ПЕТРО СТОЛИПІН –

ВЕЛИКИЙ РЕФОРМАТОР

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ

Петро Столипін народився 2 квітня 1862 року у столиці

Саксонії місті Дрезден. Дитинство провів спочатку у

маєтку Сєрєдніково Московської губернії (1), потім

у маєтку Колноберже Ковенської губернії(2).

Родина також виїжджала до Швейцарії.

Коли настав час влаштовувати дітей у гімназію, батько Столипіна Аркадій Дмитрович придбав будинок у місті Вільно.

У 1874 році 12 – річний Петро був зарахований до Віленської гімназії, де провчився до шостого класу.

У вересні 1879 року 9й армійський корпус під командуванням батька був повернений з Болгарії до міста Орел. Петро та його брат Олександр були переведені до Орловської чоловічої гімназії. Петра зарахували до сьомого класу. За словами однолітків, він “виділявся серед гімназистів розсудливістю та характером”.

УУчень Віленської гімназії Петро Столипін. 1876.

3 червня 1881 року 19 – річний Петро закінчив Орловську гімназію та отримав атестат зрілості. Він поїхав до Санкт – Петербургу, де 31 серпня вступив до природничого відділення (за спеціальністю агронома) до фізико – математичного факультету Санкт – Петербурзького Імператорського університету. Під час навчання Столипіна одним з викладачів був відомий російський учений Дмитро Мендєлєєв. Він приймав у нього екзамен з хімії та поставив “відмінно”.

ССанкт – Петербурзький Імператорський університет

Одружився 22 – річний Петро у 1884 році, будучи студентом, що длятого часу було дуже нетиповим. Дружиною Столипіна стала фрейліна імператриці Марії Федорівни, прапраонучка великого російського полководця Олександра Суворова, Ольга Борисівна Нейдгардт.

Столипін просив її руки у її батька, вказавши при цьому свій єдиний недолік – “молодість”. Майбутній тесть, посміхнувшись, відповів, що “молодість – це той недолік, який виправляється кожного дня”.

Шлюб виявився дуже щасливим. У чети Столипіних народилося п”ять доньок та один син. Свідчень про які – небудь скандали чи зради в їхній сім”ї немає.

Петро Столипін з дружиною Ольгою Борисівною Нейдгардт

Згідно з “Формулярним списком Саратівського губернатора”, 27 жовтня 1844 року Столипін, ще будучи студентом, був зарахований на службу до Міністерства внутрішніх справ. Згідно з тим самим документом, 7 жовтня 1885 року радою Санкт – Петербурзького Імператорського Університету він затверджується “кандидатом фізико – математичного факультету”, що надавало йому більш високий чин, відповідало отриманню ученого ступеня та закінчення університетської освіти. Наступний запис Формулярного списку підтверджує, що 5 лютого 1886 року Столипін переведений на службу в число чиновників, зарахованих до Департаменту землеробства та сільської промисловості.

1 січня 1888 року – камер – юнкер Двору Його Імператорської Величності.

7 жовтня 1888 року - титулярний радник

18 березня 1889 року – Ковенський повітовий ватажок дворянства та голова Ковенського суду мирових посередників.

СЛУЖБА У КОВНО Столипін провів на службі у Ковно 13 років. Цей період його життя, за свідченнями доньки Марії, був найбільш спокійним. Предметом особливого піклування було Сільськогосподарське товариство, яке взяло під контроль та опіку усе місцеве господарське життя. Головними задачами товариства були просвітництво селян та збільшення продуктивності їхніх господарств. Основна увага приділялася впровадженню передових методів господарювання та нових сортів зернових культур. Старанність на службі була відзначена новими чинами та нагородами. У 1890 році він був призначений почесним мировим суддею, у 1891 – переведений до колезьких асесорів, ц 1893 нагороджений орденом святої Анни, з 1901 року – статський радник. Під час життя у Ковно у Столипіна народилося чотири доньки – Наталя, Олена, Ольга та Олександра.

ГРОДНЕНСЬКИЙ ГУБЕРНАТОР 21 червня 1902 року Столипін

прибув у Гродно та приступив до виконання обов”язків губернатора.

З ініціативи Столипіна були відкриті єврейське двокласове народне училище, ремісниче училище, а також жіноче парафіяльне училище особливого типу, де окрім загальних предметів викладалися креслення, малювання та рукоділля.

Освоївшись на посаді губернатора, Столипін почав проводити реформи, які включали розселення селян на хутори, ліквідацію черезсмужжя, впровадження штучних добрив, покращених сільськогосподарських знарядь, меліорації, кооперації, сільськогоспдарської освіти селян.

Проводимі нововведення викликали критику крупних землевласників. На одному з засідань князь Святополк – Четвертинський заявив “нам потрібна робоча сила людини, потрібна фізична праця та здатність до неї, а не освіта. Освіта повинна бути доступною для забезпечених класів, а не для маси..”. Столипін дав різку відповідь: “Боятися грамоти і просвіти, боятися світла не модна. Освіта народу, правильно та розумно поставлена, ніколи не призведе до анархії…”

САРАТОВСЬКИЙ ГУБЕРНАТОР Служба у Гродно цілком задовольняла Столипіна, проте міністр внутрішніх справ зробив пропозицію зайняти посаду Саратовського губернатора. Призначення Столипіна губернатором було підвищенням по службі та свідчило про визнання його заслуг у Ковно та Гродно. Після поразки у Японській війні імперію охопили революційні настрої, При наведенні порядку, Столипін виявляв рідкісну мужність та безстрашність, що відзначають свідки того часу. Він беззбройний та без охорони входив у центр вируючих натовпів. Це так діяло на народ, що пристрасті затихали самі по собі. Завдяки енергійним діям Столипіна, життя у Саратові поступово заспокоювалося. Дії молодого губернатора були помічені Миколою ІІ, який двічі висунув йому подяку за виявлену старанність. У квітні 1906 року Столипіна викликали у Царське село телеграмою за підписом імператора. Зустрівши його,Микола ІІ сказав, що він уважно слідкував за його діями, і вважаючи їх виключно видатними, призначає його міністром внутрішніх справ.

СТОЛИПІНСЬКА АГРАРНА РЕФОРМА 1906

НАСЛІДКИ Вихід з общини 2 млн. селянських

господарств; До 1915 року кількість фермерських

господарств не перевищувала 10% усіх селянських господарств;

Збільшення посівних площ на 10%; Збільшення кількості застосовуємих

мінеральних добрив удвічі; Щорічні темпи росту промислового

виробництва були найвищими у світі (8,8%) ;

До Сибіру переселилося 3 млн. 40 тис. чоловік;

Переселенці освоїли 30 млн. десятин цілини;

Збільшення хлібного експорту на 35%;

Закупівлі сільськогосподарської техніки селянами зросли у 3,5 рази;

Сільська кооперація обслуговувала 94 млн. чоловік.

ОСТАННІЙ ЗАМАХ НА ЖИТТЯ І СМЕРТЬ

1 вересня 1911 року імператор та Столипін були присутні на спектаклі “Казка про Царя - Салтана” у київському міському театрі. На той момент у начальника охоронного відділу Києва була інформація про те, що у місто прибули терористи з метою скоїти напад на чиновника. Інформація була отримана від секретного інформатоа Дмитра Богрова. Однак, виявилося, що замах запланував сам Богров.

За перепусткою, виданою йому начальником охоронного відділу, він пройшов у театр, під час другого антракту підійшов до Столипіна та зробив два постріли: перша куля потрапила у руку, друга – у живіт, зачепивши печінку.

Після поранення Столипін перехрестив царя, важко опустився і мовив: “Щасливий померти за Царя!”

Дмитро Богров

Наступні дні пройшли у тривозі, лікарі сподівалися на одужання, однак 4 вересня ввечері стан Столипіна різко погіршився і о 10 годині вечора він помер.У перших рядках заповіту було сказано: “Я хочу бути похованим там, де мене вб”ють.”. Наказ Столипіна був виконаний: 9 вересня він був похований у Києво – Печерській Лаврі.