SWorld – 17-28 June 2014 http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/conference/the-content-of-conferences/archives-of-individual-conferences/june-2014 MODERN PROBLEMS AND WAYS OF THEIR SOLUTION IN SCIENCE, TRANSPORT, PRODUCTION AND EDUCATION‘ 2014

Мистецтвознавство, архітектура і будівництво – містобудування та ландшафтна архітектура

Смадич І.П.

РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ В АРХІТЕКТУРНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Івано-Франківський Національний технічний університет нафти і газу, м.

Івано-Франківськ, вул. Карпатська 15, 76018

Smadych I.P.

RESOURCE POTENTIAL IN ORGANIZATION RECREATIONAL AREA

UKRAINIAN CARPATHIANS

Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk,

st. Carpatska 1, 76018

Анотація: У статті розглянуто рекреаційний потенціал Карпатського

регіону, його просторове розташування, та можливості залучення в розвиток

рекреаційного простору регіону. Здійснено аналіз рекреаційного зонування

регіону, розроблено схеми зонування та типологічний аналіз розосередження

ресурсів. Це дає можливість для вивчити регіон на нижчих таксономічних

рівнях та виявити мало задіяні райони, що дозволить вести подальшу розробку

моделей розширення інфраструктури регіону на базі досліджуваних ареалів.

Ключові слова: «Українські Карпати», «ресурсний потенціал»,

«рекреаційний простір», «розташування рекреаційних ресурсів».

Smadych Ivan — teacher of the department of architecture design of Ivano-

Frankivsk National Technical University of Oil and Gas.

Abstract: The article examines the recreational potential of the Carpathian

region, its spatial location, and the possibility of involvement in the development of

recreational space in the region . The analysis of the region's recreational zoning ,

zoning schemes developed and typological analysis of dispersed resources. This

makes it possible to explore the region at lower taxonomic levels and to identify small

areas involved , which will guide the further development of regional infrastructure

expansion model based on the studied areas.

Keywords: «Ukrainian Carpathians» , «resource potential» , «recreational

space» , «the location of recreational resources».

Вступ

Метою статті є визначення ролі та місця окремих мало задіяних районів

Карпатського регіону на основі вивчення ресурсного потенціалу краю та

обґрунтування форм її архітектурної організації. При цьому вирішувались

завдання:

- впорядкувати інформацію щодо рекреаційних потужностей регіону;

- охарактеризувати існуючий стан використання рекреаційних ресурсів в

інфраструктурі краю;

- здійснити аналіз просторового розосередження рекреаційних ресурсів;

- визначити малозадіяні райони в рекреаційному простору регіону;

- обґрунтувати можливість включення їх в функціонування рекреаційної

сфери в макромасштабі.

Основні визначення. Дане дослідження є «інформаційним симбіозом»

різних галузей: географії, культурології, екології, соціології тощо. Головним

поняттям в даних дослідженнях є рекреаційний потенціал. Трактування поняття

«туристичні ресурси» достатньо широке, а номенклатура туристичних ресурсів

практично безмежна.

В дещо стислій формі дане поняття подає в своїх працях П. О. Масляк. За

його словами рекреаційний потенціал – це сукупність наявних та

перспективних природних, соціально-економічних і культурно-історичних

передумов певної території в організації рекреаційно-туристичної діяльності

[1]. В науковій практиці рекреаційний потенціал ототожнюють з рекреаційними

ресурсами. Даний синонізм має місце, адже обидва терміни за своєю суттю є

суміжними. Проте на відміну від рекреаційних ресурсів, які враховують лише

наявні ресурси матеріальної, соціально-економічної чи культурно-історичної

бази, рекреаційний потенціал включає в даний термін і потенціал щодо

створення нових форм і видів рекреаційних елементів на основі наявних

ресурсів регіону.

Різноманітність туристичних ресурсів потребує структуризації та чіткої

класифікації. Питаннями структури рекреаційних ресурсів займалися Ананьєва

М.А., Бейдик О.О., Гезгала Я., Крачила М. П., Твердохлєбов І. Т., Фалькович

Н.С. та багато інших.

Для ефективної просторової організації регіональних систем важливо

структуризувати інформацію про наявний потенціал регіону. Як наслідок,

потрібно опрацювати методологічні засади оцінки показників потенціалу

простору, малодослідженої категорії на сьогоднішній день. Широкого

поширення на даний час набули такі терміни, як виробничий, природно-

ресурсний, рекреаційний, науково-технічний, духовний, аграрний, політичний,

інформаційний, рекреаційний потенціали тощо.

Просторові ресурси Карпат характеризується наступними рисами:

- Комплексність впливу ресурсної бази, що та складна взаємодія між

ними;

- Ієрархічність, що виражається показниками окремих значень в

загальність структурі ресурсного забезпечення Карпат;

- Природна відновлюваність одних ресурсів, та невідновлювальність

інших, що вимагає особливих правил використання для їх охорони та

збереження;

- Взаємопов’язаність культурно-історичних, природньо-ландшафтних,

інфраструктурних ресурсів регіону, та симбіотичне їх використання для потреб

регіону;

- Просторове розміщення ресурсів, будучи складовою природньо-

ресурсного та функціонального потенціалів, формується в системі культурного

та історичного потенціалів регіону, та проявляється в системі розташування

ресурсів;

І. Виклад матеріалу.

Карпатський регіон України відноситься до регіону з високим рівнем

забезпеченості, при площі 56.6 тис. км2 він його функціонування складає 10%

загального рекреаційної галузі країни. Зауважимо, що на сьогодні потужності

даної галузі реалізуються не досить ефективно. Територія Карпатського регіону

представлена неоднорідними районами, як в історичному контексті, так і за

рівнем соціально-економічних показників. Крім того дані аксонометричні

одиниці відрізняються між собою природніми умовами, національним складом

населення, системою розселення, різноманітним екологічним станом,

економічним потенціалом, розташуванням на геополітичній карті України,

системою міжрегіональних зв’язків тощо, в результаті чого сформувався

територіальний поділ праці та рекреаційної орієнтації окремих її частин. Всі ці

фактори є причинами формування рекреаційного районування території

Карпатського регіону. Факторами формування рекреаційних зон виступають:

- близькість територій;

- ступіть зосередження типологічно однакових рекреаційних закладів;

- інтенсивність зв’язків між ними та загальної інфраструктури на рівні

районів;

- наявність туристичних маршрутів;

- обсяг рекреаційних послуг.

Для прикладу гірська частина краю з своїми клімато-морфологічними

особливостями сформувала сезонне функціонування на основі гірсько - лижних

курортів, то територія Передкарпаття є осередком, мистецьких,

бальнеологічних подієвих видів туризму. Даний факт слід розглядати в

комплексі з геополітичними та урбаністичними процесами формування тісних

галузевих внутрішньо-обласних та міжміських зв’язків, що сформовано більше

ніж 5 десятиліть.

За твердженням М. Мироненка та І. Твердохлєбова [2] рекреаційний район

– це група рекреаційних вузлів у межах певних територій, що характеризуються

спільністю природних та історико-культурних ресурсів, єдиними

інфраструктурними взаємозв’язками тощо. Для рекреаційно-туристичних

районів властиві певні особливості.

- соціальне за своїм характером і кінцевим продуктом утворення;

- продукція рекреаційного району – послуги;

- у рекреаційному районі між виробництвом і споживанням, як правило

немає розриву;

- для рекреаційного району як правило характерна орієнтація на

ресурсну базу.

Виходячи з цих ознак у Карпатському регіоні можна виділити ряд

рекреаційних районів з різною спеціалізацією, ступенем освоєння,

рекреаційними потужностями, перспективами розвитку, значенням їх

функціонування для галузі в межах України.

За описовими даними поданими І.М. Школою розроблена схема

просторового районування рекреаційної зони Карпатського регіону (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Рекреаційне районування Карпатського регіону

2. Просторове розосередження рекреаційних ресурсів

При аналізі наведеної схеми бачимо, що просторове розміщення

рекреаційних зон відбувається неоднорідно. Це зумовлено сукупністю домінант

просторових потенціалів: геополітичної, природньої, історичної, мистецької

тощо. На досліджуваній території зосереджено 18 різноманітних рекреаційних

зон, що охоплюють всі 5 областей регіону. Відповідно до розробленої схеми

рекреаційне зонування території Карпатського регіону можна розглядати на 2

рівнях:

- групи зон та зони

- В Карпатському регіоні можна виділити 5 зональних груп:

- північна (Розтоцький, Львівський, Гологоро-Вороняцький рекреаційні

райони);

- північно-західна (Прикарпатський, Верхньодніпровський, Славсько-

Сколівський, мізунський рекреаційні райони );

- західна (Великоберезянський, Воловецько-Міжгірський, Свалявсько-

Мукачівський, Берегівський рекреаційні райони );

- південний (Яремчансько-Ворохтянський, Рахівсько-Ясинянський,

Косівський, Верховинський, Вижницько-Путильський рекреаційні райони).

Розроблене зонування, як зазначалося, розроблене за рядом факторів

спільності функціонування, геополітичного становища, однорідних

рекреаційних ресурсів. Провівши аналіз даних обласних відділів статистики [3]

та географічної енциклопедії України [4], де представлено типологію

рекреаційних об’єктів та комплексів в розподілі по адміністративним

одиницям, можна сформувати схему просторового розосередження

рекреаційних ресурсів в Карпатському регіоні (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Схема просторового розосередження рекреаційних ресурсів в

Карпатському регіоні. (розробка автора)

На схему бачимо, що розвиток спеціалізованих функціональних підсистем

рекреаційного простору Карпат прив’язані до певних територіальних осередків

рекреаційних ресурсів. Значне місце в природно-ресурсному потенціалі регіону

має потенціал санаторно-курортного лікування. В Карпатах є потужні

природно-рекреаційні можливості організації зимових видів відпочинку, а саме

гірськолижного туризму. важливе місце у розвитку даного виду рекреаційної

діяльності займає туристичний комплекс «Буковель», який є найбільшим у

Європі за загальною протяжністю гірськолижних спусків. Звичайно присутні і

негативні екологічні наслідки для екосистеми краю від неправильного

безсистемного розвитку даного закладу, та знищення санітарної зони

заповідних територій. Проте розвиток даного потужної домінанти розвитку

рекреації на території с. Поляниця, Татарів, стало рушійною силою повної

реорганізації трудових ресурсів та виробництва на рекреаційну галузь.

Зауважимо, що розосередженню рекреаційних ресурсів в регіоні

характерна нерівномірність, що впливає на просторову організацію

рекреаційних комплексів.

Крім проведеного районування території, в таксономічному аналізі

території Карпат науковці виділяють наступні 3 зони:

- передкарпатська зона;

- закарпатська курортно-оздоровча зона;

- зона гірських Карпат.

Важливою віхою у функціонуванні санаторно-курортних комплексів в

Карпатському рекреаційному регіоні є бальнеологічні ресурси. Тут сформовані

та розвиваються 3 рекреаційні підрайони: північний, західний, південний [5].

Наряду з природно-ресурсним комплексом велике значення для регіону

мають культурно-історичні ресурси: історичні, археологічні, архітектурні,

мистецькі тощо. Ядром західного рекреаційного підрайону служить один з

найбільших курортів регіону – Трускавець.

Другим рекреаційним центром підрайону являється Східниця –

перспективна рекреаційні місцевість. Другим за значенням курортним містом є

Моршин. Третій південний рекреаційний підрайон туризму спеціалізується на

кліматолікуванні. До них відносяться Яремче, Ворохта, Косів тощо.

Багато науковців [5] сходяться на думці, що найбільші перспективи для

розвитку рекреації має Східно-Закарпатський рекреаційний підрайон. Крім

розвитку санаторно-курортного лікування тут важливе місце займають

оздоровчий та пізнавальний туризм. Саме в Закарпатській області одним з

основних рекреаційних видів ресурсів є геополітичні. Вже сам факт

протяжності кордонів, що складає 460 км та сусідство з 4 країнами – є вагомим

рекреаційним ресурсом для співпраці на міждержавному рівні та розвитку

рекреації в загальноєвропейських масштабах.

Рекреаційному ринку України притаманні ознаки перехідної економіки з

середнім рівнем економічного розвитку, де ще не сформована інфраструктура

рекреації відповідно до еталонних стандартів. Ринок туристичних послуг в

Україні ще остаточно не сформувався, оскільки економіка країни знаходиться в

стані постійного реформування, що позначається й на розвиткові туристичної

галузі.

На сучасному етапі рекреація Карпатського регіону попри ряд позитивних

зрушень характеризується відносно незначною участю у світовому

рекреаційному процесі з переважаючим експортом туристичних послуг.

Розвиток рекреації в регіоні слід формувати на просторово-рекреаційному

потенціалі, як основі розвитку даної сфери. Основними цінностями та

факторами ідентифікації внутрішнього та іноземного туризму залишається

поєднання природних та культурно-історичних ресурсів, посилене

етнорелігійною виокремленістю районів Карпат. Саме ці ознаки слід

розглядати, як фундаментальні для подальшого розвитку регіону.

Висновки

На сьогодення рекреація в Карпатах є гіпо-активною і не відповідає

вимогам з боку ринку. Одним з напрямів реформування і розвиту рекреації в

Карпатському регіоні є розширення видів рекреації з метою більш повного

врахування матеріальних можливостей, культурних та естетичних запитів

споживачів, поліпшення екологічної ситуації, повніше використання

рекреаційного потенціалу і особливостей геополітичного розміщення регіону.

Для виявлення формотворчих аспектів подальшого розвитку рекреації, ми

провели комплексний аналіз наявних рекреаційних ресурсів регіону. Виявивши

основні закономірності розміщення таксономічних одиниць рекреації

відповідно до просторового розташування ресурсів. Це дозволяє звузити ареал

пошуку нових видів рекреації та їхньої подальшої локалізації в найбільш

проблемних зонах Карпат.

Для цього пропонуємо наступні шляхи реорганізації та напрями

функціонування рекреації для Карпатського краю:

1. Проблема охорони окремих рекреаційних зон від надмірних

рекреаційних навантажень потребує більш рівномірного розподілу рекреантів

по території регіону, а також диференціації території за рекреаційним

спрямуванням. Слід виділити зони інтенсивної рекреації, які проходять по лінії

стику різних зон Карпат між собою, а також на смузі рекреаційного кордону

при районуванні. Це дозволить створити "стикову" смугу, що зупинятиме

антропогенний тиск на гори з боку передгір'я.

2. Іншим «полюсом» слід виділити зони екологічної рекреації. Тенденція

екологічної безпеки передбачає виділення охоронних, санітарних розривів, а

також створення рекреаційної системи спираючись на екологізацію, як

пріоритет в розвитку рекреації краю.

3. Зв’язуючи елементом зон інтенсивної та екологічної рекреації є зона

мобільної рекреації. Неорганізований відпочинок в Карпатах в сьогоднішніх

умовах носить стихійний характер, тому саме мобільна рекреація є одним з

можливих шляхів створення індивідуальної моделі відпочинку залежно від

наявних рекреаційних ресурсів, потреб та можливостей окремих територій, її

населення тощо. Саме на даному етапі слід формувати пропозиції щодо

включення нових видів рекреації.

4. Поява різних форм власності та методів господарювання тільки сприяє

залученню місцевого населення в рекреаційну діяльність шляхом розвитку

приватного сектору рекреації, або використання наявних трудових ресурсів

регіону. Для формування приватного сектору рекреації при організованій

структурі просторового розміщення пропонується виділити зони в

рекреаційних територій, де приватних інвесторам будуть запропоновані

інвестиційні проекти, всіх циклів функціонування, та різних цінових категорій.

Саме цей підхід дозволить створити моделі рекреаційних комплексів, що

стануть елементом подальшого розвитку інфраструктури.

5. Досить цікавою та затребуваною в європейські рекреаційній практиці є

мала (сімейна) рекреація, яка розвивається на основі наявних рекреаційних

ресурсів та вільних ділянок індивідуальної та садибної забудови. Така рекреація

має великий потенціал в умовах ринкової економіки, дає можливість розвитку

сімейного рекреаційного бізнесу.

6. На всіх етапах розвитку рекреації особливу увагу слід звернути

регіональні особливості регіону, його різноманіття історико-культурних

ресурсів. На базі основних центрів етнокультур (гуцульщина, бойківщина,

лемківщина, буковина, покуття) слід формувати осередково-стилістичне

спрямування розвитку рекреаційного простору в історичних осередках. Такі

центри доцільно створювати в комплексі з організацією ярмарок, регіональних

свят і фестивалів.

7. Однією з складових розвитку рекреації, як сфери послуг, що

функціонує в широкій кон’юктурі ринку слід розвивати елітарну рекреацію.

Розвиток рекреаційних об’єктів в мальовничих високогірних районах Карпат

має стати еталоном відпочинку в осередку природних комплексів для

матеріально забезпечених верств населення. Ці об’єкти можуть розміщуватися

в широкому аспекті розвиту атракцій: мисливства, рибальства, цікавих систем

транспорту тощо.

8. Рекреація є сферою послуг, що функціонує за рахунок всіх наявних

ресурсів, як природно-ландшафтного, так і історично мистецького характеру.

Зрозуміло, що на одні і ті ж ресурси подекуди претендують різні галузі

народного господарства (воду, ліси та ін.). Проте в теперішній час, коли

рекреація в державі визнана як пріоритетна галузь розвитку регіону, ця

тенденція змінюється. Слід зосередити ресурси для ревіталізації та відновлення

наявних рекреаційних утворень. Саме використання пошкоджених та

деградованих територій є найвищою формою гуманітарного ведення

рекреаційної діяльності і пріоритетною проблемою багатьох світових

архітектурних конференцій, воркшопів.

9. Духовна культура місцевих жителів регіону є унікальною. Інтерес до

неї зберігається як в середовищі науковців, так і відпочиваючих. Епос та

традиції місцевих жителів завжди були і є невичерпним джерелом наукового

інтересу. Фактаж наявного ресурсу не є сталим, адже шляхом трудової міграції

та взаємодії жителів гірської частини Карпат з передгірськими територіями

відбувається асиміляція історико-культурного потенціалу. Виявлення

автентичних елементів народної культури їх структуризація, та подальша

інтерпритація, ось першочергові завдання для даної сфери вчень.

10. Карпатський регіон історична межа територій України, Румунії,

Угорщини, Словаччини, Польщі. Майже півтора століття західна України була

в складі різних держав. Це безперечно наклало свій відбиток на уклад життя

місцевого населення, його архітектуру, духовну та матеріальну складову, спосіб

життя. Цю особливість слід враховувати в організації рекреаційної діяльності в

межах окремих районів, а особливо в прикордонних територіях.

Література:

1. Масляк П.О. Рекреаційна географія.//Навчальний посібник.-К.: Знання,

2008. – 46 с.

2. Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. - М.:

МГУ, 1981. – 76 с.

3. http://www.lv.ukrstat.gov.ua

4. Географічна енциклопедія України : в 3-х томах. Т. 3 : П-Я / Маринич

О.М., ред. - Київ : Укр. Рад. Енцикл., 1990. - 132 с.

5. Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної

індустрії (на прикладі Карпатського регіону). // Навчальний посібник. - К.:

Центр учбової літератури, 2005. - 25 с.

28.05.2014 р.

© Смадич І. П.