ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

ГРАДЮК НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 005.35:658:339.1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ

СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ

ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Науковий керівник:

Міщук Ігор Пилипович,

кандидат економічних наук,

доцент

Львів – 2016

2

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................. 3 Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ............................................................................................ 12 1.1. Соціальна відповідальність торговельних підприємств: сутність та сфери прояву..................................................................................................... 12 1.2. Методичні підходи до реалізації соціальної відповідальності підприємств....................................................................................................... 27 1.3. Концептуальні основи організаційно-економічного механізму реалізації соціальної відповідальності торговельного підприємства......... 56 Висновки до розділу 1..................................................................................... 70 Розділ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ............... 73 2.1. Методичні засади оцінювання соціальної відповідальності торговельних підприємств.............................................................................. 73 2.2. Аналіз зовнішніх чинників соціальної відповідальності торговельних підприємств.............................................................................. 91 2.3. Оцінювання внутрішньої соціальної відповідальності торговельних підприємств...................................................................................................... 110 Висновки до розділу 2……............................................................................. 128 Розділ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ.......................................................... 133 3.1. Соціальна капіталізація торговельних підприємств на основі активізації соціально відповідальної діяльності........................................... 133 3.2. Стратегічні підходи до реалізації соціальної відповідальності торговельних підприємств.............................................................................. 147 3.3. Шляхи налагодження контролінгу соціальної відповідальності торговельних підприємств.............................................................................. 162 Висновки до розділу 3………......................................................................... 174 ВИСНОВКИ.................................................................................................... 179 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................... 183 ДОДАТКИ........................................................................................................ 210

3

ВСТУП

Актуальність проблеми. Вирішення соціальних завдань в сучасному

суспільстві набуває першочергового значення. Падіння економічної

активності в Україні позначилося на реальних доходах державного та

місцевих бюджетів, що, в свою чергу, суттєво знизило можливості держави

щодо виконання своїх соціальних функцій. У таких умовах вкрай важливою є

соціальна згуртованість органів влади, інститутів громадянського суспільства

та підприємницького середовища. Нині підприємництво може стати новою

активною силою, здатною нарівні з державою нести тягар соціальної

відповідальності як щодо своїх працівників та клієнтів, так і щодо

суспільства загалом.

Вагома роль у активній імплементації принципів соціальної

відповідальності на мікрорівні належить торгівлі, яка виступає соціально-

економічною системою, що виконує масштабні завдання, пов’язані з

реалізацією функцій обміну, товарного обігу, налагодженням зв’язків між

галузями економіки й регіонами країни, формуванням і розвитком

споживчого ринку, задоволенням потреб населення. Десоціалізація торгівлі

зумовлює низку негативних явищ, серед яких: обмеження доступу окремих

верств населення до послуг торгівлі, деформація асортименту товарів, цін,

зниження ролі торговельних підприємств у реалізації соціальної політики

держави, їх самоусунення від соціальної відповідальності перед власним

персоналом, територіальними громадами у районах діяльності, державою та

суспільством загалом.

В умовах економічної рецесії у країні ставляться нові вимоги до

формування та реалізації механізму соціальної відповідальності

торговельних підприємств. Соціально відповідальна діяльність уже не може

розглядатися виключно як спосіб досягнення певних соціальних цілей на

мікро- та макрорівнях, натомість визначальної ролі набуває можливість

шляхом реалізації принципів соціальної відповідальності досягати вищого

4

рівня економічної та соціальної капіталізації торговельного підприємства. А

це, в свою чергу, вимагає налагодження тристоронньої взаємодії держави,

бізнесу і суспільства в пошуках виходу з кризової ситуації, що обумовлює

необхідність уточнення існуючих пріоритетів, удосконалення методів та

інструментів механізму реалізації соціальної відповідальності.

Проблемам соціальної відповідальності бізнесу присвячені наукові

праці таких зарубіжних і вітчизняних вчених, як: В. Апопій, Г. Башнянин,

О. Березіна, Х. Боуен, Т. Васильців, В. Воробей, О. Ворона, С. Гринкевич,

О. Грішнова, О. Даниленко, К. Девіс, С. Задек, С. Ілляшенко, О. Іляш,

Т. Калінеску, А. Керол, А. Колот, Ф. Котлер, Н. Краснокутська, Н. Лі,

Е. Лібанова, В. Мамонова, М. Мельник, Б. Мізюк, Н. Міценко, І. Міщук,

О. Мних, Н. Орлова, Г. Скляр, М. Туган-Барановський, М. Фрідман,

В. Шаповал, Л. Шимановська-Діанич та ін. Віддаючи належне значному

науковому доробку дослідників, слід констатувати, що не повністю

висвітленим залишається питання узгодження інтересів учасників

тристоронньої взаємодії держави, бізнесу і суспільства в пошуках виходу з

кризової ситуації.

Недостатня сформованість теоретичних і методичних засад побудови

ефективних систем соціально відповідальної торгівлі в умовах чинної в

Україні законодавчої бази та особливостей сучасного стану сфери обігу

зумовлює необхідність уточнення існуючих пріоритетів, удосконалення

методів та інструментів організаційно-економічного механізму реалізації

соціальної відповідальності підприємств торгівлі перед власним персоналом,

контрагентами, покупцями, середовищем діяльності тощо, вироблення

стратегій їх соціальної відповідальності. Ці аспекти зумовили актуальність

теми дисертації, визначили її мету, завдання та структуру.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація

виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівської

комерційної академії, зокрема за темами: «Система соціальної безпеки

регіонів України» (номер державної реєстрації 0112U007114), де автором

5

досліджено роль соціальної відповідальності суб’єктів господарювання у

формуванні системи соціальної безпеки регіону; «Вимір розвитку трудового

потенціалу в умовах становлення інформаційного суспільства» (номер

державної реєстрації 0112U007115), у межах якої автором досліджено роль,

види і сфери прояву соціальної відповідальності підприємств перед

персоналом; «Підприємства споживчої кооперації в системі інтеграційних

процесів» (номер державної реєстрації 0112U007116), де автором

обґрунтовані фактори розвитку та шляхи забезпечення соціальної

відповідальності торговельних підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування

теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій із удосконалення

організаційно-економічного механізму реалізації соціальної відповідальності

торговельних підприємств.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі поставлені та вирішені

такі завдання:

визначити сутність та сфери прояву соціальної відповідальності

торговельних підприємств;

розробити концептуальні засади вдосконалення механізму реалізації

соціальної відповідальності торговельного підприємства;

обґрунтувати методичний підхід та інструментарій оцінювання

внутрішньої та зовнішньої соціальної відповідальності торговельних

підприємств;

проаналізувати тенденції та вплив соціально-економічних чинників

на зовнішню соціальну відповідальність торговельних підприємств;

дослідити внутрішню соціальну відповідальність торговельних

підприємств, встановити її особливості;

обґрунтувати засади соціальної капіталізації торговельних

підприємств шляхом активізації соціально відповідальної діяльності;

розвинути стратегічні підходи до реалізації соціальної

відповідальності торговельних підприємств;

6

запропонувати напрями налагодження контролінгу соціальної

відповідальності торговельних підприємств;

розвинути науково-методичні положення щодо оцінювання обсягів

асоціального прибутку торговельного підприємства.

Об’єктом дослідження є процеси реалізації соціальної

відповідальності торговельних підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та науково-практичні

засади вдосконалення організаційно-економічного механізму реалізації

соціальної відповідальності торговельних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичним підґрунтям дисертаційного

дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчі та

нормативні акти України. Дослідження базувалося на використанні

системного підходу до вивчення соціально-економічних явищ, зокрема на

фундаментальних положеннях економічної теорії, методології економічного

аналізу, прийняття рішень. Під час роботи над дисертацією використовувалися

сукупність загальнонаукових і спеціальних методів пізнання: логічного

узагальнення, аналізу, порівняння і синтезу (для визначення сутності, змісту,

еволюції теоретичних підходів до реалізації соціальної відповідальності

торговельного підприємства); структурного, кореляційного, факторного

аналізу, метод декомпозиції (для комплексної оцінки стану соціальної

відповідальності підприємств торгівлі, виявлення тенденцій, внутрішніх і

зовнішніх чинників її реалізації); експертних оцінок (для визначення напрямів

реалізації соціальної відповідальності торговельних підприємств); економіко-

математичного моделювання, прогнозування (для розробки факторної моделі

соціальної відповідальності торговельних підприємств); графічні та матричні

методи (для наочного подання низки теоретичних, аналітичних і

рекомендаційних положень).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти

України; офіційна інформація Державної служби статистики України; дані

фінансової та нефінансової звітності торговельних підприємств; Інтернет-

7

ресурси; монографічні та періодичні видання; матеріали проведеного автором

опитування працівників торговельних підприємств та експертів; власні

аналітичні розрахунки автора. Обробка даних здійснювалася за допомогою

сучасних інформаційних технологій.

Наукова новизна одержаних результатів проведеного дослідження

полягає в розвитку та уточненні теоретичних положень і розробці науково

обґрунтованих рекомендацій для активізації соціальної відповідальності

торговельних підприємств. Під час дослідження отримані такі найбільш

суттєві результати:

вперше:

– сформульовано концептуальні засади соціальної капіталізації

торговельного підприємства на основі активізації соціально відповідальної

діяльності. Запропонована концепція передбачає визначення місця соціальної

відповідальності у підвищенні капіталізації торговельного підприємства;

встановлення взаємозв’язків між економічною та соціальною капіталізацією

торговельного підприємства; обґрунтування необхідності одночасної

внутрішньої та зовнішньої соціалізації торговельного підприємства;

удосконалено:

– теоретичні засади функціонування механізму реалізації соціальної

відповідальності торговельного підприємства. Зокрема, у структурі

організаційно-економічного механізму виділено методи та цілі соціальної

взаємодії торговельного підприємства з іншими суб’єктами соціально

відповідальної діяльності: державою, суб’єктами ринку, споживачами,

громадою. Це дозволило окреслити функції механізму соціальної

відповідальності підприємств торгівлі та сприятиме узгодженню інтересів

усіх учасників системи реалізації соціальної відповідальності;

– науково-методичний підхід до оцінювання соціальної

відповідальності торговельних підприємств, який, на відміну від існуючих,

враховує одночасно показники внутрішньої й зовнішньої соціальної

відповідальності та спрямований на виявлення чинників, що гальмують

8

реалізацію соціальної відповідальності, визначення умов і перспектив її

активізації;

набули подальшого розвитку:

– методичний інструментарій обґрунтування вибору типу стратегії

соціальної відповідальності торговельного підприємства, який, на відміну від

існуючих, базується на визначенні поточної позиції підприємства у матриці

соціальної відповідальності; враховує сучасну галузеву та регіональну

кон’юнктуру відповідних ринків, а також соціально-економічну ситуацію в

державі; містить визначений набір стратегій (агресивна, конкурентна,

адаптивна) та рекомендованих пріоритетних напрямів розвитку соціальної

відповідальності підприємства торгівлі, впровадження яких сприятиме

досягненню цілей його соціальної політики;

– організаційно-економічні основи контролінгу соціальної

відповідальності торговельного підприємства, що розглядається як система

організації та управління функціонуванням суб’єкта господарювання на

засадах соціальної відповідальності, що уможливить практичну

імплементацію обраної стратегії соціальної відповідальності підприємства

торгівлі та збільшення масштабів його соціально відповідальної поведінки.

Існуючі цілі контролінгу соціальної відповідальності доповнено зниженням

соціальних втрат, які виникають із різних причин;

– науково-методичні положення щодо оцінювання обсягів

асоціального прибутку торговельного підприємства, що розглядається як

частина прибутку торговельного підприємства, котрий отриманий внаслідок

недотримання чи неповного дотримання принципів соціальної

відповідальності. Використання запропонованих положень в оцінці

результатів фінансово-господарської діяльності торговельних підприємств

дозволить виявити резерви розвитку соціальної відповідальності бізнесу, а

також зовнішніх і внутрішніх соціальних ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх

використання у практичній діяльності підприємств торгівлі, зокрема у

9

розробленні рекомендацій щодо оцінювання соціальної відповідальності

торговельних підприємств та формування пропозицій із її активізації як

ефективного інструменту підвищення їх конкурентоспроможності та

капіталізації.

Висновки і пропозиції щодо формування механізмів імплементації ідей

соціально відповідальної діяльності у функціонування підприємств торгівлі

знайшли використання в роботі Департаменту економічної політики

Львівської міської ради при розробці Програми сприяння розвитку

підприємництва у м. Львові на 2014-2016 рр. (довідка № 23-202 від

13.03.2015 р.).

Розроблена методика оцінювання соціальної відповідальності

торговельного підприємства впроваджена в діяльність ТОВ «Епіцентр»

(довідка № 1286 від 23.04.2015 р.) та ТОВ «Галич-Авто-Альянс» (довідка №

1-46 від 20.04.2015 р.).

Обґрунтовані у роботі висновки та пропозиції використані ТОВ ТВК

«Львівхолод» для визначення цілей і функцій його соціальної

відповідальності, формування моделі механізму її реалізації, узгодження

норм корпоративної культури, соціально-етичних цінностей та основних

напрямів соціальної відповідальності (довідка № 1067 від 12.03.2015 р.).

Теоретичні та прикладні положення дисертаційної роботи використані

у навчальному процесі Львівської комерційної академії під час розробки

методичного забезпечення та викладання дисциплін «Соціальна

відповідальність», «Економіка торгівлі» та «Економіка і планування в

підприємствах галузі» (довідка № 224/01-1.08 від 10.04.2015 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом

самостійного наукового дослідження. Теоретичні обґрунтування, практичні

розробки, висновки та рекомендації, які містяться в роботі, одержані автором

самостійно на основі аналізу та узагальнення теоретичного і практичного

матеріалу. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації

10

використані лише ті положення та ідеї, які є результатом особистих

досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації

розглянуто та схвалено на 13 міжнародних і всеукраїнських науково-

практичних конференціях, зокрема міжнародних: «Ключови въпроси в

съвременната наука – 2011» (м. Софія, Болгарія, 2011 р.); «Nauka i inowacja –

2011» (м. Перемишль, Польща, 2011 р.); «Nastoleni moderni vedy – 2011»

(м. Прага, Чехія, 2011 р.); «Соціальний капітал: сучасні аспекти дослідження

та розвитку» (м. Львів, 2011 р.); «Теоретичні та прикладні аспекти аналізу

фінансових систем» (м. Львів, 2012 р.); «Актуальные вопросы экономики:

проблемы, гипотезы, исселедования» (м. Сімферополь, 2012 р.); «Социальная

сфера общества: инновационные тенденции развития» (м. Краснодар, Росія,

2012 р.); «Політика корпоративної соціальної відповідальності в контексті

сталого соціально-економічного розвитку» (м. Донецьк, 2013 р.);

«Фінансово-кредитне стимулювання розвитку територіальних суспільних

систем» (м. Луцьк, 2014 р.); всеукраїнських: «Стратегічний розвиток

національної економіки, регіонів і підприємств: економічна, соціальна і

екологічна політика у контексті стратегічного розвитку підприємств

України» (м. Донецьк, 2012 р.); «Суспільні трансформації і безпека:

глобальний, національний та особистісний виміри» (м. Львів, 2014 р.);

«Фінансово-економічний розвиток України в умовах євроінтеграції» (м.

Львів, 2015 р.), а також на науковій конференції професорсько-

викладацького складу і аспірантів навчально-наукового комплексу

«Академія» «Кооперативна модель економічного розвитку в умовах

глобалізації» (м. Львів, 2012 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 22 наукових

праці загальним обсягом 6,66 д.а., з них 9 статей у наукових фахових

виданнях (4,51 д.а.), у тому числі 1 стаття у виданні України, яке включене

до міжнародних наукометричних баз, та 13 тез доповідей за матеріалами

конференцій. Особисто автору належить 5,72 д.а.

11

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі

вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (237

найменувань на 27 сторінках), 7 додатків. Загальний обсяг дисертації – 223

сторінки, основний текст викладено на 164 сторінках. Робота містить 16

таблиць на 12 сторінках, 26 рисунків на 16 сторінках.

12

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Соціальна відповідальність торговельних підприємств:

сутність та сфери прояву

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою та змістом

належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво

важливі функції соціального й економічного характеру. Проте сучасний етап

її розвитку характеризується переважним орієнтуванням на досягнення

економічних цілей, зокрема на максимізацію прибутку торговельних

підприємств. Натомість теоретико-методичні засади і практичні механізми

реалізації соціальної місії торговельних підприємств, їх функціонування на

принципах соціальної відповідальності вимагають привернення уваги

вчених, суспільства, громадських інститутів, держави.

Зазначимо, що саме торгівля в умовах зниження економічної

активності у виробничій сфері через налагодження міжгалузевих та

міжрегіональних взаємодій між суб’єктами економічної діяльності може

відіграти важливу роль у розвитку і стабілізації внутрішнього ринку,

зокрема – споживчого ринку. Сучасні посткризові тенденції розвитку

економіки особливо негативно позначаються на соціально вразливих

прошарках населення, особливо в частині зниження їх купівельної

спроможності та обмеження доступу до послуг торгівлі. Зазначені чинники

мають бути враховані торговельними підприємствами при визначенні

пріоритетів господарської діяльності шляхом розширення у власному

асортименті соціальних груп товарів, вироблення особливої цінової політики

щодо таких товарів. Це дозволить підвищити роль торгівлі в реалізації

соціальної політики держави.

Жорстка ринкова конкуренція, агресивна глобалізація вітчизняних

13

товарних ринків ще більше посилюють зазначені негативні тенденції та

актуалізують проблематику соціальної відповідальності торгівлі як сфери

життєдіяльності суспільства та кожного торговельного підприємства.

Сфері торгівлі належить особлива роль в економічній систем

ринкового типу, що формується в Україні. Як форма товарно-грошового

обміну вона опосередковує у величезних розмірах економічний оборот

(близько 480 млрд. грн. в рік) і забезпечує відтворювальний процес

розширеного типу. Як соціально-економічна сфера, торгівля реалізує доходи

населення і забезпечує не менше 2/3 потреб у товарах, послугах і володіє

значним потенціалом інтенсифікації соціальних перетворень, необхідних

українському суспільству [2].

Окрім цього, саме торгівля виконує роль соціального інтегратора

регіонів України шляхом надання доступу усім громадянам до необхідних

товарів та послуг. Підкреслимо, що Україна як держава, яка декларує

принципи соціально орієнтованого розвитку, ставить основною ціллю

функціонування власної економіки підвищення якості життя кожного

громадянина, незалежно від місця його проживання. В реалізації даної

стратегічної цілі особливе значення належить сфері торгівлі, діяльність

підприємств якої спрямована на забезпечення доступу до споживчих товарів

та якісних торговельних послуг усіх прошарків населення в усіх регіонах

України. Зважаючи на посилення тенденцій соціально-економічної

асиметричності та дезінтегрованності економічного простору країни

впродовж останнього десятиліття, зазначені завдання сфери торгівлі

набувають особливої актуальності.

Категорія соціальної відповідальності обумовлена необхідністю

виконання соціальної функції торгівлі. Проте теоретико-методичні засади і

практичні механізми реалізації соціальної місії вітчизняної торгівлі тривалий

час залишалися поза увагою вчених, суспільства, громадських інститутів,

держави. У розвинутих країнах світу відбувається формування нового типу

соціально-трудових відносин, що проявляється у появі нових форм

14

взаємовідносин власників капіталу та працівників, підприємців та

середовища їх діяльності. Саме ці реалії зумовлюють необхідність

дослідження теоретико-методичних засад формування адаптованої до умов

українського сьогодення концепції соціальної відповідальності підприємств,

передусім – у сфері торгівлі.

Питання соціальної відповідальності бізнесу нині розглядається

багатьма закордонними і вітчизняними дослідниками, такими, як: В. Апопій,

Г. Башнянин, О. Березіна, Х. Боуен, Т. Васильців, В. Воробей, О. Ворона,

С. Гринкевич, О. Грішнова, О. Даниленко, К. Девіс, С. Задек, С. Ілляшенко,

О. Іляш, Т. Калінеску, А. Керол, А. Колот, Ф. Котлер, Н. Краснокутська,

Н. Лі, Е. Лібанова, В. Мамонова, М. Мельник, Б. Мізюк, Н. Міценко,

І. Міщук, О. Мних, Н. Орлова, Г. Скляр, М. Туган-Барановський,

М. Фрідман, В. Шаповал, Л. Шимановська-Діанич та ін. Однак слід

констатувати відсутність єдиного методичного підходу до визначення

сутності та змісту поняття «соціальна відповідальність підприємства»,

недостатньо дослідженим залишається питання відповідальності вітчизняних

торговельних підприємств перед середовищем їх діяльності, оскільки нині

економіка України потребує модернізації механізмів економічного зростання

у напрямку соціалізації, значна вага якого повинна лягти на сферу торгівлі.

З огляду на предмет дослідження, важливо визначитись із

трактуванням основних понять, одним із яких є «соціальна відповідальність

підприємства». Його дослідження почнемо із з’ясування сутності категорії

«соціальна відповідальність», для якої в сучасних умовах немає

однозначного розуміння ні в науковій літературі, ні в нормативних

документах міжнародних організацій.

У Зеленій книзі Європейського Союзу поняття «соціальна

відповідальність бізнесу» визначено як інтеграцію соціальних та екологічних

аспектів у щоденну комерційну діяльність підприємств та в їхню взаємодію

із зацікавленими сторонами на добровільній основі [81]. Дане визначення

чітко окреслює дві важливі характеристики соціальної відповідальності –

15

1) добровільний характер виконання підприємством соціальної місії;

2) включення екологічної компоненти до соціальної відповідальності.

Всесвітня ділова рада за сталий розвиток (WBCSD) розглядає

соціальну відповідальність як зобов’язання бізнесу сприяти усталеному

економічному розвитку, одночасно покращуючи якість життя працівників та

їх родин, громади й суспільства загалом [138].

Відповідно до Проекту міжнародного керівництва із соціальної

відповідальності ISO 26000, соціальна відповідальність бізнесу являє собою

відповідальність організації за вплив своїх рішень та діяльності (а саме:

продукцію і послуги) на суспільство і навколишнє середовище, що

реалізується через прозору та етичну поведінку, відповідає сталому розвитку

та добробуту суспільства, враховує очікування зацікавлених сторін,

поширена в усій організації, не суперечить відповідному законодавству і

міжнародним нормам поведінки [233].

Згідно з Меморандумом про соціальну відповідальність бізнесу в

Україні [120], під визначенням «соціальна відповідальність бізнесу» слід

розуміти відповідальне ставлення будь-якої компанії (підприємства) до свого

продукту або послуги, споживачів, працівників, партнерів; активну соціальну

позицію компанії, яка полягає у гармонійному співіснуванні, взаємодії та

постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших

соціальних проблем.

На думку науковців Р. Хачатурова та Р. Ягутяна [193], соціальну

відповідальність слід розглядати як «…дотримання суб’єктами суспільних

відносин вимог соціальних норм, а у випадках безвідповідальної поведінки,

що не відповідає вимогам норм чи порушує суспільний порядок, вони

зобов’язані нести доповнюючий обов’язок особистого чи майнового

характеру».

З правової точки зору підходить до визначення соціальної

відповідальності О. Поляков. Він трактує її «…як зовнішню негативну

реакцію з боку суспільства на дії суб’єкта, що порушують юридичні норми і

16

соціальну комунікацію, та являє собою легітимну соціальну відповідь на

неприпустиму поведінку через реалізацію принципу покарання» [195, с. 140].

О. Плахотний виокремлює два різновиди соціальної відповідальності:

1) відповідальність як реакція суспільства на поведінку індивіда

(суспільна відповідальність);

2) відповідальність як система відповідей індивіда на вимоги

суспільства (особиста відповідальність) [150, с. 11-14].

При цьому автор акцентує увагу на тому, що суспільство та індивіди

функціонують і розвиваються лише у взаємозв’язку та взаємодії. Тобто,

суспільство і індивіди взаємовідповідальні один перед одним.

Натомість, О. Ростигаєв вважає, що соціальна відповідальність є

вираженням всієї розмаїтості соціальних відносин та узагальнює у собі всі

форми відповідальності [84, с. 62]. А особливості різних видів соціальної

відповідальності визначаються сутністю відносин в суспільстві, в якому вони

формуються і функціонують.

Вважаємо, що соціальну відповідальність не можна досліджувати

відокремлено від інших видів відповідальності – моральної, політичної,

юридичної, професійної тощо, адже між ними існує діалектичний

взаємозв’язок. При цьому особливості, які властиві соціальній

відповідальності, характерні також її окремим різновидам.

Усі наведені трактування володіють певними особливостями, але

більшість авторів сходяться на думці, що соціальна відповідальність

передбачає діалектичний взаємозв’язок між особою та суспільством, що

характеризується взаємними правами та обов’язками з виконання соціальних

норм та покладенням різноманітних методів впливу у разі її порушення.

Розглянемо сутність та значення імплементації принципів і підходів

соціальної відповідальності на мікрорівні. Сьогодні не виникає сумнівів, що

кожне підприємство (що згідно Господарського кодексу України виступає як

самостійний суб’єкт господарювання, створений… для задоволення

суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення певного

17

виду економічної, в т. ч. торговельної, діяльності відповідно до чинного

законодавства) як економічний суб’єкт, окрім виконання первинних функцій,

пов’язаних з отриманням і розподілом прибутку, повинно виконувати низку

соціальних функцій, брати активну участь в життєдіяльності суспільства.

Тому виникає потреба в уточненні дефініції «соціальна відповідальність

підприємства».

За визначенням В. Воробей, соціальна відповідальність підприємств –

це спосіб управління бізнес-процесами з метою забезпечення позитивного

впливу на суспільство [28].

Найбільш широко і глибоко трактує поняття «соціальна

відповідальність корпорацій» О. Березіна – як «соціально-економічний

інститут, що функціонує як відкрита система, в рамках якої будується процес

взаємодії корпорації та її стейкхолдерів, що сприяє скороченню

трансакційних витрат, розв’язанню конфлікту інтересів та набуттю

корпорацією стійких конкурентних переваг шляхом використання соціальних

інвестицій, соціального партнерства, соціальної звітності, дивідендної

політики та корпоративних комунікацій» [12, с. 8]. В цьому визначенні

наголошується на зв’язку соціальної відповідальності суб’єкта

господарювання та інтересів зацікавлених сторін, інструментах та наслідках

провадження соціально відповідальної діяльності.

Важливу роль у систематизації підходів до розуміння сутності

досліджуваного поняття мають праці А. Колота [174; 175]. Зокрема, він

звертає увагу на наявність в науковій літературі значної кількості визначень

поняття «соціальна відповідальність підприємства» (які навіть є

суперечливими), що пояснюється різними підходами: з позицій підприємців

та роботодавців; з точки зору найманих працівників; з боку споживачів

продукції; з позицій місцевих органів влади; через трактування соціальної

відповідальності як маркетингового заходу; через моралізоване розуміння

соціальної відповідальності; з точки зору ділових партнерів; з позицій

мешканців певної території. Представники очолюваної ним наукової школи

18

Київського національного економічного університету (О. Грішнова,

О. Герасименко, О. Білик, О. Брінцева, А. Василик, О. Даниленко,

В. Думанська, Я. Ільніцький, Т. Кицак, О. Кравчук, І. Петрова, В. Петюх,

В. Савченко, В. Турчина, С. Цимбалюк, Л. Щетініна та ін.) запропонували

розгорнуте визначення корпоративної соціальної відповідальності як

«системи економічних, соціальних, екологічних заходів, а також етичних

норм і цінностей компанії, які в сукупності забезпечують суспільну

корисність її діяльності, реалізуються на основі постійної взаємодії із

заінтересованими сторонами (стейкхолдерами) і спрямовані на довго-

строкове поліпшення іміджу і ділової репутації компанії, а також на набуття

конкурентних переваг і стратегічної стійкості бізнес-структури» [174, с. 69].

Узагальнюючи підходи до розуміння соціальної відповідальності та її

взаємозв’язків з іншими формами відповідальності підприємств, можна

наголосити, що соціальна відповідальність підприємства – це політика

діяльності підприємства, спрямована на позитивний внесок у розвиток

суспільства, а не лише на отримання прибутку. Соціально відповідальне

підприємство свідомо та цілеспрямовано обирає таку модель ведення бізнесу,

яка дає змогу позитивно впливати на певні суспільні групи, сфери суспільної

діяльності, територію функціонування підприємства.

Таким чином, найточнішим і найважливішим розумінням соціальної

відповідальності бізнесу є її трактування як відповідальності підприємця за

інтегровану суспільну корисність його бізнесу. Однак, розуміння суспільної

корисності бізнесу є неоднаковим як у наукових колах, так і в практиці

реалізації соціальної відповідальності. П. Левін виділяє чотири підходи до

розуміння соціальної відповідальності підприємства:

– правовий підхід – в межах законодавства будь-які дії підприємця

вважаються соціально відповідальними, якщо вони не порушують правові

норми. Такий підхід розкриває виключно економічну роль бізнесу в розвитку

країни, функції якого полягають у забезпеченні прибутковості

підприємницької діяльності й дотриманні податкової дисципліни;

19

– професійний підхід – допускається діяльність, що призводить до

максимального прибутку, навіть якщо доводиться відступати від

законодавчих розпоряджень. Пріоритетом корпоративного управління за

професійним підходом є інтереси роботодавця, а соціальні – супутниковим

наслідком. У цьому випадку соціальна відповідальність ототожнюється з

професійною відповідальністю;

– економічний підхід – визнається соціальна відповідальність бізнесу,

але як захід, завдяки якому досягаються корпоративні цілі діяльності.

Прихильники такого трактування розглядають соціальну відповідальність як

специфічний елемент економічної відповідальності;

– морально-етичний підхід – морально відповідальним бізнес може бути

тоді, коли орієнтується на поєднання економічних інтересів підприємців і

соціальних потреб працівників. Така позиція розглядає соціальну

відповідальність бізнесу як морально-етичну відповідальність [109, с. 128-129].

Донедавна вважалося, що соціальна політика підприємства являє

собою систему відносин роботодавців, адміністрації і найманих працівників з

приводу збереження або зміни їхнього соціального стану щодо задоволення

соціальних потреб, узгодження соціальних інтересів, надання соціальних

послуг працюючим та членам їх сімей [59, с. 288]. Однак, зведення

соціальної політики корпорації лише до внутрішнього прояву соціальної

відповідальності не відповідає реаліям і вимогам сучасності.

Нинішній етап розвитку та імплементації механізмів соціальної

відповідальності бізнесу в реальні умови господарювання характеризується

розширенням кола об’єктів, на які поширюється відповідальність

підприємства. При цьому основний акцент переноситься із внутрішнього

середовища підприємства (працівників) на зовнішнє середовище (споживачів

товарів і послуг, конкурентів, інвесторів, мешканців території

функціонування підприємства, соціальну інфраструктуру, органи влади,

громадські організації, навколишнє середовище тощо).

Дослідження системи корпоративної соціальної відповідальності

20

компаній країн із розвиненою економікою показують, що вона охоплює різні

сфери (рис. 1.1).

По-перше, корпоративна соціальна відповідальність включає ділову

практику щодо власного персоналу, тобто все те, що стосується підвищення

рівня якості трудового життя працівників підприємства.

По-друге, корпоративна соціальна відповідальність також передбачає

впровадження та поширення чесних ділових відносин на ринку, тобто з

інвесторами, споживачами, постачальниками, партнерами, конкурентами.

По-третє, є й інший аспект корпоративної відповідальності, що полягає

в розбудові позитивних відносин підприємства з територіальною громадою,

на території якої працює суб’єкт господарювання.

По-четверте, важливою сферою прояву соціальної відповідальності

підприємства є його добросовісні відносини з державою, яка, з одного боку,

формує інституційне середовище для реалізації корпоративної соціальної

відповідальності бізнесу, а з іншого – виступає партнером з реалізації

функцій соціальної відповідальності в суспільстві. І, без сумніву, важливими

є заходи з корпоративної соціальної відповідальності, що стосуються

навколишнього середовища і спрямовані на поліпшення екологічних процесів.

Можна стверджувати, що представлені сфери прояву соціальної

відповідальності підприємств є притаманними для підприємств усіх видів

діяльності.

Поряд з цим, особливості функціонування підприємств окремих видів

діяльності накладають відбиток і на напрямки реалізації соціальних проектів

чи участі у них. Як зазначає Л. Безгінова [10, с. 12], відмінність торговельних

підприємств від підприємств інших галузей обумовлена тим, що «…у системі

галузей економіки торгівля є особливою ланкою, яка зв’язує виробників і

споживачів продукції». В науковій та навчальній літературі існує досить

значний потік публікацій щодо визначення функцій торгівлі. На основі

наведених у них міркувань можна виділити низку основних функцій, які

властиві саме торгівлі:

21

Рис. 1.1. Сфери прояву соціальної відповідальності підприємства (розроблено автором)

Відносини «підприємство – навколишнє середовище»

• оплата праці: забезпечення гідної заробітної плати, про-грами підвищення заробітної плати, відсутність затримки у виплаті заробітної плати; допомога у критичних ситуаціях;

• розвиток персоналу: нав-чальні програми і програми підготовки та підвищення кваліфікації персоналу; можливості перекваліфікації; сприяння в подальшому працевлаштуванні;

• мотивація персоналу: додат-кове медичне страхування; соціальні пільги; нематеріаль-ні програми винагород і т. д.;

• належні умови праці (безпека та охорона праці, інфра-структура місця праці і т. д.);

• гідне ставлення до працівни-ків (повага до особистості, відсутність расової, релігій-ної, політичної чи гендерної дискримінації при прийманні на роботу).

• відповідальність перед інвесторами (інформаційна відкритість компанії, належна система корпоративного управ-ління, недопущення маніпулю-вання інвестиціями, справедли-вий розподіл прибутків, уникнення конфлікту інтересів, хабарництва і внутрішніх торговельних операцій);

• відповідальність перед конку-рентами: дотримання конку- рентного законодавства, запобігання таємним угодам на ринках, дотримання принципів добросовісної конкуренції, етичне ведення бізнесу і т. д.;

• відповідальність перед бізнес-партнерами: етична поведінка відносно постачальників та клієнтів, належна логістика, безпечні умови збуту товарів

• відповідальність перед спожи-вачами: пріоритетність потреб споживачів, етичний маркетинг, безпечність товарів (послуг, робіт).

• відповідальне ставлення бізнесу до відносин із регіональною та місцевою владою: дотримання чинного законодавства; вчасна сплата податків; уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями; відкритість і прозорість у відносинах з владою та в лобістській діяльності;

• підтримка незахищених верств населення: матерів, дітей-сиріт, безробітних, пенсіонерів, інвалідів;

• збереження та розвиток житлово-комунального господарства, об’єктів культурно-історичного та релігійного призначення;

• відносини з населенням, дотримання місцевих традицій та звичаїв.

• неприховування прибутку підприємства;

• добросовісна сплата податків; • спрямування частини прибутку на

суспільно-корисні соціальні проекти національного значення;

• співпраця з неурядовими організаціями, меценатство, спонсорство;

• участь у розбудові соціальної інфраструктури.

• сприяння захисту навколишнього середовища;

• спрямування частини прибутку на проекти із збереження об’єктів історичної національної спадщини;

• співпраця з екологічними організаціями;

• участь у природоохоронних акціях; • заходи з благоустрою території; • виховання культури споживання,

формування розумних потреб споживачів.

Відносини «підприємство – персонал»

Відносини «підприємство – суб’єкти ринку»

Відносини «підприємство – громада»

Відносини «підприємство – держава»

СФЕРИ ПРОЯВУ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

21

22

1) доведення вироблених товарів до споживачів: просування товарів від

виробника до споживача через торговельну мережу;

2) зміна форми вартості з товарної на грошову, реалізація вартості: при

наданні торговельної послуги має місце зміна власника товару,

що супроводжується зміною форми вартості товару з товарної на грошову;

3) надання торговельних послуг споживачам у процесі реалізації

товарів. Торгові послуги розглядаються як особливий вид діяльності,

спрямований на задоволення специфічних потреб покупців, які включаються

в процес продажу товарів, а також можуть входити до складу

післяпродажного сервісу [96, с. 176].

Характерні особливості торговельної діяльності та місце торгівлі в

економічному розвитку країни може визначатись і тими зв’язками, в яких

вона бере участь. Так, основні господарські зв’язки торгівлі проявляються в

наступному [145, с. 69]:

– налагодження економічних зв’язків між регіонами за допомогою

багатостороннього обігу товарами між ними;

– забезпечення збуту товарної продукції виробників і задоволення

попиту споживачів;

– зв’язки з державним та місцевими бюджетами проявляються у формі

відрахувань податків, зборів, обов’язкових платежів, що здійснюють

підприємства торгівлі.

Зважаючи на окреслені функції та структуроформуючі зв’язки

торговельних підприємств, можна стверджувати, що вони можуть

здійснювати реалізацію принципів соціальної відповідальності у всіх

вищеокреслених сферах. Водночас, визначальною особливістю підприємства

торгівлі є його найтісніший з-поміж усіх видів економічної діяльності

контакт із споживачем товарів. З огляду на це, найширший комплекс

соціальних заходів повинен формуватись саме у цьому сегменті. Йдеться про

формування соціально відповідальних відносин між торговельними

підприємствами і споживачами з метою досягнення балансу їх соціальних

23

інтересів. На нашу думку, до соціальної відповідальності між торговельними

підприємствами і споживачами слід віднести:

– просторову організацію торгівлі в частині територіального

розміщення концентрації, спеціалізації торговельних підприємств для

забезпечення доступності товарів і торговельних послуг для різних

соціальних верств населення;

– асортиментну політику, сутність якої полягає в оптимізації

асортименту продукції, його спрямованості на потреби членів територіальної

громади, в межах якої розміщене торговельне підприємство; дотримання

вимог споживачів та пріоритетність їхніх потреб; представлення широкого

спектру соціальних товарів;

– якість і безпеку товарів, зокрема зниження частки торгівлі

тютюновими та алкогольними виробами; дотримання правил зберігання і

продажу товарів; орієнтація на продукцію вітчизняного виробництва;

покращення маркування і пакування товарів;

– цінову політику, зокрема встановлення помірних торговельних

надбавок, недопущення переважання зростання цін у торгівлі над зростанням

цін виробників продукції;

– пристосованість об’єктів торгівлі до потреб особливих груп населення;

– інформаційну політику, зокрема надання максимальної інформації

про товари та технологію їх виготовлення; проведення навчальних програм з

безпечного використання товарів.

Зважаючи на те, що торгівля як сфера діяльності характеризується

високою трудомісткістю, важливою сферою формування соціальної

відповідальності торговельних підприємств по відношенню до споживачів є

кадрова політика підприємства (пошук та добір працівників, реалізація

заходів, спрямованих на зниження плинності кадрів, створення нових

робочих місць), розвиток його трудового потенціалу (навчання, підготовка,

перепідготовка, підвищення кваліфікації персоналу), формування і

дотримання корпоративної культури на підприємстві.

24

Отже, концепція соціальної відповідальності торговельних підприємств

щодо своїх споживачів базується на дотриманні пріоритетності потреб

споживачів з одночасним урахуванням загальнолюдських принципів.

З огляду на те, що сфери соціальної відповідальності торговельного

підприємства перетинаються із функціонуванням таких основних суспільних

суб’єктів, як держава та особа (людина), ефективність реалізації соціальної

функції підприємством безпосередньо залежить від рівня налагодженості

взаємодії між усіма суб’єктами соціально-економічних відносин та

дотримання ними принципів соціальної відповідальності. Наголосимо, що

реалізація соціальної відповідальності торговельного підприємства (в т. ч.

його керівників та працівників) можлива лише за умов усвідомлення та

реалізації соціальної відповідальності особи (працівника, споживача, члена

територіальної громади) та визнання і провадження соціальної

відповідальності держави. Зазначене доводить:

по-перше, необхідність застосування синергетичного підходу до

побудови цілісної системи соціальної відповідальності на рівні підприємства;

по-друге, можливість отримати синергетичний ефект від імплементації

норм соціально відповідальної поведінки між усіма учасниками економічних

відносин у трикутнику «особа – підприємство – держава» (рис. 1.2).

Підтвердженням цієї тези може слугувати і думка російського науковця

А. Корчагіна, який розглядає соціальну відповідальність як ланцюг

добровільних, рівноправних та взаємовигідних відносин між державою,

суспільством, профспілками та підприємцями, які беруть участь у системі

соціального партнерства та забезпечують покращення рівня життя населення

[98, с. 16]. Як бачимо, наголошується на необхідності налагодження взаємодії

між усіма суб’єктами в системі соціально відповідальних відносин. При

цьому останні виступають критеріальною умовою отримання позитивних

результатів соціально відповідального партнерства для особи, бізнесу та

суспільства загалом.

25

Для особи (окремого працівника) Для підприємства Для держави

Встановлення партнерських відносин між бізнесом, владою і громадськістю Підвищення «якості життя» колективу підприємства; підвищення рівня соціальної захищеності окремого працівника

Налагодження партнерсь-ких взаємовідносин з контрагентами; розвиток кластерної моделі взаємодії підприємств

Вирішення соціальних проблем сус-пільства, регіону, громади: ріст кількості робочих місць, усунення екологічних проблем, підвищення якості освітніх і медичних послуг

Сприяння у вирішенні житлових, освітніх, медичних проблем членів колективу

Зростання доходів підприємства та розширення кола споживачів

Покращення соціально-економіч-них показників, підвищення позицій України у міжнародних економічних рейтингах

Усвідомлення ролі кожного працівника в одержанні результату – наданні якісної торговельної послуги

Імплементація принципів соціальної відповідальності та корпоративної культури в процес управління підприємством

Зменшення витрат державних коштів на соціальні заходи та отримання можливості їх спрямування в інші сфери

Підвищення культурного, наукового та інтелектуаль-ного рівнів розвитку особистості та зростання людського капіталу особи

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства шляхом підвищення його соціальної відповідальності

Стимулювання створення малих та середніх підприємств, особлива підтримка молодіжних та жіночих підприємницьких ініціатив, розви-ток соціального підприємництва

Зниження рівня корупції в органах влади, запровадження дерегуляції ведення бізнесу, збільшення довіри бізнесу та населення до державних органів влади

Підвищення інноваційності економіки держави, стимулювання екпортоорінтованості виробництва, виробництво якісних імпорто-заміщуючих товарів і послуг

Рис. 1.2. Синергетичний ефект від реалізації соціально відповідальних

відносин підприємств, держави та особи (розроблено автором за [30])

Синергетичний ефект: позитивні результати від реалізації соціальної відповідальності

26

Ефект синергії у випадку налагодження економічно та соціально

ефективних відносин з точки зору кожного учасника в системі соціальної

відповідальності полягає у можливості досягти значимих позитивних

результатів, сума яких є значно більшою, ніж у випадку відособленої

діяльності усіх учасників. Так, робота підприємств за принципами соціальної

відповідальності результується у налагодження тривалих партнерських

відносин з контрагентами, можливість приймати участь у роботі

підприємницьких об’єднань (асоціації, спілки), розширення кола споживачів.

Як наслідок – відбувається підвищення позитивного іміджу підприємства і

зростання конкурентоспроможності, а це, в свою чергу, є запорукою

збільшення доходів підприємства. Таким чином, зростання витрат на

проведення соціальних акцій є не лише напрямком додаткових витрат, а й

джерелом зростання прибутків бізнесу.

До соціально значимих для підприємства результатів слід зарахувати

формування і зміцнення корпоративної культури в межах підприємства,

зростання добробуту персоналу підприємства, що дозволяє знизити рівень

плинності кадрів на підприємстві та підвищує відповідальність кожного

працівника особисто за результати діяльності підприємства.

Результатом встановлення соціально відповідальних відносин між

бізнесом і державою є низка ефектів, зокрема: зниження рівня безробіття,

покращення екології, освіти, медицини, спорту, захисту дітей та молоді,

розвиток соціального підприємництва, підвищення інноваційності економіки

країни, якісного рівня товарів і послуг, можливості залучення інвестиційних

коштів. Ще одним вагомим результатом налагодження взаємодії між

підприємствами і державними органами влади в межах соціального

партнерства може стати зниження рівня тінізації економіки: адже

встановлення чітких і стабільних правил ведення бізнесу державними

органами влади сприятиме зменшенню корупції та, відповідно,

налаштовуватиме підприємства на своєчасну і в повному обсязі сплату

податків, легалізацію господарської діяльності.

27

Отже, соціальну відповідальність підприємства слід розглядати як

системну категорію, яка, з одного боку, встановлює принципи управління

підприємством та правила його взаємодії з іншими суб’єктами ринкового

середовища, а з іншого – виступає інструментом досягнення стратегічних

цілей підприємства шляхом врахування і задоволення соціальних потреб

власного персоналу та територіальної громади.

1.2. Методичні підходи до реалізації соціальної відповідальності

підприємств

Поняття соціальної відповідальності підприємства та соціально

відповідальної поведінки бізнесу є порівняно новими в економічній науці,

оскільки набули системного змісту та поширення лише у другій половині ХХ

століття. Поступова імплементація принципів соціальної відповідальності у

діяльність підприємств саме в цей проміжок часу обумовлена бурхливим

розвитком конс’юмеризму, зростанням обізнаності громадськості з

екологічними та етичними питаннями, підвищенням тиску з боку

організованих груп активістів (захисників довкілля, феміністського руху,

поборників інтересів споживачів тощо).

Батьківщиною формування концепції соціальної відповідальності

бізнесу або корпоративної соціальної відповідальності більшість науковців

визнають Північну Америку та Західну Європу. Однак, слід зазначити, що

соціальна відповідальність як філософія ведення господарської діяльності

підприємств не виникла раптово. Вона повільно еволюціонувала в часі,

набуваючи характерних рис, властивих різним країнам, в тому числі й

Україні. Тому ми вважаємо, що є всі підстави стверджувати про існування

особливої української моделі соціальної відповідальності бізнесу, яка

базується на загальних методологічних засадах та володіє низкою

відмінностей. Розглянемо спочатку її теоретичне підґрунтя.

Концепція соціальної відповідальності бізнесу зародилась у 50-60-ті

28

роки ХХ ст. та зазнала суттєвих трансформацій під час зростання соціальної

ролі підприємств. Еволюцію соціальної відповідальності підприємств можна

представити зміною підходів до її розвитку (табл. 1.1).

Сьогодні виділяють низку теоретичних концепцій, які дозволяють

окреслити систему принципів соціально відповідальних відносин

підприємств з іншими суб’єктами ринкових відносин. Серед них:

– концепція корпоративного егоїзму;

– концепція корпоративного альтруїзму;

– концепція корпоративного громадянства;

– концепція відповіді на вимоги суспільства;

– концепція соціального статусу;

– концепція «зацікавлених сторін» («стейкхолдерів»);

– концепція потрійної результативності діяльності;

– етична концепція;

– концепція обов’язків.

Як свідчить аналіз зазначених концепцій соціальної відповідальності

підприємств, за час еволюційного розвитку розуміння та сприйняття

суспільством сутності соціальної відповідальності зазнало суттєвих змін: від

повного несприйняття такої ідеї до визнання відповідальності підприємства

за розвиток суспільства поряд з державою та необхідності налагодження не

лише комерційних, але й соціальних контактів між підприємством та

суспільством, у якому воно функціонує, між підприємством та

територіальними громадами, між підприємством та працівниками, тощо.

Як вже зазначалося, зважаючи на економічну сутність торговельного

підприємства, основним об’єктом його зовнішньої соціальної

відповідальності має бути саме споживач продукції. Розвиток взаємин

«підприємство – споживач» теж зазнав суттєвих трансформацій з початку ХХ

ст. Так, первинною у цих відносинах у вказаний період була спрямованість

на вдосконалення процесу виробництва, здешевлення товару, побудова

взаємовідносин з покупцями на основі привабливої ціни. Саме такий шлях

29

Таблиця 1.1

Сутність та основні концепції підходів до дослідження соціальної відповідальності підприємств

(складено автором за: [70; 203; 218; 219]) Критерії

класифікації підходів

Концепції Автори Сутність підходу

1 2 3 4 1. Досягнення економічного результату

Концепція корпоративного егоїзму

М. Фрідман Підприємство виступає інструментом для створення багатства, а вся його соціальна відповідальність спрямована на досягнення економічного результату. Отримання прибутку за умови дотримання правил гри та функціонування у конкурентному середовищі; виробництво товарів і послуг, потрібних суспільству; створення робочих місць; максимізація прибутку для акціонерів – це і є реалізації соціальної функції підприємства.

2. Здатність впливати на суспільство

Концепція корпоративного альтруїзму

Комітет з економічного розвитку США

Підприємства здатні впливати на суспільство і тому повинні відповідально використовувати цю здатність. При цьому під соціальною силою розуміють здатність впливати на результати важливих суспільних процесів з метою вирішення суспільних проблем незалежно від політичних інститутів.

Концепція корпоративного громадянства

А. Кран, Д. Маттен, Дж. Мун

Роль підприємства можна розглядати у широкому та вузькому значенні. У вузькому значенні роль підприємства зводиться до філантропії, соціальних інвестицій та низки загальних обов’язків. У широкому значенні – підприємство повинно відповідати за ті сфери, в яких держава не здатна захистити своїх громадян.

3. Посилення позицій бізнесу через виконання соціальних функцій

Концепція відповіді на вимоги суспільства

A. МакВільямс, Д. Сігел

Підприємство повинно зосереджувати свою діяльність на визначенні соціальних вимог суспільства та відповіді на них, сприяючи цим посиленню власних позицій. З огляду на це, діяльність підприємства у сфері соціальної відповідальності має визначатись очікуваннями суспільства від нього.

Концепція соціального статусу

Дж. Галаскевич Згідно даної концепції основна мотивація соціально відповідальної поведінки бізнесу полягає в боротьбі за соціальний статус, якого набуває бізнесмен чи підприємство в процесі надання пожертв. Пожертвування дозволяють стати достойним і визнаним членом громади. Філантропія стає засобом набуття соціального статусу, входження до еліти суспільства.

29

30

Продовження табл. 1.1 1 2 3 4

4. Відповідність вимогам зацікавлених сторін

Концепція «зацікавлених сторін»

П. Блум, Г. Гундлах

По відношенню до кожного підприємства існують групи людей (працівників, покупців, акціонерів, постачальників, місцеві громади, держава та суспільство загалом), які впливають на це підприємство та на які воно має вплив. Такі групи називають «зацікавленими сторонами» і перед ними підприємство несе певну відповідальність. Соціальна роль підприємства має визначатися вимогами зацікавлених сторін, оцінюючи рівень впливу кожної з них.

5. Обов’язки підприємства перед суспільством

Концепція потрійної результативності діяльності

Дж. Елкінгтон Кожне підприємство несе економічну, соціальну, екологічну відповідальність перед суспільством, тим самим забезпечуючи свою життєдіяльність. Дана концепція конкретизувалась у теоріях «універсальних прав» (визнання прав людини у сфері праці та поваги до навколишнього середовища як необхідних умов функціонування підприємства) та «сталого розвитку» (підприємство несе відповідальність не лише перед сучасними, але й перед майбутніми поколіннями).

Етична концепція Е. Фрімен В основі концепції лежить ідея етичного обов’язку бізнесу, підприємств та окремих менеджерів перед суспільством.

Концепція обов’язків

А. Керолл Соціальна відповідальність бізнесу охоплює економічні (бути прибутковим), правові (дотримуватись законів), етичні (дотримуватись традицій, звичаїв, норм культури та естетичних норм), філантропічні (бути добросовісним корпоративним громадянином) та інші очікування суспільства від підприємств і організацій у кожен конкретний момент часу. Відображення різновидів соціальної відповідальності бізнесу в «піраміді Керолла».

30

31

використав Генрі Форд у виробництві автомобілів, впровадивши конвеєр.

Поряд з цим, виробник постійно вдосконалював і сам товар.

Епоха вдосконалення процесу виробництва і товару тривала до 60-х

років ХХ ст., до часу розквіту реклами та інших методів стимулювання

збуту. Наступним етапом у розвитку відносин «підприємство – споживач»

слід вважати перехід до концепції маркетингу, який засвідчив розуміння

торговельними підприємствами того, що єдиним ефективним шляхом до

гаманця споживача є продаж товарів і послуг відповідно до ринкових потреб

та цільових ринків (груп). Таким чином превалюючою у даний період стала

спрямованість на конкретного споживача.

Останнє тісно пов’язано з концепціями маркетингу та менеджменту,

що ґрунтуються на індивідуальному підході до споживача та індустріально-

індивідуальному підході до обслуговування, який передбачає діяльність на

таких основних принципах, як: «знай свого споживача», «одна проблема –

одна людина», «розвивай самообслуговування», «забезпечуй швидкість та

легкість отримання товару чи послуги», «обслуговування повинно бути

організованим», «надай можливості споживачеві самому створювати товар»,

«будуй тривалі відносини зі споживачем» [15; 106, с. 88-89].

Однак вже сьогодні чистий маркетинг неспроможний вирішити

зростаючі соціальні потреби суспільства загалом та кожного споживача

зокрема. Тому до нього додались принципи соціально-етичної

відповідальності підприємств у відносинах із споживачами.

Незважаючи на одностайне визнання необхідності ведення бізнесу на

засадах соціальної відповідальності в наукових колах, реалізація таких

принципів у практичну діяльність підприємств не завжди знаходить широку

підтримку серед власників та керівників підприємств. Серед них все ще

залишається значна частина прихильників консервативних позицій у бізнесі,

які дотримуються точки зору, що місія підприємства полягає у максимізації

прибутку, а додаткові витрати на екологічні та соціальні програми є

економічно необґрунтованими. Таким чином стверджується, що контроль

32

над рівнем забруднення навколишнього середовища, перекваліфікація

безробітних та забезпечення їх зайнятості, благодійна діяльність – це

завдання уряду та спеціально створених неурядових, благодійних та

релігійних організацій.

На нашу думку, головна проблема тут полягає в тому, як розглядати

витрати на соціальну відповідальність підприємства – як непродуктивні з

економічної точки зору витрати, спрямовані на отримання певних дивідендів

психологічного характеру, чи як довгострокові інвестиції для підвищення

конкурентоспроможності підприємства. Питання про фінансову доцільність

залишається, мабуть, найдискусійнішим в усій концепції соціальної

відповідальності.

Серед науковців, які досліджували зв’язок між соціальною

відповідальністю бізнесу та фінансовими показниками діяльності

підприємств, слід відзначити американського економіста Деніела Франкліна,

який здійснив узагальнення результатів 167 досліджень, присвячених

вивченню чинників та результативності для підприємства реалізації

соціально значимих проектів, проведених за останні 35 років. У статті «Just

good business» [228] даним дослідником зроблені висновки про існування

позитивної, хоча й досить слабкої, кореляції між фінансовими показниками

підприємства та рівнем реалізації концепції соціальної відповідальності цим

підприємством. Такі результати дозволяють сподіватись, що сила

кореляційного зв’язку між зазначеними показниками буде зростати

відповідно до закріплення в суспільній свідомості принципів соціальної

відповідальності бізнесу та усвідомлення підприємцями власної причетності

до процесів соціально-економічного розвитку громади, регіону, держави.

Зазначимо, що відповідно до результатів соціологічних опитувань

міжнародного дослідницького центру Economist Intelligence Unit, з кожним

роком зменшується кількість керівників найвищої ланки, які вважають

соціальну відповідальність невластивою для бізнесу (у 2009 році таких топ-

менеджерів було лише 4%) [220]. Приблизно стільки ж топ-менеджерів

33

підприємств виправдовують доцільність витрат на соціальні проекти лише за

умови наявності фінансових дивідендів від такої діяльності. Поряд з цим, за

останні три роки з 10,0% до 18,0% зросла чисельність керівників

підприємств, які розглядають соціально відповідальну поведінку бізнесу

необхідною умовою досягнення успіху компанії та забезпечення її

конкурентоспроможних позицій на ринку [220].

Таким чином, теоретико-методичні підвалини формування соціально-

відповідальної моделі ведення господарської діяльності все більше

поширюються у практичній площині, що слід вважати позитивним

результатом еволюції концепцій соціальної відповідальності бізнесу.

Для визначення засад формування соціальної відповідальності

підприємств важливим є дослідження специфіки та особливостей основних

моделей управління соціальною політикою підприємства за кордоном і в

Україні. Зазначимо: в сучасному суспільстві склалось декілька моделей

корпоративної соціальної відповідальності, які характеризуються

особливостями суспільних відносин, що історично склались у різних країнах.

Виділення найбільш ефективних компонентів і напрямків розвитку такої

діяльності закордоном дозволяє визначити пріоритетні напрями формування

оптимальної моделі корпоративної соціальної відповідальності для

вітчизняних підприємств.

Основним критерієм, за яким відбувається виділення моделей

реалізації соціальної відповідальності бізнесу, є рівень встановлення

інституційних засад та принципів соціальної відповідальності підприємств –

макрорівень чи мікрорівень. На основі цього критерію виділяють дві крайні

форми корпоративної соціальної відповідальності (за термінологією

Д. Маттена і Дж. Муна) – відкриту, відповідно до якої бізнес самостійно

визначає рівень власної відповідальності перед суспільством та розмір внеску

у його соціальний розвиток, та приховану, за якою соціально відповідальні

норми ведення бізнесу встановлюються на макрорівні офіційними та

неофіційними інститутами та доводяться до виконання підприємствам. Крім

34

зазначених моделей, існує низка інших моделей, які являють собою синтез

характеристик відкритої та прихованої форм соціальної відповідальності

бізнесу у певних пропорціях. Часто ці моделі вирізняються національними

особливостями.

Відкрита модель соціальної відповідальності підприємств

сформувалась у США. До її особливостей слід віднести визначальну роль

самих підприємств у визначенні свого внеску у розвиток соціальної сфери

суспільства. При цьому держава лише законодавчо стимулює здійснення

соціальних ініціатив бізнесу шляхом використання таких механізмів, як

податкові пільги. Фактично держава виконує пасивну роль, формуючи

сприятливе інституційне середовище через прийняття відповідних

законодавчих і нормативних актів, рекомендацій і вимог. Така модель

соціальної відповідальності американських підприємств почала формуватись

у ХΙХ ст. та обумовлена природою підприємництва у США, особливостями

якої є максимальна свобода дій суб’єктів господарювання та державне

втручання лише у випадку порушення встановлених законодавством правил

та свобод членів суспільства. Як наслідок, більшість механізмів реалізації

соціальної відповідальності підприємств сформована самими

підприємствами чи їх об’єднаннями, а роль держави полягає у заохоченні

участі бізнесу у вирішенні соціальних проблем суспільства через

застосування низки податкових інструментів.

Європейська модель соціальної відповідальності визначає значно

вищу (в порівнянні з американською) роль держави як регулятора

соціальноорієтованої діяльності бізнесу. Це проявляється, перш за все, в

тому, що європейські політики надають великого значення підтримці

різноманітних ініціатив у сфері соціальної відповідальності бізнесу. Однак,

регулювання цих процесів на макрорівні призводить до обмеження самими

підприємствами рівня власної відповідальності перед суспільством. Як

наслідок, знижується рівень відкритості дій бізнесу у сфері соціальної

відповідальності.

35

Прихована модель корпоративної соціальної відповідальності

передбачає встановлення на макрорівні вимог до бізнесу, які є обов’язковими

до виконання на макрорівні. Таким чином, якщо в Європі державне

втручання в процеси соціальної відповідальності підприємств розглядається

як необхідне, то в США воно б розцінювалось як втручання у сферу

особистої свободи підприємців [99]. Така ситуація обумовлена історичними

особливостями розвитку благодійності в європейських континентальних

країнах. Філантропічна діяльність серед європейських підприємств значно

менш поширена, ніж серед американських, і реалізується у більшості

випадків під дією юридично закріплених механізмів.

Британська модель корпоративної соціальної політики включає в себе

елементи американської та європейської моделей, але допускає участь

різноманітних соціальних інститутів і організацій (засоби масової інформації,

держава, громадянське суспільство тощо) в процесі узгодження суспільних

інтересів, а також просування та заохочення кращих соціальних практик.

Особливістю британської моделі слід вважати наявність чітко

окресленої позиції самих підприємств щодо їх участі у формуванні соціально

відповідальних відносин із суспільством, тобто можна стверджувати про

добровільність участі підприємств у соціально значимих проектах. В

сучасних умовах близько 90% найбільших корпорацій Великої Британії

вважають за необхідне здійснювати щорічну звітність про соціально

відповідальну діяльність [13], що засвідчує поступовий рух британської

моделі у бік відкритості.

Скандинавська модель реалізації соціальної відповідальності

підприємств сформована на засадах прихованої форми соціально

відповідальних відносин. Разом з тим, вона відрізняється, по-перше,

сформованою системою державної підтримки благодійності та соціального

інвестування підприємницькими структурами, по-друге, обсягами надання

державою соціальних послуг для всіх економічних суб’єктів. Таким чином, у

скандинавських країнах держава відіграє значно більшу роль, ніж ринок чи

36

громадські інституції. Мета держави полягає у забезпеченні прав на основні

соціальні гарантії усіх суб’єктів національної економіки.

Азійська (японська) модель корпоративного управління соціальною

відповідальністю вирізняється особливим національним колоритом і

культурними традиціями цих країн. До її особливостей слід віднести:

надзвичайно високу ділову згуртованість на рівні підприємства; активну роль

держави як у встановленні інституційних основ, так і в реалізації соціальних

ініціатив бізнесу; превалювання соціальних цілей розвитку підприємств над

економічними. Для зазначеної моделі характерним є сприйняття

підприємства як «виробничої родини». Працівник вважається членом такої

родини, а тому його відповідальність і права виходять далеко за межі

звичайних функціональних обов’язків. У свою чергу, підприємство

підтримує його протягом життєвого шляху: допомагає в придбанні житла,

виділяє фінансову допомогу при народженні дітей, а потім при їх навчанні,

виплачує щедру вихідну допомогу і корпоративні пенсії [148]. Особливості

розуміння соціальної відповідальності у межах азійської моделі виявляються

в специфічних інститутах «довічного найму», «принципі старшинства» [31]

при оплаті праці та просуванні по службі. Ці механізми не закріплені

законодавчо, але фактично є соціальним імперативом, що реалізується в

більшості великих компаній.

Дослідження сучасних світових моделей соціальної відповідальності

підприємств є важливим з погляду виокремлення їх найкращих особливостей

та окреслення недоліків (табл. 1.2).

Саме такий критичний порівняльний аналіз дозволяє розробляти

пропозиції з удосконалення моделі корпоративної соціальної відповідальності

підприємств, що формується в Україні.

Аналіз зарубіжних моделей корпоративної соціальної політики показує,

що участь підприємств в житті суспільства або жорстко регламентується на

рівні законодавства, або реалізується підприємствами самостійно під

впливом спеціально створеної системи пільг. У першому випадку держава

37

Таблиця 1.2

Порівняльний аналіз моделей управління соціальною відповідальністю підприємств

(складено автором за: [97; 118; 147; 160; 175]) Тип моделі Позитивні характеристики моделі Недоліки моделі

1 2 3 Американська модель

- висока гнучкість систем управління; - орієнтація на підвищення вартості компанії, її прибутковості в короткостроковому періоді;

- інноваційність і достатня ризикованість проектів; - знаходить найбільш позитивний відгук від стейкхолдерів;

- захист прав дрібних акціонерів.

– наявність конфлікту інтересів інвесторів, що прагнуть високих прибутків, та керівництва підприємства, що орієнтується на короткотермінові цілі, хоча й з метою зацікавлення інвесторів;

– переоцінена роль фондового ринку; – сильний організаційний та інформаційний вплив на

раду директорів з боку вищого виконавчого керівництва корпорації;

– недостатня частота і регулярність засідань ради директорів, що не охоплюють найважливіших питань функціонування та відповідальності корпорації.

Європейська (континентальна) модель

– невеликі ризики банкрутств і руйнівних «конфліктів інтересів»;

– стабільність як внутрішніх так і зовнішніх факторів для підприємства;

– залучення партнерів для спільного фінансування соціальних проектів підприємства;

– низька ефективність впровадження інвестиційних проектів;

– правила розкриття інформації менш суворі, ніж у американській моделі;

– інтереси різноманітних стейкхолдерів не завжди збігаються, вони можуть дотримуватися різних поглядів на відповідну корпоративну політику.

– двоступенева структура управління, що складається з виконавчих органів і спостережної ради;

– стратегія довгострокового контролю за підприємством;

– намагання підприємств зменшити рівень власної участі у соціально значущих проектах.

37

38

Продовження табл. 1.2 1 2 3

Британська модель

– розвиток незалежного консалтингу у сфері соціальної відповідальності бізнесу;

– налагодження партнерських відносин між урядом та підприємствами щодо реалізації соціально відповідальної поведінки;

– поступовий перехід від прихованої до відкритої моделі корпоративної соціальної відповідальності;

– пропагування ідей корпоративної соціальної відповідальності через систему вищої освіти;

– широке висвітлення у засобах масової інформації результатів соціальної відповідальності підприємств, рейтингування підприємств за долученістю до реалізації соціальних проектів.

– двоступенева структура управління, що складається з виконавчих органів і спостережної ради;

– стратегія довгострокового контролю за підприємством.

Скандинавська модель

– за рахунок ефективної роботи механізму податків і дотацій розміри «соціальних пожертв» підприємств зводяться до мінімуму;

– високий рівень соціальної захищеності усіх суб’єктів національної економіки.

– підприємства зіштовхуються із значно вищим порівняно з іншими країнами рівнем оподаткування господарської діяльності;

– виведення бізнесу в інші зони з метою уникнення високого рівня оподаткування.

Азійська (японська) модель

– орієнтація на довгостроковий розвиток підприємства;

– ефективний контроль за менеджерами підприємства;

– стабільність внутрішніх і зовнішніх для підприємства факторів;

– стабільні партнерські відносини у групі акціонерів.

– темпи росту і прибутковість підприємств нижчі, ніж американських;

– недостатня прозорість інформації про діяльність підприємства (акціонерного товариства);

– низька система захисту прав дрібних акціонерів; – недостатня увага до питань збереження прибутку.

38

39

встановлює норми взаємодії підприємництва і суспільства, в якому державні

структури нарівні з громадськими організаціями створюють необхідні умови

для участі підприємств у вирішенні соціальних проблем. У другому випадку

– держава під тиском громадських ініціатив створює ефективну систему

стимулювання підприємств до інвестування у соціальний розвиток (табл. А.1

Додатку А). Таким чином, досягається ефективна модель управління

корпоративною соціальною політикою, в якій чітко закріплені функції

окремих сторін, заходи щодо їх участі та взаємодії.

Історія розвитку соціально-відповідальних відносин бізнесу і

суспільства в Україні сягає часів становлення Київської Русі та тісно

пов’язана з історією християнства, яке визначає благодійність однією з

найбільших чеснот людини і суспільства в цілому [119, с. 72]. Однією з

найдавніших форм участі підприємців у житті громади можна вважати

сплату десятини на потреби церкви, яка на той час була осередком

суспільного життя громади. За рахунок цих коштів церква здійснювала

широку благодійну діяльність: опіку над жебраками, хворими, старими,

каліками та іншими бідними прошарками населення.

Інтенсивний розвиток благодійності та розширення спектру форм

участі заможних громадян у житті громади відбувся за козацької доби. Саме

в цей період створюються благодійні лікарні, притулки, друкарні, школи

тощо; розвивається благодійність ремісничих цехів. Практика залучення

бізнесу до вирішення соціально-економічних проблем громади в Україні того

періоду формувалася винятково на громадських засадах і приватній ініціативі

та не перебувала під державним впливом. У цей же час почали створюватися

соціальні фонди, установи, які мали за головну мету залучення населення до

повноцінного громадського життя, а не лише обмежувалися наданням

матеріальної підтримки.

У післяреволюційний та радянський період благодійництво і

громадська діяльність однозначно тлумачилися як негативні явища,

притаманні буржуазній культурі й чужі культурі соціалістичній. Радянська

40

влада не визнавала поділу суспільства на багатих і бідних, на благодійників

та бенефіціаріїв. Діяльність благодійних організацій була визнана

непотрібною, її замінила державна система охорони здоров’я та соціального

забезпечення. Поряд з цим, в радянський період отримала поширення така

практика соціальної відповідальної взаємодії підприємств та громади, як

патронат. В даному випадку під патронатом розуміється надання підтримки

одержувачу благодійної допомоги на постійній основі. Система патронату

передбачала, що велике підприємство брало під свою опіку дитячі садки,

школи, інтернати, будинки культури, елементи міської інфраструктури, а

інколи й цілі населені пункти. Слід зазначити, що і сьогодні в Україні такий

вид взаємовідносин підприємств і суспільства активно розвивається. На

жаль, за роки існування соціалістичної системи в Україні традиції

благодійності та участі представників бізнесу у життєдіяльності громад були

значно зруйновані. Їх відродження розпочинається на початку 90-х років ХХ

ст. після проголошення незалежності України [9, с. 19-21].

В контексті історичного аналізу розвитку соціально-відповідальних

відносин бізнесу і суспільства заслуговує на увагу досвід багатьох суб’єктів

торговельного бізнесу України щодо розвитку мережі т. зв. соціальних

магазинів, основною функцією яких традиційно декларується реалізація

малозабезпеченим громадянам соціально значущих товарів за низькими

цінами. Так, перший соціальний магазин для пільгових категорій населення

було відкрито 6 березня 2008 р. у м. Чернівці при комунальному центрі

«Турбота». Цей соціальний магазин організовувався з метою обслуговування

малозабезпечених чернівчан: громадян похилого віку, самотніх пенсіонерів,

інвалідів, малозабезпечених сімей з дітьми, багатодітних родин, сімей, де

виховуються діти-інваліди, сироти та позбавлені батьківського піклування, а

також малозабезпечених громадян, які опинилися у складній життєвій

ситуації. Для отримання можливості придбати товари в соціальному магазині

було необхідно пред’явити паспорт або інший документ, який засвідчував

особу та реєстрацію у Чернівцях. Особливостями організації діяльності

41

такого магазину є здійснення обслуговування протягом чотирьох годин на

день силами працівників комунального центру «Турбота», який його

облаштував власним коштом і забезпечував його функціонування. Товарні

ресурси магазину поповнювалися коштом добровільних пожертв

підприємців, установ та організацій, мешканців міста. У магазині мешканці

Чернівців, віднесені до категорії незабезпечених верств населення,

безкоштовно могли отримати одяг, миючі засоби, взуття, постіль та інші

предмети домашнього вжитку, а також розфасовані продукти, які не

потребують особливих умов зберігання. Як випливає з наявної у відкритому

доступі інформації, в роботі даного соціального магазину участь

торговельного бізнесу була практично непомітною [91]. В той же час, саме з

ініціативи одного з лідерів торговельного бізнесу в м. Бар Вінницької обл. у

2008 р. на базі орендованого під відкриття новостворюваного закладу

торгівлі приміщення виробничої їдальні був відкритий соціальний магазин

«ДоброДій», в якому усі продукти харчування продавалися дешевше, ніж в

середньому в роздрібній торговельній мережі на 5-20%. При цьому цільовим

сегментом покупців для магазину визначались працівники підприємства

УТОС, інваліди, ветерани війни та праці, які за відповідними посвідченнями

отримували право придбавати товари переважно продовольчого

асортименту, закуплені або у виробників (переважно – сільсько-

господарських підприємств), або від потужних оптовиків.

У м. Рівне перший соціальний магазин відкрився у листопаді 2008 р. на

території орендованого приміщення фойє міського палацу культури

«Текстильник». У даному магазині мешканці міста могли придбати зимовий

та осінній верхній одяг, ціни на який на відносно нижчому за ринковий рівні

забезпечувалися за рахунок безпосередньої співпраці з вітчизняними

виробниками (завдяки організації постачань за прямими зв’язками та

встановленню мінімально можливої торговельної надбавки). Придбати

товари у цьому соціальному магазині могли всі бажаючі (щоправда, щоб

товар не скупили для перепродажу, у магазині в одні руки відпускалася лише

42

одна одиниця товару) [33]. Поява такого магазину, організованого

благодійним фондом «Благодійна корова» та приватним підприємцем

С. Савінським, який провів переговори з іншими місцевими підприємцями,

що виявили готовність до реалізації таких проектів, була підтвердженням

того, що навіть в умовах економічної кризи можливо дбати про соціально

незахищених громадян. Це – добра воля підприємця, який погодився на

відкриття такого магазину, і гідний приклад для наслідування. За

твердженням благодійників, сьогодні більшість бізнесменів не переймаються

купівельною спроможністю громадян. Безперечно, підприємці мають

отримувати прибутки, але ці гроші не повинні стояти вище за моральні

цінності; бізнесмен повинен бути також соціально відповідальним, адже в

усьому світі підтримка соціально незахищених верств населення – це норма

корпоративної етики здорових підприємств, це норма християнської моралі

[33]. Проте, у вітчизняних реаліях така ініціатива досить часто не має

підтримки від органів місцевої влади, що видно саме на прикладі згаданого

соціального магазину, який був закритий через відмову від продовження

власниками будівлі договору оренди приміщення.

На території Рівненської обл. певний досвід залучення суб’єктів

торговельного бізнесу до реалізації соціальної відповідальності пов’язаний

також з відкриттям соціального магазину «Рідне місто» (створеного за

підтримки Кузнецовської міської громадської організації «Рідне місто»),

який надавав свої послуги мешканцям міста, віднесеним до категорій

пенсіонерів, малозабезпечених сімей, інвалідів щодо придбання за

спеціальними цінами продуктів харчування (крупи, цукор, ковбасні вироби,

заморожені напівфабрикати, соки, води, солодощі та інші товари бакалійної

групи). Товари для магазину закуповувалися від місцевих товаровиробників і

оптових торговельних підприємств на засадах мінімальних оптово-

відпускних цін з умовою компенсації витрат завдяки високому рівню

оборотності оборотних коштів та звільнення магазину від орендної плати за

приміщення.

43

На подібних умовах базувалося створення соціального магазину за

ініціативою і на основі торговельного закладу місцевого підприємця

С. Корзникова в м. Нікополь, в якому реалізовувалися овочі, соняшникова

олія, яйця, борошно, макарони, цукор, напівфабрикати за оптовими цінами.

Кошти на його діяльність з державного бюджету не виділялися, натомість,

увесь комерційний розрахунок полягав у нарощуванні товарообороту

продуктів першої необхідності та отриманні вищого доходу. Проте, як і

низка інших проектів, дана ініціатива була локалізована і не знайшла

подальшого розвитку через відсутність бюджетної підтримки та небажання

залучатися з боку інших суб’єктів торговельного бізнесу.

Першою достатньо успішною ініціативою з розвитку мережі т. зв.

соціальних магазинів в Україні визнається проект «Соціальний магазин» в

м. Івано-Франківськ, ініційований Громадським Форумом (неприбутковою

громадською організацією), в межах якого 26 травня 2009 р. було відкрито

соціальний магазин у мікрорайоні «Позитрон» (за адресою вул. Стуса, 13), на

початку липня – соціальний магазин у мікрорайоні «БАМ» (за адресою вул.

Сухомлинського, 2а), а 20 липня – соціальний торговельний заклад в районі

«Пасічна» (за адресою вул. Галицька, 114). Проект «Соціальний магазин» був

покликаний ефективно допомогти передусім пенсіонерам та мало-

забезпеченим мешканцям Івано-Франківська, рівень матеріального достатку

яких не завжди дозволяв купувати продукти харчування за постійно

зростаючими цінами у магазинах або супермаркетах міста; при цьому

продукція соціального магазину була дешевшою в середньому на 15-25%

порівняно з цінами на місцевих ринках завдяки тому, що продукти

закуповувалися від виробників і на оптових торгових базах міста, а

продавалися у соціальному магазині за ціною собівартості з надбавкою в

розмірі 2-4% для компенсації роботи продавців, витрат на транспортування,

комунальних послуг, тощо. В подальшому в межах даного проекту було

відкрито ще 6 соціальних магазинів, які працюють до цього часу [91].

Дещо пізніше в м. Жовква Львівської обл. соціальний магазин було

44

створено на базі ТОВ «Фірма «Альтаїр». В цьому магазині можна було

придбати продукти харчування, напої, різноманітні промислові товари. Для

самотніх малозабезпечених громадян, інвалідів, малозабезпечених сімей, які

виховують дітей-інвалідів, сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки,

продукти харчування реалізовувалися з додатковою знижкою. Цим

категоріям продаж товарів здійснювався згідно із списками, погодженими

головою міста Жовкви.

В подібному порядку за ініціативи міського голови та підприємців у

м. Трускавець було відкрито соціальний магазин для ветеранів війни,

інвалідів, малозабезпечених, одиноких, багатодітних сімей та пенсіонерів з

низькими рівнями пенсій, в якому незахищені категорії населення міста

могли купляти продукти та товари побутової хімії за найнижчими в регіоні

цінами. Для обслуговування в цьому магазині для мешканців міста, які

перебували на обліку в соціальних службах, були видані дисконтні картки, за

якими можна було придбавати певні товари за зниженими цінами.

В м. Біла Церква у 2010 р. було відкрито 2 соціальні аптеки та один

соціальний магазин в межах ініційованого Народною партією України

проекту «Соціальний магазин для малозабезпечених», у яких на основі

виданих малозабезпеченим громадянам спеціальних посвідчень (кожне

посвідчення іменне, з фотокарткою; загалом – понад 5000 осіб), зазначені

категорії покупців отримували право на придбання ліків, медикаментів,

окремих товарів визначеного асортименту (продукція ТМ «Дригало» за

ціною виробника, крупи, олія, масло тощо).

Практично в цей же час у м. Іллічівськ (Одеська обл.) соціальний

магазин був відкритий під патронатом Партії промисловців і підприємців

України. Всі продукти харчування, представлені в ньому, продавалися за

оптовими цінами, тобто без торгової надбавки. Асортимент товарів у

соціальному магазині охоплював лише товари першої необхідності.

Першими покупцями соціального магазину стали інваліди праці (їх

нараховувалося понад 200 ос.). Планувалося, що картки на обслуговування

45

зможуть отримати й інші незахищені категорії населення.

Як відзначав тижневик «Коментарі:», в січні 2010 р. у

м. Дніпропетровськ відкрили спочатку 40 (а за рік – 70) соціальних

магазинів (при цьому в рамках реалізації міською владою проекту зі

створення мережі соціальних магазинів у Дніпропетровську було

заплановано створити 150-160 таких торговельних закладів типу «магазини

біля дому» крокової доступності, у яких представлені продукти харчування

першої необхідності – молочні й хлібобулочні вироби, крупи, м’ясо – за

цінами на 7-10% нижчими, ніж у супермаркетах). Для забезпечення

необхідного асортименту на рівні 700-1000 найменувань управлінням

торгівлі міськвиконкому м. Дніпропетровська були організовані прямі

постачання продукції від ТМ «Мясна традиція», «АВК», «Союз-кондитер»,

«Вімбільдан», «Дружба народів», «Глобине», «Одеський консервний завод»,

«Рейнфорд», 10-й хлібзавод,ТМ «Рудь» та ін. [177].

Варто зазначити, що соціальні магазини в м. Дніпропетровськ повинні

були відкритися значно раніше у вигляді муніципальної торговельної мережі

«Авоська» (рішення про її створення прийняли на сесії міської ради ще 10

червня 2009 р.). Однак реалізацію цього проекту як складової частини т. зв.

Антикризової програми міської влади, стримали значні капітальні інвестиції

(в кожний із павільйонів довелося за допомоги інвестора – благодійного

фонду Придніпровського продовольчого банку – вкласти близько 300 тис.

грн., хоча спочатку міська влада розраховувала, що інвестиції в один

торговельний майданчик складуть орієнтовно 80-90 тис. грн.). При цьому

здійснення такого проекту відбувалося не стільки з ініціативи бізнесу,

скільки в порядку реалізації соціальних функцій органів виконавчої влади та

місцевого самоврядування з використанням т. зв. адміністративного ресурсу.

Водночас, «…використання адмінресурсу може примусити постачальників

до максимального зниження цін на деякі позиції, однак, при цьому може

постраждати якість товару. Щоб підприємство могло пропонувати нижчу

ціну, не погіршуючи при цьому якості, держава має забезпечити йому

46

серйозну підтримку (пільги в оподаткуванні або якісь інші поступки). Інакше

це будуть тільки якісь тимчасові одноразові проекти», – вказував

генеральний директор компанії «Рідний продукт» А. Руденко [25].

Як наслідок, організація таких соціальних магазинів виявилася

збитковою, адже в тих районах, де контингент споживачів не перевищує 2

тис. ос., без значного нарощування обсягів продажів іншим контингентам

покупців отримання прибутку виявилось неможливим, а представники

бізнесу, зокрема – торговельного, за першої нагоди намагалися ухилятися від

участі в таких проектах. Більше того, в контексті даного аналізу варто

вказати на відсутність суб’єктності з боку торговельного бізнесу, якому в

таких проектах відводилася підпорядкована роль – виконавця рішень

керівництва органів виконавчої влади, якому функція соціальної

відповідальності нав’язується, а не проявляється як усвідомлена необхідність.

Саме такими причинами можна пояснити і поступове згортання зусиль

з реалізації розпорядження голови Львівської обласної державної

адміністрації № 1293/0/5-10 від 8 листопада 2010 р., яким було затверджено

Концепцію функціонування соціальних магазинів для обслуговування

малозабезпечених верств населення у Львівській області [153]. Згаданим

розпорядженням було зобов’язано райдержадміністрації та міськвиконкоми

протягом грудня 2010 р. створити дислокації соціальних магазинів в розрізі

районів і міст області. При цьому саме поняття соціального магазину

передбачало, що:

– соціальні магазини (відділи, секції) – це об’єкти торгівлі, які

призначені для продажу продовольчих та (або) промислових товарів

малозабезпеченим громадянам;

– основною функцією соціальних магазинів є реалізація

малозабезпеченим верствам населення соціально значимих товарів за

низькими цінами. Обов’язковою вимогою під час діяльності соціального

магазину є наявність логотипу «Соціальний магазин» (відділ, секція).

У соціальних магазинах мають право обслуговуватись:

47

– громадяни похилого віку, інваліди, ветерани та одинокі

малозабезпечені громадяни;

– малозабезпечені сім’ї з дітьми, в першу чергу – багатодітні, родини,

які виховують дітей-інвалідів, сироти та діти, позбавлені батьківської опіки.

Очевидно, громадяни повинні надавати підтвердження належності до

таких категорій, тобто відповідні посвідчення. Це обумовлює необхідність

здійснення певних організаційних заходів та використання технічних засобів,

які дозволяють виокремити таких громадян та надавати їм можливості з

обслуговування у соціальному магазині (наприклад – на основі

персонального обліку у спеціальних журналах, використання спеціальних

талонів, спеціальних дисконтних пластикових карток тощо).

Асортимент товарів, обсяги реалізації, норми відпуску визначаються

органами державної виконавчої влади або місцевого самоврядування спільно

з керівниками торговельних підприємств та органами соціального захисту у

містах та районах. Асортимент товарів у соціальних магазинах, як правило,

включає продовольчі товари першої необхідності (крупи, хліб, олія, цукор,

інші товари бакалійної групи, яйця, м’ясні та молочні вироби та ін.), а також

окремі непродовольчі товари (засоби особистої гігієни, товари побутової

хімії, одяг та взуття, що були в користуванні, постіль, інші предмети

домашнього вжитку) [153].

Аналогічні рішення щодо створення соціальних магазинів приймалися і

частково реалізовувалися і в інших областях. Так, наприклад, на території

Кіровоградської обл. в смт. Олександрівка був відкритий соціальний магазин

на базі магазину «Крамниця» з метою реалізації в ньому продукції відомих

торговельних марок Кіровоградщини «Королівський смак», «Ласка»,

«Лідер», «Іскра» та ін., а також хлібобулочної продукції Олександрівського

хлібокомбінату за цінами, нижчими ринкових; в м. Новоукраїнка з ініціативи

місцевої райспоживспілки та за сприяння райдержадміністрації було

відкрито соціальний магазин, розташований у колишній будівлі магазину

«Гастроном» місцевої райспоживспілки, в якому за нижчими, в порівнянні з

48

ринковими, цінами реалізовувалася продукція місцевих товаровиробників.

Підставою для організації таких магазинів було розпорядження голови

Кіровоградської облдержадміністрації «Про заходи щодо стабілізації цінової

ситуації на продовольчому ринку області», яким голови райдерж-

адміністрацій зобов’язувалися забезпечити до 1 жовтня 2010 р. відкриття у

містах обласного значення, районних центрах, селищах міського типу

соціальних магазинів з продажу товарів місцевого виробництва за

доступними цінами та належної якості, безперебійний продаж у них

основних груп продовольчих товарів і сільськогосподарської продукції, що

виробляються підприємствами області. Цим розпорядженням передбачалося

забезпечити відведення в інших продовольчих магазинах спеціалізованих

відділів (секторів, куточків) з продажу товарів, вироблених підприємствами

області, за доступними цінами та наявність у них відповідної інформації для

покупців. А безпосередні виробники сільськогосподарської продукції

(товарів) мали бути забезпечені необхідною кількістю торгових місць на

ринках в обласному та районних центрах для торгівлі продукцією власного

виробництва та необхідними умовами для їх роботи.

У м. Тернопіль на цих же засадах – відповідно до розпорядження

голови Тернопільської облдержадміністрації та за сприяння Тернопільської

обласної громадської організації «Самодопомога» в 2010 р. було

започатковано створення у кожному районі Тернопільщини мережі

соціальних магазинів для допомоги найбільш незахищеним верствам

населення. Поряд з цим, на засадах ініціативи приватних підприємців на вул.

«Злуки» на місці колишньої «Домотехніки» був відкритий «Соціальний

магазин» з продажу верхнього одягу – нових виробів українських виробників

за максимально низькими цінами, які вдалось встановити завдяки

безпосередньому постачанню від виробників.

У м. Київ набуто як позитивний, так і негативний досвід в питаннях

організації соціальних магазинів та соціального захисту малозабезпечених

громадян. Так, у 2006-2007 рр. відповідно до рішення Київської міськради

49

про створення КП «Домашній магазин» у центральних районах міста були

встановлені дерев’яні будівлі для соціальних магазинів, які мали

пропонувати киянам соціальні групи товарів за низькою ціною; але на

практиці ціни в них виявилися навіть вищими, ніж у звичайних

супермаркетах [91]. Поряд з цим, для соціального захисту тих категорій

громадян, які мають право на пільгове торговельне обслуговування (інваліди,

ветерани та учасники війни), організована мережа (біля 20 од.) спеціально

виділених торговельних закладів, відділів та секцій, у яких ці категорії

громадян можуть купити 8 найменувань плодоовочевої продукції та 15 видів

продовольчих товарів із торговельною надбавкою не більше 10%; натомість,

інші малозабезпечені громадяни, які такого права позбавлені, отримали

певну підтримку від деяких великих торговельних мереж, котрі у взаємодії з

відділом організації торгівлі Головного управління з питань торгівлі та

побуту КМДА організували підтримку таких громадян шляхом видачі

пенсіонерам спеціальних дисконтних карток, які дають знижку на придбаний

товар (27%); картки роздала пенсіонерам Рада ветеранів кожного району.

Такі ж дисконтні картки були видані соціальним працівникам, які

обслуговують малозабезпечених громадян на дому. Інший варіант такої

підтримки полягав у наданні знижки на товар пенсіонерові у разі

пред’явлення посвідчення. Так, ТОВ «Край» у своїх супермаркетах таким

чином обслуговувало пенсіонерів у будні дні з 8 до 13 год. зі знижкою 5% на

весь придбаний товар; ТОВ «Сава» з 9 до 11 год. продавало пенсіонерам

товар без торговельної надбавки, з 19 год. і до закриття - зі знижкою 15%.

Торговельним мережам це вигідно, оскільки вони в такий спосіб додатково

залучали покупців у час, коли зазвичай їх у магазині мало. Ще одним

прикладом реалізації ідей соціальної підтримки малозабезпечених громадян

може бути відкриття у Шевченківському районі столиці кількох продуктових

магазинів, у яких товари першої необхідності продавали з торговельною

надбавкою не більше 5-10% у рамках районної програми «Продуктовий

соціальний магазин» [91].

50

Загалом аналіз інформації щодо розвитку в Україні соціальних

магазинів засвідчує досить велику географію їх поширення, але такі

торговельні заклади в переважній більшості виявилися нежиттєздатними і

проіснували лише доти, доки в місцевої влади чи окремого політика-

власника був до них інтерес і кошти. Саме тому чисельність успішних

проектів соціальних магазинів в Україні залишається вкрай незначною, в той

час, як такі соціальні мережі успішно функціонують в країнах Євросоюзу,

Великобританії (ціни в них є значно нижчими і контролюються вони

органами місцевого самоврядування). Більше того, необхідність розвитку

соціальних магазинів та задоволення з їх допомогою потреб населення,

зокрема малозабезпечених верств, у високоякісних товарах та послугах,

запобігання необґрунтованому зростанню цін на споживчому ринку, в тому

числі на соціально значущі продовольчі товари, є частиною всеукраїнської

«Програми розвитку внутрішньої торгівлі на період до 2012 року»,

затвердженої Кабінетом Міністрів України, якою також декларувалась

необхідність надання підтримки місцевим виробникам соціально значущих

продовольчих товарів.

На наш погляд, однією з основних причин невдалої реалізації більшості

розглянутих проектів слід вважати те, що соціальні магазини, які

відкривалися у великих промислових містах України, були засобом піару для

місцевих чиновників, а не довготривалими бізнес-проектами; переважна

більшість проектів та програм створювалися задля отримання політичних

переваг тими чи іншими партіями, громадськими рухами або органами влади,

в той час, як подальша відповідальність за їх виконання і фінансування

перекладалася на бізнес-структури. Проте, на думку виробників, такі проекти

мали б реалізовуватися зусиллями не тільки бізнес-структур, але й за

активної участі держави в контексті надання серйозної підтримки (пільги в

оподаткуванні, безоплатне надання в оренду приміщень або інші

преференції).

Варто звернути увагу і на те, що влада намагається вирішувати

51

проблему соціального захисту малозабезпечених верств населення шляхом

надання можливості придбавати певні товари за нижчими цінами, тобто зі

знижкою. Але чи довго проіснує такий проект, чи довго підприємці з власної

волі (чи не з власної) погоджуватимуться співпрацювати з органами влади і

продавати зі знижкою товари, недоотримуючи прибуток – невідомо.

Звичайно, як тимчасовий захід така ініціатива має право на існування і

заслуговує схвалення, бо вона є реальною і максимально наближена до

кінцевого споживача. Проте, концептуально це не вирішує проблеми

реформування системи пільг та покращення життєвого рівня громадян.

Таким чином, вітчизняний досвід організації соціальних магазинів

базується на відкритті торговельних закладів (або окремих торгових відділів)

з продажу товарів місцевого виробництва за доступними цінами та належної

якості в обласних центрах (при цьому переважно обслуговуються лише

пільгові категорії громадян – інваліди та ветерани війни, учасники бойових

дій, пенсіонери, багатодітні родини, що проживають в обласному центрі,

яким на основі відповідного посвідчення оформляються персональні картки

покупця). Поза межами цієї важливої соціальної діяльності залишаються

«звичайні» малозабезпечені пенсіонери, громадяни, що проживають у

районних центрах, невеликих містах і сільські мешканці. При цьому в

сільській місцевості частка самотніх пенсіонерів, інвалідів, членів

багатодітних родин та сімей, де виховуються діти-інваліди, сироти та

позбавлені батьківського піклування, а також малозабезпечених громадян,

які опинилися у складній життєвій ситуації, у загальній чисельності

мешканців є значно вищою, ніж в містах. До того ж, як показує невдалий

вітчизняний досвід створення соціальних магазинів силами місцевих органів

влади, відсутність відповідних ресурсів (знань, досвіду, організаційних

можливостей, фінансів) ставить під сумнів успішність цієї ідеї.

Практика засвідчила, що сама ідея розвитку соціальних магазинів може

бути реалізована лише силами великої торговельної мережі, спроможної

забезпечити ефективну роздрібну торгівлю та технологічний процес

52

товароруху у всьому ланцюжку поставок (від виробництва до споживання).

Тому потрібні системні, комплексні заходи як з вирішення загальної

проблеми забезпечення зростання доходів населення і ліквідації потреби у

наданні пільг зазначеним громадянам, так і з точки зору упорядкування

діяльності тих соціальних магазинів, які мають бути організовані на якісно

досконаліших засадах і технологіях, та підвищення ефективності взаємодії

суспільства і торговельного бізнесу на умовах реальної зацікавленості

останніх в соціальних проектах громади та органів влади.

В цьому контексті важливо також визначити статус участі суб’єктів

торговельного бізнесу в реалізації програм соціальної підтримки населення, в

тому числі – на основі створення соціальних магазинів, адже такі соціальні

проекти є надзвичайно корисними і, зокрема, пов’язаними з підвищенням

соціальної відповідальності торговельного бізнесу у випадку його залучення

до підтримки соціально незахищених верств населення (відносини

«підприємство – громада»).

Виходячи з цього, можна стверджувати про наявність двох форм

реалізації соціальної відповідальності торговельного бізнесу в даному

аспекті: 1) як суб’єкта, який взаємодіє з громадою в реалізації проектів

створення соціальних магазинів в статусі виконавця відповідних проектів (в

такому випадку основна роль в управління проектом належить громаді, а

торговець лише забезпечує функціонування створеного соціального магазину

і рівень соціальної відповідальності суб’єкта торговельного бізнесу є

невисоким); 2) як ініціатора самого процесу організації соціальних магазинів

або інших конкретних програм соціальної підтримки малозабезпечених

громадян (у цьому випадку рівень соціальної відповідальності торговельного

бізнесу потрібно оцінювати як значно вищий).

Кінець ХХ – початок ХХІ ст. ознаменувався не лише активізацією

процесів соціальної участі бізнесу у розвитку громад і суспільства загалом, а

й появою нових інструментів реалізації принципів соціальної

відповідальності підприємств. Такі традиційні форми участі компаній у житті

53

громади, як патронат, меценатство та спонсорство, перестають бути просто

благодійністю і перетворюються на інструмент досягнення стратегічних

цілей бізнесу шляхом соціального інвестування. Таким чином, відбувається

перехід від хаотичного непланованого фінансування нагальних потреб чи бід

громади до систематичного стратегічного інвестування соціальних програм,

які дозволяють підприємцю не лише виконати обов’язок перед громадою, а й

отримати певний соціальний чи економічний ефект (хоча й не завжди

швидкоокупний і вимірюваний у вартісному виразі) для розвитку самого

підприємства.

Перш за все, ці процеси спричинили видимі зміни у вертикалі:

«мотивація – системність – управління – контроль». Так, сьогодні

альтруїстичні мотиви власників підприємств відійшли на другий план,

поступившись дуже прагматичним цілям, спрямованим на зміцнення іміджу

підприємств. Як наслідок, благодійна діяльність підприємств набула більш

систематичного характеру, а керівники підприємств делегували власні

повноваження щодо управління благодійною діяльністю PR-відділам, які

намагаються ввести цю діяльність у загальну стратегію підприємств. У

результаті значно посилилися інструменти контролю за використанням

ресурсів, спрямованих на благодійність.

Можна стверджувати, що в практику українського бізнесу прийшли

новітні соціальні технології: конкурси соціальних проектів (грантові

конкурси), інвестиції у розвиток соціальної і комунальної інфраструктури на

основі спільного фінансування з муніципалітетами, участь у Фондах громад,

заохочення участі співробітників у підтримці неурядових організацій,

стипендіальні програми, створення корпоративних фондів тощо [178, с. 432-

461]. Зазначене дозволяє виділити низку етапів у розвитку практики соціальної

відповідальності підприємств, які мають певні особливості (рис. 1.3):

– дореволюційний етап (від часів Київської Русі до 1917 р.);

– радянський етап (1917-1991 рр.);

– сучасний етап (з 1991 р. до теперішнього часу).

54

Рис. 1.3. Характерні особливості етапів розвитку соціальної відповідальності підприємств в Україні (розроблено автором)

- орієнтація на розвиток довгострокових проектів (пріоритетні напрями: культурні проекти, фінансування культурних установ, соціальних центрів, лікарень, шкіл, університетів);

- боротьба з корупцією (формування атмосфери чесного, відповідального перед державою підприємництва, прагнення відмовитися від багаторічної практики зрощування чиновницького та підприємницького середовища);

- безсистемність соціальної політики (підприємництво як організована сила не було ініціатором покращення становища працівників – те, що створювалося у сфері соціального забезпечення, робилося окремими меценатами);

- відсутність норм корпоративної соціальної політики (не було підприємницьких спілок та об’єднань, які могли б формувати єдині ініціативи в сфері доброчинства чи соціальних гарантій).

1-й етап – дореволюційний (від часів Київської Русі до 1917 р.)

- ідеологічна спрямованість (співставність цілей соціальної політики конкретного підприємст-ва і держави, гасла про єдність інтересів працівників підприєм-ства і суспільства загалом);

- патерналізм (прояви опіки, піклування підприємства про своїх працівників, особливо в сфері розподілу соціальних благ, патронат соціальних установ, шефство над школами, дитячими садками тощо);

- тісне зрощення індустрії і соціуму (велике радянське підприємство часто ставало центром міського життя, формуючи навколо себе особливий соціум, особливе соціальне поле; виникнення мономіст).

2-й етап – радянський (1917-1991 рр.)

- кожне підприємство самостійно шукає опти-мальний варіант соціальної активності , нама-гається досягти оптимального балансу соціаль-них інвестицій та економічної ефективності;

- проведення соціальної політики переважно є вимушеною і необхідною реакцією на запит місцевої влади або обов’язковим заходом з нормалізації соціального становища у регіоні;

- відсутність з боку держави законодавчо встановлених рамок, що регулюють соціальну діяльність, та відсутність чітких процедур, якими можна було б керуватися у виборі напрямків соціальної активності;

- вибір форм і напрямків соціальної відповідаль-ності носить випадковий характер, залежить від власників і топ-менеджменту підприємств;

- значна диференціація у розмірах соціальних пільг, що отримують рядові працівники та висококваліфікований персонал;

- існування суттєвих розбіжностей між розумін-ням пріоритетних напрямків соціальної відпо-відальності з боку суспільства та з боку бізнесу.

3-й етап – сучасний (з 1991 р. до теперішнього часу)

54

55

Зважаючи на високу динаміку змін, які мали місце в економічному та

соціальному житті України після здобуття незалежності у 1991 р., вважаємо

за доцільне в межах сучасного етапу виокремити підетапи:

– початок – середина 90-х років ХХ ст.: різке скорочення соціальної

інфраструктури підприємств; стихійний і неконтрольований процес відмови

підприємств від виконання соціальних функцій, внаслідок чого більше двох

третин соціальних об’єктів перейшло від підприємств до муніципалітетів;

– 1998-2000 рр.: період стабілізації соціальної інфраструктури –

підприємства стали застосовувати довгострокове планування, змінили

підходи до оцінки короткострокових вигод від уникнення соціальної

відповідальності перед персоналом і громадами. Як наслідок, процес

передачі соціальної інфраструктури на баланс муніципалітетів сповільнився;

– 2000 р. – до теперішнього часу: оптимізація соціальної відповідальності

підприємств, її сприйняття як інструмента досягнення довгострокових цілей

підприємства. Підприємства починають свідомо формувати та

використовувати світовий досвід у реалізації власної соціальної політики.

Цей етап характеризувався зниженням витрат підприємств на реалізацію

соціально значимих для суспільства проектів в період фінансово-економічної

кризи (що пов’язано із суттєвим зменшенням прибутків бізнесу).

Вивчення українських реалій щодо реалізації принципів соціальної

відповідальності підприємств в Україні дозволяє стверджувати, що

українська модель соціальної відповідальності підприємств перебуває на

етапі формування. Вітчизняна модель переважно реалізується не

цілеспрямовано (через реалізацію попередньо розробленого плану

соціальноорієнтованих заходів), а формується під впливом нагальних

поточних потреб суспільства. Це не дозволяє перейти підприємствам до

стратегічного управління соціально відповідальною діяльністю. Специфіка і

складність зумовлена такими особливостями:

1) за джерелами регулювання та особливостями практичної реалізації

сучасний український варіант корпоративної соціальної політики

56

характеризується переважанням великих компаній, використанням

соціальних програм як інструменту формування соціальної репутації,

відсутністю системних механізмів її регулювання;

2) у результаті роздержавлення та приватизації крупним

підприємствам у спадок залишилась розвинена соціальна інфраструктура

(дитячі садки, будинки відпочинку, спортивні споруди тощо). Вони майже не

використовувалися за соціальним призначенням і були розпродані або

приватизувалися. Тому ставиться питання про деякий «соціальний відкуп»,

необхідний для відновлення цієї інфраструктури;

3) розвиток соціальної відповідальності підприємств значно залежить

від економічної ефективності господарської діяльності. Кризовий стан

підприємств не спонукає до розширення соціальних заходів, навпаки,

примушує скорочувати зайнятість, відповідно, зменшувати заробітну плату,

економити на соціальних витратах;

4) соціальна відповідальність підприємств в Україні розвивається

стихійно. Не існує чітко виписаних державних чи виважених корпоративних

рішень для її впровадження, у більшості випадків не визначені ті напрямки

соціалізації бізнесу, які можуть забезпечити максимальну віддачу [34, с. 1389].

Формування оптимальної моделі корпоративної соціальної політики

для сучасної України має ґрунтуватися на врахуванні особливостей і

позитивного досвіду дореволюційної і радянської моделей соціальної

політики українських підприємств, а також найкращих світових практик

реалізації соціально відповідальних відносин в державі.

1.3. Концептуальні основи організаційно-економічного механізму

реалізації соціальної відповідальності торговельного підприємства

Вирішення соціальних завдань в сучасному суспільстві набуває

першочергового значення. Проте економічна криза знизила можливості

держави щодо виконання всіх своїх соціальних функцій. Сьогодні

57

підприємництво може стати новою активною силою, здатною нарівні з

державою нести тягар соціальної відповідальності як щодо своїх працівників,

так і щодо суспільства загалом.

В умовах посткризового періоду ставляться нові вимоги до формування

і реалізації корпоративної соціальної відповідальності підприємств. На

перший план виступає важливість тристоронньої взаємодії держави, бізнесу і

суспільства в пошуках виходу з кризової ситуації, що обумовлює

необхідність уточнення існуючих пріоритетів, удосконалення методів та

інструментів досягнення стратегічних цілей як окремих підприємств, так і

суспільства загалом.

Важливим питанням реалізації принципів соціальної відповідальності

в діяльність підприємств та життя суспільства є формування організаційно-

економічного механізму, адекватного сучасним соціально-економічним

реаліям в державі та сформованим інституційним нормам.

Зазначимо, що серед публікацій, присвячених практиці соціальної

відповідальності українських підприємств, існує низка підходів до

формування такого механізму [1, с. 260-266; 15, с. 84-91;17, с. 145-153; 23,

с. 198-203; 30, с. 257-263; 61; 68; 117; 127, с. 149-157; 129, с. 168-175; 175;

199], однак, всі вони носять фрагментарний характер та не враховують

особливостей торгівлі як сфери господарювання. З огляду на це, вважаємо

доцільною розробку організаційно-економічного механізму реалізації

соціальної відповідальності торговельних підприємств на засадах системного

підходу (рис. 1.4).

В економічній літературі механізм розглядають як сукупність

організаційних і економічних важелів (кожному з яких властиві власні

форми управлінського впливу), що чинять вплив на економічні та

організаційні параметри системи управління підприємством, що сприяє

досягненню певних цілей. В структурі організаційно-економічного механізму

слід виділяти три системи: систему забезпечення, функціональну систему,

цільову систему [149]. В. Козаченко трактує організаційно-економічний

58

Рис. 1.4. Структура організаційно-економічного механізму реалізації соціальної

відповідальності торговельного підприємства (розроблено автором)

- Асортиментна політика

- Цінова політика - Інформаційна

політика - Забезпечення

якості товарів - Розширення

торговельних мереж

- Інформаційна відкритість

- Добросовісна конкуренція

- Відповідальність

- Соціальне інвестування

- Меценатство - Спонсорство

Внутрішнє середовище

Зовнішній контур

Добросовісне виконання обов’язків

Важелі та інструменти

впливу

Інституційне забезпечення реалізації соціально відповідальних відносин між

суб’єктами ринку

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

СПОЖИВАЧІ

ГРОМАДА

ПІДПРИЄМСТВО (стратегія реалізації соціальної відповідальності підприємства)

ПЕРСОНАЛ

- корпоративна культура - культура торговельного

обслуговування - соціально-етичні цінності

Матеріальне стимулювання

Нематеріальне стимулювання

ДЕРЖАВА (державна

політика реалізації соціальної

відповідальності)

ІНСТРУМЕНТИ

Інструменти

ССТТРРААТТЕЕГГІІЧЧННІІ ЦЦІІЛЛІІ

ФФУУННККЦЦІІЇЇ

ЗАГАЛЬНІ

планування організація мотивація контроль

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ

перерозподілу організаційно-господарська регулююча відтворювальна мотиваційна природоохоронна

СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ

нормативно-

етична культурологічна ідеологічна

ПІДПРИЄМСТВА

Соціальна капіталізація підприємства

Підвищення конкуренто-спроможності підприємства

Соціально-економічний розвиток підприємства

СУСПІЛЬСТВА

Реалізація принципів громадянського суспільства

Налагодження взаємодії «бізнес – громада – держава»

Соціально-економічний розвиток держави

59

механізм, як інструмент управління, який є сукупністю управлінських

елементів і способів їхньої організаційної, інформаційної, мотиваційної та

правової підтримки, шляхом використання якого з урахуванням

особливостей діяльності підприємства забезпечується досягнення певної

мети, заради чого, власне, і створюється відповідний механізм [95, с. 108].

Механізм повинен розглядатися як відкрита, динамічна структура, що

регулюється дією економічних законів, вимогами чинного законодавства та

забезпечує взаємоузгодженість інтересів підприємства та потреб зацікавлених

сторін, проходячи у своєму безперервному розвитку етапи планування,

організації, впровадження, контролю [112]. Отже, будь-який механізм

виходить за межі окремого підприємства, оскільки функціонує в межах

правового поля держави, а його дія може мати зовнішнє спрямування. З

огляду на це, організаційно-економічний механізм реалізації соціальної

відповідальності торговельного підприємства вважаємо за доцільне

розглядати на засадах синергетичного підходу як сукупність важелів,

інструментів та заходів організаційного, інформаційного, мотиваційного

впливу на процеси соціально відповідальної діяльності торговельного

підприємства з метою їх активізації та підвищення ефективності.

Як видно з рис. 1.4, у структурі організаційно-економічного механізму

реалізації соціальної відповідальності торговельного підприємства

виокремлено сукупність методів взаємодії з усіма контрагентами,

систематизовано функції (загальні, соціально-економічні, соціально-

культурні) та встановлено взаємозв’язки між цілями мікро- та макрорівня.

До засадничих положень побудови моделі механізму реалізації

соціальної відповідальності підприємства слід віднести:

1) розгляд соціальної відповідальності підприємства як складової

частини загальної системи управління, що відноситься до соціальної сфери;

2) визнання господарської діяльності індивідуума соціальною дією

тільки у випадку, якщо при розпорядженні економічними благами до уваги

беруться інші індивіди;

60

3) врахування проблем взаємодії підприємства та зовнішнього

середовища, яке формується суспільством, державою, громадськими та

підприємницькими об’єднаннями;

4) врахування галузевих особливостей та основних функцій, на

виконання яких спрямована діяльність торговельного підприємства;

5) врахування норм корпоративної культури при визначенні основних

напрямків соціальної відповідальності підприємства.

Застосування синергетичного підходу до формування механізму

реалізації соціальної відповідальності підприємств дозволяє розглядати:

по-перше, саме підприємство як складну відкриту господарську

систему, яка володіє власним механізмом управління соціальними

процесами, дія якого спрямована на досягнення стратегічних цілей

підприємства;

по-друге, трудовий колектив (персонал) підприємства як його

підсистему, яка перебуває під управлінським і регулюючим впливом

керуючої підсистеми підприємства;

по-третє, підприємство як господарську систему, яка може вступати у

взаємодію з іншими господарськими системами (юридичними та фізичними

особами, територіальними громадами, тощо);

по-четверте, підприємство як складову системи вищого порядку –

національної економіки. При цьому на рівні держави встановлюються

правила і норми реалізації соціально відповідальних відносин між усіма

суб’єктами таких відносин.

Таким чином, підприємство в багаторівневій моделі реалізації

соціальної відповідальності в суспільстві одночасно розглядається як

підсистема, надсистема і взаємодіюча система. Зважаючи на зазначене,

суб’єктом соціальної відповідальності підприємства виступають не тільки

управлінські структури окремих підприємств, але і державні органи влади

національного і регіонального рівнів, підприємницькі об’єднання, громадські

інституції, які розробляють напрями і норми здійснення соціальної політики

61

підприємства, стимулюють їх дотримання.

Слід наголосити і на особливій ролі держави в розвитку системи

соціальної відповідальності підприємств. Без ефективної державної

підтримки та системи стимулювання українські підприємства не зможуть

реалізовувати соціальну політику.

Нині в Україні механізм реалізації соціальної відповідальності

підприємств ґрунтується на законодавчій базі, яка регулює відносини у

сферах соціально-трудових відносин, інформаційної, фіскальної та

екологічної політики (табл. 1.3). У своїй сукупності вони визначають набір

важелів та інструментів, які можуть застосовуватись державою з метою

регулювання та реалізації принципів соціально відповідальної діяльності

бізнесу. Поряд з цим, не слід применшувати роль самого підприємства як

основного носія корпоративної соціальної політики. Саме управлінський

апарат конкретного підприємства, виходячи з фінансових можливостей

підприємства, його корпоративних цілей і завдань, розвиває основні напрями

його соціальної політики.

Працівник підприємства може одночасно виступати суб’єктом

корпоративної соціальної відповідальності (будучи активним членом

профспілки, представником корпоративної культури підприємства), і її

об’єктом (на який спрямовані основні вектори внутрішньої соціальної

відповідальності підприємства).

В першу чергу, соціальна відповідальність підприємства має бути

орієнтована на персонал. Соціальна відповідальність підприємства, що

орієнтована на персонал, має проявлятися,по-перше, у формі справедливої

заробітної плати і гідних умов праці, по-друге, через інструменти досягнення

лояльності працівників до підприємства: матеріальне стимулювання;

нематеріальне стимулювання.

До нематеріальних інструментів стимулювання віднесемо соціальні

пакети, тренінги, освітні заходи, медичні програми, спортивні заходи,

корпоративні свята. При цьому основна увага приділяється індивідуальному

62

Таблиця 1.3

Законодавче забезпечення реалізації соціальної відповідальності підприємств в Україні

(узагальнено автором на основі вивчення законодавства України)

Сфера Законодавчі акти Відносини із споживачами та бізнес-партнерами

- Господарський Кодекс України (встановлює основні принципи побудови правових відносин у сфері торгівлі (купівлі-продажу); - Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення; - Закон України «Про захист прав споживачів»; - Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; - Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» та ін.

Відносини підприємств з працівниками (соціальні, пенсійні та трудові питання)

- Конституція України; - Кодекс законів про працю (регулює питання, пов’язані з трудовими контрактами, робочим часом, умовами праці, безпекою на робочому місці, соціальним захистом, порядком вирішення трудових спорів та ін.); - Закон України «Про охорону праці»; - Закон України «Про відпустки» та ін.

Відносини підприємств з органами влади

- Податковий Кодекс України (передбачає ряд податкових пільг для таких категорій як асоціація інвалідів, потерпілі від екологічних, техногенних та інших катастроф); - Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» (передбачає податкові пільги для юридичних та фізичних осіб, які віддають частину своїх прибутків на благодійництво, а також для благодійних організацій) [152]; - Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» та ін.

Інформація та реклама

- Конституція України; - Закон України «Про доступ до публічної інформації»; - Закон України «Про рекламу» [154]; - Закон України «Про екологічний аудит»; - Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; - Закон України «Про охорону навколишнього середовища» (закріплює право населення на доступ до екологічної інформації та активну участь у відповідних заходах) та ін.

Права людини Україна закріпила ряд правових норм, які відповідають фундаментальним вимогам та стандартам правових актів ООН та підписала принципові міжнародні документи із захисту прав людини.

62

63

внеску працівників у розвиток підприємства та їх потребам. Це дозволяє

створити у персоналу відчуття власної значущості для підприємства, сприяє

його прагненню виправдати довіру, формуванню відповідальності за внесок у

розвиток ділової репутації підприємства. Запорукою успіху реалізації

соціальної відповідальності щодо персоналу підприємства є вдалий синтез

інструментів матеріального і нематеріального заохочення.

Зазначимо, що особливої ваги в цьому контексті набуває наявність

зворотного зв’язку. Принцип зворотного зв’язку передбачає можливість

персоналу донести до власника свою думку про ефективність менеджменту і

соціальну політику підприємства, ступінь його задоволеності і побажання [157].

Результатом налагодження соціально відповідальних відносин

«підприємство – персонал» є покращення соціально-психологічного клімату

в межах підприємства. Соціально-психологічний клімат – соціально-

психологічний стан колективу, результат спільної діяльності людей, їх

міжособових відносин, детермінованих не стільки об’єктивними умовами,

скільки суб’єктивною потребою персоналу в спілкуванні, і його

задоволенням. Соціально-психологічний клімат підприємства можна

розглядати як ступінь задоволеності співробітників підприємства

міжособовими відносинами, що виявляється в таких групових ефектах, як

настрій і думка колективу, індивідуальне самопочуття і оцінка умов життя і

роботи особи в колективі [105]. Саме від соціально-психологічного клімату в

колективі безпосередньо залежить встановлення морально-етичних

цінностей на підприємстві та рівень розвитку його корпоративної культури.

Однак об’єктну область корпоративної соціальної відповідальності не

можна зводити лише до питань підтримки співробітників підприємств; це

більш широке коло питань, яке повинно включати і проблеми всього

суспільства – споживачів, бізнес-партнерів, конкурентів, громади, держави.

По відношенню до кожного із цих об’єктів підприємство розробляє власний

набір інструментів реалізації соціальної відповідальності. Для торговельного

підприємства такими інструментами можуть виступати:

64

– у відносинах з громадою – соціальне інвестування, меценатство,

спонсорство;

– у відносинах із споживачами – асортиментна політика, цінова

політика, інформаційна політика, забезпечення якості товарів, розширення

торговельної мережі;

– у відносинах із діловими партнерами і конкурентами – інформаційна

відкритість, добросовісна конкуренція, відповідальність, договірна

дисципліна;

– у відносинах із державою – добросовісне виконання визначених

законодавством обов’язків (вчасна і в повному обсязі сплата податків та

інших платежів, участь у розвитку соціальної інфраструктури).

За критерієм мотивації підприємців щодо реалізації соціальної

відповідальності всі інструменти соціальної політики підприємства можна

поділити на дві групи. З одного боку, підприємці очікують на певні переваги

від участі у соціальних проектах, що формує активну мотивацію. До мотивів,

які зумовлюють активні дії підприємства, можна віднести: формування

сприятливих майбутніх умов для функціонування бізнесу в перспективі,

побудову привабливого іміджу підприємства, залучення додаткових

інвестицій, збільшення клієнтської бази і покращення економічних

результатів діяльності, залучення кваліфікованого персоналу.

З іншого боку, велике значення має те, що соціальні заходи виступають

ключовим елементом управління ризиками. Ці аргументи формують

реактивну мотивацію, тобто соціально відповідальна поведінка розглядається

як засіб збереження досягнутої стабільності [194]. Прикладами реактивної

мотивації є: уникнення судових переслідувань, причиною яких є позови від

споживачів, працівників, сторонніх організацій, збереження партнерства з

підприємствами, які працюють за принципами соціальної відповідальності,

збереження іміджу компанії.

В світлі дослідження мотивації реалізації соціальної відповідальності

підприємств вважаємо слушною думку дослідника П. Тархова [186], який

65

наголошує на необхідності в сучасних умовах формувати не просто інститут

соціальної відповідальності, а інститут саме позитивної соціальної

відповідальності, тобто такий, що ґрунтується на засадах активної мотивації.

Основними рисами цього інституту є:

– домінування позитивних методів мотивації;

– самостійний вибір обсягу соціальних зобов’язань;

– перехід від моральної відповідальності до юридичної;

– відповідальність не стільки за невиконання певних вимог, скільки за

досягнення ефективних результатів діяльності;

– проактивний (перспективний) характер відповідальності [148, с. 28].

На відміну від більшості механізмів відповідальності, що виникають

внаслідок вимушених соціальних обмежень, в основі позитивної соціальної

відповідальності лежить добровільний вибір.

Проведення методологічного аналізу системи соціальної

відповідальності дозволило виділити зовнішній контур такої системи та

внутрішнє середовище реалізації соціальної відповідальності підприємства, а

також окреслити основні зовнішні та внутрішні чинники, що детермінують

розвиток соціальної політики підприємства.

До сукупності зовнішніх чинників можна віднести державну підтримку

соціальної відповідальності підприємств, адекватність системи

оподаткування, соціальну захищеність підприємницької діяльності, суспільну

оцінку участі підприємств у соціальних проектах, консолідацію

підприємницького середовища, участь підприємства в суспільному житті

територіальної громади, а також низку галузевих чинників – залученість

торговельних підприємств до реалізації соціальної відповідальності,

добросовісність конкурентних відносин в галузі тощо.

До внутрішніх чинників можна віднести розвиток системи соціальних

гарантій для співробітників підприємства, наявність корпоративної культури

торговельного підприємства, внутрішній соціальний клімат підприємства,

схильність топ-менеджменту до імплементації соціально відповідальних

66

відносин, спрямованість працівників на професійне виконання обов’язків та

націленість на навчання і кар’єрне зростання тощо.

Організаційно-економічний механізм реалізації соціальної

відповідальності підприємства формується за певною структурою

(сукупністю елементів), організація якої визначається функціями, на

виконання яких спрямований механізм. У сучасних економічних умовах

соціальна відповідальність підприємства розглядається як стандарт

розвиненого корпоративного управління. Тому основною функцією такого

механізму слід визнати досягнення стійкості підприємства як відкритої

соціально-економічної системи, що забезпечується шляхом врегулювання

конфлікту інтересів в зовнішньому і внутрішньому середовищі та залучення

стейкхолдерів підприємства в процес прийняття стратегічних рішень [14]

(стейкхолдером вважається будь-яка особа або група осіб, що впливає на

діяльність організації або відчуває на собі вплив цієї діяльності: місцева

громада, яка хоче мати інформацію про стан забруднення навколишнього

середовища підприємством, споживачі, які прагнуть до об’єктивної

інформації про товари, інвестори тощо [183]).

Крім зазначеної структури, організаційно-економічний механізм

реалізації соціальної відповідальності торговельного підприємства

спрямований на виконання функцій, які умовно розділено на три групи:

загальні, соціально-економічні та соціально-культурні (рис. 1.5).

В реалізації соціальної відповідальності в межах торговельного

підприємства визначальною є група функцій управління, серед яких –

планування, організування, мотивування, контроль та регулювання.

Імплементація зазначених функцій має базуватися на використанні

достовірної та своєчасної інформації, без якої проведення аналізу стану та

динаміки всіх процесів управління соціальною відповідальністю є

неможливим. На основі здійсненого аналізу уможливлюється оперативне

прийняття оптимальних рішень, формування системи заходів щодо підвищення

ефективності внутрішніх та зовнішніх проявів соціальної відповідальності.

67

Рис. 1.5. Функції організаційно-економічного механізму реалізації соціальної

відповідальності торговельного підприємства (розроблено автором)

Вагома роль в системі специфічних функцій належить функції

перерозподілу як такої, яка забезпечує перерозподіл доходу торговельного

підприємства між групами працівників в межах підприємства та між

прошарками населення за його межами. Адже лише достатні обсяги

ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ

Планування Регулювання Контролью Мотивування Організування

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ

Відтворювальна Збереження і відтворення людського капіталу, пропаганда здорового способу життя; створення відповідних умов праці

Мотиваційно- Стимулювання кількості, якості та результатів праці, оптимізаційна ресурсозбереження та підвищення ефективності виробництва

Природоохоронна Збереження і відтворення екологічного балансу території

СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ФУНКЦІЇ

Нормативно-етична Дотримання чинних законодавчих і етичних норм, правил, принципів

Культурологічна Охорона, відновлення та пропаганда культурних цінностей

Ідеологічна Пропаганда і розвиток патріотизму щодо підприємства, держави

Перерозподілу Перерозподіл доходу підприємств на користь соціально незахи-щених прошарків населення, розвиток місцевої інфраструктури

Інтеграційна Вироблення спільних з державою стратегій, розвиток державного і приватного партнерства у вирішенні соціально-економічних завдань

68

фінансування проектів соціальної відповідальності можуть забезпечити їх

ефективність, а це, в свою чергу, позначається на процесах розвитку будь-

якого підприємства та суспільства в цілому.

Особливістю соціальної відповідальності є те, що її реалізація в межах

торговельного підприємства можлива за умови долучення до неї кожного

працівника (партисипативної участі). З огляду на це, важливого значення

набуває комплекс соціально-культурних функцій. Серед них: культуро-

логічна (охорона, відновлення та пропаганда культурних цінностей),

ідеологічна (пропаганда і розвиток патріотизму щодо власного підприємства,

держави, власного краю).

Поряд з цим, важливо, щоб в межах торговельного підприємства

соціальна відповідальність була виділена в окремий напрям, а очолювати

його повинен один з топ-менеджерів підприємства.

Сьогодні відома практика створення на багатьох зарубіжних

підприємствах [109; 222; 226; 229], а також на великих вітчизняних

підприємствах [68; 117; 129; 137; 199] окремих підрозділів з питань

впровадження соціальної відповідальності; серед напрямків їх діяльності є

реалізація проектів соціальної відповідальності, включаючи задоволення

споживачів, етику, виконання законів і правил, захист навколишнього

середовища, формування систем лояльності працівників, контрагентів, тощо.

Наголосимо, що найбільш ефективним інструментом соціальної

відповідальності підприємств в сучасних умовах визнані соціальні програми.

Соціальні програми розробляються на різні проміжки часу, починаючи із

довгострокових, які уточнюються в середньо- і короткострокових програмах.

Заходи, які передбачаються в цих програмах, групуються залежно від їхнього

впливу на ті чи інші складові діяльності підприємства. Так, наприклад, на

торговельному підприємстві доцільно групувати заходи за напрямами їх

впливу на: економічні результати, технології товаропостачання та продажу,

обслуговування споживачів, підвищення мотивації працівників тощо. У

межах кожного напряму повинні визначатися конкретні заходи, відповідальні

69

особи за їхнє здійснення, строки виконання та механізм оцінки результатів.

Вважаємо, що практична імплементація розглянутих заходів дозволить

покращити соціально-психологічний клімат в межах колективу

торговельного підприємства, що забезпечить зростання його соціальної

капіталізації. Всі ці заходи позитивно впливають на діяльність підприємства

в цілому, на якість обслуговування, отже, буде спостерігатися підвищення

ефективності господарської діяльності [15, с. 87].

Саме запровадження дієвих соціальних програм забезпечує підвищення

рівня соціальної відповідальності підприємства, що, у свою чергу, зумовлює

зміцнення його позитивної репутації як на ринку, так і серед співробітників, і

справляє позитивний вплив не лише на результати господарської діяльності,

але й на інвестиційну привабливість суб’єкта господарювання. Проте, лише

використання усієї сукупності методів реалізації соціальної відповідальності

забезпечить досягнення як стратегічних цілей торговельного підприємства,

так і суспільства загалом. При цьому до стратегічних цілей торговельного

підприємства у сфері соціальної відповідальності нами віднесено соціальну

капіталізацію підприємства, підвищення конкурентоспроможності

підприємства, соціально-економічний розвиток торговельного підприємства,

а цілями суспільства визначено реалізацію принципів громадянського

суспільства, налагодження взаємодії «бізнес – громада – держава»,

соціально-економічний розвиток держави.

Слід наголосити, що соціальна відповідальність підприємства

обов’язково базується на його прибутковій діяльності, адже збитковий

суб’єкт господарювання не в змозі сприяти нагромадженню не лише коштів

бюджетів різних рівнів, а й створенню власного соціального капіталу. Акцент

на ролі соціально-економічних результатів підкреслює суспільну місію

підприємницької діяльності на відміну від прибутку, одержання якого є,

перш за все, сенсом підприємництва для його власників [15, с. 86].

Таким чином, дотримуючись внутрішніх критеріїв соціальної

відповідальності шляхом збереження та нагромадження власного соціального

70

капіталу, торговельне підприємство має можливість підтримки певних

соціальних ініціатив, інноваційних проектів, соціальної і творчої активності

працівників, що в результаті сприяє підвищенню ефективності його

діяльності.

Висновки до розділу 1

У першому розділі дисертаційної роботи з’ясовано сутність і сфери

прояву соціальної відповідальності торговельних підприємств, розкрито

методичні підходи до її реалізації на мікрорівні, сформульовано

концептуальні основи організаційно-економічного механізму реалізації

соціальної відповідальності торговельного підприємства.

1. Сучасний етап розвитку сфери торгівлі характеризується

переважним орієнтуванням на досягнення економічних цілей, зокрема на

максимізацію прибутку торговельних підприємств. Натомість теоретико-

методичні засади і практичні механізми реалізації соціальної місії

торговельних підприємств, їх функціонування на принципах соціальної

відповідальності вимагають привернення уваги вчених, суспільства,

громадських інститутів, держави.

2. Узагальнюючи підходи до розуміння соціальної відповідальності та

її взаємозв’язків із іншими формами відповідальності підприємства,

встановлено, що соціальна відповідальність підприємства – це політика

діяльності підприємства, спрямована на позитивний внесок у розвиток

суспільства, а не лише на отримання прибутку. Соціально відповідальне

підприємство свідомо та цілеспрямовано обирає таку модель ведення бізнесу,

яка дає змогу позитивно впливати на певні суспільні групи, сфери суспільної

діяльності, територію функціонування.

3. Дослідження соціальної відповідальності торговельного підприємства

дозволяє стверджувати, що вона охоплює різні сфери його взаємовідносин:

«підприємство – персонал», «підприємство – інші суб’єкти ринку

71

(постачальники, конкуренти, інвестори, споживачі, партнери)»,

«підприємство – територіальна громада», «підприємство – держава»,

«підприємство – навколишнє середовище».

Встановлено, що визначальна роль у цій системі взаємозв’язків

належить соціальній відповідальності торговельних підприємств перед

споживачами, яка проявляється через:

– просторову організацію торгівлі в частині територіального

розміщення, концентрації, спеціалізації торговельних підприємств для

забезпечення доступності товарів і торговельних послуг для різних

соціальних верств населення;

– асортиментну політику, сутність якої полягає в оптимізації

асортименту товарів, його спрямованості на потреби членів громади, в

територіальних межах якої розміщене торговельне підприємство; дотриманні

вимог споживачів та пріоритеті їхніх потреб; представленні широкого

спектра соціальних товарів;

– якість і безпеку товарів – зниження частки торгівлі шкідливими для

здоров’я товарами; дотримання правил зберігання та продажу товарів;

орієнтацію на товари вітчизняного виробництва; покращення маркування і

пакування товарів;

– цінову політику, зокрема встановлення помірних торговельних

надбавок, недопущення переважання зростання цін у торгівлі над зростанням

цін виробників споживчих товарів;

– пристосованість об’єктів торгівлі до потреб особливих груп

населення;

– інформаційну політику шляхом надання максимальної інформації

про товари, технологію їх виготовлення, післяпродажне обслуговування,

торговельні послуги; проведення навчальних програм із безпечного

використання товарів.

4. З огляду на те, що сфери соціальної відповідальності торговельного

підприємства перетинаються із функціонуванням таких основних суспільних

72

суб’єктів, як держава та особа (людина), ефективність реалізації соціальної

функції підприємством безпосередньо залежить від рівня налагодженості

взаємодії між усіма суб’єктами суспільних відносин та дотримання ними

принципів соціально відповідальної діяльності. Зазначене доводить: по-

перше, необхідність застосування синергетичного підходу до побудови

системи соціальної відповідальності на рівні торговельного підприємства,

по-друге, можливість отримання синергетичного ефекту від імплементації

норм соціально відповідальної поведінки між учасниками економічних

відносин у трикутнику «особа – підприємство торгівлі – держава».

5. Важливим питанням реалізації принципів соціальної відповідальності

в діяльності торговельних підприємств та життєдіяльності суспільства є

формування організаційно-економічного механізму, адекватного сучасним

соціально-економічним реаліям у державі та сформованим інституційним

нормам. Організаційно-економічний механізм реалізації соціальної

відповідальності торговельного підприємства розглядається автором на

засадах синергетичного підходу і трактується як сукупність важелів,

інструментів та заходів організаційного, інформаційного, мотиваційного

впливу на процеси соціально відповідальної діяльності торговельного

підприємства з метою їх активізації та підвищення ефективності.

6. У структурі організаційно-економічного механізму реалізації

соціальної відповідальності торговельного підприємства виокремлено

сукупність методів взаємодії з усіма контрагентами, систематизовано функції

(загальні, соціально-економічні, соціально-культурні) та встановлено

взаємозв’язки між цілями мікро- та макрорівня.

Зважаючи на зазначене, суб’єктами соціальної відповідальності

виступають не тільки управлінські структури окремих підприємств, але й

органи державної влади національного і регіонального рівнів,

підприємницькі об’єднання, громадські інституції, які розробляють напрями і

норми здійснення соціально відповідальної діяльності підприємствами

торгівлі, стимулюють їх дотримання.

73

Основні результати дослідження, отримані у даному розділі,

відображені в публікаціях [16; 39; 43; 44; 47; 48; 50; 53; 54; 56].

74

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ТА ОЦІНЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Методичні засади оцінювання соціальної відповідальності

торговельних підприємств

Однією з характерних рис розвитку господарської діяльності в Україні

та світі є її соціальна спрямованість. Впровадження принципів та пріоритетів

соціальної відповідальності у практику діяльності торговельних підприємств

передбачає розроблення й реалізацію ефективної стратегії управління

соціальними проектами підприємства, моніторинг його соціальної

відповідальності, складання корпоративної соціальної звітності. Поряд з цим,

кожен суб’єкт зацікавлений в проведені оцінки ефективності кожного виду

діяльності, що він здійснює. Аналіз ефективності передбачає порівняння

витрат і результатів, оцінювання динаміки зміни тих чи інших показників.

Реалізація соціальної відповідальності підприємства також пов’язана із

витратами, які спрямовані на забезпечення державних соціальних гарантій,

передбачених чинним законодавством, задоволення соціальних потреб

персоналу підприємства, запобігання несприятливого впливу на нього

зовнішнього і внутрішнього середовища, фінансування системи державного

соціального захисту та благодійність; проведення благодійних заходів,

природоохоронних проектів та виконання інших завдань перед суспільством

і громадою. Таким чином, торговельне підприємство зацікавлене співставити

соціальні витрати із певними результатами від реалізації соціальної

відповідальності.

Питання оцінювання соціальної відповідальності підприємства є

важливими також з тих причин, що на здійснення такої діяльності

витрачаються певні додаткові зусилля персоналу та фінансові ресурси, які

можуть відволікатися від вирішення важливих оперативних завдань. Тому

75

підприємство повинно володіти методичним інструментарієм для

оцінювання тих додаткових вигод (додаткового прибутку, додаткових

переваг над конкурентами, додаткової кількості залучених покупців,

додаткової частки лояльних стейкхолдерів), які воно отримає в результаті

реалізації соціально відповідальних заходів.

Вивчення та узагальнення літературних джерел, проведене автором,

дозволяє констатувати, що сьогодні представлено доволі велику кількість

методів оцінки ефективності соціальної відповідальності підприємства. Так,

в роботах О. Березіної [11], А. Буян [20], С. Василюк [22], О. Ворони [29],

О. Даниленко [66], Є. Левицької [108], Т. Литвиненко [111], Н. Ненашева

[130], Ю. Саєнко [164], Н. Шмиголь [206], Л. Юзик [209] представлено

авторські підходи до оцінки соціальної відповідальності підприємств за

різними напрямами.

Усі розглянуті нами методичні підходи можна класифікувати за

різними критеріями. Так, частина методик присвячена оцінюванню

внутрішніх проявів соціальної відповідальності підприємств, інша –

зовнішніх. Для прикладу, такі дослідники, як О. Ворона, С. Василюк,

О. Березіна, О. Дзюба, В. Зюзіна, О. Даниленко концентрують свою увагу

виключно на оцінюванні ефективності внутрішніх програм та проектів

соціальної відповідальності підприємств. При цьому їхні думки різняться

щодо вибору складових соціальної відповідальності підприємств та

показників для їх оцінки. Так, О. Дзюба і В. Зюзіна акцентують на ролі

трудових відносин як визначального чинника соціальної відповідальності в

межах підприємства. Є. Левицька наголошує на вирішальній ролі соціальних

інвестицій, як найбільш перспективної форми соціальної відповідальності, і

пропонує методику оцінювання ефективності саме цього інструменту.

Варто відзначити також методичний підхід О. Даниленко, який

передбачає виділення критеріїв оцінювання результативності соціальної

відповідальності підприємств на різних стадіях їх життєвого циклу. При

цьому автор наголошує, що на кожній стадії життєвого циклу розвитку

76

підприємства (становлення, зростання, зрілості, старіння, відродження) цілі і

завдання підприємства змінюються з огляду на природне зростання чи

скорочення обсягів діяльності, а також істотно коректуються цілями

власників бізнесу. Тому залежно від стадії знаходження підприємства на

кривій його життєвого циклу соціальна відповідальність носить чи

переважно економічний характер, чи ще й соціальний характер з

дотриманням етичних норм відносин з працівниками, партнерами, місцевими

співтовариствами, державою тощо [66]. Крім цього, перелік показників

розподілено для оцінки соціального ефекту та бізнес-ефекту у сферах

фінансів, маркетингу та продажів, а також управління персоналом. Такий

підхід є цікавим, однак його практичне застосування суттєво ускладнене.

Заслуговує на увагу і думка про те, що підприємства, які здійснюють

господарську діяльність у різних сферах діяльності, потребують розроблення

особливих методичних підходів до оцінювання їх соціально відповідальної

діяльності. На думку автора, зазначене однозначно є виправданим, оскільки

проекти соціальної відповідальності, які можуть реалізовуватись в одних

сферах господарської діяльності, часто не працюють в інших. Для прикладу,

близькість до споживача в торгівлі та значний потік покупців дозволяє тут

організовувати збір пожертв незначними сумами (скриньки біля кас, тощо).

Натомість даний інструмент неприйнятний для використання в офісах, де

коло клієнтів є обмеженим. На сьогодні в науковій літературі висвітлені

методичні підходи до оцінювання соціальної відповідальності підприємств у

сфері залізничного транспорту (С. Василюк, О. Ворона), в сфері послуг

(Є. Левицька), у харчовій промисловості (О. Харчишин), в машинобудуванні

(Т. Лепихіна).

Другу велику групу формують методики, які спрямовані на зовнішнє

оцінювання участі підприємств у проектах соціальної відповідальності та

рейтингування підприємств за цим критерієм. Зокрема, в роботі фахівців

Інституту економіки міста (Росія) [143] запропоновано методику оцінки

ефективності соціально відповідальної діяльності підприємства, що часто

77

використовується для побудови рейтингу серед підприємств, що займаються

соціальною відповідальністю. Її використовує низка агенцій, державних

управлінських структур, інституцій місцевого самоврядування з метою

обрання партнерів для реалізації соціальних проектів, інформування

населення стосовно відповідальних чи безвідповідальних підприємств. Дещо

подібним за цілями та виділеними складовими є методичний підхід, який

висвітлений у праці Ф. Євдокімова та М. Губської [71], який за своєю

сутністю є рейтинговою методикою, спрямованою на визначення рівня

конкурентоспроможності підприємства за рахунок реалізації проектів

соціальної відповідальності.

Зазначимо, що у розвинутих країнах поряд з методиками для

оцінювання соціальної відповідальності на мікрорівні розроблено низку

підходів, які враховують сукупність чинників макросередовища, що

визначають рівень розвиненості суспільства в його ставленні до соціальної

відповідальності. На основі аналізу зарубіжних методик виділено їх критерії

оцінювання та недоліки (Додаток Б, табл. Б.1).

Одним із найважливіших міжнародних показників оцінювання

соціальної відповідальності вважають світовий фондовий індекс Доу-

Джонса, який розраховується за великою кількістю параметрів шляхом

заповнення підприємствами спеціальних щорічних анкет [232]. Близько 60%

критеріїв, виділених для розрахунку індексу, є однаковими для всіх

підприємств незалежно від їх галузевої спрямованості, решта –

диференційовані відповідно до секторів економіки. Після розрахунків за

спеціальною «зваженою» шкалою визначаються місця підприємств у

світовому рейтингу за рівнем їх внеску у сталий розвиток економіки [232].

Серед нефондових методів оцінки виокремлюють два рейтинги –

Accountаbility Rating та Corporate Responsibility Index, які розробляються

двома міжнародними організаціями Accountаbility та Business in the

Community. Так, методологія визначення Accountability Rating [213]

розроблена з урахуванням вимог стандартів підготовки соціальних звітів АА

78

1000 та GRI. Особливістю цієї методики є можливість оцінки нефінансової

діяльності підприємств на всіх етапах її розробки та впровадження.

Спільними ознаками, характерними для розглянутих вище підходів до

оцінки рівня соціальної відповідальності підприємств, є джерела інформації,

що використовуються під час аналізу, а саме: експертне опитування

керівництва досліджуваних підприємств; оцінка внутрішньої документації

підприємства; аналіз публікацій у засобах масової інформації [20]. Однак,

застосування зазначених методичних підходів, які використовуються у

світовій практиці, в Україні є практично неможливим, адже більшість

українських підприємств не формує або не висвітлює власні фінансові,

соціальні, екологічні звіти та інші документи, оскільки це не вимагається

законодавством.

Проведений аналіз та групування існуючих методичних підходів до

оцінювання різноманітних проявів соціальної відповідальності підприємств

дозволяє зробити низку висновків, які сформують основу для розроблення

авторського методичного підходу. На сьогоднішній день сукупність критеріїв

оцінювання розподіляється відповідно до напрямків соціальної

відповідальності підприємств: розвиток персоналу, охорона здоров’я,

природоохоронна діяльність, громадська діяльність тощо. За кожним з них

розроблено систему показників, які різняться в залежності від сфер

функціонування підприємства. В наукових працях можна зустріти такі

показники, які використовуються під час оцінки ефективності соціальної

відповідальності за напрямами: витратні, результативні, структурні,

ефективні. Разом з тим, зазначені показники є різнорідними – вартісними та

натуральними, абсолютними та відносними – що унеможливлює проведення

об’єктивної оцінки ефективності соціальної відповідальності серед групи

підприємств.

До трьох основних показників оцінки вигод для бізнесу, пов’язаних з

участю компаній в соціальних програмах, відносяться: показник окупності

інвестицій, що спрямовані на соціальні програми; показник ефективності

79

благодійної допомоги й інших соціальних програм у порівнянні з

ефективністю реклами, стимулюванням продажів та ін.; показник процесу

реалізації соціальних програм [66, с. 184].

Визначення критеріїв оцінювання та вибір підходу до оцінювання

соціальної відповідальності варто здійснювати, виходячи із цілей, які ставить

підприємство, приступаючи до оцінки. Серед таких цілей можуть бути:

оцінка ефективності використання ресурсів і коштів на здійснення соціальної

відповідальності, оцінка конкурентоспроможності підприємства і

покращення позиції підприємства в рейтингах, оцінка рівня задоволеності

мотивів і потреб різних суб’єктів (стейкхолдерів), оцінка впливу соціальної

відповідальності на фінансово-економічні показники діяльності

підприємства. На основі цього і слід обирати методику оцінювання. Так,

якщо підприємство обере за мету оцінки визначення рівня конкуренто-

спроможності підприємства та його позиції на ринку, доцільним є обрання

рейтингового методу. Якщо ж метою визнається оцінювання ефективності

видатків на соціальні проекти, то варто обирати ресурсний (розрахунок

показників ефективності за різними напрямками соціальну відповідальність)

або доходний (розрахунок показників взаємозалежності витрат на соціально

відповідальну діяльність і фінансово-економічних результатів роботи

підприємства) методи.

Участь торговельних підприємств у внутрішніх та зовнішніх програмах

соціального інвестування та соціальної відповідальності стає щодалі

частішою, що обумовлено як вимогами часу, так і формуванням розуміння

підприємцями, власниками та керівниками підприємств власної вигоди від

реалізації соціально значимих проектів. Відтак торговельні підприємства

мають необхідність у визначенні ефективності власних витрат на соціальну

відповідальність та бачення власного місця в такій діяльності за рахунок

порівняння з іншими підприємствами. Зазначене вимагає постійного

моніторингу соціальної відповідальності підприємств на основі науково

обґрунтованої методики.

80

Поряд з цим, для багатьох торговельних підприємств соціальна

відповідальність є досить новою сферою, тому на сьогодні не вироблено

такого методичного підходу, який можна було б реалізувати в практичну

діяльність, хоча це питання є вкрай актуальним. Як правило, на

підприємствах відсутня як структура управління соціальними програмами,

так і окремий підрозділ, який би відповідав за облік та оцінювання

соціальних інвестицій. Це пояснюється тим, що в суспільній свідомості ще не

вироблена чітка прив’язка соціальних інвестицій до прибутку підприємства,

а, отже, у менеджерів підприємств практично відсутня зацікавленість в

оцінюванні власної соціальної відповідальності. Крім того, оцінювання

соціальної відповідальності підприємства виключно за результатами його

діяльності є малодостовірним і вимагає постійної підтримки діалогу

керівництва з працівниками підприємства, клієнтами, бізнес-партнерами,

територіальною громадою щодо їх задоволеності соціальною політикою

підприємства.

Розроблений автором методичний підхід до оцінювання соціальної

відповідальності торговельних підприємств враховує помилки існуючих на

сьогоднішній день методик та ґрунтується на наступних положеннях:

– спрямованість на стратегічні бізнес-цілі соціальної політики

підприємств: як доводить теорія та показує практика вітчизняних та

зарубіжних підприємств, кожне успішне підприємство в своїй діяльності

спирається, перш за все, на розроблену стратегію розвитку бізнесу. З огляду

на це, вважаємо, що соціальну відповідальність підприємства слід розглядати

та оцінювати крізь призму стратегічних бізнес-цілей соціальної політики

підприємства;

– врахування як внутрішніх, так і зовнішніх проявів соціальної

відповідальності підприємств. Для формування об’єктивного рейтингу

підприємств за індексом соціальної відповідальності необхідною є оцінка

усіх соціально відповідальних проектів, які реалізовує підприємство;

– використання різних показників для оцінювання ефективності

81

власної соціально відповідальної політики торговельного підприємства та

для рейтингування підприємств. Якщо рейтингування буде реалізовуватись

на базі інтегрального індексу соціальної відповідальності, то для оцінювання

внутрішньої політики використовуватимемо часткові індекси;

– врахування одночасно результатів звітності торговельних

підприємств, експертного опитування, анкетування працівників

підприємства. Вважаємо, що використання лише одного із зазначених

методів не дозволить отримати достовірні результати щодо соціальної

відповідальності підприємства;

– орієнтування на обмежену кількість показників, що зробить

методичний підхід придатним для практичної реалізації. При виборі

показників будемо уникати дублювання інформації.

Для оцінювання внутрішньої соціально відповідальної політики

торговельного підприємства нами виокремлено шість напрямів (винагорода і

мотивація персоналу, професійна підготовка і розвиток персоналу, охорона

праці, соціальні програми, додаткове стимулювання персоналу, морально-

психологічний клімат в колективі), кожен з яких пропонується оцінювати за

переліком показників (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Система критеріїв та показників оцінювання внутрішньої соціальної

відповідальності торговельного підприємства (розроблено автором) Критерії оцінювання Показники Джерело інформації

1 2 3

Винагорода і мотивація персоналу

Розмір заробітної плати на підприємстві

Анкетування персоналу, експертні оцінки

Розмір премій, надбавок Анкетування персоналу Наявність соціального пакету

Анкетування персоналу, експертні оцінки

Кількість отриманих нагород Інформація по підприємству

Професійна підготовка і розвиток персоналу

Підготовка і перепідготовка кадрів

Анкетування персоналу, експертні оцінки

Співпраця з профільними ВНЗ Експертні оцінки Проведення на підприємстві семінарів-нарад

Анкетування персоналу, експертні оцінки

82

Продовження табл. 2.1 1 2 3

Охорона праці

Проведення тренінгів з охорони праці Експертні оцінки

Забезпеченість персоналу сучасними технічними засобами

Анкетування персоналу, експертні оцінки

Покращення умов праці Анкетування персоналу, експертні оцінки

Соціальні програми Санаторно-курортне лікування персоналу Анкетування персоналу

Розвиненість волонтерства Анкетування персоналу

Додаткові стимули для персоналу

Медичне обслуговування Анкетування персоналу Наявність профспілки та її діяльність

Анкетування персоналу, експертні оцінки

Забезпеченість персоналу транспортом для службово-го використання та житлом

Анкетування персоналу, експертні оцінки

Морально-психологічний клімат в колективі

Задоволеність працівника виконуваною роботою і місцем праці

Анкетування персоналу

Задоволеність кадровою політикою підприємства Анкетування персоналу

Задоволеність психологічним кліматом у колективі Анкетування персоналу

Для оцінювання зазначених показників соціальної відповідальності

підприємств запропоновано шкалу оцінки від 0 (мінімальна оцінка) до 100

(максимальна оцінка), що дозволило в результаті отримати більш точний

результат при розрахунку індексу соціальної відповідальності окремого

торговельного підприємства.

Запропоновано розраховувати часткові значення індексу соціальної

відповідальності підприємства за групами показників і відображати їх

графічно (максимальним значенням буде 100 балів, а мінімальним – 0).

Результати дослідження подаватимуться у формі пелюсткових діаграм, при

цьому інтерпретація отриманих результатів буде здійснюватись за наступною

градацією:

0-25 балів – підприємство не здійснює системної соціально

відповідальної діяльності;

26-50 балів – свідчення низького рівня соціально відповідальної

83

діяльності підприємства;

51-80 балів – достатній рівень соціально відповідальної діяльності

підприємства;

81-100 балів – підприємство реалізує внутрішню соціально

відповідальну політику у повному обсязі.

На основі отриманих результатів дослідження сформуємо

модифіковану комплексну матрицю стратегічного становища та оцінки

діяльності SPACE, яка відображатиме реальний стан підприємства у сфері

соціально відповідальної діяльності та дозволить виокремити стратегічні

пріоритети щодо його покращення. Застосування для цього методу SPACE

(Strategic Position and Action Evaluation) обгрунтоване тим, що він дає

можливість проаналізувати наявну стратегію суб’єкта господарської

діяльності навіть тоді, коли вона існує у неявному вигляді. Сам метод

стратегічного оцінювання дій являє собою комплексний метод, призначений

для аналізу позицій на ринку і вибору оптимальної стратегії підприємств [3].

В матриці SPACE кожна частина розглядається як сформована із різних

частин чи їх елементів, які повинні оцінюватись окремо. Раціональним в

даному випадку є те, що за рахунок включення до аналізу більшої кількості

факторів (показників) можна вивчити конкретну проблему підприємства з

різних точок зору. В матриці оцінюються показники за визначеними вище

критеріями, які згруповано в чотири групи:

– соціальна стабільність становища підприємства (додаткові стимули

для персоналу, морально-психологічний клімат в колективі);

– безпека праці (охорона праці і трудова дисципліна);

– формування конкурентних переваг підприємства (професійна

підготовка і розвиток персоналу, соціальні програми);

– стимулювання і мотивація персоналу підприємства (винагорода і

мотивація персоналу).

Конкретизований перелік показників по кожній із чотирьох груп

факторів матриці SPACE наведено у табл. 2.2.

84

Таблиця 2.2

Фактори матриці SPACE оцінювання соціальної відповідальності

торговельного підприємства (розроблено автором)

№ Напрями оцінювання Фактори (показники)

1

Соціальна стабільність становища підприємства

Додаткові стимули для персоналу: Медичне обслуговування Наявність профспілки та її діяльність Забезпеченість персоналу транспортом для службового

використання та житлом Морально-психологічний клімат в колективі: Задоволеність працівника виконуваною роботою і місцем

праці Задоволеність кадровою політикою підприємства Задоволеність психологічним кліматом у колективі

2 Безпека праці

Охорона праці і трудова дисципліна: Проведення тренінгів з охорони праці Забезпеченість персоналу сучасними технічними засобами Покращення умов праці Рівень трудової дисципліни Забезпеченість персоналу санітарно-побутовими

приміщеннями

3

Формування конкурентних переваг підприємства

Професійна підготовка і розвиток персоналу: Підготовка і перепідготовка кадрів Співпраця з профільними ВНЗ Проведення на підприємстві семінарів-нарад Соціальні програми: Санаторно-курортне лікування персоналу Часткова оплата відпочинкових путівок для персоналу Фінансування абонементів для відвідування працівниками

спортзалів, басейнів, тощо Організація власного спортивного куточка Організація спортивних турнірів і заходів за участю

працівників Розвиненість волонтерства

4 Стимулювання та мотивація персоналу

Винагорода і мотивація персоналу: Розмір заробітної плати на підприємстві Співвідношення середньої заробітної плати по підприємству і

по галузі Співвідношення середньої заробітної плати персоналу і топ-

менеджменту Розмір премій, надбавок Наявність додаткового соціального пакету для працівників, які

досягли найкращих результатів (додаткові виплати, пільгове кредитування тощо)

Кількість нагород, отриманих на підприємстві (державних, галузевих, внутрішньокорпоративних)

85

При формуванні даної матриці кожному із факторів присвоюються

відповідні цифрові значення, а далі встановлюється середні значення для

кожної із груп факторів. Після цього шляхом поєднання середніх значень

кожної із груп факторів будується чотирикутник, який відображає значення

кожного з факторів (рис. 2.1). Це дозволяє визначити стратегічну позицію

торговельного підприємства у сфері соціальної відповідальності, а далі і

можливу стратегію розвитку.

Рис. 2.1. Модифікована матриця SPACE для оцінювання соціальної

відповідальності торговельного підприємства (розроблено автором)

Відповідно до розташування на рис. 2.1 виділяють агресивну,

консервативну та оборонну стратегічну позицію, а також позицію

поміркованого наступу підприємства. Зазначені позиції ідентифікуються на

основі визначення максимального віддалення від центру однієї з ліній

(максимальне віддалення визначається максимальною сумою балів у двох

вершинах чотирикутника).

Зважаючи на складність та системність феномену зовнішньої

соціальної відповідальності підприємства, розробка адекватних методик та

Квадрант 4 Консервативна

позиція

Квадрант 1 Оборонна позиція

Квадрант 3 Агресивна позиція

Квадрант 2 Позиція поміркованого

наступу

86

процес реалізації моніторингу є надзвичайно складними завданнями. Як

показав докладний аналіз наявного сьогодні інструментарію оцінювання

соціальної відповідальності підприємств, більшість методик спрямована на

оцінку внутрішнього розрізу даної проблеми, натомість, зовнішній аспект

соціальної відповідальності, її результативність залишаються найчастіше

поза увагою дослідників через свою складність та багатоплановість.

Зазначене актуалізує необхідність розробки адекватних методик діагностики

зовнішньої соціальної відповідальності торговельних підприємств, вибору

сучасних економіко-математичних методів, які дозволяють аналізувати

складні системи, виявляти причини їх проблем та напрямки їх вирішення.

Діагностування найскладніших завдань економічного аналізу

зовнішньої соціально відповідальної політики торговельного підприємства

(дослідження структури взаємозв’язків в системі показників, виявлення

найбільш значимих та інформативних показників) можна здійснити з

використанням кореляційного і регресійного аналізу, проте, вважаємо, що

найбільш результативним для цих цілей може стати застосування методів

багатомірного факторного аналізу, зокрема, прямого стохастичного

факторного аналізу.

Стохастичний аналіз дозволяє оцінити реальний розмах асиметричності

та динамічних змін параметрів розробленої моделі. На відміну від

детермінованої моделі, яка відображає теоретично вірогідні прямі зв’язки і не

враховує взаємозв’язку показників у системі зворотних зв’язків,

стохастичний аналіз враховує комплекс реальних взаємозв’язків факторів і

дію зворотних зв’язків, відображає дійсну очікувану зміну результату під

дією даного фактора [208, с. 114-115].

Факторний аналіз є частиною багатомірного статистичного аналізу і

дає можливість на основі внутрішньої структури матриці коефіцієнтів парної

кореляції між показниками соціально відповідальної діяльності підприємств

віднайти причини корелювання цих показників, побудувати систему

латентних інтегрованих характеристик – загальних факторів, яка має меншу

87

розмірність і спроможна пояснити основну частину дисперсії системи

первинних ознак.

Загальну модель факторного аналізу можна записати у вигляді

ijjmjimjijiij DaFaFaFaX ...2211 , (2.1)

де ijX – значення ознаки і у спостереженні j,

mjij FF ... – значення загальних факторів у спостереженні j. Значення кожного загального фактора формується як лінійна

комбінація первинних ознак, а самі первинні ознаки, у свою чергу,

виявляються лінійно залежними від виділених спільних факторів. У разі

збільшення кількості виділених загальних факторів сповільнюється приріст

дисперсії первинних ознак, яку пояснює модель. Вибір кількості загальних

факторів визначається необхідністю пояснення основної частини дисперсії

елементарних ознак, а також можливістю інтерпретації змісту загальних

факторів [208, с. 137]:

Методика факторного аналізу зовнішньої соціальної відповідальності

підприємств включає сім етапів (рис. 2.2). Результати аналізу наведені у

п. 2.2. Зараз лише наведемо пояснення щодо методики їх одержання.

І етап. Автором була поставлена мета проведення факторного аналізу:

на основі узагальнення результатів анкетного обстеження та статистичних

показників функціонування торговельних підприємств виявити синтетичні

показники, які характеризують їх зовнішню соціальну відповідальність, а

також встановити, які первинні параметри і в якій мірі впливають на

формування цих синтетичних показників.

ІІ етап полягав у формуванні кореляційної матриці та проведенні

відповідних розрахунків.

На ІІІ етапі пошук прямого факторного розв’язку було здійснено за

допомогою програмного пакету SPSS. Для пошуку цього розв’язку нами був

обраний метод головних компонент.

88

Рис. 2.2. Етапи факторного аналізу зовнішньої соціальної

відповідальності торговельних підприємств (розроблено автором)

З метою пошуку оптимального рішення на ІV етапі було здійснено

обернення факторів із застосуванням методу обернення варімакс із

нормалізацією Кайзера у програмному пакеті SPSS.

Одержана на V етапі обернена матриця факторних навантажень

дозволила визначити факторні навантаження, які мають найбільше значення.

При цьому коефіцієнти кореляції, нижче 0,5, не будуть враховуватись при

формуванні факторів [208, с. 107]. Натомість вважатимемо вагомим вплив

тих факторів, коефіцієнти кореляції яких становитимуть більше 0,7

(незалежно від знаку «+» чи «-» біля значення коефіцієнта).

На VІ етапі здійснимо інтерпретацію одержаних синтетичних факторів

на основі пошуку логічного пояснення одержаних групувань показників.

Якщо пояснення дати неможливо, то проведене дослідження втрачає сенс, а

висловлена гіпотеза вимагає подальшого опрацювання.

Здійснення факторного аналізу стане підставою для виокремлення

89

основних чинників розвитку соціально відповідальної діяльності торговельних

підприємств. Поряд з цим проведемо рейтингування досліджуваних

підприємств за показниками: середньорічного обсягу витрат підприємств на

заходи зовнішньої соціальної відповідальності (за останні три роки);

кількість таких заходів, які реалізувалися за участю (або за ініціативою)

підприємства (в середньому за останні три роки); кількість працівників

підприємства, які приймали участь в реалізації таких заходів (в середньому за

останні три роки). Зазначені дані отримані за результатами опитування

експертів.

Оскільки, як зазначалось вище, на сьогодні лише незначна частина

підприємств формує та оприлюднює звіти про власну соціально

відповідальну діяльність, невід’ємною складовою дослідження є проведення

опитування експертів та працівників торговельних підприємств. В

опитуванні взяло участь 32 експерти (керівники чи представники

менеджменту підприємств, до компетенції яких входить реалізація

внутрішніх та зовнішніх соціальних проектів) та 103 працівники

торговельних підприємств (працівники не опитувались у випадку, якщо

представник топ-менеджменту зазначив, що підприємство не реалізує заходів

у сфері соціальної відповідальності) (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Характеристика вибіркової сукупності торговельних підприємств Назва торговельного

підприємства Сфера діяльності Кількість

опитаних експертів

Кількість опитаних

працівників 1 2 3 4

АТЗТ «Карпати-Львів» Роздрібна торгівля 1 - АТ «ГАЛИЧ-АВТО» Торгівля автомобілями 1 3 Державне ВАТ «Львівполіграфпостач»

Оптова та роздрібна торгівля поліграфічними матеріалами

1 4

ТОВ АЙПІЄ-Л Роздрібна торгівля 2 14 (ТВК «Південний») ТОВ «Діаніум трейдінг ко лімітед»

Оптова та роздрібна торгівля 1 3

ТОВ «Епіцентр» Торгівля будматеріалами 3 11 ТОВ «Західна торгово-фінансова група»

Оптова та роздрібна торгівля 1 5

90

Продовження табл. 2.3 1 2 3 4

ТОВ «Крамсервіс» Оптова та роздрібна торгівля 1 2 ТОВ ТВК «Львівхолод» (мережа «Рукавичка»)

Оптова та роздрібна торгівля 4 8

ТОВ «Маркет Універсал Лтд» (мережа «DS»)

Торгівля медикаментами 2 6

ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна»

Оптова та роздрібна торгівля 3 13

ТОВ «СУМАТРА-ЛТД» (мережа «КОСМО»)

Торгівля косметичними засобами та побутовою хімією

1 3

ТОВ «Шувар» Оптова та роздрібна торгівля 2 8 ТОВ «Фоззі-Фуд» (мережа «Сільпо»)

Роздрібна торгівля 2 6

ТОВ «Фокстрот» Торгівля побутовою та комп’ютерною технікою

3 9

ТОВ «Praktiker Україна» Торгівля будматеріалами 3 7 СП ТОВ «Галицька торгова асоціація»

Оптова та роздрібна торгівля імпортними товарами

1 1

Разом 32 103

Опитування здійснювалось шляхом анкетування. Для цього автором

було розроблено Анкету учасника соціологічного дослідження (Додаток В).

Опитування проводилось впродовж другого півріччя 2014 року.

Для проведення дослідження було обрано 17 торговельних підприємств

за критерієм долученості до внутрішніх чи зовнішніх проектів соціальної

відповідальності (підприємства обирались на основі опрацювання інформації

в мережі Інтернет та у засобах масової інформації). Під час проведення

опитування з’ясувалось, що три підприємства із 17 досліджуваних не

реалізують соціальної відповідальності на постійній основі, а були залучені

до проведення таких заходів лише кілька разів. Тому поглиблене вивчення їх

соціально відповідальної діяльності втрачає сенс. Тому детальному вивченню

підлягала соціально відповідальна діяльність 14 торговельних підприємств

протягом 2012-2014 років.

Таким чином, запропонований методичний підхід стане основою для

проведення поглибленого аналізу внутрішніх та зовнішніх проявів соціальної

відповідальності торговельних підприємств, який буде розглянуто у

наступних підрозділах.

91

2.2. Аналіз зовнішніх чинників соціальної відповідальності

торговельних підприємств

Для визначення та дослідження зовнішніх чинників розвитку

соціальної відповідальності у сфері торгівлі важливо з’ясувати роль, яку

виконує дана сфера у соціально-економічному розвитку країни.

Торгівля як сфера економічної діяльності забезпечує дотримання

балансу між виробництвом і споживанням. Зважаючи на працемісткість, саме

у сфері торгівлі в сучасних умовах створюється значна частка робочих місць.

Крім цього, саме у цій сфері формується суттєва частка валової доданої

вартості в Україні. Так, за результатами 2014 р. саме у сфері торгівлі

підприємствами було сформовано одну шосту валової доданої вартості

економіки України (рис. 2.3). Окрім цього, торгівля як працемістка галузь

працевлаштувала 17,5% усього зайнятого населення держави.

Рис. 2.3. Місце та роль торгівлі у соціально-економічному розвитку

України (на 1.01.2015 р.) (складено автором)

17,1% валової доданої вартості

51,2% кількості суб’єктів господарювання

9,4% обсягу інвестицій в основний капітал

10,3% фінансового результату до оподаткування (серед підприємств, що отримали прибуток)

16,7% найманих працівників

20,5% працевлаштованих осіб

17,5% зайнятого населення

Місце та роль торгівлі у соціально-

економічному розвитку України

92

Варто акцентувати увагу на тому, що торгівля пройшла складний

процес трансформації в економіці України: важкий етап входження в

ринкову економіку, період розквіту на початку ХХΙ ст. та зазнала суттєвих

складнощів під час фінансово-економічної кризи 2008-2010 років. Сьогодні

торговельні підприємства змушені оптимізувати власну торговельну мережу,

структуру персоналу, вести продуману асортиментну політику. Поряд з цим,

саме посткризові умови розвитку спонукають торговельні підприємства до

пошуку нових інструментів нарощування власного соціально-економічного

потенціалу, серед яких важливе місце належить інструментарію соціальної

відповідальності.

Якщо аналізувати за секторами економіки, то найбільший відсоток

підприємств, які реалізують соціально відповідальні проекти, спостерігається

в торгівлі, сільському господарстві, сфері фінансів (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Здійснення заходів соціальної відповідальності за сферами

економічної діяльності в Україні (складено автором на основі [173])

Ознайомлення із соціальними програмами окремих українських

підприємств різних галузей (рис. 2.5) дозволило виокремити низку напрямків

їх соціальної активності та довести, що галузева приналежність є вагомим

93

чинником, який впливає на структуру соціальних заходів та програм, які

реалізуються конкретними підприємствами. Так, для торговельних

підприємств характерним є надання пріоритету підготовці і розвитку

персоналу, охороні здоров’я працівників та покупців, участі у соціально

значимих проектах територіальної громади. Натомість для галузей

промисловості властиві інвестиційні заходи із ресурсозбереження, в тому

числі з охорони навколишнього середовища, налагодження добросовісних

ділових відносин з партнерами, клієнтами, розвиток конкуренції. Такого роду

активність і ті чималі кошти, які вкладаються в неї, розглядаються вже не

стільки як благодійність, скільки як соціальні інвестиції, тобто як частина

всього інвестиційного процесу підприємств. Об’єктом таких інвестицій

стають, в першу чергу, власний персонал підприємства і місцева спільнота в

районі його діяльності.

0,00

10,00

20,00

30,00

40,00

50,00

60,00

70,00

80,00

Палив

ний к

омпл

екс

Чорна

метал

ургія

Машин

обуд

уван

ня

Хімічна п

ромис

ловіс

ть

Торгів

ля

Транс

порт

Фінанс

овий

секто

р

Розвиток персоналу Охорона здоров`яРесурсозбереження Добросовісна ділова практикаРозвиток місцевої спільноти Інше

Рис. 2.5. Структура соціальних інвестицій бізнесу в Україні у 2014 р.

(складено автором на основі опрацювання статистичних даних Міністерства

праці та соціальної політики України)

Част

ка, %

Сфери економіки

94

При цьому в торгівлі акцент робиться на нарощуванні людського

капіталу, його спроможності задовольнити вимоги вибагливих покупців,

володіння персоналом спеціальними знаннями відповідно до асортименту

пропонованих в підприємстві торгівлі товарів (побутова техніка, будівельні

матеріали, комп’ютерна техніка, продукти харчування, побутова хімія тощо).

Лише наявність висококваліфікованого торговельного персоналу дозволяє

підприємству бути дієздатним суб’єктом сучасної економіки. З іншого боку,

торговельні підприємства – це суб’єкти, які щодня співпрацюють з великою

кількістю споживачів, а тому інформація про їх соціальну відповідальність

щодо мешканців територіальної громади буде набувати поширення шляхом

передачі інформації через їх міжособистісне спілкування. За допомогою такої

активності зростає репутація підприємтсв, довіра до бізнесу, закріплюється

коло лояльних споживачів, створюються умови для успішної експансії на

регіональні і національні ринки. Основна перепона на шляху розповсюдження

практики соціальної відповідальності торговельних підприємств – зростання

витрат на соціальні інвестиції, що може вплинути на зниження

конкурентного статусу підприємства, викликати негативну реакцію

акціонерів чи співвласників.

Питання визначення кількості підприємств, які здійснюють сьогодні в

Україні соціально відповідальну діяльність, є практично нереалізованим. Так,

згідно інформації Центру розвитку корпоративної соціальної відповідальності

[75], лише 8,3% вітчизняних компаній публікують окремі нефінансові звіти.

Кількісно за період з 2005 р. в Україні 38 компаній опублікували 55

нефінансових звітів у різних форматах, у тому числі: 47 звітів – про прогрес;

7 звітів – за системою GRI; 6 нефінансових звітів – іншого формату. Якщо

аналізувати розкриття інформації про нефінансові аспекти діяльності в

макроекономічному розрізі, то в Україні лише 10% компаній зі 100

найбільших за обсягами чистого доходу в останні роки готували та

публікували нефінансові звіти. Для порівняння – із 250 найбільших компаній

у розвинених країнах такі звіти готують 80% компаній, із 2200 найбільших

95

компаній у країнах, що розвиваються, – 45% компаній. Сукупна частка

компаній, що здійснюють соціальне звітування в Україні, складає 11,44%

ВВП за сукупним доходом [83].

В Україні за останні п’ять років з’явились перші фахові організації,

українська мережа Глобального договору охоплює понад 140 організацій

[28]. Близько ста компаній декларують власну соціальну відповідальність.

Існує група менеджерів, відповідальних за аспекти соціальної

відповідальності українських компаній.

За результатами експертного опитування автора (14 підприємств, які

працюють у сфері торгівлі) існує пряма залежність між розміром

підприємства та його залученістю до соціально відповідальних проектів. Так,

серед підприємств із чисельністю працюючих до 50 осіб лише 73,0%

менеджерів проводять політику соціальної відповідальності на власних

підприємствах; при цьому лише 23,1% стосується її зовнішніх аспектів.

Натомість 95,3% великих торговельних підприємств вважають себе

долученими до соціальної відповідальності, з них 56,8% реалізують її за

межами підприємства (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Розподіл торговельних підприємств, які реалізують проекти соціальної

відповідальності на власному підприємстві за чисельністю працівників

(за результатами вибіркового обстеження підприємств торгівлі)

(%) Стан реалізації проектів

соціальної відповідальності До 50 осіб Від 50 до 100 осіб Від 101 особи

Реалізують проекти соціальної відповідальності на власному підприємстві

73,0 82,1 95,3

в тому числі внутрішні 73,0 82,1 95,3

зовнішні 23,1 25,8 56,8 Не реалізують проекти соціальної відповідальності на власному підприємстві

27,0 17,9 4,7

96

Для того, щоб визначити пріоритетні напрями соціальної

відповідальності торговельних підприємств, розглянемо відповіді експертів

на запитання «Які соціально відповідальні заходи реалізує Ваше

підприємство?» (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Результати опитування експертів щодо спрямованості заходів

соціальної відповідальності торговельних підприємств

(за результатами досліджень автора)

Як свідчать результати опитування експертів, переважна більшість

торговельних підприємств спрямовують свою діяльність на розвиток

власного персоналу (80,9% відповідей експертів), невикористання дитячої

праці (80,7% відповідей експертів), турботу про здоров’я і безпеку

споживачів (71,3% відповідей експертів), дотримання трудового

законодавства щодо умов праці та винагороди персоналу (66,1% відповідей

експертів), недопущення трудової дискримінації та примусової праці

(відповідно 58,8% та 78,0% відповідей експертів) та ін.

Таким чином, до основних напрямків зовнішньої соціальної

97

відповідальності менеджери торговельних підприємств відносять взаємодію з

державними органами влади та інституціями, взаємодію з громадою,

взаємодію з споживачами. Саме в розрізі цих трьох напрямів будуватимемо

перелік показників для проведення факторного аналізу основних чинників,

які визначають розвиток соціально відповідальної діяльності торговельних

підприємств в Україні.

Оцінювання взаємодії торговельних підприємств з органами державної

влади будемо здійснювати за такими показниками:

П1 – обсяги сплати до державного бюджету та позабюджетних фондів

соціального страхування (за даними офіційної статистики);

П2 – частка підприємств торгівлі, які порушували порядок чи терміни

сплати платежів до державного бюджету (за даними Державної податкової

адміністрації);

П3 – частка товарів вітчизняного виробництва, які реалізовувались

через торговельну мережу (за даними офіційної статистики);

П4 – індекс економічної свободи України (Index of Economic Freedom);

П5 – індекс сприйняття корупції в Україні (Corruption Perceptions

Index);

П6 – співвідношення середньої заробітної плати в торгівлі до середньої

зарплати в Україні (за даними офіційної статистики);

П7 – доходи населення в розрахунку на одну особу.

Оцінювання взаємодії торговельних підприємств з територіальними

громадами доцільно вивчати за такими показниками:

П8 – кількість фондів громад в Україні (інформація Українського

форуму благодійників) [191];

П9 – кількість угод між підприємствами та органами місцевого

самоврядування (інформація Українського форуму благодійників) [191];

П10 – кількість проектів з охорони навколишнього середовища, які

реалізуються підприємствами (інформація Міністерства екології та

природних ресурсів України);

98

П11 – фінансування екологічних програм в Україні (інформація

Міністерства екології та природних ресурсів України);

П12 – кількість зареєстрованих громадських організацій в Україні (за

даними офіційної статистики).

Оцінювання взаємодії торговельних підприємств із споживачами

будемо здійснювати за такими показниками:

П13 – кількість звернень громадян до управлінь у справах захисту прав

споживачів (за даними Державного комітету України з питань технічного

регулювання та споживчої політики);

П14 – рівень розвитку корпоративної культури в Україні (індекс

журналу «Гвардія»);

П15 – частка персоналу із базовою вищою освітою серед зайнятих в

торгівлі (за даними офіційної статистики);

П16 – частка великих підприємств у складі підприємств торгівлі (за

даними офіційної статистики);

П17 – частка прибуткових підприємств у загальній кількості

підприємств торгівлі (за даними офіційної статистики);

П18 – обсяг валової доданої вартості торгівлі (за даними офіційної

статистики).

Для проведення факторного аналізу усі показники взяті в динаміці за

період 2008-2014 рр.

Розрахунок початкової кореляційної матриці показав, що чотири з

первинних власних значень факторів є вагомими (мають значення більше

одиниці), відповідно лише вони були відібрані для подальшого аналізу.

Перший фактор пояснює 39,0% сумарної дисперсії, другий – 15,7%; третій –

14,8%; четвертий – 11,7%; в цілому – 81,2% (табл. 2.5).

За результатами проведених нами розрахунків встановлено, що три із

вісімнадцяти відібраних показників виявились незначимими для жодного із

чотирьох синтетичних факторів, що обумовило подальші висновки та

пропозиції.

99

Таблиця 2.5

Внесок окремих факторів розвитку соціальної відповідальності

торговельних підприємств до загальної дисперсії (за розрахунками автора)

Номер фактора Первинні власні значення факторів

сума % дисперсії сукупний % дисперсій

1 5,912 39,0 39,0 2 1,894 15,7 54,7 3 1,780 14,8 69,5 4 1,571 11,7 81,2

Це – кількість проектів з охорони навколишнього середовища, які реалізуються

підприємствами; частка персоналу із базовою вищою освітою серед зайнятих;

частка прибуткових підприємств у загальній кількості) (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Матриця навантажень первинних ознак за загальними факторами

(за розрахунками автора)

№ Показники F1 F2 F3 F4 1 2 3 4 5 6 1. Обсяги сплати до державного бюджету

та позабюджетних фондів соціального страхування

0,41 0,83 0,12 0,05

2. Частка підприємств торгівлі, які порушували порядок чи терміни сплати платежів до державного бюджету

0,03 -0,03 0,04 -0,85

3. Частка товарів вітчизняного виробництва, які реалізовувались через торговельну мережу

-0,03 0,10 0,95 -0,09

4. Індекс економічної свободи України 0,97 -0,42 0,07 0,09 5. Індекс сприйняття корупції в Україні 0,95 0,10 -0,03 -0,09 6. Співвідношення середньої зарплати в

торгівлі до середньої зарплати в Україні -0,10 0,93 0,04 0,07

7. Доходи населення в розрахунку на одну особу 0,79 0,34 0,11 0,05

8. Кількість Фондів громад в Україні 0,79 0,28 -0,04 0,00 9. Кількість угод між підприємствами та

органами місцевого самоврядування -0,06 0,89 0,01 0,19

10. Кількість проектів з охорони навколишнього середовища, які реалізуються підприємствами

0,35 -0,67 0,02 0,61

11. Фінансування екологічних програм в Україні -0,07 0,76 0,14 -0,15

12. Кількість зареєстрованих громадських організацій в Україні 0,80 0,71 0,09 0,21

100

Продовження табл. 2.6 1 2 3 4 5 6

13. Кількість звернень громадян до управлінь у справах захисту прав споживачів

0,54 0,37 0,05 -0,75

14. Рівень розвитку корпоративної культури в Україні 0,15 0,19 0,88 0,14

15. Частка персоналу із базовою вищою освітою серед зайнятих в торгівлі -0,61 -0,25 0,68 -0,44

16. Частка великих підприємств у структурі підприємств торгівлі -0,18 0,10 0,78 -0,11

17. Частка прибуткових підприємств у загальній кількості підприємств торгівлі 0,59 -0,47 0,16 0,26

18. Обсяг валової доданої вартості торгівлі 0,83 0,77 0,11 0,12

Перший із синтетичних факторів (F1) характеризує соціально-економічний

клімат у державі. Найбільш вагомими за цим фактором виявились такі

показники: індекс економічної свободи України, індекс сприйняття корупції

в країні, доходи населення в розрахунку на одну особу, кількість фондів

громад в Україні, кількість зареєстрованих громадських організацій в

Україні, обсяг валової доданої вартості торгівлі. Тобто передумовами для

подальшого розвитку соціально відповідальної діяльності торговельних

підприємств в Україні повинні стати розвиток бізнес-середовища (його

характеризують міжнародні індекси свободи і корупції) в напрямку

підвищення його прозорості, налагодження вільної конкуренції тощо. Крім

цього, необхідною умовою активізації соціальної політики підприємств є

імплементація принципів громадянського суспільства в державі, формування

пріоритетів соціальної відповідальності серед населення (це засвідчує зв’язок

із показниками розвитку Фондів громад та громадських організацій в

Україні). Рівень доходів населення в країні, з одного боку, визначає

купівельну спроможність населення, а, отже, безпосередньо впливає на

розвиток сфери торгівлі загалом. З іншого боку – достатній рівень доходів

населення засвідчує його готовність до участі у проектах соціальної

відповідальності (відповідно до піраміди потреб Маслоу).

Якщо перший фактор дозволяє визначити основні чинники, які

обумовлюють розвиток соціальної відповідальності підприємств торгівлі, то

101

другий синтетичний фактор (F2) формується за рахунок активної співучасті

торговельних підприємств у реалізації заходів державної соціальної

політики, коли частину соціальних обов’язків держави добровільно

виконують підприємства. Так, основними позитивними наслідками для

держави від інтенсифікації розвитку бізнесу на засадах соціальної

відповідальності стає поступове збільшення обсягів надходжень до

державного бюджету та позабюджетних фондів соціального страхування,

підвищення активності підприємств у фінансуванні екологічних програм в

Україні, тобто торговельні підприємства стають активними співучасниками

реалізації заходів державної соціальної політики.

Таким чином, має місце ситуація, коли частина соціальних обов’язків

держави добровільно перекладається на плечі підприємств. Найвищим

значенням кореляції у групі характеризується показник співвідношення

середньої зарплати в сфері торгівлі до середньої зарплати в Україні – 0,93.

Частково це обумовлено тим, що заходи із соціально відповідальної

діяльності включають преміювання та інше грошове винагородження

найбільш успішних працівників. Однак, поглиблене дослідження дозволило

встановити, що частка додаткових виплат (крім основної заробітної плати та

законодавчо регульованих виплат) в торгівлі становила не більше 6,8%

протягом 2006-2014 рр. [158]. Тому, правомірно стверджувати, що значно

вагомішим чинником зростання рівня заробітної плати в галузі є збільшення

частки висококваліфікованого персоналу із вищою заробітною платою (в

порівнянні з низькокваліфікованим персоналом). Реалізація соціально

відповідальних заходів щодо підвищення кваліфікації персоналу є одним із

основних напрямків соціальної політики більшості торговельних підприємств

(рис. 2.6).

Ще одним вагомим результатом розвитку торговельних підприємств на

основі соціальної відповідальності є налагодження взаємодії не лише з

територіальними громадами, але й із органами місцевого самоврядування (це

засвідчує відчутна кореляція із показником «кількість угод між

102

підприємствами та органами місцевого самоврядування»). Отже, торговельні

підприємства спільно з органами місцевого самоврядування вирішують

проблемні питання розвитку територіальної громади, беруть участь у

фінансуванні соціально значимих для громади інвестиційних проектів.

Варто наголосити, що такі показники, як кількість зареєстрованих

громадських організацій в Україні та обсяг валової доданої вартості торгівлі,

є вагомими як для першого синтетичного фактора, так і для другого, тобто

рівень розвитку громадянського суспільства в державі та розвиток самої

сфери торгівлі (динаміку валової доданої вартості розглядаємо як

результуючий показник розвитку торгівлі загалом) одночасно слід

розглядати як передумову та як наслідок реалізації заходів соціальної

відповідальності торговельних підприємств. Третій синтетичний фактор (F3) соціальної відповідальності

торговельних підприємств відповідає за внутрішньогалузеві чинники

розвитку торгівлі. Показник, який характеризує частку товарів вітчизняного

виробництва, які реалізовувались через торговельну мережу (рівень кореляції

0,95), вважаємо особливо значимим саме для даної галузі. Адже в умовах

реалізації ендогенноорієнтованої моделі розвитку економіки України (що

задекларовано на найвищих щаблях влади) питання розвитку внутрішнього

ринку, його наповнення товарами вітчизняного виробництва, спрямованості

на підвищення конкурентоспроможності українських товарів є одними з

визначальних. Тому одним з головних напрямків соціально відповідальної

діяльності торговельних підприємств перед державою та суспільством є

активна участь у просуванні саме вітчизняних товарів. Підкреслимо, що

впродовж 2005-2014 рр., як показало дослідження, мало місце скорочення

частки товарів, які вироблені в Україні та продавались через роздрібну та

оптову торговельну мережу, із 70,5% до 57,8% (рис. 2.7). При цьому частка

вітчизняних продовольчих товарів склала в їх товарообороті переважну

частку – 85,6%, хоча і скоротилася проти 2005 р. на 5,3%.

Натомість частка вітчизняних непродовольчих товарів у товарообороті

103

торговельної мережі є значно нижчою і характеризується низхідною

динамікою. Протягом 2005-2014 років цей показник скоротився на 13,1% і

станом на 1.01.2015 р. становив 44,5%, тобто через сферу торгівлі

реалізувалось більше половини непродовольчих товарів імпортного

походження, що вказує на поступову експансію внутрішнього ринку

товарами зарубіжного виготовлення. Зазначена ситуація потребує соціально

відповідальної політики торговельних підприємств на зростання частки

вітчизняних товарів в торговельній мережі.

Рис. 2.7. Динаміка частки продажу товарів вітчизняного виробництва

через мережу торговельних підприємств в Україні в 2005-2014 рр.

(побудовано автором на основі [139])

Наступним показником, який показав значний вплив на становлення

соціальної відповідальності торговельних підприємств в Україні, є рівень

розвитку корпоративної культури. Як показує світова практика, як правило,

соціально відповідальність та корпоративна культура – це складові

соціальної політики підприємств, які реалізуються поряд, а тому є

взаємообумовленими та взаємопов’язаними.

Значний вплив на поширення соціальної відповідальності серед

торговельних підприємств є поступове збільшення частки великих

104

підприємств у сфері торгівлі, що результується у збільшення кількості

торговельних мереж та частки товарів, які реалізуються через такі мережі. В

Україні у 2014 р. на споживчому ринку працювало близько 80 торговельних

мереж, що є основною причиною його фрагменарного розвитку. Найбільш

розповсюдженими форматами об’єктів роздрібної торгівлі в Україні є

супермаркети, гіпермаркети, «магазини біля дому», Cash&Carry та

дискаунтери. Частка торговельних мереж в загальному обсязі роздрібного

товарообороту становила 51,4%, а в загальній торговельній площі магазинів –

47,0% [35, с. 15-16], що є свідченням більш ефективного функціонування

найкрупніших торговельних мереж порівняно з іншими об’єктами торгівлі.

Сьогодні саме торговельні мережі є найактивнішими учасниками

соціально відповідальних проектів та реалізовують найбільше заходів

соціальної політики на внутрішньокорпоративному рівні. Це пов’язано з

кількома аспектами: наявністю достатніх обсягів фінансових ресурсів для

здійснення соціальних інвестицій; наявністю менеджерів та окремих

підрозділів, які професійно займаються соціальною відповідальністю на

постійній основі; налагодженістю взаємодії торговельних мереж із

територіальними громадами, місцевими та держаними органами влади. Все

це обумовлює пряму залежність розвитку соціальної відповідальності в

Україні від збільшення кількості торговельних мереж.

Четвертий фактор (F4) характеризує негативні чинники розвитку

соціальної відповідальності торговельних підприємств та представлений

двома показниками: часткою підприємств торгівлі, які порушували порядок

чи терміни сплати платежів до державного бюджету, та кількість звернень

громадян до управлінь у справах захисту прав споживачів.

Наявність тісного оберненого зв’язку (зі знаком «-») між діяльністю

торговельних підприємств у сфері соціальної відповідальності та цими

чинниками засвідчує несумісність цих явищ, адже відповідність діяльності

підприємства встановленому законодавчому полю – це перший базовий рівень

реалізації соціальної відповідальності; без його забезпечення наступні рівні

105

досягнуті не можуть бути.

Таким чином, виявлені імпліцитні та експліцитні фактори дозволили

встановити причини, які гальмують імплементацію моделі соціальної

відповідальності у практику діяльності торговельних підприємств, та

визначити критеріальні умови її подальшого розвитку в Україні.

Поглиблений аналіз зовнішньої соціальної відповідальності

торговельних підприємств здійснимо на основі експертного опитування

представників менеджменту 14 торговельних підприємств. Також

представимо їх рейтингування за такими показниками, як:

– середньорічний обсяг витрат підприємства на заходи зовнішньої

соціальної відповідальності (за останні три роки);

– кількість заходів зовнішньої соціальної відповідальності, які

реалізовувались за участю (або за ініціативою) торговельного підприємства

(в середньому за останні три роки);

– кількість працівників торговельного підприємства, які приймали

участь в реалізації заходів зовнішньої соціальної відповідальності (в

середньому за останні три роки).

Для цього скористаємось методом балових оцінок, присвоюючи

кожному підприємству певну кількість балів по кожному з трьох показників

(табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Критерії балової оцінки зовнішньої соціальної відповідальності

торговельних підприємств (складено автором)

Показники Критерії балової оцінки Кількість балів 1 2 3

Середньорічний обсяг витрат підприємства на заходи зовнішньої соціальної відповідальності (за останні три роки)

До 10 тис. грн. 1 від 10 до 100 тис. грн. 2

від 100 до 300 тис. грн. 3 понад 300 тис. грн. 4

Середньорічна кількість заходів зовнішньої соціальної відповідальності, які реалізовувались за участю (або за ініціативою) підприємства (в середньому за останні три роки)

До 5 заходів 1 від 6 до 10 заходів 2

від 11 до 15 заходів 3

більше 16 заходів 4

106

Продовження табл. 2.7 1 2 3

Середньорічна кількість працівників підприємства, які приймали участь в реалізації заходів зовнішньої соціальної відповідальності (в середньому за останні три роки)

1-2 особи 1 3-5 осіб 2 6-10 осіб 3

більше 11 осіб 4

На підставі розроблених критеріїв нами здійснено оцінювання

досліджуваних торговельних підприємств, а їх рейтингування проведено за

сумарною кількістю балів, яку присвоєно кожному торговельному

підприємству (табл. 2.8, рис. 2.8).

Таблиця 2.8

Результати оцінювання зовнішньої соціальної відповідальності

торговельних підприємств (складено автором)

Назва торговельного підприємства

Середньорічний обсяг витрат підприємства

на заходи зовнішньої соціальної

відповідальності

Кількість заходів зовнішньої соціальної

відповідальності, які

реалізовувалися за участю

підприємства

Кількість працівників

підприємства, які приймали

участь в реалізації заходів

зовнішньої соціальної

відповідальності

Сумарна кількість

балів

АТ «ГАЛИЧ-АВТО» 2 1 2 5 ТОВ АЙПІЄ-Л (ТВК «Південний») 3 4 4 11

ТОВ «Західна торгово-фінансова група» 1 1 1 3

ТОВ «Епіцентр» 4 4 4 12 ТОВ «Крамсервіс» 1 1 1 3 ТОВ ТВК «Львівхолод» (мережа «Рукавичка») 3 3 4 10

ТОВ «Маркет Універсал Лтд» (мережа DS) 4 2 4 10

ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» 4 4 4 12

ТОВ «СУМАТРА-ЛТД» (мережа «КОСМО») 2 1 3 6

ТОВ «Шувар» 4 2 3 9 ТОВ «Фоззі-Фуд» (мережа «Сільпо») 3 3 4 10

ТОВ «Фокстрот» 2 2 4 8 ТОВ «Praktiker Україна» 3 2 3 8 СП ТОВ «Галицька торгова асоціація» 1 1 2 4

107

За результатами дослідження виявлено, що найбільш активну позицію

у реалізації зовнішньої складової соціальної відповідальності торговельних

підприємств займали ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» та ТОВ

«Епіцентр», які працюють у форматі торговельної мережі. Слід відзначити,

що особливістю їх проектів є чітка спрямованість на підтримку соціальних

ініціатив територіальних громад, на території яких вони працюють. При

цьому пріоритет надається пропагуванню здорового способу життя (шляхом

будівництва спортивних комплексів та спортивних майданчиків) і підтримці

обдарованої молоді. У 2011 р. засновники національної мережі будівельно-

господарських гіпермаркетів «Епіцентр К» збудували спортивний комплекс

для олімпійської збірної.

ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» також має налагоджені контакти

із органами місцевого самоврядування, що підтверджує наявність низки

підписаних угод про співпрацю. З моменту виходу на ринок України у

Рис. 2.8. Рейтинг торговельних підприємств за рівнем зовнішньої соціальної

відповідальності (побудовано автором)

108

2003 р. компанія інвестувала понад 5 млн. грн. (близько 450 тис. євро) в

соціальні інститути, організації та проекти [166].

Варто відзначити, що усі торговельні мережі, які брали участь у

дослідженні, потрапили до верхньої частини рейтингу. Причини цього

обумовлені при здійсненні факторного аналізу. Щодо підприємства ТОВ

«Маркет Універсал ЛТД», яке володіє широкою мережею аптек, то йому

вдалось потрапити до першої п’ятірки рейтингу завдяки успішній роботі з

клієнтами. Так, мережа аптек «DS» стала першою у Львові аптечною

мережею, котра запровадила у 2000 р. знижки за пластиковими Картками

клієнта (сьогодні Карткою клієнта мережі користуються понад 150 тис. осіб).

А наприкінці 2009 р. в аптеках мережі «DS» розпочато спеціальну програму

для власників Картки клієнта – «Подяка за довіру». За її умовами постійні

відвідувачі можуть отримати грошові сертифікати або долучитися до

благодійної допомоги тим, хто її потребує. Постійними учасниками

програми вже стали понад 135 тис. осіб [165]. Серед основних правил

підприємства – чесне ведення бізнесу, що є однією із засад соціальної

відповідальності в торгівлі.

Серед лідерів за зовнішньою соціальною відповідальністю

перебувають два найбільші ринки міста Львова – ТОВ «АЙПІЄ-Л» (ТВК

«Південний») та ТОВ «Шувар».

ТОВ «АЙПІЄ-Л» зайняло третю позицію у рейтингу. Напрямки, які

реалізує дане підприємство у сфері зовнішньої соціальної відповідальності, –

співпраця з територіальною громадою та постійне самовдосконалення задля

потреб і вимог споживачів. Крім цього, ринок «Південний» відомий

реалізацією таких соціальних проектів, як будівництво релігійних споруд,

підтримка талановитих дітей та молоді, проведення дитячих та юнацьких

танцювальних і спортивних змагань тощо.

До пріоритетів ТОВ «Шувар» у соціальній сфері віднесені: підтримка

вітчизняних виробників екологічно чистих та якісних продуктів харчування;

створення осередку державних і громадських організацій (дорадча служба,

109

фонд підтримки фермерства, тощо) з метою підтримки національного

виробника; забезпечення населення продуктами за соціальними цінами;

проведення регулярних виставок, професійних конференцій, навчань в

аграрному секторі; створення першої в країні постійно діючої виставки

технологій та обладнання аграрного напрямку; підняття рівня

обслуговування споживачів до світових стандартів (якість, безпека,

асортимент, об’єктивна ринкова ціна та сучасні умови продажу

сільськогосподарської продукції та продуктів їх переробки). Керівництво

підприємства також розпочинає роботу над дуже соціально значимим для

України проектом – повернення українських заробітчан на батьківщину. Ідея

проекту полягає у створенні (за підтримки ТОВ «Шувар») низки підприємств

у аграрній сфері, які б змогли сформувати конкурентоспроможні робочі

місця. Саме вони стали б підставою для повернення заробітчан.

Щодо решти торговельних підприємств, то, як вважають їх топ-

менеджери, в сучасних умовах провадження економічної діяльності

реалізація соціально значимих проектів зовнішнього спрямування не є

пріоритетною для підприємства. Їх соціальна відповідальність в значно

більшій мірі спрямована на внутрішні соціальні інвестиції, натомість, участь

у зовнішніх проектах є радше випадковістю, відповіддю на чиєсь прохання

чи реалізацією певних амбіцій керівництва чи власників. Як результат –

низькі позиції у рейтингу.

Як показує аналіз, загалом соціальні інвестиції українських компаній у

більшій мірі спрямовані на внутрішні програми, метою яких є розвиток

власного людського потенціалу та задоволення потреб працівників, а

зовнішня соціальна відповідальність – це переважно прерогатива

торговельних мереж. Натомість у країнах, які володіють вагомим досвідом

реалізації соціальної відповідальності бізнесу перед територіальними

громадами, частка зовнішніх соціальних інвестицій значно перевищує

внутрішні. Так, за даними Корпорації з дослідження громадської думки у

США, близько 60% соціальних інвестицій спрямовані саме на розвиток

110

місцевої громади [155].

Отже, зазначене доводить необхідність подальшого поширення ідеї, що

участь у розвитку територіальної громади слід розглядати не як благодійні

акції, а як складову власної стратегії корпоративної соціальної

відповідальності кожного торговельного підприємства, яка приносить

відповідні економічні та соціальні вигоди.

2.3. Оцінювання внутрішньої соціальної відповідальності

торговельних підприємств

Діючі сьогодні на підприємствах механізми соціальної відповідальності

відображають форми адаптації менеджменту до умов нового соціально-

економічного та політичного середовища. Тому аналіз реалізованих

внутрішніх соціальних програм дозволяє ідентифікувати особливості

соціально-економічних відносин на рівні підприємства і вивчити

різноманіття стратегій пристосування торговельних підприємств до умов

ринкової економіки.

В умовах сьогодення визначальними рисами внутрішньоорієнтованої

політики соціальної відповідальності торговельного підприємства є наступні:

– необхідність активізувати внутрішню соціальну відповідальність, яка

обумовлена постійним зростанням вимог до якості торговельних послуг і

кваліфікації фахівців, що вимагає значних соціальних інвестицій у розвиток

персоналу підприємства;

– зниження рівня реальних доходів працівників в кризових умовах, що

спонукає торговельні підприємства у боротьбі за висококваліфікованих

фахівців пропонувати пакет соціального забезпечення;

– зниження рівня прибутковості торговельних підприємств (а в деяких

випадках – і наявність збитків), що не дозволяє їм витрачати значні обсяги

фінансових ресурсів на реалізацію проектів соціальної відповідальності.

Таким чином, торговельні підприємства фактично потрапили у

111

ситуацію, коли потреби працівників у соціальній підтримці загострилися, а

фінансові можливості підприємства у їх задоволенні знизилися.

Оцінювання ефективності заходів внутрішньої соціальної

відповідальності підприємств торгівлі (як і інших видів економічної

діяльності) суттєво ускладнене відсутністю статистичної інформації. У даний

час територіальні органи Державної служби статистики України не

здійснюють збір інформації щодо такої діяльності на рівні суб’єктів

економіки. Зазначене практично унеможливлює проведення оцінки та

порівняння соціальної відповідальності торговельних підприємств в межах

галузі чи окремої території (регіону) та зумовлює необхідність проведення

соціологічного обстеження окремих торговельних підприємств.

Діагностику заходів внутрішньої соціальної відповідальності

торговельних підприємств здійснимо з використанням розробленого

методичного підходу, який викладений у п. 2.1. Відповідно до нього,

загальний рівень внутрішньої соціальної відповідальності торговельного

підприємства буде оцінюватися в розрізі чотирьох груп факторів:

фактори соціальної стабільності становища підприємства;

фактори безпеки праці;

фактори формування конкурентних переваг підприємства;

фактори стимулювання і мотивації персоналу підприємства. Розглянемо докладніше кожну групу із зазначених факторів в розрізі

вибіркової сукупності торговельних підприємств, на яких проводилось

соціологічне обстеження.

Фактори соціальної стабільності становища підприємства. Ця група

факторів дозволяє оцінити, наскільки персонал є лояльним, відданим і

позитивно настроєним по відношенню до підприємства. В цьому вагому роль

відіграє соціально-психологічний клімат, який слід розглядати як результат

спільної діяльності людей, їх міжособистісних відносин, детермінованих не

стільки об’єктивними умовами, скільки суб’єктивною потребою персоналу в

спілкуванні, та його задоволенням. Соціально-психологічний клімат

112

торговельного підприємства можна розглядати як ступінь задоволеності

працівників підприємства міжособистісними відносинами, що виявляється в

таких групових ефектах, як настрій і думка колективу, індивідуальне

самопочуття, оцінка умов життя і праці окремого працівника в колективі.

Зазначена група факторів включає показники, які розподілені на ті, що

дозволяють оцінити: 1) наявність і ефективність додаткових стимулів для

персоналу торговельного підприємства (оцінюється через: рівень

забезпеченості працівників підприємства медичним обслуговуванням чи

медичним страхуванням, ефективність функціонування профспілки;

забезпеченість персоналу транспортом для службового використання та

житлом); 2) морально-психологічний клімат в колективі (оцінюється через

задоволеність працівника виконуваною роботою і місцем праці,

задоволеність кадровою політикою та психологічним кліматом в колективі).

Порівняльний аналіз досліджуваної сукупності торговельних

підприємств показав (рис. 2.9) їх значну диференціацію за рівнем соціальної

стабільності: розмах варіації між мінімальним значенням (30 балів для ТОВ

«Praktiker Україна») та максимальним значенням (53 бали для ТОВ «Маркет

Універсал Лтд») складає 23 бали.

Зазначимо, що згідно наших оцінок, представлених в табл. Г.1 Додатку

Г, на всіх (за винятком ТОВ «Епіцентр») досліджуваних торговельних

підприємствах стан морально-психологічного клімату в колективі є

порівняно кращим, ніж стан додаткового стимулювання персоналу. Найвищу

кількість балів за створення додаткових стимулів для працівників отримали

ТОВ «Епіцентр» (26 балів), ТОВ «Західна торгово-фінансова група» та ТОВ

«Шувар» (21 бал), ТОВ «СУМАТРА ЛТД» (19 балів). Якщо рейтинг перших

двох торговельних підприємств забезпечила наявність системи підвезення

персоналу до місця праці, то останнє підприємство характеризується

ефективною діяльністю профспілкового комітету.

Відносини роботодавця із профспілками є одним з важливих елементів

системи трудових відносин. За даними нашого дослідження, 96% опитаних

113

працівників є членами профспілок; однак, у даний час більшість керівників

торговельних підприємств, особливо, малих, вважає недоцільним існування

на підприємстві профспілкових організацій.

Рис. 2.9. Оцінка факторів соціальної стабільності торговельних

підприємств (за результатами вибіркового обстеження підприємств)

Дослідження показало, що в Україні ще не набула поширення практика

медичного страхування працівників чи надання їм додаткового медичного

забезпечення. Найвищу оцінку за цим критерієм отримало ТОВ «Маркет

Універсал Лтд» (мережа аптек «DS»), яке надає своїм працівникам суттєві

знижки на купівлю фармацевтичної продукції, що розцінюється членами

трудового колективу як турбота про їхнє здоров’я.

Щодо забезпеченості персоналу транспортом для службового

користування та службовим житлом, то на більшості торговельних

114

підприємств досліджуваної сукупності такий транспорт є, однак, як

зазначають працівники, використовується він переважно для потреб

менеджменту вищої ланки. Натомість, службове житло на засадах найму (а

не власності) у своєму розпорядженні має лише «ТОВ Метро Кеш енд Кері

Україна».

Найнижчу оцінку додаткового стимулювання персоналу отримало ТОВ

«Крамсервіс» (оператор магазину, який торгує продуктами харчування) –

усього 4 бали. Однак, це ж підприємство характеризується досить високим

рівнем морально-психологічного клімату на підприємстві (35 балів), що

свідчить про те, що працівники задоволені умовами праці та виконуваною

роботою. Вищу оцінку за цим фактором отримало лише ТОВ «Фокстрот»:

78% працівників цього підприємства цілком задоволені місцем праці,

кадровою політикою та психологічним кліматом на підприємстві.

Найнижчий відсоток задоволених морально-психологічним кліматом

виявився на таких торговельних підприємствах, як ТОВ «Praktiker Україна»

(11,2% працівників цілком задоволені, а 43% – частково задоволені) і ТОВ

«Фоззі-Фуд» (16,4% – цілком задоволені, 38,9% – задоволені частково).

У ході аналізу були виявлені деякі залежності: важливість для

працівника певних аспектів трудової діяльності й задоволеність ними певним

чином залежали від статі й освіти працівника. Так, для жінок більш вагомим

виявилося бажання мати роботу, що дає можливість підвищення кваліфікації

(це відзначили 64% опитаних), а серед чоловіків це важливо лише для 52%.

Гендерні характеристики також впливають і на задоволеність

окремими аспектами трудової діяльності: жінки, на відміну від чоловіків, в

більшій мірі незадоволені змістом своєї роботи – 18% опитаних заявили про

це; тоді як серед чоловіків частка незадоволених склала лише 3%.

Результати оцінки підприємства за даною групою факторів є вагомим

показником для менеджменту та власників підприємства, адже лояльність у

відношенні співробітників до працедавця виражається в бажанні працювати

ефективно, прагненні відповідати принципам підприємства, активно сприяти

115

досягненню його цілей. Тому власники торговельних підприємств з метою

підвищення економічної ефективності діяльності і розвитку ділової репутації

підприємств у довгостроковій перспективі повинні планувати й здійснювати

соціальні програми для формування лояльності персоналу.

Фактори безпеки праці на підприємстві. Одним із вагомих напрямків

оцінювання внутрішньої соціальної відповідальності торговельних

підприємств є аналіз заходів із охорони праці та трудової дисципліни в

колективі. Практика показує, що недосконала організація праці неодмінно

призводить до зниження кінцевих фінансово-економічних результатів

діяльності підприємства.

При аналізі даної групи факторів нами використані показники

проведення тренінгів з охорони праці на підприємстві, реалізації заходів із

покращення умов праці, оцінки рівня трудової дисципліни у колективі,

забезпеченості персоналу сучасними технічними засобами та санітарно-

побутовими приміщеннями (табл. Д.1 Додатку Д).

Якщо порівнювати дані про виробничий травматизм у торговельних

підприємствах та в інших сферах економічної діяльності, то можна

констатувати, що торгівля – порівняно низькотравматична сфера. Так,

щороку в Україні на виробництві травмується понад 10 тис. людей, з них

гине понад 600 осіб [161, с. 37]. Як свідчать статистичні дані, на

підприємствах торгівлі, в установах, організаціях України всіх форм

власності щорічно травмується в середньому понад 300 працівників, з них

близько 15% стають інвалідами, 5-6 осіб одержують травми зі смертельним

наслідком. Випадки загибелі людей, зайнятих у суспільному виробництві, в

Україні трапляються частіше, ніж у Великобританії, в 6 разів, і частіше, ніж у

Японії – в 5 разів. Тому питання охорони праці виходить на центральний

план серед заходів соціальної відповідальності торговельних підприємств.

За даними Державної інспекції України з питань праці [67], головними

причинами травматизму зі смертельними наслідками є: незадовільна

організація виконання робіт – 41,0%; порушення вимог безпеки праці –

116

32,0%; відсутність контролю за безпечним виконанням робіт – 9,0%;

експлуатація несправного обладнання та машин без захисних пристосувань –

5,6%; порушення трудової і виробничої дисципліни – 10,0%; допуск до робіт

недосвідченого персоналу – 10,0%.

Слід зазначити: проведений аналіз показав, що менеджмент

досліджуваних торговельних підприємств недостатньо уваги приділяє

попередженню травматизму під час торгово-технологічних процесів шляхом

проведення тренінгів з охорони праці. Більше того, такі підприємства, як

ТОВ «Галицька торгова асоціація», ТОВ «Західна торгово-фінансова група»

та ТОВ «Крамсервіс» практично не здійснюють таких тренінгів (Додаток Д).

Якщо говорити про рівень травматизму на досліджуваних

підприємствах торгівлі, то найбільше випадків виробничого травматизму за

період 2012-2014 рр. було на таких підприємствах, як: ТОВ «Метро Кеш енд

Кері Україна» – 23 випадки, ТОВ «Епіцентр» – 26 випадків, ТОВ «Praktiker

Україна» – 9 випадків. Цікаво, що саме перші два підприємства

характеризуються найвищою оцінкою проведення тренінгів – відповідно 24 і

25 балів. Така ситуація пояснюється значно більшою чисельністю

працівників, зайнятих на цих підприємствах. Крім того, ТОВ «Епіцентр» та

ТОВ «Praktiker Україна» – це дві мережі з торгівлі будівельними

матеріалами, які характеризуються габаритністю, великою вагою,

необхідністю контакту в торгово-технологічному процесі з електромережею

тощо, що також накладає певні вимоги до рівня безпеки. Крім цього, аналіз

показує залежність – чим більшими за чисельністю персоналу є торговельні

підприємства, тим більше уваги вони приділяють забезпеченості персоналу

сучасними умовами праці, постійній модернізації умов праці, контролю за

трудовою дисципліною.

Оцінювання умов праці показало достатньо високий рівень

задоволення персоналу торговельних підприємств санітарно-побутовими

приміщеннями, за винятком ТОВ «Praktiker–Україна», в якому продавці-

консультанти висловили незадоволення малою площею кімнат для потреб

117

персоналу.

Ранжування досліджуваної сукупності торговельних підприємств

(рис. 2.10) показало, що за групою факторів безпеки праці лідерами стали

ТОВ «Епіцентр» (93 бали із 100 можливих), ТОВ АЙПІЄ-Л (ТВК

«Південний») (91 бал), ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» (89 балів), АТ

«Галич-Авто» (87 балів). Найнижчі позиції зайняли ТОВ «Крамсервіс» (36

балів), СП ТОВ «Гальцька торгова асоціація» (42 бали), ТОВ «Praktiker–

Україна» (47 балів).

Рис. 2.10. Оцінка факторів безпеки праці торговельних підприємств

(за результатами вибіркового обстеження підприємств)

Оскільки організація праці на торговельному підприємстві є вкрай

складним і затратним процесом, вона має велике значення для ефективності

торговельної діяльності, а тому потребує системного забезпечення, чіткого

регламентування і постійного контролю з боку вищого керівництва.

Фактори формування конкурентних переваг підприємства.

Невід’ємною складовою внутрішньокорпоративної соціальної відповідальності

118

кожного торговельного підприємства є постійна професійна підготовка і

розвиток персоналу, а також здійснення соціального інвестування та

реалізація соціальних програм, спрямованих в цьому напрямку. Саме це

дозволяє торговельному підприємству сформувати конкурентоспроможний

персонал і забезпечити собі за рахунок цього певні конкурентні позиції.

Наголосимо, що в умовах переходу до суспільства знань саме людський

капітал починає превалювати над іншими ресурсними факторами

господарської діяльності.

Оцінювання факторів формування конкурентних переваг в системі

внутрішньої соціальної відповідальності досліджуваної сукупності

торговельних підприємств здійснено в розрізі двох груп: професійна

підготовка і розвиток персоналу (спрямована на аналіз заходів із

підвищення кваліфікації своїх працівників та залучення нового

висококваліфікованого персоналу відповідно до наявних потреб) та соціальні

програми (дозволяє проаналізувати, наскільки підприємство сприяє

працівникам у підтриманні здоров’я, якісному відпочинку та санаторно-

курортному лікуванні) (табл. Ж.1 Додатку Ж).

Порівняння досліджуваних підприємств за рівнем професійної

підготовки персоналу дозволило зробити низку висновків:

– найвищі витрати на навчання і розвиток працівників несуть

підприємства, котрі здійснюють торгівлю товарами, що потребують

додаткової кваліфікації персоналу – будівельними матеріалами (ТОВ

«Епіцентр»), фармацевтичною продукцією (ТОВ «Маркет Універсал Лтд»),

побутовою технікою (ТОВ «Фокстрот») (рис. 2.11);

– чим більші за розмірами торговельні підприємства чи торговельні

мережі, тим більше уваги вони приділяють питанням навчання персоналу;

– практично усі досліджувані торговельні підприємства співпрацюють

із вищими навчальними закладами в питаннях підготовки персоналу. Однак,

як правило, ініціаторами такої співпраці виступають не підприємства, а

навчальні заклади. При цьому рівень працевлаштування випускників

119

навчальних закладів-партнерів вкрай низький, що в значній мірі обумовлено

поточною економічною ситуацією (бізнес не розширюється);

– торговельні підприємства надають перевагу підвищенню кваліфікації

та стимулюванню власного персоналу перед набором нових працівників

(навіть з освітою за необхідною спеціальністю);

– найменшу кількість заходів із підвищення кваліфікації персоналу

проводять підприємства, які здійснюють торгівлю продуктами харчування

(ТОВ «Крамсервіс», ТОВ «Фозі-Фуд»), та дрібнооптове торговельне

підприємство (ТОВ «СУМАТРА ЛТД»).

Рис. 2.11. Оцінка факторів формування конкурентних переваг торговельних

підприємств (за результатами вибіркового обстеження підприємств)

Результати аналізу реалізації торговельними підприємствами

соціальних програм є набагато нижчими (в порівнянні з підготовкою

персоналу) та дозволяють стверджувати, що в умовах зниження

120

прибутковості підприємств та значного дефіциту фінансових ресурсів

більшість досліджуваних торговельних підприємств практично відмовились

від турботи про здоров’я та дозвілля працівників і не реалізовують жодних

заходів у цій сфері. Максимальний результат показали такі підприємства, як

ТОВ АЙПІЄ-Л (ТВК «Південний») (22,5 балів із 50 можливих) та ТОВ

«Епіцентр» (19,5 балів). Свої порівняно високі оцінки вони отримали в

значній мірі завдяки організації власного спортивного куточка та організації

спортивних турнірів і заходів за участю власних працівників (тут

незаперечним лідером є ТОВ АЙПІЄ-Л (ТВК «Південний»)).

Варто відзначити, що на багатьох торговельних підприємствах

ефективно працює інститут волонтерства. Йдеться, насамперед, про опіку

працівників над дитячим будинками, військовими частинами, храмами,

учасниками антитерористичної операції тощо. Волонтерська діяльність

суттєво активізувалась впродовж 2014 року, що обумовлено об’єктивними

подіями в суспільному житті України: розгортанням військових дій на сході

держави, необхідністю підтримки як їх учасників, так і вимушених

переселенців із зони АТО.

Цікаво, що оцінки керівництва та працівників одного й того ж

торговельного підприємства щодо його участі у фінансуванні санаторно-

курортних путівок чи абонементів на відвідування спортивних закладів

суттєво відрізняються. Для прикладу, менеджери вищої ланки ТОВ «Західна

торгово-фінансова група» оцінили найвищим балом здійснення

підприємством таких заходів, натомість, решта персоналу вказали на

відсутність такого фінансування. Це може свідчити про вибірковий характер

соціальних заходів на ТОВ «Західна торгово-фінансова група» та обмеження

кола осіб, які можуть бути залучені до них, лише керівниками підприємства

та його структурних підрозділів.

Ранжування досліджуваних торговельних підприємств за групою

факторів формування конкурентних переваг виявили таких лідерів: ТОВ

«Епіцентр» (57 балів), ТОВ «Львівхолод» (46,5 балів), ТОВ «Маркет

121

Універсал ЛТД» (43 бали).

Фактори стимулювання і мотивації персоналу підприємства. Дана

група факторів покликана оцінити стан винагородження та мотивування

працівників торговельного підприємства. Для цього ми порівняли

підприємства за показниками співвідношення середньої заробітної плати по

підприємству та по галузі торгівлі загалом, розміром премій та надбавок,

врахували наявність додаткового соціального пакету для найкращих

працівників підприємства, наявність у працівників підприємства нагород

(державних, галузевих, від територіальної громади, внутрішньо-

корпоративних тощо) впродовж останніх дванадцяти місяців (табл. З.1

Додатку З).

Одним із визначальних факторів фінансової привабливості кожного

підприємства є рівень заробітної плати. Для підприємств торгівлі це питання

є особливо актуальним з огляду на те, що саме торгівля, за даними Державної

служби статистики, характеризується одним з найнижчих рівнів оплати праці

серед інших видів економічної діяльності в Україні. Так, за результатами

2014 р. середньомісячна заробітна плата в Україні становила 3480 грн., а в

торгівлі – лише 3439 грн. [139].

Зазначене ускладнюється і тим, що Україна значно відстає за рівнем

заробітної плати навіть від країн Центральної та Східної Європи.

Максимальний розрив з Туреччиною – на 64,2% та Хорватією – на 54%. [110,

с. 16]. При таких умовах зайнятість закономірно не може бути гарантією від

бідності, адже 85% бідних сімей мають в своєму складі хоча б одного

працюючого, але ризик бідності практично не залежить від наявності

працюючих. Розповсюдження бідності, низький рівень життя в цілому

створюють неподоланні перешкоди для введення повномасштабної системи

соціального захисту населення.

Аналіз рівня заробітної плати на досліджуваних торговельних

підприємства не дозволяє зробити однозначних висновків. Так, якщо

говорити про співвідношення середньої заробітної плати на підприємстві та

122

середньогалузевої заробітної плати, то значення цього показника для

одинадцяти підприємств впродовж 2014 р. було в межах 0,85-1,15. Лише три

підприємства показали значення цього показника нижче 0,85 – ТОВ

«Галицька торгова асоціація» (0,80), ТОВ «Praktiker Україна» (0,82), ТОВ

«Крамсервіс» (0,69). Однак, якщо аналізувати окремо рівень заробітної плати

персоналу без керівництва підприємства, то лише 2 підприємства показують

співвідношення, вище за 1 – АТ «ГАЛИЧ АВТО» (1,09), ТОВ АЙПІЄ-Л

(1,07) (рис. 2.12).

Рис. 2.12. Оцінка факторів стимулювання і мотивації персоналу торговельних

підприємств (за результатами вибіркового обстеження підприємств)

Що стосується премій і надбавок на заробітну плату працівників, то

працівники 8 з 14 досліджуваних торговельних підприємств заявили, що такі

види матеріального стимулювання на підприємстві використовуються, однак

їх розміри є вкрай незначними. Зазначимо, що найвищими премії і надбавки є

123

на тих підприємствах, які характеризуються відносно вищою заробітною

платою працівників.

Говорячи про заробітну плату в торговельних підприємствах, не можна

оминути питання тіньової зарплати, оскільки саме торгівля вважається

однією із сфер економічної діяльності з найвищим рівнем тінізації доходів

фізичних осіб. При цьому тінізація заробітної плати має місце у двох формах:

1) зменшення розміру реальної зарплати та її виплата у «конверті»;

2) виплата заробітної плати працівникам без належного оформлення

зайнятості.

Оскільки, за розрахунками Міністерства економіки і торгівлі України,

рівень тінізації заробітної плати в Україні складає не менше 19,5%, то

можемо говорити про те, що реальна заробітна плата на торговельних

підприємствах теж є вищою. Що ж до заохочення персоналу до підвищення

продуктивності праці шляхом надання додаткового соціального пакету, то

такий вид стимулювання на досліджуваних торговельних підприємствах

практично не застосовується. Лише ТОВ «Шувар» активно надає додаткові

виплати кращим працівникам.

Підтриманню морального духу та корпоративної солідарності в

колективі слугують і нагороди, які отримують працівники торговельних

підприємств за певні здобутки. Так, ТОВ АЙПІЄ-Л, ТОВ «Шувар», ТОВ

«МЕТРО Кеш енд Кері Україна» активно беруть участь у житті

територіальної громади, за що нагороджені грамотами Львівської міської

ради та Львівської обласної ради. ТОВ «ГАЛИЧ-АВТО» та ТОВ «Епіцентр»

– активні учасники та переможці внутрішньокорпоративних змагань. Окремі

торговельні мережі також мають нагороди від виробників за досягнення

певних обсягів продажу (провідних виробників побутової техніки та

електроніки, продуктів, будівельних матеріалів тощо).

Для проведення ранжування сукупності досліджуваних торговельних

підприємств розрахуємо інтегральне значення внутрішньоорієнтованої

соціальної відповідальності (як середньоарифметичне оцінок чотирьох груп

124

факторів). Результати проведеного ранжування наведені у табл. 2.9.

Відповідно до розробленого методичного підходу здійснимо розподіл

досліджуваних торговельних підприємств за рівнем внутрішньої соціальної

відповідальності: підприємство не здійснює системної соціальної

відповідальності (0-30 балів); підприємство реалізує внутрішню соціально

відповідальну політику на низькому рівні (31-50 балів); підприємство

реалізує внутрішню соціально відповідальну політику на достатньому рівні

(51-80 балів); підприємство реалізує внутрішню соціально відповідальну

політику у повному обсязі (81-100 балів) (рис. 2.13).

Рис. 2.13. Рейтинг вибіркової сукупності торговельних підприємств за

інтегральною оцінкою внутрішньої соціальної відповідальності

(побудовано автором)

125

Таблиця 2.9

Інтегральна балова оцінка внутрішньої соціальної відповідальності торговельних підприємств у 2014 році

(за результатами обстеження вибіркової сукупності торговельних підприємств)

Напрями оцінювання, чинники

ТОВ

«С

УМ

АТР

А-

ЛТД

»

АТ

«ГА

ЛИ

Ч-А

ВТО

»

СП

ТО

В «

Гали

цька

то

ргов

а ас

оціа

ція»

ТОВ

АЙ

ПІЄ

-Л

(ТВ

К «

Пів

денн

ий»)

ТОВ

«Pr

aktik

er

Укр

аїна

»

ТОВ

«За

хідн

а то

ргов

о-фі

нанс

ова

груп

а»

ТОВ

«Еп

іцен

тр»

ТОВ

«К

рамс

ерві

с»

ТОВ

ТВ

К

«Льв

івхо

лод»

ТОВ

«М

арке

т У

ніве

рсал

Лтд

»

ТОВ

«М

ЕТРО

Кеш

ен

д К

ері У

краї

на»

ТОВ

«Ш

увар

»

ТОВ

«Ф

оззі

-Фуд

»

ТОВ

«Ф

окст

рот»

Соціальна стабільність становища підприємства 51,5 47,0 31,0 48,5 29,5 43,5 48,5 39,0 44,5 53,0 46,0 51,5 32,5 46,5 Додаткові стимули для персоналу 19,0 15,0 7,0 16,0 9,5 20,5 26,0 4,0 17,5 12,5 17,0 20,5 12,0 9,0 Морально-психологічний клімат у колективі 32,5 32,0 24,0 32,5 20,0 23,0 22,5 35,0 27,0 40,5 29,0 31,0 20,5 37,5

Безпека праці 72,0 87,0 42,0 91,0 47,0 80,0 93,0 36,0 77,0 57,0 89,0 68,0 60,0 78,0 Формування конкурентних переваг підприємства 21,5 39,5 28,0 33,5 7,5 34,0 57,0 7,0 46,5 43,0 39,0 39,0 12,5 25,0 Професійна підготовка і розвиток персоналу 10,0 24,5 24,0 11,0 6,5 24,0 37,5 2,5 37,0 37,5 27,0 32,0 9,5 18,5

Соціальні програми 11,5 15,0 4,0 22,5 1,0 10,0 19,5 4,5 9,5 5,5 12,0 7,0 3,0 6,5 Стимулювання і мотивація персоналу підприємства 23,0 49,0 14,0 56,0 12,0 26,0 38,0 13,0 48,0 33,0 49,0 57,0 28,0 36,0 Інтегральний показник внутрішньої соціальної відповідальності торговельного підприємства

42,0 55,6 28,8 57,3 24,0 45,9 59,1 23,8 54,0 46,5 55,8 53,9 33,3 46,4

125

126

Отримані розрахунки показали, що жодне із аналізованих торговельних

підприємств не набрало достатньої кількості балів, щоб потрапити у групу з

найвищим рівнем внутрішньої соціальної відповідальності. У групу з

достатнім рівнем внутрішньої соціальної відповідальності потрапило шість

торговельних підприємств – ТОВ «Епіцентр» (59,125 балів), ТОВ АЙПІЄ – Л

(ТВК «Південний») (57,25 балів), ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна»

(55,75 балів), АТ «ГАЛИЧ АВТО» (55,625 балів), ТОВ ТВК «Львівхолод» (54

бали), ТОВ «Шувар» (53,875 балів). Ще шість підприємств характеризуються

низьким рівнем внутрішньокорпоративної соціальної відповідальності, а два

(ТОВ «Praktiker Україна» та ТОВ «Крамсервіс») можна оцінити як такі, що

не реалізують системної політики соціальної відповідальності.

Результати рейтингування підприємств та їх розподілу за рівнем

внутрішньої соціальної відповідальності дозволяють обґрунтовано підійти

до розробки системи стратегічних та оперативних заходів активізації

соціальної відповідальності торговельних підприємств, а також

детермінувати важелі та інструменти підвищення ефективності заходів

внурішньокорпоративної соціальної відповідальності в розрізі окремих груп,

що здійснимо у наступному розділі.

Вважаємо за доцільне доповнити здійснене оцінювання факторів

внутрішньокорпоративної соціальної відповідальності торговельних

підприємств детермінацією тих факторів, які мають найвагоміший вплив на її

рівень. Для цього використаємо методи кореляційного та регресійного

аналізу. З метою розроблення кореляційно-регресійної моделі внутрішньо-

корпоративної соціальної відповідальності торговельних підприємств

проведемо оцінку рівня взаємозалежності між результуючою величиною та

чинниками, що мають найбільш значний вплив на її формування.

На підставі аналізу взаємозв’язків з’ясовано, що максимальний рівень

впливу (більше 0,75) на рівень внутрішньокорпоративної соціальної

відповідальності досліджуваних торговельних підприємств (Y) впродовж

аналізованого періоду здійснювали п’ять факторів: задоволеність

127

психологічним кліматом у колективі (х6), рівень трудової дисципліни (х10),

проведення на підприємстві семінарів-нарад (х14), організація спортивних

турнірів і заходів за участю працівників (х20), співвідношення середньої

заробітної плати по підприємству і по галузі (х22) (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Показники для побудови кореляційно-регресійної моделі

внутрішньокорпоративної соціальної відповідальності торговельних

підприємств (складено на основі Додатків Г-З)

Показники-фактори Позначення Кореляційна залежність з

Y 1 2 3

Рівень внутрішньокорпоративної соціальної відповідальності підприємства Y

Медичне обслуговування х1 0,492 Наявність профспілки та її діяльність х2 0,237 Забезпеченість персоналу транспортом для службового використання та житлом х3 0,582

Задоволеність працівника виконуваною роботою і місцем праці х4 0,367

Задоволеність кадровою політикою підприємства х5 0,575 Задоволеність психологічним кліматом у колективі х6 0,838 Проведення тренінгів з охорони праці х7 0,395 Забезпеченість персоналу сучасними технічними засобами х8 0,592

Покращення умов праці х9 0,569 Рівень трудової дисципліни х10 0,759 Забезпеченість персоналу санітарно-побутовими приміщеннями х11 0,269

Підготовка і перепідготовка кадрів х12 0,445 Співпраця з профільними ВНЗ х13 0,447 Проведення на підприємстві семінарів-нарад х14 0,797 Санаторно-курортне лікування персоналу х15 0,096 Часткова оплата відпочинкових путівок для персоналу х16 0,130 Фінансування абонементів для відвідування працівниками спортзалів, басейнів, тощо х17 0,584

Організація власного спортивного куточка х18 0,597 Розвиненість волонтерства х19 0,096 Організація спортивних турнірів і заходів за участю працівників х20 0,828

Розмір премій, надбавок х21 0,602 Співвідношення середньої заробітної плати по підприємству і по галузі

х22 0,871

128

Продовження табл. 2.10 1 2 3

Наявність додаткового соціального пакету для працівників, які досягли найкращих результатів (додаткові виплати, пільгове кредитування тощо)

х23 0,436

Наявність нагород, отриманих на підприємстві (державних, галузевих, внутришньокорпоративних) впродовж останнього року

х24 0,668

На підставі результатів проведеного дослідження саме вони включені у

побудоване кореляційно-регресійне рівняння:

Y = -0,63305+ 0,118∙х6 + 0,068∙х10 + 0,107∙х14+ 0,130∙х20+0,139∙х22. (2.2)

Коефіцієнт парної кореляції (R) дорівнює 0,897, що свідчить про високу

ступінь щільності зв’язку між компонентами впливу на рівень

внутрішньокорпоративної соціальної відповідальності досліджуваних

торговельних підприємств. Результати оцінювання показали достатньо

високе значення коефіцієнта детермінації (R2), яке склало 0,82, тобто не

менше 82% варіації внутрішньокорпоративної соціально відповідальної

діяльності вибіркової сукупності підприємств торгівлі пояснюється варіацією

визначених факторів впливу. Отримане значення F є вищим за табличне

значення, що підтверджує статистичну значимість рівняння регресії загалом

та адекватність моделі за критерієм Фішера.

Одержана регресійна модель дозволить керівництву торговельних

підприємств відслідковувати вплив визначених факторів на зміну рівня

внутрішньої соціальної відповідальності підприємств та здійснювати

корегування заходів із реалізації соціальної відповідальності, що сприятиме

підвищенню ефективності управління досліджуваними процесами.

Висновки до розділу 2

У другому розділі розроблено методичний підхід до оцінювання

соціальної відповідальності торговельних підприємств, проаналізовано

зовнішні чинники їх соціальної відповідальності, подано оцінку внутрішньої

129

соціальної відповідальності торговельних підприємств, на основі чого

здійснено їх ранжування.

1. Розроблений автором методичний підхід до оцінювання соціальної

відповідальності торговельних підприємств ґрунтується на наступних

положеннях: спрямованість на стратегічні бізнес-цілі соціальної політики

підприємств; врахування як внутрішніх, так і зовнішніх проявів соціальної

відповідальності підприємств; врахування одночасно результатів звітності

торговельних підприємств, анкетування їх працівників, експертного

опитування; орієнтування на обмежену кількість показників, що робить

методичний підхід придатним для практичної реалізації. Для оцінювання

внутрішньої та зовнішньої соціальної відповідальності торговельних

підприємств сформовано сукупність критеріїв та показників їх оцінки.

Визначення критеріїв оцінювання та вибір підходу до оцінювання соціальної

відповідальності слід здійснювати, виходячи з цілей, які ставить торговельне

підприємство.

Методичний підхід апробовано на 14 торговельних підприємствах, які

обрано для дослідження за критерієм долученості до внутрішніх чи

зовнішніх проектів соціальної відповідальності.

2. З метою визначення впливу макроекономічних чинників на розвиток

соціальної відповідальності підприємств торгівлі використано метод

факторного аналізу. Аналіз взаємозв’язків між 18 оціночними показниками

макросередовища дозволив виявити 4 синтетичних фактори:

F1 – характеризує соціально-економічний клімат в державі. Найбільш

вагомими за цим фактором виявились показники: індекс економічної свободи

України, індекс сприйняття корупції в країні, доходи населення у

розрахунку на одну особу, кількість фондів громад в Україні, кількість

зареєстрованих громадських організацій в Україні, обсяг валової доданої

вартості торгівлі;

F2 – формується за рахунок активної співучасті торговельних

підприємств у реалізації заходів державної соціальної політики, коли частину

130

соціальних обов’язків держави добровільно виконують підприємства.

Основними позитивними наслідками для держави від інтенсифікації

розвитку бізнесу на засадах соціальної відповідальності стає поступове

збільшення обсягів надходжень до державного бюджету та позабюджетних

фондів соціального страхування, підвищення активності підприємств у

фінансуванні екологічних програм в Україні тощо;

F3 – оцінює внутрішньогалузеві чинники розвитку торгівлі.

Визначальний вплив на становлення соціальної відповідальності в торгівлі

мають: зростання частки товарів вітчизняного виробництва, які реалізуються

через торговельну мережу; поступове збільшення частки великих

підприємств у загальній кількості підприємств торгівлі, що результується у

збільшення кількості торговельних мереж та частки товарів, які реалізуються

через такі мережі;

F4 – характеризує негативні чинники розвитку соціальної

відповідальності торговельних підприємств та представлений двома

показниками: часткою підприємств торгівлі, які порушували порядок чи

терміни сплати платежів до державного бюджету, та кількістю звернень

громадян до управлінь у справах захисту прав споживачів.

Виявлені імпліцитні та експліцитні фактори дозволили встановити

причини, які гальмують впровадження моделі соціальної відповідальності у

практику діяльності торговельних підприємств, та визначити критеріальні

умови її подальшого розвитку.

3. Оцінювання рівня внутрішньої соціальної відповідальності

досліджуваних торговельних підприємств здійснено за чинниками впливу в

розрізі чотирьох напрямів оцінювання: соціальна стабільність становища

підприємства; безпека праці; формування конкурентних переваг

підприємства; стимулювання і мотивація персоналу підприємства.

4. Відповідно до розробленого методичного підходу проведено

розподіл торговельних підприємств за рівнем внутрішньої соціальної

відповідальності на чотири групи: підприємство не здійснює системної

131

соціально відповідальної діяльності (0-30 балів); підприємство має низький

рівень внутрішньої соціальної відповідальності (31-50 балів); діяльність

підприємства характеризується достатнім рівнем внутрішньої соціальної

відповідальності (51-80 балів); підприємство реалізує внутрішню соціальну

відповідальність у повному обсязі (81-100 балів).

Отримані розрахунки показали, що жодне з досліджуваних

торговельних підприємств не набрало достатньої кількості балів, щоб

потрапити у групу з найвищим рівнем внутрішньої соціальної

відповідальності. У групу з достатнім рівнем потрапило 6 торговельних

підприємств: ТОВ «Епіцентр» (59,1 балів), ТОВ АЙПІЄ–Л (ТВК

«Південний») (57,3 балів), ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» (55,8 балів),

АТ «ГАЛИЧ АВТО» (55,6 балів), ТОВ ТВК «Львівхолод» (54,0 бали), ТОВ

«Шувар» (53,9 балів). Ще 6 торговельних підприємств характеризуються

низьким рівнем внутрішньої соціальної відповідальності, а 2 (ТОВ «Praktiker

Україна» та ТОВ «Крамсервіс») можна оцінити як такі, що не реалізують

системної політики соціальної відповідальності.

5. Здійснене оцінювання факторів внутрішньої соціальної

відповідальності торговельних підприємств доповнене детермінацією тих

факторів, які мають найвагоміший вплив на її рівень, на основі використання

методів кореляційного та регресійного аналізу.

Виходячи з оцінки кореляційних взаємозв’язків, встановлено, що

найбільший вплив на рівень внутрішньокорпоративної соціальної

відповідальності досліджуваних торговельних підприємств (Y) мають п’ять

факторів: задоволеність психологічним кліматом у колективі (х6), рівень

трудової дисципліни (х10), проведення на підприємстві семінарів-нарад (х14),

організація спортивних турнірів і заходів за участю працівників (х20),

співвідношення середньої заробітної плати по підприємству і по галузі (х22),

що представлено в розробленій регресійній моделі.

Отримана регресійна модель дозволить керівництву торговельних

підприємств відслідковувати вплив визначених факторів на зміну рівня

132

внутрішньої соціальної відповідальності підприємств та здійснювати

корегування заходів із реалізації соціальної відповідальності.

Основні результати дослідження, отримані у даному розділі,

відображені в публікаціях: [38; 40; 42; 44; 46; 48; 51].

133

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ

СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ

ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Соціальна капіталізація торговельних підприємств на основі

активізації соціально відповідальної діяльності

Торговельне підприємство можна розглядати як складну економічну

систему, яка забезпечує тісний зв’язок між сферами виробництва і

споживання товарів завдяки виконанню своїх класичних посередницьких

макро- та мікроекономічних функцій: реалізації вартості, зміни форми

вартості (з товарної на грошову) та форми власності; розподільчої;

інтегруючої; оціночної; організуючої та регулюючої; перетворення

виробничого асортименту товарів у торговельний; транспортування,

формування та зберігання товарних запасів; доробки та доведення товарів до

необхідної якості; сортування, комплектування, фасування й пакування;

організації післяпродажного сервісу тощо.

Підприємства торгівлі найтісніше пов’язані з кінцевими споживачами

товарів, тому в ринкових умовах активно розвиваються нові функції

роздрібної та оптової торгівлі: вивчення попиту споживачів та вплив на

нього; аналіз кон’юнктури товарних та фінансових ринків; кредитування

клієнтів; надання консалтингових послуг; маркетингові дослідження ринку й

реклами тощо. Особливою рисою ринкової діяльності торговельних

підприємств є їх дуалізм, бо при контакті з постачальниками продукції

торговельні посередники виступають у ролі представників попиту, а

пропонуючи товар покупцям, вони діють від імені постачальників [37, с. 60-

61]. Особливістю функціонування торговельних підприємств в ринкових

умовах господарювання є приділення особливої уваги якості наданої

торговельної послуги, оскільки це дозволяє суттєво підвищити споживчий

134

попит на пропоновані торговельним підприємством товари та самі послуги.

Усі зазначені вище особливості розвитку торговельних підприємств,

по-перше, вимагають вироблення їх власного особливого підходу до

регулювання процесів соціальної відповідальності як на мікро-, так і на

макрорівнях, по-друге, доводять виведення на передній план в системі

управління торговельним підприємством соціальної складової. Так, на думку

В. Гончарук, «сам собою економічний результат не є метою розвитку

взагалі…», оскільки однозначною «…метою є соціальний розвиток, а

економічна динаміка є лише засобом його досягнення» [36, с. 67]. Цікавим є

виділення того, що «…соціальні аспекти розвитку за умови нехтування ними

все більшою мірою поглинають джерельну базу економічної

результативності» та «…будь-яке піднесення в економічній підсистемі не

може бути фрагментарним процесом і потребує прив’язки до нього

соціальних новацій» [36, с. 70]. Підтримують таку позицію й інші науковці,

стверджуючи, що «…зміна економічних аспектів життя не може відбуватись

осторонь соціальних, без яких неможливо забезпечити загальний позитивний

результат» [74, с. 14].

Погоджуючись із висвітленими підходами науковців, можемо

стверджувати, що в сучасній теорії і практиці відсутні розробки, спрямовані

на вироблення чітких механізмів імплементації ідей соціальної

відповідальності у функціонування підприємств торгівлі, які б дозволяли

обґрунтувати соціально-економічний ефект від їх реалізації.

З огляду на це, вважаємо за необхідне розробити концепцію соціальної

капіталізації торговельних підприємств (рис. 3.1), яка дозволить забезпечити

досягнення таких цілей:

– визначити місце соціальної відповідальності у підвищенні

капіталізації торговельного підприємства;

– встановити взаємозв’язки між економічною та соціальною

капіталізацією торговельного підприємства;

– обґрунтувати необхідність одночасної внутрішньої та зовнішньої

135

соціалізації торговельного підприємства.

Рис. 3.1. Концептуальні засади соціальної капіталізації торговельного

підприємства на основі соціально відповідальної діяльності

(розроблено автором)

Вибір стратегії соціально відповідальної діяльності торговельного підприємства

Організаційно-економічне забезпечення соціально-відповідальної діяльності

Встановлення критеріїв ефективності соціально відповідальної діяльності

Активізація інструментарію реалізації соціально відповідальної діяльності

СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК МЕХАНІЗМ

СОЦІАЛЬНОЇ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

ЦІЛІ: - КАПІТАЛІЗАЦІЯ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА; - ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА; - СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА; - СОЦІАЛІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ

Економічна капіталізація Соціальна капіталізація

Внутрішня складова:

соціальний капітал торговельного підприємства

Зовнішня складова:

соціальні взаємодії із державою, суб’єктами ринку,

споживачами, територіальними громадами

136

Розглянемо засадничі положення, які формують підґрунтя розробленої

концепції.

Впродовж останніх десятиліть визначальним підходом до управління

бізнесом стала теорія капіталізації. Капіталізація охоплює всю економіку і

модифікується залежно від того, на якому рівні, в якій сфері та за допомогою

яких механізмів вона відбувається. Такий погляд зумовлює доцільність

розгляду управлінської природи внутрішніх процесів капіталізації

підприємства, результатом яких можна вважати створення величини

фундаментальної вартості бізнесу, та зовнішньої капіталізації, результати

якої здійснюють вплив як на формування фундаментальної, так і ринкової

вартості підприємства [202, с. 183]. При цьому капіталізація може розглядатися

і як результат діяльності підприємства, і як процес прирощення його

вартості. В контексті нашого дослідження значно вагомішим є розгляд

капіталізації з погляду процесного підходу, який передбачає поступове

перенесення вартості факторів виробництва на вартість підприємства, тобто –

на рівень його капіталізації.

Особливості сучасного етапу розвитку суспільства доводять, що

класична ресурсна тріада «праця, земля, капітал» і підприємництво, які

описує класична економічна теорія, не здатні самі по собі забезпечити

необхідного рівня капіталізації підприємств, особливо – у сфері торгівлі.

Більше того, в сучасних умовах інколи навіть значно більшу роль у

капіталізації бізнесу в порівнянні з традиційними факторами виробництва

можуть відіграти такі фактори нової економіки, як знання, інтелектуальний

капітал, досвід та вміння персоналу підприємства. Так, Л. Олексенко

пропонує на рівні підприємств виділяти капіталізацію матеріальних факторів

і капіталізацію інтелектуального капіталу [135]. Звичайно, останнє

надзвичайно важливе в умовах інноваційної економіки, інноваційного

розвитку економіки, однак, на нашу думку, таке трактування є досить

звуженим. Тому вважаємо за доцільне говорити про економічну та соціальну

капіталізацію; при цьому соціальна капіталізація включатиме не лише

137

інтелектуальний капітал підприємства, але й інші складові соціального

потенціалу. Зазначене є вкрай важливим, оскільки сьогодні підприємства

торгівлі можуть досягти значно вищих результатів за рахунок забезпечення

соціальної капіталізації, аніж економічної, що має обов’язково враховуватись

під час формування засад стратегічного менеджменту підприємства торгівлі.

Одним із основних механізмів соціальної капіталізації підприємств

торгівлі слід розглядати соціальну відповідальність, яка базується на

активному формуванні, використанні та нарощенні соціального капіталу

торговельного підприємства. Таким чином, саме інструментарій соціальної

відповідальності підприємства спроможний забезпечити активне зростання

рівня його капіталізації, причому як соціальної, так і економічної. Соціальна

капіталізація забезпечується за рахунок активного і раціонального

використання соціального потенціалу підприємства та налагодження

зовнішніх соціальних зв’язків, а економічну капіталізацію слід розглядати як

результат продукування економічного ефекту, який досягається завдяки

підвищенню рівня соціального розвитку торговельного підприємства.

Соціальна капіталізація торговельного підприємства передбачає

врахування зовнішньої (налагодження ефективної взаємодії з територіальними

громадами, споживачами, органами влади та місцевого самоврядування тощо)

та внутрішньої (спрямованої на соціальне інвестування у розвиток колективу,

забезпечення належних умов праці, формування комфортного середовища

життєдіяльності працівників, стимулювання персоналу тощо) складових, які в

сукупності через застосування інструментарію соціальної відповідальності

дозволяють сформувати позитивний імідж торговельного підприємства, що

матиме прямий вплив на рівень його капіталізації. Основні фактори соціальної

капіталізації підприємств торгівлі представлено на рис. 3.2.

Як засвідчили результати дослідження соціальної відповідальності

торговельних підприємств (див. другий розділ), в сучасних умовах часто має

місце орієнтування на нарощення внутрішнього соціального капіталу

підприємств. Звичайно, це важливо, оскільки соціалізація передбачає

138

Внутрішні Позитивного впливу Негативного впливу

- Підвищення диференційованості форматів торгівлі - Зростання рівня забезпеченості населення торговою площею - Укрупнення торговельних підприємств - Розширення асортименту торговельних послуг - Участь торговельних підприємств у волонтерських та соціально значимих проектах для місцевих громад - Розширення торговельних програм для соціально вразливих прошарків населення

- Недосконалість інституційно-правового середовища здійснення соціально відповідальної діяльності підприємств торгівлі - Зниження рівня життя, реальної заробітної плати населення - Наявність проблем на ринку праці сфери торгівлі - Наявність торговельних підприємств з негативним іміджем - Низький рівень застосування методів соціально-етичного маркетингу - Неналагодженість активної взаємодії з органами влади та місцевого самоврядування

Зовн

ішні

Поз

итив

ного

впл

иву - Формування сприятливого морально-

психологічного клімату в колективі - Зростання заробітної плати - Удосконалення системи мотивації праці - Раціональна структура фонду оплати праці - Реалізація програм підвищення якості умов життєдіяльності - Високий рівень організації праці - Соціальна активність - Активізація волонтерства

Підтримка соціальних ініціатив, соціальної та творчої активності працівників підприємств торгівлі, підвищення їх соціальної захищеності, збереження та нарощення людського та соціального капіталу для торговельного підприємства

Формування та імплементація системи мотивації працівників, яка передбачає результати трудової діяльності, підвищення мінімальних базових соціальних гарантій відповідно до економічного розвитку підприємства

Нег

атив

ного

впл

иву

- Суттєва тінізація фонду оплати праці - Недостатній рівень охоплення працівників колективними договорами - Недостатній рівень реалізації програм профпідготовки та розвитку персоналу - Низький рівень участі підприємств торгівлі в реалізації соціальних програм - Низький рівень соціального захисту кадрів - Недостатній рівень участі працівників в управлінні підприємством - Висока плинність кадрів

Посилення соціальної відповідальності торговельного підприємства, стимулю-вання працівників до соціально активної діяльності, забезпечення умов для підвищення якості соціального потенціалу та соціальних зв’язків торго-вельного підприємства, покращення його іміджу

Гармонізація інтересів працівників, керівництва на індивідуальному, груповому, суспільному рівнях щодо підвищення мотивації працівників, забезпе-чення продуктивної зайнятості, удосконалення системи професійно-кваліфікаційної підготовки кадрів у відповідності до потреб ринку праці в торгівлі

Рис. 3.2. Матриця факторів соціальної капіталізації торговельних підприємств (розроблено автором за [169])

ФАКТОРИ СОЦІАЛЬНОЇ КАПІТАЛІЗАЦІЇ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

138

139

наближення працівника до цінностей корпоративної культури, комунікацій

та навчання, за допомогою яких людина розвиває свою соціальну природу та

здатність працювати в колективі і, що особливо важливо для сфери торгівлі,

співпрацювати з покупцями. Однак, тут варто зауважити, що важливо

розглядати внутрішню та зовнішню складові в комплексі, адже спрямування

заходів соціальної відповідальності торговельних підприємств лише на

внутрішні фактори не дозволяє досягти бажаного результату чи ефекту.

Соціальна капіталізація торговельного підприємства не може

розглядатись окремо від соціалізації торгівлі загалом. Зазначимо, що

соціалізація торгівлі при цьому розглядається, з одного боку, як одна з цілей

соціальної капіталізації торговельного підприємства (оскільки торговельне

підприємство є елементом сфери торгівлі в цілому), з іншого – як чинник

соціалізації підприємства (оскільки інституційне середовище, яке формується

у сфері торгівлі, визначає умови, в яких функціонує і розвивається

торговельне підприємство). Сучасна модель розвитку економіки України, як

соціально орієнтованої структури, вимагає формування в кожній сфері

економічної діяльності певної системи цінностей і мотивів, які б дозволили

отримати систему соціальних норм, інститутів та соціальних взаємодій,

спрямовану на забезпечення реалізації принципу соціальної справедливості у

системі економічних відносин, збереження духовних цінностей та

навколишнього середовища, підвищення рівня та якості життя, загального

рівня культури та соціальної відповідальності за процеси, що мають місце в

економіці та суспільстві.

З огляду на це, соціалізацію торгівлі розглядаємо як процес

трансформації її стратегічних цілей розвитку, появи нових пріоритетів та

інститутів, що забезпечують функціонування та реалізацію соціальних

зв’язків в економічній сфері (насамперед, таких, як соціальний капітал,

соціальна конкуренція, соціальна відповідальність, соціальне партнерство

тощо). Цільовими імперативами соціалізації торгівлі слід визначити:

– на мікрорівні: забезпечення ефективного та раціонального

140

використання торговельним підприємством людського капіталу в системі

формування і розвитку соціально-трудових відносин і забезпечення на цій

основі соціальної капіталізації торговельного підприємства;

– на рівні суб’єктів ринку: добросовісна соціальна конкуренція,

інформаційна відкритість, соціальна відповідальність, соціальне партнерство

між торговельними підприємствами;

– на рівні сфери торгівлі (галузевий рівень): формування нової

системи світоглядних цінностей у споживачів шляхом створення нової якості

торговельної послуги, яка б відповідала сучасним стандартам життя

(соціально спрямована асортиментна та цінова політика, розширення

торговельної мережі тощо);

– на рівні територіальної громади: створення іміджу торгівлі як сфери,

яка вирізняється участю у житті громади, в межах якої функціонує, шляхом

реалізації заходів соціальної відповідальності (меценатство, спонсорство,

соціальні інвестиції тощо);

– на рівні держави: добросовісне виконання обов’язків перед

державою, з одного боку, та налагодження соціального партнерства із

органами влади та місцевого самоврядування, – з іншого.

Зміна пріоритетів розвитку торговельних підприємств вимагає і

вироблення адекватних механізмів їх досягнення. На нашу думку, саме

соціально відповідальна діяльність може сьогодні стати механізмом

соціалізації торгівлі загалом та виведення її на якісно новий рівень

соціально-економічного розвитку.

Як вже зазначалось, соціальна капіталізація торговельного підприємства

не може розглядатись відірвано від його економічної капіталізації, що

обумовлено, насамперед, ринковими умовами господарювання суб’єктів

економіки. Тому важливо наголосити на тому, що реалізація соціальної

відповідальності підприємства мусить супроводжуватися отриманням

додаткового соціального чи економічного ефекту.

Реалізація соціальної відповідальності торговельного підприємства

141

також пов’язана з витратами – соціальними витратами, які спрямовані на

забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених чинним

законодавством, задоволення потреб персоналу підприємства, запобігання

несприятливого впливу на нього зовнішнього і внутрішнього середовища,

фінансування системи державного соціального захисту та благодійність;

проведення благодійних заходів, природоохоронних проектів та виконання

інших завдань перед суспільством і громадою. Отже, торговельне

підприємство зацікавлене співставити соціальні витрати з певними

результатами від реалізації корпоративної соціальної відповідальності.

Питання оцінки ефективності заходів соціальної відповідальності

підприємства є важливими також з тих причин, що на здійснення такої

діяльності витрачаються певні додаткові зусилля, які можуть відволікати від

вирішення важливих поточних і, нерідко, термінових питань. Отже, кожне

торговельне підприємство має усвідомлювати ту додаткову вигоду, яку воно

отримає в результаті реалізації концепції соціальної відповідальності.

Численні фахівці доводять, що здійснення соціальної відповідальності

приносить підприємству певні результати: економічні, соціальні, іміджеві [7;

29; 86; 99; 127; 175]. Економічні позитивні результати можна

охарактеризувати як отримання прибутку від реалізації соціальних заходів.

Крім цього, внаслідок реалізації корпоративних соціальних проектів можуть

знижуватись операційні витрати в деяких ланках бізнесу. Реалізація

соціальноорієнтованих заходів сприяє підвищенню вартості акцій компаній, а

це, в свою чергу, підвищує інвестиційну привабливість останніх для

інвесторів. До економічних результатів слід відносити і показники

маркетингу – зростання частки ринку, кількості і обсягу продажів,

захоплення нових ринків тощо. Важливим економічним ефектом від

впровадження соціально відповідальних стратегій є зменшення ризику

невизначеності за допомогою налагодженої системи управління

нефінансовими ризиками (політичними, соціальними, кадровими, ризиками

репутації, державного регулювання тощо). Управління нефінансовими

142

ризиками повинно бути скероване на формування внутрішнього та

зовнішнього середовища підприємства на засадах компетентності, екологізму

та етичних цінностей.

Соціальні позитивні результати для торговельного підприємства – це

отримання, передусім, зацікавлених працівників, наявність довготермінових

планів та зобов’язань, сильні та надійні партнерства. Активна участь

торговельних підприємств у реалізації соціальних ініціатив держави, регіону,

громади підвищує їх корпоративний імідж, що дозволяє розширити коло

споживачів. Корпоративний імідж забезпечує перевагу серед конкурентів,

стимулює довіру споживачів, інвесторів, зміцнює соціально-психологічний

клімат у колективі.

Звичайно, часто вкрай важко оцінити отриманий ефект від певного

заходу соціальної відповідальності торговельного підприємства, адже він

може проявитись у лояльності працівника чи покупця до такого

підприємства, покращенні морально-психологічного клімату в колективі

тощо. Однак, як свідчить світова практика, саме соціальні інвестиції в

сучасних умовах характеризуються найвищою рентабельністю. Вважаємо,

що оцінювання соціального та економічного ефекту можна здійснювати

лише у довготерміновому проміжку часу (оскільки соціальні витрати

підприємства – це довгострокові інвестиції) шляхом порівняння загальних

обсягів витрат на реалізацію заходів соціальної відповідальності та приросту

доходів і прибутку, які можуть бути обумовлені цими заходами. Тут також

слід розуміти, що зростання доходу торговельного підприємства може бути

спричинене й іншими чинниками – збільшенням кількості об’єктів

торговельної мережі, розширенням чи поглибленням асортименту, тощо.

Разом з тим, ефективність впровадження елементів соціальної відповідальності

в систему управління підприємством полягає в зростанні не тільки показника

економічного ефекту для підприємства, а й соціальної ефективності для

територіальної громади чи суспільства в цілому.

Соціальна відповідальність торговельного підприємства не може

143

носити невизначений характер. Вона має бути системною, а тому виникає

необхідність її вписання в загальну систему стратегічного та операційного

управління підприємством. В цьому контексті важливо визначитись із

організаційним забезпеченням управління соціальною відповідальністю

торговельного підприємства.

Вивчення досвіду іноземних підприємств засвідчує, що соціально

відповідальні підприємства, як правило, у своїй організаційній структурі

мають спеціальні Центри соціальних програм, які здійснюють планування та

реалізацію соціально відповідальної діяльності. Для цього у структурі самого

підприємства необхідно зробити зміни: соціальна відповідальність має бути

виділена в окремий напрям, а очолювати його повинен керівник

торговельного підприємства. Однак, підкреслимо, що для дотримання

соціальної відповідальності як функції господарювання потрібно, щоб кожен

працівник був причетний до неї.

На багатьох закордонних підприємствах є досвід створення Комітету з

питань впровадження соціальної відповідальності [83; 97; 129;199]. Комітет

уповноважений обговорювати та реалізовувати головні напрями діяльності з

соціальної відповідальності, включаючи задоволення споживачів, етику,

виконання законів і правил, захист навколишнього середовища.

Керівник з соціальних програм підприємства ще не достатньо

поширене явище в менеджменті вітчизняних торговельних підприємств. У

країнах з розвиненою ринковою економікою це стало традиційним. Основні

вимоги до компетенції таких менеджерів зосереджені на розумінні сутності й

важливості соціальної спрямованості діяльності підприємства; знаннях щодо

правового поля регулювання цієї справи; вмінні визначати її стратегічні,

тактичні та поточні цілі, а також відповідні завдання; орієнтовані на

соціальні параметри розвитку країни, регіону, місцевої громади тощо.

Менеджери з соціальних програм мають бути не лише компетентними, а й

досить комунікабельними, володіти прийомами логіки, етики, ділового

спілкування тощо.

144

Практична реалізація соціальної відповідальності вимагає від

менеджменту торговельного підприємства (зокрема підрозділу чи особи,

відповідальної за цей напрямок) вироблення чіткої схеми дій. На нашу

думку, імплементація соціальної відповідальності у процес функціонування

торговельного підприємства повинна передбачати низку етапів (рис. 3.3).

Зауважимо, що кожен етап управління соціально відповідальною

діяльністю в межах торговельного підприємства вимагає витрат фінансів,

часу, людських ресурсів тощо. Тому від якості управління цим процесом

залежить одержана ефективність програм соціальної відповідальності для

підприємства.

Активізація процесів соціальної капіталізації торговельних

підприємств в умовах низького рівня їх прибутковості та дефіциту ресурсної

бази можлива лише за наявності державної підтримки. Йдеться про

застосування державою системи методів стимулювання та заохочування

підприємств до використання якнайширшого переліку заходів соціальної

відповідальності, що дозволить підвищити їх соціальну капіталізацію.

На нашу думку, для України в системі таких методів важливо

акцентувати увагу на методах економічного характеру. Світовий досвід

доводить ефективність таких методів регулювання соціальної

відповідальності бізнесу та дозволє виокремити найбільш дієві методи.

Вважаємо, що для торговельних підприємств найбільш дієвими

методами можуть стати:

– фіскальні методи (зменшення деяких податкових ставок; включення

певних соціальних видатків до валових витрат підприємства та зменшення

таким чином оподатковуваної бази; так звані «процентні закони» – надання

підприємству права обирати, на які потреби буде витрачена частина його

податкових зобов’язань). У більшості розвинутих країн світу такі стимули

складають до 5% оподаткованого прибутку [4, с. 18], що дозволяє суттєво

послабити податковий тиск;

145

Рис. 3.3. Етапи управління соціальною відповідальністю торговельного

підприємства (розроблено автором на основі [179])

– вироблення компенсаторних інструментів для часткового

повернення торговельним підприємствам фінансових ресурсів, спрямованих

на будівництво дорожньої, комунальної та соціальної інфраструктури;

– залучення підприємств, з якими укладаються контракти про державні

закупівлі, до реалізації соціальних ініціатив шляхом включення таких вимог

до контрактів;

146

– розробка та впровадження механізмів стимулювання створення

корпоративних пенсійних фондів.

Поряд з такими цільовими методами, не менш важливим для розвитку

соціальної відповідальності торговельних підприємств є забезпечення

макроекономічної стабільності та сприяння розвитку підприємництва в

Україні, що є передумовою високого рівня його соціальних інвестицій;

впровадження справедливої та ефективної системи оподаткування

юридичних та фізичних осіб тощо.

Варто зауважити, що саме держава є найбільш зацікавленою стороною

в активізації соціальної відповідальності на мікрорівні, оскільки це дозволяє

перекласти частину соціальних обов’язків держави на плечі підприємств.

Тому вигоди для держави є очевидними як у короткостроковій, так і в

довгостроковій перспективі.

У короткостроковій перспективі стимулювання соціальної

відповідальності бізнесу дозволить забезпечити:

імплементація позитивного сприйняття торговельних підприємств,

які реалізують соціальноорієнтовані проекти;

формування ефективних механізмів соціального діалогу в контексті

державно-приватного партнерства;

розширення переліку підприємств (великих, середніх, малих), що

формують та втілюють стратегії соціальної відповідальності;

популяризація досвіду вітчизняних торговельних підприємств у

сфері соціальної відповідальності;

вивчення кращих світових практик щодо успішної реалізації

проектів соціальної відповідальності на мікрорівні.

Розробка та імплементація органами державної влади інструментів

підтримки та поширення практики здійснення соціально відповідальної

діяльності на мікрорівні матиме позитивний результат і довгостроковій

перспективі:

забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни;

147

зростання ділової активності в країні та підвищення якості економічного

зростання;

підвищення конкурентоспроможності країни, регіонів та окремих

підприємств;

зниження рівня безробіття, підвищення рівня заробітної плати і

платоспроможності населення;

розвиток внутрішнього ринку товарів та послуг;

підвищення довіри до органів державної влади з боку населення та

бізнесу;

активізація процесів інтегрування у європейський економічний

простір;

активізація інвестиційних та інноваційних процесів в економіці

України;

імплементація міжнародних стандартів з соціальної відповідальності

у діяльність українських підприємств торгівлі, налагодження соціально-

економічних взаємодій вітчизняних підприємств з зарубіжними партнерами;

покращення інвестиційного клімату в країні та залучення іноземних

інвестицій завдяки імплементації і дотримання принципів чесного і етичного

ведення бізнесу.

Зазначені положення соціальної капіталізації у своїй сукупності

формують підґрунтя для вироблення стратегій підвищення ефективності

соціальної відповідальності торговельних підприємств та конкретизації

організаційно-економічних механізмів їх практичної імплементації.

3.2. Стратегічні підходи до реалізації соціальної відповідальності

торговельних підприємств

Вагомим чинником успіху в умовах соціально орієнтованої економіки

стає соціальний розвиток підприємств, у рамках якого увага акцентується,

насамперед, на задоволенні потреб персоналу підприємства в адекватній

148

соціальній компенсації, перманентному розвитку та інноваційній праці;

налагодженні соціально відповідальної взаємодії з зовнішнім середовищем –

контрагентами, територіальними громадами, органами державної влади,

навколишнім середовищем.

Ефективність процесу управління соціально орієнтованою діяльністю

торговельного підприємства вимагає застосування стратегічного підходу,

тобто наявності чітко визначеної стратегії соціальної відповідальності

підприємства з відповідним механізмом її реалізації. Світовий та вітчизняний

досвід засвідчує, що кожен член трудового колективу торговельного

підприємства повинен нести відповідальність за реалізацію цілей і завдань,

задекларованих у стратегії соціальної відповідальності підприємства. А від

керівництва залежить рівень зацікавленості персоналу у ефективній

реалізації стратегії. Лише за умови сконцентрованості усього колективу на

досягненні результату – перетворенні торговельного підприємства у

соціально відповідальне – можна досягнути успіхів у практичній реалізації

стратегії. Зміна ролі й місця соціальної відповідальності в діяльності

сучасного підприємства обумовлює необхідність подальшого розгляду і

вдосконалення підходів до формування та оцінювання стратегії соціальної

відповідальності торговельного підприємства.

Слід зазначити, що управління соціальною відповідальністю

торговельного підприємства є специфічним видом стратегічного

менеджменту, який має об’єкт, завдання, специфічні форми та методи

розробки й реалізації управлінських рішень. Основними об’єктами

стратегічного управління соціальною відповідальністю торговельного

підприємства є внутрішнє і зовнішнє соціальне середовище його

життєдіяльності.

В умовах динамічного зовнішнього середовища стратегію соціальної

відповідальності торговельного підприємства доцільно розглядати як

здійснення прогресивних кількісних, якісних і структурних організаційних

змін, спрямованих на вдосконалення соціального середовища підприємства і

149

сфери соціально відповідальних взаємовідносин із зацікавленими в

діяльності підприємства групами впливу (власниками, персоналом,

споживачами, громадськістю, бізнес-партнерами) на засадах соціального

партнерства і партисипативного підходу в управлінні [41].

Нині стратегія соціальної відповідальності торговельного підприємства

як одна із функціональних стратегій має принципово важливе значення для

розвитку соціально-економічної системи підприємства загалом. Стратегія

соціальної відповідальності має взаємоузгоджуватись з іншими

розробленими в межах торговельного підприємства стратегіями. При цьому

стратегії економічного характеру не повинні суперечити принципам

соціально відповідальної поведінки підприємства. Виокремлення стратегії

соціальної відповідальності торговельного підприємства як різновиду

функціональної стратегії обумовлене наступними обставинами:

В умовах ринкової економіки, перманентного зростання цін,

інфляційних процесів та інших відчутних наслідків економічної та

фінансової кризи в національній економіці, яка поглибилась на тлі

розгортання військово-політичного конфлікту на Сході України, особливого

значення набуває як соціальна захищеність персоналу, так і активна участь

підприємства чи його окремих працівників у волонтерських проектах,

спрямованих на допомогу військовослужбовцям, добровольцям, які беруть

участь у військових діях, а також вимушеним переселенцям із регіонів,

охоплених війною. Крім цього, саме торговельні підприємства як найбільш

наближені до кінцевого споживача, можуть застосувати різноманітні

інструменти непрямого зовнішнього впливу на виробників держави-агресора.

Нагадаємо, що саме великі торговельні мережі стали активними учасниками

бойкоту російських товарів, який активізувався у 2014 році. В таких умовах

соціальну відповідальність торговельного підприємства можна віднести до

ключових «стратегічних факторів успіху» підприємства.

Узагальнення проведених науковцями досліджень [61; 121; 124; 163;

183] дозволило запропонувати структурно-логічну послідовність формування

150

стратегії соціальної відповідальності торговельного підприємства. На нашу

думку, даний процес варто розподілити на наступні етапи:

1 етап – аналіз середовища функціонування торговельного

підприємства, прогнозування його майбутнього розвитку, виявлення

потенційних загроз зовнішнього та внутрішнього характеру, оцінювання

конкурентоспроможності торговельного підприємства;

2 етап – визначення місії та цілей формування стратегії соціальної

відповідальності торговельного підприємства;

3 етап – визначення досягнутої позиції торговельного підприємства в

сфері соціальної відповідальності, виявлення локальних конкурентних

переваг підприємства, активне використання яких забезпечить досягнення

поставлених стратегічних цілей;

4 етап – моделювання варіантів стратегій соціальної відповідальності

торговельного підприємства;

5 етап – вибір найбільш прийнятної стратегії з альтернативних для

конкретного торговельного підприємства;

6 етап – доопрацювання та розробка кінцевого варіанту стратегії

соціальної відповідальності торговельного підприємства, конкретизація

стратегічних пріоритетів.

Наступними етапами є безпосередньо процес реалізації розробленої

стратегії соціальної відповідальності торговельного підприємства та

імплементація в роботу підприємства визначених цілей, принципів, методів її

здійснення. Суттєвим у цьому процесі є провадження контролінгу за

виконанням стратегії і зворотний зв’язок, якщо виявляються помилки,

недоробки у формуванні стратегічного плану на будь-якому з етапів. Крім

цього, саме на завершальному етапі важливо оцінити ефективність

реалізованих заходів з точки зору досягнення поставлених цілей.

Розглянемо докладніше зазначені етапи. У другому розділі роботи нами

здійснено аналіз середовища, прогнозування його майбутнього розвитку,

виявлення потенційних загроз зовнішнього та внутрішнього характеру,

151

оцінювання конкурентоспроможності обраної сукупності торговельних

підприємств. Результати здійсненого аналізу можуть стати основою для

реалізації подальших етапів формування стратегії соціальної

відповідальності цих підприємств.

Місією стратегії соціальної відповідальності торговельного

підприємства є підвищення якості життя працівників, місцевої громади та

суспільства в цілому. Бачення соціальної відповідальності бізнесу полягає в

покращенні результативності бізнесу та показників прибутковості на основі

створення довірливих взаємовідносин між бізнесом, суспільством та

державою. Слід зазначити, що стратегія будь-якого рівня ієрархії повинна

відповідати загальній меті підприємства. Це стосується й стратегії соціальної

відповідальності торговельного підприємства, генеральною метою якої є

дотримання вищих соціальних стандартів щодо колективу, якості надання

торговельних та сервісних послуг, добросовісності у відносинах із

контрагентами, активної участі у житті територіальної громади та держави

загалом.

Отже, можемо стверджувати, що стратегічний підхід до соціальної

відповідальності торговельного підприємства передбачає розширення меж

соціальної відповідальності за рамки вирішення короткострокових,

внутрішніх для підприємства операційних і соціальних завдань відповідно до

його стратегічних інтересів з метою підвищення стійкості бізнесу в

довгостроковій перспективі, тобто визначені цілі повинні прямо корелювати

із стратегією розвитку підприємства загалом. Так, в умовах, що склалися,

стратегічною метою багатьох торговельних підприємств є підвищення (або

утримання) конкурентоспроможності на основі ефективного використання

власного соціального та фінансового потенціалу та підвищення (збереження)

в результаті рівня прибутковості. Для визначення досягнутої позиції соціальної відповідальності

торговельних підприємств використаємо результати проведених аналітичних

оцінок досліджуваної сукупності підприємств, які здійснені у підрозділі 2.3

152

дисертаційної роботи. На підставі отриманих результатів побудуємо

модифіковані матриці SPACE для оцінювання соціальної відповідальності

торговельних підприємств. Побудовані матриці для досліджуваних

торговельних підприємств в розрізі їх груп (з високим, середнім та низьким

рівнем соціальної відповідальності) (рис. 3.4 – 3.6) дозволили виявити

конкурентні позиції окремих підприємств та встановити низку наступних

залежностей:

– торговельні підприємства всіх груп характеризуються високим рівнем

забезпечення охорони праці та трудової дисципліни працівників, що

обумовлено необхідністю дотримання технічних норм у цих сферах

діяльності підприємств та систематичними перевірками контролюючих

служб. Крім цього, чим крупнішими за кількістю персоналу є торговельні

підприємства, тим більше уваги вони приділяють забезпеченості персоналу

сучасними умовами праці, їх постійній модернізації, контролю за трудовою

дисципліною;

– для торговельних підприємств із високим і середнім рівнями

внутрішньої соціальної відповідальності характерні порівняно високі

значення соціальної стабільності становища. Такі підприємства найчастіше

мають значну чисельність персоналу, що підвищує вимоги до морально-

психологічного клімату в трудовому колективі. Формування такого клімату

досягається переважно не фінансовими, а організаційними заходами та

стараннями членів самого трудового колективу;

– для всіх груп досліджуваних торговельних підприємств найгірша

ситуація склалася з формуванням конкурентних переваг і винагородою та

мотивацією власного персоналу. Це обумовлено тим, що саме ці заходи

вимагають значних фінансових витрат підприємств, що є досить складним

завданням для них в умовах низької прибутковості операційної діяльності (або

навіть негативних фінансових результатів діяльності). Підприємства останньої

групи (з низьким рівнем соціально відповідальної діяльності) практично не

здійснюють професійної підготовки і розвитку персоналу, соціальних програм,

153

Рис. 3.4. Позиція групи торговельних підприємств з високим рівнем внутрішньої

соціальної відповідальності (побудовано автором за додатками Г-З)

а) АТ «ГАЛИЧ-

АВТО

б) ТОВ «АЙПІЄ-

Л»

в) ТОВ «Епіцентр»

г) ТОВ ТВК «Львівхолод»

д) ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері

Україна» е) ТОВ

«Шувар»

154

Рис. 3.5. Позиція групи торговельних підприємств з середнім рівнем внутрішньої соціальної відповідальності (побудовано автором за додатками Г-З)

а) ТОВ «СУМАТРА-

ЛТД»

б) ТОВ «Західна торгово-фінан-

сова група»

в) ТОВ «Фоззі-Фуд»

г) ТОВ «Фокстрот»

д) ТОВ «Маркет

Універсал Лтд»

155

Рис. 3.6. Позиція групи торговельних підприємств з низьким рівнем

внутрішньої соціальної відповідальності

(побудовано автором за додатками Г-З)

що суттєво демотивує працівників;

– переважна більшість торговельних підприємств впродовж

досліджуваного періоду обрала оборонну позицію у здійсненні соціальної

відповідальності. Лише ТОВ «Епіцентр» та ТОВ ТВК «Львівхолод» зайняли

позицію поміркованого поступу, тобто їм вдалось сформувати певні

конкурентні переваги саме у цій діяльності.

Проведене позиціонування торговельних підприємств є основою для

в) ТОВ «Крамсервіс»

б) ТОВ «Practicker Україна»

а) ТОВ «Галицька тор-гова асоціація»

156

вибору стратегії їх соціальної відповідальності на наступний період.

Наступними етапами формування стратегії соціальної відповідальності

торговельних підприємств є генерування низки стратегій, встановлення їх

особливостей та вибір стратегії для кожного конкретного підприємства.

В практиці стратегічного менеджменту розрізняють три типи стратегій

щодо управління будь-якою діяльністю – адаптивну (консервативну),

конкурентну (зважену) та агресивну, які характеризуються відповідним

рівнем ризиків, розміром витрат фінансових ресурсів та людського капіталу,

встановленням чітких цілей та використанням певної сукупності механізмів

досягнення обраних цілей тощо.

Базуючись на існуючих підходах стратегічного менеджменту,

визначено три типи стратегій соціальної відповідальності торговельних

підприємств та систематизовано їх основні характеристики.

Агресивна (або ризикова) стратегія соціальної відповідальності в

процесі стратегічного розвитку торговельного підприємства спрямована на

максимальне використання наявних людських та фінансових ресурсів для

реалізації соціально значимих проектів як внутрішнього, так і зовнішнього

характеру з метою швидкого формування іміджу соціально відповідального

торговельного підприємства. При цьому має місце перевищення темпів

витрат на соціальну відповідальність над темпами зростання прибутку

торговельного підприємства. Така стратегія може стати засобом активного

зростання підприємства та витіснення конкурентів з обраного сегменту

ринку.

До позитивів використання агресивної стратегії соціальної

відповідальності торговельного підприємства слід віднести те, що у випадку

успішної реалізації вона дозволяє швидко покращити ринкові позиції

підприємства із подальшими фінансовими результатами; підвищити

загальний рівень організаційно-управлінської культури підприємства, якості

роботи персоналу, налагодити взаємодію із територіальною громадою та

розширити коло клієнтів. Недоліками агресивної стратегії соціальної

157

відповідальності торговельного підприємства є: необхідність відволікання

значних обсягів ресурсів на реалізацію соціально відповідальних заходів,

зокрема, частини персоналу торговельного підприємства від основної роботи,

ймовірність реалізації заходів із низьким соціально-економічним ефектом

(отриманий ефект від реалізованого соціальноспрямованого заходу може

бути суттєво віддаленим, при реалізації проекту не завжди вдається

спрямувати його лише на реальних чи потенційних покупців тощо).

Реалізація такого типу стратегії може бути рекомендована виключно

для торговельних підприємств, які виходять на висококонкурентний ринок і

характеризуються достатнім запасом міцності, або для підприємств, які

працюють на висококонкурентному ринку за умови наявності сприятливого

внутрішнього та зовнішнього середовища. Поряд з цим, в жодному випадку

така стратегія не може реалізуватись на постійній основі: відразу після

досягнення поставлених результатів соціально відповідальна діяльність має

бути повернута у формат більш поміркованої.

Конкурентна стратегія соціальної відповідальності торговельного

підприємства базується на зваженому підході до управління соціальною

відповідальністю, якому притаманна спрямованість на реалізацію тих

соціально значимих проектів, які можуть принести найвищий ефект і

сформувати конкурентні переваги для торговельного підприємства, тобто –

збільшення витрат на соціальну відповідальність торговельного підприємства

має супроводжуватись адекватних зростанням його прибутковості. При

цьому, як правило, торговельні підприємства обирають для себе

пріоритетними внутрішньоорієнтовані соціальні заходи, серед яких:

додаткові стимули для персоналу, його професійний розвиток, збільшення

винагород і активне мотивування. Поряд з цим, такий тип стратегії може

використовуватись торговельними підприємствами виключно як

підтримуючий, оскільки не дозволяє активно просувати підприємство на

сучасних висококонкурентних ринках споживчих товарів.

Адаптивна стратегія соціальної відповідальності торговельного

158

підприємства характеризується консервативним підходом і відмовою від

реалізації соціально значимих проектів. На перший план для підприємств

виходить дотримання правил охорони праці (що вимагається чинними

нормативними актами) та трудової дисципліни (не потребує додаткових

фінансових ресурсів). Мотивація та підвищення кваліфікації персоналу

здійснюються на мінімальному рівні, що, як правило, не дозволяє сформувати

позитивний морально-психологічний клімат в трудовому колективі.

Такий тип стратегії є найменш витратним для торговельного

підприємства, однак може мати негативний вплив на соціальний розвиток

підприємства у довгостроковому періоді. Адаптивна стратегія соціальної

відповідальності торговельного підприємства може використовуватись

виключно на короткотерміновій основі в умовах формування несприятливої

кон’юнктури ринку і повинна передбачати чіткі часові обмеження.

В основі вибору типу стратегії соціальної відповідальності

торговельного підприємства мають лежати три фактори:

– поточна позиція торговельного підприємства на матриці соціальної

відповідальності;

– поточна галузева та регіональна кон’юнктура відповідних ринків;

– суспільно-економічна ситуація в державі, що визначає спрямованість

потреб населення, рівень реальних доходів тощо.

Так, проведення пов’язаної з великими витратами та ризиками

агресивної стратегії не може бути рекомендоване на етапі економічного

спаду. Аналогічно, малоприйнятним варіантом буде реалізація адаптивної

стратегії на етапі економічного зростання, оскільки для торговельного

підприємства це може результуватись у значне упущення економічних вигод

та можливостей.

Розроблений набір альтернативних стратегій соціальної відповідальності

дозволяє перейти до реалізації наступного етапу – вибору стратегії, яка була б

найбільш адекватною для реалізації на конкретному торговельному

підприємстві з огляду на внутрішню та зовнішню поточну ситуацію (табл. 3.1).

159

Таблиця 3.1

Рекомендовані стратегії соціальної відповідальності для досліджуваної сукупності торговельних підприємств (розроблено автором)

Назва підприємства

Позиція та оцінка внутрішньої соціальної

відповідальності підприємства

Позиція та оцінка зовнішньої соціаль-ної відповідальності

підприємства

Пропонована стратегія соціальної

відповідальності підприємства

Пріоритетні напрямки розвитку соціальної відповідальності підприємства

ТОВ «Епіцентр» висока (59,1)

висока (12)

агресивна з переходом до конкурентної

Винагорода та мотивація персоналу, активізація соціальних програм

ТОВ АЙПІЄ-Л (ТВК «Південний»)

висока (57,2)

висока (11)

агресивна з переходом до конкурентної

Додаткове стимулювання персоналу, його професійна підготовка та розвиток

ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна»

висока (55,7)

висока (12

агресивна з переходом до конкурентної

Формування конкурентних переваг через реалізаціюсоціальних програм, стимулювання персоналу

АТ «ГАЛИЧ-АВТО» висока (55,6)

низька (5)

конкурентна Активізація участі у проектах зовнішньої соціально відповідальної діяльності

ТОВ ТВК «Львівхолод» (мережа «Рукавичка»)

висока (54,0)

середня (10)

конкурентна Впровадження соціальних програм різного типу

ТОВ «Шувар» висока (53,9)

середня (9)

конкурентна Формування конкурентних переваг шляхом реалізації соціальних програм

ТОВ «Маркет Універсал Лтд» (Мережа DS)

середня (46,5)

середня (10)

конкурентна Додаткове стимулювання персоналу, розвиток практики реалізації соціальних програм

ТОВ «Фокстрот» середня (46,4)

середня (8)

конкурентна Додаткове стимулювання персоналу, розвиток практики реалізації соціальних програм

ТОВ «Західна торгово-фінансова група»

середня (45,9)

низька (3)

адаптивна Участь у проектах зовнішньої соціально відповідальної діяльності

ТОВ «СУМАТРА-ЛТД» (мережа «КОСМО»)

середня (42,0)

низька (6)

адаптивна Професійна підготовка і розвиток персоналу, реалізація соціальних програм

ТОВ «Фоззі-Фуд» (мережа «Сільпо»)

середня (33,2)

середня (10)

конкурентна Додаткове стимулювання персоналу, розвиток практики реалізації соціальних програм

СП ТОВ «Галицька торгова асоціація»

низька (28,7)

низька (4)

адаптивна Помірковане ставлення до проектів соціально відповідальної діяльності, їх переважне спрямування на власний персонал, підтриманняморально-психологічного клімату в колективі, реалізація низьковитратних соціальних проектів

ТОВ «Praktiker Україна»

низька (24,0)

середня (8)

адаптивна

ТОВ «Крамсервіс» низька (23,7)

низька (3)

адаптивна

159

160

Можемо стверджувати, що з огляду на поточну соціально-економічну

ситуацію в країні та стан сфери торгівлі найпріоритетнішою стратегією

соціальної відповідальності більшості торговельних підприємств може стати

конкурентна або адаптивна стратегія. Такі підприємства, як ТОВ «Епіцентр»,

ТОВ АЙПІЄ-Л (ТВК «Південний»), ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна»,

які є визнаними лідерами у своїх сегментах ринку, можуть застосовувати

агресивну стратегію соціальної відповідальності лише у короткотермінових

періодах з подальшим переходом до принципів конкурентної стратегії.

Останнім етапом є доопрацювання та розробка кінцевого варіанту

стратегії соціальної відповідальності торговельного підприємства,

конкретизація стратегії у оперативних планах. При цьому, на нашу думку,

важливо сконцентрувати увагу на тих напрямках, які є найменш розвиненими

в соціально відповідальній діяльності торговельних підприємств. Зазначимо,

що, як засвідчили проведені дослідження, сучасний український бізнес

більшою мірою спрямований на внутрішні соціальні проекти. Це обумовлено

тим, що зовнішні соціальні витрати мають дуже опосередкований вплив на

підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Якщо розглянути напрямки витрат на зовнішню соціальну

відповідальність в розрізі груп торговельних підприємств, то бачимо, що

підприємства, які можуть собі дозволити витрачати більше ресурсів на

соціальні проекти, концентрують свою увагу на співпраці з органами влади

(рис. 3.7). Це можна розглядати як механізм лобіювання власних

комерційних інтересів, що не під силу дрібнішим торговельним

підприємствам.

Особливістю сфери торгівлі вважаємо те, що основна частина проектів

зовнішньої соціальної відповідальності торговельних підприємств

спрямована на благоустрій територій, на яких вони працюють. Фактично це

один із способів підвищення привабливості об’єктів для населення.

Очевидно, що торговельні підприємства з середнім та низьким рівнем

зовнішньої соціальної відповідальності віддають перевагу також спонсорству

161

культурних та спортивних заходів.

Рис. 3.7. Структура заходів зовнішньої соціальної відповідальності в розрізі

груп торговельних підприємств

(за результатами вибіркового обстеження підприємств)

Слід зауважити, що розглянуті результати (рис. 3.7) отримані у 2014

році, однак вже у 2015 році пріоритети зовнішньої корпоративної соціальної

відповідальності суттєво змінились – на перший план вийшло волонтерство в

частині допомоги учасникам бойових дій на Сході, їх сім’ям, вимушеним

переселенцям.

Практична імплементація розробленої стратегії соціальної

відповідальності торговельного підприємства вимагає здійснення контролінгу

такої діяльності та встановлення ефективності реалізованих заходів з точки

зору досягнення поставлених цілей. При цьому ефективність таких заходів

повинна розглядатись як з економічної, так і соціальної точки зору, адже

реалізація соціальних проектів не завжди призводить до збільшення доходів

торговельного підприємства, хоча може мати суттєвий суспільний ефект.

162

3.3. Шляхи налагодження контролінгу соціальної відповідальності

торговельних підприємств

Серед перешкод широкому впровадженню заходів соціальної

відповідальності в практику українських торговельних підприємств значна

роль належить неналагодженості механізмів контролю, обліку та аналізу

такої діяльності. Істотно поліпшити ситуацію дозволить впровадження

контролінгу соціальної відповідальності, що передбачає його структуровану

побудову з чітким встановленням моніторингових та аналітичних функцій

суб’єктів контролінгу. Контролінг в даний час розглядається менеджментом

радше як механізм управління різними сферами фінансово-господарської

діяльності підприємства з метою забезпечення сталого розвитку

господарюючих суб’єктів. Крім цього, на нашу думку, контролінг може стати

інструментом досягнення високої результативності заходів соціальної

відповідальності торговельних підприємств.

Комплексна система контролінгу може принципово покращити

соціальну відповідальність підприємств завдяки координації управлінської

діяльності з досягнення цілей компаній, інформаційної та консультаційної

підтримки управлінських рішень, створення та забезпечення функціонування

загальної інформаційної системи управління підприємством, забезпечення

раціональності процесу управління соціальною відповідальністю.

В дисертації контролінг соціальної відповідальності розглядається як

система організації та управління функціонуванням суб’єкта господарювання

на засадах соціальної відповідальності, що сприятиме досягненню

стратегічних цілей бізнесу при збільшенні масштабів його соціально

відповідальної поведінки. При цьому основною метою контролінгу

соціальної відповідальності є зниження соціальних втрат, які виникають з

різних причин.

Чим більш розвиненою і структурованою є система такого контролінгу,

тим кращим буде результат її дії, оскільки регулюються практично всі

163

аспекти бізнесу. Тобто контролінг соціальної відповідальності буде

здійснюватись практично за усіма напрямками роботи торговельного

підприємства (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Контролінг в системі реалізації соціальної відповідальності

торговельного підприємства (розроблено автором)

Загалом систему контролінгу соціальної відповідальності

торговельного підприємства можна представити наступним чином:

SCsrb = f (IwP, TQM, Eco, P, T, Soc, CB), (3.1)

де SCsrb (system of the controlling of the social responsibility of the business) –

комплексна система контролінгу соціальної відповідальності торговельного

підприємства;

f – функціональна взаємозалежність;

IwP (the interaction with partners) – політика підприємства у сфері

Оптимізація усіх бізнес- процесів

5. Пткова політика

1. Політика взаємодії з партнерами

7. Дивідендна політика

6. Соціальна політика

5. Податкова політика

4. Кадрова політика

3. Екологічна політика

2. Політика щодо якості товарів та послуг

Розвиток соціальної інфраструктури, благодійність

Кадровий контролінг

Податковий контролінг

Контролінг взаємодії з партнерами

Контролінг якості

Екологічний контролінг

Соціальний контролінг

Контролінг вартості активів

Відповідальна взаємодія із стейкхолдерами

164

добросовісної взаємодії з партнерами, керована системою контролінгу

взаємодії з партнерами;

TQM (total quality management) – політика торговельного підприємства у

сфері якості товарів, послуг, керована системою контролінгу якості;

Eco (ecological) – екологічна політика торговельного підприємства,

керована системою екологічного контролінгу;

P (personnel) – кадрова політика торговельного підприємства, керована

системою кадрового контролінгу;

T (tax) – податкова політика торговельного підприємства, керована

системою податкового контролінгу;

Soc (social) – соціальна політика торговельного підприємства, керована

системою соціального контролінгу;

CB (cost of the business) – дивідендна політика торговельного

підприємства, керована системою контролінгу вартості активів (бізнесу).

При цьому головними цілями системи контролінгу соціальної

відповідальності торговельних підприємств повинні стати:

аналіз, облік, планування і контроль соціальної відповідальності

торговельного підприємства для реалізації стратегії соціальної

відповідальності та формування його репутації як соціально відповідального

суб’єкта економіки;

залучення нових ділових партнерів і покупців;

поліпшення фінансових показників підприємства, зниження витрат і

оптимізація ресурсів з соціальної відповідальності з урахуванням помилок і

відхилень минулих періодів.

Здійснення постійного контролінгу вимагає створення на підприємстві

спеціального підрозділу – служби контролінгу соціальної відповідальності,

діяльність якої в сучасних підприємствах в основному спрямована на

забезпечення взаємозв’язку систем інформаційного забезпечення та

планування.

Слід зазначити, що на сучасному етапі деякі торговельні підприємства

165

(як правило, це великі торговельні мережі, що активно реалізують соціальні

проекти) мають лише елементи системи контролінгу. Так, в межах цих

підприємств здійснюється формування регламенту документообігу для

управління соціальною відповідальністю; складання бюджетів руху

грошових коштів і витрат на соціальну відповідальність; підготовка

соціального звіту.

На середніх за розмірами торговельних підприємствах система

контролінгу соціальної відповідальності може бути представлена як у вигляді

відокремленого підрозділу контролінгу, який буде займатися контролінгом

соціальної відповідальності, так і як частина функцій працівників

управлінських служб.

Впровадження системи контролінгу повинно здійснюватись у кілька

етапів: підготовка та розробка системи контролінгу соціальної

відповідальності, її чітка адаптація до особливостей торговельного

підприємства, активна імплементація системи (формалізація процедур

управління, руху інформаційних потоків та системи обліку), робота з

персоналом щодо формування індивідуальних показників результативності

діяльності, автоматизація процесу збору та обробки даних і подальше

коректування.

Враховуючи, що система збору контролінгової інформації повинна

спиратися на існуючу систему інформаційних потоків, для нормального

функціонування комплексної системи контролінгу соціальної

відповідальності необхідна розробка форм звітності, за допомогою якої вся

необхідна інформація в зручній і чіткій формі буде надходити керівникам

різних рівнів для прийняття своєчасних високоефективних управлінських

рішень. Всі форми звітності, що використовуються в рамках системи

контролінгу соціально відповідальної діяльності торговельних підприємств,

розробляються індивідуально для кожного конкретного підприємства з

урахуванням специфіки його господарювання. При цьому контролінг

соціальної відповідальності повинен спиратися на систему бюджетів і планів,

166

що дозволяє керівнику будь-якого рівня заздалегідь оцінити ефективність

своїх управлінських рішень, оптимальним чином розподілити ресурси на всі

види соціальної відповідальності, намітити шляхи розвитку торговельного

підприємства в цьому середовищі та уникнути кризової ситуації.

Однією з основних цілей контролінгу соціальної відповідальності

торговельних підприємств є зниження економічних, екологічних та

соціальних втрат, що виникають з різних причин. Чим більш розвинена і

структурована система контролінгу соціальної відповідальності, тим вищою

буде її результативність. В абсолютному вимірі результат дії зазначеної

системи контролінгу являє собою обсяг зниження витрат, що зумовлений

функціонуванням цієї системи:

,1LLR oСSRB (3.2)

де SRBСR (result, controlling, social responsibility of the business) – результат

функціонування системи контролінгу соціальної відповідальності

торговельного підприємства;

L0 (losses) – втрати (збитки) за умови відсутності функціонуючої системи

контролінгу;

Li (losses) – втрати (збитки) при функціонуючій системі контролінгу

соціальної відповідальності.

Оскільки система контролінгу соціальної відповідальності (CSRB)

включає в себе сім взаємопов’язаних складових (3.3), то результат

функціонування усієї системи (SRBСR ) є аддитивною моделлю результатів

функціонування окремих підсистем за усіма видами контролінгу (3.4):

CSRB = CIwP CTQM CEco CP CT CSoc CCB, (3.3)

RCSRB = RCIwP RCTQM RCEco RCP RCT RCSoc RCCB, (3.4)

167

де CIwP і RCIwP (controlling of the interaction with partners; result) – система

контролінгу взаємодії з партнерами і результат її функціонування відповідно;

CTQM і RCTQM (controlling, total quality management; result) – система

контролінгу якості і результат її функціонування відповідно;

CEco і RCEco (ecological controlling; result) – система екологічного

контролінгу і результат її функціонування відповідно;

CP і RCP (personnel controlling; result) – система кадрового контролінгу і

результат її функціонування відповідно;

CT і RCT (tax controlling; result) – система податкового контролінгу і

результат її функціонування відповідно;

CSoc і RCSoc (social controlling; result) – система соціального контролінгу і

результат її функціонування відповідно;

CCB і RCCB (controlling of the cost of business; result) - система контролінгу

вартості активів (бізнесу) і результат її функціонування відповідно.

Слід звернути увагу на те, що для створення системи контролінгу

соціальної відповідальності торговельного підприємства потрібні певні

витрати. Без урахування інвестицій у створення зазначеної системи

контролінгу, економія підприємства від її впровадження являє собою

різницю між результатом функціонування системи контролінгу соціальної

відповідальності та вартістю її підтримки (3.5):

EfCSRB = RCSRB – ECSRB (3.5)

де EfCSRB (efficiency, controlling, social responsibility of the business) – ефект від

функціонування системи контролінгу соціальної відповідальності

торговельного підприємства;

ECSRB (expenses for the controlling, social responsibility of the business) –

витрати на функціонування системи контролінгу соціальної відповідальності

168

торговельного підприємства.

Очевидно, що створення і функціонування системи контролінгу соціальної

відповідальності торговельного підприємства принесе вигоду лише у

випадку, якщо результат її функціонування буде перевищувати вартість її

утримання:

EfCSRB > 0 або RCSRB > ECSRB . (3.6)

Досягнення цілей контролінгу вимагає чіткого структурування витрат,

які несе торговельне підприємство при реалізації усіх типів соціальної

відповідальності. На підставі проведених досліджень здійснено

систематизацію витрат на соціальну відповідальність в розрізі семи груп

соціальних видатків за критеріями характеру, складу витрат, джерел

фінансування, регулярності здійснення витрат (табл. 3.2).

Використання на практиці запропонованих характеристик соціально

відповідальних витрат торговельних підприємств дозволить не тільки більш

глибоко дослідити їх склад, масштаби і структуру, але й здійснювати

необхідні функції управління, такі як планування і контроль, облік і аналіз.

З метою здійснення порівняння суб’єктів господарювання як за

групами торговельних підприємств, так і в сфері торгівлі загалом (з метою

прогнозування мікро- і макропоказників розвитку економіки) вважаємо за

доцільне розраховувати коефіцієнти «схильність підприємства до соціальної

відповідальності» за формулою (3.7) і «гранична схильність до соціальної

відповідальності» за формулою (3.8):

ISRBPRSRB , (3.7)

ISRBPRSRB

(3.8)

169

Таблиця 3.2 Характеристика соціально відповідальних витрат торговельних підприємств (розроблено автором)

№ з/п

Соціально спрямована діяльність торговельних підприємств Характер

витрат Склад витрат Джерело фінансування

Регулярність здійснення

Ступінь державного

регулювання Вид діяльності Витрати у бухгалтерсь-кому обліку

1

Політика у сфері

добросовісної взаємодії з партнерами

Поточні витрати на реалізацію політики

добросовісної взаємодії з партнерами

Поточний Комплексні витрати

Дохід, чистий прибуток

Щомісячно, щоквартально, щорічно

(залежно від виду витрат) Низький

2 Політика у

сфері якості товарів, послуг

Поточні витрати системи

менеджменту якості Поточний Комплексні

витрати

Дохід, чистий прибуток

Щомісячно, щоквартально, щорічно

(залежно від виду витрат) Низький Інвестиції в систему менеджменту якості Капітальний Чистий прибуток Одноразово

3 Екологічна політика

Поточні «екологічні»

витрати Поточний Комплексні

витрати Дохід, чистий

прибуток Щомісячно,

щоквартально, щорічно (залежно від виду витрат)

Середній

«Екологічні» інвестиції Капітальний Чистий прибуток Одноразово Низький

4 Кадрова політика

Заробітна плата

Поточний

Одноелементні витрати

Дохід, чистий прибуток

Щомісячно

Низький Витрати на «соціальний» пакет

і розвиток персоналу

Комплексні витрати

Щомісячно, щоквартально, щорічно

чи одноразово (за рішенням підприємства)

Сплата податків і зборів до

позабюджетних фондів Поточний Одноелементні

витрати

Дохід, прибуток до

оподаткування, чистий прибуток

Щомісячно, щоквартально, щорічно

(залежно від виду податків і зборів)

Високий

5 Податкова політика

Сплата податків і зборів в до бюджету

6 Соціальна політика

Поточні «соціальні» витрати Поточний Комплексні

витрати Чистий прибуток

Щомісячно, щоквартально, щорічно

чи одноразово (за рішенням підприємства) Відсутнє

«Соціальні» інвестиції Капітальний Одноразово

7 Дивідендна політика Дивіденди Поточний Одноелементні

витрати Чистий прибуток Щоквартально, щорічно

чи одноразово (за рішенням підприємства)

Відсутнє

169

170 де PRSRB і ΔPRSRB – відповідно абсолютна сума і приріст суми соціально

відповідальних витрат за аналізований період, грн.;

I і ΔI – відповідно абсолютна сума і приріст суми виручки за аналізований

період, грн.

Модифікацією запропонованого показника може бути показник

«максимальна схильність підприємства до соціальної відповідальності»,

розрахований для умов, коли фактичний рівень соціально відповідальних

витрат не погіршує фінансового становища торговельного підприємства,

досягнутого за певний звітний період.

Поряд з контролінгом витрат на соціальну відповідальність важливо

забезпечити і контролінг прибутків. Йдеться, насамперед, про виявлення тієї

частини прибутку торговельного підприємства, який отриманий на основі

недотримання чи неповного дотримання принципів соціальної

відповідальності. Для визначення такого типу прибутку пропонується

застосовувати поняття «асоціальний прибуток», використання якого в оцінці

результатів фінансово-господарської діяльності торговельних підприємств

дозволить виявити резерви розвитку соціальної відповідальності бізнесу, а

також зовнішніх і внутрішніх соціальних ресурсів.

При оцінюванні обсягів асоціального прибутку, отриманого

торговельним підприємством, можна використати наступний методичний

підхід:

,CPSASoc SRBSRBSRBP (3.9)

де PASoc – обсяг асоціального прибутку, отриманого торговельним

підприємством;

ΔSRBS – відхилення при сплаті податків і зборів за рахунок недотримання

вимог законодавства;

ΔSRBP – відхилення при виплаті заробітної плати та при наданні

171 персоналу соціального пакета (відносно середньогалузевих показників);

ΔSRBC – відхилення за витратами на дотримання умов праці та технічних

стандартів (від нормативно встановлених вимог).

Використання пропонованого показника в аналітичних цілях створить

можливість виявлення напрямків фінансування соціально відповідальних

витрат у порівнянні з попередніми періодами, а також – з підприємствами,

які досягли в даній сфері кращих результатів.

До обов’язків підрозділу (чи окремих осіб), які здійснюють контролінг

соціальної відповідальності торговельного підприємства, належить і

підготовка нефінансової (соціальної) звітності про таку діяльність за

результатами певного періоду (як правило, щорічно). Єдиного формату такої

звітності не існує, оскільки одним із принципів корпоративної соціальної

відповідальності є добровільність, проте існує певна послідовність у

розвитку звітності – перший звіт, який формується за результатами

соціальної відповідальності підприємства, може включати інформацію і

показники, обрані самостійно, і лише з часом компанії формують звіти, до

яких включають показники у відповідності до світових стандартів.

Звіт про корпоративну соціальну відповідальність може бути

підготовлений навіть в описовій формі, разом з тим, доцільно завершувати

його таблицею відповідності показників до системи Глобальної ініціативи зі

звітності (GRI). Нефінансові звіти, що відповідають вимогам GRI,

публікуються на веб-сторінці організації [180]. Оскільки більшість звітів

українських підприємств ще не відповідають цим вимогам, з ними можна

ознайомитись на веб-сторінках підприємств, а також Спільноти «Соціально

Відповідальний Бізнес» («СВБ»).

У 2014 р. всього 7 українських компаній подали звіти за стандартом

GRI, проте загалом було опубліковано 47 звітів [233]. В табл. 3.3

відображено інформацію щодо кількості нефінансових звітів у світі,

Європейських країнах і Україні. При цьому звіти, подані за кілька років,

172 враховані у показнику, що відповідає року публікації.

Таблиця 3.3

Представлення нефінансових звітів підприємствами у світі, Європі

та Україні за 2008-2014 рр. (розраховано автором на основі [180; 233])

Роки

Кількість опублікованих

нефінансових звітів у світі

(за даними GRI)

Кількість опублікованих

нефінансових звітів в Європі (за даними

GRI)

Кількість опублікованих

нефінансових звітів в Україні (за даними Спільноти «СВБ»)

2008 1173 515 5 2009 1565 691 9 2010 2049 878 9 2011 3028 1145 11 2012 3098 1210 35 2013 3174 1258 44 2014 3260 1294 47

Слід відзначити, що динаміка зростання підприємств і організацій, які

подають нефінансову звітність в Україні, відповідає загальносвітовим

тенденціям розвитку соціальної відповідальності.

Для великих європейських компаній соціальна відповідальність стає

фактично стандартом діяльності – Європейська комісія 16 квітня 2013 р.

прийняла пропозицію внести доповнення в законодавство про

бухгалтерський облік. За цією пропозицією великі компанії (з чисельністю

працюючих понад 500 осіб) будуть зобов’язані розкривати інформацію про

політику, ризики і результати таких аспектів діяльності як: охорона

навколишнього середовища; наймані працівники та інші соціальні питання;

повага до прав людини; боротьба з корупцією і хабарництвом;

різноманітність Ради директорів [72]. Однак, слід зазначити, що в сучасних умовах ставиться не лише

питання звітування підприємств щодо власної соціальної діяльності перед

зацікавленими сторонами та представлення нефінансових звітів як окремих

документів, але й переходу до «інтегрованої звітності», яка б дозволяла

оцінити місію, стратегію, бізнес-модель та ризики підприємства,

ефективність використання ним усіх видів ресурсів – матеріальних,

173 фінансових, людських, рівень його соціальної відповідальності та якість

корпоративного управління. Завдяки використанню інтегрованої звітності, на

відміну від інших видів фінансової чи нефінансової звітності, досягається

висвітлення не лише окремих напрямів у діяльності торговельного

підприємства, але й формується цілісне уявлення у користувачів цієї

звітності щодо стратегії його розвитку, рівня прийнятих ризиків тощо.

Перехід від фінансової до інтегрованої звітності змінить модель

формування останньої. Вона буде похідною від інформації, що формується

для внутрішніх користувачів, зміст якої дозволить забезпечити і потреби

зовнішніх користувачів. При розробці змісту інтегрованої звітності буде

посилений аналітичний аспект, що забезпечуватиме не тільки оцінку

поточного стану діяльності підприємства торгівлі, але й можливість

прогнозування роботи підприємства в майбутньому.

Поряд з появою нових технологій обробки, аналізу та візуалізації

даних, слід згадати й іншу тенденцію – до оприлюднення корпоративної

інформації (у т. ч. й інтегрованої звітності) у режимі реального часу. Під

звітністю у режимі реального часу розуміють поширення даних підприємства

у безперервному режимі, а не у визначені періоди часу, як це відбувається

зараз [236].

Існуючий розрив між оперативністю формування управлінської

інформації та швидкістю подання звітності для зацікавлених користувачів

породжують питання щодо мінімізації такого часового розриву з

урахуванням, звичайно, вимог щодо дотримання комерційної таємниці

торговельного підприємства. Поряд з цим, користувачі корпоративної

звітності потребують більш швидкого руху потоків інформації та її

прозорості. Наслідком цього стає широке представлення торговельних

підприємств у таких соціальних мережах, як Facebook та Twitter.

Отже, можемо стверджувати, що критерієм успішності розвитку

соціальної відповідальності торговельних підприємств є не лише їх активне

залучення до реалізації соціальних проектів, а й здійснення чіткого контролю

174 за соціальними витратами та доходами. Це обумовлює необхідність

створення на підприємстві системи контролінгу соціальної відповідальності,

яка реалізується окремим підрозділом чи особами, на яких покладені

зазначені функції.

Висновки до розділу 3

У третьому запропоновано концепцію соціальної капіталізації

торговельних підприємств на основі активізації соціально відповідальної

діяльності, стратегічні підходи до реалізації соціальної відповідальності

торговельних підприємств, виокремлено шляхи налагодження контролінгу

соціальної відповідальності торговельних підприємств.

1. Доведено, що капіталізація торговельного підприємства (як цільовий

імператив його розвитку) в сучасних умовах не може досягатися без активної

соціальної капіталізації, що має обов’язково враховуватися при формуванні

засад стратегічного менеджменту підприємств торгівлі. Одним із основних

механізмів соціальної капіталізації підприємств торгівлі слід вважати

соціальну відповідальність, яка базується на активному формуванні,

використанні та нарощенні соціального капіталу торговельного підприємства.

Саме інструментарій соціальної відповідальності підприємства спроможний

забезпечити активне зростання рівня його капіталізації, причому як

соціальної, так і економічної.Зазначені положення покладені в основу

розробленої концепції соціальної капіталізації торговельного підприємства

на основі соціально відповідальної діяльності.

При цьому соціальна капіталізація торговельного підприємства

передбачає врахування зовнішньої (налагодження ефективної взаємодії з

територіальною громадою, споживачами, органами влади та місцевого

самоврядування тощо) та внутрішньої (спрямованої на соціальне інвестування

у розвиток колективу, забезпечення належних умов праці, формування

комфортного середовища життєдіяльності працівників, стимулювання

175 персоналу тощо) складових, що через застосування інструментарію соціальної

відповідальності дозволяють сформувати позитивний імідж торговельного

підприємства, що матиме прямий вплив на рівень його капіталізації.

2. Ефективність процесу управління соціальною відповідальністю

торговельного підприємства вимагає застосування стратегічного підходу,

тобто наявності чітко визначеної стратегії соціальної відповідальності

торговельного підприємства з відповідним механізмом її реалізації.

Автором запропоновано структурно-логічну послідовність формування

стратегії соціальної відповідальності торговельного підприємства, яка

передбачає шість етапів: 1) аналіз середовища, прогнозування його майбутнього

розвитку, виявлення потенційних загроз зовнішнього та внутрішнього

характеру, оцінювання конкурентоспроможності торговельного підприємства;

2) визначення місії та цілей формування стратегії соціальної відповідальності

торговельного підприємства; 3) визначення досягнутої позиції торговельного

підприємства в сфері соціальної відповідальності, виявлення локальних

конкурентних переваг підприємства, активне використання яких забезпечить

досягнення поставлених стратегічних цілей; 4) моделювання варіантів

стратегій соціальної відповідальності торговельного підприємства; 5) вибір

найбільш прийнятної стратегії з альтернативних для конкретного торговельного

підприємства; 6) доопрацювання та розробка кінцевого варіанта стратегії

соціальної відповідальності торговельного підприємства, конкретизація

стратегічних пріоритетів.

3. На основі проведеного аналізу з використанням модифікованої

матриці SPACE для оцінювання соціально відповідальної діяльності

торговельного підприємства здійснено оцінку конкурентних позицій

досліджуваних підприємств. Проведене позиціонування торговельних

підприємств є основою для вибору стратегії їх соціальної відповідальності на

наступний період.

4. Базуючись на існуючих підходах стратегічного менеджменту,

визначено три типи стратегій соціальної відповідальності торговельних

176 підприємств та систематизовано їх основні характеристики.

Агресивна (або ризикова) стратегія соціальної відповідальності

спрямована на максимальне використання наявних людських та фінансових

ресурсів для реалізації соціально значимих проектів як внутрішнього, так і

зовнішнього характеру з метою швидкого формування іміджу соціально

відповідального торговельного підприємства. При цьому має місце

перевищення темпів витрат на соціальну відповідальність над темпами

зростання прибутку торговельного підприємства, що передбачає відволікання

значних обсягів ресурсів на реалізацію соціально відповідальних заходів,

зокрема частини персоналу торговельного підприємства від основної роботи;

ймовірність реалізації заходів із низьким соціально-економічним ефектом.

Така стратегія не може реалізовуватися на постійній основі: відразу після

досягнення цільових результатів соціальна відповідальність має бути

повернута у формат більш поміркованої.

Конкурентна стратегія соціальної відповідальності торговельного

підприємства базується на зваженому підході до управління соціальною

відповідальністю, якому притаманна спрямованість на реалізацію тих

соціально значимих проектів, які можуть принести найвищий ефект і

сформувати конкурентні переваги для торговельного підприємства.

Збільшення витрат на соціальну відповідальність торговельного підприємства

має супроводжуватись адекватним зростанням його прибутковості. При

цьому переважно торговельні підприємства обирають як пріоритетні

внутрішньоорієнтовані соціальні заходи, зокрема: додаткові стимули для

персоналу, його професійний розвиток, збільшення винагород і активне

мотивування. Такий тип стратегії може використовуватися торговельними

підприємствами виключно як підтримуючий, оскільки не дозволяє активно

просувати підприємство на висококонкурентних ринках.

Адаптивна стратегія соціальної відповідальності торговельного

підприємства характеризується консервативним підходом і відмовою від

реалізації соціально значимих проектів. На перший план для підприємств

177 виходить дотримання правил охорони праці (вимагається чинними

нормативними актами) та трудової дисципліни (не потребує додаткових

фінансових ресурсів). Мотивація та підвищення кваліфікації персоналу

здійснюються на мінімальному рівні, що, як правило, не дозволяє

сформувати позитивного морально-психологічного клімату в трудовому

колективі. Такий тип стратегії є найменш витратним для торговельного

підприємства, однак може мати негативний вплив на соціальний розвиток

підприємства у довгостроковому періоді. Адаптивна стратегія соціальної

відповідальності може використовуватися виключно на короткотерміновій

основі в умовах формування несприятливої кон’юнктури ринку і повинна

передбачати чіткі часові обмеження.

5. Доведено, що практична імплементація обраної стратегії соціальної

відповідальності торговельного підприємства вимагає здійснення контролінгу

такої діяльності та встановлення ефективності реалізованих заходів з точки

зору досягнення поставлених цілей. При цьому ефективність таких заходів

повинна розглядатись як з економічної, так і з соціальної точки зору, адже

реалізація соціальних проектів не завжди призводить до збільшення доходів

торговельного підприємства, хоча може мати суттєвий суспільний ефект.

6. Контролінг соціальної відповідальності розглядається автором як

система організації та управління функціонуванням суб’єкта господарювання

на засадах соціальної відповідальності, що сприятиме досягненню стратегічних

цілей бізнесу при збільшенні масштабів його соціально відповідальної

поведінки. При цьому основною метою контролінгу соціальної

відповідальності є зниження соціальних втрат.

7. Основними напрямами контролінгу соціальної відповідальності є

контролінг витрат і контролінг прибутків; щодо останнього, то йдеться

насамперед про виявлення тієї частини прибутку торговельного підприємства,

який отриманий на основі недотримання чи неповного дотримання

принципів соціальної відповідальності.

Для визначення такого типу прибутку пропонується застосовувати

178 поняття «асоціальний прибуток торговельного підприємства», використання

якого в оцінці результатів фінансово-господарської діяльності торговельних

підприємств дозволить виявити резерви розвитку соціальної відповідальності

бізнесу, а також зовнішніх і внутрішніх соціальних ресурсів. Автором

запропоновано методичний підхід для оцінювання обсягів асоціального

прибутку, отриманого торговельним підприємством.

Основні результати дослідження, отримані у даному розділі,

відображені в публікаціях: [41; 45; 49; 52; 55; 57; 58].

179

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено і запропоновано нові

підходи до вирішення важливого наукового завдання – розвитку теоретико-

методичних положень і розробки науково-практичних рекомендацій щодо

вдосконалення організаційно-економічного механізму реалізації соціальної

відповідальності торговельних підприємств. Комплексне дослідження основ

соціально відповідальної діяльності торговельних підприємств, розкриття її

ключових елементів і чинників, детермінація підходів до стратегічного

управління цими процесами є підставою для таких висновків:

1. Соціальна відповідальність торговельного підприємства розглядається

як політика діяльності підприємства, спрямована на позитивний внесок у

розвиток суспільства, а не лише на отримання прибутку, тобто це –

відповідальність підприємця за інтегровану суспільну корисність його

бізнесу. Дослідження соціальної відповідальності торговельного

підприємства дозволяє стверджувати, що вона охоплює різні сфери його

взаємовідносин: «підприємство – персонал», «підприємство – інші суб’єкти

ринку (інвестори, споживачі, постачальники, партнери, конкуренти)»,

«підприємство – територіальна громада», «підприємство – держава»,

«підприємство – навколишнє середовище».

2. Торговельне підприємство виступає складною відкритою

господарською системою, яка формує власний організаційно-економічний

механізм реалізації соціальної відповідальності. Дія цього механізму

спрямована на досягнення стратегічних цілей підприємства; трудовий колектив

(персонал) підприємства як його підсистему, яка перебуває під управлінським і

регулюючим впливом керуючої підсистеми підприємства; підприємство як

господарську систему, що може вступати у взаємодію з іншими

господарськими системами (юридичними та фізичними особами,

територіальними громадами); підприємство як складову системи вищого

порядку національної економіки. При цьому на рівні держави встановлюються

180 правила і норми реалізації соціально відповідальних відносин між усіма

суб’єктами таких відносин. Таким чином, підприємство у багаторівневій моделі

реалізації соціальної відповідальності в суспільстві одночасно розглядається як

підсистема, надсистема і взаємодіюча система.

3. З метою виявлення чинників, що гальмують реалізацію соціальної

відповідальності торговельних підприємств, визначення умов і перспектив її

активізації запропоновано науково-методичний підхід до оцінювання

соціальної відповідальності, який базується на таких положеннях:

спрямованість на стратегічні бізнес-цілі соціальної політики підприємства;

врахування як внутрішніх, так і зовнішніх проявів соціальної

відповідальності підприємства; врахування одночасно результатів звітності

торговельного підприємства, анкетування його працівників, експертного

опитування; орієнтування на обмежену кількість показників (що робить

методичний підхід придатним для практичної реалізації). Для оцінювання

внутрішньої та зовнішньої соціальної відповідальності торговельних

підприємств сформовано сукупність критеріїв та показників їх оцінки.

4. Встановлено, що основними соціально-економічними чинниками

формування зовнішньої соціальної відповідальності торговельних

підприємств є: розвиток бізнес-середовища в напрямку підвищення його

прозорості, налагодження вільної конкуренції; імплементація принципів

громадянського суспільства у державі, формування пріоритетів соціальної

відповідальності серед населення; налагодження взаємодії з територіальними

громадами та органами місцевого самоврядування; розвиток внутрішнього

ринку, його наповнення товарами вітчизняного виробництва, підвищення їх

конкурентоспроможності; збільшення кількості торговельних мереж та

частки товарів, що реалізуються через такі мережі.

5. Аналіз внутрішньоорієнтованої соціальної відповідальності

торговельних підприємств дозволив визначити її особливості: всі торговельні

підприємства характеризуються високим рівнем забезпечення охорони праці та

трудової дисципліни працівників (чим більшими за кількістю персоналу є

181 підприємства, тим більше уваги вони приділяють забезпеченості персоналу

сучасними умовами праці, їх постійній модернізації); для торговельних

підприємств із високим та середнім рівнями внутрішньої соціальної

відповідальності характерні порівняно високі значення соціальної стабільності

становища; для всіх досліджуваних торговельних підприємств найгірша

ситуація склалася з формуванням конкурентних переваг та винагородою і

мотивацією власного персоналу, оскільки ці заходи вимагають значних

фінансових витрат; переважна більшість торговельних підприємств упродовж

досліджуваного періоду обрала оборонну позицію у реалізації соціальної

відповідальності.

6. Запропонована концепція соціальної капіталізації торговельного

підприємства на основі соціальної відповідальності акцентує увагу на

зростанні ролі соціальних чинників (внутрішнього і зовнішнього характеру) в

капіталізації торговельного підприємства. Доведено, що визначальним

механізмом соціальної капіталізації підприємств торгівлі є соціальна

відповідальність, яка базується на активному формуванні, використанні та

нарощенні соціального капіталу торговельного підприємства. Практична

імплементація розробленої концепції сприятиме активній соціалізації сфери

торгівлі та досягненню пріоритетів соціально орієнтованого управління на

національному рівні загалом.

7. Ефективність процесу управління соціально орієнтованою діяльністю

підприємства вимагає застосування стратегічного підходу, тобто наявності

чітко визначеної стратегії соціальної відповідальності торговельного

підприємства з відповідним механізмом її реалізації. В роботі виокремлено три

типи стратегії соціальної відповідальності торговельного підприємства:

адаптивну (консервативну), конкурентну (зважену) та агресивну, які

характеризуються відповідним рівнем ризиків, розміром витрат фінансових

ресурсів та людського капіталу, встановленням чітких цілей. Вибір типу

стратегії соціальної відповідальності торговельного підприємства

рекомендовано здійснювати, виходячи з: поточної позиції підприємства у

182 матриці соціальної відповідальності; сучасної галузевої та регіональної

кон’юнктури відповідних ринків; соціально-економічної ситуації в державі,

що визначає спрямованість потреб населення, рівень реальних доходів тощо.

8. Реалізація обраної стратегії соціальної відповідальності торговельного

підприємства вимагає здійснення контролінгу такої діяльності та встановлення

ефективності реалізованих заходів з точки зору досягнення поставлених цілей.

Контролінг соціальної відповідальності виступатиме системою організації та

управління функціонуванням суб’єкта господарювання на засадах соціальної

відповідальності, що сприятиме досягненню стратегічних цілей бізнесу при

збільшенні масштабів його соціально відповідальної поведінки. Основною

метою контролінгу соціально відповідальної діяльності є зниження соціальних

втрат.

9. У роботі запропоновано розглядати частину прибутку торговельного

підприємства, який отриманий внаслідок недотримання чи неповного

дотримання принципів соціальної відповідальності, як асоціальний прибуток

та розроблено науково-методичні положення щодо визначення його обсягів.

Оцінювання результатів фінансово-господарської діяльності торговельних

підприємств із виокремленням обсягів асоціального прибутку дозволяє

виявити резерви розвитку соціальної відповідальності бізнесу, а також

зовнішніх і внутрішніх соціальних ресурсів.

183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антошко Т. Р. Особливості формування механізму впровадження

корпоративної соціальної відповідальності у діяльність вітчизняних

промислових підприємств / Т. Р. Антошко // Вісник економіки транспорту і

промисловості : зб. наук. пр. – 2011. – № 34. – С. 260-266.

2. Апопій В. В. Соціальна функція торгівлі / В. В. Апопій // Економіка і

прогнозування. – 2007. – № 4. – С. 93-104.

3. Арутюнова Д. В. Стратегический менеджмент : учеб. пособ. /

Д. В. Арутюнова. – Таганрог : Изд-во ТТИ ЮФУ, 2010. – 122 с.

4. Балахонова О. В. Мотивация социальной ответственности бизнеса:

методология и направления реализации / О. В. Балахонова [Электронный

ресурс]. – Режим доступа : http://www.nbuv.gov.ua/

portal/natural/Vcpi/TPtEV/2011_7/stati/72011_13.pdf

5. Бахтурина Ю. И. Социальная отчетность корпораций: актуальные

проблемы / Ю. И. Бахтурина // Современная экономика: проблемы и

решения. – 2010. – № 6. – С. 124-137.

6. Башарина Е. Н. Корпоративная социальная ответственность в системе

управления организацией : автореф. дис. на соискание учен. степени канд.

экон. наук : спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством

(по отраслям и сферам деятельности)» / Е. Н. Башарина. – М., 2008. – 20 с.

7. Башнянин Г. І. Ефективність соціалізації мікроекономічних систем: суть

та проблема виміру [Електронний ресурс]/ Г. І. Башнянин, О. М. Мартин,

Л. Я. Гончарук // Глобальні та національні проблеми економіки : зб. наук. пр.

Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського. –

2015. – Вип. 3. – Режим доступу : http://global-national.in.ua/vipusk-3-

2015/321-bashnyanin-g-i-martin-o-m-goncharuk-l-ya-efektivnist-sotsializatsiji-

mikroekonomichnikh-sistem-sut-ta-problema-vimiru

8. Башнянин Г. І. Соціалізаційна ефективність економічних систем за умов

посилення глобалізаційних процесів / Г. І. Башнянин, Л. Я. Гончарук,

184 І. В. Михайляк // Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.14. – С.

189-197.

9. Бегма Ю. К. Якісне дослідження методів впровадження соціальної

відповідальності бізнесу в Україні / Ю. К. Бегма, О. Ю. Вінніков,

О. І. Редько. – К., 2006. – 96 с.

10. Безгінова Л. І. Формування оптимальної структури капіталу в

підприємствах роздрібної торгівлі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. екон. наук : спец. 08.07.05 «Економіка торгівлі та послуг» /

Л. І. Безгінова. – Харків, 2004. – 20 с.

11. Березіна О. Ю. Кількісна оцінка соціальної відповідальності корпорацій

/ О. Ю. Березіна // Вісник Української академії банківської справи. – 2012. –

№ 1. – С. 97-101.

12. Березіна О. Ю. Соціальна відповідальність корпорацій в системі

соціально-трудових відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.

екон. наук : спец. 08.00.07 «Демографія, економіка праці, соціальна

економіка і політика» / О. Ю. Березіна. – Харків, 2011. – 20 с.

13. Березіна О. Ю. Сучасні моделі корпоративної соціальної відповідальності

/ О. Ю. Березіна // Економічний простір. – 2010. – № 41. – С. 194-203.

14. Березіна О. Ю. Функціональний аспект соціальної відповідальності

корпорацій [Електронний ресурс] / О. Ю. Березіна. – Режим доступу :

http://intkonf.org/berezina-oyu-funktsionalniy-aspekt-sotsialnoyi-vidpovidalnosti-

korporatsiy/

15. Білявський В. Підвищення рівня соціальної відповідальності

торговельного підприємства / В. Білявський // Вісник Київського

національного торговельно-економічного університету : зб. наук. пр. – 2009.

– № 5. – С. 84-91.

16. Блонська В. І. Методологічні підходи до дослідження сутності соціальної

відповідальності підприємств торгівлі / В. І. Блонська, Н. М. Градюк //

Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Управління

фінансовими ресурсами регіону : зб. наук. пр. – Львів : ІРД НАН України,

185 2011. – № 3(89). – С. 161-167.

17. Божкова В. В. Соціально-відповідальний бізнес як один з напрямків

поліпшення іміджу вітчизняних суб’єктів господарювання / В. В. Божкова,

Л. Ю. Сагер // Механізм регулювання економіки. – 2010. – № 1. – С. 145-153.

18. Будущее корпоративной отчетности [Электронный ресурс] / КPMG,

2013. – Режим доступа : www.kpmg.com/RU/ru/Issues AndInsights/...

/Documents/S_CG_6_rus.pdf

19. Бутова Т. В. Особенности нормативно-правового регулирования

партнерства власти и бизнеса в реализации муниципальных социальных

функций [Электронный ресурс] / Т. В. Бутова, Л. Р. Добрина // Науковедение

: интернет-журнал. – 2014. – № 2. – Режим доступа :

http://naukovedenie.ru/PDF/116EVN214.pdf

20. Буян О. А. Підходи до оцінки ефективності корпоративної соціальної

відповідальності підприємств в Україні [Електронний ресурс] / О. А. Буян

//Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім.

М. Туган-Барановського. – 2012. – № 3 (55). – Режим доступу :

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ Vdnuet/econ/2012_3/Buyan.pdf

21. Валуев Б. О многоцелевом бухгалтерском учете: некоторые

необоснованные представления / Б. Валуев // Бухгалтерский учет и аудит. –

2012. – № 5. – С. 3-9.

22. Василюк С. В. Розробка та моніторинг реалізації соціальних проектів на

підприємствах залізничного транспорту [Електронний ресурс] /

С. В. Василюк. – Режим доступу :

http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=488

23. Васильців Т. Г. Концептуальний аналіз переваг і недоліків моделей

соціальної відповідальності підприємств / Т. Г. Васильців, І. О. Слуцька //

Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. пр. – 2012. – Вип. 22.14. –

С. 198-203.

24. Васильців Т. Г. Соціальний капітал підприємств України: сучасний стан

та напрями збільшення / Т. Г. Васильців, О. Я. Мандрик, Н. В. Гунчак //

186 Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения

иностранных инвестиций: региональный аспект : сб. науч. трудов. – Донецк :

ДонНУ, 2012. – C. 59-65.

25. В Днепропетровске работают 70 социальных магазинов «Авоська» и их

число продолжает расти [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.dnepr.com/main/2298-v-dnepropetrovske-rabotayut-70-socialnyx-

magazinov-avoska-i-ix-chislo-prodolzhaet-rasti.html

26. Веревкин Л. П. Социальная ответственность бизнеса / Л. П. Веревкин //

Мониторинг общественного мнения. – 2010. – № 1 (95). – С. 44-55.

27. Водницька Н. В. Управління трудовою сферою промислового

підприємства з урахуванням соціальної відповідальності бізнесу : автореф.

дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та

управління підприємствами» (за видами економічної діяльності) /

Н. В. Водницька. – Харків, 2008. – 23 с.

28. Воробей В. Соціальна відповідальність бізнесу: українські реалії та

перспективи : інформ.-аналіт. матер. [Електронний ресурс] / В. Воробей,

І. Журовська. – Режим доступу : www.svb.org.ua.

29. Ворона О. В. Методичні підходи до оцінки рівня соціальної

відповідальності / О. В. Ворона // Вісник економіки транспорту і

промисловості : зб. наук. пр. – 2010. – № 30. – С. 127-133.

30. Ворона О. В. Обґрунтування необхідності формування системи

соціальної відповідальності залізничного транспорту для забезпечення його

конкурентоспроможності / О. В. Ворона // Вісник Хмельницького

національного університету : зб. наук. пр. – 2010. – № 4. – Т. 1. – С. 257-263.

31. Воронкова В. Г. Гуманистический менеджмент как новая парадигма ХХІ

столетия / В. Г. Воронкова // Гуманітарний вісник Запорізької державної

інженерної академії : зб. наук. пр. – 2004. – Вип. 17. – С. 216-219.

32. Ворончак І. О. Формування національної моделі соціальної

відповідальності бізнесу: аналіз світового досвіду та перспективи для України

/ І. О. Ворончак // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук. пр. – 2012. –

187 Вип. 22.1 – С. 195-203.

33. В Рівному з’явився перший соціальний магазин [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=019597

34. Галушка З. І. Впровадження міжнародних стандартів соціальної

відповідальності бізнесу як умова успішного розвитку інтеграційних процесів

/ З. І. Галушка, І. Ф. Комарницький // Економіка: проблеми теорії та практики

: зб. наук. пр. – Дніпропетровськ, 2009. – Вип. 253. – Т. VI. – С. 1388-1391.

35. Голошубова Н. Розвиток торговельних мереж в Україні [Електронний

ресурс] / Н. Голошубова // Товари і ринки. – 2011. – № 1. – С. 15-24. – Режим

доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/tovary/2011_1/3.pdf

36. Гончарук В. В. Оцінка результатів економічної і соціальної динаміки в

Україні та їх взаємозв’язку і взаємовпливу / В. В. Гончарук // Європейський

вектор економічного розвитку : зб. наук. пр. – 2011. – № 2 (11). – С. 65-71.

37. Горпиненко А. П. Управління фінансовими ресурсами підприємств

роздрібної торгівлі на основі системного та процесного підходів /

А. П. Горпиненко // Вісник Національного технічного університету

«Харківський політехнічний інститут» : зб. наук. пр. – 2013. – № 66 (1039). –

С. 57-65. – (Сер. «Технічний прогрес і ефективність виробництва»).

38. Градюк Н. М. Аналіз зовнішніх чинників соціально відповідальної

діяльності торговельних підприємств: підходи до оцінювання / Н. М. Градюк

// Вісник Університету банківської справи НБУ : зб. наук. праць. – 2013. –

№ 2 (17). – С. 73-76.

39. Градюк Н. М. Взаємодія підприємства та територіальної громади у

реалізації концепції соціальної відповідальності бізнесу / Н. М. Градюк //

Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Модернізація

економічного розвитку регіону : зб. наук. праць. – Львів : ІРД НАН України,

2012. – № 4 (96). – С. 303-309.

40. Градюк Н. М. Зовнішня соціальна відповідальність торговельних

підприємств: фактори впливу та методика дослідження / Н. М. Градюк,

І. П. Міщук // Торгівля, комерція, підприємництво : зб. наук. праць. – Львів :

188 Вид-во ЛКА, 2014. – Вип. 16. – С. 45-49.

41. Градюк Н. М. Корпоративна соціальна політика: підходи до формування

/ Н. М. Градюк // Економічні науки : зб. наук.-техн. праць. – Луцьк : ЛНТУ,

2011. – С. 69-78. – № 8 (30). – (Сер. «Економіка та менеджмент»).

42. Градюк Н. М. Критерії оцінювання внутрішньої складової соціальної

відповідальності підприємства / Н. М. Градюк, І. П. Міщук // Суспільні

трансформації і безпека: глобальний, національний та особистісний виміри :

матер. всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (12 червня 2014 р.). – Львів : ЛІ

МАУП, 2014. – С. 148-151.

43. Градюк Н. М. Механізм реалізації соціальної відповідальності

торговельного підприємства: сутність та структура / Н. М. Градюк // Політика

корпоративної соціальної відповідальності в контексті сталого соціально-

економічного розвитку : матер. міжнар. наук.-практ. конф. (5-6 грудня 2013

р.). – Донецьк : ДонДУУ, 2013. – С. 69-72.

44. Градюк Н. М. Напрямки реалізації соціальної відповідальності

підприємств у торгівлі / Н. М. Градюк // Ключови въпроси в съвременната

наука - 2011 : матер. междунар. науч.-практ. конф. (17-25 април 2011 г.). –

София : «БялГРАД-БГ» ООД, 2011. – Т. 13. – С. 80-82. – (Икономики).

45. Градюк Н. М. Організаційно-економічні засади формування корпоративної

соціальної політики підприємства / Н. М. Градюк // Соціально-економічні

проблеми сучасного періоду України. Проблеми інтеграції України у світовий

фінансовий простір : зб. наук. праць. – Львів : ІРД НАН України, 2012. – № 2

(94). – С. 611-619.

46. Градюк Н. М. Оцінювання соціальної відповідальності торговельних

підприємств: пошук методичних підходів / Н. М. Градюк, І. П. Міщук //

Бізнес-Інформ : наук. журнал. – 2014. – № 5 (436). – С. 200-204.

47. Градюк Н. М. Розвиток соціальної відповідальності на основі

налагодження взаємодії між стейкхолдерами / Н. М. Градюк // Теоретичні та

прикладні аспекти аналізу фінансових систем : матер. допов. міжнар. студ.-

асп. наук.-практ. конф. (28-29 березня 2012 р.). – Львів : ЛІС УБС НБУ, 2012.

189 – С. 483-484.

48. Градюк Н. М. Синергетичний підхід до формування соціально

відповідальних відносин підприємства / Н. М. Градюк // Соціальний капітал:

сучасні аспекти дослідження та розвитку : матер. міжнар. наук. конф. (29

вересня 2011 р.). – Львів : ЛьвДУВС, 2011. – С. 102-105.

49. Градюк Н. М. Соціальна відповідальність підприємств в умовах

становлення громадянського суспільства в Україні / Н. М. Градюк //

Регіональна економіка : наук.-практ. журнал. – 2011. – № 2 (60). – С. 143-150.

50. Градюк Н. М. Соціальна відповідальність підприємств: концептуалізація

поняття / Н. М. Градюк // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн.

праць. – 2011. – Вип. 21.11. – С. 364-371.

51. Градюк Н. М. Соціальна відповідальність підприємств споживчої

кооперації: основні перешкоди розвитку / Н. М. Градюк // Кооперативна

модель економічного розвитку в умовах глобалізації : матер. наук. конф.

проф.-викл. складу і аспір. навч.-наук. комплексу «Академія» (3-5 квітня

2012 р.). – Львів : Вид-во ЛКА, 2012. – С. 195-196.

52. Градюк Н. М. Соціальний потенціал торговельного підприємства:

сутність та напрямки управління / В. І. Блонська, Н. М. Градюк //

Стратегічний розвиток національної економіки, регіонів і підприємств:

економічна, соціальна і екологічна політика у контексті стратегічного

розвитку підприємств України : матер. всеукр. наук.-практ. конф. (15-17

листопада 2012 р.). – Донецьк : ДонДУУ, 2012. – Т. 5. – С. 116-120.

53. Градюк Н. М. Социальная ответственность предприятия: концептуализация

понятия / Н. М. Градюк // Актуальные вопросы экономики: проблемы,

гипотезы, исследования : сб. матер. междунар. науч.-практ. конф. (5-6

октября 2012 г.). – Симферополь : НО «Economics», 2012. – С. 54-56.

54. Градюк Н. М. Социальная ответственность предприятия: понятие и

классификация / Н. М. Градюк // Социальная сфера общества:

инновационные тенденции развития : сб. матер. междунар. науч.-практ. конф.

(22 ноября 2012 г.). – Краснодар : ИЭиУ МиСС, 2012. – С. 128-131.

190 55. Градюк Н. М. Стратегічні напрямки розвитку торгівлі в світлі концепції

соціальної відповідальності / Н. М. Градюк // Nauka i inowacja-2011 : mater.

miedzynar. nauk.-prakt. konf. (7-15 pazdziernika 2011 r.). – Przemysl : Nauka i studia,

2011. – Vol. 4. – P. 62-64. – (Ekonomiczne nauki).

56. Градюк Н. М. Сучасні моделі соціальної відповідальності підприємств /

Н. М. Градюк // Nastoleni moderni vedy-2011 : mater. mezіnar. vedecko-prakt.

konf. (27 zari – 5 rijna 2011 r.). – Praha : PH «Education and Science», 2011. –

Dil. 3. – P. 24-26. – (Ekonomicke vedy).

57. Градюк Н. М. Управління соціальною відповідальністю торговельного

підприємства / Н. М. Градюк // Фінансово-економічний розвиток України в

умовах євроінтеграції : матер. всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (25 березня

2015 р.). – Львів : Вид-во ЛКА, 2015. – С. 30-32.

58. Градюк Н. М. Фінансові аспекти активізації соціально відповідальної

діяльності / Н. М. Градюк // Фінансово-кредитне стимулювання розвитку

територіальних суспільних систем : матер. міжнар. наук.-практ. інтернет-

конф. (28 березня 2014 р.). – Луцьк : ЛНТУ, 2014. – С. 58-59.

59. Гриненко А. М. Соціальна політика підприємства : монографія /

А. М. Гриненко. – К. : Вид-во КНЕУ, 2004. – 309 с.

60. Гринкевич С. С. Общественное здоровье в контексте использования

трудового потенциала в условиях развития информационного общества

[Электронный ресурс] / С. С. Гринкевич, Н. Р. Гураль // Современные

проблемы науки и образования : электр. журнал. – 2013. – № 1 (45). – Режим

доступа : http://www.science-education.ru/pdf/2013/1/275.pdf

61. Грицина Л. А. Механізм формування корпоративної соціальної

відповідальності в управлінні підприємством : автореф. дис. на здобуття

наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління

підприємствами (машинобудування)» / Л. А. Грицина. – Хмельницький,

2009. – 20 с.

62. Гришова І. Ю. Імплементація принципів соціально-орієнтованого

бізнесу в площину економічного розвитку потенціалу харчових підприємств

191 [Електронний ресурс] / І. Ю. Гришова, Т. С. Шабатура // Економіка: реалії

часу : наук. журнал. – 2014. – № 3. – С. 13-22. – Режим доступу :

http://economics.opu.ua/files/archive/2014/n3.html 4.

63. Гришова И. Ю. Финансовое обеспечение перерабатывающих

предприятий в контексте формирования финансовых потоков /

И. Ю. Гришова // Азимут научных исследований: экономика и управление. –

2012. – № 1. – С. 22-24.

64. Грішнова О. А. Соціальна відповідальність у трудових відносинах:

теорія, практика, регулювання ризиків : монографія / О. А. Грішнова,

Г. Ю. Міщук, О. О. Олійник. – Рівне : НУВГП, 2014. – 217 с.

65. Даниленко О. А. Ефективність соціальної відповідальності організації

(КСВ) / О. А. Даниленко // Стан та перспективи розвитку економіки України

в умовах глобалізації: теорія та практика : колект. монографія / Під ред.

О. О. Непочатенко. – Умань : ВПЦ «Візаві», 2014. – Ч. 1. – С. 169-178.

66. Даниленко О. А. Критерії оцінки результативності управління соціальною

відповідальністю на стадіях життєвого циклу розвитку організації /

О. А. Даниленко // Вісник Хмельницького національного університету : наук.

журнал. − 2011. − № 5. − Т. 1. − С. 182-185.

67. Державна інспекція України з питань праці : офіційний сайт

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dpu.gov.ua/default.aspx

68. Діагностика стану та перспективи розвитку соціальної відповідальності

в Україні (експертні оцінки) : монографія / [О. Ф. Новікова, М. Є. Дейч,

О. В. Панькова та ін.]. – Донецьк : ІЕП НАНУ, 2013. – 296 с.

69. Довгань Л. Є. Економічні аспекти корпоративної соціальної відповідальності

в умовах макроекономічної кризи [Електронний ресурс] / Л. Є. Довгань,

І. П. Малик // Економічний вісник НТУУ «КПІ». – Режим доступу :

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evkpi/2010/6.MO/21_kpi_2010_7.pdf

70. Дубовик Т. В. Соціально-етичний маркетинг підприємств /

Т. В. Дубовик, І. О. Бучацька // Держава та регіони. – 2011. – № 3. – С. 131-

135. – (Сер. «Економіка та підприємництво»).

192 71. Евдокимов Ф. И. Социальная ответственность предприятия как фактор

экономического развития / Ф. И. Евдокимов, М. В. Губская // Наукові праці

Донецького національного технічного університету : зб. наук. пр. – 2004. –

№ 82. – С. 5-10. – (Сер. «Економічна»).

72. Европа вводит обязательную нефинансовую отчетность [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.csr-review.net/index/

korporativnayasocialnaya.html.

73. Жаворонкова Д. В. Управління соціально-відповідальним бізнесом:

науково-практичні аспекти / Д. В. Жаворонкова // Механізми управління

розвитком соціально-економічних систем / За заг. ред. О. В. Мартякової. –

Донецьк : ДВНЗ «ДонНТУ», 2010. – С. 642-651.

74. Жерибор Л. Л. Соціально-економічний стан сільських територій

Житомирської області / Л. Л. Жерибор // Вісник Житомирського

національного агроекологічного університету. – 2011. – № 1 (28). – Т. 2. –

С. 10-18.

75. Живучая КСО [Електронний ресурс] / ИД «Галицкие контракты». –

Режим доступу : http://kontrakty.ua/article/32830

76. Жиглей И. В. Бухгалтерский учет как информационная база социально

ответственного управления / И. В. Жиглей // Международный бухгалтерский

учет. – 2010. – № 18. – С. 39-43.

77. Затєйщикова О. О. Етапи формування стратегії соціальної відповідальності

бізнесу / О. О. Затєйщикова // Бізнес-Інформ : наук. журнал. – 2014. – № 2. –

С. 200-207.

78. Захарова С. Кризис индустриализма и концепция социального маркетинга /

С. Захарова // Социологические исследования. – 1995. – № 5. – С. 34-38.

79. Зверева Т. В. Социальная ответственность как способ гармонизации

интересов бизнеса и власти / Т. В. Зверева // Экономические и гуманитарные

исследования регионов. – 2011. – № 4. – С. 86-93.

80. Звіт про сталий розвиток «Систем Кепітал Менеджмент» за 2009-2010

роки. Закладаючи основу майбутнього [Електронний ресурс]. – Режим

193 доступу : http://sustainability09-10.scm.com.ua/about_report/

81. Зеленая книга ЕС [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.rsppenergy.ru/main/static.asp?art_id=1552

82. Зеленко О. О. Соціально-відповідальний маркетинг як невід’ємна

складова соціальної відповідальності бізнесу / О. О. Зеленко // Економічний

простір. – 2008. – № 19. – С. 118-123.

83. Зінченко А. Г. Корпоративна соціальна відповідальність: стан та

перспективи розвитку / А. Г. Зінченко, М. А. Саприкіна. – К. : Вид-во

«Фарбований лис», 2010. – 56 с.

84. Іваненко О. Визначення поняття, сутності та видів соціальної

відповідальності: актуальні проблеми / О. Іваненко // Право України. –

2006. – С. 60-64.

85. Ігнатенко М. М. Теоретичні засади та практичні напрями формування

корпоративної соціальної відповідальності аграрних і харчових підприємств

/ М. М. Ігнатенко // Економіка АПК : міжнар. наук.-вироб. журнал. – 2015. –

№ 1. – С. 78-84.

86. Ілляшенко С. М. Соціальна відповідальність підприємства в контексті

реалізації концепції сталого розвитку / С. М. Ілляшенко, В. О. Щербаченко //

Соціально-економічна мотивація інноваційного розвитку регіону :

монографія / За заг. ред. О. В. Прокопенко. – Суми : СумДУ, 2012. – С. 112-

119.

87. Іляш О. І. Роль мотивації праці в системі соціальної безпеки працівників

/ О. І. Іляш, М. Е. Биченкова // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-

техн. пр. – 2012. – Вип. 22.2. – С. 373-376.

88. Іляш О. І. Трансформації системи соціальної безпеки України:

регіональний вимір : монографія / О. І. Іляш. – Львів : ПАЇС, 2012. – 592 с.

89. Калинеску Т. В. Сатисфакция лояльности и социальная ответственность

бизнеса как направление удовлетворения потребностей человека

[Електронний ресурс] / Т. В. Калинеску // Вестник Восточноукраинского

национального университета им. В. Даля. – 2010. – № 11 (153). – Ч. 1. –

194 Режим доступу :

http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/VSUNU/2010_11_1/Kalinesku.pdf

90. Канаева О. А. Корпоративная социальная политика: теория и практика

управленческих решений / О. А. Канаева. – СПб. : Изд-во СПбГУ, 2013. – 112 с.

91. Канунікова А. Соціальні магазини – додаткові пільги чи додаткова

соціальна гарантія? [Електронний ресурс] / А. Канунікова. – Режим доступу :

http://www.cga.in.ua/index.php?it

92. Керівництво з соціальної відповідальності (Guidance on Social

Responsibility): ISO/WD 26000, робочий проект (ISO TMB /WG SR № 113).

Дата прийняття проекту 2007-7-23. – Секретаріат SIS/ABNT, 2007. – 104 с.

93. Клейнер Г. Стратегічний менеджмент: актуальные проблемы и новые

направления / Г. Клейнер // Проблемы теории и практики управления. – 2009.

– № 1. – С. 15-22.

94. Ключников С. В. Принципы формирования социальной корпоративной

отчетности / С. В. Ключников // Международный бухгалтерский учет. – 2011.

– № 24. – С. 8-15.

95. Козаченко Г. В. Організаційно-економічний механізм як інструмент

управління підприємством / Г. В. Козаченко // Економіка. Менеджмент.

Підприємництво : зб. наук. пр. Східноукраїнського національного

університету ім. В. Даля. – 2003. – Вип. 11. – С. 107-109.

96. Коломицев В. Торгівля в системі соціальної інфраструктури регіону в

умовах трансформації економіки / В. Коломицев // Торгівля і ринок України :

зб. наук. праць. – Донецьк : ДонДУЕТ, 2002. – Вип. 14. – Т. 2. – С. 174-181.

97. Корпоративная социальная ответственность: управленческий аспект :

монография / Под общ. ред. И. Ю. Беляевой, М. А. Эскиндарова. – М. :

КНОРУС, 2008. – 422 с.

98. Корчагин А. В. Корпоративные социальные программы российских

предприятий как форма социальной ответственности бизнеса : автореф. дис.

на соискание науч. степени канд. экон. наук : спец. 08.00.05 «Экономика и

управление народным хозяйством (экономика труда)» / А. В. Корчагин. – М.,

195 2008. – 30 с.

99. Костин А. Зачем компаниям корпоративная социальная ответственность?

/ А. Костин // Социальная ответственность бизнеса: Корпоративная

отчетность – новый фактор взаимодействия бизнеса и общества. – М. :

Деловой экспресс, 2004. – С. 115-127.

100. Котлер Ф. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити

якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / Ф. Котлер, Н. Лі ;

пер. з англ. С. Яринич. – К. : Стандарт, 2005. – 302 с.

101. Краснова М. В. Бухгалтерское обеспечение подготовки социальной

отчетности / М. В. Краснова // Международный бухгалтерский учет. – 2012. –

№ 9 (207). – С. 39-44.

102. Краснова М. В. Подходы к регулированию социальной отчетности в

России / М. В. Краснова // Международный бухгалтерский учет. – 2013. –

№ 11. – С. 52-57.

103. Краснокутська Н. С. Репутаційний потенціал як чинник розвитку

торговельних підприємств України / Н. С. Краснокутська // Бізнес-Інформ :

наук. журнал. – 2012. – № 8. – С. 97-100.

104. Краснокутська Н. С. Соціальна відповідальність як критерій ціннісно-

орієнтованого управління (емпіричний аспект) / Н. С. Краснокутська,

О. А. Круглова // Торгівля, комерція, підприємництво : зб. наук. праць. –

Львів : Вид-во ЛКА, 2014. – Вип. 17. – С. 115-118.

105. Краснокутська Н. С. Управління потенціалом торговельного підприємства

: монографія / Н. С. Краснокутська. – Харків : ХДУХТ, 2012. – 354 с.

106. Крейнер С. Бизнес путь: Джек Уэлч. 10 секретов величайшего в мире

короля менеджмента / С. Крейнер. – СПб. : Изд-во «Крылов», 2004. – 192 с.

107. Кужель В. В. Очікуваний результат соціальної відповідальності бізнесу

та його вплив на стратегічний розвиток економіки агропродовольчої сфери

[Електронний ресурс] / В. В. Кужель // Економіка: реалії часу : наук. журнал.

– 2014. – № 3. – С. – Режим доступу :

http://economics.opu.ua/files/archive/2014/n3.html

196 108. Левицька Є. Г. Методичний підхід до розробки програми соціально

відповідального управління підприємства сфери послуг / Є. Г. Левицька //

Сталий розвиток економіки. – 2012. – № 2 (12). – С. 212-216.

109. Левін П. Б. Іноземний досвід розвитку соціально відповідального бізнесу

та його використання в Україні / П. Б. Левін // Зб. наук. пр. Кіровоградського

національного технічного університету. – 2009. – Вип. 15. – С. 128-131. –

(Сер. «Економічні науки»).

110. Либанова Э. Ценностные ориентиры и социальные реалии украинского

общества / Э. Либанова // Економіка України. – 2008. – № 10. – С. 15-28.

111. Литвиненко Т. М. Причини, мотиви та результати соціально

відповідальної активності диверсифікованих компаній [Електронний ресурс]

/ Т. М. Литвиненко // Теоретичні та прикладні питання економіки : зб. наук.

пр. Київського національного університету ім. Т. Шевченка. – 2011. – Вип.

26. – С. 61-69. – Режим доступу :

http://tppe.econom.univ.kiev.ua/data/2011_26/zb26_06.pdf

112. Литовченко С. Что такое «хорошо» и что такое КСО? [Електронний

ресурс] / С. Литовченко // Вестник Ассоциации Менеджеров. – 2004. – № 6/7.

– С. 7. – Режим доступу : http://vam.amr.ru/articles/cm/64

113. Лібанова Е. М. Соціальна орієнтація ринкової економіки як передумова

консолідації суспільства / Е. М. Лібанова // Вісник НАН України. – 2010. –

№ 8. – С. 3-14.

114. Лукін С. Ю. Корпоративна соціальна відповідальність як фактор

конкурентоспроможності на глобальних ринках / С. Ю. Лукін,

Є. Г. Соломаха // Сталий розвиток економіки. – 2011. – № 2. – С. 22-24.

115. Макаревич С. С. Перспективи розвитку корпоративної соціальної

відповідальності українських підприємств / С. С. Макаревич // Теоретичні і

практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності : зб. наук. пр.

Приазовського державного технічного університету – 2014. – Вип. 1(10). –

Т. 1. – С. 355-361.

116. Малик І. П. Вплив інституціональних факторів на формування

197 української моделі корпоративного управління / І. П. Малик // Економіка:

проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. Дніпропетровського державного

університету. – 2005. – Вип. 203. – Т. 3. – С. 673-684.

117. Мамонова В. Механізми вдосконалення соціальної відповідальності

бізнесу в Україні [Електронний ресурс] / В. Мамонова, К. Озерова // Держава

і ринок. – Режим доступу : www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2010-

2/doc/3/05.pdf

118. Мельник М. І. Становлення інституту соціально орієнтованого бізнес-

середовища в Україні: аналіз проблем та пошук ефективних інструментів:

наук. допов. / М. І. Мельник. – Львів : ІРД НАНУ, 2010. – 39 с.

119. Мельник С. В. Соціальна відповідальність бізнесу як складова

соціальної політики України / С. В. Мельник // Економіка та держава :

міжнар. наук.-практ. журнал. – 2007. – № 5. – С. 71-74.

120. Меморандум про соціальну відповідальність бізнесу в Україні від

16.12.2005 р. – (затв. рішенням громадського об’єднання «Форум соціально-

відповідального бізнесу України»)

121. Методологія та методика визначення інтегральних соціальних

показників / Відп. ред. Ю. І. Саєнко. – К. : Ін-т соціології НАНУ, 2004. – 372 с.

122. Митяй О. В. Основні напрямки оцінки потенційних можливостей

аграрних підприємств / О. В. Митяй // Вестник науки Тольяттинского

государственного университета. – 2013. – № 4 (22). – С. 48-58.

123. Міжнародний стандарт із соціальної відповідальності ISO 26000.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://csr-ukraine.org/ISO_26000.html.

124. Мізюк Б. М. Особливості формування клієнтськоорієнтованої стратегії

управління економічним потенціалом на торговельному підприємстві

[Електронний ресурс] / Б. М. Мізюк, О. О. Ільчук. – Режим доступу :

http://trade.donnuet.dn.ua/download/2011/31_1/Mizuk.pdf

125. Міценко Н. Г. Діагностика дієвості економічного механізму

торговельного підприємства : монографія / Н. Г. Міценко, Н. І. Дуляба. –

Львів : Вид-во ЛКА, 2011. – 224 с.

198 126. Міценко Н. Г. Соціальна відповідальність інтегрованих систем АПК на

сільських територіях / Н. Г. Міценко // Політика корпоративної соціальної

відповідальності в контексті сталого соціально-економічного розвитку :

матер. Ι міжнар. наук.-практ. конф. (5-6 грудня 2013 р.). – Донецьк : ДонДУУ,

2013. – С. 155-157. – (Секція 4. «Основні напрями і форми реалізації

корпоративної соціальної відповідальності»).

127. Міценко Н. Г. Шляхи реалізації соціальної відповідальності споживчої

кооперації на сільських територіях / Н. Г. Міценко // Торгівля і ринок

України : зб. наук. праць. – Донецьк : ДонНУЕТ, 2012. – Вип. 33. – С. 149-157.

128. Міщук І. П. Соціальні магазини в системі корпоративної соціальної

відповідальності / І. П. Міщук, О. Ю. Заморозний // Політика корпоративної

соціальної відповідальності в контексті сталого соціально-економічного

розвитку : матер. І міжнар. наук.-практ. конф. (5-6 грудня 2013 р.). – Донецьк

: ДонДУУ, 2013. – С. 158-160. – (Секція 4. «Основні напрями і форми

реалізації корпоративної соціальної відповідальності»).

129. Мних О. Б. Актуальні проблеми впровадження концепції соціальної

відповідальності корпоративних структур [Електронний ресурс] / О. Б. Мних,

В. П. Далик // Актуальні проблеми економіки. – 2013. – № 12. – С. 168-175.

130. Ненашев Н. Как оценивать эффективность корпоративных социальных

программ / Н. Ненашев // Кадровик. Кадровый менеджмент. – № 10. – 2008. –

С. 23-35.

131. Непочатенко В. О. Вплив інституціональної структури на розвиток

інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств [Електронний ресурс] /

І. Ю. Гришова, В. О. Непочатенко // Економіка: реалії часу : наук. журнал. –

2013. – № 2. – С. 47-51. – Режим доступу :

http://economics.opu.ua/files/archive/2013/n2.html

132. Новичков А. В. Социальная ответственность бизнеса в системе

рыночных отношений / А. В. Новичков, А. А. Сарафанников. – М. : ИТД

«Дашков и К», 2012. – 305 с.

133. Огляд діяльності мережі Глобального договору 2010 / Global Compact

199 Network Ukraine [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.globalcompact.org.ua/img/files/GC%20Annual%20Report%202010.pdf

134. Огороднікова Н. Оцінка рівня соціальної відповідальності підприємств у

системі управління ресурсами пенсійного фону України / Н. Огороднікова //

Економіка. – 2011. – № 2 (116). – С. 44-48.

135. Олексенко Л. В. Капіталізація підприємств харчової промисловості як

фактор підвищення конкурентоспроможності продукції [Електронний

ресурс] / Л. В. Олексенко // Режим доступу :

http://khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_113/31.pdf

136. Орлов П. А. Влияние качества государственного регулирования

экономики на конкурентоспособность продукции и становление социально

ответственного маркетинга / П. А. Орлов // Бізнес-Інформ : наук. журнал. –

2009. – № 4 (3). – С. 4-10.

137. Орлова Н. С. Концептуальні засади корпоративної соціальної відпові-

дальності в Україні : монографія / Н. С. Орлова, А. О. Харламова. – К. :

Кондор, 2014. – 278 с.

138. Офіційна сторінка Всесвітньої ділової ради за сталий розвиток (WBCSD)

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.wbcsd.org

139. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/

140. Офіційний сайт «ДТЕК» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.dtek.com/ru/corporate-social-responsibility

141. Офіційний сайт «Інтерпайп» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://interpipe.biz/ru/company/respons/social/

142. Офіційний сайт «Кока-Кола Беверіджиз Україна» [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://cocacolahellenic.com.ua/Towardssustainabilit/CSRreport-Ukr/

143. Оценка влияния корпоративных социальных и благотворительных

программ на показатели основной деятельности компании: обзор

зарубежного опыта [Электронный ресурс] // Институт экономики города. –

Режим доступа : http://www.urbaneconomics.ru/publications/?mat_id=85

200 144. Павленков М. Ресурсное обеспечение предприятий / М. Павленков,

А. Парамонов // Управление предприятием. – 2011. – № 5. – C. 75-81.

145. Панура Ю. В. Сутність і функції торгівлі // Науковий вісник

Національного університету державної податкової служби України

(економіка, право) : зб. наук. пр. – 2009. – № 4 (47). – С. 67-71.

146. Пастухова В. В. Стратегічне управління підприємством: філософія,

політика, ефективність : монографія / В. В. Пастухова. – К. : КНТЕУ, 2002. –

302 с.

147. Пахомова Н. В. Корпоративная социальная ответственность и

устойчивое развитие: опыт ЕС, специфика Германии / Н. В. Пахомова,

К. К. Рихтер // Вестник СПбГУ. – 2013. – № 2. – С. 49-63. – (Сер. 5).

148. Петрушенко Ю. Н. Формування інституту позитивної соціальної

відповідальності / Ю. Н. Петрушенко, О. В. Дудкін // Научные труды

Донецкого национального технического университета. – 2009. – Вып. 37-3. –

С. 25-31. – (Сер. «Экономическая»).

149. Піддубна Л. І. Конкурентоспроможність економічних систем: теорія,

механізм регулювання управління : монографія / Л. І. Піддубна. – Харків :

ВД «ІНЖЕК», 2007. – 368 с.

150. Плахотный А. Ф. Проблемы социальной ответственности /

А. Ф. Плахотный. – К. : Вища школа, 1981. – 191 с.

151. Поважний О. С. Державне управління розвитком соціального

підприємництва в Україні [Електронний ресурс] / О. С. Поважний,

О. В. Пономаренко. – Режим доступу :

www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpdduu/du/2014_152/02.pdf

152. Про благодійництво та благодійні організації : Закон України

№ 5073-VI від 05.07.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5073-17.

153. Про затвердження Концепції функціонування соціальних магазинів для

обслуговування малозабезпечених верств населення у Львівській області :

розпор. голови Львівської облдержадміністрації № 1293/0/5-10 від 8.11.2010

201 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://zik.ua/news/2010/11/15/zatverdzheno_kontseptsiyu_funktsionuvannya_sotsi

alnyh_magazyniv_256487

154. Про рекламу : Закон України № 270/96-ВР від 03.07.1996 р.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270/96-вр

155. Про стан розвитку громадянського суспільства в Україні : допов.

[Електронний ресурс]. – К. : НІСД, 2012. – Режим доступу :

http://www.niss.gov.ua/public/File/2012_nauk_an_rozrobku/stan_poz_gp_sus.pdf

156. Рагулина Ю. В. Особенности соотношения государственного,

негосударственного и частного секторов в рамках корпоративной социальной

ответственности / Ю. В. Рагулина, Р. Н. Федосова // Вестник Академии :

науч. журнал Московской академии предпринимательства. – 2013. – № 3. –

С. 78-83.

157. Родіонов О. В. Формування концепції соціальної відповідальності

підприємства [Електронний ресурс] / О. В. Родіонов // Вісник Східно-

українського національного університету ім. В. Даля : зб. наук. пр. – 2009. –

№ 6-Е. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/vsunud/2009-

6E/09rovsvp.htm

158. Роздрібна торгівля України у 2014 році : стат. зб. – К. : Держслужба

статистики України, 2015. – 203 с.

159. Рубан В. В. Розвиток соціально-відповідального маркетингу в Україні /

В. В. Рубан // Інноваційна економіка. – 2012. – Вип. 6. – № 32. – С. 187-190.

160. Рыкова И. Н. Исследование эволюции корпоративной социальной

отчетности российских предприятий / И. Н. Рыкова, Н. А. Голубева //

Международный бухгалтерский учет. – 2010. – № 9 (141). – С. 2-11.

161. Рябенька М. О. Сучасний стан та динаміка виробничого травматизму у

промисловості України [Електронний ресурс] / М. О. Рябенька // Зб. наук. пр.

Вінницького національного аграрного університету. – 2014. – № 1 (84). – С.

202 37-41. – (Сер. «Технічні науки»). – Режим доступу :

http://techjournal.vsau.org/files/pdfa/2071.pdf

162. Савченко І. Г. Соціальна відповідальність органів державної влади в

умовах розбудови соціальної держави : автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного

управління» / І. Г. Савченко. – Харків, 2007. – 18 с.

163. Саєнко М. Г. Стратегічне управління підприємством : консп. лекцій /

М. Г. Саєнко. – Тернопіль : ТНЕУ, 2011. – 130 с.

164. Саєнко Ю. Соціальна відповідальність бізнесу: розуміння та

впровадження / Ю. Саєнко. – К., 2005. – 30 с.

165. Сайт мережі аптек «DS» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.ds.lviv.ua/programy-dlja-klientiv

166. Сайт «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://www.metro.ua/public/local_communities_support_ua

167. Семякин М. Н. Источники российского гражданского права: проблемы

теории и практики / М. Н. Семякин. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 389 с.

168. Система регулювання внутрішньої торгівлі України : монографія /

[В. В. Апопій, І. М. Копич, О. Г. Біла та ін.] ; за ред. В. В. Апопія та

І. М. Копича. – К. : Академвидав, 2012. – 424 с.

169. Ситка М. Р. Концептуальные характеристики и условия социализации

предприятий торговли [Електронний ресурс] / М. Р. Ситка, О. Я. Мандрык //

Режим доступу : http://www.science-education.ru/pdf/2013/3/72.pdf

170. Скляр Г. П. Проблеми формування соціального капіталу підприємств

торгівлі споживчої кооперації / Г. П. Скляр, Н. В. Мокєрова // Науковий

вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. – 2010. – № 4 (43). –

С. 145-149.

171. Сокол Н. А. Вплив інституційних чинників на процес формування

соціальної відповідальності бізнесу в Україні / Н. А. Сокол // Бізнес-Інформ :

наук. журнал. – 2014. – № 5. – С. 238-242.

172. Софієнко А. В. Соціальна відповідальність бізнесу: розуміння та сучасні

203 тенденції / А. В. Софієнко // Економічні інновації : зб. наук. пр. – Одеса :

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАНУ, 2012. –

Вип. 47: Проблеми та сучасні зрушення в реальному секторі економіки. – С.

297-302.

173. Соціальна відповідальність бізнесу в Україні [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://www.un.org.ua/files/SURVEY_UKR.pdf

174. Соціальна відповідальність : навч. посіб. / [А. М. Колот, О. А. Грішнова,

О. О. Герасименко та ін.] ; за заг. ред. А. М. Колота. – К. : КНЕУ, 2015. – 519 с.

175. Соціальна відповідальність: теорія і практика розвитку : колект.

монографія / [А. М. Колот, О. А. Грішнова, О. А. Даниленко та ін.] ; за наук.

ред. А. М. Колота. – К. : КНЕУ, 2012. – 501 с.

176. Соціальний звіт «Київстар» 2010 [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : www.kyivstar.ua/f/1/press_center/responsibility/KSO_ru.pdf

177. Соціальні магазини: що потрібно для рентабельності та ефективності?

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://consumers.unian.ua/315480-

sotsialni-magazini-scho-potribno-dlya-rentabelnosti-ta-efektivnosti.html

178. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави:

нац. допов. / За заг. ред. В. М. Гейця, А. І. Даниленка, М. Г. Жулинського,

Е. М. Лібанової, О. С. Онищенка. – К. : НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.

179. Социальная ответственность как инструмент взаимодействия бизнеса и

общества [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.socreklama.ru/sr_article.php?arti_id=165

180. Спільнота «Соціально Відповідальний Бізнес» [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://www.svb.org.ua.

181. Степанова О. В. Організаційно-економічні основи соціально

відповідального управління промисловими підприємствами : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та

управління підприємствами (виробництво машин та устаткування; хімічне

виробництво)» / О. В. Степанова. – Суми, 2008. – 19 с.

182. Стоянова-Коваль С. С. Інвестиційні потоки як фактор нарощення

204 інноваційного потенціалу підприємств / С. С. Стоянова-Коваль,

Т. С. Шабатура, В. О. Непочатенко // Економіка: реалії часу : наук. журнал. –

№ 3. – 2013. – С. 160-165 .

183. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа /

А. Томпсон, А. Стрикленд. – [12-е изд. ; пер с англ.]. – М. : ИД «Вильямс»,

2006. – 928 с.

184. Супрун Н. Проблеми адаптації національної моделі корпоративного

управління до екзогенних інституційних параметрів / Н. Супрун // Держава

та економіка. – 2009. – Вип. 1. – С. 17-25.

185. Сычёва Н. Стратегия социального развития предприятия торговли и

подходы к её оцениванию / Н. Сычёва, А. Сычёва // Вісник Київського

національного торговельно-економічного університету : зб. наук. пр. – 2012.

– № 5. – С. 44-50.

186. Тархов П. В. Соціально-економічні основи регулювання державного

сектору економіки : дис… доктора екон. наук : спец. 08.02.03 «Організація

управління, планування і регулювання економікою» / П. В. Тархов. – Суми,

2005. – 470 с.

187. Тибінка Г. І. Шляхи вдосконалення регулювання оплати праці в Україні

/ Г. І. Тибінка // Формування ринкової економіки в Україні : зб. наук. пр. –

Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2014. – Вип. 28. – C. 153-156.

188. Тимофеева С. А. Оценка основных результатов формирования

социальной отчетности в России / С. А. Тимофеева // Международный

бухгалтерский учет. – 2012. – № 12. – С. 36- 45.

189. Ткаченко Н. Е. Мотивация социальной ответственности бизнеса /

Н. Е. Ткаченко // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. – 2008. –

№ 19. – С. 102-109.

190. Туган-Барановский М. И. Социальные основы кооперации / М. И. Туган-

Барановский. – М. : Экономика, 1989. – 496 с.

191. Український форум благодійників [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://ufb.org.ua

205 192. Феоктистова Е. Выступление «О качестве отчетной информации.

Подходы к оценке нефинансовых отчетов» [Электронный ресурс] / URL. –

Режим доступа : http://www.mirbis.ru/data/files/Prezentac12.pdf

193. Хачатуров Р. Л. Юридическая ответственность / Р. Л. Хачатуров,

Р. Г. Ягутян. – Тольятти : Международная академия бизнеса и банковского

дела,1995. – 200 с.

194. Хилтон С. Бизнес во благо. Делаем деньги, делая мир лучше / С. Хилтон,

Д. Гиббонс ; пер. с англ. И. Ющенко. – М. : Добрая книга, 2003. – 384 с.

195. Чепульченко Т. О. Соціальна відповідальність: поняття та сутність / Т.

О. Чепульченко // Вісник Національного технічного університету України

«Київський політехнічний інститут» : зб. наук. пр. – 2010. – № 1 (5). – С. 137-

142. – (Політологія. Соціологія. Право).

196. Черенько Л. М. Оцінка ефективності адресних програм соціальної

допомоги [Електронний ресурс] / Л. М. Черенько. – Режим доступу :

http://www.idss.org.ua/arhiv/2014_28_11Cherenko.rar

197. Чирва О. Г. Становлення конкурентного середовища у регіональних

соціально-економічних системах держави / О. Г. Чирва // Вісник Черкаського

університету ім. Б. Хмельницького : наук. зб. – 2011. – № 197. – С. 29-34. –

(Сер. «Економічні науки»).

198. Чистов Р. С. Философский анализ социальной ответственности бизнеса :

автореф. дис. на соискание учен. степени канд. философ. наук : спец. 09.00.11

«Социальная философия» [Электронный ресурс] / Р. С. Чистов. –

Красноярск, 2011. – Режим доступа : http://research.sfu-kras.ru/sites/research.sfu-

kras.ru/files/Chistov_Chistov_17_k_0.pdf

199. Шаповал В. М. Соціальна відповідальність бізнесу в структурі

управління економікою : монографія / В. М. Шаповал. – Дніпропетровськ :

ДВНЗ «НГУ», 2011. – 356 с.

200. Шапочка Е. Стратегии социальной ответственности в маркетинге

компаний [Электронный ресурс] / Е. Шапочка // iTeam портал. Технологии

206 корпоративного управления. – Режим доступа :

http://www.iteam.ru/publications/marketing/section_23/article_2467/

201. Швець Л. І. Витрати соціально відповідальної діяльності бізнесу /

Л. І. Швець // Вісник Житомирського державного технологічного

університету. – 2011. – № 2 (56). – С. 163-168. – (Сер. «Економічні науки»).

202. Шевчук Н. В. Фундаментально-вартісний підхід до визначення

ефективності управління ресурсами підприємства / Н. В. Шевчук // Науковий

вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. – 2011. – № 5 (50). –

С.179-185.

203. Шейн Э. Организационная культура и лидерство / Э. Шейн. – [3-е изд.].

– СПб. : Питер, 2007. – 336 с.

204. Шибаева Н. А. Методы оценки эффективности социальных инвестиций /

Н. А. Шибаева // Проблемы управления. – 2008. – № 3. – С. 64-68.

205. Шимановська-Діанич Л. М. Управління розвитком персоналу

організації: терія і практика : монографія / Л. М. Шимановська-Діанич. –

Полтава : ПУЕТ, 2012. – 462 с.

206. Шмиголь Н. М. КСВ-дохід: визначення, оцінка, ефективність

[Електронний ресурс] / Н. М. Шмиголь. – Режим доступу :

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nvbdfa/2010_1/1%2818%-

29_2010_articles/1%2818%29_2010_shmygol.pdf

207. Шталь Т. В. Соціальний маркетинг і соціальна відповідальність бізнесу:

взаємозв’язки й результати / Т. В. Шталь, О. О. Тищенко // Маркетинг і

менеджмент інновацій. – 2012. – № 4. – С. 97-104.

208. Экономико-математические методы в анализе хозяйственной

деятельности предприятия и объединений / [А. Б. Бутник-Сиверський,

Р. С. Сайфулин, Я. Р. Рейльян и др.]. – М. : Финансы и статистика, 1982. –

200 с.

209. Юзик Л. О. Конкурентоспроможність підприємства на засадах

соціально-орієнтованого маркетингу [Электронный ресурс] / Л. О. Юзик. –

Режим доступа : http://nbuv.gov.ua/e-journals/eui/2009_2/09ylosom.pdf

207 210. Юзик Л. О. Підходи щодо оцінки впливу КСВ на показники діяльності

підприємства / Л. О. Юзик // Вісник Донецького національного університету

економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – 2010. – № 3. – С. 158-165.

– (Сер. «Економічні науки»).

211. Яневич Н. Я. Соціальні інвестиції: сутність і класифікація [Електронний

ресурс] / Н. Я. Яневич. – Режим доступу :

http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Logistyka/2010_690/26.pdf

212. Яровой А. И. Влияние институтов власти на развитие корпоративной

социальной ответственности в России и ЕС [Електронний ресурс] /

А. И. Яровой. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/enterprise/csr/index_en.htm

213. Accountability Rating 2007: methodology [Електронний ресурс]. – London

: Сsrnetwork ltd, Accountаbility, 2007. – 10 p. – Режим доступу :

http://www.accountabilityrating.com/client/area2/downloads/1_2007_AR_method

ology.pdf

214. Annual Progress Reports on Lisbon Strategy, European Commission

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.central2013.eu/.../Lisbon_MEMO-06-23_EN_ 1_.pdf

215. Baron David P. A positive theory of moral management, social pressure, and

corporate social performance / Baron David P. // Journal of economics and

management strategy. – 2009. – Vol. 18. – № 4. – P. 7-43.

216. Big data: its power and perils [Електронний ресурс] / ACCA. – Режим

доступу : http://www.accaglobal.com/gb/en/researchinsights/accountancy-

futures/big-data.html.

217. Bowen H. Social responsibilities of the businessman / H. Bowen // Harper &

Row. – N.Y., 1953. – 266 р.

218. Business for Social Responsibility [Електронний ресурс]. – Режим доступу

: http://www.bsr.org/CSRResources/IssueBriefDetail.cfm?DocumentID=48809

219. Carroll A. B. Corporate social responsibility: Evolution of definitional

construct / A. B. Carroll // Business and Society. – 1999. – № 38 (3). – Р. 268-

295.

208 220. Corporate social responsibility: A stress test for good intentions

[Електронний ресурс] // The Economist. – 2009. – May, 14. – Режим доступу :

http://www.economist.com/node/13648978

221. Corporations, Stakeholder and Sustainable Development I: А Theoretical

Exploration of Business-Society Relations / [R. Steurer, M. Langer, A. Konrad,

A. Martinuzzi] // Journal of business ethics. – 2005. – Vol. 61. – № 3. – P. 263-281.

222. Davenport K. Corporate citizenship: a stakeholder approach for defining

corporate performance and identifying measures for аssessing it / K. Davenport //

Business and society. – 2000. – Vol. 39. – № 2. – P. 210-219.

223. Davis K. Understanding the social responsibility puzzle: what does the

businessman owe to society / K. Davis // Business Horizons. – 1967. – Vol. 10 (4).

– Р. 46-47.

224. Dawans V. The Four Lenses Strategic Framework. Toward an Integrated

Social Enterprise Methodology [Електронний ресурс] / V. Dawans, K. Alter. –

Режим доступу : http://www.4lenses.org/setypology/classification

225. Digital Darwin-ism: Thriving in the Face of Technology Change

[Електронний ресурс] // ACCA and IMA. – 2013. – Режим доступу :

http://www. accaglobal.co.uk/content/dam/acca/ global/PDF-technical/other-PDFs/

Fivemins-on-Digital-Darwinism.pdf.

226. Donaldson T. The stakeholder revolution and the Clarcson principles /

T. Donaldson // Business ethics quarterly. – 2002. – Vol. 12. – № 2. – P. 107-111.

227. Europе-2020, European Commission [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://ec.europa.eu/europe2020/index_en.htm

228. Franklin D. Just Good Business [Електронний ресурс] // The Economist. –

2008. – January, 17. – Режим доступу :

http://www.economist.com/node/10491077

229. Freeman R. E. Divergent stakeholder theory / R. E. Freeman // Academy of

management review. – 1999. – Vol. 24. – № 2. – P. 233-236.

230. Friedman M. The Social Responsibility of Business is to increase its Profit /

M. Friedman // New York Times Magazine. – 1970. – September, 13. – P. 122-126.

209 231. Gibson K. The Moral basis of stakeholder theory / K. Gibson // Journal of

business ethics. – 2000. – Vol. 26. – P. 245-257.

232. PWC в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pwc.

com/ua/ru/publications/index.jhtml

233. Sustainability disclosure database [Електронний ресурс]. – Режим доступу

: http://database.globalreporting.org/search

234. Тhe Global Competitiveness Report 2011-2012 [Електронний ресурс] /

World Economic Forum. – Geneva, Switzerland, 2011. – 544 c. – Режим доступу

: http:// reports.weforum. .org./ global – competitiveness – 2011 – 2012/

235. The Importance of «Big Datа»: A Definition [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http:/www.gartner.com/ id=2057415.

236. Understanding investors: the road to real-time reporting [Електронний

ресурс] / ACCA. – Режим доступу : http://www.accaglobal.com/ubcs/en

/research-insights/corporate-reporting/real-time-reporting.html.

237. Zadek S. Responsible Competitiveness. Corporate Responsibility Clusters in

Action [Електронний ресурс] / S. Zadek, J. Sabapathy, H. Dossing, T. Swift. –

Режим доступу : http://www.zadek.net/wp-content/uploads/2011/04/Responsible-

Competitiveness_Corporate-Responsibility-Clusters-in-Action_2003.pdf

210

ДОДАТКИ

Додаток А

Таблиця А.1

Стимули соціально-відповідального бізнесу в різних країнах Держава Види заохочень

1 2 Австрія Відзнаки TRIGOS за корпоративну відповідальність у вигляді:

- активного та відповідального ставлення до справ громадськості, зокрема щодо навколишнього середовища; - забезпечення рівних можливостей, навчання та мотивації робітників; - відкритість та транспарентність по відношенню до клієнтів та партнерів. Відзнака Міністерства економіки та праці за відмінну якість в галузі здоров’я та безпеки на роботі. Федеральне Міністерство соціальної безпеки, захисту поколінь та спожива-чів організовує змагання та відзнаку підприємств за найкращі рівні можливості для робітників та відкриту політику по відношенню до родини. Навчальні програми для менеджерів компаній та соціальних установ, які зосереджуються на реалізації принципів СВБ, закріплених в кодексах поведінки, на практиці.

Данія Приз Міністерства з питань біженців, іміграції та інтеграції за зразкові зусилля інтегрувати національні меншини до ринку праці шляхом публічно-приватного партнерства. Соціальна відзнака Міністерства соціальних справ – самооціночний інструмент визначення ступеня соціальної відповідальності компанії за результатами опитування її працівників. Соціальна відзнака може викорис-товуватися для того, щоб показати, наскільки соціально відповідальною є компанія по відношенню до працівників та зовнішніх ділових партнерів.

Німеччина Федеральне Міністерство зайнятості та економіки заснувало (разом з Ініціативою для Зайнятості) змагання «Забезпечуючи зайнятість, компанії демонструють відповідальність», результатом якого є нагороди компаніям, які створили додаткові робочі місця, незважаючи на скрутні економічні умови. Федеральний уряд підтримує Європейське Екологічне Управління та Схему Аудиту шляхом надання пільг (заохочень) компаніям, які застосовують ці схеми. Уряд Німеччини забезпечує фінансову підтримку малим та середнім під-приємствам для розвитку політики, спрямованої на підтримку навколиш-нього середовища (консультаційні послуги з питань збереження енергії, навчання, ознайомлення зі схемами управління навколишнім середовищем, інвестування у відновлювані енергії). Федеральний уряд впроваджує більше 50 індивідуальних проектів в сфері екології та добросовісної торгівлі.

Іспанія Нагорода для Гнучкої Компанії заохочує дотримання балансу робота-життя. Нагорода за корпоративну відповідальність перед родиною. Нагорода інфанти Крістіни за соціальні інтеграційні проекти. Закон про фіскальне регулювання діяльності неприбуткових організацій та податкові пільги за благодійництво впроваджує податкові заохочення непри-бутковим установам та приватному сектору за внески для забезпечення цілей публічного сектору.

211

Продовження табл. А.11 2

Польща Польське агентство з розвитку підприємництва організовує щорічні змаган-ня «Польський продукт майбутнього», мета яких забезпечити етичну еконо-мічну діяльність. Агентство підтримує розвиток підприємств та впроваджує надійне та чесне ведення бізнесу згідно з законом та етичними принципами. Змагання також відбувається у версії «Чесна гра співтовариства», яка забезпечує принципову діяльність державних органів. Звання «Лідер Польської екології» надається щорічно Міністром навколиш-нього середовища підприємствам та співтовариствам за визначні досягнення в галузі охорони навколишнього середовища.

Італія Спільний проект СВБ – СЗ (соціальні зобов’язання) Міністерства праці та соціальних справ та Університету Bocconi спрямований на впровадження етичної поведінки компаній та їх активну участь в національних та локаль-них схемах соціального забезпечення. Проект передбачає три етапи: 1) поширення соціально відповідальної культури серед компаній через під-вищення обізнаності, адекватне навчання та інформаційні види діяльності; 2) рівень СВБ, на якому компанії, які добровільно погодились приймати участь в проекті, надають «соціальний звіт» відповідно до визначених керівних принципів та набору показників; 3) рівень СЗ, на якому компанії, які вирішили приймати активну участь в соціальних заходах, роблять внески до СЗ Фонду, за що їм надаються фіскальні та фінансові пільги. В рамках ініціативи Eticità nelle Attività Produttive регіон Тоскана надає фінансову підтримку місцевим малим та середнім підприємствам, які прагнуть отримати сертифікат SA 8000 (підтримка покриває до 50% витрат на консультації та процес сертифікації). Регіон Emilia Romagna прийняв регіональний закон, який передбачає фінан-сову підтримку розвитку проектів в сфері сільського господарства.

Нідерланди Директива про зелене інвестування впроваджує доступ до фінансів для проек-тів, які розроблені з урахуванням інтересів навколишнього середовища.

США Кодекс про внутрішній прибуток визначає три види податкових пільг, які можуть допомогти працедавцям відшкодувати вартість розміщення праців-ників-інвалідів та зробити їх робочі місця доступними: - малий бізнес може брати щорічний податковий кредит для того, щоб зробити бізнес доступним для інвалідів; - всі підприємства можуть розраховувати на певні знижки у зв’язку з подо-ланням перешкод різного характеру на робочому місці для осіб-інвалідів; - податковий кредит для працедавців, які наймають певні групи осіб, які навряд принесуть великий прибуток (молодь, інваліди, пенсіонери, ветерани).

Велико-британія

Податкові пільги з метою заохочення інвестицій в підприємства, які історично боролися за фінансову підтримку. Передбачені для інвесторів, які вкладають гроші у малозабезпечені регіони. Передбачені схеми надання податкових пільг тим, хто займається благодійництвом, а також підтримує своїх працівників та громаду.

Україна Закон «Про благодійництво та благодійні організації» передбачає податкові пільги фізичним та юридичним особам, які віддають частину свого прибут-ку, заощаджень або власності на благодійну діяльність. Закон України «Про охорону навколишнього середовища» передбачає податкові пільги підприємствам, які використовують альтернативні джерела енергії та інноваційні технології.

212

Продовження табл. А.11 2

ЄС Регламент Ради 880/92/EEC та 1980/2000/EC закріпив процедуру отримання маркування «Eco-label».

213

Додаток Б

Таблиця Б .1

Зарубіжні методи оцінки соціальної відповідальності підприємств

та їх характеристика (складено автором на основі [109; 114; 116; 184]) Методи оцінки Критерії оцінки Недоліки

Індекс Domini Social Investment (DSI 400)

– соціальні, екологічні й уп-равлінські показники найбіль-ших за капіталізацією під-приємств, що не відносяться до «заборонених галузей»; – оцінка на основі рейтингу KLD (9 факторів за принци-пом «сильних слабих місць»)

– не розглядаються характер взаємозв’язків і форми взаємодії підприємства з усіма стейкхолдерами; – неможливо оцінити всі підприємства

Індекс стійкості Доу Джонса (Dow Jones Sustainability Index)

– економічна основа для розвитку підприємства; – соціальна активність; – екологічна діяльність

– не береться в розрахунок характер взаємозв’язків і форми взаємодії під-приємства з усіма стейкхолдерами; – неможливо оцінити всі компанії

Індекс FTSE4Good – фінансові, соціальні й еко-логічні показники підприєм-ства, що не відносяться до «заборонених галузей»

– не враховуються характер взаємо-зв'язків і форми взаємодії підприєм-ства з усіма стейкхолдерами; – неможливо оцінити всі компанії

Соціальний індекс (Social Index – SI) Датського міністерст-ва соціальної політики

– внутрішні і зовнішні соціальні програми

– не розглядаються економічні та екологічні результати діяльності підприємства, взаємовідносини з органами влади

Індекс корпоративної добродійності (Corporate Philanthropy Index)

– добродійність; – взаємовідносини з основними партнерами

– не враховуються економічні й екологічні результати діяльності підприємства, взаємовідносини з державою

Стандарт SA 8000 – соціальні аспекти системи управління компанії

– не враховуються економічні й екологічні результати діяльності, зовнішня соціальна активність

Метод збалансованої карти оцінки (Balanced Scorecard)

– фінансові показники; – відносини з клієнтами; – внутрішні бізнес-процеси; – інновації та навчання

– не розглядаються характер взаємо-відносини і форми взаємодії з держа-вою і місцевим співтовариством, еко-логічні результати діяльності фірми

Метод потрійного підсумку (Triple Bottom Line)

– економічні показники; – екологічні показники; – соціальні результати діяльності підприємства

– не враховуються характер і форми взаємодії підприємства з усіма стейкхолдерами та ефективність цієї взаємодії

Метод Лондонської групи порівняльного аналізу (London Benchmarking Group)

– соціальна залученість підприємства

– не враховуються фінансові й екологічні показники, взаємовідносини і взаємодії підприємства з усіма стейкхолдерами

Європейська модель якості (European Foundation for Quality Management Model for Business Excellence)

– якість продукції; – відповідальність перед споживачами

– не враховуються фінансові і соціальні результати діяльності підприємства, взаємовідносини з державою та місцевим співтовариством

214

Додаток В

Анкета учасника соціологічного дослідження «Соціальна відповідальність торговельних підприємств»

Шановний респонденте!

Просимо Вас взяти участь у соціологічному дослідженні проблем соціальної відповідальності торговельних підприємств у нашому регіоні. Мета дослідження – з’ясування рівня розуміння та напрямів практичної реалізації соціальної відповідальності торговельних підприємств; виявлення проблем, що перешкоджають підвищенню відповідальності та етичності бізнесу; пошук шляхів узгодження інтересів ділових кіл, суспільства та влади; розроблення заходів державної підтримки соціально відповідальних торговельних підприємств. На основі Ваших відповідей будуть вироблені рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування, а також громадянському суспільству, які сприятимуть забезпеченню сталого економічного, соціального та екологічного розвитку суспільства.

У відповідь на запитання цієї анкети проти обраних Вами варіантів поставте знак «+». Можливий одночасний вибір кількох варіантів відповіді. Анкетування анонімне, його результати будуть використовуватися лише в узагальненому вигляді. Заздалегідь дякуємо за участь у дослідженні. Чи відоме Вам поняття «соціальна відповідальність бізнесу»? так ні У чому, на Вашу думку, полягає соціальна відповідальність (соціальна роль) бізнесу? сплата податків благодійність, меценатство виплата заробітної плати покращення умов праці, професійне навчання та соціальний розвиток персоналу пропозиція якісних і безпечних товарів і послуг відкритість і підзвітність суспільству дотримання вимог законодавства отримання прибутку, задоволення інтересів акціонерів та інвесторів участь у вирішенні актуальних суспільних проблем, реалізації регіональних програм розвитку збереження навколишнього середовища, покращення екологічної ситуації інший варіант______________________________________________

Вирішенню яких суспільних проблем може ефективно сприяти діяльність представників бізнесу? бідність

215 безробіття алкоголізм і наркоманія злочинність хабарництво, корупція СНІД, туберкульоз та інші епідемії екологічні проблеми порушення прав і свобод громадян інший варіант______________________________________________ вирішення зазначених проблем не потребує участі представників бізнесу

Інтереси яких груп зацікавлених сторін враховує Ваше підприємство при ухваленні рішень? акціонери, власники працівники, профспілкова організація споживачі, організації з захисту прав споживачів органи влади ділові партнери громадськість, недержавні організації інший варіант______________________________________________ Чи здійснює Ваше підприємство заходи, які можна віднести до соціально відповідальних? Так, постійно/кілька разів на місяць так, кілька разів на рік так, раз на рік або рідше ні, але планує це робити в майбутньому ні Які заходи із забезпечення потреб та розвитку персоналу реалізуються Вашим підприємством? регулярне підвищення заробітної плати вчасна виплата заробітної плати преміювання гнучкий графік роботи наявність профспілки медичне та соціальне страхування безкоштовний чи пільговий відпочинок за рахунок підприємства забезпечення житлом за рахунок підприємства сприяння у здобутті освіти та підвищенні кваліфікації інший варіант______________________________________________ не реалізує жодних заходів Які заходи з розвитку місцевих громад реалізуються Вашим підприємством? створення робочих місць для місцевих жителів благоустрій прилеглої території, озеленення населених пунктів

216 фінансова допомога лікарням, школам, дитбудинкам, окремим особам і т.п. безоплатне та пільгове надання товарів чи послуг підприємства допомога органам місцевого самоврядування, спільні проекти з органами влади створення робочих місць для інвалідів організація спортивних і мистецьких заходів будівництво релігійних споруд інвестиції в розвиток місцевої інфраструктури волонтерство (неоплачувана суспільно корисна діяльність персоналу) реалізація спеціальних програм (боротьба з безпритульністю, СНІДом, наркоманією і т.п.) інший варіант______________________________________________ не реалізує жодних заходів

Які заходи із збереження та покращення стану навколишнього природного середовища реалізує Ваше підприємство? впровадження енергозберігаючих технологій використання та утилізація відходів реалізація екологічних ініціатив захист та покращення стану земельних, водних, лісових та ін. природних ресурсів інший варіант______________________________________________ не реалізує жодних заходів Які заходи з підвищення відповідальності перед споживачами реалізує Ваше підприємство? забезпечення високої якості товарів встановлення обґрунтованих цін надання повної та достовірної інформації про товари (послуги), добросовісна реклама гарантійне (післягарантійне) обслуговування «гаряча телефонна лінія» для споживачів, зворотній зв’язок через сайт підприємства інший варіант______________________________________________ не реалізує жодних заходів Чи займається Ваше підприємство благодійною діяльністю? Так ні Хто є об’єктом благодійної допомоги Вашого підприємства? сироти інваліди ветерани малозабезпечені медичні заклади

начальні та дошкільні заклади релігійні організації наукові установи заклади культури і мистецтва інший варіант__________________

217 Які заходи з планування, організації, контролю та звітності у сфері соціальної відповідальності реалізує Ваше підприємство? стратегічний план соціальної діяльності розділ у плані підприємства, присвячений соціальним питанням програма соціальних заходів на рік, квартал, місяць бюджет соціальних заходів (стаття в загальному бюджеті) кодекс ділової етики наявність особи (підрозділу), відповідального за розробку і реалізацію соціальних заходів публікація звіту про соціальну діяльність поширення інформації про соціальну діяльність підприємства через ЗМІ, сайт підприємства і т.п. використання міжнародних систем оцінки соціальної відповідальності інший варіант_______________________________________________ не реалізує жодних заходів Хто є партнерами Вашого підприємства у соціально відповідальній діяльності? органи влади громадські організації одержувачі благодійної допомоги ділові партнери об’єднання підприємців (галузеві, регіональні і т.п.) ЗМІ інший варіант_______________________________________________ діє самостійно Які причини спонукають Вас до соціально відповідальної діяльності? мотиви морального та релігійного характеру можливості покращення іміджу та отримання інших переваг тиск органів влади приклад конкурентів Ваш варіант______________________________________________ Які вигоди, на Вашу думку, може отримати підприємство від соціально відповідальної поведінки? покращення репутації підприємства, зростання довіри до його діяльності, товарів та послуг покращення стосунків з контролюючими та регулюючими органами, державними установами підвищення інвестиційної привабливості, доступ до кредитних ресурсів підвищення ймовірності укладення угод з надійними та відповідальними діловими партнерами підвищення якості управління та покращення взаємодії між керівниками та працівниками позитивне висвітлення діяльності підприємства у ЗМІ

218 зростання продуктивності праці, зниження плинності кадрів, підвищення ймовірності наймання кваліфікованого персоналу отримання інформації, що може допомогти в удосконаленні товарів і процесів не приносить жодних вигод, а, навпаки, послаблює підприємство, бо потребує додаткових витрат допомога іншим є обов’язком кожного, тому не повинна оцінюватися з точки зору вигоди інший варіант_______________________________________________ Які причини, на Вашу думку, перешкоджають підвищенню соціальної відповідальності та соціальної ролі бізнесу в Україні? відсутність податкових пільг для підприємств-благодійників недосконале та нестабільне законодавство, бюрократичні перешкоди недобросовісна конкуренція, низький рівень ділової етики та моралі в середовищі бізнесу відсутність гарантій цільового використання благодійної допомоги відсутність громадських організацій-реципієнтів коштів брак коштів для реалізації соціальних проектів надмірний податковий тиск високий рівень корупції взаємна недовіра представників бізнесу, громадських організацій, населення неефективність соціальних ініціатив підприємства, нестача досвіду їх реалізації інший варіант_______________________________________________ немає перешкод у розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні Як, на Вашу думку, органи державної влади можуть заохочувати соціальну відповідальність бізнесу? шляхом розробки «Національної стратегії розвитку соціальної відповідальності», регіональних стратегій сприяння соціально відповідальному бізнесу через конкретні пропозиції про співпрацю від органів місцевої влади наданням методичної, організаційної, правової та консультаційної допомоги через податкові пільги для підприємств-благодійників врахуванням соціальних та екологічних критеріїв при проведенні тендерів через створення банку даних соціальних та екологічних проектів шляхом зниження адміністративного тиску (зменшення кількості перевірок та контролюючих органів) через проведення конкурсів соціальних проектів, рейтингів соціальної відповідальності і т.п. узагальненням і розповсюдженням інформації про кращі приклади відповідальної поведінки забезпеченням соціальної відповідальності самих органів влади шляхом впровадження курсів з соціальної відповідальності у вищих навчальних закладах

219 інший варіант_______________________________________________ втручання органів влади не сприятиме підвищенню соціальної відповідальності бізнесу

Відомості про підприємство Назва________________________________________________________ Організаційно-правова форма: товариство (повне, командитне, з обмеженою відповідальністю) акціонерне товариство (публічне, приватне) кооператив державне, комунальне підприємство приватне підприємство Чисельність працівників: до 50 осіб

50-250 осіб

більше 250 осіб

220

Додаток Г

Таблиця Г.1

Часткові фактори соціальної стабільності становища вибіркової сукупності торговельних підприємств

(за результатами обстеження підприємств)

Фактори (показники)

ТОВ

«С

УМ

АТР

А-

ЛТД

»

АТ

«ГА

ЛИ

Ч-А

ВТО

»

СП

ТО

В «

Гали

цька

то

ргов

а ас

оціа

ція»

ТОВ

АЙ

ПІЄ

-Л

(ТВ

К «

Пів

денн

ий»)

ТОВ

«Pr

aktik

er

Укр

аїна

»

ТОВ

«За

хідн

а то

ргов

о-фі

нанс

ова

груп

а»

ТОВ

«Еп

іцен

тр»

ТОВ

«К

рамс

ерві

с»

ТОВ

ТВ

К

«Льв

івхо

лод»

ТОВ

«М

арке

т У

ніве

рсал

Лтд

»

ТОВ

«М

ЕТРО

Кеш

ен

д К

ері У

краї

на»

ТОВ

«Ш

увар

»

ТОВ

«Ф

оззі

-Фуд

»

ТОВ

«Ф

окст

рот»

Додаткові стимули для персоналу 19 15 7 16 10 21 26 4 18 13 17 21 12 9 Медичне обслуговування 4 2 0 5 1 0 5 0 1 6 3 2 0 0 Наявність профспілки та її діяльність 16 10 5 3 8 10 6 4 14 3 9 15 8 9 Забезпеченість персоналу транспортом для службового використання та житлом

0 4 2 9 1 11 16 0 4 4 6 4 5 1

Морально-психологічний клімат у колективі 33 32 24 33 20 23 23 35 27 41 29 31 21 38 Задоволеність працівника виконуваною роботою і місцем праці

12 11 8 15 8 9 10 12 9 15 10 12 8 11

Задоволеність кадровою політикою підприємства 10 13 5 11 3 10 7 10 11 12 10 8 6 12 Задоволеність психологічним кліматом у колективі

11 9 12 8 10 4 6 13 7 14 10 11 7 15

220

221

Додаток Д

Таблиця Д.1

Часткові фактори безпеки праці вибіркової сукупності торговельних підприємств

(за результатами обстеження підприємств)

Фактори (показники)

ТОВ

«С

УМ

АТР

А-

ЛТД

»

АТ

«ГА

ЛИ

Ч-А

ВТО

»

СП

ТО

В «

Гали

цька

то

ргов

а ас

оціа

ція»

ТОВ

АЙ

ПІЄ

-Л

(ТВ

К «

Пів

денн

ий»)

ТОВ

«Pr

aktik

er

Укр

аїна

»

ТОВ

«За

хідн

а то

ргов

о-фі

нанс

ова

груп

а»

ТОВ

«Еп

іцен

тр»

ТОВ

«К

рамс

ерві

с»

ТОВ

ТВ

К

«Льв

івхо

лод»

ТОВ

«М

арке

т У

ніве

рсал

Лтд

»

ТОВ

«М

ЕТРО

Кеш

ен

д К

ері У

краї

на»

ТОВ

«Ш

увар

»

ТОВ

«Ф

оззі

-Фуд

»

ТОВ

«Ф

окст

рот»

Охорона праці і трудова дисципліна 72 87 42 91 47 80 93 36 77 57 89 68 60 78

Проведення тренінгів з охорони праці

2 20 1 18 7 3 25 4 16 10 24 18 10 12

Забезпеченість персоналу сучасними технічними засобами

10 19 12 19 17 15 20 8 19 9 18 11 5 15

Покращення умов праці 15 13 5 15 4 18 11 0 7 3 9 6 5 11 Рівень трудової дисципліни 17 16 9 20 15 24 21 9 17 15 21 22 17 21 Забезпеченість персоналу санітарно-побутовими приміщеннями

28 19 15 19 4 20 16 15 18 20 17 11 23 19

221

222

Додаток Ж Таблиця Ж.1

Часткові фактори формування конкурентних переваг вибіркової сукупності торговельних підприємств (за результатами обстеження підприємств)

Фактори (показники)

ТОВ

«С

УМ

АТР

А-

ЛТД

» А

Т «Г

АЛ

ИЧ-

АВ

ТО»

СП

ТО

В

«Гал

ицьк

а то

ргов

а ас

оціа

ція»

ТОВ

АЙ

ПІЄ

-Л

(ТВ

К

«Пів

денн

ий»)

ТОВ

«Pr

aktik

er

Укр

аїна

»

ТОВ

«За

хідн

а то

ргов

о-фі

нанс

ова

груп

а»

ТОВ

«Еп

іцен

тр»

ТОВ

«К

рамс

ерві

с»

ТОВ

ТВ

К

«Льв

івхо

лод»

ТОВ

«М

арке

т У

ніве

рсал

Лтд

»

ТОВ

«М

ЕТРО

К

еш е

нд К

ері

Укр

аїна

»

ТОВ

«Ш

увар

»

ТОВ

«Ф

оззі

-Фуд

»

ТОВ

«Ф

окст

рот»

Професійна підготовка і розвиток персоналу 10 24,5 24 11 6,5 24 37,5 2,5 37 37,5 27 32 9,5 18,5

Підготовка і перепідготовка кадрів 8 5 9 1,5 0 10 12 0 9 12,5 6 6 2 4,5

Співпраця з профільними ВНЗ 1,5 9,5 13 3,5 0 3 9,5 0 14,5 15,5 7 12,5 4,5 6,5 Проведення на підприємстві семінарів-нарад 0,5 10 2 6 6,5 11 16 2,5 13,5 9,5 14 13,5 3 7,5

Соціальні програми 11,5 15 4 22,5 1 10 19,5 4,5 9,5 5,5 12 7 3 6,5 Санаторно-курортне лікування персоналу 6 2 1,5 1 0 2,5 2 0 0,5 0,5 0 0 0,5 0

Часткова оплата відпочинкових путівок для персоналу 5,5 6,5 2,5 1,5 1 4,5 1 1,5 2 1 1 0,5 0 2

Фінансування абонементів для відвідування працівниками спортзалів, басейнів, тощо

0 2,5 0 1 0 0,5 2 0 0,5 0,5 0 3 1 0,5

Організація власного спортивного куточка 0 0 0 4,5 0 0 5,5 0 0 1,5 2,5 1 0 0

Організація спортивних турнірів і заходів за участю працівників 0 3 0 8 0 0 3 0 1 0 5 0 0 0

Розвиненість волонтерства 0 1 0 6,5 0 2,5 6 3 5,5 2 3,5 2,5 1,5 4

222

223

Додаток З

Таблиця З.1

Часткові фактори стимулювання і мотивації персоналу вибіркової сукупності торговельних підприємств

(за результатами обстеження підприємств)

Фактори (показники)

ТОВ

«С

УМ

АТР

А-

ЛТД

»

АТ

«ГА

ЛИ

Ч-А

ВТО

»

СП

ТО

В «

Гали

цька

то

ргов

а ас

оціа

ція»

ТОВ

АЙ

ПІЄ

-Л

(ТВ

К «

Пів

денн

ий»)

ТОВ

«Pr

aktik

er

Укр

аїна

»

ТОВ

«За

хідн

а то

ргов

о-фі

нанс

ова

груп

а»

ТОВ

«Еп

іцен

тр»

ТОВ

«К

рамс

ерві

с»

ТОВ

ТВ

К

«Льв

івхо

лод»

ТОВ

«М

арке

т У

ніве

рсал

Лтд

»

ТОВ

«М

ЕТРО

Кеш

ен

д К

ері У

краї

на»

ТОВ

«Ш

увар

»

ТОВ

«Ф

оззі

-Фуд

»

ТОВ

«Ф

окст

рот»

Винагорода і мотивація персоналу 23 49 14 56 12 26 38 13 48 33 49 57 28 36

Співвідношення середньої заробітної плати по підприємству і по галузі

14 22 8 21 9 15 14 5 16 19 17 20 10 15

Розмір премій, надбавок 9 18 4 20 3 5 3 8 19 10 10 15 4 12 Наявність додаткового соціального пакету для працівників, які досягли найкращих результатів (додаткові виплати, пільгове кредитування тощо)

0 1 0 4 0 2 3 0 6 0 3 17 3 1

Наявність нагород, отриманих на підприємстві (державних, галузевих, внутрішньокорпоративних) впродовж останнього року

0 8 2 11 0 4 18 0 7 4 19 5 11 8

223

224

225

226

227

228

229

230

231