1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

НА ШЛЯХУ ДО УКРАЇНСЬКОГО

ВІДРОДЖЕННЯРозробки уроків, позакласних заходів

та дитячі творчі роботи, присвячені20-й річниці незалежності України

Друкується за рішенням вченої ради Кіровоградськогообласного інституту післядипломної педагогічної освіти

імені Василя Сухомлинського

КІРОВОГРАД2011

2

На шляху до українського відродження: Розробки уроків, позакласних заходів та дитячі творчі роботи, присвячені 20-й річниці незалежності України /Укладачі: Ю.В.Міцай, Л.М.Кірішко, Л.А.Гайда, Н.І.Дяченко, – Кіровоград: Видавництво обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, 2011. –162 с.

У виданні розміщені матеріали виховних годин та уроків педагогів Кіровоградщини, присвячені 20-й річниці незалежності України. Окрім того, у збірнику подаються творчі роботи переможців Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості «Об'єднаймося ж, брати мої!».

Збірник адресований керівникам навчальних закладів, їх заступникам, класним керівникам, вчителям, педагогам-організаторам, бібліотекарям, керівникам гуртків та всім, хто цікавиться питаннями патріотичного виховання учнівської молоді.

Рецензенти:

Мельничук І.Я. - доцент кафедри корекційної педагогіки Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського,кандидат психологічних наук;

Горська Г.О. - доцент кафедри практичної психології Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, кандидат психологічних наук.

Відповідальна за випуск – Корецька Л.В.

© КОІППО, 2011

ЗМІСТ3

РОЗДІЛ І.ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Іванко А.Б. Історія і уроки українського державотворення(Роздуми напередодні 20-річчя незалежності України)……………………..…… 5Кравченко Ю.В.,Черткова Н.С. Держава і право в незалежній Україні……..…. 8Міцай Ю.В., Кірішко Л.М. Методичні рекомендації до проведенняв 2011-2012 навчальному році Дня Знань і Першого уроку, присвяченого 20-й річниці незалежності України, в загальноосвітніх навчальних закладах області……………………………....…. 12Тарапака Н.В., Кашуба Л.В. Методичні аспекти проведення першого заняттяв дошкільних навчальних закладах та Першого уроку в початковій школі……. 20Гайда Л.А. Позашкільний заклад як організаційно-методичний центрпідготовки до відзначення 20-ї річниці незалежності України……………..…… 25Варламова І.М. Виховання патріотичних якостей школярівзасобами музейної діяльності …………………………………………….…..…… 32Шевченко З.Ф. Коли музей приходить до дітей………………………….…….…. 35Жосан О.Е. Шкільна навчальна література в Україні: історичний аспект……….40

РОЗДІЛ ІІ.ХАЙ СВІТЛИМ БУДЕ ДЕНЬ ТВІЙ, УКРАЇНО

(Краєзнавчі розвідки)Гайда Л.А. Екскурсія-прогулянка вулицями Єлисаветграда-Кіровограда«Володимир Винниченко і наше місто»…………..……………..….….………… 48Кравченко Н.Д. Два герої – війни і науки ……………............................................ 53Мажаєв Ю.В. Олександр Охапкін – видатний українськийхудожник-іконописець……………………………………………….…..…...……. 57

РОЗДІЛ ІІІ.КАЛИНОВА МОЯ УКРАЇНО, ТИ У СЕРЦІ МОЄМУ ОДНА

(Розробки уроків, виховних заходів)Тарапака Н.В., Кашуба Л.В. «Ми маленькі українці» (Інтегроване заняттядля дітей дошкільного віку)………………………………………….………..…… 61Тарапака Н.В., Кашуба Л.В. Українські національні традиції(Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку)………………….…… 63Мурановська О.П. Сторінками життя України (Виховна бесідадля учнів 3-4 класів)………………………………………………………….…….. 67Мурановська О.П Люблю Вкраїну я свою: вона найкраща в цілім світі (Виховна бесіда для учнів 3-4 класів)…………………………………..…………. 71Іщенко Т.В. Україна – моя Батьківщина(Заочна подорож для учнів 3-4 класів)……………………….…………………… 76Бантиш Т.А. Т.Г.Шевченко – великий поет України, син українськогонароду (Літературно-музична композиція для учнів 5-8 класів)…..…………… 80Білокоз Л.В. Вчимося бути справжніми українцями

4

(Тренінг для учнів 5-9 класів)………………………………………….………..… 84Гончаренко Т.М., Пузенко Л.Ф. Моя Україна – 20 років як вільна(Усний журнал для учнів 5-6 класів)…………………………….……………….. 85Козаченко І.В. Дивна Україна (Виховна година для учнів 5-6 класів)……..……. 88Бабенко А.Л. Цікаві назви міст і сіл України(Поле чудес для учнів 7-11 класів)…………………………………….………….. 93Зінченко Н.В. Україна – це моя країна(Інтелектуальна гра для учнів 6-8 класів)………………………………………….. 95Кругляк О.І. Люби, шануй, оберігай усе, що зветься Україна (Гра-подорож для учнів 6-8 класів)…………………………………………………98Лушпай Л.М., Левенець Л.В. «Україно! Барвінкова моя сторона» (Літературно-музична композиція для учнів 7-9 класів)………………...……… 102Рожкова Л.В. Українська національна символіка (Усний журнал для учнів 6-8 класів)………………………………..…….……….. 106Савлук Г.І. Я люблю Україну (Позакласний захід для учнів 8-9 класів)…………109Хоменко Н.Г. З днем народження тебе, Україно!(Усний журнал для учнів 6-8 класів)………………………………..………….…. 113Черньонков О.О. Татусю мій рідний, матусю миленька(Родинне свято для учнів 6-8 класів)…………..……………….………….……… 120Черньонкова Л.Ф. Духовні дзвони линуть Придніпров´ям (Проект для учнів 9-11 класів)…………………………………….………….….... 127Пугач Л.Г. «Есть блаженное слово – провинция, есть чудесноеслово – уезд» (Урок о творчестве Дона Аминадо для учащихся 10 класса)…….. 130Ружанська Т.В. Моя країна – незалежна Україна (Бібліографічний огляд)……. 137

РОЗДІЛ ІV. СОБОРНО ЖИТО ЗАСІВАЙМО

(Творчі роботи переможців Всеукраїнського конкурсудитячої творчості «Об'єднаймося ж, брати мої!»)

Нудний В.М., Мінич Г.В. Багатство юних обдаровань…………………..………… 141Сподинюк Анастасія. Фатум…………………………………….….……….…….. 142

Взаємозалежністьобразів родини та держави в поетичних творах Тараса Шевченка………………………….……….….…. 146

Гурин Станіслав. Мій рід – моє коріння……………………………..…….……… 150Ой висока та гора, де стоїть Тарас………………………………..….……..…. 152

Туренко Наталія. І пробудяться онуки……………………………...…..………… 152Гаврилюк Катерина. На шляху до волі……………………………..……..………. 153Рибалко Катерина. Казка про соборність…………………………....…………… 156Гудзова Юлія. Поетичне плетиво віків……………………….……..……………... 158Малетич Олена. Школа любові і добра ………………………..….……………… 159.

5

РОЗДІЛ І.ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

А.Б.Іванко,заступник директора з навчально-методичної роботи КОІППО імені Василя Сухомлинського,кандидат педагогічних наук

ІСТОРІЯ І УРОКИ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ(Роздуми напередодні 20-річчя незалежності України)

Повноцінна нація повстає тоді, коли нарешті над усіма компонентами зводиться будівля, яка називається державою.

В.Мороз

День незалежності… Для кожної нації це найголовніше свято. Щоправда, ще не кожна нація має його. Одна через історичні обставини, за яких нація століттями розвивалась, перемагала, безперервно виборювала своє місце під сонцем, домагалася, щоб її незалежність завжди була з нею (німці, французи, китайці, англійці, росіяни, турки…). Інша й досі не має її, а тому безнастанно проливає кров кращих синів і дочок своїх, аби бодай у такий спосіб довести світові, що вона є і її непереборне бажання – жити незалежно (курди, ірландці, палестинці, чеченці, баски).

Українцям пощастило. Двадцять років тому нас як націю визнав світ, визнав нашу державність і, треба сподіватись, навіки ми утверджуємо себе як рівні серед рівних на цій не завжди гармонійній, але такій прекрасній планеті.

Ми маємо День незалежності. Ми йшли до нього століттями, ми воістину вистраждали його, бо завжди, навіть за найменш сприятливих обставин, проголошували державність, зокрема тільки в ХХ столітті чотири рази: 22 січня 1918 року (ІV Універсал Центральної Ради), 30 червня 1941 року у Львові (Акт відновлення Української держави), 5 жовтня того ж року у Києві, 24 серпня 1991 року (Акт проголошення незалежності України). А ще ж проголошення в листопаді 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), проголошення незалежності Карпатської України (березень 1939 року) [13].

Ми підписували маніфести, універсали, акти, створювали уряди, обирали президентів, прем'єрів. Ми йшли до найголовнішого свята вперто й послідовно. Для віками гнобленої нації це не просто день, це – День свободи, солодшого слова від якого не знайти.

6

Сьогодні є чимало тих, хто говорить про «молоду Українську державу», яка нагадує, мовляв, чи то дитину, чи то підлітка, як державу, яка тільки спинається на ноги. Але такі твердження не мають під собою історичного підґрунтя, вони зумовлюються цілковитим незнанням власної історії. А між тим ще великий О.Довженко стверджував, що народ, який не знає своєї історії, є народом сліпців.

Україна має давні традиції державотворення. Державницькі змагання на цій землі мають багатовікові традиції, що сягають своїм корінням як у місцеві, так і в привнесені іншими народами археологічні культури. Наші пращури на сучасних українських землях до створення власних держав, починаючи з пізнього палеоліту і до бронзової доби, крок за кроком пройшли всі стадії первісного матеріального виробництва. У соціальному і духовному відношенні вони не уникли стихійного і організованого кочівництва, матріархату, патріархату, племінної організації, первісної військової демократії.

Задовго до виникнення слов'янських племен (VІІ-V ст.ст. до н.е.) греки-переселенці заснували в Північному Причорномор'ї та на Кримському півострові міста-держави (поліси) Ольвію, Тіру, Херсонес, Феодосію, Пантікапей, Фанагорію та ін. На території Керченського та Таманського півостровів близько 480 р. до н.е. утворилося Боспорське царство, де протягом майже тисячоліття мешкали не лише греки, а й скіфи, торети, меоти тощо. Поруч із Боспором у Криму і Причорноморських степах існувала ще й могутня держава Скіфія, пізніше – Сарматія.

За доби великого переселення народів (ІІІ-VІІ ст.) на землях наших пращурів панували готи, гуни, алани, авари, хозари. Та всі вони поступилися місцем досить міцному союзу протоукраїнських слов'янських племен антів. Саме східнослов'янські племінні союзи у VІ-VІІ ст. започаткували процес державотворення з Куявії, Славії й Артанії. У подальшому вплив на державотворчі процеси тут здійснювали варяги, угри, печеніги, половці, хозари, татари та деякі інші народи [9, 250].

На стику VІІІ і ІХ століть у середній течії Дніпра від Росі на півдні та Прип'яті на півночі виникає Київське князівство, що згодом стало політичним осередком величезної імперії раннього Середньовіччя – Руської (Київської) держави (ІХ-ХІІ ст.ст.), з якою рахувалися всі європейські країни, а також могутня Візантійська імперія.

На межі ХІІ-ХІІІ ст.ст. естафету національного державотворення прийняла Галицько-Волинська земля, яка завдяки князям Роману Мстиславичу та Данилу Романовичу (Галицькому) і їх нащадкам ще майже протягом 150 років продовжувала і розвивала державницькі і духовні традиції Київської Русі.

У ХVІІ ст. в ході Визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького утворилася Гетьманщина – українська козацька держава, яка проіснувала до 1764 року, коли автономія України була знищена імператрицею Катериною ІІ.

Покоління борців за визволення, за відновлення української державності висунув наш народ: І.Мазепа, П.Орлик, Г.Полетика, В.Лукашевич, Д.Донцов,

7

М.Міхновський, М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, С.Єфремов, Є.Коновалець, С.Бандера, Я.Стецько, А.Мельник, Р.Шухевич, О.Ольжич, О.Теліга, В.Стус, В.Марченко, П.Григоренко, В.Мороз, В.Симоненко, І.Світличний, Б.Антоненко-Давидович, В.Чорновіл, Л.Лук'яненко, Є.Сверстюк, А.Горська і багато інших [3].

Отже, маємо нині державу, маємо Конституцію 1996 року, за якою живе країна, державний апарат з поділом влади на три гілки. Є відповідна законодавча база. Але не можемо не бачити і гострих проблем, які існують у сучасній українській державі: колосальний розрив у рівні життя кількох відсотків населення і основної маси громадян. Суспільство різко поляризоване, що є небезпечним. Досить слабким ще є середній клас – основа стабільності у високорозвинених демократіях світу. Неоднозначні процеси відбуваються у сфері економіки. Високий рівень інфляції та безробіття. Мільйони українців перебувають за кордоном у пошуках засобів до життя. Гостро стоять проблеми корупції, бідності, наркоманії, алкоголізму, злочинності, особливо в молодіжному середовищі. Недостатньо високим є міжнародний авторитет нашої держави. Все це потребує комплексного підходу влади до реформування країни, реформування не на словах, а насправді. Це вимагає активної участі всіх елементів громадянського суспільства, яке формується, в процесі державотворення.

Таким чином, «…Українська держава має велику, загніжджену у віках історію, причому в усі періоди ми не зникали не тільки як етнічна субстанція, а й як політична, тільки наше державне життя у різночасся здобувало різні суспільні форми, існуючи в одні часи як самостійне утворення, а в інші – автономічне, але ніколи наше власне державне буття не припинялося. Тож маємо періоди, коли наш народ жив активним політичним життям і пасивним, але він завжди був, завжди відчував себе як осібна соціумна категорія, творив свої державні структури і власну багатовікову культуру» [16, 11].

Отож, з найбільшим вас святом – Днем незалежності, дорогі освітяни і ваші вихованці! Спільними зусиллями творімо нашу державу як державу цивілізовану, правову, демократичну, яка, поза сумнівом, ще посяде гідне місце в колі європейських народів.

Література1. Бедрій А. Українська держава, відновлена Актом 30 червня 1941 року. –

К., 2001.2. Бойко О.Д. Історія України. Навчальний посібник. 3-є видання,

доповнене. – К.: Академвидав, 2010.3. Геник С. 150 великих українців. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001.4. Горєлов М.Є., Моця О.П., Рафальський О.О. Цивілізаційна історія

України. – К.: ТОВ УВПК «Екс Об», 2005.5. Грабовський С. Державне утвердження України у другій половині ХХ

століття. – К.: «Знання України», 2002.6. Гунчак Т. Україна: ХХ століття. – К.: Дніпро, 2005.

8

7. Залізняк Л. Україна серед світових цивілізацій. – К.: Знання, 2002.8. Кук В. Акт відновлення Української держави (30 червня 1941 року). – К.,

2005.9. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Генеза. Довіра, 1996.10.Міхновський М. Самостійна Україна. – К., 2000.11.Палій О. Історія України. – К.: Стилос, 2010.12.Політична історія України. Посібник. За ред. докт. іст. наук, проф.

В.І.Танцюри. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001.13.Стерчо П. Карпато-українська держава. – Львів, 1994.14.Федорович В. Україна і світова політика (Етапи на шляху українського

державотворення). Вибрані статті. – К.: Ярославів Вал, 2003.15.Червак Б. Державний чин Миколи Сціборського. – К.: Фундація

ім. О.Ольжича, 1996.16.Шевчук В. Козацька держава. Етюди до історії українського

державотворення. – К.: АБРИС, 1995.

Ю.В.Кравченко,завідуюча навчально-методичним кабінетом історії та основ правознавства КОІППО імені Василя Сухомлинського;Н.С.Черткова, методист навчально-методичного кабінету історії та основ правознавства КОІППО імені Василя Сухомлинського

ДЕРЖАВА І ПРАВО В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ

Проголошення незалежності 24 серпня 1991 року – це відлік нового етапу історії України, початок особливого періоду, суть якого – у переході на якісно вищий рівень суспільного розвитку: у політичній сфері – від тоталітаризму до демократії; в економічній – від командної до ринкової економіки; у соціальній – від людини-гвинтика до активного творця власної долі; в гуманітарній – від класових до загальнолюдських цінностей; у міжнародній – від об’єкта до суб’єкта геополітики. Так у цілому було здійснено перехід від формальної незалежності – до реального суверенітету, до власної державності. [1].

Основними документами, які визначили форму і зміст держави й права в незалежній Україні були: а) Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.; б) Закон Української РСР від 3 серпня 1990 р. «Про економічну самостійність Української РСР»; в) Закон Української РСР від 3 серпня 1990 р. «Про міністерства і державні комітети Української РСР; г) Закон України від 18 квітня 1991 р. «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР»; д) Закон Української РСР від 5 липня 1991 р. «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до

9

Конституції (Основного Закону) Української РСР»; е) «Про Президента Української РСР»; є) Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.; ж) Закон України від 12 вересня 1991 р. «Про правонаступництво України»; з) Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р.; и) Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р.; і) Конституція України від 28 червня 1996 р. та ін. [2].

Так, у «Декларації про державний суверенітет України», прийнятій Верховною Радою України 16 липня 1990 р., суверенітет визначається як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Поняття державного суверенітету, подане в преамбулі Декларації, розкривається в її десяти розділах.

Захоплення партійними лідерами КПРС у Москві з 19 по 22 серпня 1991 р. державної влади через утворений ними Державний Комітет Надзвичайних ситуацій (ДКНС) створило небезпеку для українського суверенітету і 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України, яким проголосила Україну незалежною. Цей документ став юридичним закріпленням повної самостійності України поза СРСР. Суть цього документа полягає в закріпленні 3 головних положень:

1. Проголошувались незалежність України і створення самостійної української держави з офіційною назвою «Україна».

2. Встановлювалось, що територія України є неподільною (єдиною) і недоторканою.

3. Закріплювалось, що з моменту прийняття Акта на території України діють виключно Конституція і закони України. Результати Акта були затверджені на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. За Акт проголошення незалежності України проголосувало 90,32% учасників референдуму, а першим Президентом України було обрано (61,6%) Леоніда Кравчука.

Ухвалення Акта проголошення незалежності України і схвалення його всенародним голосуванням – це перші найважливіші історичні події в історії незалежної України та сучасного українського державотворення. На політичній карті Європи виникла незалежна й самостійна держава – Україна, а її народ продемонстрував усьому світові вільне волевиявлення бути у ній господарем.

Проголошена незалежність надзвичайно гостро поставила питання про розбудову держави. Одним із найперших державотворчих кроків було запровадження атрибутів державності. Важливими віхами на цьому шляху стали:

1. Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про державний кордон України», який проголошував недоторканість кордонів, визначав порядок їх охорони та правила переходу.

10

2. Визначення громадянства. 8 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла Закон «Про громадянство України».

3. Визнання національної символіки як державної. 4. Запровадження власної грошової одиниці. 5. Створення власних збройних сил – гаранта захисту державної

незалежності, територіальної цілісності та суверенітету країни. Вагомим кроком у державотворчому процесі стало прийняття Верховною

Радою України Конституції України (28.06.1996 р.). Цей день був проголошений державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає і закріплює підвалини всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи діяльності державного апарату України.

Конституція України є основою правової системи нашої держави. Під останньою розуміють сукупність усіх правових явищ, що існують у суспільстві з приводу його створення, реалізації і охорони. Вона зміцнює державу, сприяє її політичному єднанню, соціально-економічному розвитку суспільства в цілому.

Прийняття Конституції України стало важливим етапом утвердження української державності, розбудови демократичної, правової держави, що означає поступовий перехід до конституційного демократизму, регулювання всіх сфер життя в Україні лише на основі права.

Конституція закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість, стала правовою гарантією незалежності, важливим кроком уперед у забезпеченні прав та свобод людини і громадянина в Україні, закріпила конституційні умови для діяльності державних структур та відносин між ними, стала механізмом конструктивної взаємодії всіх гілок влади в інтересах зміцнення держави, підвищила міжнародний авторитет України на світовій арені, утвердила у свідомості народу України ідею власної державності.

Розгорнутий після проголошення незалежності України державотворчий процес мав суперечливий і неоднозначний характер. З одного боку, відбулися певні позитивні зрушення: запроваджено власні атрибути державності, створено Збройні сили України, трансформовано старі елементи держави (Верховна Рада, Кабінет Міністрів) та розбудовано нові (президентські структури тощо), переважно сформовано правове поле для державотворчого процесу. Водночас виявилися слабка скоординованість та відсутність єдності в діях різних гілок влади, значний вплив політичного протистояння в державі на поведінку державних установ, недостатня кваліфікація професійних політиків [3].

Перші кроки незалежності стали випробовуванням для всіх нас – тестуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, на здоровий глузд.

У сучасних умовах державно-правові реформи в Україні набувають особливої актуальності і від їх результатів залежить сьогодення та майбутнє України.

11

24 серпня 1991 року збулася одвічна мрія українського народу: він здобув державу, а водночас і чудовий історичний шанс розбудувати її заможною, здоровою, красивою, справедливою, демократичною європейською країною. А для цього кожен громадянин, усвідомивши справжню ціну свободи та власну причетність до історії, має по-особливому відчувати свою відповідальність перед днем прийдешнім, а відтак і долею наступних поколінь.

Безумовно, така визначна подія навічно увійшла в історію молодої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувала нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпила його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи, економічного зростання, культурного піднесення.

І саме освітянам належить виконати величезну місію – формування правосвідомості учнівської молоді, поєднання знань про державу і право з внутрішньою позицією особи, вироблення вміння діяти відповідно до вимог права, закону та розуміння обов’язковості правових норм для всіх членів суспільства.

Ця знаменна дата увійшла в наші серця не просто як День народження держави, а передусім – як світле свято пам’яті про цілі покоління наших предків, які з любов’ю творили й плекали українську націю, рідну мову, мужньо боролися за утвердження державності.

Нехай цей святковий день стане ще однією нагодою для консолідації всіх нас навколо ідеї державності та соборності, яка, без сумніву, допоможе нам вибудувати міцний та заможний український дім.

Література 1. Бойко О. Історія України. – К.: Академвидав, 2007. – 688 с.2. Правознавство: Підручник /А.І. Берлач, С.С. Бичкова, Д.О. Карпенко,

А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, В.І. Осадчий. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 792 с.

3. Брецко Ф. Історія України 1939-2009 років: Конспект-довідник. – Тернопіль: Мандрівець, 2010. – 328 с.

12

Ю.В.Міцай, завідуюча навчально-методичним кабінетом виховної роботи і шкільних бібліотек КОІППО імені Василя Cухомлинського;Л.М.Кірішко,методист навчально-методичного кабінету виховної роботи і шкільних бібліотек КОІППОімені Василя Сухомлинського

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇдо проведення в 2011-2012 навчальному році Дня Знань і Першого

уроку, присвяченого 20-й річниці незалежності України,в загальноосвітніх навчальних закладах області

На сучасному етапі державотворчих процесів в Україні, розбудови громадянського суспільства надзвичайно актуальною є проблема виховання у молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей.

У Концепції національно-патріотичного виховання молоді наголошено: «Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві».

Перше вересня за традицією розпочинається Першим уроком, який присвячується вагомим подіям у житті українського народу. Цього навчального року такими віхами є 15-та річниця Конституції України, 20-та річниця незалежності України, яку відзначаємо 24 серпня.

Головною метою Першого уроку є виховання в учнів любові до Батьківщини, українського народу, рідного краю, державної мови, розуміння того, що від сумлінної праці й навчання кожного, від усвідомлення себе часткою українського народу залежить сучасне і майбутнє нашої держави.

Завдання уроку:- вивчення основних засад демократичного та суспільного ладу,

визначених Конституцією України, досягнень України за роки незалежності;- ознайомлення зі змістом понять «народ», «нація», «етнос», «держава»,

«громадянин», «громадянські права» та «громадянські обов’язки»;- розвиток громадянських якостей особистості: патріотизму,

громадянської свідомості і самосвідомості;- формування особистої відповідальності кожного за долю своєї держави

та власного народу, усвідомлення школярами необхідності духовного і

13

фізичного вдосконалення, розвитку моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури;

- осмислення учнями спільності інтересів представників різних національностей у розбудові України, формування міжнаціональної толерантності, солідарності всіх громадян.

Перший урок має бути продовженням системи роботи з патріотичного виховання учнівської молоді, котра передбачає виховання її на прикладах життя борців за становлення української державності, що є одним із найважливіших шляхів формування історичної пам’яті.

Урок можна розпочати ознайомленням з досягненнями української держави в політичній, соціально-економічній, культурно-освітній сферах протягом двадцятиріччя незалежності. Вчителю необхідно наголосити, що сьогодні Україна стала повноправним членом міжнародної спільноти. Оголосивши світу свій без’ядерний, позаблоковий статус, наша держава проводить багатовекторну зовнішню політику. Під час уроку слід звернути увагу учнів на вклад української діаспори у розбудову України.

У ході уроку необхідно розглянути загальні засади демократичного та суспільного ладу нашої держави, які проголошені в Конституції України. Важливо зазначити, що вони мають установний, програмний характер, тобто визначають перспективу державного і суспільного розвитку.

Готуючись до уроку, вчителеві необхідно звернутися до таких міжнародних та державних нормативно-правових актів:

Загальна декларація прав людини (затверджена і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1943 року);

Декларація про права дитини (проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року);

Концепція про права дитини (схвалена Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року);

Декларація про державний суверенітет України (затверджена постановою Верховної Ради України від 16 липня 1990 року);

Акт проголошення незалежності України (затверджений постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року);

Конституція України від 28 червня 1996 року;Закони України «Про освіту» від 23 березня 1996 року, «Про загальну

середню освіту» від 25 червня 1999 року, «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року;

Програма «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» (затверджена колегією Міністерства освіти і науки України 2007 року);

Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді (автори І. Бех, К. Чорна; надрукована в часописі «Світ виховання». – 2007. – №1 (20));

Концепція національно-патріотичного виховання молоді (затверджена спільним наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту,

14

Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 р. № 3754/981/538/49).

Перший урок необхідно провести у формі, яка забезпечує реалізацію його виховних завдань, наприклад: свято-презентація, усний журнал, прес-шоу, турнір знавців, вікторина, вітальня, диспут, гра-експрес, круглий стіл, зустріч тощо. Обираючи форму Першого уроку, педагогу доцільно враховувати вікові особливості та рівень готовності класу сприймати певні види роботи, використовувати творчий потенціал учнів.

Рекомендується використати такі потужні засоби, як українознавчі цінності, козацько-лицарські, військово-спортивні та інші традиції, орієнтуючись на ідеали народної педагогіки – ідеали української нації. Духовно багата, високошляхетна особистість людини-українця відображена у фольклорі, народному мистецтві, творах класиків. Важливим виховним завданням є формування в дітей національного характеру і світогляду. З цією метою варто використати ідеї вітчизняних учених Г.Сковороди, Г.Ващенка, О.Духновича, Д.Чижевського, О.Кульчицького, О.Вишневського.

При проведенні уроку слід звернути увагу учнів на те, що рідна мова є важливим засобом формування і розвитку патріотичних і громадянських якостей людини, показати її значення та роль у життєдіяльності народу і кожного громадянина, суспільства і держави, головні її функції, необхідність плекати і берегти її.

Святково прибрана кімната, музичний супровід уроку, виконання Державного Гімну України, використання державної та національної символіки сприятимуть створенню урочистої атмосфери на уроці. Змістовно провести урок допоможуть запрошені гості: учасники історичних подій, ветерани війни, письменники, знавці і шанувальники рідного краю, вчені, батьки. У цей день слід відзначити кращих учнів, переможців конкурсів, олімпіад, спортивних змагань, присвячених 20-й річниці незалежності України.

Громадянська свідомість починає формуватися у молодшому шкільному віці, коли досвід дитини тісно пов'язаний з усім новим, яскравим. Дитина відчуває в собі любов до своєї сім'ї, школи, місця, де живе. Незабутні враження дитинства залишаються на все життя, створюючи міцний ґрунт для глибоких, усвідомлених патріотичних почуттів, які зміцнюються і поглиблюються в міру того, як дитина росте.

Перший урок має переконати учнів 1-4 класів, що найкраща земля та, де ти з′явився на світ, живеш, де мешкає твоя родина, друзі. Він повинен розширювати та поглиблювати знання про Україну, викликати почуття любові до Батьківщини, гордості за її здобутки, сприяти формуванню національної свідомості, вихованню справжніх громадян-патріотів, які люблять свою країну, бажають примножувати її славу, боротися за щастя і незалежність. У процесі організації роботи з першокласниками рекомендуємо надати перевагу ігровим формам, діалогічному способу спілкування. Важливо, щоб першокласникам цей урок (як урок-свято) запам’ятався на все життя, сприяв згуртуванню дитячого колективу.

15

Для учнів 2-4-х класів учителем можуть бути запропоновані нетрадиційні форми проведення першого уроку з відповідної теми. Зокрема, це екскурсія до краєзнавчого музею, урок-усний журнал, урок-концерт, урок-зустріч тощо. Ключовими поняттями, які діти мають засвоїти чи якими мають оволодіти, є: «Батьківщина», «Україна», «рідний край», «столиця», «державні символи», «народні символи». Під час уроку доцільно використати знання учнів з рідної мови, читання, курсу «Я і Україна», пригадати твори, з якими діти знайомилися раніше, показати чарівність і різноманітність українських краєвидів, познайомити зі внеском наших співвітчизників у розвиток світової науки і культури.

Використання наочності на Першому уроці у початковій школі є обов’язковим. Такими матеріалами можуть бути репродукції краєвидів України, національне вбрання українців різних регіонів, портрети відомих діячів історії, політики, культури та ін.

Учителеві важливо дати учням уявлення про Основний закон України – Конституцію, державну символіку (герб, гімн, прапор), звернути увагу на їх значущість у житті всієї держави і кожного громадянина зокрема.

Вступне слово вчителя у середній школі може мати форму бесіди-роздумів про Батьківщину, значення її в житті кожної людини. Нехай учні спробують висловити, що для кожного з них значить Україна, розкажуть про неї вірші, заспівають пісень. Якщо в 5-7 класах можна розповісти про відомих діячів історії, їх роль у розбудові української держави, то у 8-9 класах школярі здатні дослідити за допомогою вчителя етапи державотворення України. При цьому доцільно використовувати різноманітні рольові ситуації, де учень веде розповідь від імені історичного діяча чи мандрівника в часі.

Учителеві необхідно ознайомити дітей з важливими і основоположними документами України, відповідно до вікових особливостей учнів сформувати уявлення про Декларацію, державний суверенітет України.

Підбиваючи підсумки Першого уроку, варто підкреслити, що кожний учень може зробити свій внесок у становлення нашої держави. Виконувати конституційні обов’язки громадянина, наполегливо вчитися, бути патріотом – це посильний подарунок до ювілею України.

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, але прагнуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави, поважати Конституцію України і виконувати норми законів, бережно ставитися до культури народу, володіти рідною та державною мовою, визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

У старшій школі на Першому уроці завданням учителя є максимальне використання потенціалу знань учнів, їх творчих здібностей та обдарувань.

Дискусія, диспут, прес-конференція, круглий стіл є найбільш поширеними формами уроків у старшій школі загальноосвітніх навчальних закладів. Педагог

16

повинен звернути увагу на культуру спілкування, стимулювати розвиток гуманних якостей учнів, які повинні чітко засвоїти, що кожен має право висловити свою думку і бути почутим.

На Першому уроці рекомендуємо розглянути досягнення України за 20 років незалежності в різних сферах життя. Реалізувати виклад такого матеріалу допоможе творча ініціатива самих учнів, які самостійно можуть оформити тематичні стенди, зробити презентації. Можна організувати виставку творчих робіт учнів у межах класу, школи. Вчителю, класному керівнику варто звернути увагу учнів на те, що досягнення України – це результат праці як окремого громадянина, так і всього українського народу.

Структура та план проведення уроку – це творчий доробок кожного вчителя, важливо, щоб захід пройшов урочисто, з яскравими та цікавими моментами, запам’ятався учням надовго.

У бібліотеках загальноосвітніх навчальних закладів доцільно організувати тематичні виставки художніх творів і творів мистецтва, присвячені сторінкам історії України.

З метою виховання в учнів патріотичних почуттів, розвитку національної самосвідомості, правосвідомості, політичної культури, культури міжетнічних відносин пропонується орієнтовна тематика Першого уроку у 2011-2012 н.р.:

Початкова школа:«Ми спитали журавля, де найкращая земля».«Моя Україна моїми очима».«Люби і знай свій рідний край».«Державна символіка Батьківщини».«Вітчизна, як мати, у світі – одна».«Я – маленький громадянин своєї держави».«Буду я навчатись мови золотої...».«Кожному мила своя сторона».«Здається – кращого немає.Нічого в Бога, як Дніпро.Та наша славная країна…».

Основна школа:«Україно, мій духмяний дивоцвіт».«Ти єдина тільки в мене – ненько-Україно».«Рідна земле, барвистий мій краю, дивна казка зелених дібров…».«Любіть Україну, як сонце, любіть».«Рідна мова – пісня солов’їна».«Мій рідний край – моя історія жива».«Україно! Ти для мене диво!»«Україна – чарівний, серцю милий край».«Національні символи України».«Я більшого щастя на світі не хочу, щоб лиш Україна міцніла й жила».«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова» . «Свою Україну любіть.

17

Любіть її… во врем'я люте,В остатню, тяжкую минутуЗа неї Господа моліть!» Старша школа:«Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки

Батьківщину».«Я – громадянин-патріот незалежної держави України».«Рідна мово моя! Ти – душа України».«Молода Україна день новий зустрічає»«Україна – полікультурна держава».«Мій рідний краю, Україно, найкраще місце на землі!».«Кіровоградщина – моя Батьківщина».У бібліотеках навчальних закладів варто оформити тематичні

документально-ілюстративні виставки, присвячені 20-й річниці незалежності України: «Україна: віхи історії», «Україна – Європейська держава», «Ти будеш жити, Україно, країно щастя і добра», «Я людина, ми родина, дім наш – Україна», «З Україною в серці», «Незалежність України вчора – сьогодні – завтра», «Незалежність України: вибір і усвідомлення».

Пропонуємо до Першого уроку дібрати тематичні афоризми, вислови, цитати тощо:

«Без мови нашої, юначе, й народу нашого нема» (В. Сосюра).«Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя» (Сенека).«Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може» (Д. Байрон).«Хто не належить вітчизні своїй, той не належить і людству»

(В. Бєлінський).«Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до

інших» (Д. Лихачов).«У дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім – Батьківщина»

(Л. Костенко).«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» (Т. Шевченко).«Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води – моя

Україна» (В. Сосюра).«Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу

і нову, і мову її солов'їну» (В. Сосюра).«Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі» (В. Еллан).«Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п'янить» (О. Олесь).«І возвеличимо на диво і розум наш, і наш язик...» (Т. Шевченко).«Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава»

(О. Довженко).«Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу»

(О. Довженко).«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції»

(В.О. Сухомлинський).

18

«Рідна земле, барвистий мій краю, дивна казка зелених дібров…» (Д. Зиткін).

«Моя батьківщина – то прадідів слава, єдина родина, єдина держава» (Ю. Музиченко).

«Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!» (П. Тичина).

Література1. Бех І. Національна ідея у виховному процесі школи: програмно-

виховний контекст / І. Бех, К. Чорна // Шкільний світ. – 2008. – № 45. 2. Бех І. Шляхом злагоди до процвітання: про національну ідею в

становленні громадянина-патріота України / І. Бех, К. Чорна // Позашкілля. 2008. – № 11. – С. 4-9.

3. Бех І., Чорна К. Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді // Світ виховання. – 2007. – № 1 (20). –  С. 23-34.

4. Ващенко Г. Виховання волі і характеру: підручник для педагогів. – К.: «Школяр», 1999. – 385 с.

5. Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава: ред. газ. «Полтавський вісник», 1994. – 191 с.

6. Ващенко Г. Праці з педагогіки та психології. – К.: «Школяр» – «Фада» ЛТД, 2000. – 416 с.

7. Вдовенко Н. Національна культура як необхідна складова багатогалузевої системи патріотичного виховання студентів // Коледжанин. – 2004. – № 4. – С. 18-21.

8. Виховання громадянина: Сутність громадянського виховання / П. Ігнатенко, В. Поплужний, Н. Косарєва, Л. Крицька // Шкільна бібліотека. – 2003. –  № 8. –  С. 3-19.

9. Вишневський О. Сучасне українське виховання: педагогічні нариси. – Львів: Львівський обласний науково-методичний інститут освіти; Львівське обласне педагогічне товариство ім. Г.Ващенка, 1996. – 238 с.

10. Володарська М.О. Інноваційні технології на уроках громадянської освіти / М.О. Володарська. – Х.: Основа, 2008. – 122 с.

11. Гарнійчук В. Сутність і структура патріотизму старших підлітків / В.Гарнійчук // Управління освітою (Шкіл. світ). –  2009. – № 20. – С. 22-23.

12. Громадянська освіта: теорія і методика навчання: посіб. для студентів вищих навч. закладів / авт. колект. Т.Асламова, Т.Бакка, В.Бортніков та ін. – К.: ЕТНА-1, 2008. – 174 с.

13. Дем’янюк Т. Інноваційні технології громадянського виховання / Директор школи. – 2008. – № 10. – С. 10-12.

14. Дубина М., Руденко Ю. Патріотичне виховання молоді // Освіта України. – 2006. – № 8. – С. 5.

15. Закун Т. Особливості формування національної свідомосі молоді на сучасному етапі державотворення // Рідна школа. – 2006. – № 5. – С. 19-23.

19

16. Знай свои права / Сост. Т.Е. Заводова, Ю.А. Лежнева. – Минск: Красико-Принт, 2006. – 176 с.

17. Зростаємо в любові : збірник методичних матеріалів для організації позакласної виховної роботи з учнями школи І ступеня / Укладачі: Н.В.Яременко, О.І.Боярчук, Ю.П.Устич; за ред. Н.В.Яременко. – Біла Церква : КОІПОПК, 2008. – Частина І. – 300 с.

18. Зростаємо в любові: зб. метод. матеріалів для організ. позакл. виховн. роботи з учнями школи ІІ-ІІІ ст. – Ч. ІІ  / авт-укл.: Н.В. Яременко, О.І.Боярчук, Л.В. Микитюк, Ю.П. Устич; за ред. Н.В.Яременко. – Біла Церква : КОІПОПК, 2009. –  288 с.

19. Калінічев А. Знаймо і пам’ятаймо свою історію! Про патріотичне виховання в сучасній школі // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2005. – № 2. – С. 35-36.

20. Кордонська А.В. Патріотичне виховання засобами народознавства / А.В.Кордонська // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2009. – № 14. – С.19-21.

21. Матяшук В. Сучасне патріотичне виховання: стан, проблеми, перспективи розвитку / В.Матяшук // Педагогічна думка. – 2009. – № 3. – С. 48-54.

22. Пархоменко Л.П. Громадянське виховання: теорія та досвід / Л.П. Пархоменко //  Виховна робота в школі. – 2008. – № 4. – С. 2-23.

23. Петренко О., Дежнюк Г. Національно-патріотичне виховання учнівської молоді // Позакласний час. – 2005. – № 3-4. – С. 28-29.

24. Печерська І. Національне виховання школярів засобами українського фольклору / І.Печерська // Рідна школа. – 2009. – № 1. – С. 23-27.

25. Позняк С.І. Уявлення школярів про громадянина та формування в них громадянської компетентності / С.І. Позняк // Педагогіка і психологія. – 2007. – № 4. – С. 83-93.

26. Рогожа М., Горлач Т. Виховуємо патріотів // Директор школи. – 2004. – № 17. – С. 3-7.

27. Світлична Н. Розвиток громадянських рис особистості / Н.Світлична // Психолог. – 2008. – № 17. – С. 3-7.

28. Свято у школі: Збірник сценаріїв у двох частинах / Укладачі: Є.М.Бачинська, Ю.М.Половинчак, Н.В.Яременко. – Біла Церква : КОІПОПК, 2003.–  Ч.І. – 242 с.

29. Свято у школі: Збірник сценаріїв у двох частинах / Укладачі: Є.М.Бачинська, Ю.М.Половинчак, Н.В.Яременко. – Біла Церква : КОІПОПК, 2003.–  Ч.ІІ. – 272 с.

30. Чорна К. Національна ідея як фактор становлення патріотизму у дітей та молоді / К.Чорна // Шлях освіти. – 2008. – № 3. – С. 5-11.

31. Чорна К.І. Виховання громадянина, патріота, гуманіста: навч.-метод. посіб. – К. : ТОВ «ХІК», 2004. – 96 с.

20

Н.В. Тарапака, завідуюча кафедрою дошкільноїта початкової освіти КОІППО імені Василя Сухомлинського;Л.В.Кашуба, старший викладач кафедри дошкільної та початкової освіти КОІППОімені Василя Сухомлинського

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОГО ЗАНЯТТЯВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

ТА ПЕРШОГО УРОКУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Щороку 24 серпня відзначається головне державне свято на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України, що вважається датою утворення держави України в її сучасному вигляді.

У серпні 2011 року наша країна відзначила свій ювілей – 20 років незалежності. Тому Перший урок цього навчального року присвячений саме цій події.

На уроці слід розглянути питання, що розкривають багатовікову історію творення держави України та визначити роль українського народу у цих процесах; ознайомити дітей зі змістом таких понять та категорій як народ, нація, етнос, держава, громадянин, громадянські права та обов’язки, з досягненнями України за останні роки; формувати ціннісне ставлення до держави, суспільства, мови, сім’ї, самого себе, а також почуття патріотизму, поваги до історичного минулого України, особистої відповідальності за долю держави та українського народу; розвивати громадянські якості особистості.

Педагоги, враховуючи вікові особливості дітей, повинні розкрити досягнення України за роки незалежності, навести приклади того, як наша держава утверджує себе серед інших країн світу; змусити дітей замислитися над власною роллю у розбудові незалежної європейської України; ознайомити з історичними документами України: Декларацією про державний суверенітет, Актом проголошення незалежності, Конституцією.

У процесі підготовки та проведення Першого уроку можна використати: Тематичні афоризми, вислови, перлини народної мудрості:«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про

славу своїх предків, той сам не вартий пошани» (М. Рильський).«Рідну країну потрібно не лише любити – її потрібно знати»

(М.Рильський).«Патріотами не народжуються – ними стають у процесі становлення

особистості, в процесі виховання і впливу засобів масової інформації на кожну людину. Патріотичні почуття – це сплеск емоцій, які виникають у пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвиході, щоб захистити свою незалежність і волю. Патріотизм – це святе почуття, яке не піддається осміюванню, яке кличе

21

на подвиг і навіть приводить до самопожертви в ім’я Батьківщини» (О.А.Захаренко).

«Кожному народу судилося грати в історії свою особливу роль, і якщо він забув цю роль, мусить зійти зі сцени: він більше не потрібен. Народ без народності – тіло без душі…» (Ш.О.Амонашвілі).

«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О.Сухомлинський).

«Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона своя» (Сенека).

«В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» (Т. Шевченко).«Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води – моя

Україна» (В.Сосюра).«Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу»

(О.Довженко).«Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава»

(О.Довженко).«Рідна земле, барвистий мій краю, дивна казка зелених дібров…»

(Д.Зиткін).«Моя батьківщина – прадідів слава, єдина родина, єдина держава»

(Ю.Музиченко).«Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!»

(П.Тичина).«Забудеш рідний край – твоє коріння всохне» (П. Тичина).«Вітчизна – це не хтось і десь, Я – теж Вітчизна» (І. Світличний).«І дим батьківщини солодкий» (Овідій).«Можеш вибирати друзів і дружину, вибрати не можна тільки

Батьківщину» (В.Симоненко).«Шануй завжди сліди минулого» (латинський вислів).

Прислів’я про Україну, Вітчизну, рідну землю, рідний край:Нема на світі другої України, немає другого Дніпра.Україна одному до границь його ланів, а другому від колиски до гробу

серед злиднів.Наша слава – Українська держава.На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша.Всюди на світі добре, а вдома найкраще.Людина без Вітчизни як соловей без пісні.Людина без рідної землі, як соловей без гнізда.Звідки знати безрідному, що таке любов до Батьківщини?Вкраїна – мати, за неї треба головою стояти.Жити – Вітчизні служити.Без відваги зазнаєш зневаги.Грудка рідної землі дорожча за золото.З рідної землі і ворона мила.

22

Рідна земля – мати, а чужа – мачуха.Та земля мила, де мати родила.У чужій сторонці не так світить і сонце.В чужий край не залітай, щоб крилечка мати.В чужім краю і солов’ї не цвірінькають.Де рідний край, там і під ялиною рай.За рідний край життя віддай.За рідним краєм і в небі скучно.За своїм краєм серце болить.За морем тепліше, та вдома миліше.За народ і волю віддамо життя і долю.За рідний край хоч помирай.Краще на рідній землі кістьми полягти, ніж на чужій слави досягти.Нема гіршої покути, як у ріднім краю носити пута.Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.У ріднім краю, як у раю.Кожному мила своя сторона.

Пісні, які передають від покоління до покоління історичну правду про народ, його стремління і заповіти:

«Україночка» (слова А. Демиденка, музика Г. Татарченка) у виконанні Оксани Білозір;

народна пісня «Ой на горі женці жнуть»;«Свіча» (слова Б. Стельмаха, музика М. Скорика) у виконанні Оксани

Білозір;«Священа війна» (слова В. Лебедєва-Кумача, музика А. Александрова);Церковний гімн України «Боже великий, єдиний» (слова О. Кониського,

музика М. Лисенка);«Розкажи про Україну» (слова О. Вратарьова, музика О. Злотника) у

виконанні Злати;народна пісня «Від Кавказу аж до Дону»;«Що для мене Україна?» (музика і слова О. Яковлева);«Яничари» (слова М. Довнича, музика О. Керекеші) у виконанні

О. Керекеші; народна пісня «Роде наш красний»;«В серці маю Україну» (слова В. Матвієнка, музика Є. Пухлянка) у

виконанні В. Волощука;«В тебе віримо ми, Україно» (слова В. Крищенка, музика І. Бобула) у

виконанні Іво Бобула;«Вперед, Україно!» (слова Ю. Романчука, музика В.Буграча) у виконанні

В.Буграча;«День незалежності» (слова В. Мельникова, музика О. Бурміцького) у

виконанні Е. Скиданової;«Для тебе, Україно» (слова Я. Барана, музика Я. Барана);

23

«Моїй Україні» (слова А. Демиденка, музика І. Бобула) у виконанні Іво Бобула;

«Моя земля» (слова О. Сеньків, музика О. Сеньків) у виконанні О. Сеньків;«Моя Україна» (Ти шляхом праведним, святим …) (слова

Ю. Рибчинського, музика Ніколо Петраша) у виконанні Наталії Бучинської;«Моя Україно» (слова А. Житкевича, музика А. Житкевича) у виконанні

Ярини Шуст;«Пам’яті жертв голодоморів» (слова Л. Степаненко, музика А. Шейченка)

у виконанні Л. Кваріані;«Поки ти, Україно, живеш» (слова В. Крищенка, музика Г. Татарченка) у

виконанні О. Гаркавого;«Рідна Україна» (слова Н. Яремчука, музика І. Зінковської) у виконанні

Ірини Зінковської;«Рідний край» (слова В. Крищенка, музика П. Мрежука);«Україна» (слова А. Демиденка, музика П. Зіброва) у виконанні Павла

Зіброва;«Україно, пам’ятай героїв» (слова В. Крищенка, музика В. Домшинського)

у виконанні Павла Мрежука.Тезаурус

Акт писаний указ, грамота, постанова державного, суспільного значення.Президент глава держави.Референдум усенародне опитування шляхом голосування з

найважливіших питань державного життя.Монумент великий пам’ятник, споруда на честь видатної події, особи.Країна визначена територія, що становить єдність з погляду історії,

природних умов, населення (спільноти людей, що проживають на цій території) тощо. Інколи вживається як синонім до терміна «держава». У світі існує 193 країни-держави.

Держава це: 1) сукупність людей, території, на якій вони проживають, та суверенної у межах даної території влади; 2) організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою правових норм спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян (Юридична енциклопедія)

Інформація довідкового бюро «Цікаво знати, що…»:Вперше День незалежності України був відзначений у 1991 р., але не

24 серпня, а 16 липня. Річ у тому, що коли 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про Державний суверенітет України, одночасно була ухвалена постанова про відзначення в цей день свята, яке дістало назву День проголошення незалежності України. Свято Дня незалежності України було призначене на 24 серпня постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1992 року.

До цього у ХХ ст. Україна робила кілька спроб утворити власну державу. Тут слід згадати Українську Народну Республіку, утворену відповідно

24

до ІІІ Універсалу Української Центральної Ради 20 листопада (7 листопада за старим стилем) 1917 р., та незалежну Україну, проголошену ІV Універсалом 22 січня 1918 р. Варто згадати Західно-Українську Народну Республіку, утворену в листопаді 1918 р. та об’єднану з УНР Актом Злуки 22 січня 1919 р., і невеличку Карпатську Україну, яка, незважаючи на надзвичайно складну ситуацію, зважилася на проголошення 15 березня 1939 р. своєї незалежності та впала під ударами хортистської Угорщини. Треба відзначити також відчайдушну спробу відновлення Організацією Українських Націоналістів Української держави в зайнятому німецькими військами Львові 30 червня 1941 р., придушену окупантами.

Після проголошення незалежності України почався процес визнання її іноземними державами. 2 грудня 1991 року Україну визнали Польща і Канада, 4 грудня Литва й Латвія, 5 грудня Росія і Болгарія, 19 грудня Швеція, 24 грудня Норвегія, 25 грудня Сполучені Штати Америки. Усього протягом першого року незалежності Україну визнали 140 держав світу.

Великого Державного герба в Україні не затверджено.Проект закону «Про великий Державний герб України» пропонує

затвердити великий Державний герб України із зображенням на синьому щиті золотого Знака Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного герба України); над щитом відтворення великокняжого вінця і синьо-золотого шатра. По обидва боки від щита зображено щитотримачів: справа золотого лева, зліва козака з мушкетом. Під щитом – стрічка, що поєднує національні кольори синій і жовтий; під стрічкою золоті колоски пшениці, скріплені кетягом калини.

Як вказується у пояснювальній записці до великого Державного герба України, його автори пропонують обрати згідно з Конституцією основними елементами майбутнього символу країни елементи, що відображають складний історичний шлях розвитку української державності, і відповідають канонам світової геральдики, потребам найновітнішої історії і правовим нормам.

Автори ескіза великого Державного герба України зазначають, що він має стати символом новітньої української держави, який фокусує в собі основні етапи його становлення і багатовікового розвитку, служить втіленням провідної національної ідеї ідеї соборності українських земель і їх демократичного республіканського ладу.

Література1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у

Світі» / Міністерство освіти і науки України; наук. ред. та упоряд. О.Л. Кононко. – К. : Світич, 2008. – 430 с.

2. Інновації в дозвіллі. Програми, технології, проекти, ідеї, досвід: [посібн. на допомогу дошк. працівн.] / Автори-упорядники : Л.В.Калуська, М.В. Отрощенко. – Тернопіль : Мандрівець, 2010. – 376 с.

3. Історія України. Для дітей шкільного віку. – К.: «Знання», 1992. – 224 с.4. Лагунова Т.І. Моя країна – Україна / Т. І. Лагунова, Д. Ю. Корольков,

В. В. Мірошнікова, Л. В. Михайленко. – Харків, 2008. – 208 с.

25

5. Майстер-класи для вихователів ДНЗ / упор. В.М. Кравцова. – Харків : «Основа», 2009. – 284 с.

6. Мисан В. Вступ до історії України: [підр. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл.] / Віктор Мисан. – К.: Генеза, 2010. – 176 с.

7. Олесь О. Княжа Україна: минуле України в піснях, поемах / Упорядн., вступ. слово та приміт. Р.П. Радишевського, худ. Г. В. Акулов. – К. : Веселка, 1991. – 143 с.

8. Плануємо залюбки: орієнтовні розробки тематичних циклів. Книга 3 / Автор-упорядник Ю. С. Манилюк. – Тернопіль : Мандрівець, 2007. – 438 с.

9. Рідна моя Україно! Цікаві сторінки вітчизняної історії та культури для дітей і дорослих / Автор-укладач М. В. Богатиренко. – Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2009. – 64 с.

10.Сухар В.Л. Придумай слово: мовні ігри для дошкільнят / В.Л.Сухар. – Харків: Вид-во «Ранок», 2011. – 160 с.

Л.А.Гайда,завідуюча навчально-методичним кабінетом українознавствата краєзнавства КОІППОімені Василя Сухомлинського

ПОЗАШКІЛЬНИЙ ЗАКЛАДЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ ДО

ВІДЗНАЧЕННЯ 20-ї РІЧНИЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

1 листопада 2010 року Президент видав указ про відзначення у 2011 році 20-ої річниці незалежності України. Як зазначено у вищевказаному документі, текст якого розміщено на сайті глави держави, таке рішення ухвалено з метою консолідації суспільства в ім`я процвітання держави, благополуччя і добробуту українського народу, а також сприяння підвищенню позитивного міжнародного іміджу України. Президент вважає належну організацію відзначення на державному рівні цієї визначної події одним із пріоритетних завдань органів виконавчої влади у 2011 році. Серед рекомендованих заходів:

проведення 23 серпня 2011 року – у День Державного прапора України – урочистих заходів у населених пунктах;

проведення наукових конференцій та круглих столів, присвячених 20-й річниці незалежності України, видання їх матеріалів;

організація науково-просвітницьких та інших тематичних заходів, присвячених 20-й річниці заснування інституту президентства в Україні;

проведення у навчальних закладах тематичних заходів, зокрема, організація серед учнів і студентів всеукраїнського конкурсу науково-пошукових робіт, присвячених 20-ій річниці незалежності;

26

організація тематичних виставок фото- та архівних документів, присвячених історії українського державотворення, становленню та утвердженню державних символів України [1].

Вказані заходи планується здійснити як на всеукраїнському, так і на регіональному рівні. Розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 30 листопада 2010 року № 1057-р затверджено аналогічний план дій щодо відзначення 20-ої річниці незалежності України, серед яких рекомендується організувати проведення в навчальних закладах області у рамках навчального процесу і позаурочної виховної роботи тематичних акцій інформаційного, освітнього та виховного характеру, спрямованих на розширення знань учнівської молоді з історії українського державотворення [10].

Актуальність використання організаційно-методичного потенціалу позашкільного закладу у місцевому освітньому середовищі та житті громади зумовлена акцентуацією уваги на його усталеному сприйнятті як установи додаткової освіти та організації дозвілля.

Проблеми діяльності позашкільних закладів в Україні досліджують О. Биковська, В. Вербицький, Л. Ковбасенко, Г. Пустовіт, Т. Сущенко; на регіональному рівні – В. Войчук, Н. Долгополова, В. Долгушев, В.  Кизименко, Л. Листопадова, Ю. Міцай, О. Поркуян, Л. Семезенко, Л. Шатна.

Мета статті – проаналізувати культурологічний інформаційно-ресурсний потенціал Кіровоградщини та сучасні форми його використання у діяльності позашкільного закладу у процесі підготовки та відзначення 20-ої річниці незалежності України.

Серед головних завдань можна виокремити виявлення сучасних інформаційних джерел про наш край; розгляд можливостей співпраці позашкільного закладу з державними установами, громадськими організаціями та визначення специфіки цієї взаємодії; аналіз сучасних форм діяльності.

Педагоги Кіровоградщини мають нагоду використати можливості залучення дітей, учнівської і студентської молоді, які є ровесниками української держави, до відзначення цієї урочистої події, а також до всеукраїнських та регіональних заходів.

Освітянське середовище Кіровоградщини включає в себе різні типи навчальних закладів. Станом на 1 січня 2010 року на території області налічувалось 528 дошкільних навчальних закладів, 582 загальноосвітні навчальні заклади, 29 професійно-технічних навчальних закладів державної форми власності. Протягом 2009/2010 навчального року в області працювало 50 позашкільних навчальних закладів, у тому числі за напрямками: багатопрофільні, науково-технічні, еколого-натуралістичні, туристсько-краєзнавчі, військово-патріотичні, дитячо-юнацькі спортивні школи та навчально-виховні комплекси, до складу яких входять центри позашкільної освіти. Широкодоступна мережа позашкільних навчальних закладів дозволяє розвивати творчі здібності 52% дітей шкільного віку за всіма напрямами

27

позашкільної освіти. За цим показником у галузі освіти наша область займає друге місце в Україні [8].

Отже, доволі розмаїте освітнє середовище краю може бути активно задіяне на регіональному рівні під час ювілейних заходів. Позашкільний навчальний заклад – установа, що забезпечує право громадян на позашкільну освіту. Ці заклади дають знання, формують уміння та навички особистості, розвивають її творчі здібності, обдарування відповідно до освітніх потреб, мотивів, нахилів, інтересів у вільний час. У позашкільних навчальних закладах забезпечується емоційний, фізичний та інтелектуальний розвиток особистості. Вони створюють умови для розвитку компетентностей особистості, її творчої самореалізації, підготовки до активної професійної та громадської діяльності. Серед основних завдань позашкільної освіти – виховання громадянина України, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей українського народу, а також інших націй та народів [9,45-52].

Тож, реалізовуючи свої безпосередні завдання та створюючи умови для використання інформаційно-інтелектуальних і організаційних ресурсів краю, саме позашкільний заклад може стати центром проведення ювілейних заходів щодо відзначення 20-річчя незалежності України.

Доцільним є формування на місцях оргкомітетів і творчих груп із залученням представників зацікавлених державних установ і громадських організацій. Рекомендуємо узгоджувати питання підготовки до ювілею з колегами із місцевих органів влади: управліннь (відділів) культури і туризму, внутрішньої політики, у справах сім'ї та молоді, сільських, селищних та міських рад. Об'єднання організаційних та матеріальних ресурсів дасть можливість здійснити суттєві реальні заходи з розвитку кожного села, селища, району чи міста та представлення кращих здобутків як на регіональному, так і на всеукраїнському рівнях.

Варто також задіяти різнобічні інформаційні ресурси, які містять новітню інформацію про наш край: творчі доробки науковців місцевих вищих навчальних закладів, електронну базу та краєзнавчі видання бібліотек, фондові та експозиційні можливості державних і громадських музеїв, архівів; пропозиції туристичних агенцій, потенціал засобів масової інформації (місцевих радіо, телебачення та газет), громадських організацій, досвід краєзнавців, педагогів-ветеранів, відомих земляків, учителів, зокрема і працівників позашкільних закладів – методистів та керівників гуртків. Значну частину актуальних відомостей про Кіровоградщину містять інтернет-ресурси органів влади, регіональні он-лайн-видання, інформаційні портали профільних державних установ та громадських організацій.

Враховуючи загальноукраїнські тенденції, педагоги мають привернути увагу учнівської молоді до процесу формування позитивного іміджу Кіровоградщини, досягнень у різних галузях господарства та громадського життя.

Радимо використати нову книгу «Кіровоградщина: історія, традиції, сучасність», видану до 70-ої річниці утворення області [4], де представлено

28

особливості розвитку нашого регіону у ХХ та на початку ХХІ століття, а також разом з місцевими бібліотеками організувати на базі шкіл презентації інших краєзнавчих видань [2].

Доречним буде показати внесок наших земляків у процес становлення української держави та розвитку Кіровоградщини, а це у галузі: державотворення – В. Винниченко, О. Бочковський, В. Голубович, В. Шульгін, Л. Мацієвич, Є. Марчук, М. Сухомлин, Є. Чабаненко, І. Шаров, В. Панченко, В. Шишкін; науки – С. Барабаш, Л. Куценко, Г. Костюк, О. Маринич, С. Гончаренко, В. Скопенко; музичного мистецтва – М. Поплавський, А. Авдієвський, І. Крутий, Л. Забіляста, А. Кривохижа, А. Червінська, Ю. Любович, Ю. Хілобоков, К. Шутенко; літератури, театру і кіно – Г. Юра, В. Близнець, В. Бровченко, Г. Гусейнов, В. Шурапов; природознавства – І. Бабанський, М. Ножнов, В. Мирза-Сіденко, А. Коверга; художнього життя – А. Мацієвський, В. Френчко, А. Німенко, Ф. Лагно, О. Охапкін та інші [6].

Важливо представити нашим сучасникам процес розвитку системи освіти в Україні, досягнення наших земляків, міністрів освіти І. Білодіда, О. Маринича, С. Ніколаєнка, а також відомих педагогів Є. Березняка, М. Борисової, В. Громового, В. Каюкова, М. Кодака, П. Козуля, А. Короткова, Б. Кофмана, Л. Листопадової, С. Максютіна, Ф. Оксанича, А. Рєзніка, С. Скалько, Л. Солгутовського, В. Сухомлинського, Д. Фартушняка Б. Хижняка, О. Хмури [3].

Цікавим напрямом є звернення уваги на вагомий творчий доробок різних народів у розвиток нашого краю. Населення Кіровоградщини, за даними на 01.04.2009 року, становило 1 млн 25,5 тис. чол. В області живуть представники більш ніж 30 національностей. Українці становлять 85,3%, росіяни – 11,7%, представники інших національностей – 3% населення [7]. При цьому рекомендуємо використати матеріали проведених в області тижнів національних культур, фестивалів національних меншин, діяльності їх громадських об'єднань.

Потужний ресурс для пізнання рідного краю складають пам'ятки історії і культури, про що свідчать дані відділу охорони культурної спадщини Кіровоградської облдержадміністрації:

Район

Археології Історії Монументального мистецтва

Архітектури та містобудування

РазомЗ них націо-

нального значенняВсього

в т.ч. націон.значен

Всього

в т.ч. націон. значен

ня

Всьогов т.ч.

націон. значення

Всьогов т.ч.

націон. значення

Бобринецький 43 1 57 - 4 - 32 - 136 1Вільшанський 86 1 71 - - - 1 - 158 1Гайворонський 69 - 55 - - - 11 - 135 -Голованівський 27 - 80 - - - 9 - 116Добровеличківський 1 - 66 - 1 - 4 - 72Долинський 132 5 48 - 1 - 11 - 192 5Знам’янський 467 2 62 - - - 26 - 555 2Кіровоградський 10 - 111 1 - - 7 - 128 1

29

Компаніївський 122 1 48 - 1 - 8 - 179 1Маловисківський 12 - 91 - - - 4 - 107Новгородківський 139 1 53 - - - 2 - 194 1Новоархангельський 91 1 77 - - - 4 - 172 1Новомиргородський 140 - 117 - - - 12 1 269 1Новоукраїнський 63 - 162 - 5 - 8 - 241Олександрівський 165 2 94 - - - 8 1 267 3Олександрійський 244 - 145 - 1 - 15 - 405Онуфріївський 239 - 96 - 1 - 11 - 347Петрівський 309 - 34 - - - 7 - 350Світловодський 175 - 33 - - - 9 - 217Ульяновський 69 - 56 - 3 - 5 - 133Устинівський 35 1 43 - 1 - 1 - 80 1Всього по районах 2642 15 1640 1 18 - 195 2- 4495 18м.Знам’янка - - 456 - - - - - 456м.Кіровоград 3 - 90 - 9 - 254 15 356 15м.Олександрія 10 - 163 - 2 - 56 - 231м.Світловодськ 1 - 13 - - - - 14Всього по містах 14 - 722 - 11 - 310 15 1057 15Всього по області 2656 15 2362 1 29 - 505 17 5552 33Разом з виявленими 388 5940

Перспективними є і туристичні можливості краю. Найбільш привабливими об’єктами для туристів є обласні краєзнавчий та художній музеї, музей-заповідник «Хутір Надія», дендропарк «Веселі Боковеньки» (Долинський район), Онуфріївський парк та ландшафтний заказник «Велика і малі Скелі» (Олександрійський район), Свято-Хрестовоздвиженська церква-усипальниця родини Раєвських (с.Розумівка Олександрівського району), туристичний маршрут «Золотими стежками Ексампею» (Новоукраїнський район). Пріоритетним є сільський зелений туризм, уже існує 50 садиб такого типу у 14 районах області. Значні перспективи має і спортивний туризм, пізнавальні екскурсії для школярів, туризм вихідного дня. У нашому регіоні діє мережа цікавих державних музеїв, зокрема у Бобринецькому, Добровеличківському, Долинському, Олександрівському, Світловодському районах, містах Знам'янці, Олександрії, Світловодську та Кіровограді.

У процесі підготовки до відзначення 20-річчя незалежності України організаційно-методичні ресурси позашкільних навчальних закладів рекомендуємо задіяти на трьох рівнях.

По-перше – на рівні своїх педагогічних та учнівських колективів. Форми організації педагогічного процесу у позашкільному закладі відзначаються великою різноманітністю. Вони спрямовані на створення кращої якості дитячого життя на основі творчих ініціатив вихованців і педагогів, доброї волі всіх і кожного, на основі принципів самоорганізації і максимального збільшення соціального досвіду дитини; духовної єдності особистості і колективу у спільній цікавій діяльності та відпочинку. Слід відзначити розмаїття сфер спілкування і відносин, гнучкість структури позашкільного колективу, співпрацю дорослих і дітей на основі самопізнання, самореалізації та співтворчості. Специфічним є і педагогічний колектив позашкільного

30

закладу, який об’єднує як кваліфікованих педагогів, так і непрофесіоналів [11,7].

Рекомендуємо організувати з гуртківцями закладу урочисті концерти, дослідницькі проекти, виставки; створити музейні куточки, фільми, підготувати видання про свою діяльність; пропозиції щодо встановлення меморіальних дошок та пам'ятних знаків відомим землякам. Особливу увагу варто приділити історії позашкільного навчального закладу за останні десятиліття, творчим здобуткам педагогів, методистів, керівників гуртків та дитячих колективів; результатам експедицій, екскурсій, туристичних поїздок; відзначенню кращих педагогів та гуртківців. При плануванні роботи гуртків різних профілів передбачити заняття на українознавчу та краєзнавчу тематику, участь дітей у регіональних проектах і всеукраїнських конкурсах.

По-друге – на рівні району (міста), як методичний центр з позакласної та позашкільної роботи для дошкільних навчальних закладів, шкіл, закладів нового типу конкретного регіону. Важливою є тісна співпраця з районними (міськими) методичними службами, профільними методичними формуваннями щодо організації навчально-методичних заходів для вчителів-предметників, класних керівників, педагогів-організаторів, заступників директорів з виховної роботи, керівників гуртків та музеїв. Науково-методичне забезпечення позашкільної освіти – це система організаційних заходів, що передбачає наявність необхідних наукових та методичних матеріалів. Вона включає, по-перше, організацію підготовки педагогічних працівників, удосконалення їхньої професійної компетентності; по-друге, підвищення ефективності навчально-виховного процесу в закладах системи позашкільної освіти, зокрема шляхом його наукового обґрунтування та відповідного методичного забезпечення [9,94].

Відповідно до змісту навчально-виховної роботи в гуртках та інших творчих об'єднаннях художньо-естетичного, науково-технічного, еколого-натуралістичного, туристсько-краєзнавчого та дослідницько-експериментального напрямів позашкільний заклад може виконати своєрідну об’єднуючу роль, організувавши: зустрічі з видатними земляками і депутатами місцевих рад; презентації краєзнавчих видань, пам’ятні вечори, конкурси, інтелектуально-пізнавальні ігри для старшокласників; спеціальні засідання школи майбутніх лідерів, парламенту дітей і представників наукових товариств Малої академії наук; турніри краєзнавців, конкурси екскурсоводів музеїв навчальних закладів, конференції, змагання, екскурсії до органів місцевого самоврядування. Керівники краєзнавчих гуртків можуть розробити туристичні маршрути прогулянок та походів по рідному краю та представити їх на конкурси Всеукраїнської експедиції студентської та учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна». Методисти позашкільних закладів мають допомогти педагогам у розробці сценаріїв відзначення ювілею України як держави.

Для представників кращих дитячих об'єднань варто організувати під час проведення літньої навчальної практики мандрівки Україною з метою

31

ознайомлення з відомими пам’ятками державотворення у містах Києві, Львові, Дніпропетровську,Черкасах, Переяславі-Хмельницькому, Запоріжжі, Чернігові.

Позашкільні заклади мають нагоду використати можливості ювілейних заходів до 20-ої річниці незалежності України для презентації та впровадження перспективного педагогічного досвіду позашкільників, освітніх проектів-виставок гуртків декоративно-ужиткового мистецтва та інших дитячих об'єднань.

По-третє – у житті місцевої громади. Бажано залучити гуртківців та педагогів позашкільного закладу до реалізації місцевих суспільно важливих проектів, організації та проведення свят вулиці, дня села, селища, традиційних заходів громади. За результатами проведення ювілейних заходів запропонувати місцевим органам управління освіти кандидатури педагогів-позашкільників на здобуття премій районних, міських та обласної рад у галузях освіти, культури, краєзнавства [5].

Таким чином, враховуючи особливості діяльності навчальних закладів кожного району (міста), можливості їх співпраці з державними установами та громадськими організаціями, педагогічні колективи позашкільних закладів можуть стати ініціаторами багатьох заходів із відзначення 20-річчя незалежності України на місцях, що сприятиме відкриттю дітям своєрідності, неповторності і духовного багатства нашої держави.

Література1. Указ Президента України № 990/2010 від 1 листопада 2010 року «Про

відзначення 20-ї річниці незалежності України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/12414.html. – Дата доступу 30 листопада 2010 року. – Назва з екрана.

2. Гайда Л. А. Бібліографічний покажчик видань про Кіровоградську область. До 70-річчя утворення Кіровоградської області / Л. Гайда. – Кіровоград: Видавництво КОІППО імені Василя Сухомлинського, 2008. – 36 с.

3. Гайда Л. А. Презентація музейної кімнати з історії освіти Кіровоградщини. // Науково-методичне забезпечення модернізації системи освіти. Методичний вісник №46. – Кіровоград: ПП «Поліграф-терція», 2010. – С.217-225.

4. Кіровоградщина. Історія. Традиції. Сучасність. /За заг. ред. О. В. Чуднова. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2008. – 640 с.

5. Кривенко В. Символіка Кіровоградщини. Альбом. / В. Кривенко, К. Шляховий. – Кіровоград: ПВЦ «Мавік», 2008. – 208 с.

6. Кузик Б. М. Кіровоградщина: Історія та сучасність Центру України : В 2-х т. / Б. М. Кузик, В. В. Білошапка. – Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2005. – Т. 1. – 496 с.; Т. 2. – 452 с.

7. Населення Кіровоградської області. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/. – Дата доступу 30 листопада 2010 року. – Назва з екрана.

32

8. Освіта Кіровоградщини. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://osvita.kr-admin.gov.ua/pso.html – Дата доступу 30 листопада 2010 року. – Назва з екрана.

9. Позашкільна освіта в Україні: Навч. посіб. / За ред. О. В. Биковської. – К.: ІВЦ АЛКОН, 2006. – 224 с.

10. Про відзначення в області 20-ї річниці незалежності України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kr-admin.gov.ua/Rozpor/Ua/2010/1057. – Дата доступу: 5 січня 2011 року. – Назва з екрана.

11. Сущенко Т. І. Позашкільна педагогіка: Навч. посіб. / Т. І. Сущенко. – К.: ІСДО, 1996. – 144 с.

12. Сущенко Т. І. Управління позашкільним педагогічним процесом: Навч. посіб. / Т. І. Сущенко. – Запоріжжя: обл. інститут удосконалення вчителів, 1994. – 80 с.

І.М. Варламова, керівник музею «Історія села Підлісного» Олександрівського району

ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ШКОЛЯРІВЗАСОБАМИ МУЗЕЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У серпні 2011 року відзначатимемо своєрідний ювілей події, яка стала поворотним моментом у нашій історії, багато що змінила у нашому житті, змінила карту Східної Європи, – двадцятиліття проголошення державної незалежності України.

Двадцять років – це багато чи мало? Як для кого і для чого. Для історії – це дрібна поділка, для людини – не так уже й мало, а от для школи, для навчального закладу це як?

З наближенням до 24 серпня 2011 року все частіше виникає іще одне запитання: чого вдалося досягти і які уроки винести з цих двадцяти років незалежності?

«Мало любити свій рідний край, його треба знати», – писав свого часу Максим Рильський. Ці слова стали девізом колективу вчителів, учнів нашої школи, їх батьків та родичів, усіх небайдужих до минулого села Підлісного. Саме тому у 1996 році, з ініціативи тодішнього директора школи Л. Ф. Нечипоренко, і почали збирати матеріал для створення шкільного краєзнавчого музею, який офіційно був відкритий у грудні 1997 року.

Мета організації музею у школі – сприяти усвідомленню думки, що історія України починається з історії роду, регіону, вихованню шанобливого ставлення до історії рідного краю, прагненню його досліджувати, зберігати пам'ять про нього. Кожна людина має своє коріння. Гармонійно розвинену особистість не можна уявити без глибокого усвідомлення почуття національної гідності. Всі

33

ми: вчителі, учні та їхні батьки – творимо історію, живемо історією своєї батьківщини, свого краю, свого роду. Навчання дітей історії рідного краю – це перші сходинки до національного усвідомлення. Людина лише тоді стає активним членом суспільства, коли досконало знає, хто вона, якого роду. Досвід засвідчує, що формуванню цілісної історичної свідомості сприятиме поєднання вивчення історії України з історією краю та своєї родини. Саме такий підхід дає можливість відповісти на питання: «Хто ми? Чиї діти? Яких батьків? Що нас чекає в недалекому майбутньому і в перспективі?».

Відповіді на ці запитання і дають нам можливість формувати у школярів такі важливі якості громадянськості, як почуття належності до рідного народу і його матері – України, відчуття себе спадкоємцем і носієм його духовності, продовжувачем його роду.

У музеї представлено такі експозиції:«Українське народне житло середини і кінця ХІХ століття» –

розповідається про влаштування українського народного житла, його оформлення, побут українців.

«Моя земля – земля моїх батьків» – простежується історія створення села Підлісного, його розвиток у ХХ столітті.

«Реабілітовані історією» – демонструються відомості про роки сталінської тиранії, людей, які постраждали в цей час та були реабілітовані.

«Голодомор 1932 – 33 років» – матеріали свідчать про страшні роки голодомору в селі.

«Через роки, через віки пам'ятайте...» – експозиція розповідає про жителів села, які брали участь у подіях Великої Вітчизняної війни.

«Другий фронт» – інформує про діяльність партизанського загону імені К. Ворошилова.

«Хлопці з нашого села» – логічне продовження двох попередніх експозицій, розповідається про хлопців-зв’язківців, піонерів-героїв села Підлісного.

«Галерея рушників» – представлено рушники сімей, у яких хтось пішов на війну і не повернувся.

«П'є журавка воду» – розділ присвячений солдатським вдовам, їх життю після війни.

«Мужність і біль» (ЧАЕС) – про жителів села Підлісного, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

«Афганістан болить в моїй душі» – розповідається про учасників війни в Афганістані.

«Школа для нас – найдорожче і найсвятіше слово» – представлено історію Підлісненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

При музеї уже тринадцятий рік працює краєзнавчий гурток, який ставить перед собою завдання: створити умови для розкриття потенціалу здібних учнів, які мають нахил до творчої роботи та вивчення дисциплін гуманітарного профілю; залучити та зацікавити учнівську молодь перспективою досліджень

34

рідного краю; привернути їх увагу до проблем малої історії, збереження пам'яток історії та культури; навчити цінувати історичні традиції свого народу.

Гуртківці з великою зацікавленістю і відповідальністю відгукуються на оголошені акції, зокрема Всеукраїнську історико-краєзнавчу акцію учнівської молоді «Збережемо пам'ять про подвиг», присвячену роковинам визволення України від фашистських загарбників та Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Учні ще раз спробували торкнутися історії бойових подвигів захисників Батьківщини, пригадати і увічнити їх імена, зрозуміти, яку велику ціну заплатили вони в ім’я миру, волі українського народу і незалежності нашої держави. Та не лише науково-дослідницькою роботою займаються члени краєзнавчого гуртка. Проводяться й експедиції місцями бойових дій, партизанськими стежками на території рідного краю. Так кожного року, в переддень Дня Перемоги, учні проходять місцями найзапекліших боїв радянської армії під час визволення села, а також проводять рейди з догляду за братськими могилами та могилами загиблих воїнів, відвідують місце страти піонерів-зв'язківців партизанського загону.

Матеріали музею постійно використовуються у навчально-виховному процесі нашого навчального закладу. З метою підвищення ефективності уроку, його виховного значення вчителі предметів гуманітарного циклу передбачають роботу учнів у музеї, використовують його матеріали при вивчені тем, пов'язаних з подіями Другої світової війни, тридцятих років ХХ століття (голодомор, репресії).

Учителі школи використовують чимало методичних прийомів, видів і форм навчальної роботи, що дають можливість задіяти матеріали шкільного музею. Серед них – заняття, які проводяться безпосередньо у музеї (екскурсії, урок і самостійна робота учнів з матеріалами експозиції і фондів), зустрічі поза музеєм – у класі, навчальному кабінеті з демонструванням окремих музейних колекцій, експонатів.

Залежно від мети і завдань на одних уроках учні виступають у ролі тільки екскурсантів (вони слухають розповідь екскурсовода – учня або вчителя), на інших вони є учасниками бесіди (самостійно роблять висновки з побаченого і почутого, доповнюють розповідь).

Але найпоширенішою формою роботи є, звичайно, екскурсія – основна форма масово-освітньої діяльності будь-якого музею. У нашому музеї ми проводимо оглядові та тематичні екскурсії. Оглядові в основному для гостей, бо такі екскурсії передбачають загальне ознайомлення з експозиціями музею, а тематичні – як для учнів нашої школи, так і для гостей.

Про музей знають у нашій школі, а також далеко за межами не лише нашого села, а й району. Про це свідчить ряд публікацій у районних та обласних виданнях.

Нещодавно шкільному музею було присвоєно звання «Зразковий». Це також певного роду визнання значущості нашої роботи.

Але на цьому ми не зупинилися. Сьогодні у школі вже існує своєрідний музейний комплекс, до якого входять: кімната народознавства, музей «Історія

35

села Підлісного», музей хліба, музей лісу. Вони є осередком освіти і виховання, сприяють формуванню у молодого покоління національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпечують духовну єдність поколінь. Через цей комплекс ми займаємося вивченням, збереженням та використанням пам’яток природи, матеріальної і духовної культури рідного краю.

Та повернемося до наших запитань, поставлених на початку статті: 20 років незалежності – це багато чи мало для школи, які досягнення і які уроки цих років?

Один з американських президентів Джон Кеннеді сказав такі слова: «Не питай, що держава зробила для тебе, а питай, що ти зробив для неї».

Колектив нашої школи може з гордістю сказати, що для держави ми виховали покоління людей, яким не байдуже майбутнє України. Свідченням цього є й сторінка в Інтернеті, яку створив випускник нашої школи, де розповідається про минуле малої батьківщини – села Підлісне. А це вже результат.

З.Ф. Шевченко, вчитель історії, керівник етнографічного музею Хмелівської ЗШ І-ІІІ ступенів Маловисківського району

КОЛИ МУЗЕЙ ПРИХОДИТЬ ДО ДІТЕЙ…

Музейна збірка у Хмелівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Маловисківського району належить до етнографічного профілю.

20 років тому вона з′явилась на Кіровоградщині, щоб сільська глибинка не почувалась обділеною духовно. Через деякий час у засновника збірки виникло велике бажання поділитися із земляками знаннями про минувшину рідного краю.

На сьогоднішній день, у зв’язку з розширенням сфери діяльності, місія музею зазнала змін, її нову концепцію можна сформулювати так: «Збереження духовного світу жителів села – носіїв головних цінностей українського етносу».

Позицію установи на ринку музейних послуг забезпечують два важливі інструменти маркетингової діяльності: по-перше, музей знаходиться у місці, що гарантує умову широкого комунікування з публікою; по-друге, тут створено особливий духовний простір, середовище існування живої пам’яті, де кожен музейний предмет – свідок подій, які відбувалися у рідній місцевості, де кожен експонат – це розповідь про конкретних людей, які донедавна жили поруч, а сьогодні стали частиною нашої історії.

Найважливішим показником успішного функціонування музею є його освітня діяльність. І це не тільки передача знань, а, в першу чергу, залучення до співпраці у найрізноманітніший спосіб: дослідницька робота, інтерактивні

36

програми, мистецькі акції, етнографічні експедиції, театралізовані дійства тощо.

Майбутнє музею позиціонується як центр розвитку громади. Зокрема, на сьогоднішній день одним із напрямків маркетингової діяльності музею є реалізація довготривалого проекту «Рушник єдності», до участі в якому запрошена вся сільська громада. Презентація проекту має відбутися через рік у вигляді велелюдного дійства.

Ми пропонуємо сценарій мистецького заходу «Україна має оберіг», який відбувся у стінах музею 6 квітня 2011року.

Презентація Всеукраїнської культурно-мистецької, суспільно-політичної акції

«Рушник національної єдності » в етнографічному музеї

Мета заходу: виховання рис громадянина української держави, 20-ту річницю якої буде відзначено у серпні 2011 року.

Завдання:здійснення маркетингової діяльності;оптимізація діяльності музейного закладу;залучення відвідувачів шляхом проведення культурно-мистецьких

заходів;поширення інформації про музейну збірку та поповнення музею

особистими речами відвідувачів у ході особистого спілкування з учасниками заходу;

пошук шляхів перетворення музею на центр спілкування та розвитку сільської громади;

залучення учнів до виявлення, вивчення і зберігання культурних цінностей, формування ініціативи, творчості, екологічного ставлення до культурологічних надбань народу, осмислення своєї відповідальності перед майбутнім за збереження здобутків минулого, виховання національної свідомості;

виховання у молоді естетичних смаків.

План1. Вступне слово керівника музею.2. Презентація Всеукраїнської культурно-мистецької акції «Рушник

національної єдності».3. Залучення присутніх учнів, учителів, гостей школи, представників

сільської громади до вишивання рушникового полотна, на якому постануть найархаїчніші зразки вишивок, віднайдених у рідній місцевості, – Рушника єдності жителів села.

Зміст заходуКерівник музею. Шановні гості музею, сьогодні у нас непересічна подія: всі

ми матимемо щасливу нагоду побачити оберіг України. Це дев’ятиметрове рушникове полотно, яке витворила вся наша Україна, адже над ним працювали

37

представники всіх її областей. Історія нашого народу дуже непроста. Багато що загубилося в людській пам’яті, багато було знищено. Але незнищенною залишалася рушникова пам’ять, що зберігає найвіддаленіші сторінки існування наших предків, етнічну неповторність і єднає нас за всіх найскладніших ситуацій.

Приводом для сьогоднішньої презентації є той факт, що Маловисківщина має безпосереднє відношення до цього рушника: по-перше, засновниками Всеукраїнської культурно-мистецької акції «Рушник національної єдності» стало подружжя Микола та Тамара Степаненки – наші земляки, уродженці села Злинки; по-друге, до створення цього символу та оберегу України долучилися не тільки майстрині обласного центру, а й жителі Маловисківщини: 18 серпня 2007 року «Рушник національної єдності» у супроводі виконавчого директора акції Миколи Степаненка та автора ідеї Тамари Степаненко прибули до Злинки, де у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 відбулося урочисте вишивання фрагмента рушника (паспорт рушника, протокол № 17).

І особливо приємно те, що Маловисківщина володіє копією цього вишиваного шедевра, який зберігається у Злинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1, яка дає нам змогу побачити це знакове полотно. Згідно з концепцією акції ми з вами долучаємось до формування атмосфери суспільної злагоди, глибокого розуміння необхідності співпраці всіх гілок влади, конструктивного діалогу різних політичних сил, розбудови незалежної України, культурного та духовного розвитку усіх її регіонів.

Перед ознайомленням зі Всеукраїнським оберегом я хочу зазначити, що якщо говорити про знакові величини, котрі однозначно характеризують нас як українців, то це мова, пісня і вишиваний рушник. Отож, шановні співвітчизники, давайте через народну традицію долучимось до глибин мудрості наших предків і зачерпнемо в них уміння цінувати себе та любити свій край, свою землю.

Слово надається учасникам сьогоднішнього свята, які познайомлять вас детальніше і з мистецькою акцією, і з самим рушником.

Перша ведуча. Ми сьогодні вам розкажемо про Всеукраїнську культурно-мистецьку, суспільно-політичну акцію «Рушник національної єдності».

Друга ведуча. Кожна справа має свій початок, свій розвиток і свою висоту.Перша ведуча. Спочатку була пропозиція керівників Товариства

«Український сувенір» Тамари та Миколи Степаненків, які звернулися до голови Асоціації працівників засобів масової інформації України Віктора Петренка з пропозицією щодо організації та спільного проведення акції з вишивання майстрами всіх регіонів України великоформатного твору народного мистецтва – Рушника національної єдності.

Друга ведуча. Рушник було вирішено вишивати лише на полотні ручної роботи. Директор акції Микола Степаненко віднайшов таке полотно в селі Сьомаки Славутського району Хмельницької області. Його виткала Євгенія Андрощук. Довжину полотна вирішили визначити у 9 метрів, а ширину – 75 см.

38

Перша ведуча. Напередодні свята Святої Трійці неподалік Канева у весняних водах Дніпра-Славути відбулася церемонія відбілювання полотняного згортка, що пролежав півстоліття на горищі.

Друга ведуча: Акція «Рушник національної єдності» розпочалася 19 лютого 2007 року, а закінчилася 7 жовтня 2008 року.

Перша ведуча. Всього колективних вишивань відбулося 51. У виготовленні «Рушника національної єдності» брало участь близько 1600 осіб. Це люди різних віросповідань, політичних поглядів, представники національних меншин в Україні та української діаспори. Приємно, що Оберіг України вишивали і наші земляки-маловищани. Це жителі села Злинка Раїса Лаврентіївна Колєчкіна, Лілія Іванівна Каплунова, Анастасія Іванівна Кусяк, Ірина Віталіївна Іванова, Тетяна Володимирівна Копєйкіна, Ольга Володимирівна Голованова, яка завітала сьогодні до нас у Хмельове, та інші майстрині.

Друга ведуча. Рушник національної єдності – це унікальний твір, покликаний виконувати важливу місію – сприяти розквіту України та утвердженню державності. Він повинен відродити тисячолітню традицію бути оберегом та святинею нашого народу. Адже рушник в усі часи супроводжував українців і в радості, і в горі.

Перша ведуча. Отже, наш з вами рушник національної єдності є символом української нації, запорукою гарної долі нащадків, подякою славним предкам, які залишили нам у спадок орнаментальні знаки, що є своєрідною прамовою.

Рушник, зберігаючи традиційну мову символів і логіку побудови, відповідно до своєї змістовної специфіки має оригінальне композиційне вирішення, одночасно історичне і наукове. Отож, ми переходимо до найважливішого моменту розповіді – характеристики вишиваного полотна.

Перша ведуча. По периметру всього рушникового поля проходить безконечник, що символізує безкінечний рух життя.

Друга ведуча. Композиція витримана в традиціях тричасної схеми:Нижня частина – світ невидимий, у даному випадку – минуле, наша

історія.Центральна частина – космос, світ духовний, майбуття.Верхня частина –золотий тризуб-символ, що увібрав і поєднав давнє і

сучасне України.Перша ведуча. Подивіться на нижню частину рушника. Вона є тричасною.

Кожна частина символізує один з важливих періодів історії: трипілля, Київська Русь та козацька доба. Всі ці періоди композиційно розміщені в хронологічному порядку.

Друга ведуча. Перша частина – трипілля, центром якої виступає орнаментальна смуга, що символізує космічну динаміку життя і складається з 4-х кіл.

Перша ведуча. Всередині першого кола зображено хрест. У трипільському мистецтві у вигляді кола, круга зображується сонце, а суть його відтворюється у прямому чи навкісному хресті.

39

Друга ведуча. У середині другого кола зображений «сонячний човен». Сонце пливе по небесній річці і, щоденно зникаючи і з’являючись, уособлює найважливіший закон буття – закон відродження.

Перша ведуча. У третьому колі передано уявлення трипільців про існування двох світів, про денну і нічну частини шляху Сонця і Місяця.

Друга ведуча. У четвертому колі зображено чотиричасність місячного календаря.

Перша ведуча. Другий період нижньої частини – Київська Русь. Композиційна схема –три великі квадрати, їх розділяють і височать над ними дві «колони життя», що символізують тріумф і життєвий успіх, прогрес. В основі центрального квадрата є ромб родючості, з якого виходять три колоски.

Друга ведуча. Третій хронологічний відрізок нижньої частини рушника – Козацьке бароко. Це розквіт унікальної демократичної козацької держави. У мистецтві цей період отримав назву «Українське бароко», в його стилі витримана вся тричасна квіткова композиція. Далі, як розвиток цієї ідеї, –верхня горизонтальна композиція. Її творять «берегині» – жіночі фігурки, кожна пара їх піднятих рук проростає трилистим деревцем-тризубом.

Перша ведуча. Подивіться на центральну частину рушника, яку композиційно і змістовно займає Дерево життя, що символізує сучасну Україну. Дерево життя нашого рушника значно відрізняється від традиційних древ уже за своїми розмірами. Воно величне, могутнє і має 27 квіток (відповідно до територіально-адміністративного складу України – 25 областей, міста Київ та Севастополь). Вся композиція даного Древа – це благословення України.

Друга ведуча. Подивіться на верхню частину рушника. У самому центрі рушникового поля в обрамленні картуша-вінка з лаврового листя (слава і сила) зображено Герб України – золотий тризуб, який сам по собі є символом єдності світобудови.

Перша ведуча. Узор «Рушника національної єдності», його ідею, композиційну, конструктивну, художню основу талановито розробила Олександра Теліженко – заслужений художник України, голова Черкаського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Друга ведуча. А зараз слово надається гостям сьогоднішнього зібрання, які мають пряме відношення до створення рушника. Скажіть, будь ласка, які людські почуття увібрало це полотно?

Слово вчителя. Розповідь про створення у Хмельовому на зразок всеукраїнського власного рушника нашої сільської громади.

Заключна частина заходу відбувається в етнографічному музеї, де гості та господарі свята беруть участь у вишиванні сільського рушника.

40

О.Е. Жосан, старший викладач кафедри педагогіки та психології КОІППО імені Василя Сухомлинського, кандидат педагогічних наук

ШКІЛЬНА НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА В УКРАЇНІ:ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

У статті подається історико-логічний аналіз виникнення та розвитку шкільної навчальної літератури в Україні у контексті вітчизняного підручникознавства.

Ключові слова: якість освіти, навчальна література, шкільний підручник, теорія підручникотворення, підручникознавство.

В умовах реформування національної системи освіти особливо актуальною стає проблема оновлення її змісту. Матеріальним носієм змісту освіти, засобом його реалізації є навчальна література, тому розроблення шкільних програм, підручників і посібників нового покоління – одне з пріоритетних завдань науковців і практиків [6].

Проблема якості навчальної літератури тісно пов’язана з теорією та практикою шкільного підручникотворення на конкретному етапі розвитку загальної середньої освіти [1]. Теорія шкільного підручникотворення є компонентом підручникознавства – галузі наукового дослідження, що вивчає психолого-педагогічні, дидактико-методичні та ергономічні аспекти навчальної книги, тобто розвивається на стику педагогіки, психології та книгознавства. Цікаві, оригінальні, науково обґрунтовані зразки вирішення тих чи інших завдань, пов’язаних з підготовкою підручника, збагачують концепцію навчальної книги, виступають джерелом нових ідей, теоретичних положень. Тому конструктивно-критичне вивчення досвіду теорії і практики підручникотворення є важливим джерелом сучасного підоручникознавства [7, с. 4].

В умовах державної незалежності України відчутно зріс інтерес вітчизняних учених до теорії і практики підручникотворення. Свідченням цього є започаткований випуск збірника наукових праць «Проблеми сучасного підручника», публікації таких провідних науковців, як Р.Арцишевський, Л.Березівська, Н. Бібік, М.Бурда, В.Власов, О.Данилевська, Л.Денисенко, Н.Дічек, Ю.Завалевський, Г.Касьянов, Я.Кодлюк, Т.Лукіна, О.Ляшенко, В.Мадзігон, О.Савченко, Ю.Терещенко, А.Фурман та ін. У їхніх дослідженнях певною мірою розглядалися історичні аспекти підручникотворення. Проблема ж виникнення й розвитку шкільної навчальної літератури в Україні у контексті становлення піручникознавства як галузі психолого-педагогічних наук ще ґрунтовно й системно не досліджувалась.

Метою написання статті є спроба здійснити історико-логічний аналіз становлення й розвитку навчальної літератури в Україні. Саме такий аналіз дає

41

можливість глибше зрозуміти закономірності поступового розвитку педагогічних явищ, їх зумовленість суспільними, соціально-культурними, економічними, ідеологічними та іншими чинниками, виявити взаємозв’язки, об’єктивно оцінити сучасний стан та з’ясувати загальні тенденції розв’язання проблеми якості навчальної літератури. Крім того, всебічний розгляд теорії і практики підручникотворення у взаємозв’язку з сучасним станом і певним баченням майбутнього потребує системного підходу до вивчення цього явища. Виходячи із сутності такого підходу, історичний аспект проблеми якості навчальної літератури має розглядатися як невід’ємний компонент підручникознавства.

Зараз існує безліч літератури, що розрахована на дуже широке коло читачів: політична, офіційна, наукова, науково-популярна, інформаційна, виробнича, довідкова і, звичайно, навчальна. Коли ж з'явилося у нашого народу письмо і коли українці зробили першу книжку? Досі переважає концепція, що витоки книжкової справи йдуть від часу прийняття християнства. Але з нічого жива мова і живі тексти відразу не виникають. Очевидно, слід говорити про якісь первісні форми писемного мовлення, які існували ще в дохристиянський період. Наші пращури залишали після себе пам'ятки у вигляді знаків на стінах печер та дощечках, напевне, тому, що хотіли донести до інших поколінь якісь важливі факти зі свого життя, чогось навчити, на щось натякнути [5, с. 13–15].

У Київській державі книгу вважали джерелом здобуття знань і використовували в навчанні. За часи князювання Володимира Великого в Києві існувала державна школа, в якій «постигали учение книжное» діти найближчого оточення князя [5, с. 36].

У 1073 році був написаний незвичний на той час твір «Ізборник» – перша енциклопедія. Він охоплював велике коло питань, зокрема з ботаніки, зоології, медицини тощо. «Велика бывает польза от учения книжного», – пише літописець, розповідаючи про просвітницьку діяльність Ярослава Мудрого [5, с.53]. У давньоруському збірнику «Пчела» зазначається: «Ум без книг, аки птица спешена», «Свет дневный есть слово книжное» [5, с. 52].

В Україні у XIII–XVI ст. існували азбуковники – рукописні збірники навчального, настановно-виховного та довідкового характеру [5, с. 95–97].

Увагу дослідників продовжує привертати феномен першої української рукописної книги, на якій, за новітньою традицією, присягають президенти незалежної України. Історія зберегла для нас найімовірнішу версію її появи. Вона створювалася у православному Пересопницькому монастирі в 1556–1561 роках архімандритом Григорієм, що досконало володів кількома мовами, та художником Михайлом Василевичем. Знання Біблії у культурі й науці всіх європейських народів було пріоритетним упродовж усієї історії людства, оскільки там зібрані різнопланові знання, накопичені впродовж тисячоліть.

Вперше творці Пересопницької книги переклали Новий Завіт Біблії (Євангеліє) близькою до народної мовою. До того ж книга має унікальне художнє оформлення: орнаменти, заставки. Чисте та гарне письмо, вишукані ілюстрації свідчать про високий духовний смак наших земляків. То був доволі

42

сміливий вчинок, можливо навіть виклик тогочасній дійсності. Адже Польща, у складі якої перебували українські землі, визнавала як офіційну лише латино-польську школу. Українське ж народне слово, як і слово літературне, відверто зневажалося. Втім, духовенство добре знало, що більшість людей не може осягнути Святе письмо церковнослов'янською. Тобто Пересопницьке Євангеліє мало стати засобом освіти й виховання. Власне, так воно й сталося. Одразу після написання книгу використовували у відправах релігійних культів – у 1561 році в Заславському православному монастирі, а на початку XVII століття вона потрапляє на Велику Україну. Зафіксований і такий історичний факт: у 1701 році гетьман Іван Мазепа подарував Євангеліє Вознесенському монастирю в Переяславі. Тут у 1845 чи 1846 році під час археографічної експедиції з книгою познайомився Тарас Шевченко і високо оцінив її. А Іван Франко вважав твір літературним взірцем, рівня якого пізніші перекладачі змогли б сягнути лише глибоко вникнувши в дух української народної мови [4, с. 2].

Видання ж перших друкованих навчальних книг пов’язане з ім’ям Івана Федорова (Федоровича). Наприкінці лютого 1573 року він розпочав друкування своєї першої у Львові книги «Апостол», роботу над якою завершив 15 лютого 1574 року Львівський «Апостол» – надзвичайно дбайливо складена та майстерно оформлена книга на 264 сторінки. Порівняно з московським «Апостолом» львівська книга мала ряд нововведень, зокрема вирізьблені додаткові сторінкові гравюри із зображенням євангеліста Луки, орнаментальним знаком герба Львова та друкарським знаком – гербом самого першодрукаря. У львівському «Апостолі» вміщено широку й докладну післямову «Повість... откуда начася й како свершися друкарня сія», написану самим Іваном Федоровим, яка характеризує його не лише як талановитого ремісника, але й високоосвіченого редактора та палкого патріота. Львівського «Апостола» було виготовлено близько 1000 примірників. Ця книжка широко використовувалася в освітній діяльності [5; 12].

Іншим львівським виданням Івана Федорова був «Буквар» – перший в Україні друкований посібник для навчання писемності, складений, як сказано в післямові, «ради скорого младенческого наученія». Ця книжка має 90 сторінок, оздоблена заставками, кінцівками й гербами Львова та її автора, Івана Федорова. Обидві книги надруковані на якісному білому папері місцевого виробництва. Друкарсько-виробнича діяльність Івана Федорова мала великий вплив на подальший розвиток українського книгодрукування. Спадкоємцем традицій першодрукаря стала друкарня Львівського братства, що діяла протягом кількох століть і видала велику кількість книжок, зокрема й навчальних [5; 12].

У 1596 році вийшла у світ Граматика Лаврентія Зизанія. Граматика Мелетія Смотрицького (1619) була шкільним підручником понад 130 років [5, с. 97–99].

У XVII ст. з’явилися азбуковники, які мали характер навчальних посібників. Вони містили азбуку, склади, граматику, відомості з різних наук, в тому числі гігієни та санітарії. Найвідомішим є друкований азбуковник «Лексіконъ

43

славеноросскій и именъ тлъкованіе», який випустив 1627 року в Києві письменник і друкар Памво Беринда [2, с. 141–142].

Шкільні азбуковники розширили обсяг знань учнів шкіл XVII ст., увівши до навчання елементи «світської освіти». Пропагуючи релігійно-церковну мораль, азбуковники одночасно виховували в дітей любов до науки та книги, первинні життєві навички особистої гігієни й санітарії. Але в той час основним методом роботи з книгою було дослівне заучування. Учні не мали права змінити жодної літери, що гальмувало самостійне відтворення тексту.

Перший підручник біології «Начертание естественной истории, изданное для народных училищ Российской империи» в двох томах був написаний у XVІІІ ст. В.Зуєвим (1786). Автор дав перелік природних тіл, короткі дані про їх практичне значення. Новаторство В.Зуєва полягало в тому, що він вперше застосував відповідно до навчального матеріалу план поступового ускладнення тіл природи у зв’язку з різною їхньою появою в часі, що є одним із передбачень формування еволюційного мислення. Він вперше визначив відмінність між наукою й шкільною навчальною дисципліною, зробив методичний відбір типових об’єктів для вивчення, запропонував вимоги щодо охорони промислових тварин, рослин. Передмова до вищевказаного підручника була, по суті, першими методичними рекомендаціями для вчителів природничих наук. Головну увагу В.Зуєв звертав на визначення системи та змісту шкільного природознавства. Цей підручник уже містив вимоги до навчання природознавства та наголошував на необхідності створення природознавчого кабінету в навчальних закладах [12].

У цей період жанрово-видова палітра навчальної літератури помітно збагачується: поряд з абетками, граматиками, букварями з'являються твори, написані в жанрі повчань, настанов, бесід дорослих з дітьми. У навчальних книжках збільшується кількість текстів для читання. Наприкінці XVIII століття формується пізнавальна книжка, енциклопедія для дітей, активно розвиваються жанри подорожі, пригодницького та історичного оповідань, «дитячі» жанри художньої літератури. Книжку оздоблюють буквицями, заставками, орнаментом, гравюрами.

Репертуар нової української навчальної книги бібліографи починають з «Букваря славено-русскаго языка... к поученію посполитаго юношества в школах парафіяльных», виданого 1816 року. У 1816-1850 роках вийшло 14 назв книг навчального характеру. Першою художньою дитячою книжкою в новій українській літературі вважають «Читанку для малых дітей дошкільного і домашнього употребленія сочиненную» М.Шашкевича, видану в 1850 році накладом у 5 тис. примірників «Галицько-руською Матрицею» [12].

Значний вплив на розвиток навчальної літератури справила творчість К.Ушинського. Свої педагогічні та книгознавчі ідеї він втілив у російськомовних підручниках для початкової школи «Дитячий світ» (1861) та «Рідне слово» (1864), які неодноразово перевидавалися: перша книга «Рідного слова» 147 разів, друга - 130, третя - 23 рази. Напевне, жодний шкільний підручник не знав такого блискучого успіху. Автор дотримувався ідеї єдності

44

мови і мислення, мислення і чуттєвого досвіду. Підручники написані гарною літературною мовою, у них широко використано усну народну творчість: казки, прислів’я, приказки, скоромовки тощо. Вони були змістовними, доступними, цікавими, логічними; успішно виконували функцію розвитку мислення, вчили любити рідну мову і природу, відображали близький дитині навколишній світ, відповідали її віковим особливостям. Автор щоразу перед черговим виданням удосконалював зміст своїх підручників [3, с. 109].

Велике значення для розвитку української навчальної книги мало створення 1868 року у Львові товариства «Просвіта». У Галичині наприкінці XIX - на початку XX століття з'явилися перші періодичні дитячі видання різного тематичного спрямування, адресності, соціально-політичного ухилу: «Ластівка», «Весна», «Рідна школа». Найпомітнішим явищем у тогочасній дитячій періодиці стали журнали «Дзвінок», «Світ дитини», «Дзвіночок» [12].

Художня книга для дітей охоплювала твори практично всіх відомих українських письменників тієї доби. Скажімо, ще за життя Т.Шевченка його пейзажна лірика й автобіографічна поезія ввійшли до всіх шкільних читанок. Хоча поезії, байки, притчі Г.Сковороди, гумористичні оповідання та повісті Г.Квітки-Основ'яненка, вірші, байки Є.Гребінки ще важко назвати творами для дітей, вони викликали жваве зацікавлення малих читачів. Починаючи з Т.Шевченка, тему дитинства не обминає жоден відомий український літератор. Багату літературну спадщину, адресовану юним читачам, залишили О.Пчілка, У.Кравченко, Б.Грінченко, М.Грінченко, О.Лотоцький [5, с. 181–186].

У 20-х роках XX століття популярними стають так звані шкільні повісті. Нового звучання набуває літературна казка, розвиваються історична проза й драматургія для дітей. Шкільні підручники тоді мав право видавати кожний регіон. Поширення набули учнівські журнали, тематичні робочі зошити тощо. Саме у цей час, у період «червоного ренесансу», спостерігався розквіт українського підручникотворення [12]. Але це тривало недовго.

У 1931 році вийшла Постанова ЦК ВКП (б) «Про початкову та середню школу», у якій критикувалися науково-педагогічні основи шкільної освіти. Згідно з постановою школи мали перейти з 1 січня 1932 року на нові програми, у яких відображувалося «систематизоване коло знань». Програми з боку партійних органів отримали схвалення, але разом з тим були відзначені й недоліки, про які йшлося у новій Постанові «Про навчальні програми та режим у початковій і середній школі» (1932 рік). У ній відзначалося, що основною формою організації навчальної роботи є урок. На вчителя покладалася відповідальність за викладання свого предмета, а на учня – за його навчання та дисципліну. Школа повинна була організувати систематичний індивідуальний облік знань учнів. У цій Постанові був засуджений так званий бригадно-лабораторний метод за уніфікацію в навчальній роботі та зниження ролі вчителя. Тим часом вийшла ще одна Постанова ЦК ВКП (б) «Про підручники для початкової та середньої школи» [8]. Вона скасовувала існуючий у країні порядок видання підручників самостійно кожною областю, краєм та автономною республікою і вводила з кожного предмета єдиний обов’язковий

45

підручник, що затверджувався Наркомпросом і видавався Учпедгізом. Видання стабільних підручників було розраховано на використання їх протягом тривалого часу.

Після відкриття в 1933 році московського «Детгиза» у березні 1934 році аналогічне видавництво відкривається в Україні – «Дитвидав». Протягом першого року існування «Дитвидав» випускає у світ 125 дитячих видань. У 1934 році систему дитячого видавництва України було ліквідовано і всю державну мережу видавництв УРСР фактично підпорядковано московському Госиздату [11, с. 6].

У 40-50-х роках ХХ ст. підручник розглядався переважно як засіб для повторення та закріплення знань і як посібник для виконання учнями домашнього завдання. У зв’язку з цим зросла роль функції контролю знань. У ті часи вчені звертали увагу на те, щоб зусилля авторів, рецензентів були спрямовані тільки на науковий зміст, методичній побудові приділялася недостатня увага [7].

У 60-ті роки ХХ століття, в епоху науково-технічного прогресу, посилився інформаційний потенціал навчання. Було створено нове покоління підручників, у яких домінуючого значення набула інформаційна функція.

У кінці 60-х і в 70-ті роки минулого століття було висунуто ідею розуміння підручника як важливого засобу організації навчального процесу, склалася тенденція його багатофункціональності. У цей період поширення набуло проблемно-розвивальне навчання, що суттєво вплинуло на перебудову значної кількості підручників у напрямі організації активної пізнавальної діяльності школярів. Працюючи над створенням шкільних підручників, М.Баранський, О.Пьоришкін, Ю.Полянський, М.Верзилін, В.Корсунська та інші зробили значний внесок у загальну методику його побудови. Вони запропонували авторам підручників оптимальні варіанти розв’язання цілого ряду завдань у контексті вимог часу [7].

Новими тенденціями в загальній середній освіті у 80-ті роки минулого століття стали розробка прийомів позитивної мотивації навчальної діяльності, усунення перевантаження програмовим матеріалом, стимулювання творчої діяльності, посилення процесуальної складової навчання засобами шкільного підручника. У радянській школі педагоги, спираючись на дослідження Дж. Дьюї, Д.Дая, П.Блонського та ін., розробили варіанти побудови навчального процесу із застосуванням шкільного підручника. Це одержало назву комплексної системи викладання для шкіл I ступеня, комплексного методу для шкіл II ступеня. Особливістю цієї системи було формування в учнів основ діалектико-матеріалістичного світогляду, розкриття природних явищ, законів у їх взаємодії та взаємозв’язку з практикою суспільного будівництва [7].

У 30–80-х роках минулого століття переважна більшість підручників для загальної середньої освіти Української РСР видавалася в Москві, у видавництві «Просвещение». Українським же видавництвам «довірялося» видавати, головним чином, лише підручники з української мови. Це стало основною причиною кризи підручникотворення, яка спостерігалася в Україні в 90-х

46

роках. Новоствореній Академії педагогічних наук довелося докласти чимало зусиль для формування вітчизняної школи розроблення й контролю якості навчальної літератури [11, с. 8].

За останні роки в нашій країні відбулися й продовжують відбуватися важливі зміни в системі середньої школи. Вони виявилися насамперед у зближенні інституційних та змістових установок української освітньої системи з сучасною світовою практикою, у створенні навчальної літератури нового покоління, а також втіленні у практику навчання нових форм, методів і засобів навчання [9].

Входження України в єдиний освітній Європейський простір вимагає наближення її системи стандартів освіти до стандартів демократичних країн Західної Європи. Сучасний етап розвитку суспільства в Україні висунув низку проблем, розв’язання яких вимагає радикальних змін у змісті навчання, коригування мети, завдань і принципів навчання, надання нової якості усьому навчально-виховному процесу в школі [1].

Чітко простежуються три періоди розроблення шкільних програм і підручників за час незалежності: 1) 1991-1995 рр.; 2) 1996-2000 рр.; 3) 2001-2010 рр.

Конкретним результатом першого етапу і визначною подією в Україні стало вперше створене покоління власних шкільних програм, підручників [2, с.11].

Другий період розпочався з удосконалення програм, створення другого покоління підручників та навчальних посібників, аналізу апробації підручників. Знаковою подією стали перші інформаційні семінари Ради Європи з реформування системи освіти України, які започаткували відкриття для неї європейського освітнього простору [11].

Протягом 2001–2010 рр. автори намагалися надати більше розвивальних можливостей своїм підручникам. Ідею розвивального підручника запропонували П.Полянський, О.Пометун, О.Савченко, Г.Фрейман, А.Фурман та ін.

Вагомим творчим надбанням є розробка інноваційних підручників у результаті партнерської співпраці українських і зарубіжних педагогів. Адже візуальні джерела не практикуються тому, що наші підручники в основному текстові, вони складні для сприймання сучасними школярами. А життя висуває іншу мету – навчити учнів самостійно здобувати та інтерпретувати інформацію, при цьому усвідомити, що право на існування мають інші інтерпретації [2].

Період 2001–2010 рр. був пов'язаний із трансформацією підручників у кількох напрямах: 1) модернізація відповідно до сучасних підходів уже існуючих підручників другого покоління; 2) доведення до необхідного рівня і модернізація тих підручників, які пройшли випробування часом; 3) початок виходу третього покоління підручників, що базуються на новій освітній парадигмі.

Отже, проблема якості навчальної літератури тісно пов’язана з теорією і практикою шкільного підручникотворення на конкретному етапі розвитку

47

загальної середньої освіти, оскільки кожна епоха висуває свої вимоги до навчання й виховання підростаючого покоління.

Література1. Арцишевський Р. А. Підручник учора, сьогодні, завтра [Текст] /

Р.А. Арцишевський // Підручник ХХІ століття. – 2003. – № 1–4. – С. 22–28.

2. Баханов К.О. Сучасні шкільні підручники з історії України проблема коректності та послідовності [Текст] / К.О. Баханов // Історія та правознавство (Вид. гр. «Основа»). – 2008. – № 25. – С. 5–19.

3. Березівська Л. Д. К.Д. Ушинський про підходи до створення шкільних підручників [Текст] / Л. Д. Березівська // Підручник ХХІ століття. – 2003. – № 1–4. – С. 107–110.

4. Глинчак В. Книга Присяги. Пересопницьке Євангеліє — відоме і невідоме [Текст] / Василь Глинчак // Дзеркало тижня. – 2005. – № 5. – С. 2.

5. Дорошенко Д. Історія України з малюнками : для школи й родини [Текст] / Дмитро Дорошенко. – К. : Освіта, 1993. – 240 с.

6. Когутенко С. П. Проблеми змісту освіти і необхідність створення підручника [Текст] / С. П. Когутенко // Проблеми сучасного підручника : [зб.наук.праць / редкол.]. – К. : Педагогічна думка, 2003. – Вип. 4. – С. 36–41.

7. Кодлюк Я. П. Теорія і практика підручникотворення у галузі початкової освіти України (1960–2000 рр.): дис. ... доктора пед. наук : 13.00.01 / Кодлюк Ярослава Петрівна. – Київ, 2005. – 450 с.

8. Об учебниках для начальной и средней школы : Постановление ЦК ВКП(б) 12 февраля 1933 г. // Народное образование в СССР. Общеобразовательная школа: сборник документов. 1917–1973 гг. – М. : Политиздат, 1974. – С. 170–172.

9. Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002 [Електронний ресурс] / Президент України. – Офіційне Інтернет-представництво Президента України, 2004. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/.

10. Савченко О. Я. Нова доба шкільної освіти / О. Я. Савченко // Підручник ХХІ століття. – 2003. – № 1–4. – С. 30–39.

11. Система навчального книговидання в Україні: можливості змін : матер. для обговор. на конф. [«Діалог про підручник: час говорити, час діяти»], (Київ, 10 грудня 2007 р.) / упоряд. : Г. В. Касьянов, С. Ф. Клепко, Т. Б. Харламова. – К. : Громадські платформи освітньої реформи в Україні, 2007. – 29 с.

12. Сірополко С. Історія освіти в Україні [Текст] / Степан Сірополко. – К. : Наук. думка, 2001. – 912 с.

48

РОЗДІЛ ІІ.ХАЙ СВІТЛИМ БУДЕ ДЕНЬ ТВІЙ, УКРАЇНО!

(Краєзнавчі розвідки)

Л.А. Гайда,завідуюча навчально-методичним кабінетом українознавства та краєзнавства КОІППОімені Василя Сухомлинського

У 2010 році громадськість України відзначила 130-річчя від дня народження Володимира Кириловича Винниченка. З цієї нагоди у місті Кіровограді відкрито перший в Україні пам’ятник видатному земляку, українському політичному і громадському діячу, письменнику, публіцисту, філософу, художнику. Пропонуємо педагогам використати краєзнавчо-методичні матеріали при підготовці до святкування 20-ї річниці незалежності України.

ЕКСКУРСІЯ-ПРОГУЛЯНКА ВУЛИЦЯМИЄЛИСАВЕТГРАДА-КІРОВОГРАДА

«ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО І НАШЕ МІСТО»

Працюючи упродовж багатьох років учителем та керівником краєзнавчого гуртка, я мала можливість спостерігати, як діти емоційно і значимо сприймають регіональну історію, на власні очі побачивши місця, з якими пов’язана та чи інша подія. Так закладаються основи почуття гордості за наших земляків, пробуджується глибокий інтерес до власної історії та культури, вибудовуються своєрідні паралелі між минулим і сучасністю.

Володимир Кирилович Винниченко (1880-1951рр.) є постаттю, гідною уваги і пошани. У шкільних курсах української літератури (6, 10 клас) вивчається його життєвий і творчий шлях, громадсько-політична діяльність, а до навчальної програми з історії України (10 клас) включено питання про українську революцію та державотворчий процес (1917-1920рр.).

Незважаючи на це, для багатьох учнів, студентів та педагогів інформація про його дитинство і юність у Єлисаветграді маловідома. Тому метою цієї своєрідної прогулянки Кіровоградом є представлення пам’яток та історичних місць, пов’язаних із життєвим і творчим шляхом Володимира Винниченка; а також подій з увічнення місцевою громадою його пам’яті.

1-а зупинка – фортеця Св. Єлисавети (район готелю «Турист»). Насамперед вона цікавить нас у контексті опису місцевості з оповідання В.К.Винниченка «Федько-халамидник». Це надасть нам можливість розповісти про старі назви вулиць, а також пригадати деякі факти біографії Володимира

49

Кириловича. У нагоді нам стане путівник «Старый Елисаветград. Центр города Кировограда» (1990), в основу якого покладено план міста, спроектований П.З.Рябковим у 1913 році. Бажано коротко охарактеризувати середовище міста Єлисаветграда, яке на той час, за спогадами жителів, було одним з найкультурніших міст Херсонщини.

На цій зупинці слід звернутись до матеріалів дискусії щодо місця народження Володимира Винниченка. На сьогодні доведено, що він народився 28 липня 1880 року у місті Єлисаветграді, яке було центром Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Хоча у більшості з відомих нам біографій місцем народження називають село Веселий Кут-Григорівка. Але 4 червня 1988 року газета «Кіровоградська правда» опублікувала результати багаторічних пошуків Миколи Кузьмовича Смоленчука – статтю «Помилки у жандармському циркулярі», у якій представлено запис з метричної книги церкви Володимирської Богоматері за 1980 рік: «счет родившегося – № 58, место и день рождения – 16 июля, день крещения – 17, родители – Елисаветградского уезда Бешбайракской волости деревни Веселого Кута-Григорьевки крестьянин-собственник Кирилл Васильев сын Винниченко и законная его жена Евдокия Онуфриева дочь, оба православные; восприемники – мещанин Иаков Андреев сын Шлянин и отставного унтер-офицера Симеона Студникова жена Мария Иоанова дочь. 1887 сент.12 выдано свидетельство, за ст. 135. Протоиерей Захария». Пошуки місця постоялого двору матері Винниченка тривають, адже вказано, що їх родина мешкала на вулиці Солдатській (сучасна назва вулиці – 20 років міліції).

2-а зупинка – місце хрещення В.К.Винниченка. Ця пам’ятка архітектури національного значення – комплекс Грецької церкви Володимирівської ікони Божої Матері (Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці) – включає 3 споруди: церкву Володимирівської ікони Божої Матері, дзвінницю, будинок настоятеля. Головний православний храм міста заснований у 1757 році греками, які поселились поблизу фортеці Св.Єлисавети. Церква була дерев’яною, мала три престоли: центральний – в ім’я Володимирівської Богоматері, праворуч – на честь великомучениці Катерини, ліворуч – праведнику Симеону Сербському. Грецькі купці, засновники церкви, очевидно прибули до нашого краю разом із сербами, чим і пояснюється престол на честь сербського святого. Храм же отримав назву від центрального престолу. У 1812 році на честь перемоги над Наполеоном замість дерев'яної було споруджено кам’яну церкву у стилі класицизму. Одночасно з храмом споруджено триярусну дзвіницю, що створило своєрідний архітектурний ансамбль. У 1898 році церкву суттєво добудували, її площа збільшилась майже вдвоє. З утворенням у 1947 році Кіровоградської єпархії Грецька церква була визначена її головним храмом, відтоді вона має назву Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці. На сьогодні є місце для хрещення дітей у прибудові біля дзвіниці.

Далі проходимо провулком Василівським, де була колись розташована народна школа, у якій, за спогадами рідних та даними біографів, із семи років навчався Володя Винниченко (приміщення втрачене). До речі, саме вчителька

50

цієї школи звернула увагу на його здібності та порадила батькам віддати дитину до середньої школи для подальшого навчання. Тому Володимира віддали до Єлисаветградської чоловічої гімназії.

Рекомендуємо окремо відвідати Кіровоградський літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, де сформовано фонд В.Винниченка (фотографії, ксерокопії документів, матеріали про премію Володимира Винниченка газети «Народне слово» та про дослідників його творчості).

Виходячи з провулку Василівського на місток через річку Інгул у напрямку площі Богдана Хмельницького, розповідаємо історію проспекту імені Володимира Винниченка. Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 вересня 1990 року № 518 вулицю, яка з'єднує площу Декабристів та вулицю Жовтневої революції (раніше тут були розташовані городи до річки та частина провулку Банного), названо проспектом Володимира Винниченка («...зважаючи на клопотання обласної спілки письменників (лист від 24.04.1990р.), товариства охорони пам’яток історії та культури (лист від 29.06. 1990р.) та інших громадських організацій міста і області»). Таким чином, площа Богдана Хмельницького та проспект Володимира Винниченка тепер складають єдине ціле як у міському транспортному сполученні, так і в ідейно-духовному поєднанні двох великих українців.

3-я зупинка – вулиця В’ячеслава Чорновола (Луначарського), 46, біля редакції газети «Народне слово». Розкрити значення видання у процесі увічнення пам’яті Володимира Винниченка та популяризації відомостей про видатного земляка.

«Народне слово» за 17 грудня 1991 року повідомляє, що при редакції газети створено клуб Володимира Винниченка, мета якого згуртувати людей, котрі прагнуть зробити власний внесок у соціально-економічний, культурний розвиток незалежної України. Клуб сприятиме об'єднанню людей для втілення конкретних акцій, пропаганді і поширенню проектів, ідей, спрямованих на збагачення економіки та культурного життя, зокрема тих, які можуть бути реалізовані у Кіровоградській області. Передбачається, що він стане місцем зустрічі з цікавими людьми – гостями міста і краю. Започатковано премію імені Володимира Винниченка за публікації, які найбільше сприяли національно-духовному відродженню та соціально-економічному розвитку суспільства, відзначалися сміливістю ідей, глибокою аргументованістю і були надруковані протягом року у цій газеті. Премія присуджується 1 раз на рік до річниці проголошення Акту проголошення незалежності України – 24 серпня. 26 грудня 1991 року за рішенням редакційної колегії газети першими лауреатами премії стали: народний депутат України, письменник Володимир Панченко, викладач Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування, професор Леонід Фільштейн.

За відомостями Валерія М’ятовича, багаторічного головного редактора газети «Народне слово», за час існування премії її лауреатами стали 54 особи (станом на 1 січня 2010 року).

51

Українським фондом культури у 1990 році заснована Міжнародна премія імені Володимира Винниченка. Вона присуджується за особливі досягнення в літературі, мистецтві та за благодійницьку діяльність. З часу її заснування лауреатами стали 57 вітчизняних та зарубіжних діячів культури та доброчинців. У 1995 році премія була присуджена В.Є.Панченку.

Далі зупиняємось біля пам’ятної дошки (вул. Чорновола, 36), де вказано: «Чорновіл В’ячеслав Максимович. Голова Народного руху України. Герой України (1937-1999). У цьому будинку 25 березня 1999 року В.М.Чорновіл провів останній робочий день свого земного життя»; «Україна починається з тебе» (його слова). Розповідаємо про тісну співпрацю В.Чорновола з українською громадою Кіровоградщини, його внесок у державотворчий процес в Україні.

4-а зупинка – вулиця Шевченка. Спочатку робимо зупинку біля пам’ятника Тарасу Григоровичу. Є відомості, що у 1920 році у цьому сквері представники місцевої «Просвіти» встановили бюст Кобзаря. У 1958 році було споруджено пам’ятник, а у 1982 році його замінено на сучасну скульптуру (скульптори М.Вронський та А.Гончар).

Далі – приміщення Єлисаветградської чоловічої гімназії, на якому меморіальна дошка вказує: «Тут у колишній чоловічій гімназії з 1890 по 1899 рік навчався видатний український письменник Володимир Кирилович Винниченко (1880-1951). Встановлено з нагоди 110-ї річниці з дня народження». Документи свідчать, що 16 серпня 1890 року Володимир Винниченко вступив до Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії, у якій провчився 9 років, у липні 1899 року був виключений (згодом складав екстерном випускні іспити у Златопільській гімназії). Єлисаветградська гімназія була заснована за рішенням міської Думи, розпочала працювати як прогімназія, далі набула статусу класичної чоловічої. Тут навчались переважно діти заможних родин, плата за навчання складала 60 рублів на рік. Вивчали предмети – Закон Божий, російську, латинську, грецьку, німецьку та французьку мови, історію, географію, фізику, логіку, космографію. У приміщенні була домова церква. Про історію гімназії та єлисаветградський період життя В.Винниченка розповідається у книзі «Єлисаветградська гімназія» / Відп. ред. В. Громовий. – Кіровоград: Видавництво «Українська гімназія», 1997. – 189 с.

5-а зупинка – Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка (вул. Шевченка,1). Старий корпус приміщення університету – у минулому Єлисаветградська жіноча гімназія. У різні часи тут працювали інститут народної освіти, педагогічний інститут ім. О.С. Пушкіна. Ім'я Володимира Винниченка інституту було присвоєно у 1993 році, а статус університета навчальний заклад набув у 1997.

На базі університету організовано і проведено 5 наукових конференцій, присвячених дослідженню життєвого та творчого шляху В.К .Винниченка: І Винниченківські читання (1990), І всеукраїнська наукова конференція «Літературна і політична спадщина В.Винниченка на тлі ХХ століття» (2000),

52

наукова конференція «Володимир Винниченко і українська соціал-демократія» (2002), ІІ Всеукраїнська наукова конференція «Володимир Винниченко: політична та літературна діяльність» (2005), ІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Творча спадщина Володимира Винниченка на тлі ХХ століття» (2010). Важливим є науковий доробок учених університету Г.Д.Клочека, Л.В.Куценка, С.П.Михиди, В.Є.Панченка, їх внесок у процес дослідження та популяризації творчості В.Винниченка.

До ювілею дня Святого Володимира – 15 липня 2010 року в обласному художньому музеї вперше було презентовано на батьківщині В.Винниченка частину його творчого доробку, художню спадщину. Представивши картини для широкого загалу, частково виконали його заповіт – повернути творчі надбання Україні, коли вона стане незалежною державою.

Цікава історія встановлення пам’ятника Володимиру Кириловичу Винниченку. Газета «Молодий комунар» за 13 жовтня 1990 року повідомляє: «10 жовтня 1990 року відбувся мітинг, який відкрив заступник голови міської ради А.Перевозник. У числі виступаючих були мистецтвознавець із Києва А.Мороз, голова міської організації Народного Руху України В.Бондар, голова правління обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Є.Чабаненко, український літературознавець із Австрії Н. Вандерлоз та критик Г.Клочек». На мітингу було запропоновано оголосити республіканський конкурс на кращий проект пам’ятника. Історія збору коштів на пам’ятник була доволі складною. «Народне слово» за 20 листопада 1991 року інформує про заснування Фонду Володимира Винниченка, найперше завдання якого – збір коштів на пам’ятник у Кіровограді. За словами Василя Бондаря, до вказаного фонду Григорій Костюк передав тисячу доларів, які були витрачені для нагородження переможців конкурсу на створення проекту пам’ятника. Але проект не було реалізовано. Пам’ятний гранітний знак на місці майбутнього пам’ятника біля педагогічного університету був встановлений у 2002 році представниками партії СДПУ(о). В одному з навчальних корпусів встановлено бюст В.Винниченка роботи Віктора Френчка.

З нагоди 130-ї річниці від дня народження В.Винниченка у вересні 2010 року до Дня міста відбулось довгоочікуване відкриття першого в Україні пам’ятника (автор – львівський скульптор Володимир Цісарик) на оновленій площі біля університету.

Підсумовуючи екскурсію, варто обов’язково розповісти про унікальну колекцію – зібрання речей Володимира Кириловича, привезену В.Є.Панченком із його будинку у Мужені (Франція), яка зберігається в обласному краєзнавчому музеї.

Безперечно, ім'я Володимира Винниченка поступово повертається на Батьківщину, до цього процесу залучена значна кількість людей різних професій і віку. Під час ювілейних заходів обговорювались питання подальших наукових досліджень, заходів з увічнення його пам’яті, створення меморіального музею у приміщенні гімназії, де він у свій час навчався. Автентичність приміщення з домовою церквою, наявність унікальної колекції

53

обласного краєзнавчого музею, зручне розташування, пам'ятник біля університету, який носить його ім’я – все це сприятиме туристичній привабливості Кіровограда, популяризації нашого інтелектуально-культурного ресурсу у світі.

Пропоновані матеріали можуть бути використані як для реальної екскурсії на місцевості, так і у формі заочної мандрівки.

Література1. Винниченко В. Щоденник. Т. 1 (1911-1920). – Едмонтон – Нью-Йорк:

Видавництво канадського інституту українських студій, 1980. – 498 с.2. Володимир Винниченко – художник: Альбом / Упорядкув. та комент.

С.Гальченко і Т.Маслянчук. – К.: Мистецтво, 2007. – 224 с.3. Михида С. Слідами його експериментів: Змістові домінанти та поетика

конфлікту в драматургії Володимира Винниченка. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2002. – 192 с.

4. Панченко В.Є. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості. Книга розвідок і мандрівок. – К.: Твімінтер, 2004. – 288 с.

5. Панченко В.Є. Магічний кристал. – Кіровоград: Народне слово, 1995. – 234 с.

6. Смоленчук М. Помилки у жандармському циркулярі. // Кіровоградська правда. –1988. – 4 червня.

7. Солдатенко В. Три Голгофи: політична доля Володимира Винниченка. – К.: Світогляд, 2005. – 349 с.

8. Шевченко С.І. Лицарі українського степу: Збірка статей (1983- 2008). – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2008. – 279 с.

Н.Д. Кравченко, журналіст газети «Народне слово»

Наталя Дмитрівна Кравченко народилася 28 лютого 1982 року на Рівненщині в сім’ї вчителів. У 1986-му родина переїхала до Новгородки на Кіровоградщину – батьківщину батька. Тут по закінченні Уманського педагогічного університету та Миколаївського інституту розвитку людини «Україна» Наталя зробила свої перші кроки в педагогіці, а згодом – у журналістиці. Працювала вчителем в Новгородківській загальноосвітній школі №3, культорганізатором Новгородківського районного будинку дитячої та юнацької творчості, кореспондентом і заступником редактора районної газети «Новгородківські вісті». З 2008 по 2011 рік обіймала посаду редактора відділу новин та міського життя Кіровоградської обласної газети «Народне слово».

54

ДВА ГЕРОЇ – ВІЙНИ І НАУКИ

Пам’ятаю свій подив після перегляду сюжету одного з центральних телеканалів, коли на запитання «Хто такий Тарас Шевченко?» підлітки відповіли – «Футболіст». Намагання двох старшокласників на зупинці громадського транспорту з’ясувати, на честь кого назвали вулицю Попова в Кіровограді, мене також не потішили. «Какой-то писатель, наверное…», – з діловим виглядом припустив один із них. Решта припущень, навіть без специфічної вуличної лексики, що вживали ці молоді люди, швидше підходять для підручників із психіатрії, ніж для газетних шпальт. «Ось так великі люди, герої розчиняються в невігластві», – подумалося мені тоді. Тому з радістю підтримала пропозицію Лариси Гайди, керівника музейної кімнати з історії освіти Кіровоградщини, що ось уже другий рік діє при обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, узагальнити зібрану спільними зусиллями інформацію і написати про батька й сина, Василя та Віктора Скопенків, чиї біографії тісно переплітаються з нашим краєм. Адже в області знайдеться не так уже й багато людей, хто достеменно знає, про кого йде мова. Решта ж, як ті хлопчиська, тільки здогадуються, у той час, як одного з них на знак пошани і вдячності мешканцями польського міста Сандомир увічнено в бронзі і назві вулиці, а іншого – в світовій науці.

Як зазначає в своїй книзі «Піщаний брід та його околиці» наш сучасник, відомий письменник, лауреат державної премії імені Т.Шевченка Григорій Гусейнов, у 1934 році поріг Верблюзької (Новгородківський район) середньої школи переступив випускник Криворізького інституту народної освіти Василь Скопенко. Автор вказує, що в цій десятирічці він працював до літа 1941 року – тут же директорував (у селі було сім початкових шкіл, але лише одна –десятирічна). «З останнім випуском у червні 1941-го Василь Скопенко пішов на фронт і вже більше в село не повернувся».

У 1944 році за подвиг, який він здійснив під час визволення польського міста Сандомир, йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1945 році під час Вісло-Одерської операції 33-річний Василь Скопенко був тяжко поранений і попросив похоронити його саме в Сандомирі, що полонило його серце своєю красою. Бойові товариші виконали його заповіт. Мешканці ж Сандомиру встановили пам’ятник відважному українцю і назвали на його честь одну з вулиць, бо вважають його рятівником свого міста. Ось що з цього приводу розповів «Укрінформу» заступник голови громадського товариства «Польща-Україна» Юзеф Бриль: «Як командир піхотного полку у серпні 1944 року Василь Федорович міг віддати наказ артилерії знищити бойові позиції гітлерівців вогнем і тим самим пришвидчити хід львівсько-сандомирської операції. Однак, оцінивши неймовірну архітектурну красу та історичну цінність міста, він віддав наказ здійснювати бойову операцію таким чином, щоб не зруйнувати жодної з історичних будівель міста».

На переконання польського діяча, мости дружби між народами, зокрема між Польщею та Україною, повинні будуватися на розумінні спільної

55

історичної пам’яті. «У Польщі ніколи не забудуть подвиг українця Василя Скопенка і роль радянських і, зокрема, українських воїнів у визволенні Польщі від німецьких загарбників. Попри неоднозначне тлумачення цього складного періоду історії сучасниками, він повинен належно оцінюватися в польській історіографії. Це є даниною пам’яті 600 тисячам бійців, які у складі Червоної Армії віддали своє життя за визволення Польщі».

Одним із традиційних щорічних заходів, що покликаний зміцнювати польсько-українську дружбу, є молодіжний велопробіг «Шляхами Василя Скопенка», який проходить територіями України і Польщі. Минулого року пройшов 54-й, а нинішнього – відбудеться 55-ий ювілейний велопробіг. «Велопробіг не є символічною аматорською розвагою, а справжнім випробуванням для молодих спортсменів, які намагаються досягнути значних висот у спорті. У різні роки його учасники займали високі місця на чемпіонатах Європи, брали участь у найпрестижнішій велогонці світу «Тур де Франс», – наголошує поляк. У цій велогонці щороку беруть участь і кіровоградські велоспортсмени.

Завдяки колишньому директору Новгородківського музею історії району Надії Бондаренко я поспілкувалася з учнем Василя Федоровича – Павлом Мусієвичем Момотом. Надія Павлівна розповіла, що в музеї зберігається його атестат, підписаний Василем Скопенком, і що його господар сам є ветераном Великої Вітчизняної війни.

За словами Павла Момота, Василь Скопенко працював у Верблюзькій школі разом зі своєю дружиною Ганною Митрофанівною. Він викладав фізику і математику. Жила молода сім’я з двома дітьми в невеличкій квартирі для вчителів, яка розміщувалася в приміщенні школи. П.Момот навіть спромігся описати одного з синів, цілком ймовірно, що Віктора, який продовжив батьківський шлях у педагогіці і став ректором найвідомішого вищого навчального закладу країни – Київського національного університету імені Тараса Шевченка, і так, як батько – героєм – тільки в науці. Співбесідник указав на ще один цікавий збіг. Виявляється, що школу, директором якої був Василь Скопенко, в селі називали червоною, оскільки вона була побудована із червоної цегли. А історичний корпус університету, який очолював Віктор Скопенко, як відомо, також називають червоним. Щоправда червона школа в Верблюжці вже стала історією. Тепер середня школа розташовується в новому триповерховому приміщенні і носить ім’я Героя Радянського Союзу Василя Федоровича Скопенка. Судячи з того, що своєму учневі Василь Федорович запам’ятався у військовій формі і з орденом на грудях ще до того, як пішов на Велику Вітчизняну, він був учасником і радянсько-фінської війни. Підтвердженням цього служить і запис в архівних документах об’єднаного електронного банка даних «Меморіал», де вказано, що Василь Скопенко був призваний на військову службу Криворізьким райвійськкоматом в 1939 році. Отже, у Верблюжці він працював з перервою.

Віктор Скопенко народився 18 грудня 1935 року в селищі Новгородка Кіровоградської області. Всього декілька місяців він не дожив до свого 75-

56

річчя. Не виключено, що на цьому позначилося й його скандально відоме звільнення з посади ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка президентом Ющенком у 2008 році. Та попри це, його ім’я назавжди залишиться у світовій науці, якій Віктор Скопенко присвятив все своє життя.

Сім класів навчався на Переяславщині, а закінчував середню школу у Києві. У 1953 році вступив на хімічний факультет Київського університету імені Т.Г.Шевченка. На четвертому курсі, у 1957 році, Віктор Скопенко одержує грамоту за кращу студентську наукову працю, присвячену дослідженням селеноціанатних комплексів металів. Згодом цю тему було досліджено ним значно глибше і результати роботи стали основою майбутніх кандидатської і докторської дисертацій. Студентом п’ятого курсу він почав працювати хіміком у Державній науково-дослідній реставраційній майстерні. Після закінчення університету, у 1958 році, один рік працював у Науково-дослідному санітарно-хімічному інституті.

У 1959 році Віктор Васильович вступає до аспірантури Київського університету імені Т.Г. Шевченка, де під керівництвом професора А.М. Голуба готує і у 1962 році успішно захищає кандидатську дисертацію на тему: «Селеноціанатні комплекси деяких металів». У 1962 році розпочинає викладацьку діяльність в Київському університеті імені Т.Г.Шевченка на посаді асистента кафедри неорганічної хімії. Упродовж чотирьох років він послідовно проходить шлях від асистента до старшого викладача й доцента. В 1966 році його призначають на посаду заступника декана хімічного факультету. Працюючи на адміністративній посаді продовжує плідно займатися наукою і вже у 1970 році (через вісім років після захисту кандидатської дисертації) захищає докторську дисертацію на тему: «Селеноціанати металів та їх властивості». У 1972 році Віктору Скопенку присвоєно вчене звання професора за спеціальністю «Неорганічна хімія». На той час під його керівництвом вже було захищено чотири кандидатські дисертації, почала формуватися наукова школа.

У 1970 році колектив університету обрав Віктора Васильовича на посаду голови профспілки. У 1974 році на кафедрі неорганічної хімії під керівництвом професора В.В.Скопенка започатковано новий науковий напрям – координаційної хімії поверхні. Він став інноваційним щодо одержання нових каталізаторів і пояснення механізмів їх дій із концентрування та розділення катіонів металів, з аналітичного визначення мікрокількостей хімічних елементів і сполук.

З 1975 року Віктор Васильович обіймає посаду проректора з навчальної роботи Київського державного університету, а через три роки його призначено на посаду першого проректора. У 1977 році В.В.Скопенка обрано завідувачем кафедри неорганічної хімії, незмінним керівником якої він був понад двадцять років.

Перебуваючи на посадах проректора і завідувача кафедри Віктор Васильович продовжував дослідницьку діяльність. Під його керівництвом на

57

кафедрі проводилися фундаментальні роботи у галузі твердофазного синтезу та синтезу із розплавлених солей різноманітних функціональних матеріалів на основі фосфатів, оксидів і сульфідів одно- та полівалентних металів. Сполуки вказаного класу у вигляді монокристалів, а також спеціального скла та кераміки інтенсивно використовуються у світовій практиці як лазерні, сегнетоелектричні, а також матеріали із суперіонною провідністю. З ініціативи В.В.Скопенка активізовано роботи в галузі біонеорганічної та металоорганічної хімії.

У 1978 році Віктора Васильовича обирають член-кореспондентом АН УРСР.

Майже десятилітній досвід роботи на посаді проректора, обізнаність з усіма університетськими проблемами, визнання в академічних колах цілого світу, сприяли тому, що у січні 1985 року В.В.Скопенка призначають на посаду ректора Київського університету імені Т.Г.Шевченка. За його керівництва університет став національним зі статусом самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу.

В 1999 році Указом Президента України Леоніда Кучми Віктору Скопенку присвоєно звання Героя України. Він є почесним доктором Московського університету, Ростовського університету (Росія), Ягелонського університету (Польща), Братиславського університету (Словаччина), Університету імені Неофіта Рильського (Болгарія), Національного університету Узбекистану імені Мірзо Улугбека, Університету китайської культури (Тайвань), Чаотгунського національного університету (Тайвань), Цзінського університету (КНР), Чернівецького університету, академіком Міжнародної академії Платона. Почесний громадянин Києва і Сандомира (Польща). Заслужений діяч науки і техніки України, нагороджений багатьма державними та міжнародними відзнаками, лауреат державних премій України в галузі науки і техніки, премії імені Л.В.Писаржевського НАНУ, автор та співавтор понад 400 наукових робіт, зокрема 15 монографій і підручників, 30 винаходів, 60 авторських свідоцтв. Під його керівництвом захищено 38 кандидатських та 12 докторських дисертацій.

Ю.В. Мажаєв, заступник директора з навчально-виховної роботи Будинку дитячої та юнацької творчості Олександрійської міської ради

ОЛЕКСАНДР ОХАПКІН – ВИДАТНИЙУКРАЇНСЬКИЙ ХУДОЖНИК-ІКОНОПИСЕЦЬ

Краса – це могутнє джерело духовності людини, а талант – це дар Божий. Таким талантом обдарований наш земляк Олександр Охапкін. Повсякденне життя народу, його історія, побут, традиції, є життєвим джерелом, з якого художник черпає сюжети для своєї творчості. Його твори чудові, хвилюючі,

58

приваблюють щирістю, безпосередністю авторського світосприймання, закладеною в них добротою, радістю, любов’ю до рідного краю, традицій українського народу.

У кожну ікону-картину вкладена частина душі автора. Він намагається донести до людини відчуття благодаті духу та глибини внутрішнього спокою. В картинах багато чистоти, золота, світла небесного і земного, Божественного і сонячного.

Народився Олександр Ігоревич Охапкін 28 січня 1962 року в Житомирі. Згодом оселився на Кіровоградщині в місті Олександрії, де й працює по теперішній час. З п’ятирічного віку мріяв стати художником. Вчитися малювати почав з 14 років у художній школі, де першим вчителем і наставником був Степан Федорович Ніколенко, нинішній директор цієї школи. Він допоміг підготуватися до вступу до Дніпропетровського художнього училища.

Того часу для Олександра було актуальним таке питання: «А чому декоративне мистецтво і мистецтво станкове не можуть поєднуватися?» Очевидно, вже значно пізніше, розглядаючи творчість Альфонса Мухи та Гюстава Клімта, мистець побачив, що обидва нібито протилежні начала в їхньому мистецтві нерозривно поєднані. Олександр Охапкін також поєднав їх у своїй творчості. Це стало однією із особливостей його іконопису.

Після закінчення училища, Олександр розмірковував про природу ікони. Вона не повинна бути аскетичною, а, навпаки, має нести радість життя! Оскільки «ікона – молитовний вислів та заклик до молитви», «молитва в кольорах», то духовність – це найголовніша її риса.

У 1984 р. вступив до Київського державного художнього інституту. Закінчення Олександром навчання в інституті (серпень 1990 р.) збіглося у часі з періодом проголошенням суверенітету України, а професійне становлення художника – із зрілістю національною.

Одружився, народилась донька. Дружина Олександра стала його жіночим ідеалом, що мимоволі входить до його творінь. Шукаючи своє місце і шлях у мистецтві, художник пробував працювати в різних стилях – починав з реалістичного, потім перейшов до сюрреалістичного і авангардистського.

Оскільки поєднання у творі станкового начала з началом декоративним для Олександра було вирішеним, то питання надання національного характеру вирішувалося легко. Адже декоративно-ужиткове мистецтво – від прикрашання конструкцій та стін хати до вбрання, рушників, килимів, ліжників, посуду тощо – невід′ємна складова культури українського народу. Роздумуючи про природу національного в іконі, митець не оминув зображення пейзажу. Це привело до поєднання іконного малярства із станковим живописом, сакральної тематики зі світською. Таким чином ікона Олександра Охапкіна стає іконою-картиною. Тобто, не порушуючи основних канонічних вимог іконного малярства, митець використовує синтез, що є заповітною мрією кожного індивідуума в мистецтві.

Перші свої твори маляр виставляв, крім рідного міста, на Андріївському узвозі та у невеликих салонах. Його творчість зацікавила інших митців.

59

Розпочалася співпраця із музеєм архітектури та побуту України, зокрема з провідним етнографом Романою Кобальчинською, яка й спрямувала увагу маляра-творця на шлях вивчення українського фольклору. Співпраця з етнографом, екскурсії по музеях, спілкування з науковцями стали основою для подальших творінь та виставок, які відбувалися за підтримки Українського фонду культури у найкращих залах Києва та областей України.

Оскільки зі Святого Письма ми знаємо, що місцем перебування Бога й усіх, хто Його любить, є небо, створене Господом і «переповнене славою, сяйвом, світлом, чарівним блиском, неймовірною красою», то ікона, на якій зображені святі, теж має бути красивою. Ікони Олександра Охапкіна красиві також і внаслідок дотримання цієї суті іконотворчості. Через те, що іконописцеві доводиться образно тлумачити не лише духовне, а й тілесне, не лише реальне, а й уявне, то й концепція ікони-картини вимагає від художника творення складних композицій, де реальне межує з ірреальним, святий образ стає і «реальністю», й іконою, й ідеєю, а простір, у якому він «перебуває», стає багатовимірним і, як найскладніші Божі утвори, також непоясненним і втаємниченим. Уся ікона стає тим, про що мріяв митець, коли прагнув поєднати людину з минулим і космосом, вивести її за часові узвичаєні рамки.

З’ясувавши для себе основні риси так званого «сучасного» в ікономалюванні – висока духовність святого образу та образу як ікони в цілому, надання їй національного характеру і вирішення формальної проблеми створення картини, митець у своїй художній мові продовжував пошуки рис сучасності, тих рис, котрі явили б виразний ансамбль поняття «сучасного».

Найчастіше майстер зображує Богоматір з Немовлям, Ісуса Христа, Святого Миколая, Святого Пантелеймона, сцени Благовіщення.

Але кожна картина-ікона – це гра світла, рельєфно накладені шари фарби, контрастні кольори. Начебто нелогічні, нереальні дуги і рух форм виражають почуття незнаного, вищих, невідомих, незвіданих сфер. Розпросторення світла у космосі, сяяння Божественної сили, слави і благодаті – також є одним із елементів мистецтва художника.

Отже, мова митця – сучасна, напружена, енергетична, багата кольорами, образами, формами, малярськими прийомами. Мова – наближена до синтетичної, і в той же час – вона благодатна, оскільки сповнена духовності, несе ідеї добра, краси й милосердя.

Олександр Охапкін пише за Божим повелінням і називає це – «під настрій», «крізь призму своїх почуттів». Використовує блакитні, жовті, рожевуваті, білі, червоні, зелені барви. Свою ікону Богоматері-Провідниці він «віднайшов» на кущі… калини, в українському селі, в українському мистецтві. За словами Якова Креховецького, автора дослідження «Богослов’я та духовність ікони»: «Іконографія – це охрещення культури цивілізації кожного конкретного народу. Оскільки вона черпає не тільки з учення Церкви, а твориться з особливостей культури народу та з досвіду іконописців, то так освячуються християнізовані культури й духовні вартості».

60

Роботи Олександра Охапкіна займають почесні місця у фондах Національної спілки художників України, Державного музею народної архітектури та побуту України, приватних колекціях Німеччини, Франції, Польщі, Канади, Англії, Австралії, США. Його ікони стали окрасою багатьох церков та соборів України та світу, серед яких церква Святого Володимира в Парижі та собор Святого Юра (Львів), київської церкви Святого Миколая на Аскольдовій Могилі, в церквах Олександрії та Кіровограда.

Православна церква не обійшла увагою творчість Олександра Охапкіна, його новаторські ікони. Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України нагородив за заслуги у відродженні духовності України та утвердження Помісної Української православної церкви художника-іконописця орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня.

61

РОЗДІЛ ІІІ.КАЛИНОВА МОЯ УКРАЇНО, ТИ У СЕРЦІ МОЄМУ ОДНА

(Розробки уроків, виховних заходів)

Н.В. Тарапака, завідуюча кафедрою дошкільної та початкової освіти КОІППОімені Василя Сухомлинського, кандидат педагогічних наук, доцент;Л.В. Кашуба, старший викладач кафедри дошкільної та початкової освіти КОІППОімені Василя Сухомлинського,кандидат педагогічних наук

«МИ МАЛЕНЬКІ УКРАЇНЦІ»(Інтегроване заняття для дітей дошкільного віку)

Програмовий зміст: розширити знання дітей про рідний край - Україну, її народ та мову, дати поняття про малу Батьківщину - дитячий садок - другу домівку. За допомогою художнього слова розвивати інтонаційну виразність мовлення, збагачувати словниковий запас дітей. Формувати уявлення про взаємини дітей в дитячому садочку (повага, дружба, приязнь, взаємодопомога). Виховувати теплі почуття до дитячого садочка, прищеплювати любов до рідного краю, народних звичаїв.

Попередня робота: розглядання ілюстрацій із серії «Україна», «Кіровоградщина», вивчення віршів про Батьківщину, про дитячий садок, іграшки, розучування народних ігор.

Обладнання: аудіозапис творів «Україна», «Рушничок», сопілка, хліб, сіль, рушники, схема для опису дитсадка, іграшки, кетяг калини, колоски, соняхи, український одяг, прапорці, кульки.

Вихователь. Кожна людина з любов’ю згадує місце де народилася, де минуло її дитинство – це маленька Батьківщина кожної родини. Ці маленькі Батьківщини складають державу – Україну.

Ви є діти українські, хлопці та дівчата, Рідний край наш - Україна, красна і багата. Ви малі та всі ви друзі, ми – одна родина. Та найбільша наша мати – ненька Україна!

Діти в українських костюмах виходять на середину майданчика і читають вірші про Україну, про Батьківщину.

1-а дитина. Україна – рідний край, поле, річка, зелен гай.Любо стежкою іти, тут живемо я і ти.

62

2-а дитина. Українка я маленька, українці тато й ненькаУкраїнська моя мова, солов’їна і чудова.

3-я дитина. Хто ти, хлопчику маленький? Син я, України неньки!Українцем я зовуся, цією назвою горджуся!

4-а дитина. Є багато країн на землі, в них озера, річки і долини...Є країни великі й малі та найкраща завжди - Батьківщина!

5-а дитина. Є багато квіток запашних, кожна квітка красу свою має,Та раніше завжди поміж них, ті, що квітнуть у рідному краї.

6-а дитина. Є багато пташок голосних, любі, милі нам співи пташині,Та завжди , наймиліші із них, будуть ті, що у рідній країні!

Вихователь. І тому найдорожчою нам є і буде у кожну хвилину Серед інших країн лиш одна – дорога нам усім Україна!

- Як називається країна в якій ми живемо? - Як називаються люди які живуть на Україні? - На якій мові розмовляють українці?

Гей, яка чудова, світла і багата, Українська мова, мова мами й тата.Наш народ склав дуже багато пісень, казок та різноманітних ігор.

Запрошуємо усіх дітей пограти у народну гру «Віночок».Сплетемо, сплетемо, сплетемо віночок.Та підем, та підем, та підем в таночок.Розірву, розірву, розірву віночок,Поведу, поведу дітей у садочок.У саду, у саду на сопілці граюДо діток, до діток тихо промовляю:Ви сплетіть, ви сплетіть знову свій віночок,Відпустіть, відпустіть його у ставочок....

Вихователь виходить з хлібом і сіллю на рушнику.Наш дитячий садок – ваша маленька Батьківщина. І сьогодні – в перший

день осені – ми зустрічаємо вас з хлібом і сіллю, як зустрічають найдорожчих своїх гостей.

Любі діти, милі діти, виростайте наче квіти! Білолиці, чорноброві, виростайте всі здорові! Чуйні серцем, чесні, щирі, виростайте в дружбі й мирі! На радість всій родині, на славу Україні!

Запрошуємо дітей пройти під рушником - оберегом нашого народу.Під українську пісню «Рушничок» діти проходять під рушником. Вихователь.- Дорогі діти, а чи любите ви свій дитячий садочок?-А що ви про нього знаєте?

Діти описують дитячий садок за допомогою схеми

63

- Як називається садочок? Якого кольору будівля? Скільки має поверхів? Що є на території садка? Як обладнані майданчики? Вихователь. А може ви нам вірші про дитсадок розкажете?

1-а дитина. Дитсадок наш рідний дім, тепло, затишно у нім .Ми співаємо пісень, ми гуляєм цілий день!

2-а дитина. Гарний дім. Просторий дім, буде весело у нім.Прийме всіх – усіх малят, світлий дім – дитячий сад!

3-я дитина. Чий такий співучий дім? Цілий день пісні у нім.Кличе музика в танок, це наш рідний дитсадок!

Вихователь. У садочку діточок іграшки чекають,Вони діток веселять, з ними в ігри грають.

4-а дитина. Іграшки лежать в куточку: вовк, ведмедик і кролі.Мов в садочку-холодочку розляглись на килимочкуЛяльки подруги малі.

5-а дитина. Кожному в пісочниці гратись дуже хочетьсяБо не просто в ній пісок, тісто в ній на пиріжок.

Вихователь. Іграшки – це вірні друзі дітей, тож давайте з ними пограємося! Проводиться гра з іграшками «Котик мишку дожени».

Гарно діти в ігри грали, гарно віршики читалиТож запрошуємо діток у веселий, у танок!

Звучить музика «Інструментальна».По закінченні діти виходять під веселу музику з майданчика.

Н.В. Тарапака, завідуюча кафедрою дошкільної початкової освіти КОІППО імені Василя Сухомлинського, кандидат педагогічних наук, доцент;Л.В. Кашуба,старший викладач кафедри дошкільної початкової освіти КОІППО імені Василя Сухомлинського,кандидат педагогічних наук

УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ(Конспект заняття для дітей старшого дошкільного віку)

Програмовий зміст: розширювати та поглиблювати знання дітей про українські національні традиції: зустрічання гостей хлібом-сіллю, прикрашання домівки, оселі вишитими рушниками, саджання верби і калини біля хати чи криниці, випіканя хліба та святкового короваю. Вчити дітей з пошаною та повагою ставитись до дорослих, до праці людей, любити своїх батьків, шанувати найстарших членів сім'ї – дідуся і бабусю, піклуватися про них, допомагати їм. Вчити дітей розуміти зміст прислів'їв про сім'ю, родину, про

64

працю та використовувати їх у повсякденному житті. Продовжувати знайомити дітей з творчістю українського народного поета Т.Г. Шевченка. Збагачувати словниковий запас (сім'я, родина, коровай, обереги, рушники, традиції, калина, верба тощо).

Виховувати почуття любові до свого краю, природи. Вчити помічати красу рідної природи та викликати бажання милуватися нею. Виховувати почуття любові до української мови, до художнього слова та викликати бажання спілкуватися рідною мовою.

Попередня робота:1. Бесіда про чуйність, щирість, доброзичливість.2. Ознайомлення з творчістю українського поета Т. Г. Шевченка.3. Екскурсія до верби і калини.4. Розучування українських народних ігор «Подоляночка», «Козачок-

мачок».5. Вивчення прислів'їв про сім'ю, родину, працю.З давніх-давен в Україні за традицією зустрічали дорогих гостей хлібом-

сіллю на вишитому рушнику. Тож і ми сьогодні з вами як доброзичливі, привітні та гостинні господарі зустрінемо наших гостей хлібом-сіллю. (Діти підносять гостям хліб-сіль).

Вчитель. Як ви думаєте, чи прийшов до смаку гостям наш хліб? (Відповіді дітей).

А як називається святковий хліб? (Відповіді дітей).Завжди в Україні вміли випікати смачний та запашний хліб, шанувати його,

тому, що хліб – це справжнє багатство. Недарма часто можна почути такий вислів: «Хліб-всьому голова». В кожній сім'ї, в кожній родині випікали свій, особливий хліб. А ваші матусі чи бабусі печуть хліб? (Відповіді дітей).

Ми повинні з пошаною ставитись до хліба, берегти його. Адже в нього вкладена праця багатьох людей. Давайте пригадаємо прислів'я про труд, про працьовитих людей. (Діти розказують прислів'я).

З пошаною ставляться до хліба і в нашому місті, в нашій області завжди вирощують багаті врожаї. А в якому місті ми з вами живемо? (Відповіді дітей).

Ми з вами живемо в Кіровограді: і моя сім'я, і ваші сім’ї.А що таке сім'я? (Відповіді дітей).Так, це тато і мама, їх діти, бабуся й дідусь. Сім'я – це рідні, близькі люди,

які живуть разом. А є ще у вас й інші родичі: дядьки й тітки, двоюрідні брати і сестри. Вони живуть зі своїми сім'ями, в нашому місті чи в інших містах або селах. Але ви підтримуєте родинні стосунки, їздите в гості один до одного. Отже ви – близькі люди, родичі. Ви – родина. (Проводиться дидактична гра «Назви членів своєї сім’ї»).

А як можна лагідно назвати маму і тата, бабусю і дідуся? (Відповіді дітей).Скільки є в нас, любі друзі, для звертання ніжних слів, і до тата, й до матусі, до бабусь і дідусів!

65

І татусю й мамцю, й нене, і дідусю, й бабцю теж,-миле, ніжне, сокровенне –як ще краще назвеш?

3 давніх-давен дорослі любили дітей, піклувалися про них, діти поважали старших, шанували їх і у всьому допомагали. Тож і ви повинні турбуватися про своїх рідних і близьких, шанувати їх.

Поклонися щодня батькові низенько, бо в нього серденько до твого близенько.Поклонися щодня матінці ще нижче, Бо серденько в неї до твого ще ближче.

Щоб діти росли здоровими, веселими, красивими, купаючи своїх діток, матусі примовляли:

Купалися ластів'ятата в чару-водиці, щоб були ми білотілі та ще й білолиці.Купалися ластів'ята та в чару водиці, щоб були ми чорноброві та ще й білолиці!

А заколисуючи своїх дітей, матусі завжди співали їм колискові пісні. Зараз наші дівчатка будуть колисати своїх ляльок, співати колискову пісеньку, а ми їм допоможемо. (Діти співають колискову пісню «Котику сіренький»)

- Щойно ми з вами говорили про матусь, татусів, сім'ю. А зараз я вам пропоную зробити портрет. (Діти викладають на фланелеграфі силуетні зображення членів сім'ї)

- Кого ми бачимо на портреті?Це мама, тато, їхні донечка й синочок, бабуся і дідусь. Отже, це – сімейний

портрет.В Україні прикрашали свою оселю вишитими рушниками. Це робили не

лише для того, щоб було гарно і красиво, а й тому, що вишиті рушники завжди вважалися оберегами. Вони «захищали», «оберігали» оселю від усього недоброго, злого і поганого. Наша кімната теж прикрашена сьогодні вишитими рушниками. І від цього кімната стала ще затишнішою, світлішою, привітнішою.

Наша кімната прикрашена ще й гілками верби і калини. І калину, і вербу можна зустріти біля ставка, біля струмка, річки, біля хати чи криниці. Недарма кажуть «Без верби і калини нема України». Ці рослини завжди любили і люблять в Україні. І не лише тому, що вони красиві, а ще й тому, що вони мають лікувальні властивості. З них можна виготовляти ліки для хворих. Тож ці

66

рослини, як і всі інші, треба берегти, не ламати їх без потреби. В народі завжди говорили: «Зламаєш калину – образиш дівчину, зрубаєш вербу – накличеш біду».

Про калину і вербу український народ склав багато віршів і пісень. Ми з вами знайомилися з творчістю українського народного поета Т.Г. Шевченка. Він дуже любив Україну, українську природу і написав багато віршів про неї. Сьогодні я пропоную вам послухати вірш Т.Г. Шевченка «Зацвіла в долині червона калина». (Вихователь читає вірш та демонструє ілюстрації до вірша)

- Сподобався вам вірш? (Відповіді дітей)- Цей вірш було покладено на музику і зазвучав він як пісня – ще

мелодійніше. (Виконується пісня «Зацвіла в долині червона калина»)- А навесні, коли зеленіла молода травиця, коли зацвітала калина, любо було

вийти на галявину, в поле, стати в коло, взятися за руки і заспівати. (Проводиться українська народна гра «Подоляночка»)

- В Україні любили і люблять не лише весну, коли все в природі оживає й розквітає, а й осінню пору. Адже осінь – щедра, багата пора, пора збирання врожаю. І коли весь врожай в полі, в саду, на городі був зібраний, складений до комори, можна було трохи відпочити і розважитись. (Проводиться українська народна гра «Козачок-мачок»)

- Ми з вами і дізналися про українські традиції. А що ж таке традиції? Це звичаї, які передаються з покоління в покоління: від батьків – до дітей, від бабусь і дідусів – до онуків, від старших – до молодших. Це шана до сім'ї, до родини, до хліба, до наших оберегів – вишитих українських рушників, до чудових і цілющих рослин – верби і калини. І ми з вами повинні підтримувати ці традиції і продовжувати їх.

Шумлять дніпровські води сині,в гаях щебечуть солов'ї. Ми живемо на Україні і дуже любимо її!

(Звучить запис пісні «Україно моя»)- А зараз підійдіть до столу. На столі ви бачите картки. Це не просто картки,

це – частини картини, яку я пропоную вам скласти. (Діти стають навколо столу, складають картину)

- Що ми бачимо на картині? (Відповіді дітей).- Ми разом працювали, склали гарну картину. Давайте зараз помилуємося

нею! Кущ червоної калини є символом України.Послухай!

Послухай, як трава росте, Напоєна дощами. І як до тебе рідний степ Співає колосками!

Послухай, як струмок дзвенить! Як гомонить ліщина,З тобою всюди, кожну митьГоворить Батьківщина.

67

Послухай, як співає сад, В гіллі пташок гойдає. Той сад тобі і сонцю рад, Коли отак співає.

Послухай, як вода шумить,З тобою всюди, кожну митьГоворить Батьківщина!

П. Осадчук(Звучить запис пісні «Це моя земля»)

О.П. Мурановська, вчитель початкових класів Маловодянської ЗШ І-ІІІ ступенів Долинської райдержадміністрації

СТОРІНКАМИ ЖИТТЯ УКРАЇНИ(Виховна бесіда для учнів 3-4 класів)

Мета: розширювати пізнавальні інтереси школярів, сприяти формуванню національної свідомості, виховувати любов до рідного краю, бажання стати гідним громадянином своєї Батьківщини.

Обладнання: «Книга України», мультимедійна дошка, альбоми, фізична карта України.

Хід бесідиСьогодні ми поговоримо про наймиліше, найдорожче нашому серцю.- Хто здогадався про що йтиме мова? (Мама, школа, Батьківщина).- Яке свято нещодавно відзначали в країні? (24 серпня День незалежності

України)Так, минуло 20 років від 24 серпня 1991 року, коли в Україні ухвалили Акт

проголошення незалежності держави. Ми з вами – її громадяни. Що ж треба для того, щоб бути справжнім громадянином? (Знати і любити свою Батьківщину)

- Як люди пізнають світ? (Читають книги, журнали, подорожують)От і ми з вами здійснимо подорож «Книгою України».Учень. Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов’я,Звешся величаво – Україною, Земле зачарована моя.

Перша сторінка – «Конституція»(На сторінці записана стаття 1 Конституції)- Що таке Конституція? (Основний закон країни)

68

Так, це основний закон країни, який визначає загальні засади, тобто статті пояснюють: яка наша держава, як здійснюється державна влада, які є права та обов’язки громадян.

(Колективне читання статті)Учень.

УкраїнаМамо роду і народу, подивись, твої сини вже посіяли Свободу,вже колосяться лани.Дозріває, буде віно, і святої волі час.Україно, Україно,ми – для тебе, ти – для нас.Буде в домі твоя правда,твій закон і заповіт.Будеш, Мамо, будеш, Ладо,поки сонце, поки світ!

(Олесь Лупій)

Друга сторінка – «Державні символи України» (На сторінці зображення прапора, герба, текст Гімну України)Символ є умовним позначенням поняття. Отже, герб, прапор, гімн

символізують країну.Здавна різні народи під час воєнних дій використовували певні символи,

що мали вказувати місце збору воїнів. Найчастіше такими символами були полотнища різної форми і кольору з певним зображенням або без нього. Називали їх по-різному: стяг, штандарт, корогва, прапор.

В мирні часи прапор є у кожній державній установі, його використовують на урочистостях.

Державний прапор України синьо-жовтого кольору. - Що означають ці кольори?(Жовтий колір – колір життя, сонця. Синій – колір неба, води, миру)Герб – це зображення-символ, який мали рід, місто або держава.Гербом нашої держави є тризуб. Найдавніші археологічні знахідки тризуба

на українських землях датуються І ст. н.е. Очевидно він міг бути символом племені або знаком влади. Зображення тризуба знаходили і на територіях інших держав. Пізніше воно стало з’являтися на монетах, печатках, каменях, цеглинах, зброї, посуді тощо. Відомий цей знак із рукописів.

Державний герб України – золотий тризуб на блакитному тлі.(Вчитель показує на текст гімну)Державним Гімном нашої держави є пісня «Ще не вмерла Україна» (слова

Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького).

69

У недалекому минулому за її виконання, поширення тексту можна було тяжко поплатитися. Цей вірш був заборонений, не входив до жодних видань. І от наприкінці 1989 року над відновленою могилою П.Чубинського згадана пісня знову зазвучала у рідному краї поета.

Послухаємо пісню у виконанні Олександра Пономарьова. (Звучить запис)Третя сторінка – «Солов’їна мова»

Учениця. Мово мояМово моя!Веселкова, ясна,Тепла, як літо,П’янка, мов весна.Рясно засіянаСловом народу,Лагідна, ніжнаІ гарна на вроду.

Мово моя!Незахищена, мила,Я тебе щиро навік полюбила!Серце без тебе мовчить, як могила,Пісня без тебе, як пташка безкрила!

Мово моя!На добро процвітай,Сонцем світи,Птахом в небі літай,Смійся ромашкамиБілими в полі.Я ж тобі зичу Найкращої долі.

(Леся Якимець)

- Яка наступна сторінка? (Про українську мову)Кожен українець повинен знати і любити свою мову. Доки живе мова, доти

живе її народ. Прочитаймо ж вислови відомих людей про мову.(Діти читають вислови про мову).Четверта сторінка – «Серце України»На сторінці – ілюстрації найвідоміших місць Києва, які проектуються на

мультимедійну дошку:- монумент на честь 10-річчя незалежності, - пам’ятник Богдану Хмельницькому,- пам’ятник «Батьківщина-Мати»,- пам’ятник засновникам Києва та їхній сестрі Либіді,- Києво-Печерська лавра тощо

70

- Хто знає назви цих споруд і пам’ятників?- У якому місті ви їх бачили?Так, це головне місто України, її столиця – Київ.Кожен, хто побував у Києві хоч один раз, запам’ятає його на все життя.А ось як про це місто говорить Наталя Забіла.(Колективне читання тексту)

Рідний Київ(Скорочено)

Київ – дуже велике і гарне місто. Воно стоїть на Дніпрі. На правому березі Дніпра здіймаються високі гори, і от на цих горах колись-то і містився увесь Київ. Тепер місто розкинулося не лише на горах, а й навколо них – на цьому боці і на тому боці Дніпра.

Вулиці тут гористі: вони й підіймаються вгору і спускаються вниз.Ось подивіться, який Хрещатик, найголовніша вулиця міста. На ньому

завжди ніби свято. Багато людей іде по широких тротуарах, по бруківці мчать тролейбуси, автобуси, сила-силенна легкових машин…

А як добре ходити вулицями Києва, особливо навесні, коли квітнуть каштани! Каштанів у Києві найбільше, навіть у гербі Києва зображено квітучу гілку каштана.

У Києві багато чудових парків. Парки, сквери, зелені насадження займають більше половини всієї площі міста.

Наш Київ просто потопає в зелені.П’ята сторінка – «Україна – це наша родина»Спільна родина – це творець і зберігач культури, моралі, джерело

продовження роду. Мабуть, не випадково наш герб символізує триєдність – людини, родини, нації.

Родина оберігала пам’ять про корені свого роду.У давнину було обов’язковим поіменно знати свій рід до 7-го коліна.Сьогодні ви започаткуєте альбом «Пам’ять родоводу». В них ви почнете

описувати свій рід, а з часом передасте його наступним поколінням.Зробімо перший запис.1 вересня 2011 року.Я …………(ПІБ). Мені 9-10 років. Сьогодні я розпочинаю записи у альбомі.

Сподіваюсь, мої нащадки продовжуватимуть їх, щоб жила наша родина, щоб жила Україна.

Шоста сторінка – «Стежка до рідної хати»(Звучить пісня Наталії Май «Хата моя біла хата»)Саме в хаті народжувалися і помирали, переймалися буденними

клопотами. Тут співали колискові, розповідали казки, перекази, легенди, тут діти переймали від старших звичаї, народні ремесла.

Ніколи не забувайте стежки до рідної хати!Перед нами карта України. «Доїдемо» до нашої домівки з Києва?(Прокладають картою шлях «Київ – Кіровоград – Долинська –

Маловодяне»)

71

Підсумок бесідиНаступні сторінки – білі. - Ви хочете продовжити цю книгу? (Так)- Які сторінки бажаєте створити? (національний одяг, українці за здорову

націю, народні символи України, праця кожного звеличує Україну…)- Які почуття наповнювали вас на уроці? (Радість, гордість, шана,

ніжність) Такі почуття можна відчувати лише до того, кого ми любимо. Отже, це

говорить про нашу любов до України. Домашнє завданняЯ впевнена, що кожен з вас любить мріяти. В якій країні ви хотіли б жити?

(Вільній, демократичній, яка піклується про свій народ, квітучій, мальовничій)Прошу ваші мрії зобразити вдома у малюнках. Це буде ще одна сторінка

нашої книги – «Майбутнє України».

О.П. Мурановська,вчитель початкових класівМаловодянської ЗШ І-ІІІ ступенів Долинської райдержадміністрації

ЛЮБЛЮ ВКРАЇНУ Я СВОЮ: ВОНА НАЙКРАЩА В ЦІЛІМ СВІТІ(Виховна бесіда для учнів 3-4 класів)

Бо нива – це моя! Тут я почну зажинок,Бо кращий урожай не жде мене ніде,Бо тисяча доріг, мільйон людських стежинокМене на ниву батьківську веде…

Василь Симоненко

Мета: поглибити знання учнів про Україну, продовжити знайомити учнів з національними символами; формувати національну свідомість, розвивати пізнавальні інтереси учнів, виховувати любов до рідного краю, повагу до її символів, до людей хліборобської праці.

Обладнання: карта України, мультимедійна дошка, слайди (видатні українці, історичні місця Києва), роздатковий матеріал для роботи в групах.

Хід урокуІ. Організаційний момент.ІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

Вчитель. Кожній людині мила своя сторона! Земля, на якій ви народились, є рідною для вас, бо на ній живуть ваші мама і тато, братики і сестрички, бабуся і дідусь – ваш рід, ваша родина. Родина до родини – то народ. А як називається наш народ, представниками якого ви є?

(Вчитель розгортає перед класом малюнок з ребусом).

72

Спробуйте розгадати ребус. Слово, зашифроване в ньому, підкаже вам, про що ми будемо говорити на першому уроці:

Учні. В ребусі зашифроване слово «Україна».

Вчитель. Що означає слово «Батьківщина»? - Чим воно близьке вам?- Що ви бачите, відчуваєте, коли вимовляєте його?

ІІІ. Робота над матеріалом уроку.1.Завдання

- Пригадайте прислів’я, приказки про Батьківщину, рідну землю.2. Робота в групах

- Складіть за опорними словами прислів’я:а) На світі, найкраще, всюди, а на Батьківщині, добре.б) Без Батьківщини, як соловей, людина, без пісні.- Поясніть зміст прислів’я.

3. Як ви розумієте слова поета?Можна все на світі вибирати, сину,Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко)

4. Робота з картою УкраїниКоли поглянути на карту України, то можна помітити на заході коричневу

смугу – то українські Карпати, гори, оспівані Іваном Франком, Юрієм Федьковичем, Михайлом Коцюбинським.

На сході видобувають вугілля, різні руди. Багатий і український степ. Перш за все своїми чорноземами, на яких вирощують щедрі врожаї.

На півдні нашу державу омивають Чорне і Азовське моря. Теплий клімат Криму дозволяє вирощувати цінні сорти винограду. На південному узбережжі півострова чимало здравниць, будинків відпочинку. А погляньте на це синє мереживо на карті! Це – річки!

- Назвіть найбільші ріки України. (Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай Прип’ять, Десна, Інгул тощо)

- Подумайте, звідки виникли назви Лівобережна та Правобережна Україна?- З чим це пов’язано? (Дніпро протікає з півночі на південь через всю

Україну, ніби поділяє її навпіл, назва походить від берегів ріки).- Що ви знаєте про головну річку нашої держави?- Пригадайте про неї легенди, вірші, пісні.

73

- Чому українці називають Дніпро Славутичем?5. Розповідь з елементами бесіди

Вчитель. Кожна держава має своє головне місто. А яке воно в Україні?- Що ви знаєте про Київ? Чому його називають столицею? (Відповіді учнів)Вчитель. В давнину в головному місті розміщувалася влада, знаходився

престол держави. Тому Київ ще звали стольним містом. Від цього і походить слово «столиця».

Демонстрація слайдів пам’ятних місць Києва: історичної Софії Київської, пам’ятника Володимиру, площі Богдана Хмельницького, вулиці Хрещатик та майдану незалежності. (Діти можуть коментувати показ)6. Робота з мультимедійною дошкою

На екрані запитання:1. Чи впізнаєте ви споруду, що зображена? (Будинок Верховної Ради

України)2. Хто працює в цьому будинку? (Депутати Верховної Ради)3. Хто такі депутати і чим вони займаються у Верховній Раді? (Це обранці

народу, які виробляють закони життя держави)4. Хто є президентом нашої держави? (В.Ф. Янукович)5. Який головний закон держави було прийнято Верховною Радою 28

червня 1996 року?) (Конституцію України)6. Яке свято відзначають громадяни України 24 серпня?7. Як ви розумієте слово «незалежність»? Кого з борців за незалежність

нашої держави можете назвати? (Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Михайло Грушевський та ін.)7. Продовження розповіді вчителя з елементами бесіди

Кожна держава має свої головні символи.- Які державні символи ви знаєте?- Розгляньте прапор нашої держави. Чому він має жовтий і синій кольори?

Під синім небом УкраїниЗолотилися жита,У чуйнім серці воєдиноЗ’єдналася палітра та.Бо це дано нам споконвіку – Від пращурів жива яса –Душею, що не любить крику,Єднати землю й небеса

(Вадим Крищенко)(яса – сигнал, знак)Вчитель.- А що таке герб?Опишіть герб України.Як ви помітили кольори державного прапора і герба однакові. Україна – це наша велика Батьківщина. А складається вона з окремих

країв, які мають народні назви: Полісся, Волинь, Середня Наддніпрянщина,

74

Слобожанщина, Поділля, Карпати, Південь. А чи знаєте, в якому краї ми живемо? (На півдні).

Учень. Де зелені хмари яворівЗупинили неба синій став,На стежині сонце я зустрів,Привітав його і запитав:всі народи бачив ти з висот,всі долини і гірські шпилі.Де ж найбільший на землі народ?Де найкраще місце на Землі?

Учениця.Сонце усміхнулося здаля:Правда, все я бачу з висоти,Всі народи рівні, а земляТам найкраща, де вродився ти!

Вчитель. Кожна людина з великою любов’ю згадує місце, де народилася, де пройшло її дитинство. Таке місце ще називають Берегом Дитинства. Тут мама наспівувала першу колискову, вишивала барвисті рушники, висаджувала квіти під вікном. Тут тато збудував хату, в якій завирувало родинне життя. На призьбі вечорами збираються всією сім′єю. І слухаєш – не переслухаєш то бувальщину з татових вуст, то чарівний голос мами, як починає вона співати українську пісню.

- А чи пам’ятаєте ви пісні, які співає ваша мама? Наспівайте їх.Берег Дитинства є у кожної людини. Що ж це за берег?Учні. Таке місце називаємо отчим краєм, маленькою Батьківщиною. Це і

рідна хата, і журавель над криницею, і золотисте поле, і стежка, яка завжди веде додому.

Вчитель. А де ж ваш дім? Де ви живете?- Як зветься населений пункт, яка його адреса?- Чи має село (місто) крім офіційної назви, якусь місцеву назву?- Звідки походить назва міста?Отже Берег Дитинства – це найрідніші наші місця. Споконвіку українці вважають себе хліборобами. Народне прислів’я каже:

«Не земля родить, а руки». До слова запрошується гість – комбайнер (батько дитини)Гість. Земля завжди була трудною в обробітку. Хоч і мовиться, що життя

прожити – не поле перейти. Але коли людина від землі, то вона не може просто пройти тим полем, щоб низько не вклонитися. Не може хлібороб не гадати, що воно скроплене потом і кров’ю попередніх поколінь. Що цю землю колись відвойовували у природи людські руки, орали, угноювали, вирощували хліби, охороняли від нападників, аби дорідна нива колосилась нам і нашим нащадкам…

Вчитель. А як ви розумієте вислів «бережливе ставлення до хліба»?

75

Учні. Ми знаємо деякі звичаї бережливого ставлення до хліба (називають правила).- Ми повинні шанувати працю людей, які вирощують хліб.Учні.

Честь і слава хліборобам,Що живуть в моїм селі.Хлібороби хліб наш роблять,Знайте й ви про це, малі

В пору літню, в час осінній,Навесні й в гарячий часКосять, жнуть вони і сіють,Лан орють – у котрий раз!

Хлібороб у ріднім поліНам вирощує врожай.Пшениці шумлять на волі,Де початок їм, де край?

А їсте ви паляницю,Калачі смачні їсте,-Не забудьте уклонитисьХліборобові за те!

Вчитель.Є відкриття, яких не вкриє сила.Нехай минуть віка – тисячоліття.А жінка та, що перший хліб спекла,Залишиться безсмертною у світі.І пам’ятника жінці тій немає, А я її такою уявляю:Із добрими ласкавими руками, Як всі жінки у нашому селі.Що творять хліб,Щоденно творять хліб, І все життя їх пахне колосками.

ІV. Підсумок урокуБесіда за запитаннями

1. Що ви називаєте великою Батьківщиною, а що таке Берег Дитинства?2. Які державні свята відзначають українці в червні і в серпні?3. Як треба ставитися до людей хліборобської праці? Як відноситися до

хліба?4. Хто з ваших товаришів своїми відповідями на уроці вам найбільше

сподобався?5. Кого з них слід відмітити?

76

Вивчити вірш напам’ятьПропахлі вітром колоски –Таке гінке безмежне поле.І мамин хліб, і ті стежки,Якими вранці йду до школи.І перші проліски в гаю,І щедре сонечко в блакиті, Люблю Вкраїну я свою:Вона найкраща в цілім світі!

Т.В.Іщенко, вчитель початкових класівОситнязької ЗШ І-ІІІ ступенів Новомиргородської райдержадміністрації

УКРАЇНА – МОЯ БАТЬКІВЩИНА(Заочна подорож для учнів 3-4 класів)

Мета: ознайомити дітей з Батьківщиною; розвивати пізнавальні інтереси; формувати національну свідомість школярів, виховувати повагу до державних символів, любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасного.

Обладнання: на столі – хліб на вишитому рушнику, карти України й області, зображення державних символів.I. Організаційна частина.

1. Віршоване привітання від дітей (діти виходять в українських костюмах з хлібом на вишитому рушнику).

Любі друзі, у наш класЗавітали гості щирі. Привітайте в добрий часГостей усмішкою й миром.Ми вам раді, добрі люди,І вітаєм щиро вас.Тож запрошуємо щиро На перший урок до нас.

2. Вітання від вчителя.У вересні зустрілись знову, друзі, Радість аж хлюпоче через край. Скільки нових знань на виднокрузі!Нам учитись – Боже помагай!Заглядає в вікна горобина,Кетягами стукає в шибки:«Ви навчайтесь, діти, на «відмінно»,

77

Обминайте хитрі помилки, Щоб моїм засмаглим стиглим гронам З сорому ще більш не червоніть. Ви уважні будьте на уроках, Гарно і читайте, і пишіть».Отаке сказала б горобина, ,А від себе ще додам і я:«Хай щаслива вас чекає днина,Хай лиш радість принесуть знання!» 1 вересня – День знань, чудове свято, Тож дозвольте всіх вас привітати. В нас сьогодні гості – мами й тати. Час настав, перший урок почати.

II. Оголошення теми і мети уроку.1. Проблемне завдання.Якою буде тема нашого уроку, ви дізнаєтесь, коли розгадаєте загадку: Красивий щедрий рідний крайІ мова наша солов'їна. Люби, шануй, оберігай Усе, що зветься ... (Україна) 2. Слово вчителя.Ми сьогодні відбудемо в уявну подорож рідною Батьківщиною. Ви вже

багато чого знаєте про неї і тому будете співавторами нашого уроку-подорожі. – Що означає Україна для кожного із вас? (рідний край, домівка, школа,

Батьківщина, держава, земля, ліси, річка, гори...)Вправа «Асоціативний кущ» (діти прикріплюють записані на листочках

названі вище слова)

Україна(Додати: Дніпро, Київ, ліси, доброзичливість, природа, гори, дружба,

любов...)III. Основна частина.

1. Перша зупинка (На дошці – карти України й Кіровоградської області).Вчитель. Все, що ми з вами назвали, об'єднує в собі наша держава.

Погляньте на карту України. На ній позначено кордони української землі, де з давніх-давен живе наш народ. Територія, заселена українцями, така велика, що перетнути її пішки із заходу на схід можна аж за 90 днів. Це одна із найбільших країн у Європі.

Учень. У зелені діброва,У китицях калина.Глянь, яка чудова Наша Україна.

78

Різні в світі є країни,Різні люди є на світі, Різні гори, полонини,Різні трави, різні квіти ...

Є з усіх одна країна,Найрідніша нам усім.То прекрасна Україна – Нашого народу дім.

Можна все на світіВибирати, сину.Вибрати не можна Тільки Батьківщину.

2. Друга зупинка – «Символи України» (на дошці або на екрані зображення державної символіки України)

- Які символи нашої держави ви знаєте?- Що означають кольори на прапорі?- Що ви можете сказати про герб?- Коли виконується Гімн України?- Як поводитись при його виконанні?

3.Третя зупинка – «Столиця України» (на дошці чи екрані види Києва, пам’ятні місця, можливий показ відеофільму про Київ)

- Які ви знаєте міста України?- Яке місто є столицею держави?

Учень. Наш Київ розіславсяНа горах над Дніпром,Садами заквітчався,Мов дівчина вінком.

(Розповідь учителя про роль Києва у житті держави, його визначні місця. Демонструються фото-, відеоматеріали)

4. Найрідніший край, де ти живеш (на дошці або на екрані адміністративні карти України і Кіровоградської області, фото визначних місць Кіровограда, області).

- А яке місто є нашим обласним центром?Учень.

Моя Кіровоградщина –Квітуча, степова.З діда-прадіда спадщинаУ серці ожива. Центральною зоветься Вона ж бо неспроста.Бо центр України тут міститься – ось так!Усе тут рідне серцю, все душу звеселя.Моя Кіровоградщина,

79

Мій край, моя земля.(Демонструється карта Кіровоградської області та визначається

територія на карті України).Відповіді на запитання:- А кого з видатних людей нашої малої батьківщини ви знаєте? - Що ви знаєте про В.О.Сухомлинського?- Які твори В.О.Сухомлинського ви читали?- Чого вони вас навчили?(Розповідь учителя про видатного педагога В.О.Сухомлинського,

презентація книжкової виставки «В.О.Сухомлинський – дітям»)5. «Гріє душу село, моє рідне село» - Як називається наше село?Учень.

Де трава висока оситняг У долині річки, на горбах. Предки оселилися колись І це місце Оситняжка нарекли.

- Яку назву має наша річка?Тече річка невеличка, що Ташликом зветься.Навкруг неї Оситняжка у долині в'ється.А по річці є ставочків напевне з десяток,Є де влітку ловить рибу і відпочивати.

- Що ви ще можете розповісти про своє село? (Відповіді дітей)Мальовниче село Оситняжка, Одне з найвіддаленіших сіл. Оточили чебреці, ромашка, Васильки, волошки, чистотіл.Пахощі п'янкі хвилюють знову,Спогадів пробуджуючи рій.Я люблю тебе, життя основу,Рідний і коханий краю мій!Село моє, в степу перлина...За що тебе я так люблю?Десь тут колише Україна Народу долю і мою ...

IV. «Ерудити»1. Робота в парах, групах. Доповнити прислів’я приказки про

Батьківщину:Батьківщина мати ... (умій за неї постояти).Людина без Вітчизни... (як соловей без пісні).Добре тому, хто в своєму ... (домі).Що країна, то ... (родина).За рідний край ... (життя віддай).Всюди добре,... (а вдома найкраще).

80

Кожному мила рідна ... (сторона).Кожен край має свій ... (звичай).Рідна земля і в жмені ... (мила).2. Фотозагадка(Вчитель демонструє з фотоальбому краєвиди села, споруди, а діти

називають даний об'єкт).V. Підсумок.

- Що сьогодні було для вас цікавим?- Про що ви вже знали?- Що дізналися нового?- Про що бажали б дізнатися?

Учень. У всіх людей одна святиня,Куди не глянь, де не спитай.Рідніша їм своя пустиня,Аніж земний в чужині рай.Нема без кореня рослини,А нас, людей, без Батьківщини.

Т.А. Бантиш,вчитель початкових класів Панчівської ЗШ І-ІІІ ступенів, Новомиргородської райдержадміністрації

Т.Г. ШЕВЧЕНКО – ВЕЛИКИЙ ПОЕТ УКРАЇНИ, СИН УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

(Літературно-музична композиція для учнів 5-8 класів)

Мета: глибше ознайомити дітей з життям і творчістю великого українського поета Т.Г.Шевченка, вчити сприймати зміст поезій на слух, відображати його в малюнках; розвивати пам׳ять, увагу, спостережливість; виховувати любов до свого народу, до української мови.

Обладнання: портрет Т.Г. Шевченка, вишитий рушник, малюнки дітей.Навесні, коли тануть снігиІ на рясті заграє веселка,Повні сил і живої снагиМи вшановуєм пам׳ять Шевченка.

Учень. 9 березня 1814 року – пам’ятна дата в історії української літератури. Тоді, на світанку, у селі Моринцях на Звенигородщині, у хаті Григорія Шевченка, кріпака, народився син.

Учень. Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Був він і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою у пана. Ще з дитинства

81

Тараса тягло до малювання. Крейдою чи вуглинкою змальовував він усе, що бачив (демонстрація фотографій та малюнків).

(Учень зачитує вірш)Йому тринадцятий минав,Він пас ягнята за селом,І чистим серцем він пізнавНароду біль, що був рабом.Ішов полями по межі:На панщині народ терпів.І сіяв ниви все чужі,Та не для себе, для панів.Як виріс лиш, то кобзу вінДо рук своїх пророчих взяв.І в звуках духа свого струнВін плач народу передав.І сльози-перли він зберіг, І кинув їх в бурхливий деньНа чорний, рідний перелітІ став співцем нових пісень.Розбив кайдани,Розбив окови,І змагався з ворогомВсемогутнім словом.Не встояла кривда, Наруга кривава,По всім світі розійшласяТарасова слава.

Учень. Т.Г. Шевченко прожив усього 47 років, і з них 24 роки був у кріпацтві. 10 років мучився у солдатській неволі на засланні і всього 13 років був вільною людиною.

Учень. Гнів на жорстоке панство, жаль та біль від споглядання мук, любов до української землі, рідної природи – все це вилилося на папері у хвилюючих поетичних рядках.

Учень. Пропонуємо вікторину «З якого твору Т.Г. Шевченка ці рядки…?»1-й учень читає рядки вірша «Садок вишневий коло хати».

Поклала мати коло хатиМаленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх.Затихло все, тільки дівчатаТа соловейко не затих.

2-й учень читає рядки вірша «І виріс я на чужині».…Село неначе погоріло,

82

Неначе люди подуріли,Німі на панщину ідутьІ діточок своїх ведуть.

3-й учень читає рядки вірша «Мені тринадцятий минало».…Чого так весело було?Господнє небо, і село,Ягня, здається, веселилось!І сонце гріло, не пекло.

4-й учень читає уривок «Реве та стогне Дніпр широкий» з поеми «Причинна».

…Ще треті півні не співали,Ніхто ніде не гомонів,Сичі в гаю перекликались,Та ясен раз у раз скрипів.

5-й учень читає вірша «Тече вода з-під явора».Пишається хатинонька,Явір молодіє,А кругом їх верболозиЙ лози зеленіють.

Учень. У 1861 році на Україну прилетіла сумна звістка – у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого Кобзаря.

Учень. Поховали Тараса Шевченка в Україні над Дніпром, поблизу Канева. Ми шануємо пам׳ять поета, ми називаємо його Кобзарем.

Учень. Його іменем названі вулиці, театри, школи. Пам׳ятники Шевченку встановлені у багатьох містах України, у Росії, Білорусі, Угорщині, Канаді, США, Франції, Парагваї.

Учень. Другого такогоМіж нами немає,Що від краю і до краюСвіт про нього знає.

Другого такогоНема і не буде.Щоб так його величалиПовік віків люди.

Учень. Це не князь могутнійНа дніпровській кручіЗімкнув очі утомленіЗ походу ідучи.

Це співак найбільшийІ найсміливіший,Що всю красу України

83

Перелив у вірші.Учень. Доповніть ці рядки потрібними за змістом словами:

1. Неначе сонце засіяло,Неначе все на світі сталоМоє…лани, гаї, сади!І ми, жартуючи, погналиЧужі ягнята до…(води).

2. Дивлюся, аж світає,Край неба палає,Соловейко в темнім гаїСонце…(зустрічає).3. Не називаю її раєм,Тії хатиночки у …(гаї).

4. Тече вода з-під явораЯром на долинуПишається над водоюЧервона …(калина).

5. На панщині пшеницю жала,Втомилася, не спочивать.Пішла в снопи, пошкандибалаІвана-сина….(годувать).

6. В лиху годину, Якось недавно довелосьМені заїхать в …(Україну).

Учень. Читайте твори Шевченкаю. Вони видані 33-ма мовами світу.(Читає вірш «Заповіт»)

Література1. Т.Г. Шевченко – дітям. [Текст] /Уклад. Д. Іваницька. – Львів: Апріорі,

2009. – 379 с.2. Національний музей Т.Г. Шевченка. [Альбом]. / Упоряд.

Т. Андрущенко. – К.: Мистецтво, 2002.3. Шевченко Т.Г. Три літа. [Текст] / Т.Г. Шевченко – Київ: Веселка, 1987.4. Шевченко Т.Г. Кобзар. [Текст] / Т.Г. Шевченко. – К.: Дніпро, 1994. –

687 с.

Л.В.Білокоз, координатор районного парламенту

84

дітей, соціальний педагог Новоукраїнського районного центру дитячої та юнацької творчості «ЗОРІТ»

ВЧИМОСЯ БУТИ СПРАВЖНІМИ УКРАЇНЦЯМИ (Тренінг для учнів 5-9 класів)

Мета: формувати активну громадську позицію; поглиблювати знання про Україну як незалежну європейську державу; розвивати прагнення бути свідомими громадянами.

Хід тренінгуВступ. Введення.Учасники сідають в коло. Вступне слово тренера.Сьогодні ми з вами поведемо мову про найдорожче серцю кожної

людини… А тему нашого тренінгу вам підкажуть рядки Ліни Костенко.Буває, часом сліпну від краси.Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, – Оці степи, це небо, ці ліси,Усе так гарно, чисто, незрадливо,Усе, як є – дорога, явори.Усе моє, все зветься – Україна.Оголошення теми і мети тренінгу.Тренер. Наш тренінг «Вчимося бути справжніми українцями» присвячений

20-річчю незалежності Україні. Україна прагне стати зразком демократії, соціальної справедливості та правових гарантій. Такою її можуть зробити громадяни. То ж якими вони повинні бути, що мають зробити, щоб Україна зайняла належне місце серед найкращих країн Європи? Сьогодні ми визначимо необхідні умови, що сприятимуть розквіту держави.

1. Вправа «Знайомство» (20 хвилин).Мета: познайомити учасників один з одним, підготувати їх до спільної

подальшої роботи.Обладнання: на ватмані малюнок калини, на якій не вистачає декількох

китиць; червоні стікери у формі ягід калини; ручки. Деякі грона калини незаповнені. Вам потрібно написати на її листочках

власне ім’я та свої якості як громадянина і наклеїти на вільну китицю. (Діти пишуть, клеють, утворюють китиці та коментують: «Я, _____,

справжній громадянин своєї держави, тому що……).Отже, можемо зробити висновок, що в Україні підростають достойні

громадяни, адже їм притаманні такі риси як… (йде обговорення). Ви – запорука майбутнього нашої держави, її оберіг, так як і ця калина. Від

вас залежить яким буде майбутнє.

85

(Тренер пропонує ознайомитися з визначенням терміну «громадянин» за словником).

2. Вправа «Очікування» (10 хвилин).Мета: допомогти учасникам усвідомити власні очікування від заняття.Обладнання: ватман, на якому зображене сонце без промінчиків; жовті

стікери прямокутної форми. Учасникам тренінгу пропонується написати та прокоментувати власні

очікування від тренінгу на стікерах і прикріпити їх у вигляді промінців.3. Вправа «Правила» (10 хвилин).Мета: прийняти правила для продуктивної роботи, що створять

сприятливу атмосферу для навчання у групі.Учасники тренінгу називають правила, які, на їхню думку, потрібні для

ефективної роботи тренінгу. Усі пропозиції записуються на ватмані. Кожне правило обговорюється – що воно означає, для чого потрібно.

Учасникам також пропонуються правила роботи в малих групах.3. Вправа «Держава моєї мрії» (35 хвилин).Мета: вчити творчо підходити до вирішення завдань.Обладнання: ватмани, маркери, глянцеві журнали, шматочки тканини,

клей, ножиці. За допомогою цукерок різних кольорів формуються групи (2 групи – 2

кольори, 3 групи – 3 кольори…).Завдання: створити модель держави, у якій ви б хотіли жити. Можна

вигляді колажу, щось домалювати, але головне – довести, що саме ваша модель держави – найкраща (перерахувати переваги своєї країни мрій). У вашій країні може бути своя символіка, закони тощо.

(На вправу відводиться 20 хвилин. Представлення групових моделей - до 5 хвилин).

5. Заключне слово тренера.

Т.М. Гончаренко, Л.Ф. Пузенко, вчителі Першотравневої ЗШ І-ІІІ ступенів Долинської райдержадміністрації

МОЯ УКРАЇНА – 20 РОКІВ ЯК ВІЛЬНА(Усний журнал для учнів 5-6 класів)

Мета: поглиблювати уявлення учнів про Батьківщину; розвивати громадянські якості школярів.

Обладнання: карта України; зображення герба, прапора; малюнки, кросворди.І. Активізація уваги учнів.

Робота над віршем.У всіх людей одна святиня,

86

Куди не глянь, де не спитай,Рідніша їм своя пустиня, Аніж земний в чужині рай.Їм красить все їх рідний край.Нема без кореня рослини, А нас , людей, без батьківщини.

ІІ. Оголошення теми.Сторінка 1. «День народження».1. Бліц-турнір- Як називається країна, в якій ми живемо?- Хто ми? Як зветься народ України?- Назвіть столицю нашої держави.- Скільки тобі років? Коли твій день народження?- А чи може бути день народження у держави? Коли його святкують?

Скільки років нашій країні?-Україна – європейська держава, назвіть її сусідів.

2. З’ясування поняття «незалежність»- Доберіть синоніми до слова вільна- Складання асоціативного куща:

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Сторінка 2. «Державні символи України».1. Розгадування кросвордів.

П

Р

А

П

О

Р

1. Національний символ України. Його дарують, ним обмінюються у Великодні свята (писанка).

2. Дерево – національний символ України. Оспіване у народних піснях, віршах, воно освячується у церкві перед Великоднем і зберігається у домівках як засіб від злих сил (верба).

3. Кущ – символ дівочої вроди, оспіваний в народних піснях (калина).

87

4. Поширене в Україні дерево, з яким в українських народних піснях порівнюють українських дівчат (тополя).

5. Чим прикрашають голову українки? (вінок).6. Національний символ України, який матері дарують своїм дітям на

щастя, на долю, виряджаючи в далеку дорогу (рушник).

Г

Е

Р

Б

1. Державний символ України – урочиста пісня, яку виконують стоячи під час свят та урочистих подій (гімн).

2. Квітка віночка – символ нескореності, незалежності, непереможності (деревій).

3. Квітка віночка – символ ніжності (ромашка).4. Збірка віршів Т.Шевченка («Кобзар»).2. Розповідь учнів про значення державної символіки.Поетична хвилинка про державну символіку (підготовлені учні читають

вірші).Сторінка 3. «Славетні українці».- Чому кажуть, що найцінніший скарб держави – це люди?- Кого із сучасників, відомих людей України ви знаєте?1. Створення галереї імен видатних українців (розгадування кросворда

«Наша слава»).

Н

А

Ш

А

С

Л

А

В

А

1. Давній літописець з Печерського монастиря (Нестор).

88

2. Мудра княжна, дружина князя Ігоря, яка першою прийняла християнство (Ольга).

3. Кошовий, засновник Запорізької Січі на о.Хортиця, званий Байдою (Вишневецький).

4. Київський князь, якого називали Мудрим (Ярослав).5. Гетьман, за часів якого козаки уславились морськими походами,

визволяли полонених з невільничих ринків, побували в Цареграді (Сагайдачний).

6. Гетьман, його ім’я Богдан, означає «даний Богом» … (Хмельницький).7. Останній кошовий Запорізької Січі – Петро… (Калнишевський).8. Геніальний поет, художник, філософ – Тарас (означає «бунтівний»)

(Шевченко).9. Геніальна поетеса, яка прожила 42 роки, 33 з них – плідно працювала на

літературній ниві, взявши з дитинства за правило: «Я була молодою горда. Щоб не плакать – я сміялась» (Леся Українка).

Сторінка 4. «Народ скаже, як зав’яже».Гра « Закінчи прислів’я»Рідна сторона – мати рідна, чужа – … (мачуха)Тільки в ріднім краї солов’ї … (співають)

Висновки. Метод «Прес». Чому Україна є незалежною, вільною державою?- « … тому, що …»- « …, наприклад, …»

І.В. Козаченко, вчитель української мови і літератури Назарівської ЗШ І-ІІІ ступенів Кіровоградської райдержадміністрації

ДИВНА УКРАЇНА(Виховна година для учнів 5 - 6 класів)

Мета: розширити знання учнів про історію становлення незалежності України, державні символи, про відомих земляків; виховувати патріотичні почуття.

Обладнання: карта України, Конституція України, зображення герба, запис Гімну України, портрети відомих українців, зображення найвизначніших природних явищ, роботи дітей, чисті аркуші паперу, олівці.

Учень.Одна Батьківщина, і двох не буває.Місця, де родилися, - завжди святі.Хто рідну оселю свою забуває,

89

Той долі не знає в житті.У рідному краї і серце співає, Лелеки здалека нам весну несуть,У рідному краї і небо безкрає,Потоки, потоки, мов струни течуть.Тут кожна травинка і кожна билинкаВигойдують мрії на тонких вітрах.Під вікнами мальви, в саду – материнка, Оспівані щедро в піснях.

Пам’ятаймо, чиї ми сини,Коли будні на серці чи свято, Знову бачиться із давниниУкраїна – зажурена мати.І зруйнована бачиться Січ,Де мій пращур лежить серед поля,А йому похилилась довіч,Наша ненька, немов та тополя.

Вчитель. У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію, виколисала велетнів сили і духу – таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський. Цей перелік, можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу Батьківщини-красуні.

Ми українці від Тараса,Мазепи й Сковороди...Було сліз більше, ніж води.Нас голодом не раз морили,І в очі населяли страх.Та наші мовчазні могилиКуди не глянь – по всіх світах....Тут українські юнакиЗа Україну полягли в страшну годину,Тут розпинали не ХристаТут розпинали Україну.Так їх багато поляглоЗа честь, за волю, України,Щоб вільно, радісно жилосьНа цій землі онуку й сину.

Вчитель. 24 серпня 1991 року Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України. А 1 грудня Акт було підтверджено Всеукраїнським референдумом. Ці історичні кроки визначили волю українського народу, його

90

право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

Учень.Святковий день – двадцять четверте серпня,Так хочеться усмішок і пісень.Віднині Україна незалежна.Запам'ятайте, люди, світлий день!Здійснилась давня заповітна мрія,Бажання і надія поколінь.Це почуття свободи серце грієІ піднімає думи височінь.Давайте ж станемо пліч-о-пліч, всі народи,Щоб славу України відродить.Щоб дружно жити, в радості і згоді,Ми України сестри і брати

Учень. Україна – одна з найбільших європейських держав, її площа – 603,7 тис. км2. Із заходу на схід вона простягається на 1316 км, а з півночі на південь – на 839 км.

Під рідним небом жайворон співа,Я радий знати тих пісень слова.Я слухав, чув: співала та пташинаОдне святеє слово: Україна.

На ріднім полі шепчуть колоски.Я радий знати тихі їх думки.Я слухав, чув, як кожна колосинаШептала тихо слово «Україна».

Учень. Населення України становить близько 46 мільйонів чоловік. Багато українців живуть в інших країнах світу.

У ріднім краю зелен-гай шумить.Я знати радий, про що він мріє-снить.Я слухав, чув, як кожна деревинаШуміла ніжно слово «Україна».

Вчитель. Кожна держава, маючи свою історію, має й свої історичні святині: герб, прапор, гімн. У 20-ій статті Конституції України зазначено: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України».

Герб держави символізує мир, творчу працю, спорідненість поколінь. Є близько 40 версій про походження тризуба. З деякими нас познайомлять наші учні (виступи-проекти учнів).

Державний Прапор символізує суверенітет. Синій і жовтий кольори стяга – означають чисте, мирне небо та пшеничне поле.

(Звучить Гімн України).

91

Вчитель. Слова національного гімну «Ще не вмерла Україна» написав в ХІХ столітті відомий український поет Павло Чубинський. А слова на музику поклав видатний композитор Михайло Вербицький.

Учень.На білому світі є різні країни,Де ріки, ліси і лани…Та тільки одна на землі Україна, А ми її доньки й сини.Усюди є небо, і зорі скрізь сяють, І квіти усюди ростуть..Та тільки одну батьківщинуМи маєм…її Україною звуть.

Вчитель. Україна складається з різних регіонів: Буковина, Волинь, Полісся, Таврія, Донбас…Але найкраще, наймиліше те місце, де ми народилися і виросли. Діти приготували творчі роботи, в яких розповіли про свою маленьку батьківщину. (Учні знайомлять зі своїми роботами).

Ігровий блокГра «Славетні українці».На аркуші паперу записані прізвища відомих українців. Завдання: записати

їх рід діяльності.Наприклад: Т.Шевченко (поет), В.Кличко (боксер), М.Гоголь

(письменник), С.Крушельницька (співачка), С.Корольов (конструктор), К.Білокур (художниця), М.Приймаченко (художниця), В.Лобановський (футбольний тренер), С.Бубка (спортсмен), М. Амосов (лікар) тощо.

Гра «Най-най…».Зараз ми дізнаємось про найбільше, найширше, найглибше,

найнезвичайніше, чим багатий наш рідний край.Кожна правильна відповідь – 1 бал.Найбільше місто України (Київ).Найбільша річка України (Дніпро).Найглибше озеро (Світязь на Волині).Найбільше озеро (Ялпуг в Одеській області).Найбільше море, що омиває Україну (Чорне).Найвища гора (Говерла в Карпатах).Найстаріше дерево (1300-річний дуб у Рівненській області).Найвище дерево (модрина заввишки 54 м в м. Рахові на Закарпатті).Найбільша тварина (зубр, маса якого перевищує 1 т, живе в Карпатах).Чемпіони з боксу (брати Кличко).Чемпіон зі стрибків із жердиною (С. Бубка)Найбільший літак («Мрія», АН-255)Оголошення переможців.

92

Учень.Що то, діти, за країна –Неба синього блакить,На ланах у серпні житоСтиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країніКлімат лагідний, м’який?Бог відводить буревії,Негаразди всіх стихій?

Люди мудрі, працьовитіУ країні тій живуть.На чуже не зазіхаютьІ свого не віддадуть.

У якій іще країніТак земля родить охоча?Наче пісня солов’їна –Мова ніжна і співоча?

Гори є і полонини,Є моря, річки, ліси…Загалом, то є країнаНевимовної краси!

Гордо, голосно, дитино,Ти назви ім’я країни,У якій, хвалити Бога,Народився і живеш.

Їй дочкою є чи синомІ, коли ти підростеш,Будеш їй творити славу,Розбудовувать державу.

Отже, зветься ця країна,Незалежна і єдина –Наша ненька – Україна!

Література1. сторія України. Короткий огляд. – Дрогобич, 1992.2. Конституція України. – К., 1996. 3. Незалежність України: історичні витоки і перспективи. – К., 1997.4. Степан Рудницький. Чому ми хочемо самостійної України. – К., 1994.5. Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996.

93

А.Л. Бабенко, бібліотекар СЗШ І-ІІІ ступенів № 32 Кіровоградської міської ради

ЦІКАВІ НАЗВИ МІСТ І СІЛ УКРАЇНИ(Поле чудес для учнів 7-11 класів)

Мета: мотивувати бажання учнів добре знати історію міст і сіл України, стимулювати дітей до дослідницько-краєзнавчої роботи.

Оформлення залу, обладнання: плакат «Цікаві назви міст і сіл України», тематична книжкова виставка «Вивчаємо нашу рідну Україну», карта України, картки з літерами, ігровий барабан, призи для переможців.

Ведучий. Споконвіку люди не були байдужі до назв своїх поселень. Серед назв міст і сіл є багато незрозумілих нам. Ці назви намагаються нині пояснити – так з’являються легенди й перекази. Наприклад, є на Черкащині невеличке місто Золотоноша. Звідки походить ця назва? Одні розповідають, що на дні рік лежать татарські човни, повні золота. Другі кажуть, що Золотоноша була місцем, куди зносилися податки польському магнатові Вишневецькому, а податки він брав золотом. Та найвірогідніше, що річку так назвали за дно, вкрите піщаними наносами, в яких окремі піщинки виблискують, мов золото. Річка дістала назву за властивостями дна, місто – за назвою річки.

А місто Сороки на Дністрі? Це вже його «пристосована» назва, а справжня – Сараки. По-молдавськи «сарака» – бідолаха, сирота, бідняк. Колись це було бідне місто, звідси – і назва його.

У час появи назва кожного міста була мотивованою. Місто Кіровоград раніше називали Єлисаветград. Його виникнення зв’язано з заснуванням у 1754 році фортеці Святої Єлисавети. А 10 січня 1939 року місто стали називати – Кіровоградом. Спочатку Кірово – на честь революціонера-комуніста, потім Кіровоград.

Багато назв з основою «город». У давньоруській мові це слово означало обгороджене поселення. Городок на Львівщині, Городок на Хмельниччині, 49 селищ на Україні з назвою Городище, 11 – з назвою Городок, 2 - з назвою Городенка, 2 – з назвою – Городня та інші.

Є подвійні назви: Білгород-Дністровський (Одеська область), Біла Церква (Київська область), П’ята Рота (Херсонщина) та інші.

Місто Запоріжжя назване так за прикметою («дніпровські пороги), якої вже немає. Місто Вінниця скоріше всього звалося так, бо тут раніше були винокурні, у яких виготовляли горілку і спирт. Місто Чернівці назвали так, бо раніше тут селився «чорний люд» – ремісники, наймити.

- Чи всім відомо, звідки походить назва столиці нашої держави – Києва. (Діти розповідають легенду про заснування Києва).Багато міст, селищ. Багато і назв. Зараз ми перевіримо, як ви знаєте історію

міст і селищ України. Починаємо нашу гру.

94

Завдання. Це місто розбудувалося (в Донецькій області) навколо станції, яка почала діяти в 1869 році. Назва станції, а пізніше й міста походить, як вважають, від прізвиська поселенців, насамперед, селян-втікачів, яких поміщики називали розбійниками. Це слово турецькою означає «злодій, підла людина». Як називали це місто?

Х А Р Ц И З Ь К

Завдання. Дехто вважає, що назва цього міста пов’язана з його первісним населенням. Вперше місто згадується у 1085 році, як «місто Великі настири. Населяли його тоді дуліби. Проте інші дослідники, наприклад, І.І.Срезневський, пов’язують назву міста з прикметами місцевості: ріка Стир тут робить коліно, вигин, а це в ті часи звалося і сьогодні зветься словом, від якого утворилась назва цього міста («лука») Що це за місто?

Л У Ц Ь К

Завдання. Багато міст отримали назву від назв річок. Наприклад, місто Полтава вперше згадується в літописі 1174 року під назвою Літава, Олтава (притоки річки Ворскли). Місто Суми розташоване на правому березі р. Псол, у гирлі р. Сумки.

Назва річки – слов’янського походження (в сербохорватській мові «хрл», «хрла», «хрло» – швидкий, швидка, швидке) Яке місто назвали за назвою цієї річки?

Х О Р О Л

Гра з глядачамиЗавдання. Загубилось у віках слово, яке лежить в основі найменування

цього міста Житомирської області. Воно вперше згадується у 977 році під назвою Вьручий. Припускають, що це слово походить від старослов’янського «вьрtmи» – вирувати, кипіти. Назвіть місто, яке походить від цього слова.

Музична пауза

Фінальна гра Завдання. Дивну назву має це місто в Хмельницькій області. В основі

слова, від якого походить назва, – корінь, який у мові давніх народів індоєвропейської спільності означав «вода, річка». Це слово нагадує назву річки, але саме місто лежить дуже далеко від неї. Що це за місто? Спочатку воно називалося Дунай-городом.

Д У Н А Є В Ц ІМузична пауза

95

О В Р У Ч

СуперграЦе селище лежить у межиріччі двох приток Ірпеня – Бобриці та ще однієї

притоки (річки). Від цієї другої річки і названо селище. Це слово має спільний корінь зі словом, яке має значення «клейкий, в’язкий». Таким, мабуть, було дно цієї річки. Що це за річка? Як називається це селище?

Г Л Е В А Х А

(Слово «глеваха» походить від слів «глевкий», «глей, глеюватий». Правда, є ще гіпотеза – назва може походити і від слова «гливий», «сіро-жовтий», «темно-жовтий». Тоді основною прикметою стає колір води).

Література1. Пам’ятні місця України [Текст]. – К., 1998.

Н.В. Зінченко, заступник директора школи з виховної роботи Первозванівської ЗШ І-ІІІ ступенів Кіровоградської райдержадміністрації

УКРАЇНА – ЦЕ МОЯ КРАЇНА(Інтелектуальна гра для учнів 6-8 класів)

Мета: допомогти дітям дізнатися більше про рідну землю, перейнятися повагою до історичного минулого, пізнати красу рідного слова; розвивати вміння працювати в команді.

Обладнання: дошка для запису результатів, квітка з різнокольоровими пелюстками, на яких зі зворотнього боку записані 3 питання (для кожної команди); проектор, екран, комп’ютер, столики і стільці для 3-х команд.

Хід гриКожна команда має свій колір одягу: жовтий, зелений, білий з вишивкою.Лідер 1-ї команди обирає пелюстку квітки, називаючи її колір. Далі

називають кольори лідери інших команд. Ведучий відриває пелюстку і зачитує питання усім трьом командам по

черзі та дає хвилину на обдумування. В цей же час питання висвічується на екрані.

Озвучуються відповіді команд. Якщо відповідь правильна, команда отримує 3 бали, якщо команда зверталася до болільників – 2, якщо допомагав учитель-консультант –1.

Після раунду – музична пауза. Команда, яка першою заспіває куплет пісні, отримує додатково 2 бали.

96

О

Гра закінчується оголошенням переможців та нагородженням кращих гравців.

Сива давнина1. З давніх давен слов’яни обожнювали його, вважали живою, вічно

голодною, очищаючою силою. Він був родинним багатством, яке не можна було віддавати з дому, аби не обідніла родина. Через нього служителі язичницького культу тримали зв'язок з богами. Хто він?

2. Давні українці, щоб захистити домашню птицю від хвороб, у курятнику вивішували грубо оброблений камінець у вигляді Перунового молота. Сьогодні його вважають щасливою знахідкою. Як ми називаємо цей камінець?

3. Наші пращури раз на рік пекли ритуальний хліб – корочун – круглий сонцеподібний буханець. Його зберігали до Коляди. Коли його пекли і навіщо?

Жива природа1. У давні часи було улюбленим деревом бога грому і блискавок Перуна.

Наші предки приносили йому жертви у вигляді смачних страв, щоб задобрити суворого поважного бога. Зрубати це дерево можна було тільки з дозволу культових служителів Перуна. Листя цього дерева клали у купіль новонародженим хлопчикам, щоб росли міцними і здоровими. Назвіть це дерево.

2. Вона – одна з найдавніших персонажів слов’янської міфології. За давньою легендою ця віщунка убила свого чоловіка. За це вона була покарана Перуном (ніколи не мати сім’ї). Це символізувало конфлікт переходу від матріархату до патріархату. Ця віщунка пророкує весну, літо, навіть тривалість життя людини. Назвіть її.

3. На цьому дереві листочки у найтихішу погоду шелестять. На це дерево-тотем наші пращури вішали вбиту змію, щоб вона не ожила. У могилу покійника, якого вважали упирем чи вовкулакою, вбивали кіл з цього дерева, щоб покійник не тривожив людей. Що це за дерево?

Рідні простори1. Якщо виїхати з Зінов’євська і їхати на схід, то можна потрапити до

Катеринослава, а переправившись на правий берег річки, дібратися і до Юзівки. А там і до Ворошиловграда недалеко. Як називаються ці великі міста, обласні центри України сьогодні?

2. У Остапа Вишні є такий опис казкової країни: «Сива-сивезна старовина. Жила–була на світі Атлантида, а трішки вбік, праворуч, була казкова країна з назвою Чукрен. Розляглася оця країна від річки Сону до річки Дяну. А посередині була головна вулиця країни з назвою Дмитро. На південному заході тої країни текла ріка Дситро. А на заході країни височіли Кирпаті гори». Назвіть сучасні географічні назви цієї країни і саму країну.

3. Є багато загадкових місць на нашій планеті: Бермуди, де гинуть літаки і кораблі, Тибет з казковою країною щастя під назвою Шамбала. Є 2 географічні загадки і в нашій Кіровоградщині. Назвіть їх.

97

А у пані мови є скарби чудовіА найцінніші скарби мови – це слова. І наша українська мова надзвичайно

багата ними. Завдання:Складіть зв’язне речення, у якому всі слова починаються з однієї літери.

Захисники України (фотопитання)1. У середні віки маленьких українців лякали словом «бабай», а малих

татарчат, коли вони галасували, батьки попереджали: «Цить він іде!» Про кого з цих людей іде мова?

2. Один з кошових Запорозької Січі, один з найуспішніших керівників Війська Запорозького, перебував на території нашого краю. Про нього в народі говорили: «Як був кошовий Лантух, не було чого класти в лантух, а як прийшов…, то був на столі білий книш».

3. Цього козацького ватажка ви бачите на сторінках підручників, на українській грошовій купюрі і навіть у Кіровограді. Назвіть його подвійне ім’я та прізвище.

Народ скаже, як зав'яжеСкладіть прислів’я з частин:1. До роботи – без охоти, а … (на танці – хоч увечері, хоч вранці).2. Доробився: одні рвані штани на мені, а…(сорочок ще менше ).3. Зароблена копійка краща,… (ніж украдений карбованець).4. За чиїм столом сидиш,… (того й пісню співаєш).5. За стіл добре сісти,… (коли на ньому є що їсти).6. Як не наївся з миски, … (з ложки не налижешся).7. Не тоді коня сідлають, … (коли на нього сідають).8. Усю ніч собака на місяць брехав, …(а місяць того й не знав)9. Не рівня свиня до коня: … (ростом маленька, хвостик вузенький

і шерсть не така).

Українська кухня1. У ресторанах Михайла Поплавського варять 50 найменувань цієї

української страви. Чому вареник має таку форму? З чим їх не варили на Святий вечір?

2. Чому млинець не квадратний? Коли печуть млинці як обрядову їжу?3. Їх фарбують, розписують, розмальовують, дряпають і крапають. Роблять

це по всій Україні і вживають тільки на найсвітліше весняне свято. Як їх називають? Про яку обрядову їжу йдеться? Що це за свято?

Козацька доба1. Засновником Запорозької Січі був прославлений канівський староста,

якого в народі називали Байдою. Що означає це слово? Яке справжнє прізвище та ім’я Байди?

2. Іван, Степан, Петро та Одарка збираються на Січ. Одарка ніяк не може вирішити, що надіти на голову: хустку чи шапку? Підкажіть їй.

98

Златослави або «Письменники про письменників»1. Про кого пише український поет Юрій Клен?

Іти у сніг і вітер, в дощ і хугуІ мудрості вином розвести тугу, Бо, може, це наш вічний заповіт,Оці мандрівки дальні і безкраї,І, може, іншого шляху немає,Щоб з хаосу душі створити світ.

1. У поезії Н.Клименко пропущене слово – прізвище всесвітньо відомого українського письменника, режисера, кіносценариста. Про кого згадує автор?

На вустах радіє колискова.На руці дитина засина.І рікою ллється рідна моваВічна, мов ___________ Десна.

2. Про якого письменника на ім’я Остап пише Максим Рильський Старого світу мертві душі,Що залишились де-не-де,Немов зайці, ховають уші:Остап з рушницею іде.

О.І. Кругляк, вчитель географії Рівнянської ЗШ І-ІІІ ступенів №7Новоукраїнської райдержадміністрації

ЛЮБИ, ШАНУЙ, ОБЕРІГАЙ УСЕ, ЩО ЗВЕТЬСЯ УКРАЇНА(Гра-подорож для учнів 6-8 класів)

Мета: доповнити знання учнів про становлення незалежності України, про її природні і духовні багатства, виховувати почуття патріотизму й громадянськості.

Обладнання: карта України, символи, Конституція, Акт проголошення незалежності, вишитий рушник, гілка калини, колоски, барвінок.

Всім серцем любіть Україну свою,І вічні ми будемо знею».

В. Сосюра

Ведучий. Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна…Які це прості і разом з тим прекрасні і святі для нас слова. Кожна людина

завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. То маленька батьківщина кожного з нас, де живуть

99

мама, тато, бабуся, брати і сестри. І якщо скласти наші маленькі батьківщини, вийде велика держава – Україна.

Її красою захоплювались поети, художники, композитори. Ведуча.

Буває, часом сліпну від краси.Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,Оці степи, це небо, ці ліси,Усе так гарно, чисто, незрадливо,Усе як є – дорога, явори,Усе моє, все зветься – Україна.

(Л.Костенко)

Вчитель. У 2011 році ми відзначаємо 20 років державної незалежності. Сьогодні я пропоную вам уявну подорож і сторінками історії, і стежками нашої країни. Нашу подорож супроводжують екскурсоводи.

1-й екскурсовод. Україна одна з найбільших держав Європи. Її площа – 603,7 тис. км2. За європейськими мірками вона належить до великих держав, за світовими – до середніх. Україна за розмірами території є найбільшою країною серед тих, чиї кордони повністю лежать у Європі.

У 1923 р. Степан Рудницький, основоположник сучасної української географії, писав: «Українська земля така велика, так вигідно положена, така багата, український народ такий великий, здібний, має такі цінні завдатки в своїй простонародній культурі, що перед цим краєм, перед цим народом відчиняються в будучині величезні можливості».

Столиця України – Київ. Могутньо котить до Чорного моря сиві хвилі найбільша річка України – Дніпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, ліси. Безкрайніми нивами розливаються жито-пшениця. Щоб перетнути нашу країну із заходу на схід, треба йти півтора місяці, долаючи щодня по 30 км.

1-й учень. Яка ж красива ти уквітчана весною,Провіщана ключами журавлів,Розбуджена бурхливою грозоюІ пориванням річок до морів.

2-й учень.Яка ж красива ти – розгониста степами,Висока гирлами – аж в синю височінь.Скрізь явори стоять богатирямиПонад дорогами століть і поколінь.

3-й учень.Яка ж красива ти, в гостинності одвертаІз успіхом назустріч доброті,Яка ж ти мужня, сильна і уперта,Як недруг стане на твоїм путті.

100

2-й екскурсовод. До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом, дорого за неї заплатила.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада проголосила Акт незалежності України.Вчитель. Якою б ви хотіли бачити Україну у майбутньому і сьогодні?Учні.

1. Хочу бачити Вкраїну,Як пісню веселу,Щоб весняним цвітом квітлиІ міста, і села.2. Хочу бачити ВкраїнуЯк криця, міцною,Щоб обходили всі лихаЇї стороною.3. Щоб летіла добра славаЗа моря і доли,І тоді така державаНе помре ніколи!4. Хочу бачити ВкраїнуВ сім’ї вірних друзів,Щоб у злагоді жили всіІ в міцнім союзі.

(В.Зелінський)

3-й екскурсовод. Україна і світ. Рік 1991-й у житті українського народу – знаменний. 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі громадяни нашої країни підтвердили Акт про незалежність України. У січні 1992 року Україну офіційно визнали незалежною понад 30 держав, а на початок березня – понад 100. Вони почали налагоджувати з Україною дипломатичні відносини. Наша держава стала повноправним членом світового співтовариства.

Україна визнає непорушність встановлених кордонів у Європі, не висуває жодних територіальних претензій і виступає проти таких претензій з боку інших держав.

Нашими сусідами є такі країни: Білорусь, Росія, Польща, Молдова, Угорщина, Румунія, Словаччина. Розвиваються рівноправні міждержавні економічні зв’язки.

На жаль, у нас не все гаразд на сьогоднішній день. І багато громадян України у пошуках кращого життя виїздять в інші країни. Та не всіх там чекають.

Вчитель.Не падай в журбі на коліна,Хай доля гірка, як полин,Земля у нас, синку, єдина,Нізащо її не покинь.Хай манять тебе закордони,

101

Але там мовчать солов’ї,А ти повертайся до дому,У батьківські рідні краї.Земля, як і мати єдина,І плаче вона, і співа,Земля це і є Україна,Вона в серцім кожнім жива!

(В.Зелінський)

Вчитель. А тепер відпочинемо, пограємо.

Гра «Українці-патріоти».Завдання: знайти і з’єднати частини прислів’їв, пояснити їхнє значення.

Земля там найкраща, там і рай.Де рідний край – на своєму корені росте.Кожна травичка і в жмені мила.Рідна земля як своя сторона.Людина без вітчизни, де вродився ти!Нема в світі кращої, як соловей без пісні.

Гра «Географічне лото» (знайти відповідники).Площа України – 603,7 тис км2

Столиця України – КиївНайвища гора України – ГоверлаНайбільше озеро України – СвітязьНайбільша річка України – ДніпроГори України – Карпати, КримськіМоря України – Азовське, ЧорнеНайбільший півострів України – КримськийНайдавніше дерево в Україні – тисРослина – символ Карпат – едельвейсНайбільший птах Європи, мешкає в Карпатах

– чорний гриф

Звір – цар тваринного світу Карпат – бурий ведмідь

Вчитель. Ми щасливі, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на Україні. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають.

102

Л.М.Лушпай, бібліотекар;Л.В.Левенець, класний керівник 5 класу Олександрівської ЗШ І-ІІІ ступенів Олександрівської райдержадміністрації

«УКРАЇНО! БАРВІНКОВА МОЯ СТОРОНА»(Літературно-музична композиція для учнів 7-9 класів)

Мета: навчати учнів любити, поважати свою батьківщину, її історію, символи; виховувати любов до рідного слова, мови, пісні.

Обладнання: комп’ютер, проектор, екран, колоски пшениці, вишиті рушники, символи України, електронна презентація «Україна від народження й до сьогодення».

Звучить голос диктора. Моя Україна – це жовте колосся,Це жайвір у полі, це спів солов’я. Криниця, калина і терпкая м’ята,Колиска народу твоя і моя.

Моя Україна – це синії ріки,Моя Україна – це неба блакить,Живи, Україно, віднині й повіки,Хай голос твій ніжний по світу летить.

(Звучить пісня «Все то Україна – матінка моя» (слова Г.Войченка, музика В.Усатенка) у виконанні учасників шкільного вокального гуртка (керівник Н.Журило).

Учні танцювального гуртка виконують український хоровод «Величальний» (керівник О.Токаренко).

З останніми акордами виходить дівчина в образі України в супроводі двох хлопців-козаків.

1-й козак. Пам’ятаймо, чиї ми сини, Коли будні на серці, чи свято,Знову бачиться вдалиніУкраїна, зажурена мати.

2-й козак. І зруйнована бачиться Січ,Де мій пращур лежить серед поля,А йому нахилилась до вічУкраїна, немов тополя.

Україна. Я вклоняюсь тобі, мій народе, вам, мої доньки та сини. Я квітую, розправляю свої дужі крила завдяки вам, вашій невтомній праці, вашій безмежній любові та відданості. Всього буває, часом тяжко та разом ми

103

здолаємо усе: скрізь лунатиме українська пісня, свої щедроти подарує земля і, головне, не забувайте, що нам допомагає в цьому Берегиня.

(Звучить фрагмент пісні О.Злотника «Берегиня». Виходять дівчата в образах Берегині, Пісні та Мови).

Берегиня. Батьківщина – це не тільки Україна, а й рідна домівка, те місце, де ти народився, де проходять найкращі роки твого життя, це рідний край. Він починається від батьківського порога, стежини, стрункої тополі, з барвінку, від ніжного маминого голосу, чарівної колискової, яка в унісон звучить зі співом соловейка, від запаху матіоли та м’яти. Це рідне слово, мова солов’їна і пісня ніжна та велична.

Мова. Мовчала я, бо так хотілиПеревертні і зрадники народу.Та вбити мене геть не сміли,Передавалась я від роду і до роду.

Пісня. Пішла я від народу і від мови,Бо пісня – це історія жива.Із мовою я нації основаІ хай Вкраїна наша вік співа.

Берегиня. Наша мова і пісня, верба і калина,Вся земля і родина, пшеничне колосся й хатина,Це все – обереги наші, вкраїнці,Й Берегинею судилось буть жінці.

(Звучить пісня О.Злотника на слова В.Мельнікова «Батьківський поріг» у виконанні шкільного вокального гуртка школи, керівник Н.Журило.

По закінченні пісні під звуки «Козацького маршу» виходять хлопці-козаки).3-й козак. Ви чули, чули!4-й козак. А про що?3-й козак. Україна знову вільна та незалежна стала!5-й козак. Та як же про таке не чути! Це ж яка подія, радість.4-й козак. Як довго наша держава цього прагнула.5-й козак. Якби ще й документ побачити!6-й козак. А у мене є. (Дістає папір, згорнутий в сувій, читає)

(На екрані висвітлюються фрагменти прийняття Верховною Радою України Акта незалежності України та його текст).

А К Т ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИВиходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в

зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та

іншими міжнародно-правовими документами,- дійснюючи Декларацію про державний суверенітет України,

104

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною.Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і

закони України.Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України

3-й козак. Україну нашу молоду треба привітати. 4-й козак. Будем її величать та пісень співати.

Україночка. Яка краса! Нарешті пробудилась я від сну!Я можу вільно дихать і співати,Ніхто мені не може заважать,Своїх людей я буду звеличати.

5-й козак. Яка ти гарна, ненько-Україно!6-й козак. Велична, славна й молода.Україночка. Допоможіть мені, славні козаченьки, крила розправити та на

весь світ заявити про себе.7-й козак. Ми із задоволенням. (Україночка співає пісню «Україночка», слова А.Демиденка, музика

Г.Татарченка).1-а дівчина.

Україно, ненько мила!Найдорожчий в світі край.Розправляй же, рідна, крила,Розвивайся, процвітай!

2-а дівчина. Я люблю свою Вкраїну,Я люблю свій рідний край.Луг і річку, і калину,Соловейка й тихий гай.

(Виходить Україна із козаками)Україна. Такою юною була я зовсім недавно. А вже 20 літ, як народилася

на світ вдруге, стала незалежною, самостійною, вільною. Дихати легше, працювати краще, жити вільніше. Непростий шлях випав на нашу долю, та ми змогли разом здолати всі труднощі, побороти всі негаразди. Спасибі тобі, мій народе, за витримку, працю та велике бажання довести всім, хто ми є!

Берегиня. Сини мої і доньки,Я жива і буду довго жити,Бо я в вас мати, що одна завжди!Велика честь на вас лягає відродити

105

Те, що плекали й пестили віки.Народе мій, що ти без пам’яті і віри? Блукання в темряві, в імлі.Забувши про святе в життєвім вирі.Чи знайдеш собі щастя на землі.

Мова. Яскравим світлом віра нам палалаІ десять заповідей в душі нам дала,Та чорна сила храми зруйнувала,Так перша свічка, як сльоза стекла.

Пісня. Зневірився народ в свої духовні сили,Покірний тільки лезові меча,Що стер з очей стрілецької могилиІ друга згасла Пам’яті свіча.

Пам'ять. Неправда, пам'ять знову відродилась,Прийшла із поневолення життя,Щоб свічкою новою запалиласьДуша, зірвавши пута забуття.В молитвах – всіх героїв пригадаю,Живим у Бога щедрості просить.Воскресне дух, я всіх вас закликаюЛюдської пам’яті знов свічку запалить.

Україна. Коли життя знов набирає сили,В ім’я народу хай вона палає.За муки, за життя і за могили,Хай вдячна пам'ять наша звеличає.

(Учні виконують пісню Т. Петриненка «Україно»)

Література1. Акт проголошення незалежності України // Зоря. – 1991. – 27 серпня.2. Гоян Я. Сповідь перед матір’ю // Україно, нене моя! Сповідь: поезії,

писанки – К.: Веселка, 1993. – С 5-17.

Л.В.Рожкова, бібліотекар Лісівської ЗШ І-ІІІ ступенів Олександрійської райдержадміністрації

106

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА СИМВОЛІКА(Усний журнал для учнів 6-8 класів)

Все на світі можна вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.

В.Симоненко

Мета: ознайомити учнів з історією символіки України, її сучасними державними символами; виховувати в них повагу до державних символів, національну свідомість.

Обладнання: зображення державних символів України: прапора, герба; виставка зображень гербів міст України, прапорів різних часів, запис гімну «Ще не вмерла Україна», «Пісні про рушник» П.Майбороди на слова А.Малишка.

Бібліотекар. Сьогодні ми здійснимо короткий історичний огляд українських державних символів. Наша зустріч пройде у формі усного журналу, тема якого «Українська національна символіка». Усний журнал має чотири сторінки:

1. «Герб — тризуб».2. «Національний прапор».3. «Гімн України».4. «Народні символи України».

1 сторінка. «Герб — тризуб»1-й учень. Як свідчать історичні джерела, східні слов’яни використовували

символічні знаки: хрест, ромб, квадрат, коло, зірки.2-й учень. Перша згадка про знаки – у літописах, що належать до

X століття. Посли київського князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки, що служили символом їхніх повноважень.

За Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зображення відоме з печатки князя Володимира.

3-й учень. Тризуб – родовий знак князя Володимира Святого. Тризуб — це умовна геометрична фігура, орнамент, який був закличним знаком княжої династії Рюриковичів. Згодом цей знак карбувався на срібних монетах великого князя Володимира (980–1015 рр.).

4-й учень. Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимир-Волинському.

Його зображення знайдено також на гербі французької королеви Анни (дочки Ярослава Мудрого).

Після смерті Володимира знаки тризуба ще довгий час зберігалися на монетах великого князя Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха.

5-й учень. Є понад 40 версій про походження тризуба: тризуб як первісне зображення рибальського знака, згодом як символ влади – уособлення трьох природних стихій – повітря, землі і води. Цікаві думки висловив М.Грушевський: «З різних об’яснень я вважаю найбільш вірним те, що це вершок булави, чи як то називають французи «начальницької палиці», знаки

107

Власті старшини. Такі палиці - річ дуже стара, така палиця зустрічається тоді, і коли ще люди не вживали металів...».

6-й учень. У період феодальної роздробленості Русі тризуб поступово витісняється з ужитку. Відзнаку у формі тризуба використовували українські частини Січових Стрільців. 12 лютого 1918 року тризуб на синьому тлі був схвалений як державний герб УНР. В 20-40-х рр. XX ст. символіку із зображенням тризуба використовували різні політичні, релігійні угруповання Західної України. Зараз тризуб є Малим Гербом України.

2 сторінка. «Національні прапори»1-й учень. Наука вексилологія, що вивчає прапори, засвідчує, що у наших

предків рано сформувалось прапорництво. В часи Русі-України на прапорах (стягах) зображувались символи, які показували єднання і владу.

2-й учень. Прапори Русі-України були неодмінним військовим атрибутом і встановлювались на місці збору воїнів. Прапори вважалися святинею. Великокняжі прапори знаходилися на самому почесному місці, під охороною дружини. Під час битви біля прапора розгорялась найжорстокіша боротьба, захист прапора був справою честі.

3-й учень. У дохристиянські часи на українських прапорах були зображення богів, стародавні символи. Після прийняття християнства з’явились нові емблеми – хрести, образи святих, цитати зі Святого Письма.

4-й учень. Синьо-жовте кольорове сполучення – одне із найдавніших серед сучасних національних прапорів і походить воно від герба Галицько-Волинського князівства. Великого розмаху українське прапорництво набуло у гетьмансько-козацьку добу. У козацьких полках були прапори різних кольорів (малиновий, білий, жовтий, синій), а також – різні за формою.

5-й учень. Сині полотнища із золотими хрестами чи іншими знаками поширюються в ХVІІ-ХУШ ст. Із занепадом гетьманщини і поділом українських земель між Росією і Австрією зникають українські військові, територіальні та інші прапори. Жовто-сині прапори використовували українські Січові Стрільці. 22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила Закон про державний прапор УНР.

3 сторінка. «Гімн України»1-й учень. Слово «гімн» грецького походження Це – урочиста пісня,

прийнята як символ державної, національної єдності. Слова національного гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX ст. відомий український поет, етнограф, фольклорист Павло Чубинський (1839-1884 рр.)

2-й учень. Нелегким був життєвий і науково-творчий шлях Павла Чубинського. Народився він 27 січня 1839 року в Борисполі поблизу Києва. У Петербурзі здобув юридичну освіту. Своє життя пов’язав із вивченням народного побуту, збиранням і дослідженням українського фольклору. В 1862 році П.Чубинського заслали в Архангельськ за «українофільську діяльність». А в 1863 році з далекого заслання він передає вірш «Ще не вмерла Україна».

3-й учень. Вперше ця пісня зазвучала в селі Млини (сьогодні територія Польщі), де жив і працював автор музики до вірша Михайло Вербицький.

108

За національні гімни вважали також «Заповіт» Т.Шевченка, «Вічний революціонер» І. Франка.

Особливо широко використовувався гімн «Ще не вмерла Україна» за часів УНР та ЗУНР.

4-й учень. Верховна Рада України 19 лютого 1992 року прийняла Постанову про тризуб як герб української держави. Синьо-жовтий прапор став Державним Прапором України 28 січня 1992 року. З 17 серпня 1991 року «Ще не вмерла України» – національний гімн.

(Звучить гімн «Ще не вмерла Україна»)4 сторінка. «Народні символи України»

Бібліотекар. Пісня, хата, рушник, вишиванка, сорочка, калина, барвінок — все це наші символи.

В українців є свої улюблені рослини-символи. Це – тополя, барвінок, вишня, верба, калина. У народі кажуть: «Без верби і калини нема України, «Високий, як тополя», «Гарна, як калина» тощо.

Рушник – один із народних символів України (Хата без рушника, що родина без дітей», «Рушники на кілочку, хата у віночку»). Він символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові, щедрість і гостинність. Український рушник оздоблений квітами, зірками, птахами. Від сивої давнини і до наших днів рушник – невід’ємна частина нашого побуту. І якою б не була бідною родина, рушники «розквітали» на стінах в оселях.

Без рушників і без пісні не обходиться ні народження дитини, ні одруження, ні побут. Рушник як доля, на ньому люди вишивали своє життя. (Звучить фонозапис «Пісня про рушник», на її фоні читачі переглядають виставку «І на тім рушникові…», матеріали до якої надали старожили села, батьки).

Література1. Свідерський Ю.Ю., Ладиченко Т.В., Романишен Н.Ю. Історія України:

Підручник для 7 кл. [Текст] / Ю.Ю. Свідерський, Т.В. Ладиченко, Н.Ю. Романишен – К.: Грамота, 2007. – 272 с.

2. Власов В.С., Данилевська О.М. Вступ до історії України: Підручник для 5 кл. [Текст] / В.С. Власов, О.М. Данилевська – К. : Генеза, 2005. – 200 с.

3. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України. [Текст] / М. Котляр, С. Кульчицький. – К. : Україна, 1993.– 380 с.

4. Мельник Л.Г., Гуржий О.І. Історія України. Курс лекцій. [Текст] / Л.Г. Мельник, О.І. Гуржий – К. : Либідь, 1991. – 556 с.

Г.І. Савлук,вчитель географії Суботцівської ЗШІ-ІІІ ступенів Знам'янської районої ради

Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ(Позакласний захід для учнів 8-9 класів)

109

Мета: закріпити, поглибити і розширити знання учнів, отримані в курсі шкільної географії України; формувати предметні компетентності школярів; розвивати логічне мислення, кмітливість, вміння працювати в колективі; виховувати зацікавленість до географічної науки.

Обладнання: фото - та відеоматеріали для проведення гри, фізична карта України та політична карта світу, набір овочів, монети зарубіжних країн, картки із завданнями.

Форма: засідання клубу «Юний географ».

Хід заходуВедучий. Для кожної людини географічні знання є дуже важливими, бо

географія – це не просто наукова галузь, а особлива культура сприйняття навколишнього світу, яка включає як наукові так і художні форми відображення дійсності. Про значення цієї сфери для людства в цілому говорить той факт, що ЮНЕСКО визначило географію як одну з пріоритетних царин знань поряд з математикою, інформатикою і мовою. Ми помандруємо просторами нашої Батьківщини – України.

Правила гриУ грі беруть участь дві команди по 5 учасників у кожній.Кожна команда обирає собі капітана і назву.Журі, до складу якого входять учителі школи, стежить за ходом гри і веде

підрахунок балів.Ведучий проводить жеребкування на І тур гри, наступні тури розпочинає

команда, у якої менша кількість балів.Кожна правильна відповідь оцінюється 2 балами.

І тур. Фотовікторина.Ведучий ставить запитання з використанням фотоматеріалів. Відповідає та

команда, яка першою подає сигнал про готовність.Є понад 20 різних пояснень цього символу: корона, хрест, якір, лук зі

стрілою, шолом, сокира, геометричний орнамент. Що це за символ? (Тризуб)Яке озеро України називають «Морським оком» за його чисту воду з

блакитним відтінком? Вода в озері прохолодна: температура її ніколи не піднімається вище 11 градусів. Навіть на найбільшій глибині (24 м) на дні озера видно дрібні камінці (озеро Синевир в Карпатах).

Гора юрського періоду висотою 577 м. Вона є частиною мінералогічного заповідника. Її назва перекладається як «Чорна гора». Назвіть її (Карадаг у Кримських горах).

Місцеві жителі називають цю територію горами через наявність ущелин, гротів, печер, крутих спусків. Учені тут створили заповідник «Кам’яні могили». Але ця місцевість України і не гори, і не могили. Що ж це за місцевість? (Приазовська височина. Найвища точка – г. Бельмак - Могила).

ІІ тур. Географічний лікбезСкладається з ІІІ етапів (за кожен етап – один бал)

110

1. Учасники команд повинні на слух сприйняти і правильно записати географічні назви (кожен з учасників називає одну літеру з слова): Бребенескул (озеро в Карпатах), Джарилгач (острів у Чорному морі).

2. Перекласти слова іншомовного походження. 1-а команда перекладає слова: ландшафт (краєвид), Говерла (у перекладі з

румунської означає важкопрохідне підняття), циклон (той, що кружляє).2-а команда – Сиваш (гниле море), клімат (нахил), меридіан (полуденна

лінія).3. Знайти правильне пояснення слова.

Завдання для 1-ї команди: - що означає слово «абака» (сорт банана); - назва одного з племен, що проживають на островах Індонезії; - знаряддя праці австралійців-аборигенів.

Завдання для 2-ї команди: - що означає слово «цесія»;- вид морських водоростей, багатих на сполуки магнію і цинку;- передача суверенітету над певною територією однією державою іншій за

угодою між ними.ІІІ тур. Географічні об’єкти

Протягом 1 хвилини розгадати за допомогою підказок капітана якомога більше географічних назв. Перше слово у парі озвучується , а друге потрібно відгадати з пояснень капітана.

1-а команда 2-а командаМоре – Чорне Море – АзовськеГори - Карпати Гори – КримськіПланета – Венера Планета – МарсНизовина – Причорноморська Низовина – ПоліськаВисочина – Придніпровська Височина – ПодільськаРічка –Дністер Річка – ДніпроОстрів –Зміїний Острів – ДовгийДослідник – Рудницький Дослідник – Міклухо-МаклайДерево – бук Дерево – дубТварина – зубр Тварина – лисиця

ІV тур. Географічний бондюельПеред учасниками гри – виставка овочів. Потрібно за описом знайти овоч

та назвати батьківщину його походження.Завдання для 1- ї команди: На Сході цей овоч називали овочем довголіття, а греки – «яблуком

божевілля» (баклажан, Індія). Давньогрецький вчений говорив: «Якщо до цього в тебе всередині була

якась хвороба, вона все вилікує, вижене біль з голови і очей та вилікує тебе» (капуста, середземноморське узбережжя).

111

Це індикатор здоров’я. Якщо після його споживання сеча через короткий час міститиме багато пігментів, то це означає, що імунітет відсутній (столовий буряк, Межиріччя Тігру і Євфрату).

Завдання для 2-ї команди : Жителі Мексики називали його «тумантла», італійці – «золоті яблука»

(помідор, Америка). Єгиптяни вважали її священною, а римляни приписували їй магічну

силу (цибуля, Центральна Азія). Особливу увагу цьому овочу приділяли римські імператори Август і

Тиберій, а медики Давньої Греції відзначали його жарознижувальну дію (огірок, Індія).

V тур. Географія мовою цифрКожному члену команди даються картки з виразами. Потрібно пояснити,

що вони означають.Завдання для 1-ї команди : 58 м, 2061 м, 1991 р., 0 – 200 м, 15 м². Завдання для 2-ї команди : 981 км, 1545 м, 515 р., 200 – 500 м, 24 м².

VІ тур. «Вірю – не вірю»Запитання по черзі ставиться кожному учаснику команди. Правильна

відповідь оцінюється 1 балом. Чи вірите ви, що слово «Карадаг» у перекладі означає «Чорна гора»?

(Так). Чи вірите ви, що найвищі у світі будівлі знаходяться у столиці України –

Києві ? (Ні, в столиці Малайзії – місті Куала-Лумпур – є дві вежі, схожі на гігантські ракети, висотою 452 м).

Чи вірите ви, що найбільшою твариною в Україні є зубр? (Так. Він висотою 2 м і важить до 1000 кг).

Емблемою Всесвітнього фонду хорони дикої природи є бамбуковий ведмідь панда. (Так, припускають, що панд залишилось близько 1000 особин, їх занесено до списку зникаючих видів).

Азовське море – наймілкіше море світу. (Так. Його максимальна глибина 15 м).

Найдовша річка України – Дністер (Ні. Дніпро) Морський шлях до Індії відкрив мореплавець Христофор Колумб у 1492

році. (Ні. Морський шлях до Індії відкрив Васко да Гама у 1497 – 1498 рр.). Слово «вулкан» утворилося від назви середземноморського острова

Вулкано. (Так. Острів названий на честь старогрецького бога вогню Вулкана, оскільки утворився із застиглої лави).

В Україні на висоті 989 м над рівнем моря є озеро, яке називають «Морським оком». (Так. Це озеро Синевир в Карпатах).

Групу озер (понад 30) на Волині називають Світязьке поозер’я (Ні. Це Шацькі озера).

112

Озеро Сиваш, яке знаходиться у західній частині Азовського моря називають Гнилим морем. (Так).

Найвищий птах України – сірий журавель. (Так).. Квітка, яка росте в Україні і найсильніше пахне, – фіалка. (Так).. Серед українців не було Нобелівських лауреатів в галузі біології (Ні,

був. Це І.Мєчніков). Висота найвищої вершини України – Говерли – 2261 м. (Ні. 2061 м)

VІІ тур. Будемо дружити країнами Командам роздають по 5 монет різних країн. Через 2 хв. потрібно назвати

країну, що випустила монету, столицю і цікаві факти про цю державу. Кожна команда по-черзі представляє по одній монеті.

VІІІ тур. Географія на замовленняЦей конкурс розпочинає та команда, яка набрала найбільшу кількість

балів. Вона замовляє певну кількість балів (від 1 до 20). Відповідають обидві команди. Якщо відповідь буде правильною, то команда додає до свого рахунку цю кількість балів.

Якщо відповідають правильно обидві команди, бали між ними діляться порівну.

Ви знаєте, що на території України розташована найдовша в світі гіпсова печера Оптимістична у Тернопільській області. Скільки вже обстежено її підземних лабіринтів? (Понад 165 км , а їх довжина 217 км).

Наймілкішою морською протокою вважають Керченську протоку. Яка найбільша глибина її судноплавної частини? (15 м, а найменша глибина судноплавної частини – 5м).

Найбільшою річковою рибою в світі є європейський сом. Якою може бути його довжина? (5 метрів, а маса понад 400 кг).

Підсумки гри. Нагородження переможців.

Література1. Бромот Т.М Я люблю географію // Географія. – 2010. – № 10. 2. Андрусяк Г.В. Я люблю географію // Географія. – 2010. – № 2. 3. Дітчук І.Л. Фізична географія України: Підручник для 8 класу

[Текст] /І.Л. Дітчук. – К., 1999.Н.Г.Хоменко, учитель хімії та біологіїФедірківської ЗШ І – ІІ ступенівСвітловодської райдержадміністрації

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ТЕБЕ, УКРАЇНО!(Усний журнал для учнів 6-8 класів)

Україно! Доки жити буду,

113

Доти відкриватиму тебе.В. Симоненко

Мета: ознайомити учнів з основними подіями становлення держави, закріпити знання про державні символи; виховувати почуття патріотизму, національної свідомості; показати здобутки і досягнення України за 20 років незалежності .

Обладнання: прапор, герб, «Акт проголошення незалежності України», вітальні листівки, на яких надрукований гімн України, вишитий український рушник, віночок, кетяги калини, гілочки верби і тополі, жито.

Книжкова виставка «Незалежна моя, Україно!», портретна галерея видатних українців (княгиня Ольга, князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий, Б.Хмельницький, М.Грушевський, П.Орлик, Т.Шевченко, М. Амосов, В.Сухомлинський, Л. Каденюк).

Вчитель. Кожен народ має щось своє найдорожче і найсвятіше. Не можна бути справжнім громадянином своєї країни, коли ти не усвідомлюєш свого коріння, коли ти не знаєш історії свого народу. А що значить бути українцем? Це значить пишатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися.

Ми пишаємося давніми традиціями і мудрістю наших пращурів!Ми пишаємося багатою культурною спадщиною !Ми пишаємося красою української природи!Ми пишаємося видатними українцями, імена яких навічно ввійшли до

скарбниці світової історії, науки та культури! (Вчитель звертає увагу учнів на галерею портретів).

Учень.Я єсть народ, якого Правди силаНіким звойована ще не була.Яка біда мене, яка чума косила!-а сила знову розцвіла.

Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.Щоб жить – я всі кайдани розірву,Я стверджуюсь , я утверждаюсь,бо я живу.

(П. Тичина)З днем народження, Україно! (Звучить Державний Гімн України).

Ще не вмерла УкраїниНі слава, ні воля,Ще нам, браття-українці,Усміхнеться доля.Згинуть наші воріженьки,Як роса на сонці.Запануєм і ми, браття,У своїй сторонці.

114

Станем, браття, всі за волю,Від Сяну до Дону,В ріднім краї пануватиНе дамо нікому.Чорне море ще всміхнеться,І Дніпро зрадіє.Що на нашій УкраїніДоленька доспіє.Душу й тіло ми положимЗа нашу свободуІ покажем, що ми, браття,Козацького роду.

Сторінка 1. Державні символи та атрибути УкраїниУчитель історії.

Україно! Мамо люба! Чи не те з тобою сталось ?Чи синів твоїх багато На степах твоїх зосталось?

Мабуть, ніщо не зітре із пам'яті народу 1991 рік . Це рік народження незалежної України. Як і всі держави світу, наша Україна має свою історію, мову, культуру, національні символи.

Завдання. Заповніть таблицю. Замість крапок запишіть пропущені слова.(Робота учнів в парах).

№ Державні символи та атрибути України

1 …………. Урочиста пісня. Символ державної єдності. Авторами цієї пісні є поет П.Чубинський та композитор М. Вербицький. Слова цієї пісні вперше були надруковані у 1863 р.

2 ………….. Жовто-синій стяг. Золотий колір символізує могутність, силу, багатство, милосердя, справедливість, золоте колосся ниви. Синій колір символізує чесність, вірність, нагадує безкрає ясне небо.

3 ………….. Магічний знак, оберіг. У часи Київської Русі зображувався на монетах Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Символ триєдності світу: землі, сонця, неба.Деякі вчені трактують як поєднання трьох священних начал: Божественного, Батьківського, Материнського.

115

4 …………… Державна (офіційна) визнана законом урядова мова, обов'язкова для державних установ.

5 ……………. Національна грошова одиниця.

Сторінка 2. Історія рідного краюГеродот (одягнений у мантію) Добрий день, шановні друзі!Геродот вас всіх вітає.Хто історію в нас любить,Добре знає, поважає,Той зі мною в путь рушає.Конкурс «Кращі знавці історії України»(Робота в групах).Встановіть відповідність між датою та подією:

Дата Подія

1 988 р. а Вперше в літописах зустрічається назва «Україна»2 1187 р. б Прийняття основного закону України – Конституції

3 16 липня 1990 р. в Проведення референдуму. 90 % населення підтримали

Акт проголошення незалежності України

4 24 серпня 1991 р. г Запровадження християнства в Київській Русі

5 1 грудня 1991р. д Прийняття Декларації про державний суверенітет

України

6 28 червня 1996 р. е Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності

України

Відповіді:1 2 3 4 5 6г а д е в б

Геродот. Підіб′ємо підсумки проведення конкурсу «Кращі знавці історії України».

Право зачитати АКТ проголошення незалежності України, який був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, надається капітану групи, яка перемогла.

Сторінка 3. Природа рідного краю. Рослини-символи-обереги рідної землі

Учитель біології. Родючі ґрунти, лагідність пейзажів височин і низовин, мальовничість опуклих схилів, численні нитки-звивини 23 тисяч повноводних річок, срібні поверхні 20 тисяч озер, сприятливий клімат, багатий рослинний і

116

тваринний світ формували спокійний і поступливий характер українців. Волелюбність, гідність, честь, відстоювання права своєї країни на волю та незалежність, відсутність агресії – ось загальнолюдські цінності, які український народ зумів зберегти та пронести через сивину століть поневолення та лихоліть. Особливе місце в історії України займали рослини - символи.

Гра «Рослини–символи»Умови гри. За допомогою 4 підказок, кожна з яких оцінюється певною

кількістю балів, учні повинні визначити рослину, про яку іде мова. Переможе та команда, яка найшвидше дасть відповідь, використовуючи мінімальне число підказок, бо кожна з них знижує шанс до перемоги.

Рослина  1.1. Поетичний символ дівочої краси, жіночої скромності й чарівності. (4

бали)2. Плоди цієї рослини вживали в їжу, з неї готували напої, ліки. (3 бали)3. Букетиками плодів оздоблювали весільний вінок нареченої, прикрашали

весільний коровай, клали у першу купіль немовляти, щоб дитина була рум'яною. (2 бали)

4. А ми тую червону …..Підіймемо.А ми нашу славну Україну Гей-гей розвеселимо! (1 бал)Відповідь: калина.Рослина 2.1. За допомогою цієї рослини люди визначали підземні джерела і місця при

копанні криниць. (4 бали)2. Відваром кори лікували застуду, пропасницю, ревматизм, промивали

рани. (3 бали)3. Цю рослину святили в неділю перед Великоднем. (2 бали)4. Вставте пропущене слово у прислів'я «Без …. і калини нема України».

(1 бал)Відповідь: верба.Рослина  3.1. Цінний (біологічно) продукт. (4бали)2. Обсипали молодих під час весілля – на знак багатства. (3бали)3. Зерном цієї рослини посівали хату: «На щастя на здоров'я, на Новий рік,

щоб було краще ніж торік». (2 бали)4. Це слово спільнокореневе з словом «жити».На щедрих нивах України колоситься. (1 бал)Відповідь: жито.Рослина  4.1. Настої і відвари цієї рослини цілющі. Нею лікують бронхіт, запалення

легень, цингу. Миття голови відваром гілочок, робить волосся блискучим і гарним. (4 бали)

117

2. Символ дівочої стрункості, краси та вірності. (3 бали)3. Ця рослина дуже легко приживається і швидко росте. (2 бали)4. Боже! В молитві до тебе звертаюсь.

Нашу країну храни !Караюсь, плачу, але не каюсь.Світлом своїм осіни Бережи державу на довгії літа,Щоб були достойні її сини-діти,Пісні щоб лунали про народ, про волю,Дівчину-калину, вербу і... (тополю). (1 бал)

Відповідь: тополя.Сторінка 4. Національні символи українського народуУчитель трудового навчання. З давніх-давен важливе місце в житті народу

займала національна символіка. Здавалося б, прості невибагливі речі, такі як: рушник, вишитий роботящими руками жінки-трудівниці, віночок, сплетений вродливою дівчиною-українкою, святкове намисто, вишита сорочка мали символічне значення. Це були одвічні обереги українського народу.

Конкурси «Обереги українського народу»Завдання. Визначити, про який оберіг іде мова. (Робота в группах)Конкурс 1. Проводить конкурс дівчина в українському вбранні зі

стрічкою на голові.Існує повір'я, що жінки за допомогою цієї прикраси оберігали себе від

застуди та «береглись від злої напасті». У неділю, йдучи до церкви в сусіднє село чи до міста, рясно прикрашали себе цим оберегом. У будні дівчата одягали небагато разків цієї прикраси, бо боялися , що вони порвуться і це накличе біду. (Групи висувають версії). Відповідь ви знайдете в народній пісні:

Попід гаєм зелененьким дівчина ходила ,Сумна вона, невесела – намисто згубила,Намистинки потонули, а хустинка плаває,Ходить дівка попід воду, білі руки ламає.Конкурс 2. Цей конкурс проводить дівчина в українському вбранні з

віночком на голові.Трапилась ця подія в далекому 997 році. Народ повстав, тому що княгиня

Дубравка одягла те, що вже ніколи не могла одягати заміжня жінка. Цей оберіг носили лише незаміжні дівчата. Адже було повір'я, що він захищає дівчину від ворогів. Також вірили, що дівчата, прикрашаючи себе квітами, могли володіти чарами і тяжко карати своїх напасників. Кожна квітка мала символічне значення:

Барвінок – символ життя.Любисток – символ відданості.Волошки – символ простоти і ніжності.Калина – символ дівочої краси.Цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові.Ромашка – символ юності, доброти.

118

Відповідь ви знайдете в народній пісні:Заплету віночок,Заплету шовковий,На щастя, на долю,На чорнії брови.Ой пущу віночок На биструю воду.На щастя, на долю,На милого вроду.Та й поплив віночок Тихо за водою.На щастя, на долю, Милому за мною.

Конкурс 3. Проводить дівчина, одягнена в жіночий український костюм, її голова покрита хусткою.

Цей оберіг супроводжував людину все життя – від народження до останнього подиху. Він – головний атрибут українського весілля. Його брали з собою в дорогу чумаки, військові та всі, хто надовго залишав рідну домівку. Ним радо зустрічали дорогих гостей, проводжали людину в останню путь, а також використовували його в побуті. Відповідь ви знайдете у поетичних рядках:

Зверніть увагу на рушник,Його я вишивала.У ньому диких гусей крик,Зозуля закувала.Тут чорнобривці зацвіли,Запахла рута - м'ята,Он тихо бджоли загули,Літають біля хати.

Сторінка 5. «Перевір себе»Вікторина «Моя країна – Україна»Завдання. Закінчити думку:1. Можна все на світі вибирати, сину,Вибрати не можна тільки ….. (Батьківщину ) (В.Симоненко)Та земля мила, де мати ….. ( народила)2. Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових

пахощів, мелодійна, рідна, калинова….. (українська мова)4. Сонце усміхнулося здаля:Правда, все я бачу з висоти .Всі народи рівні. А земляТам найкраща, де …… (родився ти!) (Д.Павличко)5. Козацькому роду нема …… ( переводу)

119

6. Якщо позабудеш стежину до хати,Яку дитинчам навпростець протоптав ,І матір, і рід свій , і слово крилате -То значить чужинцем бездушним ти …. ( став) (Р.Братунь)

Розв'яжіть кросворд

Якщо всі запитання будуть відгадані, ви прочитаєте ключове слово, яке співзвучне темі нашого уроку.1. Одне з племен, що ввійшли до складу Київської Русі. (Уличі)2. Державний документ, де

записані права і обов'язки громадян України. (Конституція3. Одвічний оберіг українського народу, вишитий символ злагоди, краси.

(Рушник)4. Ім'я останнього князя з династії Києвичів. (Аскольд)5. Борщ і каша – … наша. (Їжа)6. Свобода, воля держави, громади, людини. (Незалежність)7. Державний документ, що набуває чинності з моменту його схвалення.

(Акт)Заключне слово вчителя.Більшість художників малює Україну в образі молодої, вродливої, гордої

дівчини, у вишитій білій сорочці та у віночку. Чарівна наша, неповторна, рідна сторона... Послухайте вірш В.Сосюри «Любіть Україну».

Любіть Україну, як сонце любіть, Як вітер, і трави, і води,В годину щасливу, і в радості мить,Любіть у годину негоди.Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну,Красу її, вічно живу і нову,І мову її солов'їну.

(Учитель дарує учням вітальну листівку, де надруковані слова пісні «Ой у лузі червона калина» (Слова та мелодія С.Чернецького) Всі присутні її виконують) .

Ой, у лузі червона калина похилилася,Чогось наша славна Україна зажурилася.А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну,Гей ! Гей ! Розвеселимо!Гей, у полі ярої пшенички золотий лан,

120

1234567

Розпочали славні козаченьки з ворогами тан!А ми тую яру пшеничку ізберемо ,А ми нашу славну Україну Гей! Гей! Розвеселимо!Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,То прославить на всю Україну славних козаків.А ми тую козацькую славу збережемо,А ми нашу славну Україну Гей! Гей! Розвеселимо!

О.О.Черньонков,вчитель української мови та літератури Деріївської ЗШ І-ІІІ ступенів Онуфріївської районної ради

ТАТУСЮ МІЙ РІДНИЙ, МАТУСЮ МИЛЕНЬКА(Родинне свято для учнів 6-8 класів)

На свято запрошують усіх членів родин.Зал оформлений як українська світлиця: ікона, хліб-сіль на вишитому

рушнику, колоски жита-пшениці, гілочки верби й калини, родовідне дерево, родинні фотографії.

Батько й мати, читці в українському вбранні.Мати. Заходьте до нашої хати,

Ми раді усіх привітати,Щоб завжди вам жити у миріУ колі великої родини!Хай пісні веселі, щиріЛлються в душу вам щоднини!

Батько. Бажаєм вам щастя, добраІ достатку без ліку,Здоров’я, повагиЙ любові довіку!

(Звучить лірична мелодія).Мати. Добрий день, дорогі гості!Батько. Добрий день, шановна наша родина! Так, саме родина. Я не

помиляюся. Бо ми всі – одна велика родина.Мати. І село наше – це одна велика, дружна родина, хоч живуть у ньому

люди різних національностей. Це наша маленька Батьківщина і ми любимо її.Батько. Батьківщину нічого шукати.

Матір не шукають – вона є.Батьківщина там, де в рідній хатіСонце засвітилося твоє.

121

Золотавий вечір впав на тихі верби...Солов’їна пісня ллється вдалині...І мрійлива річка між гаями в’ється...Все це – Україна. Все це – я і ти.

(Звучить пісня «Україна - дивосвіт». Слова і музика Олени Суботіної).Мати. Наше рідне село Деріївка розташоване на правому березі старого,

могутнього Дніпра-Славутича. Поглянувши на село з Кошикової гори весною, назавжди лишаєшся зачарованим цвітінням його садів.

Воно залишається в наших серцях, завжди світить нам теплим вогником у найдальші далі, з усіх доріг притягує до себе, немов найсильніший магніт.

Батько. Пам’ять – одна з найважливіших властивостей людини. Так як не можна забувати батька і матері, бо вони дали життя, дім, в якому народився і виріс кожен з нас, так не можна забувати свій народ та його історію. Ми – частинка народу. Без усіх нас немає ні роду, ні історії.

Так як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати нашої землі, бо це – першооснова. З неї ми вийшли. До неї і прийдемо.

1-й читець. Коли весни крилаті вісникиЛетять з небес, полів, дібров,Село, з красивим ім’ям – Деріївка – Дарує нам свою любов.

2-й читець. Мій рідний краю, степова перлино,Чи є на світі краща де країна?!Поля, де жито колоситься,Міста, в яких знайдеш, що подивиться,Озера сині, сонечком зігріті,Яри, туманом вранці оповиті...Така родюча, лагідна земля,Все це – Кіровоградщина моя!

3-й читець. Село моє – лиш цяточка на карті,Але для мене рідне, дороге.Живуть в нім добрі і трудящі люди,Колоситься житами поле золоте.Село моє – це рідна Деріївка,Квітучий сад, розкішна гладь Дніпра.Село моє – це вся моя родинаІ батьківський поріг на все моє життя.

4-й читець. Як я люблю село своє,Де є поля і луки.Де чути співи солов’яЙ зозулі перегуки.З дитинства рідне все мені:Степи, ліси і кручіІ в небі журавлів ключі

122

В осіннім перегуці.А як подивишся згори,То серце завмирає – Таке вже рідне й дорогеСело моє безкрає.

1-й читець. Тече Дніпро з давніх-давен,Над ним веселка грає,Такої дивної краси,Мабуть, ніде немає.

(Звучить пісня «Пахне рідне село»). Мати. Назва нашого села пов’язана з прізвищами перших поселенців, які

були престарілими запорозькими козаками. Один з трьох зимівників заснував козак Дерій, за прізвищем якого і стала називатися слобода Деріївкою, що виникла у ІІ половині XVII століття.

Батько. Село засноване на території, що в той час належала Чортомлицькій Січі, центр якої знаходився недалеко від теперішнього Нікополя. Урочище Деріївка в XVII столітті згадується в списках населених місць запорозького козацтва. В цьому урочищі, на березі Дніпра, в кінці XVII століття поселилось кілька сімей престарілих козаків – Дерій, Колода, Сирота. Ці назви збереглися до наших днів. Ось як розуміють походження цих назв учні.

Мати. «Мені розповідав цю історію дідусь, який з дитинства жив на Колодівці. Взимку козаки із Запорозької Січі поверталися до своїх сімей. Першим заснував зимівник козак Дерій. Неподалік заснували зимівники козаки Сирота, Колода й Рома. Ці урочища й дотепер називаються – Колодівка, Сиротівка, Ромівка. Вибрали вони хороше місце, бо поруч, у глибоких водах Дніпра було багато риби. А в лісах, що оточували зимівники, водилось багато звірів», розповідає Володя Мануілов. З ним погоджуються Ігор Козка та Руслана Пікуш.

Батько. А ось Євген Красносільський вважає, що Сиротівка називається так тому, що колись там у великому будинку жили діти-сироти. Тому й місцевість ця носить назву «Сиротівка».

Мати. Наталія Ільчук висуває версію, що неподалік нашого села був острів Сиротка, тому назва урочища – Сиротівка.

Батько. Неподалік села був хутір, який називався Берестки. Чому ж він так називався? Іван Перевернихата вважає, що назва пішла від того, що навколо хутора росло багато берестків. З ним згоджуються Ольга Луценко та Олена Яцина.

Мати. Цікаво трактують учні назву урочища Водяне. «Колись давно-давно від лихого пана втекла сім’я. Довго йшли вони, потомилися й сіли спочити. Сподобалась їм ця місцина і вирішили вони там оселитися. Збудували хатину і вирішили викопати криницю. Лиш прокопали кілька метрів, як з’явилась вода – чиста, холодна, смачна. І було її дуже багато. Так і назвали вони цю місцину – Водяне» (Анастасія Мануілова).

123

Батько. Наше село лише малесенька краплиночка на карті України. Та хіба є щось у світі дорожче, ближче, краще, ніж рідна земля? То ж завжди пам’ятайте той край, де народилися і виросли, пам’ятайте свій Берег Дитинства.

1-й читець. Люби своє село, – сказала мені мати. –Тут народилась ти, твої батьки й діди.Тут перше слово ти навчилась вимовлятиІ звідси вдалеч поведуть тебе шляхи.Село моє! Твоя краса вражаєСадами пишними, безкрайніми полями,І голубими водами Славутича-Дніпра.Село моє! Найкраще ти у світі – У небесах курличуть журавлі...Тут світлі ранки, росами умиті,Тут перші кроки я зробила по землі.Село моє! Тебе ніколи не забуду,Де б не була я, у якім краю,Світитимеш ти вогником мені до сконуІ лиш тобі я віддаю любов свою.

(Звучить пісня «Деріївка». Слова і музика Т. ЛавецькоїЗдавна у нашому селі жили люди, які уміли з лози майструвати гарні

стільці, етажерки, колиски для немовлят.Село завжди славилося вишивальницями. Вишивали блузки, сорочки,

скатертини, а найбільше – рушники. Продовжувачами цього ремесла зараз є В.В.Неруш, Л.Г.Онипсенко, Л.В.Бичко, Є.І.Козар, Н.А.Забігай та інші.

Батько. Багата талановитими людьми Деріївка. Сьогодні ми хочемо познайомити вас з роботами нашого односельця, випускника нашої школи, самобутнього художника і умільця Куцевола Олександра Валентиновича. А розповість нам про нього і його роботи його донька Яна, учениця 9 класу.

Яна. Татом, Олександром Валентиновичем, я захоплююся і пишаюсь ще змалку. Спочатку просто як люблячим татом, що виконував усі мої прохання, а потім прийшло і захоплення невтомною працею його душі, його живописними полотнами, гравюрами, скульптурами, художніми роботами по дереву і металу. Завжди дивлячись та татові витвори дивувалася: як серед рутини буденності він знаходить такі чисті, прозорі кольори, як уміє побачити у вузлуватому корінні і страховисько лісове і красуню-мавку. Коли запитую, звідки це в нього, хто навчив, посміхається і каже: «Треба тільки дивитися і бачити!». Колись розповідав, що великий вплив на нього мають вітчим, Яшний Іван Іванович, що має справді золоті руки, і мати – Лідія Олексіївна, яка довгі роки працювала в сільській бібліотеці. Саме від матері прийшло захоплення світовою класикою, що подарувала сюжети перших графічних полотен. Тоді вперше ожили на папері і величний Тарас Бульба, і безстрашний князь Ігор, і геніальний Пушкін.

Тато працює у лісництві і не приходить додому без, так би мовити, «художньої сировини» – чи примхливо покрученої гілки, чи напливу деревних

124

грибів на старому пеньку, чи уламка каменю. Під рукою майстра усе це оживає і починає друге життя – вже як витвір мистецтва.

Його роботи можна побачити в художніх салонах Кременчука та Дніпродзержинська, також тато дарує їх своїм знайомим, друзям,.

Мені дуже подобається, що він ніколи не полишає можливості вчитися в інших. Побачить нову техніку роботи з деревом, фарбами чи склом – відразу починає і собі працювати, доки не опанує.

Мати. Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь, завжди переходила і на їхніх нащадків.

Батько. Пам’ять про своїх пращурів – це природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії та традиції, передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали людьми без роду-племені.

Ось так з роду-віку батьки намагаються передати у спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити пам’ять про самих себе. Діти ж намагаються дотримуватись і далі розвивати родовідні звичаї.

Мати. Сьогодні у нас в гостях родина Мануілових. Микола Дмитрович з Поліною Федорівною, закінчивши школу, залишились у рідному селі. Невдовзі стали на весільний рушник, а згодом народили і виховали двох синів – Володимира і Миколу.

Скромні, працьовиті хлопці відслужили в армії, знайшли собі до пари вірних дружин і подарували своїм батькам онуків: Анастасію, Володимира та Світланку. Першою слово має Анастасія, учениця 8 класу нашої школи, яка продемонструє генеалогічне дерево родини Мануілових. (Розповідь Анастасії)

Батько. А тепер Микола Дмитрович та Поліна Федорівна розкажуть про свої сімейні традиції, про те, як виховували дітей. (Розповідь подружжя про сімейні звичаї і традиції).

Онука Світлана. Свою бабусю знаю я з давніх-давніх пір,Її обличчя любе, її ласкавий зір.Замислиться бабуся, зажуриться на мить,І знов, дивись, сміється,Ласкаво гомонить.Та над усе, найбільше сподобались меніЇї ласкаві руки, умілі та міцні.Оцій руці хорошій робота не важка,Бо в’яже, варить, пише бабусина рука.І я в бабусі руки цілую залюбки,Вони немов співають, розказують казки.Я слухаю бабусю, я вся, мов уві сні.Розумні, ніжнії руки, умілі та міцні.

Онук Володимир.

125

Любий, добрий наш дідусю,Ми твої внучата,Прибігаємо до тебеЩастя побажати.Хоч твоє волосся сивиноюГусто посріблилось,Ти для нас, дітей маленьких,Другом залишився.Ти нас батькові й матусіПомагаєш вчити,Як бути чесним, добрим,Як по правді жити.Ми твої слова розважніПам’ятати будемІ в житті твою наукуПонесемо всюди.

(Звучить пісня «Родина». Сл. В.Крищенка, муз. О. Злотника).

1-й читець. Я люблю свою хату,І подвір’я й садок.Де і сонця багато,І в жару холодок.

2-й читець. Все для мене тут рідне:Стіни, білі як сніг,І віконце привітнеІ дубовий поріг.

3-й читець. В своїм селі, в своїм краюЛюблю я співи солов’їні,Весняний гомін ручаю,І руту-м’яту при долині.

1-й читець. Налиті сонцем колоски,Гінке-гінке безмежне поле.І мамин хліб, і ті стежки,Якими вранці йду до школи.

2-й читець. Люблю переліски й гаї,Сади, серпанком оповиті...Хоч обійди усі краї – Нема такого в цілім світі!

3-й читець. Спасибі тобі, моє рідне село,

126

Я хочу тебе оспівати...Де ж знайти мені стільки барв,Щоб тебе, дороге, змалювати?

1-й читець. Змалювати безмежжя полів,Різновиддя твоєї природи,Той барвінок, що в лузі зацвів,І Дніпра темно-синії води.

2-й читець. Дороге моє, рідне село,Я від серця тобі побажаю,Щоб ти вічно жило і цвілорізнобарв’ям квітучого маю.

3-й читець. Процвітай же, село моє рідне,Колосися полями і квітни,Ти ж – життя моє, сонце і небоЙ милішого мені не треба!

(Звучить пісня «Деріївко, любов моя»)

Батько, мати. Усім бажаєм щастя й долі,Добра у хаті і на полі,Вашим родичам, батькам,Вашим сестрам і братам.

(У сценарії використані вірші учнів – Ольги Охріменко, Наталії Ільчук, учителя Л.Ф.Черньонкової та бібліотекаря О.А.Апостолової).

Л.Ф. Черньонкова, вчитель біології і хімії Деріївської ЗШ І-ІІІ ступенів Онуфріївської районної ради

ДУХОВНІ ДЗВОНИ ЛИНУТЬ ПРИДНІПРОВ´ЯМ(Проект для учнів 9-11 класів)

127

Мета: ознайомити учнів з історією рідного краю, села Деріївки, виховувати прагнення глибше познайомитися з історією Придніпров'я, формувати національну свідомість, шанувати духовні цінності свого народу.

Опис проектуІ етап. ПідготовчийВибір та обговорення проблеми. Визначення основних етапів та строків

реалізації проекту.Девіз: «Якщо учень не навчиться сам творити, то він завжди буде лише

наслідувати, копіювати».ІІ етап. Збір інформаціїДжерела інформації: історичні матеріали, публікації з газет, спогади

очевидців, додаткова література, вірші місцевих поетів.ІІІ етап. Шляхи розв’язання проблеми- обговорення актуальності даного проекту,- аналіз зібраної інформації та створення інформаційної бази;- обговорення майбутнього проекту;- планування практичної реалізації проекту.ІV етап. Практична реалізація та підготовка презентації проекту- розподіл виступів;- складання сценарію презентації;- естетичне оформлення зібраних матеріалів;- визначення чіткої послідовності виступів учасників;- визначення запитань для гостей.V. Презентація проектуVІ. Підсумок проектуОбговорення проведення та захисту проекту

Презентація проектуВчитель. Доброго дня, діти! Я попрошу вас хвилинку постояти. Хай

першими сядуть уважність і чуйність, другими – сердечність і щирість, а згодом – духовність і милосердя. Ви завагалися? Чому? Тому що ваші серця переповнені і одним, і другим, і третім. Ви на хвилинку задумалися над чистими джерелами своєї душі. З цим добрим настроєм ми розпочнемо наш перший урок, темою якого є «Духовні дзвони линуть Придніпров’ям».

Учениця. Стоїть серед полів Кіровоградщини маленьке село. Влітку воно губиться серед зелені та у золотому морі пшениці, взимку – завмирає під сріблястим килимом. На мапі Кіровоградської області бачимо маленьку краплиночку, яка притулилася до самого Дніпра-Славути. А над нею назва – Деріївка.

Коли весни крилаті вісникиЛетять з полів, небес, дібров.Село, з красивим ім’ям – ДеріївкаДарує вам свою любов.

128

Придніпров’я… що є ріднішим для тих, хто тут народився, виріс, зробив перші кроки. І немає, здається, іншого куточка на землі, такого близького і рідного. Бо тут – корінь твого роду, що сягає сивої давнини, унікальні реліквії духовної культури наших предків – батькова хата, мамина пісня, дідусеві казки, бабусина вишиванка – все це родовідна пам’ять, наша історія. Історія, яку не вивітрити, яку треба зберегти від забуття і байдужості, яка є набутком народу.

Сльоза гірка, як полини квітневі.І воля наша – від порога й трохи.Чи ми ж колись прозріємо, збагнемоСтрашні уроки нашої епохи.

Учениця. У книзі М.Явтушенка, О.Копійки, Т.Уткіної («По північному краю Дикого Поля») повідомляється, що на території району на початку XVIII століття було 26 поселень, з них 3 села (Деріївка, Платівка, Манзурова), інші – козацькі хутори.

На початку 2007 року в нашому районі налічується 29 населених пунктів. На пам’яті покоління моїх дідів і батьків з лиця землі зникло 11 сіл і хуторів. Це хутори – Червоний партизан, Берестки, Крутоярівка (Деріївської сільради), Гусівський (Онуфріївської сільради), Агрошлях (Попівської сільради);села: Набадівка, Горіхове (Мар'ївської сільради), Первомайське (Василівської сільради), Федорівка, Андріївка, Участки (Млинківської сільради). Запросимо до розмови живих свідків зниклих хуторів на території Деріївської сільської ради – Івана Петровича Превернихату, Єлизавету Іванівну Козар і Геннадія Петровича Пивовара, які розкажуть нам про життя на своїх малих батьківщинах. (Розповідь жителів зниклих сіл)

Учениця. Зникли села й хутори, висохли джерела й струмки, що живили річку Омельник. Замулена і сама річка. Забуті кладовища… Як пише краєзнавець з Онуфріївни Є.Терешко, «… є в нашому районі історичний музей, але в ньому немає жодного рядка про зниклі села й хутори. І подумалось мені, як же багато ми втрачаємо від того, що не шануємо пращурів своїх і пам’ять свою, не пошановуємо титанічну працю поколінь, що відійшли у вічність, а від того і ростемо такими і не знаємо, хто ми».

Учениця. Принижені і забуті духовність, мораль. Це аж ніяк не природно для нас, українців. Сьогодні скрізь править бал долар. Але чи така вже це міцна опора? Звісно, без грошей не можна прожити, але коли гроші затуманюють очі, коли все підпорядковується тільки меті наживи, суспільство скочується у прірву бездуховності і не має майбутнього. І як тут не згадати слова Ліни Костенко: «Куди йдемо, який лишаєм слід, хто пам'ять змив, неначе акварельку? Все менше рук, що вміють сіяти хліб, все більше рук, що пхають все у пельку». У нашій школі проходить експеримент «Формування духовності особистості на засадах національних цінностей», який покликаний відроджувати історичну пам’ять, пошану до наших пращурів.

Учениця. Тож і виходить, що матеріально ніби піднімаємося вгору, а духовно – скочуємося вниз. Неправильне розуміння життя на землі призводить до очерствіння, скам’яніння серця. Погляньмо на себе, на оточуючих: ми

129

здичавіли, позачинялися від усіх і всього, наші хати, колись відкриті для всіх, які не знали ніколи замків, перетворилися на неприступні фортеці.

Ти стоїш, небагата і пишнаВиглядаючи з саду на луг,Рясний цвіт обтрусили вишніНа солом’яний твій капелюх.Відчинила ти лагідно дверіДо нового життя і добра,Друзів кликала до вечеріРідна хато моя стара.

Учень. Дедалі більше віддаляється від нас в шаленому темпі інформаційної епохи біленька хатина у вишневому садку з колискою та мудрим усміхом діда Миколи і прадіда Івана.

Все менше й менше біленьких, чепурненьких хат залишилось у нашому селі. Замість них з’явились нові, вкриті шифером і залізом, з великими вікнами і кам’яними парканами, а прадідівські хати «вмирають» тихо, бо залишились самі, без господарів.

Ще тихенько місяць сипле зорі в м'яти,Ще на чорнобривцях перлами роса,Та мов ніж у серце: «Продається хата».Й не розчув відлуння: «Хата чи душа?».І завмер на місці, нічого сказати.Як же можна все перекреслить вмить?Тут когось на світ цей народила мати,Тільки чом же серце в «когось» не болить?Зупиніться ж, прошу, ще не все прожито.Ще до вас голосить із колін село,Ще земля дарує вам пшеницю й жито,Значить, ще не все в нас прахом попливло.Значить, буде свято, значить святу бути.Значить, буде пісня, мов вода з весла.Лиш не дайте рідне ви село забути, –Не прожити вам у місті, в світі без села!

Учениця. У Деріївці до цього часу чи не кожен пам’ятає Михайла Івановича Синипостола. І не тому, що він був головою сільської ради і є почесним громадянином нашого села, а за його людяність, порядність, працелюбність. Перебуваючи на пенсії, він не полишав громадської справи: допомагав вдовам рубати дрова, ремонтував ферму, брав участь у загальносільських заходах, відгукувався на запрошення школярів розповісти про трагічні воєнні роки і фашистське рабство. Де і сили бралися у нього – хвора дружина Олександра Несторівна, домашнє господарство, присадибна ділянка, діти та онуки. Любив він і свою хату, щороку фарбував ставні, двері, висаджував квіти попід вікнами. Коли приїздили з міста діти – Валентина та Іван, хата зустрічала теплом і батьківською ласкою. Вже немає в живих

130

Олександри Несторівни, Михайла Івановича. Та на прохання продати хату син відповідає: «Не продам. Коли вийду на пенсію – переїду в рідне село, адже це моя родинна колиска, батьківська пам’ять».

Учениця. Якщо помирає батьківська хата, то зникає тепло сімейного гнізда, зникає наш духовний острів, який тримає зв’язки всіх поколінь. Коли б усі люди про це пам’ятали, то не «стогнали» б у наших селах «умираючі» хати.

Вчитель. Добігає до кінця наш перший урок, попереду нас чекають нові відкриття, нові знахідки і дослідження, зустрічі з цікавими людьми. Тож хай буде щасливою ваша життєва дорога.

Бути людиною – не дуже просто.Бути людиною – геройство в наші дні.Стати і крикнути з трибуни, з помосту.- О, люди! Залишайтеся людьми!

Живімо не тільки сьогоднішнім днем, а думаймо про майбутнє.Не забуваймо минуле, вивчаймо його.Не витрачаймо вільний час лише на розваги і перегляд телепередач.Будемо знаходити час для читання книг, власного духовного зростання.

Л.Г. Пугач, вчитель світової літератури Кіровоградського НВО «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16 – дитячий юнацький центр «Лідер» Кіровоградської міської ради

«ЕСТЬ БЛАЖЕННОЕ СЛОВО – ПРОВИНЦИЯ,ЕСТЬ ЧУДЕСНОЕ СЛОВО – УЕЗД»

(Урок о творчестве Дона Аминадо для учащихся 10 класса)

Цель: вести учащихся к пониманию смысла поэтических текстов Дона Аминадо, продолжить работу по совершенствованию навыков анализа лирического произведения, развивать художественный вкус учеников.

Тип: усвоение новых знанийОборудование: портрет Дона Аминадо, компьютерная презентация,

выставка книг Дона Аминадо, лирические музыкальные отрывки

Учитель. «Потерянный не возвращенный рай». Так вспоминает о нашем городе писатель, имя которого незаслуженно забыто в наш сложный противоречивый век, в наше быстротекущее время.

Аминад Петрович Шполянский - знаменитый Дон Аминадо.Сегодня мы постараемся проникнуть в смысл поэтических текстов автора,

показать талант писателя-земляка, вспомнить историю нашего города Елисаветграда, нашего «маленького Парижа».

131

Ярослав Ивашкевич, Арсений Тарковский, Юрий Олеша, Владимир Винниченко, Рудольф Бершадский, Владимир Бель-Белоцерковский – все эти люди оставили неизгладимый след творчеством в наших душах, но всё же Дон Аминадо – один из самых выдающихся русских поэтов.

Неслучайно даже не слишком склонный на похвалы Бунин удостоверил: «Дон Аминадо гораздо больше своей популярности, особенно в стихах, и уже давно пора дать подобающее место его большому таланту».

На нашем уроке работают:І группа – литературоведы-биографыІІ группа – историки-краеведыІІІ группа – аналитики-исследователи (афористы)ІV группа – журналистыV группа – видеокорреспонденты Биографы. Имя Аминада Петровича Шполянского, который писал под

псевдонимом Дон Аминадо, малоизвестно в нашей стране. Хотя знаменитая поэтесса «серебряного века» Марина Цветаева писала: «Милый Дон Аминадо, мне совершенно необходимо сказать вам, вы замечательный поэт и куда более поэт, чем все эти холодные и не молодые поэты, которые печатаются в толстых журналах».

Его детство прошло в тихом провинциальном раю: родители, друзья, учеба в гимназии.

Историки-краеведы. Именно Елисаветградской гимназии он посвящает многие строки воспоминаний. Поскольку по словам будущего поэта тихий культурный провинциальный городок Елисаветград держался на трех китах: вокзал, тюрьма и гимназия. Всю жизнь он с ностальгией в сердце вспоминает родной город (читаются отрывки из стихотворения «Провинция»).

Осень – это запах кожиНовый пояс, новый ранец…И в груди сердцебиенье,И во всю щеку румянец. Осень – это запах воска,Блеск натертых коридоров,И другие перекатыСмеха, шуток, разговоров,На стене портреты в рамках, На портретах люди в звездах.А из сада льется свежий,Голубой немножко воздух.В избалованных столицах,Вы видали столько счастья, Столько радости на лицах?!И когда чужая осеньВам устало улыбнется,Вспоминайте то, что было

132

И что больше не вернется.Впереди была Одесса – город избранников судьбы, учеба на юридическом

факультете Одесского университета. Дальше Киев, где Шполянский закончил учебу, а потом Москва…

Учитель. Столицами восторгаются, восхищаются, гордятся, а умиляют душу только провинции. Именно его «маленький Париж», родной Елисаветград, станет источником, где он будет черпать силы для своего литературного творчества.

Группа корреспондентов. Аминад Петрович Шполянский не только поэт, но и блестящий журналист-корреспондент. Он сотрудничал с газетами «Киевская мысль», «Русские новости», «Голос Юга», его фельетоны печатались в «Новом сатериконе» Аверченко. Блестящую журналистскую карьеру оборвала война 1914 года. Фронтовые будни, огонь революции. Прячась от этого огня, опять Киев – Одесса. 1920 год – эмиграция в Стамбул – чистилище русских эмигрантов. И наконец – Париж.

1920-21 гг., работал главным редактором детского журнала «Зеленая лампочка», в газете «Последние новости». Именно в Париже выходит поэтический сборник «Дым без Отечества», в Нью-Йорке в 1954 году – сборник мемуаров «Поезд на третьем пути».

Исследователи-аналитики (читается стихотворение «Весенний бал»)Если вам семнадцать лет,Если вас зовут Наташа,То сомнений больше нет, – Каждый бал – стихия ваша!Легкий бальный туалетОсвежит портниха Маша,Ослепительный букетВам предложит ваш предмет,Задыхающийся Яша,Или, если Яши нет,То Володя или Саша…Пенье скрипок! Розы! Свет!Первый бал в семнадцать лет – Это лучший бал, Наташа!Если вам до тридцатиНе хватает только года,Вы обязаны пойти!В тридцать лет сама природаГоворит: душе цвесты!..Тридцать лет есть полпути,Силы требуют исхода, Сердцу хочется цвести,Сердцу меньше тридцати –И ему нужна свобода.

133

Призрак осени у входа,Всё пойми – и всё прости!Крылья выросли – лети!…Вы должны, должны пойтиЕсли вам до тридцатиНе хватает только года.Если ж вам до сорокаТолько месяц остается,Все равно!.. Бурлит, несетсяБлаговидная река.Дымны, страны, облака,Горе тем, кто обернется!Надо жить и плыть пока…Надо жить пока живется.Сердцу мало остается.В сердце – нежность и тоска,Но оно сильнее бьется.Юность смотрит свысока,Зрелость – взглядом широка:Проиграешь – не вернется!Значит, что же остаетсяУ преддверья сорока?Жить и жить. Пока живется…Если ж вам за пятьдесят,Знайте, жизни добрый ГенийМожет долго длить закат,Добрый духом поколений!Тяжек, сочен плод осенний.Вечер есть пора свершений.В седине есть аромат.Поздних, сладостных цветений.В наслоении декадПростота проникновений.Пусть горит, горит закатВсе безумней, все блаженней…Всех кому за пятьдесят,Я зову на Бал Весенний!..

Анализ стихотворения «Весенний бал» Каким настроением проникнуто стихотворение? Какими словами достигается это настроение? Какова интонация стихотворения? Какими средствами достигается мелодичность? Что можно сказать о лирических героинях? Каково его эмоциональное состояние?

134

Статистичное или динамичное время в стихотворении? Какова модель сюжета времени линейная или цикличная?Найдите цитаты подтверждающие это.

17 лет 30 лет 40 лет 50 лет«Стихия ваша»«Ослепительный букет»«Первый бал в семнадцать лет»

«В тридцать лет сама природа говорит: душе цвести!»

«Бурлит, несется благовидная река»

«Жизни добрый Гений»

1. Почему в сорок лет жизнь сравнивалась с благовидной рекой?2. Как вы понимаете фразу: «Надо жить пока живется, сердцу мало

остается»?3. Какие краски наблюдаются в стихотворении? Каков основной колорит?

(в семнадцать лет всё цветет, благоухает, розы цветут; в тридцать - как бы расцветает душа, цветет сердце; в сорок лет - нежность, это теплые тона, но подкрадывается холод, сердцу нежность и тоска)

4. Что важнее бал в 17 лет или в 50?5. Почему автор не меняет эпитет весенний?6. Помогает ли поэтическая форма стихотворения постичь его

философскую глубину?7. Как вы понимаете финальные строки стихотворения:

Пусть горит, горит закатВсе безумней, все блаженней…Всех кому за пятьдесят,Я зову на Бал Весенний!..

Его стихи в импрессионистической манере передают ситуации, типичные для его времени. Для Аминадо характерна ироническая дистанция по отношению к изображаемому, легкость форм стихотворения не теряет человеческой серьезности автора.

Аналитики-исследователи (афористы). Дон Аминадо был одним из самых популярных в эмиграции. Новым Козьмой Прутковым называла его эмигрантская пресса.

Словарная работаАфоризм – краткое выразительное изречение.Афоризмы Дона Аминадо вышли отдельным изданием, но не на русском, а

на французском языке. Прочитав и исследовав афоризмы Дона Аминадо, мы выделяем их по таким категориям:

Остроумие, мудрость. Общение, общество, человек. Любовь, дружба, брак. Молодость, старость, счастье.Остроумие и мудрость

135

Для утвердительного ответа достаточно лишь одного слова – «да». Все прочие слова придуманы, чтобы сказать «нет».

Надеяться надо до последней минуты. Но в последнюю минуту можно и перестать.

Не старайтесь познать самого себя, а то вам противно станет.Только несказанное и стоит запомнить.Ничто так не утомляет, как ожидание поезда. Особенно, когда лежишь на

рельсах.Выходя из себя, не забудьте вернуться.Из пессимизма еще есть выход, из оптимизма – никакого.Для того чтобы не сделать ни одного ложного шага, надо всё время

топтаться на месте.Общение, общество, человекКогда люди не сходятся в главном, они расходятся из-за пустяков.Неудачники никогда не опаздывают, но всегда приходят не вовремя.Застенчивого человека всегда затолкают – и в метро, и в Царствии

небесном.Оскорбить действие может всякий, оскорбить в трех действиях – только

драматург.После трех рюмок коньяку француз переходит на минеральную воду, а

русский на «ты».Сплетня – это плата за гостеприимство.Взаимное понимание требует взаимной лжи.Если бы мы знали все, что о нас будут говорить, когда нас не будет, нас бы

уже давно не было.Неразговорчивый собеседник может довести до отчаяния, словоохотливый

– до преступления.С фонтаном не спорят, его можно либо заткнуть, либо привыкнуть.Товарищ, бросьте курить, ничего не слышно.Приличный человек если и совершит подлость, то молча. Зато убежденный

подлец, без подходящей литературной цитаты никак уж не обойдется.Любовь, дружба, бракНет ничего более утомительного, чем любовь к ближнему в

международном масштабе.Ничего так не возбуждает страсти, как золото. И ничто так не успокаивает,

как свинец.Люби человечество сколько тебе угодно, но не требуй взаимности.Бросить в женщину камень можно только в одном случае: если это камень

чистой воды – алмаз.Чтобы доверие было прочным в браке, обман должен быть длительным.Однолюб – человек, который обманывает только ту женщину, которую он

любит.Честный ребенок любит не папу с мамой, а трубочки с кремом.Чтобы любовь была вечной, равнодушие должно быть взаимным.

136

Молодость, старость, счастьеКогда люди живут вместе, они становятся похожими друг на друга и мало

– на самих себя.Для того, чтобы выжить, надо пережить.Для того, чтобы пережить, надо пожить.Для того, чтобы пожить, надо выжить.Улыбайтесь на всякий случай, случай всегда найдется.Сплетничают те, у кого нет личной жизни. И в адрес тех, у кого личная

жизнь есть.Чтобы выиграть в лотерее, надо иметь не только удачу, но и лотерейный

билет.Ошибки молодости проходят с годами, а в особенности со смертью.Про каждого человека можно написать роман, но не каждый заслуживает

некролога.Счастливым называется тот брак, в котором одна половинка храпит, а

другая – не слышит.Учитель. В творчестве Дона Аминадо также присутствует пророчество, о

том, что произойдет распад не Романовской, а новой красной империи.«Потом… О, Господи, Ты только вездесущ И волен надо всем

преображеньем! Но, чую, вновь от беловежских пущ. Пойдет начало с прежним продолженьем. И вкруг оси опишет новый круг…» И как тут не вспомнить строки Е.Евтушенко:

Поговорить немножечко бы надоХотя бы с тенью Дона АминадоГадавшего не на кофейной гуще,А поточней – на Беловежской пуще.

Россию завоюет генерал?Но тут у вас произошла накладка.Ошиблись чином. Не прошло всё гладкоИначе Воланд карты разыграл.

В безликий строй всех снова не построишь.Сатира знает как ей поступать.Ну что, Шполянский Аминад Петрович?С приездом. Вы на родине опять.

Т.В.Ружанська, провідний бібліотекар НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» № 3 Помічнянської міської ради

МОЯ КРАЇНА – НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА(Бібліографічний огляд)

137

Наше минуле і сьогодення відтворене на сторінках книг. Читайте! Нехай ваші серця будуть відкриті для всього нового. І як би не

змінювався світ, куди б не закинула доля, завжди зберігайте у серці всі ті духовні скарби, які перейшли у спадок від попередніх поколінь. А прочитані книги завжди допоможуть вам донести їх крізь час і простір, крізь терни і привади до майбутніх поколінь.

Лагунова Т.І. та ін. Моя країна – Україна [Текст] / Т.І. Лагунова та ін. – 2-ге. вид., перероб. та допов. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2010. – 207 с. : іл.

Довідкове видання розповідає багато цікавого з історії України з давніх-давен до сьогодення, знайомить з етапами нелегкого шляху українського народу до незалежності. Розкриває духовні та національні традиції українців. Багатий та різноманітний ілюстративний матеріал розкриває життя регіонів.

Книга включає також питання для перевірки своїх знань з історії та культури України.

Чугуєнко М.В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей [Текст] /М.В. Чугуєнко. – Харків : Ранок, 2008. – 128 с. : іл. – («Я пізнаю світ»)

Енциклопедія розповідає про стародавню землю України, її тисячолітню історію, неповторні душевні якості її талановитого і стійкого народу, прекрасну і самобутню природу, невичерпну багатовікову культурну спадщину українців.

Сокол А.В., Конечна О.М. Моя країна – Україна: для серед. шк. віку. [Текст] / А.В.Сокол, О.М.Конечна. - Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2004.- 64 с. : іл.

Книга запрошує читачів у подорож рідною країною. Це літературно-художнє видання, яке приваблює до себе яскравим зовнішнім оформленням, кольоровою суперобкладинкою.

Зі сторінок цієї книги ми дізнаємось про героїчну і водночас гірку історичну долю наших прадідів і батьків. Вони працювали і творили, боронили свою землю і розбудовували державу. Їх поневолювали, морили голодом і вбивали, нівечили їхню історичну пам’ять. Вони вистояли. Зберегли для нас рідний край, його символи, мову і культуру.

Історія України: Атлас-хрестоматія / Упоряд. Д.Ісаєв. – К. : ЗАТ «Інститут передових технологій», 2004.- 40 с. : іл.

Це картографічне видання суттєво доповнює розповідь про історію України. Перш за все, атлас приваблює до себе зовнішнім оформленням: виготовлений з цупкого паперу, має яскраву глянцеву обкладинку, ілюстрований цікавими малюнками. Стисло розкриваються історичні події давнього минулого України. Читач знайомиться з такими розділами: «Княжа Русь-Україна», «Козацька доба», «Відродження України».

Електронний атлас для курсу з історії України, 5 клас. - К. : ЗАТ «Інститут передових технологій», 2004.

Електронний атлас для курсу з історії України, 8 клас. - К. : ЗАТ «Інститут передових технологій», 2004.

138

Ці атласи узгоджені зі шкільною програмою та діючими підручниками. Їх метою є формування історичного світогляду і набуття навичок роботи з історичними картами. Вони мають такі складові: історичні карти, що охоплюють певний період з історії України; тексти коментують і доповнюють картографічну інформацію, подану у хронологічному порядку з посиланням на ілюстрації; запитання за змістом видання дають можливість користувачеві здійснити самоперевірку; ілюстрації допомагають створити уявлення про епоху, яка вивчається: історичні портрети, твори мистецтва, архітектура, геральдика, історичні сюжети тощо; розваги надають можливість користувачеві самому відтворити карту або малюнок, складати зображення з фрагментів.

Малик Я., Вол Б.,Чуприна В. Історія української державності [Текст] / Я.Малик, Б.Вол, В.Чуприна. - Львів: Світ, 1995.- 248 с.

Книга буде цікавою і корисною для учнів старших класів, студентів ВНЗ, викладачів та фахівців. У доступній формі викладеноі історичні етапи творення української державності. Посібник дає вичерпну інформацію про найдавніші державні утворення на території України, формування Київської Русі, становлення Запорозької Січі та причини занепаду козацької держави. Видання відкриває досі незнайомі читачам сторінки становлення української національної ідеї. Розкриває суть національно-визвольного руху і державотворчих процесів у 1917-1918 роках тощо.

У книзі вміщені документи і матеріали, які допоможуть у вивченні історії української державності, а також список літератури для позакласного читання.

Державний Гімн України [Текст]: популярний історичний нарис / Упоряд. М.П.Линник та ін. - К. : Музична Україна, 2006.- 55 с.: іл.

У науково-популярному нарисі розкривається історія створення пісні «Ще не вмерла Україна», яка згодом стала державним гімном України.

Зміст яскраво доповнюють портрети авторів гімну, фотографії перших виконавців та інших історичних діячів, які мали відношення до становлення національного гімну.

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року: Із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року №2222-ІV. Станом на 1 січня 2006 року /Міністерство Юстиції України [Текст]. – К., 2006. – 123 с.

Регламентує права і обов’язки людини як громадянина України та знайомить з правилами поведінки самої держави у стосунках з людиною.

Яковенко Н.М. Нарис з історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. [Текст] : Навч. посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак-тів вузів, вчителів. – К. : Генеза, 1997. – 312 с.

Нова концепція історії України, викладена у посібнику, розкриває низку проблем: Хто такі руси і яку роль вони відіграли в утворенні Київської держави? Чим стала для народу України Берестейська унія? Яку роль відігравала Польща у спалахові козацьких воїн? Чим була Хмельниччина – становою козацькою революцією, громадянською війною чи війною за національне визволення?

139

Грицак Я.Й. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІ –ХХ ст. [Текст] : Навч. посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів історичних факультетів вузів, вчителів. – К. : Генеза, 1996. – 360 с.

Посібник пропонує нову історію модерної доби, що відображає найсучасніші досягнення української та світової науки. Книга адресована читачам, які цікавляться історією України. Вони знайдуть тут не стільки додаткові відомості про ті факти, події й особистості української історії, про яких згадується у різних підручниках з історії, скільки нове їх тлумачення.

Дорогами і стежками історії України: Зб. худож. творів [Текст] : для мол. та серед. шк. віку / Авт.-упоряд. М.Ф. Слабошпицький. - К. : Школа, 2002.- 224 с. : іл. - (Хрестоматія школяра).

До збірника увійшли найцікавіші й доступні для юного читача народні легенди та перекази, пізнавальні матеріали, художні твори українських письменників.

Ця книга про людей, які складають історичний портрет нації: Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Данило Галицький, Нестор Літописець, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Григорій Сковорода...

Реєнт О.П., Коляда І.А. Усі гетьмани України: легенди, міфи, біографії [Текст] / О.П.Реєнт, І.А. Коляда. – Харків : Фоліо, 2007. – 415 с. – (Історичне досьє).

У книзі подається правдивий і об’єктивний життєпис гетьманів, а також інших найвищих військових керівників українського козацтва.

Костомаров М.І. Богдан Хмельницький: історичний нарис [Текст] / М.І. Костомаров. – К. : Веселка, 1992. – 93 с. : іл. – (Гетьмани України).

Розповідається про Богдана Хмельницького, під проводом якого здійснювалася визвольна війна 1648-1654 років.

Савченко В.А. Павло Скоропадський – останній гетьман України [Текст] / В.А.Савченко. – Харків. : Фоліо, 2008. – 380 с. – (Історичне досьє)

Книга присвячена Павлу Скоропадському, останньому гетьману України, діяльність якого пов’язана з бурхливими подіями епохи громадянської війни. Оцінювати його можна і як «лиходія», і як «праведника», але саме цією неоднозначністю він і цікавий.

Сергійчук В.І. Дмитро Вишневецький [Текст] / В.І.Сергійчук. – К. : Україна, 2003. – 192 с. : іл. – (Українські державники).

Книга про легендарного козацького ватажка Дмитра Вишневецького (Байду), засновника Запорозької Січі , що стала наріжним каменем відродження української державності.

Символіка Кіровоградщини. Альбом-каталог / Під заг. ред. В.Кривенка та К.Шляхового. - Кіровоград: Вид-во «Мавік» Преса України, 2002. – 104 с. : іл.

У цьому виданні вперше зроблено спробу подати символіку Кіровоградщини, узагальнивши історичну спадщину герботворення. Головна мета альбому-каталогу – ознайомлення широкого читацького загалу з досвідом створення і запровадження символіки на Кіровоградщині.

140

Кіровоградщина – перлина степу [Текст] / Керівник проекту С.Негода. – К. : Преса України, 2001. – 48с.: іл

Все, чим пишається наша рідна Кіровоградщина, вміщено у цьому довідковому виданні. Ми маємо можливість ознайомитися з історичним, духовним, культурним надбанням наших земляків.

Шаров І.Ф. 100 видатних імен України [Текст] / І.Ф.Шаров – К. : Вид. дім «Альтернативи», 1999. – 496 с. : іл.

Репрезентує сто славетних імен України, які є духовним надбанням нації. Ця книга задумана як природна відповідь на основоположні питання: Хто ми? Чиї ми діти? Куди ми йдемо? Що на нас чекає завтра? Складається зі стислих біографічних викладів, оглядів життєдіяльності.

Довідник найкращих жінок Кіровоградщини [Текст] / Упоряд. Г.А.Коломієць – Кіровоград, 2007. – 80 с.

У довіднику зібрано біографії активних, громадських діячок Кіровоградщини: активних, високоосвічених, перспективних, успішних жінок. Стражний О.С. Український менталітет: Ілюзії. Міфи. Реальність [Текст] / О.С. Стражний. – К.: Книга, 2008. – 368 с. : іл.

Книга розширює межі традиційного, шаблонного уявлення про світовідчуття українців, по-своєму відповідає на запитання: Хто такий українець? Чим мешканці України відрізняються від європейців і росіян?

Ярещенко А.П. Під чаром рідної землі: Посібник з українознавства [Текст] /А.П. Ярещенко . – К. : ТОВ «ШАНС», 2008. – 344 с.

Це книга про наше минуле і сьогодення, про нашу мову і культуру, про важкий і суперечливий шлях державотворення.

Довідник з історії України (А-Я) [Текст] : Посіб. для серед. загальноосвіт. навч. закладів / За заг. ред. І.Підкови, Р.Шуста. - 2-ге вид., доопр.і доповн. - К. : Генеза, 2001. – 1136 с.

У довіднику вміщено понад 3500 статей, зокрема близько 1700 бібліографічних довідок. Значна частина матеріалів присвячена діяльності відомих політичних і державних лідерів, українських митців та інтелектуалів, які діяли в Україні та за її межами, а також біографіям представників української інтелігенції, репресованих у роки тоталітарного режиму.

У довіднику розглядаються проблеми і події, які стосуються різних періодів української історії, однак найбільша увага приділена ХХ століттю.

РОЗДІЛ ІV. СОБОРНО ЖИТО ЗАСІВАЙМО

(Творчі роботи переможців Всеукраїнського конкурсудитячої творчості «Об'єднаймося ж, брати мої!»)

В.М.Нудний, завідуючий навчально-методичним кабінетом української мови та літератури

141

КОІППО імені Василя Cухомлинського;Г.В. Мінич, методист навчально-методичного кабінету української мови та літератури КОІППОімені Василя Cухомлинського

БАГАТСТВО ЮНИХ ОБДАРОВАНЬ

Всеукраїнський конкурс учнівської творчості щоразу відкриває нові імена, думки, новий рух надій. Юнь по-новому осмислює життя, знаходить у ньому нові грані, й життя набуває нових якостей у своїй співмірності з попереднім. Творча молодь, утім, шанобливо ставиться і до того, що приходить до неї з давнини: як переддень її буття і як традиція. Коли особистість почуває себе поєднаною з традицією, до того ж – такою, що єднає весь народ, - вона по-особливому збагачується і життєвим, і емоційним досвідом.

Всеукраїнський конкурс учнівської творчості виявив багато обдарованих дітей Кіровоградщини, чиє позитивне сприйняття світу мало змогу реалізуватися через розкриття теми «Ідея соборності України у творчості Тараса Шевченка», а також і окремими поетичними творами.

Десять школярів області стали переможцями Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості 2005-2011 рр., присвяченого Шевченківським дням. У своїх творах вони роздумують про історичну долю України і щиро вболівають за її майбутнє, сміливо підносять ідеали Великого Кобзаря для власного духовного розвитку і становлення на життєвій дорозі та зворушливо зізнаються у любові до найрідніших…

Деякі учасники конкурсу від початкових кроків наблизилися до професійної майстерності, про що міг посвідчити солідний перелік імен та прізвищ. Заслуговують на широку читацьку прихильність, зокрема, поезії Юлії Валенти, Людмили Кравченко, Юлії Гудзової, Юлії Зеленько; прозові твори Станіслава Гуріна, Наталії Туренко, Катерини Гаврилюк, Катерини Рибалко, Аліни Чернецької, Олени Малетич, Наталії Дяченко, Ілони Нестеренко; дослідження Анастасії Сподинюк.

Кожна з представлених робіт заслуговує на перемогу, бо в кожній із них - перейнятість любов’ю до України, її народу, його славних історичних традицій, віра в майбутнє і готовність стати творцем цього майбутнього.

Анастасія Сподинюк, учениця комунального закладу «НВО – «Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад школа І ступеня «Гармонія» – гімназія імені Тараса Шевченка – центр позашкільного виховання «Контакт» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»

142

ФАТУМ(Поняття особистої й національної долі в поетичній творчості

Тараса Шевченка. Дослідження)

Єсть на світі доля,А хто її знає?Єсть на світі воля,А хто її має?Єсть люде на світі – Сріблом-злотом сяють,Здається, панують.А долі не знають, – Ні долі, ні волі!

Т.Шевченко, «Катерина»

Вічний – як народ... І так само нещасний. Дивна, хоча, можливо, цілком виправдана закономірність: якась фатальна

неминучість невідступно слідувала чи не за всіма українськими особистостями. І що величніша постать, тим жорстокіша доля.

Він жив Україною, ставши водночас її долею й сумлінням.Узагалі образ долі та її пошуку є одним із ключових у творчості Тараса

Шевченка. Так, в одному з найперших своїх віршів «Думка» («Тече вода в синє море...», 1838) автор змальовує пошуки козаком долі на чужині (підкреслено-патріотичний твір: будь-яке щастя на чужині заперечується). Уже тоді поетові довелося зазнати нелегких хлібів вигнанця (подорожі з паном Енгельгардтом). Для нього, звиклого до природи українського села, до життя на селі, серцем прикипілого до рідних просторів, поняття чужини стало синонімом страждання, недолі. І знову парадокс: справдилося те, чого він найбільше боявся. Часто опинятиметься він на чужині, та ще й у самотині...

Протягом життя поета образ долі в його творчості еволюціонує: спершу він подається сукупно через нарікання й страждання; пізніше автор упевнюється, що шлях до світла, до майбутнього все-таки є, до нього необхідно прагнути; і, нарешті, автор підбиває підсумки, визначає свою долю й приймає її.

У творах Тараса Григоровича його власна доля завжди тісно перепліталася з долею Батьківщини, козацькою вдачею українського народу. Так, гімном січової слави стала поезія «Тарасова ніч» (1838), у якій простежуються болісні переживання автором загибелі козацтва (козачество гине,// Гине слава, батьківщина).

Отже, у Батьківщини долі немає, то хіба ж може вона бути у вірного її сина? На це відповідає сам Шевченко рядками, сповненими глибокою печаллю й приреченістю: «Журбою// Не накличу собі долі,// Коли так не маю» («Думи мої, думи мої...», 1839).

Жахливу трагедію материнського серця, зламаного життя змальовує поет у творі «Сова» (1844). Викохуючи сина, матір доходить висновку: головне -

143

зростити його гарним та не одиноким, «а долю роздобуде». Але автор одразу ж спростовує висловлене твердження: він не впевнений, «чи є ж таки на цім світі слухняная доля», зате «зле безталання зустрінеться всюди – і на шляху, і без шляху, усюди, де люди». Мати дочекалася своєї долі – «зросту того сина», але щастя розбилося об жорстокість і несправедливість московського ярма. Її хлопця постригли в москалі, а діти паничів відкупилися, бо ж їм «доля мати». І десь на чужині син, можливо, здобув долю, а може, загинув; мати ж змушена була все життя поневірятися, страждати.

Така доля України: бути функціональним додатком до «тюрми народів»... Скільки родин зламав режим, скільки матерів осиротілих. Тарас Шевченко завжди боляче переживав і чуже горе (а надто вже горе материнське, бо ж немає на землі святішого за матір), яке не раз бачив на власні очі; сприймав його як горе загальнонаціональне. Доля, забувши про убогих (до яких відносив себе й Кобзар), повернулася до підлих, ницих, жорстоких, але заможних. Та незважаючи на це, десь між рядків його поезій з’явилась і почала стрімко рости надія, що колись і для простого сільського люду запалає нова, вільна зоря.

Сатирично звучить ідея вибору долі на початку поезії «Сон» («У всякого своя доля...», 1844). Так, «у всякого своя доля і свій шлях широкий», кожен обирає те, що до вподоби, що дається найлегше: загарбання, братовбивство, лицемірство, гультяйство (виходить, жити праведно або хоча б пристойно надзвичайно важко чи й узагалі неможливо). І все, крім, фактично, останнього, є для автора неприпустимим, бо ж гультяй страчує тільки власне життя, п’є власну кров, «а не кров людськую». Отже, долю можна й треба обирати, хоча б намагатися керувати нею, але ні в якому разі не шкодити іншим.

Оскільки автор уже дійшов висновку, що долю можна обрати, то тепер він шукає причини її відсутності (відсутності неповної: доля є, але має вигляд і свідомість обідраної покритки) в українського народу. І знаходить («Гоголю», 1844). Проблема полягає в менталітеті: «Не заріже батько сина,// Своєї дитини,// за честь, за славу, за братерство,// за волю Вкраїни.// Не заріже: викохає// Та й продасть в різницю// Москалеві». Невже знедолений народ так звик до ярма, що й дітей власних не жаліє? Глибоко іронічна байдужість проймає останні рядки поезії: «Нехай, брате. А ми будем// Сміяться та плакать».

Культ козацької волі бачимо й у поезії «Не женися на багатій...» (1845). Незважаючи на всю підступність долі, Тарас Григорович підносить її над усіма іншими жіночими образами. Адже дух сина степів гине в неволі, або ж за найменшої спроби будь-кого на цю волю посягнути. Якою б жорстокою не була доля (а для справжнього українця долею, попри все, є свобода), ставши єдиною супутницею, вона полегшує страждання.

Т.Шевченко спробував осмислити долю народу й через призму його історії (містерія «Великий льох»). У трьох логічно послідовних частинах він розглянув занепад національної свідомості («доля заховалась», а «воленьку люде добрі // І не торговали, // А без торгу закинули // В далеку неволю…»). Долю Великий Кобзар, подорожуючи білим світом, граючи на кобзі й співаючи пісень рідних

144

просторів, може б, і знайшов, навіть напевне знайшов би. Але навіщо? Людям доля не потрібна, адже волі вони вже зреклися (зреклися б і долі, якби вона не сховалася). Складається враження, ніби стражденному поневоленому народові, власне кажучи, й так непогано, а всі його поневіряння зачіпають за живе виключно обраних. У Шевченкових словах загострюється поетична нотка невичерпної самотності.

Мотиви самопожертви, самозречення особливо яскраво звучать у поезії «Мені однаково, чи буду...» (цикл «В казематі», 1847). Автор змиряється з власною долею, він уже звик до страждань, і немає значення, скільки їх ще буде, немає значення, що він помре «неоплаканий своїми,// В неволі, плачучи». Приймаючи свою долю, він, проте, не здатний прийняти долю України. Поет передчуває, що «Україну злії люде// Присплять, лукаві, і в огні// Її, окраденую, збудять», тому й терпить усі особистісні незгоди, які навіки єднають дві долі: його й народу. І невідомо де беруться в нього, самотнього Пророка, сили стати на сторожі майбутнього. Але найголовніше: його самозречення стало беззаперечним доказом того, що долю таки можна здобути, привернути до себе. Крім того, підсвідомо він, можливо, передчуває, що сам житиме доти, доки житиме його народ, доки матері співатимуть дітям прадідівських пісень, доки його власна пісня, пісня волі, не покине степ широкий, «лани широкополі, і Дніпро, і кручі». І він стає українським месією:

Воскресну нині! Ради їх,Людей закованих моїх,Убогих, нищих... Возвеличу,Малих отих рабів німих!Я на сторожі коло їхПоставлю слово.

«Подражаніє 11 псалму»Поет перебирає на себе всі прокляття народу, відкриваючи йому (та й долі

його) очі на реалії життя («Великий льох», «Сон»), формуючи історичну свідомість («Гайдамаки»), навчаючи («І мертвим, і живим...»), указуючи світлий шлях до мети («Я не нездужаю, нівроку...», «Заповіт»).

Сплеском почуття самотності позначено вірш «Заросли шляхи тернами...» (1849). Поезія пройнята невимовною тугою за «убитим», але рідним народом, за Батьківщиною. Приречений на вигнання й самотність, поет нарікає на Бога, що той так і не дав йому долі, не дав молодого щастя, радості, не дав навіть кохання. І тепер сталося жахливе: ліричний герой має «серце широкеє - // Ні з ким поділити»... Йому ні з ким говорити, і нікому читати його думи, нікому розділити його печаль і болісну любов до своїх «дітей нерозумних».

А діти таки нерозумні, і про це з болем та обуренням говорить сам Шевченко: «Либонь, уже десяте літо, // Як дав я людям «Кобзаря», // А їм неначе рот зашито» («Хіба самому написать...», 1849). Як же довго Пророк намагався пояснити власному народові, що ніхто за нього його долю не шукатиме й не будитиме... І зовсім природно звучить неприхований сарказм з приводу ігнорування поетових творів безпосередньо народом, заради якого він,

145

фактично, зрікся самого себе, власного життя. І так само природною є поява в Шевченка бажання, «щоб хто-небудь мені сказав//, ...для кого я пишу? для чого?// За що я Вкраїну люблю?// Чи варт вона огня святого?» Адже складається враження, ніби митець творить сам для себе (може, «доля так оце зробила»). Відповіді на власні запитання автор так і не знаходить, зате вже вкотре набуває впевненості в тому, що «а все-таки її люблю, // Мою Україну широку, // Хоч я по їй і одинокий// ...аж до погибелі дійшов».

Але хвилинний настрій обурення швидко змінювався в Тараса Григоровича на співчуття до своєї рідної стражденної землі. Йому не жаль було власної долі, зате було жаль долі кожного, хто мав нещастя жити під гнітом («І золотої й дорогої...», 1849). Шевченко чудово знав свій народ і небезпідставно переживав за його майбутнє, за те майбутнє, поборником якого був сам.

Щойно звільнившись із заслання, Тарас Григорович створює триптих «Доля», «Муза», «Слава» (1858), у якому, ніби підсумовуючи пройдений життєвий і творчий шлях, проголошує кредо власної долі й покликання: «Ми не лукавили з тобою, // Ми просто йшли, у нас нема // Зерна неправди за собою». Доля сама обрала пророка і «в школу хлопця одвела // До п’яного дяка в науку», ніби змалку готуючи його до майбутніх страждань. І долю він просить вести його далі, у майбутнє, до слави, бо, на відміну від нього самого, слава його житиме вічно й вічно вказуватиме шлях його народові («а слава – заповідь моя»).

Муза поетова «пречистая, святая», «золотокрила», «моя порадонько святая», «моя ти доле молодая», і до неї він звертається з проханням-наказом: «учи неложними устами // Сказати правду». Муза врятувала поета («мені ти всюди помагала, // Мене ти всюди доглядала, // В степу, безлюдному степу, // В далекій неволі»), а отже, врятувала й народ.

«Моєю долею» Шевченко називає й славу. Він кличе її до себе, бо знає, що врешті-решт заслуговує на неї. Але складається враження, ніби цю іпостась власної долі він не поважає, хоча й прагне до неї (називає її шинкаркою, задрипанкою, царською запроданкою; як бачимо, образ слави-задрипанки є типовим для творчості Кобзаря). Проте таке ставлення поета є цілком логічним з огляду на постійне протистояння царизму й спроб досягнення Україною самостійності: слава завжди на боці імператора, а не на боці синів поневоленого народу. І в цьому ще один трагізм творчості Тараса Григоровича.

Знову особливо яскраво мотив самотності виявляється в поезіях останніх років життя Тараса Григоровича. У вірші «Якби з ким сісти хліба з’їсти...» (1960) автор скаржиться на те, що «людей чимало на землі...// А доведеться одиноким» загинути. Тут простежується ще одна несправедливість долі: Шевченкові так і не дозволили одружитися («треба одружитись, // Хоча б на чортовій сестрі!»). Така доля обраних: нікому до них дорівнятись, ніхто не здатен розділити їхній талан, полегшити тягар невизнання (а тогочасна влада робила все, щоб ніхто цього й не захотів).

Він зазнав усього, чого остерігався, з чим намагався боротися, від чого тікав: неволі, відлучення від рідного народу, від коханої Вкраїни, самотності й

146

розчарувань. Мабуть, тому він так любив життя («Боже милий! // Як хочеться жити, // І любити твою правду, // І весь світ обняти!» («Ми восени таки похожі...»), тому що не мав нічого, крім надії. Трагедія Тараса Шевченка в тому, що він, ставши поборником ідеї національного визволення, до скону залишався людиною. Людиною з недоліками й примхами, потребами, з талантом, що час від часу перетворювався на непідйомний хрест, з прагненням до звичайного життя, яке він сам поклав на олтар загальнонаціональної свободи.

Був рок, був фатум. Як пафосно звучить і як не в’яжеться цей пафос з усім життям Кобзаря, складним життям простого й незвичайного водночас українця. Але був рок, був фатум. І був шлях із полум’я в огонь, із кріпацтва в московську залежність, а звідти – у заслання. А пафосу не було. Тільки сльози жалю до Батьківщини, тільки пекучий біль духовних ран, страшніший за фізичний. І тільки страшенна воля до боротьби, любові, державотворення - первісна сила, розсіяна між людьми, розчинена у віках.

Як істинний геній рідної держави, він підсвідомо відчував, осмислював усі вже перенесені його народом страждання й бачив, передчував усю недолю, що чигає в просторах майбуття. Але в тих самих просторах він бачив також і світло омріяного ідеалу.

Месії власної долі не мають. Так і Тарас Григорович. Його доля – доля України, його слава – слава нації. Адже, як казав М.Добролюбов, він «вийшов з народу, жив з народом і не лише думкою, а й обставинами життя був з ним міцно й кровно зв’язаний».

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ОБРАЗІВ РОДИНИ ТА ДЕРЖАВИВ ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

(дослідження)

Постать титана… А в серці й досі болить пошук справедливості. Вогонь запалав якось випадково, несподівано. Просто камінчик горя вдарився об стіну страждань – і ясна іскорка майнула кудись у нескошене жито. Хто знав, що оте хлоп'я, яке билося з бур'янами, – майбутній Пророк, що оте лопушине латаття – знамено свободи, символ вічної віри. З іншого боку, Кобзар з'явився в часи найбільшої скрути, народного занепаду, став жертвою долі, що покликана була своїм стражданням підняти народ. Історія просто вирахувала час, коли мав з'явитися обраний.

Нехай тепер його звеличують, наслідують його ідеї, підтримують переконання, хтось навіть критикує. Головне – не втрапити в замкнуте коло, бо тоді його заповіт буде втрачено назавжди. За його віру, любов, що воскрешає, народ повинен берегти його думку, його надію, тільки не перетворюючи його на ідола. Звичайно, це підносить обрану людину, але й знищує пам'ять про неї.

Життя Кобзаря – то духовний поштовх, аж занадто сильний для битої долею нації; то відправна точка, з якої мають народжуватися нові ідеї, нові прагнення. Чіпляючись за минулі досягнення, ми самі заводимо себе в глухий

147

кут, бо зараз інший час, і дивно, що після здобуття незалежності питання боротьби, протистояння несправедливості чомусь втрачає актуальність у свідомості народу, довгими роками гніту й репресій, здавалося б, привченого до бунтарства. Образ Шевченка слід сприймати як образ постійних змін, постійного переродження; боротьба не припиняється ніколи, і не можна зупинятися на досягнутому. Він не зупинявся.

Болісно і якось пригнічено звучить у всій творчості великого Кобзаря наївна й чиста хлоп'яча мрія. Мрія про спокій і затишок, велику й щасливу родину. Від неї дзеркальним променем відображається мрія про соборність, єдність України, що стала колись і навіки залишиться сім'єю письменника.

Усе своє життя Тарас Шевченко прагнув повернутися додому, на рідну землю, створити власний родинний вогник, дихати вільним повітрям. Його твори пройняті думками про віру, вірність, любов, єдність, підтримку – про те, чого сам він майже не мав; про зраду, гноблення, репресії, страждання – про те, що пізнав на собі. Сатирично звучить його ставлення до панів, влади, самодержавства. І тим чіткіше на цьому тлі вимальовуються картини родинного затишку й тихого подружнього щастя. Тому досить легко у творах Кобзаря простежити взаємозв’язок понять родини й держави, причини проведення паралелі між ними.

Почнемо з найпростішого й необхіднішого – з родини.Безумовно, кожному відомий вірш Тараса Григоровича «Садок вишневий

коло хати…». Стисла, але надзвичайно яскрава картина мирного селянського побуту – ніби спомин душі поета (адже твір належить до циклу «В казематі»), давня картина його коротенького дитинства. Перебуваючи далеко від рідної землі, автор хоче вірити, що й досі десь є той куточок щастя, що ще не втрачено, загублено, ще неправедна влада ще не зруйнувала той осередок краси, гармонійного поєднання природи й особистості. Узагалі цікава особливість творів Пророка полягає в тому, що постійним образом у них є природа. Вона може зливатися з настроєм, станом, ліричних героїв, протиставлятися психологічному аспектові, але ніколи не залишається байдужою, відстороненою. Дуже схожий на «Садок вишневий коло хати» інший твір, написаний у засланні, - «І досі сниться: під горою…», який передає сум автора за минулим, за колишнім щастям, відчутним тепер лише вві сні.

Першим твором Кобзаря була балада «Причинна», у якій автор використав поетичні образи, фольклорний сюжет, елементи фантастики, народну символіку (усе це загалом було характерним для раннього періоду творчості митця). Саме відчуття дитинства схвилювало поетичну душу хлопця в такий важливий період життя, коли він відчував наближення жаданої волі: тривали приготування до викупу його з кріпацтва. У цьому творі образ збожеволілої через розлуку з коханим дівчини звучить як наслідок і осуд втручання суспільства в особисте життя людей, які є частиною цього ж суспільства й тому не можуть йому протистояти, що призводить до краху надій, сподівань. Як бачимо, ще на початку власної творчості Тарас Шевченко усвідомлював усю силу впливу суспільних умовностей на формування

148

особистості, її життя і долю. До «Причинної» близький за темою твір «Тополя», у якому змальовується втрата дівчиною коханого й перетворення її на струнку деревину край дороги, що, здається, і досі виглядає милого.

Загалом у творчості Кобзаря побутують сумні мотиви людського нещастя. Залишившись змалку сиротою, Тарас болісно сприймав нехай навіть чужі родинні негаразди, і згодом, пишучи на цю тему вірші, уже зрілий поет шукав шляхи подолання кризових ситуацій.

Розглянемо твори, у яких так чи інакше зображується держава. Їх усіх умовно можна поділити на дві тематичні групи: до першої належать ті, у яких Тарас Григорович описує тогочасну Україну (це, переважно, автобіографічні вірші), до другої – твори з пошуками виходу зі скрути й закликами до боротьби за визволення землі-неньки.

Поезія «І виріс я на чужині…» сповнена авторським болем, жалем за сплюндрованою Україною, зруйнованим селом. Навіть природу лиха година не минула, вона страждає разом із людьми: стави поросли бур’яном, сади повсихали. У всьому, що сталося, автор звинувачує панів-гнобителів, але не приймає й народної позиції: сумирно йти на панщину й вести за собою власних дітей. Знову з’являється образ родини, але родини зламаної, кинутої долею на розпутті, у лабіринті панських інтриг, знущань. Ще один автобіографічний твір «Мені однаково, чи буду…» пройнятий настроями зречення самого себе, зречення заради високої мети. Авторові нічого втрачати, окрім рідної землі, і він передбачає, що дуже скоро вона залишиться геть окраденою й зруйнованою. Неперевершена майстерність пейзажної лірики Шевченка втілилась у вірші «Сон» («Гори мої високії»), у якому спогад про чудову красу переяславських краєвидів переплітається з болем за соціальну несправедливість і невимовним сумом за Батьківщиною.

Народившись у центрі, де колись розгорталася Коліївщина, і ще в дитинстві наслухавшись дідових оповідок, Тарас Григорович, який завжди цінував і безмірно поважав історію, пише поему «Гайдамаки», найвагоміший твір раннього періоду творчості. Як писав сам автор, у ньому оспівано недолю козацького краю, але, крім того, ще й шлях порятунку - повстання. І тут сюжетні образи родини й держави переплітаються. Яремі, щоб поєднатися з коханою, необхідно було пройти нелегкий шлях боротьби й силою визволити Оксану, можна сказати, - Україну. Тільки після цього він одружується, але гайдамацької справи не кидає, бо усвідомлює: треба остаточно звільнити землю, на якій збирається звити родинне гніздечко. Паралельно до цього наводиться картина життя іншої сім'ї – сім'ї Гонти. Убивство ним власних синів символізує деградацію суспільства, у якому не ідеї зароджуються в ім’я поліпшення життя людей, а люди приносяться в жертву ідеям. З іншого боку, це можна розглядати як символічний результат єднання України з Польщею (адже дружина Гонти - ляшка); через пригноблення нації нерозумною шляхтою страждають не лише «хлопські» діти. Отже, автор закликає до боротьби за збереження родини й, відповідно, держави.

149

Найвищої точки протистояння поет, на мою думку, сягає в поемі «Кавказ», коли відкрито виступає проти «темного царства», «тюрми народів» від імені нею поневолених. Тепер Шевченко звертається не лише до українців, а до всіх, хто страждає й гине під гнітом самодержавства, вказуючи єдиний вихід: зберегти останнє, що залишилось (у творі – сині гори), і, знаючи, що втрачати нічого, повстати. Відвертий і категоричний заклик (ніби остання межа вже позаду) – вставати, порвавши кайдани, і «вражою злою кров′ю» окропити землю – звучить у чи не найвідомішій поезії Тараса Григоровича під назвою «Заповіт». Рядки твору наповнені моторошним пафосом, і майже забобонний острах, змішаний із захватом, охоплює читача. Заповіт – це те, що обов’язково має здійснитися, бо за народним звичаєм знаменує останню волю людини. У цьому творі Кобзаря поєдналось усе: жаль і захоплення, жага, ідея та її втілення. І якщо люди прислухаються до його ради (повстануть єдиним народом, єдиною сім’єю), відродиться Україна, і вільна, нова родина повік згадуватиме Пророка «незлим тихим словом».

У творчості Тараса Шевченка образ держави нерозривно пов'язаний з образом родини: держава – то така собі велика сім’я, і коли ця сім’я зневажає, втрачає поняття вічних цінностей або ж перестає їх захищати, руйнується все суспільство.

Сучасна молодь не читає Шевченка. Бо його твори, хай навіть сповнені революційними, бунтарськими настроями, – про недолю, страждання, про те, з чим важко боротися, від чого хочеться втікати. Головне – нікого не можна засуджувати за цей страх, бо людям властиво боятися болю. І тому образ великого Кобзаря завжди викликатиме німий захват у свідомих людей. Можливо, він не перший, хто піднявся з колін, але він єдиний, хто, почавши нізвідки, дійшов до кінця у своїй боротьбі. І тепер, через сто п’ятдесят років, серця мільйонів, можливо, не здогадуючись про це, живуть ідеями Пророка; його нащадки втілюють його мрії в реальність.

(На даний час Анастасія Сподинюк, студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка).

Станіслав Гурин,учень НВК «Бобринецька гімназія – ЗШ І-ІІІ ступенів №1» Бобринецької районної ради

МІЙ РІД – МОЄ КОРІННЯ

Кожна людина ніби тоненькою ниточкою пов’язана зі своїми рідними. І оця «стежинка» веде мене у маленьке село Володимиро-Іллінку. Там мешкали мої прадідусь Іван та прабабуся Ганна. Підходжу з мамою до старенької хатини. Здається, зараз вийдуть вони нам назустріч. Прабабуся обніме та

150

поцілує, а прадідусь погладить по голові і скаже: «Як швидко ти ростеш, правнучку. Куди тягнешся? Мабуть, до сонечка». Пам’ятаю завжди їх тільки усміхненими, привітними. Вони ніколи нічого не вимагали від мене, а просто любили і сприймали таким, який я є. А мені дуже хотілося зробити для них щось добре, щоб порадувати стареньких, щоб розгладилися їхні зморшки.

Тим, що я вмію лагодити по господарству, завдячую прадідусеві. Він навіть дозволяв мені допомагати йому на пасіці. А потім наливав до обіду запашного золотавого меду. Прабабуся виносила на стіл під яблуню смачні духмяні частування. Ми разом обідали, вели тиху бесіду.

А після обіду ми із сестричкою просили прабабусю перебрати її скриню. Ми разом переглядали пожовклі фотографії. Ось батьки прабабусі. Їх звали Оксана і Федір. Вони прожили разом у злагоді п’ятдесят три роки. На стіні у великій кімнаті – їхня фотографія поруч із портретом Кобзаря. Прибрана вишитим рушником. Перекладаємо у скрині медалі прадідуся Івана, якими він був нагороджений за участь у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років.

Ми розглядаємо рушники, серпанки, наволочки на подушки, які вишила вже моя бабуся Люба. Добре пам’ятаю всі речі в скрині. Але кожного разу здається, що побачу щось нове, почую якусь історію про їх далеке дитинство.

Закриваємо скриню, йдемо із сестричкою вкладатися спати. Прабабуся стелить просто на підлозі посеред кімнати величезну перину, вкриває нас теплою ковдрою, сідає поруч, гладить своєю натрудженою рукою наші голівки, тихенько співає колискову пісню. Мама таких навіть не знає. Люблю співати із сестрою Ярославою та прабабусею народні пісні. Так люблю ці вечори, що не хочеться навіть їхати додому.

Пройдуть роки, але ніколи ми не забудемо цих перших уроків доброти, любові, терпіння, які дали нам наші старенькі…

ОЙ ВИСОКА ТА ГОРА, ДЕ СТОЇТЬ ТАРАС…

За вікном грудень... Падає тихий пухнастий сніг. Замітає дороги, будинки, дерева – все навкруги. Незабаром він засипле останню сторінку календаря 2007 року, який був для мене особливим саме тим, що я вперше побував у славетному місті Каневі.

Рано-вранці під’їхали ми до підніжжя Тарасової гори. А тут уже гамірно. Хвилюванням сповнюється душа, коли прямую до Великого Кобзаря. З усіх куточків країни приїздять сюди люди, щоб схилити голову перед пам’яттю поета, поклонитися співцю правди і свободи.

Піднімаємося крутими сходами, і ось ми на вершині Чернечої гори. Урочисто звучить, пливе над Дніпром пісня «Реве та стогне Дніпр широкий», лине понад лісом, широкими ланами. Підходимо до могили Тараса Григоровича Шевченка, вклоняємося. Покладаємо квіти. А він дивиться на нас із висоти. Душу переповнює відчуття, що місце це святе, і ми повинні дати звіт нашому безсмертному Батькові.

... Спочатку тихо, а потім дедалі сильніше зазвучала козацька пісня. На її крилах полинули ми у сиву давнину. Бандурист повідав нам про славетні

151

минулі часи. Всі стояли і зачаровано слухали. А слова все лилися і проймали кожного до глибини душі. Ми слухали й захоплювалися силою, відвагою та рішучістю козака Морозенка. Ординці живцем вирвали у нього серце. Вже майже мертвий стоїть він на Савур-могилі, дивиться на свою Україну. А далі – дума про запорожців, що повертаються з далекого походу до рідних країв і гребуть мечами, бо весел уже немає. Поспішають і не знають, що Січ зруйнована.

Линуть понад Україною пісні на слова Тараса Григоровича...Стою зачарований на цьому святому місці. І згадалося, як уперше побачив

це високе чоло, глибокі, проникливі очі ще зовсім маленьким, коли піднесла мене прабабуся до портрета, прибраного гарним вишитим рушником. Сказала урочистим голосом: «Дивись, синку, це наш Батько». Я здивовано поглядав то на портрет, то на мого татуся. Прабабуся повторила: «Так, Батько всього українського народу».

Ось прабабуся дістає згорточок, вмощує мене до себе на коліна, і ми разом розгортаємо його. На рушникові, вишитому червоним та чорним кольорами, лежить «Кобзар».

Я гортаю сторінки, а старенька своїм тихим, ніжним голосом читає поезії Тараса Григоровича. Вона знала напам’ять майже всього «Кобзаря». Деякі вірші наспівувала, пораючись по господарству, випікаючи духмяний хліб, підбілюючи стареньку хату чи вишиваючи рушник. З її уст я вперше почув слова Великого Кобзаря:

Свою Україну любіть,Любіть її… Во время люте,В останню тяжкую минутуЗа неї Господа моліть.

«Свою Україну любіть», – це не просто слова, це Заповіт поета нам бути патріотами рідної землі. Читаючи його твори, переконуюся, що то велике щастя – любити свою Батьківщину так, як любив її Тарас Григорович Шевченко.

Пишу ці рядки і пригадую одну з улюблених матусиних пісень, що неперевершено звучала у виконанні тепер уже легендарного Назарія Яремчука: «Ой висока та гора, де стоїть Тарас…» І мені здається, що нам усім ще йти та йти до високості Великого Кобзаря…

Наталія Туренко, учениця Бобринецької ЗШ І-ІІІ ступенів № 5 ім. П.П. Шумилова Бобринецької районної ради

І ПРОБУДЯТЬСЯ ОНУКИ

Неозорі, безкраї простори полів українських, ніжне синювате небо, невеличке село вдалині. Пахощі літа переповнюють подих і щось тепле, світле зазирає в молоду душу. Щедрі поля українські, безкраї простори…

152

Іде дорогою Андрійко з дідом. Дивується він усьому. Щось нове, щось дивне відкривається його маленькому, ще зовсім беззахисному від великого світу, серденьку. Пахне світанок, пахне небо і перші промінчики сонечка на обрії.

Дід сивий. Борода в нього мало не по груди, у солом’яному брилі і в старій сорочці. Іде потроху шкутильгаючи. Тягне за собою підводу з молодою конячиною. Йдуть на ярмарок.

- Діду, – питає хлоп'я, – а хто тобі сорочку вишивав?- Мати твоя вишивала. Гарно вона вміє, – каже дід.- А до неї хто вишивав? Ну, коли маленькою була?- Бабуся твоя вишивала, доки Всевишній її до себе не забрав. То Мар'яна в

неї і навчилася.- А нащо люди сорочки вишивають? – цікавиться Андрійко.- То давній український звичай.- Український – це малоросійський? – здивовано піднімає оченята дитина.- Ні, – суворо каже дід, – український – то є український, бо Україна – це

велика держава.- Держава?- Держава. Дарма, що ті царські сатрапи і підлабузники все життя

торочуть, що Україна – це частина їхньої Росії.- Як то, діду? Розкажи.- А так, Андрійку. Були колись в Україні козаки, мужні люди, котрі

захищали наші землі і боронили від всякого зла рідну матінку-державу. Ще мій дід в козаках ходив. Кошовим на Січі був. Досі про нього легенди складають. Тепер нема вже козаків, нема їхньої Січі. Та живе в душах українських дух запорізький. Не зломила, не знищила Росія титанів великої сили й волі. Бо вірить ще старе дідове серце, що замайорить синьо - жовтий стяг над землями святими, писатиметься книга українська, зазвучить рідне слово з уст учителя, і знатиме кожен, що Україна – то є держава, держава великої слави, великих людей, як он Шевченко.

- А хто це Шевченко? – допитується дитя.- Жив він колись в сусідньому селі, в Кирилівці. Трохи старший за мене

був. Розумний був чоловік. Любив він Україну, більше за все любив. Боровся, тяжко вболівав за її долю. Не раз його засилали. Так він і помер, кажуть, зовсім хворим після повернення. Гарні вірші писав…

- Писав? По-українськи?- По-українськи. Гарна це мова, солов'їна. А як зазвучить українське слово,

так наче на сопілці хто виграва. Люблю його. І ти люби. І пам’ятай: все, що дає земля твоя – добре бережи і цінуй, а її, землю, найвище всього шануй, бо вона - свята. А Україна – то друга твоя мати. Люби її і захищай. Захищатимеш?

- Любитиму, діду! Я хочу стати таким, як той Шевченко! - і малі ноженята затупотіли далі по безлюдній дорозі, тихій і спокійній.

Суворе дідове обличчя всміхнулося. Він знав, що пишатиметься своїм Андрійком, навіть якщо не доживе.

153

(На даний час Наталія Туренко, студентка Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка).

Катерина Гаврилюк, учениця Семенастівської ЗШІ-ІІ ступенів Новоукраїнської райдержадміністрації

НА ШЛЯХУ ДО ВОЛІ (оповідання)

Над селом затужила пісня. Сильний голос то підносився до небес, то

торкався землі. Натужно зривався на плач на високій ноті. Переходив у шепіт.- Хто ж так квилить – плаче? Пісня аж за душу бере, хоч слів і не розібрав.- Остапе, ти чуєш?Остап сидить, похнюпивши голову. Сірі думки рояться знесилено-гірко.

Єдина сестра стала покриткою. А панич гордує, насміхається. Панич бенкетує. Що йому до того, що гине праведна душа, одурена, зламана…

Різкий вітер скуйовдив чуприну на голові, грався, як навіжений, стогнав. Гуляй, вітре, над тобою немає сили. Ти вільний. Ніхто не вперіщить тебе нагаєм, не вижене в степ напівголого замерзати.

А що, брате Іване, помчимося і ми за вітром. Наточимо ножі - і до батька Богдана. Собі славу здобувати та Україну визволяти. Устелимо шлях до волі кістками ляхів. Україна стогне. Плаче знедолений люд, несучи на плечах своїх тяжке ярмо. Годі бути бидлом.

…По широкому степу неслися вершники. Обідрані, голодні. Знесилені коні безжально толочили траву. Топтали стежку. До волі-воленьки. Війна скажено неслася по містах і селах, не знала спочину. Спустошувала все, не залишаючи сліду.

- Остапе, так хочеться глянути на свою домівку, леваду за селом.Тягне додому.- Немає у нас домівки. Усе ляхи забрали. На нашій землі панують, за наше

добро нас січуть... Тяжко у світі жити.- А ще тяжче вбивати. Знаєш, я в дитинстві боявся крові. Було, ріжуть

батько півня, а я весь час тремчу, мов у пропасниці. Ніколи не думав, що доведеться вбивати…

Військо підходило до Корсуня. Стомилися коні. Знесилилися люди. А попереду бій. За Вкраїну-неньку, стоптану, знедолену, зболену. За батьків, замучених тяжкою працею і злиднями. За рід український, перетворений у робоче бидло.

Спішилися, лягли відпочити. Десь на обрії заясніла зіронька.- Глянь, немов дівчинка, запишалася серед небес. Тільки у природи своє

обличчя. Усміхнене. Згадалася Остапу сестра. Як та ясочка, звеселяла його убогу хатинку. Раділо серце, дивлячись на неї. Бог дав розкішну красу. Зробив

154

земною царицею. Та ненадовго. Усю ту дивну красу розтоптав панич. Тяжко побивалась у горі дівчина, ридала-тужила до безтями. Мов пташина, у якої зруйнували гніздо та знищили пташенят. Як же ти житимеш у світі безталанна?... З якою силою стиснув ніж, що аж побіліли кінчики пальців. Боже милосердний, за що посилаєш нам муки!

Зранку почався бій. Зійшлися у кривавій сутичці козаки й поляки. Як очманілий, носився Остап. Його руки не знали втоми, його шабля рубала з нелюдською силою. Падали мертві ляхи, навіки задивившись у синє українське небо. Один ще подужав розплющити очі:

- Сучий сину… Хай Боже прокляття не залишає тебе!- Про Бога згадав? А чи чув ти плач у селянських хатах, чи бачив могили безневинно загиблих? Рубаю не я, біль мій, страждання мої

падають на ваші голови. Це і є кара богів.…Після бою сиділи мовчки. Тягли люльку за люлькою, отруюючи повітря

гірким самосадом. Говорити не хотілося. Перед очима, мов видіння, стояли перекошені обличчя мертвих.

- І хто придумав війну? - порушив мовчанку Іван. - Кому потрібні смерть і горе? Чому люди не можуть мирно жити і радіти?…

Йому ніхто не відповів. Кожен думав про щось своє. Над містом стояли сутінки. Велике вогнище у центрі розташованих півколом людей нагадувало про страшні події.

Голосила чиясь мати. То була полька..- Уб’ю мерзенну,- скипів Остап. Іван встиг схопити його за руку.- Схаменися! Та жінка – мати!- Вона народила виродка. Хай здихає разом із ним. Чи, може, будеш

жаліти?Козаки сиділи похнюплені, здавалося, зовсім не дослухалися до розмови.- Остапе, що з тобою? Доля і так скривдила ту жінку. Вона забрала у неї

сина. А для матері дитя – то найдорожче.- Чуєш, шле нам прокляття. Ні, це терпіти не сила!- Остап схоплюється на ноги. Він увесь тремтить. Хтось підносить йому

чарку горілки. Випиває одним махом.- Відпочивай, хлопче. Попереду у нас багато доріг. І одне завдання –

здобути волю для власної країни.- Немов бачу. Широкі лани – наші. Без панів, без їхніх плебеїв. Усе

вирішує громада. Ні, ми недаремно проливаємо кров. Криваві ріки приведуть нас у царство свободи.

- Ти справжній філософ, Іване. Цікаво, що філософи роблять на війні? Їм би трактати писати.

- Війна теж своєрідний трактат. Вона має ціль. А це - головне.- Десь розпачливо закричала сова.- І птахам немає спокою. До чого ж тривожний світ.- Прийде час, Остапе, коли сонце буде сходить тільки для нас. Виб’ємо

ворогів і заживемо по-справжньому, по-козацькому. Маємо ж силу, якої

155

бояться. Маємо відвагу, перед якою падають найвідбірніші польські сили, маємо гетьмана, який спроможний перевернути світ.

Разом звели руки до небес.- Дай нам, Боже, сили! Не залиши нас на шляху, що обрали. Допоможи

перейти його і вийти переможцями.

Увійшли у незнайоме село. Дихнуло в обличчя пусткою. А де ж люди? За перелазом – перекошене обличчя маленького хлопчика. Дитина тремтить.

- Що з тобою, маленький? Що трапилось? Розповідай.- Дитина не здатна вимовити й слова. Остап трясе малого.- Не бійся! Ми – вояки Богдана. Нікому не дамо тебе скривдити.- Там… там… - показує ручкою кудись до берега. Зуби малого цокотять.- Козаки спускаються вниз. Мертва жінка лежить горілиць

напівроздягнена. На її тілі синці. Довкола сплять вічним сном замордовані люди…

- Мамо, матусю, - розливається дитячий плач. - Матусю, заговори до мене.Остап присів на траву. Щось дуже боляче влучило у саме серце. Це сумне

видовище нагадало йому рідне село. Гірку недолю. І плач. Людський плач – стогін.

Звідкись приліз дідок. Саме приліз, бо з такою натугою спирався аж на дві палиці. Тяжко сопів, ніби ніс на плечах важкий міх.

- Що у вас трапилося?- Позавчора люди збунтувалися. Вже несила терпіти було наругу. А це –

кара за бунт….- А де ж пани? Де ж ті нелюди-кровопивці? Нехай чекають суду. Він буде

страшним. Страшнішим самої смерті…Обличчя Остапа посіріло, піт скотився на обличчя рясним градом.- Людоньки, що ж це діється? Чужинці убивають нас, калічать. Чому ж

мовчимо?- Не мовчимо, - тихо промовив дідусь. - Де вже мовчати? А що з того? Сам

бачиш… Мертва жінка і дитина, яка зазнає тяжкої сирітської долі. І таких море. Горенько-горе!

- То де ж пани? Мусимо пошматувати їх на дрібні шматочки… Щоб не ганьбили землю своєю присутністю. Де вони, кляті нелюди?

- Немає панів. Втекли, ледве зачувши про вас. Шукай тепер вітра в полі. Десь за кордоном у мурах своїх будуть розкошувати...

- Кари ляхам! Кари! Всім без винятку. Немає прощення їм на цій землі, і ніколи не буде, - гомоніли люди.

- По конях! – наказав кошовий. - Нас кличуть походи. Ми повинні вибити зі своєї землі клятих ворогів. Батько Богдан приведе нас до перемоги. Не плач, маленький. Не плач, сиротино. Іди до людей. Хтось пожаліє та приголубить...

Остап поклав свою долоню на голівку дитини.- Буде і на нашій вулиці свято. Правда переважить кривду. Настане день,

коли наша земля буде належати нам.

156

Вершники понеслись у степ. Виблискували їхні гострі шаблі, готові до помсти. Та чи не досить її? Кров’ю скроплене все довкола…

Вранці чулися радісні крики. Козаки потіснили ляхів, змусили їх панічно тікати.

- А що, вражі сини, погубили штани! Захотілося позмагатися із козаками? Та не виміряли до кінця їхньої сили, нашого завзяття. Смерть ляхам!

- Смерть ляхам! - лунало звідусіль. - Геть із землі нашої!- Займалася зоря. Благословила землю. Мирно спали козаки. Кожен бачив

щасливий сон. Сон надії і сподівань. Комусь снилися квітучі сади, серед яких він – садівник, а хтось уявляв себе хліборобом. Бо хліб – це найсвятіше. Без хліба немає життя. А хтось згадував кохану дівчину, яку залишив на поталу шляхтичам. Та що міг зробити, коли кликала зброя. Бо ж та воля вимріяна потрібна, як повір’я…

Прокинувся й Остап. Завжди похмурий, і сьогодні був темніший ночі..- Іване, закінчиться війна… А що потім? Як жити далі будемо?- Як Бог дасть. Все в його руках.- Побожно підняли руки до небес.- Гірше не буде… На всяку недолю є своя доля.- Сиділи мовчки. Далеко загув церковний дзвін. Помолилися Богу. Починався новий день. Чекали нові походи, бої. Дороги, шляхи…

Незлічені, втаємничені… Скільки їх ще попереду?...

Катерина Рибалко, учениця комунального закладу «НВО «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 – дитячий юнацький центр «Сузір’я» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області

КАЗКА ПРО СОБОРНІСТЬЗа глибокими морями, за високими горами колись дуже давно розкинулася

серед садів і полів могутня держава – Україна. Та напав на неї страшний грізний Змій. Застогнала земля від горя, полилася українська кров та гіркі сльози матерів. Змій людей полонив, а на землю наслав густі тумани, сонечко за хмари заховав. Усі ходили засмучені, убиті горем. І не було просвітку в житті людей, не було надії на краще життя.

Довго так страждав український народ, та людям набридло таке існування. Вони зрозуміли, що потрібно боротися за волю, незалежність ціною власного життя. Як вирішили, так і зробили. Вибрали з-поміж себе козака Іванка й відправили шукати печеру, у якій Змій заховав їхнє щастя-долю – Соборність.

Довго мандрував Іванко світами. Збився з дороги та й заблукав. Проте згадав слова дідуся Тараса, який проводжав козака в далеку дорогу: «Шлях знаходить той, хто шукає». Подивився Іванко на зорі, послухався серця й віднайшов ту стежку, що до печери веде.

157

Аж ось і тридесяте королівство. Дивиться – стоїть печера, а вхід до неї замурований. Іван зіскочив з коня і став відкидати важке каміння. Він до тієї печери, а там - Змій лютий-прелютий. Удень і вночі не спить, Соборність охороняє, всіх відганяє.

Довго козак бився із Змієм. Аж 70 років! Тільки земля гула так, мов грім гримів. Відчув Іванко, що втрачає силу. Знову згадав слова дідуся: «За рідний край життя віддай!» Зібрався з силами і посік Змія на мак. Раптом вхід до печери відкрився, і побачив хлопець перед собою Соборність-дівчину. Поглянув, а вона – диво дивнеє! Скільки не їздив, скільки не ходив, а ще такої чарівної красуні ніде не бачив. Соборність гарна, а її вбрання ще краще: вишита сорочка з тонкого полотна, барвистий вінок із жовто-блакитними стрічками та червоне намисто з калини.

Дівчина Соборність підійшла до Іванка-лицаря і промовила: -Ти визволив мене, славний козаче, і за це я тобі дуже вдячна.- Виконаю твою мрію та мрію українського народу – станете ви

самостійною країною, щасливо житимете та радітимете, незалежну державу будуватимете.

Іванко дівчину взяв, на вороного коня посадив і в рідний край повіз. Довго вони їхали, небезпеки долали, та все ж привіз він Соборність в Україну. Люди з великої радості не знали, що й казати, як дякувати долі, що козак звільнив із тяжкого полону Соборність. Скільки років чекали цього дня!

Одразу ж український народ проголосив на ввесь світ, що він вільний, незалежний, а Україна – соборна.

Соборність покликала в державу рідних сестер: Волю, Чесність та Справедливість. І ніколи та й ніде у світі не було добріших і мудріших правительок, ніж вони.

Розвіявся густий туман, вийшло на небо ясне сонечко й освітило землю.Відтоді щасливо зажила Україна, розквітла, а з нею й увесь народ.Ще й тепер вони живуть-поживають, добра та щастя наживають, усі

труднощі разом долають.

Юлія Гудзова, учениця Красносільської ЗШ І-ІІІ ступенів Олександрівської райдержадміністрації

ПОЕТИЧНЕ ПЛЕТИВО ВІКІВ…Коли земля народжує пророків,вона сама богинею стає.

І.Кримська Тарасова гора

В біленькій хаті, у гайочку,Де місяць плаче навесні,

158

Там мати божому синочкуСлізьми орошує пісні.Пісні ласкавії про вроду,Про тихий рай та про веснуІ про калину та про воду,А то й про вишеньку рясну.А чи про очі сині-сині,Або про сонце, що горить…Отак співала мати сину,А син маленький в люльці спить…

* * *Він вже хлопчик шкільного віку,Та школа тільки йому сниться.І тих бажань в душі без лікуІ скільки хочеться навчиться:Вірші писати й малюватиЛіпити мрію, що на волі.І дуже важко промовляти,Що ти – кріпак, що ти без долі…І серце рвав на шмаття пан, Знущався дяк в церковній школі.А уві сні – пшеничний лан.І мама рідная до болю…І віршів ряд, тернистий ряд,Поем та рим злиденні душі.Так рік за роком йшли підряд,Мов відцвітали дикі груші.І відцвіли… Лиш спомин крає,Сердечко рве на пелюстки,Ти вже на волі… А хто знає,Як ти писав оті рядки,Що «Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкого…»

* * *А той степ тепер, як море,А море, як доля.Україна вже не в горі,Бо вона на волі!І там часточка Шевченка,Як зірниця сяє.Як святая зірка-доля

159

Над Дніпром палає!

Олена Малетич, учениця 7 класуЗШ І-ІІІ ступенів с. Могильне Гайворонського району

ШКОЛА ЛЮБОВІ І ДОБРА

Шануй батька твого і матір твою, і благо тобі буде, і довічний ти будеш на землі...

(з Біблії)

Уже, мабуть, удесяте переглядаю суботнього вечора відеозапис золотого весілля моїх дідуся й бабусі, а відчуття - як уперше…

…У селі Бітля Турківського району Львівської області на подвір'ї Івана та Анастасії Малетичів людно, автомобілі, припарковані вздовж паркану, прибрані різнокольоровими стрічками, повітряними кульками. Лунає музика. Одним словом - весілля є весілля. За мить із хати виходять наречені. Дідусь Іван, одягнений у темно-синій костюм, веде, ніжно тримаючи за руку, свою наречену - мою найкращу у світі бабусю Настю. Біла мереживна хустка їй личить, вона в ній, здається, помолодшала на років десять. І тільки тепер я помітила, що по щоці бабусі потекла малесенька срібляста краплинка-сльоза. Невже вона плакала? Ні, ні! Вона ж завжди була в той день весела, усміхнена: і в церкві під час обряду вінчання, і за святковим столом, і коли танцювала з дідусем... Якщо і забриніла сльоза на бабусиних очах, то це, я впевнена, від щастя.

Прожили вони з дідусем півстоліття у мирі і злагоді, ділили навпіл і горе, і радість. У їх сім'ї панували взаємоповага, турбота про ближніх. «Навіщо клад, якщо в сім'ї лад»,- говорить народна мудрість. Працювали не покладаючи рук: збудували будинок, поралися в саду, на городі. Дідусь Іван до виходу на заслужений відпочинок працював залізничником, щодня ходив до храму, виконував обов'язки церковного старости. Бабуся Настя трудилася телятницею на фермі, до того ж вона чудова господиня і дбайлива мати. У сім'ї народилося дев'ятеро дітей, поява кожного з них ще більше зміцнювала родинні стосунки. На превеликий жаль, троє немовлят померли, що не могло не позначитися на здоров'ї бабусі й дідуся. Але життя тривало, треба було працювати, щоб виростити і вивчити ще трьох синів і трьох доньок.

3 раннього дитинства навчили їх молитися Богу, любити людей, трудитися, шанувати народні звичаї і традиції. Я впевнена, що сьогодні дідусь і бабуся можуть пишатися своїми дітьми, онуками, правнуками.

160

У цей теплий червневий день ми всі без винятку зібралися за святковим столом з нагоди п’ятдесятиріччя їх подружнього життя. А це – не багато і не мало: шестеро дітей, шістнадцять онуків, троє правнуків. А зяті, невістки?! Уже й не полічити. Як гарно з вітальним словом до батьків звертається старший із синів Іван. Від імені всієї родини він дякує батькам за школу любові і добра, яку вони, діти, пройшли у стінах рідного дому. Дядько Іван живе у Вільшанці, він - священик. Мій батько теж, наслідуючи старшого брата, після служби в армії поступив на навчання до Одеської духовної семінарії і от уже п'ятнадцять років служить Богу і людям, він є настоятелем Святопокровської церкви у селі Могильне на Кіровоградщині. Он поряд з моїм батьком сидить дядько Леонід. Братам є про що поговорити, адже бачаться вони не щодня. Дядько стоїть на сторожі закону, він капітан міліції відділу внутрішніх справ міста Южноукраїнська. Надією і опорою бабусі й дідуся є моя тітка Анна, найстарша у сім'ї Малетичів. Живе вона у селі Бітля, неподалік від батьків. Не обділяє стареньких увагою. Частенько телефонують тітці Катерині, яка живе з сім'єю у Вознесенську, чи тітці Марії у Черкаси. За всіх дітей болить душа у стареньких: як живуть? чи не хворіють? які проблеми?..

Як добре, коли збирається разом уся родина! Якщо діти щасливі – батьки щасливіші вдвічі. А я переконалася, що мої бабуся і дідусь-найщасливіші в усьому світі, бо їх люблять, шанують, не забувають. Вони засіяли зерна любові і добра, які проростатимуть ще не одне покоління…

***Недільний ранок... Я ще лежу і зовсім не поспішаю вставати з-під теплої

ковдри. Не відкриваю очей, щоб не наполохати сонячних зайчиків, які причаїлися на моєму обличчі. Здогадуюся, що матуся відчинила вікна і яскраве світло, що віддзеркалюється від куполів церкви, заполонило всю мою кімнату.

- Оленко, скільки можна тебе чекати?! – чую сердитий голос братика-другокласника Андрійка.

- Ми з Маринкою через тебе запізнимося, і батько буде сердитися. За інших обставин я, може, з ним і посперечалася б, але не тепер. Батько справді не любить, коли ми запізнюємося на ранкову службу.

А після служби в церкві татусь поведе нас до найрідніших у світі людей – дідуся та бабусі…

ДЛЯ НОТАТОК

161

162

НА ШЛЯХУ ДО УКРАЇНСЬКОГО

ВІДРОДЖЕННЯРозробки уроків, позакласних заходів

та дитячі творчі роботи, присвячені20-й річниці незалежності України

Комп′ютерна верстка Л.Зукурової

Підписано до друку 2011 р.Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Гарнітура Таймс.

Тираж прим. Зам №

Видавництво КОІППО імені Василя Сухомлинського, вул. Карла Маркса, 39/63, Кіровоград, 25006

163