Актуальність Різдва: Бог прийшов на землю

Ісус, «маючи Божу природу…» (Фил. 2:6), і будучи Богом, прийшов, щоби деякий час жити серед людей. І в цьому актуальність Різдва.

Життя Ісуса не почалося в хліві, Він був і до створення світу. Первинність Христа пояснена в Посланні до Колоссян, де ска-зано, що Він – образ невидимого Бога, що Він був раніше всього, і, направду кажучи, Він – Творець всього, що є на землі і на

небі (Кол. 1:15-16).Людині, можливо, було б важко спілкува-

тися з ким-небудь не дуже зрозумілим на небі, але Ісус Христос прийшов до нас, на землю, у тілі людини. Біблія каже, що якщо ви бачили Ісуса, ви бачили Бога (Ів. 1). Якщо Ісус і справ-ді Бог, і Бог зійшов на землю, то актуальнішого свята в історії людства бути не може.

Реальність Різдва: Бог став людиною

Реальність Різдва у тому, що Ісус Христос був справжньою людиною, з тіла

і крові, з кісток і волосся. Він був реаль-ною людиною, а не міфом, не казкою, не красивою історією. Біблія каже, що Ісус«понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина» Фил. 2:7.

Навіщо було Ісусу приходити на землю як людина? Подумайте ось над чим: якби Бог захотів налагодити спілкування з со-баками, то Він прийшов би в тілі собаки. Якщо б з птахами – то птахом прийшов би на землю. Але Бог забажав спілкування з

Ùî æ òàêîãî îñîáëèâîãî ó гçäâ³Коли перша людина ступила на Місяць – це було новиною номер один у всіх засобах масової інформації. Здава-

лося, що весь світ зупинився, щоби побачити, як Ніл Армстронг робив цей «маленький крок для людини і великий стрибок для людства». Але ця новина ніщо у порівнянні з повідомленням про те, що Бог висадився на цю землю. Ісус Христос – Бог, а Його день народження – це день, коли Він прийшов на землю.

Духовно-просвітницьке видання Грудень 2018 № 9 (69))

людьми, тому Він став людиною.Чим Ісус подібний до нас?Він був народжений, як ми. Відмовився

від усього, що у Нього було, щоби прийти в цей світ так, як приходять у світ мільяр-ди інших дітей. І все ж, у крихке тіло цього немовляти була втиснута історія всього людства. Його прихід у цей світ не супро-воджувався фанфарами, щоб весь світ міг спостерігати прихід Бога. Він народився серед ночі у Віфлеємському хліві. Ісус, вті-лений в людину, зійшов на землю, як ми всі

Він ріс, як ми. Ісус ріс і розвивався, пере-живаючи «сплески зросту» (Лк. 2:52). Уявля-єте, як це було – ходити в школу з Ісусом? Ви б розуміли, що Він чимось відрізняється від решти, але чи могли б зрозуміти, що Він – Бог? Він це не виставляв, і про це не розголошував. Він був людиною, і зростав, як ми всі. І виглядав як один із галилеян Палестини. Працював теслею, як і всі люди працюють. І в цьому реальність Різдва.

Він переживав спокуси, як і ми. Біблія каже нам, що Ісус був спокушуваний, як і ми всі. Єдине, будучи спокушуваним, Він не від-дався гріху (Євр. 4:14-16). Ісусу доводилося боротися з тими ж відчуттями, що і всім нам, з тими самими спокусами і бажаннями. І Він жодного разу не піддався. Це дуже важливо, бо знаємо, що Ісус розуміє наші відчуття і бажання, наші спокуси і боротьбу.

Він страждав, як ми. Ісус теж відчував біль і розчарування. Він сумував, плакав, бо був людиною. Він втомлювався і Йому інко-ли було дуже одиноко. В Гетсиманському саду Ісус говорить: «Смертельним смут-ком охоплена душа Моя» (Мт. 26:38). Він знав, що таке біль і стрес. Ісус став таким же, як ми, щоби ми могли стати такими ж, як Він. І в цьому реальність Різдва.

Причина Різдва: Ісус прийшов померти

Ісус не залишився в яслах. Він зійшов на хрест і добровільно поклав Своє життя за нас. Біблія каже: «Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хрес-ної» (Фил. 2:8). Ніхто не змусив Його піти туди проти Його волі. Чому Він дозволив піднести Себе на хрест? Біблія каже, що причин було дві:

1. Явити любов Бога: Біблія каже, що «Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще Грішниками» (Рим. 5:8). Він був мотивований любов’ю. Якщо у вас є запитання з приводу того, наскільки Бог нас любить – погляньте на хрест. Ісус сказав, що «Більшої любові ні-хто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх» (Ів. 15:13).

Продовження на сторінці 2

5 ïðè÷èí ñâÿòêóâàòè гçäâî 25 ãðóäíÿРіздво – одне з найбільших

свят християнства. Це час, коли пригадуємо прекрасну подію – появу на землі Спасителя люд-ства. Але Христос народився один раз, а ось дат святкування Його народження декілька. Ми знайшли 5 причин святкувати Різдво саме 25 грудня.

1. Це державний вихід-ний

У цьому році Україна вже вдруге буде відзначати Різдво 25 грудня як офіційний державний вихідний. В нашій країні є два Різдвяні вихідні – 7 січня і 25 грудня.

2. Різдво має бути раніше Нового рокуНайпарадоксальніше те, що Новий Рік опинився перед Різдвом. Логічно ж, якщо літо-

числення ведеться від Різдва Христового, то Різдво і Новий Рік мали би бути одночасно, або ж Різдво трохи раніше.

«Перед Різдвом, за православною традицією, потрібно дотримуватися посту. Якщо лю-дина порушує його і святкує Новий рік 1 січня, вона не серйозно ставиться до віровчення своєї церкви», – вважає магістр теології, апологет Павло Валенчук.

3. Точніший календарПитання полягає лише в різниці календарів, юліанського і григоріанського. Перший дав-

ніший, його ввів Юлій Цезар, ще до народження Христа. Однак цей календар мав значний недолік – раз у чотири роки додавався один день, який пересував усі свята.

Пізніше ввели Григоріанський календар, який виправив усі помилки попереднього, але Російська православна церква його не прийняла, тому утворилося дві дати святкування Різдва – 25 грудня і 7 січня. Точніша все-таки перша, адже раніше відзначали саме 25-го, але через неточність в літочисленні свято перемістилося на 13 днів.

Продовження статті на сторінці 2

Çàïèòàííÿ, ÿê³ ñòàâëÿòü ïðî гçäâîНаскільки достовірне

літочислення, яке ведемо від Різдва Христового?

Це літочислення умовне. У древні часи відлік історії вівся за роками правління царів. В Римській імперії ввели «абсо-лютну» історичну шкалу – від дати заснування Риму, знову ж таки достатньо умовної. В VI ст. Діонісій Молодший запропону-вав альтернативну шкалу – від

Різдва Христового. На основі даних, які мав, він вичислив, що Різдво відбулося в 754 році від заснування Риму. Ця дата і стала новою точкою відліку історії. Однак із врахуванням обмеження до доступних джерел, погрішність вичислення у Діонісія склала 10%. Зокрема, Діонісій пропустив чотири роки правління Августа під іменем Октавіан. Тому на основі як біблійних, так й історичних відомостей, можемо констатувати, що історичний факт Народ-ження Ісуса з Назарета відбувся в 5 р. до н. е.

Наскільки можемо довіряти євангельським історіям? Чи не можуть вони бути плодом некритичного сприйняття індивідуальних релігійних пе-реживань або пізнішими вставками?

Ще не так давно було модно стверджувати, що за євангельськими подіями стоять лише міфи і легенди пізньохристиянського походження. Однак накопичені до кінця ХХ ст. історичні й археологічні дані змістили уяву про час написання Євангелії в бік більш раннього датування. Це сприяло укріпленню впевненості в них як достовірних джере-лах.

Ідею пізніх вставок сьогодні ніхто не розглядає всерйоз: навіть якби до нас не дійшли самі тексти оригінальних євангелій, ми могли б повністю відтворити їх за цитатами в ранній полемічній літературі.

Продовження на сторінці 4

Груцдень 2018 № 9 (69)2

Початок статті на сторінці 1Біблія каже, що Ісус віддав Своє життя за нас ще до того, як ми дізналися про Нього, коли ми Його ще відкидали, до нашого на-родження.

2. Заплатити за наш гріх: порушник за-кону зобов’язаний понести покарання. Коли порушені людські закони, покарання, відпо-відно, людське. За порушення Божих Зако-нів йде Боже покарання. В Біблії говорить-ся, що покарання за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя: «Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, помер-ши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені» (1 Пт. 2:24). Те, що Бог зробив 2000 років тому, може змінити ваше життя сьогодні, навіть зараз. Можемо отримати прощення за все, вчинене нами до цього моменту, і за все, що можемо вчинити. І в цьому причина Різдва.

Ангели сказали: «Для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь (Лк. 2:11). Ісус прийшов стати Спасителем світу. Якби вам не потрі-бен був Спаситель, Бог би не витрачав сил, щоб послати Його. Сам факт того, що Хри-стос зійшов на землю, відмовився від слави на Небесах, став людиною, народився без-

захисним немовлям, подорослішав, стикав-ся з тими ж самими спокусами і випробуван-нями, що і ми, потім був розп’ятий на хресті і воскрес, означає, що нам явно потрібно те, що Він нам пропонує.

Спасіння через Ісуса означає свободу – свободу від провини, тривоги, страхів, безцільного життя. У вас є свобода жити згідно вашого божественного призна-чення, ви можете бути впевненні у свободі, знаючи, що Ісус дарував нам вічне життя.

Тому Хрест Христів – це не завершення життя немовляти Ісуса. Хрест живий, його місія – привести вас додому до Отця. І в цьому причина Різдва.Результат Різдва: Ісус – Господь

Біблія каже, що оскільки Ісус був гото-вий ходити в покорі, то «Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос – це Господь» (Фил. 2:9-11).

Але Бог вже знав, що Ісус зможе вико-нати Свою місію, бо коли Він народився, ангели звістили: «Для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Хри-

стос Господь» (Лк. 2:11).Що ж це таке, бути християнином, бути

віруючим, бути спасенним? Це означає – ска-зати, що «Ісус – мій Господь. Я визнаю, що Він Бог. Я вірю, що все в Його руках, і я від-даю всього себе, все, що в мене є – Йому!»

Що означає, сказати «Ісус – Господь»?

Я визнаю, що Ісус – Бог. Він не просто людина чи пророк. Він Бог мого життя, тобто я буду робити те, що Він мені каже – це ви-пробування мого послуху Богу.

Я вірую, що в Ісуса все під контролем. Я визнаю фразу «Ісус – Господь» словами напучування і потіхи. Навіть у моменти не-визначеності Ісус – Господь, і в Нього все під контролем. Я можу не розуміти повні-стю, що відбувається, але Ісус – Господь, і все, що відбувається, – в Його руках. Ніщо не вислизає з Його поля зору і уваги, тому Він – Господь. Коли я кажу «Ісус – Господь», я кажу, що я не знаю, що мене чекає в ново-му році, але знаю, в чиїх руках майбутнє.

Я віддаю своє життя Ісусу. У Нього пра-во визнати, що правильно для мене і скеро-вувати моє життя. І я буду намагатися жити згідно Його задуму.

Біблія каже, що одного разу кожне коліно

схилиться і кожні вуста будуть сповідувати, що Ісус – Господь. Вся пиха цього світу, яка сьогодні виливає ріки зла на Христа, всі аргументи, які заперечують панування Ісуса, будуть осоромлені, і кожне коліно схилить-ся, кожні уста сповідуватимуть, що Ісус Хри-стос – Господь.

І це результат Різдва: Ісус – Господь. Протягом століть ці слова були тестом на віру: Ісус – Господь. І прийшов час і нам той тест пройти.

Це означення віруючого, який спасеться: «Якщо визнаєш своїми устами Господа Ісу-са й повіриш у своєму серці, що Бог підняв Його з мертвих, то спасешся» (Рим. 10:9).

Інколи може видатися, що зло перемагає. Але Ісус – Господь. Вам може здатися, що всі обставини проти вас, але Ісус – Господь.

Коли ви розчаровані, кажіть: «Ісус – Го-сподь!» Коли втомилися, коли тривожитеся, коли боїтеся, коли вам одиноко, кажіть: «Ісус – Господь!» Кажіть це, коли до вас при-йшла втрата, і ви не розумієте, чому померла ваша улюблена людина. Кажіть це, коли вам здається, що ви вже не можете іти далі.

Кажіть це і в нинішнє Різдво, і хай це ста-не лейтмотивом вашого життя: «Ісус – Го-сподь!».

Рік Уоррен

Ùî æ òàêîãî îñîáëèâîãî ó гçäâ³

Початок статті на сторінці 14. Так святкує весь світБільшість представників християнського

світу – католики і протестанти Європи і США, відзначають свята за григоріанським календарем. Серед православних 9 з 14 патріархатів також користуються більш су-часним літочисленням, а тому святкують Різдво 25 грудня.

В Україні також багато людей святкують Різдво Христове за григоріанським кален-дарем зі всім прогресивним світом. Згідно статистики Мінкультури, сьогодні в Україні біля 11 тисяч католицьких і протестантських громад, які відзначають це свято 25 грудня.

5. Це ще один привід згадати про Ісуса

На жаль, у слов’янських країнах частіше

Новий Рік відзначають із більшим розмахом, ніж Різдво. День початку нового календаря – не християнське свято, а скоріше підміна дня народження Спасителя, яка відбулася в Радянському Союзі. 25 грудня маємо ще один прекрасний привід пригадати про Ісуса Христа і розповісти про важливість цієї події для людства.

Але найголовніше те, яке значення для нас має свято Різдва, а не коли його відзна-чати, адже в Біблії не вказано чіткої дати народження Ісуса. В першу чергу Господь має народитися в нашому серці, бо христи-яни є віддзеркаленням Його любові на цій землі. Тому бажаємо Вам щасливого Різдва і всіх Божих благословінь у всі дні, незалеж-но від дати!

Ольга Мацканич

5 ïðè÷èí ñâÿòêóâàòè гçäâî 25 ãðóäíÿ

Джеймс Бейкер, колишній держсекретар і друг Джорджа Буша (старшого) поділився словами свого друга, які були сказані неза-довго до його смерті. Буш помер у п’ятницю 30 листопада, у віці 94-х років, в останні тижні його здоров’я різко погіршилося.

Всього за кілька годин до його смерті Бейкер примчав у його будинок у Х’юстоні. Згідно «Нью-Йорк таймс», Буш раптово на-сторожився і коротко порозмовляв зі своїм вірним другом.

«Куди йдемо, Бейкер?» – запитав він свого колишнього колегу з Білого дому..

«Відправляємося на небеса», – відповів містер Бейкер.

«Ось туди я хочу іти», – відповів Буш.Це був потужний момент впевненості і

свідоцтво стійкої віри Буша. Коли його тіло завершувало свій земний шлях, він знав, куди направляється його душа.

В оточенні друзів і сім’ї, в його домі в Х’юстоні, Буш попрощався з одним зі своїх синів, колишнім президентом Джорджом Бу-шем. Син сказав батькові, що він був «чудо-вим татом», і заявив, що дуже любить його.

«Я теж тебе люблю», – відповів Буш.Бейкер, який знаходився у той момент

поруч із Бушем, описав стан миру і спокою, що панували в домі його колишнього боса. «Це було так ніжно, як ви могли б тільки уявити. Він був готовий до цього».

Рассел Лівенсон, ректор Єпископальної церкви Святого Мартіна в Х’юстоні, також роз-повів про останні хвилини Буша. «Він чекав зустрічі з Барбарою і Робіном». Після того, як у квітні цього року померла його дружина Бар-бара Буш, його здоров’я різко погіршилося.

Коли наступив цей момент, Бейкер роз-повів, що сім’я і друзі співали «Тиха ніч»

біля його ліжка. «Вірите чи ні, президент також підспівував», – додав він.

Зі всього того, що стосувалося життя і правління покійного президента, найбільше враження справляла його віра.

У 1990 році під час Національного дня молитви він оголосив: «Велика віра надих-нула наших батьків – засновників Нації, до здійснення цього сміливого досвіду самоуправління, підтримувала нас у важкі небезпечні часи; це давало нам сили і натх-нення до цього дня».

«Дякуємо Богу за свободу і процвітання, які має американська нація, і молимося про подальшу допомогу і керівництво Нашого мудрого і люблячого Творця».

Джордж Буш був залежним від Бога!Під час своєї інавгураційної промови він

увів молитву в свій виступ 1989 року:«Я прошу вас схилити голову.Небесний Отче, ми схиляємо голови і

дякуємо за Твою любов. Прийми нашу вдяч-ність за мир, який маємо сьогодні, і віру в майбутнє. Зроби нас сильними, щоб робити свою справу, бажаючи прислухатися і чути Твою волю, і напиши на наших серцях на-ступні слова: «Використовуйте силу, щоб до-помагати людям». Існує лише одне викори-стання влади: для того, щоб служити людям. Допоможи нам запам’ятати це, Господи».

Життя 41-го Президента Америки харак-теризувалося вірою, смиренням і жертовним служінням. Його життя і служіння людям ро-блять його великим Президентом і великим американцем. Це заклик до всіх громадян країни діяти подібним чином.

gcshelp.org

³í áóâ â³ääàíèé ñâî¿é â³ð³.Îñòàíí³ ñëîâà Äæîðäæà Áóøà

Ще задовго до того, як на календарі з’являється грудень, у нашому містечку вже відчувається наближення Різдва. Медпункт, наприклад, прикрашає на своїй території дерева та кущі великою кількістю різноко-льорових гірлянд, які вночі створюють не-ймовірної краси картину. А один бізнес-офіс прикрашає свою будівлю таким чином, що вона нагадує гігантського розміру різдвяний дарунок. Куди не поглянеш, всюди можна побачити символіку Різдва.

Деяким людям подобаються ці розкішні різдвяні прикраси. Інші ставляться до цього більш скептично. Але важливим є не те, як інші святкують Різдво. Кожен із нас має запитати себе: що це свято значить особисто для мене?

Через тридцять три роки після Свого народження Ісус запитав учнів: «За кого народ уважає Мене, Сина Людського?»

(Мт. 16:13). Учні розповіли про різні думки в народі: що Він – Іван Хреститель, Ілля, або якийсь інший пророк. Тоді Ісус запитав їх: «А ви за кого Мене маєте?» (Мт. 16:15). Петро відповів: «Ти Христос, Син Бога Живого!» (Мт. 16:16).

Цього року багато людей святкуватимуть Різдво, навіть не замислюючись над тим, ким насправді є Немовля. Але, спілкуючись із ними, можемо допомогти їм відповісти на важливе питання: «Різдво – це просто зворушлива історія про народжену в яслах дитинку, чи про те, що Сам Творець відвідав Своє творіння?»

Отче Небесний, хай наше святкування Різдва цього року звеличить Месію, що при-йшов спасти Своє творіння.

Тім Густавсон

Âàæëèâå ïèòàííÿ íà гçäâî

Грудень 2018 № 9 (69) 3

Ану, відійдіть від мене, двор-няжки! Фу! Фу! І яке ваше собаче діло, куди я йду? Ну добре, три-майте, свято все ж таки. Та і в мене радість – відхопив на ринку ковбаски практично задарма! І борошна на 20 гривень вийшло стільки, що вистачить на всіх, і ще й залишиться! Курочку ми вже об-скубали, залишається лише пиріг спекти (тут вже дружина постара-ється) і все готове. Різдво – свято веселе, і сьогодні ми його відсвят-куємо на славу! Тим більше, що в цій справі, в Різдві, мається на ува-зі, я взяв безпосередню участь.

А було це так. Я мав невеликий готель біля дороги. Втомлені подо-рожні завжди з радістю ночували в мене, а я з радістю приймав їх. Їм відпочинок, мені – гроші. Життя те-кло своїм руслом, не дивлячись на безпорядки в Єрусалимі, не дивля-чись на римський гніт і все решту. Але одного разу в мене заночува-ли абсолютно незвичайні гості. На вигляд нічого незвичного – сімейна пара, приїхали з півночі на пере-пис, втомилися як собаки, дружині до всього ще і народжувати скоро. А у мене якраз всі місця зайняті. Що робити? Куди поселити? Відвів я їх у хлів, до корів і овець – зви-чайно палати так собі, але ж не на вулиці – під дахом, і тепло, і сінце є, де можна прилягти. Відвів я їх туди, а самого справи чекають – коридори підмести, гроші пораху-вати, дітей погодувати. Загалом, роботи не початий край.

Врешті, втомлений, вийшов на вулицю – подихати свіжим пові-трям у тиші, а то в мене вдома від пожильців ні передихнути, ні відпо-чити не можна. І тут бачу – щось не те: ніч сьогодні безхмарна, а світло – хоч голки збирай. Ну, думаю, міс-тика: вже і небо світитися стало. Та ні, звичайне нічне небо. Звідкіля ж світло? Обертаюся – на небі зірка засяяла нова, та не така, як усі – бі-ленькі крапочки на чорному небі – а промениста, голубувата і трішки золотом виблискує. І яскрава – хоч примружуйся, коли дивишся. Та ще й світить прямо над хлівом. Мож-ливо, Бог мені сказати щось хоче? А-а-а, ось у чому справа: я ж забув подоїти корову! Дружина прихворі-ла, і цю справу я взяв на себе, тому відро в руки, і вперед. Підходжу до хліва – а звідти чую, наче б то плаче новонароджений малюк. Ну, думаю, знову містика! Що це ще за немовлята в мене в хліві?

Заходжу – дійсно, лежить не-мовля, прямо в яслах прилашту-валося. Поруч – мати. Втомлена, і зовсім ще молода. Ну, і як годить-ся, безкінечно щаслива, надиви-тися на дитину не може. Поруч – чоловік: задоволений, на дружину мило дивиться. А на дитину – так, ніби на ангела дивиться. Тварини мої поруч стоять, з цікавістю в ясла позирають. І якось дивно я себе почуваю: ніби до царя в па-лати прийшов без запрошення. Ну, про сім’ю зрозуміло – я їх сам роз-містив у цьому хліві, адже більше ніде. Про дитину теж – народилася тільки-що. Але все ж дивно: незви-чайна якась дитина. І зірка нова, прямо на ясла світить.

Тут звідкіля не візьмись – захо-дять прямо в хлів пастухи зі села

і стають на коліна перед яслами. Кажуть, прийшли поклонитися юдейському царю, який народився в цю ніч, і що про це сповістили ангели. Я так нічого і не зрозумів, але пастухів не вигнав, хай покло-няються, шкоди ж від цього мені не буде. А молока не дав, мені ще дітей годувати.

Потім поїхали вони від мене і стали наймати хатину в місті. Чоловік виявився теслею, і кілька разів я сам до нього ходив по спра-ві. Одного разу (після того чи то рік, чи менше – не пам’ятаю вже) підійшов до мого подвір’я цілий караван верблюдів, ослів, коней, слуг і на чолі троє, одягнутих не по-нашому. Говорять, що то якість мудреці зі Сходу прийшли покло-нитися новонародженому Царю. Ну, я їм дорогу показав до сімейки цієї, вони і пішли…

А через два дні після цього прокотилася по нашій околиці біда: цар наказав знайти і вбити усіх немовлят, молодших двох років. Кілька днів навколо чувся тупіт ко-пит, солдатська лайка, дитячі крики і плач матерів. Мою сім’ю це горе обійшло, а у інших просто немає слів. Важкий тоді був час для нас.

Але найдовша ніч рано чи пізно завершується, і найчорніші хмари колись розходяться. Помер боже-вільний цар, і ми зітхнули вільно: припинилися нічні візити солдат і плач матерів. Новий цар не був кращим за попереднього, але вбивство дітей припинилося. Нова зірка, яка так неочікувано з’явила-ся, так само загадково зникла. Я постарів, діти виросли… Коли все набридало, знову хотілося чогось незвичайного… Але небо зали-шалося таким же темним, а нових зірок у найближчому майбутньому не передбачалося.

Одного разу, років через трид-цять після цих подій, я прокинувся від дивного шуму на вулиці. Це були не просто галасливі пожиль-ці, чи голодні корови. Здається, там хтось влаштував черговий мітинг. Поспати не дадуть! Вийшов я назовні. А там пів країни зібра-лося: Ісус, проповідник із Галілеї, проходить через наші краї і йде до Єрусалиму. А ось і він сам – звичайний такий собі чоловік, ка-жуть, він теслею у себе десь там у Галілеї був. Але коли придивитися пильніше, то виявилося, що Ісус був не просто проповідником. По-перше, проповіді його були дуже простими. Говорив він про те,

що потрібно любити, турбуватися, не робити комусь того, чого собі не бажаєш. Ще говорив, що Бог – це як батько, який любить усіх людей і всім бажає добра. Ще він говорив, що прийшло Царство Боже, тобто пора всім покаятися і вірити в Бога.

Якби ми всі тоді того Ісуса по-слухали, то жити стало б легше. Але справа навіть не в тому. По-дивишся на нього – відчуття таке, ніби ніч проминула і займається зірка. Не дивно, що заради нього, як мені розповідали, і податкові інспектори залишали свої діла і роздавали награбоване людям. Не дивно, що сліпі починають бачити, мертві воскресають. Коли Ісус про-ходить поруч.

Опинившись серед натовпу, я зустрівся з однією бабусею, її лице мені здалося знайомим. Десь я вже бачив цю жінку. Я заговорив з нею, і ось, що вона мені розповіла. Ісус, виявляється, її син. А народився він не в Галілеї, а в цих краях:

– Тоді нам потрібно було встиг-нути за документами, а в готелі не було місця. Тому господар відвів нас до хліва, де я народила. Немов-ля навіть поклали до ясел. Саме народження Ісуса було неймовір-ним: мені явився ангел і сказав, що в мене народиться Месія, який спасе нас. А потім Йосипу, моєму чоловіку, теж було видіння, щоб не дивувався тому, що трапиться.

Та це ж в мене в готелі було! Спаситель світу, довгожданий Цар, сам Бог прийшов тоді до мене. Чи це не чудо? А я навіть не знайшов Йому місця у себе в хаті! Відіслав Бога в хлів, подалі від очей, хоч з радістю прийняв би у себе вдома закордонних мудреців. Я не дав Йому молока, хоч для високопо-ставлених гостей їжа у мене зна-йшлася б. Який жаль! До мене при-йшов Господь, а я не помітив Його. Слава Богу, що тепер маю можли-вість виправитися! Звичайно, що з цього дня Ісус завжди був у мене очікуваним гостем. У мене в хаті Він декілька разів навчав, поки не пі-шов у Єрусалим. В Єрусалимі Його вбили. Але учні Його розповіли мені, що бачили Його живим. Пам’я-таючи Ісуса, я не здивувався: він міг померти, але не міг не воскреснути. Тим більше, що з його приходом минула темна ніч і розійшлися тем-ні хмари. Займається зоря, з’явля-ється сяйво, і не варто ховатися від довгоочікуваного світла.

Заславський Віктор.

гçäâÿíà ³ñòîð³ÿЗнайшли перстень префекта, який наказав розіп’яти Ісуса Христа

Ізраїльські вчені при-йшли до висновку, що 2000-літній перстень, знайдений недалеко від Віфлеєма, міг належати прокуратору Понтію Пи-лату.

Кільце-печатку з мідно-го сплаву виявили 50 років тому, під час розкопок цар-

ського палацу Ірода Великого.На кільці зобразили винну чашу, а також спотворені

грецькі літери – ім’я «Пилат» у присвійному відмінку.За словами професора Денні Шварца з Єврейського

університету, грецьке ім’я Пилат було надзвичайно рідкіс-ним. Вчені не знайшли ні одного іншого Пилата, який жив у той період. Шварц вважає, що перстень Пилат використо-вував як печатку, щоб завіряти документи.

Противники цієї теорії вважають, що правитель рим-ської провінції не став би носити звичайне металеве кіль-це.

Археолог Рой Порат, директор розкопок в Іродіоні, передбачає, що у Пилата міг бути парадний перстень із дорогоцінного металу, а цей він міг використовувати тільки як печатку.

gazeta.ua

Рада Церков виступає за євроінтеграцію України без гендерної ідеології

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних ор-ганізацій звернулася до влади з закликом не рати-фіковувати Стамбульську Конвенцію, натомість розвивати національне законодавство з протидії домашньому насильству та створити урядову струк-

туру на підтримку сімей і дітей.Звернення спрямовані до Президента України, Уряду

та Верховної Ради 11 грудня за підписом Головуючого у ВРЦіРО Рабина Якова Дов Блайха, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Глави конфесій наголошують, що народ України, пере-дусім батьки і матері, не підтримують ратифікацію Стам-бульської Конвенції через нав’язування гендерної ідеології, яка не здатна захистити жінок від насильства, проте суттє-во шкодить моральним засадам і сімейним цінностям укра-їнського суспільства.

Інститут релігійної свободи, Київ

Рада Церков застерігає Уряд від примусового впровадження гендерної ідеології

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних орга-нізацій виступає рішуче проти того, щоб посадові особи України використо-вували силові структури для насадження будь-яких ідеологій (зокрема, ген-дерної), цензури та об-меження свободи совісті,

думки, вираження поглядів.Про це йдеться у зверненні ВРЦіРО, спрямованого 11

грудня до Прем’єр-міністра України, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Приводом для цього звернення стали агресивні дії Урядового уповноваженого з питань гендерної політики Катерини Левченко, яка 8 грудня цього року заявила в ефі-рі «Громадського радіо» про намір задіяти Службу безпеки України у зв’язку з поширенням звернень до обласних та міських рад з закликами захистити інституцію сім’ї в Укра-їні. На думку Ради Церков, це свідчить про «неприпустиму поведінку державного службовця високого рангу».

Інститут релігійної свободи, Київ

Україна зайняла 11 місце в рейтингу європейських країн за релігійністю населення

Згідно даних дослід-ницького центру Pew Research, Україна зайняла 11-те місце серед 34 євро-пейських країн за рівнем релігійності.

В список, який було опубліковано 5 грудня, та-кож увійшли Білорусь (13 місце), Росія (20 місце).

Найбільш релігійними серед європейських країн виявилися Румунія, Вірменія, Грузія. Найменший рівень релігійності в Чехії, Данії та Естонії.

Опитування показало, що релігія важлива для 22% українців. 35% респондентів раз в місяць бувають на релі-гійних службах, 29% - моляться щоденно. Абсолютно впев-нені, що Бог існує – 32% українців.

Дослідження провели в 2015 і 2017 роках. Тоді для ви-вчення думок було залучено біля 56 тисяч людей старших 18 років. Опитування проводилося шляхом інтерв’ювання по телефону чи особисто.

invictory.org

Грудень 2018 № 9 (69)4

Запрошуємо васГоловний редакторАнатолій ЯкобчукВерстка та дизайн: Анатолій ЯкобчукЛітературна редакція: Анна-Віталія Палій, Олена Якобчук, Людмила ДмитрусАдреса в Інтернеті: www.slovoproslovo.info

Духовно-просвітницька газетаСвідоцтво про державну реєстраціюСерія ТР №597-197р 30.11.2012 р.

Тираж 8000 шт. ВіддрукованоДрукарня «Буковинський видавничий дім»

м.Чернівці, вул. Лесина 31+38 050 997 51 86 +38 098 311 08 98

Християнська телепередача«Мир вам»www. mirvam.at.ua

Çàïèòàííÿ, ÿê³ ñòàâëÿòü ïðî гçäâî

Початок статті на сторінці 1Лише два з євангелістів – Лука і

Матвій – пишуть про дитинство Ісу-са з Назарету. Але при цьому описи їхні настільки різняться, що виникає запитання – а чи не різні це історії взагалі?

Визнано, що відмінності в єванге-ліях Матвія і Луки недостатні для того, щоб засумніватися, що вони описують одну і ту саму особистість. Труднощі узгодження історій про ранні роки Ісуса зумовлюються різницею як сприйняття євангелістами подій, що вони описують, так і тих завдань, які перед собою стави-ли автори, беручись за опис життя Ісуса з Назарета. Якщо б згадані ними події і їхні описи повністю були ідентичними, можна було б запідозрити їх у змові.

Головною метою Луки, єдиного біблійного автора не палестинського походження, було дослідження (Лк. 1:3) – скрупульозна точність передачі хроно-логії і фактів біографії Ісуса, отриманих зі слів очевидців. Лука навіть іноді (як в Євангелії, так і в Діях) натякає, хто саме був його інформатором, в тому числі – про дитинство (Лк. 2:19).

Для Матвія ж найважливіше за все було показати єврейським читачам, що Ісус є Христос, другий Мойсей, пророк нового Виходу. Тому, взявши, швидше за все, за основу Євангеліє від Марка, Матвій вставив у нього п’ятьма блоками (аналогія з П’ятикнижжям), конспект (ско-ріше за все – власний) проповідей Вчите-ля, оформивши кожен блок прийнятими у той час книжниками термінами «почав навчати» та «закінчив слова ці».

Матвій був очевидцем більшості подій, які описав, але його розповідь у першу чергу зосереджена на виконанні месіанських пророцтв Старого Завіту, які справдилися в житті і діяльності Ісуса.

Тому відомості про дитинство Ісуса, наведені Матвієм і Лукою, практично не перетинаються. Це обмежує можли-вість прив’язки фактів у Матвія до хро-нології в Луки, але в цьому нам можуть допомогти не біблійні факти з історії та археології.

Наскільки взагалі коректно гово-рити про узгодження релігійних тек-стів з історичними джерелами?

Євангелії – частина історії. В них

згадується багато осіб, місць подій, ві-домих нам із небіблійних текстів. І Лука, як дослідник, цілеспрямовано прив’язує події, які описує, до загальноприйнятих фактів.

На початку XX ст. традиційно кри-тикували Луку за невідповідності дат правління, офіційних титулів, імен і т. д. правителів і підлеглих їм областей. Од-нак історичні та археологічні відкриття підтвердили скрупульозність викладе-них подій Лукою як істориком – аж до річних вимірів кордонів між провінціями і звань управителів.

Прикладом цього є згадка про пе-репис населення під час правління Квірінія, який привів Йосипа у Віфлеєм. Згідно даних істориків-хроністів того часу, намісником Сирії в рік народжен-ня Ісуса був Квінтилій. А в офіційному ж послужному списку Квірінія на цей період була прогалина. Це стало при-чиною бурхливої критики Євангелії від Луки як історичного документу.

Але згодом вияснилося, що саме в той час Квіріній був посланий імперато-ром у ту саму провінцію в якості коман-дуючого для придушення безпорядків, які були спровоковані схваленням вбивства Іродом Великим свого сина (і далі продовжилося у зв’язку зі смертю Ірода Великого). Оскільки Квінтілій був неспроможний впоратися з безпорядка-ми, в провінції ввели військовий стан, і, фактично Квіріній управляв провінцією, у тому числі – здійснював ініційований імператором перепис.

Коли через десятиріччя Квіріній стає намісником, а Юдея відходить до Сирії у зв’язку з усуненням Архелая, маючи відповідний досвід, Квіріній зно-ву влаштовує перепис, який викликав нові повстання, згадані Лукою (в Діях 5:37). Оскільки цей другий перепис все ще був на слуху, Лука посилається на імператорський перепис як на перший, відповідно до недавнього.

Це – лише один із багатьох подібних прикладів. В античній критиці євангелій, яка дійшла до нас, Лука взагалі жодно-го разу не звинувачувався сучасниками в неточності передачі добре їм відомих фактів. Як результат, сьогодні праці євангеліста Луки (особливо – Дії Апо-столів) входять у число текстів, до яких

історики звертаються для перевірки нових документів на достовірність.

В яку пору року народився Ісус? Прихід у світ Спасителя стало най-

величнішою подією в історії людства від самого створення світу. Але нам іноді навіть у голову не приходить, як багато уявлень про Різдво виникло не з Біблії. Більше того, Писання не пові-домляє нам конкретну дату цієї події. Євангелісти не дуже турбувалися про хронологію, і єдиною часовою прив’яз-кою в їхніх хроніках є початок служіння Івана Хрестителя (п’ятнадцятий рік правління Тиберія кесаря – Лк. 3:1). Зі свідчень Івана Золотоустого традиція прив’язувати святкування Різдва до часу Зимового сонцестояння виникає в окремих церквах лише в ІV ст. А Новий Рік через тиждень стали відзначати ще пізніше, коли ввели систему літо-числення «Від Різдва Христового» – як святкування Обрізання Господнього на восьмий день після Його народження. Реальну дату народження Ісуса Христа Біблія залишає невідомою, що відкри-ває широке поле для досліджень. Для прикладу астрономи, які утотожнюють Віфлеємську зірку із зафіксованими в хроніках спостереженнями за світи-лами, схильні вважати часом Різдва весну.

З іншого боку, ряд дослідників Пи-сання стверджують, що служіння Авіє-вої черги священства, до якої належав Захарія (батько Івана Хрестителя – Лк. 1:5), випадало того року на період з 13-го по 19-те червня. У цьому випадку найвірогіднішою датою народження Івана Хрестителя є кінець березня, а Ісуса – кінець вересня, шість місяців пізніше (Лк. 1:36), тобто на святкування свята Кучок (євр. Суккот).

Цікаво підкреслити, що деякі дослід-ники вважають Суккот не лише часом Першого приходу, але і пророчим зна-меном Другого приходу Месії. У тому випадку вихід із будинків у кущі (намети або тимчасові житла) символізує не лише вихід із Єгипту, але і остаточне залишення враженого гріхом світу.

Підготовка до Свята кучок почина-ється з першого дня Тішрей – Свята труб (Рош-а-Шана), яке відноситься в сучасному юдаїзмі до початку року. Вважається, що саме Свято труб про-роче вказує на вознесіння Церкви з наступним приходом Дня Господнього (1 Сол. 4:16-17).

Далі (10 тішрей) День викуплення (Йом Кіпур) означає покаяння єврей-ського народу, а початок Свята кучок (15 тішрей) – повернення Месії разом із Його Церквою на землю. Врешті, Сімхат-Тора (Радість Тори), фінальна кульмінація Свята кучок, втілює ідею Весільного бенкету Агнця і встановлен-ня Божого царства в усій повноті.

Як би не було, маємо використову-вати всяку можливість висловити Богу вдячність за даний нам за благодаттю дар Його Сина, і, дотримуючись Господ-ньої настанови, у будь-який момент бути готовим до Його повернення.

Сергій Головін

Імення Боже сяє у думкахДозволь Христу до тебе увійти,Дозволь собі духовно оновитись,Перед Дитям Господнім нахилитисьІ шлях до істин праведно знайти.Дозволь собі замислитись над тим,Чого не можна на роки відкласти.І хай у тихих спалахах причастяЗасяє зірка світлом провідним.Помнож себе на іскорки святинь,Щоб вогнищем сподіваним налитись,Щоб жодним кроком віри не спинитись,І не зректися доброти корінь.Стихає все в яснім передчутті,Згорають всі вагання недоречні,І обнімає непорочно вечірЦю ніч святу, що світиться в Христі.Дозволь собі, чого не дозволяв,Зіграй на струнах суті й одкровення.Промов молитву за свій край стражденний,Яку ніхто, як ти, не промовляв.Різдвяна ніч у зорях і свічках,Як вишиванку, небеса гаптує.З надією душа твоя святкує,Імення Боже сяє у думках.

Юрій Тітов

Велика благочестя таїнаВелика благочестя таїнаЗорею спалахнула незгасимо –Благословенна Діва і Жона,Свята Марія народила Сина.Радіє світ, народи, племена.Із неба даний знак: прийшов Спаситель,А з Ним Його священні імена – Він Пастир Добрий і Благий Учитель,Порадник, Дивний, Цар, Еммануїл,І влада на раменах Князя Миру.Найдивовижніше зі всіх світилЗійшло і запалило в серці віру.І правда над народами зійшла,І в повний зріст над світом стало Слово,Як Світоч і Колос над царством зла,Благословенний день – Різдво Христове.

Володимир Сад

Радість РіздваЗнову лунають і закликом будятьСерце різдвяної пісні слова,Радість велику звіщаючи людям.Радість всім людям! Всім людям? А вам?В наших зібраннях немовби світліше,Разом радіє Христова сім’я,Чути: «Гряди, наш Спаситель, скоріше,Церква готова!» Готова? А я?«Слава Спасителю, Богу живомуВід християн на планеті Земля!» –Звістка лунає від дому до дому.Радість спасенних – Христос. А твоя?Церква готується Бога зустріти,Одягом білим вкрашає себе.Всі ми чекаємо світлої миті.Він лиш Своїх забере. А тебе?Сягають обличчя і світяться очі!Радість небесну отримали ті,Хто біля ясел різдвяної ночі Божому Сину вклонився. А ти?Нині Різдво, і Господь закликає Нас до любові, до радості з Ним.Хай же у яслах народжений станеВашим Спасителем! Нашим! Моїм.

Л. Батанова