Кожна квітка –

чиясь доля!

Напередодні 28 жовтня – Дня визволення України та

6 листопада – Дня визволення Києва –

Наукова бібліотека КНУКіМ ініціювала акцію

«Посадимо квіти на Поле пам’яті України»

Квітують в полі знову маки…

Розквітлих море вже тюльпанів.

Квітками дихає весна.

А в наших любих ветеранів

Перед очима все війна...

І знов в полях квітують маки.

Як кров, червоні пелюстки.

Поля ці чують ще атаки,

Криваві відгуки війни.

Чимало тут лягло героїв!

Вони у пам’яті живі.

Ми не забудем їх ніколи!

Бо їм дано в степу цвісти.

Торкнусь вустами ніжних квітів.

Букетик маків я зірву..

Хай вічно будуть пламеніти,

Щоб не забули ми війну...

Друга світова війна торкнулась

практично кожної української родини.

Загинули близько 4 млн. військових та

більше 5 млн. мирних мешканців.

Метою акції є вшанування пам’яті про загиблих на війні рідних і близьких родичів, які бачили Другу світову війну, які постраждали під час війни, які наблизили своїми діями перемогу над нацизмом.

Ми не маємо права забути про історію свого

народу, бо лише шануючи пам’ять про минуле

– ми стаємо гідні майбутнього.

Квітнуть маки на темному тлі,

І марніють обличчя жіночі…

Його вбито було на війні,

Хтось чужий закривав йому очі..

Скільки їх отаких у полях?

Що спинились раптово й зостались,

Тільки в спогадах рідних, в піснях,

Та у маках отих вишиваних.

Найактивніші учасники

Найактивніше до акції долучилася наукова спільнота університету, зокрема:

- факультет магістерської підготовки,

кафедра економіки та менеджменту,

наукова бібліотека,

кафедра міжнародного туризму,

кафедра готельно-ресторанного бізнесу,

кафедра музеєзнавства і пам’яткознавства,

кафедра культурології.

Оксана Володимирівна Матвієнко

розповідає про дядька та дідуся

Захаров Микола Гнатович

22 травня 1926 –

14 вересня 1998 рр.

Пішов на фронт у 17 років.

Брав участь у визволенні

Чехословаччини, Австрії.

Нагороджений орденами і

медалями.

Пішов на фронт у 17

років рядовим.

Був поранений.

Родина одержала

похоронку.

Нагороджений

орденами і

медалями.

Повернувся з війни.

Матвієнко Володимир Михайлович

22 січня 1926 – 6 серпня 2005 рр.

Алла Михайлівна Гаврилюк

розповідає про дідуся

Стожок Петро Іванович 7 січня 1914 р. -

28 грудня 1943 р.

Народився, виріс, проживав до початку ІІ світової війни на Сумщині в

с. Буйвалове Кролевецького р-ну Полтавської обл.

Мобілізований у 1943 році. Був одружений, мав двох доньок 1936 і 1938 р.н. і сина (мого

батька 1940 р.н.).

Місце поховання рідні знайшли лише у 2015 р.

На жаль, діти майже не пам’ятають про життя батька до війни. Залишився лише образ високого, худорлявого, темноволосого чоловіка, який дуже любив коней і працював у місцевому колгоспі конюхом.

Старші доньки розповідали, що коли німці прийшли в село, людям наказано було розібрати коней, щоб порятувати. Тому діти дуже яскраво пам’ятають саме той момент, коли в їх садибі з’явився кінь в «яблуках» Шпак.

Загинув Петро Іванович 28 грудня 1943 року поблизу с. Яхни Фастівського р-ну Київської обл.

Цього ж дня, обороняючи бойові позиції укріпрайону по лінії оборони Радянських військ полягло ще 90 солдат. Всі вони поховані в братській могилі на території села.

с. Яхни, Братська могила

Дар'я Сергіївна Пархоменко

студентка групи МС-35 розповідає про прадіда

Рядовий, стрілок.

Брав участь у визволенні України.

У 1943 р. брав участь у визволенні

м. Запоріжжя.

Загинув у бою у Польщі 13.03.1945 року.

Первинне місце поховання: Польща,

с. Бзе Дольне, на Південний Захід від лісу, біля окремого будиночку,

могила № 1.

На фото – із дружиною Марією Карпівною.

Нестеренко Василь Андрійович

1910 – 13 березня 1945 р.

Іменний список втрат

Олександр Юрійович Скаченко

студент групи ГРС-13 розповідає про прадіда

Молодший сержант, артилерист, командир гармати зенітної артилерії малого

калібру баз радіолокаційних і приборних комплексів.

Воював на І Білоруському фронті (з березня 1944 р.) та ІІ Білоруському фронті (з жовтня 1944 р.).

Командир 37 мм. гармати 3 батареї 1984 зенітно-артилерійського полку.

Брав участь у визволенні Польщі, Чехословаччини та Прусії.

Волосина Іван Якович

5 липня 1923 р. – 25 жовтня 1994 р.

Народився у селищі Драбів Полтавської (нині – Черкаської) обл.

Призваний Драбівським РВК 25 вересня 1943 р.

Навчався на курсах з підготовки командирів зенітних артилерійських батарей у с. Селікса (поблизу Пензи).

Військову присягу прийняв 15 листопада 1943 р. при 85 запасному стройовому полку.

Під Кенігсбергом був поранений та контужений. Доки перебував на лікуванні, частина була відправлена на війну з Японією. Після виписки, прадід ще 2 роки служив у Кенігсбергу.

Демобілізований у лютому 1947 р.

Після війни 30 років працював трактористом і ковалем у місцевому колгоспі ім. Суворова. Помер у жовтні 1994 р.

Має нагороди:

Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня,

Медаль «За визволення Варшави»,

Медаль «За відвагу».

Альона Шакун

студентка групи МС-35 розповідає про прадіда

Шакун Андрій Миколайович

1907 – 1950 рр.

Гвардії технік-інтендант 1 рангу

Воював на Південно-Західному фронті (листопад 1941р. - травень 1942 р. ) та

Сталінградському фронті

(вересень 1943 р. - лютий 1943р.).

Має нагороди:

Медаль «За бойові заслуги»

Пережив окупацію і повернувся додому.

Олена Федорівна

Омельяненко-Набіуліна

провідний бібліотекар розповідає про дідуся

Щербацький

Оврам

Тихонович 1902 – лютий 1944

Рядовий.

Народився у селі Верем’є

Київської обл.

Призваний Обухівським РВК

у червні 1941 р.

Пропав безвісти у лютому 1944 р.

Алла Василівна Мальшакова

провідний бібліотекар розповідає про дядька

Кобилінський

Василь Іванович 1922 – 2003 рр.

Полковник у відставці.

Народився на хуторі Соболеві

Житомирської обл.

Після війни продовжував військову

службу.

Нагороджений Орденом Вітчизняної

війни І ступеня.

Кожна квітка – це чиясь доля

Є така прикмета у народу -

Як багато маку край доріг,

То забути треба про свободу

І війну чекати на поріг.

Я згадала давню цю прикмету,

Як спинилась на отім шляху,

Де почула постріли з ракети,

Де пізнала фізику страху.

Бачила скривавлені дороги -

Обіч шляху маки скрізь цвіли.

Мертві хати, села і тривоги

У людей бездомних, ковили.

Їх за вітром гонить по країні

Смерті зло і ненависть війни.

Та сьогодні маки в цім не винні -

Це попереджають нас вони.

Маки війни