1

1

Міністерство освіти і науки України

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти

Відділення змісту професійно-технічної освіти

Про робітничі професії

Шахтар Швачка Швея Штукатур Ювелір

Матеріали Всеукраїнського огляду-конкурсу „Робітнича професія – 2009”

Київ - 2010

2

2

УДК ББК

Про робітничі професії: Шахтар. Швачка. Швея. Штукатур. Ювелір. Матеріали Всеукраїнського огляду-конкурсу „Робітнича професія – 2009” / Упорядник Н.І. Бугай. – К.: ІІТіЗО МОН України, 2010. – 142 с..

У збірнику матеріалів Всеукраїнського огляду-конкурсу „Робітнича професія – 2009” подано кращі творчі роботи учнів, викладачів, майстрів виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів України про робітничі професії, яким вони присвятили своє життя.

Може бути корисним педагогам дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів для ознайомлення із змістом конкретних робітничих професій, проведення профорієнтаційних заходів.

Творчі роботи подані мовою та в редакції оригіналу.

Упорядник: Н.І. Бугай – начальник відділу науково-методичного забезпечення професійно-

технічної освіти та інноваційних педагогічних технологій відділення змісту професійно-технічної освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України.

Відповідальний за випуск: Н.О. Ковтуненко – заступник директора, начальник відділення

змісту професійно-технічної освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, кандидат педагогічних наук

Упорядник висловлює глибоку подяку за активну участь у підготовці, організації та проведенні регіонального етапу Всеукраїнського огляду-конкурсу

„Робітнича професія - 2009” та надіслані кращі творчі роботи, які увійшли до даного видання „Про професії”, керівникам і співробітникам Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки, Навчально(науково)-

методичних центрів (кабінетів) професійно-технічної освіти обласних, м. Києва та м. Севастополя міських державних адміністрацій.

ISBN Відділення змісту професійно-технічної освіти

Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України

3

3

ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА………………………………………………………………………………3

Шахтар Педагогічні рекомендації Корнієнко Т.В. Людина, яка рубає алмази, – просто називається – шахтар…………..5

Швачка Методичні рекомендації Дядькова С.С. Робітнича професія «швачка, вишивальниця»………………………..16

ШШввееяя ППееддааггооггііччнніі ррееккооммееннддааццііїї Скрипка Н.М. ППррооффеессііяя -- ррооббииттии ссввяяттоо………………………………………………………………………………………………..1177 Бондар В.Й., Красовська О.М., Діденко Л.О. Без минулого немає

Майбутнього…………………………………………………………………….31 Штукатур

Поетичні твори Воротинцева І. Штукатур……………………………………………………………….89 Воротинцева І. Мы учимся……………………………………………………………..89 Зубатова Д. Технология штукатурных работ………………………………………….90 Педагогічні рекомендації Діденко І.В. Штукатур. Лицювальник плитлчник. Монтажник

гіпсокартонних конструкцій………………………………………………………90 Лапутько О.С. Штукатур; лицювальник-плиточник; маляр. Основные

формы профессиональной ориентации учащихся лицея по профессии «Штукатур, облицовщик-плиточник, маляр»……………………………………92

Ткаченко Л.І. Штукатур; лицювальник-плиточник …………………………………99 Пшенишна Л.М. Я – майбутнє твоє, Україно………………………………………..103 Роздуми про професію Паламар А. Моя професія будівельник – це нескінченні творчість і пошук………107

Ювелір Педагогічні рекомендації Будім Т.Д. Діаманти назавжди………………………………………………………..109 Будім Т.Д. Діаманти - магія чародійних каменів…………………………………….133 Авраменко О.О., Шевченко О.С., Берест С.В. Ювелір, ювелір-модельєр,

огранувальник вставок для ювелірних і художніх виробів……………………141

ПЕРЕДМОВА

З метою підвищення якості профорієнтаційної роботи серед учнівської молоді загальноосвітніх навчальних закладів і мотивації до професійної діяльності, створення умов для свідомого вибору конкретної робітничої професії, підняття престижу суспільно значимих робітничих професій та на виконання наказу Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України від 20.08.2008 р. № 1.4/11-182В „Про проведення Всеукраїнського огляду-конкурсу „Робітнича професія – 2009” (далі – Конкурс) з 01.10.2008 р. до 01.06.2009 було проведено перший (регіональний) та другий (всеукраїнський) етапи Конкурсу.

У роботі І етапу Конкурсу взяли участь викладачі, майстри виробничого навчання, учні професійно-технічних навчальних закладів (далі — ПТНЗ) усіх регіонів України. У

4

4

другому (всеукраїнському) етапі Конкурсу взяли участь викладачі, майстри виробничого навчання, учні ПТНЗ, що стали переможцями (а також ті, у яких творчі роботи були на високому професійному рівні) першого етапу (на рівні регіону): № п/п Назва регіону Кількість творчих робіт, поданих на

другий (всеукраїнський) етап Конкурсу 1. Автономна Республіка Крим 10 2. Вінницька область 17 3. Волинська область 11 4. Дніпропетровська область 36 5. Донецька область 23 6. Житомирська область 37 7. Закарпатська область 26 8. Запорізька область 20 9. Івано-Франківська область 20 10. Київська область 6 11. Кіровоградська область 38 12. Луганська область 31 13. Львівська область 3 14. Миколаївська область 7 15. Одеська область 12 16. Полтавська область 19 17. Рівненська область 15 18. Сумська область 8 19. Тернопільська область 65 20. Харківська область 55 21. Херсонська область 74 22. Хмельницька область 24 23. Черкаська область 11 24. Чернівецька область 10 25. Чернігівська область 32 26. м. Київ 65 27. м. Севастополь 30 28. Всього: 705 Конкурсні роботи переможців (зазначених у заявці) 1-го етапу Конкурсу бути такі:

• Наукові дослідження, історичні нариси, поетичні та художні твори, роздуми про конкретні професії тощо.

• Сценарії фільмів, документальні та художні фільми про робітничі династії, історію, нариси про окремі професії; про життя, становлення, досягнення окремих робітників-професіоналів тощо.

• Сценарії кліпів, кліпи про конкретну робітничу професію. • Мистецькі твори (портрети видатних робітників, сюжети на тему конкретної робітничої професії тощо). Мистецькі конкурсні роботи за згодою конкурсантів пропонується залишити у фондах відділення змісту професійно-технічної освіти.

• Методичні рекомендації (напрацювання) щодо організації профорієнтаційної роботи. • Тести (вхідні, проміжні та вихідні) для абітурієнтів, учнів і випускників професійно-технічних навчальних закладів щодо професійної придатності тощо.

• Організація віртуальних інформаційно-консультативних кабінетів (сайтів), присвячених професійній орієнтації учнівської молоді та дорослого населення).

• Сайти, веб-сторінки, присвячені окремим професіям. У даному збірнику матеріалів подано кращі творчі роботи учасників Конкурсу –

учнів, викладачів, майстрів виробничого навчання професійно-технічних навчальних

5

5

закладів, - а саме: поезії, роздуми, наукові дослідження, робітничі династії, вхідні тести, методичні розробки з профорієнтаційної роботи тощо з конкретних професій, профорієнтаційні заходи для учнівської молоді загальноосвітніх навчальних закладів.

Шахтар

Педагогічні рекомендації

Людина, яка рубає алмази, – просто називається – шахтар

Корнієнко Т.В. – майстер виробничого навчання

Золотівського професійного ліцею Луганської області

Мальчишкой мечтал я водить самолеты, Влекли голубые просторы и дали Но в жизни бывает такой поворот Когда от мечты остаются детали Ну что ж, коль не высь, то тогда глубина Сказал – завязал, написал заявление И здравствуй подземная чудо страна

Где есть высота и крутое падение 1 ведущий: Об этом человеке можно сказать. Что он с головой уходит в работу. Ведь он работает под землей. Вы конечно догадались, что речь

пойдет о профессии – шахтер. 2 ведущий: Наверняка многие из вас, особенно мальчишки, хотят быть смелыми

и решительными, совершать героические поступки. Оказывается, что для этого вовсе не обязательно быть суперменом. Достаточно стать шахтером. Ведь эта профессия для самых мужественных и смелых людей.

1 ведущий: И сегодня мы пригласили на наш праздник тех, кто в земных глубинах. Открывают и покоряют вершины мужества и красоты, тех кто любит шахтерскую землю и в тюльпанах и пыли.

(звучит «Марш шахтеров») 2 ведущий: Добрый день всем присутствующим в этом зале! Вас приветствует Золотовский профессиональный лицей на празднике Горняцких профессий. 1 ведущий: И мы очень рады, что сегодня собралось много почетных гостей на нашем празднике, а это выпускники нашего лицея прошлых лет, заслуженные шахтеры – награжденные знаком «Шахтерская слава»

6

6

«Край, мій рідний край» Слова: Микола Мозговий Музика: Микола Мозговий Там, де гори й полонини, Де стрімкі потоки й ріки, Де смерічок, ген, розмай, Ллється пісня на просторі, Вільна, сильна, наче море, Про мій милий рідний край. Приспів: І у синю даль Понад горами лине пісня ця, - Про чудовий край, Чарівний край Черемоша й Прута. Край, мій рідний край, Пісенний край завзяття і труда, Ти - моя любов, Ти рідна матінко, моя земля! Завітайте в Прикарпаття, Завітайте, люди добрі, Завше будуть раді вам. Хлібом-сіллю вас зустрінуть, Файну пісню заспівають - Шану нашим світлим дням. Приспів. 1 ведущий: Артем, что же нужно для того, чтобы получить профессию Шахтера? 2 ведущий: Только силы и воли характера здесь недостаточно. Для начала будущий шахтер должен получить специальное образование. Ведь прежде чем заниматься столь ответственным делом, нужно многое узнать. 1 ведущий: Скажи, а какие горняцкие профессии можно получить в нашем лицее?

1. Профессия – «Электрослесарь подземный, электросварщик ручной сварки» получив такую специальность, вы можете определять порядок и содержание ведения работ по эксплуатации, ремонту и монтажу электромеханического оборудования.

2. Профессия – «Горнорабочий подземный» проводит горные выработки и налаживает вспомогательное оборудование

7

7

3. Профессия «Машинист электровоза подземный»

2 ведущий: Теперь я знаю, как много людей разных специальностей работает в

шахте. И им нельзя обойтись без взаимной поддержки и помощи. Для шахтеров взаимовыручка и долг не просто слова, они на деле поддерживают и помогают друг другу. А куда же идут наши выпускники трудиться после окончания лицея? Ну, конечно же, - на шахты производственного объединения «Первомайскуголь» - шахта «Карбонит», шахта «Горская», шахта «Золотое», шахта «Тошковская»

Склад сокровищ мой Донбасс

8

8

С давних пор в донецком крае Под землею, глубоко Угля спят пласты Тот камень все дает И вещество, что красит ткани И духи, и лак, и газ Каждый день и каждый час Видим уголь среди нас Злится ветер за окном И мороз все крепче, злее Спит Галинка крепким сном В доме печку уголь греет Лесом, полем, под уклон Мчится длинный эшелон Он везет цемент, машины, Экскаваторы, турбины Чтобы мчаться в зной и стужу Паровозам уголь нужен. Отплывает пароход Разрезая волны Скорость, кто ему дает? Уголь безусловно.

1 ведущий: Вот какой могучий уголь, которым так богат наш родной Донбасс! 2 ведущий: А что же было на земле Донецкой в далекие времена, всегда ли здесь добывали уголь?

9

9

1 ведущий: Обширная холмистая степь донецкая была диким полем. Долгие времена в этой степи обитали кочевники, которые совершали набеги на древние русские города, принося в них смерть и разорение. Наши предки век за веком Подвергалися набегам И с врагом бои вели И мечи булатной стали Словно молнии сверкали Над просторами земли 2 ведущий: В 18 столетии донецкая степь стала пробуждаться, в степи появились селения. Годы канули в тумане Солнце поднялось из тьмы Где кипело поле брани Стан раскинули славяне – то есть мы 1 ведущий: Донецкая земля открыла свои богатства. Еще при Петре 1, русский

рабочий Григорий Капустин нашел каменный уголь в Донбассе

10

10

Люди, что трудом упор Здесь селенья возвели Не деревья – камень черный На донетчине нашли. Дар, что свет несет потемкам Взволновал царя Петра Пусть не нам, зато потомкам Даст не мало он добра. О его чудесной силе Мы узнали раньше всех И Россия теми днями Засветилась вдруг огнями От угля, в дома тепло Новым пламенем текло. 2 ведущий: Не только уголь нашли русские люди на Донетчине, А и поваренную соль и руды различных металлов, глину и Другие полезные ископаемые. На реке Лугань был построен Первый литейный завод и вырос большой город Луганск.

11

11

Год сменялся новым годом Уходил за веком век Здесь и шахты и заводы Строил русский человек На беду простому люду На земле великой всей Господином был повсюду Ненасытный богатей.

1 ведущий: На богатую землю Донбасса, ринулись иностранные капиталис- ты. Для себя они строили большие дома, а рабочие ютились в ямах, вырытых в земле. В них было мрачно, сыро, тесно, чумазые и раздетые дети валялись на земляном полу. Тут же находились куры и поросята. Одинокие рабочие жили в бара- ках, где на нарах вповалку спали по 20-25 человек. Бань не было, шахтеры кое как умывали только лицо и ждали лето, чтобы выкупаться в пруду. Работали по 12 часов в тесных и тем- ных шахтах. Капиталисты не заботились о том, чтобы облег- чить труд рабочих. Вместе со взрослыми в шахтах работали

и их дети.

12

12

Лишь бельгийцам и французам Всяким Гартманам и Юзам Жить привольно было тут А бедняк простой рабочий Дни и ночи, дни и ночи Знал одно- тяжелый труд. 2 ведущий: После победы Великого октября , наш край, как в сказке изменился. Построили светлые и просторные дома, школы. Появились шахты, заводы. Весь народ свою державу Полюбил как отчий дом Труд приносит людям славу И гордимся мы по праву Нашим радостным трудом. Из донецкого забоя Став легендою живой Вышли новые герои Люди славы трудовой

1 ведущий: Славен наш край не только залежами угля, а самое главное – люди, которые трудились и прославляли наш край. В 1932 году главный механик Первомайского рудоуправления А.Бахмутский сконструировал первый в мире угольный Комбайн, успешно работавший на шахте «Альберт». Через 2 года механиком треста «Первомайскуголь» Н.Чихачевым был создан экспериментальный образец породопроходческого комбайна. 2 ведущий: В 1935 году луганщина стала родиной стахановского движения. В ночь с 30 на 31 августа забойщик шахты «Центральная Ирмино» - бывший крестьянский паренек Алексей Стаханов сумел повысить производительность труда в 14,8 раза. В 1970 году Алексею Григорьевичу Стаханову было присвоено звание Героя Социалистического Труда, а в 1978 году с целью увекове- чивания его памяти город кадиевка переименована в город

13

13

Стаханов.

1 ведущий: Да, быть шахтером – это не просто профессия, а призвание. На нашем празднике присутствуют не просто шахтеры, а герои шахтерской славы. Это люди нашего региона, которые внесли весомый вклад в развитие угольной промышленности. 2 ведущий: Это люди, которые связали всю свою с такой профессией – Шахтер. За свой самоотверженный труд награждены госу- дарственными наградами. Полные кавалеры знака «Шахтерская сла

Кудрявец Николай Кириллович – электрослесарь подземный шахты «Карбонит», сейчас на заслуженном отдыхе.

Дзюбук Виктор Николаевич – главный механик шахты «Тошковская». Сафонов Владимир Иванович - трудился механиком подъема шахты «Горская», так же

сейчас на заслуженном отдыхе. Мандрык Анатолий Сергеевич – работал электрослесарем подземным, ныне главный

энергетик шахты «Карбонит». 1 ведущий: Примите же в знак глубокого уважения эти цветы и музыкаль- ный подарок. (звучит песня «Горобина ніч» в исполнении вокального ансамбля «Злагода»

инженерно-педагогических работников лицея) «Горобина ніч» Моє бажання зупини, Один-єдиний крок і - осінь. Я не скажу тобі - "прийди", Дощ розпускає довгі коси. То буде завтра, як завжди, А за плечима пересуди. Моєї тут нема вини, За нас все вирішили люди. Не в тому річ, не в тому річ,

14

14

Що горобина плаче ніч, А в тому річ, а в тому річ, Що ми з тобою - різні. Що це кохання - боротьба, Розчарування і журба..., Як осінь пізня. Ти забереш моє - "прощай", Сумління знову стане чистим. Від мене тихо відвикай. На горобині вже намисто. На темнім вечорі розлук, З тобою вже сміється інша. Ти доторкнувся інших рук, Я не прийду до тебе більше. Не в тому річ, не в тому річ, Що горобина плаче ніч, А в тому річ, а в тому річ, Що ми з тобою - різні. Що це кохання - боротьба, Розчарування і журба... Як осінь пізня. На горобині водночас Тривожне листя облетіло. Я знову чую білий вальс, Для тебе серце я відкрила. Не в тому річ, не в тому річ, Що горобина плаче ніч, А в тому річ, а в тому річ, Що ми з тобою - різні. Що це кохання - боротьба, Розчарування і журба... Як осінь пізня. Що це кохання - боротьба, Розчарування і журба... Як осінь пізня 2 ведущий: В Донбассе уже давно все привыкли, что работают звеньями, бригадами, участками, а в последнее время и хоронят горняков тоже в основном звеньями, бригадами, участками – это уже стало страшной традицией. И в основном всегда виноваты или сами погибшие, или неизвестные природные явления. Мертвые не могут ничего сказать в свою защиту. Самый вер- ный способ оправдать преступления - все валить на погибших. Природа тоже как то не сильно оправдывается. И никто не знает, где предел? Когда все же остановится конвейер смерти? Доколе шахтерам суждено гибнуть?

15

15

1 ведущий: Никогда не исчезнет из памяти народной гордость за наших земляков шахтеров и о той страшной цене которую они заплатили. 2 ведущий: Много, очень много шахтеров ушло о т нас безвозвратно, но их имена навечно останутся в нашей памяти. Никто не забыт и ничто не забыто! 1 ведущий: Прошу всех встать и почтить погибших шахтеров минутой молчания. (минута молчания) 2 ведущий: Прошу всех садиться. Высокое небо качнется, Два голубя вспыхнут вдали, И смена привычно начнется С полета в глубины земли Летим, замирая от лета Плечом ощущая плечо И жаркое слово работа Нам дышит в лицо горячо. Все участники: Донбасс – это я, Донбасс – это ты, Донбасс – это лучшие люди страны.

16

16

Швачка

Методичні рекомендації

Робітнича професія «швачка, вишивальниця»

Дядькова С.С. – викладач Мелітопольського професійного ліцею сервісу

Запорізької області «Людині дуже не вистачає краси.

Привілеї швачок та кравців у тому, що вони можуть створити красу та

подарувати її людям.» Хритсіан Лакруа. Ці слова дуже яскраво відображають сутність професії «швачка». У сучасному

світі не можливо уявити людину без одягу. З самого народження ми звикли бути одягненими, але так було не завжди. Ще на зорі цивілізації людина утворювала з природою одне ціле - була голою, тобто такою, якою створила її природа. Та з часом таке положення людину стало не влаштовувати. Причина тому – зміна клімату. Людина шукала вихід для того , щоб зігріти своє тіло за допомогою оточуючих матеріалів і таким чином створила одяг. Тому ми з впевненістю можемо говорити, що перший представник професії швачки з’явився разом з настегновою пов’язкою. Вчені впевнені, що навіть самий ранній одяг був технологічно досконалим та особисто красивим. Навіть тоді людина не розглядала одяг тільки як засіб захисту від холоду, від кліматичних умов. Вже в ті часи одяг був символом статі та ніс визначну інформацію про володаря.

Кожного ранку розпочинаючи день ми одягаємось відповідно від ситуації. Людина вже звикла носити білизну, спідницю та штани, блузки та жакети, пальта тощо. Не замислюючись над тим звідки взагалі з’явилися ці важливі предмети нашого гардеробу. Весь цей скарб, яким ми користуємось щодня нам подарували модельєри, кравці, швачки, вишивальниці. Про цих людей можна багато розповідати та згадувати їх імена. Але якщо сказати про них одним виразом то це буде так : « Ці люди створюють красу». Краса – не набір красивих частин тіла або одягу, це любов до себе та до інших. Можна народитися із звичайною зовнішністю та зробити себе такою, щоб очей не відвести. Важливо знайти себе в одязі, визначити свій особовий стиль, який буде тобі до душі. в цьому тобі допоможуть стилісти та модельєри, а втілять у життя твої мрії швачки.

Якщо говорити про стилі на думку приходить стиль, який був забутий і який на щастя зараз народжується знов. Це стиль – народний, який був модним в 60 – 70 роках ХХ сторіччя. Навіть керівник радянської держави Микита Хрущов носив сорочку у народному стилі – українську вишиванку.

На той час багато будинків моделей пропонували сукні, оздоблені вишивкою, скроєні в дусі народного костюму. Дівчата із задоволенням носили сумочки, вишиті хрестиком. Джинси та джинсові куртки прикрашали вишитими квітками та бісером. В попиті на ці речі ми завдячуємо кропіткої праці швачок, вишивальниць , які завдяки своєї творчості і таланту створювали незабутні моделі одягу. Кожна модель була особлива. Під час її виконання ретельно підбиралися нитки, тканина, колір. Ще в глибокій давнині люди надавали світлу та кольорам містичні якості. Прийнято було вважати, що кожен колір несе в собі щось духовне. З кожним кольором люди пов’язували символічні поняття. Так наприклад красний колір символізував кохання, зелений – надію, фіолетовий – віру, жовтий – радість, синій – вірність. Про це повинна була знати швачка, вишивальниця і використовувати ці знання в своїй роботі. Тому що одяг та його колір можуть багато розповісти про внутрішній світ людини. Цікаво, що завдяки одному лише одягу людина

17

17

може підвищити почуття особової гідності, покращити самопочуття, відчути радість. Не дарма людина у давні часи прикрашала своє тіло різноманітними малюнками, які несли певний зміст Зараз одяг технологічно досконалий по своїй обробці та формі. І дуже приємно розуміти що не останню роль в цьому, а може й першу, зіграли люди з прекрасною професією швачка, вишивальниця.

Як каже народна мудрість, по одягу зустрічають, а по розуму проводжають. Одяг який створюють майстри своєї справи не відображає не тільки зовнішню красу

людини, він може розповісти і про соціальний статус, і про людські уподобання .Завдяки зразкам нашого одягу можливо прослідкувати історію розвитку всього людства по всім напрямкам. Історія ця дуже велика та цікава, але я хочу зупинитися на одній.

Кажуть, жінка завжди залишається жінкою. Красунею, господинею, царицею. Я вважаю, немає в світі такої жінки яка б не хотіла виглядати красиво. Поняття про красу у всі часи було різним. Якщо подивитися модні журнали минулих віків, то ми побачимо, що в них йде мова лише про моделі для «дам». Ці моделі були модні і дуже дорогі. Складалися вони з декількох елементів, були оздоблені коштовними нитками та камінням. Спідниці були багатошаровими, створювали об’єм в нижній частині тіла. Ліф моделей навпаки був стягнутий корсетом і повинен був якомога більше зменшити талію.

Такі моделі могли собі дозволити лише дами вищого світу, чоловіки яких були заможними та могли дозволити собі придбати наряди для своїх дружин.

Але багатьом жінкам цей напрямок в моді та суспільстві не подобався. І вони вирішили змінити , в їх розумінні, життя на краще. Вони виступали за

рівноправ’я з чоловіками. І для цього по перше намагалися змінити одяг, як елемент самовираження. В цьому історичному моменті на допомогу приходить володіння голкою та нитками тобто вміння шити.

Феміністки – лікарі вимагали відміни носіння корсету, зміни покрою натільної білизни, нижніх та верхніх спідниць. Всі ці вимоги та сподівання втілювалися в життя завдяки швачкам та кравцям. В історії багато прикладів на яких ми можемо продивитися весь розвиток моди, а поруч з нею і професії швачки.

Прикладом цьому є міні – спідниця, без якої немає гардеробу сучасної молодої дівчини, джинси, котрі вже стали як повсякденним так і нарядним одягом, мереживна сорочка, яка стала верхнім одягом та ознакою сексуальності особи. Ці приклади можна продовжувати на багато сторінок, але хочеться сказати ще і ще. Всі ці прекрасні речі роблять наше життя яскравим і красивим. І я дуже рада, що можу вносити в цю красу свою частку, тому що я володію однією з найкращих та цікавих професій у світі, професією швачки, вишивальниці. Про себе я можу сказати – я щаслива людина, я займаюся улюбленою справою, допомагаю людям, продовжую естафету своїх попередників: дарую людям радість, добро та красу!

ШШввееяя

ППееддааггооггііччнніі ррееккооммееннддааццііїї

ППррооффеессііяя -- ррооббииттии ссввяяттоо

Скрипка Н.М – викладач-методист спеціальних дисциплін, керівник дизайн-студії „Стиль і мода”

Центру професійно-технічної освіти № 1, м. Івано-Франківськ

Усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя,

визначає успішність самореалізації, кар’єрного, професійного

18

18

зростання. Для того, хто обирає свою професію за покликанням, вона приносить задоволення і свято для інших.

Необхідно пам'ятати, що 60 % нашого успіху – це одяг, 20 % - вміння спілкуватися, 20 % - це наші здібності. Своїм зовнішнім виглядом людина заробляє кредит довіри. Тому одягу приділяють таку увагу.

Створення одягу – це складний процес, у якому зайняті фахівці самих різних професій. Художники-модельєри проектують нові моделі одягу, конструктори розробляють креслення конструкції цих моделей, за якими виготовляють лекала для крою, технологи розробляють процес технологічного виконання моделей.

А от безпосереднім пошиттям одягу займаються швачки, кравці, тобто фахівці, які можуть виконувати технологічну обробку будь-якого вузла виробу і зібрати всі деталі в готовий виріб. Швачки і кравці можуть працювати на швейних фабриках і займатися масовим виготовленням одягу, а можуть працювати в ательє, виготовляти одяг за індивідуальним замовленням.

Усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя, визначає успішність самореалізації, соціалізації, кар'єрного і професійного зростання. Необхідність організації ефективного професійного консультування, спрямованого на допомогу підліткові в цьому, відповідає суспільним і особистісним вимогам, робить цю проблему надзвичайно актуальною.

Профорієнтаційна робота – важлива складова діяльності Центру ПТО № 1, оскільки лише здійснюючи її серед шкільної учнівської молоді та незайнятого населення можна провести прийом на навчання учнів та студентів, які зробили свідомий вибір свого робітничого майбутнього.

Спрямування інформування вступників на розвиток здібностей і талантів особи, а також досягнення збалансованості між інтересами абітурієнтів, їх можливостями та потребами суспільства в конкретних видах професійної діяльності є основною метою професійної орієнтації закладу. Для забезпечення професійного самовизначення та трудового становлення шкільної учнівської молоді в Центрі ПТО №1 передбачено такі заходи: 1) ознайомлення вступників: • з переліком професій закладу; • потребами ринку праці у кваліфікованих робітниках; 2) формування у вступників: • власної активності, щодо самовизначення; • самокритичної позиції придатності до обраної професії; • вміння прогнозувати можливості свого професійного зростання.

Для покращення профорієнтаційної роботи закладу створено Раду профорієнтації, яку очолює директор Центр ПТО №1 Казимирів Б.В. Радою передбачено ряд профорієнтаційних заходів, спрямованих на підвищення якості профорієнтаційної роботи серед учнівської молоді та мотивації до професійної діяльності, підняття престижу суспільно-значимих робітничих професій.

Певна частина профорієнтаційної роботи здійснюється безпосередньо в навчальному закладі. Це:

• демонстрації моделей одягу, зачісок учнів-випускників за професіями кравець, швачка, закрійник, перукар, при складанні випускного кваліфікаційного екзамену;

• конкурси професійної майстерності серед учнів груп перукарів, кравців з подальшою демонстрацією призових робіт;

• тематичні, літературно-художні вечори, усні журнали, які мають пізнавально-виховне значення, розвивають професійні інтереси учнів і відіграють активізуючу роль;

• професіографічні екскурсії на підприємства, де молодь безпосередньо ознайомлюється із професією в ренальних умовах;

19

19

• професіографічні зустрічі із спеціалістами легкої промисловості та сфери побуту, спрямовані на формування позитивних установок щодо престижу професій кравця, закрійника, швачки, перукаря, технолога швейного виробництва.

Традиційно в Центрі ПТО № 1 відбуваються „Дні відкритих дверей”, де шкільна

учнівська молодь і всі бажаючі можуть безпосередньо ознайомитись з умовами навчання в закладі, матеріально-технічною базою. Тут же здійснюється профконсультація, яка має на меті декілька аспектів: • психологічно-діагностичний, який спрямований на визначення мотиваційної сфери особистості, здібностей, психологічної присутності до роботи за певною професією, у колективі;

• прогнозувальний, який забезпечить індивідуальну допомогу особистості у виборі професії, рекомендації щодо розвитку якостей, важливих для майбутньої професійної діяльності.

З метою підвищення рівня мотивації

шкільної учнівської молоді, щодо вибору професій організовуються професіографічні зустрічі в навчальних закладах міста (школах, школах-інтернат) з учнями та батьками, що дає можливість отримати інформацію з першоджерел, поспілкуватись з професіоналами.

Центр професійно-технічної освіти № 1 з профорієнтаційною метою бере участь у багатьох Всеукраїнських конкурсах професійної майстерності з професії кравець, перукар, фестивалях молодіжної моди

20

20

„Формула успіху моди”. Традиційно в травні проводиться виставка технічної творчості, де представлені кращі випускні роботи: колекції моделей одягу, зачісок, взуття, показані ексклюзивні роботи з постижу та манікюру.

Рада профорієнтації закладу плідно співпрацює з обласним та міським центром зайнятості і бере активну участь у ярмарках професій, що відбувались у м. Тлумач, м. Тисмениці, с. Зелене Надвірнянського району і безпосередньо у м. Івано-Франківську.

Для покращення профорієнтаційної роботи використовуються можливості радіо, телебачення, преси. Випущений інформаційний бюлетень про профорієнтаційну роботу закладу, де презентуються матеріали, які найкраще рекламують заклад, натуральні вироби, одягу, взуття, макети зачісок, виробу з постижу та манікюру, профорієнтаційні брошури, буклети, кліпи, фільми про професії, які можна отримати в Центрі ПТО № 1.

ЦЦЦееенннтттррр ПППТТТООО №№№ 111 ––– зззаааккклллаааддд,,, дддеее мммооожжжнннааа ооотттрррииимммааатттиии пппрррооофффееесссіііїїї ,,, щщщооо ррроообббллляяятттььь сссвввяяятттооо...

Якщо Ви мрієте опанувати професію, яка б разом з добробутом приносила задоволення, естетичну насолоду, надавала можливість спілкуватись з цікавими людьми, давала простір творчості і натхненню Вас запрошує Центр професійно-технічної освіти № 1 м. Івано-Франківська – багатоступеневий, різнопрофільний навчальний заклад ІІІ атестаційного рівня державної форми власності.

Центр готує спеціалістів для легкої промисловості та сфери побуту з професій: - кравець; - швачка; - перукар; - взуттєвик; - манікюрниця; - вишивальниця; - закрійник; - кушнір-розкрійник хутра. - молодших спеціалістів зі спеціальності “Швейне

виробництво”, “Перукарське мистецтво та декоративна косметика”. Для того, хто обирає свою

професію за, покликанням, вона приносить задоволення.

Але є спеціальності, де навчаються задля того, щоб із задоволенням робити свято для інших!

Учні та студенти ЦПТО №1 дивляться на свято з професійної точки зору. Можна із впевненістю сказати, що тут отримують важливі у всі часи спеціальності, а й величезне задоволення від своєї роботи. Про це свідчать фотографії та дипломи конкурсних робіт, але насамперед – практичні результати – вишукані ориганальні колекції одягу й зачісок та, що найважливіше – живий блиск в очах хлопців та дівчат, які власноруч створюють красу та смак життя!

Директор Центру ПТО №1 Богдан Володимирович Казимирів,

який очолює навчальний заклад, досконало знає свою справу: швейник за фахом, професійний викладач. Під його керівництвом навчальний заклад працює як один

21

21

злагоджений організм – серцем якого є колектив викладачів та майстрів виробничого

навчання. Тут працюють висококласні фахіфці і дійсно творчі особливості з великим

професійним досвідом. Знаходячись у постійному творчому пошуку, впроваджують в навчальний процес новітні педагогічні технології, розвивають творчі здібності та естетичний смак учнів.

Центром усієї роботи розробок та впровадження в навчальний процес новітніх педагогічних ідей є методичний кабінет, який скеровує свою діяльність на підвищення кваліфікації педагогічного рівня викладачів та майстрів виробничого навчання.

Для підготовки кваліфікованих спеціалістів в Центрі ПТО №1 створена потужна матеріально-технічна база, налагоджені зв’язки з підприємствами, інтенсивно розвивається виробництво на власній базі закладу.

Відпрацьована технологія та контроль операцій на всіх стадіях виробництва дозволяє досягати максимальних результатів та презентувати гарні вироби.

«Зароблені кошти від виробничої діяльності спрямовуються на придбання сучасного обладнання, комп’ютерних засобів навчання та інші господарські і соціальні потреби закладу» - стверджує заступник директора з виробничої діяльності Буграк М.Є.

У власній професійній діяльності кваліфікований робітник дедалі частіше стикається з необхідністю успішно адаптуватися до змін сучасного виробництва, швидко засвоювати нову техніку і технологію. Тому професійна підготовка такого робітника вимагає нових підходів до організації навчального процесу, застосуванні ефективних технологій навчання.

В закладі працює навчально-практичний центр сучасних систем технології та дизайну одягу. Впровадження систем автоматизованого проектування одягу дозволяє студентам виконувати конкретне завдання швейного виробництва. Використання сучасних комп’ютерних технологій дає можливість знизити матеріальні затрати і скоротити строки проектування та виготовлення одягу.

22

22

Реалізація творчих задумів у створенні індивідуальних моделей одягу відбувається на основі творчого пошуку модних тенденцій, новітніх технологій, засвоєння передового вітчизняного і світового досвіду, професійної компетентності майбутніх професіоналів.

Завдяки наполегливій клопіткій праці майстрів виробничого навчання та викладачів закладу наші учні є неодноразовими призерами конкурсів фахової майстерності, учасниками виставок технічної творчості.

РРооббооттаа ддииззааййнн--ссттууддііїї ««ССттиилльь іі ммооддаа»» Розвитку творчих здібностей учнів і студентів сприяє участь в роботі дизайн-студії

“Стиль і мода”, завданням якої є пошук нових творчих ідей, відродження і розвиток індустрії моди із пропагандою прикладних мистецтв регіону Прикарпаття, виховання естетичного смаку у молоді, формування погляду на сучасну моду.

Ідея створення студії – це гармонійне поєднання дизайнерських думок учнів і студентів, які втілюються у лініях і пропорціях моделей.

Учасники дизайн-студії “Стиль і мода” займаються створенням та виробництвом сучасних молодіжних колекцій одягу є дипломантами Всеукраїнського конкурсу “Формула успіху моди” у номінації «Етноконтакт».

««ЕЕттнноосс ППррииккааррппааттттяя»» -- ммааттееррііааллии ддоосслліідджжеенннняя ууччаассннииккіівв ддииззааййнн--ссттууддііїї ««ССттиилльь іі ммооддаа»»

Короткі відомості про компактне проживання етнічних груп Прикарпаття. Одним з найчарівніших куточків світу є Карпати. Тут гордо, найвище в Україні,

підносить свою вершину г. Говерла. Ніби навмисно сяють на її схилах Прутянські водоспади. Ваблять зір, овіяні легендами про Олексу Довбуша скелі найдивовижніших форм. Під швидкоплинні води Черемоша й Прута творили Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський. Тут жили і боролись Ярослав Осмомисл, Данило Галицький, Семен Височан, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, Степан Бандера. Це все наша Івано-Франківщина - край з неповторними історією та культурою.

В історико-етнографічному відношенні область поділяється на чотири зони (регіони): Бойківщина, Гуцульщина, Опілля і Покуття. До Бойківщини належать західні регіони – Долинський, Рожнятівський, Калуський, Богородчанський; Гуцульщина займає південні - Верховинський, Косівський, і Надвірнянський райони; Опілля - це північні Рогатинський та Галицький райони; Покуття охоплює південно-східні – Снятинський, Городенківський, Тлумацький і Коломийський.

Кожній із цих зон властиві своєрідні мовні і музичні особливості: архітектура, обрядовість, костюми, звичаї і традиції.

Бойки - своєрідна етнографічна група українців. Головним заняттям традиційно були землеробство і скотарство, лісові роботи, нафтові промисли, художні ремесла. Є різні версії походження слова «бойко». Найчастіше пояснюють його вживанням слова «бо є», що означає «так». «Руська трійця» (Маркіян Шашкевич , Іван Вагилевич та Яків Головацький) вважали бойків нащадками кельтських племен. Мовознавці виводять це слово від антропоніма «Бойко», яке в слов’ян було поширене з давніх-давен.

Для бойків характерні прив’язаність до родини, господарств, кмітливість, маломовність, невибагливість до їжі та умов життя, надійність, загострене почуття власної гідності, сентиментальність і войовничість водночас. З мешканців цих земель прагнули насміхатись всілякі зайди, хотіли зруйнувати чисту як струмки-потоки душу горян. Не вдалося. І досі горять-палають їх ватри, не вмирають самобутні ремесла, відроджується мистецтво. Міжнародний фольклорний фестиваль «Бойківська ватра» вже вдруге засвідчує зацікавленість гостей та учасників з усієї України та зарубіжжя.

Гуцули - нащадки давніх слов’янських племен. Вони віками творили свої звичаї, матеріальну та духовну культуру, мову (говірку). Назва «гуцул» походить від найменування корінного населення цього краю, яке пов’язують зі словом «гоц» - розбійник, опришок. Головним заняттям гуцулів стали сезонні лісові роботи. Життя їх проходили між постійною хатою і лісовищем (оселею пастухів у горах). До сьогодні в гуцулів зберігся обряд проводів

23

23

пастухів на полонину. Високого рівня розвитку в гуцулів набули художні промисли: різьбярство, килимарство, випалювання та інкрустація на дереві, художня обробка металу. Кожна гуцульська хата нагадує своєрідний музей народного мистецтва: всі речі повсякденного вжитку прикрашаються різноманітними візерунками, різьбою, вишивками, розписом. І це не дивно, бо Гуцульщина займає найвищу і наймальовничішу частину українських Карпат. Серцем гуцулів називають Косівщину - це осередок самобутніх звичаїв побуту, культури, декоративно-прикладного мистецтва, високий рівень якого відомий далеко за межами України. Гуцули також проводять фестивалі міжнародного рівня, на які з’їжджаються представники цієї етнографічної групи українців всього світу.

Ополяни заселяють Опілля – західну частину Подільської височини. Це перехідний етнографічний район між Карпатами і Поділлям. Основне заняття мешканців – землеробство. Зберігаючи основні риси культури, спільні з населенням Карпат, Опілля має свої оригінальні особливості, що проявляються в архітектурі, одязі. Ополоняни використовують бісер, рослинний орнамент у вишивці.

Покутяни займають територію на північий схід від гуцулів. На Покутті розвинуто землеробство, чимало мешканців займаються декоративно-ужитковим мистецтвом. Покутський одяг зберіг чимало архаїчних елементів і відрізняється стриманістю і привабливістю.

Особливості народного костюма Прикарпаття

24

24

Проблема поступового зникнення національної своєрідності традиційної культури

викликає занепокоєння і привертає увагу не тільки видатних діячів, митців, але і нас - учнів. Цей процес пробуджує розуміння збереження зразків народної художньої творчості, українського народного костюма. Адже, саме костюм є виразником багатих духовних цінностей народу, його смаку, таланту та майстерності. Його етнічна символіка вказує на належність людини до певної нації. З давніх-давен український народний костюм розвився, вдосконалювався, втілюючи фантазію, мудрість народу, його звичаї та обряди. В єдиному художньому ансамблі традиційного народного вбрання поєдналися мистецтво крою та ткацтва, естетика виготовлення і художнє оздоблення вишивкою, мереживом, аплікацією, вибійкою, обробка шкірою і металом. Народний костюм привертає увагу стрункістю силуету, простотою форм, багатством і різноманіттю прикрас, насиченим колоритом, що притаманне внутрішньому світу саме українського народу. Тому виникає бажання використати віковий практичний досвід свого народу для сучасної практики та для майбутнього.

Учасниками проекту було вивчено складові частини українського костюма, їх орнаментально-колористичні особливості, характерні для етнічних регіонів Івано-Франківщини. Адже, кожен костюм, окрім багатьох спільних рис має багато відмінностей.

Традиційним, звеличеним у піснях українців одягом була сорочка. Шили її з лляного чи домотканого полотна. Вважалося, що вишивка біля горловини, пазухи, подолу несе більш оберегову роль, ніж естетичну.

„Дощ іде, роса паде на білу березу А я свому миленькому сорочку мережу. Як мережу, так мережу-шовком вишиваю. А я свому миленькому до шлюбу сховаю. Як мережу, так мережу- на пазусі квіти, Щоби його не пізнали межигірські діти”. Хлопець у святковому вбранні: вишита сорочка, шкіряний пояс “черес”, капелюх. Поч. 20ст. с. Микуличин Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл. В українській народній вишивці зустрічаються рослинні, геометричні, рослинно-

геометричні орнаменти. Як було досліджено, на Покутті, крім рослинного орнаменту, зустрічаються вишивки білим на білому, де найчастіше використана техніка “низь”, “позаглінна”. Але найхарактерніша тут сорочка “рукав’янка”.

Покуття Жіночий одяг: сорочка “рукавянка”, горбатка, пояс. Поч.20 ст. с. Видричів Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.

25

25

Покуття Жіночий одяг: сорочка “рукавянка”, Вишивка технікою “низь”. Поч.20ст. Старий Гвіздець Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. Івано-Франківської обл.

Покуття Жіноча сорочка “рукав’янка”. Вишивка технікою “позаглінною”. 1936 рік. Середина ХХ ст. с.Торговиця

Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. Для Бойківщини характерні геометричні та рослинно-геометричні орнаменти,

виконані технікою “хрестик”. “На полонину виходив весняний ранок Там ти побачиш нас, Чарівних бойківчанок”. Бойківщина Одяг молодої: вишита сорочка, пояс, спідниця,

фартух “півка”, вінок, жіночий головний убір “рантух”. Поч.ХХст. с. Новоселиця Долинського р-ну

Івано-Франківської обл. Гуцульщина здавна славиться своїми майстрам.

Велична краса карпатської природи, з її яскравими барвами сприяла виробленню монументальних, геометричних орнаментів, контрастних зіставлень кольорів. Тут кожен район, село мають художнє обличчя і улюблену гаму кольорів.

Використовують різні техніки поєднання “низі”, “стебнівки” і “хрестика".

Гуцульщина. Жінка у вишитій сорочці. с. Старі Кути Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

Гуцульщина. Жінка у святковому вбрані. с. Старі Кути Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

26

26

Дуже цікаву деталь ми дізнались, коли досліджували вишиванки Верховинського

району. На чоловічій вишиваній сорочці на грудях вишивають ініціали, рік весілля. Це також має магічну і оберегову силу.

Універсальним поясним одягом, що пасував будь-якій жіночій фігурі і є характерним для всіх етнографічних регіонів Івано-Франківщини були незшиті чи напівзшиті прямокутні полотнища, що мали певну назву-плахта, запаска, фартух, димка. Саме тут знайшли гармонію велична краса простих форм з практичністю і зручністю.

Доповненням до поясного одягу є корсетка-безрукавка, кептар, камізеля, а також сердак та вишитий зимовий кожух, хутряні безрукавки-кептарі.

“Ой ішов я дорогою-сердак наопашки. Кажуть людям, що від дівки, а я від нанашки”. “Ой, віє буйний вітер та й то віє, віє. Ні кожуха, ні шапочки-хто мене загріє?” Гуцульщина Чоловіче вбрання: вишита сорочка, сердак, капелюх. Поч. ХХст. с. Смодна Косівського р-ну Івано-франківської обл.

Кептар та кожушки були невід’ємної частиною святкового і повсякденного народного одягу. Як правило, їх прикрашали вишивкою, аплікаціями з кольорової шкіри, нашивками з плетених шнурків, китичками, металевими камелями.

Різдво Чоловіче і жіноче вбрання. Початок ХХст. с. Загвіздя

Бойківщина Вишита безрукавка “кожушє”. Поч. ХХст с. Лецівка Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл.

Гуцульщина Жінка з дитиною у святковому вбранні: вишиті сорочки, двоплатові запаски, пояси, кептар, хустка. с. Космач Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

27

27

Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл.

Покуття Дівчина у святковому вбрані. Середина ХХст. с. Білелуя Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. Покуття Жінка у святковому

вбранні. Середина ХХст. с. Білелуя Снятинського р-ну Івано_Франківської обл. В ансамблях народного одягу дуже важливе значення мають численні доповнення до

костюма – прикраси. Доповнення костюма не тільки прикрашали весь одяг, але й були соціального ознакою людини, де відбивалися звичаї, моральні устої певних прошарків населення. Наприклад, пояс, що слугував обов’язковим елементом і прикрасою одягу. Саме він був ознакою гідності можновладців, передавали його у спадок як особливу частину майна. В жінок такою прикрасою було коралове намисто, силянки, згарда. Якщо силянки робили з бісеру, то згарда виконувалась зі старовинних монет, срібла. Чим ширша і важча згарда, тим багатша родина дівчини.

Володимир Шухевич писав: “…гуцульський костюм являє собою особливе й видатне явище, більш за все він відзначається великою кількістю металевих прикрас, що дуже красиво виділяється на темно-червоному фоні їхнього одягу”.

Взуття теж відіграє немалу роль. Носили чоботи “боксові”, вишиті капці, постоли зі шкіри.

Весільні світлини Опілля Початок ХХст. с.Загвіздя Тисменицький р-н Івано-Франківська обл.

28

28

Покуття Початок ХХст. с.Білелуя Снятинський р-н Івано-Франківська обл.

Головні убори для святкового вбрання, особливо весільного, мали дуже велике значення. Стрічки і вінки, які носили дівчата на свята, слугували символами досягнення ними шлюбного віку. Весільний вінок, хоча і схожий на святковий, проте містить в собі значну кількість різноманітних

символів-від кохання та шлюбу, до оберегів, від “поганого ока” та інших злих сил. Вінок та інші компоненти весільного головного убору постійно перебували у центрі ритуально-обрядових дій.

“Ой попід гай зелененький ходить мій миленький Та й збирає на віночок барвінок дрібненький”, - так

співають в Рожнятівському районі бойківчанки-дослідили учасники дизайн-студії. “На Гуцульщині дівчата вплітали у косу нитку, на яку нанизували ґудзики. Для

закріплення коси на голові її густо оплітали червоною вовною, яку опускали на плечі-уплітки. Гуцулки одягали звиті вінки, оздоблені бісером, лелітками, стеклярусом, стрічками або павиним пір’ям-“карабулі.” На весілля одягали головний убір, який нагадував шапочку-чільце, оздоблене спереду круглими металевими бляшками, а збоку китицями квітів”,-зі слів жительки с.Перехресне Верховинського району Людмили Слижук.

Гуцульське весілля Зашуміла буковина Як си розвивала Заплакала дівчинонька Як си віддавала

Ой не шуми буковинко Та й не розвивайся Не плач, не плач, дівчинонько, Та й не віддавайся.

29

29

Наша історія передається із покоління до покоління не тільки історичними фактами, але й цінністю народних свят, традицій, народних костюмів. Сьогодні стало модним незалежно від віку носити вишиванку, не тільки в дні самих визначних свят, але й повсякденно.

Дівчина у святковому вбранні с. Вікторів Галицький р-н., 2007р. Вечір, присвячений вивченню історії українського

народного костюму.

Дівчата в святковому одязі. Опілля,2008р.

Весільні звичаї, обряди

Зачаровує наш край і багатством весільних звичаїв, обрядів, які свято виконуються і до наших днів. Весільні обряди всіх етнічних регіонів подібні, але кожен має свої особливості.

На Бойківщині, коли нареченій розчісують волосся, в руках ку неї повинен бути довгий хліб (струцель), що символізує материнство. Біля крісла з подушкою – стіл, де повинні лежати новий гребінець, вінок з повістя, мед, нова розімкнута колодка-замок, щоб у молодят були діти. Весільне деревце, що рубає дружба, повинен зрубати зразу – за першим ударом, якщо ні – сім’я розпадеться, якщо два удари, то буде у молодят два чоловіки.

На Гуцульщині кожна молода дівчина знає, що хто з наречених під час весілля першим переступить поріг церкви, той і буде керувати в сім’ї. Якщо молодий сяде на запаску молодої, то буде «старшувати» над молодою. На праву руку молодій і молодому зав’язують хустинку з нанизаними калачиками з сиру і копійками, що символізує багате і щасливе життя майбутньої пари.

На Покутті та Опіллі, коли молода встає, дружки сідають на подушку, хто швидше сяде, той і заміж швидше вийде. Але ні в якому разі довго не сидіти, а то засидишся в дівках.

У всюди на Прикарпатті виконують обрядові пісні, які дійшли до наших днів – латканки.

Летять галочки у два рядочки Зозуленька попереду, Як всі галочки та й закавкали Зозуленька закувала Як всі друженьки та й залаткали Молодая заплакала.

30

30

Чого ж ти плачеш, чого ридаєш, Молодая-молоденька? Ой чи жаль тобі русої коси, А чи жаль дівочої краси? Ой не жаль мені русої коси, А жаль дівочої краси…

Використання етносу Прикарпаття в колекціях молодіжного одягу Вивчивши регіональні особливості українського одягу Прикарпаття, учасники

проекту прийшли до висновку, що довготривале взаємопроникнення професійної народної творчості в галузі сучасного костюма, використання традиційного досвіду з усією палітрою регіональних особливостей набуває нового народження. Принципи осягнення цілісної образно-конструктивної естетики народного вбрання, в якій рівноправними елементами є крій, фактура, декоративне оздоблення. Ці принципи сприйняті з позиції сучасної моди і призводять до усвідомлення сприйняття національних особливостей. Все частіше використання елементів національного одягу стає продуктивним в плані художнього вдосконалення різних форм костюма і є тенденцією, що простежується в колекціях сучасних українських дизайнерів-модельєрів. Це підштовхнуло нас до створення нової молодіжної колекції в фольклорному стилі.

Роботи учасників проекту не копіюють традиційний народний одяг, а є результатом того враження, що справив костюм того чи іншого регіону нашої області.

В запропонованих колекціях «Карпатський розмай» та «Етнічні мотиви» оживають національні традиції нашого краю. Модні образи цієї теми навіяні одвічними цінностями, які не втратили сьогодні своєї актуальності. Мода продовжує гру яскравими кольорами, вишуканими малюнками, ефектним декором. Вона запрошує нас у подорож, пропонує помилуватися червоно-білими візерунками, запозиченими з національного костюма. Знаходячи невичерпне джерело натхнення в етнічних орнаментах Бойківщини, Гуцульщини, Опілля, Покуття, народних промислах.

В нас завжди живе ностальгія за старими добрими часами. Все частіше в думках ми повертаємося в минуле, яке відійшло назавжди. І кращою розрадою тоді нам служить мода, яка дозволяє відтворити найцінніші ідеї народного костюма в сучасних колекціях одягу…

Колекція молодіжного одягу ««ККааррппааттссььккиийй ррооззммаайй»»

В запропонованих колекціях

оживають національні традиції карпатського краю. Модні образи цієї теми навіяні одвічними цінностями, які не втратили і сьогодні своєї актуальності.

Мода продовжує гру яскравими кольорами, вишуканими малюнками, ефектним декором. Вона запрошує нас у подорож, пропонує помилуватися червоно-білими візерунками, запозиченими з національного костюма, знаходячи невичерпне джерело натхнення в гуцульських орнаментах, народних промислах.

Трактування фольклорного стилю, коли використовуються тільки окремі елементи, підкреслює виразність кожної моделі, наддає їм неповторності і вишуканості.

31

31

Колекція «Етнічні мотиви»

Без минулого немає майбутнього

Бондар В.Й. – майстре виробничого навчання; Красовська О.М. – майстер виробничого навчання; Діденко Л.О.– заступник директора з НВР, викладач

Житомирського професійного ліцею легкої промисловості

Бондар Валентина Йосипівна – майстер виробничого навчання ІІ категорії Красовська Олена Миколаївна – майстер виробничого навчання, учасник конкурсу «Педагог професійного навчання»

Діденко Лариса Олександрівна – заступник директора з НВР, викладач

Вступ

Діяльність в умовах сучасного виробництва вимагає від кваліфікованого робітника використання найширшого спектру людських здібностей, розвитку неповторних особистих фізичних та інтелектуальних якостей. Тому розвиток творчих здібностей учнів у наш час є одним з пріоритетних напрямків у підготовці фахівця швейного профілю.

32

32

В системі культурних цінностей людської цивілізації ведучу роль займає мистецтво – явище цілком різнобічне та таке, що поєднує у собі музику, танці, вокал, театр, кіно, цирк, пластичні види мистецтв, тощо…

Пластичні, або просторові, види мистецтв можна поділити на дві групи: образотворчі (живопис, скульптура, графіка, тощо) і архітектонічні (архітектура, декоративно-прикладне мистецтво, промисловий, інтер’єрний і костюмний дизайн).

Національне вбрання відноситься до архітектонічного виду мистецтва та має найбільш тісні зв’язки з людиною, безпосередньо контактуючи з нею. Таким чином, костюм в більшому ступені, ніж інші предмети має можливість впливати на естетичне виховання людини, її світосприйняття, формування смаку та уявлення про красу. Саме тому у наш час пізнання, збереження та розвиток українських традицій є невід’ємною складовою у вихованні нових поколінь українців. Для майбутніх фахівців швейного профілю це краще всього зробити через дослідження національного вбрання, художньо-конструктивних особливостей українського костюма, що конче необхідно фахівцям швейної галузі для створення сучасного, якісного одягу. Впродовж вікової історії кожна деталь народного одягу освячувалась колективною народною традицією. Вона мала служити одній високій меті – захистити людину від лихих сил та забезпечити здорове і щасливе майбутнє.

Тому метою нашої роботи є дослідження національної інформативності, обрядовості українського народного костюма, оберегової та образної значущості для відродження цих традицій в сучасному одязі та виявлення впливу такого дослідження на розвиток творчих здібностей учнів.

Об’єктом дослідження є навчальний процес у вигляді позакласної роботи учнів. Предмет дослідження – діяльність учнів з професії кравець; закрійник;демонстратор

одягу. Дослідження полягає в організації позакласних занять з вивчення особливостей

національного одягу, яке ефективно впливає на позитивний розвиток творчих здібностей майбутніх фахівців швейного профілю.

У відповідності з метою були встановлені наступні задачі дослідження: - організувати пошукову роботу серед учнів професії кравець; закрійник в напрямку

дослідження українського народного одягу; - організувати роботу по систематизації учнівських пошукових робіт з метою

створення загальнодоступної учнівської бази даних для творення образу на основі українського народного костюму;

- проведення роботи з учнями по ознайомленню зі способами та алгоритмом творення колекцій на основі українського народного одягу;

- проведення експериментального тестування учнів, які були задіяні в роботі; - провести порівняльний аналіз проведеного тестування.

1 Аналіз проведених дослідницьких робіт Під час проведення аналізу матеріалу, зібраного учнями під час пошукових робіт

виявлено, що дослідження особливостей українського костюма необхідно розпочати з розгляду формування українського дитячого одягу, поступово переходячи до розгляду особливостей костюму для молоді, та завершити ознайомленням з особливостями одягу для заміжніх жінок та чоловіків. Результати представлені в розділі «Від народження до зрілості». Особлива увага в роботі була приділена сакральності народного одягу, результати якої розміщені в розділах: «Одяг, як оберег», «Сакральне значення весільного вбрання».

Матеріал дослідження можна використовувати в якості першоджерела натхнення для творення нових колекцій одягу – розділ «Народні традиції сучасного одягу»

1.1 «Від народження до зрілості» Під час аналізу літературних джерел виявлено, що дослідження особливостей

українського костюма необхідно розпочати з розгляду формування українського дитячого одягу, поступово переходячи до розгляду особливостей костюму для молоді, весільного вбрання та завершити вивченням одягу для заміжніх жінок та чоловіків.

33

33

У низці науково – дослідних робіт відзначено, що становлення дитячого одягу українців відбувалося у тісному зв’язку з формуванням чоловічого та жіночого костюмів. Проте дитина порівняно з дорослими мала мінімальну кількість компонентів одягу. Кількість складових дитячого одягу збільшувалась залежно від віку дитини: чим доросліша була дитина, тим більше компонентів одягу вона мала.

Як свідчать досліджувані джерела, дитині до народження не шили жодного одягу, використовуючи в момент народження шматок використаної тканини. Хоча існує інша версія, коли мати, очікуючи дитину, шила їй різноманітний одяг.

Поміж перших особистих речей немовляти центральне місце посідає дароване під час хрещення «крижмо» - шматок білого полотна, яке вважалось одягом. У народній уяві «крижмо» здатне позитивно впливати на дитину не лише у дитячому, а й у зрілому віці. З цієї тканини шили вбрання, яке дитина мала зносити, виготовляли весільні рушники, «наволоку» для доньки, «щоб гарно жила замужем»; для сина – торбину і «онучі», «щоб здоровим повернувся з армії»; тримали «крижмо» на весільну постіль, «щоб шлюб був щасливим». Заборонялось давати «крижмо» на потреби іншої людини.

Сакральне значення мала й дитяча пелюшка, як найперший одяг людини. Вона мала вигляд незшитого полотнища з домотканого полотна. Для пелюшки здебільшого використовували пілки з виношених, вибілених сорочок, полотно яких від тривалого прання ставало тоненьким і м’яким на дотик, придатним для ніжного дитячого тіла.

Першою сорочечкою дитини ( її інколи називали «плащок» ) був балахон без рукавів, який мав вигляд перегнутого навпіл шматка тканини, де був зроблений отвір для голови. Бокових швів не було, рукавів не моделювали.

Через 6 -8 тижнів після народження дитини, коли мати з нею йшла до церкви на входини, дитину одягали в першу сорочечку. В деяких регіонах України існував звичай, щоб на 40 –й день кума приносила своєму похреснику нову сорочечку. Її не дошивали до кінця під ручками, «щоб прилітали ангели до грудей дитини». У цей день дитину вперше підпоясували. Також відомий звичай, який побутував у багатьох регіонах України: перший раз коли одягали сорочечку обов’язково – навиворіт.

До першого року дитині не шили сорочок з нового полотна, а перешивали із зношених сорочок батька чи матері. Шити сорочечку слід було «в мужеський день, краще всього в четвер».

Одягом для дитини 3-4 років була сорочечка підпоясана поясом, який уже спеціально купляли для дитини. З того часу пояс ставав постійним і обов’язковим компонентом одягу дитини.

Дівчинці, якій минуло 5 років, вперше заплітали волосся в косички. Одяг уже складали в такий спосіб, щоб він давав змогу виконувати господарські обов’язки. Поява взуття зумовлювалась тим, що дитина мала йти пасти худобу.

Таким чином «доодягання» дитини відбувається в унісон з набуттям нових умінь та обов’язків, але основним елементом одягу залишається сорочка.

Перші штани для хлопців шили в 5-7 років. Шити їх намагалися сидячи на одному місці, не відриваючись від роботи, «щоб хлопець один раз одружився».

Вік між 11-15 роками був певною межею – поділом між використанням суто дитячого та молодіжного одягу. Щодо головних уборів, то дівчаткам прикрашали голову квітами, стрічками. Носіння дівочих головних уборів типу «карабулі», «дьорданика» та інших було суворо регламентовано в усіх регіонах. Воно означало, досягнення дівчиною повноліття, а отже і готовність виходити гуляти з молоддю на вулицю.

Хлопці цього ж віку носили кресані, капузи, клепані. Слід зазначити, що вибір орнаменту для дитячого одягу мав величезне значення.

Визначено, що одним з головних символів в орнаменті одягу дітей є гілка. Вона мала особливу семантику – це символ початку життя. На сорочках дівчат часто зображали троянду «як символ краси». Загалом, на сорочках для дівчаток частіше вишивали орнаменти фітоморфних мотивів, а для хлопчиків – геометричні фігури (ромб, прямокутник,коло).

34

34

Вишивали дитячий одяг переважно хрестиком. В цьому був закладений символ глибинної ідеї християнства.

Дитина росте, розвивається. І в житті її надходить пора, коли природна потреба у спілкуванні, самовиявленні і самоутвердженні набуває особливої загостреності. Настає час інтенсивного формування особистості – соціальної, емоційної та інтелектуальної зрілості. Це пора отроча, юнацька.

Упродовж своєї історії український народ створив цілу систему соціалізації молоді, виховання в неї високих, духовних і громадянських якостей. Народна педагогіка виробила, зокрема, чимало форм гуртування молоді в товариства, братства, громади та інше. Одним з найулюбленіших зібрань молоді були вечорниці. Одяг дівчат та парубків в цьому віці майже не відрізняється від одягу дорослих.

Основними елементами чоловічого вбрання була сорочка, штани, безрукавка, свита, кожух, жупан, кирея, пояс. Чоловіча сорочка мала тунікоподібний крій (тобто із згорнутого навпіл полотна), або прямокутні вставки на плечах (полики), пришиті по пітканню. Такий тип чоловічої сорочки був характерний для всіх східних слов’ян. Чоловічі сорочки мали на грудях прямий розріз – пазушку. Святкові, меншою мірою буденні, сорочки по поликах, коміру, пазушці та чохлах рукавів оздоблювалися вишивкою. Заправлялися сорочки у полотняні штани, які до кінця 19ст. були досить широкими.

В Карпатах сорочку носили навипуск і підперезували шкіряним поясом (чересом) з металевими прикрасами і орнаментальним тисненням. Штани шилися з білого полотна (покрениці), кольорового сукна (крашениці), або білого сукна (гачі).

У чоловіків Закарпаття побутували довгі поликові сорочки, вузькі сукняні, або полотняні штани без з’єднуючої холоші – вставки, а також широкі штани типу словацьких і угорських, що підперезувались широким поясом.

На Поділлі чоловіки носили навипуск тунікоподібну, з вільними рукавами і високим коміром сорочку, вузький тканий пояс, або ремінець.

У степовій частині України чоловіча сорочка мала вигляд косоворотки. Обов’язковою складовою чоловічого вбрання центральних областей України була

безрукавка, на зміну якій у кінці 19 –на початку 20 ст. прийшов жилет. Найвідомішим елементом безрукавного одягу гуцулів були кептар (овчинна безрукавка), лейбики, катанки, мунтян (безрукавка з тканини), бунда (хутряна безрукавка).

Верхній одяг чоловіків шився з доморобного сукна чорного, коричневого, а в давніші часи білого кольору. Найпоширенішим верхнім одягом були: свита, жупан, кожух, кирея, на Гуцульщині – сердак, на Буковині – чуганя, кунтуги, бурнус. Плечовий та верхній одяг чоловіків густо оздоблювався вишивкою та аплікацією.

Наддніпрянські чоловіки волосся на голові підрізували під макітру, бороди відпускали тільки літні чоловіки. Стрижка «під макітру» витіснила в 19 ст. інші її види, зокрема, бриття голови із залишенням оселедця, поширена у 15 -17 ст. Буковинці підрізали волосся тільки спереду, бойки подекуди заплітали волосся у дві коси. На голову влітку одягалися солом’яні брилі, взимку – смушкові, або хутряні шапки циліндричної форми із сферичним або плоским дном. На Гуцульщині з головних уборів були поширені облямована хутром шапка і хутряна ушанка. Влітку чоловіки одягали пояркові брилі – кресані, оздоблені півнячим пір’ям. В степовій частині України поширені були картузи – традиційні високі, конічні шапки.

Самобутнім, різнобарвним та мальовничим був одяг жінок на Україні. Він, як і чоловічий, майже нічим не відрізняється від одягу для дівчат, але тут є деякі відмінності, особливо в використанні головних уборів та прикрашанні голови. Жіночий народний одяг складався з сорочки, запаски, дерги або плахти, керсетки, свити або юпки, кожуха. Найбільше розповсюдження мала сорочка з суцільно кроєним рукавом, пришитим до станка по основі тканини. Другий тип сорочок – з прямими плечовими вставками (полики, або уставки), що пришивались до станка по основі або пітканню – був характерним для Полтавщини. На правобережжі сорочки мали виложистий, або стоячий комір, а також

35

35

широкі чохли. На Київщині сорочки шились коротшими, ніж в інших місцевостях, довжина їх сягала колін. Жіночі сорочки по рукавах, поликах, коміру, нагрудній частині й по подолу вишивались лляною біло-сірою ниткою (Лівобережжя) або червоною та чорною заполоччю (Правобережжя). На Полтавщині комірчик, краї рукавів і пазуха жіночої сорочки прикрашались вишивкою менше. На Волині одяг відзначався різноманітними декоративно-технічними засобами оздоблення: зволікання, хрестик, ткані узори (перетик), настилання, ажурне вирізування (різь), тощо. Для Буковини характерною була сорочка з відокремленим станком, густо зібраним подолом та розрізом на спині. Сорочки вишивались на грудях півколом на зразок намиста. Також були тунікоподібні сорочки з рукавами без зборок, та сорочки з поликами. У жінок Закарпаття поширеними були плісирована сорочка з розрізам на плечі або спині. Жінки степової частини України одягали сорочки з чотирикутним вирізом, сарафани. Під впливом сарафана та міського плаття набула поширення сорочка до талійки – з поликами, на корсетці, до якої пришивались станок і підтичка.

Поверх сорочки жінка огортала стегна двома шматками однотонної або орнаментованої вовняної тканини – запаскою. Іноді замість запаски одягали дергу – розпашний одяг, зшитий з кількох шматків тканини. Як святковий одяг була поширена плахта – поясне вбрання з двох до середини зшитих полотен, доповнене попереду вовняним або полотняним фартухом (попередниця, або хвартух), одяг типу плахти був поширений тільки на Подніпров’ї і мав дуже давнє походження. На початку 20 ст. зазначені види поясного вбрання поступово витісняє спідниця – саморобна (димка, мальованка) або з фабричної тканини. Зверху на сорочку одягався керсет – безрукавка з фабричної тканини, яка в кожній місцевості мала своє забарвлення, особливості крою та оздоблення.

На Поліссі спідниця шилася з вовняної (літник) або лляної доморобної тканини зі смугами різних кольорів. Спереду літник мав вставку з іншої тканини (притичка). Широко тут побутував фартух – вовняний або лляний з тканим орнаментом. Крім того жінки на Поліссі носили подібний до білоруського андарак та безрукавку з білого сукна – катанку. Для костюмів Полісся в основному характерний білий колорит з переважанням червоного тону в оздобленні.

Заміжні гуцулки одягали одну або дві смугасті запаски, але дівчата насили тільки спідниці. На Буковині жіночі спідниці шились з білого полотна або вибійки, рясно призбирувались і вишивались, популярними були також горбочка – шматок смугастої або однотонної чорної чи червоної вовняної тканини, якою огортаються стегна, один із кінців підтикається під пояс.

На Закарпатті жінки на сорочку одягали фартух (плат) як єдиний поясний одяг. Широкого вжитку набули безрукавки міського типу (камізельки).

На степовій частині України широко побутували міські спідниці, кофточки, блузки. Верхнім одягом в цьому регіоні служили пальта з фабричної тканини, іноді з пелериною, а також свити із стоячим коміром.

На Наддніпрянщині верхнім одягом жінок була свита з білого сукна або юпка з легких тканин (вибійки на полотні, доморобної баї та фабричних тканин). У деяких районах різновидністю юпки був халат. Узимку жінки носили кожух. На Карпатах верхній одяг жінок це – киптар, сердак (навіть на хутрі), короткий кожушок. Святковим жіночим одягом було гуля – плащоподібна накидка з вовняної тканини.

На Буковині поширений був одяг типу пальта – бурнус. На Закарпатті широкого вжитку набуло оригінальне верхнє вбрання – гуня з

ворсистого, сірого, або білого сукна з імітацією рукавів. Головний убір жінки, як багато інших елементів вбрання (сорочка, запаска, тощо),

мав велике магічно-ритуальне значення, використовувався в різних обрядах. Закривання волосся, наприклад, було обов’язковим. «Світити» його вважалося великим гріхом (могло викликати неврожай, падіж тварин, тощо). Дівчата ж заплітали волосся в одну або дві коси. Влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята одягали вінки.

36

36

На Лівобережжі обв’язували голову хусткою, складеною у вузьку смугу. Така пов’язка зустрічалась і в інших слов’янських народів. Взимку поверх неї вдягали теплу хустку, влітку – легеньку, зав’язуючи кінці під підборіддям або на потилиці.

У гуцулів заплітали коси не тільки дівчата, а й заміжні жінки. Дівчата вплітали у волосся також штучні коси з конопель або гарусу. Дівоче вбрання голови було, як правило, вінкоподібне; зокрема тут носили старовинне чільце – нанизані на дріт або ремінець мідні пластинки у формі маленьких стручків або пелюсток.

На Буковині дівчатам дозволялось у свята розпускати волосся, а на голову жінки одягали білу хустку. Дівчата тут, крім хусток носили коди – жінкоподібні прикраси із жмутка тирси, що кріпилися на тімені й пишно піднімалися вгору, а волосся при цьому розпускалося. Іноді під цей убір підтикалося пташине пір’я.

На Закарпатті дівчата заплітали волосся в дрібні косички (дрібушки), на голову вдягали луб’яний обруч з нашитими монетами, вінки і жмутки штучних квітів.

В степовій частині України де дуже позначався вплив міста дівчата зачісували волосся найчастіше по – міському.

У заміжніх жінок тут традиційно переважали очіпки та шапки міського типу. Взагалі на Україні заміжні жінки обов’язково покривали голову очіпком. До кінця ХІХ століття був поширений давній головний убір – намітка, оздоблена вишитим або тканим орнаментом. Намітку одягали на надітий на голову обруч (кибалку) з лубу, картону або на очіпок.

На Гуцульщині іноді поверх намітки голову обвивали складеною в смугу хусткою. На Буковині заміжні жінки розділяли волосся на дві половини, а потім, згорнувши

кожну з них у скружень, намотували на луб’яний або мотузяний обруч, що накривався очіпком; зверху накидався обрус (тип рушника).

По своїй суті українське жіноче вбрання дуже еротичне: воно акцентує увагу на всіх жіночих принадах. Призібрана тканина по горловині підкреслює форму грудей, плахта щільно обгортає пишні стегна і сідниці, туго стягнутий пояс вабить погляд до талії, довжина костюма дозволяє милуватися засмаглими на сонці ніжками. Ці особливості – ще одне підтвердження давнього поклоніння Богині родючості і продовження глибинних життєстверджуючих традицій. Український народний костюм виготовлявся тільки з природних матеріалів – льону, коноплі, шерсті. Цікаво те, що дівчата та хлопці майже не носили сорочок з коноплі. Таке вбрання вдягали жінки та чоловіки вже після сорока – воно допомагало, особливо жінкам, легше переносити період менопаузи. Конопляна тканина володіла м’яким, заспокійливим ефектом, приховуючи слабкість, пов’язану з віковою перебудовою організму. Так же дивовижно позитивно діяв на тіло людини і лляний одяг. Суворе полотно особливо приємне для тіла в спеку, окрім цього для льону властиві антисептичні властивості.

1.2 «Одяг як оберіг» У наш час люди почали привертати багато уваги містичним сторонам життя. У

телевізійному ефірі виходить багато передач присвячених цій об’ємній темі. Вже нікого не здивувати висловами «геопатогенна зона», «енергетичні канали»,

«чакри», «обереги» і т.д. Містична символічність цих понять у наші часи поновлює свої значення. Люди починають оточувати себе оберегами та іншими предметами, які мають символічне і навіть містичне значення.

Вивчаючи особливості українського національного костюма, ми звернули увагу, що одним із актуальних напрямків досліджень може бути вивчення символічних та оберегових особливостей одягу нашої країни.

Відомо, що одяг – дуже важлива складова життя людини, бо має безпосередній контакт з її тілом. Різні умови проживання та діяльності людини диктують обрання форми крою в одязі. Зрозуміло, що крій національного одягу є найсприятливішим для людини, яка мешкає у тій чи іншій місцевості. Як одна місцевість енергетично відрізняється від іншої,

37

37

так і національний одяг енергетично відрізняється від решти. Це пов’язано із місцевістю, із діяльністю людини у цій місцевості та умовами її проживання.

Крій одягу, матеріал, технологія пошиття – усе це пройшло тривалу перевірку часом. Залишилось лише корисне, просте і зручне.

Сучасний одяг, у якому існує безліч перехрещених швів порушує нормальну енергетику організму, підсилює вплив зовнішніх факторів негативного впливу. Це призводить до ослаблення організму, порушення роботи внутрішніх органів, зниження витривалості та працездатності. Людина швидше втомлюється, довше відновлюється. Все це разом з погіршенням екологічного оточення, зниженням якості продуктів харчування призводить до глобальної національної втрати здоров'я, що погіршується у кожному наступному поколінні. (6)

Національний одяг захищає енергетику організму, підтримує інтелектуальні здібності людини, сприяє її духовному розвитку. Національний одяг пом’якшує дію гепатогенної зони, частково нейтралізуючи її шкідливий вплив. Особливістю крою народного одягу є його економність, лаконічність кожної лінії і особливо, відсутність перехрещень швів. У енергетично незахищених зонах тіла (пахові та пахвові) народ не використовував перехрещень швів – виготовлялися різноманітні клини, уставки, ластовиці. Разом з цим шви та деякі зони одягу підсилюються найактивнішим оберегом – ручною вишивкою.

Результат вивчення оберегових зон жіночого народного одягу розміщений на схемі додатку 9.

Розміщення символічного оздоблення одягу в місцях розташування таких зон можливе також і в сучасному одязі. Так, на основі цієї концепції була розроблена колекція «Лісова пісня». Реалізація концепції в додатку 10.

1.3 «Сакральне значення весільного вбрання». Традиційне українське вбрання взагалі і комплекси весільного вбрання зокрема,

являють собою багатошаровий комплекс, кожний елемент якого є образно-значущим, вражає своєю життєрадісною красою, багатством елементів, дивовижною мистецько-художньою завершеністю.Впродовж вікової історії кожна деталь одягу освячувалась колективною народною традицією. Вона мала служити одній високій меті – захистити подружжя від лихих сил, забезпечити молодим щасливе майбутнє, показати на людях їхню чесніть у житті та вправність у роботі, а значить засвідчити їхню зрілість і готовність до створення власної сім’ї.

Основою весільного вбрання є натільна сорочка, яка обов’язково мала бути додільною (тобто до долу, довгою) та цільною (виготовленого із цільного куска матерії). Це, за народними повір’ями, мало зумовити «цільне» життя молодих.

Сорочка є одним з найбільш архаїчних елементів одягу. Східнослов’янська сорочка, маючи багато локальних варіантів крою та орнаментації, відповідала багатьом призначенням: захисту тіла людини від природних факторів, захисту від «лихих сил» завдяки художньому оформленню, яке в свою чергу ще й демонструвало художній смак та вправність господині.

Поясний одяг закривав нижню частину фігури, його одягали безпосередньо на сорочку. В українському жіночому костюмі спостерігається декілька способів створення поясного одягу за допомогою незшитих, частково зшитих прямокутних деталей.

Найбільш древньою загальнослов’янською поясною формою одежі є незшита одежа – запаска, яка існувала майже на всій території України. Запаска, як обов’язковий елемент одягу у деяких регіонах України, також являла собою як практичний, так і магічно-ритуальний елемент одягу жінки, зокрема нареченої. За народними віруваннями, запаска мала захищати жінку, як майбутню матір. Разом з тим, вона мала демонструвати її естетичний смак та вправність господині або показати собою (як, наприклад, запаски південних полтавчанок) високе матеріальне становище та рівень заможності сім’ї молодої.

В українському весільному одязі, як і в традиційному костюмі, безпосередньо на

38

38

сорочку одягалась і нагрудна одежа, яка закривала верхню частину фігури та виразно підкреслювала загальний силует. Нагрудна одежа відома з рукавами та без них, тобто безрукавки та кофти з рукавами. Прикладом великого розмаїття нагрудної одежі являються безрукавки, представлені на Україні багатьма типами, що відрізняються за кроєм, матеріалом, художнім оформленням, які розкривають певною мірою еволюцію цього виду одягу. Така одежа існувала від прямоспинної до розширеної донизу, відрізною по талії з усілякими вставками, бантовими закладками.

Яскравий приклад безрукавної одежі являє собою керсетка, яка була найпоширенішою формою безрукавного одягу на території Середнього Подніпров’я. Своєрідним локальним варіантом керсетки в Закарпатській, Львівській та Західноволинській областях були «лейбик» та «камізоля». Лейбик – коротка приталена безрукавка з пришитими по лінії талії «язичками» округлої або квадратної із заокругленими кутами форми, кожний з яких оздоблювався по краю та центру орнаментом і вишивкою.

В народному костюмі велику роль відігравав пояс. Він також виконував багато різноманітних функцій. Поясом кріпилася поясна та охоплювалася верхня розпашна одежа, він захищав та стягував м’язи живота при важкій праці, на поясі кріпилися різноманітні предмети повсякденного попиту, він був своєрідним талісманом та прикрасою і являє собою один із видів народного мистецтва.

У слов’янських народів здавна існувала традиція зображувати на поясі знаки-обереги, символи, емблеми, а іноді і свої ініціали, дату тощо. З поясом пов’язані питання народної етики, а також обрядовості. За народними звичаями, показатися без поясу (непідперезаним) – означало скомпрометувати себе.

Велике значення для виразності художнього образу костюма мали головні убори. Дівоча та жіноча зачіски були суворо регламентовані. Найдавнішою дівочою зачіскою були розплетені коси, але заміжня жінка не могла носити непідібраного волосся.

З давніх-давен у слов’ян існував звичай: дівчині, яка виходила заміж, накидали на голову покривало. Ходити з непокритою головою вважалося великим гріхом для заміжньої жінки.

Жіночі та дівочі головні убори здавна виконували не тільки утилітарні функції, але й важливу оберегово-магічну роль, а також просто були прикрасою. У ХІХ ст.. вони являли собою різноманітні за матеріалом, формою, способом виготовлення елементи, які в залежності від місцевих традицій і значенням одежі поєднувались в доволі складний комплекс .

Можна виділити наступні типи дівочих вінкоподібних головних уборів: вінки пласкі, сплетені, вінки-шнурки. Різноманітні конструкції та матеріал, форма та техніка виготовлення уборів – від тонкої стрічки до високих , складних за конструкцією вінків. Найпоширенішим типом вінків-шнурів є тоненькі яскраві стрічки, які пов’язувались навколо голови, і закріплювались позаду, скріплюючи розплетене волосся. За таку стрічку, наприклад, на Чернігівщині з обох сторін голови закладали штучні або живі квіти. Іноді на неї нашивали задрапіровану тканину, імітуючи сплетений вінок.

Плаский жінкоподібний головний убір обов’язково мав тверду, іноді картонну, основу – або циліндричної форми, або зі срібних круглих елементів. На цю основу нашивались вузькі різноколірні стрічки, частіше вона обтягувалась шовковою тканиною, а зверху кріпилися квіти. Цей тип головного убору являє собою ніби перехідну форму від дівочого убору до жіночого.

Сплетені, звиті вінки являли собою наступну стадію розвитку дівочих головних уборів після простого закладання квітів за стрічки та коси. Взагалі, прикрашання голови квітами було поширеним звичаєм і мало свою назву – «квітчатися». Дівчата заплітали обидві коси, обвивали ними голову навкруги та закріплювали за ними квіти, що нагадувало вигляд одягненого на голову вінка. В залежності від достатку і від призначення (до весілля або просто на свято) звитий вінок міг бути більш або менш нарядним за конструкцією, виготовлений з живих або штучних квітів, у заміжніх прикрашався сусальним золотом,

39

39

пір’ям птахів, а позаду на спину спускалося безліч стрічок – «бинд». В усіх слов’янських традиціях вінок на дівочій голові – це перш за все оберіг від

лихих сил. Ще з язичницьких часів символ кола (який відображує вінок) – це одночасно і символ шлюбу, тому недарма при одруженні молодих обводять навколо столу, а при вінчанні-навколо аналою. Дівчина, яка втратила цнотливість, втрачала право також на цільний вінок на весіллі.

Український традиційний костюм вражає мальовничістю та багатством орнаментальних сюжетів. Вишивкою прикрашався одяг, головні убори, пояс тощо. Місця розміщення вишивки на одязі мають як естетичні, так і символічні значення. Так, наприклад, розміщення вишивки на рукавах жіночої сорочки пов’язане із вшануванням руки як знаряддя праці, побажання їй сили та вправності. На жаль, з плином століть магічне значення вишитої тканини втратилось у народній пам’яті, і в її використанні почали переважати естетичні та архітектонічні функції. Та час не владний над художнім образом вишивки. І хоча кожна вишивальниця вносить в орнамент власне сприйняття, в численних повторах мотивів збереглися елементи світоглядних уявлень первісних людей, символіка пізніших землеробських культур Європи.

Найпростіші геометричні орнаменти, що найчастіше зустрічаються у вишивках східнослов’янських народів, здогадно розшифровуються: пряма горизонтальна лінія – земля; хвиляста – вода, змія; ромбомеандрові узори найчастіше – це символ родючості; розетка – найчастіше узагальнюючий образ квітки (дівочої краси); хрест (обереговий знак слов’ян) пізніше був запозичений християнською релігією, став символом християнства.

Рослинні мотиви набули поширення в українських вишивках з ХVІІ ст. під впливом професійних стилів (барокко, рококо). Серед них – квіти, зображені в розкритому вигляді, начебто в розрізі, що характерно саме для українського образотворчого народного мистецтва, а також в’юнкі стеблини, дерева, вазона і букети. Образ квітучої рослини символізує вічно живу природу, її родючість і красу. Конкретизований образ троянди («рожа») у вишивці символізує дівочу вроду, також уособлює оберег дівчини. Саме тому символ троянди є найулюбленішим орнаментом у вишивці.

Ці стисло охарактеризовані символічні риси були єдині для традиційної вишивки, яка побутувала на території України. Але в кожному історико-географічному районі, навіть в окремому селі їй були притаманні свої характерні особливості в орнаментах, кольорових поєднаннях тощо. Так, на українському Поліссі збереглися найдавніші зразки народної вишивки: в одно-, двоколірних орнаментах переважали архаїчні геометричні мотиви, виконанні низзю, набируванням. На півночі цього району переважав червоний колір з додаванням чорного, синього, а на півдні – білий (орнамент вишивався білими нитками по небіленому полотну). Волинські вишивки вирізнялися своїми геометризованими рослинними мотивами. Відносно стилістики оздоблення одягу саме цих регіонів асоціативно розробляється побудова елементів оздоблення моделей проектної колекції.

Поява костюмів у різних народів супроводжувалась народженням нового його значення, знаків, символів мови, що зрозумілі народу.

У результаті аналізу досліджень першоджерела виявлено найбільш поширені символи оздоблюючи елементів, що мають охоронно-містичне значення в костюмах українського народу та визначено місця розташування. Найчастіше зустрічаються в українському народному костюмі зони, що «потребують» нанесення охоронно-містичних символів та складають принципову схему розташування таких зон (додаток 9).

1.4 «Народні традиції сучасного одягу» Сучасні українські дизайнери також є патріотами своєї країни, її великої історії.

Багато хто з них талановито втілюють в свої нові колекції українські мотиви. Лілія Пустовіт любить гру фактур натуральних тканин, та використовує принти з

квітковими малюнками, які дуже популярні в народному костюмі. Остання колекція art couture Пустовіт було присвячена геніальній київській художниці, «королеві російського та українського авангарда» Олександрі Екстер.

40

40

Ірина Караван не відмовляє собі в задоволенні прикрашати моделей гронами коралів і різними дерев’яними бусами, одягати їх в жакети печворк і пальто – кафтани з поясами – кушаками.

Роксолана Богуцька дуже любить використовувати вишивку і елементи бісерного ткацтва в старовинному українському стилі.

Але не тільки вітчизняні дизайнери підтримують традиції українського костюма, з них черпають натхнення і метри світового подіуму. Визнаний авторитет в світі моди Жан-Поль Готьє, за його особистим висловом, «захворів» українською темою ще під час тріумфального виступу Руслани на Євробаченні. «Симптоми» посилились тоді, коли в Москві він слухав оперу «Мазепа» і був вражений костюмами та декораціями в українському стилі. В 2005 році геніальний кутюр’є приїхав в Київ, де під час прогулянки по Андріївському узвозу скупив «гори» кептариків, українських сорочок, плахт. А уже менше ніж через рік народилася унікальна колекція haurte couture, присвячена Україні. Саме тоді Готьє розбудив сильний інтерес в світі високої моди до витоків слов’янської культури.

По подіуму в Парижі і Нью-Йорку, Лондоні і Токіо крокують моделі в розкішних сукнях з багатою вишивкою, замшевих жилетах, шалях і розшитих хустках. Й донині голови самих чарівних жінок світу увінчують традиційні слов’янські коси, високі квіткові вінки та обручі.

Саме тому творчий колектив Житомирського професійного ліцею легкої промисловості із захопленням досліджує тему національного українського одягу. Це дає можливість творити нові і нові колекції сучасного одягу в етнічному стилі. Ця тематика обрана профілюючою для творення нових колекцій через щире переконання в тому, що тільки сам народ здатний зрозуміти і оцінити всі особливості та тонкощі свого національного одягу для найвдалішої їх трансформації у одяг сучасний.

Так на основі досліджень українського народного одягу були створені колекції «Українські перлини», «Поліські чарівниці», «Лісова пісня» (Додаток 6).

2. Опис та аналіз проведеного експерименту. Мета експеремерту полягала в перевірці істинності гіпотези дослідження. Гіпотеза

дослідження полягає в наступному: організація позакласних занять з вивченням особливостей національного одягу, яка ефективно впливає на позитивний розвиток творчих здібностей майбутніх фахівців швейного профілю.

Для участі в експерименті учні навчальної групи були поділені на дві підгрупи: 1 підгрупа – учні, які були задіяні в пошуковій роботі та її систематизації; 2 підгрупа – учні, які не брали участь в пошуковій роботі. В обох підгрупах середній рівень професійних знань, умінь та навичок відносно однаковий (були задіяні учні з різним рівнем). Вік учнів навчальної групи 16 – 19 років, стать – жіноча.

У відповідності з поставленими задачами для оцінення проведеного експерименту необхідно було провести тестування учнів всієї навчальної групи та зробити порівняльний аналіз динаміки розвитку творчих здібностей учнів ,що були задіяні в пошуковій роботі та учнів тієї ж навчальної групи, які не брали участь у дослідженні. Тестування проводилось на основі тесту «Виявлення рівня творчого потенціалу учнів», який був використаний у НДР «Развитие творческих спосібностей учащихся на уроках технологии швейного производства» і проводився на базі Муніципального освітнього закладу №6 пос.Новоасбест в Російській Федерації. На ряду з тестуванням проводились педагогічні спостереження за розвитком особистих якостей та професійних здібностей учнів всієї навчальної групи.

За допомогою тестування та спостережень проведений аналіз тенденцій розвитку творчих здібностей учнів. Результати аналізу представлені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Тенденції розвитку творчих здібностей учнів професії кравець, закрійник,

демонстратор одягу. Позитивні тенденції «+» Негативні тенденції «-»

41

41

Відсутність розвитку «0» Здібності 1 підгрупа 2 підгрупа Прагнення до самоосвіти та саморозвитку + 0 Почуття відповідальності + - Прагнення до отримання високої оцінки особистої творчої діяльності

+ +

Позитивне ставлення до професії, яку вивчають + + Почуття гордості за свою націю + 0 Здатність аналізувати + - Здатність виявляти головне в цілому + 0 Здатність систематизувати, класифікувати + - Здатність особистості до оволодіння науковими методами творчої діяльності

+ 0

Цілеспрямованість в оволодінні професією + + Цілеспрямованість на розвиток особистих творчих здібностей та професійних навичок

+ 0

Здатність акумулювати та використовувати досвід творчої діяльності інших

+ 0

Здатність до співпраці та взаємодопомоги + 0 Здатність уникати конфліктні ситуації або успішно їх вирішувати

+ -

Загальне почуття національної та соціальної гідності + 0 Висновки

На основі матеріалів таблиці 2.1 можна зробити висновок, що в 1 підгрупі спостерігається загальний позитивний розвиток широкого спектру людських здібностей, неповторних особистих творчих та інтелектуальних якостей, а також підвищення почуття патріотизму, яке виявлено в результаті спостереження за учнями.

Отримані під час дослідної роботи та її загальної систематизації знання, впливають на розвиток фантазії учня не стільки в напрямку творення одягу, скільки в напрямку позиціонування себе як дизайнера одягу. Це безумовно дає позитивний результат, але лише в тому випадку, якщо учбово-творча діяльність дає їм можливість досягнення реального творчого результату – створення колекції одягу. У випадку, коли діяльність у досягненні творчого результату заміняється рутинною працею без пізнання нового та цікавого, без самостійного пошуку рішень поставлених задач, спостерігаються тенденції негативного розвитку таких загальнолюдських та інтелектуальних якостей як почуття відповідальності, здатність аналізувати та класифікувати, яке спостерігалось у 2 підгрупі. Наряду з тим, що амбіційні якості обох підгруп мають постійний позитивний розвиток, а здатність до співпраці та взаємодопомоги зростає тільки у задіяної до пошукової роботи 1 підгрупи, у 2 підгрупі спостерігається зниження тенденцій розвитку здатності уникати конфліктів, або успішно їх вирішувати.

Також прагнемо виділити, що в учнів 1 підгрупи спостерігається тенденція позитивного розвитку почуття національної та соціальної єдності.

Отже, в результаті проведеного експерименту була підтверджена можливість та необхідність розвитку творчих здібностей учнів в процесі дослідження ними особливостей українського народного одягу.

Список використаної літератури: 1. Основы теории проектирования костюма: Учебн. для вузов/Под ред. Т.В. Козловой. – М., 1988.

2. Культура і побут населення України: Навч. посібн./В.І. Наулко, Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін. – К., 1991.

3. Українознавство: Посібник/Уклад. В.Я. Мацюк, В.І. Пугач – К., 1994.

42

42

4. Моделі одягу/Є.Я. Борецька, М.М. Борецький, А.П. Пухальська: Навч. посібн. – Л., 2000.

5. Поетика волинського вбрання: Науково-художня реконструкція/Гатальська Н.Р., Івашків Г.М., Стельмащук Г.Г. – Луцьк, 2005.

6. Одяг та гепатогенні зони//Легка промисловість. - №3. – 2008. – С.40. 7. Білевич А.Ю. Систематизація складових компонентів українського національного костюму для дітей//Легка промисловість. - №2. – 2007. – С.54.

8. Кокоріна Г.В. Реконструкція українського історичного костюму: створення бази даних//Легка промисловість. - №4. – 2007. – С.50-51.

Додаток № 1 Термінологічний словник українського одягу

Андарак – спідниця з вовняної або напіввовняної домотканої матерії, переважно червоно кольору. Зшивалась з трьох чотирьох полок з закладеними складками. Понизу прикрашалась широкою полоскою тканого малюнку, пізніше – вишивкою. Широко розповсюджена на Чернігівщині, особливо на границі з Білоруссю. Андараком також називали смугасту спідницю розповсюджену на Київщині.

Бунда – хутряна безрукавка бойків, один бік якої був незашитий і зав’язувався ремінцями.

Гачі – вузькі штани, які виготовляли з білого сукна. Розповсюджені на Закарпатті та в Карпатах.

Гугля – плащоподібна накидка з вовняної тканини. Жіночий святковий одяг, прототипом якого була незшита накидка з тканини (у словаків, моралів деяких балканських народів), або плетена з соломи (на Галичині) чи листя (у хорватських пастухів).

Дерга – розповсюджений поясний одноплатовий жіночий поясний одяг у вигляді цілого розташованого поперек полотна (незшитий тип) або декількох прокольних, частково зшитих шматків сукна (частково зшитий тип). Таким полотном обвивались навколо талії поверх сорочки та закріплювали поясом з різними видами дерги могли як одягати, так і не одягати запаску – фартух.

Жупан – плечовий одяг, користувався найчастіше козацтвом. Виготовляли із фабричної дорогої тканини. Підперезувався поясом.

Запаска – жіночий поясний одяг. Найбільш древня загальнослов’янська форма незшитого жіночого одягу, яка існувала майже на всій території України, маючи локальні варіанти оздоблення.

Запаска двоплатова – жіночий незшитий поясний одяг, який найчастіше складався з двох різних шматків товстого сукна чорного або синього кольору. Спочатку пов’язували задню частину, більш широку та довгу (чорного кольору), яку називали «позадниця», «сіряк», «плахта». Попереду закріпляли більш вузьку та коротку, а також щільніше зіткану запаску – попередницю. Святкові запаски могли бути інших кольорів та прикрашались тканою орнаментацією або вишивкою розташованою в нижній частині.

Катанка – жіночий плечовий прямоспинний безрукавний одяг, який користували літні жінки середнього Подніпров’я . Виготовляли з домотканого сукна. На Чернігівщині катанка виготовлялась переважно з білого сукна.

Капці – онучі або панчохи з домотканого сукна. Керсетка – жіночий плечовий безрукавний одяг, найбільш розповсюджена по всій

території України. Розширення нижньої частини керсетки відбувалось за рахунок вшивання клинів (від 2 до 15). Пізніше нижня частина була відрізною по лінії талії та призбирувалась. Загальний силует, форма крою керсетки мали локальні варіації. Комір у керсетки був відсутній. Досить часто керсетку виготовляли на підкладці. Керсетка одягалась на сорочку застібалась попереду справа наліво. Обов’язково прикрашалась фігурними клапанами з карманом або без нього.

Кирея – плащоподібний чоловічий одяг, що одягали поверх свити. Киптар – гуцульська овчинна безрукавка, густо оздоблена аплікацією та вишивкою.

43

43

Кохта - жіночий плечовий одяг з рукавом, прямого або приталеного силуету. Виготовлялась з ситцю, сатину, іноді з шовку та вовни. Часто в парі із спідницею з того ж матеріалу. Їх шили з вузькими або об’ємними рукавами зібраними по манжету, з коміром або без нього. Застібалась кохта попереду. Прикрашали плісом, застроченими вздовж або поперек пілочки складками, оборками.

Кохточка кругла – жіночий плечовий одяг. В верхній частині викроювався вузьким, а до низу спинка була виразно розширеною та значно довшою від пілочок. Вузькі вшиті рукава кроїли по косій. Комір був відсутній. Шили її з плотної широкої тканини на підкладці. Прикрашали мереживом. Її розширена (кругла) форма з провисаючою спинкою закроєм нагадувала російську думегрею.

Корзно – плащ який накидали поверх одягу та закріплювали фібулою на правому плечі.

Крашениці – гуцульські штани з кольорового сукна. Кунтуш – кожух покритий фабричним сукном. Куртка – жіночий плечовий одяг з рукавами, що побутував в кінці ХІХ століття на

київському Поліссі. Виготовлявся з сірого або білого домашнього сукна. Широка, прямоспинна, розширена донизу клинами, вшитими в бокові шви від пройми до низу. Горловина обшивалася чорною тканиною. На правій полі була накладна кишеня.

Манта – гуцульський верхній плечовий прямоспинний одяг з пелериною. Верхній одяг – шуба, пошита в талію і покрита фабричним сукном.

Ногавиці – штани які у період Київської Русі складались з двох розділених частин: нижньої, що охоплює ногу, та верхньої яка кріпиться на талії з допомогою вздьоржки («шворки»), «штани до очкура».

Обрус – тип рушника, частина головного убору заміжньої жінки, який накидався зверху на очіпок.

Очіпок – головний убір заміжньої жінки, який покривали рушникоподібним вбранням із білої тканини, що називали убрус, намітка.

Постоли – плетене або шкіряне взуття. Покрениці – гуцульські штани з білого сукна. Плахта – жіночий поясний одяг. Виготовляли з двох зшитих досередини полотен.

Розповсюджений як святковий одяг на Подніпров’ї. Попереду плахта обов’язково доповнювалась попередницею або запаскою (хвартухом).

Пінжак (спінжак) – короткий плечовий одяг піджачного типу напівприлягаючого силуету. Виготовлявся з фабричних тканин іноді на ваті.

Сачок – короткий одяг піджачного типу, прямого крою. Виготовлявся з фабричних тканин іноді на ваті.

Свита – жіночий та чоловічий верхній одяг з сукна білого, сірого та жовтого кольору. Свити оздоблювали вишивкою та аплікацією розташованою в нижньому куті верхньої поли.

Сорочка – один з найбільш архаїчних елементів одягу. До початку ХХ століття був обов’язковим видом натільного одягу як чоловіків так і жінок на території всієї України. Термін «сорочка» розповсюджений не тільки серед українців, але й у інших слов’янських народів. В період Київської Русі «сорочка», «сорочеця» означала як натільний так і верхній одяг або одяг взагалі, виготовлялась як з полотна так і з сукна. Східнослов’янська сорочка кінця ХІХ- початку ХХ століття маючи різноманіття локальних варіацій крою та орнаментації відповідала одному або одразу декільком цільовим призначенням. Білий колір сорочки являє собою загальнослов’янську традицію яка надходить з глибокої давнини.

Спідниця – літник – поясний жіночий одяг більш відомий на півночі Київщини. Шився з трьох – чотирьох розташованих вздовж пілок з грубої саморобної тканини або полотняного сукна з малюнком в горизонтальну або в вертикальну смужку яскравих кольорів. Передня пілка («Притичка»), яку закривали запаскою, могла виконуватись з тканини з іншим малюнкам.

44

44

Спідниця до нагрудника – відома з другої половини ХІХ століття на півночі Київщини та Чернігівщини, виготовлялась з тканини вишневих, фіолетових, жовто-коричневих кольорів. В Кіровоградщині цей тип одягу називався «шарафан». Одяг подібного типу широко розповсюджений в Білорусі та близький до російського сарафану на лямках.

Толуб – верхній плечовий прямоспинний одяг з рукавами, виготовляли з овчини. Фартух-запаска – жіночий поясний одяг який носили з шитими формами поясного

одягу. Найчастіше виготовляли з білого домотканого (пізніше фабричного кольорового) полотна. Прикрашали вишивкою, оборками, нашивками зі строченими складками, мереживом, аплікацією.

Черес – широкий гуцульський шкіряний пояс з металевими прикрасами та орнаментальним тисненням.

Чуганя – сукняний чоловічий плащоподібний одяг з довгою пелериною та імітацією рукавів, що сягав до полу і одягався на опашки. Побутував на Лемківщині.

Шаровари – широкі штани які були запозичені населенням степової частини східної Європи у населення Терції та Персії. Сам термін «шаровари» має персидське походження. Стародавні широкі шаровари були близькі до турецьких. У ІІ половині ХІХ сторіччя вже не зустрічалися шаровари, які за образним висловом Т.Г. Шевченка «матнёй по улице мели». Однак широкий крій штанів у східній та центральній частинах України існував до кінця ХІХ сторіччя.

Додаток № 2 Типові форми українського традиційного натільного одягу Таблиця№ 1

Сорочка пряма, відрізна по лінії стегон. Рукав реглан із вставленими клинцями, призібраний біля горловини і на зап”ясті. Комір стійка.

Сорочка відрізна по лінії стегон. Нижня частина сорочки призібрана. Рукав вшивний із вставленими клинцями, на зап”ясті при зібраний в манжет.

Сорочка пряма, відрізна по лінії талії. Рукав цільнокроєний прямий.

45

45

Сорочка на кокетці, розширена до низу за рахунок вставлених в бокові шви клинів. Рукав вшивний з вставленими клинцями, при зібраний по лінії плечей і на зап”ясті.

Сорочка розширена до низу за рахунок клинів. Рукав реглан, при зібраний біля горловини і на зап”ясті. Комір стійка.

Типові форми українських традиційних безрукавок Таблиця № 2

Керсетка відрізна, при зібрана, розширена до низу.

Керсетка приталена, відрізна, по спині закладена в складки.

46

46

Керсетка приталена, на спині по лінії талії, закладена в складки.

Керсетка невідрізна, трапецевидна, на спині розширена до низу за рахунок вставлених клинів.

Камізоля приталена, довжина до талії, полки відгорнуті у вигляді коміра.

Камізоля приталена, довжина нижче лінії талії, без коміра.

Типові форми українського традиційного поясного чоловічого одягу Таблиця № 3

47

47

Штани прямі з ластовицею, без пояса.

Штани широкі , призібрані на талії, з ластовицею. У пояс вставлений шнурок.

Штани цільнокроєні, між холошнями вставлений клин.

Штани широкі, з ластовицею, на поясі призібрані.

Типові форми українського традиційного поясного жіночого одягу Таблиця № 4

48

48

Юбка розширена до низу, на пояі закладена в густі складки.

Юбка розширена до низу, на кокетці, при зібрана.

Плахта й запаска, зібрані поясом.

Плахта підібрана в пояс.

Типові форми українського традиційного верхнього одягу Таблиця № 5

49

49

Свита невідрізна, приталена, багатоклинна, розширена до низу.

Свита приталена, з підрізними, призібраними бочками.

Бекеша відрізна полінії талії, призібрана.

Свита приталена, відрізна, призібрана.

50

50

51

51

52

52

53

53

54

54

55

55

56

56

57

57

Додаток № 4 Зображення елементів одягу

58

58

59

59

60

60

61

61

Додаток 5 Художні реконструкції українського народного одягу

62

62

Дівоче святково-обрядове вбрання. Волинь (Свійчів тепер Володимир-Волинський р-ну Волинської обл.). 30-ті р.р. ХХ ст.

63

63

Дівоче святкове вбрання. Волинь (Ботин тепер Луцького р-ну Волинської

обл. Перша половина ХХ ст.)

64

64

Жіноче верхнє вбрання. Полісся (тепер Ковельський, Ратнівський, Маневицький р-ни Волинської обл.). Кінець ХІХ – початок ХХ ст.

65

65

Обрядове вбрання весільних свашок. Полісся (тепер Ратнівський, Любешівський р-ни Волинської обл.). Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.

66

66

Традиційне вбрання молоді. Полісся (Нуйно тепер Камінь-Каширського р-ну Волинської обл.)Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.

67

67

Дівоче літнє вбрання. Полісся (тепер Старовижівський,Рратнівський, Любешівський р-ни Волинської обл.). 30-ті роки ХХ ст.

68

68

Святкове вбрання волинянок. Волинь (Островець Млинівського р-ну Рівненської обл.). Середина ХХ ст.

69

69

Жіноче і дитяче святкове вбрання. Волинь (Ківецівський і Рожищенський р-ни Волинської обл.) Середина ХХ ст.

70

70

Святкове вбрання. Волинь (тепер Володимир-Волинський р-н Волинської обл.) Перша половина ХХ ст.

71

71

Традиційне вбрання літніх людей. Полісся (Скулин тепер Ковельського р-ну Волинської обл.) Перша половина ХХ ст.

72

72

Жіноче традиційне вбрання. Полісся (тепер Камінь-Каширський, Любомльський, Маневицький р-ни Волинської обл.) Початок ХХ ст.

73

73

Жіноче святкове вбрання. Полісся (тепер Маневицький, Старовижівський, Ратнівський, Любешівський, Камінь-Каширський р-ни Волинської обл.). Кінець ХІХ – початок ХХ ст.

74

74

Жіноче святкове вбрання. Волинь (тепер Іваничівський р-н Волинської обл.). Кінець ХІХ – початок ХХ ст.

75

75

76

76

77

77

78

78

79

79

80

80

Додаток 6

81

81

Додаток 7

Визначення рівня творчого потенціалу учнів Тест дозволяє оцінити рівень вашого творчого потенціалу, вміння приймати нестандартні рішення. Інструкція: Виберіть один із запропонованих варіантів поведінки в певних ситуаціях.

1. Чи вважаєте Ви, що оточуючий Вас світ може бути кращим? а) так; б) ні, він і так достатньо прекрасний; в) так, але де в чому.

82

82

2. Чи вважаєте Ви, що самі можете брати участь у значних змінах оточуючого світу? а) так, в більшості випадків; б) ні; в) так, в деяких випадках. 3. Чи вважаєте Ви, що деякі з Ваших ідей принесли б значний прогрес в тій сфері діяльності, в якій ви працюєте?

а) так; б) так, при сприятливих обставинах; в) лише в деякій мірі. 4. Чи вважаєте Ви, що в майбутньому будете відігравати таку важливу роль, що зможете щось принципово змінити?

а) так, напевно; б) це малоймовірно; в) можливо. 5. Коли Ви вирішуєте реалізувати якийсь задум, чи думаєте Ви, що доведете його до кінця?

а) так; б) часто думаєте, що не зможете; в) так, часто. 6. Чи відчуваєте ви бажання зайнятися справою, на якійсь абсолютно не знаєтесь? а) так, невідоме вас приваблює; б) невідоме вас не цікавить; в) все залежить від характеру цієї справи. 7. Ви повинні займатися незнайомою справою. Чи відчуваєте ви бажання досягти в ньому досконалості? а) так; б) задовольняєтесь тим, чого встигли досягти; в) так, але якщо вам це подобається. 8. Якщо справа, яку ви не знаєте вам подобається, чи хотіли б ви знати про неї все? а) так; б) ні, ви хочете навчитися тільки найголовнішому; в) ні, ви хочете тільки задовольнити свою цікавість. 9. Коли ви переживаєте невдачу, то: а) якийсь час упираєтесь, незважаючи на здоровий глузд; б) залишаєте цю справу, вважаючи, що вона нездійсненна; в) продовжуєте свою справу, навіть коли стає зрозуміло, що перешкоди нездоланні. 10. Як ви вважаєте, професію потрібно обирати виходячи з: а) своїх можливостей, майбутніх перспектив для себе; б) стабільності, значущості, професії, попиту на неї; в) переваги, які вона забезпечить. 11. Коли ви подорожуєте, чи можете ви легко орієнтуватися на маршруті за яким вже пройшли? а) так; б) ні, боїтеся заблукати; в) так, але там де місцевість вам сподобалась та запам’яталась. 12. Відразу після будь-якої бесіди, чи зможете ви пригадати все про, що говорилось? а) так, легко; б) всього пригадати не зможете; в) запам’ятаєте тільки те, що вас зацікавило. 13. Коли ви чуєте слово на незнайомій вам мові, чи зможете повторити його по складах, без помилок, навіть не знаючи його значення? а) так, легко;

83

83

б) так, якщо це слово легко запам’ятовується; в) повторите, але не зовсім вірно. 14. У вільний час ви віддаєте перевагу: а) залишати наодинці, помріяти; б) перебувати в компанії; в) вам байдуже чи будете ви один, чи в компанії друзів. 15. Ви зайняті справою. Вирішуєте закінчити його тільки тоді, коли: а) справа завершена і здається вам відмінно виконаного; б) ви більш-менш задоволені; в) вам ще не все вдалось виконати. 16. Коли ви на самоті: а) любите мріяти про якісь абстрактні речі; б) будь-якою ціною спробуєте знайти собі конкретне заняття; в) іноді любите помріяти, але про речі, які пов’язані з Вашими інтересами. 17. Коли якась ідея захоплює вас, ви думаєте про неї: а) незважаючи на те, де і з ким ви знаходитесь; б) тільки наодинці; в) тільки там, де не буде дуже галасливо. 18. Коли ви відстоюєте будь-яку ідею, то: а) можете відмовитись від неї, якщо вислухаєте переконливі доводи опонентів; б) залишитесь при своїй думці, які б доводи ви не вислухали ; в) зміните свою думку, якщо опір виявиться дуже сильним. КЛЮЧ ДО ТЕСТОВОГО ЗАВДАННЯ Підрахуйте бали, які ви набрали таким чином: За відповідь «а» - 3 бали За відповідь «б» - 1 бал За відповідь «в» - 2 бали РЕЗУЛЬТАТ Питання 1,6,7,8 – визначають межі Вашої допитливості; Питання 2,3,4,5 – віру в себе; Питання 9 і 15 – постійність; Питання 10– амбіційність; Питання 12,13 – «слухову» пам'ять; Питання 11 – зорову пам'ять; Питання 14 – ваше прагнення бути незалежним; Питання 16,17 – здатність абстрагуватися; Питання 18 – ступінь зосередженості. Ці здібності і складають основні якості творчого потенціалу. Загальна сума набраних балів показує рівень вашого творчого потенціалу.

49 та більше балів. В вас закладений значний творчий потенціал, надає вам широкий вибір творчих можливостей. Якщо ви на ділі зможете застосувати ваші здібності, то вам доступні найрізноманітніші форми творчості.

Від 24 до 48 балів. У вас непоганий творчий потенціал. Ви маєте такі здібності, які дозволяють вам творити, але у вас є і проблеми, які гальмують творчий процес. У всякому випадку ваш потенціал дозволяє вам проявляти себе творчо, якщо ви, звичайно, цього забажаєте.

23 і менше балів. Ваш творчий потенціал незначний. Але може бути, що ви просто недооцінили себе і свої здібності. Відсутність віри в себе може призвести вас до думки, що ви взагалі не здатні до творчості. Позбавтесь цього і таким чином вирішите проблему.

84

84

Схема зон розміщення оберегових зон в народному костюмі та місця їх розташування в колекції «Лісова пісня»

Реконструкції комплексів весільного народного вбрання

85

85

Використання оберегів народного костюму в колекції весільного вбрання Розміщення оздоблення в костюмах колекції. Найбільш важливі місця розташування оберегових зон в жіночому народному одязі;

Місця обов’язкового розташування оберегів в жіночому одязі.

86

86

87

87

Колекція «Лісова пісня»

Похідна виробнича колекція «Лісова пісня preat–a-porter”

Додаток 10

Розробка колекції «Лісова пісня»

88

88

Базова символ-форма колекції

Розвиток символ-форми в колекції «Лісова

пісня»

89

89

Штукатур

Поетичні твори

Штукатур

Воротинцева Ірина– учениця Лутугинського професійного ліцею Луганської області

Был он очень озабочен, В ящик воду подливал, В пиджаке своем рабочем Над раствором колдовал. Наконец повеселел он, Подмигнул: «Займемся делом!» Мы не курим, не халтурим, Мы на совесть штукатурим.

Мы учимся Воротинцева Ірина– учениця Лутугинського професійного ліцею

Луганської області

Мы в первый раз пришли в лицей, Чтоб овладеть мечтой своей, Пусть ничего мы не умеем – Во всем мы скоро преуспеем: Раствор на стену наносить

90

90

И плитку ровненько ложить, Наклеить с качеством обои, Чтобы уют в доме устроить. Уют придаст дому тепло, Чтоб было радостно, светло, Труд штукатуров так полезен, К тому же очень интересен. Учитель знания дает, А мастер практику ведет, Чтобы нам дать образованье, Чтоб по профессии дать знанья, Из нас – простых учеников – Они сделают мастеров, А после мы работать будем И приносить удобство людям.

Технология штукатурных работ Зубатова Дар»я - учень Лутугинського професійного ліцею

Луганської області

Чтобы сделать красивым помещенье, В работе нужны труд и терпение. Вначале подготовить поверхность: Потолок и стены отвесом провесить, Наплывы раствора срубить мастерком, Насечки погуще набить молотком, Веником быстро пыль всю смести, Поверхность смочить, мусор вынести. Затем приготовить хороший раствор, На стену его мы бросаем в упор, Берем полутерок, равняем умело, Затем затираем мы теркою смело. Правило берем, проверяем мы стену, Дефекты убрали и сдали мы смену.

Педагогічні рекомендації

Штукатур. Лицювальник плитлчник. Монтажник гупсокартонних

конструкцій Діденко І.В. - майстер виробничого навчання

ПТУ № 23 м. Полтави

91

91

Незважаючи на розвиток індустріального опорядження, штукатурні роботи займають значне і особливе місце в будівництві. А оштукатурювання залишається одним із найпоширеніших видів опоряджувальних робіт. Саме опоряджувальники надають усім будівлям і спорудам завершеного вигляду. Праця опоряджувальників у цьому відношенні схожа на роботу гравера, який перетворює безбарвний шматок безбарвного алмазу в абсолютно новий коштовний камінь, що виблискує усіма гранями.

Близько п’яти тисяч років тому наші пращури використовували штукатурку із гіпсу. Зовні будинки і храми прикрашали облицюванням із мармуру або кольоровою штукатуркою. Коли ж люди стали прагнути до прекрасного в побуті, з’явилося бажання прикрасити житло. Саме цю місію взяли на себе лицювальники-плиточники. Минали тисячоліття, змінювалися технології, людство росло у своїх прагненнях зробити світ кращим. Одні традиції приходили на зміну іншим. У 1972 році наше училище вперше прийняло на навчання групу за професією «плиточник-облицювальник». Історія нашого училища має свій великий шлях. Основою цих традицій є люди, які свій життєвий шлях пов’язали з училищем Яскравим прикладом цього є Друзенко Марія Олексіївна, яка з 1967-09 роках була ученицею ПТУ № 23, а по закінченню Першого Харківського індустріально-педагогічного технікуму у 1973 році прийшла працювати майстром виробничого навчання опоряджувальників. Зараз Марія Олексіївна займає посаду старшого майстра, має державну нагороду «Ветеран праці». У 1978-80 рр. Марія Олексіївна разом зі своїми учнями працювала на будівництві Олімпійського селища в Москві. По закінченню робіт деякі з учениць залишилися там працювати, навіть отримали житло. Учні Марії Олексіївни залишили трудовий слід у Козельщині, Лубнах, Гадячі, Карлівці, Миргороді; будували житло в Полтаві, мікрорайон Половки. У 1987 році Друзенко Марія Олексіївна була делегатом Всеукраїнського з’їзду вчителів. За великі досягнення у роботі була запрошена в Київ, де була нагороджена грамотою Президії Верховної Ради України.

Чепіга Н.Г. була ученицею ПТУ № 23 у 1970-71 роках. Після закінчення Харківського індустріального педагогічного технікуму з 1977року Наталія Григорівна працювала майстром виробничого навчання групи мулярів. Разом з дітьми працювала на будівництві житлових будинків в Миргороді та по вулицях Артема, Пушкіна в обласному центрі. Із 1987 року Чепіга Н.Г. – викладач спецтехнології. Не так давно в ПТУ № 23 майстром виробничого навчання працює інженер з 30-річним стажем Лукашина П.К. У 2003 році її учениця Кривенко Ірина приймала участь у Всеукраїнському конкурсі професійної майстерності за професією «штукатур» у м. Сарни, де зайняла ІV місце. Понад 300 учнів за 22 роки педагогічної діяльності випустила у доросле життя майстер виробничого навчання Кіяшко Наталія Олександрівна. Вона навчила їх не тільки працювати та з любов’ю відноситись до своєї професії, а й дарувати своєю працею радість людям.

92

92

Шлях від учениці до майстра виробничого навчання, а згодом викладача спецтехнології пройшла Цуркан Наталія Василівна. У 2007 році її учень Шумейко Борис зайняв І місце в обласній олімпіаді за професією «штукатур». Перейнявши естафету, у 2008 році ІІ місце в обласній олімпіаді за професією «плиточник-лицювальник», зайняв Турчак Віктор.

Професія опоряджувальника є не тільки важливою, але й красивою. «Краса врятує світ» – сказав свого часу Ф.Достоєвський. І дійсно, щоб виховати в учнів не тільки любов до своєї професії, а й почуття прекрасного їм було доручено виконання інтер’єру актової зали училища. При цьому роботи були виконані різною фактурою і кольором. Працюючи під керівництвом майстра виробничого навчання Лукашиної П.К., учні використовували новітні технології та матеріали всесвітньовідомого концерну Хенкель, який представлений на Україні компанією «Хенкель Баутехнік (Україна)», лідером вітчизняних виробників продукції подібного профілю. І це ще не все.

Ремонти кабінетів, облицювання фасаду навчального корпусу, санітарно-технічних кабін, побутових кімнат у гуртожитку – це далеко не повний перелік всього, що зроблено вправними руками наших учнів.

Штукатур; лицювальник-плиточник; маляр.

Основные формы профессиональной ориентации учащихся лицея по профессии «Штукатур, облицовщик-плиточник, маляр»

Лапутько О.С. – майстер виробничого навчання Євпаторійського професійного будівельного ліцею

АР Крим

Педагогический стаж работы в Евпаторийском профессиональном строительном

лицее в должности мастера производственного обучения - 24 года. Председатель методической комиссии педагогических работников, связанных с

отделочными работами. Термин профессия происходит от латинского корня, означающего: говорить

публично, объявлять, заявлять. Отсюда, кстати, и слово «профессор». Но происхождение слова «профессия» скорее запутывает, чем объясняет наше понимание его смысла. Обратимся к истории.

Очень давно, у первобытных людей, когда еще не существовало разделения труда, не было и разных профессий. Каждый человек вынужден был всем заниматься сам. Впрочем, кое-какое разделение труда все-таки было — между мужчинами и женщинами. Мужчины, как правило, охотились на животных, строили жилище, делали оружие, орудия, лодки. Женщины — собирали съедобные растения, готовили пищу, делали одежду, растили детей.

Потом по мере развития общества стали возникать рыночные отношения между людьми и появилась специализация людей по видам труда. Одни люди становились охотниками, другие — рыбаками, третьи — земледельцами… Они обменивались друг с

93

93

другом продуктами своего труда. Накопленные в каждой группе людей знания и навыки передавались из поколения в поколение. Появилось разделение труда, возникли профессии.

Бурное развитие социально-экономической сферы привело к изменению спектра профессий, пользующихся спросом на рынке труда. Изменяется содержание труда некоторых из профессий, возникают новые и просто изменяются названия давно привычных специальностей.

Как дело становится мастерством, знает только настоящий профессионал. У каждой профессии – свои секреты, которые покоряются только тем, кто любит и уважает свое ремесло.

Всем нам известно, какое важное значение имеют отделочные работы, которые являются ключевыми работами при строительстве зданий и сооружений. Именно от ровности стен и правильности углов зависит качество дальнейших отделочных работ.

Мастера строительных профессий – штукатур, маляр, плиточник- облицовщик во все времена были в почете, всегда имели достаточный заработок и уважение.

Известные мастера этих строительных профессий увековечили свой труд в прекрасных творения зодчества.

Много прекрасных фасадов и интерьеров забытых дворцов и современных коттеджей радуют глаз жителей. Во всем этом труд строителя – отделочника, чье мастерство восхищало не одно поколение.

являются скрытыми видами работ. Возникают большие сложности, если по истечению определенного времени штукатурка начинает трескаться и отслаиваться. Исправление данных дефектов ведет к серьезным финансовым потерям. Порой складывается ситуация, когда штукатуры сдерживают проведению других типов работ, что влечет задержку сроков сдачи объекта, а как следствие финансовые потери и лишние неприятности.

- массовая профессия, необходимая везде, где ведется стройка, возводятся новые и ремонтируются старые здания. Маляр приходит на стройку последним, когда строительство здания завершено: его задача - придать новому дому красивый, нарядный вид, нанести слой краски, спасающий строительные материалы от разрушения.

Главная работа маляра - это, конечно, окраска стен, оклейка их обоями, шпаклевка. Но маляру 5-6 разряда приходится выполнять и гораздо более сложную и разнообразную работу: художественную отделку стен и потолков, росписи различных поверхностей, составление сложных колеров, декоративное лакирование и золочение.

- это одна из профессий строителя - отделочника. Без облицовки нельзя сдать в эксплуатацию строящийся объект. Облицовщики-плиточники доводят до требуемой готовности то, что сделано строителями. Их работа близка к художественному творчеству, они вносят в жизнь людей чувство радости. Работа облицовщиков всегда у всех на виду. Если небольшие дефекты каменной кладки нетрудно исправить последующей штукатуркой, то изъяны в работе облицовщиков скрыть почти невозможно. Облицованные керамическими, стеклянными, асбестовыми и другими плитками поверхности зданий, внутренние стены помещений приобретают нарядный вид, становятся гигиеничнее, долговечнее.

Весь процесс работы облицовщика-плиточника состоит из подготовительных работ и

укладки плиточного материала. В подготовительные работы входит проверка

94

94

геометрической формы основания, устройство маяков или марок. Маяки - это плитки, установленные в точном соответствии с проектной отметкой. На эти плитки мастер ориентируется при укладке плиток по всей облицовываемой поверхности.

Как правило, при отделке помещений плиточным материалом выдерживается определенный рисунок. Плитками с использованием орнамента облицовываются стены и полы ванных комнат, кухонь, холодильных помещений.

Работа облицовщиков всегда у всех на виду. Если небольшие дефекты каменной кладки нетрудно исправить последующей штукатуркой, то изъяны в работе облицовщиков скрыть почти невозможно. Облицованные керамическими, стеклянными, асбестовыми и другими плитками поверхности зданий, внутренние стены помещений приобретают нарядный вид, становятся гигиеничнее, долговечнее.

Весь процесс работы облицовщика-плиточника состоит из подготовительных работ и

укладки плиточного материала. В подготовительные работы входит проверка геометрической формы основания, устройство маяков или марок. Маяки - это плитки, установленные в точном соответствии с проектной отметкой. На эти плитки мастер ориентируется при укладке плиток по всей облицовываемой поверхности.

Как правило, при отделке помещений плиточным материалом выдерживается определенный рисунок. Плитками с использованием орнамента облицовываются стены и полы ванных комнат, кухонь, холодильных помещений.

Отделка различных элементов зданий играет большую роль в художественном и архитектурном оформлении помещений и поэтому требует особого внимания к качеству работ, к правильной организации труда и соблюдению установленной технологии.

Большое внимание, при этом уделяется современным технологиям производства и применению новых материалов. С учетом требований современного строительства и архитектуры значительно расширяется ассортимент отделочных материалов, обеспечивающих улучшение качества отделочных работ.

Перед будущими строителями стоит ответственная задача – обеспечить существенное сокращение сроков строительства объектов путем высокого профессионализма, использования современных технологий и оборудования, применения новейших материалов.

Если раньше для строительства и ремонта использовался ограниченный спектр материалов и инструментов, которые не всегда позволяли быстро и качественно претворить в жизнь все задуманные дизайнерские фантазии в оформлении зданий, то сейчас главная задача – осуществление качественного высококвалифицированного строительства по современным технологиям и новейшим дизайнерским решениям. Этим занимаются штукатуры, плиточники-облицовщики, маляры.

Учащиеся Евпаторийского профессионального строительного лицея, приобретая профессию штукатура, плиточника-облицовщика, маляра, будущие высококвалифицированные рабочие, уже с 1-го курса обучения в производственных мастерских изучают весь комплекс работ по технологии проведения облицовочных работ, современные материалы, передовые методы труда, инструменты, инвентарь, которые дают возможность достигнуть высокого качества облицовки и ее долговечности.

Ребята, обучающиеся в лицее, понимают: огромный ассортимент строительных материалов, который пришел на смену традиционному, требует от них совсем иного уровня знаний и профессиональных навыков. Опытные мастера производственного обучения, работая с учащимися, акцентируют внимание на том, что использование современных материалов и технологий в строительном производстве – это качество, надежность и высокая продуктивность – основные условия на сегодняшний день. Лицеисты понимают, что современная отделка придает зданиям и сооружениям законченный вид и декоративные качества.

95

95

в Евпаторийском профессиональном строительном лицее осуществляется в оборудованных мастерских, оснащенных современными дидактическими средствами обучения: технологическими инструкционными картами, демонстрационными стендами, макетами, продуктами мультимедиа.

Под руководством опытных мастеров производственного обучения учащиеся осваивают навыки будущей профессии. Все учащиеся обеспечены современным ручным и механизированным инструментом, необходимыми строительными материалами.

Профессионально выполненные руками учащихся, мастеров производственного обучения стенды, макеты, наглядные пособия способствуют хорошему усвоению навыков выбранной профессии.

проводят опытные, высококвалифицированные специалисты. Почти половина

преподавателей и мастеров проработали в лицее не один десяток лет. В связи с появлением на мировом строительном рынке новых технологий и

материалов стал, соответственно, необходим и качественно новый подход к обучению специалистов. Уроки производственного и теоретического обучения проходят как в

96

96

классическом варианте, так и по инновационным методикам. Очень нравятся учащимся уроки, проводимые в форме деловой игры, по методам кейса, Проектов, модульным технологиям.

по модульной системе для будущих штукатуров, плиточников-облицовщиков, маляров проводит преподаватель Виноградова Ольга Михайловна.

Знания, полученные учащимися на уроках теоретического и практического обучения, успешно закрепляются на производственной практике. Ремонтные работы в лицее выполняются самими учащимися.

97

97

Уже на втором и третьем курсе учащиеся успешно справляются с поставленными

перед ними задачами. Лицеисты, под руководством мастеров производственного обучения, выполняют ремонтные работы в общежитии лицея, столовой, учебных корпусах. Высококвалифицированные облицовочные работы, повышенного разряда сложности, были проведены во всех душевых, умывальниках и санитарных узлах лицея.

Работы, выполненные учащимися группы 3-4, не уступают по качеству работам профессиональных мастеров.

Во время обучения в лицее учащиеся проходят производственную практику не только при выполнении ремонтных работ в учебном заведении, а также на строительных объектах города Евпатория.

Только отличные и хорошие отзывы о работе наших учащихся приходят от ведущих строительных компаний города и санаториев. А такие предприятия как «ООО Консоль», 28 УНР, фирма «Строитель», «ООО Стройкомплекс», «Домострой» и многие другие хотели бы принять наших учащихся после окончания учебы на постоянную работу.

Учащиеся группы 3-4 проходили производственную практику на строительном

объекте ООО «Консоль».

98

98

позволяет обеспечить использование мультимедиа-технологий.

В мастерских, кабинетах спецдисциплин учащиеся просматривают учебный материал при помощи ноутбука и мультимедийного экрана. В лицее есть также полиэкранный класс, где учащиеся знакомятся с учебными фильмами о новейших технологиях отделочных работ, о современных строительных материалах, прогрессивных ручных и механизированных инструментах, используемых в отделочных работах на производстве.

Мастерская штукатуров, плиточников-облицовщиков имеет в своем арсенале не только наглядные пособия, макеты, стенды, а также компьютер, принтер, сканер и на протяжении двух лет – кабельное подключение к сети ИНТЕРНЕТ.

Актуальность применения мультимедиа технологий в образовательном процессе обусловлена тем, что на современном этапе нашего общественного развития происходит информатизация общества и широкое распространение глобальной компьютерной сети Интернет. Компьютерные технологии на сегодняшний день стали уже неотъемлемой частью жизни многих учащихся. Они зачастую воспринимают их с гораздо большим интересом, чем обычный учебный материал.

Интерактивность является очень важной составляющей мультимедиа. Люди запоминают только 20% того, что они видят, и 30% того, что они слышат. Также

99

99

запоминается 50% того, что видят и слышат, и целых 80% того, что они видят, слышат, и делают одновременно.

При использовании мультимедиа обычный урок становится более эффективным, повышается динамичность урока, открывается возможность видео действия и видео взаимодействия, к примеру, возможность оперативного получения информации с обновляющихся сайтов компаний по производству строительных материалов через сеть Интернет.

Иными словами преподаватель и мастер производственного обучения, используя минимальные усилия со своей стороны, может постоянно находиться в информационном поле любой отрасли.

Часто на уроках производственного обучения демонстрируются учащимся современные фильмы, где представлены инновационные технологии строительных и отделочных работ. Идет ознакомление учащихся с новинками материалов и инструментов. Один из лучших фильмов, это фильм концерна ХЕНКЕЛЬ, производителя строительных материалов марки CEREZIT. В нем представлен как полный перечень строительных материалов, выпускаемых этим концерном, технические характеристики материалов, так и подробно освещен весь технологический процесс работ, что очень облегчает труд преподавателя и мастера.

Электронная почта используется как метод общения. У мастера производственного обучения имеется электронный адрес, который известен

всем учащимся и они в любой момент могут связаться с ним, задать вопросы, к примеру, при подготовке домашнего задания, к сдаче экзамена, при выполнении дипломных работ, а иногда и при решении каких-либо личных проблем.

Если для школы уже существуют продукты, использующие мультимедиа технологии в учебном процессе, то для профессиональных лицеев готовых программных продуктов нет. Однако повышенный интерес к мультимедиа технологиям, внедрение таких технологий в образование привел к тому, что многие преподаватели и мастера производственного обучения осваивают инструментарии создания учебных мультимедиа продуктов.

Использование информационных технологий дают большую степень усвоения материала учащимися.

получившие дипломы по специальностям штукатуров, плиточников-облицовщиков,

маляров, трудоустраиваются на производство с высокой заработной платой и всегда будут востребованы.

Штукатур; лицювальник-плиточник Ткаченко Л.І. -

майстер виробничого навчання, Знам’янський професійний ліцей

Кіровоградської області

100

100

Шановні юні друзі!

Ви закінчуєте школу і кожного з вас турбує питання: Чим займатися в житті? Яку професію обрати? Іноді обираючи професію людина не враховує свої можливості і здібності, а обирає так

звані «модні професії» та навчання у престижних навчальних закладах. Однак здобуття таких професій не завжди гарантує працевлаштування. Обираючи майбутню професію треба зважити на її попит на ринку праці. Сьогодні в Україні відроджується виробництво, оновлюється обладнання підприємств та

зростає попит на кваліфікованих працівників. Нові вимоги до робітників супроводжуються покращенням умов та зростанням заробітної плати. Працювати за робітничою професією можна творчо та із захопленням! Набувайте робітничих професій! Затишок, комфорт, зручність – ось три кити на яких тримаються будівлі. Але будь-які

будівлі з часом потребують ремонту – дрібного, косметичного або значного, капітального. І тут чимало залежить від вміння це зробити. Сучасне будівництво – це відповідальний захід, який вимагає високого професіоналізму. Як якісно і добротно відремонтувати, визначити які матеріали необхідні, яким інструментом користуватись ви дізнаєтесь і навчитесь в нашому ліцеї.

Штукатур Штукатур – дуже відповідальна будівельна професія. Адже від якості виконаних

штукатурних робіт залежить вигляд приміщення чи будинку. Основне завдання штукатура – зробити всю поверхню, яка підлягає штукатуренню, рівненькою, без горбів і западин. Соціально-економічне значення професії:

Будь-які загальнобудівельні роботи на об’єкті не можуть вважатися завершеними, якщо там не попрацюють штукатури.

Їх праця завершує роботу всього колективу будівельників і відносяться до категорії опоряджувальних робіт. Штукатурні роботи потрібні для опорядження віконних і двірних укосів, фасадів, колон. Обштукатурювання може бути звичайним і декоративним, може застосовуватися суха штукатурка (гіпсокартонні листи).

101

101

Характеристика процесу праці: До штукатурних робіт відносяться:

• ручні штукатурні роботи, прості; • поліпшені, високоякісні; • механізовані штукатурні роботи; • опорядження поверхонь обшивальними листами; • опорядження поверхонь з використанням комплексних оздоблювальних систем; • штукатурні роботи з використанням сухих сумішей; • оздоблення віконних прорізів; • торкрет-штукатурка; • виконання гуртів; • обштукатурення фасадів; • штукатурні роботи взимку. Знаряддя праці: Сьогодні у будівництві використовують нові нетрадиційні матеріали і технології:

модифіковані будівельні суміші, високодекоративні покриття, полімермінеральні синтетичні штукатурки, а також сухі способи опорядження поверхонь. Ø Для опорядження фасадів штукатурками працівники користуються спеціальним

інструментом: штукатурний молоток, насікальний молоток, сокіл, ківш, штукатурна лопатка або кельма, півтерки, терки, правило; Ø Для влаштування штукатурно-декоративного покриття: шпатель, терка з пінопласту,

рельєфні валики, змішувач із насадкою. Вимоги професії до працівника: Отримати професію штукатура та стати справжнім майстром своєї справи може кожен.

Умовою успішної роботи є такі якості особистості як відповідальність, акуратність, схильність до ручної праці.

Лицювальник-плиточник Соціально-економічне значення професії: Лицювальник-плиточник – це робітник, який виконує роботи, пов’язані з опорядженням

поверхні будівлі штучними матеріалами. Поверхню облицьовують з тим, щоб захистити конструкцію від атмосферних впливів, вологи механічних пошкоджень, а також з санітарно-гігієнічною і декоративною метою. Облицьоване штучними матеріалами приміщення набирає привабливого вигляду, в ньому створюються кращі умови для життєдіяльності людини.

Характеристика процесу праці: Лицювальник-плиточник повинен виконувати:

• укладання у будинках та інших будівельних об’єктах підлоги керамічною, бетонною та іншою плиткою;

• облицювання стін керамічною, бетонною або кам’яною плиткою;

• покриття підлоги і стін мармуром та графітом; • роботи з оновлення та ремонту; • внутрішні декоративні роботи.

Знаряддя праці:

102

102

Підлоги облицьовують керамічними, мозаїчними, бетонними, шлакосіталовими, синтетичними плитками. Внутрішні вертикальні поверхні облицьовують керамічними,

скляними, полістирольними плитками. Крім того для облицювання різних поверхонь можна застосовувати плитки з природних кам’яних матеріалів (мармурові, гранітові, з вапняку тощо). Для нарізання і обробки керамічних і скляних

плиток застосовують плитко різ. При виконанні облицювання використовують інструмент: шпатель із квадратними зубцями, кельму, гумовий молоток, гума для затирання швів, правило.

Вимоги професії до працівника: Професія вимагає від працівника бути

рухливим, акуратним, мати просторову уяву, чутливі пальці рук, хороший естетичний смак, добре розрізняти кольори. Обравши дану професію людина зможе знайти собі роботу в кооперативних та державних організаціях, на будівництві приватних будинків. Це гарантований постійний заробіток

Ці дві професії суміжні між собою. Тому в будівельних профтехучилищах нерідко учнів навчають обом професіям і присвоюють кваліфікацію: штукатур; лицювальник-плиточник. Навчання в ліцеї поводять викладачі вищої і першої категорії, майстри виробничого

навчання, які мають значний практичний досвід та високий рівень професійної підготовки.

Великий практичний досвід педагогічних працівників в організації навчально-виховного

процесу забезпечує високий рівень теоретичної та практичної підготовки випускників. Про якість професійної підготовки свідчить те, що учні училища займають призові місця

в обласних конкурсах з фахової майстерності. На уроках професійно-теоретичної та професійно-практичної підготовки, що проводяться

у власних майстернях ліцею, на об’єктах підприємств, а також в період виробничої практики використовуються сучасні матеріали, новітні технології опоряджувальних робіт. Випускники училища працюють на підприємствах м. Знам’янка, Києва, Одеси.

Кажуть, що

103

103

вибір професії – це друге народження людини. Від того, наскільки вірно Ви оберете свій життєвий шлях, залежить яке

місце в суспільстві Ви будете займати.

Я – майбутнє твоє, Україно

Пшенишна Л.М. -

майстер виробничого навчання, ДПТНЗ «Новоград-Волинський професійний ліцей»

Житомирської області

Мета. Виховувати любов до праці, розвивати у учнів розумові та творчі здібності, уміння, навички з метою орієнтації їх на свідомий вибір майбутньої професії. Викладач. Шановні присутні учні, гості! Сьогодні ми проводимо семінар з трудового виховання і професійної орієнтації з теми «Я - майбутнє твоє, Україно!». Ця проблема актуальна, тому що праця завжди була, є і буде основою життя. І від того, як людина працюватиме, буде залежати майбутнє не тільки сім'ї, а й держави. Отже, основним за-вданням і вчителів, і батьків є підготовка учнів до свідомого відношення у навчанні до обраної майбутньої професії. Запрошуємо вас на професійний виховний захід за"участю учнів групи №2 . Ми поведемо вас казковими шляхами у світ прекрасного і корисного. (Звучить музика). Ведуча 1 Не за глибокими морями, Не за дрімучими лісами, Не в якомусь, чужоземному царстві А в нашій рідному Професійному ліцею Споконвіку живуть-поживають І горя не знають Дуже працьовиті українці. Ведучий 2 Професіоналів серед них багато. Вони - майстри своєї справи. На роботу ідуть, як на свято. Шанують люди їх талант і славу. Ведучий 3

104

104

А я у будівельники пішов Із мрією будувати, будувати. Мости, будинки, космодром І радість людям дарувати Безмежна даль у майбуття Своїми вчинками, руками Творити буду я життя Прекрасне, як сама земля! Викладач Шановні , професій поганих не буває. Скажу вам, що глибоку вдячність і пошану викликає завжди той, хто чесно працює.

Хай летить, як птах крилатий, Мрія з краю в край. Час спливе, і життя вам скаже: «Шлях свій вибирай». Тож, шановні, Ви обрали гарну професію Будівельник ,будівельник це покликання

нескінченна творчість. Штукатурні роботи відносяться до великої групи опоряджувальних робіт, а професія

штукатура займає особливе і дуже помітне місце серед інших будівельних професій. Виникла ця професія давно. Вже близько 5 тисяч років тому при будівництві

будинків застосовували штукатурку з гіпсу. Слово "штукатурка" — італійського походження, (від лат. — гіпс, вапно, алебастр). Це дало вченим підставу припускати, що ви-найшли штукатурку італійські будівельники. На жаль, дійшло дуже мало документальних да-них про цю професію, тому зараз неможливо встановити, якими методами користувалися і які інструменти застосовували штукатури тисячоліття тому. Перші приклади використання глиняної штукатурки-обмазки зустрічаються в житлах напівземляночного типу, характерних для степових районів древньої Русі. Для більшої охайності і краси поверхні глиняної штукатурки покривали різноманітними барвистими візерунками. У якості речовин-барвників використовували сажу, червону глину, крейду й інші найпростіші "земляні" фарби, а зв'язувальними речовинами для них служили жир, кістковий мозок, рослинна олія і пізніше вапно. До кінця XI ст., коли перша Російська держава досягла зеніту своєї могутності й культурного розквіту, поряд із поліпшеним оздобленням живописом, мозаїкою й облицюванням керамічними плитками, широко застосовували вапняну штукатурку. Зовнішнє оздоблення монументальних будинків у ХІП—XV ст. істотно видозмінилося. Будівельники стали оштукатурювати зовнішні поверхні цегельних стін, оздоблюючи їх рустами, які створювали враження кам'яної кладки. Так з'явився один із найпростіших елементів декоративної штукатурки. Згодом багато чого змінилося в технології і методах штукатурних робіт, але незмінним залишається їхнє призначення: надавати окремим приміщенням і цілим будинкам естетичного вигляду. Адже штукатурка — оздоблювальний шар на поверхнях різноманітних конструкцій і елементів споруд — стін, перекриттів, колон, перегородок, що вирівнює ці поверхні або надає їм певної форми і фактури. Це від штукатурів залежить, щоб стіни і стелі були рівними, без западин і горбів, дверні і віконні скоси дзеркально гладкими, архітектурні деталі геометрично чіткими. Це штукатури готують будинок або споруду під остаточне оздоблення — фарбування або облицювання. І ніяка фарба або, припустимо, шпалери не зможуть сховати брак, якщо він допущений штукатуром. Штукатурка має санітарно-гігієнічне, захисно-технічне і архітектурно-декоративне призначення. Гігієнічна роль штукатурки полягає в тому, що в результаті оштукатурювання утворюються рівні й гладкі поверхні конструкцій будинку, що перешкоджають осіданню на них пилу і полегшують очищення поверхонь. Захисно-технічне призначення штукатурки полягає в захисті конструкцій будівель і споруд від шкідливих атмосферних впливів і вологи, зменшенні теплопередачі, звукопровідності, дерев'яні стіни стають вогнетривкими, у захисті від дії хімічних речовин, тобто підвищується

105

105

довговічність споруди. Штукатурка призначається для підготовки поверхонь під фарбування або облицювання. Архітектурно-декоративне призначення штукатурки полягає в тому, щоб надати будинкам і приміщенням більшу привабливість і виразність, створюється спеціальна фактура поверхні штукатурного шару за рахунок добору складу розчину за матеріалом (заповнювач і в'яжуче) і кольору, засобові його нанесення на поверхню і наступної обробки оздоблювального шару різними інструментами і пристосуваннями. А зараз до вашої уваги презентація « Професії Штукатур.»

Ведуча 1 Я вмію штукатурити стіни і стелю, Ззовні будинку теж дам я лад, Резервуари, басейни, колони Красиво штукатурю я всякий раз. Ведучий 2 Розчин приготую, нанесу на поверхню, Затру, виробляючи різні дива, Мраморну крихту, пігмент кольоровий Змішаю й отримаю чудеса! Ведучий 3 Я штукатур, я горжусь, що я вмію Своїми руками творити добро. Від покоління людей я маю подяку За руки свої, що не бояться роботи. Ведуча 1

Україна рідна, мила. Знаєш, звідки в тебе сила? Чому впевненість ти маєш? З чого розум ти черпаєш? Тим міцне твоє коріння, Що розумнеє насіння В душі молоді поклали - Урожай талантів мали! Малюють діти і співають, Танцюють гарно й вишивають, Історію Батьківщини Залюбки вивчають!

(Звучить пісня «Ми - майбутнє України» на мелодію пісні «Вместе весело шагать»). Україну, рідну матір, величаємо, Звягільщиною свій край ми називаємо. Хай він в віках прославиться ділами. Заспівай веселу пісню разом з нами. Приспів: Нам щодня веселий дзвоник лунає, Хай лунає, хай лунає. До роботи ліцеїстів закликає. Закликає, закликає. Тепле сонечко ми з радістю вітаємо. Новоград наш славний величаємо. Будем з друзями ми жити і творити, Рідну землю українськую любити. Приспів (той самий)

106

106

Ми - майбутнє України, цим пишаємось. І на символах державних добре знаємось. Ми готові зароблять дванадцять балів І учасниками бути фестивалів.

Приспів: Простелився у майбутнє шлях просторий, Шлях просторий, шлях просторий. І життя у мандри кличе, наче море, Наче море, наче море.

Викладач Життя прожити - не поле перейти. Від труднощів не можна заховатись. Свою стежину слід в житті знайти, Щоб в щасті й радості купатись. «На сценку виходить учень з мамою і татом» Батько і мати в роздумах куди відправити свого сина на навчання….. Ведучий 2 Спішу додому. Двір, старенький тин.

І серце щось забилося сильніше... Голубку-неньку хочу відшукати, Щоб обійнять її, розцілувати Й сказати лагідно: «Добридень Вам, Прийшов Ваш рідний син». Так, мати вже стоїть переді мною, З'явившись несподівано. І я, неначе в землю вріс, Схиливши низько голову, - В моїх очах з'явилася сльоза. Ми стоїмо, нас обдуває вітер, Запахло травами, береза заплела Всі свої коси. І матуся, обійнявши сина,

До рідної хатини повела Викладач Виростайте, діти, наші соколята, Вас життя чекає нове і багате. З вами завжди будуть поряд мандрувати Любі батьки ваші та рідная хата. А якщо спіткає горе і невдача, і серденько ваше в розпачі заплаче, Рук не опускайте, знайдіть в собі сили На ноги піднятись, труднощі осилить. Ми з вами пройшли екскурс стежинками вашої обраної професії і хочу побажати вам Хороших успіхів в труді, В навчанні, у праці та в дерзанні, І в особистому житті. Нехай боронить мати Божа Від злих людей і різних бід. Хай дасть здоров'я і поможе Прожити в щасті сотні літ!

107

107

Роздуми про професію

Моя професія будівельник – це нескінченні творчість і пошук

Паламар Андрій - учень Підгаєцького професійного аграрного ліцею

Тернопільської області

А я у будівельники пішов

Із мрією будувати, будувати… Мости, будинки, космодром І радість людям дарувати. Безмежна даль у майбуття Своїми вчинками, руками Творити буду я життя

Прекрасне, як сама земля.

Як багато можна сказати про професію будівельника! Почнемо з того, що будівельник - дуже древня професія, що іде своїми початками в

глибину сторіч. Історія будівельного мистецтва бере початок з найдавніших часів і нерозривно пов’язана з історією розвитку людського суспільства.

Кожний народ пишається культурними здобутками своїх предків, бо в них він бачить не тільки своє минуле, а й майбутнє. Традиції високої самобутньої культури збереглися в фортецях, церквах, храмах, у народних житлах на всій території України.

Деякі із них можна побачити на Житомирщині: церква святого Василя в Овручі (пам’ятка архітектури ХII століття) та деякі архітектурні пам’ятки нашого міста. Милуючись ними, ми віддаємо належне таланту, тонкому смаку і винахідливості умільців-будівельників, чиї чудові витвори непідвладні часові. Прекрасні споруди минулого не йдуть разом із їхніми творцями. Еталони широкої краси, вони і сьогодні не загубили свого значення, ними будуть захоплюватись прийдешні покоління.

Які потрібні були знаряддя і матеріали, щоб створити подібні шедеври? З тієї пори, як людина будує, її думки невпинно працюють над створенням нових, поліпшенням існуючих знарядь праці, над пошуками складних форм споруд, над зведенням їх у короткі терміни, із зменшеними витратами засобів і зусиль. Ще при спорудженні єгипетських пірамід і римських акведуків будівельники були знайомі з важелями, канатами, блоками, лебідками, що застосовуються зараз.

З кожним роком будівельні роботи все більше вдосконалюються. Переконатися можна, пройшовши вулицями нашого квітучого міста. Все, що ми бачимо навколо, - створено умілими руками будівельника. Чи є інша професія, порівнюючи з цією за широтою і розмаїтістю інтересів, інша праця, порівняна із цим завзяттям, творчим злетом, що переборює труднощі й негоду?

Навколишній світ не обмежений стінами простої квартири, найбільшого будинку. Ми відчуваємо постійну потребу й у такій будівельній продукції, як театри і цирки, Палаци культури і кіноконцертні зали, бібліотеки та лікарні, будинки відпочинку та санаторії тощо. На будівельниках лежить велика відповідальність за пам’ятники історії, культури. Квартали старих будинків, що підлягають зносу, часто бережуть у собі багато цінного. Реставратори древніх пам’ятників - теж будівельники. Тільки їхнє завдання складніше, щоб відновити будинок у першопочатковому вигляді, вони повинні пізнати секрети старих майстрів -таємниці їхніх віковічних розчинів, секрети найміцнішої кам’яної або цегляної кладки, хитрої системи вентиляції, надзвичайних архітектурних прикрас…Недарма в реставратори зараз йдуть найосвіченіші будівельники, часто, з вищою освітою.

108

108

Будівельник - це покликання, нескінченна творчість і пошук. Прекрасно усвідомлювати, що твоя праця необхідна людям всіх професій, що плоди твоєї праці переживуть століття. Від багатьох професій, прекрасних і різних, професія будівельника відрізняється тим, що його праця втілюється в красу наших міст, зручність квартир, складне переплетення заводських конструкцій. Кожний будівельник відчуває гордість за свою професію, вважає її найцікавішою, найактуальнішою серед інших. І це зрозуміло: адже в ім'я Людини, для блага Людини трудяться наші будівельники.

Так вже повелося, що ринок кадрів не стоїть на місці. На зміну одним спеціальностям

приходять інші, більш сучасні та пристосовані до останніх новинок технічного прогресу, деякі спеціальності та професії взагалі залишаються в минулому, бо нікому не спаде на думку нині плести постоли чи організувати виробництво самоварів. Але є професії, котрі з часом не тільки не втрачають своєї актуальності, але й здобувають все більший попит.

От хоча б будівельник. Нині неможливо собі уявити місто, село, селище, мегаполіс,

котрі б не розвивались, не будувались, не модернізувались, не ремонтувались. Тому професія будівельника завжди у повазі та пошані.

Як не парадоксально, та саме висока зарплатня є основою вибору цієї професії юнаками. Сьогодні хлопці розуміють, що спеціаліст з хорошими руками і, хай навіть з початковою, освітою може отримати чималу винагороду за свою працю. У нашій країні зарплатнею в тисячу доларів може похвалитися, погодьтеся, далеко не кожен.

Кваліфікованих кадрів, котрі б вміли працювати, і головне хотіли б цього, на будівельних майданчиках країни якраз і не вистачає. Не кожен може отак просто стати і робити цю роботу якісно, як того вимагають. Ще більша проблема - люди, котрі хотіли б працювати, бо будівництво - справа важка. Набагато простіше - обслуговувати клієнтів чи рахувати гроші. Нині будівельна спеціальність - це непоганий шанс заробити. Більшість, хто цього прагне, не планує присвятити будівництву все життя, а так - просто підзаробити. Не вистачає будівельникам і керівництва. Знайти нині дійсно кваліфікованого прораба, майстра, менеджера, архітектора - справа дуже нелегка.

Однак при гострій нестачі кадрів можна потрапити до керівної ланки, навіть не маючи відповідної освіти, а просто, так би мовити, «набивши руку». При різкій нестачі кадрів будівельні організації та фірми збільшують оплату людям з вулиці, котрі не мають ані відповідних умінь чи навиків, ані відповідної будівельної освіти. Людина ж, котра вже щось вміє та знає, фактично стає майстром, - показує, як правильно треба виконувати той чи інший процес, контролює, виправляє, навчає.

На часі будівельником працювати нелегко. Досить часто доводиться перетягувати важкі будівельні матеріали, працювати за будь-якої погоди, дихати пилом, шкідливими речовинами, інколи доводиться працювати цілий день на висоті, та й нещасні випадки на

109

109

будівництві - не така вже велика рідкість. Одним словом, доводиться постійно знаходитися у напрузі.

До слова: інтерес до професії будівельника не зникає. Навпаки, він зростає. Зростає, як це не парадоксально, відповідно до росту вимог до цієї професії, а вони змінюються ледве не щодня. Взяти, до прикладу, часи перебудови: популярними були стандартні багатоповерхівки, а з приходом незалежності стандарти перед будівничими почала визначати Європа. Тоді ж з'явилася мода на двоповерхові котеджі за містом. Згодом почали будувати замість стандартних «коробок» новітні багатоповерхівки з панелей, у основі котрих - скло. А взяти хоча б бум на пластикові вікна, євроремонти…

На часі інвестори замовляють забудовникам міст цілі квартали, знову ж таки, на західний зразок. Тут і вимоги на декілька порядків вищі - такі багатоповерхівки мають будуватися з екологічно чистих матеріалів, із застосуванням новітніх технологій, із індивідуальним опаленням, мати всі ступені та рівні захисту потенційного покупця такого житла і від води, і від вітру, і від сонця, і від гамірних сусідів. Плюс до всього, тепер, купуючи житло, покупець звертатиме увагу, не лише на квартиру, а й на наявність паркінгу, пішохідних доріжок, дитячих майданчиків тощо.

Одним словом, ледве не щодня з'являється щось нове, що треба втілювати в життя. Відтак, доводиться постійно вчитися, слідкувати за останніми тенденціями та розробками, працювати з такими матеріалами, про які ще кілька років тому взагалі ніхто не чув.

Будівельна справа сьогодні - одна з найнадійніших, а той, хто обере собі професію будівельника - аж ніяк не прогадає. Бо попит на таких фахівців буде завжди, тож без роботи сидіти не доведеться, як і без шматка хліба. Головне, - дійсно стати майстром своєї справи та не боятися нічого нового. Тоді не так важливо буде, що будувати: фортецю для феодала, модернізований котедж чи щось надсучасне і надгігантське. Головне, - що твоя робота буде приносити величезну користь, її помічатимуть, вона стане не просто частиною міста, а й його історією. А вона, до речі, має здатність повторюватися. Так що не за горами нові піраміди, висячі сади Семіраміди, храми та Ейфелеві вежі…

Ювелір Педагогічні рекомендації

Діаманти назавжди

Будім Т.Д. – майстер виробничого навчання Міжрегіонального центру ювелірного мистецтва м. Києва

Де і як добувають алмази Алмази утворюються в геологічно стабільних районах континентів, на глибинах 100-200 кілометрів, де температура досягає 1100-1300оС, а тиск 35-50 кілобар. Такі умови сприяють переходу вуглецю з графіту в іншу модифікацію - алмаз, має щільно упаковану атомами кубічну структуру. Пробувши мільярди літ на великих глибинах, алмази виносяться на поверхню магмою кімберліту під час вулканічних вибухів, утворюючи при цьому корені родовища алмазів - трубки кімберліту. Перша з

таких трубок була знайдена на півдні Африки в провінції Кимберлі, на ім'я цієї провінції і стали називати трубки кімберлітом, а породу, що містить дорогоцінні алмази - кімберліт. На сьогоднішній день по всьому світу знайдені тисячі трубок кімберліту, але тільки декілька десятків з них є промислово алмазоносными, в яких рентабельно проводити доьування.

110

110

Сьогодні алмази добувають з двох типів родовищ: корінних і повторних - розсипних. Вперше алмази були знайдені в Індії ще до нашої ери в розсипах і розроблялися протягом сторічч. Легендарні копальні Голконди дали світу майже всі відомі алмази, такі як «Кохинур», «Шах», «Орлів» і інші. До XVIII сторіччя індійські копальні виснажилися, і країна втратила лідерство в поставці алмазів на світовий ринок. Але «алмазна лихоманка» почала охоплювати інші країни і континенти. В 1725 році розсипні родовища були знайдені в Бразилії, і більш ніж на сторіччя центр світового добування алмазів перемістився до Південної Америки. Після відкриття численних розсипів в Бразилії ціни на світовому алмазному ринку того часу почали падати і для підтримки стабільності на світовому ринку були потрібні жорсткі адміністративні заходи на експорт і добування алмазів. Переважна більшість бразильських алмазів - першосортні кристали найвищої якості. Бразильські алмази невеликі за розмірами, хоча зустрічаються і крупні. В світі найбільш відомі шість з них: «Зірка Півдня», «Зірка Єгипту», «Зірка Мінаса», «Мінас-Жерайс», «Англійський алмаз Дрездена» і «Президент Варгас». Лідерство Бразилії по добуванню алмазів тривало відносно недовго. В 1867 році в Південній Африці на березі ріки Оранжева був знайдений перший алмаз, який і змінив хід розвитку південноафриканської держави . Знайдений кристал був огранований в діамант вагою 10.75 карат, отримав власну назву «Еврика» і увійшов до історії як первісток південноафриканського алмазододобування .Саме в цей час в руслі річки вперше була знайдена гірська порода, що містить дорогоцінний матеріал алмаз, згодом названа кімберліт. З цієї миті починається епоха розробки і пошуків корінних алмазних родовищ, пов'язана з Африкою. Історія діамантів має великий зв'язок з історією алмазів. Достовірно точно немає даних про першовідкривача алмазів і їх первинному місцезнаходженні. Найперший алмаз був знайдений в четвертому тисячолітті до нашої ери в Індії. Вже у той час цим коштовним каменям приписували магічну дію, у зв'язку з цим їх досить часто використовували як талісмани. Алмази до того ж були відомі і дуже цінувалися стародавніми римлянами. Пліній Старший в своєму творі «Naturalis historia» розказує про використання алмазів, як інструменів. Десь в 600 р. н.е. був знайдений найперший алмаз на індонезійському острові Борнео, але той факт, що Індія перестала бути єдиною алмазодобувною країною, алмази з Борнео не стали популярні, оскільки їх кількість була дуже маленькою, а доставка до портових міст, що мають крупні торгові майданчики, була дуже дорога.

В 13 сторіччі зрозуміли, що після відповідної обробки алмази приймають чудовий

вигляд, але не дивлячись на це, алмази так і не стали обробляти, оскільки думали, що після

111

111

обробки коштовні камені втрачають свою магічну силу. Тільки в 1910 році була придумана і втілена в життя практика шліфування алмазів, яка використовується і до цього дня. Багатющі колись легендарні індійські і індонезійські рудники, про які згадується в казках " Тисячі і однієї ночі", з часом виснажилися. На сьогоднішній день добування алмазів в Індії і Голконді незначне. Португальцями, під час їх подорожі по Азії у пошуках золота, було знайдено ще одне родовище алмазів. Ця подія спричинила за собою алмазну лихоманку, сп'яніння алмазами. В 1869 році в Кимберлеї в Південній Африці був знайдений перший алмаз з серії Кімберліту. Через рік Африка стала основним постачальником алмазів, другим постачальником була Бразилія. На всесвітній виставці у Філадельфії в 1876 р. громадськості був показаний спосіб обробки алмазів за допомогою каменерізної машини. В 1926 році було знайдено родовище алмазів на побережжі Атлантики і в 1955 році був виготовлений перший штучний діамант. В 1961 році був знайдений перший алмаз на морському дні.

Основні місця добування алмазів

Алмази Сибіру 4 липня 1829 року в Росії на Уралі в Пермській губернії на Хрестовоздвиженській

золотій копальні був знайдений перший алмаз. Його знайшов, промиваючи золото, чотирнадцятирічний кріпосний Павло Попов.

Перший алмаз в Сибіру був знайдений поряд з Енісейськом в 1897 році на річці Млиновій.

В Якутії перший алмаз був знайдений в 1949 році в басейні річки Вілюй. На території Архангельської області відкрито два алмазні

родовища: ім.М.В.Ломоносова в кінці 70-х років, та ім. В.Гриба в 1996 році. Фабрики по обробці і огрануванню діамантів в СРСР почали будувати відразу після відкриття алмазних родовищ Якутії. Перший завод системи «Кристал» був

112

112

побудований в Смоленську в 1963 році і до наших днів залишається найбільшим російським підприємством, що спеціалізується по огрануваванню алмазів.

Мистецтво огранування діамантів - екскурс в історію Коли алмази зявляються на поверхні землі, вони вкриті тонкою плівкою хрусткого льоду. Це пояснюється тим, що алмази утворились глибоко під землею і були винесені на поверхню під дією вулканічних сил. На поверхні вони попадають під вплив води та нерівностей землі. Все це впливає на алмаз і поверхня його стає шорсткою. Багато рокі назад люди помітили, що якщо відполірувати зовнішній заморожений край , то блискуча поверхня під ним буде набагато кращою. Саме це відкриття положило початок практики огранування алмазівю За останні роки, особливо останні 170 років мистецтво огранування вдосконалювалось. Центрами огранування алмазів стали Амстердам і Антверпен. Це стало можливим завдяки різниці між відшліфованим і не відшліфованим алмазом. Сотні років тому Індія була єдиним джерелом алмазів. Алмази перевозили на кораблях з Індіі до Венеції. Потім вони відправлялись на кораблях до північної Європи, а через Альпи їх перевозили в торгівельних фургонах. Такі сухопутні перевозки визивали велику цікавість у розбійників з великої дороги. Дуже швидко торговці діамантами зрозуміли, що грабіжників цікавлять відшліфовані алмази, які були красивими і блискучими. Саме це показало що на північ потрібно переправляти не відшліфовані алмази, а потім там їх обробляти. Амстердам став центром огранування алмазів, потім центр перемістився в Антверпен. Сьогодні в Амстердамі виготовляють діаманти для туристів, а Антверпен- головний центр виготовленя діамантів Європі.

У всі часи ціллю процесу огранування було не лише надання красивого зовнішнього вигляду алмазу, а й максимальне збереження маси. Діаманти завжди продавали по масі, тому її збереженя було головним завданням.

Форма не обробленого алмазу визначає форму майбутнього діаманту. Природний алмаз має форму октаедра (дві чотирьохгранні піраміди, розміщені

основами одна до одної). Але,під дією зовнішніх факторів, в природі часто зустрічаються алмази неправльних форм.

Знамениті алмази Найбільший із знайдених алмазів отримав ім'я "Куллінан". Він був знайдений в 1905 р. біля р. Преторії в Південній Африці. Маса "Куллінана" складала 3106 карат (або 621 г), і коштував він 9 млн. фунтів стерлінгів. Алмаз був дарований англійському королю Едуарду VI. При обробці "Куллінан" був розколений на 105 частин; найбільша з них масою 516,5 карат (або 103,3 г) отримала назва "Зірка Африки". Алмаз "Кохинор" ніколи не продавався за гроші. Він був знайдений в Індії ще в 56 р. до н.е. В 1304 р. султан Алладін Кхилі обманом відняв камінь у царя Мальви і відвіз його в Делі. В 1526 р. кабульский цар Бабур вторгнувся до Індії. Його син Хумаюн відвіз алмаз до Персії і подарував його персидському шаху. Потім алмаз знову як подарунок потрапив до Індії, де їм заволодів інший персидський шах, Надір. Побачивши алмаз, він вигукнув в захопленні: "Так це ж справжня гора світла!". Так алмаз отримав свою назву: в перекладі з мови фарсі "Кохинор" значить "гора світла". В 1747 р. шах Надір був убитий власною вартою. Генерал Абдалі, захопивши камінь, біг до Афганістану. В 1813 р. цар Ранжіт-Сингх силою зброї повернув алмаз назад в Індію, велів вставити його в браслет, який носив на всіх прийомах. Коли в 1848 р. спалахнуло повстання двох полків, всі дорогоцінності були оголошені військовими трофеями англійців і переправлені до Англії. Алмаз"Регент" масою 400 карат (80 г) був знайдено в 1701 р. в Індії. Англійський губернатор міста Мадраса - пірат Томас Пітт, - купив цей алмаз за 20 000 фунтів стерлінгів у місцевого ювеліра і відвіз його до Лондона, де і продав в 1717 р. за 125000 фунтів стерлінгів

113

113

регенту Франції герцогу Орлеанському. З цієї миті алмаз отримав ім'я "Регент". У свій час цей алмаз прикрашав ефес шпаги Наполеона. Зараз алмаз "Регент" знаходиться в Луврському музеї у Франції, він важить після ограновування 27,35 г і оцінюється в 3 млн. доларів. Алмаз "Раджа Мальтанській", знайдений в 1787 р. на о. Борнео, не піддавався ограновуванню, має грушовидну форму і масу 73,4 р. Блиск цього алмаза неповторний. Вважалося, що від цього алмаза залежать родючість землі і багатство країни. Багато хто вірив, що алмаз цей зціляє всі недуги - треба тільки випити воду, в якій він знаходився якийсь час. Перший бразильський крупний алмаз масою 261,9 карат (або 52,4 г) отримав назва "Зірка Півдня". Цей алмаз має голубуватий відтінок і абсолютно прозорий. Діамант "Орлов" із зеленувато-голубим відливом, масою в 200 карат (або 40 г) вінчає царський скіпетр Росії. Алмаз, що став основою цього діаманта. був знайдений на початку XVI ст. в Індії. Спочатку він був виготовлений у вигляді "високої троянди" масою 300 карат. Шах Джехан залишився незадоволеним ограновуванням і наказав переогранити камінь. Після цього алмаз придбав сучасну форму, але маса його зменшилась до 200 карат. Він був вставлений в трон шаха Надіра, що заволодів в 1737 р. містом Делі, і носив назву "Деріанур" ("море світла"). Діамант був викрадений, потрапив до Амстердама, де граф Орлів і купив його в 1773 р. за 400 тис. рублів для Катерини II. Цариця наказала вправити камінь в свій золотий скіпетр. Діамант "Велика троянда" освітлював чоло головного бога Шиви в одному з храмів Індії. Він був вкрадений і переправлений до Європи. По його слідах відправилися жреці храму, вбиваючи всіх покупців цього каменя. Так були убиті перший власник "Великої троянди" французький граф де Раїсилін, потім принцеса Маргарита і інші. Нарешті, жреці індійського храму зуміли вилучити діамант у чергового покупця і повернули його на батьківщину. Прекрасний діамант "Хоуп" масою всього 45,5 карат (або 9,1 г) має найрідкісніший глибокий сапфірово-синій колір чудової чистоти. Подібного йому немає в світі. Цей камінь був привезений з Індії і проданий французькому королю Людовику ХIV. В 1792 р. алмаз був викрадений, але в 1830 р. знову з'явився і був куплений лондонським банкіром Генрі Хоупом, чиє ім'я і отримав. Про цей камінь йшла чутка, як про фатальний камінь, що приносить нещастя власнику. Алмаз був завезений до Європи з Індії... разом з чумою. Всі, хто ним володів, або були убиті, або загинули при загадкових обставинах: принцеса Ламбалла - убити, королева Франції Марія-Антуанета - страчена, син банкіра Хоупа - отруєний, а його внук втратив весь свій капітал. Сьогодні він вважається найдорожчим невеликим предметом в світі, його оцінюють в $ 200 млн., тобто трохи менше $ 5 млн. за карат. Алмаз "Шах" масою 90 карат (або 18 г) - жовтого кольору, але дуже прозорий, завдовжки 3 см - був знайдений в Центральній Індії, ймовірно, в 1450 р. Алмаз був доставлений шахському двору в Ахмаднагарі. В 1591 р. шах Низам повелівав вирізати на одній з граней алмаза напис: "Бурхан-Нізам-шах другий. 1000 рік". В цьому ж 1591 р. володар Північної Індії Великий Могол Акбар захопив Ахмаднагар і заволодів алмазом. Коли на престол династії Моголів зійшов внук Акбара шах Джехан ( "Володар миру"), то він наказав на іншій грані алмаза вирізати ще один напис: "Син Дехангир-шаху Джехан-шах. 1051 рік". По нашому літочисленню йшов 1641 р. Син шаху Джехана Ауренг-Зеб підвісив алмаз над своїм троном і оточив його смарагдами і рубінами. До 1738 р. алмаз "Шах" зберігався в Делі.

алмаз Принцеса

алмаз Горняк

алмаз ОРЛОВ

114

114

В 1738 р. на Індію напав шах Надір, захопив алмаз і відвіз його до Персії. В 1824 р. на третій грані алмаза з'явився напис "Владика Каджар-Фатх али-шах Султан. 1242 рік". В 1829 р. в столиці Персії Тегерані вбивають російського дипломата і письменника А. З. Гибоєдова. Уряд Росії вимагає покарання винних. Переляканий шахський двір відправляє до Петербургу сина шаху Хосров-мірзу, який везе в дар царю алмаз "Шах". Так цей камінь опинився в Росії.

Найвідоміші діаманти світу Життя швидкоплинне, мистецтво вічне. Наприклад, ювелірне мистецтво. Минають роки, зникають держави, відходять люди, адіаманти просто змінюють господарів, подорожуючи світом. Представлені у цьому рейтингу діаманти – найвідоміші у світі. Деякі з них втрачені, деякі виставлені на видноті у вітринах відомих брендових магазинів, інші сховані за семи замками у приватних колекціях. Так чи інакше, але про них знає увесь світ, адже приховати існування «світил» не так-то просто.Топ-15 – це не просто список найбільших шліфованих діамантів, хоча перша п’ятірка – фіксований перелік; це рейтинг найвідоміших діамантів за розміром, кольором, формою та, звісно, легендою.

«Golden Jubilee»

Найбільший у світі шліфований діамант вагою 545,67 карата. Це дитя Південної Африки та одне з найвідоміших творінь Габі Толковскі, який огранив камінь. Діамант коричнево-жовтого кольору дуже довгий час мав назву Неназваний Коричневий (Unnamed Brown). Але в 1997 році камінь придбали як подарунок таїландському королю Пуміпону Адульядету на 50-й, «золотий» ювілей правління монарха. Саме тоді камінь нарешті отримав назву. Ціна діаманту невідома.

«Куллінан»

Один з найбільших у світі діамантів. Первинна вага каменя становила 3106 каратів. «Куллінан» знайшли 27 січня 1905 року в Південній Африці на шахті Premier, яка належить компанії De Beers. Діамант був названий на честь сера Томаса Куллінана – засновника шахти. За $1 млн уряд бурської республіки Трансвааль придбав коштовність і подарував її британському монарху Едварду VII як вдячність за надання колонії

самоврядування після закінчення англо-бурської війни. У 1908 році ювеліри голландської компанії «Ашер» розкололи камінь на кілька частин. Найбільший – «Куллінан» І (530,2 карата) отримав назву «Велика зірка Африки». Сьогодні він прикрашає скіпетр англійського короля Едварда VII, що зберігається в лондонському Тауері, і є частиною королівських скарбів Великої Британії. Приблизна ціна «Великої зірки Африки» становить $400 млн.

115

115

«Незрівнянний»

Діамант знайшли на початку 1980-х років в місті Мбуджі-Маїв, Конго. Вага діаманта становила 890 каратів. Ювеліри на чолі з Марвіном Семюельсом огранили алмаз. Найбільший камінь, який отримали після огранки, важить 407,48 карата. Саме він і отримав назву «Незрівнянний». Господарі неодноразово намагалися

продати діамант, спочатку на аукціоні Christie's, а потім на інтернет-аукціоні eBay за £15 млн, проте жодна спроба успіху не мала.

«Сторічний»

Алмаз знайшли 17 липня 1986 року в копальні Premier, Південна Африка. Вага необробленого каменя становила 599,1 карата. Про знахідку було повідомлено під час святкування 100-річного ювілею найвідомішої в світі алмазодобувної компанії « De Beers.» Ювелір Габі Толковскі майже три роки обробляв діамант. Результат вийшов дивовижний: «Сторічний» – діамант ідеально чистої води і бездоганного шліфування. Він важить 273,85 карата. У травні 1991 року коштовність

застрахували більш, ніж на $100 млн. The Centenary зберігається у лондонському Тауері і є частиною дорогоцінностей британської корони.

«Jubilee»

Алмаз вагою 650,8 карата був знайдений на копальні Jagersfontein у Південній Африці в 1895 році. Володів знахідкою консорціум лондонських торгівців алмазами,. Перша назва присвячувалась президенту Оранжевої провінції Францу Вільяму Райтцу (Francis William Reitz), де камінь був знайдений. На честь 60 річниці коронації королеви Вікторії в 1897 році діамант був перейменований. Нині Jubilee володіє Роберт Моуад (Robert Mouawad). Jubilee – найбільший діамант його колекції.

«De Beers»

Незадовго після заснування фірми «De Beers» у 1888 році перша грандіозна знахідка порадувала власників копальні: величезний світло-жовтий алмаз вагою 428,5 карата. Після шліфовки діамант важить 234,65 карата і належить до десятків найбільших діамантів світу. Діамант прикрашав одне з найдивовижніших намист Patiala Necklace. Зник він разом із цим ювелірним виробом.

116

116

«Millennium Star»

Уявіть собі діамант настільки великий та настільки ідеальний, що жоден фахівець не береться оцінити його – це і є De Beers Millennium Star. Алмаз був знайдений на початку 80-х років ХХ століття в Конго. Під час громадянської війни діамант придбала компанія «De Beers». За три роки ювеліри опрацювали камінь за допомогою лазера. Так з’явився унікальний грушовидний діамант вагою 203 карати. Гаррі Оппенхаєр, акула діамантового промислу, описав De Beers Millennium Star як «найгарніший діамант, який побачив світ». Millennium Star був виставлений як головний екземпляр De Beers Millennium Diamond Collection.

. «Orlov»

Існує багато легенд та історій про походження діаманта. Одна з них оповідає: «Орлов» колись був оком індійського бога Вішну, доки французький дезертир не поцупив коштовність із храму на початку ХVIII. Саме з того викрадення і починається тривала та сповнена пригод подорож діаманта. Камінчик змінив декількох власників, доки потрапив до рук графа Григорія Орлова,

який дізнався про існування діаманта й вирішив придбати його для Катерини ІІ. Тоді вартість «індійського ока» становила £90 тис., а діамант отримав своє нове ім’я. Але камінь не приніс графу щастя: Катерина ІІ все одно не покохала Григорія. Проте любов любов’ю, а камінець Катерина ІІ залишила собі: «Орлов» прикрасив скіпетр цариці. «Орлов» – велика рідкість серед діамантів, адже він зберіг свою оригінальну форму і має гарний колір -прозорий зі слабким синьо-зеленим відтінком. За офіційними даними Кремля, «Орлов» важить 189,62 карати.

«Regent»

За легендою в 1698 році раб знайшов 410-каратний діамант на шахті Голконди в Індії, а англійський капітан викрав камінь, убивши власника. Новий господар, який придбав діамант за £20,4 тис. в індійського торговця, розділив алмаз на декілька частин. Найбільший діамант важив 141 карат. 1717 року власником коштовності став французький принц Філіп ІІ Орлеанський, придбавши його в за £135 тис. Відтоді розпочинається королівське існування діаманта: він прикрашав корони Луї XV, Луї XVI та Марії Антуанетти. В 1791 році вартість «Регента» становила £480 тис. В 1792 році діамант був викрадений,

але, на щастя, знайшовся. Сьогодні кожен може помилуватись діамантом, який разом з іншими коштовностями французької корони виставлений у Луврі.

117

117

«Premier Rose»

The Premier Rose – ще одна дивовижна знахідка на шахті Premier. Алмаз вагою 353,9 карата знайшли в 1978 році. William Goldberg (Нью-Йорк). Ім’я діаманта подвійне: Premier – це назва шахти, де знайшли алмаз; Rose – ім’я дружини власника Ціла команда ювелірів шліфувала камінь. В результаті світ побачив першокласний діамант вагою 137,02 карата у формі персика. В 1979 році виставили діамант The Premier Rose на продаж. Невідомий придбав коштовність за $10 млн. Нещодавно діамант прикрасив зібрання відомого колекціонера Роберта Моуада.

«Тіффані»

Один з найбільших у світі жовтих діамантів. Алмаз знайшли в 1878 році у Південній Африці на шахті «Кімберлі» й відшліфували, надавши традиційної круглої форми. Вага «Тіффані» становить 128,5 карата. «Тіффані» одягали всього двічі. Вперше це сталось під час «Балу Тіффані» у Ньюпорті. Честь носити коштовність випала королеві балу Шелдон Вайтхауз.

Вдруге його одягала Одрі Гепберн. Зараз діамант належить компанії Tiffany & Co. і постійно виставлений у вітрині магазину Tiffany в Нью-Йорку.

«Кохінор»

«Гора Світла» – один з найвідоміших діамантів. Походить з Індії, важить 793,5 карата. Історія Кохінура простежується з 1304 року. Легенди ж про нього сягають тисячі років. Вважається, що «Кохінур» був знайдений близько 5000 років тому в Південній Індії, в знаменитих копальнях Голконди. Першим відомим його власником був один з легендарних героїв Індії Карна, згадуваний в давньоіндійському епосі «Махабхарата». Відомо також, що протягом декількох віків «Кохінур» прикрашав тюрбан раджів з династії держави Мальві. За легендою, якщо «Кохінур» впаде з тюрбана раджі, то весь народ Мальві

піде в рабство. Так і трапилося в 1304 році, коли Мальва була завойована султаном Ала-ад-Діном. У власність переможцеві серед інших захоплених скарбів перейшов і «Кохінур». Після цього «Кохінур» подорожував як захоплений скарб від одного війська до іншого, від однієї частини світу в іншу. На початку ХІХ століття він уже був в Англії. Діамант перейшов у володіння Ост-Індійської компанії. Компанія піднесла його королеві Вікторії, і в 1851 році він був виставлений у Лондоні. До того часу «Кохінур» зберігав стародавню індійську огранку. Королева Вікторія носила «Кохінур» як брошку. Після її смерті діамант був переданий до скарбниці британського двору і впаяний у королівську корону. У 1862 році діамант переогранили під керівництвом королівського мінералога Джона Пеннанта, відтоді він набув пласкої форми. Маса каменя при переогрануванні поменшала з 191 до 108,9 карата. Доцільність переогранення викликала багато сумнівів і критики, адже при цьому діамант втратив частину своєї історичної цінності.

118

118

«Taylor-Burton»

Всесвітню славу діамант здобув завдяки своїм зірковим власникам: алмаз був придбаний Ричардом Бартоном для своєї дружини Елізабет Тейлор у 1972 році. Камінь, з якого Гаррі Вінстон вирізав діамант вагою 69 каратів, походить все з тієї ж копальні Premier. Фірма Cartier викупила діамант і оздобила ним діамантове намисто. Саме в магазині Cartier Бартон і побачив бажаний подарунок. Але на цьому подорожі камінця не закінчились. Після розлучення в 1978 році Тейлор виставила діамант на аукціон та повідомила, що частина отриманих коштів піде на будівництво лікарні в Ботсвані. На сьогодні власником коштовності є Роберт Моуад, який зменшив розмір

діаманта до 68 каратів.

«Sancy»

Блідо-жовтий діамант вагою 55,23 карата індійського походження. Коріння легенди про діамант сягає сивої давнини, а більш-менш достовірні факти датуються 1570 роком – де Сансі, французький підданий, придбав у Константинополі діамант. Таким чином, камінь отримав назву від імені свого першого європейського господаря. Після цього Sancy подорожував по світу – від французьких королів до англійських лордів, від російських князів – і знов у Францію. В 1978 році Лувр викупив діамант за $1 млн. Зараз Sancy чудово почувається в Луврі поруч із не менш відомими сусідами:.

«Blue Hope»

Найвідоміший діамант сталево-блакитного кольору вагою 45,52 карата. З алмазом пов'язано легенд більше, ніж з будь-яким іншим каменем у світі. Крім величини і незвичайного насичено-синього кольору він може похвалитися містичним статусом «проклятого каменя». Існувало повір'я, неначе всякого, хто заволодіє коштовністю, буде переслідувати зла доля і спіткає

таємнича смерть. Великий алмаз рідкісного сапфірово-синього кольору був знайдений в околицях Голконди (Індія) і незабаром став власністю французького купця і мандрівника Жана Батиста Таверньє, який і продав його Людовіку XIV в 1669 році. Щоб додати коштовності блиску, камінь огранили в формі серця, отримавши діамант вагою 69 каратів, а ще пізніше йому надали традиційної форми «подушечки». Під час Французької революції діамант був викрадений і з’явився лише у 1824 році в колекції Генрі Філіпа Хоупа, на честь якого і був названий. Нині діамант зберігається в музеї природознавства Смітсонського Інституту, Вашингтон, США. Приблизна вартість каменя становить $200-250 млн

Місце України на світовому ринку діамантів і ювелірних виробів

119

119

До 1995 року на ринку, як і в часи Союзу, діяли чотири великих ювелірних підприємства, що складають основу галузі - Київський, Львівський, Харківський і Одеський ювелірні заводи. Після прийняття в 1994 році Закону "Про видобуток і переробку дорогоцінних металів і каменів в Україні" у ювелірне виробництво почав приходити приватний капітал. Частина великих підприємств орендували трудові колективи, а потім і приватизували їх. Але спокійному розвитку галузі перешкодила інфляція, що почалася. Заводи були зупинені в основному через різке збідніння населення і падіння попиту.

З 1995 року почався бурхливий розвиток національної ювелірної промисловості. Відповідно до урядової програми приватизації, ювелірні підприємства були виставлені на продаж. Сьогодні практично усі вони - приватні. У державній власності залишалися тільки два стратегічно важливих заводи по огранюванню алмазів - "Кристал" і "Ізумруд", а також Львівський ювелірний завод. Донедавна ці підприємства входили в ДАК "Українські поліметали", створену з ініціативи Кабміну в 1998 році для реалізації державної програми "Золото України". Компанією "Українські поліметали" володіли три акціонери - Мінпромполітики (71,97% акцій), Фонд державного майна (25,95%) і Міністерство фінансів (2,08%). У червні 2004 року Кабінет Міністрів передав функції по керуванню 100% акцій "Українських поліметалів" Мінпромполітики. У компанії були вилучені заводи, що займалися огранюванням каменів - київський "Ізумруд" і вінницький "Кристал", а також Львівський ювелірний завод. Найближчим часом держава планує виставити Львівський ювелірний завод на продаж. На ювелірному ринку діють близько 800 компаній, ще близько 3 тис. займаються торгівлею ювелірними прикрасами. Місткість ринку перевищує 400 млн. грн. Обсяг виробництва в 2004 році склав 42 тонни. 1,5% (0,6 тонн) зробленої продукції експортується. Структура ринку ювелірних виробів у 2004 р.: 35% - Київський ювелірний завод; 15% - продукція іноземних компаній 20% - Вінницький, Харківський, Одеський і Львівський ювелірні заводи 30% - інші виробники.

Негативні тенденції розвитку і керування ВЭД українських підприємств алмазогранильного комплексу, як головна причина занепаду стратегічно важливої галузі З метою підтримки вітчизняної діамантової галузі урядом був видано указ про створення компанії "Діаманти України". У неї повинні були увійти вінницький "Кристал" і київський "Ізумруд". Однак формальне створення компанії не спричинило реальних результатів. Улітку 2003 року "Кристалом" був підписаний протокол про створення спільного підприємства з російсько-бельгійською компанією «Smolensk Dіamond N.V.,» що поставляла алмазну сировину для вінницького підприємства. За умовами угоди частка закордонного партнера в СП складе не менш 30% статутного капіталу, українського - не менш 51%. Половина акцій «Smolensk Dіamonds N.V». належить найбільшому російському виробнику діамантів - ОАО "Кристал" (Смоленськ). Хто є власником інших 50% акцій компанії, не розголошується. Передбачається, що це російська алмазодобувна компанія "АЛРОСА", представники якої неодноразово заявляли про свої наміри взяти участь у приватизації смоленського, гомельського і вінницького "Кристалів".

Однак не усі фахівці вбачають у подіях навколо вінницького "Кристала" російський слід. Є думка, що за «Smolensk Dіamonds N.V» стойть відомий ізраїльський бізнесмен Лев Леваєв, що зв'язаний з компанією "Руіз Даймондс". Виходець з колишнього СРСР є найбільшим російським оператором алмазно-діамантовогоптового ринку і великим гравцем на алмазній біржі в Тель-Авіві, що вважають самим великим ринком необроблених алмазів у світі. З ДП "Ізумруд" співпрацювали ізраїльські фірми, контрольовані Левом Леваєвим. Ізраїльські компанії виявляли велику цікавість до українських огранувальних підприємств . У 2003 році найбільший ізраїльський експортер алмазів – компані « LLD Dіamond » - виразила зацікавленість у придбанні вінницького "Кристала" і Київського "Ізумруду". Ізраїльська сторона запропонувала Міністерству промислової політики України вивести ці

120

120

підприємства зі складу ДАК для наступної приватизації. Але Мінпромполітики віддало перевагу російській компанії. Потім керівництво ДАК "Укрполіметали" наполягало на проведенні прозорого приватизаційного конкурсу з продажу "Ізумруду".

Київське державне підприємство «Ізумруд» (первісна назва «Київська фабрика по виробництву діамантів) введено в експлуатацію у 1969 році, як експортно-орієнтований виробничий об'єкт. Проектна річна потужність по виробництву діамантів 150-250 млн.доларів США (у залежності від розмірності виробів), проектна чисельність -2500 чоловік. Частка експорту у різні періоди стабільно становила 97-92%. Підприємство мало філію у с.м.т. Рокитно (Рівненської області) на 150 робочих місць. Головним видом виробничої діяльності є обробка природних алмазів у діаманти, питома цінність яких у сотні-тисячі разів перевищує питому цінність золота, тому, при проектуванні та будівництві заводу, були виконанні вимоги спеціального режиму по забезпеченню збереження цінностей, тобто, ізольоване розміщення основних та допоміжних приміщень, ізоляція основного виробництва від інших виробництв, недопустимість контактів у робочий час робітників основного виробництва з допоміжними виробництвами та службами, цілодобова збройна охорона силами МВС, системи сигналізації та розміщення постів охорони і т.п. Обробка алмазів є специфічним замкненим технологічним процесом, тому проектом передбачені інші, ізольовані від основного, виробництва: виробництво спецобладнання, оптико-механічних приладів та засобів вимірювання, електронно-механічних маніпуляторів широкого ряду, спеціального алмазного інструменту, ручних огранувальних пристроїв, цанг, оправок та іншого технологічного обладнання.

Протягом 2000-2001 років підприємство, не зважаючи на зношеність основних фондів, провело за власні кошти масштабну реконструкцію будівель, інженерних мереж, капітальну заміну обладнання, а головне - з метою поглиблення ступеню переробки алмазів у діаманти збудувало та підготувало до запуску нове виробництво по випуску ювелірних виробів з діамантами річною потужністю до 50 млн.гривень. Після розпаду СРСР, незважаючи на втрату сировинного забезпечення з Якутії, підприємство до 2001 року працювало прибутково, проте, після передачі його з Мінпрополітики до складу створеної у 1998 році Державної акціонерної компанії «Українські поліметали», середньорічні об'єми знизилися у 4 рази, виробнича діяльність перейшла у щорічну збитковість - 4-5 млн.грн., чисельність працівників зменшилася у 3 рази Різке погіршення фінансово-господарської діяльності підприємства з 2001 року відбулося через:

• відмови від закупівлі алмазної сировини для власного виробництва діамантів, при одночасному збільшенні питомої ваги обробки давальницьких алмазів на збиткових умовах для окремих контрагентів;

• невдалого менеджменту і свідомої передачі у 2002-2005р.р. позицій КДП «Ізумруд» на внутрішньому ринку криміналізованим приватним фірмам ТОВ «ТД «Алмаз-Діамант» та ТОВ «Ультра плюс», виробництво яких було розгорнуте на території КДП «Ізумруд» на нелегальній основі, у т.ч. без оформлення договору оренди, без розробки проектної документації, державної експертизи, без реєстрації в органах держнаг • ліквідації у 2002 році новоствореного та підготовленого до запуску на проектну потужність власного ювелірного виробництва, передачі його в оренду вказаним приватним фірмам та Вінницькому заводу «Кристал»;

• роздроблення підприємства та передачі у кінці 2002 році з балансу КДП «Ізумруд» на баланс новоствореного ДП «Автокомплекс» об'єктів інженерного, господарчого та режимного забезпечення КДП "Ізумруд», що порушило проектну майнову цілісність заводу,

121

121

чим унеможливило його нормальну виробничу діяльність, охоронну та інвестиційну привабливість;

• незаконного знецінення діамантів більш, ніж на 6 млн.гривень нижче собівартості та вивозу їх на Вінницький завод «Кристал», реальна вартість яких більше, ніж 20 млн.гривень; • примусового звільнення (скорочення) більше однієї тисячі спеціалістів та кваліфікованих робітників;

• блокування інвестиційних пропозицій з 2002 року, явного лобіювання інтересів ТОВ «ТД «Алмаз-Діамант» та ТОВ «Ультра плюс» у рейдерському (через самозахват та орендні відносини) заволодінні підприємством.

Таким чином, наразі, підприємство знаходиться у роздробленому стані, невідновленому по інженерно-господарчому та режимно-охоронному забезпеченні (це питання в останні роки блокується в рейдерських інтересах вказаних фірм), виведено обігові кошти, звільнено 70% висококваліфікових працівників. Проте, вищенаведені кризові явища не є критичними, позитивними факторами у відновленні проектної виробничої потужності підприємства та повернення йому втрачених позицій на внутрішньому ринку є наступне: • підприємством у 1999-2001 роках реконструйовано: капітально відремонтовано виробничі та адміністративні споруди; інженерно-технічні мережі, збудовано автономні системи теплозабезпечення та енергоживлення;

• збережено та відновлено 90% технологічного обладнання (близько 1500 одиниць в основному та інструментально-механічному виробництвах);

• різке зростання потреб у діамантах на внутрішньому ринку ювелірних виробів (за останні 6 років їх річні обсяги на ринку в Україні зросли у 10 разів - з 60 до 600 млн.дол.США на рік); • різке зростання на зовнішніх ринках потреби у діамантах, особливо, середніх та великих розмірних груп з високою точністю обробки, що характерно для КДП «Ізумруд»; у листопаді 2006 року - січні 2007 року проведено перемовини з ТОВ «Сільвер» (Москва), яке є партнером АК «АЛРОСА», про поставки алмазної сировини за замовленням КДП «Ізумруд», на що: отримано лист- підтвердження від 17.11.2006 року за № 40-а і підписано відповідний контракт та «Меморандум...» від 22.01.2007 року про створення спільного підприємства;

• проведено переговори та отримано 05.01.2007 року лист-підтвердження Президента корпорації "А/О VICTORIA IDI.C.A" п.Ємельянова М.І. та віце- президента по зовнішньоекономічній діяльності генерал-лейтенанта Варенникова В.В. про наміри участі у спільному виробничо- комерційному підприємстві по обробці алмазів з Венесуели (Латинська Америка) у рамках Російсько-Венесуельської комісії високого рівня, згідно Договору Російської Федерації та Венесуели про стратегічне партнерство; • повернено на КДП «Ізумруд» від орендарів обладнання ювелірно- монтувальної дільниці, проводились інженерно-технічні заходи по відновленню ювелірного виробництва КДП «Ізумруд», яке було підготовлене до запуску у 2002 році, а потім колишнім керівництвом було демонтоване і вивезене на Вінницький завод «Кристал» та передане в оренду ТОВ «Ультра плюс»; • проведено переговори з рядом зарубіжних компаній на поставку вироблених КДП «Ізумруд» діамантів, починаючи з 2007 року, отримано листи -підтвердження та заключено ряд контрактів на поставки діамантів вартістю до 400-700 млн.дол.США на рік.

Перелік цих компаній наступний: - BENDIACO ltd (Ізраїль) 50-100 млн.дол.США - Adamante s.r.o (Словенія) 50-100 млн.дол.США

122

122

- Eliav Jeki Diamonds (Ізраїль) до 14 млн.дол.США - Advanced Diamond Inc (США) до 170 млн.дол.США - Matan Diamond ltd (Ізраїль) до 100 млн.дол.США - Yusupov Diamond ltd (Ізраїль) 50-100 млн.дол.США - Shalom Lev Diamond Ltd (Ізраїль) 50-100 млн.дол.США • КДП «Ізумруд» у період 2004-2006р.р. неодноразово зверталось до Мінпромполітики України, ЦК профспілки працівників гірничометалургійної галузі з питання повернення підприємству відчужених до штучно створеного ДП «Автокомплекс» об'єктів інженерного, господарчого та режимного забезпечення. Вирішення цього питання протягом вказаного періоду невмотивовано блокувалось відповідальними посадовими особами Мінпромполітики в інтересах криміналізованих структур ТОВ «ТД «Алмаз-Діамант» та ТОВ «Ультра плюс», що, з однієї сторони, унеможливлює відновлення нормальної виробничої діяльності КДП «Ізумруд» (особливо у забезпеченні режимно-охоронних умов), і, з іншої сторони, сприяло тіньовій діяльності цих фірм по рейдерському захопленню підприємства в цілому (приміщення були передані без оформлення договору оренди, виробництво було розгорнуте без розробки проектної документації та без позитивних висновків державних експертиз і т.п.). • у листопаді 2006 року КДП «Ізумруд» прийняте до складу дійсних членів Московської Алмазної Біржі та провело відповідні перемови з керівництвом біржі по лобіюванню Указу Президента РФ про відміну обмежень на експорт природних алмазів. Також, у період 13-14.12.2006 року, керівництво КДП «Ізумруд» за сприянням Московської Алмазної Біржі було представлене керівникам світових алмазних бірж, з якими проведено перемови про забезпечення сприяння у алмазному бізнесі на світових ринках. Діаманти — види ограновування Діаманти — що це таке? Діамантами називають алмази, які ограновані спеціальним способом. Класичним діамантовим ограновуванням вважається такий спосіб ограновування, коли у каменя круглої форми (вона найдорожча у діамантів) на лицьовій стороні є 33 грані, а на тильній — 24. Це кількість граней забезпечує максимально повне віддзеркалення світла усередині діаманта. Характерне «діамантове сяйво» — цей наслідок максимально повного віддзеркалення світла діамантом, яке відбувається із-за надзвичайної чистоти і прозорості цього виду коштовних каменів. З давніх часів майстри-ювеліри прагнули підкреслити достоїнства алмазів, використовуючи різні форми ограновування діамантів. Перші форми обробки кристалів були досить примітивними: сточували одну з граней до утворення плоского майданчика і шліфували. У 1465 році придворний ювелір бургундського герцога Людвіг ван Беркем вперше запропонував ограновування у формі «троянди». Впродовж багатьох століть учені і майстри прагнули розробити ідеальне ограновування діамантів, що забезпечує оптимальні умови для повного внутрішнього віддзеркалення і дисперсії світла в алмазі. Сьогодні класичною вважається наступна формула ограновування діамантів: у алмазу повинне бути 57 граней — 33 у верхній частині і 24 в ніжней. Дрібні діаманти гранують в найпростішій формі, що має 17 граней. У 1961 році стало відомо про абсолютно нове ограновування діамантів — профільною (її ще називають «принцеса»). »). Розробив її Арпад Неджі, що працював над нею 13 років. З часом назва «принцеса» стала об'єднувати різні модифікації профільного ограновування діамантів. Останніми роками саме така форма алмазів набула максимального поширення. Ще один вид ограновування діамантів, що з'явився недавно, — «імпаріант». Але такий алмаз можна огранувати лише машинним способом. Процес еволюції форм ограновування діамантів, що почався ще в стародавні часи, не завершений і сьогодні. При великій різноманітності ограновувань діамантів найбільш

123

123

поширеною для алмазу залишається кругла, або класична, форма. При оцінці вона вважається базовою, всі інші — фантазійні.. Цікаві факти про діаманти: Переважна більшість діамантів дрібні або дуже дрібні. Зі всіх діамантів тільки 1% мають вагу більше 1 карата. Найкрупнішим алмазам і діамантам зазвичай дають імена. 3 найбільших діаманта в світі — це «Велика Зірка Африки» (530,2 карата, проведений з алмазу Куллінан), «Мала Зірка Африки» (317 каратів) і «Сентінері» (273,85 карата). Найстародавніші алмази були знайдені на північному заході Канади. Учені вважають, що ці алмази сформувалися понад 3,5 мільярдів років назад. «Кохинор» (108,93 каратів) — єдиний знаменитий на весь світ алмаз, який ніколи не продавався за гроші. Своє ім'я цей камінь отримав, коли, побачивши його, персидський правитель Надір вигукнув: «Та це ж гора світла!» (на мові фарсі «гора світла» звучить як «кохинор»). В даний час «Кохинор» прикрашає малу Королівську корону Великобританії і зберігається в лондонському Тауере.

Круглий діамант. Круглі діаманти із всіх форм огранування найбільш популярні

завдяки інтенсивній «грі». Кругла форма огранування визначає стандарти для інших форм і складає 75% всіх діамантів на сьогоднішній день. Для досягнення максимальної гри в круглому діаманті небхідно чітко дотримуватись певних пропорцій. Поширені фантазійні форми

Фантазійні форми ограновування діамантів можна розділити на дві групи: клиновидні ( маркіз, груша, овал ) та східчасті ( багет, ізумруд та ін.) Використовують також змішаний тип огранування (принцеса). При клиновидновидному огрануванні спостерігається ефект «краватка»; при східчастому-фацети розміщуються ярусами.

«Маркіз» «Маркіз» - клиновидне ограновування у формі лодочки. Маркізи часто вибираються жінками, що характеризують стиль незалежності. Це подовжена форма створює ефект довгих і вузьких пальців. Ограновування сходить до часів Короля Сонця, Луї XIV. Король, що бажав одружитися на Маркізі Де Помпадур, наказав створити діамант, схожий на усмішку Маркізи. Огранування ефектно виглядає в оточенні маленьких діамантів.

«Груша»

«Груша» - клиновидне ограновува

ння у формі краплі. Ці привабливі діаманти часто використовуються в підвісках і сережках. Багато з найбільших діамантів були виготовлені у форму «Груша». У форму «Груша»

124

124

виготовляють як крупні, так і дрібні діаманти. Крупний одиночний діамант у формі «Груша», закріплений в перстень, візуально подовжує пальці рук.

«Овал»

«Овал» - клиновидне огран

ування має контур овалу. Частіше ця форма використовується для огранування крупних діамантів для закріпки в перстні. сережки і підвски. Крупний одиночний діамант у формі «Овал», закріплений в перстень, візуально подовжує пальці рук.

«Принцеса»

«Принцеса» - квадратна

або прямокутна форма огранування з гострими кутами. Виріб володіє дуже хорошою грою і високою якістю діамантування. Цей відносно новий тип огранування з великою кількістю виблискуючих граней часто використовується як одиночні вставки в перстнях, сережках і підвісках; супроводжуєтьсяся триліантами з обох боків Для покращення гри діаманту необхідно значно збільшити глибину (до 70-78%. ) Більшість з квадратних і прямокутних діамантів не можуть порівнятися по своїй грі (блисканню) з круглим діамантом, принцеса була спеціально розроблена так, щоб наблизитися за параметрами до круглого діаманту.

«Смарагд»

«Смарагд» - це

східчасте прямокутне огранування зі зрізаними кутами, має восьмикутний контур. Це огранування володіє меншою грою, проте, більш широкими і яскравими спалахами світла. Витончена, елегантна, ця форма часто використовується для кріплення упертні. Через "відвертість" огранування тріщини, колір, невисока якість огранування стають помітні навіть неозброєним оком, тому при покупці діаманту у формі «Смарагд»

125

125

надзвичайно важлива якість каменя. Смарагдове огранування для діамантів не таке традиційне, як кругл, але виріб дуже красивий і набуває великої популярності.

«Ашер» Огранування «Ашер» - різновид смарагдового огранування, має форму квадрата і більше ярусів. «Ашер» дозволяє власнику виглядати елегантним і величним. Стиль цього огранування «Арт-деко» суміщає старомодний шарм з сучасними огранувальними технологіями для формування сліпучого діамантування. Переважними є ашеры з рівними сторонами.

«Радіант»

Це клиновидне огранування квадратної або прямокутної форми, має восьмикутний контур. «Радіант» суміщає елегантність смарагду з діамантовою грою круглого діамантау. Для досягнення більшої гри каменя доводиться збільшувати глибину павільйону при огрануванні, що у свою чергу спричиняє збільшення маси каменя. Огранування у формі «Радіант» частіше використовується для крупного каміння. Форм «Радіант» здатна поліпшити колір діамантів фантазійних кольорів.

«Серце»

126

126

«Серце» - клиновидна форма огранування, має контур у формі серця, основного символу кохання. Це, по суті діамант у формі «Груші», розщеплений з боку головки . При придбанні такого діаманту слід звертати увагу на симетрію і чіткість моделії, оскільки крас даного огранування, залежить від кваліфікації огранувальника. «Серце» звичайно має рівні довжину і ширину.

Оригінальні форми огранування.

«Егоїст» Ще одна модифікація круглого діаманта з 73 гранями. З боку майданчика на тлі відносно темного павільйону виділяється малюнок, що нагадує екзотичну квітку. Ідеально підходить для перснів з одиничними каменями. «Роза вітрів» Круглий діамант з елементами багатоярусного ограновування з 81 гранню. Незвичайне поєднання різних методів ограновування дозволяє променям світла створювати особливий ефект гри і блиску.Круглыйбриллиант с элементами многоярусной огранки с 81 гранью. Необычное сочетание различных методов огранки позволяет лучам света создавать особый эффект игры и блеска. «Принцеса-77» Нова модифікація; форми «Принцеса» що містить в собі поєднання ступінчатого та діамантового типу огранування . Цифра 77 вказує на число фацетів.

«Принцеса-89» Відмінність цього діаманту – зрізані кути верхньої частини, що надає рунисту форму восьмикутника. Характерна

особливість цього діаманту – найкраща гра серед усіх форм типу» «Принцеса».

«Фаворит» Виключно оригінальний рисунок верхньої частини діаманту надає йому особливого шарму

127

127

«Айвенго» Форма діаманту навіяна мотивами середніх віків: ступінчата побудова граней в поєднані з оригінальним рисунком нижньої частини дає можливість використовувати виріб у чоловічих прикрасах. Існує дві різновидності діаманту: 93 і 109 граней.

«Талісман»

Рисунок граней нижньої частини навіяний етнічними мотивами. Цікавий орнамент підтверджує філософський зв’язок європейської цивілізації та культури Сходу.

«Вікторія»

Створення цієї форми огранування пов’язано з серединою минулого сторіччя.Прості і лаконічні форми діаманту складаються в рисунок п’ятикутної зірки, що відкриває йому шлях для використання в прикрасах авангардного стилю.

«Тайна» Оригінальність діаманту полягає в поєднанні елементів огранування форм «Овал» з новаторським дизайном

граней нижньої частини. Діамант має 63 грані. «Ізумруд-89» Цей діамант ступінчатої форми огранування має велику кількість граней , що покращує його оптичні характеристики і відкриває широкі можливості для використання в різних ювелірних виробах.

Сучасне виробництво діамантів

Розмітка Ця операція здійснюється найкваліфікованішими і досвідченішими співробітниками, що знають весь технологічний ланцюжок виробництва діамантів. В процесі розмітки застосовують найсучасніші технології, наприклад, такі системи як, « Sarin і Diaport.» Для визначення кольору майбутнього діаманта використовують спеціальний пристрій – «колориметр», який здатний точно визначити колір наявного алмазу. Для визначення

128

128

чистоти майбутнього діаманта використовується спеціальне програмне забезпечення «Inclusion», яке визначає всі внутрішні дефекти алмазу і будує моделі, пропонуючи найбільш економічні варіанти використання алмазної сировини.

Розпилювання В процесі розпилювання використовують, як традиційне механічне устаткування, розроблене фахівцями , так і розпилювання за допомогою лазерів. Це дозволяє досягти точної і дуже тонкої лінії розпила.

Обдирання В процесі обдирання використовують всі сучасні засоби вітчизняного і іноземного виробництва, зокрема останні розробки – компактний обдирний верстат «Булат». Обдирання включає формування так званого «Замороженого рундиста» - основної відмінні риси «Російського огранування».

Огранування Українські огранувальники - це універсальні фахівці, здатні виготовляти і класичний круглий діамант, і десятки різноманітних фантазійних форм. За довгі роки роботи вони пройшло шлях від огранування стандартного асортименту алмазної сировини до категорії великого і особливо великого, такого, що купується на спеціальних аукціонах. Підприємство випускало широкий спектр готової продукції, починаючи від дрібних діамантів вагою 0,10 карата до унікальних каменів вагою в 10 кар. і більше.

Промивка

129

129

Промивка - дуже важливий процесс. Його призначення- розкрити всю красу і досконалість діамантів . Для цього використовують лабораторії промивки з сучасним технологічним устаткуванням. Важливим фактом тут є те, що цей процес не шкідливий для навколишнього середовища.

Оцінювання Секрету високої якості діамантів сприяє система контролю якості, яка за багато років роботи досягла досконалості.У кожного підприємства існує власний стандарт з жорсткими межами відповідності якості.

Маркіровка Додатковому замовленню клієнта на будь-який діамант може бути нанесене гравіювання. Проте, гравірувати можна тільки камені масою від 0,30 карат. Це пов'язано з тим, що тільки на середніх і крупних діамантах висота рундиста буде достатня. Гравіювання є додатковою гарантією якості діаманта. Променем лазера на рундист наноситься логотип, серія і порядковий номер каменя, проте при необхідності або за бажанням клієнта напис може бути будь-який.

Лазерні технології обробки алмазів Розвиток лазерних технологій і поява високоточних лазерних випромінювачів відкрив можливості застосування лазерних установок в обробці алмазів.

Лазерне розпилювання і обдирання В ювелірній промисловості при ограновуванні алмазів в діаманти, такі операції як розмітка, кристалів, їх розпилювання і обдирання можуть здійснюватися за допомогою твердотільного лазера малої потужності. Для вирішення цієї задачі застосовуються спеціальні п'ятикоординатні верстати і програмне забезпечення дозволяюче одержувати діаманти максимального розміру з початкового природного кристала.

Лазерне таврування

130

130

Технологія дозволяє наносити на алмаз клеймо завдовжки від 50 мкм. Використовується для захисту продукції від підробок (введення власного логотипу і серійного номера на діаманти, на цих даних ювелірів і замовники можуть посилатися у разі крадіжки). Все більший круг ювелірних компаній використовує лазерне таврування не просто як додатковий захист (сертифікаційний номер), але і як деякий творчий елемент прикраси: логотип компанії і індивідуальні написи на прохання замовників виробів. Як найвідоміший приклад, можна привести широко рекламовані діаманти «De Beers» з логотипом нового тисячоліття. Цей логотип вписаний на бічній кромці діамантів і є написом "2000, De Beers" з вказівкою серійного номера і зірки, ім'я якої він носить, наприклад «Antares». Міжнародне канадське радіо повідомляє про розробку ново їлазерної технології. Розробка використовує лазери для відображення і пізнання характерних особливостей унікальних світлових гамм огранованих алмазів. Потім ця інформація переводиться в цифрову форму і завантажується в міжнародну базу даних. Це дозволяє без особливих зусиль прослідкувати подальший шлях того або іншого алмаза у міру того, як він продається і переходить з рук в руки на світовому ринку. Для "зняття відбитків" світлової гамми кожного діаманту потрібно лише декілька секунд.

Діаманти з наповнювачем: повітря входить у вартість покупки. Ні, ми не станемо говорити про банальності, ніби "як відрізнити скло або фіаніт від діаманту". Хоча література і історія просто кишать прикладами, коли люди, що вважали себе цілком практичними і передбачливими, потрапляли в найбезглуздіше положення. Мабуть, сюжет з підробленими діамантами сміливо можна віднести до розряду вічних. Проте що ж наші з вами сучасники? Виявляється, вони не ударили в бруд особою і пропонують "діаманти", в яких неможливо виявити підробку навіть за допомогою електронного тестера.

Так працювали дідусі Всім відомі підроблені діаманти - зі скла (часто їх називають стразами) і оксиду цирконія ( їх називають фіанітами або цирконом ) Проте їх легко відрізнити за допомогою недорогого (приблизно $100) приладу - алмазного тестера «Diamond Tester». Він складається з коробочки величиною з мильницю і тонкого металевого щупа, приєднаного до корпусу проводком. Достатньо всього лише доторкнутися кінчиком щупа до однієї з граней каменя, і через декілька секунд прилад повідомить, природний це алмаз чи ні. Алмазний детектор використовує унікальну властивість алмаза: надвисоку теплопровідність. Просто кажучи, через кінчик щупа на грань каменя передається тепловий імпульс, і потім реєструється температура протягом декількох секунд. Електронна схема аналізує швидкість зменшення температури після теплового спалаху, і якщо тепло швидко розповсюдилося в глибінь каменя, то робиться висновок про його алмазну природу. На сьогоднішній день мільйони алмазних детекторів є в ювелірних магазинах і у приватних осіб. Тому шахрайства з скляними і фіанітовыми імітаціями діамантів в більшості країн пішли в минуле. Але на зміну їм прийшли нові види шахрайства, тепер уже з натуральним камінням. Візьмемо алмаз. Такий собі непоказний камінь, в якому повно всяких включень і тріщин. Ціна такого каменя ну як там не є сама дріб'язкова. А зараз піднімемо якість і ціну цього каменя у декілька разів. Для цього нам знадобиться тільки лазер. Далі все просто: відчуйте себе хірургом у операційного столу. Променем лазера як скальпелем "вирізаємо" усередині алмаза все, що нам не подобається в камені. Головне - не зіпсувати "пацієнту" зовнішню оболонку, а все інше можна спокійно видаляти. Все. Тепер залишається тільки успішно провести післяопераційний період - і камінь буде як новенький. Нам буде потрібно заповнити склом всі порожні місця в тілі "пацієнта" і виконати його огранування. Вийшло? Не засмучуйтеся - не вийшло у вас, зате вийшло у інших. Кілька років тому в США і Ізраїлі ювеліри знайшли нове застосування досягненням сучасної хімії і мікромеханіки. Був знайдений один недолік алмазного тестера: він аналізує

131

131

не весь камінь, а лише основну його частину, прилеглу до грані, з якою стикається щуп. Тому, якщо забруднити діамант силікатним клеєм, то алмазний тестер помилиться і повідомить, що перед нами підробка. Тут же і виникла ідея спорудити "діамантовий мішок", тобто зберегти алмаз зовні каменя, а середину заповнити прозорою речовиною, з таким же, як і у алмаза коефіцієнтом заломлення світла. Дійсно, навіщо продавати дрібне каміння, якщо тріснутий діамант можна склеїти, а щербинки і сколы "замазати". Адже, як і все геніальне, це виявилося зробити надзвичайно просто. Лазерна технологія вчинила революцію в діамантовому виробництві. Останніми роками майже на кожній огранувальній фабриці з'явилися лазерні установки. Променем лазера відсікається все зайве, а оболонка каменя залишається як новенька. Після огранування пустки заповнюються повітрям і майже непомітні. І, помітьте, такі "висвердлені" діаманти абсолютно"легальні" і не вважаються обманними, оскільки навіть при уважному спостереженні легко помітити порожні канали. По-англійськи їх називають laser drilling diamonds. Зрозуміло, вони дешевше бездоганних діамантів. Але чи має сенс винахід, якщо на ньому не можна зробити гроші? Лазерні премудрості сотворить-то можна, але від цього ціна каменя не міняється. Приблизно так роздумували ті, хто намагався якось удосконалити останні досягнення ювелірів. І, що ви думаєте, умільці знайшлися, і винахід отримав подальший розвиток. Правда, вже нелегальне. "Висвердлені" діаманти почали заповнювати за допомогою тонких капілярів прозорим склом або пластмасою. Склад цих речовин - таємниця з таємниць. Відомо тільки, що скло має складний склад і включає свинець, олово, хлор. За властивостями воно нагадує кришталь. Особливістю "алмазного" скла є невисока температура розм'якшення (щоб алмаз не ушкодився при заповненні розплавленим склом) і "клейкість" до алмаза (щоб уникнути пузырькоподібних пусток). Результат запаморочливий: одночасно збільшується вага діаманта і різко поліпшується його блиск. У результаті вартість каменя може підскочити у декілька разів залежно від розміру. Такі діаманти так і називають -"заполненные" (filled diamond або ж infused diamond). Але вони отримали і іншу назву, повністю реабілітуюч їх якість (але не ціну) - їх називають "посиленими" (enhanced diamond).

Скляні річки з алмазними берегами Ну добре, - скажете ви, - "висвердлене", "посилене", "наповнене" каміння, а нам-то що? Нам загалом би і нічого, якби ми не були покупцями цього самого каміння. Адже якщо щось десь проводять, то це щось хтось купує. На початку 1990-х років заповнені діаманти поповнили асортимент світового ювелірного ринку. Правда, ринків виявилося два - легальний і нелегальний. Легальний ринок повністю дотримується рекомендацій Всесвітньої федерації алмазних бірж і Міжнародної асоціації виробників діамантів і у кожному окремому випадку прагне розкрити факт привнесення в алмаз чужорідної речовини. Відомо декілька фірм, які відкрито продають заповнені діаманти. В США популярна «Yehuda Diamond Co»., а в середземноморському регіоні – ізраїльська « Koss & Shechter Diamonds». Вони продають товар з великою знижкою і з повним описом розміру і ваги наповнювача. Такі "напівалмазні діаманти" мають стійкий попит у любителів пустити пил в очі. В спеціалізованих ювелірних магазинах до 30% продажів приходиться на заповнені діаманти. А ось нелегальний ринок діамантів з чистою совістю запропонує нам заповнені діаманти за сучасну ціну. І, до речі, без особливих зусиль: мало хто з нас може похвастати обширними "діамантовими" пізнаннями. Більшості з нас і в голову не прийде, що під діамантовою оболонкою ховається скляна серцевина. Нікому достовірно не відомо, скільки ж продано за 5 років виробництва таких ось обманних діамантів. Ясно, що число викриттів набагато менше числа нелегальних операцій. Деякі ювеліри довірливо описують свою тактику, свій, вибачте на слові, маркетинг: "Я

132

132

уважно стежу за покупцем; якщо бачу, що він лопух, то висипаю перед ним все, що сильніше блищить; а якщо покупець справляє враження досвідченого - пропоную класний товар". І проте, ми з вами можемо дещо зробити навіть в такій ситуації. Фахівці в області коштовних каменів - геммологи, провели ретельні дослідження наповнених діамантів. Особливо відзначилися співробітники Геммологічного інституту Америки (GIA). Вони кип'ятили діаманти в кислотах і лугах, обробляли струменем пару, опромінювали лазером, розжарювали, піддавали ультразвуковій обробці, витримували в ультрафіолеті. Не дивно, що після таких випробувань скло і прозора пластмаса (тим більше!) деградували і руйнувалися. Але як ви собі уявляєте такий тест на "діамантовість" в нашому ювелірному магазині? Чесно сказати, таку ситуацію ми собі уявити не змогли. Але не думайте, що це єдиний спосіб розібратися з можливою підробкою. Геммологи встановили, що в більшості випадків наповнювач можна розгледіти при збільшенні в 10 і більше разів. При цьому ви, не особливо напружуючи свій зір, можете дещо побачити. Що можна побачити в камені за допомогою ювелірної лупи 1. Флэш-ефект , тобто невеликий відблиск усередині каменя через віддзеркалення світла на межі алмаза і наповнювача. 2. Дефект наповнювача, наприклад у формі пухирців повітря в об'ємі наповнювача або ж "недоливки" біля вхідного отвору. 3. Каламутні фрагменти наповнювача. 4. Жовтий колір наповнювача. 5. Тріщини наповнювача. Перераховані ефекти не завжди "зустрічаються" всі разом, але так чи інакше обов'язково виявляються. Частіше всього зустрічається флэш-ефект. Точніше кажучи, він є завжди, але дивлячись в якій якості

Знання – сила Заповнені склом діаманти - це реальність. І нам з вами, погодьтеся, важливо не "проколотися" при покупці виробу з діамантами. Інакше вся краса дрібнички, прикрашеної коштовними каменями, миттєво випарується, і окрім досади і відчуття того, що нас "надули", не залишиться нічого. Стандартний біполярний мікроскоп однозначно дозволяє відрізнити повноцінний діамант від заповненого склом або іншими підробками. Проте і звичайна 10-кратна лупа підійде в більшості випадків. З її допомогою легше розглядати ювелірний виріб з вмонтованим діамантом. Розглядайте діамант уважно і не поспішаючи, хвилин 5-10. Безперервно і рівномірно обертайте і повертайте камінь. Перевіряйте його на всіх напрямках. Розвертайте камінь на всі 360 градусів. Відкиньте помилковий сором: пробуєте ж ви квашену капусту на ринку або нюхаєте буженину в м'ясному магазині. Найбільш помітний флэш-ефект. Він часто виявляється оранжевим відблиском і легко відрізнимо від цілком звичайного явища маленької веселки, яка виникає при інтерференції світла на природних шорсткостях алмаза. Якщо ж вам вдасться чітко розглянути тріщину з веселкою - будьте упевнені, що ніякого скла усередині вашого діаманту немає. В США почали продавати спеціальні лупи, пристосовані для ідентифікації заповнених діамантів. Темнопольная лупа дуже проста в використанні навіть для недосвідчених.

133

133

Формою вона нагадує невеликий пенал, і секрет її в тому, що вона виявляє флэш-ефект на темному полі, коли проміння світла падає на діамант збоку.

Діаманти - магія чародійних каменів

Будім Т.Д. – майстер виробничого навчання Міжрегіонального центру ювелірного мистецтва м. Києва

Навіщо купувати діаманти? Купити або не купити? На подарунок. Діамант — цар каменів, а подарунок у вигляді діаманта — імператор подарунків! Знайти вдаліший подарунок просто неможливо. Діамант — це подарунок, який можна подарувати не тільки улюбленій людині, показавши всю глибину свого відчуття. Цілком підходить діамант на подарунок і родичам — цей подарунок запам'ятається на все життя і сприятиме

формуванню до дарувальника максимально хорошого розташування. Також підходить діамант і на подарунок друзям і діловим партнерам (особливо тим., кого здивувати дорогим подарунком украй важко). Таким подарунком ви покажете, що надзвичайно високо оцінюєте того, кому даруєте діамант і налаштовані на довгострокові якнайкращі дружні або ділові взаємини — діамант вважається символом стабільності. Купивши діамант і замовивши самостійно виготовлення ювелірного виробу у ювеліра, ви створите достатньо значну додаткову вартість. Виготовлені таким чином ювелірні прикраси обійдуться вам дешевше чим куплені в роздрібі в 2, 3 або більше разів. При тих же параметрах каменів і самого виробу. Або навіть з кращими діамантами. Плюс до того у вас будуть ширші можливості з приводу вибору характеристик діамантів і інших коштовних каменів для свого виробу, чим якби ви купували готове в ювелірному магазині. Діаманти як капіталовкладення. Думка про те, що варто скуповувати діаманти, таким чином вкладаючи гроші — це досить поширена помилка. По-перше, інвестори, що починають, не знайомі із специфікою коливань цін на діаманти різного розміру, кольору і чистоти. По-друге, простому смертному найчастіше не так просто знайти хорошого знайомого в крупній ювелірній компанії, через яку можна було б вигідно купувати діаманти через спеціальні біржі для ювелірних компаній. А покупка діамантів в роздрібному ювелірному магазині — це не найрозумніша дія з погляду ефективності інвестицій. Нарешті, для інвестицій в діаманти потрібна значна грошова маса, якою не володіють більшість інвесторів, що починають. Проте, багато людей все ж таки вважають, що вклавши гроші в діаманти, вони зможуть через декілька років повернути з прибутком вкладений капітал. Насправді, це можливо, але залежить від такої кількості змінних, що ми навряд чи можемо рекомендувати покупку діамантів як спосіб добре вкласти гроші, інвесторам, що особливо починають. Крім того, частіше об'єктом для інвестицій виступають великі і дуже великі діаманти. Проте, вже маючи діамант, поспішати продавати його не варто — діаманти постійно, хай і не стрімко, ростуть в ціні, можливо через те, що на Землі їх вичерпана кількість, можливо, з якихось інших причин. Найвигідніше купувати діаманти через спеціальні біржі, але оскільки доступ туди відкритий тільки оптовим покупцям, то перед покупкою пригадаєте, чи немає у вас знайомого ювеліра, який міг би, купуючи собі діаманти, купити і вам декілька каменів за оптовою ціною. Швидше за все, такий знайомий (або знайомий знайомих) обов'язково

134

134

знайдеться і ви отримаєте той, що влаштовує вас за кольором і чистотою камінь за неймовірно низькою для ювелірних магазинів ціною. Другий варіант, як купити діаманти недорого — це звернутися в ломбарди, які видають позики під заставу діамантів. У ломбардах, як правило, є ювелірні магазини комісійної торгівлі. У таких магазинах можна придбати за вигідною ціною як діаманти окремо, так і ювелірні вироби з діамантами. Крім того, там часто зустрічаються смарагди, сапфіри і інші коштовні і напівкоштовні камені. Якість огранування діаманта, можливо, найважливіший компонент їз всіх чотирьох, що впливають на вартість діаманту, оскільки правильно оброблений камінь виглядає дуже красиво, в ньому спостерігається яскравий блиск і «гра». При правильному огрануванні діаманту, світло проходить крізь майданчик корони, грає між граней павільйону і повертається назад крізь майданчик повністю або майже повністю відбившись від внутрішніх граней. Якщо ж огранування невдале, то світло, що проходить крізь майданчик, швидше досягає граней павільйону і «просочується» крізь одну з них, або йде через протилежну нижню грань діаманту, не встигаючи відбитися.Чим менше світла, заломлюючись усередині каменя, виходить назад, тим менший блиск Вашого діаманта. Фахівці в області класифікації огранування діамантів розробили таблицю в допомогу ювелірам, за допомогою якої можна додати діаманту ідеальні пропорції. Коли мова заходить про чистоту діаманту, ми маємо на увазі наявність характеристик зовні і усередині каменя. Хоча більшість цих характеристик - невід'ємна частина необробленого алмаза, виникла на ранніх стадіях формування кристала під землею, хоча деяка їх кількість з'являється в результаті дії могутнього тиску, якому піддається алмаз в процесі огранування. Якщо представити той неймовірний тиск, за допомогою якого зароджується алмаз, то зовсім не дивно, що алмази мають тріщини-включення, дефекти, повітряні пухирці і частинки чужорідних мінеральних порід, як на поверхні, так і усередині каменя. Оцінка чистоти проводиться при 10-кратному збільшенні лупи, при цьому ураховується розмір, кількість, розташування і колір внутрішніх характеристик, а також у ряді випадків і поверхневі дефекти . Кажучи про колір діаманту, ювеліри звичайно мають на увазі наявність або відсутність кольору в «білому» діаманті. Колір напряму залежить від хімічного складу діаманта і з течією часом не міняється. Через те, що діамант позбавлений кольору, подібно прозорому склу він пропускає через себе більше світла, ніж кольоровий камінь, безбарвні діаманти більше яскріють і грають світловими віддзеркаленнями. Унаслідок особливостей процесу формування алмазів, тільки одиничні екземпляри є по-справжньому безбарвним камінням. Чим меншне забарвлення у діаманту, тим вище його вартість. На кольорові діаманти фантазійного забарвлення ці правила не розповсюджуються. Такі діаманти мають яскраве фантазійне забарвлення - голубе, рожеве, червоне, жовте, зелене. Вони дуже рідкісні і їх вартість у декілька разів, а то і на порядки перевищує вартість «білих» діамантів . Для діамантів з фантазійним забарвленням існують свої групи кольору, при характеристиці такого каміння вживають слово fancy (фантазійний), далі описують колір і його інтенсивність. Для оцінки кольору діамантів застосовується набір еталонів.

Як відрізнити підроблений діамант від справжнього? В даний час продають величезнау кількість підробок і штучних діамантів: циркон, синтетичний рутик, синтетичну шпінель і топаз, лейкосапфір. Не дивлячись на те, що абсолютно точну оцінку автентичності діамантів може зробити експерт, є деякі моменти, на які варто звернути увагу при покупці діамантів. Заходи за визначенням автентичності діаманта будуть чимось ніби додаткових обережностей, але не основоположних ознак, на які можна сліпо орієнтуватися. При сукупності всіх цих ознак, можна знову-таки не із стовідсотковою упевненістю припустити, що перед вами справжній діамант.Ограновування діамантів групи А має на увазі таке світлопереломлювання, при якому світловий потік

135

135

повністю відбивається задніми гранями каменя, як від дзеркальної поверхні. Піднесіть діамант коронкою до світла - видно лише виблискуючу крапкау. Опустивши діамант в соляну кислоту, Ви не заподієте йому ніякої шкоди, а ось на підробці залишаться плями. Оскільки твердість алмаза набагато вища за інші коштовні камені, він залишає подряпини на них. Тестери, засновані на ультрафіолеті, електропровідності, можуть послужити хорошу службу, окрім випадків з муассанитами. Якщо дісталася грубо виконана підробка, то це можна виявити, опустивши виріб в гліцерин або воду - його буде погано видно або взагалі зникне із виду, тоді як діамант виблискуватиме. Є помилкова думка, навіть легенда - якщо кинути діамант в чисту воду він зникне. Це не так. Навіть каміння з високими показниками чистоти і світла добре є видимим у воді, чого вже говорити про діаманти середніх характеристик. Муассаніт (високотехнічний імітатор алмаза) можна відрізнити від діаманта, якщо опустити його в рідину з питомою масою вище 3,17 (це якраз питома вага муассаніта). Муассаніт, маючи меншу вагу, спливе, а діамант опуститься на дно. Муассаніт, якщо тримати його над вогнем протягом декількох хвилин, забарвиться в зелений колір. Дешеву підробку під діамант можна знайти, розтерши камінь наждачним папером - залишаться сліди. На природному ж алмазі ніяких ознак подряпин не буде. Муассаніт, як правило, облямовують методом глухої закріпки, щоб зменшити яскраві світлові відблиски в результаті високої дисперсії. У діаманта дисперсія набагато нижча. Фальшиві діаманти - це синтетичні підробки, що не мають природних включень і утворень, властивих натуральному діаманту. Озбройтеся 10-кратною лупою і постарайтеся роздивитися камінь трохи краще. В побуті як джерело УФ використовують так звані "кварцові" лампи (алмаз звичайно яскраво світиться в жовто-зелених або голубих тонах).

ПРАВИЛО ЧОТИРЬОХ «С» При виборі діаманту ювеліри рекомендують правило чотирьох «С», від англійських carat (карат, тобто вага), color (колір), clarity (чистота) і cut (ограновування). Основний показник, природно, вага. Чим більше, тим дорожче. Хороший діамант повинен бути безбарвним. Якщо камінь ідеального забарвлення поміщається у воду, він стає невидимим. Звідси виникло поняття діамант «чистої води». Найвищий клас за кольором - перший. Чистота каменя визначається відсутністю внутрішніх дефектів - тріщин, включень. По прийнятій класифікації перший клас - теж найдорожчий. У каміння з низькою чистотою дефекти можна роздивитися через звичайну лупу. А по цьому показнику середні діаманти відповідають 3-4 класу. Ограновування - елемент декоративний, але часто визначальний вибір покупця. Найбільшою популярністю користується класична «кругла» форма. Обов'язково повинна бути вказана кількість граней. Самостійно відрізнити підроблений діамант від натурального для покупця - непосильна задача. Існує 3 основних характеристики, що визначають цінність цього коштовного каменя: • вага діаманта • колір • чистота (дефектність) діаманта Вага коштовних каменів (в т.ч. діамантів) і перлів вимірюється в каратах.Карат (від італійського «carato») — стручок ріжкового дерева. Його маса на подив постійна, тому в 1907 році 4-ою Генеральною Конвенцією була встановлена одиниця вимірювання маси, названа «карат» і рівна 0,2 грама (саме стільки важить стручок ріжкового дерева, що використовувався в давнину, як одиниця маси). У СРСР ця одиниця маси була прийнята в 1922 році. Крупні діаманти іноді використовують не тільки як прикраси, але і як надійне капіталовкладення. Колір діамантів буває самим різним - від безбарвного до жовто-коричневого. Також існують різноманітні відтінки червоний, блакитний, зелений, рожевий, фіолетовий, жовтий.

136

136

Вважається, що білі діаманти дорожчі за інших, а найдорожчі — з блакитним відтінком. Кольорові діаманти зустрічаються частіше, і стоять дешевше за своїх безбарвних побратимів. Абсолютно безбарвні діаманти зустрічаються дуже рідко, частіше вони мають легкий жовтуватий відтінок, який не помітний неозброєним оком. Якщо Ви вирішили купити діамант, варто визначитися, якої чистоти кольору діамант Ви хочете купити: практично безбарвний, дорого (2-4 за колірною шкалою), або з не значним відтінком (5-6), але з прийнятнішою ціною. Чистота (дефектність) діаманта — це збірне поняття, яке характеризує міру чистоти, прозорості і дефектності каменя. Абсолютно бездефектний діамант — скоріше теоретичне поняття, тому що діамант, як і всі природні мінерали, має якісь неоднорідності будови — внутрішні мікросколи, включення, бульбашки, тріщини. Таким чином, чим більший діамант , чим він більш безбарвний і позбавлений дефектів, тим діамант дорожче стоїть і рідше зустрічається. Щоб вигідно купити діамант, варто порівнювати ці коштовні камені не тільки по вазі, але і по чистоті і кольору (зазвичай ці параметри указуються в спеціальному сертифікаті, який додається до кожного діаманту і описує характеристики конкретного каменя. Кольорові діаманти Кожний кольоровий діамант - абсолютно унікальний витвір природи, майстерно відкритий світу майстерністю ювеліра-огранувальникаика. Забарвлення таких діамантів називають фантазійним - адже тільки в найсміливіших фантазіях можна уявити собі все різноманіття кольору, яке дарує природа королям коштовних каменів. Кажучи про діаманти, необхідно відзначити їх чистоту і іскристе крижане світло. Еталонне каміння називається безбарвним, його порівнюють з прозорою прохолодою гірської джерельної води. Таке каміння цінується дуже дорого і зустрічається в природі украй рідко. Але є серед діамантів інші рідкості - каміння, якому природа подарувала один з барв веселки, перетворивши їх у виблискуючий гімн красіи. Фантазійні діаманти не просто красиві; їх здатність грати світлом нічим не поступається безбарвним діамантам, але вони володіють індивідуальністю, запам'ятовуються відразу і назавжди. Недаремно у давнину ними володіли тільки персони королівської крові. Сьогодні істинні цінителі прекрасного включають кольорові діаманти у вишукані колекції. Будь-який кольоровий діамант, незалежно від розміру і відтінку, унікальний тонами і тінями свого кольору, його насиченністю, своєю яскравістю. З тисячі алмазів лише один володіє глибоким природним кольором. За свідченнями історичних джерел стало відомо, що вже у Римській Імперії кольорові алмази були популярні. Індійські моголи, Французький король Людвіг XIV, Російські царі і англійські монархи цінували незвичайну красу і яскравий блиск цих коштовних каменів. Алмази можуть мати практично будь-яку барву веселки: жовтий, коричневий колір, оранжевий, рожевий, червоний, зелений, синій і фіолетовий. Кольорові алмази називають фантазійними.

137

137

Поступово все більш сильним ставало захоплення цим камінням. Інтерес, ще до цих пір зростає до кольорових алмазів, і ще, мабуть, не досяг свого апогею. Основною ознакою інтересу, що росте, до кольорових алмазів є факт, що у всьому світі найбільший оброблений алмаз не безбарвний, а жовтий. Хоча немає чіткої статистики, фахівці стверджують, що співвідношення прозорих алмазів до кольорових складає 1 : 10 000. Це пояснює той факт, що раніше кольорові алмази були лише у королів і владик, і чому широка громадськість раніше і не підозрювала про наявність яких-небудь інших алмазів окрім прозорих. Сьогодні кольорові алмази стають дуже модними. Існує окремий ринок виключно

кольорових алмазів. Можна говорити, що ера кольорових алмазів починалася в жовтні 1987, коли червоний алмаз 0,95 ct. продавався з аукціону в Нью-Йорку за 1 млн. доларів. Він був куплений одним швейцарським підприємцем для султана Брунея, що володіє однією з найбільших колекцій кольорових алмазів. Кольорові алмази є не просто настроєм природи, але і можуть мати високу вартість.

Інтерес громадськості до кольорових алмазів поступово зростає. Чорний діамант Чорний діамант приносить успіх. «Легенда» Чорний

діамант вагою в 88 карат належав російській дворянській сім'ї Корлових-Сапожнікових. За переказами, цей діамант приносить успіх його власникам. Корловим вдалося покинути Росію і вивезти всі фамільні коштовності, у тому числі і знаменитий діамант. В 1920 його купив знаменитий антверпенский ювелір. Протягом ХХ сторіччя камінь переходив з рук в руки, поки в 1978 році його не придбав французький ювелір Даніель Пайлассер. Новий власник каменя був настільки зачарований його благородною красою, що відкрив власний ювелірний будинок і назвав його на честь діаманта - Korloff. Korloff Noir - унікальний камінь, можна сказати, єдиний у своєму роді. Тому що це єдиний огранований чорний діамант (до огранування він важив 421 карат). Чорний колір каменя обумовлений наявністю графітних включень, що ускладнює його обробку. На відміну від звичайних діамантів Korloff Noir має 57 граней - це фірмове запатентоване огранування ювелірного будинку Korloff.

138

138

Успіх. «Успіх» "Дія" діаманту була перевірена на людях:, ( в 1990 році ювелірний будинок Korloff був спонсором пам'ятного матчу між Анатолієм Карповим і Гарі Каспаровим ); олімпійська чемпіонка Марина Анісіна ("обличчя" компанії Korloff). Марина призналася, що просто обожнює вироби ювелірного будинку Korloff, тому що жодна інша фірма не пропонує такої різноманітності кольору. Унікальність колекції Korloff додає поєднання емалі і коштовних каменів.

« МІСТКА» Чорний діамант - це діамант в найактивнішій фазі формування, але потім він стає білим. Чорний діамант суміщає в собі сили Сонця і Плутона в знаку Овена. Це чорномагічний камінь. Якщо в діаманті з'явилися чорні плями, то це значить, що він почав активно формуватися. Він поширює навкруги себе анигіляційне поле. Він закликає працювати з ним (в області магії), або він вас знищить. Кольорові Діаманти Сибіру»

139

139

Науково-виробничою компанією «Нові Діаманти Сибіру» розроблена технологія облагороджування природних алмазів початкового коричневого кольору до кінцевого рожево-червоного з відтінками. Комерційне виробництво таких алмазів розпочато в 2004 році. На світовому ринку вони відомі під торговою маркою «Imperial Red». Крім алмазів червоного кольору, методом «класичного» відпалу виробляються ушляхетнюючі діаманти жовто-зелених фантазійних кольорів; а також безбарвне і світло-рожеве каміння. Компанією розроблена технологія облагороджування природних алмазів початкового коричневого кольору до кінцевого рожево-червоного з відтінками. Комерційне виробництво таких алмазів почато в в 2004 році. На світовому ринку вони відомі під торговою маркою «Imperial Red». Крім алмазів червоного кольору, методом «класичного» відпалу виробляються ушляхетнюючі діаманти жовто-зелених фантазійних кольорів; а також безбарвне і світло-рожеве каміння. В 2004 році було розроблено, а потім і запатентувано новий спосіб термохимичноїїго очищення природних алмазів.В результаті вдалося добитися практично повного очищення відкритих тріщин в алмазах від бітумних і інших забруднень. .Розроблені нові технології термохімічної обробки алмазних концетратов .У стадії розвитку виробництво монокристалів синтетичного алмазу на апаратах високого тиску типу «БАРС». Технологія вирощування дозволить одержувати монокристали алмазу розмірністю більше 10 карат із заданим набором домішок і власних дефектів для застосування в сучасній мікроелектроніці, науковому приладобудуванні однокристальному алмазному інструменті.Центральний офіс і ювелірне виробництво ТОВ «НБС» знаходяться в Красноярську, а вся науково-виробнича діяльність зосереджена в Новосибірському Академгородку. ТОВ «НБС» має дві дочірні компанії: ТОВ «НБС-Барнаул», що займається огрануванням алмазів в діаманти і Торговий Будинок «Чигрін Даймондс Хаус» в Москві, через який здійснюється реалізація ексклюзивних ювелірних виробів власного виробництва з діамантами унікальних фантазійних кольорів.

Діамантові мобілки Що ми знаємо про найдорожчі телефони в світі? Корпус "малюка" виконано з 18-каратного золота (або платини, якщо на золото раптом алергія), всипаний діамантами чистої води розміром у 120 (у голові не укладається ця цифра!) карат, а щоб не трапилося конфузу (кришка теж в діамантах), скло у телефона сапфірове. У міру збільшення "наворотів" і

140

140

кількості каміння можна наблизитися до заповітної суми в $1 мільйон. Ця версія навіть отримала красиву французьку назву . Найперший зразок купив за $1 млн російський бізнесмен на ярмарку мільйонерів у Каннах, а ще декілька телефонів "згодом "пішли" до його земляків. Є в Росії і діамантові телефони місцевого виробництва.

Так, російська компанія "Анкорт", що спеціалізується на виробництві криптографічного устаткування, і австрійський ювелір Пітер Алоїссон почали спільний проект зі створення криптосмартфону з платини, золота і діамантів. Згідно з укладеною угодою, корпус телефону планується виконати з чистої платини, навігаційну клавішу – з рожевого золота. Крім того, деякі деталі телефону будуть виконані з чорного дерева, вкритого поліестером. Більшість клавіш новинки також будуть виконані з платини, проте бічні кнопки, а також кнопка виключення виготовлятиметься з огранованих діамантів блакитного кольору. Крім того, корпус телефону також прикрашатимуть діаманти – по 25 з кожного боку. Вартість пристрою складе близько $1,3 мільйонів. Про елітні телефони «Vertu», які теж мають статус "най-най" у рейтингу дорогих примочок, сказано вже чимало. До того ж, вони не така вже рідкість: у російських і українських знаменитостей цих «Vertu» – в надлишку. Так, такий телефон є у Маші Фокіної, співачки й онучки екс-прем'єра України.

Діамантові мобілкии завойовують світ. Утім, не телефонами єдиними… Корпус унікального MP3-програвача виконано з 18-каратного золота 750 проби, а рамка його дисплея інкрустована 63-ма діамантами масою в 1 кар. Його власником являється виходець з Росії, а нині канадський мільйонер, власник команди «Midland Formula» Олексій Шнайдер.

Алмаз з копальні Лесото

Алмаз вагою 478 карат знайдений в королівстві Лесото, може стати після огранування одним з найбільших в світі діамантів. Власник каменя - британська компанія «Gem Diamonds». Коштовний камінь знайшли робітники копальні Летсенг, однієї з найбагатших копалень у світі. Саме тут було знайдено 20 найбільших алмазів. Копальня на 70% належить британській компанії «Gem Diamonds». За словами її представників, в невідшліфованому вигляді алмаз займає двадцяте місце за

величиною і може стати одним з найбільших в світі, хоча після огранування його вага може зменшитися до 150 карат. Вартість такого каменя може сягати більше 12 мільйонів доларів. Попереднє дослідження цього незвичайного каменя показало, що після огранування він поб'є рекорди по кращому кольору і прозорості .Найбільшим в світі алмазом вважається знайдений в Південній Африці в 1905 році Куллінан вагою в 3106 карат. З нього було зроблено більше 100 діамантів, найбільші з яких прикрасили Королівський скіпетр і Корону Британської імперії.

Діамант - фамільна реліквія або шлях в безсмертя Кристали, спресовані з привезеного родичами з крематорія праху покійного, після

огранування називають "діамантами пам'яті". Їх можна зберігати в будинку в шкатулочці, поряд з портретом того хто пішов в світ інший, а можна віддати ювеліру і замовити з ними перстень або кулон. Увічнити ім'я і прах в коштовному камені - це і є безсмертя! Те, над чим билося людство століттями, здійснилося.

141

141

Для непрофесіоналів отримані таким чином діаманти нічим не відрізняються від натуральних. Вони такі ж тверді, мають ту ж структуру і так само блищать. Професіонал може відрізнити синтетичний камінь від натурального тільки за допомогою спеціальної апаратури. Відрізнити "діамант пам'яті" від інших синтетичних діамантів просто неможливо. Хіба що клієнт побажає поставити на ньому спеціальну відзнаку - мітку з ім'ям покійного і датою його смерті або будь-яку іншу. Роздивитися її можна тільки під мікроскопом.

Ювелір, ювелір-модельєр, огранувальник вставок для ювелірних і

художніх виробів

Авраменко О.О. – директор; Шевченко О.С., Берест С.В. – майстри виробничого навчання

Міжрегіонального центру ювелірного мистецтва м. Києва

Повинен знати: Хімію (взаємодію кислот, лугів та солей з металами). Фізику (гальваностегію, гальванопластику).

Креслення. Історію ювелірного мистецтва, стилі та напрями. Особливості культур основних народів. Конструктивні особливості виробів (ланцюжки, персні, сережки).

Технологію гранування вставок і заточення заготівок із кольорового скла. Будову та правила експлуатації гранувального одношпиндельного верстата.

Правила користування простим вимірювальним інструментом. Прийоми свердлення отворів у виробах із кольорового скла.

Повинен вміти: Паяти деталі з різних сплавів. Монтувати, карбувати, гравірувати.

142

142

Шліфувати, полірувати, випилювати, окислювати, емалювати. Проводити розрахунки.