Архієпископ Інокентій (Тихонов)

ЧИН МОЛІННЯ ЗА СВЯТІ ІКОНИ

м. Вінниця 2015

Архієпископ Інокентій (в миру Борис Дмитрович Тихонов)

Народився в 22 травня / 4 червня 1889 у місті Троїцьку Оренбурзької губернії в сім'ї міщан. Закінчив Томську духовну семінарію, Петербурзьку духовну академію в 1915 році зі ступенем кандидата богослов'я та Археологічний інститут.

У 1913 році пострижений у чернецтво. 8/21 червня 1914 висвячений у сан ієромонаха.

У 1914 році був духівником хворих і поранених воїнів у підвізному автомобільному перев'язочному загоні.

У 1915 році був духівником при другому Серафимівському лазареті.

У 1915-1917 рр. був професорським стипендіатом Петроградської духовної академії при кафедрі Церковної археології.

З 1916 року, спільно з ієромонаха Львом і Гурієм (Єгоровими) активно брав участь в місіонерській діяльності в Петрограді.

У 1917 році вступив до числа братії Олександро-Невської Лаври. Був одним із засновників Олександро-Невського братства; очолював всередині братства гурток любителів православного богослужіння.

У 1918 році призначений правителем справ Духовного Собору Лаври.

З 1919 року обіймав посаду в Російському Відділенні Академії історії матеріальної культури. У 1921 році возведений у сан архімандрита.

9 квітня 1922 висвяений на єпископа Ладозького. Хіротонію очолив митрополит Петроградський Веніамін (Казанський).

Заарештований 1 червня 1922, постановою ДПУ від 4 січня 1923 засланий в Усть-Цильма Архангельської губернії (потім місце заслання було змінено на Туркестан).

Навесні 1925 єпископ Інокентій був звільнений. Після повернення до Ленінграда з літа 1925 входив до Єпископської ради.

Знову заарештований 19 грудня 1925 за звинуваченням «у поширенні літератури контрреволюційного характеру». Засуджений 29 квітня 1926 до заслання в Норільський край на три роки.У середині 1929 він був звільнений, оселився у Вологді, потім в Архангельську.

З 1930 року - єпископ Благовіщенський, призначення не прийняв.

Восени 1931 заарештований і 2 грудня 1931 засуджений до трьох років таборів. В ув'язненні перебував в Белбалтлазі, працював на вибухових роботах, у 1933 році отримав контузію і незабаром був звільнений і поселився в Старій Русі.

З 19 жовтня 1933 року - єпископ Староруський, вікарій Новгородської єпархії.

З січня 1937 року - архієпископ Харківський.

З квітня 1937 року - архієпископ Вінницький.

28 жовтня 1937 знову був заарештований

29 листопада 1937 в 24:00 розстріляний. У 1944 році під час розкопок поховань жертв масових репресій 1937-38 років його тіло було виявлено в одній з могил і упізнано завдяки документам, які були останках архіпастиря. Перепоховали владику в одній з братських могил на території сучасного центрального кладовища м. Вінниці.

22 червня 1993 визначенням Синоду Української Православної Церкви священномученик Інокентій (Тихонов) прославлений як місцевошанований святий Харківської єпархії.

2

Фотокопія титульного листа рукопису владики Інокентія (Тихонова)

3

ЧИН

МОЛЕНИЯ О СВЯТЫХ ИКОНАХ

В НЕДЕЛЮ ТОРЖЕСТВА ПРАВОСЛАВИЯ

(в монастырских и приходских храмах кроме кафедральных)

По заамвонной молитве на литургии в неделю Православия певцы медленно поют стихиры малой вечерни того дня (по Триоди) на гл. 1-й

Подобен: Небесных чинов:

Ны́не благоче́стия све́тлость всем распростре́ся, разгоня́ющи ле́сть нече́стия я́ко

о́блак, просвеща́ющи же сердца благочестивых: прииди́те, вси правосла́внии,

припадем благочестивому́дренно честным иконам христо́вым покланя́ющеся.

Священнообразными ико́нами ны́не украшается, я́ко неве́ста укра́шена, христо́ва

церковь, и всех созыва́ет духо́вно пра́здновати: сни́демся во единомы́слии и ве́ре,

ра́достно величающе Господа.

К первообра́зному возносит, глаголет Васи́лий, почита́ние ико́ны: сего ́ ра́ди в

любви́ чти́м иконы Спаса Христа и святых всех: да си́х держа́щеся, никогдаже ныне в

злоче́стие отведе́ни будем.

Сла́ва и ны́не, богоро́дичен. Подобен:

Безнача́льным и боже́ственным естество́м неви́димый, ви́ден бы́сть челове́к,

отрокови́це, от чистых Твои́х крове́й, кра́йняго ра́ди благосе́рдия: его́же пло́ти

написа́вше подобие, чту́щъ поклоня́емся благоче́стно вси́ ве́рнии и велича́ем.

Во время сего пения священник в предшествии лампад, диакона со свечою и кадилом исходит со

Св.Крестом на главе на средину храма, где на аналоях и столе размещены иконы Спасителя и Бжией

Матери, ка это обычно бывает в неделю Православия, а также дргуия иконы, принесенные

верующими, а перед ними – особый стол с наполненным водою сосудом и принадлежностями для

4

водоосвящения. Положив Св. Крест на аналой, священник в предшествии диакона со свечей

совершает каждение воды, Св.икон, долее алтаря, иконостаса, молящихся и всего храма.

По пропетии стихир и по совершении каждения – диакон:

Господу помо́лимся:

Лик: Господи поми́луй.

Иерей читает молитву на освящение воды:

Молитва:

Боже великоимени́тый, творя́й чудеса́, и́мже не́сть числа́. Прииди ́ ны́не к

моля́щимся рабо́м твоим, Владыко: посли́ Духа Твоего́ Свята́го, и освяти́ во́ду сию, и

да́ждь е́й благодать избавле́ния и благослове́ние иорданово: сотвори ́ ю исто́чник

нетления, освяще́ния да́р, грехо́м разреше́ние, неду́гов исцеле́ние, бесо́м поги́бель,

проти́вным си́лам непристу́пну, ангельския кре́пости испо́лнену: я́ко да вси

почерпа́ющии ю и прие́млющии от нея́ име́ют на очище́ние души́ и те́ла, на исцеле́ние

вре́дом во измене́ние страсте́м, во оставле́ние грехо́в, во отгнание всякаго зла, на

окропле́ние и освяще́ние домо́в и на вся́ку по́льзу подо́бну. И аще что в доме́х или на

ме́сте правове́рно живу́щих сия́ вода́ окропи́т, да оти́мет всяку нечистоту́, да изба́вит

от вся́каго вре́да, ниже́ та́мо да водворя́ется ду́х губи́тельный, ниже́ возду́х вредя́й, да

отбежи́т вся́кое мечта́ние и наве́т кры́ющагося врага́, и аще не́что е́сть, еже или́

здра́вию живу́щих зави́дит или ́ поко́ю, окропле́нием сея воды ́ да отрази́тся. Яко

благослови́ся и прославися пречестное и великоле́пое имя Твое́, Отца и Сына и

Святаго Духа, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь.

По молитве священник вместе с сослужащими и певчими поет тропарь на освящение воды глас 6-й:

С небесе́ посли́ благода́ть Жизнода́вче, и во́ду сию́ освяти, и всем скве́рнам яви́

ю бы́ти очищение.

Трижды и с троекратным погружением Св.Креста освящает воду, а затем кропит ею, как это обычно

бывает по освящении воды, Св.Иконы, Св.Алтарь, иконостас и молящихся и весь храм, говоря при

сем 50-й псалом.5

Певцы же при сем поют тропарь

Глас 2:

Пречистому Твоему ́ о́бразу поклоня́емся, Благи́й, прося́ще проще́ния

прегреше́ний на́ших, Христе́ Боже: во́лею бо благоволи́л еси́ пло́тию взы́ти на Крест,

да изба́виши яже созда́л еси от рабо́ты вражия. Те́м благодарственно вопие́м Ти:

радости испо́лнил еси́ вся, Спасе наш, прише́дый спасти́ мир.

Глас 4:

Боже́ственный Тво́й зрак на ико́не изобразу́юще Христе Боже, еже от Девы

Рождество Твое́ ясно разумева́ем: чудеса же Твоя́ неизглаго́ланная, и во́льное распя́тие

воспомина́юще, пропове́дуем. Отнюду же бе́сове прогоня́ются страхом злосла́внии же

в печа́лех рыда́ют, яко сим соприча́стницы.

Глас 1:

От святыя ико́ны Твоея́, Пречистая Богородице, цельбы́ и исцеле́ния подава́ются

незави́стно все́м, верою к не́й притека́ющим, и Твое заступле́ние от се́рдца

призыва́ющим. Тем и моя не́мощи посети́ Дево и душе́вныя и теле́сныя я́звы

милостивно уврачу́й.

Глас тойже:

Любо́вию, Чистая Дево, Твою́ святу́ю ико́ну почита́ющим и Божию Тя и́стинную

Матерь согла́сно возвеща́ющим, и ве́рно покланя́ющим ти ся храни́тельница яви́ся и

держа́вная предста́тельница, вся́кое зло от сих удаля́ющи, яко вся могу́щая.

Глас 4:

Небесных во́инств архистрати́зи, мо́лим вас при́сно мы недостойниии да ва́шими

молитвами оградите́ нас кро́вом крил невеществе́нныя ва́шея сла́вы, сохраня́юще нас

припа́дающих приле́жно и вопию́щих: от бед изба́вите нас, яко чинонача́льницы

вы́шних сил.

Глас 2:

6

Память праведнаго с похвалами, тебе же довле́ет свиде́тельство Господне,

Предтече: показа́л бо ся еси вои́стинну и пророков честнейший, яко и в струя́х

крестити сподо́бился еси Пропове́даннаго. Те́мже за и́стину пострада́в раду́яся,

благовести́л еси и су́щим во аде Бога, я́вльшагося пло́тию, взе́млющаго гре́х мира и

подаю́щаго нам велию милость.

Глас 3:

Апостоли святи́и, молите Милостиваго Бога, да прегреше́ний оставле́ние пода́ст

душа́м наши́м.

Глас 4:

Боже отец на́ших, творя́й при́сно с на́ми по Твое́й кро́тости, не оста́ви ми́лости

Твоея от нас, но молитвами их в ми́ре упра́ви живо́т наш.

Глас тойже:

Пра́вило ве́ры и о́браз кро́тости, воздержа́ния учи́теля яви́ тя ста́ду твоему́ я́же

веще́й и́стина: сего ́ ра́ди стяжа́л еси ́ смире́нием высо́кая, нището́ю бога́тая. Отче

священнонача́льниче Нико́лае, моли́ Христа Бога спасти́ся душа́м нашим.

Глас тойже:

Мученицы Твой, Господи, во страданиих свои́х венцы ́ прия́ша нетле́нныя от

Тебе́, Бога на́шего: иму́ще бо кре́пость Твою́, мучи́телей низложи́ша, сокруши́ша и

де́монов немощны́я де́рзости. Тех молитвами спаси души наша.

Глас 3:

Страстоте́рпче святый и целе́бниче Пантелеи́моне, моли милостиваго Бога, да

прегрешений оставле́ние пода́ст душа́м на́шим.

Глас 8:

Святии безсре́бреницы и чудотво́рцы, посети́те не́мощи на́ша: ту́не прия́сте,

ту́не дади́те нам.

7

Глас 4:1

[Яко благочестиваго ко́рене пречестная отрасль был еси, блаженне Алекса́ндре:

яви бо тя Христос, яко не́кое Боже́ственное сокро́вище Российстей земли́, но́ваго

чудотво́рца, пресла́вна и Богоприя́тна. И днесь соше́дшеся в па́мять твою ́ ве́рою и

любо́вию, во псалме́х и пениих ра́дующеся, сла́вим Господа, да́вшаго тебе́ благода́ть

исцеле́ний. Его́же моли́ спасти град сей, и держа́ве сро́дник Твои́х Богоуго́дней бы́ти и

сыново́м российским спастися.]

Слава: тропарь святаго храма:2

И ныне: глас 4:

Богородице Дево Радуйся:

По кроплении и по пропетии тропарей ектения от диакона

Поми́луй нас Боже:

Еще́ мо́лимся о еже сохрани́тися гра́ду сему́:

Еще́ молимся о еже услы́шати Господу Богу:

Священник: Услыши ны Боже:

Певцы: Ами́нь.

Диакон: Господу помо́лимся.

Певцы: Господи поми́луй.

Иерей читает нижеследующую молитву о святых иконах:

Молитва

спове́дуем Господи Иисусе Христе Боже наш, великия милости и щедроты

Твоя, яже яви́л еси́ на нас челове́ках. Не терпе́л бо еси́ зре́ти челове́ка за грехи́ И1 Сей тропарь помещен здесь в предположении, что последование сие совершается в Петрограде и в частности в Свято-Троицкой Александро-Невской Лавре. В иных городах и обителях уместно сей тропарь пропустить. Но лучше, конечно, заменить его соответственно другим, именно тропарем святому, почитаемому в данном месте. 2 В Крестовой – св.Тихону Задонскому: От юности возлюбил еси: (гл.8-й)

8

му́чима, но спасл еси ́ его ́ Боже́ственным Твои́м снисхождением. Прие́м бо от

Пренепоро́чныя Девы Марии, Матере Твоея, ви́димую плоть челове́ческую,

страда́ньми и сме́ртию кре́стную искупи́л ны еси́ от кля́твы зако́на, от и́га греха и от

вечныя рабо́ты врагу́. Тридне́вным же Воскресением Свои́м из ме́ртвых дарова́л еси́

нам ве́чную жи́знь. Основа́л же еси ́ на земли ́ Церковь Святу́ю Твою́, яко да и зде

улучи́м вся, яже от тебе си́лы к жи́зни и благочестию.

Па́мятующе же при́сно божественное вочелове́чение Твое ́ и после́дующе

уче́нию Церкве Твоея́ Святыя, творим ико́ны Твоя, Пречистыя Матере Твоея́ и святых

уго́дников Твои́х и, моля́щеся, предстои́м и взира́ем на ня и покланяемся, и лобыза́ем

я, обаче не боготворя́ще, но ве́дуще, яко по́честь о́браза на первообра́зное восхо́дит.

Благодари́м Тя, яко во дни дре́вния, и в после́дняя времена ́ по милосе́рдию

Твоему и по молитвам Пречистыя Твоея Матере и святых Твои́х яви́л еси́ во святых

ико́нах мно́гия и вели́кия и сла́вныя зна́мения си́лы Твоея́ на по́мощь, на утеше́ние и

на ра́дость ве́рным рабо́м Твои́м.

И ны́не, па́мять творяще святых ико́н возстановле́ния в Церкви Твоей, смире́нно

мо́лимся Ти: обнови ́ в нас зра́к Твоего ́ О́браза, укрепи ́ нас в ве́ре Твое́й и в

правосла́внем испове́дании милостей и благодея́ний Твои́х, утверди ́ нас на ка́мени

за́поведей Твои́х, упаси́ нас на па́житех Церкве Твоея́.

Яви́ же на нас и благодать Твою я́ко да святыя ико́ны, зде ны́не представленныя,

бу́дут на́м во освящение, да снизхо́дит и́ми по вся дни Небесное Твое благослове́ние

на нас недосто́йных, и да получи́м от Тебе́, моля́щеся, вся́кую благовре́менную

по́мощь, грехо́в же на́ших проще́ние улучи́м и Небеснаго Царствия Твоего́

сподо́бимся. Благоволи, Господи, да силою Твоею, чрез святыя ико́ны явля́емою,

отсту́пят от нас вся сопроти́вныя си́лы и действия всех ви́димых и неви́димых враго́в

на́ших, и да исцелее́т в нас всяк неду́г и вся́кая боле́знь, и да бу́дут святыя ико́ны сия́

по́мощь, избавле́ние и утеше́ние всем, пред ни́ми Тебе моления своя вознося́щим.

9

Яко Ты еси и исто́чник исцеле́ний и вся́каго блага пода́тель, Иисусе Христе

Боже наш, и Тебе ́ сла́ву возсыла́ем со Безнача́льным Тебе ́ Отце́м и Всесвяты́м и

Благи́м и Животворя́щим Твои́м Духом ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.

Лик: Ами́нь. Буди имя Господне благословенно:

И по сем обычное окончание литургии.

В тех храмах, где совершается сей чин, обычное молебное пение, положенное в неделю Православия,

может быть, как особое последование, совершенно вечером, нам это и указано делать Петроградскою

епархиальною властию. См. о сем «православный Церковный календарь на 1922 год»,

богослужебные указания под 20-м февраля.

10

ПРО ЗАПРОПОНОВАНИЙ ЧИН МОЛІННЯ ЗА СВЯТІ ІКОНИ

Даний «Чин моління за святі ікони в неділю Православ'я» був складений на початку 1922 року

в Петрограді за ініціативи однієї петроградської черниці. Ініціатива ця зустріла схвалення з боку

Петроградського Митрополита Веніаміна, і з його благословення було розпочато роботу по

складанню цього чину.

Думки ініціатора-монахині полягали в наступному. Святі ікони в повсякденному нашому

побуті не використовуються, на жаль, з належним благоговінням. Вони, насправді, прикрашають

наші оселі, але ми, забуваючи про їх святість дозволяємо собі в їх присутності гріховні думки, слова і

діла. І, роблячи так, ми постійно розучуємося бачити в них нагадування про Всюдисущого Бога, про

вочеловічення іпостасного Слова, про співперебування нам Святих Ангелів, а над усіма ними -

Чеснійшої за них - Приснодіви Марії Богородиці і численних угодників Божих.

Ми звикли просто та недбало ставитися до присутності в нашій домашній обстановці святих

ікон. Вони профановані в нашій свідомості.

Необхідно це змінити. Потрібно, щоб благодать святих ікон оновлювалася в нашій свідомості.

Потрібно переконати себе та інших у думці, що святі ікони, котрі використовуються у нас в

будинках, є такою ж святинею, як і ті святі ікони, які знаходяться в храмах Божих. Потрібно засвоїти

свідоме, благоговійне ставлення до великого, святого і необхідного - догмату ікони. Потрібно щось

для цього зробити.

Шляхом таких міркувань прийшли до думки про звершення особливого священнодійства,

через яке в свідомості людей оновлювалося б періодично те благодатне обдарування, яке дано було

кожній іконі свого часу при її освяченні. Віруючі, йдучи в храм на це священнодійство, взяли б з

собою свої домашні ікони, щоб і їх в зазначеному сенсі благодатно оновити. Через вчинення цього

священнодійства воздалося б їх іконам церковне (у храмі) шанування. І, несучи свої ікони після

закінчення священнодійства, віруючі стали б при погляді на них відновлювати спогадом ті побожні

почуття, які вони отримали в цей день, помолившись за святі іконі, освятивши їх молитвою

священика про відновлення на них зганьбленої нашою необережністю благодаті , вшанувавши їх

молитовною увагою і поклонінням Церкви.

Так був складений, «Чин моління за святі ікони».

Пропоноване в цьому чині священнодійство представляє з себе по суті таке ж оновлення

освячення святих ікон, яким є звичайне окроплення святою водою храму (і святих ікон в ньому) при

вчиненні - великого (в день Богоявлення) або малого (в дні храмових свят) - освячення водою.

11

Або, ще, - це священнодійство є таке ж відновлювальне окроплення, яке відбувається у храмі

над святою трапезою і над святими іконами після крадіжки в храмі, або після такого чи іншого

випадку неналежного поводження зі святинею. Наприклад, після здійснення у храмі служіння

єретиками або схизматиками (розкольниками).

Тому в суті своїй це священнодійство не представляє собою нововведення. Ініціатор моління,

упорядник цього чину і виконавця, згідно з принципом Преп. Вікентія Ліринського, у більш ясній і

наочної зовнішній формі висловили те, що раніше висловлювалося не так ясно, і, кажучи по-новому,

не сказали нового.

Після складання цього чину він був представлений на розгляд Владики-Митрополита, який і

написав на ньому резолюцію (№ 341) наступного змісту. «1922 берез. 12. Благословляється по цьому

чину здійснити моління в Митрополичій Хрестовій Церкві. Митрополит Веніамін». Крім того,

Владика-Митрополит на прохання настоятелів трьох петроградських храмів дав усний дозвіл їм

здійснювати і в їх храмах священнодійство по цьому чину.

Архієпископ Інокентій (Тихонов)

12

МОЛІННЯ ЗА СВЯТІ ІКОНИ,

ЗВЕРШЕНЕ ПО ЦЬОМУ ЧИНУ В МИТРОПОЛИЧІЙ ХРЕСТОВІЙ ЦЕРКВІ СВЯТО-ТРОЇЦЬКОЇ

ОЛЕКСАНДРО-НЕВСЬКОЇ ЛАВРИ

20 лютого 1922 року3 в неділю Православ'я, з благословення Петроградського Митрополита

Веніаміна в Хрестовій Митрополичій Церкві Свято-Троїцької Олександро-Невської Лаври було

звершено за вище розміщеному чину відповідне урочисте священнодійство.

Ще з п'ятниці перед неділею Сиропусною за богослужіннями були зроблені кілька разів усні

оголошення про, що мало бути звершено священнодійство і було вивішено про те ж і письмове

оголошення. Крім того, сутність і значення священнодійства були розкриті в проповіді так само

завчасно. Віруючі запрошувалися і самі прийти, і своїх близьких покликати на богослужіння.

Притому їм пропонували принести з собою в храм свої, особливо дорогі їм, ікони.

У самий же день священнодійства вранці, перед початком часів, в Хрестовій Церкві перед

солеєю були поставлені півколом п'ять аналогіїв4. На середньому були покладені дві церковні

невеликі ікони Спасителя і Божої Матері. Інші ж аналогії були призначені для ікон, які повинні були

бути принесені віруючими. По боках були поставлені два великих підсвічника. Посередині півкола,

утвореного аналогіями, був поставлений літійний5 столик, на той випадок, якщо б місця для ікон не

вистачило. Але виявилося, що і цього було замало. Повинні були додати ще два столика і, крім того,

попереду поставити кілька лавок, накритих пеленами. Віруючі, що наповнили в цей день храм,

принесли з собою свої ікони, попередньо загорнувши їх (як були наставлені заздалегідь) в чисті

хустки. Ікони вони, звичайно, несли без кіотів.

Безліч ікон, принесених до храму, представляли незвичайне і своєрідне видовище своєю

різноманітністю і навіть, можна сказати, строкатістю. Тут були ікони старовинного суворого письма,

були і нові високохудожньої майстерності, були образи і не зовсім майстерної роботи. Були сімейні,

що з роду в рід передавалися, були образи, якими раніше благословляли вступали в шлюб. Були

настільні Розп'яття і статуетки, що зображували Воскреслого Спасителя. Були дві-три статуетки, що

зображували Преподобного Ніла Столобенського, широко поширені в народному релігійному

побуті. Були іконки в убогих фольгових уборах, були ікони і в дивовижних старовинних карбованих

і філігранних і басменних окладах, ризах і вінцях. Були вилиті з міді хрести, образки і створи

(складні) старообрядницької поморської справи. Були подібні їм, але меншої художньої цінності

гуслицької роботи. Були тут простодушно шановані багатьма, але оспорювані деякими, друковані 3 За старим стилем.4 Аналогій (аналой) - грецьке слово, що означає високий стіл, призначений для розміщення на ньому Святого Євангелія, Хреста і Святих ікон.5 Тобто столик, на який при звершенні літії кладуть п'ять хлібів, вино і єлей.

13

образки на папері, на шовку, на жерсті, на фанері, були навіть фотографічні знімки з ікон. Були

образки, принесені дітьми, зняті ними на цей раз з узголів'я своїх ліжок. Були медальйони, натільні

образочки та хрести з ланцюжками і стрічками.

Були тут у великій кількості фініфтянові образки ростовської роботи, були перламутрові

хрести і іконочки роботи рибалок з берегів Адріатичного моря. Були скляні статуетки та образки,

були різьблені з дерева і кістки священні зображення. Були зображення Преподобного Серафима

Саровського на шматочках від скелі, на якій він трудився тисячу діб в молитві. Були ікони, писані на

каменях з дна Йордану і зі схилів Фавору, були ікони Святої Трійці на дереві від дуба

Мамврійського, були різьблені кипарисові хрести, складні і образки з Афону, з Києва, з Сергієвої

Лаври і з інших обителей. Були шапочки, рукавички і покрови від мощей святих з їх зображеннями.

Нарешті, були навіть чотки і крашанки. І вони не були відкинуті. Адже у перших є висячі хрестики, а

на других зовні, або всередині є зображення Воскресіння Христового.

Різноманітність всього цього священно-речового зібрання вельми добре символізувала і

наочно виражала багатство і різноманітність духовного життя окремих членів християнського

суспільства - Святої Церкви, багатство і розмаїття проявів життя Церкви взагалі, і у всіх її сторонах,

і, зокрема, багатство і різноманітність проявів істини і життя у Христі - в християнському мистецтві.

Це багатство і різноманітність на віки освячені Святою Церквою в особі керівників життя по вірі

Христовій - в особі святих і богоносних отців, особливо отців VII Вселенського собору.

Всі принесені святині були старанно, любовно і зі смаком розміщені на приготованих місцях

парамонарем6 Хрестової Церкви.

До свічників у аналоїв було принесено безліч свічок. Під наглядом парамонаря вони

запалювались так, щоб горіли на часах і Літургії та щоб запалити всі, що залишилися до самого

моменту моління, і щоб тоді на свічниках вже не було вільних місць.

У свій час було по чину точно звершено аналізоване нами моління і священнодійство. А по

закінченні його, на закінчення Літургії пресвітер, що предстояв, з Хрестом в руці сказав звичайний

відпуст. Потім до нього підійшов другий і пресвітер - з іконою Спасителя. І, створивши кожен

хресне знамення і поклін, вони цілували святиню один у одного, другий - хрест у першого, перший -

ікону у другого. Потім другий священик став поряд з першим. За другим священиком встав третій7 з

іконою Богоматері. Він разом з першим так само поцілували взаємно один у одного святиню. Потім 6 Парамонарь (паламар) - клірик, на якого в старовину покладався обов'язок охороняти священні місця, запалювати і гасити світильники.7 Цілком ймовірно, цими трьома пресвітерами були архімандрит Інокентій і ієромонахи Гурій (Єгоров) і Варсонофій (Верьовкін). Нагадаємо, що третій з пресвітерів Варсонофій став ієромонахом напередодні, в суботу. Ієромонах Лев був керівником дитячих груп і по неділям в Усіх скорботних радість надбрамній церкві Лаври спеціально для дітей звершував Божественну Літургію. Він пояснював дітям її сенс, вчив співати, читати.

14

він те ж саме зробив разом з другим. І став поряд з ним. За ним йшов диякон8 з іконою, за дияконом

миряни кожен зі своєю іконою. Вони подібним же чином цілували ікони у священиків, потім у

диякона, потім один у одного і ставали поруч з тими, що раніше прийшли. Вийшло дійство, схоже на

пасхальне христосування. І, таким чином, кожна принесена в храм ікона було вшанована

молитовною увагою і цілуванням від усіх, хто зібрався в цей день на службі в даному храмі, як

кліриками, так і мирянами.

Враження від звершеного моління і священнодійства було сильне і радісне. На очах багатьох

були сльози. Дякували і з розчуленням несли до себе в будинок свою ікону, свою святиню, знову

облагодатсвовану і прийнявшу поклоніння від Церкви. І потім довго і з захопленням згадували

пережите.

Довелося потім чути про подібні ж враження і від священнодійства, звершеного і в інших

храмах, де, як сказано вище, було звершено описане священнодійство. І ініціатор моління, і

виконавці його, і укладач цього чину, і сам Владика Митрополит ствердилися в думці, що це

священнодійство має бути визнано вельми доречним і духовно корисним, і що звершення його слід

визнати вельми бажаним на майбутній час.

Архієпископ Інокентій (Тихонов)

8 Ієродиякон Варлаам (Сацердоцький). Нагадаємо, що напередодні, в суботу в Хрестовій Митрополичій церкві він прийняв сан диякона від руки митрополита Веніаміна.

15