Кафедра виноградарства та плодоовочівництва

Лекційний курс з дисципліни:

“ Стандартизація, управління якістю і сертифікація продукції рослинництва ”

Викладач: доц. Дудяк Іван Дмитрович

1

Миколаїв 2014

Кафедра виноградарства та плодоовочівництва

ЛЕКЦІЯ № 1-2

Миколаїв 2014

1. Становлення національної системи стандартизації в Україні.

2. Національний стандарт ДСТУ 1.0:2003.

3. Нормативні посилання.

4. Терміни та визначення понять.

5. Мета, принципи та основні завдання стандартизації.

6. Суб'єкти стандартизації.

7. Об'єкти стандартизації.

8. Нормативні документи.

9. Позначення нормативних документів.

10.Організація робіт зі стандартизації.

11.Стандартизація та суміжні види діяльності.

1. Становлення національної системи стандартизації в Україні

розпочалось у 1992 р. Це було втілено у комплексі основоположних

стандартів державної системи стандартизації, який охоплював п'ять

стандартів (від ДСТУ 1.0-93 до ДСТУ 1.5-93), та низці настанов (КНД).

Стандарти ґрунтувалися на правових нормах Декрету Кабінету Міністрів

України «Про стандартизацію та сертифікацію», досвіді, стандартизації

колишнього СРСР та враховували відповідні принципи і положення

міжнародних організацій стандартизації.

Розвиток національної системи стандартизації та технічного регулювання в

цілому, спричинило створення нового законодавства у сфері технічного

регулювання (Закони України «Про стандартизацію», «Про підтвердження

відповідності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності») та

створення нових версій комплексу основоположних стандартів

національної стандартизації, а також зміни структури цього комплексу.

Основні завдання комплексу і його структуру наведено в ДСТУ 1.0:2003

«Національна стандартизація. Основні положення».

.

Основні завдання комплексу основоположних стандартів національної

стандартизації:

• розробити основоположні та організаційно-методичні стандарти національної

стандартизації огляду на прийняття Закону України «Про стандартизацію»;

• сприяти впроваджуванню міжнародних та європейських стандартів;

• уточнити та докладніше подати правила, про те як розроблювати, схвалювати,

приймати, переглядати, змінювати та скасовувати національні стандарти, забезпечивши

відповідність цих правил «Кодексу встановленої практики щодо розроблення,

затвердження і застосування стандартів», «Угоді про технічні бар'єри в торгівлі (Угода

ТБТ) Світової організації торгівлі (СОТ)» та ІSО/ІЕС Guide 59 «Кодексу усталених

правил стандартизації» ;

• врахувати вимоги директив Європейського Союзу 98/34/ЕС (з доповненнями та

змінами, встановленими директивою 98/48/ЕС) «Про процедуру інформування щодо

стандартів, технічних регламентів і правил з надання послуг в інформаційному

суспільстві».

Згідно із зазначеним Кодексом національна стандартизація повинна:

мати затверджені правила про те, як розроблювати, схвалювати, приймати, переглядати,

змінювати та скасовувати стандарти;

застосовувати стандарти на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством,

і розроблювати їх за участі усіх зацікавлених сторін та приймати на засадах консенсусу;

розробляти національні стандарти на підставі відповідних міжнародних і регіональних

стандартів або їх проектів на завершальній стадії;

створювати єдину систему забезпечування офіційною інформацією щодо програми робіт і

чинних стандартів та самими стандартами – національний центр міжнародної інформаційної

мережі ІSONET WTО;

відокремлювати адміністративні вимоги;

мати єдиний національний орган, який представляє Україну в міжнародних організаціях зі

стандартизації;

зберігати документи, які стосуються

розроблення стандартів.

« Національна стандартизація » охоплює такі стандарти:

• ДСТУ 1.0:2003. НС. Основні положення.

• ДСТУ 1.1:2001. НС. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та

визначення основних понять.

• ДСТУ 1.2:2003. НС. Правила розроблення національних нормативних документів.

• ДСТУ 1.3:2003. НС. Правила розроблення, побудови, викладання, оформлення,

погодження, прийняття та позначення технічних умов.

• ДСТУ 1.5:2003. НС. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту

нормативних документів.

• ДСТУ 1.6:2003. НС. Правила реєстрації нормативних документів.

• ДСТУ 1.7:2001. НС. Правила і методи прийняття та застосування міжнародних і

регіональних стандартів.

• ДСТУ 1.8. НС. Правила розроблення програми робіт зі стандартизації.

• ДСТУ 1.9. НС. Правила розроблення та впровадження міждержавних стандартів.

• ДСТУ 1.10. НС. Державні класифікатори соціально-економічної інформації. Основні

положення, правила розроблення, ведення та скасування.

• ДСТУ 1.11. НС. Правила проведення експертизи проектів національних нормативних

документів.

• ДСТУ 1.12. НС. Правила ведення справ нормативних документів.

• ДСТУ 1.13:2001. НС. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України.

Установлює мету, принципи та основні завдання

стандартизації, суб'єкти та об'єкти стандартизації,

нормативні документи у сфері стандартизації та види

стандартів, правила позначання НД та організацію робіт зі

стандартизації.

Положення цього стандарту застосовують, виконуючи

роботи зі стандартизації, використовуючи її результати, усі

суб'єкти стандартизації та суб'єкти господарювання

незалежно від форми власності та виду діяльності, а також

громадські організації.

ДСТУ 1.1:2001. НС. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та

визначення основних понять.

ДСТУ 1.2:2003. НС. Правила розроблення національних нормативних

документів.

ДСТУ 1.3:2003. НС. Правила розроблення, побудови, викладання,

оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов.

ДСТУ 1.5.2003. НС. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги

до змісту нормативних документів.

ДСТУ 1.6:2003. НС. Правила реєстрації нормативних документів.

ДСТУ 1.7:2001. НС. Правила і методи прийняття та застосування

міжнародних і регіональних стандартів.

ДСТУ 1.8. НС. Правила розроблення програми робіт зі стандартизації

ДСТУ 1.9. НС. Правила розроблення та впровадження міждержавних

стандартів

ДСТУ 1.10. НС. Державні класифікатори соціально-економічної інформації.

Основні положення, правила розроблення, ведення та скасування.

ДСТУ 1.13:2001. НС. Правила надавання повідомлень торговим партнерам

України.

ДСТУ ІSО/ІЕС Guide 59: 2000. Кодекс усталених правил стандартизації.

ДК 003-96. Класифікація видів економічної діяльності.

Відповідно до Закону України «Про стандартизацію» та ДСТУ1.1використано терміни, що означають поняття :

Класифікатор – документ, у якому відповідно до прийнятих ознак класифікації та методів кодування, об'єкти класифікації розподілено на угруповання і цим угрупованням надано коди.

Каталог – систематичний звід, який дає змогу віднайти кожен об'єкт і певну познаку відповідно до прийнятих правил його укладання.

Реєстр – офіційний документ, до якого вносять інформацію про об'єкти реєстрації та надавання кожному об'єктові реєстраційного номера.

Стандарт організації – стандарт, прийнятий суб'єктом стандартизації іншого рівня, на підставі поєднання виробничих, наукових, комерційних та інших спільних інтересів.

Мета стандартизації – установити положення, що забезпечують

відповідність об'єкта стандартизації своєму призначенню та

безпечність його щодо життя чи здоров'я людей, тварин,

рослин, а також майна й охорони природного довкілля.

Мети стандартизації досягають, розробляючи, впроваджуючи та

застосовуючи НД (Нормативні документи).

Державну політику у сфері стандартизації визначають закони Українита інші нормативно-правові акти. Ця політика ґрунтується на таких принципах:

Відкритості та прозорості процедур розроблення та приймання стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

Доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

Відповідності стандартів законодавству;

Адаптації стандартів до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

Пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

Дотримування міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації

Основні завдання стандартизації полягають у тому, щоб забезпечити:

безпечність продукції, процесів та послуг для життя, здоров'я та майна

людей, тварин, рослин та охорону природного довкілля;

захист та збереження майна і продукції, зокрема під час їх

транспортування чи зберігання;

якість продукції, процесів та послуг, відповідно до рівня розвитку науки,

техніки, технологій і потреб людей;

реалізацію прав споживачів;

упровадження новітніх технологій, оновлення виробництва та

підвищення його продуктивності;

безпеку господарських об'єктів, складних технічних систем з

урахуванням допустимого ризику виникнення природних і техногенних

катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

розвиток міжнародного та регіонального співробітництва;

усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

Законодавством України встановлено такі суб'єкти стандартизації:

1. центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;

2. рада стандартизації;

3. технічні комітети стандартизації;

4. інші суб'єкти, що займаються стандартизацією

Об'єкти стандартизації це – продукція, процеси та послуги,

зокрема матеріали, їхні складники, устаткування, системи, їхня

сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Організаційно-методичні та

загальнотехнічні об'єкти;

Продукція, призначена для

використання в різник видах

економічної діяльності, продукція

для державних

закупівель та широкого вжитку;

Системи та господарські

об'єкти, які мають важливе

значення та їхні складники,

зокрема транспорт, зв'язок,

енергосистема, використання

природних ресурсів тощо;

Найважливіші об'єкти стандартизації такі:

Вимоги щодо захисту прав

споживачів, охорони праці, ергономіки,

технічної естетики, охорони природного

довкілля;

Будівельні матеріали, процеси, типові

деталі та будинки, системи функційного

забезпечення будинків, складні

будівельні споруди та методи

контролювання у будівництві;

Потреби оборони, мобілізаційної

готовності та державної безпеки.

Залежно від об'єкта стандартизації, положень, які містить документ, та

процедур надання йому чинності, розрізняють такі нормативні документи:

1• Стандарти

2

• Кодекси усталеної практики

(настанови, правила, зводи правил)

3• Технічні умови

Основоположні

(організаційно-методичні,

загально технічні та

термінологічні);

На методи (методики) випробовування

(вимірювання, аналізування,

контролювання);

На продукцію

На процеси На послуги

Загальних технічних вимог

На сумісність продукції, послуг

чи систем у їхньому спільному

використанні

Згідно з рівнями суб'єктів стандартизації

в Україні розрізняють такі НД:

НД національного рівня розробляють на

об'єкти стандартизації державного

значення та приймають на засадах

консенсусу.

Міжнародні та регіональні документи

у сфері стандартизації приймають на

засадах пріоритетності та переважно

через НД національного рівня.

Прийняті установленим порядком міжнародні та регіональні документи це

– складники чинного Національного фонду нормативних документів.

Пробні стандарти розробляють, у разі

потреби, на основі проектів міжнародних та

регіональних стандартів, які перебувають на

завершальних етапах розроблення.

Пробні стандарти можуть мати менший рівень

консенсусу.

Як пробні стандарти можна застосовувати нові

документи міжнародної організації стандартизації:

•РАS, ТS та ІТА;

Примітка. РАS – загальнодоступні технічні умови.

•ТS – технічні умови;

•ІТА – галузеві технічні угоди.

Звіт не є нормативний документ.

Позначення нормативного документа складається з індексу, номера та року прийняття.

Цим стандартом установлено такі індекси документів:

а) для національного рівня:

«ДСТУ» – національний стандарт; «ДСТУ-П» – пробний стандарт;

«ДСТУ-Н» – настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної практики, що не

є стандарт, «ДК» – державний класифікатор;

«ДСТУ-ЗТ» – технічний звіт.

б) для інших рівнів:

«СОУ» – стандарт організації;

«ТУУ» – технічні умови, що не є стандарт;

«СТУ» – стандарт наукового, науково-технічного або інженерного товариства

чи спілки.

Установлені індекси нормативних документів не можна

застосовувати для позначання інших документів чи в скороченнях.

Правила надавання номера та позначання року для національних

НД – згідно з ДСТУ 1.5, державних класифікаторів – ДСТУ 1.10,

технічних умов – ДСТУ 1.3.

Приймаючи міжнародний чи регіональний стандарт через

національний стандарт, його позначають згідно з ДСТУ 1.7.

У позначенні НД інших суб'єктів стандартизації рекомендовано

після індексу НД зазначати коди державних класифікаторів:

•групу згідно з ДК 009 (перші три цифри кодового позначення виду

економічної діяльності);

•через дефіс – код суб'єкта стандартизації, якому належить право

власності на документ згідно з ЄДРПОУ. Інші складники

позначення НД установлюють згідно з ДСТУ 1.3 суб'єкти, які

схвалили ці НД.

10. Організація робіт зі стандартизації

Керування та координування діяльності у сфері стандартизації

Керують та координують діяльність у сфері стандартизації центральніоргани виконавчої влади у межах їхньої компетенції та в закріплених сферахдіяльності.

Суб'єкти стандартизації, які керують галузями (підгалузями)

розробляють, приймають, змінюють та скасовують стандарти організацій.

Роботи зі стандартизації стосовно інформації, яка має обмежений доступ,

виконують відповідно до Закону України «Про державну таємницю».

Технічні комітети стандартизації

На технічні комітети покладено функції розробляти, розглядати та

погоджувати міжнародні (регіональні) та національні НД.

До роботи в технічних комітетах стандартизації залучають на

добровільних засадах уповноважених представників органів виконавчої

влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та

їхніх об'єднань

Правила розроблення та приймання нормативних документів.

Правила розроблення та приймання національних НД установлюють

ДСТУ 1.2 та ДСТУ ІSO/ІЕС Guide 59.

Вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту національних НД

установлює ДСТУ 1.5.

Правила і методи приймання міжнародних і регіональних стандартів як

національних, установлює ДСТУ 1.7.

Правила розроблення та впровадження міждержавних стандартів

установлює ДСТУ 1.9.

Правила розроблення державних класифікаторів установлює ДСТУ 1.10.

Правила розроблення НД інших суб'єктів стандартизації встановлюють самі

суб'єкти з урахуванням положень основоположних стандартів національної

стандартизації.

Правила розроблення, погодження, приймання, позначання та вимог до

побудови і викладу ТУ встановлює ДСТУ 1.3.

Правила реєстрування НД установлює ДСТУ 1.6.

НД потрібно погодити з органами державного нагляду.

Застосування нормативних документів

НД, застосовують на всіх стадіях життєвого циклу продукції,

виконування процесу чи надавання послуги: проектування, виготовлювання,

реалізації, встановлювання (монтування), експлуатування (застосовування,

ремонту, технічного обслуговування тощо), зберігання, транспортування та

утилізування продукції.

Національні НД застосовують

суб'єкти господарювання

незалежно від форм власності

і підпорядкованості, на

діяльність яких чи її

результати поширюються ці

документи.

11.Стандартизація та суміжні

види діяльності

Стандартизація – це діяльність, що полягає у встановленні

положень для загального і багаторазового користування стосовно

розв'язання наявних чи можливих проблем і спрямована на досягнення

оптимального ступеня впорядкованості за даних умов.

Об'єкт стандартизації – об'єкт, що має бути застандартизованим.

Сфера стандартизації – сфера діяльності, що охоплює взаємопов'язані об'єкти стандартизації.

Примітка. Сферою стандартизації можна вважати, наприклад,

машинобудування, транспорт, сільське господарство, величини та інші

одиниці.

Рівень розвитку техніки – досягнутий на даний час рівень технічних

можливостей стосовно продукції, процесів та послуг, який ґрунтується на

поєднаних досягненнях науки, техніки та практичного досвіду.

Визнане технічне правило – технічне положення, визнане більшістю

повноважних експертів таким, що відображає рівень розвитку техніки.

Примітка. Нормативний документ на технічний об'єкт.

Рівень стандартизації – географічне, політичне чи економічно

означений ступінь участі у стандартизації.

Міжнародна стандартизація – стандартизація, участь у якій доступна

для відповідних органів усіх країн.

Регіональна стандартизація – стандартизація, участь у якій доступна

для відповідних органів лише одного географічного, юридичного чи

економічного регіону.

Національна стандартизація – стандартизація, яку проводять на рівні

однієї певної країни.

Консенсус – загальне погодження, характерне відсутністю суттєвих

заперечень стосовно важливих питань у більшості зацікавлених сторін і яке

є процесом намагання врахувати думки всіх сторін і дійти згоди з будьяких

суперечливих питань.

Примітка. Консенсус передбачає обов'язково повну одностайність.

Відповідність призначенню – здатність виробу, процесу чи послуги

виконувати певну функцію за заданих умов.

Сумісність – придатність виробів, процесів чи послуг для сумісного

використання у відповідних умовах для задоволення певних потреб без

спричинення небажаної взаємодії.

Взаємозамінність – здатність одного виробу, процесу чи послуги бути

використаним замість іншого для задоволення тих самих потреб.

Захист навколишнього середовища, захист довкілля – оберігання

навколишнього середовища від несприятливої дії продукції, процесів і

послуг.

Захист продукції – убезпечення продукції в кліматичних чи інших

несприятливих умовах під час її використання, транспортування чи

зберігання.

Нормативний документ – документ, що встановлює правила, загальні

принципи чи характеристики різного виду діяльності або результатів.

Стандарт – створений на основі консенсусу та ухвалений визнаним органом

нормативний документ, що встановлює для загального і багаторазовогокористування правила, настановчі вказівки або характеристики різного видудіяльності чи її результатів і який спрямований на досягнення оптимальногоступеня впорядкованості у певній сфері та доступний широкому колукористувачів.

Інші стандарти – стандарти можна приймати і на інших рівнях,

наприклад, центральних органів виконавчої влади, галузей, суб'єктів

господарювання та їх об'єднань.

Пробний стандарт – стандарт, прийнятий тимчасово органом

стандартизації і доведений до широкого кола користувачів, щоб на-

копичити потрібного досвіду в процесі його застосування і який може бути

використаний як база стандарту.

Технічні умови – нормативний документ, що встановлює технічні

вимоги, яким повинні відповідати виріб, процес чи послуга. В технічних

умовах у разі потреби потрібно зазначати методику(-и), за якою(-ими)

можна визначити, чи дотримано даних вимог. Технічні умови можуть бути

стандартом або частиною стандарту.

Органи, відповідальні за стандарти і регламенти

Орган стандартизації – орган, діяльність якого у сферістандартизації загальновизнана і основна функція якого полягає врозробленні, затвердженні чи прийнятті стандартів, які доступніширокому колу користувачів. Орган стандартизації може мати й іншіпозначення. В англійській термінології на позначення органу, якийможе розробляти стандарти, але для якого ця діяльність не єосновною, вживається термін «standardizing body».

Національний орган стандартизації – органстандартизації, визнаний на національному рівні і який має правонаціонального членства у відповідній міжнародній і регіональнійорганізаціях зі стандартизації.

Регіональна організація зі стандартизації – органстандартизації, визнаний на регіональному рівні і членство в якомудоступне для відповідного національного органу кожної країни вмежах одного географічного, політичного чи економічного регіону.

Міжнародна організація зі стандартизації – органстандартизації, визнаний на міжнародному рівні і членство в якомудоступне для відповідного національного органу кожної країни.

Орган регламентації – орган влади, відповідальний за розроблення

чи прийняття регламентів.

Виконавчий орган з питань регламентації – орган влади,

відповідальний за забезпечення дотримання регламентів. Виконавчий

орган з питань регламентації може виконувати функції органу

регламентації.

Основоположний стандарт – стандарт, що має значну сферу

поширення або такий, що містить загальні положення для певної галузі.

Основоположний стандарт можна використовувати безпосередньо як

стандарт, або як основу для інших стандартів.

Термінологічний стандарт – стандарт, що поширюється на терміни та

відповідні їм визначення понять.

Стандарт на методи випробування – стандарт, що встановлює

методи випробування, як, наприклад, використання статистичних методів і

порядок проведення випробування.

Стандарт на процес – стандарт, що встановлює вимоги, які повинен

задовольняти процес, щоб забезпечити свою відповідність призначенню.

Стандарт на послугу – стандарт, що встановлює вимоги, які повинна

задовольняти послуга, щоб забезпечити свою відповідність призначенню.

Стандарт на продукцію – стандарт, що встановлює вимоги, які повинен

задовольняти виріб (група виробів), щоб забезпечити свою відповідність

призначенню. Стандарт на продукцію, крім вимог відповідності

призначенню, може містити безпосередньо або через посилання такі

елементи, як терміни та визначення понять, відбирання проб, випробування,

пакування та етикеткування та іноді технологічні вимоги.

Стандарт на сумісність – стандарт, що

встановлює вимоги стосовно сумісності виробів чи

систем у місцях їх поєднання.

Стандарт загальних технічних вимог –

стандарт, що містить перелік характеристик, для яких

значення чи інші дані встановлюються для виробу,

процесу чи послуги в кожному випадку окремо.

Гармонізовані стандарти, еквівалентні стандарти – стандарти на один і

той самий об'єкт, затверджені різними органами стандартизації, які

забезпечують взаємозамінність виробів, процесів і послуг чи загальне

однозначне розуміння результатів випробування або інформації і які

подають відповідно до цих стандартів.

Уніфіковані стандарти – гармонізовані стандарти, які є ідентичними

за змістом, але неідентичні за формою подання.

Ідентичні стандарти – гармонізовані стандарти, які є ідентичними за

змістом і за формою подання. Позначення стандартів можуть бути різними.

Міжнародні гармонізовані стандарти – стандарти, гармонізовані з

міжнародним стандартом.

Регіональне гармонізовані

Багатосторонньо гармонізовані

Двосторонньо гармонізовані

Односторонньо узгоджений стандарт

Порівнянні стандарти

Положення – логічна одиниця змісту нормативного документа, яка

має форму повідомлення, інструкції, рекомендації чи вимоги.

Повідомлення – положення, що виражає інформацію.

Інструкція – положення, що виражає дію, яку потрібно виконати.

Рекомендація – положення, що виражає пораду чи настанову.

Вимога – положення, що виражає критерії, яких потрібно

дотримуватися.Вимога на вибір – вимога нормативного документа, якої потрібно

дотриматися в межах вибору, означених цим документом.

Вичерпне положення – положення, що означає один чи більше

способів дотримання вимоги нормативного документа.

Описове положення – положення про відповідність призначення

виробу, процесу чи послуги за характеристиками.

Положення про функційність – положення про відповідність

призначенню стосовно функціонування виробу, процесу чи послуги,

пов'язаного з користуванням ними.

Основна частина (нормативного документа) –

сукупність положень, що становлять зміст нормативного

документа. Якщо нормативний документ є стандартом, то його

основна частина містить загальні елементи стосовно об'єкта і

визначень та основні елементи поданих положень. Розділи

основної частини нормативного документа для зручності

можна подати у формі додатків (обов'язкові додатки), на відміну

від інших (довідкових) додатків, які можуть бути тільки

додатковими елементами.

Додатковий елемент – інформація, яка вміщена в

нормативному документі, але не впливає на його зміст. У

нормативному документі додаткові елементи можуть містити,

наприклад, відомості про видання, передмову та примітки.