Деснянка вільна №445

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

№ 42 (445) 25 травня 2013, субота

http://sivertime.com.ua e-mail: [email protected]

Умови акції на стор.8

Дорогим передплатникам –

дорогі подарунки!

ПЕРЕдПлАТні індЕКСИ: 49087 – дворазовий випуск; 49088 – четверговий випуск

дружно живе родина лепехів із М.-Коцюбинського

Виходять на арену циркачі

Від Чернігова до Путивля. і – назад

стор.6 стор.2

дорогі подарунки!дорогі подарунки!передплатникам –

дорогі подарунки!дорогі подарунки!

49087 – дворазовий випуск; четверговий випуск

УмовиУмови акціїакціїУмовиУмови

– дворазовий випуск; 49088 – четверговий випуск

дорогі подарунки!Передплатіть «деснянку вільну»

на дРугЕ півріччя 2013 рокуі отримайте шанс

виграти головний приз –

золоту прикрасу!

стор.4

«БЛ А ГОУСТ РІЙ» МІСТА

Чернігівські «джунглі»

Фот

о Ві

ктор

а ТК

АЧЕН

КА

– Ці дерева спиляли півтора місяця тому, – розповідає мешканка будинку № 37-а по вул. Коцюбинського Ольга Прохорова (на фото).

стор.5

http://sivertime.com.ua

2 № 42 (445) 25 травня 2013, суботаhttp://sivertime.com.ua

«Б Л А Г ОУСТ РІЙ» МІСТА

Чернігівські «джунглі»Вже півтора місяця подвір’я триповерхових будинків 37-а та 39-а на вулиці Коцюбинського в Чернігові нагадує непролазні джунглі В’єтконгу з ворожими «мінами» та «розтяжками». Принаймні так стверджують люди, які тут мешкають.Після того як комунальники спиляли аварійні дерева, усі гілляки та дуплисті пеньки залишилися на місці, і прибирати їх ніхто не збирався.

– Ці дерева спиляли, щойно зійшов сніг, – розповіла 55-річна мешканка будин-ку 37-а по вул. Коцюбинського Ольга Прохорова. – Обіцяли за тиждень при-брати гілля та пеньки. Минуло вже пів-тора місяця, а реакції нуль.

Подвір’я-притонПісля того, як на подвір’ї з’явилося

стихійне місце для посиденьок, до нього потяглися різні асоціальні елементи, які не давали спокійно жити й спати меш-канцям триповерхівок.

– Те, що тут відбувається вечорами та ночами, – просто жах, – зазначила пані Ольга. – Алкоголіки, наркомани, мо-лодь, якій ніде подітися, – усі заходять до нашого двору і влаштовують гулянки. Крики, матюки – усе це вже стало для нас звичним. Щоранку все завалено за-лишками їжі, які приваблюють бродячих котів та собак, пляшками з-під пива та горілки, шприцами. Тут же дітки гуляють! Не дай Боже, хтось із них підбере ту за-разу з голкою та вколеться… Мешканці сусідніх будинків, запримітивши цей сміт-ник, стали ввечері тихенько приносити сюди свій непотреб. Тепер тут постійно стоїть сморід. А що у під’їздах робить-ся! Одного разу мій син Володимир виніс із нашого жіночі трусики, бюстгальтер і чоловічі шкарпетки. Можна лише уяви-ти, що там відбувалося вночі.

Обіцянки-цяцянки– Усі, хто тут живе, невдоволені ро-

ботою ЖЕКу №3, – бідкається 70-річна Тамара Боровик, яка мешкає у бу-динку 39-а. – Ось ця купа сміття ле-жить тут ще з минулої осені. Невже так важко її вивезти? Трава по пояс «вима-хала», ніхто її не косить. Окрім цього,

у моєму будинку тече дах, а я живу на третьому поверсі. Ми з сином нещо-давно зробили ремонт, а після першо-го ж дощу стіни та кутки під стелею вже вкрилися зеленим грибком. Три роки поспіль я звертаюся до ЖЕКу, але реак-ції ніякої немає, лише обіцянки. Така ж ситуація з ремонтами під’їздів. Із 1968 року (тоді було зведено будинки) у дея-ких під’їздах ремонт робили лише один раз, а в інших – взагалі жодного. Якось мешканці мого під’їзду збирали гроші, аби купити щітки, фарбу, щоб праців-ники ЖЕКу пофарбували вікна, бо у них, мовляв, грошей на це немає, а вони на-віть стару фарбу не здерли перед тим, як нанести нову. Одне слово, відбуваль-щина. Квартплату ми вносимо вчасно. Тож куди йдуть наші гроші?

Таке ж запитання ми поставили і начальнику 3-ї дільниці КП «Ново-заводське» Чернігівської міської ра-ди Володимиру Новаку.

Відповідь очікувана. Грошей немає!Володимир Новак сказав, що майстри

дільниці, яку він очолює, доповіли йому, що все вже давно прибрано:

– Намагаюся відвідувати усі будин-ки, які розташовані на нашій терито-рії, але на цьому подвір’ї побувати ще не встиг. Найближчим часом я приїду на Коцюбинського, 37-а разом із бригадою. Гілля, пеньки, сміття – все буде прибрано. Щодо даху, ще взимку я направляв туди ав-тівку із вишкою, щоб подивитися, у якому він стані, проте автомобіль не зміг туди заїхати. Чому? Мене не поінформували.

А взагалі ситуація з фінансуванням плачевна. Грошей катастрофічно не ви-стачає. Наприклад, на 2013 рік із місце-вого бюджету для нашої дільниці мали дати мільйон гривень, а отримали ми лише четверту частину. Якщо так три-ватиме ще чотири-п’ять років, дахи на деяких будинках взагалі впадуть. Усе упи-рається в гроші!

До речі, після нашого візиту до дільни-ці № 3 КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради Володимир Новак свою обі-цянку виконав. Вже наступного дня на подвір’ї будинків 37-а та 39-а кипіла ро-бота. Сміття та спиляні дерева вивезли, траву викосили. Дахи будинків обсте-жили і протягом місяця пообіцяли від-ремонтувати.

Віктор ТКАЧЕНКОФото автора

P. S. Цікаво, що екологічна інспекція міськради склала на ім’я начальни-ка КП «Новозаводське» припис від 07.05.2013, у якому йдеться: «Прибрати гілля та залишки дерев до 24.05.2013 року». Тож комунальники ледве встигли виконати вимоги інспекції завдяки зусиллям «Деснянки вільної».

Тамара Боровик показує купу сміття, яка лежить ще з минулої осені

К О М У н А Л ьн и Й ж А х.

Мертві собаки і зламані дерева на вулицях обласного центру

П ’ять днів у чернігівському мікрора-йоні Шерстянка посеред тротуару лежала зламана гілка тополі. І лю-

ди змушені були постійно ї ї обходити. Комунальним службам, до обов’язків яких входить благоустрій міста, не бу-ло до цього діла. Так само як і до тіла мертвої собаки, яка пролежала на зупин-ці громадського транспорту цілісінький день. Обуренню чернігівців немає меж. За що ми платимо комунальним службам?

Віталій НАЗАРЕНКОФото автора

МІж н А Р Од н е д и Тя ч е Св я Т О

Обдаровані діти зустрінуться у Сеньківці

Уже увісімнадцяте на Чернігівщині біля Мону-мен ту дружби в с. Сеньківка відбуватиметься між народне дитяче свято «Слов’янської дружби джерело». Триватиме воно два дні – 1 та 2 черв-ня. Понад 100 дітей з України, Білорусі та Росії представлять там свої творчі здібності.

За задумом ор га нізаторів, уро чисте відкриття тра-диційно відбудеться біля Монументу дружби. Основна ж низка заходів пройде в обласному цент-

рі, адже цьогоріч саме Чернігівщина прийматиме гос-тей. Дитячі делега-ції з трьох держав візьмуть участь у лідерському фору-мі «Нове покоління обирає», майстер-класах із різних ви-дів декоративно-вжиткового мис-тецтва і технічної

творчості, спортивно-ігровій та розважально-пізна-вальній програмі «Слов’янські розваги». Працюватиме «Місто майстрів» та фотовиставка «Світ творчості».

Ре Й Т и н Г и

два чернігівські вузи – у десятці найкращих в Центральній україні

Які вузи дають найбільш затребувану роботодав-ця ми освіту, визначив щорічний рейтинг вишів «Ком пас» – проект ко м па нії СКМ.

у Це н т р а л ьн ій Ук раїні до де-сятки найкра-

щих потрапили два чернігівські вузи: п’яту сходинку по-сів Чернігівський державний техно-логічний університет, а десяту – Державний інститут економіки та управління.

Перші місця у нашому реґіоні посіли Вінницький національний технічний університет, Полтавський НТУ імені Юрія Кондратюка та Кременчуцький На -ціо нальний університет ім. Михайла Ост ро град ського.

Оцінювали лише навчальні заклади, що готують спеціалістів із таких напрямків, як «Бізнес-економіка», «Архітектура і будівництво», «Право», «ІТ» та інженер-ні-технічні спеціальності.

ФА К Т

Померло вдвічі більше, ніж народилося

За перший квартал в області народилося 2400 малюків – 1186 хлопчиків та 1214 дівчаток.

За інформацією головного управління статистики у Чернігівській області, майже половина поро діль народили першу дитину, 33,8% жінок – другу, 15,9% –

третю і більше. Одна жінка з Сосницького району ста-ла мамою увосьме, а жінка з Ніжина народила дев’яту дитину. Майже кожен четвертий малюк народився в матерів, які не перебували в зареєстрованому шлюбі.

За цей же період в області померло 5218 осіб. Найвищим рівень смертності був у Куликівському ра-йоні, а найнижчий – у Чернігові.

д О Ре ч І...

Вік коханню не завадаПісля закінчення високосного року зросла

шлюбна активність жителів Чернігівщини. У січ ні – березні нинішнього року в області зареєструва-ли шлюб 1170 пар наречених проти 765 рік тому.

уперше взяли шлюб 821 чоловік та 798 жінок (від-повідно 70,2% та 68,2%). Серед наречених – 34 вдівці та 49 удів. Повторно одружитися вирішили

315 чоловіків та 323 жінки.Наймолодшими нареченими були 18-річна дівчина

та 17-річний юнак. Найстаршому нареченому виповни-лося 89 років, найстаршій нареченій – 78. Середній вік жінок, які виходили заміж, становив 27 років, а чоловіків, які одружувалися, – 32 роки.


№ 42 (445) 25 травня 2013, субота 3http://sivertime.com.ua

Т Оч К А зОРУ

україна крокує назустріч ЄвропіМинулого тижня народні депутати нарешті почали ухвалювати закони, потрібні для зміцнення євроінтеграційного курсу. Як це відбувалося, представникам реґіональних засобів інформації розповів народний депутат від Партії регіонів, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимир Олійник на засіданні київського медіа-клубу «на власний погляд».

Парламентарям треба ухвалити кілька важливих законів. Один із них стосується притягнення до кримінальної відповідальності юридичних осіб.

– Як відомо, у корупційних оборудках задіяні не лише фі-зичні, але й юридичні особи, які теж мають відповідати за свої протиправні дії. Закону, згідно з яким їх можна було б притягнути до відповідальності, в нашій державі поки що немає. Тож деякий час ми ще вивчатимемо законопроект, який рекомендує нам ухвалити Європейський Союз, аби в подальшому не виникало ніяких юридичних колізій, – каже Володимир Олійник. – Ми поки не дійшли згоди щодо ньо-го. Втім, якщо більшість депутатів проголосує «за», до по-рушників законодавства застосовуватимуть такі санкції, як арешт і конфіскація майна, а також позбавлення ліцензії на певний вид діяльності.

А ось із ухваленням законів про посилення боротьби з корупцією не виникло жодних проблем.

– Ми чіткіше сформулювали поняття про рідних і близь-ких, щоб не було конфлікту інтересів, коли керівник і підле-глий родичі, – зауважив народний депутат. – Хоча навряд чи

нам колись вдасться притягнути до відповідальності кумів. Іноді їхня роль у корупційних відносинах вагоміша, ніж рідних братів і сестер.

Також депутати дійшли згоди, що податкові органи ма-ють право перевіряти не лише прибутки, а й видатки по-рушників законодавства.

Народні обранці не підтримали пропозицію Арсенія Яценюка щодо створення Антикорупційного бюро.

– Такі системні зміни не відбуваються за ініціативи депу-тата або опозиції, – слушно зауважив Володимир Олійник. – Це прерогатива Президента або Уряду. Також лідер опозиції вважає, що Антикорупційне бюро треба створити замість деяких підрозділів СБУ, міліції й прокуратури. І начебто ново-створена установа не потребуватиме додаткового фінан-

сування. Як відомо, нині працівники силових структур на ро-боті часто користуються своїми комп’ютерами, автівками тощо. Співробітникам антикорупційного бюро це робити заборонять. Тож держава має надати їм усе, що потрібно для роботи, аби вони самостійно не шукали додаткового фінансування деінде. Також працівникам треба буде забез-печити гідну заробітну плату. Якщо так не станеться, то самі спонукатимемо структуру з суттєвими повноважен-нями до корупційних дій.

На думку народного депутата, працевлаштовувати праців-ників до Антикорупційного бюро треба лише за результатами анонімного тестування. Також Володимир Олійник вважає, що діяльність працівників бюро має контролювати не тіль-ки прокуратура, а й засоби масової інформації та громада.

– Співробітники цієї структури викриватимуть корупці-онерів. І не лише нечистих на руку сільських голів, але і міні-стрів, губернаторів і депутатів. Лише тоді фінансування бю-ро буде виправданим, – переконаний народний обранець. – Однак спочатку треба розробити положення про бюро, а вже потім ухвалювати відповідний закон.

В учасників медіа-клубу «На власний погляд» виникли сумніви, чи насправді висока зарплата стане запорукою чесності правоохоронців.

– Звісно, ні, – відповів народний обранець. – Має бути ще система контролю. Також треба робити провокації ха-барами. Якось я був у готелі «Хілтон», пропала річ, а мені працівники безпеки пояснили, що це не крадіжка, бо там по-стійно випробовують працівників. У номери, де вони приби-рають, підкидають і гроші, і діаманти, і цінні речі, які мож-на присвоїти. Це роблять, щоб перевірити працівника на чесність. Так випробовувати пропоную і стражів правопо-рядку. А робити вигляд, що у хлопців з’явилася правосвідо-мість, як тільки їм дадуть високу зарплату, не потрібно. Коли йдеться про борців із корупцією, наділених неабиякими повноваженнями, треба і провокації застосовувати, і чітко контролювати їхні доходи та видатки, щоб у системі зали-шилися лише ті, хто справді хоче боротися з корупцією, – підсумував Володимир Олійник.

Ірина ОСТАШКО

Із п Ре С-К О нФе Ре н цІї

Турки поділилися досвідом

Турки шанобливо ставляться до своєї іс-торичної і культурної спадщини. Втім, вони її не лише зберігають, але й розви-

вають. До речі, в цій країні організовують чи не найбільше в світі археологічних розкопок.

– На Середземноморському узбережжі ста-ли створювати пріоритетні зони розвитку і виділяти безкоштовні ділянки для будівни-цтва готелів відомих мереж. Тож дуже швидко Анталія перетворилася на туристичний рай, – не приховує гордості Берат Їлдиз. – Щороку її відвідують близько 11 мільйонів туристів.

До речі, гостям з України особливо подо-бається відпочивати в Стамбулі.

– Торік Туреччину відвідали 640 тисяч укра-їнських туристів, із них 325 тисяч побували в Анталії, а близько 200 тисяч подорожували до Стамбула. Така ж тенденція зберігаєть-ся і в нинішньому році. До речі, з семи міст України є прямі рейси до Стамбула, – зазна-чив Берат Їлдиз.

На розвиток туристичної галузі позитив-но вплинуло скасування візового режиму між країнами.

– Завдяки цьому кількість турецьких ту-ристів, які відвідали Україну, збільшилася на 55% у порівнянні з 2011 роком. Загалом їх бу-ло 117 тисяч. Цьогоріч, сподіваємося, буде 150 тисяч, – каже аташе. – Турки дуже люблять подорожувати. Близько 10 мільйонів співвіт-чизників щороку виїжджає за кордон, і багато хто обирає країни, які розташовані поруч, наприклад, Хорватію, Грузію. Також моїх спів-вітчизників цікавить український Крим. Поки що там недостатньо розвинена інфраструк-тура, але цей реґіон має великий потенціал.

Аташе навів цікавий приклад.– В українському місті Первомайськ є музей

ракетних військ стратегічного призначення. Там відвідувачам показують підземний ко-мандний пункт. Це таке нагадування про ча-си «холодної війни», – зазначає Берат Їлдиз. – У ті часи Туреччина належала до протилеж-ного табору, ніж СРСР. Тож у нашій країні роз-міщувалася американська ракетна база в місті Ізмір. На жаль, Україна й Туреччина бу-ли цілями для ракет одна одної. Гід музею у Первомайську розповів, що в ті часи нічого не

було відомо про Туреччину. Тож у разі наказу було б нескладно запустити ракети. Згодом, уже після краху СРСР, гід побував у Туреччині, зокрема в Ізмірі, де бачив будинок, у якому, за переказами, жила Діва Марія. І він зізнався, що якби раніше знав про це, то сумнівається, чи виконав би наказ про запуск ракети. І це ли-ше маленький приклад того, наскільки важ-ливу роль відіграє туризм, – резюмує аташе.

Розповідаючи про сучасний розвиток ту-рецького туризму, Берат Їлдиз зазначив, що менеджери постійно шукають нові пропози-цій для відвідувачів. Зокрема, нині в країні будують не великі готелі, а маленькі, де лю-ди відчувають себе ближчими до природи. І ця політика приносить свої плоди.

Йшлося і про те, що розвиток туризму дуже пов’язаний із транспортною системою.

– Для туриста перш за все важливо, на-скільки легко можна потрапити до країни і ознайомитися з нею. Саме тому до 29 жов-тня нинішнього року буде відкрито тунель під Босфором, який поєднає Європу та Азію як два континенти. А в 2017-2018 роках пла-нують побудувати найбільший у світі аеро-порт у Стамбулі. Це роблять до Олімпіади, яка відбудеться в країні у 2020 році. Всі проек-ти спрямовані на те, щоб відкрити Туреччину світу, – каже Берат Їлдиз.

До речі, торік у Туреччині надходження від туризму становили 30 мільярдів доларів, а це майже шоста частина бюджету.

– Нашу країну минулого року відвідали 32 мільйони іноземних туристів. А якщо дода-ти турків, які проживають за кордоном, то

цифра зросте до 38 мільйонів. Це надзвичай-но високі показники, які засвідчують відкри-тість економіки та популярність туризму, – слушно зауважив дипломат.

Ярослава ІВАНОВА

Завдяки розвиненій туристичній галузі в Туреччині створюють робочі місця, і держава багатіє. для туризму там імпортують лише 3% товарів та послуг, решту закуповують на внутрішньому ринку. Як туркам вдалося досягнути таких високих результатів, українським журналістам розповів аташе з питань культури та інформації Посольства Туреччини в україні Берат Їлдиз на засіданні київського медіа-клубу «на власний погляд».

МЕДІА-КЛУБ

Володимир Олійник

Берат Їлдиз



Т У Р и СТ и ч нІ н О ТАТ К и

Рано-вранці нас на домовлених зупин-ках Чернігова бережно «проковтнув» комфортабельний красень-автобус.

Пасажирська атмосфера була чутливо приязною і товариською.

– Цього разу до гурту з 3-ї та 33-ї шкіл приєдналася група з 29-ї, – урочис-то оголосила гід Наталія Самохіна, спів-робітниця обласного історичного музею імені Василя Тарновського.

Оплески та схвальні вигуки, наче на параді.

– У нашому товаристві люди різно-го віку і професій, – продовжила далі «ведуча». – Здебільшого ми разом уже не вперше.

Як згодом дізнався, активістів понад 200. А з 2007 року екскурсійними послу-гами музею вже скористалося 19 тисяч любителів мандрівок, які відвідали 9 об-ластей України.

…Сумщина, а ми добиралися саме до Путивля, для мене справді відповідала поняттю «партизанська»: манюсінькі села ховаються вглиб від дороги, а будинки, що виднілися одне від одного подалі, ніби конспіративні.

Але що найбільше здивувало, так це з обох боків широчезні простори обро-блених нив, які, здається, нескінченні. Хто ж плуга тягне?..

…У Путивлі, після сільськогосподар-ських краєвидів, відчуваю стійкий при-смак повітря далеченних часів. Ще б пак! Перша згадка про місто – у 1146-му в Іпатіївському літописі. А деякі знання іс-торії бентежили мою уяву, і я, наскільки це було можливо, м’яко заглиблювався у нашарування століть.

Дореволюційні будинки – переважно цегляні, з вишуканою кладкою. Але, на жаль, кришаться, наче старі зуби, втра-чають свою самобутність. І зазвичай осучаснюються за примітивними «єв-ростандартами», тож кам’яні майстерні «вигадки» минулого вже потім навряд чи відновлять.

…Від краєзнавчого музею, який є од-нією з родзинок архітектурної спадщини початку ХХ століття, разом з його науко-вим працівником Надією Сторчакою від-буваємо у путь.

– Між іншим, – зазначила Наталія Самохіна, – суть колективного проек-ту-програми «Дорогами рідного краю» доповнилася гаслом і дією: «Від музею – до музею».

…Зовсім недалечко – і ми біля церкви Миколи Козацького. Її звели у 1735-1737 роках на кошти міщан, яких тут назива-ли козаками. До неї у 1770-му було при-будовано дзвіницю.

Церква велична зовні, хоч і скромна декором. А всередині біло-біло.

– Залишилися лише невеличкі еле-менти розпису на мокрій штукатурці, – констатує гід.

Милуємося красою величної споруди, фотографуємо.

За кілька хвилин (наскільки все компак-тно!) опиняємося в мурованих кордонах Спасо-Преображенського собору, який велично виріс на місці Святодухівського монастиря. Той був заснований у ХVІ сто-літті, але згодом дерев’яні будівлі зне-сли, а на головному фундаменті й звели Спасо-Преображенський.

За архітектурою храм – гармонійне поєднання російських та українських сакрально-будівельних традицій XVI-XVII ст. Головна його окраса – первіс-ний п’ятиярусний іконостас і стародавні ікони, які бентежать уяву і відкривають перед нами безмежний духовний світ.

Усередині собор частково вкритий чу-довими розписами, які доповнює своєю гарною оздобою срібна люстра-панікади-ло. Її виготовили у далекі часи німецькі ювеліри Данцигу, а дісталася Путивлю у подарунок від Петра І.

Хрестовоздвиженська церква-дзвіни-ця також пов’язана з ім’ям великого ро-сійського государя: за легендою, у її схо-вах було ув’язнено царівну Софію, котра замахнулася на імператора. Можливо, це лише легенда, але вона ж існує.

…Десь у двохстах кроках, вулицею вниз, цікава архітектурою будівля ко-лишнього ремісничого училища, яку збудовано на кошти мецената Миколи Маклакова у 1886 році у незвичному для цієї місцевості готичному стилі.

Однак будинок розсипається на очах. Навіть у мене, «чужинця», серце кров’ю обливалося.

Нині, як свідчить табличка, тут Пу-тивльський коледж Сумського національ-ного аграрного університету.

– Це не головний корпус. Є сучасні. Але зовнішній вигляд цієї будівлі цілком відповідає фінансовому стану справ у цьому навчальному закладі, – жорстко підсумувала екскурсовод.

…Золоті куполи на сонці засліплюють очі. На масивних ажурних воротах вику-вано: «Молченский Рождества Пресвятой Богородицы женский монастирь».

Збудований він, як фортеця, на міс-ці давньоруського острогу. Збереглися фрагменти старих стін, вежа, свята бра-ма, над якою надбудована дзвіниця. Муроване будівництво розпочалося у 80-х роках XVI ст. З тих споруд до на-шого часу дійшли фрагменти мурів та нижня частина монастирського собору Різдва Богородиці. (XVI ст.). Саме тут са-мозванець Лжедмитрій збирав сили пе-ред походом на Москву. …Тому було ой як далеко, а ми опинилися неподалік від путивльського Городища за кілька хви-лин у напівзруйнованій від часу будів-лі, де мав бути, за словами гіда, музей «Слова о полку Ігоревім».

Матеріали зібрані, підготовлені, а ку-пюр катма. Словом, неіснуючий музей потребує солідної грошової підтримки. Залишається лише сподіватися.

На вході до Городища нас «зустріли» величезні бетонні блоки.

– На цій основі мали бути дві рекон-струйовані башти ХVІІ століття, – скрушно хитає головою Надія Іванівна. – А тепер, коли проект згнив у корені, куди поді-ти ці брили?

– У чому проблема? – іронічно усмі-хаюся. – Хтось придбає на фундамент для свого маєтку.

Одну-єдину таку «хатинку» ми поба-чили на крутосхилі над Сеймом.

– Як на мене, за все життя на таку не назбирав би, – чесно зізнаюся. – Не з моїми статками.

– У нас більшість не розкошує, – ки-нув міцної статури парубок, котрий ви-падково почув нашу розмову. – Роботи ніякої, люди роз’їжджаються, хто куди, на заробітки. А Путивль не такий уже й маленький – 16 тисяч населення…

Та повернімося з сучасності у давни-ну. У ХІІ ст. Путивль – столиця удільного князівства. У 1185 році ним пройшов на половецькі землі князь Ігор. Об’єднані війська сіверських князівств зазнали по-разки. Саме на валах Путивля плакала Єфросинія Ярославна за своїм чолові-ком. Тут вона й увіковічена в монументі...

У 1239 році Путивль загарбали татаро-монгольські війська. Згодом місто було приєднане до Литовського князівства, а в 1503-му – до Росії і стає прикордон-ною фортецею.

Після 1917 року Путивль увійшов до Курської губернії, а в 1926-му був пере-даний зі складу РРФСР до УРСР.

Період Великої Вітчизняної – яскрава бойова пісня краю – велична і трагічна одночасно. Меморіал у Путивлі – шана народним месникам Сумської області на чолі з Сидором Ковпаком.

Швидко промайнули 11 км, і ми опи-нилися у місцях, насичених духом патрі-отизму і мужності. Це – Спадщанські ліси, де зароджувався ковпаківський рух, де народні месники прийняли своє перше бойове хрещення.

Між іншим, на алеї славетних сум-ських партизанів стоїть погруддя ще живого-здорового Героя Радянського Союзу Петра Брайка, уродженця Чер-нігівщини. Він кілька років тому, як піднесено сказала супровідниця, «по-партизанив» у Спадщанських – згадав молодече минуле, вшанував пам’ять своїх побратимів.

Правда, мій матеріал, який зібрав про нього в музеї партизанської слави, ви-явився… запізнілим: на шпальтах нашої газети з’явилася розповідь про Брайка від ветерана обласної і української жур-налістики Андрія Фомічова. Мені до неї просто нічого додати…

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙФото автора

Від Чернігова до Путивля. І – назадЯ за рангом не суперзірка і, скажімо, як наталія Могилевська, не можу дозволити собі об’їздити всю Кубу (острів Свободи простягається з Заходу на Схід на 1250 км) на авто і кіньми.Я не народний депутат, котрий по роботі побував у Страсбурзі і, маючи зайвий час, заскочив на годинку-другу в Баден-Баден до наших, тобто своїх знайомих… Або ж інший, котрий чартерним рейсом запросто майнув із Києва до Парижа!..для мене це принизлива дійсність і одночасно нездійсненна казка.Але одна близька мені людина відкрила очі на інший світ – вітчизняний. Виявляється, у нас із вами під самісіньким носом стільки чудових та цікавих місць! Це зрозумів, коли піді мною проскочили сотні «українських» кілометрів Чернігівщини і Сумщини…

Один із куточків Молченського монастиря

«... І квилить, плаче Ярославна»

Колишня будівля ремісничого училища



СвІТ зА хО п Л е н ь

Цирком захоплюються і в чотири роки, і в тридцять дев’ятьЗразковою естрадно-цирковою

студією «Менестрелі» при Палаці культури художньої творчості ді-тей, юнацтва та молоді, що на Шерстянці, уже шість років керує молода і енергійна Юлія Анос. Вона опановувала це мистецтво з дитин-ства у цирковій студії «Скоморохи» в обласному Палаці дітей та юна-цтва. Нині у Юлії свої учні.

– Мої вихованці – найкращі в світі, – з гордістю каже керівник студії. – Тренуються вони тричі на тиждень по дві з половиною години. Діти, що вивчають циркове мисте-цтво перший рік, витримують на-вантаження лише упродовж години. А малюки втомлюються вже після сорока хвилин. Тренуються у студії здебільшого дівчата, хлопців не ви-стачає. До речі, беремо на навчан-ня дітей з 4 років, втім, є артист, якому 39.

У студії дівчата розвивають плас-тичність і гнучкість. Вони опанову-

ють гімнастику, жонглюють, крутять обручі. Більш старші діти захоплю-ються клоунадою. Також вчать дітей артистизму і танцям. Крім дресиру-вання і фокусів, у студії практику-ють усі циркові жанри. Працювати з малечею допомагають старші ви-хованці. Та, як зізналася пані Юлія, з найменшими часом буває складно:

– Діти різні: одні слухняні, інші – пустуни. Намагаюся порозумітися з кожним. Дівчатам подобається акробатика і гімнастика, а от жон-глювати не дуже хочуть. Але роби-ти це потрібно для розвитку коор-динації рухів і вправності. Буває, що діти вередують: музика не подоба-ється або елемент складний, тож прислухуюся до побажань дітей.

Усі номери, з якими виступають «Менестрелі», складні. Наприклад, працюючи у повітрі, є загроза зірва-тися і впасти додолу, під час акро-батичних номерів треба виконувати складні стрибки, що теж нелегко, а здавалося б, не дуже складна клоу-нада вимагає неабиякого артистиз-му. Нині циркачі хочуть опанувати ще й ходулі.

Поки спілкувалася з керівником студії Юлією Анос, у залі тренува-лося кілька дівчат – сестри Віка та Аня Баран, Ангеліна Балатвіна і Даша Прокопенко. Вони охоче по-ділилися своїми враженнями від навчання у студії.

– Хоча ми подруги, буває, сер-димося одна на одну. А миримося зазвичай на тренуваннях, бо тут дуже важлива командна робота,– каже Аня. – Також ми допомагає-мо одна одній розтягуватися перед виступами.

– У студії можна навчитися ба-гато чому, наприклад, стояти на руках. Я це вже майже вмію. Дуже подобається виступати на сцені, – не приховує захоплення Даша.

– Тренер добра і весела, зовсім не сувора. З нею дуже цікаво спіл-куватися, це справжній професіо-нал, – продовжує розповідь по-други Ангеліна.

– Наш колектив ніби сім’я. Ми ра-зом відзначаємо різні свята: Новий рік, Пасху чи день заснування нашої студії, а це третє лютого, – з гор-дістю сказала Віка.

Вихованці циркової студії час від часу виступають у чернігівських школах, беруть участь у різних кон-курсах, навіть міжнародних. Часто роблять це влітку. Цієї пори року вони з особливим задоволенням відгукуються на запрошення про-демонструвати свої таланти в міс-тах, які розташовані поблизу моря. Літній графік виступів юних цирка-чів дуже щільний. Особливо при-ємно, що «Менестрелі» часто пе-ремагають. Їхні дипломи, грамоти і подяки вже не вміщуються на стіні у залі для тренувань.

І про яскраве вогняне шоу– Добрий друг подарував мені рек-

візити для вогняного номеру. Тому вирішили випробувати себе і в цьо-му напрямку. Сподобалося. Тож по-чали читати поради в Інтернеті, як удосконалювати свої вміння, і їз-дити на майстер-класи. А в 2009 ро-ці створили колектив «Янголи вог-ню», – каже пані Юлія. – Поступово підібрали потрібні реквізити для виступів – вогняні віяла, скакалки, обручі та пояси. Колектив об’єднав 15 учасників.

У вогняній студії тренуються люди віком від 18 років, бо це на-справді небезпечно. Щоправда, ті, хто ще не досяг повноліття, опано-вують вогняне мистецтво з письмо-

вого дозволу батьків, як 14-річна Надія Івашутич.

– У цирковій студії вдоскона-люю свої вміння вже 4 роки. До ре-чі, Аня і Віка Баран – мої молодші сестрички. Свого життя без тре-нувань уже не уявляю. Намагаюся працювати в усіх жанрах, але най-більше подобається акробати-ка. Щоб усе вдавалося, потрібно бути сильною. Я віджимаюся, до речі, можу з легкістю це зробити 70 разів поспіль, та качаю прес, – каже дівчина. – Також захоплююся оригінальним жанром і клоунадою. Спочатку зіграти клоуна було не-просто. Адже бути веселим клоу-ном важче, ніж сумним, бо треба вміти правдиво сміятися. Щоб

знайти контакт із глядачем, ви-користовую різні ігри, наприклад, із м’ячем. А ще пробую себе в ролі повітряної гімнастки, хоча висо-ти дуже боюсь. Втім, коли помі-чаю, що якісь елементи в повітрі вдаються, відчуваю неймовірну ра-дість. Також я учасниця колективу «Янголи вогню». Робити вогняне шоу нескладно, але страшно, бо інколи на тілі залишаються опіки.

Цьогоріч Надія з «Янголами вог-ню» збирається на гастролі, тож на-останок залишається лише побажа-ти відважним хлопцям і дівчатам побільше видовищних виступів і вдячних глядачів.

Ірина ОСТАШКОФото з архіву студії «Менестрелі»

Виходять на аренуукраїнці вміють і люблять відпочивати. і зазвичай роблять це, насолоджуючись різними видовищами. Звісно, найбільш різноманітна програма у цирку. Тут і найскладніші трюки, і тонкий гумор веселої клоунади, і вишукані фокуси, і безстрашна акробатика під куполом, і ще багато чого. найбільше це мистецтво люблять діти, тож похід із батьками до цирку для них – справжнє свято. А для хлопців і дівчат, які тренуються у циркових студіях та дарують позитивні емоції глядачам, виступи на арені – свято подвійне. Що це насправді так, переконалася, поспілкувавшись із керівником та вихованцями чернігівської зразкової естрадно-циркової студії «Менестрелі».




День за днем

1 червня – Міжнародний день захисту дітейНа міжнародному рів-

ні День захисту дітей було започатковано у 1949 році рішенням сесії Міжнародної демокра-тичної федерації жінок.

За роки незалежності Україні вдалось розробити та ухвалити законодав-ство про охорону дитинства, що відповідає європей-ським стандартам, Конвекції ООН про права дитини.

Цей день – не тільки голосні та веселі свята для малечі, а й нагадування суспільству про права дити-ни, що є важливою умовою для формування спра-ведливого, гуманного соціуму, добробуту в ньому.

І в РА д О СТІ, І в Г ОРІ…

– Купили будинок, перебралися, на-ступного року у нас народився первіс-ток Андрійко, – розповідає Юлія. – Ще за5 років Надійка, потім Сашко, Паша. Нині чоловік працює інженером у Славутичі, а я у декретній відпустці після народження найменшої донечки Вікусі.

Діти – як квітиУ родині Лепехів старшенький Андрій –

справжній помічник. Мама може довірити йому будь-яку справу по господарству. Доки вона няньчиться із малечею, хло-пець миє посуд, годує худобу, прибирає у хаті, одне слово, господар. І в школі добре навчається: у його щоденнику лише 10 та 11. Хлопець грає у волейбол, а раніше відвідував художню школу, де навчався грі на піаніно. В майбутньому хоче стати програмістом.

До речі, захоплення грою на піані-но у родині від батька. Надійка теж пі-аністка, та, незважаючи на це, захоплю-ється і футболом – ганяє м’яча нарівні з хлопчаками.

– Нещодавно ми грали на шкільному стадіоні, так я аж п’ять голів забила, – поділилася спортивними досягнення-ми дівчина.

Вдома ж вона переймає мамине мис-тецтво вишивки. Окрім цього, ще й ма-лює. Дівчина брала участь в обласному конкурсі «Таланти багатодітної родини». На літніх канікулах Надя їздить до Італії за запрошенням благодійного фонду. Там вона живе у такій же багатодітній родині. Вивчає мову, а заразом і оздоровлюється на березі Середземного моря.

Менші хлопці Сашко та Павлик хо-дять до школи та дитсадка. А в неуроч-ний час також навчаються малюванню. Однією із Сашкових картин милувалися жителі обласного центру на мистецько-му конкурсі. Усьому цьому дітки завдя-чують мамі Юлії, яка завжди багато ча-су приділяє їхній освіті та дозвіллю. Усі вони, йдучи до першого класу, вміли читати, писати, знали ази математики і вже мали неабиякий потяг до різного роду мистецтв.

«Нелегко, але діти – це все наше життя»– Звичайно ж, п’ятеро дітей – вели-

ка відповідальність і витрати, – каже Юлія. – Усіх треба одягнути, нагодувати. Відвести до школи, дитсадка. Окрім цьо-го, ми тримаємо господарство, яке теж треба обійти, городи обробляємо. Важко! Але коли я бачу усміхнені обличчя дітей, душа радіє і сама мимоволі посміхаюся. Чесно скажу, ми щасливі!

Могло б бути шестеро…Окрім радощів, у житті кожної роди-

ни бувають і прикрощі, розчарування. У випадку ж Лепехів – справжнє горе.

У них була ще одна донечка – Ана-стасія, але, на жаль, дитина померла в шестимісячному віці.

– Якось я погодувала Настуню і покла-ла спатки, – змахнула сльозу Юлія. – А вона не прокинулася. Лікарі поставили діагноз: «Раптова смерть немовляти». Настуня була здоровенькою дівчинкою, ніколи не хворіла. Чому так сталося? Не знаю. Та, як кажуть, Бог дав, Бог і узяв.

Однак на цьому Юлія зупинятися не збирається, каже:

– Якщо ще будуть дітки, тільки зрадію! Я виросла в багатодітній родині, нас було восьмеро, тож чим більше, тим веселіше.

Віктор ТКАЧЕНКОФото автора

Юлія та Микола познайомилися в Чернігові. Він працював викладачем Чернігівського технологічного університету, вона приїхала з житомирщини після навчання за направленням на «Хімволокно». Зустрілися випадково і закохалися з першого погляду. А за три роки Микола запропонував Юлії руку та серце. деякий час вони жили в місті. у Чернігові їм було добре, але подружжя мріяло жити у приватному будинку і працювати на власній землі. Ось і вирішили переїхати до Михайла-Коцюбинського. Надійка та Вікуся з мамою Юлією

Андрійко, Сашко та Паша з татом Миколою

26 травня – День працівників хімічної галузі

Хімія як окрема галузь з’явилася в 1661 році, коли ірландський хімік Роберт Бойль чіт-ко визначив пред-мет вивчення цієї науки.

Першими про-фесійними хіміками в Україні були провізори і фармацевти, які застосували хімічні закони для виготовлення різного виду ліків.

Першим вітчизняним професійним хіміком став Іван Гізе, а нині одному з найстаріших академіків хімії понад 100 років, звуть його Максим Гулій.

На сьогодні в Україні функціонують близько 10 великих хімічних підприємств (концерн «Стірол», ВАТ «Сумихімпром» та інші).

28 травня – День прикордонникаДержавна при-

кордонна служба України виконує дуже відповідаль-ні функ ції, головна з яких – охорона українського кор-дону. Також пра-цівники стежать за дотриманням прикордонного режиму, забезпечують контроль і пропуск через державний кордон, ведуть розвіду-вальну і оперативно-розшукову діяльність, беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю і нелегальною міграцією. Словом, охороняють по-рядок на державних кордонах України.

29 травня – День миротворців ООН

Це свято з’яви лося з ініціативи Ге не ральної Асамб леї Організації Об’єд на них Націй у 2002 році, щоб пока-зати всьому світу бла-городну місію миро-творців.

Їм доводиться вирішувати питання, що стосу-ються не тільки військових, а й мирного населення. Україна приєдналася до цієї почесної місії в 1992 році. Під прапором ООН несуть службу військові та цивільні особи, для яких немає відмінності між людьми ні національної, ні соціальної, ні політичної, а діє лише один принцип – мир, спокій і справед-ливість на території земної кулі.

дРужнО жИВЕ РОдИнА лЕПЕХіВ

із М.-Коцюбинського



п р и в ат ні ог оло ш е н н я

Продам• Будинок в смт Замглай (сарай, гараж,

водопровід, газ, телефон, ділянка 15 со-ток, фруктові дерева, поряд ліс, озера). Тел.: 699-439, (093) 416-40-00.

• Рабочегожеребца. Тел. (095) 557-60-11.

Куплю• Бінокльчимонокль, трубу підзорну, човен,

велосипед, пневматику (воздушку), весла ме-талеві, радянську газову колонку. Тел. 61-00-50.

• Газову колонку, б/в; газову плиту «Брест» або іншу, лещата слюсарні, комбайн кухонний «Мрія», колонки музичні та підсилювач часів СРСР. Тел. 933-821.

• Старітелевізори ірадянськурадіотехні-ку. Тел. 67-45-19.

• 1-2-поверховийдачнийбудиночок, вагон-чик, просто земельну ділянку неподалік від

Чернігова; легковий автомобільний причеп у будь-якому стані. Тел.: 93-58-12, 93-72-53, (063) 479-88-11, (095) 05-22-134, (097) 899-24-71.

Продам б/у стройматериалы,кирпичкрасныйибелый,плиты

перекрытия,шлакоблоки, ракушняк,брус,шелевку,шифер,перемычки,арматуру,двутавр,

швеллеридр. Доставка на дом. Низкие цены.

Тел.: (050)206-01-73, (097)437-27-57.

– начальника Козелецького районно-го управління юстиції. Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра, стаж роботи на державній службі в сфері правової діяльнос-ті на посаді головного спеціаліста не менше ніж три роки або стаж роботи за фахом в ін-ших сферах не менше ніж п’ять років, грома-дянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– головного спеціаліста Козелецькогорайонного управлінняюстиції. Вимоги: ви-ща юридична освіта за освітньо-кваліфікацій-ним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді про-відного спеціаліста не менше ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж три роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володін-ня комп’ютером;

–начальникавідділудержавноїреєстра-ції актів цивільного стану реєстраційноїслужбиГороднянськогорайонногоуправ-ління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціа-ліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посадах голов-ного спеціаліста не менше ніж два роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не менше ніж три роки, грома-дянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

–начальникавідділудержавноїреєстра-ції актів цивільного стану реєстраційноїслужбиНіжинськогоміськрайонногоуправ-ління юстиції (на час відсутності основного працівника). Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціа-ліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній службі на посаді голов-ного спеціаліста не менше ніж два роки або стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах не менше ніж три роки, грома-дянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

–провідногоспеціаліставідділудержав-ної реєстрації речових прав на нерухомемайнореєстраційноїслужбиПрилуцькогоміськрайонногоуправлінняюстиції. Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста в галузі знань «Право»; стаж роботи за фахом на державній служ-бі на посаді спеціаліста І або ІІ категорій не менше ніж один рік або стаж роботи за фа-хом в інших сферах не менше ніж два роки, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером, громадянство України;

– державного реєстратора відділу дер-жавноїреєстраціїюридичнихосібтафізич-

нихосіб-підприємцівреєстраційноїслужбиЧернігівського міського управління юсти-ції. Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфіка-ційним рівнем магістра або спеціаліста, стаж роботи за фахом на державній службі не мен-ше ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше ніж три роки, громадянство України, досконале зна-ння державної мови, володіння комп’ютером;

–головногоспеціаліставідділудержав-ноїреєстраціїюридичнихосібтафізичнихосіб-підприємців реєстраційної службиЧернігівського міського управління юсти-ції. Вимоги: вища освіта за освітньо-кваліфіка-ційним рівнем магістра, спеціаліста, стаж ро-боти за фахом на державній службі на посаді провідного спеціаліста не менше ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж три роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володін-ня комп’ютером.

– начальника відділу державної вико-навчої служби Корюківського районногоуправління юстиції Чернігівської області. Вимоги: повна вища юридична освіта за освіт-ньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціа-ліста, стаж юридичної роботи не менше ніж три роки, постійне проживання на території України не менше ніж п’ять років, громадян-ство України, досконале знання державної мо-вою, володіння комп’ютером;

– заступника начальника відділу дер-жавноївиконавчоїслужбиБобровицькогорайонногоуправлінняюстиції. Вимоги: по-вна вища юридична освіта за освітньо-квалі-фікаційним рівнем магістра, спеціаліста; стаж роботи за фахом на державній службі на по-саді головного спеціаліста (головного дер-жавного виконавця або старшого державно-го виконавця) чи за фахом в інших сферах не менше ніж три роки; громадянство України, досконале знання державної мови, володін-ня комп’ютером;

– державного виконавця відділу дер-жавноївиконавчоїслужбиБобровицькогорайонного управління юстиції (на час від-сутності основного працівника). Вимоги: вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, бакалавра, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером.

Додаткову інформацію щодо основних функ-ціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає кадрова служба.

Документи приймає відділ кадрової роботи та державної служби Головного управління юс-тиції у Чернігівській області протягом 30 ка-лендарних днів з дня опублікування оголошен-ня за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 43, каб. 109, тел. 698-068.

Головнеуправлінняюстиції уЧернігівськійобласті оГолошуєКоНКуРСНаЗаМіщеННяваКаНТНихПоСад:

РегіональневідділенняФондудержавногомайнаукраїнипоЧернігівськійобластіоГолошуєКоНКуРС

на заміщення вакантної посади державного службовця – головного спеціаліста відділу оціночної діяльності

вимогидоучасниківконкурсу: освіта повна вища інженерно-технічна, економічна, освітньо-кваліфікаційний рівень магістр, спеціаліст, стаж роботи за фахом не менше ніж 3 роки, знання державної мови, володіння основними принципами роботи на комп’ютері та відповідними програмними засобами.

Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає служба персоналу реґіонального відділення за телефоном: 77-51-09.

Термін прийняття документів – протягом 30-ти календарних днів із дня виходу оголошення про проведення конкурсу.

Регіональне відділенняФонду державногомайна україни поЧернігівськійобластірозташоване за адресою:пр-тМиру, 43,м.Чернігів, 14000.

Головнеуправлінняюстиції уЧернігівськійобластіповідомляє, що 18 травня 2013 року в газеті «Деснянка вільна» було оголошено

конкурс на заміщення двох посад державних реєстраторів відділу державної реєстра-ції юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції та двох посад державних реєстраторів відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції.

У зв’язку з помилковим оголошенням вважати недійсним оголошення конкурсу на заміщення однієї посади державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції та однієї посади державного реєстратора відді-лу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції.

Звертаємо увагу, що прийом документів для участі в конкурсі на заміщення однієї по-сади державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції та однієї посади державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції виконує Головне управління юстиції у Чернігівській області з 18 травня 2013 року по 16 червня 2013 року за адресою: м.Чернігів,пр-тМиру,43,каб.109,тел.698-068

Металлопластиковыеокна,двери,балконныерамы,отливы,москитныесетки,отпроизводителя. Бесплатный замер, демонтаж. Обслуживание, гаран-тия – возможен кредит.

Тел.: (093) 995-40-33,(067) 656-89-89, (0462) 614-002.

Президія Федерації профспілкових органі-зацій Чернігівської області висловлює глибокі співчуття голові обласної організації профспіл-ки працівників будівництва та промбудматеріа-лів Івану Михайловичу Бобку з приводу тяжкої втрати – раптової смерті сина Сергія.

Колектив «Деснянки вільної» висловлює щире співчуття ко-лишньому нашому колезі Миколі Будлянському з приводу непо-правної втрати – смерті на 94 ро-ці життя матері даріїПимонівни.

Не пригадую, щоб синоптики облгідрометеоцентру так час-то бомбардували раніше штор-

мовими попередженнями. Та за-звичай це були холості постріли. Можна лише здогадуватися чому. Це такий спосіб перестраховки чи витівки небесної канцелярії, з яки-ми й Укргідрметеоцентр не завжди справляється?

Схоже, сезон літніх аномальних явищ у північній півкулі розпочав-ся вже в травні. І доволі дружно. Не обійшли вони і Чернігівщину. 17 травня у половини жителів Жу-ківки Куликівського району град вибив усю городину, котра зійшла, завдав шкоди будівлям. Нічний бу-

ревій 23 травня вирвав із корінням понад сотню дерев у Сумах...

А минулого понеділка стихія пра-вила бал у Волинській, Львівській, Івано-Франківській, Рівненській, Тер нопільській, Хмельницькій, Жи-томирській, Вінницькій і Київській областях. Буря знеструмила в цих регіонах 468 населених пунктів, зносила покрівлі житлових і гос-подарських будівель, «заготовляла дрова» на наступну зиму, нищила посіви, завдала немалого клопо-ту комунальним службам. Дощова вода затопила майже весь центр Тернополя, блокувавши рух тран-спорта. Двох людей буревій по-збавив життя у Тернопільській та

Рівненській областях. Схоже, на-прям руху негоди з північного за-ходу на південний схід стає звичним для цієї частини України. Стихія не вперше демонструє тут свою силу.

Візитною карткою сезону ста-ють торнадо, які днями лютува-ли в трьох штатах США. Особливо потерпіла Оклахома, де гігантські смерчі стирали із землі населені пункти. Кількість загиблих досягла 24 людей, серед них – дев’ятеро дітей. За медичною допомогою звернулося 250 чоловік, 120 дове-лося госпіталізувати. Десятки тисяч американців залишилися без елек-троенергії, кілька тисяч – і без даху над головою.

Губернатор штату Мері Феллін ввела в 16-ти округах надзвичай-ний стан. За підрахунками фахівців, збитки, що їх завдала стихія, пере-вищують мільярд доларів. Понад усе дісталося приміському населеному пункту Муру з 55-ти тисячами насе-лення. Швидкість вітру в центрі тор-надо тут сягала 321 км/год. Вихор такої сили руйнує, за висновками експертів, навіть укріплені стіни. Але тутешні мешканці не вперше стикаються з цією бідою. У травні

1999 року мурівці пережили ще потужніший вихор, у центрі якого швидкість вітру сягала 512 км/год.

У наші ж краї кардинальні зміни в погоду вніс учорашній циклон із Балкан. Активність і масштаби цьо-го атмосферного вихора також вра-жають. Та головна його заслуга – він приніс майже на всю терито-рію України довгоочікувані дощі. Очевидно, не всюди ці зміни від-будуться без сюрпризів...

лесьГоМіН

п ор и р о к у

Стихія збирає пожертви. Людськими життями


П О Г О Д АНЕДІЛЯ, 26.05

ПОНЕДІЛОК, 27.05

ВІВТОРОК, 28.05

СЕРЕДА, 29.05

ЧЕТВЕР,30.05

СхідЗахідТривалість дня

04:5420:5115:57

04:5320:5215:59

04:5220:5316:01

04:5120:5416:03

04:5020:5516:05

Хмарність,опади

Температураповітря, 0C

Ніч

+10День

+21Ніч

+16День

+25Ніч

+13День

+19Ніч

+11День

+21Ніч

+13День

+23Вітер, м/c Сх, 2 Пд, 4 Пд-Сх,

4Пд-Сх,

7 Зах, 2 Пд-Зах, 2 Зах, 2 Зах, 2 Пн, 2 Пн, 3

Атм. тиск, мм рт. ст. 758 758 757 756 759 761 762 761 760 756

17 травня 2013 р. рівень води в Десні біля Чернігова становив 662 см над нулем поста. Температура води – 23,6 0С.

8 № 42 (445) 25 травня 2013, субота ОСТАННЯ СТОРІНКА

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.sivertime.com.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 11984. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

ТЕЛЕФОНИ ВІДДІЛІВ РЕДАКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Олена ГАЛКІНА. Коректори: Марія КОРОБКО, Ганна МУРАШКО.ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р.

Директор Лариса МІЛОВА. Головний редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92.Відповідальний секретар Лариса ПОТАПЕНКО. Тел. 4-44-42.

Зелений дімдімдімдімдімПередплатіть «деснянку вільну» на II півріччя 2013 року

і отримайте шанс виграти головний приз –

золоту прикрасу!Також на вас чекає багато інших подарунків.

Копії передплатних абонементів або квитанції про оплату надсилайте до 1 липня нинішнього ро-ку за адресою: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62 (3-й поверх) з позначкою «Конкурс передплат-ників». Дата відправлення визначається за пошто-вим штемпелем на конверті.

Не гайте часу, вирушайте до вашо го пошто-вого від ді лен ня, адже розігра ші призів відбува-тимуться щотиж ня.

Всі надіслані вами квитанції після тижневих ро-зіграшів візьмуть участь у Великому підсумково-му розіграші 15 липня 2013 року.

ПЕРЕДПЛАТА-2013

Результати акції буде опубліковано в газеті «Деснянка вільна» від 18.07.2013 року.

несприятливі дні у травні – 25, 26, 27, 28

н е зА Б У Т нІ

Станіславу Реп’яху – 75. На жаль, символічно...

не вихваляюся, що міг просто зайти до письменника додому, поспілку-ватися і навіть попрохати…

– Перепрошую, зробіть хоч невелич-ку рецензію на добірку віршів нашого дописувача.

– Добре, почитаю, зроблю, – ніколи не відмовляв.

На той час Станіслав Панасович був майже сліпий, хворів, і в його квартирі я інколи бачив лікарів.

Та здебільшого зустрічався з ним надворі. Зізнаюся, що це було не ви-падково: я свідомо, знаючи час, заставав його на місці. Він дуже любив тварин, жалів їх, безхатченків, і підгодовував кожного ранку.

…Вперше Станіслава Панасовича побачив, коли ще вони з Абрамом Кацнельсоном, чернігівським поетом, проводили зустріч із творчою молоддю в обласній бібліотеці імені Короленка. Слухали ми їх, затамувавши подих.

А в 65-му, коли я був ще замалим, аби зрозуміти поезію Реп’яха та й навіть при-дбати у книгарні першу його поетичну ластівку «Твоїм іменем», тодішня молодь сьогодні згадує: її «розмели» одразу.

Згодом побачило світ багато збірок поезій та прозових творів майстра. Деякі вірші стали піснями. І лауреатом яких тільки премій він не був! Навіть міжнародного рівня. А ще й звання за-служеного працівника культури України (інша державна нагорода – орден «Знак Пошани»). У ті роки звання наліво й на-право не роздавали.

Повертаючись до початку своєї роз-повіді, з повагою скажу про тих, хто про-вів 14 травня, вечір вшанування поета і письменника, в Чернігівській бібліо-теці імені Коцюбинського. Прочитали його вір ші працівники закладу Наталія Скірська, Євген Кирієнко, Світлана Брагінець, Ольга Гайова. Колеги по пе-ру Микола Лелюк, Ніна Шакун та Сергій

Богдан поділилися спогадами про близь-ку їм по духу і творчості людину, а ком-позитор Володимир Горленко виконав кілька пісень на слова Станіслава Реп’яха.

Певен, що уся журналістська і літера-турна спільнота Чернігова потурбується, аби з нагоди 75-ліття публіциста, пись-менника і поета, багаторічного керівни-ка обласної письменницької організації на будинку по вулиці Щорса, 37-а, де він жив і писав останні роки, встановили меморіальну дошку.

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ

Бібліотека – це храм Творчості. і тому цілком природно, що під її склепінням пролунало прізвище Реп’яха, зазвучали його поетичні твори: він залишив після себе чималий творчий спадок, який і зробив його відомим не тільки у нашій області, а в україні, Росії… Та не лише літературний талант відзначав цю людину, а скромність і толерантність, повага і доброта…

Як виростити КАлАнХОЄРід каланхоє (kalanchoe) поєднує близько 200 видів

багаторічних трав’янистих рослин, а також напів-чагарників із сукулентними м’ясистими листка-

ми, розповсюджених у тропічній і Південній Африці, Південно-Східній Азії та тропічних районах Південної Аме рики. Належить до сімейства товстянкових і від-різняється неймовірним розмаїттям видів, які виро-щують у кімнатній культурі як декоративно-квітучі, декоративно-листяні і лікарські рослини.

МІСЦЕРОЗТАШУВАННЯ: світлолюбива рослина. Влітку доб ре себе почуває на відкри-тому повітрі, але слід притіня-ти, бо від палючих прямих со-нячних променів листки чер-воніють і з’являються опіки.

ТЕМПЕРАТУРА: влітку оптимальна – 20-24 °C, для зимового періоду – 12-15 °C. Добре переносить невели-кі коливання температури і протяги.

ПОЛИВАЮТЬ 1-2 рази на тиждень із весни до середи-ни осені, даючи просохнути ґрунту між поливами. У хо-лодний період – 1-2 рази на місяць м’якою водою. Треба слідкувати, щоб вода не по-трапляла на основу листків і в центр куща, що провокує появу чорних плям.

ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ: не потребує обприс кування. Ви-ди з оксамитовими листка-ми бояться вологості, й на лист ках швидко з’являється гни лизна, якщо краплі води затримуються між тонкими волосками. Рослина любить свіже повітря.

ПІДЖИВЛЕННЯ: для кві-тучих каланхоє – квіткове добриво в кількості 1/2 ре-комендованої дози. Для лис-тяних видів – добриво для кактусів. Підживлюють раз на місяць із квітня до верес-ня. Восени трохи менше, а взимку підживлення припи-няють зовсім.

ПЕРЕСАДЖУВАННЯ: для вирощування каланхоє го-тують ґрунтову суміш, що складається з дернової і листової землі, перегною і піску в рівних частинах. Щоб коріння не загнивало, на дно горщика потрібно покласти дренажний шар з битої цегли або керамзиту. Молоді рослини пересаджу-ють щорічно, потім – через 2-3 роки.

Каланхоє можна РОЗ-МНОЖУВАТИ КІЛЬКОМА СПО СОБАМИ: верхівковими і листовими черешками, насін-ням, а деякі види – дочірніми рослинками. Насіння цих рослин дрібне, тому під час сівби його не присипають, а розкладають на поверхні ґрунту. Зволожувати ґрунт слід тільки з пульве-ризатора. Використовуючи черешки, не забудьте перед по-садкою підсушити і присипати місця зрізів товченим вугіллям.

Підготувала Ганна СВЯТЕНКО

Деснянка вільна №445

Documents