ПРОГРАМА ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ

«УКРАЇНСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ –

УКРОП»

ВСТУП 5

1. ПАТРІОТИЗМ – ФУНДАМЕНТ МАЙБУТНЬОГО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

2. НАШІ ЦІННОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

3. НАШІ ПРИНЦИПИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

4. НАШІ ЦІЛІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

5. ТРИ КРОКИ ДО НОВОЇ ДЕРЖАВИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Розділ 1 НОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ДОГОВІР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61. Відновлення справедливості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

1.1. Люстрація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

1.2. Економічна справедливість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

1.3. Створення державних компаній в стратегічних галузях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

1.4. Реальна деолігархізація та демонополізація економіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

1.5. Збереження права на землю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

1.6. Економічне протистояння агресору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

1.7. Стратегування економічного розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

2. Незалежна монетарна й бюджетна політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10

3. Забезпечення економічної свободи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10

3.1. Мінімізація факторів виникнення корупції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11

3.2. Податкова реформа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11

3.3. Дерегуляція та ефективність регулювання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12

Розділ 2 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121. Соціальна підтримка бідних, а не заможних і забезпечених . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13

1.1. Право на вищу освіту та пенсійне забезпечення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13

1.2. Удосконалення пенсійної системи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13

1.3. Адресність державної соціальної підтримки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

2. Реформа публічного сектору. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

3. Державна політика зайнятості та охорони праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .15

3.1. Політика зайнятості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .15

3.2. Політика в галузі охорони праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .15

Розділ 3 ОХОРОНА ЗДОРОВ`Я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

ЗМІСТ

1

Розділ 4 ОСВІТА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171. Загальна освіта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17

2. Вища освіта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18

Розділ 5 . НАУКА І КУЛЬТУРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181. Першочергові заходи в сфері культури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18

2. Політика у сфері науки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18

3. Гарантований державою вільний доступ до Інтернету . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

Розділ 6 НОВА КОНСТИТУЦІЯ ТА ЗАКОНОДАВСТВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191. Нове кодифіковане законодавство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

2. Прийняття нової Конституції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20

2.1. Конституція України як суспільний договір.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20

Розділ 7 ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211. Парламентська республіка. Посада та статус Президента. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

2. Верховна Рада та депутатський корпус місцевих рад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

3. Кабінет Міністрів та центральні органи виконавчої влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .22

4. Перезавантаження політичних партій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .22

Розділ 8 СУДОВА ВЛАДА ТА СИСТЕМА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ . . . . . . . . . . . . . 221. Нова судова і прокурорська системи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23

2. Система органів забезпечення правопорядку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .24

Розділ 9 РЕФОРМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241. Адміністративні послуги. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .25

2. Інспекційна діяльність держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .26

3. Адміністративна процедура та адміністративне оскарження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .26

4. Реформування органів виконавчої влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .26

4.1. Кабінет Міністрів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .26

4.2. Міністерства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27

4.3. Інші центральні органи виконавчої влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29

4.4. Регуляторні органи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29

5. Реформа державного апарату . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29

2

Розділ 10 ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 301. Місцева влада внаслідок децентралізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .30

2. Повноваження місцевих органів влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .30

3. Фінансові ресурси місцевого самоврядування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .31

4. Представники центральної влади на місцевому рівні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32

Розділ 11 КРИМ ТА ДОНБАС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

Розділ 12 ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 331. Посилення ролі громадянського суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33

2. Забезпечення вільного доступу до публічної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33

3. Свобода слова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .34

4. Створення умов для діяльності та соціальний захист волонтерів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .34

Розділ 13 НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА ТА ОБОРОНА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341. Професійна армія та Добровольчий корпус . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .34

2. Громадянство України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .35

Розділ 14 ЕНЕРГЕТИЧНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

Розділ 15 ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 361. Принципи зовнішньої політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37

2. Стратегія зовнішньої політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37

2.1. Створення економічного союзу і системи регіональної безпеки Чорноморсько- Балтійської співдружності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37

2.2. Стратегічне партнерство зі США і Великобританією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37

2.3. Стратегічне партнерство з ЄС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .38

2.4. Шлях «з варягів у греки». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .38

2.5. Розвиток відносин з усіма державами, яким протистоїть агресивна політика РФ – Туреччина, монархії Перської Затоки, Ізраїль, Японія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .38

2.6. Розвиток відносин з країнами з великою українською діаспорою - Канада, Італія, Німеччина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .38

2.7. Розвиток відносин з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. . . . . . . . . . . . . . . . . .39

2.8. Відносини з Російською Федерацією . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39

3

Розділ 16 ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 401. Нова державна екологічна політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .40

2. Візія екологічної програми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .40

3. Стратегічне бачення етапів втілення екопрограми для сталого розвитку . . . . . . . . . . . . . . . .40

4. Конкретний план виконання екологічної програми для вдосконалення екологічної політики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .41

5. Чітка система критеріїв досягнення основних цілей екополітики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .42

Заключення УКРАЇНА ЗА П’ЯТЬ РОКІВ: ВІЗІЯ МАЙБУТНЬОГО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42

1. НОВЕ СУСПІЛЬСТВО: ЗА П’ЯТЬ РОКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43

2. НОВА ВЛАДА: ЗА П’ЯТЬ РОКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

3. НОВА ЕКОНОМІКА: ЗА П’ЯТЬ РОКІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45

ДОДАТОК КОНЦЕПЦІЯ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46

4

ВСТУП

1 . ПАТРІОТИЗМ – ФУНДАМЕНТ МАЙБУТНЬОГО

Ми – об’єднання патріотів України.

Нас об’єднує любов до своєї країни та її народу – незалежно від національності кожного з нас, мови, віросповідання, соціального походження, роду занять чи рівня матеріального добробуту.

Ми любимо своє, але відкриті іншому. Ми цінуємо традиції, але спрямовані в майбутнє.

Наш патріотизм – це свідоме рішення жити й працювати для України. Це готовність захищати свою країну всіма силами. Це особиста громадянська відповідальність за сьогодні і завтра.

Заради збереження країни ми повинні зробити те, з чим не впоралися політичні вожді та еліти в попередні 24 роки.

Наш патріотизм – це рішучість, воля і здатність змінити країну на краще.

2 . НАШІ ЦІННОСТІ • Патріотизм

• Гідність

• Свобода

• Справедливість

• Відповідальність

3 . НАШІ ПРИНЦИПИ • Правовласностіякоснова

• Законякгарантія

• Етикаякпідтримка

4 . НАШІ ЦІЛІСильна, незалежна, справедлива й успішна українська держава, що діє від імені народу і в інтересах народу.

Гідність кожної людини і рівність всіх громадян перед законом.

Справедливість стосовно людини, незалежно від її національності, мови спілкування, віри, соціального статусу та рівня доходів.

Чесна, відкрита й відповідальна влада. Тільки український народ може бути засновником держави. У цій якості народ має законне право вимагати від влади працювати по правді і за Божими заповідями.

Держава на основі соціальної рівноваги та справедливості й в інтересах більшості. А не для правлячої меншості.

Потужна армія, Добровольчий корпус і сили територіальної оборони, здатні захистити українську державу. Без професійної армії та підготовленого народного резерву Україні не вистояти і не вижити.

Впливова держава на мапі світу, здатна відстоювати свої інтереси. Україна – як повноцінний гравець у зовнішній політиці, а не жертва.

Активні громадяни та впливові громади.

Соціально відповідальний національний бізнес.

Підтримка національної науки й культури, збереження наших культурно-історичних цінностей і дбайливе використання унікальних природних ресурсів України.

5 . ТРИ КРОКИ ДО НОВОЇ ДЕРЖАВИ Наше головне завдання – побудова в Україні нової держави шляхом повного демонтажу бюрократичної корупційної Системи, яка руйнувала країну протягом всього періоду Незалежності. Зміна осіб при владі

5

нічого не вирішує. Систему треба змінювати в цілому. Без цього неможливе виживання країни, держави та народу.

Для демонтажу Системи ми пропонуємо покрокову стратегію, яка включає:

1 . ПОВНЕ ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ та притягнення винних у руйнуванні держави та розкраданні національного багатства у попередні роки до політичної та кримінальної відповідальності. До відповідальності мають бути притягнені всі без винятку чиновники та представники силових органів, судді та політичні партії.

2 . ПОЕТАПНЕ ТА СЕКТОРАЛЬНЕ «ОБНУЛІННЯ» ЗАКОНОДАВСТВА, що означає розробку і ухвалення незалежними Конституційними Зборами нової Конституції, що має бути затверджена на всеукраїнському референдумі, а також прийняття принципово нового законодавства, кодифікованого у низці кодексів, яке буде впроваджене на заміну чинному.

3 . ПОВНЕ ОЧИЩЕННЯ АКТИВІВ ТА ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ЕКОНОМІКИ, що означатиме повернення у державну власність вкрадених у держави та народу активів, реальну деолігархізацію країни та укладання Нового Економічного Договору в українському суспільстві.

Ми вважаємо, що саме ці кроки створять фундамент для побудови нової Української держави, тому вважаємо за необхідне негайне їх впровадження.

Розділ 1 . НОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ДОГОВІР

Пострадянська держава за роки незалежності втратила здатність забезпечувати базову соціальну справедливість та економічний розвиток, але при цьому залишилася репресивною і домінуючою над суспільством. Глибока політична, економічна і соціальна кризи не залишають шансів на можливість проведення косметичного ремонту сформованої системи відносин у суспільстві.

Нова реальність вимагає формування нового Соціального Контракту, який забезпечить баланс інтересів в українському суспільстві на принципах соціально-ринкової економіки.

Новий Економічний Договір (НЕД) відображає ці принципи і є економічною складовою Нового Соціального Контракту. Він будується на трьох ключових засадах:

• Відновленнясправедливості;

• Незалежнамонетарнатабюджетнаполітика;

• Забезпеченняекономічноїсвободи.

1 . Відновлення справедливостіВ Україні різко та невпинно знижується довіра до державних інститутів через дедалі більше відчуття несправедливості – у розподілі національного багатства, несправедливості у відповідальності перед законом і захисті, в умовах панування всесильної клептократії (олігархи, політичні еліти і чиновники) та зовнішньої агресії. Відповідь на запит Революції Гідності про відновлення справедливості є першочерговою метою реформ, у тому числі і в сфері економічної політики. Для досягнення цієї мети ми вважаємо за необхідне зосередитися на чотирьох ключових напрямах реформ:

1 .1 Люстрація

Ті, хто скоював злочини та незаконним шляхом збагачувався за рахунок держави та народу, повинні відповісти перед суспільством і понести покарання, яке повинно враховувати контекст і поширеність подібних порушень. Найкращим методом дій у такому випадку є люстрація.

Створення Люстраційної Комісії:

• НаглядоваРада(9осіб)формуєтьсязпредставників:1/3–громадяниздосвідомроботивсиловихструктурах;1/3–представникигромадськості;1/3–іноземніфахівці-всі9кандидатурвибираютьсяна загальному конкурсі шляхом онлайн-голосування (щоб отримати право на голосування, потрібно зареєструватися в системі і зробити внесок у розмірі 100 гривень).

• СкладЛюстраційноїКомісіїформуєтьсяшляхомоголошенняконкурсу.

6

Усі громадяни, які працювали на державних посадах в період здобуття Незалежності, зобов’язані подати декларацію про доходи та активи (включно з членами їхніх сімей – нинішніми і колишніми). У цій декларації громадяни мають право вказати вчинені ними правопорушення, які призвели до зростання статків – у такому випадку громадяни звільняються від кримінальної відповідальності за порушення і отримують право на легалізацію багатства за пільговою ставкою – 10% (платежі можуть бути розділені на 10-річний період за бажанням).

Люстраційна Комісія проводить розслідування всіх випадків і виносить три варіанти вердиктів:

1) Доходи/актививідповідаютьофіційнимдоходамзаминуліперіоди–немаєпокарання,легалізаціядоходів не потрібна.

2) Доходи/активиневідповідаютьофіційнимдоходамзаминуліперіоди,протеотриманіврезультатінезаконної, але легітимної діяльності (наприклад, отримання «подяки» за виконання своїх обов’язків, яка за своєю суттю була другою заробітною платою і для платника була можливою опцією, але не обов’язком, або додаткова чесна, однак тіньова діяльність – якийсь не зареєстрований бізнес) – немає покарання, але потрібна легалізація доходів (застосовується пільгова ставка в розмірі 10%, з опцією оплати протягом 10 років).

3) Доходи/активи не відповідають офіційним доходам за минулі періоди та отримані в результатізлочинної діяльності («розпил» бюджетів, наприклад) – заборона обіймати посади та легалізація доходів за ставкою 25% з обов’язковою виплатою суми протягом 2 років і забороною на виїзд за кордон до цього терміну, а також умовне засудження строком на 10 років за статтею «корупція».

Люстрація не тільки чиновників, а й власників бізнесу і найманих менеджерів, які заплямували репутацію отриманнямренти з держави. Заборонана зайняття керівних посад (у тому числі в приватномубізнесі;не формально, а по факту: якщо в суді доведено фактичне виконання керівних обов’язків – кримінальна відповідальність) у разі звинувачення в шахрайстві (наприклад, доведення банків до банкрутства, нелегальне нарахування платежів за комунальні послуги і т.д.).

Після завершення люстрації розпочинається етап легалізації доходів всіх громадян за принципом подачі нульової декларації.

1 .2 Економічна справедливість

Другою обов’язковою умовою укладання Нового Економічного Договору є відновлення справедливості розподілу «народного майна». У новітній історії України так і не відбулося відновлення справедливості, яке б скасувало переділ власності, здійснений більшовиками під час колективізації та націоналізації. У результаті приватизації 1990-х років власність не повернулася в руки історичних власників та при цьому навіть не була розподілена ефективно.

Тому суспільство не сприймає результати приватизації як справедливі і невідворотні. Для великих промислових об’єктів цей факт несе низку негативних наслідків – від низької довіри суспільства до великого бізнесу до споживацького ставлення власників до своїх активів через перманентний ризик втрати прав власності.

Прозора та ефективна націоналізація великих промислових об’єктів може вирішити обидві проблеми. Метою націоналізації по суті є легалізація власності в обмін на фінансову компенсацію суспільству за непрозорість процесу приватизації в минулому.

Об’єктами націоналізації повинні стати найбільші підприємства – не більше 15-20.

Незаконно приватизовані підприємства повинні бути повернуті в національну власність шляхом викупу державою – за ціну покупки і компенсацію за доведені інвестиції. Викуп активів може відбуватися за рахунок державних боргових зобов’язань (облігацій, бондів та інших інструментів). Такий борг не ляже на плечі народу і майбутніх поколінь – як це робить влада сьогодні. Його можна буде поступово погашати за рахунок прибутку нових компаній, створених на базі націоналізованих підприємств.

Стратегічно важливі підприємства, необхідні для створення Державних бюджетоутворюючих компаній, які були чесно куплені власниками на вторинному або фондовому ринку, повинні бути викуплені державою за ринковою вартістю.

Націоналізація здійснюватиметься на підставі оцінки вартості підприємств на дату їх приватизації з боку міжнародних компаній «великої четвірки».

Різницю між цією оцінкою і сумою, реально сплаченою при приватизації, скориговану на зміну вартості грошей з дати приватизації до теперішнього часу, власники повинні будуть компенсувати, або підприємство буде повернуто у державну власність без компенсації. У випадку, якщо підприємство змінило власника,

7

претензія по доплаті виставляється першому власникові (у разі його банкрутства в результаті даного зобов’язання – державі у власність передається частка в акціонерному капіталі від власника на поточний момент).

Природні монополії: регулювання тарифів природних монополій перекладається на режим RAB-тарифів (тарифи повинні забезпечувати нормальну дохідність на вкладений капітал). Для визначення тарифів враховується, який капітал був вкладений (по суті, ціна, сплачена при приватизації). Якщо цей капітал був невеликим (вартість активу при приватизації занижена) – тарифи будуть низькими і ведення бізнесу буде невигідним. У такому випадку у власника буде вибір – терпіти збитки або по суті доплатити за нечесну приватизацію.

1 .3 . Створення державних компаній в стратегічних галузях

Вкрадені Системою й олігархами, що входять до неї, активи української економіки мають бути повернуті в національну власність.

Їхніми власниками – від імені та в інтересах народу України – повинні стати Суверенні і Пенсійні фонди. Таким чином, всі громадяни стануть співвласниками значної частини національної економіки (за прикладом Швеції, Норвегії, Сінгапуру і низки арабських держав).

На основі повернутих підприємств нова держава повинна побудувати великі вертикально-інтегровані бюджетоутворюючі компанії. Контрольні або блокуючі пакети в цих підприємствах мають належати державі, решта – продані на вітчизняних і світових фондових біржах.

Доходи цих компаній підуть на забезпечення соціальних зобов’язань держави перед громадянами.

Для підвищення ефективності роботи державних компаній управління ними має бути передане міжнародним керуючим компаніям з бездоганною репутацією, які працюють в умовах прозорої звітності й зацікавлені в підвищенні прибутковості.

Після націоналізації тимчасове управління має змінюватися постійною керуючою компанією, вибір якої здійснюється згідно з відкритими і прозорими конкурсними умовами.

До управління державними активами повинні залучатися міжнародні управляючі компанії, що мають високий рейтинг і ділову репутацію.

Однією з конкурсних умов при залученні керуючої компанії завжди повинен бути обов’язок забезпечити працівникам підприємства стабільні зарплати і соціальні пакети.

Природні багатства України та її промисловий потенціал усе ще дозволяють створити такі компанії в низці ключових галузей:

• Національнагірничо-металургійнакомпанія.

• Національнанафтогазовакомпанія.

• Національнаенергетичнакомпанія.

• Національнахімічнакомпанія.

• Національнааграрнакомпанія

• Національнатранспортнакомпанія.

• Національнакомпаніяоборонноїпромисловості.

Навіть зараз, в умовах кризи, такі компанії можуть давати мільярди доларів чистого прибутку.

При цьому робота даних компаній повинна відповідати фундаментальним принципам міжнародного антимонопольного законодавства і сприяти зростанню конкуренції в цих галузях економіки.

1 .4 . Реальна деолігархізація та демонополізація економіки

Протягом одного року всі промислові підприємства, що розташовані й працюють на території України, що мають стратегічне значення для економіки і національної безпеки, а також мають критичне значення для забезпечення життя людей на певних територіях, повинні бути зобов’язані відкрити своїх кінцевих бенефіціарів і провести обов’язкове розміщення контрольних пакетів своїх акцій – спочатку на вітчизняних, а потім і світових фондових біржах.

Жоден власник або інвестор не може мати можливості просто зупинити роботу підприємства, від якого залежать життя людей і соціально-економічна стабільність країни.

8

У разі рішення власника закрити підприємство, що належить до таких категорій, держава повинна мати право і можливість ввести професійне тимчасове управління на період націоналізації.

Антимонопольний комітет України повинен виконувати роль творця і захисника ефективних ринків. Такий підхід також передбачає, що дозвіл на втручання держави в роботу економіки повинен також видавати АМКУ, причому тільки у разі доведення державою наявності «провалу ринку» в цьому конкретному секторі.

Потрібно розпустити АМКУ у його нинішньому вигляді й створювати новий АМКУ з – на основі публічного конкурсу. Роботу цього органу має контролювати Наглядова рада, яка повинна формуватися в тому числі із зарубіжних експертів (30% складу) і представників громадськості (30%).

1 .5 . Збереження права на землю

Земля сільськогосподарського призначення має бути визнана національним надбанням України.

Мораторій на продаж сільськогосподарських земель має бути продовжений, а орендні відносини переглянуті в інтересах громадян-власників земельних паїв з урахуванням реальних ринкових ставок.

Невеликі земельні ділянки можна буде отримати в оренду безкоштовно, в інших випадках – оплата за оренду землі за тарифами, які здатні забезпечити нормальну прибутковість народу України (як власникові активу).

Застосування принципу «використовуй, або втратиш» стосовно землі (всіх призначень).

Інвестиції в сільське господарство повинні залучатися з використанням механізмів довгострокової цільової оренди.

Держава повинна надавати підтримку створенню та розвитку кооперативів в різних галузях сільського господарства з метою підвищення ступеня переробки і виробництва конкурентоспроможних на світових ринках продуктів харчування.

1 .6 . Економічне протистояння агресору

Україна перебуває у фактичному стані війни з Російською Федерацією. За таких умов відсутність адекватних економічних санкцій з боку України не тільки економічно не виправдана, але й порушує баланс справедливості в суспільстві. Країна-агресор має заплатити за війну.

У цьому контексті необхідні конкретні дії:

• надолуження розриву в технологічному розвитку Збройних сил: збільшення фінансування армії(закупівлі, розробки, заробітна плата) щонайменше до 5% ВВП.

• Ухваленняспеціальногозаконупроособливийрежимоподаткуваннябізнесу,пов’язаногозагресором:100% податок на прибуток не стратегічних підприємств з часткою російського капіталу більше 1%.

• Конфіскаціястратегічнихпідприємствзчасткоюросійськогокапіталубільше1%.

• ЗаборонаекспортутоварівзРосії.

• Відмовавідпокупкиросійськихенергоносіїв(електроенергія,газ).

• ЗаборонанаінвестиціївРосію.

• ЖорсткавимоганавиведенняінвестиційукраїнськогокапіталузРосії.

Проблема імпорту газу вирішується шляхом:

• скорочення споживання газу населенням (ринкові ціни, компенсовані субсидіями; пільговекредитування заходів енергоефективності; фінансування програм встановлення лічильників тарегуляторів тепла, а також утеплення багатоквартирних будинків шляхом проведення відповідних тендеріввсистеміелектроннихзакупівель);

• проактивнаполітикащодорозблокування«великогореверсу»газузЄвропи.

1 .7 Стратегування економічного розвитку

Наші принципи в економічній політиці:

• першістьчесноїпраці,інноваційтаекономічноїініціативи;

• державаякстимуляторстратегічногорозвитку,регуляторігарантсоціальноїсправедливості;

• вільне підприємництво, що функціонує за умов рівноправної конкуренції – основне джерелобагатстваіробочихмісць;

9

• соціальнаекономіка,засновананаекономічномудинамізмітацивільнійвідповідальності.

Щоб країна могла врятувати і розвинути свій економічний потенціал, потрібно не скорочувати робочі місця, а зберігати ті, що вже є, і створювати нові – у промисловості, інноваційних галузях, які потребують висококваліфікованої робочої сили.

Необхідні програми держзамовлення і державно-приватних інвестицій у стратегічні галузі з високим технологічним потенціалом:

• важкемашинобудування(особливоенергетичнеобладнання)

• електроніка

• авіабудування

• суднобудування

• космос

• атомнапромисловість

• військовапромисловість.

2 . Незалежна монетарна і бюджетна політикаСоціальність держави полягає не тільки і не стільки в тому, як вона розподіляє ресурси. Соціальність держави – це також захист доходів і накопичень громадян, особливо доходів і заощаджень найбільш незахищених верств населення (пенсіонери, працівники бюджетної та соціальної сфер, бідні люди). Головним економічним ворогом таких громадян є інфляція, а також неконтрольована різка девальвація національної валюти, яка також призводить до знецінення доходів і заощаджень через високу інфляцію. Ми вважаємо, що державна антициклічна політика (сукупність монетарної та бюджетної політики) не повинна ставати причиною фінансової дестабілізації економіки, як це було в минулому.

Незважаючи на те, що задекларований перехід Національного банку України до політики інфляційного таргетування є правильним кроком задля забезпечення фінансової стабільності, цього недостатньо. Ми визнаємо зростання незалежності НБУ, яке відбулося, однак ми вважаємо, що для справжньої незалежності Центрального банку повинен існувати механізм, який, з одного боку, забезпечує незалежність, а з іншого – забезпечує пряме покарання керівництва НБУ у разі доведення фактів застосування логіки «політичної доцільності» на догоду досягненню мети фінансової стабільності. Аналогічний механізм повинен бути задіяний і стосовно бюджетної політики.

Для забезпечення подібного механізму необхідно:

• ПублікаціяпротоколівзасіданьправлінняНБУ.

• ВиділенняМіністерствафінансівУкраїниунезалежнийорганприУрядізапринципомЦентральногобанку (Мінфін подає Урядові прогноз доходів бюджету і допустимий розмір дефіциту бюджету, Уряд розподіляєвитратизастаттями–Мінфінневпливаєнарозподіл;Урядневпливаєназагальнийрозмірвидатковоїчастинибюджету);МінфінперейменовуєтьсявБюджетнийофіс,зісвоїмправлінням,якепризначається так само, як правління Центрального банку.

• СтвореннякомітетуФінансовоїстабільності,щоскладаєтьсязпредставниківтрьох інститутів:НБУ,Бюджетний офіс, МВФ. Комітет Фінансової стабільності утверджує принципи монетарної політики і бюджет на кожен календарний рік. Рішення приймається двома голосами «за» з трьох.

Незалежність проведення бюджетної політики також слід посилити зміною принципу здійснення державних інвестицій: будь-яка державна інвестиційна програма повинна бути оцінена сторонніми консультантами зміжнародноюрепутацієюнапредметефективності/доцільності:минадтобідні,щоббудувати«мостивнікуди».

3 . Забезпечення економічної свободиНеефективна податкова система, неможливість захисту права власності та репресивне економічне регулювання не дозволяє українському суспільству реалізувати свій економічний потенціал.

На зміну економічним репресіям повинен прийти дозвільний підхід: звільнення суспільства і зменшення ролі держави – як шляхом децентралізації (місцеве самоврядування), так і економіки – сприяння підприємництву, рівність прав і відповідальності (негативна свобода).

10

Для досягнення цієї мети ми вважаємо за необхідне зосередитися на трьох ключових напрямах реформ:

• мінімізаціяфакторіввиникненнякорупції;

• податковареформа;

• дерегуляціятапідвищенняефективностідержавногорегулювання.

Ключовим показником успішності змін, які ми пропонуємо, стане просування України в рейтингу економічної свободи в категорію «частково вільні» вже до 2018 року.

3 .1 . Мінімізація факторів виникнення корупції

Корупція – це найвідоміша проблема української держави: в індексі сприйняття корупції Україна перебуває на гірших позиціях, ніж всі країни-сусіди. Шкода корупції відома суспільству, суспільство вимагає розв’язання цієї проблеми, і кожна політична сила обіцяє її вирішити. Так триває протягом усіх років Незалежності.

Ми пропонуємо не наступати вкотре на ті самі граблі, а рішуче, раз і назавжди, вирішити цю, безумовно, складну проблему: ми атакуємо корупцію в найбільш вразливому місці – ми збираємося усунути причини виникнення корупції. Корупція – це хвороба і, як і у випадку лікування, необхідно усувати причину, а не боротися з симптомами.

1. Корупція, як злочин, має бути прирівняна до державної зради. Факти корупції мають каратися вищою мірою покарання. Майно корупціонерів та їхніх найближчих родичів, які не змогли довести незалежне від корупціонера походження коштів на придбання майна, має бути конфісковане.

2. Усі економічні реформи, реформи державного сектора повинні бути спрямовані в тому числі на ліквідацію та мінімізацію факторів, що спричиняють корупцію, – податкова реформа, дерегуляція, люстрація, реприватизація, досягнення енергонезалежності, реформа державної служби, сектора соціального захисту, реформа публічного сектору.

3. Важливою складовою превентивної боротьби з корупцією є переведення уряду в електронний режим з принципом пріоритетності відкритості комерційної таємниці (все, що не становить військової таємниці, має перебувати у відкритому доступі):

• Переведеннявсіхвзаємингромадяниназдержавоювелектроннийформат.

• Максимальне заміщенняпроцесуприйняттярішень алгоритмами: чиновник–це консультантщодозаповненняонлайн-форм;чиновник–цефахівецьслужбипідтримки.

• Відкритібюджети(всіхрівнів).

• Відкритіреєстривласності.

3 .2 . Податкова реформа

Мета змін у податковій сфері – перестати змушувати чесний бізнес і чесних громадян ухилятися від податків, зробити податкову систему дружньою, а не ворожою до них.

Система оподаткування, що діє в Україні, є репресивної і глибоко корумпованою. Вона спрямована на те, щоб вичавити з бізнесу та громадян максимум грошей до бюджету, навіть якщо це вбиває бізнес і не дає громадянам чесно заробляти. Державна фіскальна служба володіє безпрецедентними можливостями для тиску на платників податків, а її співробітники активно зловживають цими можливостями для шантажу та здирництва. Збір податків здійснюється не виходячи з реальних можливостей економіки, а за планом, відірваним від економічної реальності.

Щоб змінити це й зробити оподаткування дружнім стосовно громадян, необхідно змінити підхід до адміністрування податків.

Державна фіскальна служба буде розділена на повністю ізольовані один від одного фронт-офіс і бек-офіс, у кожного з яких буде своя функція.

Фронт-офіс буде виконувати сервісну функцію – його завданням стане якісне обслуговування платників податків та взаємодія з бізнесом. При цьому жодних планів зі збору податків фронт-офіс виконувати не буде.

Завданням бек-офісу, що не взаємодіє безпосередньо з бізнесом і навіть не знає, який конкретно бізнес він перевіряє, буде аналіз податкових надходжень і виявлення порушень.

Окремо буде функціонувати служба перевірок, не пов’язана з бек-офісом, але вона здійснюватиме виїзні перевірки за його заявками.

11

Аналіз, виявлення порушень та заявки на перевірки будуть анонімними – співробітники бек-офісу не будуть знати, яку конкретно компанію вони перевіряють і хто конкретно в службі перевірок здійснює перевірку за заявкою.

Щоб зробити систему оподаткування більш справедливою, буде впроваджений ефективний податок на дороге майно, таке як дорога нерухомість, автомобілі, інші транспортні засоби. Ставки з цього податку будуть поступово підвищуватися протягом 5 років.

Для детінізації економіки, спрощення адміністрування і зниження величезного податкового навантаження на заробітні плати громадян України, єдиний соціальний внесок (ЄСВ) буде об’єднаний з податком на доходи фізичних осіб (ПДФО), а ставка такого сукупного податку буде істотно знижена.

Сьогодні громадяни України платять один з найвищих у світі податків зі своїх заробітних плат – за цим показником в рейтингу DoingBusiness Україна посідає друге місце в Європі.

Податкове навантаження на оплату праці в нашій країні близьке до найбільш високого в світі латиноамериканського рівня, в українців відбирається до бюджету та соціальних фондів близько третини їхніх трудових доходів.

3 .3 . Дерегуляція і ефективність регулювання

В Україні, однак, державне регулювання перетворилося на джерело збагачення для корумпованих чиновників. Замість того, щоб зробити регулювання максимально ефективним і, в той же час, дружнім для бізнесу та громадян, чиновники роблять його максимально незручним – а потім за хабар дають можливість обійти таке регулювання і не виконувати законних правил і вимог держави. Таким чином, чиновники безпосередньо грабують народ України, роблять український бізнес неконкурентоспроможним через великі обсяги корупційних витрат і перешкоджають створенню робочих місць у країні.

Щоб виправити цю ситуацію, в Україні необхідно провести комплекс заходів з дерегуляції, які скасували б нагромадження корупційного регулювання та забрали б у чиновників можливість заробляти на хабарах, а саме:

1. Застосування «регуляторної гільйотини» – усі види державного регулювання будуть проаналізовані і для кожного з них повинні будуть бути пред’явлені переконливі й очевидні докази необхідності та ефективності. Ті види регулювання, ефективність і необхідність яких не буде належним чином доведена, будуть негайно скасовані.

2. Запровадження принципу «мовчазної згоди» у дозвільній системі. Скрізь, де чиновник зобов’язаний видати громадянам той чи інший дозвіл або відмовити в його видачі, йому буде виділений на це строго обмежений період часу. Якщо після закінчення цього періоду чиновник усе ще не дав громадянину свою відповідь, вважається, що його відповідь є позитивною, а дозвіл - отриманим. Це дозволить усунути корупційні схеми чиновників, які зловживають із затягуванням видачі дозволів з метою вибивання хабарів.

3. Заборона на проведення необґрунтованих перевірок. Будь-які виїзні перевірки можна буде проводити тільки при наявності чіткого обґрунтування необхідності такої перевірки, підписаного відповідальним за її проведення чиновником. Причому, це обґрунтування може бути оскаржене в суді і, у разі успіху такого оскарження, чиновник буде нести відповідальність за свої дії. В окремих випадках перевірки можна буде проводити тільки за рішенням суду.

Після проведення реформи з дерегуляції буде введений мораторій на запровадження нового регулювання. Це перешкодить можливим спробам в майбутньому знову повернути в дію корупційні норми, що дозволяють чиновникам заробляти на хабарах.

У той же час, після закінчення реформи і приведення до ладу регуляторної сфери в країні, будуть посилені вимоги до дотримання регуляторних норм і покарання за їх невиконання. При наявності якісного регулювання не може бути виправдань за його невиконання: порушники будуть жорстко каратися, а уряд буде неухильно стежити за дотриманням регуляторних вимог і норм.

Розділ 2 . СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА

Висока нерівність в розподілі доходів порушує баланс інтересів суспільства, перешкоджає економічному зростанню та провокує спалахи політичної нестабільності. Це особливо небезпечно в умовах зовнішньої військової агресії.

12

Саме тому держава повинна забезпечувати соціальний захист для найбільш вразливих верств населення.

Однак для цього недостатньо просто збільшити розмір програм допомоги: українська держава має стати ефективною і діяти за принципом «економічно сильніші зобов’язані підтримувати слабших».

1 . Соціальна підтримка бідних, а не заможних і забезпеченихВ Україні склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, формально українська держава є соціальною – вона надає громадянам формально безкоштовні освіту і медицину, забезпечує пенсії, різні форми соціальної підтримки. Статус соціальної держави зафіксований у Конституції.

Однак, в реальності, саме поняття соціальності в Україні виявилося перекрученим та корумпованим. Безкоштовна вища освіта надається «по блату» і за хабарі – в результаті, на безкоштовних місцях в кращих ВНЗ країни навчаються діти багатих і впливових батьків, у той час як студенти з незаможніх сімей змушені або виймати з сімейного бюджету останні гроші, або шукати собі гірший навчальний заклад, або взагалі не отримувати вищої освіти.

Безкоштовна формально медицина давно є платною – звичайні пацієнти платять хабарі лікарям і самі купують собі ліки, в той час як привілейовані (як правило, займають пости чиновників) – лікуються в особливих медичних установи «для обраних», де безкоштовно отримують якісні й дорогі медичні послуги. Розрив між максимальною і мінімальною пенсією в країні складає більше 60 разів, а одержувачами великих пенсій, є, як правило, заможні домогосподарства, члени яких багато заробляли, коли працювали, або займали посади в держапараті, що дозволяють отримувати привілейовані спецпенсії.

Таким чином, соціальна підтримка в Україні перетворена на ще одну форму отримання корупційних доходів та привілеїв з боку державних чиновників та інших привілейованих шарів. У той же час, вона не виконує своєї функції – підтримки бідних і забезпечення певного гарантованого мінімального рівня життя для всіх громадян.

При цьому, витрати України на соціальну підтримку величезні – більше половини всіх витрат держави і майже третина її валового внутрішнього продукту. За часткою пенсійних видатків у ВВП Україна посідає перше місце у світі. Очевидно, що така ситуація потребує радикальних змін.

В Україні має бути побудовано справжню соціальну державу, що підтримує бідних (нехай навіть бідні складають 70% громадян країни) і забезпечує громадянам надійно гарантований мінімальний рівень життя, замість монстра, який під виглядом соціальної підтримки забезпечує заможних громадян.

1 .1 . Право на вищу освіту та пенсійне забезпечення

Вища освіта і медицина залишаться безкоштовними для бідних громадян, які становлять більшість українців – для багатих і забезпечених вони будуть платними.

Крім того, будуть ліквідовані всі привілеї чиновників у медичній сфері – спеціальні медичні заклади та санаторії будуть обслуговувати всіх громадян на загальних підставах, а рівень їх фінансування буде знижено – зекономлені ж гроші будуть спрямовані на підвищення фінансування інших, непривілейованих установ.

1 .2 . Удосконалення пенсійної системи

Буде введена норма, згідно з якою максимальний рівень одержуваної від держави пенсії не може перевищувати мінімальний більш ніж у 5 разів.

Крім того, з пенсійної системи будуть виключені багаті й забезпечені громадяни, що володіють великим накопиченим за роки життя майном або доходами.

На зекономлені кошти будуть підвищені мінімальні пенсії, що дозволить підтримати найбідніших пенсіонерів, котрі реально потребують допомоги держави.

Нова соціальна політика передбачатиме:

• Поступовепереведеннясолідарноїпенсійноїсистеминанакопичувальнупенсійнусистемузарадивстановлення справедливої пенсії для всіх верств населення, з урахуванням пенсійного стажу застрахованої особи і розміру її страхових внесків.

• Впровадження загальнообов’язкового державного пенсійного страхування через накопиченнякоштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством.

• ЗабезпеченнядержавнихгарантійзбереженнякоштівгромадянуНакопичувальномуфонді

13

• Забезпеченняможливостіпередачікоштів,якізберігаютьсянаперсональномурахункугромадянинау Накопичувальному фонді, у спадок

1 .3 . Адресність державної соціальної підтримки

Усі інші види соціальної підтримки надаватимуться за тим самим принципом – тільки для бідних. Громадяни, які спроможні забезпечити собі самі гідний рівень життя, більше не матимуть підтримки від держави. А привілеї чиновників та інших привілейованих класів будуть повністю ліквідовані.

Нова соціальна політика передбачатиме:

• Перегляд і суттєве підвищення державних соціальних стандартів з метою забезпеченняконституційного права громадян України на достойні умови життя, зокрема, у задоволенні потреб в матеріальних благах і фінансових ресурсах для їх реалізації.

• Законодавчезабезпеченняпостійноїіекономічнообґрунтованоїіндексаціїнайважливішихдержавнихсоціальних стандартів і нормативів, зокрема, мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму у разі девальвації національної валюти, з визначенням відповідальності посадових осіб всіх рівнів за несвоєчасне проведення перерахунку державних соціальних стандартів.

• Вдосконалення системи соціального захисту населення, зокрема, в частині перегляду підходів унаданні соціальної допомоги, забезпечення її адресності; встановлення соціальних гарантій набезоплатність і якісний рівень соціальних послуг, зокрема, щодо освіти і медичного обслуговування, духовного і культурного розвитку особистості.

• Розробленнядієвоїсистемиоцінкиефективностінаданнясоціальнихпослуг,зпередбаченнямунійстандартів якості соціальних послуг, впливу зазначених послуг на підвищення рівня якості життя отримувача такої послуги.

• Забезпеченняреалізаціїуповнійміріправгромадяннаповажнеігуманнеставленнязбокусуб’єктів,що надають соціальні послуги; вибір установи та закладу, а також форми соціальногообслуговування;

• Доступдо інформаціїщодо своїх прав, обов’язків та умов надання соціальнихпослуг; згодана соціальні послуги; відмова від соціальних послуг; конфіденційність інформації особистогохарактеру,щосталавідомоюсуб’єкту,якийнадаєсоціальніпослуги;захистсвоїхправізаконнихінтересів, у тому числі в судовому порядку.

• Спрощення процедур і порядку обслуговування осіб, які звернулись для отримання соціальнихпослуг до державних та комунальних служб, місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

2 . Реформа публічного секторуУкраїна є одним із рекордсменів у низькій ефективності праці в секторі послуг. Іншими словами, ми витрачаємо багато ресурсів переважно в квазідержавних секторах-гігантах (освіта, охорона здоров’я), а на виході отримуємо малу віддачу. В результаті, страждають не тільки споживачі послуг цих секторів, а й народ України через більш низьке економічне зростання, ніж це могло б бути можливим. Вирішення цієї проблеми складається з двох частин:

• Автономія навчальних закладів та установ охорони здоров’я (аж до де-факто корпоратизації– створення аналогів закритих акціонерних компаній). Це дозволить уникнути ситуації, коли, наприклад, лікарня не несе відповідальності за відсутність медикаментів/матеріалів і мотивує цетим, що кошти не виділені відповідної інституцією. В результаті, фінансові кошти та людські ресурси будуть витрачатися ефективно – що підвищить якість надання послуг.

• Змінапринципуфінансування:зфінансуваннямісця(ліжко,парта)нафінансуванняклієнта(учень,пацієнт) – таким чином оплата проводиться за фактично вказані послуги в тому закладі, який вибрав пацієнт (учень, студент).

Також потребує зміни принцип акумулювання фінансових ресурсів для оплати послуг охорони здоров’я та освіти. Два ключові принципи:

• Допомогадержавиповиннабутибільштаргетованою(цекореспондуєтьсязреформоюсоціальноїпідтримки) – державну підтримку повинні отримувати не багаті, а бідні. При цьому потрібна зміна рівня інтервенцій, які спрямовані на досягнення соціальної справедливості: ресурси платників податків повинні витрачатися в першу чергу на превентивну охорону здоров’я та початкову освіту для бідних сімей.

14

• Акумулювання фінансування повинно здійснюватися переважно учасниками фінансового ринку(бізнесом), держава повинна фокусуватися на спеціальних програмах для бідних (наприклад, оплата частини страхової премії або відсотків по кредиту).

Нова соціальна політика передбачатиме:

• Угалузімедицини:обов’язковедержавнемедичнестрахуваннядлянаданняневідкладноїдопомоги,обов’язкове приватне медичне страхування для всього іншого; податок/штраф за відсутністьмедичної страховки.

• У галузі освіти: створення законодавства для equity-фінансування (контракт, що передбачаєотриманнядоходуінвесторомувиглядіщомісячнихвиплатувідсоткахвідзаробітноїплати/доходутого,чиєнавчанняоплачується;прицьомуризиквідсутностітакогодоходулежитьнаінвесторі)надодаток до розвитку ринку довгострокових кредитів на навчання .

3 . Державна політика зайнятості та охорони праці3 .1 . Політика зайнятості

Нова соціальна політика передбачатиме забезпечення продуктивної зайнятості та соціального захисту працівників, зокрема, зареєстрованих безробітних, внутрішньо переміщених осіб, молодих спеціалістів, людей з інвалідністю, учасників бойових дій та антитерористичної операції.

Для досягнення цієї мети реалізація державної політики має здійснюватись за такими напрямами:

• створенняновихробочихмісцьупроцесі відбудовиекономіки та соціальної сфериобластей,щопостраждаливнаслідоктерористичноїдіяльностінезаконнихзбройнихформувань;

• розширення сфери застосування праці та стимулювання зацікавленості роботодавців у створенніновихробочихмісць;

• підвищеннярівнязайнятостісільськогонаселення;

• сприяннярозвиткупідприємницькоїініціативигромадян;

• посиленнямотиваціїдолегальноїзайнятостітапідвищеннядержавнихгарантійвоплатіпраці;

• забезпеченняпідвищенняконкурентоспроможностіробочоїсили,зокремавумовахтрансформаціїекономікитапоглибленняспівпрацізЄвропейськимСоюзом;

• збереженняробочихмісцьтанедопущеннямасовогозвільненняпрацівниківпідприємств;

• підвищення мобільності робочої сили на ринку праці та удосконалення механізму регулюваннятрудовоїміграції;

• сприяннязайнятостіосіб,якіпотребуютьсоціальногозахистуінездатнінарівнихумовахконкуруватинаринкупраці;

• розвитокдержавно-приватногопартнерстватапоглибленняспівпрацісторінсоціальногодіалогуусфері зайнятості.

3 .2 . Політика в галузі охорони праці

Нова соціальна політика держави повинна передбачати:

• Виробленняіреалізаціюефективноїдержавноїполітикивгалузіохоронипраці,щомаєбазуватисянапринципах охорони життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавців за створення належних, безпечних та нешкідливих умов праці.

• Пріоритетність у встановленні єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктівпідприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

• Негайне прийняття нового Трудового кодексу України, який би забезпечував відстоюванняпередбачених Конституцією України трудових прав та гарантій працівників і був би спрямований на створення належних умов праці та забезпечення захисту інтересів працівників і роботодавців в умовах ринкової економіки та євроінтеграції.

Зокрема новим Трудовим кодексом має бути передбачено:

• створеннясистемидержавногонаглядуіконтролюзадотриманнямтрудовогозаконодавства;

• заборонанеобґрунтованогозвільненняпрацівників,атакожзвільненняпрацівниківувипадкуїхньоїучастіуробочихстрайках;

15

• створеннямеханізмурегулюванняумовпрацізадопомогоюпроведенняпереговорівнадобровільнійосновіміжоб’єднаннямироботодавцівіпрацівників;

• забезпеченняздійсненнябільшвідкритоїтапрозороїполітикиприприйняттіактівзаконодавствапропрацю;

• створенняналежнихумовірівнихправпрацівникамдляїхпрофесійногозростання;

• збільшеннятривалостіщорічноїосновноївідпусткиз24до28днів,якцепередбаченоЄвропейськоюсоціальноюхартією(переглянутою);

• встановлюються додаткові гарантії для вагітних жінок, зокрема, за ними зберігається середнійзаробітокзачаспроходженнямедичногоогляду,пов’язаногозвагітністю;

• недопущеннядискримінації у сфері праці,що відповідаєнормамДирективиРади2000/43/ЄСвід29.06.2000 щодо імплементації принципу рівності між особами незалежно від расової чи етнічної приналежностітаДирективиРади2000/78/ЄСвід27.11.2000.

Розділ 3 . ОХОРОНА ЗДОРОВ`Я

Здоров’я громадян має бути однією з головних цінностей української держави. Тому медицина та охорона здоров’я – пріоритетні статті витрат державного бюджету.

Корупція у сфері закупівель медичних препаратів та обладнання має бути подолана, зокрема через впровадження електронних процедур та процесів, запровадження чітких протоколів лікування, а також через децентралізацію управління медичними закладами – обрання головних лікарів та створення дієвих наглядових громадських рад при лікарнях.

Громадяни мають невід’ємне право на якісну і доступну медичну допомогу на всій території країни і в будь-який час.

Державні (суспільні) медичні установи мають бути терміново модернізовані за підтримки бізнесу, волю якого до соціальної відповідальності потрібно підтримати податковими пільгами.

У великих містах будуть створені високотехнологічні державні медичні центри, направлення до яких муніципальними медичними установами має здійснюватися в суворо фіксовані терміни після звернення. Якщо обласний центр здоров’я не може допомогти пацієнтові, пацієнт повинен бути безкоштовно транспортований в інше місто.

Медичним працівникам на рівні закону повинна бути гарантована гідна оплата праці.

Ліцензування медичної діяльності та контроль якості – прерогатива незалежного об’єднання медиків-професіоналів, із обов’язковим включенням до складу комісій визнаних фахівців з країн з високим рівнем медицини.

Соціальна медицина та профілактика здоров’я:

• Держава повинна гарантувати всім громадянам високу якість безкоштовної невідкладної тапервинної медичної допомоги, а також безкоштовний широкий набір якісних медичних послуг, який визначається окремим законом, до якого входять, зокрема, обслуговування в жіночих консультаціях та пологових будинках, лікування важких хронічних і смертельно небезпечних захворювань, у тому числізалежностей,паліативнатерапія,включаючихоспіси;

• державаберенасебеповноціннутурботупрогромадянзобмеженимиможливостями,включаючиїхсоціалізаціютаорганізаціюбезбар’єрногосередовища;

• безперебійне та безкоштовне забезпечення рідкісними ліками і знеболювальними препаратамитяжкохворихмаєбутигарантованодержавою;

• щорічнаповнадиспансеризаціядлявсіхгромадянбезкоштовно;

• державаповинназабезпечитимедичнестрахуваннявсімгромадянам,якіперебуваютьнадержавномузабезпеченні, працівникам бюджетної сфери і дітям.

Для решти громадян держава зобов’язана забезпечити високі стандарти страхової медицини світового рівня.

16

Громадяни повинні отримати право самостійно наповнювати додаткові особисті рахунки в новому Фонді соціально-медичного страхування. Збереження цих коштів має гарантувати держава.

Громадяни повинні мати право передавати залишки коштів на цих рахунках у спадок.

Громадяни, які проживають на територіях підвищених екологічних ризиків, мають бути забезпечені додатковими грошовими виплатами шляхом перерахування на їхні медичні страхові рахунки за рахунок екологічного збору підприємств.

Розділ 4 . ОСВІТА

Людський капітал: знання, інтелект, творчість громадян - головний фактор сталого економічного зростання сучасних розвинених держав. Що більше людей реалізують свої таланти на благо суспільства, то краще працюють соціальні ліфти – то комфортніше й вільніше жити в країні, то більш справедливою вона стає.

Тому пріоритетом державної політики України має стати створення системи якісної освіти всіх ступенів, однаково доступної всім дітям, незалежно від соціального стану і гаманця їхніх батьків.

Це цілком реальна мета, якої вже досягли у скандинавських країнах, де школярі показують найвищий у світі рівень знань за результатами міжнародних досліджень. Зможе цього домогтися і Україна.

1 . Загальна освітаГоловна місія загальної освіти – всебічна підготовка самостійно мислячих і відповідальних громадян вільного суспільства;

Для учнів та їхніх батьків:

• навчанняудержавнихшколахповиннобутиабсолютнобезкоштовним-побори«наремонт»,платнідодатковізаняттявчителівзучняминеприпустимі;

• усі державнішколи в країні повинні давати однаковийрівень освіти, мати однакове устаткуванняі фінансування; не повинно бути «інкубаторів» для особливо обдарованих дітей (крім музичних,художніх,спортивних),поділуна«елітні»і«слабкі»школиікласи;

• дітивчитимутьсянедалековіддому;

• поглиблене вивчення окремих предметів бажано тільки в старшійшколі, коли діти вже отрималибазовізнанняпросвіт,наукитамистецтвойможутьзробитисамостійнийусвідомленийвибір;

• для кожної дитинишкола повинна розробляти індивідуальну траєкторію навчання, залежно від їїздібностейтапсихологічнихособливостей;

• додатковізаняттядляслабкихучнів,корекційненавчання–безкоштовно;

• обіди,гуртки,екскурсії,групипродовженогодня,шкільнийтранспорт(якщодомісцяпроживаннябільше2км)–безкоштовно;

• відвідуванняшкільноголікаря,медсестри,психолога–безкоштовно;

• дітинебудутьпіддаватисядискримінаціїабопринизливомуповодженнюзбокувчителів–контрольівідповідальністьучителябудутьвстановленізаконодавчо;

• вшколідітивобов’язковомупорядкубудутьвчитисявикористовуватисучаснітехнології–дляпошукузнань,творчостііжиттявсуспільстві;

• єдинадержавнасистемаелектроннихщоденників.

Для вчителів:

• шкільний вчитель повинен бути звільнений від адміністративного диктату і зайвої звітності,пострадянськунадбудовунадшколою(департаментиосвітитанауки)будедемонтовано;

• права, свободи, соціальні гарантії вчителя, включаючи гідний рівень заробітної плати, а такожйого обов’язки і відповідальність, засади шкільного самоврядування повинні чітко, без різночитань визначатисяЗакономпроосвіту;

• втіленняЗаконупроосвіту,контрользароботоюшкіліякістюнавчаннябудепереданогромадам;

17

• у віданні Міністерства освіти і науки залишаться розробка програм і визначення критеріїв оцінкизнань учнів, ліцензування освітніх установ і загальний контроль за діяльністю шкіл (перевірки раз на кількароків);

• навчальненавантаженнявчителяповиннобутиобмеженезаконом20годинаминатиждень;

• вчителюнадаватиметьсясвободаувиборіметодикнавчанняіпідручників;

• директоришкілобиратимутьсянаконкурснійосновіпедагогічнимколективомзаобов’язковоїучастібатьківськихкомітетів;

• держава відкриє вчителям можливості для справедливого кар’єрного зростання: підвищеннякваліфікації з формальності перетвориться на реальне навчання, коли пул лекторів та програми будутьформуватисянапідставізапитівпрофесійногоспівтовариства;

• вчителіотримаютьможливістьорганізуватидієвіпрофспілкиівідстоюватисвоїправа.

Програма буде впроваджуватися поетапно. Головні завдання першого етапу – підвищення соціального статусу вчителя (заробітна плата повинна дорівнювати середній по країні для початківців вчителів і бути в 2 рази вищою для фахівців високої кваліфікації) та рівня «слабких» шкіл (модернізація обладнання і додаткове фінансування школам для запрошення висококваліфікованих вчителів).

2 . Вища освіта• Вишам буде надано широку автономію, забезпечену законодавчим механізмом формування

ендаумента;

• ВНЗ отримуватимуть гарантоване фінансування для організації поїздок викладачів, науковихспівробітниківістудентівзакордонізапрошеннянароботуіноземнихфахівців;

• права, свободи, соціальні гарантії викладачів і наукових співробітників вишів, включаючи гіднийрівень заробітної плати, а також їхні обов’язки і відповідальність, засади університетської автономії чітко,безрізночитаньвизначатимутьсязаконом;

• кожен випускник школи повинен отримати персональний грант на вищу освіту в залежності відрезультатівЗНО;

• найталановитішівипускникинавчатимутьсяунайкращихвишахсвітузадержавнийкошт.

Розділ 5 . НАУКА І КУЛЬТУРА

Наука і культура – дві основи, на яких будується ідентичність сучасної нації і суверенітет держави. Цим сферам повинна бути надана всебічна державна підтримка і створені умови для динамічного вільного і творчого розвитку.

1 . Першочергові заходи в сфері культури• Відоподаткуванняповиннібутизвільнені:

o усі види творчої діяльності (народне ремесло і handmade, художники, письменники і поети, театральнітамузичніколективиіт.д.);

o книговидання;

o виробництво теле- і кінопродукції.

• Створитисприятливізаконодавчіумовидлямеценатстватазаснуванняприватнихфондіврозвиткукультури та збереження історико-культурної спадщини.

• Прийнятидержавнупрограмумодернізаціїмузеївібібліотектаперетворенняїхнацентрисучасногокультурного життя.

2 . Політика в сфері науки• Дляінноваційногосектора–оголоситиподатковіканікулина10років.

• ЗаснуватиДержавнийфондпідтримкифундаментальноїнаукизпрозоримиконкурсамитагрантами.

18

• Створити сприятливе податкове середовище для формування приватних фондів підтримкифундаментальної науки.

• Науковимспівробітникамакадемічнихінститутів–програмазв’язківіззахідниминауковимицентрами(державне фінансування стажувань та відряджень).

• Провестиреформузаконодавствадлязручностіотриманнязахіднихгрантів.

• Молодимнауковцям–цільовапрограмапідтримки.

• РеформуванняНаціональноїакадеміїнаукУкраїнимаєпроводитисяпоетапнозурахуваннямдумкинаукової громадськості, з довгостроковим курсом на інтеграцію НАНУ і вищої школи. Процес реформування має бути максимально прозорим.

3 . Гарантований державою вільний доступ до ІнтернетуЩоб зробити Україну повноцінною частиною цивілізації знань, держава зобов’язана гарантувати кожному громадянинові право вільного доступу до Інтернету в установах освіти, науки і культури, а також транспорту та зв’язку.

Розділ 6 . НОВА КОНСТИТУЦІЯ ТА ЗАКОНОДАВСТВО

Наше законодавство, яке має бути правовою основою будівництва і функціонування держави, розвивалося настільки непослідовно, а часто й некомпетентно, і так грубо порушувалося всіма учасниками правовідносин, що сьогодні можна констатувати неможливість нормального суспільного розвитку на його основі.

Більш того, внесення змін до чинного законодавства також не дасть ні належної його якості, ні легітимності і довіри до нього з боку громадян. Ми впровадимо кардинальну реформу базового законодавства на засадах кодифікації, як найзручнішої форми систематизації законодавства. На відміну від початку 90-х років минулого століття, сьогодні ми вже інтелектуально та організаційно готові до такої масштабної кодифікації законодавства. Затримка тільки за наявністю політичної волі.

1 . Нове кодифіковане законодавствоТаким чином, доцільно утворити 12 робочих груп для підготовки базових кодексів і законів:

• ВИБОРЧИЙ КОДЕКС — має врегулювати створення, організацію та діяльність політичних партій, процедуру проведення виборів і референдумів,

• ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ КОДЕКС — має врегулювати організацію та процедури діяльності парламенту та всіх його органів і структур,

• МУНІЦИПАЛЬНИЙ КОДЕКС — має врегулювати адміністративно-територіальний устрій громад, організацію органів місцевого самоврядування в громадах і районах, їхні повноваження, фінанси місцевого самоврядування,

• РЕГІОНАЛЬНИЙ КОДЕКС — має врегулювати організацію та повноваження органів регіонального самоврядування (регіони мають бути визначені в першому розділі Конституції), засади й механізми державної регіональної політики,

• АДМІНІСТРАТИВНИЙ КОДЕКС — має врегулювати організацію та повноваження органів виконавчої влади (Кабінет Міністрів, міністерства, урядові органи, місцеві держадміністрації), адміністративно-територіальний устрій районного рівня, державну службу, державні фінанси,

• СУДОВИЙ КОДЕКС — має врегулювати організацію та повноваження всіх судів загальної юрисдикції та прокуратури, статус суддів, прокурорів, адвокатів, можливо включити також Цивільний процес, як базовий для інших судових процесів,

• ДВА ЗАКОНИ — “Про Президента” і “Про Конституційний суд”, які мають врегулювати порядок діяльності президента, організацію і порядок діяльності Конституційного суду,

• ГРОМАДЯНСЬКИЙ КОДЕКС — має кодифікувати норми, в основному матеріального права, щодо реалізації прав людини (громадянських, національних, релігійних, економічних, соціальних, культурних, екологічних та ін.),

• ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС – доцільно внести зміни, пов’язані зі скасуванням Господарського кодексу, та доповнити його положеннями Сімейного і Житлового (проекту) кодексів,

19

• КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС – реформування чинного КК, включаючи запровадження кримінальних проступків,

• АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС — має врегулювати адміністративну процедуру в усіх органах публічної адміністрації, адміністративний процес в адміністративних судах, захист інформації, доступ до публічної інформації тощо,

• КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС — має врегулювати процес розслідування справ про кримінальні правопорушення (злочини і проступки) та їх розгляду судами.

Ці 11 кодексів і 2 закони охоплюють весь нормативний масив, необхідний для функціонування президента, законодавчої, виконавчої та судової влади, місцевого та регіонального самоврядування, гарантування фундаментальних прав людини.

Тому їх доцільно розробити першочергово, а в Конституції передбачити особливий порядок внесення змін до них з метою захисту від непродуманого спотворення.

Кодифікація може вирішити лише проблему якості та повноти правового регулювання суспільних відносин і не може автоматично забезпечити повагу до закону та його дотримання. Тому надзвичайно важливо доповнити радикальну правову реформу чесною демонстрацією виконання нових законів, насамперед представниками політичної та адміністративної верхівки суспільства, дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, не залежно від їхнього суспільного становища. Без попереднього покращення якості нашої системи законодавства ці завдання вирішити неможливо.

2 . Прийняття нової КонституціїПідготовка та узгодження фахівцями перелічених вище кодексів та законів відкриває дорогу до завершення укладення тексту Конституції.

Для цієї місії найкраще передбачити скликання Конституційної асамблеї. У її складі обов’язково мали б бути представники еліти, які домовлялися щодо положень першого розділу, та представники робочих груп з розробки кодексів та законів (принаймні перших восьми із них).

Обговорений та схвалений Конституційною асамблеєю варіант конституції має затверджуватися референдумом (можна разом з базовими кодексами).

Після всіх попередніх підготовчих заходів можна буде приступити до підготовки та ухвалення кодексів і законів, необхідних для реалізації секторних реформ (Освітній, Податковий, Митний, Трудовий, Соціальний, Земельний, Військовий кодекси, Кодекс про адміністративні проступки, Кодекс охорони здоров’я та інші) і реалізації самих секторних реформ, насамперед організаційно-інституційних, відповідно до розроблених міністерствами, обговорених і узгоджених стратегій розвитку.

Саме в цих реформах має виразитись основний потенціал для суспільного розвитку, але його неможливо реалізувати без виконання попередніх завдань.

Всі ці заходи здатні створити сприятливу інституційну основу для ефективного функціонування публічної (державної та самоврядної) влади та подолання корупції в ній.

2 .1 . Конституція України як новий суспільний договір

В Україні не відбулося установчого процесу ухвалення Конституції України Українським народом. В Українському суспільстві не виробилося традицій дотримання положень Конституції України, політики всіх мастей, перебуваючи при владі, намагалися та намагаються своєрідно тлумачити Основний Закон та пробувати змінити її у своїх інтересах. Після всіх наруг, яких зазнала наша Конституція (2004, 2010, 2014 років), сьогодні доцільно говорити про ухвалення її в новій редакції. У такому випадку це має бути установчий процес ухвалення нової Конституції та інноваційний, новаторський варіант самої Конституції України. Це має визначатися як у її структурі, так і змісті і бути спрямовано на утвердження правовладдя та демократії: спочатку – людина, потім – громада, а потім – держава. Ця структура більшою мірою, ніж традиційна, має відповідати цілям субсидіарності публічної влади та розвитку територіального самоврядування, без яких складно досягнути демократії та добробуту країни.

Нова Конституція Україна повинна встановити державу, у якій поважаються та дотримуються права людини, принципи демократії (народовладдя), верховенства права (правовладдя), належного урядування та інші європейські цінності, в якій державна політика спрямовується на забезпечення найкращих умов для розвитку та самореалізації особистості. Така держава служитиме своїм громадянам – забезпечуватиме доступність, зручність і ефективність публічних послуг та безпеку громадян, як від зовнішніх, так і від внутрішніх загроз.

20

Пропонована структура нової Конституції України

Преамбула

Розділ І. Засади конституційного ладу

Розділ ІІ. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина

Розділ ІІІ. Місцеве самоврядування

Розділ ІV. Регіональне самоврядування

Розділ V. Парламент

Розділ VІ. Президент

Розділ VIІ. Уряд, центральні та місцеві органи виконавчої влади

Розділ VIIІ. Суд і правосуддя

Розділ ІХ. Конституційний Суд

Розділ Х. Внесення змін до Конституції України

Прикінцеві та перехідні положення

Конституціямаєзакріпитиконкурентнуринковуекономіку;децентралізаціюназасадахсубсидіарностіврамкахунітарноїформидержаногоустрою;демократію,парламентаризмтаефективнуспівпрацявищихорганів державної влади в рамках змішаної форми державного правління; незалежне й авторитетнеправосуддя.

Максимальна децентралізація адміністративних повноважень і публічних фінансів є запорукою виживання країни та суспільства в умовах перманентної неефективної державної влади.

Ці засадничі положення повинні створити сприятливу інституційну основу для ефективного функціонування публічної (державної та самоврядної) влади та подолання корупції в ній, оскільки правильна інституційна організація суспільства створює найкращі умови для приходу до влади компетентних та ініціативних людей, що створює передумови для прискореного суспільного розвитку. (ДОДАТОК – Повна концепція)

Розділ 7 . ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА

Роль центральної влади повинна зводитися до ролі чесного арбітра і гаранта забезпечення прав і свобод людини.

1 . Парламентська республіка . Посада та статус Президента .Україна повинна стати парламентською республікою. Тому пост президента після закінчення перехідного періоду до нової держави повинен бути обмежений представницькими функціями.

Президент країни не може бути членом і, тим більше – главою політичної партії. І ніяка партія чи блок не можуть використовувати в своїх цілях ім’я президента.

На перехідний період повинен бути прийнятий чіткий механізм імпічменту Президента. Необхідно створити умови для застосування Закону “Об імпічменті” шляхом прийняття закону “Про Тимчасові слідчі коміссіі” згідно з яким ТСК повинні отримати право ініціювати проведення досудового слідства, а правоохоронні органи здійснювати досудове слідство по будь-якій особі, включаючи депутата і президента. Обов’язково передбачити, що ТСК після збору доказів та висунення підозри у вчинені злочину повинні оприлюднити ці докази для громадськості. Процес притягнення до кримінальної відповідальності депутатів, суддів, президента повинен бути максимально прозорим і публічним.

2 . Верховна Рада та депутатський корпус місцевих радКількість депутатів усіх рівнів має бути суттєво скорочена.

Кількість депутатів Верховної Ради України не повинна перевищувати 300, депутатів місцевих рад у містах з населенням 500 тис. - 1 млн. людей не повинна перевищувати 50, депутатів рад у містах та районах з населенням 100 – 500 тис. осіб не повинна перевищувати 30, депутатів рад у містах і районах з населенням 50 – 100 тис. осіб не повинна перевищувати 20.

21

Районні ради у містах повинні бути ліквідовані.

У цілому, кількість депутатів місцевих рад має визначатися рішеннями місцевих громад на місцевих референдумах.

У разі відповідного рішення Конституційних зборів, підтриманого загальнонаціональним референдумом, в Україні може бути започаткований 2-х палатний Парламент, в якому нижня палата представлятиме всю країну за принципом представництва від певної кількості виборців, а верхня - регіони країни за принципом рівного представництва (2 депутата ) від кожної з областей.

Рівне представництво областей допоможе затвердити принципи децентралізації та рівних прав територій незалежно від кількості населення.

3 . Кабінет Міністрів та центральні органи виконавчої владиВерховна Рада буде формувати Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади.

Партії, які перемогли на виборах до Верховної або місцеві раді, можуть призначати своїх представників на посади, що дозволяють реалізовувати ті чи інші політики і стратегії розвитку країни і територій.

Корпус державних управлінців, відповідальних за виконання необхідних державі процесів і процедур, повинен бути незалежний від політичного впливу.

Державний апарат, у свою чергу, не буде впливати на прийняття політичних рішень.

4 . Перезавантаження політичних партійІснуючі політичні партії є в більшості вождистськими та ведуть боротьбу за владу заради особистого збагачення, тому відновити довіру до них неможливо. Тому необхідне створити нову партійну систему. Скасувавти інсуючі партіі або запустисти процес їх самоліквідації - наприклад, перехідними положеннями нової конституції.

Усі політичні партії повинні пройти нову реєстрацію згідно з чіткими критеріями:

• прозорістьфінансовоїзвітностіпартії,

• діючі партійні організації в 2\3 регіонів країни з офіційно прийнятими на роботу співробітникамиштабів усіх рівнів,

• обов’язковаучастьпартійувиборахвсіхрівнів.

Партії повинні конкурувати не тільки за голоси виборців, а й за фінансову підтримку.

При існуванні вкрай низького рівня довіри громадян до партій ми вважаємо неприйнятною ідею державного фінансування партій.

Партії повинні проводити відкриті кампанії із залучення внесків (фандрайзинг), які, поряд з голосуванням на виборах, визначать ступінь довіри громадян до партійних програм.

Внутрішньопартійна демократія та прозорість фінансування партій має бути гарантована Виборчим кодексом.

Розділ 8 . СУДОВА ВЛАДА ТА СИСТЕМА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Ні суспільство, ні держава не можуть існувати без справедливої судової влади. Сучасна судова система настільки дискредитувала себе корупцією та обслуговуванням влади, що повина бути перезаснована шляхом повного очищення.

Правові підстави для цього також можуть дати перехідні положення нової Конституції. Нова система судів загальної юрисдикції та прокуратури має створюватися відповідно до положень Судового кодексу, формування їх складу – на конкурсних засадах. Умови конкурсу повинні не допустити до участі в ньому осіб, які втратили довіру суспільства.

1) Для очищення судової та правоохоронної системи необхідно змінити процедуру формування Вищої Ради Юстиціі – треба передбачити можливість формування Ради частково з представників міжнародної юридичної спільноти (судді, прокурори, адвокати).

22

2) Запровадити в якості найбільш об’єктивних підстав в процесі очищення судівського корпусу – рішень Європейського суду з прав людини щодо скарг українських громадян на порушення прав людини з боку українських суддів. Судді, які винні в таких порушення підлягають автоматичному звільненню.

3) Створити Державне бюро розслідувань як орган, відповідальний за розслідування злочинів в самій правоохоронній системі (у тому числі Генерального прокурора, Міністра внутрішніх справ, Голови СБУ, Директора НАБУ). Дуже важливо створити прозорий і ефективний механізм обрання голови Державного бюро розслідувань, який виключає політичний вплив.

4) Передбачити впровадження дієвого інструменту протидіі корупціі, особливо щодо чиновників та представників правоохоронних органів. Для цього може бути законодавчо закріплено права громадян застосувати пристрій прихованого аудіо- та відеозапису для фіксування факту вимагання хабара чиновником. Необхідно дозволити використання цього запису для подання у суд або у слідчі органи – як підстави для автоматичного (впродовж 24 годин) відкриття кримінального провадження щодо хабарника. Це б дозволило в лічені місяці розпочати тисячі кримінальних проваджень проти хабарників і отримати рішення суду про їхнє засудження.

5) Надати право громаді через районні, міські, обласні ради простою більшістю голосів виказувати недовіру поліцейському, який не виконує справно покладені на нього функції (окрім слідчого).

6) Також посилити вплив на призначення поліцейських на посаду через формування поліцейських комісій, більшість в яких будуть складати представники громадянського суспільства – відомі правозахисники, адвокати, юристи. Важливо одначасно зі збільшенням віповідальності правоохоронців забезпечити гідну оплату їхньої праці та належне матеріально-технічне забезпечення їхньої діяльності.

1 . Нова судова і прокурорська системи Нова судова система України складається із державних і муніципальних судів.

Державна система судів має за ієрархію чотири рівні – місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди та Верховний суд України, який є найвищою інстанцією, що формує загальну концепцію щодо застосування норм законів до відповідної правової ситуації.

Державна система судів поділяється на три види загальної юрисдикції – адміністративну, кримінальну, цивільну. В цивільній юрисдикції може бути внутрішньовидова спеціалізація, що має особливості у розгляді спорів між суб’єктами господарювання (комерційні палати).

У процедурі добору суддів для системи державних судів мають домінувати, серед інших, такі головні чинники – професіоналізм і порядність. Механізм призначення суддів на посади має бути спрямований на встановлення саме цих чинників. Судді призначаються безстроково, але лише після проходження ними випробувального кількарічного терміну, передбаченого законом і перебувають на посаді судді до 65- річного віку.

Оскільки основним завданням адміністративних судів, на відміну від завдання кримінальних і цивільних судів, є захист прав людини від неправомірних рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень (органів влади), то суддів адміністративних судів має обирати народ шляхом голосування громадян, що проживають на території відповідного судового округу. Пропонується обирати таких суддів віком не молодших 35 років – вперше на 5 років, а потім не більше двох разів по 10 років.

У кримінальному судочинстві в системі державних судів розгляд справ по суті (перша інстанція), у випадках встановлених законом, має здійснювати традиційно відомий суд присяжних. Склад такого суду формується стороною захисту і стороною обвинувачення за взаємною згодою. Професійний суддя (головуючий) може втручатися у цей процес лише з метою розв’язання спірної ситуації між стороною захисту і стороною обвинувачення, не беручи безпосередньої участі у відборі присяжних. До виконання громадянських обов’язків присяжних залучається все населення відповідного судового округу за виборчими списками. Головною ознакою такого суду має бути те, що він приймає рішення без участі професійного судді (справжній суд народу) і його виправдувальний вердикт не може бути оскаржений стороною звинувачення.

1. Для здійснення судочинства в окремих категоріях кримінальних і цивільних справ доцільно зберегти інститут народних засідателів.

2. Муніципальні суди – не є державними судами, тому за своєю суттю вони є судами народу, тобто населення, яке мешкає на відповідній території місцевого самоврядування. Суддів муніципальних судів шляхом вільних і прямих виборів обирає населення відповідної одиниці місцевого самоврядування строком на 3 роки. Такі судді не обов’язково повинні мати юридичну освіту. Компетенція таких муніципальних судів стосується цивільних і кримінальних (проступки) справ, зазначених у процесуальних законах. Оскарження рішень цих судів може бути здійснено у місцевий державний суд.

23

3. Прокурори складають автономну систему при державних судах України. Прокурорські служби (офіси) є складовим елементом судового устрою України. Прокурори виконують дві функції: 1) суспільного обвинуваченнявідіменінародувідповідноїособиувчиненнікримінальнокараногодіяння;2)наглядзадотриманням закону і прав людини органами, що здійснюють розслідування вчинених кримінальних правопорушень. Зважаючи на вказані функції, основну кількість прокурорів має бути зосереджено у місцевих судах, що здійснюють судочинство як перша інстанція. Конституційні положення щодо прокуратури мають бути відображені у розділі, що унормовує судовий устрій держави.

4. Вища рада юстиції (судової влади), як конституційний орган, відповідальний за формування суддівського корпусу і дотримання суддями, встановлених до них вимог Конституції і законів України (суд над суддями), має формуватися шляхом всенародних виборів. До тієї частини членів Вищої ради юстиції, яка, відповідно до міжнародних стандартів має складатися із суддів, можуть бути обрані лише судді у відставці, що має унеможливити вплив на них діючого суддівського корпусу.

2 . Система органів забезпечення правопорядкуСистема органів, на які покладається забезпечення правопорядку на території держави, складається із – кримінальної поліції і муніципальної міліції.

3. Кримінальна поліція є загальнодержавним автономним органом, який організаційно перебуває в структурі Міністерства внутрішніх справ. Основною функцією кримінальної поліції є оперативна і слідча діяльність стосовно виявлення, встановлення і переслідування осіб, які вчинили кримінально карані правопорушення, що законом визначені як злочини. Ця структура діє незалежно від органів місцевого самоврядування і підзвітна лише центральним органам державної влади.

4. Муніципальна міліція є органом, який забезпечує правопорядок в межах території, на яку поширюється юрисдикція відповідного місцевого самоврядування. Муніципальна міліція підпорядкована виконавчому органу місцевого самоврядування та підзвітна представницькому органу місцевого самоврядування. Утримання її здійснюється за рахунок місцевого бюджету. До складу муніципальної міліції належатимуть як постійно найняті службовці, так і добровольці (волонтери), які згодились епізодично виконувати функції охорони громадського порядку не на постійній основі. Повноваження і обов’язки у цих двох категорій представників муніципальної міліції під час здійснення охорони громадського порядку однакові. Керівник муніципальної міліції, або обирається населенням шляхом загальних виборів, або призначається місцевим представницьким органом.

Розділ 9 . РЕФОРМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Одна з основних причин сучасного критичного стану Української держави – це низька якість державного управління, неналежне урядування.

Кабінет Міністрів та міністерства неспроможні виробляти та впроваджувати реформи. Державна служба політизована та непрофесійна.

У відносинах з приватними особами (громадянами та бізнесом) досі домінує управлінсько-начальницький тип спілкування. Приватні особи є ресурсом для корупційного збагачення бюрократів і політиків.

Отже, Україна першочергово потребує системної реформи державного управління. Основними сферами при цьому реформуванні виступають:

• відносинищодонаданняадміністративнихпослуг;

• інспекційнадіяльністьадміністративнихорганів;

• правовістандартивідносинадміністративнихорганівзприватнимиособами,втомучислі інститутдосудовогооскарженнярішень,дійтабездіяльностіадміністративнихорганів;

• організаціядіяльностіКабінетуМіністрівтаміністерств,особливовчастиніформуванняполітики;

• повноваженнятаорганізаціяроботислужб,агентств,інспекцій;

• статусрегуляторівусферахприроднихмонополійтасуміжнихринків;

• справжняреформасистемидержавноїслужби.

При цьому реформа державного управління має відбуватися на основі європейських стандартів, а також кращих світових практик.

24

1 . Адміністративні послуги . Із точки зору громадян, державний апарат має функціонувати для того, щоб своєчасно і комфортно надавати необхідні адміністративні послуги. Для цього ми будемо:

• системно впроваджувати у діяльність органів влади «сервісну» ідеологію, тобто ставлення догромадянина/платникаподатківякдороботодавцяіклієнта–зповагоютапозитивнимналаштуванням.Комунікаційнінавички–важливівимогидлякожногочиновника;

• максимально скорочувати загальну кількість адміністративних послуг. У всіх випадках, де можнавідійти від державного втручання (дозволів тощо), потрібно це впроваджувати. Що менше адміністративних послуг, то краще. Першочергово потрібно скорочувати адміністративні послуги, які обтяжують бізнес, а також ті , що мають масовий характер, але мети можна досягти в інший спосіб. Зокрема, доцільно скасувати вимагання у громадян довідки про несудимість, дозволів на вчинення правочинівзмайномнеповнолітніхтощо;

• спрощувати процедури надання конкретних адміністративних послуг (при цьому пріоритетнооптимізувати необхідні найпопулярніші адміністративні послуги). Зокрема, необхідно впроваджувати принципи: «єдиного офісу» (більшість популярних справ повинні вирішуватися в одному місці);«єдиного вікна» (особа подає мінімум документів, а збирання довідок і погоджень має здійснюватися органамивладибезучастіособи);«мовчазноїзгоди»(колиненаданнявідповідіувстановленийстроквважається позитивним рішенням на користь особи). Останній принцип також має впроваджуватися у взаємодії між органами влади. Припинити практику вимагання від громадян і бізнесу відомостей та інформації, які вже є у розпорядженні держави. Використовувати повідомний метод регулювання замість дозвільного (зокрема, у сфері реєстрації місця проживання громадян цю послугу можна буде отримувати лише на основі заяви особи за 5-10 хвилин, заміть втрати кількох днів і збирання купи паперів). Необхідно підвищити довіру до громадян з одночасним підвищення відповідальності (зокрема, замість вимагання певної довідки, доцільно передбачити можливість засвідчення достовірності певної інформації самою особою, з попередженням про суворі санкції за надання неправдивихвідомостей);

• максимально запроваджувати інформаційні технології в наданні адміністративних послуг. Прицьому доцільно забезпечувати достатню гнучкість у впровадженні локальних, регіональних та відомчих електронних рішень, включно з розвитком локальних електронних реєстрів. Але важливо забезпечувати належний захист приватності. Зокрема, необхідно відмовитися від запровадження Єдиного державного демографічного реєстру у версії, запроектованій корупційним законом 2012 року. Натомість розвивати міжвідомчу електронну взаємодію. Для ідентифікації отримувачів адміністративних послуг замість або додатково до електронних цифрових підписів використовувати дешевшіізручнішіспособиідентифікації(BankIDтощо);

• додатково до електронних каналів комунікації зберігати можливість громадян звертатися заадміністративними послугами у традиційний спосіб – особисто в інтегровані офіси. При цьому такі офіси повинні бути доступні в межах 10-15 кілометрів для 95% населення. Але найважливіше, що це мають бути дійсно інтегровані офіси – повноцінні центри надання адміністративних послуг, у яких можна отримати максимум необхідних для громадян і бізнесу послуг в одному місці за один візит. Подолати черги, забезпечити доступність і комфорт для споживачів послуг. Для цього, а також для загальногопідвищення впливу громадна якість адміністративнихпослуг,максимальнопередати/делегувати органам місцевого самоврядування повноваження з надання базових адміністративних послуг (реєстрація актів цивільного стану, видача паспортів, реєстрація місця проживання, реєстрація транспортних засобів, видача посвідчень водія, реєстрація бізнесу та нерухомості). Не міністерські чиновники,агромадиповиннімативизначальнийвпливнаякістьпослуг;

• допустититазаохочуватизалученнясуб’єктівгосподарюваннядовиконанняфункційпровайдерівнадання адміністративних послуг. Тобто адміністративні послуги повинні надаватися не лише чиновниками, але й приватними та публічними підприємствами, установами, організаціями. Дебюрократизувати систему, додати їй гнучкості, економічності та ефективності. Важливо при цьому, щоб доступ до надання адміністративних послуг здійснювався на прозорих умовах, а конкуренція ґрунтувалася на умовах єдиної ціни (адміністративного збору) за однакові послуги із державним ціноутворенням;

• припинити свавілля та безлад у відносинах щодо оплати адміністративних послуг. Сфера, щообраховується десятками мільярдів гривень, потребує прозорості, раціональності та справедливості. З одного боку, обмежити рамками собівартості розмір плати (адміністративного збору) за окремі адміністративні послуги (зокрема, у паспортній сфері чи при реєстрації транспортних засобів). З іншого боку, раціоналізувати розміри адміністративних зборів, встановлених понад два десятки

25

років тому (наприклад, 85 копійок за реєстрацію місця проживання чи реєстрацію шлюбу). Для цього необхідно на законодавчому рівні через ухвалення Закону «Про адміністративний збір» встановити чіткі критерії платності/безоплатності адміністративних послуг; врегулювати порядок визначеннярозмірівадміністративнихзборівзаконкретнівидипослуг;встановитиверхнюмежутаіншіважливідля держави і громадян елементи. У додатку до такого Закону визначити розміри адміністративних зборів за найпопулярніші (базові) адміністративні послуги. Для зручності замовників послуг, дозволити публічним службовцям приймати кошти за адміністративні послуги.

2 . Інспекційна діяльність державиІнспекційна діяльність держави має бути зведена до мінімуму. Оскільки тотальна корупція не дозволяє досягти цілей на які спрямована інспекційна діяльність держави, то на даному етапі, допоки це дозволяє інтеграційний процес до ЄС, необхідно максимально відмовитися від різного роду перевірок та інспекційних заходів щодо бізнесу і громадян.

Виняткові сфери контролю мають бути вичерпно визначені законом. У всіх сферах, де це можливо, перейти до мінімізації людського фактору та до автоматизації процесів (контроль безпеки дорожнього руху;перевірка звітності тощо).

3 . Адміністративна процедура та адміністративне оскарженняОкрему увагу необхідно приділити правовим стандартам відносин адміністративних органів з приватними особами, тобто так званій загальній адміністративній процедурі. Як це гарантується в країнах ЄС – кожній особі має бути забезпечено право на неупереджене вирішення її справи протягом розумного часу. Для цього має бути забезпечено на законодавчому рівні:

• правокожноїособибутивислуханоюпередприйняттямрішення,щоможенегативновплинутинаїїправатазаконніінтереси;атакожправоособинадоступудоусіхматеріалівсправи,щоїїстосуються;

• обов’язки адміністративних органів залучати зацікавлених осіб до провадження, мотивувати своїнесприятливі рішення та повідомляти порядок їх оскарження.

Особлива увага має приділятися справам з великою кількістю учасників (зокрема, при наданні дозволів на будівництво). Замість бійок та інших конфліктів на будівельних майданчиках, має бути забезпечено прозору процедуру участі усіх заінтересованих осіб у прийнятті рішення.

Цей Закон також повинен припинити свавілля, пов’язане з необґрунтованими скасуванням (відкликанням) адміністративних актів, порушенням правової визначеності та стабільності.

У контексті адміністративної процедури має розглядатися і реформа інституту адміністративного оскарження. Необхідно забезпечити розвиток досудових механізмів захисту прав громадян та суб’єктів господарювання для прискорення часу розгляду скарг, повернення довіри до адміністрації та заощадження ресурсів приватних осіб.

З цією метою необхідно, насамперед, забезпечити неупередженість органів з розгляду скарг в адміністративному порядку. Цьому може сприяти створення спеціальних колегіальних органів з розгляду скарг із залученням до їх складу представників громадськості. Така дебюрократизація дозволить подолати відомчу корпоративну солідарність, сприятиме вирішенню справ по справедливості, розвантажить судову систему.

4 . Реформування органів виконавчої владиДругим блоком у реформуванні державного управління, поряд з клієнтоорієнтованістю адміністративних органів, є зміна організації та порядку діяльності органів виконавчої влади центрального рівня.

4 .1 . Кабінет Міністрів

Найпершим завданням тут є у реформування самого Кабінету Міністрів. При цьому головними завданнями є:

• перетворення Уряду на центр вироблення і впровадження реформ в державі. Основна увага вйого роботі має приділятися стратегічним рішенням, документам політики і законопроектам. Інші повноваження необхідно максимально деконцентрувати на нижчі рівні виконавчої влади або скасувативзагалі;

• входіреформипотрібнозабезпечитиєдністьформуваннятароботиУряду–яккоманди.Дляцьогомає бути запроваджено єдиний порядок призначення усіх членів Кабінету Міністрів, включно з

26

міністрами оборони і закордонних справ. При цьому роль глави держави має поступово звужуватися дотрадиційноїупарламентськихреспубліках;

• підвищеннярівняколегіальностіуроботіУряду.ЗважаючинакоаліційнийхарактервУрядінеповиннобути надмірного домінування Прем’єр-міністра та міністрів наближених до керівника Уряду. Думка усіх членів Уряду і їх позиції повинні братися до уваги, а ініціативи усіх членів Уряду, які відповідають ПрограмідіяльностіКабінетуМіністрів,маютьправонапросування;

• підвищення рівня прозорості у роботі Уряду. Усі проекти урядових рішень повинні завчаснооприлюднюватися на Урядовому порталі. Дотримання регламенту Уряду повинно стати важливим правилом у його роботі, а прийняття рішень «у невідкладних випадках» має стати дійсно винятковим ітакожобґрунтовуватися;

• секретаріатКабінетуМіністрівповиненочолюватисяпрофесійнимкерівникомзістатусомдержавногослужбовця та забезпечувати міжміністерську координацію, інституційну пам’ять, контроль за дотриманнямпроцедур;

• кількість «доручень» з боку Уряду і його Секретаріату до міністерств повинна бути зведена домінімуму. Це ж стосується й адміністрації Президента.

4 .2 . Міністерства

Ключовою ланкою виконавчої влади для реформування є міністерства. Основними завданнями у реформі міністерств є:

• чітке усвідомлення та впровадження правила, що головними завданнями міністерств євідповідальність за певні сфери державної політики. Тобто реформи, а не надання адміністративних послуг чи перевірки, – це призначення міністерств. Для виконання адміністративних функцій є органи місцевогосамоврядуваннятаслужби,інспекції,агентства;

• кількістьміністерствмаєбутизведенадомінімуму(до12-14)дляпріоритезаціїнапрямівдержавноїполітики.Цедозволитьтакожефективнішевикористовуватиобмеженідержавніресурси;

• принциповонеобхідназміна–роботаміністерствмаєґрунтуватисянаоснові«аналізуполітики»,щовключаєвсебемоніторингсекторувідповідальності,виявленняможливихпроблем,їхпричин;оцінкуіпріоритезаціюпроблем;виробленняваріантіврішеньіт.д..Тобтозамістьроботиврежимі«гасінняпожеж» і очікування на «доручення» потрібно перейти до системної і випереджальної діяльності. При цьому необхідно забезпечити належний обрахунок вартості владних ініціатив та фінансову забезпеченістьухваленихрішень;

• процесвиробленнярішеньповиненпередбачатиучастьзацікавленихосіб(груп)таналежніпублічніконсультації. Участь та партнерство – мають бути основними принципами до напрацювання і впровадження владних рішень. На етапах розробки проектів мають створюватися відкриті робочі групи. Замість акценту на негайну розробку проектів нормативних актів, спочатку потрібно зосереджуватися аналізі та документах політики. Усі проекти рішень повинні завчасно оприлюднюватися. При розробці проектів рішень з особливо чутливих питань (соціального характеру тощо), для публічних консультацій повинні використовуватися проактивні форми, починаючи від адресного залучення профільних об’єднаньгромадян,ізакінчуючиповідомленнямуЗМІпрорезультатипублічнихконсультацій;

• у міністерствах повинні бути впроваджені посади державних секретарів – як вищих професійнихдержавних службовців, що забезпечують наступництво та інституційну пам’ять, а також надання належних послуг міністру з боку апарату міністерства. За міністром має зберігатися функція визначення політики міністерства, і зовнішня комунікація. Державний секретар повинен забезпечувати сталість роботи міністерства та організовувати виконання завдань міністра. Стабільний апарата міністерств, що очолюється професійним державним службовцем, сприятиме більш ефективній роботі політиків –міністрів,особливоновопризначених;

• департаментиміністерствповиннібутиукрупненні,інадаліутворюватисявиходячинезчисельностіперсоналу, а з цілісності напрямів державної політики. Це дозволить впорядкувати пріоритети в діяльностіміністерства,атакожпідвищитипрозорістьїхньоїроботи;

• для наскрізного обслуговування роботи міністерств доцільно змінити підходи до утворенняпідрозділів організаційного, кадрового, юридичного та іншого забезпечення. Типові секретаріати можутьбутиспільнимидлякількохміністерствтанавітьіншихцентральнихорганіввиконавчоївлади;

• міністерства, зокремаМВС таМін’юст, не повинні мати власних територіальних органів.Оскількиосновне призначення міністерств – це вироблення політики, то адміністративні функції мають виконуватисячерезвідповідніслужби,інспекціїтаагентства;

27

• усистемахміністерствзвеликимибюджетамитависокимикорупційнимиризиками(як-отМіністерствоінфраструктури чи МВС) розвивати підрозділи внутрішньої безпеки. При цьому має бути забезпечено належний рівень незалежності таких підрозділів, включно з кадровими, фінансовими та оперативно-слідчими повноваженнями.

Абсолютна більшість наших міністерств за 20 років так і не стали міністерствами демократичної держави, продовжуючи ще радянську практику розподілу ресурсів у ручному режимі, вирішення міністрами адміністративних питань. Спроби їх реформувати і навчити аналізу політики з метою забезпечення реформ і розвитку у сферах їхньої відповідальності не мали успіху. Тому краще їх перезаснувати, ніж реформувати. Оскільки без належного функціонування міністерств неможливо реалізувати жодної реформи.

Необхідне узгодження місії кожного міністерства, структури його апарату та складу його системи, підготовка зелених і білих книг та проектів стратегій розвитку відповідних сфер, конкурсний відбір працівників до апарату міністерств. При цьому доцільно починати з мінімальної чисельності службовців, але зразу забезпечувати їм належний рівень зарплати.

Доцільно передбачити існування 14 міністерств (це практично мінімальний набір, його обґрунтування потребує додаткових пояснень щодо місії кожного міністерства, розподілу повноважень та організації взаємодії між ними):

• Міністерствоюстиції

• Міністерствовнутрішніхсправіадміністрації

• Міністерствомісцевоготарегіональногорозвитку

• Міністерствоосвітиінауки

• Міністерствофінансів

• Міністерствоекономіки

• Міністерствопромисловостііторгівлі

• Міністерствосільськогогосподарства

• Міністерствосоціальноїполітики

• Міністерствоекологіїтаохорониздоров’я

• Міністерствотранспортуізв’язку

• Міністерствозакордоннихсправ

• Міністерствооборони

• Міністерствокультури,туризмутаспорту

Наступним кроком має бути реорганізація системи центральних органів виконавчої влади в систему урядових органів з повним розмежуванням у їх компетенції надання адміністративних послуг (при цьому слід мати на увазі, що абсолютна більшість адміністративних послуг має надаватися органами місцевого самоврядування), здійснення інспекційних повноважень і управління об’єктами державної власності та віднесення їх до сфер відповідальності міністерств.

Крім міністерств та урядових органів мають функціонувати ще 10-15 конституційних органів (правовою підставою для їх утворення чи реорганізації мають служити перехідні положення нової конституції):

• СлужбаБезпекиУкраїни,

• Уповноваженийзправлюдини,

• Рахунковапалата,

• Центральнавиборчакомісія,

• ВищаРадаюстиціїзкваліфікаційноютадисциплінарноюкомісіями,

• ВищаРададержавноїслужби,

• Національнийбанк,

• Фонддержавногомайнаіресурсів,

• Антимонопольнийкомітет,

28

• Національнікомісії(регулятори)всферіприроднихмонополій,

• НаціональнарадаУкраїнизпитаньтелебаченняірадіомовлення.

4 .3 . Інші центральні органи виконавчої влади

Власне «інші центральні органи виконавчої влади» (далі – інші ЦОВВ), складають адміністративну серцевину системи державного управління. Необхідними змінами у цій сфері є:

• забезпечення правила, що інші ЦОВВ повинні бути виключені з політичного процесу (розробкизаконодавства і супроводу проектів в Уряді та парламенті). Діяльність цих органів має бути зосередженавиключнонавиконаннічинногозаконодавства;

• коженЦОВВ(служба,інспекція,агентство)повиненперебуватиусферіспрямуваннятакоординаціїокремих міністрів. Необхідно подолати існуючу практику спрямування інших ЦОВВ Кабінетом Міністрів як колегіальним органом, адже це веде до втрати підзвітності та підконтрольності таких ЦОВВ;

• кількістьЦОВВмаєвториннезначення,порівнянознеконфліктністюфункційвмежаходногоЦОВВ.При цьому максимум повноважень з надання адміністративних послуг (особливо базового рівня) потрібно передавати органам місцевого самоврядування. Можливим варіантом є модель, коли служба або агентство є утримувачем певних державних реєстрів, здійснює допуск до них, а також виконує функції інстанції з розгляду скарг в адміністративному порядку. Натомість безпосереднє спілкуваннязіспоживачамипослугздійснюєтьсяорганамимісцевогосамоврядуваннята/абоіншимипровайдерами послуг. Також потрібно заохочувати розвиток вільних професій (медичних, юридичних тощо)тапрофесійнесамоврядуванняуцихсферахзамістьрегулюваннязбокуЦОВВ;

• сприятидостатнійавтономізаціїроботиЦОВВ.РівеньвтручанняУряду,міністрівтаіншихсуб’єктівмаєбути обмежений і має стосуватися лише випадків порушення закону або низької ефективності роботи ЦОВВ. Серед варіантів досягнення цієї мети має розглядатися і питання перенесення центральних апаратів інших ЦОВВ за межі столиці, наприклад, в обласні центри у межах 200-300 кілометрів від Києва. Це зменшить оперативне втручання у роботу таких органів, а також розвантажить судові органи у столиці.

4 .4 . Регуляторні органи

Окремої уваги при реформі органів влади центрального рівня потребують регулятори у сферах природних монополій та суміжних ринків.

Сьогодні ці органи перебувають під надмірним впливом політичних суб’єктів, насамперед Президента.

Натомість такі органи повинні бути перетворені у дійсно незалежні колегіальні органи, рівновіддалені від вищих органів державної влади.

Незалежні регулятори, за рахунок добору кандидатур у члени, а також процедур прийняття рішень, повинні повноцінно забезпечувати інтереси споживачів послуг, виробників послуг і держави.

5 . Реформа державного апаратуКардинальне, радикальне і швидке поліпшення державного апарату є однією з головних потреб економіки України. Однією з головних проблем у чинному апараті є вкрай низький рівень оплати праці, що не дозволяє залучити на державну службу компетентних і мотивованих на чесну та ефективну роботу людей. Це пов’язано з роздутими штатами і дуже великою кількістю чиновників – фактично, в організації своєї держслужби України погналася за кількістю на шкоду якості і побудувала величезного неповороткого і некомпетентного монстра, нездатного впоратись з сучасними завданнями та викликами.

Для вирішення цієї проблеми необхідно:

• провести скорочення чиновників в державному апараті. При цьому загальнийфонд оплати праціне буде змінюватися, а заробітна плата звільнених чиновників буде спрямовуватись на підвищення зарплат тих, хто займе місце в новому, меншому, але ефективнішому апараті.

• встановлення адекватних рівнів оплати праці на державній службі для забезпечення належноїмотивації та доброчесності. При цьому для мінімізації незаконного суб’єктивного впливу керівників на службовців, їх відданості виключно закону, необхідно збільшити до 80-90% частку посадового окладууструктурізаробітноїплатичиновників;

• запровадження прозорого та виключно конкурсного відбору на усі посади державної служби,включно з посадами керівників служб, інспекцій та агентств. Для цього потрібне чітке відмежування

29

політичних та патронатних посад від посад державної служби, а також запровадження посад державних секретарів міністерств. Унеможливлення будь-яких винятків з конкурсної процедури має забезпечити поступовий відбір на посади державної служби гідних кандидатів, мінімізувати вплив політичнихтасуб’єктивнихчинників;

• усередньостроковійперспективідоцільноввестизаборонунапартійнудіяльністьдлядержавнихслужбовців;

• особливу увагу необхідно спрямувати на розвиток вищого корпусу державної служби (керівникасекретаріату Уряду, державних секретарів міністерств, керівників служб, інспекцій агентств; голівмісцевих державних адміністрацій), гарантування його професійності та стабільності. Для цього має бути утворено авторитетний колегіальний орган з питань вищого корпусу державної служби, який матиме повноваження з добору кандидатів на відповідні посади, надання згоди на їх звільнення, переведення тощо. До складу такого органу доцільно включити і представників усіх парламентських фракцій (для взаємного контролю), і авторитетних представників експертно-громадського середовища–дляпрозоростітасуспільноїлегітимності;

• закон повинен гарантувати стабільність перебування на посадах державної служби, вичерпнийперелік підстав для дострокового звільнення, постійне підвищення кваліфікації державних службовців.

Розділ 10 . ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ

Децентралізація влади – одна з найнагальніших вимог українського суспільства, що має бути реалізована в новій державі. Процес децентралізації дозволить приймати рішення на місцевому рівні і з кращим урахуванняммісцевихумов;створитиконкуренціюміжгромадамитарегіонами,стимулюючуефективнеуправління;якісноконтролюватидіївладинамісцевомурівні.

1 . Місцева влада внаслідок децентралізаціїАдміністративний устрій країни буде трирівневим. На найнижчому рівні управління будуть знаходитися громади – окремі міста, села або об’єднані групи невеликих сіл. Далі йтимуть райони і області, склад останніх не мінятиметься в порівнянні з нинішнім.

Децентралізація здійснюється за європейським принципом субсидіарності – владні повноваження в тій чи іншій сфері опускаються на найнижчий з рівнів, на якому вони можуть ефективно виконуватися. Це означає, що велика частина повноважень місцевої влади буде передана на найбільш низький рівень – рівень громади. Саме органи влади громади зможуть найкращим чином задовольнити потребу громадян в якісному місцевому самоврядуванні.

Органами місцевого самоврядування будуть місцеві ради та їх виконавчі комітети. Голови виконавчих комітетів міських та сільських рад обиратимуться безпосередньо жителями громад (це мери і глави сіл), а в районах і областях обиратимуться депутатами відповідних рад зі свого числа. Місцеві ради обиратимуться терміном на 3 роки.

Громадяни отримають у свої руки механізм відкликання депутатів місцевих рад і мерів (сільських голів). Таким механізмом стане місцевий референдум на рівні відповідної громади, району або області. З його ж допомогою громадяни зможуть виносити колективні рішення і з інших важливих для їхньої громади, району або області питань.

2 . Повноваження місцевих органів владиПовноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані.

Власні повноваження – це сфера відповідальності місцевої влади, за яку вона відповідає самостійно і фінансує виконання цих повноважень з власних доходів. Саме виходячи з принципу достатності для здійснення власних повноважень місцевим самоврядуванням і здійснюватиметься передача на місцевий рівень податків та інших джерел фінансування.

Делеговані повноваження – в першу чергу, це забезпечення освітніх і медичних установ – передаються місцевому самоврядуванню центральними органами влади, але забезпечуються грошима центрального державного бюджету, а місцеве самоврядування зобов’язується підтримувати в цих сферах певні загальнодержавні стандарти. При цьому, в рамках делегованих повноважень громади, райони і області

30

будуть самостійно вирішувати, як саме їм витрачати отримані з центру гроші. Центральний бюджет буде розподіляти кошти за певними стандартами, виходячи з кількості громадян, які проживають на тій чи іншій території. Громади, райони і області самі зможуть вирішувати, які школи та лікарні їм потрібні і як ними управляти.

Рівень управління Власні повноваження Делеговані повноваження

Громада всі види господарських повноважень:

управління майном громади

розподіл бюджету

управління ЖКГ

планування розвитку

залучення інвестицій

забезпечення громадського порядку, включаючи обрання шерифів, відповідальних за правопорядок

проведення місцевих референдумів

Район управління спільним майном громад району

розвиток інфраструктури районного рівня

Область управління спільним майном громад області

розвиток інфраструктури обласного рівня

3 . Фінансові ресурси місцевого самоврядування

Державні землі (крім земель військових баз і держпідприємств) будуть передані у власність громад, в чиї кордони вони входять. Це дасть в руки місцевому самоврядуванню велику майнову базу, яка зараз перебуває у віданні центральних органів влади і використовується неефективно і корупційно. Для того, щоб забезпечити захист земель від розпродажу місцевою владою у разі зняття мораторію на продаж землі, буде введений захисний механізм у вигляді мінімальних цін на земельні ділянки, встановлених строком на 5 років. Завдяки такому механізму корупціонери на місцях не зможуть за безцінь розпродати землі громад.

Частина податку на прибуток компаній буде передана на рівень громад, щоб зацікавити їх в залученні інвесторів і винагородити громади, які зможуть створити найкращі умови для ведення бізнесу. Із цією ж метою місцевій владі буде надана можливість змінювати ставки податку на прибуток і ПДФО в тій їх частині, яка надходить до місцевих бюджетів. Завдяки цьому інструменту громади зможуть конкурувати за залучення бізнесу, і ті з них, хто досягне успіху в цьому, зможуть збільшити свій бюджет за рахунок залучених інвестицій.

Також, на місцевий рівень буде передана частина рентної плати за використання природних ресурсів. Це дозволить громадам отримувати частину доходів від природних ресурсів, які знаходяться на їх території, та стимулюватиме їх ефективно користуватися цими ресурсами. Крім того, ці гроші дозволять громадам компенсувати негативні екологічні наслідки видобутку на їхній території.

У той же час, акцизи на тютюн і алкоголь будуть передані на центральний рівень.

забезпечення шкіл і дитячих садків

первинна охорона здоров’я, профілактика хвороб і швидка допомога

виконання загальнодержавних програм у сфері культури та спорту

адміністрування загальнодержавних програм соціальної підтримки на місцевому рівні

забезпечення шкільних закладів районного рівня (шкіл-інтернатів та інших навчальних закладів)

забезпечення лікарень загального профілю

забезпечення професійно-технічних освітніх установ

забезпечення спеціалізованих медичних закладів

31

4 . Представники центральної влади на місцевому рівніЗамість керівників районних та обласних адміністрацій, представниками виконавчої влади в районах і областях стануть префекти, призначати і звільняти яких буде Кабінет Міністрів України.

Префекти будуть координувати і контролювати роботу підрозділів органів центральної влади на ввіреній їм території, а також контролювати рішення місцевого самоврядування на предмет їх відповідності законам і Конституції.

Префект матиме право накладати вето на те чи інше рішення місцевого самоврядування, якщо він вважає його незаконним. Одночасно він повинен буде звернутися до суду з цього питання. Термін, протягом якого суд має розглянути подібну справу, буде обмежений – не більше 2 тижнів. Це дозволить, з одного боку, забезпечити законність рішень місцевого самоврядування та їх відповідність Конституції, з іншого – виключить можливі зловживання з боку префектів, які могли б у корисливих цілях штучно гальмувати роботу місцевого самоврядування.

Префекти будуть піддаватися ротації кожні два роки. Їх набір буде здійснюватися з обмеженого за розміром кадрового резерву, відповідно до жорсткіших, ніж для звичайного держслужбовця, критеріїв. Робота префектів буде високооплачуваною і професійною.

Розділ 11 . КРИМ ТА ДОНБАС

Крим має бути визнаний анексованою територією, а окремі райони Донецької та Луганської областей – окупованими територіями.

Але якщо зайняти пасивну позицію – як це робить нинішня влада, ці території будуть втрачені Україною назавжди. Це посилить симпатії до сепаратистів та РФ жителів території Донбасу, що перебуває зараз під контролем України, створить загрозу її відторгнення і призведе до дестабілізації в інших областях Сходу і Півдня України.

У період до повернення Донбасу та Криму під контроль України треба вести активну роботу з жителями цих територій, показуючи, що в Україні вони і їхні діти мають більше перспектив, прав, свобод і можливостей, ніж під окупацією держави-ізгоя.

Принципи політики щодо окупованих територій:

• ДонбасіКрим–цеУкраїна,тамживутьгромадяниУкраїни,держававідповідальназаних;

• лояльнимдоУкраїнибіженцямзокупованихтериторійбуденаданаповноціннасоціальнапідтримка,включаючижитлоіроботу;

• громадяниУкраїниповинніотримативсілякудержавнупідтримкуузахистівласності,щозалишиласянаанексованихіокупованихтериторіях;

• підконтрольнимУкраїні районамДонбасу повинна бути надана потужна економічна підтримка; їхтребазробити«вітринами»реформ;

• проблеманеможебутивирішенавеликоюкров’ю–Українамаєдостатньоважелів,щобвплинутиназмінунастроївмісцевихелітіпростихлюдейнасвоюкористь;

• політикастосовноокупантайсепаратистівповиннабутипринциповорізною,томущоунихрізніцілітаінтереси;зсепаратистамитребавестипряміпереговорибезучастіРФтаїїпредставників;

• на період російської окупації економічні відносини з цими територіями повинні бути припинені,соціальні зобов’язання відкладені (пенсії та допомоги за цей період в повному обсязі будуть виплачені після повернення повного контролю над територіями і тільки громадянам, які не брали участівтерористичнихформуванняхінепрацюваливокупаційнійадміністрації);

• наперіод,покиУкраїнанемаєможливостівідновитиконтрольнадчастиноюкордонузРФ,зв’язкизцими регіонами повинні бути зведені до гуманітарних і просвітницьких, насамперед, до організації потужноїінформаційноїкампанії,спрямованоїназмінуполітичнихцінностейжителіврегіону;

• післяреінтеграціїцірегіонинеповинніматиофіційнийстатус«особливий»упорівняннізіншими,алеїхніособливостіповиннівраховуватисявдержавнійполітиці;

• після завершення конфлікту комбатантам-громадянамУкраїнибуденадана амністія відповіднодоЖеневських конвенцій 1949 р.

32

Розділ 12 . ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Держава у своєму розвитку повинна спиратися на потужне громадянське суспільство, дбати про посилення ролі громадськості у прийнятті рішень на центральному та місцевому рівні. Нинішню політику ігнорування думки громадянського суспільства та прийняття непрозорих рішень необхідно припинити назавжди. Влада на всіх рівнях має бути відкритою для громадян та перебувати під постійним та пильним громадським контролем.

1 . Підсилення ролі громадянського суспільстваДля підсилення ролі громадянського суспільства ми будемо відстоювати прийняття таких рішень:

• прийняттяіреалізаціяправовихмеханізмівгромадськогоконтролюзадіяльністюорганіввлади;

• забезпеченняучастігромадськостіуформуваннітареалізаціїдержавноїполітики;

• посиленнявпливугромадянськогосуспільстванавладніінститутитанапроцесприйняттядержавнихрішень;

• застосуванняпроцедурпублічноїполітикитаконсультаційзметоюухваленнязрозумілоїполітикитаефективнихуправлінськихрішень;

• залученняорганамидержавної влади громадськихорганізаційдопроцесупідготовки і прийняттярішень, проблем громадського контролю й інформаційної відкритості влади, а також спільного здійсненнясоціальноважливихпрограм;

• залученняорганізаційгромадянськогосуспільствадонаданнясоціальнихпослуг;

• створення при органах державної влади та місцевого самоврядування громадських апеляційнихпалат, до яких входитимуть делеговані громадськими організаціями представники. До функцій палат має бути віднесено розгляд скарг на дії відповідного органа влади. Рішення палати може бути приводомдлявчиненнявладоювідповіднихдійабооскарженнявладнихрішень;

• впровадженнямеханізмівелектроннихплебісцитіввідноснопроектіврішеньмісцевоївлади;

• ухвалення закону про місцеві референдуми, плебісцити, законодавче оформлення інших засобівпрямоїдемократії;

• посиленняролігромадськихрад,якконсультативно-дорадчихорганівпридержавнихустановах;

• створення безперешкодних умов для легалізації об’єднань громадян та інших громадськихформувань;

• визначитипорядокствореннятадіяльностігромадськихрадубазовихзаконахпроорганивлади;

• визначитиорганізаціюпублічногогромадськогообговоренняпроектівнормативно-правовихактів;

• встановити персональну відповідальність керівників відповідних органів та їхніх структурнихпідрозділівзаневиконаннявимогзаконодавства;

• сприятирозвиткуелектронногоурядування;

• публікуватизвітиорганіввладипрозалученнягромадськості;

• визначитипріоритетнимрозглядскаргпробездіяльністьуповноваженихосіб;

• визначити обсяги витрат на залучення громадськості до реалізації державної політики, джерел їхфінансування, закласти відповідні витрати до майбутніх проектів бюджетів усіх рівнів.

2 . Забезпечення вільного доступу до публічної інформаціїЗ метою забезпечення свободи доступу до публічної інформації необхідно:

• запровадитипублічнізвітипродіяльністьорганіввлади;

• визначитиперелік,формутаобсягінформації,щонадаєтьсябезкоштовно,терміниїїнадання;

• забезпечитисвободудоступудопублічноїінформаціїчерезгалузевітамісцевівидання;

• запровадитипублічнізвітипродіяльністьорганіввлади;

33

• забезпечити відкритість інформації про форми та напрями взаємодії, а також про наслідки такоївзаємодії;

• створитиреєстризаходіввзаємодіїтагромадськихорганізацій-партнеріввлади.

3 . Свобода словаГромадський контроль за владою неможливий без вільної журналістики і незалежної редакційної політики ЗМІ.

ЗМІ не можуть належати політикам чи контролюватися ними, а вплив їхніх власників має бути обмежений управлінням бізнес-процесами і бізнес-продуктами ЗМІ.

Функції донесення суспільно-значущої інформації повинні бути захищені від впливу з боку власників, що буде визначено у профільному Кодексі або законі.

ЗМІ України повинні бути деолігархізіровані і демонополізовані.

Ніхто не може володіти такою кількістю ЗМІ, які сукупно покривають більше 25% аудиторії в тому чи іншому сегменті (ТБ, радіо, газети, Інтернет).

4 . Створення умов для діяльності та соціальний захист волонтерівЗабезпечення статусу та соціального захисту представників волонтерського руху:

• Надати волонтерам, які залучені до процесуматеріального забезпечення боротьбипроти агресії,статус учасника бойових дій.

• Законодавчо врегулювати статус та права волонтера відповідно до нових умов волонтерськоїдіяльності.

• Вжити заходів щодо податкового стимулювання для грошових пожертв громадян, які надаютьсяпредставникам волонтерського руху.

Створення сприятливих умов для роботи волонтерських організацій щодо:

• наданняволонтерськоїдопомогизметоюпідтримкималозабезпечених,безробітних,багатодітних,бездомних,безпритульних,осіб,щопотребуютьсоціальноїреабілітації;

• здійсненнядоглядузахворими,інвалідами,одинокими,людьмипохилоговікутаіншимиособами,якічерезсвоїфізичні,матеріальнічиіншіособливостіпотребуютьпідтримкитадопомоги;

• наданнядопомогигромадянам,якіпостраждаливнаслідокстихійноголиха,екологічних,техногеннихта інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам злочинів, біженцям;

• надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав ізаконнихінтересів;

• проведеннязаходів,пов’язанихзохороноюнавколишньогоприродногосередовища,збереженнямкультурної спадщини, історико-культурного середовища, пам’яток історії та культури, місць поховання; сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов’язаних зорганізацієюмасовихспортивних,культурнихтаіншихвидовищнихігромадськихзаходів;

• наданняволонтерськоїдопомогидляліквідаціїнаслідківнадзвичайнихситуаційтехногенногоабоприродного характеру.

Розділ 13 . НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА ТА ОБОРОНА

Членство України в ЄС і НАТО є не тільки основною запорукою економічної та військової безпеки країни та нації, а й цивілізаційним вектором розвитку нової держави.

1 . Професійна армія та Добровольчий корпусОсновою захисту країни має стати професійна контрактна армія, в якій кожен військовий буде забезпечений високою зарплатою і повним соціальним пакетом для його родини.

34

Добровольчий корпус повинен стати частиною системи національної безпеки і оборони, а його члени мають бути забезпечені достатнім матеріальним утриманням та соціальним пакетом. При цьому Добровольчий корпус буде відкритий для служби іноземних громадян, які бажають взяти участь у справі захисту України.

В умовах збереження загрози російської агресії необхідно зберегти строкову службу на 12 місяців з наданням можливості її проходження як у ЗСУ та Добровольчому корпусі, так і на альтернативних державних роботах.

Служба за призовом забезпечить основу сил територіальної оборони (за моделлю Скандинавії та країн Балтії), участь у яких буде неодмінною умовою отримання всієї повноти громадянських прав для більшості громадян (за прикладом Швейцарії).

Доктрина розвитку Збройних сил України має бути розроблена відповідно до стратегій і стандартів НАТО, що дозволить з максимальною ефективністю задіяти вітчизняний військово-промисловий комплекс.

Право громадян зберігати і носити зброю є запорукою національної безпеки і оборони країни.

2 . Громадянство УкраїниОсоби, які підтримують сепаратизм, мають бути позбавлені українського громадянства.

Можливість отримання громадянства України повинна бути надана лояльним інвесторам в економіку країни, а також українським патріотам в діаспорах та іноземним громадянам, які взяли участь у захисті України від російської агресії та окупації.

Розділ 14 . ЕНЕРГЕТИЧНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Національна безпека і стабільне економічне зростання неможливі без розвиненої і незалежної енергетики. Жодна держава не повинна мати важелів для енергетичного шантажу України.

Ми представимо програму «Нова енергія для нової України», яка вирішить цю проблему, не поставивши під загрозу національні інтереси країни. Програма включає реконструкцію атомних електростанцій, термінову модернізацію устаткування теплових електростанцій (ТЕЦ), середній знос яких зараз близько 80%, переорієнтацію котлів на спалювання палива, відмінного від газу (вугілля, мазут, пелети, біопаливо). Одним із стратегічних завдань програми буде відновлення повного циклу вітчизняного виробництва тепловидільних ядерних елементів (ТВЕЛ) для українських атомних електростанцій.

Для приватних домоволодінь, підприємств малого та середнього бізнесу, особливо в районах з великим зносом опалювальних потужностей, повинна бути прийнята державна програма установки автономного опалення (бойлерні системи, сонячні панелі і т.д.), з субсидіями і податковими пільгами учасникам.

Держава повинна надати допомогу громадянам у впровадженні енергозбереження на рівні кожного будинку .

1 . Необхідність реформування енергетичної галузі в УкраїніЕнергетика України вимагає великих перетворень. Одним з пріоритетних завдань нової України є досягнення енергетичної автономії і подолання залежності від поставок російського газу. Крім того, шлях європейської інтеграції, обраний Україною, передбачає перехід від спалювання нафти і газу до поновлюваних джерел енергії, в даний час успішно здійснюваний США, ЄС, Японією. Без урахування цього найважливішого завдання включитися в загальний енергетично-технологічний контекст економічно розвинених країн неможливо .

Завдання підвищення енергоефективності можна розділити на дві частини: електропостачання та теплопостачання.

Для подолання дефіциту електроенергії необхідне підвищення частки електростанцій, що працюють не на спалюванні викопного палива, – атомних електростанцій, гідроелектростанцій і станцій, що використовують поновлювані джерела енергії. Що стосується опалення та ГВП, тут основне завдання – замінити газові та мазутні котли на електричні котли і котли, що спалюють інші види палива (пелети, ТПВ і т.д.).

2 . Велика енергетика . Необхідні перетворення і інвестиціїЗнос обладнання деяких великих ТЕС (таких як Старобешівська та Слов’янська) сягає 70-90%. Завдання ремонту та переоснащення великих ТЕС (а заразом ГЕС та АЕС) неможливо вирішити на місцях, на рівні приватних інвестицій. Це стратегічне, соціально важливе завдання урядового рівня, для якого необхідні

35

інвестиції як держави, так і великого вітчизняного бізнесу, а також іноземних компаній. Європейський банк реконструкції та розвитку вже здійснював інвестиційні програми в енергетичній галузі України, потенційні інвестори можуть використовувати його успішний досвід. Оціночний термін окупності таких інвестицій – 3-5 років.

Пропонується створити інвестиційний проект з ремонту і модернізації великих ТЕС, ГЕС і АЕС. При модернізації ТЕС слід замінювати котли, що виробили свій ресурс на котли з циркулюючим киплячим шаром (ЦКШ), з метою переходу від спалювання газу до спалювання інших видів палива. Це новітня технологія спалювання твердого палива (такого як вугілля та біомаса) з ККД близько 90%.

3 . Здійснені проекти та рекомендації по регіонах України3 .1 Центральна і Північна Україна

Це завдання в деяких містах вже успішно вирішується на рівні окремих підприємств і житлових будинків. Біопаливні котельні вже працюють в Київській області, Харкові та Вінниці. Слід поширити цей досвід на всю країну. Особливо перспективно в цьому плані виглядає північ України – Сумська, Чернігівська, Житомирська та Рівненська області, де після лісозаготівель залишається багато сировини, але поки немає великих проектів біо-ТЕС. У даному регіоні можна запропонувати програму утилізації відходів лісозаготівель з метою подальшого їх спалювання в паливних котлах. У перспективі електроенергію, вироблену біо-ТЕС північних областей України, можна буде навіть експортувати до Білорусі.

3 .2 Південна Україна

Південна Україна – Миколаївська, Одеська та Херсонська області – також мають великий не до кінця реалізований енергетичний потенціал. Клімат регіону сприяє розвитку сонячних електростанцій. В Одеській області вже здійснюються такі проекти. Відходи сільськогосподарського виробництва, традиційно високорозвиненого і перспективного в даному регіоні, слід використовувати в якості палива для біо-ТЕС.

Одеська область сьогодні купує 10-15% споживаної електроенергії у молдавської гідроакумулюючої станції. У регіону є всі можливості подолати енергозалежність. Адміністрації та підприємцям Одеси слід звернути увагу на енергетику як на важливий і вигідний об’єкт інвестицій. Поки ж більшість проектів відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в Південній Україні є приватною ініціативою дрібного і середнього бізнесу.

3 .3 Східна Україна

Схід України історично має великий енергетичний потенціал. У першу чергу, зрозуміло, це видобуток вугілля, а також і такі енергетичні гіганти як ДніпроГЕС та Запорізька АЕС. Але крім цього, на сході України, в Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі є безліч енергоємних високотехнологічних промислових підприємств - авіаційних, металургійних і т.д. Для збереження цього науково-технічного потенціалу життєво важливо розвивати енергетику даного регіону. У цих трьох областях рекомендуються в однаковій мірі державні інвестиції та інвестиції великого бізнесу.

В силу політичної та військової нестабільності в зоні АТО Донецька і Луганська області є ризикованим регіоном для приватного інвестування. У даному регіоні основними будуть державні інвестиції. При відновленні повернутих міст рекомендується включити в число пріоритетних завдань відновлення енергетичних потужностей – ТЕС, шахт і т.д.

4 . Науково-дослідна робота і підготовка кадрівВ Україні поки відсутній координаційний центр з розробок в галузі відновлюваної енергетики та інші компоненти наукової інфраструктури з вивчення її перспектив. Пропонується створити подібний центр, до якого увійшли б фахівці-енергетики, інвестори, аналітики.

Важлива також підготовка кадрів. Сьогодні багато молодих українців, які здобули теплотехнічну, теплофізичну, енергетичну освіту, не можуть знайти гідну роботу. Пропонується стимулювати студентів і молодих фахівців розвивати програми іменних стипендій, НДДКР, грантів.

Розділ 15 . ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

За роки Незалежності Україна поки не знайшла свого місця в системі міжнародних відносин. Зараз Україна перебуває в унікальному історичному становищі – в її руках важіль світової історії. Але так буде дуже недовго.

36

У країни два шляхи – стати центром нової Європи, закріпити роль суб’єкта регіональної та світової політики або перетворитися на ще одні Балкани, безнадійну периферію Європи, але з гіршими природно-кліматичними умовами та рівнем життя.

Нинішня влада веде країну по другому шляху. Велику країну з сильною промисловістю і потенціалом регіонального лідера шлях периферії Європи призведе до деградації і розпаду.

Ми пропонуємо зовнішньополітичну доктрину, яка дозволить Україні зайняти провідні позиції, щонайменше, в трьох політичних просторах протягом 10-15 років:

(1) Балто-Чорноморський простір

(2) «пострадянська», «нова» Європа (колишні європейські члени РЕВ і колишня Югославія)

(3) світова пост-радянська діаспора

1 . Принципи зовнішньої політики• У міжнародних відносинах Україна дотримується ліберальних цінностей, включаючи пріоритет

дотримання прав людини, захисту комерційних інтересів та республіканських інститутів.

• Спираючисьнаціцінності, зовнішняполітикаУкраїни,як ібудь-якоїсуверенноїдержави,повиннабути прагматичною і забезпечувати захист національних інтересів і утвердження України як повноправного і авторитетного члена світового співтовариства.

• УкраїнаповиннастроготриматисякурсунавступдоЄСіНАТО.Цецивілізаційнийвекторрозвиткунашої держави і основна запорука економічної та військової безпеки. Але це перспектива не найближчих років. Приєднання до кожного з цих союзів передбачає тривалі покрокові програми. Завдання України – прийти в ці структури рівноправним партнером, а не прохачем-жертвою.

• ЦілеспрямованеінтегруванняекономікиУкраїниусвітовегосподарствотаокремихйогосегментів,зайняття власних ніш в міжнародному розподілі праці (авіабудування, ракетоносії, суднобудування, енергетика,с/г,металургія,продукціяхімічноїпромисловості,ІТ,науковірозробки).

• Використання міжнародного співробітництва з метою залучення іноземних інвестицій, новітніхтехнологій та управлінського досвіду в національну економіку для її реформування на нових засадах.

• Захисттаствореннясприятливихумовдлязадоволеннянаціонально-культурнихпотребукраїнців,якіпроживають за межами України, використання їхнього потенціалу для розвитку України. Заохочувати повернення в Україну етнічних українців

• АктивнаінтеграціяУкраїниусвітовийінформаційнийпростір.

• Україна–важливийчинникєвропейськоїенергетичноїбезпеки,надійнийіпередбачуванийпартнер,який робить значущий внесок в генерацію и надійне транспортування енергетичних ресурсів. Рівноправний вкладник та споживач спільного європейського енергетичного ринку.

• Ліквідаціякритичноїзалежностівідросійськихенергоносіїв.

2 . Стратегія зовнішньої політики2 .1 . Створення економічного союзу і системи регіональної безпеки Чорноморсько-Балтійської співдружності

Сьогодні, коли РФ з центру тяжіння і розвитку перетворилася для своїх сателітів на агресора, який практикує ворожі поглинання, термінове створення такої системи безпеки стало актуальним не тільки для Польщі, країн Балтії, Румунії, Молдови, Грузії, але в перспективі, через етап економічного співробітництва, – для Білорусі та Вірменії, для яких Митний союз в умовах санкцій проти РФ стає «іспанським чоботом».

2 .2 . Стратегічне партнерство зі США та Великою Британією

США продовжують залишатися лідером світової економіки, торгівлі і фінансів, а також військових технологій. У міжнародних відносинах США суворо дотримуються ліберального концепту, сприяючи розвитку демократії в усьому світі. Невдалий досвід перетворення політичних систем Афганістану та Іраку навчив США враховувати особливості політичної культури країн, що розвиваються, і діяти поступально, віддаючи перевагу глибинним змінам.

США і Великобританія, в силу свого історичного досвіду, демонструють більше усвідомлення світової небезпеки режиму Путіна та ідеології «русского мира», ніж Європа. Військові, політичні, фінансові ресурси

37

цих країн, помножені на механізми оперативного прийняття рішень, роблять їх головними союзниками України в протистоянні імперським амбіціям РФ.

Україна повинна активно співпрацювати з цими великим державами в усіх сферах, починаючи з військової, військово-технічної та енергетичної сфер, включаючи мирний атом і космос. Українську армію і військову промисловість потрібно послідовно переорієнтувати на стандарти НАТО.

Також зараз необхідна активізація переговорного процесу зі сторонами Будапештського Меморандуму (США, Великою Британією) стосовно вжиття ними комплексних и більш дієвих заходів в умовах російської агресії проти України.

2 .3 . Стратегічне партнерство з ЄС

ЄС перебуває у хворобливому і складному процесі створення архітектури своєї економічної і політичної системи, відчуває труднощі з інтеграцією недавно прийнятих нових членів – Румунії та Болгарії.

Приєднання України до ЄС – справа середньострокової перспективи. На цей час завдання України – розвивати економічне співробітництво і створювати законодавство, що працює та відповідає критеріям вступу до ЄС, на даному етапі своєчасно імплементуючи Угоду про асоціацію.

Крім того, Україна повинна приділяти велику увагу двостороннім відносинам з Німеччиною, яка об’єктивно бере зараз на себе функції лідера ЄС, а також з Францією та Італією.

2 .4 . Шлях «з варягів у греки» .

Україна повинна підтримати стратегію створення Балто-Чорноморської Співдружності, створення сприятливих умов для ведення бізнесу країн Співдружності.

Для цього необхідно створити відповідні політико-правові преференції для господарських суб’єктів Міжмор’я та стимулювати прямі господарські зв’язки між ними.

Необхідно залучати до таких зв’язків країни Балтійського узбережжя і країни узбережжя Північного моря – Швецію, Данію, Норвегію, Фінляндію, Нідерланди, Британію. Розвивати та збільшувати товарообіг між Балтійським, Чорним і Азовським морями (Одеса, Херсон, Миколаїв, Маріуполь – Вентспілс, Гданськ, Кіль, Клайпеда, Копенгаген, Лієпая, Любек, Рига, Щецин).

Політичний Союз є дієздатним, якщо від підкріплений економічною користю. Для реалізації цієї ініціативи Київ повинен:

• розпочатиствореннятранспортнихкомунікаційПівдень–ПівнічзморськихпортівбасейнуЧорногои Азовського морів у напрямку Балтійського і Північного морів.

• ЗбудуватипотужнутранспортнуінфраструктурудляпереміщеннявантажівіпасажиріввнапрямкуПівдень – Північ (магістральні трубопроводи для перевалки нафти і газу, шосейні й залізничні швидкісні шляхи, прямі авіасполучення).

• Створитивукраїнськихпортахбезмитнузонудлятранзитнихтоварів,якібудутьпереміщуватисяпоцьому транспортному коридору.

• ЗакінчитичастковопобудованийнафтопровідОдеса-Гданськ

2 .5 . Розвиток відносин з усіма державами, яким протистоїть агресивна політика РФ: Туреччиною, монархією Перської Затоки, Ізраїлем, Японією

Для припливу інвестицій з цих країн необхідно створити привабливий інвестиційний клімат, зони вільної торгівлі, лобістські інститути (за прикладом тих, що є у США і ЄС), відкрити можливості для розвитку ісламськогобанкінгу,зокрема,«ісламськихвікон»узвичайнихбанках(яквнайбільшихзахідних–Citibank,Barclaysтаін.).

Країни Затоки об’єктивно зацікавлені в інвестуванні у великі інфраструктурні проекти, сільське господарство (як ОАЕ і Саудівська Аравія в Сербії) так само, як і у співпраці з Україною в оборонно-промисловій та інших високотехнологічних сферах.

2 .6 . Розвиток відносин з країнами з великою українською діаспорою (Канада, Італія, Німеччина)

Необхідно підсилити взаємодію на всіх рівнях з країнами Східної та Південно-Східної Європи, які РФ намагається використовувати як провідників «русского мира», насамперед, на Балканах.

38

2 .7 . Розвиток відносин з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону .

Одним з важливих напрямків зовнішньої політики є розбудова відносин з державами Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР). У цьому регіоні нині проживає майже половина людства, виробляється понад 50% товарної продукції світу і сконцентровано близько 40% обсягів світової торгівлі.

Україна повинна знайти у ній власні ніші співробітництва. Стрижнем цієї співпраці мають стати відносини з Китаєм, Японією, Південною Кореєю, В’єтнамом, Сінгапуром, Індією та активне залучення до роботи з ASEAN як потужним регіональним інтеграційним об’єднанням.

Необхідно продовжувати розвиток стратегічного партнерства з Китаєм. Перспективні напрями: доступ до китайських військових технологій, спільне освоєння космосу, інфраструктурні проекти в Україні (напрям нового «Великого Шовкового шляху», швидкісні дороги, глибоководний порт та ін.), експорт сільськогосподарської продукції.

2 .8 . Відносини з Російською Федерацією

Після розпаду СРСР україно-російські відносини розвивалися нерівно, частіше в залежності від настроїв еліт, а не інтересів народів.

До Революції Гідності українські еліти так і не визначили принципів відносин з Росією. Тим часом режим Путіна з м’якого авторитаризму поступово перетворився в агресивний і жорсткий. Його ідеологія «русского мира» – новий тип фашизму, в якому тоталітарний етнічний націоналізм змішаний з імперськими амбіціями. Ця ідеологія несумісна з цінностями цивілізованого світу, що зафіксовані у Загальній декларації прав людини.

Війна Путіна проти України - це війна проти цінностей сучасного світу, проти всіх людей, які їх розділяють.

Режим Путіна не тотожний Російській Федерації.

Громадяни РФ - такі самі жертви режиму Путіна і його тотальної пропаганди, як німці в гітлерівській Німеччині. Не всі вони підтримують режим і загарбницьку війну, є і ті, хто намагається боротися з цим божевіллям доступними засобами.

Зв’язки українців і росіян - економічні, культурні, сімейні - неможливо і не потрібно розривати відразу і назавжди, якщо ці конкретні росіяни не поділяють ідеї «русского мира».

Нині загроза розпаду України та її поглинання з боку зовнішнього агресора - РФ - вимагає консолідації українського суспільства та відповідального і рішучого лідерства. А не співпраці з ворогом.

Торгово-економічні відносини з РФ повинні бути поступово зведені до мінімуму.

Для підприємств, пов’язаних з РФ у виробничому циклі, буде запропонована державна програма переорієнтації.

Україна повинна стати енергетично незалежною від РФ.

На період конфлікту для російських громадян в Україні має бути введений візовий режим.

Ідеологія «русского мира» і публічна демонстрація її символів повинна бути заборонена в Україні, як тоталітарна і людиноненависницька.

МайногромадянРФ,щоколи-небудьпублічноабоматеріальнопідтрималиідеологію«русскогомира»та/або агресію проти України, які обіймають посади на державній службі в РФ, а також включених до санкційних списків ЄС та США, має бути націоналізоване без відшкодування вартості.

Україна надаватиме підтримку громадянам РФ та їх об’єднанням, що виступають проти режиму Путіна та ідеології «русского мира».

Формат мирних переговорів з Росією повинен бути розширений до участі як мінімум єдиного представника ЄС (Брюсселя), США, Великої Британії, Польщі, Білорусі та однієї з країн Балтії (на ротаційній основі або на рівні єдиного представника Литви, Латвії та Естонії).

Поновлення повноцінних відносин з РФ можливо тільки після повернення нею окупованих територій, включаючи Крим, виплати репарацій і проведення міжнародного трибуналу над вищими посадовими особами РФ, винними у вчиненні міжнародних злочинів в Україні, а також публічної відмови РФ від імперських амбіцій та ідей «русского мира».

Україна докладатиме всіх зусиль для організації такого трибуналу найближчим часом. Для цього терміново повинен бути ратифікований Римський статут Міжнародного кримінального суду.

39

РОЗДІЛ 16 . ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

1 . Нова державна екологічна політика В Конституції України зафіксовано три основні цілі екологічної політики: екологічна безпека, захист довкілля та збалансоване природокористування.

Саме держава згідно зі Ст. 16 «зобов’язана забезпечити екологічну безпеку і підтримання екологічної рівноваги на території України». Як досягти реалізації цих конституційних прав українців?

Першочергове завдання – збалансувати соціально-екологічні процеси: права і обов’язки громадян, використання і відновлення ресурсів, власність на природні ресурси та відповідальність за них, економічну діяльність і відшкодування збитків природі. Це є основа для зміни парадигми екологічної політики у напрямку сталого розвитку.

Цей рух має бути поступовим, виваженим з урахуванням економічних можливостей та соціальних реалій, проте неперервним і цілеспрямованим. Цей вектор може діяти, лише коли знайде відображеннях у свідомості мільйонів українців, в процесах економіки, в промовах політиків.

На жаль, нині слід констатувати невиконання жодного із зазначених принципів та декларативний характер державної екологічної політики.

Великий обсяг напрацьованого природоохоронного законодавства не забезпечує ефективних механізмів його виконання, призводить до безконтрольного корупційного природокористування і подальшого погіршення стану навколишнього природного середовища країни.

Цілі сталого розвитку так і не стали основою державної політики та громадського контролю. Не виконується розділ про довкілля, що міститься в Коаліційній угоді та прописує конкретні завдання з реформування системи управління сферою охорони довкілля для перетворення її на інтегровану систему, здатну забезпечити реалізацію проєвропейських реформ та ліквідувати корупційні схеми у сфері управління та охорони довкілля.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС містить значну кількість конкретних масштабних вимог, частина з яких передбачає конкретні терміни виконання. Невиконання ж з часом призводитиме до значних проблем для бізнесу і держави. На сьогодні йдеться про суттєве запізнення з імплементацією Угоди.

Отже існує нагальна потреба формування нового вектору екологічної політики, що зробить її, з одного боку, реалістичною, такою, що виходить з національних економічних, культурних та соціальних реалій, а з іншого – буде відповідати сучасним світовим практикам екополітики та національним інтересам.

Слід виділити кілька стратегічних пріоритетних напрямків, найбільш актуальних на даному етапі та об’єднати усі природоохоронні заходи у вигляді окремих проектів з прозорою умовою фінансування.

2 . Візія екологічної програми:• Захистукраїнськоїприродивідостаточногознищення(шляхомінформуваннягромадськостітасуворого

контролюстануневідновлюванихприроднихресурсів);збереженняукраїнськихземельвідзабруднення,виснаження,деградаціїтаопустелювання(шляхоммоніторингутауправлінняякістюдовкілля);

• дотриманняекологічнихправгромадян:житиуздоровомучистомудовкіллі(управлінняекобезпекою),знати про стан докілля (відкриті дані, екологічний моніторинг та інформування) та впливати на рішення щодо використання спільних природних ресурсів (участь в ухваленні регіональних та місцевих планів використання ресурсів, державних та регіональних стратегій розвитку).

• Інноваційний розвиток «зеленої» економіки на основі поступового підвищення екологічнихстандартів, стимулювання (в режимі діалогу всіх зацікавлених сторін) екологічно безпечної діяльності та відновлюваного природокористування.

3 . Стратегічне бачення етапів втілення екологічної програми для сталого розвиткуНа найближчий час (рік):

Проведення інвентаризації стратегічних природних ресурсів, природно-заповідного фонду, біорізноманіття. Широке висвітлення інформації в пресі як на центральному, так і місцевому рівнях. Забезпечення

40

громадськості доступу до цієї інформації та контроль з боку громадських організацій. Зупинення зменшення площі та погіршення стану природних територій.

На середньотермінову перспективу (3 роки):

Впровадження ефективних ( дозволяють досягти найвищого ефекту щодо спільних цілей від використання ресурсів) системи інтегрованого екологічного менеджменту ресурсів та управління якістю довкілля з урахуванням економічних можливостей, соціальних пріоритетів та екологічних обмежень. Забезпечення системою управління екобезпекою виявлення потенційних загроз для екосистем та здоров’я населення, що можуть спричинити значні втрати. Доступність усієї інформації для експертів та громадськості. Поступове зниження кількості відходів та збільшення площі природних територій.

На довготермінову перспективу (5 років):

Збалансування використання природних ресурсів та можливості їх природного відновлення. Таким чином вихід економіки на рівень ресурсо- та енерго-незалежності. Забезпечення Європейських стандартів якості довкілля.

На віддалену перспективу:

Орієнтування у процесі євроінтеграції на програму дій ЄС до 2020 року «Жити добре, не виходячи за межі природних можливостей планети», де наведено бачення еколого-економічної системи ЄС у 2050 році:

«У 2050 році ми житимемо добре, не виходячи за екологічні межі планети. Наше процвітання і здорове навколишнє середовище будуть наслідком інноваційної, ресурсно-збалансованої та «замкненої» економіки, де немає відходів і де діє стале управління природними ресурсами (забезпечуючи відновлення та стійкість екосистем) – коли біорозмаїття охороняється, оцінюється і відновлюється, що підвищує стійкість нашого суспільства. Наше низьковуглецеве зростання давно не залежить від використання ресурсів, задає темп для безпечного і сталого глобального суспільства»

4 . Конкретний план виконання екологічної програми для вдосконалення екологічної політикиЕкологічна політика охоплює три основні сфери: збалансованого природокористування, екологічної безпеки та захисту довкілля. Першочерговим завданням є не розробка стратегій, планів, програм та законів, аконтрольтааналіз їхвиконання/невиконаннязурахуваннямнайбільшихпроблемтазагроз,аз іншогобоку – перспектив та можливостей. Особливу увагу потрібно приділити захисту біорозмаїття та природно-заповідного фонду.

4 .1 План виконання екологічної політики:

• Виявленнянайважливішихекологічнихпроблем(відомчівисновки,експертніоцінки,рекомендаціїгромадськості, опитування населення в різних регіонах)

• Виявленняосновнихекологічнихпріоритетівстратегічногобачення.

• Формуваннядовгостроковихстратегійвирішенняпроблемтареалізаціїпріоритетнихцілей.

• Формуваннятавиконаннякороткострокових(місяць,півроку,рік)планівдійвідповіднодопроблемта пріоритетів.

4 .2 Пріоритети екополітики:

• Інформування та залучення громадськості . Інформування громадськості, доступ до інформації з екології, громадський екологічний контроль природоохоронної діяльності та використання природоохоронних фондів, участь громадськості в прийнятті рішень, що стосуються довкілля та спільних природних ресурсів.

• Децентралізація і регіональне включення екополітики . Поступова передача в регіони та громади повноважень і прав управління частиною природних ресурсів, здебільшого відновлюваних. Встановлення однакових прозорих правил доступу та використання природних ресурсів та їх щорічного узгодження в режимі діалогу з узгодження інтересів усіх зацікавлених осіб, ресурсних обмежень та оцінки еколого-економічної ефективності різних варіантів регіонального розвитку.

• Економічно стимулююча екополітика . Політика системного стимулювання екологічно безпечної діяльності на основі ідентифікації регіональних екологічних проблем та пріоритетів. Надання преференцій для зелених інвестицій, впровадження зелених інновацій. Ефективна політика встановлення та цільового використання рентних платежів та екологічного оподаткування на центральному, регіональному та місцевому рівнях.

41

• Вироблення єдиної стратегії сталого розвитку країни, що дає спільне розуміння вирішення усіх пріоритетних екологічних проблем та завдань, механізмів та інструментів. Формування на її основі комплексних міжсекторальних програм та проектів збалансованого еколого-економічного розвитку глобального, регіонального, місцевого рівнів.

• Поступове впровадження європейських екологічних стандартів . Використання кращих європейських практик, методик та інструментів. Інформування та консультаційна допомога бізнесу щодо впровадження екологічних стандартів. Залучення міжнародних, в першу чергу європейських, організацій та фондів до фінансування природоохоронних проблем загальносвітового значення (збереження ландшафтного та біорозмаїття, екологічна мережа, атмосферні викиди)

5 . Чітка система критеріїв досягнення основних цілей екополітики 5 .1 Як зберегти та відновити природу .

• Зберегти українську природу

критеріїдосягненняцілей:відсотокприроднихтериторій–ПЗФ,екомереж,лісів,природнихводойм;кількість видів, ландшафтне біорізноманіття

• Зберегти українську землю

критерії досягнення цілей: відсоток родючих земель, відсоток деградованих, опустелених земель, якість земельних ресурсів

5 .2 Забезпечити умови для здорового і безпечного життя українців .

• Забезпечити конституційне право людей на чисте і здорове довкілля

критерії досягнення цілей: якість довкілля, відсоток рекреаційних зон

• Гарантувати екологічну безпеку, ресурсну безпеку (запобігання втратам і дефіциту природних ресурсів) та запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного походження.

критерії досягнення цілей: екологічні ризики, екосистемні сервіси, дефіцит ресурсів, кількість аварій, катастроф та інших екологічно небезпечних ситуацій

5 .3 Забезпечити добробут та розвиток

• Забезпечити потребу економіки та домогосподарств у природних ресурсах

критерії досягнення цілей: баланс споживання-відновлення ресурсів, приріст природного капіталу, добробут людей, якість життя

• Забезпечити умови для розвитку людини, громад, регіонів

критерії досягнення цілей: показники соціально-економічного розвитку, рівень освіти, науки та культури

Заключення УКРАЇНА ЗА П’ЯТЬ РОКІВ: ВІЗІЯ МАЙБУТНЬОГО

У п’ятирічній перспективі ми бачимо, яким чином зробити поступ в імплементації тих унікальних, гігантських «вікон можливостей», які українська нація отримала завдяки Революції Гідності та жертовності в обороні незалежності від російсько-терористично-совкової агресії, а також розкрити прихований інноваційний потенціал України.

Одним з глобальних показників успішності цієї політики, ми вважаємо, стане те, що за рейтингом щасливих країн громадяни України будуть серед топ-20 тих, які є щасливими від усвідомлення своєї приналежності до української нації та оптимістично дивляться в її майбутнє. Коли більшість українців, незалежно від свого місця проживання, захоплені Українською Ідеєю і беруть участь у цьому Проекті. Коли отримати українське громадянство – престижно.

Світ наблизився до вичерпання можливостей розвитку, що були закладені у індустріальному суспільстві та капіталістичній системі. Виклики, які повстали перед Цивілізацією, ставлять категоричну вимогу: «Еволюціонуй, ставай інноваційним або маргіналізуєшся».

42

Як 70 років тому в Японії руїна після Другої світової війни стала передумовою швидкої політичної та індустріальної модернізації країни, так і в Україні зараз зруйновані економіка, традиційні ринки, державна машина, політикум, ідеологія та інші наші проблеми надають унікальну можливість побудувати суперуспішну націю на ідейних засадах та кращих практиках, які дали нам Майдан і постмайданівський період, наука й нові технології та тривала, успішна глобалізація українського народу – від інтеграції у Світ України-держави до формування глобальної української нації.

1 . НОВЕ СУСПІЛЬСТВО: ЗА П’ЯТЬ РОКІВ Людина

• Найбільшими цінностями Суспільства є відповідальний, підприємливий, ініціативний носіймодернової Української Ідеї, незалежно від свого місця проживання у Світі. Також – дієві спільноти, гармонія з природою, реалізовані та нові знання. Іноземні громадяни можуть отримати Українське громадянство.

Громадяни

• Небайдужігромадянитаїхспільнотиконтролюютьвсе,щовідбуваєтьсявкраїні,–відсвогоподвір’я,району, міста до національного рівня.

• Владніструктуристалисервісомдляїхніхклієнтів–людей,підприємствтаорганізацій.

• В країні розвивається культура самоорганізації та інституційна спроможність саморегулівнихорганізацій. Вони покладають на себе все більше функцій Держави на всіх рівнях.

Демократія

• В країні реалізується найбільшефективна з відомих наммоделейдемократії, зокрема за рахунокнових інструментів електронної демократії та е-урядування. Окрім е-Уряду в країні розвиваються е-Ради, е-Суди, е-Громадські ради.

• Прозорість іпідзвітність зменшуютькорумпованість та збільшуютьефективністьвцілому,а такожрівень включеності громадян в державне управління і рівень суспільної довіри.

• Ми підготувалися до самоврядності країни. Країною будуть керувати не політикани від партій(ліквідуються), а технократи-експерти з найвищим рівнем компетенції та суспільної довіри, коаліція спільнот, найавторитетніших у суспільстві.

• Змаганнязавладуурадахвідбуваєтьсяміжспільнотамитаїхнімилідерами.Правоголосунавладумаютьлишетігромадяни,якіплатятьподаткита/абоєпрацівникамисиловихвідомствчирезервноїармії України.

Армія

• ЗапровадженнярезервноїарміїякособливогородувійськЗбройнихСилУкраїни(наосновісинтезувсього найкращого з моделей та досвіду армій Швейцарії, Ізраїлю, Фінляндії), в якій беруть участь усі дієздатні громадяни.

• Служитиунійможутьприхильникиусіхсвітоглядівтапредставникибудь-якихпрофесій.Цесталоівідповіддю Держави на першу легітимну е-петицію до Президента «Про право на захист (на зброю)».

• Правильна територіальна організація, взаємодія з регулярними підрозділами ЗСУ, органамивлади/самоврядування,відповіднимиспільнотами,регулярнівишколи–всецепризвелодопоявинайчисельнішої, найвмотивованішої, нормально озброєної, тренованої, економічно необтяжливої для національного бюджету, оборонної армії у Європі та Світі. Це остаточно зупинило військову агресію Росії та різко підвищило інвестиційну привабливість України, ділову активність тощо. Також в Україні зміцнилися місцеві громади та різко зменшився рівень злочинності, рейдерства і таке інше.

Електронне управління

• Країнанапілотнихприкладахвідпрацьовуєінноваційнумодельуправліннясуспільствомнавсіхрівнях,що спирається на інструменти електронної демократії, які виправляють недоліки представницької та прямої демократії, а також надають Україні та світові нові інструменти.

• Експертократія дає можливість оперативно призначати на посади в органи влади, ОМС, народні(державні, комунальні) підприємства найкращих технократів у даній сфері з найвищим рівнем суспільної довіри. Так само оперативно можна отримувати підстави для відкликання чи заміни на кращих.

43

• е-Угода – онлайн-контракт з динамічним планом-звітом та кооперацією між народним обранцем(незалежно до якого органу влади, посади, народного підприємства та інше) та громадськими контролерами-партнерами. Е-Угода ефективно вирішує також проблему політичної відповідальності і прискорення легітимізації стратегічних рішень.

Університети

• Провідними аналітичними центрами країни, генераторами ідей, інновацій, якісного людськогокапіталу, нових знань, технологій, зародження нових лідерів інноваційної економіки стали університети, у тому числі – з лабораторіями та інститутами, інкубаторами та хабами, технопарки світового рівня. Щороку зростають світові рейтинги провідних вітчизняних університетів (аутсайдери ж приєднуються до лідерів). Вони стали підприємливими, долучили до своїх «екосистем» науково-дослідницькі інститути, передові підприємства та експортоорієнтовані кластери стали фінансово та адміністративно автономними.

2 . НОВА ВЛАДА: ЗА П’ЯТЬ РОКІВОргани влади

• Органивладинадаютьлишенеобхідніпослуги,якіїмделегувалигромади.Всеінше–аболіквідовано,або делеговано відповідно громадському чи бізнес-секторам.

• Успішнопрацюютьконцепції«відкритийуряд»,утомучислі–«відкритідані»,«відкритийчиновник»,«відкрита громадськість», «відкритий бізнес».

• Чиновники всі знаються на публічному адмініструванні, їхня діяльність добре оплачується (але їїрівень залежить від рівня доходів вчених, учителів, журналістів, медиків, інженерів середньої ланки) і настільки прозора для суспільства, що працювати в органах влади залишилися лише ті, для кого «служити людям» – справжнє покликання («сродна праця»), і лише ті, які мають відповідну до вимог суспільства оцінку за рівнем експертності та довіри, до результативності яких немає суттєвих претензій чи кращих альтернатив. Це також стосується і якості громадських контролерів та експертів – громадські ради стали теж ефективними інструментами взаємодії Народ – Влада та «соціального ліфту» для найкращих представників громадського сектору.

Подолання корупції

• ВУкраїніподоланокорупціюворганахвлади,організованоефективнусуддівськусистему,системувирішення господарських і громадянських конфліктів та системи покарань і перевиховання.

• Затяжкізлочинипокараннясталивкрайсуворими,солідарнувідповідальністьзанихпокладенонанайближчих родичів, безпосередніх начальників, лідерів спільнот.

• Водночасдляцихтаіншихзлочинцівствореноефективнусистемуперевиховання,зокрема–черезспеціалізовані приватні підприємства, СРО (ліквідуються без права продовження діяльності у разі вищого за допустимий рівня рецидиву правопорушень з боку їхніх підопічних).

Децентралізація та самоорганізація

• Перейшлидоновогоетапупісляреформидецентралізації–етапурозвиткусамоорганізації,формсталого розвитку.

• Майжевседороследієздатненаселеннябереактивнуучастьуцікавихїмспільнотах.Всігромадяниотримали засоби своєї е-ідентифікації (напр. – шляхом створення національного сервісу е-пошти і надання кожному унікальної електронної поштової адреси.) та можуть використовувати і розвивати інструменти е-демократії та е-сервіси органів влади.

• Бюрократію,втратичасуна«ходіннякоридорами»,«спілкуваннязчиновниками»зарадиотриманняякогось дозволу зведено до нуля. За рахунок політики «відкритих даних» та співпраці академічного-громадського-ІТ секторів е-сервіси постійно вдосконалюються і доступні кожному.

• Держава несе відповідальність за захист від кібератак, кіберзлочинців. Міста і регіони Україниреалізують свої моделі розвитку на засадах «розумних», «еко-енерго-ефективних» міст та регіонів. Створено ситуаційні центри в усіх населених пунктах та регіонах та їхні «громадські офіси» – задля швидкого вироблення обґрунтованих рішень для управління відповідними поселеннями, територіями як у щоденному, штатному порядку, так і на випадок надзвичайних ситуацій.

44

Бюджети

• Громадянитабізнессамостійновирішують,нащосамеспрямовуватизначнучастинусвоїхподатковихзобов’язань та на що саме витрачати значну частину місцевих бюджетів. Публічні бюджети органів влади та народних підприємств повністю відкриті/прозорі та підзвітні щодо кожної копійки.Громадськість і бізнес вміють це аналізувати та впливають на постійне зростання ефективності публічних витрат, управління публічним майном.

3 . НОВА ЕКОНОМІКА: ЗА П’ЯТЬ РОКІВВласність

• В Україні стало «священним» право власності (за зразком США, Великої Британії). Найбільшпривабливий податковий обов’язок у ЄС та СНГ, зокрема щодо нової економіки.

• Підприємництво,об’єднанняпідприємцівпозитивносприймаютьсясуспільством.Різкозрослачасткасамозайнятого підприємництвом населення, у т.ч. – за рахунок креативної індустрії.

Бізнес-клімат

• ЗаміжнароднимиоцінкамивУкраїніодинізкращихбізнес-кліматівнаконтиненті,ут.ч.–дляМСБтаекспортерів. Некримінальна тіньова економіка майже повністю легалізувалась. В країні за ці питання відповідає тепер на Влада, а Бізнес, який створив консолідовану платформу всіх активних бізнес-об’єднань та разом з провідними аналітичними центрами й університетами напрацьовує економічну, регуляторну політики. Влада ж лише реалізує їх напрацювання.

Податки

• ВУкраїніпроведенаадекватнафіскальнареформа,ітепервкраїнінайліберальнішіуЄСтаСНГнормиоподаткування ФЗП, індивідуальних доходів та, одночасно, найвищі середні зарплати в експортних секторах для інженерних і творчих працівників середнього рівня. Стосовно пріоритетних секторів інноваційної економіки, у т.ч. – кластерів експортерів, працює нульова ставка оподаткування ФЗП та не оподатковується частина прибутку, яка направляється на рефінансування.

Експорт

• Переважнабільшістьекономікиекспортоорієнтована.Суб’єктиекономікиоб’єднанівкластери,яківефективній взаємодії з відповідними державними відомствами та структурами з підтримки експорту, українською глобальною еміграцією щороку нарощують частку української економіки у Світі. В експорті зростає частка продукції на основі інновацій. Щоквартально на провідних світових біржах, у т.ч. – в Україні, відбуваються успішні ІРО компанії з українськими акціонерами та інноваціями.

• Держава на світовому ринку не тільки сприяє експортерам, але і захищає всіма доступнимиїй способами інтереси експортерів, у т.ч. – інтелектуальну та комерційну власність, людський капітал, захищає від недоброчесної конкуренції, шпигунства тощо. Так само держава захищає і всіх українських емігрантів та нащадків, які долучилися до розвитку Української Ідеї.

Інновації

• Національне фінансування науки та інновацій зросло в десятки разів, за рахунок реформивідповідного державного фінансування науки та вищої освіти. Традиційне пряме бюджетне фінансування та кулуарний спосіб вирішувати «кому і скільки» відмінено, запроваджено ринковий механізм автоматичного дофінансування 30% замовлень на наукові та освітні послуги університетів усіх форм власності та партнерських з ними академічних інститутів, науково-виробничих підприємств. Це кардинально підвищило також і рівень успішності прикладних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт – комерціалізації їхніх результатів.

• Українастаєунікальнимсвітовимфінансово-бізнес-інкубаційнимцентромкапіталізації/комерціалізаціїінновацій (інтелектуальної власності), яка розвивається на базі університетів, які стали основою інноваційної інфраструктури та джерелом необхідних кадрів для економіки, пожиттєвої освіти та підвищення кваліфікації.

Кадри

• Більшість дорослого, дієздатного населення віком до 40 років володіє англійською та іншимиіноземними мовами, ІТ-грамотні, освічені у підприємництві, у т.ч. – в менеджменті інновацій, міжнародній економічні діяльності, широко ерудовані, знайомі з культурою, економікою, особливостями інших народів і країн світу.

45

Світові рейтинги

• Щороку Україна покращує свої позиції у рейтингу конкурентоспроможності (а за темпами йогозростання – серед країн-лідерів). Розквіт підприємництва та економіки, зокрема – креативної економіки та МСБ, зліквідували безробіття до «природнього» мінімуму.

• Україна, її транснаціональні корпорації за рахунок комерціалізованих інновацій та розвитку наукив Україні стають все більш важливими для світової економіки на ринках продуктів харчування, еко/електро-транспорту, авіації, космосу, окремих сегментів ІКТ та Інтернет-ресурсів, мікро- тананоелектроніки, приладо-/машино-/роботобудування, деревообробки, переробки відходів,сегментів ЖКГ та будівельної галузі, біомедичних продуктів та послуг, аутсорсингу низки дизайнерсько-інженерних та аналітичних послуг тощо.

Фінансовий сектор

• Швидкозростаємасштабівпливовістьусвітіукраїнськогофінансовогосектору.

Природні ресурси

• Природніресурси,ут.ч.–с/гземлі,водні,лісові,кориснікопалини–неприватизовані–збереженідля нащадків. Але врегульовано довгострокове право на них та правила їх використання, які є привабливими для інвесторів та взаємовигідні для України, місцевих громад. Також щороку зростає територія національних заповідників, еко-територій національного та місцевого значення.

Благодійність

• Більшістьукраїнськихпідприємцівдолучилосядоруху«даруваннянакопиченогобагатства»,рештаплатять податок на капітал. Із національного «Фонду нащадків» фінансується наука, освіта, медицина, екологія, громадяни та діти, які екстрено потребують допомоги, знедолені та старенькі (замість Пенсійного фонду).

Соціальний захист

• ВУкраїніліквідовуєтьсяпроблемасупер-бідності,навулицяхнемаєбільшебезхатченків,калік,сирітта інших знедолених громадян. Пенсіонери більше не змушені виживати, не маючи годувальників.

• Українапідготуваласядозапровадженняновоїсистемисоціальногозахисту,вякійвідповідальністьза догляд за старенькими, немічними, знедоленими громадянами беруть на себе їхні діти, родина або відповідні волонтерські спільноти та державні Фонди нащадків та соціального здоров’я.

ДОДАТОК КОНЦЕПЦІЯ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

ВступУкраїна повинна стати державою, у якій поважають та дотримуються прав людини, принципів демократії (народовладдя), верховенства права (правовладдя), належного урядування та інших європейських цінностей, у якій державна політика спрямовується на забезпечення найкращих умов для розвитку та самореалізації особистості. Така держава служитиме своїм громадянам – забезпечуватиме доступність, зручність і ефективність публічних послуг та безпеку громадян як від зовнішніх, так і від внутрішніх загроз.

Умовами досягнення цього є: свобода та самоорганізація громадян (територіальна, професійна, за інтересами),високийрівеньдовіриміжними;національназлагодащодожиттяводнійкраїні;конкурентнаринковаекономіка;децентралізаціяназасадахсубсидіарностіврамкахунітарноїформидержаногоустрою;демократія, парламентаризм та ефективна співпраця вищих органів державної влади в рамках змішаної формидержавногоправління;незалежнейавторитетнеправосуддя;протидіякорупціїнавсіхрівняхівусіхформах.

Україна, будучи такою великою за територією і населенням та, водночас, такою слабкою управлінськими кадрами і соціальним капіталом, не може ефективно розвиватися, залишаючись централізованою. Тому максимальна децентралізація адміністративних повноважень і публічних фінансів є запорукою виживання країни та суспільства в умовах перманентної неефективної державної влади. При цьому держава повинна забезпечити контроль за законністю діяльності місцевої влади, а незалежна судова влада має бути надійним гарантом недопущення зловживань і першими, й другими.

Оскільки в нашому суспільстві не виробилося традицій скрупульозного дотримання положень Конституції України, політики всіх мастей, перебуваючи при владі, намагалися та намагаються своєрідно тлумачити

46

Основний Закон та пробувати змінити її у своїх інтересах. Після всіх наруг, яких зазнала наша Конституція (2004, 2010, 2014 років), сьогодні доцільно говорити про ухвалення її в новій редакції. У такому випадку це має бути інноваційний, новаторський варіант, що має позначатися як на її структурі, так і на змісті з метою утвердження правовладдя та демократії: спочатку – людина, потім – громада, а потім – держава. Ця структура більшою мірою, ніж традиційна, має відповідати цілям субсидіарності публічної влади та розвитку територіального самоврядування, без яких складно досягнути демократії та добробуту країни.

Усі ці засадничі положення повинні створити сприятливу інституційну основу для ефективного функціонування публічної (державної та самоврядної) влади та подолання корупції в ній, оскільки правильна інституційна організація суспільства створює найкращі умови для приходу до влади компетентних та ініціативних людей, що створює передумови для прискореного суспільного розвитку.

Пропонована структура нової Конституції України

ПреамбулаРозділ І. Засади конституційного ладу

Розділ ІІ. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина

Розділ ІІІ. Місцеве самоврядування

Розділ ІV. Регіональне самоврядування

Розділ V. Парламент

Розділ VІ. Президент

Розділ VIІ. Уряд, центральні та місцеві органи виконавчої влади

Розділ VIIІ. Суд і правосуддя

Розділ ІХ. Конституційний Суд

Розділ Х. Внесення змін до Конституції України

Прикінцеві та перехідні положення

Розділ ІЗасади конституційного ладуНеобхідно закріпити в цьому розділі орієнтовно 20 статей, які повинні описати фундаментальні засади держави: суверенітет і територіальну цілісність, народовладдя та правовладдя, державну мову та регіональний устрій, форму правління та державні символи. У тексті нової Конституції доцільно закріпити принципиєдностідержавноїполітикиякобмежувальнийчинникабсолютизаціїпринципурозподілувлади;верховенства права, що охоплює своїм змістом усі питання ролі конституційності та законності в правовій системі і не потребує доповнень; єдиного громадянства; заборони примушування робити те, що непередбачено законом.

Однією з новел цього розділу доцільно визначити перелік регіонів України як складових її території на основі історії формування сучасної української території. Необхідно укрупнити більшість існуючих в Україні регіонів, формуючи їх на основі, насамперед, історико-ментальної єдності, враховуючи при цьому географічні та економічні критерії.

Розділ ІІПрава, свободи та обов’язки людини і громадянинаНедоліком Розділ ІІ чинної Конституції України є пострадянська декларативність соціально-економічних прав. Тут перелічено багато всього, але не зрозумілі механізми, як це реалізувати. Тому Розділ ІІ має бути написаний на основі сучасних досягнень світової думки щодо прав і свобод людини і громадянина, доповнений правами 3-4 покоління та сформульований таким чином, щоб їх можна було реально застосовувати в житті суспільства.

Принциповим положенням має стати поширення на юридичних осіб та інших відповідних суб’єктів права положень щодо прав і свобод, гарантій їх реалізації та захисту за умови, якщо ці положення за своїм змістом можуть бути на них поширені.

47

Розділ повинен бути доповнений правом на участь у здійсненні суспільного контролю за діяльністю державних органів, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ, організацій.

Доцільно закріпити положення щодо можливості встановлення обмежень прав і свобод на конституційному рівні, крім випадків, безпосередньо передбачених Основним Законом України із зазначенням мети та правових меж їх застосування (із унеможливленням їх розширення порівняно з міжнародно-правовими актами).

Необхіднопередбачитирозширенняперелікуобов’язківгромадян:дотримуватисяКонституціїтазаконів;захищатиВітчизну;шануватидержавні символиУкраїни; дотримуватисяправил користуванняоб’єктамивласності чи державними послугами; сплачувати встановлені податки та збори; берегти природута навколишнє природне середовище, бережно відноситися до природних багатств; не допускатизловживання монопольним становищем на ринку та інші.

Розділ ІІІМісцеве самоврядуванняВраховуючи позитивні надбання реформи з децентралізації, необхідно забезпечити створення ефективної системи місцевого самоврядування, здатної гарантувати право та спроможність територіальних громад на ефективне самоврядування і право громадян на участь в управлінні державними справами. При цьому органи місцевого самоврядування відповідатимуть на основі принципу субсидіарності за організацію місця проживання громадян та надання громадянам, підприємствам, установам та організаціям відповідно до закону та визначених законом публічних послуг, яких вони потребують за місцем проживання чи перебування.

Необхідно визначити, що місцеве самоврядування діє на власній ресурсній базі, відповідно до законів України на двох рівнях – основному (громада) і допоміжному (район). У кожній громаді мають обиратися прямими виборами голова та рада громади, які спільно формують виконавчий орган. На районному рівні має діяти рада, яка формується непрямими виборами (представників до неї делегують ради громад на території району) та її виконавчий орган.

До компетенції органів місцевого самоврядування громади повинні відноситися такі повноваження: розробка генпланутастратегіїрозвиткутериторії;розпорядженняземлею,будівництвойархітектура;благоустрійтериторії,прибираннясміття,утриманняпарківікладовищ;житловийфондіжитлово-комунальніпослуги;місцевідорогитакомунальнийтранспорт;дошкільневихованнядітей,початковіісереднішколи;охороназдоров’явобсязішвидкоїдопомогитасімейнихлікарівчиполіклініки;доглядзаособамипохилоговікутазобмеженимиможливостями;базоваінфраструктурадлякультурноготаспортивногорозвитку;наданняабсолютної більшості адміністративних послуг як власних, так і делегованих вищими рівнями публічної влади(соціальнийзахист,реєстрації,дозволитощо);громадська,пожежнатасанітарнабезпека.

До компетенції органів місцевого самоврядування району повинні входити такі повноваження: охорона здоров’я вторинного рівня (лікарні зі стаціонарами); середні спеціалізовані школи-інтернати длянеповносправних та сиріт, спортивні, мистецькі тощо.

Районний рівень повинен бути найнижчим рівнем, на якому утворюються державні органи виконавчої влади – місцеві державні адміністрації. До їх компетенції має відноситися: нагляд за законністю в діяльності органів місцевогосамоврядування;забезпеченняумовдлядіяльностідержавнихінспекцій,якідіютьнамісцевомутарайонномурівнях;координаціявсіхорганівпублічноїадміністраціївумовахнадзвичайногостану.Прицьому недопустимими є в Конституції України повноваження МДА щодо формування та виконання місцевих бюджетів і програм розвитку, а також норми про делегування повноважень від ОМС до МДА.

Розділ ІVРегіональне самоврядуванняНеобхідно запровадити повноцінну й ефективну систему регіонального самоврядування в усіх регіонах України та визначити додаткові повноваження та особливості Автономної області Крим у цій сфері. Реформа повинна визначити принципи та засади державної політики щодо забезпечення комплексного та стабільного розвитку регіонів України на основі найповнішого використання їхнього потенціалу, збалансування та вирівнювання регіонального розвитку.

Для цього потрібно визначити гарантії регіонального самоврядування шляхом встановлення, що держава гарантує регіональне самоврядування областей (країв) та автономію Автономної області Крим, які здійснюються в інтересах населення областей (країв) з метою найбільш повного врахування історичних, економічних, екологічних, географічних, національно-культурних та інших особливостей кожного регіону.

48

Завданням органів регіонального самоврядування має стати сприяння соціально-економічному та культурному розвитку регіону. Із цією метою обласні ради та створювані при них виконавчі органи повинні відповідати за надання громадянам, підприємствам, установам та організаціям публічних послуг, визначенихзаконамитавідповіднодозаконів;сприянняпокращеннюінвестиційногокліматутаекономічноїпривабливостірегіону;розробкутавиконаннярегіональнихпрограмсоціально-економічноготакультурно-спортивного розвитку; розвиток транспортної інфраструктури регіонального значення; утримання тарозвиток спеціалізованих закладів охорони здоров’я; утримання та розвиток середніх освітніх закладівдля здобуттяфаху (ПТУ, ВНЗ І-ІІ рівня акр.); розвиток культури, спорту, туризму; захист навколишньогоісторичного та природного середовища.

Органами регіонального самоврядування мають бути обрана прямими виборами обласна рада та утворений нею виконавчий орган.

Доцільно врегулювати основні засади контролю держави за діяльністю органів регіонального самоврядування, їх відповідальності та відповідальності їхніх посадових осіб, підстави дострокового припинення їхніх повноважень.

Розділ VПарламентПарламент повинен насамперед забезпечувати правове регулювання повноважень органів публічної влади та стандартів якості публічних послуг, а також відповідальності за їх порушення. Цей орган повинен бути двопалатним, тому доцільно змінити назву Парламенту на, наприклад, Національні Збори.

Потрібно, щоб Національні Збори були представницьким органом, тобто виборним, незалежним та ефективним у законодавчій і контрольній функціях. Нижня палата має обиратися за пропорційною виборчою системою з регіональними округами та відкритими списками (із преференціями), а верхня палата – за мажоритарною виборчою системою в регіональних багатомандатних округах.

Обидві палати мають брати участь у законотворчому процесі, послідовно розглядаючи законопроекти. Крім того нижня палата має формувати Уряд і затверджувати Державний бюджет, а верхня палата – за поданням президента призначати керівників державних органів, які повинні бути незалежними від Уряду і виконувати свої повноваження автономно.

Зберігаючи існуючий статус Національних Зборів як єдиного законодавчого органу пропонується розширити їхні повноваження щодо формування Кабінету Міністрів України і здійснення контролю за його діяльністю: розглядпитанняпровотумдовіриівотумнедовіри;заслуховуваннязвітівокремихчленівКабінетуМіністрівУкраїни.

Основною відмінністю від теперішнього парламенту повинен стати спосіб прийняття рішень. Національні Збори мають приймати рішення більшістю від присутніх на засіданні народних депутатів за умови присутності не менше половини від конституційного складу членів відповідної палати парламенту України. Конституція має передбачати вичерпний перелік випадків, коли рішення приймаються більшістю від конституційного складу або кваліфікованою більшістю. Такими випадками, зокрема, є голосування щодо вотуму довіри Кабінету Міністрів, прийняття закону про Державний бюджет, ухвалення органічних та конституційних законів.

У зв’язку з цим потрібно виділити серед законів конституційні та органічні закони. Конституційними є закони про внесення змін до Конституції. Порядок їх прийняття має встановлюватися відповідним розділом Конституції. Органічні закони мають врегульовувати найважливіші сфери суспільних відносин. Такими є, насамперед, виборчий закон та закони, що визначають статус органів влади та посадових осіб, які уповноважені приймати нормативно-правові акти. Вичерпний перелік предметного регулювання органічних законів необхідно передбачити у Конституції. Органічні закони мають ухвалюватися більшістю від конституційного складу Національних Зборів і набувати чинності за умови надання Конституційним Судом висновку про їх відповідність Конституції.

Розділ VІПрезидентНеобхідно зберегти прямі вибори Президента та його статус глави держави, який не відноситься до жодної з гілок влади, маючи конституційну компетенцію частково в кожній із них. Необхідно привести обсяг повноважень Президента та спосіб їх реалізації у відповідність до традицій подібних конституцій в інших європейських країнах, які поєднують сильний парламентаризм із прямими виборами Президента.

У реформованій Конституції України має бути визначено, що Президент України, як глави держави, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету та територіальної цілісності України. Серед повноважень

49

Президента не може бути повноважень приймати рішення про відставку Прем’єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів, скасовувати акти Кабінету Міністрів, оскільки такі повноваження не відповідають засадам змішаної республіки. Повноваження Президента України мають бути зосереджені насамперед у сферах:національноїбезпекитазовнішньоїполітики;дотриманняКонституції.

У тексті Конституції України доцільно передбачити розмежування повноважень Президента України на три групи:а)здійснюванісамостійно;б)здійснюванізаподаннямКабінетуМіністрівУкраїни;в)повноваження,які набувають чинності за умови контрасигнації Прем’єр-міністром (Президентські ініціативи).

Розділ VIІУряд, центральні та місцеві органи виконавчої владиЧлени Уряду та Уряд у цілому здійснюватимуть аналіз політики, знаходитимуть способи покращення стану справ, розроблятимуть і впроваджуватимуть необхідні для цього реформи. У цьому контексті потребують удосконалення положення, які визначають систему органів виконавчої влади, особливо на центральному рівні, призначення керівників центральних органів виконавчої влади, що не повинно співпадати з призначенням членів Уряду.

Доцільно змінити порядок формування Уряду:

- кандидатура Прем’єр-міністра має висуватися Президентом України після консультацій із депутатськими фракціями. Кандидат у Прем’єр-міністри вносить на розгляд Верховної Ради України персональний склад Кабінету Міністрів України та Програму його діяльності із запитом вотуму довіри, якийповиненбутипідтриманийбільшістювідконституційногоскладуВерховноїРадиУкраїни;

- у разі відмови у довірі, Верховна Рада України самостійно обирає кандидатуру Прем’єр-міністра та більшістю голосів від конституційного складу вирішує питання про надання вотуму довіри запропонованомунимскладуКабінетуМіністрівУкраїниіПрограмійогодіяльності;

- якщо за такою процедурою у вотумі довіри тажож буде відмовлено, Президент України самостійно визначає кандидатуру Прем’єр-міністра і доручає йому внести на розгляд Верховної Ради України персональний склад Кабінету Міністрів України та Програму його діяльності. Вотум довіри у такому випадку вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від присутніх на засіданні народних депутатів, за умови присутності більше половини від конституційного складу Верховної РадиУкраїни;

- якщо Верховна Рада України не спроможеться надати вотум довіри й цього разу, то Президент України зобов’язаний призначити дострокові парламентські вибори.

До завдань Уряду необхідно віднести забезпечення:

1) правісвободлюдиниігромадянина;

2) державногосуверенітету,територіальноїцілісностітанаціональноїбезпекиУкраїни;

3) виконанняКонституціїтазаконівУкраїни;

4) вироблення стратегії розвитку держави, здійснення державної політики, розроблення, затвердження івиконаннязагальнодержавнихпрограмтавпровадженняреформ;

5) справедливого розподілу суспільного багатства, раціонального використання природних ресурсів таефективногоуправлінняоб’єктамидержавноївласності;

6) належного функціонування сфери публічних послуг.

Доцільно ввести поняття урядових органів як узагальнюючий термін для служб, інспекцій та агентств, що відповідно здійснюють організацію надання адміністративних послуг, інспекційну діяльність, управління об’єктами державної власності та інші адміністративні повноваження, визначені законом.

Положеннями реформованої Конституції України необхідно передбачити існування Вищої Ради державної служби – колегіального органу відповідального за формування вищого корпусу державної служби та захист його представників від політичних звільнень.

Місцеві державні адміністрації повинні виконувати функції контролю за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування, організовувати роботу державних інспекцій на місцевому рівні, координувати діяльність усіх органів публічної адміністрації в умовах надзвичайного стану, наглядати за дотриманням законів у публічній сфері.

50

Розділ VIIІСуд і правосуддяДоцільно створити три системи спеціалізованих судів: цивільні, адміністративні та кримінальні. Перша інстанція – у районах, міжрегіональні апеляційні суди, відповідно до потреб кожної юрисдикції, вищі спеціалізовані суди, як касаційні суди. Міжюрисдикційні конфлікти може вирішувати Судовий Сенат, який формується із представників трьох вищих судів.

У громадах мають діяти виборні мирові суди.

Одним із ключових питань має стати посилення гарантій незалежності суддів. У зв’язку з цим необхідно усунути політичні структури з процедури призначення та звільнення суддів; скасувати випробувальнийтермін при призначенні суддів на посади; передбачити конкурсний відбір для зайняття посади судді тапереведення його до іншого суду, зокрема вищого рівня. Ключовими органами, які вирішуватимуть питання стосовно притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, у тому числі звільнення з посади, мають стати Дисциплінарна комісія суддів та Вища рада юстиції.

У Конституції України необхідно визначити статус Вищої ради юстиції як незалежного органу, що відповідає за гарантування незалежності суддів і державних обвинувачів, кадрове забезпечення судів і служби державногообвинувачення;передбачитифункціонуванняВищоїрадиюстиціїнапостійнійоснові.

Доцільно відповідно до європейської традицї перейменувати прокуратуру в Службу державного обвинувачення, Генерального прокурора України – у Голову Служби державного обвинувачення, а прокурорів – у державних обвинувачів. Визначальними мають стати положення, які встановлюють систему основних функцій органів державного обвинувачення щодо підтримання державного обвинувачення в суді, процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють досудове розслідування, оперативно-розшукову діяльність.

Необхідно уніфікувати статус державних обвинувачів і суддів у питаннях добору, кар’єри та підстав юридичної відповідальності. Нова система судів загальної юрисдикції та прокуратури має створюватися відповідно до положень Судового кодексу, формування їх складу – на конкурсних засадах.

Із метою комплексного конституційного регулювання сфери правосуддя необхідно доповнити розділ положеннями про адвокатуру. Завдання адвокатури доцільно визначити як забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших органах. Також, щоб уникнути юридичної невизначеності, доцільно передбачити, що захисником особи у кримінальному провадженні, а також представником особи у вищих судах може бути лише адвокат.

Розділ ІХКонституційний СудПотрібно підвищити об’єктивні вимоги та встановити оціночні вимоги щодо суддів КСУ. Стаж роботи у галузі права має бути не менше 15 років. Судді КСУ мають призначатися з числа загальновідомих компетентних юристів з бездоганною репутацією.

Необхідно змінити порядок призначення суддів КСУ. Парламент та Президент можуть призначати по 9 суддів (по половині складу Конституційного Суду України) з числа відкритого списку претендентів на посаду судді КСУ, що формується кваліфікаційною комісією суддів Конституційного Суду. Закріпити як конституційний орган кваліфікаційну комісію суддів КСУ, яка складається з суддів КСУ у відставці, інших авторитетних правників, які за віком не можуть претендувати на посади суддів цього Суду, можливо також Президентів України, які уже не виконують свої повноваження.

Доцільно встановити ротацію третини складу Конституційного Суду кожні три роки.

Потрібно уточнити порядок звільнення суддів КСУ. Встановити, що попереднє рішення з питання щодо дострокового припинення повноважень судді Конституційного Суду України з підстав порушення ним присяги, порушення вимог несумісності виноситиметься самим Конституційним Судом України. Рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду в разі закінчення строку, на який його було призначеноабоуразідосягненнясуддеюшістдесятип’ятироківприймаєтьсяорганом,щойогообрав/призначив,шляхомобрання/призначеннянапосадуновогосуддіКонституційногоСуду.

Вбачається доцільним врегулювати порядок вступу на посаду судді КСУ таким чином, що суддя Конституційного Суду набуває повноважень з дня складення ним присяги конституційно визначеного змісту на пленумі Конституційного Суду України. Перед складенням присяги суддя Конституційного Суду зобов’язаний звільнитися із усіх займаних посад і припинити членство у політичній партії.

51

Необхідно встановити обов’язок КСУ давати відповідь на звернення по суті, незалежно від чинності акту, щоставпідставоюдлязвернення;заборонитиКСУзакриватипровадженняпосправінапідставівтратичинності актом, чия відповідність Конституції оскаржувалася; встановити обов’язковий конституційнийконтроль питань, що виносяться на референдум. Із метою оптимізації роботи Конституційного Суду закріпити повноваження Суду приймати рішення не лише на його пленарних засіданням (тобто повним складом Суду), а палатами у складі шести або дев’яти суддів.

Розділ ХВнесення змін до Конституції УкраїниНеобхідно передбачити спеціальний орган установчої влади народу, (наприклад, Конституційну Асамблею) для розробки та прийняття законопроектів, які передбачають зміну конституційного ладу та процедури перегляду Конституції України, прийняття нової Конституції. Для цього потрібно встановити, що законопроекти, які передбачають зміну конституційного ладу та процедури перегляду Конституції України, проект нової Конституції України подаються до Верховної Ради України Президентом України або не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття Конституційною Асамблеєю, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Має бути встановлено порядок підписання закону про внесення змін до Конституції України Президентом України.

Необхідно зберегти особливий порядок внесення змін до розділів I та X чинної Конституції України.

Вбачається доцільним запровадити конституційний контроль, зокрема, за додержанням конституційної процедури при внесенні змін до Конституції України – до набрання чинності та введення в дію конституційних змін. У зв’язку з цим необхідно визначити предмет, підстави, обсяг і порядок здійснення вказаного контролю та його правові наслідки.

52

для нотаток

53

для нотаток

54