.с.с.Ні1 ВОЛИНІ

Поруч збройних змаrань У. С. С. не забувапитакож про IHwl завдання, до яких уважапи себепокпиканими. Одним Із таких завдань бупа самекупьтурно-освітна праця на земпях Вопині, зайня-тих піспя офензиви 191 S р. вІйськами німецько-ilвстрlйської армії. Заходи Заrапьної УкраїнськоїРадн і Союзу Внзвопення Українн дістатн дозвlпна спрямування всІх У. С. С. до тІєї купьтурно-по-пІтичної роботи не дапн успіхів. Одннокнм досяr-ненням бупо оснування трьох т, зв. КомісаріятівУ. С. С. у Воподимирl Вопннському, Луцьку таКовпl, що офіціяпьно мапи переводнтн бранку во-пннських добровопьців дпя У. С. С. і вестн при-хипьну АВСТРіїпропа!'анду.

Українці Вопині ненавндlпн Австрію за жор-стокости чужонаціонапьних, ronoBHo мадярськихчастин та за поrаний окупаційний режlм, що егра-бпював нещасне насепення з останкІв поживи.Збиранина авсгрс-угерськст армії не мапа ніякоrозрозуміння дпя мови, побуту та Інтересів Вопиня-кІв. Напроти себе станупи два непримнрні табори:вІйськова адмІнІстрація, що грабяпа й кврепа танасепення, що терпіпо й ненавидlпо. Лиw декопи,ІІК зеренце пІску в морі, зявпявея rапнцький укра-їнець, що, розумІючи евеге брата, старався, якMlr, зпаrIДНИ'r;1пспеження цивlпьноrо насепення.В таких умовинах впада мусlпа робити щось дпяnрнєднання цьоrо насепення. Саме до цьоrо заду-Мilпа 80на ужити У. С. С.

Дпя Стрlпецтва бупа це HaroAa пІти мІжсвоіх земпякlв І понести мІж них нацlонапьну ви-5ВОПЬНИЦЬКУІдею. Пої,здка У. С. С. на Вопинь за-спокоювапа бодай частинно їх романтнчну Tyrynрацюватн на території України. ВсІм їм бупо_сно, що мають внкористати побут на Вопинl дпя.•ацlонапьноі працІ І вони з успІхом це робипи.

Одна !'рупа У. С. С. пІд проводом чет. М. са-r.нча осlпа у Воподнмирl Вопннському, Apyra зІсот. д. Вlтовським У Ковпl І третя з чет. М. Гаврнп-!сому Луцьку. Перwl І Нilйбпнжчl спl.робlтники на-І.,НИІ СТilрWИНбупи: пхор. О. ВilХКIІНИН,дес.

І. Новодворський, дес. В. Кузьмнч та дес. І. Ро-манкlв.

З початку праця бупа дуже важка. У. С. С.зустрlпо тамоwнє насепення з крайнІм недовlрям.Йому здавапося, що »)австрійці« прнкриваються»мужицькою« мовою і прикндаються їхнімн бра-тамн, щоб їх одурити та, одуривwи, приєднати

Кра(Внд Волнні над рікою Буг.

'І. С. С. вIД_ОAJIТЬдо OCBITHЬO~працІ н. сеп~ Вопнн! 1916 р.

Пхор. Вахнянин внкладає національну лолітграмоту селянамна Волині.

Пор. Гнат Мартинець, командант міста Володимира Волин-ськеге, серед дітей і громадянства.

Пхор. О. Вахнянин у волинській школі.

на віки до австрійського цісарства. Інтеліfенцlї,якуб можна притягнути до співпраці, не буломайже ніякої. Вся втІкла з Москалями.

З Apyroro боку КомісарІятам перепинялапрацю австр. вІйськова адмІністрацІя. Cnepwy до-

зволено працювати лиwе старwинам, без ніякихпомІчникІв. КрІм цього Ух ужив."и Аумеечасто мІ-сцевІ команди для своїх потреб І тодІ старwин му-сІли виручувати тІ спІвроБІтники, що приїхализ ними в ролІ нІбито особистих чурІв. Лише Ста-ниця у ВолодимирІ Волинському найwла зразу пІд-тримку вІд австр. влади І це тІльки завдяки тому,що командантом мІста був Українець, пор. ГнатМартинець; вІн щиро nOMaraBенерflйному провІд-никовІ Володимирської Станиці чет. Са(Вичевl.Тут також найwли СтрІльцІ щирого спІвроБІтникав осоБІ д-ра Йосифа Пеленськог.о, археольоfата Історика мистецтва, що служив тодІ в австр.війську.

Згодом, коли усунено nepwl перепони, wтабробітників У. С. С. на ВолинІ збlльwився. ПрИїхали3 Kowa нові досвідчені у громадянськІй роботілюди, такі, як д-р Л. Миwуfа, д-р О. Назарук,пхор. М. Угрин та інш],

У. С. С. мандрували по селах Волині як апо-столи і будили переляканого селянина: проповlду-сали, »хте ми, чиї сини та ким, за що закутl«, опо-відали про Січовнх Стрільців та отверто пропаfу-вали iд~'~ української соборности. ПоволІ аявпя-лися по селах одиницІ, що почали читати україн-ську літературу доставлену Стрільцями; освlдо-мивwись, ставали вени щирими помічниками УСС.

З появою У. С. С. відновлялись традицІї ко-лиwніх революційних змагань, находились діячі,що брали в них участь; слово ))Україна« наБІралощораз-то wирwого та реального значІння. Волиньпро кидалася зі сну. При допомозі У. С. С. виїхализ Володимира через Штокгольм до Петроградукепвшн! сибірські засланці з р. 1905 Демчук і Чи-рановськиЙ. Вони брали чинну участь в революції,перебули всі їі стадії і щойно 1910 р. вернулися наВолинь.

Коли українські політичні представникиу ВІдні виєднали дозвІл закладати українськІшколи на ВолинІ, комІсарІяти зайнялись цією спра-вою зі здвоєною енерflєю. Австрійська влада бу-лаб недовго толєрувала дотеперіwнього мандрІв-ництва У. С. С., ще й Із майже явною пропаfандоюірриденти, якби не нова акція, що давала безпеч-ний захист І звязувала TlcHlwe з населенням.

В осенІ 1916 р. приїхало з Kowa ОК. 40 звlль-неннх Із вІйськової служби Інтелlfентних стрІльцІвf старwин. З їх помlчю комlсарlятн заснували наВолинІ около 50 народнІх wкlл. У школах учителю-вали здебlльwа СтрІльцІ, М. І. Богдан Заклинський,Осип Бlйовський, Кость Танчакlвський, АндрІй Ді-дик, Лев Смулка, Остап 8ахнянин, Іван Вербяний,ФедІр Виwиваний, Іван Васнnькlв, ТеодозІй Саєвич,Володимир Дзюбак, Осип Демчук, Ілько Ткач,ЯкІв Кобилянський, Іван Мода, Михайло Мо-

Чет. Ми КОПАСА(8ИЧ.

Чет. М. Са(8ИЧ 8еде 80nинеьку діТ80РУ до шкоnи.

крий, Корнило Савка, Олег Калитовський, ОсипБезпалко, Юрко Тернерівський, Роман Леонтович,Іван Сембай, Іван Мойсей. Перша українська шко-ла повстала у Володимирі на Риловиці на весну1916 р., заходом д-ра Пеленського, тамошньогоміщанина Е. Чирановського і за допомогою под.Мартинця. Першою вчителькою у цій школі булаСавина Сидоровичівна зі Львова; Бюро КультурноїПомочі для українського населення окупованихземель, що його зорl'анізував Союз ВизволенняУкраїни у Львові та в якому проводив д_р І. Кри-пякевяч, вислало на Волинь після того ще більшеучительок, між іншими: Теодору Ліщинську, Воло-димиру і Цьопу Волянські, Асю Богунівну, Пара-хоняківну, Іванну Пеленську, Гайдучків ну, Михай-

лину Мудрицьку. У кількох школах, зорl'анізова-них У. С. С., працювали також місцеві учителі таучительки, м. і. Масюківна, Савичівна, Панасюківнаі Юрко тлуховський.

Також культурної роботи між населеннямУ. С. С. не перепинювали. На села кольпортованобагато книжок і часописів, які приходили відБюра Культурної Помочі у Львові, Союзу Визво-лення України у Відні й з таборів полонених Укра-їнців у Зальцведелі, Вецлярі, Ргштаті і ФраЙштаті.Стрілецькі учителі працювали не лиш у школі, алетакож дуже багато серед місцевого громадян-ства. Симпатії населення до У. С. С. росли дужескоро і вони добули собі серед нього вже небав-ком безмежне ДОВlря.МапІ й вепикі дlзнапись ба-

E8reH ЧираН08еький, rpOMa-',.нин ВОnОДИМИРАBon•• ге-n08А місце80'і шкіn. ради, Учитеnька Са8ина СИДОР08ИЧ у 80nинеькlй шкоnі Н88Ч8( Н8 8іnьному 80здусі.

Коміс.ріllТ У. С. С. У К08пl. rpyn. сот. д. BIT08c1oKoro.

Від горн зліва: Романюк, -, -, Кобнлянськнй, Сембай, Ві-говський, -, Мурськнй, -, Гернорівський, -, Квпитсвський,Кузнк, Луговнй, Чнкета, Kohap-ПаЛIlЩУК, Демчук, Новодвор-

ський.

гвте нового про Україну, Українців та їхні зма-гання. МІж населенням і Стрільцями завязаласьсердечна дружба. СтрільцІв запрошували всюди,де лиш по цьому була відповідна нагода, в го-стнну, на забави, а навіть у куми. Головно дІти по-любили своїх стрілецьких учителів І мабуть небуло випадку, щоб якась дитина у шкільному віціне вписалася до школи, хоча тоді не обовязувавнlякин шкІлІоНИНпримус. З дітьми заходили дошколи деколи і старшІ та залюбки прислухувалисьнауці. Національна свідомІсть села зростала наочах.

Революція в РосІї та в УкраїНі відбилась жи-вим відгомоном і на волннських землях. Народзаворушнвся під впливом новнх подІн. КватнриУ. С. С. облягали цікаві новин. РеволюціннІ на-

строУ, що приходипи з1 СХОДУІ пrиносили над" назмІну умовин, висунупи Стрlп"цlв на чопо укра1н·c"Koro руху на Вопинl. Вони ",еж використовувапикожну HarOAY,щоби той рух Пlмержати та скрl·питн.

Настапи мІсяцІ великоrо nIA(MY ,а радlсноУпрацІ. Те, що почали У. С. С. з таким трудом, роз-росталось на очах так, що скоро сил не стало. Надопомогу прийшли освlдомленl Вопиняки, що Іззапалом та посвятою закрlппяли стрlпецьке дlпо.Вони ПРОДОВЖувалийоrо тодІ, копн бlпьшlст"У. С. С. мусlла покинути Волинь r повернутие••у ряди СтрІлецтва.

Пlспя розвязання комісарІятІв бувшl їх чпениз Коша допомагали акції освІдомлення Вопинlскладанням читанок, шкіпьннх підручникІв та по-стачанням літератури.

Піспя переходу австрійських військ на Укра-їну вдалось меткому чет. М. Са(внчеві зало-жити нову культурно-освітню станицю в КамянціПодіпьському. Ця станиця, що підлягапа україн-ському міністерству внутрішних справ, мала офі-цінно »аахншагн інтереси сепян«, На ділі вона ро-била не лнше те, а розвинула широку культурно-орl'анlзацlйну акцІю. З її почину повстало на те-рені Поділля чимало середнІх І народніх шкіл, кур-сів українознавства для учителів та урядовців;вона теж допомогла зорl'анlзувати університетв Камянці. З І'рупи сот. Архикняза ВільгельмаГабсбурl'а прндlлено до ці(ї праці У. С. С.:Богдана і Ростислава Закnинських, Кузьмовнча Ан-тона, Романкова Івана, Бійовського Осипа, Танча-ковського Костя, Вербяноrо Івака, Дідика Андрія.

Тото(скула Нестора,Вишиваного, ВахнянинаОстапа, Лукача Василя,Бабуняка Ілярія, Ва-силькова Івана, Балан-дюка Степана І чет.Глушка Степана. ПридІ.лені до неї старшини Іпідстаршинн У. С. С.помаrали повІтовимopl'aHaM обороняти Ін-тересів насепення пе-ред австрІйською оку.паційною владено.

За Гетьманату дІ-яльнlст" КомІсарІятуобмежено. ВрештІ і"ізлІквІдовано зовсІм,коли У. С. С. готови-лис.. до nНCTonaA08oroзриву в Гапичині.Висепенцl ] ПопlССІІ, що ними опIКУ8.8СIІ Комlс.рlllТ У. С. С. У Воподимирl ВОПИНСltКОМУ.