ЦИТРИНА 17

Вуличний фешнКнига на місяцьМУЗАproduction

КіноПоглядЛьвівські похо

денькиМандри

Трохи історіїАналізуй!

Читай у номері:

Читай у номері:

СпортСтопКадрЕксперимент

HelpКорисні поради

ЛайфХакЗадротоманія

Фото: Назарій Лазур

ВУЛИЧНИЙ ФЕШН

Осінь. Топ-10 книг для гарного настроюВа

лент

ина

Рущ

ак Літо разом з відпочинком та вільним часом покидає нас і натомість прихо-дить осінь разом з її заклопотаністю та прохолодними вечорами. Як відомо, восени розпочинається період депресії. А що найкраще допомагає боротися з нею? Чи-тання. Заспокоює, відволікає, розслабляє – і це ще не весь список корисного впливу книжок. Отже, я підготувала для тебе топ-10 книг, які урізноманітнять твої вечори та зро-блять їх цікавішими. Різноманітної тематики, з абсолютно відмінними сюжетами, під різний настрій від класиків і наших сучасників.

«ЗНАХАР» Тадеуш Доленга-Мостович

«Людина щаслива до тих пір, поки в змозі гідно оцінювати

своє щастя. А для людини цінно лише те, що важко

дістається. »

Польський автор. Початок 20

століття.Дії відбуваються в Польщі того часу.Призначення: зацікавити, відволікати.Професор Вільчур – найталановитіший хірург, яко-го знають і шанують у медичному колі. У нього щасливий шлюб та маленька донька. Усе ніби ідеально і більшого хотіти неможливо. Про-те, як це часто буває, доля робить крутий поворот та все кардиналь-но міняє. Поважний професор стає безпритульним і тиняється селами під іменем Антонія Косиби. Амнезія вичистила з пам’яті хірурга його попереднє життя, але найголовніше лишилося – лікарський талант, вправність та геніальність. Руки все пам’ятають.У народі його охрестили знахарем. Він зцілює усіх, хто цього потребує, але чи зцілить він себе? Чи зможе віднайти свою сім’ю та втрачене життя?Застереження: не для тих, хто не любить класику.

5 6

КНИГА НА МІСЯЦЬ«ШОКОЛАД» Джоан Гарріс

“На мій погляд, немає такого поняття, як хороший чи по-ганий християнин. Є погані та хороші люди.”

Британська письменниця. Наш час.Дії відбуваються у Франції, напевно, кінець 20 століття, як на мене (адже ніяких засобів комунікацій немає, зв’язок з церквою занадто сильний).Призначення: підняти настрій та створити затишок.Маленьке місто завбільшки у п’ять вулиць жило спокійним життям – люди ходили до церкви, доглядали дітей та сад, працювали. Чи були вони щасливими? Хтозна, але вони точно стали щасливішими, коли до них увірвався стрімкий вітер, який привів із собою Віанну та її донь-ку Анук. Дві мандрівниці та шоко-ладна крамниця – нове потрясіння для міста, а головне – для церкви, яка вороже налаштована до усіх но-воприбулих диваків. Франсіс Рей-но, місцевий священнослужитель, вбачає гріховність та непотрібність

у солодощах. Починається тиха бо-ротьба. Церква проти шоколаду. Хто кого? Люди оберуть самі на чий бік перейти.Застереження: не для тих, хто нездужає на цукровий діабет. За-надто солодко буде.

«ВОЛОДАР МУХ» Вільям Голдінг

«Може, звір цей і є ... Може ... це ми самі.»

Британський письменник. 20 століття.Дії відбувають на безлюдному острові під час війни(якої саме не уточнено).Призначення: зацікавити, відволікати.Що відбувається, коли дітей та підлітків залишити самих без на-гляду? А от що відбувається… Хлопчики опинилися сам-на-сам з жорстокою реальністю джунглів. Проте чи не вони найжорстокіші

5 6

на цьому острові. Зорганізуватися та розподілити роботу – занадто нудно. Куди краще розмалювати обличчя фарбою і прикинутися ди-кунською зграєю. Бити, грабувати, полювати, вбивати – от що стається, коли людське ховається, а на пер-ший план виходить тваринне. Книга розповідає про стрімкий занепад та деградацію моралі поза соціумом.Застереження: не для тих, хто лю-бить любовні романи та Донцову.

Книги про «ЕНН …» Люсі Мод-Монтгомері

«Я вважаю, що краще нехай мене спіткає розчаруван-

ня, ніж взагалі не чекати від життя нічого доброго ...»

Канадська письменниця. Початок 20 століття.Дії відбуваються у різних містечках Канади того часу.Призначення: заспокоїти, створити атмосферу добра та комфорту.

Серія книг про маленьку Енн. Дівчинка виїжджає з дитячого при-тулку до Зелених Дахів, проживає ве-селе і сповнене пригод життя. Потім Енн вчиться і працює вчителькою, закохується у давнього друга і стає Енн Блайт. Вони заселяються у Дім Мрії та створюють власне сімейне вогнище. А потім у Інглсайді велике сімейство з дітьми продовжує щас-ливе життя.Книги просякнуті добром, теплом та трішки наївністю. Проте такі дещо дитячі та безпосередні діалоги й по-вороти у сюжеті не є недоліком, а, навпаки, - перевагою. У наш час і так забагато турбот та складнощів. Тому не варто переживати ще більше, а потрібно розслабитися та поринути у світ сповнений мрій, див та казок.Застереження: не для тих, хто лю-бить напружений сюжет, містику та детектив. Більш дівчаче чтиво.

7 8

«КВІТИ ДЛЯ ЕЛДЖЕРНО-НА» Деніел Кіз

«Раніше мене зневажали за невігластво і тупість, те-пер ненавидять за розум і знання. Господи, та чого ж їм потрібно від мене?»

Американський письменник. Поча-ток 21 століття.Дії відбуваються орієнтовно у США, наш час.Призначення: відволікати, зацікавити.Це щоденник Чарлі Гордона – при-биральника у пекарні. Йому 32 роки й він розумово відсталий. Чарлі отримує можливість взяти участь у науковому експерименті та ста-ти розумним. Професорам вдало-ся підвищити його IQ з 68 до 200. Чарлі стрімко почав розвиватися. Але яка ціна за геніальність? За все потрібно платити. Історія про Чарлі не виняток.Застереження: не для тих, хто надає перевагу багато сюжетним романам.

«ВИКРАДАЧ ТІНЕЙ» Марк Леві

«Ніколи не треба порівнювати людей, адже

кожна людина ні на кого не схожа, головне - знайти несхожість, яка найкраще

підходить саме тобі.»

Французький письменник. Наш час.Дії відбуваються у Франції.Призначення: зацікавити, розсла-бити.Книга не фантастична, проте голов-ний герой вміє розмовляти з тінями. Це не любовний роман, проте є і сю-жетна лінія кохання головного ге-роя до дівчинки з його дитинства. Як на мене, це книга про альтруїзм та усвідомлення свого життя. Ке-руючись своїм даром, хлопець стає лікарем і вважає це своїм справжнім призначенням. Рятуючи життя сот-ням пацієнтів, чи зможе він вряту-вати найдорожче у його житті?Застереження: не для тих, хто хоче побільше загадок та кривавих моментів.

7 8

«КУЛЬБАБОВЕ ВИНО» Рей Бредбері

«Перше, що дізнаєшся в житті, - це те, що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся, - це, що ти все той же дурень.»

Американський письменник. Кінець 20 століття.Дії відбуваються у Америці того часу.Призначення: відволікати, створи-ти атмосферу спокою.Головні герої твору – брати Дуглас і Том. Розповідається про події того літа у їхньому містечку. Ця книга – калейдоскоп з окремих історій, які подібно кульбабі, розлітаються світом, підхоплені свіжим вітром. Чим жило містечко, чим дихало, куди ходило і як почувало – усе це і багато іншого читай на сторінках.Застереження: не для тих, хто не любить короткі розповіді.

«СЯЙВО» Стівен Кінг

«Ми живемо, щоб давати бій кожному новому дню.»

Американський письменник. Наш час.Дії відбуваються у США початку 2000-х.Призначення: захопити, відволікати.А чи знаєш ти, що можеш сяяти? В черговий раз майстер жаху Кінг до-водить нам, що надприродні речі є дуже навіть можливими й вони по-руч. Роман з яскравим домішками містицизму знайомить нас з сім’єю хлопчика Денні, який володіє да-ром. Те, що приховане від звичай-них людей, для нього є нормою. І тільки тобі належить дізнатися, що бачить хлопчик.Застереження: не для тих, хто має слабкі нерви.

«ХИМЕРНА ПРИГОДА З ДОКТОРОМ ДЖЕКІЛОМ І МІСТЕРОМ ГАЙДОМ» Роберт

Льюїс Стівенсон

«Мій диявол занадто довго знемагав у темниці, і назовні

він вирвався з ревом.»

9 10

Шотландський письменник. Кінець 19 століття.Дії відбуваються у сучасному світі письменника.Призначення: захопити, відволікати.Добро чи зло? Біле або чорне? Світло чи темрява? Джекіл або Гайд? Чи можливе існування одно-го без іншого? Навряд. Містичний і страхітливий роман свого часу зму-шував читачів застигати від жаху. Сьогодні нас особливо не налякаєш, проте книга залишилася цікавою через століття. Чудернацькі пере-творення, злочини без кари, роз-плата за звичку – те, що чекає тебе на сторінках книги.Застереження: не для тих, хто бажає розслабитись та заспокоїтись.

«НІЧ ЛАГІДНА» Френсіс Скотт Фіцджеральд

«Ніколи ж не можеш сказа-ти з упевненістю, яке місце

займаєш в чужому житті.»

Американський письменник. Поча-

ток 20 століття.Дії відбуваються у Франції того часу.Призначення: відволікати, розсла-бити.Любовний роман автора, як і попередні роботи, має на меті висвітлити тему американської мрії. Все має бути з блиском та ло-ском. Головна героїня – молода актриса, яка закохується у одруже-ного чоловіка. На прикладі жит-тя типової еліти, викривається уся примарність їхнього «щастя». Усе починає тріщати по швах і розпада-тися. Не може бути усе бездоганно та чудово. Книга про те, що обгортка, насправді, ніколи не показує зміст.Застереження: не для тих, хто праг-не серйозної наукової літератури.

От і усе. Топ-10 книг для тебе готові, Сподіваюся, знайдеш, що почитати та як зробити свої вечо-ри цікавішими. Читай, відпочивай, розвивайся!

9 10

Іван Б

обов

Дзеркало

11 12

Неможливо було навіть уявити, що така краса могла народитись в результаті чийогось оргазму. Її природність була настільки неприродною! До тремтіння в грудній клітці відчувалося, що до її створення неодмінно прикла-лась волохата рука кого-небудь із богів. Позаземна чарівність збивала з ніг навіть стійко цілеспрямованих, і одними лише людьми цей перелік не обмежу-вався. Здавалося, сам вітер при зустрічі з нею затихав, боячись пошкодити укладку.Скільки ж очей п’яніли й лед-ве трималися за поручні очниць, щоби геть не вивалитись з орбіт. Одурманені зіниці візуально по-глинали її без закуски й, зовсім за-бувши про тверезе моргання, косо спрямовувались на її припудрене чарівністю обличчя. Вона була більш неприступна, ніж будь-яка з наявних фортифікацій, така ж не досяжна, як заповітна гірська вершина для Сізіфового каме-

ню — скільки до неї не підкочуй, все одно скотишся осколками до підніжжя.І ось саме перед ним вона по-стала, як пізній осінній ліс — повністю гола, гнучкі гілки якої більше не ховалися за непроник-ною густотою зеленого покриву. Як слабшають черешки листків з приходом холодів, так слаб-шала і застібка ліфчика, який цілий день дозрівав, щоби бути зараз скинутим. Подібно тому же листю, він всмоктував соняч-не світло й мінерали, його во-локна промокали від бажаних поглядів. Рухом руки, як поривом осіннього вітру, вона здувала з себе залишки непотрібної більше тканини — одяг плавно спадав, покірно стелячись біля ніг. Ра-зом із білосніжними трусами, що танули й струмочком плавно стікали по ногах, впала і туман-на завіса таємниці, даючи хоча б люмінесцентним променям лам-пи обмацати долину її тіла.

МУЗАproduction

11 12

Саме йому випала честь насо-лоджуватись тим, що так шалено манило всіх навколишніх, тільки йому і їй. Коли вони залишалися наодинці, її надприродна краса заповнювала собою його блиску-чий від захвату світ. Лише йому вона одного разу довірила всю себе, і тепер уже більше ніколи не зможе без нього обійтися. Ра-зом з ним, усамітнившись від на-стирливих поглядів і панівної за вікном метушні, вони годинами могли вибирати, яка сукня сидить на ній краще. Багато хто віддав би все за те, щоб хоч на п’ять хвилин побути на його місці. Ні перед ким вона так не крутилась і не звивалася, не плакала і не відкривалася — ніхто, крім нього, не знав її справжньою.Проблема тільки в тому, що вона не бачила в ньому нічого, окрім як предмета, через який вона могла бачити саму себе — адже він був простим кімнатним дзеркалом.

Хранитель часуРо

ксол

ана

Арт

им

13 14

Якщо ви фанат стрільби та на-сильства, цей фільм не для вас. Це фільм, під час перегляду якого вимикатися мозок і дивиться та відчуває душа. «Хранитель часу» - це захоплива історія хлопчика-сироти, який втратив батька. Щоб зберегти спогади про нього, він продовжує лагодження хитрому-дрого механізму, який зберігає в собі якусь таємницю. Принаймні, так все виглядає з першого по-гляду, але от проходить година, і у фільмі відкривається подвійне дно. Виявляється, що Мартін Скорсезе зняв фільм ... для себе! Так, ви не помилилися. «Hugo» - кіно для душі, а не кіно заради кіно та прибутку. Але і назвати його артхаусом або ще якимось мод-ним слівцем язик не повертається. Це своєрідна данина Скорсезе ми-стецтву... мистецтву, яке створене, щоб вражати й підкорювати сер-ця глядачів. Вже не знаю, чого б це Мартін впав у таку ностальгію, але це відчувається у кожному

персонажі й кадрі. Від фільму віє романтикою і саме цього, по-моєму, домагався режисер. Чи не симпатій глядачів і відбивання грошей, а свого власного задово-лення. Звичайно Париж зіграв, якщо ж не найголовнішу, то точ-но величезну роль у створенні зачарованої атмосфери карти-ни. Він зробив це справді чудово! Чарівна казка: французькі мане-ри спілкування і поведінки, Ей-фелева вежа, оповита зимовим одягом, вокзал по-справжньому живий і прекрасний. Розумієш, що 170 мільйонів були витрачені не даремно. Дивують персонажі. Кожен герой унікальний і має своє призначення. Взяти хоч поліціянта, який увесь фільм намагається напаскудити голов-ному герою і представляється чи не лиходієм. Але це сімейне кіно, і в кожного є душа. Він - ветеран війни й під час бойових дій йому відірвало ногу. Замість неї він хо-дить з механічним протезом, який

КІНОПОГЛЯД

13 14

раз у раз ламається. Звичайно, ти починаєш ставитись до нього зі співчуттям і в тобі прокидається до нього повага! Що ж стосується акторів, то свої гроші вони чесно відпрацювали, але «Вау-ефекту», знайомого за багатьма фільмами цього режисера, не виробляють. Більше всіх вразив вищезгада-ний доглядач вокзалу. Ні куди не подівся і талант Мартіна як режи-сера, так і оператора. Все подається невимушено, легко. З нотками гу-мору Скорсезе розбавляє свої роз-думи про місце людини в цьому великому світі та про людяність. Але фільм не тільки про це. Це практично даний посібник з історії кіно. Чого ж повинен хотіти й що повинен відчувати режисер, щоб бути таланови-тим? І цьому присвячено багато часу в «Хранителі». Неспішно, але правильно нам подається ця страва. Воно рясніє вишуканістю і смачними інгредієнтами. І ось протягом всієї трапези ти із за-

доволенням поглинаєш його. Ти насолоджуєшся кожною секун-дою, проведеної наодинці з ним. Але ось, обід закінчено, свічки по-гасли, а ти сидиш один в темряві й думаєш. Що ж це було? «Це одне з найкращих, що я куштував», - ка-жеш ти, встаєш зі стільця і йдеш, намагаючись пригадати, де ста-лося ваше «перше знайомство». Теж саме відбувається й у випадку з «Hugo». Але головне те, що про витрачений час ти не шкодуєш, адже це того варте. Що ж, пора підбивати підсумок. «Храни-тель часу» - цікавий, насичений і оригінальний фільм. Фільм, який здивує Вас, змусить посміхнутися і навіть затамувати подих. Тому він однозначно гідний перегляду. Що я Вам і рекомендую. Я впевне-на, Ви не залишитесь байдужими та не будете шкодувати про витра-чений час, адже проведете його з насолодою для душі. Приємного перегляду!

Рокс

олан

а А

ртим

«Хованки» по-львівськиЛьвів – однозначно місто креа-тивне та цікаве. Тут завжди є що глянути, відвідати та чим насо-лодитись. Відчуття «нудності» в цьому місті у вас не буде, адже крім різноманітних концертів, фестивалів та тематичних свят, на Вас чекають різноманітні тематичні заклади. Все зале-жить від Вашого настрою та ба-жань. Подумаєте, що вже все відвідали й вас нічим не здиву-вати? А от і ні.Квест-кімнати «Хованки» вас здивують і змусять випробува-ти свої сили у логічних, цікавих іграх на кмітливість. Любите цікаві місця, граєте у голово-ломки та полюбляєте дивитися детективи? Чи Ви просто за ак-тивне та веселе дозвілля? Тоді це місце саме для Вас.Мета гри – знайти ключі, роз-гадати загадки та вибратись із кімнати за 60 хвилин. І якщо Ви думаєте, що Вікіпедія та Google

вам у цьому допоможуть, то Ви помиляєтесь :) У цій кімнаті – все залежить тільки від Вас та вашої команди. До, речі щоб стати учасником, Вам потрібно зібрати команду від 2 до 4 осіб. Тому беріть з собою кохану лю-дину, друзів та вперед розга-дувати таємниці загадкової кімнати. На Вас чекатиме дві кімнати: Скарби нації та готель «Манхеттен».Спитаєте де ж це цікаві місце? На вулиці Зелена, 53, другий по-верх. Де можна зареєструватись ? На сайті www.hovanky.in.ua. Яка ж вартість, цієї чудо-кімнати? Все залежить від обраного Вами часу, для 4-х осіб ця розвага буде коштувати від 300 до 400 грн.Однак, якщо ж Ви «бідний» сту-дент, а грати хочеться – не за-смучуйтесь. Адже для студентів з понеділка по середу діє спеціальна ціна - 200 грн. Смач-на пропозиція? Тому скуштуйте.

15 16

ЛЬВІВСЬКІ ПОХОДЕНЬКИ

15 16

Головне - увімкнути GPSНа

зарі

й Л

азур

17 18

МАНДРИ- Саш, слухай, а ми ще довго будемо чужими городами їздити? - Не знаю, навігатор показує, що їдемо ми в правильному керунку.

Коротше, всі мої мандрівки на скутері є поривами абсолютно спонтанними і я ніколи не планую свій маршрут заздалегідь. Така ж ситуація була нещодавно. Зранку прокинувся. Привів себе до тями. Глянув у гаманець, чи є там за що заправитись. Та й усе. Сказав братові, що ми їдемо в Золочів, ну бо захотілось. Іншого пояснення тут не було. Звичайно ж, перед тим як сідати та їхати я вивідав скільки тре-ба буде подолати кілометрів та якою дорогою. Все ніби просто, якихось там 60 з копійками км і дорога на Тернопіль. Улюблена заправка. Кава. А 92. Увімкнений GPS. Рушили. Наша до-рога, якщо її можна буде так назва-ти, з самого початку була не з легких. Це було реальне бездоріжжя. Якісь ґрунтові дороги, піски, насипи з ще-беню. Якби ми їхали квадроциклом, то думаю було б Ок, але ж ми премось

по тому всьому на моєму #Giorno, і йому дорога не дуже до вподоби. Їхали й по якомусь лісі, і через при-ватний сектор (дякую, що скутер компактний і всюди пролізає), і в болоті ледь не плавали, і чужими полями-городами катались. Їхали так добрячих 8 км зі швидкістю слимаків. Мене мінімально вже шляки трафляли і я вирішив зро-бити мінімальний кофібрейк. І тут мене реально осінило!

- Саш, слухай, а до людської дороги ще далеко? - Зараз гляну... (щось брат підозріло затих, потім через матюк процідив крізь зуби)... ми з тобою їхали по пішохідній карті.

Отут я вже проклинав ті всі ґаджети й іншу дурню, яка ніфіга не допомагає. Злий як чорт я завів скутер і ми чкур-нули далі. Благо, до адекватної доро-ги було якихось 2 км. Найкумедніше було те, що ми вибрели десь за Вин-никами і я зрозумів, що можна було просто спокійно через них їхати. Ну тут вже ніц не зробиш. Нарешті ми

17 18

їдемо в Золочів. Асфальт, щоправда, не айс, відчувається, що частенько тут курсують фури, які вже де-не-де утворили хвилі з дорожнього по-криття. Насправді, їхати на такі доволі довгі дистанції на скутері дуже і дуже ри-зиковано, особливо для таких як я. За будь-якої поломки я просто не дав би собі ради, а відтак міг би спокійно застрягти десь посеред області. Але, на радість, обійшлось без пригод. Звичайно ж, щоби не перегрівся дирчик ми кожні 25-30 км робили такий собі перекур. Щоби ноги та спини відпочили ну і скутер мав час для відпочинку. Найбільше я люблю такі поїздки че-рез те, що можна проїжджаючи через якесь з сіл купити свіжих домашніх смаколиків: ягоди, фрукти, молочна продукція. Все свіженьке і все дуже і дуже смачне. Ну отже, ми добрались до Золочіва і навіть знайшли замок. І тут тобі на. Замок відкритий лише з чет-верга по неділю, а ми приїхали у вівторок. Глянули на мури. Походи-ли. Посміялись з того, що як завжди

невчасно приїхали й подались далі. До Підгірців, замок в яких теж має такий дивний графік. Від Золочіва до Підгірців якихось майже 20 км. Але значно гіршою дорогою прийшлось їхати. Другий момент полягав у тому, що я мав боязнь, що мені може не вистачи-ти пального, а найближча заправ-ка була за Підгірцями. На щастя, нам таки вистачило бензини, щоби доїхати до заправки та поверну-тись в Підгірці до замку. Головний вхід був зачинений, але нам місцеві хлопчаки вказали на те, що зліва є ще один вхід, просто треба трохи пройтись, ми так і зробили. Велич. Оце те, що манить в цьому замку. Він виглядає на стільки кру-то, що на його території хочеться тинятись і тинятись годинами. А те, що його фасад понищений і сам за-мок не дуже виглядає на туристич-ну атракцію ще більше засмоктує. Нема наглянсованих фасадів, євроремонтів. Єдиний острах є в тому, щоби він не перетворився на руїну з роками. Отак ходиш з роз-зявленим ротом і просто сипиш

19 20

матюки наліво-направо від за-хвату. Бо, вибачте, але ото вміли раніше будувати. Казковий за-мок так ще й у Львівській області. Найбільше вражає те, що в другій половині XX століття замок слугу-вав санаторієм для хворих на ту-беркульоз. В голові не вкладається велич цієї споруди впереміш з лікарняними постелями. Якщо чесно, то краще 1 раз по-бачити, аніж 10000 разів почу-ти про замок у Підгірцях. Туди просто необхідно заїхати. Так наша мандрівка добігала до свого логічного кінця. Пора домів. Шлях назад як завжди здається корот-шою. Дорогою ми умудрились ще придбати у файної дівчини трохи домашнього сиру і малини. Якщо у тебе теж є скутер і тобі хочеться побувати десь за межа-ми міста, то я наполегливо реко-мендую спробувати вибратись в Підгірці. В тебе поїздка забере цілісінький день, але ті враження, які ти привезеш із собою будуть того варті. Ну що ж, до зустрічі на-ступного разу. Поїхав далі...

19 20

«Моя маленька незалежність...»Ро

ксол

ана

Арт

им Ми – українці все життя воюємо за нашу свободу та незалежність. Навіть сьогодні ми боремося за сво-боду, за право не тільки називати-ся незалежною країною, а й справді бути такими. Але чи справді ми незалежні сьогодні, чи так тільки пише чорним по білому?! День Незалежності в Україні святкують з 24 серпня 1992 року, однак чи вар-то святкувати в цьому році, адже, якщо у нас відібрали одну з обла-стей – анексували Крим, і у двох інших областях – триває війна, то м’яко кажучи, це важко назва-ти незалежністю?! У нас є держа-ва Україна, але не в тих межах, як два роки тому. Тому що нам свят-кувати? А відповідь у кожного своя. Для кожного українця День Незалежності батьківщини – це або особливий день, або звичайний день тижня. Одні з патріотичним духом гордо прасують, інші вдя-гають повсякденний одяг і йдуть веселитися, бо це ж «свято», як не як. Одні йдуть до церкви молити-

21 22

ІСТОРИЧНИЙ МОМЕНТся за країну та воїнів, вшановують пам’ять загиблих,які поклали жит-тя за нашу свободу. А інші йдуть ве-селитися, адже в їхньому місті ціла розважальна програма запланова-на, а ще головне в цей день бага-то раз вигукувати «Слава Україні» тільки тому, що це стало в тренді. Для мене це справді свято, але свя-то під час якого потрібно робити наголос на вшануванні пам’яті лю-дей, які за ці 23 роки віддали життя за державу в якій ми зараз з вами живемо. Однак в цьому році буде справді відчутно, що парад, який іде по Хрещатику на День незалежності – це не карнавал, а справжня армія, за якою є як втрати так і подвиги. Це армія, якої у нас не було 21 рік, і за два роки спільними зусиллями Це наше спільне свято, яке об’єднує нас і нагадує нам хто ми є, і за що ми боролися, боремося та будемо боро-тися. З Днем Народження, Україно! З днем Незалежності, українці!

21 22

Томас Фрідмен. Постать, яка кро-кувала попереду самого прогресу, системи. Певно таким і має бути журналіст. Людина, яка дивить-ся далі, аніж бачить саме око. І його праця «Лексус і оливкове дерево» є тим третім оком, для журналістів і загалом людей по-чатку цього сторіччя. Це зараз очевидно, це зараз ми можемо хоч трохи наблизитися до ду-мок Фрідмана, а ще 15 років тому можна було тільки поглипувати, що він мав на увазі у повній мірі сенсу глобалізації й, так би мови-ти, тієї основи — архаїчності. Фрідман наводить приклад тези Шумпетера — виживають тільки параноїки. А потім пояснює чому. Сумніваюсь, що у двохтисячному було гранично зрозуміло поняття параної в тому значенні, в яко-му казав про це Фрідман, бо саме нині ми всі стаємо параноїками й це є нормальним. Ненормаль-но бути не параноїком, певно. Ми в погоні за чимось новим, ми не

зариваємося в окопи, вичікуючи, будуючи стратегію, ми просто стріляємо «гранатами», зовсім не знаючи куди та не знаючи до чого це призведе чи призвело вже. Журналіст чітко дає зрозуміти, що процес, який сьогодні заповнює прогалини нашої буденщини виключає минуле, виключає все те, на чому й будувався, власне, цей процес. Бо ж нове почасти заперечує все старе, або просто утискає. Ну, скажімо, звільнивши якийсь сегмент нашої пам’яті, ми даємо місце іншому сегменту — моментам, які відбуваються вже, можуть відбутися, або відбулися в недавній час. А це в свою чер-гу майже повністю заперечує те минуле, бо сьогодні настільки багато нового, що для старого не залишається й місця. Чесно кажучи, питання науково-технічного прогресу «стоїть перепоною в горлі», бо всі усвідомлюють шкоду, але й розуміють, що без цього аспекту

Юлі

я Дрі

бко «Лексус і оливкове дерево»

23 24

життя, а точніше від такого спо-собу життя відмовитися не змо-жуть, бо певно зійдуть з розуму, від складності цього життя. Хоч і праця Фрідмана наштов-хнула мене на абсурдну думку. Якщо людство ще існуватиме протягом 20-ти років, то через 10 років антиглобалізація і по-вернення до основ, до ґрунту ста-не мейнстрімом. Бо ж, дивіться, сьогодні модно листуватися, хоч таке і нечасто зустрінеш. Це як машина часу, яка допомагає за-нуритися на кілька років назад. Сьогодні модно курити люльку, а не палити цигарки, хоч вони й спрощують вживання тютюну. Зрештою, сьогодні модно чита-ти друковані книжки, а не зачи-туватися мертвим текстом із По-кетбуку. Одначе вищою «пробою читача» є звісно ж писана пером книга. Нині це раритет, нині це знахідка, це виняток. Але ж є люди, які пропагують цю основу основ, цей смак життя, а отже є

надія на те, що таких людей ста-ватиме все більше і більше. От до прикладу книга Шивель-буша «Смаки раю» — чітко і ясно дає зрозуміти всю вщербність нинішнього життя, весь його не-смак. І тільки подумайте, якщо книга розійшлася по всьому світу, і як мінімум 100 тис людей (а це лише 0,00007% всього населення планети) прочитала цю книгу, не-хай 1% з цієї кількості усвідомили суть, то наскільки великий вплив мають от такі праці, які надиха-ють людство на життя. Бо треба жити, а не проживати відрізок цього короткого часу, люди!

Приклади

«Новація заступає традицію. Сучасне — а може, й майбутнє — заступає минуле. Найважливіше

є те, що буде далі; а те, що буде далі, настане, коли повалено те,

що є тепер.» Фрідмен

АНАЛIЗУЙ!

23 24

1. В лещатах прогресу За фільмом Бертранда — «HOME» Бавовна — вона потребує багато води та сонця, але оскільки до-ставка води на плантації бавов-ни потрібна постійно, води стає все менше і менше. А з часом вона взагалі може зникнути, ви-сушитися з усіх річок поблизу плантацій, озер, водосховищ. США на першому місці по експор-ту бавовни. Все це великий бізнес, і фермери заробляють за один день стільки, скільки африкансь-кий фермер за рік. А африканці теж виготовляють таку сирови-ну, але іншим способом, аніж це роблять американці. Буркіна Фасо — місто, де єдиним занят-тям, єдиною роботою є — зби-рання бавовни. Клімат, у якому вирощують бавовну — ідеально підходить саме для цієї росли-ни. Збирають її вручну. А проте, на світовий ринок поставляється що той продукт, який збирали

вручну, що інший — який збира-ли машини. Що та, що інша — в одну ціну. Хоча для збирання ба-вовни у Буркіно Фасо займає у кільканадцять разів більше часу, аніж у США. І якщо на ринку па-дають ціни на цей продукт, то африканським фермерам просто немає чим годувати свою сім’ю. так і живуть — з року на рік. Іронія долі — африканська бавовна пе-ретнула цілий світ і повернулася у вигляді секонд-хенду, як вина-города за їхні старання. А Казахстан? У Казахстані теж де-шева робоча сила. І в сезон, коли треба збирати бавовну, урядовці закривають школи, аби діти мог-ли допомагати своїм батькам. Оскільки казахстанська бавовна спокійно і безперешкодно може заповнити весь ринок збуту і ста-ти монополістом, то американці придумали як запобігти цьому — вони надають своїм фермерам субсидії, в той час, коли в бідних країнах фермерські сім’ї помира-

25 26

ють з голоду. Але ж окрім того — а як же природні умови? Ну добре, африканські плантації найбільш забезпечені ресурсами, а от Казахстан.... Ко-лись поряд з плантаціями ба-вовни протікала річка Сирдар’я. Зараз її там немає, залишилися лише притоки. А чому? У процесі глобалізації, для того, аби поли-вати плантації відвели гирло на 8 км. З часом річка почала сохну-ти, а згодом вона перетворилася на велике пусте гирло. Таке вра-ження, ніби якийсь велетень про-сто випив цю воду. Так воно і є, і звуть цього велетня — індустрія, технологічний прогрес або ж про-сто глобалізація. Чи не пожирає глобалізація все живе? Вона вбиває не тільки ри-нок, вона вбиває людей, як по-терпають від низькооплачуваної їхньої роботи, а отже — недоїдання, а отже — голод, а отже — смерть. Глобалізація. Монстр, який поїдає своїх неадаптованих

немовлят, чи матір, яка вчить ви-живати в цьому жорстокому світі найсильніших?

2. Консенсус Іспанія. Країна, де не тільки наймасштабніші плантації олив-кових дерев, а й дзеркальних пластин, які відбивають сонячні промені на воду, а та у свою чергу перетворюється у енергію. Площа поля майже такого спорядження ідентична площі посіву оливко-вих дерев. Ніякої атомної енергії, ніякого вугілля, ніяких викидів у атмосферу. Індустрія, технічний прогрес забезпечує більшу ча-стину Іспанії енергією, при тому використовуючи мінімальні за-трати ресурсів, себто землі. Один з небагатьох прикладів глобалізації, який іде на користь людству, планеті та самому роз-витку індустрії. До такої категорії можна віднести й вітряки, які виробляють енергію. Техас і Каліфорнія — ґрунт енергетичної системи Америки. До того ж такі

25 26

альтернативні способи добуван-ня енергії нині є трендом, хоч і такий тренд дається наслідувати мало кому. Надто вже вкорінилася глобалізація в її іпостасі монстра і пожирача. 3. «Надпотужний індивід»

проти чинної системи Майкл Гарріс — людина, «надпо-тужний індивід» (визначення, яке, власне, дає Фрідман), яка перевер-нула систему, побачили й вивчила її ззовні, а отже, і порушила її рам-ки. Нині — час Інтернету, час всесвітньої павутини, час гаджетів. Жити без цього блага, якщо мож-на це так назвати — практично не-можливо не те, що все життя, а й день без нього. Але тим не менше Майкл Гарріс порушив цей стере-отип чи то просто поставив собі рамки, які й стирають межі у цій системі технічного прогресу — він відмовився від будь-яких гаджетів, від соціальних мереж, від всіх помічників, якими користуються

27 28

нині люди. Він смакує життям. Свій смак і посмак описав у книжці «Зі всіма і ні з ким». Книжка обійшла весь світ. Стала еталоном життя, якщо можна це так назвати. Бо ж на власному прикладі автор по-яснив людям усі пороки прогре-су, цієї глобалізації. Показав у порівнянні життя молоді й життя людей, минулого сторіччя. Стало ясно хто живе, а хто проживає, хто насолоджується, а хто йде стадом овечим. Гарріс не тільки сам змінив си-стему, а й спробував наблизитись мільйони людей до таких змін. От його можна назвати пожирачем глобалізації, бо він не зламався, він дотримуватися архаїчності, хоч і почасти звертався до нинішнього, але тільки заради порівняння, не більше. Його залежність зупи-нилася хіба що на залежності від книжок.

27 28

Жіночий погляд на чоловічий футболРо

ксол

ана

Арт

им Сьогодні дівчина на стадіоні – це не дивина. Все частіше і в більшій кількості можна побачити дівчат, які щиро вболівають за резуль-тат матчу. І чи це щира любов до футболу, чи прихильність до гравців – немає різниці, адже вболівальниці вже вмостились на трибунах і очікують на початок гри. Але є і псевдо вболівальниці, які тільки створюють ілюзію «любові до футболу». Вони за-взято вигукують слова підтримки з трибун, а потім запитують у сусіда: - а де «наші»? Але серед тисячі представниць прекрасної статі, є й ті, що знають, що таке «офсайд», мають улюблену ко-манду, а деякі навіть самі грають. І саме такі жінки руйнують стере-отип, «що футбол – це чоловічий вид спорту та захоплення». І якщо Ви хочете подивитись комедію чи мелодраму з хлопцем, а він вже шукає трансляцію матчу улюбленої команди, не засмучуй-тесь, а спробуйте вивчити правила

гри, а коханий вам тільки в цьому допоможе, і тоді хтозна, можли-во і Ви приєднаєтесь до футболь-них вподобань Вашої половинки. Повірте, та атмосфера, що панує на стадіоні, куди цікавіша ніж в модних бутиках ;) Там Ви заря-дитесь адреналіном, позитивни-ми емоціями, а термометр вашо-го настрою вибухне від високих показників. Відвідайте стадіон і отримайте нові враження від цьо-го виду спорту. Тим паче, якщо гра буде вже зовсім скоро. Адже 25 серпня, відбудеться домашній матч раунду плей-офф Ліги чемпіонів «Шахтар» - «Рапід». І якщо Ви хочете підтримати на-ших хлопців, то скоріш купуйте квитки, ціна яких коливатиметь-ся від 50 -200 грн в залежності від обраного вами місця.

29 30

СПОРТ

29 30

Автор: Умріхіна Олена

Salvador D

ali

стопКАДР

Salvador D

ali

Наза

рій

Лаз

урЧому безглуздо мати в Україні BlackBerry

Місяць тому я купив BlackBerry 8900. Я був у захваті. Цілком при-стойний смартфон з усіма потрібними мені примоч-ками. Та не все так просто. Пункт №1. Facebook та Twitter працює лише при Wi-Fi зв’язку. Це мене не-абияк вразило. Прийш-лося тішитися Facebook Mesenger. Пункт №2. Софт. Май-же весь софт платний. Щоби відкривати будь-який документ потрібно завантажити програму, яка може коштувати від 2$ і більше. Засмутило. Я й по досі не можу перечиту-вати важливі документи, так само як і електронні книжки.

33 34

ЕКСПЕРИМЕНТ

Пункт №3. E-mail.Для настройки електронної пошти Вам має прийти якийсь код. Куди прийти? Від кого? Без поняття. Об-ходжуся без пошти. Пункт №4. Останній та не менш важливий. Для тих, хто не розлучається з інтернетом. Не всі українські оператори мають налаштування Інтернету для BlackBerry. Тож, перед тим як купити цю підступну «чорницю» добре замисліться чи вар-то витрачати гроші, адже в Україні Ви не використаєте більшість функцій, які є в цьому девайсі. І пам’ятайте, Україна не США! Економте гроші.

33 34

Наза

рій

Лаз

урУ пошуках житла

35 36

HELPПривіт! Писав цей матеріал я ще півроку тому, але сама по собі тема є актуальною й досі. З проблемою пошуку житла щодня стикається кількасот людей. Серед них і студенти, і молоді сім’ї, ба навіть люди вже поважнішого віку. Ця проблема стосується не лише іногородніх, а й жителів міста Львова. Інформаційні агенції. З одного боку красномовна назва спокушає подачею інформації, а з іншого боку побачите далі… Буквально місяць тому я роз-почав пошук квартири, яку б я хотів орендувати на довгий термін. Розпочинав я свій нелег-кий, направду, шлях з інтернет-сайтів, де розміщені оголошен-ня. Перед цим одразу поставив собі за мету знайти квартиру без посередників та без зайвих переплат. Тож, серед усіх ого-лошень шукав саме ті, в яких

чітко прописано, що квартира здається безпосередньо власни-ком. Вималювалася така карти-на: дзвінків було здійснено на приблизно 30 номерів, кілька з них були недійсними, а всі решта виявилися агенціями з нерухомості. Наступний, так би мовити «левел» – газета, метод більш традиційний та дієвий. Принаймні я так думав. І тут я надзвонився досхочу. Але до цілі своєї ні на крок не набли-зився. Залишилися агенції з нерухомості та інформаційні агентства. Я обрав останнє че-рез суттєву різницю в оплаті послуг: в агенції нерухомості потрібно було сплатити місячний платіж за оренду жит-ла, а в інформагентстві всього лише 300 грн. Зробив такий собі перший крок до мишолов-ки. Мене зустріли дуже ввічливо та привітно. Я навіть подумати

35 36

не міг, що вже через півгодини мене ошукають та обдеруть на ці ж 3 сотні гривень(для студен-та це реально багато!). Отже, я уклав договір і був впевнений, що скоро мені знайдуть довго омріяне житло. Наступного дня на мій номер телефону надійшла СМС, в якій були адреси квар-тир, ціни та номери телефонів. Спочатку таке ноу-хау мені припало до душі, проте, вже за кілька днів даремних дзвінків я дійшов до висновку, що мене просто обдурили. Рішучий крок, я пішов в ту ж агенцію, до все ж тієї привітної дівчинки-агентки. На моє розчарування, все виявилося дуже і дуже про-сто. Інформаційна агенція ви-нятково надає інформацію про житло, та в жодному разі не бе-реться до його пошуку. Тобто, я заплатив 300 грн за адреси, номери та ціни, які міг знайти в

інтернеті без жодних перешкод. В результаті, я позбавився 300 гривень та доброї жменьки нервів. В погоні за економією я потратив більше, аніж сподівався. А інформаційне агентство як працювало, так і працює надалі. Все ж я дійшов до останнього варіанту – агент-ства з нерухомості. Їхні послу-ги мені обійшлися в п’ять разів більше, аніж інформагентства, проте я вже знайшов квартиру і вже помалу її обживаю. P.S. запрошую до себе на супчик J P.P.S. не намагайтесь еконо-мити, читайте уважно умови договорів та підходьте до по-шуку житла з розумом. Ну і не забудьте запросити мене на новосілля.

37 38

37 38

Мар

ічка

Кра

вчен

коПримітка студенту

Кожного року мільйони випускників усієї країни пере-бувають в очікувані події, що змінить життя кожного, — вступу до вишу. Цьогорічні випускники не виня-ток і зовсім скоро вони змінять свій статус абітурієнта на студен-та — першокурсника. Але як пра-вильно підготуватися до цього, про що слід обов’язково пам’ятати і яким чином не проґавити шанс? Запам’ятайте декілька простих по-рад і, крок за кроком виконуючи їх, вступіть у доросле самостійне життя. Порада перша: Зберіть якомо-га більше інформації про ВНЗ. Поспілкуйтеся зі студентами, по-шукайте групи потрібного Вам за-кладу в соцмережах. Уважно пе-речитайте які документи потрібні будуть при вступі й заселені в гуртожиток, якщо ви не місцеві. Усю потрібну інформацію допо-можуть зібрати освітні порта-ли Освіта.UA, сайт Міністерства

освіти та науки України, а також тематичного напрямку газети, як, наприклад, «Сучасна освіта» або «Освіта України». Порада друга: Університет — не школа. Для нього не треба так багато канцелярії. Головне, мати декілька великих зошитів, щоб коли що, то мати де записувати все — все. Ручки мати такі, які зручні саме Вам. Ними бажано запастися заздалегідь, адже вони швидко закінчуються і губляться. Інше — на ваш розсуд. Проте, сту-денти не радять витрачати багато грошей на це. Все необхідне мож-на докупити вже на місці. Порада третя: Не губіться в перші дні й навіть тижні навчан-ня. Спочатку Ви будете відчувати розгубленість, а то й пригніченість тому, що навкруги все незнайо-ме. Це неприємний, але зовсім нормальний стан, пов’язаний з адаптацією до нових умов, який швидко мине. Не бійтеся запи-тувати чи викладачів чи інших

39 40

КОРИСНІ ПОРАДИ

39 40

студентів. Це нормально і ніхто зі старших не сміється з цього. Порада четверта:Потрібних людей треба знати в обличчя. Тому в перші ж дні дізнайтесь, де знаходиться на-вчальна частина, познайом-теся з класним керівником та завідувачем Вашого відділення. Це допоможе потім оператив-но вирішувати різні питан-

ня. Розвідайте, де знаходиться кабінет практичного психолога. У конфліктних, стресових чи інших життєво важливих ситуаціях мо-жеш звернутися до нього за по-радою чи допомогою. Поспішай завести знайомство з одногрупни-ками (однокурсниками). Порада п’ята: Обов’язково запишіть ці дані у відповідному зошиті: прізвище, ім’я та по

41 42

батькові викладача, який веде пев-ний предмет, дні та години, коли викладач буває на роботі. Коли настане час здавати реферати й курсові, ця інформація буде дуже цінною. Порада шоста: Радійте! Сту-дентське життя буває один раз у житті. Воно неповторне! Беріть ак-тивну участь у громадському житті групи й коледжу. Студентські роки

минають швидко, потурбуйтесь про те, щоб Вам було що згадати. І головне — при труднощах не впадайте у відчай. Не нарікайте, а подумайте, що Ви можете зроби-ти, щоб достойно вийти зі скрутної ситуації та не допустити її повто-рення. Студентські роки — це ще й життєве загартування, неповтор-ний особистий досвід!

41 42

Петр

о См

ірно

фф

Добувай їжу

43 44

ЛАЙФХАКДумаю, що у всіх були моменти, коли грошей немає взагалі, а їсти хочеться. Якщо ви думаєте, що це проблема – я ква-плюсь сказати вам, що це не так. По-перше, ніхто не викреслював зі списку вселенської ха-ляви дегустації, які проводять часто у великих торгових цен-трах. Скворцово, Дружба народів, Щирецькі ковбаси – яка різниця, коли ви готові зрізати з людей волосся, щоб його здавати. По-друге, не забувайте про таке поняття як «ходити в гості»! Добрий господар завжди підкине щось смачненьке гостю. Але тут треба бути уважним і не переходити межу між «я б щось перекусив» та «Господи, нагодуй чимось вже». Також перевірте, чи насправді ви такий бідний. Не полінуйтесь та пошукайте у своїх кишенях решти. Вам здається, що 50 копійок не врятує ситуацію, але копійка грив-ню береже. Окремо розкажу про більш вишуканий спосіб дістати поїсти. Усі ми знаємо про фуршети. Хто заважає вам підписатись на розсилку львівських богемних заходів. Читаємо та обираємо щось до смаку з вільним входом. На багатьох з таких тусовок є фуршет! Звісно цей спосіб поїсти підходить лише для тих знедолений, які голодують лише декілька днів, бо щастя по-пасти на смачний фуршет випадає не так часто. Але спробуй-те! Наостанок скажу, що не треба впадати у відчай! Відсутність грошей – це тимчасові незручності. Пам’ятайте про це та не йдіть на кримінал!

43 44

Наза

рій

Лаз

урСмартфон з великим...

Не вгадали. Екран тут ні до чого, об’єм оперативної пам’яті та-кож. Перед нами телефон з ве-ликим об’єктивом. Точніше з об’єктивищем, якщо порівнювати з такими у інших смартфонах. Samsung Galaxy K Zoom. Компанія Samsung полюбляє всілякі такі збочення, ну “шобивсівиділи”. K Zoom не пер-ший схрещений телефон з фото-апаратом. Починалась ця історія з Galaxy Camera – фотоапара-ту, який мав великий сенсорний екран та міг виходити у всілякі соціалки тощо. Опісля нього світ побачив Galaxy S4 Zoom, який мав дуже багато недоліків, через що він так і не став успішним ка-мерафоном на той момент. Galaxy K Zoom – модифікований, удосконалений S4 Zoom. Та от

чи вдалось компанії Samsung не лише виправити помилки попе-редника, а й створити щось абсо-лютно інше дізнаємось прямо за-раз. Апарат ззовні. У порівнянні з S4 Zoom. Камерафон став тро-хи легший, аж на 8 грамів, і те-пер його вага становить цілі дві плитки шоколаду (200 грамів). То вам не легенький Iphone в ру-ках крутити. Телефон добряче обтяжує руку. Стосовно товщи-ни, то Samsung просто не змогли б зробити його надтонким, адже #овеликийоб’єктив потрібно було б кудись помістити. Цілих 16 мм в товщині нагадує нам про епо-ху цеглинкуватих телефонів зі змійкою. Телефон трохи виріс вго-ру шляхом збільшення діагоналі екрану. Тепер тут красується не

45 46P.S. Фото зробили на цей смартфон

Смартфон з великим... ЗАДРОТОМАНІЯ4,3” екранчик, а цілих 4,8”. То вам не що-небудь. Сам корпус тепер не глянцевий. Приємний на до-тик пластик і стійкіший до подря-пин і в руці лежить краще. Єдине, що засмутило, так це відсутність кріплення для штатива. S4 Zoom таку річ мав, і вона була, до біса, корисною для тих, хто любить фо-тографувати з довгою витримкою. Штуку з відсіком для акумулято-ра, яка була в S4 Zoom прибрали. Воно й добре, адже якщо кри-шечка батарейного відсіку у вас відламалась, то акумулятор може запросто випасти з телефона. В K Zoom кришка просто знімається, як у будь-якому іншому телефоні. Можливо, виглядає не так клас-но, але однозначно надійніше. Тепер про головне – про каме-ру. А точніше її вигляд. Раніше

довкола об’єктива красувалось кільце Zoom’y, тепер його нема. І це добре, бо ним мало хто кори-стувався. Якщо ж говорити про саму оптику, то майже нічого не змінилось. Zoom’и мають оптичне 10-кратне зближення зображен-ня. Діафрагма, насправді, сла-бенька 3.1-6.3. Це свідчить про те, що за умов поганого освітлення фотографії будуть виходити доволі посередніми. Вся надія на оптичну стабілізацію, яка тут присутня. Про зовнішність смартфона ми поговорили, тепер переходимо до його серцевинки. Та й узагалі того, з чого K Zoom складається. На бла-го людства в смартфоні працює шестиядерний процесор Exynos 5260. Працює він за стандартною для Samsung схемою пів-на-пів.

45 46P.S. Фото зробили на цей смартфон

Для ігор залучають два ядра по 1,7 ГГц, для повсякденних задач слу-житимуть 4 по 1,3. Залізяччя не те, щоб слабеньке, доволі посереднє на сьогодні. Єдиним порятунком для цього смартфона стали 2 Gb оперативної пам’яті. Зазвичай Samsung ставить півтора, з яких “зі старту” заповнені вже 800-900 Mb. Відтак можна не лише зави-сати в соціалочках, а й політати на машинках. Щоправда, і тут на ко-ристувача чекає маленька халепа, пов’язана з об’ємом внутрішньої пам’яті. Її, на секундочку, аж цілих 8 Gb, можливо то й не так мало, та все ж вистачить її буквально для всіх клієнтів соціальних мереж та кількох моцних забавок. Перене-сення додатків на карту пам’яті не сильно рятує в цій ситуації. Екран. Як згадувалось, діагональ екрана дещо виросла і тепер ста-новить 4,8”. Перед нами яскра-вий HD SuperAmoled дисплей. Пікселі видно неозброєним оком, все це через специфіку побудови

піксельної сітки. Яскравість має певний запас, що дозволить не завжди на сонці ховати свій де-вайс в тінь, щоб прочитати твіти. Картинка насичена та соковита. Гортати фотки на такому екрані одне задоволення. Акумулятор. Ситуація тут вель-ми невтішна. 2430 мАг для цього камерофона надзвичайно мало. При увімкненій синхронізації з кількома соціальними мережа-ми, двома електронними скринь-ками та при доволі активному користуванні камери телефон заледве доживає до вечора (з 7 до 19 години). Тож запасіться терпінням і купіть PowerBank. Звичайно ж, якщо використову-вати його лише як дзвонилку, які іноді фотографує, то можна роз-тягнути задоволення до двох по-вних днів, але кому воно потрібно? Це ж смартфон. Пора поговорити про головне. Про камеру цього дивовижно-го девайса. Отже, закований в

47 48

смартфоні 20-мегапіксельний мо-дуль камери. Апертура слабень-ка, максимальне значення – 3.1. Це свідчить про те, що в сутінках фотографувати K Zoom буде дуже сумнівно. Врятувати ситуацію зможе потужний ксеноновий спалах, який добротно освітлить об’єкт фотографування. З.І. че-рез специфіку такого спалаху те-лефон залишився без ліхтарика. Також апарат може похвалитись 10-кратним оптичним Zoom’om, а також оптичною стабілізацією. Окрім фотографій смартфон вміє знімати відео в Full HD якості при 60 кадрах на секунду. Відео, що-правда, трохи мають ривки, але

це терпимо. Інтерфейс камери. Не переванта-жений та цілком зрозумілий для простого користувача. З коробки доступні 28 режимів зйомки, се-ред яких і повне Авто і Панорам-на зйомка, Зйомка руху, а також Ручний режим. За потреби можна підключати ті, якими ви не буде-те користуватись. Для зручності фотографування апарат має двопозиційну кнопку запуску фо-токамери. Дуже крутою фішкою є можливість обирати окремо точку фокусування, а також ек-спонування. Штука дуже класна і допомагає максимально точно заміряти експозицію, щоби кадр

47 48

49 50

P.S. Фото зробили на цей смартфон

вийшов саме таким, яким бачи-те його ви. Всі програмні режими працюють чудово. Серед улюбле-них режимів хотів би виділити HDR-зйомку(Насичений тон) і макро. Ручний режим. Як на мене, його реалізація доволі слабенька. Тут можна виставити значен-ня діафрагми, витримку та ISO. Дуже скромно, враховуючи, що діафрагму можна виставити в 2 положеннях – 3.1 або 9. Дуже об-разила відсутність ручного фоку-сування. Воно б допомогло в тих випадках, коли треба щось сфото-графувати на максимально малій відстані, а режим макро безсилий. Наполегливо рекомендую пере-глядати фотографії на комп’ютері, адже через те, що екран має доволі невисоку роздільну здатність кар-тинка 20 мегапікселів не виглядає ні різкою, ні чіткою у більшості випадків. Хотів би підбити підсумки. Ка-мерофон Samsung Galaxy K

Zoom – специфічний продукт, який так і не став улюбленцем користувачів через ряд нюансів та суперечностей. Наприклад, до мінусів можна віднести габарити смартфона, невисоку роздільну здатність екрана, слабеньку каме-ру (в більшості смартфонів каме-ри з апертурою 2.4-2.2), а також сумнівну автономність. Серед плюсів доволі адекватне залізо, 2 Gb оперативної пам’яті, зручна у користуванні камера, яка цілком може замінити мильничку, а та-кож цінник у трохи більше ніж 200 USD. Загалом у Samsung вда-лось зробити класний телефон для мандрівок. Люди, які часто подорожують неодмінно вподо-бають цей девайс. Адже тепер більше не потрібно брати з собою мильничку, потім скидати фай-ли на комп’ютер, а звідти вже по соціальних мережах розвантажу-вати. Тепер все є під рукою і це дійсно дуже і дуже круто!

49 50

Над журналом працювали:Головний редактор: Рущак Валентина

Журналісти: Юлія Дрібко, Валентина Рущак, Марічка Кравченко, Роксолана Артим, Назарій Лазур, Іван Бобов, Петро Смірнофф.

Фотографи: Оля Йоффе, Олена Умрихіна, Ірина Ямінська, M&M Photography, Діана Монте, Назарій Лазур, Андрій Рембіш, Ярина Савицька.Адреса: м.Львів e-mail: cytryna_ua@ukr.net ; cytryna.ua@gmail.comPhone: +380631669635issuu.com/cytryna_ua

instagram.com/cytryna.uatwitter.com/cytryna_ua

facebook.com/cutryna.uaask.fm/Cytryna_uavk.com/cytryna_ua

Відповідальність за достовірність фактів несуть автори.