2 Глядацькапектораль

Київська пектораль3 Пошуки«Київськоїпекторалі»

Олексій Кужельний4 Фата-моргана

Юлія П’ятецька6 «Золотийдракон»

Фотоколаж

Персони8 ВіталійСалій:

«Перемогти«Войцека»буловажко»

Контексти11 Те,щоневмирає

Євгенія Кононенко

Київська пектораль17 Іурозбійниці,іувідмінниці—

однанадвохНаташинамріяКсенія Реутова

18 Увесьсвіт—склепЛеся Ковальчук

20 Бродвею«Сузір’я»неназдогнати!Ярославна Ковшеватська

Події22 Драма.UAуЛьвові

Оксана Ткач

Проза24 Загубленийшифр

Євгенія Кононенко

Київська пектораль26 «СниВасілісиЄгоровни»

відЛесяПодерв’янськогоФотоколаж

28 СвятоінфантильностіАгата Лінець

29 Головне—незаблукати!Ксенія Реутова

Аксесуари30 Упіймативітер

Катерина Писарчук

8

18

20

26

Глядацька пектораль

Театральна пекторальглядацький часопис№1 (001), 2013

За підтримкиГоловного управління культури і мистецтвКиївської міської державної адміністрації

При передруці посилання на часопис«Театральна пектораль» обов’язкове

Ця історія розпочалась «у нетрях» кабінетів Головно-го управління культури Київської міської державноїадміністрації,колиукерівникацьогоуправлінняпані СвітланиЗоріноїтаїїпершогозаступникапаніВален-тиниЛіновицької виникла ідея «додати свіжої крові»до найстарішої на теренах СНД театральної премії«Київська пектораль» і долучити до грона маститихекспертівмайбутніхтеатральнихкритиків—студентівКиївського національного університету театру, кіно ітелебаченняіменіІ.К.Карпенка-Карого.Ідея часопису, який би висвітлював театральні

прем’єрисезонущедовручення«Київськоїпекторалі»та надавав би студентам-експертам можливість по-ділитись ізшироким загалом своїми враженнями відпрем’єрних вистав, прийшла пізніше. Як зрештою, іконцепціясамогочасопису,самеяк«глядацькогочасо-пису»,анечасописудляпрофесійнихтеатральнихкри-тиків,склаласьнеодразу.Театрсьогоднізалишивсячинеєдиниммистецтвом,

якеокрімчистого«споживаннякультурногопродукту»неможливийбеземоційногообмінузГлядачем.Засло-вамихудожньогокерівникакиївськоготеатру«Сузір’я»ОлексіяКужельного«Єдине,безчоготеатрнеможеіс-нувати,—цеглядач».Звичайно,до«Театральноїпекторалі»дописуютьне

лишестуденти-глядачі.Редакціявідкритадоспівпра-цізусіма,комунебайдужийтеатр,іхтоготовийподі-литисьсвоїмивраженнямитароздумаминелишепропрем’єрикиївськихтеатрів2012року.Ми друкуватимемо також розмисли про сучасний

театр, драматургію і функціонуваннятеатральних ін-ституцій;фоторепортажізтеатральнихвистав ірепе-тицій; інтерв’ю з режисерами, акторами, критиками;цікавібліц-опитуваннятеатральнихрежисерів,акторівта глядачів; невеликілітературнітексти, «якімогли бстативиставами»;статтіпродеякікультурніявищаякзтеатральногожиття,так іпозаним;атакожпроці-кавинкизрозряду«збираємосядотеатру»:віддеталейтуалетутадрес-кодурізнихчасівдоквітівіпрезентівдляакторів.

Петро Мацкевич

Концепція та реалізація проектуКомпанія PR-Prime

Керівник проектуПетро Мацкевич

Головний редактор Ксенія Мацкевич

РедакторАнна Грозовська

Дизайн і версткаСашко Шевцов

Автори текстів: Леся КовальчукЯрославна КовшеватськаЄвгенія КононенкоОлексій КужельнийАгата ЛінецьПетро МацкевичКатерина ПисарчукЮлія П’ятецькаКсенія РеутоваОксана Ткач

Світлини:Анатолій БєловВіктор ГомонStan ГончаровВалентин ЛандарПетер МюллерАнастасія Подерв’янськаЄ.Чекалін

У часописі також використані світлини з архівів:Фестивалю сучасної драматургії «Драма.UA»Майстерні театрального мистецтва «Сузір’я»Київського театру драми і комедії на Лівому березі

На обкладинці використано зображення“Ioniccolumn”,©Krisdog|Dreamstime.com

Для листування:вул.А.Головка1/44,Київ,03110

E-mail: ksena@msbrand.net

Тел.: +3800503729200

3

Одна лекція з режисури Леся Курбаса називається: «Як формулювати принцип сценічного театру». Міська театральна премія «Київська пектораль» власне задля пошуку актуальної відповіді на це запитання і створювалася.

Пам’ятаю,яквеликимзібранняуміськомувідділенніСпілки театральних діячів України шукали назвуцій премії. Скіфська прикраса титулувалася цілкомромантично, форма шийної прикраси мені особистонагадувала театральну маску. Щоправда, виникалий інші асоціації, які врешті спонукали шукати новуподобу. Утім, річ не у вигляді нагороди і навіть не внагороді яктакій.Хочапринагідномаюпорадіти,щозусилляминачальникаГоловногоуправліннякультуриКиївської міської адміністрації Світлани Зоріноїгрошовий вимір премії набув, як на працівниківтеатру, цілком солідного розміру — 8000 грн., та всеж таки пружинний механізм «Київської пекторалі»розраховано на привернення уваги глядача дотеатральнихпошуківстоличнихтеатрів.Спроба визначити «Краще», «Кращу», «Кращого» не

тількивтеатрі,айумистецтвівзагаліприреченізабракуабсолютнихкритеріївнакшталт«швидше,вище,далі».Були в історії «Пекторалі» вистави  — лауреати в

багатьох номінаціях, які не зуміли протриматисяй сезону, а були ніяк не відмічені постанови, якідесятиріччямизбиралианшлаги.Перші були, можливо, гостросучасні, зате другі

негаласливопромовлялипровічне.Звісно, всі, хто присвятив своє життя служінню

театрові,анепрацюєвньомучизаробляєнимгроші,першзавсепрагнутьдоосягненняправічнихістин,дороздумівнадтаїноюбуття,надзмістомісенсомкожноїмитіжиття.Я стверджую, що театр  — це точка координації

життєплинів. Кожному з нас — істотам суспільним —надзвичайно важливо максимально органічно длясвоєї особистості бути вмонтованим у сучаснийплин життя. Координація мого і загальнолюдського,сучасного і позачасового, миттєвого і вічного тапросто  — наскільки я відповідаю пропонованомутеатром інтелектуальному,духовному,філософськомурівнюдіалогу,чоговартімоїпочуттягумору,здатністьфантазувати, розуміти підтексти і контексти,з’ясовується безпосередньо на виставі, в магічномуколі порозуміння сцени й зали, взаємопроникненняобразів,ідей,емоційвспівіснуванніакторівіглядачів.ЖанКоктосказав:«Театр —цебрехня,якаговорить

великуправду!»Так,нетількидекорації,реквізит,айпосмішки і словабуваютьштучними.Лишеправдиве,гостре,больове —здатненассхвилювати.Театраналізує,діагностує,прогнозує.Щозахищаєсьогоднідержаваусвітібезкордонів,чим

опікується, зрештою переклавши на плечі громадянпроблемиздоров’я,освіти,елементарноговиживання?

Пошуки «Київської пекторалі»К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

Що таке сім’я сьогодні? Початком чого буде кінецьсвіту?Сьогоднілюдствоєєдиноюсім’єю,апланета —єдиноюдомівкоюдлявсіх.Чорнобиль,Хокусіма,ураганСендіпересталибутипроблемоюокремихгромадянвокремихкраїнах.Усе,щовідбуваєтьсянанашійпланеті,торкається кожного з нас. Тому в кожній прем’єрікиївських театрів ви відчуєте тривогу за людину івсесвіт,визнайдетерозрадувласнимболям,зжодноївиставинепідетенізчим.Сьогодні театрможливий бездекорацій, без світла,

безтексту,навітьбезакторів.Єдине,безчоготеатрнеможеіснувати, —цеглядач.ТомасМаннзазначив:«Театрперетворюєнатовпна

народ».Тож нехай пристрасть театралів, необтяжливе

сприйняттяпростих глядачів, подив і захватнеофітівсформуютьтеатральнийнарод,якийзажадаєіпіднеседо столичних стандартів нетількижиттятеатральноїспільноти, а й перетворить існування кожноїлюдининасвятобуття!Життя не слід проживати! Життя гідне того, щоби

його святкувати! Святкувати кожну мить життя! АнайкращімитівідзначатиТЕАТРОМ!

Олексій Кужельний,художнійкерівниктеатру«Сузір’я»

Світлина з архіву театру

Нам вічно треба небом жить, по шию будучи в планеті! — Микола Вінграновський

4

Сцена з вистави

Наприкінці нестерпно нудного театрального сезо-ну осінь 2011 — весна 2012 Театр імені Івана Франка потішив прем’єрою «Перехресні стежки» за одно-йменною повістю Франка.

Коли я навчалася в школі, «Перехресні стежки» дообов’язкової програми не входили — цю повість, якуінодіназиваютьроманом,япрочиталавжевуніверси-тетітазподивомвідкриладлясебе,щоФранкобувнелишекаменяремівічнимреволюціонером,айтонкимпсихологом, чуйним ліриком і, взагалі, живою люди-ною.Нажаль,зашкарубласистемашкільноїосвітипродо-

вжуєробитисвоючорнусправу —величезнакількістьвипускників,якіотрималисвоюпорціюНекрасова,До-стоєвськогоітогожФранка,ніколибільшеїхневідкри-вають.Уцьомусенсіоднезголовнихзавданьсучаснихекранізаторівіпостановників —повернутикласиціди-хання.

Фата-морганаПрем’єра 2012 рокув Національномуакадемічномудрамтеатрі ім. І.Франка

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

Баран (Юрій Ребрик) і Стальський (Петро Панчук)

«Перехреснi стежки», написані 1900 року, багато вчомусвіжійактуальні,аосновнийконфлікт,пов’язанийз головним героєм адвокатом Євгеном Рафаловичем,вичерпнопростий.Молода,розумна,освіченаіпоряд-налюдинанебезамбіційпозбавленаможливостігіднозайматисяулюбленоюсправоюв існуючійсистемісо-ціальнихвідносин.Зусіхйогохарактеристиксуспіль-ство більш-менш спокійно ставиться тількидомоло-дості,аосьужепоєднаннярозуму,освітитапорядностірозглядаєяксерйознунебезпеку.

Дмитро Чирипюк зробив з повісті Франка п’єсу, залишивши лише мелодраматичну

лінію: Регіна (Олена Фесуненко) —Стальський (Петро Панчук) —

Рафалович (Олександр Форманчук)

Євгенприїздитьпрацюватидопровінційного«акус-тичного містечка», де сподівається якщо не змінити,то хоча б похитнути тамтешній пліснявий життєвийуклад,алепостійнонаштовхуєтьсянаглухустінунеро-зуміння,підступів іпліток.Довсіхпроблемадвоката,викликанихйогоактивноюдіяльністю,додаєтьсящейособистадрама.Рафаловичнесподіванозустрічаєсвоюколишнюкохану,зякоювонидавнорозлучилися,алезарокирозлукинеохололиодиндоодного.Щоправда,РеґінавстиглавийтизаміжзаколишньогоЄвгеновоговикладача гімназії Валеріана Стальського  — людинудеспотичну,ницутапо-своємуглибоконещасну.1994 року український кінорежисер Олег Бій-

ма відзняв за цією повістю Франка вельми вдалийп’ятисерійний телефільм «Пастка», відзначений піз-нішеДержавноюШевченківськоюпремією,деголовніроліантагоністів —СтальськоготаРафаловича —блис-кучезігралиБогданСтупкайАнатолійХостікоєв.6 травня 2012 року режисер ТеатруФранкаДмитро

5

Чирипюк запропонував свою версію «Перехреснихстежок», зробивши з повісті п’єсу, а з усієї брили ав-торськоготекстузалишивлишемелодраматичнулініюРафалович —Регіна —Стальський.Намійпогляд,такийпідхідмаєякплюси,такімінуси.Головний мінус зачіпає, передовсім, тих глядачів,

які зповістюнезнайомі, —брак інформації.Уцьомуажніякнерівнобедреномулюбовномутрикутникумиспостерігаємотрьохабсолютнорізнихлюдей,зрізнимсвітосприйняттям,пульсом,ставленнямдожиття.Про-темайженічогоневідомопроРафаловича(ОлександрФорманчук), крім того, що він адвокат, нічого проСтальського(ПетроПанчук),крімтого,щойогорозди-раютьусіляківнутрішніпротиріччя,ащеменшерозка-занопроРеґіну(ОленаФесуненко) —красуню-білявку,яка,яківсібілявки,наглибокепереконанняїїчолові-ка, «єваріантнайлютішогожіночого звіру». Глядачевінаданоможливістьдомислитисамомуте,щозазвичаййомуповідомляють,іянезнаю,наскількинашглядачактивнийуцьому.Самжетрикутниквиглядаєдоситьвиразно,особли-

вочоловічапараСтальський —Рафалович,якадемон-струєнестількидвідолі,скількидвіпороди,створеніз різноголюдськогоматеріалу.Одна (ВалеріанСталь-ський)уособлюєхаосіентропію,інша(ЄвгенРафало-вич) —світлотагоріння.Перед нами, за своєю суттю, не класовий, не соці-

альний, не любовний, а антропологічний конфлікт. Іголовназаслугапостановника,атакожчеснотаусієїви-стависамевтому,щоцейконфліктвиведенозарамкибанальноїглядацькоїлавсторі.

Рафалович (Олександр Форманчук) і Реґіна (Олена Фесуненко)

Рафалович (Олександр Форманчук)і Стальський (Петро Панчук)

В історії,розказаноїЧирипюком,немаєані звичноїхарактерноїоднозначностігероїв,аніпересічноїпози-тивностітанегативності,аніправих,анівинних.Кож-наздійовихосіб —іжертва,ікат,коженраночипізноопиняєтьсяувласнихпастках,щоїхдолявправнороз-ставилана«перехреснихстежках».«Стежки»заявленіяктрагіфарс, хочажанровотяжі-

ютьдопсихологічноїдрами,якуможнарозглядатиякприкладсучасноїживоїкласики,щодихає.Понадте,ценеабиякпереконливатацікавазхудожньоїточкизоруробота —стилістичноспектакльвиглядаєнавдивовижуцілісним.ЧудовамузикаЮріяШевченкаічарівнасце-нографіяАндріяАлександровича-Дочевськогопідкрес-люютьзадум,анеформальнонавантажуютьпростір.Завдякиталановитійроботіхудожникавиставаотри-

маладодатковийвимір —дефіцитінформації,атакождеякий дефіцит чуттєвості в акторському виконаннікомпенсуютьсяхудожнімивраженнями.Сценузаставленовеличезнимиколючимидзеркаль-

нимипризмами,де,окрімміськогопейзажутасамихгероїв, відбивається те, що можуть зберігати лишепам’ятьіуява.Менізавждиздавалося,щосучасномуукраїнському

театрукатастрофічнобракуєфантазії,якаколисьпере-творилатеатрзцілкомраціональногоритуалунамис-тецтво.Хорошийтеатрзавжди—трошкигалюцинація,міраж,фата-моргана,цедоситьскладнаоптика,необ-хіднадлятого,щобпоказатипростіречі.Раціонально «Перехреснi стежки» —лаконічна істо-

ріязтрагічнимфіналом.Історіяжиття,якенесклало-ся —іукожногонесклалосяпо-своєму.Якпідсумувавінший хороший письменник: «Все вже сталося. Всеостаточноне збулося».Проте запам’ятовуєтьсянефі-нальнийбілийшаликнамісточку,деРеґінаостаточновирішилавсісвоїпроблеми,абожевільнічервоніквітив дзеркальних друзках пам’яті, фата-моргана можли-вогощастя,щемливамузика...Атакожте,щоне слідбратизадружинубілявку.

Юлія П’ятецька,«БульварГордона»Світлини: Валентин Ландар

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

6

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

«Золотий дракон»Прем’єра 2012 року на сцені

Київського академічноготеатру «Колесо»

Світлини:Віктор Гомон

7

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

8

П Е Р С О Н И

Вистава «Войцек» Київського театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра  — одна з найяскравіших прем’єр цього сезону. Цей спектакль  — справжня подія. Незакінчена п’єса Георга Бюхнера в трактуванні режисера Дмитра Богомазова пере-творилася на карнавал плоті, концерт людської тлінності, в якому роль конферансьє випала інфернальному Дурнику Карлу. Цей персонаж не входить до числа головних героїв п’єси Бюхнера, але є ключовим у розумінні всієї вистави. З Віталієм Салієм, який зіграв таку непросту роль, я й вирішила поговорити безпосередньо про виставу та його роботу.

Образ Вашого другорядного героя несподівано яскравий. Створюючи його, на які вже готові образи Ви орієнтувалися?— На жоден конкретний образ я не орієнтувався,

одначеБогомазовпорадивменівсежтакипридивитисядоГаркуші —єтакийперсонажугрупі«АукцЫон».Вінне грає на жодному музичному інструменті, протеє провідником між тим, що відбувається на сцені, іглядачем.Цебулапідказка,аленебільше.Все,щоєвцьомуобразі,народилосявпроцесірепетицій.Увиставівсе створювалося плавно, неспішно, без насильства ідужеорганічно.

Чи виникали якісь труднощі у створенні цього героя?—Труднощіполягаливтому,що,яквідомо,Бюхнер

цюп’єсунедописав, і вона складається зішматочків.УмогогерояДурникаКарлабуквальнотрирепліки,айомутреба постійно бути присутнім іжити на сцені.Явційроліповиненбезупиннодіяти,томувпроцесіроботивиниклицілімонологимогогероя.Складністьполягалащейутому,щояніколидоцьогонепрацювавнізмікрофоном,нізмузичнимиінструментами.Ягетьнемавтакогодосвіду.

У такому разі, чи брали Ви якісь додаткові уроки гри на гітарі або з вокалу?—Ні,на«басі»мененавчилигратиколеги.Авпоратися

з мікрофоном мені допоміг наш звукорежисерОлександр Дмитрович Курій. Він  — шаман, якийпрацюєбосоніж,щобчутизвукнавітьступнями.Мизнимвибудовували (буквальнолінійкоювиміряли),де,якийзвукінаякійвідстаніяповиненвидавати.Авсеіншенароджувалосязімпровізації.

А чи не лякає Вас цей інфернальний світ? При створенні цього героя Вас не лякала можливість переступити якусь внутрішню межу?—Визнаєте,ні.ЦеБюхнер,йінакшейогонеможна

грати. Завдяки Богомазову, який має унікальнийслух ірозуміння,янепереступавтулінію, заякою —патологія. Якщо мене кудись заносило  — ДмитроМихайловичменезавждивиправляв.

Вся вистава буквально просочена естетикою Макабр*. Яке Ваше особисте ставлення до цього?—Меніцяестетикадужеблизька.Меніподобається

такамузика,такатема.Напевно,річумоємужиттєвомудосвіді, адже в дитинстві я панкував. Вночі  — БЖ,труба,портвейннакладовищі,авранці —який-небудьрозподільник. (Сміється.) А взагалі, мені цікавийматеріал,наосновіякогоможнапоговоритипротемнусторонулюдськоїдуші.Меніпроцецікаворозповідати,адже, транслюючи це, я сам у собі розбираюся. Цехороший привід до роздумів, з яких можна зробитиправильнівисновки.

Чи є в цій ролі щось спільне з іншими ролями, наприклад, з Ліола у виставі «Куди подує вітер»?— Безумовно, теми, які піднімаються,  — свавілля,

людина,яканедаєсобізвітувсвоїхдіяхіживезарадизадоволення, —вониєвбагатьохтеатральнихроботах.ОднакуДурникаКарлавсеінакше.Вінперсонаж,якийспівпереживає.Янамагаюся гратийогочерезжалістьдо інших героїв і до всього,що відбувається.Але тутжалістьтежособлива,бездіяльна:тинічогонеможешпідказати, нічого не можеш змінити, і зрозуміло,що інакше бути не може. Адже ми живемо в такомусвіті, де це вбивство вирішено наперед. А в Ліола

*Макабр(фр. macabre) —таноксмерті

Віталій Салій: «Здолати«Войцека» було важко»

9

П Е Р С О Н И

трохи по-іншому. Той персонаж — чудовисько, упир,якийвсеруйнує.Явзагалінелюблю,колиролі схожі,тож намагаюся робити їх різними, хоча подібності,вочевидь,неуникнути.

«Войцек»  — це перший спектакль, зроблений спільно з трупою театру «Вільна сцена». Як відбувалася робота? Не виникали конфлікти і проблеми з новими акторами?—Мивсівжедавнознайомі,томужоднихтруднощів

невиникало,радшенавпаки.Позаякусіналаштованінаодинвислів,наоднепочуттягумору,всебулоорганічноі,самособою,безнадриву.Адже у нас було одне спільне завдання — зробити

виставуякомогапростіше.Мипраглипередатитойбіль,якийБюхнеруклавусвійтекст —вякихосьмоментахнавіть дещо жорстко і грубо. Та найголовніше, щов процесі роботи не було ніякого насильства надматеріалом.А здолатицюп’єсубуловажко.Мичастостикалися з тим, що не йшла та чи інша сцена. Всестворювалосяшляхом відмови від зайвого. Подеколирепетирувалипосімгодин.Утакійнапруженійроботіне знаходилося часу для конфліктів, навіть у думкахтакогонеспливало.

Як виявився вплив Едуарда Митницького на Вас у цій роботі? Адже Ви його студент. Він якось допомагав Вам у роботі з Богомазовим, щось підказував?—Звісно,впливалоте,щоіБогомазовтежколишній

студент Митницького. Так би мовити, ми в однійтеплиці зростали. Одна з разючих рис ЕдуардаМарковича — те, що він завжди чує людину, завждипідбираєлюдейнасампередспівзвучниходинодному.Томувсіми —іБогомазов,ія —говоримооднієюмовою,над одними і тимиж речами сміємося, а ймовірно, іплачемо.УчастьМитницькогополягалавтому,щовінподививсяідавдобро.Насправді,сьогоднінадтомалотеатрів,дехудожнікерівникидавалибіншимсильнимрежисерамвільновисловлюватисязважливихдлянихтеміговоритивласноюхудожньоюмовою.

А як Ви взагалі ставитеся до режисури Дмитра Богомазова?—Богомазов —одинізмоїхулюбленихукраїнських

режисерів.Вісторіях,яківінрозповідає,менілегкотацікавограти.Вінзавждидаєможливістьвисловитися,даєповітрякожномуакторові.Водночас,усетримаєпідконтролем, щоб будь-якої миті «підрихтувати» тебе.Шкода, що в нас немає такої публіки, яка б цінувалайогороботу.Аджейогоспектаклі —ценетойматеріал,з якого можна лишень пореготати, це форма, в якійпотрібно бути співучасником, трохи попрацюватиголовоюісерцем.Аунасглядачдотакогонезвик.Аще, якщо говоритипротеатральну «кухню»,мені

подобається його особливий підхід до роботи надвиставою.Наприклад,урепетиційномупроцесієтакийперіод,коливсевп’єсівисміюється.Колинаматеріалдивишсялишезбокугумору,цедаєвеликіможливостірозкритиякісьнесподіванійогограні.

Вам не здається, що на камерній сцені «Войцек» був би органічніший? Адже вистава досить специфічна і не збирає повної зали.— На нашій малій сцені її неможливо поставити,

оскількитаміншаакустика,яканедаєтихможливостей,які нам потрібні. Адже у цій виставі надто багатозалежитьвідмузикитазвучання.Іщемихотіли,щобцей спектакль був фестивальний, ми плануємо йогоповозити,наприклад,поРосії.Цеодназпричин,черезяку потрібно було відразу розраховувати на великусцену.Втім,меніздається,щоцейспектакльпересувнийі його можна грати на будь-якому майданчику, де єхорошийзвук.Навітьнавідкритомупросторі.Ащодоглядача, так, я згоден. Зал не заповнюється, і багатолюдей йдуть під час вистави. Особливе неприйняттявиникаєуглядачівстаршогопокоління.Ценормально,аджетеатрбуваєрізнийіневсімтачиіншаформадодуші.Гадаю,цейспектакльрозрахованопередовсімнамолодогоглядача.

Ліола — «Куди подує вітер...»за п’єсою Л.Піранделло «Ліола», 2010 р.

Відоплясов, лакей Ростаньова —«Опискін. Фома!» за повістю Ф.Достоєвського «Село Степанчіково та його мешканці», 2012 р.

10

Ви звертали увагу на те, що «Войцек» — це якесь переосмислення біблійної історії? Адже це задано в самій драматургії Бюхнера.— Звісно, так. Але ця тема в нашій виставі не була

принциповою. Що стосується мене, хоча я людинавіруюча, та до церкви ставлюся вкрай обережно.«Войцек»длямене —якийсьперевертеньісторії,начетемна сторона Дарта Вейдера. (Сміється.) Особистомене тішить той факт, що вистава має багато шарів,хоча ставилася конкретно про трагедію маленькоїлюдини.Яклюдинуможнадовестидотакогобунту,яквбивство.Протевкрайважливо,щоуфіналіз’являєтьсяякесьсвітло,надія.

Усе ж насамперед у «Войцеку» закладено негатив-не посилання глядачеві, що Ви про це думаєте?—Цепривідпоговорити.Аджеминепростовикинули

наглядачакупунегативу,мовляв,розбирайсясам.Річутім,щопотрібенструс,щобиглядачзаворушився.Меніздається,щотількитакимчиномнаразіможназмуситиглядачаслухати.

Продовжуючи тему глядачів, Ви полюбляєте за ними спостерігати?— Я їх чую. Іноді (щоправда, не часто) збирається

справді приголомшливий зал, і це завжди неабиякприємно. Глядача завжди відчуваєш, його загальнийнастрій: не буває такого, що хтось сприймає виставутак,ахтосьінакше, —залвідчуваєцілком.Іноді з публікою виникають великі проблеми,

подеколиглядачінерозуміють,кудиінавіщоприйшли.Частозпершогорядуможнапочутиреплікинакшталт:«Кудитименепривела? —Аяшознала!»(Сміється.)Одначенічогоне вдієш,цетакапубліка,такілюди.

Вони вважають, оскільки вони заплатили, то миповиннівідпрацюватиїмїхніфінансовівитрати.

Який для Вас ідеальний зал?—Дляменеідеальнийзалтой,якийслухаєіспівчуває.

Коли він дихає разом із тобою. Ти сприймаєш його,як магічне тисячоголове чудовисько, як загальнийорганізм,оскількичерезсвітлотинебачишконкретнихосіб.Ідужевідчувається,чизатобоюйдецейорганізм,чипротивитьсятобі.

Все частіше в театрі з’являються глядачі з обмеженими можливостями. Це якось впливає на Вашу роботу, адже їхня реакція часто буває несподіваною, неадекватною?—Явважаю,щоїхнеможнаобмежувати,івонитакіж

глядачі,яківсіінші,хоча,вокремихвипадках,потрібнопопереджатиакторівпроможливіколапси.Ще в мої студентські роки я влаштував виїзд до

дитячого будинку з двома дипломними виставами.Нікому нічого не було потрібно, тож я самостійнозаймався організацією, навіть пошуком автобусів,на яких ми приїхали. Це вимагало великих зусиль іумовляньдиректора,алемитакизіграли.Іосьзалбувповнийтакихдіток —інвалідів.Іячесноскажу,щоцеодна знайкрутішихпублік, якамогла бути.Так, вонирозмовляли,неадекватнореагували,весьчасзаважали.Але після вистав ми ридма ридали за лаштунками.Потрібно знати, на яку виставу можна привести такулюдину, щоб вона адекватно реагувала, щоби незлякалася. Це рівноцінно тому, якби на «Войцека»привели п’ятирічну дитину. Все потрібно робити зрозумом.

Чи є у Вас таке відчуття, що в театральному житті має щось кардинально змінитися?— Так, щось назріває. Адже змінилося сприйняття

театруумолодогопокоління.Їмпотрібенкороткийтачіткийвикладінформації.Усучасномуглобалізованомусвітіз’явиласяпотребашвидкоістислоподаватисамусуть.

А якщо почнуться кардинальні зміни, Ви готові з головою в них поринути, покинути свій театр?—Я готовийта відкритийдо змін.Ащодотеатру...

Менітутдаютьдостатньоможливостейпробуватищосьнове, експериментувати. Потрібно змінювати старе,а не руйнуватийого, все кидатита йти геть. Театр —цедім, хочяк застарілоце звучить.Алетакепоняттяіснуєдосі. Ідляменецеприйнятно.Наштеатртакиміє.Минелишепрацюєморазом,айразомпроводимовільнийчас.Цепрекрасно,аджемизавждипліч-о-пліч.Непотрібнонічоголаматиабознищувати.

Спілкувалася Агата ЛінецьСвітлини з архіву театру

П Е Р С О Н И

Тимур — «Обман довжиною в життя» за повістю Д.Рубіної «Подвійне прізвище», 2012 р.

11

Леся Українка є не лише національною поетесою України, а й входить до культурного іконостасу, до якого національні поети потрапляють не завжди.

Тяжка хвороба, з якою поетеса боролася впродовжбагатьох років, зробила її мученицею за Україну.Доводилося навіть зустрічати такі інтерпретації доліЛесі Українки, коли її хвороба розглядається самеяк ініціація великої людини з великою місією. СамечерезтяжкухворобуйрозкривсягенійЛесіУкраїнки.У площині позитивізму це твердження є сумнівнимхочабтому,щожодналюдина,іЛесяУкраїнказокрема,непрожиладвохжиттів —одногозхворобою, іншогобез,атомунеможливотвердити,нащобулабиздатнаця обдарована від природи жінка, якби її здоров’явиявилося кращим.Утім, якщо розглядатимістичнийвимірвеликоїпоетеси,тотутідеямучениці,якалюбитьсвоюмуку«іїйдаєжиття»,єцілкомплідноюітворчою.Opus Magna Лесі Українки, вінцем її творчості

традиційно вважається драма-феєрія «Лісова пісня».Цей текст належить до скарбниці українськоїлітератури, але водночас «Лісова пісня» є дужепопулярною серед українців. Цей текст люблять нелише ті, хто є традиційними читачами класики, а йширокі верстви. Навіть якщо читали його лише одинразукурсішкільноїпрограми.«Лісовапісня»єпопулярнимукраїнськимнародним

брендом,якимназваноцукерки,кав’ярні,кондитерські,готелі, туристичні центри тощо. І те, що названосвятим для кожного українця іменем «Лісова пісня»,презентуєтьсяякнайкраще,хайтотуристичнабазана

святе. Отже, є всі підстави говорити про «Лісовупісню» як про факт популярної культури, культурнеявище, що його можна проаналізувати за класичноюкультурологічноюсхемою,якаміститьп’ять головнихаспектів: створення  — споживання  — сформованінимрепрезентації —пов’язанізнимідентичності —регулюванняцьогоявища.Спробуймозупинитисянавсіхцихаспектах.Тутвартопочативідкінця,асамевідрегулювання.

«Лісову пісню» внесено до шкільної програми.Знаючи технології українського шкільництва, цемало би відвернути від неї всенародну любов, а неприщеплювати її. Але після повісті Івана Франка«Бориславсміється»,якувивчаливрадянськічаси,авчасипострадянськізамінилинеменшнестравним,якна рядового школяра, романом «Перехресні стежки»,після поеми тої ж таки Лесі Українки «Давня казка»,якою поетеса свого часу зробила щедрий подарунокрадянськимучителькам,заміненоївпострадянськічасипохмурою драмою «Бояриня», драма-феєрія «Лісовапісня» виглядає як текст надзвичайно привабливий,світлий,попривесь їїтрагедійнийпафос.Отже,щодорегулювання: «Лісову пісню» вже давно долучили дошкільної програми з української літератури, в такийспосіб врятувавши ту літературу від повної зневагиз боку українських школярів. Також балет «Лісовапісня», введений до постійного репертуару багатьохопернихтеатрів,єелементомнаціонально-естетично-патріотичноговихованняукраїнськихпідлітків.Юнимукраїнцям неодноразово повторюють, що «Лісовапісня» —цекоштовнаперлинаукраїнськоїлітератури.Проте любов до «Лісової пісні» не тільки накидаютьзгори  — її підхопили знизу. Тож це  — таки явищепопулярноїкультуриУкраїни.

Те, що не вмираєЗі збірки есеїв «У черзі за святою водою»

К О Н Т Е К С Т И

Шацькихозерах,комплектбілизничижіночіприкрасиіз самоцвітами. У деяких містах Волині є не тількивулиціЛесіУкраїнки,якімалоневкожномунаселеномупунктіУкраїни,айвулиціЛісовоїпісні.Відбуваютьсящорічні фестивалі «Лісової пісні» і на Волині, і встолиціУкраїни.МузейЛесіУкраїнкивКолодяжномунещодавновідкривсвійфіліал —музей«Лісовоїпісні».Аголовне,щовсібодайузагальнихрисахзнаютьзміст«Лісовоїпісні»ізворушливолюблятьцейлітературнийтвір. Інавітьякщохтосьбайдужийдо«Лісовоїпісні»,то про це мовчить, не дозволяє собі зневажливихзауваг, як це буває з текстами шкільної програми,які «дістали». Тут усе не так, бо «Лісова пісня» — це

«Лісова пісня» за своїм потенціалом цілком може стати візитівкою України у світовому

просторі культури, бо переповідана там любовна історія є зрозумілою всім,

але водночас не є тривіальною

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка)

12

Перейдімодостворенняцьогошедевру.Всі знають,про це говорять у школі та регулярно нагадуютьпоза школою, гріх не знати, що свою «Лісову пісню»Леся Українка написала дуже швидко, десь за дватижні, і писала вона її у стані творчого екстазу, колиписьменник не пише сам, а небесний дух диктуєйому. Написала вона її в Грузії 1911 року в першійполовині серпня. Саме в ці дні й відзначаютьсяроковини «Лісової пісні», відбуваються згадані вищефестивалі, зокрема «Лесині джерела» на батьківщинівеликоїпоетеси —вколишньомуЗвягелі,нинішньомуНовограді-Волинському.Щодо ідентичностей. Про «Лісову пісню» написано

доситьбагато,цейтекстпородиввеликугерменевтику,і кожен автор вважає, ніби саме він знайшов вірнепрочитання великого українського тексту. З-поміжспоживачів «Лісової пісні» можна вирізнити тих, хтоздійснює тлумачення, екзегезу цього тексту, хто є,так би мовити, фахівцями  — літературознавцями,театрознавцями,філософамичикультурологами;ітих,хтонетлумачить,апростолюбитьїї.Тобтопосвяченихі непосвячених. Звісно ж, є іще байдужі, але про нихми вже згадували. Кожен посвячений знаходить своївитоки «Лісової пісні» у якомусь із творів світовоїлітератури,якийЛесяУкраїнкамимоволінаслідувала,зякимупроцесіствореннясвогошедевруполемізувала;кожен інтерпретатор «Лісової пісні» називає їїцентральнийконфлікт —міжприродоютакультурою,між поганством і християнством, між буденним і

К О Н Т Е К С Т И

Фрагмент розпису стін однієї з дитячих бібліотек Білої Церкви

піднесеним, між низьким Еросом і високим тощо. Анепосвяченічитачі,особливочитачки,простолюблять«Лісову пісню». Тож облишмо наразі інтерпретації«Лісової пісні», що їх здійснюють літературознавці,філософи, письменники, бо вони все одно не маютьартикульованої відповіді, чому цю річ так люблять ународі. Краще згадаймо зараз контроверсійні словавідомої інтелектуалкиСьюзен Зонтаґ, яка вважаєтьсяодним зі світових авторитетів у галузі культурнихдосліджень. Вона писала у своїй славетній праці«Проти інтерпретації»: «Як вихлопні гази йфабричнідимизабруднюютьміськуатмосферу,таківиверженнярізних інтерпретацій мистецтва сьогодні отруюютьнашучуттєвість...Замістьгерменевтикинампотрібнаеротикамистецтва».Тож звернімося до еротики «Лісової пісні» та

спробуймо подивитись, як читають цей текстнепосвячені.Нагадаймо відомий усім сюжет, якийнетак ілегкопереповістибезпристрасно,непіддаючисьспокусі тлумачення. Лісова дівчина Мавка покохалалюдського хлопця, і не лише покохала, а й виявилаактивність у побудові їхніх стосунків, руйнуючистереотипні уявлення про жіночу пасивність ічоловічуактивність.АпокохалаМавкаЛукашазайогомузичний дар — за майстерну гру на сопілці. Мавкаоселилася в хаті Лукаша та його матері, знов-таки,руйнуючистереотипипромісцежінкивродині.ЛісоветовариствоМавкинепідтримуєїївибору,хтосьжаліє,хтось засуджує її. Хатню та польову роботу, на якій

13

Долорес чи Міріам. А з Мавкою така ідентифікація єцілкомможливою.Повернімося до ключових слів не тільки «Лісової

пісні», а й усієї творчої спадщини Лесі Українки, аможе, й усієї української літератури: «Ні, я жива, явічнобудужити,явсерцімаюте,щоневмирає!»Цяфраза в контексті драми-феєрії є полісемантичною.ЛісоваістотаМавканібикаже,щовонамаєпотенціалдля здобуття безсмертної душі, що й станеться уфіналі.Аленетількицейсенсприсутнійуцихсловах.Дозволюсобіпорівняння,заякеменеможутьзасудитипалкі шанувальники Лесі Українки. У радянські часипопулярним був дотепний монолог Обивателя увиконанні Аркадія Райкіна. Це  — монолог того, хтозавждихочебутискраювідвеликихподій:ДжорданоБрунопалять —тощойзтого?Вньогойсамогопечія.Полярника понесло на Північний полюс без теплоїбілизни? Зате наш герой купив собі нові кальсони.Наприкінці тогомонологу звучав висновок: от я весьчас хворію, але не помираю, люди мруть, а я ні, бовони —люди,ая —Тип!ТаксамоМавка,вимовляючиотісакральніслованібикаже:вонанелюдина,алещосьбільше,ніжлюдина,щовона —Тип, інавітьАрхетип!Вічниміневмирущимєобиватель,уякогохатазавждискраю, але так само вічною і невмирущою є жіночасутність, вічна жіночість, Софія, жертовна й палка,здатнапокохатизате,щовкоханомуєнайкращим, івіддатизакоханняжиття.Якщо в «Лісовій пісні» ідентифікується конфлікт

між житейським і високим, то така авторитетнаособа,якнаціональнапоетеса,виступаючиарбітромуцьомувічномупоєдинкуміжбуденнимінебуденним,однозначно, без будь-яких вагань визнає перемогунебуденного, хоча такий висновок не є тривіальнимдля логіки щоденного життя. У сучасній українській

Зображення Мавки та Лукаша на реверсісрібної пам’ятної монети України, присвяченої 140-річчю

з дня народження Лесі Українкита 100-річчю написання драми «Лісова пісня»

тримаєтьсяселянськийпобут,Мавкавиконуєнеохоче,ботакароботаруйнуєїїзв’язкизприродою,зраджуєліс.МатиЛукашатрактуєтакуповедінкунемилоїневісткияклінощіта,щобипозбутисяїї,аджеобрядуукладанняшлюбузїїсиномнебуло,знайомитьЛукашазіжвавоювдовичкою Килиною. Мавка надзвичайно страждає,передчуваючи лихо. Дівчину кличе до себе володарпідземногоцарствастрашнийТой,щов скелі сидить,якого бояться всі лісові створіння, дарма що вони єбезсмертними. Мавка відмовляється від пропозиціїцього інфернального царя, вимовляючи сакральніслова, які є ключовими словами не лише Мавки, а йЛесіУкраїнки:«Ні,яжива,явічнобудужити,явсерцімаю те, що не вмирає!» Не всі знають, що ці слова,які традиційно вживаються на ознаку безсмертя ЛесіУкраїнки,єцитатоюз«Лісовоїпісні»,хочасамісловазнаютьусі,хтоздобувсереднюосвітувУкраїні.Апокитам що, Лукаш полонився моторною життєрадісноюКилиною і сватається до неї. Тоді Мавка приймаєпропозиціюТого,хтовскелісидить,якийобіцяєлісовійдівчинізабуттявіднестерпногостраждання.Лісові сили перетворили Лукаша на вовкулаку,

помстившисьйому за скривдженуМавку.Це змусилоМавку вийти з підземного царства й розчаклуватизрадливого коханого, адже низьке почуття помсти єчужимїїшляхетнійдуші.Почаласязима,Мавкамалабизаснутиназиму,але

вонавженелісоваістота,вонапотрохуперетворюєтьсяналюдину.МавкаблукаєнавколохатиКилинийЛукаша,потім перекидається на вербу на їхньому подвір’ї.Лукаш вертається додому, він злий і непривітний.Килинанаказуєйомузрубативербу-Мавку,апісляйоговідмовинамагаєтьсязробитицесама.ЦьомузапобігаєПерелесник,лісовийдухвогню,зякимМавкакохаласяіще в іпостасі лісової дівчини. Перелесник підпалюєвербу,азаоднойхатуЛукашевоїродини.Хатазгоряє,згоряє й верба. Лукашева мати й Килина біжать населозавозом,аЛукашлишаєтьсястерегтиврятованемайно.ВідбуваєтьсяостаннярозмоваЛукашаіМавки,яка не вмерла, бо тепермає безсмертнудушу. Лукашсповненийщирогокаяття,аМавканекартаєйого,вонавдячнакоханомуізащастя,ізанещастя,проситьйогознову заграти на сопілці. Іде сніг, Лукаш, вочевидь,замерзає.Чим же так приваблює цей загалом досить сумний

сюжет? Як уже говорилося, «Лісову пісню» в Українілюблять. Певне, в цьому тексті є таємниця, якувідчуваютьнелишеті, хтонамагається їїшукати,айусі читачі. Тут річ і в прекрасніймові, де білий віршмежує з класичним; і в невеличкому обсязі твору, навідміну, наприклад, від типологічно подібного «ПерГюнта» Ібсена, де є геніальні сторінки, а є й занадтодовгі монологи, де немає такої стилістичної єдності,як у «Лісовійпісні». Річ іщей утім,щонаша «Лісовапісня»неєморалізаторською,навпаки,сперечаєтьсязосновниминародницькимивиховнимистереотипами,якіщейдосінакидаютьсяюнимукраїнцямупроцесіздобуття середньої освіти. А головне, «Лісову пісню»таклюблятьтому,щочитачі,анадточитачкиможутьідентифікуватиміфічнуМавкутаїїлюбовнуісторіюзсобою.ІншігероїніЛесинихдрамненадаютьсядотакоїідентифікації,боскладноуявитисобірядовуукраїнку,якаідентифікувалабисебезКасандроючиПрисілою,

К О Н Т Е К С Т И

14

культурі ще й досі не відійшов у минуле тойнародницький жіночий стереотип чепурної моторноїгосподарочки, привітної, веселої, працьовитої, якамає значно більше шансів знайти особисте щастя,аніж вразлива душа, особливим чином відкрита докохання. Дівчата, які, з одного боку, регулярно чуютьвід мам і бабусь, мовляв, щоб успішно вийти заміж,треба навчитися добре виконувати хатню роботу, аз іншого —зколаровесників зтакоюжрегулярністючують, що для успіху треба мати зграбне доглянутетіло,гарнушкіру,вимитедорогимшампунемволосся,брендовий одяг, то тут висновок національноїпоетесипроте,щоголовне —цещирадуша,відкритадо кохання, є надзвичайно привабливим. І рано чипізноценеодмінновинагородиться,хайнавітьціноювеликих втрат, як це сталося зМавкою в її стосункахізЛукашем. Із сутожитейського, «людського, занадтолюдського»досвідумизнаємо,якважливодляжінки,післястрадницькихжнивнанивікохання,почутивідкоханого чоловіка слова каяття, мовляв, я в усьомувинний. Навіть якщо це не є аж таким важливимконкретно для нас, то є надзвичайно вагомим длянашихматерів,сестер,подруг.ІотМавкачуєціслова,хоча ціну за них заплачено непомірну. Мавка кажеКилині: «Мені ніхто не може заплатити», бо ціни вкоханнянема,це —річужитейськомуобігубезцінна,і це знають усі. Непосвячені також, тільки не завждиспроможніпроговоритицюістинунавітьсамимсобі.І чоловікам таке прочитання «Лісової пісні» також

має імпонувати. Адже Мавка  — то є жінка, яка маєприваблюватималонекожногочоловіка,іншаріч,щоне кожен таку зустріне. Це — вічна жіночість, готоважитивинятковопроблемамикоханого,вонавірнайому,вона не штовхає його вгору соціальною драбиною,вонанавітьнезакликаєйогобутивоїном,ризикуватижиттям. Вона тільки хоче, щоби він розвивав своїприродні таланти, в нашому випадку вдосконалювавгру на сопілці. Такій жінці, загалом, немає ціни. Так,можливо, одного дня вона починає дратувати, але,якщо її кинути, прийде неодмінне відчуття того, щонайкращевжиттізагубленобезвороття,себто,мовою«Лісової пісні», прийде пора потоптаних дивосвітів ізгубленоїдолі.

«Лісовапісня» —проникливаоповідьпрофілософіюкохання, про його метафізику. А кохання  — то все-такинезаперечнацінністьідляжінок,ідлячоловіків.А погляди Лесі Українки на природу кохання,висловлені метафорично її феєрією «Лісова пісня», єнадзвичайно привабливими як для посвячених, такі для непосвячених. Поетеса не пов’язує душевноїчистоти з анатомічною цнотою, як це традиційноробилося в народницькій традиції. Мавка кохалася зПерелесником,вонамаєдосвідлюбощів,алеценестаєназавадіїїневідворотногоєднаннязЛукашем.До речі, і образ Перелесника також імпонує

непосвяченим, бо образ цього вогняного парубкацілкомможематийжитейськийвимір.Малонекожнажінка,крімкоханого,тоючитоюміроюмаєтого,хтоготовий виконувати функцію вірного друга, готовогозаспокоїти, коли душевний біль від нещасливогокохання стає нестерпним. І жінка вдячна долі, щоє бодай такий друг. Перелесник для непосвяченихсимволізуєсаметакогодругазрадженоїжінки,бомалоневкожномучоловіковінаявнийпотенціалчасвідчасувиступати лицарем далекої дами, закоханої в іншого(абивинятковоцимнеобмежуваливсейогожиття).Леся Українка аж ніяк не заперечує світу тілесного

кохання.Світ«Лісовоїпісні» —тонесвітлицарськогопоклоніння далекій дамі, якої не можна бажати якжінку, атількивиконуватиякийсьритуал.Першудіюдрами-феєріївсюнаповненотремтячимипоцілункамита обіцянками солодких любощів лісової дівчини йлюдськогохлопця,це —прикладякісногоеротичногописьма.Алефіналтретьоїдії вженаповнено іншимисмислами. Хоч би яким прекрасним було єднаннятіл, єднання душ є чимось іще прекраснішим, іщезмістовнішим.Тобто,якщоцювисокудумкуперекластижитейською мовою, то коротка розмова, записка,погляд, в які вкладено справжні чуття, можуть нестищебільшийлюбовнийсенс,аніжповноціннеєднаннятіл.Іцяідеятакожвідповідаєприроділюдини,навіть

К О Н Т Е К С Т И

Музей «Лісової пісні» в урочищі Нечимному

Пам’ятка на території музею «Лісової пісні»

15

непосвяченої,аджедуховнийвимірпритаманнийусім,просто в різних людях різною мірою активізований.І тому цей висновок із «Лісової пісні» із трепетомсприймаєтьсявсіма,хтопознайомивсяізцимвоістинугеніальнимтекстом.Якщо йдеться про репрезентацію «Лісової пісні»,

то варто відзначити ще й такий момент. Головнийперсонажп’єсиємузикантом,арадшекомпозиторомівиконавцем.І,водночас,засвоєїпопулярності«Лісовапісня»популярноїзвуковоїрепрезентаціїнемає,хочаЛесяУкраїнкаразомізтекстом«Лісовоїпісні»подалайнотимелодій,щоїхнаграєЛукаш.Одначецімелодіїнеувійшлидопопулярногообігу.Загалом,«Лісовапісня»надихала композиторів неодноразово  — це і операВіталіяКорейка, ірок-операросійськогокомпозитораВолодимираНазарова,якийнаписавтакожаріюМавкидля спектаклю «Лісова пісня» на Бродвеї. Вочевидь,створення конгеніальної музики до «Лісової пісні»,яка стала би візитівкою цього геніального тексту, щепопереду.Утім,балетнамузикуМиколиСкорульського,

мірою сприяють відвертості учнів та учениць, інодівисловленій незграбно, проте щиро. Шкільні творимістятьвеликийматеріалпросприйняттяцьоготекстунепосвяченими, іноді містять ідеї, якихще не було упосвячених, наприклад, про подібність нашої Мавкий Русалоньки всесвітньо відомого датського казкаряГ.Х.Андерсена.Візуальний образ Мавки існує в український

популярнійкультурінавсіхрівнях.Вінє іввисокомумистецтві, і вфольклорних імітаціях. Інодітой образспримітизовано до кітчу. Його можна побачитиу вигляді панно на стінах навчальних закладів, воздобленні кабінетів української мови й літератури,і взагалі в будь-яких візуальних контекстах, де вартопідкреслитиніжнуукраїнськудушу,джерельнучистотувкраїнської вдачі. Якщо ви бачите пінопластовудівчину в довгому вбранні, з довгим розплетенимволоссям,апорядізнеюзображеноюнакаізсопілкою,товинепомилилися:це —МавкавтовариствіЛукаша.Хоча всі знають, що Мавка — лісова дівчина, вона

не є сутофольклорноюсутністю,внійпевноюміроюзосереджено й український інтелект. Адже мовау Мавки  — багата, вона вживає речення складноїсинтаксичної конструкції, її гідність  — то не простогідність селянської дівчини, то вже гідність особи,прилученоїдонадбаньсвітовоїетики,дармащоМавканіколи не виходила з лісу. Цілком логічно, щоМавкасприймаєтьсяякalter egoЛесіУкраїнки,яка,знов-таки,«живаівічнобудежити,бовсерцімаєте,щоневмирає».І візуальний образ Мавки засвоєно українцями таксамоміцно,яківізуальнийобразсамоїЛесі.Такимузагальнихрисахє споживаннякультурного

продукту «Лісова пісня». Проте споживають українці«Лісову пісню» не лише в літературному вигляді, ай у вигляді різноманітних театральних постанов.Багато було сказано, що драматургія Лесі Українкиписаласядлятеатрумайбутнього,тожцейбагатющийскарб сучасний український театр із його кітчево-народницькимитрадиціямизасвоїтинеможе.Протетутспостерігаютьсяпозитивнізрушення, іценасампередстосується саме нібито найважчої для постанови«Лісової пісні». Українські режисери-постановникишукають,аінодінавітьзнаходятьоригінальніпідходидо цієї геніальної п’єси, які втілюються в цікавихвиставах. Не сходить зі сцен українських опернихтеатрівбалетнамузикуСкорульського.Ідраматургічніпостанови також нерідко використовують елементи

Кондитерська «Лісова пісня» у Києві

хочіневкинувупопулярнийобігяскравихмелодій,як«Лускунчик»чи«Лебединеозеро»,посиливвізуальнийобраз лісової Мавки, цілком добре засвоєнийукраїнцями. До речі, довге розплетене волосся  —це той вимір Мавки, де репрезентація збігається зіспоживанням. Велика Леся Українка вклала в устаЛукашевоїматерітакіслова:

Чого ти все розпатлана така?Нема, щоб зачесатись чепурненько —усе як відьма ходить. Нечепурно.

Ці слова каже негативна героїня до багатої душеюпозитивної. Відомо, що школярки-старшокласниціполюбляють носити розплетене довге волосся, щоне завжди подобається вчителькам. Зі спілкування зучителькоюукраїнськоїмовийлітератури з великимстажемдоводилося чути,що у відповідь на проханнязачесатися учениці часом відповідали,що вони — якМавки, а вчительки їх пригнічують, як мати Лукаша.Себто текст великої Лесі ставав на захист молодихдівчат у їхньому самоствердженні в зіткненніз консервативним, на їхню думку, українськимшкільництвом.Івзагалі,засвідченнямтихжевчителівукраїнської

мови,шкільнітвориза«Лісовоюпіснею»найбільшою

Багато було сказано, що драматургіяЛесі Українки писалася для театру

майбутнього, тож цей багатющий скарб сучасний український театр

із його кітчево-народницькимитрадиціями засвоїти не може.

Проте тут спостерігаються позитивні зрушення, і це насамперед

стосується саме нібито найважчоїдля постанови «Лісової пісні»

К О Н Т Е К С Т И

16

балету.ТількивКиєвієтридраматургічніпостановки«Лісової пісні»: моновистава у виконанні РаїсиНедашківської,спектакльдлядітейуЛяльковомутеатріта спектакль у Театрі на Липках, який є аншлаговим,туди досить складно потрапити. Також багато виставє по всій країні, і нетільки в «українських» частинахУкраїни.Звісно, українські режисери не завжди знаходять

і розкривають той глибокий сенс, який вбачаютьу «Лісовій пісні» літературознавці й філософи,але постановники й актори бачать там свій сенс,можливо, ближчий до змісту популярної культури,до сенсу непосвячених. Утім, я все одно зараховуюавторськіколективитих,хтонаважуєтьсяпрацюватиз«Лісовоюпіснею»насцені,доколапосвячених.Жоднаінтерпретація «Лісової пісні» не є єдино можливою,але їхнямножинність,малотого, їхняневичерпність,єще одним свідченням геніальностіЛесиноготексту.Колопосвяченихпотрохузростає.Іцещеразпосилюєпопулярність«Лісовоїпісні»середнепосвячених.Якявжеказала,«Лісовапісня» —цещосьсвятедля

кожного українця. І реакція як митців, так і глядачівнавиставіза«Лісовоюпіснею»врегіонахпідтверджуєсвятістьЛесиногошедевру.Як свідчатьповідомленняв медіа, з успіхом ідуть цікаві вистави у театрахДніпропетровськайЗапоріжжя.АвСевастополімолодарежисерка отримала грант Президента на постанову«Лісової пісні» та вирішила ставити її українською!(Треба знати севастопольську ситуацію «исконногорусскогогорода»,щобоцінитицейкрок,алережисеркавирішила найняти лінгвістів і грати «Лісову пісню»мовоюоригіналу.)Отже, говорячипрорепрезентацію«Лісової пісні», варто говорити і про те, що ця річвиступає моментом крихкого примирення заходу йсходуУкраїни.Також «Лісова пісня»  — це певної мірою візитівка

українськоїкультуривРосії.ГарнадівчиназУкраїни,

особливо якщо в неї довге волосся, чиста душата обдарованість у якій-небудь сфері, з великоюймовірністю ідентифікуватиметься з «українськоюМавкою». (Відсилаю до оповідання Фаїни Грімберг«Мавка».)Розмірковуючи над місцем «Лісової пісні» в

українській культурі, неодмінно приходиш допитання: яка ще національна культура має у своїйскарбниціподібнийтвір,настількиглибокийзасвоїмфілософським сенсом, такий досконалий стилістичноі такий популярний серед непосвячених? Я не знаювідповідінацепитання,боскладнознатинаціональнікультуризсередини.МожнапорівнятилишезРосією,культурнаситуаціявякійукраїнцямізвідомихпричиндобревідома.ВРосіїподібнурольсакральноготекстувідіграє «Євгеній Онєгін» Пушкіна, але не такоюмірою.Так,вЄОєтойплюс,щовінлегко,легше,ніжЛП, завчається напам’ять. Так само в центрі любовнаісторія,зрозумілийнепосвяченимсюжет,якийводночасприпускає безліч тлумачень для посвячених. Проте,як на мене, ЄО — то більшою мірою інтелігентськийсюжет, а ненародний. І він більшоюміроюналежитьсвоїй епосі, там більше реалій початку ХІХ сторіччя,якісталиісторичнимийпотребуютькоментарів,ніжупозачасовійЛП.Фрагмент розпису стін однієї з дитячих бібліотек Білої Церкви

К О Н Т Е К С Т И

«Лісова пісня» — прониклива оповідьпро філософію кохання,

про його метафізику

«Лісова пісня» за своїм потенціалом цілком можестативізитівкоюУкраїниусвітовомупросторікультури,бопереповіданатамлюбовнаісторіяєзрозумілоювсім,алеводночаснеєтривіальною.Можназнайтиусвітовійлітературі декілька типологічно подібних творів, аленемаєжодногоцілковито ідентичногонашій «Лісовійпісні», де так сильно було би відпрацьовано тойдуховнийвимір, якийлегковичитують інепосвячені,з яким легко ідентифікують себе мало не всі читачі.Історіякохання«Лісовоїпісні»запевноїподібностідобагатьох сюжетів світової літератури й міфології, ажніяк не є кітчевою. Інша річ,що вона сама породилакітчубагатьохнапрямкахівУкраїні,івРосії.ВУкраїнівід уже згаданих пінопластових панно у вестибюляхдитячихцентрівдовисокогокітчуувідомомуроманіувіршахЛіниКостенко,девпротистоянніМарусіЧурайі Галі Вишняківни повторюється конфлікт неземноїМавкийзаземленоїКилини.АвРосіїцевідтворюєтьсяу вигляді стереотипів малоросійськогофольклору підчас вистави «Лісової пісні» на сценах московськихтеатрів.У Росії існує декілька перекладів «Лісової пісні». Є

переклад англійською. Сподіваємося, одного дня світзвернеться до цього геніального тексту, і українськаМавка посяде у світовій культурі таке ж унікальнемісце,якезайнялазворушливадатськаРусалонька.

Євгенія Кононенко,письменниця,перекладач,науковийспівробітникУкраїнськогоцентру

культурнихдосліджень

17

Підліткове кохання… Яким воно може бути? Пер-шим, взаємним або нещасним, довготривалим чи швидкоплинним, таким, що хочеться пам’ятати все життя, або таким, про яке соромно згадува-ти… У виставі «Наташина мрія» київського театру «Відкритий погляд» (режисер Станіслав Жирков) йдеться саме про нього — про перше кохання.

Драматургійнийтекствистави —історіїдвохНаташ:грози сиротинця Наталі Баніної (Ірина Ткаченко) такрасуні-відмінницізблагополучноїсімїНаталіВєрні-кової(ОленаШверк).Воригіналі —цедваокремімоно-логиавторствамолодоїросійськоїдраматургесиЯрос-лавиПулинович,якіоб’єднуєлишетематика.

І у розбійниці, і у відмінниці —одна на двох Наташина

мрія

Премія «Київська пектораль-2011»«За кращий режисерський дебют»

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

Замістьпартнерівудівчатпаривзуття:чоловічоготажіночого,повсякденноготаспортивного,офіційноготадомашнього,ібезлічігровихетюдівзадля«оживлення»цихсамих«партнерівпосцені».Обидвіісторіїпо-своємущасливііпо-своємунещас-

ні.Наташазпритулку,закохавшисьумолодогокорес-пондентагазети«Шишкінськазоря»,разомзіспівмеш-канками дитбудинку до смерті забиває його дівчину.Виноюцьому —крахмріїбутикоханоюіматихочщосьсвоєвціломусвітіяккомпенсаціюзанеблагополучнедитинство. А Наташа-відмінниця мучиться від несо-лодкоїперемогинадсуперницею,котразавждистава-ла унеїнашляху, знущалася, але самапотерпала відзгубних звичок і від того,що навіть ріднамати, зре-штою,відмовиласявіднеї.Історіїнепозбавленімрійливості,ванільногофлеру

ілюзій та сподівань, але звучать виразно і видають-сянебанальними.Цедвавлучніпостріливсамісінькесерцеглядача,особливомолодого,щоскладаєосновнуаудиторіютеатру«Відкритийпогляд».Іурозбійниці,іувідмінниціоднейтесаменадумці,однайтасамамрія,протеслідбутиобачноюівкрайобережною —усвоїхдумкахідіяхнезаходитизанадтодалеко,абивжитті,якінасцені,невийшло«сучасноїдрамедії».Кращевжемелодрамазіщасливимфіналом…

Ксенія Реутова,студенткаКНУТКіТім.І.К.Карпенка-Карого,експертпремії«Київськапектораль—2012»

Світлина: Stan Гончаров

Наталі Баніна (Ірина Ткаченко)

Це два влучні пострілив самісіньке серце глядача,

особливо молодого,що складає основну аудиторію

театру «Відкритий погляд»

РежисерзачинивобохНаташутемнійкамеріздво-яруснимліжком,наякомудівчатапопервахстрибають,повзають,наввипередкиміняютьсяярусами —впершеі востаннє Наташі спілкуються одна з одною. Надалікожназнихрозповідаєсвоюісторію,сидячивпроти-лежному кутку сцени в яскравому світлі прожектора,відякогомружитьочі(якнадопиті).

18

Найвища літературна нагорода Німеччини за про-зу заснована 1923 року як літературно-мистецька премія на вшанування пам’яті медика-анатома, за-сновника та очільника «Товариства прав людини» Георга Бюхнера (1813–1837).

Його ще називають найяскравішим представникомперіоду раннього реалізму в німецькій літературі татворцемреалістичноїєвропейськоїдрами,айоготвор-чийдоробок —тридраматичнітворитаодинпрозовийфрагмент — відносять до найоригінальніших творіньнімецькоїлітератури.

Увесь світ — склеп…Прем’єра 2012 року на сцені Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

тавиданоуПольщітаСША.Анаразіцейдоробокпо-повнивсяновоюпостановкоюп’єсиБюхнеравідрежи-сера-експериментатора Дмитра Богомазова «Войцек.Карнавалплоті».Усвоїйп’єсіреальнуісторіюЙоганнаХристиянаВой-

цека, публічно страченого за вбивство своєї коханкичерезревнощі,Бюхнерперетворюєнаісторіюмалень-кої зацькованоїлюдиниуворожому їй світі,девбив-ствобачитьсяактомвідчаюжертвипротивсьогосвіту,жорстокоготажахливого.У Богомазівському «карнавалі плоті», поставленому

насценіТеатрудрамиікомедіїнаЛівомуберезіДні-пра,фінальне вбивствопостає актомжалю, співчуттятапозбавленнязвабленоїіншимкоханоївідстраждан-ня,якимєжиття.Вціломувистава«Войцек.Карнавалплоті»сприймаєтьсяякрежисерськаінтерпретаціясві-ту позамежеюреальності. І для цього Богомазову непотрібнопоказуватицілийсвіт,натомістьвінстворюєсклеп,уякомуактори —фактично«живітрупи».Він«за-микає»простір,дегероїперебуваютьучорнійкімнаті-пастці. Ілише завіса в глибині сценивідкриває вихідназовні,нібищілинапіддверима,зякоїпробиваєтьсясвітло.Переляканеметаннязагнаногозвіра —Войцека(ВіталійЛінецький) —навкологлядацькоїзалидовер-шуєвідчуттязамкненостіпростору.Умовноцеблокуєвихідзісклепуіперекриваєшляхдосвітла,прирікаючигероївнавічнупітьмуіблуканнявтенетахночі.Такимчином,Богомазовробитьїхзаручниками,щозмушенірозігруватиоргію,такзванийкарнавалплоті —мерт-вої,тлінної.Всецеспостерігаєвеликийсерпмолодого

Режисер навмисно помістив героївв одному з кіл пекла, адже немає виходу

з похмурого склепу і примарнимє те світло, що пробивається всередину

ІякщонаписануБюхнерому22роки«СмертьДанто-на»називаютьнайвизначнішоюп’єсоюавтора,однимізпершихзразківсучасноїдрами,толавринайкращоїта найпопулярнішої отримала незавершена останняп’єса«Войцек».Змоментупершоїпостановки1913рокуцявиставанесходитьзісвітовихсцен,занеюстворенооперу«Воццек»тадвікіноекранізації.ВласнийдоробоктутмаєйУкраїна,інелишевтеатральній,айулітера-турнійплощині —чудовийроман«Воццек»(1997)най-оригінальнішогосучасногоукраїнськогописьменника,поетатакультурологаЮркаІздрика,якийперекладено

Сцени з вистави

19

місяця,якийперіодичнопереростаєуповню.Циклічнепроходженняфазмісяцямаєсвій,містичний,впливнаподіїувиставі.Вінстаєсимволоммісцяпроклятого,делюдиприречені.Алечиєїмщещосьвтрачати?Плотьгероївмертва, їхніобличчяпусті,вони —ма-

ріонетки. Син Марії (Яна Соболевська) та Войцека —манекен,щозчитуєтьсяякбезпосереднєпосиланнядосутностійогобатьківта,зрештою,йіншихгероїв.При-

рученийзвір,вірнийсвоємухазяїну, —такийхарактерстосунків Войцека таМарії. Він — цілковито дика іс-тота,яканезнаходитьмісцясередлюдей,алез-поміжнихобираєєдину —Марію.Вонаприреченанаспівіс-нуваннязВойцекомізмушенапідкоритисяйоговибо-ру.Однакжалюгіднатваринатежмає своїпринципи,читопакінстинкти,ізазрадукараєвбивством.Маріяпіддається звабам Тамбурмажора (Михайло Кукуюк)абивіддалитисявідВойцека,істоти,якаживенеюівба-чаєунійсвійприхисток.Відчуттяекстазу,щоохоплюєВойцека поряд із Марією, викликає у нього бажанняпроникнути під її шкіру, вгадати її думки, злитися знею,статиєдинимцілим.ЖертовністьВойцекавима-гаєвідМаріївзаємногосамозречення.Однакїїрозди-раютьпротиріччя:вонанемаєсилизректисяйогоінездатнабутитакою,яквимагаєВойцек.Доказомїхньоїнесумісності стає застиглий і самотнійобраздитини-манекена.Тягар,якийВойцекнакладаєнаМарію,зму-шуєїїтікативобіймиіншого.ЗрештоюВойцекрозумієстражданняМаріїізвільняєїї,позбавившижиття.Режисернавмиснопомістивгероївводномузкілпе-

кла,адженемаєвиходузпохмурогосклепу іпримар-нимєтесвітло,щопробиваєтьсявсередину.Непотріб-норятуватитліннітрупи —внихсвоямузика.Вонаєтимрівнем,наякомугероїщепродовжуютьіснувати,завдякичомукарнавалплотітриває.

Леся Ковальчук,студенткаКНУТКіТім.І.К.Карпенка-Карого,експертпремії«Київськапектораль—2012»

Світлини: Є.Чекалін

Олександр Кобзар (Войцек)Іван Завгородній (Мавпяча істота)та Михайло Кукуюк (Тамбурмажор)

Яна Соболевська (Марія)та Михайло Кукуюк (Тамбурмажор)

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

20

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

Мюзикл! Мюзикл! Мюзикл! Оркестр, фанфари, сяйво різнокольорових вогнів, блиск пайєток і збу-джених очей... Ні... Всій цій бродвейській мішурі далеко до тієї щирості й теплоти, якою просоче-ний емігрантський мюзикл «Нізвідки з любов’ю...» майстерні театрального мистецтва «Сузір’я».

Ценібийнеспектакльзовсім,акартина,якумайстерпишепростоунаснаочах.Важкимижирнимимазка-ми лягають вірші Бродського, Вертинського, Галича...Легкоюпастеллюнаносятьсяпіснівнезрівнянномуви-конанніІриниКалашникової.Колиздається,щоразомізголосомакторкиітвоєсерцеберенайвищіноти.На-

тягаютьсянерви,начеструни,іакторинаграютьнанихблюз,немовпринесенийсюдиподувомвітрузістарихамериканськихбарів.Умілостворенакартина—компо-зиціяведевідпадіннядозлету,відпадіннядозлету...Осьвона—проста«людська»історія,написананапо-

лотнітеатральногопростору.«Десьєострови...»,кудивабитькожногознас.Девсеінакше,вселегше,гарнішеівповітрірозлитасвобода.Нудитьсялюдинавнапів-темрявіДому.Вжекрокамивиміряневсе,всезвідано.Іосьвонорішення—«...яйдуздому...».А вдома залишається жінка — одна з тисяч зали-

шених.Нежінка,апосуті,—Батьківщина.Івонавід-пускає.Самапакуєвалізу.Тількистогнеслідом,виєтаздригається від прощального дотику, як від розрядуелектричногоструму, і голос їїтремтить. Івоназали-

Бродвею «Сузір’я» не наздогнати!

Прем’єра 2012 року на сцені Київської академічної майстернітеатрального мистецтва «Сузір’я».

Ірина Калашнікова, Сергій Мельник

Сцена з вистави

21

А розказана ця актуальна історія гарною театраль-ноюмовою.Коливсенавколооживає,немовуказці.Зчорнихкуліс«народжуються»люди,нібивиліплю-

ютьсязглинисамісобою.Іосьцевжеліжко,покинутеоднимздвох.Біліниткибахроми,зякихскладаютьсядвіширми,перетворюютьсянавікна,стаютьмережею,абожлініямидолі,щолинутьоднадоодноїчинеочі-куваноюзливою.Актори гармонійно існують у цьому «живому»про-

сторі:тосилуетнонаньомувирізняються,тозливають-сязнимнезримоютінню.Вониспівають,танцюють іграють,здається,навсіхмузичних інструментах. Їхнягра—цепостійнеспілкування,безперервніниткиоці-нок,поглядів,жестів,майжечутнихвнутрішніхмоно-логів,зякихвитканедивовижнеполотноакторськогоансамблю.Театр«Сузір’я»подарувавглядачамнадзвичайнома-

льовничий,щирийі«теплий»мюзикл!

Ярославна Ковшеватська,студенткаКНУТКіТім.І.К.Карпенка-Карого,експертпремії«Київськапектораль—2012»

Світлини з архіву театру

шитьсявпохмурійтемрявіпорожньогоДому,покинутасвоєюлюдиною.Аеропорт,гамір,передчуття.Іосьлітакісон.Сон-бурлеск. Салат із мрій, спогадів, десь прочита-

них,десьпідслуханихфразпроте,як«добретам,денаснемає».О,тутбуловсе!Іронічнікуплетипрозакордоніз «One way ticket» замість приспіву, образи юнкерівчасівРосійської імперії,хвиляемігрантів20-хроків...Була тут й інститутка— донька камергера, і «Мурка»англійськоюмовоюінезграбнаМерилінМонрозіспід-ницею,щозадираласябезперестанку...Азакінчувавсябожевільнийсонзверненнямдоматері,залишеноїдесьтам.Десьзаокеаном.Заокеаномпристрастейтароківна далекій, забутій Батьківщині. Хвилюється Батьків-щина-матипрозагубленогозакордономсина.Авіннедолюбивїї,недоказавїйголовнихслів.Іосьтеперпорадіо...Алеякийжемюзиклбез«хеппіенду»?Повешталася,

поїздила,спробувалаАмерикунасмак,іповертаєтьсялюдинаДодому,досвоєїжінки.Авоначекала...Аджетут історія не однієї людини— сотень, тисяч!

Інезважаючинате,щовикористанийдляскладаннякомпозиціїматеріал—цевосновномупоезіяминуло-гостоліття,цяісторія—пронашчас.Скількиїхзараззалишають своїх жінок, матерів, свій будинок і праг-нуть«закудикінигори»докращогожиття.Виїжджаютьлюди.Біжать.Алежвідсебеневтечеш.Ітомутаклегко,такжвавовідгукуютьсяглядацькісерця. Ірина Калашнікова

Сцена з вистави

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

22

Учасники майстер-класів для українських драматургів

27–30 вересня 2012 року у Львові під гаслом «Більше драми» відбувся ІІІ Фестиваль сучасної драматургії «Драма.UA», організатори якого визначили собі за мету створити ширшу публічну дискусію навколо нової драми із залученням драматургів, режисерів, акторів, театральних критиків, перекладачів, мит-ців, науковців та широкої глядацької аудиторії.

Нафестивалібулопредставленоукраїнськутаєвро-пейськудраматургію.Більшістьтекстівпрезентувалисяувиглядісценічнихчитань.НаціональнийакадемічнийдраматичнийтеатрросійськоїдрамиіменіЛесіУкраїн-кипоказаввиставузап’єсою«Шаленакров»німецькихдраматургів Нуркана Ерпулата і Єнса Гільє (режисерАллаРибікова).Упрограміфестивалюрепрезентованоякнайновіші

тексти, так і класичні п’єси нової драми. Кожен день«Драми.UA»фокусувавсянадраматургіїякоїськраїни:четвер —німецькадраматургія,п’ятниця —польська,субота —британська,неділя —шведська.

Проект «Нова німецька драматургія» складався зчитаннядвохп’єс —«Камінь»МаріусафонМаєнбурга(режисер Євген Худзик, Львів) та «Електронне місто»ФалькаРіхтера (театр «Вихід», режисерАльонаСамо-йленко,Харків).Обидва авторивідомі уНімеччині.АвУкраїнібільшезнаютьМаріусафонМаєнбурга,п’єсиякого перекладалися українською та російською мо-вами, ставилися у театрах. Фальк Ріхтер, попри своюпопулярність у Німеччині, для українського театру єновимавтором.«Електроннемісто» —однузнайвідо-міших його п’єс  — вперше перекладено і прочитаноукраїнською.Сюжетип’єскардинальнопротилежні, однаквобох

чільнемісцепосідаєпроблема ідентичності.У«Каме-ні»представленаісторіядомуісімей,якіжиливньо-му. Хронологічно розтягнутамайже на століття, п’єсапорушує питання пам’яті й неможливості позбутисяминулого.«Електроннемісто» —церефлексіянажиттяу сучасному інформаційному суспільстві з його над-швидкимритмом.Рухаючисьуньому,людинавтрачаєвласнусамість іперетворюєтьсянафункцію.Йогоге-роямистаютьТом,службовець-консультант,іДжо,про-давчиняваеропорту,якіпорушують«систему»тим,щозакохуютьсяодинводного.Польськуновудрамупредставилип’єси«Нескінчен-

на історія»АртураПалигита «На кінці ланцюга»Ма-теушаПакули.«Наскінченнаісторія» —нетиповийдляновоїдрамитекст.Цемасштабнаісторіянамайжесо-рокперсонажівізхором,уякійжиттямешканціводно-го будинку стає приводомдля розповіді-роздумупростарінняінародження.Попритещоувеликихтеатрахне часто ризикують показувати сучасну драматургію(і тому автори переважно пишуть для малих і серед-ніх сцен), п’єсаПалиги буладвічі поставлена у Поль-щі(TeatrPowszechnyуВаршавііNowyTeatrуЗабжі)у2012 р.

Драма.UA 2012П О Д І Ї

Фестиваль сучасної драматургії у Львові

Вистава «Шалена кров» за п’єсою Єнса Гільє,Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, реж. Алла Рибікова (Київ)

23

Веклектичнійп’єсі«Накінціланцюга»Пакуладослі-джуєлюдськуприроду,ієрархіюстосунківміжлюдьми,де одні бажають підпорядковувати, а інші коритися.Драматургтакожрефлексуєнадздатністюсучасноїлю-дини,яказвикладопостійноїприсутностінасильстваусучасномужиттіімедіях,доспівчуттяіспівучасті.П’єси «Каліка з Інішмаана» Мартіна МакДонаха

(ДрамПортал,режисерПавлоЮров,Київ),«Жага»СариКейн (театр «Вихід», режисер Володимир Снігурчен-ко,Харків),«Сузір’я»НікаПейна(режисерРамінГрей,Лондон)увійшлидобританськоїпрограми.П’єсиМак-ДонахатаКейндобревідоміякщонеширокомугляда-чеві, то, принаймні, знавцямтеатру та професійномусередовищу.Однакцимтекстамбуловажливонадатиукраїнського звучання, щоб створити більші можли-востідляпостановкинасценахрепертуарнихтеатрів.«Сузір’я» Ніка Пейна — цілком новий текст молодогобританськогодраматурга.Йогопрем’єрауЛондонівід-буласянапочатку2012р.Уп’єсійдетьсяпрокоханняіквантовуфізику,пропереживанняжиттяякоднузчис-леннихнаданихнамможливостей.Під час шведського дня було презентовано п’єси

«ВіраіВіра»ЛіниЕкдаль(мистецькагрупа«Цю»,режи-серНаталкаСусяк,Львів) і «Нас є сто»Юнаса ГассенаХемірі(театр-студіяVinora-PlayingTown,режисерІри-наКобзар,Харків).Попритещо«ВіраіВіра»вважаєтьсядитячоюп’єсою, вонамалюєнамскладніфілософськітафілологічнікартини-вправляннязісвітомісловамидвохдівчаток,якіпроводятьчасразомупаркунала-вочці.Якщо «Віра і Віра» показує химерний світ дитячої

уяви,то«Насєсто»,другийшведськийтвір,єпоглядомнажіночумолодість,зрілістьістарістьзпритаманнимиїмпрагненнями,ідеямиірозчаруваннями.Українська частина складалася з представленняде-

яких п’єс-переможців ІІІ Конкурсу п’єс «Драми.UA»:«Революціязачекає?»ЄвгеніяМарковського(ІІІмісце),«Балкетменів»ТетяниКиценко(ІІмісце),«Реквіємдлякларнету без оркестру» Олега Мосійчука та БогданаМельничука (короткийперелікконкурсу), «Ліза»ДенаГуменного(короткийперелікконкурсу).Одназголовнихідейфестивалю —представленняєв-

ропейськоїдрами уфахових українських перекладах.Усітексти,окрім«Каменя»,перекладалисяспеціально

дляфестивалю.Малоневсіперекладачібулиприсут-ніначитаннях,анаприкінціфестивалюобговорювалипроблемиперекладудраматургіїврамкахкруглогосто-лу«Навіщоперекладатиєвропейськихдраматургів?».Режисери з Києва, Харкова та Львова продемон-

струвалирізніпідходидочитань.Ульвівськихрежисе-рівЄвгенаХудзикаіТамариКвесцебулиескізивистав.ХарківськірежисериВолодимирСнігурченкойАльонаСамойленкотежнамагалисяпредставитисвоєбаченняй розуміння тексту, тож відійшли від звичайного чи-тання.ІринаКобзарізХарковаразомзісвоєюстудієюпривезлимайжеготовувиставу.ТодіякрежисерПавлоЮровзКиєвапредставивкласичнечитання,колиакто-рисидятьнастільцяхізтекстомвруках.Половина програми фестивалю була більш спеціа-

лізованою. Вона складалася з майстер-класів та еду-кативнихпроектів.ДраматургічнімайстернівелиЄнсГільє (Берлін), Матеуш Пакула (Краків), Павло Ар’є(Кельн–Львів).Усітридраматургиспиралисянацілкомрізні методики. Єнс Гільє звертав увагу на політичні,соціальніпитаннятапроблемиідентичностіувласнихп’єсахіп’єсахФалькаРіхтера.МатеушПакулазосеред-ивсянарозвиткууявиітворчогомисленняучасників.Натомість Павло Ар’є запропонував драматургам  —учасникам конкурсу доопрацювати власні вже готовітекстиіобговоритиїхспільнозколегами.

Читання п’єси Мартіна МакДонаха «Каліка з Інішмаана», Дрампортал, реж. Павло Юров (Київ)

Умежахпроекту«Українсько-британськашколасце-нічних читань» із лондонським режисером РаміномГреємвідбуласяпідготовкачитанняп’єси«Сузір’я»,доякоїзалучиликиївськихільвівськихакторів.Спостері-галитаобговорювалипроцеспостановкитроємолодихукраїнськихрежисерів —ОленаРоманізХаркова,Пав-лоКошказОдеситаЮркоЮрченкозіЛьвова.Окрему програму мали театральні критики. Про-

тягом усіх днів фестивалю вони працювали в межахмайстерні молодих критиків «Аналізуючи драму» зтеатрознавцями Анною Липківською (Київ) і МайєюГарбузюк (Львів), а також запрошеними критикамиЙоанноюВіховською (Варшава) і Сергієм Васильєвим(Київ).У підсумку, можна лише привітати організаторів

«Драма.UA» —зоглядунавідгукиякпересічноїпублі-ки,такіпрофесійногосередовищацячотириденнаак-ціяпройшлазуспіхомісталаяскравиммайданчикомізобговоренняактуальнихпитань,обмінудумкамитадосвідоміорганізаторів,імолодихрежисерів,ідрама-тургівтаакторів.

Оксана ТкачСвітлини надані організаторами фестивалю

Символ фестивалю «Драма.UA-2012»

П О Д І Ї

24

П Р О З А

Мені боляче писати цей текст. Боляче проговорю-вати гранично болючу ситуацію. Болючу саме її внутрішнім наповненням, бо ж зовні все спокійно. Ніхто нічого не бачить. Ніхто ні про що не питає. Тож нібито немає потреби шукати слова для при-спаних бід. Ні про що не треба говорити. Може й далі тривати непроговореність. Та непроговоре-ність, яка завжди була невід’ємним параметром нашого химерного спільного простору, і в тому був його шарм. «Щоб ніхто не подумав, ніби тут таки правда щось відбувалось»,  — казав ти, похапцем ховаючи простирадло, на якому ми кохались. Сто-сунки, які ніколи не з’ясовувались, здавалися най-більшою мірою наближеними до істинних. То був реальний вихід за межі непереможної повсякден-ності, безсумнівне розширення границь сумного буття.

Цетривалодоситьдовго.Апотімпочавруйнуватисьтойшифр,задопомогиякогочоловікіжінказнаходятьспільнумову, —божпрямимтекстомуційцариніпо-слуговуються тільки дуже обмежені люди. Зараз цейшифрзовсімнепрацює,алещейдосісудомнонаби-рається,спричиняючинестерпнийбіль.Певне,найро-зумнішебулобнеплекатитойбіль,апошукатиновийшифрдоякихосьіншихзаповіднихбрам.Алеєсферижиття,дезаконираціональностікатастрофічнонеді-ють.Старийшифрневідпускає,абрамаупертоневід-чиняється. Ітоді за горлонепереможноберенеобхід-ністьпроговоритинеговоренероками.Назватинена-зване.Надатибуттєвихристому,чогонібитойнебуло.Спадзбігсявчасізбанальнимінеуникнимв’яненням

жіночоготіла.Той,хтовидававсянепересічноніжнимімудрим,виявивсебеякбанальниймужик,якийчекаєвіджінкинасампередтого,щозвеселяєрукийочі,від-мовляючись сприймати жінку як рівну собі, чия ма-теріальнаоболонкатакожпіддаєтьсявіковимзмінам.Власногочеревцяневидно,щобпобачитийого,требазанадтонизьконахилятиголову,ризикуючививернутишию.Зручнішедивитисьнажіночийниз,констатуючиневблаганністьчасу,свідомочинеусвідомленомріючипромолодшубабу.Безлічжінокприходятьдотрагічного усвідомлення

принципової й засадничої тілесності чоловічого ко-хання саме тоді, коли їхні тіла починають марніти. Івідчайдушно кидаються омолоджувати їх, ґвалтуючиприроду.Можнаводититематичну екскурсіюпоБай-ковомуцвинтарю,понадгробкахгарнихжінок,якінап’ятому десятку божевільно заходились корегуватисвоюплоть,терзаючиїїварварськимипроцедураминакшталт«креативнихмасажів»або«гарячихсповивань»,щопризводилонедоновоїмолодості,адоновоутво-рень. Жінки, рятуючи кохання, потрапляли в обіймисмерті. А чоловіки, для яких приносились ті кривавіжертви,спокійнобралимолодшихнамісця,якізвіль-нялись…

Загублений шифрЗі збірки новел та есеїв «Книгарня «ШОК»

Таособистоменетакбентежитьнеплоть.Знеїмож-найнасміятись.Зрештою,ємужчини,нетакоюміроючутливідовідхиленьвідтілеснихканонів.Єтакі,комузріліжінкиподобаютьсябільше,ніжмолоденькі.Про-тягомтоготривалогочасу,покинамежібуттяйнебуттявиникавнашнеіснуючийтаємнийспільнийпростір,уменетраплялись інші зустрічі —втебетакож.Якажупроценедлятого,щобствердитисьякмодернажінка,якахизуєтьсякількомапартнерами.Якажупроцетіль-китому,щонашвтраченийшифр складавсянелишез тілесних символів; його духовні складові були важ-ливішими. Хоча йтілесні єднання бувалитакимина-тхненнимийсолодкими,щозупинялосясерце,іязна-ла:вонотактому,щоприсутнійнематеріальнийвимір,навітьпозаматеріальний.Ящойноговорилапроєднаннядухайтіла,щобза-

разрішучерозділитиїх.Чомусьвіддавнасамеєднаннятілчоловікайжінкивважаєтьсяособливосакральним,ближчимзаякенеманічого.Однакєйтойобмінтаєм-нимидумами,якийдаєсправжнядружбарівнихпередБогомшляхетнихдушіякийробитьдвохнезрівнянноближчими,ніжблизькістькоханцівухвилиникохання.Розкриттядушудовірливійрозмовієнезахищенішимітрепетнішим,ніжувесьтрепет,усянезахищеністьна-готикоханців.Я завжди ставилась з іронічним жалем до тих, хто

живе у просторі перезрілої мелодрами, безпораднохапаючи вичахле, зужите кохання за хвіст, істеричнотягнучи його туди, куди воно не хоче. Якщо коханийбільшенехочейтиналоже (абовкойку, залежновідконтексту), ми відпустимо його. Я завждимогла зна-йти іронічнийформатдляцієї ситуації, бо, зрештою,виживаємоми, сміючись.Алепротягомвже багатьох,багатьох років я неможу, катастрофічнонеможупе-ревестивсміховуплощинутвої«язайнятий,зайнятий,зайнятий,яживувбожевільномуритмі,денемаємісцяневротичнимістерикам,радийдопомогти,алеценепомоїйлінії,ятобідамномертелефону,передзвони,ні-битонепоганийлікар,скажи,щовідмене…».

Мені гріх нарікати на того чоловіка. Він реально йбагато зробив для мене в зовнішній іпостасі життя.Скількиєдрузів,якіготовііслухативсінашісповіді,івиявлятиглибокерозумінняусієїнашоїпроблематики,аленічогоніколинезроблятьнасправді —здебільшогонеможуть,інодінехочуть.Авінмаєзмогудопомага-тийробитьце.Вінтакиправдачималозорганізувавівлаштувавдлямене.Вінмайженедарувавподарунків,аякщойдарував,невкладавутіпредметисакральногосенсударування,даруючиперше-ліпше.Алекількара-зівбувсунувякусьсумугрошей,якасаменатоймоментвиявляласьрятівною.Цебуловкрайзворушливо,яні-колицьогонезабуду!Ізараз,якщоязвернусядонього,вінзробитьякщонеабсолютновсе,томалоневсе,щозможе.Проте,сказавшинеобхідне,вмитьурверозмову,мовляв, я зайнятий, зайнятий, зайнятий, поговоримо

25

П Р О З А

колисьіншимразом,азаразщаститобі,звертайся,якщосьбудетреба,анаразівибач,пишунекрологодномухорошомучоловікові.Чомуянеможупростокористу-ватись ним як «потрібноюлюдиною», котрамає пев-нийсантиментдомоїхколишніхзаслугкоханки?Чомухочувідньогочогосьіще?Можливо,тому,щовідчуваю:тойсвіт,якийтакміцнотримаєйого,тойсвіт,вякомувінтакий«зайнятий» —тонедобрий,нездоровийсвіт,якийнепоправноруйнуєйогоособистість?

Тоді, коли ми ще, бувало, бодай якось розмовляли,відчувалося,щотибоїшсярозмовпровнутрішнізри-ви —моїабомоїхрідних.Тизавждирішучеперебивавмене.Мояпам’ятьбережетіперебитіречення,тіфрази,перебиті врайоніхребта: «Кращенапишипроцено-велу», —тинібибоявсямоїходкровень,чому?Щотебеажтаклякало?Невжедумав,нібивменебуламeтaпід-ступно спровокувати відвертість за відвертість, щобпідібратися до твоїх заборонених зон, яких у такого,якти,йбутинеможе?Аджевзовнішньомужиттітебевсізнаютьяклюдинувзірцевозваженуйврівноважену,розважливуйдобревиховану.Минулоїзимитикількаразівпоспільрішучеуривав

телефоннурозмову.Якбритвоюпообличчю.Івідтодіяненабиралатвогономеруйніколиненаберу.Менеб’єпропасницязамплітудоювпівметравіджахузновупочути:«Вибач,язайнятий».«Іншимразом».«Азаразяпишунекролог».Обіцяймені,що,якявідійдуранішезатебе,тинеписатимешнекрологамені!Інепромовля-тимешнадмоєютруноюпоминальнихпромов!Язаразговорюпросмерть, алеценеспекуляція,мовляв,по-жалій,бопомру!Цесвідченнятого,щовідвертістьмоїхслівдійшлатихмеж,колибачишсмерть.Абодиявола.АбойБога.ТількиніякнеможешзбагнутиЙоговолю.…Янезбожеволіла(здається),хочавідминулоїзими

таки, буває, вживаю штучні антидепресанти — чи тизнаєш,яківонинасмак?Ященевідчуваюзалежностівідних.Вменебуваєцілкомдобрийдушевнийстан.Аякщойбуваєпоганий,тоцепов’язанонелишезтобою.Протевесьчасумоємуєствітлієтойбільзагубленогошифру,якийінодімайжезовсімзгасає,аінодівистачаємалесенької жаринки,щоб він розгорівся до пекучої,пекельної пожежі. І щоб таки не збожеволіти, я про-говорюю наш непроговорений химеричний простір.Інакшене зможувийти із каламутітих уявнихдіало-гів,яківдираютьсявменевнайнедоречнішийчасівжекілька років потроху руйнуютьмоютілесну оболонкусвоїмидикимивібраціями,спричиняючистрашнічор-ніспазминестерпноговідчаю.Чую у відповідь твоє розпачливе: зрозумій, я таки

правданадзвичайнозайнятий!Яживуневідомояк,яскоро забуду, як мене звуть, я маю одночасно бути вкількохмісцях,маюодночасноробитибезлічсправ,ярадий спілкуватись, і колись це неодмінно станеться,тількиіншимразом,азаразядужезайнятий,зрозумійце,зрозумій!..Атутіщенекрологатребаписати!НЕРОЗУМІЮ,ТИЧУЄШ,НЕРОЗУМІЮ!!!НЕВЖЕТИ

НЕЗНАЄШ:«КОЛИСЬ»НЕНАСТАЄНІКОЛИ!!!«ІНШИЙРАЗ»БУВАЄТІЛЬКИВІНШОМУЖИТТІ!!!ЯКЩОДЕСЬУ ЦЬОМУ СВІТІ ХТОСЬ ТАКИ ЧЕКАЄ ЯКИХОСЬ СЛІВСАМЕ ВІД НАС, ЇХ НЕОДМІННО ТРЕБА КАЗАТИ!!! ЦЕЗАБЕРЕТАКНЕБАГАТОЧАСУ!!!ТІЛЬКИТРЕБАЗНАЙТИВІРНІСЛОВА!ТИЇХЗНАЄШ,ЗНАЄШ,ПРОСТОНАРАЗІ

ЗАБУВ,ІЦЕПОТРІБНОНЕТІЛЬКИМЕНІ,АЙТОБІТАКСАМО!!! ЯКЩО ТИЖИВЕШ ТАК, ЩО В ТЕБЕ НЕ ЛИ-ШАЄТЬСЯ ПРОСТОРУ НАВІТЬ НА ДЕКІЛЬКА ДОБРИХСЛІВ,ТОВТЕБЕНЕЖИТТЯ,АЯКЕСЬЖИВОТІННЯВІДДИЯВОЛА ІЗ НАБОРОМНАВ’ЯЗЛИВИХ САМОЦИТАТ ІВКРАЙНЕДОТЕПНИХЖАРТІВ!!!ЦЕВТВОЄМУЄСТВІ,А НЕ В НАШОМУ ПРОСТОРІ, РУЙНУЮТЬСЯ ШИФРИДОБРА,БОПЕРГНИВАЄТРЕПЕТНАСЕРЦЕВИНАЖИТ-ТЯ,ПОТРОХУВИМАЛЬОВУЄТЬСЯТІЛЬКИПОТВОРНИЙВАПНЯНИЙКІСТЯК!!!Явжекількароківживуізнімотоюцихслів.Ягото-

ваприйнятивідтебевідставкусвоготіла.Зрештою,йукраїнськакласиказакликає:«Нежурисязатіло».Алеякатегоричнонеприймаювідставкисвоєїдуші.Яма-ніакально шукаю тих змін шифру, щоб він таки змігвідчинитизаповіднубрамувгорі,бонинізадопомогидавньогошифру лише розверзається чорна безглуздапрірвавнизу.Язнаю,щоможебутидалі.Настане«колись»іприйде

«іншийраз»,алерадостінебуде.Жінкабезпорадноза-хочепомститисьзарокибездарногочекання,відкинезапізнілідобрісловаіскажеувідповідьзлі.Інепростозлі,афатальнонедобрі.Яблагаюдолювберегтименевід такого. Проте потвора чорної некерованої агресіїходить цим світом, жорстоко вражаючитих, кого по-кинулидрузі.Некоханці,адрузі.Колисьтипробудивуменінеймовірнодобріпочуття.Невжесьогодніапока-ліптичнаруйнаціязаповідногошифруєсаметим,чогохочеБог?!

Євгенія Кононенко

Євгенія Кононенко

26

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

Прем’єра 2012 року театру «КРОТ»

«Сни Васіліси Єгоровни»від

Леся Подерв’янського

Світлини:Петер Мюллер,

Анатолій Бєлов,Анастасія Подерв’янська

27

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

28

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

Вистава Стаса Жиркова за однойменною п’єсою Михайла Дурненкова «Найлегший спосіб кинути курити» — це спільний проект Національного цен-тру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса і теа-тру «Відкритий погляд».

Це історія про покоління 2000-х.Про покоління ін-фантильних людей, які надто захоплюються зорянимнебомінічогонероблять,абиреальнопокращитисвоєжиття.Вонипоринаютьу серйозні справибезжодноїдумки про наслідки. Це покоління людей-рослин. Цяметафора, до речі, влучно використана в оформленніпрограмки,фономякоїєтрава.ГоловнийгеройКостяживеукарнавалі,святіінфан-

тильності.Кожнийденьдлянього—НовийрікізДідомМорозом,Снігуронькоютаялинкою.Він,таізрештою,всігероїцієїісторіїтакізалишилисядітьми,якінаса-момупочаткувиставиз’являютьсяуноворічнихмаскахзвіряток.Їхнєжиття—карнавал,якийужескінчився.КостятайогодружинаКатеринанастількипоглинуті

побутом,щоїхністосункизалишаютьсялишезвичкою.Вона«пиляє»йогозамаленькузарплату,занесправнупральнумашину,щоб’єструмом,авінмовчкитупить-сяусвіймобільний.КостяпрацюєнасвогоколишньогооднокласникаДіму.Тойудитинствібувзабитоюдити-ноюімавпрізвиськоТочилказате,щозаточуваволівці«піднуль».АзаразДіма—начальник,який,використо-вуючисвоєстановище,намагаєтьсязнущаннямипере-критикомплексидитинства.Чимжевонизаймаютьсянароботі?Атим,щозахоплюютьсязорянимнебом,аточнішеStarCraft’ом.УтакихобставинахКостявирішуєкинутипалити.Анатліцьогорозгортаютьсятрагічніподіїтафатальніфлешбеки.

Першаасоціація,якавиникаєщодоназвивистави,—зкнигоюАлленаКарра«Легкийспосібкинутикурити».Всікомунелінькинулисяборотисязісвоєюшкідливоюзвичкою,щойно2002рокувийшладрукомцякнижка.Усамійп’єсіавторвикористовуєматеріализцієїкни-гитапосилаєтьсянанеї.Вочевидь,самецейпосібникіз боротьби зі шкідливою звичкою потрапляє до рукКості. Він вичитує, що потрібно згадати свою першусигарету. А ці спогади повертають його до квартириколишнього шкільного вчителя Валерія Ілліча, де вінзустрівТетяну—йогодонькутасвоєпершекохання.Адалізгадуютьсястаріпочуття,новаробота,дикічучме-ки,вбивствоментатаостаннясигаретаТані,якувоназакурюєвнаповненійгазомквартирі,дезалишаютьсявонатаїїбатько.РежисерСтасЖирковадаптуєцюновуросійськудра-

мудоукраїнськихреалій.Вінперекладаєтекстукраїн-ськоюмовою,звертаєувагунавітьнатакийнюанс,якім’яняні,якунайнялаподругаКатерини—Вероніка.ВоригіналіїїзвутьАйгуль,вонаемігрантказСередньоїАзії,тобтодешеваробочасила.АувиставіСтасаЖир-коваїїзвутьМарічка,тобтотакажсама,але,такбимо-вити,внутрішньо-українськазаробітчанка.Жанрвиставизаявленоякфантастичнийстеб.Стеб

над сучасністюта її героями. Режисер у кожному об-разі розкриває певний тип сучасної людини. Кожнийактородягаєпевнусоціальнумаску.Івсівониєтаки-ми,якимиїхсприймаєКостя.Їхніобразиперебільшенійдоведеннідоабсурду.ВалерійІллічдлянього—ДідМороз, який з’являється під звуки гімну РадянськогоСоюзу,йогодружинаКатерина—верескливаквочка,ашефДіма—психопат,якийпостійноперебуваєузбу-дженомустані.Тутбагатовпізнаванихречей.Наприклад,количерез

короткезамиканняуквартиріКостізниклосвітло,ак-тори замість свічокпідсвічували собімобільнимите-лефонами.АноворічнікостюмиДідаМорозатаСнігу-роньки,вякіодягнутіТанятаВалерійІлліч,—спогадидитинства, асоціація зі святомлюдейминулогопоко-ління.Сьогоднімалохтоперевдягаєтьсявтакікостю-митасидитьзасімейнимстолом.НабагатоважливішезлітатидоЄгиптучипридбатипляшкудорогоговіскі.ЧерезтакінюансипрослідковуєтьсяконфліктпоколіньміжТетяноютаїїбатьком.Напершийпогляд,простаісторія—перетворюється

нанасиченусповідьсучасності.Тутнеоднадоля інеоднатрагедія.Виставадаєбагатопростору, абиподу-матипро своє ставленнядожиття.Аджецепронас ідлянас.

Агата Лінець,студенткаКНУТКіТім.І.К.Карпенка-Карого,експертпремії«Київськапектораль—2012»

Світлина: Stan Гончаров

Свято інфантильностіПрем’єра 2012 року театру «Відкритий погляд» на сцені Національного центрутеатрального мистецтва ім. Леся Курбаса

Костя (Сергій Коршиков) та Саша-Коля (Антон Соловій)

29

Головне — не заблукати!Премія «Київська пектораль-2006»«За кращу чоловічу роль» Віталію Лінецькому (Єгор Петрович Войницький)

Войницький (засл. арт. України Віталій Лінецький)та Серебряков (засл. діяч мистецтв Станіслав Пазенко)

Вистава «26 кімнат» Київського академічного теа-тру драми і комедії на Лівому березі Дніпра — одна з нечисленних сторінок в історії постановок п’єси Чехова «Лісовик». Зазвичай режисери надають пе-ревагу більш відомому «Дяді Вані», прообразом якого є «Лісовик».

СамомуАнтонуПавловичуп’єсанеподобалася,тайчитачі,напевно,булиздивованіне«по-чеховськи»щас-ливому, «солодкому» фіналу. Однак Едуард МарковичМитницькийзуміврозгледітив забракованихавтором«вихідниках» майбутню виставу. А вправний монтаж(крім«Лісовика»використанотекстищедекількохопо-віданьЧехова)давзмогузапропонуватиглядачевігар-нийфілософськийспектакль,непозбавленийсимволіз-мутаморалі.Із персонажів майбутнього «Дяді Вані» на сцені

з’являються Олександр Володимирович Серебряков(СтаніславПазенко),йогомолодадружинаОленаАндрі-ївна (ОлесяЖураковська), зворушливаСонечка з «під-озрілимиочима»(ТетянаКруліковська),ЄгорПетровичВойницький — в майбутньому той самий дядя (Віта-лійЛінецький),МихайлоЛьвовичХрущов, який потімтрансформуєтьсявцинічногоАстрова(АндрійСамінін),Ілля Ілліч Дядин— майбутній Телегін (Олег Месеча) істарагалка-маманМаріяВасилівнаВойницька(ТамараКібальнікова).Порядізнимиігерої,якихнемаєухрес-томатійномусюжеті:багатийнареченийЛеонідСтепа-новичЖелтухін(МихайлоКукуюк)—смішний,з«непри-вабливоюзовнішністю»,якийзавзятодомагаєтьсярукиСонечки;Юля, сестраЖелтухіна (ОксанаЛаврик),нео-свічена,алехазяйновита,завждинапобігенькахубрата,безтямнозакоханавФедюОрловського,тасамОрлов-ськийФедірІванович(МиколаБоклан)—місцевийдо-нжуан,«свійхлопець»і«породистаскотина».Сценографічне вирішення вистави (художник Олег

Луньов)лаконічнетаводночасживописне.Цілийліспо-пелястихколонізнапівпрозороїгазовоїтканини«росте»напорожнійсцені,завдякиосвітленнюнабуваючигли-бинитависоти,затуманенагущавинаіпроменистебла-

китненебо(художникізосвітленняТетянаКислицька).Тут,уцьомулісі,відбуваєтьсязав’язкасюжету, ізйогорозгортанням«дерев»насценівсебільшає.Створюєть-сявраження,нібигероїволеюдоліопинилисяразомнаузліссіта,нерозібравшисьувласнихічужихбажанняхіпрагненнях,продовжуючимордуватиодинодного,за-бираютьсядедаліглибшеухащі.Авиходуніхтонезна-ходить—лісзгорає,аразомізнимзаблудлідушігероїв,якихнікомувивестизцьоготемноголісу.«Укожномузнассидитьлісовик(уМитницькогови-

правленона«бісруйнування»),всімиблукаємоутем-номулісітаживемонавпомацки.Розуму,знаньісерцяувсіхвистачаєтількинате,щобпсуватижиттясобітаіншим»,—говоритьХрущов,івційрепліцівисловленоголовнудумкувистави.Адже,якщорозібратисяпосуті,проблеми героївтак само примарні і напівпрозорі, які попелясті невагомі колонина сцені.Осьтільки героїцьогонепомічають—іпродовжуютьметушитися,вті-катизалаштунки,недослуховуючиреплікпартнера,на-магаютьсясховатисязапрозороютканиноюдекорацій.Зцьоголісуєвихід—потрібнолишезробитихочодну

добрусправу,щиро,віддуші.Полюбити,пожаліти,про-бачити,вислухати,допомогти,відпустити...Шкода,щовжитті,якінасценів«26кімнатах»,здійсненнюцьогозаважаютьгординя,злість,заздрість,образа,пристрас-ність інескінченнийегоїзм.Переступитичерезсебе—принизливо,поступитисявласнимипринципами—невнашихінтересах.Осьіпродовжуєпоневірятисядушатемним лісом, чекаючи, що з’явиться хтось ззовні тавиведе, прицьому заплющить очі наминулі провини,позбавить від ганебного каяття. Проте за чеховськи-мигероямивтрактуванніМитницькоготакніхтойнеприйшов,тайужитті,мабуть,такнебуде.Головне—незаблукатиостаточно,тодіщасливийфіналможливий.

Ксенія Реутова,студенткаКНУТКіТім.І.К.Карпенка-Карого,експертпремії«Київськапектораль—2012»

Світлини: Є.ЧекалінСцени з вистави

К И Ї В С Ь К А П Е К Т О РА Л Ь

30

А К С Е С УА Р И

У Китаї говорять: якщо ви хворі або не можете ви-рішити якусь проблему, візьміть віяло та почніть обвіюватись ним без поспіху — воно саме знайде ту енергію, яка відповідає за здоров’я або потріб-ну інформацію та принесе її вам. Віялу віддавна приписують могутні магічні сили, починаючи від здатності відганяти злих духів до виклику сильних приворотних любовних чар.

ПершівідомостіпропоявувіялавКитаївідносятьсядоVIII-IIстолітьдонашоїери.Цебулисвоєрідніопаха-лаздерев’яноюручкоютапір’ям.Зчасомцейпредметудосконалювався, з’являлися різні види віял. За своєжиттявіяломалорізнуформу:віяло-сокира—символ

Упіймати вітерМодний аксесуар із захисною функцією

повновладдя,віялоуформілистка—знакнерозкрито-голотоса,щовіндуїзмісимволізуєбожественнетабез-смертненачаловлюдині.Складаневіяло,екранякогов розкритому вигляді утворює коло, стало символомБога-Сонцятавічнихкосмічнихциклів.На Сході віяла здавна використовувалися не лише

яккондиціонерчиприкрасу,але ідлязахистувідне-доброзичливихлюдейзпоганоюенергетикою—віяловважалосязахиснимталісманом,якийвідганяєвідсво-говолодаряворожуенергіютазадопомогиякоголю-динаможепривертатипозитивнуенергію.УСтародав-ньомуЄгиптіопахалобулоатрибутомвеличіфараона,ознакоювисокогопоходження,емблемоющастятане-бесногоспокою.ВІндіївіялозпавичевогопір’я—одинізатрибутівбоганебаІндри,ауСтародавнійГреціїві-ялосталоатрибутомбогинілюбовітакрасиАфродіти.У Стародавній Греції, Римі та на Криті використо-

вувалисясхідніопахалазлистячипір’янадерев’янійабокістянійоснові.УРимітакеопахалонаручцімалоназвуфлабеллум.Цимивіяламиспеціальнімолодіне-вільники— флабелефери обвіювали своїх господинь.Овідійзгадуєтакожпротабеллае—маленьківіяла,яки-микористувалисяримськіфранти.Закитайськоютрадицієювіялоозначаєгармоніючо-

ловічого іжіночогоначал, з’єднанняянта інь іпови-ннобулобутивкожномудомі.Згідноміфів,віялобулоподаровано людям могутньою богинею: коли богинявітруНемізаспустиласязнебаіпобачиластражданнялюдей,їїсерцесповнилосяспівчуттям,івонаподару-валаїмсвоєчарівневіяло.Ізтогочасукожнійлюдині,якійпотрібнадопомога,достатньолишемахнутицимвіяломістворитивітер,щоозначатимепроханняпро

Китайське сучасне віяло

Китайське старовиннескладане віяло

31

А К С Е С УА Р И

допомогуубогинівітру.Китайцівірять,щовіялонесевсобіенергіюрухуповітрянихпотоків,якимипереда-єтьсяенергіяци.Так,зайогодопомогиможнастиму-люватитічиіншізонивприміщенні.Наприклад,длятогощобиспрямуватиенергіюдоякогосьприміщення,достатньо у відповідномунапрямкуповіситина стінівіяло.Віяло—важливачастинаяпонськоговбраннятапо-

буту.Цікаво,щопершіскладанівіяла—«огі»,винайде-нівЯпоніївVIIстолітті,використовувалисячоловіка-ми.Воїниносилицівіялазапоясом,нарівнізізброєю.Підважкимиобладункамисамураїввіялодавалозна-чнеполегшенняпідчасспеки,апотімперетворилосяінанебезпечнутазручнузброю.З’явилисябойовівіяла,якімалисуворуієрархію.Так,віяло«гумбай»або«вія-лополководця»моглиносититількивоєначальники,івономалоекран,інодіцілкомзробленийздереваабометалу.Такимвіяломвіддавалисянаказитаподавалисигналивійськам.Віяло«тетссен»—полегшенийварі-ант—носилирядовісамураї.Вономаловід8до10ме-талевихреберівикористовувалосьякдлязахисту,такідлянападу.Японське віяло гігантських розмірів використову-

валося на святі синтоїтської богині СонцяАматерасуОмікамі в храмі Ісе. Складане віяло до теперішньогочасуєнеодмінниматрибутомсинтоїстськогожерця,а

Старовинні японські військові віяла

Сучасне віяло

вдеякиххрамахЯпоніївіялошануєтьсяякголовнахра-мовасвятиня,вякійживебожество.Віяламиобмінювалисяв особливихвипадкахжінки

йченці,віялавикористовувалисяпідчасчайноїцере-монії,якнотатник,впобутіужіноківрізноманітнихіграх.Такожвіялабулиобов’язковиматрибутомакто-рівтеатруНо,девонипозначалироль,якавідводиласяконкретному персонажу в п’єсі. Так, актор, який гравкитайця,тримавурукахкруглевіялоутіва.Віялазчор-нимипластинами,якихповиннобулобути15,призна-чалисядлячоловічихіжіночихролей,азісвітлими —длястарихіченців.Віялостарця-оповідачаприкраша-ли зображення символівдовголіття— сосни,журавлята черепахи. Воїни-переможці з’являлися на сцені звіялом,наякомубулозображеносонценатлісосновоїгілки,аупереможених—сонценадвируючимихвиля-ми(натякнапоразкуродуТайравідвоїнівродуМіна-мотовморськомубоюприДанноура1185року).Ітакзкожнимперсонажем.Цятеатральнатрадиція,якісамтеатрНо,зберегласядотеперішньогочасу.

Настінне віяло

Віялатакожробилизбамбукутаособливощільногопаперу«васі»,якийрозписувалитушшю.Віялоприкра-шали каліграфічні написи, зображення квітів, птахів,звірів,пейзажівта інші зображення здоброзичливоюсимволікою. Декор японського віяла, як і саме віяло,створювавсявідповіднодопорироку,місцевості,події,соціальногостану,віку,професіївласника.ВЄвропісхіднівіялаз’явилисянепізніше1550-хро-

ків, після заснування першої Ост-Індської компанії,кораблі якої привозили з далеких екзотичних країндивніречі.Спочаткутаківіяласкладалисьздротяногокаркасупрямокутноїформи,обтягнутоїшовковоютка-ниною,танагадувалипрапорець.АлесправжнійуспіхдоцьогоаксесуарувЄвропіприйшовлишетоді,колисюдипотрапиливіяла,якіскладалися.Аранішезаін-шихвіялапочаливикористовуватижінкиуВенеції,підчаскарнавалів.Тріумф віяла в Європі XVI-XVIII століть не лише

зробивйогомоднимаксесуаром,алейнародивнизкузвичаїв,традиційтазаборон.Так,церкваспочаткувва-жалавіяловідьомськиматрибутом.Можливо,черезце,навітьуXVII-XVIIIстоліттях,коливіялавжеувійшливмоду, французьким придворним дамам категорично

32

заборонялося відкривати віяло у присутності королята королеви. Попри це, віяла, прикрашені пір’ям, ви-шивкою, дорогоцінними каменями, віршами, навітьрозписомвідомихживописцівбулив свійчас ідеаль-нимподарункомдамі.АнглійськакоролеваЄлизаветапоправувважаласяпокровителькоювіял.Аджеєдинимдозволеним подарунком королеві від своїх підданихбулосамевіяло.Мистецтвофліртузадопомогивіяладосяглотакого

рівня,щопридворнідамимоглиспілкуватисязкавале-рамивиключно«мовоювіяла».Так,якщодаматоркала-сявідкритимвіяломгубісерця,вонаговорила:«Тимійідеал».Якщожприкладалавіялоправоюрукоюдолівоїщоки,тотаквонадавалазрозуміти,щозалицяннямар-ні.Складаннявіялаозначало:«Вименібайдужі»;якщовідкриваєтьсяоднасекція:«Будьтезадоволенітим,щоє»,дві:«Співчуваювашимстражданням».Врезультаті,виниклаокремамовавіяла,якаразомізмовоюмушокдозволялажінці«бавитися»улюбовніінтригибезслівілистів,якібимоглиїївикрити.Надодаток,віялачастомалисвоїхитрощі.Унихвбудовувалисяневеликідзер-

калаабопрорізалисяотвори,щобсховавшисьзавіяломжінкамоглапідглядатизакавалером,якомувонасим-патизувала.ЗXIXстоліття«мовавіяла»втратиласвоєзначення,

проте саме віяло вважалося улюбленимдамськимак-сесуаром.УXXстоліттівіялобулозабутетадовгозалишалось

лишеяскравимтеатральнимреквізитом.Алесьогоднівіяло відроджується. Воно знову набуло ролю одногознайефектніших імоднішихаксесуарівтаповерненопочатковеунісекс-призначення:віяламожнапобачитиврукахнелишежінок,нимиактивнокористуютьсяйчоловіки.Авідомийкутюр’єКарлЛагерфельд, взагалізробив віяло невід’ємною частиною свого образу, вінвважає, що енергетика віяла приносить йому удачу,енергіютановісвіжіідеї.Майстрифен-шуй і заразвважаютьвіялосимволом

творіннятаактивновикористовуютьйогоусвоїйробо-ті.Вонивпевнені,щозцимаксесуаромлюдиназавждибудепочуватисякомфортно,дебвонанезнаходилася.Віяло також вважається найкращим захисним амуле-томдлядому:якщоВиприкраситевіяломсвійдім,товонобуденаповнюватийогопозитивноюенергетикою.

Віяладляприміщеньможнавибиратибудь-якихко-льорів,аосьрозміробираютьзоглядунарозмірипри-міщення.Так,великевіяловмаленькомуприміщеннінедастьнічогокрімзанепокоєння,амаленьке—уве-ликійкімнатівзагалібудемарне.Колір віяла може бути будь-яким. Найголовніше,

щобиколірвамподобався,розслабляввасчи,навпаки,дававзаряденергії.Наприклад,червоневіялонавпро-тивхіднихдверейпритягуватимевдімудачу,авіялозолотистогокольорузпарнимифігурками (качки, со-бачкитощо)абочервонезієрогліфомщастя,розміще-невтакзванійзонівзаємин,сприятимегармонійностіособистихстосунків.Віялоназиваютьщеталісманомвталісманісамече-

резте,щокрімвласноїсиливономоженестищейсилунамальованогонаньомусимволу.Наприклад:черепа-ха,дракон,качечкитощо. Іприцьомунеобов’язковошукати віяло з потрібним зображенням, ви можетесамі намалювати потрібний вам символ або вирізатийого іприклеїтинавіяло,—відцьогосилаталісманунезменшиться.Фахівціфен-шуйтакожвпевнені,щозвіяломлюдина

завждибудепочуватисякомфортно,дебвонанезнахо-дилася.Цейкомпактний аксесуар ефектнодоповнитьвашобразтабудедоречнимівтеатральнійложі, інавечірці,інадипломатичномузаході.Віялодопоможейвгромадськомутранспорті,коливідспекинерятуютьвідкритівікнаталюки.Звіялом«мобільнапрохолода»доступна вам під час вимушеної прогулянки по роз-печенійміськійвулиці,навелелюдномуприйнятті,напляжічинавітьвстудентськійаудиторії.

Катерина Писарчук

Перші складані віяла — «огі»,винайдені в Японії в VII столітті,

використовувалися чоловіками

Cучасне віяло

Cучасне японське віяло роботи Мідорі Мацушіми

А К С Е С УА Р И