НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ...
TRANSCRIPT
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г. С. КОСТЮКА
ШЕВЧЕНКО СВІТЛАНА ВІКТОРІВНА
УДК 159.922.6-051:378 (043.3)
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДОВІРИ ДО СЕБЕ
У МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ
19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ – 2018
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Державному вищому навчальному закладі «Університет
менеджменту освіти» Національної академії педагогічних наук України, кафедра
психології та особистісного розвитку, м. Київ.
Науковий керівник
доктор психологічних наук, професор Ложкін Георгій Володимирович,
Національний технічний університет України «КПІ імені Ігоря Сікорського»
(м. Київ), кафедра психології і педагогіки, професор.
Офіційні опоненти:
доктор психологічних наук, професор Сердюк Людмила Захарівна,
Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України (м. Київ), лабораторія
психології особистості ім. П. Р. Чамати, завідувач;
кандидат психологічних наук, професор Туриніна Олена Леонтіївна,
Міжрегіональна академія управління персоналом (м. Київ), кафедра психології,
професор.
Захист відбудеться 9 жовтня 2018 р. об 11.00 годині на засіданні спеціализованої
вченої ради Д 26. 453. 02 в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України
за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська 2.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені
Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська 2.
Автореферат розіслано «7» вересня 2018 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Я. М. Омельченко
1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Соціальні перетворення, що відбуваються на
сучасному етапі в нашій державі, зумовлюють необхідність глибокого осмислення
вимог суспільства до особистості та поведінки, рівня інтелекту і професійного
потенціалу практичного психолога. Ці вимоги переакцентовують змістовий контент,
професійно-предметний та технологічний простір знань і умінь, які необхідні
сучасному психологу, значно підвищують вимоги до його етичних та моральних
якостей.
Здійснений нами аналіз літературних джерел свідчить про активізацію
інтересу науковців до особистості фахівця як відкритої психологічної системи,
здатної до саморегуляції та самореалізації в умовах набуття професійного досвіду.
Різноманітні аспекти проблеми професійного становлення майбутнього психолога
розглядалися багатьма науковцями при аналізі теоретико-методологічних основ:
професійної придатності (В. Г. Панок, Н. В. Чепелєва та ін.); професійної готовності
майбутніх психологів (О. Ф. Бондаренко, Л. М. Карамушка; Моляко В. О.);
професійної спрямованості та компетентності (О. М. Кокун); розвитку смислової
сфери особистості та професійної ідентичності (Г. О. Балл, Ж. П. Вірна);
професійної свідомості, мислення та поведінки (А. Б. Коваленко, З. С. Карпенко,
О. М. Лактіонов, Н. І. Пов’якель, Туриніна О. Л.); рефлексії в структурній
організації особистості (Р. В. Павелків, Ю. М. Швалб); прогнозування життєвого
шляху студентів (А. Б. Коваленко, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва та ін.); процесу
розвитку, саморозвитку та самомоделювання особистості (С. Д. Максименко,
М. Л. Смульсон); стилю саморегуляції (В. І. Моросанова, О. О. Конопкін,
Г. В. Ложкін ін.); самовдосконалення та самотворення особистості
(М. Й. Боришевський, О. І. Пенькова, Л. З. Сердюк, Т. М. Яблонська)
Одним із регуляторів, що дозволяє не лише пізнавати об’єктивну дійсність,
але й вірно її оцінювати та використовувати результати самопізнання в практичній
психологічній діяльності, виступає довіра до себе.
Наукове осмислення проблеми довіри до себе як найважливішого конструкту
особистості розкривається в працях Б. Банкера, Е. Еріксона, Р. Левицькі, А. Маслоу,
Ф. Перлза, К. Роджерса, А. Селігмена, М. Стівенсона та інших зарубіжних
психологів. Серед науковців близького зарубіжжя, що досліджували різні аспекти
феномену довіри, можна виокремити А. В. Брушлінського, К. А. Абульханову-
Славську, Н. Б. Астаніну, В. П. Зінченко, А. Л. Журавльова, В. Н. Кулікова,
А. Б. Купрейченко, А. С. Новосьолова, К. К. Платонова, Т. П. Скрипкіну та інших.
Окресленій проблемі приділяють увагу й вітчизняні дослідники: І. В. Антоненко,
Г. О. Балл, О. А. Донченко, Н. О. Єрмакова, Г. В. Ложкін, П. В. Лушин, В. О. Татенко,
Т. М. Титаренко та ін.
Інтерес до феномену «довіри до себе» як різновекторного переживання
особистістю власної самоцінності та самоприхильності, кількість теоретичних і
емпіричних досліджень даної проблеми зростає у всьому спектрі гуманітарних наук,
і насамперед в психології. Водночас цей процес екстенсивно розгортається за
рахунок виокремлення нових форм, видів, компонентів, елементів та функцій довіри
людини до себе, до інших, до світу.
2
Ґрунтовний теоретичний та експериментальний напрямки вивчення довіри до
себе як окремого психологічного явища представлений у працях В. О. Дорофєєва,
О. О. Євстіфєєвої, В. П. Зінченко та ін. У дослідженнях Т. П. Скрипкіної визначено,
що довіра, з одного боку, є стійким утворенням особистості, що формується на
певних етапах онтогенезу, з іншого – являє собою динамічне утворення, що змінює
свої характеристики відповідно до конкретної ситуації. Українські дослідники
вивчають довіру до себе в контексті проблем: амбівалентності особистості, сімейних
ролей, вікового розвитку (І. В. Антоненко, Т. М. Зелінська, Т. Н. Лук’яненко,
В. В. Хабайлюк); соціальної установки особистості (А. Е. Хурчак); особистісної
ідентичності (О. М. Ічанська). Разом з тим фіксується певна фрагментарність
підходів до змісту й засобів вивчення умов виникнення та особливостей прояву
довіри до себе у майбутнього психолога.
Актуальність дослідження зумовлена ще й практичною значущістю даної
проблеми в контексті необхідності удосконалення практики підготовки майбутніх
психологів. Існуюча система підготовки психологічних кадрів орієнтована більшою
мірою на накопичення теоретичних знань і призводить до того, що, опиняючись
згодом в реальній професійній ситуації невизначеності та різноманітних контекстів
застосування набутих знань, молоді фахівці переживають особистісну та професійну
кризу.
Недостатнє вивчення, науково-практична та соціальна значущість проблеми
зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні особливості
розвитку довіри до себе у майбутніх психологів».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану наукових досліджень
ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України в межах комплексної
науково-дослідної роботи кафедри психології та особистісного розвитку за темою:
«Особистісно-орієнтовані засади психологічної підготовки майбутніх психологів у
системі післядипломної педагогічної освіти» (номер державної реєстрації –
0112U002317).
Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою ДВНЗ
«Університет менеджменту освіти» НАПН України (протокол № 1 від 26 лютого
2014 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з
педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 4 від 29 квітня 2014 р.).
Об’єкт дослідження: довіра до себе як цілісне багатоаспектне утворення
особистості.
Предмет дослідження: психологічні особливості розвитку довіри до себе у
майбутніх психологів.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити
психологічні особливості розвитку довіри до себе у майбутніх психологів,
розробити програму ефективного розвитку довіри до себе у майбутніх психологів.
Гіпотезу дослідження склали такі припущення:
- довіра до себе є цілісним багатоаспектним утворення особистості, що
визначає особливості самоорганізації та самореалізації майбутнього
психолога як в сфері особистих відносин і спілкування з іншими людьми,
так і в обраній професійній галузі;
3
- забезпечення сприятливих зовнішніх і внутрішніх умов уможливить
цілеспрямований розвиток довіри до себе у майбутніх психологів в процесі
професійної підготовки.
Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми довіри до себе в сучасній
психологічній науці.
2. Експериментально дослідити психологічні особливості розвитку та
динаміку прояву довіри до себе у майбутніх психологів залежно від курсу навчання.
3. Визначити внутрішньоособистісні кореляти довіри до себе та дослідити
ступінь їх вираженості у майбутніх психологів.
4. Розробити та апробувати психологічну програму розвитку довіри до себе у
майбутніх психологів.
Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становлять
загальні принципи та підходи психологічної науки: принцип детермінізму
(С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв); системний підхід до вивчення психічних явищ
(Л. С. Виготський, Б. Ф. Ломов, А. В. Петровський, М. Г. Ярошевський); теорія
установки (Д. М. Узнадзе). У дослідженні ми спиралися на теорію внутрішнього
світу особистості (Т. М. Титаренко); уявлення щодо Я-концепції (Р. Бернс, І. С. Кон,
С. Р. Пантелєєв, В. В. Столін); наукові погляди на саморозвиток і самотворення
особистості (М. Й. Боришевський, С. Д. Максименко, Л. З Сердюк); теорію
особистісного змінювання (П. В. Лушин); теоретичні положення щодо розуміння
особистості як суб’єкта активності і суб’єкта життя (К. О. Абульханова-Славська,
А. В. Брушлінський, Н. Ю. Волянюк, Г. С. Костюк, В. А. Петровський,
Т. М. Титаренко, В. О. Татенко, Л. Н. Собчик); концепції активного соціально-
психологічного навчання (Л. М. Карамушка, С. Д. Максименко, В. О. Татенко,
Н. В. Чепелєва, Ю. М. Швалб, Т. М. Яценко).
Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань та перевірки
гіпотези був використаний комплекс методів наукового дослідження:
теоретичні – аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, що сприяв
виявленню, узагальненню, систематизуванню, моделюванню різноманітних аспектів
досліджуваної проблеми;
емпіричні методи – спостереження, бесіда, опитування, тестування, аналіз
продуктів навчально-пізнавальної діяльності майбутніх психологів, психолого-
педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи).
Підбір психодіагностичних методів дослідження дав змогу комплексно
дослідити особливості розвитку довіри до себе у майбутніх психологів:
рефлексивний опитувальник рівня довіри до себе (Т. П. Скріпкіна); особистісний
опитувальник «Методика вивчення довіри до себе» (Н. Б. Астаніна); методика
вивчення довіри/недовіри світу, іншим людям, собі (А. Б. Купрейченко); методика
«Віра в людей» (М. Розенберг); методика міжособистісної довіри (Р. Левицьки,
М. Стівенсон, Б. Банкер); методика оцінки довіри/недовіри особистості іншим
людям (А. Б. Купрейченко).
Для виявлення сили емоційного зв’язку та ступеня ідентифікації із майбутньою
професією застосовано тест «Ідентичність/маргіналізм» О. П. Єрмолаєвої. Для
вивчення індивідуальних ресурсів особистості (самоефективність, наполегливість,
4
внутрішній локус контролю, подолання і адаптація, духовність) використано тест
«Життєздатність дорослої людини» (О. В. Махнач). Особистісні детермінанти
досліджувалися за допомогою опитувальника: «Рівень суб’єктивного контролю»
Дж. Роттер (адаптація Б. Ф. Бажин, Е. А. Голинкіна, Л. М. Еткінд); діагностики
індивідуальної міри вираженості рефлексивності (опитувальник А. В. Карпова);
методики «Самооцінка особистості» (С. Будассі).
Для обробки одержаних емпіричних даних було використано методи
математичної статистики – перевірка достовірності відмінностей (критерій χ2,
t-критерій Стьюдента) та багатовимірної статистики (кореляційний та факторний
аналіз). Статистична обробка даних і графічна презентація результатів
здійснювалися за допомогою компьютерної програми SPSS (версія18.0).
Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження
проводилось упродовж 2013-2018 рр. на базі Навчально-наукового інституту
менеджменту та психології ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН
України. У дослідженні взяли учать 260 студентів 1-5 курсів які навчаються за
спеціальністю «053 Психологія» та студенти, які отримують другу вищу освіту.
Науково-дослідницька робота включала чотири етапи.
Перший етап – орієнтовно-пошуковий (2013-2014 рр.), передбачав розробку
концепції роботи, визначення мети, завдань, підбір адекватних методів. На даному
етапі проаналізовано та узагальнено теоретичні підходи до вивчення проблеми
природи та гносеологічних характеристик довіри до себе; описано види, типи,
фактори та функції довіри/недовіри; визначено співвідношення понять «віра»,
«впевненість» і «довіра».
На другому етапі – науково-дослідницькому (2014-2015 рр.) проводився
констатувальний експеримент з дослідження емпіричних маркерів довіри до себе.
Виявлено психологічні особливості розвитку довіри до себе та динаміку її прояву у
майбутніх психологів залежно від курсу навчання.
Третій етап – аналітико-формувальний (2015-2017 рр.), включав аналіз та
інтерпретацію отриманого емпіричного масиву даних, розробку та апробацію
психологічної програми розвитку довіри до себе у майбутніх психологів,
проведення й узагальнення результатів формувального експерименту для перевірки
його ефективності.
Четвертий етап – підсумковий (2017-2018 рр.), передбачав здійснення
апробації основних результатів дослідження на науково-практичних семінарах,
міжвузівських, всеукраїнських та міжнародних конференціях.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися
методологічною основою та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень. Було
підібрано адекватні темі методи дослідження, забезпечено репрезентативну вибірку,
використано комплекс методів кількісної та якісної обробки отриманих даних відповідно
до мети і завдань дослідження, використано методи математичної статистики.
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає в
тому що:
вперше виявлено психологічні особливості, що сприяють розвитку довіри до
себе у майбутніх психологів; розкрито специфіку довіри до себе як прояву
емоційного зв’язку та ступеня ідентифікації з майбутньою професією;
5
уточнено та конкретизовано можливості екофасилітативного супроводу
спільної діяльності суб’єктів освітнього середовища, спрямованої на розвиток
довіри до себе у майбутніх психологів;
розширено та доповнено уявлення про методи, прийоми фіксації та оцінки
властивостей особистості, що зумовлюють прояв довіри до себе;
набули подальшого розвитку та узагальнення знання з проблеми основних
видів довіри/недовіри.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що вони
можуть бути застосовані в процесі фахової підготовки майбутніх психологів, в
роботі зі студентами для розвитку довіри до себе та оптимізації процесу
професійного становлення. Матеріали дослідження можуть бути використані
фахівцями вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти при
викладанні психолого-педагогічних дисциплін, а також для підготовки спецкурсів,
навчально-методичних посібників, методичних рекомендацій.
Впровадження результатів дослідження. Обґрунтовані автором теоретичні
положення й рекомендації апробовані та впроваджені для підготовки психологів в
Навчально-науковому інституті менеджменту та психології ДВНЗ «Університет
менеджменту освіти» (довідка № 20-05/552 від «26» жовтня 2017 р.); Полтавському
обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського
(довідка № 179 від «24» жовтня 2017 р.); Громадській організації «Українська
асоціація екологічної психологічної допомоги» (довідка № 01 від «22» листопада
2017 р.); Громадській організації «Сумське громадське коло» (довідка № 927 від
07.12.2017 р.); Відкритому міжнародному Університеті розвитку людини «Україна»,
Рівненський інститут (довідка № 01/21-238, від 12.03.2018 р.).
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні
результати дослідження були представлені на Міжнародних та Всеукраїнських
наукових і науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, форумах:
V Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічний супровід
фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації
освіти» (м. Київ, 19 квітня 2013 р.); VI-й Міжнародній науково-практичній
конференції «Психолого-педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення
кваліфікації особистості в умовах трансформації освіти» (м. Київ, 23 травня 2014 р.);
IV-й Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю
«Формування компетентностей обдарованої особистості в системі освіти» (м. Київ,
18-19 вересня 2014 р.); науково-методичному семінарі «Підвищення ефективності
психологічної підготовки майбутніх психологів на засадах особистісно
орієнтованого навчання» (м. Київ, 27 жовтня 2014 р.); Міжнародному форумі
педагогічної майстерності «Розвиток та саморозвиток педагогічної майстерності у
сучасному освітньому просторі» (м. Полтава, 7 -8 квітня 2015 р.); VII-й
Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічний супровід
фахової підготовки та підвищення кваліфікації в умовах трансформації освіти
(м. Київ, 22 травня 2015 р.); Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції
«Психолого-педагогічні аспекти навчання дорослих в системі неперервної освіти»
(м. Біла Церква, 22 жовтня 2015 р.); ІІ-й Міжнародній науково-практичній
6
конференції «Когнітивні та емоційно-поведінкові фактори повноцінного
функціонування людини: культурно-історичний підхід» (м. Харків, 24 жовтня
2015 р.); XI-й Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація
особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні аспекти» (м. Київ,
18 березня 2016 р.); V Всеукраїнському форумі учених і практиків «Екопсихєя»
«Україна: посттравматичний розвиток і зростання» (м. Київ, 21 травня 2016 р.);
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасна особистість: психологічні
межі, життєвий шлях, самореалізація» (м. Черкаси, 27 травня 2016 р.); Всеукраїнській
науково-практичній конференції «Психолого-педагогічний супровід фахової
підготовки та підвищення кваліфікації в умовах трансформації освіти» (м. Київ,
29 травня 2016 р.); науковій конференції «Психолого-педагогічні особливості
професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах». (м. Київ, 26 січня,
2017 р.); Міжнародній науково-практичній конференції: «Public health – social,
educational and psychological dimensions» International Scientific and Practical
Conference in Lublin between 3-7 February 2017 (м. Люблін, Польща, 3-7 лютого
2017 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні прикладні та
практичні проблеми психолого-педагогічної науки» (м. Бердянськ, 29-30 листопада
2017 р.); ІІI-й Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психолого-
педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в
умовах трансформації освіти» (м. Київ, 25 травня 2018 р.); ХIII Міжнародній науково-
практичній конференції з організаційної та економічної психології «Організаційна
та економічна психологія в Україні: сучасні проблеми та перспективи розвитку»
(м. Київ, 12-13 квітня 2018 р.).
Результати роботи доповідалися автором на засіданнях кафедри психології та
особистісного розвитку ДВНЗ УМО НАПН України (Київ, 2013-2018).
Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та
одержані емпіричні результати є самостійним внеском в розробку проблеми
розвитку довіри до себе у майбутніх психологів в процесі фахової підготовки.
В опублікованій статті, написаній у співавторстві, внесок здобувача становить 70 %.
Публікації з теми дисертації. Основні теоретичні положення та результати
дисертаційного дослідження відображено у 20 публікаціях автора: 6 статтях у
фахових виданнях, затверджених МОН України, 1 – у науковому зарубіжному
періодичному виданні, 1 – у виданні включеному до наукометричних баз, в
співавторстві (внесок автора 70 %); 14 тезах та статтях в інших виданнях та
збірниках науково-практичних конференцій, які додатково відображають наукові
результати дисертації.
Структура та обсяг роботи: структура та обсяг дисертації зумовлені логікою
розв’язання поставленої мети дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох
розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує
293 найменування, з них 60 іноземною мовою та додатків. Дисертація містить
23 таблиці та 22 рисунки на 43 сторінках. Основний зміст дисертації викладено на
202 сторінках, загальний – 260 сторінок.
7
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет,
мету, завдання, описано теоретико-методологічну та методичну базу дослідження,
представлено наукову новизну та практичне значення роботи, наведено дані про
апробацію результатів, публікації, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі «Теоретичні основи дослідження феномену довіри до
себе» з’ясовано основні пошукові напрями дослідження проблеми феномену
«довіри», проаналізовано теоретичні підходи щодо природи та гносеологічних
характеристик «довіри до себе» в роботах зарубіжних і вітчизняних науковців,
розкрито види, функції довіри/недовіри та фактори, що детермінують розвиток
довіри до себе, розглянуто феномен розвитку довіри до себе в контексті становлення
професійної ідентичності майбутніх психологів.
В зарубіжній психології феномен «довіри до себе» розглядається крізь призму
психічного розвитку: як його складова та базова динамічна установка (Д. Віннікотт,
Е. Еріксон, Е. Фромм, К. Хорні, К. Юнг); як фундаментальна особистісна
характеристика в контексті її взаємозв’язку з психічним здоров’ям і
самоактуалізацією (С. Джурард, К. Роджерс, А. Маслоу, В. Франкл). У низці робіт
зарубіжних авторів вивчення довіри до себе пов’язане з проблемою встановлення
довіри в процесі психотерапії та психологічного консультування, і не лише між
фахівцем-психологом і клієнтом, але й формування довіри клієнта до себе і до світу.
Серед найбільш ґрунтовних робіт слід відзначити праці Е. Еріксона (онтогенез
довіри; базова довіра; базова недовіра), К. Роджерса (довіра та самоактуалізація
особистості; довіра до природи людини), А. Маслоу (довіра та самоактуалізація;
фактори, що формують довіру; довіра та здоров’я; проблеми недовіри в сучасному
суспільстві); Е. Фромма (віра й довіра; довіра й несвідоме знання; втрата довіри до
себе), Е. Шострома (довіра та самоактуалізація; терапія недовіри).
У вітчизняній психології сплеск інтересу до феномену довіри з’явився
наприкінці 80-х років як результат зміни методологічного пріоритету. Соціально-
детермінуючий акцент в розумінні розвитку особистості змінився ідеями
«самоздійснення» особистості, лідерством суб’єктного підходу до вивчення
людської психіки. До кола дослідницьких інтересів Г. О. Балла,
М. Й. Боришевського, О. А. Донченко, П. В. Лушина, С. Д. Максименка,
Л. З. Сердюк, В. О. Татенка, Т. М. Титаренко, Т. С. Яценко увійшла тематика
самопізнання, саморозвитку, самомоделювання, самореалізації, самотворення
особистості, потреби у визначенні життєвих перспектив, прояву власної
індивідуальності, що стало базою для дослідження феномену довіри на
когнітивному, мотиваційному, емоційному та поведінковому рівнях.
Аналіз наукових робіт показав, що в різних напрямках психологічної науки
йдеться про три самостійні сфери, де довіра найчастіше розглядається в якості
умови існування будь-якого іншого явища: це довіра до світу, довіра до інших і
довіра до себе. Основою для формування означених видів довіри є «базальна
довіра», що виникає на ранніх стадіях онтогенетичного розвитку особистості.
Аналіз походження довіри показує, що цей гіпотетичний конструкт являє
собою складну соціальну конструкцію та виконує ряд функцій – регулює соціальну
8
поведінку людей, визначає особливості і характер відносин особистості з
навколишньою дійсністю, є основою вибору. Завдячуючи довірі суб’єкт вступає у
взаємодію зі світом пізнає та перетворює його і самого себе. Серед основних
факторів, які можуть вплинути на формування довіри науковці виділяють: інтерес,
взаєморозуміння та узгодження предмету спілкування; взаємоприйнятна
двостороння оцінка та прийняття цілей, мотивів і настанов партнерів по
спілкуванню та взаємодії; близькість когнітивного, емоційного та поведінкового
реагування на прийнятні для них засоби досягнення результатів спільної діяльності.
Аналіз теоретичних підходів до розуміння феномену «довіра до себе» показав, що в
психології його образно кваліфікують як «категорію підвищеної складності»,
засвідчуючи її високу динамічність, багатофакторність та багатоаспектність
В контексті даного дослідження довіра до себе розглядається як цілісне
багатоаспектне утворення особистості, що визначає особливості самоорганізації й
самореалізації майбутнього психолога як у сфері особистісних відносин і
спілкування з іншими людьми, так і в обраній професійній галузі.
Розгляд феномену розвитку довіри до себе в контексті становлення
професійної ідентичності припускає виділення етапів її формування. Довіра до себе
дозволяє майбутньому психологу зайняти певну ціннісну позицію стосовно самого
себе в процесі професійної підготовки та, виходячи із цієї позиції, будувати
стратегію реалізації себе в професійній діяльності.
У другому розділі «Емпіричне дослідження особливостей розвитку довіри
до себе у майбутніх психологів» визначено процедуру та методи емпіричного
дослідження, описано доцільність використання обраного комплексу діагностичних
засобів фіксації та оцінки ступеня прояву довіри до себе у майбутніх психологів і
певного спектру властивостей особистості, що вивчаються у співвідношенні з нею;
емпірично досліджено основні типи довіри/недовіри до себе залежно від рівня
професійної ідентичності майбутніх психологів; визначено внутрішньоособистісні
кореляти довіри до себе, досліджено ступінь їх вираженості у майбутніх психологів.
Реалізація емпіричного дослідження особливостей розвитку довіри до себе
проводилося поетапно.
Ураховуючи багатогранність феномену довіри, його не можливо розглядати
однобічно за допомогою тільки одного показника чи методики. Саме тому,
емпіричне дослідження особливостей розвитку довіри до себе у майбутніх
психологів передбачало застосування методів як прямого вивчення феномену так і
непрямого – за рахунок аналізу внутрішньоособистісних корелят.
В дисертаційному дослідженні використовувались декілька теоретичних
підходів і моделей для вивчення довіри до себе. По-перше, це концептуальна
модель, яка розроблена Т. П. Скріпкіною, по-друге, це структурно-функціональна
модель А. Б. Купрейченко, по-третє, тринітарна модель побудована Н. Б. Астаніною.
Відповідно в межах запропонованих моделей, кожна із дослідниць розробила, а
згодом і здійснила процедуру апробації авторського опитувальника. Доцільність
використання обраних методів оцінки розвитку довіри до себе в роботі зумовлена
тим, що кожен з них характеризує та описує властивий лише йому ракурс й
конкретний аспект досліджуваного феномену.
9
Інтегруючи вище описані концептуальні підходи ми взяли за основу:
рефлексивний опитувальник Т. П. Скріпкіної, методики А. Б. Купрейченко та
Н. Б. Астаніної як методики прямого вивчення довіри до себе у майбутніх
психологів.
Аналіз даних показав, що оцінки рівня довіри до себе у майбутніх психологів
в різних сферах життєдіяльності знаходяться в діапазоні від 5 (високий рівень
довіри – повністю довіряю собі) до 0 – балів (повністю недовіряю собі). Узагальнені
дані процентного розподілу рівнів довіри до себе у майбутніх психологів у різних
життєзначущих сферах подано в табл. 1.
Таблиця 1
Особливості прояву довіри до себе у майбутніх психологів у
значущих сферах життя за методикою Т. П. Скрипкіної
Життєзначущі сфери
Середнє значення ±
стандартне
відхилення
Рівні довіри до себе
Низький Середній Високий
Довіра в учбовій діяльності 4,12±0,82 25,3 36,1 38,6
Довіра в інтелектуальній
діяльності
4,04±0,88 19,3 50,6 30,1
Вирішення побутових
проблем
4,25±0,81 15,6 39,8 44,6
Побудова взаємовідносин із
друзями
4,21±0,86 13,2 45,8 41,0
Побудова взаємовідносин із
студентами молодших курсів
3,89±1,06 30,2 37,3 32,5
Побудова взаємовідносин із
викладачами
4,18±0,76 14,5 49,4 36,1
Побудова взаємовідносин у
сім’ї
4,21±0,92 20,5 32,5 47,0
Побудова взаємовідносин із
дітьми
4,15±1,23 20,4 25,3 54,3
Побудова взаємовідносин із
батьками
4,17±1,02 18,1 34,9 47,0
Налагодження стосунків із
протилежною статтю
4,07±0,97 21,6 39,8 38,6
Проведення та організація
дозвілля
4,11±0,93 21,7 38,5 39,8
Результати, подані у табл. 1 засвідчують, що у майбутніх психологів в таких
сферах життєдіяльності як: «побудова взаємовідносин у сім’ї» (47,0 %), «побудова
взаємовідносин із батьками» (47,0 %), «побудова взаємовідносин із дітьми» (54,3 %)
сформована чітка установка на довіру до себе. Виявлено, що довіра до себе,
відображаючи внутрішню позицію особистості майбутнього психолога, об’єднує її
емоційні, когнітивні та поведінкові реакції. До основних особливостей розвитку
довіри до себе у майбутніх психологів слід віднести домінування високого рівня
довіри до себе, в умінні будувати стосунки з близькими людьми, з дітьми, а також
10
середнього рівня довіри до себе в учбовій, інтелектуальній діяльності, в побудові
взаємодії із викладачами, з друзями і в процесі налагодження стосунків з
протилежною статтю.
Подальший крок емпіричного дослідження передбачав з’ясування
особливостей розвитку довіри до себе у майбутніх психологів й відповідно
застосування особистісного опитувальника «Методика довіра до себе»
Н. Б. Астаніної. Результати дослідження довіри до себе у майбутніх психологів
подано у табл. 2.
Таблиця 2
Особливості розвитку довіри до себе у майбутніх психологів за методикою
Н. Б. Астаніної
Показник
Середнє
значення ±
стандартне
відхилення
Рівні довіри до себе ( %)
Низький Нижчий за
середній
Середній Вищий за
середній
Довіра до себе 56,9±14,69 12,0 32,4 54,4 1,2
До найбільш чисельної групи (54,4 %) увійшли досліджувані із сформованим
(середнім) рівнем довіри до себе, який дозволяє їм ставити перед собою реалістичні
цілі, відчувати власні потреби та реалізовувати свої можливості, не вступаючи у
суперечність зі своїми цінностями. Неспростовним є той факт, що процес
професійної підготовки насичений різноманітними ситуаціями невизначеності.
Однак, сформована професійна компетентність дозволяє майбутнім психологам
впевнено себе відчувати у вирішенні актуальних завдань та проблем, проявляючи
середній рівень довіри до себе. Для досліджуваних, які увійшли у групу (32,4 %) із
рівнем довіри нижчим за середній, характерними є неготовність до певних дій
стосовно самих себе й тих умов, що склалися, надмірно критична оцінка власних
можливостей, яка в більшості ситуацій і особливо ситуацій невизначеності
переживається як невпевненість, сумнів у власних здібностях щодо досягнення
поставленої мети. Залежність в ухваленні рішення від думки інших, постійний
пошук підтвердження ззовні правильності власного вибору притаманні 12,0 %
досліджуваних. Для майбутніх психологів з низьким рівнем довіри до себе
характерними також є: переживання сумнівів, невпевненості в правильності
обраного шляху, висока ймовірність відмови від стратегій досягнення поставленої
мети під тиском зовнішніх обставин, заперечення власного внеску в ситуаціях
успіху або невдачі у поєднанні з негативним ставленням до себе.
Підсумовуючи результати дослідження, отримані за допомогою методики
Н. Б. Астаніної, слід вказати на виявлену особливість: для майбутніх психологів не є
характерною абсолютизація довіри до себе, яка може призвести до аномального
способу функціонування особистості.
У процесі сприйняття іншої людини як партнера по спілкуванню і взаємодії
формується та актуалізується не лише суб’єктивне ставлення до нього, але й
ставлення до себе. Застосована в роботі «Методика довіри/недовіри особистості
світу, іншим людям, собі» (А. Б. Купрейченко) спрямована саме на оцінку довіри до
11
себе крізь призму взаємовідносин. З’ясовано, що у переважної більшості (67,5 %)
майбутніх психологів зафіксовано високий рівень довіри до себе. Отриманий
результат можна пояснити тим, що особистість, яка орієнтована на тісну взаємодію
зі світом, яка має високий інтерес до оточуючих людей, не вибудовує психологічні
бар’єри між собою та іншими людьми, виявляє ціннісну позицію по відношенню до
себе та знаходиться у контакті з самою собою.
Отримані дані за методикою Т. П. Скріпкіної та методикою А. Б. Купрейченко
є взаємодоповнюючими та несуперечливими. Адже, нами було виявлено, що у
переважної більшості досліджуваних зафіксовано домінування високого рівня
довіри до себе у сфері побудови взаємовідносин із іншими людьми.
За результатами однофакторного дисперсійного аналізу було встановлено
статистично значущі відмінності (р<0,05) у рівні розвитку довіри до себе у
майбутніх психологів залежно від курсу навчання. Зокрема, було виявлено, що
найбільшу ступінь довіри до себе виявляють досліджувані, що завершують процес
фахової підготовки на освітньо-кваліфікаційному рівні «Магістр». Дані свідчать про
зростання у майбутніх психологів рефлексопрактики та впевненості у своїх
професійних знаннях і вміннях, психологічної готовності щодо реалізації стратегій
досягнення поставлених цілей відповідно до своїх цінностей. Зростання рівня довіри
до себе в обраній професії пов’язано із процесами становлення особистості як
незалежного, самодостатнього суб’єкта життя та діяльності.
Наступним кроком у визначенні психологічного наповнення особливостей
розвитку довіри до себе у майбутніх психологів стало проведення та інтерпретація
результатів непрямих методів оцінки, спрямованих на вивчення внутрішньо
особистісних корелят. На основі критичного аналізу поглядів різних авторів,
зроблено висновок про те, що до найбільш важливих внутрішньоособистісних
корелят довіри до себе слід віднести: самооцінку, локус контролю, рефлексію,
самоефективність, наполегливість, адаптивні здібності та духовність.
Емпіричним шляхом встановлено, що у досліджуваних із середнім, нижчим за
середній та низьким рівнем довіри до себе спостерігається стійка самоповага та
адекватне самосприймання. Вони реально оцінюють власну особистість, здатні
переживати позитивні почуття стосовно самих себе, можуть прийняти себе такими
якими вони є, з позитивними і негативними якостями. Для майбутніх психологів з
рівнем довіри до себе вищим за середній властива певна невідповідність між
«Я-реальним» і «Я-ідеальним» у бік віртуалізації «Я-ідеального», схильність
переоцінювати себе в деяких ситуаціях, амбіційність. Аналіз кореляційних зв’язків
самооцінки з показниками довіри та особистісними детермінантами дозволив дійти
висновку, що рефлексія та інтернальний локус контролю виступають механізмами
збереження самототожності особистості, її унікальності й неповторності та є тією
умовою, що забезпечує інтеграцію і розвиток системи знань досліджуваних про
себе.
Виявлено, що у досліджуваних спостерігається 11 прямих зв’язків між
показником самооцінки та показниками рефлексії, локусу контролю та
життєстійкості, а також 1 обернений кореляційний зв’язок з критерієм «надійності»
людини, яка не виправдала довіри. Ймовірно сформована позиція стосовно себе, а
також усвідомленням власного досвіду зумовлює зниження оцінки надійності
12
партнера в ситуації недовіри. Цікавим виявився той факт, що показник самооцінки
позитивно корелює з критеріями довіри «надійністю» (r = 0,224; p≤0,05) та
«єдністю» (r = 0,294; p≤0,01). Отримані результати, свідчать про те, що одним із
шляхів підвищення самооцінки (окрім корекції домагань та зростання кількості
ситуацій успіху) є вплив людини, якій майбутній психолог довіряє найбільше.
З’ясовано, що для студентів з рівнем довіри до себе вищим за середній
притаманний інтернальний локус контролю, що, на нашу думку, можна пояснити
наявністю усвідомлення особистісної відповідальності за результати своєї
діяльності, готовністю поставити собі за провину свої невдачі та промахи під час
навчання, здатністю самостійно приймати на себе відповідальність, контролювати й
керувати діяльністю.
Студентам з низьким рівнем довіри до себе властивий екстернальний локус
контролю, отже їм притаманна схильність до мінімізації відповідальності за власні
вчинки та результати діяльності та не висока здатність впливати на події свого
життя. За показниками інтернальності щодо невдач у виробничих відносинах, у
галузі здоров’я навіть присутня позиція «жертви», визнання абсолютної ролі
зовнішніх обставин і випадковостей і як наслідок – невпевненість в собі, у власних
здібностях, тривожність, значно нижча активність і непослідовність у ситуаціях
прийняття рішення.
Відповідно до показників, у студентів з низьким рівнем довіри до себе
спостерігається інтернальний локус контролю в міжособистісних та сімейних
стосунках, що, на нашу думку, можна пояснити зростанням усвідомлення
особистісної відповідальності у стосунках з людьми.
Розглядаючи розвиток довіри до себе у майбутніх психологів слід також
з’ясувати роль рефлексії, свідомого й довільного процесу осмислення та
переосмислення власних можливостей і досягнень, а також стосунків із соціальним
світом. Услід за А. В. Карповим розглядаємо рефлексивність в аспекті категорії
«психічна властивість», особливість якої полягає у здатності суб’єкта довільно
звертати свідомість на самого себе. Узагальнену картину отриманих емпіричних
значень за основними видами рефлексії у досліджуваних залежно від рівня довіри
до себе подано у табл. 3.
Результати засвідчили, що у досліджуваних із низьким рівнем довіри до себе
поведінкові прояви і характеристики загального показника рефлексії є найвищими,
зокрема: час обміркування своєї поточної діяльності; ступінь розгортання процесів
ухвалення рішення; схильність до самоаналізу в конкретних життєвих ситуаціях.
Активізацію рефлексивних процесів у майбутніх психологів із низьким рівнем
довіри до себе на етапі професійної підготовки можна пов’язати із труднощами
адаптації до нової соціальної ситуації, нової соціальної ролі, нових взаємовідносин у
колективі.
У досліджуваних із середнім та вищим за середній рівнями довіри до себе
виявлено середній рівень прояву загальної рефлексії, яка дозволяє їм бачити як саму
ситуацію взаємодії в усіх її аспектах, так і альтернативні можливості включаючи і
полюс суб’єкта, і полюс об’єкта. Середній рівень загальної рефлексії цілком
забезпечує ретельне осмислення та аналіз власної діяльності і вчинків, їх
планування та прогнозування. В процесі рефлексивної практики відбувається
13
накопичення внутрішнього досвіду, який дозволяє майбутньому психологу чітко
усвідомлювати ступінь відповідальності за прийняті рішення та власні дії.
Таблиця 3
Особливості розвитку рефлексивності у майбутніх психологів з різними
рівнями довіри до себе
Показники
рефлексивності
Рівні довіри до себе
Вищий за
середній Середній
Нижчий за
середній Низький
Загальний рівень
рефлексії 124,0±10,37* 133,4±17,02 141,8±14,34* 142,7±14,4*
Ретроспективна
рефлексія 35,0±3,74 36,48±4,50 35,5±3,34 35,0±2,78
Рефлексія теперішньої
діяльності 37,0±4,35* 34,87±6,20 32,8±5,37 31,0±4,42*
Рефлексія майбутньої
діяльності 35,4±3,28* 37,12±6,57 37,48±6,46 39,0±5,77*
Рефлексія спілкування
та взаємовідносин 40,0±6,28* 37,09±5,60 36,54±5,81 35,7±5,01*
Примітка: * – рівень значущості 5 %
Одержані результати були покладені в основу авторської психологічної
програми. Мета якої полягає в розвитку довіри до себе у майбутніх психологів у
процесі професійної підготовки, підвищенні рівнів самопізнання, самоприйняття,
самоповаги, прагнення до самовдосконалення, набутті навичок ефективної взаємодії
в соціумі, що своєю чергою допоможе особистості максимально адаптуватися до
освітнього середовища, самоствердитися, а в подальшому самореалізуватися у
професії.
У третьому розділі «Екофасилітативний супровід розвитку довіри до себе
у майбутніх психологів» викладено загальну стратегію, мету та завдання
формувального експерименту, описано та обґрунтовано авторську програму
розвитку довіри до себе у майбутніх психологів. Поряд із визначенням
психологічних особливостей розвитку довіри до себе у майбутніх психологів та
чинників, що впливають на цей процес, не менш важливе значення має виявлення
психологічних умов, які сприяють розвитку досліджуваного феномена. Головну
увагу в цьому розділі приділено визначенню та експериментальній перевірці
розвитку довіри до себе у майбутніх психологів у навчальному середовищі.
Формувальний експеримент тривав впродовж 2016-2017 н. р. у Навчально-
науковому інституті менеджменту та психології ДВНЗ «Університет менеджменту
освіти». Для проведення експерименту було відібрано 1 експериментальну групу
(30 осіб) та 1 контрольну групу (30 осіб) серед студентів майбутніх психологів, які
мали приблизно однаковий рівень розвитку довіри до себе за методикою
Н. Б. Астаніної.
14
В роботі використано модель особистісно орієнтованого підходу та
екофасилітативного супроводу, автором якого є П. В. Лушин. Основним принципом
екофасилітативного супроводу в навчальному процесі є спрямованість на створення
рефлексивного середовища для всіх суб’єктів освітнього простору, який виступає в
якості засобу для розвитку толерантності до невизначеності, довіри до інших, до
світу та до себе як майбутнього фахівця.
Процес особистісного розвитку майбутніх психологів повинен бути органічно
вмонтований в усю систему підготовки майбутніх фахівців, що передбачає
створення насамперед розвивальних умов у спільній діяльності студентів, педагогів,
психологів і навчальних груп. Екофасилітативний супровід розвитку довіри до себе
у майбутніх психологів відбувається за допомогою активних соціально
психологічних методів навчання та спрямований на створення умов для прояву
власного стилю в майбутній професійній діяльності та у міжособистісному
спілкуванні.
За підсумками результатів констатувального експерименту з контингенту
випробуваних майбутніх психологів шляхом рандомізації були сформовані
експериментальна та контрольна групи (по 30 учасників в кожній), які в
подальшому брали участь у формувальній частині експерименту з попереднім та
повторним психодіагностичним тестуванням.
Психологічна програма розвитку довіри до себе у майбутніх психологів
розрахована на 60 годин / 2 кредити, що включає аудиторні заняття один раз на
тиждень протягом семестру та самостійну роботу студентів.
Програма містить п’ять взаємопов’язаних навчальних блоків: перший блок –
орієнтовно-ознайомчий; другий блок – передбачає розвиток навичок
міжособистісної взаємодії і довіри до себе та світу; третій блок – включає розвиток і
формування довіри до себе у довірчих стосунках та розвиток професійної рефлексії
як умови продуктивної психологічної діяльності; четвертий блок – сприяє
підвищенню рівня інтернальності, розвитку інтернального локусу контролю як
особистісного ресурсу для розвитку довіри до себе як фахівця; п’ятий блок –
інтегративний, спрямований на створення цілісної системи сприйняття, активізації
пошукової активності майбутніх психологів та зацікавленості в отриманні
професійних знань. У кожному навчальному блоці було передбачено як групову, так
і індивідуальну форми роботи з елементами психологічного консультування.
Порівняння результатів вхідного та кінцевого діагностування в контрольній та
експериментальній групах у майбутніх психологів з низьким рівнем довіри до себе
подано у табл. 4.
На початку формувального експерименту (вхідне вимірювання)
порівнювалися показники розвитку локусу контролю, рефлексії та довіри до себе у
студентів контрольної та експериментальної груп, у результаті чого було
встановлено їх ідентичність.
Для визначення ефективності формувального експерименту після його
закінчення здійснювалося повторне дослідження розвитку локусу контролю,
рефлексії та довіри до себе у студентів експериментальної групи, які брали участь у
авторській програмі, та у студентів контрольної групи, умови навчання яких
відповідали прийнятим в університеті формам.
15
Таблиця 4
Порівняльний аналіз прояву показників локусу контролю, рефлексії та довіри
до себе в контрольній та експериментальній групах
Властивості
інтегральної
індивідуальності
Вхідне вимірювання Кінцеве вимірювання
Контрольна
група (КГ)
Експери-
ментальна
група (ЕГ)
Рівень ста-
тистичної
відмінності
між
показниками
Контрольна
група (КГ)
Експери-
ментальна
група
(ЕГ)
Рівень стати-
стичної
відмінності
між
показниками X±Sx X±Sx X±Sx X±Sx
Загальна
інтернальність 4,51±1,4 4,32±1,6 р≥0,05 4,64±2,6 6,97±2,7 р≤0,05*
Інтернальність у
галузі досягнень 6,23 ± 1,54 6,5± 1,43 р≥0,05 6,15± 1,90 6,41± 1,9 р≥0,05
Інтернальність у
галузі невдач 4,15 ± 1,82 4,23 ± 2,02 р≥0,05 4,41± 1,35 6,15± 0,2 р≤0,05*
Інтернальність у
галузі
міжособистісних
стосунків
5,95 ±1,03 5,78 ±1,09 р≥0,05 5,3 ±1,22 5,5±0,91 р≥0,05
Загальний рівень
рефлексії 140,5± 21,1 142,2±17,9 р≥0,05 142,2±20,5 128,4±18,3 р≤0,05*
Ретроспективна
рефлексія 34,9± 2,88 33,6±3,5 р≥0,05 35,0±4,7 35,5±4,8 р≥0,05
Рефлексія
теперішньої
діяльності
31,2 ± 5,4 30,1±5,9 р≥0,05 30,2±5,8 36,9 ±5,6 р≤0,05*
Рефлексія
майбутньої
діяльності
39,9 ± 5,7 40,7±5,3 р≥0,05 38,8±3,2 33,9±6,9 р≤0,05*
Рефлексія
спілкування та
взаємовідносин
32,2 ± 6,2 31,1±6,4 р≥0,05 31,2±6,3 39,4±5,4 р≤0,05*
Довіра до себе 41,3±10,21 42,2±9,76 р≥0,05 44,8±9,23 80,1±10,12 р≤0,01**
Одержані показники рівнів розвитку інтернальності, рефлексії та довіри до
себе порівнювалися між собою, а також із «вхідними» показниками, що визначали
рівень їх сформованості до початку здійснення спеціально організованого
формуючого впливу. Дані, подані у табл. 4, переконливо засвідчують той факт, що
після впровадження авторської програми розвитку довіри до себе відбулося
статистично достовірне підвищення інтернальності у досліджуваних
експериментальної групи. Статистично значущі зрушення відбулися у
досліджуваних експериментальної групи за шкалами: загальної інтернальності й
інтернальності у галузі невдач.
Отримані результати дають змогу стверджувати, що у досліджуваних
експериментальної групи локалізація контролю – як загальна, так і в сфері невдач
поступово трансформувалася з екстернальної на інтернальну. У результаті майбутні
психологи які мали низький рівень довіри до себе та брали участь у програмі
відчули свою відповідальність за дії, які є результатом власних зусиль, усвідомили
16
можливість контролювати й управляти перебігом подій власного життя та
діяльності.
У студентів контрольної групи, суттєвих відмінностей у розвитку
інтернальності не виявлено. Отже, локус контролю, який визначає ступінь
відповідальності, соціальної зрілості, самостійності, здатності та вміння долати
життєві труднощі, забезпечуючи тим самим можливість саморозвитку та
самореалізації під час формувальних впливів, набув суттєвих позитивних зрушень.
Як показують результати формувального експерименту, локус контролю можна
змінити, доклавши зусиль у процесі роботи над собою, результати якої, за нашими
спостереженнями, позначаються на результатах навчання.
Під час оцінки рівня рефлексії у досліджуваних експериментальної групи
з’ясовано, що статистично значущі зміни відбулися за показником рефлексії
теперішньої діяльності. Так під час експерименту це проявилося в прагненні
досліджуваних експериментальної групи аналізувати свої емоції, відстежувати
реакцію одногрупників і експериментатора на свої відповіді, уникати крайніх
оцінних суджень, усвідомлювати власні дії та стани, свою роль і місце в діяльності.
Тоді як у досліджуваних контрольної групи на момент завершення експерименту за
показниками рефлексії суттєвих змін не відбулося.
Подальший аналіз передбачав розгляд зрушень, що відбулися за показником
довіри до себе у контрольній та експериментальній групах до та після завершення
формувального експерименту. Статистично значущі зрушення зафіксовано у
досліджуваних експериментальної групи за показником рівня довіри до себе.
Аналіз результатів формувального експерименту показав, що
екофасилітативний супровід навчально-виховного процесу та впровадження
розробленої психологічної програми є ефективним засобом розвитку довіри до себе
у майбутніх психологів на етапі професійної підготовки, що в свою чергу сприяє
усвідомленню майбутніми психологами власної приналежності до професії.
ВИСНОВКИ
У дисертації представлено теоретичне узагальнення та результати
експериментального дослідження психологічних особливостей, які сприяють
розвитку довіри до себе у майбутніх психологів на етапі професійної підготовки.
Розкрито специфіку довіри до себе у майбутніх психологів як прояву емоційного
зв’язку та ступеня ідентифікації із майбутньою професією.
За результатами дослідження зроблено наступні висновки:
1. Теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження свідчить, що
в різних напрямках психологічної науки довіра найчастіше розглядається в якості
умови існування будь-якого іншого явища: це довіра до світу, довіра до інших і
довіра до себе. Встановлено, що основою для формування означених видів довіри є
«базальна довіра», що виникає на ранніх стадіях онтогенетичного розвитку
особистості. У сучасній психологічній науці більшість науковців розглядають довіру
до себе як гіпотетичний конструкт, який дозволяє людині зайняти певну ціннісну
позицію стосовно самої себе, до світу і, виходячи з цієї позиції, будувати власну
стратегію життєдіяльності. Визначено, що довіра до себе, у даному дисертаційному
17
дослідженні, розуміється як цілісне багатоаспектне утворення особистості, що
визначає особливості самоорганізації й самореалізації майбутнього психолога як у
сфері стосунків і спілкування з іншими людьми, так і в обраній професійній галузі.
2. Експериментальні дані засвідчили: до основних особливостей розвитку
довіри до себе у майбутніх психологів віднесено домінування високого рівня довіри
до себе в умінні будувати взаємовідносини з близькими людьми, з дітьми, а також
середнього рівня довіри до себе в навчальній, інтелектуальній діяльності у побудові
взаємовідносин із викладачами, з друзями і у процесі налагодження стосунків із
протилежною статтю. Для досліджуваних, яким притаманний рівень довіри нижчий
за середній та низький, характерними є неготовність до певних дій по відношенню
до самих себе і тих умов, що склалися, надмірно критична оцінка власних
можливостей яка переживається як невпевненість, сумнів у власних здібностях щодо
досягнення поставленої мети. Емпіричним шляхом виявлено шість кластерів
залежно від співвідношення рівня сформованості професійної ідентичності і довіри
до себе. Міра усвідомлення майбутнім психологом своєї приналежності до професії і
професійної спільноти залежить від рівня довіри до себе. Сформована професійна
ідентичність є результатом процесів самовизначення, персоналізації і
самоорганізації. Згідно з результатами дослідження підготовки майбутніх психологів
зафіксовано хвилеподібну динаміку розвитку професійної ідентичності та довіри до
себе, пік розвитку припадає на п’ятий курс у досліджуваних які завершують процес
фахової підготовки.
3. У результаті проведеного дослідження визначено найбільш важливі
кореляти довіри до себе: локус контролю, самооцінка, рефлексія, самоефективність,
наполегливість, адаптивні здібності та духовність. Визначено, що для студентів із
рівнем довіри до себе вищим за середній притаманний інтернальний локус
контролю. Студентам із низьким рівнем довіри до себе властивий екстернальний
локус контролю. З’ясовано, що досліджуваним із середнім, нижчим за середній та
низьким рівнем довіри до себе властива адекватна самооцінка. Для майбутніх
психологів із рівнем довіри до себе вищим за середній властива певна
невідповідність між «Я-реальним» і «Я-ідеальним» у бік віртуалізації «Я-
ідеального», схильність переоцінювати себе в деяких ситуаціях, амбіційність.
Отримані дані засвідчили, що у досліджуваних із низьким рівнем довіри до себе
поведінкові прояви та характеристики загального показника рефлексії є найвищими.
У студентів із низьким рівнем довіри до себе найвище розвинута рефлексія
майбутньої діяльності.
4. Розроблена та апробована психологічна програма розвитку довіри до себе
у майбутніх психологів на етапі професійної підготовки включала п’ять навчальних
блоків (перший блок – «Орієнтовно-ознайомчий»; другий блок – «Розвиток навичок
міжособистісної взаємодії і довіри до себе та світу»; третій блок – «Розвиток
професійної рефлексії»; четвертий блок – «Розвиток інтернального локусу
контролю»; п’ятий блок – «Інтегративний»). Впроваджена нами програма мала
значний вплив на розвиток довіри до себе, рівень якої значно зріс у студентів
експериментальної групи. Апробація програми засвідчила її ефективність, що
підтверджено статистично значущими зрушеннями показників інтернальності у
досліджуваних експериментальної групи за шкалами: загальна інтернальність та
18
інтернальність у галузі невдач. В результаті поступової трансформації локусу
контролю з екстернального на інтернальний майбутні психологи відчули
відповідальність за результати власних зусиль, усвідомили можливість впливати на
перебіг подій свого життя та діяльності. Виявлено позитивний характер зрушень у
досліджуваних експериментальної групи за показниками рефлексії теперішньої
діяльності і рефлексії спілкування та взаємодії, що за нашими спостереженнями
позитивно позначилося на результатах навчання. У досліджуваних контрольної
групи, суттєвих відмінностей за даними показниками не відбулося.
Проведений кількісний і якісний порівняльний аналіз результатів, отриманих
у ході формувального експерименту, дозволяє стверджувати, що впроваджена
психологічна програма та створені нами умови екофасилітативного супроводу
навчально-професійної діяльності є ефективними засобами розвитку довіри до себе
як фахівця та особистої відповідальності за процес і результати фахової підготовки у
майбутніх психологів.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів розглянутої проблеми.
Подальшого вивчення потребують питання співвідношення механізмів і чинників
розвитку довіри до себе; виявлення гендерних особливостей прояву довіри до себе у
майбутніх психологів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті, у вітчизняних фахових виданнях, затверджених МОН України:
1. Шевченко С. В. Сучасні уявлення про феномен довіри до себе /
С. В. Шевченко // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. пр. / Ун-т менедж. освіти
НАПН України ; редкол. : О. Л. Ануфрієва [та ін.]. – К., 2005. – Вип. 15 (28) /
Психологія / голов. ред. В. В. Олійник. – К. : АТОПОЛ ГРУП, 2015. – С. 264-275.
2. Шевченко С. В. Теоретична модель розвитку довіри до себе у майбутніх
психологів / С. В. Шевченко // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту
психології імені Г.С. Костюка НАПН України. – Т. 1: Організаційна психологія.
Економічна психологія. Соціальна психологія. Вип. 45 / за ред.: С. Д. Максименка,
Л. М. Карамушки. – К. : Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України,
2016. – C. 150 -156
3. Шевченко С. В. Психологічні студії розвитку довіри до себе в контексті
ідентифікаційного позиціонування майбутнього психолога / С. В. Шевченко //
Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер.: «Психологічні
науки». Херсон.: Херсонський державний університет, 2017. – Вип. (5), т. 2 – С. 136-
141.
4. Шевченко С. В. Методика дослідження психологічних особливостей
розвитку довіри до себе у майбутніх психологів / С. В. Шевченко // Вісник
післядипломної освіти : зб. наук. пр. / Ун-т менедж. освіти НАПН України ; редкол.:
О. Л. Ануфрієва [та ін.]. – К., 2005. – Вип 4/5. (33/34) Психологія // голов. ред.
В. В. Олійник. – К. : АТОПОЛ ГРУП, 2017. – C. 116-130 (Сер. «Соціальні та
поведінкові науки»).
19
Статті у виданнях, що входять до наукометричних баз даних:
5. Lozhkin Heorhii. Interrelation of Professional Identity and Self-Trust in
Psychology Students / Heorhii Lozhkin, Svitlana Shevchenko // Science and education :
academic Journal of South Ukrainian National Pedagogical University named after
K. D. Ushynsky. – 2018. – № 1 – С. 88-98. (ISSN 2311-8466)
Статті у зарубіжних виданнях:
6. Шевченко С .В. Индивидуальные ресурсы как психологические
предикторы доверия к себе у будущих психологов / С. В. Шевченко // The European
Journal of Education and Applied Psychology. – Vienna : Premier Publishing s.r.o.,
2017. – № 4. – P. 69-73.
Матеріали наукових конференцій:
7. Шевченко С. В. Довіра до себе як професійно важлива якість особистості
майбутнього психолога / С. В. Шевченко // Актуальні питання теорії та практики
психолого-педагогічної підготовки майбутніх фахівців : матеріали II-ої Всеукр.
наук.-практ. конф., (Хмельницький, 24-25 квіт. 2014 р.) / [ред. кол.: Є. М. Потапчук
(голов. ред.), О. В. Кулешова, Л. О. Подкоритова, В. К. Гаврилькевич, Л. Г. Парас-
кевич] / М-во освіти і науки України, Хмельницький нац. ун-т, Каф. практ. психол.
та педаг. – Хмельницький : ХНУ, 2014. – С. 166-168.
8. Шевченко С. В. Використання мультимедійних презентацій в процесі
підготовки майбутніх шкільних психологів / С. В. Шевченко // Управління
інноваційним розвитком системи загальної середньої освіти в умовах соціально –
економічних умов : зб. тез доп. Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю / за
наук. ред. Л. М. Ващенко. – Чернівці : Наші книги, 2014. – С. 94-95.
9. Шевченко С. В. Педагогічна майстерність викладача психології в контексті
особистісно-зорієнтованого навчання / С. В. Шевченко // Розвиток та саморозвиток
педагогічної майстерності у сучасному освітньому просторі : тези доп. Міжнар.
форуму педагогічної майстерності / редкол.: В. В. Зелюк (голова), Я. В. Сухенко,
Н. І. Білик, З. В. Резніченко, І. О. Калініченко ; Полт. обл. ін-т післядиплом. пед.
освіти ім. М. В. Остроградського. – Полтава : ФОП Гаража М. Ф., 2015. – 160 с. –
С. 85-87.
10. Шевченко С. В. Взаємозв’язок довіри до себе та професійного
самоусвідомлення у майбутніх психологів на етапі навчання / С. В. Шевченко //
Психолого-педагогічні аспекти навчання в системі неперервної освіти : матеріали II
Міжнар. наук.-практ. Інтернет-конф., 10 листоп. 2016 р. / Білоцерківський інститут
неперервної професійної освіти. – Біла Церква : БІНПО, 2016 – С. 26-29
11. Шевченко С. В. Особистісні властивості прояву довіри до себе у майбутніх
психологів в умовах конкуренції [Електронний ресурс]/ С. В. Шевченко
//Конкурентологія та ринок праці: психологічні аспекти : тези І Міжнар. наук.-практ.
конф., (Київ, 8-9 груд. 2016 р.) – К. : ДВНЗ «Університет менеджменту освіти»,
2016. – С. 92-93. – Режим доступу : http://umo.edu.ua/konferenciji/i-mizhnarodna-
naukovo-praktichna-konferencija-z-temi-konkurentologhija-ta-rinok-praci-
psikhologhichni-aspekti 12. Шевченко С. В. Довіра до себе майбутніх психологів як показник
успішності їх професійного становлення / С. В. Шевченко // Підготовка керівних та
20
педагогічних кадрів до реалізації Концепції Нової української школи : матеріали Всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф., (Харків, 6 квіт. 2017 р., Харків ). – Харків, 2017. – С. 170-174
13. Шевченко С. В. Вплив довіри до себе на формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх психологів / С. В. Шевченко // Професійний розвиток фахівців у системі освіти дорослих: Історія, теорія, технології : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф., (Київ, 28 квіт., 2017 р.). – К., 2017. – С. 307-308.
14. Шевченко С. В. Розвиток довіри до себе в контексті навчально- професійної діяльності майбутніх психологів / С. В. Шевченко // Соціально-економічні та гуманітарні аспекти світових інноваційних трансформацій : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., (Київ ; Суми, 26-28 квіт. 2017 р.). – К.: Навч.-наук. ін-т менедж. та психол. ДВНЗ «Ун-т менедж. освіти». – 2017. Ч. 1– С. 209-211.
15. Шевченко С. В. Роль довіри до себе як внутрішньо-особистісного утворення майбутніх психологів [Електронний ресурс] / С. В. Шевченко // Психолого-педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації освіти : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (Київ, 26 трав. 2017 р.) – К. : ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», 2017. – 144 с. – С. 139-140. – Режим доступу : http://umo.edu.ua/konferenciji
16. Шевченко С. В. Використання проективного малюнка в програмі розвитку довіри до себе у майбутніх психологів / С. В. Шевченко // Актуальні прикладні та практичні проблеми психолого- педагогічної науки : зб. наук. робіт ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Бердянськ : ГО «Південно-східна українська асоціація практичних психологів та арт-терапевтів», 2017.– С. 39-44.
17. Шевченко С. В. Програма розвитку довіри до себе у майбутніх психологів [Електронний ресурс] / С. В. Шевченко // Психолого-педагогічне забезпечення громадської підтримки освітніх інновацій : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – К. : ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, 2017. – 100 с. – С. 97-100. – Режим доступу : http://umo.edu.ua/konferenciji-ta-seminari
18. Шевченко С. В. Психологічна безпека освітнього середовища ЗВО як умова розвитку довіри до себе в майбутніх психологів / С. В. Шевченко // Організаційна та економічна психологія в Україні: сучасні проблеми та перспективи розвитку : тези доп. ХІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. з організаційної та економічної психології, (Київ, 12-13 квіт. 2018 р.) / наук. ред.: С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки, М. С. Корольчука. – К., 2018. – 164 с. – С. 86-87 (ISBN 978-966-629-858-7)
Навчально-методичні матеріали 19. Живая книга. Личные алгоритмы экофасилитации. – Т. 1 / [авт. кол.:
Антонова Е. В., Болычева Е. В., Бричник В. А., Шевченко С. В. и др.] ; под ред.: П. В. Лушина, Я. В. Сухенко. – К., 2013. – 204 с. (Сер. «Живая книга»).– С. 183-187.
20. Экофасилитация: самоучитель для взрослых. – Т. 3 / [Гусев А. И., Догадов Я. А., Зернова Н. В., Крымлова Ю. М., Олифира С. А., Хилько С. А., Шевченко С. В. и др.] ; под ред.: П. В. Лушина, Я. В. Сухенко. – К., 2013. – 224 с. – (Сер. «Живая книга).
21
АНОТАЦІЇ
Шевченко С. В. Психологічні особливості розвитку довіри до себе у
майбутніх психологів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за
спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології
імені Г. С. Костюка НАПН України, Київ, 2018.
Дисертацію присвячено дослідженню психологічних особливостей розвитку
довіри до себе у майбутніх психологів.
У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та практичне розв’язання
проблеми розвитку довіри до себе у майбутніх психологів. З’ясовано, що довіра до
себе відображаючи внутрішню позицію особистості, об’єднує її емоційні, когнітивні
і поведінкові реакції. Виявлено особливість, що у досліджуваних відсутня
абсолютизація довіри до себе, яка б зумовлювала аномальний спосіб
функціонування особистості. До найбільш чисельної групи увійшли досліджувані із
сформованим (середнім та вище за середній) рівнем довіри до себе.
До основних особливостей розвитку довіри до себе у майбутніх психологів
слід віднести домінування високого рівня довіри до себе в умінні будувати стосунки
із близькими людьми, друзями, та дітьми, а також середнього рівня довіри до себе в
учбовій, інтелектуальній діяльності у побудові взаємодії із викладачами й у процесі
налагодження стосунків із протилежною статтю. Визначено, що найбільший ступінь
довіри до себе як професіонала виявляють досліджувані, які завершують процес
фахової підготовки.
Показано, що у процесі сприйняття іншої людини як партнера по спілкуванню
і взаємодії формується і актуалізується не лише суб’єктивне ставлення до іншого,
але й ставлення до себе. У переважної більшості майбутніх психологів зафіксовано
високий рівень довіри до себе у сфері побудови стосунків. Для студентів із рівнем
довіри до себе вище за середній притаманний інтернальний локус контролю, який
засвідчує особистісну відповідальність за результати своєї діяльності. Студентам із
низьким рівнем довіри до себе властивий екстернальний локус контролю.
Розроблено та апробовано авторську психологічну програму розвитку довіри
до себе у майбутніх психологів та доведено її ефективність.
Ключові слова: довіра до себе, розвиток довіри до себе, майбутній психолог,
локус контролю, професійна підготовка, психологічні особливості.
Шевченко С. В. Психологические особенности развития доверия к себе у
будущих психологов. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук
по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Институт
психологии имени Г. С. Костюка АПН Украины, Киев, 2018.
Диссертация посвящена исследованию психологических особенностей
развития доверия к себе у будущих психологов.
В диссертации осуществлено теоретическое обоснование и практическое
решение проблемы развития доверия к себе у будущих психологов. Выяснено, что
доверие к себе отражая внутреннюю позицию личности, объединяет ее
22
эмоциональные, когнитивные и поведенческие реакции. Установлено особенность,
что у исследуемых отсутствует абсолютизация доверия к себе, которая
предопределяла бы аномальный способ функционирования личности. В наиболее
многочисленную группу вошли испытуемые со сформированным (средним и выше
среднего) уровнем доверия к себе.
К основным особенностям развития доверия к себе у будущих психологов
следует отнести доминирование высокого уровня доверия к себе в умении строить
взаимоотношения с близкими людьми, друзьями и детьми, а также среднего уровня
доверия к себе в учебной, интеллектуальной деятельности, в построении
коммуникации с преподавателями и в процессе налаживания отношений с
противоположным полом. Определено, что наибольшую степень доверия к себе как
профессионалу обнаруживают испытуемые, которые завершают процесс
профессиональной подготовки.
Выявлено, что в процессе восприятия другого человека как партнера по
общению и взаимодействию формируется и актуализируется не только
субъективное отношение к другому, но и отношение к себе. У подавляющего
большинства будущих психологов зафиксирован высокий уровень доверия к себе в
сфере построения взаимоотношений. Для студентов с уровнем доверия к себе выше
среднего присущ интернальный локус контроля, что свидетельствует о личностной
ответственности за результаты своей деятельности. Студентам с низким уровнем
доверия к себе присущ экстернальный локус контроля.
Разработана и апробирована авторская программа развития доверия к себе у
будущих психологов и доказана ее эффективность.
Ключевые слова: доверие к себе, развитие доверия к себе, будущий
психолог, локус контроля, профессиональная подготовка, психологические
особенности.
Shevchenko, S. V. Psychological features of development of self-trust in future
psychologists. – Qualification research, manuscript.
A dissertation submitted in partial fulfilment of the requirements for the degree of
PhD in specialty 19.00.07 – educational and developmental psychology (053 Psychology). –
G. S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Educational Sciences of
Ukraine, Kyiv, 2018.
The dissertation presents a theoretical analysis of and a practical solution to the
problem of future psychologists' self-trust development. The author has carried out an
experimental study into different aspects of future psychologists' self-trust, identified the
main features of the development of self-trust in future psychologists during their
university training, determined the levels of future psychologists' self-trust, constructed a
factor configuration of future psychologists' self-trust, and developed and tested a future
psychologists' self-trust development program.
According to the results of the empirical research, almost every second respondent
had developed (average and above average) self-trust, which allowed them to set realistic
goals, recognize their own needs and realize their capabilities without compromising their
values.
23
Almost every third respondent had below average self-trust and was not ready to
take actions on themselves and the situation, was overly self-critical, which in ambiguous
situations was perceived as a doubt in their own abilities to achieve the goal.
The highest self-trust was found in the graduate Master program students.
During individuals' perception of other people as communication and interaction
partners, they shape their attitudes towards those people as well as their attitudes towards
themselves. Most of the respondents were shown to have high self-trust in building
relationships with other people.
Having analyzed the views of different researchers, the author made a conclusion
that the most important correlates of individuals’ self-trust included self-esteem, locus of
control, self-efficiency, perseverance, adaptability and spirituality.
It was found that the respondents with average, below average and low self-trust had
adequate self-perception. They unbiasedly assessed their personality, had positive feelings
about themselves and accepted themselves as they were, with all their positive and
negative features.
The future psychologists with higher-than-average self-trust were characterized by
the inconsistent Real Self and Ideal Self, overestimated themselves in some situations and
were ambitious.
The level of future psychologists' subjective control provides a generalized
characteristic of independence, autonomy, initiative and responsibility and describes to
what extent a person feels an agent, rather than an object.
It was shown that the respondents with higher-than-average self-trust had internal
locus of control, whereas the students with low self-trust had external locus of control.
The investigation results showed that the respondents with low self-trust had the
highest behavioral and reflection characteristics.
Thе respondents with average and above-average self-trust had average reflection,
which allowed them to see all aspects of their interactions.
The obtained results formed the basis for the author's training program, which used
a person-oriented and eco-facilitative support model developed by P. Lushin and aimed at
developing future psychologists' self-trust during their university training, improving their
self-knowledge and self-acceptance as well as their skills of effective social interactions.
The research data can be used by university instructors/teachers in teaching
psychological subjects, as well as for the development of special courses, teaching aids
and methodical recommendations.
Key words: self-trust, self-trust development, future psychologists, personal
correlates, locus of control, eco-facilitative support, professional training, distinctive
psychological features.
____________________________________________
Підписано до друку 10.07.2018 р. Формат 60х90/16.
Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.
Тираж 100. Зам. 68.
____________________________________________
«Видавництво “Науковий світ”»®
Свідоцтво ДК № 249 від 16.11.2000 р.
м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженка), 23, оф. 414.
200-87-15, 050-525-88-77
E-mail: [email protected]
Сайт: nsvit.cc.ua