№ 6 (006) 28 липня - 4 серпня 2009 року

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

«Захмарні» зарплати

Чиновницькі оклади не зіставні з трудовими копійками

От і все. Народні обранці паку-ють валізи. Поки на моря. Відпус-тка. У парламентської каси порож-ньо – ще за тиждень до офіційного закриття сесії депутати отримали гроші на руки.

І немаленькі. Піар-заяви, яки-ми так фонтанували вуста окре-мих народних обранців у квітні про зменшення депутатських зарплат удвічі, виявились черговими „кач-ками”. Точніше – заграванням з на-родом перед виборами. Головне – провели масовану інформаційну атаку. Про нібито совість, яка про-будилася в депутатських серцях на фоні загальної кризи.

Насправді депутатські гаманці ані на мікрон не схудли. „Чистими” на руки обранці від народу щоміся-ця отримують, як і раніше, 14000-15000 грн. Відпускні – це півтора депутатські оклади – 21000-22000 грн. Плюс ще місячна зарплата, яка заміняє оздоровчі. Тож, є на що погуляти під час відпустки – 35000-36000 грн. цілком достатня сума, аби й насолодитися сповна відпочинком, й відновити сили пе-ред черговими парламентськими „розбірками”.

Шкода. І навіть не те, що на-родні обранці вчергове обдури-ли народ. Наприкрішим є те, що депутатське слово втрачає вагу. Звичайно, не на всі „сто” прогнив нинішній парламент. Але вже й сліпі бачать, наскільки слід „пере-завантажувати” депутатський кор-пус.

Хоча був би нещирим, якби все валив лише на депутатів. Ясна річ, зарплата їхня „захмарна” у порів-нянні із середньомісячною плат-

Закінчення на 2-й стор.

нарешті після шести років пошуків сБу спільно з Генеральною прокуратурою затримала невловимого колишнього начальника кримінальної розвідки мвс україни олексія пукача – чи ненайголовнішого підозрюваного у справі вбивства Григорія Гонгадзе. судовий процес над трьома міліціонерами-виконавцями злочину показав, що саме він знає основних замовників.

Свідчення Пукача багато хто порівнюють із міною сповільне-ної дії. Бо названі під час слідства прізвища у разі доведення справи до логічного завершення можуть серйозно перетасувати політичну колоду в Україні. Щоправда, мало хто вірить, що знайдуться заці-кавлені у доведенні її до судового розгляду і притягненні реальних замовників до кримінальної від-повідальності.

Та й те, що арешт Пукача від-бувся саме напередодні прези-дентських виборів у багатьох фахівців викликає лише іроніч-ну посмішку. Наскільки затриман-ня генерала пов’язано з майбутні-ми перегонами, ми поцікавилися у голови ПЗВ, народного депутата Юрія Кармазіна?

- Зв’язок цей не виключаю, - про-коментував Юрій Анатолійович. - І не тільки я. Надто усе дивно у цій справі. Нагадаю, що ПЗВ однією з перших в Україні ставила питання перед Генпрокуратурою і СБУ про негайне затримання Пукача ще тоді, коли справа вбивства Гон-гадзе на початку 2000 років тіль-ки набирала обертів в Україні.

Адже є серйозні підозри, що Пу-кач як керівник департаменту зов-нішнього спостереження МВС (а на той час він був однією із най-поінформованіших осіб у країні) був причетних до багатьох інших резонансних злочинів. Не виклю-

чаю, що він може пролити світло на вбивство Кравченка, дивні за-гибелі Кірпи, Чорновола інших політиків. Адже усування керівни-ків такого рівня далеко не компе-тенція Пукача – потрібна санкція згори. Він – так само виконавець.

Але виконавець, який за своєю по-садою міг знати реальних замов-ників. Відверто кажучи, тоді Пукач по багатьох внутрішніх питаннях в Україні знав набагато більше, аніж навіть керівництво СБУ. Та, воче-

Юрій Кармазін: «Арешт Пукача – козир Ющенка»

Закінчення на 2-й стор.

Закінчення на 4-й стор.

У наступних номерах- злет і падіння валентина Го-

сударськоГо

- афера по-Галицьки. львівські чиновники вирішили перекласти вит-рати на будівництво стадіону на плечі львів’ян

- ліс оптом і в роздріБ. як проку-рор і начальник міліції сколівського району „кришують” крадіїв лісу

- вБивство Чорновола. як ре-ально планували і усунули незручного політика – ретельно приховані факти

- Хто сидить в українськиХ тюр-маХ – „закрита” інформація

- комунальне майно з молотка - куди і до кого у львові розпливають-ся мільйони

зізнання Генерала можуть серйозно перетасувати політиЧну колоду

питання партійної розбудови, виконання своїх депутатських функціональних обов’язків і позитивного досвіду діяльності на місцях стали предметом обговорення чергових партійних зборів львівського обласного осередку партії захисників вітчизни, на які були запрошені всі депутати, обрані до місцевих рад за списком Блоку юрія кармазина. на зібрання прибуло 82 депутати із 97.

Голова обласної партограні-зації, головний консультант ко-мітету Верховної Ради України з питань правосуддя Павло Барна-цький дав загальну характерис-тику політичного стану в державі, акцентувавши увагу членів пар-тії на найактуальніших завданнях нинішнього моменту. Він також ґрунтовно проаналізував діяль-ність представників партії в ре-гіоні, відмітивши як позитивні, так і негативні тенденції.

- Дуже прикро, - наголосив Пав-ло Барнацький, - що частина де-путатів на місцях так і не оцінила ролі партії в їхніх долях. Потра-пивши в міські, районні, селищні ради за квотою ПЗВ, вони замість того, аби відпрацювати мандат

довіри, наданий виборцями, пос-пішили скористатися моментом і задовольнити власні інтереси. Тим самим не тільки дискредиту-вали себе в очах населення, а й кинули тінь на партію. Таке спос-терігалось в Червонограді, Город-ку, Славську. Вважаю, слід нада-ти таким діям окремих членів ПЗВ найпринциповішу оцінку, аж до виключення із партії і до відкли-кання їх із депутатів.

- На щастя, - продовжив він, - таких небагато. Більшість членів партії, потрапивши в місцеві ради, гідно виконують свої обов’язки пе-ред виборцями, демонструючи конструктивну позицію і відстою-

ПЗВ: слова не розходяться з ділом До камери за… законну вимогусуддя франківськоГо райсуду м. львова м. мартинишин влаштувала самосуд, незаконно позБавивши жінку волі

те, що вітчизняні суди за-мість храмів правосуддя, як ко-лись їх іменували у давнину, все більше перетворюються в храми протизаконня, вже мало кого дивує. непродумано ви-даний народними обранцями аванс суддям у вигляді довіч-ного перебування їх на посаді розв’язав феміді руки. повірив-

суддівське свавілля

Закінчення на 2-й стор.

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.нею, яку отримують пересічні гро-мадяни на місцях. Тим паче, що формується вона із наших з вами податків.

Однак чи правильним буде те, що держслужбовці першого рангу отримуватимуть менше від, ска-жімо, директора приватної фір-ми? Можна, звичайно, врізати де-путатську зарплату до 7000 грн (менше, ніж 1000 доларів). 450 де-путатів множимо на 7000 грн. і на 12 місяців. Виходить, на скорочен-ні депутатської зарплати держава заощадить 37,8 млн. грн. Сума ні-бито чимала. Але не рятує еконо-мічну ситуацію в країні. Мало того, довелось би відповідно зменшити платню й помічникам-консультан-там – до 500 грн. в місяць. Чи по-годиться хтось працювати за такі гроші добами?

Як на мене, не відкидаючи пи-тання скорочення депутатських окладів, більші заощадження при-несли б інші кроки. За кордоном депутати отримують лише зарпла-ту, решта заробітків підпадають під закон про корупцію. У нас же мандат приносить обранцям ом-ріяну недоторканість. Тому чима-ло йдуть до Верховної Ради саме для розширення свого „тіньового” бізнесу і, як наслідок, - позахмар-ні прибутки „зліва”. На жаль, ніх-то в країні не наважуються ство-рити комісію, яка б присікла це неподобство. А під прикриттям депутатських мандатів крутять-ся мільярди, які так бракує на за-рплати бюджетникам, пенсіоне-рам, студентам та на перекриття економічних прогалин в країні.

Варто також створити урядо-ву комісію і переглянути зарплати всіх бюджетників. Бо на фоні ба-гатьох їхніх окладів депутатські просто здаються мізерними. Ска-жімо, зарплата ректора нацуні-верситету архітектури і будівниц-тва сьогодні (з усіма надбавками) – 100 тисяч гривень. Це понад шість зарплат нардепа! Судді Кон-ституційного Суду отримують 60 тисяч, а Верховного – 40 тисяч. І це при повному державному утри-манні, коли навіть стильний одяг отримують безкоштовно!

Можна заразом перелічити ви-сокопосадовців в інших гілках влади – урядовій, президентській. Порахуйте, скільки чиновників по країні отримують зарплатню 40-80 тисяч гривень. Якби зрізати окла-ди всім, а особливо відповідно до їхніх реальних працевитрат, отоді б державний бюджет поповнився відчутно. І вистачило б на виплату не тільки заборгованостей, а й на розвиток багатьох галузей. Отоді б і для дешевого піару не залиши-лось би місця.

А так говорити поки що про совість як чиновницьку, так і де-путатську зарано. Для більшості з них ближчими є поки що влас-ні, шкурні інтереси. Для прикладу, лише 18 депутатів жодного разу не пропустили пленарних засі-дань без поважних причин. Тоді як дев’ятеро ані разу не з’явилися на сесії. Попрацювали, одне слово, в „поті чола”.

Отакі реалії при мінімальній се-редньомісячній зарплаті в країні в 630 грн.

Павло Барнацький, заслужений юрист

України, головний консультант комітету

ВР з питань правосуддя, голова Львівського

осередку ПЗВ

«Захмарні» зарплати видь, слід було чекати певного

політичного моменту, аби відбув-ся арешт і він заговорив.

- Деякі фахівці вважають, що переховування Пукача в селі Молочайки на Житомир-щині, де його затримали, - деза для громадськості. Насправ-ді тут пряме сприяння „амери-канських друзів”, які постійно піклуються про долю Ющен-ка і його дружини Катерини Чу-маченко. Вважають, що аре-шт генерала та приїзд до Києва віце-президента США Байде-на - взаємопов’язані події. І на-чебто, за однією з версій, саме американські спецслужби „під-кинули” Пукача в Україну, а ін-формацію вчасно „злили” ук-раїнським колегам.

- Питань справді надто бага-то. Пукач – справжній профі. Він прекрасно знає систему відсте-жування і як її уникати. Сидіти під носом рідних правоохоронних ор-ганів і пасти корів, це могла люди-на, яка або отримала від когось гарантії своєї недоторканості, або надто наївна. Пукач до наївних не належить. Тим паче, що поперед-нє керівництво СБУ також робило кілька спроб затримати Пукача, але в інших країнах, де він пере-бував на той час.

- Багато хто заговорив, що після гучного арешту Пукача у Ющенка з’явився таки шанс пе-ремогти на виборах-2010.

- Те, що ця справа з малоприєм-ним „душком”, розуміють всі. Той же екс-заступник голови СБУ Ан-дрій Кожем’якін, якому був підкон-трольний підрозділ, що займався розшуком Пукача, не приховує, що його можна було затримати ще в 2005-2006 роках. От тільки, як ви-ходили на нього, чомусь ставав-ся „злив” інформації. А те, що ця справа може швидко перетвори-тися в інструмент політичного тис-

ку і шантажу, ні для кого не секрет. Ставки на нинішні президентсь-кі вибори дуже великі. Катастро-фічно низький рейтинг Ющенка не дає йому достатньо надійних стар-тових сподівань, тож однозначно його політтехнологам слід щось вигадувати. Якщо Пукач справді буде відвертим, то його свідчен-ня можуть спричинити справжній скандал в Україні. А це багатьом із тих, хто сьогодні вважає себе ре-альним кандидатом у президенти, може не сподобатися. Компромат, який Пукач може видати, може перекреслити усі сподівання ко-гось на президентську булаву. Не виключаю, що Ющенко може цим скористатися, як свого часу ско-ристався Кучма в боротьбі з Крав-чуком. Арешт Пукача може стати козирною картою Президента.

- А ви можете назвати прізви-ща цих „реальних кандидатів”, над ким після арешту Пукача за-грозливо навис меч компрома-ту?

- Скажу так: є троє з п’яти, для кого Пукач своєю поінформованіс-тю становить на шляху до прези-дентства певну загрозу. Згадаймо хоча б знищення доволі серйозних оперативних матеріалів в „сімці”, яке було доручено безпосеред-ньо йому. Де гарантія, що десь ви-падково не завалялися „копії” цих документів. А там оперативна ін-формація на багатьох впливових і відомих осіб. Також там була ін-формація про зловживання в бан-ківській сфері, про різні тіньові фінансові оборудки. Деяким кан-дидатам у президенти це може не сподобатися. І, без сумніву, така

інформація може суттєво вплину-ти на результати президентських перегонів.

- А як розцінювати заяви керівників Генпрокуратури і СБУ про те, що Пукач вже „ви-дав” замовників убивства і на-віть готовий показати, де за-хована голова Гонгадзе? Де гарантія, що він доживе до за-вершення слідства?

- Хочеться вірити, що в СБУ і Генпрокуратури вистачить розу-му, аби убезпечити охорону Пу-кача. Якісь ймовірні трагічні об-ставини, що можуть випадково статися з ним, насамперед не на руку Президентові, який на успіш-ному просуванні цієї справи може підвищити свій рейтинг. І навпа-ки – у разі загибелі основного ви-конавця може здобути ще біль-шу недовіру в населення. А щодо виплеску інформації, то її могли “запустити” зумисно, з оператив-ною метою, щоб подивитися, як і хто з фігурантів справи поводити-меться. Цілком ймовірно, що деякі особи, причетні до вбивства, шу-катимуть „захисту” за кордоном.

Так само впевнений, що ніхто не зможе перешкодити слідству, позаяк у суспільстві вже накопи-чилося справедливе очікування правди у цій справі. Тягар, який тисне на Пукача, зобов’язує його бути щирим до слідства. Тепер є всі можливості довідатися, чому раптом судді були такими поб-лажливими і відпускали його? Звідки він довідувався про спро-би арешту і вчасно зникав із міс-ць переховування? Хто координу-вав його пересування? Чому деякі

другорядні особи - від працівни-ків Генпрокуратури, правоохорон-них органів і спецслужб - аж до верхівки спускали на гальмах цю справу? За які заслуги Пукач от-римав квартиру у найпрестижні-шому районі Києва? І багато інших „чому”. Якщо Президент, як гарант Конституції, справді хоче отрима-ти політичні дивіденди з цієї спра-ви, як багато про це говорять, то принаймні відповіді на ці питання суспільство повинно почути. І по-бачити на лаві підсудних не лише Пукача.

- Свого часу говорили про три версії причетності Кучми до вбивства. Перша – що Куч-ма справді був його замовни-ком, друга – що він нібито лиш вимагав залякати, але не зни-щити Гонгадзе, і третя – що Куч-му просто підставили. Пукач уже зізнався, що це вбивство не було випадковим. До якої із цих версій ви схиляєтеся?

- Поки останню крапку у справі не поставлять, жодну з версій по-ховати не можна. Все залежатиме від професійності і принциповості Генпрокуратури. І якщо її керівниц-тву не забракне політичної волі, то звинувачення замовникам бу-дуть висунуті. Зараз важливо не тільки назвати імена замовників убивства Гонгадзе, а й зібрати усі докази для пред’явлення їм зви-нувачення. Але слідство може за-тягнутися на кілька років, бо якщо Пукач насправді заговорить, це означає відкриття додаткової ін-формації, про яку ніхто навіть і не підозрював. І може означати крах багатьох кар’єр.

Закінчення. Поч. на 1 стор. Юрій Кармазін: «Арешт Пукача – козир Ющенка»

ши у свою безкарність, судді чинять все, що заманеться, аб-солютно не замислюючись над тим, що часто ламають людсь-кі долі. Одна з таких диких іс-торій сталася у Франківському райсуді м. Львова, де суддя М. Мартинишин безпідставно за-проторила людину за грати, бу-дучи, очевидно, переконаною, що суддівська мантія врятує її від будь-якого покарання.

Того дня інша суддя цього рай-суду В. Дячишин розглянула скар-гу М. Маєвської на постанову про відмову в порушенні криміналь-ної справи. Після винесення рі-шення Маєвська попросила ви-дати їй постанову на руки. Суддя Дячишин доручила це секретарці. Однак секретарка і не збиралась виконувати розпорядження, за-явивши, щоб жінка зайшла за пос-тановою після обіду. Та ж поясни-ла, що є студенткою МАУП і в неї в той час - зайняття. Однак секре-тарка вперлася, хоч на виконан-ня доручення потрібно було кіль-ка хвилин.

Виникла суперечка. Не дов-го думаючи, секретарка виклика-ла наряд міліції, який доставив Маєвську до Франківського рай-відділу. Правоохоронці не вель-ми вникали в перипетії справи і нашвидкуруч сфабрикували про-токол про адміністративне пору-шення (і справді – не будуть же

До камери за… законну вимогупрацівники міліції перти проти суддів, від яких залежить рішення справ, які вони ведуть). Міліціян-ти навіть не вельми переобтя-жували себе тим, що стаття 185-3 ч.1 Адмінкодексу України, яку вони „ліпили” затриманій, перед-бачає відповідальність за… непо-вагу до суду (але ж не секретар-ки), за злісне ухиляння від явки в суд свідка, потерпілого, позива-ча, відповідача, за порушення по-рядку під час судового засідання чи зневагу до встановлених у суді правил - тобто в процесі судово-го засідання. Як бачимо, жодна із цих позицій, хоч зліва, хоч справа приліплюй до Маєвської, – не під-ходила. Саме ж суддівські прави-ла говорять, що учасник засідання має право отримати на руки про-токол, а секретар повинна викону-вати доручення судді.

Але ж у суддів свої закони, які не прописані в будь-яких кодек-сах, проте є їхніми, кулуарними. Того ж дня суддя Мартинишин, не-зважаючи на повну абсурдність обвинувачення, із розумним виг-лядом визнала Маєвську винною в адмінпорушенні і покарала її… п’ятьма добами арешту за непо-вагу до суду. Це, очевидно, для того, аби іншим не повадно було… відстоювати свої законні вимоги в суді.

Маєвську прямо із залу суду доставили в ізолятор тимчасово-го утримання Львівського місько-го управління міліції. Ясна річ, що накрилися усі зайняття в МАУП, а

головне – родина лише через кіль-ка діб довідалася про те,що з нею сталося. А що до того судді – хіба удар завдано по її долі?

Звичайно, відбувши покаран-ня, Маєвська оскаржила постано-ву, що ганьбила її, до Львівського апеляційного суду. Скаргу розгля-нув особисто його голова В. Госу-дарський. І, як не дивно, визнав не-законним рішення Мартинишин. У своїй постанові він написав: „При-ймаючи рішення, суддею Марти-нишин М. О. не з’ясовано фактичні обставини справи, не враховано, що спір виник з приводу відмови секретаря видати Маєвській М. В. копію постанови за вказівкою го-ловуючої по справі після судово-го засідання, не зазначено, в чому Маєвська М. В. проявила непова-гу до суду, а наведені у постанові мотиви є недостатніми для при-тягнення особи до адміністратив-ної відповідальності за ст. 185-3 ч.1 КпАП”.

Отже, скандал! Але це в цивілі-зованій державі суддя, винний у тому, що безпідставно запрото-рив людину за грати, вже б тряс-ся не лише над свою посадою, а й над своїм майбутнім. Адже не для того довіряють суддівську мантію, аби виносити протизаконні рішен-ня і калічити людські долі. У нас же, завдяки круговій поруці, є со-тні способів „відмазатися”.

Народний депутат Юрій Кар-мазін, до якого зі скаргою зверну-лася потерпіла, скерував депутат-ські запити на ім’я Генерального

прокурора України та в кваліфі-каційну комісію суддів загаль-них судів Львівського апеляцій-ного округу з вимогою порушити проти судді Мартинишин, яка пе-ревищила свої посадові повнова-ження, порушила Присягу судді і в діях якої є всі наявні ознаки злочи-ну, кримінальну справу. Втім три-чі довелося нагадувати, аж поки Генпрокуратура і кваліфікаційна комісія визнала суддю винною, однак притягнути до кримінальної відповідальності не поспішають. Генпрокуратура перефутболила це питання Львівській облпроку-ратурі. Та, провівши перевірку од-нобоко і поверхово, постаралася усунутися від прийняття законно-го рішення. А кваліфікаційна ко-місія винесла судді догану.

Ясна річ, не суддя ж сиділа 5 діб у камері. І не на неї ж кинуто при-низливу тінь правопорушниці. Од-нак у своїх відповідях обидві інстан-ції підтвердили факт незаконного позбавлення волі Маєвської саме представницею Феміди Мартини-шин. А це – явні ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 365, 375 Кримі-нального Кодексу України.

Тож, Юрій Кармазін днями пов-торно скерував депутатські запи-ти на ім’я Генпрокурора і тепер вже голові Вищої ради юстиції з вимогою таки застосувати на-лежні до судді санкції і покарати за законом, тобто притягнути до кримінальної відповідальності. А оскільки це не поодинокі випадки прийняття з її боку неправосудних рішень, то Юрій Кармазін поста-вив питання про звільнення Мар-тинишин із посади судді.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

3

На жаль, чимало нагород, як зрештою й військових звань, че-рез недолугу і продажну політи-ку наших керманичів нині втра-тили свою реальну вагу. Той, хто пройшов „гарячі точки”, прекрасно знає ціну кожного ордена чи ме-далі, политого кров’ю і отримано-го за некнижкову мужність. Пле-че однополчанина, який грудьми прикривав тобі спину під шаленим свистом куль, цінувалося в бою на вагу золота. Чимало з тих безву-сих призовників, які вцілили в бой-ових діях, стали кровними брата-ми на все життя.

Нині ж, в кулуарах президент-ських чи кабмінівських кабінетів можна довідатися грошову ціну кожної нагороди. Бойові ордени, які, незважаючи на політичні іс-терії, колишні призовники носять із гордістю, сьогоднішні політика-ни щедро роздають за доларові „еквіваленти” наліво й направо тим, хто не нюхав пороху і навіть ніколи не чув команди „Підйом!”. Але хто без будь-якого докору совісті поспішає начепити їх на груди перед черговими виборчи-ми перегонами.

Андрій Євстахович ніколи не ховався за спини своїх товаришів. І свою першу нагороду отримав в неповні 18. Його одного з перших кинули в афганську м’ясорубку.

Потрапивши до елітарної “десан-тури”, про яку на початку вісім-десятих мріяло чимало хлопців, він і не сподівався, що доля заки-не його в афганське пекло. Як не сподівалися і його батьки. Однак, вирісши у простій селянській сім’ї, Андрій пам’ятав їхню настанову: завжди залишатися людиною.

Одне із перших завдань – і їхній підрозділ потрапив у засідку. Ко-мандування наказало супроводи-ти колону з боєприпасами. „Духи” чатували на них на вузькій гірській дорозі. Діяли за „класикою” – під-били першу й останню машину. А далі – нищівний обстріл. Їм вда-лося розсіяти бойовиків. Тоді він вперше стріляв у „живі мішені”. Із бою вийшов пораненим.

Півтора місяці в госпіталі. За виявлену мужність отримав ме-даль „За відвагу”. І хоч в житті було чимало інших нагород, цю по сьогодні вважає найціннішою. Бо пройшов перевірку на „вшивість”.

Обіцяли відпустку, але ситуація вимагала людських ресурсів. Цьо-го разу його кинули у розвідроту. Радистом. Нелегке випробування, бо хто знає, що таке маршкидки штурмової групи у ворожі тили за сотні кілометрів із рацією за спи-ною, той усвідомлює вагу зв’язку зі своїми.

І знову на випробування не до-

велося довго чекати. Їхній мобільній групі поставили завдан-ня захопити караван, що, за розвідінформа-цією, мав доставити із Пакистану душманам зброю. Спрацювали чітко. Поклали суп-роводження. От тіль-ки в тюках виявилась не зброя, а наркота. Трохи запізно збагну-ли, що це була „під-става”. Реальний ка-раван йшов ззаду. Їм, сімом, довелося при-йняти нерівний бій. У перші ж хвилини важ-ко поранило команди-ра, і Андрій взяв ко-мандування на себе.

Їх затиснули в уще-лину. Понад три го-дини, взявши кругову оборону, стримува-ли вони під перехрес-ним вогнем супротив-ника. Поки підоспіла інша розвідгрупа. Він і сьогодні не приписує собі заслуг, а вважає, що без Бо-жої допомоги не обійшлося – над-то переважали їх духи і в кількості, і в озброєнні. Тоді вони втратили двох, плюс – поранений коман-дир. Андрія ж нагородили черго-вою медаллю.

З Афгану він повернувся стар-шиною із чотирма нагородами, провівши там два роки й три дні. Всі призовники його віку давно демобілізувалися, а його все не відпускали. Навіть мама, стри-вожена, послала до тодішньо-го міністра Устинова телеграму:

де поділи сина? А він, оберігаючи батьків, відсилав листи з хлопця-ми, що поверталися на батьківщи-ну і розповідав байки про прекрас-ну службу в безкрайніх просторах Росії. Лише коли переступив поріг рідної оселі у с. Малі Ланки, що на Перемишлянщині, із нагоро-дами на грудях, батьки довідали-ся правду.

Далі – служба в міліції. І знову – на „передовій”. Дільничний, дізна-вач, слідчий. Закінчив кілька вузів, зокрема, юридичний факультет де-ржуніверситету. З 1995 року працю-

вав у відділі боротьби з корупцією та хабарництвом УБОЗу. Останнє місце роботи – департамент внут-рішньої безпеки. Дослужився до полковника. Тепер у резерві.

Але вирішив, що фах і досвід варто передавати молоді. Тож, викладає на юрфаці і готує до за-хисту кандидатську. Тема канди-датської у багатьох викликала подив: діяльність поліції і жан-дармерії Австро-Угорщини. А він обрав те, що є ближчим до тіла. Як кажуть, чим банячок наки-пів. Поліціанти часів Автро-Угор-щини користувалися у населен-ня великою шаною. Але головне – вони були захищені державою. „Не можу спокійно дивитися на те, як нинішню міліцію керівники краї-ни „опустили” до рівня жебраків, - каже Андрій Євстахович. - Люди щодня ризикують своїм життям, мають справу із затятими бандю-ками, і при цьому додому не мо-жуть принести гідної зарплатні”.

Не забуває й про проблеми аф-ганців-побратимів. Аби вшанувати пам’ять загиблим, вирішують, зок-рема, питання про встановлення пам’ятників і пам’ятних знаків в Го-родку, Самбірщині, Золочеві та ін-ших містах. Чиновників доводить-ся буквально брати за горло, бо ті, трясучись над кожним „грошо-витим” клаптиком землі, грудьми стають, аби не надати дозвіл на виділення ділянки. У рідних Пере-мишлянах довелося навіть витри-мати запекле протистояння, коли керівництво міськради тихцем планувало „сплавити” землю під пам’ятник грошовитому бізнесме-ну. Однак навіть представники ін-ших політичних сил тут одностай-но підтримали ініціативу афганців, тож ділянку відстояли.

Нині він один із активних пред-ставників ПЗВ. „Я за натурою воїн, - зізнається Андрій Євстахо-вич. – І мені імпонує бойовий ха-рактер лідера ПЗВ Кармазіна”. А воїнів, як відомо, нагороди самі находять.

Вам набридло постійно сиді-ти на лікарняному з хворим не-мовлям? Здорове маля - мрія всіх батьків. І шлях до цієї мрії - регулярне загартовування. За-гартовані діти не бояться ані пе-реохолодження, ані перепадів температури повітря, ані про-тягів. У них помітно знижуєть-ся захворюваність. Не дивно, що багато мам по доброму за-здрять загартованим циганчам, які навіть взимку ледь одягнені й босоногі годинами носяться вулицями.

ПротистояННя ВІрУсам

- Специфіка людському організ-му в тому, що при нормальному кровообігу жодний вірус не може потрапити в клітини, - пояснив до-цент кафедри фізіології Націо-нального університету ім. Т. Шев-

ченко, кандидат біологічних наук Віктор Комаренко. - Застуда ж по-чинається тоді, коли судини верх-ніх дихальних органів звужуються (найчастіше - від переохолоджен-ня й «нервів»). Отут всі ті віруси, яких так багато навколо нас, про-никають в організм. Уражена віру-сом клітина гине й відторгається. На цю ушкоджену поверхню вдру-ге впливає бактеріальна інфекція. І тут вже не до жартів - доводить-ся допомагати обеззброєному ор-ганізму важкою артилерією у виг-ляді ліків та антибіотиків.

Але якщо дитина призвичаї-лась до холоду, то реакція судин змінюється: під впливом холоду вони спочатку звужуються, а потім різко розширюються, пропускаю-чи усе більше крові. У такий підго-товлений до атаки організм віру-сам потрапити непросто. Але щоб досягти такого ефекту, потрібно дотримуватися основного прави-

ла загартовування: діяти на ор-ганізм потрібно постійно, посту-пово збільшуючи навантаження. Якщо зупинитися на одній і тій же інтенсивності, наприклад, полива-ти немовля постійно водою однієї й тієї ж температури, не знижуючи її, або проводити процедури рідко (кілька разів на місяць), то ефек-ту від такого загартовування не буде.

ЛІто – час треНУВаНь

Починати турбуватися про «зиму без застуд» слід саме за-раз, влітку, коли арсенал проце-дур великий (річки, озера, приро-да, роса). І водичка здається не такою холодною. Існує хибне уяв-лення: що немовлят треба пос-тійно тримати в теплі. Це навпаки погіршує їхню імунну систему, ро-бить її вразливою і беззахисною.

Обмежень за віком для загар-товування немає, головне - перед початком процедур показати ди-тину лікарю. Якщо малюк здоро-вий, й лікар не знаходить у нього жодних ознак уражень нервової системи, якщо він добре й постій-но додає у вазі, то можна присту-пати.

Загартовування починається з регулярного провітрювання при-міщення. Для початку температу-ру в кімнаті слід знижувати на 1-2 °С у порівнянні з вуличною. Для контролю цієї різниці варто завес-

ти домашній термометр. Роздяг-ніть маля до трусиків - нехай побі-гає кімнатою, а немовляті в цей час зробіть легкий масаж або гім-настику. Починати треба з 3 хви-лин щоденних процедур, кожні 2-3 дні додаючи по 1 хвилині. Найкра-ще, коли щотижня знижувати тем-пературу в кімнаті на 1 градус.

Зупинитися слід при 16 °С кім-натної температури. Під час і піс-ля повітряної ванни дитина має виглядати бадьорою, у неї пови-нен бути гарний настрій. Стеж-те за тим, аби маля не плакало й мало можливість рухатися. І не пропустіть ознак переохолоджен-ня: з появою «гусячої шкіри» тре-ба одягти дитину і трохи зменши-ти тривалість повітряних ванн.

ГУЛяємо По росІДуже корисно давати мож-

ливість дитині бігати босоніж, особ-ливо ранком. Ходіння босоніж по росі має чудовий ефект загартову-вання. Починати цілющі прогулян-ки потрібно з 1-2 хвилин (роса хо-лодна, і організм повинен звикнути до нових відчуттів, щоб не пере-охолодитися) і поступово доводи-ти до години. Також корисно хо-дити й по мокрих каменях, піску. А якщо привезти камінчики додому, можна продовжити процедури й у власній ванні. Налийте у неї холод-ну воду, приблизно до рівня щико-лоток дитини й насипте на дно ка-мінчики. Згодом піднімайте рівень води до колін.

Тривалість процедури - від хви-лини в перший тиждень, до п’яти-шести хвилин далі. Після ванни зігрійте ноги дитини, енергійно розтираючи сухим твердим руш-ником.

обЛиВаННяКоли маля звикло до повітря-

них ванн, можете сміливо почина-ти водні процедури. Почніть із об-ливань у ванній. Приготуйте воду в глечику на десять градусів хо-лоднішою, ніж у тій, в якій зазви-чай купаєте дитину. Поставте на ванну дерев’яну дошку, на неї – дитину. Або тримайте маля на ру-ках. І обережно облийте його во-дою з глечика від п’ят до спини. Потім, не витираючи, закутайте дитину в рушник. Через 10-15 хви-лин її можна одягти. Кожні три дні знижуйте температуру обливання на один градус і доводьте до тем-ператури води в крані.

ДощикДля дитини 3-7 років підій-

де «дощик». Спочатку ставте її під теплу воду. Добре розігрійте ступні, долоні й спину, наприкін-ці - верхню зону спини. Потім ска-жіть дитині (це не повинно бути несподіванкою!): «Зараз піде до-щик». При цьому дуже швидко об-лийте ступні, долоні й комірко-ву зону спини холодною водою й знову включіть гарячий душ. Пов-торіть такий контрастний дощик 3-4 рази.

Нагороди воїнів не обходятьВІН І сьоГоДНІ, як коЛись В афГаНІ, ПрикриВає сПиНи ІНшим

Обливайте немовля із глечика

Указом Президента України за вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов’язку, вирішення питань соціального захисту та реабілітації ветеранів війни і патріотичне виховання молоді заступника голови Перемишлянського осередку ПЗВ, голову ревізійної комісії Львівської обласної організації Української спілки ветеранів афганістану андрія Закревського нещодавно нагороджено орденом богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

як ПраВиЛьНо ГартУВати ДІтей?

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 539 від 26 грудня 2001 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано: з готових діапозитивів

у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.№ замовлення: 232. Тираж: 15000 екз.

пікетуВання

ПЗВ: слова не розходяться з ділом

На фото: керівний склад Львівської обласної організації ПЗВ біля пам’ятника Т. Шевченкові після покладання квітів.Закінчення. поч. на 1 стор.

Днями у києві пройшло пікетування Верховного Суду україни і Ради суддів україни представниками пЗВ, української народної партії, української партії та інших політичних сил щодо недопущення призначення на посаду голови Рівненського міського суду петра Денисюка, який скомпроментував себе як суддя і керівник.

Активну участь у пікетуванні взяли представники Львівської об-ласної організації ПЗВ. Як прокоментував голова Львівського об-ласного осередку ПЗВ Павло Барнацький, у вересні відбудеться ще одне пікетування цих інстанцій з вимогою усунути з посад окремих керівників обласних і районних судів Львівщини.

ючи інтереси населення. Особ-ливо заслуговує на відзначення діяльність партійних осередків у Городку, Бориславі, Славсь-ку, Турці, Дрогобичі, Мостиськах, тощо. Активним партійним жит-тям живуть члени Перемишлянсь-кої районної організації. Зокрема, заступнику голови місцевого осе-редку, ветерану бойових дій Анд-рію Закревському за вагомі осо-бисті заслуги указом Президента нещодавно присуджено орден Богдана Хмельницького ІІІ ступе-ню. Це один із найдієвіших членів нашої партії, який проводить ак-тивну участь у патріотичному ви-хованні молоді. Хоча не у всьому в своїй діяльності члени Переми-шлянської райорганізації послі-довні. Слід принциповіше дотри-муватися лінії партії, відкидаючи особисті амбіції. Зокрема, части-на депутатів, опинившись у рай-раді, забула дорогу до обласного осередку ПЗВ.

Павло Барнацький наголо-сив також, що такі збори повин-ні стати періодичними, мінімум щоквартальними, і головна мета – контроль за втіленням програм-них засад партії на місцях, а та-кож обмін позитивним досвідом діяльності місцевих осередків.

Голова Городоцького міського осередку партії Андрій Хома роз-повів, що за ініціативи представ-ників ПЗВ у міськраді створено депутатську групу „Наше місто”.

Основне завдання - відстоювати інтереси міста і присікати коруп-ційні зазіхання місцевих владо-можців. Він також наголосив, що є доцільним розглянути питання щодо перебування в лавах ПЗВ ще одного депутата, що потра-пив до міськради по списках пар-тії – Олексія Гишка. На жаль, от-римавши депутатський мандат, він забув по чиїй квоті пройшов і фактично не підтримує в депутат-ській діяльності керівника район-ної організації. Хоча ситуація, що склалася в Городку, вимагає про-яву принципової позиції. Скажімо, Андрію Хомі через його конструк-тивну діяльність були й погрози і спроби фізичного впливу. Тож, як було відзначено на зборах, у по-дальшому при відборі кандидатів у члени партії ставку слід робити на принципові і непідкупні кадри.

До депутатської фракції „Солі-дарність” увійшли й четверо представників від ПЗВ в Борис-лавській міськраді. Як наголо-сив голова Бориславського місь-кого осередку Богдан Когут, це надало можливість згруповани-ми силами активніше відстоюва-ти інтереси виборців і протидіяти протиправним і не завжди послі-довним діям місцевого керівниц-тва міської ради.

А в Дрогобицькій райраді, як оповів голова місцевої партор-ганізації Микола Лунишин, де-

путатам ПЗВ вдалося стати до-мінуючою силою. Це, зокрема, і завдяки принциповій діяльності Павла Барнацького, який також є депутатом. З позицією представ-ників ПЗВ змушені в Дрогобичі рахуватися і часто, саме завдяки їй, вдається ламати неконструк-тивні, а часом і протизаконні рі-шення, які намагаються протягну-ти інші депутати.

Цікавим був виступ на збо-рах заступника голови Переми-шлянської районної організації Андрія Закревського. Він поді-лився досвідом щодо активного залучення до лав партії молоді, воїнів-афганців. Представникам ПЗВ вдалося створити в райраді один із найпотужніших депутат-ських осередків, який активно від-стоює інтереси виборців.

Найбільш емоційно учасники зборів сприйняли виступ голови Турківської міської організації Лю-бомира Яворського. З досвідом їхньої боротьби за відстоювання комунального майна міста депу-тати ознайомилися в публікації „Турківські царьки” („Вибір” №5). Але, як розповів Л. Яворський, депутати не лише розвінчують ко-рупційні діяння окремих керівників Турківщини, а й працюють у тісній співпраці з населенням. Зокрема, активно займаються меценатсь-кою діяльністю. Так, за ініціати-ви голови осередку і партійців,

виділенно кош-ти для щомі-сячного відзна-чення особливо обдарованих і старанних уч-нів в кількох міс-цевих школах. Така підтримка молоді, як пока-зала практика, активізує дітей до кращого нав-чання.

Багато для п р о п а г а н д и партійної діяль-ності робить і Червоноград -ська міська ор-ганізація. Го-лова осередку Іван Яремчук розповів, що вони дуже ак-тивно працю-ють з молоддю. Зокрема, регу-лярно прово-дять різні фут-больні турніри. Останній був

присвячений трагічній загибелі колишнього народного депута-та І. Пилипчука. Крім того, він дав принципову оцінку членам сво-го осередку. І не став приховува-ти, що за його ж поданням було виключено із лав партії і виведе-но зі складу депутатів одного з тих, хто почав нехтувати партій-ними принципами.

З подання керівництва Славсь-кого осередку було виключено з лав ПЗВ Богда Мичка, який та-кож, пройшовши до ради по спис-ках партії, чомусь забув про свої партійні обов’язки і переметнувся до іншої політичної сили. До речі, завдяки зусиллям представників ПЗВ було знято й голову Славсь-кої селищної ради, який вів де-структивну позицію.

Не менш змістовними були й виступи інших керівників місце-вих організацій. Було наголошено також, що часом депутати місце-вих рад через утиск свободи сло-ва і через залежність місцевих ЗМІ не можуть донести до виборців ре-альний стан речей і розповісти про протизаконні захцянки місцевих владоможців. Тож, досвід появи вкладиша в газеті „Вибір” – „Пра-возахисник Турківщини”, який на-дав можливість розповісти турків-чанам про злодіяння керівництва Турківської райради, отримав пози-тивну оцінку і був рекомендований для поширення в інших регіонах.

Суди – без «колядників»

Програма “Десять крокiв назус-трiч людям” вiдтепер зветься “Де-сять рокiв назустрiч людям”.

* * *- Навіщо Ющенкові потрібна

нова Конституція?- Тому, що порушувати стару

йому вже не приносить задово-лення.

* * * - Куме, а чого це комуністи та

регіони так захищають інтереси Росії?

- А ви, куме, ніколи не поміча-ли, що коли скласти прапори цих партій російський триколор вихо-дить!?

* * *Ющенко запитує у своїх політ-

технологів: - Якщо вибори проголосимо не

за закритими партійними списка-ми, а за „відкритими”, чи зміниться ставлення українців до НУ?

- Особливо ні, але є нюанс! Дві третини опитаних говорять, що ба-чили НУ в труні! Але поки - тільки в закритій, а хотілося б - у відкритій!

* * *Заповіт Ющенка:На Говерлі поховайте мене у

барлогу!Поруч мене покладіть Луценка

й Балогу!Наді мною хай співають неуки

Гринджоли!Прощавай, бабо Параско, та

любимі бджоли!А до шиї прив’яжіть із помаран-

ча банта!Щоб держава не забула такого

Гаранта!* * *У школі для дітей „нових україн-

ців”: - Діти, хто купив домашнє за-

вдання, підніміть, будь ласка, пальці!..

* * *Троє дітей „нових українців”

бавляться в пісочниці. - А мій тато володіє магазином.

У нього багато грошей.- А мій - торгує нерухомістю. У

нього грошей ще більше.Третій мовчить- А твій тато хто?- Не знаю.- Так запитай і приходь знову.Той повертається через кілька

хвилин.- Мій тато – голова райради.

Грошей у нього зараз мало. Але завтра він збирається покликати ваших тат до себе в гості!

* * *- Куме, ваша корова курить?- Та ні куме!- Ну тоді у вас стайня горить!

* * *Для всіх далекобійників вийшов

указ:” Зібрати своїх дітей по всій Україні”. Приїжджає один додому, зі своїми дітьми, і говорить:

- Жінка, веди наших, знайоми-ти будемо.

- А немає наших... Учора всіх розібрали.

* * *„Життя після п’ятдесяти тільки

починається”... - подумала жінка й попросила налити ще п’ятдесят...

* * *Жіночий розум - річ марна, але

жіноча дурість користується дууу-уже великим попитом!

* * *Дружина:- Коханий, де ти був всю ніч?Чоловік:- На рибалці.Дружина:- Що-небудь зловив?Чоловік (здригаючись):- Сподіваюся, ні.

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: 4 рази на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

ПРАВОЗАХИСНИК ГОРОДОЧЧИНИ№ 1 (001) 28 липня - 4 серпня 2009 року

ПРАВОЗАХИСНИК ГОРОДОЧЧИНИ

Солодкі побрехеньки Сагана

Отак і мер Городка Іван Саган публічних звітів уникає. Не тих па-перових, з масою циферії і пусто-порожніх загальних фраз. А ре-альних, конкретних, за кожне слово, якими перед виборцями чотири роки тому наліво й напра-во кидався. Це ж не в школі, де ко-лись вчителював, і де учням мож-на було „казки” розповідати. А це – понад 16 тисяч людей. Які в сло-во обіцяне повірили. І долю міс-та свого вісімсотлітнього довіри-ли. Будучи впевненими, що новий голова подбає про нього і прикра-сить.

А час для звітів прийшов. Адже термін каденції (точніше - аванс довіри) спливає. І настав момент підбити підсумки. Не розлогу ж те-орію Саган штовхав городянам, а конкретну програму. Своєрідні „10 так”. Грамотно були прописані ці „так-и”, чітко, по-вчительські. І співав солодко. Наче соловейко. І порядок обіцяв навести, і тарифи на воду зменшити, і каналізацію прокласти. Якщо все пригадати з обіцяного – сторінок забракне. Та й Саган, очевидно, вже усього не пам’ятає, бо звітуватись би дове-лось довгенько.

А оскільки звітуватися голова

не поспішає, спробуємо зробити це за нього. Не по всіх, звичайно, позиціях (частину залишимо для інших публікацій). По основних. Тих, що городян найбільше хви-лювало, коли місто в руки Сага-ну „вручили”. І хто тепер відчуває себе „кинутим”, оскільки інакше як „лохотроном” словесні обіцянки мера назвати язик не повертаєть-ся.

навар у 350%Ну хто, скажіть, міг в часи май-

данної ейфорії повірити, що люди-на, яка йде на голову по квоті пре-зидентської НСНУ, де у всіх „руки нічого не крали” , так відверто бре-хатиме. І замість обіцяних знижок тарифів на воду в 2009 році пла-титиму в чотири (!) рази більше. Це що – вода раптом на вагу зо-лота стала? Чи затрати на достав-ку зросли? Воду місто як купляло по 1 грн. 04 коп., так і купляє. Але населенню її чомусь продають по 4 грн. 350% „накрутки”! Такого собі навіть найсмілівіші аферисти не дозволяють. Найдорожча вода в Західному регіоні!!! І це при тому, що в Городку – найбільші запаси на Заході прісної води. Ладно там безводний Львів можна зрозумі-ти. Бо воду тягнуть за сотні кіло-метрів. І то львів’яни платять мен-ше. У них максимальний тариф – 4 грн. 16 коп. А тут? Є свій водоза-бір „Будзинь-2”, з напрацьованими технологіями. Коштів на нові про-ектно-будівельні роботи не вкла-далося. Звідки зумовлені такі ша-лені „навари”?

Одне слово, абсурд. Точніше – „кидок”. І словесний зокрема. Бо про своє слово-обіцянку знизи-

ти водні тарифи Саган нама-гається вже й не згадувати. Інакше як очі в людські, які все розуміють, дивитися.

у каламутній водичці легше щоСь мати

Обурення городян зрозумі-ти можна. Справжня шкуро-дерня! Ладно б там мешканці

по 1000-2000 доларів зарплатню мали. Але ж якщо хтось заробляє по 1000 грн. – і то добре. При своїй зарплаті в 4500 грн. Саган ще пок-ривати „накрутки” може. Але чого люди за просто так свої кровні, по-том і нервами зароблені, дарува-ти місту повинні? А де ж голова у міста? Якщо немає, то най би Са-ган свої прорахунки з власної ки-

шені покривав. Чого в людські га-манці лізе?

Наразі у Львові Городок заку-повує понад мільйон куб. води. Але до кранів доходить полови-на. За поясненням представників водоканалу, 51% води „губиться” по дорозі. При таких втратах нав-коло Городка вже повинні були б бути повноводні річки. Не видно. А з втратами чомусь ніхто боро-тися не поспішає. Легше тарифи збільшувати. Якщо розібратися, то по суті ці втрати звуться санк-ціонованими і несанкціоновани-ми крадіжками. Бо обліку ніхто не веде. І ніхто не може сказати, куди така кількість води дівається. А платити людям доводить й за цю воду, яка „загубилась” дорогою. Найкращий вихід – ввести облік. Як енергетики зробили. Однак Са-ган не квапиться. Чи не тому, що в каламутній водичці легше щось мати?

мільйони в землю

Ну а щодо обіцяного Саганом каналізування Городка містом вже анекдоти ходять. Ну скажіть, де і в якому ще місті проклали труби так, аби всі стоки назад, в будин-ки, стікали? І на це з бюджету 1,6 млн. грн. виклали! Чудове задо-волення! Наповнюйте, городяни, свої легені стічними „ароматами” зранку до ночі. Та ще й за „свої” гроші.

А всі ці „задоволення” сповна тепер отримують мешканці вул. Лесі Українки. Генпідрядник, який це все наворотив, щось там пізні-ше продував, промивав, чистив. Але каналізацію запускати й по сьогодні не можна. Бо заллє. Точ-ніше – змиє.

І не лише вул. Лесі Українки пос-траждала. За проектною докумен-тацією планувалося каналізувати ще вул. Комарнівську, Грушевсько-го, Запорізької Січі, Павлика. І там аналогічна ситуація – лише вриті в землю труби, точніше – кошти. Сотні тисяч гривень! А каналізація як не діяла, так і не діє.

По вул. Запорізька Січ знову ж підрядники „лоханулися”: закопа-ли ливневу каналізацію на глиби-ну 2,5 м. А мали – не більше, ніж 80 см. При такому розташуванні всі води знову ж до хат понесуть-ся. Таке враження, що найнятий на бюджетні кошти генпідрядник просто знущався над населен-ням, роблячи все наперекіс. І те-пер щораз після сильних дощів вода заливає не тільки городи, а й хати.

правоохоронці в рожевих окулярах

А що до того Сагану? Йому дістався цілком пристойний ка-бінет від попереднього мера М. Савки. У ньому затишно, на голо-ву не капає. Хоч навіть секретарка втекла від повних докору людсь-ких очей, що зі скаргами прихо-дять. І глибоко помиляєтесь, що

Казнокрадство по-городоцькиСеред порядних людей прийнято звітуватися. за принципом: пообіцяв – виконав. і не просто відзвітувався, а показав: от воно. щоб усі побачили, помацали й переконались, справді хлоп має слово. і тримає його. тоді й повага відповідна. як і довіра. бо людей завжди за результатами цінували. інакше – або базікало, або торохтій. це як кому ближче до душі називати. бо що з людини взяти, коли слово в нього – порожній набір звуків. таким звітуватись важче. адже людям в очі треба дивитися. в насмішливі очі, які все розуміють: народ-то в нас не дурний. бо чого хлопові із трибуни надриватися, коли ні побачити, ні помацати. такі базікали звітів уникають. причин шукають. за зачиненими дверима і купою справ ховаються. діяльність імітують. бурхливу. язиком.

Чи розповість Іван Саган у своєму звіті

перед городянами про цей будиночок?..

25 тис. грн. „списали” при Сагані на каналізування Фоси, а стічні води й досі своїм сморідом „поліпшують” життя мешкан-

цям прилеглих будинків

І де знати мешканцям вул. Святого Миколая, що за паперами міськради тут каналізаційні відводи вже давно б

мали працювати?

Правозахисник Городоччини

Закінчення. Поч. на попередній стор.

Саган генпідрядникові якісь пре-тензії висловив? Так би справж-ній господарник, не базікало пос-тупив би. Бо згідно з договором організація, яка завдала збитків, має їх перекрити з власної кишені. А Саган розпрощався з генпід-рядником по-джентльменські. Чи цілувався з ним, чи ні – сказати не можемо. Але просто розірвав до-говір і побажав щасливої дороги.

Правоохоронцям би поцікави-тися, чим зумовлена така джент-льменська поблажливість з боку Сагана? Адже бюджетних 1,6 млн. грн. на дорозі не валяються. Для Городка це чималі кошти. І просто так їх вкопувати в землю, та ще й махати ручкою на дорогу – дбай-ливий господарник, який не на словах, на ділі вболіває за місто, не став би. Та не вельми прагнуть чомусь доблесні представники правоохоронних органів вивчити „закулісся” такої поведінки Сага-на. Хоча злі язики пліткують міс-том, що й їхня поблажливість до „хазяйновитого” мера теж із чи-мось пов’язана.

ДороГа До власноГо Дому

Ще одне „так” нашого мера торкалося городоцьких доріг. Хто пригадує його виступи під час ви-борів, то добре пам’ятає, як Саган бив себе у груди і обіцяв відре-монтувати чи не половину з них.

Казнокрадство по-городоцькиощасливлений такою дорогою. На тій же вулиці мешкають найближ-чі поплічники голови. Одне слово, еліта. Принаймні так прийнято на-зивати таких осіб. Вірніше – їм так подобається про себе чути. Ну, а раз – еліта, то якось не пасувало б не скористатися бюджетними коштами та своїми владними пов-новаженнями.

А те, що на інших дорогах на-віть косметичні ремонти з гріхом якось роблять, так головне ж Са-ган слова дотримав. Хоч одну до-рогу проклав – зате яку! На неї тепер можна екскурсії поважних гостей міста водити. Хвалитися. Своєю господарністю.

Еталонно-засмічЕнЕ місто

І головне - таких звалищ сміття на неї, як в інших районах міста, не зустріти. Адже Саган так само обіцяв перетворити Городок у ета-лонно-чисте місто. Наскільки тут свого слова дотримав, достатньо зазирнути в центр. Таке вражен-ня, що за нинішнього голови взя-то зобов’язання сміттям завалити весь Городок. Якби всюди такий розгардіяш по Україні був, то ще якісь пояснення такому безладу знайти можна. Але ж переважна більшість українських міст чисті. Не такі зловонні. І пояснення про-сте – там вчасно вивозять сміт-тя. Графік відлагоджений. Адже люди й про себе, й про здоров’я дітей дбають. Кому під носом пот-рібна антисанітарія. А Сагану, схо-

же, подобаєть-ся спостерігати звалища сміття з власного ка-бінету, бо ж по-заду міськради саме ринок, де часом у смітни-ках трупи тва-рин по кілька днів валяються.

Д е п у т а т и кілька разів на-магалися впли-нути на ситу-ацію. Але що « в и т я г у в а -ти», коли немає сприяння з боку голови міста.Та й небезпеч-но без такої під-тримки цим зай-матися. Одному з депутатів зап-ропонували, він вчасно не пос-

лухав порад досвідчених фахів-ців. І з 8 місяців потім 6 провів на лікарняних, а два ходив вмовляв, щоб звільнили з посади. Бо й за-гриміти за грати можна.

Мабуть, відчуваючи наближен-ня чергових виборів, коли таки до-ведеться дивитися людям в очі, за вказівкою Сагана була купле-на одна машина для комунальни-ків. Виклали за „ГАЗ” 114 тис. грн. І знову по суті кошти викинули на вітер. За такі гроші можна було придбати три спеціалізовані під вивіз сміття машини. Та й на тому ж конвеєрному стоїть два „КамА-Зи”-сміттєвози, що мають пробіг лише - 60-80 тис. км. Але це тоді, коли до вирішення проблеми під-ходити вдумливо.

своє саГанові До тіла ближчЕ

Ну а чим же, спитаєте, займався Саган на своїй посаді? Одна із не-багатьох позицій, по якій він може з легкістю відзвітуватися перед на-селенням – це те, що завершуєть-ся зведення його власного будин-ку. Щоправда у його „10 так”, коли він йшов до влади, це не фігурува-ло. Однак у цьому напрямку його діяльність була господарсько-по-казовою. Будинок зростав такими темпами, що в багатьох склало-ся враження, буцімто Саган відчу-вав, що люди довірять йому тільки один термін.

Похвалитися перед громадою може й тим, що за роки каденції об’їздив півсвіту. Побував у США, Німеччині, Бельгії, Польщі, Австрії, інших країнах. Такої насиченої по-дорожами біографії навіть далеко не всі голови міст-обласних цент-рів мають. Бо не закордонні вояжі в головах, а власні господарки.

річку -у… зво-ротній бік

Ну, а ще, ма-буть, Сагану не дають спокійно спати лаври де-яких «відомих» людей. Бо важ-ко, скажімо, пояс-нити, як він буде в своєму майбут-ньому звіті перед громадою (при-наймні в це хо-четься вірити) по-яснювати появу

інстанцій – відсутній кошторис! Це вже предмет розмови не в сесій-ній залі Городоцької міськради, а в кабінеті слідчого.

віД саГана віДвЕрнулись

навіть нашо-українці

Хоча депутати вже звикли до повної до-кументальної безвід-повідальності. Вони неодноразово сиг-налізували до пра-воохоронних органів про зловживання вла-дою з боку Сагана, пе-ревищення ним поса-дових повноважень, підробляння докумен-тів, рішень сесії, інших численних порушень. Через такі діяння від голови нині відверну-лися навіть його одно-партійці з „Нашої Ук-раїни”. Однак чомусь місцеві доблесні охо-ронці закону й порядку воліють ганяти бабць, що торгують в неус-тановлених містах, та відстежувати пияків на вулицях, аніж від-реагувати на депутат-ські звернення. Час, мабуть, прийшов та-кий, як вважають дех-

то в місцевій прокуратурі і міліції, що зловживання владою, переви-щення посадових повноважень, казнокрадство не вважається за злочини. І на депутатів, яких на-род делегував у міську раду для захисту їхніх інтересів, можна на-плювати. Як і на інтереси людей, яких вони відстоюють...

Ну а щоб легше нашим носіям погонів у Городку було зорієн-туватися, якими насправді „ін-тересами” живе голова Горо-доцької міськради Саган, куди „зариваються” бюджетні кош-ті і які „чудеса” під крильцем соловейка-Сагана творяться з продажем комунального май-на і землі, розповімо в наступ-ному випуску „Правозахисника Городоччини”.

Будемо щирими: тут він свого сло-ва дотримав. Щоправда, частково. І таки одну дорогу за його каденції проклали. Можна сказати, зразко-ву. Чи як її в народі нарікли – олі-гархічну. Це – на вул. Біласа. Ну а як не прокласти, коли ця дорога до власного будинку Сагана веде. Не по ямах же гарцювати йому на подарованому громадою „Ла-носі” на вареникі щодня додому. Та й не тільки його будинок тепер

260 тис. грн. пішло на виконання робіт із закільцювання води по вул. Скітник-І. Франка. І де ті кошти, де ті роботи?

Трупи тварин часом по кіль-ка днів валяються на вулицях

Городка

Еталонно-засмічене місто

дивної, м’яко кажучи, проектної документації щодо повернення русла ріки, що перетинає центр,… назад. Мовляв, для кращої меліо-рації навколишніх земель. Такі спроби – змусити половину річок у СРСР гнати воду в протилежний бік – вже були. Чим вони завер-шилися, так само пам’ятаємо. Як пам’ятаємо й те, що лише завдя-ки цим ідеям-маячням їх автори й увійшли до історії.

Найцікавіше, що троє з чо-тирьох авторів цього дива-про-екту переконують, що в очі його не бачили, а їхні підписи під ним підроблені. Мало того, у проект-ній організації, яка його готувала, відсутня ліцензія для підготовки документації, пов’язаної з меліо-ративними роботами. І що най-привабливіше для контролюючих

«Заморожена» каналізація на вул. Грушевського