svoei movu ridnoiy i svogo zvuchay

15
«Своєї мови рідної і свого звичаю вірним серцем держіться» (до Дня української писемності та мови ) Я так люблю, я так люблю тебе, Моя співуча українська мово! В тобі шумить Полісся голубе, І дужі хвилі гомонять Дніпрові! М. Рильський Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення. Тому доля мови повною мірою залежить від кожного з нас. У мові акумулюється духовна енергія народу; вона є головною ознакою і символом нації. Кожна країна, як правило, має своє мовне обличчя, свою рідну мову. З проголошенням незалежності України українська мова набула статусу державної. З 1997 року 9 листопада оголошено Днем української писемності та мови, коли Президент України на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 від 6 листопада 1997 року «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада у день вшанування пам'яті Преподобного Нестора–Літописця». Перлини духовності

Upload: viktoriay

Post on 14-Feb-2017

56 views

Category:

Education


0 download

TRANSCRIPT

«Своєї мови рідної і свого звичаю вірним

серцем держіться» (до Дня української писемності та мови )

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові!

М. Рильський

Найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова. Вона

існує не сама по собі, а в людському суспільстві, у свідомості членів

суспільства, реалізується в процесах мовлення. Тому доля мови повною

мірою залежить від кожного з нас. У мові акумулюється духовна енергія

народу; вона є головною ознакою і символом нації. Кожна країна, як

правило, має своє мовне обличчя, свою рідну мову.

З проголошенням незалежності України українська мова набула статусу

державної. З 1997 року 9 листопада оголошено Днем української писемності

та мови, коли Президент України на підтримку ініціативи громадських

організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації

українського суспільства видав Указ № 1241/97 від 6 листопада 1997 року

«Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити

в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно

9 листопада у день вшанування пам'яті Преподобного Нестора–Літописця».

Перлини духовності

«Ну щоб, здавалося слова

Слова та голос – більш нічого.

А серце б'ється – ожива

Як їх почує!.. Знать, от бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди!..»

Т. Шевченко

Грушевський М.С. Про українську мову і українську школу /

М.С. Грушевський. – К.: Веселка, 1991. – 46 с.

У книзі великого українського історика, вченого і громадського діяча

Михайла Грушевського (1866–1934) йдеться про історичне значення рідної

мови й рідної школи, без яких немислиме ні політичне, ні економічне, ані

духовне відродження України. Порушені автором проблеми залишаються

гостро актуальними й сьогодні.

Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величко, Грабянки /

уклад. та перекл. В. Крекотень, В. Шевчук, Р. Іванченко, ред. О. Дзюба. – К.:

Дніпро, 2006. – 976с.

Цей збірник — унікальне зібрання козацької історіографії. У нього

входять: Густинський літопис — видатна пам'ятка української історичної

прози першої половини XVII ст., що охоплює основні етапи всесвітньої

історії, літописну історію Київської Русі, південноросійських князівств XII—

XIV ст., Литовської Русі аж до історичних витоків козацтва; літопис Самійла

Величка — монументальний зразок української історико–мемуарної прози

XVII—XVIII ст. у двох томах. Перший том охоплює події 1648–1659 рр. на

Україні, другий продовжує опис подій і закінчується 1700–м роком.

Завершує збірник Літопис Грабянки — розповідь про походи та битви

козацькі XVI — XVIII ст. Перебіг з писань різних літописців та з щоденника,

писаного на війні, що точилася з поляками, зібраний зусиллями полковника

Григорія Грабянки та підтверджений самобутніми свідченнями старих

жителів м. Гадяча 1710 р.

Це документальні першоджерела, де значуще кожне слово.

Давня українська література: хрестоматія. / упоряд. М.М. Сулима. — К.:

Освіта, 1993. – 576 с.

Давня українська література — література українського народу XI –

XVIII ст., належить до особливого типу літератур, так званих

християнізованих. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла

свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як

авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією,

філософією, великою залежністю стилю твору від жанру.

Завдання цієї хрестоматії: дати панораму давньої української літератури,

прагнучи до оптимального представлення її періодів, жанрів, зразків. Під

однією обкладинкою зібрані пам’ятки вітчизняної словесності ХІ – ХVIII ст.:

література Стародавнього Сходу, міфи Давньої Греції, твори вітчизняної

літератури ХІ – ХVI ст., українська література Ренесансу і Барокко ХVІ –

ХVIII ст.

Огієнко І.І. (Митрополит Іларіон) Історія української літературної мови /

упоряд. М.С. Тимошик. — Либідь, 1995. — 296 с.

Фундаментальна праця визначного діяча українського відродження Івана

Огієнка, що вперше видається у нашій державі (написана у 1949 р.), цінна тим,

що в стислій, доступній формі оглядає тисячолітній період української

літературної мови, «тернисту й круту дорогу» її розвитку. Основні етапи

розвитку мови — від княжої доби до наших днів — автор розглядає крізь

призму різноманітних історичних факторів, ролі окремих письменників (від

І. Котляревського, М. Максимовича, Т. Шевченка, П. Куліша до А. Кримського,

Є. Тимченка, М. Рильського) в удосконаленні літературної мови, докладно

з'ясовує, яких негативних наслідків завдали процесові творення літературної

мови репресії цензурних відомств царської Росії та політика партійно–

більшовицького терору проти українського відродження в 20—30-х роках

XX ст. Книга виконує роль своєрідного підручника з історії української

літературної мови. українського народу.

Повість минулих літ: літопис. / ред. О.Д. Ткач. – К.: Веселка, 1989.

– 224 с.

«Повість минулих літ» – один із найдавніших літописів, у якому

розповідається про далеке минуле нашого народу. Створений на межі ХІ –

ХІІ століть, він є не лише цінним джерелом історії Київської Русі, а й

видатним літературним твором. Первісний оригінал, як вважають вчені,

створений славетним київським Нестором Літописцем, не зберігся.

Залишилися лише його пізніші варіанти, переписані та відредаговані –

Лаврентіївський (1377) та Іпатський (І–ІІ десятиліття ХV ст.). Літопис

розпочинається розповіддю про легендарний світовий потоп, далі йдеться

про походження слов’ян, заснування Києва, в хронологічній (часовій)

послідовності описані події, пов’язані з Київською Руссю. Переказ літопису

українською мовою здійснив письменник Віктор Близнець.

Класики українського слова.

Кому ж її покажу я,

І хто тую мову

Привітає, угадає

Великеє слово?

Всі оглухли – похилились

В кайданах... байдуже...

Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже!

Т. Шевченко «Гоголю»

Квітка–Основ`яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7 томах. / Г.Ф. Квітка–

Основ`яненко. – К.: Наукова думка, 1978–81г.

Твори видатного українського прозаїка і драматурга Григорія Квітки–

Основ’яненка, які увійшли до зібрання, заклали фундамент нової української

прози. Їм притаманні глибокий патріотизм та висока художня майстерність.

Вони яскраво представляють різноманітні сторони народного життя, у

найтонших нюансах віддзеркалюють особливості українського

національного характеру.

Кобилянська О. Людина; Царівна: повісті / О. Кобилянська. — К.:

Молодь, 1958. — 375 с.

«Людина» — перша повість письменниці українською мовою, що

принесла багато страждань, «мук творчості» (твір чотири рази перероблявся,

спочатку це було оповідання німецькою мовою «Вона вийшла заміж»).

Врешті-решт, у 1894 р. читачі побачили повість надрукованою в журналі

«Зоря». Цей твір був дуже дорогий авторці, бо саме він відкрив їй шлях в

українську літературу, сприяв її визнанню як української письменниці.

Тлумачення заголовку повісті Ольга Кобилянська подає в одному зі своїх

записів. Йдеться не про стать, а про право жінки самій заробляти собі на

прожиття, про індивідуальну свободу жінки, про повагу до неї.

Повість «Людина» — це сміливий протест розумної мислячої людини проти

пригнобленого становища жінки в родині й суспільстві.

Котляревський І.П. Енеїда: поема / І.П. Котляревський. – К.: Рад. школа,

1989. – 286 с.

Іван Петрович Котляревський – талановитий драматург і поет, один з

родоначальників української літературної творчості. Всесвітню славу

Котляревський здобув завдяки міфічно-гумористичній поемі «Енеїда», яка є

пародією на сюжет однойменного творіння Вергілія. «Енеїда» з яскравим

гумором оповідає про пригоди Енея, вимушеного втекти зі зруйнованої

еллінами Трої. Автор надав античним реаліям український колорит, наділив

богів та героїв крутими козацькими характерами.

Мирний П. Вибрані твори в 2-х томах. / Панас Мирний. — К.:

Держлітвидав, 1949.

Двотомне видання вибраних творів Панаса Мирного включає майже всю

публіковану до 1949 року художню прозу письменника.

Вперше в збірку творів Панаса Мирного включена повість «Голодна

воля». Тексти творів П. Мирного звірено з рукописами архіву П. Мирного в

інституті української літератури ім. Шевченка АН УРСР. Відновлено в

окремих творах ті місця, які із-за цензурних умов не з’являлися в друкові.

Конкретні випадки оговорено в примірниках до творів. Виправлено ряд

текстологічних помилок, що мали місце в попередніх виданнях (до 1949

року).

Твори П. Мирного надруковані за правописом 1949 року, однак із

збереженням типових лексичних і синтаксичних особливостей та

діалектизмів мови письменника.

Сковорода Г. Твори в 2 т. / Г. Сковорода –2-ге вид., випр. – К.: ТОВ

Вид-во «Обереги», 2005.

До двотомника творів Григорія Сковороди (1722–1794) увійшли поезії,

байки, притчі, філософські трактати й діалоги, переклади й листи видатного

українського письменника – гуманіста, філософа і мислителя, просвітителя і

педагога, предтечі нового українського письменства. Написані книжною

староукраїнською мовою і вперше повністю перекладені на сучасну

українську літературну мову, вони відкривають читачеві дивосвіт думок і

образів великого народного любомудра.

Українка Леся. Усі твори в одному томі / Леся Українка; передм.

М.І. Литвинця. – К.; Ірпінь : Перун, 2008. – 1376 с.

У книжці вперше в історії української літератури вміщено всю відому

творчу спадщину славетної української письменниці, яка спромоглася

напрочуд сильно відтворити могутній творчий дух свого народу, чия

літературна спадщина є невід'ємною, обсяговою і потужною частиною

духовної скарбниці нашого народу, повноцінною складовою всього світового

красного письменства.

Франко І. Твори у 2-х томах. / І. Франко – К.: Дніпро, 1981.

Все життя своє І. Франко працював для того, щоб українська література,

яка дала світові геніального Т. Шевченка, засяяла власним світлом у сім'ї

інших літератур, щоб, збагачуючись мистецькими здобутками інших народів,

внесла свій вклад у скарбницю вселюдської культури.

Шевченко Тарас. Усі твори в одному томі. / Т. Шевченко. – К.: Ірпінь:

ВТФ «Перун», 2007. – 824 с.

Вперше в історії української літератури в одному томі вміщено всю

літературну спадщину великого українського поета Тараса Шевченка, автора

творів, які принесли митцеві любов українського народу та обезсмертили

його ім'я.

Мова ця велична і проста…

«Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіше від сльози.

Вона хай буде. Вірно і слухняно.

Нехай вона щоразу служить Вам,

Хоч і живе своїм живим життям»

М. Рильський.

Горбачук В.Т. Барви української мови / В. Горбачук. – К.: Видав. дім

«ACADEMIA», 1997. – 272 с.

«Барви української мови», книжка для небайдужих до нашої історії,

культури, мови. Сам автор називав її «своєю дитиною». Зібрані ним

документи схвилюють кожного, кому не байдужа наша історія та культура.

У хрестоматійній частині книжки вміщені поетичні та прозові тексти, в

яких звучить щира любов авторів до барвистої, незнищенної, державної,

української мови.

Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: навч. посіб. /

Т.Б. Гриценко – К.: ЦНЛ, 2003. – 536 с.

Подано матеріал про українську мову, її значення в житті суспільства,

функції мови, а також про традиційні і сучасні теорії щодо походження

української мови. Розглянуто функціональні стилі української мови,

особливу увагу звернено на науковий стиль, яким мають досконало

оволодіти студенти.

Дороз В.Ф. Методика вивчення лексикології в умовах діалогу культур:

навч. посіб. / В.Ф. Дороз. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 292 с.

Посібник є логічним доповненням до теоретичного курсу з дисципліни

«Методика навчання української мови». У навчальному посібнику,

орієнтованому на висвітлення як світового, так й українського досвіду

лінгвокультурологічних і методичних досліджень, подаються концептуальні

засади вивчення лексикології на уроках української мови в діалозі культур.

Поруч з теоретичним матеріалом подано методичні розробки уроків, що

стосуються лінгвокультурологічного підходу до вивчення учнями

національних спільнот української лексики в умовах білінгвізму, подається

інформація щодо подальшого поглибленого самостійного вивчення

вчителями–словесниками, студентами–філологами окремих питань методики

навчання української мови в школах з національними мовами навчання.

Єрмоленко С.Я. Мова і українознавчий світогляд: монографія /

С.Я. Єрмоленко. – К.: НДІУ, 2007. – 444 с.

У книзі йдеться про актуальне для сучасних гуманітарних знань і для

виховання державницької ідеології питання зв’язку мови з українознавчим

світоглядом громадян України. Через погляд на мову не лише як на

лінгвістичне явище, знакову систему, а й як на ознаку етносу, невіддільну

частину історії народу утверджується думка про мову – концентр

українознавства. Теоретично обґрунтовано поняття рідної мови,

державотворчої функції української мови й проблеми її соціальної

престижності; зосереджено увагу на тих аспектах мовотворчості

І. Котляревського, Т. Шевченка, Панаса Мирного, У. Самчука, І. Франка,

О. Гончара, які засвідчують українознавчий світогляд авторів. Такий самий

підхід – виявлення національно–мовної специфіки, особливостей поетичного

мовомислення Т. Шевченка, Лесі Українки, Ліни Костенко – застосовано в

навчально–виховних радіопередачах для старшокласників.

Загнітко А.П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне

спілкування. / А.П.Загнітко, І.Г. Данилюк. – Донецьк : ТОВ ВКФ "БАО",

2007. – 480 с.

Культура мовлення — важлива умова професійного успіху.

У цьому посібнику є всі необхідні довідкові матеріали, які допоможуть

оволодіти нормами сучасного ділового мовлення.

Видання пропонує зразки оформлення основних типів документів,

рекомендації щодо етики й культури ділового спілкування тощо. Суто

практична частина посібника, яка вміщує вправи і завдання, допоможе

закріпити засвоєний матеріал. Видання оновлене й допрацьоване.

Іванишин В. Мова і нація. / В. Іванишин, Я. Радевич–Винницький. –

Дрогобич : «Відродження», 1994. – 218 с.

Пропонована праця в лаконічній формі тез широко висвітлює

мовознавчу проблематику, пов’язану із суттю, роллю та функціонуванням

мови в суспільстві, розкриває механізм денаціоналізації народу на мовному

ґрунті, подає науковий матеріал, необхідний кожному громадянинові для

вироблення мовознавчого світогляду, належного ставлення до рідної та

інших мов. Вона допоможе читачеві визначити своє місце в боротьбі за

утвердження української мови, за національне відродження.

Історія української мови: хрестоматія / упорядники С.Я.Єрмоленко,

А.К. Мойсієнко. — К.: Либідь, 1996. — 288 с.

Історія української мови, що впродовж тривалого періоду не знаходила

належного наукового висвітлення і неодноразово фальсифікувалась, нарешті

стає предметом неупередженої уваги не лише фахівців, а й широкого

читацького загалу. Пропонована хрестоматія — перша спроба розвитку

нашої мови. Перевагу надано працям 20—30-х років, які фактично донедавна

були забороненими. Серед авторів — видатні українські вчені-мовознавці із

світовим ім'ям А. Кримський, Є. Тимченко, С. Смаль-Стоцький, І. Огієнко,

Ю. Шевельов, О. Горбач та ін.

Мацько Л.І. Культура української фахової мови: навч. посіб. /

Л.І. Мацько, Л.В. Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.

Пропонований посібник знайомить читачів із різними аспектами мови і

мовлення, які необхідні діловій людині у процесі фахової комунікації і не

тільки. Посібник містить навчально-теоретичний матеріал для курсу

«Українська мова (за професійним спрямуванням)»: практичні завдання,

коментарі до документів, особливості оформлення та написання курсових і

дипломних робіт, організації наукових конференцій, семінарів, словники,

спецкурс із культури мовлення, який покликаний допомогти засвоїти

теоретичні основи з культури сучасної української мови і виробити навички

правильного усного та писемного мовлення.

Найдорожчий скарб: Слово про рідну мову: поезії, вислови / упоряд.

В. Лучук. – Київ : Радянський письменник, 1990 . – 390 с.

Цей тематичний збірник із класичної й сучасної поезії присвячено

українській мові, боротьбі народу за її збереження та утвердження, розвиток

у нелегких суспільних умовах. Окрасою видання є зібрані вислови видатних

діячів мистецтва, літератури, науки з різних країн про українську мову, її

витончену красу, багатство й місце у світовій культурі.

Пазяк О.М. Українська мова і культура мовлення: навч. посібник. /

О.М. Пазяк, Г.Г. Кисіль. — К.: Вища шк., 1995. — 239 с.

На основі шкільної та вузівської програм з української мови розглянуто

вузлові проблеми, пов'язані з культурою мовлення. Особливу увагу звернено

на складнощі в усному та писемному мовленні. Крім відомостей з орфоепії,

орфографії, граматики та пунктуації подаються пояснення до деяких

складних стилістичних явищ української мови, з якими стикаються мовники.

Призначається для студентів вишів, стане на нагоді учителям та учням шкіл,

абітурієнтам і тим, хто вивчає українську мову самостійно.

Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення: навч. посіб./

Н.Я. Потелло. – К.: МАУП, 2002. – 256 с.

Навчальний посібник ознайомить майбутніх фахівців з основами усного

й писемного спілкування в офіційно–діловій сфері. Подаються мовні

рекомендації та зразки складання й оформлення ділових паперів.

Висвітлюються також питання етики.

Посібник розрахований на всіх, хто прагне поглибити знання з теорії

української мови, удосконалити свою грамотність, опанувати ділове

мовлення.

Стахів М. Український комунікативний етикет: нач. метод. посіб. /

М. Стахів. – К.: Знання, 2008. – 245 с.

Пропонований посібник входить до єдиного комплексу теоретичного і

методичного забезпечення навчання студентів педагогічних вищих

навчальних закладів з основних розділів курсу сучасної української мови на

основі комунікативно–діяльнісного підходу до опрацювання мовознавчих

тем. Ви матимете змогу перевірити, чи володієте Ви мовленнєвим етикетом

на належному рівні, а також довідаєтеся про те, як навчити інших

користуватися мовленнєвим етикетом, щоб досягти успіху в процесі

комунікації. Цьому сприятиме також подана система комунікативно

зорієнтованих вправ.

Чак Є.Д. Барви нашого слова: науково–популярна література / Є.Д. Чак.

– Київ : Радянська школа, 1989. – 176 с.

Книга складається з двох частин: «із перекладацьких секретів» і «мовно–

літературний калейдоскоп». У першій частині розглядаються випадки, що

складають труднощі при перекладі, дається чіткий алгоритм для пошуку

найбільш точного слова. Друга частина розповідає про походження і

значення багатьох окремих слів, переважно іноземного походження, а також

«таємниці» декотрих слів і виразів що поширені в художніх творах.

Мова – державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни –

Мову, як матір любіть!

Ф. Пантов.

Шануймо нашу мову — мову Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі

Українки, Олеся Гончара, Павла Загребельного, Ліни Костенко...

Розмовляймо нею.