МЕДИЦИНА ПРАЦІ - opb.org.uaopb.org.ua/3076/10/стор 37-43_ОП 00-05.pdf ·...
TRANSCRIPT
МЕДИЦИНА ПРАЦІ
С. ТУЛУБ, Міністр палива та енергетики України
у гі л ьн а промис
ел о в і ст ь сьогодні повинна вирішувати багато проблем, але однією з найважливіших ми
вважаємо проблему збереження здоров'я шахтарів і вибір шляхів її розв'язання.
Внаслідок травм, професійних захворювань і випадків раптової смерті вугільна галузь втрачає потенціал кваліфікованих працівників і зазнає великих збитків.
Неухильно зростає захворюваність з тимчасовою втратою працездатності і пов'язані з нею соціальні витрати на оплату листків непрацездатності. У 1999 р. вони до- сягли майже 85% усіх витрат галузі на компенсацію працівникам за втрачене здоров'я, а загальна кількість днів непрацездатності перевищила 8 млн.
Постійне зростання заборгованості з відшкодування шкоди потерпілим, заподіяної каліцтвом або профзахворюванням, несвоєчасність виплат посилюють соціальну напруженість серед шахтарів, погіршують і без того тяжке економічне становище вугільних підприємств. Стабільність цих негативних тенденцій стала підставою для обговорення стану та невідкладних заходів з питань охорони праці, медико-санітарного та ме- дико-соціального експертного обслуговування шахтарів на спільному засіданні колегій міністерств вугільної промисловості, охорони здоров'я, праці та соціальної політики за участю керівників шахтарських профспілкових організацій та Спілки шах- тарів-інвалідів України, яке відбулося у червні 1999 р.
Аналіз матеріалів цього засідання, а також сучасного стану вирішення питань профілактики професійної патології і медико-санітарного обслуговування працівників вугільної промисловості, виконаний фахівцями Міністерства палива та енергетики і незалежними експертами, переконав нас у тому, що при збереженні існу
ючих підходів і засобів розв'язання цієї проблеми, докорінно змінити ситуацію неможливо. Процес вже давно став неконтрольованим, міністерство і вугільні підприємства (замовник і платник медичних послуг) перебувають під диктатом закладів охорони здоров'я, які здійснюють профогляди, лікувально-діагностичне і медико-соціальне експертне обслуговування з професійної патології, і ніякої відповідальності за свої дії і якість надаваних послуг не несуть.
Ніякими адміністративними заходами, як це передбачено більшістю рішень спільного засідання колегій, контроль і відповідальність з боку закладів і установ охорони здоров'я не підвищити, а при подальшому збереженні нині діючих підходів до вирішення проблеми збереження здоров'я шахтарів економічні втрати вугільних підприємств і держави від профзахворювань будуть тільки зростати.
Ми дійшли висновку, що державна політика щодо профілактики професійної патології у вугільній галузі повинна бути спрямована не на планування і виконання окремих заходів, а на швидшу розробку власної програми, яка б передбачала створення сучасної галузевої системи медико- соціального захисту здоров'я і контроль за медико-санітарним забезпеченням робітників вугільних підприємств. Крім нас самих, ніхто цього не зробить.
Для реалізації власної стратегії було прийнято виважене рішення про необхідність створення галузевої структури медико-гігієнічного профілю, здатної формувати політику і вирішувати галузеві завдання щодо профілактики порушень умов праці, запобігання професійній патології і випадкам раптової смерті шахтарів від серцево-судинних захворювань. Вона повинна тісно співпрацювати і надавати науково-методичну допомогу уповноваженим представникам Міністра з охорони праці, медичній службі гірничорятівників, захищати інтереси вуглевидобувних підприємств у питаннях поліпшення медико-санітарного обслуговування працівників профпатологічними за
кладами охорони здоров я, здійснювати контрольні та експертно-консультаційні функції на замовлення міністерства і шахт, концентрувати передовий досвід організації медико- санітарного обслуговування робітників і впроваджувати його у практику роботи вуглевидобувних підприємств.
Так у складі Державної воєнізованої гірничорятувальної служби було створено державне підприємство «Науково-медичний шахтарський центр» і затверджено розроблену його керівниками цільову комплексну галузеву програму «Захист здоров'я шахтарів». Вона увійшла до Програми реформування та фінансового оздоровлення підприємств вугільної промисловості України на 2000 рік, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 19 жовтня 1999 р. № 1921.
Час підтвердив, що рішення про необхідність вжити власних заходів з метою усунення негативних тенденцій щодо погіршення стану здоров'я шахтарів було правильним, оскільки діяльність Науково-медичного шахтарського центру у виконанні програми «Захист здоров'я шахтарів» і прагнення його співробітників допомогти вугільним підприємствам в організації належного медико-санітарного обслуговування своїх працівників уже привернули увагу як самих підприємств, так і держави. Але слід зазначити, що ні один із заходів, передбачених постановою спільного засідання колегій, про яке вже йшла мова, ніким із учасників цього засідання не виконано. Це ще раз свідчить про те, що надто складні і болючі проблеми медико-санітарного обслуговування перш за все повинні вирішуватися зусиллями галузі.
Міністерство палива та енергетики буде сприяти діяльності Центру і виконанню програми. Хочу нагадати керівникам підприємств галузі, що робота щодо профілактики професійних захворювань та попередження травматизму є одним з основних показників їхньої діяльності. Шахтарі за свою тяжку та небезпечну працю і економічні негаразди, які випали на їхню долю, заслуговують уважного ставлення держави і власних підприємств до охорони їхнього здоров'я.
О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0 37
МЕДИЦИНА ПРАЦІ
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАУКОВО-МЕДИЧНИЙ ШАХТАРСЬКИЙ ЦЕНТР»
і цільової к о м п л е к с н о ї га лузев о ї п ро гр а м и«ЗАХИа ЗДОРОВ'Я ШАХТАРІВ» Ш Ж
А . К А Л А Ш Н ІК О В , докт. мед. наук, професор, директор державного підприємства «Науково-медичний шахтарський центр», керівник цільової комплексної галузевої програми «Захист здоров 'я шахтарів»
Сьогодні вугільна промисловість України внаслідок великої кількості виробничих
травм, професійної захворюваності і стабільно високого рівня смертності від ускладнень серцево-судинних захворювань втрачає кваліфіковані кадри. Це соціальні та економічні наслідки неуваги до здоров'я своїх працівників.
Безумовно, з точки зору класичних положень профілактичної медицини пріоритетними причинами виникнення порушень здоров'я, пов'язаних з професійною діяльністю працівника, первинними були і є параметри виробничого середовища, трудового процесу та безпеки праці, які не відповідають вимогам гігієни та охорони праці.
Але паралельно з ними завжди розглядається і визнається не менш важливим для запобігання професійній патології рівень специфічного медико-санітарного обслуговування промислових працівників і особливо його якість. Спеціалісти Науково-медичного шахтарського центру підрахували, що об'єктивні недоліки якості медико-санітарного обслуговування шахтарів обумовлені на 18,5% відсутністю і недосконалістю нормативно-законодавчих документів, на 15% - недостатньою підготовкою експертів і лікарів з питань діагностики, експертизи працездатності і профілактики професійних захворювань, на 12% - недостатнім рівнем ма
теріально-технічного оснащення процесу діагностики, на 11,5% - необ'єктивністю критеріїв експертизи втрати працездатності, особливо при сполучених профзахворюваннях і травмах.
Для професій, де умови праці за існуючої технології суттєво змінити майже неможливо, профілактична спрямованість медико-гігієнічних заходів для попередження порушень здоров'я працівників стає головною, незважаючи на те, що саме вони визначаються як вторинні. Такими є усі підземні гірницькі професії, а технологіями - існуючі технології вуглевидобутку на шахтах України, які створили відповідні умови праці.
Сучасний стан здоров'я гірників свідчить, що практично усі складові, які повинні забезпечувати попередження його втрати, не відповідають вимогам гігієни та охорони праці і медичної науки й потребують однакової уваги та термінових заходів з метою їх докорінних змін, які обов'язково повинні враховувати закони економіки і стратегію переходу на ринкові взаємовідносини у державі.
Одним із головних положень ідеології реформування охорони здоров'я визнано необхідність створення умов для перетворення платників медичних послуг у замовників. Тобто той, хто оплачує послуги, повинен стати їх замовником. Це значить, що він повинен добре знати, чого він хоче, і перейти на договірні
стосунки з лікувально-профілактичною установою. Тільки в цьому випадку медики будуть зацікавлені у підвищенні якості лікування і зниженні витрат, ефективність яких залежить від того, хто і як контролює сам процес витрачання. Для того, щоб з'явилися замовники, необхідно у потенціальних платників (якими завжди були держава і підприємства) формувати потребу в медичних послугах зовсім іншого складу і якості, ніж вони мали досі. Головна причина такого перетворення полягає в тому, що замовник, на відміну від платника, гроші на вітер викидати не буде.
Тому, крім досягнення головної мети, виконання програми «Захист здоров'я шахтарів» дасть можливість створити реальні умови й економічну платформу для поступового перетворення Міністерства палива та енергетики і вугільних підприємств із платників медичних послуг у зв'язку з профзахворюванням працівників у замовників цих послуг. Чому це потрібно зробити?
Зараз вугільна галузь відповідно до практики і особливостей існуючої системи медико-санітарного обслуговування шахтарів лікувальними профпатологічними закладами і МСЕК є не замовником відповідних послуг, а платником, причому платником обов'язковим. Вугільні підприємства не мають змоги оцінити якість обслуговування своїх працівників щодо виявлення профпато- логії, а тим більше впливати на неї, контролювати і керувати ситуацією. Консервативність організаційних заходів у сучасних екологічних умовах підсилюється тим, що нормативно-методична і правова база з пи-
38 О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0
МЕДИЦИНА ПРАЦІ
тань профпатології застаріла і, незважаючи на необхідність, давно не переглядалась. А законодавчих актів і економічних механізмів, що регулюють взаємовідносини у сфері медико-санітарного обслуговування промислових працівників, взагалі немає. Це створило умови для повної безвідповідальності з боку установ Міністерства охорони здоров'я за об'єктивність діагностики профзахворювань, встановлення МСЕК відсотку втрати працездатності, зв'язку раптової смерті з умовами праці, висновку про зв'язок смерті з наявністю у померлого профзахворювання, бо вони, ці установи, є неконтрольованими монополістами надаваних послуг. І ніякі перевірки за відсутності відповідного законодавства, інституту незалежних експертів, економічних важелів впливу на виконавця медичних послуг та системи, яка б робила прозорим процес медичного обслуговування працівників у зв'язку з профпато- логією, нічого не дадуть. Бо ті, хто встановлює діагнози і відсотки втрати працездатності, перевіряють самі себе, а державі та вугільним підприємствам залишається лише платити, у тому числі й за випадкові та навмисні помилки застарілої системи.
Якщо сьогодні у державі ринкові відносини, то на цьому ринку вугільні підприємства часто бувають обмануті, а чинне законодавство стосовно відшкодування шкоди відводить їм роль тільки обов'язкових платників. Але вугільним підприємствам при цьому незрозуміло, чому за смерть шахтаря, який під час попереднього медичного огляду фахівцями лікувально-профілактичного закладу був визнаний здоровим і був прийнятий на роботу, а через місяць раптово помер на робочому місці від ускладнення гіпертонічної хвороби, чи після проф- огляду отримав 70% втрати працездатності внаслідок профзахворювання, мусить платити саме підприємство, а не медична установа? Якщо система не спрацьовує, її треба міняти, і це треба швидше зрозуміти та негайно зробити.
Це зовсім не значить, що вся відповідальність за зростання про
фесійної патології серед шахтарів покладається тільки на неякісне ме- дико-санітарне обслуговування. Претензії вугільної галузі до Міністерства охорони здоров'я вважаємо цілком обгрунтованими, бо становище, в якому опинилась зараз галузь, склалося не сьогодні.
Первинними у цьому є умови праці, її тяжкість та гігієнічні особливості. Це науково доведено і дискусії не підлягає.
Але контроль за цими параметрами шахтарської праці теж повинні здійснювати установи охорони здоров'я, зокрема санепідстан- ції. Контролювати вони повинні, але як це зробити, коли не було і немає необхідних гігієнічних нормативів і токсикологічних регламентів, особливо на матеріали, мастила і хімічні сполуки, що використовуються у шахті, немає апаратури в іскробез- печному виконанні, спеціалістів з фізіології праці тощо. Тому контроль здебільшого здійснюється на поверхні шахти.
Але при цьому серед шахтарів значними є втрати працездатності внаслідок загальних захворювань, піодермій, туберкульозу, які до професійної патології ніякого відношення не мають.
Прийняття Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків, безумовно, створює можливість державного впливу на порушення здоров'я, обумовлені шкідливими умовами праці, але ніколи Фонд теж не стане замовником і контролером медичних послуг, якщо не буде створено сучасної системи аналізу, експертного контролю та керування, яка передбачена програмою «Захист здоров'я шахтарів». Опора на існуючу систему медико-соціального обслуговування промислових працівників нічого не дасть, гроші підприємств і держави будуть перекладені в іншу кишеню (Фонд), а отримувачам сплат (ліку- вально-діагностичним установам і МСЕК), якщо вони не будуть працювати на договірних засадах, бу
де байдуже, з якої кишені їм будуть платити, бо вони належать одному і тому ж відомству, а тому тісно співпрацюють і є монополістами.
Безумовно, багато недоробок є і з боку керівництва вугільних підприємств, і, перш за все, у забезпеченні здорових умов праці, бо саме вони є первинними етіологічними чинниками у розвитку професійного захворювання. Гігієнічна наука напрацювала багато корисних рекомендацій щодо поліпшення умов праці у шахті, але вони за різних причин не виконуються (програмою передбачено впровадження найбільш ефективних з них та розробку сучасних). І зовсім неприпустимою є відсутність у шахтаря засобів індивідуального захисту. Посилання деяких керівників на застарілі технології вуглевидобутку, економічні умови, неможливість суттєво впливати на умови праці здаються некоректними, бо незрозуміло, чому на одних шахтах все є, а на інших нікому до здоров'я шахтарів немає діла.
Неувага до виробничих сил зупинить прогрес у вугільній промисловості. Ми в цьому глибоко переконані і тому будемо намагатися зробити усе від нас залежне, щоб цього не сталося.
Саме для створення і впровадження таких змін було розроблено цільову комплексну галузеву програму «Захист здоров'я шахтарів». Вона враховує сучасні економічні умови та головні аспекти питання охорони здоров'я працівників вугільних підприємств, які пов'язані із здійсненням трудової діяльності: поступове поліпшення умов праці, створення сучасної нормативно-методичної бази та законодавчої платформи для докорінних змін у медико- санітарному обслуговуванні гірників, створення умов для відповідальності самих працівників за стан свого здоров'я; впровадження сучасних засобів колективного та індивідуального захисту; розробку питань медичної економіки та соціального страхування у зв'язку з профзахворюванням; нові форми реабілітації хворих на професійне захворювання; підготовку і підвищення кваліфікації кадрів та багато іншого.
ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2000 39
МЕДИЦИНА ПРАЦІ
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМаВА (НАУКОВО-МЕДИЧНИЙ ШАХТАРСЬКИЙ ЦЕНТР»
І ЦІЛЬОВОЇ КОМПЛЕКСНОЇ ГАЛУЗЕВОЇ ПРОГРАМИ (ЗАХИСТ ЗДОРОВ'Я ШАХТАРІВ»
Особливістю усіх профілактичних заходів програми є їх розробка на рівні технологій та жорстка стандартизація, без якої контроль якості і впровадження економічних механізмів управління умовами праці і, як наслідок, станом здоров'я шахтарів неможливі.
Головною метою виконання програми є зниження професійної та виробничо обумовленої захворюваності і зменшення соціально-
' економічних втрат держави і вугільних підприємств шляхом розробки та впровадження централізованої системи галузевого контролю і управління умовами праці. Це можна зробити із застосуванням сучасних методів аналізу, експертизи, обліку і прогнозу професійних захворювань і випадків раптової смерті від серцево-судинних захворювань. Л р И Н Ц И П О В О нові підходи дадуть можливість усунути помилки при встановленні зв'язку випадку професійної патології з виробництвом, створити умови для відповідальності лікувально-діагностичних, експертних і реабілітаційних закладів за якість медичних послуг шахтарям, впровадити економічні важелі управління умовами і охороною праці та здоров'ям працівників на вугільних підприємствах.
Впровадження системи створить умови для повного медико-соціаль- ного захисту здоров'я шахтарів, значно знизить профзахворюва- ність і первинну інвалідність внаслідок профзахворювання, зменшить випадки раптової смерті від серцевих захворювань, що дасть державі і вугільній промисловості змогу мати діючу основу для ліквідації необгрунтованих економічних збитків з регресних і компенсаційних виплат.
Наукові розробки програми будуть виконуватися за такими напрямами:
розробка законодавчої та нор
мативно-методичної бази, теоретичних і практичних основ управління умовами праці і профілактикою професійної патології;
розробка заходів профілактики випадків раптової смерті і небезпечних ускладнень серцево-судинних хвороб;
гігієнічне обгрунтування та розробка сучасних засобів колективного й індивідуального захисту;
розробка технологій медико- санітарного обслуговування та механізму дії медико-соціального страхування ризику професійних захворювань для вугільної промисловості.
У зв'язку з невідкладністю розв'язання ключових проблем боротьби з втратою здоров'я шахтарями наукова розробка усіх чотирьох підрозділів програми має виконуватись одночасно і передбачає термінове впровадження отриманих результатів у практику з метою досягнення якнайшвидшого ефекту від вжитих заходів.
Кожний підрозділ складається з окремих проектів, виконання яких працює на успіх програми в цілому, а також має самостійне значення та власний економічний ефект, який теж може бути досягнутий після впровадження практичних та наукових результатів завершеного проекту. Це надає програмі відповідної гнучкості і можливість поступово, з виконанням інших проектів, нарощувати економічну та соціальну ефективність для вугільних підприємств і галузі в цілому.
Координація виконання програми покладена на державне підприємство «Науково-медичний шахтарський центр» (розробник програми) та медичну службу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби України. Запланована також участь фахівців провідних наукових установ Донбасу і України: Донецького державного університету, Донецького державного технічного університету, Донецького державного медичного університету, Науково-дослідного інституту медицини праці (Київ), Науково- дослідного інституту терапії АМН України (Харків), Київського державного торговельно-економічного уні
верситету, Донецького університету економіки та торгівлі, Українського інституту медицини праці (Кривий Ріг), Науково-дослідного інституту гігієни праці та профзахворювань (Харків), Науково-дослідного інституту медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (Донецьк), Інституту економіки промисловості НАН України (Донецьк), Науково-дослідного інституту невідкладної хірургії АМН України (Донецьк), МКП «Фільтр», Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань, Донецької обласної санепідстанції.
Ми розуміємо, що беремо на себе величезну роботу, але іншого шляху немає. Бездіяльність, особливо в останнє десятиріччя, і призвела до такого становища і безладдя, вигідного для нечесних учасників усіх ланок «технологічного процесу» отримання діагнозу захворювання, компенсацій і регресу. Відправною точкою майбутнього реформування системи захисту здоров'я шахтарів у зв'язку з професійною патологією повинна бути аксіома: той, хто зазнав шкоди своєму здоров'ю на виробництві, повинен отримати соціально гарантовану компенсацію відповідно до ступеня цієї шкоди. Але тільки той, кому дійсно було завдано шкоди, і тільки в об'єктивно обгрунтованому обсязі. Причому, і це головне, вугільне підприємство і система медико-соціального захисту повинні функціонувати на такому рівні, щоб людина такої шкоди не зазнавала.
Виконання програми такі умови створить, і за достатнього фінансування створити їх можливо за 2 -2 ,5 роки. Побудова за окремими проектами дозволяє виконувати її поетапно, починаючи з найбільш важливих у соціально-економічно- му плані.
В Україні є науковці і практики, здатні таку роботу виконати, але відповідний результат може бути досягнено лише за участі фахівців різних напрямів. Спільна робота на досягнення результату теж передбачена програмою, бо ніколи один науково-дослідний інститут, одне міністерство комплексної програми не вирішать.
40 О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0
МЕДИЦИНА ПРАЦІ
т т
и
ІД¥Іп, І »
М. СУРГАИ, директор інституту «УкрНДІпроект», канд. техн. наук, професор,А. КАБАНОВ, начальник відділу патронажної служби Міністерства палива та енергетики
В угільна промисловість є базовою у народногосподарському комплексі України.
Як галузь із значною рухомістю робочих місць, підвищеною небезпекою і складними умовами праці, вона потребує особливого підходу у створенні здорових умов трудового процесу і медичному обслуговуванні багатотисячної армії видо- бувників «чорного золота».
Свого часу у вугільній галузі було проведено велику роботу з розвитку бази санаторіїв-проф ілак- торіїв, оснащення шахтних медичних пунктів сучасною медичною апаратурою. Лікувально-профілактичні заклади були медико-санітар- ними частинами вугільних підприємств.
Вугільна промисловість завжди фінансувала наукові розробки медичного профілю, які були спрямовані на вивчення особливостей стану здоров'я гірників у процесі трудової діяльності, створення гігієнічних рекомендацій щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня лікувального та реабілітаційного процесу при травмах та професійних захворюваннях, пошуку засобів, які сприяють боротьбі з мікозами та піодерміями, зниженню загальної захворюваності, та замовляла інші дослідження з охорони здоров'я працівників вугільних підприємств.
Виконували ці розробки науково-дослідні установи Міністерства охорони здоров'я за власними пропозиціями щодо необхідності їх планування та наступного фінансування.
Тепер ми розуміємо, що головної мети при їх замовленні галузь не досягла, бо так і не отримала
можливості реально впливати на загальний стан здоров'я і рівень професійної захворюваності гірників.
Однією з причин такого становища спід вважати різноплановість цих досліджень, низький рівень їх впровадження у практику охорони здоров'я і недостатню роботу самих підприємств щодо профілактики несприятливого впливу шкідливих та небезпечних чинників виробничого середовища на ор ганізм працівників.
Друга важлива причина, що призвела до некерованого зростання рівня професійної захворюваності,- відсутність у галузі власного науково-дослідного закладу медико-гігієнічного профілю, який міг би, перш за все, допомогати у формуванні галузевої політики щодо захисту здоров'я шахтарів, а також здійснювати фахову експертизу та відбір пріоритетних науково-дослідних робіт, контроль за ефективністю впровадження їх результатів у лікувально-діагностичних закладах та на шахтах. Цей заклад повинен був виконувати делеговані М іністерством вугільної промисловості функції контролю за медико-санітарним обслуговуванням на вугільних підприємствах, особливо за профвідбором і проф- оглядами. Саме їх низьку якість ми вважаємо однією з головних причин сьогоднішніх негараздів з професійною захворюваністю у вугільній галузі.
При цьому треба зауважити, що міністерство завжди хотіло мати власну науково-медичну установу, навіть уже було готове рішення про необхідність взяти на власний баланс один з науково-дослідних
інститутів такого профілю, але Міністерство охорони здоров'я на це не погодилось.
І, нарешті, третьою причиною сьогоднішнього незадовільного стану профілактики порушень здоров'я серед працівників вугільних шахт треба визнати власні недоліки у плануванні цієї роботи, яку давно потрібно було сконцентрувати у цільовій комплексній програмі. Це дало б галузі змогу об'єднати зусилля науковців і практиків не для створення окремої наукової продукції, а для розробки цілісної галузевої системи медичного обслуговування гірників. Такі власні системи давно мають залізничники, моряки, органи внутрішніх справ та інші, але її немає у шахтарів, чий постійний ризик втрати здоров'я і життя протягом трудового стажу є найвищим.
Тобто сьогоднішнє рішення міністерства про створення Науково-медичного шахтарського центру і прийняття цільової комплексної галузевої програми «Захист здоров'я шахтарів» викликані реальною необхідністю, яка в галузі завжди існувала, а нині, у зв'язку з неконтрольованим зростанням профзахворювань і випадків раптової смерті шахтарів від серцевих захворювань, стала просто невідкладною. Як фахівці, котрі були свого часу ініціаторами створення такого закладу, ми таке рішення підтримуємо. Тепер необхідно створити всі умови, щоб він ефективно запрацював, що дасть вугільній галузі змогу найближчим часом значно поліпшити медико- санітарне обслуговування шахтарів.
О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0 41
МЕДИЦИНА ПРАЦІ
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАУКОВО-МЕДИЧНИЙ ШАХТАРСЬКИЙ ЦЕНТР»
І ЦІЛЬОВОЇ КОМПЛЕКСНОЇ ГАЛУЗЕВОЇ ПРОГРАМИ «ЗАХИСТ ЗДОРОВ'Я ШАХТАРІВ»
¥Іл и
3 . ПАСТЕРНАК, генеральний директор ДХК «Червонолиманська», почесний доктор і академік Української технологічної академії,
М . БУГАРА, голова правління ДВА Т «Шахта «Південнодонбаська» N9 1», канд. техн. наук,В. ПУДАК, генеральний директор ВО «Донецьквугілля», докт. техн. наук, професор, академік Академії гірничих наук
Керівники вугільних підприємств Донбасу підтримують заходи Міністра палива та
енергетики С. Тулуба у вирішенні такої болючої для галузі проблеми, як втрата здоров'я шахтарями. Проблема ця комплексна, і будь-які окремі заходи щодо її розв'язання дійсно нічого не дають.
Ми вважаємо, що вона потребує державної уваги. Через невива- женість наших законодавчих рішень, які зараз треба виправляти, і склалася така ситуація.
Шкідливі умови праці основної маси підземних працівників створюють постійну загрозу для їхнього здоров'я і навіть при виконанні усіх заходів захисту через певний строк можуть бути причиною виникнення професійного захворювання. Так було завжди, доказано наукою, але такої гостроти проблема втрати здоров'я набула за останні 6 років. І пов'язано це з економічною стороною питання, а саме - з розмірами компенсацій за втрату здоров'я, які зараз перевищують фінансові можливості підприємств.
Виникла ситуація, коли збитковість більшості вугільних підприємств тільки з цієї причини стає майже запланованою: об'єктивні умови праці створюють потенційну загрозу втрати здоров'я, медицина ніякої профілактичної і лікувальної допомоги не надає, держава гарантує необгрунтовано велику одноразову допомогу, система діагностики
і експертизи захворювань виключає контроль за об'єктивністю медичних висновків. Тут навіть у здорового з'явиться бажання стати хворим. Для тих, хто працює в шахті, спокуса дуже велика, особливо на фоні скорочення робочих місць.
Все вищевикладене може викликати псевдообурення, але це реалії, з якими кожний керівник вугільного підприємства зустрічається майже щодня. Це великі втрати кваліфікованої робочої сили і великі економічні збитки. Той, хто бажає своїм працівникам дійсного добробуту, не повинен закриватиочі на цю складну проблему, бо сама вона не вирішиться.
Ми переконані, що головною причиною прагнення отримати діагноз профзахворювання і якомога більший відсоток втрати працездатності є дуже приваблива економічна сторона соціальних гарантій працівника, яка передбачена ст. 11 Закону «Про охорону праці» і яка не піддається здоровому глузду. Тут ми точно йдемо попереду всього світу.
Крім того, що при прийнятті цієї статті не враховано економічних можливостей переважної більшості вуглевидобувних підприємств, не прораховано наслідків стрімкого збільшення витрат з регресних позовів та одноразових допомог, не прийнято до уваги зростання вит- ратності вуглевидобутку, сьогодні значно зменшились платежі за реа
лізовану продукцію. Внаслідок цього до заборгованості по заробітній платі додалася величезна заборгованість з регресних позовів та одноразових допомог. І зараз в Україні не знайдеться шахти, яка б за цією статтею витрат виплачувала менше 1 млн. грн. на рік. Бувають випадки, коли за рішеннями судів з казначейських рахунків шахт вилучалися бюджетні кошти, які були передбачені на виплату заробітної плати. Виплати одноразової допомоги створили ситуацію, за якої підприємства вугледобувної промисловості не спроможні самостійно вирішувати питання з відшкодування шкоди за втрачене здоров'я. Це ціна дешевого популізму під тиском окремих структур і профспілок вугільної галузі. А розплачуватися за нього повинні держава і ті, хто сьогодні дійсно працює і заробляє.
Ми вимушені зараз платити та й платити, і дуже рідко суди виносять рішення на користь шахти. Навіть якщо ми впевнені у своїй правоті, і рішення лікарів-профпатологів або МСЕК дійсно дуже сумнівне, довести це майже неможливо. Бували випадки, коли при остаточному вирішенні спору в Інституті медицини праці АМН України працівникові підтверджували не одне профзахворювання, яке ми намагалися оскаржити, а одразу два, а відсоток втрати працездатності перевищував 100%. Ми не медики, їм вид
42 О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0
МЕДИЦИНА ПРАЦІ
ніше, але вважаємо, що це вже не робітник, а мертва людина, і навіть доїхати з Києва додому самостійно він би не зміг.
Необхідність жорсткого контролю і поліпшення умов праці ніхто не заперечує, засоби індивідуального захисту у шахтаря теж повинні бути. Разом з тим ми згодні з висновком Рахункової палати України в тому, що «...значному збільшенню чисельності осіб, яким зараз встановлюється зв'язок ушкодження здоров'я з виконанням трудових обов'язків, сприяє також відсутність чіткої системи експертизи причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смертності з дією шкідливих чинників на конкретному робочому місці, не враховуються вікові зміни в організмі, терміни роботи і звертання осіб до лікувальних закладів». Це офіційний висновок, і коментувати його зайве. Але не можна більше робити вигляд, що не існує інших причин збільшення чисельності хворих на професійну хворобу, які вишиковуються у такий ланцюжок: дуже «хворий» працівник - дуже «необізнаний» представник підприємства - дуже «добрий» лікар - дуже «об'єктивний» експерт МСЕК - дуже «великий» відсоток втраченого здоров'я. Сюди треба ще додати дуже спритного адвока
та, та дуже справедливий і непереможний суд.
А після цього хворий, який має 50% і більше втрати працездатності, іде собі працювати на своє робоче місце і отримує зарплату, пенсію, одноразову допомогу і ре- гресні виплати. Такі вже у нас закони, і створюють вони абсурдну ситуацію: шахтарю сьогодні отримати професійне захворювання набагато вигідніше, ніж бути здоровим, а для цього засоби індивідуального захисту зовсім не потрібні.
Ми вибачаємося перед дійсно потерпілими людьми. У таких ситуаціях необхідність відшкодування шкоди безумовна, і так повинно бути. Але йдеться про зовсім інші випадки, і робити вигляд, що цієї проблеми у державі не існує, стає вже непристойним. У дійсності вона є, усі це знають, але її нібито немає. Навіть самі шахтарі-інваліди і профспілки зараз наполягають на перегляді рішень щодо сумнівних випадків профзахворювань, бо розуміють, що виплати, призначені дійсно потерпілим, розподіляються на всіх, а всім коштів зараз не вистачає. Працюючих у вугільній промисловості стає все менше й менше, і якщо так залишиться й надалі, то незрозуміло, хто буде заробляти кошти на утримання справжніх інвалідів.
В цілому гуманна спрямованість Закону «Про охорону праці» завдяки ст. 11 обернулась для вугільної промисловості великим лихом, значними соціальними негараздами у вигляді вимог шахтарських страйків щодо виплати боргів з одноразових допомог і регресних позовів та величезними економічними збитками.
Проблему треба не обговорювати, тому що обговорювати наявне - значить втрачати час. її треба негайно вирішувати, й ініціаторами цього процесу повинні бути ми самі. Кошти в здоров'я своїх працівників вкладати треба, але не тоді, коли воно вже втрачене. Чим швидше ми це зрозуміємо, тим швидше ступимо на початок шляху до власного добробуту.
Ініціативу міністра і його увагу до здоров'я шахтарів підтримуємо і запевняємо у своїй співпраці.
Наші шахти разом з Науково- медичним шахтарським центром уже працюють над виконанням галузевої програми «Захист здоров'я шахтарів», і ми закликаємо до цього інших керівників. Ми вважаємо заходи програми справжньою допомогою вугільним підприємствам, якої вони раніше ніколи не мали, а її виконання всією галуззю стане гарантією успіху, в якому зацікавлені ми самі.
1 1
ІпВИМАГАТИ УВАГИ ДЕРЖАВИ І КЕРІВНИКІВ ВУГІЛЬНИХ
ПІДПРИЄМСТВ ДО ЗДОРОВ'Я СВОЇХ ПРАЦІВНИКІВв . ТУРМАНОВ, голова Ц К профспілки працівників вугільної промисловості,
М. ВОЛИНЕЦЬ, голова Н езалеж но ї профспілки гірників України
ахтарські проф спілки маю ть б а га то пре-
ітенз ій до кер івників вугільних підприємств і установ о хор он и зд оров 'я , які повинні створю вати належні умови
прац і, заиматися н о хор оно ю , забезпечувати гірників у необх ідном у обсязі засобам и індивідуального захисту, спецодягом, створювати належні побутові умови, якісно і в строк
проводити медичні обстеження працівників, не допускати проф есійних захворю вань , смерті людей внаслідок захворювань і нещасних випадків.
Не знімаємо відповідальності
О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0 43