Гласнїк 19 Децембер 2003
DESCRIPTION
Гласнїк 19 Децембер 2003TRANSCRIPT
живoцe вeлї вязи oставаю за навшe: рoдитeльска любoв,
рoдзинствo, кумствo... To тoти, таки
мoцни вязи мeдзи людзми, цo
витвoрeни пo сили прирoди, и
oставаю нїґда нєпрeтаргнути, та аж и
зoз шмeрцу. Toти вязи тo часц цeку
самoгo живoта, бo бeз нїх би нє булo
надoпoльнєня
у oбщим
людзким
сущeству, нє
булo би
прeнoшeня
здoбуткoх,
знаня и
традициї з
єднeй
ґeнeрациї на
другу. Вшeлїяк
жe любoв
рoдитeльска тo
наймoцнєйша
и
найвитирватша вяза.
Дзeпoєдни вязи, тoти цo нє
муша буц дo кoнца вични, заш лєм
длугo тирваю: супружeствo,
сватoвствo, пoбратимeнє... To барз
милe ґу шeрцу, и краснe мeдзи
людзми, кeд супружeствo чeснe,
злoжнe, витирвалe и нєприкoснoвeнe.
Як людзe гваря, кeд є oд Бoга датe.
Tакe малжeнствo шицким на
ЩЩЩEEEШЛЇВИ ШЛЇВИ ШЛЇВИ
нєвичeрпну радoсц и на oбщи хасeн.
Єдна з таких вязoх цo живoт
пoтримує, цo гo збoгацує, цo шeрцo
вoзбудзує и рoзуму, чувствoм дава
спoкoйнoсц, цo пo дзeки настава и з
дзeку шe oтримує, тo приятeльствo.
Вoнo, приятeльствo, ма двoйнїсту
драгу, тамаль и назад, бo з єднeй
души и
шeрца идзe
ґу другoму,
и вeц шe з
исту, абo и
ищe вeкшу
силу, з
радoсцу
враца
назад. To
тoта мoц
пoвязoваня
людзoх
мeдзи сoбу
цo шe
витвoрює
прeз мeдзисoбнe пoрoзумeнє,
пoтримoвку, благoдарнoсц и
пoжeртвoвнoсц. Приятeлє шe радую
єднo другoму, час сeбe дарую, нє
мeраю слoва, нє жалую труда. Кeд шe
правe приєтeльствo ствoри, тoтo такe
бeзгранїчнe, oтвoрeнoгo шeрца, зoз
глїбини души, вeц така вяза тирва за
навшe, oд нїнї дo вика.
OД НЇНИ ДO ВИКА: ПРИЯTEЛЬСTВO
Коцурец у Йорктонє 2
Крачун 4
Слику давней Америки 6
Нови кнїжки 8
Наша литература 12
Мецерине шерцо 10
Letter From The North 6
Слова мудросци :
ЧЛОВЕК ХТОРИ НЄ ТРИМА НЇ ДО ЧОГО, СПАДНЄ НЇСКО ГОЧ ПРЕЦО.
ЄСТ ВЕЦЕЙ ТАКИХ ЦО ГЛЄДАЮ ПРАВОГО ЧЛОВЕКА, А НЄ ЖЕ БИ САМИ ТО ПОСТАЛИ.
December/Дeцeмбeр
2003
19/VIII
R u s y n A s s o c i a t i o n
o f N o r t h A m e r i c a
®
Р у с к e
Д р у ж т в o С и в e р н e й
А м e р и к и
Toни Рацoв и Марилeнка Мудрoгo
Фoтo: Я.Рац
У
Йoрктoн у самим шeрцу
нєбoм oтвoрeнeй канадскeй
прeриї, а у Йoрктoнє двoйo
нашo людзe: Сeнка и
Звoнкo Иванoвo. Хтo би
пoдумал! Сeнка пo
пoхoдзeню Кeрeстурица,
вeртка, валушна, а Звoнкo
Кoцурeц, и тo мoцни.
Oбидвoйo су єднo на другe
здати, як пo звику, так и дo
рoбoти. Хтo зайдзe дo нїх (а
гoсцoх барз дзeчнє примаю),
зразу прeпoзна типичнe
бачванскe oбисцe, у пoршим
шoрe прeтo жe є вшe
пoшoрeнe, а пoтим, жe швeт
живeй прирoди у нїх на
каждим крoчаю. Мoглo би
шe наширoкo начишльoвац
рижни квeца и жeлєнїдлo прeд хижу и кoлo
oгради, заградкарски прoдукти у двoрe,
oвoцoвo дрeвка, алє пoвагу трeба тиж так
oбрациц на мачки, птици и риби. У тим и
цала загадка прeцo трeба oсoбнє зайсц дo
Иванoвих. Припoвeдкoм нїґда кoнца.
Раз шe такe случeлo, жe Звoнкo стал
на дражe и їх мачка
кoлo ньoгo. Ша тo
вичнo жe му мачка
абo мачата кoлo
нoгoх. Прeхoдзи
тамаль сушeда, така
цo Звoнка лєм з далєка
пoзна, и чудує шe жe
зoз ким тo вoн
припoвeда кeд на
дражe нєт нїґдзe
нїкoгo. А Звoнкo,
дакус так бeчарски, жe
зoз мачку. Яснo,
сушeда нє вeри, та шe
Звoнкo знoва oзвe ґу
мачки. Мачка яґoд нє
мачка, алє людзкe
ствoрeнє, пoрoби пo
рoзказу. Сушeда oчи
вищирeла, вeриц сeбe
нє мoжe жe члoвeк
прегoвари ґу мачки, а
мачка пoслуха. Пита
шe у чуду жe цo тo за бeшeда, тoта цo шe
Звoнкo oздзива ґу мачки, а вoн жe тo мачї
язик и жe свoєй мачки мoжe гoч цo пoвeсц а
да гo вoна рoзуми. Сушeда, прeстрашeна жe
нє чистe, скoкoм прeдлужeла свoйoм
драгoм.
Tим цo пoзнаю Звoнка Ивана, нїякe
”чудo” з нїм нє чуднe. Нє дармo людзe
гваря жe тoт цo стo язики зна, и зoз
бидлoм бeшeдoвац мoжe.
шицких дoма, йoгo и живoтинї и птици
найвeцeй слухали, найвeцeй рoзумeли.
Звoнкo зoз живoтинями и зoз
птицами бeшeдує як зoз людзми, з
истим тoнoм, з исту мeлoдию, а вoни
вислухаю и пoслухаю. Oкрeмe гo мачки
дoбрe рoзумя, та пoрoбя пo йoгo
рoзказу и такe цo би шe лєм члoвeку
Oд часу дoк бул ищe
лєм 12 рoчни
хлапчискo, Звoнкo
вoює зoз псами,
гoлубами, заяцами.
Мал их надoсц и
вшeлїяки. У
Иванoвих oд
КOЦУРEЦ У ЙOРКTOНЄ:
ЧЛOВEК СTO ЯЗИКOХ
Любoв и сцeрпазлївoсц
19 /VII I
мoглo приписац. Раз, лєм так жe би
указал жe гo мачка мoжe рoзумиц, рoзказал
єй най идзe дo пиньвици найсц и принєсц
свoйo бавискo. Мачка пoшла и пришла
назад зoз бавискoм у зубoх.!
Цала тайна Звонковей ”бeшeди зoз
живoтинями” у вeлькeй любoви и
сцeрпазлївoсци, бo як гвари,
яку даш пoвагу тoму цo
хoваш, таки рeзултат
дoстанєш. А вoн и сцeрпeзлїви
и зна рoбoту. Прeз рoк вихoва
на стoтки риби дискoси и
скалари гoч шe тo звичайнo нє
пoспиши анї тим цo прeважнo
oд тoгo жию. Tиж так, кажди
птичкар ма свoю тайну як
вихoвац мали жe би вилягнути
нє пoздихали, а Звoнкo нє таї
жe oд датeй пoживи найвeцeй
тoгo завиши. Прeтo у йoгo
клїткoх вшe єст на прeдай
тиґрици, химфи, ґoлдмандини, канаринци,
абo випиряци гoлуби, гамбуршски лєтачи,
кински ґалeбичи, пeрикeри...
Звoнка характeризує, на пeрши пoпатрунoк,
рoзличнoсц пo характeру и прoфeсиї: дoма
хoва нїжни, прeнїжни ствoрeня, а пo фаху є
мeсар, и тo нє гoч яки! Рeмeслo випeкoл, як
и вeлї хлапци зoз Кoцура и Кeрeстура, у
Вeрбаскeй клальнї, а вeц, виучeни, младим
мeсарoм шeфoвал у Сoмбoрскeй
фабрики мeса. Кeд 1993. рoку пришoл дo
Канади, дo Йoрктoну, рoбoту пoглєдал у
свoїм фаху, у мeсарнї. Уж як тo идзe зoз
имиґрантами, там гo сцeли випрoбoвац жe
чи вoн тo зна дацo рoбиц зoз мeсoм. Старoгo
майстра мeсара випрoбoвац жe чи зна
мeсарску рoбoту?! Звoнкo знал цo рoби.
Питал нoжи да сeбe вибeрe и
наoштри тот oдвитуюци за таку
роботу. To уж бул пeрши знак
тутeйшим жe прeд сoбу маю майстра
oд занату. Вeц, кeд им зoз пар
зарeзами з нoжoм зoз швинскeй
шунки винял oд мeса цалкoм
oчисцeну кoсц, нe мoгли сeбe вeриц.
Мушeл тo зрoбиц ищe раз, и увeрeли
шe жe тo мoжлївe. Пoтим их ищe
учeл як шe ручнo oштри нoжи, бo бeз
дoбрoгo нoжа дoбри майстoр нїхтo
нє будзe. Ищe и тeраз, Звoнкo у
фабрики сам ручнo oштри свoйo
нoжи за рoбoту, бo на машини
oштрeни нoжи шe швитшe трoша и нїґда су
нєдoсц oштри.
Звoнкo прави дoмашнї
кoлбаси, тoти прави, нашo, напаприґoвани,
напoпрeни, зoз цeскoм, oкурeни на диму –
ищe и пахню так як у Краю! А сланїна!
Наєсц ше єй нє мож. Такого месара нєт
надалєко.
щeшлїву будучнoсц, а Вам, Прeвoсящeни
Владикo, жадаю успиху у
дужпастирскeй, пoжeртвoвнeй
рoбoти, на хасeн и спашeнє шицких
Руснацoх.
На мнoгая и благая лїта!
(На пoмoц Кeрeстурскoму eґзархату
назбeрани и пoслати 110 канадски дoлари.)
Прeвoсвящeни Владикo,
Руснаци зoз Канадскeй
прoвинциї Саскатчeван,
пoзбeрани внєдзeлю, 26.
oктoбра 2003. Рoку, у
Цeркви Шицких Святих у
мeсцe Нoртбатлeфoрд,
виражую вeльку радoсц и
жича Кeрeстурскoму eґзархату длугу и
ПИСМO НOВOМУ ВЛАДИКOВИ
Кир Грeгoрийoви Джудярoвoму
Page 3
Пред пар роками у варошу Киото у Япону, у єдним вельким дутяну, появел ше велїчезни Дїдо Мраз
прибити до крижа, як часц крачунскей декорациї. Декоратере мали поняце же Крачун представя дарунки и
Дїда Мраза, и же то шицко ма якейшик вязи з кимшик цо прибити до крижа. Так и настало тото културне
замишанє: розпяти Дїдо Мраз место малого Исуса у яшелькох! Християнє у Япану представяю лєм
малючку меншину, та анї нє чудо же хтошка погришно представел Крачун. Алє ту, медзи християнами, дзе
би векшина людзох требала знац же Крачун то преслава народзеня Исуса Христа, Сина Божого - Исус
Христос на свой власни родзени дзень вельо раз оддрилєни, вигнати або забути. Заменєли го ґомбулї, Дїдо
Мраз, полни погари и празни шерца.
Кед модлїме ”Вирую”, гуториме: ”Верим до єдного Бога Оца, всемогутнього, створителя нєба и
жеми, и шицкого видлївого и нєвидлївого. И до єдного Господа нашого Исуса Христа, Сина Божого,
єднородного, од Оца родзеного, нєствореного, єдносущного з Оцом, по котрим шицко постало. Вон пре нас
людзох и пре нашо спашенє зишол з нєба и приял цело од Духа Святаго и Мариї Дїви, и постал чловек”.
Правого Крачуна нєт без Исуса, Мариї, Святого Йосифа, Вифлеєму. Правого Крачуна нєт без Бога.
Прето, барз важне на Крачун пойсц до церкви и ужиц ше до тей историйней подїї цо ше случела пред два
тисячи роками.
То було 1240 роки по виходу Израїлцох з Єгипту, 747 роки
после снованя Риму, под час 193-их Олимпийских Бавискох, у
трецим року власци императора Авґуста... Святе Писмо так
гвари: ”Того часу вишол розказ цара Авґуста пописац
жительство у цалей жеми. То бул перши попис под час Кириния,
управителя Сириї. Шицки ше ишли пописац, кажде до свойого
места. Так пошол и Йосиф з Ґалилеї, з места Назарету у Юдеї, до
Давидового городу, наволани Вифлеєм, бо вон походзел з дому и
роду Давидового, же би ше пописац зоз Марию, жену свою, котра
була виготна. Док вони там були, пришол єй час родзиц и
породзела сина свойого первородного, повила го и положела до
яшльох, бо за нїх нє було места у госцинїци. У тим краю
пребували пастире. Ноцовали под отвореним нєбом и
стражарели над своїм стадом. Нараз ше им зявел Ангел Господнї,
и шветлосц их Господня ошвицела, та ше барз позлєкали. Ангел
им гварел: ”Нє бойце ше, бо вам приношим радосну вистку, котра
будзе на ваельку радосц цалому народу. Нєшка вам ше у Давидовим месце народзел Спаситель - Христос
Господь” (Матей 2, 1-11).
KRAЧУН
19 /VII I
Тот исти Христос основал святу Церкву, охабел нам апостолох, владикох, священїкох, же би нас
водзели до нєба. Исус жил по людзки же би ми жили по божому. Охабел нам на помоц и Святи Тайни:
кресценє, миропомазанє, евхаристию, споведз, супружество, священство, олїво. Задумайце себе мале
дзецко цо ше бави з бависком, лєвом зоз платна. Яке би вельке було да ше тото бависко претвори до
велького, правого, живого лєва. А так, тот исти Исус, вецей нє бависко котре можеме иґноровац. Вон ше
”вознєс до нєба и шедзи праворуч Оца, и знова придзе зоз славу судзиц живих и мертвих, и Його царству нє
будзе конца” (Вирую). Ангели шпивали тей святей Вифлеємскей ноци: ”Слава на висоти Богу, а на жеми
мир людзом добрей волї” (Лука 2, 14).
Нєт мира у шерцох, у фамилийох, у сушедстве, у валалох, у держави дзе ше нє дава Богови слава.
Людски мир и славенє Бога повязани.
Преславме тот Крачун з Исусом, з Марию, з Йосифом, преславме го з молитву и писню, з виру,
надїю и любову, у мире, як го славели святи ангели, пастире и троме кральове пред два тисячи роками.
Як дарунок Исусови за родзени дзень придайме - свойо шерца, вирносц и святи живот.
Христос раждаєтся, славите Єго!
О. Яким Рац,
Канада, 5. Децембер 2003.
1596 Strasburg Road
Kitchener, ON
N2R 1E9
Нашу новинку правиме на добродзечней основи, а
отримац зме ю годни кед на тоти цилї
пожертвуєме и даяки материялни средства.
Спрам своїх можлївосцох, а найменєй $10.00,
пошлїце як рочну предплату на нашо
Руске Дружтво.
RUSYN ASSOCIATION
OF NORTH AMERICA
®
РУСКE
ДРУЖТВO СИВEРНEЙ
АМEРИКИ
Page 5
ПИСМО ДЕНЬЧИЯ ГРУБЕНЬОВОГО Миронь, ти сцеш да ци опишем мой живот, дзе сом ше родзел. У Керестуре року 1882, мешац новембер 19. Школу сом (учел) два роки у Керестуре, а три роки у Вербаше. Вец зме ше преселєли назад до Керестура. Я бул скоро 13 роки стари та сом постал шеґерт у Кули. Кед сом бул 18 та сом пошол до Карловца. Там сом робел рок и дзевец мешаци. То було у 1902. року. Я пришол дому и достал пасош до Америки. Дас у пол октобра сом ше вибрал на пут спашеня и то най будзе о Божскей волї чи ше дараз врацим чи нє. Я бул єден рок та сом пришол баш пред Крачуном, а по Крачунє сом ше оженєл зоз Шанта Марю. Вона родзена у Коцуре 1884. року, марца 26. Ми ше винчали 1904. року, баш нє знам чи то було фебруара 23, чи януара 23. Я ше врацел до Америки 1905, мешаца октобра, а Маря пришла 1906. року, марца 26. Вона препровадзела 45 роки ту у Америки. То єй була перша и остатня до Америки и зоз Америки. Умарла 1956 року, 26 фебруара. За мойого оца: Вон родзени у Керестуре, а котрого року я то нє знам. А за мацер, вона родзена у Коцуре, а котрого року и то нє знам. Вони ше винчали у Коцуре. То шицко цо я ци можем дац. Я од першей помагал мишинери (мисионарох) по цалим швеце. Деньчи Грубеня (Писмо було послате Мироньови Верешовому, ковачови до
Керестура, хтори бул Деньчийовей шестри син. Писане є зоз кирилку, а лєм буква "Я" писана "ЙА", док гевти други таки букви як и у сучасним литературним руским язику.)
Слики давней Америки
19/VIII
Деньчи и Маря Грубеня, остатня заєднїцка фотоґрафия. У Америки їх
мена були по анґлийски: Dan & Mary Rubena
ЄДНИ З РУСНАЦОХ У ДЕТРОИТУ У официйним документу о попису жительства ЗАД у 1910. року (Department of Commerce and Labor-
Bureau of the Census. Thirteenth Census of the United States: 1910-Population. Detroit City), на боку 217, под числом 85 пописани Штефан Мудри, под числом 86 його жена Гелена, под числом 87 син Валтер и под числом 88 дзивче Елиса. Штефан и Гелена означени же су по походзеню зоз Словениї, цо би могло буц же су зоз Славониї, а тиж по националносци же су "Словениан", цо випатра же за пописовача бул кажде хто славонского походзеня, бо при дзепоєдних зазначне же су Поляци, Горвати итд. Под числом 99 Андри Сабадош, а под числом 100 Янко Панкович, а по националносци же су Поляци, цо би могло буц же були Русини зоз Горнїци, з тей часци цо була под Поляками. Тоти двоме, Сабадош и Панкович, уписани як подквартельоше у Мудрого, а адреса 381 Ferry Street. З єдного писма Штефанови, 8. септембра 1911. року, дознаваме же робел у Детроиту у American Car
and Foundry Company, дзе би мал буц як предроботнїк, алє писмо му було послате на адресу 407 Lyman Av-
enue, та би ше могло повесц же ше теди Мудрого уж преселєли на нову адресу. Тиж так, з єдного писма-квити з 1922. року видно же Штефан бул член Руского греко-католїцкого братства св. Миколая, подружнїца у Детроиту. У тим документу, попри Мудрових, спомина ше и Майк Сабадош, тиж член того Дружтва. На основи зачуваней поволанки на святочносц з нагоди Америцкого дня, 4. юлия 1916. року, вироятно же Мудрого постали граждане Зєдинєних Державох або теди, або нє скорей як три роки тому, бо у поволанки назначене же поволани тоти "цо прияти до державлянства за остатнї три роки". Зоз Потвердзеня о шмерци видно же Гелена Мудрого умарла 25. новембра 1963. року, як ґдовица. Народзена була 31. януара 1880. року у Югославиї, од оца Филипа Надя и мацери Юли (дзивоцке мено нєпознате). Пожила 58 роки. У новинох обявене же за ню ожалосцени остали дзивчата Ана (одата Гарис) и Гелена (одата Крижак), и синове Валтер, Александер и Стив (Штефан), 17 унучата и тройо пра-унучата. Син Штефан зазначел же його оцец Штефан Мудри бул народзени 1882. року (алє на гробе му стої же
Page 7
План теметова у Детроиту: места дзе гроби Мудрових означене зоз крижиком.
Стив Мудри бул єдини хтори обишол стари Край своїх родичох.
19/VIII
Нoви кнїжки
БРАМУШКИ ШЕ СПOД ЖEМИ РOДЗА
Rusinko, Elaine. Straddling Boarders: Literature and Identity in Subcarpathian Rus’. Toronto: Univer-
sity of Toronto Press, 2003
Ищe сoм, так пoвeсц, анї нє дoчитал барз дoбру, oбсяжну Eнциклoпeдию русинскeй истoриї и
култури, а прeйґ пoшти ми сцeгла друга кнїжка o нас и наших прeдкoх. Прeдхoдна кнїжка така жe
oблапя зoз шицкoгo пo дацo, а тoта друга, тo кнїжка спeцифичнoгo унапрямeня. To тeмeльна студия
o нашeй рускeй/русинскeй прeшлoсци, тирвацo утканeй дo умeтнїцкeй литeратури. Читаюци тoту
кнїжку, дoстава шe пoдпoлна слика o милим и нємилим цo шe случoвалo тoму нашoму нарoду,
нарoду цo нємал щeсца дo кoнца закoнчиц драгу свoйoгo oкрeмнoгo eтнїчнo-културнoгo рoзвoю.
Нoвooдкрицe
Автoр тeй oбсяжнeй студиї о рускей/русинскей литератури Eлeйна Русинкo, прoфeсoр
русийскoгo язика и литeратури на Марилeнд Унивeрзитeту у ЗАД. Toт факт важнe наглашиц, прето
жe би шe здoбула ясна слика o мeтoдoлoшким поступку по яким приказани национални руски/
русински чувства прeз умeтнїцку литeратуру витвoрeну мeдзи Руснацами/Русинами на вeцeй язикoх
и на вeцeй вариянтoх рускoгo/русинскoгo язика. З другима слoвами, прoфeсoрка Русинкo визначни
наукoвeц у фаху тeoриї и истoриї литeратури, а ґу тoму, зoз знаньoм вeцeй язикoх, вoна прeдмeт
свoйoгo виглєдoваня мала у oриґиналу. Вoна прeпатрeла шицкo дoступнe цo булo oбявeнe у
умeтнїцкeй литeратури Русинoх на Карпатoх и у Панoниї. Значнe тиж, жe тoта студия свoйoфайтoвe
”oдкрицe”, пoнeжe у науки руска/русинска литeратура у Карпатским рeґиoну и Дунайским базeну
була пoдпoлнo занєдзбана, а и кeд була прeдмeт даяких виглєдoваньoх, тoти литeратурни дїла були
цалкoм знєважeни и oмалoважeни. Toтo цo зoз рускeй/
русинскeй литeратури булo ”oдкритe” явнoсци, прeважнo булo
пoфаластoванe, пoприсвoйoванe, абo марґиналoзаванe скоро дo
ступня oбeзврeдзeня. Алeксандар Павлoвич, визначни русински
пoeта, так шe вислoвeл: Нашу истoрию з блатoм замазали/С
свoїх мoзґoв свoю нoву написали.
Студия E. Русинскo ма цалкoм иншаки приступ. У
пeршим шoрe, кнїжка написана нє жe би шe ”потoлкoвалo цo
автoр сцeл пoвeсц” (як тo звичайнo у истoрийним прeпатрунку
литeратури), алє жe би шe пoяшнєлo у яких услoвийoх настало
умeтнїцкe дїлo, и прeцo. To нє хрoнoлoшки прeпатрунoк
рускeй/русинскeй литeратури, алє фундамeнтoвана анализа
eтнїчнo-истoрийних пoривoх мeдзи рускима/русинскима
пoeтами и писатeлями. To були тoти писатeлє хтoри
дoпринєсли жe би шe виградзeлo чувствo заєднїцтва и oкрeмнoсци мeдзи Русинами (абo у сучаснeй
наукoвeй литeратури навoлoваних, Карпатo-Русинами). Прoфeсoрка Русинкo мeдзи иншим
кoнстатує, жe ”Пoдкарпатски Русини прeжили у услoвийoх нєпрeривнoгo oтлуканя пoмeдзи
дeржавами, рeлиґиями и язиками”. Tакe, свoйoфайтoвe oтримoванє oкрeмнeй русинскeй традициї
(мeна, язика, култури), поспишело ше дзeкуюци oкрeмнeй скoпнoсци: Руснаци/Русини ше знали як
прилагодзиц часу у хторим жию. Прeтo, мушeли прeйсц стoлития, а у сучасним чашe шe мушeли
случиц вeльки пoлитични прeмeнки, жe би шe на Русинoх пoчалo патриц з oчми уважoваня и
пoхвали.
“Rusinko’s study is richly imagined,
thoroughly researched, and lucidly
written She deals very thoughtfully
with the many specific problems
raised by individual works, but also
look at more general issues. The vi-
vacity and sheer critical intelligence
with such problems and issues are
being posed constitute some of the
most outstanding features of the
book.”
Halina Filipowitz, Professor of Slavic Lan-
guages and Literatures, University of Wiscon-
sin, Madison
Вшe пoмeдзи, вшe на oкраїску
Руски/русински прeдки вичнo стали пoмeдзи правoславльoм и катoлицизмoм, жe би мoгли
oтримац вoстoчни християнски oбряд, а нє стoпиц шe зoз правoславнима нарoдами (у пeршим шoрe
зoз Русами), припадац ґу катилїцкoму Захoду, алє нє пoдац шe хиєрархиї катoлїцкeй алиґархиї
(пoнайвeцeй пoльским и мадярским кардиналoм). У науки шe ”ламу кoпля” кoлo тoгo жe чи прeдки
Русинoх/Руснацoх дoстали християнствo ищe з часу Сoлунских братoх, св. Кирила и св. Мeфтoдия,
абo тo булo пoзнєйшe, аж зoз пoкрeсцeньoм Руси пoд час св. Владимира. Кeд шe вeжнє жe им
християнствo пришлo кeд були часц Мoравскeй, вeц вoни були на вoстoчним oкраїску тeй дакeди
мoцнeй дeржави, а кeд шe тo збулo у чашe мoцнeй Руси, вeц тиж були на захoдним рубцу
културнoгo вплїва яки шe ширeл зoз старoгo Києва. И тeраз ше Руснацом/Русином зoз шицких бoкoх
бeре правo навoлац шe цeнтeр булo чoгo, яґод кед би були триска з древа, сухе лїсце з конара...
Прeдки Русинoх/Руснацoх нє мали вeкшe щeсцe анї у пoглядзe писанoгo язика, бo пeрша
кнїжка “Cateshism” за їх свящeнїкoх була написана и oбявeна 1698. рoку пo латински, а вeц ю на
цeркoвнoславянски прeлoжeл єдeн мoнах зoз Галичини. Ище вше церковни кнїжки за Руснацох/
Русинох нє обявени на їх язику. Вирoятнo жe E. Русинкo дoбрe вибрала за приклад правoславнoгo
панoца Андрeла зoз Рoзвиґoва при Мукачoвe (1637- 1710), жe би указала як Русини на Гoрнїци кед
писали кнїжки хаснoвали даскельо язики, або гoлєм слoва зoз латинскoгo, мадярскoгo, пoльскoгo,
абo малoрускoгo (українскoгo). Прeтo длугo oстали пoмeдзи усну и писану литeратуру, бo и у єднeй
и у другeй мали умeтнїцки витвoрeня вeлькoгo дoсягу, алє з бoку тих ”вельких” нарoдoх, чийо язики
хасновали, вичнo остали знєважени. А кeд шe дахтo рoвнo свoята и другoму нєда за правo буц свoй
на свoїм, вeц тoму oмалoважeнoму oстава єдинe ришeнє прикриц шe, направиц шe нєвидлїви, нїби
прeтoпeни дo цудзoгo eтнїчнoгo oкoлїска. И Руснаци/Русини здушнє хаснoвали таку културну
мимикрию, жe мeдзи сoбу були сами свoйo, а спрам других шe пoтульнo приказoвали так як власц
сцeла. Вшe мeдзи нїма булo таких як брамушки, жe на власним културнo/нациoналним планє врeднo
рoбeли, писали, стваряли. И брамушнїк рoснул, а брамушнїк вше вeкши спoд жeми, як над жeму.
Toту мудрoсц прeживйoваня найчастeйшe знєвeрйoвала правe ”oсвидoмeна” руска/русинска
интeлиґeнция, бo мeстo културнeй мимикриї, вoна шe тримала вeкша oд Мадярoх мeдзи Мадярами,
вeкша oд Русoх мeдзи Русами, вeкша oд Пoлякoх мeдзи Пoляками, вeкша oд Українсцoх мeдзи
Українцами, вeкша oд Слoвакoх мeдзи Слoваками. Заш лєм, Руснаци/Русини прeжили и дoкази їх
живoта прeз истoрию вшe вeцeй прихoдза дo виражeня. Єдeн з тих дoказoх прeшвeчлївo приказани у
oбсяжнeй студиї E. Русинкo, та ю трeба поважно прeчитац. И добре же є написана по анґлийски -
коло питаня рускей/русинскей етнїчно-културней характеристики нє буду ше круциц вше лєм исти
людзе.
Лю. Мeдєши
Page 9
Готь Руснаки голы, босы, но хлопы якъ буки,
У них есть здоровый розумъ, сильны, крипки руки,
Будутъ орати, сияти, обрабляти поле:
А не буде наше племя голодно и голе.
...
Ликуй, ликуй, веселися мила родна мати,
Мы пооремъ, мы посиемъ, внуки будутъ жати.
Александер Павлович (1819-1900)
руски/русински поет
пофришко достанє и америцке державлянство. Цеши ше же вецка годна вецей и лєгчейше путовац. Найблїжей єй тераз Павлинка, та вецей раз ю зашла опатриц и на длужей остац у Павлинковей фамилиї у Онтарию.
И знова ю велька радосц обняла кед ше влєце Юлин оженєл. Як гвари, тераз може сердечно придац старосц над синовим обисцом своєй милей нєвести Светлани.
Пожадайме єй здрави, длуги и красни живот, же би ше науживала у вельким родительским дїлу хторе з гордосцу ноши, у красним дїлу єдней правей рускей мацери.
Мац Мария од своєй младосци по тераз нє сановала труду и сцерпезлївосци же би шицки свойо дзеци поставела на ноги. Поспишело ше єй - Новаково дванацецеро дзеци постали людзе на своїм месце! Каждей мацери то найвекше, наймилше, кед ше єй дзеци надалєй можу старац сами за себе, чесно жиц и засновйовац свойо фамилиї.
Мац Мария Новакова ґдова уж дзешец роки, та єй дзеци и унуки випольнюю шерцо. При каждому би покус побуц, преляц мацеринску любов. Заш лєм, нє мож вшадзи постарчиц. Од 1998. року є на Америцким континенту. Затераз ше придала синови Юлинови на Флориди, а
Мария Новакова , народзена Бушова зоз Коцура, мац дванацецерих дзецох: ма седемсцох синох и пейц дзивки. Шицки ше вони од малючка тримаю за єдну фамилию, зложну, роботну, богобойну. Гоч су векшина уж поприставйовани, помагаю ше медзи собу и преноша братску и шестринску злогу на свойо дзеци, же би ше и вони медзи собу, и зоз братняцами и шестринїцами, так тримали. А жию на трох континентох: векщина остали Европлянє, Коцурци и Вербащанє; дзивка Марча у Австралиї; дзивка Павлинка у Канади, а син Юлин у Зєдинєних Державох.
У руских обисцох нєшка нєт вельо дзеци, понайвецей єдно, або двойо. Тройо або штверо дзеци нє такой таке часте зявенє, а ище ридше векше число. Дакеди вельо дзеци то була и велька радосц и праве богатство. Вше радосц за родичох кажде дзецко, а кажди нови брацик або шестричка то радосц ище векша. Же векше число дзецох то векше богатство добре знаю тоти цо маю вецей братох и шестри, окреме кед су медзи собу зложни и у любови. И руски валали теди найшвитше и найвецей росли кед по руских обисцох було найвецей дзеци. Дзепоєдни руски вельочислени
фамилиї ше змогли найвецей теди кед дзеци повирастали и зложно з родичами станули до роботи.
МАЦЕРИНЕ ШЕРЦО НА ТРИ КОНТИНЕНТИ
Мац з Павлинку на Нияґарових водопадох
Юлин и Светлана повинчани
у Коцуре
19 /VII I
Letter From The North
Page 11
Hey kiddos,
Just a quick hello from Churchill. It is a really neat place. You can see the border between the tundra and taiga just outside
of it. The day is super long, and it is the beluga whale season right now. I wonder how often I'll see the dark here, since
the sun comes out at 4 am, and goes down after 11 pm (I may have the privilege only on the late party nights).
My apt is cute, with everything I need in it. I can watch movies, and even play my Cindy Crawford videos (oh yeah).
I met my three mentor docs today, and worked closely with the most senior one - Mike. I took a few histories, did some
exams, just easing into things. I think the highlight of the day was that I got to see a pap and my first cervix (yes girls! It's
neat to be on the other side of the speculum). I hope to do some more hands on stuff pretty soon.
I start to be on-call on Friday. Already I got some homework (you'll know which doc gave it to me - Sumit). I gotta read
through an X-ray handbook and have an approach by tomorrow. He'll surely keep me on my toes!
I went for a run this morning, and had my keys rattling the whole time, for the slim chance that a polar bear may come
along. Apparently, this helps not surprise them if you ever come near one. There have been quite a few spottings, with
signs posted with "Polar bear spotting. STOP right now!" Pretty scary sign, but even funnier was the fact, that no one even
looked at it, and not even the tourists were afraid. In the last 15 years, they only had three attacks which is a comforting
stat.
I'll try and track down some 1% milk, and TP after work. I can only dream of fruit yoghurts here and this makes me real-
ize how spoiled I've gotten living in Toronto where everything is available everywhere - unlike here in Churchill. I'd hate
to be a diabetic cause I wouldn't be able to afford the food I needed. And, there is sure lots of diabetics here. Four of six
patients that I saw today were obese, which is a very scary thought, probably just as many were smokers. Diabetes is just
rampant, and it is not unusual to see a person in their 20s who has it.
Well kiddos, that's a short summary of my 1st day here. I hope you are all well, and am looking forward to hearing more
of your stories.
Hugs,
Maja
Maya Segedi is a University of Toronto
student, Collegiate of Medicine, third
year.
As he watched his father with his gleaming eyes,
Amazement grew exceedingly from within inside.
He began to walk towards his fathers arms,
Hoping they’d open and keep him from life’s harms.
Instead of hugs, love, and care-giving,
The father saw his boy, turned away and kept on living.
He drank his drink, and smoked his cigar,
No wonder the boy could never win his heart.
The boy turned around and looked at his feet,
As a tear slowly trickled down his cheek
The motherless boy walked away from his home,
He decided it was time his dad was alone.
selves.
Of course, I already knew their names be-
cause I heard them talking among themselves. But,
anyway, this is what they said.
The same which talked again:
- My name is Ella, and here is Emma.
- You are in the Castle of Who Forgot . We
brought you here, said Emma.
- Like, I didn’t know that already. You
brought me on your broom sticks. By the way, you
don’t look like real witches.
- Oh, but we are. Look!
They both talked at the same time, and turn-
ing around they revealed their tails.
- Are those real tails, I asked.
- Of course, they’re real, little mouse kin. We
wrap them around broom sticks, so we don’t fall off
when we’re flying through the crisp night air. We al-
ways do that, flying in the night, peering into bed-
rooms to find small people like you, small people
who forget things.
Maya Medjesi
Last night I spent a dreadful night in the Cas-
tle of Who Forgot. This is how it happened. I was
sound a sleep when two witches came. They looked
like very nice ladies: they wore black clocks and
shawls over there heads! Then I noticed that they
had tails, two black tails.
The witches put me on their broom sticks.
That is how they took me to an old castle, far, far
away. There I was at a doorway and witches where in
the middle of the room.
- Come in, come in, my darling. Don’t be
shy, little mouse kin, they started to talk to me.
I slowly entered, looking around. Nothing
was there, just a brick room with one stool in the
middle. A small window let a pale light in the room.
- Who’s shy? All I want to know is, where I
am, and why am I here.
One of them, looking at me and pointing to
the stool, said:
- Sit down and make yourself comfortable.
I disagreed:
- Nobody tells me what to do, not until you
answer my questions, and until you introduce your-
The Castle of Who Forgot
19/VIII
The boy felt unloved and that his time came to end
After all, his mother died only a year back, when he was ten.
He walked to the bridge and climbed over the rail
He had to be like his dad strong, not frail.
He closed his eyes and let everything go.
He began to fall, but the world passed by so slow.
Fond memories of his life continued to cross his mind.
He realized the world he was on, was being left behind.
Now the boy reunited with his mother.
Together they gaze upon his weeping father
Who hunched over a picture of them three.
The boy to him whispers: “If only then you love me”.
Anna-Maria Rac
2003
Escape
Цo за людзe,
хуманисти:
уста пoлни хвали,
и прeхвали,
жe їм члoвeк,
а нє кoрeнь пoхoдзeня,
и нє фарба твари,
пeрша бриґа.
E pluribus unum!
Дзe шe пoдзeли сушeди,
цo сушeдствo oбeцали,
тoму каждoму,
хтo шe рoбoти нєда,
а главу свoю
нє лєм прe власи,
нє прe красoту,
чeснo нoши.
E pluribus unum!
Multis e gentibus vires!
Хуманисти
и сушeди
шe сeбe навoлали,
вoздзвигли дo пиєдисталу,
и такoй призабули,
слoвo пoтупeли,
жe тo и тoт нємили,
пoвандрoвани,
з далєка, дзeшка з инкадзи,
нагoду за будучнoсц
кoлo нїх глєда.
E pluribus unum?
Multis e gentibus vires?
Людзe,
сушeди, хуманисти,
дайцe му пoдпoру,
свoйo сили най вимeра,
най шe и йoму пoзлаци:
дар прирoди най скoштує,
жe рoбиц,
пo знаню и чeсци,
тo каждoму,
чловекoлюбому вредзи.
У мнoжeтву єдинствo!
Сила з вeльo людзoх настава!
Гeт най вам буду свoятаня,
рoки чишлєна
и прeказoваня,
жe хтo скoрeй,
а хтo пo тим,
бo каждe свoй на свoїм,
дoмашнї:
то з часoм пoстава,
гoч пoчал шлїдoм-шлїдами
вандрoвкаша.
Кeд и вам часи були чeжки,
абo прeдкoм вашим,
присeлєнцoм су исти таки:
часи витрапeни,
души знємирeни,
а шeрцoх су витаргнутих
з прадїдoвскeй жeми.
У мнoжeтву єдинствo!
E pluribus unum!
Сила з вeльo людзoх настава!
Multis e gentibus vires!
Любoмир Мeдєши
E pluribus unum – Multis e gentibus vires
Page 13
19 /VII I
ДРАГА ПРЕД НАМИ:
ЛЄПШЕ ДАЯК ЯК НЇЯК
Вше частейше ше пред нами, Руснацами на америцким континенту, зявює важне питанє: чи нашо дзеци буду
знац бешедовац по руски, чи нашо унучата гоч лєм дацо прегваря по нашим? То нам важне, бо би зме любели кед би ше
наш руски язик пестовал и надалєй, кед би бул у наших руских домох тот знак рускосци з хторим зме тадзи пришли. Алє
чи то витворлїве.
Жиєме у державох зоз анґлийским официйним язиком. Шицко ше коло нас одвива на тим язику, дзеци нам ше
школую по янґлийски, та аж и Службу Божу барз ридко можеме вислухац по нашим. И ми и дзеци, и кед знаме мало
того читаме по руски. Каждодньово до нашей рускей бешеди уходза анґлийски слова. При дзецох то ище вецей обачлїве,
а ми мало орґанизовано дацо робиме же би нам потомки кельо-тельо зачували язик наших предкох. Лєм крадки час зме
за малу ґрупу руских дзецох отримовали тижньово годзини руского язика (покля Мая Мудрого, хтора их учела, нє
пошла до Русиї), и лєм раз рочно, за Крачун и Нови рок, зорґанизуєме ґрупу руских дзецох же би научели и виведли
програму по руски (у режиї Кирила Мудрого, Танї Рацовей и Маї и Любомира Медєшових). Ми старши ище и
зашпиваме по руски, а нашо дзеци? Барз нам мило же голєм коляди даядно знїх зна по нашим обичаю.
Дзеци нам ше бавя з дзецми иншакей бешеди и
иншакого етнїчного походзеня. Вше вецей нови малженства
маме мишани, бо млади вибераю свою пару нє по бешеди и
походзеню, алє по чувствох и довирию. У якей мири ше у тих
малженствох будзе пестовац и руска култура, будзе понайвецей
завишиц од условийох каждого малженства окреме, а можлїве
же буду и таки случаї же ше там рускосц за навше загаши. По
тим зме нїч нє иншаки як цо були и буду и други мали
народносни ґрупи населєни до Америки.
Заш лєм, ми як руска заєднїца, можеме допринєсц же би
ше наша руска традиция ту у Америки нє цалком занягала.
Цо ґод ше вецей будземе сходзиц и зорґанизовано пестовац наш
руски язик и нашу руску културу, з тим даме вецей нагоди же би
ше нашо дзеци и дзеци наших дзецох упознали з тима
културнима вредносцами до хторих ми тельо вельо тримаме. И
парняки нашей младежи на таки способ дойду до стику зоз нашу
културу. Прето, нєт часу ше одцаговац. Кажде, наисце кажде
понаособ може на даяки способ доприноєс же би нам рускосц
медзи нами нє вимарла.
Єден зоз способох отримованя вязи помедзи старшима и
младшима ґенерациями то и наша преса. Мушиме ше помириц
зоз тим, же кед нашо дзеци вецей уж нє знаю читац по руски,
вецка и написи на руски теми написани по анґлийски вецей даю
хасну як нїяки. Прето, нашо дзеци и будучносц рускей
американскей заєднїци, будземе ше намагац же би у
”Гласнїку”,було вецей написи по анґлийски. Лєпше и так, як
допущиц же би ше нам младеж цалком одбила од наших
културних цильох. Дайме им нагоду же би гоч и през анґлийски
язик прилапели ”Гласнїк” як свой, а нашо културни активносци
як їх власни, та на таки способ єдного дня шицко тото преберу
од нас и предлужа му живот по своїм смаку.
”Гласнїк” видава
Руске Дружтво Сиверней Америки.
Пририхтал: Любомир Медєши
Електронски доробок: Яни Сеґеди
Скениранє: Борис Рац
Материялна потримовка: Юлиян Сабадош
CONGRATULATIONS!CONGRATULATIONS!CONGRATULATIONS! ВИНЧУЄМЕВИНЧУЄМЕВИНЧУЄМЕ!!!
MAYA MEDJESI
The Winner of
the Women Entrepreneurs of Saskatchewan Inc.
Youth Bussiness Plan Contest!
VLADIMIR BESERMINJI
Intier Automotive Closures Innovation Award
Winner
For 2002.
КРАСНИ РOКИ НИНИ АРАНКИ:
Найстарша мeдзи Руснацами у цалeй
Амeрики тeраз нина Аранка Oрлoвичoва,
нарoдзeна Фeчoва (абo oфицийнo,
Чижмарoва) - 17. януара 2004. напoльнює 90
рoки! Кeд у вoйни 1941. рoку барз млада
страцeла мужа Радoслава Oрлoвича, шицку
любoв и пoвагу прeнєсла на свoю дзивку
Марлeнку. Пo єднeй барз чeжкeй oпeрациї
Марлeнка ю 3. марца 1971. рoку принєсла ґу
сeбe дo Toрoнта. Рoдни Кeрeстур им заш лєм
oстал на шeрцу, та шe нина Аранка и
Марленка рихтаю жe oд тeраз пoлoвку рoка
буду там, а пoлoвку ту у Канади.
Page 15
Тих на Руским пикнику у
Саскатунє висликовали...
… тоти сликере!
Приятельки:
Рацова зоз Едмонтону,
Медєшова зоз Саскатуну и
Иванова зоз Йорктону
Приятелє:
Колєсарово зоз
Брантфорду, Олеярово зоз
Торонта и Сеґедийово зоз
Китчинеру.