейс-стаді спрямований не стільки на засвоєння конкретних знань,

або умінь, скільки на розвиток загального інтелектуального і комунікативного


209

потенціалу студентів. Кейс – це маленький літературний твір, що дозволяє не

тільки отримати інформацію, а й зануритися в атмосферу того, що

відбувається. Це допомагає студентам уявити себе в реальній життєвій

ситуації, а не просто вирішувати складну задачу [7, с. 155].

Принцип кейс-методу особливо значущий тим, що дозволяє ініціювати

самостійне вивчення ситуацій студентами, формувати їх власне бачення

проблем та їх вирішення, виробляти вміння обговорювати ситуацію зі своїми

колегами.

На нашу думку застосування цього методу доцільно під час вивчення

дисципліни «Методика навчання хімії». Навчальні кейси з методики навчання

хімії – це ситуації, зміст яких ілюструє дії або діяльність вчителя і школярів

на уроці або позакласних заняттях і взаємовідносини між ними

[8, с. 99].

Для дисципліни «Методика навчання хімії» визначення кейсових ситуації

наступне: «це ситуації, зміст яких ілюструє дії або діяльність учителя і учнів

на заняттях (позакласній роботі) з хімії, взаємини між ними» [9, с. 99–100].

Розв’язання цих ситуацій запобігає помилковим або неправильним діям

учителя (практиканта) під час підготовки й проведення різних занять з хімії,

позакласних заходів. Окрім того, навчає студентів аналізувати зміст,

структуру занять і методику їх проведення, допомагає виявляти їх особливості

і формування етичної поведінки майбутнього вчителя хімії.

Для оцінювання знань з предмету пропонуємо студентам контролюючі

кейси. Контролюючі кейси мають чітко сформульовані питання та жорсткі

параметри оцінювання.

Застосування кейс-методу у підготовці майбутніх учителів хімії до

професійної діяльності є особливо значущим, оскільки його застосування в

навчальному процесі максимального наближає студентів до реальної

професійної діяльності.

Особливої уваги заслуговує метод «ділової гри». Ділова гра є одним із

засобів формування професійних якостей. Метод ділової гри як метод

навчання полягає в навчальному моделюванні ситуації, з якою майбутні


210

педагоги зустрінуться в своїй професійній діяльності, щоб на моделях, а не на

реальних об'єктах навчати майбутніх фахівців виконувати відповідні

професійні функції. У процесі гри студенти виконують дії, близькі до тих, які

можуть мати місце в реальній професійній або життєвій ситуації [10, с. 134].

У формі рольової гри можна розіграти фрагменти уроку в школі. Всі

студенти по черзі самостійно розробляють фрагменти занять за своїм

напрямом підготовки і проводять їх зі студентами своєї групи. Ролі

розподіляються наступним чином: студент, який проводить фрагмент заняття,

– «вчитель», інші студенти групи – «учні». Після закінчення фрагменту

заняття «вчитель» робить його самоаналіз, а потім студенти – «учні»

аналізують фрагмент.

Серед методів, які активізують процес навчання студентів, одне з

провідних місць відводиться використанню методу проектів, в ході

застосування якого реалізуються всі стадії творчого процесу людини:

виникнення, обґрунтування, осмислення і прийняття: ідеї, технологічна

розробка ідеї, практична робота над втіленням ідеї, апробування об'єкту в

роботі, доробка ї самооцінка творчого вирішення ідеї.

Під час фахової підготовки майбутніх вчителів хімії проектна діяльність

може застосовуватись в роботі студентських наукових гуртків, при підготовці

доповідей на студентську наукову конференцію, у вигляді розробок

інформаційно-дослідницьких та інформаційно-експериментальних проектів у

позанавчальний час із подальшим захистом проектів на заняттях.

Тематика проектів може стосуватися якогось теоретичного питання

навчальної програми з метою поглиблення знань студентів із певного

актуального питання практичного характеру і вимагає залучення знань

студентів не з одного предмету, а з різних предметних галузей, творчого

мислення та дослідницьких навичок [11, с. 44].

Включення майбутніх учителів хімії у проектну діяльність сприяє

підвищенню ефективності засвоєння навчального матеріалу, формуванню

творчого мислення, розвитку педагогічних умінь і формуванню потреби у

самовдосконаленні.


211

До активних методів навчання можна віднести проблемне навчання.

Серед великого різноманіття проблемних методів навчання хочемо

акцентувати увагу на методі проблемно-діалогічного навчання, який ми

пропонуємо застосовувати під час вивчення хімічних дисциплін.

Однією із новітніх технологій навчання, котра стане ефективною під час

формування готовності до професійного самовизначення майбутніх вчителів

хімії, на наш погляд, є технологія розвитку критичного мислення.

Формування професійної компетентності майбутніх вчителів хімії

залежить від рівня розвитку їх хімічної компетентності. Тому під час лекцій,

лабораторних, практичних занять та позааудиторної самостійної роботи з

хімічних дисциплін ми пропонуємо використовувати технологію критичного

мислення.

Одним із ефективних засобів для розвитку професіоналізму як

досвідчених, так і молодих учителів, є обмін досвідом. Найбільш вдалою

формою такого обміну, на нашу думку, виступають майстер-класи.

Найчастіше в педагогічному співтоваристві під майстер-класом розуміють

відкритий урок, захід, презентацію досягнень педагога.

Під час фахової підготовки майбутніх вчителів хімії доцільно широко

застосовувати майстер-класи. Зокрема під час вивчення предмету «Методика

навчання хімії» та виробничої педагогічної практики студенти мають змогу

відвідувати майстер-класи провідних учителів хімії, класних керівників.

Окрім того, студенти можуть переглядати відеоролики з відеотеки майстер-

класів лауреатів конкурсів «Учитель року» в номінації «Хімія». В процесі

майстер-класу, студенти вивчають розробки з теми майстер-класу,

обговорюють ці матеріали, отримують необхідну консультацію, пропонують

для обговорення власні проблеми і розробки, висловлюють свої думки та

пропозиції. Під час роботи над курсовими роботами з «Методики навчання

хімії» студенти мають змогу глибоко дослідити сучасні технології навчання,

їх застосування в умовах реального освітнього процесу з хімії в школі.

Результати досліджень вони представляють у вигляді майстер-класів.


212

Активні методи навчання сприяють розвитку здібностей майбутніх

учителів хімії до самонавчання і самовдосконалення у професійній сфері,

дозволяють студентам розвивати необхідні їм у майбутньому професійні

якості, такі як: здатність працювати в команді, проявляти ініціативу, брати на

себе відповідальність за рішення, визначати проблеми, ставити завдання і

шукати шляхи їх вирішення, розвивати вміння аналізувати нові ситуації і

вносити на їх основі корективи в практику. Це суттєво покращує процес

адаптації майбутніх вчителів хімії в умовах динамічного розвитку сучасної

педагогічної професії і суттєво впливає на процес професійного

самовизначення майбутнього фахівця [12, с. 421].

Отже, активні методи навчання мають безсумнівні переваги над

традиційними методами навчання. Основна їхня цінність – унікальне

поєднання індивідуальної, групової і фронтальної роботи, набуття і

закріплення практичних умінь та навичок. Активні методи навчання сприяють

формуванню у майбутніх вчителів хімії нового педагогічного мислення,

креативності, вміння оптимально поєднувати на уроці методи навчання,

прагнення до оволодіння інноваційними технологіями, що безумовно

удосконалює процес формування готовності майбутніх вчителів хімії до

професійного самовизначення і саморозвитку.


1. Гуріч Л. М. Впровадження інноваційних педагогічних технологій: вимоги сучасності.

Проб. і персп. розв. фін. системи України. 2003. Вип. 9. С. 151–153.

2. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навч. посіб. К. : Академвидав,

2004. 352 с.

3. Євсович Р. В. Гуманізація та гуманітаризація вищої освіти в Україні: історичний

аспект. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2012. № 5 (52).

С. 79–87.

4. Вахрушева Т. Ю. Теоретичні аспекти активних методів навчання. Педагогіка,

психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2008. № 3.

С. 46–49.

5. Прокопенко И. Ф., Евдокимов В. И. Педагогические технологи: Учебное пособие.

Харьков, 2005. 224 с.


213

6. Михайлова Е. А. Кейс и кейс-метод: общие понятия. Маркетинг. 1999. № 1.

С. 109–117.

7. Покушалова Л. В. Метод case-study как современная технология профессионально-

ориентированного обучения студентов. Молодой ученый. 2011. № 5. Т. 2. С. 155–157.

8. Айкина Т. Ю. Метод кейсов в формировании коммуникативной компетенции

студентов. Вестн. Томского гос. пед. ун-та (TSPU Bulletin). 2013. Вып. 1. С. 58–60.

9. Шабанова И. А. Кейсовые ситуации при обучении студентов методике преподавания

химии. Преподавание естественных наук (биологии, физики, химии), математики и

информатики в вузе и школе : сб. мат-лов VΙΙ Междунар. науч.-метод. конф. (29–30

октября 2014 г.). Томск : Издательство Томского государственного педагогического

университета, 2014. С. 98–100.

10. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. М., 1991.

207 с.

11. Полат Е. С. Метод проектов: история и теория вопроса. Школьные технологии. 2006.

№ 6. С. 43–47.

12. Форостовська Т. О. Застосування інноваційних методів навчання як умова формування

готовності до професійного самовизначення майбутніх вчителів. Сучасні інформаційні

технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія,

досвід, проблеми. Вінниця, 2018. Вип. 51. С. 420–424.


214

PSYCHOLOGY AND PSYCHIATRY

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.024

Orap Maryna

Doctor of Psychological Sciences (Ph. D. in Sciences), Professor,

Professor at the Department of Psychology,

Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ukraine

Kalba Yaroslava

Candidate of Psychological Sciences (Ph. D.),

Associate Professor at the Department of Psychology,

Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University, Ukraine

SUBJECTIVE WELL – BEING IN UKRAINIAN STUDENTS

DURING THE COVID-2019 QUARANTINE

Abstract. The global pandemic COVID-19 and introduced quarantine affect not only the people’s

health, but their psychological well-being in general. Decrease the subjective well-being at the

beginning of quarantine was associated with limited communication, fear for health and limited

mobility. In a year the situation has changed, there has been manifested the increasing levels of

anxiety during quarantine due to awareness of the difficulties of quarantine life that associated

with distance education and limited mobility, financial difficulties and uncertainty about the

future. But we studied that during the first year of quarantine the level of subjective well-being

has not changed significantly.

Keywords: subjective well-being, COVID-19, quarantine, students.

For the first time in world history, the global pandemic and introduced

quarantine provides completely new social conditions that affect the mental health

of people. Psychologists understand that the main accompanying emotional states

of people in a pandemic are fear, panic, anxiety, apathy, stress and depression [1].

This is definitely international problem that is actual and common for all people [2].

Current publications focused on the first psychological aid and support to people in



215

stress situation [2, 3]. Psychologists underlined that separation from loved ones, the

loss of freedom and uncertainty over disease status during quarantine cause of

raising the level of anxiety that can create dramatic effects [4]. That’s why we

needed theoretical and research the main factors of anxiety in a current situation and

practical recommendation to improve mental health and subjective well-being

during epidemics and quarantine [5].

Bradburn was one of the first who in 1969 introduced the term “psychological

well-being” and identified it with a personal sense of happiness and life satisfaction.

Bradburn's theoretical model of psychological well-being is about the balance which

is achieved by the interaction of two types of affect – positive and negative.

Bradburn reports that positive and negative affect vary independently, rather than

being bipolar opposites on the same affect spectrum [6]. This suggested that positive

and negative affect are produced by different processes and exhibit different degrees

of relationship with other variables.

However, other researchers have continued to report a strong, inverse

correlation between positive and negative affect. For example, Green et al. (1993)

found the correlation between positive and negative affect to be strongly negative,

controlling for random measurement error using structural equation modelling [7].

This has helped to identify another scientific paradigm for the study of subjective

well-being. Scholars in this area emphasize that subjective well-being is a positive

cognitive-evaluative attitude of a person to the world in general and to

himself/herself as a subject of life, to others as partners in communication and

interaction and experience on this basis a sense of self-satisfaction. Diener

developed a tripartite model of subjective well-being, which describes how people

experience the quality of their lives and includes both emotional reactions and

cognitive judgments. Subjective well-being (SWB) therefore encompasses moods

and emotions as well as evaluations of one's satisfaction with general and specific

areas of one's life. Diner's idea is that a high level of subjective well-being is possible

when a person generally experiences satisfaction with life and only at certain

moments experiences negative emotions. On the contrary, a low level of subjective

well-being implies frequent experiences of negative emotions [7].


216

Modern researchers pay more attention to the separation of the structure of

subjective well-being and the description of all the elements that influence this

integral phenomenon. Carol Ryff and Corey Keyes created a theoretical model of

psychological well-being that encompasses 6 distinct dimensions of wellness –

Autonomy, Enviromental Mastery, Personal Growth, Positive Relations with

Others, Purpose in Life, Self-Acceptance [8]. Seligman’s PERMA model focus on

the five domains of subjective well-being: positive emotions, engagement,

relationships, meaning and accomplishment [9]. As Julie Butler & Margaret Kern

says, “wellbeing can be defined and measured objectively (e.g., sufficient resources

to meet basic needs, opportunities for education, lack of environmental pollutants)

or subjectively; we focus here on the subjective side. In the literature, terms such as

“happiness”, “subjective wellbeing”, “thriving”, and “flourishing” are often used

interchangeably, and we use these terms interchangeably here“ [10]. We agree with

the position of the authors, because the underlying principle that well-being does not

necessarily exclude negative emotions seems scientifically sound. Julie Butler &

Margaret Kern in their study focus on the five domains defined by Seligman’s

PERMA theory: Positive Emotion (P), Engagement (E), Relationships (R), Meaning

(M), and Accomplishment (A) (Seligman, 2011). Survey, made by Sheridan

examined the combined influence of six positive psychology variables (optimism,

hope, self-efficacy, grit, gratitude, and subjective life satisfaction), termed covitality,

in relation to buffering individuals against anxiety symptoms. In addition, the

influence of self-deception was examined to test whether this construct had an

influence on the reporting of these positive psychology variables [11].

Data are reported from a national probability sample of Ukrainian adolescence

aged 17,52 ± 0,39 (M ± SD) years. A total of 240 individuals (162 females and 78

males) from Ukrainian Universities took part in the study. We chose age group

“adolescence” for the study because young people are considered to be one of the

most highly emotionally unbalanced. So, they are more exposed to situational

anxiety. The respondents’ native language was Ukrainian, however, proficiency in

English at B2 level was a prerequisite. The selected test methods were used in the

original form, in English. The participants completed an online questionnaire which


217

included a battery of positive psychological measures. Participation in this study

was voluntary and completion and submission of the online questionnaire was

deemed to demonstrate participant consent.

To make a conclusion about well-being in Ukrainian students we measured the

level of well-being at the beginning of quarantine in Ukraine (March, 2020) and

compare it with the level of well-being of the same sample of respondents after a

year of quarantine – in March, 2021.

The choice of diagnostic methods was due to the methodological approaches

to well-being, which we outlined as a theoretical basis for our study and analyzed

above. Seligman defined well-being in terms of five pillars: Positive emotion,

Engagement, Relationships, Meaning and Accomplishment, or PERMA [9].

According to this understanding of subjective well-being Butler and Kern developed

the PERMA-Profiler as a brief measure of PERMA [10]. The PERMA-Profiler is a

validated, 23 – question survey. Each statement/question is rated on 10-point scale,

ranging scores from 0 (never) to 10 (always). Butler and Kern also added to

Seligman’s five pillars also profiles that measures health, negative emotions,

loneliness and overall well-being. So, this well-being measure allows to the fullest

study of individual’s well-being across multiple psychological domains. That’s why

we chose the PERMA-Profiler for our survey.

Table 1 displays descriptive statistics of the participants’ positive emotions,

engagement, relations, meanings, accomplishment, health, negative emotions,

loneliness and overall subjective well-being scores, based on the participant’s

gender at the beginning of quarantine and after a year of quarantine. An independent

t-test revealed that there are no significant differences between females and males

scores in all profiles, p < .005. This means that gender does not significantly affect

the subjective well-being. That’s why we didn’t take this indicator into account in

further measures.

As shown at the table, the most significant factors of subjective well-being of

Ukrainian students at the beginning of quarantine were “relationships” (7.37±2.01),

“positive emotions” (7.34±1.52), and “engagement” (7.34±1.30). After a year of


218

quarantine “engagement” (7.26±1.29) became the most important. We can see

increasing the importance of “health” in overall subjective well-being (7.22±1.77).

Table 1

Respondent’s PERMA-profiler scores (March, 2020; March, 2021)

March, 2020 March, 2021 t- criteria

n 240 232

PE (M±SD () 7.34±1.52 7.22±1.58 0.05

E (M±SD) 7.34±1.30 7.26±1.29 0.18

R (M±SD) 7.37±2.01 7.07±2.16 0.01

M (M±SD) 6.93±1.62 6.76±1.67 0.03

A (M±SD) 6.78±1.36 6.68±1.38 0.11

H (M±SD) 7.16±1.74 7.22±1.77 0.41

NE (M±SD) 4.73±1.86 4.94±1.87 0.01

L (M±SD) 4.22±2.68 4.54±2.72 0.06

WB (M±SD) 7.13±1.19 6.97±1.26 0.01

Note: Two sided T-test, α = 0.05; t critical = 1.96

PE - positive emotions, E - engagement, R - relationships, M - meanings, A - accomplishment, H

- health, NE - negative emotions, L – loneliness, WB - overall subjective well-being.

But an independent t-test revealed that there are no significant differences

between all profiles and the overall score of subjective well-being. This means that

there were no significant changes in the level of subjective well-being during the

year of quarantine, it did not become significantly lower or significantly higher and

remained at the same level. We explain this by adaptation to new living conditions

and the establishment of relations, by the general optimism of Ukrainian youth and

with the change of life priorities during this year. Decrease the subjective well-being

at the beginning of quarantine was associated with limited communication, fear for

health and limited mobility. In a year the situation has changed, there has been

manifested the increasing levels of anxiety during quarantine due to awareness of

the difficulties of quarantine life that associated with distance education, financial

difficulties and uncertainty about the future. The most important factor of subjective

well-being - relationships - during the year of quarantine, of course, has changed

due to limited mobility. But Ukrainian students compensated their limited physical

mobility by communicating online.

Therefore, Ukrainian students concentrate on the good and they are quite

optimistic. However, Ukrainian concept of well-being lacks pragmatism. Their


219

interpretation of well-being is based on subjective indicators of positive emotions,

engagement and relationships, and is less depended on objective criteria such as

health or accomplishment. Therefore, the subjective well-being for a Ukrainian is

first of all to feel positive emotions and to have good relationships.

References:

1. Hawryluck L., Gold, W. L., Robinson, S., Pogorski, S., Galea, S., Styra, R. (2004). SARS

control and psychological effects of quarantine, Toronto, Canada. Emerging Infectious

Diseases, 10(7), 1206–1212. doi: 10.3201/eid1007.030703.

2. Fardin, M. A. (2020). COVID-19 and Anxiety: A Review of Psychological Impacts of

Infectious Disease Outbreaks. Archives of Clinical Infectious Diseases. In Press/ DO -

10.5812/archcid.102779

3. Wang, C., Pan, R., Wan, X., Tan, Y., Xu, L., Ho, C. S., et al. (2020). Immediate psychological

responses and associated factors during the initial stage of the 2019 coronavirus disease

(COVID-19) Epidemic among the general population in China. International Journal of

Environmental Research and Public Health, 17(5), 17 – 29. doi: 10.3390/ijerph17051729.

4. Brooks, S. K., Webster, R. K., Smith, L. E., Woodland, L. et al. (2020). The psychological

impact of quarantine and how to reduce it: rapid review of the evidence. The LANCET: Rapid

Review, 395 (10227), 912 – 920. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(20)30460-8

5. Rubin, G. J., Wessely, S. (2020). The psychological effects of quarantining a city. British

Medical Journal, 313 - 368. doi: 10.1136/bmj.m313.

6. Bradburn, N. (2016). The structure of psychological well-being. Chicago : Aldine.

7. Diener, E., Suh, E. M., Lucas, R. E., Smith, H. L. (1999). Subjective well-being: Three

decades of progress. Psychological Bulletin, 125, 276–302. doi:10.1037/0033-

2909.125.2.276

8. Ryff, C. D. & Keyes, C. L., (1995). The Structure of Psychological Well-Being Revisited.

Journal of Personality and Social Psychology, 69 (4), 719 – 727.

9. Seligman, M. E. P. (2011). Flourish: A visionary new understanding of happiness and well-

being. New York, NY: Free Press.

10. Butler, J., & Kern, M.L., (2016). The PERMA-Profiler: A brief multidimensional measure of

flourishing. International Journal of Wellbeing, 6(3), 1-48. doi:10.5502/ijw.v6i3.526

11. Sheridan, Z., Boman, P., Mergler, A., & Furlong, M. J., (2015). Examining well-being,

anxiety, and self-deception in university students. Cogent Psychology, Volume 2, Issue 1,

154-169. https://doi.org/10.1080/23311908.2014.993850


220

PHILOLOGY AND LINGUISTIC

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.025

Stepanova Iryna Serhiivna

Candidate of Philology, Associate Professor,

Head of the Department of Foreign Languages,

Vinnytsia national technical university, Ukraine

Nykyporets Svitlana Stepanivna

ORCID ID: 0000-0002-3546-1734

Lecturer of the Department of Foreign Languages,

Vinnytsia national technical university, Ukraine

THE INTERNET AND LINGUISTICS:

INTERACTION AND NEW PROSPECTS OF CORPUS RESEARCH

Abstract. An effort to analyse the linguistic research of the Internet discourse is made in the

article. The authors believe that the creation of linguistic corpora of the Ukrainian language at

the present stage is not systemic. The authors also consider prospects and possible approaches to

the Internet text space by means of Corpus Linguistics – a fairly new field of linguistics, closely

related to computational and cognitive linguistics.

Keywords: language corpus, Internet discourse, corpus linguistics, foreign language teaching

methodology, linguistic paradigm.

Launched as a military project [1], the Internet has rapidly evolved from a data

channel into a medium of communication, which in turn has led to a global

information environment, a large and diverse Internet world, which is the subject of

many humanities disciplines, including linguistics.

Anthropocentrism as a leading general scientific paradigm of the XXI century

manifests itself in such aspects as linguistic research of Internet communication,

computer-mediated communication and the language of the Internet, learning the

specifics of speech, genres, vocabulary and more. [2] On the other hand, the Internet



221

is a virtually inexhaustible source of authentic texts, making it the subject of corpus

linguistics.

Psychological and sociolinguistic research of the Internet includes the study of

such aspects as gender, identification and presentation of the virtual personality, the

communicative space of the Web as an environment for the functioning of computer

(or electronic) discourse. Studies by L. F. Kompantseva, O. I. Goroshko,

O. E. Voiskunsky and others were performed in this direction. Among foreign

authors it is worth mentioning G. Lerner. E. Sherman, H. Clark, M. Costels. The

researches of L. U. Ivanov, S. A. Nedobukh, G. M. Trohymova, O. M. Galichkina,

A. E. Zhychkina, as well as J. Barbatis, J. Nilson, R. Duokins, D. Crystal, R. Dixon

and others. The interest of researchers in the functional and stylistic characteristics

of Internet communication, highlighting the specifics of genres is reflected in the

works of V. P. Zakharov, O. V. Buldakov, L. A. Kapanadze, P. Lynch, S. Horton,

J. Challenger.

The works of M. Folk, G. Greffenstet, F. Resnik, A. Kilgarif, E. Aguirre,

D. Martinez are devoted to the use of the Internet as a linguistic corpus. The works

of these authors study both idiolects, in particular, authorial, and generalize the

methodology that forms the content of corpus linguistics, theory and methodology,

the creation of corpora, as well as the actual corpus research, i.e. the study of various

aspects of language using corpus methods. The creation of linguistic corpora of the

Ukrainian language at the present stage is not systemic.

Ukrainian linguistic research of the Internet today is mainly conducted in

cognitive, linguopragmatic, linguocultural viewpoints (L. F. Kompantseva,

O. V. Dmytruk, O. V. Vinareva, M. O. Stolyarova and others) mainly on English

language material.

The purpose of our article is to analyse the mutual influence of traditional and

computational linguistics, to determine the role of the Internet in the development

of corpus linguistics, its promising areas, including methodological and didactic.

Despite the fact that F. de Saussure’s statement about the dualism of the nature

of language, his langue-parole dichotomy is generally accepted in science, it cannot

be stated unequivocally that modern linguistics has one convincing theory that


222

explains the asymmetric nature of language embodied in the thesis of S. Kartsevsky.

What ultimately is the object of linguistic research: langue or parole, language or

speech, paradigm or syntagm? There is no consensus on this issue, but it is clear that

a combination of intuitive and textual approaches can ensure the verifiability of

scientific results. The combination of traditional linguistic research approaches with

modern information technologies has made it possible to create extremely large in

size and diverse in nature sets of language and speech material. These sets are called

corpora, and the field of linguistics that uses such tools is called corpus

linguistics. [3]

Of course, the first corpora appeared long before the advent of electronic

computing methods. Diachronic research has always been based on the

introspection of some limited textual material. Dialectological field excursus also

summarize a certain set of natural speech material. The transition to electronic

forms of storage and processing of linguistic corpora does not change the essence

of the research methodology, but infinitely expands its capabilities and prospects.

Thus, corpus linguistics is a fairly new field of linguistics, closely related to

computational and cognitive linguistics. It is united by the technology and tools of

processing language (text) material with the first, and it is common with the second

in the basic postulate: the object of its interest is speech activity, represented by an

infinite and inexhaustible number of texts. Corpus linguistics in a sense changes

the priorities of philology as a science. “The object of study is speech, which

cannot be reduced to linguistic abstraction, norms of literary language, judgments

about correctness and incorrectness in language, based solely on the intuition of an

educated researcher. The second important theoretical consequence of corpus

research can be considered that the Saussure dichotomy is replaced by the idea of

the primacy of speech activity with a smooth scale of generalizations from the

cliché to the grammatical rule”. [4]

Computational linguistics, of course, provides the methodological basis for

corpus research. Its importance has grown dramatically and dramatically with the

growth and popularization of the Internet. Many researchers consider the WWW to

be the largest and most powerful linguistic corpus, containing more than a billion


223

documents. Two decades ago, a corpus containing a million words was considered

large; nowadays corpora numbering more than one hundred million are being

studied. [5]

Obviously, the use of the WWW as a language corpus is a new direction. The

number of relevant approaches is quite limited, but tasks are successfully solved at

different levels of the language system: syntax, semantics, as well as in the practical-

translational aspect; in lexicography and translation. The presence of a variety of

structurally and stylistically diverse texts in all standardized languages of the world

on the Web, as well as artificial and fictional languages, provides researchers with

almost limitless opportunities. It is also extremely important that the WWW contains

parallel texts. There are new opportunities for diachronic study of language changes.

And although outdated documents are often removed from sites, there are already

successful results in studying semantic changes.

Experts in the field of theory and practice of translation believe that the WWW

is the most useful tool for monitoring the specifics of the use of a word or phrase.

Since the request can be limited by language or by country (because of URL), it

becomes possible to obtain information about both the actual speech implementation

and the frequency. Lexicography uses both vocabulary resources of the Internet and

the detection of neologisms, their classification in different languages, the definition

of valence, and so on.

From the very beginning, corpus linguistics has been closely associated with

the teaching of a foreign language. It is known, for example, that 60% of English

spoken language in the United States is accounted for by the 50 most frequent

lexemes. Undoubtedly, this fact, obtained experimentally [6] should be taken into

account when selecting the vocabulary at the appropriate stage of training.

Educational dictionaries and textbooks of lexical and grammatical orientation are

based on the results of corpus research. Unfortunately, such didactic materials have

not yet been created for Ukrainian, Ukrainian-speaking audiences. A.K. Golovina’s

textbook “Frequency course of accelerated learning of English in the field of radio

electronics”, which was published in Leningrad in 1978 and was actively used in

technical universities, is now obsolete, and has not found followers.


224

The creation of student test corpora is also promising, which would allow

classifying errors, identifying typical ones and taking them into account in the

teaching process. Such information is contained in some dictionaries (Collins

Cobuilt Student’s Dictionary, Oxford Learner’s English Dictionary), but they

usually do not take into account language interference. The creation of a textbook,

which would take into account the mistakes of Ukrainian-speaking students when

learning English, would be a step forward in the Ukrainian language didactics.

M. Wolf notes that the problem of the modern approach to the use of the WWW

as a linguistic corpus is the lack of a specialized search engine. “We… have to live

with the operators and options they offer. But these search engines are not tuned to

the needs of linguists”. [5] The author even formulated requirements for an ideal

search engine for linguistic corpus needs, including the possibility of limiting the

search by syntactic, semantic, textual (stylistic), genre features, certain

characteristics of the language unit (from a letter, a word to complex syntactic

integer), etc.

Corpus linguistics has become increasingly popular in recent years, although it

has been harshly criticized by the patriarch of modern scientific linguistics

N. Chomsky [7]. Obviously, it is a full-fledged alternative to traditional philology.

Another area of interaction between the Internet and scientific linguistics is the

study of Internet communication. It combines cognitive-pragmatic and linguistic-

cultural aspects of study. Internet communication is interpreted today as a special

environment for the actualization of language units, where the verbal component

predominates. Experts talk about the formation of a specific language of the Internet,

study its stylistic characteristics, the formation of genres (site, blog, chat).

Internet linguistics is sometimes understood as a "naive-scientific" study of

Internet users, called to life by the text space of the WWW. This includes the

creation of so-called fictional languages (conlangs), and "popular" translations, the

creation of amateur dictionaries, attempts to organize terminology, and so on. The

Internet, unlike other media, including television, involves complicity, is not a

culture of consumption, and therefore formed the Internet language (Netspeak or e-

talk), which is a multifaceted phenomenon for linguistic analysis.


225

Today, the Internet can be considered a symbol of our time, as its impact on

the development of world civilization is unprecedented. It is a complex socio-

technical system that is constantly working and changing, the popularity and

importance of which is constantly growing. The study of the numerous

consequences of this growth, as well as the internal space of the Network, requires

an interdisciplinary approach, which is called Internet Studies. [8] Anthropocentrism

of modern science brings to the fore the study of Web-space such humanities as

sociology, psychology, computer science and, of course, linguistics.

References:

1. History of the Internet. https://en.wikipedia.org/wiki/History_of_the_Internet

2. Anthropocentrism. https://en.wikipedia.org/wiki/Anthropocentrism

3. Richard Nordquist. (2019) Definition and Examples of Corpus Linguistics.

https://www.thoughtco.com/what-is-corpus-linguistics-1689936

4. M. V. Kopotev, A. Mustajoki. (2008) Modern Corpus Russian Studies.

https://www.mv.helsinki.fi/home/kopotev/Kopotev_Mustajoki_2008.pdf

5. Martin Volk. (2002) Using the Web as Corpus for Linguistic Research. Publications of

General Linguistic 3. University of Tartu.

6. Nation I. S. P. (1990) Teaching and Learning Vocabulary. New York.

7. Andor, József. (2004). The Master and His Performance: An Interview with Noam Chomsky.

Intercultural Pragmatics – INTERCULT PRAGMAT. 1. 93-111. 10.1515/iprg.2004.009.

8. Constructed language. https://en.wikipedia.org/wiki/Constructed_language

9. Iryna Stepanova, Svitlana Nykyporets. (2021) Some functional-stylistic features of the

modern scientific text. International scientific journal Grail of Science, (2-3), 338-340.

https://doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.069


226

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.026

Дрогомирецька Марта Миколаївна

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри українознавства

Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького, Україна

ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ У ВИКЛАДАННІ УКРАЇНСЬКОЇ

МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ

МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ

Анотація. У статті досліджено роль лінгвокраїнознавчого аспекту як важливого чинника

формування міжкультурної компетенції студентів-іноземців, які навчаються у закладах

вищої освіти України. Представлено аналіз доробку низки науковців, викладачів,

методистів, які займалися вивченням лінгвокраїнознавчої проблематики у методиці

викладання іноземних мов. Встановлено, що залучення студентів – майбутніх фахівців до

глибшого вивчення і розуміння української мови і культури, тобто з використанням

лінгвокраїнознавчої проблематики у процесі вивчення мови, сприяє вихованню толерантної

особистості з високим рівнем міжкультурної компетенції.

Ключові слова: лінгвокраїнознавчий аспект, методика викладання іноземної мови,

українська мова як іноземна, міжкультурна комунікація.

Постановка проблеми. Послідовний курс України на

загальноєвропейську інтеграцію, сучасні тенденції до встановлення нових

міжнародних зв’язків, розвиток та зміцнення міжнародної співпраці, а також

полікультурна реальність Європи вимагають, щоб громадяни не тільки знали

мови інших країн, але й також були ознайомлені з їх культурою та

особливостями національної самобутності, бо саме це сприяє розумінню та

поглибленню міжкультурних комунікацій і є потужним засобом протистояння

расизму та етноцентризму, заснованих на міжкультурних, релігійних та

расових відмінностях.

Формуванню продуктивної міжкультурної комунікації насамперед

сприяє вивчення мови шляхом ознайомлення та залучення студентів до



227

іншомовної національної культури. Такий підхід у методиці викладання

іноземних мов, коли під час мовної підготовки використовуються знання про

культурно-історичний спадшину країни та народу, мова якого вивчається,

отримав назву «лінгвокраїнознавчий аспект».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Застосування

лінгвокраїнознавчого аспекту у викладанні мови як іноземної завжди

викликало значний інтерес науковців, викладачів, методистів, а

лінгвокраїнознавча проблематика стала предметом дослідження порівняльно-

історичного мовознавства (Ф. Буслаєв, Я. Грімм, Й. Ґердер) та психологічного

напряму лінгвістики (В. фон Гумбольдт, Г. Штейнталь, О. Потебня та ін.) ще

у 60-х рр. минулого століття. Значний внесок у вивчення лінгвокраїнознавчого

аспекту зробили О. Ахманова, Є. Верещагін, О. Оберемко, В. Костомаров,

Г. Томахін та ін. Питання впровадження країнознавчого аспекту у навчання

іноземних мов висвітлено у дослідженнях багатьох науковців (Н. Аріян,

І. Воробйова, Н. Гез, Н. Євтух, І. Зимня, Н. Ішханян, О. Леонтьєв, Ю. Пасов,

В. Редько, Л. Роман, Л.Смелякова, Г. Томахін, В. Топалова, P. Adler, D. Brown,

M. Byram, E. Hall, R.Lado та ін.).

Дослідниця О. Ахманова зазначає, що важливою та беззаперечною

умовою реалізації будь-якого комунікативного акту має бути спільне знання

реалій промовця та слухача, що є основою мовного спілкування (в лінгвістиці

вони отримали назву «фонових знань») [1, с. 6], а Є. Верещагін та

В. Костомаров розглядали у своїх дослідженнях фонові знання як основний

об’єкт лінгвокраїнознавства. Науковці обґрунтували об’єктивність та

значення фонових знань, дослідили накопичувальну функцію лексичної

семантики та лінгвістичну природу фонових знань, описали зміст

кумулятивної функції мови, згідно якої мовні одиниці є «вмістилищем» знань

соціальної дійсності, охопленими людиною [2, с. 55]. У своїй праці вчена

О. Селіванова стверджує, що лінгвокраїнознавство «тісно пов’язане з історією

мови, лінгвосеміотикою, фразеологією, етнопсихолінгвістикою, літературою,

історією та культурою етносу загалом та певного регіону зокрема. [3, с. 354],

а В. Владимирова та О. Шевченко у своїй статті підкреслюють, що «Мова йде


228

про необхідність вивчення національного характеру, стилю життя носіїв мови,

оскільки знання слів та вміння користуватися граматичними конструкціями не

є запорукою адекватного вживання мовних одиниць» [4, c. 55].

Незважаючи на існування численних різноманітних думок та поглядів на

роль літературознавчого аспекту у методиці викладання української мови як

іноземної, тема нашої розвідки є актуальною, бо зумовлена метою

дослідження – розкриття ролі лінгвокраїнознавчого аспекту як важливого

чинника формування міжкультурної компетенції студентів-іноземців, які

навчаються у закладах вищої освіти України.

Виклад основного матеріалу. Одним з шляхів, які сприяють розумінню і

позитивному ставленню між представниками різних національностей, а, як

наслідок, продуктивній міжкультурній комунікації, є вивчення мови країни, в

яку потрапляє людина, яка виросла та виховувалася в іншій культурі. Коли

особистість потрапляє в умови нової для неї національної культури і

долучається до неї за допомогою вивчення мови, ми можемо говорити не тільки

про соціалізацію, але й про акультурацію – процес ознайомлення та засвоєння

елементів іншомовної національної культури шляхом вивчення мови того

народу. У процесі акультурації іноземні громадяни вивчають мову на

матеріалах кращих зразків мови та літератури, аудіо-відеоматеріалах про

історію, соціальний устрій, здобутки науки, культури, мистецтва, релігію,

традиції та звичаї народу тієї країни. У свою чергу це сприяє продуктивній

міжкультурній комунікації між студентами – представниками різних націй.

Знання соціокультурної сфери допомагають студентам швидко соціалізуватися

у суспільстві і досягти успішної взаємодії. До знань про соціокультуру країни,

мова якої вивчається, належать знання про особливості соціально-політичного

устрою, історії розвитку держави, національного характеру і ментальності

народу, релігію, літературу, мистецтво, побут, традиції і звичаї – словом, все,

що становить культурно-історичну спадщину нації, яку необхідно розуміти

студентам, які вивчають українську мову як іноземну.

Аналіз змісту і технологій лінгвокраїнознавчої підготовки студентів-

іноземців у вітчизняних ЗВО свідчить про різноманітність матеріалів і


229

принципів – міжпредметна інтеграція, поєднання колективних, групових та

індивідуальних форм роботи, які застосовуються у навчальному процесі.

Колективна робота, яка включає індивідуальну та групову роботу, сприяє

консолідації, студентів, об’єднаних єдиною метою, взаємною

відповідальністю і досвідом спільної діяльності, коли вони разом працюють

над підготовкою автентичних матеріалів, готують презентації та доповіді для

виступів на заняттях, студентських форумах та конференціях. Важливий

складником виступає також творча робота студентів, яка реалізується у

вигляді підготовки проєктів та заходів, які раніше проводилися

позааудиторно, але в контексті сучасної ситуації – пандемії COVID-19,

проводяться в онлайн форматі. Наразі, коли проведення аудиторних занять

унеможливлено в зв’язку із запровадженням карантину, заняття зі студентами

організовуються з використанням сучасних інформаційних технологій, таких

як GOOGLE Meet, Zoom, Skype, а послідовна мовна підготовка та практика

здійснюються із застосуванням різноманітних форм: конкурси наукових

доповідей, презентації, складання тестів, вікторин, кросвордів, проведенням

хакатонів і брейн-рингів. Звичайно, переваги живого мовного спілкування у

реальних умовах важко переоцінити, але маємо і плюси у використанні

телекомунікаційних технологій – за допомогою Інтернету разом зі студентами

можливо здійснити віртуальну подорож у часі та у будь-який куточок України.

Студенти мають можливість побачити і послухати про звичаї, традиції,

обряди, які супроводжували щоденний побут українців – сватання, заручини,

весілля, народження дитини, хрестини, родини, будування оселі, поховання

тощо. Залучення до цих дійств щляхом перегляду аутентичних відео,

прослухування і читання аутентичних текстів, фразеологізмів, прислів’їв,

приказок, пісень, жартів, якими насичена українська мова, сприяє глибшому

розумінню особливостей та самобутності національної культури українців

студентами-іноземцями. Студенти навчаються розуміти не тільки значення

слів, але й контекст, в якому вони вживаються і це формує міжкультурну

компетенцію, яка безумовно сприяє успішній взаємодії та міжкультурній

комунікації в процесі особистого й професійно орієнтованого спілкування.


230

Вважаємо, що все вищезазначене допомагає залучити та мотивувати

студентів – майбутніх фахівців до глибшого вивчення і розуміння української

мови і культури, а відтак забезпечує виховання толерантної особистості з

високим рівнем міжкультурної компетенції.

Підсумовуючи все вищесказане можемо виокремити переваги при

застосуванні лінгвокраїнознавчого аспекту у процесі вивченні української

мови як іноземної у формуванні міжкультурної компетенції студентів:

1) послідовна реалізація мети ознайомити студентів з культурною

спадщиною країни в усій її унікальності та багатстві;

2) ґрунтовна теоретична підготовка студентів, адже в процесі навчання

використовуються фонові знання та автентичні тексти, і чим вище рівень

комунікації студентів, тим ширший спектр автентичних текстів, які можливо

застосовувати у процесі навчання, тим глибшим є розуміння культури країни,

мова якої вивчається;

3) ознайомлення, розуміння і вивчення правил немовної (жестів, міміки)

і повсякденної поведінки, мовного етикету у різних ситуаціях комунікації;

4) мовна підготовка із використанням лінгвокраїнознавчої

проблематики сприяє розумінню і позитивному ставленню між

представниками різних національностей і, як наслідок, формуванню

міжкультурної компетенції у майбутнього спеціаліста, готового до

міжкультурної комунікації.


1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – Москва: Советская

энциклопедия, 1969.

2. Верещагин Е., Костомаров В. Язык и культура. Лингвострановедение в преподавании

русского языка как иностранного. Москва: Русский язык, 1976. 1038 с.

3. Селіванова О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава : Довкілля К, 2010. 844 с.

4. Владимирова В.І., Шевченко О.М. Лінгвокраїнознавчий аспект у викладанні

української мови як іноземної. Молодий вчений. № 5.1 (69.1). May, 2019 р. С. 55-58.

5. Кононенко В.І. Українська лінгвокультурологія. Київ : Вища школа, 2008. 327 с.

6. Лещенко Т.О., Шевченко О.М. Соціокультурний аспект посібника з української мови

для іноземних студентів. Актуальні питання медичної (фармацевтичної) освіти


231

іноземних громадян: проблеми та перспективи : зб. статей навч.-наук. конф. з міжнар.

участю, 22 листопада 2018 р. Полтава, 2018. С. 51– 54.

7. Редьква М. Лінгвокраїнознавчий аспект у курсі української мови як іноземної:

реалізація в умовах мовного середовища та іншомовного простору. Теорія і практика

викладання української мови як іноземної. 2013. Вип. 8. С. 270–274.

8. Рожков Ю. Вивчення іншомовної культури як необхідної складової оволодіння мовою.

URL: http://www.rusnauka.com/32_PRNT_2013/ Philologia/7_148817.doc.htm.

9. Строганова Г. Концептуальні підходи до засвоєння української мови іноземними

студентами. Теорія і практика викладання української мови як іноземної : зб. наук.

праць. Львів, 2008. Вип. 3. С. 173–179.

10. Финаева Т. С. Лингвострановедческое образование как фактор развития творческого

потенциала личности студента факультета иностранных языков. Стимулирование

мотивации творческого саморазвития личности: сб. науч. статей и тез. Первой межд.

науч.-практ. конф. / под ред. Н.Ш. Чинкиной. ‒ Набережные Челны, 2003. 321 с.


232

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.027

Курмамбаева Жулдыз Балтабековна

PhD, старший преподаватель Казахский Национальный

педагогический университет имени Абая, Республика Казахстан

Бекен Асель Абдирашовна

магистр II курса

Казахский Национальный педагогический университет имени Абая,

Республика Казахстан

ИКТ КАК СРЕДСТВО ОБУЧЕНИЯ ИНОСТРАННОМУ ЯЗЫКУ

Аннотация. Данный момент отмечаются появления большого количества различных

информационно-коммуникативных технологии, и их широкое применение в процессе

образования. При дальнейшем рассмотрении для данного термина используется

сокращённая форма ИКТ. Многие обучающие программы, различные способы применение

и восприятия информации – всё это входит в их число и является нужным элементом

обучения в современном мире. Более того, их использование на занятиях является

обязательным требованием, прописанным в Госстандарте. Использование ИКТ является

одним из эффективных средством обучения. Компьютерные программы помогают

тренировать различные формы речевой деятельности и сочетать их в разных модулях.

Использование средство ИКТ также способствуют формированию лексических

способностей, осознать языковые явления, автоматизируют языковые и речевые

действия, создают коммуникативные задании, а также обеспечивают реализацию

личностного подхода и внедрению самостоятельной работы студентов. Целью

исследования является обоснование и апробирование эффективность использования ИКТ

в развитии лексических навыков на практике. Несмотря на это, существует ряд проблем:

не все школы имеют необходимое техническое оснащение; во многих школах количество

компьютеров не соответствует количеству студентов; несоответствующий уровень

ИКТ и компетентности учителей; их непрофессионализм и порой нежелание

использовать современные технологии ИКТ. Решение данных проблем объясняет

актуальность рассматриваемой задачи.

Ключевые слова: информационно-коммуникативные технологии, обучение иностранному

языку, коммуникативные навыки, лексические навыки.



233

Введение. ИКТ-это целый спектр современных технологий, связанных с

обработкой и предоставлением информации. Грмотное и рациональное

использование ИКТ при обучении иностранному языку повышает качечтво и

эффиктивность образования. Использование ИКТ играют особую роль в

деятельности как преподавателя, так и студента. Средства ИКТ влияют на

работу учебного заведения, методик преподавания, использование множества

подходов к преподаванию и многое другое, что является возможным

благодаря Интернет-технологиям и информационным пространствам. Однако,

отмечается, что существующие на сегодняшний день ИКТ призваны лишь

повышать и совершенствовать эффективность различных методов обучения.

ИКТ в сфере обучения в учебнике профессора Г.М. Киселёва

определяются как «организация и управление учебным процессом и

деятельностью студентов с помощью программного и методического

обеспечения, компьютерной техники, коммуникационной образовательной

среды для получения определенных, заведомо ожидаемых результатов» [1:

31]. Иными словами, ИКТ – лишь средства в руках преподавателя, которые не

должны его заменять [2: 6], а сам учитель является организатором «живого

общения».

ИКТ помогает создавать систематизированные средства обучения.

Однако, они не должны выполнять роль преподавателя. Данное понятие

несколько отличается от данного ранее общего и рассматривается с позиции

именно процесса образования, представляющего определенные цели и задачи

[3, 52].

Появление в образовании ИКТ ведет к изменению самой структуры

образовательного процесса. В первую очередь, весьма существенно меняются

роли его участников (студентов и преподавателя) [4:134]. Особенность урока

с использованием современных ИКТ заключается в том, что ученик

оказывается в центре деятельности.

Исходя из всех целей и принципом использования ИКТ в сфере

образования, в частности в школе можно объединить ряд их возможностей.

Рассмотрим их на примере методиста И.В. Роберт. По его суждениям


234

информационно-коммуникационных технологий в образовании представляет

возможности:

– хранить большие объемы информации с возможностью легкого доступа

к ним;

– визуализировать учебную информацию посредством компьютера;

– реализовывать интерактивный диалог;

– моделировать информацию посредством компьютера [5: 147].

При обучении аудированию использование различных информационных

технологии позволяет студентам слушать иноязычную речь. Более того,

представляется возможным прослушивание и анализ речи именно носителей

языка, что играет большую роль при формировании фонетических навыков. В

данном этапе значительными оказываются различные аудио- и видеозаписи,

подготовленные носителями языка в образовательных целях [6: 79].

По мнению зарубежных авторов, к числу основных компетенций учителя

в данной области относятся:

– Умение разнообразить методы использования ИКТ в зависимости от

конкретных целей урока;

– Умение определять те или иные сложности в использовании ИКТ при

достижении поставленных целей;

– Умение отвечать на вопросы где, когда, почему и каким образом те или

иные ИКТ будут соответствовать поставленным педагогическим целям в

конкретной ситуации;

– Умение анализировать роль тех или иных ИКТ при организации

образовательного процесса;

– Организация помощи учащимся при работе с ИКТ;

– Постоянное развитие своих умений и навыков в использовании

современных ИКТ [7: 54-55].

Результаты. В данной работе рассматривается выявление и изучение

особенностей использования информационно-коммуникационных

технологий в университете на примере английского языка.


235

Для достижения поставленной цели предполагается решить следующие

задачи:

1. Изучить информационно-коммуникационных технологий и

классификацию ИКТ.

2. Проанализировать использования ИКТ на занятиях иностранного

языка.

3. Выявить специфику формирования ИКТ-компетенции на занятиях.

4. Описать методические основы использования ИКТ на занятиях

английского языка.

5. Разработать технологию занятии английского языка с использованием

ИКТ.

Для решения поставленных задач и проверки исходных предположений

был использован комплекс взаимодействующих и взаимодополняющих

исследовательских методов: методы теоретического анализа литературы,

синтез, обобщение и классификация.

Научная новизна исследования заключаются в том, что: изучен

потенциал информационно-коммуникационных технологий как

эффективного инструмента, применяемого при обучении английскому языку.

Практическая значимость исследования заключается в том, что

материалы исследования могут быть использованы при подготовке и

проведении урока по иностранному английскому языку.

Методы исследования. Методы исследования: теоретический анализ

педагогической, изучение языковых пособий, методической и

психологической литературы, естественный педагогический эксперимент.

Обсуждение. Понятие информационно-коммуникационных технологий,

классификация средств ИКТ:

Английский - это язык, который в основном используется в туризме,

путешествиях, науке и технологиях. В связи с этим Киселёв Г.М. утверждает,

что эта важная роль английского языка внесла большой вклад в движение

преподавания английского языка. В области обучения и педагогики все

больше внимания уделяется коммуникативным подходам в обучении


236

английскому языку. Таким образом, с появлением всеобщего образования и

чрезвычайно быстрым развитием ИКТ общение становится основной целью

для изучающих иностранный язык [1, 61].

Это подводит нас к изучению влияния ИКТ на лексических навыков

студентов английского языка говорить по-английски. Просмотр ИКТ в

языковых занятиях изменит отношение студентов с отрицательного на

положительное [6, 142].

В системе иноязычного образования мы замечаем, что студенты изучают

английский язык (даже если они учатся в университетах) и не могут свободно

общаться с носителями языка. В дополнение к этому, учащимся уделяется

мало времени на развитие разговорных навыков во время уроков английского

языка. На языке необходимо говорить, а не только читать и писать, поскольку

Соловова Е. Н. обнаружилa, что «студенты должны осознавать тот факт, что

основная цель использования изучаемого языка - не только для учебных

целей, но и для эффективного общения» [8, 120]. Использование

информационных и коммуникационных технологий в занятиях английского

языка по всему миру революционизирует преподавание и изучение языков,

позволяя нам по-новому подходить к старым идеям.

Студенты могут иметь положительное впечатление об использовании

ИКТ в языковом классе из-за новизны, которую можно создать. Более того,

использование ИКТ в языковых занятиях может улучшить языковые

способности студентов.

Многие исследователи согласились с тем, что компьютерные ИКТ не

только могут улучшить знание языка, но и укрепляют позитивное отношение

студентов к изучению английского языка.

Однако в другом исследовании сообщалось об отрицательном

впечатлении студентов о компьютерном обучении. То есть, согласно

O.O. Шaлaмoвой [4, 27], из-за плохих интернет условий, в которых были

задействованы студенты, например, компьютера с устаревшим, ненадежным

оборудованием и программным обеспечением, и сменой инструкторов в

середине учебного курса.


237

Эту ситуацию можно объяснить тем, что большую часть времени;

учителя сосредотачивают свое обучение на развитии восприимчивых

навыков, студентов вместо того, чтобы предлагать учащимся регулярные

возможности общаться на изучаемом языке посредством устной и письменной

речи. Достижение успеха в изучении языка предполагает повышение

мотивации и разработку стратегий. Чтобы избежать скучной атмосферы,

которая царит во время занятий / занятий английским, учителя должны искать

альтернативы для создания мотивации и активного обучения. Поскольку

большинство студентов в целом и начинающих АИЯ в частности любят все

наглядные пособия и ИКТ, это исследование предлагает практические методы,

связанные с эффективным использованием ИКТ, чтобы повысить интерес

студентов АИЯ к изучению английского языка.

Было проведено множество исследований о представлении гендера в

ИКТ, и многое другое. Это факт, что в большинстве ИКТ доминируют

мужские персонажи.

Многие исследователи, такие как Нaрымбeтoвa Ж.C. придерживается

точки зрения, согласно которой мир ИКТ - это мужской мир. В исследовании

Ж.C. Нaрымбeтoвой также описывала: «ИКТ в их нынешнем состоянии

отражают значительные различия в статусе, поведении и способностях

женских и мужских персонажей. Таким образом, ИКТ рассказывают

культурные истории [5, 51].

Системное представление лексики для запоминания позволяет широко

использовать схемную наглядность, что исключительно важно в плане общих

закономерностей усвоения языкового материала.

Что касается непроизвольного запоминания иноязычной лексики, то

здесь следует остановиться на двух вопросах:

а) элементы непроизвольности при произвольном запоминании

лексических навыков единиц;

б) элементы непроизвольности при повторении запоминаемых единиц,

т.е. оптимальная организация повторений в процессе учебной деятельности и,

в частности, в тексте. Первый вопрос тесно связан с часто дискутируемой


238

проблемой способов семантизации иноязычных лексических навыков единиц.

В интересующем нас плане важно подчеркнуть, что адекватное (в смысле

правильности употребления и правильности понимания в тексте) запоминание

лексики не обеспечивается ни простейшей предметной наглядностью, ни

адекватной семантизацией, хотя сама по себе предметная наглядность

может содействовать непроизвольному запоминанию данной единицы.

По-видимому, оптимальной является (если не говорить о способе

«многословного толкования», где элементы непроизвольности практически

исключены) либо наглядная обучение лексики при помощи нескольких

картинок, охватывающих все основные случаи употребления данного слова,

либо семантизация по «контекстуальной догадке»: даются несколько

контекстов одновременно (Г.А. Харлов), а способ, где мы активно

подключаем к работе памяти работу мышления представляется наиболее

перспективным в психологическом отношении, хотя он не может, особенно на

начальном этапе, выступать в качестве основного или тем более

единственного.

ИКТ-лучшее средство коммуникации, и поэтому они заслуживают

изучения. Удивительно, но по сравнению с популярностью, которой

пользуются искусство и художники, а также по сравнению с важностью

искусства, в искусстве мультипликации было сделано куда меньше работы. В

ИКТ задействован язык, другой вид языка. Это делает изучение ИКТ

интересным. ИКТ всегда считался эффективным средством по нескольким

причинам. Используемый язык обычно прост для понимания учащимися или

детьми. Юмор – это искусство общения, и он очень практичен в

коммуникации с чем-то не очень приятным.

К тому же, по нашим наблюдениям, более редкие и «странные» слова

запоминаются хорошо также благодаря активной мыслительной

деятельности, связанной с ними.

Язык чаще изучается вне занятии, то есть в естественных условиях, когда

он используется для общения. Эта цель также может быть реализована с

помощью телевидения. Студенты с готовностью принимают эту среду,


239

поскольку они признают ее частью своей жизни вне занятии. Как только

учащийся узнает, как понимать язык, на котором говорят в ИКТ в

интерактивной ситуации. Он может улучшить и включить эти навыки и

методы в свой обычный просмотр ИКТ, что постепенно приведет к овладению

им языка. Преимущество использование ИКТ можно увидеть в след. рисунке.

ИКТ были бы отличным инструментом для развития понимания

важнейших особенностей изучаемого языка. Студенты вместе с языком

знакомятся с культурой, в которой говорят на этом языке (посредством

видеозаписей, рекламных роликов). Повышение грамотности студентов - один

из главных приоритетов как государственных, так и частных организаций во

всем мире. Грамотность в целом включает способность использовать язык для

общения и взаимодействия с другими людьми.

Основные преимущества ИКТ:

Студенты, которые очень часто смотрят ИКТ, эффективно общаются, и

образовательные учреждения должны помогать учащимся в развитии их

языковых навыков. Основные достоинства ИКТ следующие:

– ИКТ очень хорошо привлекают внимание и мотивируют.

– ИКТ могут интересно показать правду или реальность о людях,

событиях и происшествиях.

– Они полезны для изменения поведения и развития позитивного

отношения, интересов и характера студентов.

– Они способны вызвать юмор и интерес у зрителей и объяснить

различные концепции.

– Они предоставляют учащимся возможности для самовыражения и

творчества.

– ИКТ побуждают студентов слушать свою речь и читать собственные

тексты.

– ИКТ знакомят студентов с широким спектром языков и развивают

творческое мышление.

Язык учат для того, чтобы на нем разговаривали. Поэтому

преподавателям английского языка как можно раньше нужно обучать своих


240

студентов навыкам разговорной речи и произношению используя ИКТ.

Произношение является важным навыком для студентов и побуждает их к

использованию английского языка. Студентам знакомы ИКТ. Использование

ИКТ дает учащимся хороший образец произношения. Более того,

Использование ИКТ могут привлечь внимание студентов. В связи с этим

учителя английского языка должны адаптировать ИКТ к учебному материалу

и уровню студентов. Преподаватели по предмету английский язык также

должны использовать стенограммы, когда студенты будут озвучивать

задания. Учителя также должны использовать стенограммы для других целей,

таких как: отработка определенных диалогов. Преподавателям также было

предложено объяснить роли персонажей в фильмах, прежде чем озвучивать

задания.

Все эти меры невозможны без повышения квалификации преподавателей.

Они должны быть обучены тому, как пользоваться технологическим

оборудованием, таким как ЖК-экран или проектор. Прежде чем перейти к

преподавательской деятельности, учителя должны пройти обучение.

Учителя должны быть обучены новым методам и методике преподавания

английского языка, а также использованию технологических устройств. Более

того, необходимо принять некоторые меры стимулирования, чтобы

мотивировать преподавателей. Статус преподавателей должен быть

пересмотрен, потому что большинство преподавателей английского языка

используют свое свободное время, посещая другие дополнительные курсы в

других учебных заведениях, чтобы увеличить свою небольшую зарплату. В

результате учителя, несмотря на свою добрую волю, не уделяют достаточно

времени подготовке уроков, что ставит под угрозу их педагогическую

успеваемость. Учителя должны быть обучены подходу, основанному на

компетенциях, а также тому, как использовать ИКТ в своих уроках как способ

мотивации студентов.

Мотивация и познавательная деятельность играет важную роль в

овладении и использовании языка. Таким образом, преподаватели

английского языка должны уделять внимание студентам и использовать их


241

интересы для их мотивации. Преподавателям следует выработать хорошее

отношение к студентам. Действительно, учителя должны восхищаться,

уважать и ценить различия студентов, и они никогда не должны

противопоставлять или сравнивать студентов друг другу. Кроме того, они

должны быть добрыми к изучающим язык и любить их. Кроме того, учителя

должны поощрять внимательность и любопытство студентов на языковых

курсах, а также стараться поддерживать и сохранять их мотивацию.

ИКТ и мотивация к обучению

Мотивация – это то, что заставляет людей что-то делать. С другой

стороны, это то, что заставляет их прикладывать реальные усилия и энергию

к тому, что они делают. Мотивация обучающегося является важным

фактором в изучении языка. Считается, что аутентичные аудиовизуальные

материалы обеспечивают высокую мотивационную ценность для студентов.

ИКТ предоставляют учащимся ‘богатую входными данными "среду, но

"вход" может быть непонятным, для взаимодействия студентов в языковой

среде с целью овладения языком. Чтобы сделать это взаимодействие

возможным, преподаватель должен быть посредником между студентами и

средством. Обеспечение осмысленного знакомства с языком – это работа

учителя.

Многие учителя любят использовать ИКТ в качестве средства

стимулирования разговора. Выражения лиц мультяшных персонажей могут

вдохновлять студентов интерпретировать мысли, стоящие за этими

выражениями, а история, скрытая в ИКТ, дает учащимся тему для описания

или повествования. Как правило, лучше всего показывать ИКТ без титров или

без диалогов или строчек, чтобы студенты могли предоставить свои

собственные интерпретации.

Итак, общая цель этого исследования - проанализировать влияние ИКТ

на лексических навыков английского языка. В частности, это исследование

направлено на изучение того, как интеграция ИКТ может помочь

мотивировать изучать английский язык и развивать у студентов АЯ говорящие

способности.


242

Что касается использования ИКТ в языковых занятиях, с

конструктивистской точки зрения, карикатуры задуманы как отправная точка

для расширения групповых дискуссий с целью выработки новых концепций.

Поскольку ИКТ представляет собой обычную повседневную жизнь, студенты

могут легко комбинировать мультипликационный контент и анимированные

картинки со своим аналогичным опытом.

Конструктивизм основан на построении знаний путем установления

взаимосвязи между предыдущим опытом учащегося и знаниями, которые он /

она получает, в форме социального взаимодействия.

Согласно теории методистов, ИКТ позволяют учащимся социально

взаимодействовать, что помогает в познавательном процессе изучения языка.

Практическая часть основано на двух исследовательских вопросах:

1- Какие трудности и преимущества связаны с использованием ИКТ в

качестве средства преподавания и изучения английского языка для студентов

английского языка?

2- Как ИКТ влияют на развитие разговорных навыков на уроках

английского языка?

В рамках нашего исследования мы хотим показать важность ИКТ как

наглядное средство для мотивации начинающих обучающихся английского

языка для улучшения их лексических навыков.

В заключении, ИКТ в обучение описывается как действие, при котором

знания и идеи продвигаются посредством взаимодействия с другими

учащимися в социальном контексте. Таким образом, они будут делать выводы,

соединив свой предыдущий опыт, имеющий значение и смысл, с теми

знаниями, которые они получают в процессе исследования. Многие считают,

что когнитивное развитие обучающихся улучшается за счет социального

взаимодействия в сообществе. Он также считал, что ребенок от природы

мотивирован к активному обучению, а образование, которое он получает,

облегчает обучение и делает его более возможным.

Формы уроков с использованиям ИКТ:

a) a lecture;


243

b) a lesson-conversation;

c) a video lesson;

d) a lesson on theoretical or practical independent work (research type);

e) lesson of independent work (reproductive type - oral or written exercises);

f) practical classes;

Некоторые из выводов, которые наблюдали, приведены ниже:

– Развитие самопроизвольности студентов в разговорной и письменной

речи на английском языке.

– Улучшение концентрации внимания студентов.

– Развитое мышление студентов.

– Обогащение способности студентов к наблюдению.

– Научил студентов эффективно говорить и писать по-английски.

– Развивает уверенность студентов в разговорной и письменной речи на

английском языке.

– Помогал учащимся взаимодействовать со своими одноклассниками.

– Улучшение словарного запаса студентов.

– Повышение осведомленности о важности продуктивных навыков.

– Студенты использовали язык без принуждения.

– Студенты понимали качество своего языка.

– Развил творческих способностей студентов.

– Заставили студентов мыслить иначе.

– Помогал учащимся избавиться от страха при разговоре и письме на

английском.

Другими словами, преподаватель должен побуждать студентов

генерировать идеи для ИКТ. Обучающихся побуждают к дискуссии, задавая

про активные вопросы, и им разрешается совместно взаимодействовать, пока

они не выработают свои собственные знания и не поделятся своими идеями с

другими. Во время этого процесса инструктор будет помощник, который

мотивирует обучающихся думать, размышлять, выражать идеи и

самостоятельно открывать знания.


244

Заключение. Внедрение современных образовательных технологий в

процесс преподавания иностранного языка доступно каждому. Используя

различные ИКТ на занятиях иностранного языка можно заинтересовать детей,

заставить их задуматься о том, что иностранный язык нужен им либо в

будущей профессии, либо для того, чтобы чувствовать себя образованным

человеком, который может запросто пообщаться с иностранцем, понять

иноязычную речь, прочесть объявление на иностранном языке и т.д.

Информационно-коммуникационные технологии несомненно

способствуют повышению у молодежи мотивации к изучению иностранного

языка и формированию индивидуальных, творческих, познавательных

способностей. Именно ИКТ способны сделать учебный процесс значимым, в

котором он сможет полностью раскрыть свой творческий потенциал, проявить

свои исследовательские способности, фантазию, креативность, активность и

самостоятельность.

Использование ИКТ также способствует решению такой задачи как

внедрение ИКТ в современный образовательный процесс для модернизации

образования и создания новой модели обучения, построенной на основе

современных информационных технологий, реализующей принципы

личностно - ориентированного образования.

Список литературы:

1. Киселёв Г.М. Информационные технологии в педагогическом образовании – М.:

Дашков и К’, 2014. – 304 с.

2. Гальскова Н. Д. Типология технологий электронного обучения иностранным языкам //

Создание виртуального межкультурного образовательн ого пространства средствами

технологий электронного обучения. Сборник статей. – 2017. – С. 37-41

3. McCarten J. Teaching vocabulary: Lessons from the Corpus, Lessons for the Classroom –

Cambridge University Press, 2007. – 36 p.

4. Назарова Е. Б. Использование информационно-коммуникационных технологий в

общеобразовательной школе // Азиатско-Тихоокеанский регион: история и реальность

– Х. – 2016. – С. 324-326

5. Роберт И. В. Информационные и коммуникационные технологии в образовании – М.:

Дрофа, 2008. – 312 с.


245

6. Fulford C. & Buettner Y. Information and communication technology in education. A

curriculum for school and programme of teacher development – UNESCO, 2002. – 148 p.

7. Gutterman B. & Rahman S. Information and Communication Technologies (ICT) in

Education for Development – N.Y.: United Nations, 2009. – 39 p.

8. Соловова Е. Н. Методика обучения иностранным языкам: Базовый курс лекций – М.:

Просвещение, 2002. – 239 с

9. Рогова Г. В., Верещагина И. Н. Методика обучения английскому языку на начальном

этапе в средней школе – М.: Просвещение, 1988. – 224 с.


246

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.028

Черевко Ірина Володимирівна

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник

Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Україна

МИХАЙЛО ХУДАШ У МОВОЗНАВЧІЙ НАУЦІ

Анотація. У статті розглянуто життєвий шлях видатного українського лінгвіста

М.Л. Худаша, становлення його як науковця. Застосовуючи описовий метод, здійснено

аналіз важливих наукових публікацій ученого. Акцентовано увагу на його неоціненному

внеску в розвиток лінгвістичної науки, особливо історичної лексикології та ономастики.

Ключові слова: Михайло Худаш, науковий доробок, історія української мови, історичні

словники, писемні пам’ятки, ономастика, антропонімія, діалектологія.

Розвиток української мовознавчої науки у Львові у другій половині XX –

на початку ХХІ ст. пов’язано з іменем Михайла Лукича Худаша – доктором

філологічних наук, ученим із широким спектром наукових інтересів (історія

української мови, історія мовознавства, ономастика, діалектологія), наукові

публікації якого відкрили нову сторінку в історії української лінгвістики. 11

травня мине рівно 10 років, як він відійшов у вічність.

Любов до українського слова та краю майбутньому вченому прищепив

батько, сотник Української Галицької Армії, в селі Демня (від 1950 до

1989 рр. – Димівка) Миколаївського району Львівської області, де Михайло

Худаш народився 20 грудня 1925 р. [1]. Виховуючись у багатодітній родині

(мав двох братів і сестру), він зростав працьовитим, щирим та безкорисливим

хлопцем, захоплення рідною бáтьківщиною якого в далекому майбутньому

(1968 р.) виллється у формі популярно-наукової розвідки “Історичні відомості

про село Димівку Миколаївського району Львівської області”, котра, на жаль,

так і залишилася неопублікованою. Навчання у Львівській технічній школі

(вересень 1943 – травень 1944 рр.) перервала війна. Служив у лавах Радянської

армії. Брав участь у бойових діях. Був сапером, отримав відзнаку “Відмінний



247

сапер” та медаль “За перемогу над Німеччиною у Великій вітчизняній війні

1941–1945 рр.”. Після служби в армії (демобілізовано у березні 1946 р.) Худаш

екстерном склав іспити на атестат зрілості та вступив до Львівського

державного педагогічного інституту на спеціальність “Учитель української

мови і літератури 8–10 класів” (пізніше цей інститут перевели в м Дрогобич),

навчання в якому завершив з червоним дипломом у липні 1950 року. Як

староста студентського наукового гуртка української мови Михайло Лукич

співпрацював із членами такого ж гуртка при Львівському університеті

(І. Матвіясом, З. Франко, А. Бурячком). Беручи участь в діалектологічних

експедиціях, ще студентом він опублікував свою першу наукову розвідку про

говіркове багатство Закарпатської України [2]. Саме навчаючись в Інституті,

Михайло Лукич познайомився зі засновником львівської ономастичної школи

Ю. Редьком, який і став його дорогою в українську науку загалом і ономастику

зокрема, та його приятелем І. Коваликом. Із спогадів ученого: “Постать

Ю. Редька входить у коло найдорожчих мені осіб, світлу пам’ять про яких із

глибокою вдячністю їм збережу до кінця свого життя. Адже тим, що ще в ранні

студентські роки я обрав своїм фахом лінгвіста-науковця і сьогодні в розвиток

української мовознавчої науки вніс і свою скромну лепту, став доктором

філології і професором, завдячую насамперед йому, бо саме він... не тільки

спрямував мене на шлях наукового вивчення рідної мови, ознайомив з азами

лінгвістичного дослідження, але й мав чималий вплив на формування мого

світогляду” [3, с. 382]. Незабаром Худаш працював на Тернопільщині, де

пройшов шлях від учителя української мови та літератури до завідувача

Кременецьким районним відділом народної освіти. Упродовж 1954–1957 рр.

навчався в аспірантурі на кафедрі української мови в рідному інституті; під

керівництвом доц. Ю. Кобилянського написав та успішно захистив у 1961 р.

кандидатську дисертацію “Лексика українських ділових документів кінця

XVI – початку XVII ст. (на матеріалах Львівського Ставропігійського

братства)”, яку видав окремою книгою [4]. Застосовуючи порівняльно-

історичний, зіставний методи дослідження, Михайло Лукич уперше в


248

українському мовознавстві ґрунтовно дослідив метрологічну термінологію,

суспільно-економічну та адміністративно-юридичну лексику ділових

пам’яток названого періоду, наголошуючи на тому, що ділові документи

мають неабияку цінність для мовознавчих праць, оскільки “в них у найбільшій

повноті… відбита жива народна мова” [4, с. 5]. Ознайомлюючись із

кількомастами рукописними оригіналами та копіями документів Львівського

Ставропігійського братсва (на даний час зберігаються у Львівському

центральному державному історичному архіві), Михайло Худаш поставив

перед собою ряд завдань: 1) розкрити стан словникового багатства

староукраїнської актової мови в межах найвиразніше представлених у

документах лексико-семантичних груп; 2) показати історичну перспективу

досліджуваної лексики у писемності попередніх і пізніших періодів та

сучасній українській мові; 3) простежити, у якій мірі в аналізованих

документах відбита лексика тогочасної розмовної української мови;

4) дослідити склад лексики досліджуваних пам’яток за походженням;

5) указати на роль, характер та питому вагу лексичних запозичень із інших

мов, переконливо довівши, що польський вплив на тогочасну українську

лексику не був настільки сильний, як прийнято думати, до того ж “лексика

української мови досліджуваного періоду була багата і на той час повністю

забезпечувала спілкування людей в різних ділянках життя і діяльності народу”

[Там само, с. 154]. Можливість Михайла Лукича успішно працювати в галузі

історичної лексикології дала його глибока підготовка з фахової дисципліни, а

також знання польської, білоруської, російської, англійської, німецької мов;

проявився його нахил до науково-дослідницької роботи.

Наукове становлення М.Л. Худаша відбувалося в Інституті суспільних

наук АН УРСР (1957–1980 рр.) (від 1993 р. – Інститут українознавства

ім. І. Крип’якевича НАН України), де разом зі своїми колегами

(І. Керницьким, А. Генсьорським, Л. Полюгою, Д. Гринчишиним та ін.) під

керівництвом професора Лукії Лук’янівни Гумецької у відділі мовознавства

(тепер – відділ української мови) брав активну участь у створенні “Словника


249

староукраїнської мови XIV–XV ст.” (1977–1978) (досліджував пам’ятки в

архівах Львова, Кишенева, Одеси; Румунії), працював над підбором джерел до

Історичного словника української мови XVI – першої половини XVII ст.

(переглянув понад 400 книг стародруків і вибрав матеріали, придатні до

словника; розписав для карткування 4 глави твору І. Вишенського “Книжка”).

Є співавтором “Короткого тлумачного словника української мови” (1978). Як

член товариства “Знання” виступав з лекціями у Львові та області, Ужгороді,

Києві; керував роботою шести інститутських лекторіїв (1973–1978). Брав

активну участь у суспільному житті інституту.

Окрім виконання планових тем відділу мовознавства (укладання

словників) та досліджень з української лексикології, Худаш захопився

українською ономастикою (“Ландшафтні назви в пам’ятках української

актової мови XIV–XV ст.”, 1962; “Із спостережень над українськими

козацькими особовими назвами-композитами середини XVII ст. Ономастика”,

1966; “Антропонíмія та її наукове значення”, 1971 та ін.). Він зрозумів

специфіку та сутність ономастики й зумів це передати у своїх працях. У

1977 р. виходить одна з найкращих його монографій “З історії української

антропонíмії” [5], що стала підставою для захисту його докторської дисертації

в Ужгородському університеті (“Українська антропонімія XIV – початку ХІХ

ст. Чоловічі іменування”, 1980 р.). У дослідженні перш за все поставлено і

вирішено загальнотеоретичні, екстралінгвістичні та джерелознавчі проблеми

української антропоніміки. Власні імена розглянуто як основний засіб

ідентифікації особи та головне лексичне джерело для формування українських

прізвиськ і прізвищ. Зокрема, звернено увагу на імена християнського

походження і дохристиянські автохтонні імена, особливості їх

функціонування в побуті. Введено у науковий обіг термін “слов’янське

автохтонне ім’я”. Виникнення такої книги зумовлене відсутністю ґрунтовно

розробленої теорії особових назв у східнослов’янській антропоніміці. Також

автор монографії виявив назрілу потребу “у створенні наукових праць,

присвячених власне мовному аналізу української історичної антропонімії не

лише якогось вузького синхронного зрізу чи локально та хронологічно


250

обмеженого кола писемних історичних пам’яток, а синтезуючих праць, у яких

антропонімійний матеріал розглядався б як єдина історична цілість” [Там

само, с. 202].

Новий етап у творчому процесі проф. М. Худаша розпочався з вересня

1980 р., коли він перейшов на посаду старшого наукового, згодом –

провідного наукового співробітника Інституту народознавства НАН України.

Тут він здійснив свою давню діалектологічну мрію і написав розвідки

“Основні риси бойківського говору” та “Основні риси гуцульського говору”

як окремі розділи до колективної монографії “Бойківщина” (1983) та

“Гуцульщина” (1987). Одна за однією з’являються його об’ємні монографії, у

яких досліджуються найменування українських карпатських населених

пунктів. Серед них і дві книги, які продовжують одна одну – “Походження

українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів

(відантропонімічні утворення)” (у співавт. з М. Демчук) (1991) [6] та

“Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів: утворення від

слов’янських автохтонних відкомпозитних особових власних імен” (1995) [7].

Ці монографії розкрили походження найскладніших стосовно етимології

українських і прикарпатських назв населених пунктів, які виникли від

безсуфіксних і суфіксальних слов’янських автохтонних особових назв. При

кожному найменуванні подані переконливі докази глибокої давньоукраїнської

автохтонності населення досліджуваної території.

Цінними є й останні праці Михайла Лукича “Українські карпатські і

прикарпатські назви населених пунктів (утворення від відапелятивних

антропонімів)” (2004) [8] та “Українські карпатські і прикарпатські назви

населених пунктів (відапелятивні утворення)” (2006) [9]. У них досліджена

етимологія українских карпатських і прикарпатських назв населених пунктів,

які не висвітлювалися в попередніх монографіях і які виникли від

антропонімів, утворених від загальних назв (апелятивів). Також досліджена й

етимологія тих назв населених пунктів, що походять від антропонімів,

утворених від слов’янських автохтонних особових назв-композитів та від

відкомпозитних скорочень, але не були етимологізовані автором у попередніх


251

дослідженнях. Окремо подано назви населених пунктів, утворені від

гідронімів.

У 2012 р. уже посмертно вийшла у світ п’ята монографія вченого, робота

над якою тривала до останніх днів його життя – це “Походження імен та

релігійно-міфологічні функції давньоруських і спільнослов’янських божеств”

[10]. Пропонована книга є першою в сучасній науці спробою критичного

перегляду дотеперішніх основних поглядів дослідників на походження імен

давньоруських і спільнослов’янських язичницьких божеств. Використовуючи

відповідну аргументацію, автор пропонує теорію, згідно з якою всі без винятку

давньоруські та спільнослов’янські язичницькі божества разом із своїми іменами

та релігійно-міфологічними функціями виникли переважно ще в

первіснообщинний період і виключно на праслов’янському чи ще

протослов’янському автохтонному ґрунті, причому саме на ґрунті

антропонімійному. Отже, жодне з цих божеств, як і його ім’я, нізвідки не було

запозиченим. Автор також аргументовано доводить, що деякі з відомих досі в

науці давньоруських язичницьких божеств насправді не були жодними

божествами, оскільки їх помилково створили через непорозуміння давньоруські

книжники-переписувачі та копіїсти більш давніх писемних пам’яток.

Паралельно ученого цікавила ще одна проблема, яку він розробляв

систематично протягом тривалого часу – це походження етнонімів. Ряд статей

М.Л. Худаш присвятив вивченню питань про походження назв дреговичі,

уличі, бойки, гуцули, лемки, будини, чехи, хорвати, серби. До прикладу: “Про

походження давньоруських етнонімів дреговичі й уличі” (1981); “До питання

походження назв бойки, гуцули, лемки” (1998); “До етимології імені одного з

легендарних засновників Києва Хорив та етноніма хорвати” (1998); “До

етимології етноніма серби” (2002) та ін. Багато уваги приділяє Михайло Лукич

персоналіям, досліджуючи такі постаті українського мовознавства, як

П. Беринда, І. Верхратський, Є. Желехівський, В. Щурат, Й. Лозинський,

писав спогади про Ю. Редка, І. Ковалика, Г. Шила, С. Щурата.

Широко представлений у творчості Михайла Худаша і такий жанр, як

рецензії, що виявляють його широке зацікавлення історичними пам’ятками


252

української мови, репрезентують його уміння фахово оцінити ту чи іншу

працю (дисертації О. Купчинського “Українські географічні назви на -ичі

XIV–XV ст.”, М. Онишкевича “Система займенникових форм в західних

говорах УРСР”, Р. Керсти “Українська антропонімія XVI ст. (чоловічі

найменування)”, окремі партії “Словаря древнеруского языка” та окремі

випуски “Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.” та ін.).

До наукових здобутків М. Худаша варто віднести і кандидатські

дисертації Демчук М., Сенів М., Осташа Р., Фаріон І., Близнюк Б., написані

під керівництвом професора. Його учні в міру своїх сил намагаються

продовжувати підходи свого наукового наставника до розробки ономастичних

тем.

Як людина Михайло Лукич був доброзичливим та щирим, як науковець –

здібним, цілеспрямованим, працьовитим, вимогливим, міг дати цінні наукові

поради та консультації. У колективі користувався повагою та авторитетом,

зарекомендував себе як висококваліфікований спеціаліст, якому під силу

розв’язувати складні мовознавчі проблеми. Праці Худаша, що відзначаються

глибиною думок, цікавими висновками, і до сьогодні не втратили своєї

актуальності та слугують взірцем мовознавчих досліджень.


1. Особова справа М.Л. Худаша. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН

України. Оп. 3. Справа 258. Арк. 116–202.

2. Худаш М. Діалектологічна експедиція ЛДПІ в Закарпатську Україну. Львівський

державний педагогічний інститут. Наукові записки. Львів, 1948. Т. 2. С. 200.

3. Добірка студій професора Михайла Худаша: історична ономастика, мовні портрети,

спогади / за наук. ред. І.Д. Фаріон. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2019.

440 с.

4. Худаш М.Л. Лексика українських ділових документів кінця XVI – початку XVII ст. (на

матеріалах Львівського Ставропігійського братства): монографія. Київ:Видавництво

АН УРСР, 1961. 164 с.

5. Худаш М.Л. З історії української антропонíмії: монографія. Київ: Наукова думка, 1977.

236 с.


253

6. Худаш М., Демчук М. Походження українських карпатських і прикарпатських назв

населених пунктів (відантропонімні утворення): монографія. Київ: Наукова думка,

1991. 266 с.

7. Худаш М. Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів. Утворення

від слов’янських автохтонних відкомпозитних скорочених особових власних імен:

монографія. Львів: Наукова думка, 1995. 260 с.

8. Худаш М. Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (утворення

від відапелятивних антропонімів): монографія. Львів: Афіша, 2004. 534 с.

9. Худаш М. Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів

(відапелятивні утворення): монографія. Львів: Афіша, 2006. 451 с.

10. Худаш М. Походження імен та релігійно-міфологічні функції давньоруських і

спільнослов’янських язичницьких божеств:монографія. Львів: Інститут

народознавства НАН України, 2012. 1060 с.


254

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.029

Щербина Анастасія Іванівна

студентка ІV курсу

Державний заклад «Південноукраїнький національний педагогічний

університет імені К.Д. Ушинського», Україна

Ілясов Олександр Олександрович

викладач кафедри слов’янського мовознавства

Державний заклад «Південноукраїнький національний педагогічний

університет імені К.Д. Ушинського», Україна

МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ЕЙДЕТИКИ

У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Анотація. У статті розглядається ейдетика як різновид образної пам’яті та можливості

її застосування у процесі навчання молодших школярів. Розглянуто основні методи ейдетики

як засіб розвитку уваги, позитивного мислення, уяви, образної пам’яті та інтуїції учнів.

Ключові слова: асоціативне мислення, ейдетизм, ейдетика, методи ейдетики, образна

пам’ять.

В нових умовах модернізації освіти школа повинна шукати абсолютно

нові, оригінальні методи навчання, пов’язані з розвитком творчих та

дослідницьких умінь і навичок учнів.

Використання елементів образного мислення, їх співвідношення на

змістовій основі з абстрактними поняттями є для учнів перехідним щаблем від

розумових дій з конкретним матеріалом до розумових дій з абстрактними

поняттями. Конкретно-образні методи сприйняття допомагають краще

осмислити матеріал, оскільки, за висновками тих же психологів, осмислене

запам’ятовування у 22 рази успішніше механічного.

Саме в цей момент на допомогу вчителеві приходить ейдетика, особливий

вид пам’яті, що являє собою наочні образи, які виникають у результаті впливу

на органи чуття зовнішніх подразників [1].



255

Застосування методів ейдетики веде до співпраці і спільної творчості

вчителя і учня, підвищує мотивацію навчання, розвиває креативні здібності

учнів, змушуючи підключати уяву і образне мислення.

Свого максимуму ейдетичні прояви досягають до 9 – 13 років. Це період,

коли нам потрібно сформувати у дитини орфографічні навички, навички

диференціації правил. Мислення, позбавлене елементів образності, ризикує

стати сухим, безплідним, формальним. Необхідно використовувати психологічні

та вікові особливості дітей цього періоду, коли мозок «налаштований» на образи

і запам'ятовує їх «автоматично». Образи і поняття взаємно містять один одного.

Навчання, зовсім не адресоване до образного мислення не тільки не сприяє його

розвитку, але й, в кінці кінців, пригнічує його.

Розумова праця, позбавлена наочної образної опори, виявляється важкою

не тільки для школярів. Психологи стверджують, що проблеми пам'яті не

існує, якщо вирішена проблема сприйняття [2].

Свій активний розвиток ейдетика знайшла у працях Е. Йенша та його

прибічників (Г. Фішера, А. Рікеля, О. Кіро).

Найбільш відомими фіхівцями з питань образного мислення серед

вітчизняних педагогів та психологів стали А. Р. Лурія, Л. С. Виготський,

Б. М. Теплов, С. Л. Рубінштейн, П. П. Блонський, Л. В. Занкова,

М. М. Шардаков та ін.

Продовжують вдосконалювати та впроваджувати методи ейдетики в

загальноосвітній процес такі педагоги та психологи, як І. Ю. Матюгін,

Є. В. Антощук, О. І. Нечипоренко, А. М. Васько, І. М. Брушневська,

Л. Г. Айзенварг та ін.

Як зазначає О. І. Нечипоренко – вчитель-методист та інструктор

«Української школи ейдетики», протягом останнього часу робота початкової

школи спрямована не на заучування, а на навчання, не на знання, а на вміння

й навички, не на експлуатацію інтелекту, а на його розвиток, що сприяє

формуванню творчої компетенції молодших школярів [3].

З огляду на це сучасні вчителі все частіше задаються питаннями з

приводу того, які методи та прийоми слід використовувати, щоб сприяти


256

можливості інтенсивного розвитку творчого мислення школярів та підвищити

ефективність сприйняття учнями нових знань. На цьому етапі дуже важливо

вміти обирати серед усіх запропонованих технологій та методик саме ті, які

допоможуть вчителеві як у роботі з класом, так і окремо з кожним учнем та

дадуть винятковий результат.

З приводу цього питання на допомогу вчителю приходить одна з досить

відомих, але, нажаль, недостатньо застосовувана технологія – ейдетика, котрій

незаслужено приділено так мало уваги.

Згідно з визначенням, запропонованим «Українською школою ейдетики»,

засновником якої є Євген Антощук, ейдетизм – (від грецького «ейдос» –

вигляд, образ) – це психічне явище, яке полягає у здатності відтворювати

яскравий наочний образ через тривалий час. Характерною для ейдетизму є

емоційна забарвленість образів.

Образна пам’ять безпосередньо пов’язана з правою півкулею мозку,

тобто півкулею, відповідальною за творчі здібності, інтуїцію, образне

сприйняття світу, уяву та несподівані варіанти рішень. Права ж півкуля є

осередком таланту, на що звернули свою увагу психологи, розпочавши

розробку методики її розвитку.

Займаючись розвитком образної пам’яті, ми безпосередньо розвиваємо й

усю праву півкулю [4].

Пам'ять – психічний пізнавальний процес (форма психічного

відображення) спрямований на закріплення, збереження, відтворення і

подальше забування минулого досвіду.

Методики занять з дітьми переважно спираються на логічне мислення

та механічну пам’ять. У молодших класах – таблиця множення, правила,

тощо. У середніх і старших – формули, схеми, рідна й іноземна мови,

значний обсяг іншої важливої інформації, яку можна запам’ятовувати й

переказувати [5].

В свою чергу ейдетика – це особливий вид пам’яті, що являє собою наочні

образи, які виникають у результаті впливу зовнішніх подразників на органи

чуття [1].


257

На думку Євгена Антощука, методи ейдетики корисні для впровадження

в систему освіти, тому що вони формують новий підхід до освітніх та

виховних технологій, що дає змогу кожному учневі комфортно, легко та із

задоволенням набувати нові знання, одержуючи задоволення від реалізації

своїх здібностей, конкуруючи тільки з самим собою вчорашнім і завжди

виграючи в цьому змаганні [6].

Ейдетичні методи навчання, спираючись саме на образне мислення дітей,

сприяють сумісному розвитку та взаємодії обох півкуль. Пам’ять та здатність

зосереджувати увагу зростає, сприймання нового матеріалу більше не

потребує великої кількості зусиль, а саме навчання тільки активізує інтерес

дитини до всього навчального процесу. Все це сприяє не лише позитивному

ставленню дитини до навчання, а й покращує відносини дитини як з рідними,

так і з однолітками.

Наталя Цуркан виділяє ще одну перевагу – радість ейдетичного

навчання, що робить дитину здоровішою, як і радість праці. Адже коли

дитина перебуває у стані радісної, позитивної напруги, в її організмі

виробляється природний стимулятор – ендорфін, який сприяє підвищенню

імунітету й працездатності [5].

Методи ейдетики є досить дієвими у будь-якому віці та не потребують

особливих здібностей, захоплюючи кожного на етапі їх застосування.

Головними перевагами застосування методів і прийомів ейдетики у

роботі з дітьми є:

– доступність сприйняття, «зрозуміла мова»;

– можливість застосування у різних галузях навчання;

– навчання проходить у легкій формі, сприймається учнями як гра;

– розвиває творчу уяву, образну, емоційну та рухову пам’ять;

– не потребує спеціального обладнання;

– сприяє гарному психологічному клімату у класі;

– допомагає учням відчути впевненість у собі і своїх можливостях.

Професор А. П. Чуприков відзначив: «При заняттях методами ейдетики

створюється психологічна ситуація успіху, покращується нейродинаміка


258

мозку дітей, відбувається корекція дефектів центральної нервової системи та

поведінки дітей і підлітків» [7].

Тобто, як зауважив В. Назарук, для дитини ейдетичні сприйняття – це

ключ, що відкриває 3 великі скарбниці: пам'ять, творчість та знання.

Також В. Назарук демонструє наступні вимоги для використання

ейдетичних прийомів:

– Невеликий обсяг, гранична лаконічність, відсутність непотрібних,

другорядних деталей.

– Максимальна емоційність, образність, асоціативність, єдність яких має

викликати інтерес, позитивний настрій, позитивні емоції, потрясаючи уяву.

– Хороший психологічний клімат. Повинні бути умови емоційного

благополуччя, доброзичливого ставлення до класу (прийоми повинні бути

озвучений емоційно, пробуджуючи роботу внутрішньої наочності).

– Правила мають являти собою короткий, чіткий алгоритм перевірки [2].

Методи і прийоми, які включає у себе ейдетика, досить різноманітні і

направлені на розвиток уваги, позитивного мислення, уяви, образної пам’яті

та інтуїції. Головна їхня ціль полягає в тому, щоб навчитися легко та просто

запам’ятовувати те, що нам потрібно, не вдаючись до механічного заучування,

будь то запам’ятовування правопису слів, чисел та пам’ятних дат, віршів та

текстів чи будь-якої іншої важливої для нас інформації.

«Школою Ейдетики» були запропоновані наступні методи для розвитку

пам’яті:

– метод оживлення (сприяє розвитку уяви та образного мислення);

– метод входження (допомагає стати повноцінним учасником уявної

картини, розповіді, фільму);

– метод парадоксальних перетворень (добір неймовірних, невластивих

ознак);

– метод трансформації (за допомогою взаємодії логіки та уяви

відбувається трансформація уявного образу);

– метод перевтілення (запам’ятовування образів за допомогою

відтворення власного досвіду);


259

– метод образних гачків (запам’ятовування образних знаків за допомогою

їх впливу на органи чуття);

– метод пригадування;

– метод синестезії (сприймання інформації за допомогою одночасного

використання кількох аналізаторів).

Запам'ятовуючи якусь інформацію, люди несвідомо застосовують метод

асоціацій. Трапляється, що не зовсім вірно.

Ейдетика будується на розвитку яскравих образів і довільному управлінні

ними.

Навчання, з використанням методів ейдетики, сприймається дітьми як

ігровий процес, який поступово переростає в звичку запам'ятовувати нове за

допомогою образного мислення.

К. Д. Ушинський у своїх працях також нерідко наголошував на роль

образів та асоціацій в навчанні молодших школярів. Він був переконаний, що

гарний педагог, перш ніж подати яке-небудь знання учням, обдумує: які

асоціації за протилежністю або схожістю може воно скласти з відомостями,

вже вкоріненими в головах учнів і, звернувши увагу учнів на схожість чи

відмінність нового знання з старим, міцно вплете нову ланку и ланцюг старих,

а потім навмисно підніме старі ланки разом з новими і тим самим добре

зміцнить нові асоціації [8].

Застосування методів та прийомів ейдетики допомагає створювати таке

освітнє середовище, в якому теорія та практика засвоюються одночасно,

сприяючи розвитку як логічного та образного мислення, так і індивідуальних

особливостей молодших школярів.

Уміння мобілізувати образне мислення прийомами ейдотехніки має ряд

переваг:

- введення елементів образності допомагають краще осмислити матеріал

(російський психолог Н. А. Рибніков довів, що осмислене запам'ятовування в

22 рази успішніше механічного). Навчальний матеріал запам'ятовується скоро,

точно, міцно;

- диференціювати правила;


260

- виробити навички грамотного письма;

- раціоналізувати прийоми кодування і зберігання інформації;

- вербалізація результатів самостійних спостережень;

- використовувати прийоми графічного зображення підсумків

спостереження;

- застосовувати раціональні прийоми зображення слів (асоціограми);

- колекціонувати і систематизувати саморобні пам'ятки-опори;

- складати і відгадувати кросворди, ребуси, шаради і т. д.;

- змінювати обсяг інформації відповідно до навчального завдання;

- використовувати особливості своєї пам'яті для найбільш ефективного

запам'ятовування їх потрібної інформації [2].

Використання ейдетичних прийомів на мовленневих заняттях сприяє

кращому і швидшому запам'ятовуванню дітьми матеріалу, їхньому всебічному

розвитку.

Під час вивчення художніх творів використовується емоційна або чуттєва

пам'ять. Дитина, читаючи, формує свою особистість, сприймає себе як

громадянина суспільства. Це допомагає дитині стати повноправним членом

суспільства, виховує її загальнолюдські якості, вчить жити серед людей [1].

Образне мислення перетворює процес навчання в цікаву пізнавальну

діяльність, дає можливість учням розвивати свою творчу уяву, розкривати

творчі грані своєї особистості, сприяє їх особистісному зростанню, а

вчителеві дає змогу побачити результат своєї роботи, коли знання

перетворюються у вміння використовувати ці знання. Тоді вчитель виконує

свою головну функцію: володіючи знаннями, розпалює жагу до знань у

своїх вихованців.

Як результат, формується мовленєво-комунікативна компетентність,

активний словниковий запас учнів збагачується через сприйняття власних

відчуттів, які з’являються під час виконання таких завдань.

Мовлення учнів стає яскравим, насичується різноманітними образами, які

вони вчаться бачити у добре знайомих предметах та утримувати їх у пам’яті

завдяки незвичайним асоціаціям.


261


1. Безрукова С. Використання елементів ейдетики під час вивчення теорії літератури.

Зарубіжна література в школах України : всеукр. щомісяч. наук.-метод. журнал. 2016.

№ 6. С. 24-25.

2. Назарук В. Эйдетические формы обучения. Відкритий урок: розробки, технології,

досвід. 2012. № 4. С. 56-59.

3. Нечипоренко О. Таємниці ейдетики. Початкова освіта: перша всеукр. газ. для

першого вчителя. 2014. № 13. С. 4-16.

4. Айзенверг Л. Г. Волшебство памяти, или эйдетика. Психология и соционика

межличностных отношений: междунар. науч.-практ. журнал. 2009. № 4. С. 7-16.

5. Цуркан Н. Ейдетика як метод розвитку пам'яті в учнів початкової школи. Початкова

школа : щомісяч. наук.-метод. журнал. 2016. № 7. С. 44-46.

6. Антощук Є. В. Швидка психологічна допомога. Таємниці української школи ейдетики.

Світ виховання : часопис. 2007. № 1. С. 14-21.

7. Чепурний Г.А., Палійчук Ю.В. Серія "Як навчитися легко вчитися”. Книга 1.

Асоціативний зв'язок, цифри та творче мислення. Навчально-методичний посібник.

Видання друге, доповнене. Вінниця : ВМГО «Розвиток», 2006. 80 с.

8. Ушинський К.Д. Твори: в 6 т. К. : Рад. шк., 1955. Т. 4. С. 240.


262

LAW AND INTERNATIONAL LAW

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.030

Băieșu Aurel

Ph. D. in Law, Professor, State University of Moldova, Republic of Moldova

RECOVERY OF DAMAGE CAUSED BY LATE PERFORMANCE

OF OBLIGATIONS RESULTING FROM INTERNATIONAL

COMMERCIAL CONTRACTS

Abstract. This article analyses the different approaches in comparative law, arbitral practice and

in doctrine regarding the institution of interest on late performance (default interest) allocated to

compensate for the damage arising from the late performance of contractual obligations, known

by most legal systems and instruments of uniform law. Despite the trend of harmonization of

regulations in this area, national legislations enshrine different solutions regarding some aspects

of this institution. Consequently, the national and international tribunals give various decisions,

depending on the legal regulations and the international commercial customs that they consider

applicable in the case, the jurisprudence in this field being different.

Keywords: damage, compensation, default interest, contractual obligation, late performance,

interest for delay, liquidated damages, penalty.

Concept of interest on late payment

The obligation to pay compensation due for the delay in the execution of a

contractual obligation related to a sum of money, interest on late payment (called

also default interest), exists in most legislations of continental Europe and in the

instruments of uniform contract law. Interest on late payment is monetary

compensation that represent the equivalent of the damage caused to the creditor by

delaying the performance of the pecuniary obligation contractually assumed by the

debtor and is expressed in a lump sum, corresponding to interest on the amount of

debt accumulated between maturity and actual payment.

In continental European countries, a fairly uniform concept has been formed

regarding the interest on late payment. In the French Civil Code, Art.1231-6 (ex



263

1153-1) provides that ”damages due on the ground of delay in satisfaction of a

monetary obligation consist of interest at the rate set by legislation, starting from

the time of notice to perform. These damages are due without the creditor having to

establish any loss”.

Under the German Civil Code (hereinafter – BGB), ”if the obligor, following

a warning notice from the obligee that is made after performance is due, fails to

perform, he is in default as a result of the warning notice” (sec.286). ”A person who

is liable in damages must restore the position that would exist if the circumstance

obliging him to pay damages had not occurred” (sec.249). ”The damage to be

compensated for, also comprises the lost profits. Those profits are considered lost

that in the normal course of events or in the special circumstances, particularly due

to the measures and precautions taken, could probably be expected” (sec.252).

In the Vienna Convention of 11 April 1980 on Contracts for the International

Sale of Goods [1] (hereinafter - CISG), according to Article 78, if a party fails to

pay the price or any other sum that is in arrears, the other party is entitled to interest

on it, without prejudice to any claim for damages recoverable under Article 74,

which provides that damages for breach of contract by one party consist of a sum

equal to the loss, including loss of profit, suffered by the other party as a

consequence of the breach. Under the CISG, default interest allocation shall not be

subject to a prior warning notice; the moment from which the interest starts to flow,

in case of non-payment of the price, is the date of payment indicated in the contract.

Article 7.4.9 of the "Principles of International Commercial Contracts"

developed by UNIDROIT (hereinafter - UNIDROIT Principles) [2] and Article III-3:

708 of the "Draft Common Frame of Reference of European Private Law" [3],

developed in European academic institutions, published in 2008 (hereinafter - DCFR)

provide that, if payment of a sum of money is delayed, whether or not the non-

performance is excused, the creditor is entitled to interest on that sum from the time

when payment is due to the time of payment. The interest is due regardless of whether

or not the debtor benefits from an exemption in accordance with Art.7.1.7 of the

UNIDROIT Principles or with Art.III.-3: 104 of DCFR. The creditor is entitled to this

interest regardless of whether or not he has taken measures to mitigate the loss.


264

In harmony with the laws of other European states and with the instruments of

uniform law, the Civil Code of the Republic of Moldova provides that, if an amount

of money is not paid at maturity, the creditor is entitled to interest on arrears for

that amount from the date immediately following the due date until the date on which

the payment was made (art. 942 para. (1)).

In the practice of international trade, arbitral tribunals consistently award

interest for late payment of sums of money due [4]. In international arbitrations, the

allocation of default interest as an integral part of damages is generally a long-

standing practice [5]. Thus, for example, in the award of a arbitral tribunal under the

International Chamber of Commerce (hereinafter - the ICC award) no. 15913 of

2015, it was ruled: ”80. (...) both by the convergence of legal systems as a whole,

and by the Unidroit Principles applicable to international commercial contracts -

in particular in the provisions of its article 7.4.9 (1) - which can serve as a ratio

scripta, than by practice and international arbitration awards”, a general principle

of law and international trade practice has been established, according to which "it

is accepted in international law that the parties who are successful on the merits

have the right to receive interest on the principal granted” [6] (see also: ICC Award

No. 7331/ 1995[7]; ICC Award No. 9333/1998[8].

Rate of interest

Many national legal systems contain legal provisions regarding the interest

rate. In France, for example, the interest is charged according to the statutory rate,

which is set, according to Art. L.313-2 of the Monetary and Financial Code, by order

of the Minister of Economy and, when the creditor is not a natural person who does

not act for professional needs, is calculated every six months, based on the basic rate

(taux directeur - fr.) of the European Central Bank for the main refinancing

operations and the rates applied by credit institutions and financial companies.

In Germany, the legal interest rate consists of the following elements: a) the

basic rate of interest is (3.62%), announced by the Deutsche Bundesbank; it changes

on 1 January and 1 July each year by the percentage points by which the reference

rate has risen or fallen since the last change in the basic rate of interest. The reference

rate is the rate of interest for the most recent main refinancing operation of the


265

European Central Bank before the first calendar day of the relevant six-month period

(sec.247 BGB); b) five percentage points above the basic rate of interest, in the case

of legal transactions to which a consumer is not a party; and c) eight percentage

points above the basic rate of interest, in the case of legal transactions to which a

consumer is not a party (sec.288 BGB)

A European directive comes to harmonize regulations on the amount of

statutory interest for late payment in the EU. Article 2 of Directive 2011/7 / EU of

the European Parliament and of the Council of 16 February 2011 provides that the

rate of the ‘statutory interest for late payment’ is equal to the sum of the reference

rate and at least eight percentage points. Also, it is stated that reference rate means

either of the following: (a) for a Member State whose currency is the euro, any of

the following: (i) the interest rate applied by the European Central Bank on its most

recent main refinancing operations; or (ii) the marginal interest rate resulting from

the variable-rate tender procedures for the most recent main refinancing operations

of the European Central Bank; and (b) for a Member State whose currency is not the

euro, the equivalent rate set by the national central bank [9].

According to the modernized Civil Code of the Republic of Moldova, the

default interest rate is equal to the rate provided by the provisions of Art.874 plus

five (5) percentage points per year, if the debtor is a consumer, or nine (9) percentage

points per year, in the other cases (art. 942 par. (2)). According to art.874, if the

obligation bears interest, an interest equal to the basic rate of the National Bank of

Moldova as follows is paid: a) for the first semester of the year, is the rate in force

on January 1 of that year; b) for the second semester of the year, is the rate in force

on July 1 of that year. At the same time, special legal provisions may provide for

another rate. The new regulations differentiate between default interest rates

depending on whether or not the delay is justified. According to Art.942 paragraph

(5), if the amount of money is not paid at maturity with justification, the interest rate

is the one provided in art.874. It may happen that the pecuniary obligation bears

interest before maturity, such as, for example, obligations under loan, bank credit or

bank deposit contracts. In such situations, in order to determine the default interest

rate, the creditor may replace the rate provided by the provisions of Art. 874 with


266

the interest rate provided by the contract. For example, if the interest on a bank loan

contract is 12% per annum, the creditor, in the event of a delay in repaying the loan

amount, may charge a default interest of 17% per annum, if the debtor is a consumer,

or 21%. % - in other cases.

Instruments of uniform law contain different solutions regarding the rate of the

default interest. Contrary to all other conventions and statutes, CISG does not fix a

rate of interest because it proved impossible to agree upon a standard: the discount

rate was thought to be inappropriate for measuring credit costs; nor could agreement

be reached on whether the credit costs in the seller's or the buyer's country were to

be selected [3, p.964]. In the absence of such regulations in CISG, the issue is to be

settled at the discretion of judges and arbitrators, who apply the general principles

on which CISG is based or, in the absence of such principles, in conformity with the

law applicable by virtue of the rules of private international law (Art. 7 para. 2) [10].

In the UNIDROIT Principles (Art.7.4.9 para.2) and in DCFR (Art.III.-3: 708),

in case of delay, the interest rate is at the average commercial bank short-term

lending rate to prime borrowers prevailing for the currency of payment at the place

where payment is due. In the opinion of the authors of DCFR the lending rate for the

currency of payment (III.–2:109 (Currency of payment)) at the due place of payment

(III.–2:101 (Place of performance)) has been selected because this is the best

yardstick for assessing the creditor’s loss. Unless otherwise agreed, interest is to be

paid in the same currency and at the same place as the principal sum [3, p.963].

We will mention that the solutions proposed by the UNIDROIT Principles and

other standardized restatments of commercial customs have often been used as

references by arbitral tribunals in the settlement of disputes, including when the lex

causae was the CISG. Thus, in the ICC Award no. 8128 of 1995 [11] it was stated

that, due to the fact that the rate of interest is not envisaged in article 78 of the

Convention, it is possible, within the framework of article 78 of the Convention, to

apply an international interest rate such as LIBOR which applies to interbank

transactions on the London market, according to Article 7.4.9 (2) of UNIDROIT

Principles, which provides that the interest rate corresponds to the average interest

rate charged for short-term loans by first class banks. The arbitrator considered it


267

justified to apply to the dispute the identical rules contained in the UNIDROIT

Principles and the Principles of European Contract Law as general principles

within the meaning of Article 7 (2) of the Convention.

It has been held in jurisprudence that, in the absence of contractual provisions

relating to default interest, it is for the arbitrators to determine in a discretionary

manner the susceptible rate, being limited only by international public policy, taking

into account all relevant circumstances of the case [12]. It was also stated that this

determination is not governed by strict and precise rules. The general tendency that

emerges from the doctrine and from the international arbitration practice is to leave

to the arbitrator a great freedom in fixing this rate.

Interest on late payment vs. stipulated damages

Normally, the statutory interest on late payment rate is not mandatory and the

parties to the contract may provide for agreed interest rates (insofar as they do not

contradict the limits established by law for some categories of transactions). In such

cases it is the conventional interest. These interests are stipulated in the contractual

clauses (clause pénale – fr., liquidated damages – engl.), widely used in

international commercial contracts. National laws vary considerably with respect to

the validity of the type of clauses in question, ranging from their acceptance in the

civil law countries, with or without the possibility of judicial review of particularly

onerous clauses, to the outright rejection in common law systems of clauses intended

specifically to operate as a deterrent against non-performance, i.e. penalty clauses

[2, p.339]. In such situations, it is important to establish the correlation between the

interest regulated by the provisions referred to above and the stipulated damages

(agreed payments for late performance).

In comparative law, the solutions in this regard are different. In France, for

example, Article 1231-5 C. civ. provides: where a contract stipulates that the person

who fails to perform shall pay a certain sum of money by way of damages, the other

party may be awarded neither a higher nor a lower sum.

Nevertheless, a court may, even of its own initiative, moderate or increase the

penalty so agreed if it is manifestly excessive or derisory. Consequently, it can be

accepted that, in the event that the amount of the penalties is derisory in relation to


268

the actual damage suffered by the creditor, the judge will allocate a default interest

that will supplement the amount of conventional penalties.

In Germany, sec.288 para.3 BGB provides that the obligee may demand higher

interest on a different legal basis. Consequently, in the presence of a stipulated

damages clause, there is nothing to prevent the creditor from charging the

conventional interest, when it is higher than the legal one.

In Republic of Moldova, the general rule is that the creditor can request, at his

choice, either the statutory interest for delay or the penalty for delay according to

the stipulated damages clause, called penal clause (Art. 942 para (4) of the Civil

Code). This rule, inserted in the modernized Civil Code, seems to have put an end

to the controversies that existed in practice and in the doctrine regarding the

correlation between the delay interest and the penalties for delaying the performance

stipulated in the penal clause. Although the doctrinaires stated that the interest on

late payment should not be cumulated with the penalties provided for in the penal

clause, as this constitutes an excessive penalty for the debtor, the courts most often

applied such cumulation. Currently, by virtue of the regulations in force, the creditor

may cumulate the interest on delay, calculated according to the legal provisions,

with the penalty calculated according to the penal clause, only when the respective

contractual clause (called punitive penal clause) expressly provides this (Art. 949

para (2) of the Civil Code).

Damages in addition to interest

Default interest is intended to fully compensate for the damage suffered due to

late payment of a sum of money. However, the delay in payment may lead to a

greater damage than that covered by the amount of default interest at the legal rate.

Therefore, the legal systems of continental Europe and the instruments of uniform

law grant the creditor the right to additional damages, insofar as the default interest

at the statutory rate does not compensate for all the actual damage suffered.

In France, Art.1231-6 of the Civil Code (ex 1153-1) provides that where a

debtor who is late in performing has by his bad faith caused his creditor a loss

independent of this delay, the latter may obtain damages distinct from interest

arising from the delay. Also, in Germany the BGB states that the assertion of further


269

damage is not excluded (sec.288 para 4). Article 942 para (4) of the Civil Code of

the Republic of Moldova, in accordance with the regulations of other continental

European states, provides that the creditor may claim compensation for the damage

caused in the part not covered by the interest on late performance. The instruments

of uniform law (Art.78 of the CISG, Art.7.4.9 paragraph 3 of the UNIDROIT

Principles and Art.III.-3: 708 of the DCFR) as well expressly provide for the

unconditional right of the creditor to additional damages at default interest.

In international commercial arbitration, allocating additional compensation,

when default interest at the statutory rate does not cover the entire damage suffered

by the creditor, is a common practice. For example, in one case, the arbitral tribunal

ruled:”it follows from Article 78 CISG that the right to interest exists without

prejudice to the right to damages according to Article 74 CISG , so that the

reimbursement of interest whose rate would be higher than the legal rate. The

plaintiff proved that he worked with bank loans for which she pays interest at the

rate of 12% per annum. As a result, the arbitral tribunal applied for the late payment

interest the rate of 12% per annum instead of the statutory rate of 5% per annum,

as provided by Austrian law (Article 352 of the Commercial Code), applicable in

the present case [13]

Conclusions

Most legal systems and instruments for the standardization of contract law

enshrine the institution of default interest, which is allocated to compensate for the

damage resulting from the late performance of contractual obligations. However,

despite the trend of approximation of regulations in this area, the laws of different

countries contain uneven solutions to some aspects of this area. In particular, matters

are regulated differently such as: the duration of the default interest, the delay as a

condition for benefiting from the right to the interest in question, the amount of this

interest, the correlation between the legal default interests and the penalties provided in

stipulated damages clauses. Respectively, the arbitral tribunals give deferred solutions,

depending on the legal regulations and the international commercial customs that they

consider applicable in this case, the jurisprudence in this field being uneven. The

general tendency that emerges from the practice of international arbitration is to leave

https://www.trans-lex.org/500100

https://www.trans-lex.org/500100


270

to the arbitrators a great freedom in solving these problems, being limited only by the

international public order and by the general principles of law.

It has been held in international commercial arbitration that the allocation of

default interest must take into account the fact that, due to the delay in the

performance of the contractual obligation by the debtor, the creditor is deprived for

a certain period of time of the amounts to which he was entitled to receive. The

amount of interest in question is related to the rate at which the creditor will normally

have to borrow money that he has not received from his debtor. The amount of

interest must be reasonable and must be determined taking into account all relevant

circumstances, in particular contractual provisions, including contractual clauses on

the allocation of late payment interests; the nature of the facts which caused the

damage; the interest rates prevailing in the relevant markets for the currency in

question; the inflation of that currency and the time elapsed between the time of non-

performance of the pecuniary obligation, the time of the award of the interest in

question by the court or arbitral tribunal and the time of the actual payment of the

amount due. At the same time, in accordance with the principle of full reparation for

damage caused by non-performance of contractual obligations, the legal systems of

continental Europe and uniform law instruments grant the creditor the right to

additional damages when the default interest does not cover all the damage suffered

by the creditor.

References:

1. United Nations Convention on Contracts for the International Sale of Goods. [Electronic

resource] // Access mode: https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media

documents/uncitral/en/19-09951_e_ebook.pdf

2. UNIDROIT Principles of International Commercial Contracts. [Electronic resource] // Access

mode: https://www.unidroit.org/instruments/commercial-contracts/unidroit-principles-2016

3. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law. Draft Common Frame of

Reference. [Electronic resource] // Access mode: http://www.transformacje.pl/wp-

content/uploads/2012/12/european-private-law_en.pdf

4. DERAINS, Y. Intérêts moratoires, dommages-intérêts compensatoires et dommages punitifs

devant l'arbitre international. In: Études offertes à P. Bellet. Paris: Litec, 1991, p.101.

http://www.transformacje.pl/wp-content/uploads/2012/12/european-private-law_en.pdf

http://www.transformacje.pl/wp-content/uploads/2012/12/european-private-law_en.pdf


271

5. BERGER, K. P. International Arbitral Practice and the Unidroit Principles of International

Commercial Contracts. In: The American Journal of Comparative Law. vol.46, 1998, p.135.

6. ICC Award No. 15913, Clunet 2015, 216 at seq. [Electronic resource] // Access mode: https:

ICC Award No. 15913, Clunet 2015, 216 at seq. | Trans-Lex.org (trans-lex.org)

7. ICC Award No. 7331, Clunet 1995, at 1001 et seq [Electronic resource] // Access mode: https:

ICC Award No. 7331, Clunet 1995, at 1001 et seq. | Trans-Lex.org (trans-lex.org)

8. ICC Award No. 9333/1998 [Electronic resource] // Access mode: https://www.trans-

lex.org/209333/_/icc-award-no-9333-10-icc-bull-no-2-1999-at-102-et-seq/

9. Directive 2011/7/EU of the European Parliament and of the Council of 16 February 2011 on

combating late payment in commercial transactions [Electronic resource] // Access mode:

https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32011L0007&from=EN

10. HONNOLD, J. Uniform law for international sales under the 1980 United Nations

convention, 2nd ed. Deventer, Boston: Kluwer Law and Taxation Publishers, 1991, p.525.

11. ICC Award No. 8128, Clunet 1996, at 1024 et seq. [Electronic resource] // Access mode:

https:ICC Award No. 8128, Clunet 1996, at 1024 et seq. | Trans-Lex.org (trans-lex.org)

12. Revue de l’Arbitrage, 1997, p.251.

13. ICC Award No. 7197, Clunet 1993, at 1028 et seq. [Electronic resource] // Access mode:

https: ICC Award No. 7197, Clunet 1993, at 1028 et seq. | Trans-Lex.org (trans-lex.org)

https://www.trans-lex.org/208128/mark_956000/icc-award-no-8128-clunet-1996-at-1024-et-seq/


272

ARTS, CULTURAL STUDIES AND ETHNOGRAPHY

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.031

Liu Haotian

Ph.D. candidate in Lviv National Academy of Arts (Ukraine)

Member of Chinese Cultural Management Association Artist Committee

BRIEF ANALYSIS OF THE MATERIALS AND TECHNIQUES

IN CLASSICAL OIL PAINTING

Abstract: Classical oil painting has a high degree of beauty in forms and expressions. It is an

integral part of the history of oil painting art, and it is also the peak of the history of human

painting civilization. The order, tranquility and elegance brought by its works have always been

pursued by many artists. Classical oil painting materials and techniques are the basis for

understanding classical paintings. This article mainly focuses on the definition of classical oil

paintings, on its the structure and materials of classical and a brief analysis of its main techniques.

Keywords: classical oil painting; technique; oil painting material.

1. The definition of classical oil painting

The term classical is introduced by English artistss. Broadly speaking, it is a

model ideology, which means ancient and classic according to the Chinese

interpretation. Classical oil painting has a long history. With the rise of humanistic

thought and the desire to realize the real thing and the world, classical oil painting

was popular in the 15th to 18th centuries and possessed many painting styles and

formal schools. Mention of classical oil paintings will often give viewers a sense of

solemnity and elegance. Classical oil painting pays great attention to the accuracy

of the shape and the distribution of light perception in the form of painting. Most of

them are based on the aesthetic principles of ancient Greece and ancient Rome. The

composition, color and subject matter are all symmetrical, balanced and solemn. The

picture depicts It is also more in-depth, deeply influenced by a sense of order and

harmony. The mythological themes of ancient Greece and ancient Rome often



273

appear in the paintings, among which the graceful elegance of women and the

perseverance of men are the main ones. Of course, there are many subjects in

classical oil paintings, including large-scale mythological history and religious

themes, single portraits, fruit still lifes, and landscapes. Classical oil painting can be

said to be the oldest and most popular art form among oil paintings.

2. The structure and materials of classical oil paintings

2.1. Support material

Support is one of the most important components in oil painting, and it is also

the most basic material. As the name implies, oil paintings are painted on wooden

boards, and their supports are wooden boards, and oil paintings are painted on

canvas, and their supports are canvas. Generally speaking, supports can be divided

into two types: soft and hard

The most common soft support is linen. Flax is extracted from the fiber of the

flax plant. It belongs to the stem type plant. It has very long-lasting durability,

strength and stability. Among them, Yulu hemp canvas is one of the best canvases.

This oil canvas has a neat and even distribution of warp and weft. The canvas is

strong and delicate with few threads. It is corrosion-resistant and resistant to mildew.

It is a very traditional excellent canvas substrate, especially It is suitable for the

drawing of classical and delicate painting. The second is linen canvas, which is also

a very traditional excellent canvas substrate, which is relatively stable and suitable

for durable storage. Secondly, there are jute, white linen, cotton and linen blends,

cotton cloth, etc. The specific materials used are closely related to the artist's choice.

The better the material, the longer the storage time, and the quality of the work can

be guaranteed. Among them, the quality of cotton canvas is poor, perishable and

easy to be damp. This kind of material often brings troubles to the artist's creation.

Because of its low price, it is often suitable for beginners and practice.

The most common type of hard support is solid wood board. Early oil paintings

were painted on solid wood panels, of course, mostly precious woods, with strong

texture and not perishable. Numerous ancient oil paintings, religious and iconic

paintings, etc. are painted on solid wood panels. Oil paintings drawn on solid wood

boards will maintain the unique bright luster of the picture after drying, and at the


274

same time, with the covering power and unique transparency of the pigments, they

can fully express the unique richness of colors. At the same time, there are plywood,

mason board, oil painting paper and Materials such as glass and metal can be used

for drawing. Among them, oil painting paper is more suitable for practice, and this

material is not suitable for long-term preservation. Because the surface of glass and

metal is too smooth, it is not conducive to the retention and absorption of pigments,

and it is more difficult to preserve. Therefore, few people use this material for

painting. The best hard support is wooden material[1].

2.2. Base material

The gum base is the most important base material for oil paintings. As we all

know, oil paintings are not drawn on canvas or wood, but on the base layer through

its carrier. The gum bottom layer is the barrier between the first layer of oil paint

and the canvas. The gum bottom layer effectively avoids direct contact between the

oil and the canvas. While preventing the oil from corroding the insulation of the

canvas, it can also achieve the effect of infiltrating and filling the gaps of the canvas.

Among them, there are two most important primers: animal glue and synthetic glue.

Among the animal glues, there are fish glue, gelatin and rabbit skin glue. Among

them, rabbit skin glue is the most reliable and the best choice that has experienced

historical verification. Before the 20th century, a large number of oil painting rubber

soles were made of rabbit skin glue. The production process of rabbit skin glue is

very cumbersome and complicated. The sequence from foaming glue, boiling glue

to final cooling and scraping glue can not be wrong. This must be practiced in person

to get a good experience. The most common synthetic rubber is acrylic resin and our

common white latex. Among them, white latex is a modern base material that is very

popular among artists, with low price and easy operation. However, due to the short

development time, the durable properties of the material cannot be determined.

The silty bottom layer refers to the second layer of substrate after the rubber

bottom is applied. It will directly contact the pigment, which plays a vital role just

like building a house and laying a foundation. The foundation generally contains

water, glue and powder. Among them, chalky foundations are widely used, as well

as toners and lead white powders. If you make a red bottom, you also need zinc


275

oxide, titanium oxide, and iron trioxide. Compared with complicated and

cumbersome productions, many finished primers have appeared on the market.

Artists can choose the ones that suit their preferences and meet the needs of the

picture.

The principle of the oily primer is basically the same as that of the powdery

primer. It is also the second production on the basis of the rubber foundation. The

difference from the foundation is that the oil is mixed in it. The oily base was widely

used in various periods and painting schools in the West, and it was very popular

before the 19th century. Traditional oily bases include gray-brown, red-gray,

medium gray, etc. This type of base is very suitable for delicate classical paintings.

The next step after the completion of the base is of course the process of

painting the oil painting. The key material is oil paint, which is blended with

transparent vegetable oil and mineral toner. The origin and development of oil paint

originated in Europe, and it gradually evolved through the egg white medium in

Tempera paintings. The Van Eyck brothers, as the inventors of oil paints,

undoubtedly played a huge role in promoting it. Its strong coloring ability and long-

lasting storage ability, coupled with unique transparency properties and slow-drying

plasticity make it the most popular painting material, and it is also the most

important painting material in the world. In ancient times, the production of oil

paints was extremely cumbersome, and they were also extremely luxurious painting

materials. Most of the mineral materials needed to be ground were expensive and

scarce. With the progress of the times and the development of industrialization, there

are now a large number of cheap pigments available on the market, artificial toners

Instead of a lot of expensive mineral materials. However, price and quality are often

directly proportional, and oil paints made with expensive and high-quality toners

play a vital role in the preservation of works and future color changes.

Oil painting media are often also one of the important components of oil paints.

Among them, the performance of different media agents has different effects on the

preservation of oil paintings and the painting methods of works. The correct use of

oil painting media will greatly affect the quality of the work. One of the common

mediums is turpentine, which is a kind of dissolving agent. It is a highly volatile,


276

colorless and transparent liquid extracted through the distillation of pine resin. This

kind of medium has a fast drying speed and strong dilution ability, and its

performance is deeply loved by artists with drafts and large backgrounds. Another

common medium is linseed oil, which is a very traditional toning oil, which is a kind

of dry oil. It has the effect of making oil paints brighter and brighter, and can

effectively improve the cracks and color shedding of oil paintings. This oil has a

bright texture and low acid content, making it a very suitable oil painting medium.

Linseed oil can be made into refined linseed oil, matured linseed oil, thick sun-dried

linseed oil, static oil, etc. through different production processes. There are safflower

oil, poppy oil, walnut oil, etc. among the drying oil media. Among them, safflower

oil has a higher color persistence and is not easy to turn yellow. Its performance is

similar to poppy oil, and their drying speed is relatively slow. Suitable for drawing

for a long time. Walnut oil is also divided into cold-pressed and matured types. This

oil is good for the smoothness of the painting process, its drying speed is also faster,

and it has a moisturizing effect on the pigment. Of course, in addition to the

traditional oil painting media, many new materials have also appeared nowadays.

The most typical is the alkyd resin media. The advantages of this new media are fast

drying speed, increased saturation of the color layer and guaranteed gloss, which

can effectively improve the oil absorption problem of the picture.

Of course, the last thing to mention must be varnish. This is a practical medium

that can protect the screen. In addition to the protective effect, the pigment layer can

be restored to its original inherent color. Make the finished picture have a high

degree of moisturization and transparency, so as to play a protective role in fixing

the pigments and isolating air and moisture from contacting. In modern society,

besides the traditional Damar resin glazing oil, many new types of glazing oil have

appeared. The specific choice of varnish is up to the artist and art restoration staff to

decide.

3. Classical oil painting techniques

¬When it comes to classical oil painting techniques, this is always a topic that

cannot be avoided when learning classical oil painting. With the continuous change

of art history and the research of artists in modern society, more and more classical


277

oil painting techniques have been recognized and learned, and some common points

have been gained in summary and generalization. The first step is the sketch, which

is also the most important step. A complete sketch or line draft is helpful to the most

basic modeling problems of classical oil painting. Ancient painters often used paper

to draw the sketch first, and then coated the back of the paper with charcoal powder

or iron. The red powder is spread on the canvas, and the accurate and clear line draft

will help the subsequent drawing process. Then most artists like to paint on a colored

background, usually dark and light brown backgrounds are popular. Among the

many techniques, it is likable to use white to refine the relationship of the bright

parts on the dark brown painting base, and then carry out the subsequent shaping

and mask dyeing. In traditional techniques, shaping and covering dye alternately

coexist with each other. Simple mask dyeing cannot achieve the change of color

purity level, nor can it achieve the performance of the special texture of oil painting.

Under the premise of paying attention to technique, it must focus on the shape of the

picture itself. In drawing and covering dyeing, the basic principle of "fat cover thin"

must be followed, otherwise the screen will appear cracks and other phenomena.

The painting of classical oil paintings has strict order. The overall picture must be

gradually transitioned from soft to affirmative, and the color of the picture must start

from looking for the inherent color and then gradually transforming to looking for

detailed color changes [2]. Every classical oil painting requires strict steps and the

artist's skilled practical experience. The technique is important, but the real basic

skills are the key to a good classical oil painting.

References:

1. Liu Yi and Situ Yong. "Six Fatty Oil Painting Techniques" People's Fine Arts Publishing

House, 2012.08

2. Pang Maokun. "Classical Oil Painting Language" Southwest Normal University Press,

2013.08


278

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.032

Мельничук Юрій Степанович

доцент кафедри театральної режисури


ТЕОРЕТИЧНА СПАДЩИНА ЛЕСЯ КУРБАСА:

СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

Анотація. В статті досліджується проблема становлення творчої особистості крізь

призму теоретичної спадщини Леся Курбаса. Зроблено спробу виділити основні шляхи та

тенденції в підході до формування фахових здібностей в працях видатного режисера.

Окреслено виклики, які потрібно враховувати в сучасну епоху інформаційних технологій та

кризи світових глобалізаційних процесів при підготовці майбутніх діячів театрального

мистецтва.

Ключові слова: досвід, творча особистість, формування здібностей, сучасний театр.

Театральне мистецтво початку ХХІ-го століття, безперечно, продовжує

визнавати лише одного володаря – режисера. Не посягаючи на головне місце

актора в театральній ієрархії, він є організатором унікального, нерідко

втаємниченого, схожого на магію, процесу народження вистави, де актор

лише одна із фарб на режисерській палітрі. Та й глядачі, плануючи похід до

театру, в першу чергу цікавляться прізвищем постановника. Тільки режисер-

особистість спроможний показати світ зі своєї неповторної точки зору.

Тектонічні зрушення в житті суспільства, криза глобалізаційних процесів та

зміна світових тенденцій в бік не уніфікованого, а неповторного,

національного вимагають зміни підходів до формування творчої особистості.

З огляду на це надзвичайно актуальним на сьогодні є звернення до досвіду

визначних діячів, які стояли біля витоків сучасного українського театру,

закладали підвалини національної театральної освіти та педагогіки.

Фундаментальні дослідження даної проблеми ще попереду, але в окремих

роботах Н. Корнієнко, М. Гарбузюк, Н. Єрмакової, І. Волицької розглядаються

окремі аспекти даної проблематики.



279

На початку минулого століття український театр пережив справжній

ренесанс. Непростий, з трагічнім фіналом, з прагненням викреслити це явище

з пам’яті майбутніх поколінь. Цей ренесанс пов’язаний з діяльністю видатного

українського режисера, актора, театрального педагога Леся Курбаса. Після

років забуття творчий доробок майстра став об’єктом особливого

зацікавлення теоретиків та практиків театру. Але, на жаль, першопрохідці

зняли тільки вершки; все завершилось створенням театрального центру його

імені та низкою науково-практичних конференцій. Українці вкотре засвідчили

невміння у повному обсязі використати унікальне надбання, яким могла б

пишатись будь-яка національна культура. А найприкріше те, що практичний

досвід Леся Курбаса з виховання акторів та режисерів не став надбанням

української театральної освіти та театральної педагогіки. Навчальні заклади з

завидною впертістю продовжують і сьогодні віддавати пріоритет методиці і

практиці навчання, яку, як аксіому, перейняли від північного сусіда і його

апологетів в самій Україні. Питання світоглядне: чи «психологічний» театр є

«альфою і омегою» національної театральної парадигми, чи наша споконвічна

ігрова ментальність від різдвяного вертепного дійства та шкільних вистав

спудеїв Києво-Могилянської академії згинула «як роса на сонці»!? Чи в

холодних водах Північного моря назавжди втопили ідею про модерний

український театр!? Стан речей в нашій театральній освіті вкотре змушує

замислитись над процесом виховання майбутніх режисерів, акторів,

драматургів; над місцем теоретичної спадщини Леся Курбаса в сучасному

театральному процесі.

В далекому 1917 році, на хвилі революційного піднесення, після років

стагнації і заборон всього національного, Лесь Курбас разом з сподвижниками

організовують театральну студію, а пізніше «Молодий театр», з метою

подолання провінційної відсталості, грубого дилетантського ставлення до

театральної справи. В статті того періоду «Молодий театр» в полемічному

запалі він заявляв, що «…традиції старого українського театру зовсім не

підходять до нашого репертуарного змісту. Тому хочемо творити нові

цінності. До всякої форми театру, котра нас зацікавить, ми приложимо свої


280

студії, старання і працю <….> Мистецтво, котре не йде вперед, котре костеніє

в традиціях, перестає бути живим, – воно мертве і перестає бути мистецтвом»

[1; 29]. Але досягнення поставленої мети не давалось легко. Щоб підготувати

актора до роботи над драматургією Софокла, В. Шекспіра, Ж.-Б. Мольєра,

Лесі Українки, В. Винниченка, О. Олеся потрібно було випрацювати вірну

стратегію і тактику навчання. Курбас пропонує акторам розпочати свій шлях

до майстерності з витоків і бере до постановки античну трагедію «Цар Едіп»

Софокла. П. Самійленко у своїх спогадах про «Молодий театр», згадувала:

«Довготривалий студійний період був потрібен Курбасові, мабуть, для того,

щоб дати можливість акторській молоді ввійти у цілком інший мистецький

світ, – адже шедеври античної драматургії ще ніколи не йшли на українській

сцені. Мій чемодан був набитий репродукціями картин, фотографіями

скульптур» [1; 196]. Пізніше були «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, «Доктор

Штокман» Г. Ібсена, «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана, «Кандіда» Б. Шоу,

«Йоля» С. Жулавського, «У пущі» Лесі Українки, «Чорна Пантера і Білий

Медвідь» В. Винниченка, «Драматичні етюди» О. Олеся. Крок за кроком

студійці відкривають для себе різну за жанром та авторською стилістикою

драматургію, паралельно здобуваючи неоціненний досвід створення

сценічного характеру та пошуку необхідної манери акторського існування у

відповідності з задумом режисера. Студійна робота, оперта на засвоєння

досвіду кращих зразків світового театру, а також класичної та модерної

національної драматургії стала своєрідними «театральними університетами»,

які явили світу українського актора нового зразка. Підтвердженням вірно

обраної стратегії є ціла плеяда видатних митців, які визначали обличчя

українського театру ще багато десятиліть. Серед них: С. Бондарчук,

В. Василько, М. Терещенко, О. Добровольська, П. Самійленко, О. Ватуля,

В. Чистякова, Ф. Лопатинський.

Вже у Харкові Лесь Курбас 1922 року заснував першу в Україні

режисерську лабораторію. Навчання з режисури мало практичний характер, а

першим етапом була «робота режисера над п'єсою – дійовий аналіз, п'єса і

життя, наукові дані, твори суміжних мистецтв на цю тему, екскурсії та


281

виношування режисерського задуму» [3, с. 28]. Лесь Курбас заперечував театр

як ілюстрацію драматичної літератури. Він у своїй творчій діяльності прагнув

довести думку про те, що театр є самостійним мистецтвом, а не похідним від

драматургії, а тому особливого значення надавав справі підготовки майбутніх

режисерів театру, які повинні очолити театральний процес і, що

найважливіше, здатні впливати на актора, послідовно приводити його до

необхідного результату, досягати справжнього, а не формального виконання

мистецьких завдань: «Уміти з актором говорити – це половина режисера.

Актор – найважливіший матеріал. Треба бути митцем, щоб перемогти інерцію,

живий матеріал; треба викликати певні процеси асоціативні, психологічні,

щоб у актора запрацювала масова інтуїція, щоб він створив те, що вам треба

<…> Дати необхідне актору непомітно – це треба засвоїти» [2; 189].

Особливе місце у теоретичній спадщині митця відведено проблемі

формування творчої особистості майбутніх акторів та режисерів. Революційна

епоха вимагала нових підходів до театральної справи, переосмислення

минулого досвіду, пошуку нових шляхів у театральній педагогіці.

Режисерська лабораторія, яка працювала при театрі «Березіль», ставила

питання фахового зростання режисерів та акторів. Лесь Курбас у циклі лекцій,

який було прочитано для вихованців протягом двох років (1924 – 1926 рр.),

викладає своє розуміння театральної педагогіки, змісту і форми процесу

виховання молодих митців для українського театру: «Я буду муром стояти за

науку режисури, яка у нас проводиться. Я переконався тисячу разів, що

режисури по ніяких книжках, підручниках вивчити не можна. Що тільки

розвиваючись до роботи мистецької, ввійшовши в саму динаміку творчого

процесу і подачі театрального видовища, взагалі всього процесу театру можна

збагнути, прищепити собі певну майстерність» [3, с. 181]. Лесь Курбас в

процесі своїх педагогічних студій робить акцент на необхідності формування

особистості з сучасним світоглядом, яка здатна побачити життя у неповторних

образах: «Коли говорити про виховання майстрів, то без того не можна

обійтися, щоб не говорити про виховання людей. Це більш цінне, як що-

небудь інше. І ніякий митець, оскільки він не глибока людина, не справжня


282

людина, не «характер» – він нічого путнього, глибокого дати не може» [3,

с. 133].

Лесь Курбас категорично наголошує на необхідності формування

особистості, «характеру», «глибокої справжньої людини», яка в ході навчання

та творчої діяльності повинна виявити і розвинути необхідні обдарування і

органічно прийти до оволодіння однієї з театральних професій. З цією метою

він намагався постійно залучати студійців до відповідальної творчої роботи.

Відтак, М. Ірчан та Ю. Яновський створювали інсценівки, брали участь у

написанні текстів до вистав-плакатів «Жовтень» і «Рур». Ф. Лопатинський,

Б. Тягно, В. Василько, Я. Бортник здійснили свої перші самостійні

режисерські постановки, а п’єси І. Дніпровського «Яблуневий полон» та

Л. Первомайського «Невідомі солдати» після доопрацювання ввійшли до

репертуару театру. Лесь Курбас закликав бути в гущі мистецького життя, не

боятися помилок і постійно працювати над собою. «Якщо зачинити двері для

помилок, то як же зможе увійти істина!?», – цитував він індійського мислителя

Р. Тагора, за спогадами студійців.

Важливо звернути увагу на досвід співпраці славетного режисера з

видатним українським драматургом М. Кулішем, п’єси якого («Мина

Мазайло», «Народний Малахій», «Маклена Граса») стають справжніми

шедеврами у процесі спільної роботи над їх сценічним втіленням в театрі

«Березіль». Відбулося своєрідне «перетворення» обдарованого автора у

видатного драматурга. М. Куліш брав участь у репетиціях, на нього впливала

їх невимушена імпровізаційна стихія і тоді органічно народжувалися нові

варіанти окремих сценічних епізодів. Іноді він враховував побажання Леся

Курбаса, який пропонував певні структурні уточнення, своє бачення засобів

розкриття того, чи іншого характеру. П’єса справді народжувалася в театрі. В

ході постійного спілкування та гарячих дискусій з режисером з’являється

унікальна поліфонія Кулішевих текстів, самобутні, наче вихвачені з гущі

життя, персонажі, над втіленням яких, з захопленням працювали актори.

Наведені приклади красномовно доводять прагнення Леся Курбаса докладати

максимум зусиль для становлення нового покоління митців, які здатні творчо


283

переосмислити традиції і створити передумови для розбудови нового

українського театру європейського зразка.

Лесь Курбас формулює головні постулати новітньої театральної

педагогіки, вимагає від режисерів-початківців широкої обізнаності в житті

суспільства, ґрунтовних знань класичного та модерного мистецтва, щоб

створювати театральні видовища співзвучні часу. Він наголошує на

необхідності розвитку літературно-драматичних здібностей, оволодінню

творчим процесом створення вистави та практичного втілення сценічного

образу, вчить умінню розпізнавати проблеми сучасного життя, прагненню

впливати на нього засобами театрального мистецтва.

На думку Леся Курбаса, важливим в процесі навчання режисерів є

виховання самостійної творчої особистості, прагнення педагога індивідуально

підходити до кожного студійця, спрямовувати процес освоєння професії

шляхом формування самобутніх творчих вражень і мистецьких поглядів.

Режисер і театральний педагог Е. Митницький, ніби продовжуючи думки Леся

Курбаса, наголошував: «заслуга професійного викладача може бути єдина –

не заважати студенту шукати власний театр і себе в ньому. А надалі його

життєвий, культурний і професійний досвід буде вносити своє коригування.

Якщо студент – апологет метафоричного театру, а я, наприклад, направляю

його в театр соціальний, побутовий, психологічний, політичний (хоча, до речі,

жоден художній театр без психології існувати не може), тим самим я чиню

брутальне насильство, позбавляючи студента особистісного образного

відчуття світу» [4, с.18].

Лесь Курбас вимагав від своїх студійців щоденної наполегливої праці над

собою, глибоких знань з філософії, мистецтва, літератури, але найголовніше –

вміння бачити проблеми суспільства і людини. Особливості ж розвитку

театрального мистецтва початку ХХІ-го століття ставлять перед педагогами

нові завдання, змушують переглядати змістовні складові навчального

процесу. Потрібно враховувати сучасні суспільно-політичні реалії, стрімкий

розвиток новітніх інформаційних технологій, вміти використовувати переваги

театрального мистецтва, яке пропонує глядачеві можливість бути співтворцем


284

театральної магії. Театру важко конкурувати з інтернетом, кіно та

телебаченням, але ця унікальна особливість, приваблює людей і змушує їх

щовечора заповнювати глядацькі зали. Режисер сьогодні це – особистість зі

своїм унікальним баченням світу, митець, який володіє здатністю впливати на

сучасного глядача, розбещеного інформаційною сваволею інтернету та

спроможний викликати у нього своєрідне естетичне потрясіння, емоційний

шок, що спонукатиме до змін у свідомості, до глибинних розмірковувань над

життям. Відтак, театральні педагоги повинні вчасно реагувати на виклики

сьогодення і ретельніше готувати студентів до самостійної творчої роботи.

Педагогічний та мистецький досвід Леся Курбаса, його прагнення

творити в Україні національний театр, готувати театральних митців, які

спроможні вирішувати найскладніші творчі завдання лишається актуальним і

сьогодні.


1. Молодий театр: Генеза. Завдання. Шляхи / Упорядн., авт. вст. ст. М. Г. Лабінський. –

К., Мистецтво, 1991. – 320с.

2. Корнієнко Н. М. Лесь Курбас: репетиція майбутнього / Н. М. Корнієнко. – К.: Факт,

1998. – 468 с .

3. Курбас Л. Березіль: Із творчої спадщини // Упор. і прим. М Лабінського; Перед.

Ю. Бобошка. – К. : Дніпро, 1988. – 518 с.

4. Митницький Е. М. Я навчаю людинознавству…/ Е. М. Митницький // Український

театр. – 2006. - № 1. – С. 17 – 19.


285

MEDICINE AND PHARMACY

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.033

Bobrov Andrey

Phd, senior reseacher, department of microsurgery of ear and otoneurosurgery,

State institution Institute of Otolaryngology named after prof. O.S. Kolomiychenko National

Academy of Medical Sciences of Ukraine

Borysenko Oleg

Dr.Sci., professor, department of microsurgery of ear and otoneurosurgery,



Mischanchuk Nina

Dr.Sci., senior reseacher, department of microsurgery of ear and otoneurosurgery,



Papp Alexandr

reaseacher, department of microsurgery of ear and otoneurosurgery,



RESULTS OF STUDY OF THE HYPOGLOSSAL NERVE FUNCTIONS

IN PATIENTS AFTER HYPOGLOSSAL-FACIAL ANASTOMOSIS

Abstract. Hypoglossal-facial anastomosis is a common method of restoring and/or replacing lost

facial nerve function. At the same time, there are works that compare functional disorders of the

XII pair of cranial nerves that arise in patients with various types of hypoglossal-facial

anastomosis, which, in turn, indicates the rather great importance of this problem, as well as the

need for further research. There are several modifications of the hypoglossal-facial anastomosis,

which differ significantly, including the effect on the function of the tongue muscles. An important

instrumental method for studying the function of the hypoglossal nerve is electromyography,



286

namely, the determination of the total evoked potentials of the tongue muscles. In order to study

complications in the form of dysfunction of the tongue muscles due to hypoglossal-facial

anastomosis, a comparative analysis of the data of the tongue electromyography in patients after

performing these interventions was carried out. Materials and methods. The study included 55

patients with chronic suppurative otitis media, with tumors of the cerebello-pontine angle

(acoustic and vestibular schwannomas, tumors of the jugular glomus) complicated by a lesion of

the facial nerve. In the main group of patients (20 patients), the original technique of the modified

hypoglossal-facial anastomosis was used to restore the facial nerve function. Patients (n=35) in

the control group underwent a classic hypoglossal-facial anastomosis. Results. As can be seen

from the above data, when comparing the tongue muscles contraction amplitude 3, 6 and 12

months after the formation of the hypoglossal-facial anastomosis, a statistically significant

decrease in this indicator is observed on the side of performing the hypoglossal-facial anastomosis

in comparison with the intact side at all stages of the study (p <0.05) (p <0.05) (p <0.01),

respectively. When comparing the indicators of the total muscle response in patients after using

the modified and classical methods of XII-VII anastomosis, there was a statistically significant

increase in the compound muscle response of the tongue in the main group - by an average of

10.94% (p <0.05). Conclusion. Performing hypoglossal-facial anastomosis leads to gross

dysfunction of the hypoglossal nerve on the side of the intervention, manifested in the form of a

significant decrease in the amplitude of muscle contraction according to electromyography of the

tongue. The use of the modified technique of XII-VII anastomosis provided the restoration of the

total muscle potential of the tongue by 8.82% after 3 months, by 8.7% – after 6 months. and by

15.38% – after 12 months after surgery in comparison with the group where the classic

hypoglossal-facial anastomosis was performed.

Keywords: hypoglossal-facial anastomosis, facial nerve function, hypoglossal nerve function

Hypoglossal-facial anastomoses are a common method of restoring and / or

replacing lost facial nerve function. Neurotization of the facial nerve due to the

hypoglossal nerve is based on the different functional significance of these

formations of the peripheral nervous system. Moreover, the priority of facial muscle

function over the muscles of the tongue was considered by many researchers and

developers of these methods for correcting peripheral palsy of the facial nerve to be

obvious, and, therefore, has not been specifically studied [1-4]. At the same time,

there are works that compare functional disorders of the XII pair of cranial nerves

that arise in patients with various types of hypoglossal-facial anastomoses, which,


287

in turn, indicates the rather great importance of this problem, as well as the need for

further research [5-7].

There are several modifications of the hypoglossal-facial anastomosis, which

differ significantly, including the effect on the function of the tongue muscles. In its

original version, the hypoglossal-facial anastomosis was proposed as an “end-to-

end” type, in which it was proposed to connect the distal segment of the main trunk

of the hypoglossal nerve with the proximal end of the main portion of the facial

nerve. It should be noted that although this method is widespread, ipsilateral

disorders of the innervation of the tongue and the presence of synkinesis determined

the search for new modifications of this technique. According to R. Laskawi and S.

Rohrbach, after performing classical hypoglossal-facial anastomoses, 26% of

patients complain of dysphagia, 19% report loss of food from the oral cavity, 11%

of cases have dysarthria, and only 7% of patients reported problems with their mouth

associated with the mobility of the tongue [8, 9]. Presence of these shortcomings

led to the development of modifications aimed at reducing functional disorders on

the part of the XII pair of cranial nerves. These modifications include side-to-end

anastomoses, approximation with a cervical loop, split hypoglossal anastomosis and

hypoglossal-facial anastomosis with interposition graft [8-11].

An important instrumental method for studying the function of the hypoglossal

nerve is electromyography, namely, the determination of the total evoked potentials of

the tongue muscles. These potentials can be obtained by stimulating various elements,

both peripheral and central nervous system, responsible for the motor function of the

tongue. There are three main levels of stimulation, namely: stimulation of the peripheral

segment of the hypoglossal nerve, stimulation of the intracranial segment of the

hypoglossal nerve and stimulation of the motor cortex [12].

The most optimal position of the electrode for stimulation of the peripheral

segment of the hypoglossal nerve is considered to be 2 cm forward and 1 cm

medially from the angle of the mandible. Transcranial magnetic stimulation is used

to stimulate the intracranial segment of the hypoglossal nerve, as well as to stimulate

the motor cortex of the brain. It should be noted that the locations of the stimulating

magnetic coils have not been clearly established to date. Some authors suggest


288

placing the magnetic coil 3 cm lateral from the occipital protuberance/hump to

stimulate the intracranial segment of the hypoglossal nerve [12]. Determining the

optimal point for stimulating the motor cortex is much more difficult. The most

optimal approach to determining the location of the magnetic coil is a method that

consists of step-by-step movement of the magnetic coil (with an interval of 2 cm) in

the area that approximately corresponds to the motor fields of the tongue (the area

on the surface of the head is limited by landmarks 2 cm forward, 2 cm back and 2-4

cm lateral to the Vertex) until the maximum stimulating effect is obtained. It should

be noted that in practice it is often impossible to determine the area on the scalp

surface that clearly, in the topographic aspect, corresponds to the area of

representation of the tongue muscles in the motor area of the cerebral cortex.

Moreover, from our own experience we can assert that it is not always possible to

obtain a clear dose-dependent effect in the form of evoked/induced contractions of

the tongue muscles when using transcranial stimulation methods. Thus, taking into

account the indicated disadvantages, the methods of stimulation of intracranial

structures responsible for the innervation of the tongue, which are described in the

work of W. Muellbacher and co-authors [12], cannot be considered perfect and it

can be argued that these approaches require further refinement. Therefore, in our

work, we did not use the methods of transcranial magnetic stimulation of the

structures responsible for the innervation of the tongue muscles.

In order to study complications in the form of dysfunction of the tongue muscles

due to hypoglossal-facial anastomosis, a comparative analysis of the data of the tongue

electromyography in patients after performing these interventions was carried out.

Materials and methods

The study included 55 patients with chronic suppurative otitis media, with

tumors of the cerebello-pontine angle (acoustic and vestibular schwannomas, tumors

of the jugular glomus) complicated by a lesion of the facial nerve.

In the main group of patients (20 patients), the original technique of the

modified hypoglossal-facial anastomosis was used to restore the facial nerve

function. Patients (n=35) in the control group underwent a classic hypoglossal-facial

anastomosis.


289

Electromyography was performed both on the affected and intact sides 3, 6 and

12 months after surgery.

Results and discussion

The study was carried out on the basis of data analysis from peripheral

hypoglossal nerve electrical stimulation. Electrostimulation and electromyography

of the tongue were performed on the affected side and on the healthy side (according

to the above method) 3, 6 and 12 months after the completion of the surgical

treatment of the facial nerve palsy. The sequence of performing the tongue

electromyography was as follows: electrodes, fixed on the "tongue wedge/ blade "

at a distance of 2 cm from each other, were placed on the dorsal surface of the

patient's tongue with grounding on the cheek. Electrical stimulation was performed

along the base of the mandible by bipolar percutaneous stimulation up to 0.02 ms

duration and amplitude of 100 mA. The duration of electrical stimulation was

gradually increased until a curve corresponding to the submaximal component of

muscle contraction was obtained. The parameters for assessing the degree of

conduction damage along the hypoglossal nerve were the time of waiting for the

muscle response and the amplitude of muscle contraction. The data obtained are

shown in table 1 in the form of mean values and their standard deviations.

Table 1

Assessment of the degree of damage to conduction along the hypoglossal

nerve after performing the XII-VII of the anastomosis

Parameters The term of examination after surgery

3 month 6 month 12 month

Muscle contraction

amplitude (mV)

intact side 9,7 (2,7) 8,6 (2,2) 8,8 (2,9)

affected side 1,7 (0,090) 2,1 (0,05) 2,8 (1,1)

Muscle response

time (ms)

intact side 2,4 (0,05) 2,9 (0,08) 2,6 (0,04)

affected side 2,7 (0,08) 2,7 (0,09) 2,5 (0,04)

As can be seen from the above data, when comparing the tongue muscles

contraction amplitude 3, 6 and 12 months after the formation of the hypoglossal-

facial anastomosis, a statistically significant decrease in this indicator is observed

on the side of performing the hypoglossal-facial anastomosis in comparison with the

intact side at all stages of the study (p <0.05) (p <0.05) (p <0.01), respectively.


290

When comparing the amplitude of muscle contraction on the side of the

hypoglossal-facial anastomosis at different stages of the study (3, 6 and 12 months

after the formation of the hypoglossal-facial anastomosis), a statistically significant

increase in the value of this indicator was found 6 months after the intervention as

compared to the first measurement (carried out after 1 month) (p<0.05).

When comparing the response time of the muscle between the intact and the

affected side, a statistically significant difference was found at all stages of

measurement (p<0.05).

When comparing the response time of the muscles on the side of the

hypoglossal-facial anastomosis, a statistically significant difference between the

measurements performed at different stages of the study (3, 6 and 12 months after

the formation of hypoglossal-facial anastomosis) was not found (p<0.01).

So, on the basis of the data obtained, it can be stated that the amplitude of

tongue muscles contraction is significantly reduced on the side of the anastomosis

compared to the intact side. At the same time, there is a very insignificant tendency

towards an increase in the amplitude of tongue muscles contraction at later stages of

measurement. This trend can serve as a basis for the development and

implementation of methods of pharmacological and/or physiotherapeutic correction

of the impaired function of the tongue muscles.

There was no statistically significant difference between the response time of

the tongue muscles on the intact and affected sides (p<0.01).

Thus, on the basis of the obtained data of electromyographic examination, it is

possible to state a significant degree of muscle dysfunction in patients after

hypoglossal-facial anastomosis. Probably, the degree of muscle dysfunction of the

tongue, as well as the preservation of reparative mechanisms depend on the type and

method of hypoglossal-facial anastomosis and the determination of these patterns

can be a promising vector for further study of this problem. Moreover, a significant

dysfunction of the muscles of the tongue dictates the need to avoid performing

hypoglossal-facial anastomosis in principle, which can be realized through the

introduction of the latest developments into clinical practice, namely, totally

implanted bioelectric systems based on feedback mechanisms.


291

In addition, to solve the problem of hypoglossal nerve dysfunction, we

proposed a modification of the classical technique of XII-VII anastomosis, the

essence of which is the use of the descending branch of the hypoglossal nerve to

reinnervate/re-energize the main trunk of the twelfth pair after its intersection. After

performing the modified XII-VII anastomosis, the function of the hypoglossal nerve

was also assessed (Table 2).

Table 2

Assessment of the degree of conduction damage along the hypoglossal nerve

after performing the XII-VII anastomosis according to a modified technique

Parameters

The term of examination after surgery

3 month 6 month 12 month

Muscle contraction

amplitude (mV)

intact side 9,3 (2,1) 8,2 (1,9) 8,7 (2,3)

affected side 2,45 (0,06) 3,12 (0,09) 4,1 (1,3)

Muscle response

time (ms)

intact side 2,6 (0,06) 2,8 (0,09) 2,4 (0,05)

affected side 2,7 (0,07) 2,4 (0,07) 2,9 (0,07)

When comparing the indicators of the total muscle response in patients after

using the modified and classical methods of XII-VII anastomosis, there was a

statistically significant increase in the compound muscle response of the tongue in

the main group – by an average of 10.94% (p <0.05). However, in measurements

performed at different stages of the study (3, 6 and 12 months after the formation of

hypoglossal-facial anastomoses), no statistically significant difference was found

between the indicators of muscle response time when comparing the two groups

(p<0.01).

Conclusions

1. Performing hypoglossal-facial anastomosis leads to gross dysfunction of the

hypoglossal nerve on the side of the intervention, manifested in the form of a

significant decrease in the amplitude of muscle contraction according to

electromyography of the tongue.

2. The hypoglossal-facial anastomosis is a technique that basically contains

iatrogenic damage and, in our opinion, needs to be rethought and replaced with

other, less invasive and more physiologically justified/ sound technologies.


292

3. The use of the modified technique of XII-VII anastomosis provided the

restoration of the total muscle potential of the tongue by 8.82% after 3 months, by

8.7% – after 6 months and by 15.38% – after 12 months after surgery in comparison

with the group where the classic hypoglossal-facial anastomosis was performed.

4. The use of the original technique of modified XII-VII anastomosis allows

achieving a better functional restoration/recovery of the hypoglossal nerve due to

additional re-innervation from the motor fibers of the descending branch.

References:

1. Catli T, Bayazit YA, Gokdogan O, Goksu N. Facial reanimation with end-to-end

hypoglossofacial anastomosis: 20 years’ experience. J Laryngol Otol. 2010;124(1):23-5. doi:

10.1017/S0022215109991344.

2. Chang CG, Shen AL. Hypoglossofacial anastomosis for facial palsy after resection of acoustic

neuroma. Surg Neurol. 1984;21(3):282-6. doi: 10.1016/0090-3019(84)90203-9.

3. Pellat JL, Bonnefille E, Zanaret M, Cannoni M. [Hypoglossalfacial anastomosis. A report of

60 cases]. Ann Chir Plast Esthet. 1997;42(1):37-43. [Article in French].

4. Conley J, Baker DC. Hypoglossal-facial nerve anastomosis for reinnervation of the paralyzed

face. Plast Reconstr Surg. 1979;63(1):63-72. doi: 10.1097/00006534-197901000-00011.

5. Yetiser S, Karapinar U. Hypoglossal-facial nerve anastomosis: a meta-analytic study. Ann

Otol Rhinol Laryngol. 2007;116(7):542-9. doi: 10.1177/000348940711600710.

6. Hammerschlag PE. Facial reanimation with jump interpositional graft hypoglossal facial

anastomosis and hypoglossal facial anastomosis: evolution in management of facial paralysis.

Laryngoscope. 1999;109(2 Pt 2 Suppl 90):1-23. doi: 10.1097/00005537-199902001-00001.

7. May M, Sobol SM, Mester SJ. Hypoglossal-facial nerve interpositional-jump graft for facial

reanimation without tongue atrophy. Otolaryngol Head Neck Surg. 1991;104(6):818-25. doi:

10.1177/019459989110400609.

8. Cusimano MD, Sekhar L. Partial hypoglossal to facial nerve anastomosis for reinnervation of

the paralyzed face in patients with lower cranial nerve palsies: technical note. Neurosurgery.

1994;35(3):532-3; discussion 533-4. doi: 10.1227/00006123-199409000-00027.

9. Laskawi R, Rohrbach S. Impaired motor functions. Surgical and conservative procedures for

restoring motor functions of the facial nerve, accessory nerve, hypoglossal nerve.

Laryngorhinootologie. 2005;84 Suppl 1:S142-55. doi: 10.1055/s-2005-861153.

10. Hammerschlag PE. Facial reanimation with jump interpositional graft hypoglossal facial

anastomosis and hypoglossal facial anastomosis: evolution in management of facial paralysis.

Laryngoscope. 1999;109(2 Pt 2 Suppl 90):1-23. doi: 10.1097/00005537-199902001-00001.


293

11. Sawamura Y, Abe H. Hypoglossal-facial nerve side-to-end anastomosis for preservation of

hypoglossal function: results of delayed treatment with a new technique. J Neurosurg.

1997;86(2):203-6. doi: 10.3171/jns.1997.86.2.0203.

12. Muellbacher W, Mathis О, Hess CW. Electrophysiological assessment of central and

peripheral motor routes to the lingual muscles. J Neurol Neurosurg Psychiatry.

1994;57(3):309-15. doi: 10.1136/jnnp.57.3.309.


294

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.034

Cojocaru Dinari

ORCID ID 0000-0002-0064-1786

Doctorand Catedra de urologie și nefrologie chirurgicală, IP USMF „Nicolae Testemiţanu”

APLICAREA TEHNOLOGIEI LASER HOLMIUM ÎN

TRATAMENTUL LITIAZEI RENOURETERALE

Abstract. The efficiency and safety of the Holmium Laser has made this method of treatment a

versatile multi-purpose instrument for use in the endoscopic treatment for variety of urologic

disorders, in particular urinary stones. According to progressive development of new technologies

- current endourologic laser lithotripsy applications, for treatment of urinary stone disease has a

substantial role for urologist practitioner.

Keywords: Laser Holmium, Intracorporeal lithotripsy.

Introducere

Managmentul și abordarea chirurgicală al litiazei sitemului urinar a suferit

progrese substanțiale pe parcursul ultimilor decenii. Datorită dezvoltării continue ale

echipamentelor de radiografie intraoperatorie, dispozitivelor endourologice și a

procedurilor invazive de litotriție intracoporeală au revoluționat îngrijirea pacientului

cu litiaza sistemului urinar. Evoluțiile tehnologiilor minim invazive de tratament al

litiazei sistemului urinar au contribuit semnificativ la sporirea ratei de stone free

combinate cu o reducere semnificativă a morbidității operatorii în comparație cu

alternativele clasice ale chirurgiei deschise. Actualmente există cinci modalități de

tratament sunt disponibile pentru litotriția intracorporeală: litotriție cu ultrasunete

(LU), litotriție pneumatică, litotriție combinată cu ultrasunete și pneumatică, litotriție

electrohidraulică (LEH) și litotriție cu laser.Laserul cu Holmium este cel mai nou tip

de laser utilizat pentru litotriția calculilor sitemului urinar.

Principii fizice de funcționare a laserului Ho: YAG

Utilizarea laserului în medicină (acronim pentru Light Amplification de către

tehnologia bazată pe emisiei stimulate de radiații) în domeniul endiurologiei s-a



295

extins de-a lungul anilor cu progrese remarcabile. Dezvoltarea primelor tentative de

fragmentare a litiazei sistemului urinar cu ajotorul tehnologiilor laser a fost aplicată

și inițiată în 1986 [1, 2]. Tehnologiile laser color cu principiul de lucru amplificat

oferă posibilități tehnice de aplicare a pulsațiilor scurte de una micro secundă cu

variații aplificative de la 5–10 Hz produs dintr-un colorant ce conține verde de

cumarină. Evaporarea fluidului determină ca principiu fizic o bulă sferică de

cavitație plasmatică, care se extinde simetric la dimensiunea maximă și apoi se

prăbușește violent. Prăbușirea bulei duce la generarea unei unde de șoc puternice la

vârful laserului, care este transmis către suprafața calculului. Lungimea de undă de

504 nm produsă de laserul colorat este absorbit selectiv de calcul și nu are efecte

daunătoare pe peretele ureteral adiacent calculului [3]. Așa cum este energia

generată în impulsuri scurte, prodece căldură minimă,aceasta are un factor

determinant în protecția mucuoasei ureterului. Primele experiențe de aplicare a

laserului au dat rezultate de stone free care au cuprins de la 64 la 95%. Defecțiunile

au fost legate de funcționarea defectuoasă a echipamentului (4-19%) sau mai des de

compoziția chimică a calculului care au o duritate sporită cu ar fi calculii de (cistină,

oxalat de calciu monohidrat).

Datorită progreselor tehnico științifice introducere a noilor tipuri de laser

pentru aplicare în tratamentul litiazei sistemului urinar cum ar fi laserul holmiu:

yttrium-aluminiu-granat (Ho: YAG), care este adesea menționat în literatura de

specialitate sub denumirea de laserul cu holmiu. Acesta este un laser pulsatil, ceea

ce înseamnă că energia laserului este produsă și folosit într-o serie de impulsuri mai

frecvent decât ca continuu ca fascicol de energie. Actualmente este dovedit cert ca

aplicarea energiei pulsatile asupra calculului focalizat minimizează deteriorarea

termică a structurilor învecinate și creșterea precizia laserului.

Proprietățile fizice ale noilor tipuri laser ajută la delimitarea și diminuarea

efectelor adverse cu reducerea considerabilă a complicațiilor postoperatorii. Laserul

Ho: YAG are o lungime de undă de 2.120 nm, care este foarte aproape de vârful de

absorbție a apei (1.940 nm). Astfel, o mare parte din

energia laserului de holmiu este absorbită nespecific de molecule de apă,

făcându-l un instrument util pentru litotriție introcorporeală, deoarece apa constituie


296

o parte componentă din structura unui calcul prezent în sistemul urinar. Energia

laserului trebuie transmisă de la generator la țintă. Cel mai frecvent sunt principiile

bazate pe fibre utilizate în acest scop, deoarece aplicarea fibrelor în procesul de

transmitere a energiei laser reprezintă o cale de transmitere ieftină, biocompatibilă

cu tipul de laser Ho: YAG [4-6]. Diametrul acestor fibre variază între 200-1.000

micrometri. Fibra laser cu diametru mai mic este posibil de aplicat prin ureteroscopie

flexibilă [7]. Actualmente este dovedit ca fibra optică mai mică ca diametru oferă

posibilitate de aplicare a energiei laser cu precizie mai înaltă și se diminuează rata

efectelor nocive pe tesuturile încojurătoare [5].

Principii fizice de fragmentare a calculului cu laser Ho: YAG

Actualmente există posibilitate de fragmentare a calculului cu mai multe tipuri

de lasere disponibile pentru litotriția intracorporeală.Aceste tipuri de lasre diferă

semnificativ după lungimea de undă, lățimea pulsului și energia pulsului. Aceste

lasere cu impulsuri scurte induc formarea rapidă a unei cavitații plasmatice sferice

care se extinde simetric la o dimensiune maximă și apoi se prăbușește violent.

Prăbușirea bulei duce la generarea unei unde de șoc puternice (sau acustice

emisiune) care, la impactul asupra țintei – calculului (sau țesut sau echipament

endoscopic din apropiere),cuprinde mecanismul primar de fragmentare denumit

foto-acustic sau foto-mecanic[3].

Generarea unei unde de șoc puternice depinde de forma și geometria bulei de

cavitație, care la rândul său, este rezultatul naturii pulsatile eliberate de energia laser.

Cu cât este mai mare și mai simetric crește bula de cavitație, cu atât este mai

puternică emisie acustică produsă atunci când se prăbușește [8].

Efectul foto-acustic (sau foto-mecanic) al laserului de holmium este legat de

lățimea pulsului [8]. Pulsul lățimea (sau lungimea impulsului) a laserului este

definită ca durata fiecărui impuls de energie laser. Cu cât este mai lung lățimea

pulsului, cu atât mai multă energie intră în generație a bulei de cavitație și, prin

urmare, în rezultat undă de șoc. În plus, cu cât lățimea pulsului este mai mare, cu

atât este mai mare și mai asimetrică este generată de bula de cavitație. Prăbușirea

acestei bule poate fi împiedicată dacă energia laserului este emis continuu, acesta

fiind un alt motiv pentru care laserul este utilizat un sistem de livrare pulsată. Laserul


297

Ho: YAG este de obicei utilizat cu o lungime a impulsului de 500 microsecunde.

Lungimea pulsului variabilă Ho: sistemele laser YAG au fost investigate într-un

încercarea de a controla acest aspect al fizicului laserului proprietăți pentru a spori

fragmentarea calculului [9]. Studii de specialitate au confirmat că emisia acustică în

timpul fragmentării cu laser de holmiu este mult mai slabă decât cea generată de

lasere cu impulsuri scurte [10-12]. Cu toate acestea, litotriția laser holmiu este cel

puțin la fel de eficient ca și celelalte modalități de litotriție.

Alte cercetări moderne demonstrează implicarea mecanismului de lucru pentru

laserul cu holmiu foto-termic, care implică absorbția directă a energie laser pe calcul.

Cu alte cuvinte, calculul este literalmente „topit” [11, 13]. Efectul foto-termic al

laserului de holmiu poate să contribuie, de asemenea, la fragmentarea calculului prin

absorbția lungimii sale de undă particulare de către molecule de apă din interiorul

calculului. Vaporizarea moleculelor de apa din calculul localizat în căile urinare

poate să contribuie la formarea de bule care se extind prin fenomene de cavitație

care duc la fragmentarea calculului [13].

Mecanismul foto-termic de acțiune al laserului cu holmiu are mai multe

implicații ca utilitate în clinică, majoritatea favorizează laserul de holmiu față de alte

metode de litotriții intracorporale. Absența unui șoc minimizează migrarea

calculului în timpul litotripsiei fenomen denumit retropulsie a calculului [14].

Retropulsia calculului este considerată a fi direct proporțional cu diametrul fibrei

laser dimensiunea / diametrul, lățimea impulsului și energia totală a impulsului la

ieșire [9, 15, 16]. Efectul foto-termic al laserul cu holmiu contribuie la acest proces

prin intermediul a două mecanisme. Aceste mecanisme constau în crearea unui

„panou” format din bule de vapori și fragmente mici de calcul, care apoi provoacă

migrarea calculului distal de fibra laser, a doua modalitate este generarea undelor de

șoc interne din interior calculul secundar expansiunii termice a molecule de apă din

calcul. Dezvoltarea tehnologiilor laser cu lățime variabilă a impulsurilor pot ajuta la

soluționarea acestei preocupări, permițând prelungirea lățimii impulsului în timpul

procesul litotriție. Diverse dispozitive adjuvante,cum ar fi conul de piatră, au fost de

asemenea utilizate cu litotriția cu laser pentru a minimiza retropulsia pietrei [17, 18].


298

Absența unei unde de șoc foarte puternice minimizează, de asemenea, riscul de

deteriorare a țesuturilor adiacente (de ex. peretele ureteral) și echipamentul

endoscopic [14,19-22].

Studiile au demonstrat că fragmentarea calculului cu laser de holmiu produce

fragmente mai mici decât cele produse de lasere pulsatile[19]. Din punct de vedere

clinic, utilizarea fibrelor implică o nevoie mai mică de proceduri auxiliare pentru

îndepărtarea fragmentelor reziduale și reducerea timpului operator și durata

spitalizării [23].

Deoarece energia laserului din holmiu este absorbită de toată suprafața

calculului acest tip de laser poate fi folosit pentru a fragmenta toate tipurile de calcul,

inclusiv calculii cu cistină și oxalat de calciu monohidrat care sunt de o duritate mai

sporită [24, 25].

Atâta timp cât facicolul de energie produs de laserul holmiu este îndepărtat de

mucoasa urotelială, nu se observă afectarea țesuturilor moi. Acest fapt în mare

măsură contribuie la siguranța ridicată a holmului laser ca dipozitiv medical utilizat

în litotriția calculului. nLeziunea urotelială este foarte puțin probabilă dacă distanța

dintre vârful fibrei și uroteliu este mai mare de 0,5 mm. Dacă este în contact cu

uroteliul (mucoasa ureterală), adâncimea leziunii termice este de 0,4 mm [26-28].

Actualmente literatura de specialitate prezintă date despre siguranța în timpul

fragmentării cu laser

holmiu a calculilor cu compoziția de acid uric. Studiile au constatat că

defalcarea foto-termică a a litiazei de acid uric produc cianură, în proporție liniară

la energia totală utilizată în holmiu [29, 30]. Prin urmare, până când această

problemă de toxicitate este mai bine concepută, laserul cu holmiu trebuie utilizat cu

precauție pentru tratamentul de calculi mari de acid uric, mai ales în prezența traume

ale țesuturilor moi, care pot îmbunătăți absorbția cianurii.

O limitare potențială a laserului de holmiu este„Acțiune de foraj” pe pietre mari

sau de duritate sporită.

Aplicații ale laserului Ho:YAG în litotriția intracoeporeală

Unul dintre avantajele majore ale laserului cu holmiu este că transmisia prin fibre

plasate prin ureteroscop cu pierderi minime de energie în procesul de distrucție sau


299

irigare. Atât fibrele de 200 µm, cât și 365 µm poate fi plasat printr-un ureteroscop X,

totuși fibra de 200 µm este preferat atunci când se administrează intrarenal, deoarece

diametrul mai mic a fibrei permite dexecție ureteroscopică mai mare și irigare maximă

[31]. Conform datelor din literatură setările preferate de majoritatea specialiștilor din

majoritatea noastre preferate pentru laserul cu holmiu sunt0,6-0,8 J la 6-8 Hz. Studiile

au demonstrat că mărind energia pulsului la mai mult de 1 J, aceasta duce la degradarea

rapidă a fibrei mai ales de calibru de 200 µm [39].

Concluzii

1. Laserul cu holmiu este în prezent cel mai utilizat tip de laser pentru litotriția

intracoprporeală, oferind în același timp aplicații extinse cu siguranță și capacitatea

de a fi livrat prin fibre flexibile mici.

2. Aceste proprietăți ale laserului cu holmium, permite medicilor urologi să

trateze o mare varietate de calculi prin chirurgie miniminvazivă endourologică, într-

un mod retrograd, cu o morbiditate minimă.

References:

1. Byrne RR et al (2002) Routine ureteral stenting is not necessary after ureteroscopy and

ureteropyeloscopy: a randomized trial. J Endourol 16(1):9–13

2. Chan KF et al (2001) A perspective on laser lithotripsy: the fragmentation processes. J

Endourol 15(3):257–273

3. Desai MR et al (2002) The Dretler stone cone: a device to prevent ureteral stone migration-

the initial clinical experience. J Urol 167(5):1985–1988

4. Dretler SP (2001) The stone cone: a new generation of basketry. J Urol 165(5):1593–1596

5. Dretler SP et al (1987) Pulsed dye laser fragmentation of ureteral calculi: initial clinical

experience. J Urol 137(3):386–389

6. Finley DS et al (2005) EVect of holmium:YAG laser pulse width on lithotripsy retropulsion

in vitro. J Endourol 19(8):1041–1044

7. Fraundorfer MR, Gilling PJ (1998) Holmium:YAG laser enucleation of the prostate combined

with mechanical morcellation: preliminary results. Eur Urol 33(1):69–72

8. Grasso M (1996) Experience with the holmium laser as an endoscopic lithotrite. Urology

48(2):199–206

9. Grasso M, Chalik Y (1998) Principles and applications of laser lithotripsy: experience with

the holmium laser lithotrite. J Clin Laser Med Surg 16(1):3–7


300

10. Grasso M, Conlin M, Bagley D (1998) Retrograde ureteropyeloscopic treatment of 2 cm. or

greater upper urinary tract and minor Staghorn calculi. J Urol 160(2):346–351

11. GriYn S (2002) Fiber optics for destroying kidney stones. Biophoton Int 11(14):44–47

12. Honey RJ (1998) Assessment of a new tipless nitinol stone basket and comparison with an

existing Xat-wire basket. J Endourol 12(6):529–531

13. Jakobs R, Riemann JF (1997) Laser fragmentation of pancreatic duct stones using a

rhodamine laser with an automatic stone-tissue detection system. Basic in vitro studies.

Eur J Gastroenterol Hepatol 9(6):563–568

14. Jansen ED et al (1996) EVect of pulse duration on bubble formation and laser-induced

pressure waves during holmium laser ablation. Lasers Surg Med 18(3):278–293

15. Johnson DE, Cromeens DM, Price RE (1992) Use of the holmium:YAG laser in urology.

Lasers Surg Med 12(4):353–363

16. Knudsen BE et al (2005) Performance and safety of holmium: YAG laser optical Wbers. J

Endourol 19(9):1092–1097

17. Kourambas J et al (2000) Nitinol stone retrieval-assisted ureteroscopic management of lower

pole renal calculi. Urology 56(6):935–939

18. Kourambas J, Delvecchio FC, Preminger GM (2001) Lowpower holmium laser for the

management of urinary tract calculi, structures, and tumors. J Endourol 15(5):529–532

19. Kuo RL et al (1998) Impact of holmium laser settings and Wber diameter on stone

fragmentation and endoscope deXection. J Endourol 12(6):523–527

20. Lee H et al (2003) Stone retropulsion during holmium:YAG lithotripsy. J Urol 169(3):881–

885

21. Lee H et al (2006) Urinary calculus fragmentation during Ho: YAG and Er:YAG lithotripsy.

Lasers Surg Med 38(1):39–51

22. Marguet CG et al (2005) In vitro comparison of stone retropulsion and fragmentation of the

frequency doubled, double pulse nd:yag laser and the holmium:yag laser. J Urol 173(5):1797–

1800

23. Nazif OA et al (2004) Review of laser Wbers: a practical guide for urologists.

J Endourol 18(9):818–829

24. Nishioka NS et al (1989) Ablation of rabbit liver, stomach, and colon with a pulsed holmium

laser. Gastroenterology 96(3):831–837

25. Poon M, Beaghler M, Baldwin D (1997) Flexible endoscope deXectability: changes using a

variety of working instruments and laser Wbers. J Endourol 11(4):247–249

26. Santa-Cruz RW, Leveillee RJ, Krongrad A (1998) Ex vivo comparison of four lithotripters

commonly used in the ureter: what does it take to perforate? J Endourol 12(5):417–422


301

27. Schafer SA et al (1994) Mechanisms of biliary stone fragmentation using the Ho:YAG laser.

IEEE Trans Biomed Eng 41(3):276–283

28. Spore SS et al (1999) Holmium: YAG lithotripsy: optimal power settings. J Endourol

13(8):559–566

29. TawWek ER, Bagley DH (1999) Management of upper urinary tract calculi with

ureteroscopic techniques. Urology 53(1):25–31 38. Kourambas J, Munver R, Preminger GM

(2000) Ureteroscopic management of recurrent renal cystine calculi. J Endourol 14(6):489–

492

30. Teichman JM et al (1997) Holmium:yttrium–aluminum–garnet laser cystolithotripsy of large

bladder calculi. Urology 50(1):44–48

31. Teichman JM et al (1997) Ureteroscopic management of ureteral calculi: electrohydraulic

versus holmium:YAG lithotripsy. J Urol 158(4):1357–1361

32. Teichman JM et al (1998) Holmium:YAG lithotripsy of uric acid calculi. J Urol

160(6Pt1):2130–2132

33. Teichman JM et al (1998) Holmium:YAG lithotripsy yields smaller fragments than lithoclast,

pulsed dye laser or electrohydraulic lithotripsy. J Urol 159(1):17–23

34. Teichman JM et al (1998) Holmium:YAG lithotripsy: photothermal mechanism converts uric

acid calculi to cyanide. J Urol 160(2):320–324

35. Teichman JM, Vassar GJ, Glickman RD (1998) Holmium:yttrium-aluminum-garnet

lithotripsy eYciency varies with stone composition. Urology 52(3):392–397

36. Vassar GJ et al (1999) Holmium: YAG lithotripsy: photothermal mechanism.

J Endourol 13(3):181–190 12. Dushinski JW, Lingeman JE (1998) High-speed photographic

evaluation of holmium laser. J Endourol 12(2):177– 181

37. Watson G et al (1987) The pulsed dye laser for fragmenting urinary calculi. J Urol

138(1):195–198

38. White MD et al (1998) Evaluation of retropulsion caused by holmium:YAG laser with various

power settings and Wbers. J Endourol 12(2):183–186

39. Zhong P et al (1998) Transient cavitation and acoustic emission produced by diVerent laser

lithotripters. J Endourol 12(4):371–378


302

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.035

Nykolaichuk Khrystyna

MD, assistant of lecturer, Dermatology and Venereology department

Ivano-Frankivsk national medical university, Ukraine

Kuhta Оksana

Ph.D., assistant of lecturer, Dermatology and Venereology department


Senchuk Larysa

Ph.D., assistant of lecturer, Dermatology and Venereology department


POST COVID-19 TELOGEN EFFLUVIUM. WHAT IS THE REASON?

Abstract. The publication draws attention to the relevance of dermatological manifestations of the

post-COVID-19 syndrome. Telogen alopecia is one of them. Probable main mechanisms of

development of this highly debatable problem among dermatologists are covered.

Keywords: telogen effluvium, post-COVID-19 syndrome, reasons, toxic drug effects.

Introduction. COVID-19 is an acute respiratory infection caused by a

coronavirus, type SARS-CoV-2, in a pandemic of which the whole world has lived

since March 2020. Multiple complications and long-term consequences of this

disease are registered daily by doctors of various specialties and called post-acute

Covid-19 syndrome. [1]. Telogen effluvium (reactive hair loss) is one of its

manifestations. Nowadays, this topic is actively studied and discussed in the

dermatological community.[2,3]. And Ukraine is no exception.

Hair is a unique structure, which is so sensitive to different influences. Stress,

toxic affection of hair follicle by microorganisms, drugs, or immune complexes,

nutrition disbalance, endocrinopathies, improper care, and many other factors lead

to local inflammation and hair loss. In coronavirus disease, most of these factors

occur.



303

Stress occurs due to a psycho-emotional overload or an exhausted fever and

intoxication. It initiates the release of active substances and neuromediators, such as

acetylcholine, noradrenaline, dopamine, substance P, by nerve endings and the

development of immune inflammation around the hair follicle. [4].

A well-known toxic effect of drugs, especially antibiotics and anticoagulants,

provokes the immune complement cascade. Similar pathological processes in the

dermis influence the skin appendages.

As the hair is intensively supplied, another mechanism is very important: direct

damage to endothelial cells of small vessels by the virus or their indirect damage by

immune cells, cytokines, and free radicals. A vasoconstriction, skin ischemia, and

chronic inflammation develop. This is accompanied by hypercoagulation, vascular

thrombosis. As a result, the hair did not receive any nutrition and enters the telogen

phase. [5].

Material and methods. Overall, there were 72 patients with diffuse telogen

alopecia (49 females and 23 males), aged 27-55 years, under observation. They

applied for dermatological help from April 2020 to March 2021. It was 42% of our

total outpatient intake. And their complaints were: intense hair loss, especially

during washing and combing, reduction of its total volume, brittle and dry hair. Such

symptoms were not previously noted by patient.

These manifestations began to be observed 54-72 days after the coronavirus

infection. In 45 patients there was a moderate severity of Covid-19, in 22 – severe,

and only in 5 - mild course of the disease. All of them used anticoagulants in

different doses for 28-42 days.

93% of patients, with complicated forms, had prolonged fever and received

broad-spectrum antibiotics (cephalosporins, macrolides, phtorquinolones, or its

combination) for 7-20 days. 37 patients have received treatment on an inpatient basis

and used a combination of two antibacterial drugs. 18 of them, with a severe form

of the disease, were admitted to the ICU because had required supplemental

oxygenation and intensive systemic corticosteroid therapy. The remaining patients

tolerated the disease relatively well and have used only NSAD and antiviral

medicines.


304

Only 4 patients had concomitant pathology: 2 with diabetes mellitus (type 2),

1 – arterial hypertension, 1 – chronic pyelonephritis, - and they had moderate

severity of the disease.

During the treatment in 5 patients have noticed drug-induced allergic reactions.

2 cases of fixed erythema, 2 – edema Quincke, and 1 – erythema multiforme.

Results. The examination of patients showed that the pathological process is

localized on the scalp. In the majority, on the parietal and occipital areas. Intact

frontal hairline, thinning of hair and, mostly, its dryness were noted. The skin in the

foci without visible changes: color is normal, dryness and scaling are absent

(Photo 1,2). The hair pull test was positive in all patients.

Photo 1. A 35-year-old female with

thinning hair in the parietal area

Photo 2. Many foci of thinning and

brittle hair in a 32-year-old male

At trichoscopy no inflammatory changes of the skin and hair follicles were

noted; the number of follicles is evenly reduced; empty follicles are present. The

severity of manifestations in the frontal and occipital areas is the same (Photo 3).

A comprehensive examination of each patient did not reveal any hormonal

imbalance (the level of thyroid hormones, testosterone was normal), helminths

(stool test and blood test for detection of antibodies to Toxocara canis, Giardia

lamblia, Ascaris lumbricoides, Enterobius vermicularis were performed) or anemia


305

(in general blood test only 7 samples were with high ESR), which are the most

common causes of telogen effluvium. [6,7].

Photo 3. Trichoscopic picture: 1 – anizotrychosis (different diameter of a

hair), follicular units with a single hair shaft; 2 – empty hair follicle;

3 – peripillar signs; 4 – vertically growing hair

In 17 patients we also revealed onychodystrophy, associated with alopecia. 10

cases of leukonychia, 5 - longitudinal melanonychia, and 2 – nail fragility and

onycholysis.

Conclusion. Telogen effluvium is not a rare reason for patients to seek help

from a dermatologist and at the time of the COVID-19 pandemic, it is increasing

rapidly. Not only females but also males care about their hair health and such a

symptom as intense hair loss alarms them.

After the data analysis, we would like to emphasize that this is a multifactorial

disease. And the role of the virus is important in the development of post-COVID-

19 complications.

Stress due to prolonged infectious disease, a toxic effect of drugs, which are

taking during the treatment of COVID-19, hypercoagulation, and possible clotting

of small skin vessels have a significant impact on the hair follicle.

The virus itself directly or through the initiation of the immune complement

cascade may negatively affect the skin and its appendages. And we have a


306

confirmation of this. More than 20% of patients with telogen alopecia complained

about changes in nails and allergic reactions in anamnesis too.

The obtained data also confirms the fact that manifestations of post-COVID-

19 syndrome directly depend on treatment tactics. Anticoagulants and antibiotics

taking has a proven damaging effect on the hair follicle.

References:

1. Garg P, Arora U, Kumar A, Wig N. (2021). The “post-COVID” syndrome: How deep is the

damage? J Med. Virol., 93(2), 673-674. DOI: 10.1002/jmv.26465.

2. Gupta A, Madhavan MV, Sehgal K (2020). Extrapulmonary manifestations of COVID-19.

Nat Med, 26(7), 1017-1032.

3. Marraha F, Al Faker I, Gallouj S. (2020). A review of the dermatological manifestations of

coronavirus disease 2019. Dermatol Res Pract 2020

4. Asghar F, Shamim N, Farooque U. (2020). Telogen effluvium: a review of the literature.

Cureus. 12(5), e8320. doi: 10.7759/cureus.8320

5. Tabary M, Khanmohammadi S., Araghi F, Dadkhahfar S., Tavangar S.M. Pathologic features

of COVID-19: A concise review. (2020). Pathology-research and practice, Vol.126, issue 9,

153097.

6. Marraha F, Al Faker I, Gallouj S. (2020). A review of the dermatological manifestations of

coronavirus disease 2019. Dermatol Res Pract 2020

7. Nykolaichuk K., Girnyk G, Kuhta O. (2021). The reaction of the skin and its appendages to

the toxic effects of drugs used for the treatment of Covid-19. Collection of scientific papers

“Scientia” with Proceedings of the I international scientific and theoretical conference “The

process and dynamics of the scientific path” (Vol.2), Athens, Hellenic Republic, 99-100.


307

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.036

Ruszała Monika

Medical Doctor, Department of Obstetrics and Perinatology,

Public Teaching Hospital No 4 in Lublin, Republic of Poland

Dłuski Dominik

Medical Doctor, Doctor of Philosophy, Department of Obstetrics and

Perinatology, Public Teaching Hospital No 4 in Lublin, Republic of Poland

Zamojska Aneta

Medical Doctor, Doctoral Student,

Medical University of Lublin, Republic of Poland

Wańkowicz Agnieszka

Master of Science, Department of Rheumatology and

Pulmonology, University Children’s Hospital in Lublin, Republic of Poland

Gogacz Marek

Associate Professor, II Chair and Department of Gynaecology,

Public Teaching Hospital No 4 in Lublin, Republic of Poland

CLINICAL MANIFESTATIONS OF ENDOMETRIOSIS IN THE

RESPIRATORY SYSTEM - AVAILABLE DIAGNOSTIC METHODS

Abstract. Endometriosis is an insidious, silent disease often associated with symptoms such as

pelvic pain and intense cramps, irregular uterine bleeding or dyspareunia. Some patients may

develop over time chest pain, rapid heartbeat, pain lying down, dizziness, shortness of breath,

abdominal pain, hemoptysis which occur periodically a few days before or/and during

menstruation [1]. Thoracic endometriosis is a chronic disease and leads to numerous

complications [2]. Because of its rarity, it may be overlooked, resulting in a delay in diagnosis.

Imaging tests such as computed tomography and magnetic resonance imaging,

immunohistochemical pleural fluid analysis can confirm the presence of hormone receptor-

positive endometrial glands and stroma [3].

Keywords: endometriosis, pulmonary endometriosis, catamenial hemoptysis, thoracic

endometriosis, menstrual cycle



308

1. Introduction

Thoracic endometriosis may locate in the pleura, lung, parenchyma, airways,

and/or diaphragm [4]. It is said that 33% cases of lung collapse in females were the

results of thoracic endometriosis [5]. The syndrome of thoracic endometriosis is

characterized by four main entities, such as catamenial pneumothorax, catamenial

haemothorax, catamenial haemoptysis and lung nodule [6]. Several hypotheses had

been proposed to explain the mechanisms of occurrence of thoracic endometriosis

including Sampson’s retrograde menstruation theory, Meyer’s coelomic metaplasia

theory, Halban’s lymphovascular microembolization theory. Unfortunatelly, at the

moment no guidlines exist to enhance the recognition and treatment of thoracic

endometriosis. Some studies suggest that immunohistochemistry

estrogen/progesterone receptors and CD10 - positive might be necessary for

diagnosis. In addition, pleural fluid analysis may also be helpful in confirming the

diagnosis [7][8][9].

2. Purpose of this work

This research aimed to analyse studies concerning thoracic endometriosis,

summarize the main features of the disease, discuss about diagnostic methods and

the latest treatment to avoid late diagnosis and serious complications in women

affected by endometriosis.

3. Materials and Methods

A comprehensive literature review using electronic database Pubmed, was

conducted. The review was limited to sources in English language. We considered

articles published from July 2010 to March 2021. Keywords such as :

“endometriosis”, “pulmonary endometriosis”, “thoracic endometriosis”,

“catamenial hemoptysis”, and various combinations of the above were used.

Publications were selected if they related to studies concerning case reports of

thoracic endometriosis, diagnostic and treatment paths. In addition, we manually

reviewed the references for each article to find potentially missed studies. Besides,

we identified 180 articles that were related to topics of interest. Finally, 27 studies

were selected for analysis.

4. Clinical manifestations


309

In the literature one of the most frequently described clinical manifestations of

thoracic endometriosis is catamenial pneumothorax which was first described by

Maurer in 1958 [10]. It is diagnosed if the symptoms occur 24 hours before or 72

hours after the onset of menstruation. Patients often manifest symptoms such as

chest pain, shortness of breath, dizziness [11]. In the vast majority of cases air in the

pleural cavity accumulates on the right side, favored the distribution in the lower

lobe compared to the upper or middle lobes [12]. Catamenial pneumothorax is some

patients may be the first symptom of this disease and it does not have to occur

monthly. The second form of the disease is catamenial hemothorax. The main

symptom is prolonged worsening breathlessness. Bilateral catamenial hemothorax

is rare. In 85% of patients it is located on the right side of the lungs. Hemoptysis is

a medical term which describes coughing up of blood from the bronchi, larynx,

trachea, or lungs. It is featured in many diseases including tuberculosis, cancer,

aspergilloma, cystic fibrosis or anti-glomerular basement membrane disease

[13][14]. In rare cases intermittent hemoptysis may coincide with menstrual periods

in women affected by thoracic endometriosis which was first mentioned in 1954 by

Alan Brews. Some studies describe that approximately 7% of women who suffer

from endometriosis manifest catamenial hemoptysis [15].

Fig. 1. – Clinical manifestations of thoracic endometriosis


310

There has been no report of a patient with catamenial hemoptysis with massive

or fatal hemoptysis. The severity of hemoptysis may be influenced by the amount of

endometrial tissue and the biological activity of this tissue [16][17].

5. Theories to explain an occurance of thoracic endometriosis

The presence of intrathoracic endometrial implants has not fully been

explained. In many studies three main theories to explain occurrence of thoracic

endometriosis are distinguished [18]. First is the theory of coelomic metaplasia,

where pleural and peritoneal structures share a common mesothelial origin as

endometrial tissue. In an invitro experimental model of endometriosis using human

ovarian surface epithelium cells has shown evidence that endometriotic lesions can

arise by a process of metaplasia from the ovarian surface epithelium. If ovarian

surface epithelium and ovarian stromal cells are ovarian surface epithelium and

ovarian stromal cells, the ovarian surface epithelium cells is formed a lumen

structure, surrounded by endometrial stromal cells with an epithelial mesenchymal

structure. The second theory describes transplant of endometrial tissue through

vascular or lymphatic embolization. The theory of retrograde menstruation – in

which uterine endometrium after menstruation may become overreactive and

trapped outside the uterus by reaching the pelvis via transtubal retrograde flow.

Spread to thoracic structures would occur through transdiaphragmatic migration

from the pelvis to the right subdiaphragmatic area through the right paracolic gutter

[19][20].

6. Available diagnostic methods

Thoracic endometriosis is still considered to be a mysterious disease and

difficult to diagnose. Approximately 23% of women with extra-pelvic endometriosis

do not have lesions in the pelvic [22]. What is more 68% of patients are initially

misdiagnosed with another condition [23]. Diagnostics is a combination of clinical,

cytological and histological findings. The radiologist can play a critical role in

preventing a delayed diagnosis by suggesting this condition in the appropriate

clinical situation. Chest CT may reveal hypo- or isoattenuating diaphragmatic

endometrial implants. Screening of the posterosuperior diaphragm in particular is

recommended, as endometrial implants have a propensity to deposit in this location.


311

CT findings may also include focal pleural thickening, bullae/cyst formation,

ground-glass opacities or consolidation suggesting hemorrhage. MR possesses

excellent contrast resolution and is helpful in detecting blood products. Pleural and

diaphragmatic implants may manifest as T1-hyperintense cystic lesions, reflecting

their hemorrhagic components, and will also appear hyperintense on T2-weighted

sequences [24]. Identification of hormone receptor-positive endometrial glands and

stroma on pathologic evaluation helps cement the diagnosis of thoracic

endometriosis. Fluid/blood collected from the pleural space can be submitted for

cytologic examination. Immunohistochemical staining for estrogen receptor and

progesterone receptor is observed in both endometrial epithelial and stromal

components. The CD10+ marker can be used to highlight endometrial stromal cells

[26][27].

Fig. 2. Pleural fluid content and possible markers in thoracic endometriosis

Although thoracic endometriosis syndrome occurs infrequently, having an

awareness of this entity can help prevent delay in diagnosis, allow timely institution

of therapy, and possibly avoid future complications.

6. Conclusions

– Thoracic endometriosis should be suspected in a reproductive age woman

with exacerbating symptoms during the menstruation

– CT and MR can help to identify lesions suspicious of endometriosis

– The key to the diagnosis are the catamenial symptoms, so a thorough clinical

history is essential to promptly reach the correct diagnosis


312

References:

1. Ndubueze E, Okechukwu O, Nwadinma E, Charles A. Thoracic endometriosis syndrome in

Nigeria: a single-centre experience, Interactive CardioVascular and Thoracic Surgery,

Volume 32, Issue 2, February 2021, Pages 256–262

2. Nezhat C, Lindheim SR, Backhus L, Vu M, Vang N, Nezhat A et al. Thoracic endometriosis

syndrome: a review of diagnosis and management. JSLS 2019;23:e2019.0029.

3. Rei C , Williams T , Feloney M. Endometriosis in a man as a rare source of abdominal pain:

a case report and review of the literature. Case Rep Obstet Gynecol 2018;2018:1–6.

4. Channabasavaiah AD , Joseph JV. Thoracic endometriosis: revisiting the association between

clinical presentation and thoracic pathology based on thoracoscopic findings in 110 patients.

Medicine 2010;89:183–8.

5. Vassilopoulou L, Matalliotakis M, Zervou MI, Matalliotaki C, Spandidos DA, Matalliotakis

I et al. Endometriosis and in vitro fertilisation. Exp Ther Med 2018;16:1043–51.

6. Azizad-Pinto P , Clarke D. Thoracic endometriosis syndrome: case report and review of

literature. Perm J 2014;18:61–5.

7. Kesieme E.B, Prisadov G , Welcker K, Abubakar U. Thoracic endometriosis syndrome:

current concept in pathophysiology and management. Orient J Med 2016;28:1–10.

8. Adesanya O.A, Kolawole O.E. Thoracic endometriosis syndrome: cutting the Gordian knot–

a case report and review of the literature. Int J Surg Case Rep 2020;66:68–71.

9. Adeoye P.O, Adeniran A.S, Adesina KT, Ige O.A, Akanbi O.R, Imhoagene A et al. Thoracic

endometriosis syndrome at University of Ilorin Teaching Hospital. Afr J Thorac Crit Care

Med 2018;24:87–91.

10. Bricejl K. i wsp. Catamenial pneumothorax since introduction of videoassisted thoracoscopic

surgery A systematic review. Wien Klin Wochenschr 2017;129:717–726.

11. Marjanski T. i wsp. Catamenial pneumothorax – a review of the literature. Kardiochir

Torakochirurgia Pol. 2016;13:117-121.

12. Rawala MS , Khaliq MF, Iqbal MA, Naqvi STS, Farhan K, Myers A et al. A rare case of

cyclical hemothorax: thoracic endometriosis syndrome. Case Rep Pulmonol 2018;2018:1–4.

13. Ignacio MM, Joseph N, Hélder F, Mamourou K, Arnaud W. Massive ascites, pleural effusion

and diaphragmatic implants in a patient with endometriosis. Eur J Obstet Gynecol Reprod

Biol 2010;149:117–18.

14. Leonardo-Pinto J , Benetti-Pinto C , Quagliato I, Yela D. Hemoptysis and endometriosis: an

unusual association–case report and review of the literature. Rev Bras Ginecol Obstet

2018;40:300–3.


313

15. Viti A, Bertoglio P, Roviglione G, Clarizia R, Ruffo G, Ceccaroni M et al. Endometriosis

involving the diaphragm: a patient–tailored minimally invasive surgical treatment.

World J Surg 2020;44:1099–104.

16. Bobbio A, Canny E, Mansuet Lupo A, Lococo F, Legras A, Magdeleinat P et al. Thoracic

endometriosis other than pneumothorax: clinical and pathological findings. Ann Thorac Surg

2017;104:1865–71.

17. Ouede R, Alexandre BD, Gregoire AK, Kohou-Kone L, N’guessan E, Kouacou MG et al.

Pneumothorax catamenial: resultants de 18 cas opérés. Pan Afr Med J 2018;30:168.

18. Ai Y, Li MH, Liu YJ, Liu B, Wu YS, Lang JH, Zhang ZY, Leng JH. Thoracic endometriosis

presented as catamental hemoptysis: a case series of a rare disease. Curr Med Res Opin. 2021

Apr;37(4):685-691.

19. Mecha E, Makunja R, Maoga JB, Mwaura AN, Riaz MA, Omwandho COA, Meinhold-

Heerlein I, Konrad L. The Importance of Stromal Endometriosis in Thoracic Endometriosis.

Cells. 2021 Jan 18;10(1):180.

20. Aboujaoude N, Iskandar M, Tannouri F. Catamenial hemoptysis: A case report of pulmonary

endometriosis. Eur J Radiol Open. 2020 Dec 11;8:100302.

21. Kim CH, Lee DY, Moon DH, M D SL. Percutaneous Cryoablation of Multiple Pulmonary

Endometriosis. J Chest Surg. 2021 Feb 5;54(1):75-78.

22. Kim C, -J, Nam H, -S, Lee C, -Y, Yum H, -K, Yang S, -H, Seo K, -H, Son C, -H, Kim D, -J,

Jang S, -H, Chung M, -P, Park Y, -B, Lee J, -C, Ryu J, -S: Catamenial Hemoptysis:

A Nationwide Analysis in Korea. Respiration 2010;79:296-301.

23. Rousset P, Rousset-Jablonski C, Alifano M, Mansuet-Lupo A, Buy JN, Revel MP. Thoracic

endometriosis syndrome: CT and MRI features. Clin Radiol. 2014;69(3):323–330

24. Haga T, Kumasaka T, Kurihara M, Kataoka H, Miura M. Immunohistochemical analysis of

thoracic endometriosis. Pathol Int. 2013;63(9):429–434

25. Arakawa T, Fukuda S, Hirata T, Neriishi K, Wang Y, Takeuchi A. PAX8: A Highly Sensitive

Marker for the Glands in Extragenital Endometriosis. Reprod Sci. 2019

doi: 10.1177/1933719119828095.


314

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.037

Serhiyenko Victoria Alexandrivna

PhD., Professor of the Department of Endocrinology

Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Ukraine

Hotsko Marta Evstachivna

PhD., Dozent of the Department of Endocrinology


Snytinska Oksana Volodymyrivna

Assistant at the Department of Endocrinology


Serhiyenko Alexandr Alekseevich

PhD., Professor of the Department of Endocrinology


CARDIOVASCULAR AUTONOMIC NEUROPATHY: ALPHA-LIPOIC

ACID, INSULIN RESISTANCE AND INFLAMMATORY PARAMETERS

IN PATIENTS WITH TYPE 2 DIABETES MELLITUS

Abstract. This paper presents the results obtained during the study of possible alpha-lipoic acid

(ALA) impact on the state of insulin resistance (IR), the content of some pro- and anti-inflammatory

factors in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM) and cardiovascular autonomic neuropathy

(CAN). Our study involved 33 persons with diagnosed T2DM and CAN, which were allocated to one

of two groups. The control group (15 patients) received standard hypoglycemic treatment, whereas

the intervention group (18 patients) received ALA 600 mg in film-coated tablets/q.d. in addition to

standard therapy. Treatment period was 3 mos in duration. Levels of glycated hemoglobin A1c,

glucose, immunoreactive insulin (IRI), leptin, interleukin (IL) IL-6 and IL-8, high sensitivity C-

reactive protein (hs-CRP), tumor necrosis factor-alpha (TNF-alpha) in the blood were measured.

TNF-alpha/IL-10 ratio and Homeostasis model assessment IR (HOMA-IR) were calculated. The

significant reduction in glucose, IRI, leptin concentration and HOMA-IR parameters; decrease in

the hs-CRP, TNF-alpha, IL-6 and IL-8 levels, TNF-alpha/IL-10 ratio, with no changes in IL-10

content after 3 mos of treatment was found. The results of our study demonstrated the decrease in



315

the pro-inflammatory link activity after treatment and allow us to consider ALA as one of the

promising drug for complex treatment of CAN in patients with T2DM.

Keywords: diabetic cardiovascular autonomic neuropathy, alpha-lipoic acid, inflammation, type

2 diabetes mellitus.

Introduction

Diabetic cardiovascular autonomic neuropathy (CAN) is an independent risk

factor for major cardiovascular events, development of heart arrhythmias, silent

myocardial ischaemia, sudden cardiac death and cardiovascular mortality [1-4]. The

impetus for this work was prompted by the hypothesis that physiological

antioxidants, including alpha-lipoic acid (ALA), a powerful lipophilic “trap” of free

radicals, promote the prevention of neurovascular disorders, provide the basis for

the pathogenetically-based application of ALA in the treatment of diabetic angio-,

neuropathy, in particular including diabetic CAN.

Our study focused on determining whether ALA has a potential impact on

inflammation, glycemic control, insulin resistance (IR) parameters in patients with

type 2 diabetes mellitus (T2DM) and CAN.

Material and methods

This study was designed as an open-label comparative controlled study. A total

of 33 T2DM patients with CAN aged between 50-59 yrs, DM duration between 1-6

yrs, with glycated hemoglobin A1c (HbA1c) level of 7.030.13% and median body

mass index (BMI) 27.1±0.32 kg/m2 were enrolled. For pursoses of the study patients

were allocated to two groups: the control group (15 patients) received standard

hypoglycemic treatment, whereas the intrevention group (18 patients) received ALA

(Thioctic Acid) 600 mg in film-coated tablets/q.d. in addition to standard therapy.

Treatment period was 3 mos in duration. The age, sex distribution in the two groups

was similar, as well as BMI and duration of DM, which made groups homogeneous

as possible. The study was conducted for 2 yrs. All patients were examined before

the start of the trial and after the end of the treatment period. All involved patients

did not take ALA and was on stable regime of hypoglycemic and antihypertensive

treatment for 6 mos.


316

Cardiovascular autonomic reflex tests (CART’s) are considered as the “gold”

standard tests in the assessment of CAN. Screening for CAN, that included five

CART’s, time- and frequency-domain heart rate variability tests was performed for

all enrolled patients. The obtained results were evaluated as follows: pathological -

as “1” scores, borderline values - as “0.5” scores, normal values - as “0” score. The

individual scores were summed up and the median score for involved patients was

2.8±0.32 [5, 6]. Glucose oxidase method was used for measurement of glucose

concentration in the blood, while a highly sensitive method of ion-exchange liquid

chromatography with D-10 analyzer and BIO-RAD reagents (USA) was used for

HbA1c determination. Serum immunoreactive insulin (IRI) level was measured by

using commercial kits from immunogen insulin immunoradiometric assay reagents

(Czech Republic); interleukin (IL) IL-6, IL-8 and IL-10, tumor necrosis factor-alpha

(TNF-alpha) - from Vector-Best (Russia); leptin - from Immunotech Leptin (Czech

Republic) test kits; high sensitivity C-reactive protein (hs-CRP) - from diagnosis-

related group (USA). TNF-alpha/IL-10 ratio was calculated. For the calculation of

Homeostasis model assessment IR (HOMA-IR) was used formula: fasting IRI

(mcIU/mL) x fasting glucose (mmol/L)/22.5 [7].

To compare repeated measurements (before and after treatment) the Wilcoxon

signed-rank test was used. A comparison of the obtained data in the two groups was

carried out using the nonparametric Mann-Whitney test. All data are expressed as

median (Me) and interquartile range (Q25-Q75). Statistical significance was set at

p<0.05. All tests were performed using the ANOVA (MicroCal Origin v. 8.0)

software.

Results

We found out that HbA1c of patients with T2DM and CAN was not statistically

significantly influenced by the treatment (p>0.05). There were no differences

between the groups in levels of preprandial blood glucose, IRI concentrations and

HOMA-IR parameters at baseline. Baseline and post-treatment parameters of blood

glucose, IRI concentrations and HOMA-IR parameters in patients with T2DM and

definite stage of CAN are shown in the Table 1.


317

Table 1

Baseline and post-treatment parameters of blood glucose, IRI concentrations

and HOMA-IR in patients with T2DM and CAN after 3 mos of ALA therapy

Parameter Patients with T2DM and CAN (n=33)

Control group Intervention group Control

group

Intervention

group

n=15 n=18 n=15 n=18

Baseline After

treatment

Baseline After

treatment

After

treatment

After

treatment

Fasting glucose (mmol/L)

7.3 [6.1; 8.11]

7.4 [5.9; 7.81]

6.4 [6.1; 7.31]

5.9 [5.2; 6.4]*

7.4 [5.9; 7.81]

5.9 [5.2; 6.4]#

Fasting IRI (mcIU/mL)

29.4 [22.4; 34.2]

28.0 [21.1; 33.9]

27.65 [24.3; 30.2]

21.35 [19.7; 24.0]**

28.0 [21.1; 33.9]

21.35 [19.7; 24.0]#

HOMA-IR 9.8 [6.07; 12.16]

9.3 [5.8; 11.4]

8.03 [6.19; 9.28]

5.28 [4.83; 6.48]**

9.3 [5.8; 11.4]

5.28 [4.83; 6.48]##

Note: The results are presented as median (Me) and interquartile range (Q25-Q75). *p<0.05

compared to baseline, **p<0.01 compared to baseline, #p<0.05 compared to data of control

group, obtained after treatment. ## p<0.01compared to data of control group, obtained after

treatment.

As shown in the Table 1 the outcome of the intervention group was better than

that of the control group. After 3 months of treatment with ALA levels of preprandial

glycemia (p<0.05), IRI (p<0.01) and НОМА-ІR parameters (p<0.01) were lower

compared to pretreatment values. Compared to the data, obtained in the control

group, more pronounced decrease in fasting glucose (p<0.05), IRI (p<0.05) and

HOMA-IR parameters (p<0.01) was found. Investigated parameters did not differ

between baseline levels and after three mos in the control group.

Baseline and post-treatment parameters of hs-CRP, leptin, TNF-alpha, IL-6,

IL-8, IL-10 concentrations and TNF-alpha/IL-10 ratio in patients with T2DM and

CAN are given in the Table 2.

There were no differences between the groups in leves of hs-CRP, leptin and

TNF-alpha at baseline. As shown in the Table 2 after three months of ALA

prescription to patients with T2DM and CAN a statistically significant reduction in

TNF-alpha (p<0.001), leptin (p<0.05) and hs-CRP (p<0.05) levels was found.

Compared to the data, obtained in the control group, more pronounced decrease in

TNF-alpha (p<0.05) and leptin (p<0.05) was found. Investigated parameters did not

differ between baseline levels and after 3 mos in the control group (Table 2).


318

Table 2

Baseline and post-treatment parameters of hs-CRP, leptin, TNF-alpha, IL-6,

IL-8, IL-10 concentrations and TNF-alpha/IL-10 ratio in patients with T2DM

and definite stage of CAN after 3 months of ALA therapy

Parameter Patients with T2DM and CAN (n=33)

Control group Intervention group Control

group

Intervent

ion group

n=15 n=18 n=15 n=18

Baseline After

treatmen

t

Baseline After

treatmen

t

After

treatmen

t

After

treatment

hs-CRP (mg/L) 2.48

[1.53;

4.43]

2.25 [1.5;

4.33]

2.47

[2.15;

3.98]

2.19

[1.97;

3.04]*

2.25 [1.5;

4.33]

2.19

[1.97;

3.04]

Leptin (mcg/L) 22.1

[18.4;

26.3]

20.7

[17.6;

23.7]

19.35

[15.7;

24.8]

15.5

[13.6;

19.7]*

20.7

[17.6;

23.7]

15.55

[13.6;

19.7]#

TNF-alpha

(pg/mL)

5.9 [4.4;

7.11]

5.7 [4.6;

7.31]

5.85 [5.1;

6.2]

4.9 [4.5;

5.2]***

5.7 [4.6;

7.31]

4.9 [4.5;

5.21]#

IL-6 (pg/mL) 5.36

[4.31;

6.15]

5.28

[4.74;

6.08]

5.87

[4.19;

7.28]

4.33

[3.54;

5.44]*

5.28

[4.74;

6.08]

4.33

[3.54;

5.44]#

IL-8 (pg/mL) 6.9 [5.5;

9.21]

6.7 [5.6;

8.71]

6.25 [5.7;

7.2]

5.25 [4.7;

5.7]*

6.7 [5.6;

8.71]

5.25 [4.7;

5.7]#

IL-10 (pg/mL) 13.5 [9.3;

16.4]

11.7

[10.1;

17.7]

13.45

[10.4;

16.8]

15.4

[12.5;

18.6]

11.7

[10.1;

17.7]

15.4

[12.5;

18.6]

TNF-alpha/IL-10

(%)

37.9

[26.4;

52.7]

41.6

[28.8;

58.7]

40.95

[35.1;

51.2]

32.5

[27.1;

39.8]**

41.6

[28.8;

58.7]

32.55

[27.1;

39.8]#

Note: The results are presented as median (Me) and interquartile range (Q25-Q75). *p<0.05

compared to baseline, **p<0.01 compared to baseline, #p<0.05 compared to data of control group,

obtained after treatment, ## p<0.01compared to data of control group, obtained after treatment.

After 3 mos of treatment content of IL-6 (p<0.05), IL-8 (p<0.05) and TNF-

alpha/IL-10 ratio (p<0.01) was statistically significant lower compared with the

pretreatment values and values, obtained in control group, namely IL-6 (p<0.05),

IL-8 (p<0.05) and TNF-alpha/IL-10 ratio (p<0.05). In control group, no positive

dynamic of the concentrations of studied parameters was found (p>0.05). IL-10

levels did not differ between two groups before and after treatment, showing no

changes, compared with pretreatment values, in either group (Table 2).

Discussion


319

ALA exibit direct free radical scavenging properties both in vitro and in vivo.

There is a strong link between hyperglycemia, oxidative stress (OS), increased

production and decreased clearance of reactive oxygen species (ROS), low grade

inflammation and development/progression of T2DM and its complications. OS has

been suggested to contribute to defective nerve blood supply and endoneurial

oxidative damage [8, 9]. Some studies have demonstrated the ability of ALA to

reduce expression of vascular cell adhesion molecule-1 (VCAM-1) and endothelial

adhesion of human monocytes in vitro. Futhermore, ALA prevents the upregulation

of intercellular adhesion molecule-1 and VCAM-1 in spinal cords and TNF-alpha

stimulated cultured brain endothelial cells [10-11]. ALA is largely known as an anti-

inflammatory and antioxidant molecule, the effects of which are exerted through the

modulation of nuclear factor kappa-light chain-enhancer of activated B cells (NF-

kB). Different inflammatory cytokines, including IL-1β and IL-6, in different cell

types and tissues, are modulated by NF-kB. IL-1β and IL-6 undergo DNA

methylation-dependent modulation in neural models and pave the road to study of

the epigenetic mechanisms triggered by ALA [9]. ALA may effectively reduce OS

by preventing lipid peroxidation (LPO) and protein damage as other antioxidants

significantly inhibit the ROS such as proxy nitrite, nitric oxide, hydroxyl radicals,

superoxide anion in the membrane and aquatic environment. ALA has drawn

considerable attention due to its properties to prevent/treat chronic complications of

DM [12].

Some studies showed that treatment with ALA either i.v. or p.o. was associated

with glucose disposal improvement in patients with T2DM [13]. Also, some other

studies findings suggest improvement in HbA1c, LPO, antioxidant enzymes and

inflammatory markers. ALA as a compound with strong antioxidant potential, has a

function in decreasing damages caused by chronic low-grade inflammation and

diabetic neuropathies [14-16]. The results of Irbesartan and Lipoic Acid in

Endothelial Dysfunction (ISLAND) clinical trial showed that supplementation with

ALA in daily dose of 300 mg for 4 wks was associated with the 15% significant

decrease in serum IL-6 levels. As IL-6 is a recognized marker of inflammation in

coronary atherosclerotic plaques, and regulates the expression of other inflammatory


320

cytokines, such as TNF-alpha and IL-1, this finding may prove the anti-

inflammatory effects of ALA. Nevertheless, the body of evidence is currently too

limited and could not be considered as conclusive, so futher investigations are

needed [17, 18].

Conclusion

Our study suggests that administration of ALA contributed to a statistically

significant decrease of glucose, IRI concentrations, HOMA-IR parameters; TNF-

alpha, hs-CRP, IL-6 and IL-8, leptin levels and TNF-alpha/IL-10 ratio, but does not

significantly affect the content of IL-10 content in patients with T2DM and definite

CAN. The obtained data may indicate a decrease in the activity of the pro-

inflammatory link of the immune response and allow us to consider ALA as a

promising agent in the CAN complex treatment in patients with T2DM. Our study

has several limitations. First, the sample size was small, second - short duration.

However, further studies with longer duration and larger population are needed to

validate our findings and provide evidence for the hidden therapeutic potential of

ALA.

References:

1. Tesfaye S, Boulton AJ, Dyck PJ Freeman R, Horowitz M, Kempler P et al. Diabetic

neuropathies: update on definitions, diagnostic criteria, estimation of severity, and treatments.

Diabetes Care. 2010; 33 (10): 2285-2293.

2. Spallone V, Ziegler D, Freeman R, Bernardi L, Frontoni S, Pop-Busui R et al. Toronto

Consensus Panel on Diabetic Neuropathy. Cardiovascular autonomic neuropathy in diabetes:

clinical impact, assessment, diagnosis, and management. Diabetes Metab Res Rev. 2011; 27

(7): 639-653.

3. Pop-Busui R, Boulton AJM, Feldman EL, Bril V, Freeman R, Malik RA et al. Diabetic

neuropathy: A position statement by the American Diabetes Association. Diabetes Care.

2017; 40: 136-154.

4. Serhiyenko VA, Serhiyenko AA. Cardiac autonomic neuropathy: Risk factors, diagnosis and

treatment. World J Diabetes. 2018; 9 (1): 1-24.

5. Ewing DJ, Martyn CN, Young RJ, Clarke BF. The value of cardiovascular autonomic function

tests: 10 years experience in diabetes. Diabetes Care. 1985; 8 (5): 491-498.


321

6. Spallone V. Update on the impact, diagnosis and management of cardiovascular autonomic

neuropathy in diabetes: what is defined, what is new, and what is unmet. Diabetes Metab. J.

2019; 43 (1): 3-30.

7. Matthews DR, Hosker JP, Rudenski AS, Naylor BA, Treacher DF, Turner RC. Homeostasis

model assessment: insulin resistance and beta-cell function from fasting plasma glucose and

insulin concentrations in man. Diabetologia.1985; 28 (7): 412-419.

8. Vallianou N, Evangelopoulos A, Koutalas P. Alpha-lipoic acid and diabetic neuropathy. Rev

Diabet Stud. 2009; 6 (4): 230-236.

9. Dinicola S, Proietti S, Cucina A, Bizzarri M, Fuso A. Alpha-lipoic acid downregulates IL-1β

and IL-6 by DNA hypermethylation in SK-N-BE neuroblastoma cells. Antioxidants (Basel).

2017; 6 (4): E74.

10. Shay K, Hagen TM. Age-associated impairment of Akt phosphorylation in primary rat

hepatocytes is remediated by alpha-lipoic acid through PI3 kinase, PTEN, and PP2A.

Biogerontology. 2009; 10 (4): 443-456.

11. Packer L, Cadenas E. Lipoic acid: energy metabolism and redox regulation of transcription

and cell signalling. J Clin Biochem Nutr. 2011; 48 (1): 26-32.

12. Rochette L, Ghibu S, Muresan A, Vergely C. Alpha-lipoic acid: molecular mechanisms and

therapeutic potential in diabetes. Can J Physiol Pharmacol. 2015; 93 (12): 1021-1027.

13. Shay KP, Moreau RF, Smith EJ, Smith AR, Hagen TM. Alpha-lipoic acid as a dietary

supplement: molecular mechanisms and therapeutic potential. Biochim Biophys Acta. 2009;

1790 (10): 1149-1160.

14. Ibrahimpasic K. Alpha lipoic acid and glycaemic control in diabetic neuropathies at type 2

diabetes treatment. Med Arch. 2013; 67 (1): 7-9.

15. Morakinyo AO, Awobajo FO, Adegoke OA. Effects of alpha lipoic acid on blood lipids, renal

indices, antioxidant enzymes, insulin and glucose level in streptozotocin-diabetic rats. Biol

Med. 2013; 5: 26-33.

16. Ahmadvand H, Jamor P. Effects of alpha lipoic acid on level of NO and MPO activity in

diabetic rats. Ann Res Antioxid. 2017; 2: e04.

17. Pitocco D, Tesauro M, Alessandro R, Ghirlanda G, Cardillo C. Oxidative stress in diabetes:

implications for vascular and other complications. Int J Mol Sci. 2013; 14 (11): 21525-21550.

18. Serhiyenko V, Serhiyenko L, Krasnyi M, Serhiyenko A. Alpha-lipoic acid: therapeutic

potential in diabetic neuropathies. Curre Res Diabetes Obes J. 2018; 7 (3): 555713.


322

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.038

Tkachenko Elena Viktorovna

Candidate of medical sciences, assistant of Physiology chair

Ukrainian medical stomatological academy, Ukraine

Goujili Othmane

Student


Aouass Youssef

Student


Azakak Youssouf

Student


Hahou Mohamed

Student


Sartipi Hamed Nosratolla

Dentist

Tehran, Islamic Republic of Iran

TO THE QUESTION ABOUT FOREIGN STUDENTS’ SOCIAL

ADAPTATION IN RELATION TO HUMAN TYPOLOGICAL ASPECTS

Abstract. The article touches the questions on UMSA foreign students various adaptation to study

and influencing factors: managing the foreign languages, education type (remote and non-

remote), human individual peculiarities (dependently on belonging to typologies in part country,

gender, interhemispherical asymmetry individual profile, temperament type), psychological

atmosphere in the academic group, health condition. The authors emphasize the necessity to



323

create optimal conditions for educating maximal individualization that is impossible without

typological aspects taking into account. There are some recommendations on such an education

individualization creating on the base of own experience in the article.

Keywords: social adaptation (adaptation to study), foreign students education, remote and non-

remote learning, typological aspects.

Students representing separate age category possess vast academic mobility.

That is why reaching their maximal natural and social adaptation to new conditions,

in part the study ones, represents very important task of any educational

establishment. Adaptation is determined particularly by managing the languages of

study and social life in new country, education level, cultural peculiarities,

respiratory, heart-vascular systems [1] state as well as the one of autonomic nervous

system. Foreign students’ natural and social adaptation is worse comparatively to

the ones receiving education in their motherland.

Social and social-professional adaptation of students (in part of dental profile)

starts at the second course of their education in higher educational establishment and

there exists a new term “professiogenesis”, in part in Comparative Pedagogy. There

exist whole directions – human adaptation psychology [2], psycho-social adaptation.

Psychological adaptation influences on the students’ health and their connections

are studied in the students from different countries. Taking into account adaptation

peculiarities in foreign students’ different types and aspects of their adaptation find

reflection in research of scientists belonging to Science various branches in part

psychologists. Very big work directed to future students adaptation to life and study,

socialization is performed at the preparing departments particularly the pedagogical

and psychological one taking into consideration foreign students’ adaptive process

peculiarities during their education at the preparing department, their first weeks,

months and even year of life in foreign countries. There exists separate system of

educative work with pre-students and the 1st-yeared students for foreign citizens’

best and fastest adaptation to new socio-cultural and educative space. Student

environment represents one of the most intensive zones of inter-ethnic contacts

because representatives of very different ethnic groups are met in higher educational


324

establishments due to which various systems of world-perception and world-

understanding get in contact there [3].

Human typologies attracted and attract much attention of the scientists

belonging to various branches of Science (Psychology, Physiology, Pedagogy,

Medicine in part) from the Earth different areas. There are typological aspects

correspondingly to human typologies: ethnic, age (students represent separate age

category, there are multiple research about different-aged children life various

aspects from pediatricians, physiologists, psychologists et al., there exist separate

sciences such as Pediatry, Neonatology, Gerontology about aging, elder and the old,

Age Psychology and Age Psychophysiology, Children Valeology et al.), gender,

ethno-age (studying and comparing the probes and indexes in foreign students of

different countries), ethno-gender, ethno-gender-age (studying and comparing the

probes and indexes in foreign students of different countries males and females),

interhemispherical asymmetry individual profile (dexters, sinisters real, hidden or

forced, unreal, ambidexters, ambisinisters, left-sided or right-sided probes types by

Louria as well as the others characterizing left- or right-handedness, left- or right-

footedness, left- or right-eyedness, left- or right-earedness), temperament type

(choleric, sanguinic, phlegmatic, melancholic), behavioral strategies (coping and

avoiding), control locus (external and internal and correspondingly people externals

and internals) (temperament types, control locus and behavioral strategies determine

so-called personality cognitive styles), characters accentuations et al. Typological

aspects are assessed together, in part in the students. Teachers should take them into

account in pedagogical process to achieve maximal individualization in the students’

educational process though unfortunately it is not so.

It is important that typological aspects concern adaptation process itself. The

ethnic one is in the fact that adaptation is assessed in various countries; it can be as

ethno-age one if it is assessed in various age groups; ethno-gender and ethno-gender-

age in females and males in different age periods, in part during marital life and

divorce, pregnancy, labors, after labors: Portugal [4], Brasil and Canada [5], Greece

and Albania (in ethno-age aspect in immigrant adolescents) [6], Malaysia [7], Nepal

[8], Singapore [9], Hon Kong [10], the USA [11; 12], Turkey [13], India [14], New


325

Zealand [15], Iran (in ethno-gender-age aspect in females in postpartum period)

[16]. Adaptation models are used in part in Iran (Roy Adaptation Model on fatigue

and activities in the patients with heart failure) [17].

There are varieties in natural and social adaptation of foreign students during

remote and usual learning because the first one was performed from home mostly.

We determined double picture: one set of students’ groups demonstrated better

results at home during remote learning (due to habitual conditions and better

adaptation) while other students’ groups showed better results at usual education

(because of ability to listen to the teachers’ explanation, to see the material on the

board in part). The groups studying medicine in English have less language

problems than the students of the ones studying medicine in Russian. Additionally

it should be mentioned that the students from the Russian-speaking academic groups

from near abroad usually possessed better adaptation due to Russian better managing

than the students from far abroad though this difference was not valuable because

there were such students from Uzbekistan with Russian bad knowledge with further

changing the educational establishment to the one in their native Uzbekistan after

the 2nd or even after the 1st course. And there were brilliant students from Iran and

Arabic countries who know Russian very well and demonstrated high academic

scores. Both the students from near and far abroad, from English and Russian groups

had many printed works (maximal numbers for all study years were 56, 38, 34, 19

for the students and 15 during one academic year from Iran, Egypt and Iran) and

diplomas received at the scientific conferences and congresses in our academy, in

Ukraine other educational establishments and in other countries. The students from

English groups were more active on scientific activity in our Physiological students’

scientific society. It is worthy to mention that some students continued their

scientific activity in our Physiological students’ circle even after changing their

educational establishment in Ukraine and even abroad as well as that this experience

was so useful for these students that they became candidate of medical sciences. It

is important that the biggest amounts of scientific works had the ambidexters and

the students with both brain hemispheres good development. It was seen that left-

handedness (real, hidden or forced) indeed contributed much in scientific potential


326

enforced development in such students because of their foreign languages better

managing, bigger abilities and desires to create interesting reports at the conferences

and even during our practical lessons (sometimes even while being a teacher with

successful involving all their group-mates in the educational process, active, passive

and even interactive educative methods using, multimedia presentations and other

educative means successful creating and using for the Iranian students), a talent to

speak simply about things that are difficult to be understood, interestingly about non-

interesting things and phenomena. Of course, all this experience, the printed works

and multiple diplomas and certificates received defined their future greatly.

We would like also to mention that sanguinics and melancholics were best

reporters at the conferences, cholerics and sanguinics have chosen such activity type

more often comparatively to melancholics while phlegmatics haven’t ever been the

reporters though have been good in synopses writing without giving the time limits.

It is also important that right-hemisphered people, id est left-handers, were not

capable to work under the conditions of time limit. They were better during oral

answers than while tests writing because of information processing simultant

pathway characteristic for right hemisphere dominant in them: it is known that it is

difficult or even impossible to split, to decompose, to choose one or several main

points (thus answers) from many, to distinguish the main (in part in the conspectus),

to analyze for left-handers because of these peculiarities which represent left

hemisphere distinguishing features with its information processing successive

pathway. These operations are especially hardened to be performed under time

limits conditions. There is a statement of prominent neuropsychologist

A. Semenovich: “Don’t hurry the left-handed up” [18]. We found out cholerics with

melancholism and melancholics with cholerism among Iranian students. There are

left-handed students’ peculiarities necessary to be taken into account in Pedagogy,

Psychology in part indices of their interhemispherical asymmetry individual profile.

Left-handed students have writing low velocity, especially the foreign ones, and

moreover the ones from far abroad (Arabic countries mostly) that creates the

necessity to use fewer words in schemes, tables, to use illustrations (the colored ones

are better because of left-handers’ dominant right hemisphere high artistism; it is


327

rather well to use colored chalks while writing the material on the board). Also the

students from Arabic countries (especially possessing dominant right hemisphere)

ask not to unite the letters while writing the material on the board for the letters’

better recognizing. It is also so because right hemisphere can synthesize well but not

analyze and split (decompose) [19; 20]. It is worthy to mention here that left-handed

children must not be taught to unite the letters while teaching to write and they must

not be made to do it after managing the writing’s skill. We think that it is good to

write the schemes illustrating inter- and intra-disciplinary integration on the board

especially for left-handed and ambidextrous people (we had several students from

Iran who could make such interdisciplinary integration perfectly while having the

experience to teach them three academic disciplines in English – Medical Biology,

Biochemistry and Physiology), to use main terms glossary in several languages

understandable for the students’ contingent in methodical instructions that will

liquidate language barriers and will help to pay the attention to the main (it is often

difficult to find necessary adaptable materials to prepare for foreign students, they

use non-adaptable materials from Internet without concrete methodical instructions,

manuals and find wrong information or unfortunately even get disappointed in study

and start taking bad marks that hardened the situation present). The teacher must be

interested in providing the students with well-adapted and brief (up to maximally

possible extent), exact materials, should give them by him/herself, help them to find

by themselves.

Adaptation is in dependence on the atmosphere in the academic group. It is

important to create new groups not by the order of their entrance the educational

establishment but accordingly to cultural similarities and political peculiarities of

the countries where the students are from to achieve maximally peaceful and kind

relationships based on friendship, mutual respect and help when necessary. It is

wrongly to put one girl from near abroad in the group of guys from far abroad. There

are two different points of view. The followers of the 1st one consider that it is very

good to have academic group consisting of the students from one country because

they understand each other maximally and help each other in the biggest extent when

it is necessary. The followers of the 2nd one consider that it is bad solution because


328

such students will communicate with their mother tongues using and will not study

Medicine (particularly) in the language that is required and thus will not have good

preparing. We follow the first point of consideration on the base of our working

experience.

The teacher should be psychologist and even friend for the foreign students that

will help them to have someone reliable in a foreign country to solve their problems

or not to have them, to discover their educative (if any person is not afraid to make

mistake during answer he will be able to answer much better comparatively to the

one who is afraid), scientific, artistic, sportive potential, to achieve maximal

individualization of educative process (that must be Pedagogy direction in priority)

[21], to maintain good health, the strongest adaptation in the biggest possible extent.

And there are big separate academic disciplines – Differential Psychology

(Individual Differences Psychology), Differential Psychophysiology [22; 23; 24; 25;

26; 27; 28; 29]. It is also important that Educative Sciences are in tight connections

with typologies taking into account as well as Cognitive Psychology essential to be

taken into account in any pedagogical process.

References:

1. Meysamie A. Distributions of High-Sensitivity C-reactive protein, Total Cholesterol-HDL

Ratio and 10-Year Cardiovascular Risk //National Population-Based Study //Acta Medica

Iranica.-2017.-N.55.-P.218-227.

2. Реан А.А. Психология адаптации личности /А.А.Реан, А.Р.Кудашев, А.А.Баранов.-

СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2008.-479с.

3. Сельченок К.В. Этнопсихологические проблемы вчера и сегодня /К.В.Сельченок:

Хрестоматия.-Мн.: Харвест, 2004.-496с.

4. Ribeiro D.V. Why is environmental adaptation and acculturation relevant when seeking to

conduct qualitative research in drug dependency service? /D.V.Ribeiro, R.C. de Azevedo,

E.R.Turato //Cien Saude Colet.-2013.-Vol.18, N.6.-P.1827-1834.

5. Ungar M. Resilience after maltreatment: the importance of social services as facilitators of

positive adaptation /M.Ungar //Child Abuse Negl.-2013 Feb-Mar.-Vol. 37, N.2-3.-P.110-115.

6. Motti-Stefanidi F. The adaptation and well-being of adolescent immigrants in Greek schools:

a multilevel, longitudinal study of risks and resources /F.Motti-Stefanidi, J.B.Asendorpf,

A.S.Maten //Dev Psychopathol.-2012 May.-Vol.24, N.2.-P.451-473.


329

7. Hassali M.A. A public health pharmacy course at a Malaysian pharmacy school

/M.A. Hassali, A.A.Shafie, A.Awaisu, M.I.Mohamed Ibrahim, S.I.Ahmed //Am J Pharm

Educ.-2009 Nov.-Vol.73, N.7.-P.136.

8. Shankar P.R. Medical education and medical educators in South Asia - a set of challenges

/P.R.Shankar, R.M.Piryani //J Coll Physicians Surg Pak.-2009 Jan.-Vol.19, N.1.-P.52-56.

9. Gwee M.C. Globalization of problem-based learning (PBL): cross-cultural implications

/M.C.Gwee //Kaohsiung J Med Sci.-2008 Mar.-Vol.24(3 Suppl).-P.S14-22.

10. Zhang X.-j. The psychological adaptation of patients with skin disease: a scoping review

/X.-j. Zhang, A.-p. Wang, T.-y. Shi, J.Zhang, H.Zu, D.-g.Wang, L. Feng // BMC Public

Health.-2019.-N.19.-P.1404.

11. Tavoc T., Newsom R., DeWald J.P. Cross-cultural adaptability of Texas dental hygienists and

dental hygiene students: a preliminary study /T.Tavoc, R.Newsom, J.P.DeWald //J Dent

Educ.-2009 May.-Vol.73, N.5.-P.563-570.

12. Lanning S.K. Evaluation of a revised curriculum: a four-year qualitative study of student

perceptions /S.K.Lanning, A.P.Wetzel, M.B.Baines, B.Ellen Byrne //J Dent Educ.-2012 Oct.-

Vol.76, N.10.-P.1323-1333.

13. Mandiracioglu A. Comparing dental and pharmacy students' perceptions on public health and

preventive health care course /A. Mandiracioglu, F.Dogan //Int J Prev Med.-2012 Feb.-Vol.3,

N.2.-P.91-94.

14. Jain L. Perceptions of dental students towards learning environment in an Indian scenario

/L.Jain, M.Jain, A.Mathur, K.Paiwal, P.Duraiswamy, S.Kulkarni //Dent Res J (Isfahan).-2010

Summer.-Vol.7, N.2.-P.56-63.

15. Cao L. Social networking sites and educational adaptation in higher education: a case study

of Chinese international students in New Zealand /L.Cao, T.Zhang //Scientific World

Journal.-2012.-N.2012.-P.289356.

16. Asadi M. Factors Affecting Women’s Adjustment to Postpartum Changes: A Narrative

Review /M.Asadi, M.Noroozi, M.Alavi //Iranian Journal of Nursing and Midwifery Research

(IJNMR).-2020 December-November.-Vol.25, N.6.-P.263-270.

17. Abdolahi M. The Effect of Care Program based on Roy Adaptation Model on Fatigue and

Activities of Daily Living of Patients with Heart Failure /M.Abdolahi, A.Abdollahyar,

M.M.Doust Mohammadi //Journal of Nursing Education (JNE).-2020 February-March.-

Vol.8, N.6.-P.1-7.

18. Семенович А.В. Эти невероятные левши: Практическое пособие для психологов и

родителей /А.В. Семенович.-9-е изд.-М.: Генезис, 2018.-232с.

19. Спрингер С. Левый мозг, правый мозг /С.Спрингер, Г.Дейч: Пер. с англ.-М.: Мир,

1983.-250с.


330

20. Литвак А.Е. Левый мозг, правый мозг /А.Е.Литвак.-М., 1996.-211с.

21. Зимняя И.А. Педагогическая психология /И.А.Зимняя: Учебник для вузов.-Изд. второе,

испр. и перераб.-М.: Логос, 2002.-384с.

22. Кондрашихина О.А. Дифференциальная психология /О.А.Кондрашихина: Учеб.пос.-

К.:Центр учебной литературы, 2009.-232с.

23. Анастази А. Дифференциальная психология /А.Анастази.-М.:Апрель-Пресс, 2001.-

745с.

24. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология /С.К.Нартова-Бочавер.-Учебное

пособие.-М.:Флинта, Московский социально-психологический институт, 2003.-280с.

25. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины /Е.П.Ильин.-

СПб: Питер, 2002.-544с.

26. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий /Е.П.Ильин.-СПб: Питер,

2004.-701с.

27. Кон И.С. Психология половых различий /Психология индивидуальных различий (под

ред.Ю.Б.Гиппенрейтер).-М.:Черо, 2000.-С.154-160.

28. Штерн В. Дифференциальная психология и её методологические основы /В.Штерн.-

М.:Наука, 1998.-335с.

29. Машков В.Н. Дифференциальная психология человека.-СПб: Питер, 2008.-288с.


331

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.039

Vengrzhinovskaya Oksana Igorevna

clinical-in-training endocrinologist,

Endocrinology Research Centre, Moscow, Russian Federation

Bondarenko Irina Ziyatovna

cardiologist, Senior Research Officer, Doctor of Medical Sciences,

Endocrinology Research Centre, Moscow, Russian Federation

EFFECTS OF VITAMIN D DEFICIENCY ON THE

CARDIOVASCULAR SYSTEM

Abstract. Vitamin D deficiency occurs in 30-50% of the world's population [1]. Vitamin D

deficiency increases in proportion to distance from the equator, which explains the increased

filtration of UV rays. [2]. It causes rickets, osteoporosis, osteomalacia, but also cardiovascular

disease. The Russian and foreign studies presented in this review indicate that moderate and

severe vitamin D deficiency is a risk factor for the development of cardiovascular diseases. [3].A

decrease in vitamin D levels is a risk factor for cardiovascular pathology: arterial hypertension

(AH), dyslipidemia, diabetes mellitus (DM), myocardial fibrosis and a predictor of adverse

cardiovascular events - strokes and heart attacks. Vitamin D has a vasoprotective effect, reducing

endothelial dysfunction, has a positive effect on blood pressure, reduces the risk of left ventricular

hypertrophy and atherosclerosis, slows down vascular remodeling and myocardial fibrosis,

reduces insulin resistance, and affects the course of inflammatory processes [4].

Keywords: vitamin D deficiency, 25(ОН)D, 1,25(OH)2D, сardiology, arterial hypertension,

atherosclerosis, disturbance of heart rate, congestive heart failure.

Vitamin D is fat-soluble and was discovered over 90 years ago when scientists

discovered that fish oil could treat rickets. Vitamin D enters the body with food, but

the amount of food in which it is contained is very limited. But this is not the only

way for vitamin D to enter the body - it can be synthesized under the influence of

UV rays in the skin. To convert to the active form, vitamin D needs to undergo two

hydroxylation processes: the first stage occurs in the liver and vitamin D is converted

into 25 (OH) D (25-hydroxyvitamin D) (calcidiol), then the second stage of



332

hydroxylation in the kidneys - the active form of vitamin D is formed - 1,25 (OH)

2D (1,25-dihydroxyvitamin D).

The spectrum of action of vitamin D is not limited only to the control of

calcium-phosphorus metabolism, it also affects the development of cardiovascular

diseases. This was confirmed in the large-scale Framingham Offspring Study, which

lasted more than 5 years. It was shown that the incidence of cardiovascular events

(ischemia, heart attacks, strokes) was 33% higher in the group of patients with

vitamin D deficiency, and a direct correlation was shown with the level of vitamin

D and the presence of arterial hypertension [5]

Vitamin D affects not only the course and prognosis of chronic diseases, but

also acute conditions. Among patients admitted to intensive care units (ICUs), 40-

70% have vitamin D deficiency. A systematic review of 14 studies (involving 9715

ICU patients) found that vitamin D deficiency was associated with higher mortality.

The review also concluded that vitamin D deficiency may be a predictor of adverse

health outcomes among ICU patients [6].

According to the results of another large study, it was found that in patients

with low-normal levels of 25 (OH) D (<37.5 nmol / L), compared with patients with

sufficient levels (≥75 nmol / L), the risk of MI increased by more than 2 times [7].

Based on the above studies, vitamin D deficiency is one of the risk factors for

the development or worsening of the course of cardiovascular diseases. Next, the

effect of vitamin D deficiency on specific cardiovascular pathologies will be

discussed.

Vitamin D deficiency and the development of atherosclerosis

The development of atherosclerosis is a serious risk factor for adverse

cardiovascular outcomes, but despite the extensive number of clinical studies, its

pathogenesis is still not fully understood.

The main regulator of vascular homeostasis is the endothelium. As a result of

endothelial dysfunction, inflammatory reactions occur that can lead to smooth

muscle proliferation, thrombogenesis and contribute to the development of

atherosclerosis. Vitamin D plays a protective role and reduces the risk of

atherosclerosis by: decreasing platelet adhesion and aggregation, decreasing


333

oxidative stress, increasing NO production, suppressing the release of

proinflammatory cytokines and inhibiting smooth muscle fiber proliferation [3].

The rigidity of the vascular wall is an important factor in the development of

atherosclerosis. According to research data, patients with a 25 (OH) D level less than

20 ng / ml have an increased pulse wave velocity in the aorta> 9 m / s (N = 4-6 m /

s), while an increase in the pulse wave velocity has a direct correlation with an

increase in the risk of developing atherosclerosis. This study concluded that the

lower the level of vitamin D, the more stiffness of the arteries, while maintaining

the level of vitamin D in the reference interval contributes to a 2-fold reduction in

the risk of atherosclerosis [8]. One of the probable mechanisms of pathogenesis is

the positive effect of the active metabolite of vitamin D - 1.25 (OH) 2D. It reduces

the deposition of mineral deposits on the endothelium by regulating the serum

calcium and phosphorus levels.

Inflammatory reactions play one of the main roles in the development of

atherosclerosis. The most widely studied markers of vascular inflammation are

C-reactive protein (CRP) and tumor necrosis factor-α (TNF-α). A large body of

research suggests that vitamin D levels can inhibit TNF-α release, and vitamin D

levels are inversely related to serum CRP levels. In addition, a high level of vitamin

D is reliably associated with high concentrations of interleukin-10, which has a

cardioprotective effect, suppressing the production of proinflammatory cytokines

[9].

Statins are the main component of atherosclerosis therapy. There are

publications recommending co-administration of vitamin D with statins. Vitamin D

inhibits HMG-CoA reductase, an enzyme that plays a key role in the development

of atherosclerosis, thereby enhancing the therapeutic effect of statins.

Vitamin D deficiency and the development of hypertension

The relationship between vitamin D deficiency and the development of arterial

hypertension has been discussed since the end of the last century. The first study to

reveal their relationship - Rostand in 1979, showed that the risk of developing

hypertension is higher in people with vitamin D deficiency (living further from the

equator). A study on the study of ultraviolet radiation (UVR) also confirmed the


334

effect of UVR on blood pressure (BP). After exposure to ultraviolet irradiation, a

moderate, statistically significant decrease in systolic blood pressure was observed.

[10].

There are several mechanisms of action of vitamin D on blood pressure. An

important component in the control of blood pressure, water-salt metabolism and

vascular tone is the renin-angiotensin-aldosterone system (RAAS). According to

recent studies, the active metabolite of vitamin D –1,25 (OH) D is involved in the

regulation of the RAAS, suppressing the expression of the renin gene. This effect

has been proven in a study in rodents: inhibition of the synthesis of 1,25 (OH) D

leads to an increase in renin expression, and vice versa - administration of 1,25 (OH)

D to rodents suppresses renin expression. The second mechanism is a decrease in

the expression of endothelial NO synthetase in the presence of vitamin D deficiency,

which leads to an increase in the rigidity of vascular stiffness and the development

of endothelial dysfunction. At the same time, the introduction of 1,25 (OH) 2D has

a protective effect - it increases the production of NO in the endothelium [11].

The risk of developing hypertension in patients with vitamin D deficiency has

been evaluated in many studies. Two prospective cohort studies of 16-18 years,

respectively, involving 38388 men and 77,531 women, found that the risk of

hypertension in men with 25 (OH) D levels less than 15 ng / ml was significantly

higher than those with 25 (OH) levels. D more than 30 ng / ml, when analyzing the

risk of developing hypertension in women, significant differences were also

obtained [12]. The NHANES III study in 15,000 patients also showed a negative

correlation with vitamin D levels and an increase in blood pressure.

As a therapy for hypertension, it is advisable to add vitamin D in combination

with antihypertensive drugs, this leads to a decrease in systolic blood pressure and

an improvement in left ventricular function [13].

Heart rhythm disturbances and vitamin D deficiency

Vitamin D deficiency also affects heart rate, but the pathophysiological

mechanisms of this effect are not yet fully understood.

In Scotland, a 6-year study was conducted on the diurnal variability in

hospitalization and mortality due to atrial fibrillation (AF). There was a significant


335

12% increase in the frequency of hospitalizations in winter in women and a

significant increase in mortality by 22% from AF in men [14]. In the NHANES study

on 27153 patients in two time intervals from 1988 to 1994 and from 2001 to 2006,

it was found that the heart rate was significantly higher by 2.1 beats / min in patients

with a level of 25 (OH) D (less than 10.0 ng / ml) than in participants with a higher

25 (OH) D level in the reference interval. With regard to blood pressure, an increase

in mean blood pressure was also noted in the group of patients with a 25 (OH) D

level of less than 10.0 ng / ml, in comparison with patients with a 25 (OH) D level

of 15-35 ng / ml.

Left atrial diameter and pulmonary artery pressure are strongly associated with

the occurrence of AF. According to the study, it was found that the level of vitamin

D correlates with these indicators in patients with nonvalvular persistent AF [15]. A

meta-analysis of 8 studies involving 27,307 patients also found that vitamin D

deficiency is one of the predictors of AF [16].

Given the studies conducted, vitamin D deficiency plays an important role in

the development of cardiac arrhythmias

Vitamin D deficiency and chronic heart failure

Vitamin D has a multifactorial effect on the development of chronic heart

failure (CHF). One of the factors is the development of secondary

hyperparathyroidism due to vitamin D deficiency. High levels of parathyroid

hormone (PTH) provoke calcification of the heart valves, thereby increasing the risk

of CHF. The next factor is the suppression of the synthesis of proinflammatory

cytokines at normal levels of 1,25 (OH) 2D: IL-1, IL-6, IL-8 and TNF-α, which in

turn reduces the incidence of CHF [17]. Also, an important factor in the development

of CHF is the regulation of telomerase activity by vitamin D; it is the shortening of

telomeres that is one of the causes of aging, which increases the risk of developing

CHF and other age-associated diseases [18]. Several large-scale studies have been

conducted regarding vitamin D deficiency and the development of CHF. One of

them lasted 2.5 years and ended in 2016, a negative correlation was found between

the level of vitamin D and the concentration of NT-proBN and the left ventricular

ejection fraction, this correlation was also confirmed in another study, but in


336

addition, they demonstrated that they are associated myocardial dysfunction and

mortality from heart failure were significantly associated with low levels of 25 (OH)

D and 1.25 (OH) 2D [19]. The ability of the vitamin to suppress the production of

pro-inflammatory cytokines and increase the production of anti-inflammatory was

also confirmed in a study on 123 patients. For 9 months they received vitamin D

therapy at a dosage of 2000 IU. Control after therapy revealed a decrease in TNF-α

and an increase in the level of anti-inflammatory IL-10 [20].

The study of the effectiveness of the use of vitamin D has established its

positive effect for the prevention and treatment of cardiovascular diseases. The set

of mechanisms of the effect of vitamin D on the cardiovascular system is great, but

the pathogenesis of some effects is still unclear, which requires further research.

Prevention and Treatment of Vitamin D Deficiency

Widespread population screening for vitamin D deficiency is not recommended

by the Russian Association of Endocrinologists (RAE), but is necessary in risk

groups for vitamin D deficiency. The risk groups for vitamin D deficiency include:

patients with insufficient insolation (people with limited mobility, with

photodermatitis, albinism, and for other reasons), patients with chronic kidney

disease, malabsorption syndrome, liver failure, obesity, patients taking

glucocorticosteroids for a long time.

According to the RAE clinical recommendation: vitamin D deficiency means

serum concentration 25 (OH) D <20 ng / ml, deficiency - 25 (OH) D concentration

from 20 to 30 ng / ml, Recommended target values 30-60 ng / ml .

In order to prevent vitamin D deficiency, patients aged 18-50 years need to

receive at least 600-800 IU of vitamin D per day, patients over 50 years old - at least

800-1000 IU of vitamin D per day. In case of impaired absorption / metabolism of

vitamin D, it is necessary to increase the daily dosage by 2-3 times for this age group.

Given the toxic effects of large doses of vitamin D (more than 10,000 IU per day)

without regular screening of vitamin D levels, such doses are inappropriate.

For the treatment of vitamin D deficiency, saturating and maintenance dose

regimens are used: at a serum 25 (OH) D level <20 ng / ml, treatment begins with a

total saturating dose of 400,000 IU colecalciferol, at a serum 25 (OH) D level of 20-


337

29 ng / ml for treatment use a dose of colecalciferol - 200,000 IU. Depending on the

frequency of administration, a saturating dose of 400,000 IU colecalciferol can be

achieved by taking 200,000 IU every month for 2 months, or 50,000 IU every week,

or 7,000 IU.

Conclusion

Vitamin D deficiency is widespread and affects the course and development of

many cardiovascular diseases. Cardiological patients with CHF, IHD, AH tend to

lead a sedentary lifestyle, less often they are in the sun, which is why they are at risk

for vitamin D deficiency. It is economically more profitable to prevent vitamin D

than to treat the consequences of its deficiency. As a prophylaxis, not only

prophylactic dosages and sufficient insolation can be used, but also the fortification

of food with vitamin D (in Finland, since 2003, food fortification of vitamin D has

been used, which actually eliminated its deficiency in the population). Further

randomized controlled trials are needed to introduce into clinical practice the

prescription of vitamin D in combination with drugs for the treatment of

cardiovascular diseases, and to determine the exact therapeutic dosage for cardiac

patients.

Reference:

1. Lips P. Worldwide status of vitamin D nutrition. J Steroid Biochem Mol Biol 2010;

121:297–300

2. Mithal A. Treatment of vitamin D deficiency. Endocrine case management ICE/ENDO 2014

Meet-th- professor, Endocrine society 2014 pp.37-39

3. Menezes A.R., Lamb M.C., Lavie C.J., DiNicolantonio J.J. Vitamin D and atherosclerosis.

Curr Opin Cardiol 2014; 29(6):571-577

4. Tomson J., Emberson J., Hill M., et al. Vitamin D and risk of death from vascular and non-

vascular causes in the Whitehall study and meta-analyses of 12 000 deaths. Eur Heart J 2013;

34(18): 1365-74.

5. Wang T.J., Pencina M.J., Booth S.L., et al. (2008) Vitamin D deficiency and risk of

cardiovascular disease. Circulation 117:503–51

6. de Haan K., Groeneveld A.B., de Geus H.R., et al. Vitamin D deficiency as a risk factor for

infection, sepsis and mortality in the critically ill: systematic review and meta-analysis // Crit.

Care. ― 2014. ― 18. ― P. 660. https://doi.org/10.1186/s13054-014-0660-4.


338

7. Giovannucci E, Liu Y, Hollis BW, Rimm EB. 25-hydroxyvitamin D and risk of myocardial

infarction in men: a prospective study. Arch Intern Med 2008; 168: 1174–1180

8. Mayer O Jr, Filipovský J, Seidlerová J, Vaněk J, Dolejšová M, Vrzalová J, Cífková R. The

association between low 25-hydroxyvitamin D and increased aortic stiffness. J Hum

Hypertens. 2012 Nov; 26(11):650-5

9. Zittermann A, Dembinski J, Stehle P. Low vitamin D status is associated with low cord blood

levels of the immunosuppressive cytokine interleukin-10. Pediatr Allergy Immunol

2004;15:242-6

10. Weber KT, Rosenberg EW, Sayre RM. Suberythemal ultraviolet exposure and reduction in

blood pressure. The American Journal of Medicine 2004;117(4):281-2.

11. Norman P.E., Powell J.T. Vitamin D and Cardiovascular Disease. Circulation Research.

2014;114:379-393. DOI: 10.1161/CIRCRESAHA.113.301241

12. Forman JP, Giovannucci E, Holmes MD, Bischoff-Ferrari HA, Tworoger HA, Willett WC,

Curhan GC. Plasma 25-hydroxyvitamin D levels and risk of incident hypertension.

Hypertension 2007 May;49(5):1063-9.

13. Nadir M.A., Szwejkowski B.R., Witham M.D. Vitamin D and cardiovascular prevention.

Cardiovasc Ther 2010; 28(4): 5-12

14. Murphy NF, Stewart S, MacIntyre K, Capewell S, McMurray JJ. Seasonal variation in

morbidity and mortality related to atrial fibrillation. International Journal of Cardiology 2004

Dec;97(2):283-8.

15. Cerit, Levent Bermuda triangle; heart failure, atrial fibrillation, and vitamin D deficiency.

Journal of Cardiovascular Medicine. 2017 - Volume 18 - Issue 2 - p 121

16. Zhiwei Zhang, BS; Yajuan Yang, BS; Chee Yuan Ng, MD; Dandan Wang, BS;

JianlongWang, BS; Guangping Li, MD, PhD; Tong Liu, MD, PhD. Meta-analysis of Vitamin

D Deficiencyand Risk of Atrial Fibrillation. Clin. Cardiol. 2016. 39, 9, 537–543

17. Kamen D.L., Tangpricha V. Vitamin D and molecular actions on the immune system:

modulation of innate and autoimmunity. J Mol Med 2010; 88: 441-50

18. Drapkina O.M., Shepel RN. Telomeres and chronic heart failure. Cardiology 2014; 54 (4): 60-7

19. Pilz S., Marz W., Wellnitz B., Seelhorst U., Fahrleitner-Pammer A., Dimai H., Boehm B.,

Dobnig H. Association of vitamin D deficiency with heart failure and sudden cardiac death in

a large cross-sectional study of patients referred for coronary angiography. J Clin Endocrinol

Metab 2008; 93(10):3927–393

20. Schleithoff SS, Zittermann A, Tenderich G, Berthold H, Stehle P, Koerfer R. Vitamin D

supplementation improves cytokine profiles in patients with congestive heart failure: a

double-blind, randomized, placebo-controlled trial. The American Journal of Clinical

Nutrition 2006 Apr;83(4):754-9.


339

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.040

Жураева Камилла

Студентка 5 курса

Национальный медицинский университет «Казахский национальный медицинский

универститет имени С.Д.Асфендиярова», Республика Казахстан

Жураева Аделия

Студентка 4 курса

Национальный медицинский университет «Казахский национальный медицинский

универститет имени С.Д.Асфендиярова», Республика Казахстан

ПРИМЕНЕНИЕ БОТУЛИНОТОКСИНА ТИПА А

В КОРРЕКЦИИ ГИПЕРТРОФИИ ЖЕВАТЕЛЬНЫХ МЫШЦ

Аннотация. У жителей азиатских стран лицо часто имеет квадратную форму, но связано

это не с истинной гипертрофией жевательной мышцы, а с особой формой лицевого скелета.

Жевательная мышца лишь повторяет форму черепа. Инъекции ботулотоксина в

жевательную мышцу вызывают ее искусственную гипотрофию [1,2], при этом в той или

иной степени нарушается жевание, но ради изменения формы лица пациентки это

игнорируют, и подобная процедура пользуется большой популярностью в азиатских странах.

У представителей европеоидной расы гипертрофия жевательной мышцы обычно связана с

ортодонтическими нарушениями или может быть следствием бруксизма. В этом случае БТА

используется как элемент комплексной терапии. При отсутствии патологии введение

небольших доз БТА способствует созданию более округлой формы лица [3]. Перед введение

препарата ботулинического токсина типа А необходимо провести тщательный клинический

осмотр, чтобы подтвердить, что квадратная форма лица является следствием

гиперактивности жевательных мышц, а не обусловлена причинами немышечной природы,

такими как костный выступ, при котором проводить ботулинотерапию бесполезно.

Ключевые слова: Диспропорция лица; гипертрофия жевательных мышц; бруксизм;

ботулинический токсин типа А; ацетилхолин.

Актуальность темы:

В эстетической стоматологии проблемы коррекции нижней трети лица

сохраняют свою актуальность, несмотря на накопленный многолетний опыт.



340

С функциональным состоянием жевательной мышцы связаны конфигурация

нижней трети лица и возможная асимметрия, за которой скрывается сочетание

стоматологических и неврологических проблем, требующих детального

обследования и адекватного лечения пациента.

Согласно опросу пациентов, основная жалоба, с которой они

обращаются, – это диспропорция лица, в частности проблема «квадратного

лица».

Что подразумевается под выражением «квадратное» (или

«трапециевидное») лицо? Для краткого ответа на этот вопрос используют

такие характеристики, как выступающие углы нижней челюсти, гипертрофия

собственно жевательных мышц, видные контуры нижней зоны лица,

угловатые контуры лица (prominent mandibular angle, hypertrophy of the

masseter, lower facial contour).Контуры и форма нижней половины лица

определяются взаиморасположением верхней и нижней челюстей

(окклюзионное соотношение),размером и формой нижней челюсти, а также

состоянием жевательных мышц.

Гипертрофия жевательной мышцы – это увеличение ее в объеме.

По мере увеличения объема жевательных мышц происходит расширение лица

книзу, оно приобретает «квадратную», либо «треугольную» форму,

углубляются носо-губные и губо-подбородочные складки, опускаются уголки

рта – формируется массивная нижняя треть лица.

Также гипертрофию жевательных мышц сопровождает повышенная

мышечная активность, а это способствует развитию аномалии прикуса . Еще

одним негативным последствием этого состояния мышц можно назвать

возможное развитие бруксизма (скрежета зубами), появления симптома сжатых

челюстей, стирания зубов и трещин на них, разрушение пломб и коронок,

нарушения в височно-нижнечелюстных суставах, сопровождающиеся болями,

заболевания пародонта, а также болевого синдрома жевательных мышц.

Введение:

Из года в год люди все больше начинают обращать внимание на свою

внешность, а именно на лицо. Стараются скрыть недостатки и изменить то,что


341

вызывает неуверенность,скованность и падение самооценки, нарушение

психосоматическое состояние (вызвать депрессию, неуверенность, неврозы),

проблемы в профессиональном статусе, семейных, личностных отношениях.

В последние десятилетия накоплен достаточно большой опыт

экспериментального и клинического материала по использованию БТА типа

А в лечении болевого синдрома в области головы и шеи, коррекции

гипертонуса жевательных мышц. [5,6,7,8,9,10,11,12,13,14] Это послужило

толчком к развитию принципиально нового направления использования БТА

в стоматологии, с учетом сложности и уникальности структурно-

функциональной организации стоматогнатической системы, особенностей ее

иннервации и тесной взаимосвязи с другими органами и системами организма.

Механизм действия:

Ботулинотоксин Серотип А - самый изученный. На его основе

фармакологические компании разных стран создали несколько коммерческих

лекарственных препаратов. В мире существует несколько препаратов

ботулинического токсина, в основе их всех лежит одна и та же молекула

нейротоксина - Clostridium botulinum. В последнее время установлено, что

генетический состав БТА неоднороден - выделены кластеры А1-А4, что может

по предварительным данным в будущем объяснить различия в

терапевтическом эффекте препаратов БТА.

Многолетний клинический опыт не только расширил границы показаний

по применению БТА, но дал возможность врачам дерматокосметологам,

пластическим хирургам, неврологам и врачам других специальностей

применять данный препарат в своей практике. [1]

Для устранения гипертрофии жевательных мышц могут применяться

препараты ботулотоксина (ксеомин, ботокс, диспорт,лантокс). Препараты

действует на уровне контакта окончания нерва с мышцей, где блокирует

выделение ацетилхолина (который обеспечивает сокращение мышцы) ,из

пресинаптической мембраны путем связывания транспортного белка SNAP-25.

Процесс диффузии, связывания с пресинаптической терминалью и

блокады транспортного белка занимает от 1 до 3 суток, поэтому эффект


342

миорелаксации начинает проявляться через несколько дней после инъекции

БТА в мышцы. Возникшая функциональная денервация мышц способствует

развитию дополнительных отростков аксона, которые впоследствии

формируют новые нервно-мышечные синапсы [1, 15, 3]. В результате чего

мышца частично не участвует в движении, а когда мышца

меньше сокращается, она уменьшается в объеме. Визуально это приводит к

изменению формы лица, оно становится более узким, овальным,

подтягиваются нижние контуры лица. Черты лица становятся более мягкими

и привлекательными см.рис.1,2 [7,10]

Рис 1.

Рис.2


343

Эффект от применения ботулотоксина:

– Помимо обратного развития гипертрофированных мышц, происходит

Купирование боли в жевательной мускулатуре, головных болей,

вызванных гипертонусом жевательных мышц.

– Улучшение функции височно-нижнечелюстного сустава, нередко

страдающего при данной патологии (его подвижности, амплитуды открытия

рта, состояния сустава).

– Длительное расслабление мышц под действием ботулотоксина делает

возможной ортодонтическую коррекцию, а также формирование нового

двигательного стереотипа для жевательных мышц.

– Нормализация показателей ЭМГ.

Анатомические особенности, точки инъекций, дозы и техника

введения: Жевательная мышца – самая большая и сильная мышца,

участвующая в измельчении пищи. Имеет форму продолговатого

четырехугольника, расположена на наружной поверхности ветви нижней

челюсти – от скуловой дуги до угла нижней челюсти. Более глубокая часть

мышцы находится на задней половине скуловой дуги и направлена отвесно

вниз. Иногда переплетается с височной мышцей.Жевательная мышца

поднимает нижнюю челюсть.

Коррекцию гипертрофии жевательной мышцы проводят инъекциями в 6

точках: по 3 с каждой стороны лица. Врач просит пациента крепко сжать зубы

и пальпирует мышцу-мишень. Точки инъекций должны находиться ниже

места пересечения линии, проведенной от мочки уха до уголка рта, и

вертикальной линии, проведенной через угол нижней челюсти, примерно на

расстоянии 1,5 см над углом нижней челюсти. См.Рис.3,4 [17]

При проведении коррекции лицам монголоидной расы вводят 100–140

ЕД Диспорта с каждой стороны [4]. Для европейцев в большинстве случаев

достаточно дозы в 30 ЕД Диспорта с каждой стороны (10 ЕД в точку).

Инъекции проводят внутримышечно, иглу вводят глубоко

перпендикулярно поверхности кожи. Однако все дозы должны быть

индивидуальны для того,чтобы избежать нарушение жевательной функции.


344

Рис.3 [17]

Рис.4 [17]

Осложнения ботулинотерапии

Осложнения при инъекционном введении препаратов БТ развиваются

редко; более того, эти осложнения являются временными и обратимыми. Чаще

всего в месте выполнения инъекций появляются гематомы. К наиболее

серьезным побочным эффектам при инъекционном введении препаратов


345

БТ в верхней трети лица относится птоз и, крайне редко, диплопия.

Осложнениями в результате инъецировании ботулотоксина в челюстно-

лицевой области могут быть временная неспособность сомкнуть губы,

преждевременное утомление при жевании, нарушение артикуляции,

изменение тембра голоса, нарушение глотания. Существенно снизить

вероятность и степень выраженности временных побочных эффектов можно

за счет точного введения препаратов ботулотоксина в соответствующие

анатомические области, а также за счет безукоризненной техники выполнения

инъекций. Применение препаратов ботулотоксина противопоказано при

системной красной волчанке, а также при наличии других аутоиммунных

заболеваний, характеризующихся нарушениями функции нервно-мышечных

синапсов [13,16,15].

Вывод: в заключении можем сказать о том, что ботулинотерапия

является не только безопасной, но и эффективной в лечении

стоматологических патологий, и эстетических проблем. Применение

препаратов ботулотоксина типа А в стоматологии показывает положительные

результаты, является малоинвазивным методом для лечения пациентов с

гипертрофией жевательной мышцы. Простота использования БТ и небольшое

количество осложнений, носящих преимущественно временный характер,

позволяют использовать его не только в условиях стационара, но и на

амбулаторном приеме.


1. Марина Ивановна Сойхер, статья «Ботулотоксин: оптимальные решения на стыке

неврологии, стоматологии и эстетической медицины»[1]

2. Ascher B., Landau M., Rossi B. Injection treatments in cosmetic surgery. Informa Healthcare,

London, 2008. [2]

3. KimN.-H.,ChungJ.-H.,ParkR.-H.etal.TheuseofbotulinumtoxintypeAin aesthetic mandibular

contouring. Plast Reconstr Surg. 2005; 115: 919–930.[3]

4. Lee S.J., McCall W.D. Jr, Kim Y.K. et al. Effect of botulinum toxin injection on nocturnal

bruxism: a randomized controlled trial. Am J Phys Med Rehabil. 2010; 89: 16–23. [4]

5. Орлова о., сойхер м.и., сойхер м.г., мингазова л. Гипертонус жевательных мышц и

ботулинический токсин типа а (лантокс) в стоматологической практике. 2009 [5]


346

6. Мингазова Л.Р., Орлова О.Р.; Мышечный фактор и эстетическая коррекция нижней

половины лица, 2009 [6]

7. Наприенко М. В. Расширенные возможности применения ботулотоксинов.

Экспериментальная и клиническая дерматокосметология. № 4, 2011, C. 51–53 [7]

8. Маззуко Р., Гексель Д. Гингивальная улыбка и ботулинический токсин: новый подход

к коррекции обнажения десны. Инъекционный метод в косметологии № 2, 2012,

C. 30–38 [8]

9. Луганский В. А. «Бруксизм, как фактор риска № 1 для стоматологического лечения.

Бояться или управлять». Конференция для стоматологов, оториноларингологов и

челюстно–лицевых хирургов. Достижения и перспективы лучевой диагностики в

стоматологии и оториноларингологии. 8 ноября 2013, г. Санкт–Петербург [9]

10. Кузьмина Т. С., Арутюнян Л. С., Шугинина А. Е. Возможности применения препарата

«Лантокс» в коррекции возрастных изменений нижней трети лица. Эксперементальная

и клиническая дерматокосметология. № 3, 2009, C. 36–39 [10]

11. Королев А. А. Ботулинотерапия: история развития, механизмы действия, принципы

реабилитации постинсультных спастических двигательных расстройств. Паллиативная

медицина и реабилитация № 3, 2012, C. 50–54 [11]

12. Бауманн Л. Косметическая дерматология. МЕДпресс–информ, 2012, C. 325– 365,

440– 453 [12]

13. Артеменко А. Р. Новости ботулинотерапии. Пластическая хирургия и косметология.

№ 4, 2011, C. 679–684 [13]

14. Артеменко А. Р., Куренков А. Л., Мингазов Л. Р., Орлова О. Р., Сойхер М. И.,

Сойхер М. Г. Комплексная реабилитация пациентов с эстетическими проблемами в

области лица (с применением ботулотоксина типа Аланток). Эксперементальная и

клиническая дерматокосметология. № 5, 2008, C. 53–58 [14]

15. Королькова Т. Н., Матыцин О. В., Иванов А. М., Довбешко Т. Г. Роль антителогенеза в

формировании резистентности к препаратам ботулотоксина А. Российский журнал

кожно–венерический болезни. № 4, 2013, C. 47–50 [15]

16. Йост В. Иллюстрированный атлас инъекционного использования ботулинического

токсина. Квинтэссенция 2011, C. 222–229 [16]

17. Peng J.H., et al./J Cosmet Dematol 2018;17(1):33-38


347

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.041

Красносельский Н.В.

д.м.н., проф., директор

ДУ «Институт медицинской радиологии им. С.П. Григорьева НАМНУ», Украина

Крутько Е.Н.

д.м.н, заведующий отделеним анестезиологии

с койками для интенсивной терапии

ДУ «Институт медицинской радиологии им. С.П. Григорьева НАМНУ» , Украина

Юрченко О.Н.

к.мед.н., врач-анестезиолог отделеня анестезиологии

с койками для интенсивной терапии

ДУ «Институт медицинской радиологии им. С.П. Григорьева НАМНУ» , Украина

Михайленко О.А.

к.фарм.н., докторант

Национального фармацевтического университета, Украина

РОЛЬ ПЛАЗМОЗАМЕНИТЕЛЕЙ В РАННЕМ

ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОМ ПЕРИОДЕ У ОНКОБОЛЬНЫХ

ПОСЛЕ ТОРАКАЛЬНЫХ ОПЕРАЦИЙ

Аннотация. использование в постоперационном периоде после торакотомий малых

объемов 10% гидроксиэтилкрахмала улучшает показатели гемодинамики, увеличивает

инфузионно-перфузионное соотношение, снижает системную гипергидратацию,

уменьшает отек легочной ткани, тяжесть и частоту пульмональных послеоперационных

осложнений, реанимационный койко-день.

Ключевые слова: гидроксиэтилкрахмал, онкобольные, торакотомия, послеоперационный

период.

Введение: Проведя анализ современных мировых научных источников

становится понятным, что у двух третей больных, перенесших операции на



348

легких в раннем послеоперационном периоде развивается дыхательная

недостаточность. На ее фоне может возникнуть ряд тяжелых вторичных

осложнений, таких как выраженный болевой синдром, нагноение

послеоперационной раны, гемоторакс, спаечный процесс плевральной

полости. Значительный процент осложнений (порядка 38 %) занимают

бронхопневмонии. У 12% пациентов с гнойно-воспалительными

послеоперационными заболеваниями легких и трахеобронхиального дерева

наступают более тяжелые последствия. Возможно формирование

пульмональных абсцессов, развитие сепсиса.

Оперативные вмешательства, проводимые больным с онкопатологией

как правило проходят в плановом порядке. У врача есть возможность

тщательно подготовить больного к предстоящей операции, скоррегировать

водно-электролитные нарушения. Однако даже в таком случае, на момент

начала операции развивается определенный дисбаланс водного статуса

пациента. Это, как правило, связано с ограничением оральной регидратации

за 4-6 часов до операции. Предоперационные нарушения гомеостаза при

онкопатологии обусловлены гипопротеинемией, энергетическим дефицитом,

прочими эндогенными сдвигами, которые являются бессменными спутниками

торакальной онкопатологии. Если больному предстоит вмешательство на

органах ЖТК, эту потерю можно возместить внутривенной инфузией

кристаллоидных растворов в необходимом объеме. Но когда речи идет об

операции на легких, возникают ограничения лимитирующие возможный

объем замещающей инфузионной терапии (ИТ). В противном же случае

появляется риск интра- и постоперационных осложнений связанных с

перегрузкой малого круга кровообращения, отеком паренхимы легкого,

развитием сердечно-легочной недостаточности. Одними из самых важных

задач периоперационной ИТ являются:

– коррекция водно-электролитного дефицита, развившегося в

предоперационном периоде в следствии ограничения потребления жидкости;

– коррекция водно-электролитного дефицита развившегося

интраоперационно в случае возникновения кровотечения


349

– восстановление физиологических потребностей организма в жидкости;

Parquin et al., (1996) подчеркивает, что интраоперационная внутривенная

трансфузия, объем которой составляет 2 и более литра жидкости имеет

негативное влияние на течение раннего послеоперационного периода

торакальных оперативных вмешательств.

Van der Werff et al., (1997 ) считает, что одним из факторов риска

осложняющих выздоровление онкобольных после оперативных вмешательств

на легких является переливание свежезамороженной плазмы.

Анализируя вышеизложенное, возникает вопрос о надлежащем

подборе инфузионных сред и их объемов для пациентов с онкопатологией,

которым предстоит оперативное вмешательство на легких. К сожалению,

четких критериев инфузионной тактики для группы этих больных пока нет.

Есть лишь разрозненные блоки информации, дающие достаточно

расплывчатую характеристику этого вопроса. Однако высокий рост их

числа формирует представление о важности поднятой проблемы для

практической медицины.

Опираясь на данные мировых исследований, описывающих

современную тенденцию инфузионной терапии можно заметить, что

наиболее популярным в группе синтетических коллоидных

плазмозаменителей стали растворы гидроксиэтилкрахмала и жидкого

желатина. Гидроксиэтилкрахмал обладает достаточным гемодинамическим

эффектом, повышает коллоидно–онкотическое давление, его применение

редко вызывает побочные эффекты.

Цель исследования: изучение эффективности инфузии малых объемов

гидроксиэтилкрахмала 10% (ГЭК 10%) в раннем послеоперационном периоде

у больных с онкопатологией после операций на легких.

Задачи исследования:

1) Определение влияния инфузии малых объемов ГЭК 10% у

онкобольных, перенесших торакотомии на основные гемодинамические

показатели.

2) Изучение воздействия 10% гидроксиэтилкрахмала на водный баланс


350

у онкобольных после перенесенных торакальных операций.

3) Определение возможности уменьшения тяжести и частоты

пульмональных послеоперационных осложнений путем малообъемной

инфузии 10% гидроскиэтилкрахмала.

Материалы и методы: В период с 07.2018 – 10.2020 на базе ГУ «ИМР

им. С.П.Григорьева» нами было обследовано 82 пациента, которые

обратились с подозрением на наличие онкологического процесса легких.

После проведения полного объема диагностических мероприятий 34 из них

было показано оперативное лечение. Возраст пациентов колебался от 48-72

лет. Гендерный состав: 11 женщин и 23 мужчин. В среднем рост пациентов

составлял 168,3±7,8см, а вес 74,5±9,2 кг.

В условиях тотальной внутривенной анестезии с искусственной

вентиляцией легких (ИВЛ) больным были проведены оперативные

вмешательства торакотомическим доступом. Из них 26 лобэктомии (17

правосторонних и 9 левосторонних), и 8 пульмонэктомий (из них 5

правосторонних и 3 левосторонние). Течение операций в среднем составило

3,4±0,6 час. Интраоперационная инфузия составила 960,0±365,4 мл растворов.

Соотношение коллоидов/кристаллоидов составило 1/3. После операций все

пациенты были переведены в отделение анестезиологии с койками для

интенсивной терапии (ОАИТ). Продолжена ИВЛ аппаратом MONNAL в

режиме PSimV с параметрами нормовентиляции. Средняя продолжительность

искусственной вспомогательной вентиляции составила 2,7±0,5 ч. Причиной

продления ИВЛ являлась дыхательная недостаточность, обусловленная

остаточным респираторно-депрессивным влиянием нейровегетативной

блокады.

Всем больным с момента поступления в ОАИТ и в течении последующих

2 суток проводилась инфузионная терапия в состав которой входил ГЭК 10%

в объеме 10–20 мл/кг, со скоростью инфузии 40 мл/час в течении 15 ч/сутки.

Соотношение коллоидов/кристаллоидов составило 1/3. Оральная

регидратация не ограничивалась с первых послеоперационных суток.


351

Результаты: С целью интерпретации полученных результатов у всех

больных использовалась единая схема витального мониторинга. Для

выявления развития повреждения легких и его дифференциации с острым

респираторным дистресс-синдромом был использован индекс оксигенации.

Синдром повреждения легких констатировался при выявлении соотношения

PaO2/FiO2<300, ОРДС – при PaO2/FiO2<200 при условии отсутствия

очаговых изменений в легких на рентгенограмме органов грудной полости.

На момент поступления всех больных в ОАИТ отмечался синдром малого

выброса, регистрировались выраженные эндогенные метаболические сдвиги

гомеостаза. Отмечалась олигурия. Лабораторно выявлялся метаболический

ацидоз: концентрация лактата артериальной крови составляла >2,7 ммоль/л.,

дефицит оснований составлял > 4,8 ммоль/л. Проводимая инфузионная

терапия давала положительный эффект. В середине вторых

послеоперационных суток стабилизировались показатели кислотно-

щелочного состава крови, восстанавливался темпа диуреза, нормализовывался

коэффициент оксигенации. После проведения малообъемной инфузии

гидроксиэтилкрахмала данные исследований свертывающей и

противосвертывающей систем крови не имели патологических сдвигов.

Концентрация фибриногена, протромбиновое время, АЧТВ, МНО сохраняли

пределы нормы. Данные, свидетельствующие в пользу коагулопатии, а

именно гиперкоагуляции, отсутствовали.

Нефротоксический эффект у исследуемой группы больных отсутствовал.

Острые гнойно-воспалительные осложнения в раннем

послеоперационном периоде возникли 11,7%. Послеоперационный период у

88% больных протекал без осложнений, реанимационный койко-день

составил 3,4±1,5 суток. По окончании указанного срока с целью лечения и

дальнейшего мониторинга витальных функций все пациенты были

переведены в профильное отделение.

Выводы: Таким образом доказано, что:

1) использование у пациентов с онкопатологией оперированных

торакотомическим доступом на легких в качестве инфузионной среды малых


352

объемов 10% гидроксиэтилкрахмала положительно влияет на основные

гемодинамические показатели: увеличивается САД, ЦВД, УО, увеличивается

коллоидно-осмотическое давление, восстанавливается гемодинамика

микроциркуляторного русла;

2) снижается системная гипергидратация, уменьшается отек легочной

ткани, что способствует росту инфузионно-перфузионного соотношения;

3) уменьшается тяжесть и частота пульмональных послеоперационных

осложнений;

4) уменьшается реанимационный койко-день.


1. Асскали Ф. Гидроксиэтилкрахмал из сырья различного происхождения: сопоставление

фармакокинетики и фармакодинамики./ Асскали Ф., Фестер Х. // Вестник интенсивной

терапии. - 1998, № 1. – С. 34-36.

2. Гольдина О.А. Преимущество современных препаратов гидроксиэтилированного

крахмала в ряду плазмозамещающих инфузионных растворов / Гольдина О.А,

Горбачевский Ю.В. // Вестник службы крови. Москва. – 1998. – № 3. – С. 41–45.

3. Давыдов М.И. Непосредственные результаты расширенных операций с двух– и

трехзональной лимфодиссекцией в хирургическом лечении рака пищевода

/ Давыдов М.И., Стилиди И.С., Свиридова С.П., и др. // Материалы юбилейной

конференции «Проблемы современной онкологии». Томск. – 1999. - с.82–85.

4. Молчанов И.В. Современные тенденции в разработке и применении коллоидных

растворов в интенсивной терапии / Молчанов И.В., Михельсон В.А., Гольдина О.А.,

Горбачевский Ю.В. // Вестник службы крови России. Москва. – 1999. – № 3. – С. 43–50.

5. Молчанов И.В., Базовая инфузионно–трансфузионная терапия. Фармако–

экономические аспекты / Молчанов И.В., Серов В.Н., Афонин Н.И., Абубакирова A.M.,

Баранов И.И., Гольдина О.А., Горбачевский Ю.В. // Вестник интенсивной терапии.

Астрахань. – 2000. – № 1. – С. 3–13.

6. Сельчук В.Ю. Плазмозамещающие препараты на основе гидрооксиэтилкрахмалов и их

клиническое применение. / Сельчук В.Ю., Никулин Н.П., Чистяков С.С. // МРЖ

Онкология, 2006. - Том 14. (266). - С. 1023–1027.

7. Франке Р. Восполнение объема циркулирующей крови с использованием коллоидных

растворов / Франке Р. // Анестезиология и реаниматология. Минск – 1999. – № 3. –

С. 70–76.


353

8. Boldt J. Influence of different volume therapy regimens on regulators of the circulation in the

critically ill / Boldt J., Mueller M., Menges Т., et al. // Br. J. Anaesth. – 1996. – V. 77. –

P. 480–487.

9. Cittanova M.L. Effect of hydroxyethylstarch in brain–dead kidney donors on renal function

in kidney–transplant recipients / Cittanova M.L., Leblanc 1., Legendre C., et al. // Lancet. –

1996. – V. 348. – P. 1620–1622.

10. Collis R.E. The effect of hydroxyethylstarch and other plasma volume substitutes on endot–

helial cell activation; An in vitro study / Collis R.E., Collins P.W., Gutteridge C.N. // Intensive

Care Med. –1994.–V. 20.–P. 37–41.

11. Maurer P.H. Immunologic studies with hydroxyethyl–starch (HES). A proposed plasma

expander / Maurer P.H., Berardinelli B. // Transfusion.–1986.–V.8.–P.265.

12. Nielsen V.G. Hextend (hetastarch solution) decreases multiple organ injury and xanthine

oxidase release after hepatoenteric ischemia–reperfusion in rabbits/ Nielsen V.G., Tan S.,

Brix A.E., et al. // Crit. Care Med.–1997.–V. 25.–P. 1565–1574.

13. Rackow E.G. Fluid resuscitation in circulatory shock: A comparison of the cardiorespiratory

effects of albumin, hetastarch, and saline infusions in patients with hypovolemic and septic

shock/ Rackow E.G., Falk J.L., Fein A., et al. //Crit Care Med. – 1983. – V. 11.– P.839–848.

14. Velanovich V. Crystalloid versus colloid fluid resuscitation: a metaanalysis of mortality/

Velanovich V. //Surgery. – 1989. –V. 105. –P. 65–71.


354

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.042

Мусієць Ярослав Романович

студент VI курсу

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Україна

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ПУХЛИН ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Анотація. пухлини головного мозку відноситься до пухлин центральної нервової системи і

має високий показник смертності. Класифікація пухлин головного мозку є важливою для

епідеміологічних досліджень. У статті розглядається сучасна епідеміологія пухлин

головного мозку та виділяються пріоритети наступних напрямів дослідження в цій сфері.

Акцентується увага на тому, що однією з основних пріоритетних областей є розробка і

визначення додаткових джерел фінансування для епідеміологічного дослідження пухлин

головного мозку. Серед основних факторів розвитку пухлин головного мозку виділяють

генетичну схильність організму та вплив онкогенних вірусів, а також вплив іонізуючого

випромінювання та хімічних канцерогенів.

Ключові слова: пухлина головного мозку, епідеміологія, доброякісні та злоякісні

новоутворення, генетична схильність.

Пухлини головного мозку ‒ це гетерогенна група різних

внутрішньочерепних новоутворень, доброякісних або злоякісних, які

виникають внаслідок запуску процесу аномального неконтрольованого

ділення у минулому здорових клітин самої тканини головного мозку,

лімфатичної тканини, кровоносних судин мозку, черепно-мозкових нервів,

мозкових оболонок, черепа, залозистих утворень мозку, або виникають

внаслідок метастазування первинної пухлини, що знаходиться в іншому

органі. Пухлини головного мозку і пухлини спинного мозку є пухлинами

центральної нервової системи (ЦНС).

Пухлини головного класифікуються наступним чином [1]:

1. Залежно від того, де вони починаються:

1.1. первинні пухлини головного мозку – виникають в головному мозку;



355

1.2. метастатичні або вторинні пухлини головного ‒ виникають в іншій

частині тіла, а потім поширюються в головний мозок.

2. Залежно від ступеня пухлини:

2.1. Низькодиференційовані ‒ це пухлини I або II ступеня, які, як

правило, ростуть повільніше і рідше вростають (вторгнення або інфільтрат) у

прилеглі тканини.

2.2. Високодиференційовані ‒ це пухлини III або IV ступеня, які, як

правило, швидко ростуть і, швидше за все, переростають у сусідні тканини. Ці

пухлини часто вимагають більш інтенсивного лікування.

3. Залежно від зміни генів у клітинах пухлини (навіть для певного типу

пухлини мозку зміни в генах (ДНК) клітин пухлини можуть бути різними):

3.1. Мають клітинну мутацію хоча б одного з генів. Зараз багато типів

пухлин поділяють залежно від того, чи мають клітини мутацію в одному з

генів IDH (IDH1 або IDH2). Якщо у хворого з пухлино головного мозку (або

спинного мозку) існує мутацію хоча б одного з генів IDH, то він має більш

сприятливий прогноз на одужання.

3.2. Не мають клітинної мутації хоча б одного з генів. Вважається, що

якщо у хворого на пухлину головного мозку (або спинного мозку) відсутня

мутацію хоча б одного з генів IDH, то він має прогноз для одужання

погіршується.

4. Залежно від типу клітин з яких розвивається пухлина (рис.1).

На сьогодні існують проблеми надання своєчасної та кваліфікованої

нейроонкологічної допомоги хворим з пухлиною головного мозку, що у

значному ступені обмовлено зростанням внутрішньочерепних пухлин,

високими показниками смертності та інвалідності серед пацієнтів. Основою

для розробки і здійснення міжнародних та загальнодержавних програм по

рішенню питань етапного лікування пацієнтів з пухлинами головного мозку,

прийняття аргументованих управлінських рекомендацій служать

епідеміологічні дослідження.

Епідеміологія – загально медична наука, яка вивчає закономірності

виникнення та розповсюдження захворювань різної етіології з метою


356

розробки профілактичних заходів. Предметом вивчення епідеміології є

захворюваність – сукупність випадків виникнення хвороби на певній

території в певний час серед певної групи населення [2].

Рис.1. Класифікація пухлин залежно від типів клітин,

з яких вона розвивається

Джерело: розроблено автором на основі [1]

Світовий рівень захворюваності на первинні злоякісні пухлини головного

мозку та інших пухлин ЦНС у 2018 році, з урахуванням віку, використовуючи

світову стандартну популяцію, становив 3,5 на 100 000. Рівень захворюваності

за статтю становив 3,9 на 100 000 у чоловіків та 3,1 на 100 000 у жінок. За

оцінками, у 2018 році це становило 162 534 чоловіків та 134 317 жінок [3].

Загалом у світі в 2018 році спостерігалось 296 851 первинних випадків на

пухлину головного мозку та інших пухлин ЦНС, що склало 1,6% від загальних

випадків захворювання на рак, і 241,037 випадків смертей від пухлини

головного мозку та інших пухлин ЦНС, що склала 2,5% від загальної

смертності від раку [4]. Необхідно звернути увагу на той факт, що рівень

захворюваності у 2018 році був вищим у країнах з високим доходом (5,1 на


357

100 000), ніж у країнах із рівнем доходу нижче середнього (2,2 на 100 000) або

з низьким рівнем доходу (1,5 на 100 000))[4]. Низький рівень захворюваності

у країнах із рівнем нижче середнього або з низьким рівнем доходу, з нашого

погляду, може свідчати про недообстеження хворих на пухлини головного

мозку у названих країнах у зв’язку з недостатністю коштів у їх громадян і

недостатнім фінасуванням проведення наукових досліджень в цій сфері. Хоча,

в Україні ‒ країні яка за поділом Світового банку залежно від рівня ВНД на

душу населення відноситься до країн з рівнем доходу нижче середнього ‒

захворюваність на злоякісні новоутворення головного мозку становить 5,4

випадки на 100 000 населення, згідно із даними 2018-го року. Зокрема, у жінок

цей показник становить 4,8 на 100 тис. населення, у чоловіків – 6,1 на 100 тис.

населення (рис. 2). Пухлини головного мозку становлять близько 9% від

загальної кількості всіх новоутворень [5].

Рис. 2. Захворюваність на злоякісні пухлини відповідно до статі

(на 100 тис. населення), 2018 рік

Джерело: розроблено автором на основі [3, 5]

Рівень захворюваності на всі первинні злоякісні та незлоякісні пухлини

головного мозку та інших пухлин ЦНС у США у 2018 році становив 23,79

випадків на 100 000 при загальній кількості 415 411 інцидентних пухлин. У


358

тому числі 7,08 на 100 000 для злоякісних пухлин (123 484 випадки) та 16,71

на 100 000 для не злоякісних пухлин (291 927 випадків). Показник був вищим

у жінок (26,31 на 100 000), ніж у чоловіків (21,09 на 100 000). [6]. Одночасно

рівень захворюваності на дитячі (у віці 0-14 років) первинні злоякісні та

незлоякісні пухлини головного мозку та інші пухлини ЦНС у США становив

5,83 випадки на 100 000, загальний підрахунок за 5 років - 17 673 випадки.

Показник був вищим у чоловіків (6,05 на 100 000), ніж у жінок (5,59 на

100 000) [3].

У 2021 році передбачається, що буде діагностовано близько 24 530

злоякісних пухлин головного або спинного мозку (13 840 у чоловіків та 10 690

у жінок) [7]. Ці цифри є набагато вищими, якщо включити також доброякісні

(неракові) пухлини. Так, за оцінками Американського товариства раку щодо

пухлин головного в Сполучених Штатах очікується, що в 2021 році в США

буде діагностовано загалом 84 170 нових випадків первинних злоякісних та не

злоякісних пухлин головного мозку та інших пухлин ЦНС (як у дорослих , так

і дітей). Це включає приблизно 23030 первинних злоякісних та 59 040

незлоякісних пухлин головного мозку та інших пухлин ЦНС [3] . Близько 18

600 людей (10500 чоловіків та 8100 жінок) помруть від пухлин головного та

спинного мозку [7].

Рівень виживання при пухлинах головного мозку варіюється в широких

межах, залежно від типу пухлини та інших факторів. У період з 2013 по 2017

рік від злоякісних пухлин головного мозку та інших пухлин ЦНС в США

померло 81 246 осіб. Це являє собою середній річний рівень смертності 4,42

людини на 100000 населення. Це в середньому становить 16 249 смертей на

рік та 45 смертей на день [3,8]. П’ятирічний відносний рівень виживання після

діагностики злоякісної пухлини головного мозку та інших пухлин ЦНС склала

23,5%, а для доброякісних пухлин головного мозку та інших пухлин ЦНС -

82,4% [6].

Загалом шанс на те, що у людини за життя розвинеться злоякісна пухлина

головного мозку, становить менше 1%. Ризик розвитку будь-якого типу

пухлини головного мозку дещо вищий серед жінок, ніж серед чоловіків, хоча


359

ризик розвитку злоякісної пухлини у чоловіків дещо вищий, ніж у жінок. Це

пояснюється тим, що певні типи пухлин частіше зустрічаються у тієї чи іншої

статі (наприклад, менінгіоми частіше зустрічаються у жінок) [7].

Епідеміологи Консорціуму по епідеміології пухлин головного мозку (The

Brain Tumor Epidemiology Consortium (BTEC)) визначили пріоритетні галузі

щодо подальших досліджень у галузі епідеміології пухлин головного мозку

[9]. До таких пріоритетних напрямів подальших досліджень в області

епідеміології пухлин головного та спинного мозку відносяться: 1) розробка і

визначення джерел для дослідження педіатричного населення; 2) проведення

великомасштабних досліджень генотипування (повногеномний пошук

ассоціацій); 3) об'єднання даних з існуючих досліджень для вирішення питань,

не заснованих на попередніх індивідуальних дослідженнях; 4) розвиток

дослідження ролі імунології, інфекційних агентів, вірусів, метилювання,

епігенетики і імпринтингу; 5) провести епідеміологічне дослідження

менінгіоми; 6) розуміння шляхів взаємодії ‒ біологія, що пов’язана з

гематоенцефалічним бар’єром: чи існують інші шляхи, по яких речовини

потрапляють у мозок; 7) повідомлення і переклад результатів дослідження -

виявлення шляхів як це можна зробити краще; 8) визначення додаткових

джерел фінансування для дослідження пухлин головного мозку.

Все, що збільшує шанс виникнення пухлини головного мозку в людини,

є фактором ризику. Багато різних типів пухлин, що може виникнути в

головному мозку, можуть відрізнятись факторами ризику. Більшість пухлин

головного мозку не пов'язані з відомими факторами ризику і не мають

очевидної причини. Але є кілька факторів, які можуть підвищити ризик

розвитку пухлин головного мозку і які необхідно виділити (табл.1). Серед

основних факторів виділяють генетичну схильність та іонізуюче

випромінювання.

Вплив електромагнітного поля від ліній електропередач та

трансформаторів, вплив аспартаму (замінника цукру), зараження певними

вірусами, використання мобільного телефону пропонуються як можливі

фактори ризику, але більшість дослідників сходяться на думці, що немає


360

переконливих доказів, що пов'язують ці фактори з пухлинами головного мозку.

Дослідження цих та інших можливих факторів ризику продовжуються [10].

Таблиця 1

Фактори зризику захворювання на пухлину головного мозку

Фактор Характеристика фактору

Генетична

схильність:

генетичні синдроми

У пацієнтів із сімейними раковими синдромами спостерігається

багато типів пухлин, які вперше виникають у молодому віці. Деякі

з цих сімей мають чітко визначені розлади, такі як:

1) нейрофіброматоз типу 1 (NF1, 17q11) ‒ генетичний розлад, який

відомий як хвороба фон Реклінгхаузена, є найпоширенішим

синдромом, пов’язаним з пухлинами головного або спинного мозку;

2) нейрофіброматоз типу 2 (NF2, 22q12) ‒ зустрічається набагато

рідше, ніж NF1, асоціюється з вестибулярними шванномами

(акустичними невриномами), які майже завжди виникають

двобічно;

3) туберозний склерооз, або хворооба Бурневілля (TSC1 9q34,

TSC2 16p13) ‒ люди з цим захворюванням можуть мати

субепендимальні гігантськоклітинні астроцитоми (СЕГА), які є

низькодиференційованими астроцитомами, що розвиваються під

епендимальними клітинами шлуночків;

4) «синдром von Hippel–Lindau» (VHL) ‒ у людей розвиваються

доброякісні або ракові пухлини в різних частинах тіла,

включаючи гемангіобластоми (доброякісні пухлини кровоносних

судин) у головному мозку, спинному мозку або сітківці, а також

пухлини внутрішнього вуха, нирок, надниркових залоз, і

підшлункової залози;

5) ретинобластома (RB1; 13q14), TP Li-17pumeni (TP ) - злоякісна

пухлина ока, що розвивається переважно в дитячому віці з тканин

ембріонального походження;

6) синдром Li-Fraumeni (TP53) ‒люди з цим захворюванням

мають більш високий ризик розвитку гліом, поряд із раком

молочної залози, саркомами м’яких тканин, лейкемією, раком

надниркових залоз та деякими іншими видами раку;

7) синдром Турко ‒ синдром пухлинно-поліпозного мозку описує

людей, у яких багато поліпів товстої кишки і підвищений ризик

розвитку раку прямої кишки, а також підвищений ризик деяких

видів пухлин головного мозку;

8) синдром Горліна-Гольца (PORCN) ‒ синдром базально-

клітинного невусу;

9) cиндром Коудена (PTEN) ‒ відомий як хвороба Коудена і

синдром множинної гамартоми, є аутосомно-домінантним

спадковим захворюванням, що характеризується доброякісними

разрастаниями, так званими гамартомами, а також підвищеним

ризиком розвитку раку молочної залози, щитовидної залози,

матки та інших видів раку протягом життя.


361


Ослаблена імунна

система

Люди з ослабленою імунною системою мають підвищений ризик

розвитку лімфом головного або спинного мозку (відомих як

первинні лімфоми ЦНС). Ослаблена імунна система може бути

вродженою, або вона може бути спричинена лікуванням інших

видів раку, імуносупресивною терапією або такими

захворюваннями, як синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

Іонізуюче

випромінювання

Радіаційне опромінення ‒ найвідоміший фактор екологічного

ризику пухлин головного мозку ‒ найчастіше від променевої

терапії для лікування деяких інших захворювань. Сьогодні

більшість індукованих радіацією пухлин головного мозку

спричинені опроміненням голови для лікування інших видів раку

( наприклад, лейкемії). Останнє дослідження повідомило про

статистично значущу реакцію на дозу для всіх пухлин нервової

системи в сукупності, вказуючи, що вплив навіть помірних доз

(<1 Зв) опромінення асоціюється з підвищеною частотою

виникнення пухлин ЦНС.

Неіонізуюче

випромінювання.

Деякі дослідження припускають можливий підвищений ризик

пухлин головного мозку або вестибулярних шванном

(акустичних нейромів) при використанні мобільних телефонів,

але більшість великих досліджень, проведених до цього часу, не

виявили підвищеного ризику, як загального, так і серед

конкретних типів пухлин. Особливий інтерес викликає сумнівний

взаємозв'язок між гліомами та менінгіомами та використанням

стільникових телефонів. Деякі дослідження передбачають

можливий вплив прийнятного в даний час впливу низьких рівнів

ВЧ на канцерогенез і вимагає подальших досліджень.

Алергія Мета-аналіз великої літератури, заснованої на численних

дослідженнях випадків захворювання та двох когортних

дослідженнях, вказує на наявність зворотної асоціації алергій з

гліомою. Залишається незрозумілим, чи захищає алергія від

пухлин або чи пригнічують імуносупресивні гліоми алергію,

оскільки два додаткових дослідження на IgE та гліому не

узгоджуються із вищезазначеними дослідженнями.

Однак будь-які висновки, пов’язані з імунною системою та

гліомою, що базуються на дослідженнях з контролем випадків,

можуть відображати доклінічні імунодепресивні ефекти

гліоми.

Онкогенні віруси

Поліомавіруси, включаючи JC, BK та вірус мавпи (SV40), були

знайдені в тканині гліоми людини та індукували пухлини

головного мозку у тварин. Запальні подразники можуть

активувати транскрипцію гена HCMV і можуть індукувати

злоякісну трансформацію та трансактивувати інші онкогенні

віруси, пов’язані зі злоякісними гліомами, такі як JCV.

Нейроканцерогени

і метали

Ризики від конкретних нейроканцерогенів ще не визначені; однак

продовження появи кластерів пухлин головного мозку залишає

відкритим питання про ефект та ступінь їх впливу:

1) кадмій - канцероген типу I, асоційований з раком легенів,

нирок, сечового міхура, молочної залози, молочної залози,

печінки та шлунка, і посідає перше місце серед підозрюваних

металів при пухлинах головного мозку;


362


2)свинець також широко зустрічається в навколишньому

середовищі і класифікується як ймовірний канцероген людини,

хоча дані про пухлини ЦНС слабкі;

3) вінілхлорид‒ хімічної речовини, що використовується для

виробництва пластмас, нафтопродуктів та деяких інших хімічних

речовин були пов’язані з підвищеним ризиком пухлин головного

мозку в деяких дослідженнях, але є єдиної думки щодо цього

немає.

Джерело: розроблено автором на основі [9,10]

Таким чином, пухлини головного мозку, як і всі пухлини центральної

нервової системи, викликають значний інтерес у зв’язку з високою смертністю

і зростанням зусиль для надання адекватної медичної допомоги. Епідеміологія

пухлин головного мозку має бути спрямована на розробку і здійснення

міжнародних програм щодо рішення питань етапного лікування пацієнтів з

пухлинами головного мозку. Епідеміологічні дослідження щодо пухлин

головного мозку не є на сьогодні переконливими і не завжди є точними,

можливо, через невеликий розмір вибірки в окремих дослідженнях і

відмінностей між дослідженнями за участю суб'єктів, типів пухлин і методів

класифікації. Проводиться недостатньо епідеміологічних досліджень щодо

пухлин головного мозку, недостатньо кількості випадків для проведення

значного аналізу даної проблеми у зв’язку з існуванням складної задачі

об’єднання даних, яка потребує часу, зусиль та коштів. Тому розробка і

визначення додаткових джерел фінансування для епідеміологічного

дослідження пухлин головного мозку, що особливо важливо при пухлинах

головного мозку у дітей, є одним з основних пріоритетів даної галузі.


1. American Cancer Society. Types of Brain and Spinal Cord Tumors in Adults. May 5,

2020. URL: https://www.cancer.org/cancer/brain-spinal-cord-tumors-adults/about/types-of-

brain-tumors.html

2. Онкологія: навч. посіб. для студентів вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації та

лікарів-інтернів / [І. Б. Щепотін та ін.] ; за ред. проф. І. Б. Щепотіна. ‒ Київ: МОРІОН,


363

2014. ‒ 383 с. URL: https://compendium.com.ua/uk/tutorials-uk/onkologiya/rozdil-nbsp-1-

etiologiya-j-epidemiologiya-zloyakisnih-novoutvorenviznachennya-onkologiyi-yak-nauki/

3. Quinn T Ostrom, Nirav Patil, Gino Cioffi, Kristin Waite, Carol Kruchko, Jill S Barnholtz-

Sloan. CBTRUS Statistical Report: Primary Brain and Other Central Nervous System Tumors

Diagnosed in the United States in 2013–2017, Neuro-Oncology, Volume 22, Issue

Supplement_1, October 2020, Pages iv1–iv96. doi.org/10.1093/neuonc/noaa200.

URL : https://academic.oup.com/neuro-oncology/article/22/Supplement_1/iv1/5943281

4. Bray, F., Ferlay, J., Soerjomataram, I., Siegel, R.L., Torre, L.A. and Jemal, A. (2018), Global

cancer statistics 2018: GLOBOCAN estimates of incidence and mortality worldwide for 36

cancers in 185 countries. CA: A Cancer J for Clin, 68: 394‐424. doi: 10.3322/caac.21492.

URL: https://acsjournals.onlinelibrary.wiley.com/doi/pdfdirect/10.3322/caac.21492

5. Устінов О.В. Пухлини головного мозку: поширеність і основні симптоми //

Видавництво «МОРІОН». Український Медичний Журнал Часопис. Online.

2020.06.11. URL: https://www.umj.com.ua/article/180502/puhlini-golovnogo-mozku-

poshirenist-i-osnovni-simptomi

6. CBTRUS Fact Sheet 2020. URL:https://cbtrus.org/cbtrus-fact-sheet-2020/

7. American Cancer Society. Key Statistics for Brain and Spinal Cord Tumors. January 12, 2021.

URL: https://www.cancer.org/cancer/brain-spinal-cord-tumors-adults/about/key-statistics.html

8. Siegel RL, Miller KD, Jemal A. Cancer statistics, 2020. CA Cancer J Clin. 2020

Jan;70(1):730. doi: 10.3322/caac.21590. URL: https://acsjournals.onlinelibrary.wiley.com/d

oi/full/10.3322/caac.21590

9. Melissa L. Bondy, Michael E. Scheurer, Beatrice Malmer, Jill S. Barnholtz-Sloan,

Faith G. Davis, Dora Il’yasova, Carol Kruchko, Bridget J. McCarthy, Preetha Rajaraman,

Judith A. Schwartzbaum, Siegal Sadetzki, Brigitte Schlehofer, Tarik Tihan, Joseph L.

Wiemels, Margaret Wrensch, Patricia A. Buffler. Brain Tumor Epidemiology: Consensus

from the Brain Tumor Epidemiology Consortium (BTEC).// Cancer. Author manuscript;

available in PMC 2010 Apr 29. Published in final edited form as: Cancer. 2008 Oct 1; 113(7

Suppl): 1953–1968. doi: 10.1002/cncr.23741. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/

articles/PMC2861559/

10. American Cancer Society. Risk Factors for Brain and Spinal Cord Tum. May 5, 2020. URL:

https://www.cancer.org/cancer/brain-spinal-cord-tumors-adults/causes-risks-prevention/risk-

factors.html


364

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.043

Плешка Светлана

Доктор медицинских наук

Кафедра медицинской реабилитации, физической медицины и мануальной терапии

Государственный университет медицины и фармакологии

имени Николая Тестемицану, Республика Молдова

Чериков Анна Сергеевна

Студенка VI курса

Государственный университет медицины и фармакологии

имени Николая Тестемицану, Республика Молдова

ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ ПАЦИЕНТОВ

ПОСЛЕ ОПЕРАЦИИ ПО УДАЛЕНИЮ

МЕЖПОЗВОНОЧНОЙ ГРЫЖИ

Аннотация. Боль в нижней части спины, по данным литературы, является

патологическим состоянием, которое можно назвать «болезнью века», потому что

каждый человек хотя бы раз в течении жизни сталкивался с болью в спине в области

поясницы. Причины боли в спине могут быть самыми разными: от неправильной осанки до

проблем связаных с патологией позвоночника, таких как грыжа межпозвоночного диска

или невертеброгенных: патология крестцово-подвздошного сочленения, грушевидной

мышцы или икроножной мышцы - камбаловидной мышцы. У пациентов с дискогенной

пояснично-крестцовой радикулопатией часто выявляются сочетанные скелетно-

мышечные причины боли, которые вносят другие существенные вклады в поддержание

болевого синдрома. То же самое наблюдалосьи в нашем исследовании после устранения

источника боли дискогенного происхождения, болевой синдром более легкой и умеренной

интенсивности продолжает сохраняться на фоне структурных изменений крестцово-

подвздошных сочленений, дисфункции грушевидной мышцы, миофасциальным синдромом

икроножных, камбаловидной группы мышц.

Ключевые слова: Поясничный болевой синдром, дискогенная радикулопати, дисфункция

крестцово-подвздошного сочленений, миофасциальным синдромом икроножных,

камбаловидной группы мышц.



365

Актуальность.

Боль в нижней части спины, по данным литературы, является

патологическим состоянием, которое можно назвать «болезнью века», потому

что каждый человек хотя бы раз в течении жизни сталкивался с болью в спине

в области поясницы. По данным международных исследований в США

ежегодная распространенность боли в пояснице составляет 15-45%. Около

33,2% пациентов с болью в спине отмечали болезненные симптомы

продолжительностью менее месяца, 33% - в течение 1-5 месяцев и 32,7%

пациентов - более 6 месяцев. Хроническая симптоматика наблюдается

примерно у 2-7% больных. Боль в пояснице занимает второе место в структуре

обращаемости за медицинской помощью по причине хронического

заболевания и является пятой причиной госпитализации. Люмбоишиалгия

является одним из наиболее распространенных заболеваний опорно-

двигательного аппарата, которое распространяется в большей мере среди

людей всех категорий и возрастов.

Люмбоишиалгия – это боль в пояснице, которая иррадирует в одну или

обе ноги. На самом деле невралгия седалищного нерва является формой

корешковой боли и считается заболеванием периферической нервной

системы. Люмбоишиалгия - это скорее набор симптомов, чем конкретный

диагноз. Она характеризуется топически локализованной болью или другими

неприятными ощущениями, возникающими в области поясницы, таза, бедра,

голени, стопы и имеющими различный «болевой паттерн» в зависимости от

причины, которая лежит в основе люмбоишиалгии.

Хотя описан целый ряд причин вызывающих ишиас, включая стеноз

канала на поясничном уровне или опухоли, кисты, компрессию сосудов,

эпидуральный спаечный процесс, синдром грушевидной мышцы, остеоартрит

тазо-бедренного сустава или сдавливание седалищного нерва различными

структурами при гинекологической патологии (например, миома матки,

эндометриоз), известно что примерно в 90% случаев эта патология вызвана

грыжей межпозвоночного диска с компрессией нервных корешков и является

https://spina.co.ua/simptomy/boli-v-pojasnice/


366

третьей по частоте причиной хирургического вмешательства, причем

наиболее серьезным является социально-экономическое воздействие.

Грыжа поясничного диска - это патология, характеризующаяся болью в

поясничной области и нижних конечностях, иногда связанной с онемением,

которое, в свою очередь, может быть характерными также и для патологии

невертебрального происхождения и поражения периферической нервной

системы. Существует несколько исследований, описывающих другие

патологии с симптомами, похожими на грыжу поясничного диска.

Пациенты с поражениями экстравертебральных структур, такими как

туннельная нейропатия верхнего ягодичного нерва, боль при миофасциальном

синдроме средней ягодичной мышцы, синдром грушевидной мышцы и боль в

крестцово-подвздошном суставе, также страдают от болей в пояснице,

ягодичной области и нижних конечностях. Патологии, затрагивающие

периферические нервы нижних конечностей, включая туннельную

нейропатию латерального кожного нерва бедра, невропатию малоберцового

нерва и синдром тарзального канала, также могут вызывать аналогичные

симптомы в нижних конечностях. Эти патологии могут вызывать

перемежающуюся хромоту, которая характерна для патологии поясничного

отдела позвоночника и может быть ошибочно диагностирована как грыжа

поясничного диска. Они довольно распространены и поддаются менее

инвазивному лечению. Поскольку неправильный диагноз может привести к

синдрому неудачной операции на позвоночнике, важно провести

дифференциальный диагноз между грыжей поясничного диска и описанными

патологиями [1].

Важно определить анатомопатологическую структуру, вызывающую

люмбоишиалгию. Боль в спине и ногах у пациентов с грыжей поясничного

диска может быть вызвана различными механизмами. Помимо компрессии

нервных корешков, функциональные изменения в крестцово-подвздошном,

фасеточном суставах, подвздошно-поясничных и крестцово-бугорных связках

могут вызвать «псевдорадикулярный» синдром нижней части спины [2].


367

Вопрос "что является генератором боли?" среди различных структур,

которые потенциально могут быть причиной люмбоишиалгии, является

ключевым фактором в ведении таких пациентов, поскольку диагноз, не

основанный на конкретном генераторе боли, может привести к

терапевтическим ошибкам.

Обследование пациентов с грыжей поясничного диска может быть

трудным и требует сложных клинических решений. Однако определение

источника боли имеет фундаментальное значение при определении

терапевтического подхода. Кроме того, во время клинической оценки

специалист должен учитывать, что на корешковую боль могут влиять как

генераторы боли, так и психологические факторы, такие как стресс, депрессия

и / или тревога [3].

Грыжа поясничного диска - это дегенеративное заболевания с

возможными неврологическими последствиями. Чаще всего грыжа

межпозвоночного диска появляется на уровне поясничного отдела

позвоночника, а именно на уровне L4-L5. С этиологической точки зрения

Хелиовара М. и ее сотрудники считают, что наиболее частой причиной могут

быть тяжелые травмы или несколько микротравм позвоночника, которые

приводят таким образом, 35-65% пациентов о появлении грыжи поясничного

диска связно с различными травмами позвоночника в анамнезе [4].

Также к той же категории относятся: нагрузки при подъеме тяжести в

52% случаев, косвенное воздействие на позвоночник при падении в 33%,

прямое воздействие на позвоночник в 8%, грубое движение скручивание в 7%

[5].

Клинически проявляется болью в пояснично-крестцовой области, болью,

которая может отдавать в конечность на пораженной стороне, боль носит

механический характер и успокаивает в покое. В диагностике часто

используются несколько ресурсов, чтобы установить точный диагноз грыжи

межпозвоночного диска и исключить другие патологии, связанные с

позвоночником: рентгенологическое обследование, ядерного магнитного

резонанса , компьютерную томографию, электромиография, миелографию.


368

Если если данные анамнеза и клиники обследование подозревают

наличие грыжы поясничного диска с компресией корешка, наиболее

подходящим неинвазивным тестом для подтверждения этого является МРТ.

Это особенно важно, если вам нужно продолжить консервативное лечение.

Следующим наиболее подходящим тестом для оценки наличия грыжи

поясничного диска является компьютерная томография (КТ) или КТ-

миелография, которые подходят для тех людей, которые не могут сделать

МРТ, потому что это противопоказано, или для тех, для кого МРТ не дает

результатов. Кроме того, диагноз компрессии нервного корешка может быть

поставлен с помощью электродиагностических исследований, хотя они не

позволяют различить грыжу поясничного диска и другие причины компрессии

нервного корешка.Необходимо отметить, что не каждая радикулопатия

соправаждается болевым синдромом и не каждый корешковый болевой

синдром сопровождается радикулопатией. По этим причинам

электродиагностические тесты не рекомендуются в качестве метода первой

линии, а только в качестве метода второй линии, чтобы определить наличие

сопутствующей периферической нейропатии или невралгии, или

контролировать степень поврежденного нерва [6].

Дисфункция крестцово- подвздошного сочленения.(ДКПС)

Сообщается, что дисфункция крестцового сочленения является одним из

основных источников боли в пояснице[7]. Недавнее исследование также

показало, что данная патология является сопутствующей патологией,

преобладающей у пациентов с грыжей поясничного диска. Следовательно,

при лечении таких пациентов следует учитывать дисфункцию крестцово-

подвздошного сочленения [8]. Было обнаружено, что асимметрия таза,

гипермобильность или гипомобильность позвоночных или крестцово-

подвздошных суставов могут вызывать боли в пояснице. Любое поражение

крестцово-подвздошного сочленения может вызвать мышечный спазм

грушевидной мышцы, что, в свою очередь, может привести к раздражению

седалищного нерва и широкому спектру симптомов, имитирующих

радикулопатию. Повышенное напряжение квадратной мышцы, подвздошно-


369

поясничной мышцы или подколенного сухожилия также может повлиять на

механизм действия крестцово-подвздошного сочленения. Предполагается, что

манипуляции с крестцово-подвздошным сочленением могут снизить

напряжение в этих мышцах и, как следствие, исправить дисфункцию

поясничного отдела позвоночника.

Боль, вызванная дисфункцией крестцово-подвздошного сочленения ,

часто недооценивается. Это следует учитывать в любой ситуации, когда

пациент жалуется на боль в пояснице, которая усиливается в сидячем

положении и при различных изменениях осанки. Более того, возможно, что

боль часто напрямую связана с синдромами фасеточных суставов, поскольку

оба связаны с проблемами осанки.

Синдром грушевидной мышцы. Среди населения, страдающего болями

в пояснице на протяжении всей жизни, более 80% их нормальной активности

было ограничено из-за грыжи поясничного диска. Одним из клинических

проявлений грыжы поясничного отдела позвоночника является боль в

параспинальной облости. Боль в ягодицах также является частой жалобой у

некоторых пациентов с грыжей поясничного диска и иногда может быть

единственным хроническим проявлением. Примерно у 75% пациентов с

односторонней корешковой болью возникает боль в ягодицах [9].

Окончательный диагноз может быть поставлен при физическом обследовании

для исключения других патологий.

Цели: Данное исследование направлено на выявление структур, которые

потенциально могут быть генераторами болевого синдрома у пациентов с

грыжей поясничного диска до и после операции по удалению межпозвоночной

грыжи с целью совершенствования диагностики и терапевтического подхода.

В задачи исследования входит попытка определить взаимосвязь между

болевым синдромом и клинико-функциональными и биомеханическими

изменениями до и после операции у оперированных пациентов, а также

выявить его корреляцию с сопутствующими функциональными нарушениями

в крестцово-подвздошных суставах, грушевидной мышце и миофасциальным


370

синдромом в икроножно-камбаловидной группе мышц у пациентов с грыжами

диска, выявленными при МРТ.

Материалы и методы.

В исследование было последовательно включено 26 пациентов с острой

или хронической болью в спине и ноге вследствие пояснично-крестцовой

радикулопатии с соответствующим расположением грыжи межпозвонкого

диска по результатам магнитно-резонансной томографии, которые были

госпитализированы для операции по удалению межпозвоночной грыжи.

Пациенты были отобраны в отделения нейрохирургии Института

неврологии и нейрохирургии «Диомид Герман» в период 2020-2021 г.

Критерии включения:

Пациенты обоего пола в возрасте от 30 до 80 лет с острой или

хронической болью в пояснице и ноге (люмбоишиалгией), обусловленной

поражением корешков спинного мозга грыжей межпозвонкового диска на

поясничном уровне; подписание добровольного информированного согласия.

Критерии исключения: наличие сопутствующей патологии:

онкологических, инфекционных, тяжелых соматических или неврологических

либо психических заболеваний, которые могут помешать проведению

исследования; наличие других показаний для экстренного хирургического

вмешательства: синдром конского хвоста, нарастающий парапарез; наличие

стеноза позвоночного канала, миелопатии; наличие хирургического

вмешательства на поясничном отделе позвоночника в анамнезе.

Методы диагностики.

Всем пациентам было проведено комплексное клиническое

обследование, включавшее: уточнение жалоб и анамнеза заболевания,

особенностей двигательной активности пациента, предшествующего лечения

и его эффективности, исследование неврологического статуса,

нейроортопедическое исследование.

Для оценки состояния пациентов исходно и для наблюдения за

показателями в динамике была использована батарея стандартизированных

шкал и тестов.


371

1. Интенсивность болевого синдрома исследовали с помощью

Визуально-аналоговой шкалы (ВАШ).

2. Подтверждение наличия радикулярного синдрома- маневр Lasegue,

Wasserman – Matskevich.

3. Подтверждение наличия пояснично-крестцовой патологии-

провокационные тесты на боль в крестцово- подвздошном сочленении (КПС)

-тест Faber, Gillet, FAIR .

4. Подтверждение вовлечения грушевидной мышцы- Freiberg, Pace.

5. Подтверждение наличия миофасциального синдрома в икроножно-

камбаловидной группе мышц – пальпация триггерных точек.

Эти тесты проводились до и после операции. Впоследствии мы занесли

результаты в базу данных, чтобы наблюдать за эволюцией состояния пациента

после вмешательства.

Полученные результаты

Данные исследования, проведенного на 26 пациентах, показывают:

– Пациенты с болью в пояснице, вызванной грыжей межпозвоночного

диска, без дополнительных скелетно-мышечных источников боли - 12%

– Пациенты с болью в пояснице, вызванной дискогенным повреждением

в сочетании с одним дополнительным скелетно-мышечным источником боли

, составляет 46%.

– И 42% - это пациенты с грыжей межпозвоночного диска и поражением

двух и более анатомических структур: дисфункция крестцово-подвздошного

сустава, грушевидная мышца, икроножно-камбаловидной группа мышц.

В исследовании участвовали пациенты и возрасте от 30 до 80 лет, и

отмечена тенденция к сравнительно большему вовлечению дополнительных

скелетно-мышечным источников боли у категории пациентов

трудоспособного возраста - около 69%. Пациенты обеих полов были

включены в исследование, из которых 62% мужчин и 38% женщин. За период

наблюдения было обнаружено, что частота заболевания дегенерации диска

выше у мужчин. Другие исследования утверждают, что молодые мужчины

более подвержены дегенерации диска, чем молодые женщины, скорее всего,


372

из-за повышенных механических нагрузок и физических травм. Дегенерация

диска становится очевидной у мужчин во втором десятилетии жизни, почти на

десять лет раньше, чем у женщин [10].

В результате обследования пациентов график 1 указывает на

распространенность корешкового синдрома на уровне L5-S1 с 50% и на уровне

L4, L4-L5 -38% и L3-L4 -8%, L2-4%.

Рис.1

Все пациенты предъявляли жалобы на боли в поясничной или ягодичной

области с иррадиацией в ног, клиника которая может также имитировать или

предполагать связь радикулопатии с дисфункцией крестцово-подвздошного

сочленения, синдромом грушевидных мышц и миофасциальным синдромом

икроножных мышц.

В исследовании Adelmanesh F сообщается о том, что триггерные точки в

верхнебоковом квадрате ягодичной области являются чрезвычайно

специфическими индикаторами корешковой боли в пояснице [11].

M.S. Thiese обнаружил, что пациенты с болями в пояснице испытывали

боли в ягодичных областях. По данным других исследований известно, что

дисфункция крестцово-подвздошного сустава является одним из основных

источников поясничной боли, также было обнаружено, что дисфункция

4%

8%

19%

19%

50%

Корневой синдром

L2 L3-4 L4 L4-5 L5-S1


373

крестцово-подвздошного сустава была сопутствующей патологией,

преобладающей у пациентов с грыжей поясничного диска [12].

Кроме того, любое поражение крестцово-подвздошного сустава может

вызвать мышечный спазм грушевидной мышцы, что, в свою очередь, может

привести к раздражению седалищного нерва и широкому спектру симптомов,

имитирующих радикулопатию [13].

У пациентов с болями в пояснице, особенно с радикулопатией L5-S1, в

ходе заболевания может развиться миофасциальный синдром в икроножно-

камбаловидной группе мышц, который после операции и устранения причины

компрессии корешка может продолжать поддерживать болевой синдром из-за

наличия триггерных точек в данных мышцах.

В результате изучения распространенности дополнительных скелетно-

мышечных источников болевого синдрома у пациентов с дискогенной

пояснично-крестцовой радикулопатией было выявлено, что из общего числа

пациентов - 46% имели грыжу диска в сочетании с дисфункцией крестцово-

подвздошного сочленения , 23% имели синдром грушевидной мышцы и 31%

дисфункции миофасциального синдрома в группе икроножно-камбаловидной

мышц, поэтому необходимо учитывать правильный выбор реабилитационной

программы.

Что касается продолжительности болевого синдрома: 46% случаев имеют

продолжительность до 1 года, 35% случаев - до 5 лет и 19% случаев - более 5 лет.

Рис 2. Соотношение продолжительности боли у пациентов с

классической радикулопатией в сочетании с дополнительными

скелетно-мышечными источниками болевого синдрома

31%

58%

11%

< 1 год > 1 год ,


374

В данной группе из 26 пациентов было отмечено: 3 случая (11%) с

классической радикулопатией с продолжительностью болевого синдрома до 1

года, 8 случаев (31%) с грыжей поясничного диска, в сочетании с

дополнительными скелетно-мышечными источниками болевого синдрома с

длительностью боли до 1 года, и 58% грыжа поясничного диска с вовлечением

других анатомических структур, длительность болевого синдрома превышает

1 год.

Следуя этим данным, мы можем предположить что у пациентов с грыжей

поясничного диска отмечается тенденция к прямой взаимосвязи между

продолжительностью болевого синдрома и количеством скелетно-мышечных

источников, таких как дисфункция крестцово-подвздошного сочленения ,

синдром грушевидной мышцы и миофасциальный синдром в группе

икроножно-камбаловидной мышц.

Мы также оценили боль по Визуально-аналоговой шкале (ВАШ),

показанной на рисунке 3.

Рис.3

0%

46%

92%

38%

42%

8%

62%

12%

0%

День 1

День 3

День 6

Постепенное выздоровление

сильные умеренные легкие


375

Таблица 1

Данные визуально-аналоговой шкалы (ВАШ), полученные

до и после вмешательства на 3 и 6 день

1-й день 3-й день 6-й день

Выраженная (10-7) 62% 12% 0%

Умеренная (6-4) 38% 42% 8%

Лёгкая (3-1) 0% 46% 92%

Таким образом, наличие боли на 6-й день говорит о том, что даже если

основная причина была устранена, болевой синдром все еще сохраняется из-

за вовлечения других анатомических структур, описанных выше.

По результатам клинического обследования получены следующие

клинические синдромы:

– классический корешковый синдром - 3 случая (12%)

– корешковый синдром в сочетании с дисфункцией крестцово-

подвздошного сочетания- 6 случаев (23%)

– корешковый синдром в сочетании с синдромом грушевидной мышцы -

3 случая (11,5%).

– корешковый синдром в сочетании с миофасциальным синдромом в

икроножно-камбаловидной группе мышц - 3 случая (11,5%).


подвздошного сочленения и синдромом грушевидной мышцы - 4 случая (15%).


подвздошного сочленения и миофасциальным синдромом в икроножно-

камбаловидной группе мышц - 5 случаев (19%).

– корешковый синдром в сочетании с синдромом грушевидной мышцы и

миофасциальным синдромом в икроножно-камбаловидной группе мышц

-1 случай (4%).


подвздошного сочленения, грушевидный синдром и миофасциальным

синдромом в икроножно-камбаловидной группе мышц -1 случай (4%).


376

Таким образом более чем у 88% пациентов с дискогенной пояснично-

крестцовой радикулопатией выявляются сочетанные скелетно-мышечные

причины боли, которые вносят существенный вклад в поддержание болевого

синдрома.

Выводы

Люмбоишиалгия является гетерогенным клиническим феноменом и

представляют одно из наиболее распространенных страданий современного

человека, одну из наиболее частых причин обращения к врачу. Влияние боли

в спине на общество является значительным как с эпидемиологической, так и

с экономической точки зрения.

Последние клинические рекомендации предполагают, что при работе с

пациентами с дискогенной радикулопатией клиницист должен тщательно

диагностировать механизмы, поддерживающие острую и / или хроническую

боль. Лечение должно конкретно касаться этих механизмов. Таким образом,

мы могли бы избежать распространенной ошибки, заключающейся в

постановке простого диагноза «дискогенная радикулопатия», приводящего к

неправильному лечению феномена, а не сложного комплексного заболевания.

Поскольку при люмбоишиалгия может одновременно присутствовать

несколько генераторов боли, требуется многопрофильная диагностика и

мультимодальное лечение[14].

То же самое наблюдалось в нашем исследовании после устранения

источника боли дискогенного происхождения, болевой синдром более легкой

и умеренной интенсивности продолжает сохраняться на фоне структурных

изменений крестцово-подвздошных сочленений, дисфункции грушевидной

мышцы, икроножно-камбаловидной мышцы.

Поэтому к люмбоишиалгии всегда следует подходить как к сложному

заболеванию, при котором в обязательном порядке необходимо установить

точный диагноз генераторов боли, прежде чем начинать какое-либо лечение.

Все доступные в настоящее время руководства подчеркивают важность

мультимодального и мультидисциплинарного подхода к определению


377

стратегии решения проблем, а не только для облегчения симптоматической

боли.

Наконец, важно тщательное наблюдение, чтобы адаптировать наши

терапевтические стратегии к динамическим клиническим проявлениям

хронической боли в пояснице.


1. Common diseases mimicking lumbar disc herniation and their treatment. Kyongsong Kim1,

Toyohiko Isu2 , Daijiro Morimoto3 , Naotaka Iwamoto4 , Rinko Kokubo1 , Juntaro

Matsumoto2 , Takao Kitamura3 , Atsushi Sugawara5 , Akio Morita3. Published: 30 Jun

2017.

2. Pain and functional disturbances in the sacroiliac joint in disc herniation of the lower lumbar

spine] 992 Sep;6(3):192-5. doi: 10.1007/BF02528600.

3. Besen E, Young AE, Shaw WS: Returning to work following low back pain: towards a model

of individual psychosocial factors. J Occup Rehabil. 2015; 25(1): 25–37. PubMed Abstract |

Publisher Full Text | Free Full Text | F1000 Recommendation

4. Heliovara M, Knekt P, Aromaa A. Occupationand risk of herniated lumbar intervertebral disc

or sciatic a leading to hospitalization, Incidence and risk factors of herniated lumbar

interverbral disc or sciatic leading to hospitalization. J.Chronic Dis 1987;40: 251-264

5. Bregeon CH,Reneire JC. Les facteurs etiologique des hernies discales lombaires. In:

Simon L, Herisson Ch, Privat JM, Bouvier JP, Fedou P, eds. La hernie discale lombaire.

Acquistion en rhumatologie, Paris: Masson,1990:8-14

6. Mechanisms of low back pain: a guide for diagnosis and therapy [version 2; referees: 3

approved] Massimo Allegri , Silvana Montella , Fabiana Salici , Adriana Valente , Maurizio

Marchesini , Christian Compagnone , Marco Baciarello , Maria Elena Manferdini, Guido

Fanelli1,2 Department of Surgical Sciences, University of Parma, Parma, Italy Anaesthesia,

Intensive Care and Pain Therapy Service, Azienda Ospedaliera Universitaria Parma Hospital,

Parma, Italy Latest published: 11 Oct 2016, 5(F1000 Faculty Rev):1530 (doi:

10.12688/f1000research.8105.2)

7. Rolul disfuncției articulare sacroiliace în geneza durerilor de spate scăzute: evident nu este

întotdeauna corect. Weksler N, Velan GJ, Semionov M, Gurevitch B, Klein M,

Rozentsveig V, Rudich T Arch Orthop Trauma Surg. 2007 Dec; 127 (10): 885-8.

8. Sacroiliac joint dysfunction in patients with lumbar disc herniation: a cross-sectional study.

Madani SP, Dadian M, Firouznia K, Alalawi SJ Back Rehabil Musculoskelet. 2013; 26 (3):

273-8.


378

9. Which level is responsible for gluteal pain in lumbar disc hernia? Guofang Fang1,2 , Jianhe

Zhou3 , Yutan Liu4 , Hongxun Sang2 , Xiangyang Xu3 and Zihai Ding1.

10. JA Miller, Schmatz C, Schultz AB. Lumbar disc degeneration: correlation with age, sex and

spine level in 600 autopsy specimens. Spine. 1988; 13: 173-178.

11. Adelmanesh F, Jalali A, Shirvani A, Pakmanesh K, Pourafkari M, Raissi GR, Shir Y. The

diagnostic accuracy of the gluteal trigger indicates root differentiation of non-root LBP.

Clin J Pain. 2015; 32: 666-72. PMID: 26491935.

12. Chiba Y, Isu T, Kim K, Iwamoto N, Morimoto D, Yamazaki K, Hokari M, Isobe M, Kusano

M. Association between intermittent pain with low back and neuropathy affecting the upper

clone nerve. J Neurosurg spine. 2015; 13: 1-5

13. Shen YX, Zheng ZG, Cheng MH, Dong QR, Zhou XZ, Diagnosis and operative treatment of

far lateral lumbar disc herniation, Zhonghua Wai Ke Za Zhi. Publicat în 15 aprilie 2006;

44(8):559-61

14. Mechanisms of low back pain: a guide for diagnosis and therapy [version 2; referees: 3

approved] Massimo Allegri , Silvana Montella , Fabiana Salici , Adriana Valente , Maurizio

Marchesini , Christian Compagnone , Marco Baciarello , Maria Elena Manferdini , Guido

Fanelli1,2 Department of Surgical Sciences, University of Parma, Parma, Italy Anaesthesia,

Intensive Care and Pain Therapy Service, Azienda Ospedaliera Universitaria Parma Hospital,

Parma, Italy : 11 Oct 2016, 5(F1000 Faculty Rev):1530 (doi: 10.12688/f1000research.8105.2)


379

ZOOLOGY AND VETERINARY MEDICINE

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.044

Киркимбаева Жумагуль Слямбековна

ветеринария ғылымдарының докторы, профессор, «Микробиология, вирусология және

иммунология» кафедрасының меңгерушісі

Қазақ Ұлттық аграрлық зерттеу университеті, Қазақстан Республикасы

Кузембекова Гулнур Бериковна

ветеринария ғылымдарының кандидаты, қауымдастырылған профессор

«Микробиология, вирусология және иммунология» кафедрасы


Жолдасбекова Асель Еркинбековна

PhD, «Микробиология, вирусология және иммунология» кафедрасының аға оқытушысы


Орналиева Ару Жанабаевна

II курс магистранты


АЛМАТЫ ҚАЛАСЫ БОЙЫНША ИТТЕРДІҢ

ПАРВОВИРУСТЫҚ ЭНТЕРИТІНІҢ ТАРАЛУЫ ЖӘНЕ ЕМДЕУ

ШАРАЛАРЫН ЖЕТІЛДІРУ

Аннотация. Алматы қаласы иттердің парвовирустық энтериті бойынша қолайсыз аймақ

болып табылады. Ауруың таралуы иттердің жасына, жынысына, тұқымына және

маусымға байланысты. Ауру қоздырушысына ең сезімтал – 6-16 апталық күшіктер, асыл

тұқымды иттерден көбінесе - неміс овчаркасы, лабрадор, ортаазиялық овчарка, хаски

және роттвейлер. "Энтерокол" пробиотикалық препаратын қоса отырып,

парвовирустық энтеритпен ауыратын иттерді емдеу кезінде оң нәтижелер алынды,

емдеу хаттамасын түзету емдеу мерзімін 4-6 күнге қысқартуға мүмкіндік берді. Емдеу

тиімділігі 95%-ды құрады.



380

Кілтті сөздер: энтерит, дегидратация, ретроспективті талдау, анорексия, анамнездік

мәліметтер, бактериялар ассоциациясы

Иттердің парвовирустық энтериті - бұл жіті геморрагиялық энтерит,

лейкопения және жедел дегидратациямен сипатталатын иттердің жұғымтал

вирустық ауруы. Табиғи жағдайда иттердің парвовирустық энтеритімен иттер

тұқымы мен жынысына қарамай ауырады, ауру көбінесе 6 айға дейінгі

күшіктерде кездеседі. 2-15 апталық күшіктер жиі ауырады, өлім-жітім 30%-ды

құрайды.

Вирус бүкіл әлемде кең таралған, барлық иттер түгелдей дерлік сезімтал

деп саналады, дегенмен овчарка, лабрадор және ротвейлер сияқты кейбір

тұқымдар ауруға көбірек бейім. Вирус сыртқы ортаға үнемі нәжіспен

шығарылады, сәйкесінше инфекцияның таралуы, әдетте, алиментарлы

жолмен жүреді. Аурудың жүректі және ішекті зақымдайтын екі түрлі формасы

ажыратылады.

Вакцинациядан немесе вирустың штамдарын қолдан жұқтырғаннан

кейін барлық ересек иттерде вирусқа қарсы күшті иммунитет қалыптасады.

Жұқтырған ересек жануарлардың ауруы абортты, нақты клиникалық

белгілерінсіз және жеңіл клиникалық формада өтеді[1,2].

Мүлдем вакцинацияланбаған күшіктерде вирус жүрек-өкпе

аномалияларын тудырады [3]. Ішек формасы, көбінесе вакцинацияланбаған

немесе егу схемасы сақталмаған иттерде жиі кездеседі, ауру ,әдетте, ауыр

өтеді, десек те вакцинацияланған иттердің де жұқтыру қаупі жоғары [4].

Кейбір иттерде тиісті вакцинациядан кейін қорғаныс иммунитеті

қалыптаспағандықтан инфекцияға сезімтал болып қалады деген деректер

бар [5].

Негізгі клиникалық белгілері анорексия, қызба, құсу және диареямен

(жағымсыз өткір иісті геморрагиялық немесе шырышты) сипатталады.

Парвовирус адамдар үшін қауіпсіз, бірақ адам инфекция қоздырушысын

тасымалдап, сау жануарларға жұқтыруы мүмкін [6]. Сол себепті халықтың

экологиялық және эпидемиологиялық қауіпсіздігін арттырудың негізгі жолы


381

үй жануарлары арасында ауру-сырқауды азайту және жұқпалы аурулардың

нәтижесінде орын алатын өлім-жітімнің алдын алу болып табылады.

Парвовирустық энтерит көбінесе егілмеген, егілген, алайда егу схемасы

дұрыс жүргізілмеген күшіктерде, сирек иммундық жағдайының бұзылуына

байланысты ересек иттерде кездеседі.

Зерттеудің мақсаты мен міндеттері:

Зерттеудің мақсаты – Алматы қаласында иттердің парвовирустық

энтерит ауруының таралуын анықтау. Алматы қаласы «Лапа» ветеринариялық

клиникасында иттердің парвовирустық энтеритіне ретроспективті зерттеу

жүргізу.

Зерттеудің міндеттері:

1) Алматы қаласы бойынша иттердің парвовирустық энтеритін

ретроспективті талдау.

2) Алматы қаласының эпизоотологиялық жағдайы бойынша

дереккөздерге сүйене отырып, зерттелінетін жұқпалы ауру бойынша

талдаулар жүргізу.

3) Жүргізілген зертеулерге сәйкес жалпы статистиканы құрастыру.

Зерттеу материалдары мен әдістері

Зерттеулер Алматы қаласының «Лапа» ветеринариялық клиникасы және

Қазақ Ұлттық Аграрлық университеті «Микробиология, вирусология және

иммунология» кафедрасында жүргізілді.

Әдеби деректермен жұмыс жасау барысында отандық және шетелдік

ғалымдардың жұмыстары зерттеліп, Лапа ветеринариялық клиникасы "Ауру

жануарларды тіркеу журналдары", "Ауру тарихы" деректеріне талдау жүргізілді.

2019-2021 ж. парвовирустық энтеритпен тіркелген иттер жасы, жынысы,

тұқымы, күтімі, егілу жағдайына және емдеу әдістеріне байланысты

сұрыпталды. Диагноз анамнездік мәліметтерге, клиникалық белгілеріне қарап

қойылды.

Зерттеу нәтижелері

Зерттеу кезінде Лапа ветеринариялық клиникасына келіп түскен 2543

жағдайдың 61-іне (2,4%) иттердің парвовирустық энтерит диагнозы қойылды.


382

6 айдан асқан иттер 6 айлыққа дейінгі күшіктерге қарағанда төзімдірек

екендігі анықталды. 6 айға дейінгі күшіктер 43 (70,5%), 6 айдан асқандары 18

(29,5%) басты құрады. Жынысына қарай еркектері 36 (59%) ұрғашыларынан

25 (41%) сезімтал болды. Тұқымсыз иттер 23 (38,2) асыл тұқымды иттерге 38

(61,8) қарағанда едәуір төзімді келді.

Кез-келген жұқпалы аурудың өтуі жануарлардың жасына, иммундық

сипатына, сондай-ақ бағып күтімі мен азықтандыру жағдайларына

байланысты. Белсенді иммундық реакцияны дамытуда жануарды

вакцинациялау маңызды рөл атқарады.

Ауырған күшіктер ветеринарлық клиникаға аурудың 2-3 күндері әкелінді.

Парвовирустық энтерит диагнозымен түскен иттердің клиникалық-

патогенетикалық ерекшеліктері ескеріліп, аурудың өтуінің жеңіл, орташа

және ауыр формалары анықталды.

Ауру жеңіл өткенде (26,9%) депрессия (1,2-сурет), тәбеттің төмендеуі

немесе мүлдем жоғалуы, диарея, қызба, анорексия (3-сурет), су ішкеннен соң

дереу құсу, көздің, танау және ауыздың кілегейлі қабықтарының бозаруы,

кейде тахикардия, пульсінің толымсыздығы, пальпациялағанда құрсақ

қуысының ауырсынуы байқалды. Мұндай симптомдар жинтығы асқазан-ішек

жолдарының қабынуы, сондай-ақ интоксикация мен дегидратацияның

нәтижесі екендігін көрсетеді.

1, 2-сурет. Парвовирустық энтериттің клиникалық белгілері


383

3, 4-сурет. Парвовирустық энтериттің ауыр өтуі кезіндегі

геморрагиялық диарея

Ауру орташа өткенде (25%) жоғарыда келтірілген белгілермен қатар,

дегидратация мен интоксикация белгілері айқын байқалды.

Аурудың ауыр өтуі кезінде (48,1%) дене салмағының тез жоғалуы

(анорексия), астения, құсу, геморрагиялық диарея (4-сурет), кілегейлі

қабықтардың анемиясы, дегидратация, интоксикация, тері тургорының

төмендігі байқалды.

Кесте 1

Иттердің парвовирустық энтеритінің таралуы

Топтар

Саны

(=n)

Пайыздық

көрсеткіші (%)

Жасы

6 айдан кіші

6 айдан үлкен

43

18

70,5

29,5

Жынысы

Ұрғашы

Еркек

25

36

41

59

Тұқымы

Тұқымсыз

Асыл тұқымды

23

38

38,2

61,8

Вакцинация жағдайы

Егілген

Егілмеген

48

13

78,7

21,3

Вакцинацияланбаған иттер 48 (78,7%) вакцинацияланған иттерге 13

(21,3%) қарағанда көп зардап шекті. 6 айлыққа дейінгі күшіктердің 6 айдан

асқан күшіктерге қарағанда ауруға сезімтал болуы аурудың жас


384

ерекшеліктеріне тәуелділігі туралы ғылыми деректерге (көбіне 6-16 апталық

күшіктер) сәйкес келеді. 1 айға дейінгі күшіктердің ауруға төзімділігін

енесінен берілген спецификалық антиденелердің алғашқы вакцинация

уақытына дейін сақталуымен байланыстыруға болады.

Вирустың жануарлардың жынысына тәуелділігі туралы 2007 жылы

Кастро және т.б. хабарлаған. Зерттеу нәтижесінде, еркек иттерге қарағанда

ұрғашы иттердің ауруға төзімділігі анықталды, дегенмен бұл жағдайды ит

ұстаушылардың үй күзету, аң аулау мақсатында көбіне еркек иттерді

таңдауынан деп түсінуге болады.

Егілмеген иттер егілген иттерге қарағанда жиі тіркелді.

Вакцинацияланған иттердің ауру жұқтыруы вакциналардың сапасыздығы,

қолдану шарттарының бұзылуы салдарынан күшікті аурудан қорғауға

қабілетті иммундық реакциялардың туындамауынан болуы ықтимал.

Асыл тұқымды иттерге қарағанда тұқымсыз иттер төзімдірек болды.

Асыл тұқымды иттердің ішінде ең көп зардап шеккендері – неміс овчаркасы,

лабрадор, ортаазиялық овчарка және хаски (5-сурет).

5-сурет. Парвовирустық энтериттің ит тұқымдары арасында таралуы

Жиналған мәліметтерге сәйкес, Алматы қаласы иттердің парвовирустық

энтерит ауруынан қолайсыз аймақ болып табылды. Ауру жыл сайын, тұрақты

түрде тіркеледі. Жұқпалы ауру көбіне 6 айға дейінгі күшіктерде кездесті.

Иттердің парвовирустық инфекциясы ауруының

тұқымдар арасындағы пайыздық көрсеткіші

неміс овчаркасы

ортаазия овчаркасы

хаски

лабрадор

тұқымсыз иттер


385

Өлім-жітім көрсеткіші 50%, ал тиісті емдеу шаралары жүргізілмеген жағдайда

100%-ға жетті.

Иттердің парвовирустық энтеритінің маусымдық динамикасын талдау

нәтижесінде індеттің маусымдық шыңы мамыр айына сәйкес келді. Қараша-

қаңтар айларындағы көрсеткіш өте төмен, парвовирустық энтеритке қолайлы

салыстырмалы түрде сәуір, мамыр, маусым айлары деп санауға болады.

6-сурет. Парвовирустық энтериттің маусымдылығы

Парвовирустық энтеритті емдеу кешенді, яғни, аурудың өту дәрежесіне,

геморрагиялық синдромның болуына байланысты, этиотроптық,

патогенетикалық және симптоматикалық терапияны қамтыды (Кесте 2).

Терапевтік ем үшін вирусқа қарсы препараттар, иммуноглобулиндер,

имуномодуляторлар, қан тоқтататын препараттар, кристаллоидты тұз

ерітінділері, сорбенттер, поливитаминдер және метаболитикалық препараттар

қолданылды.

Ағзаның интоксикациясының дәрежесі қанмен байытылған ішек

құрамындағы бактериялардың қарқынды көбеюіне байланысты. Соған сәйкес,

шартты-патогенді бактериялар ассоциациясымен асқынған парвовирустық

энтериттің емдеу схемасы үшін аурудың өту дәрежесіне байланысты жеке әдіс

қолданылды (Кесте 3).

Иттердің парвовирустық энтеритінің маусымдық

динамикасы

Иттердің парвовирустық энтеритінің маусымдық динамикасы


386

Кесте 2

Парвовирустық инфекцияның жеңіл формасын емдеудегі шығындар

Емдеу схемасы 1

Емдеу схемасы 2

(Энтерокол пробиотикалық

препаратын қолдану бойынша)

Емдеу курсы

NaCl NaCl 7 тәулік

Дюфалайт Дюфалайт 7 тәулік

Гискан-5 Гискан-5 3 тәулік

Фоспренил Фоспренил 7 тәулік

Форвет Форвет 2 тәулік

Гамавит Гамавит 7 тәулік

Серения Серения 3 тәулік

Папаверин Папаверин 3 тәулік

Квамател Квамател 5 тәулік

- Энтерокол 7 тәулік

1-схема бойынша емделген иттердің қалпына келуі орта есеппен 16 күнді

құрады, емдеу тиімділігі 72%. 2-емдеу схемасы бойынша жануарларды емдеу

мерзімі 10 күнді, емдеу тиімділігі 93%-ды құрады. Жанауарлардың

организмінің қалыпқа келуі 5-6 күндері байқалды. Парвовирустық энтериттің

жеңіл формасының емі 2-схема бойынша, шығын материалдарын (шприцтер,

катетер, капельницаға арналған система, бинт, пластырь) және ветеринар

маманның жұмысын қоспағанда 1 схема-ға қарағанда 5%-ға артық, алайда

энтерокол препаратын қолдану емдеу мерзімін 6 күнге қысқартты.

Дисбактериозды жою және ішектің қалыпты микрофлорасын ертерек

қалыптастыру үшін құрамында тірі қалыпты ішек микрофлорасы бар

Энтерокол пробиотигі қолданылды.

Жаңа пробиотикалық препараттың негізі - генетикалық әдіспен алынған

Escherichia coli бактериоциногенді штамы. Еscherichia coli 64г штамы

патогенді және шартты патогенді микроорганизмдермен бәсекелесуге

мүмкіндік береді, сондай-ақ бірнеше қасиеттерге ие: сау жануардың асқазан –

ішек жолының қалыпты тұрғыны болып табылады; патогенді емес, уытты

емес; асқазан арқылы пассаждалады (өт пен тұз қышқылына төзімділіктің

белгілі бір деңгейіне ие болу), адгезиялық қабілеті, жоғары өмір сүру қабілеті,

ұзақ жою мерзімі, патогендік және шартты патогендік микроорганизмдерге

жоғары антагонистік белсенділігі.


387

Кесте 3

Шартты-патогенді микроорганизмдер ассоциациясымен асқынған

парвовирустық энтеритті емдеудегі шығындар

Емдеу схемасы 1 Емдеу схемасы 2 Емдеу курсы

NaCl NaCl 5 тәулік

Метрогил Метрогил 5 тәулік

Дюфалайт Дюфалайт 5 тәулік

Гискан Гискан 3 тәулік

Цефтриаксон Цефтриаксон 7 тәулік

Фоспренил Фоспренил 5 тәулік

Форвет Форвет 2 тәулік

Гамавит Гамавит 5 тәулік

Серения Серения Бір рет

Папаверин Папаверин 3 тәулік

Квамател Квамател 5 тәулік

Дицинон Дицинон Қажетінше әр 6-8 сағат сайын

- Энтерокол 21 күн

Келтірілген схемалардың екеуі де ағзаның физиологиялық функцияларын

қолдауға бағытталды. Емдеу схемаларын талдай келе, бактериялармен

қосарланған парвовирустық энтеритті емдеу (цефалоспориндер қатарына

жататын 3-буынды цефтриаксон антибиотигі 100 мг/кг қолданылды) аурудың

жеңіл формасының еміне қарағанда 30%-ға артық. Зерттеу нәтижелері

келтірілген емдеу схемаларының тиімділігі жоғары екендігін көрсетті.

1-схема бойынша емделген иттердің қалпына келуі орта есеппен 12 күнді

құрады, емдеу тиімділігі 73,5%. 2-емдеу схемасы бойынша жануарларды

емдеу мерзімі 8 күнді, емдеу тиімділігі 95%-ды құрады. Энтерокол

препаратын қолдану емдеу мерзімін 4 күнге қысқартты.

Энтерокол пробиотигі антибиотикотерапияның алғашқы күнінен бастап

қолданылды.Антибиотик пен пробиотиктерді қолдану 2-3 сағат уақыт

аралығын құрады.

Пробиотиктер кальций, темір, D дәрумені иондарының сіңуіне ықпал

етеді, патогендік микрофлораның өсуін тежейді, ас қорыту процестерін

ынталандырады, тоқ ішектегі қоректік массаның рН-ның, сондай-ақ ауру

тудыратын микрофлорамен шартты канцерогенездің даму дәрежесін

төмендетуге ықпал етеді.


388

Қорытынды. Алматы қаласы иттердің парвовирустық энтерит ауруынан

қолайсыз аймақ болып табылды. 6 айлыққа дейінгі күшіктердің 6 айдан асқан

күшіктерге қарағанда ауруға сезімтал болуы аурудың жас ерекшеліктеріне

тәуелділігі туралы ғылыми деректерге (көбіне 6-16 апталық күшіктер) сәйкес

келеді. еркек иттерге қарағанда ұрғашы иттердің ауруға төзімділігі

анықталды, дегенмен бұл жағдайды ит ұстаушылардың үй күзету, аң аулау

мақсатында көбіне еркек иттерді ұстауынан деп түсінуге болады.

Егілмеген иттер егілген иттерге қарағанда жиі тіркелді. Асыл тұқымды

иттерге қарағанда тұқымсыз иттер төзімдірек болды. Асыл тұқымды иттердің

ішінде ең көп зардап шеккендері – неміс овчаркасы, лабрадор, ортаазиялық

овчарка, хаски және ротвейлер.

Парвовирустық энтериттің Алматы қаласы бойынша таралу деңгейі 2,4%-

ды құрады.

Энтерокол препаратын қолдану емдеу мерзімін 4-6 күнге қысқартты.

Емдеу тиімділігі 93-95%-ды құрады.

Пайдаланылған әдебиеттер тізімі:

1. Ю.А. Дубков. Усовершенствование метода специфической профилактики

парвовирусного энтерита собак: автореф. дис. … канд. вет. наук. М., 2000. – 22 с.

2. В.Н. Сюрин, А.Я. Самуйленко, Б.В. Соловьев, Н.В. Фомина. Парвовирусная инфекция

собак // Вирусные болезни животных. М.: ВНИТИБП, 1998. С. 561-570

3. The Merck Veterinary Manual (2006) Canine Parvovirus http://www.merckvetmanual.com/

mvm/index.jsp?cfile=htm/bc/23301.html

4. Decaro, N., Desario, C., Elia, G., Martella, V., Mari, V., Lavazza, A., Nardi, M. and

Buonavoglia, C. (2008). Evidence for immunisation failure in vaccinated adult dogs infected

with canine parvovirus type 2c. New Microbiology, 31:125–130

5. American Veterinary Medical Association AVMA (2017). Canine Parvovirus

http://www.avma.org/public/PetCare/Pages/canine-parvovirus.aspx

6. Нестина А.С., Петрова О.Г. Особенности эпизоотического процесса парвовирусного

энтерита собак в г. Екатеринбурге, совершенствование методов диагностики,

профилактики и лечения / Аграрный вестник Урала. – 2011. - № 5. - С. 89.


389

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.045

Лепёхина Татьяна Викторовна

кандидат биологических наук, доцент кафедры генетики

и разведения животных имени В.Ф. Красоты,

Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение высшего

образования «Московская государственная академия ветеринарной медицины

и биотехнологии – МВА имени К.И. Скрябина», Российская Федерация

СЕЛЕКЦИЯ МОЛОЧНОГО СКОТА НА ОСНОВЕ ОЦЕНКИ

ПРОДУКТИВНОСТИ СЕМЕЙСТВ КОРОВ

Аннотация. Исследования посвящены оценке молочной продуктивности отдельных

семейств коров в условиях хозяйства. Установлена изменчивость содержания жира в

молоке коров отдельных семейств. Выявлен коэффициент корреляции и повторяемость

показателей молочной продуктивности коров отдельных семейств.

Ключевые слова: селекция, молочная продуктивность, семейства, изменчивость,

повторяемость, коэффициент корреляции.

В настоящее время осуществление быстрой интенсификации

животноводства выдвигает перед селекцией новые задачи, особые требования

предъявляются к породам крупного рогатого скота молочного направления.

Для дальнейшего развития промышленного скотоводства необходимо

получать от племенных коров - 8500-9100 кг молока за лактацию с массовой

долей жира 4,20 %.

Ряд авторов отмечают, что в настоящее время в селекционной работе,

которая активно направлена на повышение молочной продуктивности,

большое значение имеет ранняя диагностика хозяйственно-ценных признаков

у коров [1].

Разведение крупного рогатого скота по семействам обеспечивает

селекцию не только по индивидуальным качествам особей, но и по племенной

ценности значительных групп животных, происходящих от отдельных коров.

Однако, такая селекция возможна только при условии, что прослеживается



390

динамика накопления потенциала ценных качеств у членов семейств в

нескольких генерациях.

С этой целью нами было изучены 157 семейств, включающих 967 дойные

коровы. Поскольку решающим фактором в системе промышленного

производства продукции скотоводства является получение племенных быков

с высокой племенной оценкой и планомерное использование их при

искусственном осеменении, то в селекции следует учитывать такие

признаками, которые прямо или косвенно влияют на экономические

показатели при разведении породы, а также на связь с другими признаками,

наследственные различия между животными, наследуемость и экономическое

значение признаков.

В молочном скотоводстве, где ведется работа по повышению удоя и

массовой доли жира, следует отбирать быков на племя только от коров из

устойчивых высокопродуктивных семейств, имеющих из года в год

устойчивые удои с высоким содержанием жира в молоке. Такие

производители распространяют ценные качества семейств в соответствующей

популяции.

Для изучения изменчивости массовой доли жира в молоке коров нами

был вычислен коэффициент изменчивости по 18 семействам (404 коровы).

Коэффициент изменчивости массовой доли жира некоторых семейств показан

в таблице 1. Коэффициент корреляции между удоем и массовой доли жира в

молоке коров этих семейств отрицательная и составляет r=0,32.

Коэффициент изменчивости массовой доли жира в молоке коров

семейств Березы 1153 и Стрекозы 2556 высокий и составляет – 8,03 и 6,14%,

соответственно.

Для селекции имеет важное значение то обстоятельство, что в семействах

не только сходство, но и различия сестер и полусестер являются показателем

селекции и характеризуют эффективность методов подбора. Таким образом,

работа с семействами коров дает возможность широко изучить наследование

отдельных признаков и их связь.


391

Таблица 1

Коэффициент изменчивости содержания жира в молоке коров

отдельных семейств

Родоначальница

семейства

Количество членов

семейства (дочерей)

Средняя массовая доля

жира в семействе, % Cv,%

Стрекоза 2556 21 4,18 6,14

Береза 1153 20 4,14 8,03

Пижма 1919 24 4,24 4,53

В селекционной работе следует уделять больше внимания таким

генеалогическим группам коров, в которых имеется большое число животных

с высокой потенциальной продуктивностью. Поэтому матери быков должны

оцениваться не только по индивидуальным качествам, но и по их ближайшим

родственникам.

Весьма важно также уделять большое внимание такому параметру, как

коэффициент корреляции между показателями продуктивности в нескольких

лактациях. Он показывает степень наследуемости и стабильности

рассматриваемого селекционного признака, так как является верхним

пределом наследуемости и численно оценивает повторяемость

продуктивности в течение эксплуатации стада или группы животных.

Коэффициенты повторяемости, вычисленные в выборке 484 матерей

быков, принадлежащих исследуемым семействам коров, на основе данных об

их продуктивности в первую и третью лактацию, показаны в таблице 2.

Таблица 2

Коэффициент изменчивости и повторяемости молочной продуктивности

в выборке матерей племенных быков

Селекционный признак �̅�±𝑆�̅� Cv,% Коэффициент

повторяемости

Удой за 305 дней

лактации, кг 8210±180 23,18 0,42

Массовая доля жира, % 4,30±0,02 6,73 0,38

Как видно из таблицы 2, коэффициенты повторяемости сравнительно

высоки, что указывает на стабильность таких важных селекционных


392

признаков матерей быков, как удой и содержание жира в молоке. В то же

время коэффициент изменчивости содержания жира в молоке низок.

Фенотипическое разнообразие жирномолочности среди матерей быков

невелико, и поэтому трудно отбирать коров, сыновья которых будут

достоверными улучшателями жирномолочности по сравнению с остальной

частью выборки матерей быков.

В исследованиях ряда авторов, мы можем отметить, что наличие

определенного поголовья коров, у которых сочетается высокий удой с

высоким содержанием массовой доли жира и белка, указывают на

возможность селекции в этом направлении [2].

Однако следует учесть, что корреляция между родственными животными

зависит от интенсивности селекции по данному признаку. В изучаемых

семействах в течение ряда поколений величина жирности молока была

главным селекционным признаком. Степень быков на качество потомства в

семействах зависит от устойчивости их наследственности по

селекционируемым признакам и сочетаемости пар.

Мы определили коэффициент корреляции по удою и содержанию жира

матерей быков (таблица 3).

Таблица 3

Коэффициент корреляции по удою и массовой доли жира матерей

племенных быков

Лактация

Число

коров,

n

Удой за

305 дней

лактации,

кг

Cv,%

Массовая

доля

жира, %

Cv,% Коэффициент

корреляции

Коэффициент

регрессии

I 530 7270±415 18,0 4,36±0,03 6,4 -0,14 -0,02

III 437 8235±380 16,4 4,30±0,02 6,2 -0,07 -0,05

По показателям таблицы 3 видно, что соотношение удоев и содержание

жира в молоке характеризуется отрицательной корреляцией от r= -0,07 до

r=-0,14. Коэффициент регрессии показывает, что при увеличении удоя на 100

кг возможно падение содержания жира в молоке на 0,02 - 0,05 %. Исходя из

приведенных данных можно сказать, что на племя надо оставить таких коров-


393

матерей быков, которые могли бы с повышением удоя повысить и содержание

жира.

Проводя селекционную работу в семействах, важно учитывать не только

сходство, но и разнообразие между сестрами и полусестрами, тем самым

полнее характеризуя племенную ценность животных и показывая результаты

сочетаемости пар в дальнейшем.

Следовательно, изучение семейств дает возможность сказать, что

сравнительно высокие коэффициенты повторяемости удоя (r=0,42) и

содержания жира в молоке (r=0,38) указывают на стабильность племенных

качеств коров, отобранных в группе матерей быков.


1. Кровикова, А.Н. Продуктивные качества и племенная ценность коров черно-пестрой

породы в зависимости от возраста первого осеменения / Кровикова А.Н., Бакай А.В.,

Бакай Ф.Р. // Зоотехния. - 2020. - № 3. - С. 6-11.

2. Мкртчян, Г.В. Корреляция между удоем, содержанием жира и белка в молоке у коров

разных генотипов / Мкртчян Г.В., Бакай Ф.Р., Кровикова А.Н. // Достижения вузовской

науки. - 2016. - № 22. - С. 125-128.


394

GEOLOGY, MINERALOGY AND SOIL SCIENCE

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.046

Баньковський Михайло Володимирович

кандидат геологічних наук, старший науковий співробітник відділу

геології антропогену, Інститут геологічних наук НАН України, Україна

Гейхман Анатолій Мойсейович

кандидат фізико-математичних наук, Україна

Потапчук Іван Степанович

кандидат геолого-мінералогічних наук,

старший науковий співробітник відділу геології антропогену

Інститут геологічних наук НАН України, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ ХВИЛЬОВОГО ПРОДОВЖЕННЯ

ПОТЕНЦІАЛЬНИХ ПОЛІВ ДЛЯ ЗОНДУВАННЯ ГЛИБИННОЇ

БУДОВИ ЗЕМЛІ І ПОШУКУ РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН

Анотація. Розглядається методика дослідження глибинної будови Землі і пошуку родовищ

корисних копалин, в першу чергу нафти і газу на основі хвильового (голографічного)

перетворення даних гравітаційного, магнітного та геотермічних полів в просторову 3 D

модель цих полів у комплексі з геологіч-ними та сейсмічними дослідженням. В роботі

наведені фізичні принципи, на яких базується теорія методу та описані методика і

програмний комплекс, що реалізує метод. Наведені приклади застосування голографічного

методу для вивчення глибинної будови Землі, трасування розривних порушень та пошуку

корисних копалин. Показані перспективи застосування даного підходу. Практична

значимість роботи полягаю у тому, що запропонована методика при бажанні може бути

успішно використаною як для вивчення глибинної будови Землі, так і для пошуків

різноманітних родовищ корисних копалин.

Ключові слова : геофізична голографія, граві - та магніторозвідка, аномалії

гравітаційного, магнітного та геотермічних полів, комплексна інтер-претація геолого-

геофізичних матеріалів



395

Вступ. Хвильовий підхід, започаткований роботами Клаербоута та

Тимошина в сейсморозвідці, знайшов також своє наукове та практичне

застосування в практиці геологорозвідувальних робіт, що поклало початок

розвитку нового напрямку в обробці та інтерпретації сейсмічних полів.

Ідея Клаербоута [4] про використання хвильового рівняння для вирішен-

ня задач сейсморозвідки спершу не сприймалася науковою спільнотою і була

втіленою ним у життя. Ю.Тимошин, якому належить переклад однією з робіт

Клаербоута, запропонував в 1960 р. новий метод імпульсної сейсмічної голо-

графії на основі дифракційного перетворення сейсмічних записів в

зображення геологічного середовища. Його ідея була настільки новаторською,

що не сприймалася також більшістю геофізиків протягом тривалого часу

взагалі. Під керівництвом та при активній участі Ю.В.Тимошина його учнями

(УкрДГРІ) проводилися дослідження з питань розширення математичної

моделі хвильового процесу в сейсмічній голографії з врахування анізотропії,

частотної дисперсії і поглинання, розроблена теорія створення сейсмічних

зображень складнопобудованих сейсмічних середовищ, проводилися

дослідження в напрямку сейсмічної томографії. Розроблені принципові

алгоритми нового - дифракційного або хвильового - її варіанта.

Як відомо, найбільш поширеними є методи просторової сейсморозвідки,

один з яких здійнюється за рахунок кореляційної ув`язки спостережуваного

поля пружних хвиль від глибинних горизонтів земних надр і задовольняє

вимогам голографічного перетворення та інший, який в своїй основі побудо-

ваний на використанні хвильового продовження поля пружних хвиль за

рівняннями Клаербоута [4]. Обидва способи вимагають збудження пружних

коливань вибуховими або невибуховими сейсмічними джерелами, розташова-

ними на сейсмічниих профілях (або у проміжку між ними) із переміщенням їх

з кроком, який враховує канальність станцій, кратність перекриття та відстань

між сейсмоприймачами і цим забезпечує підвищення продуктивності праці та

розширення можливостей досліджень. Недоліком означених способів є

дорожнеча польових робіт, яка пов`язана з необхідністю буріння свердловин

для розташування вибухових речовин під зоною малих швидкостей (ЗМС) або


396

використання невибухових джерел (вібросейсів або сейсмодін.),

відстрілювання мережі розвідувальних профілів (3-D) з відповідним значним

нанесенням шкоди екологічному стану природи та сільському господарству.

Сейсмічні дослідження вимагають знання швидкостей в районі робіт,

характеризуються великим обсягом матеріалів обробки та інтерпретації

сейсмограм, виявлення і трасування тектонічних розломів, зон тріщинуватості

та різноманітних підтем-них структур земної кори з подальшим комплексним

прогнозом можливої наявності родовищ корисних копалин на глибині за усім

комплексом геолого-розвідувальних робіт. Не зважаючи на це, основні обсяги

пошуково-розвіду-вальних робіт випадали на сейсморозвідку, тоді як

допомога інших геофізичних методів залишалася незначною.

Не виключено, що роботи Ю.В.Тимошина в лабораторії імпульсної

сейсмічної голографії (КГВ УкрНДГРІ) подали ідею для застосування

хвильового підходу до потенціальних полів Сігалову Я.Б. Адже ще у 50-70-і

роки теорія аналітичного продовження потенційних полів і її практичне

використання для розв`язку геофізичних задач розроблялися багатьма

вченими - Лаврентьєвим, Івановим, Тихоновим, Страховим, Барановим [1] та

ін. У ці ж роки визначилося значення аналітичного продовження як засобу

виявлення і локалізації об'єктів, що збурюють нормальні геофізичні поля при

геологічному картуванні та при пошуках і розвідці різних родовищ корисних

копалин. З великого числа робіт, у яких пропонуються різноманітні наближені

прийоми для розв`язку таких задач, виділяються роботи М. А Алексідзе,

П.Н. Вабише-вича, у яких використовуються різницеві методи продовження

поля. Тим не менше суттєвий прогрес гальмувався проблемами регуляризації

при продов-женні потенціальних полів через маси геологічних об`єктів.

Найбільш близьким за технічною суттю до способу, що нами

застосовується, є спосіб гравітаційної або магнітної голографічної візуалізації

векторних або тензорних даних, в якому отримують зображення земних надр

на основі міграційних перетворень потенціальних полів як особливої форми

продовження в нижній півпростір, коли для візуалізації джерел полів у

нижньому півпросторі використовують уявні дзеркальні відображення у


397

верхньому півпросторі від істинних джерел нижнього півпростору з по-

дальшою міграцією (продовженням) полів у верхній півпростір, що є

фактично, на думку його автора М.Жданова тотожним продовженню полів за

рівнянням Лапласа у верхній півпростір для реальних джерел. За цими даними

будують розрізи та отримують просторову модель геологічного середовища.

Недоліком такого підходу є те, що спосіб не забезпечує задовільної деталізації

будови геологічного середовища, оскільки використання рівняння Лапласа, на

нашу думку, дозволяє візуалізувати лише окремі сингулярні точки, які

складають окремі фрагменти реальних геологічних структур.

Автори даної роботи свої дослідження базують на методі геофізичної

голографії, основу якого закладено Я.Б.Сігаловим та М.І.Андрашко в роботі

[5]. Перша програма для (2-D) варіанта алгоритму була розроблена і

випробувана експериментально Л.М.Вольдман з використанням

обчислювальних машин серії ЄС. Подальший розвиток обчислювальних

алгоритмів і розроб-ка програмного комплексу для персональних комп'ютерів

було здійснена канд. фіз.-мат. наук А.Гейхманом. Основи геологічної

інтерпретації отриманих результатів були запрпоновані М.Баньковським. В

даний час методика використовувалась в Інституті геологічних наук НАН

України в колективі під керівництвом канд. геолого-мінералог. наук

І.С.Потапчука, який, на превеликий жаль відійшов у вічність.

В основу нашого підходу було покладене завдання створення способу

розрахунку аномалій гравітаційного, магнітного та інших полів в нижньому

півпросторі, обумовлених зонами розущільнень та ущільнень гірських порід в

глибинних геологічних структурах надр Землі, зображення яких має бути

максимально найбільш ймовірно близьким до реальної будови геологічного

середовища і його моделей, отриманих іншими методами. Хвильовий аналог

для продовження потенціальних полів у верхній або нижній напівпростори

реалізовано та удосконалено Гейхманом А.М. у вигляді пакету програм в

тривимірному (3-D) варіанті.

У якості математичної моделі, що породжує ітераційний процес взята

диференціальна задача, що описує продовження хвильвого поля :


398

2fU

t

U

Xt

U

Ii

X I+=

+

23

в D (1)

U ( )0,,,0,,, 21321 XXgtXXX ГР= ii aX ;

== ttttXXXU ,0),,,( 3121

Для простоти викладу розглядається двовимірний варіант. При заданні g

ГР на складному рельєфі вводиться заміну змінних:

Y= ( );

10

30

xz

xz

−

−

Тут Хз= ( )1x - функція, що описує рельєф, 0z =сопst. Тоді початкове

рівняння (1) при 21 XX == 0 прийме вигляд:

( ) ( ) 2

2

2

2

2

01

2

01

122

x

U

y

U

zxt

U

yt

U

zX

X

+

−

+

−

(2)

Деталі теорії викладені у роботі [5]. Приведені формули є суттю кінцево-

різницевих апроксимацій моделі геофізичної голографії. Основна суть методу

полягає в тому, що некоректна задача аналітичного продовження в нижній

півпростір заданих даних на поверхні (або на двох рівнях) потенціальних полів

здійснюється не за допомогою еліптичного диференціального рівняння, а за

допомогою ітераційного процесу, побудованого на основі використання

трансформанти хвильового рівняння (1), причому доводиться, що в смузі

аналітичності таке рішення сходиться до точного розв`язку рівняння Пуассона.

Тут змінна фіктивного часу використовується для ітераційного розв`язку задачі

Дирихле. По латеральним змінним використовується розкладання в спектр за

допомогою перетворення Фур'є. Для продовження в нижній півпростір вико-

ристовують кінцево-різницевий оператор, усталеність якого доведена за допо-

могою математичного апарату Самарського. Таким чином, для розв`язку задачі

задіяні потужні математичні апарати: ітераційний, спектральний, кінцево-

різницевий. Подальша смугова фільтрація дозволяє налаштовуватися як на

визначені розміри об'єктів, так і на різноманітні глибини.

Таким чином, поставлене завдання вирішується тим, що здійснюють

розрахунок продовження даних потенціальних полів у верхній півпростір із


399

точок спостереження за рівняням Лапласа в гармоніках Фур`є у частотному

діапазоні на мережі профілів тільки на один або декілька рівнів вгору, після

чого здійснюють продовження кожної гармоніки Фур`є потенціальних полів у

нижній півпростір з кожних попередніх двох рівнів за рівнянням Пуассона у

частотній області на один рівень вниз за допомогою фокусуючої міграції ано-

мальних полів з використанням модифікованого 15-градусного хвильового

рівняння Клаербоута[4, 5, 2], проводять подальшу керовану міграцію чергових

двох попередніх рівнів міграційних полів для отримання наступного нижнього

рівня аж до потрібної глибини дослідження за умови зрізання високо частот-

них гармонік при значному перевищенні ними першопочаткових величин

потенціального поля у спектрі спостережених аномалій, розраховують

системи зрізів та взаємоперпендикулярних вертикальних розрізів на

суширотних, субмеридіональних та довільного напрямку профілях,

виконують смугові фільтрації у змінних прямокутних вікнах по кожному

профілю, будують розрізи потенціальних полів з нанесенням на них даних

сейсмічних та інших геолого-геофізичних методів, виділяють на отриманих

розрізах зони ущіль-нення та розущільнення геологічних структур та

тектонічні порушення, буду-ють глибинні карти гіпсометрії підземних

геологічних структур для одного або декількох горизонтів та інтерпретують

результати проведених досліджень за усім комплексом геолого-геофізичних

даних.

Для реалізації методики в попередні роки складений пакет дослідницьких

програм, за яким проводять обробку геолого-геофізичних матеріалів в діалого-

вому режимі. Склад програмного пакета методу для обробки площових

спостережень:

1. Програма конвертор із формату системи "SURFER" у формат системи

обробки;

2. Інтерполяційна програма на ділянках вихідної матриці, де не було

спостережень;

3. Програма згладжування вихідних даних;

4. Про-грама обчислення регуляризованої матриці похідних;


400

5. Програма побудови другого прошарку над першим;

6. Програма двократного просторового швид-кого перетворення Фур'є

для вихідних прошарків;

7. Програма продовження поля в нижній або верхній півпростір;

8. Блок програм аналізу, перетворення, візуалізації, фільтрації,

характеристик спектра поля;

9. Програма оберненого перетворення Фур'є для тривимірної

продовженої матриці;

10. Блок програм, що дозволяють виділити вертикальні розрізи в

різноманітних напрямках (слалом профілі, горизонтальні зрізи й ін.);

11. Блок програм двовимірної філь-трації отриманих результатів;

12. Програма тривимірної і псевдотривимірної фільтрації продовженого

поля;

13. Блок програм фільтрації по осі Z;

14. Програма конвертор двомірних матриць у формат системи "SURFER".

Продовжені в нижній півпростір дані та перетворені в розрізи потен-

ціальних полів варто трактувати як деякі формальні операції, що дозволяють

локалізувати ймовірне місце розташування джерел, знак джерел і, в багатьох

випадках їх форму і приблизний розмір. Гравітаційні ефекти від окремих

структур можна уявити у вигляді хвиль різної амплітуди і довжини, виділити

хвилі, характерні для даної структури, і тим самим виявляти відповідну

структуру. Припускається, що протяжні, віддалені структури викликають

хвилі великої довжини і, як правило, малої амплітуди. Близькі малі структури,

навпаки, дають короткі хвилі великої амплітуди і з великими градіентами

аномалій. Оскільки точність гравіметричної зйомки обмежена, інформації про

глибинні і малоінтенсивні об'єкти може і не бути. Тому на розрізах на великій

глибині можуть бути виявленими лише великі за розмірами і контрастні

об’єкти. Такі об’єкти будуть пов'язані з більш низькими просторовими

частотами (хвильовими числами). Як правило, гравітаційне аномальне поле

розділяють на дві складові, викликані близькими локальними і далекими

протяжними структурами. Загально відомо, що усі методи виділення


401

аномальних полів засновані або на прямому усередненні, або на використанні

більш високих похідних потенціалу. При усередненні аномалій зникають

дрібні деталі і виступають явно значні (регіональні) риси будови поля, і,

відповідно густинної неоднорідності. Очевидно, що якщо з аномалій сили

тяжіння в кожній конкретній точці детальної карти відняти аномалію,

усереднену по деякій площі, то в залишкових аномаліях буде більш чітко

виявлятися характер локальних неоднорідностей.

Раніше, як синонім до терміну «методика геофізичної голографії» автори

використовували абревіатуру МКЕКФ (методика квазіекстремумів

квадратичного функціоналу) за аналогією з розвиненим В.М.Березкі-

ним методом квазіособих точок. Однак термін «квазіекстеремум» не повністю

відображає сутність підходу і в даний час автори цей термін в своїх роботах

не використовують.

Беремо також до уваги, що в даний час слід вважати доведеним

експериментально фактом, що поширення гравітаційної енергії має хвильову

природу . Будемо припускати також, що гравітаційна хвиля, в усякому разі, в

літосфері і верхніх шарах мантії, розповсюджується з постійною або майже

постійною швидкістю.

Пояснимо ідею методу наступним чином. Щоб було більш зрозуміло

схему розповсюдження хвиль уявімо однорідне постійної щільності кінцевих

розмірів двовимірне (для простоти ) середовище (напівплощину ), на поверхні

якої розташовані гравіметри, де кожен гравіметр породжує одну «гра-

вітрасу». У геологічному середовищі на певних глибинах у визначе-

ний момент одночасно включаються дискретні надлишкові маси. Сигнал від

найближчої до поверхні маси буде прийнятий гравіметрами першим. Його

інтенсивність буде максимальною, а діаметр півкола, прийнятого гравімет-

рами від перших надходжень сигналу (тобто маємо аналог сейс-

мічного годографа) - мінімальний. Для наступного за глибиною джерела

інтенсивність буде трохи нижче, а діаметр півкола - більше. Продовжуючи цей

процес, ми отримаємо набір рознесених за часом перших надходжень

імпульсних сигналів від гравітаційних джерел. Швидкість поширення


402

гравітаційних хвиль принципово не важлива, оскільки вона буде однозначно

пов'язана з часом надходжень цих хвиль і зміна швидкості призведе тільки

до трансформаційних змін величини часового дискрета, тому ми можемо

припустити, що гравітаційні хвилі поширюються з постійною швидкістю

(або принаймні з майже постійною) в будь-якому середовищі, яке існує в

земній корі і верхній мантії. Якщо ця швидкість вважається константою, то її

величина не істотна і її можна прийняти будь-якою, або навіть

одиничною. Якщо на отримані гравіметричні «годографи» ми навісимо

сигнал, ми отримаємо повний аналог сейсмограми, або часового розрізу з

одноразовим накопиченням. Цього достатньо, оскільки припускається, що

гравітаційні хвилі не відбиваються і не породжують кратних хвиль, тобто

«гравіграма» складається тільки з прямих хвиль від гравітаційних джерел

і містить менше шуму, ніж сейсмо-грама. Єдина суттєва відмінність такої

«гравіграми» від сейсмограми полягає у тому, що на сейсмограмах ми

фіксуємо подвійні часи надходжень хвиль, а на «гравіграмі» - одинарні. Далі,

для побудови зображення нами використову-ється 15 - градусне рівняння

Клербоута, реалізоване за кінцево-різницевою або спектрально-різницевою

схемою. Ці схеми є умовно коректні, що доведено методами, розвиненими

математиком Самарським. Досвід використання комп-лексу програм, які

складені за цим алгоритмам, показує, що крок продовження оптимально

брати рівним половині кроку спо-стереження, і оптимальна глибина

продовження повинна бути близько 60 точок глибини продов-жен-

ня. Тобто для зйомки 1: 200 000 оптимальна глибина продовження 60 км, для

зйомки 1 : 100 000 - 30 км, 1: 50 000 - 15 км, 1:20 000 - 6 км, 1:10 000 - 3 км.

Залишається питання, як практично з однієї кривої отримати в кожній

точці спостереження цілу трасу. Найпростіший спосіб - розкласти криву на

суму півкіл різної інтенсивності і різного радіусу . Однак при великій

кількості джерел таке розкладання стає неоднозначним і нестійким, тобто

некоректним по Адамару. В реальності ж використовуються алгоритми, які

будують часову трасу пошарово, в процесі продовження.


403

Отримані глибинні гравітаційні розрізи зіставляють з сейсмічними

глибинними розрізами, якщо такі присутні, у вигляді накладок. На розрізах

виділяють гравітаційні комплекси за знаком і конфігурацією аномалій і

корелюють їх по розрахункових профілях. У кожному комплексі через центри

високо градієнтних зон проводять лінії, яким присвоюють назви горизонтів.

Тектонічні порушення виділяють по сукупності різноманітних ознак: по зсуву

центрів аномалій у кожному комплексі, по появі інтенсивних аномалій, що

обривають простежування межі. Стратиграфічна приналежність гравітаційних

комплексів і горизонтів визначається на основі їх зіставлення з даними

буріння (геофізичних досліджень свердловин (ГДС)) та з використанням

даних усіх інших геолого-геофізичних методів. Ув'язку глибин

стратиграфічних комплексів здійснюють по системі замкнутих полігонів,

утворених регулярною мережею розрахункових профілів. Значення глибин

горизонтів на ув'язаних полігонах виносять на схему розташування профілів,

де проводять ізогіпси і будують структурні карти рельєфу виділеного

горизонту. Як правило, резу-льтати сейсмічних досліджень описують

відбивну спроможність середовища, яка залежать не тільки від густини, але і

від деформаційних характеристик і пружності (коефіцієнтів Ляме і Пуассона).

Лінія зміни значень коефіцієнтів пружності при незмінній густині виділяється

на сейсмічному розрізі у вигляді сейсмічної межі. На гравітаційних розрізах

цей факт може не проявлятися. Можлива також ситуація, коли збільшення або

зменшення густини з глибиною відбувається поступово (рівномірно). У цьому

випадку сейсмічні відбиття може і не існувати. Проте центри ущільнень і

розущільнень можна одержати за допомогою методики КЕКФ.

При побудові сейсмічних розрізів у глибинному масштабі, як відомо,

істотне значення має точність визначення сейсмічних швидкостей. Викорис-

тання ж не цілком точних швидкостей приводить до істотного викривлення

просторового положення сейсмічних горизонтів і навіть до їхнього

руйнування. При побудові гравітаційних розрізів швидкості не

використовуються, хоча на результат продовження можуть впливати інші

керуючі параметри системи обробки. Свої перешкоди існують і для методу


404

геофізичної голографії. Ці зава-ди, як показали тестові експерименти,

спотворюють гравітаційні розрізи. Вони можуть приводити до викривлення

форми аномалій, їхніх розмірів, рельєфу, інтенсивності і навіть в окремих

випадках породжувати фіктивні помилкові аномалії, не обумовлені геологією

середовища, хоча такі псевдоаномалії можуть, звичайно, бути і значно

слабкішими за реальні. На сейсмічних розрізах, побудованих за допомогою

методу спільної глибинної точки (СГТ), важко однозначно виділити

малоамплітудні розломи, насуви й інші диз’юнк-тивні порушення.

Гравітаційні розрізи несуть інформацію про такі об'єкти. Сейсмічні ж розрізи,

в основному, несуть інформацію про просторове розташу-вання відбивних

горизонтів. Інформація про речовинний склад геологічних середовищ,

отримана сейсмічними методами, не завжди достовірна. При відсутності

достатньої кількості опорних свердловин, при інтерпретації сейсмічних

розрізів існує небезпека переходу з одного горизонту на інший. У деяких

випадках (наявність соляних штоків, регіональних розломів, інтрузій, рифів і

т.і.) на сейсмічному розрізах можна спостерігати явища втрати кореляції

опорного горизонту, тобто припинення простеження сейсмічних відбиттів на

окремих ділянках розрізу. Іноді ці об'єкти можуть мати пошукове значення.

На гравігеологічних розрізах такі об'єкти можуть проявлятися за своїми

густинними властивостями, по яких можна спрогнозувати природу об'єкта

(на-приклад, інтенсивне розущільнення може виявитися соляним штоком).

Недоліками більшості сейсмічних методів є також те, що вони мають

обмеження на кути нахилу відбиваючих горизонтів, а для методу КЕКФ такого

роду обмежень на кути нахилу поверхні гравітаційних джерел не існує. Крім

того найбільш сприятливою моделлю середовища для сейсмічних моделей

відбитих хвиль є тонкошарувате та горизонтально-шарувате середовище з

постійними фізичними властивостями в середині кожного прошарку.

Одержати ж інформацію потенціальними методами при такій моделі

середовища традиційно теоретично неможливо. Проте спільна інтепретація

усіх даних сейсмічних методів і методу КЕКФ з урахуванням даних буріння

(ГДС) дає інформацію про геологічну будову середовища і фізичні властивості


405

гірських порід, і, таким чином, створює основу для проведення геологічних

реконструкцій. У багатьох випадках виділені об'єкти обома методами близькі

по своєму положенню в просторі, по формі і за розмірами. Потрібно також

мати на увазі, що необхідна довжина профіля (база профіля) для продовження

потенціальних полів у нижній півпростір при застосуванні МКЕКФ повинна

бути більшою від глибини дослідження приблизно в 5 разів.

Беручи до уваги фразу авторів програмного комплексу СИГМА 3D

"Можно предположить, что достаточно мощные толщи пород проявляются

в аномальных полях множествами особых точек функций, их

описывающих, причем эти множества имеют фрактальную структуру и

допускают локализа-цию главных особенностей даже при больших

глубинах залегания"- можна доповнити припущенням, що ансамблі атомів

та молекул геологічних об`єктів існують не в порожньому математичному

просторі, а знаходяться у фізичному середовищі пружного вакууму та

взаємодіють з ним, а ми лише реєструємо цей інтегральний ефект у часі і

тому так важливо знайти такі моделі функціо-нальних залежностей між

параметрами математичного моделювання, які були б максимально

наближеними до реально діючих моделей фізичних явищ, щоб не

спотворювати зображення підземних структур .

Запропонований спосіб побудови голографічних зображень джерел

гравітаційного поля у надрах Землі [2] пройшов апробацію на територіях

Дніпровсько-Донецької западини (ДДз) та її Північного борту, Рівниного

Криму, Західного Причорномор`я, Східного Казахстану, Західної

Туркменії, Українських Карпат, а також на акваторіях Чорного та

Азовського морів. Проведені дослідження дозволили зробити висновок, що

застосування методу КЕКФ надає практичну можливість активного

комплексування результатів інтерпретації даних гравіметричної зйомок з

опорою на дані глибокого буріння (керну) та геофізичні дослідження

свердловин(ГДС) із іншими геолого-геофізичними методами на рівні

модельного зіставлення та доповнення, що дозволяє картувати в

просторовому варіанті ущільнені та розущільнені геологічні об`єкти як


406

ймовірні структури осадового чохла і кристалічного фундаменту,

візуалізувати різновікові глибинні розломи, і, на цій підставі виділяти

прогнозні об`єкти. Метод КЭКФ може застосовуватись незалежно від

генезису родовищ корисних копалин. Основна умова застосування методу:

контрастність фізичних властивостей геологічних об`єктів і висока точність

вхідних даних.

Так, наприклад, проведений аналіз розрізів міграцій геофізичних полів

за дани-ми методу КЕКФ на території Карпат (рис. 1, 2) в межах матриці

даних масштабу 1:200 000 (198 км *198 км = 39 204 км. кв.) по системі

субмеридіональних і субширотних профілів з кроком 2 км показав, що в

глибинному плані простежуються поверхні Мохоровичича та кристалічного

фундаменту, які розбиті на блоки різної глибини. Третій рівень - це рельєф

поверхні Карпатського автохтону. В регіональному плані на підставі

комплексної інтерпретації отриманих матеріалів за даними методу КЕКФ

встановлено значну розшарованість земної кори до глибин 70 км та

присутність в розрізі значної кількості зон розущільнень, частина з яких не

протирічать даним сейсмокаротажа та швидкісним розрізам земної кори за

даними ГСЗ в Україні та за кордоном(рис 1, 2). Аналіз розрізів

потенціальних полів свідчить про наявність на глибині структури,

розташування якої якісно співпадає з зоною відсутності “гранітного” шару

та зоною геосинклінального трогу за схемою глибинної будови літосфери

рифтової структури за В.Б.Соллогубом і А.В.Чекуновим (Соллогуб и

др.,1987). При зіставленні глибинних розрізів потенціальних полів з даними

сейсморозвідки (ГСЗ, КМЗХ та МСГТ) підтверджується можлива наявність

ранньопротерозойського трога у верхній мантії, з яким можна ототожнити

закартовану методом КЕКФ зону Тейссейре-Торнквіста на глибині 65-72 км

на території робіт. Скидові порушення кристалічного фундаменту

практично контролюються зоною Тессейре-Торнквіста. Дослідженнями

вздовж фрагмента гетраверса ІІ в Українських Карпатах методом КЕКФ

встановлений розріз земної кори в блоках з шести-семимежевим

розшаруванням кори до поверхні поділу Мохоровичича.


407

Рис. 1. Гравітаційний розріз по фрагменту геотраверса ІІ за даними

методу геофізичної голографії у зіставленні з даними ГСЗ [6]

Рис. 2. Зіставлення швидкісного розрізу земної кори і верхньої мантії за

даними до критичних відбитих хвиль в районі м. Карцаг (Угорщина) з

даними методу геофізичної голографії по профілю 108 пк 10

Зіставлення цих даних орієнтовне і приведено для загального уявлення

про складність глибинної будови. Необхідно врахувати також, що, як правило,

сейсмічні швидкості при інтерпретації осереднються і тоді швидкісна

модель спрощується.

Аналіз проведених робіт в Карпатському регіоні показує, що не

зважаючи на недосконалість методу і дрібномасштабність зйомок (а це

впливає на результативність матеріалів, отриманих в результаті застосування


408

геофізичної голографії з різними полями - гравітаційним, магнітним,

температурним та тепло потоковим), глибинні розрізи, в основному, не

суперечать результатам ГСЗ, за винятком того факту, що «контакт» між

Східно - та Західно - Європейською платформами за даними ГСЗ є нахиленою,

а за даними геофізичної голографіі – субвертикальною зоною, що могло б

свідчити про умовний поділ платформ.

Іншим прикладом застосування методики геофізичної голографії є

Овруцький геодинамічний вузол, який є епіцентром Волинської кільцевої

структури (ВКС) овально-кільцевої форми з субширотних віссю до 300 км і

субмеридиональною - також до 300 км. На думку Ю.П.Оровецького

генетичною основою ВКС є Волинський мантійний діапір. ВКС

представлений Овруцької групою негативних структур (Овруцький

палеорифт, Білокорови-цька і Вільчанська палеозападини). Центральну

частину ВКС складає Корос-тенський плутон, що є складним магматичним

комплексом і має субізоме-тричну в плані форму загальною площею понад

12 000 км 2 . За методикою геофізичної голографії для підготовлених матриць

даних гравіметричної та аеромагнітної (масштаб 1:200 000) зйомок, а також

наявних даних по теплового потоку територій Коростенського плутону та

прилеглої Білорусі отримані голографічні розрізи відповідних полів у

зіставленні з матеріалами глибинного сейсмічного зондування – ГСЗ [3]. На

гравітаційному розрізі (рис. 3) просте-жується кореляція сейсмічних

горизонтів із умовними горизонтами градієнтних зон ущільнених та

розущільнених порід як для верхньої частини розрізу, так і для верхньої мантії

– границі Мохоровичича, а також задовільна збіжність сейсмічних даних при

трасуванні хвилеводу знижених швидкостей із зонами розущільння

(негативних аномалій продовженого гравітаційного поля) та субвертикальних

порушень, як можливих зон флюїдомасопереносу та магмати-чних розплавів.

На інших отриманих розрізах виділяються в просторовому варіанті

різноглибинні комплекси контрастних за фізичними властивостями гірських

порід (ущільнені та розущільнені, намагнічені та розмагнічені, зменшеного

або збільшеного теплового потоку), що дає можливість картувати їх як умовні


409

горизонти або контактні поверхні геологічних структур у кристалі-чному

фундаменті, трасувати різновікові глибинні тектонічні порушення як можливі

канали для міграції магматичних розплавів, рудних, флюїдних і

вуглеводневих розчинів і на цій підставі локалізувати ймовірні

палеовулканічні споруди і прогнозувати різноманітні родовища корисних

копалин, виділяти нафтогазоперспективні та флюїдопровідні зони. Необхідно

врахувати також, що найбільша активність флюідодинамічніх процесів

пов`язана з флюїдопровідними структурами в літосфері Землі які формуються

у вузлах перетину різнорангових глибинних розломів – геодинамічних вузлах,

а з огляду

Рис. 3. Гравітаційний розріз по фрагменту геотраверса Євробридж-97 за

даними методу геофізичної голографії у зіставленні з даними ГСЗ

(масштаб зйомки 1:200 000)

геосолітонної концепції дегазації водню і утворення родовищ

вуглеводнів, яка тісно пов'язана з фізичними процесами і явищами дегазації

Землі взагалі. Зазначене є теоретичною передумовою перспектив

нафтогазогенераціі Овруць-кого геодинамічного вузла.


410

Згідно з думкою С.П.Іпатенка, утворення тріщинуватості у твердих,

первинно непористих породах на великих глибинах передбачається новою

тектонічною концепцією – тектонікою глобального рифтогенезу (ТГР), що

основана на припущенні про розширення Землі як космічного тіла. ТГР перед-

бачає, що розширення Землі приводить до однонаправленого перетворювання

океанічної кори в континентальну шляхом утворення склепіннеподібних бло-

ків, розділених западинами океанів, внутрішніх і крайових морів, континент-

тальних рифтів і глибоководних жолобів. У западинах багаторазово повторю-

ється геосінклінальний процес і спочатку формується простконтинентальна, а

потім більш зріла континентальна кора. В ТГР формування склепіннеподібних

структур є провідним геологічним процесом. Під склепіннями накопичуються

більш легкі гранітизовані породи та флюїди. Вони нестійкі і розпадаються на

частини по розломах, тріщинам і тріщинним зонам, які розходяться в глибину

в сторону мантії. Так, на його думку, утворюються вертикальні і субверти-

кальні шарові і міжшарові тріщинні зони на великих глибинах в

метаморфічних, магматичних та інших первинно непроникливих породах.

Таким чином, як зазначають окремі дослідники, відсутність чітких уяв-

лень про природу резервуарів в кристалічному фундаменті, їх морфологію,

особливості розвитку та локалізації колекторів по площі і в розрізі, а також

відомі обмеження сейсмічних методів при пошуках вуглеводнів в криста-

лічному фундаменті, актуалізують необхідність розробки і впровадження

нових альтернативних геофізичних методів пошуку резервуарів в

кристалічних породах. Як зазначив акад. В.Б.Порфір`єв, що «нет достаточно

обоснованных способов и методических решений для поисков в

магматических породах геофизическими методами физических полей,

которые отражали реальные зоны или участки развития трещиноватости

(пустотности), благоприятные для аккумуляции углеводородов.»

Для демонстрації можливостей і працездатності технології геофізичної

голографії на предмет виявлення глибинних структур в кристалічному

фундаменті нами взято родовище Білий Тигр (White Тiger або Бак Хо) на

шельфі Південно-В'єтнамського моря, яке приурочене до горстоподібного


411

батоліту, що складається з 3-х блоків - Північного, Центрального та

Південного. На рис. 4 ми даємо розрізи за профілем ІІ, отримані по

двохмінутним даним [7, 8] з використанням квадратних матриць аномалій Фая

гравітаційного та магнітного (на висоті 5 км) полів і даних батиметрії на

майданчику розміром 9.9 км * 9.9 км. Не зважаючи на дрібномасштабність гео-

фізичних полів - накладені контури геологічного розрізу непогано вписуються

в деталі продовжених полів аж до траєкторій свердловин (пунктири), що

підкоряються тектонічним порушенням.

Рис. 4. Розрізи вертикальних похідних аномалій Фая (зліва) магнітного

поля (з висоти 5 км) з використанням двоххвилинних даних даних по

родовищу Білий Тигр у гранітах (В`єнам)

Висновки

Створено систему обробки та інтерпретації гравітаційного та інших

потенціальних полів за даними методу геофізичної голографії, яка включає

комплекс комп`ютерних програм і методику аналізу отриманих результатів,

що дозволяє побудувати найбільш вірогідну модель глибинної будови

геологіч-ного середовища за доступним комплексом геолого-геофізичних

даних.


412

Запропонований спосіб побудови голографічних зображень джерел

гравітаційного поля в надрах Землі застосовувався для виконання договірних

та науково-дослідних робіт в державних геологічних підприємствах «Укргео-

фізика» (КГРЕ), «Геопрогноз», «Геоінформ», УкрДГРІ при регіональних та

середньомасштабних дослідженнях глибинної будови територій нафтобазо-

носних басейнів при пошуках родовищ нафти і газу, а також в Інституті геоло-

гічних наук НАН України адаптований для роботи в умовах Українського

щита.

Техніко-економічний ефект при пошуках різноманітних родовищ

корисних копалин, в тому числі нафти і газу для будь-якого регіону Землі та

Світового океану за умови виконання сучасних експресних гравіметричних

наземних, аеро- або наявних супутникових зйомок може бути реалізованим за

рахунок зменшення трудомістких затрат на буріння порожніх свердловин і

скорочення витрат на сейсморозвідку на етапах пошуків, розвідки та

експлуатації родовищ корисних копалин, і, в цілому, дозволить знизити

собівартість геологорозвідувальних робіт.


1. Баранов, В. (1980). Потенциальные поля и их трансформации в при-кладной геофизике.

Москва: Недра.

2. Гейхман, А.М., Баньковський, М.В. (2018). Спосіб побудови голографічних зображень

джерел гравітаційного поля в надрах Землі: патент на корисну модель № 12547.

Власник Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 1-10.

3. Ильченко, Т.В. (2002). Результат исследований методом ГСЗ геотрансекта

EUROBRIDGE-97. Геофиз. Журнал, 3, 36-50.

4. Клаербоут, Д.Ф. (1989). Сейсмическое изображение недр. Москва: Недра.

5. Сигалов, Я.Б., Андрашко, М.И. (1985). К решению задач аналитического продолжения

потенциальных полей. Деп. в УкрНИИНТИ 27.03.1985 г., № 623 УК-85д., Киев: 1-32.

6. Соллогуб, В.Б., Чекунов, А.В.,Литвиненко, И.В., Калюжная, Л.Т. (1987). Литосфера

центральной и восточной Европы: Геотраверсы І, ІІ, V.Киев: Наукова Думка.

7. S. Bonvalot, G. Balmino, A. Brais. (2012). WGM2012_Bouger_ponc_2min.

8. S. Maus, T. Sazonova, K. Hemant, J. D. Fairhead, Dhananjay Ravat. ( 2007 ).

WDMAM_NGDC_V1.1


413

NATURE MANAGEMENT, RESOURCE SAVING AND ECOLOGY

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.047

Jingyao Su

Environmental resources and sustainability undergraduate student

University of Waterloo, Canada

Simon Courtenay [Instructor]

University of Waterloo, Canada

THE ASSESSMENT OF TECK'S CASTLE PROJECT BASED

ON FIVE VALUED ECOSYSTEM COMPONENTS

Abstract. Teck's Castle Project is the largest coal mine project to be mined in Canada. This article

is an environmental assessment of Teck's Castle Project based on five valued ecosystem

components (VECs) including: Surface Water Quality, Fish and Fish habitat, Vegetation, Local

Employment, and Land Use. I proposed to use a surface water quality model to detect the degree

of pollution of the water quality of the surrounding rivers and use an economic multiplier to

measure the impact on local economic employment. Through research, I found that the water

treatment facilities used by Teck Coal Limited can effectively alleviate the impact of the project

on the water quality of the surrounding rivers, and I recommended that Teck Coal Limited wear

protective equipment to protect their health when working.

Keywords:: Valued Ecosystem Components, Teck's Castle Project, Environmental

1. Introduction

Teck's Castle Project is to mine the largest coal mine in BC and Canada. Teck

Coal Limited is the company implementing this project (EPIC, 2020). They propose

expanding the infrastructure of the open-pit metallurgical (for steelmaking) coal

mine at Fording River Operations in south-eastern British Columbia (BC) from 2023

and start producing coal mines in 2026 (Teck Coal Limited, 2020). Mining is the

backbone of the Elk Valley economy and, through its five steelmaking coal



414

operations, Teck is the major employer in the area (Teck, 2020). The expansion of

the Castle project and its impact on the environment and indigenous peoples

necessitate a federal Evaluation (Cruickshank, 2020).

This article will introduce the five valued ecosystem components (VECs) that

might be selected by the stakeholders and rightsholders who involved in and affected

by Teck’s Castle project, and then analyze the impacts of project activities on the 5

VECs and express their degree of impact. The two VECs determine the magnitude

of project activity's impact on water quality and local employment and describe the

significant impacts of these two valued components (VCs) by using the magnitude.

Finally, suggest and describe possible mitigation measures for the two VCs, water

quality, and local employment.

2. Five VECs Selected

2.1. Surface Water Quality (Teck, 2020)

The Castle project will operate next to the Elk River in Teck. The noise and

exhaust emissions from Teck mining activities include the Elk River (Teck, 2020).

The Elk River catches approximately 4,450 square kilometres, and then merges into

the Columbia River and finally into the Pacific Ocean (Wikipedia, 2020). The Elk

River flows through an extremely wide area, and the water quality affects the area

extremely, which will cause pollution without borders. Therefore, the monitoring

and management of pollutants in the elk river's water quality are particularly

important. The Elk Valley River now has a high selenium content. This is a long-

standing problem. The waste rock produced by Tektronix’s existing mines has

polluted the water quality of the Elk River (Fischer, 2020). In addition, the closer

you are to the mine, the more serious the water quality is. Drinking selenium-

contaminated water will also pose a threat to human health (Williams, 2019). The

Castle project is to expand more mines than the existing ones, and produce more

waste rock. A large amount of rubble will be exposed to water and air as the project

progresses. Crushed stone rubble is also the source of a large amount of selenium in

the water (Williams, 2019). Therefore, the impact of the River Management Castle

project on the water quality of the Elk River should be monitored.


415

2.2. Fish and Fish habitat: Cutthroat Trout (Teck, 2020)

Elk River lives in large numbers of salmon and trout. They lay their eggs on

the pebbles in the basin and need clear and high-quality river water (Applied Aquatic

Research Ltd., 2007). The addition of pollutants in the river and the explosion during

project activities will affect fish habitat and lives. The excessive selenium content

in the elk river mentioned above has severely affected the cutthroat trout in the

watershed (Wikipedia, 2020). In the past few years, pictures of abnormal fish

catches have appeared frequently, and scientists have found a lot of evidence that

the cutthroat trout of these shortened gill plates and have snubbed noses was caused

by the influence of selenium leached from coal mines in the Elk River Valley

(Williams, 2019). The excessively high levels of selenium in river water have

exceeded the levels known to cause fish reproductive failure (Williams, 2019). It is

estimated that selenium in rivers “is killing nearly half of juvenile fish-more than

180,000 fish every year” (Williams, 2019). Not to mention, the trout population in

the lower waters of the Fording River has collapsed (Fischer, 2020). Therefore, in

order to protect the safety of fish in the Elk River, it is necessary to strictly limit

selenium pollution, and it should be lower than the current limit (Cruickshank,

2020).

2.3. Vegetation: Whitebark Pine & High Elevation Grasslands (Teck, 2020)

The mining of coal mines will inevitably clear the vegetation on the surface,

and its own open-pit mining will damage the vegetation, and the vegetation that

provides the storage area for waste rock will also be destroyed (Nicholls, Drewitt,

Fraser, & Carey, 2019). Open-pit mining is the main method of mining ore by Teck,

so the vegetation damage to the project area is extremely massive (Teck, 2020). The

vegetation in this area includes spruce and fir trees, grassland, and whitebark pine.

Abundant herbs provide wild animals. A good living environment (Teck, 2020). In

addition, the Castle project is bound to affect BC’s high-altitude grassland, and high-

altitude grassland is an important ecosystem in BC, so stakeholders and

rightsholders will choose vegetation as one of them VECs (Teck, 2020).

2.4. Local Employment (Teck Coal Limited, 2020)

The Castle project was established in a traditionally populated area. Tektronix


416

actively cooperates with local indigenous people and other partners in project

implementation, providing a large number of jobs for Elk Valley, and promoting

economic growth (Teck, 2020). For example, ore mining workers, transportation

workers, and workers dealing with long-term selenium management and other

substances released by mining activities (Teck, 2020). But long-term participation

in mining work will also cause negative health to local workers Impact. Research

has shown that “long-term exposure to high concentrations of selenium can cause

nausea, fatigue, skin damage and neurological diseases” (Williams, 2019).

Therefore, it is necessary to evaluate in detail the possible economic benefits of the

Castle project and the impact on the health of employees.

2.5. Land Use (Teck Coal Limited, 2020)

The Castle project will inevitably destroy the land and mountains. Stakeholders

and rightsholders need to communicate with local aboriginals, whether the project

activities will affect the lives of the aboriginals. For example, whether land

occupation will damage Kainai’s ability to harvest plants for food, medicinal, and

ceremonial (Cruickshank, 2020). Will it affect Kainai’s hunting rights, and

traditional activities, such as hunting practices of elk, mule deer, and bear

(Cruickshank, 2020). In addition, the damage to the mountains in the project may

cause a large amount of river water to rush downstream, cutting off the travel routes

of wild animals and plants and local aboriginals (KleanIndustries, 2020).

3. Simple Interaction Matrix

Table 1

Environmental impact matrix

Valued

Ecosystem

Component

(VEC)

Project Activities Total

Impact

Score Rock

storage

Waste

treatment

Site

cleaning

(passage,

mine pit)

Coal

transpo

rtation

Use of

explosives

infrastructure

Water quality -3 -1 -2 -2 +2 -6

Fish and fish

habitat -4 -1 -1 +2 -4

Vegetation -2 -1 -3 -1 -3 -10

Local

employment -2 +3 -2 +2 +1


417


Valued

Ecosystem

Component

(VEC)

Project Activities Total

Impact

Score Rock

storage

Waste

treatment

Site

cleaning

(passage,

mine pit)

Coal

transpo

rtation

Use of

explosives

infrastructure

Land use -3 -1 -4 -8

+ = positive

impact

-= negative

impact

no

impact

= 0

negligible

impact

= 1

minor

impact

(short

term)

= 2

modera

te

impact

(mediu

m

term)

= 3

major

impact

(long

term)

= 4

severe impact

(permanent)

= 5

The Secretary of the U.S. Environmental Protection Agency wrote to "The

direct and cumulative effects of coal mining in Elk Valley have led to impacts on

the water quality, fish and fish habitats of Lake Koocanusa and Kootenai River."

(Cruickshank, 2020). Open-pit mining is the main method of obtaining coal reserves

in North America. The process involves removing vegetation, soil, and rocks.

Therefore, the impact of site cleaning and explosive use on vegetation is -3

(Nicholls, Drewitt, Fraser, & Carey, 2019). Since Teck Coal Limited planned to

cover waste rock by vegetation, the impact of waste rock treatment on vegetation is

-2 (Teck, 2020). More than half of Teck Castle's greenhouse gas emissions are

caused by burning fossil fuels during truck transportation. A large number of

greenhouse gases will affect nearby rivers and plants, and acid gases have a

particularly obvious impact on water quality (Fischer, 2020). Therefore, the impact

of coal transportation on water quality is -2, and the impact on plants, fish, and fish

habitat is -1 (Fischer, 2020). However, at the same time, coal transportation provides

many jobs for local residents, so the impact on local employment is +3.

4. Method to Magnitude the Impacts

4.1. Surface Water Quality

The Castle project's activities will affect the local water quality, and the

polluted water also affects the aquatic life living in it, the surrounding wildlife, and

humans. The main reason for the decline in the water quality of the Elk River is that


418

the selenium element in the rubble in the mining process seeps into the river water

(Williams, 2019). Surface water quality models can help stakeholders and

rightsholders better understand the impact of pollutants on surface water and how

better to protect surface water (EPA, 2014). This model can be used to detect the

pollution of the Elk River water quality and whether Teck's solutions are effective.

4.2. Local Employment

To measure the impact of local employment on the economy, needing to use

economic multipliers. The Castle project can be seen as an injection of funds into

the local economy, which will increase the initial currency of local funds, and then

as employees’ income bids, the impact on the local economy will increase in the

form of a multiplier (Noble, 2015). Through economic multipliers, it can be

predicted that the Castle project can bring huge economic benefits to the local area.

Besides, the increase in local employment can promote economic development and

promote the healthy development of the community and improve local residents'

happiness.

5. Impact Significance


The Castle project has a long-term impact on the water quality of the Elk River.

During and after the project, selenium will pollute the water quality, and selenium

cannot be separated directly from the river, and finally flows into the Pacific Ocean

to cause borderless pollution (Wikipedia, 2020). Although Teck has taken protective

measures, its effect is not significant from the perspective of the existing mines. It

still has an impact on the water quality of the Elk River and has an impact on the

fish in it (Fischer, 2020; Wikipedia, 2020). Therefore, the impact of the Castle

project on the water quality of the Elk River is long-term and significant.


As one of the top 100 employers in Canada, Teck provides a large number of

jobs for Elk Valley (admin, 2019). Only now Fording River employs about 1,400

workers, and when the Castle project is launched, Teck will provide more jobs to

locals, such as truck driver and miner (Jones, 2020). Coupled with Teck's investment


419

and construction in the local area, this Castle project has a long-term and huge

impact on the local economy. However, the inevitable blasting and waste gas

pollution in project activities will also adversely affect the health of employees

(Williams, 2019). Even if it is known that high concentrations of selenium have a

huge impact on the human body, it is difficult to predict the extent and durability of

the harm to the human body during the implementation of the project (Williams,

2019).

6. Mitigation Measures


Water treatment facilities can effectively reduce downstream water pollution

problems. The first water treatment facility operated by Teck in Line Creek is

currently processing up to 7.5 million liters of water, and its downstream selenium

concentration has also been reduced (Cruickshank, 2020). Teck is also continuously

improving the processing speed of their facilities and plans to process up to 47.5

million liters of water by 2021 (Cruickshank, 2020). Even if water treatment

facilities can significantly reduce selenium and nitrate in the watershed, selenium

will continue to flow out of the waste rock in the mine, so water treatment plants are

not a cheap long-term solution. (Cruickshank, 2020). Reducing the output of

selenium and nitrate is the key. Teck's saturated rock landfill method can almost

completely remove selenium and nitrate in the waste rock, and Teck is also

developing new liners to reduce nitrate explosives' contact with water (Teck, 2020).

Under the new technologies and effective supervision of the Castle project can

almost negligible pollution of surface water.


Explosions and exhaust gases during the Castle project activity may potentially

affect the health of the staff. The main reason for the impact on the human body is

that dust enters the respiratory tract, so employees should wear protective gear when

working to avoid dust inhalation (Gasparotto & Martinello, 2020). And regularly

arrange for employees to conduct physical health checks, check their physical


420

conditions, and change their work content according to their physical conditions,

which can greatly reduce the impact of exhaust gas on employees (Howard, 2018).

References:

1. admin. (2019, November 22). Teck Named One of Canada's Top 100 Employers. Retrieved

November 23, 2020, from https://elkvalleycoal.com/teck-named-one-of-canadas-top-100-

employers/

2. Applied Aquatic Research Ltd. (2007, July). FISH POPULATION AND RIVERINE

HABITAT INVENTORY OF THE ELK RIVER, SPARWOOD, BRITISH COLUMBIA.

Retrieved from http://a100.gov.bc.ca/appsdata/acat/documents/r12306/AAR07-72smj_

UMAELKRiverReport-Final_1204756978754_8e248a68ce5f1744c9c58864760a2e697bde

138b7db.pdf

3. Cruickshank, A. (2020, August 19). Ottawa to review Teck's Castle Mountain coal mine in

B.C. amid concerns over fish habitat. Retrieved from https://thenarwhal.ca/teck-resources-

castle-mountain-mine-federal-review-announced/

4. EPA. (2014, February 26). Science Inventory | US EPA. Retrieved from

https://cfpub.epa.gov/si/si_public_record_report.cfm?Lab=NHEERL

5. EPIC. (2020). Castle. Retrieved from https://www.projects.eao.gov.bc.ca/p/5e31dc4462

cdea0021d974b4/project-details;currentPage=1;pageSize=10;sortBy=-datePosted;ms=1606

021567096

6. Fischer, P. (2020, June 22). Teck's proposed B.C. coal mine isn't slated for a federal

environmental review. Here's what you need to know. Retrieved November 22, 2020, from

https://thenarwhal.ca/explainer-teck-resources-castle-mountain-coal-mine-bc-review/

7. Gasparotto, J., & Martinello, K. (2020, July 18). Coal as an energy source and its impacts on

human health. Retrieved November 23, 2020, from https://www.sciencedirect.com/

science/article/pii/S2666759220300500

8. Howard, D. (2018, October 04). Protecting the health of our nation's coal miners. Retrieved

November 23, 2020, from https://www.ishn.com/articles/109481-protecting-the-health-of-

our-nations-coal-miners

9. Jones, B. (2020, February 11). Elk Valley Mayors React to Teck's Castle Project. Retrieved

November 23, 2020, from https://www.myeastkootenaynow.com/4553/elk-valley-mayors-

react-to-tecks-castle-project/

10. KleanIndustries. (2020, August 26). Ottawa to review Teck's Castle Mountain coal mine in

B.C.: Klean Industries. Retrieved November 22, 2020, from https://kleanindustries.com/


421

pyrolysis-gasification-resources/environmental-industry-market-analysis-research/ottawa-

to-review-tecks-castle-mountain-coal-mine-in-b.c/

11. Noble, B. (2015). Introduction to Environmental Impact Assessment: A Guide to Principles

and Practice, 3rd Edition. Don Mills, ON: Oxford University Press.

12. Nicholls, E., Drewitt, G., Fraser, S., & Carey, S. (2019, August 06). The influence of

vegetation cover on evapotranspiration atop waste rock piles, Elk Valley, British Columbia.

Retrieved November 22, 2020, from https://onlinelibrary.wiley.com/

doi/abs/10.1002/hyp.13542

13. Teck. (2020, June 15). Existing Environment. Retrieved from

https://castleproject.teck.com/environment/news_feed/existing-environment

14. Teck. (2020, June 15). Regional Considerations. Retrieved from https://castleproject.

teck.com/environment/news_feed/regional-considerations

15. Teck Coal Limited. (2020, March). Initial Project Description: Castle Project. Retrieved from

https://www.projects.eao.gov.bc.ca/api/public/document/5ede866ae321f30021a8ed3c/downl

oad/CASTLE_IPD_Final.pdf

16. Wikipedia. (2020, June 24). Elk River (British Columbia). Retrieved from

https://en.wikipedia.org/wiki/Elk_River_(British_Columbia)

17. Williams, C. (2019, April 1). From Canadian Coal Mines, Toxic Pollution That Knows No

Borders. Retrieved from https://e360.yale.edu/features/from-canadian-coal-mines-toxic-

pollution-that-knows-no-borders


422

PHYSICS AND MATHS

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.048

Бондаренко Марина Анатоліївна

кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент кафедри медичної та біологічної

фізики і медичної інформатики Харківського національного медичного університету,

Україна

Зайцева Ольга Василівна

доктор біологічних наук, професор, професор кафедри медичної та біологічної фізики і

медичної інформатики Харківського національного медичного університету, Україна

Мещерякова Оксана Петрівна

кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент кафедри медичної та біологічної

фізики і медичної інформатики Харківського національного медичного університету,

Україна

Пономаренко Наталя Сергіївна

старший викладач кафедри медичної та біологічної фізики і медичної інформатики

Харківського національного медичного університету, Україна

МОДЕЛЮВАННЯ МОЛЕКУЛЯРНИХ МЕХАНІЗМІВ

ФОРМУВАННЯ ГОРМЕТИЧНИХ РЕАКЦІЙ ПІД ВПЛИВОМ

РІДКОІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Анотація. Розглянуто феноменологію радіаційної радіаційного гормезису для біологічних

об’єктів різних рівнів інтеграції, здійснено огляд існуючих теорій, які описують

залежність «доза-ефект». На основі моделювання молекулярних механізмів формування

горметичних та адаптивних реакцій на низькодозові рідкоіонізуючі випромінювання

запропоновано формулу для розрахунку індексу радіаційної адаптивної відповіді.

Представлено гіпотезу, що пропонує один з механізмів формування радіаційної адаптивної

відповіді з урахуванням особливостей конформаційної структури та функціонування

генетичного апарату клітини.



423

Ключові слова: горметичні реакції, рідкоіонізуюче випромінювання, низькі дози,

моделювання.

Явище гормезису не є новою концепцією; вчені висували теорію та

надавали експериментальні докази реакцій, подібних до горметичних, з кінця

19 століття. З самого початку прихильники гормезису стверджували, що

гормезис є фундаментальним співвідношенням «доза-реакція». Гормезис

описує взаємозв'язок «доза-реакція», що характеризується зворотною

реакцією між низькими та високими дозами хімічних речовин, біологічних

молекул, фізичних стресових факторів або інших ініціаторів реакції. Іншими

словами, якщо вплив високих рівнів стресорів є пригнічуючим, то низькі

(легкі, сублетальні і субтоксичні) дози є стимулюючими. Тобто феномен

гормезису розглядається як стимулююча дія невеликих доз стресорів різної

природи. Помічено [1-3], що гормезисні прояви на кривих залежності "доза -

ефект" зустрічаються у різних представників біоти, починаючи від вірусів і

бактерій і закінчуючи приматами і людиною.

Під радіаційним гормезисом (від лат. hormaein – збуджувати, англ.

hormesis) розуміють в цілому позитивну дію іонізуючого випромінювання у

діапазонах низьких доз, низьких потужностей доз, низького лінійного

переносу енергії (ЛПЕ) на біологічні об’єкти різних рівнів інтеграції. Це може

спостерігатися, наприклад, у вигляді прискорення росту та розвитку

опромінених біологічних об’єктів, підвищенні рівня імунітету організму

(рослинного та тваринного), вірулентності патогенів тощо.

Не зважаючи на те, що феномен гормезису відомий давно, механізми

формування горметичних реакцій залишаються остаточно нез’ясованим і

математично не описаними. Визнання гормезису як життєздатної теорії «доза-

реакція» було обмеженим до недавнього часу частково через погане

концептуальне розуміння, неналежне спеціальне використання цього поняття,

відсутність розуміння певних механізмів гормезису, а також відсутність

математичної моделі для вивчення горметичних реакцій [4-6]. Вивчаючи

історію цієї теорії, стає ясно, що як фармакологічні, токсикологічні, так і


424

радіологічні дослідження надають докази горметичної реакції на низьку дозу

стресора, але ретроспективне вивчення досліджень підчас буває

проблематичним.

Автори [7] досліджують основні чинники, які сприяли маргіналізації

радіаційного гормезису на початку і середині 20-го століття. Найбільш

важливим фактором, що вплинув на зникнення поняття радіаційного

гормезису, була відсутність згоди з приводу того, як визначити це поняття і

кількісно описати його характеристики при розгляді залежності «доза-

реакція». Якби радіаційний гормезис був визначений як помірна

зверхкомпенсація порушення гомеостазу, що узгоджувалося б з

переважаючими уявленнями в області хімічного гормезису, це послужило б

теоретичною і практичною основою відповіді на критику цієї гіпотези. Другим

критичним фактором, не на користь гіпотези радіаційного гормезису, стала

відсутність визнання радіологами концепції хімічного гормезису, яка була

більш обґрунтованою і узагальненою, ніж концепція радіогормезису. Третій

фактор полягав в тому, що серйозна наукова критика наявності стимулюючого

впливу низьких доз радіації була підтримана Міжнародним комітетом з

радіаційного захисту (МКРЗ), внаслідок чого радіаційна горметична гіпотеза

була виключена із запланованих досліджень.

Ще в 1965 році МКРЗ запропонував «лінійну безпорогову концепцію»

(англ., LNT model - linear non-threshold model) і пояснив цей вибір наступним

чином. Оскільки про існування порогової дози невідомо, передбачається, що

навіть найменші дози дають пропорційно малий ризик індукції малігнізації.

Наукова коректність LNT моделі протягом останніх десятиліть була приводом

для численних дискусій [8-10]. Частина дослідників обґрунтовує існування

LNT моделі концепцією про те, що низькі рівні радіації збільшують мутації, і

що збільшення кількості мутацій має на увазі збільшення числа ракових

захворювань.

З іншого боку, існує безліч свідчень на користь існування радіаційного

гормезису, тобто проти LNT моделі, включаючи дослідження когорти людей,

що вижили після атомних бомбардувань, фонової радіації, радіації


425

навколишнього середовища, хворих на рак, медичного опромінення та

професійного опромінення. Отже існують достатньо вагомі докази наявності

радіаційного гормезису [9-12].

За останні роки науковцями підсумовані дані про молекулярні і клітинні

наслідки опромінення іонізуючим випромінюванням в малих дозах.

Розглянуто ефекти на рівні генома - пошкодження ДНК і їх репарація,

модифікація структури хроматину, апоптоз і цитогенетичні пошкодження,

експресія генів і синтез нових білків, а також віддалені наслідки променевого

впливу (мутагенез, неопластична трансформація та інше). Вивчено зміни

структури і складу клітинних мембран, стимуляція проліферації, модифікація

систем антиоксидантного захисту.

При цьому зроблено висновок [1], що величина порогової дози, при якій

виявляється пошкоджуючий вплив іонізуючого випромінювання, залежить від

того, на якому рівні біологічної організації здійснюється оцінка цього впливу.

При гострому опроміненні найбільш низький дозовий поріг виявляється для

цитогенетичних ефектів та репродуктивної загибелі клітин (молекулярний і

клітинний рівні припадають на дози в діапазоні 1 – 2 сГр). При переході до

органного рівня та рівня організму порогова ушкоджуюча доза зростає й

досягає приблизно 10 - 20 сГр. В діапазоні доз до 2 сГр включно не виявлено

ушкоджуючих ефектів опромінювання, але в цій області відзначаються прояви

гормезису. Деякий ризик появляється при дозі від 2 до 5 сГр, де зареєстровано

нижню межу тестованих цитогенетичних пошкоджень. Оскільки доза

2 – 5 сГр найбільшою мірою сприяє прояву радіоадаптивної відповіді, цей

діапазон може бути названий зоною виразних «умовно сприятливих» і

невиразних ушкоджуючих ефектів випромінювання. При переході до

пролонгованого та хронічного опромінення зберігаються закономірності

прояву дозового порогу (від молекулярного та клітинного рівня до рівня

організму) з його відповідністю різним діапазонам доз (для молекулярно-

клітинного рівня - 2 - 3 порядки над рівнем природного радіаційного фону, для

рівня організму - до 5 порядків). При більшій дозі (особливо, починаючи з

10 сГр) вираженість несприятливих ефектів випромінювання зростає і


426

з'являється значний ризик прояву віддалених наслідків. Рівень

цитогенетичних пошкоджень підвищується і починає лінійно залежати від

дози випромінювання, а ефекти гормезису та радіаційної адаптації виражені

слабо або зовсім відсутні [13].

Нами пропонується нова гіпотеза існування одного з молекулярних

механізмів явищ гормезису та радіоадаптивної відповіді, спостережуваної при

дії на клітини рідкоіонізуючих випромінювань в малих дозах. Вона полягає в

наступному.

Головною причиною загибелі клітини є, як відомо, ушкодження ниток

ДНК цієї клітини, які не репаруються, тобто, ушкодження її хроматину. Але

хроматин клітини неоднорідний. Він може існувати в клітині і у вигляді

гетерохроматину з максимальною мірою компактизації ниток ДНК, і у вигляді

еухроматину зі значною мірою "розплітання" цих ниток, що необхідно для

зчитування генетичної інформації. Ця думка знаходить підтвердження у

авторів [1, 11]. Генетичний апарат активно функціонуючої клітини

знаходиться в стані еухроматину і, отже, є більш уразливим для ушкоджуючих

дій, чим, такий у неактивної клітини, що знаходиться в стані гетерохроматину,

тобто в стані з максимальною мірою компактизації ниток ДНК. Тому при дії

на клітину ушкоджуючих чинників включаються захисні механізми, і на

начальному етапі клітина прагне перейти в найбільш компактний і менш

уразливий стан хроматину, тобто в стан гетерохроматину.

Один з можливих механізмів переключення клітин у новий режим

функціонування пов’язують з індукцією опроміненням у малих дозах змін у

конформаційній структурі хроматину, що, у свою чергу, приводить до змін

генної експресії [6, 12, 14]. Відомо, що клітинні мембрани є первинною

мішенню багатьох стресових впливів. З цих позицій ініціація радіаційного

гормезису може бути пояснена порушенням бар’єрної функції мембран з

наступною транскрипцією генів відповідних репараційних ферментів [6].

Припускають, що відносно малі дози іонізуючого випромінювання здатні

запускати мембранний механізм активації геному у рослин (зокрема, через

активацію аденілатциклази та цАМФ системи трансдукції сигналів) [14].


427

Тобто на молекулярному та клітинному рівнях радіостимуляція може

обумовлюватися більш менш тривалими змінами епігенотипу клітин, що

опосередковується як безпосереднім впливом факторів на різні рівні організації

ДНК, так і через вплив випромінювання на клітинні мембрани, активацію

систем трансдукції сигналів. Епігенетичні ефекти іонізуючої радіації можуть

проявлятися й у її впливі на рівень генетичної нестабільності [11].

Таким чином, при дії на клітину ушкоджуючими чинниками в малих

дозах і в певному інтервалі часу, необхідному для максимально повної

компактизації хроматину, клітина мало ушкоджується або не ушкоджується

взагалі, але сигнал про наявність ушкоджуючої дії виробляється. Це і

обумовлює максимально можливий перехід хроматину клітини в

гетерохроматин в якості реакції у відповідь з метою мінімізації можливого

подальшого ушкодження клітини при великих дозах. Іншими словами, коли

клітина опиняється під впливом малих доз ушкоджуючих чинників, вона має

можливість оперативно, без значних для себе витрат перейти в стан

гетерохроматину і, тим самим, істотно ослабити міру ушкодження ДНК при

подальших значних рівнях ушкоджуючих чинників. Таким механізмом

адаптивної відповіді клітини можна, зокрема, пояснити і неспецифічність

реакції клітин на ушкоджуючі дії. На користь цього трактування механізму

формування адаптивної відповіді говорять також дані про активацію

полімерази АДФ рибози, що необхідно для реалізації обговорюваного ефекту

як "палива" цього процесу.

Нами пропонується нова розрахункова формула для оцінки адаптивного

відгуку за допомогою індексу адаптивної відповіді (К) як функції ймовірності

утворення генетичних пошкоджень при опроміненні біологічних об’єктів

низькими дозами низької потужності рідкоіонізуючого випромінювання:

( ) ( )a c t c

at c

P P P PK

P P

− + −=

− ,

де cP - ймовірність генетичних пошкоджень в контрольній групі клітин –

клітин, які не опромінювалися, (стохастичні аберації); aP - ймовірність

генетичних пошкоджень після опромінення адаптуючою дозою;


428

tP - ймовірність генетичних пошкоджень після опромінення дозою, що

тестувалася; atP - ймовірність генетичних пошкоджень після опромінення

спочатку адаптуючою дозою, потім дозою, що тестувалася.

За відсутності будь-якої адаптуючої дози 0a cP P− = , а ймовірність утворення

генетичних пошкоджень at tP P= , тобто індекс адаптивної відповіді 1K =

(адаптивна відповідь відсутня); якщо значення індексу 1K , це означає, що

адаптивна відповідь має місце, і чим активніше працюють захисні механізми,

тим більше значення K перевищує одиницю. Значення індексу адаптивної

відповіді 1K відповідатимуть стану підвищення радіочутливості клітин.

Для перевірки розрахунків за допомогою запропонованої формули були

використані літературні експериментальні дані, в яких в якості генетичних

пошкоджень застосовувався анафазний метод аберації хромосом.

Дослідження [15] проводили на асинхронній популяції клітин китайського

хом’ячка лінії V-79, які знаходились в логарифмічній фазі росту. Тривалість

мітотичного циклу клітин китайського хом’ячка складала 12 годин. Для

опромінення використовували гама-випромінювання 60Со з потужністю дози

18 сГр/хв. При вивченні адаптуючої відповіді інтервал між адаптуючою дозою

і дозою, що тестувалася, складав 5 годин; фіксація проводилась через 5 годин.

При застосуванні вказаної формули припускалось, що ймовірність

утворення хромосомних аберацій пропорційна відсотку клітин з

хромосомними абераціями.

В таблиці 1 наведені результати експерименту на клітинах китайського

хом’ячка по виявленню за допомогою цитогенетичного критерію залежності

індукції адаптивної відповіді від дози попереднього опромінення при часі

фіксації 5 годин. За наведеною вище формулою обчислено індекс адаптивної

відповіді ( K ).

Таблиця 1. Цитогенетичні пошкодження та індекс адаптивної відповідь

при опроміненні клітин китайського хом’ячка в адаптуючій дозі 1 сГр, 5 сГр

або 20 сГр і в дозі, що тестувалася, 100 сГр (час фіксації 5 годин)


429

Адаптуюча доза

aD , сГр

cP,

210− aP,

210− tP,

210− atP,

210− K

0 8,4± 0,7 - 21,0 ± 0,9 - 1

1 8,4± 0,7 9,3 ± 0,8 21,0 ± 0,9 21,3 ± 1,1 1,1

5 8,4± 0,7 10,3 ± 1,0 21,0 ± 0,9 21,0 ± 1,0 1,2

20 8,4± 0,7 14,4 ± 1,0 21,0 ± 0,9 17,0± 0,9 2,2

За результатами обчислення індексу адаптивної відповіді видно, що в

інтервалі адаптуючих доз від 1 сГр до 20 сГр та при подальшому застосуванні

дози, що тестувалася, 100 сГр найбільший індекс К для клітин китайського

хом’ячка відповідав адаптуючій дозі 20 сГр. В експерименті було зазначено,

що збільшення величини адаптуючої дози aD не давало зменшення кількості

хромосомних аберацій, а, навпаки, підвищувало радіочутливість клітин, тобто

ймовірність утворення аберацій зростала, а, отже, і індекс адаптивної відповіді

знижувався до 1. В разі, коли адаптуюча доза не застосовувалась ( 0aD = ),

індекс також дорівнював одиниці.

Таким чином, питання біологічної дії низьких доз іонізуючих

випромінювань має багато аспектів, серед яких одним з найважливіших є

проблема, пов’язана з екстраполяцією ефектів, які викликають великі дози, на

біологічні реакції після опромінення в області низьких доз. У теперішній час

накопичується все більше експериментальних даних, які свідчать про

неправомірність лінійної екстраполяції ефектів високих доз стресора на низькі

і необхідності врахування наявності горметичних реакцій при розгляді

низькодозових навантажень.


1. Гродзинський Д.М., Шиліна Ю.В., Міхєєв О.М., Гуща М.І. Радіаційний гормезис –

ретроспектива і сучасність. // Проблеми безпеки атомних електростанцій і Чорнобиля.

2005. Вип. 3. Ч.2. С. 17-28.

2. Moffett J.R. Miasmas, germs, homeopathy and hormesis: commentary on the relationship

between homeopathy and hormesis. // Hum. Exp. Toxicol. 2010; 29(7): 539-43. doi:

10.1177/0960327110369855.

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/20558603/

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/20558603/


430

3. Tang S, Liang J, Xiang C, Xiao Y, Wang X, Wu J, Li G, Cheke RA. A general model of

hormesis in biological systems and its application to pest management. // J. R. Soc. Interface.

2019;16(157):20190468. doi: 10.1098/rsif.2019.0468.

4. Сalabrese E.J., Baldwin L.A. Radiation hormesis: its historical foundations as a biological

hypothesis // Hum. Exp. Toxicol. 2000. Vol. 19, No 1. P.41-75.

5. Петин В.Г., Морозов И.И., Кабакова Н.М., Горшкова Т.А. Некоторые эффекты

радиационного гормезиса бактериальных и дрожжевых клеток // Радиационная

биология. Радиоэкология. 2003. Т. 43, № 2. С.176-178.

6. Эйдус Л.Х., Эйдус В.Л. Проблемы механизма радиационного гормезиса //

Радиационная биология. Радиоэкология. 2001. Т. 41, № 5. С.627-630.

7. Eric L. Kendig, Hoa H. Le, Scott M. Belcher. Defining hormesis: evaluation of a complex

concentration response phenomenon. // Int. J. Toxicol. 2010;29(3):235-246. doi:

10.1177/1091581810363012.

8. Bill Sacks, Gregory Meyerson. Linear No-threshold (LNT) vs. Hormesis: paradigms,

assumptions, and mathematical conventions that bias the conclusions in favor of LNT and

against hormesis // Health Phys. 2019;116(6):807-816. doi: 10.1097/HP.0000000000001033.

9. Calabrese E.J., Baldwin L.A. Radiation hormesis: the demise of a legitimate hypothesis. //

Hum. Exp. Toxicol., 2000; 19(1): 76-84. doi: 10.1191/096032700678815611.

10. Siegel J.A., Pennington C.W., Sacks B. Subjecting radiologic imaging to the linear no-

threshold hypothesis: a non sequitur of non-trivial proportion. // J. Nucl. Med. 2017; 58:1–6.

11. Mitchel R. E. J. The Bystander Effect: Recent Developments and Implications for

Understanding the Dose Response. // Nonlinearity in Biology, Toxicology, and Medicine.

2004;2(3):173–183. doi.org/10.1080/15401420490507512

12. Broome EJ, Brown DL, Mitchel REJ. Adaption of human fibroblasts to radiation alters biases

in DNA repair at the chromosome level. // Int J Radiat Biol. 1999;75:681–690.

13. Rothkamm K., Lubrich M. Evidence for a lack of DNA double-strand breake repair in human

cells exposed to very low X-ray doses. // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. 2003. Vol.100. № 9.

P. 5057-5062.

14. Мазурик В.К., Михайлов В.Ф. Радиационно-индуцируемая нестабильность генома:

феномен, молекулярные механизмы, патогенетическое значение. // Радиационная

биология. Радиоэкология. 2001. Т. 41, № 3. С. 272-289.

15. Шмакова Л.Н., Абу Зеид О., Фадеева Т.А., Красавин Е.А., Куцало П.В. Дозовая

зависимость цитогенетических повреждений и адаптивный ответ клеток

млекопитающих при действии ионизирующего излучения в малых дозах. //

Радиационная биология. Радиоэкология. 2000. Том 40. № 4. С.405-409.

https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/1091581810363012



https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Sacks+B&cauthor_id=30768437

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Meyerson+G&cauthor_id=30768437

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Calabrese+EJ&cauthor_id=10745295

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=Baldwin+LA&cauthor_id=10745295


431

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.049

Літвін Наталя Василівна

кандидат фізико-математичних наук, доцент, доцент кафедри вищої

та прикладної математики

Приазовський державний технічний університет, Україна

ПОТІК ВТРАЧЕНИХ ВИМОГ У ДВОКАНАЛЬНІЙ СИСТЕМІ

МАСОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИ МАЛІЙ

ІНТЕНСИВНОСТІ ВХІДНОГО ПОТОКУ

Анотація: У роботі досліджено потік втрачених вимог у двоканальній системі масового

обслуговування типу M/Gi/2/0 при малій інтенсивності вхідного пуассонівського потоку.

Фазовий простір станів розширений до фазового простору полумарковських станів. Аналіз

системи виконано за допомогою алгоритму фазового укрупнення.

Ключові слова: масове обслуговування, полумарковський, процес відновлення, фазове

укрупнення.

Двоканальна система масового обслуговування типу M/Gi/2/0

складається із двох різних робочих приладів без місць для очікування ( без

черги). Кожний із двох приладів може перебувати у двох різних станах: у

робочому стані й на відновленні. Час відновлення кожного приладу

α – показово розподілена випадкова величина з параметром a > 0:

( ) atP t e− =. Часи роботи кожного із цих приладів βk, k = 1, 2 – незалежні

випадкові величини з функціями розподілу ( ) ( )k kG t P t= , що мають кінцеві

перші два моменти ( )rr

k kM b ,k 1,2;r 1,2 = = = . Вимога, що надійшла у вільну

систему, з ймовірностями р1 і р2 (р1 + р2 = 1) обслуговується першим або

другим приладом відповідно. Якщо обидва прилади зайняті й у систему

приходить вимога, вона безповоротно втрачається.

Аналіз системи виконуємо за допомогою алгоритму фазового укрупнення

[1] у припущенні малої інтенсивності вхідного потоку a > 0.



432

Фізичні стани реальної системи не є полумарковськими. Тому розширимо

фазовий простір фізичних станів системи до фазового простору

полумарковських станів, додавши неперервну компоненту х 0 , яка фіксує

час від моменту останньої зміни стану одного елементу до найближчої зміни

стану іншого елементу [2] (див. рис. 1):

0 – обидва прилади вільні;

k – почалося обслуговування на k-ому приладі, інший прилад вільний,

k = 1, 2;

kx – почалося обслуговування на k-ому приладі, на іншому приладі до

кінця обслуговування залишився час х 0 , k = 1, 2;

0kx – звільнився k-ий прилад, на іншому приладі до кінця обслуговування

залишився час х 0 , k = 1, 2.

Рис. 1. Графи полумарковських станів системи

Тепер функціонування системи задається процесом марковського

відновлення (ПМВ) n n, ;n 0 у фазовому просторі полумарковських

станів

E 0,k,kx,0kx;x 0,k 1,2= =,

де перша компонента ПМВ n ;n 0 утворює вкладений ланцюг

Маркова (ВЦМ), який фіксує стан процесу на n-ому кроці, а друга компонента

n ;n 0 фіксує час перебування системи в стані n .

Уведемо поглинаючий стан ∅, попадання в який означає втрату вимоги.

Перехід у стан ∅ (втрата вимоги) можливий тільки зі стану kx і відбувається,

коли k x . Так що час перебування системи в стані kx задається у вигляді


433

kx k x,k 1,2 = = . (1)

Записуємо інші часи перебування системи в полумарковських станах:

0 k k okx, , x;k 1,2 = = = = . (2)

На рис. 2 зображений граф переходів системи.

Рис. 2. Граф переходів системи

Позначимо через τ – час до першої втрати вимоги від моменту

надходження вимоги у вільну систему. Основним результатом роботи є

теорема.

Теорема. У припущенні скінченності перших двох моментів часів

обслуговування в системі типу M/Gi/2/0 має місце граничний результат

( )3 ct

a 0limP a t e−

→ =

, (3)

де

( ) ( ) ( ) ( )x x

1 2 2 11 2

0 0 0 0

c p G x dx G t dt p G x dx G t dt

= + , (4)

( ) ( )i iG t 1 G t ,i 1,2= − =.

Зокрема, якщо прилади однакові, тобто ( ( ) ( )1 2G t G t ), тоді

21c b ,b M

2= =

.

Якщо ж 1 2

1р р

2= =

, тоді 1 2

1c b b

2=

.

Доведення теореми розбиваємо на два етапи, кожний з яких

сформулюємо у вигляді леми.

Відповідно до (1), (2) і графу переходів ПМВ (рис. 2) запишемо

стохастичні співвідношення для часів до поглинання.


434

0 1 1 2 2 = + + I I ,

( ) ( ) ( )k k k 0 k k kI I = + + −, (5)

( ) ( ) ( ) ( ) ( )k k k 0k k k k 0k kx x I x, x x I ,x x = + − + −,

( ) ( ) ( ) ( )0k 0 kx x I x I x x = + + −.

Тут I1 і I2 – індикатори переходів у стани 1 і 2 з ймовірностями р1 і р2

відповідно.

Лема 1. Твірні функції часів до поглинання

( )3

ka0

k Me ,k 0,1,2− = =;

( ) ( )3ka x0

k x, Me ,k 1,2−

= =; (6)

( ) ( )30ka x0

0k x, Me ,k 1,2−

= =

визначаються розв'язком системи рівнянь марковського відновлення:

( ) ( ) ( )a a a

0 a 1 1 a 2 2q p q p 0 − − =,

( ) ( ) ( ) ( ) ( )a a a a

k k a 0 k k

0

g ac a x, q x dx 0

− − =,

( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( )a a a

x

ac x ac t ac ta a akk 0k k 0k k

0 0 0

x, e t x, dG t e t x, dG t a e G t dt

− − −

− − − − = ,

( ) ( ) ( ) ( )aa

xac x tac xa a a

ak 0 k

0

x, e a e t, dt 0− −−

− − =. (7)

Тут

( ) ( )aac t2 a

a a k k

a 0

1c 1 a ,q ,q x e dG t x

c

−= + = = +

,

( ) ( )aac t

k a k

0

g ac e dG t ,k 1,2;k 2,1

− = = =. (8)

Доведення леми 1 засноване на використанні стохастичних

співвідношень (5) і стандартної схеми перетворень (6), якщо приймати до

уваги (5).

Система (7) в операторній формі має вигляд


435

( )− = a a

aI P

. (9)

Для застосування алгоритму фазового укрупнення [2] спочатку виділимо

граничний оператор в (8) вважаючи а = 0. З врахуванням (9) одержимо

матрицю P незбуреного вкладеного ланцюга Маркова в наступному виді

(ненульові елементи матриці P приведемо в запису по рядках і тільки для

ергодичних станів 0, 1, 2):

0 0

0k k k0P p , P 1; k 1,2= = = .

Звідси витікає, що вектор стаціонарних ймовірностей матриці P0 має

вигляд (записуємо тільки ненульові компоненти):

1 2

1 1 1, р , р

2 2 2

=

.

Лема 2. Оператор, що задає рівняння (7), може бути представлений в

асимптотичному вигляді

( )2 2

a 0 1 2a a o a− = − − − +I P I P P P

з ненульовими елементами в запису по рядках:

( )a 2 2

0k a k k kP q p p a p o a= = − +,

( ) ( ) ( )2a 2 2

k0 k a k k

1P g ac 1 ab a b o a

2!= = − + +

,

( ) ( ) ( ) ( ) ( )a 2 2kk kx k

0 0 0

P a x G x dx a x tdG t x dx o a

= − + + ,

( ) ( ) ( ) ( ) ( )a

kx0k k k

x x

P t x dG t ax t x dG t o a

= − − − + ,

( ) ( ) ( ) ( ) ( )x x

a

kx0k k k

0 0

P x t dG t a t x t dG t o a = − − − + .

Права частина системи рівнянь (7) може бути записана у вигляді

( ) ( ) ( )a

x x

ac tk k

0 0

a e G t dt a G t dt o a ,k 1,2−

= + = .

Розв'язок системи (7) знаходимо відповідно до алгоритму Вішика-

Люстерника [2] і в результаті перетворень одержуємо


436

( )0 0

0

с

с =

+ .

Обґрунтування граничного переходу

a 0

a 0lim→ =

здійснюється за

стандартною схемою [1]. З теореми неперервності для перетворень Лапласа

[4] витікає (3).


1. Королюк В. С. Процессы марковского восстановления в задачах надежности систем /

Королюк В.С., Турбин А.Ф.– Киев: Наук. думка, 1982. – 236 с.

2. Королюк В. С. Математические основы фазового укрупнения сложных систем /

Королюк В. С., Турбин А.Ф. – Киев: Наук. думка, 1978. – 217 с.

3. Королюк В. С. Полумарковские процессы и их приложения / Королюк В. С.,

Турбин А. Ф. – Киев: Наук. Думка, 1976. – 181 с.

4. Феллер В. Введение в теорию вероятностей и ее применение. – М.:Мир,

1967.– Т. 2. – 752 с.


437

INFORMATION AND WEB TECHNOLOGIES

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.050

Asgarova Bahar

Dosent, T.E.N. Azerbaijan State Oil and İndustry University İnformation Technology

and Management/ İnformation Technology and Systems

Baku, Republic of Azerbaijan

Sattarova Gulshan

Azerbaijan State Oil and İndustry University İnformation Technology and Management/

Computer Engineering, Republic of Azerbaijan

WHY FINANCE & BANKING SECTOR NEED BIG DATA?

Abstract. Have you ever thought of the amount of data you create each day? Every message you

send, every credit card transaction, even every web page you open… They all collect a total of 2.5

quintillion bytes of data produced daily by the global population. This offers endless opportunities

to leverage this data for the most forward-thinking businesses in many areas, and the banking

industry is no exception While digital banking is used by almost half of the world's adult

population, financial institutions have enough data at their disposal to rethink the way they work,

becoming more efficient, more customer-focused, and ultimately more profitable.

Keywords: Big data, Finance, Banking

The global financial services industry generates large amounts of structured

and unstructured data every day by processing hundreds of billions of financial

transactions and engaging interactions such as email, audio and video

communications, call logs, blogs and social media mentions.

One of the main drivers of this data boom is the increase in global payment

volumes triggered by e-commerce and mobile payments. No one knows yet how the

global COVID-19 pandemic and the resulting economic downturn will affect the

global payments market. However, it was previously predicted to reach $ 2 trillion

by the end of 2025 and reach an average annual growth rate of 7.83%. E-commerce



438

also continues to grow dramatically, especially at a time when consumers are warned

to shop in person as little as possible. The use of ATMs, the paperless processing

and settlement of mortgages, peer-to-peer payments through applications such as

Venmo and Cash, as well as other mobile and remote digital banking services are

becoming increasingly popular.

The use cases of big data in banking are the same when they first realized that

banks could use huge data warehouses to generate actionable insights: to detect

fraud, to simplify and optimize transaction processing, to improve customer insight,

to optimize business execution, and ultimately to crowd to compete in the market.

However, as you collect more data, the resulting insights and customer experiences

become more accurate and meaningful. Here are a few examples:

– Western Union offers a multi-channel approach that adapts and personalizes

the customer experience by processing more than 29 transactions per second and

integrating all this data into a single platform for statistical modeling and predictive

analysis.

– An Eastern European bank in the late 2000s without a physical location and

offering full credit cards and other banking services, using big data analytics to

evaluate and analyze Nearly React Real stays ahead of the online offerings of its old

and more established competitors -time loan applications. a consumer-friendly

feature that increases conversion rates tenfold for certain up-sell campaigns.

How banks are dealing with new big data challenges

While the use cases for big data in banking have remained the same, the

challenges have changed as data engineering technology has evolved.

Speed is very important. The transition from the traditional data warehouse

with ready-made hardware with a largely parallel engine to Hadoop has allowed

banks to reduce their time spent gaining insight from their data from three months

to a day or less. . The introduction of cloud-based data processing has shortened this

time frame even more. However, banks still tend to process data in monthly batches,

which means they won't see a trend for 30 days or longer.

Apache Spark is a possible solution to this problem. Like Hadoop, it's an open


439

source big data analysis engine, but it's faster, more scalable, and easier to use. It

can also be used locally in cloud environments to capture and analyze streaming data

in real time and get faster and more accurate answers to business questions.

Big Data Needs to be Managed and Governed

Hadoop and Spark can move large amounts and diverse data to a data lake so that

it can be moved to an on-premises or cloud data warehouse accessible to business users.

However, you cannot guarantee that the data is suitable for use. Neither Hadoop nor

Spark do data management or data management natively, so they cannot help business

users understand what they own, what it means, or how they are used. They also don't

provide data origins, so users can see all the transformations their data takes on the path

from source systems across the organization to analytics tools.

Technology is Modular and Commoditized

Banks addressed the costs of big data analytics, skill gaps, and infrastructure

management issues by moving data processing from on-premises hardware to the

cloud or hosted colocation facilities. However, when a local credit union and a

multinational bank have the same access to AWS, Microsoft Azure, or a managed

service provider, the ability to handle large amounts of data is no longer a

competitive advantage.

Banks need to be able to turn their data into smarter insights faster, then turn

those insights into action to improve customer service, connect customers with

information and products when and where they need it most, and with sensitive data,

and protect customer accounts from threats.

Today, analytics is becoming a important game-changer in the banking sectors.

The financial services, banking, and insurance sectors are putting their full potential

to develop the services that they supply their customers and expand their business

opportunities.

Why Finance & Banking Sector need Big Data?

Big Data can help the Finance industry not only organize its data, but also

improve the customer experience. These are the reasons why the Finance and

Banking Sector needs Big Data.

1. Employee Engagement


440

2. Operation Optimization

3. Customer Experience

The benefits of big data in banking are as follows:

1. Big data gives you a complete perspective on your business: This

means you can make knowledgeable, data-driven resolution and, later, get business

results.

2. It allows you to optimize and modernize your internal processes with the

help of machine learning and artificial intelligence. As a result, you get a significant

performance increase and lower operating costs.

3. In banking, big data analytics can be used to increase your cyber security

and decrease risks. You can detect fraud and prevent potentially malicious acts using

smart algorithms.

On the other hand, there are some obstacles to implementing big data in

banking. So, some of the big data challenges in banking include the following:

Old systems struggle to keep up

The banking sector has always been comparatively leisurely to innovate

But when it comes to big data, things get worse: most legacy systems can't cope

with the increased workload. Testing to agglomerate, store and analyze the required

amount of data using an old infrastructure can compromise the stability of your

entire system.

As a result, organizations face the challenge of increasing their processing

capabilities or completely rebuilding their systems to meet this challenge.

The bigger the data, the higher the risk

Secondly, where there’s data there’s risk (especially taking into account the

legacy problem we’ve mentioned above). It is clear that banking providers need to

make sure the user data they accumulate and process remains safe at all times.

Big data is getting too big

With so many different types of data and their total volume, it's no wonder

businesses have a hard time dealing with them. This becomes even more apparent

when trying to separate valuable data from useless data.

https://readwrite.com/2020/02/20/improving-customer-service-using-artificial-intelligence/


441

While the share of potentially useful data is increasing, there is a lot of

irrelevant data to resolve. This means businesses need to prepare themselves and

support their methods to analyze more data and, if possible, find a new application

for data considered to be irrelevant.

Despite the mentioned difficulties, the advantages of big data in banking easily

justify any risk. The insights it gives you, the resources it frees, the money it saves

- the data is a universal fuel that can drive your business to the top. The question is

how to use big data to its full potential in banking.

Result

Financial companies now have access to big data for use cases, such as creating

new revenue streams through data-driven offerings, giving individual

recommendations to customers, creating more productivity to increase competitive

advantage, and providing better security and better customer service. Many financial

companies already handle big data correctly and get immediate results. Many

companies have been able to implement Big Data solutions to develop analytics

platforms that predict customer payment behavior. A company that has an idea of

its customers' behavior can shorten payment delays and earn more money while

increasing customer satisfaction.

References:

1. Bharti Kalra, Suryakant Yadav, Dr D.K. Chauhan, Review of Issues and Challenges with Big

Data, International Journal of Computer Science and Information Technology Research,

Vol. 2, Issue 4, pp: (97-101), Month: October - December 2014

2. Maitrey, S., & Jha, C. K. (2015). MapReduce: Simplified data analysis of Big data. Procedia

Computer Science, 57.

3. Yıldırım, A. A., Özdoğan, C., & Watson, D. (2014). Parallel data reduction techniques for big

datasets. Big data management, technologies, and applications.

4. S.Mahalakshmi, C.SaiAshwini, Meghana S, Research Study of Big Data Clustering

Techniques, IJIRSE/Vol 4.

5. Monica Bulger, Greg Taylor, Ralph Schroeder, Data-Driven Business Models: Challenges

and Opportunities of Big Data, Oxford Internet Institute September 2014 Min Chen, Simone

A. Ludwig, and Keqin Li, Clustering in Big Data, “K29224_C016” – 2017/1/12


442

6. Jun, S., Lee, S. J., & Ryu, J. B. (2015). A Divided Regression Analysis for Big Data.

International Journal of Software Engineering and Its Applications, 9(5), 21-32. Ali Seyed

Shirkhorshidi, Sr Aghabozorgi, Teh Ying Wah, Tutut Herawan, Big Data Clustering: A

Review, Conference Paper · June 2014.

7. Jasmine K.U and Julie M. David, ISSUES, CHALLENGES, AND SOLUTIONS: BIG DATA

MINING, NeTCoM, CSIT, GRAPH-HOC, SPTM – 2014 pp. 131–140, 2014. © CS & IT-

CSCP 2014


443

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.051

Shmatko Oleksandr

PhD, Ass.prof, ass.prof of Department of Software Engineering

and Information Management Systems of the

National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Ukraine

Zviertsev German

2nd year master's degree

National Technical University "Kharkiv Polytechnic Institute", Ukraine

A SURVEY OF ARTIFICIAL INTELLIGENCE METHODS

IN INTRUSION DETECTION TASKS

Abstract: There are many methods for detecting network attacks, but since attacks are constantly

changing, special databases of rules or signatures to detect attacks require continuous

administration, it becomes necessary to add new rules. One of the ways to eliminate this problem

is to use neural networks as a mechanism to detect network attacks. In contrast to the signature-

based approach, the neural network analyzes information and provides information about the

attacks that it is trained to recognize. In addition, neural networks have the advantage of being

able to adapt to previously unknown attacks and detect them. That is why the development of

software based on neural networks is relevant.

Keywords: network attacks, intrusion detection system, statistical methods for the analysis of

assessment parameters, methods of multiple description of events and formal logic, methods of

fuzzy logic and neural networks.

INRODUCTION. Currently, information technology has entered almost all

spheres of modern society life. And the Internet is an integral part of information

technology. The reason for such an intensive development of information

technologies is the growing need for fast and high-quality information processing,

instant transfer of information to various parts of the world. In this regard, one of

the main tasks is to ensure the security of information that is transmitted or processed

in the network, protection against network attacks.

At the moment, complex information security systems are becoming



444

increasingly important. The components of such a system are anti-virus security

systems, integrity control systems, firewalls, vulnerability analysis tools, intrusion

detection and prevention systems, etc. Intrusion detection and prevention systems,

or, as they are also called, intrusion detection tools, is exactly the network security

mechanism, which is entrusted with the functions of protecting against network

attacks.

There are many methods for detecting network attacks, but since attacks are

constantly changing, special databases of rules or signatures to detect attacks require

continuous administration, it becomes necessary to add new rules. One of the ways

to eliminate this problem is to use neural networks as a mechanism to detect network

attacks. In contrast to the signature-based approach, the neural network analyzes

information and provides information about the attacks that it is trained to recognize.

In addition, neural networks have the advantage of being able to adapt to previously

unknown attacks and detect them. That is why the development of software based

on neural networks is relevant.

1. Review of publications on the research topic.

An intrusion detection system (IDS) is an application used to monitor and

protect a network from intruders [1-3]. With the rapid advancement of Internet-

based technologies, new areas of application for computer networks have emerged

[4]. In areas such as business, finance, industry, security and healthcare, LAN and

WAN applications have progressed. All this made the network an attractive target

for attackers [5]. Hackers use the internal systems of an organization to gather

information and cause vulnerabilities such as errors in software, errors in

administration, detection of systems with default settings [6-8]. As the Internet

emerges, new threats such as viruses and worms are emerging in society. Attackers

use various methods such as password cracking, plaintext detection to create

vulnerabilities in the system.

Therefore, it is necessary to improve the security of the network to protect

confidential information in the system from intruders. A firewall is one of the

popular security methods and is used to protect a company's private intranet from

unauthorized access from the public network (Internet). IDSs are used to control


445

the operation of LANs of companies, medical applications, insurance agencies,

etc. [8].

The purpose of intrusion detection is to monitor network resources to detect

abnormal behavior and misuse of the network. The concept of intrusion detection

was introduced in the early 1980s after the development of the Internet, and is

associated with the observation and monitoring of threats. Since then, IDS

technologies have improved intrusion detection methods. The paper [9] describes an

approach according to which audit trails contain important information that can be

useful for tracking misuse and understanding user behavior.

2. Investigation of existing intrusion detection methods

Intrusion detection systems (IDS) are one of the mechanisms for analyzing the

behavior of a computer network and act as an important addition to the network

security infrastructure. IDS serve as mechanisms for monitoring and observing

suspicious activity, analyzing network resources, as well as independent actions to

identify anomalous events in the network - real violations and attempted violations

[1, 2].

There is a significant amount of publications and research devoted to the

analysis of modern IDS and intrusion detection methods. The paper gives a

comparative analysis of systems, provides their advantages and disadvantages and

general characteristic of their structure.

The work [3] shows the structure of modern IDS, which includes the following

subsystems:

− subsystem for collecting information about the system, which is subject to

security;

− analysis subsystem for searching for attacks and intrusions into the system;

− data presentation subsystem for monitoring the system in real time.

The information collection subsystem receives data from autonomous modules,

system software sensors, host sensors, gateway and network sensors, arranged

depending on the tasks of the network structure and the type of information to be

analyzed.


446

Hierarchically, the analysis subsystem as input data uses information from the

previous subsystem and includes a set of analyzers arranged according to the tasks

of detecting intrusions of a given type. Intrusion detection efficiency depends on the

parameters of the analyzers and their number. The data presentation subsystem is

focused on various user groups that control certain network subsystems. Therefore,

such IDSs use access control, group policies, permissions, etc.

Modern IDS use two groups of methods depending on the sets of parameters

for assessing the state of the system. In the case of a fixed set of assessment

parameters and a fixed learning time, supervised learning methods ("supervised

learning") are used. In the case when a set of assessment parameters can change

during a given research time, and the learning process occurs all the time, methods

of unsupervised learning are used ("unsupervised learning"). Tables 1-3 show the

characteristics of learning methods for control systems and control systems

(table 3) [4].

Table 1

Identification of anomalies by methods "supervised learning"

Identification methods Systems Method characteristics

Rule modeling W&S During training, the IDS builds a set of rules

that describe the normal behavior of the

system. The IDS analyzes the behavior of

system users by comparing them to a set of

rules. If a mismatch is detected, then the IDS

signals the detection of an intrusion attack.

Descriptive statistics IDES, NIDES,

EMERLAND,

JiNao,

HayStack

The system is trained on the basis of the

collected descriptive statistics for a set of

system indicators. To determine the intrusion

attack, the "distance" is calculated between

the vectors of indicators - current and saved.

If the distance between vectors exceeds a

certain value, then such a state is considered

an attack.

Neural networks Hyperview Various neural network structures are used.

For training, data about the normal state of the

system is used. The neural network is then

used to detect intrusion attacks that differ

from the normal behavior of the system.


447

Table 2

Identification of anomalies by methods "unsupervised learning"


Multiple states modeling DPEM, JANUS, Bro The normal state of the

system is described by a

special set of states and

transitions between these

states. The state of the

system is a special vector

with a certain set of values

of the system parameters

Descriptive statistics MIDAS, NADIR,

Haystack, NSM

Supervised learning

methods using

Table 3

Identification of misuse by method "supervised learning"


State modeling USTAT, IDIOT A set of defined states is used to

determine an intrusion attack. A

state is understood as a set of

certain parameter values that

assess the system in a certain way.

Expert systems NIDES, EMERLAND,

MIDAS, DIDS

Different sets of rules are used to

detect attacks

Rule modeling NADIR, HayStack, JiNao,

ASAX, Bro

Simplified version of expert

systems

Parsing NSM The IDS performs syntactic

analysis, which makes it possible

to find certain combinations of

characters that can be recognized

as an attack.

The main idea of identifying non-standard behavior of the network to be

protected is to form a profile or image of the network. Therefore, the main methods

on which the IDS implementation is based are pattern recognition methods. In this

case, the image of normal behavior is formed on the basis of the analysis of the

parameters of the network assessment.

SUMMARY. Inferences about abnormal behavior are formed on the basis of

deviations of the parameter estimates from the network profile. The size and nature


448

of deviations, as a rule, in real time, allow identification of an anomaly - a technical

failure, a deviation is permissible due to the action of the external environment, an

attack on the network.

Formation of a profile or image in IDS is performed using the following

methods:

− statistical methods for the analysis of assessment parameters;

− methods of multiple description of events and formal logic;

− methods of fuzzy logic and neural networks.

Based on the methods of forming a network profile and methods for detecting

anomalies, two classes of tasks can be defined:

− selection of the optimal set of assessment parameters;

− determination of the general indicator of abnormality.

The question of determining the integral assessment of the anomalous behavior

of the network today is practically not solved due to the ambiguity for problem

solution of forming a set of estimates of network parameters, is subject to security.

In addition, three more questions arise:

− formation of the optimal set of parameters;

− change of the established set in time;

− assessment of the adequacy for the existing set at a given time interval and

when changing the types of intrusions into the network.

The solution of the problems of forming a set of estimates of parameters and

their dynamics is possible using the method of group argument consideration

(MGAC), evolutionary and genetic algorithms [5]. Then the determination of the

integral estimate can be carried out using probabilistic methods based on Bayesian

statistics [6], analysis of covariance of the estimates parameters [6], methods of

correlation analysis [7], autocorrelation models [7].

References:

1. Kyaw K.L.L. Hybrid Honeypot System for Network Security / K.L.L. Kyaw, P. Gyi //World

Academy of Science, Engineering and Technology 48 2008. – Mandalay: Mandalay

Technological University, 2008.


449

2. Balas E. Honeynet data analysis: A technique for correlating seek and network data / E. Balas

// Workshop on Information Assurance and Security United States Military Academy, West

Point, NY. – IEEE., 2004.

3. Hope P. Mastering FreeBSD and Open BSD Security / P. Hope, Y. Korff, B. Potter. –

Ca.: O’Reily Media, 2005. – P.464.

4. Cox K., Gerg C. Managing Security with Snort and IDS Tools / K. Cox, C. Gerg. –

Ca.: O’Reily Media, 2004. – p.288.

5. Honeytrap – A Dynamic Meta-Honeypot Daemon [Electronic source]: (honeytrap) – Access

mode: http://honeytrap.carnivore.it/

6. Nebula – Generating Syntactical Network Intrusion Signatures / Werner T., Fuchs C.,

Gerhards-Padilla E., Martini P. // Lecture Notes in Computer Science. – B.: Springer Berlin,

2005. – Vol.3245. – P.105-113.

7. Kreibich C. Honeycomb – creating intrusion detection signatures using honey-pots

/ C. Kreibich, J. Crowcroft // Second Workshop on Hot Topics in Net-works (Hotnets II). –

Boston, 2003.

8. Newsome J. Polygraph: Automatically generating signatures for polymorphic worms

/ J. Newsome, B. Karp, D. Song // Proceedings of the 2005 IEEE Symposium on Security and

Privacy. – Washington: IEEE Computer Society, 2005.

9. Automated worm fingerprinting / Singh S., Estan C., Varghese G., Savage S. // OSDI. – San

Diego.: University of California, 2004. – P.45-60.


450

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.052

Гайкова Валерія Валеріївна

студентка магістратури

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна

Малахов Сергій Віталійович

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна

УЗАГАЛЬНЕННЯ УМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ АКЦІЙ КІБЕРБУЛІНГУ

З УРАХУВАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ СУЧАСНИХ

ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ І ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація. Метою даного матеріалу є розгляд і аргументація певних аналогій та

співпадінь між процесом мережевого цькування (кібербулінгу), та умовами і цілями

проведення сучасних інформаційних операцій. Звернено увагу те, що умови кібертравлі

багато в чому збігаються з парадигмою експерименту С. Мілгрема. Підкреслено, що рівень

ієрархічної важливості об'єктів кібертравлі, обумовлює ступінь необхідної інтеграції

функцій адміністрування контентом і основних складових ресурсного забезпечення

інформаційних систем. Зазначено, що концентрація в одному центрі прийняття рішень

основних складових ресурсного забезпечення та функцій адміністрування контенту, є

серйозною проблемою навіть для рівня окремих держав, не кажучи вже про персональний

рівень впливу.

Ключові слова: булінг, кібербулінг, інформаційна безпека, контент, інформаційна

система, мережева поведінка, кіберпростір, IT-аутсорсінг.

Вступ.

Бурхливий розвиток інформаційних технологій (IT) привносить в сучасне

суспільство багато позитивних та корисних тенденцій, однак, нажаль, він має

і свої «темні» сторони, що приховані від непосвячених в реалії існування

сучасного цифрового світу. Однією з таких сторін, є явище булінгу, яке в

наслідок стрімкого науково-технічного розвитку останніх десятиліть,

поступово «перейшло» в кіберпростір, та відкрило нову, непривабливу



451

сторінку технологічної історії людства – сторінку кібербулінгу [1-3]. Процес

протистояння булінгу в кіберпросторі, обумовлює необхідність постійної

розробки нових та вдосконалення вже існуючих технологій і засобів протидії,

які спрямовані, в тому числі, на завчасне коригування мережевої поведінки

користувачів різних інформаційних систем, та онлайн сервісів [4-6].

Основні узагальнення та їх аргументація.

Результати аналізу інцидентів, що пов'язані з різними формами проявів

булінгу в кіберпросторі, дозволяє зробити кілька принципових узагальнень:

1 − всі випадки цькування в кіберпросторі мають два рівня впливу на

обрані жертви: - груповий (глобальний) та індивідуальний (персональний);

2 − об'єкти кібертравлі значною мірою збігаються з основними об'єктами

впливу в ході ведення сучасних інформаційних операцій [7];

3 − практично всі випадки кібербулінгу, мають структуру і основні

складові, які притаманні для сучасних1 умов ведення інформаційних

операцій [7, 8];

4 – доступність і неперервність використовуваних комунікаційних

сервісів і онлайн послуг, що надаються різними інформаційними системами, є

визначальним (критично важливим) фактором для досягнення кінцевих цілей

будь-яких акцій булінгу в кіберпросторі;

5 – характер поведінки і ролі [9] основних учасників процесу кібертравлі,

багато в чому ідентичні умовам і цілям проведення експерименту Стенлі

Мілгрема (відомий, як «Експеримент про покору») [10-13]. У разі акцій

кібертравлі, в незалежності від рівня впливу на обрану жертву та рівня її

ієрархічної значущості, ми є свідками процесу масової реінкарнації цього

експерименту в умовах існування сучасного інформаційного

суспільства [14, 15], з відповідною «еволюцією»2 уявлень учасників цього

процесу, про норми соціальної і мережевої поведінки людини3 в кіберпросторі.

Примітки:

1 – мається на увазі, використання можливостей існуючих

інформаційних систем (технічних комунікаційних платформ) та IT-

технологій;


452

2 – може і не являтися такою, а бути, лише, похідною поточних

комерціалізованих тенденцій, сформульованих домінуючими

постачальниками телекомунікаційних послуг і сервісів (наприклад, гігантами

IT-індустрії: Twitter, Facebook, YouTube та ін.);

3 – однієї зі сторін процесу може являтися комп'ютеризована система

(бот), що реалізує, як наперед задані поведінкові алгоритми, так і

підтримувати функції самонавчання (штучного інтелекту). У останньому

випадку складно говорити про «соціалізацію» поведінкових алгоритмів боту,

зважаючи на значну складність формалізації його поведінкових реакцій.

Стисло розглянемо запропоновані вище узагальнення та зробимо деякі

пояснення по кожному з них.

1. В рамках зазначених рівнів впливу, в якості заявленої цілі атаки

(тобто жертви кібертравлі) можуть виступати:

– конкретні фізичні персони (окремі користувачі будь-яких

інформаційних систем і онлайн сервісів, представники бізнес структур,

політичних партій і громадських об’єднань, представники ланок державної

влади, культових організацій та ін.);

– мережеві об'єднання груп користувачів в межах існуючих

інформаційно-комунікаційних платформ (учасники соціальних мережевих

сообществ (чати, форуми та ін.) з різними критеріями групоутворення

(політичні, культурні, професійні, майнові та ін.));

– корпоративний сегмент (представництва окремих бізнес структур,

галузевих об'єднань, медійних холдингів, політичних партій, представництва

культових організацій, окремі ланки державного управління та ін.);

– цивілізаційно-цінностні основи суспільств (історико-культурні та

релігійні традиції, гендерні, міжрасові і соціальні норми відносин тощо).

2. Рівень ієрархічної важливості (значущості) об'єктів обраних для

кібертравлі, обумовлює ступінь необхідної інтеграції (об'єднання) функцій

управління контентом і основних складових ресурсного забезпечення

інформаційних систем (див. Рис. 1). Цікаво, що ця взаємозалежність в повної

мірі справедлива і для умов ведення класичних інформаційних операцій [7].


453

Таким чином, проведення акцій кібервпливу проти об’єктів з високім

рівнем ієрархічної значущості, на відміну від атак цілей з низькою ієрархічної

важливістю, потребує безумовного об’єднання в одному центрі прийняття

рішень функцій адміністрування контентом та технічного забезпечення

(подвійний контур на рис. 1).

Рис. 1. Тотожність структури складових акцій кібербулінгу та сучасних

інформаційних операцій

Очевидно, що саме відсутність функцій управління і контролю

використовуваних комунікаційних платформ, зумовлює локальний характер


454

для будь-яких акцій кібертравлі на низьких рівнях ієрархічної значущості

обраних жертв (випадки взаємного булінгу в соціальних мережах між

представниками різних фан-клубів або випадки підліткової цькування на

ґрунті боротьби за домінування в своїх мікрогрупах).

3. В якості підтвердження запропонованого узагальнення, стосовно

тотожності структури кібербулінгу (особливо для випадків глобального рівня

впливу) і основних складових інформаційних операцій, слід проаналізувати

відомості, які систематизовані на рис. 1. Аналіз наведеної схеми дозволяє

констатувати, що основні складові процесу булінгу в кіберсфері, співпадають

з відповідними елементами, що притаманні для сучасних умов ведення

інформаційних операцій (виділені подвійним контуром). При цьому, існування

можливих відмінностей, в частині ієрархічної значущості обраної жертви,

складу кадрового забезпечення і ролей учасників цькування, абсолютно не

принципово, так як в любому випадку, присутні безпосередні виконавці акції

травлі, та є маркована ціль для атаки.

В разі високої ієрархічної значущості жертви, основні учасники акції

травлі присутні у всіх 3-х складових кадрового забезпечення (Рис. 1). Так,

представники основного інтегратора (або інтеграторів) комунікаційних

послуг, на базі котрого, безпосередньо, здійснюється інформаційний вплив,

представлені на рівні її технічних спеціалістів, та фахівців, які здійснюють

концептуальну модерацію контенту. Другій рівень – «КІНЦЕВІ

СПОЖИВАЧІ», за рахунок щільної взаємної інтеграції використовуваних

телекомунікаційних сервісів і послуг, формує наймасовішу кадрову складову

подій. Даний рівень поєднує заявлену жертву акції і саму представницьку

рольову групу - «спостерігачів» [9], яка, власне, і є прихованою (неявною)

головною метою здійснюваного інформаційного впливу. Третій рівень -

«Персонал взаємодіючих інтеграторів і IT-рекрутинг», складають тимчасові

IT-аутсорсери [16], які залучаються для підтримки необхідних форм (чат-

боти, стрім-канали, тематичні форуми тощо), масштабів і термінів

проведення акції. Представники цієї групи здійснюють проміжну обробку і

розповсюдження потрібного контенту, та можуть приймати безпосередню


455

участь в здійсненні певних заходів цькування. Характерним прикладом подій

відповідного ієрархічного рівня може слугувати історичний епізод політичної

кризи в Венесуелі у 2019 році [17].

При низьких рівнях ієрархічної значущості жертв атаки (наприклад, у

випадках підліткового цькування), основні учасники травлі, об'єктивно

обмежені представництвом рівня «КІНЦЕВІ СПОЖИВАЧІ». Іншими

словами, всі учасники будь-яких можливих подій подібного масштабу та рівня

значущості, повністю позбавлені компетенцій зі зміни параметрів технічної

складової ресурсного забезпечення (!) та функцій адміністрування "принципів

управління контентом" (!!). Власне ця обставина і обумовлює допустимі межі

умовних "правил гри". Незначні відхилення від цих обмежень можливі в разі

проведення акцій булінгу на рівні корпоративного сегменту, що може бути

обумовлено наявністю відповідних елементів ресурсного забезпечення у

окремих учасників процесу (наприклад, наявність власного медійного

ресурсу), та можливістю здійснювати хоча б часткове адміністрування

контенту (наприклад, визначати власні "принципів управління контентом").

Також, при здійсненні булінгу на корпоративному рівні впливу або проти

об'єктів з високим рівнем ієрархічної значущості, категорія «Персонал

взаємодіючих інтеграторів…» (Рис. 1) може поєднувати в собі представників

ролевих груп «помічники агресорів» і «хамелеони» [9], які будуть діяти згідно

загальної концепції заходів мережевого цькування.

Особливого коментарю потребує питання, що стосується співвіднесення

ієрархічної значущості об'єктів атаки при реалізації акцій булінгу, стосовно

існуючих цівілізаційно-цінностних основ суспільства. З огляду на очевидний

суспільний резонанс від спроб проведення подібних акцій, рівень

представництва основних учасників вимагає високого ступеня їх повноважень

(протегування). Характерним прикладом акцій відповідного рівня значущості,

може слугувати епізод, що пов'язаний з трагічними подіями 2015 року в

редакції щотижневика Charlie Hebdo [18]. Результат цих подій плачевний, а

причина очевидна − це свідома спроба порушити наявний паритет

цивілізаційно-ціннісних основ існування даного суспільства. Ці події в повній


456

мірі збігаються з думкою засновника аналітичної психології Карла Густава

Юнга [19], який, свого часу, стверджував, що: - «Кожна людина, яка втрачає

свою Тінь, всяка нація, котра увірує у свою непогрішність, стане

здобиччю» [20]. Трагічна аксіома полягає в тому, що процес декларації та

утвердження прав і свобод одних, не може бути результатом їх купірування у

іншій частині представників даного співтовариства (особливо в умовах

фактичного існування мультикультуралізму).

4. Фактор доступності (неперервності) використовуваних онлайн

сервісів і послуг визначає не тільки спосіб, масштаб і тривалість реалізації

процесу кібертравлі, а й обумовлює саму можливість його здійснення.

Характерним прикладом успішно реалізованих заходів кібертравлі, що

експлуатують фактор доступності комунікаційних сервісів, є події по

одночасної «ізоляції» (виключенню та ігноруванню) колишнього президента

Сполучених Штатів Америки Д. Трампа, на основних національних

інформаційних (TV компанії) і глобальних комунікаційних ресурсах (соціальні

мережі і месенджери). Такий варіант реалізації атаки забезпечує підтримку

головної умови успішності проведеної акції − нерівність сил агресора4 і

жертви.

Примітка:

4 – уточнення рольової категорії «агресор», в разі монополізації основних

складових процесу кібербулінгу, запропоновано нижче, при розгляді питань

аналогій з умовами експерименту С. Мілґрема [12].

Показовим прикладом критичності фактора доступності, є можливість

потенційного об'єднання, в рамках однієї компанії, холдингу або держави,

основних складових «Ресурсного забезпечення» та функцій «Адміністрування

контенту» (виділено сірим тоном на Рис. 1). Подібний варіант інтеграції

складових можливий, наприклад, в разі повного розгортання

низькоорбітальної глобальної супутникової системи Starlink (від компанії

SpaceX).

Монополізація в одному центрі прийняття рішень основних складових

ресурсного забезпечення (перш за все програмної і апаратної компонент) та


457

функцій адміністрування контенту, стають серйозною проблемою навіть для

рівня окремих держав, не кажучи вже про персональний рівень впливу. В

такому випадку потенційний «агресор», отримує в «свої руки» всі ключові

функції процесу: - планування; - супровід; - контроль результату. Крім того,

домінування корпоративних норм основного інтегратора послуг в питаннях

адміністрування контенту, фактично зумовлює кінцевий результат. Таким

чином, можлива протидія обмежується, лише, заходами фрагментарної

фільтрації контенту та ліцензування і контролю поставок абонентського

обладнання (в т.ч. попереднього встановлення ПЗ), і то, тільки за умови

реальної дієздатності відповідних відомств, та служб.

5. Відповідно до умов експерименту Мілгрема, до його проведення

залучались: − «експериментатор» (персона з повноваженнями коригувати хід

експерименту); − «вчитель» (випробуваний, який лише частково уявляв сенс

експерименту); − «учень» (актор, що грав свою роль і мав повне уявлення про

сенс експерименту). Які ж аналогії можна виділити, порівнюючи учасників

«експерименту про покору» та ролі основних фігурантів акцій цькування в

кіберпросторі? Тут доречно зауважити, що рольова структура учасників

звичайного булінгу набагато простіше, ніж рольова структура учасників

кібербулінгу.

Так, в ситуації «традиційного» булінгу присутні три основні ролі:

− жертва, переслідувач і свідок. При цьому рольова структура кібербулінгу

передбачає присутність наступних акторів [9]: 1 − «агресори»; 2 − «помічники

агресорів», забезпечують підтримку процесу цькування; 3 − «жертви», це

учасники, які піддаються публічному цькуванню; 4 − «захисники і

хамелеони», представники цих груп не стабільні і можуть мігрувати між

групами «спостерігачів» і «агресорів»; 5 − «спостерігачі» це найчисленніша і

ситуативно не ангажована група учасників (принаймні, на початковому етапі

подій).

Враховуючи фактор анонімності присутності представників 5-ї групи в

ході здійснення мережевої цькування, можна стверджувати, що на відміну від


458

ситуації «традиційного» булінгу, в даному разі відсутній прямий контакт між

«агресором» і «спостерігачами». Віддалена присутність учасників цієї групи і

можливість швидкої зміни їх чисельності визначає основну рольову функцію

даної групи, заради якої, власне, організовується та підтримується все дійство.

З огляду на швидкість, масштабованість і повторюваність процесу цькування,

ця група учасників, де-факто, є кінцевою ціллю проведення всієї акції, за

результатами якої повинні бути скориговані їх соціальний (мережевий) статус

або соціальна (мережева) поведінка, або ж і те й інше одночасно. Тобто, в

даному випадку, можна говорити про приховану насильницьку корекцію

самоідентифікації учасників даної групи, шляхом послідовної і навмисної

зміни їх уявлень, про норми соціальної (мережевої) поведінки в кіберпросторі.

Вочевидь, що саме таке трактування прихованих цілепокладань процесу

кібербулінгу, є тією сполучною, яка забезпечує його концептуальну аналогію

з основною парадигмою експерименту С. Мілгрема.

У заявленому контексті неявній ролі «спостерігачів», роль «жертви»

трансформується в інструмент для досягнення іншої, прихованої глобальної

мети – забезпечення абсолютного домінування в найбільш представницької

мережевій рольової групі! При такій постановці питання, роль «жертви», як це

не дивно виглядає, це всього лише «ширма», основним призначенням якої, є

нав'язування мережевого дискурсу із заздалегідь визначеним наративом і

прихованим кінцевим цілепокладанням. Іншими словами, в даному випадку,

можна говорити про одну з можливих реалізацій стратегії непрямих дій, що

адаптована до умов існування інформаційного суспільства і можливостям

ведення інформаційних операцій в кіберпросторі.

А тепер, власне, про аналогії з «експериментом про покору» [10-13].

Вочевидь, що найпростіше виділити учасників групи «вчитель» (головний

випробовуваний цього експерименту). Відносно процесу булінгу в кіберсфері

такі функції виконує «агресор». При цьому визначальною якістю

представників цієї групи (мережевого співтовариства) повинна бути

готовність «йти до кінця», в рамках реалізації всього комплексу заходів

цькування, об'єднаних загальною стратегією дій. Крім того, група «вчитель»


459

може поглинати і рольову категорію «помічники агресорів», яка в більшості

випадків знайома з порядком та умовами проведення акції. Однак, у випадках

проведення заходів з «глобальним рівнем впливу», представники цієї рольової

групи, швидше за все, не будуть ознайомлені з кінцевою метою проведеної

акції (залучаються для завдань підготовки контенту або підтримки процесу

цькування). Іншими словами завдання акторів групи «вчитель» можуть бути

фрагментовані, а їх використання обмежуватися рамками передбачених стадій

мережевої атаки.

Виникає логічне запитання: - хто ж визначає «жертву» та формує

стратегію всієї акції (тобто, правіла адміністрування контенту, стадії, час і

масштаб проведення заходів)? Очевидно, що в пошуках відповіді ми

«виходимо» на повноваження «експериментатора» (в термінології

експерименту про покору). Враховуючи тенденцію останніх років, до

зрощення джерел контенту і основних складових ресурсного забезпечення

інформаційних систем, очевидно, що учасниками рольової групи

«експериментатор», при високих рівнях ієрархічної важливості об'єктів

кібертравлі, можуть бути тільки монополісти результатів подібного

об'єднання. При цьому, в заходах мережевого цькування на нижчих рангах

ієрархії (тобто в «традиційному» розумінні випадків кібербулінгу), в ролі

«експериментатора», нажаль, можуть виступати представники тимчасових

мережевих сообществ, які визначають локальну інформаційну повістку

(онлайн голосування, рейтингові оцінювання, опитування та ін.) та формують

потрібну для них форму уявлень, про норми мережевої поведінки в «їх»

кіберпросторі.

Висновки.

1. Об'єкти кібертравлі значною мірою корелюють з основними об'єктами

впливу в ході ведення сучасних інформаційних операцій.

2. При реалізації заходів кібербулінгу роль «жертви» зводиться до

функцій демонстратора можливостей «агресора», стосовно змін мережевого

статусу та коригування уявлень про норми мережевої поведінки

представників найбільш численної рольової групи - «спостерігачів».


460

3. Головна мета представників рольової групи «агресор» при реалізації

акцій кібербулінгу, це забезпечення абсолютного домінування в ролевій групі

«спостерігачів».

4. Рівень ієрархічної значущості представників групи "жертв",

обумовлює необхідний ступінь інтеграції (монополізації) функцій

адміністрування контенту і основних складових ресурсного забезпечення

сучасних інформаційних систем.

5. Характер поведінки і ролі основних учасників процесу кібертравлі,

багато в чому ідентичні умовам і цілям проведення експерименту Мілгрема.

6. В залежності від фактичного рівня ієрархічної важливості об'єктів

кібертравлі, можливі істотні відмінності в представництві групи

«експериментатор».

7. При високих рівнях ієрархічної важливості об'єктів кібертравлі,

представниками рольової групи «експериментатор», є власники інтегрованих

активів (перш за все інформаційних і технічних).

8. Принциповою умовою «успішності» інформаційного впливу, в рамках

проведення акцій булінга в кіберпросторі, є забезпечення потрібного рівня

диспаритету можливостей (ресурсів) агресора і жертви.


1. Цькування [Електронний ресурс]: Wikipedia. Вільна енциклопедія. – Режим доступу:

http://surl.li/omyd (дата звернення: 26.03.2021).

2. What is cyberbullying? [Online]. Available: https://nuedusec.com/blog/cyberbullying/

Accessed on: March 27, 2021.

3. Интернет-травля [Электронный ресурс]: Wikipedia. Свободная энциклопедия. – Режим

доступа: http://surl.li/omyr (дата обращения: 29.03.2021).

4. Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» № 2163-VIII

від 5 жовтня 2017 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19

5. Vdovenko, S., Danik, Y., & Faraon, S. (2019). Дефініційні проблеми термінології у сфері

кібербезпеки і кібероборони та шляхи їх вирішення. Комп’ютерні науки та

кібербезпека, (1), 18-30. https://doi.org/10.26565/2519-2310-2019-1-02 (дата звернення:

30.03.2021).


461

6. Гайкова, В., & Малахов, С. (2020). Дослідження явища кібербулінгу і шляхів протидії

його проявам. Комп’ютерні науки та кібербезпека, 1(1), 14-32.

https://doi.org/10.26565/2519-2310-2020-1-02 (дата звернення: 31.03.2021).

7. Макаренко С. И. Информационные операции: Фрагмент монографии. [Електронний

ресурс] / С. И. Макаренко – Режим доступа: https://psyfactor.org/psyops/makarenko-

304.htm. Дата обращения: Март 24, 2021.

8. Інформаційна операція [Електронний ресурс]: Wikipedia. Вільна енциклопедія. –

Режим доступу: http://surl.li/onen (дата звернення: 06.04.2021).

9. Ролевая структура кибербуллинга [Электронный ресурс]: Wikipedia. Свободная

энциклопедия. – Режим доступа: http://surl.li/ocjv (дата обращения: 07.04.2021).

10. Овсянникова А. Эксперимент Милгрэма полвека спустя [Электронный ресурс] /

А. Овсянникова – Режим доступа: http://surl.li/onca. Дата обращения: 20.03.2021.

11. Emilie A. Caspar, Julia F. Christensen, Axel Cleeremans, and Patrick Haggard Coercion

Changes the Sense of Agency in the Human Brain. [Online]. Available:

https://www.cell.com/fulltext/S0960-9822(16)00052-X. Accessed on: March 20, 2021.

12. Експеримент Мілґрема [Електронний ресурс]: Wikipedia. Вільна енциклопедія. –

Режим доступу: http://surl.li/oubj (дата звернення: 21.03.2021).

13. Conducting the Milgram experiment in Poland, psychologists show people still obey.

[Online]. Available: https://www.eurekalert.org/pub_releases/2017-03/sfpa-ctm030917.php.

Accessed on: March 25, 2021.

14. Информационное общество [Электронный ресурс]: Wikipedia. Свободная

энциклопедия. – Режим доступа: http://surl.li/onlr (дата обращения: 25.03.2021).

15. Информационное общество. Новая философская энциклопедия: в 4 т. / Электронная

библиотека Института философии РАН. – Режим доступа: http://surl.li/onnv. Дата

обращения: Март 25, 2021.

16. Дідух Т.М. Глобальні ризики використання IT-аутсорсингу [Електронний ресурс] /

Т. М. Дідух – Режим доступу: http://global-national.in.ua/archive/20-2017/8.pdf. Дата

звернення: 01.04.2021.

17. Политический кризис в Венесуэле (с 2019 года) [Электронный ресурс]: Wikipedia.

Свободная энциклопедия. – Режим доступа: http://surl.li/qyzc (дата обращения:

12.04.2021).

18. Террористический акт в редакции Charlie Hebdo [Электронный ресурс]: Wikipedia.

Свободная энциклопедия. – Режим доступа: http://surl.li/qzgt (дата обращения:

17.04.2021).

19. Юнг Карл Густав. Біографія та наукова діяльність вченого [Електронний ресурс] –

Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reports/psychology/9749/ Дата звернення:

18.04.2021.

20. Громова Д. Карл Густав Юнг: «Я знаю, что демоны существуют» [Электронный ресурс]

/ Д. Громова – Режим доступа: http://surl.li/qzlm. Дата обращения: 17.04.2021.

http://surl.li/onca


462

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.053

Третяк Вячеслав Федорович

ORCID ID 0000-0003-2599-8834

кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник

науковий співробітник наукового центру Повітряних Сил

Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, Україна

Осієвський Сергій Валерійович

ORCID ID 0000-0003-0861-9417

кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри,


Усачова Ольга Анатоліївна

ORCID ID: 0000-0003-0864-5017

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

начальник науково-дослідного відділу наукового центру Повітряних Сил


Ірха Артем Валерійович

ORCID ID 0000-0002-9509-8930

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник

викладач кафедри, Національний університет оборони України

ім. Івана Черняховського, Україна

Булай Андрій Миколайович

ORCID ID 0000-0003-4584-1922

кандидат технічних наук

провідний науковий співробітник наукового центру Повітряних Сил


Бабіч Олексій Вікторович

ORCID ID 0000-0003-4171-6008





463

Шамрай Назар Миколайович

ORCID ID 0000-0001-8387-3277


Харківський національний університет Повітряних Сил

ім. Івана Кожедуба, Україна

АРХІТЕКТУРИ ПАРАЛЕЛЬНИХ ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ СТРУКТУР

ДЛЯ РІШЕННЯ ЗАДАЧ ДИСКРЕТНОЇ ОПТИМІЗАЦІЇ

Анотація. Проблеми автоматизації різних процесів управління і обробки даних на основі

застосування сучасних засобів обчислювальної техніки є на сьогодні однією з головних

задач інформаційних технологій. Успішне рішення цих проблем залежить від сумісних

зусиль різних фахівців. Одержані цікаві результати в області розробки і дослідження

нових математичних моделей ряду важливих процесів, створення ефективних

математичних методів рішення задач, що виникають при побудові автоматизованих

систем, зокрема, задач дискретної і комбінаторної оптимізації в різних постановках. У

роботі надані паралельні обчислювальні структури для рішення задач дискретної

оптимізації.

Ключові слова: граф, ранговий підхід, обчислювальні структура, паралельні обчислення

1. Проблеми розвитку паралельних обчислювальних систем і їхнього

математичного забезпечення

Алгоритм можна подавати у вигляді графів, при цьому природно

покласти, що алгоритм і його правило, яке описує, дозволяють визначити:

множину змінних, у перетворенні яких полягає реалізація алгоритму;

множину операцій, які виконуються у процесі реалізації алгоритму;

відповідність, що показує які результати виконання попередніх операцій є

аргументами для кожної операції.

Нехай заданий деякий алгоритм А (рис. 1). Його можна зобразити у

вигляді підмножини алгоритмів {Aj} ( )nj ,1= , які необхідно виконати в певній

послідовності, заданої графом G(V,E). В останньому кожна вершина

відповідає алгоритму Aj, а кожне ребро між вершинами i–j, спрямоване від


464

вершини i до j, існує тільки в тому випадку, якщо алгоритм Aj можна виконати

тільки після реалізації алгоритму A [1-4]i.

На рис. 1-а наведена структурна схема деякого алгоритму А, задана у

вигляді графа G(V,E), з якого видно, що для його реалізації спочатку потрібно

виконати алгоритм A1. Результати роботи цього алгоритму є вхідними даними

для виконання алгоритмів A2, A3, A4. Після їхнього виконання реалізується

алгоритм A5, а алгоритм A6 спрацьовується після алгоритмів A3, A4, а A7 – слідом

за A5 і A6 . Очевидно, що число різних подань графів алгоритму А визначається

множиною способів, які використовуються для рішення задачі [1].

Припустимо, що кожний процесор Пj виконує алгоритм Aj відразу, як

тільки на його вхід надійдуть усі необхідні дані. Позначимо tj- час реалізації

кожного з алгоритмів Aj на відповідному процесорі Пj. Тоді, якщо

привласнити вершинам графа G(V,E) усі ваги tj , мінімальний час реалізації

алгоритму А не може перевищити довжину критичного (самого довгого)

шляху М17 у графі G. Очевидно, що така обчислювальна структура ідеальна

для даного подання графа алгоритму А, оскільки вона забезпечує дозвіл

завдання за мінімальний час.

Рис.1. Структура графа G


465

Ранг критичного шляху (число ребер у шляху) у графі G(V,E), який

відповідає деякому алгоритму А, будемо називати глибиною алгоритму А, а

максимальне число алгоритмів Aj А, яких можна одночасно виконати на

довільному r-м кроці реалізації алгоритму А, - шириною алгоритму. Надалі

глибину й ширину довільного алгоритму позначимо буквами а й h .

Припустимо, що кожний з алгоритмів {Aj} А реалізується на будь-якому

процесорі Пj.

Нехай задана структурна схема алгоритму А графом G(V,E). Виникає

завдання визначення оптимальної стратегії розподілу алгоритмів {Aj} за

процесорами {Пj}, при якій час рішення задачі відрізняється від довжини

критичного шляху в графі G(V,E) на мінімально можливу величину. Обрана

стратегія їхнього використання й повинна визначити обчислювальну

структуру. Якщо ширина алгоритму дорівнює h, то природно спробувати

обмежитися h-процесорами для реалізації алгоритму А.

Для цього уявимо граф G(V,E) алгоритму А в вигляді стягнутого дерева

всіх шляхів. Воно будується по матриці суміжності B =║bij║ від деякої

вершини S таким чином:

1. Позначимо вершину S і беремо S-й рядок матриці В.

1. За цим рядком вибираємо номер вершин j1, для яких bsj 0, і утворимо

множина вершин, що мають від вершини S шлях рангу r = 1 (вершини першого

ярусу).

2. Вершини r-го ярусу зі шляхами рангу r від вершини S перебувають

почерговим переглядом рядків вершин jr-1, в (r - 1) ярусі, які не зустрічалися в

шляху від S до jr-1.

3. Побудова дерева триває до одержання шляхів максимального

можливого рангу, або до тих пір, поки для вершин jr-1 не виявиться, що всі

вершини вже ввійшли в шлях sjr-1 .

У загальному випадку число розгалужень у такому дереві (N - 1), тобто

для цього утворення буде потрібний (N-1) регістр пам'яті. Щоб уникнути

подібного роду труднощів, перейдемо від дерева D усіх шляхів до стягнутого

дерева всіх шляхів (рис. 1-в). Воно може бути отримано стягуванням


466

однойменних вершин дерева D на кожному ярусі. При цьому вершини з

однаковими номерами на кожному ярусі впорядковуються в горизонтальні

лінійки. Як видно з (рис. 1-в), множина шляхів у стягнутому дереві шляхів

така ж, як і в дереві D (рис. 1-б), але для прочитання шляхів на кожній

горизонтальній лінійці дозволяється бути один раз.

Розглянемо стратегію розподілу процесорів за алгоритмами Аi у

припущенні, що в нас є N-процесори і число вершин у графі алгоритму так

само дорівнює N.

Стратегія полягає в тім, щоб задіяти процесори у відповідності зі стягнутим

деревом шляхів графа алгоритму А. Інакше кажучи, на першому кроці працює

процесор П1, реалізуючи алгоритм А1, розташований на першому ярусі (r = 1).

Далі по матриці суміжності У встановлюється зв'язок між процесорами П1, П2,

П3 і П4. Після закінчення роботи всіх процесорів П2, П3, П4 відповідно до матриці

суміжності У встановлюється зв'язок процесорів П2, П3, П4 із процесорами П5, П6

. Результати роботи процесорів П2, П3, П4 передаються на процесори П5, П6 далі

процесори П5, П6 реалізують алгоритми А5, А6 .

Після закінчення їхнього виконання, по матриці суміжності

встановлюється зв'язок між процесорами П5, П6 і процесором П7 та йому

передається вся необхідна інформація для роботи. У такий спосіб рішення

завдання здійснюється в процесі побудови стягнутого дерева шляхів. На

кожному етапі обчислень взаємодіють процесори, що відповідають вершинам

у стягнутому дереві шляхів, розташованим на n-м і r+1 ярусі.

Ми розглянули приклад (рис. 1), коли структурна схема алгоритму

складена так, що алгоритми Аj на кожному ярусі одержують необхідні вихідні

дані для їхньої реалізації. У загальному випадку при довільному завданні

структурної схеми алгоритму ця умова може не дотримуватися (рис. 2).

Фактично це означає, що процесор з номером j займається з першої подачі

на нього інформації, необхідної для реалізації алгоритму А, і він залишається

зайнятим доти, поки число звертань до нього не досягне ступеня заходу dj+. Це

означає, що вся вихідна інформація для виконання алгоритму Аj отримана і

процесор j здатний його реалізувати.


467

Відповідно до стягнутого дерева шляхів (рис. 2-в) виконання алгоритму

А, наданого графом G (рис. 2-а), здійснюється таким чином. Процесор П1

виконує алгоритм А1, далі відповідно до В, установлюються зв'язки із

процесорами П2, П4, П7 і на них пересилаються результати виконання А1. При

цьому процесор П2 одержує всю необхідну інформацію й відпрацьовує

алгоритм А2. Процесори П4, П7 зайняті й перебувають у режимі очікування.

Рис. 2. Структура графа G'

б)

2

а)

3

5

8

6 7

1

4

1 2 3 4 5 6 7 8 d+

1 2 3 4 5 6 7 8

0 1 1 1 0 1 1 1

0 1 1 0 1 1

0 1 0 1

1 0 0

d- 3 3 1 3 1 1 1 0

0 1 2 2 2 2 2 2

r = 0 r = 1 r = 2 r = 3 r = 4 r = 5

*2 2 2 2 2

3 3

1

3 3

4 4 4 4

5 5 5 5

6 6 6 6

7 7 7 7

8 8 8 8

в)

*3

*4

*5

*6

*7

*8

d+ = 1

d+ = 2

d+ = 2

d+ = 2

d+ = 3

d+ = 2

d+ = 2


468

Далі по У встановлюються зв'язки із процесорами П3 , П4, П6 і передається

інформація, необхідна для їхньої роботи. Ступінь заходу вершини 4 стане рівною

d+ = 2, обумовленою матрицею В і, отже, процесор П4 може виконати алгоритм

А4. На рис 2. номери процесорів, що звільнилися на кожному ярусі, позначені

зірочками (*). Для процесора П4 визначаємо по У зв'язку із процесорами П3, П5,

П7 при цьому процесори П3 і П7 виконують свої алгоритми та передають

інформацію на процесори П5, П6, які реалізують алгоритми А5, А6 і передають

вихідні дані на процесор П8. Останній і завершить виконання алгоритму А.

Для здійснення такої організації обчислень передбачається використати

обчислювальну структуру (рис. 3), що ми й будемо називати циклічною

паралельною обчислювальною структурою.

Рис. 3. Обчислювальна структура стсструктура Циклическая ПВС

М1 А1

П1 М1 А1

М2 А2 П2 П2

.

.

.

Мn А

n n

2 2

2 1 1

Пn

K

ПУ ВВ

Початкові дані


469

Вона містить n-процесорів (що складаються з пам'яті Мi і арифметичного

логічного пристрою Аi), входи й виходи яких приєднані до комутатора

розмірності (n*n). Комутатор управляється пристроєм управління ведення й

виводу (ПУВВ) інформації відповідно до матриці В.

Фактична така обчислювальної структура й реалізує побудову стягнутого

дерева шляхів графа, забезпечуючи зв'язок між процесорами при переході від

ярусу до ярусу за допомогою ПУВВ і комутатора К, на основі матриці В.

Обчислювальний процес у такій структурі можна зобразити у вигляді

паралельно обертових кілець, рух яких синхронний або асинхронний, залежно

від прийнятої організації синхронізації.

Слід зазначити, що якщо число процесорів дорівнює N – числу вершин у

структурній схемі алгоритму, заданого графом G, – то на кожному кроці

роботи процесорів частина з них простоює. Якщо максимальна ширина

алгоритму А дорівнює h, то одночасно на довільному ярусі буде працювати не

більше h-процесорів. Такою кількістю процесорів можна обмежитися в

кільцевій структурі, за рахунок чого зменшити число процесорів, що

простоють. Це досяжно, якщо при переході від ярусу до ярусу в дереві

стягнутих шляхів будуть автоматично змінюватися номери процесорів, що

комутують, відповідно до матриці суміжності В.

Архітектура кільцевої структури здобуває вигляду, показаною на рис. 4,

де ПКП (пристрій керування перенумерацією комутатора К) для залучення

процесорів, що відповідають наступному ярусу стягнутого дерева шляхів.

При реалізації алгоритму А на кільцевій структурі час виконання

алгоритму відрізняється від довгі критичного шляху тільки на величину atk, де

tk – час спрацьовування комутатора. При побудові комутатора на основі

програмувальних логічних матриць tk визначається часом перемикання

логічного елемента "І".

Якщо tk < min {tj }, то час виконання алгоритму А на циклічній

обчислювальній структурі буде в точності дорівнювати довжині критичного

шляху.


470

Рис. 4. Архітектура кільцевої циклічної ПОС

2. Варіанти побудови паралельної обчислювальної структури

циклічного типу для задач оптимізації. Процес реалізації алгоритму А

розбивається на множину алгоритмів {Aj}, кожний з яких у свою чергу знову

розбивається на підмножину алгоритмів {Aj}' і т. д., до тих пір, поки алгоритм

буде зображувати просто одну з базових операцій yi Y. Множина Y утворює

М1 А1

П1

М1 А1

П2

Пh

2

1

ПКП ПУ ВВ

h h

2

1

а)

А1

від ПУВВ

ПЗЧ

r1

r2

ПЗЧ- пристрій запису і читання інформації

б)

від комутатора

Пj


471

функціонально повну систему. Тому процесори Пi доцільно створювати з

використанням транспютерної технології побудови високопродуктивних

мікропроцесорів, утворених за принципом RISC – архітектури, яка має

локальну пам'ять, що становить два регістри й пристрої запису та зчитування

інформації. RISC процесор містить арифметичний пристрій Аi (рис. 5), що

забезпечує виконання базових арифметичних операцій.

Рис. 5. Обчислювальна структура


472

Процесор у цьому випадку реалізує зазначені операції над двома числами

й, отже, структурна схема алгоритму А повинна подаватися у вигляді

орієнтованого графа, в якому ступінь заходу вершини не більше двох, а ступеня

результату – довільна. У процесорах можна звільнитися від ПЗЧ (рис. 5), тобто

розпаралелити процес запису вихідної інформації в регістрі пам'яті, що вимагає

додаткового комутатора К, який працює в паралель із основними. При цьому

архітектура обчислювальної системи буде мати вигляд як на рис. 5.

Для оцінки роботи алгоритмів на таких системах використаємо критерій

– коефіцієнт прискорення:

n

1

Т

Т=уK

, (1)

де Т1 час реалізації алгоритму А на гіпотетичній однопроцесорної ЕОМ з

такою ж швидкодією, як і Пj, і оперативною пам'яттю, рівною сумарній

пам'яті Пj, при наявності необхідного числа зовнішніх пристроїв зі

швидкостями обміну інформацією як і в циклічній обчислювальній системі; Тn

– час реалізації алгоритму А на циклічній обчислювальній системі, що

містить n-процесорів. Якщо алгоритм А зображений структурною схемою,

заданою графом G, що містить n- вершин, то:

0

n

1i

i1 ∑ t ntT +== , (2)

де ti – час виконання i – базової операції, t0 – час обміну. Час роботи алгоритму

А на структурах, зображено на рис. 5.6, можна визначити так:

nТ =∑

1

maxa

j

jt= + 0at , (3)

де max

jt – найбільше із часів базових операцій, виконуваних одночасно

декількома процесорами на j-му кроці; а – глибина алгоритму А, заданого

графом G.

Тоді коефіцієнт прискорення прийме вигляд:


473

∑

∑a

0

max

j

n

1i

0i

att

ntt

+

+

= =уK

. (4)

Для спрощення аналізу покладемо t = kt – середнє значення по i = (1,n), а

a

max

j tt = – середнє значення по j = (1,а), при цьому

a

nК у =

, (5)

де 0a

0k

t

t

t

t

=

.

Як видно зі співвідношення (5) зі зменшенням глибини алгоритму А

зростає коефіцієнт прискорення. У випадку, коли кожний процесор

спеціалізується на виконанні алгоритмів якоїсь підмножини алгоритмів {Aj},

можлива організація обчислень циклічного типу на обчислювальній структурі,

зображеної на рис. 6.

У структурі зображеній на рис. 6 пам'ять процесора Пi включає (n -1)

регістр, закріплений за кожним Пi процесором (i = n ); комутатор Кi;

пристрій управління записом і зчитуванням; арифметико-логічні блоки (за

числом регістрів); пристрій аналізу ПАi, що за певним критерієм вибирає з

результатів роботи Aj найкращий. Кільця циркуляції інформації

замикаються через блок вибору напрямку передачі інформації (БВН), він

послідовно здійснює опитування процесорів Пi. Інформація процесора I=1

за допомогою комутатора Кi записується в регістри пам'яті всіх процесорів

Пi , закріплених за процесором з номером l. Після закінчення опитування

процесорів вони виконують операції за отриманими даними, а результати

їхньої роботи знову за допомогою БВН і комутаторів К заносяться в

регістри пам'яті, закріпленої за процесорами. Описані операції виконуються

до повної реалізації алгоритму А. Для цього варіанту коефіцієнт

прискорення визначається вираженням:


474

∑

∑a

1j

0

max

j

n

1i

0i

nt t

ntt

=

=

+

+

=

уK

. (6)

Щоб забезпечити прискорення, у цьому випадку повинна виконуватися

нерівність:

( )1t 0

1

maxn

1i

i ∑∑ antta

j

j == (7)

при ti = tk і tjmax = t0

0a

0k

tt

ntt

a

n

. (8)

У реальних завданнях час виконання алгоритму Аj А відмінний. Тому

якщо ∆t = ( )min

2

max

1 t-t – час між закінченням виконання самого трудомісткого

алгоритму А1 {Ai} і найпростішого А2 {Aj} використати для опитування

процесорів Пi, то прискорення, що випливає з (6) може зрости до величини

обумовленої співвідношенням (5). Останнє еквівалентно пропозиції, що n = 1

у знаменнику дробу, обумовленої співвідношенням (6). Таку структуру

кільцевої мережі ефективно прийняти для визначення найкоротших шляхів

рішення завдань динамічного програмування й варіаційного обчислення.

Реалізація кільцевих структур (рис. 4, 5) можлива й на базі

багатоканальних систем зв'язку, що використовують частотне або тимчасове

ущільнення. Кількість каналів зв'язку буде визначатися числом регістрів

пам'яті, які є у наявності у процесорах Пi, тобто кожний процесор

забезпечується багатоканальним приймачем і передавачем. Розглянуті

структури циклічного типу зможуть успішно конкурувати з конвеєрними

обчислювачами, побудованими на базі однорідних обчислювальних систем.

Для задач ЦЛП із БЗ паралельна форма узагальненої процедури

А0 збігається із графом D [1]. У цьому випадку паралельна обчислювальна

структура циклічного типу має вигляд, зображений на рис. 5. Як видно з рис.

6 роль комутатора виконує процесор Пx. Процесори Пi i = (1,n) служать для

зберігання й вибору шляху, яке відповідає обраному правилу відсікань {Lw}.


475

ПУВВ відповідає за початкове завантаження вихідних даних (ваг вершин,

каліброваних векторів і т. д.) та вивід результату після одержання

припустимого або екстремального рішення. Усім процесом управляє пристрій

управління (ПУ).

Рис. 6. Обчислювальна структура

r1

n

1

Поточні дані ПУ ВВ

К1

n

М1

1

А1

А1

А2

Аn

ПА1

1

2

ПУЕС

П1

П2

Пn

БВН

n

2

1

r2

r1

rn

2


476

Кожний Пi процесор відповідає i-тій вершині графа ∆D і зберігає постійно

всі властиві її ваги. На цій структурі завдання вирішується в такий спосіб.

Пристрій керування формує n раз керуючу послідовність тактів. У кожному

такті формується множина шляхів у процесорі Пx, що відповідають номеру k

даного такту. Для цього із процесорів Пi i Ј k вибираються, згідно з правилами

відсікань {Lw}, шляхи, які узагальнюються в Пx. Після цього результат

сформованої множини записується в k-і процесор. І так доти, поки всі

множини поточного рангу не будуть сформовані.

По закінченні формування шляхів рангу r виробляється побудова шляхів

рангу r = r + 1 і так доти, поки або всі множини не будуть порожніми (що

відповідає нульовому лічильнику векторів поточного рангу), або ранг шляху

стане рівним n. Слід зазначити, що для організації зберігання множин як

попереднього, так і наступного рангів, необхідно передбачити режим поділу

адрес оперативної пам'яті усередині процесорів, щоб при записі множин

сформованого рангу не затерти множини збережених векторів поточного

рангу.

3. Архітектура паралельних обчислювальних структур систолічного

типу. Розглянемо реалізацію алгоритмів паралельних обчислень на

систолічних масивах.

Систолічні масиви добре пристосовані для НВІС-реалізації

обчислювально-ємних алгоритмів. Вони мають такі переваги, як: модульність,

регулярність, локальні міжз’єднання, високий ступінь конвеєрної

мультиобробки й безперервний потік даних між ПЕ. Недолік систолічних

масивів складається в глобальному керуванні їхнім функціонуванням за

допомогою потактової синхронізації. В апаратурній реалізації глобальна

синхронізація призводить до проблем разфазування синхронізуючих

імпульсів, відмовостійкості й пікової потужності.

Матричний процесор можна використати як прискорювач, приєднаний до

сумісної провідної ЕОМ, або як самостійну ЕОМ, оснащену керуючим

процесором. Провідна ЕОМ повинна забезпечувати системне керування й

керування даними, встановлювати програму, що управляє всіма пристроями


477

системи, і генерувати коди глобального керування. Вона може бути обрана із

широкого діапазону машин, який охоплює різні рівні обчислювальної

потужності.

Дана ПОС систолічного типу складається з 4 пристроїв (рис. 7):

обчислювальний пристрій 1; обчислювальний пристрій 2; модуль пам'яті; блок

керування систолічним процесором.

Рис. 7. Архітектура ПОС систолічного типу

Принципи роботи пристрою представлені в роботах [6-8]

Висновок. Порівняльний аналіз розроблених алгоритмів з відомими

за вибраними показниками ефективності показав, що їх часова складність

БЛОК УПРАВЛІННЯ СИСТОЛІЧНИМ ПРОЦЕСОРОМ D1 D2 Dn-1 Dn

ПЕ1

БЛОК РЕГІСТРІВ

ААО

ББІ

ПЕ2

ПЕn-1



ААО

ААО

ББІ

ББІ

ОБЧИСЛЮВАЛЬНИЙ ПРИСТРІЙ 2

МОДУЛЬ ПАМЯТІ


478

істотним чином залежить від рангу оптимального рішення, який може

належати одній з трьох умовно виділених зон. Тому, об’єктивне

порівняння алгоритмів можливо лише для рішень, що належать одній і тій

же зоні [1].

З порівняння рішень за зонами видно, що найбільший виграш

пропоновані алгоритми дають в другій зоні, де число припустимих рішень

експоненціально. Це є важливою перевагою в порівнянні з відомими

[2, 6-8].


1. Третяк, В., Голубничий, Д., Коломійцев, О., Мегельбей, Г., Возний, О., & Філіпенков,

О. (2020). Математична модель рангового підходу. Збірник наукових праць ΛΌГOΣ,

116-122. https://doi.org/10.36074/25.12.2020.v1.40

2. Третяк В.Ф., Місюра О.М., Більчук В.М. Метод оптимізації структури розподіленої

бази даних у вузлах інфокомунікаційної мережі хмарного середовища // Наука і техніка

Повітряних Сил Збройних Сил України. – 2017. – № 1. – C. 92-96.

3. Третяк В.Ф., Осієвський С.В., Лук'янчук В.В., Власов А.В,. Крук Б.М.,Савельєв А.М. &

Авдєєв В.Ф. (2020). Cпосіб оптимального розподілу засобів захисту інформації на

основі рангового підходу до рішення задачі цілочисельного лінійного програмування з

булевими змінними. Scientific Collection «InterConf», (38): with the Proceedings of the 1st

International Scientific and Practical Conference «Science, Education, Innovation: Topical

Issues and Modern Aspects» (December 16-18, 2020) in Tallinn, Estonia; pp. PP. 1309-1317.

Available at: https://www.interconf.top/archive.html

4. Третяк В.Ф., Пашнєва А.А. Оптимізація структури сховища даних у вузлах

інфокомунікаційної мережі хмарного середовища // Системи управління, навігації та

зв’язку. – 2017. – № . 4 (44). – С. 122-128

5. Голубничий Д.Ю. Євстрат Д.І. Калачова В.В. Запара Д.М. Новіченко С.В. Лисиця А.О.

Аналіз ефективності рішення задач дискретної оптимізації // Scientific Collection

«InterConf», (35): with the Proceedings of the 1 st International Scientific and Practical

Conference «Experimental and Theoretical Research in Modern Science» (November 16-18,

2020). Kishinev, Moldova: Giperion Editura, 2020. PP. 613-620

6. Патент на корисну модель № 91199, Україна, G06 F 15/00 G06 F 17/00. Пристрій для

визначення маршруту в графі / В.Ф. Третяк, С.В. Лістровий та ін. – № u201400645; заяв.

23.01.2014; опубл. 25.06.2014; Бюл. № 12. – 5 с.


479

7. Патент на корисну модель № 88779, Україна, G06 F 15/00. Пристрій для рішення задачі

цілочисельного лінійного програмування з булевими змінними на основі рангового

підходу / В.Ф. Третяк, С.В. Лістровий та ін. – № u201313904; заяв. 29.11.2013; опубл.

25.03.2014; Бюл. № 6. – 5 с.

8. Патент на корисну модель № 92959, Україна, МПК G06 F15/00. Спосіб динамічного

кодування та захисту інформаційного ресурсу в інфокомунікаційних системах

/ В.Ф. Третяк, В.В. Бараннік та ін. – № u201403988; заяв. 14.04.2014; опубл. 10.09.2014;

Бюл. № 17. – 5 с.


480

PHYSICAL EDUCATION AND SPORTS

DOI 10.51582/interconf.21-22.04.2021.054

Кашуба Анатолій Анатолійович

старший викладач кафедри теорії і практики фізичної культури і спорту,


Ковальський Володимир В’ячеславович

кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри теорії і практики фізичної культури і спорту,


Шелюк Василь Олександрович

кандидат філософських наук, доцент,

професор кафедри теорії і практики фізичної культури і спорту,


ВИЗНАЧЕННЯ МОТИВАЦІЙНИХ ЧИННИКІВ ТА

ІНТЕРСІВ У СТАРШОКЛАСНИКІВ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ

РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ

Анотація. У статті здійснено аналіз останніх публікацій за проблемою дослідження.

Розглянуто проблему мотивації до занять фізичною культурою у старшокласників.

Зроблено спробу встановити та окреслити мотиваційні чинники за матеріалами

анкетування в учнів старших класів закладів загальної середньої освіти.

Ключові слова: мотивація, старшокласники, фізична культура, інтерес.

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Останніми роками в Україні стан здоров’я переважної більшості учнів ЗЗСО

оцінюється багатьма фахівцями як незадовільний і є гострою проблемою, що

виражається в низьких показниках фізичного стану, фізичної підготовленості,

стійкості до захворювань. Така негативна ситуація зі станом здоров’я

прослідковується у дітей усіх вікових груп.



481

Ю.О. Грицай [5] у своєму дослідженні вказує, що близько 90% школярів

мають відхилення у психічному та фізичному здоров’ї, а різні захворювання

школярів в закладах загальної середньої освіти становлять 64-71%, достатній

рівень рухової активності оздоровчої спрямованості в Україні має лише кожна

п’ята дитина шкільного віку і кожен десятий здобувач вищої освіти, на що

вказують дослідники І.Г. Бондаренко [2], Е.Г Буліч [3] та інші.

Це зумовлено цілою низкою як об’єктивних так і суб’єктивних факторів:

психоемоційному напруженні процесу навчання, впровадженні комп’ютерних

технологій, несприятливих екологічних умовах, низькою ефективністю уроків

фізичної культури, відсутністю якісно організованої позакласної роботи й

низьким рівнем мотивації дітей до самостійних занять фізичними вправами

(Н.М. Москаленко, О.А. Алфьоров, Ю.Г. Носенко) [8], а у старшокласників

спостерігається зміна структури особистісних мотивацій, зниження інтересу

до занять фізичною культурою і спортом, що призводить до зниження рухової

активності й рівня здоров’я учнів, а обсяг навчального матеріалу, який

пропонується старшокласникам для вивчення є дуже об’ємним, що вимагає

великої затрати часу, накопичення втоми, тривалого перебування у положенні

сидячи, що призводить до накопичення втоми, яка негативно відображається

на загальному стані здоров’я.

Проблема мотивації, на сьогоднішній день, є досить актуальною і у

науково-методичній літературі висвітлено різні підходи до вдосконалення

процесу фізичного виховання, фізичного самовдосконалення у закладах

загальної середньої освіти (ЗЗСО) [1].

Ряд науковців у своїх дослідженнях, аналізуючи мотивацію та

формування інтересу до занять фізичною культурою та спортом у школярів

(Т.Ю. Круцевич 2014, Н.Є. Пангелова 2014) вказують на те, що існують різні

способи мотивувати школярів до занять фізичною культурою, проте

найефективніший метод полягає в тому, щоб продемонструвати різні

позитивні впливи фізичних навантажень.

О. Гурковський [6] у своїй роботі визначав ставлення гімназистів до


482

занять фізичними вправами в умовах різних навчальних навантажень, а також

здійснював пошук нових засобів для формування мотивації до занять

оздоровчо-рекреаційною руховою активністю старшокласників.

Лещенко Г.А. [7] у дисертаційному дослідженні зробив висновок

формуванню мотивації у школярів до систематичних занять фізичними

вправами сприяє дотримання певних педагогічних умов: формування

позитивного, ціннісного ставлення до занять фізичними вправами;

цілеспрямоване мотивування та стимулювання до активної фізкультурної

діяльності; прищеплення інтересу до активної фізкультурної діяльності;

озброєння знаннями з фізичної культури та формування вміння самостійно

займатися фізичними вправами.

В.І. Глухов [4] у своєму дослідженні зазначає, що визначальним

моментом у мотивації є не мотиви, а мета діяльності і вже потім – відповідні

їм мотиви. Відповідно до уміння ставити мету діяльності, мету здорового

способу життя, бажання досягнути цієї мети є суттєвими характеристиками

мотивації, а мета є невід’ємним компонентом мотивації, що є відображенням

певної людської потреби.

Розкриваючи особливості мотивації до занять фізичними вправами

Біліченко О.О. [1] акцентує увагу на тому, що мотиви є рухомою системою,

які можна підсилити, послабити і навіть змінити в процесі навчання,

використовуючи для цього різноманітні форми роботи і прийоми впливу, а

при її формуванні необхідно дотримуватися ряду вимог: формування

мотивації треба починати з діагностики мотиваційної сфери, з виявлення

вихідного стану мотивації учня; постановка мети виховання мотивації та

науково обґрунтованого процесу її виховання; добір і застосування

педагогічних засобів виховання мотивації.

Незважаючи на різноплановість підходів дослідження проблеми

мотивації покращення рухової активності, фізичного здоров’я абсолютна

більшість дослідників сходяться на тому, що рухова і фізична активність у

шкільному віці є важливим, фундаментальним чинником формування,


483

збереження, зміцнення здоров’я та розвитку організму, а її дефіцит призводить

до погіршення адаптації серцево-судинної системи до стандартного фізичного

навантаження, зниження показників життєвої ємності легень, станової сили,

ожиріння, підвищення рівня холестерину в крові та інше.

Мета статті – визначити мотиви та інтереси у старшокласників до занять

фізичною культурою на сучасному етапі.

Результати дослідження та їх обговорення. Дослідження було

організовано на базі закладу загальної середньої освіти Костопільської

загальноосвітньої школи № 3 І-ІІІ ступенів, Рівненської області. У ньому

прийняли участь старшокласники у кількості 40 осіб. Для визначення

мотиваційних чинників та усвідомлення учнями значущості фізичної

культури та визначення ставлення до занять їм було запропоновано анкету, що

містила 14 запитань. Згідно опитування ми отримати наступні результати:

Вивчаючи мотиви та інтереси у старшокласників до занять фізичною

культурою, ми просили учнів дати відповідь на запитання: «Чи задоволені Ви

своїм фізичним станом?» із заздалегідь запропонованими варіантами

відповідей: «так»; «ні»; «важко відповісти».

Відповіді на дане запитання були такими: більшість учнів (62,5%) не

задоволені; задоволені своїм фізичним станом – 25,0%; варіант «важко

відповісти» обрало 12,5% респондентів.

Вивчення ставлення старшокласників до уроків фізичної культури

більш позитивним, а саме 52,5% респондентам подобаються уроки фізичної

культури, негативне ставлення виявили – 37,5% та 10% учнів не

визначилися.

На запитання «З якою метою Ви відвідуєте уроки фізичної культури» ми

отримали наступні відповіді (рис. 1): «мені подобається займатися фізичними

вправами» – 27,5%; задля отримання позитивної оцінки – 7,5%; з метою

покращення свого здоров'я – 22,5%; варіант «для формування красивої

фігури» обрало 17,5%; та 25% відвідують заняття з метою покращення рівня

розвитку фізичних якостей.


484

Рис. 1. Мотиви відвідування уроків фізичної культури (n=40),%

Задоволення від занять фізичною культурою отримують – 20,0%

респондентів; 50% старшокласників не зовсім задоволені та 30% негативно

відносяться до занять у такому виді (рис 2).

Рис. 2. Ставлення до занять фізичною культурою (n=40),%

Оцінюючи свою активність на заняттях відповіді респондентів

розділилися наступним чином: активно займаються – 35,0, іноді активні за

заняттях – 25,0%, не активно себе ведуть на заняттях – 40,0% респондентів.

Щодо питання «Чи впливає особистість вчителя фізичної культури на

Ваше бажання займатися фізичними вправами?» було з’ясовано, що для

більшості учнів це не має особливого значення – 52,5%, для 37,5% особистість

вчителя відіграє позитивну роль у ставленні до занять фізичною культурою,

не вирішальним фактором є роль вчителя для 7,5% респондентів, а один

респондент (2,5%) не визначився (рис. 3).

27,5

7,522,517,5

25

мені подобається займатисяфізичними вправами

для отримання позитивної оцінки

для покращення здоров'я

для формування красивої фігури

для покращення власних фізичнихякостей

20

50

30цілком задоволений

не зовсім задоволений

не задоволений


485

Рис. 3. Вплив особистості вчителя на ставлення до уроків фізичної

культури (n=40),%

Досить цікаві відповіді ми отримали на запитання «Чи відвідували б Ви

заняття з фізичної культури у школі, якби вони були не обов’язковими?», де

відповіді учнів розподілилися у такому порядку – відвідували б заняття 42,5%,

іноді б приходили 25,0%, не відвідували заняття фізичною культурою, якби

вони не були обов’язковими, виявили бажання 32,5% старшокласників (рис.

4), при цьому за оптимальну кількість уроків фізичної культури протягом

тижня висловилися 45,0 % (3 уроки), чотири уроки фізичної культури

протягом тижня відвідували б 17,5% респондентів, за дворазове відвідування

занять висловилося 17,5%, решта старшокласників вказали свій варіант (20,0

%), де найчастіше зустрічалися відповіді «0» та «5» уроків протягом тижня.

Рис. 4. Ставлення до уроків фізичної культури як факультативної форми

занять (n=40),%

42,5

25

32,5так, відвідував

іноді відвідував

ні, не відвідував

37,5

7,5

52,5

2,5

дуже впливає

так, але вплив невирішальний

не має значення

важко відповісти


486

Із 40 опитаних респондентів систематично секційні та факультативні

заняття відвідує 52,5 % відвідують, не регулярно займаються у спортивних

секціях 22,5%, зовсім не виявили бажання відвідувати позаурочні форми

занять 25,0% старшокласників.

На запитання: «Яким видам спорту Ви надаєте перевагу?» відповіді

респондентів розприділилися наступним чином (рис 5): 35,0% надають

перевагу спортивним іграм; легку атлетику обрали теж – 35,0% респондентів,

ідентичні результати ми спостерігаємо у виборі старшокласників варіанту

«одноборства» та «фітнес» – по 10,0%, плавання обрали 5,0%

старшокласників, також 5 %, а в кількісному показнику це два учні, вказали

свій варіант (туризм та маунтенбайк), жоден респондент не надає перевагу

танцям (рис. 5).

Рис. 5. Зацікавленість старшокласників видами спорту (n=40),%

Майже всі респонденти вважають, що біг є найефективнішим засобом

покращення рівня рухової особистості – 77,5%, варіант «фітнес» та «вправи з

обтяженням» обрали 12,5% та 10% відповідно і вказують на те, що заняття

легкоатлетичними вправами всебічно впливають на розвиток фізичних

якостей (80,0%), на морфо-функціональний стан – 70,0%, на профілактику та

стійкість організму до хвороб – 65,0%.

Висновки. Проведене анкетування учнів 10-11 класів щодо визначення

значущості фізичної культури та їх ставлення до занять дає можливість

35

35

10

10

5 5спортивні ігри

легка атлетика

одноборства

фітнес

плавання

свій варіант


487

стверджувати, що значна кількість респондентів не задоволені рівнем своєї

рухової активності і не охоче відвідує заняття з фізичної культури, проте має

бажання покращити свою рухову активність та свідомо розуміють, що це

можна зробити за рахунок позаурочних занять, адже вони позитивно

впливають на всебічний та гармонійний розвиток особистості і є

найпростішим засобом у досягненні потрібного результату.


1. Біліченко О. О. Особливості мотивації до занять з фізичного виховання у студентів.

Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту.

2011. № 5. С. 3-5.

2. Бондаренко І. Г., Бондаренко О. В. Рухова активність школярів Норвегії в системі

фізичного виховання. Наукова праця. Педагогіка. 2016. Вип. 279. С.125-130.

3. Буліч Е. Г., Кобза М. Т. Фізіологічні критерії оцінки оздоровчого впливу занять з

фізичного виховання. Нові технології навчання. Київ: НМЦВО, 2000. Вип. 27.

С.174-179.

4. Глухов В. И. Физическая культура в формировании здорового образа жизни. Київ:

Здоровья, 1989. 71 с.

5. Грицай Ю. О. Використання здоров’язберігаючих технологій в навчальній діяльності

школярів : навчальний посібник. Миколаїв : МДУ ім. В. О. Сухомлинського, 2012. 181с.

6. Гурковський О. Ставлення гімназистів до занять фізичними вправами в умовах різних

навчальних навантажень. Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному

суспільстві. 2013. № 2. С.74-78.

7. Лещенко Г. А. Формування позитивної мотивації школярів до систематичних занять

фізичними вправами: Автореферат. Кривий Ріг, 2002. 18с.

8. Москаленко Н.В., Єлісєєва Д.С. Вплив самостійних занять фізичним вихованням на

фізичний стан старшокласників. Спортивний вісник Придніпров'я. 2017. Вип. 1.

С.197-202.

9. Олексієнко Я.І. Формування мотивації до занять фізичною культурою у школярів–

запорука зміцнення їхнього здоров’я. URL: http://www. pdaa. edu. ua/np/pdf2/5. Pdf


488

SCIENTIFIC EDITION

SCIENTIFIC COLLECTION « INTERCONF»

№ 5 2 | Apr i l , 2021

The i ssue conta ins :

Proceed ings o f t he 1 s t I n t e rna t i ona l Sc ien t i f i c and Prac t i ca l Con fe rence


BRIGHTON, GREAT BRITA IN 21 -22 .04 .2021

Pub l i shed on l i ne : May 3 , 2021 P r in ted : May 18 , 2021 . C i r cu la t i on : 200 cop ies .

Contacts o f the ed i to r ia l o f f i ce :

Sc ien t i f i c Pub l i sh ing Cen te r « I n t e rCon f » E -ma i l : i n f o@ in te r con f . t opURL: h t tps : / /www. in te rcon f . t op