Не сьогодні це сказано:Час народжуватися і час помирати,Час руйнувати і час будувати,Час розкидати каміння і час збирати,Час мовчати і час говорити.Ч а с – г о в о р и т и !

Відкрийтесь, небеса!Зійдіть на землюВсі українські села, присілки та хутори,Повстаньте всі, кому сказали «Вмри!»Засяйте над планетою, невинні душі!Зійдіть на води й суші,Збудуйте пам’яті невигасний собор!Це двадцять другий рік.Це тридцять другий рік.Це тридцять третій рік.Це сорок шостий рік.Голодомор… Голодомор…Голодомор…

« На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дворах,

на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком,

великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже немає.

Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад – вперед, назад – вперед, скільки сидить, стільки й

гойдається.І безконечна одна «пісня» напівголосом: їсти, їсти, їсти…

Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так, у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…»

( зі спогадів Кучерук Анастасії із села Судачівка Чуднівського району

на Житомирщині).

В селі весна повзе на ліктях,Повзе по мертвих і живих,В долоні сонце ловлять діти,Що дзвінко капає зі стріх,І п’ють опухлими вустамиОту живицю молоду.Їм жить і жить, та над полямиЗнов ворон каркає біду.Забрали тих, хто із комориПашню останню вимітав,Хто ще активним був учора – Сьогодні ворогом ставав!Голодний рік. Жорстокий світе,Дай хоч надію для живих.Весна і сонце ловлять діти,Що дзвінко скапує зі стріх.

Списки сіл Овруцького району, жителі Списки сіл Овруцького району, жителі яких постраждали від голодоморуяких постраждали від голодомору::

с. Лучанки – 10 чол.с. Лучанки – 10 чол. с. Тхорин – 75 чол.с. Тхорин – 75 чол. с. Велика Фосня – 137 с. Велика Фосня – 137

чол.чол. с. Слобода – 6 чол.с. Слобода – 6 чол. с. Шоломки – 1 чол.с. Шоломки – 1 чол. с. Невгоди – 19 чол.с. Невгоди – 19 чол. с. Збраньки – 3 чол.с. Збраньки – 3 чол. с. Велика Хайча – 29 с. Велика Хайча – 29

чол.чол. с. Кирдани – 17 чол.с. Кирдани – 17 чол. с. Корчівка – 17 чол.с. Корчівка – 17 чол. с. Коптівщина – 11 с. Коптівщина – 11

чол.чол. с. Скребеличі – 9 чол.с. Скребеличі – 9 чол.

с. Барвінкове – 1 чол.с. Барвінкове – 1 чол. с. Гаєвичі – 7 чол.с. Гаєвичі – 7 чол. с. Довгиничі – 1 чол.с. Довгиничі – 1 чол. с. Полохачів – 2 чол.с. Полохачів – 2 чол. с. Красилівка – 253 с. Красилівка – 253

чол.чол. с. Антоновичі – 500 с. Антоновичі – 500

чол.чол. с. Норинськ – 10 чол.с. Норинськ – 10 чол. с. Гладковичі – 7 чол.с. Гладковичі – 7 чол. с. Ігнатпіль – 2 чол.с. Ігнатпіль – 2 чол. с. Рудня – 1 чол.с. Рудня – 1 чол. с. Павлюківка – 4 чол.с. Павлюківка – 4 чол. с. Заболоть – 5 чол.с. Заболоть – 5 чол. с. Нижня Рудня – 11 с. Нижня Рудня – 11

чол.чол.

«Ховати мертвих було нікому, на це у «Ховати мертвих було нікому, на це у живих не вистачало сил. Тому часто живих не вистачало сил. Тому часто ховали своїх близьких на городах і в ховали своїх близьких на городах і в погребах. По селу їздила візниця, яка погребах. По селу їздила візниця, яка збирала мертвих і вивозила на збирала мертвих і вивозила на кладовище, де була викопана велика кладовище, де була викопана велика яма, в яку кидали мерців, а іноді іще й яма, в яку кидали мерців, а іноді іще й живих людей… Яма не закривалась, живих людей… Яма не закривалась, поки не заповнювалась трупами…»поки не заповнювалась трупами…»

З архівних З архівних документів:документів:

Що діялось? Буряк, кору, соломуМісив слізьмиМногостраждальний люд.На чатах, смерть стоялаВ кожнім домі,Гнили мерці по лавах там і тут.

За Петра, за Дмитра, за Антона,За Галин, за Оксан, за ДокійНе співала півча похоронна,Не лунали дзвони за впокій…Ні труни, ні хрестів і ні тризни,Прямо в яму. Навіки віків,Чорна сповідь моєї Вітчизни,І її затамовує гнів.

Згадує Смілик Ніна Архипівна, Згадує Смілик Ніна Архипівна, жителька села Зелене жителька села Зелене Хмельницької області:Хмельницької області:

“Цей голод зробила влада. У нас сім’я була з 18 душ. Забрали у нас корівку – останню надію. Мама голосила, цілувала руки, падала на коліна, благала, що в мене ж дітки опухлі, хочуть їсти. Відпихнули маму і повели корову. Померли з голоду два мої менші братики.”

Сидить Сталін не престоліТа на скрипку грає,На Вкраїну хліборобнуСкоса поглядає.Ой, грав Сталін, ой, грав Сталін.Став перебирати,Так обдерли Україну,Що аж ребра знати.Ой, грав Сталін, ой, грав Сталін –Аж струни порвались.На Вкраїні люди вмерлі,Деякі остались.

Щодня в моєму домі він –Такий звичайний, як повітря,І мовчазний, немов подвір’я.А я торкнусь – і чую дзвін,І чую як ридають дзвони,Жниварські дзвони-колоски

Пам’яті Мільйонів українських селян,Які загинули Мученицькою смертю від голоду,Заподіяного Сталінським тоталітаризмомУ 1932 - 1933 роках;Пам’яті Тисяч українських сіл і хуторів,Які щезли з лиця землі Після найбільшої трагедіїХХ століття