Меморандум

Кому: г-же Марии Гавриленко

Ассоциация правоведов Украины

От: Дмитрия Михайленко,

Леонида Карпова,

Антона Иванченко

Дата: 05.04.2012

Касательно: Обобщающей налоговой консультации относительно включения

расходов на оплату маркетинговых и рекламных услуг в состав затрат

Уважаемые господа!

В настоящем меморандуме приводим наши комментарии к Обобщающей налоговой консультации

относительно включения расходов на оплату маркетинговых и рекламных услуг в состав затрат,

утвержденной приказом ГНСУ от 15.02.2012 г. № 123 (далее – Консультация, текст ниже).

В случае, если издание данной Консультации потребует ревизии/ адаптации действующих

договоров с Вашими дистрибуторами, мы готовы провести данную работу.

1. Названная Консультация посвящена вопросам и анализу налоговых последствий в случаях,

когда продавец товаров, осуществляет в пользу покупателя товаров платежи за выполнение

последним каких-то условий и/или действий. В ней ГНСУ подтвердила возможность отнесения

мотивационных выплат (бонусов) в состав затрат выплачивающей стороны как расходов на

маркетинговые услуги.

В целом помещенные в разъяснение идеи укрепляют правовую позицию заказчиков таких услуг в

случае возможных споров с органами налоговой службы, а именно, в нем позитивно решены

следующие вопросы:

- о том что такие явления как мерчендайзинг, бонусы за продвижение/ промоцию товара,

мотивационные выплаты считаются нормальными для бизнес-практики и могут включаться в

состав валовых затрат как расходы на сбыт: рекламу, маркетинг, предпродажную подготовку

товара;

- о том, что данные выплаты могут быть установлены в договорах поставки или комиссии. Это,

впрочем, не означает, что они не могут быть урегулированы в других договорах, специально

заключенных между заказчиком и дистрибутором;

- эти расходы могут нести собственник торговой марки, производитель продукции, дистрибутор, а

не только розничный продавец. Мотивационные выплаты могут адресоваться розничным

продавцам, которые уже приобрели товары у заказчика и занимаются их перепродажей.

Соответственно, аргумент контролирующих органов от невозможности включения расходов в

состав валовых затрат в силу того, что право собственности на товар, в отношении которого

осуществляются маркетинговые мероприятия, уже не принадлежит заказчику услуг, после издания

налогового разъяснения значительно умаляется, если не сказать нивелируется.

Тем не менее, ГНСУ оговорила, что для признания расходов по налогу на прибыль, как и в любом

другом случае, приобретение услуг должно быть подтверждено документально, а сами услуги

должны быть связаны с хозяйственной деятельностью:

«Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні

виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку

таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними

документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення

бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.»

Кроме положительного решения вопроса с включением расходов на данные услуги в уменьшение

налогооблагаемой прибыли покупателя отмечаем, что упомянутая Консультация косвенно влияет

и налогообложение НДС. В частности, приравнивание мотивационных выплат (бонусов) к

маркетинговым/рекламным услугам влечет за собой начисление НДС на стоимость таких услуг,

поскольку маркетинговые/рекламные услуги являются объектом обложения НДС.

2. Несмотря на вышеизложенное, разъяснительная практика ГНСУ, в том числе и названная

Консультация, не исключают, по нашему мнению, возможности предоставления бонусов в виде

безвозвратной финансовой помощи (подарок в денежной форме), не облагаемой НДС. В

Консультации лишь сделан акцент на том, что если предоставление таких бонусов (безвозвратной

финпомощи) будет следствием встречных обязательств одариваемого (то есть они

предоставляются за некоторые действия, в частности: за досрочное погашение дебиторской

задолженности, за выполнение плана покупок, за точность покупательских прогнозов, за

соблюдение определенного ассортимента товаров при закупке), то они могут квалифицироваться в

качестве оплаты за маркетинговые и/или рекламные и/или прочие услуги (в зависимости от

характера встречных обязательств получателя бонуса).

По нашему мнению условиями для признания мотивационных выплат (бонусов) оплатой

маркетинговых услуг являются следующие факты (обстоятельства):

- за покупателем закреплена обязанность перед лицом, выплачивающим бонусы, совершить

определенные действия, которые способствуют решению задач заказчика по продвижению

товаров на рынке;

- выплата бонусов обусловлена выполнением данных действий;

- совершение таких действий и факт оказания маркетинговых услуг должны быть оформлены

документально.

В противном случае выплачиваемые суммы должны трактоваться как безвозвратная финансовая

помощь и влечь следующие налоговые последствия:

- отражаются налогооблагаемые доходы по налогу на прибыль у получателя;

- данные суммы не являются объектом обложения НДС у получателя.

Описанный выше подход подтверждается разъяснительной практикой ГНАУ, а именно

консультациями из единой базы налоговых знаний, приложенными ниже.

3. Данная Консультация не касается вопросов снижения стоимости товаров / предоставления

скидок. Налоговые последствия в связи со снижением стоимости товаров урегулированы в п/п.

140.2 НКУ для целей налога на прибыль и ст. 192 НКУ для целей НДС.

А именно, по общему правилу при предоставлении скидки налогооблагаемые доходы продавца и

расходы покупателя уменьшаются на сумму скидки. То же происходит и с НДС-обязательствами

продавца (налоговым кредитом покупателя), если они являются плательщиками НДС, и сам товар

облагается НДС. В случае с лекарственными средствами, которые в принципе не облагаются НДС,

уменьшение налоговых обязательств и налогового кредита не происходит. То есть, в последнем

случае операция по предоставлению скидки является нейтральной для участников хозяйственного

оборота с точки зрения НДС.

***

Мы надеемся, что вышеизложенная информация будет полезной для Вас. Просим без колебаний

обращаться, если у Вас возникнут дополнительные вопросы или комментарии.

ПРИЛОЖЕНИЯ

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 18.08.2008 р. N 7925/6/16-1515-04

Державна податкова адміністрація України розглянула лист ТОВ "Баланс-Клуб" від 23.06.2008 р.

N 174 щодо оподаткування податком на додану вартість винагороди - премії (бонусу), яка

виплачується постачальником товару постійному покупцю за результатами кожного календарного

місяця, і повідомляє.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"

об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки

товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

При цьому поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-

продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу

прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з

безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем

(лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди

(лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають

відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього

платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання

послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі

нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за

компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг,

зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів

оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське

право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності

(пункт 1.4 статті 1 Закону).

Таким чином, винагорода - премія (бонус), яка виплачується постачальником товару постійному

покупцю за результатами календарного місяця, не відповідає визначенню поставки товарів

(послуг) і відповідно не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Зазначені кошти з метою оподаткування являються безповоротною фінансовою допомогою, яка

відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств" включається до валового доходу отримувача таких коштів та відповідно до статті 5

зазначеного Закону не відноситься до валових витрат надавача таких коштів.

Заступник Голови С. Чекашкін

* * *

ТОВ "БАЛАНС-КЛУБ"

ЛИСТ

від 23.06.2008 р. N 174

Щодо оподаткування грошової винагороди, яка виплачується постачальником товару

постійному покупцю

ТОВ "Баланс-Клуб" просить надати роз'яснення щодо обкладення ПДВ операції з отримання

підприємством грошової винагороди.

Суть питання

Підприємство-"покупець" за договором купівлі-продажу здійснює систематичну закупівлю

товару. За умовами договору покупець за результатами кожного календарного місяця отримує

грошову винагороду - премію (бонус). Премія розраховується у відсотках до обсягів закуплених

товарів. Така премія не є компенсацією за товари (роботи, послуги). Ніяких послуг "покупець" (з

просування товару на ринку чи подібних) своєму постачальнику не надає ні за умовами договору,

ні фактично.

Чи обкладається податком на додану вартість така грошова винагорода в її отримувача?

Якщо операція з отримання премії є безповоротною фінансовою допомогою і не є поставкою

товарів (робіт, послуг), то чи відображається вона у податковій декларації з ПДВ у складі

податкових зобов'язань у рядку 3 "Операції, що не є об'єктом оподаткування"? Коли так, за яким

кодом пільг відобразити таку операцію у звіті "Про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та

фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності" за формою N 1-ПП.

Якщо операція з отримання премії обкладається ПДВ, то як оформити податкову накладну в

частині номенклатури поставки товарів (послуг) - яке формулювання вказати у графі 3 податкової

накладної?

<...>

Заступник генеральною директора І. Сторчоус

130. Податок на додану

вартість - 130.05 об’єкт

оподаткування

Чи є об’єктом

оподаткування ПДВ

винагорода (бонус),

отримана покупцем від

постачальника, у зв’язку з

досягненням покупцем

необхідного обсягу

придбання продукції у

такого постачальника?

Коротка відповідь: Порядок відображення в податковому обліку

операцій з надання винагороди (бонусу) покупцю від постачальника

у зв`язку з досягненням покупцем необхідного обсягу придбання

продукції у такого постачальника, можливо визначити після

ознайомлення з первинними документами. А тому, рекомендуємо

звернутися до органів ДПС за місцем реєстрації з додатковим

наданням копій первинних документів для отримання податкової

консультації щодо порядку оподаткування такої операції.

Повна відповідь: Підпунктом „б” п.185.1 ст.185 р.V Податкового

кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і

доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що об'єктом оподаткування є

операції платників податку з постачання послуг, місце постачання

яких розташоване на митній території України, відповідно до статті

186 цього Кодексу. Відповідно до пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 р.І ПКУ

постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів,

чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної

власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових

прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а

також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної

дії або провадження певної діяльності. Згідно з п.188.1 ст.188 р.V

ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг

визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не

нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПКУ, з

урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на

додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що

використовується виробниками - суб'єктами господарювання для

виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і

вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді

бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне

страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу

договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми

коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що

передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через

будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості

товарів/послуг. Порядок відображення в податковому обліку

операцій з надання винагороди (бонусу) покупцю від постачальника

у зв`язку з досягненням покупцем необхідного обсягу придбання

продукції у такого постачальника, можливо визначити після

ознайомлення з первинними документами. А тому, рекомендуємо

звернутися до органів ДПС за місцем реєстрації з додатковим

наданням копій первинних документів для отримання податкової

консультації щодо порядку оподаткування такої операції.

130. Податок на додану

вартість - 130.05 об’єкт

оподаткування

Діє до 06.08.2011 Чи є

об‘єктом оподаткування

ПДВ винагорода (бонус),

отримана покупцем від

постачальника у зв`язку з

досягненням покупцем

необхідного обсягу

придбання продукції у

такого постачальника?

Коротка відповідь: Порядок відображення в податковому обліку

операцій з надання винагороди (бонусу) покупцю від постачальника у

зв`язку з досягненням покупцем необхідного обсягу придбання

продукції у такого постачальника, можливо визначити після

ознайомлення з первинними документами. А тому рекомендуємо

звернутися до органів ДПС за місцем реєстрації з додатковим

наданням копій первинних документів для отримання податкової

консультації щодо порядку оподаткування такої операції.

Повна відповідь: Підпунктом „б” п.185.1 ст.185 р.V Податкового

кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і

доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що об'єктом оподаткування є

операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання

яких розташоване на митній території України, відповідно до

статті 186 цього Кодексу. Відповідно до пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 р.І

ПКУ постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням

товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права

інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи

надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права

інтелектуальної власності, а також надання послуг, що

споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної

діяльності. Згідно з п.188.1 ст.188 р.V ПКУ база оподаткування

операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх

договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін,

визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням

загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану

вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що

використовується виробниками - суб'єктами господарювання для

виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і

вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді

бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної)

вартості включаються будь-які суми коштів, вартість

матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику

податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у

зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. Порядок

відображення в податковому обліку операцій з надання винагороди

(бонусу) покупцю від постачальника у зв`язку з досягненням

покупцем необхідного обсягу придбання продукції у такого

постачальника, можливо визначити після ознайомлення з

первинними документами. А тому рекомендуємо звернутися до

органів ДПС за місцем реєстрації з додатковим наданням копій

первинних документів для отримання податкової консультації щодо

порядку оподаткування такої операції.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ

Питання:

Чи враховується при визначенні об'єкта оподаткування у складі витрат продавця та у складі

доходів покупця сума винагороди (бонусів) за просування товару на ринку, що передбачена у

договорах купівлі-продажу? [Діє до 01.08.2011]

Відповідь:

Відповідно до абз. "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня

2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ) витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією

товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на передпродажну підготовку

товарів, враховуються при визначенні податку на прибуток у складі інших витрат. Інші витрати

визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 138.5 ст. 138 ПКУ).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі

первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість

ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших

документів, встановлених розділом II ПКУ (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).

Отже, витрати на просування товару відображаються у складі витрат лише у разі, якщо вони

відповідають витратам на передпродажні заходи та безпосередньо пов'язані з господарською

діяльністю платника податку.

Тобто, включення сум винагороди (бонусів) покупцям за просування товару на ринку до складу

витрат продавця можливе лише за наявності первинних документів, які підтверджують факт

отримання послуг з просування товару на ринку від покупців іншими особами, а також

підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку. Якщо

надання послуг з просування товару на ринку не є господарською діяльністю покупців, то

незалежно від умов договорів виплата винагороди (бонусів) не враховується у складі витрат при

визначенні об'єкта оподаткування платника податку - продавця, оскільки є за своєю суттю

виплатою додаткових заохочень (премій). Платник податку - покупець при визначенні податку на

прибуток має врахувати суму отриманої винагороди (бонусів) у складі доходів на підставі пп.

135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ

Питання:

I. Чи враховується у складі витрат продавця та у складі доходів покупця сума винагороди

(бонусів) за просування товару на ринку, яка виплачується покупцям відповідно до умов

договорів купівлі-продажу?

Відповідь:

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, зі

змінами та доповненнями (далі - ПКУ), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта

оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами

138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10,

пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім

витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ до складу витрат, що враховуються при обчисленні

об'єкта оподаткування, відносяться витрати на збут, які включають, зокрема, комісійні винагороди

продавцям, торговим агентам, а також витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на

передпродажну підготовку товарів.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі

первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість

ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших

документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПКУ) (продовження див. II).

Інформаційно-довідковий департамент державної податкової служби

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ

Питання:

II. Чи враховується у складі витрат продавця та у складі доходів покупця сума винагороди

(бонусів) за просування товару на ринку, яка виплачується покупцям відповідно до умов

договорів купівлі-продажу?

Відповідь:

(Початок див. I) Повна: ...Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про

бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зі змінами та доповненнями (далі - Закон

N 996), передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні

документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Витрати, не підтверджені

відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість

ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування

податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ).

З урахуванням викладеного витрати з просування товару на ринку можуть включатись до витрат

платника податку - продавця, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, як витрати

на збут.

При цьому віднесення до витрат сум винагороди (бонусів) покупцям за просування товару на

ринку можливе лише за наявності документів, які оформлені відповідно до вимог, встановлених

ст. 9 Закону N 996, та підтверджують факт отримання послуг з просування товару на ринку від

іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю

платника податку. Якщо покупці не надають послуги з просування товару на ринку або відсутні

первинні документи, що підтверджують надання ними таких послуг, то незалежно від умов

договорів купівлі-продажу виплата винагороди (бонусів) не відноситься до складу витрат

платника податку - продавця, так як є за своєю суттю виплатою додаткових заохочень (премій)

покупцям.

Що стосується платника податку - покупця, на рахунок якого надходять кошти як винагорода

(бонуси) за просування товару на ринку, то якщо ним фактично надаються такі послуги, на дату

оформлення документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує

надання послуг, платник згідно вимог п. 137.1 ст. 137 ПКУ має визнати доходи від надання таких

послуг. Якщо платник податку - покупець, на рахунок якого надходять кошти як винагорода

(бонуси) за просування товару на ринку, фактично не надає такі послуги, то платник повинен

визнати доходи на дату їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського

обліку (п. 137.16 ст. 137 ПКУ).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАКАЗ

від 15 лютого 2012 року N 123

Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на

оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат

Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного підходу

щодо практичного застосування норм податкового законодавства наказую:

1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо віднесення витрат на оплату

маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, що додається.

2. Департаменту взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю (Семченко О. В.)

забезпечити оприлюднення цього наказу в установленому порядку.

3. Головам державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві

та Севастополі довести цей наказ до відома підпорядкованих державних податкових інспекцій.

4. Цей наказ набирає чинності від дня оприлюднення.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Ігнатова А. П.

Голова

О. В. Клименко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ ДПС України

15.02.2012 р. N 123

Узагальнююча податкова консультація щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та

рекламних послуг до складу витрат

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) витрати –

це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах,

здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких

відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань,

внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його

вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта

оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення

платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами

ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Абзацом г) п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачено, що до складу інших витрат, що

враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема

витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

У разі якщо маркетингові та рекламні послуги придбаваються у нерезидента, витрати на такі

послуги враховуються при визначенні податкових зобов’язань з урахуванням обмежень,

встановлених п.п. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама – інформація про особу чи товар,

розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати

обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон

поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру,

спеціальні виставкові заходи.

Згідно з п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, що

забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку,

стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху

продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах

господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника

податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту,

внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі

збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг (англ. (merchandising) походить від англійського merchandise – товари, сприяння

продажу будь-якого товару) – один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню

товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу – вдале розміщення

товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з

роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи

власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб’ютора торговельної мережі. При

цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій,

бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у

постачальника та здійснюють їх збут (дистриб’ютори).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами

(дистриб’юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано

сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах

дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Мотиваційні виплати можуть включати таке: премія (бонус) за дострокову сплату дебіторської

заборгованості, за виконання плану закупівель товарів постачальника, за точність закупівельних

прогнозів, за дотримання певного асортименту товарів при закупівлі.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг),

такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Запитання: чи включаються витрати, понесені на оплату рекламних, маркетингових послуг та

мотиваційних виплат на користь дистриб’юторів або роздрібних торгівців?

Відповідь: якщо в договорі поставки або в договорі комісії між виробником (імпортером) або

власником торгової марки та продавцем (дистриб’ютором або роздрібним торгівцем) передбачена

оплата рекламних, маркетингових послуг, у тому числі мотиваційних виплат, до складу витрат

виробника (імпортера) або власника торгової марки, що враховуються при обчисленні об’єкта

оподаткування, включаються витрати, понесені виробником (імпортером) або власником торгової

марки на оплату таких послуг та виплат на користь дистриб’юторів або роздрібних торгівців, з

урахуванням обмежень, встановлених п.п. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати

при обчисленні об’єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв’язку таких витрат

з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами,

обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку,

та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Заступник начальника управління

адміністрування податку на прибуток

та податкових платежів Департаменту

оподаткування юридичних осіб

В расходы, учитываемые при исчислении объекта налогообложения, включаются расходы на

оплату маркетинговых и рекламных услуг, указанных в письме Общества, в частности, услуг по

определению объемов продукции, определение остатков продукции, определение относительной

динамики продаж продукции;определение среднедневных продаж продукции, в т.ч. по продукции

Общества, которая выпускается под торговыми марками, принадлежащими и / или используются

Обществом, и что уже передана (продана) дистрибуционных сетей на дату предоставления

Обществу таких услуг - Письмо ГНАУ от 08.09.2011 г.N 16504/6/15-1415

Расходы по предпродажной подготовке в сети розничной торговли (развозки готовой продукции

розничным покупателям, размещение готовой продукции в розничной сети) связаны с

хозяйственной деятельностью продавца, а следовательно правомерно включены им в состав

налогового кредита. Содержание дистрибьюторского соглашения как смешанной сделки купли-

услуги заключается не только в переходе к дистрибьютору права собственности на товар,

переданный продавцом (Обществом) дистрибьютору, но и оказании услуг продавцу, в частности:

по подготовке товарных партий для участия в акциях в торговых точках; размещение рекламной

продукции продавца в торговых точках; расположение продукции в торговых точках; оформления

продукции согласно установленным стандартам мерчандайзинга; подготовки и организации

рекламных акций и / или стимулирующих мер для потребителей по активизации продаж

продукции в торговых точках; совершении иных законных действий для удержания позиции

продукции на рынке и постоянного распространения позиции продукции – Верховный Суд

Украины от 24.10.11 http://reyestr.court.gov.ua/Review/19310000

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 31.01.2012 р. N 1942/6/15-1215

(Витяг)

<...>

3. Який порядок оподаткування податком на додану вартість разових винагород, які

надаються материнською компанією в разі досягнення певного обсягу продажу?

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сума коштів, передана платнику податків згідно

з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів, має

характер безповоротної фінансової допомоги.

Разом з тим операції з надання безповоротної фінансової допомоги не є об'єктом оподаткування

податком на додану вартість відповідно до ст. 185 Кодексу.

Заступник Голови

А. Ігнатов

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЄДИНА БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ

Питання:

Чи виникає дохід у платника податку при безоплатній передачі товарів (робіт, послуг)

неприбутковій організації?

Відповідь:

Відповідно до абзацу "а" пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010

року N 2755-VI (далі - ПКУ) безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари (роботи,

послуги), що надаються (виконуються) згідно з договорами дарування, іншими договорами, за

якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення,

або без укладення таких договорів.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-

продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які

передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від

строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14

ПКУ).

Пунктом 135.4 ст. 135 ПКУ встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі

договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі,

в тому числі при зменшенні зобов'язань. При цьому згідно з пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПКУ дохід

від операційної діяльності включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у

тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Підпунктом 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПКУ визначено, що дохід, отриманий платником податку від

продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до

договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату

такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше

ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Положення цього

підпункту поширюються на операції з особами, які не є платниками цього податку або сплачують

податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Отже, якщо платник податку безоплатно надає неприбутковій організації товари (результати робіт,

послуг), то вартість таких товарів (робіт, послуг) включається до складу доходу такого платника

податку. Вартість цих товарів (робіт, послуг) повинна бути не менше від звичайних цін на такі

товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі

товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі

товари (роботи, послуги).

Разом з цим слід зазначити, що згідно з абз "а" пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 та пп. 138.5.3 п. 138.5

ст. 138 ПКУ суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно

перераховані (передані) протягом звітного року до неприбуткових організацій, враховуються для

визначення об'єкта оподаткування платника податку у складі витрат за датою фактичного

перерахування таких товарів (робіт, послуг) в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків

оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Інформаційно-довідковий департамент державної податкової служби

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.06.2010 р.

N К-25879/08

Відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення

постановою Вищого адміністративного суду України

Верховного Суду України

від 19 листопада 2010 року

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого Ланченко Л. В., суддів

Нечитайла О. М., Пилипчук Н. Г., Сергейчука О. А., Федорова М. О., при секретарі: Андрюхіній І.

М. (за участю представників: позивача: Г. Й. Є. відповідача: С. О. Б. прокурора: Д. В. А.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної

державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову господарського суду

Полтавській області від 14.11.2007 та постанову Харківського апеляційного адміністративного

суду від 20.11.2008 у справі N 3/330 за позовом Закритого акціонерного товариства

транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія (ЗАТ ТФПНК) "Укртатнафта" до

Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області за участю

Прокуратури Полтавської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" заявлено позов визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Кременчуцької ОДПІ про нарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів

в загальній сумі 418278074,00 грн., в т. ч. основний платіж - 278852049,00 грн. та штрафна

(фінансова) санкція - 139426025,00 грн. - N 0000092305/0/1239 від 12.05.2006, N

0000092305/1/1792 від 19.07.2006, N 0000092305/2/2434 від 12.10.2006; та про зменшення суми

бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму в 1873358,00 грн. з зобов'язанням сплатити цю

суму основного платежу та штрафну (фінансову) санкцію - 756683,00 грн. - N 0000082305/2/68 від

12.10.2006.

Постановою господарського суду Полтавської області від 14.11.2007 позов задоволено частково:

визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ: N 0000092305/0/1239

від 12.05.2006, N 0000092305/1/1792 від 19.07.2006, N 0000092305/2/2434 від 12.10.2006 в частині

визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 418228294,77

грн., в т. ч. основний платіж - 278818862,85 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 139409431,92

грн.; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення N 0000122305/2/68 від 12.10.2006 в

частині визначення до зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму в

1851235,30 грн., в т. ч. березень 2005 року - 352618,65 грн., липень 2005 року - 3687,00 грн.,

жовтень 2005 року - 1011236, 65 грн., листопад 2005 року - 483692,65 грн., та штрафної

(фінансової) санкції - 756683, 00 грн.; в іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2008 постанову

господарського суду Полтавської області від 14.11.2007 скасовано в частині визнання нечинним та

відмови у визнанні нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ N

0000122305/2/68 від 10.12.2006. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення

Кременчуцької ОДПІ від 10.12.2006 N 0000082305/2/68 в частині зменшення суми бюджетного

відшкодування ПДВ за березень 2005 року в сумі 315265,50 грн., за липень 2005 року в сумі

3686,65 грн., за жовтень 2005 року в сумі 1011236,65 грн., за листопад 2005 року в сумі 483692,65

грн. та визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1813880,75 грн. та застосування

штрафних санкцій у розмірі 726944,37 грн., в іншій частині позовних вимог щодо визнання

нечинним податкового повідомлення-рішення від 10.12.2006 N 0000082305/2/68 відмовлено. В

решті постанову господарського суду Полтавської області від 14.11.2007 залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться

питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового

рішення про відмову в позові повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального

та процесуального права, а саме, п. 1.8, 1.18 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.4, 7.4.5 п.

7.4, п. п. 7.7.45 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 159 КАС

України.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та

правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових

повідомлень-рішень стали висновки проведеної відповідачем планової виїзної комплексної

перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з

01.10.2004 по 31.12.2005, за результатами якої складено акт N 147/23-120/00152307 від 25.04.2006.

На підставі акта перевірки позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану

вартість в загальній сумі 418278074,00 грн., у т. ч. основний платіж -278852049,00 грн. та штрафна

(фінансова) санкція - 139426025,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням N

0000092305/0/1239 від 12.05.2006 та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на

загальну суму 1873358,00 грн., з зобов'язанням сплатити цю суму основного платежу та штрафні

(фінансові) санкції -756683,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням N 0000082305/2/68 від

12.10.2006.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки акта

перевірки в частині є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції

Закону України від 15.07.99 N 977-XIV, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)

платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких

відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних

активів, що підлягають амортизації.

П. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою

виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з

подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт,

послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням

кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку

товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється

включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені

податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як сам позивач так і його контрагенти за

відповідними угодами, а саме, ТОВ "Татарстан-Експорт", НАК "Нафтогаз України", ПП НВП

"Герда", Компанія "Промсантехніка-1", ТОВ "Електромаш" є платниками ПДВ та перебувають на

обліку в податкових органах, що не заперечується відповідачем.

Позивач, придбавши у зазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності (нафта, обладнання,

запчастини тощо) та сплативши в безготівковому порядку їх вартість, на підставі отриманих

оригіналів податкових накладних відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних

періодів зазначені в них суми ПДВ, з дотриманням приписів ст. 7 Закону України "Про податок на

додану вартість".

Судами попередніх інстанцій правильно відхилено доводи відповідача, що підставою для

виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого позивачем в ціні придбання

товарно-матеріальних цінностей та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ

відповідних звітних періодів, є неможливість проведення зустрічних перевірок непрямих

контрагентів позивача, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість " не ставить

відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами

зустрічних перевірок платників податку, а також встановлює для податкового органу строки на

протязі яких мають бути проведені перевірки для визначення достовірності нарахування

бюджетного відшкодування.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це

тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є

підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість

у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого

відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання відповідача на порушення ТОВ "Інконтелм", який є імпортером нафти сирої на

територію України, чинного законодавства у зв'язку з несплатою ПДВ до бюджету після набуття

чинності Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів

підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного

походження" від 17.02.2000 N 1457-III, яким припинено пільговий режим валютного регулювання,

оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних

інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення, не впливає на виникнення у позивача права

на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за не

підтвердження факту існування між ними господарських операцій.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій про правомірне віднесення до складу

податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 960,00 грн., сплаченої в складі вартості послуг наданих

позивачу ТОВ "Авіакомпанія "Челендж АЕРО " згідно податкових накладних N 510 від 17.12.2004

та N 514 від 20.12.2004 на виконання умов договору N 6-2 (960/10/1100) від 22.05.2003, відповідно

до приписів п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зважаючи на

наявність постанови господарського суду Полтавської області у справі N 3/296, що набрала

законної сили, якою підтверджено правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат

витрат на оплату чартерних авіарейсів ТОВ "Авіакомпанія "Челендж АЕРО" по перевезенню за

умовами договору N 6-2 (960/10/1100) від 22.05.2003 членів Спостережної Ради та Ревізійної

комісії АТ "Укртатнафта " для їх участі у засіданні Спостережної Ради, що пов'язано з

забезпеченням господарської діяльності товариства.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється

включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені

податковими накладними.

За недоведеності факту невідповідності податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах

справи, виданих позивачу його контрагентами - ЗАТ "Президент-Готель "Київський", ТОВ "Експо-

Північ", ПП "ОРЗіС", ТОВ "Інформаційний центр "Електронні вісті", встановленим п. п. 7.2.1 п.

7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вимогам, суди дійшли вірного висновку

про відсутність у відповідача правових підстав для виключення ПДВ в сумі 325848,67 грн. з

складу податкового кредиту.

Крім того, самі по собі недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою

інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять її недійсною та не свідчать про її

неналежність та недопустимість як доказу, за підтвердження здійснення господарських операцій

іншими первинними документами.

Перевіряючи правомірність визначення відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану

вартість за операціями з реалізації позивачем ТОВ "Новойл " дизпалива Л-0,2-62 за цінами нижче

за звичайні, суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувались положеннями п. п. 1.20.2, 1.20.8,

1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п. п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у

випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється

платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Так, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачаються конкретні

випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток

підприємств. Однак, жоден з випадків, перелічених в Законі, не підпадає під порушення, описане в

акті перевірки, а саме: продаж нафтопродуктів ТОВ "Новойл", яке не є пов'язаною з позивачем

особою в розумінні п. 1.26 ст. 1 вказаного Закону за ціною, нижче за звичайні ціни продажу таких

нафтопродуктів на внутрішньому ринку України.

При цьому слід зазначити, що чинний Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"

не містить положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за

ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування

операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,

визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Отже, позивач може реалізувати свій товар на внутрішньому ринку за ціною, що є нижчою за

собівартість, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Проте, в порушення вимог п. п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку

підприємств", відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували

на світовому ринку нафтопродуктів, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними)

товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або

відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних)

товарів та могли вплинути на ціну.

Зокрема, податковим органом співставлення цін реалізації нафтопродуктів ТОВ "Новойл" та ДП

"Укрзалізничпостач " здійснено без аналізу умов укладених договорів, співставлення економічних

умов, та наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували, та могли

вплинути на ціну, а також без врахування обсягів поставок за договорами.

Викладене, а також те, що відповідачем в акті перевірки не наведено та не надано суду жодного

прикладу перевищення цін, які податковий орган вважає звичайними, на 20 % порівняно із

договірними цінами Товариства на нафтопродукти, дає підстави колегії суддів погодитись з

висновком судів про незаконність здійсненого відповідачем нарахування податку на додану

вартість в сумі 1719943,00 грн. із застосуванням звичайних цін.

Щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з

оплатою інформаційно-рекламних послуг, то в цій частині судова колегія вважає правильним

рішення суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача такого права, з огляду на приписи п.

п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. п. 7.4.4 п. 7.4

ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки віднесення до складу валових

витрат витрат, пов'язаних із наданням спонсорської допомоги не передбачено. Виходячи з

викладеного, відповідачем правомірно виключено з складу податкового кредиту за березень 2005

року 37353,15 грн. та зменшено бюджетне відшкодування.

Слід погодитися і з висновком попередніх інстанцій про те, що використання позивачем

орендованих банкоматів для видачі працівникам коштів на оплату праці не впливає на дохід

підприємства (як-от на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку

в цілому), а відтак не може вважатися використанням у господарській діяльності платника. У

зв'язку з цим дії відповідача щодо визначення позивачеві суми завищення бюджетного

відшкодування з ПДВ, з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань

пов'язаних з виправленням самостійно виявлених помилок, зареєстрованих відповідачем

06.04.2006, у розмірі 33186,15 грн. та нарахування 16593,08 грн. штрафних санкцій правильно

визнані правомірними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено

неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно

відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і

правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами,

дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в

касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від

20.11.2008 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного

Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких

обставин.

Головуючий

Л. В. Ланченко

Судді:

О. М. Нечитайло

Н. Г. Пилипчук

О. А. Сергейчук

М. О. Федоров