Верховна Рада в цифрах:на кожного депутата вже витрачено 1,85 млн грн.

Львівщину очолив САЛО

ВИРУБКА Жителі села Туради, що на Жидачівщи-ні, занепокоєні вирубкою дубового лісу поблизу села. Незважаючи на публікації в газеті, вирубка 30-ти, 40-ка літніх та столітніх дубів тільки при-швидшилась. На фотографіях помітно, що вирубка реліктового дубового лісу йде тотальна, без огляду на те, чи це дерево є молоде та здорове. Натомість сухостій пила оминає.У приймальні Стрийського лісового господарства розповіли, що директор Ростислав Павлів зна-ходиться у відпустці, але водночас там запевнили, що «незаконної вирубки в нашому господарстві немає. Всі необхідні документи є. Звідки сільські жителі знають законно це чи незаконно? І взага-лі — це не наш ліс». Як вдалося дізнатися «Своєму Слову», вирубку лісу проводить обласне комуналь-не спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс». Ми вже надіслали на це підприємство запит із проханням пояснити нещадну вирубку здорових дерев. Місцевий лісник Михайло розповів, що для вирубки відведено 2 гектари лісу. Документи на вирубку працівники мають. Він запевнив, що після ї ї закінчення на цьому місці насадять новий дубовий ліс. Чому рубають здорові та молоді дуби, він не пояснив.Нагадаємо, що дуб в Україні вирубувати для заготівлі взагалі заборонено. Виняток становлять лише дерева, які підлягають санітарній вирубці, та ті, вік яких перевищує 150 років.

КЕРІВНИК Нагадаємо, що генерал-майор міліції Олег Сало колись очолював правоохоронців Львівщини, а перед призначенням керував мілі-цією Івано-Франківщини. В часи помаранчевої революції він очолював міліцію Львівщини, а по-тім рік переховувався за кордоном. На парламент-ських виборах 2006 року Олег Сало балотувався за списком Народна опозиція Наталії Вітренко. Ново-призначений обіцяє виправитись, а Львівщина очікує закручення гайок перед президентськими виборами.

Несподівано для всіх заявив Віталій Кличко

з трибуни Верховної Ради України. Іти до кінця і перемагати — це пре-рогатива сильних людей. На жаль, більшість наших політиків такими не є.

Страх і підлабузниц­тво — це основні ознаки сучасних українських «провідників». І саме страх змусив донецьких бояр внести поправки до закону, який нібито має завадити Кличку стати президентом України. А лють, з якою владні мужі пояснюють, що він ніякий не герой, бо чесно заробляв гроші за межами держави, нор­мальній людині слухати без сміху не можна. Виявляєть­ся, що гроші треба красти і бажано на Україні, тоді ти — «гідний громадянин».

Чого боїться партія влади зрозуміло, але чому за це голосували так звані опозиціонери, залишається наразі великою таємницею. Чергове пояснення — «нас обдурили, ми не дочитали», не влазить у жодні ворота. Правду кажуть, коли Бог хоче покарати, відбирає розум, бо тепер донецьким порадникам доведеться пояснювати головному пахану країни, чому після «геніальної» ідеї змінити за­кон, популярність і довіра до Кличка зростає.

Із великою радістю влада і деякі лідери опозиції при­йняли би ще сотню законів, щоб позбутися неправиль­ного, на їхню думку, по­літика. При цьому кожен із них ставить собі запитання, а навіщо це йому, бо ж має всесвітню славу, гроші, кра­сиву й розумну дружину? Ду­маю, такі запитання ставлять більшість громадян нашої держави, бо, виявляється, любити рідну країну і щось для неї зробити є само по собі дивним, незрозумілим і позбавлене сенсу. Думаю, ще багато часу потрібно, щоб подолати зневіру, з якою ми ставимося до дум­ки, що в нашій державі щось можна змінити на краще. На жаль, нас методично і натхненно постійно дурили, виховуючи байдужість.

А так хочеться повірити у власні сили, встати і без страху сказати — іду на ви!

№9(43), 1 листопада 2013 р.

Наш край

СЛОВО РЕДАКТОРААКТУАЛЬНО

АНДРІЙ КАЛЮЖНИЙ

продовження теми на с.2

продовження теми на с.3

Проблему захисту дітей-сиріт потріб-но вирішувати за

допомогою механізмів усиновлення та опікун-ства. Інтернатна форма виховання себе вичерпа-ла. Про закриття інтер-натів говорилося давно. І ось нарешті зроблено реальний крок. З 1 січня жодна дитина не повин-на потрапити до інтер-натів — будуть шукатися можливості, щоб дити-на виховувалася у сім’ї. Таке рішення прийнято на всіх владних щаблях.

В інтернатах Львів-ської області перебуває майже 5 тисяч дітей. З них тільки 350 — сиро-ти. На обліку в Жида-чівському районі маємо 92 дитини-сироти, з них 69 — під опікою і 10 жи-вуть у будинках сімейно-го типу. У Стрию — 80 ді-тей-сиріт, з них 50 — під опікою піклувальників, 7 — у прийомних сім’ях, але 13 — в інтернат-за-кладах. У Стрийському районі 41 дитина-сирота (39 — перебувають у бу-

динках сімейного типу, 2 — в інтернат-закладі).

Із фінансового боку інтернатна форма вихо-вання є вкрай невигід-ною для держави, адже на одну дитину в сиро-тинці виділяється 6-7 тис. грн, а на виховання в дитячому будинку сі-мейного типу виділяєть-ся — 3 тис. грн на дитину. Окрім того, 85% з виді-лених на інтернат коштів йде на стіни і вихователів і лише 15% — на потреби дитини. Фактично, цих коштів вистачає тільки на харчування. З вихов-ної точки зору інтернати є суттєво менш ефектив-ні, аніж сімейні форми виховання дітей. Тому держава планує до 2017 року закрити усі інтер-нати.

«З 1 січня 2014 року ні одна дитина не зможе по-трапити до інтернатного закладу. Ми будемо ви-користовувати інші фор-ми виховання — дитячий будинок сімейного типу та прийомні сім’ї. Але все ж таки ми робитимемо все, аби діти могли жити в рідних сім’ях», — зазна-чив директор Львівсько-

го обласного центру со-ціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ярослав Бордіян. — Адже відомо, що 90% дітей, які пере-бувають у сиротинцях, мають живих батьків, які відмовились від дітей, або їх у безвідповідальних батьків забрала держава.

Для реалізації заду-маного робиться чимало. Так у 2013 році з інтер-натів в рідні родини по-вернули 62 дитини. «Ми працюємо з сім’ями та зважуємо всі умови, в яких діти жили і будуть жити, аби вони могли вчитись, виховуватись згідно з потребами та під супроводом нашого фа-хівця із соціальної робо-ти», — розповідає чинов-ник.

З іншого боку, сьогод-ні є 26 тисяч дітей, які підлягають усиновлен-ню. З них 75% — це діти старші 10 років і діти з важкими захворюван-нями. Для таких знайти батьків доволі склад-но. За 2012 рік в Україні осиротіло 15,5 тис. дітей, а всиновлено — понад 17 тис., зокрема 803 дітей всиновили іноземці.

В інтернати не будутьПРИЙМАТИ ДІТЕЙ

Лісоруби чомусь так поспішали, що не встигли вивезти зрубані дерева.

Тут колись був гарний дубовий ліс.

Іду на Ви!

«Це не наш ліс». А «лісова» влада у відпустці?

Рік парламенту в цифрахЩо нам

2 Наш край

№9(43)01.11.13 АКТУАЛЬНО

Волонтери-репетитори готують дітей із сиротинцівУ Львові втретє стартує програма «Соціальний репетитор». Людей із хорошими знаннями шкільних предметів за-прошують готувати дітей із сиротинців до ЗНО. По-над 30 волонтерів-репе-титорів торік готували 70 старшокласників до ЗНО. Стараннями соціальних репетиторів 48 абітурієн-тів успішно стали студен-тами омріяного ВНЗ.

Наприкінці жовтня для добровольців­репетиторів проведуть навчання. А із листопада розпочнеться підготовка дітей­сиріт до Зовнішнього незалежного оцінювання.Координатор проекту Оль­га Жеребух зазначає, що зараз випускникам школи бракує ґрунтовних знань із конкретного предмета, який обирають на ЗНО. Щоб забезпечити дітям успішне майбутнє, батьки наймають для них репети­торів. Проте не кожному це по кишені. Щоб забезпечи­ти дітям із сиротинця рівні умови передвступної під­готовки, існує цей проект.Сподіваємось, що незаба­ром такі громадські ініціа­тиви з’являться не тільки у Львові, але й у районах.

ВІТАННЯ

гомий вплив на формуван-ня ситуативної провладної більшості. Однак все таки головною відмінністю цьо-го парламенту є його повна підконтрольність прези-дентові та сім’ї.

Не важливо, якою є позиція депутата, але за усі євроінтеграцій-ні закони потрібно про-голосувати. Таким було послання президента Яну-ковича до депутатів напри-кінці вересня. Для тих, хто не зрозумів, повторювати не буду... Справді — не по-вторював. Як тільки одесь-кий нардеп-москвофіл Ігор Марков заявив, що він і «його депутати-партнери» проти, — то відразу не ста-ло Маркова-депутата. Суд позбавив повноважень. Як тільки він почав збирати «радикально налаштова-ну» громадськість, так і сам опинився за гратами. Це ж не Тимошенко. За нього Європа просити не буде. Загалом упродовж року суд позбавив депутатства 4-ох народних обранців. 2-ох — від умовної опози-ції, зокрема, представників Порошенка та Балоги, а та-кож 2-ох регіоналів. Абсо-лютно протизаконно, з по-рушенням усіх норм. Але ж ніхто нічого не протиста-

Депутати цього року, як і завжди, працю-вали натхненно та

плідно. Загалом вони на-працювали трохи менше 5 місяців (142 робочих днів). Реально провладна більшість збиралася тіль-ки один раз на пленарний тиждень. Так у четвер чи-мало регіоналів злітають-ся в Київ зі своїх «Лон-донів» і «Мальдівів» для того, щоб проголосува-ти... Ні, не за закон, а керовані помахом Чече-тівської руки, голосують за чергову легалізацію своєї провладної прина-лежності, а отже — бізнес стабільності.

Цей парламент не міг бути кращим, аніж попе-редній, оскільки крім во-діїв, секретарок, поварів і масажистів туди потра-пило найбільше кримі-нальних авторитетів. «18 представників злочинних угрупувань. Такого ще не було!», — про це заявив екс-генерал міліції, діючий нардеп Геннадій Москаль. «Ну хто, хто? Не буду про своїх колег негарно говори-ти», — відмовився він нази-вати імена.

Першим серйозним законом, який був при-йнятий, став Криміналь-но-процесуальний кодекс, основним «досягненням» якого стала офіційна мож-ливість відкупитися від тюрми. Водночас депутати не підтримали закон про створення національного антикорупційного бюро. Страшно.

Саме ця тенденція ста-ла визначальною для ді-ючої Ради. Ні, звичайно, вихід 13-ти депутатів із Батьківщини (серед них не тільки вихідці зі сходу, але й зі Стрийщини та Станіс-лавівщини), також мав ва-

вив. Потім пішли ще далі. У Севастополі депутатом у Верховну Раду обрали громадянина Росії, їхнього олігарха Вадима Новин-ського, який отримав пас-порт України напередодні виборчої кампанії.

Уся парламентська бо-ротьба опозиції звелася до тактичної війни із Чечето-вим, який став символом кнопкодавства. Двохмісяч-не блокування трибуни та погрози дострокових вибо-рів звелися до того, що і без того заборонене кнопко-давство ще раз заборони-ли. Навіть пообіцяли з ним боротися... методом пере-голосування. Як тільки хтось із опозиціонерів по-бачить, що владні депутати «грають на фортепіано», потрібно про це заявити, і голова парламенту при-значить переголосування. Серйозна перемога.

Із таким парламентом і в ЄС вступати страшно. Адже найбільше депутати прийняли законопроек-тів, присвячених підла-штуванню нашого законо-давства до Європейських норм. А як вони то підла-штовують? Бог його знає. Мабуть, сподіваємось, що європейці це вконтролю-ють краще за нас.

Андрій КІТ

Якби вибори до Верховної Ради України відбувалися на початку жовтня 2013 року, то перше місце отримала б Партія регіонів, однак більшість радше за все сформувала б опозиція. Так, за результатами соціологічного опитування, яке проводила група «Рейтинг», 23% опитаних (серед тих, хто взяв би учать у виборах) проголосували б за Партію регіонів, 22% — за «Бать-ківщину», 18% — за «УДАР», 9% — за Комуністичну партію, а 7% — за «Свободу». Ще майже 6% виборців підтримали б інші партії, не визна-чилися з вибором — 14%.

Нагадаємо, що рік тому під час виборів голоси українців за партії розподілились так: Партія регіонів набрала 30% голосів виборців (її підтримали 6116746 громадян), Об'єднана опозиція «Батьківщи-на» — 25,54% (5209090 голосів), партія «УДАР» Віталія Кличка — 13,96% (2847979 голосів), Кому-ністична партія — 13,18% (2687269 голосів), «Свобода» — 10,44% (2129933 голоси). 17% виборців за-явили, що проголосували б проти всіх на парламентських виборах 28 жовтня, якби такий пункт був у бюлетені.

Якби президентські вибори відбувалися сьогодні (без участі Ю.Тимошенко), то В.Януковича підтримали б 24% опитаних, 20% — В.Кличка, 17% — А.Яценюка. Крім того, по 7% підтримали б О.Тягнибока та П.Симоненка, 3% — П.Порошенка. За інших кандида-тів — майже 5% виборців. Не під-тримали б жодного — близько 5%, не визначились з вибором — 12%.

Якби вибори депутатів були сьогодні

Вибори Президента України

Рік ЄС у парламенті

Президент Віктор Янукович подав на розгляд Верховної

Ради законопроект про прокуратуру, що перед-бачає скасування функ-цій загального нагляду та досудового слідства. «Це черговий крок гла-ви держави, спрямова-ний на реформу системи правосуддя», — проко-ментував радник прези-дента Андрій Портнов.

Водночас, як ствер-джує Венеціанська ко-місія, цей законопро-ект містить загрозу для громадськості та жур-налістів. Зокрема в роз-ділі щодо гарантії не-залежності прокурорів йдеться, що «будь-який вплив на прокурора» і « неповага до прокурора» тягнуть за собою «від-повідальність, встанов-лену законом». «Така відповідальність може послужити способом придушення свободи ЗМІ та публічної крити-

Недоторкані прокурориАНДРІЙ КАЛЮЖНИЙ ки», — упевнені у Вене-

ціанській комісії. Хоча загалом комісія

назвала законопроект «значно прогресивні-шим» порівняно з усі-ма попередніми напра-цюваннями України з даного питання, однак європейські юристи звернули увагу і на його серйозні недоліки, вирі-шення яких є важливим. Наприклад, йдеться про недостатні гарантії неза-лежності прокурорів від керівництва, а також не-обхідність удосконалити процедуру притягнення прокурорів до дисциплі-нарної відповідальності.

Незважаючи на те, що парламент ухвалив нор-му про безстроковість призначення Генераль-ного прокурора, юристи переконані, що це не вбе-реже його від відставки через політичні мірку-вання. Разом з тим, згідно з проектом, Генпрокурор отримує широчезні по-вноваження, майже не об-межені ні колегіями про-куратури, ні органами її

самоврядування, урядом чи громадськістю.

Чергова порція кри-тики Венеціанською комісією нового законо-проекту вже стала тради-цією, яка не перестає не-рвувати владу. Мабуть, саме тому адміністрація президента заявила, що може відмовитися від практики узгодження законопроектів із Вене-ціанською комісією.

«Прикро, що йдучи в Європу та пишучи зако-ни, які нібито мають від-повідати європейським нормам, наші законот-ворці нехтують осно-вними демократичними засадами. Захищають владу та силові струк-тури, але забувають про захист журналістів і громадян. Доступ до ін-формації і публічність влади — це основні прин-ципи, на яких базуються демократичні суспіль-ства Європи», — проко-ментував законопроект депутат обласної ради від партії «УДАР» Ан-дрій Кіт.

Перше листопада 1918 року назавжди

увійшло в історію нашої нації. Це яскравий при-клад того як меншість, а не більшість, не всі, а деякі організовані не-численні групи людей, здатні зробити вчинок, який не снився тисячам зневірених, пасивних, байдужих.

Короткі дні нашої державності 1918­1919 рр. залишились у пам’яті маленьких дітей, які через тридцять років підняли прапор свободи 40­50­х.

Історія Західно­Україн­ської Народної Республі­ки — це не тільки мілітар­ний порив. Це, насамперед, правильно організоване державне управління в усіх його ланках. Короткий епі­зод нашої державності — це не тільки героїзм вояків на фронтах. Це правильне законодавство, місцева ад­міністрація, фінанси, тран­спортне сполучення, врешті усе, що стосується стратегії державного розвитку.

Перше листопада психо­логічно відмінне від інших спроб встановлення нашої державності. Це символ активізму, енергії, напруги. Ми самі здобували владу і не чекали, коли нам її по­дарують.

Для мене особисто це не тільки важлива дата, а дата моєї родинної гордості. Мій прадід — Микола Гошко, був сотником УГА, україн­ським комендантом Стрия та Станіслава. Тому з глибо­кою повагою хочу згадати тисячі полеглих вояків УГА, останки яких спочивають у відомих і невідомих могилах Галичини, Волині, Поділля, Наддніпрянщини.

«Список із 360 сіл, серед яких майже усі села Ходорівської час-тини Жидачівського району, на території яких нібито шукатимуть сланцевий газ — це повна дурня», — заявив голова Львівської обласної адміністрації Віктор Шемчук. За його словами, на сьогодні виділена зона, в ареалі якої будуть прово-дитися дослідження щодо наяв-ності сланцевого газу. Якщо газ знайдуть, то його видобуватимуть не в населеному пункті, не зверху на землі, а на глибині понад 2 км. «Тому я хочу заспокоїти мешканців цих населених пунктів — їх це ніяк не зачепить. Вони не відчують ні-якого дискомфорту», — наголосив представник президента на Львів-щині. Також він спростував інфор-мацію про передачу у власність компанії «Chevron» тисячі гектарів землі на Жидачівщині. На території видобутку сланцевого газу будуть знаходитися тільки насосні станції та підвідні труби.

Нагадаємо, що днями ЗМІ по-ширило перелік 40-ка населених пунктів Жидачівщини, на території яких нібито видобуватимуть слан-цевий газ.

Газ не руйнуватиме села

Так виглядає родовище сланцевого газу в Данії.

БОГДАН КІВШ

3Наш край

№9(43)01.11.13

Джер

ело:

http

://ka

rpat

skijo

bjek

tiv.co

m

15 грудня мешканці села Монасти-рець обиратимуть

нового голову сільської ради. Півроку село живе без голови, адже він до-строково припинив свої повноваження. Офіцій-но кандидатів назвати не можна, оскільки дата реєстрації ще не настала. Мешканці села Монас-тирець впевнені, що кан-дидатів буде достатньо, але чи буде з кого обира-ти — сумніваються.

6 вересня 2013 року Верховна Рада України ухвалила низку постанов про призначення позачер-гових виборів сільських, селищних, міських голів. Відповідно до постанов, на 15 грудня 2013 року ви-бори призначено й у Мо-настирецькій сільській раді, до якої входять чо-тири населених пункти: Монастирець, Которино, Протеси, Старе Село.

Виборча кампанія офіційно розпочалася 27 жовтня за п’ятдесят днів до виборів. Зареєструва-тись кандидатам необ-хідно в період з 10 до 15 листопада. Опитавши місцевих жителів Монас-тирця, можна зробити ви-сновок, що люди не надто переймаються майбутні-ми виборами і долею сво-єї сільської ради. «Остан-ній голова, може, і хотів щось робити, але в нього часу не вистачило. Не можу згадати , щоб і попе-редній щось дуже зробив. Нового голову треба, але то хай молодь обирає. Їм в селі жити. Поки не знаю, хто йде на вибори. Коли представлять свої про-

грами, тоді буду думати і вибирати», — розповідає пенсіонерка Марія.

«Було б добре, якби був хтось із Монастирця, а не з інших сіл, — розду-мує Віктор. — Я за те, щоб йшов хтось молодий, але ніхто не хоче. За мізерну зарплату береш на себе велику відповідальність. Напевно, знов виберуть когось старшого. Не маю нічого проти людей із до-свідом, але треба якогось нового підходу до ви-рішення сільських про-блем, а не просто сидіти і жалітись, що грошей нема».

«Що вибори!? Вони нічого не змінять, — жалі-ється пані Руслана. — Не треба покладати великих надій на голову. Мені іно-ді прикро, коли дехто з односельчан каже: «Не-вже не можна відремон-тувати дороги», бо вва-жає, що сільський голова може і має зробити все. Що він може без належ-ного фінансування?!». «Ходять чутки, що буде пробуватись на голову якийсь старший чоловік із сусіднього села, який

колись працював у лісо-вому господарстві. Не знаю його, головне, щоб був добрим господарем і організатором», — ді-литься водій Роман. «Хто б не йшов, треба, щоб зро-бив щось для молоді, - го-ворить продавець одного з місцевих магазинів. — У нас треба відновити клуб, який вже купу років без ремонту». «Роботи в селі нема, але голова того питання не вирішить, — бідкається пан Мирон. — Когось люди виберуть. Ще не було такого, щоб сільська рада без голо-ви була. Головне, щоб то була порядна людина, яка тримає слово і пра-цює для своєї громади». «Думаю, кого б не вибра-ли, люди все одно зали-шаться незадоволеними. Їм не вгодиш. За своє життя пам’ятаю багатьох голів і до всіх були пре-тензії у людей, — згадує пан Іван. — Старались, як могли. Той, кого в грудні оберуть, хай не розрахо-вує, що йому колись дя-кувати будуть. Головне, щоб чесний був і хотів працювати».

Єдиний у районі пам’ятний знак, встановлений на

честь Степана Бандери, відсвяткував десяту річ-ницю з дня відкриття. 27 жовтня патріотична гро-мада села Загірочко зі-бралася на подвір’ї шко-ли, щоб віддати шану національному герою.

«Десять років тому ми встановили погруддя Степана Бандери. Ініці-атором був наш земляк, поет Остап Лижник. Ба-гатьох людей, які працю-вали над зведенням по-груддя, вже немає серед живих. Ми гордимося тим, що у селі Загіроч-ко назавжди залишить-ся пам’ять про Степана Бандеру, яку вшанову-ватимуть з року в рік», — звернувся до присутніх голова Загірочківської

ЖИДАЧІВЩИНА

Ходорівська школа буде історичною пам’яткою

В Монастирці обиратимуть нового голову

Першому пам’ятнику Бандері 10 роківУ центрі міста Ходорів

знаходиться школа №3. На сьогоднішній день

найбільша кількість учнів саме тут. Однак 100-літня бу-дівля, а саме фасад школи, потребує термінового віднов-лення. Будівлю школи можна віднести до тих споруд, які займають важливе місце в іс-торії не лише цього краю, а й України загалом, адже під час Першої світової війни у ній за-сідали уряди Петлюри Антан-ти та УГА.

Наступного року школа святкуватиме 50-річний юві-лей, минатиме 95-та річниця дипломатичної місії країн Антанти під час українсько-польської війни 1919 р. Проте на сьогоднішній день станом приміщення, в якому від-бувались важливі історичні події, держава не турбується. Більше чотирьох років нама-гається реалізувати задум по реставрації фасаду директор школи Любов Мільовська. «Складено проект і кошторис ремонту. Кошти, звісно, не-малі — 370 тис. 610 грн, про-

те, скооперувавши зусилля доброчинців, депутатів, бать-ківського колективу, громад-ських організацій, можна їх віднайти», — розповідає ди-ректор.

За її словами, цього року школа підготувала й подала в обласну адміністрацію доку-менти для визнання будинку архітектурною та історичною пам'яткою місцевого значен-ня. Тепер документи переві-рятимуть на достовірність, а Міністерство культури повин-но внести їх до державного реєстру пам’яток. У випадку визнання будинку школи іс-торичною та архітектурною пам’яткою, ймовірно, кошти на його реставрацію шукатимуть активніше.

«Третя школа — як серце міста. Це не дивно, адже вона розташована в центрі. Міс-це зустрічі молоді переважно одне — «Біля третьої школи». Однак приміщення старень-ке та обдерте. І хотілося б, щоб центральна школа мала відповідний вигляд. Вона за-тишна всередині, було б добре, щоб таким був і зовнішній ви-гляд», — розповідає випуск ник Тарас.

ВІРА КОРЕЦЬКА

ОЛЯ КАРАЧЕВСЬКА

ОЛЯ КАРАЧЕВСЬКА

«Рекомендація не прийма-ти дітей в інтернат з нового року справді є, — розповіда-ють у службі зі справ дітей Жидачівської райдержадмі-ністрації. Згідно із законодав-ством, першочерговим у вла-штуванні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, завжди було уси-новлення, потім йде опікун-ство, після цього — прийомна сім'я або дитячий будинок сі-мейного типу. І тільки тоді — державний інтернатний заклад. Ми завжди приклада-ємо всі зусилля, щоб дитина виховувалась у сім'ї. Навіть те, що ми направляємо якусь дитину в державний заклад, не означає, що ми про неї за-

буваємо, адже через деякий час можуть з’явитись люди, які захочуть її всиновити», — кажуть чиновники.

Єдиним державним за-кладом у нас в районі є спе-ціалізована загальноосвітня школа-інтернат у селі Лівчи-ці, де вчаться діти із вадами розвитку. Щоб потрапити в школу, потрібна заява бать-ків, а якщо дитина сирота, то має бути розпорядження го-лови райадміністрації і реко-мендація медичної комісії. У Лівчицях навчається понад сімдесят дітей, хоча колись було значно більше. Це озна-чає, що школа не працює на повну потужність, тому про-блем з переповненням закла-ду через рекомендацію міні-стра не мало б виникати».

ПОЧАТОК НА С. 1

КОМЕНТАР

сільської ради Андрій Хомут.

На території Захід-ної України почастіша-ли випадки руйнування пам’ятників Бандері та Шухевичу. Одним із пер-ших постраждав музей-садиба Степана Бандери на Стрийщині. «Нас по-переджають про те, що проходять хвилі ванда-

лізму, — розповідає пан Хомут. — У такий час я з депутатами, небайду-жими людьми організо-вую додаткове сторожу-вання. Важливо те, що пам’ятник знаходиться на подвір’ї школи, де завжди працює сторож. Споді-ваємось, нікому не під-німеться рука на нашого Степана Бандеру».

Інтернатам — НІ!

Будинок повітового суду у Ходорові (тепер — загальноосвітня середня школа № 3), де у 1919 році від-бувалися переговори за участі делегатів Антанти, Головного отамана Симона Петлюри, державного та військового керівництва ЗУНР.

Сільрада вже півроку без голови, який лежить у лікарні.

4 Наш край

№9(43)01.11.13

ГАЛИНА ВДОВИЧЕНКО:

«Пів’яблука-2» вже у видавця, незабаром буде книжка»

СТРИЙЩИНА

У Стрию перестали читати?

Інтернатам — НІ!

Купуй і читай укра-їнське! Під таким гаслом у Стрию від-

булася книжкова толока, у якій взяли участь 12 ви-давців і 46 авторів. Толоку присвятили 200-літньому ювілею від дня народжен-ня Тараса Шевченка. Свя-то книги для стрийських книголюбів уже три роки поспіль ініціює директор книгарні «Ідея» Любов Хомчак.

На толоці представили величезну кількість ціка-вої літератури. Відбулися дискусійні клуби, май-стер-класи, автограф-се-сії відомих письменників. Читачі мали можливість поспілкуватися з авторами всеукраїнського масштабу, серед яких — Мирослав До-чинець, Любко Дереш, Дара Корній, Ірен Роздобудько, Галина Вдовиченко, Воло-димир Лис, Марія Чумарна, Володимир Шовкошитний, Павло Вольвач.

Відкриваючи толоку, отець Зорян Береза наго-лосив, що кожна книжка є містилищем слова. А слово має значення, силу і на-прямок.

Проте стриян, бажаю-чих почути «живе» слово авторів всеукраїнського рівня, мало б бути значно більше, а про представни-ків місцевих рад і депута-тів навіть не згадую. Чесно кажучи, здивувалася… У Стрию перестали читати?

За словами заступника міського голови Таїсії Гай-дукевич, у нашому місті влада має свою специфіку. «Вона вважає, що коли я є в культурі, то культура моя. А їхні питання — то дороги. От як колись мені голова сказав, коли запи-тувала, чому наш заступ-ник не йде: «Його питання пильнувати дорогу, кана-лізацію…».

«Все відбулося так, як я очікувала. Можливо, люди пересичені. У нас часто від-буваються цікаві заходи. Я знала, що ми назбираємо

маленькі зали, зацікавлені люди прийдуть спеціально на того чи іншого автора. За статистикою, у Польщі 56% населення не читають художню літературу. В Україні — 82%. Я говори-ла — не робімо зустрічей у великому залі. Не запро-шуймо так багато людей. Я не примушу тих людей, які сьогодні сидять у кафе, прийти сюди, бо вони б 100 років книжок не читали. Те, що ми маємо, є віддзерка-ленням ситуації в державі.

Любов Хомчак каже, що зустрічі в школах і бібліо-теках залишили найкращі враження: «Дяка нашим гостям, що зуміли прийня-ти все як є. Було небагато відвідувачів. Пригадую березень, снігові замети і багато читачів у Микола-єві на книжковій толоці. Чому так? У Стрию менше читають?! Ні! Яка ж по-милка? Адже минулорічна толока, яка відбувалася в липні, була чисельнішою. Дуже здивувало, що на презентації бібліотеки-

музею «Літературне Тер-нопілля» не було жодного бібліотекаря, жодного му-зейного працівника. Філо-логів хіба зі свічкою можна було знайти».

Під час толоки у бібліо-теці-філії №3 відбулась зу-стріч з українським поетом, прозаїком, публіцистом Володимиром Шовкошит-ним та українським пись-менником, поетом, проза-їком, членом Національної спілки письменників Укра-їни Павлом Вольвачем.

За словами депутата Стрийської міської ради Ігоря Брика, до цієї зна-кової події ударівці з од-нодумцями придбали абонентський стіл і кни-ги гостей для філіалу №4 міської бібліотеки і бібліо-теки міської організації ПП «УДАР». «Переконаний, що усі учасники цьогоріч-ної толоки вкотре запали-ли іскру любові до друко-ваного слова, яка яскравою ватрою горітиме у серцях стриян-книголюбів», — на-голосив депутат.

Одним із напрямів роботи служ-би у справах дітей Стрийської райдержадміністрації є про-

ведення інформаційних компаній із популяризації влаштування ді-тей у сім’ї громадян, а також пошук потенційних прийомних батьків, батьків-вихователів, котрі могли б подарувати надію та майбутнє для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

За словами керівника служби у справах дітей Стрийської райдер-жадміністрації Іванни Сливчук, найпоширенішою формою сімей-ного виховання в районі є опіка (пі-клування) над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.

На даний час у сім’ях громадян виховують 37 дітей-сиріт і дітей, по-збавлених батьківського піклуван-ня, які перебувають під опікою та

піклуванням, двоє дітей – у прийом-них сім’ях і двоє – у спеціалізованих інтернатних закладах у зв’язку зі станом здоров’я.

Цьогоріч у Стрийському районі п’ятеро дітей набули статусу дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьків-ського піклування. Чотирьох із них влаштували під опіку. Одна дитина на час надання статусу перебувала в спеціалізованому інтернатному закладі у зв’язку зі станом здоров’я. Там вона і зараз. У банку даних кандидатів на усиновлення перебу-вають дві сім’ї, а в банку даних по-тенційних кандидатів у прийомні батьки – одна сім’я.

На території району функціону-ють дві прийомні сім'ї, в яких вихо-вують двох дітей. Пані Іванна каже, що на даний час проводиться робота з потенційними прийомними бать-ками щодо підбору дітей і налаго-дження контактів із ними.

Крім того, на території Стрий-ського району знаходиться Кому-

нальний заклад Львівської обласної ради «Підгірцівська спеціальна за-гальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст.», де навчаються 223 дітей із зни-женим зором.

«Щодо інтернатів для дітей з осо-бливими потребами, то реформа да-них закладів має відбутись у тісно-му зв'язку з розвитком інклюзивної освіти в загальноосвітніх школах, підготовкою вчителів, батьків. Поки загальна школа не готова прийняти таку дитину, забирати її зі спецінтер-нату не можна. Адже для дітей потре-ба в медичній допомозі є найважливі-шою», – наголошує пані Іванна.

ГАЛИНА СЕНІВ

ГАЛИНА СЕНІВ

27 жовтня в міському Будинку культури

вперше втілили в життя проект «Лемківська пісня» у Стрию. Його організатором виступив Муніципальний чоловічий хор «Каменяр» Стрийського району. На свя-то лемківської пісні завітали Галицький камерний хор «Євшан» і молода співачка Іванна Комаревич.

Ідея творчого проекту в художнього керівника та диригента колективу Степана Целюха виникла рік тому. «Моя мати з Лемківщини. У свій час її сім’я також постраждала від переселення. Можливо, аби відтворити цей проект, спрацювала генетика. Адже все від Бога. Його правиця щодня малює нам що робити. Отож було таке завдання, яке ми зуміли виконати», — каже пан Степан.

На його думку, Україна багата своїми піснями, своїм етносом. Є гарні й бойківські пісні, й гуцульські. Особливо вражає інструментальна музи­ка Гуцульщини. Але лемківська пісня — найбільш чутлива та душевна.

«Вона зачіпає усі струни розуму, серця і душі. Ми мали можливість відтворити це багатство. То була маленька крапля в тому великому океані нашої лемківської творчості. Такі проекти потрібно втілюва­ти у життя», — вважає заслуже­ний діяч мистецтв України.

Степан Целюх бажає собі й усім виконавцям показати цей концерт і на теренах Стрийщи­ни, і за її межами. А, можливо, й на тих землях, де ще зали­шилися люди, які пам’ятають ті події та культуру.

«Я чекаю на пропозиції. За­прошую до співпраці керівни­ків сіл, представників інших областей, меценатів. Рідна пісня, дух, наші українські цінності — це первинне. Якщо будемо відчувати, що маємо митців, які виконують такі гарні твори, то майбутнє за нами», — наголошує музикант.

Оксана ГАЙ

Лемківські акорди полонили стриян

Відома львівська письменниця та журналістка —

яскрава і творча особис-тість. Чотири повних ци-кли по дванадцять років минули, поки вона дебю-

НА ФОТО: Галина Вдови-ченко — лау-

реатка конкурсу «Коронація слова»

(2008) за роман «Пів’яблука».

главу. Вона видалася мені зайвою. Якщо газет-ний матеріал можна на-писати доволі швидко, то художній текст зазвичай пишеться повільно. Іноді після кількох годин ро-боти залишається лише сторінка тексту. А тоді ще й правиться не раз, поки, нарешті, не виникне від-чуття, що слова стоять на своїх місцях. Тому до виданих книжок не зази-раю. Боюся, що виникне бажання знову щось там викреслювати, допису-вати… Відпускаючи, від-пускай, — кажу собі.

— Відомо, що Галина Вдовиченко захоплю-ється дизайном одягу. Часу на усе вистачає?

— У мене вже був пе-ріод, коли я вигадувала нові фасони одягу й вдо-сконалювала готові сук-ні чи маринарки, при-дбані у крамниці. Сама робила прикраси. А те-пер багато на що бракує часу. В поєднанні непо-єднуваного іноді наро-джуються цікаві варіан-ти одягу.

— Де знаходиться Ваш улюблений куточок відпочинку?

— За Добромилем, на українсько-польському кордоні, де на мене чекає моя «Муха», хатка, яку придбала кілька років тому. Там така тиша, що про цивілізацію може нагадати лише звук літа-

ка високо в синьому небі, а решта звуків — це голо-си пташок, шум вітру… Там сили відновлюють-ся, як ніде більше.

— Пані Галино, над чим працюєте сьогодні?

— Є два хороших за-думи і купа роботи над ними попереду. Ще є два зачини майбутніх романів. Не знаю, який з них пропустить іншо-го вперед. Але поки не допишу три дитячі по-вісті-казки, у бік «до-рослих» речей навіть не подивлюся. Зроблю — і з радістю візьмуся за інше. А ще чекаю на ви-хід «Пів’яблука-2». Цей роман вже у видавця, не-забаром буде книжка…

тувала в літературі з ро-маном «Пів’яблука». За нього й отримала спеці-альну відзнаку конкурсу «Коронація слова-2008». А далі — нові романи, нові перемоги. Дозріла, як та зимова вишня…

— Чи не заважає жур-налістська діяльність лі-тературній творчості?

— І одне, і друге — ро-бота зі словом. Але дуже різна робота. Журналіс-тика навчила мене ви-тискати з тексту «воду», викреслювати зайве. У продовженні рома-ну «Пів’яблука», скажі-мо (я щойно закінчила «Пів’яблука-2»), довелося навіть викреслити цілу

Діти цілодобової групи інтернатного типу, яка функціонує в Жулинському ДНЗ «Сонечко».

ПОЧАТОК НА С. 1

№9(43)01.11.13 5Наш край ІСТОРИЧНА

Ходорів у період ЗУНР

01.11.1918 р. — Листопадовий Зрив. Заходами Українського військового комітету у Львові встановлено україн-ську владу в більшості міст Галичини, створено умови для проголошення Західно-Української Народної Респу-бліки.

02.11.1969 р. — У Відні помер греко-ка-толицький священик, капелан УГА, катехит українських шкіл, парох української церкви св. Варвари у Відні Теофіл Горникевич.

03.11.1937 р. — В урочищі Сандармох на Соловках розстріляно групу україн-ських інтелігентів, серед яких були Микола Зеров, Микола Куліш, Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний та інші.

04.11.1911 р. — У місті Збараж на Тер-нопільщині народився член Проводу ОУН, один з організаторів УПА, пол-ковник Дмитро Клячківський-«Клим Савур».

05.11.1911 р. — У селі Рай на Бережан-щині народився відомий діяч націона-лістичного підпілля, ідеолог і редак-тор Дмитро Мирон-«Орлик».

06.11.1811 р. — У селі Підлисся на Золочівщині народився засновник новітньої української літератури в Га-личині, священик, культурно-громад-ський діяч, керівник «Руської трійці» Маркіян Шашкевич.

06.11.1919 р. — У селі Бортники на Жи-дачівщині народився визначний діяч національно-визвольного руху, Про-відник ОУН Львівського краю 1944-1945 рр. Дмитро Слюзар-«Золотар».

07.11.1897 р. — У містечку Ясіня на Закарпатті народився громадсько-по-літичний діяч, підприємець, один із керівників Гуцульської республіки 1918 р., член УВО та ОУН, комендант Карпатської Січі 1938-1939 рр. Дмитро Климпуш.

«Жалібна книга» УГА

На початку 20­х рр. мину­лого століття заходами Товариства українських інвалідів було зроблено спробу укласти та видати «Жалібну книгу» УГА. У двох перших томах було опубліковано бл. 1500 прізвищ полеглих вояків. Подаємо перелік вихідців із Жидачівського району, згаданих у цих публікаціях.Басараба Василь, стрілець 7­ої бригади. Нар. 1897 р. у Журавкові. Помер 17.ХІ.1919 р. від тифу у Вінниці.Вишиваний Микола, поручник артилерії 1­го корпусу. Нар. у Ліщинах. Загинув у червні 1919 р. у Ходачкові біля Тернополя.Гаклюк Михайло, стрілець 7­ої бригади. Нар. 1901 р. у Бринцях Церков­них. Помер 21.ХІІ.1919 р. від тифу у Вінниці.Ґулей Гринь, стрілець 3­ої бригади. Нар. 1890 р. в Городищі Королівському. Помер 20.ХІ.1919 р. від тифу в Грижниці.Домбчевський Богдан, поручник 3­ої бригади. Нар. у Грусятичах. Помер 15.ХІІ.1919 р. у Вінниці.Калитчук Степан, поруч­ник Начальної Команди Галицької Армії. Нар. 1889 р. у Піддністрянах. Помер 21.ХІ.1919 р. від тифу у Вінниці.Кремінь Іван, стрілець за­пасного коша. Нар. 1889 р. у Буянові. Пом. 13.І.1920 р. від тифу у Вінниці.Литвинишин Іван, четар 7­ої бригади. Нар. у Жидачеві. Помер у січні 1920 р. в Ободівці на Вінниччині.Моцний Тимко, стрілець 6­ої бригади. Нар. 1897 р. у Городищі. Помер 2.V.1920 р. від тифу у Вінниці.Пацевко Іван, стрілець. Нар. у Залісках. Пом. 15.І.1920 р. від тифу у Вінниці.Сагайдак Стах, стрілець. Нар. 1897 р. у Лівчицях. Помер 10.ХІ.1919 р. від дизентерії у Вінниці.Штинда Микола, стрілець 7­ої бригади. Нар. 1896 р. у Баличах Зарічних. Помер. 29.ХІ.1919 р. від дизентерії у Вінниці.Щуровський Мико-ла, сотник. Нар. 1882 р. в Облазниці. Помер 24.ХІ.1919 р. від тифу у Вінниці.

НА ФОТО: Будинок повітового суду в Ходорові (тепер — загаль-ноосвітня середня школа № 3), де у 1919 році відбува-лися переговори за участі делегатів Антанти, Головного отамана Симона Петлюри, держав-ного та військового керівництва ЗУНР.

НА ФОТО: Старшини Летунського відділу УГА з дружинами. Крайній зліва — син Івана Франка, сотник Петро Франко. Передостанній справа — легенда авіації УГА, мусульманин, сотник Джамбулат Кануков. Фото 1919 року.

ЯРОСЛАВ ОСТРИЧ

ФОТОФАКТ

ХРОНОГРАФ

ЗІ СТАРИХ ВИДАНЬ

Перший день листо-пада — визначний день у галицькій

історії. Впродовж періо-ду між двома світовими війнами годі шукати на-ціонального свята, яке б у душах галичан мо-гло конкурувати з Днем Великого Зриву. Лис-топадовий чин займає особливе місце серед ін-ших дат, коли наш народ пробував відновлювати свою державну неза-лежність. Його характе-ризують енергія, актив-ність, віра й успіх.

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. четверо українських офіцерів ав-стро-угорської армії в бу-динку львівського «На-родного дому» очікували ранішніх повідомлень про встановлення укра-їнської влади в Галичині, захоплення стратегічних об’єктів провінції та го-ловних державних уста-нов. Лише рішуча поста-ва українських вояків та їх командирів дозволила успішно провести запла-новану акцію. Так роз-почалася історія Захід-но-Української Народної Республіки та Україн-ської Галицької Армії.

Як і у Львові, 1-го та 2-го листопада 1918 р. українська влада була встановлена практично в усіх містах і містеч-ках української части-ни Галичини, зокрема в Стрию, Ходорові та Жи-дачеві. Регіональна істо-рія галицької державнос-ті 1918-1919 рр. ще чекає свого дослідника. До-даткових складнощів цій справі надає недостатня збереженість і дослідже-ність документів цього періоду.

На сьогоднішній день повну мозаїку скласти важко. Відомими є кіль-ка яскравих епізодів із життя Ходорова в період ЗУНРу, які хочемо згада-ти в даній статті.

Перед тим, як перейти до конкретики, варто за-значити, що Ходорову пощастило. Важко не по-годитися з фактом, що місто якоїсь визначної ролі в житті галицького краю не відігравало. Од-нак відступ наприкінці листопада українських військ зі Львова та пере-несення столиці ЗУНРу до Станіслава суттєво

збільшило значен-ня Ходорова, який став відігравати важливу роль за-лізничної станції на шляху Львів-Стрий-Станіславів. Тривалий час Хо-дорів був крайнім пунктом залізниці в українських руках.

Сприятливі об-ставини, зручне транспортне спо-лучення, відносний спокій, незначна віддаленість від фронту та наяв-ність комфортних споруд повітового суду й цукровні були причиною того, що Ходорів став міс-цем постою найвищого керівництва УГА — На-чальної Команди. Влас-не з діяльністю штабних структур армії пов’язані найцікавіші епізоди істо-рії міста в той час.

23 лютого 1919 р. до Ходорова прибула деле-гація держав Антанти під керівництвом французь-кого генерала Ю. Барте-лемі. У своїй промові він наголосив: «Ми — чотири заступники держав Ан-танти (Англії, Америки, Франції й Італії) — за-являємо Вам, що 18 лю-того звернулися до Вас із вимогою спинити бойові операції для полегшен-ня прибуття нашої місії з Перемишля до Львова. Натомість ви відповіли генеральною битвою по всьому фронті. Ми пита-ємо вас: це є виклик су-проти держав Антанти? Коли ні, то ми ставимо вам негайне домагання: припинити розпочату вами генеральну битву». Головнокомандувач УГА Михайло Омелянович-Павленко відповів гене-ралові, що питання пере-говорів та перемир’я не є компетенцією військової влади, яка підлягає уря-дові ЗУНР.

Виразно пропольськи налаштований фран-цузький представник зробив пропозицію, з якою ані військове, ані політичне керівництво держави погодитися не могли. Проект Бартеле-мі передбачав створення західноукраїнської дер-жави в дуже обмежених кордонах, Львів і Дрого-бицько-Бориславський нафтовий басейн нале-жали б Польщі.

Вуйко майбутнього командира УПА Романа

Доречно буде згадати й присут-нього на перегово-рах перекладача, великого українця без жодної краплі української кро-ві, бельгійця, гре-ко-католицького священика, мона-ха-редемпториста, майбутнього ке-рівника диплома-тичної місії УНР у Ватикані о. Фран-ца Ксаверія Бонна.

Окрім лют-невих перегово-рів, малознаним,

але дуже цікавим фак-том в історії Ходорова є заснування в березні 1919 р. Військово-істо-ричного музею. Уста-нова була відкрита у приміщенні цукрово-го заводу за допомоги наддніпрянців. Метою музею було формуван-ня колекції писемних і матеріальних пам’яток національно-визвольної доби, переважно відозв, фотографій, книг, по-станов і розпоряджень державних органів та організацій, періодики. Керівником музею був О. Благодір. На жаль, доля збірок, як і їх ди-ректора, невідома. Про О. Благодіра знаємо лише те, що у 1918 р. він разом з Михайлом Грушевським займався музейництвом у Києві. У документації ліквідованого більшови-ками в 1939 р. Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові згадується, що О. Благодір передав на зберігання дві папки ар-хівних документів. Що це були за документи? Чи була це частина ходорів-ських збірок — невідомо.

Упродовж кількох мі-сяців наприкінці 1918 — на початку 1919 рр. Хо-дорів переживав, мабуть, один із найяскравіших періодів своєї історії. Його вулицями ходили багато знаних особистос-тей. Будемо сподіватися, що деталі тих подій зна-йдуться і це стане причи-ною повернення до теми Ходорова в часи ЗУНРу.

P.S. За допомогу в під-готовці статті дякуємо директору СШ№3 м. Хо-дорів Любові Миколаївні Мільовській.

Шухевича, один із най-видатніших адвокатів в історії Галичини Степан Шухевич, у своїх спо-гадах детально описує візит європейських гос-тей. Автор згадував, що представники США та Італії виявляли при-хильність до української справи, а особливо при-ємним у спілкуванні був страшенно покалічений (не мав лівого ока, однієї руки та ступні) британ-ський генерал Картон де Віяр.

Винятковим днем в історії Ходорова було 27 лютого 1919 р., коли на місцеву станцію прибув поїзд з Головним отама-ном Симоном Петлюрою. У цей день відбулося друге засідання делега-тів Антанти з найвищим керівництвом країни — Симоном Петлюрою, президентом ЗУНРу Євгеном Петрушеви-чем, тридцятьма п’ятьма найвищими офіцерами української армії.

Симон Петлюра мав відмінне від галицьких діячів бачення політич-ної ситуації. Він уважав, що мир з поляками на-віть ціною втрати важ-ливих територій є більш прийнятним, ніж біль-шовицька окупація усієї України. Його вмовлян-ня заключити мир на умовах Антанти залиши-лись непочутими гали-чанами. Важко сказати, якими могли б бути на-слідки такого договору. Можливо, встояв би Київ і за його допомогою пізні-ше забрали б Львів. Фак-том залишається лише те, що історії не прита-манне слово «якби».

№9(43)01.11.136 Наш край

Пропонуємо увазі читачів інтерв’ю з Михайлом Павли-

шином — одним із заснов-ників підпільної органі-зації «Молода Україна», політичним в’язнем ра-дянських тюрем, гро-мадським діячем, членом Ради старійшин товари-ства «Меморіал», депута-том Львівської обласної ради першого скликання.

Я. О. Повстанський підпільний збройний рух є предметом постій-них дискусій у пресі. Не-легальні організації, які перебували поза його ор-ганізаційними рамками, майже невідомі. Тому розкажіть насамперед про організацію «Моло-да Україна».

М. П. Створення «Мо-лодої України» припало десь на кінець 1953 — по-чаток 1954 рр. Її членами були учні середньої шко-ли в тодішньому райцен-трі — містечку Буданові на Тернопільщині. Все почалося з історичного гуртка нашої школи під керівництвом учите-ля історії Володимира Михайловича Крушель-ницького. Спочатку він ніби не конфліктував з владою. Про які-небудь зв’язки нашого учителя з підпіллям ОУН нічо-го не відомо. Ми просто

СОЦІАЛЬНЕ

Замість інтернату — будинок сімейного типу

До 2017 року Укра-їна має повністю відмовитися від

інтернатних закладів. Будинки сімейного типу повинні стати новою альтернативою для діто-чок-сиріт. З року в рік цю тему жваво обговорює влада. І хоча в реаліс-тичність цієї ідеї вірять не всі, програма діє вже з 2007 року. Скажімо, нещодавно у Дніпропе-тровську закрили чотири таких заклади. З п’яти дитячих будинків там за-лишився лише один. Про те, як виглядає ситуація

НА ФОТО: Володимир

Лис — начальник служби у справах

дітей Львівської обласної державної

адміністрації.

ки самі родичі готові до того, щоб забрати сво-їх племінників, онуків тощо. Як показує досвід, якщо дитина сиротіє внаслідок смерті батьків, то родичі забирають її до себе. Якщо ж дитина з неблагополучної сім’ї, то в такому випадку родину шукати значно важче.

— Цього року запро-ваджена стратегія подо-лання соціального сиріт-ства. Що це означає?

— Ми працюємо над тим, щоб з наступного року жодна дитина не потрапила до інтернату. Вже цьогоріч ми не під-писали ні однієї путів-ки до інтернат-закладу. Жодна сирота не піш-ла на обласний заклад. Діти, які набули статусу сироти в інтернатах, а їх 36 в області, набули ста-тусу сироти перебуваю-чи вже там. Скажімо, 85 відсотків дітей нині жи-вуть у сім’ях, а середній показник в Україні — 82 відсотки. Наше завдан-ня, перш за все, вивчити дітей, які є в інтернатних закладах. Водночас фа-хівці працюють зі сім’єю

на момент повернення дітей. Такі спеціалісти є в кожному містечку, кожному селі відповідно до квоти щодо кількості населення.

— Чи є вже будин-ки сімейного типу на Стрийщині, Жидачів-щині?

— Маємо позитивні приклади, коли опіку-ни беруть по шість ді-тей з однієї сім’ї. У нас є три таких будинки. Звичайно, усиновити шістьох дітей важко, але роз’єднувати їх заборо-нено законом. Скажімо, у Жидачівському районі є два будинки сімейного типу, один з яких ми від-крили у жовтні на базі власного помешкання, де було влаштовано родин-ну групу. Сім’я взяла до себе на виховання трьох дітей. Окрім грошового забезпечення, держава надає соціальний супро-від такій родині. Дитя-чий будинок сімейного типу — це сім’я, де може бути десять дітей, вклю-чаючи рідних. Зі Стрий-щини також всиновлю-ють багатьох дітей, інше

питання — наскільки вчасно спрацьовують со-ціальні служби, щоб ма-люки не затримувалися в інтернатах.

— Всиновити дитину не так просто. Як вигля-дає така процедура?

— Процедура усинов-лення суттєво спрощена. Громадяни мають зверну-тися у службу в справах дітей за місцем проживан-ня, написати заяву про свої наміри усиновити дитину, взяти під опіку чи створити прийомну сім’ю. Працівники мають склас-ти акт обстеження житло-во-побутових умов. Після цього — збір відповідних документів. У середньо-му вся процедура займає до двох місяців. Хочу на-голосити, що ми макси-мально захищаємо наці-онального усиновлювача, щоб наші діти залиша-лися в Україні. Програма діє вже з 2007 року, вона розрахована на 10 років і хочеться вірити, що у нас на Львівщині вона дасть позитивні результати. На сьогодні в області є 93 пари, які бажають усино-вити дитину.

ІРИНА ТРАВЕНЬ

на Львівщині, та яке май-бутнє чекає дітей-сиріт, нам розповів начальник служби у справах дітей Львівської обласної дер-жавної адміністрації Во-лодимир Лис.

— На яку підтримку держави можуть розра-ховувати люди, які вси-новлюють дітей?

— На сьогодні — це два прожиткових мінімуми і 35 відсотків грошової ви-нагороди від цієї суми батьк а м-ви ховател ям чи прийомним батькам для прийомних сімей чи будинків сімейного типу, і два прожиткових мінімуми для дітей, які є під опікою. Тобто фі-нансове забезпечення дітей-сиріт державою є чітко відрегульоване. Крім того, якщо дитина є під опікою і перебуває в сім’ї, державі дешевше і вигідніше виплатити два прожиткових міні-муми, ніж коли вона ви-ховується в інтернаті. Бо перебування в інтернаті коштує значно більше від перебування в сім’ї. Інше питання — наскіль-

Протягом багатьох років під усиновленням розуміли вла-штування здорових немовлят

у бездітні сім’ї, а діти старшого віку, з вадами здоров'я тільки поповню-вали інтернатні заклади. Сьогодні ж акцент зміщено: від практики «по-шуку дітей для сім’ї» до практики «пошуку сім’ї для дітей». Про це розповів Уповноважений Прези-дента України з прав дитини Юрій Павленко.

Ставлення українців до усинови-телів і до дітей, які чекають на бать-ків в інтернатних закладах, істотно змінилось у позитивний бік.

Якщо сім років тому 90% укра-їнських усиновителів хотіли взяти тільки новонароджену дитину, то сьогодні, за словами Уповноваже-ного, «усиновлення п’ятирічної ди-тини є звичайним для України яви-щем».

Також він відзначив, що кожна п’ята родина кандидатів в усиновлю-вачі готова усиновити двох, а інколи й більше дітей — братиків і сестри-чок.

«Нам є сьогодні кого вітати: орі-єнтовно 40 тисяч сімей дбають про усиновлену ними дитину, ще майже 5 тисяч сімей виховують 13 тисяч прийомних дітей, 63 тисячі наших співгромадян виховують дітей під опікою», — сказав Юрій Павленко.

За його словами, більшість уси-новлених дітей залишаються в Україні. Протягом 8 місяців 2013 року українці всиновили 1170 дітей, іноземці — 390 дітей. За минулий рік українські громадяни взяли у свої сім’ї в шість разів більше дітей, ніж усиновили іноземці.

Майже 80% громадян України вважають, що усиновлення дитини заслуговує на повагу та пошану, ще майже 60% стверджують, що усинов-лення в нашій країні викликає захо-плення співгромадян.

Сім’я для дітей, а не діти для сім’ї

ІСТОРІЯ ПОЛІТВ’ЯЗНЯ: Михайло Павлишин

ЯРОСЛАВ ОСТРИЧ

Фотографія Михайла Павлишина перед судовим процесом. Волосся, що відросло в одиноч-ній камері, пробували підкоротити тупими ножицями. 1955 рік.

бачили, що твориться навколо нас, і в певний момент прийняли рішен-ня створити організацію, до якої належало більше двадцяти осіб.

Я. О. Як це виглядало організаційно? Які про-водились акції?

М. П. Організаційно все було витримано, скла-дено статут, підписані кров’ю клятви. Мета оче-видна — боротьба проти влади за самостійну Укра-їну. Акції мали агітацій-ний характер, переважно йшлося про розклеюван-ня листівок. Один із на-ших друзів — Василь Ску-біцький, мав вроджений талант писати друкова-ними літерами. Він і виго-товляв для нас «полігра-фічну» продукцію. Зараз це виглядає по-дитячому наївно, але тоді для нас це було боротьбою.

Я. О. Що стало при-чиною арешту?

М. П. Очевидно, що арешти були питанням часу. Досвіду конспіра-ції у нас ніхто не мав. Погоріли ми напередод-ні нового 1955 р., коли на пам’ятник Сталіну в Буданові повісили анти-радянську листівку, а на шию закинули зашморг.

За «рукописами» ор-гани вийшли на Ску-біцького. Він зрозумів, що провалився, прийшов до мене і ми домовились, що усю вину візьмемо на

себе. А куди було втікати двом неповнолітнім? Та під час допитів до органі-зації призналися й інші, серед них — учитель Крушельницький.

Із двадцяти осіб суди-ли лише чотирьох. Воло-димиру Михайловичу та мені дали 10 років, Васи-лю Скубіцькому — 5, Бог-дану Поперечному — 3.

Я. О. Чи довго трива-ло слідство? Де ви відбу-вали ув’язнення?

М. П. Слідство трива-ло 3 місяці — увесь час в «одиночці». Після суду в Тернополі перебував в Чорткові, Київській і Харківській тюрмах, аж нарешті направили у Ва-

луйську колонію в Білго-родській області в Росії. Мені не повезло. Серед в’язнів не було політич-них, які могли б взяти під захист. Приїзд «бандери» був місцевою сенсацією. У перший день жорсто-ко побили. Як і решта засуджених з «Молодої України», був звільнений за амністією у 1956 р., від-сидівши півтора року.

Я. О. Очевидно, у спо-кої не залишали?

М. П. Звичайно. На роботах були постійні проблеми. В армію не брали, бо недостойний. Не дозволяли прожива-ти у Львові, але це вже інша історія…

№9(43)01.11.13 7Наш край

Склад:склянка охолодженої

пінки (старки) з пареного молока, склянка борош-на, 1/3 ч. л. порошку до печива, 10 г масла, цукро-ва пудра.

Приготування:Охолоджену піну ви-

мішуємо з борошном і розпушувачем рукою до утворення еластичного тіста, яке зліплюємо в кулю і кладемо на годину до холодильника. Вийма-ємо з холодильника шма-точок масла, поки тісто охолоне, то масло нагрі-ється. Кулю розкачуємо на дошці на прямокутний пласт, змащуємо поверх-ню тонким шаром масла і загортаємо конвертом. Знову кладемо на півго-дини до холодильника. Після цього розкачуємо тісто завтовшки 3-4 мм

(при випіканні воно під-німається удвічі) і нарі-заємо прямокутниками або за допомогою формо-чок. Випікаємо печиво до золотистого кольору на пергаментному папері в розігрітій до 200 градусів духовці 10-12 хвилин. Пе-чиво виходить як лист-кове, без яєць і цукру, з ніжним вершковим сма-ком. За бажанням готове печиво можна присипати цукровою пудрою.

Смачного!

1 листопада — 95-та річниця з дня проголошен-ня Західно-Української Народної Республіки.

2 листопада — Всесвітній день чоловіків.3 листопада — День працівника соціальної сфе-

ри.4 листопада — День залізничника.5 листопада — Якова. Якщо піде град або сніго-

ва крупа, то на Мотрону (22 листопада) наступить справжня зима.

7 листопада — Маркіяна.

Тринадцять церковних хо-рів із деканатів Стрийської Єпархії УГКЦ зібрались

27 жовтня в Городку для участі у Фестивалі церковних хорів.

Такий захід проводився вже втретє. Його покровителькою є Мати Божа в Борусівській іконі, копію якої по закінченні фестивалю передали до Жида-чева — міста, де він відбувати-меться наступного року.

Особливістю цьогорічного заходу було те, що вперше про-лунав гімн фестивалю, слова до якого минулого року написала

ходорівчанка Галина Охоцька, а музику — Михайло Луцишин з Городка.

За словами голови відді-лу архітектури, культури і са-крального мистецтва Стрий-ської єпархії отця Зеновія Микласевича, фестиваль 2013 року в Городку пройшов вдало.

«Милували око барви наших українських вишиванок, усміх-нені людські обличчя. Усі були задоволені. Хочу подякувати Андрієві Коту, який допоміг мені у створенні цього фести-валю», — наголосив організатор отець Зеновій.

Кожна жінка хоче мати чарівне і привабливе во-лосся. Чи це пишні довгі

кучері, чи коротка стрижка, чи розкішна коса — неважливо, головне, щоб волосся вигляда-ло здоровим. То ж які секрети здорового волосся?

Стан волосся, так само як і нігтів, і зубів, відображає за-гальний стан організму. Ламке, слабке, без блиску волосся при постійному догляді за ним свід-чить про внутрішні порушення. Для здорового росту волосся організму потрібні вітаміни й корисні елементи — кальцій, йод, залізо, магній, калій. Пер-шою ознакою гіповітамінозу є погіршення стану волосся, шкі-ри, нігтів. Неправильний спо-сіб життя накладає відбиток на наш імунітет, а першими сигна-лами проблеми стає слабкість волосся і нігтів.

Коли шкірі голови бракує не-обхідних для нормального роз-витку речовин, фолікули ста-ють пасивними і завмирають до того часу, поки їх не забезпечать усіма поживними речовинами. Для поліпшення кровообігу в ділянці голови потрібно щодня робити масаж подушечками пальців протягом 10 хвилин. Не варто забувати про масаж і під час миття голови.Маски для волосся

Гірчична (викликає приплив крові до волосини)

Потрібно перемішати до од-норідної консистенції 2 ст.л. гірчичного порошку, 2 ч.л. цу-кру, 2 ст.л. оливкової (а краще реп’яхової або персикової) олії,

2 ст.л. га-рячої води й один я є ч н и й ж о в т о к . Н а н е с т и маску на шкіру голо-ви, зверху покрити целофаном або ша-почкою для душу й загорнути рушником. Тримати не менше 15 хвилин. Змивати маску по-трібно теплою водою і звичай-ним шампунем.

Перцево-медова (покращує кровообіг шкіри голови)

Потрібно з’єднати ч.л. ме-леного червоного перцю, ст.л реп’яхової олії, 2 ст. л. меду. Наносити маску потрібно на вологе волосся, починаючи з коренів. Накрити волосся це-лофаном і загорнути рушни-ком. Через 20-30 хвилин маску потрібно змити теплою водою з шампунем.

Цибулева (стимулює волося-ні цибулини до росту)

Потрібно з’єднати й перемі-шати до однорідної консистен-ції 2 ст.л. цибулевого соку і по 1 ст. л. кефіру, коньяку, реп’яхової олії, меду. Нанести маску на шкіру голови, а через годину змити теплою водою, додавши до неї лимонний сік або оцет (щоб позбутися неприємного запаху).

Не забувайте про правильне харчування, збагачене вітамі-нами, живильними мікро- і ма-кроелементами. Не зайвими бу-дуть і інші складові здорового способу життя — мінімум стре-сів і достатня кількість часу для сну.

Грім у листопаді — на холодну зиму

Печиво на молочній піні

Фестиваль хорів

Довга коса — жіноча краса

Дорогі краяни!Газета «Своє Слово» оголошує

конкурс на найкращу весільну світли-ну.

Надішліть ваше улюб лене весільне фото на поштову адресу редакції або на електрон ну скриньку. Обов’язково зазначте ваше ім’я та прізвище, а та-кож контактний номер телефону. Най-краще фото визначатиметься в кінці кожного місяця. Переможець отримає цікаві призи від редакції.

Адреса редакції:а/с 1874, м. Львів, 79008e-mail: svoyeslovo@gmail.com

* * *Увага! Вітаємо переможців жовт-ня — Миколу та Христину Зубальсь-ких із міста Жидачів!

ДОЗВІЛЛЯ

Рецепт від Олени Шумеги (с. Задністря)

Львівщина. Перша ліга. Група Б«Хімік» — «Кохавинка» 4:1«Авангард» — СКК «Улар-Дністер» 3:0ФК «Бори» — СК «Східниця» 5:0СКК «Пісочна» — «Сокіл» 2:1ФК «Ходорів» — ФК «Острів» 1:2«Нафтовик» — «Ураган» 0:3.

1 Торчиновичі/Ста-рий самбір 67

2 Раденичі 633 1 Бориничі 534 3 Новий Розділ 525 2 Пісочна 516 Ходорів 507 2 Городиславичі 488 Чорний Острів 459 Східниця 3510 Борислав 3111 Великі Глібовичі 2512 1 Жидачів 2513 Київець 2214 Стебник 1415 Гніздичів 12

Чемпіонат України. Друга ліга«Енергія» — «Скала» 4:2 (2:0)26 жовтня «Скала» у виїзному матчі останнього в першому колі дев’ятнадцятого туру гостювала у Первомайську, який надає стадіон миколаївцям.Розпочала «Скала» агресивно і вже до 25-тої хвилини могла тричі вразити ворота миколаївців, однак два голи у першому таймі забили господарі. До честі «малиново-зе-лених» вони протягом усієї зустрічі не мирилися з невтішним для себе рахунком і продовжували бороть-бу. Лише за рахунку 0:4 фортуна посміхнулася команді Володимира Книша, яка провела два голи у від-повідь, а могла й зрівняти рахунок.

Наш край

Під час передруку посилання на газету «Своє Слово. Наш край» обов’язкове.Газету надруковано в друкарні «Молода Галичина»

Засновник і видавець:Львівська обласна громадська організація «Об’єднання небайдужі громадяни»Передплатний індекс 68707

Адреса для листування:а/с 1874, м. Львів, 79008,e-mail: svoyeslovo@gmail.comfacebook: Своє Слово. Наш крайГоловний редактор: Андрій Скоп

Реєстраційне свідоцтво №1147/401 р

р/р 2600501462392 в ПАТ «КРЕДОБАНК»; МФО 325365

Тираж: 10 000 примірників

ФОТОФАКТ

УВАГА! КОНКУРС!

Конкурс на краще весільне фото

СВЯТКОВИЙ КАЛЕНДАРФУТБОЛ

ВІТАННЯ

ВАШЕ ЗДОРОВ’Я

НАРОДНІ РЕЦЕПТИ

Грім у листопаді — на малосніжну зиму, але рік врожайний; якщо загримить при місяці упо-вні — хліб уродить на полях, а в долинах буде поганий.

Зорі рясно вмаяли небо — наступний день буде сонячним.

Якщо свійська птиця ховає голову під крило — буде холодно.

Потріскалася кора на ясенах — буде холодна весна.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИНА ФОТО:  Хор катедрального храму Успіння Пресвятої Богородиці міста Стрия.

НА ФОТО: Назарій та Марія Кахній (смт. Журавно)

Жидачівський осередок

Товариства «Пам’ять», Товариство «Меморіал» вітають Михайла і Надію Сокиран із народженням сина! Зичимо здоров’я міцного і щирої долі, хай Бог береже від усього лихого. Редакція газети «Своє Слово» приєднуєть-ся до вітань.