Журнал №1 Водопостачання та водовідведення

Ж К Г СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ, 2012 3

ЗМІСТ№1(44) СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 2012

НОВИНИ

ОСОБИСТІСТЬ

МІСТО

ТЕМА НОМЕРА

ІНОВАЦІЇ

КОНСУЛЬТАЦІЯ

СТ. 4-7

СТ. 8

Актуальне інтерв’ю ............. 8Сколько стоит ведро воды?

Водопостачання та водовідведення .......17-29Олександр Аліпов закликав до діалогу ....17

Енергозбереження ........... 30Микола Азаров оцінив заходи з енергоефективності у містах Смілі та Змієві

Чернігівщина ..................... 32Що спільного у Прилук і ЄС

Житомирщина ..............38-45Бердичів – місто чотирьох культур ......38

Метро і мавзолейз коростишівського граніту ....................42

Теплозабезпечення ........... 46Про голий ентузіазм, приватника та злиття французьких компаній

Оподаткування .................. 58Витрати: неймовірні метаморфози протягом року

Маленькі хитрощі.............. 61Методические рекомендации по работе с проверяющими

Пластиковые мусорные баки не приживаются в Украине ....................64

СТ. 50

Світові бренди ................... 50Мотоблоки «Агрия» – в эксплуатации муниципальной дорожной службы Германии

Обладнання ....................... 52Технологии ГНБ: будущее на пороге

Експлуатація споруд ......... 54Что нам стоит мегадом построить

Онук олігарха .................... 13Мишель Терещенко: «Хочу доказать, что Украина – земля будущего процветания»

Львів: хеппі-енд водяного довгобуду.......18

Море, которое мы убиваем .....................22

Судебные тяжбы: потребители начинают и выигрывают ........................26

Электрическая и тепловая энергия из канализации ..........................................28

СТ. 22

СТ. 32

СТ. 54

Ж К Г СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ, 20124

НОВИНИ

50 мільйонів доларівна енергоефективність

Європейський банк реконструкції та розвитку виділив Державному експортно-імпортному банку України позику на суму 50 млн. доларів для кредитування малих і середніх під-приємств. Кредит надано строком на п’ять років. У свою чергу підприєм-ства, які відповідають вимогам, змо-жуть позичити в Укрексімбанку до 3 млн. доларів на реалізацію проектів енергоефективності. Надання коштів буде супроводжуватися технічною допомогою ЄБРР. Нагадаємо, ЄБРР є найбільшим фі-

нансовим інвестором в Україні. Банк узяв на себе зобов’язання щодо на-дання понад 7,5 млрд. євро (9,6 млрд. доларів) у рамках 294 проектів. ■

Збільшив тариф – чекай фінінспектора

Державна фінансова інспекція Ук-раїни розпочала перевірку комуналь-них підприємств сфери житлово-кому-нального господарства щодо обґрунто-ваності підвищення тарифів.

«Вище керівництво держави висло-вило стурбованість щодо необґрунто-ваного та самовільного підвищення тарифів на комунальні послуги окре-мими органами місцевого самовряду-вання та підприємствами ЖКГ. Для врегулювання цієї проблеми ми й розпочинаємо зазначені перевірки», – зазначив голова Держфінінспекції Ук-раї ни Петро Андрєєв. Контролерів до чекаються всі комунальні підпри-ємства, які збільшили розмір тарифів на свої послуги у 2011 та 2012 роках. Фахівці проаналізують обґрунтова-ність та економічну доцільність таких заходів, а також – формування неви-робничих затрат і собівартості послуг. За словами Петра Андрєєва, головна

мета зазначених перевірок має соціаль-ний характер. Також звертатимуть ува-гу на законність використання коштів, заплачених споживачами. «До органів влади надходять скарги громадян на ЖЕКи, які не надають комунальних послуг, навіть коли вони оплачені на 100%. Тобто люди платять за приби-рання під’їздів, прибудинкових тери-торій, вивезення сміття, але ці роботи не виконуються», – наголосив голова Держфінінспекції. ■

Концесія: обмежень для користувачів поменшає

Верховна Рада прийняла в першому читанні проект Закону №8515 «Про внесення змін до Цивільного та Гос-подарського кодексів України (щодо договорів комерційної концесії)». Зо-крема, законопроект передбачає, що відповідний договір підлягає держав-ній реєстрації центральним органом виконавчої влади, який забезпечує ре-алізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.Крім того, нікчемними визнаються

такі умови угоди: - відповідно до якої правовласник

має право визначати ціну товару (ро-біт, послуг), передбаченого догово-ром, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни;

- відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) винятково певній категорії покупців (замовни-ків) або винятково покупцям (замов-никам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, ви-значеній у договорі. ■

Найбільший грант ЄС - Резиденції Буковинських митрополитів

Чернівецький національний універ-ситет ім. Юрія Федьковича виграв грант Євросоюзу на 1,5 млн. євро за проектом, який передбачає розвиток туризму на Буковині. Наразі це най-більший в Україні грант, фінансований ЄС. Наприкінці лютого буде підписа-но контракт між Чернівецьким універ-ситетом, Сучавським університетом (Румунія), який є партнером проекту, і Євросоюзом. За програмою проек-ту, у Чернівцях планується створити туристичний центр із розвитку істо-рико-етнографічного туризму на Бу-ковині, який буде розміщено у п’ятому (адміністративному) корпусі вишу. Нагадаємо, що університет – колишня

Резиденція буковинських митропо-литів – є архітектурною пам’яткою. За кошти гранту видаватиметься ре-кламна література для туристів трьома мовами – українською, румунською, англійською, альбоми, DVD-диски, буде створено спеціальний сайт. Та-кож планується провести триденний етнографічний фестиваль. Окрім того, на Буковині будуть створені нові ту-ристичні об’єкти. За умовами проекту, 900 тисяч євро виділять Чернівецькому національному університету, 600 тис. євро дістанеться Сучавському універ-ситетові. Щоб отримати гроші Євро-союзу, ЧНУ має вкласти у проект 10% суми, тобто 90 тисяч євро. Їх треба вне-сти протягом двох років. Значну суму обіцяє виділити Чернівецька облдерж-адміністрація. За словами координато-ра проекту, доктора історичних наук Антонія Мойсея, після першого роз-гляду проекту європейці внесли ЧНУ до резервного списку, низько оцінив-ши фінансову спроможність і кадрове забезпечення вишу. Однак до Брюссе-ля було надіслано апеляцію – і за пів-року університет отримав позитивну відповідь. ■


НОВИНИ

Штучний лід для Севастополя

У Севастополі в прискореному ре-жимі побудують споруду для хокею і фігурного катання вартістю 36 млн. грн. Як повідомив голова Севасто-польської міської державної адміні-страції Володимир Яцуба, рішення про зведення льодового палацу при-йнято главою держави та Міністер-ством інфраструктури України. «З передбачених планом семи об’єктів, які побудують в Україні, один буде в Севастополі», – сказав мер, додавши, що в Севастополі «цим давно займа-лися», але рішення не приймалося. В. Яцуба висловив сподівання, що міська рада і головне управління зе-мельних ресурсів розглянуть питання з відведенням відповідної земельної ділянки, «будуть узгоджені питан-ня інженерних мереж, визначення місця». Тим часом віце-президент Федерації хокею Севастополя Олек-сандр Галкін повідомив, що льодовий палац має бути збудований до кінця 2012 року. При цьому він послався на прийняте рішення Національно-го агентства з питань підготовки та проведення Євро-2012 та реалізації інфраструктурних об’єктів. ■

Солярка текла з Росії, минаючи митницю

Правоохоронні органи Луганської області спільно з прикордонним за-гоном митної служби торік ліквідува-ли 27 нелегальних трубопроводів із перекачування дизельного пального з Росії.Як повідомляє прес-секретар Лу-

ганської митниці Олеся Проніна, ви-лучено понад 144 тонни дизельного пального й бензину на суму близько 0,5 мільйона гривень. Протягом року за ініціативою Луганської митниці порушено 17 кримінальних справ, складено 947 протоколів про по-рушення митних правил. Загальна вартість предметів правопорушень у кримінальних справах становила 6,7 мільйона гривень, у справах про порушення митних правил - 98 міль-йонів гривень. При цьому минулого року в 1,4 раза збільшилася кількість виявлених правопорушень у пунктах пропуску, в 1,3 раза – поза пунктами пропуску. ■

Mitsubishi попрацює на наш метрополітен

КМДА має намір за рік оновити по-ловину рухомого складу метрополіте-ну. Оновлення планується за рахунок коштів, які Київ отримає в рамках Кіот-ського протоколу. За 50 років існування гілки київ-

ського метрополітену зв’язали лівий і правий береги столиці та центр міста з його околицями. А не так давно уряд виділив 119,6 млн. грн. на будівництво нових станцій Куренівсько-Червоно-армійської лінії та ділянки Подільсько-Вигурівської лінії, від «Глибочицької» до «Райдужної», з відгалуженням у бік житлового масиву Вигурівщина-Троє-щина.Цього року планують відкрити стан-

ції «Іподром» і «Одеська площа», а також оновити близько 50% рухомого складу. Модернізацію вагонів здій-снить Крюківський вагонобудівний завод спільно з японськими компанія-ми Mitsubishi і Itochu. Вартість проек-ту перевищить 100 млн. доларів, 60% з них складуть кошти, одержані 2009 року від продажу квот на викидання парникових газів. Загалом Україна то-ді отримала понад 3 млрд. грн., продав-ши Японії право на викидання 30 млн.

одиниць встановленої кількості (ОВК; відповідає 1 т СО2). За нормами Кіот-ського протоколу, виручені таким чи-ном кошти можуть бути реалізовані лише за схемою «зелених» інвестицій, яка передбачає закупівлю енергозбе-режного обладнання у покупця вугле-цевих квот.Японські компанії поставлять сис-

теми електроприводу й управління, а Крюківський завод забезпечить їх установлення на 185 вагонів. Їх облад-нають двигунами змінного струму, що дасть змогу економити до 30% елек-троенергії. За оцінками Центру полі-тичного і економічного аналізу, вар-тість модернізації одного вагона може скласти 600-800 тис. доларів. ■

Йдемо до норм Євросоюзу

У сфері технічного регулювання бу-дівництва Україна активно рухається у напрямку гармонізації нормативної бази з кращими світовими зразками. «Уже сьогодні нормативна база у бу-дівництві України максимально на-ближена як за структурою, так і за ме-тодологією та способом дії до норма-тивної бази Євросоюзу. Напрацьовані документи дають змогу місцевим орга-нам виконавчої влади та органам міс-

цевого самоврядування повною мірою здійснювати ефективне планування те-риторій, ґрунтуючись на нормах, гар-монізованих із європейськими. Крім того, з метою дерегуляції Україна торік перейшла від обов’язкової сертифіка-ції продукції до застосування оцінки відповідності вимогам Технічного ре-гламенту», – сказав голова Мінрегіону А. Близнюк.За його словами, внаслідок цілеспря-

мованої роботи Україна на пострадян-ському просторі є одним із лідерів щодо адаптації національної норма-тивної бази в будівництві до вимог Єв-росоюзу і провідником європейської ідеології розвитку системи норматив-ного забезпечення будівельної галузі в міждержавний нормативно-право-вий простір. Це створює передумови модернізації нормативного поля, що приведе до вільного доступу продук-ції будівельного призначення на ринки країн СНД. ■


НОВИНИ

Кіровоград переходить на індивідуальне опалення

Міська влада Кіровограда вперше запроваджує програму щодо пере-ведення на індивідуальне опалення окремих квартир у житлових будин-ках міста, де більшість мешканців уже мають автономки. На ці цілі у міському бюджеті закладено 200 ти-сяч гривень.Планується, що в помешканнях

пен сіонерів встановлюватиметься ін дивідуальне опалення за рахунок міського бюджету, іншим спожи-вачам відкриють кредитні лінії на пільгових умовах. Після остаточної деталізації програми її буде пре-зентовано громадськості. Реалізація проекту роз почнеться з будинків, мешканців яких влаштують перед-бачені ним умови. ■

Черкащину зігріють сонце, буре вугілля і вода

З розвитку малої енергетики Черка-щина перебуває у трійці найкращих в Україні. За повідомленням начальника управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації В’ячеслава Потапкіна, одним із на-прямків пошуку альтернативних ви-дів палива у регіоні є розвиток мережі малих гідроелектростанцій. В області діє регіональна програма розвитку малої гідроенергетики на 2011-2020 роки. Зокрема, на базі Лоташівської ГЕС Тальнівського району незабаром розпочнеться будівництво сонячної електростанції потужністю 200 кВт. Вартість робіт становить 6 млн. грн.Нову Стеблівську міні-ГЕС сифон-

ного типу потужністю 110 кВт, що

вироблятиме на рік 300 тис. кВт/год. електроенергії, планується споруди-ти на санітарному скиді водосховища Стеблівської ГЕС, що діє у Корсунь-Шевченківському районі. Уже виго-товлено проектно-кошторисну доку-ментацію, проводиться узгодження відведення землі.За рік малі ГЕС області мають виро-

бити понад 18 млн. кВт/год. електро-енергії. Також цього року альтернатив-ний вид палива використовуватимуть у селі Лисяча Балка, Катеринопільського району. ТОВ «Енергетично-інвести-ційна компанія» з Києва планує розро-бляти тут Мокрокалигірське родовище буровугільного розрізу відкритим спо-собом. ■

Гуртожиток стане ОСББ

Київська влада прискорює процес переведення гуртожитків на баланс міста, що дасть змогу мешканцям при-ватизувати кімнати. Про це заявив го-лова КМДА Олександр Попов під час візиту до гуртожитку на вул. Волкова, який передано з балансу АК «Київе-нерго» до комунальної власності. Його мешканці зможуть створити ОСББ.

– Ми розглядаємо цей гуртожиток як пілотний проект. На його прикладі відпрацюємо весь механізм передачі та благоустрою гуртожитків у Києві. Звичайно, місто надасть мешканцям усю необхідну допомогу. Як тільки дозволить погода – відремонтуємо

дах. Однак функціонування ОСББ як форма управління колишніми гурто-житками буде найефективнішим. З одного боку, люди зможуть суттєво за-ощаджувати, здаючи нежитлові при-міщення, з іншого – хто як не мешкан-ці краще знає, на що саме витратити зекономлені кошти. ■

Купували подарунки, а комірне не платили

На початок року заборгованість на-селення з оплати житлово-комуналь-них послуг становила 11797,8 млн. грн. За місяць вона збільшилась на 1,4%. Певно, замість того, щоб відда-ти за комірне, українці накопичували кошти для святкування Нового року й Різдва. У цілому середній термін за-боргованості склав 3,9 місяця.Крім того, у грудні минулого року

мали борг за три місяці і більше: за централізоване опалення та гаряче водопостачання – 29,1% власників особових рахунків, утримання будин-ків і споруд та прибудинкових тери-торій – 21,5%, вивезення побутових відходів – 20,2%, газопостачання – 19,4%, централізоване водопостачан-ня та водовідведення – 17,6%.А от за електроенергію за рік спла-

чено 8861,6 млн. грн. Це 113,9% на-рахованих за цей період сум. ■

Англійський робот у маріупольській каналізації

Міськводоканал Маріуполя про-тягом шести років інспектує каналі-заційні мережі за допомогою робота англійського виробництва. Спеціаль-ний пристрій допомогло придбати облкомунуправління за 50 тис. євро за програмою «Питна вода Донбасу».

А перш ніж запустити спецпристрої, працівники підприємства промивають безнапірні труби каналізації за допо-могою напірної машини «Акваджет». Під тиском 200 атмосфер вона змиває навіть жирові відкладення, щоб робот, обладнаний телекамерою і прожектор-ним освітленням, міг безперешкодно перевірити цілісність труби. Він точно вимірює довжину засмічення від ко-лодязя до 50 метрів з максимальною швидкістю руху в трубах – 15 метрів за хвилину. Комунальники щодня інспек-тують колектор і записують показники робота на касети, що дає змогу запо-бігти потенційним порушенням та ви-явити наявні. ■


НОВИНИ

Сусіди побудували надсучасну АЗС

Першу АЗС у Білорусі, що викори-стовує електроенергію від сонячних батарей, побудовано в Гомелі. Її влас-ник - виробниче об’єднання «Беларусь-нефть». Встановлене тут обладнання буде генерувати 10-12 кВт/год., за-лежно від погоди. Такої потужності достатньо не тільки для безперебій-ної роботи станції, а й для постачання надлишків електроенергії до міської мережі. Для зручності автомобілістів на АЗС встановлено колонки з банків-ськими терміналами. Для освітлення використовуються світлодіодні лампи, а для опалення та постачання гарячої води - енергоефективні теплові насоси. Ще дві такі автозаправки, що працю-ють на сонячних батареях, запланова-но побудувати з обох боків автошляху

Мінськ-Вітебськ, поблизу села Силичі. Зауважимо, що «Беларусьнефть» має розгалужену мережу заправок, яких налічується майже 500. Через них ре-алізується понад 70% автомобільного палива в країні. Об’єднання «Беларусь-нефть» є провідним підприємством у державі, працює в галузі видобутку та переробки нафти понад 40 років. Його інтереси представлені також у Росії, Україні, Польщі та Венесуелі. ■

Енергоаудит буде обов’язковим

Кабінет міністрів схвалив проект За-кону «Про енергетичну ефективність житлових та громадських будівель». Документом, зокрема, визначаються: основні засади державної політики у сфері енергетичної ефективності буді-вель; органи, уповноважені здійснюва-ти державне управління у цій сфері та їх повноваження; організаційно-право-ві засади паспортизації енергетичної ефективності споруд; основні енерго-ефективні заходи; загальні засади про-фесійної діяльності та інформаційно-го забезпечення у сфері енергетичної

ефективності, права та обов’язки влас-ників (співвласників).Наявність паспорту енергоефектив-

ності споруди буде обов’язковою при її будівництві, а також при капітально-му ремонті, реконструкції, відчуженні або передачі в найм (оренду) будівель, що існують. Прийняття цього зако-ну не потребує додаткових коштів із державного бюджету. Водночас його впровадження дасть змогу отримати значну економію бюджетних коштів за рахунок зменшення споживання енер-гоносіїв. ■

«Ви перекриваєте нам кисень, а ми вам – воду»

За планом соціально-економічного розвитку КП «Донецькміськводока-нал» має цього року за власні кошти замінити 20 км водогінних і майже кілометр каналізаційних мереж. Ви-тратити на реконструкцію планується майже 9 мільйонів гривень з бюджету підприємства. «Звичайно, ми зацікав-лені замінити якомога більше аварій-них ділянок водогону, але, на жаль, все залежить від свідомості наших споживачів. Накопичуючи заборго-ваність за послуги водопостачання та водовідведення, ви буквально «пе-рекриваєте» нашому підприємству кисень! А ми в свою чергу змушені перекривати вам воду», - повідомив директор КП «Донецькміськводока-нал» Юрій Перебийнос.До речі, заборгованість населення

Донецькому водоканалу становить 56 млн. грн. Промисловість заборгувала за воду понад 10 млн. грн., а підпри-ємства житлово-комунального госпо-дарства недоплатили 30 млн. ■

Викинуте сміття може коштувати 1700 грн.

У Верховній Раді України зареє-стрований законопроект про внесен-ня змін до Кодексу України про адмі-ністративні правопорушення (щодо викидання відходів у недозволених місцях) .Пропонується доповнити Кодекс

новою статтею 152-1. За викидання будь-яких відходів за межі урн, кон-тейнерів або інших ємностей для збору, утилізації чи переробки сміття накладатиметься штраф на громадян від двадцяти до п’ятдесяти неоподат-ковуваних мінімумів доходів (від 340 грн. до 850 грн.) і на посадових осіб, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності - від п’ятдесяти до ста нео-податковуваних мінімумів. Зміни, що вносяться до статті 222 кодексу, про-понують віднести розгляд порушень, передбачених новою статтею, до ком-петенції органів внутрішніх справ. ■

Ініціативних підтримає держава

45 проектів скерувала Рівненська об-ласть у профільне міністерство, щоб отримати гроші на їх реалізацію за програмами «Питна вода України» та «Реконструкція і будівництво систем централізованого водовідведення». За-гальна сума їхнього фінансування ста-новить 116 млн. 740 тисяч гривень. 12% цієї суми готові виділити місцеві бюдже-

ти, щоб отримати понад 100 млн. із дер-жавної скарбниці. Зокрема, на розгляд конкурсної комісії від Рівненщини під-готували 22 проекти, які розраховані на поліпшення якості питної води. Ще 23 пропозиції розраховані на реконструк-цію та будівництво очисних споруд. Також завдяки підвищенню енерго-

ефективності в регіоні планують заоща-дити майже 37 млн. гігакалорій тепла, що в перерахунку дорівнюватиме 16 млн. 700 тис. гривень. Головне управ-ління житлово-комунального господар-ства відбирає у містах та районах най-перспективніші проекти з модернізації підприємств комунальної теплоенер-гетики, щоб також отримати часткову компенсацію із держбюджету. ■



СКОЛЬКО СТОИТВЕДРО ВОДЫ?

ДМИТРИЙ ГРИГОРЬЕВчлен Национальной комиссии,

осуществляющей государственное регулирование в сфере коммунальных услуг

Президент Украины назна-чил Дмитрия Григорьева членом Национальной комиссии, осуществля-ющей государственное

регулирование в сфере коммуналь-ных услуг, 18 июля 2011 года. Выбор был не случаен: многолетняя работа в энергетике дала возможность наше-му собеседнику изучить специфику работы НКРЭ. Позже ему пришлось полностью погрузиться в проблему во-доснабжения и водоотведения, возгла-вив компанию «Вода Донбасса». «Это самая крупная компания Украины, производящая в сутки миллион кубов питьевой воды. Сейчас у нас есть ли-цензиаты, которые такие объемы про-изводят в год», – утверждает Дмитрий Иванович. Такой опыт пригодился в Национальной комиссии, перед кото-рой было поставлено задание: навести порядок в сфере регулирования тари-фов на воду и тепло.

- Дмитрий Иванович, вам знакомы «подводные рифы» водоснабжения, поскольку этими вопросами вы за-нимались в маловодной Донецкой области. Однако, когда президент вас назначил членом Национальной комиссии, видение проблем, наверное, изменилось?

- Работая в энергетике, я видел ра-боту НКРЭ. Единые подходы, единые прозрачные правила, вне зависимости от того, в какой компании ты работа-ешь, крупной или мелкой. Не все реше-ния воспринимал, не все поддерживал, казалось, что правильно сделать нужно с точностью до наоборот... Но это было понимание лицензиата. Когда «перехо-дишь на другую сторону баррикады», многое воспринимаешь по-другому. Чтобы понять, как работает Нацио-

нальная комиссия, нужно представить равносторонний треугольник. С одной стороны – государство, с другой – про-изводитель услуги или товара, и с тре-тьей – потребитель. Задача – устано-вить паритет, соблюсти интересы всех трех сторон. Разумеется, потребитель хочет получить качественную и деше-вую услугу (а еще лучше – вообще за нее не платить). Тот, кто производит товар (услугу), хочет иметь как мож-но больше прибыли, самый квалифи-цированный персонал, самое лучшее оборудование, самое лучшее пред-

приятие, которое было бы известно всей стране, привлекать инвестиции, осваивать новую технику – я как быв-ший руководитель хорошо это знаю. А государство должно помогать тем и другим: одним в части доступности услуг, а другим – в качественном ве-дении нормального бизнеса. Здесь как раз и возникает необходимость в госу-дарственном регуляторе. Необходимо соблюсти законность деятельности предприятий, удовлетворить запросы потребителя, оставить услугу доступ-ной и четко уяснить, для чего и поче-му нужна каждая копейка в экономике любого поставщика услуги или товара.К сожалению, приходится учиты-

вать, что с момента распада СССР от-расль практически не финансировали. Несмотря на то, что в последние годы деньги поступали по разным госу-дарственным программам, все равно водоснабжение не отвечает требова-ниям нового XXI века. Нужно сделать

очень многое, чтобы ликвидировать пробелы. А их немало. Например, от-сутствуют единые правила и подхо-ды к производству. В более развитых промышленно регионах предприятия водоснабжения находятся на одном уровне, в менее развитых – на другом, а в сельских регионах вообще катастро-фическое положение дел. Сегодня у нас 67 лицензиатов в сфере водоснабже-ния, которые производят 72% объемов холодной воды. Посмотрели статисти-ку: а сколько же вообще предприятий работают в отрасли? Оказалось, более 7 тысяч. То есть почти 99 процентов предприятий существуют сами по се-бе. Кто занимается их экономикой, кто придет вытаскивать их из коммуналь-ного болота, в котором они находятся, поскольку у мелких предприятий нет средств для технического перевоору-жения, снижения потерь, да и просто привлечения квалифицированных ка-дров? Риторический вопрос. Поэтому

Член Национальной комиссии, осуществляющей государственное регулирование в сфере коммунальных услуг Дмитрий Григорьев о паритете интересов, укрупнении водоканалов и моделях тарифо-образования.

- Актуальне інтерв’ю



одним из первых наших предложений было предложение об укрупнении коммунальных предприятий с целью увеличения доли госрегулирования с тем, чтобы установить единые прави-ла игры, единую форму контроля, еди-ный подход к формированию тарифов, фонда заработной платы. Это такой не-большой шаг, который может сдвинуть дело с мертвой точки. Далее стали накапливать опыт в пере-

работке информации, предоставляемой с мест. Но тут возникла проблема. Ока-залось, что многие лицензиаты просто не готовы правильно составить доку-менты, на основании которых можно просчитать тарифы. По разным при-чинам. Одни – из-за низкого уровня ведения учета своей хозяйственной деятельности, а другие – от нежелания показывать истинное положение дел. С июля 2011 года, когда комиссия была создана (а перед этим еще шесть меся-цев обязанности регулятора исполняла НКРЭ), и до сегодняшнего дня львиная доля времени ушла на переписку. На-ши сотрудники изучают информацию, находят ошибки и несоответствия, сли-чают данные госотчетности с докумен-тами, предоставленными в комиссию, и возвращают их предприятиям. Причем делают это по нескольку раз. Например, в сфере производства, транспортиров-ки и поставки тепла под регулирование комиссии подпадает около трехсот ли-цензиатов, обратились в Национальную комиссию 190, а подготовить докумен-ты по методике, утвержденной Каби-нетом министров, и соответствующего качества смогли только 50! Остальные полторы сотни находятся в состоянии перманентной работы. И все это – офи-циальная переписка, время сотрудни-ков, ночные бдения...

- Неужели на местах нет квалифи-цированных специалистов?

- Это как раз еще одна из проблем коммунальных предприятий. Специ-алистов не хватает из-за невысоких зарплат. Причем не только тех, кото-рые готовят отчетность и различную документацию. А и простых работяг. Сегодня найти квалифицированного сварщика – проблема... У энергетиков, например, уже давно фонд зарплаты формируется на уровне средней зар-платы по промышленности в данном регионе. Если он ниже среднего по Украине, тогда за основу берут сред-

неукраинский. А в системе комму-нального хозяйства такого нет. Есть предприятия водоснабжения, в тари-фах которых заложена минимальная зарплата трехлетней давности. Нужно менять подход. Чтобы не было конку-ренции между профессиями, скажем, энергетиками, водопроводчиками и те-плоэнергетиками. Человек должен ра-ботать по призванию, делать то, что он делает лучше всего, а не увольняться из-за низкой зарплаты и идти работать там, где ему не интересно. Особенно остро это проявляется в маленьких предприятиях, которые иногда дер-жатся вообще только на руководителе, в одном лице совмещающем и бухгал-тера, и экономиста, и хозяйственника, и снабженца. Если такой энтузиаст уволится – катастрофа.В общем, проблем масса. Думаю, что

многие из них будут решены, когда на-ладим тесное взаимодействие между Нацкомиссией и лицензиатами. Сейчас каждый четверг мы проводим рабочие группы, где рассматриваем материалы по определенным компаниям. Есть во-просы, которые невозможно разъяс-нить в письме или по телефону. Пото-му и собираем руководителей, главных инженеров, экономическую службу с их схемами, эскизами, журналами и другими документами. С нашей сторо-ны присутствуют ведущие специали-сты департамента тарифной политики в сфере водоснабжения. Происходит нормальное общение. Выясняем, на-пример, почему в таком-то документе указана такая цифра, как она считалась. Вникаем в проблематику технологий, выясняем, почему разнятся экономи-

ческие показатели в похожих, на пер-вый взгляд, водоканалах. Объяснения «так исторически сложилось» и «это уникальное техническое решение» подвергаем сомнению, анализируем последствия. Несмотря на то, что тех-нологии стандартны, некоторые поль-зуются ими по-своему. Тем более что у каждого предприятия свои особен-ности: разная протяженность комму-никаций, их состояние. Встречаются даже трубопроводы, проложенные до революции! Из таких деталей и скла-дывается полная картина, без которой комиссия не может вынести вердикт по стоимости кубометра воды. Например, существуют предприятия, где за десять лет потребление воды сократилось в 5-6 раз. А численность работающих та же, оборудование старое, сети ды-рявые, поэтому расход электроэнергии возрос, стоимость основных фондов снизилась. Тарифа, покрывающего эко -номически обоснованные затраты там никогда не было, а фактические тем более, и все амортизационные отчис-ления, предназначенные для обновле-ния основных фондов, ежегодно про-едались. Глядя на экономику такого предприятия, понимаешь, что оно са-мо неспособно найти выход, и ни одна бюджетная программа не найдет необ-ходимого объема средств, чтобы выйти на уровень, близкий к европейскому, и оказывать нормальные услуги.

- Так что делать, за счет чего мож-но модернизировать такие предпри-ятия?

- Нужно прежде всего разобраться в ситуации самому предприятию. Кри-тически посмотреть на систему своего

Актуальне інтерв’ю -



хозяйствования, разработать програм-мы оптимизации сетей, снижения по-терь, многолетние инвестиционные программы. То есть четко самому по-нять, что крайне необходимо сделать для того, чтобы изменить ситуацию. И одновременно понимать, что планы должны быть реальными, исполнимы-ми, суммы, необходимые для реализа-ции мероприятий, – не заоблачными, сроки окупаемости проектов – самыми минимальными, оборудование, мате-риалы и технологии – современными и в то же время не дорогими. Вот тогда со стопроцентной уверенностью мож-но говорить о понимании комиссией необходимости добавить полкопейки к сегодняшнему тарифу. Все нужно четко рассчитать – потери снизятся на столько-то кубических метров и на столько-то процентов. Проходит время, деньги освоены, мероприя-тия выполнены. Тогда анализируем результат: имеет ли смысл на следу-ющий год снова закладывать в тариф эти полкопейки, если нет никакой от-дачи. НКРЭ действовала аналогично. Уменьшала тариф энергокомпаниям в случае неосвоения заложенных в та-рифах средств или самостоятельного направления их на несогласованные комиссией мероприятия. Вложил мил-лион, потери не уменьшились – тариф устанавливается ниже, предприятие лишается объема инвестиций. Следу-ет уточнить, что на самом деле это не дополнительные средства, а возмож-ность целенаправленно использовать планово заложенную прибыль. Лучше вложить ее в собственное развитие, реконструкцию своего оборудования.

На мой взгляд, система, зарекомен-довавшая себя в энергетике, назовем ее «Затраты плюс», где тариф состоит из экономически обоснованных затрат и прибыли, регулируемой комиссией, может применяться и в сфере водо-снабжения. Хотя на самом деле эта модель и устарела. Многие мировые практики говорят о том, что ориенти-роваться нужно на показатели возвра-та инвестированного капитала. Но это применяется в экономиках, прошед-ших определенные стадии. Нашим же лицензиатам еще только предстоит наработать опыт, чтобы научиться пра-вильно вести бизнес, правильно рас-считывать, готовить документацию, составлять инвестпрограммы.

Изучив внутренние ресурсы пред-приятия и эффективность их исполь-зования, мы, к большому сожалению, иногда видим, что тариф некоторым предприятиям надо не повышать, а снижать. Лицензиат обязан навести порядок у себя на предприятии: ис-кать потери, думать – принимать или не принимать счетчики, которые из-за низкого уровня чувствительности не учитывают до 30% расхода воды... Нюансов масса.Недавно встречались с делегаци-

ей из одного региона (руководитель водоканала и один из заместителей руководителя региона, где этот водо-канал работает). Зашла речь о том, поймут ли жители области, если та-рифы на воду повысятся. Кстати, когда руководитель коммунального предприятия возвращается домой, он переходит в ряды потребителей. От-крывает он на кухне кран, а воды нет. Почему? Ему-то известно – это целая цепочка проблем в работе водоканала. А рабочему, например, не известно, да и не хочет он знать, почему. Трудился он целый день. Ему воду подавай! Так

может, лучше повысить ее стоимость? Но это же в полтора раза! Как это уда-рит по карману рядового труженика? Вот и задал руководитель водоканала на совещании вопрос: за сколько вы купили бы ведро воды? Присутству-ющие начали виртуальные торги по-чему то с 15 копеек и дошли почти до гривни (это если ну очень надо). А потом раскрыли интригу: ведро воды в его водоканале сегодня стоит 1,8 ко-пейки. Если цену увеличить в полтора раза, будет 3,1 копейки. «Всего-то? – удивились участники полемики. – Тог-да о чем разговор!» Чтобы предпри-ятие функционировало четко, нужно, чтобы тариф был экономически обо-снованным и затраты жестко контро-лировались. Да, каждый потребитель заплатит больше, но сумма к оплате увеличится незначительно. Разница за месяц будет равняться двум поездкам на маршрутке.

- А как такое повышение скажется на социально не защищенных слоях населения?

- Таким людям государство должно помогать адресно. В 2010 году была проделана огромная работа, когда суб-сидии стали получать те семьи, у кого коммунальные платежи превысили 15% их дохода (раньше было 20%). Тогда активно объясняли населению, что если стоимость услуг возрастет, то люди, имеющие право на субсидию, в накладе не останутся.

- Вот тогда и надо было повышать тарифы!

- Но нашей же комиссии тогда еще не было! Тогда тарифами занимались органы местного самоуправления. И вообще ситуация была другая. А в прошлом году Президент Украины поставил задачу реформировать ком-мунальную сферу. Это масштабные преобразования. Те руководители, ко-торые отвечают в государстве за это направление, способны их совершить. Другой вопрос, что на это уйдут годы. Но, думаю, что все получится.

- Дмитрий Иванович, сейчас в от-расли работают государственные программы, привлекаются различные инвестиции, кредиты, в том числе из-за рубежа. Сказывается ли этот фак-тор на тарифообразовании?

- Разумеется, комиссия не должна препятствовать привлечению внешних инвестиций для выполнения эффек-

«А потом раскрыли интригу:

ведро воды в его водоканале сегодня стоит 1,8 копейки. Если цену увеличить в полтора раза, будет 3,1 копейки. «Всего-то? – удивились участники полемики.

»




тивных мероприятий. Есть объекты, которые находятся в аренде или кон-цессии, и арендатор или концессионер обязан по утвержденному графику вло-жить собственные средства в развитие предприятий. На сегодня в аренде и концессии находится десяток водока-налов. К сожалению, не везде концес-сия или аренда проходит гладко.

- Вы имеете в виду Луганск?- В Луганске, с учетом той суммы,

которую вложили и еще должны вло-жить, еще не худший вариант. А вот в Краматорске, на мой взгляд, ситуация сложнее. Там сессия горсовета рас-сматривала вопрос о прекращении аренды уже через год после заключе-ния договора. Но вернемся к заемным средствам и инвестициям. Если речь идет о займах ЕБРР и Всемирного бан-ка, бизнес-планы проходят тщатель-ную экспертизу и тщательный отбор. Практически все они являются высо-коэффективными. Когда изучаем такие инвестпрограммы, возникает намного меньше претензий, чем к тем, которые составляются при аренде или концес-сии. У представителей западных фин-структур подход жесткий, но справед-ливый. Средства выделяют, только если их вложение эффективно. А у концессионеров и арендаторов, по мо-ему мнению, подход сегодня более по-пулистский. Почему этот вопрос стоит на повестке дня? Многие предприятия уже взяли кредиты, и многие готовятся это сделать. Нередки случаи, когда ру-ководитель водоканала понимает, что, продолжая использовать кредитную линию, открытую на модернизацию, он не видит перспективу возврата кре-дита. Заканчиваются кредитные кани-кулы, и становится понятно, что если тарифы не будут повышены, то возвра-щать будет нечем.

- И что тогда?- Займы будет возвращать государ-

ство, ведь их давали под его гарантию. Еще год-два назад некоторые пред-приятия электроэнергетики имели задолженность перед государством, которое вместо них возвращало непо-гашенный кредит. Тогда проводилась огромная работа, находили механизм погашения такой задолженности. Но по водоканалам ситуация сложнее. Ес-ли тариф не покрывает себестоимости, то о возврате займа говорить просто не приходится. Поэтому мы собирали

руководителей водоканалов – тех, кто работает с кредитами и кто хочет при-влечь средства. Тем, кто освоил кредит, мы вынуждены закладывать возврат кредита в тариф, а тех, кто собирается, мы обязали трижды взвесить и проана-лизировать: под какой процент, как бу-дет реализовываться, насколько эффек-тивными окажутся мероприятия по мо-дернизации, нет ли ошибки в расчетах, стоит ли овчинка выделки? И только после этого направлять материалы нам на согласование. Многие относятся с пониманием. Если вода станет недо-ступна потребителям, стоит ли огород городить?

- В конце прошлого года пресса ак-тивно писала о якобы утвержденной новой модели на тарифы водоснаб-жения и водоотведения. В какой стадии решение?

- В стадии обсуждения. Комиссия рассматривает несколько моделей та-рифообразования: корректировки, по-операционных расчетов, с постоянной фиксированной платой, расходов и платы за инвестиции, а также блочных тарифов. Последняя модель имеет и плюсы, и минусы. Поэтому нужна до-скональная проработка. Идея проста – защитить наиболее уязвимые слои населения, предоставив им объем услуги, соответствующий жизненной необходимости, по вполне доступной, «социальной», цене. По статистике, средний житель Украины расходует в месяц 1,6 кубического метра воды. Кто-то в Украине платит по хороше-

му точному и правильно установ-ленному счетчику, кто-то потребляет 30 кубов и, может быть, отматывает показания назад, кто-то честно рас-считывается за тысячу кубов – если у него есть бассейн, к примеру, а кто-то оплачивает так называемую «норму». А одинокие пенсионеры, по стати-стике, расходуют воды очень мало и платить должны по минимуму. Вот и предполагает обсуждаемая методика для тех, кто взял два куба воды, услу-гу стоимостью три гривни в месяц. За следующие два кубометра цена будет большей на коеффициент 1,3. А если пользователь превысит разумный объем потребления, будет платить за «лишний куб» еще больше. Тогда восстанавлива-ется экономическая справедливость для предприятия, которое отдало первые два куба практически бесплатно. При-мерно такой моделью исчисления сто-имости коммунальных товаров и услуг пользуются страны, в которых соответ-ствующие ресурсы ограничены, чтобы стимулировать экономный их расход. В Украине в целом такой проблемы нет. Разве что в восточных регионах питье-вых водных ресурсов не хватает. Напри-мер, вода в Мариуполь доставляется из Северского Донца, а это почти триста километров. Поэтому, на мой взгляд, сегодня для

нас лучшим вариантом была бы модель тарифообразования «Затраты плюс». Но это мое личное мнение. А какое решение примет комиссия как колле-гиальный орган – пока говорить рано.

Актуальне інтерв’ю -



- Насколько я понимаю, внедрению блочной модели мешает отсутствие счетчиков и проблемы с их поверкой?

- Да, это наиболее слабое место дан-ной модели. Проблемы с учетом потре-бления воды довольно серьезные. Ми-нистерство регионального развития совместно с нашей комиссией подгото-вило проект Закона «О коммерческом учете тепловой энергии, холодной и горячей воды в сфере теплоснабжения и централизованного водоснабжения». По документу возникло много вопро-сов. Несколько раз его обсуждали, но до сих пор не получили все необхо-димые согласования. Самый главный вопрос: кто отвечает за услугу после ввода в дом? Водоснабжающие орга-низации или ЖЭКи, РЭПы и ОСМД, на балансе которых находится внутри-домовая сеть? Везде есть потери, не-корректные приборы учета, льготники, которые оплачивают услугу по норме и счетчики устанавливать не собирают-ся. От 10% до 50% потерь оказывается ничейными – кто их возместит? Балан-содержатели, как правило, остаются вечными должниками водоканала. Не решены и другие вопросы, например, кто и за чей счет должен монтировать, снимать на поверку и ставить после нее приборы учета. А счетчики, собранные в китайском гараже? Если его повесить

вертикально, то окажется 30% погреш-ности. Более того, на рынке продаются «готовые счетчики с магнитом». Ну и так далее. И никакими обсуждениями консенсуса здесь не достичь, каждый будет иметь свою точку зрения. Не-обходим закон, который раз и навсег-да установит понятные всем правила. Нужна политическая воля.

- Также перед Новым годом в СМИ возникла активная дискуссия по ук-рупнению водоканалов, мол, это вы-зывает массу проблем. Какова ваша позиция по этому поводу?

- В этом вопросе в Украине нарабо-тан определенный опыт, есть положи-тельные примеры. «Вода Донбасса» в 2008 году объединила 23 водоканала, крупных и мелких. В результате полу-чили мощное предприятие, которому по плечу задачи любой сложности. Нужно в каждом конкретном случае смотреть, выгодно ли это. Когда мы давали предложения по укрупнению и направляли руководителям государ-ства соответствующие письма, то фор-мулировки были такими: «Поручить руководителям областей рассмотреть необходимость и целесообразность, принимая во внимание формы соб-ственности предприятий (учитывая, что есть арендные предприятия и на-ходящиеся в концессии), объединения

в областные, региональные, район-ные или кустовые водоснабжающие и теплоснабжающие предприятия». На месте виднее, что выгоднее. Мо-жет быть, объединить два, три, семь предприятий? Кировоград, не дожи-даясь указаний из столицы, образовал «Днепрокировоград», куда вошли пять предприятий. А некоторые областные руководители написали гневные отве-ты. Дескать, мы думали, что комиссия будет бороться с монополизмом, а ока-зывается – наоборот! И тут же приез-жает руководитель водоканала из этого региона и слезно просит увеличить та-риф – погибаем, мол. А объединиться с соседями не хотите, спрашиваем? Нет, там же Иван Иванович! Обидно, когда во главу угла ставят личные интересы, а не интересы дела.

- Сложно ли было менять отноше-ния с бывшими коллегами?

- На первых порах – да. Тем более что недавно я был на их месте, знаю, как тяжело им приходится. Иногда хо-телось войти в положение, помочь в сложной ситуации. Но я учусь у более опытных коллег. Иногда нужно быть выше отношений. Главное – думать о паритете интересов и делать дело. ■

Т Е К С Т

Нина СОТНИК


Шановні працівники житлово-комунального господарства!Сердечно вітаю вас із професійним святом – Днем працівників житлово-комунального

господарства України. Цей день – вияв уваги та поваги до людей, які своєю непростою щоденною працею забезпечують затишок і комфорт в наших домівках.Сфера комунальних послуг – одна з найважливіших соціально значущих складових

господарського комплексу держави. Адже це – тепло і вода в оселях, охайність і чистота вулиць, стабільне функціонування громадського транспорту, доступні та якісні побутові послуги. Існування цих та інших простих благ – невід’ємна частина добробуту людей, а відтак і запорука їхнього хорошого настрою та гарного самопочуття.Ми з вами бачимо, що нині комунальна галузь у вкрай важкому стані. Причини цього і

в ціні на енергоносії – електроенергію та природний газ, і в застарілому підході до жит-лово-комунальної сфери в цілому. Але пріоритетним завданням органів державної влади всіх рівнів було і залишається

створення комфортних, гідних умов для проживання людей у нашій державі. І досягти цього неможливо без докорінного реформування житлово-комунального сектору. Саме тому Президент України поставив перед усією владною вертикаллю нелегке завдання – провести реформування житлово-комунального господарства України. Причому, це має бути зроблено з безумовним дотриманням усіх існуючих соціальних державних гарантій та збереженням доступної ціни на комунальні послуги для кожної української родини.Віримо, що спільними зусиллями нам вдасться вирішити усі складні питання, рефор-

мувати галузь та підняти рівень житлово-комунальних послуг до світових стандартів.Дякую вам, працівники житлово-комунальної галузі, за самовіддану, відповідальну та почесну працю на благо людей.

Бажаю вам і вашим родинам доброго здоров’я, щастя, матеріальних статків, наснаги та душевного тепла.З повагою Валерій Саратов

Валерій Саратов,Голова Національної комісії,

що здійснює державне регулювання сфери комунальних послуг



Как парижанин стал возделывать лен

Прапрапрадеда Мишеля Николу Те-рещенко в 1851 году избрали старшим бургомистром Глухова. На этом посту он работал девять лет, а после адми-нистративной реформы еще 14 был городским головой.

– Мишель, вам не предлагали стать мэром Глухова или еще что-то подобное?

– Конечно, нет, но, когда я приехал в Глухов девять лет назад, меня встрети-ли как земляка. И с ходу предложили в аренду тысячи гектаров. «Да я ничего

МИШЕЛЬ ТЕРЕЩЕНКО: «ХОЧУ ДОКАЗАТЬ, ЧТО УКРАИНА – ЗЕМЛЯ БУДУЩЕГО ПРОЦВЕТАНИЯ»

Когда редколлегия определилась с темой следующего номера – водоснабжение, я решила, что про-сто необходимо познакомить читателей с Мишелем Терещенко. Во-первых, это его предки выде-ляли деньги для сооружения в Глухове одного из первых водопроводов в царской России, во-вторых, вода для него – родная стихия: после окончания престижной бизнес-школы ESSEC Мишель стал… водолазом, основав собственную фирму, в-третьих – выращивал водоросли на плантациях в Ти-хом океане. А в-четвертых, знаменитая династия промышленников, тративших на добрые дела 80 процентов прибыли, внесла неоценимый вклад в создание инфраструктуры столицы и других городов.

не понимаю в сельском хозяйстве! – от-бивался я. – И инвестиций, необходи-мых для того, чтобы вдохнуть жизнь в запущенные хозяйства, у меня нет». Земляки не верили: не может быть, чтобы потомок Терещенко не нашел выхода. Не смог их разочаровать. На-стойчиво работал с французскими фе дерациями производителей льна и конопли. Глуховский научно-исследо-вательский ин ститут лубяных культур, который находится в нашем бывшем особняке, располагал интересными научными разработками. Я подключил все связи, чтобы заинтересовать фран-цузских коллег. И не зря. Оказалось,

что французы тоже хотели получить сорта ненаркотической конопли, по-этому сделка состоялась. Если честно, это уникальный случай, чтобы фран-цузы приобрели украинские техно-логии. Привлек и инвесторов. Из 12 тысяч арендованных гектаров восемь передал филиалу французской компа-нии «Шампань-Сереал», остальные оставил себе под лен-долгунец. Позже купил старенький льнозавод в Шост-кинском районе.

– Почему вы решили взяться за за-пущенную в Украине отрасль?

– Во-первых, это возрождение тра-диций, во-вторых – отрасль перспек-

Онук олігарха -



тивна. Мы засеяли 300 га и получили 2000 тонн продукции – по 6 тонн с га. А в России, например, урожайность – всего полторы тонны. Но получить качественное сырье – это еще не все. На заключительную переработку при-ходится отправлять полуфабрикат в Китай. Скажете: «За морем телушка – полушка, да рубль перевоз»? Не совсем так. Да, транспортировка влетает в ко-пеечку. Зато качество – превосходное. Россияне в Вологде и Костроме тоже выпускают льняные ткани, но по каче-ству они годятся только на скатерти и салфетки.Вообще 85% производства льна-

долгунца сосредоточено во француз-ской Нормандии. Пять процентов – в Бельгии и Голландии.

Что общего у Porsche Cayenne и «Зачарованной Десны»

Раньше у каждой колхозницы север-ной Украины была «пайка» льна. В ав-густе его надо «брать», то есть рвать руками, и связывать в снопики. Потом их молотили, раскладывали на солнце на пару-тройку недель и отправляли перерабатывать на завод. Сейчас в Ук-раине возделывается от трех до пяти процентов былых объемов. Отрасль мы практически потеряли. И напрасно, ведь спросом пользуются

не только ткани из льна-долгунца, но и

костра льна – стебли и листья короткого. Ее, как и коноплю, используют в авто-мобилестроении – для дизайна салонов, а также шумоизоляции. Из конопли из-готавливают целлюлозу и бумагу, что помогает сберечь леса. Для Украины это очень актуально. Как и производ-ство из костры биотоплива, которое является альтернативой газу.Сейчас Терещенко со товарищи соз-

дает предприятие с замкнутым циклом производства по выращиванию и пере-работке низкорослого льна-кудряша для получения изоляционных мате-риалов. Такое экологически чистое сырье применяют все гиганты авто-прома. За счет этих материалов вес ма-шины снижается, значит, уменьшается расход бензина. Например, в Porsche Cayenne таким образом обшиваются двери и потолок. Уже существуют до-говоренности о поставках для концер-нов США, Франции и Германии. Бизнес на родине предков начинал

с того, что снял офис… в доме своих предков. Сейчас его занимает НИИ лубяных культур. Там обрел и друзей-советчиков. Они посвятили в тонкости земледелия, специфики выращивания льна. А еще привили парижанину лю-бовь к живописным украинским ре-кам, пригласив порыбачить на Десну. А ведь именно из нее пьет воду столи-ца, и ее великий режиссер Александр Довженко увековечил в своей книге и назвал «зачарованной». Он, кстати,

закончил Глуховский учительский ин-ститут, построенный семьей Терещен-ко! Выходит, не было бы института, неизвестно, вошла бы довженковская «Земля» в сотню лучших фильмов ХХ века. Вот такой неожиданный поворот. Повезло Мишелю и с коллегой Алек-

сеем Романюком. Предприниматель вовсе не относился к Терещенко как к потенциальному конкуренту, наобо-рот, помог пережить много тяжелых ситуаций. Так Мишель стал работать на украинской земле. Но, когда любо-вался синим полем льна, вспоминал океанские просторы.

Водоросли любят тишину

Михаил Терещенко был заядлым аль-пинистом. А его внук Мишель, окончив престижную бизнес-школу (во Фран-ции статус таких вузов выше, чем уни-верситетов, например, известной всем Сорбонны), стал, как он говорит, аква-навтом. Много лет работал водолазом в штате Флорида для группы «Зодиак» и фирмы «Беша-США», в испанской Бар-селоне, французском Марселе.

– Мы выполняли специальные заказы компаний, оказывали услуги, например, по обследованию судов. Также участво-вали в экспедициях, исследовали ком-муникационные сети и производствен-ные объекты под водой. Затем в Мар-селе руководил фирмой «Спорасуб». А позже создал компанию «Марекипман», которая продавала снаряжение для дай-веров и выращивала красные водорос-ли – рассказывает Мишель. – У меня было две плантации недалеко от Юж-ных Филиппин и в лагуне Тулеар. Это

- Онук олігарха

В Киеве с мамой Женевьевой

Свадьба старшего сына Кристофера



очень ценное промышленное сырье, из которого, например, получают агар-агар, богатый пектинами и каррагином. К сожалению, район этот неспокойный. А водоросли любят тишину. Когда на-чались военные действия, пришел аме-риканский флот – и меня с француз-ским паспортом просто не пустили на собственную плантацию. А потом и на Мадагаскаре произошел переворот. Пришлось фирму продать испанцам.

– Что вас привлекает в водной стихии?

– Все! Например, тайны морей-океа-нов. Кроме того, люблю, например, об-щаться с дельфинами. Летом занимал-ся дайвингом в Красном море, плавал с дельфинами. А на прошлое Рождество сфотографировался с китовой акулой на Мальдивах.

– Не страшно было?– Нет, эта акула не опасна!– Наверное, эта любовь передалась

по наследству? У вашего легендар-ного деда Михаила Терещенко была самая большая яхта в мире.

– К сожалению, дед умер, когда мне не было и двух лет. Да и яхта – един-ственное, что у него осталось после прихода большевиков – была продана за долги Временного правительства.

Голубой бриллиант спас министру жизнь

Один из богатейших молодых людей России Михаил Терещенко во Времен-ном правительстве был министром иностранных дел и финансов. Война шла уже три года, армия нуждалась в оружии и обмундировании, а казна была пуста. Пришлось заключать до-говора под честное слово промышлен-ника и дворянина. Когда после прихода к власти большевиков Михаилу Тере-щенко удалось чудом избежать смерти, кредиторы потребовали выплаты госу-дарственных “Займов Свободы”.

– Как же ему удалось спастись?– После побега Керенского членов

правительства арестовали. Два мини-стра погибли в застенках Петропав-ловской крепости. Бабушке – францу-женке Маргерит – удалось добиться аудиенции у Ленина и Троцкого. Она напомнила о большом вкладе семьи в развитие экономики и культуры России, кроме того, предложила «на нужды революции» большой голубой

бриллиант, ограненный Картье, в фор-ме груши. Его Михаил подарил, что-бы утешить любимую после потери первенца. Вожди от сделки гордо от-казались. Однако вскоре Троцкий дал знать, что согласен. Дед смог выехать в Норвегию. Там ему пришлось начи-нать жизнь с нуля, – делится Мишель. Это были настолько тяжелые вос-

поминания, что в семье об этом не говорили. И когда после провозгла-шения независимости посол Украины передал письмо музейщиков потомкам династии, они были удивлены. Они не знали ни о громадных земельных владениях, ни о заводах, ни того, что 80% доходов семья тратила на благо-творительность. И уж тем более о том, что самые известные музеи Украины находятся в особняках, либо принад-лежавших Терещенко, либо построен-ных с их участием, и демонстрируют коллекции, собранные ими.

Тост за олигархов

Не знаю, как для вас, а для меня «са-мая музейная» улица столицы – Тере-щенковская. Именно здесь находятся Национальный музей Тараса Шевчен-ко (в доме Николы Артемовича), Музей русского искусства (в доме Федора Ар-темовича), Музей западного и восточ-ного искусства имени Богдана и Варва-ры Ханенко (дочери Терещенко). В со-ветское время улица носила имя Репи-на, а возвратили ей дореволюционное

название благодаря подвижничеству директора Музея русского искусства Тамары Николаевны Солдатовой.Интересно, что в Глухове тоже есть

улица Терещенко, и историко-куль-турный заповедник предлагает пеше-ходную экскурсию, которая знакомит туристов с деятельностью сахароза-водчиков-меценатов и с построенны-ми ими памятниками архитектуры. Например, с Треханастасьевской цер-ковью, которую расписывали те же ху-дожники, что и Владимирский собор в Киеве. Оба храма возводились при активном участии Терещенко. В ХІХ веке только Глухову семья пожертво-вала полтора миллиона рублей. Вследствие этого был издан царский

указ: «В ознаменование особых заслуг, оказанных делу водворения в Юго-За-падном крае русского земледелия и в поощрение его благотворительной дея-тельности Артемий Терещенко был воз-веден со всем нисходящим потомством по мужскому колену в потомственное дворянство Российской империи». В прошлом году Мишель Терещенко

издал книгу «Первый олигарх», посвя-щенную деду. На ее презентации кто-то сказал тост: «За династию, которая сначала построила Глухов, а потом Ки-ев». То есть учебные заведения, боль-ницы, приюты…С их нынешним руководством у быв-

шего парижанина сложились теплые отношения, как, например, с Ильей Емцем и его командой Центра детской

Онук олігарха -

Дом Ивана Николовича(бул. Шевченко, 34)



кардиологии и кардиохирургии Киева, которая каждый день спасает детские жизни. При этом доктора нашли время, проявили упорство и добились, чтобы на территории больницы «Охматдет» был возведен памятник ее основателю Николе Терещенко.

Династия и ЖКХИнтересный факт о больнице «Ох-

матдет», которую строили как больни-

цу для чернорабочих, приводит исто-рик Виталий Ковалинский. Лечебница была оснащена новейшей системой па-рового отопления и вентиляции. Завод Гретера и Криванека (впоследствии «Большевик») изготовил и смонтиро-вал также образцовое оборудование для паровой прачечной. Терещенко охотно применяли пере-

довые технологии. Нашим читателям – специалистам жилищно-коммуналь-

10 интересных фактов из истории династии

1. На дворянском гербе Терещенко – сноп пшеницы в лапе льва. Сам же герб держали два льва. Необычными были цвета герба – желтый и синий.

2. Решив переехать из Глухова, Ни-кола Артемович купил дом в Москве, на Софийской набережной. Его фа-сад простирался до Сенной площади. Жизнь в Белокаменной украинцу не понравилась. Дом он продал другому сахарозаводчику. Длительное время там находилась резиденция англий-ских послов.

3. В розарии Val-de-Marne под Па-рижем до сих пор культивируют розу «Мадам Олимпия Терещенко», со-зданную по заказу Семена Терещенко для его жены.

4. Гласный Киевской думы Иван Те-рещенко был коллекционером живо-писи, которому завидовал Третьяков. Он помог создать и финансировал

Рисовальную школу Мурашко. Когда Иван Николович умер в Каннах, вдо-ва перечислила реальному училищу, университету и КПИ по 30 тысяч ру-блей для учреждения стипендий.

5. Михаил в Лондоне продолжал образование после Лейпцигского уни-верситета и приобрел круг знакомых, которые навсегда остались верны дружбе. Среди них был и банкир Рот-шильд.

6. В Каннах, на вилле «Марипоза», Терещенко одними из первых устано-вили телефон 3.49, чтобы узнавать но-вости из Киева и Петербурга. Место в Каннах порекомендовал художник Верещагин. У главного живописца рос сийского флота Иван Терещенко приобрел первое полотно для коллек-ции – «Победители».

7. Вместе с другими русскими промышленниками Терещенко спон-

сировали прокладку железнодорож-ной ветки на Французской Ривьере, а их жены жертвовали деньги на строи-тельство православных церквей.

8. В 1938 году Национальный банк Англии признал действия Михаила Терещенко такими, которые войдут в историю банковского дела. За день до прихода Гитлера в Австрию он вывел капиталы банка «Кредит-анштальт».

9. В юности Михаил дружил в Петербурге с Александром Блоком, путешествовал со звездой «Русских сезонов» Анной Павловой, а в Киеве дал 50 тысяч рублей, чтобы основать консерваторию.

10. В Мозамбике Михаил Терещен-ко возглавлял торговую компанию «Сосьете до Мадал», которая имела огромные плантации. Местные жи-тели с уважением называли его «Му-зунгу антимоа» – большой начальник.

ной сферы – интересно будет узнать, что сто лет назад в имении на Жито-мирщине была система отопления, где каждые две комнаты обогревались своим котлом. А гостей в Киев достав-ляли на самолете, поскольку Федор Терещенко самолеты не только строил, но и сам был авиатором.В пору трескучих морозов умест-

но вспомнить и о тысяче (!) мест в ночлежках, которые построили и со-держали в столице братья Терещенко. Они не только заботилась о том, чтобы земляки были здоровы, образованны, но и готовили кадры, выражаясь со-временным языком, для коммунально-го хозяйства. Например, организовали мастерские при Доме трудолюбия, ко-торые стали художественно-индустри-альной профшколой. Будущие инже-неры-автодорожники учатся в здании, возведенном Терещенко для Печерской гимназии, актеры и режиссеры – в Уни-верситете театрального искусства на Ярославовом валу, академик Страже-ско в клинике Мариинской общины (ул. Саксаганского) первым в мире описал инфаркт миокарда. ■

Т Е К С Т

Нина Сотник

- Онук олігарха

Больница «Охматдет»


Водопостачання та водовідведення - ТЕМА НОМЕРА

У місті Яремче Івано-Франківської області завер-шився VII Міжнародний науково-практичний семінар «Ресурсо збереження та якісне водозабезпечення – стра-тегічний напрямок розвитку водопровідно-каналізацій-ного господарства Ук раїни». У його роботі взяли участь близько 200 учасників із 12 країн Європи. Семінар відбувся у відповідності до плану заходів Міні-

стерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. За участю першого заступника міністра Олександра Аліпова пройшла нарада з керівниками водопостачальних підприємств із питань реформування водопровідно-каналізаційного господар-ства України. Зокрема, він закликав до діалогу між кому-нальними підприємствами, виробниками спеціалізованого обладнання, експертами галузі, пред-ставниками влади та бізнесу, що спри-ятиме виробленню найкращих управ-лінських, технічних та технологічних рішень для вітчизняних систем водо-постачання.

У роботі семінару взяли участь за-ступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Ро-ман Гусак та начальник управління інвестиційної політики та технічного розвитку у сфері водопостачання та во-довідведення Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері кому-нальних послуг, Олександр Романюк.Велику підтримку науково-практич-

ний форум отримав від генерального спонсора – представництва німецької компанії KSB в Україні та спонсорів: ТОВ «Євротрубпласт», ВІЛО Україна, ТОВ «ВАРНА». Співорганізаторами виступили 14 організацій, серед них

асоціації, науково-дослідні та профільні академічні закла-ди. Інформаційний блок було представлено вісьмома медіа-представниками. Організаторами цього заходу традиційно виступили ТОВ «ВАТЕР ПОІНТ» та журнал «Водопостачан-ня та водовідведення».У програмі пленарних засідань на тему «Високопродук-

тивне обладнання, новітні технології та сучасні організа-ційні засади на службі водопровідно-каналізаційного госпо-дарства» виступили 53 учасники. Відбулося також засідання ради асоціації «Укрводоканалекологія». Протягом двох днів тривав круглий стіл «Сучасний стан

водопровідно-каналізаційного господарства України. Про-блеми та перспективи», в якому взяло участь понад 60 пред-ставників водопостачальних підприємств, науки та бізнесу. До головних проблем галузі вони віднесли:недосконалість законодавчої бази;незадовільний технічний стан та зношеність основних

фондів;застосування застарілих технологій та обладнання;низький рівень використання встановлених виробничих

потужностей централізованих систем водопостачання та водовідведення, що потребує оптимізації та модернізації, а також їх висока енергоємність;невідповідність якості питної води вимогам чинного стан-

дарту, подавання води за графіками, висока аварійність. З великою цікавістю фахівці ознайомилися з тематич-

ною виставкою, на якій понад 30 експонентів представили свою продукцію та сучасні технології. Сподобалася гостям і культурна програма, де було задіяно шість фольклорних колективів Прикарпаття. ■

ОЛЕКСАНДР АЛІПОВ ЗАКЛИКАВ ДО ДІАЛОГУ


- Водопостачання та водовідведенняТЕМА НОМЕРА

Місто на річці, але без води

Хоча води околицям Львова фор-мально не бракувало, але дотягнути її до кранів городян радянській владі не вдавалося. Планів було море, але долати дрібніші проблеми, як от сис-тематичне витікання води з дірявих мереж, не поспішали чи навіть не мо-гли. Півміста запасало воду у баняках і ваннах, адже її давали хоч і щодня, але погодинно – зранку й увечері. Для подолання проблем збиралися скерува-ти гірські річки у так зване Карпатське море – штучне водосховище у Карпат-ських горах, яке будували-будували і на півдорозі кинули. Тягнули бетон-ний водогін довжиною понад сотню кілометрів, котрий розвалився через невраховані гідроудари і брак запо-біжної бетонної подушки. На одному з «багаторічних» водозаборів, напри-клад, роками використовували «непра-вильні» труби, що і призвело до того, що роботи забракували. Але живильної вологи було повно і

під самим містом. За даними геологів, із підземних водосховищ в разі бажан-ня і впровадження відповідних техно-логій можна було помпувати майже мільйон кубометрів рідини на добу, наявні водозабори видобували напо-ловину менше. Щоправда, видобувати підземну воду за тогочасних техноло-гій було небезпечно, адже місто стоїть на карстових порожнинах.

У будь-якому разі, до самого міста подавали близько 300 тисяч кубометрів води на добу, але лише «краплинки»

ЛЬВІВ:ХЕППІ-ЕНД ВОДЯНОГО ДОВГОБУДУЛьвівський водоканал – один із найдосвідченіших в Україні. Офіційно він розпочав свою роботу по-

над сотню літ тому – 1901 року. Але воду систематизовано постачали ще в далекому 1404 році. Тоді на завдання Львівського магістрату почали розробляти розбудову міських водогонів і криниць, а 1407 року перші криниці-водозбірні збудували на площі Ринок. Підземні водогони були дерев’яними та глиняними, а вода в них надходила напливом із львівських пагорбів. При розкопках центральної львівської вулиці Підвальної знайшли водогін XVII століття – вода текла всередині просвердлених стовбурів дерев. Попри те, що місто розташоване на річці, води останніми десятиліттями постійно бракувало, погодинне водопостачання у XX столітті стало навіть не візиткою міста, а притчею во язицех. Найбільше кепкували з городян сусіди-поляки. Вирішили проблему буквально пару років тому, залучаючи кошти з усіх усюд.

дотікали до городян – близько 160 ти-сяч кубів. Діряві магістральні мережі її не тримали, випускаючи в ґрунт.

Водяна мафія

Кримінальну теорію про те, що води в Львові не було через змову чиновни-ків із мерії і водоканальників, можна було б із легкістю відкинути, якби не одне але. Чим довше воду тягнули у місто, тим більше коштів закопували у землю різні держпідприємства – досі ніхто не підбив баланс, скільки ж гро-шей вбухали у різні гідропрожекти. Зрештою, відповідні держустанови, які й контролювати держпідприємства,

у «водяну кашу» навряд чи плювали. Крім державних і муніципальних ко-штів, виділених на водяний довгобуд, окремою статтею доходу «водяної ма-фії» могла бути сама вода – насправді мало хто знав, скільки ж її конкретно споживалося містом загалом і городя-нами зокрема. Формальні показники, зрозуміло, були, натомість воду обра-ховували в категоріях «приблизно».

Універсальне рішення – «забалакати проблему»

Невирішену комуністами проблему води успадкували націонал-демокра-ти і, слід зауважити, реалізовували її



з тим самим успіхом. У часи розрухи початку 90-х місто увійшло з дірявим бюджетом і планів громаддям. А от нажитися на львівській біді були не проти безліч структур. Допомогти розв’язати проблему були готові між-народні фінансові інституції зі Світо-вим банком і Європейським Банком реконструкції та розвитку, американ-ські та голландські експертні серед-овища. Хто і скільки заробив на чис-ленних недореалізованих проектах,

можна лише здогадуватись, але деякі з пропонованих прожектів були фан-тастичні. Воду до Львова збиралися тягнути навіть із польського Пере-мишля, до якого, нагадаємо, понад сто кілометрів. Якось мер цього міста-партнера Роберт Хома, наслухавшися львівських плачів, щиро запропонував зробити водогін від кордону. Обій-шлася б ця радість мільйонів у 30 до-ларів. Щоправда, українці згадали про

національну гордість і закопали про-блему ще на десяток років. Паралельно з цим кожен міський го-

лова обіцяв ощасливити городян цим благом цивілізації. Обіцяв «відкрити цілодобову воду» рухівець Василь Куй біда і тимошенківець Любомир Буняк. Він навіть зробив це своєю ви-борчою фішкою й обіцяв піти з посади мера, якщо за два роки не дасть місту води. Зрештою, шанси отримати жи-вильну вологу львів’яни ніби мали, адже сам Буняк був одним із будівни-

чих нафтогону Одеса-Броди. І не мож-на сказати, що Буняк забув про свою обіцянку. Багатомільйонну програму з водопостачання в якийсь-то спосіб усе-таки реалізовували, щоправда, від-чутних зсувів на практиці помітно не було. Зрештою, Буняка відправили у відставку самі міські депутати через інтриги, з водою не пов’язані, а вода лишилася там, де й була.

Битва за цілодобовий режим

Тяжко сказати, в який спосіб ниніш-ньому міському голові Андрію Садо-вому вдалося «дати цілодобову воду» і скільки до цього доклали зусиль його попередники. В середині 2000-х років зношеними й аварійними були 30% ма-гістральних водогонів та 76% міських мереж, а їхній стан характеризували як незадовільний.

2009 року уряд Тимошенко скерував з держбюджету до Львова вирішаль-ний транш у 191 млн. гривень – насу-вались чергові вибори, та й без води на Євро-2012 Львів не сприйняли би жод-ні туристичні агенції. Лише за останнє десятиліття «битви за воду», впродовж 2003-2008 років, місту надавали пози-ки Міжнародний банк реконструкції та розвитку, уряд Швеції, гроші виді-ляв держбюджет – сумарно близько 346 млн. гривень. І все одно на початок 2009 року цілодобово отримували воду

«Воду до Львова збиралися

тягнути навіть із польського Перемишля. Якось мер цього міста-партнера Роберт Хома, наслухавшися львівських плачів, щиро запропонував зробити водогін від кордону.

»



лише 39% населення Львова, а втрати у системі міського водопостачання ста-новили 37%. Навіть після офіційного запуску «цілодобового режиму» кіль-ка тисяч городян якийсь час жили за графіком. Крім фінансових проблем, були й су-

то технічні моменти. Як ділився свого часу міський голова Львова Андрій Садовий, при побудові зіткнулися з несподіваною проблемою: «У нас нема такої кількості труб. Лише на один во-догін негайно треба дев’ять кілометрів сталевих труб. Беремо п’ять кілометрів у Харцизького трубного заводу на До-неччині, три кілометри з держрезерву. 1,5 кілометра привеземо з російсько-го Челябінська. Ще 2,5 кілометра – зі Словаччини». Дрібні роботи проводи-ли з використанням вітчизняних полі-мерних труб.

З миру по нитці...

Після включення цілодобового ре-жиму роботи, ясна річ, проводились і надалі, але вже коштом магістрату й водоканалу. Весь 2010 рік пішов на «стабілізацію» цілодобової системи. Зрештою, працювати було з чим – як нам повідомили у Львівській міській раді, для забезпечення цілодобового водопостачання та водовідведення Львова використовується 2131,7 км водогінних мереж і 689,4 км каналіза-ційних мереж. Упродовж усього року

долатували кілометри старих водого-нів і каналізаційних мереж. Коштом міста замінили 7,5 км водогінно-кана-лізаційної мережі діаметром від 110 до 400 мм. Комунальники своїм коштом – водогінні мережі довжиною 22014 по-гонних метрів, каналізаційні мережі – 1593 п. м.Минулого року модернізували май-

же 30 кілометрів водогінно-каналіза-ційних мереж, провели реконструкцію насосної станції «Янівська». Заверши-ли розпочату 2006 року коштом позики

Світового Банку реконструкцію насос-ної станції «Сокільники», зокрема, про-вели заміну п’яти насосних агрегатів фірми GRUNDFOS продуктивністю 2600 м3/год., потужністю електричного двигуна – 600 кВт та 1 агрегату – 720 м3/годину і 132 кВт. Завдяки цьому «Львів-водоканалу» вдалося збільшити річне піднімання води по «Сокільниках» на 1,115 млн. м3. Водночас річна економія електроенергії склала 1,58 млн. кВт/год., а річна економія коштів – 1,6 млн. грн. Щоправда, зросли за останні два роки і тарифи – більше ніж на 30%. Битва за воду нагадувала битву за

урожай. Труби міняли навіть під час мо-розів, цілодобово працювали на станці-ях водозабору й запускали електропід-станції. Секрету «водяного» успіху мер Садовий не розкривав, можна лише уя-вити, скільки підводних течій було обі-йдено і скільки відкатів осіло у кишенях українських чиновників-посередників. Він досі віджартовується:

- Як це вдалося? Просто у Львові по-любляють казати, чому ту чи іншу про-блему розв’язати не можна, а за неї на-справді треба просто серйозно взятися. У будь-якому разі, зараз городяни за-

були і про баняки, і про запасець води обсягом в одну ванну, та й на годинник перед тим, як помитися, вже не див-ляться. ■

Т Е К С Т

Антін Борковський



Канализационный джазПо мнению президента Крымской

академии наук профессора Виктора Тарасенко, промышленное загрязне-ние Крымского побережья сегодня не критично.

- Остались некоторые проблемы в районе Керчи, особенно после раз-ливов нефти несколько лет назад, но особой угрозы они не несут. Гораздо больше сложностей с очистными со-оружениями, – считает Виктор Тара-сенко. Пробы воды, взятые сотрудниками

Азово-Черноморской экологической инспекции в прибрежной стометро-вой зоне, подтвердил, что наиболее типичными загрязнителями являются сточные и так называемые балластные воды, которые сбрасываются с мор-ских судов. Но если зимние показатели сброса сточных вод еще соответствуют утвержденным нормативам, то в лет-ний период очистные сооружения ис-пытывают повышенные нагрузки. По сведениям Совмина АРК, за два года объемы сброса нормативно очищен-ных стоков сократились на 16,2%, а неочищенных – возрос на 11,9%.

МОРЕ, КОТОРОЕ МЫ УБИВАЕМПРИБРЕЖНЫЕ РАЙОНЫ «САМОГО СИНЕГО МОРЯ» СТРАДАЮТ ОТ ЗАГРЯЗНЕНИЯ СТОЧНЫМИ ВОДАМИ

Эксперты предупреждают, что динамика загрязнения Черного моря ускорилась. Появились при-донные территории, где прак-тически не зарегистрировано ни одного живого организма. Крым активно вносит свою лепту в «черное» дело загрязнения Чер-ного моря. Его канализационно-очистные сооружения (КОС) не в состоянии очищать сточные воды согласно требованиям дей-ствующих стандартов.

Пять лет назад я приехала в команди-ровку на фестиваль «Джаз-Коктебель». На пресс-конференции выступал го-родской голова Коктебеля Алексей Булыга. Значительная часть его речи была посвящена … канализации. Мэр с гордостью объявил, что к коллектор-ной сети уже подключили половину зданий в поселке. Оказывается, в жи-лых домах Коктебеля очистных со-оружений не было вообще. Результа-ты исследований, проведенных летом 2010-го, оказались просто ужасными. Допустимые показатели уровня загряз-нения только по азоту аммонийному и аммонию солевому (канализационные стоки жизнедеятельности человека) в пробах, взятых в пяти разных местах береговой линии поселка, превышены в 80 раз.Строительство коллекторной сети в

поселке закончили в 2011-ом. Однако загрязнение бухты на этом не закончи-лось. Экологическая инспекция обна-ружила, что вода во впадающей в море речке Коктебельке очень грязна из-за того, что владельцы частных гостиниц и пансионатов сливают неочищенные отходы в ливневую канализацию.

Что плавает возле элитного отеляИстория канализации в Крыму слож-

на и печальна. Часть населенных пун-ктов и рекреационных объектов были оснащены ею в советские времена, остальные вообще не имели очистных сооружений. Бессистемное строитель-ство и растаскивание территорий в 90-е годы привели к тому, что прежние коммунальные системы износились, устарели и вышли из строя. Пробле-ма усугубляется тем, что для сброса в море «условно» очищенных стоков не-обходимы глубоководные трубопрово-ды-коллекторы. В результате слив не-очищенных фекальных вод стал мас-совым явлением. Показатели бактери-ологического загрязнения ухудшились настолько, что СЭС были вынуждены закрывать пляжи.Так, на конец лета 2010 года сани-

тарная служба Алушты установила превышение предельно допустимых показателей в 24 раза! В селах Мало-реченское, Рыбачье и Солнечногорское сточные воды сливались непосред-ственно в море. Несмотря на обеща-ния чиновников МинЖКХ автономии,



в сезон 2011 года эти курорты вошли со старыми проблемами.В Ялте пляжные зоны нескольких

элитных отелей были закрыты из-за загрязнения двумя речуш-ками – Водопадной (Учан-Су) и Быстрой (Дерекойка), в которые стоки сбрасывает частный сектор. Список ку-рортов, сливающих канали-зацию в море, пополнил по-селок Песчаное на западном берегу. Беспокойство эпи-демиологов также вызвало состояние акватории Керчи и Николаевки. По оценке Министерства ЖКХ в Кры-му, аналогичные проблемы возможны в Судаке и Орджо-никидзе. Республиканская СЭС констатировала, что 150 очистных сооружений находятся в крайне неудовлетворительном тех-ническом состоянии, а в летний сезон работают с перегрузкой в два-три, а то и семь раз. В результате неочищенные стоки попадают в море по ливневой канализации.

Съест ли Владимир Арабаджи свои носки?

Крупнейший город Крыма Севасто-поль тоже стоит перед проблемой очистки стоков. На его территории функционирует десять коммунальных канализационно-очистных сооруже-ний, находящихся на балансе КП «Сев-горводоканал» СГС. Девять из них име ют полный цикл биологической очистки. Неполная (механическая) очистка сточных вод происходит толь-ко на Южных очистных сооружениях. КОС «Южная» не была достроена из-за распада Советского Союза. Сегодня ведутся проектные работы по ее мо-дернизации. Ориентировочная смета – 230-250 миллионов гривен.А вот состояние многих ведомствен-

ных КОС иначе как плачевным не на-зовешь, поэтому нечистоты сливают-ся в Черную речку без какой-либо очистки. Городской бюджет на 2012 год не дает возможности властям Сева-стополя найти ответы на все эти во-просы. Какие-то средства поступят из бюджета страны – премьер-министр Украины Азаров обещал поддержку, но финансовая нагрузка на госбюджет,

связанная с проведением Евро-2012, не позволит выделить достаточные ассигнования. Однако администрация Севастополя рассчитывает использо-

вать закон о развитии в Украине го-сударственно-частного партнерства. Применить эту методологию можно в деятельности таких предприятий, как Севгорводоканал, Севтеплоэнерго, Сев-электроавтотранс а также утилизации мусора.В Балаклаве на месте карьеров рудо-

управления разворачивается грандиоз-ное строительство – «Смарт-Холдинг» инвестирует сооружение круглогодич-ного курорта. Предполагается возведе-ние 22 гостиниц, санаториев, мотелей и кемпингов, самого крупного в Вос-точной Европе аквапарка, универсаль-

ной крытой арены на 15 тыс. зрите-лей, амфитеатра, театра, кинотеатра, исторического музея. Планируется привлечь более 1 млрд. долларов ин-

вестиций и создать около 4 тыс. рабочих мест. Архитектурно-градостроительный совет Севастополя проект одобрил. Казалось бы, все

хорошо. И тут в пол-ный рост стает про-блема канализации. Инвестор предложил построить очистные сооружения за свой счет, однако проект, который собрал-ся реализовывать «Смарт-холдинг»,

вызвал шквал резкой критики со сторо-ны депутатов горсовета и экологов. Де-ло в том, что предусматривался сброс очищенных стоков в речку Черная, которая впадает в Севастопольскую бухту и используется для водозабора. Городские власти предложили альтер-нативные варианты постройки очист-ных сооружений для Балаклавы, одна-ко тогда стало очевидным, что платить за них придется из городского или го-сударственного бюджета. Градус дис-куссии достиг такого уровня, что ви-це-губернатор Севастополя Владимир Арабаджи поклялся прилюдно съесть

«В 2011 году по заказу Ассоциации предпринимателей сферы

гостеприимства Крыма, GTZ - Товарищества технического сотрудничества (Германия) и Министерства курортов и туризма АР Крым разработан проект «Стратегия развития туристско-рекреационного комплекса Крыма на 2011-2020 гг.». В документе анализируются возможности интеграции Крыма в сферу международного туризма и рассматриваются методы достижения этой цели. Однако из-за экологических проблем полуостров может окончательно утратить уникальные рекреационные возможности.

»



свои носки на площади Нахимова, если холдинг оплатит строительство канализации своими кровными день-гами. Этот вопрос до сих пор остается открытым.

Крымские реалии: мыс продали, на трубу скинулись

Примеры, когда конфликты соб-ственников приводят к разрушению существующих и мешают постройке новых канализационных сетей, – дале-ко не редкость. В прекрасном городе Алупке несколько лет назад участок моря под санаторием «Зеленый мыс» огородили железной решеткой. Посте-пенно практически вся земля бывшего санатория была распродана. А нахо-дившаяся на его территории канали-зационная насосная станция, которая обслуживала весь поселок, разрушена.Теперь горсовет занимается поиском

места, где будет построена новая КНС. Часть стоимости работ оплатит мест-ный бюджет, а недостающие средства должны будут компенсировать жители Алупки. Главная проблема в том, что свободной городской земли практи-чески нет. Хорошо, хоть люди у нас сознательные. Практика привлечения для решения коммунальных проблем средств заинтересованных предпри-ятий и даже местных жителей в Крыму стала уже привычной. Хозяйка, у ко-торой я останавливалась в Морском, рассказывала, что она уговорила своих соседей собрать деньги на строитель-ство канализации, которой до этого у них не было.

В Керчи канализационный коллек-тор в районе рыбного порта полно-стью изношен. После очередной аварии некоторые предприятия, на-ходящиеся недалеко от места проры-ва канализации, приобретали за свои деньги пластиковые трубы, и бригада водоканала устанавливала их взамен старых. Например, заправочная стан-ция, расположенная возле грузовой проходной порта, приобрела 120 ме-тров трубы. Помогла водоканалу и АЗС, которую еще достраивают. За-то, по результатам проверки, произ-веденной Керченской межрайонной природоохранной прокуратурой и Азово-Черноморской экологической инспекцией, стало известно, что четы-ре рыбозавода сливают отходы произ-водства прямо в море.

Государство и канализация

Было бы несправедливо упрекать государственные структуры в том, что они ничего не делают для реше-ния проблемы. Наверное, для того чтобы получить результат сразу, нуж-но быть Гераклом. Хотя Крымский полуостров будет поболе Авгиевых конюшен.Вопрос канализации Крыма на кон-

троле у первых лиц государства. Летом 2010 года премьер-министр Николай Азаров заявил, что грязное Черное мо-ре и плохо функционирующие очист-ные негативно сказываются на имид-же курортов Крыма, и пообещал, что Кабмин Украины выделит средства на их модернизацию. «Чистота моря – это один из главных факторов, кото-рый определяет привлекательность курорта. Черное море менее соленое, чем Средиземное, поэтому, как только повышается температура воды, ухуд-шается ситуация в море. Наличие со-временных очистных сооружений для Крыма – это первостепенная пробле-ма», – сказал глава правительства.

Год назад на заседании комитета по экономическим реформам Президент Украины Виктор Янукович заявил: «У нас в аварийном состоянии 90% объектов, которые сбрасывают неочи-щенные воды в реки и в Черное море». По его мнению, ответственность за это должно нести руководство Минз-драва, ведь именно в его подчинении находятся санитарные врачи, подписы-вавшие недостоверные акты о качестве очистки стоков. «Там слишком глубо-кая коррупция – они уже привыкли так работать», – возмутился глава державы и приказал провести в Крыму ревизию всех очистных сооружений.В комиссию вошли не только руко-

водство МинЖКХ и экологии, но и украинские спецслужбы. Были прове-дены проверки морского побережья, а также русел рек. Кабмином Украины были выделены средства на строитель-ство и реконструкцию пяти канализа-ционных сооружений в Крыму и двух КОСов в Севастополе.

Где вы, морские коньки и собачки?

В поселке Малый Маяк (Большая Алушта) появилась новая шутка: мест-ные жители предлагают переимено-вать свою родину в Малый Дубай.Здесь строят новую современную

канализацию, которая позволит не за-грязнять море и значительно улучшить качество питьевой воды, приблизив-шись к мировым экостандартам. Стро-ительство является частью общегосу-дарственной программы реформиро-вания ЖКХ Украины на 2010-2014 гг.. Такие очистные не только позволяют сделать канализационные сливы без-вредными для окружающей среды, но и пополняют запасы качественной пи-тьевой воды, нехватка которой являет-ся еще одной крымской бедой.



Кстати

Курорт мирового уровня

На западном побережье Крыма будет создана курортная зона мирового уровня стоимостью около 5 млрд. долларов, из которых 1,2 млрд. долларов планируется получить из государственного бюджета. Этот проект был презентован 2 февраля в рамках рабочего совещания по приоритетным вопросам развития туризма и курортов в Крыму с участием вице-премьер-министра Украины - министра ин-фраструктуры Бориса Колесникова. Чиновник отметил необходимость создания современной инфраструктуры в Западном Крыму и полной модернизации авто-мобильной дороги Евпатория - Симферополь (аэропорт).

Подобные станции уже есть в Сева-стополе: все автоматизировано, вода действительно соответствует самым высоким санитарным нормам. Пра-вительство обещает снабдить такими системами весь полуостров, что, нако-нец, позволит думать о перспективах Крыма в сфере мирового туризма. Что-бы закончить строительство в первом квартале, работы ведутся в две смены. В тот же срок обещают ввести в экс-плуатацию новые очистные сооруже-ния в Международном детском центре «Артек» и в поселке Ленино.Такие новости позволяют надеяться,

что «авгиевы конюшни» Крыма будут вычищены. Вот только сохранится ли до этого светлого часа жизнь в Черном море?В 2011 году журналисты составили

так называемую «Фекальную карту Крыма». Зона мыса Тарханкут (Запад-

ный Крым) обозначена на ней как эко-логически благополучная. Думаю, что дайверы с этим не согласятся. Мне при-ходилось нырять у берегов Тарханкута 15 лет назад. Не так давно довелось вернуться в те же места. Изменения подводного мира просто шокировали. Вместо резвящихся в зарослях бурых водорослей морских собачек, зеленух и прочих рыбешек на забросанном ме-таллоломом, покрышками, пластиковы-ми бутылками и рубероидом дне меня встретили бледные грибы(!), напомина-ющие по форме грузди. Не осталось ни морских коньков, не рыбок-игл. Камни, прежде сплошь поросшие колониями мидий, теперь абсолютно гладкие, да-же пустых раковин на них не осталось. Только каменные крабы еще остались в скалистых бухтах. ■

Т Е К С Т

Ирина Пролыгина

Эврика

Студент будет очищать море мидиями

17-летний студент из Краснодара химфака Игорь Елецкий получил грант на очистку Черного моря ми-диями.

«Мидии являются индикаторами загрязнений и накапливают в себе тяжелые металлы и нефтеотходы. Одна мидия может отфильтровать 40 литров воды в час, – рассказыва-ет студент. – Поэтому мы с дедушкой всерьез взялись за эту тему и разра-ботали проект по очистке моря мол-люсками»Идею Игорю подал дедушка. Из-

учением моллюсков он занимается почти 30 лет. Прошлой весной он вместе с внуком в поселке Магри под Сочи установил в море буй с мидия-ми, предварительно взяв пробы воды. Через несколько дней снова зачерпну-ли жидкость, и результаты порадова-ли – вода стала намного чище. Мидий же для экологических целей юный ученый собирается выращивать са-мостоятельно. По его мнению, это не составляет особого труда.

«Технология очень проста: в мо-ре размещаются коллекторы, под-вешенные на капроновых канатах, в которых и будут селиться микро-скопические личинки моллюсков. А уже через год можно будет собирать урожай», – поясняет Игорь. А Борис Дмитриевич добавляет: «Моллюск живет около года. После его «работы» на благо моря нужна утилизация. Как вариант, створки раковины можно ис-пользовать в изготовлении асфальта, а внутренности – для создания техни-ческого клея. Хотя есть и специаль-ные устройства, которые за 72 часа очищают мидии от шлаков, после чего их можно употреблять в пищу».На развитие проекта Игорь Елец-

кий получил грант по программе «У.М.Н.И.К.» в размере 540 тысяч рублей. Так что летом студент начнет очищать море. Первые коллекторы он установит в районе поселка Магри и в бухте Инал. ■



Еще десяток лет назад мы счи-тали, что обращаться в суд по всякому поводу – удел американ-цев. Нынче украинцы успешно переняли этот опыт и активно сочиняют иски, если видят нару-шения своих прав. Ответчиками нередко выступают жилищ-но-коммунальные предприятия. Чтобы не тратить массу вре-мени, сил и денег на судебные баталии, имеет смысл изучить чужие ошибки. Подстилайте соломку, коллеги!

Вода горячая: мокрым должен быть не только кран, но и печати

По закону, если температура горячей воды через две минуты после откры-тия крана 45-49 градусов, потребитель должен платить на 10% меньше за все время отклонения от нормы, 40-44 °С – оплата уменьшается на 30%, а если она ниже 40 градусов, услуга вообще не оплачивается. Самое рас-пространенное нарушение – недогре-тая вода в ночное время. Теоретически потребитель может хоть каждый день составлять акт-претензию о том, что с 23.00 до 6.00 вода была холодной, и требовать перерасчета. Если такой акт подпишет пара свидетелей – ком-мунальное предприятие обязано будет уменьшить потребителю цифры в пла-тежке минимум на треть, любой суд обяжет это сделать, – говорит юрист Михаил Гаевский. Отдельного внимания заслуживает

сама процедура проверки, акценти-рует правозащитник – любой промах со стороны комиссии дает основания потребителю обжаловать законность проверки, а значит – не платить.

- Во-первых, коммунальщики обяза-ны заранее уведомить потребителя о своем визите и принять удобное ему, а не комиссии время. Человек, который сталкивается с такими проверками не в

СУДЕБНЫЕ ТЯЖБЫ:ПОТРЕБИТЕЛИ НАЧИНАЮТ И ВЫИГРЫВАЮТ

первый раз, обязательно пригласит еще одного-двух свидетелей, чтобы они тоже подписали акт. Члены комиссии обязаны иметь предписание, в котором должно быть оговорено: кто, по какому адресу и с какими приборами проверки пришел. Этот документ считается дей-ствительным только в случае, если на нем стоит мокрая печать, ФИО началь-ника подразделения и подписи членов комиссии. У каждого должны быть до-кументы, удостоверяющие личность, – иначе потребитель имеет полное право не пустить проверяющих в квартиру, – говорит Михаил Гаевский.Не менее важно избежать нарушений

в документах на термометр, с которым пришла комиссия: в них должна стоять дата, когда прибор прошел поверку, и мокрая печать Государственного ин-ститута стандартметрологии. Дальше под кран ставится обычная

банка, откручивается вода – и через две минуты (по секундомеру!) фиксирует-ся ее температура. Данные заносятся в акт, который, кроме членов комиссии, должен подписать и потребитель. При малейшем нарушении процедуры он имеет право не ставить свою подпись, и тогда проверка будет считаться не-действительной. Кроме того, в графе

«Особое мнение» потребитель обычно излагает свои претензии к проверяю-щим, он также может составить свой собственный акт, чтобы изложить в нем нарушения, если, по его мнению, такие были. Последний документ будет иметь юридическую силу в суде, если его подпишет хотя бы один из свидете-лей, которых пригласил потребитель.Михаил Гаевский напоминает и о

таких нюансах. Неплательщику, осо-бенно если у него есть доказательства того, что услугу водоснабжения он по-лучает не в полном объеме, невыгодно первому подавать иск к коммуналь-ному предприятию. Чтобы не тратить время, он зачастую ждет, когда иск по-дадут к нему, приносит в качестве до-казательств свои акты-претензии – и суд, как правило, выносит решение в пользу должника, тем более, если пред-ставители КП в суд не являются.

Вода холодная: поверка счетчиков – за чей счет?

В Украине сегодня есть несколько нормативных актов, которые в этом вопросе буквально противоречат друг другу. Так, Закон «О метрологии» гово-



рит, что это должен делать поставщик услуг – то есть коммунальное пред-приятие. Есть постановление Кабмина №630, где обозначено, что плата за по-верку счетчиков воды должна входить в квартплату. Но во многих городах, к примеру, в Харькове, эта статья в та-риф по квартплате не включена.

- Следовательно, услуги поверки счетчиков «Жилкомсервис» (предпри-ятие, обслуживающее дома. – Авт.) не оказывает. Но и КП «Вода», которое поставляет воду харьковчанам, тоже не имеет права включить эти расходы в свой тариф, поскольку это не предусмо-трено 959-м постановлением Каб мина. Соответственно, предприятие, посколь-ку оно относится к государственной форме собственности, не может взять на себя эти расходы. Следовательно, плату за поверку приборов учета воды должен производить абонент, то есть владелец этого счетчика, – объясняет вице-мэр Харькова Сергей Кадыгроб, замечая при этом, что домовые счетчи-ки находятся на балансе коммунальных предприятий и их коммунальщики обя-заны поверять за свой счет. Но именно в Харькове несколько

лет назад Апелляционный суд принял решение, которым обязал КП «Вода» провести поверку счетчика за счет предприятия, а не за счет потребите-ля. Иск подавал харьковчанин Алексей Скворцов.

- В 2006 году, когда подошел срок поверки приборов учета, в КП «Вода»

мне предложили заплатить за это около 150 грн. На возражения, что, по закону, поставщик услуг сам должен оплачи-вать процедуру, мне ответили, что на это у предприятия нет денег – мол, это не заложено в тариф. Но у меня в зарплате это тоже не заложено! Наши пререкания длились 1,5 года. Я, может, и заплатил бы, сдавшись, но, когда на-чальник участка мне сказал, что «закон носит рекомендательный характер», я решил, что теперь точно пойду до конца! Подал иск. Суд Коминтернов-ского района принял решение в пользу КП «Вода», зато Апелляционный – в мою, – говорит Алексей Скворцов. Эксперт Михаил Гаевский подтверж-

дает: только в одном Харькове десятки людей сумели доказать в суде, что по-верять счетчики коммунальное пред-приятие должно за свой счет.

- То, что эта услуга не включена в тариф по квартплате, никоим образом не должно касаться потребителей, – на-стаивает Михаил Гаевский. Правозащитник описывает алго-

ритм, по которому потребитель может добиться права не платить за поверку счетчика:

- Когда подходит срок поверки, соб-ственник квартиры пишет письмо на имя гендиректора КП, поставщика услуг (сегодня в Харькове это «Ком-муночиствод»). В нем излагается тре-бование провести поверку счетчика и перечисляются нормы закона, в со-ответствии с которыми эту процеду-

Кстати

Первый в Украине (и на террито-рии бывшего СССР) музей воды по-явился в 1981 г. в Харькове. Экспо-зицию открыли к 100-летию первого харьковского водопровода, построен-ного бельгийцами, – его карту, кста-ти, и сегодня можно увидеть среди экспонатов. Амфоры, деревянные трубы, макеты мельниц, четочного водоподъемника и колодца-тайника, уменьшенная копия водонапорной башни инженера Шухова и сирий-ского водяного колеса – по экспона-там можно проследить всю историю водопровода от древности до наших дней. Здесь же – и раритеты, которые до сих пор еще встречаются на ста-рых улочках. К примеру, чугунная ко-лонка, которой уже больше ста лет: кран в виде львиной головы и длин-ный рычаг, «прародитель» насоса. Киевский музей воды открылся в

2003 г. – в самом центре столицы, на ул. Грушевского. Располагается он в двух водонапорных башнях, которым уже больше 130 лет. Почти каждый экспонат может считаться «изюмин-кой» музея: искусственный гром, та-ющие ледники, извержение гейзера, рыбки, живущие в огромных акваси-стемах, или, например, унитаз в по-ловину человеческого роста.

ру должно оплачивать коммунальное предприятие. Дальше человек, как пра-вило, получает отказ от коммунальщи-ков или банальную отписку. Тогда сно-ва направляет письмо – и чаще всего опять получает отказ. Таким образом, он собирает доказательную базу, а тем временем продолжает оплачивать воду по счетчику, а не по нормам начисле-ния. В суд с иском потребитель может и не обращаться – это лишняя трата сил, времени и денег. А вот когда уже ком-мунальное предприятие подает к нему иск – он приходит в суд со всеми доку-ментами, доказательством служит его переписка с КП, где со стороны потре-бителя изложены абсолютно законные требования. И суд попросту отказывает в иске коммунальщикам, таким обра-зом обязывая их проводить поверку за свой счет. ■

Т Е К С Т

Вера Богданова



«Безотходная технология ути-лизации муниципальных канали-зационных стоков решает две основные проблемы: экологиче-скую и сельскохозяйственную», – убежден ведущий специалист по решению экологических проблем и по энергосбережению иннова-ционного бизнес-инкубаторного центра Одесского регионального отделения Ассоциации городов Украины Владимир Дымченко.

В последнее время в связи с химизацией сельского хозяйства в водоемы и реки попадают в боль-ших количествах пести-

циды, гербициды, дефолианты, анти-биотики, дезинфицирующие средства, азотистые и фосфорные соединения. Городские и промышленные жидкие отходы после мойки, стирки и хими-ческой обработки одежды тоже содер-жат много поверхностно-активных веществ.Токсичные составляющие подпочвен-

ных вод, канализационных стоков уни-чтожают биоценоз водоемов, накапли-ваются в живых организмах (рыбах и ракообразных), которые человек упо-требляет в пищу и тем самым отравля-ет собственный организм. Предлагаемая технология позволя-

ет не только обезопасить стоки, но и сделать их переработку экономически выгодной.

Два в одномПосле переработки муниципальных

канализационных стоков они разделя-ются на две фракции – обезвоженный осадок и жидкость, которые в даль-нейшем перерабатываются по отдель-ности. Обезвоженный осадок на первом

этапе перерабатывается в биогазо-вом реакторе при температуре до

ЭЛЕКТРИЧЕСКАЯ И ТЕПЛОВАЯ ЭНЕРГИЯ ИЗ КАНАЛИЗАЦИИ

54 °С. В результате получается био-газ – газовая смесь, состоящая из ме-тана и углекислого газа. Потом осадок пода ется в плазменный газификатор, где уничтожается при температуре 1300 °С. В электродах газификатора расплавленный металл поглощает со-ли тяжелых металлов и другие хими-ческие составляющие осадка. После этого получается инертный шлак – он не вступает в химическую реакцию с окружающей средой, и синтезгаз – га-зовая смесь, состоящая из водорода, кислорода, азота, серы, углекислого газа. Синтезгаз подается в специаль-ную газоразделительную установку, в которой разделяется на составляющие. Биогаз поступает в когенерационную газогенераторную установку, где из

1 кубического метра газа получается 2,5 кВт электроэнергии. А дымовые газы, полученные в результате работы газогенератора, подаются в биологиче-ский фильтр. Там они снова преобразу-ются в метан, который также подается в когенерационную газогенераторную установку.В результате переработки обезво-

женного осадка канализационных стоков не загрязняется воздушная среда. При этом электрическая и те-пловая энергия производятся из аль-тернативного источника – муници-пальных канализационных стоков. То есть то, что раньше загрязняло окружающую природную среду, те-перь может обеспечивать экологиче-ски чистой энергией.



Зона рискованного земледелия становится зоной регулируемого земледелия Жидкость подается в реакторы био-

логической очистки. В одном реакторе бактерии уничтожают ПАВы, фосфа-ты, яйцеглист и другие загрязните-ли, находящиеся в стоках. В другом уничтожаются бактерии и вирусы. Очищенная от вирусов и бактерий жидкость подается в следующий ре-актор, где биологическими методами, специальными водорослями проис-ходит ее очистка от загрязнителей, не переработанных бактериями, в том числе и от солей тяжелых металлов, если они присутствуют. Загрязненные солями тяжелых металлов водоросли отбираются и уничтожаются в плаз-менном газификаторе. При этом полу-чается синтезгаз. В следующем реак-торе определенным видом водорослей уменьшается минерализация жидкости и восстанавливается необходимый рас-

творенный объем кислорода, то есть восстанавливаются качества природ-ной воды.В итоге природные водоемы не

загрязняются, а канализационная жидкость преобразуется в эколо-гически чистую техническую воду повышенной очистки, которую наи-более целесообразно использовать для полива сельскохозяйственных угодий. Это особенно важно с учетом того, что причерноморская низмен-ность является зоной рискованного земледелия из-за частых засух. На базе этой воды могут изготавли-ваться экологически чистые жид-кие полноценные органические калийно-азотные удобрения. При необходимости можно получать экологически чистую жидкость, по-зволяющую понижать кислотность почвы сельскохозяйственного на-значения. Таким образом, благода-ря рациональному использованию переработанных канализационных стоков зона рискованного земледе-

лия становится зоной регулируемого земледелия.

- Применение экологически чистых технологий (EST) – это один из путей устойчивого развития территорий, – сказал в заключение Владимир Дым-ченко. – Я надеюсь, что описанная тех-нология будет успешно реализована на Одесщине. ■

Т Е К С Т

Светлана Комисаренко

Ф О Т О

Анатолий Вакуленко


МІСТО

Консультації з громадськими орга-нізаціями, які спеціалізуються у сфері енергоефективних технологій, були піз навальними. Про це заявив прем’єр-міністр України Микола Азаров під час засідання уряду.

– Вже те, що люди самі об’єднуються задля ефективнішого використання енергії, охоплюють практично всі ас-пекти цієї багатогранної проблеми, свідчить про те, що формується сус-пільний запит на державну політику, спрямовану на енергозбереження та енергоефективність, – зазначив Мико-ла Азаров, коментуючи зустріч із пред-ставниками громадських організацій.Як наголосив глава уряду, очевидним

є те, що у людей є розуміння ситуації: «Якщо ми хочемо жити, як у Європі, ми маємо стільки ж витрачати енерго-ресурсів на виробництво одиниці про-дукції, так само ощадливо ставитися до тепла, води, електроенергії в наших

МИКОЛА АЗАРОВОЦІНИВ ЗАХОДИ З ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ У МІСТАХ СМІЛІ ТА ЗМІЄВІ

будинках, так само дбати про екологіч-ну чистоту виробництва енергії».Водночас, як зауважив прем’єр, ба-

гато в чому громадські організації у вирішенні цієї проблеми пішли далі, ніж державні органи, які зобов’язані реалізувати енергетичну політику.

– Я три сторінки списав під час зу-стрічі, занотовуючи слушні пропозиції та питання, розв’язання яких люди че-кають від уряду. До речі, ці пропозиції і зауваження вже оформлені як дору-чення прем’єр-міністра відповідним міністрам, – заявив глава уряду.Микола Азаров переконаний, що

в Україні є багато висококваліфіко-ваних фахівців у галузі енергоефек-тивних технологій і держава просто зобов’язана використовувати їхні зна-ння, досвід та ідеї. Як приклад, глава уряду навів успішний досвід деяких українських містечок, які зуміли ско-ротити витрати дорогого природного

газу і здешевити тарифи для населен-ня. Так, у Смілі, що на Черкащині, за рахунок залучення приватного інвесто-ра отримали економію газу 15% і елек-троенергії – 40%, а в Змієві Харківської області завдяки модернізації котелень заощадили 30% газу і на 12% знизи-ли тариф для населення. «Є рішення також для великих індустріальних центрів, наприклад, як на Дарницькій ТЕЦ у Києві, де частково перейшли на вугілля», – додав Микола Азаров.На його думку, такі зустрічі варто

організувати й на регіональному рівні. Відповідно, прем’єр-міністр доручив міністру регіонального розвитку, бу-дівництва і ЖКГ Анатолію Близнюку й очільникам обласних державних адміністрацій найближчим часом про-вести такі ж регіональні консультації і взяти в роботу всі практичні рішення, напрацьовані бізнесом, громадськістю та експертами. ■

- Енергозбереження


МІСТО

ЩО СПІЛЬНОГО У ПРИЛУК І ЄС

Перші й незабутні вражен-ня від Прилук у мене склалися в дитинстві, як батьки взяли з собою на базар. Коли наша під вода, минувши два величезні факели попутного газу виїхала на вершину пагорба, відкрилася вражаюча панорама. Скільки ся гав зір, було видно, як мерех-тіло і наче аж переливалося ці-ле море електровогнів.Нині Прилуки так не світять-

ся вночі. Повзуча криза не дає розправитися місту на повну си-лу. Добре, що об’явився земляк, який надбав статків у Москві й вирішив допомогти рідним При-лукам. За ініціативи й підтрим-ки Юрія Коптєва споруджено пам’ятники молодому художни-кові Тарасу Шевченку, який зма-льовував пам’ятки Прилуччини, Пресвятій єдиноначальній Трій-ці, уродженцям приудайського краю єпископу Бєлгородському і прилуцькому чудотворцю свя-тителю Іоасафу, справді народ-ному артистові і сміхотворцю Миколі Яковченку, поетесі Лю-бові Забашті… Реставровано в євростилі Центральний май-дан міста – з дзюркотливими фонтанами, відкрито сучасні Театральну, Соборну та площу імені святого Іоасафа, впоряд-ковано сквери Героїв Івана Ду-бинського та Олега Кошового з широкими алеями, гарними ла-вочками, ретроліхтарями, за-ново облаштовано краєзнавчий музей – в історичному будинку купця Кисловського… Сьогодні ми говоримо з місь-

ким головою Прилук Юрієм Беркутом про те, як у нинішніх умовах вирішуються проблеми невеликого, але знаного й значу-щого в Україні міста обласного підпорядкування.

– Юрію Володимировичу, як працює житлово-комунальна сфера Прилук, що нового в ній відбулось останнім часом?

– Найсвіжіша, мабуть, новина: осво-єння нової фінської техніки. Коли ви-пав перший сніжок, ця мобільна й еко-номна машина прекрасно розчищала площі, тротуари. А от коли завалило снігом товщиною майже в півметра, почала забиватись. Кинулись по кон-сультацію в столицю – там такого ди-ва ще немає, виявляється, по Україні лише декілька таких апаратів працює.

Шкода, що бракує фахівців – налаго-джувальників сучасної техніки, вона використовувалася б значно ефектив-ніше. Однак ми все ж що допитались у людей, що допетрали самі, а все-таки налаштували на потрібний режим – і знову запрацював снігоочисник. Він роторний, може відкидати сніг на чи-малу відстань або вантажити прямо на транспорт. Сотню осіб із великими лопатами запросто замінює... А восени та навесні цю машину можна викорис-товувати на прибиранні та вантаженні листя.

Беркут Юрій Володимирович народився 1963 року в селі Плешкані Зо ло то-ніського району Черкаської області. Закінчив із відзнакою педагогічне училище, згодом Київський педінститут

імені О. М. Горького, служив у Збройних Силах. Працював психологом-мето-дистом відділу освіти, заступником Прилуцького міського голови, начальником управління праці та соціального захисту населення та управління Пенсійного фонду України в місті Прилуки. У 2002-2006 роках – депутат Чернігівської обласної ради. 2006 року обраний Прилуцьким міським головою, 2010 року підтвердив право

обіймати цю посаду вдруге конкретними справами: зокрема, відбудовуються навчальні заклади, повернуто в центр міста водолікарню, проведено капітальний ремонт міської лікарні, відкрито центр “штучної нирки” і Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

ЮРІЙ БЕРКУТміський голова міста Прилуки

- Чернігівщина


МІСТО

– І скільки коштує така радість?– Дорогувато – 350 тисяч гривень,

але в такій справі, як прибирання міс-та, скупитись не можна – дорожче обій-деться відставання від новітніх техно-логій. Уже зараз видно – незамінна річ для комунальників. Особливо через свою мобільність, невеликі розміри, ця вертка машинка із захватом 1,2 метра пройде всюди.

– А як розчищаються дороги, тро-туари?

– Коли випав сніг, за півтори доби – місячна норма, чистили вдень і вночі. Вулиці розчищало комунальне підпри-ємство «Послуга», під’їзні дороги до будинків – КП «Житлобуд». Без нага-дувань узялися до цієї справи й під-приємства та організації, які мають відповідну техніку. Тротуари чистили й комунальники, й підприємці – на за-кріплених ділянках. Центральні вули-ці, особливо перехрестя, посипаються піщано-сольовою сумішшю, а як спа-дуть морози, проблемні місця поллє-мо пластовим розчином, яким щороку допомагають нафтовики. Звичайно, не без того, що десь «заслизили» проїж-джу частину – транспорту йде ж бага-то, десь дорога взялася «струпами» та ямами. Однак в основному – проїхати і доїхати можна всюди.

– До речі, які перспективи щодо ремонту доріг? Адже там, де дороги добрі, вони і прибираються легше, не-має так званих «торосів»...

– Спасибі нафтовикам – ще в сімдеся-тих-вісімдесятих роках не тільки житла

набудували, а й по основних магістра-лях Прилук завдяки їм бетонки прокла-дено. Бетонне покриття служить довго. Щоправда, ремонтувати його непросто: покладений асфальт і року не тримаєть-ся – відлітає. Років зо три тому ми вирі-шили зробити ремонт на бетонках, мож-ливо, менший за обсягом – 320 кв. м, але чітко за технологією. Вийшло значно дорожче, але тепер на сімох вулицях ям практично немає. Торік відремонтували центральну магістраль – вулицю Київ-ську. Виділено кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт проїжджої частини вулиць Котляревського та Авіаторів. Планується також капітальний ремонт

Довідка

Прилуки – місто обласного значен-ня, залізничний вузол.Населення – понад 60 тисяч.Датою утворення міста вважають

1085 р., коли воно згадується в «По-учении» Володимира Мономаха та Іпатіївському літописі (1085-1092 рр.). З 1362 року Прилуки входили до скла-ду Великого князівства Литовського. Після російсько-литовської війни у 1504 році місто відійшло до Росії, а за Люблінською унією 1569 року – до Польщі. З 1590 року Прилуками володів магнат О. Вишневецький. У 1648-1781 рр. – центр Прилуцького полку. У 1783 році одержало магде-бурзьке право. Місто забезпечує близько третини

обсягів промислового виробницт-ва області та наповнює більш як на половину обласний бюджет. Серед підприємств, вироби яких відомі не лише на території нашої країни, а й за її межами – тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», завод «Білкозин», ВАТ «Будмаш», ТОВ «Алітоні», ЗАТ «Прилуцька швейна фабрика», що діють за участю іноземного капіталу, НГВУ «Чернігівнафтогаз», ВАТ «Укр-нафта». В економіку міста залучено 45,7 млн. дол. США, або близько 776 дол. США на 1 мешканця.

вулиць Шмідта, Костянтинівської, Ан-дріївської. Вестиметься і ямковий ре-

Чернігівщина -


МІСТО

монт, притому суцільними місцинами. А не так, як було раніше, – розкидати по ложці асфальту, притоптати трохи коле-сом... Так само і з освітленням: торік йо-го виконано на шести вулицях. І цього року встановимо ліхтарі на 5-6 вулицях.

– Пам’ятаю, як багато вулиць у Прилуках, базарну площу було вимо-щено бутовим каменем, тротуари викладені цеглою на ребро, а подеку-ди – й справжнім клінкером...

– Там, де були гарні «кам’янки», й нині асфальт тримається набагато краще. Але час бере своє – вони піш-ли ямами, попровалювалися, заплив-ли землею. На сьогодні ми просимо підприємства та організації, а також підприємців, які мають офіси, торгові точки, що виходять на вулицю, подба-ти про тротуари, зовнішній вигляд фа-садів. Першими показали приклад ще наприкінці минулого століття НГВУ та УБР «Чернігівнафтогаз», гастро-ном «Центральний» та магазин «Пре-стиж», відділення банку «Аваль», міськ виконком, далі підтримали ес-тафету об’єднана податкова інспек-ція, торгова мережа «Квартал», кафе «Енеїда»... Зручно і приємно ходити тротуарами, вимощеними сучасною різнокольоровою плиткою. Часто – з візерунками, з бордюрчиками, з до-ріжками до зупиночних «кишень» із боку проїжджої частини, аби клієнти могли, вийшовши з автомобіля, не топтати газони...

– Ще свіжі в пам’яті купи сміття на проїжджій частині навіть Київ-ської вулиці, не кажучи вже про інші. Як вдалося переламати споконвічну прилуцьку звичку виносити непотріб на дорогу?

– Непросто це давалося. Спершу «не вміли» наші люди навіть урнами корис-туватися – біля них сміття викидали. А потім і з контейнерами такі інциденти траплялись. Тож наші активісти ходили по домівках – роз’яснювали, штрафами лякали. Пригадується, коли вперше по-ставили євроконтейнери, мешканці па-кети із сміттям навколо складали. «То ж, мабуть, для краси такі гарні штуки поставили?» – дивувались, не вірили. Довелось як на урнах, так і на контей-нерах писати: «Дякуємо за чисте міс-то»... І вже призвичаїлись прилучани. Де вирішать мешканці організувати контейнерний майданчик, ми відразу ставимо пару контейнерів – оцінюємо

«сміттєпотік», потім за потреби додає-мо ще. З часом, якщо претензій немає, обладнуємо місце бетонними плитами. Колись із дочкою, була ще малою, ми прогулювалися містом. Купили моро-зива, а викинути обгортки не було де – так і принесли додому...

– З того й почалася суцільна «урні-зація» центру Прилук?

– Хотілося, щоб місто стало зеле-ним і квітучим. Але куди було садити квіти – посеред смітників? Ще кілька років тому ганяв вітер по тротуарах купи целофанових пакетів, обгорток із цукерок, навіть пет-пляшок різного калібру...

– А як гув стихійний ринок поблизу Ярмаркової вулиці...

– Примусово знесли той ринок, упо-рядкували зелену зону на тім місці. І люди упевнилися, що стало краще. До Андріївського ринку зовсім неда-леко, магазини поруч, сучасні торгові комплекси, зупиночні та прибудин-кові торговельні точки сповна забез-печують потреби мешканців мікро-району. Стало традицією відкривати нові магазини, офіси не тільки після сучасного дизайнерського оформлен-ня фасадів, тротуарів, автостоянок, а й установленням урн для сміття. І потім постійно підтримувати чистоту. Тепер можна подбати про гарні квітники, про озеленення. До речі, за два роки, як ми кинули гасло зробити Прилуки містом

чорнобривців, багато зроблено. Квіт-ники, сучасні газони прикрашають не тільки центральні вулиці, багато жите-лів розбивають їх під своїми садибами, у дворах багатоповерхівок. Прижилося правило: спиляв одне дерево – посади п’ять. І якщо раніше відразу про них «забували», то нині організовуємо ре-гулярне поливання насаджень, пропо-лювання. Віддаємо перевагу осіннім посадкам за відповідною технологією, фіксуємо стовбурці дерев, аби краще вкорінювалися. Це захищає їх також від ламання через необережність. Паралельно вживаємо заходів, щоб

транспорт не паркувався на зелених зонах, майже позбулися стоянок в іс-торичній частині – тут зона рекреації. А ще плануємо зробити пішохідною колишню вулицю Переяславську, якій присвоєно ім’я почесного громадянина Прилук Юрія Коптєва, обмежити рух транспорту в інших пам’ятних і затиш-них місцях.

– У тому, що Прилуки стали чис-тим і затишним містом, свою роль відіграла, мабуть, і участь у проекті ТАСІS... Що це практично дало?

– Прилуки стали учасником проек-ту Європейського союзу ТАСІS «Ста-лий місцевий розвиток в Україні» се-ред чотирьох міст України. Внаслідок одер жано техніки й устаткування для збирання та утилізації сміття загаль-ною вартістю близько трьох мільйонів

Олег Трейзуб залюбки працює на AVANT 220



МІСТО

євро. Майже два роки транспортують сміття гарні біленькі (!) машини «Ре-но». Екскаватор «Камацу» працює за три звичайні, притому дуже економ-ний. Унікальна техніка для ущільнення твердих відходів... Співробітництво з ЄС триває – в туристичній та культур-ній галузі, в удосконаленні місцевого самоврядування. З 2009 року Прилуки, серед сім-

надцяти інших міст України, зробили перші й рішучі кроки по скороченню викидів парникових газів в рамках про-екту Європейського союзу «Конвенція мерів». Мета цієї акції, до якої при-єдналося вже більше 960 міст Європи, скоротити до 2025 року на 20% викиди парникових газів на своїх територіях. Для Прилук участь у проекті ще шир-ше відкриє двері до фінан-сових джерел Євросоюзу, які будуть використані в напрямку енергозбере-ження. Місто, по-перше, зможе взяти позики під низькі відсотки, а по-друге, отримати навчально-методичну та технічну до-помогу від ЄС для впровадження енер-гозбережних технологій. Першим вагомим результатом мож-

на вважати те, що Прилуки увійшли до першої дюжини великих міст Укра-їни, визнаних, згідно з дослідженням

центру Universitas, кращими за якістю життя. Це при тому, що 21 обласний центр не потрапив узагалі в цю когор-ту, а 12 з них стали найгіршими для проживання.

– А де ж Київ?– Десь посередині. Ось я був там піс-

ля снігопаду, а на околицях – ні про-йти, ні проїхати… І брудний, до речі, Київ. І аварій багато – багатоквартирні будинки без тепла, без гарячої, а то й холодної води залишаються. У нас та-кі проблеми – рідкість, хоча, звичайно ж, не без поривів – подекуди труби ле-жать по 50-75 років. Якось серед ночі

вийшов із ладу трансформатор поблизу школи №13. Вжили заходів для того, аби запустити опалювальні котли в мі-крорайоні. Поки вирішувалося питан-ня, працівники КП «Прилукитеплово-допостачання» підключили автономне дизельне електропостачання. Тож нія-ких негативних наслідків не настало. А

взагалі – у нас серйозно готуються до роботи взимку всі комунальні підпри-ємства. До того ж, аби підвищити енер-гоефективність, перейшли практично повністю на модульні котельні, веде-мо ремонт тепломереж попередньо ізольованими трубами. Президент Ук-раїни поставив завдання переходити на альтернативні види палива – і ми чергові модульні котельні у школі №10 та ДЮСШ проектуємо, щоб вони пра-цювали як на природному газі, так і на твердому паливі. Щоб зменшити втрати тепла, зро-

били шатрові дахи на школах, інших закладах. Скільки мороки було з пласкими дахами, які постійно протікали, вимагали щорічних ремонтів. Протягом цих двох скликань міської ра-ди ми по два-три приміщен-ня щороку «одаховували», торік – дитсадки №2 та №19. Залишився практично один плаский дах у школі №13. Па-ралельно замінюємо на енер-гозбережні – пластикові – всі

вікна та двері, в усіх дитячо-юнацьких установах обладнано теплі вбиральні.

– А як із тарифами, зі сплатою за комірне?

– Після того як кілька разів наймали полтавчан з їхніми ноу-хау «Спрут» і «Зигзаг» – пристосуваннями для бло-кування каналів водовідведення, зліс-них неплатників значно поменшало. Спершу людей попереджували, а по-тім приїжджала установка – і... Борж-ники аж бігом бігли сплачувати борги. Дехто відразу виймав з кишені по 7-10 тисяч, аби не платити за відключен-ня та підключення зливу. Потім наші умільці з тепло-водопостачання при-думали власний прилад для установки заглушок, який назвали «Останнє по-передження». А от у народі прижила-ся образніша назва – «Гаплик». Доче-катися «Гаплика» – собі дорожче. Так що поточна проплата близька до 100 відсотків. Однак заборгованість ми-нулих років зменшується невисокими темпами. Треба сказати 99% пенсіоне-рів – це дисципліновані платники, а от деякі підприємливі особи, що можуть у ресторані залишити кругленьку суму, тягнули з оплатою роками. Дехто з них мав навіть депутатський мандат. Тепер ці питання вирішуються простіше. Не платиш – чекай «Гаплик»…

«Не вдалося переконати мешканців житлового масиву

в районі м’ятно-дослідної станції взяти участь у проекті Євросоюзу. Сам координатор програми Ерік Бекман приїздив, розповідав про перспективи ефективного централізованого обігрівання та збереження житлового фонду. Не допомогло.

»



МІСТО

– Не зависокі тарифи на тепло й комуналку?

– У нас вони соціально зорієнто-вані, на 10-25 відсотків нижчі, ніж у Чернігові та Ніжині. Скажімо, ми ось приймаємо нові тарифи на комунальні послуги – вони нижчі, ніж у ніжин-ців, хоч там їх підвищили ще рік тому. Річ у тім, що завдяки курсу на енер-гозбереження, підвищення ефектив-ності використання обладнання ми за енергоносії платимо на чверть менше. Порівняймо: за дев’ять місяців частка платежів за енергоносії у витратах у нас склала 9 відсотків, у Ніжині – 12, а в Чернігові майже вдвічі більше – 15 відсотків. Є і в нас незадоволені тари-фами, але ж треба реально дивитися на ситуацію. Коли вартість газу за два роки практично подвоюється, непро-сто знайти компенсатори. Тож най-краща підтримка громади – своєчасна сплата за послуги. А влада й надалі працюватиме над тим, щоб ефектив-ніше використовувалися ресурси. Ми, по-перше, замінили всі водяні насоси на свердловинах на сучасні імпорт-ні – вони дорогі, але надійні й, голо-вне, ощадливі. По-друге, обладнали насосні станції частотними перетво-рювачами струму, що унеможливлює виникнення гідроударів, тобто значно подовжує термін служби обладнання, зберігає від поривів мережі.

– Торік іноді припинялося подаван-ня гарячої води. Із чим це було по в’я-зано?

– Те, що в нас постійно є гаряча во-да – з 6-ї ранку до 11-ї вечора, – дивина для жителів багатьох міст. Однак торік виникла була заборгованість за газ – у зв’язку з різким подорожчанням. До-велося припинити подавання гарячої води. Тільки розрахувалися – ліміти газу нам поновили, і ми відразу пусти-ли гарячу воду.

– А як ви оцінюєте якість питної води? Люди іноді скаржаться, що не-приємний запах іде з труб…

– Вода в Прилуках помірно м’яка і помірно насичена солями. Буває, по-декуди чути запах сірководню. Але досить дати воді відстоятись із пів-години, як від нього не залишається й сліду. Інша справа, що вміст фтору перевищує норму у 1,5-2,2 раза. Фа-хівці не рекомендують прилучанам користуватися фтористими зубними пастами. Але тільки цим проблему не

може бути вирішено. Тож Прилуки бе-руть участь у цільовій програмі «Пит-на вода України». Зокрема, планується за рахунок державних субвенцій побу-дувати установку – вловлювач фтору. Звичайно, може даватися взнаки ще один фактор – старі металеві труби та їх забруднення через діри при поривах. Навіть чавун – далеко не мідь, яка вико-ристовується для подавання води, ска-жімо, в Швеції. А сталеві труби, хай і оцинковані, вже віджили своє. Там, де водогони замінено пластиковими тру-бами, з кранів тече чиста артезіанська вода.

– Останнім часом заговорили про альтернативу ЖЕКам – об’єднання співвласників багатоквартирних бу-динків. Як із їх створенням у При-луках?

– ОСББ – не альтернатива комуналь-ним підприємствам. Це лише форма організації управління обслуговуван-ням будинку та всієї прибудинкової інфраструктури. ОСББ може бути від -повідальним, а отже – й ефективним «розпорядником» будинку. Тому за ни-ми майбутнє. Але поки що це кричуща проблема всієї України. Бо українське законодавство до кінця не вирішило питання, пов’язані з організацією, пов-новаженнями та критеріями діяльності ОСББ, власністю на сам будинок і йо-го мережі, на приміщення загального користування та обладнання, на землю

тощо. І в людей є велика недовіра до нової організації: гуртове, мовляв, – чортове... Зволікання зі створенням ОСББ при-

зводить до руйнації житлового фонду. Досить сказати, що по Україні з 80 ліф-тів працюють 20. У нас ситуація кра-ща, але теж уже на межі. Адже ремонт одного ліфта обходиться в 25-40 тисяч гривень. А де їх узяти при такому фі-нансуванні? До речі, Прилуки дають у державний бюджет понад чотири мільярди гривень податків і платежів (більше, ніж усі великі міста Київської області разом узяті), а одержує для сво-їх потреб лише один відсоток від ви-лучень. Не вистачає навіть на зарплати вчителям, лікарям... Звичайно, допомагаємо ОСББ із ре-

конструкцією дахів, ремонтом під’їз-дів, ліфтового господарства. Але бага-то що вони вирішують і самі. У При-луках налічується понад три десятки об’єднань співвласників багатоквар-тирних будинків. Непогано функціо-нують, зокрема, ОСББ “Соборна, 43”, “Геолог”, “Залізничний”, “Вікторія-Прилуки”, “Перехрестя-46”, “Дельта” та інші. У нас діє міська програма на 2010-2014 роки, метою якої є підви-щення ефективності управління жит-ловим фондом шляхом формування конкурентного середови ща. Та само-тужки виконати це неможливо, потріб-на найпильніша увага держави.



МІСТО

– Що ви вважаєте особливо про-блемним, що не вдалося реалізувати, а що буде основою для нових досяг-нень?

– Проблемним зараз є все, за що не візьмись. Минулий рік у нас був над-звичайно напруженим у фінансовому плані. І тільки завдяки підтримці голо-ви Чернігівської облдержадміністрації Володимира Миколайовича Хоменка вдалося уникнути колапсу. Цього року ситуація складається ще гірше. Однак ми продовжуємо будувати нове примі-щення гімназії №1 – із басейном, різни-ми тренажерними та актовими залами – маємо освоїти 32 мільйони гривень. До-чекалася серйозної реконструкції школа №2 – обсяги сягають 1,5 мільйо на гри-вень. Ну й, як завжди, приділятимемо увагу розвитку житлово-кому нального господарства, вирішенню до рожньо-транспортних проблем... В основному реалізована програма «контейнериза-ції» Прилук. Тепер будемо запроваджу-вати роздільне збирання твердих відхо-дів. Як у Європі. Для цього треба неба-гато – виграти грант...А що не зроблено? Дуже прикро,

що не вдалося переконати мешканців житлового масиву в районі м’ятно-до-слідної станції взяти участь у проекті Євросоюзу. Сам координатор програми Ерік Бекман приїздив, розповідав про перспективи ефективного централізо-ваного обігрівання та збереження жит-лового фонду. Не допомогло. А в При-

балтиці такий самий проект реалізова-но успішно – там зрозуміли його вигоду. Люди як платили, так і платитимуть – за незмінними тарифами. А інвестовані кошти повертаються за рахунок дель-ти, економії від спожитих енергоносіїв, різниці в ціні тощо. Кажуть, що індивідуальне автономне

опалення вигідніше, ніж централізова-не – від модульної котельні, розрахо-ваної на весь будинок. Але ж існує пе-репад у рази між ціною газу для насе-лення і для комунальних підприємств.

І газу споживатиметься значно менше модульною котельнею. Та й інші затра-ти неспівставні. Візьмемо для прикла-ду стоквартирний будинок. Щоб уста-новити модульну котельню, потрібно 600 тисяч гривень. «Індивідуальники» ж затратять мінімум 1,5 мільйона. А тепер уявімо, скільки газу спалять за одиницю часу 100 малих котлів!Ще хотілося б, щоб Прилуки можна

було назвати не тільки культурною сто-лицею області, як це прижилося завдя-ки численним фестивалям і конкурсам, а й зеленою – завдяки впорядкованим паркам і квітникам. А ще – туристич-ним центром, цікавим не лише історі-єю, а й сучасними новобудовами та об-новами. Ну й, звичайно, інвестиційно привабливим містом, знаним не тільки за цигарками та нафтою й газом... Ми самі їздимо за досвідом – і в Польщу, і в Прибалтику, і навіть у США, не кажучи вже про братерський Бєлгород, друж-ній Комсомольськ чи сусідні Ромни. І самі охоче ділимося надбаннями, якщо до нас з’їжджаються на бізнес-форуми та ярмарки. ■

Т Е К С Т

Віктор Криворучко,заслужений журналіст України

Ф О Т О

Тарас Матвієнко



МІСТО

БЕРДИЧІВ – МІСТО ЧОТИРЬОХ КУЛЬТУРМіський голова Бердичева Василь Мазур – мер із великим до-

свідом. Мешканці міста вперше висловили йому довіру 2002 року. А 2006-го і 2010-го знову проголосували за Василя Костянтиновича. Міських голів із таким стажем в Україні ще пошукати треба! Тож і досвід Бердичева обов’язково стане в пригоді тим, хто хо-тів би реально поліпшити життя своїх земляків, запровадити в життя сучасні методики управління й технології забезпечення життєдіяльності.

ВАСИЛЬ МАЗУРБердичівський міський голова

- Василю Костянтиновичу, нещо-давно по центральних телеканалах пройшли сюжети, що у Києві тіль-ки планують серйозно зайнятися створенням об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). А от у Бердичеві в цьому плані нако-пичено великий досвід. Я сам прожи-ваю в ОСББ «Єдина родина» і бачу йо-го переваги. Що ви хотіли б сказати з цього приводу?

- Завдання міської влади – створити конкурентне середовище в житлово-комунальній галузі. Тому у Бердиче-ві працюють і ДВЖРЕПи, і приватні ЖЕКи, а також формуються ОСББ. Створенням об’єднань власників жит-ла ми займаємося вже давно. Спочатку було важливо переконати мешканців

будинків в ефективності нової струк-тури. Це зробити було непросто. Але коли люди побачили переваги нової форми управління, то нині особливої агітації уже не потрібно. На сьогод-нішній день у Бердичеві ОСББ станов-лять 43 відсотки від загальної кількос-ті багатоквартирних будинків. А це – 77 об’єднань співвласників, це – 81 багатоквартирний будинок, це – 4500 квартир загальною площею 203 тисячі квадратних метрів, де мешкає майже 12 тисяч жителів міста, які відмови-лись від послуг ДВРЖЕПів.Бердичівські ОСББ здійснюють уп-

равління через свої статутні органи (правління і ревізійну комісію), а не через «керівні компанії», як це є в ін-ших містах.

Тут тариф на утримання будинків значно менший, здійснюється постій-ний контроль за використанням коштів, є змога заощадити гроші на ремонти. Зокрема, в ОСББ платять двірнику за конкретно виконану роботу, в той час коли за аналогічну роботу працівнику ДВРЖЕПу треба заплатити за весь ро-бочий тиждень і не менше мінімальної заробітної плати. А хто бачив свого

Костел ордена Босих кармелітів

- Житомирщина


МІСТО

Досьє

Мазур Василь Костянтинович на-родився 1957 року в селі Панасівка Козятинського району Вінницької області. Трудову діяльність розпо-чав після закінчення Вінницького технікуму м’ясної та молочної про-мисловості на молочному комбінаті у місті Барнаул. Закінчивши Київ-ський технологічний інститут харчо-вої промисловості, працює інженером технічного відділу Житомирського об’єднання молочної промисловості, а потім – змінним інженером-меха-ніком Бердичівського мо локозаводу.

Продовжує трудову діяльність на ке-рівних посадах комбінату хлібопро-дуктів, АТП-11856 та ВАТ «Бердичів-ський солодовий завод».

1990 року обирався депутатом місь-кої ради.З 1997 року працює заступником

міського голови виконкому Бер дичів-ської міськради.

2001 року вступив до Національної академії державного управління при Президентові України, яку закінчив 2004 року та здобув кваліфікацію ма-гістра державного управління.

2002 року Василя Мазура обрано міським головою Бердичева. Повтор-но обраний на посаду міського голови у березні 2006 року та у жовтні 2010 року.Нагороджений орденом «За заслу-

ги» ІІ, ІІІ ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, дипломом обласної ради «Кращий міський голо-ва». А також відзначений Орденом Пре-подобного Іллі Муромця Української Православної церкви, Орденом Свято-го Григорія Великого І ступеня за на-казом Папи Бенедикта XVI.

двірника всі вісім годин на робочому місці, та ще й у суботу?Крім того, мешканцям ОСББ ще й по-

щастило, тому що нинішнє керівництво Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропонує програму під-тримки об’єднань співвласників жит-ла, зокрема, щодо заміни ліфтів. Таким чином, тільки за останніх два роки ми придбали дев’ять нових ліфтів на суму понад 2 млн. грн.На цей рік заплановано замінити ще

вісім підйомників. Тому якщо урядова програма діятиме й надалі, то вже через рік усі ліфти в ОСББ буде замінено, що не можна сказати про ДВЖРЕПи. Крім того, міська рада подала запит у мініс-терство щодо капітального ремонту 14 будинків, покрівель, мережі живлення, цоколів та ряду інших потреб.Ми очікуємо на позитивні зміни від

реформ у галузі ЖКГ, які об’єднають можливості державного, місцевого і частково можливості самого населен-ня для реконструкції та модернізації житлового фонду, й у першу чергу – на тих об’єктах, де створено об’єднання співвласників. Недоліком у цій, зага-лом, гарній справі є відсутність до-статніх капіталовкладень у ремонт застарілого багатоповерхового жит-лового фонду, де планується створи-ти ОСББ, адже створити об’єднання співвласників на базі нових будинків, звичайно, легше.

- Яка ситуація із виконанням про-грами уряду «Питна вода»?

- Це питання дуже актуальне для на-шої держави в цілому, і Бердичева зо-крема.

Адже якість води, м’яко кажучи, має бути кращою. Тому протягом останніх років нам вдалося багато зробити що-до будівництва фільтрувальної станції. Протягом 2010-2011 років освоєно 7,7 млн. грн. коштів державного та 5,6 млн. грн. місцевого бюджетів. Це дало змогу завершити загальнобудівельні роботи та розпочати налагоджування облад-нання. Уже проведено реконструкцію насосної станції першого та другого підйомів із повною заміною насосно-го обладнання, запірно-регулювальної арматури, впроваджено автоматизацію із застосуванням частотних регулято-рів обертів, що дало можливість отри-мати економію електроенергії понад

30 відсотків. Плануємо фільтрувальну станцію ввести до ладу у першому пів-річчі цього року.

- Як вирішується у місті проблема бродячих тварин?

- На жаль, поки що незадовільно. Це я відчув, проводячи звіти перед меш-канцями мікрорайонів Бердичева, хоча цим питанням ми займаємося давно і накопичили певний досвід. На терито-рії міста працює приватна ветлікарня «Айболить», де є вольєри для собак і куди бажаючі можуть привести своїх тварин для лікування та стерилізації. За кошти міського бюджету також

побудовано приміщення для тимчасо-вого утримання собак. Саме тому на

«Центр жінки» на території Бердичівської центральної міської лікарні

Житомирщина -


МІСТО

Наша довідка

Бердичів – місто, в якому з дав-ніх-давен мирно живуть і плідно спів працюють українці, поляки, єв-реї, росіяни. Це історичне єднання знайшло своє відображення на гербі міста чотирма зірочками. Бердичів має власний гімн, прапор і орден. Його архітектурні пам’ятки ви-

разно свідчать про велику історичну спадщину міста. У костьолі Босих Кармелітів є Чудотворна ікона Матері Божої Бердичівської, коронована й освячена папою римським, і до неї відбувається багатотисячне палом-ництво вірян із багатьох країн. У костьолі Святої Варвари вінчався з графинею Евеліною Ганською видат-ний французький письменник Оноре де Бальзак.Місцем паломництва євреїв-хаси-

дів з усього світу є усипальниця ца-дика Леві Іцхака.З історією Бердичева пов’язано

іме на представників стародавніх родів, політичних діячів і меценатів Тишкевичів та Радзівілів, пись мен-ників Джозефа Конрада, Шолом-Алейхема, Василя Гросмана та бага-тьох інших видатних земляків. У Бердичеві щороку проводить-

ся Міжнародний турнір на призи олімпійського чемпіона Володимира Кличка. Загартування цим турніром пройшов кращий боксер світу Ва-силь Ломаченко. Уже традиційним став Міжнародний турнір пам’яті за-служеного тренера СРСР і України Віктора Лонського.

базі Бердичева нещодавно проведено обласну нараду керівників зоовет-служб області за участю голови об-лдержадміністрації Сергія Рижука, що підкреслює розуміння значущості цьо-го питання. Разом із тим, на мою думку, на місцевому рівні цю проблему вирі-шити дуже важко. Потрібні державна програма та відповідне законодавство.

- Нерідкими є повідомлення у дея-ких містах про травмування та за-гибель людей внаслідок падіння ава-рійних дерев. Що робиться для запо-бігання цьому?

- Щороку спеціальна комісія об-стежує стан дерев – і непридатні ви-різаються. На зміну їм насаджуються нові. Зокрема, протягом минулого року

комунальниками висаджено 150, кро-новано 500 дерев різних порід. Для цієї мети на 2012 рік теж заплановано 150 тисяч гривень. Ми намагаємося також зберегти насадження минулих років. До речі, однією з перших моїх справ на посаді міського голови було віднов-лення зруйнованого колись бульвару на центральній вулиці міста, де виса-джено 500 лип.

- Важливим для мешканців міста є і стан доріг, тротуарів, загальне впо-рядкування…

- Щорічно ми вкладаємо у цю справу мільйони гривень. Але дорожне гос-подарство міста – це 236,7 км вулиць, провулків, проїздів. Тому коштів, зви-чайно, недостатньо. Періодично змі-

Миколаївська церква (1910 р.)



МІСТО

нюємо акценти в цій роботі. Так, у 2010-2011 роках основні свої зусилля ми спрямували на асфальтування між-будинкових проїздів, тротуарів, які були в досить занедбаному стані. Від-новлено в мікрорайонах міста п’ять спортивних майданчиків, функціонує два спортмайданчики зі штучним по-криттям. Для зменшення аварійності на центральній вулиці, в місцях осо-бливої небезпеки, споруджено розді-лювальні смуги. Нинішній же рік буде роком благо-

устрою міста. Це стало можливим за-вдяки завершенню будівництва вели-ких об’єктів соціально-культурного та виробничого призначення, що дало змогу активніше зайнятися станом міста.

- Василю Костянтиновичу, що ви вважаєте найголовнішим у своїй ро-боті, і що для цього потрібно?

- Перш за все вміння знаходити по-розуміння з мешканцями міста, депу-татами, вміти співпрацювати з облдер-жадміністрацією та обласною радою,

міністерствами, Кабінетом міністрів України. Нам нічого не вдалося б, як-би не було тісної співпраці з урядом, облдержадміністрацією. А для цього треба думати. І треба робити. Якби ми не розпочали будівництво Центру

жінки чи фільтрувальної станції, то хто нам допоміг би? Адже допомага-ють тим, у кого вже щось є, щось роз-почате. Просто в добрі наміри ніхто вкладати грошей не буде. Тому хотів

би подякувати всім, хто переймався нашими проблемами і допомагав у їх-ньому вирішенні. Це, зокрема, Кабінет міністрів України, який оперативно ви-ділив кошти на придбання квартир для відселених мешканців аварійного бу-динку, керівництво області. Дуже важ-ливим у роботі також вважаю вміння своєчасно оцінити внесок тих людей, хто прославив наше місто своєю пра-цею. Тому ще за їх життя централь-ний бульвар Бердичева було названо іменем легендарного тренера Віктора Лонського, а Палац культури – іменем Олексія Шабельника, який очолював завод «Прогрес» і, власне, побудував цей досі сучасний заклад культури для своїх земляків. Півтисячі жителів міс-та, від школярів до ветеранів, за свої досягнення, перемоги і здобутки в усіх галузях життєдіяльності міста щороку відзначаються на міській урочистій це-ремонії. ■

Т Е К С Т

Володимир Кравченко

«В ОСББ платять двірнику

за конкретно виконану роботу, в той час коли за аналогічну роботу працівнику ДВРЖЕПу треба заплатити за весь робочий тиждень. А хто бачив свого двірника всі вісім годин на робочому місці, та ще й у суботу?

»



МІСТО

Коростишів – шахтарське містечко на Житомирщи-ні, що за останні два деся-тиліття перекваліфікува-лося на місто каменярів.

Сьогодні у райцентрі та навколо нього розташовано сотні гранітообробних підприємств. Це водночас і біда, і пере-вага району: гранцехи загрожують еко-логічним лихом, зате надають робочі місця з пристойною як для райцентру оплатою праці.Утім особистий бюджет власників

малих та середніх підприємств міста і бюджет самого міста – не одне і те ж. Перекрити дефіцит коштів, що мали б надходити з державного «гаманця», мерія не в змозі навіть за рахунок пере-виконання місцевих податків і зборів. А це змушує шукати додаткові джерела фінансування. Як вдається господарю-

МЕТРО І МАВЗОЛЕЙЗ КОРОСТИШІВСЬКОГО ГРАНІТУ

вати за таких умов, ділиться міський голова Микола Чиколай:

– Головне надбання міста мину-лого року, як на мене, у переведенні житлового фонду, дитсадків та інших комунальних об’єктів на автономне опалення. Це дало змогу суттєво за-ощадити кошти на теплопостачан-ні, – говорить він. – Порахуйте самі:

вартість газу для підприємств – ви-робників теплової енергії становить 4038 грн. за тисячу кубометрів, тоді як для населення – 1500 грн. Різниця відчутна. Тільки міськ рада завдяки автономці економить на обігріванні приміщення 20 тисяч гривень щомі-сяця. Для населення ж автономне га-

МИКОЛА ЧИКОЛАЙміський голова Коростишева

Якщо підрахувати кількість дорогих авто на душу населення у столиці й у Коростишеві, то вийде, що мешканці райцентру живуть заможніше за киян. Ка-жуть, що цей факт навіть Ві-ктор Янукович афішував під час передвиборчої кампанії.

Досьє

Чиколай Микола КостянтиновичМіським головою Коростишева обраний уп’яте.Народився 1948 року в Коростишеві Житомирської області, у сім’ї колгосп-

ників. Закінчив Ірпінський індустріальний технікум, Міжрегіональну академію управління персоналом. Трудову діяльність розпочав на Коростишівському льонозаводі. 20 років пра-

цював на розрізі «Коростишівський», пройшовши шлях від електрослюсаря до помічника директора, секретаря парткому. У 1990-99 роках – голова Коростишівської міськради, після чого очолював

Коростишівську районну державну адміністрацію, згодом – обком профспілки працівників АПК Житомирської області.З 2006 року й понині – Коростишівський міський голова. Підтримує прозору,

а не руйнівну політику стосовно малого й середнього бізнесу, переймається про-блемами підприємців. Нагороджений орденом «За заслуги ІІІ ступеня».



МІСТО

зопостачання дало змогу вбити двох зайців: розв’язати питання тепла і га-рячої води, бо встановлювали в осно-вному котли з водонагріванням. До ре-чі, цього року ми плануємо залишити без роботи останні чотири котельні, котрі зараз ще обігрівають школи та деякі державні й комунальні установи міста. Кошти на це уже частково за-кладено в районному бюджеті .

– Чи здійснюєте модернізацію ме-реж?

– За останні роки нам вдалося забез-печити безперебійне постачання міста водою. Це зав дяки новій насосній станції другого підйому (здійснює забір ар-тезіанської води із резерву-арів). Там стоїть хороше ім-портне обладнання. Однак через те, що мережі водого-ну надто старі, ми не може-мо піднімати тиск у трубах вище чотирьох атмосфер – загрожує проривами. Тому час від часу мешканці най-вищих, п’ятих, поверхів скаржаться на перебої з напором води. Загалом во-догін ще тримається. А от каналізаційні мережі та во-доочисні споруди – питання нагальне. Ми замовили розробку проектної доку-ментації на ці об’єкти. Плануємо надати їх у концесію підприємствам, що мають змогу замінити труби й очисну техніку. Будемо брати участь у державних пілот-них проектах, можливо, вдасться «втис-нутися» в якусь бюджетну програму.

– А взагалі, в якому стані комуналь-ні підприємства міста?

– Матеріальна база обох підпри-ємств – «Коростишівська комунальна служба» і «Коростишівський комуналь-ник» – на жаль, у вкрай незадовільному стані. Люди працюють здебільшого на залишках техніки, яка служить ще з ра-дянських часів, за мізерну зарплату, яку до того ще й затримують. Підприємства збиткові, з держбюджету надходить мі-німум, а дотувати їх із місцевого «га-манця» ми можемо лише за умови пере-виконання міського бюджету. Щоправ-да, за останні роки для «комуналки» місто придбало новий трактор. Цього року запланували виділити ще 200 тис. грн. на придбання ще одного трактора. Паралельно плануємо реорганізувати ці КП, об’єднавши їх в одне.

– Поговорімо про бюджет, основні статті його наповнення.

– Основні статті надходжень – по-даток із доходів з найманих працівни-ків, плата за землю, єдиний податок та субвенції з державного бюджету. Ми-нулий рік виявився одним із несприят-ливих. Тільки бюджет по так званому «першому кошику» виконано на 90%. Навіть перевиконання надходжень на 180 тисяч гривень місцевих податків та зборів («другий кошик») не дало змоги перекрити нестачу і виконати бюджет в цілому. Дефіцит – 214 тис. грн.

Утім, мене часто запитують, що дає змогу ефективно наповнювати муні-ципальну скарбницю. Передусім те, що місто сьогодні вже не просто роз-

дає земельні ділянки, а має право їх продавати. Малий та середній бізнес у районі, на щастя, працює – рух є. Плюс виручила вже згадана економія за рахунок переведення бюджетників на автономне опалення. Благодійна підтримка підприємців дає змогу за-кривати потреби, на які у міста просто не вистачає коштів… Це при тому, що у нас вкрай складна ситуація щодо над-ходжень від оренди землі. Великі під-приємства, такі як спиртовий комбінат, хлібоприймальне підприємство, завод залізобетонних виробів та ін., заборгу-вали майже півтора мільйони гривень.


«Загалом водогін ще тримається.

А от каналізаційні мережі та водоочисні споруди – питання нагальне. Ми замовили розробку проектної документації на ці об’єкти. Плануємо надати їх у концесію підприємствам, що мають змогу замінити труби й очисну техніку. Будемо брати участь у державних пілотних проектах, можливо, вдасться «втиснутися» в якусь бюджетну програму.

»


МІСТО

залишилося. Натомість виникли дрібні приватні підприємства з обробітку гра-ніту, яких у нас в районі близько 450.

– До речі, поява такої кількості гранцехів не могла не позначитися на екології…

– Це – найболючіше питання у співп-раці з каменярами. Сьогодні відбува-ється захаращення лісових масивів, полів, канав бутом і шламом (мул, пульпа із суміші дрібних абразивних частинок, що може бути небезпеч-ним для здоров’я. – Авт.). Було багато спроб розв’язати цю проблему, однак досі кожен підприємець займається

утилізацією відходів самотужки, тому іноді доходить до крайнощів, коли мул зливають у каналізацію.Зараз ми працюємо над питанням бу-

дівництва централізованого пульпоз-валища, а водночас і нового міського

– Але ж є у місті й великі промис-лові підприємства, які працюють на бюджет?

– Найбільше на сьогодні підприєм-ство, що діє, – це Держлісгосп. Відно-вили роботу паперова фабрика і завод продтоварів: коростишівський хліб – нарозхват у шести районах області. Працюють обслуговувальні підприєм-ства, такі як «Укртелеком», РЕМ. Та від більшості виробничих потужностей, які «годували» і будували місто в ра-дянські часи, сьогодні майже нічого не

рутки. Цього року плануємо освоїти ще 1,5 мільйона гривень. Якщо врахувати, що сьогодні реконструкція одного кі-лометра дороги коштує в середньому 1 мільйон гривень, а в Коростишеві їх 91 км, то потреби великі.

– Коростишів розташований на автомагістралі «Київ – Чоп», якою будуть пересуватися західноєвро-пейські болільники під час Євро-2012. Плануєте якось використати це в ін-тересах міста?

– Уже робили чимало спроб у зв’язку із Євро-2012 залучити кошти на підго-товку доріг. Зверталися у різні інстан-ції, але єдине, що обіцяють, – освітити частину об’їзної траси. І то добре, бо мова йде про ділянку, де часто трапля-ються ДТП.

– До речі, про освітлення: у само-му місті з цим, здається, проблем немає?

– Торік у центрі ми поставили нові світильники, лампи замінили на еко-номні, а старі тепер освітлюють око-лиці. У цій справі мерії дуже допома-гають підприємці: напередодні Нового

сміттєзвалища. За попереднім кошто-рисом, тільки на сміттєзвалище потріб-но 11,7 млн. грн. У Житомирській ОДА нам пообіцяли, що питання буде вирі-шуватися 2012-го. Уже визначилися із земельною ділянкою.

– А як справи з дорогами, робите капітальний ремонт?

– Щороку 1,5–1,7 млн. гривень ви-діляємо на ремонт із бюджету, певною сумою допомагають і підприємці. Від-так торік зробили капітальний ремонт двох вулиць, де курсують міські марш-


«Було багато спроб

розв’язати цю проблему, однак досі кожен підприємець займається утилізацією відходів самотужки, тому іноді доходить до крайнощів, коли мул зливають у каналізацію.

»


МІСТО

року вони за власний кошт освітили п’ять вулиць. Чимало фінансів витра-чають і на інші муніципальні потреби. Наприклад, поставили новий гарний паркан навколо кладовища, ворота.

– Ви маєте на увазі передусім грані-тообробників?

– Так. У районі є асоціація «Каме-няр», ми з нею співпрацюємо, а також із окремими благодійниками, які до-помагають у міру можливостей. На-

приклад, сьогодні треба чистити сніг на вулицях, а в комунальників паль-ного обмаль. Зранку зробили кілька дзвінків, і от уже хтось із наших друзів надав 200 літрів пального. Звичайно ж, ми вдячні за таку підтримку, тому ставимося із розумінням та повагою до цих людей.

– Миколо Костянтиновичу, Корос-тишів сьогодні – місто досить при-вабливе для проживання. Сюди їдуть

люди на заробітки. Чим, окрім робо-чих місць, воно цікаве?

– Ви маєте рацію. У нас багато мо-лоді. За останні роки кількість місць у дитсадках збільшено на п’ять груп, при цьому є потреба розмістити ще близько 400 малюків. І ми сьогодні повертаємо дошкільним закладам споруди, які у 90-ті роки спорожніли і були роздані в оренду різним організаціям.Розвивається інфраструктура міста:

є багато сучасних торговельних закла-дів, у тому числі великий супермаркет, ресторани, шість готелів і навіть ба-сейн. Торік ми працювали з турагент-ством, яке включило Коростишів у туристичний маршрут. У нас багата іс-торія: восени відсвяткували 512-річчя від першої писемної згадки про наше місто. Є чим помилуватися, наприклад, красивим римсько-католицьким косте-лом, якому понад 400 років, чи міським парком. Одна з візиток міста каменя-рів – гранітні скульптури, виготовлені талановитим місцевим скульптором Віталієм Рожиком. Поряд розташовані дивовижної краси каньйони, де полю-бляють робити зйомки різні кіностудії. Останнім часом там знімали п’ять ху-дожніх фільмів. Найгарніший Корос-тишів, звичайно, влітку, але ми раді гостям у будь-який час. ■

Т Е К С Т

Ірина Столяр

Наша довідка

Коростишів розташований на ма-льовничому березі ріки Тетерів. Одне з найдавніших міст України, початок заснування якого губиться ще в VI-VII століттях. За легендою, древнє містечко називалось Хминичі і було центром одного з древлянських пле-мен – мінчан. Свого часу воно належало відомому

і впливовому роду Правобережної України – Кмитів Чорнобильських. З 1565 р. містечко – власність графів Олізарів, а у 1779-ім отримало Маг-дебурзьке право. Сьогодні в Коростишеві проживає

майже 26 тис. мешканців. Це – дві третини населення однойменного району.



ІННОВАЦІЇ

– Миколо Івановичу, за умов браку системної і чіткої політики держави щодо розвитку систем теплопоста-чання міст як ви знаходите правиль-ні рішення з підвищення ефективнос-ті роботи підприємства, надання якісних послуг?

– Ми завжди фактично працювали на власному ентузіазмі. Усі роки існуван-ня підприємства самостійно приймали рішення, які сьогодні вже дають ефект. Теплокомуненерго, по суті, викону-ють соціальне замовлення держави із забезпечення теплом населення, і на-шою основною метою є зменшення собівартості продукції. Грунтуючися на цьому, будуються плани компанії з підвищення коефіцієнта корисної дії в котлоагрегатах, переходу на альтерна-тивні джерела споживання енергоре-сурсів тощо. Без перебільшень скажу, що ком-

панія «Черкаситеплокомуненерго» є однією з небагатьох, яка зберегла у своєму активі цінний кадровий склад,

має беззбиткові показники діяльності, а також успішно реалізовує інвести-ційні проекти, які підвищують показ-ники енергетичної безпеки області. Застосовуючи власний професійний досвід, який базувався також і на до-свіді фахівців з європейських країн, за умов збитковості тарифів підприєм-ство змогло не тільки вижити, а й про-тягом багатьох років запроваджувати технології з енергозбереження. І ця вся робота проводилася за відсутності чіткого плану розвитку систем тепло-постачання на рівні держави і за умов браку державного фінансування.

– Сьогодні керівництво галузі гово-рить про проведення енергоаудиту територій, який визначить слабкі місця в системі теплопостачання міст. Що ви думаєте з цього приводу?

– Головне – не процес, а висновки і конкретні заходи, які визначить цей аудит. Адже сьогодні половина район-них підприємств комунальної енерге-тики вже зникла, інша половина – в

оренді або в концесії. Має бути єдине державне бачення розвитку цих компа-ній. Сьогодні обговорюються різні ва-ріанти, одним із яких є створення чіткої вертикалі управління від міністерства до регіонального підприємства, здій-снення єдиної тарифної політики, технічної політики. Однак такі плани все ще залишаються деклараціями – і кожне підприємство «вариться у своє-му соку», виживає як може.

– На вашу думку, чи може приват-ний власник забезпечувати надійне і якісне теплопостачання споживачів?

– Я не зустрічав ефективних при-ватних власників у цій галузі. Для власника збитково займатися ремон-тами та модернізацією тепломереж і котелень за відсутності інвестиційної складової в тарифі на тепло. Тим паче, держава ще не відпрацювала систему контролю за діяльністю приватних власників. Сьогодні спеціалісти галузі знають конкретні приклади нікчемного господарювання приватних власників.

ПРО ГОЛИЙ ЕНТУЗІАЗМ, ПРИВАТНИКА ТА ЗЛИТТЯ ФРАНЦУЗЬКИХ КОМПАНІЙПро державні компанії теплокомуненерго в Україні згадують,

коли НАК «Нафтогаз України» звітує про від’ємний рівень їхніх розрахунків за газ. Однак, на жаль, у державі мало кого цікавить, у яких умовах доводиться провадити свою діяльність цим компані-ям. Сьогодні на пальцях можна перелічити підприємства теплової енергетики, які працюють без збитків, не говорячи вже про брак інвестиційних проектів у сфері енергозбереження. За відсутності чіткої державної політики в цій галузі теплокомуненерго або роз-формовано, або передано приватному власнику, який перш за все цікавиться прибутками. Такими нагальними питаннями галузі, як поліпшення якості послуг, модернізація обладнання, займаються лише поодинокі фахівці. Про те, чи довго ще можна протриматися на голому ентузіазмі в галузі, а також про унікальні інвестицій-ні проекти в тепловій енергетиці міста Черкаси, які впроваджу-ються французькою компанією CUNIN-Altergis, ми розмовляємо з головним інженером, екс-керівником «Черкаситеплокомуненерго» Миколою Кушніром та керівником представництва CUNIN-Altergis в Україні Джуліаном Аладенісом.

- Теплозабезпечення

МИКОЛА КУШНІРголовний інженер

«Черкаситеплокомуненерго»


ІННОВАЦІЇ

Наприклад, у місті Кіровоград допра-цювалися до того, що така послуга, як центральне гаряче водопостачання, зникла взагалі, таких випадків можна назвати безліч. Гадаю, що такі прикла-ди красномовно свідчать про згубність практики приватного контролю над найважливішими сферами життєді-яльності.

– Підприємство, яке ви очолювали довгі роки, чи не єдине в Україні, що уклало угоду з ЕБРР та отримало кошти на реалізацію проектів із під-вищення енергоефективності міста Черкаси. Хто був ініціатором співп-раці з банком?

– Оскільки підприємство мало при-буток, то ще 2005 року було вирішено розпочати переговори з банком щодо фінансування реконструкції та модер-нізації існуючих котелень та впрова-дження нових компактних індивіду-альних теплових підстанцій у багато-квартирних житлових будинках у місті Черкаси, обладнаних лічильниками. А також для інвестицій у підвищення енергоефективності багатоквартирних будинків та встановлення малих коге-нераційних пристроїв. На меті мали досягнення економії коштів та підви-щення ефективності. Банк довго роз-глядав нашу пропозицію, попередньо

вивчав фінансову історію компанії. Було проведено аудит за три роки, по-тім складено ТЕО можливої співпраці. Кредитну угоду підписано 2008 року на суму 11,2 млн. євро без ПДВ. Спла-та податків лягала на плечі місцевого бюджету, оскільки ЕБРР не сплачує

місцевих податків. Вимоги банку – беззбитковість тарифів, які мають по-кривати виплати тіла кредиту, без згоди банку заборонялося брати додаткові позики і передавати основні активи підприємства. Місто виступило гаран-том кредиту, оскільки комунальне під-приємство перебуває у його власності.

– Скільки вже освоєно коштів, які проекти реалізовано?

– На сьогодні використано кредит-них коштів близько 2,3 млн. євро. По-датки компанія сплачує самостійно че-

рез брак коштів у місцевому бюджеті. Це приблизно 0,5 млн. євро. Усі заходи з інвестування розписано в ТЕО, яке затвердив банк. Реалізовувати програ-му ми почали з установлення унікаль-ного біокотла, який працює на відходах деревини. Я побачив велику перспек-тиву у впровадженні цього об’єкту. У Швеції, наприклад, 55% тепла виро-бляється біокотельнями. В Україні – це перший унікальний об’єкт, який, сподіваюсь, отримає гідну оцінку спо-живачів. Тендер на його встановлення виграла французька компанія CUNIN-Altergis. Очікується, що біопаливо, на якому працюватиме котел, замінить споживання газу на 2 млн. куб. м в рік. Окупність проекту становить лише два роки. За технічними характеристика-ми гарантована експлуатація біокотла становить не менше десяти років без ремонтів. Котел працює повністю в автоматизованому режимі, персонал здійснює лише технічний нагляд за роботою.

– А чому саме CUNIN-Altergis ста-ла переможцем тендеру на встанов-лення біокотла? Які переваги ком-панії стали головними у кінцевому рішенні банку?

– Хай на це питання краще відпо-вість пан Джуліан Аладеніс.

Теплозабезпечення -

«У Швеції, наприклад,

55% тепла виробляється біокотельнями. В Україні – це перший унікальний об’єкт, який, сподіваюсь, отримає гідну оцінку споживачів.

»


ІННОВАЦІЇ

– Залюбки. В тендері брала участь компанія Altergis, однак, щоб ціл-ком відповідати умовам замовника, її акціонери прийняли рішення про об’єднання зі спорідненою фран-цузькою компанією CUNIN, яка має 20-річний досвід роботи на ринку Росії. Дві компанії доповнюють одна одну. Altergis було створено 2000 року, фінансовий обіг компанії становить 60 млн. євро. Ми реалізуємо проекти «під ключ» у сфері теплової енергетики, від-новлювальних джерел, біоенергетики. Спеціалізація – це розробка проектів, інженерія, монтаж, пусконалагоджен-ня. Реалізовуємо проекти у Східній Єв-ропі, а також в Африці. Наш партнер, компанія CUNIN, спеціалізується на складних інженерних рішеннях у сфе-рі теплової енергетики, біоенергетики, гідроенергетики. Саме вона розроби-ла інженерні рішення щодо створення системи вентиляції бібліотеки ім. Ле-ніна в Москві. Головними нашими пе-ревагами в Україні стала ціна питання та висока якість обладнання. Біокотел для «Черкаситеплокомуненерго» було виготовлено за французькою техноло-гією в Гомелі (Білорусь), де компанія CUNIN має власний завод. Це стало великою перевагою у скороченні тер-мінів. А українська компанія «Тех-нотерм» допомогла у підготовці про-екту, адаптації його до українського законодавства. Тим часом автоматику виготовили партнери у Франції. Робо-ти з установлення та налагоджування обладнання завершено торік у серпні.

- Теплозабезпечення

– Це перший досвід роботи фран-цузької компанії в Україні. Пане Джу-ліане, які ваші враження?

– Так, це перший досвід в Україні. Можу сказати, що тут працюють до-свідчені, кваліфіковані фахівці. Нам пощастило з керівництвом «Черкаси-теплокомуненерго», це дуже професій-ні спеціалісти. Оскільки це був перший проект, нам було непросто порозумі-тися в адміністративних питаннях. Доводилося пояснювати інспекторам буквально кожний етап роботи облад-нання, а також переконувати у необхід-ності пожежної безпеки.

– Миколо Івановичу, як організо-вано постачання сировини для біо-котла?

– На території біокотельні створено сховище для зберігання відходів дере-вини, так званої щепи. Технологія роз-робки цього сховища належить нашим

«В тендері брала участь

компанія Altergis, однак, щоб цілком відповідати умовам замовника, її акціонери прийняли рішення про об’єднання зі спорідненою французькою компанією CUNIN, яка має 20-річний досвід роботи на ринку Росії.

»

фахівцям. Обсяг спалювання щепи складає 70 кубів на добу. Нині в Чер-касах діє близько 70 пилорам, які свої відходи відвантажують нам, а раніше їх просто спалювали. Також щепою нас забезпечує деревообробний комбі-нат, який раніше вивозив її на звалища. Проблем із сировиною немає, навіть за відсутності цього ринку в Україні. Можливо ми станемо першопрохідця-ми в його формуванні.

– Які ще проекти впроваджуєте за програмою ЕБРР?

– З квітня розпочали модернізацію обладнання двох міських котелень, де встановлюємо по одному новому газовому котлу німецького виробни-цтва Viessmann потужністю 12 МВт кожний. Також замінюємо старі цир-куляційні насоси на насоси угорсько-го виробництва, що дасть змогу за-ощаджувати електроенергію. Також здійснюємо роботи з водоочищення, будівництва димових труб. Очікуємо, що ККД котлоагрегатів становитиме не менше 98%, економія газу – 10%. Складнощі реалізації проекту поляга-ють в інтеграції нового обладнання в роботу старих котлів, які залишають-ся для роботи в резервному режимі. Планується, що роботи закінчимо в листопаді цього року. Співпрацюємо і в цьому з французькою компанією CUNIN-Altergis. Паралельно оголошуємо тендер на

закупівлю матеріалів для реалізації наступного проекту – заміни теплових мереж. Його здійснюватимемо власни-ми силами. У нас збережено потужний ремонтний підрозділ, працюють квалі-фіковані фахівці. Наступний тендер бу-де проводитися на встановлення інди-відуальних теплових пунктів в близько 100 будинків у Черкасах. У планах та-кож встановлення двох когенераційних установок, а також біокотлів невели-кої потужності для обігрівання таких об’єктів, як дитсадки, школи.

– Як ви оцінюєте запас міцності компанії для продовження реалізації проектів з огляду на значне підви-щення цін на енергоресурси?

– Так, це сьогодні найболючіше для нас питання. Цього року очікуємо збитків на суму 15 млн., це приблизно сума невідшкодованої державою різ-ниці від збитковості тарифів на тепло. Сподіваємося, що банк не припинить фінансування, адже виконано приблиз-

Микола Кушнірз Джуліаном Аладенісом


ІННОВАЦІЇ

но три чверті робіт. Крім того, існують ще й інші ризики. Адже досі не створе-но чіткої законодавчої бази з повернен-ня таких кредитів компаніями у сфері теплозабезпечення. Немає гарантій, що регулятор ринку нам включить ін-вестиційну складову в тариф на тепло і населення оплатить спожиті послуги. Однак іншого вибору немає, держава ще не знайшла механізмів, як модер-нізувати галузь, у нас не працює закон про енергозбереження.

– Пане Джуліане, а як у Франції ви-рішуються питання фінансування таких проектів у сфері енергозбере-ження?

– У Франції існує довгострокова дер-жавна програма з енергозбереження. Банки, подібні ЕБРР, не фінансують проекти. Компанії, які експлуатують обладнання, мають кошти на рекон-струкцію мереж та займаються енер-

Теплозабезпечення -

гозбереженням за рахунок інвести-ційної складової в тарифі на тепло. Ці кошти, повірте, не використовуються на закупівлю яхт, літаків і ще чогось. Держава контролює використання фі-нансів, адже це гроші споживача.

– Миколо Івановичу, які інвестиції щорічно має освоювати підприєм-ство, щоб забезпечувати стабільне теплопостачання міста? Скільки компанія вже інвестувала в облад-нання?

– Технічний стан зношення обладнан-ня за нормативами складає 80%. Однак завдяки задовільній експлуатації, якіс-ному обслуговуванню, котлоагрегати в компанії, які працюють, мають коефі-цієнт корисної дії не менше 90%. Втра-ти в теплових мережах не перевищують нормативні показники 13%. Протягом десяти років ми інвестували в компа-нію близько 150 млн. грн., третину цих

коштів скеровано на заміну теплових мереж. Подавання гарячого водопос-тачання у місті здійснюється пласт-масовими трубами. Найбільші обсяги інвестування здійснені були 2007 року, за прибутковості компанії. Ремонтні

роботи здійснювали завжди власними силами. За нормативами, інвестування в основні фонди щороку має станови-ти 7% від балансової вартості. Це при-близно 25 млн. грн., сьогодні цей по-казник по підприємству складає десь 14 млн. грн. 2006 року ми перші серед компаній теплокомуненерго інвестува-ли кошти в будівництво когенераційної установки 1,5 МВт. Це один із заходів компанії, який дав змогу «піднятися» підприємству. Ми зменшили витрати на закупівлю електроенергії для влас-них потреб на 3-4 млн. грн. в рік.

– Пане Джуліане, сьогодні Європа живе проектами у сфері енергозбере-ження, розвитком альтернативних джерел енергії. На ваш погляд, чи готова Україна технічно здійснити такі реформи?

– Судячи з підсумків проведеного тендеру по встановленню котла на біо-паливі, українських виробників тако-го обладнання не існує. Однак Україна може змагатися з європейськими ком-паніями у виготовленні ізоляційних труб, кабельної продукції, продукції з металу. Ми закуповуємо цю продук-цію лише в українських виробників. Оскільки ціна на енергоресурси в світі зростає, Україна змушена буде впрова-джувати проекти у сфері енергозбере-ження. Сподіваємося, що таких проек-тів, як у Черкасах, у країні побільшає. Наразі ми беремо участь ще в одному тендері теплокомуненерго в Івано-Франківську за кредитом ЕБРР. ■

Т Е К С Т

Лілія Клочко

«Ці кошти, повірте,

не використовуються на закупівлю яхт, літаків і ще чогось. Держава контролює використання фінансів.

»


ІННОВАЦІЇ

Нико Пиеро,руководитель коммунальной компании

– Наша основная задача – обслуживать речную прибрежную территорию, входя-щую в биотопы. Мы скашиваем траву между реками и озе-

рами на протяжении 80 километров. В Германии закон запрещает летом

заниматься покосами на самом бере-гу. Также категорически запрещается срезать ветки. Летом мы можем убрать ветку лишь в том случае, если она упа-ла в воду и мешает добраться на лодке для уборки какого-нибудь небольшого островка. Во всех иных случаях упав-шая ветка должна остаться на своем месте. Биологи считают, что так для букашек, которые здесь обитают, будет комфортнее. Раньше граница района проходила на другом берегу реки. На протяжении двадцати лет муниципаль-ная власть выкупала поэтапно, по 15 метров, прибрежную территорию. Границы запретной прибрежной зо-

ны из года в год расширялись, чтобы люди могли появляться на заповедной территории как можно реже, а живот-ным жилось как можно спокойнее. Еще лет десять назад берега реки Яхст из-за большого наплыва отдыхающих нужно было постоянно укреплять камнями. Сейчас людям без особого разреше-ния появляться здесь категорически

МОТОБЛОКИ «АГРИЯ» – В ЭКСПЛУАТАЦИИ МУНИЦИПАЛЬНОЙ ДОРОЖНОЙ СЛУЖБЫ ГЕРМАНИИОдной из функций муниципальной дорожной службы в Германии является наблюдение за порядком

и его поддержание на обочинах дорог. Нам посчастливилось познакомиться в Баварии с одним из опытных местных коммунальщиков - Нико Пиеро. Господин Пиеро не только подробно рассказал, как дорожные службы решают поставленные перед ними задачи, но и наглядно продемонстрировал с помощью мотоблока «Агрия», как быстро можно приводить в порядок прибрежный ландшафт.

- Світові бренди


ІННОВАЦІЇ

запрещено. Сегодня на выкупленной муниципалитетом территории, на про-тяжении 30 км, мы высаживаем кусты. Ближайшие пять лет за ними нужно постоянно ухаживать. Поскольку уборкой придорожных и

речных территорий я занимаюсь боль-ше двух десятилетий, то стал большим специалистом в сельском хозяйстве.Главная наша задача – сохранение

экологии, защита всего ареала рас-тений и животных от наводнения. В целях безопасности в случае высокой воды нужно убрать все старые ветки. Выход из берегов реки Яхст в 1993 году экологи связывают с переменой клима-та. Раньше в это время не так сильно дожди шли. А тогда водой покрыло большие площади, в городе все улицы «плавали», стоки переполняли ливне-вую канализацию и не впитывались в грунт. Вода доходила до уровня груди. На нашей территории обитает множе-

ство птиц и зайцев. Охотиться и рыба-чить можно только в случае, если есть специальное разрешение и карточка. Потому и вода в реке Яхст очень чистая. Ежедневно поддерживать десятки

километров угодий в идеальном состо-янии нам помогает агрегат «Агрия». Особо хотел бы отметить простоту и надежность мотоблока «Агрия», ко-торый значительно облегчает работу. Пользоваться им несложно. Нужно только включить рычаги, положить руки на руль и управлять машиной. «Агрия» годами безотказно работает ежедневно на протяжении всего ра-бочего дня. Мы активно используем мульчирующую насадку, которая сре-зает траву. За три года в мотоблоке ни разу ничего не ломалось. ■

Т Е К С Т

Владислав Кордик

Ф О Т О

Владислав Кордик

Світові бренди -

ДП «ХОЛЬМЕР-УКРАИНА»

08292, г. Буча, Киевская обл.,ул. Кирова, 144

Тел.: + 04597 96 502Тел./факс: + 04597 96 760

http://www.holmer.com.ua

e-mail: [email protected]


ІННОВАЦІЇ

ТЕХНОЛОГИИ ГНБ:БУДУЩЕЕ НА ПОРОГЕ

Особенности технологии горизонтального направленного

буренияГоризонтальное направленное бу-

рение (ГНБ) - наиболее универсальная из класса технологий бестраншейного строительства подземных коммуника-ций самого широкого спектра назначе-ний под преградами искусственного и естественного происхождения. Авто-номный производственный комплекс на базе установки ГНБ - это компакт-ная, мобильная, высокопроизводитель-ная система, позволяющая с высокой эффективностью строить подземные и подводные участки трубопроводов там, где применение траншейных (от-крытых) способов укладки затруднено или попросту невозможно.

Новый модельный ряд установок ГНБ «UNIVERSAL HDD» (США):

производственно-технологические, финансово-экономические и эксплуатационно-технические

особенностиПроизводственно-технический аспект Возможность бестраншейного строи-

тельства, ремонта и санации подзем-ных коммуникаций в экстремальных условиях: под реками, озерами, овра-гами, лесными массивами, сельскохо-зяйственными объектами; в специ-фи ческих грунтах (скальные поро-ды, плавуны и пр.) в охранных зонах вы соковольтных воздушных линий электропередач, магистральных газо-, нефтепродуктопроводов; в условиях плотной жилищной застройки городов при прохождении трассы под автома-гистралями, трамвайными путями, скверами и парками; под действую-щими железными и автомобильными дорогами, взлетно-посадочными поло-сами аэропортов; на территории про-мышленных предприятий, включая

ввод коммуникаций в производствен-ные корпуса в условиях действующе-го производства. Сокращение сроков и объема организационно-технических согласований перед началом работ в связи с отсутствием необходимости остановки движения всех видов назем-ного транспорта, перекрытия автомо-бильных и железных дорог. Значитель-ное сокращение сроков производства работ за счет использования высоко-технологичных буровых комплексов с большой скоростью проходки. Значи-тельное сокращение количества при-влекаемой для прокладки трубопрово-дов тяжелой техники и рабочей силы.Финансово-экономический аспектУменьшение сметной стоимости

строительства трубопроводов за счет значительного сокращения сроков про-изводства работ, затрат на привлечение дополнительной рабочей силы и тяже-лой землеройной техники. Минимиза-ция затрат на энергообеспечение буро-вых комплексов вследствие их полной автономности и экономичности ис-пользуемых агрегатов. Отсутствие за-трат на восстановление поврежденных участков автомобильных и железных

дорог, зеленых насаждений и объектов городской инфраструктуры. Сокраще-ние эксплуатационных расходов на контроль и ремонт трубопроводов в процессе эксплуатации.Социально-экологический аспектСохранение природного ландшаф-

та и экологического баланса в местах проведения работ, исключение техно-генного воздействия на флору и фауну, размыва берегов и донных отложений водоемов. Отсутствие ущерба сель-хозугодиям и лесным насаждениям. Минимизация негативного влияния на условия проживания людей в зоне про-ведения работ.В настоящее время ООО «Укрпод-

водтрубопроводстрой» (г. Киев) явля-ется официальным представительством завода «RobbinsHDD» (США) - произ-водителя мобильных комплексов ГНБ торговой марки «UNIVERSAL HDD». Традиционным преимуществом обору-дования «UNIVERSAL HDD» призна-но то, что, при достаточно высоких для своего класса рабочих характеристиках, многие установки имеют меньшие габа-ритные размеры и вес, чем аналогичные установки большинства других произ-

Компания ООО «Укрподводтрубопроводстрой» - специализированное, динамично развивающееся предприя-тие, официальный дилер в Украине ведущих мировых производителей в области ГНБ: компании «Robbins HDD LLC» (США) - производителя современных буровых комплексов «Univer sal HDD»; компании «DCI» (США) - ведущего производителя локационных систем для ГНБ; компании «M-I SWAKO» (США) - мирового лидера в производстве бентонита и полимеров для производства буровых растворов.

- Обладнання


ІННОВАЦІЇ

водителей. Для украинских подрядчи-ков, эксплуатирующих технику ГНБ в сложных, зачастую экстремальных ус-ловиях, компания Robbins HDD строит буровые установки с комфортабельны-ми кабинами, оборудованными круго-вым остеклением, автономным отопи-телем и системой кондиционирования воздуха. Эргономические элементы уп равления на рабочем месте операто-ра обозначены указателями на русском языке, что значительно ускоряет про-цесс обучения работе с оборудованием. Зимнее исполнение двигателей буровых установок, снабженных предпусковы-ми подогревателями (опция), комплект для обеспечения работы в холодное время года позволяют эксплуатировать оборудование «UNIVERSAL HDD™» в течение всего года. Ряд мероприятий, с которым персонал, готовящийся экс-плуатировать буровой комплекс, под-робно знакомится в ходе обучения по специальной программе, позволяет обеспечить бесперебойную работу тех-ники даже в условиях суровой зимы. Основные характеристики модельного ряда «Universal HDD™» приведены в таблице.Одной из важнейших особенностей

оборудования «UNIVERSAL HDD™» является то, что каждая буровая уста-новка строится на основе базовой мо дели с максимальным учетом ин-дивидуальных запросов заказчика. Такое производство, в отличие от кон-вейерной сборки, позволяет получить комплекс ГНБ максимально адаптиро-ванный к решению конкретных произ-водственных задач конкретного пред-

приятия. Именно поэтому каждый буровой комплекс «Universal HDD™» уникален, хотя и построен на основе базовой платформы. Специалистами «Universal HDD™» максимально учи-тываются предполагаемые особенно-сти эксплуатации оборудования, в том числе климатические и геологические условия, параметры будущих комму-никаций, стесненные условия эксплу-атации, необходимость сохранения ас-фальтового дорожного покрытия и мн. др. Но во главу угла, по многолетней традиции предприятия, всегда ставят-ся открытая архитектура, легкость об-служивания, доступность основных конструктивных узлов, ремонтопри-годность в полевых условиях, автоном-ность эксплуатации, простота управле-ния и перебазировки, малые габариты и вес, возможность модернизации обо-рудования, унификация запчастей.Успех, которым пользуется новая

продукция «Universal HDD™», объяс-няется рядом ее уникальных особен-ностей, которые отражают передовые

МОДЕЛЬТяговое усилие

Крутящий момент

Производитель-ность НВД

Мощность двигателя

Длина буровой штанги

Диаметр прокладываемой коммуникации

Рекомендуемая длина бестраншейного

участка(ТС) (НМ) (Л/МИН.) (Л.С.) (М) (ММ) (М)

UNI 10x15 5,5 2025 78 64 1,81 до 225 до 150UNI 24x30 11 4050 144 125 3,05 до 350 до 300UNI 24x40 12 5400 190 140 3,05 до 400 до 300UNI 30x40 14 5400 200 140 3,05 до 500 до 350UNI 36x50 16,3 6750 200 140 3,05 до 600 до 400UNI 45x60 21,1 8100 375 170 3,05 до 600 до 450UNI 60x70 28,3 9600 525 170 3,05 до 700 до 500UNI 90x180 41 24300 760 250 4,57 до 1000 до 750UNI 120x180 54,5 24300 950 325 4,57 до 1000 до 1000UNI 140x240 63,5 33750 1150 325 4,57 до 1200 до 1200UNI 160x240 72 33750 1150 325 4,57 до 1200 до 1400UNI 180x240 81 33750 1500 400 4,57 до 1200 до 1500UNI 220x240 100 33750 1700 425 6,10 до 1200 до 1600

современные тенденции, как в кон-струкции, сборке и предпродажной под-готовке, так и в гарантийном и постга-рантийном сервисном обслуживании, осуществляемым дилерами и предста-вительствами производителя.Имея квалифицированных и дипло-

мированных специалистов, а также современную технику, ООО «Укрпод-водтрубопроводстрой» на базе своего предприятия проводит гарантийное, послегарантийное и сервисное обслу-живание техники ГНБ, обучение пер-сонала предприятий заказчика, являясь, таким образом, надежным партнером в Украине.Продукция компании «Universal

HDD™» и более чем пятилетний опыт работы ООО «Укрподводтрубопро-водстрой» являются залогом успеха и процветания Вашего бизнеса. ■

Ю.В. Марусич, Директор

ООО «Укрподводтрубопроводстрой»

Весь модельный ряд Universal HDD™ от MINI до MAXI

Обладнання -


ІННОВАЦІЇ

Белеет «Парус» одинокий То, что в Украине называют высот-

ным или экспериментальным строи-тельством, – во всем мире давно прой-денный этап. Все, что ниже 50 этажей, в экономически развитых странах вы-сотным давно уже не считается. А са-мым высоким в мире объектом сегодня является башня Burj-Dubai в Арабских Эмиратах. Ее высота 818 метров, что более чем вдвое выше башни киевско-го телецентра.Если же обратиться к нашим украин-

ским нормативам, то, по новым стан-дартам, к высотным можно отнести здания более 103-х метров. Все, что вы-ше, относится к экспериментальному строительству, требующему отдельных расчетов, отдельных согласований с по-жарными службами и другими инстан-циями. Первой ласточкой в Украине можно считать бизнес-центр «Парус» в столице на углу Мечникова. Сейчас наиболее высотным можно считать не-достроенный пока жилой дом на Клов-ском спуске высотой 47 этажей (162 м). Проектируя здания выше 50 этажей,

приходится применять уже совсем другие технические решения, которые очень дороги сами по себе и потому не только требуют дополнительных ка-питаловложений при реализации, но и существенно дороже в эксплуатации. Каждые 25 этажей стоимость такого строительства возрастает на 35-40%. В этой же пропорции растет и стоимость квадратного метра. Согласно расчетам московских специалистов, ежемесяч-

ЧТО НАМ СТОИТ МЕГАДОМ ПОСТРОИТЬСтроительство высотных домов предъявляет высокие профес-

сиональные требования не только к архитекторам, инженерам и строителям, но и к работникам коммунальной сферы. Объяс-няется это просто. Во-первых, эксплуатация высотного здания требует соблюдения специфических технических требований. Во-вторых, появление подобных объектов создает дополнительную и весьма большую нагрузку на инженерные сети. Иногда один ме-гадом по потреблению воды и канализационным сбросам может быть приравнен к нескольким обычным 9-16-этажкам. А то и к целому микрорайону. Зачастую реализация проекта требует спе-циальной инженерной подготовки территории.

ные эксплуатационные затраты в жи-лых высотных домах составляют до $2 на 1 кв. м. Критерием качества таких зданий яв-

ляются скорость и количество лифтов, и степень противопожарной безопас-ности, и количество парковочных мест, и уровень энергосберегающих техно-логий, и размещение в инфраструк-туре города – всего около 20 параме-тров. Причем все эти характеристики, определяющие класс здания, должны быть заложены еще на этапе проекти-рования и тщательно отслеживаться в процессе строительства.

Доходы растут вместе с этажами

Но если в вопросах строительства офисных небоскребов основным двига-телем выступают амбиции транснацио-нальных компаний и высотность здания напрямую ассоциируется с финансо-вой мощью корпорации, то в вопросах жилищного строительства основным критерием являются социально-эко-номические условия. Иначе говоря, на первое место, оттесняя архитектурную целесообразность, выходят экономика и стремление инвесторов и строителей получить быструю прибыль с мини-мально полученной под застройку тер-ритории. Нет нужды объяснять, что на-много выгоднее построить, скажем, 35 этажей на одном фундаменте, чем то же количество полезной площади на двух или трех фундаментах.

Таким образом, в столице высотное жилищное строительство едва ли не опережает по высотности коммерче-скую недвижимость. Но, как показы-вает практика, эксплуатация высотных жилых зданий не всегда оправдывает ожидания застройщиков. Это касается водоснабжения, лифтового хозяйства, канализации, но на первом месте по степени проблемности находится по-жарная безопасность.

Постоянный мониторинг всех систем – дорогое удовольствие

По действующей документации, по-жарные считают высотными дома, высота которых превышает 47 м, то есть все здания выше 15 этажей. Таких только в Киеве год назад насчитыва-лось 1810, не считая тех, которые на-ходятся в стадии строительства. В том числе 54 дома выше 20 этажей. При существующем пожарно-антикварном обеспечении гасить очаги возгорания на верхних этажах таких зданий край-не трудно. Во-первых, существующие 16–18-этажки обладают специфической внутренней аэродинамикой, благодаря чему пламя быстро распространяется с нижних этажей на верхние. Во-вторых, еще быстрее по вентиляционным кана-лам и лифтовым шахтам распространя-ется дым, из-за чего резко усложняется эвакуация жителей.Наконец, третья причина, которую,

по традиции, принято считать главной,

- Експлуатація споруд


ІННОВАЦІЇ

это отсутствие на вооружении пожарных соответствующей техники, которая позволяет быстро попасть к месту воз-горания, иначе говоря, на нужный этаж. Если речь идет о сооружениях от 100 метров и выше, традиционная методи-ка тушения пожаров становится попросту абсурдной. Ра-циональным решением в таких случаях является создание системы быстрого реагирования, расположенной в самом здании. Это логичнее, чем вкладывать деньги в безумно дорогие спецмашины и подъемники, которые окажутся на месте пожара далеко не сразу. Иностранные зодчие еще в 30-е годы прошлого века на-

чали оборудовать свои небоскребы автоматическими сприн-клерными системами. Каждое масштабное архитектурное сооружение имеет свою службу безопасности, в обязанно-сти которой входит обеспечение комплексной безопасности здания, включая слежение за исправным состоянием проти-вопожарных систем и их немедленную активацию – вплоть до случаев появления сигаретного дыма в не отведенных для этого местах. Валентин Штолько – президент Украинской академии ар-

хитектуры: За границей здания повышенной этажности в значительной

степени автоматизированы и позволяют службе безопасности реагировать практически мгновенно, если только где-либо в здании температура превышает допустимую норму. Тео-ретически этот вопрос решаем и у нас, но все упирается в стоимость таких систем. Это намного поднимет цену и без того безумно дорогого жилья. Каждое здание такого рода обо-рудуется постоянно действующей системой эксплуатации и охраны. В административных зданиях проще: там есть служ-ба охраны, которая несет ответственность за здание. В жилых домах этот вопрос пока не решен. Постоянный мониторинг состояния всех систем дома – слишком дорогое удовольствие. Но это финансовая, а не техническая сторона дела.

«Без воды – и ни туды, и ни сюды»

Водоснабжение высотных зданий также требует громад-ных затрат. Водонапорная система в них базируется не на установке мощных компрессоров, способных поднимать во-ду на сотни метров под давлением в десятки атмосфер. Вме-сто одного мощного насоса в таких зданиях устанавливается их серия с интервалом в 10-12 этажей, способная поднимать воду поэтапно и накапливать ее в ресиверном резервуаре на самом верхнем техническом этаже здания. На нижние эта-жи вода поступает уже под действием силы тяжести, таким образом, дом выступает и в качестве водонапорной башни. Кстати, объем запасенной влаги в случае необходимости может быть использован и при пожаротушении. Несколь-ко сложнее с горячим водоснабжением. В ряде случаев вы-годнее устанавливать электрическую водогрейную систему на техническом этаже и подогревать лишь небольшой объ-ем воды, который востребован потребителями на данный момент. В зданиях высотой более 300 метров технических этажей может быть несколько, с интервалом в 10-12 этажей.Как видим, дом становится как бы автономной самодоста-

точной системой, ориентированной на функционирование независимо от коммунальных служб района. За исключени-ем разве что сброса сточных вод в канализацию.


ІННОВАЦІЇ

Комментарии специалистов

ЗАЛеонид Ковальский – доктор архи-

тектуры, профессор, действительный член Украинской академии архитек-туры: Высотное строительство, скорее, не

вопрос техники, а вопрос нормативов. Сейчас речь идет о принятии новых стандартов, где будут установлены нормы и требования для домов до 30 этажей – против теперешних 25. Это, я думаю, придаст определенный толчок высотному строительству. Возмож-но, это небольшой шаг, но, учитывая сложность строительства и высокие требования по безопасности, это то-же является ощутимым прогрессом. А учитывая и требования пожарной безопасности, мы приходим к выводу,

что высотные здания выгодно строить не по отдельности, а комплексом на компактной территории. Тогда их экс-плуатация и работа служб безопасно-сти выглядела бы более рационально, поскольку в зону ответственности по-падало бы сразу несколько высотных сооружений при тех же финансовых затратах на службу охраны. Интересен в этом плане опыт Израиля и Шанхая, где за безопасностью возведения жи-лья ведут надзор не только государ-ственные службы, но и страховые ком-пании, которым в случае ЧП придется возмещать ущерб. Учитывая свой фи-нансовый интерес, они не допустят ни-каких оплошностей или недоделок со стороны строительных организаций. Такой практики у нас пока нет даже на уровне эксперимента. Равно как нет и практики эксплуатации. Современные дома настолько насыщены различной

техникой и электроникой, что их долж-на эксплуатировать только грамотная и технически оснащенная организация, гораздо более квалифицированная, чем ЖЭКи.

ПРОТИВАнатолий Франевский – заведую-

щий лабораторией зданий и сооруже-ний НИИСП, кандидат технических наук: Высотность жилых зданий мы пока

ограничиваем пределом в 100 метров. Это, на наш взгляд, оправданное ре-шение. Как показывает накопленный опыт, эксплуатация зданий высотно-стью более ста метров в коммунальном плане обходится в два-три раза дороже, чем зданий не повышенной этажности. Для таких домов нередко приходится пересматривать коммунальные тарифы в сторону увеличения. Жильцы, есте-ственно, этим недовольны и даже пода-ют в суд на коммунальные службы. Но причины здесь чисто экономические. Ведь для того чтобы, например, воду поднять на высоту 20 метров и 100 метров, требуется различный расход энергии. Тем более что высотные зда-ния, как правило, обслуживаются соб-ственными эксплуатационными конто-рами, которые не получают дотаций из городского бюджета. Это одна из при-чин, по которой строить жилые здания большей высотности, чем существую-щие, мы считаем нецелесообразным. ■

Т Е К С Т

Константин Егоров

«Интересен опыт Израиля

и Шанхая, где за безопасностью возведения жилья ведут надзор не только государственные службы, но и страховые компании, которым в случае ЧП придется возмещать ущерб. Учитывая свой финансовый интерес, они не допустят никаких оплошностей или недоделок со стороны строительных организаций.

»

- Експлуатація споруд



Навіть якщо виробництво відсутнє

Відповідно до п. 134.1.1 Кодексу, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного пері-оду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду. З доходами здебільшого все зрозу-

міло. А от з витратами протягом 2011 року відбувалися неймовірні перевті-лення. Але про все по-порядку.Згідно з положеннями Кодексу, по-

даткові витрати слід поділяти на такі групи:

- витрати, що формують собі-вартість наданих послуг і прямо пов’язані з виробництвом наданих по-слуг: визначаються відповідно до По-ложень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням Кодек-су. Відповідно до п. 138.4, витрати, що формують собівартість наданих по-слуг, визнаються витратами того звіт-ного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких послуг;

- інші витрати: визнаються витра-тами того звітного періоду, в якому во-ни були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (за-гальновиробничі, адміністративні, ви-

ВИТРАТИ: НЕЙМОВІРНІ МЕТАМОРФОЗИ ПРОТЯГОМ РОКУПодатковий кодекс України (надалі – Кодекс або Податковий кодекс), прийнятий минулого року,

вніс чимало таких змін, які не кожне підприємство готове для себе прийняти і до кінця зрозуміти. Чи не найбільше зміни торкнулися принципів обчислення оподатковуваного прибутку підприємств. Як відомо, зроблено це було, щоб «наблизити» бухгалтерський облік до податкового. Що з цього вий-шло насправді стосовно собівартості послуг, давайте проаналізуємо.

Фільтрувальна станція

трати збуту, інші витрати операційної діяльності).Багато підприємств, які надають по-

слуги (в тому числі – житлово-кому-нального господарства), скажуть, що у них відсутнє виробництво і собівар-тість їхніх послуг важко чи й зовсім неможливо визначити або що у них є затверджені кошториси, а фактичні витрати не завжди збігаються з кошто-рисними. Відмовок є багато, а вимога Податкового кодексу одна – собівар-тість послуг потрібно формувати як у бухгалтерському, так і в податковому обліку.Підтвердженням цього є те, що, від-

повідно до Кодексу, за основу подат-кових витрат беруться дані з рахунків і регістрів бухгалтерського обліку від-повідно до П(с)БО. У свою чергу П(с)БО 15 «Доходи» визначає, що дохід під-

приємства визнається в разі наявності певних умов, однією з яких є впевне-ність, що внаслідок операції відбудеть-ся збільшення економічних вигод під-приємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути вірогідно ви-значені. Крім того, дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається, ви-ходячи зі ступеня завершеності опера-ції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути вірогідно оцінений результат цієї операції, для чого по-трібно забезпечити можливість віро-гідної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення. Тобто, доходи від наданих послуг

визнаються тоді, коли є витрати, пов’язані з такими послугами, а от-же, собівартість треба визначати й обліковувати.

- Оподаткування

Ольга Корнієнко, головний аудитор ТОВ «Київаудит»



Альтернативний варіант Мінфіну

У свою чергу П(с)БО 16 «Витрати» визначає, що со-бівартість реалізованих робіт і послуг складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості послуг, загальновиробничих витрат установлюються підприємством самостійно. Підприємство може визна-чати собівартість за прямими витратами, пов’язаними з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Нагадаємо, що прийнятий у світовій практиці та до

квітня 2011 року єдиний можливий в Україні порядок формування виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) передбачає включення до її складу разом із пря-мими витратами змінних та постійних розподілених загальновиробничих витрат. При цьому нерозподілені постійні загальновиробничі витрати відразу списуються на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх понесення та на собівартість виробництва про-дукції (виконання робіт, надання послуг) не впливають. Але Податковий кодекс виключив загальновиробничі витрати зі складу собівартості і надав змогу включати їх до складу витрат періоду в повному обсязі. Звичайно, з точки зору швидшого зменшення бази оподаткування, податкове правило обліку загальновиробничих витрат може багатьом бути до вподоби. Проте, з точки зору бух-галтерського обліку, таке нововведення навряд чи можна назвати раціональним. І тут на допомогу бухгалтерам прийшов Мінфін, вирішивши також зробити «крок до наближення», і своїм наказом «Про затвердження Змін до деяких положень (стандартів) бухгалтерського облі-ку» від 18.03.2011 р. №372, п. 11 П(С)БО 16 доповнив п.п. 11.1, внаслідок чого на противагу загальноприйня-тому з’явився альтернативний варіант визначення ви-робничої собівартості продукції (робіт, послуг), який виключає з її складу загальновиробничі витрати. Тобто бухгалтери отримали можливість вибору методу

формування собівартості. Звичайно, маневренішими є ті підприємства, в яких існує місячний завершений цикл виробництва послуг і відсутні незавершені роботи (по-слуги), їм не важливо, як визнавати загальновиробничі витрати у податковому обліку, адже вони визнаються у повному складі. Але якщо підприємство на дату балансу матиме залишки незавершених робіт або послуг (напри-клад, розробка та виготовлення проекту за позамовним методом може тривати не один місяць), то загальнови-робничі витрати (повністю або в основній своїй частині) будуть накопичені в складі оборотних активів балансу, а не списані на витрати періоду. Така ситуація мала міс-це на момент набрання чинності Податковим кодексом: потрапивши до складу собівартості, загальновиробничі витрати втратили свою ідентичність за елементами, і ви-явити, яка сума таких витрат була у складі незавершено-го виробництва, було досить непросто.



Липень – по-старому, серпень і вересень – по-новому

Різні підприємства по-різному вирі-шили цю проблему: одні залишилися вірними класичному методу обліку і формування собівартості, винайшов-ши способи ідентифікації елементів за-гальновиробничих витрат, інші спрос-тили собі життя і діяли відповідно до положень Кодексу.Але, як виявилося, вони спростили

собі роботу ненадовго, тому що Зако-ном України №3609-IV від 07.07.2011 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших зако-нодавчих актів України щодо вдоско-налення окремих норм Податкового кодексу України» передбачено, що, починаючи з 01.08.2011 р., загально-виробничі витрати включаються до со-бівартості, а не до складу інших витрат, як було раніше. Водночас до складу по-даткової собівартості вони відносяться відповідно до П(С)БО. Зазначені зміни умовно розділили податковий квартал на два періоди:

- за першу частину (липень 2011 р.) слід розраховувати собівартість по-старому, тобто до складу податкової собівартості включаються тільки прямі витрати, а вся сума понесених підпри-ємством у липні загальновиробничих витрат включається до податкових ви-трат у складі інших витрат.

- за другу частину (серпень-вересень 2011 р.) собівартість треба розрахову-вати вже по-новому, тобто до складу податкової собівартості слід включати всі понесені у серпні-вересні змінні загальновиробничі та постійні розпо-ділені загальновиробничі витрати. І тільки нерозподілені постійні загаль-новиробничі витрати включаються до складу податкових витрат у періоді їх понесення.Підприємства житлово-комуналь-

ного комплексу, як і всі інші, знову опинилися перед проблемою. Огля-даючись назад, можна з упевненістю сказати, що «виграли» ті підприємства, які залишилися вірними традиційному методу обліку собівартості (тому, який був єдиний до 01.04.2011 р.), тому що у них збережені всі принципи бухгал-терського обліку. Але що ж робити тим підприєм-

ствам, що внесли зміни до облікової

політики і почали визначати собівар-тість за прямими витратами? Оскіль-ки зараз вимоги податкового законо-давства знову змінилися, вони можуть повернутися до старого порядку визна-чення собівартості – за прямими та за-гальновиробничими витратами, ще раз внісши зміни до наказу (розпоряджен-ня) про облікову політику. Зауважимо, що підприємство не може без причини змінювати облікову політику. Адже в цьому випадку порушується один з основних принципів бухгалтерського обліку – послідовність (постійне (з ро-ку в рік) застосування підприємством

обраної облікової політики). Зміна об-лікової політики можлива лише у ви-падках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгал-терського обліку, і повинна бути об-ґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Як правило, зміна облікової політики можлива на початку року, але в нашому випадку зміни облікової політики будуть не з початку року, а

в II і III чи IV кварталі 2011 р. Тобто ситуація із формуванням собівартості така: у I кварталі 2011 р. (як і в попере-дніх роках) підприємство обліковує за прямими та загальновиробничими ви-тратами, у другому кварталі та частині третього (у липні) – тільки за прямими витратами, а із серпня – знову за пря-мими та загальновиробничими. Отже, в межах одного року у підприємства будуть такі дані щодо витрат і собівар-тості наданих послуг, які неможливо зіставити.Аби дані були зіставними, а показ-

ники фінансової звітності реальними, такими, що відображають фінансовий стан суб’єкта господарювання, під-приємствам, де існує незавершений цикл виконання робіт (надання по-слуг) доведеться перерахувати дані за собівартістю та витратами II кварталу та липня 2011 р., застосовуючи тра-диційний підхід до собівартості, – за прямими та загальновиробничими ви-тратами, тобто повернутися до «вито-ків» та норм П(С)БО 16, що діяли до 01.04.2011 р. Поки даний матеріал готувався до

друку, з 01.01.2012 р. Законом Украї-ни № 4014-VI від 04.11.2011 р. було внесено зміни до Податкового ко-дексу, які зазначають, що загально-виробничі витрати включаються до собівартості наданих послуг (викона-них робіт) з першого числа звітного (податкового) періоду. Як бачимо, положення Податкового

кодексу, проходячи випробування ча-сом, зазнають значних змін і все одно залишають більше питань, аніж нада-ють відповідей. ■

- Оподаткування

«Законом Украї ни № 4014-VI

від 04.11.2011 р. було внесено зміни до Податкового кодексу, які зазначають, що загально-виробничі витрати включаються до собівартості наданих послуг (виконаних робіт) з першого числа звітного (податкового) періоду.

»



МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО РАБОТЕ С ПРОВЕРЯЮЩИМИПредседатель Комитета Вер-

ховной Рады по вопросам бюд-жета Валерий Баранов – леген-да муниципального движения Украины. Жители Бердянска трижды

избирали Валерия Баранова мэ-ром. Произошло это потому, что он принес с собой много кардинальных преобразований. Каждый год сдавалась новая очередь реконструированного центрального проспекта или набережной. Появлялось много оригинальных малых архитек-турных форм, о которых неод-нократно сообщали централь-ные СМИ. Одновременно прове-ли масштабную реконструкцию городской больницы, дворца спорта с бассейном, построили

В сложившейся в нашей стране эко-номической ситуации и при имею-щемся неоднозначном правовом поле и правовом нигилизме много психоло-гических, временных и материальных затрат несет предприниматель от «вну-шительной когорты» проверяющих и контролирующих органов и служб. Зачастую сами проверяющие не знают полностью своих прав и обязанностей, а уж прав проверяемой стороны и по-давно. Их этому никто не учит и за несоблюдение или нарушение никто не наказывает. Поэтому предпринима-телю необходимо самому знать, хотя бы в общих чертах, свои и их права и обязанности.Число проверяющих и контролиру-

ющих организаций, в зависимости от рода деятельности предприниматель-ской структуры, колеблется от 18 до 23, и, в основном, все грозят штрафными санкциями.

Данная методика позволяет опти-мизировать процесс подготовки пред-приятия к визитам проверяющих и сам процесс проверки.

Апробация данной методики пока-зала, что она не предохраняет от за-конных санкционированных проверок или целенаправленных для показания «кузькиной матери» – они, как прави-ло, основательно подготовлены. Но и

после этих проверок у предпринима-тельской структуры в руках остаются документы, позволяющие при наруше-ниях законов предпринять определен-ные правовые действия. А несанкцио-нированные «визиты» прекращаются, да и сами действия проверяющих идут в более законном русле.Для подготовленной встречи прове-

ряющих необходимо провести следую-щую подготовительную работу.Завести «Журнал регистрации про-

верок», согласно п. 7 Указа Президента Украины №817/98 от 23.07.98 г. «О не-которых мерах по дерегуляции пред-принимательской деятельности». Об-разец титульного листа прилагается, а на развороте должны быть следующие графы: № п\п; цель и характер провер-ки; наименование организации, кото-рая осуществляет проверку; № служеб-ного удостоверения и должность лица, осуществляющего проверку; дата вы-

Маленькі хитрощі -

художественный музей и музей истории города.При мэре Баранове принципи-

ально изменились управленче-ские подходы. Одним из первых в Украине город разработал план стратегического развития до 2010 года. Бердянск стал одним из лидеров местного самоуправ-ления. Природные территории Бердянска стали курортом го-сударственного значения. А в 2007 году Валерий Баранов был избран народным депутатом и заместителем председате-ля Комитета Верховной Рады Украины по вопросам строи-тельства, градостроения, ЖКХ и региональной политики.Редакция журнала попросила

Валерия Алексеевича поделить-

ся с читателями методичкой по борьбе с проверяющими, разра-ботанной его командой еще в Бердянске. Он любезно согла-сился.

«Зачастую сами проверяющие

не знают полностью своих прав и обязанностей, а уж прав проверяемой стороны и подавно. Их этому никто не учит и за несоблюдение или нарушение никто не наказывает.

»



дачи и № направления или представ-ления по проведению проверки; срок проведения проверки: начало, оконча-ние; подпись лица, осуществляющего проверку; примечания (форма «Жур-нала» утверждена Госкомпредприни-мательства).Подготовить бланки «Протокола

официального визита (проверки)», «Порядка передачи сведений...», «Со-глашения...» (образцы прилагаются). Все они разработаны с соблюдением требований Конституции и законов Украины и не нарушают прав прове-ряющей стороны независимо от ее на-правленности и статуса.Провести приказом по предприятию

«Положение о коммерческой тайне» (образец прилагается), отобрать у всех сотрудников «Расписку о неразглаше-нии коммерческой тайны» (образец прилагается) и провести со всеми со-трудниками инструктаж о том, как ве-сти себя с проверяющими.А вести себя с проверяющими они

должны очень просто: достать из сто-ла второй экземпляр «Расписки...» и сказать: «Я мог бы рассказать все, что знаю, но директор – гад, взял у меня расписку о неразглашении коммерче-ской тайны и я из-за ваших вопросов не хочу садиться в тюрьму. Поэтому все вопросы к директору». Естествен-но, все это не будет выполнимо, если работник будет проходить как обвиня-емый, подозреваемый или свидетель, но тогда должно быть уголовное или оперативно-розыскное дело, что будет зафиксировано в «Протоколе офици-ального визита».

Определить конкретное лицо, которое первым будет работать с проверяющи-ми – заполнять «Протокол», «Журнал» и т. д. Это лицо задает «гостю» вопрос, является ли его визит официальным, его ответ, конечно: «Да». Тогда это лицо говорит: «У нас на предприятии издан приказ о ведении протокольной формы официальных визитов. Ответьте, пожа-луйста, на вопросы. Я заполню бланки». Если «гость» говорит, мол, какое право они имеют вести протокол, то ему от-вечают, что нигде не записано, что они такого права не имеют, а все протоколы они подшивают в «Журнал регистра-ции проверок», который ведут в соот-ветствии с Указом Президента Украины «О некоторых мерах по дерегуляции предпринимательской деятельности». Форма «Протокола» не противоречит законодательным нормам, а, следова-тельно, данное протоколирование не может считаться незаконным. Тем более что ст. 27 Закона Украины «О предпри-ятиях в Украине» гласит: «Предприятие при осуществлении хозяйственной дея-тельности имеет право по собственной инициативе принимать любые реше-ния, которые не противоречат законода-тельству Украины». Вот они и приняли решение о протоколировании визитов. «Гостю» предъявляется «Журнал...», на обложке которого приведена цитата из указа: «Отказ представителя контроли-рующего органа от подписи в журнале является основанием для недопуска его к проведению проверки».Основанием для заполнения прото-

кольной формы являются статьи 55 и 56 Конституции Украины, гарантирую-

щие гражданам возможность судебного обжалования действий правоохрани-тельных органов и компенсации ущер-ба, нанесенного их неправомерными действиями. Как же можно обжаловать действия, если не знаешь точно, кто и зачем приходил, и нет никакого доку-ментального подтверждения визита?Заполнение первых граф протокола

основано на ст. 5 Закона Украины «О милиции»: «При обращении к гражда-нину работник милиции обязан назвать свою фамилию, звание и предъявить служебное удостоверение». Если «го-сти» отказываются предъявить удосто-верение, смело вызывайте милицию – вы не можете знать, не являются ли стоящие перед вами личности пред-ставителями криминальных структур, даже если они и в форме.Графы протокола о представляемой

организации и его руководителе позво-ляют нам при отсутствии документаль-ного подтверждения о проведении про-верки перезвонить руководителю про-веряющих и уточнить, с какой целью они появились на предприятии. Мы должны быть уверены, что данные ли-ца в данный момент руководствуются интересами службы, а не выполняют чей-то частный заказ либо занимаются самодеятельностью из корыстных по-буждений.Графа «Статус представляемой орга-

низации» (для подсказки внизу написа-но: орган дознания или орган контро-ля) – это своего рода крючок. В п. 1 ст. 32 Закона Украины «О предприятиях в Украине» указано: «Контроль за от-дельными сторонами деятельности предприятия осуществляет Государ-ственная налоговая инспекция, Госу-дарственная контрольно-ревизионная служба, государственные органы, на которые возложен надзор за безопасно-стью производства и труда, пожарной и экологической безопасностью, иные органы в соответствии с законода-тельством Украины». Ни одна силовая структура нашей страны не является органом планового контроля.Налоговая милиция, ГС БЭП, под-

разделения БОП, СБУ являются су-бъек тами оперативно-розыскной дея-тельности, органами дознания и пред-варительного следствия и не имеют права прийти к вам на предприятие, не инкриминировав вам преступление либо правонарушение.

- Маленькі хитрощі



Прийти с проверкой правильности соблюдения налогового законодатель-ства может инспектор, а не оперупол-номоченный.Специально для сотрудников право-

охранительных органов введены графы о прокуроре и основании визита. В Зако-не Украины «Об оперативно-розыскной деятельности» имеется ст. 9, которая называется «Гарантии законности во время проведения оперативно-розыск-ной деятельности». В законе записано: «В каждом случае наличия оснований для проведения оперативно-розыскной деятельности заводится оперативно-ро-зыскное дело». Следовательно, без за-ведения оперативно-розыскного дела все действия сотрудников правоохрани-тельных органов, которые можно квали-фицировать как оперативно-розыскные, незаконны. Вам могут попытаться на-вязать мнение, что данная информация предназначена якобы исключительно для служебного пользования. Но в за-коне нигде не сказано, что данные све-дения – информация с ограниченным доступом. Вы имеете право это знать хотя бы потому, что существует Закон «О возмещении ущерба, причиненного гражданину незаконными действиями органов дознания, предварительного следствия, прокуратуры и суда», где говорится, что, если в течение шести месяцев после заведения оперативно-розыскного дела не возбуждено уго-ловное, гражданин, подвергшийся не-обоснованному преследованию, имеет право на компенсацию материального и морального ущерба. Но как же он уз-нает, когда истекли эти шесть месяцев, если не будет знать дату постановления об открытии оперативно-розыскного дела? Если же в графе «Основание ви-зита» ставится прочерк, то ни о каких оперативно-розыскных мероприятиях на территории предприятия не может быть и речи.В графе «Статус сотрудников...»

указываются Ф.И.О сотрудников и их статус. Это на тот случай, когда в со-вершении правонарушения или пре-ступления подозреваются конкретные сотрудники. Тогда сотрудники право-охранительных органов не имеют права рыскать по территории фирмы, рыться в ее документах. Они интересу-ются конкретным сотрудником и пусть работают с ним, а не перетряхивают всю фирму.

Проверяющие обязательно должны заполнить графы «Перечень законов и других нормативных актов, регла-ментирующих права и обязанности представителей проверяющей органи-зации» и «Компетенция проверяющих лиц» – этим они сами установят рамки своих действий и их всегда можно про-контролировать.После этого «гости» подписывают

протокол – и ответственное лицо не-сет его для резолюции директору. За-тем протокол подписывают два-три сотрудника фирмы, а после руководи-тель. Подписи сотрудников необходи-мы для того, чтобы в случае возникших неожиданных осложнений подписав-шиеся выполняли роль свидетелей.Для сотрудников фирмы протокол –

это способ успокоиться: психологи-ческий перевес всегда имеет тот, кто задает вопросы, а не тот, кто отвечает.

Протокол отсекает сто процентов несанкционированных визитов. Были случаи, когда лицо, пришедшее на фир-му не по служебной необходимости, а по своей инициативе, столкнувшись с необходимостью заполнения про-токола, тут же приносило извинения и исчезало. Псевдопроверяющим, как правило, нужны не конкретно вы, а тот, кто просто станет добычей. Но вы те-перь подготовлены, у вас нет страха в глазах – вы нелегкая добыча.Кроме того, протокол может помочь

вам и в том, что любому адвокату будет значительно проще отстаивать ваши нарушенные права, опираясь на име-ющийся документ, а не на ваш сбивчи-вый от пережитого шока рассказ.Итак, протокол заполнен. Прежде

чем допустить проверяющих к провер-ке, ответственное лицо знакомит их с «Положением о коммерческой тайне» и просит заполнить два документа:

приложения №№ 1 и 2 к протоколу официального визита. Конкретизация приложения №1 избавит вас от обыч-ных в таких случаях «финтов».Заполняя приложение №2, обяза-

тельно ознакомьте проверяющих с содержанием ст.ст. 148-6 и 148-7 УК Украины.Проверка началась. «Положением о

коммерческой тайне» и «Распиской» вы оградили рядовых работников от не-нужной нервотрепки и недоразумений. Рядовой сотрудник должен выполнять свою непосредственную работу, а не выслушивать угрозы проверяющего.Более того, проверяющие не должны

мешать производственному процессу, им следует выделить отдельную ком-нату, куда и отнести интересующие их документы. «Хождение» фискалов по территории предприятия можно рас-ценить как незаконный обыск.В пакете документов обязательно

должен быть и еще один чистый лист, который озаглавлен: «Порядок проведе-ния проверки». Этот бланк нужен для того, чтобы самостоятельно фиксиро-вать последовательность и содержание действий проверяющих. Он заполняет-ся вами независимо от того, пишут ли что-то проверяющие, ведут ли протокол обыска и изъятия. Вы должны делать свои записи параллельно с ними. Это ваш собственный протокол проверки, обыска, изъятия, который должны под-писать ваши сотрудники-свидетели и, если вам повезет, сами проверяющие. Этот документ может быть использован вами впоследствии, если придется до-казывать свою правоту и незаконность действий ваших противников в суде.Запомните: нельзя слепо следовать

приказам беспредельничающих пред-ставителей власти, для которых нару-шения ст.ст. 165 и 166 УК Украины ста-ли нормальным явлением. Есть грань, за которой они сдают свои позиции. Грань, которую необходимо определить для самого себя, исходя исключительно из действующего законодательства.Конечно, заполнение документации

во всем объеме не всегда удастся про-извести, да и не всегда это нужно, но заполнение «Журнала» нужно всегда, а «Журнала» и «Протокола» – в боль-шинстве случаев.Успехов!!! ■

Продолжение в следующем номере

«Я мог бы рассказать все, что

знаю, но директор – гад, взял у меня расписку о неразглашении коммерческой тайны и я из-за ваших вопросов не хочу садиться в тюрьму. Поэтому все вопросы к директору.

»

Маленькі хитрощі -



В Европе для обращения с отходами преимущественно используются пла-стиковые контейнеры. Многие компа-нии, оказывающие населению услуги по вывозу твердых бытовых отходов, по европейскому опыту начали эксплу-атировать такие контейнеры и в горо-дах Украины. Действительно, у пластиковых му-

сорных баков есть преимущества – они дешевы в производстве, имеют малый вес и эстетичный вид, а также не под-вержены коррозии. Но в Украине они не прижились. Вандалы их массово сжигают и ломают. Например, в Симфе-рополе причинен ущерб компании «Чи-стый город»: на Ялтинской объездной и на проспекте Победы баки сожгли, а в районе Гагаринского парка контейнер выкинули в реку.За два последних года в Днепропет-

ровске были сожжены 1100 мусорных контейнеров, принадлежащих компа-нии «Гринко-Днепр». Убытки соста-

вили 3 млн. грн. В Европе контейнеры считаются антивандальными, но дне-пропетровцы доказали обратное. За со-вершенное хулиганство к ответственно-сти никого не привлекли, хотя руковод-ство компании обращалось в милицию. В Донецке за 2010 год сожжено около 1400 контейнеров. Недавно пострадали 50 баков в Луганске, сума ущерба со-ставляет почти 85 тысяч гривен. Анало-гичная ситуация и в Житомире. Кроме того, в условиях длительных холодов пластик не выдерживает нагрузок и ло-мается.Поэтому в Запорожье намерены за-

менить пластиковые контейнеры ме-таллическими сетчатыми баками евро-пейского образца. Они имеют эстетич-ный внешний вид и, главное, обладают более высокой вандалоустойчивостью. А это немаловажный фактор, считает генеральный директор ООО «Ремон-дис Запорожье» Александр Цуканов: «Ежемесячно неизвестные сжигают

или ломают от 40 до 80 баков. Пластик плавится, и не остается ничего друго-го, кроме как выбросить контейнер, а стоимость каждого – несколько тысяч гривен».Металлические баки помогут ре-

шить эту проблему. Несмотря на то, что их стоимость мало отличается от цены пластиковых, сетчатые баки бо-лее практичны. Да и горожане не бу-дут путать, в какой бак выбрасывать мусор. Металлические контейнеры уже используют в Днепропетровске, Донецке и Киеве. Опыт показывает: с их установкой сор тировка отходов существенно улучшается. Замена бу-дет проходить поэтапно. Первые 500 контейнеров установят уже весной. На кошельках запорожцев нововведение не отразится, подчеркнул Александр Цуканов. Все затраты лягут на пред-приятие «Ремондис Запорожье». ■

Т Е К С Т

Сергей Лапин

ПЛАСТИКОВЫЕ МУСОРНЫЕ БАКИ НЕ ПРИЖИВАЮТСЯ В УКРАИНЕ

Журнал №1 Водопостачання та водовідведення

Business