№ 5–6 (145–146) травень – червень 2011 виходить з 1 вересня 1995 року

Міжнародні філософсько-економічні читання і нові постаті серед Почесних професорів Університету

4–5 стор.

Газета в газеті до 20-ї річниці Незалежності України9–12 стор.

Олімпіада з іноземних мов, творчі та інтелектуальні кон-курси, Тиждень «вишиванки», паломництво святими міс-цями Європи, новини спорту

13–20 стор.

Урочиста академія з нагоди Дня банківських працівників, зустріч викладачів і студентів з ректором Т. С. Смовжен-ко. Наша гордість – кращі студенти УБС НБУ

2–3 стор.

У травні ми святкуємо: День народження інституту, День банківських працівників, Свято ощадності та готуємося до ювілею Університету банківської справи НБУ

Засідання ННК «Економосвіта» та інтерв'ю з І. В. Алексє-євим (НУ «Львівська політехніка»)

6–7 стор.

№ 5–6 (145–146) травень – червень 2011 3

2 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011

країна УБС НБУ зі святом!

З 20 травня 2004 року в Україні відзначають День банків-ських працівників – свято, що є правонаступником Дня ощад-ності. З’явилось воно в календарі завдяки проведеній масштаб-ній науково-дослідній роботі науковців Університету банків-ської справи Національного банку України, зокрема ректора Тамари Степанівни Смовженко.

Тож зал гучними оплесками зустрів ректора, котра приві-тала присутніх зі святом, наголосивши на «врожайності» на свята травневих днів: у травні ми відзначаємо День матері, заснування інституту, Свято ощадності і свято, яке зібрало всіх того дня, – День банківських працівників.

Тамара Степанівна, наголосивши на тому, що саме в ці дні у Львові зібралися науковці для участі в четвертих Міжнародних філософсько-економічних читань, вручила подяку за зміцнення дружби українського та китайського народів гості з Китайської Народної Республіки Хуан Мінжун, котра представила на читан-нях свою доповідь українською мовою.

Зі сцени звучали слова вдячних слів і привітань від дирек-тора інституту Миколи Андрійовича Вознюка, котрий побажав усім сонця, квітучості та завзятої енергії, від імені Асоціації банків Львівщини її голова, керуючий Львівською філією

«Укрексімбанку» Олександр Вікторович Іванов висловив подя-ку за можливість святкувати свято всіх банкірів і передав на зберігання до музею ЛІБСу картину «Борислав – місто чорного золота. Поч. ХХ ст.» (з колекції Арсенія Яценюка), придбану на Аукціоні надій. Банкір розповів, що нещодавно у Львові створено ще одне громадське об’єднання – Асоціацію банкірів Львівщини, членами якої є ті, хто має стосунок до банківської системи Львівщини. Очолив цю Асоціацію Микола Андрійович Вознюк. Почесним членом новоствореної організації обрано ректора УБС Т. С. Смовженко.

Церемонія нагородження науково-педагогічних працівників за успіхи в праці, учасників «Тижня вишиванки», кращих студен-тів УБС НБУ гармонійно поєднувалася з гарно відрежисованими музичними і танцювальними номерами, а найбільше усмішок викликав виступ діточок працівників інституту. Дуже приємною несподіванкою стало й вручення від страхової компанії «Еталон» спортивної форми для футбольної команди інституту.

З Днем банківських працівників!

19 травня в просторому актовому залі інституту зібралися викладачі, працівники, студенти, ветерани інституту, банкіри, запрошені гості та учасники чет-вертих Міжнародних філософсько-економічних читань. Саме того дня відбулася Урочиста академія і концерт з нагоди відзначення Дня банківських працівників. І праві були ведучі заходу, коли проголосили: «Багато спільного об’єднує всіх, хто зібрався в цьому прекрасному залі. Це все – наша банківська родина».

11 травня ректор УБС НБУ професор Тамара Степанів-на Смовженко зустрілася зі студентами четвертого

курсу ЛІБС УБС НБУ. У зустрічі взяли участь і представники директорату інституту.

На зустрічі ректор зробила короткий підсумковий огляд досягнень Університету за 5 років його діяльності, цікавих соціальних проектів і студентських ініціатив, утілених у життя.

Спинилася Тамара Степанівна й на проблемах вступної кампанії 2011 року (наприклад, у Черкасах у 7 ВНЗ вступа-тимуть лише 400 випускників). Цікавою і змістовною була розповідь-презентація ректора про ІМПО, переваги навчання на магістратурі саме в Києві, про ті можливості працевлашту-вання та професійного зростання, які надає саме навчання в столичному інституті Університету (зі 176 банків, діючих в Україні, 150 їхніх центральних офісів розташовані саме в Києві). Ректор із жалем розповіла про те, що на навчання в магістратуру ІМПО змушений приймати студентів з київ-ських вишів (торік таких прийнято 31 особу) через те, що студенти інститутів, котрі закінчують бакалаврат в інститутах Університету, не зважуються покинути рідні стіни.

Також ректор презентувала нову (уже п’яту) спеціальність «Економічна безпека» у рамках спеціальності «Банківська справа», на яку можуть вступати абсолютно всі випускники бакалаврату, з усіх спеціальностей.

Цікаві тренінги, участь у наукових конференціях і прак-тика в банках за кордоном, поєднання навчання і практи-ки (педагогічну практику студенти ІМПО проходять у шко-лах і ліцеях столиці, а в технічному ліцеї ще й викладають, читають лекції), а також унікальна можливість одержання диплома міжнародного зразка – усі ці цікаві відомості сту-денти вислухали особливо охоче, задавали питання та отри-мували вичерпні відповіді ректора. І погодилися з ректором у тому, що найцінніші інвестиції треба робити в себе, у свої знання, свою освіту. А УБС НБУ дає для цього всі можливості та відкриває широкі перспективи не тільки отримання, а й застосування знань.

Зустріч із ректором

19 травня підбито підсумки ІІ туру конкурсу «Кращий студент УБС НБУ». Шестеро студентів нашого інститу-

ту, які взяли участь у ІІ турі конкурсу, посіли:

Перше місцеспортивно-масова робота – Діана Гаргай, студентка групи

201-Ф;науково-дослідна робота – Тетяна Вантух, студентка групи

401-БС.

Друге місцепрофесійна підготовка – Анна Гохберг, студентка групи

506-БС; культурно-масова робота – Юлія Осечко, студентка групи

304-БС;навчальна робота – Юлія Петелькіна, студентка групи

401-БС.

Третє місцегромадська діяльність – Назар Бермес, студент групи 301-Ф.

Вітаємо з перемогою!Бути першими – одночасно почесно і відповідально.

Запалюйте своїми досягненнями й інших студентів інсти-туту та прославляйте наш ювілейний Університет.

Оля: «Я – студентка банківського! «Банкір» занад-то гарно звучить, скоріше, початківець банківської справи».

Невідомий студент: «Я не банкір, я ЕКОНОМІСТ! Але цей день – привід відсвяткувати саме те, що колись, у майбутньо-му, ми витягнемо Україну з економічної кризи!»

Ще один невідомий студент: «День банкіра – свято банкі-рів! Але для нас, як для студентів банківського профілю, це

свято в майбутньому може стати професійним і замінити День студента! Тому готуватися варто вже».

Мар’яна: «Ні, не почуваюся банкіром... Мабуть, тому, що тільки-но вступила і ще не зовсім зрозуміла, яку саме про-фесію здобуваю і що стане справою життя. Тому цьогорічний День банкіра пройде для мене, як і всі інші будні».

Іванка: «День банкіра – це моє свято! А на дискотеку можна піти і в інші дні».

Ольга Клименко провела маленьке опитування, під час якого ставила респондентам (студентам інституту)

таке запитання: «Ти – студент банківського. А ти відчу-ваєш, що ти – банкір? День банкіра – твоє свято чи тільки привід для дискотеки?»

Ось як відповіли наші студенти.

Марта: «Свято не моє, бо я не банкір, поки що. А дискотеки я не люблю, тому для мене це не привід для танців».

Анонім: «Ні, звісно, я не відчуваю себе банкіром, оскіль-ки навчаюсь на спеціальності «Управління персоналом», яка охоплює набагато більшу сферу знань, умінь і навичок, ніж професія банкіра. Та й у майбутньому планую працювати за спеціальністю».

День банкіра – твоє свято?

Фото Н. Воробця та І. Берегівського

Переможці конкурсу «Кращий студент УБС НБУ»

4 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011

№ 5–6 (145–146) травень – червень 2011 5

економіка знань економіка знань

Нинішні читання були присвячені видатним подіям 2011 року: двадця-тиріччю відновлення незалежності України, двадцятиріччю Національного банку України і, що дуже для нас важ-ливо, п’ятій річниці Університету бан-ківської справи Національного банку України.

Голова програмного комітету читань ректор УБС НБУ Т. С. Смовженко у своє-

му вітальному слові підкреслила, що за чотири роки, завдяки цьому науково-му форуму, склалася унікальна систе-ма міжнародної співпраці українських, російських і польських науковців над проблемою соціальної природи та функ-цій грошей. Складовими компонентами цієї системи є координація досліджень провідних представників філософської думки та економічної науки в галузі

проблем, що перебувають на пере-тині філософського та економічного знання, аналіз гуманітарних проблем, викликаних зростанням ролі грошей у соціальному житті України в постра-дянський період, оцінка загроз тоталі-зації інструментально-раціоналізованих монетарних відносин у життєвому світі сучасної людини, вироблення та презен-тація суспільству сценаріїв узгодження принципів морального та економічного вибору.

Топ-доповіді на пленарному засідан-ні зробили провідні фахівці в цій темі: доктор філософських наук, професор, президент Українського філософського фонду, головний редактор науково-тео-ретичного часопису Інституту філосо-фії НАН України «Філософська думка» С. В. Пролєєв, доктор економічних

ІV Міжнародні філософсько-економічні читання

наук, професор, завідувач кафедри економічної теорії та історії економі-ки Національної академії державного управління при Президентові України, генеральний директор Всеукраїнської громадської організації «Інститут дослі-джень економіки і суспільства ХХІ сто-ліття» В. Г. Бодров, доктор габілітова-ний, професор Вищої школи банківниц-тва міста Познані Республіки Польща Й. А. Габер, доктор економічних наук, професор, президент Академії філосо-фії господарства, керівник Центру сус-пільних наук Московського державно-го університету ім. М. В. Ломоносова (Російська Федерація) Ю. М. Осипов. Слід відзначити, що Юрій Михайлович напередодні читань був обраний уче-ною радою Університету його почесним професором.

Усього в програмі читань доповіді двадцяти чотирьох докторів та тридцяти шести кандидатів наук з Києва, Москви, Познані, Єкатеринбурга, Тюмені, Санкт-Петербурга, Львова, Одеси, Харкова, Донецька, Черкас, Дрогобича, Івано-Франківська, Тернополя.

Важливим моментом читань стала презентація колективної моногра-фії «Філософія грошей у добу фінан-сової цивілізації» за редакцією док-тора економічних наук, професора Т. С. Смовженко та доктора філософ-ських наук, професора З. Е. Скринник. Цим науковим виданням підбито під-сумок трьох попередніх читань і сфор-мульовано основні висновки, одержані нашим науковим співтовариством.

Новиною читань 2011 року стало приєднання до досліджень Університету цілого грона науковців Інституту світо-вої економіки і міжнародних відносин НАН України. «Цікавинкою» читань була участь громадянки Китайської Народної Республіки, аспірантки Національного авіаційного універси-тету Хуан Мінжун, яка подала в оргко-мітет матеріали свого виступу доброю, органічною і грамотною українською мовою. І у своєму виступі, і в нефор-мальному спілкуванні Хуан показала, що вона заслужено одержала з рук рек-тора УБС диплом у номінації «За доско-нале володіння українською мовою».

Ще одну відзнаку читань – жовту майку лідера – ректорат УБС НБУ тра-диційно присуджує науковцю, чий доро-бок визначає магістральний напрям наших спільних наукових досліджень. Торік майка лідера була присуджена професорові Ю. М. Осипову, а нині, за підсумками наукових публікацій за рік, що минув від попередніх читань, безперечним лідером був визнаний президент Українського філософсько-економічного наукового товариства В. В. Ільїн.

У ході читань відбулося засідання президії Українського філософсько-економічного наукового товариства, на якому було визначено провідну тему наступних, п’ятих Міжнародних філософсько-економічних читань 2012 року: соціальна довіра до фінансової системи як умова її посткризової реа-білітації.

Зоя Едурдівна СКРИННИК,професор,

завідувач кафедри суспільних дисциплін.

18–20 травня в ЛІБС УБС відбулися ІV Міжнародні філософсько-економічні читання «Філософія фінансової цивілізації: людина у світі грошей». Разом з Університетом банківської справи організаторами читань, як завжди, стали: засноване з ініціативи УБС НБУ Українське філософсько-економічне наукове товариство, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Московський держав-ний університет ім. М. В. Ломоносова, Всеукраїнська громадська організація «Інститут досліджень економіки і суспільства ХХІ століття».

та фінанси, створено так звану сис-тему «Фі-фі». Я вдячний за високу дові-ру та ваше товариство, за те, що поста-вилися до мене та моїх напрацювань по-товариськи».

І, розправляючи поли мантії, учений додав: «Такої довіри буває важче досяг-ти, ніж нагороди від держави. Я дуже радий, що ви – саме такі товариші, котрі гуртують співтоваришів».

Учений із величезною приязністю зробив жест у відповідь, вручивши рек-торові Університету Т. С. Смовженко диплом Почесного члена Академії гос-подарства.

З д і с л а в С о к а л ь – в и п у с к н и к В а р ш а в с ь к о ї школи еконо-міки. У 1990–1992 роках був співвласником к о м е р ц і й н о ї компанії. У 1992–

1994 рр. – працював у консалтинговій фірмі «Effect». 1994 року Здіслав Сокаль розпочав діяльність у банківському секторі і працював у Департаменті

реструктуризації кредитів у Kredyt Bank SA. У 1994–1996 роках був голов-ним фінансовим директором і директо-ром Управління аналізу і консалтингу Bankowy Dom Handlowy, спеціальної фінансової компанії з Kredyt Bank SA.

Свого часу обіймав посаду прези-дента компанії «Prospector», однієї з перших страхових брокерів у Польщі. У 1997–1998 рр. Здіслав Сокаль – прези-дент компанії SKK Finance, де розробив навчальні програми для банків, страхо-вих компаній і фірм. У наступні чотири роки був членом правління і фінансовим директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Dyrekcja Eksploatacji Cystern».

У 2002–2004 роках – член правлін-ня Stołeczne Przedsiębiorstwo Energetyki Cieplnej SA, де відповідав за підготовку і ведення процесу перетворення муніци-пального підприємства в комерційній компанії, а також його організаційну та фінансову реструктуризацію.

У 2004–2006 роках Здіслав Сокаль був президентом правління компанії SKK Finance. Із січня 2006 року до берез-ня 2007-го працював у PKO BP SA, спо-чатку як радник президента, а з 1 липня

2006 року – віце-президент Правління, відповідав за контроль обліку та роз-рахунків, ризиків і відновлення краю. З 2004 року до 2007-го – член нагля-дової ради «Stołeczne Przedsiębiorstwo Energetyki Cieplnej SA».

У 2006–2007 рр. – голова наглядової ради Kredobank SA (Україна).

Здіслав Сокаль став членом Прав-ління Національного банку Польщі з березня 2007 року. Він також є членом польського комітету з бухгалтерських стандартів і членом Ради Міжнародного банку економічного співробітництва в Москві.

Національний банк Польщі – давній партнер і друг Університету. Упродовж багатьох років студенти УБС НБУ про-ходять тут практику.

Здіслав Сокаль є впливовою люди-ною не лише в цьому банку, а й у банків-ській міжнародній спільноті, він – фахі-вець із відкритим серцем, іде назустріч усім ініціативам Університету та докла-дає багато зусиль у пошукові нових партнерів у Польщі (так, останню між-народну угода УБС НБУ з Варшавським університетом підписано за участі та сприяння З. Сокаля).

17 травня згідно з рішенням вченої ради Університету банківської

справи НБУ Почесними професора-ми УБС НБУ стали Юрій Михайлович Осипов і Здіслав Сокаль. Ці впливові особистості вклали багато душі, серця та зусиль у розбудову нашого вишу, і, звичайно, їхні імена підсилять нау-ково-практичну авторитетність УБС НБУ.

Юрій Михай-лович Осипов – економіст, філо-соф, літератор, доктор економіч-них наук, профе-сор, Президент Академії філосо-фії господарства, віце-президент

Академії гуманітарних наук, дійсний член Російської академії природничих наук, дійсний і почесний член низки російських і зарубіжних академій, член науково-експертної Ради при Голові Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації, член Союзу пись-

менників Росії, заслужений діяч науки Російської Федерації. Має урядові та інші нагороди, почесні звання.

Учений розробив оригінальну тео-рію господарського механізму суспіль-ства, головним чином капіталістич-ного, теорію господарства, своєрідну теорію вартості, що пояснює вартість як ідеальну субстанцію. Висунув ідеї фінансової економіки (фінансоміки) і глобальної економіки (глобоекономі-ки), а також ідею «економіки зверху». Запропонував ідею субекономіки для характеристики сучасних національ-них економік, що втрачають відтворю-вальну самостійність. Творець і керів-ник науково-освітньої школи філософії господарства. Автор навчального курсу та взірцевої програми філософії госпо-дарства.

Ю. М. Осипов – ініціатор, організа-тор і керівник десятків наукових фору-мів. Чотири роки цей авторитетний учений активно співпрацює з УБС НБУ, ставши активним учасником філософ-сько-економічних читань, що проходять на базі ЛІБС УБС НБУ.

Одягнувши оксамитову мантію Почесного професора, Юрій Михай-лович емоційно зауважив, що заради такої мантії вартувало так плідно пра-цювати. Учений висловив слова щирої вдячності за високу довіру, дружбу та приязнь. У своїй промові вчений роз-повів про свої наукові інтереси і те, як тісно вони переплелися з діяль-ністю Університету в започаткуванні спільної роботи у фундаментальних дослідженнях цікавої та багатогранної тематики економіки грошей, філософії грошей і економіки. Науковець щиро зізнався, що досягнення в цьому сенсі українських колег стимулюють його і надихають до постійної роботи та вдо-сконалення. Юрій Михайлович зазна-чив, що членство у Всеукраїнському філософсько-економічному товаристві для нього є дуже почесним (диплом про прийняття до цієї організації, за слова-ми вченого, висить у його робочому кабінеті серед інших вагомих для нього свідчень здобутків).

Зокрема, Ю. М. Осипов зазначив: «У нашій співпраці зійшлися філософія

Нові постаті серед Почесних професорів УБС НБУ

6 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011

№ 5–6 (145–146) травень – червень 2011 7

ННК «Економосвіта» ННК «Економосвіта»

– Якщо обернутися назад, то від «Економосвіти» того часу і «Економ­освіти» сучасності – 8 років дина­мічного поступу, успіху і досягнень. Розкажіть про місце в цих здобут­ках «Львівської політехніки» та роль Комплексу в діяльності вашого універ­си тету.

– Роль кожного з учасників Ком-плексу є, безперечно, важливою і корисною. Тільки у співпраці можна досягти значних результатів, оскіль-ки обмін науковцями, викладачами, науковими ідеями в процесі науково-практичних конференцій, при попере-дньому розгляді та захисті дисертацій приносять користь для вітчизняної науки і практики. А головне – такі обмі-ни науковими досягненнями прискорю-ють розвиток наукових шкіл, сприяють фаховому зростанню молоді.

Для «Львівської політехніки» Ком-плекс дав можливості частіше спілку-ватися з колегами зі Львова, Луцька, Тернополя, з Республіки Польща. Двома-трьома словами неможливо визначити обсяг корисної інформації і оцінити її, ну, навіть за 100-бальною шкалою. А самі людські стосунки вза-галі неможливо нічим виміряти. Для цього треба бачити очі своїх колег і від-давати належне тій радості, яку всі ми відчуваємо при зустрічах.

– Чи отримав ваш університет те, чого очікував від Комплексу? Яке най­вагоміше досягнення «Політехніки» в цьому плані?

– Усе здобуте оцінити просто немож-ливо. Взаємна допомога неосяжна, а інколи виглядає як маленька інформа-ційна дрібничка. Проте таку дрібнич-ку можна порівняти з можливістю, яку надала тобі рука друга у хвилях, де не вистачало одного ковтка повітря. Так, у «Львівській політехніці» вважають, що Комплекс виправдав наші очікування. Назвати найвагоміше досягнення вага-юся… Це й видання спільними зусилля-ми збірників наукових праць у той пері-од, коли самотужки жоден навчальний заклад не міг цього зробити у кризові 90-ті роки. Ми вже забуваємо той важ-кий період і нам хочеться бачити якісь неймовірні досягнення. Але ж не було б наших навчальних закладів у тому ста-тусі, який ми маємо, три Національні університети: «Львівська політехніка», Тернопільський економічний універ-ситет, Луцький технічний університет, Університет банківської справи НБУ та інші. ННК «Економосвіта» створював-ся задовго до цих славних здобутків, а отже, і спричинився певною мірою до цього.

– З якими пропозиціями вийшла «ЛП» на цьогорічному засіданні коор­динаційної ради ННК «Економосвіта»?

– У наш буремний і для вищої осві-ти переломний час важко заглядати далеко наперед. Прогнози і пропози-ції можуть швидко застаріти в умовах активного реформування. Проте варто розглянути проблеми, які нині турбу-ють науково-педагогічних працівни-

ків. Це й проблеми організації, а надто фінансування, наукових економічних досліджень. Проблеми навчально-мето-дичного забезпечення, які завжди були актуальними для викладачів, але набу-вають нових обрисів у суспільстві, яке живе з Інтернетом більше, ніж з дру-кованими підручниками, посібниками та іншими дидактичними матеріала-ми. Слід неодмінно ставити на розгляд питання моральності в студентському середовищі, оскільки це – питання майбутньої моральності суспільства. Неодмінно мають розглядатися питан-ня співробітництва між ВНЗ – учасни-ками ННК «Економосвіта».

– Дякую з інтерв’ю.Розмову вела

Л. КОЗАНКЕВИЧ.

На вимогу часуПостулати Болонського процесу

декларують, що класичний універси-тет, з одного боку, передбачає науково-дослідну частину, тобто функціонуван-ня ВНЗ як наукового центру, і з друго-го – тісний зв’язок з підприємствами, практикою. Стратегія розвитку вищої освіти України в умовах Болонського процесу передбачає створення ін фра-структури, яка дозволить вищим навчальним закладам максимально ре алізувати свій індивідуальний потен-ціал у плані задоволення високих вимог Європейської системи знань та адапту-вати систему вищої освіти України до принципів, норм, стандартів і основ-них положень європейського простору вищої освіти, прийнятних і ефективних для нашої держави і суспільства. Тому сьогодні особливе місце в розвитку системи освіти, зокрема економічної, відводиться поглибленню співпраці та кооперуванню навчальних закладів і наукових установ, широкому залучен-ню до навчально-виховного процесу і дослідницької роботи в навчальних закладах учених Національної академії наук та галузевих академій. Саме такі цілі сповідує та дієво виконує науко-во-освітнє об’єднання «Економосвіта». Координація зусиль дозволяє членам Комплексу оперативно реагувати на виклики часу.

Кооперація задля результату

Ідея створення такого паритетного конгломерату, тандему освіти, науки і практики виникла 2003 року, після апробації навчально-виробничого комплексу «Західбанкосвіта», ство-реного 1996 року на базі Львівського інституту банківської справи УБС НБУ (тоді – Львівський банківський коледж НБУ).

2004-го комплекс набув стату-су міжнародного – до нього увійшла

Ярославська державна вища школа фахової освіти (м. Ярослав, Республіка Польща). У 2009–2011 рр. діяльність комплексу «Економосвіта» була спря-мована на активізацію роботи в галузі нових технологій навчання, науково-методичному забезпеченні дисцип-лін, організації спільних наукових досліджень та апробації їх результа-тів, спільного міжнародного науково-навчального співробітництва відпо-відно до Концепції економічної освіти в Україні та для реалізації основної мети науково-навчального комплексу «Економосвіта».

Засідання координаційної ради

Тож 15 квітня науковий цвіт ВНЗ – учасників Комплексу зібрався на чер-гове засідання координаційної ради для підсумування зробленої роботи та накреслення подальших пріорите-тів. Доктор економічних наук, про-фесор, голова координаційної ради науков о-навча льного комплексу «Економосвіта», ректор Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ) представи-ла звіт координаційної ради ННК «Економосвіта» про діяльність на регі-ональному ринку науково-освітніх послуг у 2010 році.

Звіт за 2010 рікДіяльність науково-навчально-

го комплексу «Економосвіта» у 2010 році відзначилася низкою здобутків. Під час обговорення звіту учасни-ки засідання ухвалили низку рішень. Наприклад, задля координації та сприяння впровадженню наукових результатів учасники засідання поста-новили створити Раду молодих уче-них науково-навчального комплексу «Економосвіта»; ініціювати прове-дення круглого столу для виконавців

НДТ учасників Комплексу у 2010–2011 роках і представників Департаменту монетарної політики Національного банку України з метою практичного використання отриманих наукових результатів; заснувати та щорічно вида-вати Бюлетень науково-навчального комплексу «Економосвіта», доповнити перелік обов’язкового розсилання вида-ної наукової та навчальної літератури установами – учасниками Комплексу та розглядати можливості взаємної безкоштовної публікації наукових робіт та укласти і розповсюдити ката-лог-довідник періодичних наукових видань Комплексу; посилити складову фундаментальних досліджень фінансо-во-банківської сфери, а також подава-ти спільні заявки на конкурсний відбір наукових і науково-технічних проектів до Державного фонду фундаментальних досліджень України, а також погодили-ся з пропозицією ректора УБС НБУ, про-фесора Тамари Смовженко об’єднати зусилля в царині отримання фінансу-вання наукових досліджень за рахунок міжнародних програм, фондів та гран-тів і сприяти залученню всіх учасни-ків Комплексу до мережі Глобального договору (у цій впливовій міжнарод-ній організації УБС НБУ з 2010 року) з метою захисту зовнішнього середовища та соціальної відповідальності бізнесу в Україні.

На часі, за рішенням учасників, і створення об’єднання наукових студентських товариств науково-навчального комплексу «Економосві-та». Тож таке об’єднання планують створити 2011 року. А заплановане учасниками Комплексу проведен-ня спільної виставкової діяльності з метою підвищення конкурентних переваг на регіональному, всеукра-їнському і міжнародному рівнях сприятимуть подальшому розвиткові Комплексу і його інтеграції у вітчиз-няне та світове науково-освітнє това-риство і, можливо, залучення нових учасників.

Наука, практика, знання: діяльність довжиною у вісім років

Перший в Україні науково-на-вчальний комплекс «Економосвіта» створено 2003 року під егідою Західного наукового центру МОН України та НАН України. До скла-ду науково-навчального комплексу нині входять: Університет банківської справи Національного банку України, Інститут регіональних досліджень НАН України, Інститут економіки та менеджменту Національного уні-верситету «Львівська політехніка», Тернопільський національний еко-номічний університет, Львівська дер-жавна фінансова академія, Львівська комерційна академія, Вища держав-на технічно-економічна школа ім. Б. Маркевича м. Ярослава (Польща), а також Луцький національний тех-нічний університет.

Метою діяльності Комплексу є забезпечення інтеграції академічної науки в навчальний процес, підготов-ка наукової економічної еліти – кан-дидатів і докторів наук, проведення спільної навчально-методичної та видавничої діяльності, поглиблення міжнародної співпраці.

Для банкірів, бухгалтерів, фінансистів украй важливими є контакти з фахівцями інших галузей знань – переконаний доктор економічних наук, професор Ігор Валентинович Алексєєв

Національний університет «Львівська політехніка» – активний учасник науко-во-навчального комплексу «Економосвіта» від самого початку його створення. У 2009 році цей визнаний в Україні вищий навчальний заклад отримав статус самоврядного (автономного) дослідного національного вищого навчального закладу. Про це, а також про роль таких комплексів у діяльності сучасних ВНЗ ми й розмовляли зі завідувачем кафедри фінансів, заступником директора – деканом повної вищої освіти Навчально-наукового інституту економіки і менеджменту Національного університету «Львівська політехніка», докто-ром економічних наук, професором Ігорем Валентиновичем АЛЕКСєєВиМ.

№ 5–6 (145–146) травень – червень 2011 9

8 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011

20-та річниця Незалежності круглий стіл

Професор кафедри математики і ста-тистики Ганна Яківна Дутка зосере дила увагу учасників на перспективах спів- праці навчальних закладів у сучасних умовах розвитку ступеневої освіти в Україні. «Сьогодні система освіти України перебуває у процесі модернізації та реформування. Перед усіма навчальни-ми закладами стоїть важливе завдан-ня перегляду стратегії свого розвитку, визначення місця і ролі в системі освіти з метою забезпечення ефективного функ-ціонування на ринку освітніх послуг, використання інноваційних освітніх та комп’ютерних технологій, підготовки справжньої інтелектуальної еліти», – наголосила у своїй доповіді Ганна Яківна.

Ринок освітніх послуг в Україні сучас-ної доби характеризується високим рів-нем конкуренції, значною залежністю навчальних закладів від державного замовлення. Це пов’язано з великою кількістю навчальних закладів, демогра-фічною ситуацією та наслідками фінан-сово-економічної кризи. Мережа вищих навчальних закладів України налічує 854 одиниці, з них: 183 університети, 56 академій, 109 інститутів, консерваторія, 228 коледжів, 148 технікумів та 129 учи-лищ. І кількість навчальних закладів має незначну тенденцію до скорочення. Так, порівняно з 2007 роком їхня кількість скоротилася на 12%, проте зменшилася чисельність ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації на 20%, і збільшилась кількість ВНЗ ІІІ–IV рівнів акредитації на 2%, а чисельність студентів зросла на 0,7%.

Загалом за 20 років незалежності України, підсумувала науковець, кількість ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації зменшилась із 742 до 505; кількість ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації зросла зі 149 до 349; кількість студентів зросла в 2,5 раза і становить 2,5 мільйона, у т. ч. студентів денної форми навчання – 1,6 млн осіб.

В університетах, академіях, інсти-тутах навчаються понад 2 млн 276 тис. осіб. У коледжах, технікумах, училищах – майже 387 тис. осіб.

Упродовж 5 останніх років 16 ВНЗ набули статусу національних, їх загальна кількість становить 98. У 2009 році 5 ВНЗ набули статусу дослідних, серед яких і НУ «Львівська політехніка».

Загалом, в Україні кількість вищих навчальних закладів усіх рівнів акре-дитації є значно більшою порівняно з країнами Європи з відповідною кількіс-тю населення. Якість надання освітніх послуг, переорієнтація напрямів діяль-ності – першочергові завдання ВНЗ.

Дуже турбує освітян зменшення кількості ВНЗ. Воно значно не змінить ситуацію, адже щорічно зменшується кількість випускників шкіл. Так, за дани-ми Державного комітету статистики України, до вищих навчальних закладів (ВНЗ) у 2009/2010 навчальному році на перший курс вступили 463,9 тис. осіб, що на 14% менше, порівняно з попереднім періодом, а минулого навчального року цей показник становив 14,8%.

За даними Центру оцінювання якості знань, 2011 року слід очікувати 270 тис. учасників ЗНО, з яких 195 тис. – випуск-ники поточного року, проти 400 тис. у 2010 році. Тобто кількість потенційних абітурієнтів скоротиться на 130 тис., або на 33%.

Ситуацію можуть врятувати ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації, які проводитимуть свою роботу так, щоб їхні випускники

були мотивовані продовжувати навчан-ня в університетах на денній формі навчання.

Ринок освітніх послуг характери-зується високим рівнем конкуренції, боротьби за абітурієнта, що особливо стосується економічних спеціальнос-тей. Якість же підготовки випускників шкіл має тенденцію до зниження, тому всі навчальні заклади змушені працюва-ти з різним рівнем підготовки студентів, приблизно 30% – це сильні, а 60% – слабо підготовлені.

Змінюється й нормативно-правова і законодавча база освітньої галузі, відбу-ваються процеси модернізації та іннова-цій в освіті, що зумовлює невідповідність навчально-методичного забезпечення, кваліфікації педагогічного персоналу.

Говорили учасники й про проблеми банківництва. Зокрема, про те, що внаслі-док фінансово-економічної кризи рівень безробіття серед працівників фінансово-банківської сфери зростає. З одного боку, ринок переповнений кадрами з фаховою освітою, а з другого – банківська систе-ма, економіка потребують кадрів нової генерації, які володіють сучасними інфор-маційними і комп’ютерними технологія-ми, мають креативне мислення, сучасні фахові знання. Тож спільне вироблення сучасних вимог до підготовки фахівців (навчальними закладами та працедав-цями), погодження та рецензування навчально-методичних матеріалів прак-тичними працівниками тощо сьогодні надзвичайно актуальні.

Сучасні проблеми і перспективи розвитку фінансово-банківської освіти та науки в Україні

Саме таку назву мав круглий стіл, що відбувся 27 квітня в ЛІБС УБС НБУ. За круглим столом зібралися освітяни зі Львова, Полтави, Києва, а також науково-педагогічні пра-цівники і наукові співробітники нашого інституту.

Наступним, третім періодом фор-мування української держав-

ності є доба національно-визвольних змагань, доба Української революції 1917–1921 рр. Викликана надзвичай-ними подіями, зокрема в Російській імперії, зміною влади, піднесенням національних і соціальних виступів та рухів, не оминула ця хвиля націо-нального відродження й Україну.

Саме в той час українство та його провідники еволюціонували від ідеї автономії у складі Російської держави, федерації з нею до повної незалежності України. Саме в тому періоді витворю-валася найбільш оптимальна форма державного правління та устрою в Україні (республіканська в добу УНР, монархічна з елементами диктатури в час існування Української держави). Образно кажучи, ішов пошук україн-ським народом себе самого, ішло тво-рення української нації.

Колосальний вплив на ці процеси, на формування ідеології, визначальних рис та напрямів політичної діяльності мали політичні лідери, тодішні очіль-ники нації, котрі, взявши на себе в силу обставин того часу таку надзвичайно важливу місію, не завжди чітко уявля-ли собі реалізацію важливих завдань, часом проявляли непослідовність, заанґажованість, власну амбіційність, що діяли не на користь українській справі.

Однак, як відомо, помилок не буває в того, хто нічого не робить. Отож, незважаючи на недоліки того періоду державотворення, сильний зовніш-ній спротив, відкриті військові про-тистояння і війни, державі Україна (у формі Української Народної Республіки Центральної Ради, Західно-Української Народної Республіки, Української дер-жави гетьмана П. Скоропадського, Української Народної Республіки, Директорії) вдалося чимало, а саме: Z створити органи державного управ-

ління; Z проголосити Конституцію УНР; Z створити Українську армію і флот;

Z налагодити зовнішньополітичні відносини і досягти міжнародного визнання;

Z створити власну грошово-фінансову та банківську систему, податкові органи;

Z зробити значний прорив у культурі, освіті та науці;

Z створити Українську автокефальну православну церкву.

Ці та багато інших дрібніших, по- точних справ було зроблено урядами України в зазначений період, чиї здо-бутки було використано наступними поколін нями українців для побудови власної держави.

Герб УНР

Герб ЗУНР

Герб Української держави гетьмана Павла Скоропадського

Акт Злуки 22 січня 1919 р.

Склад Директорії в другій половині 1919 р.

Зліва направо: Андрій Макаренко, Федір Швець, Симон Петлюра

Банкноти УНР

Етапи української державності: Період Третій (1917–1921 рр.)

10 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011 11

незалежності України до 20-ї річниці

Маруся ЧурайЗа переказами,

Маруся Чурай наро-дилася 1625 (за інши-ми версіями – 1628 або 1629) року в сім’ї козацького сотника Гордія. Після смерті батька, якого 1648-го спалили як бунтівни-ка у Варшаві на багат-ті, залишилася жити з матір’ю в Полтаві.

Багато юнаків закохувалися в юну красуню і серед них – молодий козак Іван Іскра. Але своє серце дівчина відда-ла синові хорунжого Полтавського полку Грицеві Бобренку, з яким була таємно заручена. У часи Хмельниччини Гриць вирушив на війну, обіцяючи поверну-тися. Дівчина чекала його чотири роки. Але, повернувшись, Гриць покохав іншу дівчину. У відчаї Маруся вирішила отруїти себе зіллям, яке випадково випив Гриць. У 1652 р. полтавський суд засудив Марусю до смертної кари, але вона була амністова-на універсалом Богдана Хмельницького, котрий привіз Іван Іскра. Для покаяння дівчина ходила до Києва на прощу і 1653 року повернулася до Полтави.

Їй приписують авторство пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвіт встали козаченьки» та ін. За моти-вами пісні «Ой не ходи, Грицю» написа-но багато літературних творів, зокре-ма драма М. Старицького «Ой не ходи, Грицю» (1892), повість О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала…» (1909), роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай» (1979) та ін.

Померла у віці 28 років, так і не зміг-ши пережити смерть коханого. За іншими даними, померла 1652 року від туберку-льозу, незадовго до амністії ставши чер-ницею одного з київських монастирів.

Гальшка ГулевичівнаПоходила зі старовинного україн-

ського шляхетського православного роду Гулевичів, відомого від початку XVI сто-ліття. Дід Гальшки, Федір Гулевич, 1540 року був висвячений на луцького право-

славного єпископа під ім’ям Феодосій. Його син Василь обіймав посаду підстарости, а з 1569-го – воєво-ди Волинської землі. Наймолодшою дочкою Василя була Гальшка. 1594 р. вона одружи-лася з Христофором Потієм, сином єписко-па Володимирського та Берестейського Іпатія Потія. По смерті Христофора в 1601–1602 pp. одружилася вдруге зі Стефаном Лозкою, мозирським маршалком, заможним українським шлях-тичем із Полісся.

15 жовтня 1615 року Гулевичівна подала до київських городських книг фундуш (дарчу), в якій відказала влас-ний двір із землею, зі всім добром з того двору і землі на ставропігійський монас-тир і на школу дітям як шляхетським, так і міщанським. Таким чином розпочала своє життя Київська братська школа.

Гулевичівну підтримали київські жителі, відомі вчені й культурні діячі того часу. Київська братська школа, отримавши добрих учителів і мужніх покровителів, швидко посіла провідне місце в культурному й суспільному житті України й незабаром перетворилася на Академію. Так розпочався відлік історії української альма-матер вищої освіти, культури й християнського благочестя – Києво-Могилянської академії, яка набула міжнародного значення.

По смерті чоловіка Гальшка повер-нулася до Луцька, підтримувала Луцьке братство і його школу. У 1641 році Гальшка склала тестамент, за яким майже все своє майно заповіла Луцькій братській школі і Хрестовоздвиженській церкві, де й була похована.

Щороку в день іменин Гальшки Гулевичівни, 22 грудня, її поминали як фундаторку Києво-Могилянської ака-демії. Сьогодні у відродженій Києво-Могилянській академії – Національному університеті «Києво-Могилянська ака-демія» ім’я Гальшки Гулевичівни стоїть першим серед почесних її засновників.

Анна Тихонівна Гойська (р. н. невід. – 1617) – фундаторка Почаївського монастиря

Рід Гойських у ХIV – початку XVII сто-літь володів Гощею. Анна – дружина Ва силя Богдановича Гойсь кого, земського луцького судді, була багатою дідичкою з роду Козинських, володіла Почаєвом та селами Орлянського ключа. Анна Гойська любила Почаївську Успенську церкву і вирішила організувати при ній монастир та навіки забезпечити його існування, чим і прославила себе. 14 листопада 1597 р. у присутності свідків Анна Гойська підписала в Почаєві лист про заснування при цьому храмі чолові-чого монастиря. Також при Почаївському монастирі заснувала друкарню, придбав-ши чотири друкарські верстати, що довго і вірно служили монастирській друкарні, котра вже у XVIII століття стала однією з найпотужніших на Волині, її видання були чудово оздоблені українськими гравера-ми Адамом та Йосифом Гочемськими, Андрієм Голотою, Іваном і Федором Стрельбицькими, Іваном Филиповичем.

З її іменем пов’язана також істо-рія чудотворної ікони Почаївської Богородиці, привезеної з Константи-но поля, яку їй 1559 року подарував грецький митрополит Неофіт, під час своєї подорожі по Волині. Ікона похо-дила з південнослов’янських земель. Благословенну ікону Божої Матері Анна Гойська помістила у своїй домовій капли-ці, де вона й пробула 38 років. Скоро від ікони стали чинитися й чуда – були без-сумнівні зцілення тих, хто ревно молив-ся перед нею. Гойська переконалася, що таку чудотворну ікону не можна тримати в приватному домі, тому і вирішила пере-нести її в Почаївську монашу церкву. Там вона зберігається і тепер.

Похована Анна Гойська під Успенсь-ким собором Почаївської лаври в печері преподобного Іова.

Особистість в історії України: видатні жінки

Марія-Магдалина Мазепа (у дівоцтві – Марина Мокієвська; р. н. невід. – близько 1707, м. Київ) – мати гетьмана Івана Мазепи

Походила з право-славного шляхетсько-го (пізніше – козаць-ко-старшинського) роду Мокієвських із Білоцерківського староства Київсь-кого в оєв одс тв а. Отримала хорошу освіту. Була актив-ним членом Луцького Хрестовоздвиженського братства. Після смерті чоловіка прийняла чернецтво; з 1686 р. – ігуменя Києво-Печерського Дівочо-Вознесенського монастиря (ліквідований за наказом Петра І у 1708 р.); з 1688 р. була також ігуме-нею Глухівського жіночого монастиря. Відзначалася меценатською та добро-дійницькою діяльністю, поповнювала церкви та монастирі іконами, кни-гами, заснувала при Вознесенському монастирі вишивальну майстерню. Померла в м. Києві, похована, імовір-но, у Вознесенському монастирі (могила не збереглася; у зв’язку з цим існує гіпо-теза, що ігуменя в останні роки свого життя перейшла до Флорівського монас-тиря на Подолі або пізніше була перепо-хована в цьому монастирі).

Гальшка Іллівна Острозька

Народилася в Острозькому замку 1539 року. Того ж року за три місяці до її народження поми-рає її батько Ілля.

П р е д с т а в н и к и багатьох магнат-ських сімей нама-галися поріднитися з могутньою сім’єю Острозьких. Попри дану у 1552 році попередню згоду на шлюб Дмитра Сангушка і Гальшки, невдовзі вона від-мовилася від свого слова, тим більше, що проти цього шлюбу, який поєднав би два провідні княжі роди України, висловлювався польський король. Збройні загони князів Острозького та

Сангушка штурмом оволоділи замком в Острозі і, всупереч волі матері, у вересні 1553 року Гальшка була одру-жена з князем Дмитром. Королівський суд оголошує Сангушка поза законом. У лютому 1554 року князя було вбито (похований він у костелі чеського міста Яромір).

Уже проти волі матері, король Сигізмунд Август видав юну вдову в кілька разів старшого за неї воєводу Лукаша Гурку. Гальшка разом з матір’ю, не визнаючи цього шлюбу, перехову-ються у Львівському домініканському монастирі, де Беата уклала третій шлюб дочки – із князем Семеном Слуцьким. Однак сила і королівська підтримка була на боці Гурки, який після зброй-ної облоги заволодів Гальшкою і вивіз у свої володіння в Шамотулах (Велика Польща). Не підкорившись нав’язаному їй чоловікові, Гальшка Острозька 14 років провела у «вежі чорної княги-ні» – одній із башт Шамотульського замку, названій так у зв’язку із траур-ним вбранням, у якому вона зрідка з’являлася на люди.

Овдовівши 1573 року, Гальшка повертається на батьківщину. Свої права на маєтності покійних на той час батьків, включаючи і Острог (узурпований другим чоловіком Беати Костелецької – Альбертом Ласським, а згодом і королем) княжна переда-ла дядькові Василеві-Костянтинові Острозькому (1526–1608), який, завдя-ки сприятливій для Острозьких полі-тичній ситуації в державі, зумів повер-нути їх у володіння свого роду.

РоксоланаАнастасія (або

Олек сандра) Гаври-лів на Лісов ська; 1505, м. Рогатин, нині Івано-Фран-ківської обл. (або Чемерівці Хмель-ницької обл.) – 18.04.1558, деякі дослідники нази-вають 1561 або 1563 рр., Стамбул, Османська імперія, тепер Туреччина] – наложниця, а згодом – улюблена дружи-на султана Оттоманської (Османської) імперії Сулеймана І Пишного, державна діячка.

Народилася майбутня султанша в сім’ї священика Гаврила Лісовського.

Під час одного з набігів татар, при-близно 1520 року, була захоплена в полон і переправлена, імовірно, спо-чатку до кримського міста Кафи (тепер – м. Феодосія), а потім – у Стамбул, де дівчину примітив візир Рустем-паші, який пізніше й подарував її Сулейманові.

Сулейман І, син Селіма І Грізного (Явуза), був одним із найвідоміших турецьких султанів, за правління якого Османська імперія досягла вершин могутності.

У гаремі Роксолана отримала прі-звисько Хуррем, що означає «Радісна». Під таким іменем ця знаменита жінка ввійшла до турецької писемної та усної традиції. В Європі називали її Роксоланою, тобто родом з Роксоланії, або Русі.

Шлюб та гучне весілля Сулеймана і Роксолани відбулися 1530 року. Султан надав їй ранг головної (а фактично – єдиної) дружини. Одна з найосвічені-ших жінок свого часу, Роксолана під час постійних роз’їздів Сулеймана викону-вала державні обов’язки, приймала іно-земних послів, відповідала на послання іноземних правителів, впливових вель-мож і художників.

Після смерті Роксолани Сулейман на її честь по всій імперії збудував велику кількість об’єктів, присвячених дру-жині.

Сам султан помер у ніч з 5 на 6 вересня 1566 року під час військового походу на Угорщину. Тіло падишаха забрали до Стамбула і поховали біля Роксолани в мавзолеї, збудованому на подвір’ї мечеті Сулеймана.

Існує версія, що спогади про пере-житі після полону приниження постій-но переслідували Хуррем. Нібито невипадково султанша, як тільки в неї з’явилися гроші, звеліла знести невіль-ничий ринок і поставити на його місці мечеть, медресе і богадільню. Мечеть і лікарня в будівлі богадільні донині має ім’я султанші, так само як і прилеглий до них район міста.

У Стамбулі ім’я Роксолани має також велика громадська лазня, побудована за її наказом придворним архітектором Сінаном. Нині це пам’ятка архітектури, що охороняється державою. Лазня була побудована на гроші Хуррем за умови, що прибутки від її експлуатації йтимуть на підтримку в належному стані мечеті Айя-Софія (колишній Софійський собор Константинополя).

Маруся Чурай

Анна Гойська

Марія Мазепа

Роксолана

Гальшка Гулевичівна

Гальшка Острозька

№ 5–6 (145–146) травень – червень 2011 13

12 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011

олімпіади, конференції 20-та річниця незалежності

Павло Петрович Скоропадський (1873–1945) – полі-тичний діяч, генерал царської армії, великий землевласник. Походив з козацько-старшинського роду Скоропадських. Учасник російсько-японської (1904–1905) та Першої світової воєн (1914–1918). Перейшовши в опозицію до ЦР, організував Українську народну громаду, за підтримки якої 29 квітня 1918 р. був проголошений гетьманом України. 14 грудня 1918 р. його уряд повалено. Емігрував до Німеччини.

Уже 1920 року, завдяки наполяганням емігрантів-геть-манців, що на чолі з В. Липинським та С. Шеметом зорганізу-валися в «Український союз хліборобів-державників». Павло Скоропадський очолює новий гетьманський рух, а В’ячеслав Липинський стає його теоретиком. Скоропадський завжди від-стоював перед офіційними колами рейху і серед громадськості інтереси українців. Упродовж 1938–1941 років Скоропадський намагався згуртувати українські сили в діаспорі. Помер Павло Скоропадський 26 квітня 1945 року в лікарні монастиря Меттен. Похований у місті Оберсдорфі в родинному склепі Скоропадських.

Євген Омелянович Петрушевич (1863–1940) – адвокат, політичний діяч, Президент ЗУНР. Активний член Національно-демократичної партії, член її управи. Народився 3 червня 1863 року в м. Буську в сім’ї греко-католицького священика. У 1907–1918 рр. був послом до австрійського парламенту), 1910–1914 рр. – галицького сейму; заступник голови Українського сеймового клубу у Львові, з 1910 – Української парламентської репрезентації у Відні. У Відні доклав багато зусиль для того, щоб після Першої світової війни було створено з українських земель Австрії окремий коронний край з українською адміні-страцією. Коли це не вдалося, скликав для вирішення майбут-нього українських земель Австро-Угорщини в 1918 році у Львові Українську Конституанту, що була перетворена на очолювану ним Українську Національну Раду, яка проголосила створення ЗУНР. Після об’єднання ЗУНР з УНР Є. Петрушевич став шостим членом Директорії УНР. 1919 року був іменований уповноваже-ним Диктатором. Після поразки українських змагань оселився у Відні, Берліні, де продовжував боротьбу за права українського народу в Галичині. Помер 29 серпня 1940 року. Похований на

берлінському цвинтарі римо-католицької катедри Св. Ядвіги представниками УНО, перепохований 1 листопада 2002 року у Львові на Личаківському кладовищі.

Симон Васильович Петлюра (1879–1926) – політичний діяч, публіцист. Народився в передмісті Полтави. Походив із давніх козацьких і священницьких родин. Був організатором українських збройних сил, головним отаманом війська УНР. 1917 року став першим генеральним військовим секретарем Центральної Ради. У кінці 1917 року вийшов з уряду і виїхав на Лівобережжя, де створив Гайдамацький кіш Слобідської України, який у січні – лютому 1918 року відіграв вирішальну роль у боях за Київ і ліквідації більшовицького повстання на «Арсеналі». У 1918 р. С. Петлюра очолив Київське губернське земство. Потім увійшов до складу Директорії й очолив Армію УНР як її головний отаман. Після відходу Армії УНР з Києва і виїзду В. Винниченка за кордон Петлюра став головою Директорії. П’ятого грудня 1919 року уряд УНР на чолі з Петлюрою емігрує. Після перемир’я між Росією та Польщею Армія УНР була інтернована в Польщу. Петлюра емігрував до Парижа, де керував екзильним урядом УНР. Був убитий 25 травня 1926 р. більшовицьким агентом С.-Ш. Шварцбардом у Парижі. Похований Петлюра на кладо-вищі Монпарнас.

Михайло Сергійович Грушевський (1866–1934) – історик, політичний діяч, один із лідерів та ідеологів українського націо-нально-визвольного руху початку XX ст. Народився в м. Холмі. Брав участь у створенні та керівництві різними організація-ми національного спрямування – Національно-демократичної партії в Галичині (1899), Товариства українських поступовців (1908), Української партії соціалістів-революціонерів (1917). У 1917–1918 рр. – голова Центральної Ради. Після падіння Центральної Ради Грушевський деякий час (у лютому – березні 1919 р.) перебував у Кам’янці-Подільському, де редагував газету «Голос Поділля», пізніше – у Празі, Відні, Женеві. У березні 1924 року із сім’єю повернувся до Києва. Працював професором істо-рії в Київському державному університеті. Був обраний академі-ком АН УРСР (1924) та АН СРСР (1929). Від 1931 року змушений був жити в Москві. Наприкінці 1934 року Грушевський відпо-чивав в одному з кисловодських санаторіїв і несподівано помер.

Персоналії третього періоду

Павло Петрович Скоропадський

Євген Омелянович Петрушевич

Симон Васильович Петлюра

Михайло Сергійович Грушевський

Мабуть, усі студенти нашого інсти-туту вже звикли, що тут постійно

відбуваються різні заходи: то олімпі-ади, то вечори, то конференції. От і 12 квітня у третьому корпусі відбулася II міжвузівська студентська науково-практична конференція «Фінансові ас-пекти в розвитку суспільства» інозем-ними мовами (англійською, німецькою, французькою). Конференцію присвяче-но 5-й річниці створення УБС НБУ.

Коли стало відомо про те, що запла-новано такий захід, усі бажаючі ламали голови над темами, які б було цікаво опрацювати і висвітлити, шукали науко-вих керівників на фахових кафедрах та узгоджували все з мовними консультан-тами. Усі матеріали доповідей заздалегідь подавали на кафедру іноземних мов і… О ні, не зітхали з полегшенням, а ретельно готувалися до свого виступу.

Хочемо зазначити, що до участі в конференції було запрошено студентів із ХІБС, ЧІБС, а також студентів львівських вишів, зокрема Львівської комерційної академії, Львівського національного аграрного університету. Отож, конферен-ція була досить масштабною (70 учасни-ків) і справді міжвузівською.

Розпочалася вона пленарним засі-данням, на якому директор ЛІБСу М. А. Вознюк виголосив вітальну промо-ву і побажав учасникам плідної роботи та гарних результатів.

З вітальним словом і побажанням успі-хів виступили декан факультету банків-ської справи та інформаційних технологій М. Л. Лапішко, завідувач кафедри інозем-них мов Н. М. Семко. Заступник директора з наукової роботи О. О. Другов звернувся до учасників англійською мовою.

Після поважних гостей п’ять студен-тів нашого інституту презентували свої наукові дослідження (Ю. Петелькіна, І. Калужна, О. Моргун, О. Гудз, М. Грин-чишин), розкривши питання інвестицій-ного клімату в Україні, впливу іноземного капіталу на наш банківський сектор, пер-спектив розвитку іпотечного кредитуван-ня, стратегічного планування і брендингу. Після закінчення пленарного засідання всі учасники конференції працювали в секці-

ях відповідно до тематики виступів (чоти-ри секції англійською мовою і по одній – французькою та німецькою мовами).

На відміну від попередніх років, цьо-горіч і пленарне, і секційні засідання вели студенти. Крім викладачів інозем-ної мови, на засіданнях були присутні викладачі фахових кафедр, які володіють іноземною мовою, – О. Руда, І. Дзедзик, І. Вагнер і могли вести фаховий діалог із доповідачами, що робило конференцію цікавішою, з іншого боку – надавало їй більшої ваги.

Ми б хотіли детальніше розповісти про секції з німецької та французької мов, керівниками яких були: з французької

мови – Алла Миколаївна Кушпіт, з німець-кої мови – Вікторія Ігорівна Самохвалова, а також доцент А. Р. Семів. Секретарі: французька секція – Марія Савка (301-БС), німецька секція – Катерина Буяр (201-УП).

Теми доповідей – найрізноманітніші. Першими виступили з доповіддю фран-цузькою А. Савка і М. Терновик із групи 201-ФК на тему «Вплив світової фінансо-вої кризи на банківську систему України», за ними взяв естафету Р. Циганчук з групи 501-ЕК, який розповів про «Економічну кризу в Німеччині»; М. Савка і Д. Модирка з групи 301-БС – про місце і роль бан-ківського сектору у світовій економіці; Ю. Сисун (401-БС) розповів про вплив іноземного капіталу на банківську сис-тему України, а Л. Чайковська (401-БС) – про глобалізацію як об’єктивне явище фінансового простору.

Щодо секції німецькою мовою, то студенти також ретельно підготувалися, намагалися подати цікаві факти й інфор-мацію, яка б зацікавила слухачів. К. Буяр з групи 201-УП розповіла про німецьку ощадну книжку, О. Гошовська (401-БС) розкрила тему «Біржа як фінансова струк-тура в Німеччині», В. Терендій (401-БС) розповіла про роль Федерального мініс-терства фінансів Німеччини в регулю-ванні ринку цінних паперів, М. Кушай (401-БС) наголосила на глобальних тен-денціях розвитку Німеччини.

Треба згадати про наших гостей, які також розкрили цікаві теми. А саме: О. Ступак (ХІБС) виступила з доповід-дю на інтригуючу тему «Неповнолітній може створити підприємство», Л. Сакало і Ю. Пуш (ЧІБС) також розкрили глобальні економічні теми.

Загалом, можна сказати, що конфе-ренція була пізнавальною і цікавою.

У кінці напруженого дня кожен допо-відач міг нарешті полегшено, але із задо-воленням зітхнути.

Тож дякуємо кафедрі іноземних мов за цю чудову можливість для самореалі-зації студентів, наукового і професійного зростання.

Марія КУШАЙ,Юлія ПЕТЕЛЬКІНА.

Фінансові аспекти в розвитку суспільства іноземними мовами

Координатори проекту – викладачі кафедри суспільних дисциплін З. М. КОМАРИНСЬКА та Н. Ю. ОЛІЙНИК.

14 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011

№ 5–6 (145–146) травень – червень 2011 15

ми – студенти ми – студенти

Мета конкурсу, який провели силами студентської ради інституту, – створення банкнот, що стануть презентаційним обличчям ЛІБСу та додатковим засобом профорієнтаційної роботи. Найкращі зразки банкнот використовуватимуть як грошові одиниці в навчально-тренувальному банку. Завдання ж студентів виявилося значно ширшим, аніж створення бан-кноти: свій розроблений продукт потрібно було ще й вдало репрезентувати, виступити командою в його просуванні.

Тож 14 квітня були представлені результати конкурсу, в якому взяли по три групи першого і другого курсів. До скла-ду журі ввійшли викладачі інституту: Я. В. Грудзевич, О. П. Кундря-Висоцька, М. Л. Лапішко, О. В. Босак та О. С. Гирик. Перше місце розділили банкноти «Рисіки» (група 201-ФК) та «УП» (група 101-УП), друге місце посіли «Фарти» (група 205-ФК) і «Дебети» (група 101-ЕК).

За ідеєю авторів, «Рисіки» – гроші майбутнього, які пред-ставили студенти групи 201-ФК, – із портретом декана фінан-сово-економічного факультету В. В. Рисіна, виконано на спе-ціальному папері багатоколірним друком із розгалуженою системою захисту, мали б використовуватися для тренуваль-них занять.

Банкнота «УП» (група 101-УП) – достатньо оригіналь-на купюра із зображенням на лицьовому боці портретів Т. С. Смовженко (ректор УБС НБУ), О. В. Дубовик (декан факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів) і Н. Ю. Олійник (куратор групи). Студенти викорис-тали на купюрі 15 рівнів захисту.

Головна ідея банкноти «Фарт» (група 205-ФК) – яскравість, унікальність і неповторність (із презентації студентів), вико-ристовуватиметься як сувенір. На аверсі купюри – портрет королеви Ядвіги.

Банкнота «Дебет», представлена групою 101-ЕК, мала б засвідчувати наявність залишку на кишеньковому рахунку власника. Має п’ять рівнів захисту.

Наразі, за одностайним рішенням компетентного журі, усі купюри замість презентаційної місії претендували на обігову, мали надмірну прив’язку до тих, хто їх виготовив, і мало відо-бражали дух навчального закладу. Власне тому журі й запро-понувало такий розподіл місць. Але загальне фото, участь і презентування продукту таки дали ті позитивні емоції, на які всі й розраховували.

До слова, такі конкурси в ЛІБС УБС НБУ проводять ще з 1998 року. Перший конкурс банкнот був покликаний роз­робити унікальну банкноту для використання її як обіго­вих коштів в операціях щойно створеного навчально­тре­нувального банку «Галичина» (цей банк з роками трансфор­мувався в кредитну спілку «Галичина», що діє в інституті з 2001 року).

В інституті відбувся конкурс «Створимо банкноту ЛІБС УБС НБУ»

27 квітня в навчальному корпу-сі № 2, що на вулиці Січових

Стрільців, 11, зібралися учасники та вболівальники конкурсу «Інтелекту-альне казино» на грі «Що? Де? Коли?». Такий конкурс в інституті проходить з 2009 року і його незмінним натхнен-ником і організатором є старший ви-кладач кафедри обліку і аудиту ЛІБС

УБС НБУ Тетяна Дмитрівна Шевченко. Цьогорічний конкурс інтелектів при-свячено 5-й річниці створення Універ-ситету банківської справи НБУ.

У грі взяли участь три команди: збір-ні команди спеціальностей «Банківська справа» (2 команди) та «Облік і аудит» (одна команда). Місця розподілилися таким чином:

І місце – збірна команда БС «Скасковий клуб»;

ІІ місце – збірна команда БС «Дикі розуми» (до команди увійшли кращі студенти інституту, переможці в номі-націях конкурсу «Кращий студент ЛІБС УБС НБУ»);

ІІІ місце – збірна команда ОА «Чорним по білому».

Також проведено конкурс на краще запитання, урочисто вручено символіч-них сов і солодкі нагороди – торти.

Змагання розуму та інтелекту

Конкурс на кращі купюри, розроблені студентами інсти-туту, проходив із 21 березня до 14 квітня і був присвя-чений 20-й річниці Національного банку України та 5-й річниці УБС НБУ.

25 травня в третьому корпусі інституту було спокійно, хоча там відбувалася «Битва банків» третього курсу.

Саме таку назву мав надзвичайно цікавий і пізнавальний за-хід, який самотужки організували студенти третього курсу факультету банківської справи та інформаційних технологій (групи 301, 302, 303 і 304). За словами голови журі заходу Ма-рії Львівни Лапішко, декана факультету банківської справи та інформаційних технологій, головна ідея «Битви банків» – дати студентам можливість відчути себе банкірами, долучитися до світу банківських операцій і технологій у світлі святкування Дня банківських працівників.

Конкурс складався з трьох етапів. На першому етапі студенти презентували свої банківські установи, на другому представляли нові банківські продукти, а на третьому – відповідали на питання з професійної підготовки, підготовлені завчасно членами журі.

Перше місце за сумою набраних балів посіла команда групи 303-БС, яка представляла свій банк під назвою «Face Bank». Студенти перемогли й у номінації «Найуспішніший банк» за ідею створення мобільного банкомата – рухомого технічного комплек-су (броньованого автомобіля) із вбудованим у ньому банкома-том для забезпечення готівкою осіб на великих масових заходах, фестивалях у місцях їх проведення. Дійсно, не завжди можна

розрахувати свої можливості на таких масових заходах, тож такий банкомат дозволить вам уникнути проблеми «безгрошів’я» там, де банкоматів немає чи до них далеко. А в ракурсі проведення «Євро – 2012» ця ідея набуває особливої значущості.

Друге місце в запеклій боротьбі виборола команда «Першого армійського українського банку» (група 301-БС) – соціально орі-єнтованого банку, який запропонував цілий комплексний пакет для військовослужбовців – депозити, інвестиційні продукти та кредитування.

Третє місце посіла команда «Лідер Банку» (група 302-БС). Їхній продукт «Медик+» викликав цілий шквал емоцій, обгово-рення і дав наповну зрозуміти, що всі присутні беруть участь саме в битві: інтелекту, знань, творчого пошуку та винахідливості.

Власне, саме те, що аудиторія так активно брала участь в обго-воренні, свідчило про недосконалість того чи іншого продукту, виникали дискусії, суперечки, відстоювання поглядів. Тобто недо-сконалий продукт студенти намагалися вдосконалити «на ходу», спільними зусиллями. Тож члени журі та гості заходу мали нагоду побачити справжню командну гру, де всі за одного і один за всіх, бо всі – майбутні банкіри. А того дня студенти таки відчули себе справжніми банкірами!

Л. КОЗАНКЕВИЧ.

Творчі можливостіфаху банкіра

16 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011

№ 5–6 (145–146) травень – червень 2011 17

ми – українці! тиждень вишиванки

Перерва… Усі поспішають перекуси-ти… Доходячи до їдальні, зупиняються. Тут таке… Заходиш, і на мить завмираєш. Перед тобою справжній музей україн-ської вишивки. І всі роботи надзвичайні. Кожна по-своєму.

Чудові картини квітів, вишитих Оксаною Наумко (104-ФК) дарували від-чуття весняного настрою, а Мирослава

Доліновська (101-ОА) представила виши-ті серветки. Поціновувачів вишитого мистецтва зацікавили роботи Іванки Радюк (403-БС), оскільки її вишивка нагадувала скоріше контурний малюнок. Картини вишито лише чорними нитка-ми і окреслено обриси жіночого облич-чя. Саме така технологія дарувала певну загадковість.

А здивував усіх Тарас Свідницький (402-Ф), який порадував своєю колек-цією дитячої вишивки. Свої картинки він почав вишивати з дитинства і про - довжує досі. Зараз у нього є мрія: вишити собі сорочку. Тож уперед, але за умови: наступного року представити її на виставку.

Група 101-УП на чолі зі своїм улюб-леним куратором Н. Ю. Олійник пред-ставили свою групу з найкращого боку. Вони зробили суто свій куточок, який був сповнений найрізноманітніших видів вишивки: скатертина, рушники, серветки, справжній вишитий костюм, саморобні лялька і Берегиня, малюн-ки, виконані гуашшю, роботи з бісеру, писанки.

Групу нагороджено поїдкою до Музею писанки в м. Коломиї.

Не залишився байдужим до нашої казки і деканат фінансово-економічного

факультету. Показали свою творчість М. В. Сокіл, У. М. Коновал і С. М. Олинців. Кожна відкрила своє бачення краси. Запам’яталась чудова робота І. Т. Горинь (кафедра математики і статистики) – вишита сорочка.

Але цілою історією стали роботи Н. М. Гайдис (кафедра фінансів). Вона принесла нам свою міні-виставку. Це і

28 квітня у третьому корпусі інституту відбулася грандіозна виставка вишивки, присвячена Тижню вишиванки. Так-так, дійсно грандіозна! Адже кількість робіт вражала. Це була справжня казка, вишита руками студентів, викладачів і працівників інституту. Організаторами були Мар’ян Свірнюк (402-Ф), який перейнявся ідеєю створення «вишиваної» казки, і Наталія Ковб (102-ФК), якій Мар’ян передав свою естафету.

Світ дивоузорівЖиття, неначе вишитий рушник,

Багрянцем калиновим усміхнеться…

рушники, і серветки, і дитячі картинки «для внуків…» (за словами самої Надії Михайлівни), і подушки, і надзвичайно красива сорочка (вишита білим по біло-му з елементами мережки).

Та найбільш захопили і студентів, і викладачів картини-образи, виконані Надією Михайлівною. Картину «Свята сім’я» вишито бісером. «Обличчя і руки не можна вишивати, тому вони у вигля-ді картинного зображення», – розпові-

ла майстриня. А справжнім шедевром виставки став образ Христа, що молить-ся. «Це одна з п’яти картин, що я встиг- ла вишити за цю зиму. На її виконан-ня пішло понад 160 відтінків різних ниток…» – зізнається Надія Михайлівна. Люрексові нитки і матове скло ніби запрошували поринути у світ глибокого і неповторного. Саме біля цієї картини найдовше зупинялись усі відвідувачі.

Виставка подарувала море позитив-них емоцій, бажання творити, натхнен-ня і впевненість у своїх силах. Це була атмосфера справжньої України, талано-витої України, найкращої України, на- шої України!

Наталія КОВБ.

ЛІБС УБС НБУ: День відкритих дверей

Десятого травня відбувся День відкритих дверей для випускників коледжів, технікумів, вищих професійних учи­лищ, які здобули освітньо­кваліфікаційний рівень і мають диплом молодшого спеціаліста зі спеціальностей: «Економіка підприємства», «Фінанси і кредит», «Бухгалтерський облік», «Комерційна діяльність», «Маркетингова діяль-ність», «Оціночна діяльність», «Прикладна статистика», «Інформаційна діяльність підприємства».

Аудиторія, де проводили захід, була вщент заповнена, до ЛІБСу приїхали майбутні абітурієнти з Волинської, Івано-Франківської, Хмельницької, Тернопільської і Закарпатської областей, а також із міста Дрогобича.

Надійна дружба, перевірена роками, принесла свої «книжкові плоди»

Із 28 до 30 квітня група студентів-волонтерів нашого інституту працювала на Львівському міжнародному дитя-чому фестивалі, що проводить «Форум видавців». Зокрема, наші представники взяли участь у параді учасників фес-тивалю, офіційному ознайомленні з талісманами турніру «Євро – 2012» – Славеком і Славком, спільно з директором М. А. Вознюком – в урочистому відкритті.

Найважливішою подією заходу стало отримання кни-жок для бібліотеки наших підшефних із Червоноградської школи-інтернату – за результатами благодійної акції «Подаруй дитині книжку!», в якій за них «боролися» сту-денти інституту.

Підсумки заходу «Тиждень української вишиванки»

«Найвишиванішою кафедрою» інституту стала кафедра економічної теорії, «Найвишиванішою групою» – група 101-УП, а «Найвишиванішим студентом» – Назар Гапонов.

До слова, до цьогорічного «Тижня української вишиванки» долучи-лися учні та викладачі цілої низки шкіл міста Львова: СШ № 75 ім. Лесі Українки, СШ № 31, СШ № 72, СШ № 2 і № 3, школи-гімназії «Сихівська» і школи-садка «Софія». І, звичайно, відгукнулися на заклик студентів і львівські банкіри. У вишиванках були вбрані працівники Управління НБУ у Львівській області, «Райффайзен банку Аваль», Укрсоцбанку, ВТБ і банку «Астра».

№ 5–6 (145–146) травень – червень 2011 19

18 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011

подорожі мандрівки

Початком нашої духовної прощі стали відвідини культурної столиці Польщі – міста Кракова. Найперші враження – від замку Вавель, резиденції королів, місця проведення їхніх коронацій, твердині поляків ще з Х століття. Також ми від-відали Ринкову площу (одну з найбіль-ших в Європі) – улюблене місце прогу-лянок не тільки краків’ян, а й туристів. Над нею височіє готичний Маріїнський костел, біля якого з башти лунає сигнал сурни. Побували і в знаменитому свято-му подвір’ї, де побачили портрет усміх-неного Івана Павла ІІ у вікні, звідки він завжди вітав усіх, хто з вірою приходив до Бога.

Наступний день ознаменувався від-відинами міста Ченстохови. Ми побували в костелі та монастирі на Ясній горі, де є чудодійна ікона Матері Божої. Тут кожен із нас збагатився спокоєм душі і теплом, яке огорнуло наші серця.

Польща зачарувала нас своєю духов-ною унікальністю, та ми продовжили подорож в Італію.

І тут перед нами відкрилася Вене-ція в усій своїй красі! Площа Святого Марка – серце містечка на воді. На ній – п’ятикупольний собор, збудований ще Х століття, вразив нас викладеним мармуровим облицюванням і пишним

декоративним убранням пізніших часів. Тут проходять найважливіші державні церемонії, загальноміські молебні та торжества.

Венеція знаменита своїми розкішни-ми карнавалами, один з яких нам пощас-тило відвідати. Художники та артисти з усього світу з’їжджаються сюди на свято, жителі одягаються в середньовічне вбрання, площі наповнюються кавале-рами і вишуканими дамами, усі занурю-ються в атмосферу казковості.

Проте з-поміж усієї венеціанської краси найбільше нам запам’яталася подо-рож на водному трамвайчику, який про-ходить через найкрасивішу вулицю світу. Це чудова нагода побачити всю культур-ну та історичну спадщину Венеції, роз-кішні особняки та палаци венеціанської знаті: палац Дожів (резиденцію правите-лів міста), міст Ріалто (одне з особливих місць у світі, де загадані бажання збува-ються), міст Зітхань, оперний театр.

А ось і Рим – найдавніше місто світу. Найперше, що ми відвідали, була держа-ва Ватикан – резиденція Папи Римського. Тамтешня архітектура вражала своєю величчю скульптур 171 святого на вер-шинах колон обабіч площі.

Справжнім зціленням стало перебу-вання в Базиліці Святого Петра, верши-

ну фасаду якої вінчають величні статуї Христа, Івана Хрестителя і одинадцяти апостолів. Базиліка Святого Павла – антична церква з чотирикутним залом із колонами, фасад якої прикрашений неймовірно вишуканою мозаїкою. Її най-більшим скарбом є святі Двері. Усередині Базиліка вразила нас гармонією компо-зицій, величними розписами, багатством оформлення – тут маса статуй, вівтарів, надгробків, безліч чудових творів мис-тецтва.

Найбільше духовне піднесення ми отримали після відвідин святих Сходів, по яких Ісуса Христа вели до Пилата перед розп’яттям. Уся втома і біль у ногах були зняті після пройденого нами навколішки шляху по них із молитвою на устах.

Другий день у нас знаменувався оглядинами пам’яток архітектури антич-ного Риму. Колізей – символ величі і потужності, найбільш древній амфітеатр у світі. Як говорили пілігрими: «Поки стоїть Колізей – стоятиме і Рим, зник-не Колізей – зникне Рим, і разом із ним увесь світ».

Неможливо не згадати про фонтан ді Треві, який розташовано на пере-хресті трьох доріг. Центральне місце цього витвору мистецтва посідає фігу-ра Нептуна на колісниці, запряженій парою морських коней.

Ми не забули відвідати Пантеон – найдавнішу споруду Риму (понад 2 000 років) – «Храм усіх богів», який досі

зберіг дух давнини. Вершину купола прикрашає великий отвір, який ніби з’єднує небо із землею, людей із Все- вишнім.

Нам пощастило побачити Рим, при-крашений золотими ліхтариками вночі. Неможливо передати словами, яка це краса. Ти йдеш вулицями Рима і розумі-єш, що тримаєш частинку світла в руці, і весь світ у тебе на долоні.

Асиж, або Ассізі (засноване черне-чим орденом францисканців), – містеч-ко на горі, недалеко від Альп, яке зов-сім не схоже на попередні. По-перше, воно спокійне, світле і тепле. По-друге, незвично красиве. По-третє, там мешка-ють найщиріші люди у світі. Славиться місто базиліками святого Франциска та святої Клари, архітектури яких поєднують романтику і французьку готику. Також із римської старовини в Ассізі зберігся чудовий портик храму Мінерви.

Останньою солодкою краплею нашої подорожі стала столиця Австрії – Відень

– місто розкішних палаців і величних площ, живописних вулиць і численних скверів.

Ми відвідали безліч архітектурних та історичних пам’яток: собор Святого Стефана – національний символ Відня, художнє багатство якого величезне: усе-редині собору – немало пам’яток мисте-цтва і реліквій, середньовічні скульпту-ри і вітражі; Віденський оперний театр, що входить в п’ятірку кращих оперних театрів світу; хофбурґ – цілий комплекс споруд різних архітектурних стилів, що створювався в XIII–XIX століттях. Тут розміщувалися Віденська резиденція і двір династії Ґабсбургів і ще багато ціка-вого. Багато хто із подорожників казали, що Відень – це їхнє місто, їхній другий дім.

…Ось на такій ноті закінчилася наша подорож. Трішки стомлені, проте пере-повнені емоціями, ми вирушили додо-му. Оченята в усіх світилися від радості, ми не могли повірити, що це все стало-ся насправді. Усі були в захопленні. Ця

поїздка змінила погляди багатьох людей, кожен знайшов щирих друзів і відкрив новий світ для себе. Проща була для нас початком Великого посту, і ми були раді зустріти його саме так.

Студенти ЛІБСу збагатилися не тільки культурно, а й духовно, відчули по-особливому силу спільної молитви, зрозуміли, що ми є одна велика родина – діти Господні, які повинні піклуватися безкорисно одне про одного, отримуючи радість від цього.

Ми щиро вдячні директорату та капеланові інституту о. д-ру Богданові Тимчишину за надану нам можливість відвідати святі місця, побачити життя в інших кольорах, за доброту сердець, за тепло душі, за те, що вони, не поклада-ючи рук і не шкодуючи свого часу, ста-раються прищепити нам любов до Бога, до всього, що створено Його святими руками.

Ольга ПРОДАН, Юлія ОСЕЧКО,

Ірина МАЙДАНИК.

Ми покликані Богом для того, щоб бути людиною,

для того, щоб залишити свій слід в історіїІ дійсно, студенти ЛІБСу здійснили такий яскравий, незабутній і приємний вчинок. Завдяки духовному єднанню студентської спільноти та щиросер-дечним намаганням нашого капелана ми звершили паломництво святими місцями Польщі, Італії та Австрії.

20 № 5–6 (145–146) травень – червень 2011

наостаток

Засновник: Університет банківської справи Національного банку України. Реєстраційне свідоцтво: серія ЛВ № 905/158 від 19 березня 2009 року. Керівник проекту: І. Жеребило. Головний редактор: Л. Козанкевич. Cтудентські головні редактори: В. Осіна, О. Чепіль. Редактори відділів: репортерського О. Клименко, О. Деленко; «Студент і наука» Т. Свідницький; інформаційного Б. Лема, Л. Нискогуз; аналітики Г. Коноба, Н. Ковб; «Особистість – соціум» М. Свірнюк; фотозабезпечення Н. Воробець, І. Берегівський. Дизайн, верстка: О. Середа.

Коректор: О. Яремчук. Адреса редакції: м. Львів, просп. В. Чорновола, 61, навчальний корпус № 3, к. 219, тел.:  297-72-37, e-mail: larisa@lbi.wubn.net. Від по ві даль ність за досто вірність фак тів, ци тат, прізвищ та інших ві до мостей не суть ав то ри публі кацій.

Упродовж квітня – травня 2011 року Студентська рада ЛІБСу проводила чемпіонат з міні-футболу «Весна – 2011», який визна-чив чемпіона ЛІБСу.

Головна футбольна подія року принесла чимало сенсацій і несподіванок. Наприклад, участь у чемпіонаті команд груп 501-ЕК та ОА, вдалі виступи команд першого курсу та очікува-ний вихід до фінальної частини груп 401–402-Ф, 401–402-БС і 301–302-Ф.

Звичайно, сам чемпіонат був надзвичайно напруженим, виснажливим, але й цікавим (складався з групової та фінальної частин).

Найважливішим етапом цього групового протистояння, звичайно, стала фінальна частина, де, крім вищезазначених команд, потрапила команда груп 201–202-ФК.

Результат свідчить сам за себе: з рахунком 12 : 3 пере- могла команда груп 201–202-ФК і підтвердила звання фінансо-во-економічного факультету – «найфутбольнішого» факультету ЛІБСу (усі призові місця посіли команди цього факультету), а переможеним залишилося тільки тішитися трьома голами в сітці суперника.

А в найважливішому матчі цього турніру – фіналі, матчі за перше місце, зустрілися команди груп 301–302-Ф і 401–402-Ф. Матч був особливим і принциповим для обох команд, оскільки перша команда є володарем Кубка інституту з міні-футболу, але до цього не мала медалей чемпіонату. А для другої це був останній шанс завоювати звання чемпіона перед випуском (для багатьох команд футбольний бум закінчується на ІV курсі, як виняток – групи 501-ЕК та 501-ОА).

Після першого тайму рахунок був 4 : 2 – на користь команди ІІІ курсу.

Після перерви капітани вивели команди на поле тільки з настроєм виграти. Другий тайм був надмірно цікавим, тому що команда ІV курсу зрівняла рахунок (4 : 4) і мала перехопити іні-ціативу, та не вийшло – переломний гол забив гравець команди груп 301–302-Ф Андрій Шквірко, а переможний – Тарас Луць. Фінальний свисток – рахунок 6 : 4, команда груп 301–302-Ф – переможці чемпіонату з міні-футболу «Весна – 2011».

Кращим гравцем чемпіонату став капітан команди груп 301–302–Ф Андрій Британ, два вишукані голи у фіналі якого наблизили перемогу команди. Кращий бомбардир чемпі-онату – Назар Гринчук (401-БС) і кращий голкіпер – Віталій Суровецький (302-Ф).

Ми побачили один із кращих турнірів, проведених у ЛІБСі, як за принциповістю, так і за видовищністю гри, як результат – кращі стали чемпіонами.

Вадим ГАМЗА,студент групи 301-Ф.

P. S. Дякуємо всім, хто прийшов і підтримав нас!!! Вітаю призерів!

ЛІБС визначив нових (старих) чемпіонів!!!Футбол – це чоловіча війна, в якій битва – свято, а пере-мога – щастя!

У 2011 році Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України оголошує прийом на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» осіб з повною загальною середньою освітою за напрямами підготов-ки: 6.030502 «Економічна кібернетика», 6.030505 «Управління персоналом і економіка праці», 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит». Термін навчання – 4 роки.

Для конкурсного відбору вступників зараховуються бали сертифіка-та Українського центру оцінювання якості освіти, виданого в поточному році, з таких предметів: Z Українська мова та література. Z Математика (профільний). Z Історія України або географія (за вибором вступника).

На навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» приймаються особи, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень бака-лавра або спеціаліста. Прийом у 2011 році оголошується за спеціальнос-тями: 8.03050201 «Економічна кібернетика», 8.03050801 «Фінанси і кредит» (спеціалізовані програми «Фінанси кредитних установ» і «Страховий менеджмент»), 8.03050802 «Банківська справа», 8.03050901 «Облік і аудит». Термін навчання – 1,5 року.

Для конкурсного відбору вступників при прийомі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра на денну та заочну форми навчання проводиться: Z Фахове тестування. Z Тестування з іноземної мови.

На навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеці-аліст» за освітньо-професійними програмами перепідготовки (заочна форма навчання) приймаються особи, які здобули освітньо-кваліфі-каційний рівень спеціаліста або магістра. Прийом оголошується за спеціальностями: 7.03050801 «Фінанси і кредит» (спеціалізована програма «Фінанси»), 7.03050802 «Банківська справа». Термін навчання – 2,5 року.

Повністю з Правилами прийому до Університету банківської справи Національного банку України у 2011 році можна ознайомитися на веб-сторінці www.ubs.gov.ua.

Координати відбіркової комісії Львівського інституту банківської справи УБС НБУ:

м. Львів, просп. Т. Г. Шевченка, 9, к. 102,тел.: 032-297-72-14

vk@lbi.wubn.net, www.lbi.wubn.net

Витяг з Правил прийому до Університету банківської справи Національного банку України у 2011 році